Angeline: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012


Серж Антонов

Я вспоминаю руки мамы

Я  вспоминаю  руки  мамы,
Добрее  их  на  свете  нет.
В  её  я  доме  гость  желанный
Был  много,  много,  много  лет.

Она  меня  всегда  встречала,
Была  готова  всё  отдать.
И  если  бы  начать  сначала,
Я  б  не  позволил  ей  страдать.

И  там  бы  в  детстве,  беспрестанно,
Я  б  эти  руки  целовал.
Родная,  как  ты  мне  желанна,
Но  понимать,  то  поздно  стал.

Дом  опустел,  тебя  нет  рядом,
Осталась  только  память  мне.
Но  как  тебя  мне  видеть  надо,
И  пусть  хотя  бы  лишь  во  сне.

И  в  гости,  на  твою  могилу
Спешу  сегодня  снова  я.
Там  для  себя  ищу  вновь  силу.
В  разлуке  жизнь  суровая.
14.03.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293813
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 21.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2011


Rukosh

Этюд в сиреневом*

Сиреневый  свет...
Дрожащий  рассвет
на  скорбные  камни
росой  упадёт  
и  тихо  придёт,
тревожный  и  странный.

Разбужена  мглой
и  болью  былой
завоет,  заплачет
нагая  земля...
сереют  поля,
уходят  удачи.

Увядшим  листом
мне  шепчет  "потом..."  -
унылая  осень.
"Нет,  нет,  не  сейчас"  -
дожди  шелестят
а  ветер  -  уносит

и  шепот,  и  крик,
и  отблеск  зари,
и  взгляд  запоздалый...
Сиреневый  мрак
замерз  на  губах...
Уже  не  растает.

*психологи  говорят,  что  сиреневый  цвет  обозначает  сильную  привязанность  к  вещам,  людям  и  образу  жизни.  Именно  по  этой  причине,  люди,  любящие  этот  цвет,  очень  тяжело  переживают  расставание.  Для  них  это  –  «маленькая  смерть».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291683
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 09.11.2011


Г. Король

Любовь окаянная

Белый  стелется  над  рекой  туман,
Ивы  тихо  спят,  чуть  качаются.
Птица  ранняя  поет  песню  нам,  
О  своей  любви    убивается.

А  придешь  ли  вновь?    Не  свободен  ведь,
Ты  любовь  моя,  горемычная.
Не  хочу  мешать  и  не  стану  впредь
Приходить  к  тебе    –  страсть  не  вечная.                                                      

Поутихнет  страсть,    жизнь  покатится,                                                                  
Повернется  вдруг  бытом  сумрачным.                                                                                      
И  любовь    твоя    поубавится.
Счастье  горькое  станет  призрачным.                                                      

Птица  ранняя,  пой    прощальную.
Ранний  свет  зари  –  расставание.
Ах,  любовь  у  нас  –  окаянная.
Обними  меня  на  прощание…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291452
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011


Інга Хухра

Дівчинка з холодними очима

Я  гортаю  сторінки  назад...  Дівчинка  з  холодними  очима.
І  аморфність  мого  почуття  вже  давно  свої  мости  спалила.  
Ви  чекаєте  від  королеви  снігу  дива...  
Думаєте,  сонечко  пригріє  і  розтопить  кригу?
Тільки  я  не  з  вами.  Лиш  мене  нема.
 
Ти  мені  кричиш  у  електронних  меседжах,  з  екранів  "Мила!"
У  твоїй  свідомості  вже  розгулялась  справжня  літня  злива.
І  чому  ж  я  так  незмінно  нещаслива?
Просто  я  не  з  вами.  Просто  я  сама.
 
Подарунки,  квіти,  посмішки,  слова,  жестикуляція  зваблива.
Шоколадні  плитки.  Пошматована  фольга.  В  очах  відлига.
Солоденьке  діточкам  шкідливо.  Розумієш,  хлопче,  тут  не  буде  дива.
Аромат  какао,  постіль.  Лиш  мене  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291461
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2011


Poetka

…коли варто піти не прощаючись…

"На  їхній  побутовій  шизофренії,  котру  вони  дещо  пафосно  називають  пристрастю,  можуть  працювати  атомні  станції,  ця  чорна  кров,  що  переливається  в  акваріумах  їхніх  сердець  ,  щороку  заливає  собою  набережні  й  пляжі,  лишаючи  на  асфальті  кольорові  нафтові  розводи."
                                                                   С.Жадан
     _____________________________________________________________

...перестрибуючи  кордони  заборонених  тем  немов
калюжі  після  осінньої  зливи
ми  надто  часто  уникаємо  нудних  передмов
і  ковтаємо  правду  неначе  контрацептиви
безпристрасно  дотримуючись  настанов...
а  на  ранок  тиша  пульсує  мов  сонна  артерія
на  шиї  часу...
наші  почуття  завше  важка  артилерія
і  коли  ти  виходиш  курити  на  порожню  терасу
це  уже  справжня  містерія...
бо  коли  забуваєш  що  йти  треба  так  щоб  небуло
причин  повертатись...
і  дихає  в  скроні  смертельно  холодне  дуло
я  приходжу  до  висновку  що  все  таки  
краще  йти  по  англійськи  ...не  прощатись...
бо  кожне  слово  сказане  тобою  за  порогом
інший  оцінить  як  спробу  капітуляції...
а  так  поклявшись  вкотре  своїм  промоклим
від  сліз  стомленим  Богом
одінеш  навушники  і  підеш  слухаючи  
опівнічні  хіти  сонних  радіостанцій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290365
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 07.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2011


Марічка9

Як добре було б знати, що не… (У співавторстві з Halyna*)

Веди  мене  у  пам’ять  опівнічну,
де  вже  не  чути  сивої  сови...
Минуть  роки,  так  само  прийде  січень,
а  поки  говори  лиш...  Говори...
                                 (Ольга  Майборода)

Як  добре  було  б  знати,  що  не  я
В  душі  у  тебе  гірко  наслідила,
А  ти  ж,  не  озираючись,  стояв,
А  я  все  говорила,  говорила…

Як  добре  було  б  знати  наперед,
Що  два  життя  підуть  не  тим  маршрутом.
Що  твій,  такий  знайомий,  силует
За  мить  мені  приречено  забути.  

Безладно  листя  падало  згори
І  вже  його  нічого  не  врятує…
Скажи  хоч  щось,  благаю,  говори!
Мов  звір,  розлука  віддана  чатує.

За  нами  –  оберемки  пустоти,
Примарне  щастя  –  щастя  опівнічне…
Як  добре  було  б  знати,  що  не  ти
В  моєму  серці  лишишся  навічно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287538
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 01.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2011


Poetka

…дівчинка -скерцо…

Знаешь,  здесь  некуда  деться  от  ветра,
Некуда  спрятать  сердце,  ты  знаешь,
Девочка-скерцо,  знаешь,  что  ты  теряешь?
                               О.Арефьева

_______________________________________
...більше  нічого  непотрібно  тільки  б  міцніше  серце
встигнути  повернутись  додому  коли  ще  усі  сплять
дівчинка  -скерцо  дівчинка  -скерцо
ти  все  відмолила...в  душі  твої  більше  немає  
проклять...
загалом  це  скоріше  схоже  на  пафос  
тримати  у  собі  лякливі  тіні  і  жити  під  їхнім  ім"ям
що  буде  коли  доля  все  таки  змінить  ракурс
дівчинки  -  скрецо  більше  не  буде  там?..
закохані  часто  залишають  коханих  знаючи  правду
що  завтрашній  день  гострим  лезом  черкне  плече
і  кров  потече  зі  смаком  мармеладу
і  кислотою  губи  їм  пропече...
зрозумій  чорні  плаття  ховають  у  собі  тугу
їх  приємніше  знімати  ніж  одягати...
тебе  бажає  кожен  другий
але  не  сміє  на  душу  твою  посягати...
дівчинка-скерцо  стурбовано  пише  щоденник
дівчинка-скерцо  лягає  спати  над  ранок...
дівчинка-скерцо  схожа  до  "одноденок"
вона  із  небагатьох  завше  цнотливих  коханок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289858
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 01.11.2011


Яфинка

Бурштинова осінь…

Запалила  лампадку  в  садах  бурштинова  осінь,
Одягла  у  парчу  золоту  падолист  –  не  в  іржу.
Люблю  тебе  тихо.  Суцвіття  мого  безголосся
Печаллю  колише  сутінь,  ніби  колиску  чужу.

Украдене  щастя  болем  в  мені  стоголосить.
Надривно  тебе  кохаю.  А  ти  не  приїхав  чомусь...
Лягає  між  нас  павутиння  –  срібне  Господнє  волосся.
Вином  недопитим  залишмо  усе...  Я  навчусь

Розлюбити  тебе  такого,  яким  ти  ще  був  учора,
Розлюбити  твій  голос,  неначе  яфинка,  терпкий.
Я  приходила  так,  як  приходить  покрова-покора…
Наче  сонечка,  в  гості  чекала.  Чекала  таки…

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283347
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 19.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2011


Poetka

…тим котрі уміли зрадити …

...ми  швидко  звикнемо  до  холоду  що  голками  ранить  пальці
до  хрестів  своїх  чужих  і  вкрадених
накладатимемо  шматки  живої  плоті  на  хлібні  окрайці...
а  ти  знаєш  як  це  ...  бути  зрадженим?..
проростаючи  світлом  у  душах  колись  майже  рідних
плакати  так  як  плакав  вперше  коли  від  тебе  звільнилась
материнська  утроба
і  враз  стала  щаслива  й  уже  "безплідна"...
ти  був  сильний  ти  лукавив  тільки  по  понеділках
стигматами  тріщини  стін  твоїх  на  ранок  ставали...
а  тепер  розливаємо  мінімальне  тепло  у  резинові  грілки
і  бідкаємося  ...  бо  таки  замало...

...пам"яттю  по  пам"яті  -  найшвидший  транзит
вузькоколійка  думок...кожен  третій  втретє  зайвий
твої  очі  колись  голубі  нагадують  мені  антрацит
секунди  ковтає  вмонтований  у  серце  таймер...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280808
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 16.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2011


Grace Dix

Полые вены

Когда  вытягивали  птиц  из  вен  -  
посещала  знакомая  меланхолия.
Перетерпела,  я  отдала  их  -
взамен
получила  
лишь  вены  полые.

Когда  сыпали  пыль  в  глаза,  
который  раз  обнимала  гитару,
будто  в  истерике,
что  бывает  с  вами,
когда  искренне  верите?
а  вас…
роняют  (как  бы)  
нечаянно  в  грязь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266074
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 03.09.2011


anomaly.

Одиночки

Ты  душил  одиночек  ночью,  простыней.
Подавал  им  бессониц  к  чаю  
Знаешь  сколько    у  них  этих  осеней?
Когда  никто  не  шепнет  "скучаю"?

Километр  за  километром  они  убегают  в  столицы
Они  покупают  мечты,  о  каких  не  мечтают.
И  думают,  что  от  них  их  спасут  эти  серые  лица.
От  того,  что  по  ним  никто  не  скучает

Ты  душил  одиночек  ночью,  простыней.
Подавал  им  бессониц  к  чаю,  
И  от  этой  схватки  с  унылой  осенью.
Они  как  изгнанный  пес  -  одичают.
 
Они  просыпаются  мыслями  пьяные.
И  больше  не  хочется  пить  вина.  
В  раннем  возрасте  души  рваные.
А  память  пустотой  до  края  полна.

Они  погибли,  пропали  без  вести.
Только  на  это  людям  плевать.
А  пророчили  долго  жить  и  цвести.
Но  никто  не  заправит  кровать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278146
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 03.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2011


Троянда Пустелі

Незнайомий об’єкт

Незнайомий  об’єкт  вислуховує  всі  мої  скарги,
І  підносить  мене  до  богів  й  до  сумного  Олімпу.
Невідомий  суб’єкт  позбавлятиме  грізної  кари
За  тривале  порушення  всякого  слушного  ритму.
Він  (ВОНА)  не  любитиме  душу  лиш  за  оболонку,
Не  страждатиме  більше  від  браку  моїх  повідомлень,
Стрімголов  устрибне  у  холодну  й  тісну  ополонку,
Лише  б  бути  на  відстані  рук…  навіть  без  усвідомлень.
І  без  міри  прощатиме  всі  мої  вибрики  в  часі,
Сповіщатиме  рідних  про  те,  що  любитиме  вічно.
Й  навіть  ваги  гордині  триматиме  в  зручнім  балансі,
Аби  раз  подивитись  в  мої  нерозплющені  вічі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266722
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 22.07.2011


Юрась Пухнастий

Про неї…

Її  торкались  ручки  мокрих  кранів,
і  пестились  в  ногах  старі  коври  ...
жадали  рушники  в  просторій  ванні.
І  лоскотали  кінчики  трави,

Які  тягнулись  жадібно  до  ніжок
Щоразу,  як  вона  ходила  в  луг.
І  засинали  квіти  в  пальцях  ніжних,
Від  пісні,  що  тривожила  мій  слух.

Від  неї  усміхалися  біг-борди,
і  цокотів  під  туфлями  асфальт.
На  волю  виривалися  акорди
Зі  струн  потертих  і  стареньких  альт.

Місця  в  метро  звільнялись  перед  нею,
І  преклонялись  віттями  сади.
Й  не  віриться  :  була  ти  нічиєю...
А  стала  всім  для  мене  назавжди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266174
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 14.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2011


Шалена помаранча Лорна

і цигарка надвох…

і  цигарка
                           надвох  
                                             на  чужому  пероні,
серед  сотень  чужих  сподівань
серед    сотень  надій
                                     у  
                                         нічному  
                                                                     вагоні
народилось  одне  із  кохань.

і  роздерши  на  мрії
білети  і  спогад
                       я  злітала  
                                                 посеред
                                                                         бажань
тільки  станція  ночі,
         останній
                                                       твій  
                                                                 погляд....
і  рефлекси  розлучних  страждань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268670
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2011


Марічка9

Житомир-Львів… (Разом з Михайлом Плосковітовом)

Хто  знає,  чи  побачимось  іще.
Куди  зведуть  дороги  парних  колій.
Усе,  що  маєм  -  жменька  меланхолій,
І  тихий-тихий,  і  пекучий  щем.

Не  награно  повіки  затремтять...
Ривки  думок.  Квитки…  та  два  перони.
Твої-мої  ще  сплетені  долоні,
А  відстань,  як  гудок  –  хвилин  за  п’ять…

Дарма  кладемо  руки  на  плече,
Хрипким  "не  треба"  тишу  розірвавши.
А  розпач  став  наш  ще  на  зиму  старшим,
І  так  ятрить  прощанням,  так  пече...

Розтока  доль  в  сум’ятті  кольорів.
Ось  пальці  розімкнуться  наостанок,
В  своїх  містах  зустрінемо  світанок...
Два  потяги  швидкі:  Житомир...Львів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263442
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 07.06.2011


Стелла

Я пробачу тобі, я завжди і всім пробачаю

Я  пробачу  тобі,  я  завжди  і  всім  пробачаю
Пройде  трохи  часу,  й  запрошу  на  чашечку  чаю
Ми  сядем  за  столик  й  почнемо  дурненьку  розмову
Я  вперше  попрошу  про  "нас"  не  заводити  мову

Ми  трішки  посидим,  Ти  не  підводячи  очі  спитаєш
Чому  так  буває,  тебе  не  кохають,а  ти  так    кохаєш
Я  зразу  пойму,  навіщо  ти  все  це  питаєш
І  тихо  відповім,що  і  сам  все  прекрасно  знаєш

Ти  візьмеш  всі  речі  і  швидко  зберешся  додому
Призначеш  зустріч  і  попросиш  прийти  на  розмову
Я  скажу,що  часу  немаю,  що  все  це  безглуздо,ти  ж  знаєш
Ти  легко  всміхнешся  і  скажеш,що  номер  мій  маєш

Я  пробачу  тобі,  я  завжди  і  всім  пробачаю
Це  звичка  моя  -  і  я  рада,що  я  її  маю
Та  пробачити  просто,не  значить  вернути  минуле
я  не  хочу  тепер  згадувати  про  забуле

Я  не  прийду  на  зустріч  і  не  буду  чути  розмови
Ти  все  зрозумієш  й  підеш  самотньо  додому
Не  раз  озернешся  в  надії  на  нову  розмову
Та  ні  це  кінець,  повторюєш  знову  і  знову.

Ти  пробачиш  мені,  ти  мені  завжди  пробачаєш
Тепер  уже  ти  запросиш  на  чашечку  чаю
Останій  раз  прийду  я,  і  вже  попрощаюсь
Скажу,щоб  пробачив  все,  що  я  також  помиляюсь..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263665
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 07.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2011


anomaly.

Мой ветер. Твоя птица

я  птица  -  и  я  ужасна,
я  птица  -  и  я  не  мила,
я  птица  мне  жить  опасно,
я  птица  и  я  сгорела  дотла.

я  забывала  ключи  на  ветках
от  навсегда  закрытых  дверей,
ломала  крылья  в  жестоких  клетках,
и  умирала  от  глупых  идей

я  с  ветром  шла  под  венец,
он  слеп,  и  болен  но  любил,
он  мне  подарил  своих  сотни  сердец,
но  мое  то  сердце  другой  разбил

а  тот  другую  целует,
и  с  неё  снимает  фату
она  его  конечно  ревнует,
а  я  сгораю  и  тлею  в  аду

мой  ветер  мне  дарит  волошки
они  мол  цвета  моих  глаз,
а  мне  так  пусто  стает  немножко,
и  это  чувство  не  в  первый  раз

а  это  чувство  раз  в  десятый,
когда  мне  хочется  ночью  выть,
чувствую  себя  на  огне  распятой
и  знаю  что  не  смогу  полюбить.

майским  дождливым  утром
мой  ветер  проснулся  холодным,
в  нашей  серой  постели  грез
он  был  сиротой,  он  был  безродным
он  похоронен  в  морях  моих  слез

я  закопала  его  под  черемухой  старой
он  говорил,  если  она  цветет  значит  будут  дожди
это  ты  там  плачешь,  на  небе,  о  том  что  не  пара
но  я  прилечу  к  тебе,  милый,  ты  только  жди

своего  седоволосого  мальчика  я  погубила
извини,  прости,  за  то  что  не  сберегла
вините,  вините,  пусть  я  его  убила
ведь  он  любил  меня,  я  его  не  смогла







__________________
я  сколько  дней  не  проживу
ты  будешь  мне  сниться
ты  мой  ветер,  мое  небо,
я  навсегда  твоя  верная  птица

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261220
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011


Empty Scarlett

музыка

шелест  крыльев
море  и  флейта
перкуссионный  сезон  дождей..
журавлиные  скрипки
раздерганный  блюз.

музыка  которая
не  записана  в  нотных  тетрадях
на  флешках,  на  дисках
она  в  виски  сама  вламывается,
вымаливая  ритмическую  немоту..

она  возникнет
и  больше  не  кончится.
она  из  Марианской  впадины  поднимется
доберется  до  сознания  твоего  обесточенного
в  любом  коридоре  тебя  настигнет!

музыка..
в  тебе
во  мне..
она  нигде  не  растреплется
она  пронзительна
и  вечна..

музыка.
только  с  ней  ты  умеешь  дышать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261200
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011


Michelle Paffer

БЕЗДУШИЕ ГОРОДА

Сонные  руки  города  нас  гладят  по  волосам,
А  твоим  небесным  глазам  
Не  дают  уснуть  в  этом  мраке,
В  этом  мире,  как  в  грязном  бараке.
Но  сердце  твоё,  устремлённое  к  небесам,
И  к  полям,  где  рождаются  маки.
Мы  –  голодные  злые  собаки,
У  которых  отсутствие  дома  и  неверие  к  чудесам…
18.05.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261033
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 22.05.2011


Mistake

І знову недоспані ночі…

І  знову  недоспані  ночі
Той  біль  і  ті  крики  душі
Як  завжди  розплющені  очі
Та  не  спиться,  не  спиться  вночі.

Все  лиш  думка  картає  безжально
Все  лиш  мрія  болить  і  болить
І  в  душі  все  настільки  фатально
Ну  а  серце  як  завжди  щемить

Лише  мучаю  бідну  свідомість
І  за  ніч  я  не  стулю  очей
Що  я  маю?  Що  маю  натомість?
Лиш  безлюдність  весняних  алей.

І  в  думках  я  крокую  напевно
Щоб  шукати,  але  не  знайти
А  в  душі  все  так  само  ганебно
Я  іду  щоби  більш  не  прийти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260495
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 22.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2011


Halyna

Сумбурне

Пахнуть  знову  оці  відшліфовані  в  дощ  тротуари,
Скоса  сонце  сумне  піднімає  промінням  світанок.
Суне  будень  німий,  мов  відгомін  страшної  примари,
А  глибокий  туман,  як  парфуми  старих  куртизанок.
Не  смішними  здались,  потускнілі  роками,  судоми,
В  задзеркаллях  очей  відкриваються  грішні  пороги.
Як  цигарок  димок,  так  і  ми  закружляли  у  втомі…
Й  кладовищами  мрій  тротуари  встеляються  в  ноги.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248031
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 19.03.2011


Halyna

А я не "теж"

…Ти  теж  мене  без  жалю  відпустив.
А  я  не  «теж»!  Чи  в  тому  я  згрішила?
Тоді,  коли  в  думках  нервовий  зрив,
А  в  склянці  зі  вчора  міцна  текіла.

І  болю  необмеженість.  Колапс!
Так  з  кожним  днем  моя  вмирає  віра.
Ти  теж  казав:  «Дай  спробуєм  ще  раз»,
А  я  не  «теж»!  Хоч  так  того  хотіла…

Ти  теж  проходив  повз  моїх  вікон.
А  я  не  «теж»!  Клянусь,  що  ти  –  минуле.
Тоді,  коли  востаннє  на  перон
Моя  журба  з  валізами  прибула.

Солодкою  спокусою  була,
Мов  шлейф  цитрин  і  ніжної  ванілі.
Ти  теж  в  мені,  мов  дика  ковила,
А  я  не  «теж»!  В  тобі  я  рожі  білі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222922
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 18.11.2010


Grace Dix

Аггравация

На  мольберте  необычная  абстракция
Глубже  в  сердце  вклеен  счастия  портрет.
Ваши  слова  всего  лишь  аггравация  
Неверного  диагноза  и  дыма  сигарет.

Искусство  словно  временная  панацея  
По  осени  надену  с  шелковыми  лентами  пуанты.
На  гостеприимной  авеню  я  девушка  –  психея,
Что  краски  ищет  и  потерянные  карты.

Глаза  предали  формы  неба  деформации
И  почему-то  с  мятной  жвачкой  тяжело  дышать.
Не  признаюсь  себе  в  своей  же  деградации
Мне  слишком  больно  что-то  понимать.

Я  не  больна!  В  картины  воплощаю  я  пуантилизм
И  улетаю  в  небо  дивною  Авророй.
А  скрытность  вовсе  не  коварный  аутизм,
Всего  желанье  быть  во  всем  свободной.

Вы  не  найдете  ее  сердца  абиссаль
«доза  счастья»  -  вписано  в  графе  «страна»
Когда  глаза  скрывает  ложная  вуаль
В  своем  обмане  не  ищи  тепла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173806
дата надходження 24.02.2010
дата закладки 16.11.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2010


Grace Dix

Полуночница

Ночь  людям  склеивает  веки,
Над  тихим  городом  паря,
И  будто  в  шоколаде  крупные  орехи
Даруют  золото  светила  сентября.

На  небе  смешивали  краски,
Антенны  прорезали  синь.
Я  слушала  Земфиры  «Сказки»,
выветривая  из  себя  полынь.

В  объятия  осени  снова  хочется  –  
Не  ждите  в  гости,    не  приду.
Я  просто  слишком  полуночница,
И  слишком  люблю  ночную  грозу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209187
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 16.11.2010


Grace Dix

Люди и мой потолок

Люди  входят  в  мою  комнату,  
они  дышат  на  мой  потолок,  
и  картинно  бросаясь  мне  под  ноги,  
Извещает  о  дате  листок.  
Вдруг  раздался  звонок.  

Опасаюсь  открыть  двери,  
вдруг  опять  разобьюсь?  
Я  ведь  людям  еще  верю,  
а  взаимности  все  не  дождусь.  
Открываю  свои  двери,  
хоть  и  очень  сильно  боюсь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211617
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 16.11.2010


Eva1904

Послушай, девочка моя…

Послушай,  девочка  моя,  
Я  так  люблю  твою  улыбку…
С  чего  сама  ты  не  своя?
В  чем  совершила  жизнь  ошибку?

Не  радует  тебя  любовь?
Иль  солнышко  не  согревает?
Не  будоражит  в  венах  кровь?
Ну,  ничего,  малыш,  бывает...

И  часто  слезы  с  глаз  рекою,
«Прилипла»  к  пальцам  сигарета?
Не  знаешь,  что  сейчас  с  тобою?  
А  ты  забудь  на  миг  все  это!

Закрой  глаза  и  лишь  представь:
Красивый  остров  в  океане,
Над  головою  неба  бирюза,
Песок  и  травка  под  ногами.

В  руке  батончик  (баунти,  который:))
И  я,  конечно,  плаваю  в  воде.
И  мы  там  будем,  девочка,  и  скоро!
Мечтать  нельзя  о  ерунде.

Ну,  а  пока  мы  «за  билетами»  стоим,
Давай  нацепим  «весело»  на  лица,
Что  бы  на  весь  «желаний  магазин»
Своими  «рожами  несчастья»  не  светиться!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222589
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 16.11.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2010


Jane Saturday

Эгоистка

Она  живет  в  своих  мечтах,
Она  не  думает  о  нем.
Для  нее  всё  просто  так,
Всё  безразличней  с  каждым  днем...

Сейчас  в  обьятьях  одного,
Но  он  не  нужен  ей  совсем.
Не  слышит  сердца  своего,
Но  и  не  хочет  перемен...

От  нее  все  без  ума,
Но  восхищения  не  нужны  -
Она  красива  и  умна,
Не  эти  качества  важны...

Сейчас  она  уже  с  другим,
А  ты  все  ждёшь  и  ждёшь  ее.
Играет  с  чувством  твоим,
А  ты  на  всё  готов  ради  нее...

Она  нема,  она  слепа,  
А  ты  всё  веришь,  что  придёт.
Допьёшь  любовь  один  до  дна.
Она  -  лишь  сердце  разобьёт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203826
дата надходження 01.08.2010
дата закладки 25.09.2010


Eileen

. Солнце

Проснись,  это  сон.  Ты  слышишь.
Проснись.  Я  прошу,  проснись.
Вот  сердце  стучит.  Ты  дышишь.
Вернись.  Умоляю,  вернись.
Я  помню  твою  улыбку.
Закат  тёплой  осени  глаз.
Печальная  песня  скрипки
Звучит  в  последний  раз.
Маленькая  девочка  Осень
Держит  в  руках  талый  лед.
Холодные  ладони  уносят
Туда,  где  боль  расцветет.
Она  кричит.  Она  плачет.
И  бьется  руками  в  сознание.
А  всё  ведь  могло  быть  иначе.
Если  б  Ад  не  убил  внимание.
Ты  спишь,  Солнце.  
Слышу  дыхание.
Никто  не  нарушит  твой  сон.
Мы  вместе.
Режим  ожидания.
Для  мести.
В  пепле  икон.

Солнце,
я  помогу  Тебе
уничтожить  Ад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154130
дата надходження 08.11.2009
дата закладки 25.09.2010


Eileen

. каплей

спелыми  вишнями  губ  расскажи
пламенем  правды  тенями  лжи
дом  твой  построен  из  снежной  коры
ветром  невзрачным  лети  из  норы

это  твой  шепот  пугает  меня
бьет  болью  ноет  в  сердце  звеня
тихо  украдкой  за  мною  иди
нас  не  увидят  там  свет  впереди

голос  лесов  пробуждает  изгоя
прошлая  жизнь  не  дает  мне  покоя
вижу  стеклянные  лица  и  все  же
странны  чужды  мне  твое  всех  дороже

даже  когда  сотрут  память  во  мне
помнить  тебя  буду  каплей  в  окне

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154196
дата надходження 08.11.2009
дата закладки 25.09.2010


jaryj

Суверенність держави

Національним  надбанням  кожної  держави  є  набуття  не  лише  юридичної  незалежності,  але  й  здобуття  чистої  суверенності,  які  допомагають  країні  впевнено  рухатися  вперед.  Якщо  є  перше,  а  немає  суверенності,  тоді  держава  починає  «буксувати»  і  рано  чи  пізно  втратить  свою  незалежність,  яку  є  легко  згубити,  проте  дуже  важко  здобути.
Суверенність,  фактично,  є  подальшою  основою,  на  яку  опирається  здобута  та  юридично  зафіксована  незалежність,  є  запорукою  ефективного  управління  і  економічного  розвитку,  адже  вона  (як  фактична,  так  і  духовна)  передбачає  самостійність  в  прийнятті  рішень,  на  які  не  може  вплинути  інша  держава  (за  винятком,  якщо  це  дійсно  є  корисне  для  першої).
Поняття  «суверенність»  є  майже  тотожне  з  поняттям  «самостійність»,  проте  «самостійною»  може  бути  людина,  родина,  сім’я,  а  «суверенність»  семантично  має  значення  «влади  чи  верховної  влади,  що  має  якості  найвищого  судді  –  чи  то  особи,  чи  групи  осіб,  –  уповноваженого  приймати  рішення  та  розв’язувати  суперечки  в  межах  політичної  ієрархії  певною  мірою  остаточно.  Змога  приймати  такі  рішення  передбачає  незалежність  від  зовнішніх  сил  та  вищу  зверхність  і  панування  над  внутрішніми  групами,  фактичну  самостійність  держави».  
Останнім  часом  спостерігаються  негативні  тенденції  зі  згортання  паростків  суверенного  формування  держави.  На  зміну  національній  ідеології  прийшла  ідеологія  «совкового  управління»,  яка  знищує  все  українське,  насаджує  все  чуже,  впроваджує  пострадянську  диктатуру  в  державі,  а  головне  –  тягне  до  радянського  минулого.
Ці  тенденції  є  дуже  небезпечними,  вони  загрожують  прямою  втратою  юридичної    незалежності,  держави  як  інституції.
Гадаю,  ці  кроки,  які  робить  теперішня  влада,  є  свідомими,  вони  спрямовані  на  підривання  української  економіки,  вони  є  тільки  початком  згортання  демократії,  нищення  нашої  історії  та  культури.
Якщо  цього  народ  не  буде  намагатися  зупинити  (а  це  може  статися  досить  пізно),  то  Україна  повністю  втратить  свою  суверенність  та  державність.  Вона  або  сама  стане  диктаторською  за  своїм  змістом,  або  буде  придатком  Росії  та  інших  країн,  які  хочуть  повернути  втрачені  ними  українські  землі.

04.09.2010  року            Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209412
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 25.09.2010


Натали Зеленоглазая

Были вместе… но больше не рядом… (25. 09. 2010)

Я  тебя  ждала  ярким  рассветом,  
когда  небо  молчало  с  луной...  
Только  боль...  как  холодным  кастетом,  
нависала  над  сонной  душой...  

Были  вместе...  но  больше  не  рядом...  
все  погасло  в  немом  сентябре...  
Повторяю  тихонько:  "Так  надо!",  
оборвав  крылья  дикой  мечте...  

Ты  ушел...  словно  не  было  раньше...  
стынет  в  чашке  без  сахара  чай...  
От  предательств  былых  пострадавши,  
я  просила  тебя:  "Не  теряй!"  

Только  знаю...  что  были  напрасны  
все  слова  и  молитвы  мои...  
Небо  залито  ветрено-красным  
и  забыты  слова  о  любви...  

©  Зеленоглазая,  2010              

Из  цикла  "Лабиринтами  фраз  и  улыбок"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212726
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 25.09.2010


anomaly.

Булька

Как  только  лапа  Бульки  стала  на  раскаленный  песок  чужой  страны,  увидела  палящее  солнце  своим  карим  глазом,  даже  её  нюх,  старой  и  уставшей  собаки  здесь  был  в  силе,  запахи  были  настолько  острые,  что  поражали  её  старый  и  шершавый  нос  еще  из  далека.  Пахло  кровью  и  кобелем  питбуля.  Много  улыбок  и  лиц,  горящих  и  жаждущих  чего-то  от  неё  глаз,  все  они  окружали,  и  всячески  пытались  заговорить  с  её  новым    хозяином,  к  жестоким  рукам  которого  она  так  и  не  успела  привыкнуть.
Холодные  и  зеленые  бумаги  зашуршали  где-то  поблизости,  заставив  голову  Бульки  повернуться  назад.  Она  была  одна,  на  этом  огромном  ринге,  где  пахло  смертью  и  болью.  Двери  были  закрыты,  эти  чужие  люди  говорили  на  незнакомом  и  жестоком  языке  оттуда,  с  высока.  Булька  слышала  только  их  смех,  видела  их  радостные  глаза,  и  никак  не  могла  понять,  что  она  теперь  для  них  будет  зрелищем.  
Через  некоторое  время  дверь  напротив  открылась,  с  неё  вышел  низкий  мужчина,  и  выпустил  стаффошира,  который  смотрел  на  растерянную  и  разбитую  Бульку  злыми,  и  полными  ярости  глазами.
Люди  кричали,  орали,  махали  руками,  а  Булька  не  могла  ничего  понять,  она  смотрела  то  на  них  то  на  кобеля  стаффа,  то  на  песок  который  жарил  её  теперь  уже  не  такие  теплые  как  тогда  на  родине,  а  холодные  лапы.
Кобель  приближался  к  ней  немного  оскалив  свои  белые  зубы,  люди  продолжали  кричать,  горячее  солнце  только  сильнее  накаляло  страх,  который  все  увидели,  в  глазах  беззащитной  собаки  -  Бульки.
Когда  стаф  приблизился,  а  крики  людей  становились  все  громче  и  громче,  Булька  в  последний  раз  посмотрела  на  нового  хозяина,  он  смеялся  так  громко,  и  никто,  абсолютно  не  одна  душа  не  пожалела  обычную  дворнягу,  которая  тут,  на  огромном  поле,  после  семидневного  перелета  с  родины,  упала  и  истекла  кровью  под  зубами  стафа.  
Когда  острые  зубы  перестали  трепать  кусочки  плоти  Бульки  она  увидела  своего  хозяина,  не  нового,  а  того  который  носил  грязную  фуфайку  и  брал  Бульку  с  собой  на  рыбалку,  она  в  последний  раз  мечтала  услышать  из  его  обветренных  губ  свое  имя,  прислониться  к  его  огромному  башмаку,  своим  маленьким  тельцем,  почувствовать  на  тонкой  шкурке  прикосновение  его  нежных  рук,  верила  и  глаза  её  горели  надеждой.  
Тот  огонек  в  её  глазах  горел  в  чужой  стране  немного  дней,  она  лежала  уже  вторую  неделю  на  жарком  песке,  с  открытыми  глазами.
Такая  неприметная,  маленькая  и  мертвая.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198447
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 25.09.2010