Боже мой, как все красиво!
Всякий раз как никогда.
Нет в прекрасном перерыва,
отвернуться б, но куда?
Оттого, что он речной,
ветер трепетный прохладен.
Никакого мира сзади —
все, что есть — передо мной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420547
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 21.12.2018
О Господи, помилуй мя
на переулках безымянных,
где ливни глухо семенят
по тротуарам деревянным,
где по булыжным мостовым,
по их мозаике, по лужам,
моей касаясь головы,
стремительные тени кружат.
И в отраженьях бытия —
потусторонняя реальность,
и этой ночи театральность
превыше, Господи, меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818408
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018
У мого янгола немає крил – ані чорних, ані білих,
Проте Сам Господь запрошував його на розмову;
Мій янгол не уміє літати, тільки падати, падати, падати…
У мого янгола сни нетривкі, бо життя, звите у тугий сувій,
На розгортання якого підуть усі його сили і знання,
Тому він не може багато спати на порозі пошуку.
Він, мій янгол, прийшов, аби стати моїм Учителем,
І вже дав цінні уроки: не витрачати час даремно,
Бо кожна хвилина – це золота монетка у скарбниці літ;
Розмовляти з квітами, деревами, тваринами і птахами ;
Усміхатись радіючи і з радістю посміхатись…
Та головний його урок в іншому:
Життя-це диво, що народжується з очікування і болю,
Любов – це диво, що народжується задовго до Життя,-
- …Життя – Любов – Життя – Любов - Життя – Любов… –
Це неперебутня, незборима Істина –
Серцевина існування,
багатопроменева звізда у Колі Божому…
Коли мій янгол засинає, я цілую його маленьке чоло
І, спиняючи на півдорозі хвилю ніжності і солодкого щему,
кажу: «Спи, мій янголе! Спи, мій наставнику!
Спи, мій синочку…»
19.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323987
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 22.03.2012
милуйся сміттєвими звалищами і густими вогнями
замиленими оченятами кліпай наївно,
тримай спину рівно
коли зупиняєш блискучі автівки
й тоді коли скалишся щиро усім,
немов на арені цирку...
ти прокидаєшся в шлунку своєї зірки,
тієї, що шлях твій повинна робити світлим.
ти бачиш як юні і вільні ковтають омани літри,
а потім лаштують на чесність тобі перевірки.
ти надто для себе чужа і тобі не спиться,
вдягаєш власне ім'я,
коротшу за пам'ять спідницю
й прямуєш вздовж лінії лісу,-
подряпана і зашкарубла
та все ще актриса.
тримаєш донорські сни в опустілих легенях,
усе видихаєш ментолові усміхи,
мантри священні.
і в пошуках завше вивчаєш старі афоризми
щоб влучно жбурляти їх в стіни
чужої харизми...
та перш ніж заснути малюєш обскубані крила,
рахуючи поспіхом кількість психічних відхилень.
і можна б дивитись це шоу без дивної втіхи,
горіхи чекання як вже пограбовані мушлі.
м'якушні бажання, інтриги й потоптані фіги
і кожен хто все ще сміється -
загубленомужній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315220
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Можно курить, - да всё ни о чём.
Говорить - да особо нечего.
Снег ложился тебе на плечо,
Мои
игнорируя
плечи.
Долетит до земли и дна,
Дымный воздух из окон вылез.
Он застелит собою на
Чёрном небе
косой
вырез.
Забывай это всё, уходи в дом.
Забивай на холодный ветер.
Переулок сырой завилял хвостом
Тебя
на себе
встретив.
Время шипит не тебе, не о нас, -
Стартует, срываясь с места.
От захлебнувшегося фонаря
До
твоего
подъезда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315281
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
все что мы знаем друг о друге
не уместится ни в одну память
и ни в одно прошлое
мы ждем друг друга
и тень наша растет
мы остаемся между нами
и слова наши
становятся мерой расстояния
и расстояние значит
не больше слов
нами воссозданных
и ближе только
мы
и нет
никого
ближе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315255
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Я говорила с тобой так долго –
горло не выдержало.
Господи, если ты еще помнишь,
кто Ты – всё – выслушай…
И не души – ты ведь знаешь, без голоса
даже продолжу
свой монолог, до тебя сквозь погосты
выкричу, Боже,
эту молитву – не сможешь закрыться
всеми церквами.
С курса сбиваются черные птицы –
это рыдаю
я – чтобы слышал и чтобы заметил
там, на постели
стылой, стерильной становится белым
теплое тело.
Белым становится – слишком до срока,
надо вернуть бы…
Я говорю с тобой долго и много –
с этой минуты
стану еще голосистей, как скальпель –
небо разрежу,
чтобы увидел: в убогой палате –
звонок и грешен –
воска податливей – ну же – потрогай! –
спит человечек.
Если ты мнишь себя знающим Богом –
глянь-ка – отмечен
вечностью. Только споткнулся нелепо,
лег и забылся.
Надо бы память вернуть, чтобы в небе
черные птицы
не затмевали твоих откровений,
ласковый Боже.
Надо бы, чтобы пустилась по венам
жизнь и подкожно
время текло, и ходил по планете
твердо – до срока.
Я докричалась. Плевать, что ответом
выжжено горло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207729
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 10.10.2011
* * *
Мне верен пес, а кот не верен.
Твой поцелуй мне в губы вверен,
Нести твой шепот, бред и смех,
Молчать, шипя лишь:"Ша!"- на всех.
А я - твой пес, чешу за ухом.
Вот соберусь я к Пасхе с духом,
Духи и перстень подарю,
С тобой пойдем мы к алтарю.
И я - твой кот... Мурчу, мурчу.
Смотрю на кошек и молчу.
И сколько ты меня не гладь,
Я на других все глядь, да глядь.
Я - пес и кот... Мешок ищи.
Зашей и в пруд... Ищи-свищи!
Таких, как я - хоть пруд пруди...
Я на твоей очнусь груди,
Уткнусь в прекрасный твой живот.
Звериный дух во мне живет.
- думаю, это ст. подойдёт и для первого и для третьего пункта конкурса...:))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282475
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 27.09.2011
... а вона була родом з Китаю...
Щоранку всміхалась мені, барвиста,
а тепер на колінах бурчить,вмирає
й пропонує квитки в інше місто.
Там затягнуто віру пасками безпеки,
з вікон сірих летять її сестри.
Пережила себе, як розгнівану спеку-
як вмирати без чаю й оркестру?
Я ж бо вірила в справжність її так сліпо,
починались шукання, розкопки.
Роздивлялась уважно,лякалась скрипу
та не бачила в ній підробки.
І з кишені повільно всі сльози-перли,
бо ж вона була родом з Китаю.
Якось надто раптово і дивно вмерла-
не сумую... лише позіхаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211161
дата надходження 16.09.2010
дата закладки 20.09.2010
Мелом ведьмы очерчен круг…
Я привыкла к своей границе…
Где обычным движеньем рук,
Вместе с гримом смывают лица…
Где дороги протёртый жгут
Мне отрезал на счастье ветер…
Где софиты созвездий врут,
Что на небе нас кто-то встретит…
Где со шва немого окна
Каждый раз я хочу срываться,
Чтобы тонкой иголкой сна
Вышивать у луны на пяльцах…
Где у осени под шатром
Дождь целует тайгу капризно…
И плюёт ночное метро
Пустотой штампованных жизней…
Сосны душит рассвета нить…
Не сойти б с ума и не спиться…
Чтоб случайно не заступить,
За обрубок своей границы…
25 июля 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202579
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 29.07.2010
-Новий сценарій здається дещо нудним.
-Чорт з ним!
-Так дивно...Ненавидиш те,що створив.
-Мовчи, ненависть люта від слова "любив"
-Я бачила вчора,як руки до неба тяглись.
-Мовчи,ти ж досі зі мною і значить не зникло КОЛИСЬ.
-Дитяча приреченість...кружляє думок сонний рій.
-Ти зараз заснеш,в очах твоїх згасне чужий.
-Мовчу,щоб КОЛИСЬ знов не розчинилось....
-Спи...
----------------------------------------------------------------------------
А час не такий могутній,як ти мені колись розповідав-
він чомусь все частіше боїться мене торкатись й мовчить.
Його руки не пахнуть тобою чи чаєм із трав,
тільки іноді дражнить бажання із прірви страхіть.
А ще небо замовчує зранку твоє ім"я,
опускає на мене туман незнайомих слів.
Намагаюсь складати печаль і мовчу щодня,
задивляючись в очі твоїх кишенькових богів.
І рожевими краплями споминів,сон роси...
Без пояснень,навпомацки, я ще з НИМ.
Всі бажання виконую завтра-молись, проси,
поки вкотре не зникла,обравши дім.
Пропонуєш жар втечі і ніжність старих дахів,
вже позбулася ритму- ця тиша не так звучить.
Ти ненавидиш жителів казки й дитячих снів,
а їм хочеться жити,я знаю,їм хочеться жить!
Що те слово "любив" в поєднанні з "колись"?
Така безцінь дорожча за щастя,позбавлена нас.
Я не сплю ще,я слухаю...посміхнись,
розпочни знов розмову про відстань і час.
Наш сценарій захований в скрині,свіча тремтить
і п"яниці співають за вікнами про грозу.
Полюбив і ненавидиш,біль століть...
Не дивуйся,цю біль у собі несу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200578
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 12.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2010
...і з минулого часто приходили гості-
тримали квіти в руках і просили впустити.
Відчинивши,так часто в обіймах злості,
в них жбурляла свої ж улюблені квіти.
Зачинялась в кімнаті й мовчала втомлено,
рахувала на вікнах краплини відчаю.
І було голосніше ніж снам дозволено,
бо ж у снах почувалася щасливішою..
А вже вранці чекала гостей привітливо,
готувала пробачення з льоду й текіли,
обіцяла слухняність й любов набридливо-
тільки гості до мене уже не спішили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199644
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 07.07.2010
Любая подлость выльется расплатой
Самотерзаний совести в огне
Нетленной истины, крестом распятой,
В стекающей, из-под гвоздей, вине.
Душа – не мир, ее не приукрасить
Логичной ложью вписанной в закон
Мирских квитанций, въевшейся проказой
Коррупции, за деньги и поклон.
Платить! Платить! Без круговой поруки,
Представит счет фактурная Судьба,
Кредит наследием на души детям, внукам –
Пенею неуплат, процент со лба.
Бездарен путь, намеченный по трупам,
Зашкуренной, до блеска, клеветой.
Оправдывать его смешно и глупо:
Банкротством чувств, душевной нищетой.
Узлом горячим раздувает вены
В крови кипящей истая смола
Ссужаемой вины обыкновенной,
В процентах, набежавших на слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199652
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 06.07.2010
благородство прячется в нищете,
одиночество - в смутной проседи.
если ты придешь ко мне на щите
(или принесут тебя) – с громкой площади,
оглушенной выстрелом, улетят
стаи голубиные, тучи скверные,
прослезится искренне стольный град,
и до дня последнего станут верными
улицы вихрастые, облака,
даже корки времени – корки хлебные,
поднесу к губам твоим – вот, лакай,
молоко сгущенное с мятной пеною.
если ты придешь ко мне со щитом,
я перекрещу тебя, молча, медленно.
благодарность бегает босиком,
рассекая полночи перед бедами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199562
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 06.07.2010
1
Россыпь родинок – на спине –
звездный бисер, дорога Бога,
по которой идти к тебе
долго. Ландышем-недотрогой
спит ладонь. А в ладони – нить
серебрится и тает. Слово
замирает в гортани. Ты –
это руника пауз. Помнить
по касаниям – и покой
ощущать, как любовь – подкожно.
Россыпь родинок – под рукой.
Собираю губами прошлых
звездных тропок большой узор.
Макраме. На минуту – рядом…
И сплетаются Бог и боль,
и рассвет. Говорить – не надо…
2
Мне так хотелось, чтобы ты сказал
хоть пару слов о будущем и прошлом.
И тополей светились образа,
как будто накануне чуда. Можно
мне было всё – от слез до немоты.
Ну а тебе? Тебе не станет правил,
чтобы прийти – внезапно, и пройти,
не задержавшись ни строкой, ни взглядом.
И ты – пришел, и немоту мою
забрал себе. Как впрочем, всё на свете.
Ты посмотрел в глаза, не станет букв,
чтобы сказать – полнее. Взгляду- внемлю.
И сладкой жутью – как перед броском
из немоты мигающих созвездий –
на землю – захлебнувшись, пью покой,
и понимаю: будем вечно вместе…
3
Несказанная – завязь – губ.
Два бутона избытком сока
переполненные. Мою
мякоть гладят лучи. Немного
подожди – закипит слюда
слов, несказанных на пороге.
Словно олово - льет в гортань
утро. Жизнь невозможно – помнить –
только – жить! И сейчас, и здесь.
Слишком просто цветы вскипают
сквозь кору расставаний. Без –
тебя – это смерть. Смешная
несказанная – завязь – букв,
рук, дорог, узелков, суставов.
Со-поставлены. И цветут
два бутона – кроваво-алым…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198919
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 02.07.2010