Рай
(Слова для пісні)
Де шумить вода Дніпрова,
Казку ночі п'є діброва,
То мій край – неповторний рай.
Де степи й високі кручі,
Чебреці рясні, пахучі,
То мій край – неповторний рай.
Де ліси густі – стіною,
Синь безкрая наді мною,
То мій край – неповторний рай.
Де Десна-красуня плине,
Роси там дзвенять в долині.
То мій край – неповторний рай.
Де милує море око,
Голубінь річок глибоких,
То мій край – неповторний рай.
Де стрічають сонце ранки
І поля у вишиванках,
То мій край – неповторний рай.
Де Карпати й водопади
Ловлять з неба зорепади,
То мій край – неповторний рай.
Де калина у долині
Й пісня солов'їна лине,
То мій край – неповторний рай.
25.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010142
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 07.04.2024
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 04.03.2024
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 04.03.2024
ЗУПИНІТЬ ВІЙНУ
Світе, чуєш мене? Не мовчи,
Щоб до вас не дійшло це жахіття,
Зупини, зупини, зупини,
Поверни віру в добре і світле.
Я стою, кам'янію, мовчу,
А свинцем наливається сила,
Розриває той біль до плачу...
Захистіть, дайте нам свої крила.
Я не плачу, не плачу - кричу
На весь світ я прошу: схаменіться,
Зупиніть цю прокляту війну,
Бо налито вже горя по вінця.
Захистіть Україну мою:
Посивіла, мов гілочка терну,
І шукає щоденно в диму
Промінь світла в годину пекельну.
Я не плачу, не плачу - реву,
Умиваюсь гіркими сльозами.
Зупиніть цю прокляту війну,
Люд молотять, зібравши снопами.
Відлітають щоденно у вись
Журавлині ключів в піднебесну,
Рясно сіється маковий цвіт
В землю нашу, морозами скреслу.
Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998571
дата надходження 14.11.2023
дата закладки 15.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xgSStWl6lkc[/youtube]
Мій коханий, мене в літо забери,
Поцілунком ніжно серце обійми,
Обігрій промінням сонечка згори
І веди в яскраві сни мої, веди.
Приспів:
Забери мене в літо, подаруй мені квіти,
Медом з липи розносить навкруги теплий вітер.
Обійми мене міцно і цілуй мене ніжно
Пелюстками ромашок польових білосніжних,
Чебрецем, звіробоєм, назавжди щоб з тобою
Поєдналися в парі та в коханні обоє.
Подаруй красу барвисту – цей розмай,
Де розноситься спів птахів аж за край.
Де волошками, ромашками в полях
Й споришами літо стежку простеля.
Приспів:
Забери мене в літо, подаруй мені квіти,
Медом з липи розносить навкруги теплий вітер.
Обійми мене міцно і цілуй мене ніжно
Пелюстками ромашок польових білосніжних,
Чебрецем, звіробоєм, назавжди щоб з тобою
Поєдналися в парі та в коханні обоє.
Так яскраво світять зорі уночі,
Вітер в місяця усівся на плечі
Та купає хмари білі у воді..
Мій коханий, мене в літо поведи.
Приспів:
Забери мене в літо, подаруй мені квіти,
Медом з липи розносить навкруги теплий вітер.
Обійми мене міцно і цілуй мене ніжно
Пелюстками ромашок польових білосніжних,
Чебрецем, звіробоєм, назавжди щоб з тобою
Поєдналися в парі та в коханні обоє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992454
дата надходження 28.08.2023
дата закладки 31.08.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2023
Серебристая зелень олив..
Городок пропитался вербеной,-
Нынче масло её на разлив
Отпускают по низким ценам..
Потеплевший ласкает мистраль
Средиземное море лаванды,
Созревает садовый миндаль,
Пьют шафрановый чай на верандах..
Каждый день, покормить голубей
Здесь на площадь приходит старушка
..Они ждут..И слетаются к ней..
То на плечи садятся.. То кружат..
Говорят, она из России..
И всегда с собой носит портрет
Офицера, со взглядом синим,-
Тот что был дуэлянт и поэт..
Над Провансом, в дыханье полей,
В терракотово-солнечном ситце
Птицы кружатся в вальсе над ней..
То ли чудится мне,то ли снится..-
Ясноглазый российский поэт
В красно-синем уланском мундире
С тихой грустью непрожитых лет
Её волосы гладит седые..
..Не смолкает трещётка цикад,
Фонари зажигают в аллеях..
Только пальцы старушки дрожат,
Крошат хлеб голубям.. не жалея..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45869
дата надходження 11.11.2007
дата закладки 10.04.2023
Як два світи в безмежжі голубім,
Шукаєм одне одного не всує:
В мені є те, чого нема в тобі,
В тобі є те, чого мені бракує.
Перепливемо ріками жалю,
Перебредем пустелями омани,
Щоб кожне слово мовило:
Люблю,
Щоб кожний рух повторював:
Кохана.
І хай там де: в безлюдді чи юрбі, –
Щомиті одне одного святкуєм!
Бо є в мені, чого нема в тобі.
Бо є в тобі, чого мені бракує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384794
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 22.03.2023
Стрімка ріка в шалений спокій плеса
Несе холодні спогади снігів...
На вісь хитку історії колеса
Витки століть намотують тугі.
Таки усе повторюється, справді.
Та ще не всі пророчення збулись!
Нову шукать онук захоче правду,
Яка була вже знайдена
колись.
Усе життя – один суцільний спомин!
Себе згадаю: може, я – не я?..
Шумить вода, не відаючи втоми,
Щоб повернутись на круги своя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386579
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 22.03.2023
***
Сад убравсь одежиною білою,
видно буйне цвітіння здаля.
Вже щасливою породіллею
усміхається в небо земля.
Шаленіє барвисте та врунисте
у довкіллі зело молоде,
і пишається присмаком юності
на лиці ластовиння руде.
Ці небажані сонця відмітини
не вдалось відбілити ніяк.
Та махнула рукою, як тільки-но
полюбив їх красивий юнак.
Заглядаю в люстерко і згадую
найщасливіші сонячні дні,
й не дивуюсь, що більше досадою
не було ластовиння мені.
25.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863154
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 13.03.2023
Бачу, як у вікні
Силует в далині
У тумані зникає.
В небі ніч без зірок,
Віддаляється крок,
Серце біль розриває.
Поміж нами мости,
Шепотіла не йди,
Доля щастя благає
І цілунки п'янкі,
І обійми палкі,
Нас розлука вбиває.
Блискавиця і грім,
Я твоя, а ти мій,
Небо плаче грозою.
Коли зійде зоря,
Будем знов ти і я,
Я щаслива з тобою.
Ти повітря ковток,
Ти до щастя квиток,
Коли йдеш, помираю.
Я дивлюся у скло,
Ти залишив тепло -
І ми разом згораєм.
Приспів
Радість мого життя,
Разом серцебиття,
Бо на все воля Божа.
Ми розділим навпіл
Смуток, радість і біль -
І любов переможе.
Автор Зоя Журавка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973908
дата надходження 15.02.2023
дата закладки 15.02.2023
Я повернусь в думках, де юність мила,
У твоїх косах стрічечка і бант,
Ти моя мрія і мої вітрила,
Мого життя безцінний діамант.
З трояндами стою сором'язливо,
А думка в голові не покида:
О як я хочу, щоб була щаслива
Тендітна, люба дівчинка моя.
Роки летять удаль гонимі вітром,
І ми з тобою стали на рушник,
І ти для мене стала моїм світом,
А я твоя душа і захисник.
З трояндами стою сором'язливо,
А думка в голові не покида:
О як я хочу, щоб була щаслива
Тендітна, люба дівчинка моя.
Нехай в житті усе іде по колу,
І підросли вже красені-сини,
А я як і колись іду до двору,
Де щастя, і кохання, і думки.
З трояндами стою сором'язливо,
А думка в голові не покида:
О як я хочу, щоб була щаслива
Тендітна, люба дівчинка моя.
Автор Зоя Журавка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973830
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 15.02.2023
Мелодія весни в твоїм саду
Продовжує у серце моє литись,
Тебе немає там та я іду
Щоб нотами весни насолодитись.
Я знаю, що на світі десь ти є
І також зачарована весною,
І відчуває серденько моє,
Що поруч ти,тут подумки зі мною.
Іду один серед живих дерев,
Де вдвох раніше милувались раєм,
Чом сталось так,терпкіше за терен,
Чому втрачаєм тих кого кохаєм?
Я знаю, що на світі десь ти є
І також зачарована весною,
І відчуває серденько моє,
Що поруч ти,тут подумки зі мною.
Співають хором весело шпаки
В твоїм саду весну вони вітають,
І я бажаю дуже залюбки
Тебе зустріти серед цього раю.
Я знаю, що на світі десь ти є
І також зачарована весною,
І відчуває серденько моє,
Що поруч ти,тут подумки зі мною.
Та ж яблуня в цвіту стоїть вона,
Приваблює,нагадує минуле.
Прошу я Бога,щоби ця весна
Тебе до мене знову повернула.
Я знаю, що на світі десь ти є
І також зачарована весною,
І відчуває серденько моє,
Що поруч ти,тут подумки зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972499
дата надходження 31.01.2023
дата закладки 01.02.2023
«Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Два кольори мої, два кольори…»
Дмитро Павличко
(28.09. 1929 – 29.01. 2023)
Крізь вітровії – час чкурнув навтьоки.
Завіз мене у далеч паротяг.
Хоч кожен день дає свої уроки,
Мене водило в безвісті життя.
Де б я не був, молився все до Бога,
Бо Україну музою обрав,
Щоб квітнула у диво-кольорах –
Та я вертався на свої пороги…
Жахи війни убивчі та раптові.
Проникли під сирен страшне виття.
На чорноземи – впали ріки крові,
Переплелись, як мамине шиття.
Ми ж віримо: йдемо до Перемоги,
Щомиті наближаючи цей день.
Бо праведним шляхом Творець веде
Мої сумні і радісні дороги.
Не може смертний знищити нетлінне,
Отець Небесний дух наш сотворив.
Ще заспіває вільна Україна
«Два кольори мої, два кольори….»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972456
дата надходження 31.01.2023
дата закладки 01.02.2023
В небі хмари, мов мережки
Поміж них не бачу стежки
Я ж не пташка, щоб літати
Але мрію, хочу мати
Бо в житті завжди потреба
Мати свій шматочок неба
Щоби мрія, добра, світла
Щоб моя земля розквітла..
Щоби небо мирне й чисте
Щоби сонце золотисте
І в житті, відбулось диво
Мала б долю, я щасливу!
20.07.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954452
дата надходження 26.07.2022
дата закладки 17.01.2023
Він такий молодий, а чоло посивіло.
Вона ж біла голубка земної краси.
Він красивий і сильний, та зранене тіло.
Вона ж сяйво зорі і проміння весни.
Зібрав тіло в кулак, йде дорогами долі,
Бо він мужньо несе свій життєвий тягар.
А вона ж наче сонце і вогник любові,
Її ніжність - то небо, серпанок із хмар.
Приспів:
Серця свої коханням обігріли,
У щасті разом літо і зима.
Хай за вікном сніги лягають білі,
А поміж них заквітчана весна.
Тепер тече у даль ріка любові,
Джерельні їх і чисті почуття.
Кохання - те у музиці і в слові
І житиме до віку у серцях.
А в руках його сила, яка їх тримає,
Його плечі - броня, вона завжди за ним.
Її віра і вірність обох окриляє,
Він для неї зумів повернутись живим.
Поміж куль у диму зігрівало кохання,
І думками до неї на крилах летів.
Це для нього виходила в ніч зірка рання,
А він місяцем в небі для неї світив.
Автор Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971072
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 16.01.2023
[color="#ff0000"]Слова: Микола Вороний
Музика:Ярослав Ярославенко
Рік написання: 1917
Текст пісні [b][i]«О Україно, о рідна ненько!»[/i] [/b]написав поет та один з засновників Української Центральної Ради Микола Вороний навесні 1917 року, невдовзі після Лютневої революції. Того ж року її опубліковано в одному з перших номерів «Народної волі», а невдовзі — і в стрілецьких часописах (1922-го — з нотами). Музичну обробку згодом здійснив Ярослав Ярославенко.
Мелодія її сягає корінням до церковної композиції «Многая літа», відомої з часу XVIII ст., а згодом у дещо відредагованому варіанті пісня виконувалася спочатку в Галичині, а потім по обидва боки Дніпра в період визвольних змагань Січового Стрілецтва, як улюблена заклично-переможна пісня-марш.
За часів української Незалежності мелодія на мотиви [i]«О Україно!» [/i]Миколи Вороного поруч із [i]«Червоною калиною»[/i] Степана Чарнецького довгий час були офіційними фанфарами Президента України. Слова з твору —[i][b] «За Україну, за її волю»[/b][/i] вишито на бойових прапорах частин Збройних Сил України.
[/color]
https://www.youtube.com/watch?v=XXPYjZfI1zc
О, Україно! О люба ненько,
Тобі вірненько присягнем!
Серця кров і любов,
Все тобі
віддати в боротьбі…
За Україну, за її волю,
За честь і славу,
за народ!
Яре́мні пута ми вже пірвали
І зруйнували царський трон.
З-під ярем і тюрем,
Де був гніт --
ідем на вольний світ.
За Україну, за її волю,
За честь і славу,
за народ!
За Україну, з вогнем-завзяттям,
Рушаймо, браття, всі вперед!
Слушний час кличе нас,
Ну ж бо враз
сповнять святий наказ.
За Україну, за її волю,
За честь і славу,
за народ!
Вперед же браття, прапо́р наш має,
І сонце сяє нам в очах.
Дружній тиск, зброї блиск,
Кари гнів
і з ним побідний спів...
За Україну, за її волю,
За честь і славу,
за народ!
P/S [i]яре́мні пута - невільні пута
прапор має- прапор майорить.[/i]
[color="#ff0000"]Кожен з нас, співаючи рідною українською мовою "многая літа", водночас співає "многая літа" неньці-Україні. Многая літа нашій рідній Землі, Її вірним Синам і Доням, що об'єднались духом супроти ворога! ТРИМАЙМО СТРІЙ! ПЕРЕМОГА ЗА НАМИ!
- СЛАВА УКРАЇНІ!
- ГЕРОЯМ СЛАВА![/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941572
дата надходження 03.03.2022
дата закладки 08.01.2023
І знову сколихнулася душа,
І знову мрії падають на аркуш.
До Тебе долітають у вірша́х,
Думки і сни запрошують до вальсу.
Моїм теплом народжений у снах
Звучиш мені на аркуші паперу.
Це сповідь мрій у зболених серцях,
Це та Любов, що стукає у двері.
Ще кілька фраз, не випитих до дна,
Ще кілька митей в серці найсвятіших.
Якби Ти знав, якби Ти тільки знав!..
Як боляче народжуються ві́рші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326417
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.12.2022
Многоэтажки в тумане теряются крышами,
Сырость крадётся за мной по пятам переулками,
В окна деревья глядят с шевелюрами рыжими,
Будто с призывом опять наслаждаться прогулками.
В окна деревья глядят с шевелюрами рыжими,
Будто с призывом опять наслаждаться прогулками.
Зонт не спасёт от дождя, но не стоит печалиться:
Небу вот-вот надоест эта серость и будничность,
Осень к финалу... А жизнь всё равно продолжается,
Чтобы весною шептать про счастливую будущность.
Осень к финалу... А жизнь всё равно продолжается,
Чтобы весною шептать про счастливую будущность.
Автор текста - Любовь Козырь (Поворозник)
Музыка и исполнение - Сергей Гелик
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222738
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 30.12.2022
Многоэтажки в тумане теряются крышами,
Сырость крадётся за мной по пятам переулками,
В окна деревья глядят с шевелюрами рыжими,
Будто с призывом опять наслаждаться прогулками.
В окна деревья глядят с шевелюрами рыжими,
Будто с призывом опять наслаждаться прогулками.
Зонт не спасёт от дождя, но не стоит печалиться:
Небу вот-вот надоест эта серость и будничность,
Осень к финалу... А жизнь всё равно продолжается,
Чтобы весною шептать про счастливую будущность.
Осень к финалу... А жизнь всё равно продолжается,
Чтобы весною шептать про счастливую будущность.
Автор текста - Любовь Козырь (Поворозник)
Музыка и исполнение - Сергей Гелик
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222738
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 30.12.2022
[i]В цій зливі –
Все животрепетне бажання,
Що наші душі просто змусило цвісти.
У цілім світі – парасоля, я і ти…
А дощ коханням лив на нас із висоти,
І ми під вітру завивання –
Щасливі.[/i]
Краплини
Закрили нас від всіх стіною,
З-під парасолі били справжні ручаї.
А ми скорилися коханню течії,
Що нас несла чуттєво в неземні краї,
Дощ падав срібною струною
На спини.
[i]Ті очі…
І серце в серце – полиханням,
Обійми теплі серед бруду та води…
Твої слова, що пам’ятатиму завжди:
- Я буду поряд у дні радості й біди.
Чи буде це й твоє бажання?
- Так… Хочу![/i]
( Світлина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891874
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 24.12.2022
Гойда весну на китицях бузок
Під ніжну солов'їну колискову.
Попід шатром із шовку і зірок
Вітри згубили місячну підкову.
Старий горіх іще смакує сни
Про зиму, про сніги і холоднечу,
Та у бруньках ефірних і ясних
Леліє твердобоку вже малечу.
Десь "ойка" сичик серед ясенів.
Під вербами, в ставку, регочуть жаби :
Напевно, розсмішити їх зумів
Блискучоперий селезень-незграба.
Муркоче кіт, куйовдить спориші
Обабіч стежки до моєї хати...
Так хороше і легко на душі,
Що хочеться й собі замуркотати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.12.2022
Вітер сіє поля лободою,
Де росли золотаві жита,
Чорнозем сполосало війною,
Замінована стогне земля.
Чорний ворон кружляє і кряче,
Сірим мороком стелить туман,
У руїнах згорьовано плаче
Чорнобаївка, Бахмут, Лиман.
Смерть безжально махає косою,
Україною сунить орда,
Небо плаче щоденно сльозою,
В нас сумна цьогоріч коляда.
Заніміли Гостомель і Буча,
І Херсон кожен день у вогні,
Україна - то рана болюча,
Чорним вишита на полотні.
Приспів.
Переможемо і зміцніємо,
Ми відродимося з вогню,
Землю зоремо і засіємо,
Заживем у своїм краю,
І волошками, синьоокими
Заквітчаємося в житах,
Честь і воленьку, славну доленьку
Ми прославимо у віках.
Автор Зоя Журавка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969014
дата надходження 22.12.2022
дата закладки 22.12.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8rnUGtBBm60[/youtube]
Між боями частенько приходить у сни
Рідна хата і мамина вишня.
Квітне цвітом біленьким вона щовесни..
Збережи ти її, о, Всевишній!
Приспів:
Білі вишні мої, білі вишні мої,
Що в садочку цвітуть біля хати,
А цієї весни стали надто сумні -
Сина жде із війни сива мати.
Ти не плач, не журись, моя мамо, й рідня,
Повернусь я додому вже скоро,
І зустрінеш з війни ти синочка-бійця,
Що несе мир до рідного двору.
Приспів:
Білі вишні мої, білі вишні мої,
Що в садочку цвітуть біля хати,
А цієї весни стали надто сумні -
Сина жде із війни сива мати.
Зацвітуть як завжди білі вишні мої,
Що колись посадила їх мати,
Заспівають тоді у саду солов’ї,
І їх спів буде в небо злітати.
Приспів:
Білі вишні мої, білі вишні мої,
Що в садочку цвітуть біля хати,
А цієї весни стали надто сумні -
Сина жде із війни сива мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961719
дата надходження 03.10.2022
дата закладки 06.11.2022
Серця обох теплом нам обігріто,
Прийшла весна до нас бузковим цвітом.
І посміхнулось щиро у віконце
Це ніжне і таке ласкаве сонце.
Приспів:
До себе ти мене завжди чекаєш
Мене щодня в віконце виглядаєш,
Готовий, навіть, небо прихилити,
Бо вмієш ти кохати і любити.
В траву упали роси вечорові
І вийшли в небо місяць й ясні зорі.
Мій шлях встеляють, наче ту мережку,
Бо світять на мою до тебе стежку.
Приспів.
Сьогодні я лечу, немов на крилах.
Тебе я бачити завжди хотіла.
І знаю я, що буде все чудово,
Коли почую твоє ніжне слово.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868545
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 06.11.2022
Розквітла айстра біля хати,
Стоїть сердешна між руїн,
В красі самотньо сумувати
Їй довелося на війні.
Пусте село, немає люду,
Ніхто не зірве бур'яни,
Така тендітна серед бруду,
В ній стільки ніжності й краси.
Її промінням сонце гріє,
Черпає сили із роси,
Над нею вітер буйно віє...
Це ж треба їй отут зрости!
А вона пнеться вгору, вгору,
До сонця тягнуться листки,
П'є дощову з хмарини воду...
Їй треба сили, щоб цвісти.
У пелюстках життя, надія,
В теплі насіння дозріва...
У них із вітром спільна мрія,
Щоб заквітчалася земля,
Щоб відродилася, зціліла,
Буяла цвітом, колоском,
Щоб відстогнала, відболіла
І заплелася з мрій вінком.
Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963916
дата надходження 26.10.2022
дата закладки 27.10.2022
під враженням...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927503
Я прислухалася щодня,
Бо не могла без тебе жити,
Як сон, бродила навмання,
А в очі заглядали квіти, -
Я прислухалася щодня...
І вже не бачила краси,
Бо чула кроки, чула шепіт...
Мені вчувались голоси,
І неповторно-тихий трепет -
Не помічала я краси...
А вже коли біля дверей
Я зупинялася безсило,
То уявляла, як береш
Мене за руки ти красиво -
Біля самісіньких дверей...
І пригортаєш до грудей
Украй заморену чеканням -
Для нас, для двох - не для людей
Ті наймиліші привітання -
О, як ти горнеш до грудей...
І щастя пташкою летить -
Обійми-зустрічі жадані -
Година ціла, ціла мить,
Як нагорода за чекання,
Де щастя пташкою летить...
Як жаль, що осінь золота
Позамітала жовтим листом
Сліди і кроки, і вуста
Спалила, стерла норовисто -
Печальна осінь золота...
Ще довго бачила зорю,
Впускала біль і сум до хати,
Та я боюсь: все повторю,
Бо вже не можу я втрачати
І пам'ятаю ту зорю...
Почуй мене, побач мене,
Скажи...не сила вже чекати...
Чи знав тоді - все промайне,
Мов тихим помахом крилатим -
Скажи мені... почуй мене...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927564
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 20.10.2022
Чому мовчиш? Благаю, не мовчи!
Твоє мовчання дихає печаллю
І холодом колючим, смертю навіть
Недавніх мрій, ще свіжих, молодих.
Чому ховаєш погляд свій під стіл?
Недавно в ньому сяяла надія,
Шалена пристрасть полум'ям горіла...
А зараз що? Чи хтось так захотів?..
А, може, осінь? Промінь з-поміж хмар
Не в змозі звеселити жовте листя,
Як і тебе. Не пізно ж - схаменися!
Не вбий себе, натхнення, щастя й дар!
Не раз зійде ще сонце навесні,
Теплом зігріє виснажене тіло.
Почуєш ти, як жвавим булькотінням
Уламки льоду тануть у душі.
Та вибір твій.
Як хочеш, то мовчи...
20.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960359
дата надходження 20.09.2022
дата закладки 21.09.2022
Привіт, печаль! Ти іноді приходиш
З опалим листям, затяжним дощем...
Сумної пісні зазвичай заводиш,
Лишаєш по собі душевний щем.
Від тебе намагаюся зцілитись,
Непрошена супутнице моя...
Мені б в печальні очі не дивитись -
Та ти в очах, які кохаю я!
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959900
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022
Я наллю собі трохи терпкого вина,
Сяду зручно із келихом в кріслі глибокім.
Срібним променем місяць засяє з вікна…
З ним цей вечір не буде таким одиноким.
Блиск свічі у кімнаті ледь-ледь мерехтить,
Ніжна музика тишу вечірню порушить,
Низка спогадів пам'ять на мить оживить,
Що на самеє дно закотилися в душу…
.
Прокрутивши назад кінострічку буття,
В давніх спогадах знову і знов проживаю…
Із численних подій, що складають життя,
Я в цей час тільки добрі хвилини згадаю!
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959824
дата надходження 15.09.2022
дата закладки 16.09.2022
Тремтіла жінка в темноті,
Дітей до серця пригортала,
Молила Бога при свічі,
То люто орків проклинала.
Сушила подихом сльозу
І колискової співала,
Щоб заглушить війни грозу,
Стогнала, плакала, кричала.
Приспів:
Ти тримайся за мене міцно,
Морок ночі уже минає,
Буде спокій, сонце і світло,
Буде щастя і радість, я знаю.
Бо моєї любові сила,
Зцілить, згоїть, усе здолає,
Ти горнися до мене, дитино,
Моє серце за тебе благає.
І знову в небі гвинтокрил,
Сирена виє до нестями.
Як би ж мені, о Боже, сил
Крильми закрити чорну браму.
Любов'ю огорнути світ
І дарувати щастя сину,
Для донечки щасливих літ
І захистити Україну.
Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959947
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022
Тремтіла жінка в темноті,
Дітей до серця пригортала,
Молила Бога при свічі,
То люто орків проклинала.
Сушила подихом сльозу
І колискової співала,
Щоб заглушить війни грозу,
Стогнала, плакала, кричала.
Приспів:
Ти тримайся за мене міцно,
Морок ночі уже минає,
Буде спокій, сонце і світло,
Буде щастя і радість, я знаю.
Бо моєї любові сила,
Зцілить, згоїть, усе здолає,
Ти горнися до мене, дитино,
Моє серце за тебе благає.
І знову в небі гвинтокрил,
Сирена виє до нестями.
Як би ж мені, о Боже, сил
Крильми закрити чорну браму.
Любов'ю огорнути світ
І дарувати щастя сину,
Для донечки щасливих літ
І захистити Україну.
Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959947
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022
1. Навесні за село в тихий став, серцю милий,
Білі лебеді з теплих країв прилетіли.
Крила вмили й літали удвох над водою,
Мов вітались і тішились чудо-весною.
Приспів: Удвох у щасті і в біді були,
Разом співали пісню лебедину…
Якби і люди так, як лебеді жили -
У парі нерозлучно до спочину!
2. В очереті сімейне гніздо будували,
Щоб лебедики-діти у ньому зростали,
Щоб мужніли, росли, набиралися сили
І з батьками в політ восени полетіли…
Приспів:Удвох у щасті і в біді були,
Разом співали пісню лебедину…
Якби і люди так, як лебеді жили -
У парі нерозлучно до спочину!
3. Задивлюся на лебедів, юність згадаю,
Як любов переповнила душу до краю…
Хай роки пролітають за дниною днина,
Та живе поміж нас та любов лебедина.
Приспів:Удвох у щасті і в біді були,
Разом співали пісню лебедину…
Якби і люди так, як лебеді жили -
У парі нерозлучно до спочину!
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959633
дата надходження 13.09.2022
дата закладки 14.09.2022
Хтось любить рідне місто Бар,
Хтось Жмеринку,хтось Шаргород,
А я люблю,як Божий Дар,
Обожнюю Копайгород.
Хтось любить вулиці свої,
Проспекти та провулочки,
А я Копайгород твої,
Мені рідненькі вулички.
Комусь давай моря одні,
Давай життя по флотському,
А я купаюсь в літні дні
В ставку Копайгородському.
Там солов'ї у всій красі
Вокалами змагаються.
Тут заспівають півні всі
Аж ранок прокидається.
Хтось десь поїхав без жалю,
Бо світ , бач не малесенький,
А я Копайгород люблю,
Копайгород ріднесенький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959551
дата надходження 13.09.2022
дата закладки 13.09.2022
Чи тріщать морози люті, чи періщить сильний дощ,
З задоволенням смакуєм добрий український борщ.
Є картопля, є котлети і салату досхочу,
Все одно в обідню пору всі ми хочемо борщу!
Український борщ – то сила, не замінеш й шашликом,
Із пампушками пухкими, із сальцем і часником…
Перша страва в харчуванні в українців на столі,
Він легкий в приготуванні, знаний в місті і в селі.
Борщ зелений і червоний, квасоляний і пісний,
Борщ холодний і гарячий, і з сметаной м‘ясний!
Борщ полтавський з галушками – дуже ситний і смачний,
Львівський з білими грибами – наваристий, запашний!
Насипайте в полумиски - наїмося досхочу!
Й разом оду заспіваєм українському борщу!!!
Котельнік Тетяна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959513
дата надходження 12.09.2022
дата закладки 13.09.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SoT1pSX1Fbc[/youtube]
Вже вечір заходить, тихенько
Спустилася ніч на село.
Поїхав мій милий далеко
І смуток зайшов крізь вікно.
Сховалися зорі за хмари
І місяць спочити приліг.
А вечір холодним туманом
Легенько ляга на поріг.
Де ходиш, я того не знаю
І з ким ти проводиш свій час.
А серце щемить і ридає,
На тебе чекає щораз.
Чи досі мене ти кохаєш?
У парі зі мною ти був.
Чи з іншою ранок стрічаєш,
Можливо, мене вже забув?
Ви, зіроньки, вийдіть з-за хмари,
Ти, місяцю, з неба світи.
Нехай розійдуться тумани,
Для милого шлях покажи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903572
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 13.09.2022
Дозвольте, пані, дайте Вашу руку!
Бажаю запросити Вас на вальс!
Уже лунають серцю милі звуки-
Заграв знайомий чарівний романс.
Роки підступні…Та, хоч ми не юні,
Я руку в руку, як колись, візьму
І стан тонкий коханої красуні
Я впевнено і ніжно обійму.
Вальс крилами підхопить наші душі,
У вирі дива, щастя і краси
Ми попливем в повітряному русі…
Повернемось знов в юності часи!
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959340
дата надходження 10.09.2022
дата закладки 10.09.2022
У кімнаті затишно і чисто,
Сірий вечір розгорнув пітьму,
Мамине улюблене намисто
Із шухлядки столика візьму.
Мама молода його носила,
Берегла, як дуже цінний дар.
В ньому є якась магічна сила –
Це намисто тато дарував!
Пам’ятають камінці прозорі
І кохання ніжне, і тепло.
Світяться мов світанкові зорі,
Хоч насправді це звичайне скло…
Це намисто оберегом долі,
Цінним спадком стало у житті -
З ним я наче у родиннім колі
Де батьківські спогади святі.
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958971
дата надходження 07.09.2022
дата закладки 07.09.2022
Живе лиш той, хто знає муки й щастя,
Смак полину і мед коханих вуст,
Хто з Божих рук п'є до кінця причастя.
Той має право заявить:
«ЖИВУ!»
Живу і для життя потрою сили,
Щоб захистити рід, себе й народ.
Живу й люблю і тим уже щасливий,
Що не стидаюсь слова
«ПАТРІОТ».
Життя на зраду я не проміняю,
Бо зрада укорочує життя.
Сьогодні ж орків диких зупиняю,
Щоб вільними були
ЗЕМЛЯ й ДИТЯ!
30.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958622
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 07.09.2022
Налаштуй на мелодію вітру.
Я за хмари увись полечу.
Веселково в небі розквітну
Та нап"юсь дощу досхочу.
Налаштуй на мелодію ночі.
Пригорнуся до твого плеча...
Перламутровий місяць-зодчий
Шлях небесний свій розпочав.
Налаштуй на притишене щастя.
Стане тиша солодшою слів.
А твій дотик, немов причастя,
Незбагненно теплом зігрів...
Налаштуй мене, налаштуй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957863
дата надходження 28.08.2022
дата закладки 28.08.2022
Август сад наш засыпал плодами,
Шелка трав растелил по земле.
Мятный воздух пьянит вечерами,
Приглашая гулять вдоль аллей.
Меж берез заметавшийся ветер,
Треплет веток зеленых листву.
Все, что видел, он держит в секрете,
Тайны многих известны ему.
Тропой тихой по шелковым травам,
Мимо станции той, что вдали...
Дом мой слева от ивы кудрявой,
Приходи, не собьешься с пути.
Фея ночь исполнит мечтания,
Нас прибавит к счастливых числу.
Слышит все она упования,
До восхода роняя росу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955868
дата надходження 09.08.2022
дата закладки 25.08.2022
[b][color="#0721b5"][color="#d40748"]Н[/color]-у ось, вже краю добігає літо,
[color="#d40748"]А[/color]-ле ж яка довкола ще краса.
[color="#d40748"]З[/color]- світанком грає диво оксамитом
[color="#d40748"]У[/color]- травах пишних вранішня роса.
[color="#d40748"]С[/color]-ади тяжіють гарним урожаєм,
[color="#d40748"]Т[/color]-акий смачний довкола аромат.
[color="#d40748"]Р[/color]-озкішні клумби дощик омиває,
[color="#d40748"]І[/color]- у жоржин з трояндами - парад.
[color="#d40748"]Ч[/color]-астіше крити стали вже тумани
[color="#d40748"]З[/color]-атоки рік, долини і луги.
[color="#d40748"]О[/color]-бняли лози верб, наче ліани,
[color="#d40748"]С[/color]-трумків круті, зарослі береги.
[color="#d40748"]І[/color]- що не скажеш та минає літо,
[color="#d40748"]Н[/color]-е довго серпню правити свій бал.
[color="#d40748"]Н[/color]-ехай теплом допоки все зігріто,
[color="#d40748"]Ю[/color]-нак ревун* вже хоче за штурвал.[/color][/b]
[b]*[/b][color="#0e5205"]ревун - перший місяць осені-вересень[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957033
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 20.08.2022
...Десь на Сьомому Небі
Господь запивав валер"янку...
Сонце мовчки скотилося в темряву,
сльози - у чай...
Хтось - давився омаром,
Хтось - криком в підбитому танку...
Хтось тихенько співав "Алілуя",
а Хтось відчайдушно - "Стріляй!"
Хтось так солодко хляпав
медами... Хтось кров"ю вмивався...
Хтось ефектно жбурляв
срібняками новітніх Голгоф...
І Господь уві сні шепотів: "...я - награвся!
....награвся..."
і нервово намацував кнопку
із надписом "Off"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532340
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 20.08.2022
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
Не знаєш сам дочасу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.
Мовчать ефіри, музи і весна.
І Бог мовчить.
А ти - будуєш
човен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790159
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 20.08.2022
Пастуше, всі твої баранчики
розбіглись небом - хто куди...
Палає місто помаранчево,
фата-морганить без води:
чорти в розетки пхають пальчики.
Стрибає пульс. Танцюють зайчики.
Пливуть трамваї крізь меди...
Застигло сонце поцукроване,
немов бджола у бурштині.
І перехожий, поцілований
теплом у тім'я, мов у сні,
асфальту твердь не відчуваючи,
примарну чуючи трубу,
лежить, немов відпочиваючий
на білім пляжі Малібу.
Фіксує, хоч уже не дивиться:
1. Шалена спека. Серпень. Сіль.
2. Солдатик в натовпі на милицях.
3. " Пивна" , MacDonalds, "Кури - гриль".
4. Ліхтарний стовп, "підлитий" песиком.
5. Засмаглі литки пишних краль.
6. Політ бджоли над м'ятим персиком.
7. "Швидка", що спізниться, на жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746389
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 20.08.2022
Ну що ж, Джульєто, життя - вже проза.
Тушкуй котлети. Суши мімози.
Чекати досить Коня і Принца.
Знімай пуанти. Тобі за тридцять.
Звикай, Джульєто, до перших тріщин
в ранковім люстрі - нестерпно віщім.
Нестерпно чеснім. Чужім - нестерпно...
Де мерзнуть ноги. Чи - крила терпнуть?
І терпне спогад - вуста гарячі...
Солодкі. Вперше. П"янкі. Незрячі.
Ванільний опік. Кордони стерто.
Пульсують крила.
Горять котлети.
І п"є тихенько коньяк - Джульєта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655451
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 20.08.2022
Поміж нами степи... Далина у півтисячі миль
Від моєї траншеї до тебе.
Йдуть у ряд трасери, і криву у польоті на ціль
Метеор перекреслює в небі.
Приспів:
Летить зоря, закінчує політ,
Свою сім'ю небесну покидає.
А я із своїх вогненних орбіт
До тебе долетіти загадаю.
У польоті зоря на прямій потухає за мить,
До землі не торкнеться ніколи.
А я знаю, моя - до сузір'я твого долетить,
Над війною пройшовши по колу.
Приспів.
По воді не пройти... А у полум'ї броду нема.
Зорепад лиш спалахує в тиші.
Там, високо вгорі, від мого зодіаку пряма
До твого свою лінію пише.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956258
дата надходження 13.08.2022
дата закладки 13.08.2022
Зорі на росах,роси на квітах,
Квіти у твоїх руках,
З вогником очі,погляд як літо,
Райдуги щастя в очах.
Скоро вже осінь, та не лякає
Душу осінній вогонь,
Той хто кохає,впевнено знає
В осені є свій резон.
В дні повноцінні квіти осінні
З променем сонця в руках,
Роси на квітах,посмішка світла
Райдуги щастя в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955950
дата надходження 10.08.2022
дата закладки 12.08.2022
Весна цьогоріч надто запізнилася,
З дороги збився журавлиний клин.
У час війни і хмари кров'ю вмилися,
Молитва лиш не змінює свій плин.
Приспів:
Прости нам, Боже, необачні дії
І Україну-неньку урятуй,
Не дозволяй же жити без надії,
І силу волі кожному гартуй.
Відтанцювало літечко з ромашкою,
Відколисало вітерцем жита,
А ми усе ще у війні із Рашкою,
Тому й молитва лине ввись свята.
Приспів.
В осінні сукні дні вдяглись буремнії,
Руїни лічать села і міста,
Серця в захисників з любові й кремнію.
За них моя молитва непроста.
Приспів.
2.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956128
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 12.08.2022
Я хочу Вас.
Душею, а не тілом.
Дістати б серце, сховане на дні,
і щоб воно мене отак любило,
як Вас любити суджено мені.
А ще я хочу, щоби уночі
своїх очей Ви ніжних не зімкнули.
Щоб думали, чи спиться вже мені,
й чи мої руки Ваших не забули.
І щоб здригались, бачачи мене,
і щоб від дотиків моїх немов горіли,
і щоб не вірили, що це усе мине,
і щоб мене - як я Вас - полюбили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954238
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 10.08.2022
Вишивала мати рушники для доні,
вишивала маки, пелюстки червоні,
вишивала сонце, золоте колосся,
щоб коханій доні все життя вдалося.
Вишивала мальви білі та рожеві,
щоб стежки- доріжки всі були веселі,
щоб коханій доні горя й бід не знати,
голуба й голубку вишивала мати.
Вишила калину, вишила червону,
вишила стежину, щоб вела додому,
щоб з доріг далеких завжди повертала,
оберіг на щастя доні вишивала.
Приспів
Долю, долю вишивала мати,
вишивала доні щастя на рушник стати.
Автор Зоя Журавка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955820
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 08.08.2022
А мати чекала і вірила Господу Богу,
Що син її рідний, вернеться додому живий,
Якщо, навіть втратив, в бою він чи руку, чи ногу,
Не вірила мати у те, що останній був бій.
Не вірила ненька, що син її ліг за свободу,
Що марно чекає, синочка вона за столом,
А скільки ж синів, звичайних синів із народу, (2 рази)
Залишились вічно, в степу спочивать вічним сном. (2 рази)
А мати чекала і вірила Господу Богу,
Що син її рідний, вернеться додому живий,
Й нарешті зібралась матуся в останню дорогу,
Щоб вимолить в Бога усіх полонених синів,
Душа відлетіла, полинула прямо до Бога,
А скільки ж тих душ, на небо летять в час війни?!
Й Сам Бог їй сказав, що скоро прийде Перемога, (2 рази)
Я, Бог, обіцяю, що перші воскреснуть вони. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955652
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 07.08.2022
[b][i][color="#0fa302"]Ти все куєш для нас роки, зозуле,
Може й насправді, знаєш, скільки їх.
Чи є, скажи , стежина у минуле,
Яка веде на батьківський поріг?
Серед дерев, густими споришами,
Крута, аж ген, до самої межі.
У дім, де пахло завжди пирогами
Де нам раділи щиро й від душі.
Як і раніше, росами сповитий,
Любистку кущ під маминим вікном
А на столі, хустинкою прикритий,
Стоїть гладущик з свіжим молоком...
А з-за причілку зараз вийде мама,
Бринить на віях радості сльоза...
Десь це сховалось за густим туманом,
Цей кадр життя не вернеться назад.
Чи ж є у світі у минуле стежка
Та, куди водять стомлені думки?
Нема її... Лиш пам"яті мережка,
Яку не здатні стерти і роки.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955692
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 07.08.2022
Зачерпну води із річки,
Щоб почати ворожить.
На світанні згаснуть свічки,
В небі птаство задзвенить -
Дикі квіти, дикі трави,
М'ята, рута, полини,
Час ставати нам до справи -
Плести пута, ланцюги
І в'язати руки-ноги
Вороженькам на вузли,
Приховатись при дорозі,
Щоб ніхто не мав пройти.
На дорозі каменюки
Гострим лезом, як серпом
Ріжте колеса з багнюки,
Захищаючись гуртом.
Захищає рідну землю
Вся природа, все живе.
Ворог вліз до нас даремно -
Тут він смерть свою знайде.
Дикі трави, дикі квіти,
Заваріть п'янкий відвар,
Щоб могли ми порадіти
Результатам наших чар.
Щоб наповнювала сила
Наших хлопців і дівчат,
Берегла їх, боронила,
Щоб живі прийшли назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950684
дата надходження 16.06.2022
дата закладки 07.08.2022
Разгулялась беда за прогнившим порогом
И безумием диким плюётся война…
А ночами бессонными манят дороги
В те края, где доселе звенит тишина…
Где ещё не похерены стоны валторны
Под лоснящейся мордой чумацкой луны…
А на берег без устали катятся волны
И баюкают нежно рыбачьи челны…
Только вряд ли и там успокоится сердце,
Если мысли суровой тревоги полны…
И друг в друга вгрызаются единоверцы
На обочине брошенной Богом страны…
июль 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512927
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 06.08.2022
Іду, ногами босими, ранковими покосами
Пташиний спів пробуджує Зорю…
Світ вмився щедро росами, вітають верби косами
На мить якусь, немов я у Раю…
Шепочуть віти листячком… Які ж зелені літечком!
Чекають бджілок, джмеликів в гаю.
Хитнув вітрець он квіточку, пелюстку зняв мов хусточку,
Шука невтомно доленьку свою…
А небо в хмарках з мріями, засіяне надіями…
Там спочивають зіроньки нічні.
О, як же тиші хочеться!… Знать, що ніхто не вторгнеться
в цей Рай здійнять нагострені мечі.
Іду я вранці травами, милуюся загравами…
Цвіркун сюркоче пісню з-під землі…
Квітує літо барвами, хоч б’ють ракети з градами…
І сум війна малює на чолі…
07.06.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949902
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 05.08.2022
Краплини сонця на землі
Збирає літо у букети.
Малює променем портрети
На скатертині на столі.
І пахне золотавий мед,
І сяють тепло абрикоси,
Дзумчать у ейфорії оси,
Солодкий граючи сонет.
Погожий день, як Божий дар,
Цикад звучить п'янка сюїта.
Блаженно на верхівці літа
Гортає липень календар...
13 липня 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954623
дата надходження 28.07.2022
дата закладки 05.08.2022
( для жіночого виконання)
Облітає бузок - білосніжний і синій -
За вікном на алеї шкільній.
І під вальс номер два перламутровий іній
Невагомо лягає на ній.
Приспів:
Танцює наш десятий клас,
Танцює свій бузковий вальс.
П'янить вечірній аромат,
Парфуми пахнуть від дівчат.
В останній раз танцює вальс
Десятий клас... Спинися, час!
Час багато разів, від прощального балу,
Обсипав пелюстки голубі.
Сині квіти сюжет ненадовго писали,
Лиш на згадку мені і тобі.
Приспів.
На доріжці ліхтар... І бузок облітає.
Ми проходимо поряд по ній.
Ти можливо забув... А я все пам'ятаю
Пелюстки на алеї шкільній.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955201
дата надходження 02.08.2022
дата закладки 03.08.2022
-Хочу я такою бути,-
Каже дівка Лера,-
Щоб за мною упадали
Гарні кавалери.
І щоб бігали за мною
Всі мужчини браві,
Я із них, щоб вибирати,
Мала повне право.
Мама слухала, зітхала:
-Тобі мало бою,
Що дружини усі їхні
Біжать за тобою?
Із качалкою, дрючками,
Або з макогоном,
Не раз патли видирали,
Лякали законом.
А як разом всі зберуться –
Так навчать любити,
Що не тільки кавалерів –
Не захочеш жити!
Каже Лера: Тут вже, правда,
Небезпечно жити,
Треба місце проживання
Вже мені змінити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943614
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 31.07.2022
Впали роси на покоси... вітер знов літає,
де гуляли ми вдвох з милим, а тепер - одна я.
Ой ти, вітре, тихий вітре, досить тут літати.
Пішов милий, ясноокий, край свій захищати.
Краще, вітре легкокрилий, політай де милий
і додай, прошу тебе я, ти милому сили.
Розкажи йому ти, вітре, не ллю сліз - співаю,
з Перемогою додому милого чекаю.
Впали роси на покоси, сонце в барвах грає.
Піду лугом, попід гаєм, тут все розцвітає.
Ой ви, роси, ранні роси, вас зберу в долоні
та й умию біле личко зраночку сьогодні.
Усміхнеться калинонька в ягідках, рясненька.
Лети, вітре до милого, до його серденька.
Розкажи йому, що зріють ягідки червоні,
що любитиму ще більше, ніж люблю сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950681
дата надходження 16.06.2022
дата закладки 29.07.2022
Я б все віддав лише за одну ніч,
Одну лиш ніч, щоби побуть з тобою,
Щоб залишитись в парі віч-на-віч, (2 рази)
Й упитися жагучою любов*ю. (2 рази)
Я б все віддав лише за одну ніч,
Щоб гріти знов твої замерзлі руки,
Цілунком щоб торкнутись твоїх пліч, (2 рази)
І знати, що немає більш розлуки. (2 рази)
Я б все віддав, лише за одну ніч,
Щоб ми ловили зорі у долоні,
До тебе я прийду, лише поклич, (2 рази)
Не дивлячись на посивілі скроні. (2 рази)
Я б все віддав лише за одну ніч,
Одну лиш ніч, щоби побуть з тобою,
Щоб залишитись в парі віч-на-віч, ( 2 рази)
Й упитися жагучою любов*ю. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954229
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 27.07.2022
Вибира Маруся рано на городі огірки,
Одинокій спать погано, хай прийшов би хоч який,
Бере в руки огірочка, зводить в небо очі,
Розгулялася уява у тілі жіночім,
Аж метелики заграли у тілі жіночім.
Назбирала у торбину, несе їх до хати,
Аж тут сусід біля тину, та ще й не жонатий,
Від уяви аж тремтить, все тіло жіноче,
Не такого огірочка Марусинка хоче,
Не простого огірочка Марусинка хоче.
Марусинка запросила на обід сусіда,
Ти ж приходь іще й вечерять, не тільки обідать,
Розпашілась Марусинка, славу шле до неба,
Отримала в нагороду те, що було треба,
Отримала Марусинка, Ох... те що було треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954224
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 26.07.2022
Вік, як день зимовий -
Торохтів мені сусід -
Ой, сусідко, гарна,
Прийду, жди мене в обід!
А я жінка гарна
І справляюсь всюди:
Вареників наліплю,
І ще борщик буде!
Вареників наварю,
Тай підмету хату,
Люблять мене чоловіки
За вдачу багату.
За вдачу багату,
За веселий норов
Шаленіють чоловіки,
А мені не сором,
А мені не сором,
Нічого встидатись,
Із соколиком своїм
Хочу лише знатись
Хочу лише чути
Його смілу мову,
Мене він пригортає
Покірну, шовкову.
Покірну, шовкову,
Очі - все в віконце -
Жду соколика свого,
Ясного, мов сонце!
Ясного, мов сонце,
Сміливого солдата,
Для коханого завжди
Відкрита душа й хата!
В.Ф. - 15.05. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948484
дата надходження 22.05.2022
дата закладки 22.07.2022
Вітер дощем сіє,
Ламає березу,
А я сиджу край віконця
Сорочку мережу!
Сорочку мережу -
Душеньку вкладаю,
Бо я свого миленького
Із весни кохаю!
Із весни кохання,
Мов маки розквітло,
Як у небі ясні зорі
Чисте є і світле!
Чисте, наче роси
У травах шовкових
Вірність у нашім коханні -
Це сім’ї основа!
Це сім’ї основа!
Маки та листочки -
Оберіг, тобі коханий -
Вишита сорочка!
В. Ф. - 17. 02. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950350
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 22.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lrnPXqLEN2A[/youtube]
В’язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої:
За літом – осінь, зиму, весну –
То втішні смуги, то сумні.
За літом – осінь, зиму, весну –
То втішні смуги, то сумні.
Снопами в копи укладала
Набутий досвід, вміння, хист,
Сльозами рясно поливала,
Щоб копам дати сенс та зміст.
Сльозами рясно поливала,
Щоб копам дати сенс та зміст.
А потім щедро молотила,
Добротний взявши в руки ціп,
І просівала, і сушила
Зерно моїх життєвих літ.
І просівала, і сушила
Зерно моїх життєвих літ.
Лягло зерно моє на ниву,
Росте, його лиш доглядай.
Хотілось, звісно, щоб вродило,
Щоб був достойний урожай.
Хотілось, звісно, щоб вродило,
Щоб був достойний урожай.
Програш
В’язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952871
дата надходження 10.07.2022
дата закладки 12.07.2022
У сукні тендітній кольору вишні,
Ти загубилася в сонячній тиші,
Сміло зникала, як фея у далі,
Дивно, ховаючись в ніжній вуалі
В сонячнім сяйві розносились звуки,
Ніби обіймами вабили руки
І в колоритах чарівних пейзажів
Світ розкривав неземних персонажів
Ох і казково, краса така чиста,
Ніжно всміхалося звабливе листя,
Дивна картина, приваблива пані,
Знов розчинялася в сизім тумані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949591
дата надходження 04.06.2022
дата закладки 11.07.2022
Ще не наші гудки чує наш Севастополь,
Чорноморська вода не звільнилась від мін.
І ще тужаться коні ворожі галопом
Проскакати до краю слов'янських рівнин.
А за плесом ріки, і на вістрі атаки,
Сходить місяць в гарячих полях молодим.
В канонаду далеку вслухаються злаки,
Над Вітчизною - юні тумани і дим.
Чуєш, вітер затих і міняє свій напрям?..
Від зелених ялин ми вдихаєм озон.
Тут зимою броня догоряла - і раптом
Дикий мак розкриває червоний бутон.
Тут стоїть батальйон, а за нивою - ворог...
Пише трасер дугу до небес голубих.
Час безжально іде і на наших просторах
Розтирає імперію в жорнах своїх.
Ненароком обпік кулеметник долоню;
І байдужий до болю, змінив магазин.
Є рубіж запасний і є сотні патронів,
А позаду в солдата - не сто батьківщин.
Чуєш, вітер затих і міняє свій напрям?..
Обмілілу ріку батальйон перебрів.
На краю горизонту запалена раптом,
Червоніє заграва на зміні вітрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952872
дата надходження 10.07.2022
дата закладки 10.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2022
[b][i][color="#550475"]А мені б зорепад, як бувало у юності милій
Коли ніч золота, лиш майнувши легенько крилом.
Вже світанок несе,як вітрильник на вранішній хвилі,
Білосніжний туман над долиною й тихим селом.
А мені б ніч таку,де довкола омріяна ніжність
Неповторність її я би несла в душі крізь роки....
Все ж бо так і було, та якби не гнітюча трагічність,
Коли душі й серця розривають зловіщі круки.
А мені б... а мені б.... Ні, не треба чарівної ночі,
Бо навіщо мені той, забутої юності вир.
Бо душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче
- Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952199
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 03.07.2022
Білі троянди в саду розцвіли,
І знов повертаюсь у юність далеку,
Туди, де щасливі з тобою були,
Де щастя на крилах несли нам лелеки.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
Ті білі троянди в душі бережу,
А з ними в душі, недопите кохання,
І хоч відлетіла ти вже за межу,
Я нашу любов бережу до остання.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
І хоч сивиною притрушені скроні,
Та серце у грудях палає моє,
Цілую у снах твої часто долоні,
Хоч ти не зі мною, та ти в мене є.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952198
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 03.07.2022
Промчав і стих на Київщині шквал.
Міста-бійці зустрілися з своїми.
Столиця наша, Київ-генерал,
Проводить перекличку з рядовими.
Я- Буча! Я - Гостомель! Я - Ірпінь!
Зв'язок тримає армія зі старшим.
Міста-фортеці древніх поколінь
Дозором розтягнулися на марші.
Ще дим, місцями, тягнеться з руїн,
Уперто не затягуються рани,
А з півночі, готові як один,
Щетиняться стволами ветерани.
Я - Буча! Я - Гостомель! Я - Ірпінь!..
Тріщить війна розривами в ефірі...
Оглушливо працює "Гіацинт",
Зривають голос в крику командири.
В одній команді мер і офіцер,
В одних рядах військові і цивільні;
У вимитий від крові транспортер
Вантажить доброволець бронебійні.
Я - Буча! Я - Гостомель! Я - Ірпінь!...
Командуючим доповідь прийнято.
Міста князів слов'янських і княгинь
Тебе готові, Київ, захищати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951908
дата надходження 30.06.2022
дата закладки 01.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RTaqZGf4a-Q[/youtube]
Українські поля – це просторі лани,
Благодатні вони пшеницями.
Це - родюча земля, життєдайна струна,
Що збагачує світ наш хлібами.
Приспів:
Українські поля – моя рідна земля,
Я з цим полем навік поріднилась.
Рушником звідсіля доля шлях почала -
Вдячна Богу, що тут народилась.
Навіть вітер вгорі, затихає в ті дні:
Як в полях дозріває пшениця,
Стає любо мені й легко так на душі,
Бо дивлюсь, як росте й колоситься.
Приспів:
Українські поля – моя рідна земля,
Я з цим полем навік поріднилась.
Рушником звідсіля доля шлях почала -
Вдячна Богу, що тут народилась.
Мене манять здаля обігріті поля,
Пилом збиті грунтові дороги,
І співає душа, колоски обійма,
Залишає позаду тривоги.
Приспів:
Українські поля – моя рідна земля,
Я з цим полем навік поріднилась.
Рушником звідсіля доля шлях почала -
Вдячна Богу, що тут народилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951833
дата надходження 29.06.2022
дата закладки 01.07.2022
До земного дня народин своєї мами присвячую:
Мамо ж моя сива, мамо ж моя мила,
Де тебе, рідненька, зможу відшукать?
Я до тебе, мамо, стежку загубила,
А твій слід полинув в синю-синю даль.
Вже не будем, мамо, більше розмовляти,
Сидячи на лавці, вечірком в дворі,
І поради, ненько, ні в кого спитати,
Все, що нам лишилось - пам'ять по тобі.
Ще цвітуть щорічно білосніжна вишня
Й яблуня старенька у твоїм садку,
Правда, потьмянів вже той рушник колишній,
Що висить так само на стіні в кутку.
Ти ж бо вишивала рушники й сорочки,
Тихо промовляла свої молитви
І щасливу долю синові та дочкам
В Бога ти просила, йдучи у світи.
Ще лежить на ліжку пожовтіла хустка,
Та, що ти вдягала поратись в садку.
Хата зажурилась і гуляє пустка,
Тиша уляглася в кожному кутку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949425
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 21.06.2022
Бійцю АТО Столярову Андрію
Ой, калино, калино, не хились над водою,
Не губи свого цвіту: попливе, та й – нема.
Моя люба дівчино, розстаємось з тобою…
Ти не рви мого серця, бо ридати – дарма.
В степ широкий піду я, поміж гір-териконів,
Де злетілися круки, де кричить вороння –
Хай візьмуть побратими до геройських загонів,
Що наш край захищають і щоночі, й щодня.
Я тебе не лишаю – ти у серці моєму,
Ти у думах, мій Ангел, не сумуй – усміхнись.
Вражу силу здолаєм і додому прийдемо:
Вір, кохана, у краще і за мене молись.
А коли й доведеться Богу душу віддати,
Ти пробач мене, мила, цей останній мій гріх.
Станем ми на сторожі, світла й правди солдати,
Оберегом для краю і для рідних своїх.
Я не можу інакше. Хто ж заступить собою
І тебе, й Україну, поки скресне пітьма?
Ой, калино, калино, не хились над водою,
Не губи свого цвіту: попливе, та й – нема…
18.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608036
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 18.06.2022
Це місто, яке мені сниться щоночі,
В портах зустрічає воно кораблі...
На березі Чорного моря, співоче,
І в ньому так легко, так любо мені.
Там п'ятий трамвай знов Аркадію будить,
Привоз оживає в глибокую рань,
Гарячую душу акації студять
Посеред усіх історичних надбань.
Фонтан розповість вам веселих історій,
Віддасть Молдаванка увесь колорит.
Це місто вартує незримих теорій,
Це місто відоме на весь білий світ.
У Центрі Морпорт Рішельє споглядає,
Потьомкінські сходи ведуть до хмарин,
Проте достеменно ніхто не пізнає,
Як місто колись врятував апельсин.
Де Рі́баса ім'я там вулиця носить,
Утьосов покаже дванадцять стільців.
Там серце й душа ли́ше музики просять
У місті славетних, великих митців.
Перлини морської ім'я всім відоме,
Вона філігранна, чудна поетеса.
Так тягне мене туди щось підсвідоме,
Так тягне до тебе, кохана Одеса!
05.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949772
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 11.06.2022
У родючій і красивій живемо державі,
Ми тобою, Україно, гордимось по праву!
Пам’ятаємо - ми діти козацького роду,
Нашій єдності й любові нема переводу.
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
Чисте небо, ясні зорі, світяться над нами
На своїй рідній землі, - тут ми є панами!
Об’єднаємо Карпати і Чорнеє море,
Щоби був усюди мир – нам не треба горя!
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
Всі ми, браття – українці, за мир і свободу!
Збережемо для нащадків здобутки народу.
Як ромашки, ген зоріють, у хлібному полі,
Нехай щастям так іскриться кожна наша доля!
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
В. Ф. - 21. 01. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937781
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 10.06.2022
[b]Сьогодні разом з нами плаче небо,
Стікає з чорних хмар рясним дощем.
Затих дитячий сміх і пташки щебет,
А у душі весь час нестерпний щем.
Вже стільки днів болить і рветься серце,
Бракує сил, бракує навіть слів.
Бо сповіщають кожен день про смерті
Найкращих наших доньок і синів.
Згорьовані матусі і вдовиці,
Як гине син, донькА чи чоловік...
О, небо, шли на орків громовиці,
Щоб знищити це люте зло навік.
Нехай під ними все горить-палає,
І навіть дощ стає важким свинцем.
Сам дідько в пекло браму відкриває
І забирає нечисть цю живцем.
Дай захист Україні-ненці,Боже!!!
Благаємо в молитвах день при дні.
Хай військо орків люте і вороже
Згорить дотла в пекельному вогні.
Вже вкотре плаче небо разом з нами,
Затьмарена згорьована блакить.
За доньками, за нашими синами
У неба, як і в нас душа болить...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949714
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 08.06.2022
Памяти Вилли Токарева.
К сожалению, не нашел минусовку песни,
на мотив которой положил свой текст.
Поэтому, предлагаю оригинал в исполнении
Маэстро.
Бродит парком забытая юность,
Разгоняя былого туман.
И на сердце моем шелохнулось
То, что раньше сводило с ума.
Отзвучали мелодии песен,
Позабыты теперь имена
Тех, кто был для меня интересен,
Чьи стихи так любил я и знал.
Сверху видно, лишь, богу да птицам
И тебе, незнакомый мой друг,
Как к вину и стихам пристрастился
Я, чтоб не было пусто вокруг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949244
дата надходження 31.05.2022
дата закладки 01.06.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TDKjrfL53RA[/youtube]
Ти не плач, найрідніша матусю,
Розлучила з тобою війна,
Я лелекою знову вернуся
У наш дім, як розквітне весна.
Покажу я тобі половинку,
Лелечиху свою дорогу,
Ти ж хотіла діждати невістку,
Але син твій пішов на війну.
Ми завжди будем поряд з тобою
У гнізді на вцілілім даху,
Хоч будинок, розбитий війною,
Я назад вже ніяк не верну.
Ти пробач за недоспані ночі
Й передчасну твою сивину.
Чуєш, бусол із даху клекоче ?–
Це твій син повертає весну.
Розцвіте уціліла ще вишня
І калина, що скраю в садку..
Ти не плач, моя мамо, так вийшло..
Я ось тут у гнізді на даху.
Ти не плач, моя мамо, так вийшло..
Я ось тут, у гнізді на даху.
Розцвіте Україна, мов вишня
І калина, що скраю в садку..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947957
дата надходження 16.05.2022
дата закладки 19.05.2022
Маріуполь не пахне бузками.
На асфальті - запечена кров...
Знову ранок в диму, і так само
Захищається гордий Азов.
Відпрацьовує снайпер "на мокре",
Добиває підранка в лице.
На руїнах, відстояних вкотре,
Не в ціні сентименти про це....
Не здає гарнізон Азовсталі
Свій кільцевий, блокований фланг.
Йде солдату гвардійському в залік
Спалахнувший у ворога танк.
Замість йоду сестра в лазареті
Для промивки відмірює спирт.
На зруйнованій в щебінь планеті
Тихо двоє підтримують флірт.
Ще надія в боях не розбита -
По завалах спецназ не пройшов.
Непомітно змужніла еліта,
Захищає нас юний Азов.
Десь плетуть проросійські інтриги
В кабінетах високі чини.
І рахують азартно бариги
Бариші з оборудок війни.
А в підвалі, вдягаючи броник,
Як вояк залишаючий схрон,
Маріупольський воїн в патронник
Досилає останній патрон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947775
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 18.05.2022
[b]У цих садах щорік гуділи бджоли,
Яснів на сонці груш і яблунь цвіт.
Нам милували душу видноколи,
Таким безпечним був, здавалось,світ.
А нині сад поораний ровами,
Опалий цвіт прикрив жахіття вирв.
Як передати весь цей жах словами,
Вже й сад - не сад, а спалений пустир.
Спинись, убивце!! Глянь, земля в руїнах!!
Вже ріки горя і пекучих сліз,
Ти, орку дикий, нам для України
Своїм безумством, дикістю приніс.
Хай поки ще ідуть бої запеклі,
І ми живемо посеред тривог.
Але ми ВІЛЬНІ!! Ти ж - гори у пеклі!!!
З нами і світ, і Всемогутній Бог...
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947453
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 12.05.2022
О мамине серце, ласкаве і горде,
Немає за тебе добріш і вірніш,
Твоїх колискових мінорні акорди
Для нас є й були у житті найніжніш!
О мамочко рідна, раділа ти будням
Дітей і онуків, родини святам,
Для всіх будувала дорогу в майбутнє,
Свої не рахуючи сили й літа.
О мамочко, ти найдорожча у світі,
Твоє недарма найсвітліше ім'я,
Аби повернулась, тобі б усі квіти
Вручила, щоб посмішка квітла твоя.
О мамочко рідна, давно ти не з нами,
Та в кожнім із нас – твого крапля тепла,
Зійшла у нас донечками і синами,
Й хрестом, що, мов сторож, стоїть край села.
8.02.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947241
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 12.05.2022
Спасибі, мій друже, за те, що ти є,
За те, що живе у душі твоїй пісня,
Що дихає віршами серце твоє,
І квітне в віршах і в піснях любов пізня.
Любов до Вкраїни, любов до жінок,
До друзів, в житті ти їх маєш багато,
Нехай Перемога пошвидше прийде,
Для нас усіх буде найбільшим це святом.
А ще побажати я хочу тобі,
Хай Муза ніколи тебе не залишить,
Пісні нехай ллються й не буде журбі,
В піснях і в житті твоїм місця.
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ДРУЖЕ !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946095
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022
Христос Воскрес! Воскресне й Україна!
Не дасть Син Божий знищити її.
І буде вона сильна і єдина
І буде мир на цій святій землі.
Відновляться міста і наші села,
Всі парки й сквери знову оживуть.
Поллється пісня звідусюд весела,
Наш край до життя мирного вернуть.
Христос Воскрес! Воскресне й Україна!
Не дасть Син Божий знищити її.
І Від Карпат аж до самого Криму,
Лунати буде:" З України ми!"
Помолимось за нашу Україну,
За воїнів нескорених в війні.
Нехай Господь дає їм більшу силу,
А окупанти хай згорять в вогні.
Христос Воскрес! Воскресне й Україна!
Не дасть Син Божий знищити її.
Вбереться у весільний цвіт калина,
Блакитно жовтий буде стяг вгорі!
Нехай молитва береже вас люди,
Хай буде в серці кожного із вас.
Нехай війни ніколи більш не буде,
А буде мир на довгий, довгий час!
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946089
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022
[i](З приводу Дня народження...)
Поету-композиторові Сергію
Анатолійовичу Голоскевичу
П р и с в я ч у є т ь с я[/i]
[youtube]https://youtu.be/4CYoZ_ducqY[/youtube]
[i][b][color="#8f0a6c"]“Шерше ля фам” –
товкмачили французи,
шукайте жінку – стверджує поет,
йому блискуче пособляє Муза,
як генерал, хоча й без еполет…
Не кожному вдається так співати,
звеличувати ніжність і красу:
“не варто Вам, міледі, сумувати –
кристальність Вашу мУжам донесу!”
І так іде життям своїм величним
cпівець la famm уже десятки літ!
Гараздів всіх йому ми щиро зичим:
нехай змахне з чола свій творчий піт!
Родився ж бо недарма трубадуром,
й віддасть сповна мистецтвом Божу дань…
Труби чимдуж: твоя “труба не дура” *–
у серця менестреля гідна длань![/color][/b]
[/i]
24.04.2022,
Duisburg.de
___________
* Наш ЛГ за незапам'ятних часів закінчив
Одеську національну академію ім. А.М.
Нежданової по класу "Духові музикальні
інструменти"...
Як ілюстрацію композиторської діяльності
наведено недвню недавню пісню Сергія
"Полинове поле"на слова автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946063
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022
А він приходив,
Приносив квіти
Так було любо
З ним говорити,
Так було мило
Його кохати,
Горнутись ніжно
І обіймати.
Та в день зимовий
війна почалась,
Орда московська
на нас напала,
Він не приходить,
Його немає,
Він там,на сході,
Нас захищає.
Вона по саду
вже не гуляє,
Хоча на зустріч
Надію має,
Він переможе
і повернеться
Щоб пригорнути
Її до серця.
Війна скінчиться
Він повернеться,
Вона пригорне
Його до серця.
Бо серце віру
Велику має,
Любов ненависть
Перемагає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945562
дата надходження 21.04.2022
дата закладки 21.04.2022
Під шум дерев, під шепіт падолисту
Мелодію склада Маестро Час.
І горобин палаюче намисто
В осінній день запрошує на вальс.
Кружляє листя, наче жовті ноти
Розсипались із стану до землі.
Гілки із вітром в парі будуть доти,
Доки дощі поглинуть їх в імлі.
А Час змахне в повітрі дивним жезлом –
І все заграє злагоджено в такт.
І одягне вдоволений Маестро
Уже не золотий, а білий фрак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886320
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 20.04.2022
А у Бога в приемной есть старый дубовый стол,
Освещает торшер желтоватой подсветкой холл,
И пылает камин, словно высеченный алтарь...
Принимает устало молитвы там секретарь...
Бог живет на Багамах, читает раз в день свой мейл,
Выбирает, кого наградить добротой своей,
А потом уплывает на спинах у аффалин
Созерцать все красоты придуманных им глубин...
...А сегодня три тысячи писем, горит экран,
Секретарь допивает настойку, шестой стакан.
На три тысячи первом его побеждает сон...
Там, где Лиз просит дать ей догнать голубой вагон:
"Помоги же, Господь, мне лишь двадцать, в окне весна...
Моему малышу только два, я ему нужна..."
А назавтра уже кипа новых...
Торшер горит...
И вчерашние письма съедает опять "Delete"...
"Дай мне силы..терпенья...любовника...миллион...
Дай свершится закону... и дай обойти закон..."
На n-тысячном в Божьей приемной ложится сеть...
Там, где Лиз умоляет опять ей продать билет:
"Помоги мне, Господь, ну за что мне вся эта жесть?..
Доктора говорят, шансов мало, но все же есть..."
Послезавтра в корзине письмо: "Помоги, спаси..
Я стою у двери, у меня уже нету сил..."
...А неделю спустя так же будет гореть торшер,
И седой секретарь - из графина плескать в фужер,
И метаться огонь, и плестись паутина лет...
Снова тысячи, тысячи писем...
От Лиз больше нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733802
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 13.04.2022
Жил человек, имеющий сто грехов
И не жалеющий ни об одном из всех.
И попивая сидр под кривой ольхой,
Видел, как смотрит с окошка сто первый грех.
Рядом жила наивность, святая блажь,
Тихо несущая тяжесть своих оков,
По вечерам глядела как на мираж,
На человека, не зная про сто грехов...
...Долго ему давался сто первый грех,
Долго несла она честь впереди, как кол,
Но на закате треснул по шву орех,
И разлилось кокосовое молоко...
И засыпал он, кутаясь в аромат
Тонкого тела. В мыслях теряя строй,
Думал, что это наверное Райский сад,
Что ни за что не двинет на сто второй...
Словно в коробке белый лишь карандаш -
Столько по жизни белых бесцветных строк...
Думала женщина: ''Знай же, великий Страж,
Я не жалею! Записывай мне порок!
Я за него готова платить века,
Жаркой геенной, лавой без берегов...''
...А в небесах, опершись на облака,
Бог, улыбаясь, вычёркивал сто грехов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633866
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 13.04.2022
У вихорі вальсу вишневих пелюсток
З тобою за руки тримаємось знов.
Моргає крізь хмари нам сонячний згусток,
Леліє і досі він нашу любов.
Летять понад вишнями зграями птиці…
Вітають весну... обіймають крильми.
Десь вда́лечі соло ведуть громовиці...
Порвав усі пута злий вітер зимі.
Усе, як колись… Та ж шовкова травиця
нам ноги купає в холодній росі…
Від щастя всміхаються зорі-зіниці,
Лиш паморозь грає самотньо в косі.
Не раз журавлі пролітали над садом…
У вирій несли наші смутки й жалі.
Щоб літньої ночі, під час зорепаду,
«Люблю…» написати на чистому тлі.
27.01.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938384
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 08.04.2022
Єднає людей співчуття і молитва,
Коли у хрещеному краю луна.
У кулях й снарядах із ворогом битва -
В моїй Україні кривава війна.
Несли їй весну із далека лелеки…
Вже сонечко личко купало в ріці…
Та нелюд ворожий приніс небезпеку
Вмить все найдорожче вмістилось в руці.
Тривога за рід свій і землю святую
Упала осколком у сонні серця,
Де мрії розніжено щастя карбують
І трудяться пера в шедеврах митця.
Обірваний сон… Недоспівана пісня…
Розгромлені бомбами ніжні слова…
І ворога бити - обов'язок їхній,
Боротись за волю - їх суть вікова.
О, де взяти крила тебе захистити,
Моя земле рідна, любове моя?
Ніколи рашиста не зможу простити,
Що зміг посягнути на спів солов’я.
За долі убиті, скалічені мрії,
За сльози, за градами биті поля…
Вас небо не прийме за варварські дії!
За злочини тіло не прийме земля!
А сонце все ж зійде над мирним народом,
Розквітнуть волошки в пшеничних ланах,
Бо дух є незламним в козацького роду
Він славен вовіки в житті і в боях!
15.03.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942445
дата надходження 15.03.2022
дата закладки 05.04.2022
Дівчатам Україночкам,нашим захисницям
присвячую
Марічка
"Расцветали яблони и груши"
ми колись співали залюбки...
Та чужою стала нам "Катюша",
як рашистів вдерлися полки
на квітучу землю українську,
в мирні села, радісні міста,
сплюндрували землю материнську,
плач і стогін до небес зліта! ОЙ!
Сплюндрували землю материнську,
плач і стогін до небес зліта!
Не цвіли ще яблуні і груші,
І калина в лузі не цвіла
Як орда по морю і по суші
Україну знищити прийшла.
Лізли танки і земля горіла,
З неба смерть кидали літаки,
Та не здасться Україна мила,
А скоріше навіть навпаки.
Єй рашисти ,гади подивіться,
Хто стоїть на березі Дніпра,
То дівчина, що вас не боїться,
Побратимів бойова сестра.
У косі блакитно жовта стрічка,
А в руках надійний автомат,
Українська дівчина Марічка
Пожене вас вороги назад.
Україна орків переможе
І Марічка усміхнеться знов,
Сам Господь І діва Мати Божа
Україні повернуть любов.
Стане мир на водах і на суші,
І Марічка ще побачить те
Як розквітнуть яблуні, і груші,
І калина в лузі зацвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943749
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 02.04.2022
Ти у снах моїх завжди
Закохана, щаслива...
"Я люблю тебе...А ти? "
Усміхнена, вродлива.
Світло у твоїм вікні,
Жаби в ставку голосять...
"Не забудеш мене, ні? "
Любистком пахнуть коси.
Грає вальси наш оркестр --
Танці біля клубу.
Місяць звісився з небес,
Цілує очі, губи.
Зірка впала і нема...
Яка ж бо мить прекрасна.
--Не шукай мене дарма --
Згоріла я, погасла.
Находився за роки
Далекими стежками;
Осінь стукає в шибки
Холодними дощами.
--Не забудеш мене, ні?..
Удвох по росах босі ...
Світло згасло у вікні...
Любистком пахли коси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862007
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 30.03.2022
Прийшла ти тоді не в барвистім вінку
В обіймах з хмільною весною-
Сніжинки кружляли тоді у танку,
Милуючись,мила, тобою.
І я милувався -- ти квітка немов,
Розквітла тим вечором сніжним.
І сором'язливо красуня-любов
До нас прихилилася ніжно.
Сніжинки,сніжинки кружляли тоді
У білому вальсі грайливо...
О,Боже,які ж ми були молоді,
Які неймовірно щасливі!
А доля любов берегла як могла,
Та,врешті,змирилась безсила.
Неначе наврочили генії зла,
Затемнення серця зробили.
Затемнення щезло,як сон прелихий,
Та страшно було подивитись...
Кохання не згасло,та тільки шляхи
В один не могли уже злитись.
Сніжинки,сніжинки кружляли тоді
У білому вальсі грайливо...
О,Боже,які ж ми були молоді,
Які неймовірно щасливі !..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849583
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 30.03.2022
Там журавлі летіли клином
Вечірнім небом над селом.
А батько сивий, мати сива
Дивились в небо за вікном.
Один журавлик повернувся,
Змахнувши їм своїм крилом,
І наче сином обернувся,
Почувся голос під вікном.
Приспів:
Мамо! Мамо!
Він крикнув криком журавлиним
Мамо! Мамо!
І янголом злетів у вись:
Чуєш, тату!
"Я захищав свою країну,
А ви живіть, а ви живіть тут, як колись.
Я Вас прошу мені пробачте,
Інакше просто не зумів.
Болить, я знаю, та не плачте."
І в небо янголом злетів.
Голосить матінка за сином
А батько наче скам'янів.
Вдивляється у небо синє.
Кого з-за хмар чекає він?
А ключ у небі журавлиний
Махає їм з небес крильми.
То не сім'я літа пташина,
То наші янголи-сини.
Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510313
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 30.03.2022
Вірш читає Ігор Стожар
Ми з тобою до пізньої ночі
В дивовижнім гаю заблукали,
Там дивилися зорям у очі
І пісень солов'ї нам співали.
Зорепад натякав на світанок,
Сердець спалах і ноги у росах,
Сміючись, від цілунків вже п'яні,
Повертались - щасливі та босі.
Божевіллям зігріті в бажанні,
Розум трави п'янкі одібрали,
Наче ангелів грішних в коханні,
Дивні квіти нас ніжно ховали.
А, коли сороччину знімала,
Мої руки та пальці тремтіли..
Безсоромно себе віддавала,
Моє серце до тебе хотіло!
І триматися більше не сила-
Тихий зойк, ніжний стогін жіночий!
Від роси наче світиться тіло,
А від щастя - заплакані очі...
Заблукала свідомість у хащах,
Соловейко і той не співає,
Чи міркує чия пісня краща?
А чи то заважать не бажає...
Я з тобою у ложі із квітів,
Мов богиня, безмежно красива,
Стала я найжаданніша в світі,
Бо я так неосяжно щаслива!
Міцні руки, мене підіймаєш,
Дуже ніжно несеш до ріки.
Хоч мовчиш, та я знаю - кохаєш!
І шепочу : "Твоя - на віки!"
Наталія Козак
Зі щирою подякою Ігорю Стожару , щирому другу та чудовій людині, за допомогу у створенні цього вірша!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285032
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 18.03.2022
Росси́йский солдат, я к тебе обращаюсь
Тебе Украи́ну вовек не сломать ! ! !
Штык в в землю вонзи и домой возвращайся,
Ведь ждут тебя дома невеста и мать !
Но если сейчас ты меня не услышишь,
Продолжишь суровую с нами тяжбу́ -
С мечо́м ты пришел, от меча и погибнешь !
И гру́зом двухсотым верне́шься в гробу́ !
Танков коло́нны и градов машины
Испепели́м, защити́м города !
Силу дает нам любовь к Украине,
Рабо́м нам не быть, под пято́й - никогда !
От крымских степей до полесского края
Раскинулась наша родна́я земля !
Готовы погибнуть тебя защища́я,
Любовь беззаветная, боль ты моя !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941909
дата надходження 08.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Великая Русь,- говорите?
И чем же она велика?!
Царёк - монголоидный лидер,
Умом помутился слегка.
Он рашу великую вашу
В помойку, безумный, ведёт!
Солдат украинский отважный
И весь украинский народ
Помогут рассее великой
Упасть с фантазийных высот!
Под игом царька стала - дикой!
Не видит - где омут, - где брод!
Величия слава - пустышка,
Бравада и мыльный пузырь!
Величию русскому - "крышка",
Лишь в сказках Илья - богатырь!
Сегодня народец ты - гнусный,
Всего лишь - слепая орда!
Ты - раб, подкаблучник и узник
Диктатора - в этом беда!
Ты славить готов сатаниста,
Как будто в нём божеский лик,
Убийцу гнилого, садиста???
Так чем же ты, русский, велик?!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942051
дата надходження 10.03.2022
дата закладки 11.03.2022
Переступила з літа в осінь,
Перегорнула календар.
Але ж яка небесна просинь
Ще виграє з-за сірих хмар!
Впиралось літо, шелестіло
Вітрами теплими впритул.
І золотіти не хотіло,
І не кришило палітур.
Щебече птаство лунко в парі,
Сади у яблуках цвітуть.
А дощ завис в осінній хмарі,
Здається, краплі... переждуть.
І айстри...кольорами грають,
Висвічують уклінно цвіт.
Сягає літо небокраю -
Росою скрапує із віт.
Осіння днино, не тривожся,
Що літу плещемо віват!
Не визначаєм переможця,
Лише радіємо, що так.
Так літо днює, попри осінь
І забарилось не на жарт.
А соняшник проміння й досі
Збирає із небесних кварт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807416
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.02.2022
Сніг рипить веселим хрустом –
Будуть вечорниці.
Мамо, дай квітчасту хустку,
Та нову спідницю.
На щасливу світлу долю
Калиту спекли ми.
Наспіваємося вволю
З хлопцями сільськими.
Дай намисто із разками –
Так, своє… не сердься…
Причарую точно, мамо,
парубка до серця.
Я ж весела й працьовита –
Дай іще й сережки!
Маю так заворожити,
Хай не згубить стежку.
Он, у вишитій сорочці,
Серце парубоче –
Найгарніший з-поміж хлопців…
От за нього й хочу!
… Сніг рипить веселим хрустом,
Молодь вся в ударі…
Вишиванка й в квіті хустка
Танцюють у парі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897972
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 20.02.2022
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773866
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 19.02.2022
Ти мені подаруй лиш сигнал,
Я тебе не ображу, хорошу!
Я на тебе, моя неземна,
Все ніяк надивитись не можу.
Я і так наче рай обікрав –
Вже ніколи цей гріх не відмолю!
Ти, насправді, синонім добра.
Я набутись не можу з тобою.
Коли зірка вечірня зійде
Над моєї душі небокраєм –
Ти прийди, мій солодкий едем.
Я тебе усім серцем чекаю.
15.02.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940341
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 16.02.2022
Зимова тиша. Незвичайна, ніжна...
Там, за вікном, казкова благодать.
Укрила землю ковдра білосніжна,
Притрушені сніжком, дерева сплять.
Берізонько, сестричко, чарівнице!
Спокійно,люба, спи аж до весни.
Мабуть, солодкий сон тобі вже сниться
про спів пташок у розвидень ясний...
А сніг іде. Летять сніжинки з неба.
Чаклує скрізь господарка-зима.
Їй річечку іще прикрити треба,
Бо знов тріщить мороз, тепла ж нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230932
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 13.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8_j5NXoZxJc[/youtube]
Присів вітер на калині,
Про щось розмовляють.
Яка гарна, як дівчина,
Красою вражаєш.
Чом сумуєш красунечко,
Віти опустила?
Ти не сонця донечка,
Що в красі зростило?
Припадає крильми вітер,
Все її питає.
Ти - найкращий його витвір,
Кращої немає.
Ніжно гладить і жаліє,
Та - мовчить, ні слова.
Тільки червоніє...
Ось така розмова.
Присів поряд, зажурився,
Як розвеселити?
У словах вже розгубився,
Знаю, важко жити.
Нещаслива у коханні?
Що ж, й таке буває.
Тут почув її зітхання...
Все! Питань немає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939673
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 09.02.2022
Давай разом увірвемось у сни:
Де ми удвох стираємо кордони,
Де вже не діють більше заборони -
Де все просякло запахом весни!
Давай хутчіш кудись на край землі:
Де застережень й осуду немає,
Де місяць в повні небо обіймає -
Де сяють очі-іскорки в імлі!
Давай колись відновимо мотив:
Де нам обом вже котру ніч не спиться,
Де з губ твоїх зриваю таємницю -
Де не лякають спалені мости!
Давай на мить, та ну- на все життя:
Де «на рушник» уперше і востаннє,
Де Ми сердець не гасимо повстання -
Де ціла вічність – просто Ти і Я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939620
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 09.02.2022
́́́
Вже й листопад, а там дивись - зима
Накриє землю ковдрою пухкою.
Осінній вітер листя підійма,
Кружляє ним, складає під вербою.
Іду вже по барвистому саду,
На килим ляжу жовто-полум'яний,
Заплющу очі. В осінь забреду,
Почую, як летять з дерев каштани.
Біжиш до мене, усмішка в очах,
А білі руки, ніби білі крила,
Твій поцілунок, ночі при свічках,
Ми летимо на зоряних вітрилах.
Чаклунка осінь розіслала сни,
Туманом млосним розстелила ложе,
Торкнулася забутої струни,
Пожовклим листям у саду ворожить.
Та знаю я, солодка мить мине...
Боюсь відкрити навіть свої очі.
Залиш собі хоч крапельку мене
І я з тобою залишусь охоче.
Та вже сніжинка впала на плече,
Сон полетів на південь за птахами.
Вже й листопад... Як швидко час тече...
Ніхто не скаже, що було між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761726
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 08.02.2022
/песня/
Бродила юность вдоль заснеженных кварталов,
Будила сердце под гитарный перезвон.
Душа не пела, как тогда - она кричала,
Что мы с тобою не забыли ничего.
Припев:
А мы так часто молодость торопим,
И только оглянувшимся назад,
Рисует память пройденные тропы,
Куда вернуться каждый был бы рад.
Пленяет город чувствами гитара,
Метель шальная в ноты подпоёт.
Влюблённых пара средь маршрутов старых,
Всё ищет тщетно прошлое своё.
А я ведь раньше никогда не замечала,
Как светят звёзды и мерцает в тон им снег.
Ищу я юность средь застроенных кварталов –
Любимый город, ты далёк и близок мне.
Быть может, чувство, что во мне тогда таилось,
Навеял ветхий дом мотивом февралей?
Но уповаем мы с тобой на Божью милость,
Пройти одной из улиц юности моей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939482
дата надходження 07.02.2022
дата закладки 08.02.2022
Мій рідний край
Мій рідний краю - батьківська земля,
Без тебе я життя не уявляю,
Моя фортеця, благодать моя,
Перед тобою голову схиляю!
Завжди даруєш впевненість мені,
І як пташа ти під крилом ховаєш,
І знаєш ти, що у тривожні дні
В моїй особі також захист маєш.
Мій рідний краю! З поміж всіх світів
За тебе, знаю, кращого немає!
І завжди будеш в серці ти моїм
Перлиною барвистого розмаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939179
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 07.02.2022
Сипле цвітом яблунь, заметіль в саду
- Я до тебе, милий, стежкою іду…
Чи на радість зустріч, а чи на біду
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Тихо шепотіла: - Любить, а чи ні?...
Пелюстки ловили крила вітряні…
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Цілувало сонце береги душі,
Як Любов-пелюстка впала в спориші...
Стихла хуртовина, де зустрілись ми
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
05.02.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939321
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 06.02.2022
[b] [i]NP
[color="#8c0b88"]Недоспівана пісня, перерваний вальс,
хмаровинням огорнуте неба зітхання…
Недолюблена жінка – виною для нас –
наче лід, захололе кохання!
Непрожите життя, невідправлений лист,
неспасенна душа – розмаїтому світу…
То – нездійснена воля, незвіданий зміст,
падолист без уклінної літу…
Недовивчена роль, нерожденне дитя –
Мов забутий пароль, мов незіграна драма…
Невпокійні слова – як невчас каяття,
Немов сіль в незахищену рану…
Недоспівана пісня, перерваний вальс,
та мінорна мелодія – вечір зітхання…
Недолюблена жінка – пропущений шанс,
І вона... Як провина... остання![/color][/b]
6.12.2013
Світлина - оригінальна, з дозволу власниці. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464232
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 06.02.2022
Бринить сльоза і серце ниє –
Вмирають бурні почуття:
Обвалом пронеслись надії,
Обвалом котиться життя.
Тяжка, хвилююча година…
Все, що цвіло – кругом зола…
Зійшло, немов прибійна піна,
Немов - пожовкла ковила.
Вже уповільнились потреби,
Немає, бігу без кінця…
Не чую звісточки від тебе,
Не бачу милого лиця.
Осиротіли мої очі,
Опустошилася душа…
Не будять думи серед ночі –
В тумані доленька… Чужа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907441
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 04.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2022
І в жорстоких боях і в моменти спокою,
Мамо захист я твій відчуваю завжди.
Оберегом молитва твоя наді мною,
І я чую крізь відстань твоє «Захисти!»
Знаю нене рідненька, як тяжко чекати,
Як в тривозі за нас твоє серце болить.
Так вже склалося – випало стати солдатом,
Маєм нині Вітчизну свою боронить!
Все мине, від гуркочуть на сході снаряди,
І на землю Вкраїнську повернеться мир!
І лиш з льоду з небес осипатиме градом,
БеТееРи в чохли знов одягнемо ми.
Не сумуй же рідненька бо я повернуся,
Лиш відгонимо ворога з наших земель,
Зачохлю автомат, у цивільне вдягнуся,
І повернеться спокій до наших осель.
А поки ти чекай і за нас помолися,
Бо молитва твоя береже всіх синів.
Я вернусь неушкодженим ти не журися,
Бо молитва твоя помагає мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645473
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 03.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nyi3zb9_ptc[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZFbnK2ueMg[/youtube]
Зі мною поряд, чи незримо,
Ти просто будь у кожну мить,
Коли проходять хмарки мимо,
Чи дощ у листі шелестить.
Повіє бриз легкий у спеку,
Зірветься в холод сніговій,
А я у всіх вітрах далеких
Почую рідний голос твій.
Коли зоря повільно вранці
Проріже променем пітьму,
Гарячу каву в філіжанці
Я сонно з рук твоїх візьму.
І у безкрайній голубіні,
Де ледь хлюпочеться прибій,
Твою долоню в тиші синій
Зіжму обнявши у своїй.
Ти просто поряд, ніби тіннню,
Зі мною в час сумний пройди,
І падолистом, в день осінній,
В стрімкому вальсі закрути.
А я, коли пітьма розвісить
Сріблясті зорі-ліхтарі,
Знайду свою у темній висі
Біля твоєї, угорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893769
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.02.2022
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 01.02.2022
[i]Не же́́брав - брав!
Бо слово - зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В житті своєму
не жебракував,
хіба що колос
взяв в колгоспнім полі –
по волі
Божій предок мій кував
козацький дух в мені,
несхитність волі.
Й за словом у кишеню
теж не ліз,
не жебрав
любомудрого я слова –
мого прароду
праведний реліз
вчив зерня відділяти
від полови.
І з цим у світі
грішному живу,
дарую всім,
хто поряд,
щире слово,
напнуту родом
пружну тятиву
тримаю міцно.
Лук – напоготові!
І хай хоч хто
зобидить славний рід,
мою кохану
неньку Україну –
тим словом вцілю
в саме серце.
Слід
залишиться назавше,
до загину.
А ще молюсь...
щоб слово проросло
й дало у душах
правди буйні сходи,
щоб в нас притомних
множилось число
задля звитяг
козацького
народу.[/color][/color][/b]
20.09.2020, © Олекса Удайко
Світлина демонструє оту притомність на акції "Ні - капітуляції",
що відбулась 14 жовтня 2019-го року в Києві у День Покрови,ЗСУ
і Українського козацтва. В центрі з прапором України - автор.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 01.02.2022
Створено під враженням
від вірша "Не ріж косу"
авт. НАДЕЖДА М.
Дякую авторці.
Жіночі коси стали вже не в моді --
в глибокім забутті вже та краса.
Та в пам"яті спливає при нагоді
матусина до пояса коса.
В дитинстві визнавав беззаперечно
я образ мами тільки при косі.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
Прекрасних рис я знав у ній безмежно,
їх не вмістить в короткому віршІ.
Хоч в трьох словах назвУ що їй належне:
Краса у косах, В Серці і в Душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913891
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 31.01.2022
Натхнення черпала з вірша Тараса Слободи http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813141
Я прийду в твої сни, без запрошення, нишком, як злодій,
Мій смарагдовий погляд породить сум`яття в душі,
Не торкнусь твоїх губ - спричиню цим шалену негоду:
Буревії бажання та ревнощів зливи й дощі.
Я прийду в твої сни ніжним вальсом весняним Шопена,
І пройду лабіринтом твоїх недоторканих мрій,
Де надія живе невагома, п`янка, незбагненна,
Що твоя я навіки, а ти - тільки мій, тільки мій...
Я прийду в твої сни, як зоря в безіменнім сузір`ї,
Щоби сяйвом своїм освітити тобі небосхил.
І - щоночі у сон, наче птаха з надією в вирій,
І - щоночі у пристрасть, в коханні лишатися сил.
Я прийду у твій сон, щоб таємно з тобою зустрітись,
Щоб співати з тобою лише оргазмічні пісні
Ти чекай мене, любий, а я обіцяю наснитись,
Щоб кохав мене щиро і палко хоча б уві сні.
15.11.18р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813975
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 31.01.2022
так падає гільйотина
без – жалощів
без – зітхань
так палять листву осінню
так топить лошицю твань
так – просто і без вагання
так – навіть не вчула біль
я – вбила в собі кохання
щоб легше було – тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394070
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 29.01.2022
А віриш, мені здалося -
відкинув у бік Бог п’яльця,
занурив в моє волосся
твої невагомі пальці.
твоїми вустами втішно
залишив на шкірі рани.
і те, що не стало віршем
зрослося його нитками.
слова розімкнули коло
в провалля зійшли луною,
але візерунки долі
не стали для тебе мною.
хай п’яльця знайде і вирве
орнаментів мертві квіти,
бо ти не заповнив прірви -
собою її поглибив.
я знаю, що стане гірше -
тому вчусь тримати спину.
а віриш – немає сліз вже,
лише роздирають рими…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267327
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 29.01.2022
Чаша терпіння і чашечка чаю,
В мене нічого нового, любий.
Я переповнена, я розливаюсь,
Зірваний голос вмерзає у грудень.
В мене нічого нового, тільки
Я все частіше дивлюсь в порожнечу,
Із циферблата зникають стрілки,
Благословляють мене на втечу.
Знаєш, позаду не так і мало -
Кілька життів і розривів серця,
Я витягаю жалі і жала,
І досі дихаю, це інерція.
Зрештою, всіх нас поглине грудень,
Схоже тепер недоречний щебет,
В мене розтерзана пташка в грудях.
Що в тебе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383715
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 29.01.2022
[b][color="#051d94"]А- води плинуть ріками в моря,
Я- пробую в потік пустити смуток.
Ш-епоче мені вранішня зоря -
У- долі не великий щастя жмуток.
К-охання загубилось... не знайду,
А- вірила, ось-ось мені це вдасться.
Ю-нацтво, перші зустрічі в саду,
В-есняне, наше вимріяне щастя.
Т-ам залишився простір юних мрій,
Р-азом ми спільні плани будували,
А- ти був мій, тоді був тільки мій...
Ч-и ж нам лихе щось долі віщували?
Е-легія сумна, а не романс
Н-аписана чомусь у нас з тобою
У- всьому Бог дає людині шанс...
Л-ишити б все, пов'язане з журбою.
Ю-рбою дум заповнені роки,
Б-езмежним залишається бажання.
О-дне-єдине, що далось взнаки -
В-ернути те прогаяне кохання.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938317
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 28.01.2022
З думками наодинці не лишай...
Крадуться смутки в душу серед ночі,
Заплакані сумні ховаю очі,
В обійми щирі проситься душа.
Бо ще живу, ще вірю, ще люблю.
А ти - ти будь для мене сонцем ясним
І зіркою, що у пітьмі не гасне.
Усі слова я серденьком ловлю.
Прохання, а чи сповідь в цих рядках
(Якщо колись ти будеш їх читати)
Мені б лиш доторкнутись, обійняти...
Побачити свої в твоїх очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835134
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 28.01.2022
[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень впав на покоси
ваговитим снопом,
вже в комору заносить
лантухи із зерном.
Не бідує родина,
не горює сім’я –
дожидається сина,
що вітає здаля.
[b]Приспів:
[/b]
А веселка на сході
В кольорах виграє:
бути гарній погоді...
На столі усе є:
і хліби, і до хліба,
і пухкий коровай...
І дівчинонька люба –
хоч сватів зазивай!
Серпень в душу лягає
збіжжям ситним, добром.
Спас витає вже в гаї…
Своїм щедрим крилом
він усіх обіймає...
На столі мед і ром,
гості йдуть з ріднокраю –
чути гам за селом.
[b]Приспів.[/b]
Серпень риску підводить,
є талан в трударів –
святом Спас хороводить,
звієм звершень зігрів...
На порозі вже осінь,
та в душі – водограй:
серце пісню попросить –
грай, музиченько, грай!
[b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина – автора, де ота зріла пшениця,
вдалині – будинок, де мешкає сам автор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 27.01.2022
[i] [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]
[i][b][color="#024861"]Твої очі – чорні ружі: і духмяні, й колоритні –
сутий рай…
Твої сльози – вільгі роси: чи їх втерти, а чи пити –
вибирай…
Твої очі – мої думи про прекрасне і високе –
до небес…
Твої сльози, мокрі коси – мої сили, мої соки
ремства без.
Твої очі – бистрі ріки життєдайні, повноводні -
часу плин…
Твої сльози пить не в змозі: очі спраглі і голодні –
мій полин…
Твої очі – вільна пісня солов’їна, жайворо́ва –
в душу ллють
мої сльози – майські грози, веселково-кольорові,
попри лють.
Твої очі – ціла вічність: ніжне сонце, мрійні зорі,
небокрай…
Твої сльози – тиха осінь. постріл в щастя, та не в горе...
Божий рай![/color][/b]
9.09.2018[/i]
_________
Cвітлина і... ружі в палісаднику - автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 27.01.2022
[i]Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже [b]сві[/b]тло у [b]сві[/b]ті за[b]сві[/b]чують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять його - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо Світло, Прометеї!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли я відійду, хай буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Хоч то не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, живучи, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 27.01.2022
[b][i][color="#027d19"]Їй лютий залишив холодні дні,
Дороги зі снігами, переметами.
Вона прийшла, не помилилась ні,
Не заблукала сніжними заметами.
Перечитала вже усі листи,
Залишені на вікнах візерунками.
І лютому за все весна простить...
Всіх, сонечка, зігріє поцілунками.
Струмки дзюрчать і капає зі стріх,
Мелодію весни вітром рознесено.
Тож вистачить її тепла на всіх
І стане так по-справжньому розвеснено.
Все оживе від подиху весни
І журавлі повернуться із вирію,
Присняться першим квітам перші сни...
Нехай живеться всім , у краще, з вірою.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781635
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 26.01.2022
«Уста запам'ятають силуети
твоїх таких сподіваних нестям.
І десь там на околицях планети
насняться білі заздрості світам»
#Богдан_Томенчук
Розхристане ліжко і ніч за вікном,
Волосся зміїлось і кликали очі,
Повільно вуста смакував, мов вино,
І зваблював ніжно принади дівочі…
Пірнав у глибини, до самого дна,
Наосліп блукав лабіринтами тіла,
Бриніла у грудях надривно струна,
І серце скажено, як шторм, шаленіло…
А потім летіли удвох в небеса
Пашіли від радості щоки рум’яні,
І сльози іскрились в очах, як роса -
Закоханим заздрили зорі багряні…
#Ольга_Шнуренко
P.S. Дякую Богдану Томенчуку за натхнення...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814720
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 25.01.2022
[i][b]Tth[/b][/i]
* * *
[i][b][color="#8a078f"]Люблю я дощові осінні ранки,
як краплі в дах вистукують той ритм,
що з тіла лінь жене як ночі бранку
і будить в нас природний колорит.
Люблю я дощові осінні ранки,
коли земля прийме останній душ,
щоб в ніжнім ліжку взимку спозаранку
здійснити мрії ненаситних душ.
Люблю я дощові осінні ранки
й розмову з ними – грішну і святу,
коли душа лікує в серці рани
й вертає вкотре втрачену цноту̀...
Люблю я дощові осінні ранки,
коли мені вже... явно не до сну,
й коли не сплять таємні забаганки –
до себе кличу
приспану весну.
Люблю я дощові осінні ранки...[/color][/b]
19.10.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892160
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.01.2022
В кафе, у сутіні вечірній,
Де ллються вина золоті
Торка струну в журбі безмірній
Старий скрипаль на самоті...
Злітав смичок в його долонях,
Мов сотні вольт вмить розірвав
У зморшках - лоб, туман на скронях:,
Прощальний полонез він грав...
Від музики всі заніміли...
Чомусь йшла обертом земля
Печальні струни так журливо
Ридали в пальцях скрипаля...
Стихала скрипка в відмиранні,
Мов жалощі про щось пусте
Літа маестро вже за гранню,
Де тліє листя золоте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240989
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 18.01.2022
Просто пригорнулось дві душі.
Лише погляд теплий, щире слово -
І нема для щастя вже межі,
І весь світ зробився веселковим.
Дивна легкість підняла без крил.
Чи я йду? А, може, я літаю?
Просто пригорнулось дві душі
Не в небесному, а у земному раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367534
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 12.01.2022
Ти грів консерви задубілі.
Висів бушлат - димів і сох...
Ти пам'ятаєш - ми ділили
Сирий окоп і хліб на двох.
Тепер здається не важливим
Під ДАПом витриманий бій,
Де приземлялась міна криво
По траєкторії своїй.
Виття і спалах - і для неї
На ціль закінчено політ.
Ще дим в розвернутій траншеї
Висів, як ти залишив світ.
Я глину стер на кулеметі,
Підняв бушлат - тебе прикрив...
І розганяючись на злеті,
Лелека злякано злетів.
Десь там, між хмарами далеко,
По висі сонячній своїй
Бійці полеглі і лелеки
Летять у димці голубій.
А тут, де правлять бал гармати,
Де втома близька до межі,
Стоять, тримаються солдати
На нульовому рубежі.
Можливо й нам востаннє тишу
Проріжуть міни по кривих
І на повірці перепишуть,
Розділять мертвих і живих.
А нині вибулий двохсотим,
Мій перший номер, на землі,
Знайде наповненим, навпроти,
Стакан із хлібом на столі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936509
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 12.01.2022
Від химерної долі
розійшлися поволі круги.
Щастя десь там блукало...
Нас чомусь не чекало -
Роз"єднала ріка береги.
Не заходиться серце
у нестримному герці,
Бо у кожного мітка своя.
Пронеслась між горами,
змила пам"ять роками
та бурхлива, швидка течія.
Не сумуй, як присниться
обміліла криниця
недопитих солодких надій.
Де ходили стежками,
заросли споришами
ніжні паростки пещених мрій.
Обминали ми долю.
Наче пташку в неволю,
ув"язнили священну любов,
що стиралась роками -
порожнеча між нами
без надії вернутися знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936460
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 12.01.2022
А над містом сивіють сутінки,
кіт умоститься на колінах.
Вона любить дивитись мультики,
чай гарячий і джем з малини.
Вона любить чудні історії,
хепі-енди, підбори, квіти.
Вона нині доволі зморена –
школа, галас і діти, діти.
Часом сердиться, часом хмариться,
хоч і любить дітей нестямно.
Вона школі неначе матриця,
а для учнів немов би мама.
Кличуть сни у казки із ролями,
а вона ще не спить донині.
В неї зошити із контрольними –
перевірена половина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375467
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 10.01.2022
[b][i][color="#7e10cc"]Навіщо самота в обіймах із чеканням...
Плаче тиша.
Коли мій спокій вкрав, то не карай мовчанням,
Бліднуть вірші.
А я ж до тебе звикла вже давно...
І після заходу завжди буде світанок
Любов жива.
Бо невигойні залікують в душі рани
Твої слова.
Ти сонечком засвітиш у вікно.
Ніяк від себе утекти чомусь не вмію
Болить душа.
Та у все добре збережу святу надію
В своїх віршах.
Коли б не ти не було б і мене.
На перехресті всіх думок посію віру
і доброту,
За мир на світі і в душі молитву щиру
Складу, святу.
Почуй мене, хай смуток промине.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797746
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 06.01.2022
В свитинку вбрана золоту
біжить стежинка.
На самоті в міськім саду
гуляє жінка.
Там, де людський потік і шум
враз не нахлине,
у царство спогадів і дум
вона полине.
Навіє їй осінній сад
те, що й забула,
і спогадів тих зорепад
несе в минуле,
де, як травневі солов'ї,
вона співала,
і де любов знайшла її –
у дар дістала.
А спогади уже пливуть
крізь біль, страждання,
переосмислюється суть
і сподівання...
Навіяв місяць-вітровій
і грішне, й чисте.
Не остуди її надій
лиш, Падолисте!..
В полоні спогадів брела
в заду́мі жінка,
в глибоку осінь завела
її стежинка...
О Листопаде, приласкай,
теплом підтримуй.
Не відлітай! Не відпускай
в студену зиму...
ПРОГРАШ
і повторюються останні 4 рядки.
11.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695601
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 05.01.2022
Я так люблю осінні ностальгії!
Небес високу лагідну блакить,
Люблю гуляти, коли дощик сіє,
Об парасольку краплями дзвенить.
Люблю прозорі, неосяжні далі,
Сріблясті, вже морозні, вечори,
Як зірочки молодику моргають,
А він мені всміхається згори.
Люблю я килими ланів озимих,
Калинових рубінів гіркоту,
Рум’яні щічки яблучок осінніх,
Що п’янко пахнуть медом у саду.
Осінні барви і осінні мрії,
Щедроти року, апогей краси.
Я так люблю осінні ностальгії,
Бо в них дзвенять весняні голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931152
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 05.01.2022
Кохай мене, прошу тебе, кохай,
В холодних заметілях гнаних вітром,
Тоді, коли зривається над світом,
І вдаль летить незміряна печаль.
Кохай мене, прошу тебе, кохай,
В туманах, і калùновім намисті,
В сльозах дощів, барвистім падолисті,
В ріллі дорідній променем заграй.
Люби мене, прошу тебе, люби,
В цвітінні літа, в ароматі липи,
В житах рясних і в росах золотистих,
У миті щастя, у сльозі' журби.
Люби мене, прошу тебе, люби,
У журавлях, що з вирію вертають,
В підсніжниках, що розцвіли у гаї,
У кульчиках* зеленої верби.
Ох, знало б ти, а як кохаю я,
Тебе, моє ласкàве, ніжне, крàсне!
У почуттях, що часу непідвласні
Освідчувалась Сонцеві Земля.
Кульчики*-сережки.
Н.Хаммоуда
07/02/2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717220
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 04.01.2022
Розчервонілось листя винограду,
Немов засмагло під байдужим сонцем,
Ґаздиня-осінь, прогулявшись садом,
Мережить всілась на моїм віконці.
Багряний лист ліг килимом на трави,
Цвіркун-скрипаль вже дограє сонату,
А соловейко відлетів з вітрами,
Не доспівавши пісню розпочату.
У верховітті розгулявся вітер,
Бо вже пора дощам і громовицям,
А я на мить ще зупинила б літо,
Щоб дать душі теплом насолодиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611461
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 04.01.2022
Вже пізня осінь схлипує дощем,
А небо синє, як у Тебе очі.
І суму не сховати під плащем,
Бо мрії так до радощів охочі.
Летять вони, пливуть у вишині,
Де воля, простір, зір дивує просинь.
Не заперечиш їм, не скажеш «Ні»,
Чи літо б це було, чи… пізня осінь.
Високий, незвичайний в мрій політ,
Їм крил не зломиш, й не переконаєш.
І не важливо – скільки тобі літ
Коли ти мрієш й віддано кохаєш.
Хай пізня осінь схлипує дощем,
Грозою б’є , пронизує вітрами.
Ніякий сум і навіть серця щем
Не витіснить любов, що є між нами.
26.11.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896274
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 03.01.2022
Ти мене на світанку розбудиш,
Доторкнешся долонею ніжно.
Прошепочеш, що так мене любиш,
Хоч любов завітала так пізно.
Вона довго обох нас шукала,
Серед дня, серед темної ночі.
Поруч з вітром у небі літала,
Виглядала закохані очі.
Плакав дощик із нею весною,
Як квітчала сади білим квітом.
Все життя вона бу́ла такою
І нарешті зустріла нас літом.
Перший погляд і серце здригнулось,
Перший погляд в німому мовчанні.
Ти з любов'ю мені посміхнулась,
Пломеніє у серці кохання...
Ти мене на світанку розбудиш,
Доторкнешся долонею ніжно.
Прошепочеш, що так мене любиш,
Хоч любов завітала так пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897327
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 02.01.2022
Подаруй мені щастя що сяє в очах
Тихе плесо надій що весна дарувала
Віднайди ті слова що сховала в рядках
Де любов твоя ніжна мене пригортала
Я замру наче вічність прожита в роках
Припаду спрагло в радощах вічного раю
Бо ж від тебе вся стежка моя у квітках
Де тобою живу вічно мрію й... Кохаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935562
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 01.01.2022
Может в памяти чей-то останусь,
Я уйдя в мир навечно иной.
Кто-то книгу из шкафа достанет
И прочтёт, что написано мной.
И вникая в мои архаизмы,
Будет сравнивать с чем-то своим,
Он вернёт меня временно к жизни
Для людей, непривычно другим...
Мои строчки о многом напомнят:
Сколько вёсен прожил, сколько зим...
Почему до конца не́ был понят?
Был за что-то и кем-то любим.
Жить разбуженным в мире останусь,
Продолжая о радостном петь,
Будто не́ была ветхая старость,
И моя, вдруг, пришедшая смерть.
Но потом повторится всё снова:
Побегут стрелки времени вспять,
И моё позабытое слово
Будет вновь воскресения ждать..
Благодарен я буду за это,
Кто вернул меня к жизни на миг -
Пусть совсем неизвестным поэтом,
И в стихах мою правду постиг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820772
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 29.12.2021
Вот - я! И ты не молода...
Мы пик прошли своей единой веры,
И счёт идёт уже не на года,
Когда предстанем пред последней дверью...
А жизнь течёт уже наоборот:
Мы вспоминаем давние апрели,
Когда в цветеньи был круговорот,
И были слышны песни менестреля.
Мы будем жить пока ещё вдвоём,
Весной вдыхая запахи сиреней,
И каждый будет думать о своём,
Хотя мы оба вместе постарели.
Наш будет дом стоять на берегу,
Смотря на воды синего залива.
Зимой услышим белую пургу,
Кричащую от холода визгливо.
Друг другу глядя в верные глаза,
Слов лишних меж собою не роняя,
Тревожно будем думать, что же за
Собою в этом мире оставляем...
Последний, может быть, посадим сад,
Как на прощанье с этим миром зыбким.
С тобой прожили мы не наугад,
И жизнь была единственной попыткой.
Мы долго вместе прожили с тобой -
Давно сменилось наше поколенье,
И время крикнет нам привычное - Отбой!
И мы уйдём туда, где предков тени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935269
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 29.12.2021
"Приидите ко Мне, вси труждающиеся и обремененные, и Аз упокою Вы" (Мф, 11.28)
"И говорит ему: друг! Как ты вошёл сюда не в брачной одежде?" (Мф, 22.11)
Научиться бы жить, не сломав и былинки,
За печали добром воздавая сполна.
И в любимых глазах не увидеть соринки,
Лучше думать, как вынуть свои два бревна.
Научиться бы жить без сомнений и страха,
А оружием Веры их стрелы ломать,
Не жалеть поделиться последней рубахой
И в преклонных годах почитать свою мать.
Научиться бы жить, чтобы помыслы злые
Не роились, как осы, в больной голове,
Быть готовым к коварству лукавого Змия,
Что залёг, притаившись в зелёной траве.
Научиться бы жить, избегая соблазнов,
Чтоб примером дурным для кого-то не стать,
Не бросаться на ветер словами напрасно,
Не завидовать ближним и не осуждать.
Научиться бы жить, не горбатясь под ношей,
И смиренно, без ропота крест свой нести,
Не сдаваться и думать всегда о хорошем
На тернистом, ухабистом жизни пути.
Научиться бы жить, невзирая на лица,
Не стесняться других повести за собой,
Не замалчивать правду и не возгордиться,
Благодарным за всё быть - за радость и боль.
Научиться бы жить бескорыстно и просто,
И любить безусловно, без всяких "за что".
Не томясь ожиданием встречи с погостом,
Быть готовым всегда, в пятьдесят или сто.
Научиться бы жить, никого не обидев,
Никого не виня, никого не браня,
Чтобы Бог хоть в "чуть-чуть научившемся" виде
Смог когда-то в Свой Дом пригласить и меня.
На фото: Почаевская Лавра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749834
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 27.12.2021
Принижені, доведені до сліз,
Усі, кого за горло взяли злидні,
Кому безвихідь затуля «безвіз»:
Без них п’є каву панство десь у Відні.
Знекровлені – хоч з хати до печер!
Тариф неситий, ніде правди діти, –
Та в чергах «поліклініки без черг»
Все ж дихають живучі вражі діти!
Зневажені… Хоч вий, як ті вовки,
Щоб врешті схаменулася держава…
Гадаєш, вони лузери, «совки»? –
Та це і є ГЕРОЇ, яким слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933409
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Я дякую долі, коханому, брату,
Сестрі, і подрузі, і мамі, і тату.
Сусіди, спасибі і вам, вороги
За те, що уроки хороші дали,
За діток, онуків, за хліб, і за сіль,
Цвітіння любистків, за сніг, заметіль,
За сонечко в небі, за дощ, і тепло.
І хочу, щоб всім тільки добре було.
Я не соромлюсь казати спасибі,
До рідних горнутись, сидіти на призьбі
І слухати спів соловейка на вишні.
Спасибі за все, спасибі Всевишній.
Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821026
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 25.12.2021
По світу щастя я шукаю,
Така вже доленька гірка.
Та кожну ніч я повертаю
У сон, де рідна сторона.
Де горобці живуть у стрісі,
В саду воркують голуби,
І край дороги на узбіччі
Зростають велетні дуби.
Птахи кружляють в небі синім,
Змахнуть прощай мені крилом.
А там, у рідній Україні,
Рідня вечеря за столом.
Старенька матінка хлібину
Розломить теплу і пухку.
І мою донечку-дитину
Заколисає на бічку.
Сама блукаю на чужині,
Навкруг казковий зелен-рай,
А я думками у хатині,
Де на землі квітучий май.
Сплітає вітер довгі коси
Старій похиленій вербі.
Чарівно сяють ранком роси,
Коштовні крапельки в траві.
Зоя Журавка(Іванова).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787692
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 24.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=b54F3rCQcqQ[/youtube]
У далекім краю я, незваний, сумую
Спогад душу мою невимовно ятрить
Із підхмарних висот крик лелечий я чую,
Ой як серце болить, ой як серце болить.
У чужій стороні все не так як удома,
А птахи принесуть із далеких - далек,
Так до болю , до сліз із дитинства знайоме,
Проводжаю лелек, проводжаю лелек.
Тут здається все є, усього тут достаток,
Тільки туга тяжка день за днем поглина,
Бо нема, як у нас, тих білесеньких хаток.
Навкруги чужина, навкруги чужина.
Зла недоля мене довго гнала світами.
Я пізнав на шляхах і зневагу й хулу.
Ой як часто у снах бачив я за морями
Синьооку Сулу, синьооку Сулу.
За лелеками в слід я думками полину,
Бо недоля мені повернутись назад.
У далекий мій дім, у мою Україну,
Бо уже снігопад, бо уже снігопад.
Привітайте ж птахи і вербу і калину,
Понесіть мій уклін, доземний, із відсіль
На могили батьків, на мою Батьківщину,
Смуток, тугу і біль. Смуток тугу і біль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256574
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 24.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=b54F3rCQcqQ[/youtube]
У далекім краю я, незваний, сумую
Спогад душу мою невимовно ятрить
Із підхмарних висот крик лелечий я чую,
Ой як серце болить, ой як серце болить.
У чужій стороні все не так як удома,
А птахи принесуть із далеких - далек,
Так до болю , до сліз із дитинства знайоме,
Проводжаю лелек, проводжаю лелек.
Тут здається все є, усього тут достаток,
Тільки туга тяжка день за днем поглина,
Бо нема, як у нас, тих білесеньких хаток.
Навкруги чужина, навкруги чужина.
Зла недоля мене довго гнала світами.
Я пізнав на шляхах і зневагу й хулу.
Ой як часто у снах бачив я за морями
Синьооку Сулу, синьооку Сулу.
За лелеками в слід я думками полину,
Бо недоля мені повернутись назад.
У далекий мій дім, у мою Україну,
Бо уже снігопад, бо уже снігопад.
Привітайте ж птахи і вербу і калину,
Понесіть мій уклін, доземний, із відсіль
На могили батьків, на мою Батьківщину,
Смуток, тугу і біль. Смуток тугу і біль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256574
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 24.12.2021
Не стели мені, Доле, шипи на рушник…
Натерпілась доволі я смути.
Розцвіте хай на ньому осінній квітник,
Що дасть музику літа почути.
Не вплітай кольори, що несуть в дім печаль,
Не неси прохолоду у ранки…
Не стели на волосся сріблясту вуаль ,
Розгуби її в барвах світанку…
Не тривож щемним спогадом душу у снах,
Намалюй ти їй казку весняну…
Там, де юність моя у химерних човнах,
Квітку щастя гойдає духм’яну.
Ти налий в мою чашу жагу і порив…
Не дивися, що втомлені крила.
Вдосталь маю в душі і наснаги і сил
Щоб для світу зорю запалила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877481
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 21.12.2021
Я зустрілася з Осінню вранці.
Наші долі на стежці зійшлись,
Де тумани гойдаються в танці,
Загадкові й тепер, як колись.
А за ними, вже зоране поле...
Все минуле уже в борозні.
Та стерня, що до крові колола,
Притомившись, лежить десь на дні.
Як же схожа з тобою я, Осінь…
Павутина торкнулась чола.
В тиші мудрість звучить безголоссям...
Біль ночами повзе до крила.
Та обличчя зоріє рубіном,
Кришталева роса у очах...
Хай дощі... Вони чисто і пінно
Змиють бруд, що несла на плечах.
Обійму тебе, Осене, міцно.
Чай поп'є́мо при теплих свічах...
В зиму зробимо крок непомітно
В найпростіших життєвих речах.
26.09.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926248
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 21.12.2021
Ми,студенти,яблука збирали,
В ті осінні незабутні дні,
Ти тайком на мене поглядала
І це так подобалось мені.
Пахли яблука,пахло осінню
У багатому тому саду
Де зустрів тебе я ще зовсім
Неціловану молоду.
Запалила осінь,заспівала,
Золотом окутала вона,
В наші душі почуття заклала
Ті, що так бажались тоді нам.
Пахли яблука,пахло осінню
У багатому тому саду
Де зустрів тебе я ще зовсім
Неціловану молоду.
Осінь нам зробила подарунок,
Осінь благодійниця така,
Той короткий перший поцілунок
Нам і досі губи обпіка.
Пахли яблука,пахло осінню
У багатому тому саду
Де зустрів тебе я ще зовсім
Неціловану молоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927704
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 21.12.2021
Чомусь засумували явори,
Вже перший сніг притрушує їм скроні,
Хтось ніжно їм шепоче ізгори,
Тримай, тримай кохання у долоні!
Тримай, не випускай свою любов,
Можливо, це твоя любов остання,
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
Пройде зима, прилинуть солов"ї,
Піснями чаруватимуть нас зрання,
Дивлюсь на явори й в душі моїй,
Щемить моє невипите кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932857
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 19.12.2021
Забути можна все- брехню і зраду,
закон Ньютона чи столицю Гондурасу,
кохання перше, батькову пораду
і вірш «Мені тринадцятий…» Тараса.
Буває, що забудеш обіцянку
розмову залишити «поміж нами».
Будь що забудеш, звечора чи зранку,
ніколи не забудеш тільки маму.
16.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934291
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 19.12.2021
Присвята
Як швидко літечко минає, випускникам ХЮрІ,
Нам скоро осінь нагадає 1981 року
Той юності рожевий час,
Що не для нас, вже не для нас…
ПРИСПІВ:
Моя любов, моя любов,
З тобою я вальсую знов!
Через багато зим і літ
Ми, наче яблуневий цвіт,
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
Знайомі, сходжені доріжки,
І суму трішки, суму трішки...
В уяві - зустріч, наче рай,
Де юність - радість, рідний край!
ПРИСПІВ:
Моя любов, моя любов,
З тобою я вальсую знов!
Через багато зим і літ
Ми, наче яблуневий цвіт,
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
І хоч щемить душа моя -
Голубка сива, й сивий я…
Все ж, наші душі молоді,
Як в ті роки, як і тоді…
ПРИСПІВ:
Моя любов, моя любов,
З тобою я вальсую знов!
Через багато зим і літ
Ми, наче яблуневий цвіт,
Кружляєм в танці на два боки,
Мов не було тих сорок років!
Кружляєм в танці на два боки
Мов не було тих сорок років!
В.Ф. - 30.09. 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930472
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 16.12.2021
Я,Сонечком кохану називаю,
Вона й насправді сонечко моє,
Щовечора я зустрічі чекаю,
Щасливий, що вона у мене є.
Вона для мене зіронькою з неба,
Цілунки шле, неначе цвіт весни,
Ну що, скажіть, в житті мені ще треба?
Коли так гріють серденько вони.
Я Сонечком кохану називаю,
Без неї важко по житті іти,
Я в Господа одне лише благаю,
Світи для мене,Сонечко, світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932227
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 11.12.2021
Лягає сум в скорботний день
Журбою над хатами.
У вікнах вогники з осель,
Стікає віск свічками.
Хлібина житня, мов з-за хмар
Великий місяць дише.
Це я сьогодні на вівтар
Поставлю з болем вірші.
Схилившись, тихо помолюсь
Цілуючи хлібину.
Колись від мору гинув люд,
Скорили Україну.
Пізнали голод, кривду, страх
Невинно-убієнні.
Благали Небо на вітрах:
По-дай-те хліб ди-ти-ні!!!
Село вмирало... Геноцид...
В очах – ще віра з болем.
Гори, моя свіча, гори!
Розвійся, туго, полем.
Молився батько за життя
Під тином непорушній.
Ось цю хлібину, прошу я
Подай йому, Всевишній!
Подай, благаю, хто просив,
Хоч скибочку дитині!
Вслухаюся у голоси...
Страждальній Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706251
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 11.12.2021
[i][color="#0066ff"]
Осінь малювала фарбами в саду.
Айстрам та жоржинам — колір до ладу.
Небо заколисував зоряний скрипаль,
У вечірніх сутінках гасла пастораль.
Промінь відтворила між багряних віт,
Стежку застелила до самих воріт.
Як ішла по вулиці вербам молодим
Фарбувала листячко кольором рудим.
Вгледіла калину, зблизька підійшла,
Щось поміркувала, пензлем повела.
І тепер на видиво багряніє сік
З гіркуватим присмаком в ягодах щорік.
Скинув камизельку величавий дуб,
Виграє на сонці золотавий чуб.
Скільки літ — то байдуже… Що йому мороз!
Хоч малюй, художнице, вітер серед гроз.
Кольором брунатним підвела красу,
Яблукам і грушам додала росу.
А коли втомилась, то спочити сіла,
В неї залишилась тільки фарба біла.
Що робити з нею думала-гадала
Та й перед світанком грудневі віддала.
[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541881
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 11.12.2021
Розбираю на цитати дощ.
Ось вона – поезія від Бога.
Чую в кожній краплі силу прощ,
що відлунням долітає з площ
і знаходжу ліки від знемоги.
Прийде час під хвищу ми заснем.
Кажуть у негоду краще спиться.
Із душі не випалиш вогнем,
слів мені нашептаних дощем…
Бо вони тверді неначе криця.
Хай сьогодні буде досхочу
і романсів дощових й сонетів…
Я печаль із серця відпущу,
бо люблю поезію дощу
й не стрічав сильнішого поета.
11.12.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933522
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Чтой-то мне не спится,
Хоть давно пора.
Ветер что - то злиться
Начал со вчера.
Где-то в дебрях прошлого
Шастают мозги.
Не всегда хорошими
Были пироги.
С разною начинкою --
Вспомнить не берусь --
В основном с горчинкою,
С перчиком на вкус.
Ну и послевкусие
После пирогов,
Что не смыть ни уксусом
И не перваком!
Ветер не кончается,
Опустел стопарь...
На столбе качается
Сирота фонарь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933257
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 09.12.2021
Знеможена, вдоволена, щаслива,
Тремтяча у цупкім полоні спазму,
У апогеї вільного відриву,
В передчутті наступного оргазму
З-під шкіри струменяться саламандри,
Пашать вогнем завужені зіниці,
У голові повторюються мантри -
Іще хоч раз намаритись, наснитись...
Хоч мить, секунду, частку півсекунди
Цей зблиск, цей спалах, ця жага торкання
Як у забутій казці нібелунгів -
Ступити в ніч, щоб вийти на світанні
Знеможено, вдоволено, блаженно
Всміхнутися зловісному інкубу
Що так любив красиво й навіжено
Й віддав її, беззахисну, на згубу...
Солодка спека та повітря сперте,
Немов міхи розходяться легені,
Останній вдих - це щастя так померти -
З коханим серцем у кривавій жмені...
За ілюстрацію - робота Боріса Вальєхо «Жага (burning)» (фото з нету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791313
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 02.12.2021
а я не сплю і думаю про нас -
про те, що розділяє і єднає,
про те, як невблаганно плине час,
про те, що є і те, чого немає...
а я не сплю... не йде до мене сон,
пульсує думка, мов набат, у скронях,
і лиш сердець невпинний унісон
несе кохання в зімкнутих долонях
а я не сплю і наші почуття
кладу в прості та неслухняні рими,
вони такі ж, як все моє життя -
банальні, але вперто нескоримі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809101
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 02.12.2021
Не дай мені, Боже…
Кривої дороги
З тяжкою сумою…
Скалічені ноги
Побитих війною!
Не дай мені, Боже,
Гординю носити:
Не бачити схожих,
Людей не любити;
Позичити… лихо,
Пізнати… провину,
На цвинтарі тихо
Ховати дитину.
Не дай мені, Боже,
Невірну дружину,
Бо ревність, ворожа –
Зживе в домовину;
Щоб людям… позаздрив!
Щоб руки… украли,
Злодійства ховали,
Ще гірш… убивали.
Не дай мені, Боже,
Коханку від друга,
Бо серцю не скажеш,
Щой мила - подруга!
Щоб серце не знало –
Кохати повію…
Бо знищу, вразливо,
І Віру, й Надію!
Не дай мені, Боже,
Продать Батьківщину,
Щоб військо вороже
Топтало країну.
Нехай Україні,
Прошу тебе мило,
Мов гарній дівчині:
Довіку щастило.
Я жив…як хотілось,
І бачив – півсвіту,
Роками вертілось
Безхмарнеє літо.
Не дай мені, Боже,
Невірному сину,
На смертному ложе -
Печальну годину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 02.12.2021
Ти приходиш у снах, теплим поглядом Всесвіт руйнуєш,
Не торкаючись губ зводиш плани усі нанівець
Та залиш тільки знак, моє серце з твоїм дисонує
Може я не поет, та збрехати не дасть олівець
Я так довго блукав в лабіринтах безглуздих обставин
У погоні втрачаючи весь до романтики хист
Ти надію залиш /на субтоні кохання октави/
Доридати таки, дописати омріяний лист
Я тебе віднайшов у задвірках забутих мелодій
Ти сіяла мов зірка, а інші – начхати на них!
Жаль, що в справах амурних, у тридцять – всього лише злодій
Що безглуздо краде перші промені сонця в сліпих
Поцілуй же мене, щоб тобою удосталь напитись
Тих п’ятнадцяти літ не чекав би й невірний Фома
Я ж чекатиму вічність, а ти – обіцяй хоч приснитись
Бо зневірений принц свою мрію мов щит обійма
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813141
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 02.12.2021
Два келихи червоного вина
І пурпуро́ва гілочка калини.
Довколо листопаду дивина,
Кружляє нас в осінній хуртовині.
Приспів:
Якщо прийде́ негадано зима
І кине своє срібло на волосся.
Втішатися вона буде дарма́
Її з тобою ми не боїмо́ся.
Питаєш ти, чи холодно мені,
Не холодно, тобі я промовляю.
Для мене то найщасливіші дні,
Зі мною ти і я тебе кохаю.
Я так люблю - летять увись слова,
Вони торкають місяця у небі.
В смарагдах, ще виблискує трава,
А я щаслива, так тулюсь до тебе.
Два келихи червоного вина
І пурпуро́ва гілочка калини.
Тепер я знаю, в світі не одна,
Коханий біля мене і єдиний.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932362
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Не ищу тебя я больше,
В листопадную метель.
Не ношу на пальцах кольца,
Не стелю для нас постель.
Разлюбила, не болею,
Не горит в душе огонь.
Песней больше не пьянею,
Допила любви флакон.
Позабуду все, что было,
До крупицы мелочей.
Разлюбила, разлюбила,
Васильковый цвет очей.
21.10. 2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929520
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 28.11.2021
Що за осінь в цьому році,
Що за осінь!
Досі гріємось на сонці,
Ще і досі.
Ще два тижні до зими,
Ще два тижні,
Тільки думаємо ми
Не про лижі.
Ой, думки у всіх у нас,
Звісно, різні:
Хтось спізнився на Парнас __
Надто пізно,
Хтось придбати мріє дров
На всю зиму,
А хтось мріє про любов
Невгасиму.
Кожен щось планує сам--
Краще, гірше,
Та у Бога є свІй план
Для нас грішних...
Всім воздасться -- не мине
Рай чи пекло...
Та не будем про сумне --
Ще не смеркло.
Чи ти взутий, чи ти босий --
Неважливо.
Головне -- чудова осінь,
Сонце -- диво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931024
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 26.11.2021
Та хіба це вірші?
Це я бавлюсь, пірнаючи в рими.
Просто спалахи фраз у бідовій моїй голові...
Забаганка душі...
Написала... й поклала у скриню,
Бо написані вже всі шедеври до нас світові.
Та хіба це талант?
Несподівано Божим знаменням
Букви стали у ряд і ритмічно танцюють в словах.
Ті слова - діамант...
Потойбічні ідуть одкровення,
Проявляються в снах, незбагненних мені відчуттях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552489
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 25.11.2021
Проростаю в пітьмі.
Оживаю в долонях від крику.
Розгортаю стежки-обереги уздовж – поперек.
Не впізнаєш мене. Я зливаюсь із натовпом диким.
Розливаюсь вологою
в кронах столітніх смерек.
Не впізнаєш мене,
Хоч стоятиму поруч… і, власне,
Впізнавати мене – ще один нерозважливий крок.
… так смарагдове сяйво в каблучках рубінових гасне,
Коли падає перша й остання
з важливих зірок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802455
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 25.11.2021
Збігають роки день за днем,
Втікло за обрій наше літо,
Так душі хочеться зігріти,
Адже коханням ми живем
Прости мене, моя любов,
За те, що й досі ми не в парі,
Що долі ми не поєднали, (2 рази)
Прости мене, моя любов. (2 рази)
Душа кричить від самоти,
Й щоночі серденько ридає,
Як ранок соловей чекає,
Так зустрічі чекаєш ти.
Прости мене, моя любов,
За те, що й досі ми не в парі,
Що долі ми не поєднали (2 рази)
Прости мене моя любов (2 рази)
Ми знов чекатимем весни,
Молити будем нашу долю,
У парі будем ми з тобою,
Найщасливіші будем ми.
Прости мене, моя любов,
За те, що й досі ми не в парі,
Що долі ми не поєднали, (2 рази)
Прости мене моя любов. (3 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930753
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 20.11.2021
Обо мне забывай, ведь меня уже больше не будет,
Ощущенье отсутствия сковывай цепью забот,
Заполняй пустоту ожиданьем внезапного чуда,
Просто перетерпи... И однажды все это пройдет!
Не дыши на пол вздоха... Попробуй всей грудью, до хрипа,
Вытесняй этим воздухом боль от потери своей,
Прекрати бесполезно - кровавую, глупую битву
Между тем, что прошло и возможностью будущих дней.
И пошире глаза... Оглянись, этот мир так прекрасен!
В нем все так же как прежде, лишь только не будет меня.
И когда-то другое безумно красивое счастье
Увлечет за собой, соблазняя желаньем огня...
Мне не нужно перечить... За каждое слово отвечу.
Память все же отпустит, утешится болью душа.
Время губит любовь, но еще оно все-таки лечит...
Я сама без тебя через все это стойко прошла!
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321776
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.11.2021
Згадаймо з тихим болем їх,
З них кожен – серця шов.
І сльози свічки в полум’ї
За тих, хто відійшов.
Пом’янемо гостинцями
Їх Царство Вічне там.
З думками наодинці ми
в звертанні до Христа:
Хай Бог до них зласкавиться…
Молімось. Він велів.
Скорбімо. Вічна пам’ять всім.
Не треба зайвих слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930138
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 11.11.2021
Згадаймо з тихим болем їх,
З них кожен – серця шов.
І сльози свічки в полум’ї
За тих, хто відійшов.
Пом’янемо гостинцями
Їх Царство Вічне там.
З думками наодинці ми
в звертанні до Христа:
Хай Бог до них зласкавиться…
Молімось. Він велів.
Скорбімо. Вічна пам’ять всім.
Не треба зайвих слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930138
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 11.11.2021
/Переклад пісні М.Круга./
Тобі, любове до останніх днів,
Кладу світлину зжовклу до конверту.
Невинність вій у здивуванні брів
І вигин губ, цілунками не стертий.
Ти бережи в письмовому столі
Під ноти нескінченності мелодій.
Скажи ревнивій подрузі своїй,
що стрижка в неї вже давно не в моді.
Засвідчить фото в старомоднім тлі
Секрет очей, як у Марини Владі.
Хоч дівчинки тії давно згубився слід,
Світлина ж так – із юності привіт.
Ти бережи на власному столі,
Під ностальгічні ноти тих мелодій.
Скажи ревнивій подрузі своїй,
що стрижка в неї вже давно не в моді.
Ти збережи світлину на столі,
Під ноти нескінченності мелодій.
Скажи ревнивій подрузі своїй,
що стрижка в неї вже давно не в моді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930132
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 11.11.2021
II
Я бодрствую, а ты во власти сна.
На трикотажной розовой пижаме
Прикреплен бантик. И его краями
Твоя щека слегка раздражена.
Я ленту двигаю и думаю о том,
Что ничего нежней нет этой кожи,
Которая в одно мгновенье может
Быть исцарапанною шелковым бантом.
IV
Такая нежность есть в твоих руках,
Когда они, как лепестки жасмина,
Ложатся мне на шею и плечо.
Ты так мала, что до сих пор еще
Мое письмо к тебе не слишком длинно,
Но так прекрасна - что в стихах оно...
VIII
Я знаю: ты всю ночь растила себе ресницы.
Гладкие черные полосы стригла на нежные волосы.
Проснулись. У всех у нас лица как лица,
А ты, мастерица, глаза себе сделала взрослыми.
XIII
Сколько лет тебе? - Одно лето.
Сколько зим тебе? - Ни одной.
Я недавно родилась в семье поэта,
Чтоб поэт записывал за мной.
Все мои агушки-потягушки
Он усердно превращает в стих.
Мне поэт показывал игрушки,
Я внимательно таращилась на них.
У лягушки кожаные лапки,
Мне понравился их пёстренький узор.
А поэт писал в своей тетрадке
Что-то про "невыразимый взор".
XVI
Ты на моих руках, но между нами есть
Преграда в виде книги, что прочесть
Мне хочется быстрее. Я листы
Верчу одной рукой, покуда ты
(Мне верить хочется) надумываешь спать.
Я забываюсь на примерно пять
Исполненных поэзией страниц,
А после думаю увидеть пух ресниц
Опущенных, открытый в дрёме рот,
Но ты глаза таращишь в переплет…
Вот так с тобой, мой маленький зверёк,
Прочли Набокова мы – вдоль и поперёк.
XVI
Уснула рядом. Я тебя как хлеб,
Отставив далеко, несу к кроватке,
Кладу в нее, как в печь, чтоб в ней
Ты подрумянилась еще. Но сладкий
Твой запах так манит, что я разок
Прикладываюсь к мускусной головке
И отрываясь, вижу твой глазок.
(Когда бы говорил, сказать бы смог,
Что пекарь я пусть нежный, но неловкий. )
XXIX
Сон глубже проникает – так,
Что отпускаешь вдруг
Тугую соску изо рта,
Как свечечку из рук.
XXXIV
Почти стоишь, Венера в ползунках,
И наряжаешься по пасмурной погоде.
Ты - тайна маленькая о семи замках,
О капюшоне и о сладкой морде.
XLIV
Отселяю доченьку в комнату свою.
Плачу, будто доченьку замуж отдаю.
Прячу ее кофточки, шортики в комод.
День придет - и доченька от меня уйдет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194950
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 06.11.2021
Ти був би моїм коханцем, якби блідоокі зими
Зустрілися б випадково, щоб вчасно нас народити…
Ти став би мені потрібен, якби ми були чужими,
Та в нас уже все до болю буденно й несамовито…
Холодні скляні обійми…. Якби я тебе не знала,
Можливо, спливла б водою у збудженні весняному…
Та нам крижаних сезонів й розлучень крихких замало…
У нас уже кожна прірва до болю давно знайома…
Були б мої руки ніжні – зрослися б давно з твоїми,
Із болем твоїх суглобів з’єднався б і відчай втоми…
…Лишались би ще надія, якби ми були чужими,
Що стигла цнотлива осінь нас якось та познайомить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285291
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 06.11.2021
Тут пахне земля восени падолистом,
Тут роси спадають на трави намистом,
Схвильований крик по весні журавля,
І це моя рідна вкраїнська земля..
Тут в полі налите добірне колосся,
Тут верби полощуть у водах волосся,
Тут з вітром і сонцем весь час розмовля,
Моєї Вкраїни квітуча земля..
Тут серце сповите в колисці любові,
Тут все найщиріше у кожному слові,
Тут птаха вертає додому здаля,
Бо тут її рідна матуся-земля..
Тут ночі травневі, зі сном не сумісні,
Тут чари земні солов"їної пісні,
Господь тут любов"ю з небес промовля.
- Трояндою квітни найкраща земля..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208266793
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359994
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 05.11.2021
Как славно, что ты он-лайн.
Нет, правда…
Не надо слов.
Ведь если зашел сюда,
То все у тебя хорошо.
А мне
Мне почти плевать
На то, что живем мы врозь,
Что стелишь другой кровать,
Сулишь миллионы роз.
Ведь тоже сейчас к нему
Прижмусь и забуду все,
Но, знаешь, мне важно знать,
Что все у тебя хорошо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213174
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 03.11.2021
Ты просто сон, который снится редко.
Ты просто миг ушедший навсегда,
Ты просто клетка, золотая клетка,
А я не птица,
Я теперь вода.
И мне плевать на драгоценность прутьев,
Я даже не пытаюсь их разжать,
Просачиваюсь мерно, поминутно,
В ту жизнь, в которой есть весенний сад.
В которой можно быть
Росой и ливнем,
Грозой, туманом,
Быстротою рек,
Солёных слёз улыбчивым изгибом,
Быть тем, чем быть не может человек.
Прости, что я не открываю дверцу,
И не заметишь ты, как я уйду,
Мне хочется быть чем-то чистым в сердце,
А не красивой куклой на виду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227835
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 03.11.2021
Не проходит, хоть вроде – прошлое.
На погоду болит душа.
Что-то слишком не так, хороший мой,
Трудно двигаться и дышать.
Посижу, посмотрю за осенью,
Чтоб не спряталась никуда,
И погреюсь под звездной россыпью,
И укутаюсь в холода.
И усну я,
Свернусь калачиком –
Мне бы печку, и кошкой стать,
И чтоб стало все однозначное,
И простое, как пятью пять.
Мне все хочется невозможного -
Чародейства и волшебства,
И чтоб не было так тревожно,
И чтоб сердце, не голова
Было мудрым и было бережным…
И не только, чтоб у меня
И легко так бежать по берегу,
И легко так бежать по дням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462031
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 03.11.2021
[b][i][color="#730991"]Забери від осені мене
Поверни назад в яскраве літо.
Де буяють мальви дивним цвітом
І нехай те щастя не мине.
Відвоюй мене у днів сумних,
Де дощі з небес течуть крізь сито,
І вітри пророче і сердито
Хочуть геть заполонити сни.
Проведи мене в весняний рай
Де роса бринить на буйних травах,
А проміння лагідне й яскраве,
І ріки казковий водограй.
Укради у сходжених доріг,
Їх у мене досі вже чимало,
Хай зневіра не торкнеться жалом,
Не пусти її на мій поріг.
Не віддай мене лихій зимі
Я ще юна у думках і мріях
Хай на скроні вже лягла завія,
Я не згодна жити у пітьмі[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928519
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 27.10.2021
Коли моє серце скує нестерпимою мукою,
І душу, раптово, накриє пронизливий щем,
Тоді я у сни і в думки твої тихо постукаю,
І ти, як колись, захистиш мене сильним плечем.
Коли небеса над тобою чорнітимуть хмарою,
І зливи, холодні, безжально, вмиватимуть світ,
Мій вогник веселий знайдеш, і прилинеш примарою
Так, ніби й не було розлуки у тисячу літ.
А поки,- ховай почуття свої болем загострені,
Історії наші сховай у сторінках книжок.
Колись, ти зустрінеш мене у безмежному просторі...
Колись, я тебе відшукаю в сузір`ї зірок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905291
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 19.10.2021
Осінній сквер. Так ясно світить сонце.
Сидить дідусь із костуром на лавці:
Поважний погляд й доброта живая,
А поруч зграйка голубів літає.
Чому злетілися? Чого їх так багато?
Що думає дідусь - мені того не знати...
Бере велику торбу, в колір неба,
І ставить зовсім близько біля себе.
Розсілись й голуби по лаві. У мовчанні...
На руки дідуся, сидять в чеканні.
Старенький дістає свої наїдки,
Можливо, віддає усе до нитки.
І стільки втіхи і блаженства буде!
Він не один: птахів присутність всюди.
Він - ще потрібен на землі комусь...
А скільки щастя випромінював дідусь!
Поніс тепло і радість не останню.
Приходить він щодня в години ранні.
Давайте будемо добріші, люди,
То й Божа благодать із нами буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890241
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 15.10.2021
Бесстыжая Осень одежду до нитки снимает.
Раскованно с Ветром целуясь, плутовка нагая
В янтарный кувшин волшебство до краев наливая,
Зовет за собою, дорогу коврами укрыв.
Бесстыжая Осень с улыбкою дерзкой в постели,
Украсила кудри косынкою, из канители
Сплела паутину, изящнее нежных камелий,
Чтоб ластиться к Ветру, ветвями толкая в обрыв.
Бесстыжая Осень, сгорая от страсти последней,
На листьях жемчужины слез оставляла намедни,
Туман уверяя, законный Дождя он наследник,
А Ветер всего лишь, греховной утехи порыв.
Бестыжая Осень небрежно, покровы сминая,
На ложе из бархатцев ждет, будто Зевса Даная.
Хоть участь ее решена, да и доля иная -
Кострами взорвется под Ветром безумия взрыв.
29.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697350
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 15.10.2021
Вкрилися намистом
бузинові шати –
в хаті б’є Пречистій
у тривозі мати.
Си́віє волосся
від новин з війною.
І збирає сльози
вечір з бузиною:
- Це чекання – хрест мій
на плечах старечих.
Як же важко, сестро,
у самотній вечір…
Де ж синочок-лицар?
Як він, наш солдатик?
Скільки літ не спиться:
ой, хоч би діждати…
- Не печалься добра,
люба господине,
вправний та хоробрий
хлопчик наш єдиний.
Почекай ще трохи,
день лічімо кожен.
Прийде перемога –
з нами сила Божа!
Повернути сина
до сім’ї й любові
молить Україна
Материнським словом.
Стогнуть серце й віти:
- Вийди цілим з бою…
Там, в дитині, світ їх –
мами з бузиною…
/Картина художника Олексадра Мицника «У городі бузина.»/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927220
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 09.10.2021
[i]/квартон/[/i]
Все буде згадкою про мене:
Розкішні клумби з морозця́ми,
Прощальний усміх теплих кленів,
Цей парк, що вже без нас із Вами.
Схід сонця, озеро в тумані,
Все буде згадкою про мене.
І ніжності слова останні
В зажурі ляжуть до катренів.
Сердечна зніченість шалена
Під звук дощу чи сум мелодій.
Все буде згадкою про мене –
Кохання в осінь не відходить.
В звичайний Ваш порожній вечір
Зворушать смутком лист червлений
Два силуети із далечі –
Все буде згадкою про мене…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927038
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 09.10.2021
Тише, Ангелы, тише:
Слышите, пули свистят?
Выше, Ангелы, выше,
Чтоб не накрыл вас "ГРАД".
Пойте, Ангелы, пойте,
Чтоб не сойти с ума.
Стойте, Ангелы, стойте:
Бессмертным сюда нельзя.
Тут только те, кто дышат,
Кто всё ещё хочет спать,
Тут мамы детей не слышат,
Да здесь и нельзя кричать.
Закройте глаза, закройте -
Не надо нам в души смотреть.
Изжёванных в этой бойне
Уже не пугает смерть.
Здесь, Ангел, седеют дети...
Здесь рушится дом и мир...
На том и на этом свете
Есть что-то страшней тех картин?
Мы, Ангелы, не святые,
Но это не наша война,
Пришли вроде бы не чужие,
А с ними пришла беда.
Прости их, безгрешный Ангел,
Не ведают, что творят.
И дико, и страшно, Ангел,
Ведь брат нам теперь не брат.
Откуда беду не ждали,
Оттуда она пришла.
Как много мы брату прощали:
У нас ведь "одна семья".
И ангельскому терпенью
Однажды придет конец:
Нам братья "несли спасенье",
А принесли ***ец.
Ругаться при Ангеле матом,
Конечно, конечно, нельзя,
Но жизнь стала сущим адом,
Здесь смертью пахнет земля.
Спаси-сохрани нас, Ангел,
От братской такой "любви".
Прости их бескрылых, Ангел.
Дай сил нам остаться людьми.
И нас прости, светлый Ангел.
Мы, как черти, усталы и злы...
Нам бы хлеба и веры, Ангел,
Чтоб дожить до конца войны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584646
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 20.09.2021
Ніжно-ніжно, немов кошеня, заховаюсь в обіймах.
В нашій тиші не чути нічого крім стуку сердець.
За вікном метушня, вічний рух, наче кадри у фільмах.
Наша тиша незмінна - то щастя лавровий вінець.
Ніжно-ніжно на вушко тобі буду щось шепотіти.
А від подиху твого мурашки по шкірі весь час.
Наші мрії дарують нам крила, можливість летіти,
відчувати щось дуже важливе...та тільки для нас.
Ніжно-ніжно...так кінчики пальців торкаються шкіри,
так твої неймовірні флюїди торкають душі.
В цих обіймах без міри турботи, і щастя без міри.
А в думках лиш бажання спинити цю мить...і вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766515
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 13.09.2021
Скрестив себя на груди,
стою, будто снят с креста.
- Прошу тебя, уходи,
я очень теперь устал.
И яркая боль в глазах,
и тонкий весенний лед…
- Ах, разве я так сказал?
Но поздно… уже идет.
И надо бы не стоять -
хватаю за локоть мысль,
но в ней почему-то «я»
звучит там, где раньше - «мы».
И надо остановить,
догнать и просить, простить
за камень ее любви,
пульсирующий в горсти.
А ноги врастают в пол,
а руки сжимают грудь,
и ребра ломает боль
и роет себе нору.
На утро, разжав кулак,
смотрю как ползет змеей,
где раньше она была
кромешное «без нее».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194953
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 01.08.2021
https://vikna.if.ua/news/category/if/2015/03/05/30934/view#ad-image-0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918395
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
Її лице, для мене дивна казка,
Її волосся, як густі жита.
В її очах погроза є і ласка,
Цю жінку не торкаються літа.
Моя красуне, ранку світанковий…
Хіба ще десь я віднайду таку.
Я вже не можу жити без любові,
Тебе єдину стрів я на віку.
Що має бути, хай воно так буде,
Дай мені руку, щоб на все життя.
І хай кохання ще лоскоче груди,
Я ж не міняю власні почуття.
Скільки ми знайомі вже з тобою,
Щастя побажай моїм літам.
Будь мені єдиною судьбою,
Я тебе нікому не віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879176
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 02.06.2021
[i]Батькі́вський сад… іду ним навпростець,
Дерева пахнуть рідними медами,
Червоним оком ніжить воронець.[/i]
Виводять пісню бджоли з цвіркунами.
А затишок створили отакий –
Дбайливі, вмілі, щедрі руки мами…
[i] Забуті з вікон дивляться ляльки:
Онука виросла – їх не чіпає.
Зітхає сад… спішать кудись роки…[/i]
Думками все «гостюю» в ріднім краї,
Сумує мама в самоті моя,
Та нарізно чомусь життя минає…
[i]Для неї буду завжди я малям –
Щодня, по телефону, шле привіти…
А воронець в саду все буде гріти
Палахкотінням серця звідтіля.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914098
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 20.05.2021
[i]Я стріну тебе. І знітиться серце раптово.
В очах – промінь сонця – жаданий дарунок небес.
Розквітне кохання, проллється повітрям бузковим:
Я стріну тебе…[/i]
Забута весна наповнить квітуче довкола
Солодким нектаром… для серця вона – рятівна.
І радо вирують думки, мов схвильовані бджоли –
Забута весна…
[i]Травневим теплом хлюпоче не втрачена ніжність
У кожному з нас, скільки б весен уже не спливло.
Квітує любов, укриває наш сад білосніжний
Травневим теплом[/i].
Ти тільки чекай – я стріну тебе в день весняний,
Бо видно вже доля на двох нам судилась така.
З’явлюсь я… хоч, може, вже промінь надії розтане,
Зустріну тебе й не покину ніколи, коханий, –
Ти тільки чекай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913988
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Ты для меня глоточек рая...
моя желанная подружка...
тебя....
я в снах своих ласкаю...
и про любовь...
шепчу...
на ушко...
...........................
когда мы в танце нежно обнимались....
и страсть моя кипела как смола....
а руки твоим телом обжигались....
когда губами ..
изучал тебя ...
когда ты пламенея от желанья....
слова шептала...
из волшебных снов
мои мечты...
все...
на яву сбывались....
я смысл...
всей жизни....
в этот миг...
нашёл!.
твои плечи...
ресницы глаза....
твоя шея....
и талия....
жаждут....
моих нежных касаний...
когда...
моё сердце тебе всё раскажет....
и я пробую страстно...
на вкус...
мочку уха...
плечо...
запястье....
я сотру всю печаль и грусть....
зацелую...
тебя...
до счастья....
Любимая...
и самая родная....
я уже вижу
сквозь туман очей....
...твоя фигура....
как любовь нагая....
... а душу жгут....
следы твоих ногтей....
твои глаза .
...затянутые страстью....
твой шёпот....
....я тебя хочу....
влюблённый взгляд....
...и я от счастья
плачу....
целуя и сжимая.....
грудь твою....
а бёдра...
они тоже просят ласки....
касанья пальцев...
губ... горящих слов...
и где то здесь....
тропинка
к нашей сказке....
которую
с тобою
я нашёл.
+++++++++++++++++++++++++++
На фото
и я ...
опять....
опять тебя... хочу...
обнять....
прижать... к груди...
и наслаждаться...
наивною... улыбкой...
когда ты.... ...
сама... сильней .....
стараешься прижаться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732336
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 13.05.2021
[i]Ясну блакитнооку просинь
Гойдала на собі вода.
Весняний квіт на абрикосі
Моє кохання нагадав.
Як зустрічалися з тобою
Пройшло чимало довгих літ.
Під абрикосою старою,
Що сум лишила на землі.
У ароматах ніби тоне
Пелюсток плач – біжать літа…
Казав, любитимеш до скону,
До серця ніжно пригортав.
Хотіла берег я забути,
Який не виправдав надій.
Кохання впало білим смутком –
Ти розтоптав його тоді.
Несло кохання течією.
І загубився слід гіркий.
Під абрикосою тією
Згадаю юності роки.
Я обійму німого свідка,
(Як і тоді колись дівчам.)
Впаде на землю біла квітка –
Моя любов… моя печаль…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912216
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 28.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kqfDt2eFvpo[/youtube]
Чую пісню твою, Україно,
Як шумлять солов'ями ліси.
Бачу кров твою в гронах калини
І сльозинку в краплинці роси.
Ти рідню обіймаєш мільйонну
Своїм рідним повітрям, одним.
Спить опівночі Київ твій сонний,
Пропливають хмаринки над ним.
Тягне баржі буксир по стрімнині,
А на березі колос доспів...
Я в південних вітрах, Україно,
Чую запах дніпровських полів.
А із космосу сяє сріблисто
Мегаполіса шумна сім'я;
Біла крапочка рідного міста -
У тобі, Україно моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911626
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 25.04.2021
От заката до рассвета
Думай обо мне
Я теплом твоим согрета
Думай обо мне
От заката до рассвета
Я в любовь твою одета
Думай обо мне
Думай обо мне
Твоего я жду привета
Думай обо мне
Ты в ночи мой лучик света
Думай обо мне
Твоего я жду привета
Чтоб вернуться в наше лето
Думай обо мне
Думай обо мне
От рассвета до заката
Думай обо мне
Я огнем любви объята
Думай обо мне
От рассвета до заката
Ты сегодня как когда-то
Думай обо мне
Думай обо мне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910846
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 14.04.2021
Я сьогодні
У безодні,
В глибині твоїх очей.
Ти красою
Неземною
Сни крадеш в моїх ночей
Приспів:
Припорошує стежину
Білим цвітом у саду
Білим цвітом у саду
Білим цвітом у саду
До коханої дівчини
На побачення іду
На побачення іду
На побачення іду
Ех, душа моя відкрита
Сяють зорі уночі
Повертається вже літо
В журавлиному ключі!
Наше літо
Лине світом
В журавлиному ключі
Я без тебе
Як без неба,
А з тобою аж до хмар!
Усміхнися
Подивися –
Загаси у грудях жар!
Наше літо
Повне цвітом,
Переливами садів
Ми в коханні
На світанні
Наслухаєм солов’їв
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910790
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 14.04.2021
* * * * * * *
Сны
короче,
короче чёлки,
снят с повестки бойкот уродам,
и так ласково
блеют
волки
в это нежное время года.
К откровениям голых яблонь
липнет зелень,
и песней чьей-то
заправляет апрель,
как дьявол,
на своих
узловатых
флейтах.
Разбрелись по газонам нервы,
зябнут пальцы,
ключом играя…
Никакая она не стерва –
эта жизнь
без конца
и
края.
Никакая она – не сучья,
круговая её порука:
о сухих не жалеют сучьях
и не входят к любви без стука.
И разлука –
не крюк в уборной,
и петля на нём –
не дорога,
будь хоть рыжим ты,
будь хоть чёрным,
хоть бесцветным,
но жизнь – не трогай.
От дворовых глухих заборов,
знай, бреди себе
бездорожьем –
силой немощи,
честным вором,
детским плачем в ладони божьи.
2007-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413775
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 10.04.2021
Зачарую тебе , зачарую...
І до тебе я прийду у снах...
Зацілую тебе , зацілую...
І від щастя злечу , наче птах.
Закохаю тебе , закохаю...
Хоч далеко ти десь , в чужині...
Я рідненька тебе виглядаю...
Дуже часто ти снишся мені.
Зачекаю тебе , зачекаю...
Край дороги стою в самоті...
Обіймаю тебе , обіймаю...
Мою пташку , найкращу в житті.
Заспіваю тобі , заспіваю...
В своїй пісні я тугу проллю,
Я чекаю тебе... Все чекаю ,
Бо безмежно тебе я люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908167
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 03.04.2021
Розстелю я рушник той, що ненька мені вишивала,
Ніжний погляд проник, бо у нього всю душу вкладала,
На святім полотні вигравали кетяги калини,
У красі неземній дарували найкращі хвилини
Ось, розкинувся двір, а на ньому рідненька криниця,
Стільки літ із тих пір, а вона мені часто так сниться
І розкішна верба, що схиляла привабливі віти,
Там сховались літа, у яких ми іще були діти
Ніжно милий жасмин заглядав у прозоре віконце,
Милувався весь світ і чарівно вже сходило сонце,
Розкривавсь тихо день, дарувавши зворушні хвилини,
Чулись звуки пісень, як відлуння прекрасне дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909611
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 02.04.2021
Із небесних гілок
розлітаються зорі, мов сови,
Загусають, мов мед,
рештки ночі на спраглих губах.
У хвилини такі
недоречні і зайві розмови,
У хвилини такі
ходить янгол по білих снігах.
Горизонту кайма
ще тоненька й блискуча, мов лезо.
Лиш піввдих, лиш півкрок -
і проріжеться сонця бутон,
Мовчазні ліхтарі,
тьмяні свідки нічної імпрези
Душі кутають змерзлі
у передранковий бостон.
У хвилини такі
ходять сни по стежинах ще босі,
Оті що не збулись
і вертають із зоряних веж.
У хвилини такі
розумієш, для щастя лиш досить
Чути серцем цей світ
і радіти, що в ньому живеш...
бостон* - дорогий сорт тонкого сукна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 31.03.2021
[i]Я знаю, що прийду до тебе…
Прилину птахом перелітним,
Вогнями зір на чорнім небі
І першим проліском у квітні.
Я – аромат п’янкої липи,
(солодка зваба, ніжні квіти.)
Вночі я стану смолоскипом –
Твоє кохання розпалити.
Криниця я, що не міліє,
Птахів весняних перший щебет.
Я в снах – найбажаніша мрія…
Коханий, я іду до тебе![/i]
/Фото Caroline Henninger./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908616
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 25.03.2021
/копла./
Те щастя, що було на двох,
Відтворюю в уяві знов –
Цвіте каштан.
Мов років не було стількох,
Весни порив усе зборов,
Не стало ран.
Крихкий відновлюється міст,
Здавалось, в душах пусто там –
Зв’язок живий.
Змиває дощ журбу та злість,
Убралась в квіти самота,
Бо поряд Ви.
Мостила стомлена душа
В каштаново-блідих тонах
Життя канву.
Весняний дощ тепло лишав,
З душі моєї рідина
Лилась в черству…
/Художник Кирило Суханов ./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906826
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 25.03.2021
[i]Вы в жизнь мою попали не случайно,
Я не грущу, что всё давно прошло.
Ведь это было – страсти, чувства, тайны,
Биенье сердца к Вашему «Алло!»
И распускалось, словно листья с почек,
То чувство, что всю жизнь, казалось, ждёшь.
В тепле душа всегда улыбок хочет,
После невзгод и холода порош.
Наполнен солнцем этот день весенний
Прохожих свет… гам птичьей болтовни…
Ведь краски жизни дарят настроенье –
Люби! Цвети! И дни свои – цени!
…Вот с набережной лязг идёт трамвайный,
Старушка в парке хлеб для птиц кроши́т.
Вы в жизнь мою попали не случайно,
Сошли снега с оттаявшей души...[/i]
/Спасибо неизвестному автору за фото. Источник: интернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908450
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 23.03.2021
Пахли м’ятою руки твої,
а любистком - золочені коси.
Просиналася з пташкою ти,
коли вранці іскрилися роси.
Чуб йоржистий пригладивши мій,
ніжно в щічку мене цілувала.
У душі твоїй пісня жила…
Я любив, як ти, мамо, співала.
А в тій пісні широкі лани
і журавки у небі крилаті.
У ній доля всміхалась мені
й чорнобриці ясні біля хати.
А в тій пісні у нашім гаю
ґрона пишні калина схиляла.
Як молитва, матусю, твоя
пісня в небо високе злітала.
Всім, як сонце, світила й сама,
рідну землю навчала любити.
А в очах твоїх стільки тепла,
що могла б увесь світ обігріти.
Незавжди було солодко. Так.
Таємниці усі наші знала…
Заживляла всі рани в душі
пісня та, що ти, мамо, співала.
Мамо, ненечко, зоре ясна.
Ти, голубко моя білокрила.
Знай, що з піснею разом увись
моя мрія найкраща летіла.
Хоч залишили слід вже роки,
сріблом чистим прикрасивши скроні.
Пам’ятаю я пісню завжди,
і ціну їй я знаю сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908346
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
І знову пісня медом ллється,
Із чарівних дівочих вуст,
А серце плаче і сміється,
І сумно й радісно чомусь.
Співає серце, ніби скрипка,
Сумні й веселі в нім пісні,
Я чую голос твій, Лебідко,
Я ніби весь в чарівнім сні.
Лунає пісня, кожне слово,
Неначе діамант блищить,
І світ стає весь веселковим,
Й коханням серденько горить.
І знову пісня медом ллється,
Із чарівних дівочих вуст,
А серце плаче і сміється,
І сумно й радісно чомусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908070
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021
Ой, журились два журавлі –
Клин їх розчинився в імлі.
Інші, молоді, полетіли,
Їм дорога вже не під силу.
Старість вбила силу в крилі,
Поглядають сумно з землі.
А раніш – блукали світами,
Скільки весен вдвох повертали.
В молодості дітки малі,
Та невтомні два журавлі
Все життя у купочці, в парі,
Не боялись долі ударів.
Кожен вірну пару жалів –
Прихистили бідних в селі.
В зиму їх лишати негоже
Посланців весни, птахів Божих.
… Клин несе весну. На чолі
Син отих старих журавлів.
З хвилюванням мусить вертати –
Де тепер його мама й тато?
Придивився він до землі:
Там безжурні два журавлі,
Тріпотіли крильми старими –
Не здолати вірності зимам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907584
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Почав озвучувати пісні написані давним-давно.
Одна з них -
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m8mJISGAJ48[/youtube]
Коли сади весною квітли і раділа душа,
мене ти поглядом іскристим серед інших знайшла.
Ти на любов і дружбу руку свою ніжну дала,
мені довірила усю себе ти, мила мала̀.
Ти пахнеш весною. Ти – свіжість краси.
Я дихать тобою хотів би завжди.
Ти – чекання. Ти - бажання,
бо кохання ти моє.
Тебе в сад літній милуватись квітами я привів,
Мого освідчення чекала, та боялась ти слів.
Почувши, як горять серця, ти не могла сказать «ні».
І сотворили ми свій світ без суєти і брехні.
Я квітів чарівних для тебе нарву,
все ж по красі рівних тобі не знайду.
Ти і ніжна, і тендітна –
як троянда розцвіла.
Щасливий блиск і хвилювання юних синіх очей…
І насолода теплих днів і темно-синіх ночей.
Я вірю довго будем пити втіхи й щастя нектар.
Хай дим таємний цих приємних не розвіється чар.
Зірвать твою квітку дозволила ти...
Цю щастя лелітку буду берегти.
Ти і мрія, і надія.
Я люблю тебе, дівча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905129
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 20.02.2021
Вона чекала цього дня… О, як чекала!..
Хоча очей на ніч одну – для неї мало
Та цей мурашками по спині ніжний дотик
Флюїди щастя ніс у душу, як наркотик.
Палкі обійми дарували насолоду,
Топилось серце в відчуттях, не мало броду.
Вуста всю волю випивали по краплині
І чари сипали ці очі сині-сині.
Не раз хотіла розірвати це кохання,
В душевнім полум’ї згорали намагання.
В його долонях світлячками квітли зорі,
Вона ж запалювала їх в нічнім просторі.
Світанок тихенько їм стукав у віконце,
Нектару радості - ще трішечки, на денце…
На клапті душу розривали ці прощання
Цілунок зустрічей – чекання й знов чекання…
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885523
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 19.02.2021
З нами трапилась пригода
І неждана насолода –
Зима!
Засніжила,закружила,
Білим пледом все накрила
Вона!
Льодяна крупа злітає,
Кришталями посипає -
Сніжить!
Всі згадали,як буває,
Коли все в морозі сяє -
Зимить !
Радість є і є санчата.
Ти біжи у двір гуляти
З всіма!
Бабу білу будувати,
Сніг ліпити волохатий,
І сніжками воювати!
Зима!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904224
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Швидше-поки ще зморшки
Не прошили твоє чоло,
Швидше-поки хороше
Часом не занесло,
Швидше,поки ще ночі
Любляться,як і дні,
Швидше,поки ще хочеш
Жити-в життя пірни!
І вимагай від нього
Дати все-аж за край -
Всього-всього́́ і всього!
І все,що ще можеш-май!
Не оглядайся-годинник
Знає свої стрілки!
Швидше лови хвилини!
Довго живи роки! ́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905213
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E2HD64KpzEc
[/youtube]
Люби мене різною, як квіточку ніжно,
Люби в тепле літо, зимою, як сніжно.
Як сонце рум"яне, як трави духм"яні,
Щоб ми від кохання були, ніби п"яні.
Як дощик весняний, що пахне грозою,
Тримай мене міцно своєю рукою.
Хай місця не буде зимовим завіям,
Не зрадь лиш найкращим рожевим ти мріям.
Люби, коли плачу гіркою сльозою,
Зітри ти сльозинки своєю щокою.
В обіймах своїх заспокій мою душу,
Та вірність тобі ( ти повір) не нарушу.
Живе хай Любов ця - на зло всім вітрам,
Дарована Богом, призначена нам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904748
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Недосміяно, недоплакано,
Недолюблено, бо колись
Не заквітчане поле маками.
Хто ж із нас тоді помиливсь.
Ти прилинеш до мене згадкою,
Та чия була в тім вина,
Що лишуся тобі загадкою,
Долю вип"ю сама сповна.
Обгортають тугою пелени
Недоспіваних вечорів.
Зимнім холодом постіль встелена,
Бо так перст згори повелів.
Днів хурделиця перемелеться.
Сплине повеней водоспад.
Та до нас весна не повернеться,
Бо немає шляхів назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904630
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Розквітли проліски у нас,
Посеред снігу — справжнє диво!
А я все думаю про Вас,
Яка Ви ніжна та красива…
Якби ж вернутись нам в той час —
У молоді, несмілі роки…
Зумів би підійти до Вас,
Наблизити зустрічні кроки?..
Розквітли проліски й у Вас,
Як радість для душі й надія…
Ви — гарна в профіль та анфас,
Я Вами дихаю та мрію. 22/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902129
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 16.02.2021
Десь ніч розриває столичну
У гавані крик корабля...
А ти над рікою затишно
Лежиш, надслучанська земля.
Хай скромно горить серед ночі
Мій Любар вогнями вітрин...
Але, серед сотень містечок,
Ти рідний лиш тільки один.
Приспів.
Палає багряно над Любарем схід...
Зривається з яблунь і падає плід...
А срібні тумани пливуть від ріки.
Привіт, любарчани, мої земляки!
Білів навесні у садочку
Над юним поселенням цвіт...
Тут вітер колише листочки
Незмінно півтисячі літ.
Так само, невпевнено ручки
До матері тягне маля.
І злаки пророщує кучно
На сонці прогріта земля.
Приспів.
Ти вірно лишаєшся з нами
У Богом відведений час.
Збудовані предками храми
Застигли в молитві за нас.
В мурованих каменях сірих,
У свідках минулих століть,
Ти стійко зберіг свою віру -
І люд твій з тобою стоїть.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903851
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6msihS6AzsQ[/youtube]
Ще присмак літа залишився на губах,
І я його краплинками смакую.
Бо літо вже давно десь у бігах,
Мені ж узимку так його бракує.
Давно за північ, стогне хуртовина,
Дрімає тихо свічка на столі.
І капають із неї, мов сльозини,
В душі рояться днів отих жалі.
І не тому, що ти уже не поряд,
А що даремно пролетіли дні.
Вже не шукаю у пітьмі твій погляд,
Лиш зазирну в минуле в темноті.
А за вікном негода не вщухає,
Морозний вітер припада до скла...
Ти не прийдеш ніколи, я це знаю,
Твої сліди ця хуга замела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903244
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Тихо-тихо приходить осінь...
Непомітно темніють ночі...
А вона ні про що не просить,
Тільки дивиться сумно в очі.
Вітер-друг прилітає часто
І гойдає, немов колиску.
Добре весело зустрічати,
Та підводити важко риску...
Діти виросли... Не радіють
Їй, як в гості приїдуть зрідка.
-Це нормально. Ну що тут вдієш,-
Каже яблуня їй, сусідка,-
Яблук теж вже не хочуть рвати,
Хочуть жити майбутнім роком...
Пам'ятає вона, як звати
Всіх...І їхні дитячі кроки...
Хтось, буває, усе ж присяде:
-Тут вода, дощик був неначе...
Просто гойдалка дуже рада,
І від радості тої плаче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888586
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 05.02.2021
День зимовий, як спалах, освітлює сутність речей…
Серце гріється миттю в ароматах духмяного чаю.
А за вікнами – сніг, і не можна відвести очей
Від кружляння небес на краєчку сріблястого раю.
Наче й я в заметілі злітаю на землю з-під хмар,
І душа переплутала сніг зі цвітінням весняного саду,
Як і цей занімілий від дива знайомий ліхтар,
Що надвечір так схожий на запалену кимось лампаду.
Напиваюсь красою і свіжістю стихлого дня,
Що у Бога спочити приліг на розкритих долонях,
А на пам’ять про себе лиш слова проросле зерня
Залишив у дарунок мені на тривале безсоння,
А ще свій особливий, насичений ніжністю шарм,
Що в полотнах Митця, в почуваннях моєї душі,
У відтінках сріблястого й білого, в сутінках чар…
Чом не привід, щоб знов зазвучали для чогось вірші?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902145
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Прошепчи мені рідний:«Кохана»,
Що жадана усе ще твоя,
Бо повітря без тебе не стане
Якщо змінить ріку течія.
Помани знову душу сягнути
У безмежні тенета небес
І ще раз з головою пірнути
В загадковий цей світ, без адрес.
Нехай промені в віях застрягнуть,
Залоскоче нас сонячний цвіт
І метелики в серці не згаснуть,
Як здіймаються крила в політ.
Як почуємо зоряну пісню,
Захмеліють від щастя слова
І годинник у північ зависне –
Бо в коханні ж бувають дива.
Задурманить обох матіола,
Закружляє у вальсі весь світ.
Чи буває чарівніше слово,
Як «кохаю» у розквіті літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887465
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 25.01.2021
Привіт.
Ти, знаю, любиш дощ
і вітру сум, печаль осінню
міських напівпрозорих площ...
Глянь -
вечір причаївся тінню.
Ось я пишу тобі листа.
Ми так давно не говорили
про те, що дарувало крила.
Вже я не той...
І ти не та...
Запросим до розмови ніч?
Вона нам не відмовить, звісно.
Хоча утрьох нам ніби тісно...
Але хіба у цьому річ?
Ти, відчуваю, вже не та.
І я пишу інакші вірші,
хоч кажуть –
нібито не гірші.
Та їх до цього ось листа
я не додам.
Це – не для тебе...
В них вже для нас
немає неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509363
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 24.01.2021
А хіба ти
не так хотіла?...
....
Спраглим пив
я вуста цілунком.
Доторкаючись
струн волосся,
грав мелодію
твого тіла.
.....
Стародавні кохання
знаки -
у мереживі
ліній шкіри.
Їх читав я тобі
на вушко...
....
Чом же щічки твої -
як маки?
.....
А хіба ти
не так хотіла -
запалати
в огні любові,
щоб у заздрості
цьому гріхові
наші ангели
скинули крила?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550444
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 24.01.2021
Дзвоник лунає в дворі,
Радість несе дітворі…
Квіти в маленькій руці,
Сльози на нашім лиці.
Вальс на шкільному дворі,
Нині іще школярі,
Фото зробили на згадку собі,
Дякуєм, школо, тобі,
Дякуєм, школо, тобі…
Приспів:
Поведуть нас дороги у даль,
Досягнемо своєї мети,
Але у серці застигла печаль,
Пам’ять наших шкільних років.
Рідний вальс на шкільному подвір’ї,
Пригадаємо друзі не раз,
Вечори в товариськім сузір’ї,
Близький серденьку наш шкільний вальс,
Близький серденьку наш шкільний вальс…
Нас поведе у життя,
Кожного доля своя,
Але на всьому путі,
Лишаться дні золоті.
Пам’ять на вік збереже,
Рідне, шкільне – не чуже,
Ранок при сонці весняний ясний,
Дзвоник останній, шкільний,
Дзвоник останній, шкільний
Приспів.
Стих наш останній дзвінок,
Ось і останній урок,
В смутку застигли батьки,
Що нас вели всі роки,
Так пролетіли літа,
Але ця мить золота.
Ми ще до школи прийдемо не раз
І закружляє нас вальс,
І закружляє нас вальс.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584541
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 23.01.2021
Музика Сергія Голоскевича
Мій любий синочку,
Мій соколе ясний.
З тобою по іншому сонце встає.
Я Богу молюся,
Я дякую долі,
Я радий, що ти в мене є.
Хмаринки зникають і небо ясніє,
Веселка на струнах своїх виграє.
Спасибі, синочку,
Спасибі, мій рідний,
Я радий, що ти в мене є.
Коли ти далеко,
Тебе виглядаю.
Тривога заснути мені не дає.
Я Бога благаю,
Щоб ти повернувся.
Я радий, що ти в мене є.
Коли тобі важко,
Коли в тебе горе,
Кров в жилах холоне і серце стає.
Я Бога благаю,
Щоб дав тобі сили
Я радий, що ти в мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504780
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 23.01.2021
У хаті дим. Звичайний з печі дим.
Хліб на столі, що замісила мама,
Це все моє, його несу святим,
Через життя - його несу роками.
Бо це мого життя реальна мить,
Це спогади мої і мої сльози,
Із пам’яттю такою варто жить,
Хоч різні у житті метаморфози…
Та головне, щоб пам'ять берегла,
Тепло родинне крізь роки, як свято
І щоб дорога батьківська вела
На той поріг, де мама була й тато…
ПЕРЕРОБЛЕНЕ В ПІСНЮ "БАТЬКІВСЬКА ДОРОГА"
У хаті дим. Звичайний з печі дим.
Хліб на столі, що замісила мама.
Це все моє, його несу святим, (2 рази)
Через життя – його несу роками.
Бо це мого життя реальна мить,
це спогади мої і мої сльози.
І з пам,яттю такою варто жить, (2 рази)
Хоч різні у житті метаморфози…
Та головне, щоб пам'ять берегла
Тепло родинне крізь роки, як свято.
І щоб дорога батьківська вела (2 рази)
На той поріг, де мама була й тато.
ПРОГРАШ -ПОЛОВИНА ЗАСПІВУ.
Це все моє, його несу святим,
Через життя – його несу роками
Там, де дороги батьківські вели
На той поріг, де тато був і мама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609899
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 23.01.2021
Шуміла зграйка каченят
В краю води;
Пливли то кучкою, то в ряд,
То хто куди.
Здавалось, їх не вабив ліс,
Ні поряд луг;
І раптом з криком піднялись,
Пішли на круг.
Приспів:
Вперед каченята, щасти на льоту!
Летить сіре плем'я, іде ввисоту.
Ще криком на плесі відлунює гладь,
А птахи далеко у небі летять.
Ще вітер ніжив колоски
І цвітом пах.
Ще повз легкий туман з ріки
В нічних вітрах.
Ми не зібрали ще як слід
Плодів землі,
Як несподівано на зліт
Пішли малі.
Приспів.
Циклон по небу навманя
Розтяг сувій.
Під ним оперена рідня
Тримає стрій.
По крилах краплі - не біда -
Ідуть уверх...
Зростила сильними вода
Птахів озер.
Приспів.
На південь тягнеться, спішить
Пташиний рід;
Шуміли, плавали - і вмить
Знялись в політ.
Сумує плесо без малят,
В окрузі тиш...
І лиш про гомін каченят
Шумить комиш.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902074
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
У пам’яті прокручую без ліку,
Дивуюся, ну як же ти зумів?
Не ждала дивини уже довіку,
А ти, як поклик долі, прилетів.
Не грав німу комедію театру,
Казок не обіцяв, а ні пажів,
А тихо, кожен день по сантиметру
Топив із мого серця лід віків.
Вкидав у ватру все давно минуле
І попелом розвіював навкруг.
Вовків-страхів ти відганяв поснулих,
Закутував від вІтрів-волоцюг.
Горнув до серця ніжно мої крила
З яких зривала пір’я зла зима.
Бальзами прикладав, щоби злетіла,
Піднятись в височінь змогла сама.
Вустами цілував сухі зап’ястя,
Літати поміж хмари знову вчив.
Я зорям посміхалась. Знала - вдасться,
Повірити у диво віщих снів.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863638
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 23.01.2021
Чому такі солодкі, ніжні губи,
Немов медово-пристрасний нектар?
Ти зводиш мене з розуму, до згуби
Любов – вівтар?
Твій голос і лоскоче, і голубить,
Усе єство у полум’ї пожеж.
Без тебе сонце в небі стежку губить,
Любов без меж!
Топлюся в глибині очей бездонних
Та душу не збагну твою сповна.
Якщо кохання - подарунок долі
Чому німа?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891745
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 23.01.2021
Плинуть наді мною сиві весни,
Вже не ті, які були колись, –
То життя земного перевесла,
Котрі в даль з літами подались.
Не заплачу я за пережитим.
Знаю, на усе в житті – свій час:
Коли сіяти й збирати жито,
Й журавлів-веселиків стрічать.
Не одну я весноньку зустріла,
Провела не раз і журавлів,
Котрі мені вірно душу гріли
І любов будили до землі.
Прийде час і замаячить осінь,
З висі срібло в коси упаде,
Журавлі покличуть мене в просинь,
На крилечка візьмуть згаслий день.
12.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901950
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 21.01.2021
А чи мені не знати, як бува -
відімкнеш світ і світло за собою.
І за дверима зашипить юрбою
відтята вулиці душа крива.
І будеш ти в мені ядром Землі
варити магму й те, що не збагнути,
накручувати станеш тихі пута
і огортати у в'язкій смолі.
А далі - з кокона, від початкі́в,
я вилечу вже не тобі назустріч...
А ти ухопиш тіло і не пустиш
втекти з прозрілих наших враз голів.
І по краплині світ затопить все
і груднем, й ліхтарем в вікні кімнати.
- Ще зачекай, ще страшно відпускати.
Втопи у погляді моє лице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897215
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 21.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q2_LrEdq9fs[/youtube]
Цей вечір тихо догоря,
Нічна з’явилася зоря.
І я іду в осінній сад –
В танку кружляє листопад.
А дні шалено так біжать,
В траві всі яблука лежать.
Не встигла я зібрати їх -
Цей запашний солодкий плід.
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
Кружляє листя навкруги
У руки яблучко візьми
І надкуси солодкий плід –
Це наш з тобою пізній гріх.
Холодна осінь і сумна,
Але в душі цвіте весна,
Кохання в серці розцвіло..
Навіщо пізно так прийшло?!
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847956
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 19.01.2021
Синьоока весна устелила розкішно все поле,
Як дівоча краса спокушала привабливо долю
І у гомін вітрів розкидала красу волошкову,
Ми купалися в ній, відчуваючи ніжність казкову
Колосились жита, неймовірно весь смак дарували,
Край дороги верба ніжно роси ранкові збирала
І у зелен-гаю шепотіли ромашки красиві,
Ніби в милу весну додавали мотиви грайливі
Розкривався весь день - це було, ніби сяйво із казки,
А душевність пісень дарувала чарівну нам ласку
І у сяйві п'янкім оживала краса волошкова,
Ми купалися в ній, відчуваючи ніжність казкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900795
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 19.01.2021
Тебе віднайду на окраїні снів і галактик,
У безвісті всесвіту, серед сузір`їв чужих...
Я мрійник, дивак, а іще невиправний романтик,
І серце заплуталось: видих зробити чи вдих?..
Тебе дочекаюся десь на межі світостворень!
Я знаю: відчуєш, я знаю: ти прийдеш колись,
Бо це вже було, світ складається з безліч повторень,
Де ми вже були, і прощались, й зустрітись клялись...
Знайду і залишусь назавжди в твоєму полоні,
Тебе відшукаю у таїні світобудов!..
Ти просто прийдеш, станеш сонячним світлом в долонях,
Моєю святою основою всіх молитов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715131
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 18.01.2021
За вікном - завірюха і вітер,
Хуртовина лютує востаннє,
А я серед співзвучності літер
Все вишукую ноти кохання.
Не привчай мене жити без тебе,
Бо я звикну, і що тоді буде?
Жовтий місяць і зоряне небо
Тягарем розірвуть навпіл груди...
Вже зима зачиня свої двері,
Засинає в мереживній льолі,
Та крижинками сплять на папері
Мої вірші-надії схололі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827125
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 18.01.2021
У завіях похнюплених днів
Біля тебе я бути так хочу...
Я для тебе мережку зі снів
Виплітатиму кожної ночі...
Так буває в житті лише раз.
І повторюєш знову і знову
Сотні тисяч закоханих фраз,
Що душа узяла за основу...
І вслухаючись в шепіт вітрів,
В партитуру космічних симфоній,
Ти мене віднайдеш серед снів,
Візьмеш душу мою у долоні...
Я вклонюся тобі за любов
Самозречену, з тисяч пробачень,
На межі зрозумілих основ,
За межею невтрачених значень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 18.01.2021
[color="#ff9500"] [color="#ff9500"] [color="#0080ff"] [i] Тривожних днів душа імлиста
Пустилась десь у попідхаття.
Олександр Косенко[/i][/color][/color][/color]
[b][i][i][color="#ff1100"]Зійшла в мені тривожна осінь,
Печаль колише у колисці.
Тремтять на віях пізні роси –
То палять листя, палять листя.
Нехай димить, нехай імлиться.
А чи знеможитися мушу?
Та в тому листі, в тому листі
Учора викупала душу.
Нехай вітри би здійнялися -
Згоріти в полум'ї дурману.
Та тліє листя, тліє листя
Нерозпочатого роману.[/color]
[b][/b][/i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852064
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 17.01.2021
Оце мій двір, оце моє село,
І я йому чужію і чужію.
Ще сердиться і зморщує чоло,
Воно мені, а я йому радію.
Стоять стовпи і ждуть своїх лелек,
Справляють горобці свої бенкети.
Виглядують з старих бібліотек
Незвідані історики й поети.
Добридень вам! День добрий тут і там.
Чия ти, доню? Ось яка ти пані.
Поважно відчинив ворота в храм
Старенький Бог у золотім каптані.
Усе таке і рідне, і чуже…
Ось з двору щастя вийшло зустрічати.
Моє дитинство свято береже
Береза біля батьківської хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834128
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 17.01.2021
Забути хочу!
Ти – як лихоманка.
Та знову сниться
Місяць в повні –й ми…
Кохані очі,
Зоряні світанки
І блискавиця
Від прощань німих.
Зітерти хочу
Вірші, ніби спалах,
У смутку рими
Журавлів ключем.
Я їх щоночі
Від людей ховала,
Усе незриме,
Що в душі пече.
Птахи весною
Линуть до хатини,
Сердець молитва
Тягне з чужини.
А нам з тобою
Вчитися б в пташини,
Щоб не згубити
Справжньої весни.
З тобою поряд –
Зараз інші люди.
Вогонь забутий
Розчинився в млі.
Світанки в зорях
Не для мене будуть,
І плачуть смутком
Наші журавлі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901467
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 17.01.2021
«Не знаю, чи побачу Вас, чи ні,
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє…»
Ліна Костенко.
Пливе безсніжно-сірий сум в човні,
У стомлених туманах гірко тане…
Прощайте, мій намріяний коханий,
Не знаю,, чи побачу Вас, чи ні.
Заплутана ця гра не має правил.
Б’є порожнеча значимістю фраз.
Мабуть, я все ж не зрозуміла Вас,
А може, власне, і не в тому справа…
Ховає січень спогади сумні.
І скільки днів, чи місяців, чи років
з туманами спішать вони навтьоки.
А, головне, що десь вдалечині
Лишиться те, що так забути прагнув.
Нестерпний біль затих… Він онімів,
але у хвилях призабутих снів
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Життя уроки мудрі всім дає,
Кружляє сніг, бере в свої обійми.
Ідіть по звичній стежці Ви спокійно –
Я не покличу щастя не моє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901045
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Коли випаде сніг, місто згубить сліди метушні,
огорнеться бульвар у м'яке і пухке покривало.
Вона зробить глінтвейн і тепло розіллється зухвало,
втамувавши думки, що сльозили, а нині смішні.
Коли випаде сніг, у гірлянди вдягнуться шибки.
Хтось, колись так схотів розбавляти усе чорно-біле.
Їй здається зима, хоч сувора та надто несміла,
має пряжу, в якій, лише білі і чорні нитки.
Коли випаде сніг, вона знову напише листа.
Раз на рік, як і всі, хоча так їй далеко не вісім.
Дивна, вірить у те, що отримає той в закуліссі,
бо ж ця магія в ній оселилась колись неспроста.
Щось напише своє, і дарунків захоче своїх:
трішки більше тепла і надії для тих хто схилився...
Сніг впаде, щоб цей світ, чогось ніжного в нього навчився...
Щоб зігрілась вона, за вікном у обіймах твоїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897101
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 13.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2021
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж щедра ти у мене, моя долечко.
Між колосся золотого, серед житечка,
сказав милий, що я гарна, мов та квіточка.
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж гарна ти у мене, моя долечко.
Місяць шлях нам осявав і ясна зіронька,
сказав милий, що я пташка та ще й рибонька.
Через поле йшла… та й широкеє,
йшло зі мною моє щастя кароокеє.
Наливалось в колосочку мале зернятко,
сказав милий, що хвилюю його серденько.
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж щедра ти у мене, моя долечко.
Між колосся золотого, серед житечка,
сказав милий, що я гарна, мов та квіточка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895792
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 12.01.2021
Спливе туман від берега, як дим,
Над Лаврою засяє небо синє.
І пройдеш ти Хрещатиком своїм,
Далека внучко грізної княгині.
Від древніх літ на матінці-землі
Історія змінилась небагато -
Будує люд торгові кораблі
І знову облаштовує фрегати.
І в кожен час, героєм всіх епох,
У генах залишаючись надовго,
Удар меча й бокал хмільний на двох,
Без докору, ти ділиш з нами, Ольго.
Тримає оборону генерал -
В вогні згорають люди і машини.
А з ними Маріупольський квартал
Ти Пташкою утримуєш, княгине.
Ти станеш поряд з князевим плечем
За воїна останнього в дружині;
І запросто розправишся мечем
З поміченим у зрадницькій провині.
В тобі свою єдину впізнаю,
Слов'янська кров бурлить у неі в жилах.
Буремну вдачу київську свою
Ти, Ольго, їй у спадок залишила.
Тече Дніпро, не спиниться ніде,
А час-поет продовжує поему.
Дочка княгині берегом іде,
По рідному Хрещатику своєму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900779
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Зацвіла старенька грушка в безліч квіточок,
Кожна гілка, як маївка, а над нею Бог.
Над верхівкою кружляють сині небеса,
Наймиліша, найрідніша - грушка, мама й я.
Перстач* нюхаю, мов бджілка. Ось, ромашок цвіт!
Розпашілося пелюстя, не столочу віт.
Збоку в’язіль конюшинка, у сéрдечка листки,
Я малесенька Галинка, слухаю пташки.
Пролетіло безліч весен, скільки збігло літ,
Не одні вітри торкались цих біленьких квіт.
Підростала я з роками, грушам Медункам,
Малювала осінь промінь сонячним бокам.
Разом з вирієм пташиним обирала шлях,
Полетіла в світ незнаний, де чужа земля.
Поверталась в рідні весни, в незабутній рай,
Бо любила, до нестями - свій батьківський край.
Мати цвітом забілілась, в коси заплела,
А де була біла грушка, виросла мала.
В’ється стежка споришами, назирком біжу,
За собою в сад матусин внученьку веду.
Розкажи мені, бабусю, що це за квітки?
Ось лягай в траву, Іринко, і дивись сюди:
Це – ромашки! Ось, кульбабка, щавель, лобода,
Де росте маленька грушка, була там стара.
А над нею, бачиш, хмарки, мов овечий пух.
Онде, світла і кошлата одягла кожух.
Глянь, хуткіше! - Божі птахи, звати - ластівки.
Тут це місце є казкове, все угледіш ти.
Світ такий, як біла грушка, а над нею – Бог!
Все минає в цьому світі, тільки не любов.
Україна – найдорожча, за усі світи!
Ти сюди, мала Іринко, часто приходи.
[i]Перстач* - гусячі лапки[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791767
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 08.01.2021
Засніжила зима білосніжно,
Склала крила тихенько і ніжно,
Білим пухом, на землю упала...
Я бажання для нас загадала.
Коли буде хурделити зранку,-
Промету нам доріжку від ґанку.
І «люблю» намалюю вітрами,
У танку закружляю снігами...
Шелестіла зима далиною,
Залягала в душі самотою...
В темінь часу вдивлялася жінка.
За вікном пролітали сніжинки.
Вечорово у зорях іскрились -
Сріблом в коси її зачепились.
«Ой, замріялось!» – враз схаменулась,
Лиш куточками губ усміхнулась.
Ті ж засніжені в спогадах вишні,
І прощання з коханням колишнім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765261
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 05.10.2020
Пам'яті Галі Акімової.
Розганяє тумани в полях переораних,
Під Мерефою подих близької зими.
Ти жила, метеором летіла між зорями,
І на слід твій яскравий дивилися ми.
А тепер облітають листочки у скверику,
Обсипаються з липи над домом твоїм.
Над зажуреним плесом і в'янучим вересом
Грає осінь сонату акордом сумним.
Ти пішла... І туманиться ранок розгублено,
Пролітаючий клин в піднебессі притих.
Не вирує життя в пожарищах обвуглених,
Не хлюпочуться рибки в озерах пустих.
Тільки вітер холодний в полях під Мерефою
Пригинає озимі ростки молоді.
І в твоєму вірші, йде над бухтою теплою,
Відбивається місяць у тихій воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852588
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 04.07.2020
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 16.04.2020
В очах твоїх погляд, в якому безкрая весна;
Вуста - маків цвіту пелюстки палкі, наче літо;
У дотиках - ніжність, якої ще досі не знав.
Моєму єству в їх полоні так солодко тліти.
Гра сонця і шовку у безлічі тихих вистав:
В цілованих осінню пасмах рудого волосся.
Якби мені вітром на віки залишитись там,
Розлук пізнавать із тобою би не довелося...
Якби мені вітром... А я всього-на-всього - сніг.
Втрачаю себе у коханні, в гарячих долонях.
Тримаєш так міцно мене у обіймах своїх...
Згасаючим блиском сльози я стікаю по скронях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700152
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 30.03.2020
Все твердят, что любовь - это бурные страсти:
вся в ожогах душа и туман в голове,
мой же мир - это ты, бородатое счастье -
с очень нежной, ранимой душой человек.
В дом зайдешь - и заходится сердце до дрожи,
я - подобна несущему тапочки псу;
у порога молчу, но ты знаешь, что тоже
я навстречу тебе свою верность несу.
Понимаю: уставший приходишь с работы,
затупились ножи - я сама наточу,
ну а ты, улыбнувшись, мне скажешь: " Ну что ты..."
Отстранишь, прикоснувшись легонько к плечу.
Легкий дым сигарет за тобою по следу,
я, на стол накрывая, поставлю свечу,
нету бурных страстей, чтобы вырвать победу,
и такою ценой я её не хочу.
А разлюбишь, что в мире случается часто, -
без упреков и слез чемодан соберу...
Только помни, мое бородатое счастье:
лишь закроется дверь, я тот час же умру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851497
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 11.11.2019
Никогда ничего не спросит
Новый Месяц, смотря с небес.
Только свет на брусчатку бросит
Для таких же, как я, повес.
Отголоски былых укоров –
Шёпот памяти не затих
И бунтарский мой дикий норов
Мне диктует безумный стих.
Я опять задаю вопросы
И найти не могу ответ.
Обступили кольцом торосы,
Но я вижу средь них просвет.
Мне поможет найти дорогу
Лунный луч – колдовство пера:
Нарисую себе пирогу
И отчалю, шепнув: «пора…»
Хитрый Месяц сверкнёт улыбкой
И растает последний снег,
А на лунной дорожке зыбкой
Одинокий танцует Лег.
18.01.2010, Полтава
Леги - высшие существа. У каждого человека есть свой Лег-покровитель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302258
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 01.10.2019
Мені не треба більшого в житті,
Лише б тебе одну таку любити,
Мені не треба більшого в житті,
Щоб дарувать тобі букети квітів.
Будить щоранку оченьки твоі,
Тим ніжним і солодким поцілунком,
І дарувать життя щасливі дні,
Щоб ти в житті не знала більше смутку.
Щоб посміхалось личенько твоє,
Від щастя розквітала твоя врода,
Щоб відчувала що у тебе є,
Від Господа Святого нагорода.
За той твій хрест, що ти в житті несла,
Не сердилась, і Бога не гнівила,
За те, Святий Господь з Небес послав,
Тобі кохання вірне, незрадливе.
Мені не треба більшого в житті,
Лише б світились щастям твоі очі,
Щоб мліли ми від світлих почуттів,
І дарували щастя мить щоночі.
Мені не треба більшого в житті,
Прошу одне лиш в Господа на небі,
До подиху останнього любить,
І більшого в житті мені не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836446
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Ти прокидаєшся, ставиш каву, сонно насвистуючи під чайник… Поки Славко про любов картавить, день починається, як звичайно…
Попід очима усе синіше – все таки вік вже міняє карти, - ясно, що нині до сну раніше… Втім, обіцяти усе ж не варто.
Ти відкриваєш щоденник, пошту – день починається, як звичайно, виписка з банку – бракує коштів, звиклий рінгтон «Піднімай – начальник!»…
Треба нарешті навідать бабцю – ліки завезти від сотні хвóрів, а по дорозі в обитель рабства, очі підвести на світлофорі…
День починається, як звичайно – кава вже третя, розмови всує: клуб, що відкрився – ну чисто стайня, тільки діджей його і рятує,
Тані (в сусідньому кабінеті) квіти кур’єром прислали нині – це вже за місяць, здається, втретє, ох і везе ж цій рудій драбині…
Потім щоденна робоча кухня, купа паперів, дрібні цейтноти, та і в обід голова аж пухне - їсти ж не можна, дієта проти.
Треба костюм завезти в хімчистку – поки під боком нема начальства, а у авто барахлить підвіска – значить, прийдеться шукати майстра.
Офіс гуде про щасливу Таню – вміє ж, зараза, вчепить мужчину… День розчиняється, як звичайно – гроші збирають комусь на сина,
гримає шеф, бо роботи маса, внутрішня пошта на сміх розлога, сутінки полум’я в небі гасять, офіс розходиться по барлогах…
Поки Славко про любов картавить, миттю додому – вдягнутись, взутись, нині запрошена на виставу – ти маєш бути «як має бути».
Твій кавалер при грошах і пузі – з тих, що «пробилися в дев’яностих», тільки не треба творить ілюзій, тут усе просто, занадто просто:
тут за бугром і дружина, й діти; гроші, що може купить пів міста; тільки нема про що говорити, надто велика у часі відстань…
Зморшки легенькі мозолять око, добре, волосся хоч не сивіє, паспортний вік забирає спокій (більше у мами – про внука мріє),
може, якби не великий гонор, вийшла би заміж, вже мала б діток, тільки на небі, напевне, зговір – вічно судилось «в дівках» сидіти…
Звикле мохіто, чужий мужчина, очі по залу шукають «свóго», наче для суму й нема причини, та й веселитись тут ні до чого,
завтра так само: робота, справи – зайнято, завчено, звикло, ясно… Поки Славко про любов картавить, купа життів без любові гасне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338850
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 14.04.2019
Пам'яті колеги
Жила собі жінка, що знала таємні слова, -
І пічка варила, і сяяла глянцем підлога.
Та якось, втомившись, лишила роботу й пішла
За обрій, де сходяться в крапку життєві дороги.
І вечір був вечором, зовсім не схожим на день;
Хтось зорі запалював, як перед Богом лампадку;
Хтось мріяв про диво в маршрутці під голос пісень;
А хтось поливав під тюльпани відведену грядку...
А дім сумував: господиня лишила ключі,
І пічка холодна, і вкрилася сумом підлога...
А жінка по хмарах гуляла собі сміючись
(Не знала: із крапки назад не буває дороги)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672253
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 26.03.2019
Скажи солдате, як ти там на Сході?
У зиму цю, чи добре вдітий ти?
Що сниться у холодному окопі?
Як часто рідні шлють тобі листи?
Патронів та жилетів вистачає?
Годують чим на цій війні лихій?
Чи батьків хрест тебе оберігає,
Коли ти з ним ідеш в запеклий бій?..
Якби не ти, війна б дійшла до Львова,
До Києва, Одеси і Карпат.
Не можу навіть підібрати слова,
Як біди наші б множились стократ.
Ти відсіч дав і ворог зупинився,
Не знав він, як воюють козаки.
Ти вистояв і розклад сил змінився,
Безсилі їхні танки й літаки.
Безсилі їхня жадібність та зрада,
Скажена лють і злоба зокрема.
За нами Бог, нескореність та правда,
За ними ж і минулого нема.
10.01.2015.
Відео на вірш тут https://www.youtube.com/watch?v=_Pfympo8qgs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551616
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 05.03.2019
Не звикай до мене. Я мину.
Як минають весни рік за роком.
На вустах лиш присмак полину,
На очах провогклу заволоку
По собі залишу. Відцвіту,
Мов пожежі айстрово-осінні.
Листопадну пору золоту
Змінять сніжно-білі заметілі.
Відчеканить мудрістю життя
Кожен крок, розпише наші ролі.
Чи прийме Всевишній каяття?
Чи, мов зорі, тлітимем поволі?
Відречись, благаю, я піду.
Озирнутись навіть не посмію.
На порозі стишивши ходу,
Настіж двері лишу сніговію...
Не звикай. Бо скорена вітрам
Повернуся птахою до неба...
Омини душі моєї храм.
Я боюся... Звикнути до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711775
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 27.02.2019
Відцвіли сади вже яблуневі,
Оповили трави білим димом.
І душі торкається незримо
З дощовиць заплетена печаль.
Відлітають весни ніжнокрилі,
Б'ється серце клекотом лелечим...
Мов вітрильник, лине сизий вечір,
Юність теплу, несучи у даль.
І зринають спогади далекі,
Що збудились спалахом бузковим.
Опадають зоряні підкови
У долоні купкою золи...
Височіє небо споконвічне,
Оповите білим-білим димом.
І пливе, пливе життя незримо...
Яблуні так швидко відцвіли....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664113
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 27.02.2019
Сумрак тЕнями играет...
Дышит свечечка теплом...
Добрый Гений отдыхает,
Не явившись за огнём...
А закат кровавой тогой
Лёг на снежные мосты... -
Обожают красный Боги
На полотнищах любви...
От чего - пришли тревоги?..
Для кого - нести кресты,
Уплывая на пирогах
До планеты тишины?..
Я сегодня недотрога...
В одиночестве (вдвоём)...
И моя молитва Богу
Нацарапана пером...
Сумрак тенями играет...
Свечка плавится теплом...
А мой Гений отдыхает,
Не явившись за огнём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820856
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 21.02.2019
Сумрак тЕнями играет...
Дышит свечечка теплом...
Добрый Гений отдыхает,
Не явившись за огнём...
А закат кровавой тогой
Лёг на снежные мосты... -
Обожают красный Боги
На полотнищах любви...
От чего - пришли тревоги?..
Для кого - нести кресты,
Уплывая на пирогах
До планеты тишины?..
Я сегодня недотрога...
В одиночестве (вдвоём)...
И моя молитва Богу
Нацарапана пером...
Сумрак тенями играет...
Свечка плавится теплом...
А мой Гений отдыхает,
Не явившись за огнём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820856
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 21.02.2019
Так буває: охопить якась невимовна журба.
Повертаєшся подумки в час, де замріяна мати,
Де на пагорбі мазанка, мальви, і щастя… Хіба
Я від цього втікала, щоб долю свою наздогнати?
Сміху більше не чутно в дворі, де похилений тин,
І верба при дорозі зігнулась до самого долу.
Щось підказує: треба зібратись і вчасно піти,
Та не можу відвести очей від старого стодолу.
Хто там ходить? Нікого. Це вітер ворушить снопи,
Поміж ними загублений світ, що пішов у минуле,
Перетрушує так, наче голку шукає сліпий
В стозі сіна. Даремно. Ті дні золоті промайнули
І на згадку мені непозбутній полишили сум.
Все, що трапилось, трапилось вже, не буває повтору.
І оцю неповторність, мов хрест на Голгофу несу
Кожним новим рядочком свого невимовного твору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814758
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 17.02.2019
Ніч розсипала зорні вогні
на блакитній небесній півкулі.
На розлогах землі все вві сні.
Люлі, люлі, синочку мій, люлі.
І ці зорні червоні вогні
я сплету в променисті віночки,
над тобою повішу ясні.
Люлі, люлі, засни, мій синочку.
Будуть зорі малому сіяти,
будуть радісні сни посилати.
Тиша всюди і сонні зірки…
Похилили гілля верби чулі
над холодною гладдю ріки.
Люлі, люлі, синочку мій, люлі.
Я підслухаю шелест вербин,
шурхіт нічки і шепіт струмочка,
їх у спів позбираю один.
Люлі, люлі, засни, мій синочку.
Будуть верби шуміти й шептати,
будуть снами тебе осипати.
Наче в плачі, у крапельках сліз
виступають берези поснулі.
Їм мороз сльози-перли приніс.
Люлі, люлі, синочку мій, люлі.
Я ті перли-сльозинки зніму,
як намисто зберу на шнурочку,
ними шийку твою обніму.
Люлі, люлі, засни, мій синочку.
Буде з ними малий засинати,
буде сльози-намисто торкати.
Ніч розсипала зорні вогні
на блакитній небесній півкулі...
Спи, маленький, бо все уві сні.
Люлі, люлі, синочку мій, люлі.
Натальля Арсеньнева
Калыханка
Ноч рассыпала зораў агні,
ў сінім небе яны патанулі.
Вее сон над прасторам зямлі.
Люлі, люлі, сыночак мой, люлі.
З гэтых зорных чырвоных агнёў
я спляту прамяністы вяночак.
Над галоўкай павешу тваёй,
люлі ж, люлі, засьні, мой сыночак.
Будуць зоры маленькаму зьзяць,
будуць сьветлыя сны пасылаць.
Ціша ўсюды і сонны спакой…
Вербы гнуткае вецьце схінулі
над сьцюдзёнаю, зьмерзлай ракой.
Люлі, люлі, сыночак мой, люлі.
Я падслухаю шэпты вярбін,
я падслухаю шэляхі ночкі
і ў напеў пазьбіраю адзін.
Люлі ж, люлі, засьні, мой сыночак.
Будуць вербы шасьцець, шапатаць,
будуць снамі цябе асыпаць.
Як бы плачучы, ў кропельках сьлёз
прыгажуні бярозы паснулі.
Гэта ў перлы прыбраў іх мароз.
Люлі, люлі, сыночак мой, люлі.
Тыя перлы-сьлязінкі зьбяру,
наніжу зь іх пацёркаў шнурочак
і на шыйку завешу тваю.
Люлі ж, люлі, засьні, мой сыночак.
Будзе зь імі малы засынаць,
ручкай пацеркі-сьлёзы кранаць.
Ноч рассыпала зораў агні,
ў сінім небе яны патанулі…
Сьпіць усё, й ты, маленькі, засьні.
Люлі, люлі, сыночак мой, люлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815565
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 13.02.2019
Когда минорной тягостью надломлен,
Когда душа не тянется в полёт -
Приятно осознать, что кто-то помнит,
И верит, и надеется, и ждёт...
И ты в себе опять находишь силы,
(Души далёкой светом окрылён)
И снова мир становится красивым,
И сердце - с жизнью снова в унисон...
И вновь мажорность ноток, на страницы,
Прольёт - весны проснувшийся напев!..
... Так радостно душе преобразиться,
Гуляя по лирической тропе...
Пусть снова строки (сердца разговоры)
Несут в себе - надежды новизну!..
... Зима уйдёт, забрав свои миноры,
Не вечно сердцу быть в её плену.
.......
Коль ведает душа, что кто-то помнит
И музыке твоей наивной рад,
Подавленность, которой был надломлен,
Уносят в даль размытую ветра..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823629
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 06.02.2019
Пронизує музика... вабить магічний спів,
у серці нуртують знову баси гітарні.
Ти влив мені в душу акорди своїх вітрів...
І ми летимо, під нами – міські кав'ярні.
Напоєна жаром, палає безмежна вись,
кладу свій маленький світ на твої рамена.
Ми – два напівсяйва, що в сонце одне злились,
ти жив у мені, ти був від початку в генах.
А що буде потім? – до краю? дотла? без меж?
Нашле Вій страхи чи Хорс неземну пожежу?
Щоб маки цвіли... і волошки в очах – простеж,
окрилюй мене, бо я вся тобі належу!
29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.01.2019
(Пісня)
Біля битих доріг
Піднялися у небо тополі.
Ще не падає сніг,
Та покрила уже сивина.
Відлітають пташки,
Відлітають у вирій до болю.
Насувається знову.
Білим килимом суне зима.
Зупиніться роки,
Зупиніться на хвилю в дорозі.
Не настав ще той час,
Щоб дивитися смерті в лице.
Бережімо тепло,
Бо тепло не замінять морози,
Лиш мороз до Різдва,
Казку в гості до нас принесе.
Біля битих доріг
Піднялися у небо тополі.
Ще не падає сніг,
Та покрила уже сивина.
Відлітають пташки,
Відлітають у вирій до болю.
Насувається знову.
Білим килимом суне зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819398
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 01.01.2019
Я дякую тобі кохана,
За нерозтрачену любов.
За те, що ти, мов зірка рання,
Для мене засіяла знов,
За почуття що розбудила,
У серці, ніби яблунь цвіт,
За те, що серце полонила,
Коханням хочеться п"яніть.
За ті п"янкі зимові ночі,
За ту, безмежну благодать,
І за твоі щасливі очі,
Що не дають ночами спать.
Дивлюсь на зорі я ночами,
Злітаю в небо ніби в сні,
З цвітом черемхи, з солов"ями,
Чекаю новоі весни.
І хочеться п"яніть від пісні,
І в небо лебедем злетіть,
Дав Бог мені кохання пізнє,
Дав Бог мені тебе зустріть,
Від почуттів душа співає,
Співає серденько моє,
Я славу Господу складаю,
За те, що Ти у мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818686
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 27.12.2018
І ростуть козаки, ніби буйна трава,
Первоцвітом зростають дівчата,
Україно моя, рідна земле моя,
Ти прекрасна у нас і багата.
Тут повітря своє, тут і хмари свої,
Береги у лататі і вербах,
Квітне наша земля, не мовчать солов’ї,
Щастя більшого нам і не треба.
Поклонімось землі, поцілуймо хреста,
Українське плекаймо з дитинства,
Хоча доля у нас на землі не проста,
Українкам ходити в намистах.
Бережім те, що є і додаймо іще,
Щоб онуки зростали багаті,
Хай затихне у серці знеболений щем,
Заживуть люди наче при святі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388706
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 22.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PFtbWEOxs9k[/youtube]
Музика Сергія Чекаліна
Автор відеоролика Тамара Адушкіна
А туман, а туман, пеленою впав,
А туман, а туман, нам любов сховав,
А туман, а туман, нам любов сховав.
Сіє знов наш туман, мов роса до ніг,
Знов туман, знов туман, водоспадом ліг,
Знов туман, знов туман, водоспадом ліг.
Він біжить із гори, наче край життя,
Мій туман, мій туман - доленька моя,
Мій туман, мій туман - доленька моя.
Плесо вкрив наш туман, зіроньки сховав,
Наш туман, наш туман, доленьку забрав,
Наш туман, наш туман, доленьку забрав.
(Програш)
А туман, а туман, пеленою впав, (2 рази)
А туман, а туман, нам любов сховав,
А туман, а туман, нам любов сховав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605617
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 22.12.2018
Заплету в печаль блаватку синю,
Хай небесним цвітом нагадає,
Що на мапі є по центру Україна,
Де крізь терня воля проростає.
Заплету у смуток мак червоний,
Він не в'яне - листя опадає.
Вже давно на сході горе чорне ходить,
Там гірка вода в струмки стікає.
Ще вплету у пам'ять цвіт шипшини,
Запах ніжний серце наповняє.
Пам'ятатиму завжди, що я людина,
У якому б не була я краї.
Та вплету у радість цвіт калини -
Біля хати нас з доріг стрічає.
Покоління хай зміняють покоління
З них нові герої виростають.
Заплету на згадку біле гроно,
Від моїх улюблених каштанів.
Українка я, дитя свого народу,
І співать про це не перестану.
Ще додам колосся у віночок,
Коло завершила жовтим й синім.
Покладу вінок цей у струмочок -
Подарунок Неньці - Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781187
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 22.12.2018
Ось і стала чужа, в свою осінь мене не впустив.
Залишив лиш на згадку шматочок вчорашнього літа.
На моїх берегах буйним вітром чи сном погостив,
Пригорнув мої трави, й забрав в мене майже півсвіту.
Я у осінь наосліп із червоними маками йду,
Бо на тих берегах бродять привиди мертвого щастя.
І ті маки горну, не згублю пелюстки на ходу -
Так прочанин несе свою душу на перше причастя.
Знову ніч застаю в безнадійнім полоні думок,
Ранок жовтнем самотнім безглуздо мене зустрічає.
Налетів буйний вітер – кружляв з пелюстками танок.
Я віднині одна. В мене й мого півсвіту немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692262
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 17.12.2018
Снегопад…
Кругом белым-бело…
Зимний сад
Сугробом замело…
Ты предвестник бед,
Одинокий след…
Неужели все прошло?
П – в:
Как отшельник, как пророк, -
Я сегодня одинок.
В этот вечер, в эту ночь
Ты уходишь прочь…
Снегопад…
Кружится белый снег…
Сто преград,
И все – достались мне.
Ты предвестник бед,
Одинокий след, -
Приведи меня к весне.
П – в.
Снегопад…
Ну, что же? Се ля ви…
Чей-то взгляд
Напомнит о любви…
Ты предвестник бед,
Одинокий след, -
За собою – не зови!
П – в.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141418
дата надходження 14.08.2009
дата закладки 14.12.2018
Інтим - це перш за все оголення душі, а не тіла.Тому спочатку ніж роздягатися перед кимось, переконайтесь...
...а чи цікаві ви йому одягнені?...
***
Димить на підвіконні сигарета
Із ароматом м'яти та ванілі
В кутку скрипить платівка на вінілі
Легенький блюз знайомого куплета
Ти палко обнімаєш її плечі...
...спустився вечір...
Висить в повітрі атмосфера тиші
Наче струна на дотики вразлива
Вона у відчуттях своїх мінлива
Метається метеликом у виші
Пройдуться пальці по шовковій шкірі...
...нейметься вірі...
Квапливі поцілунки вздовж ключиці
Перекривають дихання - несила!
Вона тебе собою приручила
Став блазнем перед поглядом цариці
Роздягнена душа зове очима...
...ніч за дверима...
Мурашками по тілу, лоскітливо
Гарячі губи дарували ніжність
Ти поїдав до краю її свіжість
Обіймами ув'язнював ревниво
Тонули у долонях почергово...
...все так раптово...
У мерехтінні зір два силуети
Залишать невідкриті таємниці
І втомою блищать її зіниці
Зникають у диму від сигарети
Впаде у руки від неба уламок...
...затліє ранок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680950
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 04.12.2018
Оголені плечі, де локони плавно виводять шляхи для цілунків.
Ох, скільки у ній ти спокуси й незайманих бачиш, тривог.Пригорни
Так міцно до своїх грудей і не смій відпускати її.З-за лаштунків
Минулого дня, опускається ніч вся чорніше землі і не сни
Вам дарує вона до весни...
......................а інтиму терпкий аромат...
Лине тремтливо долоня твоя по лініях стегон й колін.А вона
У ритм із руками твоїми мов лань вигинає тендітний свій стан.
І скромно зриває із губ солодко-п'янкий еліксир.Де наче струна
Тихо бринить у долонях твоїх.А нічка нишком опустить туман.
І обох вас охопить дурман...
......................тих одвічно- чарівних сонат...
На подушці вуаль
Мов прозорий кришталь
І зімкнуться від палкості губи
За вікном магістраль
Ви спивайте грааль
Повен трунку, солодкої згуби
І безцінні слова
Ти жива й не жива
Наречена його- панна серця
І пора снігова
Як самотня вдова
Тихо заздрила вам через скельця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779396
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 04.12.2018
Рушники, рушники, рушники..
Ті, що ненька мені вишивала
І вкладала всю душу в нитки,
Та й на долю мені дарувала.
Щоб мене по життю берегли,
Щоб завжди від біди захищали,
А недобрі холодні вітри
Щоб родину мою оминали.
Як прощатись настала пора,
Я з собою взяла їх в дорогу,
Оберегом щоб стали добра
Й відганяли біду і тривогу.
Простелилося ними життя,
В них і радість, й надія, й розлуки.
Я б до матінки йшла навмання,
Як насняться натруджені руки.
Вже й мої пролітають роки,
Сивина заплітається в коси,
Та зі мною її рушники -
Дорогі обереги ще й досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806816
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 02.12.2018
Був ранок, і сонце на лапи ялин
Накинуло вже позолоту.
Брели з оленихою, схожі в один,
Двійнятка по краю болота.
Старанно по сліду, тримаючись в ряд,
В траві обережно ступали,
І в променях очі в смішних оленят
І носики чорні блищали.
Здавалось все мирним, і тиша була
У світі тваринних ідилій,
Та з блиском сталевим зіниця ствола
Вже хижо дивилась на цілі.
Здригнулись ялини, і грубо свинець
Звершив свою чорну роботу.
І з жахом малята, одні, навпростець
Пустилися в ліс по болоту.
Далеко в гущаві, в дрімучих кущах
Спинились і впали безсилі.
І розпач в великих, блискучих очах
Застиг у звіряток змарнілих.
Був ранок і вечір вчетверте підряд -
Ще відчай відступить не скоро,
А двійко голодних, сумних оленят
Бредуть спотикаючись бором.
Їх ночі морозили холодом зір,
Лякали в грозу блискавиці.
І знову жахливий, стріляючий звір
Десь поряд палив із рушниці.
Над ними у кронах кричала сова -
Ховались від неї плямисті...
Тривожно дубина шумить вікова,
На вітрі наспівує листям.
А двійня крадеться, іде з укриття
На луг з запашною травою.
Несуть оленята над смертю життя
На ніжках тоненьких з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770712
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 27.11.2018
Його приклеїв наш комроти
Під броньовим перекриттям -
Дівча задумливе, на фото,
На підвіконні, з котеням.
Сидить, тримає свого друга,
Пухнасту шийку обняла,
І на танцюючі по кругу
Сніжинки дивиться мала.
Тут у бліндажній, сивій димці
Солдатський жарт і зброя в ряд,
А там в садочку на ялинки
Вдягає шубки снігопад.
Під грубий сміх і грізний брязкіт,
В очах синеньких, на стіні,
Блистить життя німим контрастом
Навпроти смерті, у війні.
На підвіконні, по дитячи,
Вмостившись з котиком в анфас,
В нещастях наших і в удачах
Дівчатко ділить з нами час.
Змінилась курява болотом
І не один ліг побратим,
І ротний, вибулий трьохсотим,
Давно замінений новим.
А за сніжинками, на фото,
Спостерігає в бліндажі
Мала улюблениця роти,
На вогневому рубежі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 27.11.2018
[b][i]
я вдруг подумал, ты ушла куда-то,
вскочил спросонья - дом совсем пустой!
горсть тараканов мчалась через хату,
не заплатив копейки за постой...
в окне луна подрагивает сонно,
а раму держит здоровенный гвоздь!
балкон? так нету этого балкона!
и мыслей нет, а есть сплошная злость...
темно вокруг, как в глубочайшей шахте,
закрыты окна, на дверях замок...
и понял я, что при таком ландшафте,
зайти-уйти никто никак не мог!
она ушла! да только не недавно!
но снится мне болезненный уход,
когда б не боль, то было бы забавно,
но без заката ни к чему восход...
она ушла, и мне уход мой ближе!
и нет ее, но вижу наяву,
как старый пес, разлука ноги лижет,
с собой молчу, с собою я живу!
не первый год, но много-много лет
уходит та, давно которой нет!
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718510
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 25.11.2018
З’єднались наші душі у молитві.
Нехай простить мені любов цю Бог.
Я кожен день благословляю миті,
Короткі миті, коли ми удвох.
Можливо, що любов ця надто пізня
І ти для мене надто молода.
Для мене ти – Молитва.
Ти – як пісня.
Мов у пустелі – рятівна вода...
Без тебе дні – одноманітні й сірі.
Без тебе - пустка темна і сумна.
Не думаю.
Люблю тебе. І Вірю,
Що нам обом судилася весна.
Ще скільки нам відміряно – не знаю.
Зрадіє Бог,
чи роз`єднає нас...
Тому, коли з тобою розлучаюсь, –
прощаюся,
немов останній раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257533
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 20.11.2018
[color="#613b07"]Мольфарка Осінь змінює палітру,
Вчаровує богемність кольорів.
Золочений колишеться від вітру
Той клен, що разом з нами постарів.
І ліс багрянцем виграє на сонці,
Й дощі перуть цю листяну красу!..
Ловлю скупий промінчик у віконці,
Його з собою в зиму понесу.
Бринить відлуння бабиного літа.
Я відчуваю ще його тепло.
Моя самотність, спомином зігріта,
Присіла злегка вітру на крило.
Щоб закружляти з ним у падолисті
Й лишити Осені мої жалі –
З чарівних мрій низатиму намисто,
Доки Весну повернуть журавлі.[/color]
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813700
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Дивлюся на батьків своїх стареньких,-
Мої кульбабки Божі, так же ж шкода вас...
Дай,Боже,сили їм, тримай моїх рідненьких!
І вірте,прошу,вірте, не пройшов ваш час!
Життя як той пшеничний колос в полі,
Хай колоситься нива й колос хай цвіте!
Господь,насити,прошу, щедро їхні долі!
І не коси ,молю, життя їх золоте!!!
08.05.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664655
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 17.11.2018
Грудень шати убрав за вікном,наче в перше причастя,
замела вже давно хуртовина вчорашні сліди.
Неприборканий пульс виривається з скронь і зап'ястя,
І втікає кудись у незвідані людом світи.
Ти далеко,мабуть,а між іншим,я навіть не знаю,
Затуляю в кулак з неба мокрий злітаючий сніг.
Досі в грудях болить і,по- дивному якось,стискає,
Я не знаю чому,та спинився весь час на тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321024
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 05.11.2018
[img]http://pannochka-rukodelie.com/products_pictures/fotor3760_1435918174.jpg[/img]
Твою я долю вишию, мій краю,
Візьму веселки гаму кольорів.
Хай барвами яскравими заграє,
А чорному не буде місця в ній.
Калини грона вишию червоним,
Хай пломеніє символ у віках.
І прапор України – синьо-жовтим,
Щоб славив рідну Неньку у світах!
Вкладу тепла шматочок в кожен хрестик
І замережу золотом поля.
Хай в нашій Україні мир воскресне
Й достатком щедрим повниться земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810222
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 20.10.2018
Вишивала мама рушники для доні,
Нитки підбирала чорні і червоні.
Нехай буде щастя, нехай буде доля,
Щоб жила щасливо моя люба доня...
І лягали квіти ніжними стібками,
Півники співали дзвінко голосами.
Хай щаслива буде доніна дорога,
Щоби незабула рідного порога.
Щоб кохання вірне з нею завжди бУло,
Серденько лихого слова не почуло.
Цими рушниками я зв'яжу долоні,
Буде усміхатись моя люба доня.
Буде в небі яснім сонечко світити,
Будуть в полі рясно розквітати квіти.
Задзвенять у храмі переливом дзвони,
Хай оберігають в рушниках ікони...
Буде завжи па'мять в серці у дитини,
Хліб на рушникові ляже на родини...
Передасться внукам мамине творіння,
Не перевелося, щоб рідні коріння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344344
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 17.10.2018
[color="#5900ff"][i]Последние дни улетающей осени
Листву словно платье бесстыдно отбросили.
Я в них безуспешно пытаюсь влететь,
Успеть ощутить всё хотя бы на треть,
А лучше, конечно же, на половину,
Раз всё ощутить всё равно невозможно.
Тревожно смотрю и смотрю тебе в спину,
Пытаясь понять, когда всё стало сложно.
Так хочется крикнуть кому-то люблю.
И вроде смешно, и любить вроде некого.
Тебя? Так ведь ты не подходишь для этого.
Мы снова и снова с тобой на краю
У осени, будней. В заложниках вновь
У графиков, правил, свиданий по плану.
Не стану, подобно плохому роману,
Себя уверять, будто это любовь.
Пойду ворошить вместе с ветром листву,
Чтоб вспомнить, как вместе мы были когда-то.
И осень глядит на меня виновато -
Я вновь не подвластна ее волшебству.[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756960
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 12.10.2018
[i]Нарисую дорогу черным,
Но в конце нарисую двери.
Взгляд становится обреченным,
Если только в плохое верить,
Если только плохое помнить,
Если ждать его ниоткуда,
То скорей всего так и будет,
До удара - одна минута.
Нарисую над дверью крышу
И еще, что там есть у дома.
Дорисуй, если можешь, выше,
Если Выше тебе знакомо.
Если Выше тебе по силам,
Если это тебе по нраву,
То скорее всего усилья
И дела обретут оправу.
Нарисую тебе удачу,
Пусть летает над домом птицей
И большую звезду в придачу,
Пусть она тебе пригодится.
Если очень хотеть и верить,
Если делать хоть понемногу,
То всегда отворятся двери,
Ты любую пройдешь дорогу.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723944
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 09.10.2018
Білий смуток літа пухом із тополі
Стишено лягає мріями у сни.
Не зійшлися вчасно дві самотні долі,
Заблукавши, мабуть, на стежках земних.
Не судились, видно, їм кохання крила,
Щоб завжди літати разом у світах,
Бо одна з них в землю очі опустила,
Інша доля вільна, як у небі птах.
І блукають світом поодинці долі,
Половинку рідну прагнучи знайти.
І зітхають важко в час, коли тополі
Землю засипають пухом самоти.
15.06-01.07.2013 23:35
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806425
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Україно, виший синім небо,
Жовтим виший на землі хліба.
Різнокольорово птахів щебет,
Золотом прикрась для нас герба.
Веселкову ніжну вишиванку,
Щоб прийшлась прикраса до грудей,
Виший роси в лузі на світанку
І легкі хмаринки з орхідей.
Мальвами прикрась усім подвір’я,
Білим виший яблуневий сад.
Виший нам казкове надвечір’я
І пейзаж прекрасний для левад.
Кожному щасливу виший долю,
Стиглий понад плотом виноград.
Виший між хлібів одну тополю
І казковий в небі зорепад.
Виший радість для батьків стареньких
В пам’яті дітей і онучат.
Ранок одягни в туман легенький,
В спокій одягни, щоб без гармат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806377
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 14.09.2018
Тільки музика, ніч і я.
І нічого немає більше.
Спочиває душа моя,
В неймовірно відвертій тиші...
Відчуття, ніби білий світ
Щез в імлі нічній... Тільки зорі
Мерехтять, ніби шлють привіт,
Десь з безодні нічного моря...
Зорі в темряві, як любов, -
Таємничі і сокровенні...
Так би й крикнула в ніч: агов!..
Є живий ще тут хтось, крім мене?
Є тут хто? Чи мене одну
Залишили на цілім світі?...
... Все живе - у в обіймах сну...
Тихо так, що не чути й вітру.
Ціла зоряна ніч - моя!
Може в долі моїй - найліпша...
Тільки музика. Зорі. Я.
І нічого не треба більше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805314
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 06.09.2018
Рассвет объят туманом... Молоко
Парное разлилось, на горизонте...
У вод озёрных - тут, недалеко,
Журавлики о новом дне трезвонят...
В саду уже проснулись воробьи
И тут же в спор вступили мелодичный.
О, чудо! Под орехом вырос гриб!
Красавец! Королевское величие!
А где-то там, в малиннике густом,
Зевает сонный ветер, еле слышно...
Такая красота царит кругом!..
Спасибо за неё тебе, Всевышний!
За этот мир, придуманный тобой,
Где столько волшебства мне дарит лето!
За то, что сердце чувствует любовь,
Сливаясь с жизнью нового рассвета.
Такая блажь!.. Гулять бы и гулять,
В тиши босой, вдыхая запах мяты...
И в сердце ощущая благодать -
От счастья, неожиданно, заплакать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804543
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 31.08.2018
Золотиться хліб у чистім полі,
Хвилею розбігся вдалину .
Наче вітер вирвався на волю,
Гонить мою долю молоду.
Пр: Волинянко, з карими очима,
Доленько моя, на рушнику.
Ти мене давно уже навчила,
Не ступати двічі у ріку.
І чому тебе я не послухав,
Серце носить біль і дотепер.
Наче хтось шепнув мені на вухо,
Я ж удруге мало не помер.
Пр.
Та повір ввійду я в річку знову,
Поки серце береже любов.
Я зустрів тебе невипадково,
Ти хвилюєш і донині кров.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799592
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 19.07.2018
Дорога до отчого дому,
як давній хідник,
вже й кросна, що ткали його,
припорошені часом…
Заходиш у двір –
а тебе обіймає квітник,
і комин, хапнувши повітря,
посвистує басом.
Тут все тобі раде:
і дині руді, й гарбузи,
що гріють на сонці боки,
наґлянсовані й ситі,
і стиснуті туго снопи
у перлинках роси,
і вишні, налиті багрянцем,
такі соковиті.
І ветха студена криниця,
що космос таїть –
той самий, який малювала
дитяча уява…
І лагідний шепіт
густих-прегустих верховіть,
й розсипані бедрики,
наче коралі, у травах.
Й усміхнені очі батьків –
твій земний оберіг,
бо доки живі мама й тато,
ми ще не пропащі…
І добре, що є кому нас
виглядати з доріг,
і хліб розломити,
і світлом наповнити чаші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799525
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 19.07.2018
Ще сизий світанок
не вмитий
парним молоком,
ще сплять ящірки
в незагребених
свіжих покосах…
А ти – навпростець,
як та ласка,
розплетена й боса,
аби притулитись
до сонця
вологим чолом.
Ще клепле
твій суджений
косу студену вгорі,
щоб зрізати трави,
що свідчили вам
проти ночі.
А роси такі,
що аж квітам
випалюють очі,
й подолок
твоєї лляної сорочки
змокрів…
Пташки
розспівали діброви
на всі голоси,
з надрізу
небесного лона
схід сонця кервавить.
А трави
тремтять під тобою,
розпатлані трави!..
І чути здаля,
як посвистує
лезо коси…
А промінь –
у пазуху,
промінь,
немов ланцюжок,
вплітається
поміж нитками
черлених коралів.
А ти,
витираючи піт,
берегами все далі,
все важче
і важче
дається повітря ковток.
А там,
де він косить,
поля,
мов рясне вишиття,
лисніє
на сонці гора,
перетягнута плаєм.
А він-то не знає,
мій падоньку,
він-то не знає,
що ти,
як та брунька,
в якій зав’язалось життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798199
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 07.07.2018
Тьохнув соловейко у зеленім гаї,
Щебетом залився у всіх на виду.
По зелених травах, по росі шовковій,
Я до тебе милий, як колись іду.
Вже кує зозуля не так, як кувала,
І стежина в’ється, не та, що колись.
Вже років чимала відшуміла зграя,
Ту вже не побачиш, що була колись.
Сивина вмостилась стиха на волосся,
І зморщечки видно, як їх не маскуй.
Лиш любов та сама, чи мені здалося?
На губах принишкла - тільки покуштуй.
Ну, а ту, що в серці полум’ям палає.
Ту, що не згорає вже десятки літ.
Тільки твоє серце відчує й згадає,
І покличе в дивний зоряний політ.
12.05.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791379
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 05.07.2018
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...себе клятвою простою....
просить не буду...
верить...
и любить...
и обрету свободу...
над собою
и очень долго в этом мне везло
я даже стал лечить... чужую Юность
пока не разглядел Твоё Лицо...
и в пепел превратилась
моя мудрость...
...........................................
я так устал ...от холода зимы.....
проник он в сердце....
и поранил Душу...
и наше Ты... уже звучит как Вы....
и только боль....
в словах... течёт наружу
мы встретиться должны
чтобы Любовь спасти....
почувствовать её... прикосновенье....
как дань...
себя...
мы будем ей нести
расплавив серость...
в сказочных мгновеньях.
..............................................
я задыхаюсь без любви...
как в штиль на море паруса....
и от сжигающей тоски.....
меня спасут твои глаза...
вот фотография твоя...
мой мир мечты на ней очерчен...
пока ты ждёшь....
...обнять меня...
я Несгибаем....
и Бессмертен.
...................................................
Я знаю наша встреча состоится...
и после адаптации зрачков...
мы сможем вдруг...
опять разговориться...
войдя в реальность....
из страны стихов.
мы придумаем вместе ...
фантазии счастья...
а касаньем проверим...
безумные сны...
и заполним любовью
остатки сознанья...
между нашими Я
растворёнными в МЫ
мы узнаем как пахнут
зовущие губы...
как желанье сочится
из глаз ...
как из ран...
мы...
сегодня...
... и вечность....
с тобою забудем...
и вселенная будет
завидовать нам.
...................................................
побудь ещё немножечко ....чужой....
дай пережить... Затменье.... Нетерпенья.
твоё прикосновение....
рукой....
и вечность....
превращается...
в мгновенье.
..................................................
Ты столько раз дарила мне Себя.....
свою улыбку ласку и надежду.....
а я как в первый раз.... хочу Тебя.
и Голод....
по Тебе....
сильней чем прежде.
*****Петро Кожум'яка - …ЧУЖОЙ! - (пародия)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680769
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 21.06.2018
Осінь з листям танцювала
У вечірній час
Ніжно скрипка вітру грала
Вересневий вальс
Крок назустріч, крок направо,
Легкий реверанс -
Дивна музика кружляла
І п'янила нас
Про любов нам шепотіла
У росі трава
Я дарую тобі мила,
Всі її слова
Шаленію від кохання
Наче від вина
У оті слова зізнання
Серце порина
Осінь з листям танцювала
У вечірній час
Ніжно скрипка вітру грала
Вересневий вальс
Тихо котиться краплина,
По щоці сльоза,
Нас з тобою не розлучить
Й весняна гроза
Дощ осінній не злякає,
Ні яка печаль,
Золото до ніг жбурляє
Осені містраль
Я цілую твої очі
Бачу в них зірки
Нас чекають довгі ночі
І життя роки
В парку музика лунала
Лиш для нас одних,
Шурхотіло жовте листя
Біля наших ніг
Осінь з листям танцювала
У вечірній час
Ніжно скрипка вітру грала
Вересневий вальс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750616
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 21.06.2018
Я хочу... танцевать! С тобою. Под снегом.
Под струящимся, зыбким, несмелым, таким...
что ложится в ладоши, касается нежно,
обнимает немного... И эти стихи -
не признания, нет, и не ода метели,
просто... ты очень дорог, ты... самый родной!
Я тебя обожаю! И так же несмело,
как снежинки январские, трогаю вновь...
Вот плечо... (Обожаю!) Вот локоть... (Так близко...)
Вот ключица под шарфом... (Дрожу, не дыша...)
Я тебя обожаю! От светлой улыбки
до... того, что всегда называют "душа".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771733
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 21.06.2018
Для чого нам слова, скажи, для чого,
Коли давно вже знаємо про все...
Поєднані таємним діалогом -
Зостанемось в мелодіях пісень,
Уквітчаних народженим бажанням...
Омріяних серцями... Помовчи.
Послухай ті мелодії кохання,
Хоч інколи і солод в них гірчить...
Та в них ти не почуєш епілогу.
Зрікаюсь того вбивчого кінця,
Свідомо обираючи дорогу -
Кохання безкінечного кільця.
Мовчання не страшусь. Воно не ріже,
Як ріжуть серце інколи слова.
Хоч серцю часом холодно і сніжно -
Проте його надія зігріва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795924
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Постукав дощ в прочинене вікно.
Як добре, що від мене ти далеко!
Як добре, що це стук, а не дзвінок –
Дзвінок у двері, що так часто кликав.
Як добре, що це дощ. Всього лишень.
Як добре, що тебе я не побачу!
І хай дощем залитий цілий день –
В душі усе ще сонячна удача.
Бо дощ мине. Негода – не порок
І зовсім скоро теплота настане.
Як добре, що ми більше не удвох!
І як погано…
14.06.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795650
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Постукав дощ в прочинене вікно.
Як добре, що від мене ти далеко!
Як добре, що це стук, а не дзвінок –
Дзвінок у двері, що так часто кликав.
Як добре, що це дощ. Всього лишень.
Як добре, що тебе я не побачу!
І хай дощем залитий цілий день –
В душі усе ще сонячна удача.
Бо дощ мине. Негода – не порок
І зовсім скоро теплота настане.
Як добре, що ми більше не удвох!
І як погано…
14.06.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795650
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Мені щастило бути на морях,
у дивовижних мандрувати горах.
Намилувався, надивився я.
Зазнав чимало радості і горя.
Багато в світі різних є столиць.
І безліч неповторних місць чарівних.
Мільйони зустрічались гарних лиць, –
обличчям рідним не буває рівних.
Приспів:
У світі – доріг багато…
Єдине небо – не видно дна.
А рідна селянська хата
на цілий всесвіт повік одна.
Вертаюсь, вклоняюсь, каюсь,
через висоти, через літа.
Немає на світі раю,
та рідна хата мені – свята.
Шляхів і веж подолано сповна,
бажати щастя іншого не стану.
У мене Батьківщина є одна,
де мріють вірні верби понад ставом.
До хати знову згадка привела.
Розворушила серденько гаряче.
Хто хоч би змалку не зазнав села,
той долею обділений добряче.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794496
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Сонячний мрій вітрила,
юності дивний квіт!..
Матінка говорила:
«Сину, рушай у світ».
Душу свою відкрила.
Довгих молила літ.
Рвала недоля крила.
Болісним став політ.
Хоч у житті немало
досі зазнав біди, –
світить благання мами:
«Не зупиняйся, йди.
В пошуках світла правди
раптом якби не впав…»
Я підлітав і падав,
тільки не відступав.
Довго я був прикутий,
важко увись злітав.
Квилить у небі кутик –
тануть мої літа.
Жаль, що дорога пізня
ген рушниками в світ, –
житиме довго пісня,
теплий зоставить слід.
Приспів:
Іду, неупинно до світла іду.
Лечу, життєдайним промінням свічу.
Усім роздавати дарунки пора.
Уклінно бажаю вам, люди, добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794495
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 08.06.2018
А ти пиши мені, пиши,
Нехай у серденько вірші
Моє заллються найп"янкішим хмелем.
Хай зап"яніє голова,
І всі несказані слова
Прилинуть ластівкою в снах до мене.
А ти пиши мені пиши,
Бальзамом будуть для душі
Найпотаємніші думки, -ці вірші
Я прочитаю, усміхнусь,
До тебе серцем пригорнусь,
Мені не треба вже нічого більше.
Мене п"янять твоі слова,
П"яніє зразу голова,
І серце рветься у політ, щоночі,
Так хочу я тебе зустріть,
Коханням серденько зігріть,
І від кохання пломеніть, -так хочу!
А ти пиши мені, пиши,
Зізнанням будуть хай вірші,
І заспівають солов"і у гаю,
Тобі відкрию душу я,
В гаю, з піснями солов"я,
Почуєш в віршах ти моє "кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792524
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 29.05.2018
[i][color="#259e06"][b]Напій жагучого кохання
Спиватиму з твоїх долонь.
І спалахну, як зірка рання,
Як ніжно ти торкнешся скронь.
Крилато серце затріпоче
І світ зупиниться на мить.
Як же воно любити хоче,
Як же душа моя бринить!
Не згасну, любий, не зотлію,
В шаленім ритмі не стомлюсь.
Як від кохання захмелію,
І долі, й Богу поклонюсь.
Аж до небес кохання пісня.
Полинем в юності Едем.
Гори-палай, любове пізня,
У ритмі люблячих сердець!..[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792450
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 23.05.2018
Соловейку, милий друже,
Щось ти забарився дуже,
Швидше повертайсь !
Розкажи моі коханій,
Про любов мою останню,
Лиш не зволікай.
Поки пісня з серця ллється,
Поки ще кохання в серці,
Полум"ям горить,
Заспівай ій пісню брате,
Щоб кохана вийшла з хати,
Хоч на одну мить.
Якщо вийде, усміхнеться,
В серденьку любов озветься,
Щебечи ! Співай !
Соловейку, як побачиш,
На щоці сльозу гарячу,
Зразу замовкай.
Не тривож іі жіноче,
Серденько, яке щоночі
Облива слізьми,
Ті світлини, де були ми,
Зовсім юні, молодими,
Й посеред зими,
Зігрівало нас кохання,
Навіть в зустріч ту,..останню,
Щастям ми цвіли.
Як побачиш, друже любий,
Що тремтять жіночі губи,
Поцілунку ждуть,
Заспівай моі коханій,
Що я все ж іі чекаю,
Щоб нам разом буть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785853
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 23.05.2018
Вишивала мама вишиванку доні,
Волошки вкладала і маки червоні.
Квіти польовії на щастя, на долю, ( двічі )
Будуть зігрівати не допустять болю.
Ой ти вишиванко мамин подарунок,
Одягнуся зранку відчую цілунок.
Ніби мами руки мене обіймають, ( двічі )
До себе так ніжно й мило пригортають.
Колоски пшениці дозрівають в полі,
Гладить коси вітер вербі і тополі.
Я біжу на зустріч вдівши вишиванку, ( двічі )
З милим будем разом до самого ранку.
Будемо блукати по маковім полі,
Будуть нам співати птахи, що на волі.
Мами вишиванка - українська пісня, ( двічі )
Буде гріти ранком і в годину пізню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792098
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Згубила черевички
у траві.
Поміж кульбаб
хотілося радіти
і не спиняли
хмари грозові
у небі, що здавалося
сердитим.
Босоніж бігла.
А кругом - бузок,
у серці смолоскипом...
Було тихо...
І дощ намисто
нанизав в разок.
Весна така рясна,
що стій і дихай.
На повні груди,
глибоко,
наскрізь
наповнюйся,
аби всотала шкіра
затишшя кроків,
що переросли
в сліди, які Ти
ніжністю відміряв .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789434
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 02.05.2018
[b][i][color="#9814b3"]О-[color="#de2121"]тцвели во ржи маки красные
[color="#ba1fb0"]С-[/color][color="#de2121"]пели птицы нам песни страстные[/color].[/color]
Т-[color="#de2121"]ы и Я уже не звучит, как МЫ,[/color]
А- [color="#de2121"]судьба не даст нам любви взаймы.[/color]
В-[color="#de2121"]ещих снов пришло предостаточно[/color]
Л-[color="#de2121"]адным дом наш был, жаль, что карточным.[/color]
Ю-н[color="#de2121"]ость все смогла сбросить со счетов,[/color]
Я-[color="#de2121"]ркой страсть была... там не надо слов..[/color]
П-[color="#de2121"]ромелькнул как миг, полустанок наш,[/color]
Л-[color="#de2121"]ишь любовь на нем, как былого страж.[/color]
О-[color="#de2121"]тпускаю я, отпусти и ты[/color]
Х-[color="#de2121"]олст уже не тот, где цветут цветы.[/color]
О-[color="#de2121"]тойдет печаль, зарастет тропа,[/color]
Е-[color="#de2121"]сли так, пусть - так. Такова судьба.[/color]
П-[color="#de2121"]оутихнет боль и остынет пыл,[/color]
О-[color="#de2121"]пыт был не прост... но не зря он был.[/color]
З-[color="#de2121"]анесут года быль порошею...[/color]
А- [color="#de2121"]с собой возьму лишь хорошее.[/color]
Д-[color="#de2121"]ай мне Боже, сил и терпения[/color]
И- [color="#de2121"]прости за все откровения..[/color][/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789402
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 02.05.2018
[i]Он шёл и шёл… не просто шёл и шёл...
Он возвращался[/i]…
…
… Послушай, жизнь, он оплатил сполна,
Всё то, что ты так щедро отпустила, –
За чувственность, желания и силы,
Тобой взята́ немалая цена.
Долг за любовь и счастье возмещён –
Утратою, разлукой, ожиданьем,
Бессильем чувства перед расстояньем
И одиночеством. Чего ж тебе еще?..
Он о́тдал всё! Уже забыла ты
Лазурь мечты и розовость надежды,
Остались лишь обрывки грёз, так нешто,
Позаришься на эти лоскуты?..
…
[i]Он шёл и шёл… он просто шёл и шёл…[/i]
…
Всё тем же парком… уж который раз…
(А впрямь, который?.. Тысячный, быть может?..
Как изменилось всё… помилуй, боже…
Из прошлого – здесь только старый вяз)
И было странно, что оград металл,
Перила, урны, наста вечный камень,
Всё взя́ло время жадными руками,
Всё – этот старый парк ему отда́л.
Но суть и узловатость странных форм,
Но дерева живую плоть и душу,
Он сохранил в себе и, равнодушно,
Не о́тдал, ни под тлен, ни под топор…
…
А он?.. Он о́тдал всё… и шёл легко.
Куда? Не знаю… но казалось в юность,
Как будто, что-то вешнее проснулось
И позвало́, куда-то далеко…
Ему казалось, там ОНА была –
Ико́нна ликом и голубоглаза –
Стояла… (может быть, под этим вязом?)
Как будто тридцать лет его ждала́…
Такая же… ну… может быть, почти…
Из женщин тех, в ком чувств порыв отчаян.
Из тех, что могут ждать, не замечая
Жару и холод… ветры и дожди…
…
Не всяко чувство сложится в слова.
Не каждая надежда – в ожиданья.
Не всякая, что – встреча, то – свиданье.
Не каждая весна в себе нова́.
...
Его апрель был одинок и пуст.
Дорога жизни и надежда хли́пки.
Он понимал, что ранние ошибки
Оплачены печалью поздних чувств.
И всё же, шёл… он очень долго шёл,
К той, самой первой, что оставил где то…
В её любовь… в тепло и ласку лета…
В пунцовость губ… в волос скользящий шёлк.
В другую жизнь…
А эту… Бог простит.
За поздний ум… за все её ошибки…
Ещё за то, что удалась не шибко,
Ну и за то… что прожита́… почти…
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787407
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 30.04.2018
[i]Он шёл и шёл… не просто шёл и шёл...
Он возвращался[/i]…
…
… Послушай, жизнь, он оплатил сполна,
Всё то, что ты так щедро отпустила, –
За чувственность, желания и силы,
Тобой взята́ немалая цена.
Долг за любовь и счастье возмещён –
Утратою, разлукой, ожиданьем,
Бессильем чувства перед расстояньем
И одиночеством. Чего ж тебе еще?..
Он о́тдал всё! Уже забыла ты
Лазурь мечты и розовость надежды,
Остались лишь обрывки грёз, так нешто,
Позаришься на эти лоскуты?..
…
[i]Он шёл и шёл… он просто шёл и шёл…[/i]
…
Всё тем же парком… уж который раз…
(А впрямь, который?.. Тысячный, быть может?..
Как изменилось всё… помилуй, боже…
Из прошлого – здесь только старый вяз)
И было странно, что оград металл,
Перила, урны, наста вечный камень,
Всё взя́ло время жадными руками,
Всё – этот старый парк ему отда́л.
Но суть и узловатость странных форм,
Но дерева живую плоть и душу,
Он сохранил в себе и, равнодушно,
Не о́тдал, ни под тлен, ни под топор…
…
А он?.. Он о́тдал всё… и шёл легко.
Куда? Не знаю… но казалось в юность,
Как будто, что-то вешнее проснулось
И позвало́, куда-то далеко…
Ему казалось, там ОНА была –
Ико́нна ликом и голубоглаза –
Стояла… (может быть, под этим вязом?)
Как будто тридцать лет его ждала́…
Такая же… ну… может быть, почти…
Из женщин тех, в ком чувств порыв отчаян.
Из тех, что могут ждать, не замечая
Жару и холод… ветры и дожди…
…
Не всяко чувство сложится в слова.
Не каждая надежда – в ожиданья.
Не всякая, что – встреча, то – свиданье.
Не каждая весна в себе нова́.
...
Его апрель был одинок и пуст.
Дорога жизни и надежда хли́пки.
Он понимал, что ранние ошибки
Оплачены печалью поздних чувств.
И всё же, шёл… он очень долго шёл,
К той, самой первой, что оставил где то…
В её любовь… в тепло и ласку лета…
В пунцовость губ… в волос скользящий шёлк.
В другую жизнь…
А эту… Бог простит.
За поздний ум… за все её ошибки…
Ещё за то, что удалась не шибко,
Ну и за то… что прожита́… почти…
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787407
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 30.04.2018
(под впечатлением чужой истории...)
Он не встретит тебя на вокзалах,
Не рассыпет по взлётной цветы,
Потому что, когда уезжала,
В его сердце смеялась не ты...
Он не хочет менять и меняться,
И сподручней ему налегке,
С той, что рядышком плакать-смеяться -
Не с тобой, где-то там... вдалеке...
Не ему дышит встречный твой ветер,
Он не знает, куда держишь путь,
А того, кто любя тебя встретит,
Постарайся же... не обмануть...
Кто привычно обнимет за плечи,
Зная каждую точку твою,
А потом, а потом будет вечер...
Он так ждал... это ты не в раю...
Научись, прижимаясь к синичке,
Отпускать болтуна-журавля -
Пусть летит к незатейливой птичке,
Ты - домашний очаг исцеляй...
Время тает, меняя хотенья,
Всё проходит... и это пройдёт...
Оставляя мечты сновиденьям,
Дома... дома встречай Новый год...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768325
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 25.04.2018
[b][color="#097307"]Ти приходиш у сни... І у них ми з тобою до рання
Як дві долі, які заплелись перехрестям доріг.
Та чому.. та чому?!! Як за обрій йде зірка остання
Ти, як марево мрій, полишаєш наш спільний поріг?
Ти приходиш, як тінь, у мої сновидіння щоночі..
Розхвилюєш мене ніжним дотиком губ і чола.
Кажуть, сни не спроста, що вони переважно пророчі,
Я не знаю, бо я у твоїх снах навряд чи була...
Ти приходиш у сни... Де межа, чи то сон, чи реальність?
Може то нам Господь пропонує по новому шанс...
Тільки звідки у дня замість ніги - гнітюча безжальність.
Він тебе з моїх снів забирає насильно весь час.
Ти приходиш у сни...Та я вірю - мені це не сниться,
Бо без тебе у снах прохолода і люта зима.
Одкровення моє ,моя мрія вже не таємниця -
Я прошу - ПОВЕРНИСЬ! Бо для інших там місця нема.
Ти приходиш у сни.! Я благаю - у них залишайся,
Я торкатимусь вуст поцілунком жагуче-палким.
А підеш, то за мить... за короткую мить повертайся,
Бо без тебе світанок на присмак буває терпким.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 19.03.2018
[b][color="#097307"]Ти приходиш у сни... І у них ми з тобою до рання
Як дві долі, які заплелись перехрестям доріг.
Та чому.. та чому?!! Як за обрій йде зірка остання
Ти, як марево мрій, полишаєш наш спільний поріг?
Ти приходиш, як тінь, у мої сновидіння щоночі..
Розхвилюєш мене ніжним дотиком губ і чола.
Кажуть, сни не спроста, що вони переважно пророчі,
Я не знаю, бо я у твоїх снах навряд чи була...
Ти приходиш у сни... Де межа, чи то сон, чи реальність?
Може то нам Господь пропонує по новому шанс...
Тільки звідки у дня замість ніги - гнітюча безжальність.
Він тебе з моїх снів забирає насильно весь час.
Ти приходиш у сни...Та я вірю - мені це не сниться,
Бо без тебе у снах прохолода і люта зима.
Одкровення моє ,моя мрія вже не таємниця -
Я прошу - ПОВЕРНИСЬ! Бо для інших там місця нема.
Ти приходиш у сни.! Я благаю - у них залишайся,
Я торкатимусь вуст поцілунком жагуче-палким.
А підеш, то за мить... за короткую мить повертайся,
Бо без тебе світанок на присмак буває терпким.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 19.03.2018
До кордону ідем. Мов на цвинтарі тихо.
Мовчимо.
Аж до сліз.
Кожен сам про своє.
Когось горе штовха,
когось прикростей вихор…
Сонце жде журавлів у небеснім фойє.
Ой летіли веселики й стали кричати:
Ми ж весну вам несем.
Ви куди, земляки?
І писались сльозами хештеги у чаті:
#Минамісяць…
#Надва…
Ну а ми — #нароки.
Не судіть нас журавки, самі не безгрішні:
Кожну осінь у путь,
від незгод на крило.
Залишаєте гнізда в розкішній горішні,
Бо ведуть вас інстинкти туди, де тепло.
І стромляли журавлики
ніж попід серце:
А чи є у вас діти, чи сиві батьки?!!
Ми лишаємо тільки холодне кубельце:
Ну а ви свою кров.
На роки.
На віки…
До кордону ідем. Мов на цвинтарі тихо.
Мовчимо. Аж до сліз.
Кожен сам про своє…
© Олена Іськова-Миклащук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780676
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
1
Над ставками і рікою пролягло
Трибухівці – краю рідного село,
Зелен - гаєм привіталося здаля
І побігло доріжинами в поля.
Приспів:
Моє село - моя жура, мій біль,
Мені відкрилось над тобою небо,
І на столі батьківськім хліб і сіль,
Все те , що на землі людині треба.
2
На порослих осокою берегах
Пам'ять про роди минулі зберіга,
І відтворює у посмішках малят
І польотах несміливих лелечат.
3
Перейдуть літа минуться і віки,
А верба не відцурається ріки,
Так і той, хто в Трибухівцях народивсь,
Не зречеться лісу, поля і води…
[youtube]https://youtu.be/pIOLX1JP9tY[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780264
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 06.03.2018
А дід пішов за обрії орати,
Мов не на вічність, а на день чи два…
Розгріб турботи звичні біля хати,
Із вилами пройшовсь біля хліва.
Напхав у ясла сіна, щоб корова
Під вечір не урвала молока.
Поправив у печі тоненькі дрова –
Й рудий огень урізав гопака!
В думках розклавши наміри по буднях,
Поворкотів, що молодь вже не та,
Що їм би тільки спати до полудня,
І усміхнувся… Ох, літа-літа.
Бо що йому, старому, ждати смерті,
Якщо життя тримає на плаву?
Ще сили є, аби кути підперти.
А молоді́? Нехай ще поживуть.
Отак собі у роздумах і праці
Провадив день старенький чоловік…
А світ гудів мільярдами вібрацій,
Які зливались ув один потік.
Зима лежала біла і кудлата,
Коли побрів за овид сивий дід…
І вікнами заплаканими хата
Йому охрипло застогнала вслід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780135
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Жовтнева фуга... Бачиш? Листопад
за рогом причаївся в потороччі...
Збира до торби листя-сни пророчі,-
чи встереже?... Чи випурхнуть назад...
Порозлітаються садами журавлі,-
ранет схвильованих закрутять в круговерті...
Бодай як сонце спить,- такі одверті...
Руді птахи ті - клаптики душі...
О, старче, не ховай до торби сніг...
Хай зігріва замерзлі руки саду!
Народжусь ним і білим тілом впаду...
Аби травою стати навесні!
21.10.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756597
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 26.02.2018
Не бійся.
Євангеліє від Івана починається так: Спочатку було слово,
і слово було в Бога, і слово було Бог.
Одинадцята заповідь Спасителя: Не бійтесь . . .
Не бійся, не бійся, не бійся,
Ні в кого й ніде, не проси.
Надійся, надійся, надійся,
Прийдуть до нас кращі часи.
Лише, тільки вільному – воля,
Щасливому – рай в курені.
Я вірю всміхнеться нам доля,
Усім нам, тобі і мені.
Майдани, майдани, майдани,
Нас кличуть, їм пишуть вірші.
Кайдани, кайдани, кайдани,
Знімаймо з своєї душі.
Не бійся, не бійся, не бійся,
Не бійся, не плач, не проси .
Прийди на Майдан і зігрійся,
Там велич людської краси.
Нас вийшов мільйон, бо дістала,
Система, де все на брехні.
Що б краще життя всім настало,
Корупції скажемо – ні!
Й не станемо ми на коліна,
Не хочемо жити в ярмі.
Єдина у нас Україна,
Не буде в ній, як у тюрмі.
В майбутнє візьмемо ми правду,
Маємо гідність і віру.
Разом подолаємо кривду,
В людей з́аслужим довіру.
Не бійся, не бійся, не бійся,
Ні в кого й ніде, не проси.
Надійся, надійся, надійся,
Здобудемо кращі часи!
грудень, 2013;
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771756
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 26.02.2018
Душа сгорала.
Душа сгорала, как свеча,
душа сгорала,
я часто делал сгоряча,
и думал мало.
Прошли года, уже года,
забылись речи,
легли года, одни года,
на наши плечи.
Я помню милые глаза,
тот тихий вечер,
и не бежит уже слеза,
я помню встречи.
Всегда я помню о былом,
о том, что было,
люблю тебя, одну тебя,
а ты забыла.
Ты позабыла про меня,
ты позабыла,
я не зажёг в тебе огня,
любовь остыла.
Я не жалею, ты поверь,
ведь было счастье,
ты не откроешь мою дверь,
чтоб стал я счастлив.
13.05.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777235
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Лине осінь до нас крізь вітри,
Казку літа ховає у скриню,
Ці слова у блокноті зітри,
Дочекайся жовтаву богиню.
Листя сипле вогнем і пала,
Серце нотами крає гітару,
Я дарую яскраву тіару
І частинку сердечка тепла
Тобі, осінь, о вірна моя.
© Володимир Верста
Дата написання: 19.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746877
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 18.02.2018
Сміливий мій народе, мирний, гордий,
хоч гноблений століттями як раб!
Споконвіків тебе вбивали орди,
ти ж воскресав із попелу стократ.
Мечами не здолавши непокору,
продумали дияволи Кремля
пекельно-вбивчий план голодомору.
Такого зла не знала ще земля,
бо нація, пісенна і весела,
конала в муках... Впали хоругви...
І смерть невтомна скошувала села,
заповнюючи трупами рови.
Примарами брели голодні тіні
по землях, плодовитих, як в раю,
вмирали тисячами попідтинню
в обкраденім до зернятка краю.
Тож помолімось всім народом, браття,
тяжку скорботу виливши в сльозах,
і пом'янімо незчисленні втрати,
кого здолав голодний смертний жах:
тих діточок, що в муках помирали
чи не змогли з'явитися на світ,
чим рід козацький давній перервали,
весь українства винищений цвіт.
Не забуваймо, хто несе нам лихо –
від голоду а чи від "градів" смерть!
... Хай свічі пам'яті горять у вікнах тихо
і в серці, сповненому болем вщерть...
25.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762199
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 14.02.2018
Яка підступність днів оцих, зимових!
Слабуємо обоє, що аж ну!
Щораз нова болячка, шпильки нові
Ні щось робити, ні вночі заснуть!
Розмови наші все про нездоров’я,
Про цін обвал, про жадібність аптек,
Свята на носі, а в кишенях – голо,
А дітям дай дарунків і чудес.
І як малечі подивитись в очі,
Якщо цукерок у руках нема?
Тож б’єш горіхи в хаті серед ночі,
Аби продати… ох! – зима… зима…
Від Миколая аж до Водохреща
Свят заметіль країною пройде.
Та на цей раз нам важче, а не легше,
Бо ж не на сорок вік наш лік веде.
Але нічого: якось обійдеться.
Живучі ми! Сильніші за котів.
Щось для онуків, для дітей знайдеться,
А там, дивись – і місяць пролетів!..
Та найстрашніше, що немає миру.
Іде війна. На сході ллється кров.
Хтось на війні заробить тонни жиру
Під пісеньку акули про любов
До тих людей які в ці дні святкові
Життя своє, здоров’я віддають
За українське материнське слово,
За нашу землю окупантів б’ють!
Мабуть би й вибили давно набрід проклятий,
Та Іловайська привид не дає.
Закопуються в бліндажі солдати,
А керівництву вигідно як є.
Прийде Різдво з Колядою до хати,
І якщо щиро, то не знаю я.
Чого тобі, Кохана, побажати,
Щоб не були брехливими слова.
Здоров’я? Знаю, що його не буде.
Достатку? Звідки? Сил робить нема…
Хай поруч будуть дорогі нам люди,
Хай знаєш ти, що ти вже не сама,
Що б’ється десь гаряче, ніжне серце,
В якому ти назавжди головна
І дай нам Бог! Іти до кращих звершень,
Хліб на столі і келишок вина.
Минулий рік я дякую за тебе.
Ти в нім була. Тобою дихав, жив.
Писав вірші під тихий шепіт з неба,
Згорав від ревнощів, казився і любив!
Це почуття візьму з собою знову
У рік новий як найціннішу річ,
Щоб дарувало пісню веселкову
Хай і в безсонну українську ніч.
понеділок, 25 грудня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768017
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 14.02.2018
Блаженна мить, коли після зими
Прийдеш на беріг, де в минулім році
Сріблястих красенів на спінінга ловив,
Де жаби кумкають, де бусоль жде в осоці
Сторожку здобич, де гойдається комиш
І до води стікають перші трави…
На плесі срібному гойдає сонця диск,
Рябіють відблиски в смарагдовій оправі.
Блаженна мить, коли після снігів
Вдихнеш на повну весняне похмілля!
Коли дерева в пишноті своїй
Святкують попід зорями весілля,
А ти між них почесний, добрий гість!
Милуєшся незайманою вродою.
Яка ж блаженна, неповторна мить,
Коли ось так: ти сам на сам з природою!
Летючі дні гарячих літніх пір
Минають швидко… глибочіє просинь…
Як зрілий вік з-поза далеких гір,
Прийде в життя золотоносна осінь.
В саду життя по листі золотім
Нас поведе щемливий вальс печалі.
Блаженна мить не кінчиться на тім,
Бо наші води ще долають далі,
Аби звершити повний цикл життя
Та навесні наступний розпочати…
Кружляє сніг… а серце як дитя
Готується блаженну мить стрічати!
13.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765742
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.02.2018
Я повернулася туди,
Де пахне васильок і м'ята,
Де босих ніг малих сліди
Стрічає на світанку хата.
У вікна заглядає без,
Город біжить з горбка до річки,
І свіжа синява небес
Цілує розпашілі щічки.
У кошику курчата аж
Побились, лізучи на квочку.
Бабусин шепіт:"Отче наш"...
Тремтять поклони у куточку.
Із печі - аромат борщу,
За скринею висока лава.
- Бабусю, де Ви? Помовчу...
- Я тут, дитино, ти б поспала...
Я повернулася в оці
Святі краї малого раю,
Можливо, серед чебреців
Своє дитинство відшукаю.
Хатини глиняна стіна,
Тягнусь до сволока рукою.
Очиці мовчазні вікна
На мене дивляться журбою.
Нема бузку, сад постарів,
Заросла стежка до порога.
Початок всіх моїх світів...
Стою, загорнута у спогад.
. . .
Погладить сонце по плечу,
Лице від сліз рукою витру.
- Бабусю, де Ви? Помовчу...
- Я тут, дитино, - шепіт... вітру.
18.01.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773104
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Малою каплей точит слеза гранит.
Криком кричит душа, оглушая тело -
(Господи Боже, как же она болит!)
Вопль к Богородице: разве Ты ТАК хотела?
«Сomme à la guerre». Где война - нападают вши.
Вот и проверка светлых голов на вшивость.
Крестообразно: на горизонтность – вширь,
На вертикальность – чью ты заслужишь милость?
Кто за идею, кто за цветной металл,
Как иудеи – мы отреклись от Бога.
Долго, как гору, Он нас, гранитных, ждал.
Вот Он сегодня сам, на Днепра порогах.
Приходит с подарком, приносит Дары волхвов.
Новорожденным - золото, ладан, смирну.
Господи правый! Дай нам родиться вновь!
Брани людей избавь, чтобы жили мирно.
Чтобы в аду кромешном увидеть свет,
Духу пошли прозрение и здоровье.
Что от лукавого – просто сведи на «нет».
Чтобы не пеплом хлеб посыпать, а солью.
24.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474717
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 24.01.2018
Прислухайся. Чуєш, як пада задумливо сніг,
Земля загортається в білу замислену тишу?..
Я жити без тебе спокійно б, напевно, не зміг.
Ти чуєш, крізь сніг звіддаля: «Я тебе не залишу!»?
Ти чуєш, як вітер натужно гуде у дротах
І грається хмарами в мареві сірого неба?..
Душа крізь хурделицю, як замерзаючий птах,
І чується в помахах крил: «Я до тебе, до тебе»...
Навколо лютує холодна і сніжна зима,
У вітрі і снігові губляться стишені звуки...
Та ближче за нас, все ж, на світі напевно, нема...
Тримай мене міцно, тримаймося міцно за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 23.01.2018
Поговори зі мною лиш очима.
Давно слова згоріли у мені.
Так небагато років за плечима,
А так багато суму в тишині.
А так багато втоми іменами
Чужих людей, невиправданих дат.
Мовчу у тиші, зітканій сльозами,
В неввічливій самотності кімнат.
Поговори зі мною не устами,
Душею душу мовчки обійми.
Яке на світі лихо не настане,
Твоїх б очей триматись глибини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664669
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 23.01.2018
Поговори зі мною лиш очима.
Давно слова згоріли у мені.
Так небагато років за плечима,
А так багато суму в тишині.
А так багато втоми іменами
Чужих людей, невиправданих дат.
Мовчу у тиші, зітканій сльозами,
В неввічливій самотності кімнат.
Поговори зі мною не устами,
Душею душу мовчки обійми.
Яке на світі лихо не настане,
Твоїх б очей триматись глибини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664669
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 22.01.2018
Стояв туман. Густий і непорушний.
Холодна сирість лізла у дірки.
А сірий ранок мляво і бездушно
Збирав по небі вигаслі зірки.
Зжовтіле листя де-не-де шелесне,
Мов слід від сонця в пам'яті моїй.
Та, знаєш, осінь завжди була чесна:
Без обіцянок марних і надій.
А що тепер, - чекання за чеканням.
Невідання загіркло, як полин.
У когось часу - вічність не остання,
У когось вічність - декілька хвилин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 22.01.2018
І тільки сльози тихо на папері
Про біль розкажуть, змучений в мені.
Колись підеш і не закриєш двері,
Згубивши слід в осінній далині.
А я зостанусь вдумливо чекати,
Що ти повернеш витрачені дні.
Хвилини мчать, як черга автомата,
І дуже влучно цілять по мені...
Ведіть нас, сни, загублених додому,
Сповільнюй, небо, спогад-зорепад...
На нім видніє вибіліла втома
Всього, що не вертається назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772817
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
1.Стоїш і нині у очах,
Моя кохана і єдина,
Я ж занімів, ні - я зачах,
Мов купина неопалима.
Приспів
А сльози градом на листок,
Де я пишу вірша про тебе,
Життя мені дало урок,
Що так поводитись не треба.
2.Щасливі ми були удвох,
Навіщо ця була розлука?..
Надій позбувся багатьох…
Чому тебе я не послухав?
3.Шукаю в сні твої вуста,
Не можу я тебе забути…
Життя – це справа не проста,
Собі лиш можу дорікнути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772558
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Щастячко світлокриле,
Сон твій – легкий, як пух!
Добрі небесні сили,
Світлий Різдвяний дух
Хай бережуть твій спокій,
Янголе мій земний!
Зорі блакитноокі
Падають в теплі сни.
Сонячне коліщатко
З променів день пряде.
Як ти, моє пташатко,
Тягнешся до грудей!..
Солодко пахнуть щічки
Небом і молоком!
Зиму прудкі синички
Люляють за вікном.
Світла моя потіхо
В теплому напівсні,
Як ти вібруєш сміхом
Лагідним у мені!
Сили святі небесні,
Благословіть щокрок
Ту, що вмістила всесвіт
В крихітний кулачок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772201
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Сейчас чужой. Давно был – нашим.
Моложе был, светлей и краше
Наш отчий дом. Но лет немало
Прошло с тех пор. И вот опять
Стою я перед бывшим домом,
Знакомым мне и незнакомым.
Наверное, пора настала
О прошлом проще вспоминать.
По вечерам бродили тени
На влагою блестевших стенах,
И пасть буржуйки, яркой, жадной,
Заглатывала всё подряд:
Сухой подсолнух (лучше шляпки),
И щепки разные, и тряпки,
И ветки высохшего сада –
Как споро все они горят!
А мы сидим вокруг буржуйки,
Нам весело, смешно до жути…
Но пламя всё тусклей и тише,
И всё кончается, увы!
Тут холод медленно, неслышно
Спускается в окошки с крыши.
И заблестит на стенах иней
Под светом лунной синевы…
Я помню иней тот на стенах
С рисунком замшевых растений.
И утра мерзкий стылый холод,
Такой же мерзкий, стылый пол…
Ах, как вставать мне не хотелось,
И в полусне всё мысль вертелась
Придумать самый сильный повод,
Чтобы я в школу не пошел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763106
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 11.01.2018
Дощу краплина, мов туга сльоза,
На чистій шибці ожила раптово.
Осінній дощ, не весняна гроза,
Що серце веселить розлогим громом.
Осінній дощ несе в собі печаль,
Легку душевну тугу - все минає...
Північний, розтривожений містраль,
До ніг сусальне золото жбурляє...
То кида в очі впереміж з дощем...
- О, їм вдалась, напару, дивна фуга.
А в серце заповза холодний щем...
- Осінній дощ, мов підла зрада друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536953
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 01.01.2018
Ночные этюды сменяют пейзажи рассветные...
Забыв об антракте, в две смены поёт соловей,
Кукушка спешит информацию выдать секретную...
Не стоит, родная... В незнании жить веселей...
Ночной мотылёк на окошке, похоже, опомнился,
С утра обстановку домашнюю вдруг не признав...
Так сердце в груди всё не может никак успокоиться,
Клокочет внутри, хочет выпорхнуть через рукав.
Родительский дом... Как ни горько -- одно лишь название...
Остатки знакомых вещей превращаются в хлам...
И нет у меня ни малейшего даже желания
Пытаться раскладывать что-то ещё по местам.
Другие порядки, другие жильцы и понятия...
Не квохчет наседка, корову не доят в хлеву...
Непрошенный гость, очевидно, теперь в этой хате я,
В которой по промыслу Бога давно не живу.
Пустует без жизни гнездо величавого аиста,
И ласточки уж не гоняют назойливых мух...
Собака да кошка ещё хоть немного стараются
Держать прежний дух... Разве ж хватит усилий их двух?..
...Захлопнувши двери машины, включу зажигание,
Взгляну напоследок на бывший когда-то родным
Родительский дом... Посигналю ему на прощание...
Тоска без него... Но ещё тяжелее мне с ним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734737
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 25.12.2017
Вдохнови меня на стихи,
На такие, чтобы пробрало,
Чтобы их показалось мало,
Чтоб они были не сухи;
На такие, которых ждёшь,
Как сухая пустыня - влагу,
Как поэта перо - бумага;
От которых бросает в дрожь.
На стихи меня вдохнови,
От которых краснеют щёки,
Чтоб из самого сердца - строки
О пьянящей большой любви.
Вдохнови на стихи меня,
Что нужны нам, как будто воздух,
От которых уносит к звёздам,
И что греют сильней огня.
На стихи меня вдохнови,
Я скучаю за вдохновеньем,
За весенним души цветеньем,
Лишь цветочки ты те не рви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757713
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 25.12.2017
...якось так упало
на відпочинку...
в місті Трус-кав-ці...
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]
[i][color="#5108c7"][b]Я вдруге вже узяв собі тайм-аут,
аби щедрот помножити набір:
водицю п"ю й солодку втіху маю,
вдихаючи красу Карпатських гір...
Ще й не зима, хоч Новий рік на носі,
кришталь полів й смарагд струнких смерек
милують око... Хоч надворі осінь,
життя вирує вздовж і впоперек!
Жінки ховають личка у хустини,
й хода у них задумлива, м"яка...
Зустрічний люд вітає їх гостинно,
й до серця вдячно тягнеться рука.
Та враз розквітне усміх веселковий,
як блисне погляд жінки крізь вуаль.
...У світле одягаються раптово
прихована самотність і печаль...[/b][/color]
7.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 22.12.2017
Ох метет Метелица
По дороге стелется,
Сыплет она искрами, кажет власть свою!
Пусть кружит по-прежнему
Птицей белоснежною
От нее любовь свою я не утаю.
Припев:
Эх, шалит Метелица,
Ей никак не верится,
Что к любимому пути
Ей не замести.
Зря, Метель, стараешься,
Зря не унимаешься,
Кони мои быстрые мчат еще быстрей.
Колокольчики звенят,
Где тебе догнать меня!
Все равно любовь сильней, справишься ли с ней?!
Может ты ревнивая
Вьюга шаловливая?
Уж не разгадала ли песню я твою?
Но любовь, Метелица,
На двоих не делится –
И тебе любимого я не уступлю!
Ах ты Вьюга белая,
Что бы ты ни сделала –
Вовсе не боюсь тебя, ты мне не страшна!
Отдохни часок-другой
И поладим мы с тобой:
Жизнь моя любви полна, а в душе Весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766339
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Буде линуть солов’їна,
І в яри… і в доли.
Бо не вмерла Україна,
І не вмре, ніколи!
Ненько люба, сиротино,
Як билинка в полі.
Ти не впала на коліна,
Між тернами долі.
Суть твоя ж бо триєдина,
На просторах волі.
Будеш вічна, як калина,
Доки світять зорі.
Приспів:
Гей, ви думи, на роздоллі,
Досить спати в полі.
Просинайтесь сивочолі,
Застоялись коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765439
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017
В-есна дарила нам рассветы,
Л-аскала нежностью ночей.
Ю-нел апрель,снимал запреты,
Б-ыл ты один и я ничьей…
Л-уна делила с нами счастье,
Ё-ё интимно-блеклый свет
Н-ас освещал в минуты страсти...
Н-еужто страсть не знает лет?
А-прель, извечный искуситель
Я- убеждалась много раз.
В-есна нам шепчет - вы дарите
Т-епло и трепет нежных фраз.
В-смотрюсь в очей твоих бездонность
О-чаровательных таких.
И- мягко, бережно притронусь
Г-убами нежно в этот миг.
Л-учистый взгляд меня пронзает,
А- ночь заманчиво хитра.
З-накомо всем, как сердце тает,
А-мур коль рядом до утра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765157
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 10.12.2017
На порозі зима.
Завіва-завива завірюха.
Довго-довго не спиться.
Рано-рано, а сну вже нема.
Як же я натомився...
Але клопоту завжди по вуха.
Мов недавно родився.
Та невже ж на порозі зима?
На порозі зима.
А на серці так тепло та щемно.
Поспішати годиться.
Спочивати – вже й хвильки нема.
Коли літо ще сниться,
грає гривою вітер хрещений,
як же можна змириться
з тим, що вже на порозі зима?
На порозі зима:
на вікні чарівні візерунки.
Закінчились забави,
у минуле дороги нема...
Годі правити балом –
вже пора роздавати дарунки.
І весна незабаром!
Хай вибілює душу зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764521
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Біло – ні міді, ні зелені,
Тільки сліпучий крохмаль!
Пишні сади захурделені
Зранку обходить зима.
Струшує густо припудрені
Кошики крон і кущів,
Ніжно всміхається грудневі,
Що в кучугурі засів
Барсом розкішним, примруженим –
Тишком, ні пари із вуст,
Вуха чутливі напруживши,
Вловлює інею хруст.
Свіжо, ні вітру, ні сирості,
Тонко затягнуті шви.
Снігу черпну́ повні пригорщі,
В тебе пожбурю: «Лови!».
І розсміюся (зловмисниця),
Спритно пустившись у біг
В мить, коли пудра посиплеться
В пазуху теплу тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764078
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
О доле, підожди, не поспішай.
Іду життям, як по гарячім лезі,
А ти мене несеш у піднебесся,
О доле, підожди, не поспішай.
Допоки час є, прошу я - дозволь
Думки і дух зібрати по-новому,
Себе відчути в щасті неземному.
Допоки час є, прошу я – дозволь.
Щоб світло не погасло у душі,
Примнож в мені любов, надію, віру,
Дай, доле, впитись ніжністю над міру,
Щоб світло не погасло у душі.
Дай щастя, доле, хоч один ковток,
Крізь сон уста коханого відчути,
Єдиною йому у світі бути,
Дай щастя, доле, хоч один ковток!
(22.11.2017р. переклад)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763009
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Я... Не кохаю Вас... На жаль.
Перегоріло все до краплі.
Тихенько всілася печаль,
Котру прикликав десь скрипаль
Дивитись почуттів спектаклі.
Я... Не кохаю... Дивина.
Ну як таке могло так й статись?!
Це виїв біль. Це й вся вина.
До Вас тепер... Лишень зима.
А я... Не зможу ще й зізнатись.
Я буду милою. Сміюсь.
Я буду ніжна як ніколи.
Собі несміло зізнаюсь...
Я... Не кохаю Вас... Молюсь.
І згадую весь час відкОли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762137
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Це наша хата. Ясен на кутку…
Стежина, що квітує в споришах.
Старезна груша в молодім садку,
Сюди завжди летить моя душа.
Тут рідне все і хоч пройшли роки,
Та навесні, коли білю садок,
Неначе руки тягнуться гілки
І гріє дивний серце холодок.
Тут діда сльози й тата мозолі,
Матусі домоткане полотно,
Якісь несамовиті солов,ї
І в клубі «до шістнадцяти» кіно.
Переплелось, усе переплелось,
Проте своє ще гріє іздаля.
Лечу додому, так вже повелось,
Бо тут родивсь і тут моя земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761346
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Де ясен стереже вікно
І листя падає на дах,
Біжить немов німе кіно,
Додому Богом битий шлях.
Цвітуть жасминові кущі,
У пшеницях густих поля,
По веснах тут гудуть хрущі,
Тут пахне хатою земля.
І я по битому шляху
Іду додому навесні…
Тополі в білому пуху,
Знов посміхаються мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761119
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017
Навіяне віршем О. Жежук "Ну ось і здрастуй..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
[youtube]https://youtu.be/N_AeZH_eRiQ[/youtube]
І ось прийшла. Мене чекала в гості?
Отут стою у купелі жоржин.
Ще надарую барв тобі і просинь
Посеред хмарних, прохолодних днин.
Бери палітру! Золото кидаю...
Калинове намисто вже несу.
Взяла б для тебе і частинку раю,
Щоб зберегти осінню цю красу.
Попий води із чистого джерельця,
Вона жива, бо із душі землі,
Вбери цілющий лік у щире серце...
Малюй!.. Бо дні мої такі малі.
Ще постою біля твого порогу,
Жбурну листків багряних із долонь,
Вінок жоржиновий сплету в дорогу...
Кленовий - прикладу тобі до скронь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748865
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 19.11.2017
Чорнобривці на обніжку стежки
Мама насівала щовесни.
І вони, мов вишиті мережки.
Шлях з дитинства знали в мої сни.
Вже не квітнуть квіти біля хати,
Кілометри віддалили дім,
Тільки сліз з очей не приховати.
Закуйовдилось дитинство в дим.
У порожній хаті тільки вітер
Нагулявшись ліг відпочивать.
Квіти, квіти, де ж ви милі квіти.
Вихор встиг голівки обірвать.
Знаю, що весна не за горами.
Сніг розтане – айстри насаджу...
Інколи так хочеться до мами,
Та не перестрибнути межу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725401
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 19.11.2017
Жил щенок по кличке Максик, добрым был и умным он,
Но любил Макс делать селфи на мобильный телефон.
«Макс в ошейнике нарядном», «Макс на страже у ворот»,
«Макс с котятами играет», «Максик косточку грызёт».
Вот такие были фото - восхищались все вокруг,
Макс выкладывал их часто на страничку в сеть «Пёсбук»!
Вот однажды объявленье прочитал в сети щенок:
«Ты сумеешь сделать селфи, как никто ещё не мог?
Делать селфи нужно с риском! так сниматься, чтоб у всех,
Кто увидит это фото, поднимался дыбом мех!
Не хомяк же ты ленивый, не болтливый попугай,
Присылай такое фото и подарок получай!»
«Р-р-гав!», - сердито тявкнул Максик - «всё понятно, если так»,
Поскорей схватил мобилку и помчался на чердак.
«Ведь коты по крышам ходят, разве хуже я, чем кот?!
Селфи с крыши небоскрёба точно первый приз возьмёт!»
Но на креше небоскрёба Макс забыл про все слова.
В вышине такой огромной закружилась голова.
Стал он звать котов на помощь: «помогите мне, кис-кис!»
Устоять не смог на лапках, с небоскрёба рухнул вниз!
К счастью, кот услышал крики, ловкость кошек велика,
Подскочил он к краю крыши и за хвост поймал щенка.
Подлетел и старый ворон, за ошейник ухватил,
Дёрнул в верх и снова Макса на край крыши посадил,
А потом суровый ворон вместе с ласковым котом
Увели беднягу Макса с чердака обратно в дом.
Макс сказал: «Друзья, спасибо, только вами я спасён!
Жаль, что падая, со страху, уронил я телефон.
Он свалился с небоскрёба так, как я чуть не упал.
Был бы он, каких бы фото я для вас тут наснимал».
Кот мурлыкал, утешая, ворон мрачно каркнул: «Друг,
Волки это объявленье к вам забросил в пёсбук.
Для того, чтоб больше гибло вот таких, как ты, щенят,
Знаешь, гибели собаки волк любой, конечно, рад.
Но лесным головорезам не избегнут тоже кар,
А пока без телефона поживи, так лучше, Кар-р-р!
__________________________________
Юный друг, пусть это сказка, и сомнений даже нет,
Но преступники нередко проникают в интернет.
Если за опасным селфи вдруг решишь погнаться ты,
Знай, помочь тебе не смогут ни вороны, ни коты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746696
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.11.2017
1
Осінь листя фарбувала,
Пензликом в садочку.
Вишиваночки вдягала,
Декому в куточку.
2 (двічі)
Сипле золотом, як фея,
Наче то завія.
Розговілись гай...алея,
Душу спокій гріє.
Приспів:
Грай музико, грай Орфею,
Зранку грай... у день...до ночі.
Стань оправою, свічею.
Грай душевний корифею...
Доки маєш мочі.
3
Барбарисики червлені,
Діточки яскраві.
Туї... збіглися зелені,
Як камінь в оправі.
4 (двічі)
Снить берізка гола-й-боса,
Аж сум огортає.
Липку ще русявокосу,
Вітер колихає.
Приспів:
Грай музико, грай Орфею,
Зранку грай... у день...до ночі.
Стань рправою, свічею.
Грай душевний корифею...
Доки маєш мочі.
5
А калинонька червона,
Ягідьми жаріє.
Розпустила пишні грона,
Клен в гаю хмеліє.
6(двічі)
Як вогонь багряночубий,
На виду... красує.
Стоїть парубком у шубі,
У гаю... царює.
Приспів:
Грай музико, грай Орфею,
Зранку грай... у день...до ночі.
Стань оправою, свічею.
Грай душевний корифею...
Доки маєш сили (двічі).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760742
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Знаєш, мамо, так сумно без тебе,
Наша вишня вже так не цвіте,
Лиш журавка торка тихо неба,
Де у вічність стежина веде.
Чуєш, мамо, знов вітер шепоче,
Знов читає всі мої думки,
Поєднати молитви лиш хоче,
Би журавкою в вічність нести.
Бачиш, мамо, самотнє подвір'я,
На порозі застигло життя,
Стара груша... похилене гілля,
Тут зосталось лишень каяття.
Вже не так, як колись було, мамо,
Навіть весни не ті, що були,
Тільки пам'ять зосталася з нами
І журавка, і твої світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724472
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 17.11.2017
[i]Что сладостней и горестней любви,
Cпокойней и мучительней разлуки?..
И радость и печаль благослови,
Все искусы таинственной науки!
[b]Ибн Кузман[/b]
Де ти зараз, що з тобою?
Заблукала, рідна, де?
Серце рветься вже до бою –
за величне… і святе![/i]
[b][i]Ол. Удайко
Я славлю ту благословенну мить,
Коли зустрів, відчув тебе я вперше:
Вогненними очима променить
Жага до дій, жертовності і звершень.
В моїх словах вбачала ти туман,
Коли я присягався на кохання…
Хто любить – не сповідує обман:
В любові сенс життя, а не в обмані.
Любов моя! Мені ти не клялась,
Не зарікалась, не давала слова.
Тобі прощати нічого… й не час,
Не варт й мені просить прощення знову.
Блюзнірствуй же, свавілля, лихослов,
І зводь з ума, і насилай нещастя!!!
Випробування витрима любов –
До болю! Від розлуки! До причастя!
Любов моя! Про гіркоту розлук
Не споминай! Будь ніжною зі мною!
Від уст твоїх, очей, ланіт і рук
Хай буде тепло й лютою зимою!..
Ти добра, чуйна і не терпиш зла,
Оазис мій, криниця невичерпна!
Тебе не тішить – плавать без весла,
Не прославляти – каятись до смерті.
Любов моя! На тебе без надій
Свої я покладаю сподівання…
Покличеш же – життя і спокій свій
Віддам тобі! До краю! Без вагання![/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512812
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 15.11.2017
1.
А зима пришла белой кошкой
На снежинно-пушистых лапах.
А зима пришла осторожно,
Хоть для служб коммунальных - внезапно.
И морозным обдав вздохом
Наш - осенний вчера ещё - город,
На распахнутых луж окнах
Ледяные задёрнула шторы.
ПРИПЕВ
А зима пришла незаметно
В наш - осенний вчера ещё - город…
А зима - это просто лето,
Постаревшее на полгода.
2.
А зима невестила землю
Самой длинной в мире фатою,
А зима мне дарила песню
И внезапную встречу с тобою.
А зима обнимала нежно
Наш - осенний вчера ещё - город.
Был ли счастлив я? Ну, конечно…
Ведь с тобой нельзя по-другому.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464858
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 15.11.2017
Мамо моя, весно,
Зіронька небесна,
Ненько моя мила,
Рано... посивіла...
Чого в тебе мамо у очах журба?
Бо на серці рана,
Й синява багряна.
Дощ холодний косить,
Просинь в далеч просить...
На постій зібралась осінь золота.
Роки синку в мами,
Збігли табунами.
Вже пора наспіла.
Листям облетіла...
Пасмами синочку в косах вже зима.
Не спішіть матусю,
Я ще вам всміхнуся.
Відійдуть тумани.
Лиш не йдіте ж мамо...
У любові ніжно забринить струна.
Обніму, зігрію,
Сум в душі розвію.
Наче теплі весни,
В памяті воскресли...
Хай впаде... додолу, слізонька скупа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760240
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017
"Засентябрило за окном..."
(Небылова Е.)
Завересніло за вікном,
Завересніло,
Війнула осінь холодком
Зніяковіло.
Яка весна у нас була -
Оркестри грали.
А скільки літо нам тепла
Подарувало!
Летять журавлики,летять
Туди де літо.
Почнеться скоро листопад,
Як завжди в світі.
Минула молодість,немов
У сні солодкім,
Та досі ще живе любов
В житті короткім.
Завересніло за вікном,
Настала осінь,
Душі ж наповненій теплом,
Не страшно зовсім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751099
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 14.11.2017
Як я люблю, ці хризантеми білі!
Ці сонечка, що пахнуть уночі.
Здається тихим раєм день осінній,
Що навіть і не падають дощі.
Як я люблю цей спокій, що панує
В квітках поміж долоньок пелюстків.
Вмивають роси і на них ночують
Сріблясті дива — кульки водяні.
Погідний ранок сонно спочиває,
Що навіть спокій обгорнув плече.
В мізерну крихту не любов згорає,
А білим цвітом повниться земне.
Як я люблю ці диво-самоцвіти,
Маленькі сонечка до спраглої душі.
Чого ж від долі можна ще хотіти?
Хіба що жити, жити на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363546
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 14.11.2017
Стримує подих годинник самотнім тік-так.
Зимно. Здається, веде мене стрілка на страту.
Я відчуваю, якою ж то буде на смак
Вічність без тебе, коли я сама собі катом,
Сонце без тебе, коли я сама собі - ніч…
Пусткою встеляться дні у холодні постелі,
Та не мої /аж прозорі/ сховаються пріч
Сни і підуть караваном в арктичні пустелі.
Небо без тебе, коли я сама собі - біль,
Наче люстерко, /крихке/ розлетиться на друзки.
І розіграють химери на біс водевіль,
Знімуть вінок й, наче мотанку, душу у хустку
Запеленають. Мовчи, не мовчи – з пастки крик
Вирветься нишком сполоханим загнаним звіром.
І не почує ніхто… /бо Ніхто уже звик:
В світі без тебе ядучої пустки – безміри…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 13.11.2017
Доброго ранку, моя перелітна пташко!
Як подолала свій шлях /крізь тумани/ сюди?
Спека така неможлива, що й дихати важко.
Душать у грудях солоні краплини води.
Не зупиняйся: немає ні хліба, ні злата.
/Точать на мене завбачливо будні ножі./
Все, що зуміла б тобі я сьогодні віддати –
Подих і руку, допоки дійдемо межі.
Краще лети! Вбережи свої крила від клітки.
Тут не вітають свободу і вільний політ.
Точаться війни. Стріляють гармати у свідків.
І по периметру правди – оголений дріт…
Не побороти супротив земного тяжіння:
Небо – твоє, та не може належати нам...
Просто лети, повертаючись у сновидіння
/Будемо тіням давати свої імена/.
Просто лети! Подолай, моя пташко, кордони!
Бачиш, де лінія дотику неба й землі:
Там зовсім інші /до нас небайдужі/ закони.
Там навіть нашій любові серця замалі…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 13.11.2017
Життя лежить на трьох китах –
Надія, Віра і Любов…
В них хліб, який дають жита,
В них почуття, що гонять кров.
Лиш з ними можна йти в житті,
Із Вірою здобудеш все,
Надію стрінеш на путі,
То певно, друже, повезе…
Ну, а Любов це майже все -
Із головою в забуття…
Вона і згубить, і спасе -
Таке воно земне життя.
Літа не завжди золоті,
Чи ти згубив, а чи знайшов.
Знай головне в твоїм житті -
Надія, Віра і Любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759829
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017
То нічого, що ти далеко
І не страшно, що ти чужий,
Світ - навиворіт, це нелегко,
А чи легко тобі, скажи...
Я вже бачила цвіт на вишнях -
Обривала п'янкі плоди,
Відпускала своїх колишніх
Може, поруч і ти ходив...
Все блукав, щоб мене зустріти,
Повернути, зректи, спасти,
Донести незів'ялі квіти...
Як могла я не знать, де ти?..
Розминулися ми у часі,
Аж планети зійшли з орбіт,
Заморожені вишні в чашці
Обережно даю тобі...
Відігрій у своїх долонях
Соковиті, тугі, смачні,
То для мене вони холодні -
Вишні, зірвані повесні...
Я забуду в твоєму світі
Все, розгублене поміж трав -
Залишайся в моєму літі,
Бо весну мою... він забрав...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745479
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.11.2017
О-дцвіли у садах різнобарвні жоржини і айстри,
С-пілих яблук і груш вже не чути п'янкий аромат.
І- змінився чомусь на похмурий з веселого настрій,
Н-аче все у житті розладналось і йде невпопад.
Н-оровлива пора, то морозно, то мряка, то вітер,
Я-сний день випадає на тиждень хоча б лишень раз.
З-аблукала любов серед рим, серед смутку і літер,
А- рядочки віршів затремтіли, мов лист від образ.
Ж-уравлине «курли», як ножами у зранене серце
У- природи мінор…та невже буде так до весни?
Р-зпинають вітри падолист у нестримному скерцо,
А- допоки нехай нам насняться про проліски сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757949
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 01.11.2017
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]...щастя вимірюється тим, хто
з тобою зустріне твій падолист.
[b] Ol Udayko[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/smtTYJTplHo[/youtube]
[i][b][color="#05557a"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої плідні і кволі,
Та не зне́сло лихим, сивим вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
Дерева́ – колись буйні і п’яні –
Самотіють безлисто і голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Шаленіє… мовчить гордо осінь,
Мов принишкла у дії зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність… неправильність ліній.
У природи немає вже віри,
Окрім Бога Всевишнього волі…
Та в любові могутніють міри –
Міри щастя… єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758323
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Останні барви осені – скупі,
Так мало в них експресії і блиску…
Вже золотень дистанцію пробіг,
Підвівши за собою жирну риску.
Ні звуків, ні вібрацій, ні тепла,
Лиш де-не-де ще гупають ранети,
Лише густа передзимова мла
І листя обгорілі трафарети.
І сухозлітка вранішніх калюж
З-під подиху осіннього морозу.
О листопаде, увійди й поруш
Цю атмосферу сонну, безголосу!..
Коли душа – розтрощене вікно,
В яке надривно завиває осінь,
Коли слова, як вимерзле зерно,
А ти ще й досі плодоносиш, досі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758048
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017
Напевне, все, що можна уявити –
І навіть ві́рші! – ну куди ж без них,
Секунди днів, турботами залиті,
Найлегші мрії і найважчі сни,
Усе, що маю, все, що є в природі,
Сніги лютневі, квіти запашні,
Холодна мряка чи травневі води,
Везучі – і не надто – довгі дні –
Усе Тобі. Падіння мої, рани
І кожен крок для того, щоби Ти
В майбутньому, коли весна настане,
Змогла до краю неба дотягтись.
25.10.2017 р.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757128
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Со студенческих лет ценный груз берегу.
Там впервые я встретил любовь и мечту,
Там расшибся об скалы на полном бегу,
Там пытался опять покорять высоту.
Берег жизни моей из уступов крутых.
Пристань памяти ждёт мой истерзанный бот,
Испытания нам достаются трудны,
А мы движемся с ним сквозь преграды вперёд.
Ещё движемся… ход с каждым днём всё трудней.
То ли память всё дальше, то ль гуще туман,
Только мнится порою, что отзвук тех дней -
Это только лишь вымысел, только обман.
Парус бьётся над нами из дыр и заплат,
Путеводные звёзды чуть блещут сквозь мрак
Но ведь помню я точно: меж звёздных палат
Мне сигналил надеждой божественный знак.
Были штормы убийственны в этом пути
И тащила пучина в погибельный плен,
И казалось: всё выдержать - сил не найти,
В непосильной войне не подняться с колен!
Улетал ураган, находила волна
Штиль покоя и счастье пришедшего дня
И опять чаша неба привета полна,
И огонь маяка светит вновь для меня.
Только тело не может, по-прежнему, жить,
Измождённое мукой минувшей борьбы.
Но во что бы то ни было, надо служить
Силам Неба, подавшим жестокость судьбы.
Для чего этот путь? Для чего столько жертв?
Почему диском боли шлифуется плоть?
Обнажённым на жизнь отзывается нерв
Слабость, гранью алмазной, готовясь бороть!
Я дойду до прибоя заветной черты,
На судёнышке утлом из строчек и слов,
Чтоб могла на нём милая радость найти
Веря в то, что живёт в моём сердце любовь!
24.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756928
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Ах.., оставьте же, мысли лукавые,
(Хоть порой вы чертовски милы),
Хоть вы левые или же правые,
Вы сегодня ничтожно малы.
Не гадайте кофейною гущею
На бубновый души интерес,
Не стращайте тоской вездесущею -
Знаю ваше я "поле чудес".
Да оставьте..! Коль даже вы вещие...
Необъятное время объять -
Мне бы неба дождливую трещину
Лентой радуги перевязать!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755537
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 22.10.2017
О часе, пригальмуй на хвильку біг,
І блискавично не лети повз мене!..
Вже світлофорить осінь вздовж доріг
Багряним, теракотовим, зеленим.
Ще ніби вчора літо провела,
А нині жовтень перетнув екватор.
Чомусь так мало справжнього тепла,
Зате леткого блиску забагато
У вулику людської суєти,
Де нерви не живі, а синтетичні!..
Цей світ давно з наукою «на ти»,
А що душа? Як нетрі фантастичні ─
Непроходима хаща, глухомань,
Де що не крок – сліпі космічні діри…
Як часто між земних поневірянь
Людині бракне спокою і віри,
Щоб осягнути серцем глибочінь,
Просканувати поглядом висоти
І підібрати кодові ключі,
Й замки небесні позривати всоте…
І духом життєдайної весни
Наповнити кожнісіньку судинку,
Допоки час тебе не розчинив
В галактиці, мов зоряну пилинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755456
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Допоки на світі є Він і Вона,
Допоки приходить квітуча весна,
Допоки стрічають рожеві світання,
Не згасне, не зникне, не щезне кохання.
Допоки красу можуть бачити очі,
Допоки зорять ясні місячні ночі,
Допоки бувають стрічання й прощання,
Не згасне, не зникне, не щезне кохання.
Допоки існують споріднені душі,
Допоки відчують, кому не байдужі,
Допоки зі щастям йде поруч страждання,
Не згасне, не зникне, не щезне кохання.
Допоки складатимуть вірші поети,
Допоки художники пишуть портрети,
Допоки надія живе і бажання,
Не згасне, не зникне, не щезне кохання.
Допоки на світі є Він і Вона,
Допоки не змовкне остання струна,
Допоки всміхається сонечко зрання,
Не згасне, не зникне, не щезне кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701556
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 16.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Es7xPuiCA_o&feature=youtu.be[/youtube]
До Дня Захисника України
Слова: Наталя Мазур
Музика, виконання та відеоряд: Анатолій Мельник
https://www.youtube.com/watch?v=Es7xPuiCA_o&feature=youtu.be
Кужіль блакитний хмаринами небо пряде,
Шлях до родини і дому тривав, наче вічність.
Він так чекав на щасливий повернення день –
Справдились мрії-надії його – чоловічі.
Ніжно майбутнє своє до грудей притулив,
Запах відчув білуватого шовку-волосся…
Смерть на війні, що не раз загравала із ним,
Ще й молитвами доньки обійти удалося.
Потом і пилом зчорнілим пропах камуфляж.
Губи обвітрені. Шепіт придушений:"Мила!
Світе єдиний, кровиночко, сонечко, я ж –
Знову з тобою, як ти мене, доню, просила".
І розступилися люди, і гамір, і час,
Як пригортав і голубив єдину дитину…
"Боже! – промовив, – Помилуй і зглянься на нас!
І, ради щастя дітей, бережи Україну!»
Мріяв підняти дочку над собою увись,
Щоб її доля-лебідка носила на крилах,
Тільки не встав, як у землю вростав і моливсь –
Нижче колін його ноги собі ця війна залишила.
03.09.2014 -19.02.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754437
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2017
Запрошую композиторів та виконавців до співпраці))
Мандрує ніч імлистим небокраєм,
Нічний вівчар ясні зірки збирає.
Він заховає їх у срібний дзбанок,
Коли на землю тихо ступить ранок.
Приспів
Не прокидайся, спи! А я до тебе,
Лечу, неначе білий ангел з неба.
Сни додивляйся різнокольорові
Настояні на вірі та любові.
У напівсні малюю нас з тобою,
Вогні станційні мерехтять юрбою.
Щасливо посміхаюся крізь втому,
Бо мчить мене нічний експрес додому.
П'янять духмяні пахощі жасмину,
У сні ти посміхаєшся так мило.
Хай ніч тобі співає крізь фіранку
Мелодію кохання аж до ранку.
30.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748340
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Що ти знаєш про нього, крім вигадки тлінної ночі,
Що безсоння нашіптує, скріплює мокрість подушки?
Ти ж не бачиш, як думка про тебе уперто лоскоче
Його душу, і серце в лещатах стискає все дужче.
Ти ж не чуєш, як кожного вечора нишком під вікна
Він до тебе крадеться, втрачає рахунок годинам,
Дочекавшись в будинку останнього згаслого світла,
Виє вовком на місячне сяйво, дереться по стінах.
Ти не знаєш нічого! Годинник показує осінь –
Врізнобіч опинилися стрілки і літо за кадром.
На підході зима, крижаніють сльозинки, та досі
У холодній постелі ти змішуєш згущені фарби.
А між вами маленький камінчик, не кинутий в шибку.
А між вами три кроки, не ступлені до підвіконня.
Навмання розміняли зігріту обіймами тишу
На хрипливе виття, на пронизливий шепіт безсоння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702611
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 29.08.2017
Шумить вода азовська голуба,
Об берег розбивається прибоєм.
Недавно ще біліючі хліба,
Не зібрані, горять на полі бою.
А поруч, біля втомлених солдат,
Задимлені, обпалені війною,
Цвітуть в полях ромашки невпопад,
За бруствером біліючи стіною.
Стоять в степу, де точаться бої,
Заплямлені мастилами і кров'ю
І пелюстки обсмалені свої
Здіймають ввись, до неба Приазов'я.
Не раз зім'яті подихом війни -
Під танком і під чоботом бували -
Щоразу підіймаються вони,
Нескорені атаками навали.
І мовчки, біля квітів польових,
Сидять бійці в окопах після бою,
Під плескіт хвиль азовських голубих,
В обойми заганяючи набої.
Приймає смерть і щирить зуби в ряд,
А зовсім безтурботно, перед нею,
Цвітуть на полі бою невпопад,
Заглядують ромашки у траншею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733953
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 29.08.2017
Асоціативне до
Шон Маклех: «Час зневіри»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721309
«Щоб людина зрозуміла,
що їй є для чого жити,
у неї має бути те,
за що варто померти.»
Карлос Кастанеда
Зневіри час - людського страху тінь
Засів в серцях геройських і звичайних
І не дає прозрінню поколінь
Вознестися над грішністю примарних
Й таких неістин...
Та хоча б туди -
У Небо, де вже сотні наших,
Залишивши фарбовані сліди,
Горіли, а не тліли, колом ставши...
Не задарма!
А може серед слів
Філософів і грішників сучасних
Не розрубати нам Гордієвих вузлів?
І весь здобуток - мрія передчасна?
О, ні!
Не згине Пілігрим,
Бруківки вдосталь і завчасно назбирали,
Щоб прихисток сумних осінніх рим
Ні пан Ніхто, ні Страх не подолали!
А люди бавляться,
Таке у них Життя,
Хай двірник замітає весь непотріб,
Щоб в завтра без вчорашнього сміття
Ми гордо йшли
Й Зеленим був наш острів!
26.08.2017
Картина: «Журба» Автор Шупляк Олег
http://mrolik.arts.in.ua/gallery/w/464587/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747828
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 28.08.2017
[img]http://s5.favim.com/610/52/Favim.com-kees-smans-www.waterdropfineart.com-dandelion-dandelion-seed-472382.jpg[/img]
Належати серпню
і Сонцю нести уклін
за лоскіт батисту
рожевої айстри,
за роси на віях
пухнастих її, коли
смугасті дощі
вимальовують настрій.
Належати хвилям
і пестити береги,
пісок, наче цукор
на мокрий окраєць
із хліба насипати.
Дотики дорогі,
коли їх у себе
крізь шкіру вбираєш.
Скоритися Борхесу.
Хмари його химер
ховати в кишені,
де мушлі колючі.
За серпнем іти,
чекати осінніх прем'єр
і Того, хто в серце
самісіньке влучив.
[img]https://onlyart.org.ua/wp-content/uploads/2013/10/9820_0b51.jpeg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747776
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Велике спасибі О.Жежук за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730994
...при надії
Земля чекала сонця і тепла,
Ковтала спрагло всі щедроти неба.
І в день новий Життя у світ несла
Й людські ховала муки поміж ребра,
Щоб заростали цвітом… А мені
Розкрилені світи лягли під вії -
І я горнусь до матері-землі,
Що при надії…
О.Жежук
[youtube]https://youtu.be/KGzYBuzQEy0[/youtube]
[i]Земля мене, неначе обняла,
нашіптував щось таємниче вітер...
І говорила я тоді слова,
Що з її надр, в обрамленні із літер.
Цвіли сади... Погідно понесла
Земля свій тяж для всіх живих на світі.
Надія є.
Вона ж бо проросла
В новім житті, що зріє в слові й цвіті...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731390
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 28.08.2017
Кажуть, затемнення - дуже погано,
Буде війна, чи всесвітній потоп,
Може від засухи голод настане
Й не буде америк, австралій, європ...
Я тим базікалам дав би пораду:
Взяти до рук хоч який інструмент
Й добре скопати город біля саду, -
Буде весною приємний презент.
Потім криницю закласти знадвору,
Поруч фундамент на дім для дітей...
Часу не буде дивитись угору,
Що там на сонці й у інших людей!
Кажуть, що вісь у Землі похитнулась,
Вліво чи вправо - ніхто не верзе,
Поле магнітне в екватор прогнулось
І непомітно нам розум гризе...
Я тим розумникам дав би підказку:
Зранку, як тільки-но сонце в красі,
Взяти косу й накосити у в'язку
Свіжих барвінків в ранковій росі,
Потім у річці, що поруч хлюпоче,
Змити непотріб життєвих дрібниць,
Й поле Землі вітерцем прошепоче,
Як треба жити без зайвих дурниць!
Кажуть, що людство свій вік доживає,
Вісім мільярдів не скормить Земля,
NASA на Марсі таємно саджає
Біо-сучасні пшеничні поля...
Я б тим дослідникам дав теорему,
Як міліарди потрачених сум
Вкласти в пустуючі тут чорноземи,
А з переробки ще й був біо-струм!
Бездарність правителів гнилістю мліє,
Наслідки ж тягне на шиї народ,
Ситий голодного не розуміє,
Так і живем: від пригод до негод…
22.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747565
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
До Дня Незалежності України
Знову на свято? Парад-показуха?
Меншає кількість щороку людей,
Яким при Андропові була «житуха»,
Бо на паради водили дітей...
В країні війна зачепила мільйони!
Сталін так само у розпач війни
Всіх шикував у помпезні колони,
Сам заховавшись за муром в кремлі...
Ніби на крок стали ближчі Європі,
Начебто праведну битву ведем,
Зранку до ночі у калейдоскопі
Свіжих новин нам будують едем!
Ген на полицях у маркетах тісно,
Що заманеться - купуй у кредит,
Гляньте на вулиці рідного міста:
Аптеки, ломбарди й реклам колорит...
Нові тарифи? Субсидія буде!
Кожній родині на шию зашморг,
І пам'ятайте: «па-новаму» всюди
«Царская миласть» щомісяця в борг...
Скоро земельку прикуплять у неньки,
Ріки й водойми давно вже «в руках»,
І прощавай незалежність тихенько
По депутато-князівських кутках...
Запорошило тебе, Україно,
Зневіри туман вільну думку накрив,
Хочуть, щоб знову народ на колінах
Милість прохав у провладних катів.
Загройсманіла іржа точить душі,
Що там «донецкие»? Так, сухостій!
Вінницькі хлопці залізли на грушу
Й трусять зелені в кишеню мерщій...
Той, що на трактор вилазив класично,
Трохи забув про що в натовп кричав,
Але ж історія вчить методично:
Тяжко тікати, як рило напхав...
Знову на свято? Шануймо Вкраїну!
Й разом героїв, що гинуть щодня...
Коли вже по тєліку скажуть в новинах:
- Немає царя, закінчилась брехня!
24.08.2017
Картина: «ДНК» Автор Шупляк Олег
https://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/469175/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747567
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Пригорнися до мене душею,
Як було на початку весни...
Ти ніколи не станеш моєю,
Хоч і знаєш усі мої сни.
Я у світі своєму сховаюсь,
Буду жити у мареві снів...
Сто разів прокляну і покаюсь,
Що ось так! А не так, як хотів!..
Сто разів я помру і воскресну...
Кожен раз, дяка Богу, воскрес!
Знов збираюсь в дорогу я хресну,
Несучи з насолодою хрест.
Пригорнися до мене душею,
Хоч горить в жовтій осені сад...
Просто я за тією межею,
Де немає дороги назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695876
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 18.08.2017
Як сутінки огорнуть твій світанок,
Дощів завісу вип'є суховій,
Як сірим смутком ляже на твій ґанок
Печаль років … то пригадай Її.
Хоч для любові пізня вже година,
І серце мудрістю наповнилося вщент,
В зіницях тлілих зблисне: «Ти єдина!»
І під грудьми так млосно запече,
Й торкнеться сонця – Її дивосвіту...
Бо сонцесяйності не зупинить рокам.
Напнуті ще вітрила пізньоцвіту,
Дурманом вишня спогад обпіка.
І щоб відпити хмелю того дива,
Відчути щастя, простір, висоту!
П'янкого трунку, божевілля зливу!
Ти в серце впустиш… Осінь золоту.
Ремейк .... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 16.08.2017
В-се, що зріє в душі, віддаю читачеві на суд.
І- думки , і бажання, і мрії, і прояви болю.
Р-озфарбовую словом любов, і зневірливий бруд,
Ш-аленіє натхнення і рветься, як птаха на волю.
І - не можна в цей час не писати, замкнувши думки,
М-имоволі вони просять дозвіл лягти на папері.
О-мивають серця, як весною джерельні струмки,
Є- в них тиша душі і стрімке повноводдя істерик.
С-ерце рветься навпіл, я пропишу це гострим слівцем
П-ролікую цю біль у римованій, ніжній купелі.
А- була б іще в римах я майстром або фахівцем
С-клала б легко у сніп всі життєві складні паралелі.
І- підтверджу не раз: "Порятунок для мене в словах"
Н-у а з ними я враз оживаю, долаючи болі.
Н-е для слави пишу, не для празних життєвих розваг,
Я- натхнення беру в сторінках особистої долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745956
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 15.08.2017
И всё-таки, товарищ, не спеши
Погибнуть под обломками души…
*****
Однако, глупо, как ни гоношись,
Тем более с претензиями к Богу,
Скорбить о девальвации души,
На красный свет переходя дорогу…
*****
Не спорю, что порою зла любовь, -
Загадочна она как оригами…
И не напрасно столько мудрых лбов
Украшено ветвистыми рогами…
*****
По жизни вроде, как не слыл уродом,
По мере сил нести стараюсь свет…
И я бы всех поздравил с Новым годом,
Но перестал здороваться сосед…
*****
На помойку меч и латы, -
Задружили с Кубой Штаты…
*****
Отлюстрирова́нные невежды
За навар грызутся у котла…
Словно сор народные надежды
Выметает «новая метла»…
*****
Ах, какие у тебя гаджеты!
...ну и гад же ты!
*****
Сегодня чуть не каждый славы жаждет,
А совесть не найдёт в душе приют…
А от того, какой у тебя гаджет,
Зависит - вознесут, иль заплюют…
*****
Умею обращаться с автоматом
И крепким словом врезать от души…
Но, боже мой, каким ужасным матом
Общаются сегодня малыши…
*****
Коль не умеешь виртуозно врать,
Политиком тебе, увы, не стать…
*****
Мы в детстве робко резали лягушек,
Наивно расширяя кругозор…
Теперь забыли вкус печных ватрушек,
Но правду-матку режем до сих пор…
декабрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543325
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 15.08.2017
И всё-таки, товарищ, не спеши
Погибнуть под обломками души…
*****
Однако, глупо, как ни гоношись,
Тем более с претензиями к Богу,
Скорбить о девальвации души,
На красный свет переходя дорогу…
*****
Не спорю, что порою зла любовь, -
Загадочна она как оригами…
И не напрасно столько мудрых лбов
Украшено ветвистыми рогами…
*****
По жизни вроде, как не слыл уродом,
По мере сил нести стараюсь свет…
И я бы всех поздравил с Новым годом,
Но перестал здороваться сосед…
*****
На помойку меч и латы, -
Задружили с Кубой Штаты…
*****
Отлюстрирова́нные невежды
За навар грызутся у котла…
Словно сор народные надежды
Выметает «новая метла»…
*****
Ах, какие у тебя гаджеты!
...ну и гад же ты!
*****
Сегодня чуть не каждый славы жаждет,
А совесть не найдёт в душе приют…
А от того, какой у тебя гаджет,
Зависит - вознесут, иль заплюют…
*****
Умею обращаться с автоматом
И крепким словом врезать от души…
Но, боже мой, каким ужасным матом
Общаются сегодня малыши…
*****
Коль не умеешь виртуозно врать,
Политиком тебе, увы, не стать…
*****
Мы в детстве робко резали лягушек,
Наивно расширяя кругозор…
Теперь забыли вкус печных ватрушек,
Но правду-матку режем до сих пор…
декабрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543325
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 15.08.2017
[i] ...жара літня в унісон душевній мляві...
[youtube]https://youtu.be/EL3FmQkZAUk[/youtube]
[b][color="#55099c"]Відчутна втома… Від кагалу міста,
суєти,
від тарабарщини і хтивих витребеньок влади...
Вдихнути тиші аромат – не мовну канонаду…
Так хочеться втопитися у вирві
самоти!
Пройтися раз по росяній, нескошеній
траві,
зануритись в вечірню млу, в туманах накупатись,
озонового меду із пелюсток наковтатись
і погойдатись на стрункій, як лезо,
тятиві…
Відчути теплоту і смак колиханих
дібров,
на мокрих луках побродити відчайдушно босим,
на відстані душі відчути неминучу осінь,
з пеньків зустрічних тупо наколоти
дров…
А з тих бажань, що докучали ласій плоті
вчора,
побудувати в зруб цнотливу хатку лісника,
бо благодать жадань пустих холодна і хистка –
не манять ілюзорні води Стиру і
Печори…
Світанками ж чекатиму в колибі у гості
мавку,
Що принесе з собою чари й лісу аромат,
Відкине дров у ватру і підстелить з м'яти мат.
Своїм теплом зігріє вже давно схололу
лавку…
Та що це я? Розмріявся й піддався супокою!
Пшениця жде, а ще... удосвіта іти на сою…[/color][/b]
1.08.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744295
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Увійди в мої очі
півмісяцем,
що із Ратуші
ніч просурмить.
Увесь світ у мені
Твій поміститься
і забудуться
давні громи.
Затріпочуть
сузір'я ліщинові
упадуть де-не-де
до бесаг*
із зеленого листя...
Відчинені
до любові
Твої небеса...
*Бесаги (бисаги) — сакви, подвійна торба, яка складається з двох бисажок. Походить з лат. bisaccium — перекидна торба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744120
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 02.08.2017
Цей хлопець любив справжній рок і круті мотоцикли,
Вслухатись, як басом гарчить розігрітий мотор…
І мчати вітрам навздогін, вкотре кинувши виклик,
І бути господарем долі. Яке там АТО?
Яка там війна, коли ти молодий і зухвалий?
І море тобі по коліна, і стільки ідей!..
І віра міцна у якісь неземні ідеали,
У те, що фортуна тебе неодмінно знайде!
Цей хлопець умів закохатись і втратити розум,
А потім забутись із друзями десь у кафе…
Сміливо дивитись у вічі щоденним загрозам
І дружбу міцну відрізняти від підлих афер.
Він був, як усі – молоді, непохитні, амбітні,
Мав крила міцні за плечима і пригорщу мрій…
Допоки на Сході війна (десь напевно у квітні)
Його не покликала стати із хлопцями в стрій.
І він не злякався, а вкотре прийняв гордо виклик,
Залишивши друзів, розваги і рідну сім’ю…
Забувши улюблений рок і круті мотоцикли,
Він вперто ішов, підставляючи спину свою
Розпеченим «градам», що падали з неба плювками
Із пащі голодного звіра на ймення «війна»,
Як міг, так боровся за клаптик землі з ворогами,
Та смерть чатувала його і впіймала, хмільна!..
В ту мить, коли вибух гучний пролунав, наче вирок,
І хлопець, як сніп серед поля, злетів під укіс,
Так прагнуло небо над ним розридатися щиро!..
Та бракнуло сліз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743802
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 29.07.2017
...музика в унісон ритмам душі
п р и с н и л а с ь...
[youtube]https://youtu.be/ufySzCCBoaA
[/youtube]
[i][b][color="#8906a3"]Тілесну ружу посаджу на підвіконня
і сонце у кватирку я впущу –
нехай несуть тебе до зір небесні коні
наперекір
дощу…
Нехай в тобі бушує неугавний Гелій,
хай сонячну енергію віддасть…
До тебе, добрий, милий, незрівнянний геній,
всім духам чорним –
зась!
Краплини вічності мої усі – для тебе:
тобі віллю свій древній генотип
і прихилю до тебе зорепади неба...
Пий щастя,
зорі сип![/color] [/b]
28.07.2017
© Copyright: свидетельство о
публикации №117072801397
28.07.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743770
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 29.07.2017
Кохання, опалене війною....пісня тим, хто знайшов, хто зберіг в цій війні своє кохання..воно ніби той птах -фенікс, згораючи, стаючи попілом в життєвих переживаннях , знов і знову відроджується, щоб чекати і чекати свою єдину людину...молитись....допомагати...рятуючи тим самим від лиха... Повертайтесь живими,хлопчики! вдома вас чекають...всім серцем..
Тому воно таке непереможне,
Кохання, що народжене в війні!
Маленький фенікс
Слова –Тетяни Прозорової
Музика –Тетяни Мірошниченко
1.Коли здається, що душа згоріла,
І попелом посипані вірші,
Маленький фенікс розпрямляє крила-
Гаряча пташка щирої душі .
Пр.
Ні втоми, ані зради птах не знає,
Хоча летять в розлуці ночі й дні.
Він лиш чекає, над усе чекає,
Про порятунок молить вдалині!
2.Не раз цей вогник в бурі й заметілі
До самого серденька зігрівав ...
Коли ж лиха година налетіла,
Крилом тебе від кулі закривав!
Пр.
Він оживає в подихові кожнім
В щасливі дні і дні наші сумні,
Тому воно таке непереможне,
Кохання, що народжене в війні!
3.В нас не було кортежів в диво-квітах,
Серед війни знайшлись ми навіки .
Колись розкажуть онучатам діти
Про наші Богом дані рушники!
Пр.
Відступить ворог,стихне зброя,
З новим світанком зникне і пітьма.
Кохання, що зросло на полі бою,
Крилом маленький фенікс обійма.
Кохання, що зросло на полі бою,
Крилом надійно фенікс обійма.
Ось тут можна переглянути відеоверсію : https://youtu.be/PYkz0k9dCSs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680089
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 24.07.2017
Давно відквітувало наше літо,
А весни... відкурличуть журавлі...
Лиш осінь ще сльозить тужливим цвітом,
Мов шле останні пелюстки-привіти -
Журливо губить росяні жалі...
А скільки перебуто-пережито,
Вже й не злічити чорно-білих смуг!..
Усі рубці просіюю крізь сито -
А може, проростуть добірним житом
Чи зарясніють барвами довкруг?!.
Не відболіло! Ще не відболіло!..
І, мабуть, вже повік не відболить...
Шматує-розпинає душу й тіло,
А кожен спомин б'ється під прицілом,
І часовідлік - мовби часомить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675920
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 20.07.2017
Дивлюсь, як плачуть абрикоси
Пелюстям білим, наче сніг,
Неначе іній білий в роси
Зірками білими приліг...
І білі хмари метушаться —
Жене їх вітру білий сон,
Дрімає на гілках акацій
Весільний завтрашній вельон...
І білий терен огортає
Мої думки у гронах днів...
І лине квітень небокраєм,
Туманом білим посивів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740550
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017
Слово не всегда в ладу с душой,
В слове не всегда святая правда...
Глупо лгать, что я была бы рада
Вовсе не тревожиться тобой.
Глупо лгать - желаньям вопреки,
Прячась за невидимой стеною...
Я бы приплыла к тебе волною,
Только б ласку пить с твоей руки...
Только б знать тепло желанных губ,
Чувствуя тебя... бесстыже - близко...
Стала бы рабыней - одалиской,
Лишь бы не был ты со мною груб.
Если б ты позвал меня к себе,
Даже на один короткий вечер,
Я бы забрала с собою в вечность
Яркий этот миг в своей судьбе...
Разве я смогла бы смыть с души,
Вычеркнув из памяти твой образ,
Чувства, так похожие на розу?..
Грех красив... и колок - будто шип..
... Нет, я лгу, я лгу тебе опять!..
Я бы не хотела расставаний!
Я же так хочу твоих касаний...
Вечно бы тебя мне ощущать...
Слово - враг душе, когда в нём ложь...
Это же какое-то проклятье -
Лгать и душу прятать, будто в платье...
Лживым словом чувства не убьёшь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740114
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 05.07.2017
Слово не всегда в ладу с душой,
В слове не всегда святая правда...
Глупо лгать, что я была бы рада
Вовсе не тревожиться тобой.
Глупо лгать - желаньям вопреки,
Прячась за невидимой стеною...
Я бы приплыла к тебе волною,
Только б ласку пить с твоей руки...
Только б знать тепло желанных губ,
Чувствуя тебя... бесстыже - близко...
Стала бы рабыней - одалиской,
Лишь бы не был ты со мною груб.
Если б ты позвал меня к себе,
Даже на один короткий вечер,
Я бы забрала с собою в вечность
Яркий этот миг в своей судьбе...
Разве я смогла бы смыть с души,
Вычеркнув из памяти твой образ,
Чувства, так похожие на розу?..
Грех красив... и колок - будто шип..
... Нет, я лгу, я лгу тебе опять!..
Я бы не хотела расставаний!
Я же так хочу твоих касаний...
Вечно бы тебя мне ощущать...
Слово - враг душе, когда в нём ложь...
Это же какое-то проклятье -
Лгать и душу прятать, будто в платье...
Лживым словом чувства не убьёшь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740114
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 05.07.2017
Я знаю - я из тех, кто виноват,
Кто голову в песок стыдливо прячет,
Кто тоже хочет мир переиначить,
Но – шаг вперёд и два шага назад.
О, наше братство маленьких людей,
Задумчиво взирающих на небо,
Не требующих ни вина, ни хлеба,
Ни зрелищ, ни особенных затей!
Да, я из тех, кто тонким лыком шит.
Подстрочником.
И между строк читает.
И иногда в упор не замечает
Того, что на поверхности лежит.
Да, я из тех, кому не суждено
В историю без удержу ворваться,
И на скрижалях века расписаться
Ни кровью, ни словами не дано.
Кто окриком застигнутый давно:
– Посторонитесь, ваша хата с краю!
Кто знает?
Может город мой такой –
Цветуще-одурманенно-родной,
С его асфальтом, пылью и травой –
И мирный и живой лишь потому,
Что я в нём незамеченно живу,
И мысленно его оберегаю.
Июль 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740510
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017
І торкнеться до мене уперше земний чоловік,
У якого в очах мерехтить перламутрова хвоя,
І притулить долоню свою до тремтливих повік,
І від доторку сего забудуся, де я і хто я…
І трава оживе під ногами, волога й густа,
І в аркані зійдуться над нами старі осокори.
«Я не згуба тобі, чоловіче, я древня вода,
Що з правіку тече й напуває смарагдові гори».
І торкнеться до мене удруге і скаже: «Бери,
Ці реліктові храми тобі залишаю у спадок…».
І сплетуться між нами всі запахи і кольори,
І солоною цівкою піт побіжить між лопаток.
І гірським полонинам забракне п’янкої роси,
Щоби спрагу мою втамувати й вогонь загасити…
І зіллються між нами вібрації і голоси,
І почнуть мироточити пальців його сталактити.
І торкнеться до мене утретє земний чоловік,
І промовить: «Ти згуба для мене, ти лік мені, жінко,
Бо коли я торкаюсь пелюстя тремтливих повік,
Твої очі стікають в долоні небесним барвінком…».
І в гортані його застрягають солодкі слова,
Перестиглими сливами тріскають, скапують в душу…
«Я трава, чоловіче, я дика шовкова трава,
На фісташкових віях росу передсвітню ворушу».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739407
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Отлетела осень журавлями..,
Отгорела золотым костром...
Разве то, что было между нами,
Нынче назову забытым сном?
Снежная метель укрыла крыши,
Пала белизною во дворе...
Как же о тебе скажу я "бывший",
Если думы живы о тебе?
Снег идет легко и так беспечно,
И, похоже, он не даст ответ...
Разве оброню я "бессердечный",
Если ты тепла оставил след?
Если нынче, завернувшись пледом,
За тебя судьбу благодарю..,
Согреваясь бесконечным светом
Твоего стыдливого "люблю".
(иллюстрация с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 26.06.2017
Побажай мені доброї ночі
І не дай заснути до ранку —
Розбуди мою сутність жіночу.
Я — кохана твоя і коханка.
Я для тебе — джерельна водиця:
Спрагло пий мою душу і тіло.
Я — твоя неполохана птиця,
Я до тебе крізь рими летіла...
Зацілуй, до свідомості втрати,
До зупинення часу навколо...
Я хотіла би хмаркою стати,
Чи засіяним зорями полем,
Я хотіла б злетіти у небо
І віддатись тобі до останку...
Я не хочу вже жити без тебе,
Бо кохана твоя... І коханка..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738956
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017
Буває, все в житті сторчма,
І що не день ─ здається, гірше,
І свіжих помислів катма,
Щоб розродитись хоч би віршем…
І фрази, штучні та масні,
Під серцем колють, мов рапіри!..
І крапля ницої брехні
Руйнує океан довіри.
Необнадійливий прогноз
Передбачає шквальний вітер,
А ти, рятуючись від гроз,
Не знаєш, де себе подіти…
Шукаєш вірного плеча
І розуміння, і розради…
Одна малесенька свіча
Пітьмі суцільній не зарадить…
Та просвітлить буття твоє
І вкотре дасть міцне опертя.
В житті з усього вихід є,
Немає виходу зі смерті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739001
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017
А світ без нас котитиметься далі,
Без нас цвістимуть яблуні в саду,
І житимуть і радощі, й печалі...
Світ не помітить, коли я впаду.
Таких, як я, напевно, буде безліч...
У той момент, відведений для нас,
Відкриється кордон в безкраю велич,
В якій відсутні день і ніч, і час;
Відсутнє зло і біль, що крає серце...
Одне питання мучить знов і знов:
Якщо нема, відсутнє там оце все,
Чи буде там присутньою любов?
Чи зійдуться в тім вимірі дороги,
Чи знайдуть одна одну дві душі,
Щоб, звісивши із краю хмарки ноги,
Писати вдвох одні на двох вірші?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687475
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 06.06.2017
Композитор О. Рожак
Виконує Ю. Гадзецький
В темных плесах озер отразились огни...
Это мир зазеркалья. В него загляни,
И увидишь как вспять время тихо плывет.
Все реально, как в жизни. Но наоборот.
В этом мире отрада для тех, кто мечтал
Возвратиться к истокам начало-начал,
И для падших, вперед не осиливших путь,
Кто мечтает в былое весь мир развернуть.
Этот мир на виду. Он реален. Почти.
Он таится в пруду, как написанный стих,
Что до лучших времен пропылится в столе.
Это МОРОК, следящий за всем на земле.
Примечание. Морок в арийской (древнеславянской) мифологии- личное имя Божества
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115031911593
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621406
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 06.06.2017
Ти ще не знаєш,
Хто тобі вона -
Коханка чи сестра, ця леді Осінь.
Кружляють круки і гірчить трава
На перманентних
берегах спустошень.
А ти іще
Торкаєшся краси
І голову схиляєш їй на груди,
Отій, яку створив собі з роси.
В ній стільки вітру!
у ній стільки туги…
А ще терпкого,
Справжнього вина.
Смакуй, п”яній!.. у тебе на поличці
Гран-прі залишить панна вогняна.
Розвіє вітер
попіл в попільничці…
Залоскотить
Під ребрами… Усе!
Освятить іній грона винограду.
Цілуй її… цілуй іще… іще!
Десь поміж
заметіллю й листопадом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700600
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 30.05.2017
А що тобі, дівчинко?
Знову чомусь ти сумна…
Зі стін Колізею зухвало сміються химери…
Чому дозволяєш?.. налила б тобі я вина...
Не питимеш, знаю,
із грішного мого фужера…
Тому – відпусти…
Хай тужливо заграє Маестро…
Не хочеш вина, то візьми оцих стиглих ожин
Із наших лісів… пам’ятаєш?.. Ну що тобі? Сестро?!...
До тебе я - росами…
травами… диких стежин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589130
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 30.05.2017
Я зроблю собі надрізи на руках
І тату наб'ю над серцем десь на грудях...
-Божевілля! - Дурість! Скажуть так
Ті... Нормальні... Адекватні люди...
Я зроблю собі надрізи на руках ,
Щоби біль затамувати іншим болем.
Божевілля? Дурість? Мабуть так.
Може, хтось і посміється вволю.
На тату наб'ю не сплечені серця...
Примітивно, просто - третя група крові,
Позитивний резус... Для митця -
Не робота... Пляма, штрих нервовий...
На порозі сяду, вихлюпну коньяк
У звичайну, без понтів, гранену склянку...
К бісу той хвалений післясмак!
Залпом! Щоб упитись до світанку...
Щоб упитись, щоб невити, не товктись
Навіжено головою в мертві стіни,
Щоб не знати клятого "...якби...колись...",
Щоб не чути пахощів малини...
Я зроблю собі надрізи на руках
І тату наб'ю над серцем десь на грудях
- Божевілля... - Дурість... Скажуть так
Ті,що ненормальними не будуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619194
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 30.05.2017
[i](Париж.1881р.)[/i]
ЛЬВІВСЬКА КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ
[i]«…Ной мав, окрім трьох синів, ще й доньку – Сару. Вона покохала
молодого пастуха Еммануїла. Коли батько повідомив її,що всі люди
загинуть у хвилях всесвітнього потопу і врятуються тільки члени
його родини, Сара відмовилася сісти у ковчег і залишилася
разом з коханим.»
(З апокрифа.Легенда до картини)[/i]
[b]І. С А Р А[/b]
Призви мене, призви і не пускай…
Мій муже смертний,будь мені опорою.
Я ради тебе свій покину рай
І теж загину смертю, навіть скорою…
Утішся тим, що в тебе на руках
Дано мені злучитись із водицею.
Не розпачай… Відкинь панічний страх…
Я в темінь одізвусь тобі жар-птицею.
…І скільки б там води не прибуло,
Не проклинай в пекельнім стоголосію
І не благай, щоб чару пронесло,–
Дочасно нам не випити амброзію…
Не досконала вічність у богинь,
Коли вівтар жертовності відпущено…
Призви мене, призви і не покинь –
Ми у воді очистимося душами,
Поборемо падучих тіл напасницю,
Приймемо смерть, як свій останній злет,
Дарма, що ані в кольорі, ні в пластиці
Цю мить не закарбують води лет…
…Як рухне туч склепіння непрозоре,
Як здибиться над нами неба край,
Як зімкнеться над нами грізне море –
Призви мене… призви – і не пускай.
[b]ІІ. Е М М А Н У Ї Л[/b]
Мені у руки, Саро, прихились…
Надлюдську волю являть мої руки!
У валі смертоносної розлуки
Ти о плече мужиче обіпрись…
Благаю небо я не о спасінні –
Німа до сліз потопу течія…
Узри мене у світлім воскресінні –
Ти ще пливтимеш…першим піду я…
Волію Божий суд зустріти сто́я,
Вслухаючи твоє «еммануї…»:
Могучий Ягве, Сара – донька Ноя,
Карай мене, але врятуй її !
Вона невинна… Я – першопричина
Її прощальних, передсмертних мук…
Коханих членів паросте живильна,
Мені в єднанні прихились до рук!
...Як божий смерч найвищу хвилю здійме
І стан мій скам'яніє у мольбі,
Я призову тебе в свої обійми –
Останній світ в очах моїх – тобі!
[i](Зі збірки"Самоцвіти сокровення".
- Львів:Логос,1997)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732691
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 30.05.2017
Так затишно у тебе на плечі...
Присів метелик в утворі тюльпана...
Зімлілим тілом талої свічі –
о Жінко - з'яво, речнице жадана...
Твої уста – божественний потік,
твої уста тернові... колючками,
у них жагуча спрага до безтями –
із яблук спілих яблуневий сік.
В воскреслих травнях образ скрипаля,
у скреслих кригах – скрипка Страдіварі...
Метелику, це – Небо, це – Земля,
це мерехтливих рим блакитні далі!
А там, в загір'ї, а́нгелики сплять,
там божий Сад, там синова колиска,
там Дух Смереки над тобою блиска,
кує свою одвічну княжу рать.
О Жінко - з'яво, мудросте земна,
в пропасницях гіркої круговерті,
ти – Світло Світу, рай супроти смерті,
живильна крапля пізнього вина...
... Ці яблука ще сховані в гіллі,
вони ще пахнуть, всім на здивування...
Сльоза для Жінки – лезо у крилі,
та в ній душа, мов птаха на світанні.
Що чує рима поклик висоти,
то – сповідь серця... Світло, що від світла...
Летить душа в світи і над світи,
а за плечима... яблуня розквітла!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом" - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735222
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 30.05.2017
Сижу, задумался, вот муха пролетела,
В башку не лезет даже первая строка,
А муха, сволочь, нажужжавшись где-то села
И вскоре к лампе подлетит наверняка...
А может выручит клубничное варенье?
Сюжет классический неплох и в наши дни.
К варенью рифма есть уже - стихотворенье,
Пусть снова в строчке повстречаются они.
Варенье с мухой - Как банально - кто-то скажет
И пусть банально, мне плевать, пошло стихо
Десяток строк и плюс одна готовы даже,
А три катрена в нашем деле ого-го...
Шедевр почти созрел, интриги не хватает
Туману надо и поумничать чуток -
Ведь не спроста она над блюдечком летает,
А не садится к нашей Мурке на лоток?
Ну вот и всё! Оформить можно на странице,
Поток сознания от трепетной души,
И в гости к вам зайдут опять все те же лица
И не читая скажут - Строки хороши
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681380
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 23.05.2017
ТИ ЗВЕШ МЕНЕ БОГИНЕЮ....
2016
#Єлена_Дорофієвська #Эл
Ти звеш мене богинею, та я
не можу вірити сама у себе... Себто,
якби ти став моїм палким адептом,
ревнителем, обожнювачем став,
вірянином моїм – відвертим, щирим, впертим –
цей статок би упевнено зростав...
А так – слова, слова та й годі: «Ти – богиня!»
Богині треба мати власний храм,
маленьких жриць, просителів, прочан
та вартових коштовної святині.
А ще – щоб вірив хоч один з мирян,
всім серцем вірив, а не так, як ти... І нині,
якби була богинею, то я,
своєю милістю, мабуть, й тебе б простила.
Та я лиш жінка... Почуття – неначе схили:
всі винуватці ними котяться до ям,
в яких чорти киплять у темнохвиллі –
рогаті раді будь-яким дарам.
Лише слова, слова без віри: «Ти - богиня».
Богині ті – для здійснення бажань
не власних: жебраків та каторжан.
Серед богинь є хоч одна щаслива?
Щоб зносити ладунок порівнянь
потрібна особлива – людська! – сила.
Ти звеш мене богинею, та я
повірю враз, якщо і ти повіриш. Себто,
вірянином моїм відвертим, щирим, впертим
захочеш стати без примушування, сам.
...Яка ж краса в земній любові і яса –
ні чорта не боятися, ні смерті.
(с) Єлена Дорофієвська
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698533
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 23.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2017
А ти кохав, отой єдиний раз:
Без болю, без обману, без розлуки,
Без слів пустих, фальшивих фраз,
Не проливаючи пекельні муки?
А чи кохав, отой єдиний раз?
А ти любив, так чисто... без вагань,
Без сумніву, без пустоти, без зречень,
Без божевільних сподівань,
Без слів пустих, промов і речень?
А чи любив, так чисто...без вагань?
А ти чекав її, ту, неповторну,
Таку палку, квітучу, молоду,
Таку чарівну- водночас примхливу,
Таку закохану у тебе, мов в весну?
А ти кохав...любив...а ти чекав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 17.05.2017
Зашёл на сайт – знакомые всё лица!
Кадет пером по-прежнему скрипит,
Он здесь успел со всеми подружиться
И вон на фото, как орёл парит.
Пари и дальше, и рисуй картины
Пером и кистью… И карандашом!..
Ведь ты давно уже прошёл «смотрины»
Своей души, летящей нагишом.
Вот Анатольевич вновь веселится –
Кому-то выдал целый манускрипт!
А если ночью вдруг ему не спится,
Он музыкой своей всех удивит.
Ну а его ответы и комменты??
Да тут хоть стой, хоть сядь, чтоб не упасть!
Снимаю шляпу! С вас – аплодисменты!!
Нет, он не даст от скуки нам пропасть!
Наталя Мазур – тонкая натура,
Я так люблю читать её стихи.
Здесь всё по-женски, без «мускулатуры»,
И всякой прочей лишней шелухи.
Красиво, просто… Иногда – волшебно!
Отточено… И знаю наперёд –
Кто пишет так же, как она – душевно!
Когда-то точно в классики войдёт.
Двенадцать бьёт…. Всё!! Тут как тут Юхница!..
Он каждый день зачем-то полдня ждёт…
Потусторонний может появиться,
Ну, если в этот мир вдруг перейдёт…
Давай-ка, Ген, переходи почаще
И приноси нам что-нибудь с собой!
Евгений Вермут – вермут настоящий,
Не раз перебродивший, но живой!
Броди и дальше, Женя, будешь крепче,
Ведь градусы смакуют иногда…
А здесь вот артиллерия не легче:
171-й! Он же – boroda!
Он что угодно с рифмой сделать может,
Да хоть на Марс морзянкой передать!
Быть может, там его читают тоже??
А как приятно нам его читать!
Оливия с иронией сроднилась
И иногда такое выдаёт!..
Но вдруг на свет мелодия явилась,
Эх, жаль, что Виктор Ох сам не поёт!..
Но Гимн Поэтам точно – он напишет!
Я чувствую всё это наперёд.
Ведь он всегда все ноты сразу слышит,
Когда для них достойное найдёт.
Но что я вижу?! Это ж акро снова!
Да и стихи любым стихам под стать!
Так это ж наша Люба Іванова,
Она ж способна всё «заакровать»!
А иногда, как выдаст вдруг частушки,
Что даже не успеешь покраснеть! –
Не… тут бы позавидовал и Пушкин,
Когда б ему её куплеты спеть!
Борисовна, Олена Боднар, Ganna,
I.Serg – (Толян!) Ещё – Фотиния,
Подольский, Яровицина Татьяна,
Ильюха Махов, Радченко (и я).
Друзья, готов перечислять и дальше.
Простите те, кого вдруг не назвал…
Но только делал это всё без фальши
Для всех, кто этот праздник создавал.
Себя упомянул только ради рифмы, простите ради бога. Больше не буду.
Всех с праздником – с Днём Поэзии!!!
21.03. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411010
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 16.05.2017
А- кто же знал, что дальше будет с нами?
Б-ыла любовь, цветущий юный май.
В- сердцах, как в море било чувств цунами,
Г-лаза горели искорками тайн...
Д-о петухов любились, до рассвета
Е-ще чуток и брызнет первый луч.
Ж-ить мы мечтали от зимы до лета
З-акрыв сердца от всех других на ключ.
И- не впускали даже малой мысли
К- душе своей, что рухнет этот мир.
Л-юбовь ведь есть... и все от нас зависит,
М-ы сбережем любви своей эфир!
Н-о есть статьи неписанных законов,
О- них пришлось услышать первый раз...
П-ришла я в храм и встала пред иконой,
Р-ыдая, с Богом, говорю сейчас.
С-кажи мне, Отче, отчего так больно,
Т-ы помоги умерить сердца боль,
У-йми печаль, с меня тоски довольно,
Ф-ату разлуки мне сулит юдоль.
Х-очу взлететь,но силы нет у крыльев,
Ц-епь ослабела... вместе с ней и я.
Ч-то же теперь, упасть мне, обессилев?
Ш-торм укрепляет шхуну бытия!!!
Щ-едра судьба моя на испытанья,
Э-дак и хмурый день порой не зря....
Ю-доль земная... в ней тропа познанья.
Я- не сдаюсь, со мной любовь моя...
*Акро на весь алфавит. Кроме букв ё, й, ъ, ы, ь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733607
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Травень панує босий.
Хмари лиш де-не-де.
Як же приємно просто
Дихати теплим днем!
Сяє весняне сонце.
Пахне цвітіння садів.
…Радісно серцю – хто це
Юність душі розбудив?
Більше не гріє спокій –
Я уже й не чекав
Що через стільки років
Ти, як тоді, близька!
14.05.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733460
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Таке життя – шалена колісниця,
Яка крізь нетрі мчиться напролом!..
І добре, що зринають рідні лиця
У пам’яті, овіяні теплом.
Що можна доторкнутись до дитинства,
Де все таке намолене, просте,
Як Божий дар святого материнства,
Як паросток, що з-під землі росте…
Нехай стезя до правди вужча й вужча,
Й куди не глянеш – терня, болота…
Та мамина любов непроминуща,
Безмежна, всепрощаюча, свята.
Вона у вирві – рятівна мотузка,
Яка мене тримає на плаву.
Хай мрії розбиваються на друзки,
Та я до світла тягнуся, живу,
Ще змалечку злеліяна у слові,
У чистоті пісень і молитов,
Де щирість материнської любові
З упадку піднімала знов і знов,
І дарувала у зневірі крила,
В сльозі – розраду, в гніві – каяття…
Спасибі, мамо, що благословила
Мою дорогу у земне життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733393
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Слово к родине – исповедально,
Чувство к родине свято вдвойне, –
Что ж ты, лирики – грустная тайна,
Снова шепчешь о нежности мне?
Ох ты, полюшко – доля чужая,
Нелегко признаваться в любви,
Если ветер слова заглушает,
Заплетая в колосья твои.
Ох, и Полюшка! Русые косы,
Глаз печаль – голубая вода,
В роще – ситцево-простоволоса,
В божьей церкви – алтарно-злата.
Я люблю тебя, Русь моя – дева,
И вовек разлюбить не смогу
Даль глазастую – справа и слева –
Притороченную к вещмешку.
Я люблю, широко и упрямо,
Всю тебя – от Керчи до Ухты,
С куполами соломенных храмов
В подвенечности нив золотых.
От начала до самого края,
И в крови, и в слезах, и в поту,
Прохожу я тебя обретая,
И ответного чувства не жду.
Но тебя выбираю из многих
Потому что так больно люблю,
Тот забытый погост у дороги,
И её верстовую петлю.
От креста до креста ты мне ближе,
И уже заступив за черту,
Я клянусь, что тебя не обижу,
Русых кос твоих не расплету.
Не возьму тебя статью и силой,
Потому что в тебя неспроста
Так влюблен, безнадежно-красиво,
Как пропащий в невесту Христа.
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620454
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 10.05.2017
Кажеш - чаклунка? Можливо й від чарів щось є...
В душу її - через лірику ти закохався...
В віршах, натхненно, її не ховаючи ллє -
Стрімко, немовби ту воду джерельну крізь пальці.
Гола... і вільна від всього в стихії своїй.
Може, часом, і занадто буває відверта
В сонячнім світі, іще не померлих надій...
Вся на виду - як картина жива на мольберті.
Мрії - неначе те листя, що вітер несе...
Осінню їх відриває від себе свідомо...
Ні, не шкода їй таких, де не бачиться сенс.
В пору весняну - оновлена мріями знову.
Весни в ній юність пробуджують - зрілу, п'янку!..
Ти відчуваєш... бажаючи випити все це!..
Мариш, жадаєш... бо мріяв про саме таку!..
І закохався... стихійно у неї всім серцем!..
Кажеш - чаклунка... і досі? Як хочеш, нехай!..
Чари її - на поверхні, у кожному слові...
Любиш? - люби, тільки душу її не карай -
Світлу, прозору й водночас таку загадкову...
Душу, в якій так багато до тебе любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732445
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Потік людський урОчисто й святково
Замайорить тюльпанами в цей день.
І знов слова поваги і любові,
І щем від тих буремних літ пісень...
Живих героїв справді одиниці,
Хто серед нас - у них поважний вік.
В їх честь - салют! А дзвони на дзвінниці
Ведуть небесних душ невпинний лік.
Нехай ніщо в віках не затуманить,
Бо сам Господь цю славу окропив.
Схилім чоло і возвеличмо пам"ять
Усіх, хто землю нашу боронив.
Героям Слава! Слава щохвилини!
Хто у боях в страшній, лихій імлі.
Життя віддасть за волю Батьківщини,
Уклін від нас до самої землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732442
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Замовк рояль, обірвані ж бо струни,
І музика давно вже не звучить.
Але душа ще п'є весняний трунок,
І серце щось шепоче, не мовчить.
Мо', про любов, і мужність, і відвагу
Про те, чого забракло нам в житті?
Воно дає нам, грішникам, наснагу
Очищення знайти у каятті.
Покаймося ж, о люди, перед Богом,
Очистимо своє єство від зла
Та виберем собі таку дорогу,
Яка б усіх до Храму привела!
Серця з'єднавши в нерушимі узи,
Підемо рано, у досвітній час
Будити віді сну спасенні музи,
Поки, дав Бог, гармати ще мовчать.
І скресне сонця життєдайний промінь,
І музика звучатиме ще нам,
Коли в душі - святої правди пломінь,
Коли у серці місце є богам!
4.03.1993
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393117
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 09.05.2017
Каштани знову розцвіли,
Як перкаль сніжно, сніжно - білі.
Вітри притихли і дощі,
Горять свічки в ванілі.
Як ті принцеси у парчі,
Неначе з казки... містерія.
В суцвіття капають вірші,
Довкруж округа мліє.
Із гаю чешуть солов’ї,
В піснях своїх колишуть віти.
Каштани Київські мої,
Моїх рядочків діти.
І я… весною зголоднів.
Течуть блаженства гір потоки.
Замилувався й оп’янів,
Понесли в юність роки.
Приспів:
У пелюстках весняних стуж,
Весна довкруж... ти не поруш.
Наснага сипле в ноги з круч,
І обрус струменіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731360
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Седина на твоих висках.
Ты чуть-чуть постарела, мама.
Столько боли в твоих глазах.
Расстояние – между нами.
Нелегко тебе без меня.
Столько лет мы уже в разлуке
И дороги уже манят
Ставших взрослыми твоих внуков.
Ты не нянчила крох моих,
Наблюдая за их взросленьем.
Ты молись, ты молись за них!
Мне молитвы – как утешенье…
Седина на твоих висках,
А глаза – синева морская!
Ты приходишь ко мне во снах
Всё такая же молодая…
Ты живи, ты живи, мой свет,
Согревая меня любовью!
Никого мне дороже нет!
Моё сердце всегда с тобою…
Как же хочется встречи нам.
Друг по другу мы так скучаем!
По утрам и по вечерам
Я в душе тебя обнимаю.
Ведь и мне без тебя – тоска.
Время быстро так пролетает,
Но дорога всегда легка
В этот город, где ты, родная...
12 сентября 2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730732
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Знову бундючаться
хмари розпатлані –
сірі, як повсть
на молочному ватмані…
Поки весна
не виходить з депресії,
ти у мені затерпай,
наче спеції.
Ти розливайся
судинами п’яними
нотками свіжими,
нотками пряними,
будь у гортані
гірчично-медовими
ніжно-мовчанками,
тайно-розмовами.
Ти мої зливи
розщеплюй на атоми,
будь між лопаток
цілунками м’ятними,
ти інкрустуй
мою власну галактику
перлами-зорями –
клаптик за клаптиком.
Небо підперли
дерева розхристані…
Будь мені сонцем
янтарним на відстані,
будь у пустелі душі,
мов конвалія,
спразі – як во́ди,
а нервам – як Валіум.
Зрошуй вологою
висохлі кратери,
поки цей вітер
мене шматуватиме,
хай залишаюся
світлою, чистою...
Поки ти поруч,
будь певен,
я вистою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730287
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Жалі мої схилилися у щемі...
Стинає осінь трави у журі.
І вітер дивом витинає схеми,
Видовжуючи в небо димарі.
Вдивляюся у завіконну темінь
І мороком здається тиха ніч.
Лиш кілька зір, неначе в діадемі,
Спускають сяйво із небесних свіч.
Вколихується дрімом усе суще.
На шибку вписую твоє ім’я.
Час загортає відлік у минуще...
Лиш залишаємося ти і я.
Отак удвох під небом серед світу
Рука в руці... і томиться пітьма.
Вітрить у шибку, подихом зігріту.
Світліє небо. Перший сніг. Зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698627
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 26.04.2017
Присядьмо тут,
за столиком надій.
Із медом чай
зігріє наші душі...
Приглушить скло
осінній вітровій
і ти відчуєш:
я навіки твій,
в закоханих очах -
немає стужі...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211439
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332655
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 18.04.2017
Вбережи мене доленько-доле
Від пустого словесного блуду,
Від захоплень юрми, від облуди,
Від спокуси, що рівна неволі.
Вбережи від нещирого слова,
Від примар, міражів та надій,
Дай у вирі буремних подій
Не згубити життєві основи.
Не мій вибір по лезі ножа —
Значно б краще босоніж по травах
Та коли вже палає заграва,
Я іду — притлуми лиш мій жаль.
Проведи мене доленько-доле
Ти по лезі отім до кінця,
Вбережи, щоб не втратив лиця
І не зрадив ні жінку, ні волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680582
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 14.04.2017
Ріденьке волосся накрила хустинка тернова,
Її бережу, як реліквію я дотепер.
У пору зимову, як зірка зійшла вечорова,
Зітхнула легенько і в гості пішла до сестер.
- Не треба, бабусю! - Кричали в проханні онуки,
А син у риданні губами припав до чола…
І вже у останнє на грудях матусі склав руки,
Неначе лебідка зложила навік два крила.
Не вірили внуки, сльозилися очі у сина,
Бо, як же без бабці і мами надалі життя?
І зняв, щоб змінити, матусину теплу хустину
Горнув до грудей, щоб прискорилось серцебиття.
Закрилися очі, які не побачать більш світу,
Залишився біль, який в грудях пече дотепер.
Стежину свою залишила в житті світлу-світлу,
Сама ж бо назавжди пішла в небеса до сестер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728645
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Распустилась вЕрба золотистым цветом,
Бросила на воду прядь густой лозы.
Отозвалась в сердце юности приветом,
И умыла сердце горечью слезы...
Что же ты мне, юность, вновь тревожишь душу?
Почему приводишь к ивушке опять.
Неужели снова свой обет нарушу -
В сердце боль разлуки больше не впускать?
Но сильнее память, чем мои обеты,
Вновь она приводит к месту наших встреч.
Каждая тропинка здесь хранит секреты...
А воспоминанья режут словно меч.
Прислонюсь я к иве и замкну в объятья,
Простою до самой утреней зари...
Упадет роса мне на оборку платья...
Каплями оставит след аквамарин.
Заплету я ветки вЕрбовые в кОсу
И с тревогой вместе подарю воде...
Не нашла ответов на гряду вопросов,
Где ты, мое счастье, где ты...где ты... где?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728527
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Я колись промину, як минає осіннєє листя,
Як минають сніги, теплі леготи і первоцвіт,
Як мина колискова у тихій порожній колисці,
Як минають зірки, що завершують дивний політ.
Я колись промину. Що залишу на згадку про себе?
Материнську любов у якій променіє душа?
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?
Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?
Я колись промину. Все минає на нашій планеті.
Ви не плачте за мною, а краще співайте пісень,
Щоб душа моя вічна всміхалась щасливо на злеті,
Щоб летіла не в ніч, а у сонячний лагідний день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 12.04.2017
Кружляє сніг, мете до підвіконня,
і ніч безкрайня тягнеться, як сум...
В полоні у безжального безсоння
холоне серце від тривожних дум.
До сина всі думки мої прикуті –
він на війні о цій лихій порі –
і перед образами на покутті
молюся до ранкової зорі.
Приспів:
Всі молитви́ прошепочу
за тебе, найдорожчий мій.
Від хвилювань я не втечу,
бо знаю: був жорстокий бій.
– Мій Боже, кулі відведи,
щоб біль синочків не зморив!
І захисти всіх од біди,
тих, хто собою нас прикрив!
Але повзе колючими голками
до серденька біди передчуття...
Прославившись орлами-вояками,
б'єтеся ви до самозабуття.
І страх в азарті бою відступає...
Свистять осколки, мов осиний рій...
Та раптом душу струмом пробиває:
– Ох, що з тобою сталось, сину мій?!
Приспів:
Я горлицею полечу
над степом, понад кручею.
Підбитим птахом закричу
над раною болючою!
Тебе до серця пригорну,
страждання заберу собі,
невідворотне відверну,
не кину я тебе в журбі,
рідненький мій!..
Синочки! Нині ви в боях,
та ждуть вас в селах і містах.
Благаю! Будьте всі живі
на славу нашої землі!
Щоби не плакати вдові,
і не сиві́ти матерям,
на зло здурманеній Москві
і вбивцям-виродкам-"царям", –
живіть, сини мої!!!
16.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712511
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 12.04.2017
[i][color="#3300ff"][b]На віях тиші -
мерехтить роса ,
Ступив на землю
теплий , літній вечір...
І пахне
матіолою краса
І обіймає
ніжністю за плечі.
Дрімає стежка ,
що веде в садок ,
Шепоче , наніч ,
вітер квітам казку .
А хтось на небі
засвітив зірок...
Спасибі , літній вечоре ,
за ласку .[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672806
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 12.04.2017
Свинцем нависло наді мною небо
Й про осінь нагадало знов мені,
Не можу я забуть, що миру треба,
Й звертаюся до світу: «НІ війні!»
Зима сніжком біліє чи хурделить,
На те ж вона в природі й є зима.
Болить війна всім людям. Миру треба!
Зима мина, а миру ще нема.
Коли ж весна проснеться в ріднім краї
І подарує сонечко й тепло,
Про мир для України я благаю,
Щоб сліз і горя менше в нас було.
А як запахне літо першим плодом
І землю знов купатимуть дощі,
Здобудемо ми мир усім народом,
Й писатиму я про красу вірші.
21.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728316
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
Тебе ніхто любити так не буде,
Таке стається у житті лиш раз.
Моя любов з тобою буде всюди –
Вночі, щоденно, повсякчас.
І не сховаєшся – не буде порятунку,
Не скочиш з поїзда в нічний туман.
Моя любов – то повний келих трунку,
Солодкого й гіркого як обман.
І я не знаю, що несу для тебе –
Біду чи щастя, радість чи печаль.
Моя любов, то біла зірка в небі,
Гаряча і холодна, як кришталь.
Я ревнуватиму тебе, приречено, до болю,
Вночі і вдень, зимою й навесні
За кожен день, прожитий не зі мною,
За кожен поцілунок – не мені.
Бо так нам випало – віднині і довіку,
Ти не моя і я не твій.
У тебе ще весняних днів без ліку,
А в мене осінь – жовтень надворі.
І білими ромашками в долині
Ми будем порізно цвісти.
За все, що з нами трапилось донині,
За все, що станеться в майбутньому – прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720073
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 08.04.2017
“...І будуть люде на землі”
Т. Шевченко
Прийдуть часи
і вже мене не буде
На цій веселій і сумній землі.
А все залишиться.
І будуть люди,
І знов відлетять в вирій журавлі.
І будуть весни пахощами п’яні ,
І будуть яблуні й акації цвісти,
І знову у травневому дурмані
Когось манитимуть незвідані світи.
І там, де наше відсміялось літо,
Де дим багать нагонив хмари мрій,
Для когось знов заколоситься жито,
І зійде сонце райдужних надій.
І знов комусь вдивлятимуться в очі,
І знов чекатимуть на вічне
“так” чи “ні”.
І будуть ночі, божевільні ночі,
Де все змішається
у кольоровім сні.
А я піду, забутий і несмілий
В німий туман, в безлике нікуди...
І буде сніг кружляти, білий-білий,
І замітатиме мої сліди.
* * *
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727914
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Летять, летять, летять літа,
Що мають крила журавлині.
За обрій сонце відліта
У хмарно - синій одежині.
Мовчать поля, мовчать ліси,
Спів солов’я безперестанку.
П’яніє небо від краси,
Напившися краси серпанку.
Знайшли веселики гніздо
І засміялося болото…
Неначе враз все ожило,
Знов крила прагнуть до польоту…
Синіє небо й далина,
Жита сміються над роками.
Лише зрадлива сивина
Вилазить інколи боками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727741
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Кожен наступний день – це насправді шанс,
Спроба почати вкотре усе спочатку:
Ще раз у долі випросити аванс,
Спробувати привчитися до порядку –
Передусім у помислах, в голові,
Порозгрібати мотлоху цілі стоси…
Просто радіти променям у траві,
Що на нитки нанизують срібні роси.
І не бажати більшого, лиш тепла
В рідному колі, в лоні своєї хати,
Де, мов листку весняному від стебла,
Взяти тобі судилося свій початок.
І зрозуміти істину, що життя –
Чи не найбільше диво на цій планеті!
Вкотре урок важливий собі затям:
Скільки б тобі не випало прірв і злетів,
Дім твій насправді там, де душі й думкам
Те́пло, коли вертаєшся хтозна-звідки,
Де між долонь надійних садівника
Ти – просто квітка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726670
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 03.04.2017
А ты всё вяжешь мне то белое, то чёрное.
И взгляд доверчивый, я так его любил.
Ты всё такая же, через года, покорная.
А я совсем не тот, кто быть своей просил...
Прошли года мои, мелькнув цветными нитями.
То красной путали, то синей берегли.
Но ты всегда со мною - ангелом-хранителем,
Как в бурю кораблю краешек земли.
Как всё мне высказать, чтоб ты словам поверила?
Я ими столько раз обманывал тебя.
Так пусть хоть музыка, которой душу вверил я,
Расскажет, как я жил одну тебя любя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304530
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 03.04.2017
Ты ищи меня в электричках.
На скамейках всех площадей.
Я найдусь – человек не спичка.
Только времени не жалей.
Я стою среди тех, кто крошит
Голубям хлеб последний свой.
Только ты думай о хорошем.
Только ты думай о хорошем.
Только ты думай о хорошем.
И тогда я махну рукой…
Ты ищи меня в кинозалах,
Чтобы видеть – там гасят свет.
Я бываю на тех вокзалах,
Где давно пассажиров нет.
Я дождусь на пустом причале
И в беседке, что над рекой.
Только ты будь чуть-чуть печальной.
Только ты будь чуть-чуть печальной.
Только ты будь чуть-чуть печальной.
И тогда я махну рукой…
Ты ищи меня в галереях,
Там немногим поют холсты.
И в стихах моих – слов аллеях,
Не спеша поброди и ты.
Я иду на других похожий,
Ещё миг и сольюсь с толпой.
Только ты улыбнись прохожим.
Только ты улыбнись прохожим.
Только ты улыбнись прохожим.
И тогда я махну рукой…
5.06.08г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77835
дата надходження 05.06.2008
дата закладки 03.04.2017
Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 23.03.2017
Я тебе смакувала з п’янкою відвертістю віршів:
У дуелі римованій ми перейшли вже на ти.
Не люби їх – вервечками рим хай милуються інші.
Спробуй справжню мене поміж ком і рядків віднайти.
Забавляйся у піжмурки. Холодно. Гаряче. Спека.
Відчуваєш, чим ближче, як подихом плавиться лід?
Я сьогодні рішуча, не втримає ремінь безпеки!
Я сьогодні уперто до сонця прямую на схід!
На кордоні заграви в чуттєвому пломені світла
Не шукай феєрверків із літер й кохання без меж.
Просто дихай зі мною словами – я стану повітрям!
І не вірші – мене прочитай… там, де «я тебе теж».
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704249
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 23.03.2017
Продайте, будь ласка, квиток у ромашкове поле…
Там ніжність ванільними крихтами ллють пелюстки,
І я, босоногим дівчам, наганявшись уволю,
Вертаюсь в будинок, де поруч рояться казки.
Любисткові сни розганяють світанки на конях.
Під стріхою ластівки щедро звивають міста.
Ліниво муркоче руде кошеня з підвіконня,
І сонячні зайчики ловлять його за хвоста.
Там руки бабусі, натруджені, пахнуть жнивами,
В печі, зашарілій, тріскоче розпечений жар,
І гріють боки паляниці… Розігрують гами
У комині протяги – й линуть птахами до хмар.
На вікнах хрумтять накрохмалені білі фіранки,
І долею в’ються по стінах з ікон рушники…
Вбирається сад яблуневий в рясні вишиванки,
Де в гіллі майструє павук із ниток гамаки.
Там мама / я знаю такою її, – молодою!/,
Не відає навіть про те, що стежками зірок
Десь ходить вона /та, яку не назвали війною!/…
Продайте, будь ласка, в ромашкове поле квиток…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703808
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 23.03.2017
[b][i]tth[/i][/b]
Буває такий стан. коли нема про що...
писати... Здається, винна в тому Муза...
Та Музу кожен обирає собі сам. Так що
нічого жалкуватися на дзеркало, коли
рожа не склалася...
[youtube]https://youtu.be/rk0XgOpmMu0[/youtube]
[i]
[b][color="#ff7700"][color="#ff0000"]Чомусь так тяжко пишуться вірші…
А в серці – камінь, чи якась… колючка…
О Музо зла, прошу тебе – пиши!..
Шепни бодай… пів-речення на вушко.
Шепни тоді, коли ясніє даль,
Коли ще в тілі так ліниво й млосно…
І щезне та невимовна печаль,
Де чудо-змієм коверзує осінь…
І далями, що являться тобі,
Зруйнуй затори, проклади доріжки
До світлих днів – як щілин у журбі…
Я ж утоплю в цілунках твої ніжки!
Вони мені дарунки принесуть.
І в небі щезнуть одинокі хмарки,
Бо в тому є якась знаменна суть –
Появиться в житті моєму… Дарко*.
…Ось так ми з Музою і живемо́ –
Від осені… і до весни нової,
Долаю я журби осінній смог,
Вона ж прасує для весни сувої.[/color][/color]
[/b]
8.09.2015
_______
*Тут прообраз аватара – бого-людини,
яку давно чекає весь світ... Я теж!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605793
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 23.03.2017
Меня нарекли Еленой.
Еленой меня крестили.
Живу в этой жизни бренной,
Мечты разбавляя былью.
Колотит судьба порою,
А всё же её лелею.
Быть может чего-то стою,
А думать о том не смею.
Люблю эту жизнь до дрожи,
Где каждый рассвет пленяет,
А всё же уйду… а всё же.
(Бессмертия не бывает)
…Чрез пару лихих столетий
Приду на свою могилу.
А вспомню ль глаза я эти,
И вспомню ли всё, что было?
На камне тоскливо-сером
Черты без души и света!
Не вздрогнут, ни кровь, ни нервы,
О мне незнакомых летах!
Я буду стоять - чужая,
И просто смотреть на дату,
Бесслёзная и немая.
(Моя ли была утрата?)
Конечно же, я не вспомню.
Природа - закономерна:
Рождаясь, судьба по новой
Нутро заполняет скверной!
…Меня нарекли Еленой.
Еленой меня крестили.
Была ли себе неверной,
В растрате любви и силы?
Была ли себе подругой,
Ругая свои безумства,
За то, что бывала грубой,
В душе подавляя чувства?
Была ли так сильно грешной
И кто обо мне молился?
Могу ли иметь надежду
На то, чтоб сюда
возвратиться?...
17 ноября 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724900
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Люблю тебе, стражденний рідний краю,
До сліз люблю, до болю-хрипоти!..
В любові тій приречено згораю,
Аби лише воскрес, вознісся ти!
Люблю тебе, згорьований народе,
Болію болем страдницьким твоїм...
Не прагну шани, дяки, нагороди -
Для тебе щастя-долі заповім!
Люблю тебе, величне рідне слово,
Шматоване, калічене... й святе!
Плекаю кожну краплю калинову -
Хай в серці євшан-зіллям проросте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612633
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 22.03.2017
Заховався місяченько за темнії хмари...
Зажурився козаченько: ні долі, ні пари...
Тяжко-важко на цім світі бідній сиротині,
Ні з ким серце звеселити при гіркій годині...
Хто пригорне-пожаліє?.. Без дому, без роду...
Чи ж хто вірно покохає козацькую вроду?
Хто зласкавить щирим словом серденько козаче,
Зацілує, приголубить, у парі поплаче?..
Не ховайся, місяченьку, виглянь із-за хмари!
Не журися, козаченьку, не будеш без пари!
Підростає твоя доля - карі оченята,
Виглядає господаря біленькая хата.
За покірне твоє серце, за щиру молитву,
За сльозу гірку сирітську, у нужді пролиту,
Зготував Господь для тебе доленьку щасливу -
Засівай добром, козаче, і правдою ниву!
Не журіться, українці, що немає долі,
Тільки серце не топіте в заздрості-неволі!..
Напувайте його щедро миром-добротою -
І Господь вас обдарує милістю святою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710238
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 22.03.2017
Мені нарешті трапилося літо…
Я з ним плела ромашковий вінок,
Привітністю і сонечком зігріта,
Збирала мед з веселкових квіток.
Воно ж співало в житі над колоссям
І мальвами ясніло край воріт,
Уплівши цвіт в смарагдове волосся,
Сміялось дзвінко, кинувши: «Привіт!»
У спалахах світань звіщало бути,
У променистій сонячності днів…
І так хотілось літо пригорнути,
Всміхнувшись світу без усяких слів…
Землею милуватись в шалі неба
І грітися душею в цій красі…
Можливо, людям дуже того треба –
Зустріти літо серед трав в росі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671760
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 20.03.2017
Я- и ждать не ждала в свои с хвостиком за пятьдесят,
Т-ех бессонных ночей, и мечты, и сердечных волнений.
А Всевышний решил: "Пусть опять заиграет твой взгляд,
К-ак бывало тогда, в час расцвета души предвесенний."
Х-оть и годы прошли, не сковал моё сердце мороз,
О-падает листва, значит осень приходит в природе.
Ч-то осталось во мне от девИчьих несбыточных грёз,
У-достоено чувств... и по сердцу , а не по погоде.
Если все же опять, просыпаюсь с мечтою о нём...
Щ-едро доля меня наградила волнующим чувством.
Есть такое во мне ...моё сердце пылает огнем
Л-ишь вокруг норовят называть это сущим безумством.
Ю-морист бы сказал:"Коль уж с лет, значит точно с ума.
Б-рось и думать о том...что для юности больше присуще."
В-озражу я ему - этих чувств я желаю сама,
И- хранить буду их, пока час на земле мне отпущен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724428
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
[b][i]Любов Ігнатова[/i][/b]
[b]«На перехресті зоряних стежин» [/b]
Видавництво «Інтер Парк»
[u]Лубни -2016[/u]
----------------------------
В наш час суцільної комп’ютеризації, зазвичай, друковані книги ентузіасти оцифровують і викладають в мережу. Тож не зовсім характерною в епоху Інтернету є зворотня ситуація.
Поет Любов Ігнатова свої вірші набирає на компі і виставляє на сайті Клуб Поезії. Та от за підтримки небайдужих до її таланту людей, зрештою, наважилась перенести свій поетичний доробок зі світової паутини в звичний друкований формат.
З великим задоволенням брав до рук поки що першу поетичну книжку Любові Ігнатової «На перехресті зоряних стежин», яку вона люб’язно мені презентувала.
Відмітив про себе, що авторка своєю творчістю не замахується на широкі узагальнення, типізацію чи систематизацію. Вона не повчає, не видає порад чи рецептів. Вона не прагне здивувати, епатувати* чи приголомшити. Ми й так в наш час пересичені подіями і «сенсаціями». Теле- і радіо-канали весь час нас намагаються «вражати» і шокувати. І тому приємно було, заглиблюючись в поезію Любові Ігнатової, відчувати наче перебуваєш в затишному, тихому і спокійному селі, в якому живуть скромні і мудрі люди. Читаючи збірку, подумалось, що кожна поетична строфа в ній це наче бісеринка. Бісеринки ці є більш і менш яскраві, різні за формою чи розміром, відшліфовані або шорсткі. Але всі разом складають чудове художнє полотно. Кожен з восьми тематичних розділів книжки – це наче новий колір і тому, можна сказати, жанрова палітра поета досить широка.
Наведу нижче назви всіх розділів і поетичні строфи, які найбільш запам’ятались.
В першому найоб’ємнішому розділі – [b]«Я метелик у твоїх долонях»[/b] – представлено лірику кохання, де кожен вірш вимальовує якусь іншу грань, якийсь новий відтінок цього почуття.
Очікування, сподівання любові:
[i]Я віднайду тебе в піснях ранкових сонця,
Що жайвором бринять у небесах,
В дощу краплинці на моїй долонці,
В посріблених пташиних голосах.[/i]
«Я віднайду тебе» (стор.11)**
----------
Про пошуки кохання:
[i] Я тебе віднайшла серед сотень прощальних побачень,
Серед тисячі кроків ,мільйонів холодних ночей;
Я відчула тебе у безмежжі брехливих тлумачень,
Серед безлічі крил...і ще більше безкрилих плечей...[/i]
«Я тебе віднайшла…»(стор.21)
----------
Ще про окриленість:
[i]Ми сиділи в небес на карнизі,
Розмовляли здебільше очима ...
Шкодували, що ті, що ізнизу
Позбулися вже крил за плечима ...[/i]
«Ми зустрілися …»(стор.20)
----------
Тиха, щира, тепла любов:
[i] Я двері відімкну своїм ключем,
Тихенько прослизну в твої обійми...
Промовлю, що промокла під дощем,
Давай дивитись комедійні фільми![/i]
«Я двері відімкну своїм ключем» (стор.7)
----------
Турбота:
[i]Сідай до столу! Ти ж такий голодний...
А краще - змий утому із лиця...
А за вікном сховався день холодний,
Гарячу ніч повівши до вінця...[/i]
«Ти все-таки прийшов» (стор.6)
----------
Жертовність:
[i]Я - метелик у твоїх долонях.
Прилетіла в зиму так невчасно...
Хочеш-залиши на підвіконні,
І дивись, як я тихенько згасну.[/i]
«Я-метелик у твоїх долонях…» (стор.4)
----------
Захват кохання
[i] Якщо це не кохання, то чому
Повітря мало, як тебе стрічаю,
В очах твоïх без спротиву тону,
Відроджуюсь - вмираю - воскресаю?[/i]
«Якщо це не кохання то чому» (стор.27)
----------
Еротика:
Ми день змішаєм з подихом нестримним,
Тіла станцюють первісний вогонь...
Зоріють очі тим святим безримним,
Як в предків наших сяяли либонь.
«Ми візьмем сьогодні лікарняний» (стор.6)
----------
Почуття глибокої сердечної прихильності:
[i] Коли на сході запалає день,
Зцілуй росинки на моїх долонях,
Збери з волосся залишки пісень,
Наспіваних шаленістю безсоння..[/i]
«Світанкове» (стор.37)
----------
Романтичність:
[i] Намалюй мені сонячний ранок:
Щоби дихала парою кава,
І на двох розпашілий сніданок,
І розмова затишно-цікава.[/i]
«Намалюй мені ранок…»(стор.13)
----------
Нерішучість, сумніви:
[i]Я тебе шила життя свого ниткою -
Кожен стібок, кожен шов осягла...
Серце тремтіло зів'ялою квіткою -
Вишити поруч себе не змогла...[/i]
«Я тебе вишила» (стор.14)
----------
Розарування любовні
[i] Я не плачу ...лиш кусаю губи
У смерканні занімілих слів ...
Ти -моя терпка осіння згуба,
А був принцем із дівочих снів ...[/i]
«Я не плачу» (стор.23)
----------
В розділі другому – [b]«Подалі від людської суєти»[/b] – зібрано пейзажну лірику.
Ось смачний пейзаж осені, яка:
[i] Шовком оздоблює хмарам хустини,
Росяні перли в намисто збира’ ,
Пензлем кудлатим розписує днини
І хризантемить-айстрить у дворах ...
Міряє простір і час журавлями
І капелюшить грибами ліси,
Яблуко-грушні наводить рум'яна
Скрізь у садах, для смачноï краси.[/i]
«Осінь–майстриня» (стор.55)
----------
А ще спобались мені такі пейзажні метафори:
[i] «Небо з обвітреними губами»[/i]
(стор.17)
[i]«Вже прощається літо серпнем,
сівши в осені електричку…»[/i]
(стор.18)
----------
[i] У землю небо блискавицями вростає,
Корінням космосу до глибини душі...
Вусатий дощ бреде з-за небокраю
У старовиннім сірім кунтуші.[/i]
«Музика без слів» (стор.68)
--------
В віршах Любові Ігнатової через опис природи зображуються ще й різні людські переживання і настрої.
Наприклад, кохання:
[i]Слова давно, розірваним намистом,
Сховалися серед шовкових трав;
В цю літню ніч, шалену і пречисту,
Мене ти, ніби тайну, розгадав...[/i]
«Літня ніч» (стор.48)
----------
В третьому розділі –[b] «Якого ми роду-племені»[/b] – розміщено громадянську лірику.
Про особливості сьогодення:
[i]Кохання по інтернету,
Спілкування по телефону-
Це нашого часу прикмети,
Придумані нами закони.[/i]
«Прикмети нашого часу» (стор.83)
----------
Про «історичну правду»:
[i] Шукати правду нині - моветон.
Історія - одвічна куртизанка:
Лиш тридцять срібних - і вона коханка
Того, хто нині посідає трон... [/i]
«Сучасним літописцям» (стор.81)
Четвертий розділ – [b]«Дивна жінка з очима осені»[/b] – містить в собі поезію з присмаком гіркоти про різні жіночі долі.
Про невідворотність рокованого некрасовського стереотипу сильної і крепкої «женщини»:
[i] А так хочеться їй кохати,
І ловити дощі в долоні...
Але знову горять хати...
Але знову біжать коні...[/i]
«Сильна жінка» (стор.97)
----------
Про сучасних Роксолан:
[i]Де ти тепер, сучасна Роксолано?
В якім гаремі? У якім краю?
Чи зваблюєш ти танцями султана?
В борделі губиш молодість свою?[/i]
«Де ти тепер, сучасна Роксолано?» (стор.91)
----------
Про колгоспних пенсіонерок:
[i]Моя сусідка, вже старенька бабця,
Життя поклала на вівтар села...
Тепер он шкутильгає в старих капцях-
На но́ві заробити не змогла...[/i]
«Моя сусідка» (стор.92)
----------
Про старість, бідність
[i]Зітхає вкотре жінка в магазині-
Ну чим же їй порадувать малечу?
Свята іще тривають аж до нині,
А в неї лиш нужда лягла на плечі...[/i]
«Бувають все-таки дива у святки» (стор.94)
----------
П’ятий розділ збірки Любові Ігнатової «На перехресті зоряних стежин» називається – [b]«Спинилась ніч…»[/b]. Він про сни і сновидіння, про марення, страхи і химери, про випадкові думки і підсвідоме.
Про безсоння:
[i] Я вдивляюсь в квартет нулів
електронного циферблату:
щось магічне є в зміні днів
і в двокрапковім піцикато…[/i]
«Зимова ніч» (стор118)
----------
Медиація, творчість:
[i]Ранок. Я. І чашка чаю.
І годинник на стіні.
Відсторонено вивчаю
Відблиск сонця на вікні.
………………..
Чай. Ковток. Блокнот і ручка.
Напівтиші кашемір.
Випала з душі колючка
Но́вим віршем на папір ...[/i]
«Просто вірш» (стор116)
----------
Про потребу писати:
[i]Не дай мені в себе сховатися знову....
Не дай відректися надовго від віршів...
Ти ж знаєш: страшним є несказане слово,
Та Муза, розп'ята мовчанням, - ще гірше...[/i]
«Поговори зі мною» (стор124)
----------
Про творчість:
[i]Безліч нерозпізнаних галактик…
Безліч нерозтрачених питань…
І паперу невеличкий клаптик –
пристань моїх мрій і сподівань.[/i]
«Моє безсоння» (стор125)
----------
Просто дуже милий вірш-фентезі:
[i] –Продається весна на ниточці!
Ось купіть собі, люба жіночко!
У квітчастій блакитній свиточці,
І легесенька, як пір'їночка...[/i]
«Я купила весну на ниточці» (стор131)
Шостий розділ – [b]«Кульбабкам»[/b] – присвячено дітям. Разом з колисковими це чи не найяскравіша барва цієї поетичної збірки.
Заімпонував мені такий віршик:
[i] Кошенятко - ніжності клубочок,
Пригорнулось до мойого серця;
І тихенько щось собі муркоче,
Мружить очі - сонячні озерця.
Я йому читать хотіла казку,
А воно усілося на книжку:
- Краще вже відріж мені ковбаску,
Чи вполюй зі мною сіру мишку![/i]
«Кошенятко» (стор132).
Це не просто дитячий віршик, мені бачиться, що це ще й своєрідна притча про співвідношення матеріального і ідеального (духовного), як фундаментальна проблема філософії та можливі шляхи її вирішення. ' :) '
----------
До сьомого розділу – [b]«Мого дитинства пройдені стежини»[/b] – відібрано вірші про найтепліші і найглибші спогади.
Про своє село:
[i]Моє рідне село- світ дитинства чарівний,
Де тополі до неба, де безкрая ріка.
Кожен спогад про тебе такий неймовірний,
Кожна думка про тебе солодка й гірка.[/i]
«Моє рідне село» (стор148)
----------
Про батьків:
Моï батьки давно вже посивіли,
Та в ïх очах - мого дитинства світ ...
І яблука ...такі щемливо-спілі
В саду, де цілував ïх весноцвіт ...
«Мої батьки» (стор150)
Це вірш, на який я не втримався, щоб не написати музику ще три роки тому:
https://www.youtube.com/watch?v=kRXTqoraZBg
Восьмий розділ – [b]«Жартівливі вірші»[/b] – віддано традиційному жанру народної віршованої гуморески.
----------
Чи потребує поезія пояснення, критичного аналізу, коментування. Швидше за все – ні. Тому просто беріть і читайте її.
===========================
Євмен Бардаков
13.03.2017
-----------------
* - Епатаж— продуманий скандальний вибрик або зухвала, шокуюча поведінка, що суперечить прийнятим в суспільстві правовим, моральним, соціальним і іншим нормам.
** – в дужках номер сторінки в збірці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724410
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Вишивала долю мати
Та й на рушникові,
Стала щастя теж прохати
Й тому юнакові,
Без якого личко юне
Не цвіте – ридає,
Без якого життя доні –
То лише біда є.
Вишивала рушник мати
Доньці на весілля,
Й довелося їй згадати
Мудреє прислів’я:
– Піти заміж – треба знати,
Ой, та й треба знати:
Пізно лягти, рано встати,
Ой, та й рано встати.
Вишивала зрання мати
До пізньої ночі,
І не думали дрімати
Материні очі,
А старались, придивлялись,
Руки ж гаптували,
Щоб бідоньки не траплялись,
І життя тривало.
17.07.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724308
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Роковая она? - Возможно...
Может ведьма? - На три процента...
И простая она... и сложная...
Для кого-то - вообще бесценна...
Тот, кто знал её - не забудет,
Вспоминая о ней всю вечность,
Улыбаясь её причудам,
И, быть может, желая встречи...
...Как целует, смеётся, плачет...
В ней так много всего таится!..
Неразгаданная задача
И разгадке уже не сбыться.
А она, как и раньше, курит...
И такая же - кофеманка...
Вроде всё у неё в ажуре,
Но, по сути, ажур - огранка...
Одевает порою маску
Неприступной и гордой леди,
А внутри в ней так много ласки,
Не раздаренной сердцеедам...
Не потерпит... кого попало,
По утрам... находить в постели...
Не об этом она мечтала...
Не такого она хотела...
В ней другие живут печали,
Хоть в замужестве многолетнем...
Ей так важно, чтоб понимали...
И на свет отвечали - светом...
Не пытались её настроить,
Как гитару... Другие струны...
Не пытались её неволить,
Ранив сердце её бездумно.
В ней любовь - к своему пространству,
Где счастливая - в каждой строчке...
Пусть зовут это - графоманством,
Что волнует её... не очень.
Где стихами своими дышит -
Там пропитано всё покоем...
Там ничей ей упрек не слышен,
Там комфортно ей быть собою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721606
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Задивився в її очі, а вони, мов зорі.
Задивився в її очі, а в них хвилі в морі.
У очах її тих синіх океан плескався.
Задивився в очі сині, у них закохався.
Привабили, зчарували, мов зоряні ночі
Оті її, сині-сині, волошкові очі.
Я мов вітер, що у полі грається колоссям.
Задивляюсь в очі сині й тішуся волоссям.
Те волосся золотисте... кучері на скронях.
Ой, яка ж та ніжна ласка у її долонях!
Є таким солодким завжди милої словечко...
Подарую я з любов'ю їй своє сердечко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718248
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 19.03.2017
Відлетіли батьки, не вернуться весною додому,
Їхній вирій далеко, далеко тепер від дітей.
Залишили у спадок родині державу і мову,
Та ніколи не буде із вирію їхніх вістей.
Над портретом рушник, що колись вишивала матуся,
В нім червона калина, чи вишита доля її.
Я немов до ікони, до цього портрета молюся,
Бо на ньому батьки, а вони залишились святі.
Вже немає батьків. Залишився про них лише спомин...
І могили з портретом, де вибито їхнє лице.
І батьківські слова, що донині знаходять відгомін,
І матусині руки ще пахнуть мені чебрецем.
Відлетіли батьки, залишили дітей, як нащадків,
Дочекалися внуків, не встигли внучат подружить.
Ридають онуки, скільки знаю таких я випадків,
А вони ж бо могли ще для правнуків трішки пожить.
Відлітають батьки. Відлітають від нас журавлями,
І запалена свічка горить в захололих руках.
Із святої землі полетіли в світи з мозолями,
В родинному серці будуть жити вони у віках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723981
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 18.03.2017
Я впізнала тебе, то був ти, то був ти, хоч і морок,
Бо не вірю, не вірю скрипучим старим ліхтарям...
За тобою услід - і нехай там що хочуть говорять,
Я цю мить і цей світ, і тебе.., і тебе не віддам...
Відчуваю тепло, але кроки твої, наче постріл,
Розчиняють в імлі, у холодній байдужій імлі
І ховають, ховають від мене у ніч твою постать,
Навіть Місяць ніколи цього не пробачить Землі...
Я так довго ішла, проклинаючи темінь і вітер,
Шепотіла беззвучно, в нікуди, гарячі склади...
І вже ладна була за тобою - на край.., на край світу,
Аби тільки побачить дороги, якими ходив...
Я вдихаю холодне повітря і стримую грози,
І шматую минуле без болю.., без болю й жалю...
Так банально римую одвічні слова-віртуози
І не соромно зовсім, бо так я живу... і люблю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706918
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.03.2017
Я старые люблю календари,
Где каждый раз, срывая по листочку,
Наш папа очень трепетно дарил
Пришедший день своим любимым дочкам.
Я помню утро, бритвенный прибор
И запахи его одеколона,
На окнах - белый кружевной узор
И помоложе был Сильвестр Сталлоне...
Перед глазами - снежная зима -
Никто не проклинал такие зимы...
И папа молодой... Ты помнишь, мам,
Конечно, помнишь, он такой красивый...
И телевизор посреди зимы
Купил он тоже самый-самый первый -
Смотрели и так радовались мы,
"Берёзка-115", чёрно-белый...
Всё! В прошлое я больше - ни ногой!
Попробую забыть всё мал-по-малу -
Там папа мой остался молодой,
Ну, а потом... Потом его не стало...
И так я слишком часто уношу
Все мысли в то далёкое былое...
В который раз у Бога я прошу:
"О, Господи, оставь его в покое..."
В моём столе уже за много лет
Лежат календари, храня и пряча,
Но даже в них мне не найти ответ -
Могло ли быть хоть что-нибудь иначе...
И привыкаю вглядываться в даль,
Отбросив даже то, что под ногами,
Но замечаю: в прошлое, туда
Я возвращаюсь новыми стихами...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696845
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 18.03.2017
Прийшли слова
Чому душа гортаєш
Що вже переболіло, відбуло?
В цей світлий день
Звертаюсь я до мами
Черпаю там наснаги джерело.......
Приспів:
Молюся я сьогодні в Божім Храмі
Молитва ця до тебе долина
Такі слова , казати можна лише мамі
Хоч мова слів щаслива і сумна......
Хай ті слова, долинуть тобі в душу
Самі прийдуть , від серця на поріг
А їх казати рідна моя мушу
Бо щось не доказав, щось не зберіг....
Приспів
Затужу мамо в пісні я словами
Про свою долю, рідна розкажу
Завжди молитись буду в Божім Храмі
І Вічну память я про тебе збережу......
Приспів
15 01. 2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712260
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 18.03.2017
Любіть Україну, як сонце любіть…
Володимир Сосюра
Любіть Україну, до сліз у очах,
До болю у грудях і щему!
Любіть не заради, за благо, чи страх,
Любіть кожен сам, по своєму!
Не вголос любіть і не на показ,
Щосили б’ючи себе в груди.
Любіть почуттям, як батьки люблять вас
І легко душі вашій буде!
Любіть до глибин недосяжних душі,
До дна, що у власній кишені!
Любіть не за статки свої, бариші
І будьте у цім навіжені!
Любіть не за те, що вона вам дала,
Чи ще зобов’язана дати!
А тільки тому, що вона лиш була,
Як в кожного – батько і мати!
Любіть не за розкіш і сяйво вогнів,
Хоч важко за злидні любити…
Любіть! І щоб кожний із вас захотів
Для неї в житті щось зробити!
04. 02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408938
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 18.03.2017
(По версії А. Шопенґауера*)
Це придумав не я,
як то кажуть,"слабо".
Це все ґер Шопенґауер втяв,
от, їй-бо!
Я лише у думки його рими заклав.
Плагіату ніякого тут,
Боже збав.
Всіх поетів,які тільки є
апріорі
Він упевнено вносить
до трьох категорій:**
1.МЕТЕОРИ
Поет-метеор нічогенький поет,
Та здатен лише на тріскучий ефект.
Промчить швидкоплинно
і де він? Знайди!
Немає - зникає кудись назавжди.
2.КОМЕТИ, ПЛАНЕТИ
А це більш вагомі космічні об'єкти -
У них є орбіти й тонкі інтелекти,
Чи краще сказати - достойне IQ,
Й блищать яскравіше зірок на смерку.
Блищать яскравіше,бо блище останніх,
Тому їх і плутають часто профани.
Та й світло то зовсім не їхнє, адже,
Немов дзеркала, відбивають чуже.
Діяльність їх тягнеться декілька років
І сфера їх дії не надто широка -
Супутники їхні обмежують коло,
Сучасники тобто, в магнітному полі.
Та, врешті, свої залишають місця,
Їх інші займають і так без кінця.
3.ЗІРКИ
І тільки вони непорушні й постійні,
Такі недосяжні - зірки є зірки!
Горять власним світлом незмінно,надійно -
Дивуйся,милуйся,хоч цілі віки.
Не змінюють вигляду свого ніколи.
Міняй,не міняй точку зору і час -
Однаково сяють з Господньої волі,
Тому що відсутній у них паралакс.***
Вони не належать системі(чи нації),
Лишень всьому світу - така ситуація.
Проблема одна є - потрібні роки,
Щоб світло,яке посилають зірки,
Здолавши космічний без меж океан,
Дісталось Землі, ну а отже й землян.
*** ***
От і всі вагові категорії,
Чи то пак - поетичний розклад.
Хтось може спростує такі алегорії?
Артур Шопенґауер був би лиш рад.
*А.Шопенґауер - німецький філософ
(22.2.1788 - 21.9.1860)
** "Афоризмы и максимы" (о критике,суждении,одобрении и славе)
***паралакс (з грец. - зміна) - явне зміщення,або різниця орієнтації
об'єкта,що розглядається з двох різних позицій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655579
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 17.03.2017
Нас не нужно учить - мы нечаянно вышли из прошлого
и закрыты пути. Мы остались без права назад.
Расскажи - что нас ждет и соври хоть немного хорошего.
А искать бесполезно кто в этом во всем виноват.
Нас ровняли с землей. Нас утюжили адскими градами.
Не пиши нам о вере - она затерялась в степях.
На курок нажимая, подумай хоть каплю - а надо ли?
Вспомни о поседевших до срока чужих матерях.
Загляни в детских глаз голубую озерность бездонную,
прочитай дикий страх и отказ эту глупость понять.
Расскажи - что нас ждет. Замети пятна крови поземкою
перед тем как нам выпадет землю свою напоследок обнять..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553414
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 17.03.2017
Думки, як хвилі запінили скроні,
Принесли з далини мені слова.
Роки стомились, як від бігу коні,
Назустріч вийшла матінка жива.
Приспів:
Земля хитнулась… У тумані сонце…
Здалося, що упали небеса…
І дотепер щемить розбите серце,
В душі й понині мамина сльоза.
Ти звідкіля, синочку? - шепотіла…
Не думала побачити тебе.
Хоч у думках шукала і летіла,
У снах, бувало, образ промайне.
Приспів.
Чому так довго не вертавсь додому?
Давно вже тата на землі нема,
Тебе хотілось бачити старому,
А я давно залишилась сама.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723786
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Вже зима лягла у хмари,
Неба синього отари
Попливли блакиттю у молочних вервицях.
Спішно вмилася сльозою,
Сум-журбу взяла з собою,
Не проси її, вона вже не повернеться.
А весна у вишиванці
Йшла до березня уранці,
І тримала у руках вербові котики.
На тендітний стан дівочий
Задивлялись всі охоче,
І підсніжників зоріли білі дзвоники.
На горі його чекала,
І пісні дзвінкі співала.
Де ж ти ходиш-забарився любий березню?
Він прийшов, дарує квіти,
Пригортає, щоб зігріти,
Зодягає-прикрашає діву зеленню.
06.03.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723355
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Майну на чорнобривці у село.
У них сховалось так багато літа!
Ввібрали сонце полум`яні квіти.
У них - мого натхнення джерело.
Майну на чорнобривці у село.
Наразі ними кожен двір багатий.
Мене зустріне материнська хата
Та щедра піч із хлібом і теплом.
Майну на чорнобривці у село.
Хіба ще можна з чимось порівняти
Той милий квіт, що сіє кожна мати,
І без якого пісні б не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290264
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 13.03.2017
Виводить світ з зимової зажури
Ярило справно порухом руки.
Сміються так, аж трусяться боки,
від лоскоту промінням кучугури.
Бурульки дзвінко падають з дахів,
сліди чобіт наповнились водою.
Суха копиця пахне молодою
й поважні пні вилазять з кожухів.
В дворах сідає у калюжі сніг,
потічкам русла прокладає дехто.
Грачиний ґвалт з весняним діалектом
так веселить, мов співи голосні.
12.01.2016
(На фото полотно Бориса Єрьоміна)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711678
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.03.2017
Постучалась любовь неожиданной, странною гостьей
В два тоскующих сердца, измученных болью потерь.
Принесла опьяняющей нежности полные горсти
И щемящий рассвет, прогоняя туман и метель…
Повертели в руках, примеряя её так и эдак,
Проверяя на вкус и на запах, на веру и ложь…
Здесь не то… Тут не так… Это вовсе кошмар… Напоследок
Надавали пинков и захлопнули дверь – не войдёшь…
А потом разлетелись по свету на поиски счастья,
Не поняв, не заметив – чего-то не стало внутри.
Им обоим хотелось любви, но другой – настоящей…
Той, которая ждёт, не болит, не молчит, не хитрит…
Уходила любовь без оглядки от глупых незрячих,
Уносилась во тьму, в одиноко-безмолвную высь,
Не сказав им о том, что она и была настоящей –
Той единственной, самой… ненужной и лишней, увы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428541
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 12.03.2017
«Ви — розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!..»
Тарас Шевченко, «Холодний яр»*
200 років промайнуло
Із часів Тараса...
Може бачив хтось,
Чи чули
Про життя окрасу?
Ніби рай на цьому світі
Наступив повсюди
І достатком оповиті
Всі на світі люди!
Щастя й радість скрізь панують
І не плачуть діти,
А найліпші подарунки -
Посмішки і квіти!?.
От таке, бува, насниться,
Грішному поету,
Загалом, - зовсім не спиться
І нема сюжету,
Нових рим і слів добірних,
Щоб вірші складати...
Але ж думка неймовірно
Прагне відшукати
Відповідь
На всі питання,
Краще б і не знати...
Бо терпіння вже останнє,
Україно-мати!
Перевертнів згодувала,
Та й ярмом на шию
Дала сісти.
Чи не знала?
Всі ці «моралісти»
Гарно брешуть і грабують
З ранку і до ночі.
Цар Петро про те не чує,
Чи слабий на очі?
Беня Вінницький завзято
До керма дорвався:
8-е Березня - не свято?
І не переймайся,
Що зростають знов тарифи
Ген у їхні статки,
В міністерствах рулять фіфи
За людські податки...
Що ж це коїться, Тарасе!?
Ми ж не те хотіли,
Бунт народний не на часі?
А куди могили
Наших хлопців заховати
І чи буде втіха?
Владо, досить торгувати!
Бо нагониш лихо...
09.03.2017
*Зібрання творів:
У 6т.-К.,2003.-Т. 1:Поезія 1837-1847.-С.355-357;С.740-742
Картина: «На чатах»
Автор Шупляк Олег Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/in-chats
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722592
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Утренний чай, с ароматом лимона,
Пью, наслаждаясь изысканным вкусом:
Листики мяты, чуть-чуть кардамона.
- Я не о грустном.
Как хорошо! Ощущение счастья
Чувствует каждая клеточка тела.
Здравствуй, планета любимая, здравствуй!
- Сердце пропело...
Тихо доносятся отзвуки грома, -
Где-то льёт дождь, поливая землицу.
Я на скамейке сижу, возле дома.
- Ранняя птица.
Ласточки в небе кружат виртуозно.
Как же забавна игривая стайка.
Каркает ворон о чём-то серьёзно.
- Милый зазнайка.
Жизнь! Я люблю тебя преданно, слышишь?!
Сколько стерпела об этом бумага…
Только порой и в стихах не опишешь
- Этого блага.
7 октября 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722605
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Сонця чекаю, чекаю весни...
Теплого вітру у лагідні днини...
Трав розмаїття, немов на картинах,
В тих, що дарують мені мої сни...
Серце сумує за співом птахів.
Радісний щебіт - мов райдуга в небі!..
Мало, для щастя, душі моїй треба:
Трохи весни... і щоб милий зігрів...
...Нас розділила ця безліч доріг,
Довгі роки, одинокі світанки...
Доля - примхлива... Її забаганка -
Щастя скупого... мов крихіт, до ніг.
Все, чого хочу - ЙОГО... і весни!..
Серце малює цю зустріч жадану:
Наші обійми, у пору весняну...
Щастя, яким підсолоджені сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715637
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 09.03.2017
Зелений чай - ранкова насолода.
Медового шматочок пирога...
Твій поцілунок, ніби нагорода,
Як оберіг, від зла в житті трима.
Із сміхом поринаєш в мої коси,
А я торкаюсь ніжно губ твоїх.
Вже сонце за вікном смакує роси,
А ти іще в полоні рук моїх...
Тихенько вітер колихає штори,
Потріскують в каміні ще дрова.
Дрімота знов повторює узори,
Якими срібний ранок розцвіта.
І десь далеко плинуть білі хмари.
Яке їм діло, що схолонув чай?
Мене й тебе тут зберігають чари...
Лише мене міцніше пригортай..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722242
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
И этот дом, и тысячи других
оставлены за невесомой гранью.
Их хрупкий мир распластан и раздавлен,
становится частицею земли
остывшей, заболевшей и ... чужой
на острие невидимого света.
Их души перед алтарем раздеты.
На жертвенник. Кому? Да дело ль в том?
Истёрта в прах озвучившая боль
весна, не увидавшая возврата.
А где-то там, под дулом автомата
моя душа разорвана войной.
И не простят чужие облака
ни слёз, ни искривленности улыбок..
Сжимается застывшая тоска
комком на вдохе, отменяя выдох.
Прости, что горечь слов не сберегла
ни тишины, ни хрупкость равновесий.
Опалена горячая земля
солено-алым выпавшим рассветом.
Сотри мои вчерашние следы,
дай потеряться от себя и света.
Ладонь сжимает колкие ответы
зачем-то переломленной беды....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676227
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 09.03.2017
І знову на порозі біла ніч
Сніг мляво на гілки дерев сідає
З тобою йду тихенько віч-на віч
Лиш память серця душу зігріває
І знову сніг , і знову чорна ніч
Любові забирає срібні струни
А пісню нашу, сосен і беріз
Сніжинки в небі радо танцювали.
Приспів:
Все памятає навколишній світ
І молить, щоби ми не забували
Любові пісню, що я не зберіг
Яку наперекір усім вітрам розлук співали.
Дивлюся, через терни давніх літ
Чому ж , скажи відводиш свої очі?
А до порога тихо сипле сніг
Він розкида свої слова пророчі.....
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720577
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Десь доля вишивалася мені,
Вкладалась гладдю на лляному полі,
Неслись у далеч птахою пісні,
А в них веселки танцювали в колі.
Десь доля посміхалася мені
І мружилась небесною блакиттю,
Я пестила її в солодкім сні-
В ній марила, живою була миттю.
А нині напророчила мені
Червоне й чорне, що життя вкладає,
Любов мою, що в квітах на весні,
Й гірку розлуку, де душа страждає.
Ой, доле,моя доле, ще хоч мить,
Єдину мить піддатися коханню,
Душа струною музики щемить,
Піддамся я в її палкім бажанню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685811
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 27.02.2017
—Ой чого ти, вербонько, та й схилилася?
Ой чого ти, рідная зажурилася?
— Як же мені, вербоньці, не хилитися?
Як же мені, вербоньці, не журитися?
Вітри шумлять сильнії... Потішаються.
Громи гримлять грізнії... всі лякаються!
—Віти твої, вербонько, нахиляються.
Вітри-громи, рідная, хай втішаються.
Зійде сонце яснеє... нижче схилишся,
З трав росою чистою та й умиєшся.
Віти твої, вербонько, мають силоньку.
Любить-береже Бог Україноньку.
Бо хто гнеться, вербонько, нахиляється,
Від землиці силоньки набирається.
Хоч громи розкотисті, та не біймося.
В них немає силоньки. Звеселімося!
...Зійшло, зійшло сонечко! Засвітилося.
Над рікою вербонька нахилилася.
Те проміння яснеє розсипається...
У ріці вербиченька умивається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719108
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
Між високих і стиглих хлібів,
Що у полі буяє колоссям.
На стежині її я зустрів,
Наче Мавку із довгим волоссям...
А усмішка така чарівна,
Ніжні очі її волошкові.
Зігрівали неначе весна,
Зігріває в казковій любові.
І полинула пісня дзвінка,
Полетіла у небо блакитне.
В береги де самотня ріка,
Де схилилась берізка тендітна.
Підхопили на крила її,
Журавлі і понесли під хмари.
Залишилися в серці мені,
Пломеніючі дивні стожари...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718508
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Теплі спомини – струм руки…
Диво-Всесвіт!
Бажань вітрила!
Поміж нами – роки-роки…
Двері зойкнули – ти відкрила.
Через стільки студених літ!..
Стрілись мрійники.
Очі в очі.
В горах горя розтанув лід,
полились
почуття
урочі.
О, яким чарівним вином
можуть бути уста медові!
Де ще в книзі, в якім кіно
отака є любові повінь?!.
Біло-біло.
Зима-зима.
Та надія завжди зоріє.
За заметами – ти сама.
Теплі спомини душу гріють…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718131
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Уже уснула доченька в обнимку с куклой
И муж уставший, не дождавшись, спит давно.
Над тазом пены пышной дырчатые букли
И полнолунье, заглянувшее в окно.
Стирает женщина чему-то улыбаясь,
Движенья смуглых рук привычны и легки.
И тыльной стороной ладони вытираясь,
Вздыхает: вечера обидно коротки.
И стирка поздним вечером совсем не в тягость,
Ведь это счастья маленький, но нужный пазл.
И только бы к себе не приживалась жалость —
Она любовь когда-нибудь легко предаст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718080
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Скоро осінь холодна, зубаста, картата,
Відчуваю її, хоч не видно в біноклі…
«Сьо ти писесь, – донька запитала у тата, –
І цому твої очі моклі?»
Тато витер сльозу, обійняв, наче ненька,
Взяв на руки мале чудо зіткане з раю…
Як, ну як пояснити дитині маленькій? –
Лиш вона його окриляє!
16.08.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717482
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Когда зажжет на небе звезды ночь седая
Бросая тени сквозь вуаль ночных гардин.
Я провожу с щемящей грустью птичью стаю
На попечение ветрам чужих равнин.
Смотрю им вслед, смотрю, а сердце замирает,
В их перелете есть какая-то печаль.
Из мест родных взмывает в небо птичья стая,
Чтобы проделать путь в неведомую даль.
А если б можно было мне примкнуть к тем птицам
Душе так хочется каких-то перемен.
И пролетев моря и горы, опуститься
На берега, где нет ни боли, ни измен.
Где лишь любовь, тепло, внимание и счастье
Где нет того, что рушит мир, где благодать.
Но только нужно мне,как вдох, твое участье
Ты прилетай потом ко мне, я буду ждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716311
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Нічка розсипала зорі-зерняточка
В чорній небесній імлі,
Ой, не зерно – білі то янголяточка,
Що прибули з землі.
Нічка розсипала зорі-намистечко –
Сльози то матерів,
Падають росами ранком на листячко.
Скільки ж їх угорі!
Нічка розсипала зорі-краплиночки,
Та їх не полічить.
Плачуть, ой, плачуть малі сиротиночки,
Слізоньки ті п’ючи.
Нічка розсипала зоряне золото,
Ранок прийде зібрать,
Так стрепенеться земля моя молодо,
Ворога щоб скарать.
20.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714752
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 05.02.2017
Там, де зорі густо небо вкрили
І шумить напровесні Десна,
Там мої росли й міцніли крила,
Там мого життя цвіла весна.
Там життя мого цвіла весна.
Там, де юність проплила крилата
І дитинство снігом замело,
Там моє село і рідна хата,
Там моєї долі джерело.
Долі там моєї джерело.
Там, де жито з вітром розмовляє
І синіє гордий небокрай,
Сонце пропливає понад плаєм,
То мій рідний, незабутній край.
Незабутній то мій рідний край.
28.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700924
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 05.02.2017
Не верится мне... за грядою любви и признаний,
Минутами счастья, шальными ночами страстей
Нежданно-негаданно вторглась пора расставаний
Промозгло-осенних и серо-дождливых мастей.
Виновны не мы... Это осень - пора увяданий
Прощальных аккордов летящих на юг журавлей.
И пусть говорят, за кнутом должен следовать пряник,
Мне изб не тушить, не хватать за уздечки коней.
Уныло душа погружается медленно в осень
Но память хранит все былое в своих закромах.
А сердце застыло в извечном и важном вопросе
Где счастье мое и в каких неизвестных мирах?
Такой вот у нас получается грустный сценарий,
Непрошеный глюк - с этим жить мне приходится вновь.
Свои миражи соберу,как осенний гербарий
И в книгу сложу под названием нежным "Любовь".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715762
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017
О Боже наш, на мить поглянь.
Горить Донбас, горить Лугань.
А Крим нечистим зцапаний
став базою кацапською.
За Родіну, за Путіна –
з іконами бабусеньки.
Міста хрестами мічені
і блокпостами січені.
Заміс всесвітній міситься –
«свята» Расєя біситься.
Уперті боси й босики
зі смерті роблять грошики.
Щоб сірими й слухняними
сиділи й не буянили,
братки стають іконами.
Задрали люд «зеконами».
Рогатий карлик гопкає
із ядерною кнопкою.
Змішав ріллю з деревами,
снарядів регіт з ревами.
Горять в огні тім легені
і нелюди-перевертні.
Заміс всесвітній міситься –
«свята» Расєя біситься.
Вони, мов небожителі –
диявола служителі.
В імперію запрошують.
Страшенно варті гроші їм.
Зеленими туристами
прийшли, не терористами.
Які ж кумедні звабники –
агресори-загарбники!
Єхидно позолочені
кремлівські хижі злочини.
Заміс всесвітній міситься –
«свята» Расєя біситься.
Негайно вчинять вибори
й до влади прийдуть виродки.
Не спиняться правителі.
Земля свята аж витиме.
І землю, й Бога ділимо –
в планети серце цілимо.
Гаазького чи Божого?
Суд геть чекає кожного.
То скільки ж пригинатися,
у братство з бісом гратися?!
Захрясли на розпутті ми:
в Європу чи до Путіна?
Заміс всесвітній міситься –
«свята» Расєя біситься!..
Живімо ж Україною
і пам’яттю нетлінною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715087
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Давно омріяний, та ще не бачений,
В душі змальований і вже освячений.
Снився не раз мені орлом між хмарами,
Що брав в полон мене своїми чарами.
Ти в небі синьому з вітрами борешся,
Та прийде час коли, від волі втомишся.
Запам’ятай собі, я стану волею,
Коли назвеш мене, своєю долею.
Я вже давно твоя, хоч нецілована,
Любов і воленька в душі захована.
Приходь до мене в сни моєю мрією,
Я окропила вже життя надією.
Ти наче рідний став, з тобою завжди я,
Я чую подих твій, бо ти любов моя.
Давно омріяна, та ще не бачена,
В душі змальована, та вже освячена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714846
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Не п'ється,кажеш,і не пишеться,
Надії,мрії кришуться...
Та плюнь на це - сідай,пиши!
Що маєш на душі - скажи.
Почни з початку
по порядку -
Хай кострубато,хай не гладко,
але всю правду без прикрас.
А хтось оцінить - буде час.
Змалюй канву свого життя:
Не тільки зоряні моменти,
А й помилки усі до цента,
Печаль і радість,каяття.
Облиш сентенції,моралі,
Забудь про алібі,медалі...
Завжди цікавить голий факт,
Як музиканта темп,чи такт.
Пиши як вмієш - головне
Щоб чисту правду.
Все мине.
Ти вище себе не стрибнеш,
Та буде жаль,коли помреш,
Що на прожите житіє
Не залишив своє досьє.
Мені,наприклад сумно нині,
Що від моїх дідів,бабів
Ні на горищі,ні у скрині
Не залишилося й двох слів,
Не кажучи вже про світлини.
Неначе їх і не було,
Немов на світі і не жили,
Та їхніх босих ніг тепло
І досі бережуть стежини.
І ми стежки ті самі топчем -
Слідами предків слід у слід.
Це їх любов,мій добрий хлопче,
Подарувала нам цей світ.
Отож,пиши і не жалійся,
Впрягайся в справу без вагань,
Поплач над словом,чи посмійся,
Похулігань,пографомань,
Лише нікого не порань...
Будь,наче Нестор -
літописцем
свого часу,життя-буття...
О,це далеко не дурниці,
це,щоб майбутні борзописці
в зерно не сипали сміття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707524
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 27.01.2017
Є багато у світі
стежинок, стежок і доріг,
Найсвятіша одна -
та, що в'ється до рідного дому,
Зацілований росами
батьківський теплий поріг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
На похилений тин,
той що бачив тебе ще дитям,
Тремко віти спускає
стара, іще дідова груша.
І від неї війне
тим дитинно-щемким каяттям,
І зупиниться час,
і стоятиме світ незворушно.
Пригадається враз,
як у синьому небі бузьки
Колисали крильми
світлі мрії в легкій високості,
Клекотанням своїм
проводжали у край неблизький
Й розтинали тумани,
чекаючи знову у гості.
Сколихнеться земля.
Буйні трави ледь-ледь зашумлять,
І нестримно, до сліз,
так захочеться їх обійняти,
Доторкати долонями
свіжу нескошену гладь,
По живих рушниках
йти босоніж до рідної хати.
Скільки б ти не сходив
і стежин, і широких доріг,
Збережи у душі, ту,
що в'ється до отчого дому.
Щедро сонцем облитий
дитинства твого оберіг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
12.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714626
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст,
Прохолодне й п'янке,
ні на що більше в світі не схоже.
І своїми думками
ловити думки перехожих,
(Ніби ноти на слух
впізнає віртуоз-піаніст).
Пити з теплих кав'ярень
м'яке суголосся розмов
І безцільно блукати,
зганяючи сни з тротуарів.
Завмирати від подиву
(як личать соснам ці сарі!),
Що, мов янголи білі,
схилилися для молитов.
Крадькома, наче тать*,
зазирати у душі вітрин,
Мовчазні і скляні,
від морозу в легкім татуажі.
Й милуватися, як
у нічній оксамитовій сажі
Тонуть стрічки доріг,
одягнувшись в пухкий палантин**.
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст...
*Тать - злодій.
**Палантин - хутряна чи оксамитова накидка у вигляді широкого довгого шарфа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Зупинився в порозі:
Чекала? чи … ні?
Так ввійти?
А чи, може, зі стуком?
Ти такого побачив на клятій війні,
Що, мабуть, не розкажеш і внукам.
Як вночі твій народ тобі в спину стріляв,
А удень цілував твої ноги.
Коли кров’ю братів упивалась рілля,
Ти з безсилля кричав, і стріляв до знемоги.
Як вбивали брат брата, а неньку — сини…
Як «зривались» — кого не чекали…
Там статистика цифр стала суттю війни:
Наших — двоє, чотири — «шакали».
Ти носив про запас у кишені патрон:
Бо живими такі не здаються.
Та коли у цивільному сів у вагон —
Зрозумів, що довкола прибульці
Із тієї планети, де спокій і мир,
Гей-паради, салюти, концерти…
На екранах б’ють в груди:
Країна — це ми!
Та кричати не значить: померти.
Зупинився в порозі:
Чекала чи… ні?
Так ввійти? А чи може зі стуком?
У віконце заглянув:
Господь на стіні
Плакав з нею від болю
розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714219
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Не чекаю нікого у гості,
Сидітиму тихо в зажурі...
Тільки місяць,мій друг
Напуватиме душу вином,
І дивитимусь файли життя,
Замальовки у мініатюрі,
Що зринають у думах
Розбитими пазлами знов.
Безпросвітна пітьма заховає
Заплакані,стомлені очі,
І зіллється з моїми чуттями
Холодним,колючим дощем...
Я розради шукаю
Під покривом сизої ночі,
Наодинці із Всесвітом...
В серці незгоєний щем.....
29.03.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488936
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 25.01.2017
Лікарняне ліжко… тумбочка десь скраю…
З крапельниці трубка… голка у руці….
Це мені не сниться, бачу й відчуваю
Холодок пластмаси на моїм лиці.
Біля ліжка – жінка… ангелом омани…
Держить мою руку, стримує мій рух.
Поперед очима сивий пух туману
Крутить білим світом, забиває дух.
Мабуть, я вертаюсь з невідомих мандрів…
Знову в своє тіло поверта душа.
А ця оболонка – квола і негарна,
Гаманець порожній де нема й гроша…
Отже: я вернувся. Ось чиєсь обличчя
Наді мною хмарою закриває світ…
Ще нудотний запах парфумів медичних,
Струси всього тіла від поштовхів чужих…
Чоловічий голос щось до когось каже…
Та не зрозуміти незнайомих слів.
Накладають маску з життєдайним газом,
Щоб скоріш прийшов я до реальних снів.
Снів із нереалля, світу потойбіччя,
Начебто не бачив… Може, і не снив?
Де я був до цього? Куди провалився
І чому у грудях осиковий клин?
Ні! Не клин у грудях. Тільки згусток болю…
Ніби спалах світла очі засліпив…
Це ж душа пташиною прагнула на волю,
Тільки хтось цю пташку в небо не пустив.
21.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689985
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 25.01.2017
Я втрати боюся, боюся зачинених брам,
І жити лиш згадкою, тішити думкою мрію...
Боюся відкритись назустріч буремним вітрам,
Боюся прощань, бо змиритися з ними не вмію.
Прощання - це як відпускати частину себе:
На волю, назавжди, у небо, у ніч горобину...
Та ніч усе небо закриє, колись голубе!..
Так важко дивитися мріям і спогадам в спину!
Усе відійде, все забудеться, стане нічим,
Допоки зі сховку не з`явиться привидом спогад -
Тоді оживе згустком болю у плетиві рим
Цей вірш, невловимий, як натяк, як подих, як здогад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 25.01.2017
Й через тисячі літ між мільйонів тебе упізнаю,
Хоч шляхи розійшлись, загубилися в тисняві днів...
І не може по-іншому бути, не може, я знаю!
Та я просто романтик... І бути потрібним хотів!..
А іще фантазер, все літаю у мріях, у хмарах,
Все шукаю і кличу до себе свого журавля!..
І уява яскраві дрібниці малює в деталях...
Не моя в тім вина, що душа усе так уявля!
Так буває в житті... Не сумуй і не плач - все проходить,
Хоч колюча зима замітає засніжений рай...
Лише вітер співає, і сніг за вікном хороводить...
А так хочеться чути: "Тримай мене, не відпускай!"
Сніжна пустка в душі, навіть сльози замерзли солоні...
Лише вітер колючий, замети, як білі стоги...
Білий сон!.. Вже не квіти — сніжинки лежать на долоні!
Там, де був первоцвіт, — біла велич, холодні сніги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 25.01.2017
Ти заблукав у моїх снах
Вечірнім прохолоди вітерцем
І мерехтливого повітря дим
Малює обрис твій під тьмяним ліхтарем.
Ти заблукав у моїх снах
Морською звабною красою -
Втопитись я готова в цій красі
Могутнього русалчиного синього простору.
Ти заблукав у моїх снах
Вином грайливим на вустах -
Я хочу стати захмелівшою весною,
Відчуть її забутого живильного цілунку смак.
Ти заблукав у моїх снах
Розмореним п’янким бажанням
І я лечу на крилах сліпоти
Шукати наше місто справжнього кохання.
2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695994
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 25.01.2017
[i] Злука, як і подуга – предковічні
українські слова, які набувають
сьогодні особливого звучання… [/i]
[youtube]https://youtu.be/o9WXm-WeAUw[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Не слід трудити очі нам на мапах,
Щоб встановити наші рубежі….
Лиш серцем слід відчути нашу матір,
Відкинувши всілякі міражі….
Відчути серцем Єдність і Соборність
Людей й Земель від Сяну і по Дон…
Це українці – нація незборна,
В якої інший, ніж тепер, кордон…
Та не про ті тут мовиться кордони,
Не той піано співаний мінор…
Є більш важливі в світі перепони,
Що вадять нам зректись своїх комор…
Я не кажу, щоб… зовсім «хата скраю»,
Та в українця вже такенна суть:
Ми зовні ворога свого шукаєм,
А нам би зір свій в себе повернуть!
Та недарма ж змістовне слово "ЗЛУКА"
Собі узяв у вжиток мій народ!
Він подолає хо́дини по муках
Без трат лихих, та й зайвих нагород!
І буде ще у нас ота ПОДУГА,
Що так бояться наші вороги…
Підстав плече, що так потрібне другу, –
І це доточить нації снаги![/color]
[/b]
21.01.2017
[b]Постскриптум не ігноруємо:[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/M7t2TjAYoRU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713568
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
А вдалині уже темніє,
Хто ближче – той іде до сну,
І холод звідти тихо віє,
Із гірким смаком полину.
Тут рух лише односторонній,
Гірчить в душі чомусь полин,
За шляхом цим ота безодня,
Що зупиняє часу плин.
А я іду, зі мною віра,
Земля без Сонця йде у ніч.
Мовчать гаї – не чути звіра,
Лише лякає часом сич.
Та ще до краю шмат дороги,
Ще інші дутимуть вітри.
Не раз болітимуть ще ноги,
Прийдеться сісти, чи лягти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713681
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Ти заполонила мою душу,
Полум’яним поглядом очей,
Я люблю і клятви не порушу,
Пригорну, кохана, до грудей.
Приспів:
Люба, незрівняна моя зоре,
Квітко, зачарована в росі.
Я переверну для тебе гори,
В хорі солов’їних голосів.
Ти не бійсь нічого, ти зі мною,
Нам зозуля доленьку кує.
Ти за мною, наче за стіною,
Найдорожче серденько моє.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713490
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
[img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/1091/Sp-YY2SaTYI.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10cc/GfircNp8xYQ.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10e0/FoKEMDJtwgY.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10ea/5MhNeymi0-w.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/1024/mnR8QLgUgTc.jpg[/img]
Січневий ранок. Снігу стоси.
Терпке повітря горло дре,
І водохрещенські морози
Скриплять суглобами дерев.
Ялинка пишна і зелена
Напнула з паморозі шаль,
І Ра́дова*, мов наречена,
Закута в матовий кришталь,
Переливається водою,
Вітає сонце молоде!
І молитовною ходою
Між берегами люд іде –
Напитись чистої водиці
І просвітліти ще на рік!
Пухкий, мов з хутра рукавиці,
З кущів злітає білий сніг.
І в цій святковій благодаті,
Напившись чистих молитов,
Ми повертаємось багаті
На світло, щедрість і любов.
*Радова – річка, яка протікає через селище Перегінське.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713138
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Номери телефонів твої, і емейли, і ніки
Викидаю із пам`яті, як непотрібний вантаж,
Бо слова та ілюзії спомином стали навіки,
І розтанули наміри, наче пустельний міраж.
Може, так тобі краще - комфортно, спокійно і тепло,
А мені до вподоби дощі, що змивають сліди,
Очищають минуле схололе, прогіркле, затерпле,
І загоюють репаний шлях для легкої ходи.
Бо, направду, свобода дорожча усякого злата,
Біла птаха надії махає крилом з висоти,
І сміється життя, і зове мене далеч крилата,
І дорога пряма, по якій ще іти та іти.
13.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712601
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Проведи у сни свої навшпиньки,
де навколо – квіти польові
і ранет червоні половинки,
наче настоялись у вині.
Поведи , не бійся, буду тихо
у молитві з Ангелом Твоїм
відганяти лихо зимних віхол,
буду Тобі літом грозовим.
Де людського океану клекіт,
і сови нічної сивина,
кораблі зустрінуться далекі -
уві сні найбільша глибина.
І нехай лілова ностальгія
пахне як букетик матіол…
За вікном відлига лагідніє,
Ти кладеш ранету у пальто.
[img]http://2.bp.blogspot.com/-jPncW2LyOw8/UwUD51-ECCI/AAAAAAAAFpw/zxdj_L-upsU/s1600/1367261577_by_ABAROS_inner.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712462
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Я пишу тобі люба вірші…
Їх букетик поставлю у воду.
Хай частинка живої душі…
Твою Леле підкреслює вроду.
Знову й знову приходять у сни…
Заглядають у снах мені в очки.
Ніжний погляд твоєї весни…
Заплітає ті квіти в віночки.
Покладу ці рядки на пісні…
На світанок в гаю помережу.
Засвітились досвітні вогні…
Я ж… і досі собі не належу.
Приспів:
Спогад лине з глибин таїни,
Зачіпає поранені роки.
Наша пісня зірвалась з струни,
Ледве чутно віддалені кроки…
То мелодії вирвані строки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712149
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Твоє тіло пахло жасмином
І корицею, й чимсь іще…
Може…Ладаном невловимо?
Я…
Не в курсі таких речей…
Ні…Приємно…Просто незвично…
Я у прянощах не мастак…
Знаєш… все ставало статичним,
Коли ти посміхалась…Ось так…
Твої губи із присмаком вишні
Та завжди прохолодний язик…
Та від того лише… Смачніший?
Чи я ,просто, до того звик…
Ніжні перса в моїх долонях…
Милі зморшки в куточках очей…
Твоє спрагле кохання лоно…
Було мало…Хотілось іще…
Залишалась ниючим болем,
Задоволенням, втіленням, стресом…
Я казав:
- Купатись в любові…
А ти просто:
-Займатись сексом…
Я тепер на своїм підвіконні
Сигаретним втішаюсь димом…
А чиїсь спітнілі долоні
Твої білі гладять коліна…
Чи любові було замало?..
Чи тебе було забагато?
Я допалюю і стрибаю…
Я стрибаю назад, у кімнату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580143
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 14.01.2017
Я не вірю туману... А ти?
Чи тебе не лякає омана?
Часом є відчуття, що світи
Інших рас поховались в туманах.
І здається, що дихає хтось
У потилицю холодом люті...
Озираєшся — ні, то здалось...
Та очима ж не вбачити суті.
А душа, як маленьке дитя,
Просто хоче торкнутися світла...
І тому-то у вирій летять
Журавлі наших рим нерозквітлих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Ти мені відболів.
Вже не снишся. Від подиху січня
Ця любов замерзає
І просить хоч трішки тепла.
Та між нами сніги
І, здається, лежати їм вічно.
Крізь рядки проступає
Холодна, байдужа імла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711281
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Різдвяний ангелик, прикраса ялинки з ниток,
Здригнувся від протягу і захитався на гілці.
Зимового вечора синій, чудний завиток
Проник через шибку і тихо приліг на долівці.
Так порожньо в хаті. Не чути дзвінких голосів.
Зрадлива сльоза поповзла й зачепилась за вії...
Зостались в куточках кімнати стареньких батьків
Молитви про діток і щирі на зустріч надії.
Як ласкою сонця розквітнуть вишневі сади,
І небо одягнеться в шати шовкові блавату,
Птахами з далеких країв прилетять, як завжди,
Онуки з дітьми на гостину у батьківську хату.
Їх тато зустріне. Пригорне міцніш до грудей,
Дбайливо спече пиріжки із родзинками мати,
Бо як же чекали обоє до себе дітей,
Те знає ангелик. Та тільки не може сказати.
09.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711371
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Я не та, за которой мужчины - в огонь и под пули,
И не та, от которой скрывают грехи и пороки.
Я скорее из тех, что рыдают, когда все уснули, -
Я из дерзкой породы всегда и везде одиноких.
Я скорее из тех, что на "ты" и с луною, и с ветром,
Для кого шорох листьев осенних - почти серенада.
Я из тех, что столетья назад растерялись по свету,
Для кого горных троп не смогла заменить автострада.
Я из тех, что в толпе неприметны, как серые кошки.
Я из тех, кого ценят "подруги" как фон для знакомства.
Я из тех, для кого не бывает любви понарошку,
Для кого всё, как есть, - романтично, наивно и просто.
Я не та, для которой все звёзды и бархат прибоя,
И не я неземной красотой вдохновляю поэтов...
Но я та, что - и в горе, и в радости - будет с тобою,
Если ты позовёшь прогуляться вдвоём на край света.
(31.08.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208730
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 11.01.2017
Мадонно українського села,
Ґвалтована, катована, розп'ята,
Я вірю в тебе. Доторкнусь чола,
Де у віночку і калина, й м'ята —
Благослови! Дай сили і снаги
У світ нести твоє дитя і волю
Попри дощі, тумани і сніги,
Щоб відшукати оту згубу — долю,
Що до Сибіру прадідів звела,
Які посміли не скоритись звіру...
Мадонно українського села,
Тебе і досі ще несуть в офіру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711263
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Є час для родинного затишку, світла й тепла,
Вітального слова, обіймів і рідного кола,
Коли закосичена хата, мов біла сова,
Кошлатим крилом пригортає і кличе до столу.
І простору робиться більше, і згустки вогнів
Крізь матову шибку сочаться назовні медами.
Несуть благодать ці святочні усміхнені дні,
Як східні царі, що приходять в оселю з дарами.
І ось тобі золото, ладан і мирт запашний,
І пригорщі білого снігу, як вовна, густого…
Від першого слова розписаний шлях твій земний:
Із глини – у попіл, із попелу – в небо, до Бога.
А поки – радієш, хапаєш кожнісіньку мить,
У колі тісному тобі, як у космосі, вільно!..
І щось ностальгійними нотками в серці щемить,
Коли ти прокручуєш пам’ять, мов кадри із фільму.
А в ній стільки світла, тепла й лімітованих див!
Тому і чекаєш між буднів родинного свята,
Допоки у Вічності час тебе не розщепив,
Як атом.
[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Він рідну землю
обійняв руками
Незграбно так ,
прикривши тілом рани ,
Землі замерзлої ,
там де осколки мін ,
Обох шматують
та сьогодні він
Прикрив її
своїм синівським тілом
Й найвищу цІну дав ,
« Не словом дав , а ділом ».
Порвалась ще одна струна ,
вповзла біда у білу хату
І розірвались небеса :
« Я так любив вас ,
мамо й тату …»
Не може бути мАрною
ТАКА ЦІНА ,
А ми не знаємо
війна в нас , -
Не війна ?
10.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711380
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
С/нова балериной яркой вьюга,
Н/ад уснувшим городом кружИт.
Е/й мороз не в счет, она по кругу,
Г/рацией красуясь, в пляс бежит.
.
Л/ебедем парящим, белокрылым,
Е/ле прикасаясь к фонарю,
Т/канью будто все вокруг накрыла -
И/неем в угоду январю.
Т/ам метель опять бубнит на ухо,
.
З/десь - тепло... свеча, огонь, камин,
А/ в витрине видно - завируха
.
О/ставляет множество картин.
К/ стеклам прилипает пух и тает,
Н/астежь ему ставни распахну!
О/блаком объята... белой стаей,
М/не приятно быть в её плену...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710885
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Коли Різдво колядкою дзвінкою
Постукає у шибку крижану
І доторкне пресвітлою рукою
Душі твоєї приспану струну,
Щось ворухнеться, чисте і високе,
Десь там, на денці. Вгору навпрошки
Зашелестять чиїсь дрібонькі кроки,
Як в рукавичці теплій копійки –
Твої, заколядовані, щасливі…
І закортить повірити в дива,
Такі закономірні і правдиві,
Як перша зірка в переддень Різдва,
В якій є щось прекрасне й таємниче!
Як шурхання вертепної ходи,
Що дзвониками за собою кличе,
Карбує візерунками сліди…
Як храбустіння снігу, чимось схоже
На соковитий хрумкіт кавуна…
І на тобі – благословення Боже,
І благодать на серці неземна!
Хіба для щастя більшого щось треба?
Коли по вінця радісних думок!?
Чи то зірки дзвенять на денці неба,
Чи в рукавичці жменя копійок!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710654
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Я сльози втру, хай ними плаче осінь,
Забуду все: розлуку та печаль,
Із снів сумних сплету чарівні коси,
Я відпущу:" Іди, мені не жаль".
Не жаль того, чого вже не вернути,
Не жаль того, чого давно нема,
Забути, хочу все чомусь забути,
Так хочу... хай впаде між нас зима.
Ти сам накликав лютії морози,
Ти зачерпнув розлуку у душі,
А я чекала веснянкові грози
У тих полях, де квітнуть спориші.
Я сльози втру, хай ними плаче осінь,
Забуду все: розлуку та печаль,
Я віднайду свою небесну просинь,
Я відпущу:" Іди, мені не жаль".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695922
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 09.01.2017
Чомусь раніше не виставив цю пісню. Слова до неї написала поетеса Світлана Костюк, яка пішла від нас в Святвечір 06.01.2016
Виконує - Ярослав Чорногуз
Кліп - Олексій Тичко
Слова - Світлани Костюк
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j982gNIFPNs[/youtube]
-------------------
На віях дощ. І солоніє мить.
Блідніють сни рожевокольорові.
У затишку моїх сумних пісень
тепер музей забутої любові.
Тут навіть простір – цінний експонат.
І тиша промовляє так вагомо…
Тут всі стежки вже спалено. Назад
тепер не повернутися нікому…
На шибці січня – дивна акварель.
Ми підсвідомо ще складаєм ноти…
Щоденник мій – самотній менестрель,
терпкі, цілющі ліки від скорботи…
Тремтить рука. А як душа тремтить.
В музеї цім – історія висока…
Тут десь за склом живе щаслива мить,
що відібрала мій щоденний спокій…
Святочно так, як в церкві при свічі…
Німіють строфи і німіють рими.
Тут навіть не молися. Тут мовчи.
Під почуттями світлими моїми…
Тут музика нечувана щораз,
перегортає сторінки у слові.
А томик віршів – як іконостас,
від нас самих врятованій любові…
----------------
[img]https://i.ytimg.com/vi/E-AngBO6Jts/maxresdefault.jpg[/img]
Крім цього варіанта пісні є ще два - один на музику і з виконанням Володимира Сірого, другий - Миколи Шевченка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710828
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Старий ірландський божевільний сад
Коріннями вростає в порожнечу,
Глухим дольменом нависає над
Минулим та майбутнім, і малечу
Журливо кличе на грушкИ і виноград.
Ти не втомився? Відпочинь хоча б,
Послухай вітру стогін, осені журбу,
Торкнись долонею холодного каміння
Ти знав лише поразки й боротьбу,
Чув моря шум і чайок голосіння,
Тепер спочинь – ще встигнеш випити води,
Піти болотами нечутною ходою,
Розтанути у гіркоті нічної мли,
Лягти під вересом чи під вербою молодою,
Землею стати чи пірнути в глибину
Старого пагорбу, де тихо сплять
Прозорі привиди синів Богині Дану
Чекаючи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 06.01.2017
З небесного святого вівтаря
Володар Часу, перевівши подих,
здмухне останній лист календаря,
новий зафіксувавши кругообіг.
Моя ти Земле, доме любий мій,
безмежно щедра голуба планета!
Прекрасна ти в цю ніч в серпанку мрій,
заквітчана вогнями, мов комета.
Світись красою, і жаданий мир,
хай обійме тебе і кожну душу!
Ця ніч – святковий планетарний пир
від Кордильєрів і до Гіндокушу.
Хоч в когось – літо, а у нас – зима,
та зваблює повсюди казка свята,
і келихом ігристого вина
всіх найдорожчих будемо вітати:
дітей, батьків і друзів всіх-усіх,
близьку й далеку дорогу родину,
бажаючи здоров'я, щастя, втіх
душевних і тілесних... і щоднини.
Ще тост наш – за здоров'я земляків,
та й іноземців, вірних нам по духу, –
за тих стійких незламних вояків,
що зупинили ворога й розруху.
Хай мир прийде для всіх захисників,
до кожного з армійських батальйонів!
Щоб ви живими вийшли із боїв,
за вас, рідненькі, моляться мільйони.
І пом'янемо воїнів добра,
що назавжди у Небо відлетіли...
У кожнім серці вдячність і жура –
за нас вони поклали душу й тіло...
Ну і, нарешті, – друзі по перу,
щасливі полонені Музи й слова:
таланти-аксакали і гуру,
що вже впіймали почесті і славу,
й ті, що смакують творення процес,
хоч зали їм і не аплодували,
кого обрали в Спілку чи Конгрес
і ті, що вперше фрази зримували –
хай нас єднає новорічний стіл,
мої ви сивочолі, юнолиці,
із-за кордону, із далеких сіл
чи з древньої прекрасної столиці.
Єднаймося! У цей тривожний час
долаймо перешкоди крок за кроком,
і хай Господь благословляє нас.
Вітаю, милі друзі, з Новим роком!
Бажаю МИРУ, щастя і добра,
здоров'я і любові, що від Бога,
і творчого натхненного пера,
й Пегаса легкокрилого прудкого,
і рима щоб співала і текла
як музика, як пісня солов'їна...
...Всім шлю від серця часточку тепла.
Хай буде з вами Бог і Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 04.01.2017
Вона прийде,
жадана і терпка.
По талих водах.
Жменька журавлини
брунатним соком
скотиться, злегка -
обдасть, немов
жаринками.
На глині -
за кроком крок,
розійдеться капіж,
а де-не-де -
гірчичники проталин.
Легеням вільно
дихати, бо скрізь
напнули лук
закохані тюльпани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399667
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 04.01.2017
Відбувся день.
Розлито чорну каву.
На небі гуща.
Тільки пектораль
вдягає місяць
золото-рудаву
і дощ об шибку б’ється,
мов кришталь.
У вазі сонце –
жовті хризантеми,
вони про Вас нагадують мені.
коли погляну,
то зникає темінь
і промені з них ллються
неземні.
Каштани багряніють у пожежах.
У різні боки –
іскри-кожушки.
І карі очі поглядами стежать –
передчуттями
всипані стежки.
Листи читаю,
писані «між іншим»
і, наче чую голос вдалині,
що не погас,
а став іще ніжнішим…
як жовті хризантеми на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449565
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 03.01.2017
[img]https://img-fotki.yandex.ru/get/15481/234806620.4/0_1191d9_10744470_orig.gif[/img]
Накинь обіймів шаль
мені на плечі
із ниток трепету,
чекання і тепла.
Ці жести, як ніколи,
є доречні,
коли на холод
і морози прирекла
Зима…
Паломництво снігів
грудневих
мережить соняхи
високих ліхтарів.
Насіння сиплють тіні,
а дерева,
немов Атланти,
що поривами вітрів
вклоняються до сонця.
Вщухне гамір,
медовий місяць
заглядатиме в димар.
Завія шаль в’язатиме снігами
аби у ньому грівся
соняшний ліхтар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703869
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 03.01.2017
Моє рідне село, тут моє джерело,
Життя мого живильна криниця.
Ця небесна блакить,
Кожну мить нас п’янить…
А чому й дотепер таємниця.
Стеле стежку як дим, осінь листям рудим,
Перли сипле в саду багряниця.
Як божественна мить,
У душі палахтить…
Обнімає мене чарівниця.
Бусьок ген угорі, молодий на порі,
У політ свій далекий моститься.
Вітер вдалеч манить,
У гаю гомонить…
Захотілося з буськом проститься.
І так легко мені, чи хмільний у вині,
Чи здається мені то чи сниться?
Десь струмочок дзюрчить,
Як сопілка звучить…
Комусь хоче буркун пожуриться.
Схаменуся утім, поспішу в рідний дім,
Щоб води із криниці напиться.
Щось у грудях щемить,
Так серденько болить…
Зустрічає з дороги світлиця.
Я у свій Оберіг, знов ступлю на поріг,
Поклонюсь, як колись для годиться.
Нерозірвана нить,
Поклонитись велить…
До криниці піду щоб умиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695086
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 30.12.2016
Водив в діброві вітер хороводи
Під тихий шорох посеред галяв.
В осінній день у хвилях позолоти,
Нові в гаю, сюжети малював.
Зачаклував долини візерунком,
Узором схили вдаль замалював.
Покрив гаї багряним поцілунком,
Дарунком вкотре всіх подивував.
Стелив під ноги осені перлини…
В спориш бажання сипав із уяв.
Бурштин ладнав у доли і стежини,
Багряний день в гаю благословляв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706709
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Ця ніч вже сивіла. І ранок з-під вій усміхався,
А я ще збирала у жмені дарунки весни.
В обіймах тримала твій образ, щоб він не боявся
Прийти в мої сни…
В незайманій тиші по вікнах малює світанок
Рожеву заграву, де сонце встає в таїні.
І сонця шматочок промінням упав на мій ґанок –
Невже це мені..?
Впиваюсь небесним дарунком, розпростую крила.
Я вільна! – відлунює вітер поміж верховіть.
Піймай, коли любиш – і пташкою ввись полетіла
В якесь із століть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Налей в бокал мне... капельку любви,
Немного терпкой, может быть с горчинкой.
И этот вкус, знакомый нам двоим
Проляжет к сердцу нежности тропинкой.
Налей в бокал мне... капельку души,
Налей тепла, и сверх рецепта - веры.
Разбавь надеждой...только не спеши
Испить до дна, вкусить коктейль Венеры.
И не молчи, когда по телу хмель
Истомой сладкой-сладкой разольется.
То ли вино,а может быть апрель
В душе и сердце негой отзовется.
А нет любви - налей в бокал мне... яд
И напои... Гордись своей расправой!!
Приму, как дань, убийственный обряд.
Мне в помощь -Бог... тебе, как вижу, дьявол.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708472
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Наша любовь, словно дождь посреди февраля,
Смывший снега и унесший всё сразу в озера.
Хрупкие льды, да и те не на главных ролях
Серо-промозглый и плачущий ливнями город.
Наша любовь, словно дождь посредине зимы
Вроде не мог этот промах в природе случиться.
Видно дана эта встреча средь жизненной тьмы,
Чтобы потом, исправляя просчет - разлучиться.
Наша любовь - опоздавший в порту пассажир,
В пункт назначения так и не смогший добраться.
Наша любовь - не заполненный счастьем эфир,
Он во Вселенной успел среди звезд затеряться.
Наша любовь, словно дождь посреди февраля,
Снег на чело среди теплого, яркого лета.
Наша любовь не венчала нас у алтаря...
Что же мы ждем до сих пор друг от друга ответа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708257
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Н/а небо вышла полная луна
Е/два спустились сумерки на город
О/пять по сердцу памяти волна
Т/ы мне безмерно, как и прежде, дорог.
Р/азводит жизнь по разным берегам
Е/жеминутно ком сжимает горло
К/ак дальше жить? Разрушен общий храм
А/ между нами - мерзлота и холод .
Ю/лой кручусь от горьких мыслей-туч
Т/ы жил без чувств, какой то странной ролью
С/тою у края, рядом бездна круч..
Я/ и обрыв...меж чувствами и болью
Л/арец разбит, осколками звеня
Ю/чусь ко льдам, но в них нельзя согреться
Б/ог НАС оставил. Ты... теперь... меня
Я/ минус ТЫ ... и два разбитых сердца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708272
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Підфарбую чорні брови, підмалюю личко.
Хто погляне, певно скаже: "Гарна молодичка!"
Підмалюю біле личко, підфарбую брови.
Та й піду гулять до гаю, піду до діброви.
Підмалюю біле личко та й піду гуляти.
Бо чому ж мені одній тут сидіти у хаті?
Ой гуляла по вулиці, ускрізь зазирала.
Та того, кого б хотіла, я не зустрічала.
То чого ж скажіте , люди, було зазирати?
То чого ж було даремно личко малювати?
Ой піду я у полечко, буду працювати.
Там Василько ниву оре, буде поглядати.
Дуже гарно Василечко у полі працює.
А зустрінемося в гаю - ніжно поцілує!
То ж не стану малюватись, бо це справа марна.
Любить мене мій Василько й каже, що я гарна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703923
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2016
Дитя замовкло... ссе порожні груди...
Сльоза солона матері пече...
— Залиште хоч окраєць!.. Чи ж ви — люди?!
Та відповідь — мороз чужих очей.
— Не плач, Іванку, вірю — будем жити!
Вже до весни — рукою... там — врожай...
Побачиш колос, сонечком налитий!
Не плач, маленький, серденько не край...
Дитя заснуло. Мати пригорнулась
До тільця, де ледь жевріла душа...
А однією із сусідніх вулиць
Печальний Янгол Смерті поспішав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs
[/youtube]
За твором A.Kar-Te http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
Дякую за ідею, Олю.
-------------------------------------
Так, зима надворі розкошує.
Біла завірюха за вікном.
Але знаю: ти мене почуєш.
В час такий зігрію я теплом.
Тільки ти зумій мене почути,
Я далеко, але завжди твій.
Те, що відбулось, зумій збагнути.
Та не покидай про зустріч мрій.
На вікні троянди білосніжні.
І від них все ж запахом війне.
Ти торкнись вустами обережно
І відчуй, як я люблю тебе.
Тільки знай: зима це не надовго.
Завірюхам теж не довго буть.
Прошу: не залиш мене самого,
Хай троянди в серці розвітуть.
А коли проклюнеться підсніжник,
І весна надасть про себе знать,
Повернусь до тебе, Моя Ніжна.
Тож не смій мене ти забувать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701061
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 18.11.2016
Незабудка синьоока,
Літня хмарка дощова.
Як стеблинка, невисока…
Незабудка польова.
Приспів:
Зорі нас з небес вінчали,
Нам псалми свої співали.
Скалки сипали до ніг,
Поєднали нас на вік.
Тобі пташко легкокрила
З небес променем
впаду.
Все тобі дівчино мила…
В твої ноги покладу.
Приспів:
Ти, як яблучко румяне
У божественнім саду.
Моє сонечко весняне…
Напій спраглий на меду.
Приспів:
Чимось впала мені в душу,
Увійшла до мене в дім.
Я тобою квітко дишу...
Бо ти в серденьку моїм.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700664
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Не сильний той, хто високо злетів,
А хто упавши, зміг на ноги встати,
Не той, хто сипле рясно градом слів,
А той, хто мовчки може все сказати.
Багач не той, у кого є без міри,
А той, кому те вистачить, що є,
Багач не той, що біситься із жиру,
Той, що убогим завше подає.
Не ситий той, хто з’їв цебер і - мало,
А хто окраєць навпіл поділив,
Не той любив, як серце заспівало,
А той, що вдвох полин із чаші пив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698740
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Осінній сніг на землю ліг.
Багаття згасло, стихли звуки.
Над білим полем – чорні круки…
Немов за гріх на землю ліг осінній сніг.
Осінній сніг – новий мотив.
Та біла заздрість швидко тане.
Невже ж ми бачимось востаннє?
Невже згасив старий мотив осінній сніг?
Осінній сніг – неначе сміх,
неначе витівка юнацька.
Кохання не мина зненацька.
Лиш білий гріх, лиш білий сміх – осінній сніг.
Приспів:
Заметіль. Заметіль.
Розгулялась невпопад.
Але душу зігріва листопад.
Притуляється до ніг,
розтає осінній сніг.
Розгулялась заметіль невпопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700460
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Лелечі гніздечка,
Лелечі гніздечка,
Стрічають щороку
Господарів вірних своїх.
Лелечі гніздечка,
Лелечі гніздечка,
Назначені парам,
Але не одному собі.
Приспів:
Ой, лелеченьки - лелеки,
Повертайтеся здалека,
Тут в зажурі стомлене гніздо.
Щоб почули клекіт люди,
Щоб лунав він звідусюди,
Тут родинне ваше джерело.
Далекі дороги,
Далекі дороги,
На крилах пісенних,
Долають лелеки щорік.
Зникають тривоги,
Зникають тривоги,
Як клекіт почався,
Весна починає свій лік.
Приспів.
Життєві стежини,
Життєві стежини,
Прийдеться долати,
Лягти на зміцніле крило.
У вирій летіти,
Назад повертати,
Так, щоб парі було,
Готове лелече гніздо.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699242
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Знов перший сніг танцює білий вальс
У парку поміж кленів і каштанів,
А я стою – і думаю про Вас,
Про те, як посміхалися востаннє.
Приспів:
А сніг нагадує
Наш перший вальс-бостон,
А сніг все падає,
Хоча і не сезон.
А сніг нагадує -
Щасливі ми були,
А сніг все падає,
І біло навкруги.
Ви зігрівали руки у руках,
Я пам’ятаю Ваші губи, подих.
А на відкритих парку вітражах
Ескізи віртуозні сніг виводить.
Хоч не зима, а знову сипле сніг,
Та я його не зустрічаю радо.
Без Вас у парку холодно мені,
А сніг все пада, падає і пада...
05.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698833
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Я повернусь, не плачте, мамо!
Обов'язково повернусь!
В осіннім небі журавлями
Безсоння Вашого торкнусь.
В зимовій тиші до порогу
Снігами спрагло припаду,
Молитимусь за Вас до Бога,
Щоб Він відвів від Вас біду.
Вернуся гомоном весняним,
Струмком до серця потечу —
Воно боліти перестане.
А Ви...запалите свічу...
Я повернусь, не плачте, мамо,
Віддайте літечку сльозу —
Нехай воно понад полями
Відсвітить по мені грозу...
Я повернусь... Я поруч з Вами,
Я буду жити у душі.
Я — попід Вашими ногами
Росою вкриті спориші,
Я —сонця промінь на світанні,
Кульбаби сивина в траві,
Холодні вранішні тумани
І трелі рідних солов'їв...
Я повернусь. Не плачте, мамо.
Торкнуся вітром верховіть,
Умию ріднокрай дощами...
А Ви... за мене доживіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Я тебе роздягну
безпардонно, нахабно і грубо,
Оближу язиком,
і вдихну неземний аромат...
На тобі затанцюють
мої, такі жадібні, губи,
В напівтемряві ночі,
у спокої тихих кімнат.
Тільки ти... тільки я...
І безмежна у рухах свобода...
Я забуду усю
сотню тисяч журнальних порад...
Куштувати тебе —
то така неземна насолода,
Мій гіркий і солодкий...
маленький грішок — шоколад...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 24.10.2016
Я Вас больше не потревожу...
Разве только... коснусь стихами...
Нежность смело введу под кожу...
Зацелую лицо ветрами...
Зимней вьюгой коснусь, снежинкой
К Вашим кудрям прильну случайно...
И в любимых глазах слезинкой
На ресницах возникну тайно...
Я Вас больше не потревожу...
Ни письмом... ни мольбой... ни снами...
Разве только... любовью, может...
Трону сердцем, живущим Вами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466416
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 24.10.2016
В кутку садиби, мамина криниця,
Джерельна у криниці тій вода.
І заглядає з подивом зірниця,
Так ніби хоче випити до дна.
Криниця береже старі тривоги,
А холодом нагадує часи,
Коли чекали рідного порогу,
Солдати із чужої далини.
В кутку садиби, мамина криниця,
З якої журавель щоденно п’є.
Вода тут чиста, нібито іскриться,
Спішу до неї, в ній життя моє.
В кутку садиби, мамина криниця,
Тут мого роду славне джерело,
Сюди приходжу, щоб води напиться,
В любі часи, коли б то не було.
В кутку садиби, мамина криниця,
Вона без мене, наче сирота,
Вода у ній прозора, аж іскриться,
Вона для мене, як душа, свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696134
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Кілька місяців я тут не озивався. Написано за цей час чималенько...
Але досі нічого новенького не озвучив - і часу, і грошей не вистачає.
То нехай хоч голосом з минулого романСичне прозвучить. Всім - гарного ліричного настрою.
Сім хризантем –
дарунок долі,
квітують сонячно в мені,
немов зоринки чарівні,
бентежать подихом любові.
Ясночервоні, сніжнобілі,
закличні й ніжні,
і… сумні.
Малює осінь у вікні
дощі,
граків,
автомобілі.
Сім хризантем у росах віри,
ви й досі ще не відцвіли –
червоні, як тоді були,
хоч білі квіти й посивіли.
О квіти, о душі привілля!
Нехай кружляє заметіль,
в моєму серці ніжний біль –
сім хризантем –
червоні й білі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695577
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Я тебе ніяк не розкохаю...
Рву із серця, із життя, з душі...
А ти знову й знову проростаєш,
Як ростуть весняні спориші.
А ти знов приходиш в мою думку,
Коли я втрачаю спокій-сон,
Дістаю всі спогади із клунків,
І ридаю з вітром в унісон...
І чому, навіщо і для чого
Я себе вбиваю день за днем?..
Десь згубились пройдені дороги
Вибитим у бурю вітражем,
Розгубились кольорові скельця,
Втрачено минулого сюжет...
Там було моє розбите серце
Чи покрите шрамами твоє?
Хто зна...вже ніхто не відгадає...
Може тільки я в зимовий час
Намалюю знов на небокраї
Дві химерні тіні...тобто нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
За містом звалище сміття.
Тут хазяйнує дика зграя
голодних псів. Тяжке життя
у тих, хто прихистку не має.
П'ятьох щенят тут навесні
кульгава *** народила,
але пішли дощі рясні
і повінь всіх їх потопила.
Якби ви бачили оті
без сліз сумні собачі очі...
Один за одним дні – пусті...
На місяць вила проти ночі.
Лизала тепле молоко,
що із сосків її зболілих
ще й досі іноді текло.
На інше не було вже сили.
Коли сенс втрачено – життя
поволі з кожним днем згасає.
Тут навкруги лише сміття.
Ніщо в цім світі не тримає...
...В цей день о вранішній зорі
на смерть чекала *** тихо,
коли ж опівдні сміттярі
поїхали – відчула лихо.
Повітря носом потягла...
Не знала де, і що шукати,
але холодний подих зла
не дав їй смерті дожидати.
Зіп'ялася. Пішла туди,
де зграя вся бенкетувала,
де був відчутний центр біди,
такої ж що щенят забрала.
Пришкутильгала. Зграя тут
харчі шукає вправно, жваво.
Що не доїв зажертий люд,
на те вже інший має право.
Й вона собі пакунки рве.
Аж раптом... Тягне... Пуповина!
Щось випало м'яке, живе –
новонароджена дитина?!
Не вірила своїм очам.
Людське створіння... Хто ж та мати,
яка пакунок зі сміттям
приготувала немовляті?!
Ось, ворухнулося... Диви –
таке маленьке, кволе, синє.
Лизнула в ніс його: "Живи!
Тебе ця *** не покине."
А псяча зграя тут-як-тут,
вже скаженіє, оточила.
Як вловиш ґаву – розірвуть
голодні пси. Заходять з тилу...
Але ж, і *** наче вовк,
ошкірилась, гарчить, лякає.
Її характер, то не шовк,
про це вже кожний пам'ятає.
Тепер заради малюка
вона готова бій прийняти.
Ще вдосталь в неї молока.
У нього буде справжня мати!
Так, проти всіх вона одна,
аж захлинається від сказу:
"Хто перший?! Це моє щеня!
Торкнеться хто – порву одразу!"
Весь відчай, біль останніх днів
свого пустого існування
і дійсний материнський гнів
старалась вкласти у гарчання.
Тій "суці", що дала життя,
таке й не снилося – як мати
своє беззахисне дитя
від всіх повинна захищати.
Якщо потрібно – йти у бій,
зубами рвати горло, жили
до смерті в вихорі подій
допоки будуть дужі сили.
Звіряча зграя не пішла
у наступ. Хай собі дикунка
залишить харч який знайшла
сьогодні й випав із пакунку.
Не мало статися біді
в цей день, все склалося на краще.
Пси розбрелися хто куди.
Дісталось суці тій найважче –
з землі підняти немовля,
заледве дихаюче, кволе.
Відсунула сухе гілля.
Взяла у пащу зовсім голе.
Своїм гарячим язиком
послухала живе створіння,
як б'ється серце під кликом,
пульсує радо: "Є спасіння!"
Мов скарб здобутий те дитя –
міцний горішок – буде жити!
Соски у *** це – життя,
вони ще молоком налиті.
Пішла вона не навмання,
обрала шлях безлюдний, тихий.
Несла у щелепах щеня,
яке відібране у лиха.
Подалі звідси, від біди,
у зеленліс, де водограї,
від сміттєзвалища, води,
звірячої й людської зграї...
...Можливо, так й було б воно –
десь ріс би Мауглі у лісі,
але життя, це не кіно,
закони інші в божій висі.
Сімейна пара іздаля,
що на машині проїжджала,
побачила оте маля
і суку, що його тримала.
Тож, зупинились, підійшли
і простягнули руку звіру.
Мабуть, це янголи були,
що викликають наддовіру.
Страшна картина для сердець,
але вони обох забрали,
і це щасливий був кінець.
Я не скажу, що буде далі.
Бо ніц не знаю я того,
атож вигадувать не буду.
Але від серденька свого
суджу бездушну ту паскуду.
На це я маю право? Так!
Не визнаю я за людину
ту "суку", що в сміттєвий бак
укинула ЖИВУ дитину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654856
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 16.10.2016
Куди поділась юності жага,
невже, з роками, канула у лету?
А та, котрій на вірність присягав -
тепер всього лиш посмішка з портрету
І очі карі більше не горять
вогнем кохання, ніжності й розлуки
Невже даремно сходила зоря
своїм теплом сплітати наші руки?
Невже знайома постать у вікні,
(зрадлива тінь у образі святому)
була лиш раз дарована мені,
щоб сотня губ торкалася потому?
Куди поділись юності літа,
невже все ближче ходимо по краю?
Таки даремно вітер заплітав
мої слова у не твоє «кохаю»
І хай у днів буденних густині
погасло все, що ми колись любили,
але при зустрічі сказати «ні»
як і колись мені забракне сили…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450611
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 10.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wzEpV2n6vCQ[/youtube]
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
Анна Ахматова
-----------------------------------
Ти мене ніколи не забудеш.
Я живу постійно у думках.
Пам"ять свою спогадами будиш,
Хоч думки тримаєш на замках.
Та вони не терплять оці грати,
Вилітають птицями на світ,
Ти повір! Не хочуть умирати,
І тобі не втримать їх політ.
Чашка кави в дощову погоду,
І думки про те, що не зберіг,
Не покращать у душі негоду...
За вікном не дощ уже, а сніг.
Не старайся ти спокійно жити,
Бо думки обсядуть знов і знов...
І колись ти зможеш зрозуміти,
Не вмира у пам"яті Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691797
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 02.10.2016
Осінь в мені розпорошує фарби —
Жовтогарячі, багряні, терпкі.
Сонце свічею у канделябрі
Промені сипле червоні меткі.
Вечір схиляється нишком до поля,
Кутає верби в тумани легкі.
Ніби сторожа, принишклі тополі.
І перші зорі, як мрія, крихкі...
Вечір осінній, призахідне сонце,
І вітерець кошенятком рудим
Спить на ще теплій кленовій долоньці,
Там, де багаття клубочиться дим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689923
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Падають каштани з барабанним дробом,
Знов кленове листя вогником взялось.
І далека юність, робить нову спробу,
Щоб кохання наше знову почалось.
Приспів:
За плечима ходить золотиста туга,
Просить повернутись в юність, як колись
І шпурляє листя дощова подруга,
Просить весну в гості –
Веснонько, вернись!
Мерехтять тумани сиві, як волосся,
Роси споришеві зорями взялись,
І зове кохання те, що відбулося,
Знову кличе в юність, як було колись.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689224
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Приспів:
В повстанському краю, я вас привітаю
Із витоків честі постала Волинь.
ЇЇ сторінки, я для вас погортаю,
В них слава овіяна духом святинь.
1
Прошу приїзджайте до нашого краю,
Де ріки й озера, - цілюща вода.
В краплинках настою, як часточка раю,
Лежить у розлогах краса золота.
Приспів:
2
Де Стир, Берестечко, козацькі могили
У пам'ять лягали, як грона калин.
Де триста спартанців голів не схилили,
Заради майбуття нових поколінь.
Приспів:
3
Тут витоки древні з колиски Трипілля.
Виспівує вдень і вночі соловей.
Вас хлібом і сіллю зустріне застілля,
Вшануємо щиро всіх добрих людей.
Приспів:
4
Ще квіти й калина для кожної хати,
Льони та волошки в краю голубім,
А люди в нас добрі, душею багаті,
Добра та здоров’я бажаємо всім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678828
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Замітають сніги,
обіймають натомлене місто -
Всі стежки, всі сліди,
замітають і пам'ять, і біль...
В світлім храмі зими
так просторо, так первопречисто...
Заблукала й тривога
у мареві сонних снігів...
Відбули, одійшли,
відкривавились і відболіли
І любов, і печаль,
і прощання оті, й каяття...
Невагомо-легкі,
все сніги пеленою укрили,
Замітає зима
таємницю початків життя.
Прикрашає той сон
фейєрверками зоряних іскор,
Білим плетивом віт
у казково-ажурних садах...
Срібнодзвоном копит
і синички-співаночки свистом,
Поцілунком твоїм,
що відтав на холодних вустах...
Поховає зима
таємницю кінця і початку
У глибоких снігах,
під склепінням льодів забуття.
Тільки все оживе
і відродиться з сонцепочатком:
І любов, і печаль,
бо без цього немає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638826
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 15.07.2016
Музика Віктора Охріменка
Ця пісня - не нова, але досі не виконувалась.
Щойно помістив у "Пісні про рідне та близьке".
(Це співаник наших одноклубників).
Мабуть трішки тут приберемо умовну метушливість,
проробимо заключний куплет, додамо інструментів, барвів,
і - в люди! Даруємо аранжувальникам і виконавцям.
Бажаючим надішлемо ноти.
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
На плесі зоряне намисто променилось.
Купальське вогнище у споминах пала.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Над вогнем радісно стрибали.
Миті нам не забути ці.
Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
Чи навмання їх табунцями підганяв.
Я говорив: «Пливи, русалочко, не бійся.
Адже сьогодні нас Перун охороня!»
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя зіронька кохана.
Чари нам не забути ці.
Ми не змогли усіх пісень переспівати.
Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
Купальська ватра буде душі зігрівати.
Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя ладонька кохана.
Слізонька сяє на щоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676400
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
мысленно мы уже врозь и поровну
наши надежды доели боровы
я задыхаюсь в потёмках города
ты беспробудно пьёшь
а наяву- мы друзья-приятели
и ведь не то чтобы просто спятили
просто симпатия и апатия
вкупе-большая ложь
ты растворяешься в новой прихоти
ищешь в руинах сознанья выхода
ждёшь чем закончится эта тихая
песенка про друзей
нас откопают спустя столетие
из одиночества беспросветного
в день когда будет светло и ветренно
и отнесут
в музей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118143
дата надходження 25.02.2009
дата закладки 29.06.2016
Я не хотіла би слів
(У їх тенетах не раз знемагала).
Тобі обіймами все розкажу, що в мені через край.
Поміж усіх відчуттів
Беззаперечно: тебе дуже мало,
Тебе так мало, що серце моє огортає печаль.
У світлий сум,
Як в безодню, пірнаючи необережно,
Не озираючись більше, прийняти усе так, як є.
Ніхто не чув
І не зна чи бувають у ніжності межі,
Та я набрала її через край повне серце моє.
Хай часу плин
Затирає поволі усе несуттєве
(Мій янгол те, що важливе, сховає своїми крильми́).
І долі млин
Все на порох стирає, лишивши до тебе
Лиш єдине, безмовне і щире таке: Обійми́.
20.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673541
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Бреду по замші скошених полів,
Струмок тріпоче стрічкою шовковою…
І гайморові пазухи землі
Ущент забиті свіжою половою.
Ні гуркоту довкіл, ні суєти,
Хіба що пташка вітер перекрикує.
Під хмарами натягнуті дроти
Тримають на собі бетонні циркулі.
У травах монотонні цвіркуни
Капелою вливаються у тишу цю…
І я пливу в червневі теплі сни,
І стебла піді мною ледь колишуться…
І промінь поцілунком золотим
Виблискує на пальці безіменному,
Хапаю неосяжність висоти,
І небо стугонить моїми венами!..
І від цієї стиглої краси
У голові так солодко макітриться!
Над оборогом сонечко висить,
Мов китиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671039
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Я нікого не звинувачую -
Ні себе, ні, тим більше, Вас.
Просто долею не призначено.
Просто вимір не той і час,
На ромашках не тих гадалося,
Говорились не ті слова...
От тому-то, мабуть, не склалися
"Одинички " в жадане "два"...
Я вважатиму Вас удачею
(хоча й кіт на душі шкребе)...
Я нікого не звинувачую...
Може трішечки...і себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668940
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Я не думав, що знову – війна,
Хтось із нас не поверне додому.
А на житньому полі жнива,
Ті жнива, що не треба нікому.
А я думав, війна – не моя,
А я думав, війна є чужою.
І не буде горіти земля,
І не буде чадіти смолою.
Вже те поле закидало в сніг
І женці косять зовсім не трави,
Може хтось тих людей приберіг,
Для якоїсь страшної забави?
А я думав, війна – не моя,
А я думав, війна є чужою.
І не буде горіти земля,
І не буде чадіти смолою.
Коли ляже останній покіс,
Не росою омитий, сльозою,
Ми піднімемось знов, у весь зріст,
Станем тою, живою рікою.
Ця війна, уже стала моя,
Ця війна, вже не є нам чужою.
Там, де в полі горіла земля,
І до неба чаділо смолою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668817
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Я не думав, що знову – війна,
Хтось із нас не поверне додому.
А на житньому полі жнива,
Ті жнива, що не треба нікому.
А я думав, війна – не моя,
А я думав, війна є чужою.
І не буде горіти земля,
І не буде чадіти смолою.
Вже те поле закидало в сніг
І женці косять зовсім не трави,
Може хтось тих людей приберіг,
Для якоїсь страшної забави?
А я думав, війна – не моя,
А я думав, війна є чужою.
І не буде горіти земля,
І не буде чадіти смолою.
Коли ляже останній покіс,
Не росою омитий, сльозою,
Ми піднімемось знов, у весь зріст,
Станем тою, живою рікою.
Ця війна, уже стала моя,
Ця війна, вже не є нам чужою.
Там, де в полі горіла земля,
І до неба чаділо смолою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668817
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Коли загораються зорі,
А місяць гуляє дахами,
І вітру крильцята прозорі
Жонглюють чарівними снами,
Тобі розкажу тихо казку,
Пухнасте моє Кошенятко.
Заплющуй очиці, будь ласка,
Бо час уже грайликам спатки.
На стелі гойдає дрімота
Якісь візерунчасті тіні -
Немов відкриває ворота,
Щоб в хату ввійшли сновидіння;
Залишимо печива трішки
І чашечку м'ятного чаю
На столику, побіля ліжка, -
До тебе нехай прилітають .
Присядуть нехай на подушку
І крильцями ніжно лоскочуть,
І тихо шепочуть на вушко :
"Спи, Котику, доброї ночі... "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668721
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Мечтала быть я дочерью у Вечности,
прожить - светло,
но вышло - о земном,о человеческом
все бъю челом.
А дни текут - печали безутешные
рекой к ногам,
ропщу и плачу,глупая и грешная,
иду во храм,
свечою становлюсь,огнем пылающей,
я - хуже всех!
Помилуй,Господи,нас,погибающих!
...Мой взгляд,мой смех
презрительный - гордыни жест нечаянный,
лукавства шаль,
скольких довел до слез и до отчаянья?
Кого мне жаль?
Себя - была неверною и скверною,
кляла приют.
Мои грехи - как воронье на дереве,-
кричат,клюют.
Не раз была жестоко жизнью битая,
в меду страстей,
не деньгами спасалась,а молитвами
своих друзей.
Дай,Боже,силы все,что уготовано,
мне пережить,
за то, что каждый день тобой даровано,
благодарить.
Стою перед крестом с душой разостланной
в священный час,
за все,что было - слава ,тебе,Господи!
Помилуй нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596987
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 24.05.2016
Останній вірш. І знову буде тиша
І кардамонність довгих вечорів.
Колиску неба зорі розколишуть
І догорять у сяйві ліхтарів.
І знову буде шкрябатись у двері
Печаль у светрі з інеєвих слів.
Лише крапки́ на білому папері
Залишать слід. Поета хист зотлів.
На циферблат життя німою тінню
Душі розпука ляже. Й мимохіть
Пізнає хтось у тихім шепотінні
Останній вірш із глибини століть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631644
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 22.05.2016
Скрипить гіллям в саду старенька слива,
Крильми сумують в небі журавлі.
А я стою заплакана й щаслива...
Мале дівча на батьківській землі.
Он визира біленька рідна хата,
Шумить привітно вишня гомінка.
І чорнобривців вервечка строката...
Їх сіяла матусина рука.
Зрина, роками схилена криниця,
Смакую спогад чистої сльози.
І виноград он татковий кущиться...
Чоло цілує дотиком лози.
А під вікном гойдаються жоржини,
Махровим лиском в'ються спориші.
І,мов живі,натоптані стежини
Ведуть туди,де радісно душі....
Летять хвилини стрімко горобцями,
Пір'їнно снять на сонячних дахах.
Спрагливо п'ю пропахлу чебрецями
Дитинства мить в загублених роках.
Скрипить в саду сумна старенька слива,
Немов гука: "Ну все....Пора...Іди..."
А я стою заплакана й щаслива....
Іще не раз в душі прийду сюди...
7.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492104
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 22.05.2016
У паводку фіалкових ночей
Знайди мене, зумій мене зігріти.
Чарівним співом місячний Орфей
З'єднає душ загублених орбіти.
Стікають зорі теплими слізьми,
Горять нарцисів жовті смолоскипи.
Збуди мене від лютої зими,
Із вуст моїх солодкий трунок випий.
Не прирікай на вічну самоту...
У лакримозі місячного сяйва
Скидає небо зоряну цноту.
Чи я була для тебе, може, зайва?
Чи ти між снів, немов анахорет*,
Збираєш попіл згаслого кохання?
Знайди мене у спалахах комет
Поки не впало краплями світання
На сяйно-біле прядиво хмарин.
Збери росу із вій моїх тремтливих...
У паводку фіалкових хвилин
Зігрій мене у ніжності розливах.
*Анахорет - відлюдник, самітник, пустельник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 22.05.2016
Ні , ми забути це не зможемо –
Здригнувсь , на мить завмер Майдан ,
Коли від пострілів ворожих
Упав Серьожа Нігоян ...
І погляд ... так запам ' ятали ...
Невидимий у серці знак !
Я довго думала ... згадала –
Ісус завжди дивився так .
Вони були одними з перших ,
Що зринули у небеса , -
Пішла назавжди у Безмежність
Небесних Ангелів чота .
Але не можуть Батьківщину
Свою покинути й на мить ...
Єдину в світі Україну
Небесне військо боронить !
Вони із нами поруч , знаю !
І , що б там хто не говорив –
Як ненадовго бій стихає ,
Відчуйте шелест їхніх крил ...
15 .02 .16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645660
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.05.2016
Ссылки на предыдущие серии
можно найти здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291817
СЛОВО: ДЕВЧОНКА
Женщина – дама, понятное дело!
Только, когда она вдруг похудела,
Кажется вмиг себе тонкой и звонкой.
Больше скажу – натуральной девчонкой!
СЛОВО: ЖАБА
Дама, какая она ни была бы,
Может попасть под влияние жабы,
Если попросят какие-то лица
С ними имуществом вдруг поделиться.
СЛОВО: ОТВЁРТКА
Женщина может быть доброй и злою:
Ласковой кистью и острой пилою.
Ну, а слабинка отыщется в муже,
Мозг ему вскроет ОТВЁРТКИ не хуже!
СЛОВО: КОРОВА
Женщине статной, дородной, здоровой
Вряд ли подходит сравненье с КОРОВОЙ.
Ну, а неймётся, дождитесь сначала,
Чтобы она хоть разок замычала.
СЛОВО: СОБАЧКА
"Дама с собачкой"? До крайности просто!
Тут с заковыкой, похоже, вопрос-то.
Ведь не секрет, что любые заначки
Дама находит не хуже СОБАЧКИ.
СЛОВО: КВАДРОЦИКЛ
Женщина наша к проблемам привыкла,
Не устрашит её вид КВАДРОЦИКЛА.
Если коня усмиряет исправно,
То КВАДРОЦИКЛу-то эту подавно!
СЛОВО: БАЯН
Женщины, вроде они и не козы,
Только БАЯН нужен им не для позы.
С песней по жизни шагать интересней,
А без БАЯНА какие же песни?
СЛОВО: ОСДОК
Вот же такие случаются донны,
В ком обаяния женского тонны,
Чей аромат упоительно сладок...
Доны от них выпадают в ОСАДОК!
СЛОВО: ЗМЕЯ
Хоть разорвись, только так не сумею
Вся я извиться, как женщины-ЗМЕИ.
Стан у них гибкий, и ноги, и руки...
Скольких мужчин обольстили, змеюки!
СЛОВО: ШТУКАТУРКА
Голос у женщин - особая тема!
Как вам, к примеру, такое вот демо?
https://www.youtube.com/watch?v=3vk1Z5pKb7E
Ох, нифига ж себе колоратурка -
Взвоет, и сыпет со стен ШТУКАТУРКА!
СЛОВО: БУРИМЭ
Женщине нашей проблемы не внове!
Рубит что в кухне, что в праве, что в слове.
Ей БУРИМЭ - незатейливый прОжект:
В избу завалит и рифмы стреножит!
СЛОВО: КОЛЕСО
Как с КОЛЕСОМ эти женщины схожи:
Крутятся-вертятся сутками тоже.
Сколь в беготне этой ни было б прока,
Главное, это не сдуться до срока!
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636096
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 20.05.2016
Ссылки на предыдущие серии
можно найти здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291817
СЛОВО: ДЕВЧОНКА
Женщина – дама, понятное дело!
Только, когда она вдруг похудела,
Кажется вмиг себе тонкой и звонкой.
Больше скажу – натуральной девчонкой!
СЛОВО: ЖАБА
Дама, какая она ни была бы,
Может попасть под влияние жабы,
Если попросят какие-то лица
С ними имуществом вдруг поделиться.
СЛОВО: ОТВЁРТКА
Женщина может быть доброй и злою:
Ласковой кистью и острой пилою.
Ну, а слабинка отыщется в муже,
Мозг ему вскроет ОТВЁРТКИ не хуже!
СЛОВО: КОРОВА
Женщине статной, дородной, здоровой
Вряд ли подходит сравненье с КОРОВОЙ.
Ну, а неймётся, дождитесь сначала,
Чтобы она хоть разок замычала.
СЛОВО: СОБАЧКА
"Дама с собачкой"? До крайности просто!
Тут с заковыкой, похоже, вопрос-то.
Ведь не секрет, что любые заначки
Дама находит не хуже СОБАЧКИ.
СЛОВО: КВАДРОЦИКЛ
Женщина наша к проблемам привыкла,
Не устрашит её вид КВАДРОЦИКЛА.
Если коня усмиряет исправно,
То КВАДРОЦИКЛу-то эту подавно!
СЛОВО: БАЯН
Женщины, вроде они и не козы,
Только БАЯН нужен им не для позы.
С песней по жизни шагать интересней,
А без БАЯНА какие же песни?
СЛОВО: ОСДОК
Вот же такие случаются донны,
В ком обаяния женского тонны,
Чей аромат упоительно сладок...
Доны от них выпадают в ОСАДОК!
СЛОВО: ЗМЕЯ
Хоть разорвись, только так не сумею
Вся я извиться, как женщины-ЗМЕИ.
Стан у них гибкий, и ноги, и руки...
Скольких мужчин обольстили, змеюки!
СЛОВО: ШТУКАТУРКА
Голос у женщин - особая тема!
Как вам, к примеру, такое вот демо?
https://www.youtube.com/watch?v=3vk1Z5pKb7E
Ох, нифига ж себе колоратурка -
Взвоет, и сыпет со стен ШТУКАТУРКА!
СЛОВО: БУРИМЭ
Женщине нашей проблемы не внове!
Рубит что в кухне, что в праве, что в слове.
Ей БУРИМЭ - незатейливый прОжект:
В избу завалит и рифмы стреножит!
СЛОВО: КОЛЕСО
Как с КОЛЕСОМ эти женщины схожи:
Крутятся-вертятся сутками тоже.
Сколь в беготне этой ни было б прока,
Главное, это не сдуться до срока!
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636096
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 19.05.2016
МОИ БОИ.
А мне судьба дала на сутки горсть патронов
И каждый с них назначен лишь на час.
С утра, поднявшись, занимаю оборону,
Чтоб продержаться в этом мире ради Вас.
Я не могу просто так оставить
Весь этот мир, где живёте Вы.
Я в жизнь пришёл, чтоб Любовь прославить,
А ведь Любовь – это только Вы!
Хвори да старость приступают к наступлению.
Ноги и руки неподвластны, только всё ж,
Я их заставлю делать нужные движения
И не беда, что больно и что дрожь!
Я не могу просто так оставить
Весь этот мир, где царите Вы.
Пока живу буду песней славить
Свою любовь, а это снова Вы!
Подходит вечер, а в саду длиннее тени.
Экран компъютера беспомощно погас.
Я сердцем выстрадал любовные катрены,
Где в каждой строчке песня нежности до Вас.
Скажите, как этот мир оставить,
Если в душе не боязнь молвы.
Весна раскрыла свои своды правил,
А в этих сводах, – между строчек - Вы!
Затихнет бой с самим собою тёмной ночью
И неизвестно: передышка или нет…
В прошедшем дне я Вас любил: безумно! Очень!
И не беда, что не дошёл от Вас ответ.
И пусть бои бесконечно длятся,
И от надежд только шум листвы…
Веду свой бой за Любовь, за Счастье,
А это Счастье, – безусловно, – Вы!
08.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664984
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 16.05.2016
ДЕ ТИ БУЛА?
Зустрілись ми у переддень зими.
Ще пізня осінь плакалася слізно.
Одне одному впали в душу ми,
Та тільки пізно! Дуже, дуже пізно!
Якщо і нині Землю обійти,
Тобі подібних буде дуже мало!
В моїх роках була зорею ти,
Була моїм незмінним ідеалом.
Де ти була, коли я був один?
Куди від мене ти могла подітись?
Хто вбив між нами осиковий клин,
Що ми, ще юні, не змогли зустрітись?!
Де ти була, коли тебе шукав
Серед мільйонів милих та пригожих?
Ішли літа, та я не зустрічав
Таких , як ти, на ідеал похожих…
А ти була! Оспівана в піснях.
Моє натхнення, муки і надії.
Була зі мною ти – лише у снах,
Була моєю ти лише у мрії!..
Де ти була? Скажи, де ти була?!
Шепчу питання, наче заклинання.
За сивий обрій молодість пішла,
Гірчить в душі полин розчарування!
Зустрілись ми у переддень зими.
Ще пізня осінь плакалася слізно.
Одне - одному впали в душу ми,
Та тільки пізно! Дуже, дуже пізно!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499940
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 16.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Матінко, голубко сизокрила,
Відлетіла молодість давно,
Ти мене на світі жити вчила,
Виглядала завжди у вікно.
Мені сняться очі твої в смутку,
Твої руки в синіх жиляках,
Як на всіх ділила цукру грудку,
Як томилась в прожитих роках…
І тепер, коли тебе не стало,
Згадую по крапельці святе,
Пам'ять - це єдине, що зосталось,
Бо живемо певно ми на те…
М́́атінко, голубко сизокрила,
Відлетіла молодість давно,
Ти мене на світі жити вчила,
Виглядала завжди у вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665601
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Не моляться до сонця пшениці,
Лиш маки бовваніють, наче рани,
На тілі незасіяного лану,
Де Янгол зі свічею у руці
Ллє сльози по Вкраїнському талану...
Цьогоріч вродять знов одні хрести -
У Смерті дуже щедра косовиця.
Втомилася стинать її правиця
Ті долі, що могли б ще розцвісти,
Та душить їх нещадно повитиця...
Зрікаються крилаток ясени...
Бентежний дощ мигичить над полями,
Як посивіла колискова мами
Чиї у муках зроджені сини
У вічність відлітають журавлями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664328
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Жита волошкові у травні цвітуть,
І пахнуть хати житнім цвітом.
Старіють діди, а внучата ростуть,
Де хата духмяниться хлібом.
Дими з коминів,
Дими з коминів,
Освячені житнім колоссям,
Печуться хліба,
Печуться хліба,
Дими запах в небо возносять.
Волошки цвітуть і буяють хліба,
Колосся купаються в літі,
Сміються жита,знов сміються жита,
Дощами і потом политі.
Дими з коминів,
Дими з коминів,
Освячені житнім колоссям,
Печуться хліба,
Печуться хліба,
Дими запах в небо возносять.
Жита золотисті готують врожай
І печі готові для хліба,
Знов мама положить на стіл коровай,
Для внуків, для батька і діда.
Дими з коминів,
Дими з коминів,
Освячені житнім колоссям,
Печуться хліба,
Печуться хліба,
Дими запах в небо возносять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664359
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Май в сирени и тюльпанах,
В бело-розовых садах.
Выплывает из тумана,
Что мерещилось во снах:
Соловьиные рассветы,
Одуванчики в венке,
Подбирается к нам лето,
Месяц плещется в реке.
Травы скошенные вянут,
От черешни - красен рот,
Обольщает и дурманит
Струн гитарных приворот.
Промокают ноги в росах,
В сердце юный непокой,
Расплетает вечер косы
Загорелою рукой.
Звезды - россыпью жемчужной
Да в ромашках сарафан...
Ох, как сладко шепчет в уши
Деревенский хулиган.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663946
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Німіють руки, серце ледве стука.
Збагнуть не може сивий ветеран,
Що з фронту зустрічатиме він внука
Із болем, що пекучіший від ран.
Кровинку, що зросла в країні мирній,
Ій лиш дідусь повідав про війну,
Про тяжкі втрати у кривавій бійні,
І про історію, й пам"ятну весну...
Навчав дідусь онука:"Будь героєм!"
Та, що слова пророчі ті, не знав.
Згадалася наука перед боєм,
Під гуркіт "градів", в полум"ї заграв.
На блок-посту стояли до останку.
Востаннє бачив небо голубе,
І журавлиний клин, і вишиванку...
Чи ж все війна навіки загребе.
У рідний край, де зацвіла калина,
"Двохсотим" повернувся у село.
Не стало внука, і не стало сина...
Дідусь схилив згорьоване чоло.
Скупа сльоза упала в домовину.
Остання зустріч і... остання путь.
Поліг героєм внук за Україну.
Та вірить дід: Герої не помруть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663882
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Слова твої пахнуть лавандою -
Як спокій...як місяць...як ніч,
Де я між сузір'їв розгадую
Тайнопис твоїх протиріч...
Думки твої пахнуть поли'ново-
Як вітер спекотного дня,
Де кисло - солодко - ожиново
Нам сонячні струни бринять...
Мовчання твоє пахне холодом -
Як сни-візерунки на склі...
Сміється Мороз в сиву бороду
І сипле снігів кришталі...
І пахнуть цілунки цукатами...
Гіпотез кружляють рої :
Якими п'янять ароматами
Мене теплі очі твої?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663727
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 06.05.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Вона крізь дим дивилась в синє небо,
Червоний вогник. Підвіконня. Вітер.
Тобі вона - ніхто. Проста потреба...
Для неї - ти єдиний в цьому світі.
Вона вдивлялась. Вірила. Молилась.
Втішалась димом і вином багряним.
І байдуже, що стільки не здійснилось -
Чекала, вірила, що щастя ще нагряне.
А ти брехав. Собі, і їй, і зорям...
Ти заблукав в її очах гарячих.
Ти, певно, насолоджувався горем...
А зараз ти щасливий? Ні, навряд чи.
Ти під дощем. Не врятуватись. Осінь..
Холодний вітер. Совість в душу рветься.
Ти втратив. Не шукай її вже. Досить!
Вона щаслива. В небі. Не озветься...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622688
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 25.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
Поміж лип заховалась стежина,
Що веде до підніжжя гори.
Виглядаю кохану дівчину,
Де в затишку стоять явори.
Жовтим цвітом розквітла кульбаба,
В тиші чується спів цвіркуна,
По стежині біжить моя зваба,
І бринить серця тонка струна.
Приспів:
Моя доленько,
Ніжна і мила.
Як нам добре,
Коли ми удвох.
Ти біжиш і ростуть
Мої крила,
Соловей в яворах
«Тьох» та «тьох»…
Я назустріч лечу, моя пташко,
Коли зійде вечірня зоря,
Принесу для гадання ромашок,
Хоч вже сонце у дні догоря.
Шлях Молочний задзвонить у небі,
Я зустріну кохану свою.
Мені більше нічого не треба,
Бо із нею я завжди в раю.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659911
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Бігла ти по вимитій стежині,
При холодних, стиглих споришах,
Угорі сіяло небо синє,
І до нього прагнула душа.
Приспів:
Мамо, мамо - мила чарівнице,
Не спіши по стежці у літа.
Бережи, матусю, своє серце,
Поки ти красива й молода.
В рідній хаті жде тебе родина,
Вийдуть дітки зранку на поріг.
І почують пісню зозулину,
Що підкине Вам роки до ніг.
Приспів.
Я по цій стежині після тебе,
Ще не раз пройдусь по споришах,
Може ще засвітить синє небо,
Може посміхнеться ще душа.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659910
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Знов по колу буття - знов зустрілися Авель і Каїн,
А це значить - попереду Ноїв Ковчег і потоп.
Та не буде Розп'яття, бо двічі його не буває.
І життя - не чернетка із безліччю справлень і спроб.
Відбудуються знову зруйновані мури і храми,
Над невірством волхвів пролуна єрихонська труба.
Десь у Всесвіті плаче наш Янгол, напевно, над нами -
Зорепадами в землю його опадає мольба...
Завтра буде світанок... Та ми не повернемось завтра -
Нам дано час до півночі... Й знову за вітром злетить
На чужих помилках розікладена заново ватра...
Знов по колу буття, де з нас кожен - розвітрена мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659849
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Іде весна у маєві журби
і у буянні[i] розового безу.[/i]
Перукарем у довгої доби
рудавий ліс вичісує чуби
у дуба, і косиці – у берези.
Борги у ночі забирає день
і видає добі її аванси
за блюзи ненаписані, і станси,
і арії, і оргії: пісень,
пташиного балету і романсу.
У лузі чути соло солов'я,
басолі деркача і бугая,
і акафісти білої ворони.
І се усе дарується мені,
бо я умію бачити сумні
фіалки і веселі анемони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660025
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Шалит, чудит внезапный дождь в апреле,
Врываясь в теплый и беспечный день,
Еще деревья платья не надели,
Сады в цвету, повсюду птичья звень.
А он решил по крыше прокатиться,
Смахнуть с черешни лепестковый снег,
И не позволив зонтику раскрыться,
Стремглав бежал, рассыпав звонкий смех.
Встряхнули яркими головками тюльпаны,
Хрусталь дрожит на веточках плюща,
А в небе вешние грохочут барабаны,
И вербы в радужных вальсируют лучах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659665
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 14.04.2016
Безжальний весняний сніг
Підкрався вночі, як злодій,
І в дивному хороводі
Лягає мені до ніг,
І в пролісків синій сон
Вдирається невблаганно...
І сиплеться сіль на рани
Вітриськові в унісон...
Пташиний лунає спів
В сніжинковій витинанці.
Цей Березень в лихоманці -
Напевно він захворів...
Цей Березень... Як він міг
Пустити собі у душу
Нахабність Зими байдужу
І цей знавіснілий сніг?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659310
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Цілий вечір і, часто, до самого ранку
Під стареньким коптявим іще каганцем
По хатах розквітали колись вишиванки,
Як майбутньої долі щасливе лице!
Піднімає життя щораз вище нам планку,
І, коли вже приходить час іспит тримать,
Придає нам наснаги нова вишиванка,
В ній готові на все часу відповідь дать!
Хрестиком розмічене шиття,
Думи на нім вишиті й тривоги,
З ним натхненно все своє життя,
Свій натільний хрест несли до Бога!
А коли вже на нас поповзли чужі танки,
Та загарбник рішив наші землі забрать,
Самі кращі із нас одягли вишиванки,
І пішли Батьківщину свою захищать!
Ще прийдуть в Україну щасливі світанки,
Небувало розквітне майстерність митців,
І одінемось всі ми тоді в вишиванки,
А в найкращі одінем за волю борців!
Хрестиком розмічене шиття,
Болі на нім вишиті й тривоги,
З ним нам легше все своє життя,
Свій нелегкий хрест нести до Бога!
Вишиванка нам душі теплом зігріває,
Та наснаги на кручах життя надає!
Вишиванка - то знак працьовитого краю,
Що віками мережить тут щастя своє!
Хай над світом щаслива вже доля злітає,
Скільки можна усім натикатись на зло?
Вишиванок для всіх Україна надбає,
Щоб планету чарівне шиття вберегло!
Хрестиком розмічене шиття,
Долі на нім вишиті й тривоги,
З ним і далі в широчінь життя
Понесемо свій ми хрест до Бога!
20.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630257
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 11.04.2016
…І просто йти цим потеплілим світом,
Відчувши присмак стомленого дня,
Схилятися над дивом первоцвіту,
Де трав змарнілих стелиться стерня...
Й радіти часу, що приліг під небом,
Втомившись трохи в сутінках буття,
Й задуматися вкотре, що у тебе
На цій землі - лише одне життя...
Між віхами неіснувань і нетлумачень,
Серед неспокою земної метушні
Втішатись тим, що у відборі значень
Ти ще вдихаєш ці весняно-чисті дні...
І не зважати, що, можливо, стерто
Звучить іще раз висновок простий,
І щастя «бути» радісно й відверто
Найвищим даром нести в день новий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653402
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 08.04.2016
Так несподівано, так задушевно-світло,
Що аж в саду примружилась весна,
Ви дарували проліски розквітлі
На згадку про добро…Мов дивина,
Зворушливо-тремтливо грілись квіти
В теплі моїх долонь, а більш – очей…
Й здавалося, що ми дорослі діти,
Зніяковілі в чистоті речей,
Таких знайомих, згублених де-небудь,
Як у степу далекі голоси…
І грілись душі неозорим небом
У проблисках незваної сльози…
Пучечок пишний свіжої блакиті
Те приспане у серці розбудив.
І поки люди є, допоки будуть й миті,
Зігріті теплотою добрих див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655580
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 08.04.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Слова, музика, запис, виконання - Микола Шевченко
А нам би день
...Усе в нас так погано - погано в нас усе.
Про це можна писати романи і есе.
Щодня ми ниєм, скаржимось, буває плачемо.
Та смаленого вовка, як казала моя бабця, все-одно
ми ще не бачимо.
Ми нація свобідна і європейські ми.
А що країна бідна - не винуваті ми!
Бо не підмажеш - не поїдеш, з дитсадка ми знаємо.
Розбещуємо владу, а якщо самі дорвемся,
нижчих себе зневажаємо.
Приспів:
А нам би день іще один прожити.
За день оцей встигаємо таке вчинити!
За що в КНДР нас двадцять раз би розстріляли.
В Японії сім раз з роботи б виганяли.
А в Пакистані відсікли б усі кінцівки.
В Ізраїлі б поклали писком на долівку.
І це лише на грішній цій планеті,
не кажучи про сині небеса...
2
То ж все у нас нічого - нічого в нас усе.
Не топить, слава Богу і майже не трясе.
А справи треба до кінця завжди доводити.
Нам кажуть іноземці - що ж ви, наче коні, табуном,
по колу ходите?
І хто вас прив`язав і хто вас осідлав?
Попону хто поклав? Хто робить вам анклав?
Борітеся - поборете! Це з дитсадка ми знаємо.
А вам - аби офшорити, а ми й собі помалу,
тишком-нишком "хатоскраємо"...
Приспів:
А нам би ще прожити один день,
а нам би заспівати ще пісень.
Та щоб в КНДР ракети не злітали.
В Японії авто усі екологічні стали.
А в Пакистані не рубали щоб кінцівку.
В Ізраїлі б не клали писком на долівку.
І це лише на грішній цій планеті,
не кажучи про сині небеса.
А нам би ще прожити один день,
а нам би заспівати ще пісень.
І їсти на чотири пальці сало.
Щоб воріженьки, як роса пропали!
На ряженці була на палець плівка.
І зранку не боліла щоб голівка.
І щоб була планета - Україна,
І посміхались сині небеса!..
31 березня 2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655974
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
- Чом схилилась над рікою, молода вербичко?
Довгі коси вже скупала, умиваєш личко?
Ти куди? - питає річка. До кого зібралась?
Хоч давно вже помітила, що та закохалась.
Закохалася вербичка в клена молодого.
На побачення зібралась, звичайно, до нього.
У сорочці - вишиванці він до неї прийде,
Коли ясний місяченько знов на небо вийде.
Задивляється на неї місяць величавий.
Та один їй лиш до пари - кленок кучерявий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647354
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 29.03.2016
Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані.
Йшла травою босоніж - комети спиняли свій лет...
Заворожлива Жінко, це з тебе колись Модільяні,
Надихнувшись любов'ю, писав у Монмартрі портрет?
Ти споїла п'янливим безсонням поетів без ліку -
Розлилися у віршах нектари надземних чеснот.
Не один із тобою себе почував чоловіком...
Перед ликом Гвіневри не раз падав ниць Ланцелот.
А твоєї любові нестримно-солодкі відтінки
Надприродним вогнем замалюють умить сонцесхід.
Золоті німби святості й солод гріховний - від Жінки,
Ореол материнства, й жаги заборонений плід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630906
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 27.03.2016
Якби ж, неначе ті воли,
усі добродії
в один бік воза потягли
навстріч народові.
За казематом – каземат...
Всі б мали краще жить.
Та головне – не ласий шмат,
а те – кому служить.
Чи ти поет, чи журналіст,
хоч з усіма дружи, –
за гріш в політику не лізь,
добру завжди служи.
Мистецтво витягнуть воли...
Чи в тому рація?
Найбільш бентежить і болить:
чи буде н а ц і я ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655032
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Де далечінь, глибока й неозора,
Стрічається з житами у полях,
Де золотим пером малює зорі
Казкова ніч, то все моя земля.
Від полонин під хмарами в Карпатах
І до глибин чарівної Десни,
Моя Вкраїно, рідна і багата,
Люблю тебе, як теплий день весни.
Росою, потом, кровію полита
Цвіла й горіла за життя не раз.
Моя Вкраїно, ти моя молитво,
Знов захистить тебе прийшла пора.
Коли ж простеле доля дві стежини:
В бою упасти чи продати честь -
Згадаю, як діди тобі служили,
Бо ж і в мені козацька кров тече.
19.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655025
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Ти цілувалась з вітром на світанні.
Ховались ви обидва серед жита.
І пристрасно так, нібито востаннє,
він плечі обіймав твої відкрито.
Ось бачу гру його з твоїм волоссям,
але чомусь нітрохи не ревную.
Спокусник вміє заплітати коси?
Я в нього цю науку опаную.
І щоб він не казав тобі на вушко,
чи заглядав в блискучі оченята,
чи кликав за коханку чи подружку –
не матиме цей звабник-вітер свята.
Бо підхоплю любов свою на руки,
щоб десь у житі зникнути до ночі.
Послухай, мила – серце вже не стука.
Воно тремтить...
Бо знов кохання хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 18.03.2016
Так хочеться світла на дні бліндажа,
Тепла твоїх рук і розмови з тобою.
Тут в вічність давно вже розмита межа
Життями отих, хто не вийшов із бою.
Палю цигарки. Безперервно. Пробач.
Хоч вогник в ночі — це для снайпера щастя.
Розплавлена «градом» четверта доба
Очистила душу вогненним причастям.
Ще так не молився. Ще так не хотів
Я жити. До тебе. А інше все тлінне.
Бо очі у смерті холодно-пусті.
Я бачив їх, рідна, проходячи мінне…
Я бачив тебе. Не у сні — наяву.
Ти ангельським сяйвом світила дорогу,
Щоб я не упав в спопелілу траву —
Ти йшла і молилася пристрасно Богу.
Без тебе не жив би на вістрі ножа —
Вогнем мінометів скосило б додолу...
Виблискує світлом на дні бліндажа
Надія живим
повернутись додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651255
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
[youtube]https://youtu.be/iVJp0I3ZUH0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651066
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Колись я приїду до Києва з сином...
Колись... Як цвістимуть каштани...
Під небом пройдемось високим і синім,
Пройдемось ошатним Майданом...
Торкнуся, припавши на мить на коліно,
Гладкого, новенького бруку...
- Він все ще гарячий! Це так неймовірно!
Давай! Приклади свою руку...
- То сонце нагріло! - і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради...
- Ні сину, не сонце... На цьому ось місці
Горіли колись барикади...
Людей, що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади,
Лиш страх, брудні гроші і ґрати...
І люди боролись... І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло...
І лилася кров... Але найголовніше, -
Війни в Україні не було!
Ось там можна їх імена прочитати,
Я всіх називати не стану...
- А що там? Чому стільки квітів там, тату?
- Це стелла Героїв Майдану...
- Цікаво... Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
- Це замість вінків... Це тепер ніби символ,
Це знаки, для всіх зрозумілі...
Мій син помовчить і спитає останнє:
(Мов вітром холодним подуло!)
- Я все розумію... Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?...
23.02.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481334
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 12.03.2016
Бувають дні, що йти несила
І повернути - шанс остиг.
Душа ховає, як могила,
Всесвітній сум. І тих святих,
Прекрасних митей незабутніх
Стихає гомін. Боже мій,
Чи всі ми маємо майбутнє
У цьому хаосі подій?
Буває так, що бракне віри.
Мої світи втрачають сенс.
Латаю серцем чорні діри,
Залиже рани час, як пес...
Отак і станемо дорослі.
Раптово й мовчки. Боже мій,
Отак закралась в душу осінь
Поміж весняних безнадій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650367
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Чи можна в смерть рушати навесні,
Коли повітря сповнене наснаги,
Жаги творіння, повне тої спраги,
Що створює саме життя? – Ба, ні!
– То є протиприродним, то є гріх,
Шепочуть тут і там. – Терпіти треба.
Колись молитви та й дійдуть до неба.
Тоді спасе Всевишній нас усіх.
Дійдуть… Колись… Можливо… Може й ні.
Минуть роки, забудуться образи
І сидячи за кухлем пива разом
З тюремником моїм співатимеш пісні…
А може з тими, хто мене зловив –
З вчорашніми героями Луганди,
Підстилками чужої пропаганди,
Які мене в Московію здали…
Ми толерантні – розумієм ми
І суддів – ну які ж вони бандити…
Така посада. Мусять засудити
Хай і безвинну. Серце лиш щемить
Від словоблуддя, від пустих очей,
Від відчуття огидної облуди,
Від тої толерантності… О, люде –
Не вибачають деяких речей!
Таких, як непорядність, як брехня,
Як ницість, підлість, боягузство, зрада,
І вже напевно, як те робить влада –
Чужа й моя – без сорому, щодня…
Політкоректність нині над усе –
Мій маршал, що мене послав на битву
Вже тисне руку ворога, й молитва
В устах його прощення всім несе.
З-за грат непросто боронить мій світ,
Бо є межа і за межею тою
Вмира надія, вбита пустотою
У душах людських…
Скоро яблунь цвіт покриє край мій любий…
Лицедії продовжать виголошувать промови
Своїм медоточивим язиком
Про скорий рай, про ріки з молоком,
Про те, як люблять вас…
О, суєслови! Слова пусті вбивають всі надії…
Чи можна в смерть рушати навесні?
Чи можна… Наче хто питає…
Нещирість в безнадію проростає
А без Надії як же тій весні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649659
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Як тішать душу затишок і кава.
Та раптом давній спогад завіта
Про край, де осінь звабна та ласкава,
І блюз танцює жінка-самота.
Приспів: Вона була коханою,
Вродливою, жаданою,
Їй дарували весь безмежний світ.
Та занесло фортуною
В кафе понад лагуною,
Де музика гойда сплетіння віт.
Там вранці сонце і безкрайнє море,
Нуртують несповідані літа.
А гарно так, що горе – вже не горе,
І так далеко жінка-самота.
Приспів.
У безвість відійшли грайливі хвилі.
Зі мною день осінній, золотий.
Та викреслити з пам’яті не в силі
Той блюз і танок жінки-самоти.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324259
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 01.03.2016
Стоїть серед села самотня хата
І очі-вікна дивляться в світи.
Жила тут жінка на добро багата,
Та час прийшов і мусила піти.
Лишилася хатина сиротою,
Одним-одна, сарай – і той згорів.
Стікала крейда разом зі сльозою.
Єдина радість – зграйка яворів.
А ще так тішив хату спів пташиний,
У ньому чулось давнє, молоде,
Коли сюди збігалися стежини
І хлібом пахло літо золоте.
Ти зажурилась, бідолаго-хато?
Нехай до тебе прийде хоч у сни
Таке жадане і тепло, і свято,
Де за столами дочки і сини…
…Стоїть серед села самотня хата…
Грудень 2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328532
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 01.03.2016
Не відболить війна для тих,
кого нема,
Котрі сидять по ліву руку Бога,
І просять в нього, щоб прийшла весна
І проросла священна перемога
Із крові їх.
Війна не одпече:
Осколки міцно врізались у тіло.
І побратим ,
підставивши плече,
Не витягнув…
А поле болем біле…
Не відростуть обрубки рук і ніг,
Їх не замінять дорогі протези —
Хто пів життя
згубив на цій війні,
Не слухає новин брехливі тези…
І не замінять матері синів
Меморіали, тесані з каміння.
Вони холодні,
як прожиті дні
В самотності.
Обрубане коріння
Малих дітей.
За що держатись їм?
За Батьківщину?
А вона їх знає?
Байдужість влади згірше всіх боїв,
Та це до часу — все в житті минає.
Лише війна для нас не відболить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647176
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Буває так, що сльози висихають
іще до сонця, першої свічі...
Зібрало небо хмари в темну зграю,
ніхто й нікого більше не питає
про дощ, про сніг і стільбища нічні.
Спадають мокро чорні фами долі...
То не сльоза, то скапує мороз...
О, дайте хоч краплинку не юдолі
в сі гуденята зморені та кволі,
бо куля гостра йде не повз,
а проз!..
Та пізно, пізно забіліли ночі,
багаття ранку холодом пече...
І вже на плачуть, ні, не плачуть очі,
пробите серце онде кровоточить...
стікає біль на мамине плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647662
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Ти не простила і тоді права була.
І я карав себе і досі щиро каюсь.
Із тої миті, як ображено пішла,
із тої миті як же болісно чекаю!
Як Ти сказала, що навік тепер пішла,
із тої миті я Тебе одну чекаю.
Я не лукавлю, не клянуся на віки.
Відчуло серце і тепер напевно знаю:
Тебе не зможу замінити я ніким,
бо лиш Тебе так зачаровано кохаю!
Не всі однакові жінки й чоловіки.
Тепер пізнаєш, як же я Тебе кохаю!
Нам пощастило на солодке каяття:
всі помилки ми щиро визнати готові.
Бо не погасли, а палають почуття,
серця наповнилися повінню Любові.
Ми помилялись, та палають почуття.
Ми переповнилися повінню Любові!
Запис і виконання В.Сірий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647254
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
У вицвілій тиші німої дрімоти
Нашіптує грудень зими привороти,
Змороженим басом.
Заклякли в боязні під льодом калюжі.
На вікнах розквітли прозірчасті ружі,
Що витечуть з часом.
Промінчиком сонце голубить бурульки.
Розкурює вітер закопчені люльки
Печей над дахами.
Мережать синички галуззя вільхові.
Пряде полохливо в тепленькому схові
Зайчисько вухами.
Вовтузяться миші в кургановім тілі.
На обрії сунуть хмарини дозрілі
З нюансом завії.
Ще мить й проти сонця займуться жаринки.
Опустяться тихо тендітні сніжинки
Алмазом на вії.
В чарівності білій німої дрімоти,
Шептатиме січень зими привороти…
В гонитві із часом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548289
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 24.02.2016
Пригадалося, повернулося,
Білим лебедем пригорнулося…
І нахлинуло світлим спогадом,
Обдало життя терпким солодом.
Пр: Усміхалася темна ніченька,
Цілував твоє біле личенько,
Зорі падали – зорепадами,
Свою доленьку ми не зрадили.
Попід липою, де гули хрущі,
Ми ховалися, як ішли дощі.
І горнулися й цілувалися,
А серця обох в політ рвалися.
Пр.
Біле личенько, брови чорнії,
Очі карії, як два промені.
Очі карії – два магнітики,
Усміхалися, наче дітоньки.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646200
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Моя ти земле, рідна і свята,
Де вітру спів, народжений в пшениці,
І серця сум забутої вдовиці
До сонця разом з жайвором зліта.
Моя ти земле, в вишивках полів,
Чергуються де рута, синь і злото,
Із журавлями в вільному польоті
І з цнотою несходжених боліт.
Моя ти земле, з долею верби,
Снігам що підставляє голі віти,
Яку не залишає в тиші вітер,
Як символ материнської журби.
Моя ти земле, в росяних стежках,
Із голосними диво-солов’ями,
Одна-єдина, як буває мама,
Моєму серцю рідна і близька.
11.12.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628172
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 23.02.2016
Я писала тобі вірші,-
Ти не знав...
А були вони - крик душі,
Шелест трав.
А були вони - шум дібров,
І гаїв,..
Тільки ти, зберегти любов
Не зумів.
Ти таємних думок моїх
Не пізнав,
А були вони - шум гаїв,
Шелест трав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198709
дата надходження 01.07.2010
дата закладки 21.02.2016
Я бегу, а в лицо ветер,
И слегка моросит дождь...
До чего ж этот мир светел!-
Если ты меня в нем ждешь!
И угрюмый старик-прохожий
Улыбнувшись, меня поймет:
До чего ж этот мир хороший,
Если кто-то тебя ждет!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204497
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 21.02.2016
И даже если б мне сказали:
Лишь день на свете ты живешь,
Я те же выбрала б печали,
И этот снег, и этот дождь, -
Всех чувств земных неутоленность,
И колокольный звон вдали,
И ожиданий безысходность,
И искорки в глазах твоих,
Что для меня счастливей самых
Крылатых снов, закатов, дней,
И Петербургские туманы,
И разудалый бег коней –
Всю эту бренность и бездонность
Я сердцем выпила б до дна,
И безымянность, и бездомность,
Что мотыльку на миг дана...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205808
дата надходження 13.08.2010
дата закладки 21.02.2016
Чаша терпіння і чашечка чаю,
В мене нічого нового, любий.
Я переповнена, я розливаюсь,
Зірваний голос вмерзає у грудень.
В мене нічого нового, тільки
Я все частіше дивлюсь в порожнечу,
Із циферблата зникають стрілки,
Благословляють мене на втечу.
Знаєш, позаду не так і мало -
Кілька життів і розривів серця,
Я витягаю жалі і жала,
І досі дихаю, це інерція.
Зрештою, всіх нас поглине грудень,
Схоже тепер недоречний щебет,
В мене розтерзана пташка в грудях.
Що в тебе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383715
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 21.02.2016
не існує
не видно
стерто
все навколо немов спорожніло
гола цегла
із смІттям
вперто
віддзеркалює тінь твого тіла
і неначе
луною
іде
твоє дихання в цій кімнаті
все інакше
можливо
десь
де сюжети з ефіру всі зняті
але тільки
лиш очі
вкриють
мої стомлені в мріях повіки
я відчую
в цієї
гри є
розтлумачення що це.. звідки...
бита цегла на фоні обличчя
замість замків
палаців
дворів
і якщо придивитися ближче
то не сонце
нам світить
вгорі
а твій погляд п'янким глінтвейном
все затьмарює
марю я
Боже!!!
за таких починалися війни
ти й сама
на Богиню
схожа
і хто знає було би що краще
жити серед
багатства?
під небом?
нащо небо? багатство нащо?
якщо поруч
немає
тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299132
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 21.02.2016
А віриш, мені здалося -
відкинув у бік Бог п’яльця,
занурив в моє волосся
твої невагомі пальці.
твоїми вустами втішно
залишив на шкірі рани.
і те, що не стало віршем
зрослося його нитками.
слова розімкнули коло
в провалля зійшли луною,
але візерунки долі
не стали для тебе мною.
хай п’яльця знайде і вирве
орнаментів мертві квіти,
бо ти не заповнив прірви -
собою її поглибив.
я знаю, що стане гірше -
тому вчусь тримати спину.
а віриш – немає сліз вже,
лише роздирають рими…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267327
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 21.02.2016
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо у пройдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 21.02.2016
[youtube]https://youtu.be/nrndTy6Gm3A[/youtube]
Слова Олена Іськова
Музика Іван Пустовий
Співає Олена Мишляковська
Не осуди. І не роби рабою
Розпечених, мов лава, почуттів.
Я просто буду дихати тобою,
Тамуючи у грудях зливу слів.
Не осуди, що серце шаленіє
Від думки, що на світі десь є ти.
І що душа від доторку весніє…
Хоч сонечком надії освіти!
Хоч сонечком надії освіти!
Хоч сонечком надії освіти!
Не осуди ці почуття гарячі,
Вразливі, мов у березні сади.
Твою байдужість я тобі пробачу.
Лиш за любов мене не осуди…
Не осуди. І не роби рабою
Розпечених, мов лава, почуттів.
Я просто буду дихати тобою,
Тамуючи у грудях зливу слів.
Тамуючи у грудях зливу слів.
Тамуючи у грудях зливу слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644780
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Роки мої снігами сходять,
Летять у вирій наче птах.
Несуть туди відкіль відходять,
Де вітер сіє плоть у прах.
Життя продовжую в онуках,
Як цвіт зійшли мої плоди.
Нелегко жив, плодив у муках,
Як віл топтав важкі сліди.
Все нижче й нижче я від солі,
Всевишній ставить долі шах.
Все важче й важче, рухи кволі
Та пам'ять лишу … у віршах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644297
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Мы потомки проклятого племени.
Истекаем в песок как вода.
По сигналу неточного времени,
В след за нами ступает беда.
По сигналам неточного времени,
Наши дети идут на войну.
Наши отпрыски семя от семени,
Искупают не нашу вину.
Обжигает нас боль покаянная,
И стекает к вискам седина.
Ночь с тоскою завоет как пьяная,
Гаснет свечкой молитва – луна.
Ставят свечи усталые женщины,
Постарев до времён у икон.
Мироточат иконы сквозь трещины,
Под набатный испуганный звон.
Звон сигналов неточного времени,
Над простором великой страны,
И в глазницу распятого племени,
Целит ворон грядущей войны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275628
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 16.02.2016
Дикої черешні стовбур обнімаю,
Де-не-де засохла, бо уже стара.
Глиняна дорога, хата біля гаю,
Зліва і до краю – все поля, поля…
По межі черешні, дворики ошатні,
Дідусева хата на краю села.
Аура рожева, як у шістдесяті –
Це усе насправді чи уяви гра?
Нахиляю гілля, згадую минуле,
Терпко-гіркуваті дістаю плоди.
Раз було дитинство – не буває вдруге,
Жодна моя стежка не веде туди.
Тут усе незмінне, тільки я змінився,
Не біжу босоніж пізнавати світ.
Рву плоди дитинства і торкаю листя –
Вірю і не вірю… Сам уже я дід.
2013.
Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=ajAwqOINvcc
Музика Віктора Охріменка, виконує Володимир Сірий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491984
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 16.02.2016
http://ok.ru/video/28967176770
В Ocean Plaza и в Алладине
Праздник веселья – сверкают витрины…
Сеть АТБ и Рошен - расширяются
Значит, война эта всех не касается?
Значит, война для кого-то кормилица?
Прямо из «градов» на них манна сыплется?
Я – Волноваха и Я – Мариуполь –
Промо за гривны, а может, за рубль?
Рвется земля из-под тяжести треков –
В охласе ищет лицо человека
С взглядом разумным, по Образу скроенном,
В нечеловеческом крике: «О, горе нам!»
Тают последние искры надежды,
Те, что питали силушку прежде…
Ложь выдается за правду удачно
Стоимость сделки – покойников пачки…
Вот, теперь можно просить подкрепления:
Сеять разруху, беду и смятение…
Кто не поверит, что сами себя
Люди бомбили по разу три дня?!
Как в ТРЦ – правда вся на витрине.
Рады-радёшеньки клерки в кабмине:
Всё прокатило опять на ура -
Жизнями сшита в бюджете дыра.
Снова премьер поменяет колёса,
Тысяч за сорок, не жалко для босса…
Главное, школы закрыть и больницы –
Тянут и тянут бюджет по крупицам…
Есть Магелланы ТЦ и Блокбастеры,
Те, что нам жизни собою украсили…
Нелюди прячут детей от бомбежек,
Люди в ТЦ покупают одежки…
«Денег хватает на всё у Людей»
Так нам с трибуны сказал лицедей…
Ой, извините, Гарант и Держатель
Это в России – коварный каратель…
Праздник веселья – сверкают витрины…
Жизнь разделилась на две Украины…
https://www.youtube.com/watch?v=sTbRfkSOYi0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554715
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 15.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=glrMaGTJFy0[/youtube]
Слова Наталі Мазур
Музика та виконання Іван Пустовий
Я приснюсь тобі
В час, коли всерйоз
Затріщить мороз,
Загудуть вітри грізним клекотом,
Захурделить ніч
Снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
В час, коли зима
Наче крадькома,
Закує вікно срібним помахом,
І захочеш ти
Краплю теплоти -
Я приснюсь тобі ніжним подихом.
Так захочеш ти краплю теплоти -
Я приснюсь тобі ніжним подихом.
В час, коли тобі
Важко у журбі,
Бо без мене ти, як з одним крилом.
І якщо в цю мить
Серденько щемить -
Я приснюсь тобі добрим Янголом.
В час, коли всерйоз
Затріщить мороз,
Загудуть вітри срібним клекотом,
Захурделить ніч
Снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
Захурделить ніч снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
Я приснюсь тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643875
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Не чекай мене мила. Не треба.
Я розтанув між зоряних блисків.
Хай не плачуть ці очі в пів неба,
На граніті надій обелісків.
Не шукали. Знайшлись випадково.
Як здавалось, зібралися в ціле.
Почуття забурлили казково.
Тільки щастя було перезріле.
Не розквітло жасмином кохання.
Проросло дорікань бур’янами.
Безутішні сердечні стенання,
Льодом кривди постали між нами.
Не навчило життя нас довіри.
Хоч не нас… Все ж мене переважно.
Зрад вином напувало без міри.
Я отруту приймав легковажно…
Не прощення благаю (хоч треба),
На уламках розбитої долі.
Хай не плачуть ці очі з пів неба,
В оксамитових вій ареолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621899
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 14.02.2016
Виконує Володя Охріменко
(запис на мобілку)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wk5-J2JPALU[/youtube]
Сіє дощик нічка темна –
дощ за мене плаче,
бо сумую за тобою –
ти далеко так.
І не знаєш ти, напевно,
про любов юначу.
Не було ще так зі мною,
як тепер.
Дощ цей пройде.
Небо посміхнеться.
І засяє
ясне сонце знов.
Хай лунає
пісня мого серця,
ти узнаєш
про мою любов.
Голову стискає обруч
тих думок бентежних.
Про любов свою не знаю,
як словами розказать...
От якби була ти поруч,
люба, біля мене,
зрозуміла б, як кохаю
я тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643301
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
Аранжування і запис В. Сірий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642946
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Пам'яті жертв голодомору...
Плаче свічка на моїм вікні...
Мовчки котить сльози своїм тілом...
І гарячим воском у мені -
Пам'яті жарина розпашіла...
Вогник віддзеркалився у склі...
Моторошно...холодно...і страшно...
Ніби десь там, у нічній імлі
Очі світять смерті сіромашні...
І хрести...хрести...кругом хрести...
Де-не-де ще бродять люди-тіні...
Вже немає сили віднести
Дитятко, заснуле в домовині...
... Щось болить і плаче у мені...
Вогник ріже серце, ніби бритва -
Плаче свічка на моїм вікні,
Встромлена в пшеницю, як в молитву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 12.02.2016
Запроси ти мене до осені
Літнім дощиком з грозовицею,
Може, ранком прозоро - росяним,
Чорнокавою із корицею...
В журавлинім знайди клинописі
Мого імені знаки - музику -
У вітрів семиструннім голосі
Розв'яжу всі мінорні вузлики...
Твою осінь зігрію сонячно,
Розчинюсь у тобі веселкою;
Проведу між сузір'їв поночі,
Прожену туман - зраду спекою...
Кожен з тисячі моїх дотиків
ВідізвЕться в тобі мурашково...
І прогнозам на зло синоптиків
Розіллється тепло ромашкове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585340
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 12.02.2016
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 12.02.2016
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
Аранжування і запис В. Сірий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642946
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 12.02.2016
"Одесса, Харьков, Киев, даже Львов -
Всё это "русский мир"! Определённо"!..
Да... гений, без базара, Михалков,
Но явно трошки солнцем утомлённый!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641055
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 11.02.2016
То улыбнётся, то прищурится хитро;
А сколько страсти в ней безудержной и грации!..
Любой мужик вложил бы всё своё добро
Без промедления в такую Облигацию!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641325
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 11.02.2016
немов би висока вода всіх оплаканих днів
наринула осінь – гербарієм віршів опалих
я чув про цю повінь з легенд і підглянутих снів
здіймалася вже віковим неприкаяним жалом
неначе бинти розмотались алеї ведуть
із повени в повінь алеї перони вокзали
і мох на камінні на північ і може біду
із повени в повінь це доля невдах і зухвалих
хтось спогади палить як листя – клубочиться дим
так дражниться осінь яка ще ніколи нікого
забутися прагну десь поміж непроханих рим
бо як повелося до рими ведуть всі дороги
та погляд спиняє мене за пів кроку від зим
де постать жіноча прослала нічліг за пів кроку
чи ранком [i]згадаю усе[/i] як знамення крізь дим:
і нас і хитливий ковчег і цю воду високу
11.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613576
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 10.02.2016
Ще кохай мене! Ще кохай,
Поки небо покрили зорі!
Не віддай мене! Не віддай
На перчено- самотнє горе.
Поки час іще, поки час
Наш не вийшов- цілуй, кохана!..
Поміж нас уже, поміж нас
Причаїлась розлуки рана...
Забери мене, забери!..
Зацілуй, закохай до ранку!
До зорі кохай, до зорі,
До світання, як до останку.
Тож візьми мене, тож візьми,
Закохай у шаленстві ночі!..
Що в коханні не вічні ми-
Серце вірити все не хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505442
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 10.02.2016
Я покладу тобі до ніг усі зірки, що є на небі,
І розтоплю лютневий сніг, весну даруючи для тебе.
Перед тобою цілий світ стояв навколішках, жадана!
А ти скорилась лиш мені, моя любов - Богиння Анна!
Тепер я твій на сотні літ, а ти моя – моя до віку
І у духмяну світлу ніч зіркам не зможем дати ліку.
Ловлю із вуст твої слова, які немов небесна манна,
Й молю Всевишнього за те, що ти моя - Богиня Анна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369618
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 10.02.2016
Снігів нема. Чекаю знову весну.
Сніги побігли з плеском до ріки.
Як пролісок задзвонить, я воскресну,
Стечуть з землі усі її гріхи.
Зеленим килимом і первоцвітом,
Покриє землю сонячна весна.
Вона сама відкриє двері літу,
А поки що туман і тишина.
Ще та пора, що може всяко бути,
Та у вікно вже дивиться весна,
Нам би шпаків, щоб знов весну відчути…
Й веселиків, яких іще нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641088
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Снігів нема. Чекаю знову весну.
Сніги побігли з плеском до ріки.
Як пролісок задзвонить, я воскресну,
Стечуть з землі усі її гріхи.
Зеленим килимом і первоцвітом,
Покриє землю сонячна весна.
Вона сама відкриє двері літу,
А поки що туман і тишина.
Ще та пора, що може всяко бути,
Та у вікно вже дивиться весна,
Нам би шпаків, щоб знов весну відчути…
Й веселиків, яких іще нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641088
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 06.02.2016
[b]Музика та виконання Андрія Андрущенка[/b]
Дорогий солдатику! Патріоте! Друже!
Ми Тобі, ріднесенький, дякуємо дуже
За незламну стійкість, мужність і відвагу,
За несхитну віру і тверду присягу!
Ти відважний воїн, Ти Герой народу,
Борешся за спокій, гідність і свободу!
Ти стоїш за правду, за Вкраїну-неньку,
За дітей, за внуків, за матір стареньку…
Знаю: було важко, але Ти тримався,
Із боїв кривавих знову піднімався!..
Вірю: переможеш, бо Господь з Тобою,
Він благословляє правдою святою!
Слово Кобзареве хай Твій дух гартує!
«Борітеся – поборете..!» - серденько карбує!
Хай почує москалота наші думи-«квіти»:
«Чия правда, чия кривда і чиї ми діти»!
Вже недовго, рідний, скоро перемога!
Чуєш? Пахне рутою-м'ятою дорога…
Кличе хлібом-сіллю, манить рідна хата…
Вигляда синочка посивіла мати…
Повертайся швидше! Повертайсь, солдате!
Всі Тебе чекають, Сину, Батьку, Брате!
Моляться за Тебе українські діти,
Щоб могли співати, вчитися, радіти!..
О Всевишній Отче і Пречиста Мати,
Хай живими вернуться всі наші солдати!
Щоб Вкраїна-мати знову вільна стала,
У добрі, здоров'ї й щасті процвітала!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641470
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016
[b]Музика та виконання Андрія Андрущенка[/b]
Дорогий солдатику! Патріоте! Друже!
Ми Тобі, ріднесенький, дякуємо дуже
За незламну стійкість, мужність і відвагу,
За несхитну віру і тверду присягу!
Ти відважний воїн, Ти Герой народу,
Борешся за спокій, гідність і свободу!
Ти стоїш за правду, за Вкраїну-неньку,
За дітей, за внуків, за матір стареньку…
Знаю: було важко, але Ти тримався,
Із боїв кривавих знову піднімався!..
Вірю: переможеш, бо Господь з Тобою,
Він благословляє правдою святою!
Слово Кобзареве хай Твій дух гартує!
«Борітеся – поборете..!» - серденько карбує!
Хай почує москалота наші думи-«квіти»:
«Чия правда, чия кривда і чиї ми діти»!
Вже недовго, рідний, скоро перемога!
Чуєш? Пахне рутою-м'ятою дорога…
Кличе хлібом-сіллю, манить рідна хата…
Вигляда синочка посивіла мати…
Повертайся швидше! Повертайсь, солдате!
Всі Тебе чекають, Сину, Батьку, Брате!
Моляться за Тебе українські діти,
Щоб могли співати, вчитися, радіти!..
О Всевишній Отче і Пречиста Мати,
Хай живими вернуться всі наші солдати!
Щоб Вкраїна-мати знову вільна стала,
У добрі, здоров'ї й щасті процвітала!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641470
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле...(2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле - (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Спішиться розмай,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
ПРОГРАШ.
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594535
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 03.02.2016
Я і батьки. Між нами відстань крику.
Вони мовчать. Кричить моя душа.
Як подолати відстань цю велику?
За це б віддав останнього гроша…
На відстані дві долі, дві печалі,
Стоїть лавчина, поруч сплять батьки.
Хрести мене позбавили причалу,
А гіркий смуток дався у знаки.
Погоїлися рани із роками,
На відстані сльози кричить душа,
Як хочеться до тата і до мами,
Та доля ще до них не поспіша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640530
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Тихий блюз, уютный вечер и сандал
Одурманивал, зазывно завлекая,
Ты давным - давно мне сниться перестал,
Даже в снах тебя я молча избегаю.
Ты украдкой мочку ушка теребил,
Захватив так нежно пленницу губами.
И на счастье сколько раз бокалы бил...
Столько счастья не отмеряно богами.
Пробиралась непослушная рука
Шаловливая, как ласковая кошка.
То спокойна, то настойчиво-дерзка,
Не дыша дрожала...нет!..да пусть...немножко...
И сгорая, выпивали день и ночь,
Разливая страсть безудержно-игриво,
Ты был чей-то сын, а я чужая дочь,
И венчальный блюз звучал неторопливо...
Моросящий дождь затих и выпал снег,
Время шло, сменило блюз на страсть фламенко,
А кораблик из бумаги на ковчег,
Золотистого котенка - на шатенку...
17.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607546
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 01.02.2016
Я повертаюсь в дитинство,
Де черемшина цвіте,
Роки, неначе намисто,
Віють до серця святе.
Згадую в лісі суниці,
Трави зелені, п’янкі,
Сняться щоніч молодиці,
Наче берізки – стрункі.
В полі бешкетливий вітер,
Що, як хлопчисько гуля,
Наче омріяний витвір,
Все пригортає земля.
Бачу бузок біля хати,
Мама і тато живі,
Хочу від щастя кричати,
Йти босоніж по траві.
Роки летять невблаганно,
Сниться калина й бузок.
Я повертаюся, мамо,
В затишний дім - холодок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638991
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
[youtube]https://youtu.be/wuWqAM6SmFU[/youtube]
Аранжування М. Шевченко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637909
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Осінній похмурий день. Сірі хмари. Холодний дощ.
Шукаю, де б припаркуватися. Здається там, під тією вербою
можна втиснутися. І чому та верба так приковує мій погляд?
У неї руде волосся!
Тоненькі жовті прутики аж вигинаються під дощем.
Бідна верба!
От тоді, сидячи в холодній машині і з`явився у моєму нотатнику
такий текст:
"Дощ гойдає руде волосся верби. Заціловує зимними поцілунками,
залишає пацьорки із холодних краплин. Чорний. мокрий шлейф сповиває кору.
Замотує крону в прозору невагомість туману. Пестить і ніжить її крижаними обіймами.
Залишається ночувати у вологих западинках гілок. Промовляє - усе для тебе, мила, усе для тебе.
Верба засинає під його тихий шепіт, і сниться їй весна, зелені листочки, жовті котики і теплий
залітний вітер, що бавиться її рудим волоссям."
А сьогодні подумалося - шкода, якщо запис залишиться у прозі. І ось...
Осінній дощ верби руде волосся
Студеними цілунками сповив.
Вона стояла гордо - гола й боса -
І не бажала розмовляти з ним.
Він їй намисто із роси накинув
І загорнув у мокрий чорний шлейф.
Вона ж ковтала крадькома сльозину
І віття притискала до грудей.
Закутав дощ вербу в туман прозорий,
Вмостився спати на її гіллі.
Вона тужливо кроною, в покорі,
Виспівувала туги та жалі.
На вушко їй прошепотів: "Кохана,
Усе для тебе, мила. Засинай!"
А їй наснився вітер десь під ранок -
Залітний теплий вітер - і весна.
10.11.2015 - 21.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637578
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Гадаєш ти мене образив,
Коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу –
Я ним не був! Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу,
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов’їні,
Коли бракує навіть слів,
Освідчитися Україні!
А ти, мене, за цю любов,
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе! Ти прийшов,
На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться у віках
В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
28.10.13 р.
Дякую друзі, що знайшли по пошуку цей вірш! Але запрошую Вас почитати і іншу, не менш патріотичну громадянську поезію на моїй сторінці в 2-му розділі за цією адресою
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16199 або в лівому верхньому кутку цієї сторінки у віконечку ПРОФАЙЛ натисніть - ДОДОМУ....
Тут Ви знайдете також і лірику та дитячі вірші. Заходьте на гостини! Не розчаруєтесь!!!
Щоб не витрачати час на пояснення в особистому листуванні, я наважуся дати своє пояснення, чому в Інтернеті поширена інформація про те, що автору цього вірша 13 років. Цей вірш я написав ще до буремного Майдану - 28.10.13 р.
На мою думку, хтось при копіюванні цього вірша допустився помилки і від повної дати написання залишив тільки 13р. Інші сприйняли це за вік автора, що значно сприяло швидкості його поширення. Вийшла така собі піар-акція, що кращої годі було і придумати. Це дійсно той величність ВИПАДОК, а може і сприяння вищих сил... Адже він сприяє ідентифікації та самооцінці, виявився надзвичайно витребуваним і на часі.
Вірші громадянської поезії другого розділу, написані до жовтня місяця 2013 року, увійшли до збірки "СПОЛОХ". Мені зараз кажуть, що вони майже всі були пророчими. Так це чи ні, судити Вам! Але є у цьому щось дійсно містичне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457222
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 21.01.2016
Скажи ще раз:" Кохана, я люблю!"
Повторюй, мов уперше, безупинно!
Додай ще сил, як вітер кораблю,
Коли вітрилам надимає спину.
Скажи "люблю" - твоїх чекаю слів.
Дозволь насолодитись почуттями.
Хоч досить є гордіївих вузлів,
Будь мрійником, закоханим без тями.
Дарма, що зморшки стеляться чолом,
Та прикрі будні посріблили скроні.
Скажи "люблю", щоб серце розцвіло
Під супровід небесних передзвонів.
30.09. 2012р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368270
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 20.01.2016
У бабусі аж два гусі
По двору ходили,
На пташиній своїй мові
Про щось говорили.
Півник,як господар,
По садочку ходить,
Своїх курок - чубатурок
По садочку водить.
Курочка рябенька
Вдалася на вроду.
Своїх курчат
малесеньких
Водить по городу.
А ще живе у бабусі
Котичок сіренький.
Він такий хитрющий,
Як правнук маленький.
Бабуленька така рада,
Є з ким говорити.
Свою душу наболілу
Є кому відкрити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636063
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/9b0c5/D3K6udcsWB0.jpg[/img]
Чекаєш Різдва, а воно промайне – і незчуєшся!..
Залишить на згадку про себе терпкий аромат…
Рипітиме знову підошвами стоптана вулиця,
Та, мабуть, не так, як у розпалі радісних свят…
З горнятком какао сідаєш у крісло – погрітися,
У плазмі вікна – справжня магія: падає сніг…
І віриться в те, що “Різдвяна історія”* Діккенса
Принаймні на йоту добрішими зробить усіх.
І може не все, як у казці, в житті перемелеться,
І буде ще більше падінь, ніж підйомів… Проте,
Якась благодатна, дарована небом хурделиця,
Мізерні невдачі докупи згребе й замете.
Бо з кожним Різдвом ти стаєш на відтінок світлішою,
На градус теплішою, легшою хоч би на грам…
Хоча в каятті залишаєшся все-таки грішною,
Та разом з Дитятком радієш одвічним дарам:
І смирні пахучій, і злату сакральному, й ладану,
Впускаєш в оселю оновлення світлу весну…
Загоюєш душу, дарма, що місцями полатану,
Та спраглу високого лету і щастям хмільну!..
Чекаєш Різдва, а воно промайне, що й не встигнути
Набутись в родинному колі, в теплі, між близьких…
Отак і раптово життя пролетить, як не дивно… Та
Ти вкотре отримуєш благо – зробити цей вдих!..
[i]*Фільм знятий за мотивами повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня». [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635000
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Слова - Світлана Рачинська
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Віола
Він палив Oskuro. І мовчав.
Її пальчики віолу оживляли,
Наче їх для того й виплавляли.
А за склом старіючий бульвар.
Там ще й досі є сліди від ніжних стоп,
Теплі й ті, що спромоглись на інше.
Ті, що для подоб і для оздоб –
Ночі зігрівали щонайбільше.
А ще ті, котрі йому клялись,
Серед них, що згодом вміли клясти.
Тим бульваром всі вони пройшлись
І у пам’ять унесли контрасти.
У майбутнього завжди минулий час.
Спогади – як подорож у часі,
Десь колись, мадам, він бачив вас
В цій засмазі. Жаль, не в цій відвазі.
І тонув на дні ваших зіниць
Тричі. Й кожен раз була це осінь.
У обіймах років – спраглих жриць,
Він вчувався в Вашому волоссі.
В тіла прострирадл ваших м’яких
Володів азами страдіварі.
Не судилось, жаль, відчути їх
Вам – відлунню всіх мелодій на бульварі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635100
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
На порозі зима.
Завіва-завива завірюха.
Довго-довго не спиться.
Рано-рано, а сну вже нема.
Як же я натомився...
Але клопоту завжди по вуха.
Мов недавно родився.
Та невже ж на порозі зима?
На порозі зима.
А на серці так тепло та щемно.
Поспішати годиться.
Спочивати – вже й хвильки нема.
Коли літо ще сниться,
грає гривою вітер хрещений,
як же можна змириться
з тим, що вже на порозі зима?
На порозі зима:
на вікні чарівні візерунки.
Закінчились забави,
у минуле дороги нема...
Годі правити балом –
вже пора роздавати дарунки.
І весна незабаром!
Хай вибілює душу зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635054
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
обіймають не ті, і дзвоню не до тих,
і комп'ютер стирає файли...
і бракує повітря на ще один вдих,
бо не вірю, що "все буде файно"
і сиджу над рукописом, молю натхнень,
як художник сліпий над мольбертом...
і шукаю свічу, бо не видно й удень
де фальшиво, а де відверто.
добираю слова, і нема до ладу,
і невпинно шукаю виходу...
сивий янголе мій, я наосліп іду,
ще не навчена світлом дихати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263487
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 04.01.2016
Падают яблоки.
Томно, не целясь,
под притяжением бренной земли,
на одержимых ньютонов надеясь.
Тщетно.
Взлетели бы, если б могли.
Падает снег, не взирая на даты
и намекая на сдвиг в полюсах.
Падают неумолимо солдаты,
чтобы потом вознестись в небеса.
Падают ангелы, жадно вкусивши
сладкий, запретный, заманчивый плод.
Падают девы, на деньги польстившись.
Манна с небес – для того, кто не ждет.
Падают люди. И духом, и телом.
В обморок. И с искажением лиц.
Перед царями толпой оголтелой
необоснованно падают ниц.
Падают в ступор, в отчаянье, в кому.
Падать для всех наступает черед.
Падают камни. Нескладно, покорно –
кто-то их, наверняка, соберет.
Падают башни, дома и колонны,
осенью листья и цвет по весне,
кони, каноны, дожди и короны.
Падают деньги и люди в цене.
Падают звезды в непознанной выси,
предоставляя желанию власть…
……………………………………..
Падают памятники,
словно листья…
Падать не страшно.
Страшно упасть.
01.09.2015
Фото Олега Бондаря
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614052
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 16.12.2015
Стою у храмі вечоровім тиші -
На перехресті мороку й зорі...
Вдивляюся, як день минулий пише
На шпальтах неба спогади свої...
Прозорий день осінньої печалі
Із недопитим келихом жалю...
Твої пташині хори відгучали,
А ти все шепчеш:- Вірю і люблю...
Бентежить мить вечірнього згасання,
Що проминає вже без вороття,
Оце прозріння - і оце прощання
В театрі доль - під назвою Життя...
І хто був хто на цій жорстокій сцені?
А власне, це хіба не все одно?
Осінній вечір під опалим кленом
Доп'є терпке самотності вино...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615235
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 13.12.2015
Сіяють очі, як діти в хату,
Ти накриваєш скоріш стола,
Для тебе, мамо, ми робим свято,
Зникають зморшки з твого чола.
Пр: Ой, мамо, мамо – голубко сива,
Де загубила свої літа?
Ти і понині для нас красива,
Ти, наша мамо, для нас свята…
А любі внуки – це спів пташини,
Радіють діти, що бабця є…
Щастя безмежне сягло вершини,
Бо діти й внуки – життя твоє.
Пр: Ой, мамо, мамо – голубко сива,
Де загубила свої літа?
Ти і понині для нас красива,
Ти, наша мамо, для нас свята…
Живи нам довго, кохана нене,
Нехай зозуля життя кує,
Побільше свята в твоє буденне,
Щастя веселка хай виграє…
Пр: Ой, мамо, мамо – голубко сива,
Де загубила свої літа?
Ти і понині для нас красива,
Ти, наша мамо, для нас свята…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625212
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 03.12.2015
[img]http://i.imgur.com/S32Th.jpg?6434[/img]
Те відчуття неймовірне, коли ти, як ніж
Теплий у грудку м’якого вершкового масла,
Входиш в ранковий, снігами розпатланий ліс,
Шерехом будиш принишкле між вітами птаство…
Бритвами крил розітнувши верхівки модрин,
Зграя криклива злітає і плавить світанок.
Проз лапи хвої, немов у шпаринки гардин,
Ранок просіює інею світлий серпанок.
Те відчуття неймовірне, коли ти стаєш –
Стержнем бурульки вбиваєшся в білу бавовну!..
Ніби стираєш невидимі лінії меж,
Хрускотом наче порушуєш тишу безмовну…
Подихом теплим, як факел, у небо димиш,
Свіжістю клітку грудну заливаєш до краю!..
А з рукава твого м’ятні цілунки зими
сиплються,
сиплються,
сиплються і…
завмирають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625087
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Раптово стало холодно і тьмаво,
Театр лісу стих і спорожнів,
Ані акторів, ані криків «браво»,
Лиш вітер грає на сумній струні.
Ще ніби вчора тиснявою шуму
Барвистий край нестримно клекотів,
А тут упав у безвідрадну думу, -
Зі скарбівниць пощезли золоті.
Йому заснути не дає зарання
Завгосп театру – дятел-трудівник.
І наче арія у нім остання
Сови старої одинокий крик…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625077
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Небо розбилося вщерть, ніби склянка.
Сипались друзки кривавим дощем.
Хтось просив Бога дожити до ранку,
Хтось в ейфорії вигукував «Ще!»
…Зранку сміялись самі над собою,
Як антрацит розгрібали, мов пух.
Тільки Василь не вернувся із бою.
«Кузя» —без ніг, а Вітаха—оглух.
Плакали.
Вили.
Скрипіли зубами.
Коля відбіг, залишивши чеку…
Не вберегли.
Подзвонити б до мами…
Слався окопами запах бузку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624888
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Слова - Світлана Рачинська
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Етюд
Обірвані фігурки дерев’яні
Маленьких недорізьбленних людей.
Чаркують зранку хмарочоси п’яні
І листоноша бідний, як спудей
Тиняється тим містом оковитим,
Двірник змітає недочитане письмо,
Дощі зализують прощання і привіти
І небо антикварне, як трюмо.
І відчай розтягнувся у шпагаті,
Хвилини ті видзьобують круки,
А десь щасливі руки вузлуваті
І точно знаєш – люди. Не ляльки.
Від запаху залежні – куплять пресу
Їх грубі пальці зшерхли від сигар.
Вівальді злегшить гіркоту «Еспресо»
І небо згорне літній антиквар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623185
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Ранок впав на покоси і знов
Жайвір радо у небі співає
Народилася знову любов
Сонце очі її відкриває.......
Приспів:
Ти нікуди не йди, чуєш трохи зажди
Не руйнуй, що було вже між нами
Як же сталося так, не повірю ніяк
Що між різними ми берегами......
Серце чує любові слова
Що колись ти мені говорила
Нас любов по життю провела
А розлуку терпіти несила....
Приспів:
Як любові кришталь зберегти?
Не розбить ніжну вазу кохання
І які ще потрібні слова?
Щоб вернути обом нам єднання?....
Приспів:
Давай будем любов берегти
Бо за золото це не купити
Будувати любові мости
І з любовю у щасті прожити.....
Приспів:
https://youtu.be/vd3o3xZrTw4
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589461
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 10.11.2015
Чекають синів матері,
І моляться тихо ночами
Забилась душа ніби сон
Молитвою рідної мами
Пішов білочубий мій син
У безвість тяжкими стежками
Вже більш не прийде на поріг
Й не скаже: вернувся я мамо....
Приспів:
А мати сина жде, одна на цілім світі
А син не йде , не йде
Як серце їй зігріти?
Шлях долю простила
Барвінком і любистком,
Пішов в АТО солдат, вернувся обеліском....
Змахнув молодими крильми
Бо кличе дорога до Раю
Вернися соколику мій
Молитвою мами благаю
Журавликом в небо злетів
Кричав, щось пташиним тим співом
Душею--- у небо злетів,
На землю впав зраненим тілом.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614112
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 10.11.2015
Будуть тьмяними вранішні зорі
У ранковій імлі голубій.
Розбуджу, і навмисно поволі
Доторкнуся губами до вій.
Потону в ніжних запахах тіла
В досконалості форм і краси.
І принади сформовані, зрілі
Без жалю, ти мені віддаси…
У цю ніч не вдалося заснути,
Тому ласки продовжу усі –
Зацілую оголені руки,
Перші зморшки на яснім лиці.
28.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354523
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 05.11.2015
Болить мені… О, як мені болить!..
Росія ж наші душі четвертує…
А ще ж недавно друзями були!..
Чи це Нечистий з душами жартує?!
Болить мені палаюча земля
Глибоким і невиплаканим болем,
Бо зрадники й поплічники Кремля
Наслали Україні стільки горя!
Болить мені той відчайдушний крик,
Коли «двохсотий" матінка стрічає,
І вух не можу я тоді закрить,
І серце кров частіш тоді качає.
Болить мені гіркий дитячий плач,
Що рветься із душі сиріт назовні,
Росіє, ти не просто кат – палач –
Переконалась неодноразово.
Болить мені, як плачуть матері,
Тоді й земля здригається в риданні:
Чому синочка, Боже, не вберіг,
Й слова його ніхто не чув останні?
Болить мені усіх людей біда,
Котрі в цей світ прийшли задля любові,
Тоді й моя душа кричить, рида.
До тебе шлю, Всевишній, своє слово!
29.10.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616964
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Осінній промінь тихо грає Паулса
На клавішах замислених беріз.
Остання нота мов останній лист –
І…
Пауза.
Ще можна в літо бабине побавиться,
Де для душі курортом дальній ліс.
Тепло останнє, як останній лист, –
І…
Пауза.
І перший іній ще росою плавиться
І по щоці доріжкою від сліз
Тече так зимно, що останній лист…
Тс-с-с…
Пауза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617224
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Я прийду у цей дім.
На планету під назвою Осінь…
Так вертається з вирію спекою втомлений птах.
Та мовчатиме дім... і хвилину мовчання попросить.
Там жив сонячний принц
із трояндою й лисом в руках.
Я сандалі зніму…
Нехай ноги торкаються босі
(бо ні сонця, ні вітру, ні смутку в мені… ані сил…)
Чи впізнає мій дім (ця планета під назвою Осінь)
ту, яку він колись
необачно отак приручив?
І хто скаже тепер,
чи були оті зими і весни?!
(він так міцно тримав!.. та усе ж – відпустив до людей,
ту, яка так хотіла піти!.. і – пішла!). Крига скресне,
бо він просто стояв
і виймав моє серце з грудей.
Фіолетове небо
так низько! так близько!.. і синь ця
в мої очі лилась поміж крон виноградних гірлянд.
...я усюди шукала... немає ніякого принца...
А тим більш королів,
пацюків й балакучих троянд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600340
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 28.10.2015
[b][color="#0040ff"]Любов до рідної землі
Привита матір'ю менІ,-
Поля, ліси, зелений гай
Подільський щедрий, милий край!
Свята земля... І все в ній є...
Щоранку сонечко встає,
Волошки, маки, звіробій,
Весняних бджілок перший рій
Мені мій край завжди був раєм,-
Громи котились виднокраєм,
Волошки красувались сині,
Ніс жайвір славу Україні!
Світанки й ночі теж барвисті,-
По небу хмарки ясні й чисті,
Весною мова солов'їна
Живе і квітне Україна!
17 09 2015 р
Вікторія Р[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607696
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 28.10.2015
Так багато в очах остогидлої втоми і смутку...
За собою біжу по проспекту... (напевно... дарма).
Прозаїчні узори карбують замерзлі маршрутки...
Заблукала у прерії міста, мов давній сармат.
Зачудовані пари, куди ж ви, куди - на червоне?!
Таж попереду щастя, і мрії, і зустрічей тьма!
Розмальовують чорними перами небо ворони,
У небесну лагуну злетіти хотіла б сама!
Закликає всіх вивіска в стіни старої кав'ярні,
Не одного сонька у ній кавовий дух розбудив.
Я у мурах камінних шукаю любові намарно:
Тут немає тебе - головного з невизнаних див!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614699
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Им не до неё… Собрали в спешке
Ценности и минимум вещей.
Дышит гарью город опустевший –
Город, превратившийся в мишень.
Смерть пришла сюда не понарошку -
Смерть заносит огненную плеть...
Взрывы, кровь… Кого волнует кошка?
Тут самим бы как-то уцелеть.
Поезд переполнен до отказа.
Слёзы. Стоны. Ненависть и злость.
(Танками по судьбам прёт зараза -
Мерзкая война. Но им – «свезло»)
Вдруг метнулась тощая фигурка
И застыла свечкой у окна:
«Мама, папа! Там осталась Мурка!
Мамочка, она совсем одна!»
Горе умножается стократно.
Мать отводит влажные глаза:
«Мы вернёмся, солнышко, обратно»…
(Правду не решается сказать)
***
Снится малышу седая кошка,
С ней ему тепло и так легко…
А в сыром подвале, под бомбёжкой,
Мурке снится дом. И молоко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521307
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 24.10.2015
Я з дитинства ходив на околицю –
відкривати природи красу.
Починалася тут моя вольниця.
Мрії-думи сюди я несу.
Спомин давній лоскоче і колеться.
Тут же юність буяла моя!
Приманила до себе околиця.
Повінь мрій пам’ятатиму я.
Приспів:
Що судилося – перемелеться.
Обганятиме мрія мету.
Що минулося – вже не повернеться,
а перейде у пам’ять святу.
Рідне місто молодшає-твориться.
Вже не стріну старих яворів.
Подалася за обрій околиця,
та рояться тут мрії мої.
Перемріється тут, перемолиться.
Будуть радощі ще і жалі.
Давні друзі мої за околицю
відлітають, немов журавлі.
Приспів.
Ой ти доленько, сизая горлице,
ще воркуй мені, не відлітай.
У задумі ходжу по околиці:
це ж отут колись був мені рай.
Заховалось за обрієм сонечко.
Гостювала синиця в руці.
Сизим птахом іду за околицю,
і сльозина бринить на щоці.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614968
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Совсем недавно в душные объятья
Нас заключало лето от души,
Но свитера натянуты на платья
И в сумерках шуршат карандаши…
Туман размазал милые пассажи
И прочие прикольные понты...
Теряют шарм осенние коллажи
И ветер треплет шапки и зонты…
При виде оголившихся баштанов
Гусиной кожей покрываюсь сплошь…
И бьются оземь ёжики каштанов
Там, где влюбляться было невтерпёж…
Всё так же всё «не так у нас, ребята»…
Всё так же в моде синие чулки…
Всё так же бреют пацанов в солдаты
И врут про добровольные полки…
Щекочет ноздри прелым ароматом,
Но мысли нынче как-то не светлы…
И кроет листопад унылым матом
С утра нетрезвый властелин метлы…
октябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615127
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Конвалії білі дарунок для тебе,
Бо я тоді вперше в житті покохав,
Конвалії білі і зорі на небі,
За мене казали, що я не сказав.
Приспів:
Конвалії білі, конвалії білі -
Дзвіночки маленькі кохання й надій.
Конвалії білі, конвалії білі –
Лишились навіки у серці моїм.
Ви ніжно дзвонили, як зіронька перша,
По травах шовкових кохану вела…
Нас завжди стрічала заквітчана груша,
Яка попід тином росла край села.
Я запах вдихаю, роки, наче птахи,
Навіюють думи, вертають літа,
Конвалії білі, чаруючий запах,
Для мене ця квітка, як пам'ять свята.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614591
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 22.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2015
[i]Паралелі облич -
як відлуння у плесі свічад...
Чи знайомі з тобою ми,
дівчино, чимось засмучена?
Відчуваю про що
сині очі тужливо мовчать...
Нам обом, певно, долю примхливу
доне́схочу вручено..
Не тримай на душі,
моя подруго,каменя зла...
Так буває:
без суду!
без слідства!
без права!
без вибору!
Блекотою печалі дорога
твоя поросла.
Ти дбайливо бур"ян
(аби сонце побачити)
вибери.
Паралелі сердець у люстерку -
знайомі світи,
Що поєднані в ціле
думками,
надіями,
згадками.
Я така ще така наївна,
сліпа ще така, як і ти.
Вірю: прикрі кінці́
врешті стануть
новими початками.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613966
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Ну що почуття зараз варті високі?
Тим більше коли сирота ти в ці дні.
Миле дівча вісімнадцяти років
Тихо говорить коханому: «Ні…»
І справа не в тім, що вона не любила,
Якийсь він… тихий. Нудний і простий.
А їй тільки б волю, жадання і крила!
Та що він їй дасть, романтичні листи?
Вона вже й навмисне ходила до інших
І ще не один раз торочила: «Ні…»
Ну що, сироті, залишалося більше?
Змирився. І скоро віддався війні.
…А люта війна! Всюди зриви і кулі,
В холодних ровах захищаючи тил –
Недовго тримало за серце минуле,
Недовго писав романтичні листи.
Не вижив.
Поліг.
Від руки лиходія
Пішов без взаємності, зник сирота.
…А десь через місяць, мов іскра надії,
На свіжій могилі хтось видряпав: «Так…»
17.10.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613937
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 17.10.2015
[img]http://files1.adme.ru/files/news/part_78/788710/9851960-R3L8T8D-1000-9090901_21.jpg[/img]
Я і дерево. Стоїмо.
Труться ребрами електрички.
Затуляє дошкульний смог
Ледве видиму сітку мжички.
Склопакетом зашитий світ,
У якому ще пізнє літо…
Облітає покрови цвіт,
Мов розірваний динамітом...
Як обстрижена бахрома,
Прилипає до мокрих туфель…
Я ковтаю важкий туман,
Пережовую, наче трюфель,
І полинності післясмак
Так пече, мов осине жало.
Повернути б усе навспак,
Але часу критично мало.
І допоки ядучий смог,
Ніби скальпелем, ріже потяг –
Я і дерево… Стоїмо.
А між нами – вікно і протяг.
[img]http://cs624921.vk.me/v624921307/4681d/PV_xyHDNaII.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613369
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 16.10.2015
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 16.10.2015
Разом з Олександром Печорою
Як весняне сонце стане день вітати, –
терен починає рясно розцвітати.
Манить білим цвітом з розовим відтінком,
а міцне коріння – запліта барвінок.
Тернику, мій терне – ріднокраю сльози,
ви терпкі й солодкі, як впадуть морози,
як з куща без листя злетите додолу
чорною сльозою на землицю голу.
Приспів:
О, терен-терен, солодкий терен.
О поле-поле, сива далина.
Ой леле-леле, серденько терпне.
За кращу долю вип’ємо вина!
Хоч будуть знову сікти морози,
О доле-доле, ти у нас одна!
Щоб зігрівали тернові сльози,
міцну тернівку вип’ємо до дна!
Ягода зелена – гірка, наче доля,
що біля дороги стала в чистім полі.
Ягідки маленькі у густому листі,
наче малахіти зібрані в намисті.
Як прийшли морози й позлітало листя –
терен синій-синій солодом налився.
Назбирали ягід, принесли в домівку,
із терпкого плоду робимо тернівку.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612144
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Незабутню й досі
впізнаю я осінь.
На шляху до тебе
догорає день.
Рудочубий вечір
падає на плечі,
сивогриве небо
грітися веде.
Обрієм заграва
зайнялась лукаво
та й заграла в сурми
про мої літа.
Колисає вітер
росяну палітру,
колисковим сумом
тишу огорта.
А мене та просинь
повернутись просить,
де колись з тобою
молодим ходив.
Лине без упину
дивне павутиння –
нашого кохання
спомин дорогий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611346
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
* * *
Осіння гама у багатті кольорів.
І сонце котиться по голубій тарелі.
Сільський пейзаж.
Ген – кілька припнутих корів.
Не череда…
Але які тут акварелі!
А подивись який пастельний небокрай!
У гамі як зелено-срібна ген маслина!
Як грають барви!
Чарівний прарідний край…
А в голубіні – журавлина пісня лине…
Рілля.
І зелені осінньої контраст.
Обабіч шляху – догораюча отава.
Не знаю доки ще мені топтати ряст,
та поки – слухаю небес низькі октави.
Покровка квітне.
Гучно чути стук сердець.
Цвітуть берези й клени золотом осіннім.
А чарівник – якийсь невидимий митець
на рушникову даль пряде пісні весільні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608945
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 26.09.2015
[youtube]https://youtu.be/m5zSB6Km4ns[/youtube]
[b][i]Нема
чого
сказати
доброго –
мовчи!
В мовчанні
зло
само
себе
дощенту
спалить.
На ум
приходить
діло
добре –
не кричи!
Добро
не любить
галасу
й себе
не хвалить[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608970
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 25.09.2015
[b][i]Осені...[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[b][i][color="#800fd6"]Осінній дощ –
не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
наводить смуток
знов і знов.
Ялиць і верб
вологі віти
Звисають в тузі до землі...
Ще осінь пестить пізні квіти,
та дні стоять
сумні й малі.
Сумують в парках
лави грішні,
і никне мокра сон-трава,
підводять підсумки невтішні
Ппжовклим листям
дерева́...
Колише вітер
в соннім вітті
затишшя гомінких дібров,
і сняться їм весна і літо,
немов мені
твоя любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 15.09.2015
[i][b]tth [/b]
На краєчку літа... примостилась осінь.
НАДЕЖДА М. [/i]
[youtube]https://youtu.be/r0-B-sJq6jc [/youtube]
[i][b][color="#f7310a"]– Спини, мене, літо! Не хочу у осінь…
– Мене ж гонить вітер… Й отаву вже косять.
– В душі моїй світло – вона не дощить …
– Кінчаються миті?.. Затримайся, мить!
І ось вже вогонь… шампури і димок…
Ідилія… Сон… і сонливість думок…
Та осінь вже о́н – лише длань простягни:
Відомий канон… із сивин давнини…
– Ми вдвох... і нам тепло!.. Для чого нам осінь!
Спини нас, літе́пло, – дуетом вже просим…
Дай впитись вертепом, снаги дай ковток!
…Жене вітер степом… поновний виток…
– Не встиг... докохати – іще повтори́…
– Змайструю будівлю для вашої гри,
Себе ж на зимівлю сховаю під спудом
Й назву те свавілля Осіріса* чудом…
...Та час невмолимий, жорстокі моралі…
Убралась калина в коштовні коралі…
Здавались малими ті дні, куці – ночі,
Та плинули ними години пророчі…
Той літа краєчок, – не край всій землі,
Де дихати є чим... й серця́ немалі, –
Не край мені вечір, що зве у ніку́ди
Жаль-квилем лелечим. Я тут ще побуду!..
*
Замри в мені, оcінь… Я верес збираю…
На кінчику літа,
На кінчику
Раю…[/color][/b]
5.09.2015
________
*Бог загробного царства (єгип.міфол.).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604407
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
слова - Наталя Данилюк
муз.,запис, виконання (від чоловічого імені) - Микола Шевченко
Ненароком
Осінь і кава. Спітнілий квадратик вікна…
Мжичка січе монотонно, розміреним кроком…
Ти ненароком наснилась мені, ненароком –
Як у пекучі морози деревам весна.
Ти просочилась крізь сито далеких розлук,
Мов оминула всі правила простору й часу...
Ти борознила вітрильником пам’яті трасу,
Падали спогади друзками лунко на брук.
Осінь блукала з палітрою в тінях узбіч
І фарбувала кераміку яблук в червоне,
Рейками колій протяжно скрипіли вагони
І горизонтам далеким летіли навстріч.
Кава схолола. В заплаканій рамці вікна,
Наче на знімку, застигло розмите бароко…
Сон обірвався, мов тріснула мідна струна –
Ти ненароком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604258
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Я пишаюсь тобою, моя Україно!
За терпимість за мудрість і мужність твою.
Я люблю тебе, чуєш, люблю тебе сильно,
Вірю вистоїш ти у смертельнім бою.
Ми з тобою кохана завжди нерозлучні,
Я думками в тобі, ну а ти у мені.
І лунають пісні голосні, милозвучні,
В переливах твоїх вишиванки ясні.
Ти не станеш ніколи в ярмі на коліна,
Будеш гордо дивитись в своє майбуття.
В цілім світі найкраща моя Батьківщина,
Нехай буде у тебе щасливе життя.
В день народження твій я так щиро вітаю,
Нехай мир над тобою панує завжди,
Незалежність твоя нехай буде безкраю
І не буде у світі для тебе війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602127
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 05.09.2015
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Садок яблуневий, що квітнув весною,
Криниця і вишня, що п’є з джерела,
Батьківська оселя, що завжди зі мною,
І стежка у росах що долю дала.
Пр: Родинне гніздечко - батькІвська оселя,
Тут виросли крила дитинства могО.
ЛавкИ дерев’яні, побілена стеля
І стежка життєва, що видко в вікно.
Натомлені руки і мами, і тата,
І хатнє тепло, що й донині в душі,
І спомин дитинства лишився, як свято,
Подвір’я зелене в густім спориші.
Пр.
Батьківська оселе, до тебе я лину,
Тут радість захована в кожнім кутку,
Тобі поклонитись хоча б на хвилину,
І знову відчути ту радість п’янку.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603833
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
Те, що мали, нам тичуть в обличчя,
Щоб історії зникли сліди,
Лише щирі добра в душі зичать,
Так було і так буде завжди…
Здобули накінець незалежність,
Побіліла давно голова,
Проте воля й достаток безмежні,
В нас є сила і є булава.
Незалежною будь, Україно!
Квітни завжди в багатих хлібах,
Об’єднай свій народ у родину,
Вознеси в небеса миру стяг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601706
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 25.08.2015
(Моїй донечці Тетяночці)
І знову розлука роз`ятреним болем пече...
У час, коли руки твоє залишають плече,
Шепочу - люблю, та слова на губах затихають.
Знов дні стануть схожі на висохлі жовті листки,
Що впали додолу, хоч праглося їм навпаки,
У небо злетіти, докупи зібравшись у зграю.
Гортатиму фото, чекатиму в тиші дзвінка,
А часу безжального мчатиме поряд ріка,
Де вечір і ніч за вікном проростають у вічність.
І жити прийдешнім знов стану, як досі жила,
Дарунки шукати, вкладати в них краплі тепла,
Бо ти кожен рік на Різдво приїзджаєш у січні.
Віршами блукатиму, наче віднайденим раєм,
Хоч кажуть, щасливі не пишуть вірші, та хто знає...
15.08.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601008
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Серпневих днів мозаїка -
Ще літні кольори,
Але вже чути здалека:
"Прощай...курли...курли...".
І я дивлюсь замисленно
В небесну синю даль,
Бо перший раз осмисленно
Вслід шепочу:"Прощай..."
Роки мої, як листячко
Із вишень опада,
А днів моїх намистечко -
Вервечка золота.
Всього було і всякого -
Для того в світ й прийшла.
Коханню й долі дякую -
Я з ними поруч йшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601400
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Бережи мені, Боже, біля хати калину,
Хай цвіте від причілку біло-біло завжди,
Щоб святим оберегом, червоніла під тином
І цвіла Україна - не родили хрести.
Кожен з нас хай посадить оберіг України,
Хай хліба і калина об’єднають народ,
Щоб було понад нами завжди небо синє,
Разом йшли ми на прощу, а не на ешафот…
Хай не плаче матуся і цвіте Україна,
На полях колосяться багаті хліба,
А де хата біленька, розцвітає калина
Щоб нас завжди минали і печаль, і журба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601292
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 23.08.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/4/78/467/78467579_89aa51b4ee2e.png[/img]
Вбираєш останнє серпневе тепло –
Повільно, маленькими дозами…
В динаміку чути знайоме “Ало,
Вітаю Вас! Ви в зоні осені…
Замовте собі щось мінорно-легке
І будьте на гребені спокою”.
Гора настовбурчила свій ірокез,
Фарбований теплою охрою.
Немов монотонністю вібродзвінка,
Повітря розгойдане осами…
У сховку затиснутого кулака
Снить бабка смарагдово/росяна –
На згадку про літо маленький презент,
Що віє теплом безтурботності…
Ти, наче забутий всіма абонент
У зоні своєї комфортності.
Іще не перейдено всі рубежі,
Не зміряно сту́пнями босими…
І бабкою серпень вібрує в душі,
Та вже… поцілований осінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601037
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 22.08.2015
НЕЗАБЫВАЕМОЙ
Открой мою дверь, издалёка вернись.
Не только во сне, становясь явно ближе.
Вон звёзды на куполе неба зажглись,
Да только тебя среди них я не вижу.
Я в каждом, промученном дне непростом,
Тебя вспоминаю… с любовью и болью…
Ты была, ты была мечом и щитом
В боях с этой жизнью, я правду не скрою.
Мы вместе боролись с нескладной судьбой
И наша борьба не минула напрасно:
Пускай я один. Но живу я тобой.
К чему ты касалась – всё так же прекрасно.
Вот эти цветы… куст сирени…куст роз…
Лоза винограда над крышей беседки,
И этот, – бесплодный уже, абрикос,
И груши – лимонки моей сладкоежки…
Всё помнит тебя! И, наверное, ждёт…
В закон невозвратности, просто не веря.
Будильник на тумбочке так же идёт
И годы разлуки десятками мерит.
Ты рано угасла. Сожрала тебя
Болезнь популярная нашего века…
Какой это ужас – любимых терять,
Не в силе спасти и сберечь человека!
А я вот живу. Продолжаю бои.
Хоть нету меча и щита, - тоже нету.
Но мне помогают улыбки твои,
Которые шлёшь, с дорогого портрета.
И знаешь, мне кажется, я тебя жду,
Звук милых шагов, ожидая, невольно.
Уж скоро закружится осень в саду
И будет на сердце тоскливо и больно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595129
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.08.2015
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Разом з Олександром Печорою
«Журавлик» мій біля порогу
Вклоняється, та не зліта.
До нього тягнуться дороги.
Тут – край родинного гнізда.
Сюди я в думах повертаюсь
Через міста, через літа.
Нечасто тут буваю – каюсь.
А хвіртка скрипнула – віта!
Приспів:
Матуся говорила:
«Частіше прилітай!»
Якби ж ми мали крила,
Якби ж то не літа.
Журавлику-журавле,
Знов серденько не край.
Журавлику-журавле,
Хоч ти не відлітай!
Чекала мати в гості сина:
Горіх дивився у вікно.
А від «журавлика» єдина
Стежина в світ лягла давно.
Магнітом тягне в рідну хату –
Природа вабить і душа.
Яке ж то неповторне свято –
Брести в ранкових споришах!
Приспів.
У двір приношу біль-утому,
Іду на прощу я сюди.
Непросто вижити самому,
Й лишити праведні сліди.
Тут мені знову, як годиться,
Кивне в задумі «журавель».
Ковтну зажурної водиці.
Моє дитинство тут живе.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600623
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 17.08.2015
Слова, музика, запис, виконання - Микола Шевченко
1
Плями на сонці, відбилися на плечі - втопаємо у спеці.
Пляжний пісочок, вода, пательня літа - не треба більше спецій.
Антициклон - це і є спеціальна пропозиція небесна.
Сезону розпродаж, без знижки на градуси -
це літа-серпня місія почесна.
Приспів:
Сезон - триває!
Озон і грім і дощ хай постриває.
Сезам - відкрилася!
Відпустка почалась, що довго снилася.
Салам! Ау!
Тебе зову - неси вже пахлаву!
Від радощів горю та не згораю.
Я в епіцентрі переповненого раю!
2
То все пусте, що Канари-Таїланди - недосяжні і далекі.
Річка за містом, озерце-ставочок - і безкоштовна спека.
Хто шашлики, а хто - сливи домашні, аличу і абрикоси.
Класний загар, і рибалка за смаком,
і майже не кусають шершні-оси...
Приспів:
Сезон - триває!
Озон і грім і дощ хай постриває.
Сезам - відкрилася!
Відпустка почалась, що довго снилася.
Ремонт? Хай почека!
Давай кума, знімай вже... шашлика!
Та пиво наливай, бо помираю!
Я в епіцентрі переповненого раю!..
12 серпня 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599303
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
І мов все добре, але щось не те.
Ви скажете: хіба так може бути?
Якщо для серця радість – це святе,
Так звідки в ньому сум узявся лютий?
І наче все чудово, як завжди,
І сонце світить, і довкола літо…
То хто ж тоді печаль ту породив,
Нестримний і такий пекучий смуток?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599181
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Ангеле, моє маленьке диво
І свята кровиночко моя,
Сон заглянув у вікно лякливо,
Укриває ніч ліси й поля.
Потомилися птахи і звірі,
Сови лиш не сплять та кажани.
Збудуться усі дитячі мрії,
Ну а зло від себе прожени.
За пухкі маленькі рученята
Віддала б усі, що є, скарби.
Твої очі - сірі мишенята,
Але є в них іскорка журби.
Не сумуй, маленьке ластів'ятко,
Бо нема для цього ще причин.
Любить мама, любить тебе татко,
Ти для нас - найкращий в світі син.
Засинай під музику весняну,
Поринай в країну ніжних снів,
Я до неї феєю загляну
Й казкою наповню до країв.
Ти поспи, маленький, хоч годинку
І крізь сон усмІшкою зігрій.
Спи, горобчику, мій любий синку,
Найцінніший, найдорожчий мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598789
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 10.08.2015
Мамо, мамо! Це ж твоя стежина,
Памятаєш, прямо за селом?
Ти по ній ходила по ожину,
Коли твоє літо так цвіло...
Мамо, мамо! Босими ногами
Скільки стоптано твоїх стежок?!
Часто розтривожений твій ранок
Зустрічав росистий моріжок.
Мамо, мамо! Буде в небі сонце,
Щоб надії можна довірять...
Скільки виглядала ти в віконце,
Як ніхто завжди уміла ждать.
Потяглись дощі уже над полем,
І дороги стали розкисать...
Це ж твоя десь забарилась доля,
Вже її не підеш зустрічать...
Нишком сядеш тут, біля калини,
Руки, стомлені, коліна обнімуть.
Все просила в Бога для дитини,
А собі - " Хай буде, як небудь"!
Мамо, Мамо! Час не зупинити!
Знов душа на місці не лежить.
Ти навчала: "Треба так прожити,
Щоб була красива кожна мить!"
12.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593211
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 08.08.2015
Земне життя немов примара
Ось воно є і ось нема,
Де сонце сяяло вже хмара,
Де квіт буяв уже зима.
пр-в
І тільки віра, і надія
З любов’ю в трійці золотій
Теплом небес у душу віють
І не згасає усміх твій.
Колишнє випито майбутнім
На святі серця і душі.
Юначі мрії незабутні
Літами час припорошив.
І сам собі ти непідвладний,
І танеш, мов на сонці сніг,
І кожна мить повільно краде
Виразний крок упертих ніг.
Слова, музика, запис і виконання: Володимир Сірий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598294
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 07.08.2015
Я колиску погойдаю,-
Люлі-люлі,баю-бай...
Колискову заспіваю,
А ти,доню,засинай.
Хай тобі насниться,мила,
Чисте небо голубе,
І той птах ширококрилий,
Що приніс мені тебе.
Ніч надворі. Місяць сяє,-
Зазирає у вікно,-
Діточок перевіряє -
Спати вже пора давно!
Ти заплющуй оченятка,
І до Місяця лети...
Баю-бай,моє зернятко,-
Ще рости тобі й рости.
Сплять всі дітки,всі звірятка,
У гніздечках пташечки;
Тільки ти не хочеш спатки -
Нумо до подушечки!
А на ранок сонце встане -
Новий день нам принесе,
В небі синім ніч розтане,
І прокинеться усе.
Оживе усе навколо -
Задзвенить пташиний спів...
Спи,красуне ясночола!
Баю-бай. Солодких снів.
Я колисочку гойдаю-
Люлі-люлі,баю-бай,-
Колискової співаю,-
Спи,маленька,засинай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298474
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 31.07.2015
Закотилось сонечко -
Ген, за небокрай;
Час вже спати, донечко, -
В ліжечко лягай!
Огорнула ніченька
Гори і степи,
Ти заплющуй віченьки
Й солоденько спи.
Я оберігатиму
Твій чудовий сон,
Пісеньки співатиму,
Тиші в унісон.
А як Місяць литиме
Світло у вікно,-
Я його гонитиму! -
Хай летить воно
У степи широкії,
На гірські хребти...
У моря глибокії,
Місяцю, світи!
Йди від нас хутесенько!
Доні не будИ!..
Спи, моя ріднесенька,-
Снів казкових жди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345209
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 31.07.2015
Моє серце закохане,
Моя доля проспівана,
Та думки, наче соколи
Налягли на крило.
Виглядаю сполохано,
Невже нитка розірвана,
Роки час вже відцокали,
А мені не везло…
Живе серце надією,
Заквітує ще доленька,
Сум і радість доріженьку,
Застелив під поріг.
Весь цей час живу мрією,
До якої стежинонька,
Пролягає від серденька,
Що так довго беріг.
Відізвися хоч осінню,
Усміхнися надією,
Білий колір негадано,
Зачепивсь за виски.
Появися хоч просинню,
Будь і далі хоч мрією,
Я зберу, що розкидано,
Що розбито в друзки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596130
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Чудова робота проекту Сила слова на мій вірш "Безхатько-пес". Дякую всім учасникам відеоролика!
https://www.facebook.com/sylaslovaua?fref=nf&pnref=story
«Ми відповідаємо за тих, кого приручили…»
Світ створювався з хаосу і завжди прагнув до гармонії
всього живого. Людина від початку отримала свої переваги,
які, вочевидь, були дані їй не для того, щоб нищити і руйнувати,
ображати і вбивати менших і слабкіших.
Ми хочемо гідно виховувати власних дітей, але часом не в змозі
впоратися з домашніми тваринами.
Ми визнаємо проблемою дитячу безпритульність, але проходимо
повз змерзле голодне кошеня на вулиці.
В очах кожного пса-безхатька можна прочитати сумну історію нереалізованої дружби й відданості і віру,
віру, що знайдеться
хтось, хто згадає своє справжнє покликання – бути людиною.
[youtube]https://youtu.be/06DJA1Z7mO8[/youtube]
[i]Тетяна Белз, Дмитро Богданов, Алла Задніпровська, Тетяна Спіріна-Сметана, Олександр Пархоменко, Інга Кирилюк
Майстрували: Дмитро Галанжа, Марина Статкевич, Пишун Сергій, Катерина Пташка.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595351
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 24.07.2015
В саду моєму червоніє пишна вишня.
Духмяно мліє, мріє липа на меду.
І пригадалась на меду любов колишня,
бо я до неї й досі з юності іду.
А на порозі вже мене чатує осінь,
і поселилася на скронях заметіль.
На струнах вітру за весною дощ голосить,
але любов не повертається відтіль.
Ті почуття не перемелють долі жорна,
хоч де іще я в білім світі не ходив.
Яскраві спомини в мені гучать мажорно,
акорди смутку переповнюють мотив.
Приспів:
Не проминула любов колишня.
Є почуття і зайві тут слова.
Любов колишню щадить Всевишній.
А значить, що любов свята жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595672
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Наш великий народ
служит лишь Украине!
Кто с мечом к нам придёт –
от меча и погибнет!
Запорожская Сечь –
колыбель нашей доли
гордо сбросила с плеч
гнёт москальской неволи!
Мы такие, как есть
и щедры от рожденья,
но, не нужно к нам лезть
в хату без приглашенья.
Мы не спросим: "Кто там,
брат, сосед или тётка?",
мы ответим врагам
адекватно и жёстко!
Это наша земля,
это наша Держава,
и начать всё с нуля –
выбор наш, наше право!
Нас не нужно учить
и давать нам советы,
где коней осадить
на дорогах планеты.
Море крови и слёз...
Мы уже отстрадали.
Нас в крещенский мороз
водой обливали.
Нас пытались загнать
снова в стойло сарая,
но мы дали понять –
наша хата не с краю!
Не стереть и не смыть
кровь и память Майдана!
Мы не стали терпеть
власть тирана и "Хама".
Честь и слава имён
наших Воинов Света
и победных знамён
нами в песнях воспеты!
20. 02. 2015 г.
Который день уже не сплю... Скорблю...
Скорблю и Господа молю
о долгожданном прочном мире
на небе, на Земле, в эфире...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545725
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 24.07.2015
Я приходжу до міста,
Де час не біжить, а тече,
Навіть сонні трамваї
Дрімають на кожній зупинці.
Ти зустрінь мене, Львове,
Як завше, раптовим дощем,
Ми ж так рідко з тобою
Буваєм тепер наодинці.
Хай шалена вода
Лопотить по іржавих дахах,
Омиває будинкам
Запилені вікна незрячі…
Я ітиму по місту,
Мов небом загублений птах,
І не встежить ніхто,
Як душа моя потайки плаче…
Від гарячого спогаду
Серце мені запече,
І його не остудять
Потоки серпневої зливи…
Ти зустрінь мене, Львове,
Як завше, раптовим дощем,
Ми ж так рідко з тобою
Буваємо просто щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595147
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Захворіло Сонечко -
Ліки п'є ;
І хова в долонечки
Личенько своє...
Вкрилася периною
Неба вись,
І блука хмариною
Дощик - он, дивись!
Заберу малесеньке
З-під дощу,
Дам рушник м'якесенький,
Чаєм пригощу;
Запрошу я Сонечко
До душі,
Дам йому в долонечки
Казку і віршІ ...
Завтра розпогодяться
Небеса -
Бо з любові рОдяться
Справжні Чудеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595142
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 23.07.2015
слова - Олег Магась (Олег М. - на сайті)
музика, виконання, запис - Микола Шевченко (ЗМІНЕНИЙ ВАРІАНТ - солов`я поміняв на жайвора, бо так і має бути)
Любові слова
1
Ранок впав на покоси і знов,
Радо жайвір у небі співає.
Народилася зранку любов,
сонце очі її відкриває...
Приспів:
Ти нікуди не йди, чуєш, трохи зажди,
не руйнуй все, що було між нами.
Як же сталося так, не повірю ніяк,
що між різними ми берегами...
2
Серце чує любові слова,
що колись ти мені говорила.
Нас любов по життю провела,
а розлуку терпіти несила....
Приспів:
3
Як любові кришталь зберегти,
не розбить ніжну вазу кохання?
І які ще потрібні слова,
щоб вернути обом нам єднання?....
Приспів:
4
Давай будем любов берегти,
бо за злото її не купити.
Будувати любові мости,
щоб із нею у щасті прожити.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595137
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Ти маєш це, мила, знати.
Як трави, дощі і роси,
Як ягоди, ніч і м’ята,
Як літо, зима і осінь…
Як ріки, і сад, і квіти,
Весна, небеса, і скали
І навіть старі і діти
І ,зрештою, я – немало! –
Як всім нам без тебе
важко.
Душа за тобою просить!
Без тебе ми, як мурашки,
Маленькі, та сильні досі.
Без тебе і світу мало,
В чеканні надію стерши…
Хіба ти цього не знала,
Що ти в цьому світі перша?
21.07.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595116
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Ну от і все…немає мами…
Лише горбочок свіжої землі,
Сумні вінки із чорними стрічками,
На кладовищі в рідному селі…
Пронизливий холодний вітер,
Холодне сонце в небесах,
Немає мами в цьому світі,
Вона пішла в останній шлях…
Тепер навічно поряд з татом,
Знайшла свій спокій на віки,
Ми будемо вас пам'ятати,
Найкращі, дорогі батьки…
Ви залишилися у дітях,
Тече в онуках ваша кров,
І не закінчаться на світі
Ні добра пам'ять, ні любов…
Сумує вітер в верховітті,
А думка серце моє рве,
Що донечкою в цьому світі
Мене ніхто вже не назве…
…Сьогодні з нами ти в останнє,
Стискає душу тихий плач,
Шепочуть губи на прощання:
"Прощай, матусю і пробач…"
На світлині моя мама - вчителька украінськоі мови.
Мелітополь 1947 рік
* * *
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592615
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Допоки ти спиш у м'якому сидінні маршрутки,
Вколисана кадрами літа в мутному вікні,
І сняться тобі у волоссі трави́ незабудки,
Чорничні кущі і гриби на трухлявому пні…
Гірські перевали, розгойдані трелями рі́чки,
Пташиним сопрано, дзюрчанням дрібного струмка,
Призахідне сонце – м’яке, наче полум’я свічки,
Духмяної хвої і диму гірчинка терпка…
Самотні човни на поверхні блискучого плеса,
Немов заговорені мантрою бога вітрів…
Допоки ти спиш і шиплять монотонно колеса,
Комусь ненаситна війна ставить мітку між брів…
І цілиться чітко, а потім – контрольний у скроню
(для більшої певності), жаль-бо не личить війні.
А ти, влаштувавши за мріями ласу погоню,
Так прагнеш себе вберегти від суєтності днів…
І серце вразливе сховати од відчаю й болю
За ширмою власних ілюзій і світу казок,
Немов боячись розбудити примхливицю-долю,
Зламати на дверях реалій іржавий замок…
Та що воно змінить? Війну не під силу збороти,
Фарбуючи дійсність обвуглену в лагідний тон…
Допоки ти спиш, десь у іншому світі – навпроти,
Є ті, що під кулями ревно пильнують твій сон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593691
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 16.07.2015
В соавторстве с Потусторонним.
Наш век смеётся, плачет невпопад,
Играет смело в "русскую рулетку ";
И, созерцая тусклый звездопад,
Махровым матом мягко стелет клетку ...
И "секонд -хенд " беря на абордаж,
По весу тряпок раскупая души,
Из фильможизней лепит антураж
Лапше "пророков " подставляя уши ...
Переосмыслив формулу любви,
Собрал манатки ...И, кляня дорогу,
Построив мегаполис на крови,
Ногой стучится в ожидальню к Богу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592914
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 14.07.2015
Спасибо за вдохновение Жанне Чайке))
Пиши, пока в руках перо,
Пиши, пока живешь и дышишь.
Твой дар – изобличать порок,
Что затаился в темной нише
Чужих сердец; тревожить лень,
Из сердца изгоняя стужу.
Душа – доступная мишень,
Перо – сильнее всех оружий.
Освободи свой дивный свет,
Бумага утолит пусть жажду.
Поверь в себя, пиши, поэт!
И ты изменишь мир…однажды…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165854
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 14.07.2015
Чорнильним сумом перепалить серце ніч, -
В снігах твоїх мовчань втопилось небо.
Трикрапки слів порожніх так болять мені.
Прострілені дірки зірок. Без тебе.
Комусь із нас кортить пограти в нелюбов.
І ждати щастя знов століття болю.
Сльозами рвати тіло після молитов.
Чи битись вперто. Чи зійтись без бою.
Розчинить нас безжально і бездумно час
У веснах тих, де ми в любові квітли,
В гіркій холодній каві днів, думок, образ…
В змілілих душах враз змаліло світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587030
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 06.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2015
На лінії фронту
також посміхаються діти,
Ганяють м’яча,
хоч не всі добіжать до мети.
І їхнє дитинство,
осколками мін обігріте,
Пір’їнкою ангела
в сонячну вічність летить.
На лінії фронту
скалічені бродять собаки.
Потомлені вити—
знеможено в ніч скавучать.
Тут сіють не жито:
пекучо-карміннії маки!
В них душі шукають
до спокою неба ключа.
На лінії фронту
ще вірять у диво і Бога.
Тут ангели й смерть
розігрались з людьми у квача.
Дитинство сміється.
Собаки кричать до знемоги.
Що буде за мить—
це лиш Богу відомо в цей час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591218
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Слова - Олег Чорногуз
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CA4Sv5CIU-4[/youtube]
Пахнуть липи медвяно і хмільно
В серці – збудження радісний щем.
І рука твоя ніжно й повільно,
Як у вальсі, ляга на плече.
Всесвіт чулий летить понад нами,
Ніч шепоче мені: «Приголуб!»
І сп`янілий, торкаюсь губами
До твоїх нецілованих губ.
Пахнуть коси медвяно, духмяно,
Сіножать засина поміж плес,
І здається, в тобі я розтану,
Наче хмарка у сині небес.
Ніч заснула і впала на груди,
Засина поміж трав вітерець,
І нічого навкруг нас не чути,
Окрім стукоту наших сердець.
Я не можу із пам `яті стерти
Ніч, коханням наповнену вщерть…
Я хотів би від щастя померти,
Бо ж кохання сильніше за смерть.
Ніч зітхає і млосно і хмільно,
Сіножать ожива поміж плес,
І згорають, як роки, повільно
Зорі в куполі синіх небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591146
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
А, знаєш, про що мені мріється?
А, знаєш, чого мені хочеться?..
У ніч повновидого місяця
Знайти ту єдину пророчицю,
Що Книгу читає Зоряну
І знає, ЩО в ній написано
Від сАмого Літостворення -
До звершення Літочислення...
І стати її ученицею,
Обітницю дати Усесвіту,
У нім розчинитись корицею,
Дружиною ставши для Леготу...
І стати , як він - крилатою,
Утративши тіла видимість,
ЗАвжди тебе цілуватиму...
Я іноді тобі снитимусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590986
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Шепоче ніч солодкі дощосни-
Відчинене вікно вбирає звуки,
А морок надто в'їдливо-масний
Мене тримає холодом за руки...
Чомусь не сплю... Снує павук думки,
Вплітаючи секунди в павутиння...
Так хочеться намалювать зірки
На ватяне промокле хмаровиння...
У тишу закарбоване "тік-так"-
Годиннику не спиться і без кави...
Вітрисько - розкуйовджений відьмак,
У темінь викликає...для забави...
Іти - чи ні? Так страшно квилить птах -
Напевно править опівнічну месу...
А що, цікаво, снить замшілий дах?
Чи мають Янголи свою імейл-адресу?
Як лялечка, щільніше загорнусь
У ковдрококон - для метаморфози...
А ранок - затуманений дідусь -
Зітре зі щік мої безсонні сльози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588695
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Озвуся громом з чужини,
Чомусь так гірко стало жити.
Терзають душу полини…
О Боже, що мені робити?
Вдаль піднімуся в небеса,
Полину криком журавлиним.
Впаду на Землю, як роса…
Плачем до неньки лебединим.
О, Земле – матінко, прости,
Мене за вирії лелечі.
В серденьку болі відпусти…
І так туга бере за плечі.
Пішло за обрій стільки літ,
В тумані сиві поховались.
Побігли навздір із воріт…
Зі мною грішні й не прощались.
Та нащо вже мені літа,
Так небагато залишилось.
Жила б Вкраїнонька свята…
Щоб їй стежинонька стелилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587758
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 19.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2015
[i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай хоч крихітку тепла –
В теплі твоєму я зомлію
Та не згорю, як ніч, дотла
Від злету іскорки надії…
Віддай гіркоти від журби:
По вітру в полі їх розтру́шу
Своєю вірністю, аби
Був спокій і любов... Я мушу.
Віддай негоди всі свої
Й царівну-ніжність на додачу –
Я забаганки всі твої
Сповна сплачу… Й не треба здачі!
Віддай, немов сто тисяч руж,
Любов… і пристрасті гарячі,
Та вірність, прошу, не поруш!
За те сторицею віддячу…
І... ряст топтати не спіши –
Піти у вічність ще успієш...
Віддай... краплиночку душі –
Віддай... І ти не пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01. 2015
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 17.06.2015
Я знаю, в світі є доріг багато,
та в любий край веде лише одна,
де рідний дім, де матінка і тато,
де юність моя квітла, як весна.
З роками визріло в душі бажання,
за хліб духмяний, теплий на столі,
за всі багаті, щедрі частування,
віддячити своїй святій землі.
Приспів: Все тут рідне, серцю миле:
синє небо, золоті поля.
Ти даєш духовні сили,
У к р а ї н о, матінко моя!
Куди б не завела примхлива доля,
я повертаюсь до джерел живих,
бо тільки тут козацький Дух і Воля
підняти здатні до вершин твоїх.
Бо тільки тут свободу відчуваю
у просторі, який не має меж.
Ти сильний, незалежний, любий краю,
і я завжди з тобою вільна теж!
Приспів: Все тут рідне, серцю миле:
синє небо, золоті поля.
Ти даєш духовні сили,
У к р а ї н о, матінко моя!
У к р а ї н а – матінка моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538091
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 17.06.2015
Звезды низкие, яркою россыпью...
Нынче в небо не надо взлетать -
Я к Медведице лёгкою поступью
Подойду, чтобы шерсть потрепать.
Ах, сторонка, родная сторонушка...
Заиграла степная душа,
Что вчера была меньше воробушка
И ценилась - не больше гроша.
А сегодня с луною-молодкою
Вышла под руку в ночь погулять,
Выступая такою походкою..,
Что самой мне себя не узнать.
Млечный Путь мягко под ноги стелется...
"Что, подруга, давай запоем ?
Ведь не зря же в хорошее верится,
Ведь не зря в этом мире живем ?"
(картинка с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2015
Свидетельство о публикации №115061201783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586562
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Вклонюсь тобі мій рідний краю,
Впаду листком тобі до ніг.
Несу на крилах водограю,
Любов, що в буднях приберіг.
В поля де барви веселкові,
І з неба падає блакить.
Цілують промені ранкові,
А вечір річеньку сріблить.
Ночами Місяць жовто – ясний,
Гуляє в зорянім вінку.
Бува до ранку не погасне,
Лягає спатки на даху..!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586612
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Впаде листок, додолу і зівяне,
Життя як цвіт, відійде в небуття.
Не гріє там вже сонечко весняне,
Не йдуть туди , тепло і співчуття…
Та сніг розтане, й в березі морена,
Зійде з долин, проціджена вода…
Верба для річки знов буде зелена,
Цвістиме буйно, липа молода…
І що з того, що нас уже не буде,
Закриють очі пасма сивини…
У світі цьому, ще не раз прибуде.
За нас в цім світі внуки і сини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586192
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 10.06.2015
[i] [b][color="#b31b1b"] Кохання…Що
тут казати...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#101796"]Простора кімната… Ми двоє.
Серцями зв’язались. Весна
Посіяла в душах кохання,-
Солодке, ніжніше вина.
Він плечі мої обнімає
Цілунками палить, снує
Руками те плетиво ніжне,
Котре слово НІ не дає
Сказати..Щось котить донизу,
У повені тоне душа..
Я тану. А він лише хмизу
Підкидує.. Волі лиша..
Я перша зомліла...О, Боже,-
Пів - неба у тебе беру
На мить неймовірно щасливу...
Цілуй же...Цілуй!.. Бо помру!!.
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584589
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2015
Закошлатився ліс. Чубом неба торкається ніжно.
Це ж коли він напряв оксамиту на чорне гілля?
Пташка пісню веде, ломить обшир так тонко, маніжно.
Її ловить душа, мов навесні зернини рілля.
Так погідно надворі, так тепло у тілі і в дусі.
Травень врешті здобув на законних підставах права.
Запишнився бузок, він у синім новім капелюсі.
Крутить довгими вусами в лузі зелена трава.
І так хочеться жити, вдихати цю весну у груди.
І так хочеться миру, забути про слово війна,
Зняти з вух і очей, і душі оту плівку-полуду
І хміліти цим світом, цим світом чудним без вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580752
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 29.05.2015
Музика Сергія Голоскевича
ЦВІТУТЬ ТЮЛЬПАНИ
Не питай, кохана, чом в задумі я.
Знов цвітуть тюльпани, знов бузок буя.
Срібними нитками доленька сія.
В травні заблукала молодість моя.
Пахли медом трави, квітував садок.
В пору цю яскраву стрілися удвох.
Квітла юна панна, милувався Бог.
Дарував тюльпани і плекав любов.
Приспів:
Тюльпани, знов і знов цвітуть тюльпани.
Квітне-пахне ранній травень,
нас оновлює весна.
Кохана, ти повік мені кохана.
В моїм серці ти жадано
квітуватимеш одна.
Я уже не буду більше молодим,
тільки вірші будять світлий спомин-дим.
Ой куди ж ви, коні, ой куди ж, роки?
Білі і червоні мріють пелюстки.
Хоч в безмежні далі утекло води, –
в зоряній вуалі – місяць-молодик.
Кучерява вишня приміря фату.
Молодість колишня, я до тебе йду.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583085
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 24.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2015
[i] NNnn[/i]
[youtube]https://youtu.be/xviP-AinkgA[/youtube]
[b][i][color="#750202"]Ти питаєшся, скільки мені?
Не питай, бо я й сам не знаю.
Пробудись у моєму вогні,
Доторкнись до раю!
Станеш танути – тихо скажи:
Поведу у едем пещо́ти.
На краєчку тієї межі
Що робитимеш?.. що ти?
Від розбурхань твоїх у мені
Стане серце нараз слухняним,
Й колорит мій, неначе у сні,
І міцним, і духмяним…
Й злетимо ми розкрилено ввись
У нові – на кону – висоти:
Ти дозволь… допусти… й подивись,
Своїм серцем усотуй!
Чи спитаєшся, скільки мені,
Коли звідаєш раю? –
На баскому – не вечір! – коні
Чуття віку не мають…[/color][/i][/b]
[i]1.04.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571321
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 10.05.2015
І.
Мир, возможно, сошел с ума.
Не пойму, по какому поводу…
И опять я бреду одна
По забытому Богом городу.
Мегаполис совсем не спит,
Возомнив из себя «Высочество»,
Он всего лишь большой магнит,
Привлекающий одиночество.
А….
ПРИПЕВ:
Небо меняет цвет,
Рвётся на главы повесть…
Смялся в руке билет
На проходящий поезд.
И нечего больше ждать:
Ты не просил прощения...
Уж если могу дышать,
То я подлежу спасению.
ІІ.
Мир, возможно, сошел с ума
И меня заразил нечаянно.
Ты - мой крест, ты – моя тюрьма,
Из которой бегу отчаянно.
За окном промелькнёт перрон,
Расставания горечь в чае…
Погрузив все мечты в вагон,
Я сегодня себя спасаю.
И…
ПРИПЕВ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272276
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 07.05.2015
Когда тебе покажется: конец,
Враги не спят, а ты теряешь хватку,
Беспомощна, как маленький птенец…
Возьми тайм-аут, скушай шоколадку.
Когда вокруг мерещится беда,
Приходит грусть неведомо откуда,
Храни надежду, помни, иногда
Спасает человека вера в чудо.
Когда нависнут тучи, сделай вдох
И выдохни сильней, чтоб полегчало.
Прося у Бога, чтобы уберёг,
Сама себя побереги сначала!
А перед сном гони печали прочь,
Укутываясь пледом потеплее,
Какой бы тёмной не казалась ночь,
Наступит утро, то, что мудренее.
© Любовь Козырь, 2015
_________________________
Фото - © Георгий Чернядьев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579455
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Любовь проходит, я точно знаю,
И в этом знании есть спасенье
Для тех, кого подтолкнули к краю,
Лишив взаимности в миг прозренья.
Любовь проходит, когда закрыты
На сто замков и душа и двери,
Когда с холодной плитой гранита
Стоишь в обнимку, пытаясь верить.
Любовь проходит, когда от боли
Слова стихают и сохнут слёзы,
Когда с остатками силы воли
Ты отпускаешь мечты и грёзы.
Когда уставшей душе мятежной
Опять по миру искать дорогу,
Ты выдыхаешь уже с надеждой:
Любовь проходит… И слава Богу!
© Любовь Козырь, 2015
[i]Фото - © Давид Д[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579293
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 07.05.2015
[img]http://muzmix.com/images/songs/80856/2.jpg[/img] [img]https://cs7058.vk.me/c540102/v540102906/5a637/WIDDvCydRpI.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c625823/v625823731/28078/z0gGP25U6Es.jpg[/img]
Травню, поклади мене на музику –
Ніжно-ніжно, нотками весни…
Вже бруньки, зав’язані у вузлики,
Вибухнули вицвітом* лляним.
День, як вулик, бджолами махровими
Аж гуде і хлюпає увись!
І гаї милуються обновами,
Травню мій бузковий, подивись!
Доторком розбурхай сонні клавіші,
Випусти крилатий нотний рій
І вербові струни найяскра́віші
Підіграють музиці твоїй…
Мій натхненний звабнику і злодію,
Це для нас весна полотна тче!
Поклади мій настрій на мелодію,
А долоню теплу на плече.
[i]*Вицвіт (діал.) – цвіт.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578484
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Мама розсипала сонце
у нас під вікном –
жовті чубаті нарциси
розкрили долоні,
леза листочків
розрізали ґрунту рядно,
вітру кивають
голівоньки ніжні і сонні.
Мама блакить заплела
у волосся весні –
крокус-метелик
обтрушує зрошені крильця,
квітень його пеленає
в ранкові пісні,
спати вкладає під вечір
у тепле кубельце.
Мама, як щедра весна,
розплескала тепло –
і розмаїття тюльпанів
стрункими рядами
вздовж огорожі
строкатим огнем зацвіло,
двір оживився, немов
петриківський орнамент.
Мама посіяла слово
в дитячій душі...
Слово зійшло,
ніби сонцем обніжені квіти,
тягнеться в небо
проз вії густих споришів...
Світить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578294
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 04.05.2015
[i][b]tth[/b][/i][youtube]https://youtu.be/lm8KBjN5KvQ?list=PLT5ZUSr6gV9MSo491mweM9dg-4gIdlpty[/youtube]
[i][b][color="#ff0044"]Красивого ранку,
кохана моя –
Скажу я тобі це ще стуленим ротом…
…І вмиємось о́ба свіжісіньким потом,
що ти й не второпаєш –
дощ то чи я...
А потім торкнуся
щасливих повік...
А ще... вмиротворено-млосного серця...
А якщо й глибше, – кохана, не сердься:
торкатимусь так я,
напевне, повік…
А потім... торкнуся
Тебе своїм словом….
Повір мені… Точно… Я тут вже не збре́шу –
Слова моя дяка не каже, а креше!..
До того пеану мого
будь готова…
А після... впущу вже я
вранішнє сонце…
Й тебе, моя мила, – хоч цілому світу!
Бо він зачекався вже тво́го привіту…
Нехай уже сходить…
Кохана!
Не cон це![/color]
[/b]
1.05.15[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Озерні льони перед сонечком,
Освячують неба блакить,
Я виглянув тихо в віконечко,
Полісся моє вже не спить.
Ожина у роси сховалася,
Забрала в листки власну тінь,
Неначе вона закохалася,
У квітку, що зветься - Волинь.
Тихесенько родиться плесами,
Небесна роса, наче синь,
А райдуги линуть покосами,
Щоби освятити Волинь.
Люблю у Поліссі при затишку,
Де льон вибивається в синь,
Єдину і люблячу квіточку,
Кохану і славну – Волинь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578603
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Стара кав'ярня... Вона і він...
Тремтячий голос... Між слів - питання...
Не зводить погляд з її колін,
Але стіною її вагання...
Воскресла пам'ять, а там - ВОНИ...
Смакує цнота навпіл із шалом.
Зі спільних таєн, хіба що сни
Й слова кохання звучать хоралом...
Кавовий смак вернув до тями...
От їй би в осінь, вона ж - у квіт...
Й відверто так, не манівцями:
- Тебе чекала я стільки літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577531
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Меланхолія
День-за-днем спливають роки,
Не спливає лише сум,
А до тебе зависоко
І бентежить душу глум.
Я свою меланхолію
Хочу в пристрасті сховати,
Та не зможу я нікого,
Окрім тебе, покохати.
Приспів
Я свою меланхолію
Над морями десь розвію.
Світ прокинеться й засяє
І веселкою заграє.
Тобі пісню заспіваю:
Я кохаю, я кохаю!
Хай летить квітучим краєм -
Моя мила, я тебе люблю.
Вийде сонце вранці-рано,
Над землею полетить.
Я проснусь від щастя п`яний,
Чисте небо височить.
А навколо все весніє,
Квіт радіє, мерехтить,
Все на світі променіє,
Серце в ніжності тремтить.
Приспів
16 серпня 2009 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569610
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 30.04.2015
Упасти в ніжне прядиво трави,
У китиці махрові молочаю
І слухати бджолині молитви
У купелі весняного розмаю...
І думати про світле й неземне –
Яке це щастя в сій буремній ері!..
Коли тебе натхнення доторкне,
Відкривши серцю в раювання двері...
Упасти поміж косами струмка
І наслухати шепіт загадковий,
Коли дзюрчання музика легка
Вплітається у кучері діброви...
І ніжити долоні в завитках
Грайливо-неприборканих потоків...
І стежити, як розтинає птах
Небесні плеса, чисті і глибокі...
Промінню підставляючи лице,
Усотувати проблиски медові,
І прорости у землю деревцем,
По вінця повним цвіту і любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577759
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Музика Сергія Голоскевича
Подарую тобі, сину,
Що зберіг в душі єдине,
Це єдине, сокровенне, що в мені,
Як залишиш Батьківщину,
Принесуть тебе знов крила,
До найкращої святині на землі.
Приспів:
Там де Світязя перлина,
Там де пращурів хатина,
Де льонові мерехтять вгорі зірки.
Повертайсь додому, сину, -2 рази
На Волинь, на Україну,
Повертайсь завжди додому залюбки…
Часом важкий шлях проляже,
Але серденько накаже,
Повертайся, бо заскучила земля,
Може знов насіння враже,
На коліна стать накаже,
Що вже суне до нас, сину із кремля.
Приспів:
Ти візьми у руки зброю,
Стань, до бою, будь героєм,
Батьківщину захисти і її честь,
Щоби сонце над горою,
Засіяло знов спокоєм,
Обійшла в бою за волю тебе смерть.
Зичу я тобі мій, сину,
Бережи завжди країну,
Що зростила і послала у політ,
Повертайся в Україну,
Бережи свою родину,
Бо для тебе тут зійшовся клином світ.
Приспів:
Тут де Світязя перлина,
Тут де пращурів хатина,
Де льонові мерехтять вгорі зірки.
Повертайсь додому, сину, -2 рази
На Волинь, на Україну,
Повертайсь завжди додому залюбки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543901
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 28.04.2015
Як весною сяють очі,
Меду вип’ю з вуст твоїх,
Обніму за стан дівочий,
Він розтопить в серці сніг.
Ти життя мого троянда,
Ти надія і жура,
Ти моя гірська лаванда,
Сонячна моя краса.
Приспів:
Біле волосся, очі-волошки,
Стан смерековий – брови стріла,
Ладо моя пригорнися хоч трошки,
Дай мені силу свого крила.
Замість зір дивлюся в очі,
В їх чарівну глибину,
Що сіяють серед ночі,
Що позбавили від сну.
Моя люба, моя зоре,
Знов до нас прийшла весна,
Ти мого кохання море,
Мої долі глибина...
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573984
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 14.04.2015
[color="#0913de"][b][i]Мухосранск. Говно. Тоскливо.
Дети. Дом. Работа. Пиво.
Геморрой. Камаз. Гараж.
Десять лет водилой стаж.
Раз в пять лет с женой в кино.
Мухосранск. Тоска. Говно.
Водка. Патриот. Россия.
Шарфик красно-бело-синий.
Ящик. Киселёв на Первом.
Украина. Киев. Нервы.
Танцы. Шум. "Крымнаш". Веселье.
Утро. Санкции. Похмелье.
Цены. Доллар. Банк. Кредит.
Тёща как всегда нудит.
Снова Киселёв на Первом.
Водка. Вещмешок. Консервы.
Секс с женой как в первый раз.
Поезд. В путь. Спасать Донбасс.
Форма. Каска. Полигон.
Гумконвоем в Краснодон.
ЛНР. Блокпост. Укропы.
Первый бой. Три пули в жопе.
Страх. Обстрел. Осколок "Града".
Труп. Мешок. Рефрижератор.
Крест. Венок. Вдова. Плаксиво.
Мухосранск. Говно. Тоскливо.[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572807
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Вітер б'ється грудьми у шибку,
Як сліпий заблукалий птах -
Чи то неба йому невидко,
Чи то втратив на волю шлях?..
Розлітається снігопір'я,
Припада до брудних узбіч -
Покрива наготу ганчір'ям
Ця зазИмлена весноніч...
Виє вовком і стогне хрипко,
Плаче слізно -чи їй болить?..
...Каніфолить смичок для скрипки
Опівнічна незрима мить:
Завтра знову концерти зранку -
Дежавю навісних погод...
І осінні руді останки
Де-не-де ведуть хоровод...
І маленьке-в-мені-дівчисько,
Загорнувшись у ковдру мрій,
Все шепоче: "Весна вже близько!.. "
Ніжно -пролісковій зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570882
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 03.04.2015
Заплету у думи весняний віночок,
Щоби кожна квітка додала думок,
Ти для мене, любий, побудуй місточок,
Щоб у щастя наше біг життя струмок.
Перевесло долі, як життя намисто,
Зв’язує кохання разом до душі,
Я була для тебе, наче квітка чиста,
Ще співають долі наші спориші.
А думки, думками, наче біг трамваю,
У вінок сплітають тисячі думок,
Як колись я любий ще тебе кохаю,
Хай кохання наше захищає, Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570873
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 02.04.2015
[i] Собі... коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]
[i][color="#19078f"][b]В моєму лані вже обжинок,
зоря вечірня зайнялась…
Чи довго ще топтать стежину,
де квітне тихо буйний ряст?..
Чи вдасться ще любить, творити?
Чи принесе творіння “сласть”?
Чи Музині дорослі діти
доглянуть сад, де квітне ряст?
Чи стане пороху і хисту
тих діток викупать в росі
та в небо – світле, не імлисте –
послать нащадкам на засів?..
Всі о́бзиви у Божій волі:
він знає все: що… де… коли…
Та так хотілось, щоб у долі
не сталось прикрої імли…
Нехай та істина життєва
ще довго осяває путь…
А як кончина, то – миттєва,
щоб без турбот для всіх заснуть.
І все ж, найперше… що б хотілось –
життям попасти в трібну масть,
щоб і душа, і грішне тіло
дарма не толочили ряст![/b]
[/color]
27.03.2015
________
На світлині: з братом Василем
(ліворуч) на могилах батьків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Що мені вдіяти з цим божевіллям весни?
Як вгамувати свою неприкаяну душу?
Мокрими віями небо лазурне ворушу,
Хмари пливуть, наче пір’ям набиті човни.
Теплими пальцями міцно хапаюся за
Нитку, що сонце, мов кульку шафранну тримає…
Пахне повітря зеленим жасминовим чаєм,
Схоже, в душі назріває майбутня гроза…
Збити б усе, як вологу у хмари пухкі:
Дрібкою перцю розвіяні кривди й образи,
Поза контекстом розсипані жмутками фрази,
Де обпікають слова полиново-гіркі…
Всі попелища в тісних закомірках душі
І недовіру, помножену вдвічі на гордість –
Вилити все у чуттєве співзвуччя акордів
Цих життєдайних, нашептаних небом дощів!
Що ж мені вдіяти? Я, наче буря хмільна,
Що проти вітру здіймає обшарпані крила!..
Тільки чуттєвий порив заглушити несила,
Крокусом ніжним в душі ворухнулась весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567766
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Музика й виконання Анатолія Супруна
Слова Олександра Печори
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
В моє серце зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту гладь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині —
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568321
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Розпогодилось наче —
аж бризнуло в душу коктейлем
березневого фрешу!
І серце зробило кульбіт!
Бірюзова весна
розсилає по світу е-мейлом
у рожевих конвертах
мімозово-ніжний привіт.
У навушниках — щебет
і теплі котячі концерти,
на щоках — мітки янголів —
милі й чудні ямочки́!
Як дощам не під силу
прикмети весняні зітерти,
так і сонця не згаснуть в очах
золоті світлячки.
Розпогодилось наче:
в душі, у природі довкола,
життєдайними соками
знову нуртують бруньки...
І потягує віти розве́снена
вишня спроквола,
умокаючи пальчики
в ніжні хмаринні вершки.
Рештки талого снігу
бринять, мов акорди гітари,
стугонить металева труба,
як запалений нерв!..
Відпускаю тривоги свої,
мов небесний ліхтарик,
залишаю у серці
любові і світла резерв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567178
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Там, у світі моєму, вже вкотре блукають дощі,
Вимиваючи біль з посірілих за вічність асфальтів;
І душа неприкаяна, в наскрізь промоклім плащі,
Грає тихо мінор на старім і розладнанім альті...
Там, у світі моєму, все виють -голосять вітри,
Викидають на берег човни, обриваючи мрії;
Я не можу заплакать, бо сіль і без того ятрить
Свіжі шрами від ран, звідкіля вигризала надію...
Там, у світі моєму, палають останні мости,
У багрянець фарбують розп'яте утратами небо...
Я тебе не тримаю: як хочеш -будь вільним! Лети!
Я жила якось до... Значить ,зможу прожить після тебе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566623
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Летять птахи високим небом, синім,
Із вирію летять за покликом душі.
Додому, в рідний край, а крила сильні
Несуть їх крізь негоду, вітер і дощі.
Курличуть голосно, щоб всі почули:
З дороги дальньої стрічайте, люди, нас.
За довгий час домівку не забули,
Ми по весні повернемось іще не раз.
Я довгим поглядом їх проводжаю
І витираю несподівану сльозу,
Бо ще одну весну в житті стрічаю
І в серці радість світлу, лагідну несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566964
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 17.03.2015
… І сонечко яскраво знову світить,
Прийшла сюди іще одна весна,
А за весною знову прийде літо…
Вже котрий рік тебе у нас нема.
Ми із минулого вертаємось в майбутнє,
І знов знаходим тисячі причин,
І сотні слів, які колись забули,
Все, що не встигли ми сказать тобі.
Сиджу під виноградом, що в дитинстві
Ми вдвох садили, як прийшла весна.
Ходили біля нього аж навшпиньки…
Врожай уже збирала я сама.
І я так люблю грона ці рожеві,
Наповнені тим сміхом і теплом.
Й тепер у зимні вечори лютневі
Я чудодійним гріюся вином.
Мені не вистачає батьківських обіймів,
Повчань, які я до уваги не брала,
Що голосом лунали херувимів,
Який зовсім не вміла чути я.
З роками біль все більшає і серце
Тим болем жадібним давно розтято,
Бо знає, що ніхто вже не озветься
Як я тихесенько покличу: "Тато"…́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332481
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 06.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2015
А, хочеш, я буду твоєю веснянкою -
Розвітреноніжною, сонячноквітною?..
Звучатиму сміхом, або колисанкою?..
Чи пташкою стану, до неба привітною?..
А, хочеш, сніжинкою стану останньою -
Впаду на долоні п'янкою краплиною?
У вікна зорею світитиму ранньою...
У каві корицею стану -жариною...
Чи, хочеш, я квіткою стану підсніжною,
Тією, що з дійсністю бореться сірою?
Чи стежкою стану длятебепідніжною...
...Не зрань мене тільки своєю невірою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563916
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015
Моє щастя, як калина
При дорозі в’ється,
Моя доля, як дівчина
Плаче і сміється.
Хто не їде рве калину
При дорозі, збоку,
Хто не йде вщипне дівчину
Гарну, чорнооку.
А я тую клиноньку
Посаджу під вікна,
А я тую дівчиноньку
Візьму та й за жінку.
Калиноньку під вікнами
Буду поливати,
Дружиноньку усе життя
Буду я, кохати.
Моє щастя, як калина
Під вікнами в’ється,
Моя доля, як дівчина
Не плаче – сміється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564002
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 03.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2015
[color="#d11414"] Надії Савченко[/color][/i]
[b][i]Яке небо у нас голубе
І поля золотисто-жовтаві!
Небо кличе в безодню тебе,
А земля – у обійми ласкаві…
Уподобала все ж ти його –
Де п’янка і безкрая стихія…
Підкорити орла одного́ –
Твоя давня і зболена мрія!
…І шугала, мов птаха, між хмар,
Та орла ти намарно шукала…
На землі лиш зустріла примар
На чолі з людожерним шакалом.
Хоч вже тілом знесилилась ти,
Та твій дух і любов не вмирають!
Бо ростуть смертоносні хрести –
Смертохристи шаліють у краї.
Вже у небі вартує тебе́
Той, хто так покохав твої коси
Й необачно сягнув до небес
Через темряву в ангельську просинь…
Там, в блакиті немає журби,
Святі ангели Сотні літають –
По велінню своєї судьби
Всіх героїв землі прославляють.[/i][/b]
1.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563628
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Пісня давня (років вісім їй, але абсолютно ніде не звучала, бо була лише в голові)
Виконує - Марина Романович
Слова і музика - Микола Шевченко
Милий мій
1
Вуста не мають сили, щоб відмовити,
твоїм гарячим подихом обпечені.
Тебе, мов пісню, хочу я замовити.
(Ми вдвох з тобою, ми вдвох з тобою,
ми вдвох з тобою
на любов приречені ) 2 рази
ПРИСПІВ:
О, милий мій, я шепочу: - Зажди, постій!
Зоря схилилась, підглядає-підслуховує.
Ти тільки мій, кохання дотиком зігрій!
А пісня в душу поринає - зачаровує.
2
То ж нагадай мені, як гай зелений цвів,
ромашок білі крила нас торкалися.
Ти на галявину мене за руку вів.
(І сонце гріло, і душі мліли,
обоє до світанку ми кохалися ) 2 рази
ПРИСПІВ: 2 рази
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563359
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015
Роки пройшли – лишилась жменька,
Думки вертають в Мирогощу,
Тут сплять мої батьки рідненькі,
До них лечу немов на прощу…
У мріях бачу тата й маму,
Біліє хата одиноко,
Піду до свого знову храму,
Можливо їх побачить око.
Тече потиху рідна Липка,
Душею тут я відпочину,
Де серед літнього садочку,
Мою зарили пуповину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562362
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 27.02.2015
или экзистенциальные наблюдения за происходящим острого глаза* и чуткого уха*
***
философия старого дятла: вся жизнь – сотрясение мозга в поисках хлебной крошки
философия шелковой нити: куда игла идет – туда и нить: не безволие это, но смиренье жены перед мужем
мысли игольного ушка: мал золотник да дорог: без меня бы нагими ходили
теософия старой коровы: давно пора стать человеком, но светит дорога на бойню: ахимса мне только снится
настроение мысли: кого осенить?
сердце маэстро: глухота – черт возьми! – не беда: сердце помнит и звуки, и ноты
умонастроение сучка: глазам – декор, препятствие – рубанку, а мне – лишь фантомная боль отрезанной ветви
философия ложного эго: Я – ЕСТЬ! (остальное не так уж важно)
печаль подкованной блохи: эх, левша... ты бы лучше коня подковал, придурок!
философия хлебной крошки: пусть склюет воробей, а иначе – затопчут: я должна быть востребованной!
радость семян одуванчика: мечта сбылась: открытая миграция на Фиджи! теперь они «нас не догонят!»
философия альтер-эго: если мы не найдем с тобой общий язык, я займу твое место – а ты просто умрешь, серый мышонок. лузер!
мысль муравья в янтаре: ну чем не памятник?
мысли ячменного зернышка: вот скоро вырасту, окрепну и созрею: кому-то хлебом стану, кому-то виски
мысль языка огня: оторвался по полной. наконец-то свободен!
песня печали: blues: когда есть о чем сожалеть...
философия пустоты: предельно прост закон преодоления пустоты: не нужно ничего преодолевать
логика ивы: чем больше листьев, тем больше шансов пленить ветер. хотя всегда есть риск остаться голой
настроение ветра: усталость
настроение меланхолии: кому-то лето, кому-то – зима, а мне всё... осень
Big Bang, или Радость Воздушного Шарика: Смотрите: Я – Модель «Большого Взрыва»!
знаки судьбы: мы знаем тебя куда лучше, чем ты себе можешь представить, – сказали мне знаки судьбы на моих горячих ладонях
кручина вани дурака: мне бы девушку с народу бы, а мне... всё принцессы попадаются, куда ни глянь!
the essence of dreaming: несбыточность
зависть старой акации: посмотрите, какая распущенность! – ворчала акация, с восторгом любуясь цветами моего сада
печаль синяка: камни тоже умеют летать
мысли фонарщика: каждый вечер одно и то же, – ворчал фонарщик, зажигая новые звезды
мысли ночной фиалки: ...а когда пришло свежее утро, закуталась в нежное облако и тихо спросила, засыпая: интересно, сколько живут ежики...
преданность пера: доверяю тебе настолько, что готово подписаться под каждым твоим словом! – сказало мне гусиное перо и уронило черную слезу на белый лист
** имена двух индейцев чероки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348144
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 26.02.2015
Слова - Людмила Ганяк (insolito)
Виконує - Володя Охріменко
----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eUTNNpvde14[/youtube]
Мамо, мамо, де живуть загаслі зорі?
Мамо, мамо, знову сняться віщі сни!
Мамо, мамо, розкажи, чому надворі
перша осінь, що без тебе,
відреклася від весни?
Перша осінь, що без тебе,
відреклася від весни…
Мамо, мамо, у полях самі стеблини.
Бачиш вітер, їх із ранку обірвав.
Пригадай-но, як із пухом тополиним
нашу хату, cум лелечий,
тихим ранком огортав.
Нашу хату, сум лелечий,
тихим ранком огортав…
Не згадаєш... заросла бур'яном стежка.
Не пригорнеш, через мармуру полон.
Знаєш мамо, я тепер твої сережки
подарую своїй доні,
в ніч перед святим Різдвом.
Подарую своїй доні
в ніч перед святим Різдвом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562242
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Рай живёт обыденно и просто -
по канонам мира и добра.
Нет ни «Институтской», ни блокпостов…
Нету смерти… Смерть была вчера….
Там, в небесной выси бело-синей,
под лучистым звёздным потолком,
просит Господа, взглянуть на Украину
наша сотня… Хоть одним глазком!
Бог нахмурился, и почернели дали.
- Можно ли узнать у вас – зачем?
- Очень хочется нам, посмотреть не зря ли
гибли мы, и жертвовали всем.
- Ну, смотрите…
Воры – на свободе,
а убийцы в Раде ищут кров
Как и не было «Небесной Сотни» вроде.
И сердец в прицеле снайперов.
Словно не было помпезных обещаний –
по закону каждому воздать…
-Мы, видать, зазря погибли, парни.
Как же не хотелось умирать!..
………………………………………….
Нам, живым, так просто оправдаться!
Дескать, Путин, сука, лезет, мать его!..
Только мне вот отчего-то стыдно, братцы,
перед ними…
Знать бы отчего…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561719
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Чин по-чину, честь по-чести
я своё отвоевал.
И теперь вот, «грузом двести»,
еду к мамке за Урал.
Всё, что было мной когда-то
старшина собрал в мешок.
Расписался, опечатал,
и отправил на восток.
Жалко всё же мать-старуху.
Семьдесят четвёртый ей.
Говорила ж мне – Петруха!
Не иди туда! Не смей!
Только сказанное ею
не послушал я, урод…
Я ведь, типа, за идею!
За донецкий, бля, народ!..
Эх, собрать бы все до кучи -
руки, ноги, потроха…
Я б в загул пошёл бы лучше,
чтоб подальше от греха!..
Лишь теперь дошёл до сути,
отчего погиб вчера.
Может ты, товарищ Путин,
мне ответишь - нахера?
Только вряд ли сможет кто-то
руки - ноги мне собрать…
Опечатанным «двухсотым»
еду к мамке… Твою мать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561718
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 23.02.2015
ВСІМ МАТЕРЯМ ВОЇНІВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ ЗА УКРАЇНУ –
НАШ ЗЕМНИЙ УКЛІН...
Було в жінки щастя. У рік той далекий,
дарунок від Бога несли їй лелеки –
так довго жадану єдину дитину,
мов сонечко яснеє, – крихітку-сина.
Своє янголятко любила, плекала,
мов квітку, ростила, всю душу вкладала...
Злетіли роки несподівано хутко –
зростила орла одинока голубка.
І сином своїм не натішиться мати!
Їй тільки б радіти, онуків чекати...
Війна!.. Враз пекельним вогнем налетіла
і "градами" душі людей обпалила.
На фронті синок. Від думок та від болю
сивіє матуся, та вірить у долю,
з дороги не зводить заплакані очі –
чекає синочка од ранку до ночі,
а ночі безсонні – в молитві до Бога:
"Візьми МОЮ душу – за сина живого"...
Чи Бог не почув?.. Не достукалась мати...
Надіється, жде його. Звідки їй знати,
що тіло схололо у полі далекім,
вже й Богові душу відне́сли лелеки...
Синочки все бачать з небесного раю
й радіють, що мами завжди їх чекають!
... Хай гріють ці душі на край-небосхилі
подяки і шани народної хвилі!
22.02.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561632
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
За вікном пірнає в темний вечір
краєвид Дніпрових берегів...
А в квартирі – так нестерпно! – з печі
паморочить запах пирогів...
Я тебе, коханий мій, чекаю
і вслухаюсь, як ключем черкнеш...
Вже по кроках за дверима знаю –
смуток чи тепло в душі несеш.
Ти візьмеш лице моє в долоні,
що з морозу й холоду пашать,
я цілую рідні сиві скроні...
Як роки до вирію спішать!
Вік наш тане, як церковні свічі...
Ми сто літ вже топчем спориші,
а ти досі – самий кращий в світі
серцем і високістю душі!
Ніжно обіймеш мене за плечі,
пригорнусь я, мов мале дитя...
Є в житті неоціне́нні речі...
найдорожчі... скарб твого життя.
10.12.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542911
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 22.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2015
В конце концов закончится война…
Счастливчики воротятся по хатам…
За остальных и молча, и до дна…
И сказки обездоленным ребятам…
Забрезжит свет в залатанном окне,
Мечи перекуются на орала…
И те, кто отсидятся в стороне,
Поднимут виртуальные забрала…
И обелиск воздвигнут на холме
Очередной несбывшейся надежде…
И будут даты ковырять в уме…
Но будет всё не так уже, как прежде…
Отмельтешит былых страстей накал,
Забудутся кровавые ошибки…
Но будет долго мертвенный оскал
Коробить наши робкие улыбки…
февраль 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560768
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015
Дівчино, Воїне, Птахо,
Сонце твоє не зайшло!
Поки, кероване страхом,
Плем'я примножує зло...
Поки стриножена воля
Б'ється у клітці грудьми
І сатаніє сваволя,
Дико шматуючи мир...
Ти не здаєшся і віриш:
Правда здолає брехню!
Серце своє для офіри
Міцно закуй у броню.
Кожен борець, як месія,
Будить із рабства людей,
Бо недарма ти — Надія,
Та, що до світла веде.
Як би не видалось важко
В морі людської біди,
Дівчино, Воїне, Пташко,
Будь на льоту, не впади!
[i]Малюнок художниці Asta Legios.
На днях Благодійний фонд *Віта Дольче. Серце патріота*
видав поетичну збірку *Живи, Надіє!* на підтримку нашої
Жанни д'Арк — ув'язненої Надії Савченко. До збірки увійшли
вірші авторів з різних куточків України, присвячені Наді,
також — і цей вірш. Книга буде передана Надії через
її адвоката. Сподіваємося, збірка стане підтримкою
для нашої відважної льотчиці у такий складний для неї час.
Живи, Надіє! Ти — незламна, як Україна![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560604
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Коли за обрії спадає знову ніч
І місяць прикрашає душу неба,
Створи мене із тисячі облич -
Такою, як захочеш ти... Як треба...
І оживи!.. Лиш помахом пера...
Чи світлом серця... Може, поцілунком?..
Я -просто Єва... із твого ребра...
Я -поєднання снів твоїх і думки...
Створи мене! Вітрам наперекір!
Мечем створи чи обладунком долі!
Щоби печалі гнилозубий звір
Сам захлинувся у своїй крамолі!...
***
...Зима за вікнами... І в душу пада сніг...
Я -на долоні....З каменю камея...
Вдихни життя в творіння рук своїх -
Колись же оживала Галатея!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2015
Накинулися з неба заметілі,
укрили землю голубі сніги.
В замерзлій річці на прозорім тілі
намалювались білі береги.
Повзуть полями свіжі перемети,
сховати намір мають і ріку.
Тримають наступ стійко очерети,
вартують кригу на ріці тонку.
На лід слизький упав з розбігу вітер,
перечепившись, рухнув долілиць.
Лишила осінь грудню заповіти
в опалім листі, в розсипах зірниць.
Та небо густо затягнули хмари,
зірок не видно й місяця нема.
Снують вечірні сутінки-примари,
стискає світ обіймами зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544882
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 16.02.2015
Ми купалися в росяних травах,
Дарувала черемуха цвіт,
Я вплітала у коси купаву -
Це ж пройшло стільки літ, стільки літ...
Пр.:Десь там гудуть над квітами джмелі,
В дорогу кличе шепіт тополиний.
Чекає вишня в рідному селі
І в спориші загублена стежина.
Мов учора, бродили ми садом,
Розсипали пісні солов`ї,
Солов`ям ти підсвистував радо,
Розплітав ніжно коси мої.
Пр.:Десь там гудуть над квітами джмелі,
В дорогу кличе шепіт тополиний,
Чекає вишня в рідному селі
І в спориші загублена стежина.
Я направо пішла, ти - наліво,
Не згадаю чия в тім вина.
Та коли солов`я чую співи,
Озивається серця струна.
Пр.:Десь там гудуть над квітами джмелі,
В дорогу кличе шепіт тополиний:
Чекає вишня в рідному селі
І в спориші загублена стежина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382586
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 16.02.2015
в співавторстві з Лідією Яр
Відчуй мій коханий, що в мить оцю я із тобою,
Дарма, що гармати гуркочуть на клятій війні…
Я хочу, щоб ти, перед тим, як ітимеш до бою
Почув, що - люблю і що ти найдорожчий мені…
Кохаю тебе! Так, як тільки можливо кохати!
І як не можливо, кохаю й кохатиму знов…
Почуй же мене, найдорожчий у світі солдате,
Хай змовкнуть гармати, коли заговорить Любов!
* * * * *
Кохана моя, не повіриш, та я відчуваю,
Що десь там далеко в засніжених білих полях
Все жевріє вогник кохання, якого не знає,
Хто в тиші живе, а не гине в шалених боях.
Кохаю тебе! Це кохання мене рятувало,
Коли вже, здавалось, у жилах зупиниться кров…
Між гуркотом вражих гармат твоє слово звучало
Про вірність твою і про нашу безсмертну Любов!
15.02.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560032
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Слова: Віталія Войтка
Музика: Ірини Батюк
Виконує: Ярослав Бурлачук
Ти - для мене і пекло, і рай,
Та життя я без тебе не бачу.
І безодні шукаючи край,
То сміюся, а то тихо плачу.
В океані очей я тону,
На вустах білим снігом тану,
У долонях твоїх я засну,
Білим ангелом ночі стану.
Приспів:
За тобою я, доленько моя,
В небо полечу, кохана,
Тільки б ти була зі мною.
Запитаю я, де любов моя?
Де її тепер шукати?
Нам обіцяний з тобою рай!
І у сні ніжний погляд зловлю,
Прошепочу до тебе, мила:-
"Я кохаю тебе, я люблю,
Ти на світі така єдина!"
Я молюся,щоб ми були в двох,
Ми коханням запалимо зорі.
Бути разом велів нам сам Бог,
Поєднавши в одну наші долі.
Приспів. (2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559958
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
[b] [color="#eb2121"]П Р И С В Я Ч У Ю
всім закоханим[/color][/b]
[i] Принципи камашастри (взамоєвідношень між чоловічим
і жіночим чинниками – інь і янь) як одного із взірців до-
релігійної духовної культури хвилювали не одно покоління
людей... Чи не найголовнішим принципом камашастри є
взаємопроникнення, обмін між Інь і Янь у людей різної статі
як джерело прогресу, отримання задоволення від життя...
Сю "тендітну" тему автором нещодавно* було піднято
у вірші, що перекликається з думкою іншого автора, ключові
слова якого наведено нижче. Щоправда, є і інші погляди
на цю, здавалося б, добре зрозумілу проблему**.
Ризикуючи знову попасти під обстріл "важкої артилерії"
моїх опонентів, в цей святковий для даної теми день, подаю
новий варіант вірша, написаний уже у новому, 5-стопному ямбі.
Отдай мне капельку души,
Отдай! И ты не пожалеешь.
Лариса Пятакова[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i][color="#a80707"]Віддай мені хоч крихітку тепла –
Я відігріюсь в нім… Нехай зомлію,
Та не згорю, як ніч моя, дотла…
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай свої гіркоти від журби:
У вирі почуттів я їх покраю
І в гріб навічно покладу! Аби
Був спокій і любов... Заради раю.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу –
Й прокинешся... немов в казковім сні:
Я всім життям своїм... тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Змурую у собі... гранітну пристань...
І вирощу... стокільканадцять руж,
В тобі ж відкрию... безугавну пристрасть.
...Та ряст топтати радше не спіши:
Піти у вічність – злим навкір – успієш...
Віддай... кришталі серця і душі!
Віддай!.. І ти не пожалієш…[/color]
[/b][/i]
[i]22.01. 2015
[/i]
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
**http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552664
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559615
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Такі, як ти, приходять назавжди,
У серце проникають мов отрута,
Навік свої лишаючи сліди,
Без запитань чи можна їм там бути.
Такий, як ти - один на все життя,
І втративши - довіку не пробачиш,
В собі нестимеш сум і каяття,
І знатимеш, що в серці й досі плачеш.
Спливаєш часом ти у моїх снах,
В думках моїх усміхнений спливаєш.
І я не вірю в те, що я сама
Обрала світ, в якім тебе немає.
І скільки б не пройшло з тих пір років,
Які б у серці бурі не здіймались,
Таких глибоких, чистих почуттів
Ніколи більше я не відчувала.
Лишився в серці сум, уже не біль
(Його роки розлуки вгамували...),
Та чи колись пробачу я собі
Те, що тебе так пізно розпізнала...
10.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448782
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 13.02.2015
Встали, несчастные, встали, голодные,
В очередь длинную встали быстрей!
Видеть хочу ваши морды дородные:
Водка дешевле на двадцать рублей!
Нужно поддерживать наши традиции,
К коим народец так крепко привык.
Чтобы страна не теряла позиции
Пил и пить будет наш русский мужик!
Сыр и селедка, томаты и финики,
Нечего в омуте воду мутить!
Много ли нужно еды в холодильнике?
Только бы было нам чем закусить.
Что из того, что большая инфляция?
Не на что масла три пачки купить?
Слушайте вашего лидера, нация:
Кризиса нет, пока будет что пить!
К черту мартини и виски пиндосские,
Их спиртопром переплюнет на раз,
Весь наш бюджет - коньяки черноморские,
Водка, бензин и промышленный газ.
Нет, не подохнуть вам смертью голодною,
Наши ученые знают давно,
Слушайте, братья, научную вводную:
В водке калорий - как в двух эскимо!
С водкой на грудь сердце чаще колотится,
Пусть же цветет наш родной генофонд!
Пьянице впредь не страшна безработица -
Пьяницу можно отправить на фронт.
Встанут к оружью, приедут туристами
С бывшими братьями счеты сводить!
Нужно ж, помимо войнушек с фашистами,
К водке на закусь "укроп накосить".
Пьяный на рану не сыплет вопросами,
Кушая правду из уст новостей
Он украинцев зовет малороссами,
И не считает, подчас, за людей.
Мне тут шепнули, что есть недовольные,
Маршами будут на Кремль ходить.
Как лейкоциты тела инородные
Армия пьяных их будет давить!
Пейте, элита моих избирателей,
Спиртом наполнится наша казна!
Хунту прихлопнем, накажем карателей,
Лишь заливайте почаще глаза!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557524
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 11.02.2015
[i]« Царство поділене в собі,
не встоїться»[/i]
Ісус Назарянин
Ми ще ніякі. Ні в тяжкім труді,
ні у війні не пожинали плоду,
що у раю, як мед по бороді,
у пеклі – смак води, а у нужді
у повній чаші – опіум народу.
Вже надкусили яблуко спокус:
і Таврію, і східні регіони.
Нема ума у п’ятої колони,
що на догоду іншому комусь
у себе установлює закони.
Розхитує світи суворий вік,
а ворог попирає наше право.
І не приймає
чудо двоєглаве,
що ця ідея:
[i]мова – не язик,[/i] –
об’єднує окраїни держави.
Дияволу – із дерева добра
суспільного багато перепало.
Отрута юроди́вого пера
все капає з роздвоєного жала.
Усто́яти над прірвою самій
в тенетах Чуді під гіпнозом вепса –
оце і є Росії інтереси.
Та з подіуму мічених месій
її не порятує думська меса.
Її розі́рве на дрібні куски
багатоликий змій Тмутаракані.
Сьогодні перші, а тоді – останні
узріють кару Божої руки
її пігмеї, фюрери й тирани.
І марна справа ликами ікон
апелювати до личини злої.
І проклянуть на всі віки ізгоїв,
які вели народи у полон.
..............................................
Усе тече, як з гусака вода –
що рококо, що вибрики бароко,
а ворогу готуй: [i]за око – око[/i].
По той бік – мир, а з іншого – орда...
Та це іще не рокова біда,
а над майбутнім
віщий меч
Дамокла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495273
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 11.02.2015
[i]РЕМЕЙК НА ПУБЛІКАЦІЮ @NN@
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536099[/i]
Білий, холодний по-зимньому, іній на травах
ранком цілує гарячі долоні мої.
Кутаю плечі. Журба підганяє у справах.
Думи тривожать. Затихли мої солов’ї.
Ще не зима – листопад заступає на варту.
Днями ще сонячно, і холодніє вночі.
Тихо згасає осіння жеврі́юча ватра,
гасять її ці пройдисвіти – пізні дощі.
Через тумани несу свої схилені плечі.
[i] – Осене, осене, чом не зарадиш мені?
Чом ці розлуки з тобою нагадують вечір,
а сподівання – наступної осені дні?[/i]
Свіжий на дотик, сивіючий іній на травах
вже не цілує холодні долоні мої.
Тільки у спогадах лишиться осінь яскрава,
а за дощами – невтішних сніжинок рої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545329
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 11.02.2015
Не жду ответа на свои слова
Не жду звонка и не желаю встречи
Не давит расставанье мне на плечи
Я, как и прежде, вопреки жива
А осень ободрала листья …
С кожей
С моей, казалось, каменной души…
Ты не старайся, в трубку не дыши-
Теперь ты мне никто, простой прохожий,
Случайно заглянувший в хмурый день
На огонек несбывшейся надежды…
…И пали на пол мысли и одежды
И так неистово цвела в саду сирень…
И ветер за окном шумел как море
И ты был нежен, ты был только мой…
Вот утро…
И тебе пора домой…
…Пережила тогда я это горе…
Ты не звони мне,
в трубку не дыши…
Не трогай душу- больше нет души…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534333
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 10.02.2015
Несу в руках тобі світанок.
Намалював його у снах.
Скажу коханій: «Добрий ранок»
І вип’ю солод на вустах.
І що нам з того, що на дворі
Сліпа хурделиця мете.
Ми судді долі апріорі.
Для нас сьогодні вар’єте.
Так, як колись візьму за руки
І буду, буду, буду пить…
Які солодкі ції муки.
Хіба хтось може так любить?
Зима в обіймах снігопаду.
Їй не до нас..., не до тебе.
Співає в вікнах серенаду.
Нуртує серце молоде..!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557759
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Заспівай мені мамо моя,
Як бувало колись над колискою!
Буду слухати,слухати,слухати я,
І стояти в задумі берізкою!
приспів: Заспівай,заспівай,заспівай мені мамо моя.
Заспівай колискову мені,
Як в дитинстві матусю співала,
Я згадаю наш сад,де водила мене,
Де зозуля,тай долю кувала!
Приспів:Заспівай,заспівай,заспівай мені мамо моя.
Я сплету з волошок той чарівний вінок,
Проведеш мене люба в дорогу,
Поклонюся тобі,за життя,що дала,
За любов й материнську тривогу!
Приспів:Заспівай,заспівай,заспівай мені мамо моя.
Промайнули роки-постаріли батьки,
Вже й онукам бабуся співає,
Там лунає матусю колискова твоя,
Там серденько моє завмирає!
Приспів:Заспівай,заспівай,заспівай мені мамо моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557740
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Скажи… а ты порою смотришь ввысь?
Ты отвечаешь на вопрос простой,
На что потрачена сегодня жизнь
И что ты «в завтра» заберешь с собой?
А одуванчики к тебе еще летят?
Из этих ярких, ясных, светлых дней?
Скажи мне, а в тебе живет дитя,
Которое утрачено во мне…?
В тебе живет? Ну, может хоть чуть-чуть,
Тот ангел… защищая и храня?
Я на тебя надеюсь… я хочу…
Чтоб было все не так как у меня…
Пускай тебя смущают ширь небес.
Простор юдоли благостной земной.
А не пустых страстишек – мелкий бес
И суета, владеющие мной.
Пусть этой жизни весь бесценный срок
Ты посвятишь разгадкам бытия…
Мне б только знать, что ты его не сжег,
Не разуверился, не пропил так, как я.
Пускай среди греховности и лжи,
Я буду искуплением твоим,
Чтоб только ты, не так, как я прожил,
Моим благословением храним.
И, если жизнь неощутимо вдруг,
Растает дымкой в предрассветной мгле,
Тебя ДИТЯ – мой Сын, мой БРАТ, мой ДРУГ,
Грядущему, оставлю на земле…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528393
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 06.02.2015
Ах, осень, осень, ветреная осень,
Ну, не спеши, остановись, постой,
Прислушайся, почувствуй – сердце просит
Твоей последней ласки золотой.
Стучится в сердце – мне бы! мне бы! мне бы!
Ты слышишь? Просто цену назови.
Я не торгуюсь, меж землей и небом,
Сегодня, осень, ты – мой визави.
Я знаю, всё приходит и проходит,
Как будто наспех, словно наугад,
И вот, едва начавшись – на исходе,
В твоём октябрьском парке, листопад.
Так и во мне – былого только малость –
Истёрло время золота металл,
Но все, что там, в душе, еще осталось,
Тебе бы, не считая, я отдал.
Я знаю, мне другой уже не встретить,
Не возвратиться, не найти следа…
Поэтому, в коротком бабьем лете,
Хочу я безнадёжно заплутать.
Хочу еще последний раз согреться.
Хочу упиться рдяной красотой.
Ах, осень, осень, как же просит сердце
Твоей прощальной ласки золотой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530262
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 06.02.2015
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00412547.mp3
Сплива з водою наш роман.
Весняні грози стишить літо.
Любов'ю я була зігріта.
Невже це був лише обман?
До тебе ніжно пригорнусь
почути шепіт губ гарячих.
Все як завжди та вперше,наче,
відчула холодність чомусь.
Чом не голубиш як колись,
в руках не в'ється дужих тіло,
тобі перечить я не сміла,
а, ти ж на мене як моливсь?!
Не дивина - весняний сніг
на наш поріг ляга востаннє,
не вірю я, що ми кохання
з тобою кинемо до ніг!
Я прожену із серця щем,
і сподіватимусь на долю,
якщо не так, я не неволю,
все з першим відійде дощем!
Весни не радує розмай,
якого щастя ми хотіли,
хоч зберегти і не зуміли,
промовить не спіши: " Прощай!"
Не поспішай!
Щира подяка чудовому музиканту і поету АНАТОЛЬЕВИЧУ за прекрасну мелодію! Наснаги йому і шани!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410992
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 05.02.2015
[i]Розбуди мене подихом вітру,
Поцілунком весняного сонця.
Почуттів веселкову палітру
Поклади замість цукру на донце.
Принеси мені пригорщу світла,
Білим пухом розсип по кімнаті.
Хай стривожать весною повітря
Із верби котенята пухнаті.
Шепочи «Прокидайся…» на вушко,
І цілуй мої заспані очі.
Я сьогодні твоя попелюшка,
Що не зникла в туман серед ночі.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556820
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
[i] Буває ж таке! Приснилась пісня…
Слова і музика… Записав слова…
А музику не встиг… Пропала… [/i]
[b][i][color="#ff00d9"]Гей, вста-а́-є… Гей, встає
сонечко раненько…
Закохав мя…. Закохав
Козак молоденький…
Гей, у того козака
Та й вуса чорненькі,
Ще й у того гультяя
Нема батька й неньки…
П Р И С П І В:
Та як гляну на коза́ка –
серденько заниє,
А в гайочку молодому
соловей запіє…
Скажи ж мені, моя ненько,
Що маю робити:
Чи в ставочку утопитись,
Чи його любити?
Нема в нього батька й неньки
Та й своєї хати.
Як же маю я такого
Цілий вік кохати?
Піду, мабуть, в бережечок
Піду та й втоплюся,
Чим в козака-гультяя
Бе́з толку влюблюся…[/color][/i][/b]
16.05.2014… 9-та ранку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556110
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2015
В саду старому вишня розцвіла...
Так дивно, осінь вже, йде до морозів,
Все в"яне тихо, жовкне, а вона -
Заквітчана, пишалась на порозі...
Хтось говорив, що сорому нема,
Немолода, загинеш, так невчасно...
Та їй, щасливій, байдуже, дарма,
І з кожним днем все розцвітала рясно.
Морози перші... Пролітає сніг...
Гарніша ще в засніженій вуалі!
Замріяна... ну хто б подумать міг?
Що так цвістиме, всупереч печалі.
Вона ж цвіла, леліяла тепло,
Що зігрівало... де там - їй морози...
Кохання, що плекала так давно,
Летить до неї! Щастя вже в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 30.01.2015
Запалала війна.
Почали її хижі сусіди.
І які там брати –
з давнини, ще з орди – вороги!
Ось така дивина.
Брат на брата війною чи ж піде?
В хату вдерлись кати.
Ріднокрайцю, свій дім борони.
Із імперії зла
самозвано явився «месія».
І напружився світ,
і Європа уся загула.
Шаленіє брехня,
сіє смерть агресивна Росія.
Де загарбника слід,
там повсюди лишилась зола.
Бреше-піниться звір –
не могла й допустити уява!
Шаленіє рашизм!
А про мир – то лише на словах.
Московітам не вір,
коли й згине кремлівський диявол.
Про «Союз» не кажи –
буде вічно чужою Москва.
«Старший брат» – не гарант,
окупант він – і Криму, й Донбасу…
Знаний Путлер-мурло –
найпідліший тепер терорист.
Рашенвовкові брат
доведе бандустанівську расу –
покарається зло!
Воїн світла, за правду борись!
Хитрій казці – кінець!
«Руській мір» на крові сотворили!
А давно вже пора
янучарами греблю гатить!
Геть урвався терпець!
Скиньмо ризи «святого» Кирила!
На сторожі добра
станьмо разом і сестри, й брати!
Шаленіє вогонь!..
Де-не-де лише – вибухи правди.
Захистити приходь –
це потрібно мені і тобі!
Світом править Любов,
чи народами виродки правлять –
хай розсудить Господь.
Нумо, брате, на праведний бій!
Листопад, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554365
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 28.01.2015
Любитесь украиночки
Но не с москалями
Москали - чужие нам
Горе будет с вами.
Эти черти любят в шутку
И шутя вас бросят
Свалят в свою маскалию
Имени не спросят
Пропадает враз девченка
С ней старуха мама
Что рожала на свет Божий
И не знала срама.
С песней вянет сердце девки,
Если есть причина
Люди сердца не увидят
Скажут что ленива.
Любитесь украиночки
Но не с москалями
Москали - чужие нам
Горе будет с вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554680
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 26.01.2015
Постаріло село, постаріло,
Не співає сучасне село,
Заніміло, чомусь, заніміло,
Мов на рельси під поїзд лягло.
Не ридає, бо висохли сльози,
Не кляне і не просить спасти,
На лугах перламутрові роси,
Як колись до схід сонця зросли.
Дідусі і бабуні лишились,
Покидають орлята село,
Виглядати в селі потомилось,
А яке ж бо веселе було…
І теребить бабуня хустинку,
Що привезли онуки в село,
Витирає сльозу - намистинку,
Бо для неї ОТЕ – відбуло.
Колись в полі на ланці трудилась
І лилися пісні поза гай,
А в неділю у церкві молилась,
І здавалось життя, наче рай…
Постаріло село, постаріло,
Зрідка в полі хтось кіньми оре,
Воно тихо, як вечір згасає
І колись непомітно помре…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461274
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 26.01.2015
Музика Віктора Оха
Село під горою
билинно старою,
де стрічкою в’ється
в долині ріка,
пахучі левади
приваблюють-бавлять –
торкаються серця!
І біль затиха.
На овиді – поле
родюче, просторе,
гаї заповідні…
А простір який!
Прадавні тут кручі
і птаство співуче,
й гостинні прарідні
мої земляки.
І дідові вуси,
і повагом гуси –
усе мені миле,
усе дороге.
І спів соловейка…
І серденько тенька.
Журливо-щасливе
село трудове.
Чекає і кличе
село мальовниче.
І краще на світі
немає ніде.
Тут квіти барвисті
й калина в намисті
стрічають привітно.
І сонце цвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461849
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 26.01.2015
Небо, кажется, падает.
И земля – из-под ног.
Но не время – под «градами»
Подводить нам итог.
Мы на Бога – надеемся,
Продолжаем дышать,
Ведь земля ещё вертится, вертится,
И куда – нам решать.
Мы вослед за ребятами,
Что погибли в боях,
Улетаем закатами,
Чтоб увидеть – хоть в снах.
Ничего нас не радует.
Но нельзя нас согнуть.
Поднимаясь и падая, падая -
Продолжаем свой путь!
Время тёмными мыслями
Нас достало опять.
Но нам выпало – выстоять,
Не солгать, не предать.
Позабыть о страданиях,
Охранять и рожать! Побеждать!
Не скатиться в отчаянье!
Верить, думать, мечтать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554663
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015
Промайнули роки, помахавши крильми,
Залишилася пусткою хата,
Відлетіли у вирій з роками батьки,
Дні буденні лишились без свята.
Не прийти більше нам на батьківський поріг,
Де зігріють матусині руки,
Де ікона в кутку, як святий оберіг,
Береже нам життя від розлуки.
Певно в тому вся сіль, коли крила міцні,
Сила є повернутись додому,
Пролетіли роки – залишилися дні,
Ви радійте дарунку такому…
Будьте завжди людьми, щоб сіяла зоря,
Золотились хліба пшеницями,
Україна цвіла, Богом дана земля,
Яку любимо ми до безтями!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554208
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 25.01.2015
Спинися, осене, коло воріт!
Не треба йти в святе подвір’я мами.
Життя її, як липа у дворі,
Хоч пахло медом—спечене громами.
Не заплітай їй в косу сивину,
І не вибілюй очі волошкові.
Не раз лишали ми її одну,
Вона ж взамін нічого, крім любові.
Присядь на лавку, трохи відпочинь.
Всміхнися сонцем—хай побуде літо.
Допоки в мами сяє щастям синь,
Ми, хоч в душі, такі ж наївні діти.
Стряхни додолу золото із віт
І вдаль іди розкішною ходою.
Лиш не заходь до маминих воріт,
Дозволь їй ще побути молодою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552627
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 19.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2015
[i]Замело наші ночі образами,
Почуття притрусило сніжком.
Тільки спогади зблискують стразами,
І, як діти, все ходять слідком
День і ніч. Ну ніяк не відчепляться.
Грають серцем, неначе м’ячем.
Може й в тебе надії ще тепляться…
То давай ми удвоє втечем
В снігопади розбурхані мріями.
І в потоку людських веремій
Зблисне щастя сльозою під віями:
Ти—Єдиний. Коханий. Ти—мій!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551342
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Слова - Віталій Лебідь (мій земляк, з нашого юнацького гурту "Камін"). Віталік, так, між іншим, дав мені слова(я й не знав, що він поет), коли ми репетирували 7го числа (хочемо напрацювати "народний" репертуар, з трубою-баяном-басом-барабаном-гітарою-сопілкою. Українські пісні, може які авторські свої). Каже - підредагуй, і може пісеньку напишеш. От, написалося...
Музика, запис, виконання, фотокліп - Микола Шевченко
Нижче - посилання на фотокліп в Ютубі:
https://www.youtube.com/watch?v=_TNBX3IN2EM
1
Пролетіла смерть на крилах,
у крові Майдан втопила.
Розірвала долі й душі -
криком врізалася в уші.
Від Майдану і до Сходу,
бій триває за свободу.
За Вкраїну і родину,
якщо треба - я загину...
ПРИСПІВ:
Боже праведний - спаси!
Мир в державу принеси.
Сохрани і відведи,
від війни і від біди...
2
Підіймайте батальйони,
зброю всю й людські прокльони.
Материнські сльози й горе -
все здолаєм, все поборем.
Піднялась вся Україна -
Не упала на коліна.
Із руїн Вона повстала,
скрізь луна: "Героям слава!"
ПРИСПІВ:
3
Вибач мамо, вибач нене,
що залишишся без мене.
Ми в Небесній сотні з неба,
допоможем, якщо треба.
Повертайтеся солдати,
вас чекає вдома мати.
Вас чекають жінки й діти,
ви повинні з ними жити!
ПРИСПІВ:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551055
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Трішки засумував...
на чужині...
І по-
ли -
ло-
ся
...
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i] [color="#9e0505"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по сонному тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен в читстім полі,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015
Кельн,ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551110
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 14.01.2015
[i]пам`яті загиблих на Майдані[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f49zf34oxcg[/youtube]
З очей мільйонів – сльози потекли;
Серця мільйонів – болем умивались… .
Серця ж Героїв битись не могли,
І очі їхні вже не відкривались.
Чи хтось гадав, що власнеє життя
Ціною вільного ставатиме зненацька…?
А їм уже немає вороття,
Як вороття й пролитій крові братській.
Коли Герої в передсмертний крок,
Так віддано цю волю здобували,
Свідомо вбивці, тиснучи курок,
У пекло свої душі віддавали.
І вже сердець немає молодих,
Що билися за волю разом з нами.
Лиш чути материнський плач за них,
Який блукає довгими ночами.
Небесна Сотня – у небесний світ
Полинувши, для нас сказала – жити!
Тож оправдати долі їхніх літ –
Обов`язок народної еліти.
На небі спокій їх чекає вже;
І Вічна Пам`ять на землі настала.
За них ми Богу молимось лише,
Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481123
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 08.01.2015
[img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14790/6n8JHGvvWB8.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/1479e/h9yeWhcc-6k.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14782/TMQuwSGb-ic.jpg[/img]
Ніч обростає снігом, мов деревій,
Знову на небі борошно труть крізь сито...
Снишся мені у пору рясних завій ─
В час, коли вітром шибку душі розбито.
Виють крізь неї протяги, як вовки,
Б'ються крильми замети, мов дикі гуси...
Ти говори зі мною, сотай думки,
В серці вгамуй цунамі і землетруси!..
Взявши за руку, в далеч мене веди ─
Десь у надхмарний простір, а може й вище!..
Не озирайся ─ сніг замете сліди,
Не прислухайся ─ вітер дротами свище...
Ліпить хуртеча в очі ─ ну, хай їй грець!
Комин коптить у небо, немов сигара,
Вітром розсіяний відгомін двох сердець
Ловлять з висот небесних земні радари.
Так мені легко в аурі світлій цій,
Проз хуртовину світить щаслива зірка!..
Просто приходь у пору рясних завій ─
В час, коли серце гупає до одвірка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548961
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо в цьогорічнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548767
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 05.01.2015
…У лукоморья дуб зеленый
Златая цепь на дубе том…
А.С.Пушкин
Міцний крислатий дуб росте,
Мов страж, на пагорбі крутому;
Там дива квіт, прогнавши втому,
Тисячоліттями цвіте:
Як під горою білий дим,
Внизу вирує водопілля,
В краю ошатного Поділля,
Вогнем сліпучо – голубим.
Он по незвіданих стежках
Сліди тварин ведуть до плеса…
Часом веслом змахне Телесик,
Щоб на Ягу нагнати жах.
Стоїть без вікон , без дверей
В діброві дім на ніжці птиці –
Загляне сонце яснолице,
Втікає звідти в тінь Кащей.
Кривенька качечка з хором
Світанком йде по кладці з дошок,
Де борозну Котигорошок
Проклав давно між добрим й злом.
На береги виходить кіт,
Щоб сколихнуть казками води,
І водять в липні хороводи
Русалки з лісу та боліт.
А то , тримаючи лозу,
Стоїть до ранку на воротях
Дідок в оранжевих чоботях,
Щоб не пускати в двір козу.
Зітхне в лататті часом сом –
Аж душу витрусить з лисиці,
Що вовка звабила з полиці
Рибалить в лютому хвостом…
Де пахне хлібом , поміж тим,
Там дух моєї України:
На ниві там зерно родини
Зросло колоссям золотим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543591
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Пісанє в Кремль
Здрасцє, бацюшка спаситєль.
Пішет цєбє Йванька "Кіцєль",
Пріцяснёний в Бяларусі
До фашістущєй Марусі.
Хачу ўсё цєбє павєдаць:
Нє даёць ана абєдаць,
І нє ўльот ста грам із ранка,
У няё злєтєла планка.
Єщє горша єё мама,
На мєня варчит так сама,
На чужой варожєй мовє,
Нэ на нашэй вароновєй.
Капаць бульбу шлюць на полє,
Бровку дзєці учат в школє,
Ў ніх до сєлє Мінск сталіца,
Крємль їх бацька нє боїца.
Ўсё паюць про канюшину,
Хваляць часта Україну,
Гдзє живуць адні бандери…
Нє - згубілі сябри вєру.
Строчу в Крємль я цєбє, бацька,
Досталь бавіца у цяцькі,
Войська шлі сюди пабольшє,
А то станє руськім горьшє.
Тутай ўжо адні фашисти,
Хунта, гєї і нудисти,
Мєнє ж Пушкін воспітал -
Я єго в Москвє відал.
Дума хай закон сфєрганіць,
Бульбашам цім ўсё забаніць:
Молоко, і сир, і яйца,
Нє потрєбно їх бояца.
Закоркуйцє газ на рокі,
Нєхай мёрзнуць ляжибокі,
Прісілайцє автомати
Будзєм рускій мір збірати…
Доріпєл останю строчку,
А в канце паставіл точку,
Взял на грудзь стакан гарілки
І панєс пісанє в скріньку…
29 грудня 2014 року
Дума прийняла закон, який дозволяє Путлєру по першому зову вати вводити війська в любу країну, яка послабіша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547377
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Слова на музику Віктора Охріменка №67
Розложисті верби, де наше кохання,
Мов доля,
Відзначили перші єдині на світі сліди…
На небі замовкла ота зірка рання,
А роси…
А роси в покоси,
А роси в покоси лягли.
Приспів:
Підемо крізь луки, моя зоре рання,
Обоє,
В цілунку зіллються гарячі вуста у тиші,
Де жайвір відчує із ранку, що він є героєм,
А роси,
А роси з покосів злетять уночі…
Кохання своє на руках принесу до порогу,
Бо доля,
І їй на прощання зігрію жагучі вуста…
І родиться в мене єдине бажання з тобою,
Щоб сяяла вічно,
Щоб сяяла завжди роса.
Приспів.
Розложисті верби, де наше кохання,
Мов доля,
Відзначили перші єдині на світі сліди…
На небі замовкла ота зірка рання,
А роси…
А роси в покоси,
А роси в покоси лягли.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546753
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 29.12.2014
Стікає небо в брудні калюжі,
Намокли клена рамена дужі
Попід горою.
Шукає вітер в ярах спасіння.
Лякливо блудить пора осіння
Між трав марою.
Здіймають гуси табун під хмари,
Печально свищуть крилець удари
Понад землею.
Листок останній жде облетіло
Дублянку сніжну, втаївши тіло
Межи ріллею.
Сопе в тумані німий садочок.
Щебече дзвінко в'юнкий струмочок
З-під приморозі.
Чекає поле на воскресіння…
Ясніє чорно журба осіння,
Круком на стозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541667
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Здіймає сині крила вечір,
Ледь-ледь торкається землі.
М'яким пером,немов лелечим
Розтане скоро вдалині.
Йому на зміну ніч патлата
Зіллється щедрістю зірок.
Із сяйва місяця соната
Вплететься в небо,мов вінок.
Захрумкотить морозним духом
Груднева ніч... І мимохіть
Пройдеться тихо білим смухом
Поміж соснових верховіть.
Під ялівцем розхутряніє,
Легеньким вітром зашумить.
Опустить срібні свої вії
Зимова ніч - казкова мить.
5.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540549
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 16.12.2014
Умерла сегодня Земля -
Та, которую, раньше знал.
Схоронил сегодня тебя -
Ту, которой, я жил-дышал.
Выл, как пёс, твой законный муж.
Утирала слёзы родня…
А когда все ушли, средь луж
На колени упал
Я…
Целовал этот тёмный холм,
Лепетал бесконечный бред,
Обнимал твой последний дом,
Как тебя, когда телом грел.
Соловей не пел, а кричал.
И казнили всех без суда...
Я хотел испить из ручья,
Но там пепел был - не вода!
Я хотел о тебе писать,
Но ломались строчки, как жизнь...
Ливнем падали небеса,
Капли ранили, как ножи.
Помнишь, как уверял, что ты -
Наилучшее из чудес
Я, чьи волосы так седы,
А по рёбрам гуляет бес?
Помнишь, как у нас началось?
Как ручей вдруг стал - водопад?
Как смешалось всё, переплелось -
И живая вода, и яд,
И запретных касаний мёд,
И горячих лобзаний плен?
Как шептала ты: «Не живёт
Тот, кто так любить не умел».
Помнишь, как мы ели халву,
Раскрошив её на постель,
Как из пятки моей иглу
Доставала почти весь день?
Как царапила спину мне
От того, что так ХОРОШО-О-О!
Как однажды над нами снег
Прямо в комнате взял да пошёл…
А теперь надо мной - дождь.
А под этим холмом - ты…
Я приду к тебе,
Подождёшь?
Мне недолго осталось быть.
9 июня, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504180
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 02.12.2014
Анумо, люба, візьмемо в оренду
Шматину неба з видом на світи,
Молодиком розорю нашу "землю"
І посаджу усе, що схочеш ти.
Бузком небес оздоблю край городу
І опарканю хмарами наділ,
Підключу в дім наш від веселки воду,
Гарячим сонцем хліб подам на стіл.
Ранкову айстру висію надвечір,
Хай тішить зір тобі в поранній час,
Блищить нехай у спеку чи хуртечу
В косі твоїй, як дорогий алмаз.
Анумо, люба, , поки ми ще в силі,
Допоки крила нам дарує Бог,
Полетимо у ці простори милі,
Де ти і я лише навік удвох.
Ми віддамо орендну плату потім,
Коли наш сад блакитний одцвіте, -
Землі дамо борги буденні плоттю,
А небу – наше почуття святе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539862
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 27.11.2014
Годы виснут на плечах коромыслом,
Жизнь по темени стучит кулаком…
И не вижу ни малейшего смысла
Тягомотину трепать языком…
Ни одной в башке порядочной мысли, -
Сплошь пошлятина да пакостный бред…
Или так бывает пусто, хоть свистни,
Что спросонку, что под ночь, что в обед…
Тут корячится логический вывод, -
Что пришла пора заткнуться совсем…
Не глаголить ни всерьёз, ни игриво
И не трогать замороченных тем…
Есть, однако, заковыка-нюансик, -
Подрастает у меня нынче внук…
И, семейный искушая балансик,
Начинает издавать первый звук…
И такая вот придумалась штука, -
А куда я, чёрт возьми, тороплюсь?
Научу-ка разговаривать внука
И тогда вполне пристойно заткнусь…
ноябрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538261
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 21.11.2014
Ілюзія намовлених огнів,
Коли горить минуле й невідоме,
Коли надія гіркне до оскоми
І день, що подарований мені —
Це всього-на-всього лиш звуки павутини.
І шал рутини...
Ілюзія несказаних думок,
Де всі слова загублені в «сьогодні»,
Від горя слизько — далі йти не годні.
З пісочника розсипався пісок,
Що рахував: «А скільки ще до літа?»
Лишився вітер…
Ілюзія невистиглих бажань
Між «не моли!» і вічністю, що в небі.
Оте столике, стоязике «треба»,
Де кожен крок — на вічних терезах.
І дощ не дощ, а марево зелене,
Що йде крізь мене…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519519
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 21.11.2014
(еквіритмічний переклад тексту пісні
з репертуару Гарі Мура)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4O_YMLDvvnw[/youtube]
[b]Блюз по тобі[/b]
Легко закохатись в молодості міг.
Але час розплати настає за гріх.
Те своє кохання не сприйняв всерйоз,
а тепер у мене на душі мороз.
Все пройшло…
Було все давно…
Та для тебе цей блюз все одно!
Закохатись міг я легко знов і знов.
Але шлях до болю – була та любов.
Бо кохання грою не простою є:
Хто в ній переможе – той і програє.
Все пройшло…
Було все давно…
Та для тебе цей блюз все одно!
Вже давно не бачив я твого лиця.
А тепер на серці лише пустота
там - де ти була.
[i](файний соляк на гітарі)[/i]
Все пройшло…
Було все давно…
Та для тебе цей блюз все одно!
Дні, як кадри в кіно -
граєм в гру цю давно.
Цей мій блюз у журбі
тобі.
---------------------------------
Автор і виконавець [b]Gary Moore[/b]
[i]Still Got The Blues
Used to be so easy to give my heart away
But I've found that the hard way is a price you have to pay
I found that that love was no friend of mine
I should have known time after time
So long,
it was so long ago
but I still got the blues for you
Used to be so easy to fall in love again
I've found that the hard way it's a way that leads to pain
I've found that love was more than just a game
to play and to win but to lose just the same
So long,
it was so long ago
but I still got the blues for you
so many years since I've seen your face
and now in my heart there's an empty space
where you used to be
Though the days come and go
there's one thing I know
I still got the blues for you[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532630
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 29.10.2014
У падолистовій імлі
Вальсує плавно позолота.
Лягають на чоло болота
Берізки човники малі.
Рубіном в сивині горбів,
Палає стигла журавлина.
Голками норовить ялина
Торкнутись полиску скарбів.
Трухлявий пень між рогози
Закутався у плед із моху.
Вітрисько скубає потроху
Пухові кучері лози.
Віночки інієвих снів
Вдягли на шапочки лисички…
Шукають зимоньку синички
В осіннім попелі вогнів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530879
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014
Намалюй нашу казку (Катка)
Напиши мені казку в минуле,
Ти для мене весь світ обіцяв.
Ми ж кохання там вчора забули,
А сьогодні уже не впізнав.
Загубили всю велич любові,
Спопелила байдужість красу.
Не сказали суттєвого в слові…
Чи ж тепер головне я скажу?
Напиши мені казку в сьогодні
І осіннім листком надішли.
Ти казав, що листи старомодні,
По – сучасному вже напиши.
Я хотіла в теперішнє взяти
Щастя трішки, бо як же це так?
Ми шалено уміли кохати,
Зберегти ж не зуміли ніяк.
Не пиши мені казку в майбутнє!
Подорожні у ньому лиш ми…
Спогад лине в моє незабутнє,
Обгортаючи пам'ять крильми.
Не пиши більше казку…не треба.
Смутком осінь іде дощова…
Нагадала навіщось про тебе
І з минулої казки слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370278
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 06.10.2014
Навчи мене…(Михайло Плосковітов)
Навчи мене не бачити тебе,
Навчи думок спечалених не чути.
Нехай так буде в долі: все мине
І більше, звісно, зустрічам не бути.
Навчи мене всміхатися слізьми,
Навчи похмурі хмари розсувати
Й вичікувати сонце із пітьми
І промені, на щастя, розсипати.
Навчи мене мовчанкою іти,
Навчи любов'ю жити понад кару.
Теплом душі з'єднати ті мости,
Які перетворилися в примару.
Навчи мене долоні піднести,
Навчи в молитві випросити в неба.
Щоб , врешті, донести усі хрести,
Усі, усі…усі, в яких потреба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458450
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 06.10.2014
Поважний жовтню, пане мій ласкавий,
Як личить вам оливковий наряд!
Ну, запросіть на філіжанку кави
Самотню пані біля ліхтаря...
Вона така розгублена і мила,
В руках потерті рукавички мне,
Тріпоче, мов метеликові крила,
На вітрі теракотове кашне.
Погомоніть про те, про се, мій пане,
Під шурхіт падолисту і газет,
Під брязкання металу й порцеляни
Послухайте розчулений кларнет.
Хай ваша пані теплими вустами
Пригубить кави терпкість запашну
І загориться іскорка між вами,
І затеплі́є погляд пані... Ну!..
Побудьте трішки звабником принадним,
Даруйте компліменти і вірші,
Хай подих тютюново-шоколадний
Здіймає ураган в її душі!..
Летять думок розірвані конверти...
Та хто там знає, може й неспроста
Чомусь вам личить стриманість уперта,
А вашій пані - скромна простота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 04.10.2014
Останнім променем призахідного сонця
Торкну твоє замислене чоло,
ЗалИшусь теплим вітром у долонці,
До серця притулю своє крило...
Прошепочу тобі осінню колискову
Акордом нерозгублених листків,
І місячну посріблену підкову
Віддам за тебе феї чароснів...
Сплету вінок собі із білого латаття,
Зроблю намисто з тисячі зірок,
І, скинувши своє домашнє плаття,
Зроблю в твій сон несмілий тихий крок...
Наснюсь тобі в цю ніч ... Як сниться синє море,
Що берег заціловує щомить...
Я буду така ж ніжна і прозора,
Я буду колисати і п'янить...
І коли сон піде від тебе рано -вранці,
І день розвіє чари до кінця,
Побачиш знов промінчик на фіранці -
Мого усюдисущого гінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526814
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014
[i]
"Доборолась Україна
До самого краю
Гірше ляха свої діти
Її розпинають".
Т.Г. Шевченко
" Того кто не спит - не разбудить".
Автоцитата[/i]
Возбудить нас хотят папарацци,
У правительства - рейтинг к нулю.
Сколько можно таких демонстраций,
Где друг-друга сограждане бьют?
Разбудить вам меня не удастся -
Потому что я раньше встаю.
Развелось с двух сторон педерастов,
Что державные песни поют.
Украине намылили шею
И готовят помост и петлю
И... имеют, имеют. Имеют!
В интервью, говорят:"I love you".
Различить очень просто, скажите
Сколько можно обиды терпеть?
Примиритесь, страну возлюбите!
Сколько можно друг-друга иметь...
01. 02. 14 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476350
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.10.2014
Тяжко плечу,
Небо давит на крыши,
Город замёрз,
Утопая в тумане.
Я закричу,
Но никто не услышит.
Брошу вопрос,
Но никто не обманет.
Рвётся струна
От больших напряжений,
Бьётся хрусталь,
Если бросить на кафель.
Да, я одна...
Но, без лишних движений,
Эта печаль
Излечима, как кашель.
Время назад
Не вернуть. И осудит
Горечь мою
Тот, кто грел мои плечи.
Мне говорят:
«Одиночество губит».
Я говорю:
«Одиночество лечит».
© Любовь Козырь, 2014
"Лекарство"
_____________________________
Фото - © Alexander Mikhailenko
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525992
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Попроси мене йти за тобою.
Крізь терні, крізь бурі, крізь сни.
Бо умію в зимовім двобої
Поселяти надію весни.
І я знаю, її варто мати,
Бо кидаючи виклик собі,
Перед страхом можливої втрати
Вміють терпнути руки й міцні…
Ти не бійся шепнути про поміч,
Хай там що оголосять нам люди,
А я буду завжди поруч-поруч…
А я світлом твоїм буду-буду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191560
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 24.09.2014
Є ще [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448644"]один вірш[/url], який чомусь іноді візьме і згадається (може то з-за його авторки? :)))
От згадувався він згадувався і таки домігся того, що породив від мене свого брата)
Щоби брат не пропав, збережу його тут))
[i]У осени свой план на настроение -
Заморосили душу тучи беспросветные,
Хоть за окном янтарное веселие.
Пишу я письма длинно-безответные.
Стараюсь аккуратно и с почтением,
Хочу словам придать особое звучание.
Но дождь в душе заходится презрением,
Мечты мои читая и желания.
Письмо уже беременно дорогою
И на ответ, исполненный участием,
Я день за днём, с отчаяньем-тревогою,
Как чуда жду. Жду, как причастия.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525634
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
О, Україно! Безталанна мати,
ти знов палаєш у вогні війни,
а той, кого ти називала братом,
підступно вдерся на твої лани.
Стріляє, топче, нищить все довкола,
п"є кров людську, неначе вовкулак,
конвої смерті засилає й болю
і бреше підло, сміючись в кулак.
Згоряють ночі в реактивнім гулі,
здригається земля від гаубиць.
місяць повис на танковому дулі,
а зорі у окопах впали ниць.
Першу зірницю розстріляли "гради".
навіть не давши очі їй відкрить,
вступили "смерчі" в гуркіт канонади,
змішавши з кров"ю землю і блакить.
Завили міни злісно наостанок,
немов й собі змагаючись у злі,
тримавсь за груди ранений світанок,
сповзав на обрій по кривавім тлі.
А небо, продірявлене навиліт,
котило сонця обгорілий перст.
Падав літак, тілами пасажирів
засіяв поле на десятки верст.
А ті ординці, заслані зі Сходу,
з трупних шматків здирали, як вовки.
вцілілі речі. Вбивці і заброди
"трофеї" пакували в рюкзаки...
І це слов"яни? Іродові дітИ.
Спаси й помилуй від таких братів!
Наші шляхи ще розійшлись тим літом,
як спалив Київ Юріїв Андрій.*
Жорстокості, підступності і хамства
в слов"янській крові зроду не було,
хто ви насправді розберіться, панство,
бо видається що орда давно.
Ми вже ніколи друзями не станем,
помежи нас окопи, "їжаки",
помежи нас загиблі тисячами
і ваші, й наші мертві юнаки.
Помежи нас зловіщі залпи "градів",
снарядна буря, мінометний гул,
глумливі полонельницькі паради,
жорстокості і підлості розгул.
Помежи нас ота границя волі,
яку вам перейти ми не дамо,
помежи нас ріка людської крові,
в якій ваш "мір" купається давно.
Помежи нас могили і кургани,
помежи нас підступність і брехня.
Ми вже ніколи друзями не станем,
бо козакам бандюги не рівня!
Пробився промінь крізь тенета диму
і освітив далекі рубежі
під Іловайськом і Савур-могилу,
окопи, батареї, бліндажі.
Відважні прикордоннії застави
та батальйони воїв на броні,
і блок-пости, над блок-постами стяги,
Донецьк, Луганськ, Новоазовськ в огні.
А по дорогах валки волонтерів,
до смільчаків крізь вибухи і дим
спішать колони бронетранспортерів
вся Україна блок-постом війни.
Як і колись на заході країни
на захист краю від фашистських орд
повстала юнь цілої України
і їй допомагає весь народ.
Почерк фашиста не змінивсь відтоді:
насильство, вбивства, підлість і обман -
це зброя всіх імперських верховодів,
ким би не був за расою тиран.
Згадаймо як підступно очорнили
колись відважних воїнів УПА
по цю пору ворушаться могили,
а про живих нікчемнії слова.
Такі же звірства чиняться і нині,
Донбас горить, а в злочинах своїх
цинічнії російські командири
знов винуватять наших земляків.
А може досить! Годі вам, брехливі!
Ми не дамо героїв очорнить.
Ідіте геть, підступні і фальшиві,
бо ми волієм чесно в світі жить.
Своїм героям воздамо по праву
від козаків до воїнів АТО -
усім, хто нашу захищав державу, -
навіки слава, шана і любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524888
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 22.09.2014
[b][i]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/i][/b]
І.
Ти в серці моїм, Україно,
На двох в нас єдина душа,
І мова своя солов"їна -
У цілому світі одна.
Торкаюся поглядом неба -
Далеку, безкраю блакить,
Поля де колосяться хлібом -
То прапор життя майорить.
Приспів:
Чарівна моя і єдина,
Свята українська земля,
До тебе із вирію лину,
Змахнувши крилом журавля.
Ти пісня моя солов"їна,
Душі стоголоса струна...
Ти в серці моїм, Україно,
У цілому світі одна.
ІІ.
І віриться щиро у мрію -
У світле твоє майбуття...
У серці так ніжно лелію
До тебе свої почуття.
І вірність моя лебедина
До рідної серцю землі,
Як мати чекає на сина,
Вклонюсь, Україно, тобі.
Приспів:
Чарівна моя і єдина,
Свята українська земля,
До тебе із вирію лину,
Змахнувши крилом журавля.
Ти пісня моя солов"їна,
Душі стоголоса струна...
Ти в серці моїм, Україно,
У цілому світі одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524377
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014
Вже зорі водять хороводи
Під флейту місячних музик;
Сріблястий промінь ліг на воду,
Де вечір так раптово зник.
Бентежить душу крик совиний,
Що темінь розріза ножем;
І Осінь в заспаній жоржині
Готує світанковий джем...
Гойдає вітер павутинку -
Романси грає вочевидь;
Пливуть з-за обрію хмаринки -
В них дощенятко казку снить...
У попелі турбот вчорашніх
То тут, то там жаринки дум;
І у пантофельках домашніх
Блукає росянистий сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524006
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 18.09.2014
[i] В.О.[/i]
[b][i]Йшов поет – принижений і голий,
Йшов туди, де світлих днів нема,
Де – пітьма, пустеля, хвища, холод,
Де – щодень… і круглий рік – зима.
Йшов, додолу кинувши похмуро
Прагнення, і думи, і слова…
Погляд падав до землі понуро,
Де – пожухле листя… й трин-трава.
Йшов і думав щось він про лопату:
«Трапиться, можливо, на путі,
Щоб поглибше долю закопати,
Що до згину мучила в житті?»
Та нараз зустрілась інша «Доля» ,
Й залунав її звитяжний «клич»,
Що збудив його і мертве поле…
А у лісі – «пугу-пугу» – сич …
Що «пугикав» сич у ту годину,
Що пророчив птаха віщий лет?..
Та в душі – така буянь лавина,
Що птахів не слухався поет.
Обізнав Судьбу свою: руками
Ухопив її спасенну длань
Й тішився не днями, а роками –
Хай то вечір, чи то світла рань.
Підвелись і прагнення, і думи,
І знайшлись піднесені слова,
Погляд сліп** – опрічний і
бездумний.
Зеленіло листя… Й – трин-трава-а-а!!!
Й полились у світ веселі ноти,
Зашуміло прядиво пісень,
Ожили і книги, і блокноти –
Спаленів ясою новий день.
Доля ж розпізнала щире серце,
Щедру вдачу, котрі мав поет,
Та й крутила ним, немов люстерцем,
Вправленим у злато і грезет.
І казали люди: «Знай, поете,
Доля з поля – то недоля. Зась!
Не твори балади і сонети –
«Граються тобою – ними грайсь!»***
Та для нього Доля – найдорожче…
Хоч знайшов він те, чого нема:
Доля та – мов полиск на дорозі,
Марево, що створює сама.
…Йшов поет і думав про лопату…
[/b][/i]
06.08.07
________
*О. Удайко. На відстані: поезії, пісні. К.:
ЗАТ «Віпол», 2007. 94 с.
**Сліпи - очі (Б. Грінченко).
***Вираз із вірша І.Козаченка.
Подяка: НАДЕЖДЕ М. за картинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523955
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 18.09.2014
ВИШИВАНКА
Слова - Любов (на сайті - Крилата)
Музика - Микола Шевченко
Виконує - Марина Романович
1
Вишивала матуся сорочку.
Рівно хрестики клала в узір.
Я її не сховаю в куточку.
Бо у ній – я душею до зір.
ПРИСПІВ:
Одягну вишиванку красиву –
Мого тіла й душі оберіг.
В ній тепло материнське і сила,
Блиск очей, що в орнаменті ліг.
2
Одягну у театр і до школи,
Чи до храму святкового дня.
Стан свій випрямлю ввись смереково.
На мені ж українське вбрання!
ПРИСПІВ:
Я ношу вишиванку красиву –
Мого тіла й душі оберіг.
В ній тепло материнське і сила,
Блиск очей, що в орнаменті ліг.
3
Ту сорочку, що мама розшила,
Збережу – це дарунок душі.
До грудей її ненька тулила,
Вишиваючи долю мені.
ПРИСПІВ:
Я ношу вишиванку красиву – }
Мого тіла й душі оберіг. } 2 рази
В ній тепло материнське і сила, }
Блиск очей, що в орнаменті ліг. }
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524138
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014
Мы жили, в общем, курам на потеху,
На подвиги нас гнал курантов бой…
И только передача «Вокруг смеха»
Учила, как смеяться над собой…
Промчались годы, стёрлися доспехи…
Сам стал теперь козою-дерезой…
И раньше в цирке было не до смеха,
А уж теперь и вовсе ой-ё-ёй…
Теперь мне, как без «ширки» наркоману,
Как без аплодисментов подлецу, -
Мне от восторга смех не по карману,
А без причины вроде не к лицу…
сентябрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523609
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014
Когда во мраке плещется Донец,
а на начало восстает конец,
тогда рычат взаправдашние тигры,
и Жизнь, дитя ещё, играет в свои игры.
В Европе Боинги взлетают косяками,
и воздух пробуют озябшими руками,
война за мир воюет на Донбассе,
и человеков на шашлык колбасит.
Хазария кругом и армии армада.
Луганск и Лисичанск уже преддверье ада.
Солирует трубач в степи иерихонской
и падают тела в зеленый щавель конский.
Волнуется огонь, гудит под нос, гундосит,
и Марсу на порог дары свои приносит -
железо и людей, погонщиков и стадо,
и требует взамен три колесницы Града.
А в Газе газзоват, еврей гнобит араба,
и как там не крути, а рак не круче краба.
Гробы из граба лучше, чем из бука.
В наш дом приходит Смерть, как водится, без стука.
Блестит Владивосток китайскою звездою,
а век наш с каждым днем все ближе к мезозою,
Великий мудрый Пу вновь делает вираж,
Восторженный плебей визжит: "Крымнаш! Крымнаш!"
Как не видать теперь Обаме рельсы БАМа,
так нам не целовать ни фрау, ни мадаму.
Как мантру мы твертим про Мориса Тореза,
и глупость признаем за таинство прогресса.
Дымит Армагеддон, иль сопло террикона,
а в хатке вековой кровит в углу икона.
На желтом минном поле зреет море хлеба,
а мертвые глаза глядят в пустыню неба.
Кадыровский чечен славянского разлива
Народ свой предает с улыбкой, горделиво,
он оккупантский стяг лелеит на плече,
и говорит: "Земляк" про каманданте Че.
Лабазный коммунизм и Овощ самодержный,
здесь ватник эталон надежды и одежды.
Орда берет своё, но похищает имя,
и катится "Ура!" от Мурманска до Крыма.
Красавицу Любовь и Ненависть уродку
От прелестей войны спасает только водка.
Два ворона во сне по-ангельски судачат,
И молится за нас распутная Удача.
Огромная Луна, взойдя над горизонтом,
Парит, как лысый Бог, над Понтом, светит спонтом,
И шепчет ветер тополю псалмы,
И поминаем Севастополь мы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523565
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014
На осінь АКМ
Осінь застужена
Променем збуджена
Голову вкрила шатром.
Вийшла з туманами
Понад лиманами
Чудить із царських хором.
З бубном циганами
Звечора п’яними,
Як угоріла летить
Кіньми шайтанами
Разом з багряними,
Днями буває мовчить...
Листя загублені
Холодом згублені
Сумом лежать на землі,
Вітром поранені
Прямо об камені
Тужать уже по весні.
Ми ж зачаровані
В дні обціловані
Ви ж не цурайтеся нас.
Злотом гаптовані
Як намальовані
Як я закоханий в вас.
В віршах оспівані
Ви ж не розгнівані
Що полюбив вас Пегас.
Вітром римовані
В пісню вмонтовані
Дами, запрошуйте в вальс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523229
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 14.09.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519780
Художники, поети, музиканти -
Дорослі діти з непростим життям ,
Володарі й заручники таланту,
Пронизані навіки почуттям...
Багато з них ламається душею,
Ще більше -губляться у пошуку грошЕй...
А Муза...Хто рахується із нею,
Коли довкола стільки нелюдЕй...
Та є такі, що зберегли світлинку
І не втоптали свій талант у бруд!
Вони щораз дають себе частинку,
Коли виносять витвір свій на суд...
Художники, поети, музиканти....
Без них цей світ давно б уже помер....
Вони красу тримають, як атланти,
На рівні світлості душі й небесних сфер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523203
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014
А дощ іде, іде, іде,
В обличчя бризкають краплини.
Сухих доріг нема ніде,
Уже промокла й одежина.
А дощ іде рясний такий,
Стікає із дахів струмочком,
Біжить веселий, гомінкий,
Хлюпоче, ллється прямо в бочку.
А дощ продовжує іти...
Гаї вже змокли і дороги,
Сухого місця не знайти,
Все стало темним від вологи.
А дощ надворі йде, іде...
Закрили небо сиві хмари,
Сьогодні сонце не зійде,
Закуті смутком дивні чари.
А завтра сонечко зійде,
Відкриє світу дивні чари.
Лютий 1995 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496808
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 13.09.2014
Сумує осінь біля паркових воріт,
На землю сльози золоті впускає.
Гойдає вітер сум самотніх віт,
Любовно пестить, щиро утішає.
П р и с п і в:
Повітря пахне мокрим палим листом...
Заснуло все спокійним тихим сном.
Заснула осінь в парку біля міста,
Щоб через рік прокинутися знов.
Дрімає осінь біля паркових воріт,
В ногах поклала гарну сукню нову.
Опалий лист завершує політ,
Шепоче з вітром пісню колискову.
П р и с п і в.
Над парком хмари сірі низками висять,
Блакить небесну й сонце затулили.
Дерев суворі стовбури стоять,
Немов на варту тиші заступили.
П р и с п і в.
22.11.1994 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523278
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014
[b][i]Быть
в сем мире грешном,
ох, как сложно,
ибо боли
избежать нельзя:
больно,
что не любишь,
хоть и можно,
больно,
когда
любишь,
но
нельзя...[/i]
[/b]
________
Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523047
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523064
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
На скупом осеннем солнце
Кошка жмурится,
Сквозь прикрытое оконце
Видно улицу.
Золоченый лист кленовый
Плавно кружится,
Пес бродячий непутевый
Пьет из лужицы.
Разрумянилась рябина
Робкой девицей,
На уютный вечер длинный
День надеется.
И пока в лучах заката
Кошка нежится,
Я шепчу молитву...
Свято
В счастье верится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521789
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 06.09.2014
Літа пролетіли, прямують у вирій,
Все менше і менше – рідіє наш клин…
Та я, як і ви, мої друзі, щасливий,
Хоч часто у меді був гіркий полин.
Красуні дівчата і хлопці чубаті,
Тепер сивина нам на скроні лягла,
Та ми і донині душею багаті,
А дружба – це вічне, тут зайві слова.
Пр. Однокласники мої, однокласники,
Коли поруч, то ми молоді,
Свого класу й донині ми власники,
Пригадаймо роки золоті.
Пр. Не старіє душа – вічна молодість…
Ми наляжемо ще на крило,
Наша дружба, як озеро гордості,
Споконвічне життя джерело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518204
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 20.08.2014
Не залишай мене, Ангеле мій!
Не покидай наодинці із ніччю.
Страшно, самотньо іти по узбіччю.
Не осуди мене, а зрозумій.
У лабіринті колючих думок
Я навмання йду, неначе крізь терни.
Правди наосліп вишукую зерна,
Спрагло шукаю надії ковток.
А під ногами уламочки мрій,
Тих, що розбились у дивному злеті.
Чуєш! Он півні співають вже треті...
Не залишай мене, Ангеле мій!
19.11.2011р. 11:25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504413
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 14.08.2014
Пере мама хмари чорні,
Що над сином висять,
Що важкі, неначе жорна,
І страшні, мов біси.
Руки вкрились мозолями,
Піт збігає градом.
Нема остраху у мами,
Лиш би син жив радо…
Хмари випрані, біленькі
В небо знов полинуть,
Приховавши втому ненька
Усміхнеться сину.
[b]
Володимир Потебня[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516895
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014
- Напиши о любви.
О любви ты умеешь писать,
Напиши если любишь,
А может когда-то любила...
- Ты услышать хотел
О кричащей тоске по ночам,
Когда звезды
Над млечным путем
Разливают белила?
Ни к чему тебе знать,
Как хочу оказаться в твоих
Тесных жарких объятьях,
Вдыхая волнующий запах,
Чтобы мир окружающий
От вожделенья затих,
И волна наслажденья
Нахлынула страстью внезапной.
Как хочу увидать
Возле глаз сетку мелких морщин,
Ощутить твои губы
И сладость испить поцелуев.
Жаль что ты из когорты
Не тронутых чувством мужчин,
Хотя те,
Кто умеет любить,
На земле существуют.
Лета жгучего зной...
Изнывает за окнами сад.
Мотылек заплутал
В белоснежном узорчатом тюле.
Побегу мотылька
Из гардинного плена спасать.
Пусть летит далеко.
Я останусь
Замерзшей
В июле...
04.08.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515638
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014
1. За Україну помолись
У дім постукала війна,
Прийшла жорстока за синами.
- Ти, Україно, в нас одна!
Йдемо ми битись з ворогами...
На плечі хусткою печаль,
На скроні сніг посеред літа,
-Ой, як же жаль, ой, як же жаль,
Сини, синочки - первоцвіти.
Приспів:
За Україну помолись,
Аби їй лихо подолати.
І хай сьогодні, як колись,
Сини вертаються до хати.
Земля в вогні, земля в диму,
Лиш маки квітнуть серед болю.
-Ми подолаємо війну,
Здобудемо країні долю...
Надія пташкою співа,
Кудись зникає вмить тривога.
Бо якщо віра ще жива,
То значить буде й перемога!
Приспів.
[b]Тетяна Череп-Пероганич[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515631
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014
Кліп - Олексій Тичко
http://www.youtube.com/watch?v=DUfvdHue7P4
---------------------
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=DUfvdHue7P4[/youtube]
Ми обертаємось навколо своїх мрій
неначе м’ячики планет навколо Сонця.
В закономірнім хаосі подій
ще сподіваємось на захист Охоронця.
У кожнім космосі є істина своя,
свої закономірності й порядки.
Шлях розвитку, служіння, пізнання
нас змушує розгадувать загадки.
Про те, що можна жить без ворожнечі
в туманностях світобудов-оман,
що простір – це не темінь порожнечі,
що він пульсуючих енергій океан.
Галактики цвітуть як квіти в лузі.
Лід і вогонь творять зірковий пил.
Співмірність бачимо в космічнім виднокрузі
всіх ідеалів, вчинків і світил.
Свічки сузірь палають невагомо.
Вібрують кванти всі про щось своє.
Чи є Космо-Душа нам невідомо.
Але Космічний Розум точно є.
------------
P.S. Спочатку було слово. Олексій Тичко запропонував записати мелодію на тему космоса. Для неї він зробив кліп в жанрі відеомедитації. І вже цей фільм підштовхнув мене до написання вірша.
18.07.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515341
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 04.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2014
Сл. Наталя Мазур, Василь Корба
Муз. Василь Корба
Виноградна лоза
В самоті замерза.
Як приходить весна,
Тихо плаче вона.
Приспів:
А у тілі тоненькім лози
Так багато-багато сльози.
Вона плаче з чужої вини,
Витри сльози, її пригорни.
Всі тривоги розвій,
Приголуб, обігрій.
Понеси в небеса,
Покажи чудеса.
Віджени давній сум,
Доторкнися до струн.
Хай співає душа,
Хай любов не згаса.
11.03.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504412
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 30.07.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
[i]По мотивам... ))))))[/i]
Я капелькой
Испуганно-дрожащею
В ладонь твою – с прибрежного куста…
В сиянии
Не называй пропащею!
Испей меня, пока ещё чиста!
Переливаясь
Искрами манящими,
И утолить – желаний не тая,
Я называюсь
Просто настоящею!
Возьми меня, пока ещё – твоя!
Глубин во мне -
С неистовою силою
Всех рек, и океанов всех прибой!
Не называй
Губительно-бессильною!
Познай меня, пока ещё – с тобой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513250
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 26.07.2014
[b][i]NNnn[/i][/b]
[i]Бо знаю я, у те я твердо вірю:
Як ми земний звікуємо свій вік,
Полину я в ясне сузір’я Ліри,
А ти помчиш у протилежний бік.[/i]
[b][i]Дмитро Паламарчук
Згоріло... Все.... Вже сум бентежить груди.
І серце ячить... І клекоче біль...
«Тебе нема, і, певно, вже не буде» –
Луна жорстока правда із відтіль,
Де квітне спокій, тиша кришталева...
Там ми земний завершуємо біг:
Свій шлях закінчу я в сузір'ї Лева,
А ти помчиш у Овеновий бік.
І саме там, в космічному осонні, –
Не в віковічно-цвинтарній імлі, –
Знайду тебе живу... святу... іконну,
Яку кохав і пестив на землі.[/i][/b]
[i]25.09.08 - 25.07.14[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513463
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014
Так дивно...
тихо ніжиться печаль...
Липневе листя теж жовтіти може...
Коханець пам"яті сентименталь
З троянд колючих
стелить ніжно ложе...
А в мене задощило не на жарт
І змило мрії вже
про сьоме небо,
І фініш там,
де мав початись старт
Слізьми крізь посмішку:
"Не йди... не треба..."
В навушниках, як завжди, "Океан"
І хриплий голос...
так на твій не схожий:
- Я поверну́сь у сни... ОК?
Обман...
Та пальці в кров...
й чіпляюсь в тихе "може..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510731
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 20.07.2014
Кіптява рвалася в небо,
Душі летіли у вись.
—Сину, лишися. Не треба…
—Мамо, рідненька, молись.
Діти хапали за ноги:
—Тату, скажіть, ви куди?
—Йду з України дороги
Стерти чужинців сліди.
—Ти не журися, кохана,
Я повернуся, а ні—
Вигоїть час твої рани,
Знайдеш відраду в синів.
Знов зацвіте Україна,
Волі омріяний птах
Витиме гнізда нетлінні
На українських житах.
Зникне безслідно омана,
Війн закривавлений звір.
Я повернуся, кохана.
Я повернуся. Лиш вір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511416
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Вітер дихає косовицею -
Чебрецем;
Небо свариться грозовицею,
Б'є дощем...
Десь між хмарами -місяць човником
Без весла;
Стане дуб моїм тихим змовником
Край села...
Втаємничу його про райдужне
І сумне,
Розповім йому , що небАйдуже -
І мине;
Шепотітиму, нерозказане -
Що в думках...
Вузлик пам'яті нерозв'язаний
У зірках...
Розпогодиться - знов захмариться,
Задощить...
В казані, ніби зілля, вариться
Громомить...
Креше сяєвом -блискавицями
Небокрай;
Розлетілися болі птицями -
Не збирай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506396
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 15.07.2014
Чому так серце, осене, щемить?
Грайливо й щедро розсипаєш листом.
Така прекрасна, дивовижна мить!
А я сльозу нанизую в намисто.
Ця щира й чиста зблиснула тоді,
Коли уранці задивилась в небо.
Хвилюють спомин роки молоді.
Й нестямно я закохана у тебе…
А ось важка, прихована для всіх,
У пригорщах, запалена душею.
Коханням знехтував, шукаючи утіх,
Тому й не стала парою твоєю.
Тамую я розгублено в думках,
Чия ж тепер вже буду наречена?
Сушила довго сльози на вітрах,
Обнявши стовбур молодого клена.
Гірка краплини зболена сльоза…
Таких найбільше у разках намиста.
Пекла образа, кинута в слова
Й моя дорога довга і гориста…
А цю сльозу, як росяну іскру,
Я пригорну у промені серпанку.
Осіннім листом ніжно обітру.
Вона зі сну щасливого світанку.
Ти вибач, осене, таку мою журу.
Нехай твої золотяться принади.
Я ж сльози всі в букет дощу зберу,
А ти розсип в осінні зорепади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366929
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 10.07.2014
Туманний ранок на дворі,
Люд на пероні…
Ти знову дивишся з вікна
В своїм вагоні.
Немає сліз, лиш пустота
І очі в очі…
Знов я один і ти одна
Посеред ночі.
Під ноги падає листва,
Пісні і сльози…
Із хмари промінь вироста,
Як при морозі.
Туман забрав тебе й вагон,
А вітер злився…
І шелестів пустий перон,
Осіннім листям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509991
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 10.07.2014
Я відрікаюсь від любові...
У ній уже нема весни.
Я відрікаюсь від любові
І відрікаюсь без вини.
Я відрікаюсь від любові
І обриваю її цвіт...
Я відрікаюсь від любові,
Любов спалив її ж зеніт.
Я відрікаюсь від любові,
У ній замішана сльоза.
Я відрікаюсь від любові,
Вона тепер для нас чужа.
Я відрікаюсь від любові,
Ще озираючись назад.
І відрікаюсь від любові,
Бо наш уже самотній сад.
Я відрікаюсь від любові
Й шепчу до серця: “Потерпи!”
Я відрікаюсь від любові...
Я відрікаюся. А ти?
Я відрікаюсь від любові.
Не повернути, що було...
Я ж відрікаюсь від любові,
Бо ти відрікся вже давно.
[i] Складно, адже тема жіноча.
Сподіваюся пісня знайде свою виконавицю...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509514
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 07.07.2014
Чую в небі вирій,
В сивині тумани,
Помах крил лелечих
І оте «курли»…
Вкотре відлітаю,
Думками до мами,
Краю мій Волинський,
Краю дорогий…
В пролісковім небі,
Повернусь додому,
В болота Полісся,
В озеркову синь.
В молодильні роси,
В краю дорогому,
Принесу з собою,
Знов лелечий клин.
Засрібляться роки,
Та зникає втома,
Коли шлях додому,
Знову на крилі,
Бо зове Полісся,
Де ожини грона,
Де льони, як небо,
Зріють на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509177
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 04.07.2014
Ще один вірш зі збірки "Наодинці зі словом" став піснею. Музика, виконання і запис - мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507377
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 01.07.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=nsNkZG83Sek[/youtube]
Впали бузковi тумани на плеса, –
знову вернулася осiнь до нас;
Ваша величносте, Осiнь-принцесо,
Вас запросити дозвольте на вальс.
Крила багрянi, рожевi та жовтi
через тумани несуть в снiгопад;
знаю я: вальс не закiнчиться в жовтнi,
вальс поведе в листопад, в зорепад.
Щедра, прекрасна, i нiжно-небесна,
й світла, як Місяць в верхах молодий,
в платтях барвистих, мов казка чудесна,
Осiнь танцює свiй вальс золотий.
Створено 2,3. 01. 1987 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. - С. 91.
[i]Музика Василя Гринчука (відео)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477995
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 29.06.2014
Під вікном барвінком заплелася доля
І вросла калина в руті молодій…
Сині-сині квіти, як шматочок волі,
Наче синя хмарка, в небі голубім…
Рясно навкруг хати квіточки синіють,
Наче біла хатка в небеса летить,
Ягоди калини скоро зажевріють,
Мов проміння сонця зранку загорить…
Під вікном барвінком заплелася доля,
Де роса ранкова сяє кришталем…
А душа, мов птаха, лине зранку в поле,
Там де сходить сонце золотим вогнем…
Навіває смуток хата у барвінку,
Де калини гілка стукає в вікно
І гортає вітер ще одну сторінку,
Навіває спомин, як колись було…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507808
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 28.06.2014
Покриті росами лежать покосами,
Зелені трави, що цвіли колись,
Тумани хмарами, мов трави ранами,
Летять до сонечка, летять увись…
Понад болотами в комарнім вирію,
Кумкують в злагоді боліт хори,
При зірці ранішній кохання вимрію,
У тихім затишку, де явори…
Чайка ізранечку в туманнім пір’ячку,
Летить до озера де хвиля б’є,
Проміння світиться, як роси-зірочки,
А серце радістю співа своє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507552
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Вірш зі збірки " Наодинці зв словом" став піснею. Сам собі режисер викладає на свою сторінку оновлене творіння)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506669
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 25.06.2014
А до осени, далеко до осени,
Небушко высокое- не достать рукой
А до осени утром травы росами,
Ноченьки короткие для любви с тобой.
А до осени, далеко до осени
Жемчугами звездочки нас к себе манят.
А до осени жизнь полна вопросами,
Ноченьки короткие, а сердца стучат.
Припев:
И пусть стучат сердца влюбленных в унисон –
Гоните грусть, гоните лень, гоните сон!!!
Закружит всех, он есть и будет «Вечный зов»!
Да здравствует любовь!!!
А до осени, далеко до осени,
Шелковыми травами шитая земля.
А до осени будет лето с грозами
Ноченьки короткие: только ты да я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506190
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 23.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2014
Ой та поміж гори падала зоря,
Я ж бо покохала вітра-скрипаля.
Очі волошкові, ясні, мов блакить,
Чом же я сумую, серденько болить?
Ой ранкове сонце допива росу,
Тож кому скрипалик розпліта косу,
Всю ніч я чекала вітра-скрипаля,
Де ж ти заблукала, доленько моя?
Ой зайшовся вечір цвітом мигдалю,
Віддала я серце вітру-скрипалю.
Покохала очі, ясні, мов блакить.
Тепер душу мою скрипочка ятрить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460572
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 15.06.2014
Мне всегда по жизни не везло,
А вчера – и вовсе беспредел:
На меня упало НЛО,
Так что я и пикнуть не успел
Нет чтоб там кирпич или помёт,
Фикус там, с горшочком или без -
Тяжеленный круглый звездолёт
На меня обрушился с небес
Закипела злость – не передашь,
Это ж надо, давят как крольчат!
Выскочил зелёный экипаж,
Что-то мне по-своему ворчат
Самый крупный глянул так сычом,
И кричит: «КукАра пургурУ!»
Вдруг впендячит лазерным лучом!?
Я потом костей не соберу...
Улыбаюсь, дескать, ерунда,
Извините, если с курса сбил,
Очень ваша нравится звезда,
Только вот название забыл
Вроде стихли, взял-таки на понт...
«Дружба, - говорю - Альдебаран!
Если вам необходим ремонт-
Пригласим бригаду молдаван!»
Пошептались все по сторонам,
Плюнули какой-то кислотой,
Типа, братья, что же делать нам
С этой беззащитной гопотой?
Кто-то там на кнопочку нажал,
И исчезли твари в вышине...
Так увязнуть миру я не дал
В первой галактической войне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302062
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 12.06.2014
[b][i]Світло неба,
промінь сонця –
поклик ранку
з темноти –
стук невгавний
у віконце
Це не ти?
Хмарки-крила,
мов вітрила –
взяв кормило –
і лети!..
Благость враз
покрила тіло…
Це не ти?
В полі жито
колосилось:
як до осені дійти,
щоб нараз
не втрапить в силос.
Ні, не ти це!
Ні не ти!
А в лугах буяли трави:
мо', не стопчуть копити…
Вже крайнебо...
Тінь...
Заграва…
Ні, не ти це!
Ні,
не
ти![/i][/b]
[i]01.04.2010
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504104
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Ти вже дорослий, синку!
Та я у цю хвилинку
Пригадую малятко,
Яке у мами з татком
З’явилося прекрасне
У день липневий ясний.
Синочку, рідний сину!
До тебе серцем лину,
В уяві пригортаю,
Тебе завжди чекаю.
Зайду в твою кімнату –
Як споминів багато!
Присяду на край ліжка
Та й посумую трішки.
Ось ніжну колискову
Тобі співаю знову
Про місячну галявку,
Про зіроньку-веснянку.
А вранці, твої ніжки
Полоскотавши трішки,
Голівку приласкаю
Й тихесенько спитаю:
Хто спить тут під дубочком,
Укрившись кожушочком?
Крізь сон мені всміхався,
Солодко потягався…
Вже двадцять третє літо
Барвінком оповите.
Хай сонце променіє,
Збуваються надії,
Дощем добробут ллється,
Веселкою сміється
Омріяне кохання.
І з вечора до рання,
В жару, в холодну пору
Твоє плече – опора
Хай буде для родини.
Ти добросердним, сину,
Будь щирим серед люду.
Я ж оберегом буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350173
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 04.06.2014
Побудь со мной – в твоих объятьях таю –
И вознеси в заоблачность небес…
Там не была, но быть с тобой мечтаю,
И пусть парит наш невесомый вес.
Мы полетим туда, где наши звезды,
Где света неземного лучезарь…
Открой глаза, лучом размежив вежды,
На новый мир, на наш святой алтарь.
И если можешь, не порань, не трогай –
Не рушь во мне непознанной красы!
Воздвигни два хрустально чистых трона
И нас туда навечно вознеси…
А на алтарь воздай – что есть святое:
Любовь и нежность – нашей жизни новь…
И я приму, в амвоне тихо стоя,
Взамен отдам тебе свою любовь.
*Мій переклад мого ж вірша (для порівняння):
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501602#commlist1
[youtube]http://youtu.be/Er6LKGgiLTs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501678
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Інколи, коли наляже туга, хочеться стати жінкою...
Бо в її слабкості закопана... ВЕЛИКА СИЛА ДУХУ.
І хочеться... відкопати її... щоб відчути щастя!
[b] Вам, жінки...
[i]Погладь мене – в твоїх обіймах тану
Й лечу у небо, де Христос воскрес…
Ще не була... Томитись перестану,
Коли – на зло лихим – торкнуся я небес.
Злітаємо туди, де ясні зорі,
Де осяйна, незвідана блакить…
Відкрий мені простори неозорі,
Щоб новий світ, нове життя збудить.
І якщо можеш, збережи ікону –
Краси в мені і цноти не поруш!
Збудуй у висі два високих трони
Для двох сердець, близьких і рідних душ.
І на вівтар віддай усе, що маєш:
Любов і ніжність – нині і навік.
Твою жертовність спраглістю пізнаю…
Ти – мій хороший, жданий чоловік.[/i][/b]
[youtube]http://youtu.be/Er6LKGgiLTs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501602
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Від неї…
Дякую, коханий, за ранкові роси,
Де родилось щастя наше вогняне,
Вже зникають зорі у нових покосах
І кохання наше спалює мене…
Перший промінь сонця засвітився зранку,
Відпускаю, любий, я тебе на день…
А оту чарівну ніжну вишиванку,
Одягну сьогодні сповнену пісень…
Я її для тебе взимку вишивала
І співала завжди, як була сама,
Ще її ні разу я не одягала,
А сьогодні певно вже прийшла пора…
В кожен хрестик долю я вкладала нашу,
Мрії і надії слалися в узор,
А сьогодні, любий, стрінем зірку першу,
Буде нам співати солов’їний хор…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501087
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014
Відповідь на відповідь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499115
автор Serg
Єдина мить ...а скільки ïй дано
Верховним Кимось слабкості і сили?!
Сплітаю візерунчасте панно
З пір'ïн отих, що загубили крила ...
Вплітаю віршів золоті нитки,
Душі своєї і тепло, і світло ;
Роблю із пісні срібні завитки,
Щоб полотно моє душею квітло ...
Тобі дарую : хочеш - забирай!
У лютий холод хай тебе зігріє ;
Твого джерельця чистий віршограй
Відродиться і знов заструменіє ...
У післягроззі райдуга сія,
І дихається солодко і вільно ...
І навіть біль уже не дошкуля,
Коли він нами вистражданий спільно ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499147
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 16.05.2014
Я і не знала, що твій біль
стискав і серце, й душу пресом,
терзав бажань шалений хміль... –
і танув у обіймах стресів.
Ти стільки літ ховав жагу
в таємних мріях сокровенних,
вслухався в сміх, слова, ходу,
вже й без надії на взаємність.
Мене з тобою не було,
бо з іншим я літала в парі.
Ховав ти розпач свій в зело́,
я – своє щастя аж за хмари.
О, як болить душа моя
за тебе! В мене муж, родина.
Ти – однолюб, така ж і я,
а в них любов – одна-єдина.
То ж, попри заборони, ждав...
Зарубок на душі чимало.
Ти все життя любов плекав –
я ж тобі доленьку зламала.
Вину за це довік нести...
Пробач, мій друже!
І прости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495030
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 10.05.2014
Старикан поднялся спозаранку, -
Лишь едва забрезжила душа…
Взял стакан, накапал валерьянки,
Выпил эту гадость не спеша…
Из сарая приволок дровишки,
На печурку чайник водрузил…
Перерыл тряпичные излишки, -
Сам себе друзей сообразил…
Осмотрел убогое жилище,
Нацепил очочки на глаза,
С телека бесстыжую пылищу
Вытер, покосясь на образа…
Ша́лая мыслишка промелькнула,
Будто он – безусый командир…
И на спинку старенького стула
Взгромоздил с медалями мундир…
Вытащил заветную чекушку,
Осушил, заглатывая стон…
Почесал белёсую макушку
И включил победный пустозвон…
май 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497648
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 09.05.2014
О, как мы раньше ошибались…
Какой была циничной ложь,
Ведь те, кто братьями считались,
Вонзили в нашу спину нож…
Как это все могло случиться ?!?...
Неужто впрямь лукавый Пу
Народов гнева не боится,
Коль вышел на войны тропу ?...
Неужто помутился разум
У обезумевших солдат,
По нерадивому приказу,
Поднявших дерзко автомат ?!....
Неужто мрачные мутанты,
Зеленые… в лазурной мгле…
Уже не братья – оккупанты -
Блуждают по моей земле ?!...
Снимите с братских лиц личину,
Средь лжи найдите Правды суть...
И только нож, вонзенный в спину,
Мне ночью не дает уснуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491537
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 05.05.2014
"Окупантка"
автор: kulbabka (Наталія Данилюк)
[i]Тримайся за небо,
за нитку ворсистої пряжі,
за промені перші -
тонкі наконечники стріл!
Крадеться весна,
синьооке дівча в камуфляжі,
і душу твою
привідкриту бере під приціл.
А зброя у неї -
то світлом налиті гранати,
то кулі посріблені
свіжих ранкових дощів,
любовний полон
і жадані невидимі ґрати,
отрута солодка
духмяного цвіту й кущів.
Тримайся за небо,
розширюй межу горизонту,
і дихай вільніше,
із вітром п'янким в унісон!
Краденься весна,
окупантка з південного фронту,
дивись, не проспи!
І не здайся в солодкий полон.[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477791
"Оккупантка" на русском языке:
Держи это небо
За нити той тоненькой пряжи,
За первенцы, струны-лучи,
Наконечники стрел!
Крадется весна синеглазая,
Вся в камуфляже,
И взглядом открытую душу
Берет под прицел.
В ее боевом арсенале:
Гранаты со светом,
Дожди, словно пуль серебро
Рассекают простор,
И жажды любовного плена
Невидимы сети,
И яд слаще меда
Душистых цветов и кустов.
За небо держись,
Расширяя границ горизонты,
Свободнее с ветром пьянящим
Дыши в унисон!
Крадется весна,
Оккупантка из южного фронта,
Смотри не проспи!..
Это сладкая явь, а не сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495620
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014
Поет життя прожив у вирі,
Напившись променів з небес.
Слова як бджілки в соти вміло,
Ладнав у пісню із чудес.
З рядків мелодія лягала,
На ноти срібної струни.
Чарівним голосом звучала,
У дивних звуках таїни.
В гаю проснувся соловейко,
Дрімав на гілці наче гном.
Озвавсь до музики орфейко,
І вже десь чутно за селом.
Весна зраділо до нестями,
Несла дібровами квартет,
Що робить пісня із птахами,
Коли талантливий поет!
Анатолійовичу
присвячую до дня народження.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494527
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014
Тепер Солдат не покидав Майдан -
колись щодня отут збиралось віче
і, де ті квіти й поминальні свічі,
з господарем збирали громадян.
Малим щеням той взяв його собі,
виховував суворо та з любов"ю,
сам через вік вже не пашів здоров"ям,
але собаку доглядав як слід.
Солдатом пса назвав (неабияк!) ,
і коли гімн співали на Майдані -
на задні лапи той ставав старанно
і завмирав, як на посту вояк.
Отак від грудня вдвох вони отут
співали гімни і молились Богу,
мокли під снігом, замерзали в ноги
та захищали гідності редут.
Кривавий лютий розірвав тандем -
підступний снайпер вцілив його друга
й тепер Солдат, сховавши біль і тугу,
на цім посту залишився один.
І він дививсь, що робиться навкруг,
на фото друга в оберемку з квітів,
навитяжку стояв, як з бронзи литий,
солдат майдану, найвірніший друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494559
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014
Жовтий колір – стигле поле,
Це все Україна,
Синє небо волошкове -
Ти одна, єдина,
Для всього мого народу,
Ще з часів трипілля,
Бо від заходу до сходу
В нас одне коріння!
Ліси, гори, і долини
Всі так милі серцю,
Наче вдома кущ калини,
Чи дівчина «з перцем»!
То ж куди б ти не поїхав
У світи далекі,
Діточок тобі на втіху
Принесуть лелеки.
В Україні дух свободи
Із часів прадавніх
У людей мого народу,
В їх серцях незламних!
Ні одна орда у світі
Нас не підкорила,
Бо бажання вільно жити
В нас – як в птаха крила!
Приспів
В Україні, в Україні
Чорне море - жовто-синє,
А карпатські й кримські гори
Дух свободи й непокори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494459
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Тебе торкались інші ніжні руки...
Давно – до мене, в іншому житті.
Не прирікай мене на вічні муки:
Заприсягнись, що всі були «не ті».
Тебе чекали інші щирі очі...
Давно – до мене, десь у забутті.
Скажи мені, я так почути хочу!..
Заприсягнись – вони були «не ті».
І хай злукавиш десь, і на півслові
Подумаєш: «Наївна простота!»
Від цього не поменшає любові.
Аби лиш я була єдина «ТА».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224066
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 19.04.2014
Так странно встретились, так странно...
Не то зимой, не то - весной...
На белой плоскости экрана
Я рисовала профиль твой...
Мазочки ровные ложились
Вуалью позабытых снов...
Пускай не спелось, не сложилось,
Но было. Музыкой без слов...
Лучом туманного заката,
Прозрачной неба глубиной.
Ты не со мною был когда-то.
И снова будешь - не со мной.
Свет фонарей. Февральский вечер.
Стынь музыки и тишины...
Случайный взгляд случайной встречи.
И две недели до весны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480220
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 14.04.2014
Лебедина шия і коса русява,
Усмішка ласкава, смерековий стан,
Ти милуєш око бо ідеш, як пава,
Біля тебе, люба, я немов султан….
Ти проходиш поруч, наче пропливаєш,
Світяться яскраво очі голубі,
Та ніхто на знає, що мене кохаєш,
За твоє кохання – дякую тобі.
Збережу, кохана, вірність лебедину,
Щоб з тобою в парі бути до кінця,
Де б не був я, люба, та до тебе лину,
Бо ж з тобою в парі став я до вінця.
Хоч роки проходять, лиш тебе кохаю
І мені здається кожен рік сильніш,
Я з тобою в парі лебедем літаю,
Бо кохання наше золота вартніш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491271
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Збирається сонце іти до спочинку,
Ідуть відпочити поля,
Лягай моя, доню, скоріш під перинку,
Збирайся до сну немовля…
Пр. Спи моя, донечко, спи моє, сонечко,
Стомлені очка закрий,
Спи, моя ластівко, бо за віконечком,
Місяць зійшов золотий.
Щоб снилася казка тобі серед ночі,
Вмостися зручніше до сну,
Лягай моя, доню, закрий, люба, очки,
В сні стрінеш ти зірку ясну…
Пр. Спи моя, донечко, спи моє, сонечко,
Стомлені очка закрий,
Спи, моя ластівко, бо за віконечком,
Місяць зійшов золотий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491272
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2014
Безіменному Герою Євромайдану
П Р И С В Я Ч У Ю
Лише на мить забули ми за Крим
у переддень святого Великодня -
іще один відважний побратим
поповнив сотню янгольську сьогодні.
Згорів в огні за волю і за нас
та не помер, а заступив на варту,
прикрасив лик його іконостас
з воротами священними до Правди.
Піднявся ввись над Стелою кружля,
взира звідтіль на ворогів і друзів
та зводить конху Волі, а земля
вже розцвіта у веселковім прузі.
Оранті Краю сльози обітер
та до калини гілки дотулився -
він там в дозорі волі відтепер
аби назад ніхто не поступився.
А його прах залишено землі,
там, де Аскольд з героями із Крутів.
де квіти умиваються в сльозі,
щоби повік такого не забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490601
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Музика Сергія Голоскевича
Відлітають журавлі, відлітають…
Тануть жалісні ключі, душу крають.
Залишають рідний край, залишають,
та травинку кожну хай пам’ятають.
Що було, те відцвіло променисто
і зажурено лягло падолистом.
Журавлиний клин печально зависнув, – двічі
мов розірване вітрами намисто.
Програш
Не навічно доля нас розлучає, –
заповітнії ключі повертає.
Повесні "курли-курли" ріднокраєм, –
то надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня, – двічі
гріють душу журавлі благовісні.
Розширений програш
Хай душа моя журавкою лине,
як почую рідний клич журавлиний.
Хай не губиться повік їхня пісня, – – двічі
гріють душу журавлі благовісні…
Благовісні, благовісні, благовісні журавлі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491006
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 08.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2014
Сумна соната дощових краплин
Пронизує артерії світання;
Далеко ще до кавових годин
Просякнутих росою і мовчанням ...
Крізь вовну хмар проблискують зірки,
Величним Кимось зібрані в букети ...
Вільшаний гай (іще не говіркий)
Готує стиха солов'ïв кларнети ...
Дрімає вітер у липких бруньках,
Вслухаючись у колискову ночі -
Вона гойдає небо на руках,
Немов навіки вколисати хоче ...
Десь півень розбиває напівсон -
Вже скоро глипне сонце з небокраю ...
І я з дощем сьогодні в унісон
Досвітню пісню серцем заспіваю ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487946
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Слова - Віталій Назарук
Музика, виконання, запис - Микола Шевченко
1
Розірву сердечні струни,
Щоб ти піснею відчула,
Мого серця спів далекий
І мелодію нову.
І засяють в тебе очі,
Наче зорі серед ночі,
І нам долю напророчать,
На життя одну…
Приспів:
Рветься серце, моя доле,
У широке чисте поле,
на просторії стодоли,
У кохання вир.
Квітнуть знов волошки сині,
Стигнуть грона горобинні,
І радіють люди нині,
І радіє зір…
2
Місяць вийшов із-за хмари,
Зорі всі зігнав в кошару,
Під мою стару гітару,
Пісня зазвучить…
Обніму тебе за плечі,
Щоб позбутись холоднечі,
Тихим голосом лелечим,
Стрінемо цю мить.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450903
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 25.03.2014
Вимивають дощі закіптявлені рани Майдану,
Але їм не відмити просякнутий кров’ю асфальт.
Хто життям заплатив, щоб отримати волю жадану,
Залишився у серці, та зник із запроданих шпальт.
Наша воля ще марить, не може піднятися з ліжка,
Їй далася взнаки з водометів полита зима.
Кажуть в пекло йде шлях, а до раю вузенька доріжка,
Тож найкращих до бою покликала знову сурма.
Ну а решта мовчить, бо не знають, що треба казати
( із верхів не дали однозначний для цього указ).
Кого славити? Волю? А раптом прийдуть федерати,
То за довгий язик розплатитись прийдеться не раз.
Та й зручніше просидіти нишком у теплій квартирі
(Сотні років покори наклали кайдани раба.)
З України летіли лелеки спокійно у вирій,
Повертатися стали— кричить двоголовий з герба.
І злетіли за хмари питати поради у Бога,
Чи летіти назад, чи мостити для діток гніздо?
І Господь відповів «В Україну прийде перемога,
Коли змиють дощі із асфальту кроваве бордо,
Коли стануть народом, не будуть покірно мовчати,
Коли рабські кайдани нарешті впадуть із душі.
Стане мирно на вік. Тільки пісня небесна качати*
Буде докором тим, хто продав рідний край за гроші.»
[i]Небесна пісня качати--«Гей, плине кача по Тисині…» — лемківська тужлива народна пісня. Саме ця пісня стала неофіційним гімном "Небесної сотні".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487765
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
(відкритий лист)
Товариш Путін, ви мене простіть,
Що пхаюся в політику високу,
Та не витримую, що жити мене вчить
Людина, як то мовиться, з «заскоком».
Що вам зробилося, який туман засів,
Що ви вриваєтесь без стуку в мою хату?
Я допомоги точно не просив –
Наразі сам умію ґаздувати.
Хоч не розкішно, може, я живу
Та я живу, пардон, у себе вдома
І до сусідів «глотку я не рву»,
Бо мова мені їхня невідома!
Не пхаю носа я ні на Кавказ,
Ні в Придністров’я – щоб сто років жили.
Так що ж за мухи покусали вас,
Що ви на мене око положили?
Я міг би зрозуміти Люксембург,
Де місця – дрібка, а людей – нівроку.
Та озирніться: де ваш Петербург,
І скільки миль аж до Владивостока!
Та вам ту землю пішки обійти,
То треба цілих два життя прожити!
А тих народів різних «до біди» -
Невже вам вдома нічого робити?!
Невже у вас, звичайно, крім Москви,
Вже все блищить, як ті котячі …пальці?
Чомусь же не додумалися ви
Далекий Схід презентувать … китайцям!
То що ж ви так вчепилися у Крим? –
Його ж і так вам віддали задурно.
І флот ваш там, побив би його грім,
Давно здійснив «експансію культурну».
А з тими, що не хочуть в «есесер»,
Що ви, скажіть, надумали робити?
Чи, може, їх поставити тепер
Попід стіну й холоднокровно вбити?..
Я можу зрозуміти майже все –
Депресія, покинула дружина…
Та чом покуту не свою несе
Цілком спокійна і нейтральна Україна?
Коли причинне місце вам болить
Й похилий вік вже не дає кохати,
До лікаря пристойного сходіть
І …вийдіть, на фіг, геть з моєї хати!
17.03.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486850
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 20.03.2014
[i]Народному декламатору лірики Шевченка
п. Олександру Ліщенку[/i]
Він читає Шевченка студентам. Захоплено. Щиро.
Попри тиху зневіру доби і сучасний цинізм…
Він читає Шевченка. І світять в нім спрага і віра.
Хоч, здавалось, рокИ… І Шевченко уже – атавізм…
Він читає Шевченка. Бо генії – завжди на часі.
Бо вони обганяють своїми пророцтвами час.
Бо ціну вони знають маленькому зернятку щастя й
величезній біді, що чатує на кожного з нас.
Він читає Шевченка. Напам’ять. І пам’ять народу,
що набачився горя за свій наполоханий вік,
закликає нас бачити далі від свого городу,
і шукати пророків, допоки пророки живі.
Він читає Шевченка… Дай боже усім так читати!
І в серцях пророста чистокровна і праведна мить,
І… болять нам у грудях країна, і батько, і мати,
а не тільки юначе квапливе кохання болить...
Він читає Шевченка. І – скніють модерні стандарти.
Постає перед нами міцним, молодим, осяйним…
Він читатиме доти, як голосу стане читати.
Він залюблений в слово. А слово пишається ним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486718
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Не знаю, где я буду завтра, поэтому выкладываю сегодня...
Раньше как-то не поднималась рука...
Событиям 19 января 2014 г. посвящается.
В эту страшную ночь –
ночь безумья, огня и набата
извергается лава
огромной людской нелюбви...
В эту жуткую ночь,
стервенея, идут брат на брата...
Бред... Столетье спустя
Киев снова в огне и крови.
Нет, наверно, не зря
люди встали живою стеною!
Видно, силы нашли
те, кто к чёрному злу нетерпим...
Кто останется цел?
Кто поляжет под «Слава героям»?
Кто такого хотел?..
Он не спит. Я не сплю. Мы не спим...
Лишь ребёнок в кроватке
сопит, как ни в чём ни бывало...
Как всегда, простудился
в Крещенский мороз... Заболел.
В эту адскую ночь
поправляя на нём одеяло,
цепенею от ужаса...
Страшно мне – быть не у дел...
На Грушевского – пекло.
В душе – будто в стреляной ране...
От кроватки – к окну:
ну когда же всё это пройдёт?!!
Киев глаз не сомкнёт...
У кого-то – друзья на Майдане.
У кого-то там сын...
У меня на Майдане – народ.
© Татьяна Яровицына
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486617
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2014
Густіє літо.
Падає на дОли,
верхами пил
в серпанку золотім.
Червоні маки
міряють камзоли,
з волошок
парашутик залетів -
як синя павутинка
до кімнати
і білим вальсом
сиплеться ромен…
Люблю Тебе
щоразу пізнавати.
Ім’я Твоє
із тисячі імен
як таїну,
настояну у зливах
шептати словом
тихим і ясним...
Коли гроза за вікнами –
вразлива…
Вона говорить
голосом Твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430237
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 18.03.2014
Художница – Георгия Самойлова.
_________________________________________
Отражается солнечный луч
В глубине несгорающих глаз;
И играет на площади вальс –
В нём от старого города ключ.
Где-то кто-то, конечно же, ждёт…
Чьё-то рыжее счастье вдали…
И мы многое раньше могли,
Так же время не брали в расчёт.
Всё проходит, и жизнь позади,
И как будто вокруг всё не так.
Седина… белый снег… белый флаг…
На подругу гляди – не гляди…
Седина – это только мотив.
У души не бывает морщин.
И для танца не нужно причин,
Потому что ты счастлив и жив.
Если ты просто счастлив и жив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485855
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014
Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами.
В. Черчіль
Фашизм змінив обличчя, мову, стяг -
Росією керують сатаністи
і внуків тих, хто брав колись Рейхстаг,
вожді обули в чоботи фашистів.
Брехня відкрита оправданням дій,
підступність хамська - честю офіцера,
повзе орда фашистська, наче змій,
і вже в Європу прочинила двері.
Наче й не було сім десятиліть,
неначе вчора Австрія, Судети,
знов замахнувсь фашизм на цілий світ
і мир поклав на мушку кулемета.
Певно забули Нюрбегський процес -
за кожну смерть буде покара кату,
а з нами Бог і Сотня та з небес,
які Вітчизну кличуть захищати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483347
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014
Мой ребёнок сегодня
назвал нас «страной идиотов».
Обняла. Согласилась.
И тихо сказала: «Прости…»
Как ему объяснить,
что есть выход на свет из болота,
если мама,
весёлая мама
всё чаще грустит?!
Сто вопросов в глазах.
Хоть недетские это заботы, –
лучше горькая правда
в эпоху несчастных сирот!..
Как ему объяснить,
что лукавы порой «патриоты»
и что, кем бы ты ни был,
найдётся крупней ПАТРИОТ?!
Как ему объяснить,
что возносим мы гадов и – верим?!
Как ему объяснить,
что страна эта – кукольный тир?!
Как ему объяснить,
почему неизбежны потери?!
Как назвать этот строй,
что смешит, ужасая весь мир?!
Как ему объяснить,
что он счастлив обязан быть «после»,
если что-то внезапно
случится с отцом и со мной…
Как ему объяснить
те смешные истерики взрослых,
что зовутся невинно
«информационной войной»?!
Как ему объяснить,
что сегодня одним кликом мыши
и одним репортажем,
что сделал продажный канал,
обозлить можно всех,
кто добром и смирением дышит,
и заставить стрелять
тех, кто даже в зверей не стрелял?!
Как ему объяснить,
что мы жили спокойно когда-то,
но «ошиблись» в вождях
и тотчас же попали впросак…
Он представить не может,
что папа идёт с автоматом
защищать нашу землю
от родины бабушки. Как???
Видно, нужно страдать,
чтобы перерасти четвереньки…
И, пока подбираю
слова, – но ни слов нет, ни сил, –
он дрожащей ручонкой
даёт мне для раненых деньги.
ВСЕ, что пять долгих лет
на мечту – «на квартиру» – копил.
Чтобы жить по-людски…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483304
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014
Я не знаю, что с нами будет.
Кровь – известно какого цвета.
Но как дальше шагать по будням
От заката и до рассвета?
Ощущая друзей врагами…
Взбудоражили... пол планеты.
Только мы виноваты сами.
Разум наш Украинский, где ты?
Не считая себя поэтом,
(Всё, что есть, даётся Всевышним),
Я прошу вас только об этом –
Загляните в глаза погибшим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483179
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014
А весни не римуються з війною ...
Із першогроззям, з ластівкою - так!
А ще із первоцвітом, посівною ,
З усим отим, що має щастя смак ...
Римуються з бруньками і дощами,
Із дзьобиком тюльпанових ростків,
З коханням життєдайним до нестями ...
Але не з кров'ю бравих козаків ...
Із солов'ями, з райдуг перевеслом,
Із журавлиним клином поміж хмар ...
З Любов'ю Божою, Яка для нас воскресла ...
Але не з жертвами на Аресів вівтар ...
Ні... весни не римуються з війною,
Ані з брехнею, що веде на смерть...
Лише з блакиттю в мирнім супокоï,
Піснями сонця сповненою вщерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483169
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 28.02.2014
Ми стоїмо.
Тут наші Крути
Холодний Яр і Чорний Ліс
Ми стоїмо.
В ́єдино скуті
І холод нас пече до сліз
Ми стоїмо.
Назад ні кроку
Нема в минуле вороття
Ми стоїмо.
Усі. Без строку
Разом. За краще майбуття
Ми стоїмо.
Ми - міць. Ми - сила
Ми - нація. Один народ
Ми стоїмо.
Неначе брила
І нам не треба нагород
Ми стоїмо.
Ми рвемо пута
В серцях палає волі жар
Тут -Україна.
Наші Крути
Наш Чорний ліс
Холодний Яр
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465801
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 28.02.2014
Для зрадників – лиш пекло і безодня,
А для свобідних – небеса і Бог.
Оплакує майдан небесну сотню,
Готуючись до нових перемог.
Загиблим кричимо: «Героям слава!»,
Хоча вони вже чути не будуть.
Закінчується зекова вистава,
Йому тепер не вижити, мабуть.
Не забариться перемога, буде! –
І не кажіть, що хтось дарма поліг.
Стріляв скотина снайпер в шию, груди,
Однак душі прострелити не зміг.
22.02.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481145
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Памяті загиблих
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати.
Погляньте, в небі сонечко зійшло,
До праці стало наше все село,
А ви спите, одягнуті у шати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Трембітами заплакали Карпати,
Стікають воском зоряно свічки.
Навколішки припала до руки,
За ніч збіліла, мов голубка, мати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Людей багато йде до нас до хати,
Співають гімн, вмиваючись слізьми.
І вас несуть… А як же, тату, ми?
Як нам без вас у світі виживати?
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати!
Прошу спиніться, покладіть лопати!
Дозвольте подивитись ще хоч раз!..
…Сльозами й кров’ю скріплено наказ
В живу мішень безжалісно стріляти.
Вставайте, люди, годі вам вже спати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481085
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Она пришла без объявления войны
И разбомбила мою серую реальность.
И в мире вдруг так много красок оказалось,
Так много звуков - после мёртвой тишины.
...Она пришла без объявления войны.
Она так грамотно атаки провела,
Что укрепления мои смела вчистую.
Лишь с нею рядом понял истину простую:
Моя душа до нападения спала.
…Она так грамотно атаки провела.
Она расстреливала взглядами в упор
И в рукопашку обнажённая ходила.
Она меня без контрибуций полюбила,
И поцелуем мы скрепили договор -
Тот самый лучший, самый мирный договор.
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479487
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014
У День закоханих одна.
Так було рік назад, і два.
Вогонь у серці вистиѓа,
Мов пічка.
Спливає час рікою з гір.
Стирає молодість до дір,
Згоряє в погляді сапфір,
Мов свічка.
Життя без бурі, та проте
Гнітить уже затишшя це.
Повз мене хвиля страсті йде.
Я острів.
Стою, пісок бере вода.
Змиваюсь я, літа - до дна.
Минає осінь, йде зима
У гості.
А серцю хочеться в весну,
Сховати першу сивину,
Оголосить рокам війну
І жити!
Злетіть на крилах до хмарин,
Ввібрать небес аквамарин
І сяйво сонця до клітин,
Любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479499
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014
Літо йде черешнями
І бузком під хатою,
Дзвоники дитинства
Сповільняють хід.
Надійшли екзамени,
Це нас трохи радує,
В школі залишаємо,
Ми дитинства слід.
Пір’ячко почистимо,
На крило наляжемо,
В невідомі далі
Доля понесе…
Новий світ побачимо
І себе покажемо,
Хай від лиха долю
Ангел наш спасе.
Кожен свою стежечку,
Наче свою доленьку,
Змушений відміряти
На своїм віку,
Може чиєсь пір’єчко
Лишиться лелеченькам,
А на іншій стежечці
Не лягти сліду…
Час мине - згадаємо,
Свої кращі роченьки,
Засумує серденько,
Та пройдуть літа,
Птахою у небі
Пролетять височенько,
Зникне десь за обрієм -
Юність золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479379
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014
Пам`яті поета Миколи Петровича Верещаки
(24.12.1938 - 12.02.2012)
Сторінка на сайті:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10645
Він подзвонив:"Прощаюся, Наталю!
На світі жити вже мені не сила.
Хвороба й старість, видно, підкосила,
Та Вам іще сказати дешо маю.
Пишіть вірші, творіть на радість людям..."
Я перебила:"Ні! Не може бути!!!"
Та жаль і біль, сильніше від отрути,
Скував слова, і крик застиг у грудях.
Його не стало пару днів по тому...
Стирати важко номер з телефону...
2012 - 12.02.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479330
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014
Ти не простила і тоді права була.
І я карав себе і досі щиро каюсь.
Із тої миті, як ображено пішла,
із тої миті як же болісно чекаю!
Як Ти сказала, що навік тепер пішла,
із тої миті я Тебе одну чекаю.
Я не лукавлю, не клянуся на віки.
Відчуло серце і тепер напевно знаю:
Тебе не зможу замінити я ніким,
бо лиш Тебе так зачаровано кохаю!
Не всі однакові жінки й чоловіки.
Тепер пізнаєш, як же я Тебе кохаю!
Нам пощастило на солодке каяття:
всі помилки ми щиро визнати готові.
Бо не погасли, а палають почуття,
Серця наповнилися повінню Любові.
Ми помилялись, та палають почуття.
Ми переповнилися повінню Любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478972
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 13.02.2014
А раптом завтра впаде перший сніг?
Галина МИКУЛА
Не нужно бояться, он вовсе не страшен,
Он робок, застенчив и очень раним.
Он так скоротечен и в городе нашем
Живёт он моментом, мгновеньем одним.
Небесной перины шов будет распорот,
Снег станет для осени крайней межой…
Он ляжет спокойно, укроет весь город,
Напомнив, что значит быть чистым душой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381582
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 09.02.2014
* * *
Беспечные скопцы, плюющие на нормы,
Художники словес с повадкой палачей,
Ломаете, как плеть классическую форму
И строите дома из круглых кирпичей.
Заумствуя в строке, себя творцами мните,
И рядитесь в тщету своих благих идей.
Вы из холста стиха выдёргивая нити,
Булыги чёрствых фраз швыряете в людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305609
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 09.02.2014
Кленовый лист больной, осенний
упал в былое – воскресеньем –
под пересуд дождя
и смотрит тихо, в небо прямо,
вот так же, как смотрела мама,
из мира уходя,
молча’ о том, что горе – гордым,
что ви́на превратились в воды
и заливают дом,
что уронить себя так просто,
что остывают птичьи гнёзда
в осиннике пустом,
что всякий страх, когда не божий,
стирает лики у прохожих:
вовек не разглядеть,
и, не найдя живого слова,
расходятся в бреду кленовом
кругами – по воде….
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477471
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 07.02.2014
Расстилается марь,
На белесой березы коре оставляя отметины мха.
И сегодня, как встарь,
Бережет для болящих орешки-сережки лещинник-ольха.
Я шептала ольхе,
Что сердечко болит, а она лишь кивала ветвями в снегу: -
Что ж, такая судьба,
Я замерзла, теперь и сердечку помочь не могу, не могу.
Но зимы не вернуть.
Зажурчали на тихих тропинках ручьи и пронзают снега,
Чтоб подснежникам путь
Среди мертвой травы проложить и замерзшие тронуть сердца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477405
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 07.02.2014
Я відмела усі
свої думки й знання,
І віддалась на волю Божу,
Іду стернею,
вже не навмання,
Така, як всі,
і в той же час,
на всіх не схожа.
Я відкидаю суєтнісь і страх,
Коли підводжу очі в небо.
Підбитий, зранений,
та незборимий птах,
Все кину тут і полечу до Тебе.
Без жалю ли́шу
я землі земне,
Зречусь всього
заради зустрічі з Тобою...
.............................................................
та ось легенько римами війне,
і я готуюсь знову до двобою,
із сутністю своїх думок і вад,
із лінню, що в крові моїй волає;
- тягни земную ю́доль
до безкраю,
тобі немає вороття назад,
у Божий дім,
у тихий сад,
до раю...
борюсь, борюсь, борюсь, борюсь...
і думку цю гірку перемагаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455847
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 07.02.2014
Тридцять третій!
Як на сполох
Б'є великий дзвін.
Тридцять третій!
Їсти просять донечка і син...
.................................................
Нема сину чого їсти
Все кати́ забрали,
Не лишили навіть ріски
Й собак повбивали.
Нема доню в світі правди,-
Де її шукати?
Прошу в Бога для вас смерти -
Для катів розплати.
Бо як прийдуть в село знову,
То візьму сокиру,
Хоч Господа відцураюсь
І знеславлю віру,
Хоч нарушу закон Божий
Та все ж буду знати,
Хоч одного порубала
Розбійника - ката,
Що заморив діток моїх
Голодною смертю,
А по тому вже готова
І сама померти.
.................................................
Тридцять третій!
Тридцять третій!
Так і не діждала,
Щоб за діток помститися.
Без гріха вмирала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462188
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 07.02.2014
И ни к чему пустые разговоры,
Как книги, мы прочитаны до корки:
Когда влюблён – сворачиваешь горы,
Когда остыл – находишь отговорки.
© Любовь Козырь, 2014
_____________________
Фото - © Марат Сафин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476915
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 04.02.2014
Ніч дише ніжно
Схлипом тепла.
Зойкне маніжно
Пташка мала.
Вітер крадеться в сухім буряні,
Зіронька з неба сміється мені.
Я по стежині
Вийду на шлях.
Сутінком нині
Ляжу в полях.
Місяць палає руном в вишині,
Полиски маком біжать по мені.
Річки бистрина
Плющи́ть в берегах.
Вогка перина
Серпанку в лугах.
Зорі іскряться в небеснім вині -
Ніченька блюз наливає мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477156
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014
Край села калина
Вбралася в намисто.
Шелестить грайливо
Золотаве листя.
Своїм ніжним цвітом
Зір вона чарує,
Хилиться від вітру,
Все одна сумує.
Приспів:
Ягідки червоні
Сиплю я в долоні,
А вони на сонці
Ніби жар горять.
Притулю до рота,
А у них гіркота.
Ніби її доля
У цих ягідках.
Дівчино-калино,
Рано ти змарніла.
Твоє біле личко
Не таке вже біле.
Чом стоїш у полі,
Горда,незрадлива,
Чому твоя доля
Така нещаслива?
Приспів:
Ягідки червоні
Сиплю я в долоні,
А вони на сонці
Виграють,мов жар.
Притулю до рота,
А у них гіркота.
Ніби її доля
У цих ягідках.
Зашумить весною листячком калина
І розквітне доля у дівчини,як розмай.
муз.О.Ігнатової
виконує К.Коваленко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339587
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 04.02.2014
[img]http://cs7011.vk.me/c7007/v7007460/259a8/BTPqV5RFVqk.jpg[/img]
Ти пахнеш димом вигорілих шин,
Так пахнуть гідність, правда і свобода!
Тебе не раз висміював заброда,
Що ти своїй Вітчизні гідний син.
А ти стояв, упертий і міцний,
Незламний духом нації будитель!
Твій сивий дід, повстанець, довгожитель,
Не раз хрещений в полум’ї війни,
Благословляв тебе на шлях гіркий,
О, нелегкий він, хлопче, і не битий!..
Колючим дротом густо оповитий,
Бо кров’ю вмиті праведні стежки.
Долаючи тривогу, біль і страх,
Твоя завчасно мати посивіла,
Вона тебе, як славного Ахілла,
Щовечора купає в молитвах.
А в день, як стихнуть вибухи пожеж,
Ти зі щитом холодним чи на ньому
Через поріг до батьківського дому
Черлено-чорний прапор занесеш...
[b]Ты пахнешь дымом от сгоревших шин...[/b]
Ты пахнешь дымом от сгоревших шин,
Так пахнут только правда и свобода!
И пусть смеются над тобой уроды,
Что ты отечества достойный сын.
А ты стоял, ты не сгибал спины
Упрямый, крепкий, нации строитель!
Твой дед седой, повстанец, долгожитель,
Не раз крещенный в пламени войны,
Благословил тебя на горький путь,
О, не проторенный он, друг, не битый!..
Колючей проволокой весь увитый,
Умыта кровью праведности суть.
Преодолев тревогу, боль и страх
Так рано твоя мама поседела
Она тебя, как славного Ахилла,
Хранит молитвами в отчаянных боях
А в день, когда повержен будет враг,
Ты со щитом холодным иль на нем
Через порог родительского дома
Внесешь свой красно-черный флаг...
[i](перевод - [b]Светлана Радич[/b])[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476420
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 02.02.2014
Для щастя тут так мало треба:
Гарячий чай і бутерброд.
Щоб сонце правди гріло з неба
Мою Вкраїну, мій народ.
Щоб ще хоч раз хиткий світанок
Живим зустріти на землі,
Щоб шин обвуглених серпанок,
Не ліг брехнею на чолі.
Ви не хвилюйтесь, що морози—
Нас гріє віра і любов.
Ми тут, щоб не котились сльози!
Щоб не лилася більше кров
Братів безвинно!… Щоб Феміда,
Не в гроші вірила—в закон!
Щоб не ходили до сусіда
За копійками «на поклон»!
І щоби покручі в пагонах
Не ґвалтували більш жінок!
Щоб ті, що ніжаться в салонах
Зробили до людей хоч крок!..
Нехай поглянуть: ми— не бидло!
Ми—українці! Ми—народ!
Ми хочем миру, та обридло
Збирати крихти їх щедрот!
…Хіба ми просимо багато?
Хіба ті жертви, то—дарма???
Раз почали в народ стріляти—
Шляху назад уже нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475668
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 31.01.2014
С недавних пор, как всемогущий Гугл
Мыслительный процесс поставил в угол,
Для множества взлохмаченных голов
Стал лёгок соблазнительный улов…
Но даже в восхитительной сети
Не просто на вопрос ответ найти…
И Интернет пока что не дорос -
Насытить любопытствующий спрос…
Увы, нам редко правду говорят…
И проходимцев ширится отряд…
Но, что бы ни случилось, ненароком
Не торопись прослыть в миру пророком…
А с возрастом определись, чудак,
Что в этой жизни всё-таки не так…
И не спеши хватать судьбу за хвост,
Пока витает в воздухе вопрос…
И, подводя черту календарям,
Отвесь поклон своим годам и дням...
А на простой вопрос: В чём сила, брат?
Ответь серьёзно и не наугад…
январь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474856
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Гартуй слова, виточуй, як мечі,
Плекай в уяві образи і рими,
Тримай набої власної душі
Сухими!
Вони тобі згодяться у борні,
За мир і правду рідного народу.
Не проміняй на срібники дрібні
Свободу!
Коли терпіння виллється за край,
Брехні і зла підточаться основи,
Під кулі вийдеш, танки і нагай
Зі словом.
І хай тебе не зупиняє страх:
У них є лють і дикий погляд звіра,
У тебе - світло чисте у думках
І віра.
У тебе - Бог, Вітчизна і народ,
І янголів пресвітлі силуети.
Шукай собі духовних нагород,
Поете!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473920
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 20.01.2014
Робила у полі,
Ще сонце зійти не встигало,
Сапала, ростила,
Чекала нових врожаїв,
І звідки у неї,
Скажіть, узялася та сила,
Я думаю, силу,
Вона ту черпала з землі…
Стомилася мама
І тихо пішла поза межу…
І всі зрозуміли,
Відхід цей уже назавжди…
Хоч зорі на небі,
Яскраво в той вечір світили,
У світлі виднілись,
Залишені нею сліди.
Бо їй захотілось
Від важкої праці спочити,
І десь за межею
Зайти у квітучі сади,
А перед відходом,
Родина, прощаючись з нею,
Молилась,
Щоб душу матусі святу зберегти…
- Пора мені, діти,
Хай внуки живуть замість мене,
Простіть за усе,
Могла б я ще трішки пожить,
Та певно пора
Мені підніматися в небо,
Хоч вміла завжди
Життям на землі дорожить…
І раптом пішла,
В зеленому полі розтала,
Щороку до нас
Повертається хлібним зерном,
І щастя несе
Весняним клинком з журавлями,
Молитвою завжди,
Приходить до нас перед сном…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473086
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 18.01.2014
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 15.01.2014
Месяц заглянет в окошко украдкой -
Лучик мышонком шмыгнёт по стене .
Спи, моя радость, безоблачно -сладко,
Пусть к тебе сказка приходит во сне.
В кресле пушистится кот полосатый,
Лапки домоет -и тоже уснёт.
Только на улице ветер крылатый
Меряет звёздами вечный полёт.
Плюшевый мишенька спит на подушке
Рядом с тобою и лапу сосёт,
Книжки уснули и дремлют игрушки,
Только часы продолжают отсчёт.
Я поцелую тебя в обе щёчки,
Маленький носик, что сонно сопит.
Доброй желаю волшебницы -ночки,
Пусть тебя ангел, малышка, хранит
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467494
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 04.01.2014
Слова - Любов Ігнатова
Муз,вик,запис - Микола Шевченко
Давай не будем підганяти зИму,
Вона і так сніжИться поміж нас,
І забирає з поцілунків риму,
Лишаючи оголений каркас ...
І кожен дотик віддаляє літо,
Стирає запис в картотеці днів ...
А ти ще й досі іній не помітив...
А може не помітити хотів ...
Слова між нами застигають муром -
Уже на рівні півсліпих очей ;
Чи варто піддавати нас тортурам?
Давай прохати милості мечей!
Загубиться дитинно -безпорадно
Прощання наше поміж гільйотин,
Де плаче осінь стигло- листопадно
У кошики калИнових жарин...
14.12.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466008
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 14.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2013
[b] [i]NP
[color="#8c0b88"]Недоспівана пісня, перерваний вальс,
хмаровинням огорнуте неба зітхання…
Недолюблена жінка – виною для нас –
наче лід, захололе кохання!
Непрожите життя, невідправлений лист,
неспасенна душа – розмаїтому світу…
То – нездійснена воля, незвіданий зміст,
падолист без уклінної літу…
Недовивчена роль, нерожденне дитя –
Мов забутий пароль, мов незіграна драма…
Невпокійні слова – як невчас каяття,
Немов сіль в незахищену рану…
Недоспівана пісня, перерваний вальс,
та мінорна мелодія – вечір зітхання…
Недолюблена жінка – пропущений шанс,
І вона... Як провина... остання![/color][/b]
6.12.2013
Світлина - оригінальна, з дозволу власниці. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464232
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 06.12.2013
Слова - Олександр Печора
Музика, аранжування, запис, виконання - Микола Шевченко
Убалакали свайбани чарочку повненьку.
Отепер і заспіваєм пісню веселеньку!
Гарний настрій, гарна свайба, гарні молодята!
Жвава музика лунає! Будем танцювати!
Сваху до себе сват притуля.
Грайте музики! Свайба гуля!
Свашка боярина водить за вузду.
Хлопці-молодці вкрали молоду!
Наздогнали зграю вражу біля крутояру.
Порятовану пропажу викупив боярин.
Простягнули голуб’ята крилоньки-рученьки.
Поворкують молодята, – будуть козаченьки!
Тещу й свекруху чути здаля.
Грають музики – свайба гуля!
«Коні» впряглися, наряджені свати.
Хлопці-молодці вкрали молодих!
Хто добряче підтоптався, – падає додолу.
А боярин дружці здався, та й пішли в стодолу.
Гей, вогнисті музиканти, не змикайте очі,
щоб свайбани гарцювали до пізньої ночі!
Гей, гопа-цупа! Гоп, тру-ля-ля!
Грайте, музики! Свайба гуля!
Теща посмикує зятя за вузду.
Хлопці-молодці вкрали тамаду!
Убалакали свайбани бочечку повненьку
та й до раночку співали пісню веселеньку!
Три доби гуло весілля. Всіх підряд вітали!
От застілля так застілля! Ну й пореготали!
Нумо з дороги гуси гиля!
Возик – в калюжу! Свайба гуля!
Колесо стало гніздом для лелечат.
Хлопці-молодці ласі до дівчат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464133
дата надходження 04.12.2013
дата закладки 04.12.2013
* * *
Осіння гама у багатті кольорів.
І сонце котиться по голубій тарелі.
Сільський пейзаж.
Ген – кілька припнутих корів.
Не череда…
Але які тут акварелі!
А подивись який пастельний небокрай!
У гамі як зелено-срібна ген маслина!
Як грають барви!
Чарівний прарідний край…
А в голубіні – журавлина пісня лине…
Рілля.
І зелені осінньої контраст.
Обабіч шляху – догораюча отава.
Не знаю доки ще мені топтати ряст,
та поки – слухаю небес низькі октави.
Покровка квітне.
Гучно чути стук сердець.
Цвітуть берези й клени золотом осіннім.
А чарівник – якийсь невидимий митець
на рушникову даль пряде пісні весільні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462895
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 28.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2013
Наша пісня калинова
Друзям шле привіт
На крилатім рушникові
Облітає світ
Приспів:
В пісні нашій правда,
в пісні нашій – казка,
Батьківська порада,
Материнська ласка.
Як безкрає небо,
Як глибоке море.
В нашій пісні тоне
І журба і горе.
В цю травневу гожу днину
Привітав, зігрів,
Нас зібрав в одну родину
«Калиновий спів»
Хай пісні наші буяють,
Хай дивують світ:
Україну прославляють,
Друзям шлють привіт
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462860
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 28.11.2013
Небо плачется а́спидной краской,
Доедает траву купорос…
Чёрно-белая книжка-раскраска
На коре оголённых берёз…
Маскарад завершился парчовый,
Божьей милостью спят лес и сад…
День скукожился словно анчоус, -
Мало кто всему этому рад…
Нелегко прозябать в карантине,
Но есть выход довольно простой:
Сохранить в повседневной рутине
Позитивный житейский настрой…
А для этого надо немного:
Под чаёк коньячок и жасмин,
Мягкий плед на усталые ноги,
Головешку в трескучий камин…
На заре не вставать с петухами,
Не стегать понапрасну коней...
И... раскрасить цветными стихами
Тягомотину пасмурных дней!
ноябрь 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462123
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 26.11.2013
Люблю дивитись як горить вогонь,
як полум"я хапцем "з"їдає" дрова.
Отак й життя з простягнутих долонь
спішить пурхнУти в потойбічний морок.
Спішить згоріти та зігріть теплом
мою прозяблу непокірну душу,
щоб попелом осісти за селом,
куди і я переселитись мушу.
Отам удвох й згадаємо про все,
переберем всі миті по краплині
допоки вітер пил не рознесе
й залишиться лиш згадка по людині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460982
дата надходження 16.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Кудлатий дим повзе із димаря,
Мов сірий кіт угору по драбинці.
На голих вітах яблука горять -
Скупа потіха, осені гостинці,
Мов ліхтарі, у вранішній туман
Вогніють блиском бабиного літа.
Плете з багряних ягідок гердан
Журна́ калина, маревом повита.
А день летить на буйному коні,
(осінні дні - нестримні й навіжені!)
Підкови срібні свищуть по стерні,
Збивають часу випнуті мішені.
І не встигаєш десь на віражі
Знайти себе, не розміняти всує,
На ледь відчутній рисочці-межі
Так відчайдушно, вперто балансуєш.
І кожен зойк свідомості, чи схлип
У тиху ніч вривається безсонням.
На мокрій шибці зіркою прилип
Листок кленовий, теплий, мов долоня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460689
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 17.11.2013
… Видишь – расстояние не лечит,
и за все самой мне отвечать.
Тихо пробираешься сквозь вечер
и приходишь, чтобы поскучать,
Помолчать о том – о сем /о главном
вслух довольно мне до тошноты/
Если я с тобой почти на равных,
это значит – ты уже не ты.
Если уж пришел, остаться чтобы,
не гляди так виновато. Пусть
солнце оседает на сугробах...
… Видишь – я расплакаться боюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314812
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 09.11.2013
Багато чого сказано вже про нашу медицину. Не тільки про її досягнення і біди. Але й про веселі моменти життя.
Підходить якось сусіда і питає: - В тебе знайомі медики є? – Та є один, кажу. – Нормальний? – Звичайно. Безкоштовним дохтором робить. – Ну, якщо безкоштовним, то, певно, слабенький? – Та ні, нормальний. – А він по яких органах? – Та по всіх відразу. – Такого не буває. – Як не буває? Паталогоанатом він.
Часом дивуєшся із дітей. А буває, що й цілком доросла пані може здивувати. Каже: цікаво. Як у мене може бути на праве око «мінус три», а на ліве – «мінус два», якщо тепер літо?
Заходить знайомий до сусіда, а той випиває. Питає: - Ти, що робиш? – Не бачиш. Науковий експеримент ставлю. У мене зараз 37,2, а горілка має 40 градусів. От я і досліджую, скільки треба випити, щоби піднялася до 39 або до 40.
Або ж цілком життєвий приклад. Дзвонить жіночка у «швидку». У мене головний біль і тиск. – А температура у вас яка? – У нас? Нормальна, кімнатна.
Або ж істина, котру важко заперечити. - Лікарю, які фрукти та овочі? Та він принципово не може бути вегетаріанцем. – Чого? – Бо у нього прізвище Вовк!
Колега по роботі колись спитав: - У тебе теща що робить? – Лікує. - кажу. – А ким працює: лікарем, медсестрою? – Та ні, кажу. Вона у мене пиявка. Кров ссе.
Бувають і кумедніші варіанти. – Лікарю, у мене серце болить! – Тоді вам треба догори. – Куди догори, на небо? – Спочатку догори, на другий поверх. Там кардіолог.
Або ж позитивні новини. – Ви мені казали замість пігулок їсти багато яблук, щоби пройшли проблеми із серцем, нирками і печінкою. Цілими днями їм. Тепер бігаю, як дитина! – От бачите, як організм оновлюється, очищається! Значить, тепер проблем нема? – Та не зовсім. Тепер проблема зі шлунком. Я ж у туалет бігаю.
А буває ще й не таке. Приходить дядько до лікаря і питає: - Ну що, ви все-таки знайшли у мене якусь патологію? Лікар подумав і каже: - Знайшов! У вас патологічна жадібність. – Чого це? – Бо вже п’ятий раз до мене приходите і без нічого.
Або взагалі трагікомічне. – А що у вас є від серця? – Та є різне. Вам для кого? – Для тещі. - А що саме треба? – Та щось таке надійне …
Але наша медицина – то не тільки сміх крізь сльози, але й щось парадоксальне. Як сказав один турист із Канади: як можуть бути нормальними ваші лікарі, котрі працюють за зовсім ненормальну зарплатню?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459408
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 09.11.2013
Повітря осені гірчить
Дощем. Бентежним сумом неба,
Коли розірвана блакить
Марніє злякано на стеблах
Тонкою смужкою журби.
Гірчить приреченням дерев
Губити листя і з вітрами
Шукати скрізь його, але
Все змарнувати під ногами
Байдужо-сонної юрби.
Багряним заходом гірчить,
Гортанним "кру" старого крука,
Який, злітаючи, кричить
До фар авто, що мов гадюки
Вогненно в'ються вдалині.
Гірчить туманом із низин,
Де він влягається дрімати,
В ріллю на декілька годин,
Клубками вовняної вати,
І воловодиться у сні.
Іще воно гірчить мені
Нитками бабиного літа.
Промінням сонця у вікні -
Сьогодні ним я обігріта,
Аби журбу прогнати вдаль.
А, може, то мені гірчить
Моє стривожене мовчання,
Твій погляд ніяковий, чи
Очікування слів кохання,
Яких ти не сказав, на жаль...
25.10-02.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458408
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
[img]http://photos.wikimapia.org/p/00/02/80/87/21_full.jpg[/img]
Примарилось, що моляться дощі
Між ку́полів старих готичних сосен.
Монашкою блукає ту́жна осінь
У довгому потертому плащі...
Перебирає вервицю краплин
Під шурхіт золотого листопаду,
Між нетрями занедбаного саду
Кремезний дуб розкинув, наче млин,
Свої розлогі віти, у дворі
Схилилася вдовою сива хата
І стріха покручена, пелехата,
Повисла на старому димарі,
Неначе бриль. У вибиті шибки
Вітри холодні свищуть, ніби коні,
І перепрілі стіни, безборонні,
Мов ліхтарі, вогніють крізь віки.
І так прозоро дихалось мені
У цю блаженно-молитовну месу!..
Мов серед стін старого Херсонесу,
Блукала я в безлюдній глушині,
Де все таке цілюще і живе
Зоріло, грало світлом на привіллі!
Іскрили в душу яблука дозрілі,
Чи ж їх ніхто століттями не рве,
Що горнуться так любо до грудей
Чужій і неприкаяній приблуді?
Трапляється, що в дикому безлюдді
Не так самотньо, як серед людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458342
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Странно очень... но поздней осенью...
Ноют прошлого... старые раны...
Покрываются чувства проседью...
В голове бороздят туманы...
Ведь ждала, что все забудется...
Но молчание душу точит...
Только сердцу надежда чудится...
И любовью оно кровоточит...
Память чертит письма на стенах...
Разрывая глазную сетчатку...
Я до боли в артериях... венах...
Ощущаю тебя нехватку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458330
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 04.11.2013
До губ твоїх я подумки торкнусь
і запалюсь. . .
Неспішно по їх контурах пройдусь
-- нап*юсь. . .
Стрибатиму по кінчиках зіниць
-- впаду
І в глиб твоїх розжарених очиць
-- пірну.
Холодні пальці впнуться в твоє тіло
-- сміло,
Ковтаючи любов свою невміло
--мліла.
Ховалась в недописаних рядках
--хотілось. . .
Десь там неопис`анне почуття
-- таїлось.
Несказане щось нишком причаїлось
-- снилось,
Розсипані думки кудись поділись
--грілись,
Два різблені серця в одне скріппились
--злились,
Нестримні почуття в них зародились
--зжились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403176
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 01.11.2013
Нерозділене перше кохання,
й досі мрію тебе осягти.
Зоре ранняя, зоре остання,
озовись, усміхнись, освіти.
Боже ж, як колосилася нива!
Любувався волошками я.
Ой ти доленько-доле зрадлива,
ой ти поле – колюча стерня!
Буйна юність не вернеться знову.
Хоч не балує доленька нас, –
бачу вроду твою калинову, –
дивний пломінь любові не згас.
А колись ми дитинно раділи
і, бувало, брели невпопад.
Піднебесні ключі поріділи.
Стеле спогадів дим листопад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457767
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 01.11.2013
Чи хочу бути я твоїм гріхом?
Я хочу - щастям...
досить вже гріхів...
Твоїх картин довершеним штрихом...
Натхненням ненаписаних віршів...
Я хочу жити у твоїх словах...
Щоб губ твоїх торкатись щохвилини...
Назавжди поселитись в твоїх снах...
І сонцем...
щоб світить тобі щоднини...
Я хочу...
вітром, небом і дощем...
Для тебе бути...
Зорями сіяти...
У темну ніч...
невидимим плащем...
Від всіх негод... собою укривати...
Я хочу бути...
дотиком руки...
А вранці... першим ніжним поцілунком...
Я хочу...
не на мить...
а на віки...
Твоєї долі стати візерунком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456938
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Я стоял у солдата без имени.
Дёргал ветер пилотку красную.
И взметались кровавыми крыльями
Лепестки пионерского галстука.
Подходили седые воины,
Преклоняли колени хрусткие.
И роняли гвозд`ики - двойками,
И глаза были - радостно-грустные.
Они радовались, что выжили.
И грустили о тех, кто лёг ранее.
Их морщины судьбой вышиты
Были грубо - рваными ранами.
Я стоял у солдата без имени
Много лет спустя, сам с морщинами.
Той страны, за которую гибли вы,
Больше нет… Простите, родимые…
Не фашистские орды злобные,
Не холодной войны призраки -
Сами мы её - вазой п`од ноги.
На осколочки… Взрывом-выстрелом.
Внук настойчиво дёргал з`а руку:
Мол, в кино на 3D опоздаем мы…
Ну, а я дышал прошлого запахом
И с ушедшими разговаривал…
Я стоял у солдата без имени,
Что кулачил пилотки бронзовость.
Было небо такое же синее,
Как тогда, той горячей осенью,
Когда он с другими ребятами
Шёл под пули и град осколочный.
Не с девчатами, а с автоматами
Обнимались вчерашние школьники.
Смерть, в снарядах что, не пощадила их -
Уложила безликими пятнами…
И взметался кровавыми крыльями
Птах заката над безымянными…
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423737
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 19.10.2013
Помню я снежную сырость
Пасмурных дней ноября.
Небо ломалось. Стремилось
Рухнуть и ранить меня
Заледенелой лазурью,
Сделанной из хрусталя.
Ветви повесив понуро,
Мерзли, дрожа, тополя.
Пряталась, дёргала шторы,
Фета твердя наизусть
И обещала, что снова
Я никогда не влюблюсь.
…Эта же терпкая сырость
Годы спустя в ноябре
Солнце уже опустилось,
Тая в янтарной заре
Звезды, как вбитые свечи,
Небо ломают, скрепя.
Я не влюбилась, конечно.
…Но не забыла тебя.
* Одно из моих любимых стихотворений А. Фета: "Я тебе ничего не скажу ". Оно имеется в виду здесь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414717
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 19.10.2013
День,
серой мышкой
прошмыгнув, угас.
Чуть слышным выдохом
в плечо
уткнулся вечер.
Он так печален
мыслями о Вас,
Но, мне сказали,
завтра
будет легче.
Я счастье
не моё
не позову.
И в тишине,
не зажигая свечи,
За Вас молюсь.
И – да! – я Вас
люблю…
Но, мне сказали,
завтра будет легче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381732
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 19.10.2013
Стоїш одна в намисті мрій,
неначебто когось чекаєш.
Знайома постать у вікні,
і зрозуміло вже мені –
до самоти і ти звикаєш.
Принишк наш гамірливий двір,
вже й вікна відпалахкотіли.
Ти виглядала до тих пір,
допоки вечір не побрів,
вагони в ніч прогуркотіли.
А туга серденько шкребе,
рояться мрії… Ой не спиться!
Отак затьмарюєм себе.
Зостався в небі журавель,
та на вікні ж сидить синиця!
Стою один в самотині.
Вже поміж нами мрій безодня.
Знайома постать у вікні.
І усміхнулась ти мені
і освітила враз безсоння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454804
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Пісня на вірш Тамари Шкіндер "Опалий лист приліг на вітражі"...
Музика, виконання, запис - Микола Шевченко
Посилання на вірш авторки:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369489
Опалий лист приліг на вітражі,
У світлий розпис примостився сумно.
Та почувався зовсім тут чужим,
Напризволяще кинутим бездумно,
Відірваним, промоченим дощем…
Сюди заніс його гульвіса-вітер.
У барвах розмаїтих - серця щем
Й самотність, що рида несамовито.
Ось так і ти, чужим серед своїх
Впадеш додолу, як пожовкле листя.
Якщо міцне коріння не зберіг,
В житті чужому не віднайдеш місця.
15/10/13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454520
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 16.10.2013
Прийшлось перезалити й цю пісню (через вірус)
Родзинка (сл., муз., аранж., вокал – Шевченко Микола)
1
Оце звичайнісінька школа середня – велика перерва.
Спітнілими ловить руками директор стіну.
А це все тому що підкошує ноги – подразнює нерви,
Ця зграйка дівчача – вродливі – одна у одну!
Ось вулиця-вулик, ще й не центрова – пересічна,
Весна мені душу виснажує, шию зверта…
Яка молодиця пливе! Неземна вся, космічна…
Аж серце стає… Бо ж родзинка в ній є, то дарма, що літа…
Приспів:
А гроно стигле соку дасть – буде вино!
Що й висохне – родзинками стане.
Роки злетять, але краса дівоча все одно
Не злине, не мине не зів`яне.
2
Країна зітхала, вдивляючися в серіала,
Розбите кохання – то все не про наших жінок!
Я хочу, щоб всі ви, красиві, щасливими стали…
Хай кожній коханий багатий, весільний одягне вінок.
Усі женихи іноземні у чатах – на чатах.
Свої – теж не гірші, екзотика впала в ціні.
І сохне планета по нащих вкраїнських дівчатах!
Я теж своє щастя знайшов, бо одна з них дісталась мені!
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454404
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 16.10.2013
Осінь... Дощ за вікном...
Жабонить щось у шибку...
В мене – спогади знов,
Як сполохані рибки...
І пливуть, мов туман,
Дивні обрії сині –
Днів щасливих дурман,
Що в душі і понині.
Днів п'янких, гомінких
І ночей навіжених;
Снів чутких, неземних
І пробуджень блаженних.
...І пливуть, і пливуть,
Наче хвиль каравани,
У незвідану путь:
По безлюддю савани
В небуття, в забуття,
Забуттям – у минуле,
І нема вороття
Дням тим ніжним і чулим...
...Хай пливуть в небуття
Наші обрії сині,
Та кртини життя –
В моїм серці і нині!
Зі збіркин "На відстакі" (Київ: ВІПОЛ, 2007).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454343
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 14.10.2013
Вже не ті. Може я. Може ти.
Повернути минуле не зможем ніколи,
Лиш, прийнявши уроки життєвої школи,
У новій іпостасі себе віднайти.
Може я...
Може ти...
Вже не ті. Може ти. Може я.
Так завжди: під небесним склепінням
Час приходить збирати каміння.
Натрималась його вже земля.
Може ти...
Може я...
Ні, не ти і не я.
У життя каламутній воді
Ми шукали не того, не там й не тоді.
Просто в кожного доля своя.
Не твоя...
Не моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445307
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 14.10.2013
Коли вікна зашторить вечір,
А будинки розплющать очі,
І звичайні буденні речі
Стануть дивні, якісь пророчі;
Коли місяць сплете мережку
Із реальності й сновидіння,
І на річку опустить стежку,
Що веде в його володіння ;
Коли сум заповзе зненацька
В потаємну кишеньку серця,
І самотня сльоза дурацька
На тривожні думки озветься -
Ти прийдеш ...Крізь часи і простір
Принесеш синьооку ласку ...
І в обіймах твоïх так просто
Знову вірить в чарІвну казку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454269
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 14.10.2013
Згорають в полум’ї жалю
і облітають барви літа…
Упала незітліла квітка
у душу зморену мою.
Рояться мрії… Мед гіркий.
Та часом солодко буває,
немовби серце напуває
палкої квітки дух п’янкий.
Ті пелюстки усі роки
обігрівав, оберігаю.
І досі щиро сподіваюсь
твоєї теплої руки.
Я серце відчинив. Ввійди
у зелень буйного розмаю.
Я так давно тебе чекаю,
щоб дивуватися завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454195
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 14.10.2013
1
Гомінливе тепло долонь…
Як же благоговіли лиця!
Як хотілося притулиться!
А вже й часу нам не було.
Ой ви рученьки…
Враз – вокзал.
Очі-в-очі, та рушив потяг.
Твій жагучий гарячий погляд
я відчув.
Ой не все сказав!
І не те тобі говорив,
що насправді в душі кричало.
Як же зболено ти мовчала!
Той початок нам Бог творив.
Ми чекали роки й роки.
У світах політали стріли.
Довгождано-жадано стрілись.
Гріє серденько струм руки.
Щедра осінь бере в полон,
барвограй засліпляє очі.
Мрії роєм про сяйво ночі,
ніжне, рідне тепло долонь.
2
Хочу бачити жар в очах,
переповнююся любов’ю.
Я оновлююся тобою
і твоїх ще зазнаю чар.
Хоч торкнулося срібло скронь,
не сумуй, моя мила сестро.
Як палке почуття воскресло!
Хай палає в серцях вогонь.
Обірвалася вже чека
я от-от повернусь у глину!
Та до тебе щомиті лину,
ти щомиті мене чекай.
Забери мене в полини,
вірна Музо моя єдина.
Так довірливо, так дитинно
полони мене, полони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454194
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013
Між трав мелодія лилась
легким солодким ніжним трунком.
Вона тоді мені збулась
жаданим першим поцілунком...
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
І досі душу дошкуля
далека паморока літа.
Вже й осінь спомини кружля,
вкриває паморозь палітру.
Стискає рама. Та дивлюсь
на пошрамовану картину.
Роки, мов пелюстки, тулю,
у тепле літо плину-лину.
І досі солодко щемить
ота мелодія чарівна –
нетлінна веселкова мить,
довічна пісня солов’їна.
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371005
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 12.10.2013
А давай гайнемо вдвох у осінь,
Там, де небо шите журавлями,
Де гуляють ще тумани босі
Над зеленоврунними полями.
З павутинок бабиного літа
Ми сплетемо пестощі шовкОві,
І співать нам буде тільки вітер
Зоряно -барвисті колискові ...
Ми спіймаєм дві пухові хмарки
І застелим лісові стежини ...
Райдуги над нами, ніби арки,
Ïх квітчають сонячні жоржини ...
Ти і я ...За руки, ніби діти,
Віднайшлись у всесвіті гармоній,
Бо ще вмієм в унісон радіти
Під звучання дощових симфоній ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453781
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 12.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2013
Я скучаю по тебе, мама-мамочка,
Позови меня с небес тихой ласточкой.
Руки кверху протяну – да ведь не достать,
Как же хочется тебе сколько рассказать.
Рассказать, поговорить, побеседовать,
На судьбу свою, на жизнь, ох, посетовать.
И порадовать тебя тоже было б чем,
Не забыть, не заменить мне тебя никем.
Мама, мамочка моя, Лебедь Белая,
Уберечь тебя, спасти не сумела я.
Но тобою прощена на сто лет вперед
Продлевала как могла твоих дней излет.
Заглянуть в твои глаза, мама-мамочка,
А на стенке лишь портрет в черной рамочке.
Сиротинушкой себя снова чувствую
И все чаще я пою песню грустную.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453202
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 08.10.2013
На руки тишу вітер взяв,
підняв пір'їну.
В гілках вербових цілував,
свою єдину.
Приспів:
Сичі шептались у гаю.
В гілках ялинових молились.
Вкушали гріх ми у Раю.
В чарун - водиці вмились.
В долину вечір утікав,
напнув вітрило.
Кохання в сутінках ховав
щоб не згоріло.
Приспів
А Місяць зорі висипав,
чомусь не вміло.
Сьогодні він не докоряв,
хоча кортіло.
Приспів
В зіницях блиснула сльоза,
якась не сміла.
В росі незаймана краса,
як лист тремтіла.
Приспів:
Сичі шептались у гаю.
В гілках ялинових молились.
Вкушали гріх ми у Раю.
В чарун - водиці вмились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452292
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 06.10.2013
И,всё же,я люблю тебя,
За мир несбыточных иллюзий,
За крик души в коварном блюзе,
За чувства вспыхнувшие зря!
И,всё же,я люблю тебя...
Люблю за боль воспоминаний,
За комплиментов тишину,
За то,что ты без колебаний
Свободу дал мне,как тюрьму;
За виртуальность диалогов
Несостоявшихся люблю,
За то,что ты судьбу мою
Сломал без всяческих предлогов.
Я всё равно тебя люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375933
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 17.09.2013
В очах – стежина в споришах,
де я – маленька.
Й до мене радо поспіша
щаслива ненька.
Я ж – рученята в небеса –
неначе крила!..
Стежина та широкий шлях
мені відкрила.
У світ безмежний повела
ота стежина.
І підкорилась не одна
крута вершина.
Й хотів би ти, чи не хотів,
та суть не в тому –
стежина та з усіх світів
веде додому.
Багато в світі є чудес,
країв багатих.
Мені ж дорожча над усе
селянська хата.
Шляхів протоптано сповна.
Нам раю треба.
А та стежина лиш одна
веде до неба.
Дороги в світ – на шрамі-шрам…
Та душу тішить
ота стежина в споришах –
свята і грішна.
Вертає пам’ять в рідний двір,
де пахне м’ята.
Отут мене з усіх доріг
чекає мати.
О, скільки в світі різних лиць,
столиць багато,
та як же гріє і болить
прарідна хата!
Бринить на серці і щемить…
Крізь люту втому
з усіх світів хоча б на мить
лечу додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448846
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013
Собачникам посвящается
(на мотив из "Юноны" и "Авось")))
Ты меня на рассвете разбудишь,
Погуляй, скажешь нежно, с собакой,
А когда возвращаться ты будешь,
Вытирай мокрой тряпкой ей лапы,
Доставая носки под кроватью,
Я подумаю: «Боже, всевышний,
Только раз мог во сне увидать я,
Что гулять ты с собакою вышла,
Сохраняя тебя от простуды,
Мы по лужам бредем с другом верным,
Сам, наверно, простуженным буду,
Но тебя ведь люблю я безмерно,
Возвратившись тихонько к постели,
Я прижмусь к тебе очень несмело,
И холодной рукой еле-еле,
Я коснусь разомлевшего тела,
И качнутся бессмысленной высью,
Пара фраз, их ты знаешь откуда?
Правым глазом тебя я не вижу,
И шутить никогда так не буду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445993
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 12.09.2013
В жизни все от Бога, мы с судьбой не спорим,
И сегодня много на работе горя,
Мыла мама раму, Юля чашку мыла,
Дзынь!! И краем острым пальчик повредила,
Мы его промыли спиртом и зеленкой,
Приложили к пальцу лист алоэ тонкий,
Облизнули пальчик, он от спирта горький,
На душе страданья, на губах зеленка,
Медики в больничку положить хотели,
На фигурку Юли масляно глядели,
И глядит сквозь слезки Юля так печально,
И жалеет Юлю от души начальник,
Все ее жалеют, но стоит работа,
Вот и пашет Юля, а домой охота…
Застревает, падло, бинт в клавиатуре,
Не идет повязка к Юлиной фигуре,
Капают на мышку Юлечкины слезы,
Что для нас страшнее ядерной угрозы,
И жалея маму плачет дома мальчик,
Не печалься, Юля, заживет твой пальчик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444862
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 12.09.2013
Слова - Кириленко Тетяна (Isetta)
муз., виконання - Шевченко Микола (Николя-бабА)
Коли ти дивишся у синь хмільного неба,
Коли по ночі в нім рахуєш зорі,
Згадай, не тільки ти, а через тебе,
Життя свої змальовує узори.
Коли тобі в душі від чогось тепло,
Або тебе щось змушує радіти,
Ти пам'ятай: не ти, а через тебе
Життя сприймає все, що є в цім світі.
І кожен рух, і кожен дотик - трепет,
І кожен подих - просто щастя бути.
Бо то не ти, а просто через тебе
Життя бажає саме це відчути.
Коли ідеш - то будь у кожнім кроці.
Коли ти любиш - дай тебе любити.
І мрій своїх не відкладай на потім,
А просто дай життю тебе прожити...
Внизу - посилання на сторінку чудової авторки Isetta
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=19672
11.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448539
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 11.09.2013
Облизывая крыши, падает туман в траву,
Молочно-серый, вязкий, по-осеннему холодный.
Как рано осень зачеркнула лета кутерьму -
Одела плащ истрёпанный, неброский, старомодный.
Улыбка грустная: никто не радуется ей.
И дождь так надоедливо всю ночь в окно стучался.
А ты меня покрепче обними, родной. Согрей.
Чтоб мир таким заплаканным и грустным не казался.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447530
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 08.09.2013
Посмотрела я в окошко,
Там такая красота!
Нарядила осень в платья
Все деревья неспроста!
Удивить меня хотела?
И ей это удалось!
Вот поэтому, наверно,
Мне сегодня не спалось.
А подарок очевиден:
Ярких красок перелив!
И звучит, сердец касаясь,
Щедрой осени мотив.
Раздала свои богатства:
Солнце, листья и дожди.
И шепнула мне тихонько:
„Чудо в гости скоро жди!”
2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447489
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 08.09.2013
Цій осені так до лиця
зореокі жоржини
і китиці пишні
рожевих п'янких хризантем.
Вже небо вантажить
на гарби пухнасті перини,
розплавивши вулиці
свіжим ранковим дощем.
Цій осені так до лиця
мій меланжевий шалик
і смуток в моїх
перестиглих бузкових очах.
Обсипались груші
в садку, мов добірні опали,
і липа стара
заянтарилась, ніби свіча.
Ця осінь настояла
день на медах і кориці,
на пінній робусті
з небесним парним молоком.
В муслінових сукнях
вербові заплакані жриці
вишіптують сонце
руде над лазурним ставком.
Цій осені так до лиця
жовта барва розлуки
і наше прощання
гірке на розхресті доріг.
Тримаю тебе, як берізонька
серпня, за руки
і туга кришталиться
в теплих зіницях моїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444939
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 04.09.2013
Спливли непомітно оди'надцять літ
Весня'ним нестримним струмочком ...
Сьогодні для тебе трояндовий цвіт
Теленькає сумно дзвіночком ...
Цей вересень пам'ятно ввійде у сни
Дитинства твого золотого ...
Вже доля заносить у свій записник
Подальшу життєву дорогу ...
Невміло сховавши за посмішку сум,
Вбираєш у себе ці миті ;
Із них вишиваєш мережку із дум
На світлім душі оксамиті ...
І я все не можу ніяк проковтнуть
Застряглий у горлі клубочок ...
Вплітаю молитви в дорослий твій путь,
Неначе кульбабки в віночок ...
на фото -моя старша донечка, якій і присвячено вірш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446716
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Найдя средь залежей стихов на пыльной книжной полке, занятное сплетенье рифм и смысла привлёкшее вниманье глаз твоих, не поленись безделицу возьми и пыль стряхнув, получше разгляди. Ты можешь в ней увидеть нежный лик, любовь и счастье или чьё-то горе. И если стих пробудит вдруг в тебе улыбку, пониманье, состраданье, то значит всё же магия жива, и звон весны и стаи журавлей по осени летящих нервным клином, всё это есть и в тех живет стихах, что ты прочёл и к ним имел причастие. Когда захочешь снова ощутить могущества рифмованного слова, как найденный в руинах артефакт, найди средь залежей стихов на книжной полке…………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446682
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 03.09.2013
на музыку Евгения Носкова
http://vk.com/freaklessness?w=wall-38841238_70
Верить слухам, что скоро осень.
Опоздать на пустой трамвай.
Гуще сумерки в кронах сосен.
Я иду по дороге в май.
Истерзаться одним вопросом:
Кто мне в сердце тебя вогнал?
На часах 23:08.
130-ый молчит квартал.
Это было как взрыв сверхновой.
Световые не в счёт года.
Ты не лезла в карман за словом.
Ты чрезмерно была горда.
Чувство странное: я как будто
Облупившаяся эмаль.
Страшно, если наступит утро.
Я иду по дороге в май.
Ты вреднее любой привычки,
Холодней миллиона зим.
Я учусь тебя брать в кавычки,
Тщетно силясь не быть твоим.
Паранойя. Исходов мало.
В каждом взгляде твоё "Good bye",
Даже шёпот твой в листьях палых.
Я иду по дороге в май.
Ночь светла. Твой последний выстрел:
Улыбнись, чтоб я встать не смог.
Что бы я о тебе не мыслил,
Ты - хорошая. Сдуй дымок:
"Хоть звездой будь, хоть кем. И во́т что,
Хочешь, падай, свети, сгорай,
Не рифмуемся мы. И точка."
Я иду. По дороге в май.
© Copyright: Илья Махов, Евгений Носков 2013
Свидетельство о публикации №113090107689
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446680
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Незрілим терном ночі терпне осінь,
Збираючи у кошики тепло ;
І ходять дні з дощинками в волоссі,
Фарбуючи похнюплене зело ...
Свинцем налиті хмари тонуть в річці,
Вбираючись у сутінки води ;
І у великій жовто -бурій пічці
Готуються щоранку холоди ...
Радіють жабки кваканням в лимані,
Що вже бузьки у вирій подались ;
І мокрочубі лінюхи -тумани
Ховають часто сонечко кудись ...
Ще яблуками гупають садочки
І сиплеться смачнинками горіх ;
Та зорями гаптовану сорочку
Зриває з клена вітер -пустосміх ...
Все рідше блискавиць кардіограми
Порушують замріяність небес ...
І пише осінь смутком епіграми
В очах, твоïх, де я знайшла себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446436
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 01.09.2013
Заридав саксофон біля столу з вином,
Червонясте вино заспівало в бокалі,
І янтарний напій кинув фарби на дно,
Танцювали в бокалі коралі…
Впала тихо сльоза і замовкли зірки,
Шлях Чумацький сховав степ в кургани…
Всі дороги давно до домівок лягли,
Що утоптані кіньми й синами…
Сядьте, друзі, за стіл, покуштуйте вина,
Поцілуйте коханій долоні,
Бо дорога життєва у нас лиш одна
І єдині в нас сльози солоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445989
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 30.08.2013
Не нагадуйте, мамо, про осінь,
Це лиш рік добігає кінця...
Посріблилося житнє волосся,
Але Вам сивина до лиця,
Як і яблуньці тій край городу.
Закосичить груднева зима
Цю тендітну замріяну вроду,
А вона не зачахне. Дарма,
Що морози лихі і нестерпні
Розпинатимуть віти тонкі,
А вона ще душею у серпні -
В оксамитових крильцях листків...
Ще пірнає у купіль медову
Перламутрових сонячних днів
І гойдає на вітах підкову
Місяченька у теплому сні.
І з окриленим вітром у парі
Ще співає п'янким споришам.
Не нагадуйте, мамо, про старість,
Не старіє, повірте, душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445847
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Слова: Крилата
Музика, аранжування, запис: Микола Шевченко
Виконує: Тетяна Бородай
Я дочка того краю,
Де Карпати синіють.
Де ліси є безкраї,
Де річки струменіють.
Я дочка того краю,
Де пташок щебетання,
Де в веснянім розмаю
Дозріває кохання.
Приспів:
Україночка я, українонька.
Губи – спіла червона калинонька.
Очі – чорная стигла яѓідочка.
А душа – смерекова сопілочка.
Я дочка того краю,
Де церкви височіють,
Де лелеки кружляють,
будять крильми надію.
України дочка я,
Її вічна я бранка.
Спів дзвінкий тут лунає,
Майорить вишиванка.
Приспів:
27.08.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445721
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Сьогодні у тебе свято.
Народження славний день.
Тож хочу тебе вітати,
Співати тобі пісень.
В день народження вітання
Кожен жде.
Щастя, радість і кохання
Хай прийде.
Хай ввійде у вінчик долі
Пишний цвіт.
Бог здоров’я дасть, любові,
Довгих літ!
Вітає тебе родина,
Вітає тебе сім’я,
Від друзів вітання линуть -
Всі тости в твоє ім’я!
Гуляймо і веселімось
І пиймо вино до дна.
І Богові поклонімось
За те, що дає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431732
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 27.08.2013
З днем народження, Луцьк! Я вклоняюсь тобі!
Ти сьогодні вдягнув вишиванку.
Засріблилися роси повсюди в траві,
Перші дзвони ударили зранку.
Сокіл знявся увись від замкових бійниць,
Освітились хрести над собором,
У старинних дворах стільки ще таємниць,
Ще Волинським не співані хором.
Ти сьогодні цвітеш, наче знову родивсь,
В тебе кралі зростають дівчата,
Лине з криласа спів, він дзвенить, як колись,
У цей день, бо для нас нині свято.
Лесин парк засіяв, понад Стиром туман,
В шишках срібні замовкли ялини.
Ти стрічаєш гостей, ти сьогодні, як пан,
То ж по панськи святкуй іменини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445368
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 26.08.2013
сядь мальчик
не спеши
снимать с меня одежды
Я это сделаю
с Изяществом
Сама
Я научу тебя
Любви
безумно нежной
где тело
станет страстным
как душа
Я плоть твою
взбешённую желаньем
расслаблю своей мягкою рукой
и только после этого
заставлю
тебя раздеться
Казанова мой
Я уложу тебя
на ложе с лепестками
ну а сама
в рубашечке твоей
коснуся ног
горячими губами
взводя
твой мускул
для своих затей
его дразня любовно
и лаская
и глядя
в страстью жгучие
глаза
Я прошепчу тебе
невинность излучая
Любимый Мальчик
Я Хочу Тебя
мы испытаем
все проникновенья
и Тантру
с Камасутрой пополам
в тебя вдыхая
жажду наслажденья
не дам я отдыха
ни телу
ни губам
а после
извержения вулкана
Я поцелую
пьяные глаза
и фалос твой
сыгравший без изъяна
сценарий нашей песни
до конца
с рассветом
ты уйдёшь
согретый мною
а Я взгрустну
в след глядя из окна
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с желанием
опять прийти сюда.
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с окрепшей Верой
в Свои Силы
и Себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345564
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 25.08.2013
Співають, грають,
просять, продають...
Шумна, багатолюдна електричка.
Тут шастала собачка невеличка,
та й сіла поруч:
може, щось дадуть...
Дивилась мовчки,
як я смачно їв.
Очима так виразно промовляла.
А пригощаючись, хвостом метляла,
немов перед господарем своїм.
Дивилась в очі,
щось казала ще.
Про щось, здавалося,
вона мене питала.
До ніг тулилася, дрімати стала.
Її думки в мені будили щем.
Собака спала.
Обіймала шмат
смачного хліба. І була щаслива.
Збудилася на рибу із-під пива.
Й підлогу облизала...
Більш нема.
Її притис в куточку «кучмовоз».
Хвостом виляла і коли штовхали.
Мо’, думала, що так її – кохали?
Собача доля...
Мчав у ніч обоз.
– Це ваша?
З темряви хтось проказав.
В «кравчучки» з лантухом
скрипіла рама.
Попід сидіннями пляшки збирала
маленька жінка...
От і мій вокзал.
Вину і відчай я тоді відчув.
«Це ваша?!» – навздогін
з безодні ночі.
...З кутка впинаються собачі очі...
Мовчу.
2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444796
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Она показалась совсем на себя не похожей,
Немного дрожала, казалось, что холодно в доме.
"Всё кончено, милый, твои чемоданы в прихожей.
Прошу, не звони, удали и забудь этот номер."
Она отвернулась, как будто была незнакомкой,
И просто молчала: ни криков, ни слёз, не истерик.
И дело не в том, что в любви приключилась «поломка»,
Она Ему просто уже никогда не поверит.
Она промокнула слезинку, пытаясь сдержаться,
На старом конверте случайно размылись чернила.
Ему захотелось послать всё к чертям и остаться,
Уснуть рядом с Ней, но Она ни о чём не просила...
© Copyright: Любовь Козырь, 2013
_____________________________
Фото - © Munaev Aleksandr
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444703
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
[i]Лейтенант Сергій Гаврилюк,
єдиний син у батьків,мій небіж,
в 22 роки загинув у Афганістані.
Вулицю,де й зараз живуть його
батьки,названо його іменем.
Цей вірш присвячений його
світлій пам'яті.[/i]
Ой, на горі вогонь горить,
а в долині козак лежить...
(з народної пісні)
Крижопіль,вулиця Гаврилюка...
Така,напевно,доля клята!
В Афганістан ввели війська-
осиротіли батько й мати.
Господь заплакав від жалю,-
віддав єдиного їм сина...
І лейтенант С. Гаврилюк
навік вернувся в Україну.
Ой, на горі душман лежить,
а шураві у межигір'ї.
Ой,в когось серце заболить,
хтось заголосить на подвір'ї.
Байдуже сонце не змигне,
пильнує все спекотним оком
І чорна звістка не мине-
вже гупає бездушним кроком.
Додому все-таки дійшла,
постукала в батьківську хату,
На очі хмарою лягла...
-Простіть, пробачте, мамо й тату.
Прощай,дружинонько,поплач.
Прости-лишив тебе вдовою.
Маленька донечко, пробач,
що так зустрілися з тобою...
Осінні світяться зірки,
ключ журавлиний журно плине.
Живуть посивілі батьки
і ходять вулицею сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417002
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 22.08.2013
Кохати вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас... У зорях велеможних...
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись, й цілунками збирати...
Кохати Вас... до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку.
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку.
Кохати... Вашу близькість відчувати,
Для мене це, як таїнство причастя
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 21.08.2013
Солодких снів тобі, коханий мій.
Нехай в ночі насниться мій дарунок-
Твоїх бажань яскравих, келих мрій,
Чарівно-пристрасний, медовий поцілунок.
Солодких снів. Нехай гойдає ніч,
У променях зірки плетуть кохання...
Все в погляді моїм, навіщо річ...
Нехай здійсняться всі твої бажання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348000
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 21.08.2013
На квіти впала не роса-
Сльоза жіночої образи...
Дощем сумним ллють небеса,
Слова коханого, як стрази.
Навіщо обіцянок сніг,
Льодовий присмак поцілунків...
Навіщо квіти біля ніг,
Та склад коштовних подарунків?
Душі не має пустота,
В пустелі снів твоє кохання...
Ти поруч - поруч самота...
Залиш собі цей скарб страждання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384287
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 21.08.2013
Подразнил было август прохладою
И опять в солнцепек уронил.
Так тебя он стремится порадовать,
Что не знает - каким ему быть:
То ли жарким, палящим любовником,
То ль прохладно-степенным, как муж,
Чьи года подкатились уж к стольнику -
Он бы рад, понимашь, да не дюж.
Август-август, башка твоя глупая,
Ты к любви моей клинья не бей,
Обниманием стан не окутывай,
Не купайся в озёрах очей!
Не тебе это Счастье досталося,
Не тебе его и целовать.
Так что лучше довольствуйся малостью -
Любоваться и тихо страдать.
2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444633
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013
В погасшем пламени зари,
Луна искринки собирала...
Из самой гущи, изнутри,
Достав, по небу разбросала.
Они светились с ней всю ночь,
Не зная устали мерцанья...
С лучом рассветным канув прочь,
Вернуться дали обещанья.
И вновь, и вновь горит заря,
И вновь, луна, золу ворОшит,
И вновь, в небесные моря,
Как птицам мякиш, звезды крошит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444620
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013
Подушка пір′ячком ще не наповнена,
Красуня – дівчинка ще не цілована,
Рушники вишиті не всі відбілені,
Гарбузи парубкам ще не поділені.
Очі як неба цвіт, вії хмаринками,
І коса русая із золотинками,
Іще принадою – губки коралові.
А під її вікном – хлопці оравою!
Та я туди не йду, часом не гаюся,
Я трохи ще росту і научаюся
Сподобатись тобі і бути рівнею –
Моєму серцю світ, душі царівною.
У спеку літнюю щоб стати вітерцем
І парасолькою під проливним дощем,
Зимою сніжною - тепленьким сонечком,
Весною - вишнею попід віконечком.
А через рік, коли хлопці розійдуться,
(В коморі гарбузи уже закінчаться),
Що маю, вмію я, тобі все принесу.
Станемо на рушник… Я розплету косу…
А поки що:
Подушка пір′ячком ще не наповнена,
Красуня – дівчинка ще не цілована,
Рушники вишиті не всі відбілені,
Гарбузи парубкам ще не поділені!..
10.06.13. Г. Орел. м. Обухів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431657
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 21.08.2013
А дощ у ніч вплітає прохолоду,
Та тільки сон в вікно не зал1тає,
І мріі загубили насолоду...
Нічого в світі вічним не буває.
Згубить кохання - як зірвати квітку.
Від того серце снігом замітає.
Не обігрітись йому навіть влітку,
Нажаль пусте, та з часом все минає.
А дощ іде...Чи схаменеться вранці ?
То шелестить.., то ніби замовкає...
Рожева квітка у високій склянці
Відмилувала очі - облітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431527
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 21.08.2013
Не говорите всуе "Я ЛЮБЛЮ",
Позвольте фразе не произноситься -
Спасительное слово пригодится,
Как шлюпка пригодится кораблю.
Когда стену обид и недоверий
Ни словом, ни поступком не разбить,
Ее, как лед, удастся растопить
Простым "ЛЮБЛЮ" взаимных откровений.
Или прилив плохого настроенья
Навеет грусть и безразличность чувств …
Вот пусть тогда сорвется с ваших уст
"ЛЮБЛЮ тебя", как ветер обновленья.
-----
Пусть "Я ЛЮБЛЮ" не превратится быстро
В обыденный, пустой словесный хлам.
Но вот беда: как промолчать и там,
Где без "ЛЮБЛЮ" у фразы нету смысла?
Как не сказать, что я ЛЮБЛЮ стихи?
ЛЮБЛЮ футбол, ЛЮБЛЮ кино и книгу,
Что путешествий я ЛЮБЛЮ интригу,
Поесть ЛЮБЛЮ и прочие грехи...
ЛЮБЛЮ природу и ее законы,
ЛЮБЛЮ метель зимы и солнце лета ...
И вот теперь выходит, что все это
Я должен исключить из лексикона?
Могуч язык Толстого, но на диво
Он не сумел тех слов нам подарить,
Чтоб, черт возьми, хоть как-то объяснить,
Что я ЛЮБЛЮ жену не так, как пиво!
-----
Але, насправді, я проблем не маю:
Я всім кажу про пиво, що ЛЮБЛЮ,
ЛЮБЛЮ і спорт, і справу, що роблю
Й без застережень все це промовляю.
ЛЮБЛЮ людей (хоч дурнів не терплю),
ЛЮБЛЮ все те, що зроблено руками.
І, ЛЮБЛЯЧИ країну до нестями,
ЛЮБЛЮ нагадувать, що владу не ЛЮБЛЮ.
Гроші? - ЛЮБЛЮ, хоч щастя не куплю,
Як і здоров'я, що не ЛЮБЛЮ цінити -
Може й не треба все це говорити,
Я все одно тверджу: "ЛЮБЛЮ, ЛЮБЛЮ, ЛЮБЛЮ"...
-----
Втім, іноді така приходить мить,
Що варто ніжний погляд той відчути,
Як хвиля вдячності за щастя з нею бути
Чарівним зіллям розум мій п'янить.
І, щойно це натхнення сягне краю,
Нестримний вибух почуттів злиття
На мить свідомість справить в небуття,
І, вже не втримавши приплив серцебиття,
Я на весь світ кричу: "ЛЮБЛЮ життя!"
А їй, єдиній, шепочу: "КОХАЮ".
Олександр Денисенко
Київ - Антіби 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432684
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.08.2013
Я устроен не так, как все –
Состою лишь из двух частей:
Одна часть до сих пор во мне,
А другую я Отдал Ей.
Знаю, будет счастливо жить
С тем, что я смог Ей отдать.
В Ней все то, чем хотел бы я быть,
Во мне то, чем я смог-таки стать …
Подбирая к вечности ключ,
Жизни смысл я сумел объяснить:
Когда жизни угаснет луч,
Часть меня будет в Ней жить.
Часть меня и тогда будет мочь
Отвести от Нее беды прочь,
Светлым днем для Нее сделать ночь,
Потому что Она - моя дочь.
---------------------
Олександр Денисенко
Київ - 2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437138
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 20.08.2013
Снег идти устал, и на землю лег,
Отдохнул и стал шкодным как щенок,
Крутится у ног, увивается,
А наступишь – визжит, извиняется,
А хвостом махнул, замело все вдруг,
Щеки царапнул, тоже…лучший друг,
Ты последний пес, хуже не ищи,
Нам такие псы - не товарищи!
За ноги куснул – пошутить нельзя?
Снегом полоснул, залепил глаза,
Снег на бороде, уши снег забил,
Непонятно где пес тот летом был,
Ну, завыл-заныл - по спине мороз,
Я лицо прикрыл, коченеет нос,
За штаны хватал белый пес-мороз,
Как же я устал, долго к дому полз,
Дом он вон стоит, дома - там тепло,
Борщ в печи кипит, чисто и светло,
Дома ждут меня, дочь надеется,
Что скажу ей я: « Заяц встретился,
Передал привет, с шоколадкою,
Чтоб была, сказал, Юля сладкою»,
А жена моя – Бог мне счастье дал,
Спросит : «Что же мне заяц передал?
Целовать и все ? Заяц – а козел!
Ну, а ты себе милку не завел ?
Что-то долго шел, я уж извелась,
Ужин греть сто раз я не нанялась!»
……………………………………. !
……………………………………. !
Я пришел домой на исходе дня,
Ой, жена-жена – не морозь меня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444200
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 20.08.2013
Тріпотіло листя, тріпотіло
На вітрах розбещених - вітрилом.
Як твоє, кохана, біле тіло,
Коли пристрасть розправляла крила...
Тріпотіло листя. Липень. Серпень...
Червоніло від спокуси місто.
Лиш душа сахалася і терпла,
Бо у жовтні облітає листя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287348
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.08.2013
Когда над Максимовкой вспенится фронт грозовой,
И залпы огня упадут на ничейную землю,
Ты выйдешь из дома, последний живой домовой,
С тетрадкой подмышкой и крикнешь:
- Я черствый ваш мир не приемлю!
И мир промолчит, только капли догонят тебя,
И ляжет дорога под ноги, и ноги к дороге привыкнут,
Небесного джаза солировать будет труба,
И нежный и добрый Господь наш по отчеству тихо окликнет.
И кликая мышью, я весь обойду интернет.
Тетрадку твою распечатает кто-то на сайте…
Прощай, домовой мой! Теперь ты известный поэт:
- Я черствый ваш мир не приемлю! – читайте, читайте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168339
дата надходження 26.01.2010
дата закладки 19.08.2013
Мовчу - мовчатиме й осіння ніч...
Не рознесе таїн кармічний вітер,
Він тільки що сліди від протиріч
З очей турботливо і ніжно витер.
Вслухаюся до вітряних пісень,
Натхненність ледь вуста мені колише.
Зібралась ніч народжувати день,
А я мовчу... Я в цілковитій тиші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363764
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 19.08.2013
* * *
Цвітуть, небосяють зорі.
А ніч – осяйна журба.
А в серці така безодня...
Бо поряд тебе нема.
Без тебе зникає в безвість
і небо, і зорецвіт.
Бо ти – голуба безмежність,
мій Всесвіт – один навік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443991
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2013
Не видно звёзд в огромных городах,
И мёрзнут руки даже у камина,
Надежда поднимает белый флаг….
Виной всему – нехватка эндорфина.
А люди строят планы и дома,
Идут войной на будни и стихии,
Настали непростые времена
Погони за обманной эйфорией.
Хоть бейтесь вы об стену головой,
Но не помогут средства из аптеки.
Забыли напрочь все, что основной
Источник счастья - в близком человеке.
© Copyright: Любовь Козырь, 2013
______________________________
Фото - © Юлька Белецкая
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443694
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Присвячено моїй дорогій мамі. Відійшла до вічності більше 13 років тому.
Згадалося...
- Ти мене родила
І неначе квітку
Пестила, ростила,
Дмухала на цвіт.
Ти мене водила
В царство трав улітку
І в душі будила
Віру у цей світ.
Приспів:
Як ніч, ці дні!
Ти йдеш за небокрай.
О, мамо, ні!
Мене не покидай.
Не рви цю нить,
Що була поміж нас.
Пече, болить,
Таке не згоїть час.
Ну, як мені, скажи, без тебе
Продовжувать цей путь?
Дощами плаче синє небо
І серце грози рвуть.
Тебе, рідна, бачу
Квіткою жоржини.
Хоч біди немало
У твоїх літах.
Із років дитячих
У трудах щоднини.
На зорі вставала,
Вервечка в руках.
Приспів:
Як ніч, ці дні!
Ти йдеш за небокрай.
О, мамо, ні!
Мене не покидай.
Не рви цю нить,
Що була поміж нас.
Пече, болить,
Таке не згоїть час.
Ну, як мені, скажи, без тебе
Продовжувать цей путь?
Дощами плаче синє небо
І серце грози рвуть.
(Слова мами)
- Надійшла та днина.
Я своє відбула.
Як могла, прожила,
Рветься, рветься нить.
Ти вже не дитина.
Ти сім’ю здобула.
Що не так зробила,
Нехай Бог простить.
Приспів:
Як ніч, ці дні!
Ти йдеш за небокрай.
О, мамо, ні!
Мене не покидай.
Не рви цю нить,
Що була поміж нас.
Пече, болить,
Таке не згоїть час.
Ну, як мені, скажи, без тебе
Продовжувать цей путь?
Дощами плаче синє небо
І серце грози рвуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443358
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Есть женщины, которые поют.
Есть женщины, которые танцуют.
Но нам дороже те, что наш уют
Так нежно-незаметно образуют.
Есть женщины для спорта и кино,
Есть женщины для песен и романов.
Но нам дороже те, что ждут домой
Своих извечных юнг и капитанов.
Есть женщины для тела и ума,
Есть женщины для счастья и печали.
Но нам дороже те, что у окна
Горят то маяками, то свечами.
Есть женщины, которые - полёт.
Еcть женщины, которые - паденье.
Но нам дороже те, что топят лёд
Мужских сердец у детской колыбели.
2002.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425382
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 17.08.2013
* * *
Юнацтва спомини квітчасті,
мов безкінечні рушники –
гаптовані стежини щастя
не розкодовані ніким.
На волі я, а чи в полоні,
та ще пожити, Боже, дай.
Хоч видно долю на долоні,
та сам попробуй розгадай.
Шурхочуть лебеді провісні,
несуть на крилах манускрипт.
Ще б розгадати їхню пісню
на вівтарі душевних рим.
Чи забарилася лебідка,
а чи зустріти не поспів?..
Юнацький спомин досі квітне
І чую благовісний спів.
В блакиті ніжній кутик тане.
Його згубити так боюсь!
От-от рясна весна настане.
І я дивлюсь-не надивлюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443230
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 15.08.2013
Ще наче й літа не було -
Вже пахне осінь ...
І сонця золотий кулон
Не гріє зовсім ...
Стрибають яблука з гілок
В серпневі роси ...
І біль колишніх помилок -
Неначе оси ...
Спливають хмари в небесах
Неначе пави ...
Вже зранку не гризе коса
Шовкові трави ...
Вже у туманних тілесах -
Грибні приправи ...
І у пташиних голосах
Сумні октави ...
Та стиглим персиком в саду
Ще пахне літо ...
Мережить вітер череду,
Цілує квіти ...
Ще п'ють наливку молоду
СливОві віти ...
І сум притишує ходу
Жоржиноцвітом ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441913
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 15.08.2013
Зорі бринять кришталеві,
Нам сновидіння пророчать ;
Спи -засинай, королевич, -
Доброї ночі! ...
Місяць на скрипочці грає,
Променем щоку лоскоче ;
І доліта з небокраю :
-Доброï ночі!
Хмарки -пухнастики в небі
Теж колискову муркочуть;
Я пригорнуся до тебе -
Доброї ночі! ..
Вітер колише смеркання,
Лагідно травам шепоче ;
Ну ж бо, укрийся коханням -
Доброї ночі!
Ніби пташина маленька,
Серденько в грудях тріпоче ;
Ось тобі снів ціла жменька -
Доброї ночі! ..
Спи, мій коханий, до ранку,
Сни моï очі жіночі;
Я -твоя скорена бранка ...
Доброї ночі! ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443109
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 14.08.2013
О, як мені тебе не вистачає! ..
Якби ти знав, то б, мабуть, прилетів
Із інших міст ...із всесвіту окраïн...
Хоча б цілунком вранішніх вітрів ...
Я так бажаю доторкнутись знову
Теплом долонь до рідноï щоки ...
А хочеш, заспіваю колискову,
Пущу до тебе хвилями ріки? ..
А ти, десь там, у зародку галактик,
Ïï почуєш серцем ...І душа,
Згорнувши тіло у маленький клаптик,
Зіп'Є її з Ведмедиці -Ковша ...
І ти прийдеш ... Із ранку ...Може й зночі ...
А може ...Але ти -прийдеш!!!
І прошепочеш пелюстково :"Хочу "...
І моï губи знову віднайдеш...
...О,як же я сумую за тобою! ..
Вже виплакала цілий зорепад ...
І дозріває тихою журбою
Моïх очей солодкий виноград ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442945
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 14.08.2013
Серце каже, що палко ти любиш,
А різниця в роках - не біда.
Мої руки пестливо голубиш
І шепочеш: «Тебе не віддам!»
Віддавати нікому не треба.
Я твоя, мій коханий, твоя.
І на крилах любові до неба
Злетимо. Хай стрічає зоря!
Ми з тобою не варті розлуки!
Мов дарунок нам спів солов’я.
Чуєш, в пісні чарівні є звуки:
"Я твоя, я твоя, я твоя."
15.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418820
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 14.08.2013
Її пальці пропахли травами,
Гіркне мед на тонких вустах,
Мріє літо хмільне загравами
В шоколадних палких очах.
А волосся, мов пиво, піниться
По засмаглій її спині...
Зореока печальна схимниця
Пожинає серпневі дні.
Бурштино́ві снопи позліткою
Шурхотять на терпких вітрах,
Порохнявіє плай веріткою
У карпатських густих лісах.
Вона дихає в сад туманами,
Ароматом солодких вин
І дощами блукає п'яними
Між туманних легких гардин.
А на ранок дзвінкими росами
Мерехтить на цупких листках...
О, яка ж ти прекрасна, осене,
Як шафранний акорд п'янка!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442864
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Слишком поздно выпал снег.
Слишком поздно.
Жили мы счастливей всех -
Жили розно.
Были зимы точно в срок,
Были вёсны.
Не копили счастье впрок -
Не серьёзно.
Пробежали марта дни,
Улетели.
Не избегнуть западни -
Заметели...
Вот и выпал снег - зима
Возвратилась,
Царство - белая тюрьма,
Снег - не милость.
За неверие в весну
Невлюблённость
Всю наказано страну -
Вот так новость!
Может рано выпал снег?
Слишком рано?
И в душе скрипичный смех -
Пьяным пьяно.
Застужили холода
И простуды...
Мы в застывших городах
Сжали губы.
Ты уймись, уймись метель
Вытай в лужи,
Ты вернись, прошу, апрель,
В наши души!
То ли поздно выпал снег.
То ли рано.
Жили мы счастливей всех -
Жили странно.
Зазвени, прошу, капель,
Хватит стужи,
Ты вернись, вернись, апрель,
В наши души!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414051
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 13.08.2013
Просто осінь гуляє містом.
Просто дощ розтрусив намисто.
Просто річка намисту рада –
буде в чаші латать збирати.
Що, промокли? Яка дрібниця!
Адже дощ у твоїх зіницях –
не осліпнути б! – так сміються…
З них доволі дощу нап’юся.
Увіходьмо – у воду, в небо…
Я від себе іду до тебе,
я втрачаю себе свідомо
до оскомини, до судоми.
Від найдальших своїх околиць
йде дощинками день і колеться.
Замочив у калюжах вуса.
Він сміється, і я сміюся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442679
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Летіли в небі два крила,
А серпень бив у груди,
Життя дорога пролягла,
На двох – єдина всюди.
Волошки сяяли в очах,
Збирали думи долі
І перламутрова роса,
Корилася неволі.
Косили луки, сяяв день,
Достигли абрикоси,
І гама сонячних пісень,
Летіла при покосах.
Червоне сонце йшло до сну,
Жоржини розцвітали,
А ми любов свою одну,
Самі причарували!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442431
дата надходження 10.08.2013
дата закладки 11.08.2013
Плаче у відчаї небо.
Сипле на землю дощем.
На півдорозі до тебе
Серце окутує щем.
Хмари свинцеві гойдають
Зблідлу колиску нудьги.
Змито стежини до раю,
Світлих надій береги.
Рветься намисто, в калюжі
Піниться зронений цвіт.
Спекою втомлений дуже,
Спрагу втамовує світ.
Хмари розсіє поволі.
Скоро негода мине…
З келиха Щастя й Любові
Вірю, напоїш мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429077
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 11.08.2013
Принесу я жоржини тобі,
Квіти літа із смутком осіннім,
Пригадай, як колись молоді,
Рахували зірки в небі синім.
Як червону жоржину до рук,
Я поклав у гарячі долоні,
Ти призналась кохана тоді,
Що так любиш жоржини червоні.
Ти схилилась мені на плече…
І забилося серце частіше,
Цвіт жоржини тебе не пече,
Бо цей колір тобі наймиліший.
Не спадають з жоржин пелюстки,
Жодна з них до зорі не зів’яне,
Нам жоржини проклали містки,
Наше щастя в жоржинах – кохана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442075
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 09.08.2013
[i]"Мы вас не ждали, а вы припёрлись"
(с) поговорка
[/i]
Мне завтра замуж, а ты, «как здрасьте»,
Как снег на голову в сентябре.
Явился призраком прошлой страсти.
А может, сон или пьяный бред?
Да нет. Здоровый, живой. (Проклятье!)
Уселся. Бросил на пол рюкзак.
Как я? Отлично! Пошито платье,
Банкет заказан. И завтра в ЗАГС.
Молчишь. И смотришь… ну так знакомо…
Сдавило сердце… Дышу едва…
Вопрос «Скучала?» как будто громом…
Скучала. Первые года два.
Потом привыкла. Заледенела.
Потом послала все мысли на…
Он был хорошим. Был очень смелым.
Был просто рядом. Твердил: «нужна».
Да, с ним спокойно. (Мы на допросе?)
Заботлив, нежен. И в общем мил.
К чему укоры? Ты бросил! Бросил!
Не надо врать мне, что отпустил!
Уйди, не мучай своею чушью!
Мне замуж завтра! Все СМИ трубят!
___
И я бегу за тобой в ночнушке.
Да к чёрту платье! Люблю тебя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437307
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 06.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2013
Не снись мені! Не снись ...Благаю!
Бо потім в грудях так щемить ...
І від утраченості раю
Слізьми вмивається блакить ...
Не снись мені ... Бо стука в скроні
Шаленим скерцо :"Ти не мій! "...
І у затиснутій долоні
Уламки приспаних надій ...
Не снись мені! Не снись ... Не треба! ..
Бо далі знов порожній ранок ...
Перед святим обличчям неба
Я проклену твоïх коханок! ..
Не снись мені ... Голками болю
Не рань крилатоï весни ...
Та перш, ніж відпустить на волю -
Прийди ще раз до мене в сни ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441473
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Сентиментальний вальс
З пам’яті, де була весна.
Скрипка і контрабас,
Акордеон в мінорних снах
Тихо кружляє нас,
А мелодійна розповідь
Душу вже зве у час,
Де падолисту гріла мідь…
Приспів:
Осінь прощань…
Чую: «Прости,
Може зустрінемось
Десь я і ти? –
Там на краю зітхань,
Там де краї кохань…»
Айстр довгождана грань
В серці спить…
Сентиментальний вальс,
Місяцем повним суджений,
Не покидає нас
Акордеон простуджений.
Легко кружляєм знов
Мріями зачаровані.
Збудеться, ні – любов
В пломені мальв, змальована?…
Приспів.
03.08.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441411
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Я тебе вишила снами по білому,
Місячним променем в голці думок,
Крилами янгола в світі змертвілому,
Ключиком, здатним відкрити замОк.
Я тебе вишила сонячним зайчиком
В цупкості хмаровій стомлених днів.
Ось, подивись: мої сколені пальчики
Досі печуть у краплині громів...
Я тебе вишила бісером ніжності,
Подихом вітру у шепоті трав,
Блиском зорі в діамантовій сніжності,
Полум'ям вірності в світлі заграв...
Я тебе шила життя свого ниткою-
Кожен стібок, кожен шов осягла...
Серце тремтіло зів'ялою квіткою-
Вишити поруч себе не змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426786
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 04.08.2013
Заблудилась яблонька меж берез и сосен,
Уронила яблочко в золотую осень.
Сладкое, румяное нам с тобой досталось,
А любовь незванная рядом дожидалась.
Смаковали яблочко - жажду утолили...
Как же раньше, милый мой, друг без друга жили ?
Где нас прятала судьба раннею весною,
С кем гуляли до утра летнею порою ?
Тихо бродит по лесу осень золотая
С кистью акварельною, сказки сочиняя.
Увлекает за собой меж берез и сосен,
Позднюю хранить любовь бабьим летом просит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366368
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 03.08.2013
Мне надоел унылый лунный свет,
Фильтрованный стеклом оконных рам,
А вездесущий электронный бред
Кромсает нить моих кардиограмм…
Но я заметил с некоторых пор,
Что в жизни есть всего один момент,
Когда вкусить космический задор
Поможет только личный асцендент…
И я надеюсь - станет веселей
И растворится тягостная грусть,
Когда поймает солнце водолей
И от земли продрогшей оторвусь…
Решу назло скупым календарям
Свой гравитационный парадокс,
Заборозжу по солнечным морям,
Хотя я в этом деле - ортодокс …
Забуду шаурму и интернет,
И приоткрытый космос приручу…
На гей-параде избранных планет
Над кем-нибудь злорадно подшучу…
август 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440820
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 03.08.2013
* * *
Мов дідугани, сиві явори
над шляхом кладовищенським
застигли.
Голодна тічка з буйним вітром
скиглить.
І дощ пере.
І густо кучерявиться спориш.
Посеред двору погріб бовваніє.
На залишках воріт –
підкова мріє.
І дріж бере.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440810
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Стукає ніч молотками у скроні,
Відбарабанює миті -години ...
День просочився піском крізь долоні ...
Думка про тебе -то постріл у спину ...
Небо, гаптоване рваною хмарою,
Снами моïми жонглює уміло ...
Я розмовляю з якоюсь примарою ...
Думка про тебе -то мука для тіла ...
Ніжно погладжую місячну звісточку,
Що крізь фіранки до мене пробилась ...
Поворожу знов на зоряну квіточку ...
Думка про тебе -непрохана милість ...
Вітер в екстазі сплітається з гілкою,
Тінню мережить стіну коло ліжка ...
Грається тиша дзвінкою сопілкою ...
Думка про тебе -до щастя доріжка ...
Ранок вповзає в свідомість знесилену
Виміром іншим - звичайна банальність ...
Чай на сніданок і сутність знекрилена ...
Думка про тебе -то ночі реальність ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440612
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 01.08.2013
Вранішнє сонце крилом оксамиту
Плавно гортає хвилястий трактат.
Берег. На березі птаху підбито...
Ранок тремтить від безвольних утрат.
Хто вона... Хто?! Та здається - нізвідки,
Наче ніколи її й не було...
Зорі у темінь сховались, як свідки,
Море сльозами з очей протекло.
Що за одна? Чи літала у хмарах,
Вітру в потік всю віддавши себе?
Марна надія, що феніксом стала -
Жар свій колодою в море несе.
Плавно гортає окрилене сонце
Хвилю за хвилею - інші світи...
Час пробіжить панівним охоронцем -
"Нащо затрималась? Ну ж бо... лети..."
Ялта 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350990
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 31.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2013
І засвітила ніч зірки,
Сховався Місяць,
Побіг туман біля ріки,
Швидкою риссю.
Замерехтіло в вишині,
Зіркове поле,
Десь там, у чорній далині,
Літала доля.
Шукала іншу, ту, що спить,
Знайти зуміла
І наступила щастя мить,
Вдвох полетіли.
І вийшов Місяць із-за хмар,
Зустріти пару,
Їм подарив любовних чар,
На двох по праву.
Своє сузір’я віднайшла
Щаслива пара,
А чорна хмара пропливла
І десь пропала….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440371
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Оповив наші ніжні бажання...
Це так травень, мабуть, напророчив,
Що зустрінемо разом світання...
І перлинність конвалій цнотливих
Заохочує до поцілунків,
І до слів полум'яно- пестливих,
І до тіней сплетінь-візерунків...
Срібний місяць, закоханий в річку,
Нам створив атмосферу інтиму:
Запаливши каштанову свічку,
Фіміамом розкурює риму...
І на відстані очі-у-очі
Зупинилась на мить вся планета...
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Нас піймав у весняні тенета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424124
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 30.07.2013
Вона пускала у струмочках фантики ...
Сама собі варила каву зранку ...
І мріяла про принца і романтику,
Рахуючи ромашки на фіранках ...
Вона уміла слухать дощ за вікнами,
І розуміла, що шепоче вітер ...
Її слова були для інших ліками ...
А їй ... ну хоч би раз хто сльози витер ...
Вона завжди була для всіх промінчиком -
Світила, звеселяла, зігрівала ...
А свою тугу, крихітним камінчиком,
У черевички від людей ховала ...
Вона кохала...Чи була коханою? ..
Нелегко закохатися в дивачку ...
Душа щеміла вирваною раною -
Не треба їй любові, як подачки! ..
Вона пускала у струмочках фантики ...
І дарувала без остатку ласку ...
І свято вірила у принца і в романтику,
Що хтось напише і для неї казку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439759
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Самотня ніч ворожить на зірках,
В душі бредуть печалі-пілігрими.
Волає тиша, мов полин, гірка.
Думки мої – не в такт, слова – не в риму…
До тебе не приходжу більше в снах,
Лиш спогади – невірні слуги часу,
Мені дозволять доторкнутись дна
Хмільного моря, де тонули разом.
У павутинні вічності бринить
Струна-крило загубленого раю,
Курличе час жалями сивини,
А я скарби минулого шукаю
У небі мрій, де чарівна рука
Малює сни у місячнім соборі,
І де любов, безсмертна і п’янка,
У келих серця наливає зорі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386186
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 30.07.2013
Якби ж любов спалити,
Ніби вірш,
Дощем у спраглу землю перелити…
Якби читав ти не в рядках,
А між…
Той відчай і жагу мою неспиту!
Якби ж… Якби ж…
О, скільки тих «якби ж»
Між нами проросли стіною болю!
Самотністю грішу…
І ти грішиш.
Про молоду весну у неба молиш.
А час іде…
Яка весна?
Облиш…
Вже осінь відкриває гордо двері.
А поговір чужий –
Як гострий ніж.
Остання крапля серця – на папері.
З безодні тиш
І досі ти болиш…
В шибки безсоння стукаєш минулим.
Тебе я не кохала –
Більше ніж…
Якби кохала просто, то б забула...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439000
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Стікає дощ зі скла повільним вальсом,
Малює сутність літніх завіконь ...
А губи, витанцьовуючи сальсу,
Збирають полум'я метеликів -долонь ...
Слова розірвано -розсипаним намистом
Пульсують в тілі, живлячи вогонь ...
А сутінки гаптованим батистом
Вкривають трепетність метеликів -долонь ...
І кожен погляд -мовчазна підказка,
І кожен подих -вітерцем до скронь ...
Дарує ніжності безмежну казку
Шалений лет метеликів -долонь ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439367
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 26.07.2013
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f25e/vB8ZHlNwdh8.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: А. Годованець
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Коли навчишся слухати траву
І голос лісу зможеш розуміти,
Річок дзеркальних музику живу
Та гул вітрів, подібний до трембіти...
І у простих березових листках
Уздриш легких метеликів тендітних,
А полонина в росяних квітках
Тобі ясними барвами заквітне,
Мов самоцвіти впали у траву -
Замерехтить палітрою дзвінкою!..
Коли відпустить серце тятиву,
Пробивши обрій думкою легкою...
Ти просвітлієш сонцем поміж хмар,
Збагнеш нарешті істину важливу:
Життя - такий неоціненний дар,
Таке просте і неповторне диво!
І прокричиш у небо: "Я живу!
Усе моє: ліси, поля і квіти!"
Коли навчишся слухати траву,
Тоді і душу зможеш розуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439248
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Коли зцілує місяць небеса,
А зорі заспівають колисанку;
Коли на травах забринить роса,
А ніч розіп'є кави філіжанку-
Тоді і я до тебе пригорнусь,
Щоб жадібно і пристрасно- уміло
Знов зачепити струночку якусь,
Щоби заграло- заспівало тіло.
В твоїх руках я - скрипка і смичок,
А ти,маестро, знаєш досконало
У кожній ноті дивний тайничок,
Щоб музика яскраво залунала...
А за вікном оркестр із цвіркунів
Підтримує твоє нестримне соло...
І вже світанок тихо сполотнів,
Цілуючи промінням видноколо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435176
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Годы мчатся, чувства наши теребя…
Не становится мир краше без тебя.
Ты за быстрою рекою.
Не могу достать рукою…
- Путеводная звезда, не умирай!
- Помоги вернуть потерянный мой рай!
ПР: Не поверю, не поверю никогда,
Что любовь ушла, как талая вода!..
Никогда я не поверю,
Что любовь моя - потеря!
Что ушла, разбив мне сердце, навсегда!
Не поверю, не поверю никогда!
В каждом слове, в каждом звуке голос твой.
- Протяни свои мне руки! будь со мной!
Ты за быстрою рекою.
Не могу достать рукою…
- Путеводная звезда не умирай!
- Помоги вернуть потерянный мой рай!
ПР: Не поверю, не поверю никогда,
Что любовь ушла, как талая вода!..
Никогда я не поверю,
Что любовь моя - потеря!
Что ушла, разбив мне сердце, навсегда!
Не поверю, не поверю никогда!
© Copyright: Дмитрий Град, 2011
Свидетельство о публикации №111052309343
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438483
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 20.07.2013
Давай, забудемо на мить, що ми самотні.
Забудемо, що є земне тяжіння
І сподіваючись лиш на одне везіння,
У змах крила розбудим небеса!
Давай, уявимо на мить, що ми не люди,
І звуки зливи грають нам чарівну оду.
А за одну всього лиш нашу вроду,
Нам дарували ангели безсмертя.
Давай, згадаємо на мить, що ми щасливі.
Візьмем у руки подарунки долі,
Вплетем у коси обруч із магнолій,
Заплющим очі і...
Давай, забудемо на мить, що ми самотні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438126
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Так свіжо пахне сад після грози!
Крихке намисто струшує кліматис,
Вантажить небо хмари на вози
І коромисло райдуги строкате,
Немов місток, над річкою висить,
Сочиться крізь повітряні гардини.
Ще де-не-де барвінкову блакить
Мережать темно-ситцеві перини.
Смакує вишня спіла в холодку
Цим кришталево-чистим дивограєм!
Зронила гілка крапельку дзвінку
В мальоване горнятко з теплим чаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436832
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 15.07.2013
Ще половинка літа на долоні...
Духмяний цвіт вигойдує бджолу,
Та вже стоптали в полі ковилу
Дощів нестримні навіжені коні.
Іще липневі дивні акварелі
Квіткові клумби полонили вщерть,
Продовжують шалену круговерть
Цих літоднів строкаті каруселі.
Дощем умиті, журяться тополі,
Сережки загубивши у траві.
Хмільних думок роїться в голові,
Мов колосків незайманих у полі.
У просторі вертливі світлотіні
Виловлюю загостреним чуттям!..
Ще половинка літа і життя,
Та вже бентежать проблиски осінні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437281
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 15.07.2013
Коли відлітали у вирій птахи —
Ті, що лишились без пари,
Від крил їхніх рвались небесні шляхи —
Так утворилися хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436332
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 15.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2013
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле... (2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле, (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Стихне водограй,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
______
*ПРОГРАШ:
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай!
12.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436900
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Слова Ірини Кохан, посилання на її вірш:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436246
Музика, аранжування та виконання - Микола Шевченко
Знизу - трішки перероблений текст, аби було можливо перетворити на пісню.
Цю пісню можна співати й дуетом зі співачкою. Буде набагато краще.
...Зернами кави духмяний розсипався вечір,
В нутрощі світу ванільною тишею ліг.
В місячнім сяйві твої напівзголені плечі
Тануть, мов лід, від жагучих цілунків моїх.
В пахощах липи купається ніч за горою,
Подихом вітру доноситься спів скрипаля,
Я твоїх вуст ледь відчутно торкнуся рукою,
Небо заплаче...і я прошепочу: "МОЯ!"
Хмари сріблясті змагаються з мороком ночі
Обрій спочине до ранку у зелені плед
Твій поцілунок єство так палюче лоскоче
Пристрасть шалена стікає додолу, мов мед
В пахощах липи купається ніч за горою,
Подихом вітру доноситься спів скрипаля,
Я твоїх вуст ледь відчутно торкнуся рукою,
Небо заплаче...і ти прошепочеш: "Твоя!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436918
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2013
Постарі́ла яблунька давно -
Білочуба дідова потіха...
Всохле гілля пнеться у вікно,
Та плоди не гупають на стріху.
Постаріла яблунька і дід
Вже не той, зігнув старечу спину.
Притулюсь до скошених воріт,
Чи, бува, не кличуть на гостину
Обважнілі пишні гілочки
Те дівча, що бавиться у травах...
Це ж мої усміхнені роки!..
І мою чуприну кучеряву
Розкуйовдив теплий вітерець!
Скільки весен збігло потічками,
А душа літами навпростець-
В дідів сад: до яблуньки, до мами...
Під скрипучі видихи воріт
Аж роса навернеться на очі!..
Постаріли яблунька і дід,
А душа старі́тися не хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435978
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 10.07.2013
ВЕРБИЧЕНЬКА
1к.
Ой, не сяє в небі місяць,
Зачекалась зіронька,
Над рікою сумно висить,
Де одна дівчинонька.
Нахилилась вербиченька
До холодної води,
Горне вітами серденько –
До любові не ходи.
ПР.
Коли любиш збережи,
Вербиченько молода,
Бо ніякої межі
Нам не створюють літа.
Не благай, не обіймай,
До кохання відпусти.
Від біди мене тримай
В квітах весняних зрости.
2к.
Спокій знає вербиченько
З нею хвиля лагідна
Грає листями тихенько
По воді так жалібно
І шепоче, мов благає,
До любові не ходи
Розкажу їй як кохаю
Миленького до біди.
(написано в 2001 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377296
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 08.07.2013
Танго осени наше с тобой
В свете лунного шлейфа печали
Танцевали с озябшей листвой
И предательски оба молчали.
Не сказав на прощанье: «Прости»,
Не желая казаться слабее,
Будем оба отныне нести
Груз обид, с каждым днем тяжелее.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерить
Прозвучал в старом парке аккорд,
Завершающий танго, в миноре,
Каждый прав и отчаянно горд
Уходил, пряча боли во взоре,
И потерю уже не вернешь,
Обрывается фразами ветер,
Хлещет души, как розгами, дождь,
Будто он за разлуку в ответе.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367545
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 08.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2013
Музика Віктора Оха
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
На плесі зоряне намисто променилось.
Купальське вогнище у споминах пала.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Над вогнем радісно стрибали.
Миті нам не забути ці.
Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
Чи навмання їх табунцями підганяв.
Я говорив: “Пливи, русалочко, не бійся.
Адже сьогодні нас Перун охороня!”
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя зіронька кохана.
Чари нам не забути ці.
Ми не змогли усіх пісень переспівати.
Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
Купальська ватра буде душі зігрівати.
Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя ладонька кохана.
Слізонька сяє на щоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435853
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Недопите моє глясе.
В шибку стукає ніч і злива.
Я тобі дозволяю все.
Молода ти моя, красива.
Нагромадила купу слів -
І у двері пішла відразу...
Я прощати завжди умів -
У собі не ношу образи.
Навздогнавши твій силует
У дощі - притулився станом.
Ну, а потім ми - тет-а-тет,
Ніби вперше чи у востаннє.
Поскидали плащі на стіл.
Заважає білизна в ліжку.
Буде шал, буде танець тіл
І по спині нова доріжка…
Я прощаю тобі усе:
(Ще орел, але в сивім пір’ї)
Недопиту в кафе глясе,
Нігтів слід по душі і шкірі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315222
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 07.07.2013
[b]Хай дух краси на вас війне,
Впадуть на долю роси неба,
Молю, - не знищуйте мене
Байдужим ставленням до себе.
Хай інший з вами віднайде
Планиди затишну оазу,
Благаю, - щастя молоде
Візьміть собі усе й одразу.
Хай у зіницях заблищить
Зоря жагучого кохання,
Лише, - дозвольте хоч на мить,
На вас поглянути востаннє.
А я радітиму за вас,
І буду небо турбувати,
Щоб посилало повсякчас
Вам осіяння благодаті.
05.07.13[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435533
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 05.07.2013
Забот рутинных сброшен груз,
И мы с тобой танцуем блюз.
Твои глаза от глаз моих так близко, близко.
Дурманит аромат волос…
О чем мечтали - то сбылось:
Мы этой ночью остаёмся в группе риска.
Звучит, звучит аккордеон,
И бархатистый баритон
Нам о любви земной поёт, напоминая.
Нас манят звёздные огни.
Мы, оторвавшись от Земли,
К ним улетим: любовь там ждёт нас неземная.
ПР: Не опасаясь высоты,
На крыльях радужной мечты,
Летим сквозь неба синеву в объятья музы.
Раскрыв едва любви бутон,
Мы пьём нектар под баритон,
Телодвиженья совершая в ритме блюза.
Сверкают праздника огни.
Им невдомек, что мы одни,
Сгорая в пламени любви, встречаем утро.
Пусть вечно длится этот сон,
Пусть бархатистый баритон
Нам дарит радость жизни цветом перламутра.
ПР: Не опасаясь высоты,
На крыльях радужной мечты, -
Летим сквозь неба синеву в объятья музы.
Раскрыв едва любви бутон,
Мы пьём нектар под баритон,
Телодвиженья совершая в ритме блюза.
© Copyright: Дмитрий Град, 4.01. 2013
Свидетельство о публикации №113010504650
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434870
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 04.07.2013
Стежка з мого села
Знову туди лягла,
Де загубила ти
Ніжок своїх сліди.
Пр.: Там, за покосами...
Срібними росами,
Вмита серпанками,
Ти ходиш ранками.
Місячно, зоряно...
Вигляни у вікно!
Ніби в цвіту гаї —
Мрії твої й мої.
Пр.Там, за покосами...
Срібними росами,
Вмита серпанками,
Ти ходиш ранками.
Зоре моя ясна,
Квітне кругом весна!
Я ж у твоїм краю
Долю лишив свою.
Пр.Там, за покосами...
Срібними росами,
Вмита серпанками,
Ти ходиш ранками.
http://my.mail.ru/cgi-bin/my/audiotrack?file=afcd0b5ed4443d1efb5a7e07f456522b&uid=178236620
© Copyright: Дмитрий Град, 2011
Свидетельство о публикации №111070508110[url=""][/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431178
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 04.07.2013
Ти не прийшов... І плаче тиха ніч,
Змиваючи дощами мої сльози...
Зі мною тільки свічка віч-на-віч
Проходить восковІ метаморфози...
У келихах незаймане вино
Соромиться цнотливості своєї...
І тільки час, байдужий, мов кіно,
Лоскоче вушко миті нічієї...
Ти не прийшов... І телефон мовчить...
Я вже ненавиджу безсилу тишу...
І літо вже потроху осенить,
Надію щойно приспану колише...
Свіча лишила декілька химер,
Що проковтнули вогник полохливий...
І ранок в точці відліку завмер,
Очікуючи, що здійсниться диво...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435026
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 04.07.2013
Я еще полным полна надеждой,
Что смогу быть ласковой и нежной,
Что любовь, которую хранила
Не растратила, не раздарила.
Глупо, может, но я все же верю,
Что однажды ты откроешь двери
И ворвешься в жизнь мою без стука,
Да с улыбкой мне протянешь руки.
И моя весна попросит осень:
Уступи, подруга, неба просинь.
Отдохни, на пару дней хотя бы
Май впусти в холодный свой ноябрь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434823
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Куди летять роки? Куди так поспішають?
Спинити їх хоча б на мить.
Беруть з собою все лиш досвід залишають,
І що не встиг—вночі болить.
А я люблю життя і серцем не старію.
Душа на крилах в небеса зліта.
Бо я лише добром засію
Свої літа, свої літа.
Лише добром свої літа.
Усе життя немов на біговій доріжці.
Нам фініш—це, по суті, старт.
Прекрасне сонце сходить у небесній діжці,
А суєта краси не варт.
Щодня милуюся я хмарками у небі,
Любуюся як падають зірки.
Але чому, як жити треба,
Кудись спішать, біжать роки?
Кудись летять мої роки.
Куди летять роки?
Куди так поспішають?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434785
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
На музику автора Анатольевич "Мелодія"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434597
**********************************************
О, Україно моя, нене білороса,
Моя любов, моя земля,
До тебе повернуся, матір сивокоса,
У край села, свого села.
Я пригорну твої натружені долоні,
І на коліна упаду свої,
А в небі хмари вітер носить,
І срібні падають дощі, І срібні падають дощі.
О, Україно моя, нене білороса,
Моя любов, моя земля,
До тебе лине моє серце, русокоса,
В твої лани, в твої поля.
Я загорнуся в твої свіжії покоси,
І повернуся в молоді роки,
Там де палають в небі зорі,
Карбуючи у серці дні, карбуючи у серці дні.
О, УкраїнО, моя нене білороса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434605
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
[youtube]https://plus.google.com/u/0/106291615841422227323/posts/dwmn5tuPkqL[/youtube]
Осінь за вікном розплакалась дощами,
Розстелився сум по всій землі.
А у небесах розтріпані вітрами
Відлітають знов в даль журавлі.
В чужину летять з розбитими серцями,
Тане їхній слід у сивій млі.
Пахне полином.
Пахне полином.
Осінь за вікном.
Стелиться сукном.
Стелиться сукном
Осінь за вікном.
В небі журавлі.
В небі журавлі.
В небі журавлі.
Журавлі.
Тяжко на душі лишати Батьківщину,
Та уста німі—немає слів.
Немає слів .
Може упадем, на чужині загинем.
А у нас іще дітки малі.
Діточки малі.
Краю, рідний край, до тебе ще прилинем,
Принесем весну ми на крилі.
Линуть у далі,
Линуть у далі.
Гірко журавлі.
І несуть жалі
І несуть жалі
В серці журавлі.
В небі журавлі.
В небі журавлі.
В небі журавлі.
Журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434238
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Хмаринки поруч з вікнами летять,
Несуть з собою спогади в чуприні.
Думки поперед поїзда біжать,
Щоби зустріть волошки мої сині.
Приспів:
Ритмічним стуком полонез,
Лягає в шпали під колеса.
То сі бемоль то до дієз,
Лунає рельсами експреса.
Медовий стук лунає з-під коліс,
Розлука сива губиться в долині.
Обіч дороги стелеться рушник,
З волошок диких рідної Волині.
Пр.
В озерах синь, у долах, у житах,
В волошках поле, небо в серпантині.
В дівчат чарівних бісики в очах,
Лежать, як хвилі Стиру та Горині.
Пр.
Душі проскурка в нашому раю,
Частинка серця виткана з розмаю.
Волошки сині в древньому краю,
Як син Волині, вас не забуваю!
Пр.
Ритмічним стуком полонез,
Лягає в шпали під колеса.
То сі бемоль то до дієз,
Лунає рельсами експреса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433426
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Мальви білії зранку кохались в траві,
Пелюстки розпускали лапаті.
Цілували їх джмелики в губи й бджілки,
Гріли ніжки свої у пилку волохаті.
Під капличкою липа стара, в молоці,
Скільки років їй сивих, не знати.
Квітом сипляться світлії очі її,
Притулилась щокою до рідної хати.
На траву біля неї щасливий приліг,
Ой, як пахне ж цей цвіт медунковий.
Блимнув зайчиком промінь на мамин поріг,
Полетів у дитинство метелик ранковий.
Щем розлився солодкий в дитячій душі,
Я думками за ними полинув.
Тут колись цілували мене спориші,
Паничі колихали, як рідну дитину.
Соловейко затьохкав, струною збринів,
Спив з округи красу світанкову.
Здарував бурлакові, беріг він мені,
Заховав до пори у своєму смичкові.
Полетіла удалеч, як пісня душа,
Щойно випила зайвого рому.
Било серденько в грудях маленьке пташа,
Повернулось нарешті, до рідного дому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433351
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 25.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2013
УХОДЯТ МАТЕРИ
Р. Поспелову
Уходят наши матери от нас,
уходят потихонечку,
на цыпочках,
а мы спокойно спим,
едой насытившись,
не замечая этот страшный час.
Уходят матери от нас не сразу,
нет —
нам это только кажется, что сразу.
Они уходят медленно и странно
шагами маленькими по ступеням лет.
Вдруг спохватившись нервно в кой-то год,
им отмечаем шумно дни рожденья,
но это запоздалое раденье
ни их,
ни наши души не спасет.
Все удаляются они,
все удаляются.
К ним тянемся,
очнувшись ото сна,
но руки вдруг о воздух ударяются —
в нем выросла стеклянная стена!
Мы опоздали.
Пробил страшный час.
Глядим мы со слезами потаенными,
как тихими суровыми колоннами
уходят наши матери от нас...
1960
Евг. Евтушенко. Взмах руки. Стихи.
Москва: Молодая гвардия, 1962.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281211
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 24.06.2013
Літо, літо, літечко!..
Стигне в полі житечко,
Сік уже аж капає
З вишень у садках,
Яблука рум'яняться,
Абрикоси сиплються,
Тішиться шовковиця
Вся у янтарях...
Подих перехоплює
Казка дива літнього -
Он порічки світяться,
Он малини "дзвін"...
А в городі - СОНЯШНИК
Усміхнувся сонячно,
Побажавши літечку
Сонця й врожаїв!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433186
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 23.06.2013
Скрипела дверь. Сквозняк гулял по коже.
Мелок белёсый на столе лежал.
Щенок скулил навязчиво-тревожно
Забившись в угол под столом дрожал.
Седой старик молчал, казалось, сутки.
В экран устало искоса смотрел,
От новостей: «..столкнулись две маршрутки..»,
Он выдохнуть, от страха, не посмел.
Смеялась внучка: «Деда, я приеду!
Вот только маму с папой соберу!»
Вчера смеялась.. в трубку.. до обеда..
Что дать судьбе, чтоб время повернуть!?
Каким грехам не вымолил прощенье?
Не сжёг десятки, у церквушки, свеч.
Теперь робел в болезненном забвении,
Двух слов ответа не сумел изречь.
«Вы слышите?!» - слова вернули к жизни.
«Вас ждут, любезный!», душит в горле ком.
«Приедешь, деда?» - шепот еле слышный
Зажёг огонь, задутый стариком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424956
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 23.06.2013
Прочитай по губам: «Я давно отпустила прошлое».
Столько лет утекло мутноватой водой меж пальцами.
Мы в расчёте, и я от судьбы получила должное,
Жизнь моя – не отель с полуночными постояльцами.
Прочитай по губам: «Не достоин и строчки в памяти».
Все обиды долой. Не терзаюсь пустыми мыслями.
Я теперь не прошу, словно милостыню на паперти,
Каплю ласки и нежности, не утешаюсь письмами.
Я простила давно. Жаль, что ты не просил прощения.
А остатки надежд, словно крошки, склевали вороны.
И сейчас, ты, когда-то служивший мне вдохновением,
Прочитай по губам: «Уходи на четыре стороны».
© Любовь Козырь, 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432178
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Упаду дощем в траву шовкову,
Весь у ній неквапно розчинюсь
І зустріну так зорю ранкову,
Як стрічала сонце древня Русь.
Буду дихать спрагло житнім полем,
Де землі зворушна благодать,
Переймуся предків щирим болем
За край рідний, що гнобила рать.
Хай мене історія кривава
Надихне на мовне ремесло,
Щоб віддати все своєму краю,
Що роками в серці наросло.
Може, й мій горбочок при долині
Проросте барвінком, і сльоза
Скотиться із вій в траву полинно,
Де не в'ється дико дереза.
14.06.2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404164
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 07.06.2013
Я люблю тепленьке літо,
Як усе довкола в квітах.
Коли сонця промінець
Гріє кожен пагінець.
Коли пташечка літає,
Співом землю звеселяє.
Як хвилюється гайок,
Як росте в ліску грибок.
І люблю, як з-під травички
Наставля суничка личко,
Як метелик між квіток
В запальний іде танок.
Коли небо веселиться,
Коли річечка сріблиться,
Як гуляє дітвора.
Літо – чудная пора!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428753
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 02.06.2013
До тебе йшла, як море іде до океану.
Чекала, як чекають на човен із туману.
Любила, наче любить суха землиця воду,
Страждала, наче квітка, що губить свою вроду.
Приспів:
Відболіло, відпекло, відпечалило.
Тільки в пам’яті моїй слід зоставило.
Лиш в душі рубцем м’яким залишилося.
Відболіло, відпекло, відлюбилося.
Для тебе стану вітром, що хмари розганяє.
Для тебе стану світлом, що у пітьмі сіяє.
Але не буду горем, що біль до хати котить.
Я стану синім морем, що всі печалі топить.
2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428960
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013
Секунди поділили світ на «до» і «після».
Час розірвався з тріскотом між нами.
На липі горлиця співа тужливу пісню.
Між дійсністю блукаємо і снами…
Голубка квилить так самотньо під дощами.
І блискавиця розрізає навпіл
Свинцеве небо. Й закрива навічно браму
Солодких пристрастей в небесній кнайпі.
О дощ… Ти розділив наш час на «до» і «після».
То змий сліди. І змий слова, як листя.
Тепер не будемо бродити ми по вістрю
Оголених стосунків. Не барися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428681
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 02.06.2013
Отвесный дождь, без молний и без грома,
Но с шелестом осенним листопада,
Холодными потоками полупрозрачных слез,
Сгибая ветви и кромсая кроны
Поникших лип, сминая травы, падал,
Ломаясь в лужах. Отзвук сумасшедших летних гроз,
Промчавшихся по небу утром ранним,
Вибрировал на краешке тумана,
Той удушающей, унылой пелены дождя,
Который, истощая небо, странным
Казался средь безмолвия, обманом
Иль призраком, скрывающим лицо, чтоб, уходя,
Открыть завесу в мир умытых листьев,
И лепестков сияющих ромашки,
И звуков вдохновенных, возродившихся в лесу;
Причесанных дождем внезапным мыслей;
И радости ожившей певчей пташки;
В мир появившихся надежд на радуги мосту.
(из дачных зарисовок)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428495
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013
Коли ти не поруч, розлука гнітить,
вривається в сни і регоче.
Коли ти не поруч, мов рік кожна мить,
як вічність безсоннії ночі.
Коли ти не поруч, світанки сумні
і пасмурні дні навіть в спеку.
Коли ти не поруч, здається мені,
що я овдовілий лелека.
Коли ти не поруч, весь світ не такий,
неправильний відлік у часу.
Коли ти не поруч життя маяки
на зустріч розвернуті нашу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428677
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013
В чорну смугу –
пресвітлі помисли…
Крізь десятки літ привітався.
Впізнавали мене лиш по голосу.
Я в минулому десь зостався.
Стали іншими, помудрішали.
І зітхаємо ніжно й гарно.
Ви чекали мене лиш тодішнього,
та вернути минуле – марно.
Незабутнє щось навернулося,
серце хвилі болючі горне.
Долі в юності розминулися.
Ой, не вернеться неповторне.
Так водилося, так судилося.
Знов надходить пора весіння.
Диво-зілля бажаю всім я.
Щоб любилося, не барилося.
Хай гуде молоде весілля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428544
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013
Ей 24 года.
Так что - не судите строго.
Сл., муз., аранж., исполнение - Николай Шевченко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45230
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427940
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 30.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2013
Музика Юрія Задорожного
Соліст Анатолій Куценко
Гурт "Українська Швейцарія"
Вітер лагідно подув,
на чарівне личко.
Мріє-журиться в саду
дичка-молодичка.
– Ой була-гула весна,
мед збирали бджоли.
Чом же досі я одна,
доленько-недоле?
Як же гарно квітнув сад,
соловейко тьохкав!
Чи змарнується краса? –
молодичка охка.
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побачить.
Гарний легінь, не барись,
не зівай, козаче!
Біля саду – джерело,
грає там водиця.
Жде пори з одним крилом
птиця-молодиця.
Дочекалася, ти ба!
Лине вершник з поля.
Де й поділася журба,
усміхнулась доля!
Як же гарно квітнув сад,
соловейко тьохкав!
Чи змарнується краса? –
молодичка охка.
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побачить.
Гарний легінь, не барись,
зупинись, козаче!
Вдвох водицю, ще й яку,
заходились пити.
Удалося козаку
дичку прищепити.
Пораділи залюбки,
ніколи скучати.
Хай воркують голубки –
будуть козачата!
Як же гарно квітне сад,
соловейко тьохка!
Не змарнована краса.
Молодичка ловка!
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побачить.
Легінь гарний, не барись,
не дрімай, козаче!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426119
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 21.05.2013
По травичці росяній
Йду ногами босими.
Обминаю квіточку –
Я в гостях у літечка.
Приспів:
Сонячним промінчиком
Літечко лоскоче,
Заглядає в очі,
Розсмішити хоче.
Є гостинці у саду –
Їх в корзинку покладу.
А для мами – квіточку,
Я в гостях у літечка.
Приспів.
Влітку дощик золотий
Теплий, сонячний, дрібний,
Наче через ситечко.
Я в гостях у літечка.
Приспів.
Під веселий спів пташок
Я плету собі вінок:
Квіточка до квіточки.
Я в гостях у літечка.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425621
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 18.05.2013
Де не квітують персик і мигдаль,
Не плодоносять рясно абрикоси,
В'юниться річка, чиста, мов кришталь,
Ранкове сонце п'є холодні роси.
І цвіркуни виспівують між трав
Що обстелили джергами* долини,
Духмяний вітер ловить у рукав,
Струнких тополь пухнасті хуртовини.
Тут заплелися венами стежки
Мого дитинства й юності хмільної.
Лоскочуть п'яти свіжі моріжки,
П'янять нектаром лагідні левкої.
До себе манить батьківський поріг
І хата пригортає, наче мати,
А серед ночі сипле на обліг
Високе небо зоряні дукати.
Тут не цвіте заморська дивина,
Та все ж душі відрадно, як у Бога,
Коли стрічає мамина весна
І рушниками стелиться дорога.
*Джерга - шерстяний ворсовий килим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424154
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Вечер жжёт купола,
Я оставил своё гусарство
И в твоё окунулся царство,
Разомлевшися как смола…
Мы с тобой не святы́
И потеют наши рубашки…
Уберу за свиньёй какашки
И пойду поливать цветы…
А потом у костра
Посудачим о чём-то важном…
И захочется стать отважным,
Потому, что ты – не сестра…
А когда на зарю
Нахлобучится злая туча
Постараюсь тебя не мучать
И души засов отворю…
май 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422961
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 06.05.2013
Жайворонок дзвінко тягне вгору струни,
Зеленіє яре і озиме вруно...
Ластівка погоди просить щиро в неба.
Та чогось я бачу все оце без тебе...
Пахощі бузкові розлились далеко,
Запросили з лісу диво-соловейка.
Прилетів, затьохкав, зачепив за душу.
Та чогось без тебе слухать його мушу...
Вже кує зозуля. (Може, й лічить роки?)
Щось вона притихла – в серці враз... неспокій.
Знову розкувалась! – Зупинись, небого!
Нащо ж так багато, коли все без нього?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422106
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 06.05.2013
І сміливо, і красиво
Перший крок весна зробила –
Розбудила ліс з гаями
Та діброви із садками...
І веселим щебетом
Вечір захлинається!
І щасливим лебедем
Кожен сад всміхається…
І злітає пір’ячко
З саду на подвір’ячко –
То ГОТУЄ веснонька
З леготом весіллячко.
Походжає-обсипає
Світ барвистим цвітограєм -
Стало легко і духмяно
Від солодкого туману...
І веселим щебетом
Вечір захлинається!
І щасливим лебедем
Кожен сад всміхається…
І злітає пір’ячко
З саду на подвір’ячко –
То ЛАШТУЄ веснонька
З леготом весіллячко.
Вітер-легінь пильно стежить,
Як весна садки мережить -
Почина рідню скликати,
Щоб сватів до неї слати...
І веселим щебетом
Вечір захлинається!
І щасливим лебедем
Кожен сад всміхається…
І злітає пір’ячко
З саду на подвір’ячко –
То СПРАВЛЯЄ веснонька
З леготом весіллячко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423061
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 06.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2013
Сильній жінці нема пощади-
То слабких на руках носять!..
А вона собі дасть раду,
Хоч щемить на душі осінь...
Сильна жінка ховає сльози,
Прикриваючи біль сміхом,
Коли серце кують морози,
Посипаючи рОки снігом...
А так хочеться їй кохати,
І ловити дощі в долоні...
Але знову горять хати...
Але знову біжать коні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421903
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 03.05.2013
Щодня у полі зпозаранку
Збирала трави на сорочку
Й ночами шила вишиванку
Одному синові-синочку.
Плела на полотні узори
Нитками й щирими словами.
Вшивала небо, ясні зорі,
З близькими, рідними стежками.
І обереги малювала
На долю кращу, неповторну.
Щоб сила зла його минала
Вплела молитву чудотворну.
Й цілющі трави полонинські
І рідну хату на горбочку,
Солоні сльози материнські,
Вкладала в вишиту сорочку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389840
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 01.05.2013
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425438
Ні, кохання в тебе вже не прошу я
Відцвіли конвалії мої!
Хоч доріжки наші запорошено,
Лину я до тебе знов, хорошая,
Шлю тобі я помисли свої.
Бо ж було у нас усе, мов в юності:
Злети і падіння долі дар;
Цноти спалахи і зваба мужності,
Ревності отрута й ліки чулості,
І жіночності п'янкий нектар.
Хай конвалій цвіт уже в минулому,
Хай стежки вже терном заросли,
Та в душі моїй, хоч зраненій, та юній ще,
Квітне терен майськими відлуннями,
Кличуть у дорогу віщі сни...
Ні, кохання в тебе вже не прошу я:
Відпалали пристрастей вогні!
Тільки чом у серце стукаєш, хорошая,
Чом здіймаєш гамір там непрошений
І бентежиш помисли мої?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412916
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 01.05.2013
Обніму тебе і не випущу
Ні на день, ні на два, ні на вік...
Чи ти пасткою, чи ти річищем
Назовеш почуттів тих потік.
Обніму тебе! Ні, не силою...
Хочеш, зовсім тебе не торкнусь?
Я голубкою сизокрилою
Над тобою у небі здіймусь.
І літатиму-обніматиму
Весь той світ, у якому живеш...
І ніколи вже не питатиму:
„А мене ти колись обнімеш?”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415581
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Замечательному Человеку
Анатольевичу
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10165
В День Вареньки посвящается
Говорят, что Весна запоздала,
Горы снега по пояс зимой
Многим души морозом сковали,
Но не нам...
Ах, мой друг дорогой!
Потому, что Поэзией светел
И согрет был твой внутренний мир,
Я давно здесь на сайте заметил -
Раз мой тезка,
Так сразу кумир!
В этот День разреши поклониться
Низко в ноги
И слово сказать,
От души твоей музой упиться
И, естественно, вновь пожелать:
Нескончаемой рифмы сердечной,
Задушевной мелодии лет,
И побольше здоровья, конечно,
Чтоб улыбка, как солнышка свет!
Мы с тобою давно все имеем:
Уважение, славу, почет,
А теперь - с каждым годом...
Мудрее!
Вот он - истинный сердца полет!
Пусть сегодня и дети и внуки
Принесут тебе праздничный торт,
Ну а внучка запрыгнет на руки
И споет задушевный аккорд:
«А игаю а ма моське
а пахози а миду...»
С Днем Вареньки, Анатольевич!
23.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420417
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 23.04.2013
Сміються хмари в синіх небесах,
На кожній квітці ранішня роса,
Земля вдягнула сонячну свитину,
Вінок з кульбаби зв’язує дівчина.
І сонечком сіяє її личко,
Хоча росточком зовсім невеличка,
Та сині очі сповнені кохання,
Бо їй дарує жайвір пісню зрання.
А вже підвечір, як рої зберуться,
Вуста з коханим у медах зіллються,
Лише тоді, як зникне зірка рання,
До вечора втече її кохання.
Та ним живе і розквітає квітка,
Пливе на зустріч з лебедем лебідка,
Як треті півні заспівають зранку
Кохана зникне за дверима ганку..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420146
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 23.04.2013
Відлітають журавлі,
відлітають.
Тануть жалісні ключі,
душу крають.
Залишають рідний край,
залишають.
Та травинку кожну хай
пам’ятають.
Що було, те відцвіло
променисто
і зажурено лягло
падолистом.
Журавлиний клин печально
зависнув,
мов розірване вітрами
намисто.
Не навічно доля нас розлучає.
Заповітнії ключі повертає.
Повесні "курли-курли"
ріднокраєм,
то надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів
журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня –
гріють душу журавлі благовісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420002
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 21.04.2013
Дозволь мені прийти у тво́ї сни,
Я буду в них ще теплим ранком жовтня.
Чому любов бува така самотня,
Як паде листя знову, поясни?
Так добре знати, що ти просто є.
Все інше раптом стало невагомим.
Чи є це почуття тобі відоме?
І чи ти знаєш, що воно моє?
П'янкий глінтвейн корицею запах,
Закутаємось теплим покривалом,
Поки зима своїм холодним жалом
Нам слідом не лишилась на вустах.
Дозволь мені прийти у тво́ї сни,
У них зостатися росою на троянді,
Щоби колись удвох нам на веранді
Щасливих днів згадати восени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367926
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 21.04.2013
(Лесі Геник)
сьогодні
луги мої пахнуть
некошеними
прив`яленими «на пні»
сіна́ми
і гречаною кашею
з пряженим
у печі молоком…
спека
тремтить понад схилами
невловимим
прозоро-блакитнуватим димком…
так і хочеться:
до дрібноти
змаліти,
оселитися
між пелюсток
невибагливо-ситцевих
лугових квіток
чи,
розкинувши руки, впасти
й розбитися…
закотитися
поміж трав доплі́чних
правічних
безслідно зникнути…
поєднатися
з ду́хами
луговими
чистими –
невелеречистими
і більше
ні з ким не знатися…
не йти
і не вертатися,
не зарікатися-одрікатися
…у при́хисток мій
під грушею-дичкою –
метеличок теракотовий
прилетів,
на передпліччя
літньо-оголене
делікатно всів:
Хто ти!..
гостю мій несподіваний –
помаранчево-теракотовий!..
розпорядник тутешніх життів?..
щось
сказати хотів?...
30.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347302
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 20.04.2013
У жінки завше місія одна -
Міцна сім'я і вогнище родинне.
Допоки в цьому Всесвіті людини,
У жінки вічна місія - "весна".
У ній Господь зав'язує життя,
Мов у землі родючій насінину,
І на життєву стелиться стежину
Її квітуче пишне вишиття.
І з-під її тендітної руки
Зринають ноти, пишуться полотна,
В печі́ хлібина вимліє добротна
І мудре слово ляже у рядки.
І все у неї завше до пуття:
Стрічає сяйвом затишна світлиця.
Допоки світ, як вулик, метушиться,
У жінки вічна місія - "життя"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Я - на війні! Із ким? З собою!
І полонених не беру!
У цім гроссмейстерськім двобої
Так чи інакше, я - помру...
У завойованій частині...
А в іншій- феніксом воскресну...
У слів збудованій вощині,
У диво- райдуг перевеслах.
У кожній росяній краплинці
Я віднайду свої утрати.
У шовком вишитій торбинці
Я буду мудрість зберігати.
Я напишу вірші найкращі
На глибах чорного граніту.
Святим вогнем здолаю хащі
Мого зруйнованого світу...
І відбудую. По цеглинці.
Збиваючи до крові руки.
І хай літають, як ординці,
Душевних мук голодні круки.
Я не злякаюсь більше болю-
Бо загартована в стражданнях,
Ціную людяність і волю,
Від хоті відрізню кохання!..
Навчуся жити, ніби м'ячик-
По мудрих фізики законах:
Чим дужче б'ють- тим вище скаче,
І у воді брудній не тоне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419074
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013
У музику серця
вплітаються струни дощу,
розсипчастий бісер
дзвенить по твердій черепиці.
Мені, як тій вишні
самотній, сьогодні не спиться,
та тіні зажури
у серце своє не впущу.
Якби ж то забутись
у мареві соннім, якби...
Душа, ніби пташка,
у ночі тремтить на долоні
і скапують сльози
з небес мерехтливо-солоні,
на шибах пітніючих
тануть сліди ворожби.
Настирливий вітер
вчепився за коси беріз,
цілує бруньки
захололі терпкими вустами.
Так мало, мій друже,
лишилось надії між нами
і ту вже поглинули
зли́вові паводки сліз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418564
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Струмом пробіжить по тілу, по твоєму дотик
Не зупиниш ти долоню, а поглянеш в очі
Облягає ніжно плаття кругленький животик
Я вже скоро стану татом, я так цього хочу
ПРИСПІВ
Знає мабуть лиш Бог те, яка ти красива
Я у нього попрошу - дай же Боже нам сина
У молитві складу у єдине долоні
Знов у Бога попрошу - Дай же Боже нам доню
Я чекаючи на дату не знаходжу місця
А в тобі усе чіткіше б,ється друге серце
Нащо мені зорі в небі, нащо мені місяць
Якщо є моя родина, нащо мені все це
ПРИСПІВ
Знає мабуть лиш Бог те, яка ти красива
Я у нього попрошу - дай же Боже нам сина
У молитві складу у єдине долоні
Знов у Бога попрошу - Дай же Боже нам доню
Наче миттєвість хвилини, і дні
Так непомітно минають тижні
Скоро вже ти подаруєш мені
Крихітну і дуже бажану ніжність
І не важливо нам, що за вікном
Дощ а чи сніг, чи пекуче сонце
Я доторкнуся животика знову
Знову в полоні найкращих емоцій
ПРИСПІВ
Знає мабуть лиш Бог те, яка ти красива
Я у нього попрошу - дай же Боже нам сина
У молитві складу у єдине долоні
Знов у Бога попрошу - Дай же Боже нам доню
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376771
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 14.04.2013
демо-варіант пісні прикладається вище
Запах кави порушив тишу
Вогник свічки запав у душу
Ти на мене глянула лише
Як цей погляд мене спокушує!
Уже то не хвилює нітрішки
Що на кухні ми і що пізно
Хай на кухні немає ліжка -
В мене є сто рецептів різних
ПРИСПІВ:
І на вушко простий рецепт
Я тихенько тобі прошепочу
Вдвох напишемо пісню "Про Це"
Замість приспіву слово "Хочу"
Поцілунок замінить куплет
Нігті в спину замінять назву
Є лиш в тебе і в мене білет
На кіно "Не зупинять нас вже!"
Долі падають всі тарілки
Долі падають биті чашки
Кожен дотик твоєї руки
Каже те, як спинитися тяжко
І обличчям до підвіконня
Наче кішка вигнула спинку
І невпинно сусіди сонні
Нам з тобою застукали в стінку
ПРИСПІВ:
Це на вушко простий рецепт
Я тихенько тобі так шепочу
Вдвох ми пишемо пісню "Про Це"
Замість приспіву слово "Хочу"
Поцілунок замінить куплет
Нігті в спину замінять назву
Є лиш в тебе і в мене білет
На кіно "Не зупинять нас вже!"
Задзвенять так ритмічно ложки
Що вже спали в старій шухляді
Це тебе підсадив я трошки
Аби знов дарувати радість
Закохаюсь у тебе по вуха
Хоч на то і не маю права
Та сьогодні я твій шеф-кухар
Ти ж - моя улюблена страва
ПРИСПІВ:
І на вушко простий рецепт
Я тихенько тобі прошепочу
Вдвох напишемо пісню "Про Це"
Замість приспіву слово "Хочу"
Поцілунок замінить куплет
Нігті в спину замінять назву
Є лиш в тебе і в мене білет
На кіно "Не зупинять нас вже!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263481
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 14.04.2013
тільки дощ, тільки дощ…
і свічок тонкорунні лампади,
і озерце тепла
під батистовим дотиком вій,
тінь прочинених брам
до далекого царського саду,
де весь світ – тільки наш,
ми одні, і мій дощ – тільки твій.
перебором тонким,
шелестким ніч загадує, просить
партитур і октав
для єдиної в світі струни.
руки сплутують час,
заблукавши в твоєму волоссі.
тільки дощ, тільки дощ –
це надовго. пробач, – назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256718
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 14.04.2013
Ген, в степ, за буйним вітром,
В степ мій милий поїхав,
Край свій, рідну країну,
Охороняти аж до загину.
Душе моя, лелека,
Линь вдаль, у путь далекий.
Скрізь я буду літати,
Де тепер ти
мушу знайти.
Приспів.
Я несу весну на крилах.
Я несу журбу в піснях.
Ти у сні гукаєш: »Мила!»
… А я птах, я просто птах.
… Я лиш птах.
Бій за Україноньку…
Тут склав він голівоньку.
Кров лилася рікою!
Ляжу, коханий, тут я з тобою…
Ой, злечу я за хмари.
Пошли, Боже, їм кари!
Рветься серце надвоє
Доле моя,
Навік ти і я.
Приспів
Я б несла любов на крилах,
Я б тобі являлась в снах.
Та у полі на могилах
Плаче дощиком весна.
Нам весна.
Програш.
Плаче дощиком весна.
Нам весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417950
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 12.04.2013
За ким сумує спізнено Весна
У, хмаровиння, траурній вуалі?
І на чиїм зоріє п’єдесталі
Простиглих сліз мелодія рясна?
Примовкнув птах в жалобнім сюртуку
У шпаківниці, наче в домовині.
Лякають нічку стогони вдовині
Сичів, що розкричались на току.
Тужливий марш на скрипці проводів
Журбує вітер кістяком горіха.
Гойдається хрестом безлиста віха
Тополі, у обіймах холодів.
Здимаючись суглинищем липким,
Струмок печалить брудом у ковбані…
На аномально-пізнім шарабані
Весна сумує…
Тільки от за ким?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417686
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 12.04.2013
. "Как живется, милый? Тяжче ли,
Так же ли............"
(Марина Цветаева)
Как тебе с нею, милый,
Избранный мною когда-то?
Совесть тебя не тревожит?
Смотришь ли в завтрашний день?
Утром бываешь унылым?
День не становится адом?
Ночь на столетье похожа?
Как без меня ты теперь?
Как тебе с нею? Проще?
Ждешь с нетерпением встречи?
Вместе болтаете дружно,
Все позабыв целиком?
Пишет по сути и больше?
В споре тебе не перечит?
Все исполняет послушно?
С нею светло и легко?
Как тебе с нею? Не сладко
Разъединять оказалось,
Словом лихим в разговоре,
Душ наших близких ладьи?
Только зачем же, украдкой,
Превозмогая усталость,
Вечером на мониторе
Ищешь стихи ты мои?
Как тебе...
06-08.04.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417638
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 12.04.2013
Лоскоче ранок щебетом пташиним
Пухке і біле прядиво хмарин,
Бринять на шибці росяні краплини,
Немов разки перлинних намистин.
Гнучка вербиця коси розчесала,
На сонці сушить котики-бруньки,
Дрібних калюж начищені дзеркала
Полів мережать мокрі килимки.
Янтарний промінь бавиться дитинно
Моїм волоссям, пензлем золотим
Цілує скроні: "Пробудись, людино!
Ажурний день, як лебедя, впусти
До свого серця, свіжістю п'янкою
Умийся щедро, смуту розгуби!
І хай весна тендітною рукою
Тебе торкне, як гілочку верби."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417625
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
[img]http://s019.radikal.ru/i603/1502/5f/e66e6ecbd33e.gif[/img]
Осенняя мелодия...
Одета по погоде я,
все как обычно, вроде бы.
Откуда эта грусть...
Играет дождь слезливый блюз...
Сутулит ветер ивы куст,
а я тебе сказать... люблю
Никак не соберусь.
Весна и лето хмурятся...
-Без птиц, цветов на улицах,
лишь под глазами... лужицы.
В чем виноваты мы?
Осенним ветром лист гоним,
спешу я вслед скорей за ним,
сказать, что мною ты... любим.
Успеть бы до... зимы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374337
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 11.04.2013
***
Не дійду до тебе, не дійду -
Сила, мов міраж, не надто вірна...
Віхола в зимовому саду,
Віхолі душа моя покірна.
Хоч і ясен у любові цвіт,
Пелюстинок щастя не торкнути.
Насипає поблизу воріт
Ніч самотня мерзлої цикути.
Тільки й того - лагідна свіча
Серце заколихує дражливе,
Де сопить маленьке дитинча
У колисці сонячної зливи.
Наймиліша і найважча мить
Під покровом вишньої надії...
Віхола в душі моїй сурмить,
Віхола в саду моїм сивіє...
(16.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393993
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 11.04.2013
Пророчить час годинник на стіні.
Той, іскорками тане у каміні.
Для мене він сьогодні не в ціні –
Лише олива в терпкості мартіні.
Ефірними сльозинками на дно,
Думки стікають переливом джазу.
- «…то був каприз… не вийшло б все одно.»
Мов післясмак, її вдихаю фразу.
Тужливий місяць, крізь віконний глянс,
Під ноги стелить співчуття доріжку.
На ній гілля вихитує пасьянс,
Одягнене в поношену маніжку.
На контрфаготі водостічних труб
Нуртує вітер невгамовне соло.
Вразлива ніч, контрастність клавіш згуб,
Торкається зорепадінням кволо...
Загорнутий у плед саможалю́,
Самітності потягую мартіні.
Провинностей сигарою димлю
І… розчиняюсь в джазовій гордині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412107
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 11.04.2013
Лягла печатка стомлених зірниць
Легким серпанком на озерну тишу.
Вздовж бережечка, в плетиві споришу,
Янта́рить блиск кульбабових зіниць.
Розкішний клен спустився до води,
Голублячи корінням ряску сонну.
Поправив віттям місячну корону,
Що ледь не спала в хащі лободи.
Між очерету зазміївся сом,
Стривожив плесо хвилькою дрібною.
Помчала та стрілою осяйною
Розбурканим осо́ковим ворсом…
Спиває ніч Ведмедиці ковшем,
Сновид розмаю олов'яний трунок.
Торкається душі моєї струнок
І на зорі спалахує віршем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397971
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 10.04.2013
Я просто стану, вслухаюся в тишу…
Дзвенять струмочки… Плаче верболіз…
Весняне поле, як Горинич дише,
Рілля парує крапельками сліз.
Клубочуться тумани понад лугом,
Розквітлий килим травень застелив,
Земля співає стомлена під плугом,
Дерева набирають свіжих сил.
Переплели плакучі верби коси,
Берізки вже відплакали своє,
Травневі квіти покривають роси,
Весна пісенно в небі виграє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417001
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 10.04.2013
(майже пісня)
Затремтіла осіння струна –
Заясніла згасаюча зірка…
Доторкнулась до серця весна –
І в душі знов прокинулась ЖІНКА!
Ти любові вино пригуби,
Поки серцем горіть не довершив.
Полюби мене! Полюби!..
Полюби мене, ніби… вперше!
Ніжний дотик твоєї руки
І солодка жага поцілунку
Враз відхилять всі зайві роки
Й позасвічують зорі рятунку!
Ти любові вино пригуби,
Озовися очами й вустами.
Полюби мене! Полюби!..
Полюби мене до… нестями!
І - сльоза на повіках весни…
І - печаль на осІннім пероні…
Не сховатись вже від сивини,
Але - ніби весни цвіт на скронях!
Ти любові вино пригуби,
Привітай своє пізнє кохання.
Полюби мене! Полюби!
Полюби мене, як… востаннє!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416370
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Річенька тече
срібная, прекрасная.
Серденько пече,
бо любов незгасная.
Знаю, не зупиниться
тиха течія,
і от-от прокинеться
доленька моя.
Синя далина
в зорі нарядилася,
та зустрітись нам
досі не судилося.
До серденька горнеться
гордий молодик.
Ясен місяць повниться,
та завжди один.
Ніченька ясна,
а в очах кипить печаль.
Зіронька сія,
сумно блимає свіча.
Вірою і волею
серце налилось.
Що судилось долею,
досі не збулось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416227
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Ще цілують морози
лелекам натомлені крила,
обпікають легким
первоцвітам тонкі пелюстки́.
Так невчасно зима
оксамитовий гай побілила...
Та в повітрі вчувається
шлейф, солодкаво-терпкий.
Вже весняна хода
помережила білу ангору,
крізь холодну сльоту
просочилось янтарне вино.
І кирпатий підсніжник
задер свого носика вгору,
споглядаючи неба
застигле молочне панно́.
Вже деревам кортить
хутряне́ поскидати убрання,
у медовому сонці
поніжити во́гкі бруньки...
Так невчасно тебе
потривожило тепле кохання,
у криничку душі
закотилось рубіном палким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415353
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2013
Під кучугурами зими
Дрімають ніжні первоцвіти,
Весняним диханням зігріті.
В лелітках білі килими
Вже де-не-де попротавали
Під теплим подихом землі.
На стрісі, ніби на брилі,
Бурульок димчасті опали
Пустили слізоньки рясні,
Надпивши сонячного фрешу.
Ще уночі морози крешуть,
Та вже тепліші стали дні.
Сховавши проблиски весни,
Застигла тиша білоткана,
Десь заблукала юна панна
Під руку з березнем хмільним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413722
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 30.03.2013
[i][color="#0022ff"]Там, де із трав духмяних килими,
Любились ми!
Злітали в небо літні явори –
Ген догори!
Шукали душі там, де небокрай,
Свій рай…
І ось знайшли! Навколо все дзвенить
В цю мить!
Лишились ми з тобою віч-на-віч
В цю ніч…
Твій поцілунок на вустах тремтить,
Горить!
Я чую погляд ніжний твій
З під мружих вій…
Мене ти, милий обійняв
І щось сказав…
Крадіжник вітер підхопив, овва,
Твої слова,
І пролунало по землі, по всій;
«Я – твій!»[/color]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413348
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Осиною, колышущей ветвями,
Иль осокой круг пруда обернусь,
Чтоб, споря с ветром, властвовать над снами,
Закинув в тучи вековую грусть.
Дождем сойдут над маковым раздольем
Изнанки слов, похожих на овец,
Униженных, отпущенных на волю,
Слов, содранных кощунственно с сердец.
Той кровью или лепестками маков
Засыпан пруд. Осина, шелестя,
Смотрела, как над нею ворон плакал.
Над чем? А ветер ей: - Не зря, не зря…
Под тенью крыльев – бархатные листья.
Украден был туманный кем рассвет?
Лучами солнца все равно пролиться
Ему судилось. Как и сотни лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413875
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 30.03.2013
А ти – мої світанки вже далекі,
Загублені у затінку смереки.
Прошу, весна, на крилах хай лелеки
Повернуть мрію золоту.
Коли пройдуть морози і тривоги,
До серця твого прокладу дорогу.
Знайдуться в травах згублені шляхи,
Де нам співали ранками птахи.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
Приспів:
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
Летіла на вогонь та обпалила,
Необережна, ті тендітні крила,
Що несли по шляху, немов вітрила,
Крізь біль, і сум, і темноту.
Та в смерекових вітах – знов світанки.
Стрічаю їх, кохання твого бранка.
Ромашки шепотіли серед трав,
І в очереті спав принишклий став.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
Приспів:
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413571
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Вітерець, що аж пашів від спеки,
Поблукавши між прив'ялих трав,
Стару лавку з дощеч́ок смереки
Листям липи вправно посипав.
На дошках, пошерхлих від негоди,
Що ввібрали в себе спеку дня,
Почитати книгу в прохолоді,
Ненадовго влаштувалась я.
Сонце липі золотило коси,
Повагом ховаючись за став.
Майстер-дятел "Скоро прийде осінь"
На корі шовковій карбував.
А коли було вже по роботі,
Задивився на чеканки тло.
Легкокрилий вітер у польоті
Вчив листок ставати на крило.
І беріг його, немов обранця
Осені. Пронісши між гіллям,
Вклав на лавку. Жовтого блукальця
Довго роздивлялась мовчки я.
Так пос́еред тиші і мовчання
Осінь ще підкралася на крок.
Я вірші читала про кохання...
Липа...
Лавка...
І сухий листок...
23-29.07.2012р. 13:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361013
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 28.03.2013
Пам'яті батька
Павла Михайловича Головатого
(06.02.1939-28.07.2012)
Сонця тінь швидко бігла снігами,
Цього року холодна весна.
Я приїхала в гості до мами,
В дім, де тата півроку нема.
Звичні запахи линуть з кімнати.
Серед хати старий, сивий кіт
Тиху пісню почав муркотати,
Язиком причесавши живіт.
Ось і батька кімната маленька.
Перебігла тривога чолом -
Дві фіранки прозорі, біленькі,
За життя його їх не було...
Жаль повільно наповнював хату,
Тихий сум виростав до небес.
Серце гупало: "Та-точ-ку! Та-ту!
Як мені не хватає тебе!"
08-11.03.2013р.
Для ілюстрації використано картину Олександра Зорюкова
"Герань на моем окне"
http://artnow.ru/ru/gallery/3/1204/picture/0/606318.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410155
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 28.03.2013
* * *
Історію пишуть по-різному.
Стирають рядки, імена...
І білим по чорному,
й чорним по білому.
Та істина завжди одна.
Вона між рядками історії.
І вічні її сіячі –
і білі, й червоні,
і перефарбовані –
у мантіях діячів.
Народять. Схоронять.
Іронія!
Помоляться – проклянуть...
І праведну правду історики
уже на розп’яття ведуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413006
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Музика Сергія Голоскевича
НЕ СУМУЙ, НЕ ЖУРИСЬ
Пелюстки твоїх рук,
пелюстки твоїх уст,
і усмішки, що сонячно квітнуть,
я у всесвіті серця палкого несу,
мов нев’янучий квіт заповітний.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Пелюстки твоїх рук, - двічі
пелюстки твоїх уст –
незгасаюча мить жадана.
Струни серця мого,
струни серця твого
в унісон зазвучали привільно.
І злітає мелодії дивний вогонь,
розсіваючи віри проміння.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Струни серця мого, - двічі
струни серця твого –
невмовкаюча мить жадана.
Повертайся з оков.
Повертайся в любов.
Ти – і квітка, і струни, і крила.
Хай єднає обох
свідок праведний – Бог,
напинає кохання вітрила.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Повертайся з оков, - двічі
повертайся в любов.
Щоб збувалася мить жадана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412607
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Тремтить печаль в твоїх очах … гірка печаль.
Нестерпний біль в твоїх речах, на жаль.
Останній раз ми тільки в двох,
Хто винен з нас нехай розсудить Бог.
Уже не раз прощались ми… уже не раз.
І падав сніг обра'зами на нас.
І зупинилося моє життя—
Скажи: ну як без тебе я?
Скажи мені, пробач мені… мою любов.
До тебе лину хоч у сні я знов.
Щодня про тебе всі мої думки:
Таке кохання на віки.
Спливли літа, затихла біль… пусті літа.
В косу туман час мимовіль впліта.
Та я лишилася сама.
Буває гордість все життя лама.
Твоє ім’я шепчу крізь сон… твоє ім’я.
А в тебе дім, авто, балкон, сім’я.
В тобі нуртує щастя дивний хміль.
Лише в очах таїться біль.
Молюсь щодня пробач мені… мою любов.
До тебе хочу хоч у сні я знов.
Лише про тебе всі мої думки:
Таке кохання на віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412576
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Скажи, ведь ты же мой? Пока –
Я не прошу тебя навечно.
Пусть кто-то скажет – бессердечно,
А я живу... И у виска
Ответ – мифическим мечом... Пока.
Скажи, ведь ты же мой? Не так...
Я слушаю тебя, но слышу,
Как снова дождь ломает крышу
Упорством капель... Я - простак,
Кляну тебя и дождь люблю... Не так...
Скажи, ведь ты же мой? О, Бог!
Я так боюсь последней встречи!
А ты, быть может, в этот вечер
Не вспомнил свой "второй сапог".
И что-то шепчет: "Он же твой?!" О, Бог!
Скажи, ведь ты же мой? Смелей!
Я не умру, хоть это – больно...
Когда-то, может, буду вольно
Дышать другим... А ты сильней
Вонзаешься в меня собой... Смелей!
Скажи, ведь ты не мой... Давай!
Ты так хотел поставить точку!
И пусть плывут тупые строчки
Написанные мной: «Давай
Скажи, а был ли ты моим?» И край...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407364
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 26.03.2013
А натовп...
верещав несамовито...
вінець терновий...
колючкАми пік...
а піт котився...
і струмками тік...
а Він ішов...
принижений... побитий
учора...
хтось умив спокійно руки...
сьогодні ж -
сонце полум"ям пече...
і хрест, мов брила...
тисне на плече
і кожен крок...
дається через муки
Голгофа...
хрест...
болить...
нема надії...
і змучено поникла голова...
а наостанок лиш Його слова...
"Прости їм...
бо не відають, що діють...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406666
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Навчи мене, Боже, моїм винуватцям
Прощати. Довіритись істині Слова.
І душу зверни до високої праці, -
Хвалінням Давида і роздумам Йова.
В багні грошолюбства не дай потонути,
Навіки упасти зі чванством у змові .
Навчи мене, Господи, задуми люті
Топити в безмежній Христовій любові.
Життя проминає немислимо швидко,
Політ обривають ненависті ями.
Навчи мене жити духовно , Владико,
Зоставити світові серце на пам'ять.
02.03.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405470
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Забежала ко мне на минутку,
Щекотнула и взглядом, и шуткой,
А потом вдруг исчезла навечно
(Так я время зову без тебя).
Знаешь, я бы хотел быть маршруткой, -
И возить тебя вечером, утром.
Чтоб ко мне ты спешила на встречу,
Как с землёю - слезинки дождя.
Заскочила игривой лошадкой,
Что по звёздам привыкла скакаться,
Я касался сначала с опаской,
А потом было - не удержать!
Знаешь, я бы хотел быть пижамкой,
Чтоб ночами к тебе прижиматься,
И всё скрытое - хлопковой лаской
Целовать, целовать, целовать…
Залетела растрёпанным ветром,
Поправляла с улыбкою гетры.
И куда мне, скажи, было деться
От такого-то чудо-огня?
Знаешь, я бы хотел бы секретом,
Самым важным твоим и заветным,
Чтоб в шкатулке поющего с`ердца
Ты хранила бы только меня.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403412
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 25.03.2013
Пелюстки твоїх рук,
пелюстки твоїх уст,
і усмішки, що сонячно квітнуть,
я у всесвіті серця палкого несу,
мов нев’янучий квіт заповітний.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Пелюстки твоїх рук,
пелюстки твоїх уст –
незгасаюча мить жадана.
Струни серця мого,
струни серця твого
в унісон зазвучали привільно.
І злітає мелодії дивний вогонь,
розсіваючи віри проміння.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Струни серця мого,
струни серця твого –
невмовкаюча мить жадана.
Повертайся з оков.
Повертайся в любов.
Ти – і квітка, і струни, і крила.
Хай єднає обох
свідок праведний – Бог,
напинає кохання вітрила.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Повертайся з оков,
повертайся в любов.
Щоб збувалася мить жадана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411897
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Подаруй мені сонця краплинку,
Усміхнися до мене ще раз,
Я жаринкою в небо полину,
Розкую заморожений час.
І поллються дощі теплозорі,
Зросять землю, нап’ються поля
І у сяйві небес - веселково,
Запалає любові зоря.
І згадаються дні солов’їні
Твої теплі вологі уста
У коханні ставали єдині
Нам далека була самота
Хоч минають літа тих розмаїв,
Листя жовкнуть і гаснуть вогні
Та у серці весна! Я кохаю!
Шлю цілунки гарячі тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401226
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 23.03.2013
1944 год
Военный год. Ростовская станица.
А рядом с ней – большой конезавод.
Кругом мелькают лица, лица, лица…
Да кто их в пляске жизни разберёт?..
Но, видит бог! – бывает в жизни чудо...
Однажды вдруг под осень – тарарам!
И неизвестно: как, зачем, откуда?
Но слух, как смерч, пронёсся по дворам:
– Вагон вчера прислали по «ленд-лизу»!
– Из самой из Америки вагон!..
Вот тут-то… и посыпались сюрпризы:
На станции «второй – открылся – фронт»!
...Еду, одежду – сразу разобрали...
Остался только странный аппарат.
А рядом – чёрные «кружки» лежали,
Хоть отправляй в Америку назад!
Никто не знает, что с ним нужно делать,
Лишь инвалид Иван его забрал…
И...оказался первым среди девок,
Когда тот вальсы нежно заиграл.
– Ну, дядька, ну поставь ещё пластинку…
– Ну, дай ещё повеселиться нам!..
– Да прекращать пора вам вечеринку,
Рассвет уже вон бродит по дворам!
Весь день проходит, как на белом фоне,
Но только вечер – «Заводи, Иван!»
Вот так баллада вдруг
О патефоне
Там началась – под смех, под шум и гам.
И жизнь опять бурлила и кипела,
И в вечность уносила молодёжь,
И молодость в их юных душах пела.
А молодость – её ведь не вернёшь.
«Послушай, ночь, не уходи, останься,
Гляди – вон звёзды в такт мигают нам»…
Вот только тайно удивлялись вальсы:
Как неуклюжи «платья к сапогам!»
Ну, а война? – Конец ей будет скоро!
Вот-вот домой вернутся женихи…
Да и работа ладилась так споро,
Что петь не поспевали петухи.
Но как-то раз… пропал Иван куда-то…
Его искали много дней подряд!
Все ноги сбили местные девчата…
Молчал «америкянский аппарат».
Так стало тихо…. Всё не так, как надо…
Как будто время потекло назад...
Вмиг… почернела вдоль двора ограда,
Где задыхался яблоневый сад…
Недели шли и в вечность уходили,
И на носу уж были холода…
А патефон – его не заводили!
Казалось, что умолк он навсегда…
Наверно, чудо редко всё ж бывает,
На то своя, как говорится, власть.
И лишь Господь на всё ответы знает,
Но ведь к нему с вопросом не попасть.
...Ну, а Иван – он больше не вернётся –
(У смерти свой, неправедный устав...) –
Его нашли в заброшенном колодце…
Он умер стоя, руки вверх подняв
К рассвету, к свету, к небу, к солнцу, к звёздам,
К тому, – что в грешной жизни так любил...
Его нашли…, но было слишком поздно –
Колодец долго с этой тайной жил.
А музыка – она опять звучала,
Но постарел от горя патефон:
Когда пластинку ставили с начала,
Хрипел и кашлял, и весь трясся он…
«Ленд-лиз» - система передачи (взаймы или в аренду)
вооружения, боеприпасов, стратегического сырья,
продовольствия и т.п. (БЭС)
В народе называлась «вторым фронтом».
15.03.2007(2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410329
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
***
Красуются машинки на обоях
И первых букв* неровные ряды,
Чуть выше - результат морского боя,
Чуть ниже - кит выходит из воды.
И мама не спешит пока с ремонтом,
Для творчества даёт зелёный свет -
Парит жирафик рядом с бегемотом
И тень слона ложится на паркет...
22.01.2013
пы.сы. картинку откройте!))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410228
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Музика Григорія Білана
Виконує народний жіночий ансамбль "Чарівниця".
Село Вовчик, Лубенського району на Полтавщині.
ПОВЕРТАЙ В РІДНОКРАЙ
(Українцю за кордоном)
Чужина – то не рай.
Повертай в ріднокрай.
Де зозуля кує на Посуллі,
мріє Лиса гора,
Верхній Вал спочива,
а косуля світанку кива.
У журбі не згорай.
Повертай в ріднокрай.
Упади в запашне буйнотрав’я...
Тільки тут собі спокій
ти зможеш знайти,
де чекають біляві хати.
Не шукай чужий рай.
Повертай в ріднокрай.
Тут і досі гніздяться лелеки.
Золотаві жнива,
коровай на свайбах...
В оберегах згорає журба.
Назавжди повертай.
Не покинь ріднокрай.
Чашу долі наповнюй по вінця.
Хай душа не блука.
Не цурайсь, а покайсь.
Українцю, себе не зрікайсь.
Марно серце не край.
Наймиліш – ріднокрай.
Доки й віку, він буде жаданим.
Неньку не вибирай.
До Вкраїни горнись.
Життєдайній землі поклонись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407498
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Може, так починається осінь:
Спрагле літо, втомившись від спеки,
На поля, де зібрали покоси,
Побіжить проводжати лелеки?
А можливо, на всю зелень листя
Рудуваті розќидає барви?
Дощ рясний над садами зависне,
Аби їх відіпрати, та марно.
Ну, а може, як вітер щодуху
У гіллі затріпоче високо,
І попадають яблука глухо
В сухотрав'я, спливаючи соком?
Та буває, відчувши самотність,
Що у лінію долі злам вносить,
Усвідомиш життя незворотність
І збагнеш - починається осінь!
13.08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357472
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 18.03.2013
Утренний воздух штору качнул,
Обнял горячую чашку.
Солнечным бликом кофе лизнул,
Пенную сдвинув рубашку...
Осень дышала в дом теплотой
Бережно.., женственно-нежной.
Так захотелось жизни простой,
Медленной и безмятежной.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290118
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 17.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2013
Та ні! Ти у житті моїм ніколи
Не будеш ані «третім», ані «зайвим».
Ні радістю моєю, ані болем,
Ні втіхою, ні тихою печаллю…
І не сприймай відмову за образу.
Життя людини – то сценарій з Неба.
Як серце не озвалося ні разу…
…Не треба його смикати, не треба.
2006р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409743
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Була у хлопця сорочка,
вишита дрібно хрестами.
Були замріяні очі,
карі, такі ж як у мами.
Була душа,як калина,
ніжна і світла, як сонях.
Ніс він свою Україну,
наче кришталь у долонях!
Мати вгадала з нитками,
колір під чуб в позолоті,
на полотні домотканім -
сині волошки на жовтім.
Та вишиття те барвисте
око вороже разило.
Світ розколовся і блиснув...
Впало червоним на біле
серце русявого сина.
Нащо так сильно кохати
рідну свою Україну
вчила згорьована мати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406532
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 17.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2013
Бездомний пес...бездомний...Подивись
В його заплакано-бездонні очі,
Які від сорому він не здіймає ввись
Посеред дня...лише в безоднях ночі.
А голод шлунок без упину жме,
І біль різкий... .І подихи терпіння
Ніхто не вчує, бо життя чуже.
А в серці не вогонь, а просто тління.
Колись розкішна шерсть, тепер звиса,
Понуро в клоччя збита і облізла.
В очах таївся дикий страх у пса,
Й здригалась паща з недовіри злісно.
Він звик дивитись у небесну даль
При намаганнях спати попідтинню,
І бачити майбутнього скрижаль
В розташуванні мух на павутинню.
Відчути камінь на спині своїй;
Піджавши хвіст, тікати світ за очі.
Не це мета його собачих мрій,
Та цю буденність тѐрпить неохоче.
Подушки лап потріскали на зло,
І холод біль пекельний викликає.
Як ніч прожив - вважай, що повезло,
Бо смерть на пекла біль не зволікає.
Ось так сміттєвий бак стає життям;
Біля дверей кафе тепло маленьке,
І вірності забуте почуття
Згасає там - в собачому сердѐньку.
Збирає Смерть життя і день, і ніч,
Обглодані тіла голодних вулиць...
Бездомний пес...з його бездонних віч
Краплини сліз помітно просковзнулись.
Коли ж у думці виникне мольба-
За що Господь таке життя дарує,
Де існування - вічна боротьба?
То тут-таки Господь його почує,
Останню волю забезпече в мить -
Щоб не робити болісним падіння,
Прийде вві сні, коли надійно спить
Бездомний пес, що жив лише терпінням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405435
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 16.03.2013
«Omnia flumina fluctus maris,
sed maris illius non impletur...»
(Liber Ecclesiastes. VII)*
Такий чудовий синій оксамит,
Такий прозорий над водою плач -
Як аргонавтів призабутий міт.
Читаю Данте. Ти мені пробач.
Не докоряй. Минуле – це міраж
Чи то абсурд. Моя fata morgana.
Який чудовий на планеті екіпаж!
Та все проходить… І відкрита рана
Суворих хронік Кромвеля болить
Твоїх повстань задушена надія -
Моя Ірландія… Я снив тобою мить -
Лише століття… Ностальгія
Чи то за вічністю чи то за літом,
На березі збираю камінці,
І небо хворе називаю оксамитом.
Розмову тиху заведу на манівці
Тебе немає – ти лише уява.
Мій спогад дивний, марення легке
Шляхів шукати нині – марна справа
Усе отруєно, усе кругом чуже.
І тільки призабутий переспів
Легенди дивної розкопаних могил
З скарбнички призабутих мертвих слів,
Друїдів істин та камінних брил…
Примітки:
* - «Всі потоки до моря пливуть, але воно не наповнюється…» (Кгига Проповідника. 7.) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 16.03.2013
За горизонт сідало Сонце,
Заливши маревом поля.
Вже скоро у твоє віконце
Загляне сон, моє маля.
І будеш ти спокійно спати,
Бо завжди поруч буду я
Твій тихий сон оберігати,
Моє дитя, любов моя.
Зростеш, підеш у світ стежками
Але у серці назавжди
Ти колискову тиху мами
Через життя будеш нести.
І своїм діткам в захід Сонця
ЇЇ співатимеш не раз,
Біля відкритого віконця
У тихий підвечірній час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400456
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 16.03.2013
Розбуди мене пізньої ночі
Під легкий передзвін кришталю,
Зодіаків снують поторочі,
Їхній відлиск очима ловлю.
Відчайдушно тримаюсь за руку -
Лебедине надійне крило,
Від шовкової магії звуку
Тепле сяйво на душу лягло.
Сивий місяць задмухав лампаду
І під мантру космічну завмер...
Ти і я під дощем зорепаду
І чаруюча музика сфер!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408951
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Твоих стихов затейливую вязь,
Что сердце оплетает так умело,
Даря любовь отчаянно и смело,
Храню лелея, потерять боясь...
И каждым вздохом приближая день,
Обещанный судьбой неосторожно,
Позволившей поверить - "все возможно",
Я, светом чувства, разгоняю тень...
Я буду ждать тебя, когда растает снег,
Аллеями цветущими любовью,
Лучом, прильнувшим нежно к изголовью,
И пеньем птиц, раскрасившим рассвет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392565
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 14.03.2013
Чогось сумні,
і вже без ліку
злітають дні
у скриньку... віку.
Лягають листям
в рівні стоси,
все - не навмисно,
просто... осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372498
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 11.03.2013
Посивів, голуб мій сизенький,
Для мене ж ти, як і колись –
Коханий, рідний, золотенький,
Хоч стільки років прожили…
Роки потроху забирають
Нашу красу і в’яне тіло,
А я у очі твої гляну –
Таким теплом залебеділи.
Нехай ідуть собі літа,
І сиплять срібло нам на крила,
А осінь наша золота,
Лиш додає обом нам сили.
2012р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400374
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 11.03.2013
Минають дні, минають ночі,
Літа минають... Як охоче
Ми підганяємо їх плин,
Мов світ цей муляє нам очі...
Куди ж ми поспішаєм, брате?
Чи нас на те родила мати
Аби минув наш вік, мов сон
В гонитві за примарним златом,
В бажанні всі спізнать забави,
Засмакувать чуття яскраві,
Поїсти жирних каплунів,
За хвіст впіймати птицю-славу?
Не поспішай: весну Всевишній
Послав... Глянь, як квітують вишні,
Пухнаті бджоли ссуть нектар
І пестять квіточки ті ніжні.
Глянь, як по теплій літній зливі
Колосяться зелені ниви,
Щось тихо жебонить прибій,
А колір моря - справжнє диво!
Глянь на вогненних маків цвіт,
На ластівок стрімкий політ...
Ти встиг всім цим намилуватись?
Знай, ми лиш гості на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340110
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 11.03.2013
Ви знаєте, як плачуть вікна? Як
По шибці зимній котяться донизу
Малі краплини, віднайшовши шлях
Крізь поволоку білувато-сизу?
Ви знаєте, як плаче жінка? Як
Сльоза, прийнявши розпачу потоки
Тріпочеться на віях, наче птах,
І падає на розпашілі щоки?
Ви знаєте, як мучиться сумна
Моя душа, закована у кригу?
Чекає сліз очищення вона...
А вікна... вікна плачуть на відлигу.
12-15.02.2013р.
Для ілюстрації використано фото
"Запотевшее стекло"
Автор – Анастасия Аннинская
http://venec.com/gallery/nast-art/faktures/fac
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407532
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Поклич мене з мирської суєти
У храм кохання, любощів обитель,
Я серце , болями розлук побите,
Твоїм зітханням вигою святим.
Давно щоденним хлібом стала ти,
І тихим словом щирої молитви,
Не тямлю, як би міг без тебе жити,
Не відаю, як міг би геть піти.
25.12.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387706
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 09.03.2013
Сны – лишь коконы подушек,
Дни расплюснуты, как блин.
Задыхаемся, но душим
Тех, кто раньше был любим.
Оттого ли наши скулы
Нездоровый носят цвет,
Что мы курим много дури
и глотаем свежий бред?
Износив себя, как тряпку
И испачкав грязью дом,
мы на прошлое так падки,
будто счастье было в нём.
Оглянись, ведь ты из глины,
Ты податлив, как она.
Скука въелась, как ангина,
В ёмкость серого окна.
А осталось только сбросить
Эту слякоть-тяжесть с плеч.
Под обои спрятать осень,
А меня? Меня – сберечь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218601
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 08.03.2013
а Город плыл корабликом бумажным
над восковыми крышами домов,
курил табак и чистил зубы сажей,
выгуливал отряд бессвязных слов
кому-то кем-то сказанных когда-то,
случайно не доживших до вчера…
«когда уже тебе дадут зарплату?»
«зачем без спросу куколку взяла?»
«как ты сегодня выглядишь шикарно»
«ну вот, почти дописан мой диплом»
«тебе идёт улыбка, слышишь, мама?»
«когда-то мы с тобой достроим дом»
и Город вдруг закашлялся от дыма
бессмыслием испорченных цитат
«я этим летом удавлюсь без Крыма»
«поехали ко мне смотреть закат»
и сыпались, сплетаясь в многоточье,
чужие обещания и лесть,
текли слова по трубам водосточным,
другие лихо улетали в печь.
но были те, что Город, как открытки,
хранил в альбоме памяти своей
«как хорошо понять свои ошибки»
«прими любовь, останься и поверь»
«тебе идёт улыбка, мама, слышишь?»
и мама вдруг отбросит суету,
и засияет, подойдёт поближе,
обнимет нежно доченьку свою.
«тебе идёт быть чудом, слышишь, дочка?»
(и ямочки, и тонкая коса)…
впитает в себя Город эту строчку
и добрый смех… и улыбнется сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196082
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 08.03.2013
Одна лиш мить... І дотики руки,
І погляд, що виблискує зірками.
І поцілунок... Мов троянди пелюсткИ,
Розсипані ласкавими губами.
Одна лиш мить... І в унісон серця.
Любові ніч - казкова таємничість.
І пристрасть... Що не матиме кінця.
Одна лиш мить... Що довжиною в вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398463
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 07.03.2013
Зажеврів у дворі світанок -
Вікно розкраяв на шибки.
І сон, неначе птах-підранок,
Під стелю скочив навзнаки.
Терпких видінь забрав оскому,
Якими пестив уночі.
Лишив візиткою на спомин
Гарячий подих на плечі.
(Фото Ірини Іонової)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401802
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 07.03.2013
Ніч і я. Місто зморене спить.
Грають марно у келиху чари.
Стелять постіль для місяця хмари -
Незабутня, зворушлива мить.
Підбивають перини пухкі,
Потакають його забаганкам.
Звабно сяє зірниця-коханка,
Мерехтлива, в сорочці легкій.
Із задуми не виберусь я,
В ніч дивлюсь зі свого підвіконня.
Не женуть мої чари безсоння,
Б`ється пульс: ні-чи-я, ні-чи-я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298081
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 07.03.2013
Музика Сергія Голоскевича
Ясен-місяць повний
променить Любов’ю,
та сумні акорди сіє далина.
Ой матусю-ненько,
як болить серденько!
Десь гуляє милий, а я тут одна.
Приспів:
Серденько, плач,
свою зорю пробач.
О, як болить
оця прощальна мить!
Душа щемить.
І ти, гітаро, плач!
Струна бринить,
мов каже – треба жить!
Невже ж я вірила даремно?
Невже ж була сліпа?
Кохання є взаємне!
Чому ж тепер нема?
Ой матусю-мамо,
як же щастя мало!
Долю не обманиш, на душі – журба.
Грай, ридай, гітаро!
З милим ми – не пара…
Вірила в кохання, а тепер – сама.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406949
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
Як я ненавиджу тебе... за те,
Що так легенько тишком-нишком
Своїми ласками ти приручив мене -
Шалену, дику, волелюбну кішку.
Ненавиджу солодкість твоїх губ,
Що зачаровували шалом поцілунку,
Від пестощів по тілу твоїх рук
Знайти я не хотіла порятунку.
Ненавиджу, що розпалив вогонь
В моєму серці ніжними словами,
І тіло брав обіймами в полон,
В шаленство від бажань, що є між нами.
Ненавиджу тебе...та серце все ж
Твій силует серед людей шукає,
По тим стежкам, що йдуть кудись без меж.
Ненавиджу тебе... Та ні. Я все ж кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363570
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 07.03.2013
Я йду до тебе, серцем припадаю,
Як син до неньки рідної горнусь.
Бо я землі ріднішої не знаю,
За ту, що я Всевишньому молюсь.
Приспів:
Ти нам Всевишнім дана, Україно!
Краса твоя безмежна, неземна.
А мова чиста, мова, як перлина,
У цілім світі ти така одна!
За тебе часто дякую я Богу,
Щасливий, що родивсь на цій землі.
І де б не був, завжди знайду дорогу,
До рідної хатини у селі.
Приспів:
За тебе я молюся, Україно!
За сині гори, ріки, і моря.
Велична і славетна Батьківщино,
Вкраїно, рідна матінка моя!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406903
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
Я двері відімкну своїм ключем,
Тихенько прослизну в твої обійми...
Промовлю, що промокла під дощем,
Давай дивитись комедійні фільми!
А ти мене заго'рнеш, як дитя,
У плед картатий, трішечки кусючий...
І стримаєш моє серцебиття,
А я, як завжди, буду балакуча...
Гарячий чай, улюблене кіно...
Такі зати'шні твої теплі руки...
Хай хлюпа носом небо за вікном,-
Я так люблю завершення розлуки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405347
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 06.03.2013
У моєї весни
бірюзово-шовковий метелик
в оксамитових косах
заплутався. Легіт п'янкий
лебединим крилом
огортає замріяний скверик,
на вологій вербі
наливаються соком бруньки.
Для моєї весни
крапелинами вранішніх рос
вишивали сорочку
світанки смарагдово-чисті,
доторкаючи флейти
вустами, ручай-віртуоз
солодкавих мелодій
снував кришталеве намисто.
До моєї весни
мигдалева п'янка заметіль
заповзала за пазуху,
щоб заховатись од вітру
і на білих полотнах
її малював березіль,
виливаючи ніжність
свою у пастельну палітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406302
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Мене вже не болить, я не вмію Тобою боліти.
І цей час швидкоплинний біжить, наче світ за вікном.
І так важко в душі, бо до Тебе іду крізь століття,
А ти знову чужий, і у мрії вриваєшся з сном.
Мене більш не тривожить холодна понура байдужість,-
Заметілі торкнулись і наших з Тобою сердець.
Десь омріяний наш листопад загубив свою мужність,
А весна на асфальті малює останній сюжет...
Ти уже не болиш,- відболів,- в нас не вірить кохання.
Кілька ран заживуть, коли осінь торкнеться весни.
Я не та, яка зранку приносить в обійми страждання.
А я та, що всміхнеться Тобі, коли
Ти більше серця болиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339231
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 05.03.2013
Музика Сергія Голоскевича
Щемна настала пора –
в школу пішла дітвора.
Стала найближчою враз
вчителька перша для нас.
Щедро плекаючи квіт,
очі розкрила на світ.
Важко ростили-годили батьки,
швидко летіли роки.
Швидко летіли роки.
Приспів:
Ген, куди б не вели нас дороги,
не стелилися в світ рушники,
та на отчий поріг знов і знову
линуть вдячні його боржники.
Повертають до рідної школи,
мов птахи до гнізда, крізь роки.
Не забудуть ніде і ніколи,
не замінять довіку ніким.
Не замінять довіку ніким.
Досі ми, майже щодня,
роздобували знання.
Будні і свята були.
Як же ми буйно цвіли!
Знали, настане для нас
надто хвилюючий час –
вечір останній святково-сумний,
вечір шкільний випускний.
Вечір шкільний випускний.
Приспів.
Кличе до класу дзвінок.
Знову і знов на урок.
Щоб дітлахи залюбки
в світ протоптали стежки.
Хай не вмовкає віки:
«Здрастуйте, випускники!»
Хай кружеляє-окрилює нас
найнезабутніший вальс!
Найнезабутніший вальс!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405999
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Ти так з’явилась, наче зірка рання,
У чорнім небі залишила слід,
Обплутала небаченим коханням,
Влетіла в груди, мов метеорит…
З далекого сузір’я Оріону,
Летіла наче в прірву без страху,
Із відблиском свяченої ікони,
Збирала зорі в себе на шляху.
І так мені тоді запала в душу,
Що і понині у полоні я,
З тобою пережити все я мушу,
Ти моя доля і любов моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405529
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Вона чекала доторку очей
І зустрічей наївно-випадкових.
Не розуміла деяких речей
І ницих душ, до болю дріб’язкових.
Тікала від буденності у сни,
Де він… вона…одна любов до віку.
Та доки підростали їх сини,
Все пробачала зради чоловіку.
А час не йшов, а лив немов з відра.
Мабуть це доля. Стихла і змирилась.
Та лиш очей коханого іскра,
Щоночі, як раніше, просто … снилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405783
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 04.03.2013
(Егоровой О.М.)
Все переменится, я знаю
С приходом девушки-Весны.
Безудержная и шальная -
Она ворвется в твои сны,
Вдохнет в них нежность, негу, ласку,
Согреет, и растопит лед,
Тебя, оттаявшую, в сказку
Смеясь, за руку поведет
Туда, где нет обид и боли,
Где нету грусти на двоих,
Где стихнет плач земной юдоли,
Где вспыхнет жизнь в глазах твоих.
И сердце радостью забьется
В предчувствии любви большой.
И море счастья всколыхнется.
Все переменится весной!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405572
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Нарешті за два дні до офіційного початку в мій настрій прийшла весна.
Нарешті почув (і побачив) першу ластівку - першу пісню на запропоновану мною мелодію, яку заспівали. Вірніше заспівав (І як заспівав!!) - Сірий Володимир (Рідний).
Записав пісню Рогатинський Ігор.
Відео кліп скомпонуваав і виставив в youtube - Олексій Тичко:
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=HlAlH3vv9K4
Послухайте! Чи і Вам вона так сподобається, як припала до душі мені?
Слова: Володимира Сірого (Рідний)
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=HlAlH3vv9K4[/youtube]
Дума про смерть козака
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Били гармати, коні летіли,
Дико шаліла війна,
І у козаче молоде тіло
Вп’ялася шабля стальна.
Випав з комоня, став на коліна,
Руки підніс до небес,
Прощай дівчино і Україно,
Уся родинонько теж.
А побратими взяли на руки
Та й понад річку стрімку,
Хвильок блакитних гамірні звуки
Стишили біль козаку.
Верби гойдали віття зелене,
Тьохкав в гаю соловей…
- Ой чи ти вийдеш , мила, за мене, -
Витекло кров’ю з грудей.
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405064
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 01.03.2013
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Били гармати, коні летіли,
Дико шаліла війна,
І у козаче молоде тіло
Вп’ялася шабля стальна.
Випав з комоня, став на коліна,
Руки підніс до небес,
Прощай дівчино і Україно,
Уся родинонько теж.
А побратими взяли на руки
Та й понад річку стрімку,
Хвильок блакитних гамірні звуки
Стишили біль козаку.
Верби гойдали віття зелене,
Тьохкав в гаю соловей…
- Ой чи ти вийдеш , мила, за мене, -
Витекло кров’ю з грудей.
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Музика Віктора Оха.
Слова Сірого Володимира.
Записано в студії Бучацького агроколеджу музиканом і просто гарним козаком Рогатинським Ігорем Зіновійовичем.
Виконує Сірий Володимир (Рідний).
26.02.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404379
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Про те, що мало статися між нами,
(Якби Ви знали про мою любов)
Я вірші Вам писав і клав у схов,
Не сміючи бентежити листами.
Життя відрізок чималий пройшов,
Та серце не вернулося до тями,
Хоч інша жінка в нім зігріла кров,
Чуття до Вас лишилися ті ж самі.
Я тайкома від неї ще пишу,
Немовбито поезію чужу,
Нотуючи душі палкі цитати .
Щасливий обмірковую кінець,
Як Ви йдете до мене навпростець
Мою ліричну тугу почитати.
09.12.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383572
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 28.02.2013
Ти сьогодні наснився мені:
Наші губи і очі так близько,
Обірвалась розлук довга низка,
Плив туман наших спогадів низько,
Розтворяючись в синій імлі.
В твоїй посмішці ніжність тремтить,
Сині очі від щастя сміються,
З вуст кохання слова ось зірвуться
І луною в серцях відгукнуться,
Щоб спинити лет часу на мить.
Ти навіщо наснився, скажи?
Знов надія розправила крила
І мовчати вже більше несила,
Позови у свій сон мене, милий,
І доріжку у сон покажи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394801
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 28.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2013
Мы просто люди
И часто любим,
закрыв глаза,
И близких судьбы
Порою губим,
не то сказав…
Не вдруг заметим,
В сердцах ответим
на просьбу «Нет!»
Не сразу видно
В стекле ехидном
бессонниц след,
Что начинает
Считать сединки
и пролагать
На лицах тайно,
Как кромки льдинки,
морщин печать.
Душевных шрамов
Не уничтожит
ни свет, ни грим.
Не дай нам, Боже,
Печали множить
тем, кто любим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404228
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Скажіть мені, чому так плаче ніч,
Чому садки вишневі облетіли,
Кричить в гаю, не замовкає сич,
А солов’ї неначе заніміли.
Чому дві зірки полетіли вниз,
А були поруч, ніби обнімались?
І місяць поміж хмарами повис,
Бо серця два у ніч таку прощались.
Не захотіли щастя зберегти…
Хто винен з них?.. Не в тому, певно, річ…
Одне кохання втратило сліди
І через те, напевно, плаче ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404030
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
* * *
Знову наснились вірші –
слів надтонка вуаль...
Строф тих не буде більше.
Жаль.
Скільки було їх – гарних!
Ніжні які вони!
Мабуть, таки не марно
сни.
Жар із душі добуду.
Людоньки, як пече!
Будить.
Звичайно, будуть
ще!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403901
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 26.02.2013
С егодня ты в греховном мраке,
Г невишь Творца, вредя другим,
О днажды, знай, проснешься в страхе,
Р ешишь, что надо стать иным.
А сил, растраченных впустую, их
Я вно больше не вернуть,
С мотря, не видеть жизнь иную,
А только в омуте тонуть.
М еняться надо чем пораньше,
С егодня сразу и навек,
В едя борьбу с собой без фальши,
Е два ль забыв, кто - человек!
Т ы жизнь свою не жги напрасно,
И зря не сокращай свой путь,
Д ругим свети, пусть будет ясно,
Р уки подать им не забудь!
У той черты, где нет порога, и
Г де кончается твой мир,
И стока нет, но есть дорога,
М инуя тень, светить другим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343188
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 26.02.2013
Надихнув шановний Анатолійович своєю музикою.
Це ж чому так вийшло -
Облетіла вишня
Мов фату, зронила білопінний цвіт.
Це ж чому так вийшло -
Не за тебе вийшла.
Хоч любов п'янила, застилала світ.
Гітара, плач,
Край моє серце, край.
Гітара, плач,
Востаннє нам зіграй.
Гітара, плач,
Нехай тремтить струна.
Прости, пробач -
Вже відійшла весна.
Іще не раз розквітне вишня,
Нова весна прийде .
Тільки любов колишня
Уже не зацвіте.
Так нам двом судилось –
Щастя лиш наснилось,
Сполохом тих ніжних незабутніх днів.
Так нам двом судилось,
Що любов стомилась,
Обізвалась пізно піснею без слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404193
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Давай зустрінемось у мрії
Десь після півночі надій,
Коли туманом посивіє
Старий лукавець-вітровій.
Пройдемо місяцем-місточком
Понад безоднею гріхів.
Чи хто цю зустріч напророчив?
Ніхто б гадати не посмів.
Ледь чутним порухом безодня
З’єднає дві душі в одну.
Теплом наповнена долоня
Стривожить давню таїну.
Цілунком стрепенеться щастя,
Розсипле іскорки принад...
А на Землі, напевне, здасться,
Що то почався зорепад...
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174690
дата надходження 28.02.2010
дата закладки 25.02.2013
Осенью – дороги длинней, осенью – протяжнее вздох,
осенью – все мысли о ней, уходящей в белый пролог...
А душа – темна и странна, словно не родня никому,
и указа нет – начинать наводить порядки в дому:
день убитый – в ящик стола, память – горсткой специй в вино,
горьким смехом быт пополам разорвать и бросить в окно,
и сидеть в сырой темноте, выключив и сердце, и свет,
словно бы давно так хотел: обнулить все счётчики лет,
и дышать по-рыбьи начать, и, звериным слухом едва
различая звуки в речах, привыкать к их дырам и швам
как вещам, что в темени вод обитают тысячи зим,
и уводят в безвесть того, кто решил довериться им,
а когда холодный рассвет поднесет предметы к глазам,
выбрать самый яркий – в ответ на попытку что-то сказать,
роясь в пожелтевших словах, что с небес в отточие дней
катится моя голова…
…и все мысли –
только о ней…
2007-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393530
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 25.02.2013
* * * * * * *
светлой памяти матери
1
Три дня – духота нервозная…
Жгли деготь в разгаре весны…
Ты – тихая и серьезная –
на белой двери…
Гробовой тишины
две ночи без сна,
с подоплекою…
Страх – детский,
бледней, чем смерть…
Ты, светлая и далекая:
в ладонях – свечою –
масличная ветвь,
в чертах – тропари весенние,
в бездвижности – глубина..
А в небе, как откровение,
седьмая плыла луна.
2
Отпевал тебя не церковный хор,
а кладбищенский соловей.
Провожал тебя весь наш старый двор,
как один больной человек.
Май сходил с ума от зеленых снов,
а у мшистой тени стены
в кронах вишен туманились ягоды слов
с червоточиной тишины.
3
Обесценился звук,
и в словах появились пустоты…
День, не зная иной заботы,
вырывает тепло из рук.
Восхожу в церковный покой
восков и обескровлен:
Господи, упокой
душу рабы твоея Прасковьи…
Свет в лампадке дрожит…
Поцелуй на иконном золоте
и просолен, как жизнь,
и, как смерть, откровенно холоден.
2003-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403989
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Утверждают, из ребра…
Ну, а я поспорю:
Из цветов, лучей, добра,
Солнца, ветра, моря!
Говорят, ее удел –
Церковь, кухня, дети…
Возражаю: не предел.
Для нее на свете –
Все:
тепло могучих рук,
трепет ожиданий
И младенца первый звук,
Новизна свиданий.
Ожиданием увит
Образ беспокойный…
Пожелайте ей любви –
Ведь она достойна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403007
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Я на 100-том стихе мог зазнаться,
На 300-том взлететь в облака,
А на n-ном хочу Вам признаться,
Что...
Душа моя чувством крепка!
Рифмоплётство - простая наука,
Очень скромно откроюсь я Вам:
Восхищения - дикая скука,
Я вошел в поэтический храм
Не для праздной дешевой рекламы,
И не ради тщеславия слов...
Не приемлю букетов и славы,
Принимаю лишь слово Любовь
Безусловно, бесспорно!..
Построчно
Забирай, как немыслимый дар,
Мое сердце!
(а в скобках, заочно):
Удержи лишь в руках этот жар...
24.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403732
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Моя зажура древня, наче світ,
Моїх думок пергаменти затерті
Прибило вітром дальнім до воріт,
Минулих днів нестримні круговерті,
Відгарцювавши, стихли у саду
І дотлівають прілим падолистом.
Немов приблуда стомлена, бреду,
Ворушу срібне росяне намисто.
Під купол неба синього летить
Терпкого саду вранішня молебень...
Якби ж то можна знищити за мить
Все те, що тут нагадує про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402697
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Прислухайся: ти чуєш?То ж весна...
Дзвінкі струмочки вирвались назовні
І їхні співи, срібно-молитовні,
Бринять, немов натягнута струна.
Під стріхами бурульок передзвін -
Така весняна магія сльозиться!
На гілочці калиновій синиця
Клює червоних ягідок рубін.
Прокинувшись, потягується сад...
У переливах срібних амальгами
Прудкої річки поміж берегами
Хрумких крижин біліє рафінад.
Прислухайся: в засніженій імлі
Вже первоцвітів чути шарудіння
І, життєдайним вигріте промінням,
Пульсує серце нашої Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402097
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Скоро реки покроются мрамором,
и по льду в город вступит зима.
Всё вокруг будет заживо-замерло,
кроме нас. Это время снимать
тишину, равнобедренным пологом,
разделяющим бархат и сталь,
одеялом, скрывающим шорохи.
Расставлять всю себя по местам,
у коленей твоих, у обласканных
рук любимых, надёжных, родных,
в ожидании яркого праздника
изучать все изгибы спины...
И луны все изгибы и трещинки
рассыпать по земле – конфетти,
каждый луч – тихой лаской, обещанной
зимней нежностью. В сердце нести
красный бархат, что тянется – стелется,
и к коленям твоим, и к рукам.
И в стальные объятья, что стенами
я хочу за собою смыкать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382307
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 18.02.2013
У порога – весна, где есть ты,
у порога – предчувствие счастья.
Я смотрю на пустые листы,
над которыми ты только властен.
Я хочу написать все слова,
от которых немыслимый трепет,
а потом – целовать, целовать
каждый знак. И улыбками неба
снова видеть подтаявший снег,
очень редкий, дрожащий в ресницах.
Я пишу – о тебе, обо мне –
только буковки «эл», чтобы сбыться.
Чтоб собою наполнить весну!
Этой нежности звонкая чаша
не даёт мне сегодня уснуть.
И не надо. Пусть так будет чаще...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400627
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Тиху сумну мелодію
дощик дрібний бринить.
Чуте оте – повторюю,
осені ж – не спинить.
Осінь чарує барвами,
міря вбрання руде.
Радий її забавами,
в такт вітерець гуде.
Музика ніжна, лагідна
глибоко десь луна.
Ніби порватись ладна вже
серця мого струна.
Ой, золотава осене,
гасять дощі вогонь!
Як же на серці росяно!
В пам’яті – жар долонь.
В літі були щасливими.
Час поміж нас летів.
Не розгадали дива ми, –
вічність у миті тій!
Мила левада тулиться, –
тут молодим ходив!
В зливі холодній чується
теплий отой мотив.
Вже павутинки сонячні –
пройдених літ привіт –
трепетно, легко й болісно
впали на крила віт.
Знов – журавлі до вирію.
Як їх дощі січуть!
З ними ще трішки вимрію,
з ними і відлечу.
Буде ще, знаю, вдосвіта –
сповідь на вістрі прощ –
грати на струнах осені
несамовитий дощ!
Поки ж – ще задоволена,
трохи чудна й сумна,
осінь стоїть оголена.
Й небо – не видно дна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370643
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 17.02.2013
Навесні під сонцем
Розквітають квіти,
І сумні ялини в задумі стоять…
А над ними зірка
В душу людям світить –
Вічним сном солдати
Тут в могилі сплять
В синім небі зорі
Гасить теплий ранок,
Під весняним вітром
Висохла роса.
Та горить на грудях
Зірка ветерана,
Та на обеліску
Зірка не згаса.
Скільки літ не чути
Як гримлять гармати.
Клином пролітають
В небі журавлі.
Воїна-афганця
Посивіла мати
Всім синам вклонилась
Низько до землі.
В материнськім серці
Роз’ятрилась рана
По щоках пекуча
Котиться сльоза.
В синім небі зорі
Гасить тихий ранок –
Та на обеліску
Зірка не згаса…
Під осіннім вітром
Листя опадає,
Знов сумні ялини
В задумі стоять, -
А на обеліску
Зірка Слави сяє
Вічним сном Герої
Тут в могилі сплять.
Сутінки спустились
На гранітні плити.
За селом, край неба
Сонце догоря…
Та на обеліску
В душі людям світить
Вічна, наче пам’ять
Не згаса зоря!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401672
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 17.02.2013
1. ВДОВА
Ступила крок,
обперлась на ціпок –
стелила сум на стежку споришеву.
Ішла, мов прислухалась до гілок,
неначе заблукала в сорок першім…
А день сміявся сонячним дощем,
кропив на чорну хустку променисто.
В дворі дзвенів веселий щебет –
щем.
– Бабусю! Он веселка,
подивися!
Якби ж то радістю біді допомогти.
Кивнула. Загойдалась.
Заридала…
У хаті – усмішки
з німої самоти,
на покуті
у чорних рамах.
2. ПОРТРЕТИ
Дві пам’яті зріднились на стіні –
син старший батька.
Та воно й не дивно.
Як чоловік лишився на війні,
взяла вдова сирітку з дитбудинку.
Він, як і батько, офіцером був.
Дослужував…
Загинув від душманів.
А внук – сержантом…
Хай щастить йому
додому повернутись із Афгану.
Портрет його в барвистім рушнику –
на полотні полум’яніють маки.
– Невістонько,
як гірко на віку.
– Повернеться.
Ви не сумуйте, мамо.
3. ЖУРАВЛИНА ПІСНЯ
Ступити крок
на зведений курок…
Сьогодні «шураві»,
мов журавлі,
торкаються крилом
німих зірок,
лишають у траві
незгасний біль.
А матерів серця
летять без віз
до голубих небес,
щоб син воскрес,
щоб внучок народивсь,
щасливим зріс.
– Повернеться! – кричать,
коли й мовчать.
З війни, з полону,
з пекла, з небуття
додому на Вкраїну
син прилине.
Владикам Бог суддя…
Що каяття?!.
Незгасним болем
пісня журавлина…
1989
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401435
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Недолюблено, недоласкано,
Недосказано, недопето…
Догорел костер.
Звезды падали
В пепелище аж до рассвета.
Заросли плющом
Тропы давние,
И трава в росе – непримята,
Где сиренево
Стлалось чабрецом,
Где дурманяще пахла мята.
Соловьи – взахлеб,
И нам ноченьки,
Длинной ноченьки было мало.
Средь ветвей сова
Тихо спряталась
И так жалобно закричала…
Звезды падали,
И костер шипел
От их тел, таких раскаленных.
А луна взошла
И запуталась
В тонких кружевах листьев клена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401370
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Глянула на мене поглядом високим,
Гордим, але теплим, як липневий день.
Усміхнулась мила, – майже ненароком! –
А утім, від того, що весна іде.
А утім, від того, що і я всміхнуся.
Боже, це взаємність! Не любов, а все ж…
Обнімай скоріше, березень вернувся
І руйнує серце сотнею пожеж.
Десь на небі тихо молодість ридає,
Хоч у грудях подих все ще не зачах.
Завтра ти про мене більше не згадаєш,
Та сьогодні я лиш у твоїх очах...
11.02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401175
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 15.02.2013
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qqGDvVbutGw[/youtube]
Наспівано в 2021 р. -
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xhdiAHS2gec[/youtube]
Змучені рученьки, стомлені ніженьки
Годі турботи нести!
Час і поспати - вже котиться ніченька.
Спи, моя любонько, спи!
Тож закривай свої яснії віченька,
Я колихатиму сни,
Буде колискою темная ніченька.
Спи, моє серденько, спи!
Сам я всю ніч буревійну не спатиму,
Щоб не проспати весни,
Крила надій твоїх снами плекатиму.
Спи, моя зоренько, спи!
Буду всю нічку твій сон споглядати я,
Ти ж цю зухвалість прости.
Ранню зорю з нетерпінням я ждатиму.
Спи, моя ладонько, спи!
Буду з лиця твого пити водиченьку,
Та не порушу краси,
Свідком любові хай буде лиш ніченька.
Спи, моя доленько, спи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401182
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Разом із Любою Ігнатовою
(Вона - Любов Ігнатова. Він - Віталій Назарук)
Вона. Осідає тихо в ніжність вечір,
Хвилі часу стукають у скроні,
Обійми мене ще раз за плечі,
Поцілуй сполохані долоні.
Він. Я без тебе сонечка не бачу,
А твої вуста – мені дарунок,
Пригорнися, пташко, для удачі,
Хай вогнем палає поцілунок.
Вона. Ти послухай, як шепоче серце,
Це здійснилась заповітна мрія,
У мені твій подих відізветься,
Я без тебе й дихати не вмію.
Він. І мені без тебе не прожити,
Я люблю тебе, моя кохана.
Буду все життя тебе любити,
Сонечко моє, чи зірко рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401091
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Разом з Любов Ігнатовою
Розпочни із себе Україну-
Не з піщинки у чужому оці,
Не з проклять гучних на кожнім кроці,
Що лише посилюють руїну...
Розпочни із себе Україну-
Дух козацтва збережи у грудях,
Українцем будь завжди на людях,
Щоб вона пишалась таким сином.
Розпочни із себе Україну-
Мову бережи, як рідну неньку,
Не лінуйся, а вставай раненько,
Захищай від ворога країну.
Розпочни із себе Україну-
Прославляй своє, чужому вчися,
Хай твоє ім’я завжди святиться,
Доглядай могили завжди сину.
Розпочни із себе Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400971
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Оченята сонні,
Ротик позіхає,
Це в моїх долонях
Доня засинає.
Ніжно притулюся
Серцем до серденька,
Щоб спокійно спала
Донечка маленька.
Приспів:
Спи дитино тихо –тихо,
Очки закривай.
Хай тебе минає лихо,
Баю, баю, бай.
Спи моя маленька
У долоньках в тата.
Я тебе легенько
Буду колихати.
Хай тобі всю нічку
Сон спокійний сниться
Прилетить у гості
Чарівна жар-птиця.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400758
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Постій. Не поспішай. Прохаю...
Он бачиш ті краплинки на гілках?
Здається, що росинки воскресають
І сяють, ніби влітку, на квітках...
Хіба це вже весна приходить взимку,
І хоче знов про себе нагадать?
Слабким серцям надати, щоб підтримку,
Тим, що її зморилися чекать.
А то буває й сонце посміхнеться.
І кине із-за хмари промінець.
Тоді вже думка швидко приживеться:
Ще трошки і зимі прийде кінець.
І хоч зима примхлива, ніби жінка:
Теплом обдасть, то вжалить морозцем...
Та і вона високої оцінки,
Бо для кохання теж бува творцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400370
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Я напишу тобі листа
Я знаю, ти чекаєш,
Сказати хочу не спроста
Бо знаю, пам'ятаєш
Про мене ти у кожну мить,
А я далеко, справи
Та хочу іноді просить
Звари будь ласка кави...
Спитай тихенько, -
Поруч сядь,
Про успіхи й невдачу,
За мене так переживать
Лиш можеш ти! Я бачу,
Я бачу їх, мов уві сні
Твої чудові очі
Вони прекрасні і сумні,
І вдень і серед ночі
Твій погляд у душі завжди
Теплом він зігріває
Ще трохи, зачекай, зажди!
Лиш час терпіння має...
Я напишу тобі листа
Я знаю, ти сумуєш,
Життєва доля не проста
Тобі припала! Чуєш,
Я вірю, чуєш ти мене
На відстані далекій,
І час той швидко промине,
Повернуться лелеки
В своє закинуте гніздо
Великими птахами
І знову разом на Різдво
Святими вечорами
Ми будем радісно співати
Молитви та колядки!
Скажи, я хочу знати
Чи не даремні згадки?..
Я напишу тобі листа
Я знаю, зрозумієш,
До болі стиснуті вуста,
На відстані зігрієш
Мене ти у морозну ніч,
Лише думками! Прошу,
Тебе я прошу віч-на-віч
Прости мене за ношу,
За тяжку ношу сподівань,
За ночі ті безсонні!
Я довго йшов до тих зізнань,
Немов в свої долоні
Мене ти ніжно пригорни,
Пробач за мрію-втіху,
Та віру в серце поверни,
Як ластівку під стріху...
Я напишу тобі листа
Бо знаю, ти чекаєш,
Сумуєш, віриш, просто так
За все мене прощаєш!
Бо я у тебе лиш один
І ти одна у мене
Найкраща в світі,
Я - твій син,
Кохаю тебе, нене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111080
дата надходження 09.01.2009
дата закладки 12.02.2013
Заледве доторкнулись почуттями,
Зірками з-під опущених повік.
О Боже мій, як погляд Ваш обпік,
До болю, сліз, до муки, до безтями…
Я Вами упокорена навік.
А Ви пройшли легким попутним вітром,
Здійнявши випадково буревій.
Та я б пила любовних мук напій,
Лишень осяйте життєдайним світлом,
Подарувавши серденьку розвій.
Ви зникли в ніч із сонцем у торбинці,
Розкривши тайну: ви не сніг—вогонь,
Ви—ніжний ангел, що торкнувся скронь.
…Не покидайте з болем наодинці,
Лишіть хоча б тепло своїх долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400334
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Наталя Кривун
1. Маленький котик якось пішов собі один гуляти по калюжах.
Весняний дощик якось його тепленькими краплинами полив.
Маленький котик тоді серйозно на таку застуду занедужав,
Що цілий місяць на дощ не виходив, а крізь віконне скло глядів.
2.Тепер виходимо втрьох: маленький котик я і дощик погуляти.
З собою завжди берем ми парасольку і яскраві чобітки.
Та нам потрібно завжди через хвилину знову в рідний дім вертатись,
Бо через дощик отой маленький котик утікає навтьоки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400299
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Кілька кроків. Всього кілька.
Та назустріч. Кілька слів,
Тільки добрих, гарних тільки.
Не як Пушкін. Як зумів.
Кілька поглядів. Лиш в очі.
В них – лиш правда, чесність лиш.
Та для тих, хто справді хоче
Крок назустріч. Десь облиш
Всі образи за порогом.
Викинь страхи у сміття.
Вибирай одну дорогу
Для обох. В одне життя.
Всього кілька, пару кроків.
Та назустріч. Кілька слів,
Хай несмілих і коротких,
Та назустріч сяйву днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400119
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Холодний день. Туманна поволока.
Крупа сльотава липне до вікна.
Тремтить в гаю берізка білобока,
Немов тонка натягнута струна.
Блукає снігом сива потороча,
Крильми снує колючу заметіль,
А серце вперто вірити не хоче -
Його торкнувся теплий березіль.
Залоскотав грайливими струмками,
Надмухав ніжних пахощів бруньо́к,
Розвіяв сум і вправними руками
Розплутав снігу вовняний клубок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400105
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Ти одночасно є й... тебе нема.
Кохання опинилось поза світом…
Осіння ніч предовга і німа
Про щось мовчала…Так несамовито
Вітрище вив у люфі димаря.
Куйовдив по землі туманів пасма…
Любов, неначе свічка догора,
Ще трішечки і… назавжди погасне.
Гарячим воском душу обпече
І тілом розіллється по краплині.
Задивленої пам"яті ковчег
Вже відпливає. Смуток у хатині,
Налитий повним келихом вина
Ще недопитого, п"янкого літа.
Ти одночасно є й тебе нема.
Кохання опинилось поза світом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380676
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 10.02.2013
Коли сонце встане рано вранці,
І сп"яніють квіти від роси,
А на небі зацвітуть рум"янці,
І почуєш пташок голоси,
Не сумуй...Я поряд біля тебе.
Краще ще міцніше обійми.
Сумувати вже нема потреби.
Дочекались разом ми весни.
Ти тримай. Не віддавай нікому.
Я тобі надію принесу.
І на зміну присмаку терпкому,
Я відраду в серці поселю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399507
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Гойдає місяць зорі
В надвечір'ї.
Пливе духм'яний
Липи аромат.
П'янкі ,пахучі
Матіоли
Знову заснути
Не дадуть...
Покличуть в сад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344254
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 07.02.2013
Не було в дідуся трофеїв –
хіба що протез.
- Ті трофеї мені „до фені”,
мій протез – то війні протест, -
усміхався у сиві вуса,
погляд далеко-далеко...
Очі сумні в дідуся,
ніби осінні
лелеки.
А в далеку – солдати покотом...
А протез від коліна ойкотом...
А вишні весняно цвіли...
А він все у «фрица» цілив...
Йшли друзі в атаку дружно,
і серце рвонулось пружно…
Оберегом – молитва в нього,
і кулі вп’ялися в ногу:
не в голову і не в серце…
Він, мабуть, упав найпершим.
А рота – останки роти -
рота стояла доти,
доки смерті
відчула
дотик.
Йому судилося вижити,
аби жито за друзів вижати.
Аби серце трималось твержі –
у бою тому впав він першим.
Незвичайний трофей в дідуся,
А старий – на останнім прузі...
Уночі ще ішов на танки –
розстріляла війна світанки.
Пахне в хаті паленим воском,
і протез біля діда лоском..
Згорток рук. В них горить
свіча,
і старенький гостей
не стріча.
Час у сні ворухнувся кволо –
І замкнулось життєве коло...
Вся оселя його –
з півоній…
В узголов’ї –
медалі...
Не протоптані
дідом далі…
А в онуків очі червоні –
їм жити
за діда
далі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398078
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Покинута, спустошена,
Роками припорошена,
Нікому не потрібная,
Безрідная,бездітная,
Стоїть в селі хатинонька-
Небілена свитинонька,
З солом'яною хусткою,
А очі зяють пусткою.
Їй би радіти сонечку-
Та вибиті віконечка,
Їй би дзвеніти піснею,
А не стояти грізною.
Їй сниться щебет діточок,
І аромати квіточок,
І піч з гарячим борщиком,
Куліш парує в горщику,
Святкова вишиваночка,
Вечірня колисаночка...
Але стоїть примарою
І плаче разом з хмарою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393985
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 04.02.2013
А ти зі мною граєшся, як з мишкою:
Відпустиш - знов спіймаєш за хвоста...
То ніжно обізвеш мене "Малишкою",
То кривиш, мов з відразою вуста...
І знов спіймаєш лапою когтистою,
Аж цяпає слина із язика...
А потім із усмі'шкою барвистою
В собі включаєш знову "мужика".
Так день за днем... Уся спина вже зранена,
У серці міцно гострий зуб засів,
Від болю і кохання затуманена,
Хвалю тебе на сотні голосів...
Аж раптом-бац! Запрошення зі стрічкою,
Щоб розділити з вами щастя день...
І я босоніж по снігу зі свічкою
Іду до храму знищених смирень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396363
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 03.02.2013
Дошкульний холод самоти,
У хаті тиша.
На вікнах іній-серпантин
Мороз розвішав.
Неначе розірвався міх
Необережно,
Летить, летить лапатий сніг -
В душі бентежно.
Чай недопитий на столі,
Лимон до чаю.
Думки, як сиві журавлі,
Що відлітають.
Хай снігопад засіє шлях
Пречисто-біло.
Усе життя чекати я
Тебе уміла.
Не вічний віхоли мотив -
Прийдуть ще весни,
І лід пекучий самоти
На серці скресне.
30.01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397648
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Труби засіяли променисто,
Марш козацький нагадав часи,
Як і ми, начистивши до блиску,
Гордо труби у строю несли.
Барабан завжди під ліву ногу,
Помагав чеканити ходу,
І оркестр рівняв на Перемогу,
Ветеранів в кожному ряду.
І співали труби своє соло,
У дуеті полоснув тромбон
І неначе небо розкололось,
Як заграли флейти в унісон.
Кращої нема напевно в світі,
Музики, як грає духовий,
Що підносить до небес щомиті
І дарує настрій бойовий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397459
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Володимиру Маяковському.
1
«На світі так давно ведеться,
Що нижчий перед вищим гнеться.
А більший меншого стусає та ще й б’є,
Бо в нього сила є.»
Розумник Глібов написав
В тваринах нас повиставляв:
Лисицями чи то Зайцями,
Ведмедями або Вовками,
Цапами, Мавпами , Ослами -
Хто не прижився поміж нами!
Така вже братія чиновна -
Земельна чаша нею повна.
Чи то держава , чи община -
Чиновник тут своя Людина.
В державі - світський , святий - в храмі:
Попи, рабини, ксьондзи, лами.
Є і порядні поміж ними -
Вони чужі поміж своїми!
2
В державі служить він системі,
В общині вже по божій темі:
А суть одна - прямо з лиця -
Все ради стану й гаманця.
За стан хабарики дере,
Де і не сіяв - то збере,
За щедру плату гріх прощає,
На кривду очі закриває.
Сам кривдить, гнобить, гріховодить -
Державі і общині шкодить…
3
Це - дрібна рибка, а акули
На все народне зводять скули.
Їм міліарди подавай
Та у офшорах оформляй .
Патріарху-Ватикан у граді Кия,
Президентові – Міжгір’я.
Чиновна братія живе,
Гребе , грабує , ріже, рве.
4.
Чиновників й сановників оцих
Не красить сан чи світська влада.
Творити зло – великий гріх,
Та знати зло – велике благо!
«Кожному рот дере ложка суха.
Чи є хто на світі, щоб був без гріха?»
Сковорода із вічності прислав,
Де про земне в нас запитав…
Народ в наївності своїй
Йме віри цнотливості повій.
Як добре нам в країні жить,
Де сотня - краде, мільйон - спить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393973
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Знов заметіль пустилася у вальс,
Між білих віт тиняються сніжинки...
Сьогодні вкотре згадую про вас.
Моїх думок сріблясті намистинки
З вогкої шибки здмухують вітри
І десь несуть у сиву невідомість.
В густих вершках втопилися двори
І погубились вулички знайомі.
Вже і ліхтарик сонячний погас,
Квітучим снігом вишні облетіли...
Так ностальгійно згадую про вас
І смуток мій - метелик,
сніжно-білий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396662
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Моє серце
В полоні твоїх долонь...
А битися мало б у грудях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394675
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Сніги персидські лестяться до клена
І мружать очі кольору бузку.
Спинилося криштальне верете́но,
Урвавши пряжі ниточку цупку,
Несуться хвилі срібним передзвоном,
В обіймах річки плавляться льоди́,
Втопилося янтарно-стиглим гроном.
Проміння сонця в купелі води.
Прудка синиця гілку розгойдала
Тремтить калини китиця пухка-
Мережить неба синє покривало
Колючих сосен готика чітка.
І в білопіннім мареві казковім
Княгиня горда їде на коні,
Їй сивий гай шепоче колискові
І сніг цілує кучері дрібні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395629
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Буйногривим палким юнаком,
з гордим видом полтавського соцького,
під гітару, рядок за рядком
я своє видавав під Висоцького.
Цілий гурт на кутку шаленів.
Не багаті тоді були сценами.
Аби слухати модні пісні,
Ромодан начинявся антенами.
Першосхемив на ГУ-50, –
хуліганив по радіостанції.
Пеленгатор ловив нас усяк:
штрафували, читали нотації...
Ми ефірили вдень і вночі.
Що завгодно "лабали" по-плотському.
Навсехвильно ревли приймачі.
Та найбільше крутили – Висоцького.
І тепер у столітті новім,
коли мучусь чи трішки під мухою,
без гітари (немов овдовів)
я говію – Висоцького слухаю.
Найновіші пісні зазвучать,
одуховнені правдою й совістю,
та ніколи не згасне свіча
всенародного барда – Висоцького.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395384
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2013
Теплі спомини – струм руки…
Диво-Всесвіт!
Бажань вітрила!
Поміж нами – роки-роки…
Двері зойкнули – ти відкрила.
Через стільки студених літ!..
Стрілись мрійники.
Очі в очі.
В горах горя розтанув лід,
полились почуття урочі.
О, яким чарівним вином
можуть бути уста медові!
Де ще в книзі, в якім кіно
отака є любові повінь?!.
Біло-біло.
Зима-зима.
Та надія завжди зоріє.
За заметами – ти сама.
Теплі спомини душу гріють…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394571
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
З минулого дзвінок
застав мене зненацька,
мов постріл, пролунав
в упор із далини!
Пригасла вже давно
любов моя юнацька,
й воскресла враз вона –
явилась без вини.
Дзвінок на серця зов –
і знову стався спалах!
Через літа й літа
зустрілися удвох.
Немов предивний сон,
хоч ні на мить не спали.
І ти мені – свята.
Єдиний свідок – Бог.
І розгорявсь вогонь,
коли бродили парком!
Нічого не забув,
іще п’янить вино.
Так любо нам було –
і на морозі жарко.
Жаль, що то справді був
з минулого дзвінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394583
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
И сколько б мы не грезили ночами,
И как бы мы друг друга не хотели,
Из искры, что порхнула между нами,
Рождается не пламя, а метели.
Не важно, сколько будет междустрочий,
Судьбой давно размыты акварели,
И как бы не старались, между прочим,
Мы не проснёмся на одной постели.
Всё просто, от конца и до начала:
Ведь, словно корабли, минуя мели,
Причалим… каждый к своему причалу,
По жизни мы – всего лишь параллели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394337
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Мы помолчим. Для слов нет мест,
скатилось солнце золотом в реку устало...
На фоне перевёрнутых небес
последний раз тебя поцеловал.
А загоревший вечер крался под плетнём,
и звёзды шепот вытрясли в траву,
в ночь теплую, не схожую на осень
... любимой я тебя уже не назову.
И счастья не хватает, словно кислорода.
Октябрь-любовник примостился средь октав,
И подпирал полнеба месяц круторогий,
Вихрастый ветер вербы чаровал.
Мы помолчим. Для слов нет мест...
Но знаю я, меня ты будешь ждать,
Покуда ветер вербам косы расплетает,
Покуда наша осень не пройдёт...
Наша осінь… М. Плосковітов. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
Помовчимо. Словам нема потреби,
скотилось сонце золотом у став.
На фоні перевернутого неба
останній раз тебе поцілував.
Засмаглий вечір крався попідтинню,
трусились зорі шепотом в траву,
у теплу ніч - не схожу на осінню -
коханою тебе вже не назву.
Бракує щастя, кисню до знемоги,
приліг коханець-жовтень між октав,
підпер півнеба місяць круторогий,
чубатий вітер верби чарував…
Помовчимо. Словам нема потреби.
Я знаю: ти чекатимеш мене
допоки вітер розплітає верби,
допоки наша осінь не мине.
Плейкаст: http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 19.01.2013
Згорнула крила віхола дзвінка,
Гучні вітри втомились завивати
І срібнокоса річенька прудка
Між берегів засніженої вати
Порозсипала кучері дрібні,
Під кригодзвін витьохкує врочисто.
Сріблясті рибки плещуться на дні,
Мов лоскотух* розсипане намисто.
Ще стільки днів лишилось до весни,
Ще стільки часу, мабуть, до відлиги!..
А вже природа теплі бачить сни,
Сира землиця дихає з-під криги...
І вже плекає паростки тугі:
Як завесніє - вироїться сила!
Колачик сонця виринув з-за гір,
Допоки крила віхола зложила.
*Лоскотуха - русалка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393300
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Вже не чекаю... Осені печаль
Вповила серце в неозору сутінь.
Дрижить на склі сполохано кришталь,
Мов за́вода моєї каламуті... (Леся Геник)
Іще чекаю...
Дива з-поміж див...
Ось-ось торкнеться і стече сльозою
пухка сніжина, що Господь творив
і філігранно вибавив Рукою
у крихті досконалу чистоту,
красу і міру миті в піднебессі...
Іще чекаю...
Вірою росту
в дитячу казку…
Ось уже воскресне,
як тільки Янгол зі свого крила
розсипле зимно-кришталеву тишу
під сяйвом срібла місячного тла,
і давній трепет серця розколише…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378049
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 16.01.2013
Ця тиша між нами
така красномовно-палка...
Теплом розімлілим
свідомість колисану ніжить,
і хлюпає в серці
по-давньому гостро і свіжо,
у просторі часу
вразливістю слова крихка...
Ця тиша між нами
дорожча за музику слів...
О, як же це гарно -
уміти мовчання читати,
що тане у серці
смаком карамельної вати
і ніжно заводить
у солод замріяних снів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349559
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 16.01.2013
Я не буду этой ночью спать,
В самый щедрый новогодний вечер
Хочется желанье загадать
О простом обыденном и вечном:
О здоровье, счастье и добре
Всем, всем, всем и для себя любимой.
Истина, возможно, не в вине,
Но шампань открыть необходимо!
Пусть смеются близкие, друзья,
Путь щедруют в каждом доме дети,
Пусть подарит мудрая Змея
Радость и улыбки всем на свете!
Тайное желание своё,
Загадаю небесам на ушко
И оно весною расцветет,
Где-нибудь у леса... на опушке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392173
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Берегитесь, женщины, подруг!
Души им свои не открывайте,
Ваши откровенья подождут,
Донага себя не раздевайте!
Искренность не дорого их стоит,
Ваше счастье им, порой, упрек,
А достаток глаз, бывает, колет,
Грустно вам, а их душа поет!
На сочувствие вы их не покупайтесь,
Не судите собственных мужей,
В общем, в сети их не попадайтесь
И пойдет все так как у людей!
Будьте гордыми и знайте себе цену,
Ваша крепость – это крепкий дом,
Не разрушьте сами его стены,
Не поставьте счастие на кон!
Лучше их держать на расстоянии:
«Здравствуй, как дела, привет, привет…»
Я не лекарь, но от заиканья
Это сбережет на много лет!
19.01.2001 г.
© Евгений Кедров, 2009
Свидетельство о публикации: № 6963-126785/20091128
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234107
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 15.01.2013
Усюди лунають пісні -
Співає їх вся Україна,
Прекрасна, немов навесні
Над річкою пишна калина.
Приспів:
Лети, наша пісне, лети
Над рідним калиновим краєм,
І в кожному серці світи
Веселим, дзвінким водограєм.
Приспів.
Колись Україна жила,
Немов Попелюшка-сирітка,
А нині вона розцвіла
Під сонцем свободи, як квітка.
Приспів.
Співай, Україно, співай!
Іскриться в піснях твоя слава.
І буде щасливим наш край,
Ми вільна і сильна держава.
29.09.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209726
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 14.01.2013
Скажи мне, в чем моя вина?
Скажи мне, в чем моя ошибка?
Хоть почва под ногами зыбка,
Любви и нежности полна.
Развеял по ветру мечту,
Присыпал инеем надежду,
Солено-горькую одежду
На плечи бросив на лету.
Вино-коктейль из хрусталя
Осколков сердца и слезинок
Не стану пить, не буду зря
Я вызывать на поединок
Свою судьбу. Уйду, смеясь!
Любовь с метелью унеслась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392035
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
О, Господи, яка ж це благодать,
Ростити внуків і дітей любити…
Для цього, я скажу, нам варто жити,
Проте, хай наші роки не спішать.
Щоб внуку кожному відміряти своє,
А те тепло, що пломеніє в грудях,
Найближчим другом завжди внукам буде,
Дідусь, як може, радість їм дає.
Люблю я своїх діток і внучат.
Засію їх родинною любов’ю,
Якщо Господь нас поєднав всіх кров’ю,
Нехай мені щебечуть, не мовчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392020
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Слова Олександра Печори
Музика Віталія Циганника
Гурт «Українська Швейцарія»
Соліст Анатолій Куценко
Дзвенить коса отавою –
ранковою октавою.
Злітає над левадою
мажорний спів півнів.
Ступаю в трави росяні.
Віночки із колоссями
і синіми волошками
стрічаються мені.
Приспів:
Ріднокрай, ріднокрай,
зігрівай і окриляй.
Натомився я в далеких світах.
О, який солодкий дим,
де ходив я молодим.
Прилетів я на прозорих вітрах.
Отут на цьому вигоні
я босоногим вибігав,
шляхи барвисті вимріяв,
здійнявся у блакить.
В дитинство повертаюся.
Бринять сльозинки радості.
Вітаються, вдивляються
старенькі й дітлахи.
Приспів.
Спиняюсь на хвилиноньку
хмаринкою-журинкою.
Й лечу погріти крилонька
в гніздечко до рідні.
Моя найперша вулиця
до мене ніжно тулиться.
Від прохолоди щулиться
лелека на стерні.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360849
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 12.01.2013
Прийшов Господь на землю навесні,
Прийшов і бачить гарну,гарну пару.
Таку ще зовсім молоду в душі,
А по роках вже зовсім,зовсім стару.
І підійшов до жінки,каже ій:
-Ти з чоловіком завтра попрощайся.
І він помре.Ти тільки зрозумій,
Він старий,хворий.Ти не сподівайся,
Що знов його побачиш через день.
Таке життя.Родився-мусиш вмерти,
І він не чутиме птахів і іх пісень.
А я від втрати біль твій можу стерти.
І впала перед Господом вона:
-Візьми моє життя Господь,благаю.
Без нього ця земля мені пуста,
І як мені без нього жить?Не знаю.
До чоловіка підійшов Господь:
-Від тебе завтра відберу дружину.
Таке життя.Але помре лиш плоть.
А чоловік не думав ні хвилину:
-Візьми мене.Я старий,вже прожив,
Я був найщасливіший в цілім світі.
Я би цій жінці небо прихилив,
Як на могилу я носитиму ій квіти?
Візьми мен.Це все,що я прошу,
Нехай вона побачить завтра сонце.
Господь,я хворий.Я тебе люблю.
Я з неба подивлюсь в наше віконце.
Побачу,що вона іще жива,
Побачу,що вона мене кохає.
Але не хочу,щоб була сумна,
Я знаю,що вона завжди чекає.
Задумався Господь:яке кохання,
І як без нього інші можуть жить?
Коли в душі зосталось сподівання,
Коли за іншим так душа болить.
І повернувся Бог,подарувавши
Ім спільного життя ще років сім...
Стояла стара пара обійнявшись"
Тобі я ввечір казку розповім.
До сьомоі весни вони кохали,
Молились Богу за щасливі дні.
Лише тепер вони уже не знали,
Що в один день померли навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364983
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 12.01.2013
Я Вас боюсь… так солодко, гріховно…
Міцніє страх із часом, як вино.
Так спрагло п’ю жагу і місяць повний.
Стелю бажанням золоте руно.
Я Вас малюю, як художник музу,
Як дощ в повітрі – чорно-білий шум.
Благаю ласки, як бродяга кусень,
Листи печалі на зірках пишу.
Коли ж тече вдоволення по тілу
Невинних мрій, одягнутих у гріх,
Ви губите мої троянди білі,
Уплівши у вінок буденних втіх.
Давно забувся Вам невинний страх –
Не житиме в неволі дикий птах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360274
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 12.01.2013
Як важко бути Вчителем в селі.
В селі, що захлинулося боргами,
Де крім господи ще гектар землі,
А по ночах конспекти і програми.
Як важко бути Вчителем в селі,
Де у дітей немає перспективи,
Де сіють біль очата їх малі:
„Вкраїно-мати, чим ми завинили?”
Як важко бути Вчителем в селі.
Без гідної зарплати і поваги,
Де за кермом фальшиві королі,
А у людей лиш п’янії розваги.
Як важко бути Вчителем в селі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311895
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 10.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2013
Можна я промовч́у?
Не скаж́у про потріскані вени…
І краплини сердешні дощу
Мені вкажуть, що все не даремно…
Можна я не запл́ачу?
Бо від сліз роз’ятрилися очі…
Відпущу і назавжди пробачу
Та єднання сумбурне не хочу.
Можна я посидж́у?
Тут самотньо і сумно-душевно
І мовчанням своїм розкаж́у,
Як болить в серед́ині нікчемно.
Можна більш не прийд́у?
В ті роки, що болять і страждають.
В ту морозну і сіру сльоту,
Що дитинство і юність гукає…
Можна просто мене не чіпати?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261353
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 09.01.2013
твои стихи застыли как стихии на фотографиях,
неосознанно пальцами ищешь мой цвет вокруг
и находишь.
бог устало лечить обещал и послал тебе знахаря,
он всесилен почти,
он бросал наши тайны в колодец.
а ещё ему вовсе за нами не плакалось,
голубые открытки и письма почти электронные.
я просила тебя отыскаться
и веру лепила знаками,
украшая могилку признаний
цветами зелеными.
разливались кофейные сказки и золото,
наши бабочки верно летели в февраль.
переколото небо
и нагло дождями распорото,-
ты в душе изувеченной
вечно теряешься...
жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354426
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 09.01.2013
Сніжним барсом на білий поріг
Підповзає мереживний ранок,
З гострих вух у розпушений сніг
Легко струшує срібний серпанок.
Розчинились різдвяні вогні,
Мов цукати у глечику ночі,
Теплим спогадом світять мені
Твої сяйвом наповнені очі.
І дзвінким перестуком слова
Шелестять у шкатулці, мов перла.
На світанку трембіта Різдва,
Небеса, мов перину, роздерла.
І такої легкої, як пух,
На поріг намело сніговиці!
Щедрий ранок накинув кожух
Зацілованій вітром осиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390481
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 09.01.2013
Прокинулась лиш почало сіріти.
Проміння вранішнє не веселить.
Скажи мені, як з гідністю зустріти
Цей спокій твій, коли мені болить?
Твоє мовчання стримане, безжальне,
Твій погляд апатичний мимохідь,
Сніданок прохолодний, ритуальний
І тишу, що ледь чутно вже бринить?
Торкаюся: «Поговори зі мною!».
Мені потрібні так твої слова.
А ти ідеш… Лишились біль з журбою
І тиша ... безпорадна, нежива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309981
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 09.01.2013
Десь недалечко помахом крилечка,
Маленький ангел оглянувся і присів.
Гадала на плече, а він на край сердечка,
А звідти чується Господній переспів.
Свята наблизились, і під церковні дзвони,
В піснях і молитвах чекаємо Різдва.
Господній клич народженням Людини,
В усіх оселях, знов , влаштує торжества.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380888
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 09.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2013
Червоні тюльпани сл.та муз.О.Сичьов
1к.
Сьогодні тюльпани наснились мені –
Їх тато мій рідний плекав у саду,
В долонях у мами роса навесні,
Здалося, вже довго до них я не йду.
ПР.:
Червоні тюльпани батьківського саду
Мені нагадають дитинство моє.
В червоних тюльпанах шукаю поради –
Турбота батьків навесні оживе.
Зривають онуки червоні тюльпани,
А батьківська мудрість в життя всіх веде.
Туди, де у росах загоються рани,
До саду своїх приведу я дітей.
(До саду я знову приводжу дітей.)
2к.
Минають роки, пам`ять нас не мине
І, навіть, дощам вдячні ми у житті
За квіти в саду, що наповнюють день.
В коханні палкому навік я і ти!
ПР.(той же)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366139
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 07.01.2013
Сын Божий в этот зимний день родился
И весть об этом до сих пор жива..
А день, когда ребенком он явился
Стал вечным днем Христова Рождества!
И золотится в небе чистом искрами,
Знамение и святость волшебства,
Все говорят восторженно и искренне,
Счастливого Христова Рождества!
Из года в год мы вечные свидетели
Вселенского святого торжества!
Желаем всем в господней благодетели,
Счастливого Христова Рождества!
Так пусть идут восторженно планетой
Молитвенно звучащие слова..
Наполнены теплом, любовью, светом -
СЧАСТЛИВОГО ХРИСТОВА РОЖДЕСТВА!!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113010509630
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390367
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 07.01.2013
( Я вам пишу, чего же боле?
Что я могу еще сказать?...
А.С.Пушкин
«Евгений Онегин» )
Я вам писал – так трепетно, с надеждой.
Не видя вас, я вас обожествлял.
Я представлял овал лица ваш нежный,
Как персик или сливу, ваш овал.
Я вам писал, а вы не отвечали.
И телефона вашего не знал.
Но звал меня в неведомые дали.
В любовный рай овал. Я наповал
Сражен мечтою. Где вы, где вы, леди?
Пять тысяч роз я бросил бы к ногам
Прекрасным вашим. В том же я уверен,
Что вам не розы, жизнь свою отдам.
Я вам писал. Но перестал. Простите.
А мне, увы, прощенья больше нет.
Меж нами оборвались резко нити.
Все. У меня «заглючил» Интернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354850
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 07.01.2013
У вечірнім серпанку
Зайшлися в плачу чорнобривці!
З пелюсток, ще гарячих,
Спадає холодна сльоза.
Задощило ще зранку.
Тепер чорнобривцям не спиться,
Бо, маленьким, їм лячно,
Не вЕрнеться літо назад.
Ще замріяні очі
Вдивляються в плесо річкове.
І ще ранками мрієш
Скупатись в холодній росі.
Ще душа твоя хоче
У літо, та осені слово
Було твердим, що вдієш.
Ступитись її не проси.
Чорнобривці, не плачте.
Ще весни нахлинуть казкові.
Обережно насіння
В долоню складу, як сльозу.
Ви у ньому неначе
Зберете проміння жаркого
І духмяного літа,
Його невимовну красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360628
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 07.01.2013
Недопите вино.
Недомовлене слово.
А надворі мело
Завірюхою знову.
І колюча крупа
З неба падала мляво,
Ніби гострі слова,
Що сплелись, метушляві.
Щоби без нарікань,
Без жалю, недомовок,
Щоб забути ім”я,
Жах увіткнутих голок,
Що вп”ялися у біль,
У судоми розпуки,
Де забулися в пил
Теплі люблячі руки.
Недозріле чуття.
Почуття недостигле.
Радість їх забуття.
Зникло. Змерзлося. Збігло.
Недопита любов.
Через вінця – спокути.
Снігом вщент замело.
Стерти. Вбити. Забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383559
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 07.01.2013
Я і осінь на цвинтарі. Вітер
Між могилками тихо блука.
На гробницях засохли вже квіти,
Незнайома тут тиша й дзвінка.
Лет часу я тут не помічаю,
Я читаю чужі імена.
Може, я щось сьогодні втрачаю?
Може, я щось сьогодні знайшла?
Зрозуміла життя я миттєвість,
Смерті вічність і вічності суть.
Я на цвинтарі і сьогоденність.
Так колись і до мене прийдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181780
дата надходження 04.04.2010
дата закладки 06.01.2013
Такая странная любовь,
Из далека пришедшая,
Мою тоску нашедшая
Среди исчезнувших миров.
Такие лёгкие шаги,
Чуть слышное дыхание,
Смятение, молчание
И сны обманчиво-легки.
Такая хрупкая любовь,
Как первый лёд у берега.
Слаба и неуверенна,
Ещё не ставшая судьбой.
Я ожиданием живу
Чего-то неизбежного
И светлого, и нежного,
Не зная имени ему.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389764
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Слетев в сугроб с коня, козой заблеяв,
идею
постоянства затерев,-
шестерка треф -
весь в красном, будто клоун,-
знакомый клон,
экс-мальчик год назад,-
теперь догмат,
старик и отморозок,-
скабрезно
шутит об ушедших днях.
И снега прах
уже замел все вехи;
прорехи
в сердце, в памяти дыру.
Я тру
стекло окна, телеэкрана,
а рана
глубже - там, где не достать...
не знать,
не помнить, нажимать на "сброс",
пить тост
гудков коротких телефона,
на фоне
снега видеть текст открыток,
избыток
чувств хлопушкой оглушив...
Так кто здесь жив?
Их нет. А те далече...
Их свечи
догорели в прошлый век.
Разбег,
инерция, падение и шок.
А где прыжок?
А где же сам полет?
Пилот
был пьян. И рейс не состоялся.
Распался
сон. Расплылся год. Растаял снег.
И смех
всех тех, кто вне прощенья зоны,
со звоном
с елки рвет стеклянные шары.
И каждый взрыв -
зачеркнутый рассказ,
и шифр фраз
черновика бессмыслен.
Путь дальше выстлан
пестрым конфетти.
Пройти
не поскользнувшись - примитив.
Простив:
за бегство - крыс, за вонь - шакалов,
оскалив
рот улыбкой в зыбь зеркал,
накал
страстей считать бенгальской вспышкой,
не слишком
верить в слово и в дела,
не видеть зла,
украсть и затаиться...
Годится!
Покупаю весь набор!
Но что за вздор:
в карманах пусто. Я банкрот.
И Новый Год
за старый долг зачтен давно...
Кино
досмотрено. Финал - тупее нет.
И за билет
не возвращают ни гроша.
Я сам, спеша
раздал кому попало
немало -
жизнь свою по пятакам...
Бокал
шипит шампанским. Взгляд - к часам.
Двенадцать. Лучше молча. Лучше сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389770
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Опусти мене тихо додолу
На сатинових крилах своїх.
На зимову печаль захололу
Облітає замріяно сніг,
Наче свіже пелюстя жасмину,
Що роздмухав легкий вітровій.
Снігопад побілив скатертину,
Силует розпрозоривши твій.
Замережили ніч заметілі,
Загортаючи Всесвіт крильми,
Ми з тобою два янголи білі
На криштальній долоні зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389536
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино
Мої думи несе.
Мама рідна, єдина,
Мама рідна, єдина,
Мама рідна єдина
Зрозуміє усе.
У час коли в замріяній долині
Спадає в роси пісня солов'я,
Як у дитинстві, по м'якій стежині,
Уздовж подвір'я йду до хати я.
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана -
Мій початок доріг.
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Ти - життя оберіг.
Матуся сива жде біля порогу
У хусточці терновій на плечах,
І крізь одвічну за дітей тривогу,
Любов ясніє в маминих очах.
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання
Тихо я шепочу.
За твої всі страждання,
За твої всі страждання,
За твої всі страждання
Я прощення прошу.
Торкнуся зморщок на щоці устами,
На серці радість грають скрипалі.
За тебе Богу помолюся, мамо,
Бо ти для мене Ангел на землі.
17.12.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385659
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 19.12.2012
Замерзли руки, ветер воет,
Украсил иней морду пса.
У бака мусорного трое:
Голодный Пес, Он и Она.
Скользит толпа в холодной дрожи:
Сюда – туда, туда – сюда.
Бомжи, не глядя на прохожих,
Клондайк открыли для себя.
Холодный день, морозный вечер,
Тяжелый камень на душе.
Кусается противно ветер,
Взывая к жалости во мне.
И мучает меня вопрос –
Как с этим общество сжилось?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302686
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 13.12.2012
Всміхнися, маленька.
На вулиці падає сніг
і віхола біла
гуляє розхристано містом,
та глибоко в серці
цілюще тепло я зберіг –
воно подолає
лещата морозу і відстань.
Завія кружляє:
здається - не видно небес...
Невидимі струни
між нами натягнуті тонко.
Мій Ангел молився,
і дух твій сьогодні воскрес,
освячені крила
пробили земну оболонку...
І, може, раптово
у пеклі нудьги й самоти
застуджене місто
засяє невидимим світлом!
У цій круговерті
слова мої будуть рости,
незвідані далі
у серці твоєму розквітнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225112
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 30.11.2012
Я вмію ніжною лишатись… Знаю.
Зоставивши на спогад тільки почерк.
В порожній чашці запах з липи чаю
І губ моїх, які ти знову хочеш.
Я вмію ніжною лишатись навіть
На друзки перебивши порцеляну.
Ти ж точно знаєш - очі не лукавлять,
Якщо з-під вій на тебе тихо гляну.
Візьму тебе у долі на поруки.
Я вмію зовсім ніжно (без поразки),
Впиваючись у душу, плечі, руки...
Лишатись ще ніжнішою за ласку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216377
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 26.11.2012
Давайте, знову будемо на «Ви».
Так правильно, так легше. Так простіше.
Я дякую, за те, що ви були.
У цьому світі, мабуть, найніжнішим.
Були для мене ви… були весь час.
І вже самі мабуть не зогляділись,
Як необхідність я тепер для вас.
Обіймів клітка тихо зачинилась.
Давайте, знову будемо скоріш
На звичне «Ви» таке обледеніле.
Душа вам відкривалася навстіж
Та ви, чомусь, цього не зрозуміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197701
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 26.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2012
На гобелени перестиглих днів
Мазки пастельні накладає осінь
І теракотом теплим у волоссі
Серпневий день останній відзвенів.
Із тонкосрібних дивониточок
Плете павук мереживну зажуру
І на пожухлу нотну партитуру
Приліг кленовий зморений листок.
Здійнявши віти трепетні у вись,
Старенька вільха у молитві тане
І гарбузів янтарні каравани
Уздовж городу мирно розбрелись.
І тільки вітру в цей супОкій-зась,
Пантрує тишу осінь невблаганна...
Лиш срібнодзвінна музика органна
В її шовкові коси заплелась.
Неначе бАбок крильцята лляні,
Снують над плесом сонячні заграви!..
Пірнуло небо у горнятко кави,
Вершками розчинилося на дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361672
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Август отгремит, перерыдает,
Журавлей отпустит не спеша.
Отболит, отноет, отстрадает,
Отрезвеет от любви душа.
Словно птица Феникс возродится
Среди пепла грёз и суеты
Не умрет, а только закалится
От мертвецкой дозы пустоты
И на воле закружится в танце
Меж ветвей кокетливых берез,
На осенне-золотистом глянце
Высушит ветрами брызги слёз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360930
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Ночь на клавиши крыш
опускает
прохладные пальцы.
Ты, наверное, спишь
и не слышишь,
как где-то вдали
Громыхает состав
одиноким,
бездомным
скитальцем, -
Тают звуки,
как время
на странных картинах
Дали.
На ладони души
осыпаются
вздохи валторны.
И щемяще душист
ля-минор порыжевшей листвы.
Мой кораблик-балкон
ловит ветер
в шуршащие
шторы
И уносит меня
от тебя
по волнам синевы.
Спи себе,
мой хороший...
не держи,
не зови…
Без пятнадцати осень
на часах у любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360505
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Маленька доню, гілочко бузкова,
Моя потіхо, променю ясний!
В замерзлу шибку місяця підкова
Ясним серпанком сіє ніжні сни.
Дивлюсь на тебе, тепле моє диво,
Яка ж ти безпорадна в цьому сні...
Хай буде в тебе доля незрадлива,
Зозуля накує щасливих днів!
І янгол твій тебе благословляє,
В дарунок дасть надійний оберіг,
Щоб сад завжди стрічав тебе розмаєм,
Коли з далеких вернешся доріг.
А поки ти, усміхнена і мила,
Витаєш у своїх дитячих снах,
Я над тобою розгортаю крила,
Мов над маленьким проліском весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314634
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 23.08.2012
Осіння тінь.Осикова зажура
Тріпоче листом ніжним у вікні.
Тремтить на вітрі сонна партитура,
В повітря ноти скапують дрібні.
Осіння тінь гойдається на вітах
Між павутинок, трепетно-крихких.
Рожева айстра, серпнем обігріта,
В долонях сонця ніжить пелюстки.
Вже зажеврів червоний гладіолус,
Хмільна отава стелиться рядном,
Дзвінкого літа обважнілий колос
На жорна часу висипав зерно.
Тонких гілок вибагливе сплетіння
Мережить сонцем зведені мости.
Яка ж вона чудна-ця тінь осіння,
Така вразлива й стримана, як ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359381
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Я п’ю вино у себе на балконі,
Де промінь сонця дивиться в бокал,
Мені він гріє посивілі скроні
І світить на нечитаний журнал.
А вітер за вікном ганяє листя,
Хмаринки білі птахами летять.
В пустім блокноті є листочки чисті,
Це для поета справжня благодать.
Думки чомусь летять неначе хмари
І закривають вірші від руки,
І тільки звуки любої гітари,
Акордами лягають у рядки.
А в голові несуться круговерті,
Червоне сонечко збирається до сну,
Вкривають столик папірці подерті,
Сьогодні точно скоро не засну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358762
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Проведи мене з літечка в осінь
Під шовковий мінор яворів...
Оксамитовий лист у волоссі,
Мов метелик крихкий догорів.
Струни серпня в житах відзвучали-
Ох, якби ж то вловити, якби!..
Зачепилася річка, мов шалик,
За смарагдові коси верби.
Між галузок в діброві розквітли
Тонкострунні нитки павутинь...
Скільки спогадів теплих і світлих
Нам залишить серпневий цей день!
І коли спрагле літо розтане,
Зажевріють багрянцем сади,
Проведи мене в сиві тумани,
У печаль яворів проведи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Не торопи, судьба! Не торопи...
По жизни, как по лезвию кинжала,
Всегда вдогонку за тобой бежала.
Не торопи, судьба, не торопи...
Позволь, прошу, пока не вышел срок,
Перевести дыхание и мысли,
Замедлить бег свой по спирали жизни.
Позволь, прошу, пока не вышел срок.
Дай мне, судьба, еще подняться ввысь
И, ощутив свободу и пространство,
Даруй поверить в это постоянство.
Дай мне, судьба, еще подняться ввысь.
Чтоб не померкнул свет в моей душе,
Не отнимай любовь, надежду, веру!
Дай нежностью наполниться сверх меры,
Чтоб не померкнул свет в моей душе.
Дай счастья мне испить еще глоток:
Любимых губ касаться на рассвете,
Быть для него единственной на свете!
Дай счастья мне испить еще глоток.
17.08.2012г. 17:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358177
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Заснула ти у мене на руках,
Щасливий я, бо не було такого досі
Несу тебе. Скрипить Чумацький шлях,
Зірки холодні колють ноги босі.
Ти спиш у мене на руках
Ти спиш, усміхнена, щаслива
Несу тебе у зоряних полях
І падає на плечі ночі злива.
Несу тебе. Іду поміж зірок
Сузір’я бліднуть від такого дива
Легкий і впевнений у мене кожен крок
Ти спиш усміхнена, щаслива.
Несу тебе і навіть вітер стих
Зів’яла між зірок його хвиляста грива
Твої вуста, торкнутися б до них
Ти спиш усміхнена, щаслива.
Несу тебе крізь ніч і крізь літа
Колишу сильними руками
Прокинешся, тоді твої вуста
Я пригорну гарячими вустами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163093
дата надходження 27.12.2009
дата закладки 17.08.2012
Прокинутись від того, що ти є.
Вдихнути на всі груди сонне тіло,
В обійми взяти все тепло твоє,
І видихнути так, щоб заболіло.
Лежати поруч, тамувати страх –
Востаннє доля дихати дає.
І сонна посмішка у тебе на вустах.
Прокинутись від того, що ти є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189506
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 17.08.2012
Как ты долго молчишь...
Оборви своим голосом терпким
С хрипотцой чуть заметной и нервом
Всю телефонную связь!
Как ты больно молчишь...
Отпусти строки писем не длинных
Кочевать в чревах синих старинных
Всех почтовых вагонов!
Как ты жадно молчишь!..
Да взорви ж интернетову сеть!
Где взять силы разлуку терпеть?
Воспаляется мозг без сна.
Приезжай! Приходи!
Возвращайся в пустынный мой дом,
Так уютно нам было вдвоем...
Сердце живо надеждой.
2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283559
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 16.08.2012
Музика - alfa
Текст - Н. Волошко
Оранжування - з.а. України О. Сініченка
Співає - Ірина Беза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355835
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 15.08.2012
музика - alfa
текст - Н. Волошко
оранжування - з.а. України Г. Татарченка
вокал - з.а. України А. Гнатюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354404
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Муз alfa
Текст Н. Волошко
Співає Ірина Беза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357480
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Музика - А. Черняхівського
Текст - Н. Волошко
Оранжування - з.а. України О. Сініченка
Співає - Ірина Беза
Неспогаданий дощ
Несподіваних дум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354958
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Плине річечка скородниною,
Виполіскує небокрай.
Не швиди, зажди, павутиною
Срібнокосою не вкривай.
Дай ще вимолю,
Дай ще виплачу
Мій прадавній гріх на віку.
Хай пробачиться,
Хай розчиниться,
Перемелеться на муку.
Ким була тоді, сотні літ тому,
Що донині маюся за гріхи?
Дасть Бог, виплачу,
Коло розірву,
Відмолю свої всі страхи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357181
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2012
Кто-то пел: «У беды есть глаза»
И, что будто зеленого цвета.
И просилась на волю слеза,
Когда слушала песню я эту.
Припев:
А моя беда ходит около,
До других ей и дела нет.
Тучи хмурые, дождь за окнами
Ей для глаз дали серый цвет.
Все вокруг говорят, что тоска
Цвет имеет свой тоже зеленый.
Разве может быть грустной река,
Если в ней отражаются клены?
Припев:
А моя тоска за бедой идет
Затмевая солнечный свет.
И тихонечко у нее крадет
Для себя серый-серый цвет.
Елена Бондарь (Бондаренко) 1989г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353622
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Богдан Сильвестрович Ступка (* 27 серпня 1941, смт. Куликів, сучасний Жовківський район, Львівська область — † 22 липня 2012, Київ) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі «Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011).
Ролі в кіно
За всю кар'єру актор виконав понад 100 ролей у кіно.
Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.
Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим, і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.
У списку ролей Б.Ступки — багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).
2006 — на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею» (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва).
Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко).
2007 — виконав головну роль у фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (Росія; прем'єра — 2009).
Ролі в театрі
Загалом у Ступки — понад 100 ролей у кіно та понад 50 на сцені.
У театрі імені Франка зіграв у таких виставах:
«Украдене щастя» Івана Франка (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Микола Задорожній[4]
«Дядя Ваня» Антона Чехова (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Войницький
«Король Лір» Вільяма Шекспіра — король Лір
«Лев і Левиця» Ірени Коваль (режисер-постановник — Станіслав Мойсеєв) — Лев Толстой[5]
«Кар'єра Артура Уі, якої могло і не бути» Бертольда Брехта — Артуро Уі
«Сни за Кобзарем» — Поет
Софокл «Цар Едіп» (режисер-постановник — Роберт Стуруа) — цар Едіп
«Істерія»; Зигмунд Фройд
«Тев'є-Тевель» (за п'єсою Григорія Горіна, написаною за мотивами творів Шолом-Алейхема; режисери-постановники — Сергій Данченко, Дмитро Чирипюк) — Тев'є
«Легенда про Фауста» (режисер-постановник — Андрій Приходько) — старий Фауст, Мефістофель[6]
22 липня 2012 року Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер о 7:45 у лікарні «Феофанія». 24 липня 2012 року у театрі імені Івана Франка відбулась церемонія прощання з актором. Як повідомив його син, Остап, причиною смерті став серцевий напад, а також запущений рак кісток. Вічна пам"ять митцю!
Молебень на Аскольдовій горі.
Вінки. На них жалобні чорні стрічки,
як кіноплівки, в квітах і листках.
У сум з жалем прощання у дворі
вмішався запах ладану і свічки,
а над Дніпром - душа, неначе птах.
Вкраїна плаче, а душа кружля,
заглядує у сумовиті лиця,
немовби збоку хоче подивиться,
як на спочинок проводжа земля.
Останній путь, земна остання роль,
останній кадр, останній блиск софітів.
Богдан завмер, піднявсь на стременах,
Тарас посупивсь і мовчить Аскольд -
по стежці в небо пелюстками з квітів
душа відходить, що була як птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352649
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
* * *
Звучить кохання чарівний мотив.
Ви полонили моє серце й душу.
Тепер, коли на Вас молитись мушу,
ми ненароком перейшли на «ти».
Кохана, глянь, надворі вже світа.
Ми заблукали в дивних чарах ночі.
І я тебе боготворити хочу,
бо ти мені єдиному – свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352237
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Шукаю змісту
і в житті, і в слові,
Вечірня сходить у душі зоря…
Мене окрилили одразу дві любові –
Любов моя
і любов твоя.
Ще вчусь мовчати,
не тримать образи,
Минуло літо, осінь настає…
Старію я на два життя одразу –
На життя своє
і на життя твоє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351687
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Ніч вплела тобі зорі у коси,
А на плечі накинула шаль.
Десь дзвеніли в траві срібні роси,
Проганяли зі серця печаль.
Я до тебе спішу моя мила,
Синьоока голубко моя.
Піднімуть нас закоханих крила,
Під ногами лишиться земля.
Ми зустрілись нарешті з тобою,
Я руками обняв ніжний стан.
Прохолодно було над горою,
Та цілунки були мов бальзам.
Я кохаю тебе моя зірко,
Незабудко моя з дивних снів.
Буде солодко нам, а не гірко,
Понесуть ту любов сто вітрів....
Знає поле, ліси та ще й гори,
Про кохання до тебе моє.
То вогнем запече, то заколе,
А то гейзером в грудях заб'є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350696
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Погожий ранок –
вірний талісман:
хай береже
чутливу світлу душу
від непогоди і розчарувань,
що трусять ніжне серце,
ніби грушу…
Я променем
порадую твій зір
і свіжим вітром
вушка полоскочу.
Все буде добре!
Усміхайся!
Вір!
Бо хто сказав,
що під склепінням зір
є неможливе щось,
якщо захочеш?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270142
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 17.07.2012
О, не сумуйте –
сніг таки розтане.
Жадане сонце
вигулькне з-за хмар,
Мольфар відкриє в небі
теплі крани –
настане час ірисів.
Календар
перегорнЕ сторінку
жовто – синю:
Богинею
зостанетесь.
Мені.
Ясні пісні
нестиму, як Святині:
дитинне серце,
очі –
неземні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321318
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 17.07.2012
Не понять мне тебя, миражи
То приблизятся, то ускользают.
Под лучами палящими лжи
Чувства медленно-медленно тают
А я не сдамся, слезам не сдамся.
Я без тебя свою устрою жизнь.
Хочешь – надейся, хочешь – упрямься,
Хочешь – другой уверенно божись.
Твои клятвы понятны давно,
Я в неверии жить не желаю.
Мне теперь все равно, все равно,
На все стороны боль отпускаю.
И я не сдамся! Поверь – не сдамся!
Я без тебя свою устрою жизнь.
Хочешь – надейся, хочешь – упрямься,
Хочешь – другой уверенно божись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350421
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Я так люблю помріяти про вас
Коли надворі не вщухає злива
І тінь горіха, трепетно-грайлива,
Перебирає дрібно ніжний вальс.
Я так люблю пірнути поміж хвиль
П'янких думок, приємних, наче м'ята...
Холоне постіль, поспіхом зім'ята,
В розмиту шибку неба акварель
Стікає й гусне барвою чорнила.
Десь серед хмар заплутались зірки,
Мов поміж крон патлатих світляки,
Ніч в капелюшок їх переловила.
І дощ затих.Посріблена струна
Ще де-не-де між краплями дзвеніла.
Солодка ніжність доторкнулась тіла,
Заструменіла терпкістю вина.
Мов призабулась гіркота розлуки,
Серцебиття своє сповільнив час...
О, як люблю помріяти про нас
І потриматись подумки за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 14.07.2012
Маленький бумажный пароходик
Тихо проплывает по реке.
Капитан в нём маленький. Лишь годик.
Крепко руль сжимает он в руке.
Тоненькая шёлковая ниточка
Не даёт кораблику свернуть.
Развевает ленты безкозырочки
Ветер, что кораблик ведёт в путь.
Но поднялись волны на речушке,
И кораблик понесла вода...
В ужасе заквакали лягушки...
А кораблик скрылся навсегда.
Что ж так горько плачешь, мой сыночек?
Время быстро, солнышко, пройдёт...
Ведь тебе всего один годочек.
Пароходы взрослым поведёшь.
А пока утри скорее глазки.
С плаванья вернёмся мы домой,
И расскажет мама тебе сказки...
Мой бесценный, маленький, родной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348811
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 08.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2012
Літо кличе всіх до річки,
І в лісочок на травичку,
І в гайочок до потічку,
А ми йдемо по сунички.
Приспів:
Ой сунички, ви, сунички,
Покажіть нам свої личка -
Під листок ховаються
З нами в жмурки граються
Ягідки маленькі,
Ох і солоденькі!
Наїмося ягідочок,
Потікаєм в холодочок.
Сядем відпочить в рядочок –
Заспіваємо разочок.
Анатольевич:
"Поспівали, відпочили,
ягідки дали нам сили.
Але що ж ми наробили?!
Ми всі ягідки поїли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347539
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Смешная, глупая, великовозрастная
Я жду тебя, как ждут свою весну,
Которая приходит, не считая,
Ни лет моих, ни дней моих казну.
Смешная, глупая, так жаждущая счастья
Я жду тебя, как ждут один лишь раз.
Душа трепещет как перед причастьем.
Быть может это мой последний шанс.
Пусть глупая, смешная, что ж – посмейтесь.
Но крылья мне судьба опять дала.
Я белая ворона, вы не смейте
Мешать мне, чтоб подняться я смогла.
И покружить над миром, пусть не долго,
И воздуха глотнуть и песню спеть,
И словно с выполненным чувством долга
Вернуться к вам и тихо… дальше тлеть!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347999
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Лев відомо - цар природи
Всяк звір його слуха.
Якось всіх зібрав на збори:
Від слона до мухи.
Сам поважно примостився
На сухім пеньочку,
Махнув лапою, щоб сіли
Усі в холодочку.
- Хочу, - каже -, зараз знати
Хто з вас чого вартий.
Тож сприйміть мене серйозно,
Киньте всякі жарти -
Хай розумні йдуть до липи,
Гарні - до шипшини!!!
Звірі зразу й розбрелися
На дві половини.
Лише мавпа зосталася
Там, де і сиділа,
Мов до всього, що сказано
їй немає діла.
- А ти чого запишалась? -
Звірі здивувались.
- А що, може б вам хотілось,
Щоб я розірвалась!!?
..................................
Чи від мавп, чи ні, не знаю
Звідки ми взялися.
Та є люди, що вже точно
Від них повелися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343108
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 07.07.2012
Не испытывай нервы на прочность,
Пусть крепки, но ведь могут сломаться,
И не пробуй удары на точность,
Я рискую однажды взорваться.
Не испытывай сердце на верность,
Мне так тяжко даётся прощенье,
Не буди позабытую ревность:
От неё наступает затменье.
Не испытывай веру словами:
Слишком больно в сомненьях метаться.
Если счастье омыто слезами,
Я могу от него отказаться...
© Copyright: Любовь Козырь, 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190054
дата надходження 17.05.2010
дата закладки 07.07.2012
Звеня гитарой шестиструнной,
Наполнив криком водоём,
Он пел романсы деве юной
О светлом будущем вдвоём.
Она рукой воды касалась,
Чуть-чуть зардевшись от стыда,
Ей в ту минуту показалось,
Что так и быть должно всегда.
Но правда – вещь такого свойства,
Легко всплывает, будь готов!
Жена - расплата за геройство,
С ухмылкой вышла из кустов.
И гриф гитары шестиструнной
Пронзил несчастного стрелой...
…………………………………
Не обещайте деве юной,
Когда живёте с пожилой.
P.S. В воскресенье в России - день " семьи , любви и верности ." Символ ромашка в петлице .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348711
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Не стане хліба, то нагряне голод,
Води не буде - запанує спрага,
Як сум на серці, то відчуєш холод,
Коли образа - ниє помсти жага.
Коли війна, то брат стає за брата,
А коли мир - поля пора орати,
Як лине пісня, для людей це свято,
Прийшли жнива - пора врожай збирати.
Коли ти вільний, то живи, як птаха,
Коли сліпий, то добре слухай вухом,
До раю прагнеш - шляхом йди монаха,
Коли оглух - слідкуй за кожним рухом.
Коли плюндрують землю - захищайся,
Хто проти люду - накажи за змову,
Молись Христу, ніколи Ним не грайся,
Як українець, то відстоюй мову!
«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». Л. Костенко.
«Немає магії сильнішої, ніж магія слів». А. Франс.
«Раби — це нація, котра не має слова».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348493
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Мелодія Віктора Оха
Текст Олександра Печори
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
На плесі зоряне намисто променилось.
Купальське вогнище у споминах пала.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Над вогнем радісно стрибали.
Миті нам не забути ці.
Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
Чи навмання їх табунцями підганяв.
Я говорив: “Пливи, русалочко, не бійся.
Адже сьогодні нас Перун охороня!”
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя зіронька кохана.
Чари нам не забути ці.
Ми не змогли усіх пісень переспівати.
Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
Купальська ватра буде душі зігрівати.
Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя ладонька кохана.
Слізонька сяє на щоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348642
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Я зізнаюся чесно - Я тебе хочу!
Вперше вдруге і втретє
ЗобразИти в портеті
Ти принцеса в кареті
О дванадцятій ночі
Я зізнаюся чесно - Я тебе хочу!
Так як мріяв давно
Відізняти в кіно
Щоб відчути знов
Твій акторський почерк
Я зізнаюся чесно - Я тебе хочу!
Викресати з каміння
Проявивши уміння
З допомогою Інь-янь
Буде камінь пророчим
Я зізнаюся чесно - Я тебе хочу!
Оспівати в віршах
Так як просить душа
Тільки дай мені шанс
Подивитися в очі
Я так ХОЧУ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212691
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 07.07.2012
Хтось ходив по Хрещатику
А комусь сниться Червона площа
Бродвей пройшов від початку
Поля Єлисейські з,їздив хтось ще
Я ж зійду з Театральної
Піду на Велику Бердичівську
Найрідніші місця мені
Тут кожне подвір'я і кожен кут
ПРИСПІВ:
Це моє місто, я тут як вдома
Це мій Житомир, це наш Житомир
Ти приїзди й переконайся в тому
Найкраще місто це Житомир
Не треба їхньої Америки
Париж з Пекіном нам не треба
Бо є в нас Тетерева береги
Бо є Полісся синє небо
Хтось Сан Ремо обожнює
А я йду пішки по Корбутівці
Від дівчат, що на Крошні є
І місяць свідок моїй мандрівці
Скільки раз навмання блукав
І Польовою, і по Смолянці
Яка гарна Мальованка
Де вуста я цілував землячці
ПРИСПІВ:
Це моє місто, я тут як вдома
Це мій Житомир, це наш Житомир
Ти приїзди й переконайся в тому
Найкраще місто це Житомир
Не треба їхньої Америки
Париж з Пекіном нам не треба
Бо є в нас Тетерева береги
Бо є Полісся синє небо
Хтось поїде у Шарм-аль-Шейх
А я туди не куплю квиточка
Є у мене квиточок вже
На тролейбусі аж до Чулочки
І піду собі вниз з моста
І на красу не надивлюсь ніяк
Навкруги все знайомо так
Ех зустрічай мене Богунія
ПРИСПІВ:
Це моє місто, я тут як вдома
Це мій Житомир, це наш Житомир
Ти приїзди й переконайся в тому
Найкраще місто це Житомир
Не треба їхньої Америки
Париж з Пекіном нам не треба
Бо є в нас Тетерева береги
Бо є Полісся синє небо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236548
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 07.07.2012
Не всі знають педагоги
Де ростуть в оленів роги
Та прийшла одна весна
Вітік все про роги взнав
Друзів всіх зібрав до купи
Вийшла дуже гарна група
Сталось так як і хотів
Вітік втік у Тік
ПРИСПІВ:
Та куди він дінеться
З Вінниці, з Вінниці, з Вінниці
Хай усе навколо
Зміниться, зміниться, зміниться
І фанатки в черзі
Піняться, піняться, піняться
А у Віті в серці
Вінниця, Вінниця, Вінниця
В кожній хаті постоянно
Голос Віті і баяна
І дорослі і малі
Знають в кожній пісні слів
До олімпу йде він вперто
Всі заповнені концерти
Тайни успіху прості
Вітік втік у ТіК
ПРИСПІВ:
Та куди він дінеться
З Вінниці, з Вінниці, з Вінниці
Хай усе навколо
Зміниться, зміниться, зміниться
І фанатки в черзі
Піняться, піняться, піняться
А у Віті в серці
Вінниця, Вінниця, Вінниця
Свєта вже не їсть конфєти
Може то й була не Свєта
Та по радіо на лихо
Нам не крутять пісню Тиху
Але ми чекати згодні
Коли буде тур Народний
Пам,ятаєм в миті ті
Вітік втік у тік
ПРИСПІВ:
Та куди він дінеться
З Вінниці, з Вінниці, з Вінниці
Хай усе навколо
Зміниться, зміниться, зміниться
І фанатки в черзі
Піняться, піняться, піняться
А у Віті в серці
Вінниця, Вінниця, Вінниця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263422
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 07.07.2012
Многоэтажки в тумане теряются крышами,
Сырость крадётся за мной по пятам переулками,
В окна деревья глядят с шевелюрами рыжими,
Будто с призывом опять наслаждаться прогулками.
Зонт не спасёт от дождя, но не стоит печалиться:
Небу вот-вот надоест эта серость и будничность,
Осень к финалу... А жизнь всё равно продолжается,
Чтобы весною шептать про счастливую будущность.
20.10.2010
© Copyright: Любовь Козырь, 2010
Свидетельство о публикации №11010204013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217140
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 06.07.2012
В этом мире, который сошел с ума,
Перепутались дни и затёрлись числа,
Даже будни наполнены вечным смыслом
А случайным прохожим не жаль тепла
За забором не прячась, стоят дома,
От счастливых улыбок сияют лица,..
Ущипни и проверь, что тебе не снится!
Просто мир почему-то сошел с ума.
Завихрения строчек сплетут тома,
И часы заколдованно мчат по кругу …
Очень просто любить и ценить друг друга
В нашем мире, который сошел с ума.
06.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348569
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 06.07.2012
Приходит время и проходит плачь
Когда нет рядом доброй, нежной мамы
Ты допоздна гоняешь старый мяч
Забывши про совочек и панаму
И кажется тебе порой
Что вырос и уже совсем большой
Проходит время, забываешь мяч
Велосипед пылится в коридоре
Ты не бежишь по тёплым лужам вскачь
А мелом ищешь чувства на заборе
И по ночам забыв о сне
Мечтаешь сидя на окне
Года идут, мечты проходят
И будней пыль вокруг кружит
Тебя всё дальше жизнь уводит
А время бешено летит
Приходит мысль, на этом свете
Дороже жизни только дети
Панамка, мяч и коридор
Улыбка мамы, ночь, луна
Мелком испачканный забор
Воспоминанья у окна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348122
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 05.07.2012
THE STORY OF VIO AND CELLO
They were born long ago
in two different countries.
They were made by the hands
of two different masters.
They could not meet to sing
as a marvelous duet:
in the cage of unfreedom
they were dreaming of it
as an air castle of theirs.
And they heard their voices
for thousands miles.
And they longed for the song
in the dead of the night,
when the whole world’s falling asleep.
They sang their duet –
the tune of true love,
the Saga of Vio and Cello,
which was heard
by the heaven and stars.
And it sounded as a prayer
about the day of bliss,
when they joined
their bodies together,
throwing off their shackles of bondage,
casting off their
chains of the duty –
and sang in full voices at last...
Many years have passed,
lots of water has
flowed under bridges.
But they are still keeping on singing –
two purest voices
of Viola and Cello,
the sweetest taboo for each other.
Can you hear this song
at the break of the day,
when the dawn is being born again?
ДУША ВИОЛЫ
Проснулась, вздрогнула –
и ожила, запела, засмеялась
в руках нежно-трепетных
в страстных объятиях бедер
зарыдала голосом альта
закричала меццо-сопрано
переливаясь
синим бархатом и красным шелком
захохотала
сипловатым хрипом баритона
в тиши безмолвия
и разбудила ночь
и обнажилась ночь
и сбросила одежды
и зачала рассвет
так долго длилась песня
виолончели юной
в руках безумной девушки
с глазами цвета синей орхидеи
устами цвета спелой дикой вишни
руками бледными
похожими на сон о крыльях белой птицы
и одержимостью неистовствовал крик
и плач был горек, а смех был дерзок
и казалось
что спящий дух проснулся – дух виолы
иль бес свирепствовал и ангел спорил с бесом
о том, что вечно и сиюминутно
и в этом споре, как ни странно это
рождалась истина
и с криком сбросила оковы несвободы
и скромность ложную
и обусловленность прекрасным телом
которое из праха было взято –
сырой земли и дерева живого
и мирозданье рушилось
и созидалось новое
и родилось дитя
от чувственного трения смычка о бычьи жилы
о струны – тетивой натянутые нервы
смех, слезы, страсть, рождение и смерть
излились семенем
в виолы девственное лоно
на зыбкой кромке нового рассвета
***
The Piano Guys – The Cello Song. Bach Is Back
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348327
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Я не прошу у Вас… любові…
І, навіть, дружби не прошу…
Хоч… губи скусані до крові…
Хоч … досі Вам вірші пишу…
Я не прошу... у сон впустити...
Вам не стривожу почуття...
Я зможу! Я зумію...жити...
Буває ж без душі життя...
Я не прошу, щоб Ви здригнулись,
Почувши десь моє ім’я…
Якщо Ви легко все забули,
То позабуду Вас і я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348196
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Я вдячна, мамо, за великий світ,
Що вклала вже давно в мої долоні!..
За те, що Ти уже немало літ
Навчаєш жити зовсім юну доню...
Я дякую за той душі вогонь,
І за любов, що в серці запалила...
І за підтримку, мудрість сивих скронь,
За те, що вчиш, де чорне, а де - біле...
Спасибі, рідна! І Тобі нехай
Кує зозуля вічно сизокрила!!!
Перед Тобою я в боргу, це знай,
Бо Ти для мене щастя відмолила!..
17 квітня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331589
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 04.07.2012
Ходить серпень ногами босими
По укритій росою стерні,
Світанково видзвонює косами
Обжинкові співає пісні
Лиш йому зрозумілими знаками
Мітить в лузі зелені стіжки.
Вишива чорнобривцями й маками
Ткані сонцем ясним рушники.
Перевеслом пов"язує райдуги,
Роздає урожай про запас,
І незвіданим спокоєм радує
У медовий, свят"яблучний Спас.
І останніми днями млосними,
Що ще ніжаться у теплі,
Йде до вересня, йде до осені
По щасливій і щедрій землі.
L’août arrive, et ses pieds nus qui raisonnent
Sur la terre où pleuvent les moissons,
Les matins de rosée au loin qui claironnent,
Les moissons éclatent dans les chansons,
L’août qui signe de sa main si tremblotante
Les blés verts dans les vastes vallées,
L’août qui saigne (coquelicots, fleurs ardentes
Et la terre du soleil est perlée) !
Vois : la paille, l’arc-en-ciel y serpente,
Les moissons dorées tournent rond,
Vois : la calme Assomption qui te chante
Dans les pommes chues et le miel si bon.
C’est l’été qui va s’achever en douce,
C’est l’éclat troublant de la chaleur
Que le temps sans clémence nous pousse
Vers l’automne si riche tremblant de pleurs.
Переклад Д.Чистяка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347446
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Ми цілувалися у житі,
А десь у серпня на межі
Веселе і кумедне літо
Купалось в сонячній діжі.
І бризки осяйного світла
На спраглих танули губах,
І дві душі, в єдину злиті,
Пливли у синіх небесах.
* * *
On s’embrassait parmi les seigles
Mais aux confins de cet été
Un août joyeux un août espiégle
Plogeait dans un ciel éclaté.
Les larmes de la clarté supréme
ont tout uni au creux des levres
et les deux âmes unies de même
passaient ensemble dans les airs.
Переклад французькою Д. Чистяка
́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346641
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 03.07.2012
Ты танцуешь свой вальс под дождем
Так красиво и так нелогично.
Для тебя это так нетипично -
Еле-еле прикрыться зонтом.
Раз-два-три - раскрываются розы,
Раз-два-три - просыпаются птицы,
Раз-два-три - бриллиантов россыпь
С неба падает на ресницы!
Опрометчиво, необдуманно
Легкой туфелькой в мокрые лужицы,
И звучит, и пульсирует улица
В этом вальсе, тобою придуманном.
Раз-два-три - улыбаются лица,
Раз-два-три - просыпаются души,
Раз-два-три - и любовь стучится
Ну, при чем здесь какие-то лужи!
Под потоками переливаются -
Изменяются отражения,
Ты творишь невесомым движением
Новый мир из дождя и вальса.
Раз-два-три - качается деревце,
Раз-два-три - зовет бесконечность...
Люди думают:
Просто - девушка,
Просто - дождь,
Просто - вальс,
Просто - вечность...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165442
дата надходження 11.01.2010
дата закладки 02.07.2012
Не приезжай, чужой мне человек -
Не ждут тебя в тобой забытом доме.
Я помню боль и помню мёртвый снег,
Не таявший на маминых ладонях.
Не приезжай, тебя нигде не ждут -
Ты всем чужой и все тебе чужие,
Не покидай последний свой приют,
Желанием поспешным одержимый.
Пусть ветер донесёт мою мольбу,
Не ровен час - оступишься в дороге:
Не приезжай, не искушай судьбу,
Живи и помни обо мне и Боге.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347645
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
Под "Вальс осенних грёз"
Я на мгновенье в юность возвращаюсь.
Не сдерживаю слёз:
Я папе в мыслях снова улыбаюсь.
Учил меня отец
Красиво танцевать, кружиться в вальсе.
И слово "молодец"
Похвал всех выше - это было счастье.
Промчались дни, в года
Так быстро, незаметно превращаясь.
Но в снах моих всегда
Наш с папой вальс кружится, не прощаясь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347476
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 01.07.2012
Моя доля - вітер, в тебе доля – спокій,
А коли ми разом – тиша з вітерцем,
Летимо у парі у цей світ широкий
І легенький вітер тільки нам в лице.
В мене очі сині, голубі у тебе,
Наче синь озерна і блакить небес,
Будьмо завжди в парі, нам обом це треба,
По житті несімо наш єдиний хрест.
Пам’ятай, як важко стане у польоті,
Пригорнися, пташко, до мого крила,
Щоб пісні лунали на високій ноті,
Розцвіла весною ніжна сон-трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346668
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 28.06.2012
В основу романса Елена Миленски вновь взяла сонет из моего венка сонетов "МГНОВЕНЬЯ ВСТРЕЧ", опубликованного здесь же на моих страницах.
Как с жизни дней наряд слетает,
Теряя цвет! Теряя цвет.
Усердно зимы наметают
Сугробы лет. Сугробы лет.
Моя душа впотьмах плутает…
Покоя нет… покоя нет…
Но что же там, в груди мерцает?
Какой-то бред…. какой-то бред….
Я вижу… свет! Я вижу свет!
В глубинах сердца моего
Как будто снова рассветает!
Даю обет! Даю обет:
Хранить его! Хранить его –
На мне обязанность святая!
----------- * * * ------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223953
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 28.06.2012
Вже вечоріє.Небо відцвітає,
Ніч трусить сажу з темних димарів.
Затихли співи.Ген за небокраєм
Окраєць сонця трохи підгорів.
І закотився за високу гору.
Вже де-не-де спалахують зірки.
І плеса гладь, розніжено-прозору,
Гойдає вітер помахом руки.
На ніжних блюдцях мокрого латаття,
Сповиті сном, лілеї водяні,
У їхніх пишних з переливом платтях
Згубили зорі відлиски ясні.
Торкає місяць чистого озерця
Шнурочком срібла, схожим на струну...
Отак і ти торкнувся мого серця
І сонну тишу раптом сколихнув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345917
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Мазур Наталя
ТИ ДО МЕНЕ ПРИЙДИ
Ти до мене прийди, як заграє світанок.
Ти до мене прийди, коли сонце встає.
Теплий потиск руки, зачудований ранок...
Ти кохання моє! Ти кохання моє!
Ти до мене прийди, коли сонце в зеніті.
Ти до мене прийди, хай все бачить село.
Поцілуй, пригорни, щоб в обіймах зігріти,
Що би там не було! Що би там не було!
Ти до мене прийди, коли сонце сідає.
Ти до мене прийди, наче подих весни.
Давню мрію свою, що коханням палає,
Постелю в твої сни! Постелю в твої сни!
Пелюстќи сон-трави розкидаю шовкові,
Приберу, як до свят, і світлицю, і дім.
Я скупаю тебе в ніжній хвилі любові...
Будеш завжди моїм! Будеш завжди моїм!
=========================
Борода
УКРАЇНО МОЯ
Україно моя, рідна земле, мій краю,
із далеких країв я до тебе лечу.
Із далеких країв я до тебе вертаюcь
і літами за гріх свій синівський плачу.
Україно моя, безталанная мати,
чи ж ростила на те своїх блудних синів,
чи купала на те їх в ромашці і м"яті,
щоб тепер виглядать із чужинських країв.
Україно моя, мій любистковий краю,
золотії поля у вінку споришу.
Із далеких орбіт зорі з неба згортаю
і в намисто із них тебе вбрати спішу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281529
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 24.06.2012
Пишу я вальс осенних грез, пишу в миноре,
О небесах в порывах слез, о грустной доле.
Пишу о листьях, падших вниз в тоске осенней,
О журавлях, пронзивших высь стрелой последней.
О прахе дней спешащих прочь, сложившись в годы,
О ярких снах, летящих в ночь под эти ноты.
О том, что счастье - мой курьез, с судьбой мы в ссоре,
Пишу я вальс осенних грез, увы, в миноре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300041
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 24.06.2012
Танго — восторг двоих.
Прочь иди.
Нет. Постой.
Оплетаю тебя ногой.
Не отдам. Не уйдешь.
Только мой.
Выворот стоп.
Вперед.
Нежно ведешь на себя.
Грубость.
Бросок.
Поворот.
Te a’mo.
Покорна.
Твоя.
Злачный испанский притон.
Шлюхи и проходимцы.
Пьяный аккордеон.
Страстью твоей напиться.
Схватка горячих тел.
Драма.
Экспрессия.
Шквал.
Я не забуду тебя...
Жаль — не любил — танцевал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345991
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під явором крислатим,
З-за хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю між пахощів хмільних
Ловити слухом ніжний трепет листу,
Вдивлятися, як порухом весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Мов кіт чудний, завмерти у кущах,
Ловити спрагло наспіви пташині...
Я так люблю згубитись у думках,
Заплутатись, як сонце, в павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Радіти тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в серце промені щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 24.06.2012
Теории спасения души
Основаны на вере априори…
И все они конечно хороши,
Но почему-то все друг с другом в ссоре…
Сана́ми облечённые мужи
Напрасно наставляют нас, убогих, -
Не выдержат святые миражи
Напора современных технологий…
И каждый тянет на себя лоскут
Изъеденного молью одеяла,
А прейскурант идей довольно скуп
И жертвенных молитв сегодня мало…
Водовороты мутных новостей
Затмили все крестовые походы,
Находки изувеченных костей
Подталкивают к новому Исходу…
Чем ближе к беспределу скоростей,
Тем больше непредвиденных заносов…
Резвится мир в агонии страстей
И скоро нас совсем «оставит с носом»…
Судить, кто виноват, не мне, увы,
И здесь не мне «откапывать собаку», -
Я кое-как свои осилил рвы,
А с возрастом всё меньше тянет в драку…
Сдаётся мне – спасение души
Не в фанатичной жажде поклонений,
А в том, чтоб симпатично ворошить
Сознание грядущих поколений…
июнь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345870
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Не ищи меня там, где мне быть не по нраву,
Где в мирских ледниках замерзает душа.
Где на берег любви омут смыл переправу
Черным зевом своим в естестве куража.
Не ищи меня там, где зловещие вьюги,
Там, где сизый туман, как чепец мерзлоты.
Где зовут холода, то в друзья, то в подруги,
Где по воле своей оказался и ты.
А коль в лето войдешь, не пройди меня мимо.
У любви моей грелся ты раньше не раз.
Не ищи меня... Нет! Не бываю я в зимах,
Где любовь замерзает отрывками фраз.
Не ищи меня там, где сердцами не грелись,
Не веди за собой по грустящему льду.
Я вкусила с тобой лета жаркого прелесть,
В мир холодной души я к тебе не приду.
Мне не жить никогда на студеной планете,
Мне хоть час, мне хоть миг, но с тобой у огня.
Пусть останусь одна, только чувствами в лете.
Не ищи... Вспоминай с теплым сердцем меня.
И никто не зажжет в небе сумрачном звезды,
Свечи пламенных чувств угасают во льдах.
Ты уходишь в туман ... и морозную роздымь...
А любовь будет жить... в моих грустных стихах.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11206217050
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345433
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Музика й виконання Анатолія Супруна.
Слова Олександра Печори.
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
У серденько зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту гладь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині –
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340956
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 20.06.2012
Оранжеве сонце скотилось за обрій.
Вже вечір надворі, та хто ж тут засне?
Ген місяць проворний, преповний, предобрий
запрошує зорі на небо ясне.
Ну як же таке прозівати поету –
оцей неповторний вечірній пейзаж?
Ці два силуети… Які піруети!
Під зорями – танець. Предивний пасаж!
О, як же близенько! О, як же далеко!
Літаюче танго – чаруюча мить!
По синьому небу гуляють лелеки –
закохана пара шурхоче крильми.
Шурхочуть-лопочуть розвеснену пісню,
танцюють лелеки – летять-клекотять.
Завмер, задивився здивований місяць.
А зорі бадьорі птахам миготять.
О, нічко чарівна! Таку – не забути!
Супутник-попутник… танок – дивина!
А вранці по небу розсипались буси.
То – гуси. Ой гуси! О, панна-весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335061
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 20.06.2012
В буйній зелені Посулля
чув я пісеньку таку
соловейка і зозулі:
– Тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
– Ку-ку!
Був я досі на природі
на концертах багатьох,
та не чув до цього зроду:
– Тьох-тьох-тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
Так вони співали разом.
Отакий собі дует.
– Тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
Відразу
стрілись Муза і Поет.
У пташиному оркестрі,
як на довгому віку.
І уславлений маестро
там не сам:
– Тьох-тьох!
– Ку-ку!
Накувала зозуленька –
є невістонька й зятьок.
Лунко тенькає серденько:
– Тук-тук-тук-тук,
тьох-тьох-тьох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345254
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2012
Яке то незміряне щастя,
Коли ти мандруєш світами,
Вертатись до рідної хати,
Де ждуть тебе тато і мама!
І борщик в тарілці парує,
Картопля свіженька в сметанці,
І мама мене нагодує,
Коли я із поїзда – вранці…
О батьківський милий пороже,
Ну хто за тобою не тужить?
Я дякую, Господи Боже,-
До мене цей світ не байдужий!
Мене заціловує сонце,
І небо вітає зірками,
Життя усміхається дітям,
Коли усе добре з батьками!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341692
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Где же взять, на одно мгновение,
Хоть немного, совсем чуть-чуть?
Хоть граммульку мне дайте времени,
Чтобы душу Вам развернуть…
В перерывах, глазком прищурившись,
Загляну к Вам на пять минут,
Не смотрите Вы так нахмурившись,
Ведь оценки порою врут!
Я с любовью, совсем нечаянно,
Словно песня в груди звучит,
Устремляюсь строкой отчаянно
Чтобы выдать Вам новый хит!
Наконец то, нашел, отменное,
Кто же добр ко мне так был?
Пять минут одолжил мне времени, -
Над листом я опять застыл...
Где же взять, на одно мгновение,
Хоть немного, совсем чуть-чуть,
Хоть на часик ночного времени,
Чтобы в комменты к Вам заглянуть!?.
Одолжите, под настроение,
Я сторицей его верну,
Напишу Вам стихотворение,
В строчки душу я заверну!
Дерзновенно, о нашем племени,
И какой в нем сердечный ритм...
Дайте, дайте немного времени
Стихотворный Вам выдам хит!
Вот, нашел, одолжил кто, ведомо?
Буквы пляшут по строчкам твист, -
Как же быстро нехваткой времени
Заполняю стихами лист...
Где же взять, на одно мгновение,
Хоть немного, совсем чуть-чуть,
Мне денек бы хватило времени,
Чтоб о жизни поведать суть!
Да не жмите, одно давление
Лупит в голову рифмой слов,
Нужно срочно прикосновение
По бумаге волшебных снов!
Я уже у Пегаса в стремени,
Сердце бьется в груди, болит...
Одолжите побольше времени,
Напишу искрометный хит!
Просто класс, как люблю заведомо,
Есть же кто-то, он так шалит, -
Отдавая минуты времени,
Наблюдает, как кто творит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154906
дата надходження 11.11.2009
дата закладки 20.06.2012
по острой грани мира твоего,
порезав... душу /зарубцуется. А боль...
она всегда... меняется другой.
Наверно./
Я там, внутри тебя, но не с тобой.
Твоя душа... не-... не-прикосновенна.
не-досягаема. Ладони разжимать
бес-смысленно. За ними щит... от мира.
И от меня. По пальцам - солнце миррой
скользит лучами. Колко. Отнимать,
отказываться от прикосновений
невыносимо.
Связь скупым пунктиром
как меж планетами.
Душа тепла просила
принять ее.
Трепещущими лентами
путь рисовали мысли в... облаках,
чтобы растаять на твоих руках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344014
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Плакать болью на небесах,
отражаться в твоих закатах,
приходить дуновеньем в снах
на кресте (твоем ли?) распятой.
Быть весною твоей. Одной.
Обезумевшим откровеньем.
Оставаясь... водой речной,
и в жару - влажной нежной тенью...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336220
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 18.06.2012
Дзвінок у двері. Відчиняю.
- Служба контролю клонів, - представився чоловік, що стояв на порозі. – Лейтенант Гауерс.
- Добридень.
- Як відомо вам і нам, вчора загинув пан Хайлон. Згідно правила №29 «Уставу про клонів» я присланий щоб вивести і знищити всі його дублікати. Пройдемо зі мною, пане клон.
Я відступив:
- Чекайте! Я не клон… Все не так. Я і є пан Хайлон.
- Ага, звісно. Пішли, трясця твоїй матері.
- Що тут коїться? – почувся голос Хелен із-за моєї спини. – Якого біса, пане контролер?
- Я прийшов забрати і знищити всіх клонів нещодавно померлого пана Хайлона. Дана особа ним і є. В будинку є ще клони? – байдужим голосом сказав Гауерс.
- Це не клон, лейтенанте. Це і є Хайлон. Власною персоною.
- Та ну? – звів брови контролер і взяв на руку. – Покажи зап’ястя, друзяко. Є там браслет?
Я підняв рукав. Звісно, браслету не було.
- Ви досі стверджуєте, що це Хайлон? – посміхнувся Гауерс. – Де ж браслет?
- Я все поясню.., - почав було я.
- За мною! – вигукнув контролер і смикнув мене за руку.
- Ні! Чекайте! – скрикнула Хелен і вхопила мене за іншу руку. – Він нікуди не піде.
- Зараз ще й побіжить! – гаркнув лейтенант. – Інакше…
Він не встиг договорити. Зліва на нього вискочив клон №2 і вдарив в обличчя. Гауерс змахнув руками і гепнувся на ганок. Клон кинувся згори і почав дубасити лейтенанта.
- Тікай! – крикнув він мені. – Тікай!!
Я швидко натягнув кросівки, схопив куртку і вискочив надвір через чорний хід. З будинку почувся постріл і крик Хелен. А я мчав вулицею, сподіваючись що зможу втекти. За кілька секунд я почув за собою сирени. Кинувся у бокову вуличку, вскочив на чиєсь подвір’я, перескочив собаку та кинувся через паркан.
- Стій!! – почулось позаду.
Та я вже скотився вниз до річки і кинувся вплав. Постріл, ще один. Очевидно, лейтенант боявся лізти у воду. Звісно, вона була холодна. Я швидко поплив за течією, залишаючи Гауерса далеко позаду себе.
Звичайно, я розумів, що далеко не втечу, що рано чи пізно я втомлюсь і мені доведеться або вилізти на берег, або ж просто залишитись у воді назавжди… Не надто великий вибір. Тим часом мене несло далі і далі. Зрештою я звернув до берега. Доплив, виліз і сів за кущем перепочити. Десь неподалік почулись кроки. Я затамував подих і ліг на землю. Кроки пройшли десь повз, зупинились і пішли, здається, у моєму напрямку. Я намагався лежати максимально тихо. Зрештою кущі розсунулись і з’явився якийсь опецьок в формі:
- Ти хто?
- Я впав у річку… - почав я. – Так сталось…
- А, - кивнув той і повернувся, збираючись піти, але зупинився: - Стій! А браслет в тебе є?
- Так, - кинув я.
- Покажи.
Я припіднявся і різким рухом штовхнув офіцера. Той гепнувся на траву. Ще удар – і він шубовснув до річки. Я кинувся вгору схилом.
- Лови його!! – чулись крики знизу.
Згори на мене кинулись ще два офіцери – гладкий і худий. Я вдарив першого в живіт, та інший сильним ударом повалив мене на землю. Я схопився, але вже обидва накинулись на мене і почали лупцювати. Потім натягнули наручники і потягли до машини. Кинули на заднє сидіння. Підійшов той «мокрий» і сів поруч. Потім машина рушила.
- Ну, що, клон, добігався? – посміхнувся гладкий. – Від нас не втечеш. Правила є правила. Є людина – є клон. Нема людини – нема клона. Думаєш, нам оце в кайф робити? Ні. Зовсім ні. Просто є порядок. І є правила…
Я нічого не відповів. Сенсу щось казати не було. Так, я створив свого клона і натягнув на нього свій браслет, щоб просто більше часу проводити з родиною, а не на роботі. Так, дурне правило, що клони не мусять працювати, що вони не повинні покидати домівки. Так, ці всі дурні правила. Хто ж знав, що одного дня мій клон випадково втрапить під колеса і загине, навіть не встигнувши сказати, що він це не я. Звісно, у мої слова ніхто не повірить – бо хто ж вірить клонам? Я просто хотів зробити як краще. А вийшло як завжди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289070
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 18.06.2012
Ти пішло вже від мене далеко
І не чути вже кроків твоїх.
А як хочеться знать, що лелека
Ще приносить дітей на поріг.
А як хочеться вірити в казку,
Мудру фею і злих королів,
Відчувати турботу і ласку
Від усміхнених щастям батьків.
Ти даруєш хлоп"ятам веснянки.
Заплітаєш у кіски дівчат,
І як важко проснутися зранку,
Коли мама вже каже вставать.
Я слухняною буду, як треба,
Тільки дай мені шанс, хоч на мить,
Повернутись, ДИТИНСТВО, до тебе
І за чубчик тебе поводить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343917
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Дощ її не пускав із вокзалу у потяг:
То вглядався у очі, то стіною ставав.
Виривав із рук двері розгніваний протяг…
А на вулиці вірно змоклий потяг чекав.
Лиш секунда вагань… І у зливу, мов в прірву….
Поїзд «Ковель-Москва»… Небо-армагедон…
Нерви… Сльози:»Стоп-кран, мабуть, зараз я зірву…»
…Вона з тисяч отих, що біжать за кордон.
А вернувшись додому ногами ледь човга,
Хто у тридцять хова сивину волосин…
Вона зникне у зливі… Надовго. Надовго…
А у дома чекає малесенький син….
Дощ її не пускав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342176
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 16.06.2012
( Автор музики Віктор Ох)
І буде нам життя , як небо світло-чисте.
Чом же, матусі рідні, умиваєтесь слізьми?
От і настала мить жадана
І така врочиста:
Бувай, рідненька школо, вже дорослі стали ми.
Рідна школо, прощавай,
Ми летим за небокрай.
Ми в життя йдемо сміливо:
Все у нас в руках.
Ми чекали на цю мить.
Чом тоді душа щемить?
Чом тоді течуть зрадливо
Сльози по щоках?
Ви нам пробачте, вчителі, що завинили знаєм.
Тепер життя даватиме щодня для нас урок.
Жаль не збере ніколи рАзом
І не об’єднає
Нас всіх дзвінкий, мов радість, рідний наш шкільний дзвінок.
Рідна школо, прощавай,
Ми летим за небокрай.
Ми в життя йдемо сміливо—
Все у нас в руках.
Ми чекали на цю мить.
Чом тоді душа щемить?
Чом тоді течуть зрадливо
Сльози по щоках?
́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343886
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
А в повітрі весна розсипає травневі щедроти,
І запахло нектаром нестримно-палкого бузку.
Щиро вдячна я Богу за Тво́ї щоденні турботи.
Саме Ти мене вчила безмежно любити весну.
Не забуду усмі́шки Твоєї, що сяє світанком.
Пам`ятаю, як плакали ра́зом серцями у такт.
А сьогодні весна заховалась у складках фіранки,
Щоб торкнутися рук, поклонитися Тво́їм літам.
Ти прости, що не часто для Тебе народжую ві́рші
І пробач, я не вмію шукати подячні слова.
Просто знай, Твої очі для мене в житті найрідніші.
І завжди Ти найвище звучиш у моїх молитвах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337008
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.06.2012
Що найбільше багатство, найвище добро у житті,
Ніж зіниці дітей, у майбутнє вузенький місточок?
Що є більшим од дива дитячої радості, і
Коли крихітні пальчики вас відпускати не хочуть?..
А обійми дитячі – це впевненість: все ж недарма!
Милі очка зігріють до сліз, це віконця едему.
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
Сотворити маленьке життя – от задача яка;
Не придумало небо для смертних гарнішого вчинку.
…А колись, може скоро, народиться й в мене донька,
Усміхаючись мамі і сонцю, маленька людинка…
12.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2012
Страны-участницы антикризисной конференции заседают за столом. На месте президиума – Cоединённые Штаты Америки. Рядом с Россией, в огромном графине, жидкость, по внешнему виду напоминающая воду.
США:
Садитесь поудобней, господа.
Повестка дня простая, как всегда.
Тревогу бить пора давно настала!
Тут речь не о размерах капитала
И разных непогашенных долгах...
Греция: (оживлённо)
Вполне согласна. Счастье не в деньгах.
Франция:
Легко трандеть, когда кругом халява...
(Россия делает большой глоток из графина)
Италия: (встаёт)
Ты, США, толковая держава,
Макдональдс, Микки Маус, спору нет...
Но, мамма миа, это - полный бред!
Мне некогда рассиживаться с вами.
Что там у нас конкретно по программе?
Гераклам недостаточно бабла?
В асфальт их закатать и все дела.
Испания:
Да сядь ты, макаронное мудило!
Страна по уши в кризис угодила,
И между прочим, не она одна,
В дерьме почти что каждая страна!
Терпимей будь...
США:
И я как раз об этом...
Терпением, любовью да советом
Нам дОлжно жить по замыслу Творца.
Над нами Бог, с начала до конца!!
А мы друг друга топим беспощадно...
Израиль: (из-под очков)
Простите, Бог – над НАМИ. Впрочем, ладно...
США:
Ну вот, опять... Опять пустые споры...
Месье, мадамы, герры и сеньоры,
Избавьтесь от своей душевной гнили!
Куба: (вбегает в зал)
Прошу прощенья. Кастро хоронили.
(Россия встаёт и делает глоток из графина)
Испания:
Опять?? И что с ним?
Куба:
В этот раз инфаркт.
Израиль (со смехом)
А помните, как Ясир Арафат....
Иордания: (гневно)
Послушай-ка, кудрявый, может хватит?
Не всякий прав, кто только виноватит,
Своих бы рук в крови не замочить...
Украина:
А як оцi наушныкы включыть?
США:
И вновь я призываю вас к порядку!
Мир катится к всеобщему упадку!!
И это вас нисколько не берёт?
Польша:
А кто нам право голоса даёт?
Великобритания: (вскакивает с места)
Ирландия и Уэльс – тупые пни!
Голландия: (медленно выпуская дым)
Америка, ты гонишь. Не гони.
Швейцария:
Нас не гнетёт. Реально н-е г-н-е-т-ё-т.
Китай:
А нас гнетёт. Хотя не каздый год.
В Год Клысы нам зивётся плевосходно.
Одезду сьём. И кацество, и модно.
Немнозецько похузе в Год Длакона...
Украина:
А як умэньшыть громкость микрохвона?
Узбекистан:
Я, например таджиков не люблю...
Германия:
Камраден, битте, цигель, ай-лю-лю! (с)
Давайте взглянем на проблему шире:
(смотрит на часы)
Сейчас уже семнадцать ноль четыре,
Мы начали в шестнадцать сорок восемь...
Друг друга опускаем и поносим...
К чему? Зачем? Ведь кризис отношений
Имеет целый ряд простых решений!
Тут главное — отвлечься от забот.
Вы видели наш фильм «Глубокий рот»?
Вот там забот у главной героини!...
Из Луцка тёлка...
Украина:
Слава Украине!!
(Россия делает три глотка из графина)
Беларусь: (решительно вставая)
Мы кризяса никак не ошушшаем...
Приедьця, пасматриця, прыглашаем!
Всех угасцим картошкай и пятрушкай,
Кто не захочшет – то по морде клюшкай!
Франция:
Такой приём... спасибо, не годится.
Вот наша бесподобная столица...
Италия:
О чём ты, лягушатник, говоришь?
Видали мы хваленій ваш Париж!
Ах, Сена, Мулен Руж! Ну чем там любоваться?!
А башня ваша, если разобраться -
Гора кривых железных перекладин...
Израиль: (наклоняясь к Голландии)
Ви знаете, где прячется Бен Ладен?
Так я скажу: он прячется у нас.
Скорей всего, замешан тут Хамас.
Они теперь везде – как по Бродвею...
Ой, боже ж мой, к какому зохенвею
Придёт многострадальный наш народ?
Как думаете?
Голландия: (покачиваясь из стороны в сторону)
Вот это да...вот это прёт...
США:
Облом какой-то... Так мы до утра
Решенья не отыщем ни черта...
Нам срочно нужен способ стать добрее!
Иордания: (поднимает руку)
Пять долларов за каждого еврея,
Которому сознательный народ
Вязальной спицей нос его проткнёт!
А доброта, пожалуй, будет в том,
Что сможет он дышать немного ртом...
Израиль: (усмехаясь)
Заветная мечта больного поца!
Беларусь: (показывает пальцем)
А патшаму Галландия смяйоцца??
Франция:
Наверно, потому что ей смешно...
Япония:
Клянусь своим последним кимоно,
Мы тоже бы проблем не ощутили,
Беспечно хохотали и шутили,
Со всеми были б ласковы и мИлы,
Как только нам вернули бы Курилы...
(Россия делает глоток из графина)
Израиль:
С ума сошли, с историей играя...
Где ваша честь? Где совесть самурая?
В который раз я удивляюсь вами:
Как можно счастье мерять островами??
Иордания:
Лишь обрезанием? А чем ещё?
Украина: (нетерпеливо)
Голодомор признАем или шо?
США:
Опять бардак! Ну сколько можно, братья?
Вас больше не желаю примирять я!
А выступить по данному вопросу
Я предлагаю... как его... Лаосу.
Лаос: (вставая)
Давным-давно, когда великий Будда...
США: (раздражённо)
Так, ясно, молодец. Присядь покуда...
Кто скажет что-нибудь по существу?
Голландия: (приоткрывает глаза)
Ребята... культивируйте траву...
(Россия делает глоток из графина)
Великобритания:
По существу: Ирландия - дебилы.
Германия:
Простите, где находятся Курилы?
Греция:
Не помню точно... К северу от Крита.
США:
Достаточно. Дискуссия закрыта.
Признаюсь честно: я обескуражен,
Ведь этот день... он был настолько важен...
Задача оказалась нелегка,
Нам выход не найти из тупика,
Друг перед другом бисер только мечем.
Тут думать больше нечего. И нечем.
Мы всех уже участниц опросили?
Испания: (смотрит в протокол)
Почти. За исключением России.
США:
Ну что ж, окей... пусть скажет пару слов.
Полезет драться - отзовём послов.
Все взгляды устремляются в сторону пустого графина.
Россия: (громко отрыгнув)
Один ближневосточный идиот...
Сказал, что всё когда-нибудь пройдёт...
Израиль: (злобно сжимает кулачки)
Минуточку... Прошу без оскорблений!
Что значит – идиот?
Россия:
Да уж не гений...
Ведь с нами был тогда он незнаком,
И ляпнул, не подумав, языком...
Проходят вши, ангины, стресс и роды,
Убийцы, олигархи, нищеброды,
Бандиты, экстрасенсы, колдуны...
Пройти бесследно в будущем должны
Все войны, революции и стачки,
Мытарства от получки до заначки...
Но есть одна такая ерунда,
Что не пройдёт нигде и никогда,
Она рулит и движет этим миром,
Любым министром, мэром и банкиром,
Её природа не объяснена,
У нас зовётся глупостью она...
И как бы с нею нИ были вы жёстки,
По вам всегда ползут её отростки...
Вот в чём причина всех насущных бед,
И не влияет ни менталитет,
Ни кожи цвет, ни даже форма носа
На верное решение вопроса.
Тем более, что шибко длинный нос-
Он никому удачи не принёс...
Израиль злобно сжимает кулачки
Италия:
Бессмысленный набор цветастых фраз!
Украина: (России)
Шановный, дэ квытанции за газ?
США:
Допустим, мы - глупы, а вы - умны.
Зачем же пьёт, позвольте, полстраны?
Графин вон целый выжрали до дна...
Россия: (громко отрыгнув)
Нам так яснее истина видна.
А раз уж мы касаемся морали -
Вы на мораль ещё сильней начхали,
Когда, благодаря In God We Trust`ам,
Венчаться разрешили педерастам.
Беларусь:
Я понял так, што кризяс – он в душе...
Не ясно только, есць ли он вабше?
Адзин сказал, што есць, другой – што нет...
Россия: (Беларуси)
Зайдёшь ко мне попозже в кабинет.
(встаёт и направляется к выходу)
Да ну вас всех. Живите, как и жили.
Вы этот кризис явно заслужили...
(хлопает дверью)
Голландия: (приоткрывает глаза)
А кто сейчас так громко говорил?
Израиль: (кладёт руку на плечо Японии)
Глазастый, не видать тебе Курил...
Занавес
2010г.
При голосовании в Интернете "Антикризисная конференция" была признана лучшим произведением Б.Верховцева.
ID: 339548
Ру
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343248
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
(навіяне віршем Консуело "Найкращі квіти моєї мами" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340946 )
Ще трішки сонця ніжиться на споді*-
Ось-ось і те проллється ген за край.
Поснули квіти в мами на городі-
Мого дитинства пелюстковий рай.
І опустили віченьки додолу-
Такі ясні,мов спалахи зірниць.
Ще на прощання сонну матіолу
Цілує сонця ніжний промінець.
Гойдає вечір лагідні лілеї,
Що повбирались в пишні пелюстки,
Неначе в плаття білосніжні феї.
Пливе городець в пахощах п'янких!
Сповиті снами півники барвисті,
Мов немовлята в теплих пелюшках,
І цвіт півоній в росянім намисті
Колише вітру теплого рука.
Мій любий сховку,тихий і привітний,
Сюди вертаю ластівкою знов,
Де поміж квітів ніжиться і квітне
Свята і чиста мамина любов.
*На споді-на дні.
(08.06.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342880
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Суцільний світ брехні і похвальби.
Так надоїло слухати і чути:
один професор в крокодила взутий,
а інший геній, хоч без букви "е".
Одна бездарність світом заправля,
а інша їй, як той шакал, вторує,
он диригент хором ослів керує,
а люд кричить не "Браво", а "Ганьба!"
Там неук у історію заліз
і підправляє щось і "коректує",
той, де не треба, щось собі будує,
а той прогресу відкопав десь ...віз.
А титули всім сипляться, як сніг:
отой вже доктор, той ще кандидатом,
отой письменник із мільйонним статком,
а інший враз поетом стати зміг.
Та так себе розніс-проголосив -
неординарний, культовий, відомий.
Від його віршів у душі оскома,
наче із дички яблуко вкусив.
А інший вже витає поміж хмар
поетом всіх галактик і сузір"їв,
хоч захмелів порядно на подвір"ї
і міцно до чарчиноньки припав.
Спиніться, хлопці! Не смішіться хоть,
не галасуйте так усі одразу!
Ми від природи всі є віршомази,
Поетами назве тільки народ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342697
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Зайчонок мой, ну что ещё сказать мне
кроме того, что я тебя люблю ?
Пусть гололёд, пурга, мороз, ненастье, -
я тихо счастлив за судьбу свою.
Так грустно утром мне с тобой прощаться,
днём так светло мне вспомнить о тебе,
и в радость вечерами вихрем мчаться
в наш тёплый дом, когда вокруг метель.
Как хорошо, что ты нашлась, родная,
и я о бОльшем Бога не молю,
хочу лишь, чтобы ты полней узнала,
как трепетно и нежно я люблю.
В тебе - моя мечта, и ты реальна !
Такое счастье разве может быть ?
Спасибо, милая, за этот дар хрустальный...
Я и не знал, что так могу любить.
Как знать, зачем меня создал Всевышний,
и для чего явилась ты на свет,
но, затаив дыханье, сердцем слышу,
как тихо шепчешь ты "люблю" в ответ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342274
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Послевкусие от прочитанного
Весняна Осінь "В серці"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342207#com1544878
Ничего не случилось. Все также рассвет
Силуэты деревьев рисует на стенах.
Только память осталась о том, чего нет,
Слово "мы" впопыхах перечеркнуто мелом.
Ничего не случилось. Опять суета,
Где-то губы влюбленных слились в поцелуе.
Только в доме надрывно звенит пустота,
Слово "нас" растворилось и не существует.
Ничего не случилось. Заплаканность глаз
У любви отнимает небесные крохи.
Только кто мне ответит, зачем каждый раз
По утрам неизменно готовлю два кофе?
07.06.2012г. 14:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342525
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Я умею летать!
Генетический сбой, аномалия…
Но с рождения крылья растут у меня за спиной.
Прикоснись к ним, не бойся!
Ты думаешь, я ненормальная?
Не такая, как все?
Ну тогда… полетели со мной!
Ты не бойся упасть –
я поймаю, сумею, я сильная!
Ты не бойся сгореть –
я от солнца закрою собой.
Как красиво вокруг…
и глаза мои – синие-синие,
как кусочки небес…
шелест крыльев, как нежный прибой…
Полетаем ещё?
Как прекрасно быть просто свободными
От законов и правил, условностей, злых языков…
Устаю иногда ощущать я себя инородною,
Одинокой, чужой…
а сейчас мне с тобой так легко!..
***
С добрым утром, родной!
Так забавно щекочутся лучики,
Проникая в окно, шаловливо играют со мной…
Но постой, подожди…
почему на запястьях наручники?
Почему так болит…
что случилось с моею спиной?
Почему ты молчишь?
Улыбаешься грустно-неискренне…
Почему?
Говоришь, не летаю уже десять лет…
Что ты сделал со мной?
Что ты сделал, любимый, единственный?!
Мы же вместе летали!
Тебе же так нравилось!
Нет?
А теперь… Как теперь?
Говоришь, привыкаю немножечко…
Привыкаю, как все…
даже клетка мне очень мила…
Подожди… вспоминаю, как кто-то
кормил меня с ложечки,
а меня всё рвало…
...два, залитые кровью, крыла…
вспоминаю… ползком… на коленях…
как стыдно… как больно-то…
Говоришь, я не плачу давно
и во сне не кричу…
Но скажи, мой родной, мой хороший…
за что ты со мною так?!
Как ты мог... Как ты мог?!
Ты боялся, что я... улечу?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318035
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 08.06.2012
"В житті любов буває тільки раз".
Ця фраза - найжорстокіша, найгірша...
Сьогодні знову згадую той час,
Коли тобі присвячувала вірші.
Та дивна осінь мій змінила світ,
У мить життя веселкою заграло...
А вже зима свій готувала звіт...
А я тобі пісні свої співала.
Останній раз я згадую ті дні.
Тепер вже знаю, в чому помилилась.
Тоді ж - не знала... просто навесні
Моє навіки серце зупинилось.
Не пробачай, не варто. Просто йди.
Будуй життя, як мріяв, як хотів би.
Роками в серці жив лиш ти... Один...
Тепер ти вільний! Більше не потрібен.
Знімаю нині я тягар з душі.
Нехай тобі зустрінеться кохання.
Я поховаю всі свої вірші.
Лише один залишу. Цей. Останній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317789
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 08.06.2012
Твоя женщина знает, что значит - «ждать»,
Любит дождь, и не любит розы.
Ненавидит обман, а ещё, когда
О любви задают вопросы.
Колобродят скелеты в её шкафу,
А на сердце саднят ожоги.
Проживает она за строфой строфу,
Все катрены свои, все слоги.
Проникает незваной она в твой сон,
Озираясь вокруг несмело…
… А потом её сладкий финальный стон
До утра будоражит тело…
И ещё ощущая её в себе,
Между явью и сном, на грани,
Совершаешь нелепый, смешной побег
Под родное крыло морали.
У неё много дел, у неё есть Он –
Идеальный, но нелюбимый.
Хоть супружеский долг для неё - закон;
Обнимает, но смотрит мимо,
Не желая, но зная: она – слабей…
Уступая ему к рассвету,
Ненасытно и яростно мстит тебе,
Ненавидя себя за это…
А когда её выдержке выйдет срок,
Украдёт у него «беретту»
И приставит к виску, и нажмёт курок…
… ненавидя тебя за это…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326953
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 08.06.2012
Это просыпается с рассветом,
Теребит меня исподтишка,
Не люблю я признаваться в этом,
Ибо, как и все, - не без грешка…
Это лучше всякого лекарства, -
Говорят, что лечит всё подряд…
Но оно не лишено коварства
И бывает вредно словно яд…
В этом опыт многих поколений,
Тайный смысл отчаянных молитв...
Это помогает встать с коленей,
Победить душевный целлюлит…
С ним всегда шагал по жизни смело
И ещё, надеюсь, - полечу...
С этим мне почти любое дело
Не по барабану – по плечу!
До сих пор я не определился, -
Плохо это или хорошо…
Только без него б не сочинился
Этот незатейливый стишок…
июнь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342186
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Самотні кроки міряю до тебе...
Вже і гніздечко звили ластівки,
Густим барвінком голубіє небо.
Порозплітали коси золоті
Плакучі верби над дзеркальним плесом.
І все мені трапляються не ті
В розмай п'янких вітроволосих весен.
І так сную самотньо між не тих
Загублена у не своєму світі...
В щербатий глек моєї гіркоти
Ховає сонце промені зігріті.
Снують довкруг метелики-думки:
А чи дійду, чи може заблукаю?
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Немов приблуда, вигнана із раю.
(25.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341801
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Полетіли за обрій літа молоді,
Посріблила хурделиця скроні.
Тебе більше люблю, ніж любила тоді,
Як з’єднали серця і долоні.
Мила, єдина,
Як соколи наші сини.
Ми лебедино
Кружляємо в вальсі весни
Ми ділили навпіл нашу радість і біль,
Де б не був, мене вірно чекала.
Люди сипали в рани роз’ятрені сіль,
Та зневіру я в дім не пускала.
Милий, єдиний,
Як соколи наші сини.
Ми лебедино
Кружляємо в вальсі весни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320745
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 04.06.2012
Спадає ніч туманом на тендітні плечі,
Цілує місяць в небі зіроньку ясну.
Тебе чекала, мов спасіння, цілий вечір,
Бо я без тебе, милий мій, вже не засну.
Приспів
Я тебе зможу відпустити.
Ти підеш, ніч зітре сліди.
Та коли стане важко жити,
Знай, що я жду тебе завжди.
Проснеться сонце і теплом своїм зігріє.
Піду з відкритою душею в новий день.
Але насправді спрагле серце зазоріє,
Як заспіває соловей для нас пісень.
Приспів
Ти пробач зболене кохання.
Ти пішов—стерла ніч сліди.
Все життя з вечора до рання
Лиш тебе ждатиму завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341745
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Нам порой судьба даёт затрещины,
Прибавляя на чело морщины...
Красота - богатство только женщины.
Лишь богатство - красота мужчины!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229982
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 03.06.2012
БАБИНЕ ЛІТО (ЯС-дактиль*)
Горлиця біла
Дивиться в очі сумні
Сивого неба
Паморозь перша
На сіножаті лежить
Росах і косах
Десь заблукав поміж хмар
Крик журавлиний
Кличе у марево снів
Бабине літо
Присвячується моїй Білокрилій Горлиці
що відлетіла у безхмарну далечінь
***
БАБЬЕ ЛЕТО
(в переводе Павловой Лены)
Горлицей белой
Смотришь печально в глаза
Неба седого
Изморозь утром
Ляжет на скошенный луг
Росы и косы
Меж облаков заплутал
Крик журавлиный
Нежно зовёт дымка снов
Бабьего лета
* ЯС – японський альбомний сонет:
5-7-5 / 5-7-5 / 7-5-7-5
***
Музика: Ніна Матвієнко – Пісня про матір
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340452
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 29.05.2012
I
Кто мы, зачем мы здесь,
Живы мы или нет –
Дикой пчеле всё равно:
Мир для неё внизу –
Только дорога цветов...*
***
Who are we? Why are we here?
Are we all dead or alive? –
It’s all the same for the wild bee:
World, that beneath, is for her
Only the flower path...
* Неизвестный автор. Эпиграф к фильму
«Каникулы строгого режима»
Перевод – Змеелов
II
Когда приходит зима
Круг замыкая собой
Дикой пчелы душа
Тихо летит Домой
Долгой дорогой цветов...
***
When wintertime comes
Breaking the circle of life
Soul of the wild bee’s
Flying away toward Home
Following Flower Path…
III
Выходят на сцену
Актеры в театре кабуки.
Закончится действо –
Уйдут по дороге цветов.
И мы удалимся, мой друг,
Когда отыграем спектакль.
***
Музыка Руслана Муратова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339982
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Опів на сьому ти мене розбудиш:
«Коханий, на роботу вже пора...»
Та сухо так прошепчуть мої губи:
«Кохана, вибач, але в мене рак...»
І ми лежатимем в постелі до опівдня,
Ти розумітимеш...і мовчки пригорнеш...
Тікають твої мрії про весілля,
Лиш двері в невідоме вже навстеж...
Ти заспокоїлась і почала про ліки,
Про операцію, про шанси на життя,
А я мовчав...Схилилися повіки,
Бо розумів, що часу вже нема...
Ми вирішили більш не говорити
Про це смертельно близьке каяття...
Ти посивіла...Я ж вирішив не мстити
Діагнозу ціною у життя...
Та йшли ті дні, зливалися у місяць,
А далі рік за роком вже пройшов,
Ми одружилися і зїздили на Світязь,
І я чомусь із світу не ішов...
А потім нам сказали, що помилка,
Що діагностика, буває, підвела,
І нам відкрились часу зливки,
Без страху, а з надією життя...
І ми живем, немов душа з тобою,
Понад усе люблю твоє буття,
Лишень волосся, що вкрилось сивиною,
Як спомин і як правди каяття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339180
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Неисполнимое становится мечтой,
Невозвратимое - цветным воспоминаньем.
Твоя забывчивость - запомненной чертой,
Моя вина - моим же оправданьем.
Без сна ночами - твои серые глаза
И лёгкостью - молитвы на коленках,
Затишием вечерним - голоса,
Стихами - предрассветные оттенки.
И антиподами - всё, бывшее сродни,
Меридианами - тугие параллели,
В огонь летели прожитые дни,
А с ними очертания летели
Всех тех, кого, увы, не уберёг
За гранью недосказанных признаний.
Что было вдоль - то станет поперёк,
Награда превратится в наказанье.
В немой отказ - приподнятая бровь,
И в вектор - по строке скользящий палец.
Ещё одна сквозная (не)любовь.
Во мне былые-то - едва зарубцевались.
Но вера остаётся. И она -
Живучее любой моей надежды.
Живыми дюнами становится волна,
Отчалившее, всё равно - прибрежным,
И каждый май - полмилей от тебя.
Но на их длинах я всё больше понимаю:
Друзьями не становятся - любя,
И бережливее, в который раз теряя.
© Copyright: Илья Махов, 2012
Свидетельство о публикации №11205254810
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339764
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2012
Ти не дивись на мене, не дивись,
бо я, як сніг, у погляді розтану.
Не називай, прошу, мене коханим,
бо так мене вже кликали колись.
Я зазираю в очі небесам,
прошу дощем ледь освіжити чуба.
Я добре знаю, що спокуса - згуба
і не куплюся, як в Раю Адам.
Не говори нічого, не кажи.
Нам просто добре тут удвох з тобою
так мовчки милуватися красою,
хмеліти трунком ночі і жоржин.
Ти не дивись на мене, не дивись,
Південна зірко, я не твій, красуне!
Ти - досконалість! Але серця струни
уже давно ще кращій поклялись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339471
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Ты снова меня проверяешь,
Скажи, сколько так будет длиться?
Едва ли в толпе различаешь,
Стирая знакомые лица.
Твой всегда превалировал лоск
Но для чувств мои чакры открыты
Знать и вывод один он и прост,
Знать и вывод один он и прост,
Мы в вселенной две разных орбиты!
Порядком мне все надоело,
Ты "Я" мое, вдрызг растоптала...
Не помню, когда так болело,
А ты я смотрю, не устала...
Ты - формула чувства, ты ребус.
Я вправе сказать, что бредишь.
Я сдам литер крови, на резус,
Быть может тогда,ты поверишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271769
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 24.05.2012
Скажи - ка мне причем, причем здесь непогода?
Тебя не видел я, прошло уже полгода.
Ты скажешь не беда, они проходят быстро.
Любовь твоя была, как арбалета выстрел!
Говорила, что любила, как любила ты меня.
Что случилось, разлюбила? Только искры от огня.
У огня погасли искры, но а пепел не горит.
Мне сейчас полезней виски, от них сердце не болит.
Скажи - ка мне причем, причем, здесь непогода?
Хочу твоей любви, девчонка недотрога.
Скажи ка мне причем? Причем здесь дождь и слякоть?
Мне хочется любить, тебе же молча плакать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282286
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 24.05.2012
Часом снишся. Посеред конвалій,
під фатою схилених ялин,
де голки, від таємниць зів’ялі,
сіються на плечі горобин,
де в післяобідній, стиглій тиші
сонце якір кидає за гай –
дзвоники конвалії колишуть
шепіт твій грайливий:
До-га-ня-й-й…
Як тоді земля з-під ніг тікає –
Дожену? На щастя? Чи біду…
то у сні, на паралелях гаю,
я з тобою в квіти упаду,
буду цілувати твої очі
цілу нічку. Нічку б ще.
Одну…
Там тепер конвалії шепоче
Вітер легкокрилий:
До-же-ну-у…
ВЕТРА...
переклад
Снова снишься. Ландыша слезами
под фатой у задремавших елей,
что рябинам грозди осыпают
зеленью иголок, словно тенью.
Там в послеобеденном молчаньи
солнце прошивает желтой нитью
тайны леса. Ландыши качает
шепот твой игривый: "До-го-ни же..."
Убегают из-под ног тропинки.
На беду ль, на счастье догоню?
Хоть во сне к тебе я стану ближе,
на цветы с тобою упаду.
Прикоснусь к глазам твоим губами.
Хоть бы ночь... еще... еще одну...
Там теперь лишь ветер напевает
ландышам душистым: "До-го-ню-у!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339401
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Юначий мотив
Жив-гув перон...
Стрічали, проводжали.
Хтось пер торби, кректав.
Хтось – жартував.
І пасажирів провідник бувалий
в тісні купе тактовно пакував.
Колеса в рейки гучно грюкотали.
Й не тільки звуки повнили вагон.
І рюмсали, й мовчали, й реготали.
Все той шум-гам, лиш змінювався тон.
Вже хтось хропів. Та я не міг заснути.
Бо дівчина навпроти чарівна
замріялася.
Як думки збагнути,
щоб таїну розгледіти сповна?
Відчула юнка погляд мій жагучий.
Зустрілись очі – їх не відвести.
Таке безсоння – то найліпша участь.
Кра-асива! Задля кого ж квітнеш ти?
– Далеко мовчимо? – cпитав нарешті.
– А вам цікаво? – усмішка цвіла.
– Так. Бо про вас мені шепоче вечір.
– Слух добрий маєте, – очима повела.
– Та ви ж мене красою засліпили.
У самотині згину. Так чи ні?
Світанки краще зустрічати з милим...
– Цікавитесь, чи довелось мені?
Наш діалог невдало перервали.
– Тримай міцніш, бабулю, чемодан!
От... сто чортів!
Й цього, напевно, мало.
Прощай, незнана. Здрастуй, Ромодан.
Приїхав. Жаль.
Фатальна мить – зупинка.
– Отут мені виходити пора.
Зависла пауза.
Розкраяли заминку
слова:
– Ну, що ж. Ні пуху ні пера...
Досадний промах! Не спитав адреси.
Навіть ім'я! Чи шлях її куди.
Іще не встигли перейти на "ти".
Вагон гойдавсь.
На вихід – люди пресом.
Хоч оглядався, вийшов назавжди.
За склом густим зоріли запитання
в озерцях зеленаво-голубих.
І усмішка негаснуча остання,
мов квітка, що недбало загубив.
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339423
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Вокал, аранж., муз. - Шевченко Микола
Слова - Оксана Голубева-Чипак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334164
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 23.05.2012
Н-еужто - ты? Стоим.. глаза в глаза..,
Е-ще чуток - нас бросит в плен объятий..
Ч-его же вдруг.. непрошенно слеза..
А мы стоим.. подобие распятий..
Я-вь или нет? Дай трону я рукой..
Н-у вот, тепло уже бежит по нерву..
Н-е соглашусь, что ты совсем чужой,
А как принять, что смог тогда отвергнуть?
Я-нварь развел.. снегами боль занес..
В-есна - свела.. Она - любви царица.
С-ложил нам май мозаику из звезд,
Т-еперь мне это снова будет сниться...
Р-ядИтся небо в облако чудес..
Е-му бы только видеть наше счастье...
Ч-тоб мы вдвоем с судьбой наперевес...
А рядом Бог, хранящий от напастей...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11205227661
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339181
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Весь мир очерствел, будто кем-то не съеденный хлеб.
Остатки своей же души распыляют во времени
Все те, кто уже онемел, и оглох, и ослеп,
Потомки когда-то умевшего чувствовать племени.
Заложники собственной славы, щедрот и доброт,
Поникшие души давно от себя уже прячете.
Я каждому словом, как пулей, бы выстрелил в лоб,
Но вы ни от боли, ни даже от смерти не плачете.
Я буду терзать свою душу до крови и слёз!
Я буду гореть под дождём, освещая упадочность!
Лишь только бы я так, как вы, никогда не замёрз,
Найдя усыпившую души вам самодостаточность...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295876
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 21.05.2012
Опадають долу квіти,
Наче хто зурочив.
Вицвітають, відцвітають
У матусі очі.
Крізь шпаринку заглядає
Місяць у світлицю.
Заглядає, мов питає:
- Що рідненькій сниться?
Сниться мазанка стареча.
Лава під вербою
І замурзана малеча
Бігає юрбою.
Сняться вишні у садочку,
В відрах полуниця,
На піщаному горбочку
Дідова криниця.
А буває, що насниться
Дівчинка русява –
Сіроока, круглолиця,
Кручена та жвава.
Ластовиння на дві щоки,
У малині руки.
Засміється та й навтьоки
Ген за дальні луки...
І вже хата похилилась,
Роки мчать неспинні.
Лиш на згадку залишилось
Мамі ластовиння.
Опадають долу квіти,
Наче хто зурочив.
Вицвітають, відцвітають
У матусі очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338529
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 20.05.2012
Тихо трави шелестять у полі
І дзвенять росою ще слова.
Сказані для мене лиш тобою,
А кохання слало нам дива.
Все сміялась голосно до тебе,
Ти ховавсь у косах запашних.
А над нами веселилось небо
І купалось у словах отих.
Доторкалися до тіла руки
І два серця билось в унісон.
Ми з тобою разом, а розлука
То для нас була неначе сон.
Ми щасливі зі своїм коханням,
Воно в серці нашім і душі.
Тихо так... Чекаємо світання...
А в душі складаються вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337788
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 20.05.2012
Приходиш ти в солодкі сни,
Моє негаснуче кохання.
Дарунком ніжної весни,
Промінням ти торкаєш зрання.
Уста калинові твої,
Ніколи в світі не забуду.
Той шепіт, що несли гаї,
Я пам'ятати завжди буду.
Ясним мереживом зірки,
Плетуть для нас свої узори.
Вони летять немов думки
І падають у синє море.
Пливуть по хвилях голубих,
Гойдає вітер їх і ніжить.
Кохання у думках моїх,
Ніхто не зрадить, не засніжить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329321
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 20.05.2012
Арабікою пахне теплий вечір,
Сповзає день сльозою по вікні,
В саду затихли співи голосні
І органзою оповило плечі
Чорничне небо яблунькам сумним,
Що облетіли білим снігоцвітом.
На видноколі достигає літо
В хмелю п'янкої мрійниці-весни.
Вже заіскряться в сонячнім вині
Медові соти, мов янтарні смоли,
Заколоситься, зашепоче поле
І зажевріють маки вогняні.
Намисто ягід, солодко-терпких,
Розсипле літо у пахучих травах...
І винограду арка кучерява
В промінні сонця грітиме листки.
Жита всміхнуться ніжно-волошково
І попливуть погожі теплі дні-
Отак про літо мріється мені!..
І з неба зорі дихають медово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337997
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 18.05.2012
День первой, в этой жизни, встречи
Был солнечно ленив и тих.
Ещё свободный и беспечный
Я рухнул
В небо глаз твоих.
Четыре месяца паденья,
В плену надежды и тревог,
Меня казнили в сновиденьях...
А ты, в кольце чужих дорог,
Насмешливым смотрела взором,
Как с топора судьбы лилась
На плаху моего позора
Любовь к тебе.
Она сдалась.
Но, обезглавленная, тщилась
Прорваться сквозь площадный срам...
И голова
Любви скатилась к твоим,
Любимая, ногам.
Ну, что тебе ещё осталось?
Пинай башку!
Такая малость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94584
дата надходження 26.09.2008
дата закладки 18.05.2012
Тихая гавань
вечерней печали
августом спелым полна...
Чайки вертеться
над пирсом устали...
Хочешь
чего-нибудь?
На...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140173
дата надходження 05.08.2009
дата закладки 18.05.2012
Повернула обличчя весна до ласкавого літа,
Та й для осені теж ця казкова пора золота,
Як я хочу летіти, та в мене не ті уже крила,
Та і сила для лету у крил тепер зовсім не та.
Хоч бузкові свічки освітили життєву дорогу,
Щоб мені не прийшлося блудити одному в пітьмі,
Та в зозуленім «ку-ку» я чую постійну тривогу,
Хоч весна для життя посилає нам дні золоті.
Моя весно, красуне у квітах яскравих і співі,
По тобі рахуватиму пройдені мною сліди,
Знай, осінні роки теж весною бувають щасливі,
Та багато років ти до мене, красуне, ще іди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337480
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Забери мене, тато, в дитинство!
Я в собі геть втрачаю себе...
З мого дерева падає листя -
І останнє ось-ось опаде.
Якби ж знову дитиною стати!
Хоч на мить у безхмарну пору
Проведи мене, рі́дная мати,
Може, там я себе віднайду?
Побіжу за метеликом в гори,
Босоного по карій землі...
Ну то й що, як за цю непокору
"На горіхи" дістану собі?!
Я радіючи всьому живому,
Посміхаючись новому дню -
Поміщу у маленьку долоню
Теплу мрію дитячу, свою!!!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337425
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Чи ти мене згадаєш навесні,
коли вином з порічок пахне вечір,
коли у теплі, ледь помітні дні
торкає вітер не засмаглі плечі.
Коли нечутний легіт, для беріз,
заплутує позеленіле віття,
й ще кровоточить з-під кори надріз
під тихий сум конвалії в суцвіттях.
А чи тоді, як падає зоря
і гасне в полі, обпаливши скроні,
коли вуста цілунками горять
всю ніч. І затихають на долоні.
Чи ти мене згадаєш навесні
у пік цвітінь кульбабового раю…
Чи пригадаєш ти мене, чи ні ?
Не знаю.
/ перевод /
Ветра...
Ты обо мне подумаешь весной,
когда вином из ягод пахнет вечер?
Когда уставший нежный ветер мой
кладёт ладони теплые на плечи.
Когда березам спутает листву
и косы ветвям заплетет, любуясь.
И кровоточащую рану сквозь кору
залечит чуть заметным поцелуем.
Когда в ладони падает заря,
и гаснет в поле, локон обжигая.
Когда уста всю ночь огнем горят
и сердце, словно снег последний тает
Подумаешь, когда пьянит сирень
И одуванчик, солнцем зацветает?
Хоть на мгновенье вспомнишь обо мне?
Не знаю...
плейкаст - LaurA
http://www.playcast.ru/view/1840297/6214e113b38b06bca7e5c4939edb3b5f5e101e10pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337305
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Моє минуле вистигло дощем,
Рясніло густо, довго. Відболіло.
На серце вилось-куталось плющем
І цвітом опадало білим-білим...
А потім тихий виткався туман,
Мов сіре полотно. Безмірно сіре.
Бо час - ще той невидимий капкан,
Повільно йшов, на зло. І я безсило
спокійно йшла, безмрійно, долілиць...
І хто ще знав, як хитро вміє доля
В собі ховати стільки таємниць,
Вкладати суть в усе-усе навколо.
Моє минуле - осінь золота:
Запахнуть смутком ніжні хризантеми,
Бо вже за краєм лагідна весна,
Чужа і рідна тягнеться до мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337118
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Я не знаю, чому вдалині стає вужча дорога
І не знаю, чому тихо голос далеко луна,
І чому із роками на серці у мене тривога,
Часто рветься натягнута співом тендітна струна.
І чому у хлібах розцвітають раненько волошки,
Синій льон творить знову у полі озерну красу,
Сяють квіти, неначе чеканені сріблені брошки,
Що вдягають блискучу холодну досвітню росу.
Освятися мій ранку близеньким куванням зозулі,
Хай у травах запахнуть багаті пергою меди,
Хай вернуться назад ті роки, які вже проминули
І покриють росою не пройдені мною сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337054
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Вони зустрілись зранку, чи у сні:
святий Петро і сивочолий старець.
На кріслі в різнобарв"ї орденів
висів мундир, а біля нього ранець -
вчорашні атрибути святкувань,
його і правнука, висіли вже без діла.
Святий Апостол мовчки оглядав
малу кімнатку і старече тіло.
Мовчав і він. Обидва знали ціль
цієї стрічі і її кінцівку.
" Мені пора?" - спитав... і відповів -
"Таки пора. Вже сил нема ніскільки.
Учора так без правнука б пропав
і до домівки вже би не доплентав.
Чому мовчиш ти, Петре? Щось добав.
Та що ти скажеш? Закінчилась рента!
Життя пробігло наче у кіно -
так кадр за кадром, не спинившись й миті.
Дитинство десь згубилося давно
у спогадах, а юність перерита,
покраяна війною на шматки,
і не стулити їх уже докупи.
Лиш спогади із мозку закутків
проміж атак, поранень адські муки.
Проміж тривог й недоспаних ночей,
проміж дроти колючі і траншеї,
проміж убитих друзів блиск очей,
помежи смерть, що вп"ялась у трахеї.
Оточення, жорстокії бої,
полон, концтабір, втеча і блукання
в густих лісах, де бродить хижий звір,
напівголодне дике існування.
І через фронт дорога до своїх,
і знов концтабір, і сибірські далі,
і смерть вождя, і через сльози сміх,
коли батьків побачив на вокзалі.
А потім повертали ордени
і вішали медалі ювілейні -
усе життя на рубежі війни
так й не вернувся з неї вже напевне.
" А чи грішив?" - спитав святий Петро.
" Є один гріх." - сказав, сховавши очі -
"То, як втікав з полону, у село
забрів я напівмертвий серед ночі.
Чужа родина в нім спасла життя,
перев"язали рани, відігріли,
а вчора їх на площі пострічав
і зустріч ця так підкосила тіло.
Впізнав у натовпі я молодицю ту,
що у селі мене порятувала,
а поряд з нею внуку у вінку
із транспарантом "Україні - слава!"
А я ішов в шерензі в орденах
і бачив очі, що свердлили душу.
(Її ж за мене німець в таборах
опісля втечі відбувать примусив.)
А син її був воїном УПА,
від нього залишилась тільки згадка
і немовля в невістки на руках,
що певно стало цій онуці батьком.
Я знав про те, та час був непростий -
самому ледь вдалося відхреститись.
Довчора лиш не думав, що в житті
нам доведеться десь-колись зустрітись."
"Не говорили?" - запитав Петро.
"Я всі слова у погляді побачив
і, наче босий наступив на скло,
вернувсь додому. Внука перестрашив,
бо запитав малий що то було,
чому я зблід і ледве тягну ноги.
А я згадав енкаведиське зло
і ті лихі етапнії дороги.
Згадав як сам карався і страждав,
і як зрікався правди у побоях.
Невже я слабшим із літами став
і жінка ця хоробріша як воїн?
Вона стояла на передовій,
а я під охороною в шерензі,
під брязкіт тих блискучих орденів
йшов проти неї. Тій, яка у смерті
мене буквально вирвала із рук!
Отак то, Петре, певно то знамення,
бо навіть вчора мій малий онук
мене повчив і нарозумив чемно.
Підбіг до них, з дівчам тим подружився
і обидвоє під оркестрів звук
мене вели додому. Я втомився
та тілом і душею враз потух.
Мені спокою погляд не давав,
бо думав так: як став уже солдатом -
то до кінця їх маю захищать,
а не у славі й орденах купатись.
То що - пора?" - спитав він у Петра.
"Та ні, живи поки не зрозумієш,
що для солдата істина одна -
служити тим, хто тільки правді вірить -
свому народу. Ким би ти не був,
як ти вояк - то не з дітьми й жінками,
а з тими, хто про правду вже забув
і затуливсь чужими прапорами."
Солдатом бути - не парадний стрій,
а доостанку, поки кров у жилах,
стояти завше на передовій
й тоді тебе вшанує Батьківщина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336654
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Де соловей витьохкує чарівно –
Серед дубів кремезних, серед кленів –
Конвалія, як лісова царівна,
Росла струнка на пагінці зеленім.
Росу ввібравши чисту світанкову,
Сріблились дзвоники прозорим блиском,
Згортаючи обгорточку казкову
Над пуп'янком – пацьоркою намиста.
А запах! Ніби ангели із неба
Подарували свіжі аромати!
А знаєш, вона квітла задля тебе,
Щоби тобі себе подарувати.
А ти проходив мимо і навмисно
На ніжну квітку наступив ногою.
Поранена душа її повисла
На ниточці і витекла сльозою.
Скажи, чому, не можу я збагнути,
Приніс царівні лісовій страждання?
Та знай: якщо щасливим хочеш бути,
То не чини подібного з коханням.
08.05.2012р. Сатанів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336829
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Вже майже і не згадую тебе,
Вже майже забуваю(ох,наївна!)
Закуталась у небо голубе
П'янка весна, заквітчана царівна.
Порозсипала перлами росу
У травах буйних, квітниках духмяних.
А я ще й досі в пам'яті несу
Твоїх очей бездонні океани.
І забігаю, наче крадькома,
В далекі дні, наповнені цвітінням.
Сама себе обманюю, сама
Втікаю від правдивого прозріння,
І не збагну в цих істинах простих,
Що розум мій засліплений коханням.
Так заздрю тим, хто спалює мости
І долю відпускає без вагання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336564
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 12.05.2012
[youtube]https://youtu.be/L4_lvSlR1qI[/youtube]
-----------------
Молодість, мов птаха, пролетіла.
Що колись буяло – відцвіло.
Сивина – на скроні. Біль – у тіло.
І життя неначе не було…
В боротьбі за власні ідеали,
кидало нас, м’яло і трясло
Та все те, за що переживали,
згасло, потьмяніло, відійшло.
Не були ні в Римі, ні в Парижі.
Не дістались до найвищих сфер.
Те, про що ми мріяли раніше,
зможем лише згадувать тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336518
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 11.05.2012
(Чи то земля наша збідніла, чи, може, доля в нас така, що ми вокального дебіла сприймаємо за співака)
Ти зовні схожий на пінгвіна,
Та за нахабством, мабуть, теж,
Реве та стогне Україна
В твоїх амбіціях без меж.
Ти заявив авторитетно,
Що можна навіть і з бика,
Що платить грошики конкретні,
Створити зірку- співака.
І ти не ввів народ в оману,
А привселюдно доказав,
Узяв і сам з телеекрану
На всю країну заволав.
Перехрипів усе минуле,
Перепоганивши святе,
Бо більше, як тебе почула
Черешня в мами не цвіте.
Пішли відмінності в природі,
Уже, на жаль, таке бува,
Бо вже в садку та на городі
Не може жалить кропива.
Тобі ми хочем нагадати,
Бо, може, ти того не знав.
Що вміє соловей співати,
Орел ж ніколи не співав.
Якщо ти любиш Україну,
Якщо ти любиш рідний край,
Тебе ми просим, як людину:
Зроби добро нам - не співай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261588
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 11.05.2012
Слова і музика Анатолія Кальяненка
Виконує: Анатолій Кальяненко
Коротка стежина вела до води,
Де берег кульбабами вкритий,
Не раз я в дитинстві приходив сюди,
Де терен плющем оповитий.
Той берег і терен, і тиха вода,
Кульбабами вкрита стежина,
Назавжди у серце запала вона -
Дитинства мого Батьківщина.
Я хату покинув, дорослим я став,
В далеких краях поселився,
Навчався і жив, але не забув
Край рідний, де я народився.
Не раз уві снах малювалась вона -
Дитинства малого картина,
Той берег і терен, і тиха вода,
Маленька моя Батьківщина.
Думками я часто прихожу сюди
На берег, росою омитий,
І тою стежиною йду до води,
Де терен плющем оповитий.
Той берег і терен, і тиха вода,
Кульбабами вкрита стежина,
Назавжди у серці лишилась вона -
Дитинства мого Батьківщина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336533
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Не думаю про Вас, а Вами серце зігріваю,
Торкаюсь струн, і веснами між осінню цвіту.
Простіть, так часто мрії в віршах тихо заховаю,
Натомість Вам пришлю в конверті крапельку дощу...
Ви бережіть її, вона торкає серцем небо,
А потім на асфальті десь нагадує мене.
Мені в житті дарунку більш палкішого не треба,
Як бути краплею, що в Вас стікає по щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336110
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Трояндовий вальс
на Замку станцюємо.
Білий.
Під музику вітру
кружлятимем пристрасно ми
між кленів самотніх,
що листя давно загубили,
і мудрих каштанів,
котрі вже чекають зими...
Трояндовий вальс
під зоряним небом бездонним –
лиш сяючі очі
і тихе твоє:
– Раз – два – три...
А потім – щасливі –
ми містом блукатимем сонним,
і стукіт сердець
підійматиме нас догори!
Трояндовий вальс –
як виклик грядущим морозам!
Ми знаєм напевно:
їм не подолати вже нас!
Трояндовий вальс –
в очах твоїх радісні сльози...
Трояндовий вальс,
Трояндовий вальс,
Вальс..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211747
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 08.05.2012
Хмаринок легеньких мереживо
На небі серпнево-осінньому,
Ще літа краплинки збережено
У мальвах, цвітінні чарівному.
Із айстри серпневої вишивка,
А в ній - кольорова феєрія
І вже зорепадом розкришена
Серпневої ночі містерія.
Ще літо, а вже по-осінньому
Світанки обгорнуті холодом.
На плесі ріки ніжно-синьому
Листочки пливуть, вкриті золотом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276888
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 06.05.2012
Вокруг меня одни и те же лица –
Без вдохновенья и без божества.
А он такой, что хочется влюбиться
И удержаться можется едва!
А он лицом таков, как были встарь, и
Владеет речью, как английский лорд,
И может на классической гитаре
Взять слегонца изысканный аккорд.
Аллюром пальцев по клавиатуре
Он высекает сонм стихов и проз.
В него влюбиться – поводов до дури,
Как удержаться – вот ведь в чём вопрос!
А этот голос с бархатною нотой,
Что согревает пуще соболей...
Но у него я, верно, буду сотой,
А я до первых жадная ролей!
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318355
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 04.05.2012
Свічі каштанів і квітки бузку,
Горять не зверху, а горять із низу,
Довше яскряться в тихім холодку,
Коли є сонце, то не треба хмизу.
А коли простір - квіту через край,
Роса на листя падає травнева,
Сади відквітнуть - скінчиться розмай,
Покриє землю ягода вишнева.
Суниці запахом засіють сонця схил,
Травневий вітер спопелить вуста
І засміються тисяча вітрил,
І пісню заспівають небеса.
Щоб свічами порозцвітав бузок
І ніжно квітли сонячні каштани,
Щоб не було поставлених свічок
І щоб ніколи не ятрились рани.
І пломеніють свічки зверху вниз,
Це не бузок цвіте і не каштани,
Стікає по обличчі море сліз,
Це плачуть за минулим ветерани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334786
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Скрипка.Музика.Подих вітру.
Заколисаний нотний стан
Шелестить у обіймах пюпітра*.
Цвіту ніжного-океан.
Скрипка.Музика.Теплий вечір,
Догорає дзвінкий кришталь.
На оголені білі плечі
Водоспадом сповзає шаль.
Заціловані плачуть струни
Від чуттєвих торкань смичка
І виводить зірками руни
В небі долі чиєїсь рука.
Перегорнута знов сторінка
І допита до дна печаль,
Де близька недосяжна жінка
І закоханий в неї скрипаль.
Де прикрила тоненькі віти
Білоцвіту густа пелена...
Стихла музика.Пахнуть квіти.
Над Парижем-п'янка весна.
*Пюпітр-підставка для нот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334701
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Ти мене не допий, я щось більше, ніж чашечка чаю,
Ти мене не забудь, коли сонце встає за вікном…
Цю кімнату без тебе я з румбою – так, повінчаю!
Та розлуку з тобою не стану поїти вином.
Я не рибка твоя золота… я не казка… Я срібна!
Всі бажання здійснити не можу, та можу одне
(І хоч я учениця у тебе, можливо, не здібна):
Я тобі подарую кохання, святе, неземне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263501
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 03.05.2012
В її зіницях піщинки смутку,
Що зостаються на ніжній шкірі;
В її долонях зернинок грудка,
Що із любові зростуть в довірі.
Такі тепленькі і зовсім ніжні
Зібрали в світі всі сльози-роси;
В її долонях скарби чудесні,
Щоб поділитись із тим, хто просить.
Торкнувшись їх – вмить втрачаєш мову;
Рука тремтяча цей скарб ласкає…
Любов, мов пташка, злетіла знову
Щоб поділитись з тим хто чекає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250184
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 03.05.2012
Я могла б розказати, як ніжно цвітуть хризантеми,
Як доспів виноград – з нього вийде солодке вино…
Все-одно за вікном мерехтять незакінчені теми,
А слова, що «все добре», за мене розкриті давно.
Я могла б розказати, як сонце сідає і знає,
Що і завтра йому, наче птахові, знов у політ…
Все-одно наше літо занадто повільно минає
І забути тебе я не зможу ще тисячу літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278260
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 03.05.2012
З-вала единственным своим,
А- ты мне верил..
Г-ордилась лишь тобой одним,
Л-юбовью зрелой..
Я-нварь хрустальный нас венчал,
Н-а небе.. в храме...
И- ждал нас каждый год причал
В- цветочной гамме..
М-огли все это мы сберечь.
О-тнюдь... гордыня...
И- стало место наших встреч
Г-орчить полынью...
Л-омал нам чувства.. сатана!
А- мы поддались..
З-вучит оборвано струна..
А- мы .. расстались....
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11204306995
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334206
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012
_________________________________С.П.
Мы с тобою совсем еще дети на этой земле,
И пускай вырастают в серьезных и умных другие!
Мы по прежнему шепчем секреты душистой траве,
Ищем добрых волшебных зверей в облаках из ванили.
Заплетаем желания в желтого цвета венки,
Отпускаем их в реку, танцуем под дождь до упаду,
А под вечер, болтая ногами, читаем стихи
На засиженной крыше, где звезды немыслимо рядом.
Мы с тобою такие наивные, как и тогда -
Свято верим, что феи из сказки живут между нами,
Каждый день пишем письма кому-то и шлем в никуда,
Ожидая, что ИМЕННО ТОТ их найдет и узнает.
До чего ж умудрились часы наши в беге отстать,
Будто мимо промчалась большая тяжелая Вечность...
И пока эти взрослые рушат свои города
Мы под пение птиц мастерим разноцветный скворечник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148633
дата надходження 06.10.2009
дата закладки 30.04.2012
Где-то в заваренной кружке чая
Такой же чай.
Где-то такой же осколок сердца
Молит: "Прощай!".
Где-то на кухне за белым снегом
Не видно снов.
Та же тетрадь, карандаш-обломыш,
И связка слов.
Слов, что не нужно кричать прохожим,
Шептать больным.
Слов, что рассыпались по ступеням,
Да Бог уж с ним.
Музыки б! Музыки! Саксофона!
Чтоб слезы всласть.
Теплые реки... И дрожь, и трепет
Пальцы на щеки класть.
А наверху - ледяная лампа
Что-то о солнце врет.
В календаре закончились даты -
Близится Новый год.
Сонно вползает в чужие двери,
В терпкий чужой уют.
Где-то в цифры тоже не верят,
Где-то года не ждут.
Где-то... Знаю, тоже в квартире,
Так же марая листы...
Ищешь отверстие в правильном мире
Какой-нибудь Ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231598
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 30.04.2012
Берізко, рідненька!
Я хочу ще літа!
Та десь воно стрімко летить!
Затримай, тоненька красуне, на хвильку,
Затримай його хоч на мить!
Берізка лиш сумно і ніжно всміхнулась
І мовила тихо вона:
Дивись,моя люба ,
В волоссі у мене
Уже золота сивина...
І я її з жалем в сльозах обійняла.
Дивилась на коси її,
Берізко-сестрице! Ми схожі з тобою,
Усі ми ідем до зими!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324778
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 30.04.2012
Хотіла бути коханою,
Найкращою, дорогою!
У серці моїм закоханім
Не було і миті спокою.
Хотіла стати жаданою,
Щасливою мудрою жінкою!
В твоєму житті відкриватися
Щоденно новою сторінкою…
І бути тобі найближчою,
Ділити і радість, і горе.
Я небо могла б прихилити!
Зібрати для тебе зорі!
Хотіла тобі я стати
Хоча би уже і сестрою.
Напевно, багато хотіла,
А стала лише чужою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326739
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 30.04.2012
Ты не придёшь, осенним ветром
В окно моё не постучишь.
Надеждой не придёшь с рассветом.
Не скажешь:"здравствуй,мой малыш!"
Ты не придёшь со снегом белым.
Он скрыл собой твои следы.
Я так давно уже не пела
Про наши общие мечты.
Ты не придёшь весной цветущей.
Меня за руку не возьмёшь.
И сердце от тоски гнетущей.
От ожиданья не спасёшь.
Короткой,тёплой,летней ночью
Вдруг постучится ...дождь в окно
Ты не придёшь,да только,впрочем.
Уже совсем мне всё равно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308377
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 29.04.2012
Я хочу читать тебя как книгу,
Содержанье впитывая жадно.
Чтоб потом поведать всему миру,
Как красива ты...нет, как прекрасна!
Пить тебя хочу как дегустатор,
Пьёт вино, безумно дорогое.
Пригубив чуть-чуть его устами,
Чувствовать букет, оттенков море.
А потом отбросив все приличья,
Жадно пить огромными глотками.
Как пройдя пустыни безграничье,
Припадают к роднику губами.
Я хочу дышать тобой как ветром,
Что вознёс меня в синь поднебесья.
И оттуда литься вновь на землю,
То дождём, то жаворонка песнью.
Я хочу сравнить тебя с росою,
Солнцем, небом или с этим Миром!
Только будь пожалуйста со мною,
Музою моей, моим кумиром!
(с) кирьян
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271570
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 28.04.2012
О , Мати Христа, Богородице Діво,
Дай сили тим людям, яких я люблю!
Даруй їм здоров'я, всели в них надію,
Храни їхні душі... покірно молю...
Хоч знаю, що буде все так, як повинно,
Що тілу земному відведено час...
Не втомлюсь благати тебе безупинно,
Щоб вогник життя їх завчасно не згас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328030
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 28.04.2012
Горів вогонь… і так горів,
Що серце й досі не холоне.
А ти на кілька зайвих кронів
Змінив багатство почуттів.
І ходиш десь по тротуарах,
Аби в подружніх будуарах
Не полишати якорів.
Шукаєш втіху – знайдеш втому,
Бо то є стомлююча річ -
Між тисячі чужих облич
Шукати краєвиди дому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305394
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 28.04.2012
***
… Мудро діяти.
Мудрість множити.
Вибирати шляхи находжені,
Оминаючи гострі виступи…
Довго важити…
Ясно мислити…
Мудро діяти…
Та трапляється,
Що за серце гачок чіпляється…
На останнім гарячім видисі
Мудрість сиплеться в ноги пристрасті…
11.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285670
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 27.04.2012
Под блюз, под шепот слов в игривом тоне,
Утерян смысл в словесном перегоне
В куда то в никуда! Но я не трушу,
Я чувствую: расправлю твою душу
В доверчивый листочек, из комочка,
И что-то расскажу до знака "точка",
Вложу в тебя и, опечатав вздохом,
Уйду в себя и буду - скоморохом...
Пустое, с вида, - не простое дело!
Не в слове суть, а в том, что жИвит тело:
Что спряталось, спугнутое, куда-то,
Что, осмелев, вернется к нам когда-то...
Возьмет, внезапно, в плен два наших тела
И ты услышишь то, что так хотела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185317
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 26.04.2012
Задрімати отак, невинно.
Роздивляйся (я ще слухняна)
Як сповзає піджак з коліна
І на землю спадає п’яним.
Невагомі, зігрівшись наче,
Стали руки навмисно тихі.
Роздивляйся. Я ще не бачу,
Не рахую глибоких вдихів.
Не питаю котра година,
Не лютую від слів «лишайся»…
Поки я ще… отак, невинно.
Потихеньку мене роздивляйся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275207
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 24.04.2012
Серед гаїв зеленокосих,
Там, за селом,
Шлях, що заплутався за обрій,
Ліг полотном,
А понад шляхом, на черешнях
Буяє цвіт,
Дочці матуся промовляє:
- Пора в політ!
До тебе світ сміється, доню,
З дитячих мрій,
Серед усіх шляхів життєвих
Знайди ти свій.
Даруй тепло всім добрим людям,
А злих - прости...
- Та як же я без тебе, мамо?
- Лети... Лети...
Нехай про мене нагадає
Спів солов'я,
Тебе завжди удома, доню,
Чекаю я.
Шепочу молитви тихенько,
Де б не була,
Щоб щастя доля дарувала,
І два крила.
Та коли важко тобі стане,
Охопить сум,
Коли життя твоє торкнеться
Мінорних струн,
Лети до маминого серця,
Воно умить
Загоїть ласкою своєю
Все, що болить.
Бо серце мамине навіки -
Вміст доброти.
- А як же ти без мене, мамо?
- Лети... Лети...
24.04.2012р. 02:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332772
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
І лежать троянди на снігу,
Наче кров’ю хтось полив по полю,
А вони спинившись на бігу,
Гріють душу невідомим долям.
Тут колись три хлопці молоді,
Танки через міст не пропустили,
Про життя не думали тоді
І що в полі виростуть могили.
Хто вони, з якої сторони,
Чи шукає хтось їх, чи забули?
Тут вони, на полі, полягли
І додому більше не вернулись.
Ми у них в одвічному боргу,
Дуже жаль, що їхня така доля
І лежать троянди на снігу,
Наче кров’ю хтось полив по полю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319516
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 24.04.2012
Шепоче ніч, журбу покинь,
думки вгамую та й утішу,
вже я прийшла, до мене линь,
тебе до ранку не полишу.
Поставлю північ в головах,
щоб остудила чвари денні,
заколишУ на небесах,
сузірним маривом південним.
Голівку положу на хміль,
укрию ніжним сновидінням,
що поззиваю звідусіль,
бо я волію проведінням.
Сон перший матимеш міцний
та не тривкий, а що вже потім...
не пригадаєш й силоміць
того, що зранку був неспокій...
Ти сон забудеш, як в вікні
побачиш вранішнє світання,
то ж, не дивись, завдяч мені,
згадать дозволю на прощання.
А щоб він збувся, помовчи,
розкажещ згодом, ненароком,
бо, щоб ніхто не наврочИв,
і він не став тобі злим роком.
А зараз спи, зніму з очей
утоми тінь, з лиця - тривогу,
торкнусь оголеним плечем,
уже заснула...слава Богу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289952
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 24.04.2012
Замечательному и сердцем юному
Анатольевичу
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10165
ко Дню вареньки
Скажи, дружище, ведь не даром
Мы в прошлом веке, нынче старом,
Родились, музыкой дыша?
И на подмостки не спешили,
А Лиру честно заслужили
Венки лавровые круша!..
Да, было время золотое,
Пусть нынче, говорят, - иное,
Труба играла на ура,
Мы под гитары дружно пели,
Звучали искренние трели
У окон нашего двора...
Пусть не хватало на веселья
Но, мы не знали дурь от зелья,
Был поскромнее наш народ,
Кто инженером стал отличным,
Кто на базар, а кто прилично
И нынче здорово поет!..
А дети быстро подрастали,
Гитару в руки снова взяли,
Их новый век подвел итог,
Ах как же хочется кружиться,
Под звуки вальса насладиться...
- Скажи, дедуля, в небе Бог?
Дедуля с мыслями собрался,
Ночами долгими старался,
И выдал внукам на гора
Отменных песенных творений,
Из сердца пламенных горений,
Чтоб суть познала детвора...
А жизнь - не мед, нам не впервое,
В Любовь мы верим и не ноем,
Сердечко - пламенный мотор!
Давай, Серега, в ля-миноре,
С тональностью давно не спорю,
Все остальное - просто вздор!
23.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332568
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Если вдруг стихи не прут,
Не морочьте голову,
Ведь стихи – не тяжкий труд,
А забава голая.
На любимых, как с цепи
Не срывайтесь псами, и
Знайте, вирши – не пи-пи,
Чтоб по расписанию!
Если будка по утрам
В зеркале опухшая,
Значит, было не сто грамм
Накануне скушано.
Не бесись и не визжи,
Что мурло потаскано,
А пакетик приложи
Чаю краснодарского.
Если мишка по ушам
Походил нечаянно,
В хор не надо лезть и там
Горло драть отчаянно.
Не попёрло с детских лет
Аллой стать Борисовной,
Так иди себе в балет
Кренделя выписывай!
Если вдруг не прёт зачин -
Не мычит, не телится,
Это всё не без причин.
Знать, зачин – безделица.
Ты его без лишних слов,
Вопля и рыдания,
В мусор кинь – и всех делов,
Типа, до свидания!
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214645
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 24.04.2012
Нагану - кулі, стрілам - арбалет,
буває, що й один у полі воїн.
Якщо ти за покликанням поет,
то вірші - це твоя найліпша зброя.
Хай буде просто. Без химери слів,
метафор пишних, стилів ню, бароко...
Поете, головне, щоб ти зумів
збудити словом почуття високі.
Мене, тебе піском просіє час,
нащадок з'їсть з верби солодку грушу,
Твоя мета - простим сплетінням фраз
розбурхати читацьку сонну душу.
Канцон чи рондо, ода чи сонет
(хай критики аж лускають зі шкіри),
якщо ти у душі своїй - Поет,
то хай читач словам твоїм повірить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2012
***
Моє дитятко, радосте, надіє!
Ти - найясніша зіронько моя...
Поглянь, як за віконечком весніє,
Як пишнобарвно стелиться земля...
В долоньках неба - сонячне проміння,
Що залоскоче ніжки павучка.
Вітрець-бешкетник бавиться із тінню,
Берізонька он вибралась гнучка,
Колише мрії на високім гіллі...
Чи щастячко виношує тобі?
Які ж бо бруньки, пишні та дозрілі,
Які ж бо очка в долі голубі!
Та хай Господь тебе оберігає
На кожнім крочку, у чужих світах.
Понад тобою щирістю літає
Молитва материнська - вірний птах...
(22.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330941
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Інна Серьогіна
Грустная сказка любви
Поверив в сказку, я тебе
себя доверила.
Не прекословила судьбе
и свято верила,
Что ночью звезды для любви
луна рассыпала,
Что нам счастливая весною
карта выпала.
Весна решила,
Что нам с тобою по пути,
Сама спешила
Среди толпы тебя найти.
Со счастьем сон наперевес –
Любовь парила до небес!
Весна чудес!
Не долгим выдался костер
да горьким горюшко.
Холодный ветер слезы стер,
развеял в полюшке.
Жар-птицей мне не упорхнуть
из клетки тягостной.
Печали камень давит грудь
любви нерадостной.
Весна решила,
Что нам с тобою по пути.
Сама спешила
Среди толпы тебя найти.
Да только август дождь пролил,
Седой туман следы укрыл.
Ты все забыл!
===================
АЛИК
ЧАРIВНI СУРМИ
Лоскоче серце звук сурми,
Душа спiває.
Музика лине мiж людьми,
Мов щебет гаєм.
Вона, як iстини ковток,
Усiм належить.
Загляне в кожен закуток,
Щоби збентежить.
Бентежить думи,
Що прокидають почуття.
Чарiвнi сурми
Любов поверне з небуття,
Якщо цю пiсню будем мать,
Всiм серцем буду я кохать
Тiльки тебе.
Сурмi спiваю комплiмент,
Бо серце мрiє.
Цей надзвичайний iнструмент
Дає надiю –
Неначе подиха душi
Почують люди,
Та бездуховноi iржі
Навiк не буде.
Зрадлива доля
Людьми iграє у пiтьмi.
Душа на волi
Тобi зiграє на сурмi,
Якщо цю пiсню будем мать,
Усе життя буду кохать
Лише тебе.
===================
Олександр ПЕЧОРА
МОТИВ ЛЮБОВІ
Як пелюстково в диво-танці слалась віхола –
гув сумно одуд у саду, й стогнала іволга.
Кохання квітло
і рум’янцем наливалося.
Здійнявся вітер,
а ми так і не побралися.
Як ми любилися –
було у пісні два крила.
Та не судилося
з одного пити джерела.
Губили листя явори.
Смачними яблука були.
Любов була.
Прудкі волошки
між колоссям загубилися,
а наше сонце
в сиву осінь закотилося.
Крилаті виводки
збираються до вирію,
а я все вірю –
теплу зустріч нашу вимрію.
Бо ми – любилися
і разом ще могли б іти.
Хоч не судилося, –
не умовкає наш мотив.
Хоча й затьмарили роки
оті нетлінні пелюстки –
солодкий дим.
Зима холодна завиває заметілями,
а ми і досі зігріваємось надіями.
За білий килим
сонце й місяць не сховаються.
І світ не милий,
коли мрії не збуваються.
А ми ж любилися.
Невже тепер – лише слова?
Авжеж, судилося:
вітрисько яблука зривав.
Та й досі наш мотив гучить.
Серця – повік не розлучить.
Любов – жива!
====================
Ніна Третяк
ТАНЦЮЄМО
Я вимріяв тебе таку палкими веснами,
Тепер кружляємо в танку з тобою весело.
Твій срібний сміх чарує всіх – до серця горнеться.
Нехай цей танець сотні раз іще повториться.
Приспів:
А ми танцюємо – мені з тобою сонячно,
А ми танцюємо – моє весняне сонечко.
А ми танцюємо, танцюємо,
танцюємо , танцюємо удвох.
А ми танцюємо удвох, а ми танцюємо –
Не бачимо нікого більше і не чуємо.
Не відпущу із своїх рук тендітних пальчиків –
Твоя краса , твоя коса скакає зайчиком.
Приспів
Я вимріяв тебе таку палкими веснами,
Тепер кружляємо в танку з тобою весело
Закрутить нас п’янка жага нестримних юних літ,
А ти для мене дорога́ –одна на цілий світ.
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332305
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Может каждая быть красавицей.
Это правда, отнюдь не лесть.
Если женщина улыбается,
Значит, счастье на свете есть.
Счастье делает нас красивыми,
Зажигает во взгляде свет.
Назови ее снова милою,
И блеснет красотой в ответ.
Улыбнется, и мир расстанется
С серой мглой на крыле мечты.
Красоту у своей избранницы
Добрым словом напишешь ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287679
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 22.04.2012
Посивіли мої скроні,
Як зимою сніг,
Ви біжіть життєві коні,
Я люблю ваш біг.
Бо радію, як весною
У душі політ,
Я летітиму з коханням
Ще багато літ.
До небес, моя подруго,
Вознесу тебе,
Хоч життя іде по кругу,
Доля ж не мине.
Тепло серця відчуваю
Через стільки літ.
Знай, що я тебе кохаю -
Хай розтане лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332209
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
З-абыто все? Не верю, хоть убей,.
А-прель развеет стылое ненастье!
Г-ортанным криком изреку: " Не смей!
Л-юбовь убить и нам разрушить счастье.."
Я-на распятье чувства ..не отдам..
Н-икто не может их отнять у сердца..
И- вопреки невзгодам и ветрам
В- наш общий мир я не закрою дверцу..
М-олюсь и верю - мне поможет Бог..
О-дин лишь он всегда со мною рядом..
И- пусть пройдешь ты множество дорог.
Г-де нет меня, там рай быть может адом..
Л-ишь для тебя я сберегу любовь!
А- ты однажды посмотри мне в очи..
З-а ними даль таинственных миров..
А- в тех мирах - живительный источник..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11204194285
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331796
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Намалюй мені дощ, подаруй мені зливу,
Намалюй мені ніч, де були ми щасливі.
Намалюй мені грім, запали блискавицю,
Світлий спалах грози поклади на десницю.
Зупини дивну мить, принеси як дарунок,
Той омитий дощем спраглих уст поцілунок,
Як солодкий нектар, що п’янить до безтями,
Намалюй божий дар, збережи дивну пам'ять.
Закарбуй назавжди чистий дотик любові ,
На вівтар поклади щастя в кожному слові.
Піднеси до небес незрівнянне кохання -
То є чудо з чудес наша зустріч остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262297
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 22.04.2012
Анатолійовичу...
В нас просто, брате, доля мовчазна,
Ми вміємо закрити вхід у душу,
Тепло, що в нас, не випите до дна,
З тобою разом я ще жити мушу.
Коли ж ти поруч, то цвіте земля,
А нашу дружбу множать сонця чари,
Тоді я знаю напрям корабля,
Чарівні звуки слухаю гітари.
Твоя труба мені несе тепло,
А вірші гріють серце моє й душу,
В житті мені так, брате, повезло,
Я серце цінувати дружбу змушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331761
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Малює дощ на листі кленів
Рясні рядки...
Давно для мене незбагненні
Твої думки.
Чи доведеться зрозуміти,
Чому все так?
Сплелися наші дві орбіти
В таємний знак.
Передусім, кому потрібно
Було все це?
Жбурляє дощ краплини дрібно
В моє лице.
Життя пригадую картини -
Сумне кіно...
Згортаю пам'ять неупинно,
Як полотно.
Ховаю спогади подалі
Я стрімголов...
Дощ таємничі пасторалі
Малює знов.
18.04.2012р. 02:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331171
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Життя не раз у вихорі крутило,
Одного залишало в чужині.
То гладило, а то болюче било,
Дивилось в очі зрадливо мені.
Вітри шмагали білосніжні крила,
Був птахою, та каменем я став.
Лиш мати Бога Господа молила,
Щоб я серед доріг не заблукав.
Приспів
Повернусь лелекою до рідного гнізда,
У край в якім коріння проросталє.
Зустріне радість в нім, і обмине біда.
А ненька, як в дитинстві, приласкає.
Мій шлях осяють зорі вечорові,
Полину поміж сотні – тисяч хмар.
Насняться неньки очі волошкові,
І краю нездолана сила чар.
Кленовий лист горітиме вогнями,
І в серці забринить дзвінка струна.
Дороги простягнуться рушниками,
Та в отчий дім проляже лиш одна
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282290
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 18.04.2012
Кури сигары на здоровье,
С клубникой пей свой черный чай,
А я оставлю послесловье
И обручалку - "невзначай".
Психуй, кричи, ногами топай...
Оставь другим банальный цирк!
На сердце раны молча штопай,
А то оно совсем из дыр.
Я буду призраком в затяжке
Сигар кубинских иногда,
Мы не в одной теперь упряжке -
Я ни отрада, ни беда!
Я - кровь твоя и горечь яда,
Любовь и ненависть твоя,
То страсти зной, то лжи прохлада,
Невыносимость бытия.
Живи. Люби. Я буду рядом.
И извини, что не смогла
Встречать тебя лучистым взглядом -
Мой взгляд был колким, как игла.
Развод - не повод для финала,
Но без него не обойтись,
Он только стимул для начала
Начать обоим снова жизнь.
15.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195781
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 16.04.2012
Когда почил очередной кумир
И наши предки вновь запи́ли с горя,
Я заглянул в весёлый этот мир,
Познав рожденья тайну априори.
Учили лихо нас соображать, -
Тетрадочки и те были в полоску…
И лаконично мысли выражать
Нам приходилось на заборных досках.
Мне, слава Богу, не пришлось мечом
Рубать «в капусту» наглых супостатов…
А под кроваво-красным кумачом
Не сразу понял, что «не так, ребята».
Когда гормоны дыбились ежом,
То под напором пылких опьянений
Я исступлённо ковырял ножом
Одно из величайших уравнений!
Порой хамил и выглядел шутом,
Дрожал не только в стропах парашюта,
Стегал коней безжалостно кнутом
И ошибался в выборе маршрута…
Чего греха таить, случалось – врал
И многие слова не брал в кавычки…
Не раз родным устраивал аврал,
Накапливая вредные привычки…
Струилось время, то вперёд, то вспять,
Быть довелось в фаворе и в опале,
А то, что всласть не удалось поспать,
Чуть позже мы с лихвою наверстали…
И вот, кажись, всё встало на места,
Но изменился фокус аллегорий…
И открывать зловещий смысл креста
Пришлось, увы, при помощи Пандоры…
Пока не все рецепторы черствы
И сенсорные датчики в порядке,
Прошу у тех, кто жив и кто мертвы,
Прощения, молясь за них украдкой…
май 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190680
дата надходження 20.05.2010
дата закладки 15.04.2012
И тогда я тебя забуду,
Моя нежность, моя отрада.
Ты подобен виденью, чуду,
Но... чудес мне уже не надо.
Пусть на строки ложатся ноты,
Рифмы, будни и выходные.
И однажды ты спросишь: кто ты?
В пол глаза, мы почти родные.
Что душа, тебя так тревожит?
Всё пройдет, как всегда. Однажды
Я тебя разлюблю, но всё же...
Так бывает, наверно, с каждым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329839
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що там, на відстані із сотень кілометрів
Усмі́шка Ваша щастям виграє,
А я для Вас щодня народжую сонети...
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що Ви щасливі, що життя у Вас прекрасне.
Хоч осінь часто болю завдає,
Ви зачекайте мить,- і завтра прийдуть ве́сни.
І хай там що життя для нас снує,
І хай би скільки мрій в душі не існувало...
"Я просто хочу знати, що Ви є",-
Моя Любов про Вас шепоче молитвами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326843
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Річенька тече
срібная прекрасная.
Серденько пече,
бо любов незгасная.
Знаю, не зупиниться
тиха течія.
І от-от прокинеться
доленька моя.
Синя далина
в зорі нарядилася,
та зустрітись нам
досі не судилося.
До серденька горнеться
гордий молодик.
Ясен місяць повниться,
та завжди один.
Ніченька ясна,
а в очах кипить печаль.
Зіронька сумна
догора, немов свіча.
Вірою і волею
серце налилось.
Що судилось долею,
досі не збулось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329829
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
А ти до мене повінню прийшла б,
у ранні дні березового соку?...
Схлипне під вітром давня ковила
від холоду, неначе ненароком.
Ледь чутно линув перший пробний свист
аж з піднебесся – м’яко – голос пташки.
Смолисту одіж яблуневий лист
із бруньки пробивав зеленим цвяшком.
Бурхливу повінь оминути ж міг,
березам квітень дарував сережки.
В житті є сотні, тисячі доріг,
а наші – перетнулися на стежці.
Лиш очі говорили… мить теплА
по тілу розливалася. Усюди.
То, ти до мене повінню прийшла,
і хвилею захлюпало у груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329533
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Зима...Стареющая прима на подмостках.
Медлительны её и грациозны па.
Ей не страшна людская косность -
она солирует, она слепа...
В своем последнем выстраданном танце
всем показав недюжинный талант,
сыграв и королей и голодранцев
да истрепав атлас своих пуант,
уходит гордо, не глядит со сцены,
ей будто безразличен этот зал...
Из надоевшей роли, как из плена...
Аншлаг. Финал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319254
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 11.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2012
Если ты не придешь, то останешься жить между строчек
Непросмотренным сном, неслучившимся счастьем, анонсом...
Окружающий мир так усердно об этом пророчит,
Что теперь безразлично мне даже осеннее солнце.
А ночами все звезды воруют возможность мечтать и,
Так невинно моргая, когтями вонзаются в небо.
И теперь одиночество- мой неизменный читатель-
Оставляет в постскриптумах подписи, где бы я ни был.
По-осеннему грустно. Курсирую вальсом чаинок,
Заплетая в воронку изысканный вкус бергамота…
Если всё-таки сольный концерт мой окажется длинен,
То, пожалуйста, мир, пусть он будет звучать для кого-то.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209473
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 11.04.2012
Вариации на тему, начатую Наталкой Кольоровісни,
подхваченную Анатольевичем,
продолженную Insolito,
Бородой, oduvan4ik`ом.......
У окна грустила кошка,
Спинку выгнула дугой,
Помурлыкала немножко:
Спеть недурно в выходной,
Помечтала о прогулке,
Только дождик льет с утра,
А хозяин сыну Юрке
Обещал пикник вчера.
Стал червей готовить, снасти,
Провианту накупил…
Ожидал ли кто напасти –
Что ты, дождик, натворил?
Мы б сегодня спозаранку
Наловили б карасей,-
Дух ушицы на полянке
Вдоль реки, округи всей…
А меня бы у палатки
Юрка угощал плотвой…
Ну зачем ты, мокрый, гадкий,
Нам испортил выходной?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329381
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 11.04.2012
Дощ.
1
Наповнилось повітря тихим шелестом,
змагається із листопадом дощ.
Листочок жовтий із безгучним вереском,
кружляє злякано, прошитий крапель кулями,
Калюжі туфлі мочать, щоб не муляли,
тремтиш в обіймах, мов на вітрі хвощ...
2
В парку на лавці мокро – не посидіти,
і не рятує ошалілий зонт.
Та я щасливий так тебе завидіти!
Обнявшись, цілуватися долонями,
вуста в вуста, не стане перепонами
ніякий лютий атмосферний фронт.
3
Про все розмови до одного зводяться,
„Люблю!” – наша любов не має меж!
Нехай негода в розпачі заходиться!
Та їй не вихолодить наші почуття,
злетім над віхолою, сягнемо життя,
не гасне в серці хай вогонь пожеж...
сл., муз., аранж., виконання - Шевченко М
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183937
дата надходження 14.04.2010
дата закладки 10.04.2012
C#
Калинова
1
Ти зростала, цвіла – мов той мак край села,
Посміхалась зорі – ось вже ти на порі!
Я й незчувся, як ти, в моє серце ввійти,
і зостатись навік в нім змогла…
ПРИСПІВ:
Звісилася гілонька на кручу,
ой, яка ж сопілонька співуча!
Калинова ягідка – крові кольори…
Дівчина, мов ягідка – то кохання дари…
То кохання дари…
2
Багатьох дівчат знав – з ними вдвох щебетав,
та мій сад-зелен цвів, а не бачив плодів.
Я в любовнім вогні, дотепер не горів,
та, на щастя, тебе я зустрів!
ПРИСПІВ:
Сяйво місяць сіє щедро всюди,
хоч півень запіє, та не розбудить,
з того сну, що моїм коханням зветься.
За тебе одну мрію, і душа озветься…
Твоя душа озветься…
ПРИСПІВ: (1 варіант)
Сл., муз., аранж., виконання – Шевченко М
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184193
дата надходження 15.04.2010
дата закладки 10.04.2012
Не грустите, женщины,
Об ушедшей юности -
Зрелостью обещана
Книга вещей мудрости.
Пусть морщинки ниточка
След забот отметила,
Взгляд придирчивей в очках -
Да прощает весело.
Серебро волнистое
В крепкий узел связано,
Как вино игристое,
Терпко слово сказано...
Рук натруженных тепло
На внучат возложено,
Сказка вяжется светло –
От простого к сложному.
И загадывать вперед,
Как судьба их сложится,
Станет к ночи. Сон придет,
И мечты умножатся.
Без слезы, без ревности
Вспомнит в жизни многое ...
Возраст женской зрелости -
Красота особая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329246
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012
Любителям гумору
В поліклініці бабуся лікаря шукає.
Зупинилась, й чоловіка одного питає…
- От шукаю я доктора, забула, як зветься.
- Ви присядьте, відпочиньте – чоловік сміється.
- Для жінок – це гінеколог, окуліст на очі,
ЛОР – якщо стріляє в усі, чи в горлі лоскоче.
- Та не ті, не ті…Тих знаю – не з цієї групи,
Мені треба… І знітилась… Доктора до дупи.
- Ті бабусю, що назвав Вам, профілю вузького
А всі решту - в нас до дупи, то йдіть до любого!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256547
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 10.04.2012
Скорооговорка:
Улей улюлюкающих улик, уличен в улюлюканьи над ульями.
А уличные улиганства, увы - увеличились.
Человетчина. Рубленная.
- Товарищ покловник!
Разрешите долго жить!
- Рассмешаю! Долгаживайте!
- Противник готовится к акаке!
- Скушай мою поманду! Орудия - к баю!
Супружеский дог.
Следственный экскремент.
На промокации я не реагирую! Тем блее - на промоакции!
Целеустрамленность и еленаправленность.
Благополичный исход.
Кривое зыркало.
Ваше превоскондитерство.
Так вот ты какая! Земля, обед и ванная!
Бедный ордственник.
Я встретил Вас, и все... Болею...
МориИНЕТочный режим.
11.1108
(Паприка, вливаем-ся!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102199
дата надходження 11.11.2008
дата закладки 09.04.2012
Здавалося, що сонце не погасне
і вічно пломенітиме в очах,
що цілий світ - для нас, і небо ясне
веселкою заграє у дощах.
Але у ніч, коли цвіли морози -
Я загубила мрії про весну.
Де була ніжність - пролилися сльози:
Таки посмів покинути одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325354
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 09.04.2012
Тривалою щось видалась зима,
У квітні ще кидається снігами.
Дивлюся у віконце крадькома,
Чи не приїдуть діточки до мами?
З надією, що скроплена слізьми,
За вас шепочу молитви ночами,
Щоб Ангел Божий огорнув крильми!
Чому ж не приїжджаєте до мами?
Смачненькі приготую пиріжки,
Округлі, із блискучими боками.
Почастувала б діток залюбки...
Коли приїдете у гості ви до мами?
Минає час... Ідуть за днями дні,
І старість підкрадається з роками.
В якій би не були ви стороні -
Не забувайте, приїздіть до мами!
01-06.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328585
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012
Знов пензликом надії
Весна бузкові мрії
Смарагду додає в безжурний день.
Але, як прийде літо,
То так несамовито
На зелень барви свята покладе.
А осінь золотава
По не поснулих травах
Розкида листя вогняний букет.
Зима зі сліз і сміху
Та з кучугури снігу
Складе неперевершений сонет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328079
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 08.04.2012
Я б хотіла свої крила
Тобі дарувати.
Кожен клаптик твого тіла
Щодень цілувати.
Я б хотіла тебе гріти
У ніч бузинову.
Душу й серце боронити
Від чорного слова.
Я б хотіла твою руку
До скону тримати.
І не знаючи розлуки,
Талан твій плекати.
Я б хотіла та не зможу.
Напроти бажання,
Світ замкнутий не стривожу
Незграбним коханням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328508
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Вже не злелію той журливий клен,
Що ти зрубав край битої дороги...
Байдужий вітер свище між антен,
Дощі, мов струни, б'ються об пороги.
Вже не злелію трепетну печаль-
Оту кленову лагідність листочків...
Пекучий щем вплітається, мов шаль,
Поміж сумних віршованих рядочків.
Десь за вікном розніжиться весна-
Яка п'янка!Такої більш не буде!..
А ти не бійся, винесу одна
Оту ганьбу оплакану між люди...
І позбираю згаслі кольори-
Моїх надій обпалене ганчір'я...
Хіба ж не ти про щастя говорив?
І пух летів кульбабовий, мов пір'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328376
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Стежина в’ється крізь роки,
Тягар все більш згинає плечі,
А десь збираються круки,
Чекають днів моїх старечих.
Та ще невтоптана земля,
Де понесуть вперед ногами,
Ще не засіяні поля,
Де урожай зберу із вами.
Хай в’ється довго стежки слід,
Поля ростуть багатим хлібом
І хай примножується рід,
Щоб внуки ще пишались дідом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327891
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Скрипят качели
в детском городке,
И стонут,
как испуганные звери.
Устало август
сквер шагами мерит,
С букетом
пряных запахов в руке,
Где малыши,
игрушки разложив,
Пасут цветных
животных из бетона,
И детский смех
с листвою окрылённой
В лучах
ультрамариновых кружит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241492
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 06.04.2012
Мне нравится смотреть в твои глаза..
Омытые прозрачною слезою,
А может теплой майскою росою,
В них моря синь и неба бирюза..
Мне нравится, когда твоя ладонь
Касается меня тепло и нежно..
В ней чувственная, сладкая безбрежность..
Творящий благо жизненный огонь..
Мне нравится, когда с тобой вдвоем..
И все вокруг теряет свою ценность..
Два сердца.. и святая откровенность.
Мы снова вкус блаженства познаем..
Желанный плен любви и наготы..
Общение - беззвучное... сердцами..
Подаренное счастье небесами..
Мне нравится тот мир.. где Я и ТЫ..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11204049983
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327777
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Печаль моя! Нічне безсоння
і туга, випита сповна...
Я перед Вами - безборонна!
О, ні, я з Вами як броня….
Прошу, у сни мої прилиньте,
хоч я втікачка наяву.
В волоссі пахнуть гіацинти...
В мені інверсія… Живу….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316580
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 05.04.2012
Дозволь мені
ввірватися без стуку -
шаленим вітром,
повінню,
дощем…
Прикласти ніжно
чудодійну руку -
до серця,
щоб пульсуючим вогнем
медові краплі
пити з вуст гарячих,
вдихнути небо -
пахощів ваніль...
Сміятись дзвоником
у полі, наче
ПРОКИНУВСЯ
У ДУШАХ БЕРЕЗІЛЬ.
Купатись цвітом
в росянистій втомі,
на хвилях завмирати
у плавбі...
Щоб ми були
єдино-невагомі -
дозволь мені
лишитися
в Тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318059
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 04.04.2012
Як просто не почути слів образ,
Як просто не скипіти на півслові,
Та пригадати світлу мить любові,
І ніжність, і тепло найперших фраз.
Як просто не спалити всі мости,
Як просто не зронити слово люті,
І не зривати ланцюги прикуті
Між двох сердець, щоб їх не розвести.
Як просто ще уникнути біди,
Як просто ще триматися за руки...
Чому ж, скажи, прямуєте туди,
Де чорний день від розпачу розлуки?
02.04.2012р. 18:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327154
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 03.04.2012
І знову сколихнулася душа,
І знову мрії падають на аркуш.
До Тебе долітають у вірша́х,
Думки і сни запрошують до вальсу.
Моїм теплом народжений у снах
Звучиш мені на аркуші паперу.
Це сповідь мрій у зболених серцях,
Це та Любов, що стукає у двері.
Ще кілька фраз, не випитих до дна,
Ще кілька митей в серці найсвятіших.
Якби Ти знав, якби Ти тільки знав!..
Як боляче народжуються ві́рші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326417
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 01.04.2012
- Алло-алло, хто біля апарата?
Задовольніть мій інтерес.
Як там проходять спільно з блоком НАТО
Навчання наших ВМС?
І взагалі, яка погода
І як наш флот, на що він годен,
Кому на груди дати треба орден,
Ну а кому по шиї дать!?
- Алло-алло, товаришу міністре,
Чудово все, чудово все!
На складі спирту повна є каністра,
Її нам мічман принесе.
І лиш одна дрібничка сталась:
В нас плоскогубці поламались…
А загалом, товаришу міністре,
Чудово все, чудово все!
- Що ж, плоскогубці, справді, то дрібниця,
На плоскогубці наплювать!
Та я і сам хотів би подивиться,
Як це їх можна поламать.
- Ні, плоскогубці залетіли
В електрощит і там згоріли…
А загалом, товаришу міністре,
Чудово все, чудово все!
- Алло, алло, мені не зрозуміло,
Тут дивина, ні дать, ні взять…
Хіба ж це плоскогубці мають крила,
І хто дозволив їм літать!?
- Як ліг на борт ракетний катер,
Усе в нас почало літати…
А загалом, товаришу міністре,
Чудово все, чудово все!
- Цього мені лише не вистачало…
Я вас розжалую усіх!
Чому це ви одразу не сказали,
Що хтось у вас на когось ліг?
- Лягла корма на дно затоки,
Та ніс іще стирчить, нівроку…
А загалом, товаришу міністре,
Чудово все, чудово все!
- Алло-алло, мені потрібно сісти,
Свідомість втрачу я ось-ось…
Даю наказ: негайно доповісти,
Що в вас насправді відбулось!
- Ми вийшли в море, як завжди,
Шукати ворога сліди,
Та тільки дав наш катер газ,
Екран локатора погас.
Тоді «всліпу» дали ми залп,
І розбомбили… морвокзал!
Я матом штурмана покрив,
Той від образи закурив,
Чомусь забув згасить сірник,
Сірник в ракетній шахті зник
І підпалив боєзапас,
Боєзапас рвонуло враз!
На борт раптово катер ліг,
І нас усіх звалило з ніг.
Побачив я, коли підвівсь, –
Щит електричний загорівсь.
Щоб екіпаж урятувать,
Хотів контакти роз'єднать,
Та тільки полум'я не збив
І плоскогубці загубив.
Вони замкнули всі дроти,
Реактор почало трясти…
Що не робили, все дарма,
В воді сховалася корма,
Ми перебралися на ніс,
А мічман спирту всім приніс,
І нам тепер усе одно, –
Наш корабель іде на дно…
А загалом, товаришу міністре,
Чудово все, чудово все!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326954
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
Ох, листопаде, що тобі я винна,
Що ти прийшов в цю березневу мить?
П'янка весна, тендітна і дитинна,
Лебідкою пірнула у блакить.
Захолидило краплями на скронях,
Проллявся дощ крізь ситечко небес.
Чи я тебе накликала безсонням,
Що ти в мені негадано воскрес?
І устелив думки опалим листям,
Пожухлий аркуш спогадів надніс...
Таким крихким прозірчастим намистом
Моя весна обсипалась з беріз.
І розчинилась мрія лебедина
Між сизих крил обірваного сну...
Ох, листопаде, що ж тобі я винна
Що ти весну на осінь обернув?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326946
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
Нарисую любовь очень яркими-яркими красками,
Я у неба и моря возьму нежный цвет - голубой.
От цветов полевых я добавлю немножечко -красного,
Чтобы мы никогда - никогда не расстались с тобой.
Я украшу картину свою ярким солнечным золотом,
Пусть сияет, поёт и искрится от счастья душа.
Мы с тобою на вечно душою останемся молоды,
Я рисую любовь и картина моя хороша!
Дорисую романтики неба ночного и звёзд золотых,
Пусть наш жизненный путь освещают во тьме.
Не вернуть нам уже наших дней прожитых,
Но я знаю ,ты нежно сейчас вспоминал обо мне.
Пусть картина моя не простая, но очень красивая.
Я добавлю рассвет,очень нежно срисую зарю.
И последним штрихом наделю её страстною силой я,
Как закончу писать, так картину тебе подарю.
* * *
Музыка: Владимир Ветт / Счастье
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179280
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 31.03.2012
Сонце в небі ластиться,
Виграє вода.
Прилетіла ластівка,
До свого гнізда.
І щебече, тішиться,
Весну заклика.
У гніздечку ніжиться,
Пташка молода.
Приспів:
Віть-віть-віть -
Пташечка маленька,
Віть-віть-віть -
Черевце біленьке.
Віть-віть-віть -
Пісеньку співає,
Віть-віть-віть -
Весну прославляє.
Сонце в небі ластиться,
Квітне теплий день.
Ллється пісня ластівки,
До усіх людей.
І щебече, тішиться,
В небесах кружля.
Білим цвітом ніжиться
Ластівка моя.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326421
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
У коханні хлопець зізнавався тихо:
«Ти для мене – зорі, хоч на серці шрам;
Ти – моя богиня, що прогонить лихо;
Ти – мої світанки; Ти для мене – храм.
Ти для мене пісня. Ти – мої зіниці
Напуваєш раєм; рятівний мій круг…
Ти – весна шалена; книги на полиці.
Ти – моя пелюстка... Я ж для Тебе – друг.»
12.10.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215669
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 29.03.2012
Як довго затягнувся нині піст?
Вже двадцять літ засохлими вустами
читаємо Шевченків заповіт,
а Воскресіння так і не настане.
Вже двадцять літ, як скинули ярмо,
та на смітник чомусь не викидаєм,
а час-від-часу дістаєм його
і перед дзеркалом тихенько приміряєм.
Протиполярність вчинків і бажань
на дві частини поломало душі,
словами - Кобзареві сиплем дань,
ділами - всі святі ідеї душим.
Невже-то Богом проклято наш край?
Невже повік в ярмо те запрягатись?
О, Господи! Направ, чи покарай!
Нехай Дніпро не плаче і Карпати.
Нехай прийде той Воскресіння день,
разом з Христовим на мою Вкраїну,
повернеться і Правда до людей,
і мати обніме щаслива сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326083
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Куди не гляну, всюди-тільки ти,
Снуєш туди-сюди, чудна людино!
А серце, мов ображена дитина,
По днях прожитих черкає хрести.
Пощо тривожиш спокою струну?
Чи може я сама її тривожу
І уповаю знов на милість Божу,
Що нам повернуть з попелу весну?
І доторкаю, ніби й ненароком,
Дрібні шпаринки відболілих ран...
Який солодкий той самообман!
Яка ж бо правда-підла і жорстока...
Куди не гляну-проблиски весни,
Шовкове небо сьорбає калюжі...
О, не виказуй ту страшну байдужість!..
Вже краще у ненАвисть оберни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325770
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 29.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2012
(Йому виповнилося 100 і Він міг теоретично дожити до цієї дати. Та віддав життя за нас, нині живущих....)
Світлій пам’яті
Олекси Гірника
Смолоскипом горіла незрима душа,
Відчуваючи кривду народу,
І рядки «Заповіту» - святого вірша –
Його кликали в бій за Свободу.
Підніматися… Як? Гуртуватися – з ким?!
Коли влада розлюченим змієм
Нищить все українське… І списом своїм
Він обрав те єдине, що вміє:
Всю наругу підносив на вістрі пера,
Відкриваючи очі міщанам,
І з надією жив, що настане пора
Дати бій новоявленим «ханам».
Що, коли вже не він, то хоч діти малі
Заживуть в незалежному краї.
Вільні люди воскреснуть на вільній землі,
Подолають «опричників» зграї.
Він поклав на вівтар все, що мав – до гроша.
Вмить Зоря його світ освітила:
Смолоскипом для інших горіла душа,
Смолоскипом і тіло згоріло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325912
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Есть в увядании цветов
Торжественно-тугая сила -
Так -
Гаснуще-неотвратимо
В закатных красках
Вянет день...
Души
Тоскующая тень
Так бороздит
Просторы мира
Пред
Отхожденьем в мир иной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285897
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 28.03.2012
Поцілував. Відчув, що хоче ще,
Отримуючи ляпаси дзвенячі...
Тримав, не відпускав, щока пече!
Налилася сльоза, але не плаче...
Трималася недовго, він зривав
Червоні пелюстки її спідниці…
Книжки на них дивилися з полиці,
Та то пусте, бо він її читав...
І прочитав... Незайману, п’янку!
Перечитав... вона така цікава!
Він їй і досі носить в ліжко каву...
І ніжно згадує, запалену щоку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250210
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 28.03.2012
* * *
Мне мало надо!
В. Хлебников
День случился тихим и нежарким.
Небо - в белотканных облаках.
На степной ковер июльский, яркий
опускался вечер, и
легка
показалась жизни перспектива:
август будет щедр на звездопад,
от упавших звезд займутся ивы
и, как мы с тобою,
отгорят.
А потом бездымные пожары
выполощет стужа добела,
и снегов взошедшую опару
март с дождем замесит
пополам...
И когда впадут в истоки устья,
и мгновенья сложатся в века,
в нас уже не будет прежней грусти -
только небо,
только облака.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249241
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 28.03.2012
Вдивляюсь у сніг, у призахідне сяйво,
У ніжну межу, у непевну межу.
І лінії тоншають.
Знаєш? – Не знаю.
Тінь мружиться тихо.
Скажи. – Не скажу.
Я тут, до холодного скла притискаюсь,
Пускаю коріння в одвічній воді.
Ти чуєш? – Не чую.
Звикаєш? – Зникаю.
Синіють сніги на обгортці видінь.
Не те, щоб втомилася. Теплі тенета,
І нікуди звідси, не треба. Дарма
Малює на шибках автопортрети
Скуйовджена сива зима.
Приспів:
Сніг
Недоторканий,тихий , чужий і печальний
Сни,
Що синіють у чорне провалля і гаснуть,
Спи,
Моє серце – посудина, б’ється на щастя,
Падають світлі уламки в долоні -
Лови…
2.
Сніжинки іскрять світлом ламкості ліній,
Не знають, як схожі краплинки води.
Безмірність безмірності в кожній краплині,
Ти бачиш? – Неначе.
Ходімо!
– Іди.
Вмерзаю у світ, і осердя німіє.
Крізь сутінь до суті, не пан, не пропав.
А ніч марить гавкотом, ниє і виє,
Сміється, й на жести чудні не скупа.
Слова затерпають, озвуться востаннє,
Чекай і вдивляйся в затертість небес.
А я буду там, де до світання
Завія цитує сама себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323105
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Не знаю, чи хтось ще більше зробив для України у плані естрадної творчості як Софія Михайлівна Євдокименко-Ротару, більше відома нам як Народна Артистка України Софія Ротару. Ця співачка, родом з Буковини, стояла біля самих джерел української естради і продовжує залишатися однією із самих популярних естрадних співачок всього пострадянського простору. Кожен свій концерт Герой Україи, володарка майже всіх найвищих титулів і відзнак бувшого СРСР,України, Молдови і Росії починає з української пісні корифея української естради В.Івасюка "Червона рута". Пісні, яка принесла їй славу, з пісні, яка проголосила на весь світ, що є такий чудовий пісенний край - Україна! Цього року у Софії Михайлівни ювілей - 50 років як вона розпочала свою творчу діяльність, як співачка. Саме тоді у 1962 році буковинська дівчинка перемогою на ройонному конкурсі розпочала свою пісенну кар"єру і досягла нечуваних висот естрадної популярності. Побажаймо ж їй довгих літ вокальної неперевершеності і ще довго радувати нас новими піснями.
Я ж з своїм найкращим другом Голоскевичем Сергієм Анатольєвичем хочемо привітати Софію Михайлівну з цим ювілеєм віршом, який ми написали удвох, а перейшовши на сторінку мого друга ви ще почуєте музичне забарвлення цього вітання
.http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10165
З святом Вас, Софіє Михайлівно!
ДВІ ЛЕГЕНДИ
І у легенд бувають імена,
Що крізь сторіччя славу краю віють.
Ми їм за це завдячуєм сповна
І квіти їм даруємо уклінно.
В моїм краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
Софія Київська і донька гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
Як чисті переливи солов"я,
Пісенні нотки ніжно душу гріють
І дзвоном обзиваються в серцях
Від скал Говерли до узгір"я Криму.
Бо у краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
То Храм Святий і пісня гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
Софіями пишається земля,
Старий Дніпро піснями молодіє.
Їм обидвом мелодію щодня
З гірських джерел дарує полонина.
В моїм краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
Софія Київська і ліра гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325379
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Із вікна покинутої хати
Зяє божевільна порожнеча...
(Інна Серьогіна "Порожнеча")
Отак стоїш убога край села:
На биті вікна покосилась стріха
І темна тінь самотнього горіха
Тобі на душу зболену лягла...
Отак стоїш, сплюндрована, мов храм,
Старенькі вишні заломили віти
І клен ридає голосом трембіти
У такт різким, поривистим вітрам.
І що тобі, сирітонько, болить-
Ота зотліла незрорушна тиша,
Що плісняву між стін твоїх колише,
Ота бузково-лагідна блакить,
Що прогляда крізь нитку павутин,
Мов цвіту повінь крізь колючі грати?
Ніхто-ніхто не вернеться до хати:
Ні сивий дід, ні батько, ані син.
І лиш вітри розвіють між людей
Оту гірку розпачливу недолю,
Мов мак дрібний по ораному полю,
Ту самоту, що скиглить із грудей...
Отак стоїш убога край села...
Чого ж я спокій тихий твій ворушу?
Яка печаль-аж пристроми у душу,
Аж та роса на шибці обпекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325204
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 27.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2012
До 60 - річчя з дня народження
Назарія Яремчука
А пісні все звучать про Черемош і Прут.
Про родину, батьків його голос лунає.
І Карпати пісні, як святе бережуть,
Бо Назарія дух у Карпатах літає.
Із Черемоша пісню, як воду черпав,
З «смерекової хати» злетів над землею.
Скільки гарних пісень він іще б заспівав
І пишався б землею і ріднею своєю.
Між карпатських смерек, там де річка журчить,
Де в урочищі легінь кохану чекає,
Його голос і нині над світом летить,
Нам пісні свої вічні Назарій співає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285344
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 25.03.2012
На окне подснежник цвета голубого.
И никто на свете не видал такого:
Как кусочек неба, как весны мгновенье,
Как её дыханье, счастья ощущенье.
Как твои признанья, и в любви забвенье,
В лабиринтах ночи рук переплетенье.
Словно синей птицы пенье на рассвете.
Как твои глаза, лучше всех на свете.
И твоя улыбка, как цветов цветенье,
Будто тёплый день, дарит вдохновение.
На цветы смотрю просто с удивлением.
Жаль, что короткО это наслаждение...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324827
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
- Ти узяв і замовк, наче більше немає розмови.
На півслові затих, заховався за роздумів плин.
Я караю себе, я гну душу, як збиту підкову,
і складаю слова, наче кулі в стальний магазин.
Ти замовк так давно - ціла вічність минула відтоді.
Я гортаю думки, перетоптую фрази, як хмиз.
Що причиною є, що мій палець на смертному зводі
і залишилось лиш запобіжник відкинути вниз.
Скільки буде тривать це мовчання, як каторга болем.
може час вже зійтись, аби вирішить все назавжди?
-----
- Але, люба, пробач, я від тебе ніде не відходив!
...і мовчав всього-навсього кілька хвилин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324800
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Я на відстані уст признавався бажанню шаленому
і на відстань очей відпустити кохання не міг.
я на відстані рук кутав щастя п"янке гобеленами
і на відстань грудей я ховав у душі оберіг.
Я на відстань роси покривав всю тебе насолодою
і на відстань дощу налаштовував лагідний душ.
Я на відстань коси ворожив подушками над вродою
і на відстань "пущу", не пускав ані злив, ані стуж.
Ми на відстані злились, на велич вселеньського простору
і на відстані гір, що здіймалися ввись, як роки.
Чом же ми опинились з тобою на відстані пострілу
і на відстань до зір поділилися наші думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324281
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Музика і виконання Миколи Шевченка
Мій любий синочку,
Мій соколе ясний.
З тобою по іншому сонце встає.
Я Богу молюся,
Я дякую долі,
Я радий, що ти в мене є.
Хмаринки зникають і небо ясніє,
Веселка на струнах своїх виграє.
Спасибі, синочку,
Спасибі, мій рідний,
Я радий, що ти в мене є.
Коли ти далеко,
Тебе виглядаю.
Тривога заснути мені не дає.
Я Бога благаю,
Щоб ти повернувся.
Я радий, що ти в мене є.
Коли тобі важко,
Коли в тебе горе,
Кров в жилах холоне і серце стає.
Я Бога благаю,
Щоб дав тобі сили
Я радий, що ти в мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225152
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 22.03.2012
Кліп - http://www.youtube.com/watch?v=pdDTD5Rcdas
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=pdDTD5Rcdas[/youtube]
Іскриста, мов грайливий діамант,
Прийшла любов, уквітчана весною,
З невинно-білих пелюсток троянд
Умита прохолодною росою.
Не потривожена слізьми розлук,
Ще не розбавлена гірким полином.
Зірки нічні спустилися до рук
Із галасливим журавлиним клином.
Іще цнотлива, жадана, палка,
Рожевою зорею обійнята,
Така зваблива і така терпка,
Як недозрілий плід із гілки знятий.
Не знають, що готує Небо їм
(Усі перебуваємо в незнанні),
Можливо доля під крилом своїм
З кохання першого сплете останнє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324030
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Что нас разделяет? И судьбы и годы,
Дожди и снега и капризы природы.
Что нас разделяет? Законы о чести,
И долг и обязанность, взятые вместе.
Что нас разделяет? Обычаи, совесть,
А может межзвездных дорог невесомость?
А может быть лето, что солнцем палящим
Рассвет пробуждает над городом спящим?
А может быть осень багряной листвою
Стеною встает между мной и тобою?
Пусть нас разделяют печали, тревоги,
Сойдутся когда-то и наши дороги,
И наши сердца, может быть на мгновенье,
Сольются в блаженстве любви, в упоенье.
Забудем на миг то, что нас разделяет,
Ведь сильное чувство преграды не знает!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148086
дата надходження 02.10.2009
дата закладки 21.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2012
Для маленької Дарусі,
Хом’ячка купив татусьо
І хатинку, і кормушку,
Гарне ліжечко під вушко.
Для Даринки хом’ячок,
Став справжнісінький дружок.
Вона справна господиня,
І горішки й трішки дині,
Хом’ячку кладе в кормушку,
Стелить вишиту подушку,
В хом’ячка чудовий сон,
Спить неначе фон-барон.
А Дариночка радіє,
Хом’ячка свого леліє,
Йому раді всі у хаті,
Бо живуть тепер при святі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323789
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Тебе зовуть перлиною Карпатів.
На чисті, як дзвіночки, голоси
ти, буковинська земле так багата.
що є, повір, скарбницею краси.
Я вклоняюся краю,
що з гір роси збирає,
і дзвінким водограям,
медоносним квіткам.
І задуманим горам,
і лісам, і дібровам,
я вклоняюсь тобі,
буковинська земля!
В твоїх обіймах Черемош співає,
червона рута розцвіта в піснях
та лине в гори над карпатським плаєм,
неначе ніжний щебіт солов"я.
В стежинки-стрічки вбралась полонина,
зелену крайку вітер лопотить.
Спасибі тобі, рідна Буковино,
таку, як ти. не можна не любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323567
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
фильм он-лайн "Неприкасаемые" / Intouchables (2011)
основан на реальной истории
http://filmix.net/dramy/34049-neprikasaemye-intouchables-2011.html
смотрите.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323501
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Не обдури, бо то великий гріх!
Коли у те, придумане, повірю,
а потім правда, як у травні сніг -
обірвана струна на шиї ліри.
Краще промовч,хоч боляче також
і не рятує те німе зізнання,
зів"ялий пуплях поливає дощ
і він цвіте ще у садку кохання.
Ти не кохаєш? Стій, не говори!
Чи обдури, я вже готовий, люба,
і наперед прощаю всі гріхи.
Навіщо правда, як кохання - згуба?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323236
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Мов сльоза насторожена просинь.
Облітає журбою багрянь.
Осенію, вростаючи в осінь,
Зачіпаю невидиму грань,
За якою життя відбулося.
А дорога (тепер вже стежина)
Ще замріяно дивиться вдаль:
- Де ти, диво-гора? Де вершина?
Лиш калюжі блищать, як емаль,
Лиш усохлі осот, конюшина...
Та старезна верба коло ставу,
Що мої пантрувала роки
І надію гойда золотаву,
Наче внука мого, залюбки,
І скрипить, і зітха без угаву...
18.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323085
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Прости мені,- не ту чекав зустріти,
А я непрохано ввірвалась у життя...
Весна дарує серцю ніжні квіти,
Зима і досі ще не знає каяття...
Прости мені, бо знаю, що не схожі,
І важко так, в душі чомусь- гроза.
Бо десь Любов для Тебе є ворожа,
І, мабуть, я стаю Тобі чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321170
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Ты уходишь в мечту, исчезаешь за синими далями,
Босоногий свой след оставляя росой на траве.
Ну, а я остаюсь в тёплом доме со старыми ставнями,
Взгляд подняв к небесам, постоянно молюсь о тебе.
Ты шагаешь вперёд, одиноко скитаясь дорогами,
Выбиваясь из сил, ищешь надпись со стрелкой «Вчера».
Собираешь надежду, судьбою разбросану крохами,
В левый рваный карман, но и там, к сожаленью, дыра.
В километрах дорог ты бредёшь галактическим странником,
Без любви и тепла, не смывая усталости пыль.
И колотится сердце твоё под изодранным ватником,
Боль утраты стараясь на вечном пути позабыть.
Странник миленький мой, заблудившийся между столетьями,
Добрый Ангел пускай охраняет тебя от невзгод.
Лучезарными пусть Он наполнит дорогу рассветами,
Но, поверь, от себя не уйти тебе за поворот.
12.2011 - 14.03.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323138
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Знаешь, Сережа,
Пожалуй, прощу.
Не потревожу,
Не отомщу.
Не упрекну
За обиды,
За ложь,
За одиночество,
Нервную дрожь.
Что не дарил,
Не берег,
Не ценил,
Больше не вспомню.
Нет злости,
Нет сил.
Книгу о жизни с тобой
Я прочла.
Нужным сказать тебе
Вот что сочла:
Жизни из жалости
Не допущу.
Больше не верю,
Не жду,
Не ищу.
Больше не плачу
И ровно дышу.
Не кличу удачу,
Сама все решу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262892
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 18.03.2012
Україно моя, куполи золоті,
Моя земле в хлібах і калині.
Хай співають тобі все життя солов’ї
І лунають «курли» журавлині.
Моя земле озерна в лісах і степах,
Краю мій чарівний, дорога Україно.
Пшениці золоті, що ростуть на ланах,
Рідна серцю моя Батьківщино!
Я люблю свій народ, його диво пісні,
Хай Господь захистить нашу землю єдину.
Я звертаюсь до вас, українці мої,
Ви, як матір свою, бережіть Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275051
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 18.03.2012
Від зими душа моя втомилась
І чекає крихітку тепла.
Хоч весна не раз мені наснилась,
Лиш до ранку квітами цвіла.
Що весна, коли ти поруч, Любий!
Притулюсь до серденька твого.
Ой, як спілі вишні пахнуть губи...
Не жалій тепла мені свого!
Пригорни й цілуй, щоб я відчула,
Що тобі я треба лиш одна.
І про те, що ще зима, забула б,
І тоді прийде весна сповна!
Обійми, щоб розгорнулись крила,
Полетять пісні із-під пера,
Щоб тебе забути не зуміла...
Хай прийде омріяна пора!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322979
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Були в мене
найкрасивіші жінки,
Тепер я про них
тільки згадую нишком…
Раніше читав
про кохання книжки,
Тепер я гортаю
ощадну книжку.
Стопталися
вишиті рястом стежки.
Тепер в мене – зайва вага
і задишка.
Раніше читав
про героїв книжки,
Тепер я гортаю
пенсійну книжку…
Дивлюся і бачу:
веселі роки
Злітають у небо,
легкі і крилаті…
Раніше любив я
читати книжки,
Ну а тепер –
розучився читати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322947
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Догорает в небе уголёк заката
И туманом дрёма вьётся у ручья,
Ива покраснела, словно виновата,
Что давно невеста, только вот ничья.
Клёны, нахлобучив алые папахи
Женихами стали по соседству в ряд,
Ветер шаловливо рвёт на них рубахи,
Лоскуты как искры в небесах горят.
Но не любо иве клёнов одеянье.
Не о них сердечко во груди болит.
О соседе милом девичье страданье -
Тополь недалече в рощице стоит.
Тополёк красавиц серебрит листвою,
Меж кудрей босяцких, где то в вышине,
Тонкий юный месяц чуть дрожит серьгою,
Соловьём, вздыхая в робкой тишине.
Ели пышногрудой, тополёк мигает
И берёзки треплет тихо за подол,
Лишь страданий ивы он не замечает,
Словно то не дева, а осины кол.
И душисты ели знойные объятья,
И берёз небесна чудо-красота,
И столы накрыли к свадьбе кедры - сватья.
Но гулёне девка всё опять не та.
Уголёк погаснет за стеною леса,
Ива зарыдает не жалея слёз…
Плач её услышит тополёк-повеса,
Заласкает нежно ворох чёрных кос.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307734
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 18.03.2012
Коли світило уквітчає синь
Над кручами, лісами і полями,
З’являюсь я – німа й убога Тінь,
І невідступно рухаюсь за вами.
Найменшу волю вашу, як свою
Повинна повторити неодмінно:
Ви йдете – йду, спинилися – стою,
Присіли – нахилилася уклінно.
Маріонетка я в чужих руках,
Такий мій хрест… Та в чім моя провина,
Що по багну життя в дрібних грішках,
Тріщить під вами чесна моя спина?!
За що мене ви тягнете в обман,
У спільники убивств, насилля, зради?
Чому повинна, мов отой баран,
Мовчазно йти на бійню..? Бога ради,
Звільніть мене від порохних окуть,
І дайте жити так, як я бажаю!!!
Не здичавілу мавпувати лють,
А маяком світить стезю до Раю!
Якщо не можна, то хоча б в зеніт
Злетіти жайворонком над полями,
І привітати піснею весь світ!
…А не безславно леститись під вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320552
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Кохання ми зустріли не на мить,
Воно цвіло, мов яблуня в садочку…
Палає й досі, ясне мов блакить
Коли дивлюсь у вічі я синочку.
Тебе до серця ніжно пригорну
Вдихну п’янкий повів, погладжу щічку,
В смолистих косах млосно потону
І поцілую носика суничку…
Триватимуть обійми ті палкі,
До нескінчення! Хай, сніжок на скронях…
І твої сльози радості жаркі,
Зірками заблищать в моїх долонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322300
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Питаєте, де я беру слова,
Щоб описати у віршах природу?...
Жаринками вихоплюю з заходу,
Де зотліває сонця булава.
У житечку дозрілому, в хлібах
Пришіптують мені вусаті ості.
Росою вимальовуються з млості,
На верболозу точених губах.
Южать в садах пелюстками весни,
Вчуваються першоприлітним хором.
Льодяться на віконечку узором,
Окрикують хвоїнками сосни.
Їх коники цвірчать у ковилі,
Метелики змережують у квітах,
Флейтує іволженька у розсвітах,
Обідня тінь химерить на землі.
Журба осіння скімлить на вітрах,
Гілля хрущить в сухому падолисті,
Зрікають їх хмароньки перисті,
Що сонечко відносять в пазурах.
Всотавши першородну цноту слів
Я, оп’яніло пригортаю ниву -
Мою дівчину янгольськи-вродливу,
Жбурляю в небеса кохання спів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318936
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Примхлива дівчинка Весна,
На зміни настрою рясна:
На сході сонця, промінцем,
Пройде по полю окрайцем.
Удень сховається за хмари,
Зачне із вітром дивні свари.
Над вечір зарида дощем…
А з ранку, іній під кущем,
Іскристим килимком, розложе.
Та вберегти його не зможе –
Розтане діамант і щезне.
Гілляччя ясена кремезне,
Туману пелена укриє.
Росою велетень спітніє,
Вихне сердито головою:
- Дівчисько, не жартуй зі мною!
Та не розчує слів забавка,
Чкурне до лісу наче мавка,
У першоцвітовім віночку…
Надокучатиме ставочку,
Очеретяним скреготінням
Та хвиль простиглих хлюпотінням.
Вербу обійме, зашкодує,
Раптово знову занудьгує,
Що гола та стоїть і боса…
Співаночка різноголоса,
Запалить посмішку в очах,
Дівча розтане у гаях.
Поміж березових мережок
Нектаром стане для сережок…
І чорно-білою корою,
Заструменіє вниз сльозою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321122
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Я зажурені очі твої
Намалюю рясними дощами.
Брови будуть веселки сумні.
Вії ж я розфарбую ночами.
Трояндові цвістимуть вуста
На обличчі твоїм ковиловім.
Ця робота моя не проста,
Бо у серці кохання мов повінь.
Ріки в коси твої заплету,
Хай туманом лягають на плечі.
Приколю в них яскраву зорю,
Що на небі запалює вечір.
А як вранці прокинешся ти
І побачиш портрет у віконці,
Будуть радості сльози текти
І росою блищати на сонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319779
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Казав знайомий: " Я в твої роки
на гульки витрачав усю зарплату!
Ще й зараз намагаються жінки
мене, мов журавля окільцювати.
То ж будь упертим (не соромся втіх),
перегортай життя свого сторінку,
і не хвилюйся – невеликий гріх -
постійно обнадіювати жінку".
Можливо, я б дотримавсь тих порад:
й одразу став кількох дівчат кохати,
і начищав би пір’я на парад,
щоб здатися досвідченим пернатим…
Та час життя за річкою тече,
(та й гульки часом вилізають боком).
Так, інколи захочеться, в плече
щокою ткнутись, наче ненароком,
І мовчки обійняти ніжний стан -
Волосся хвилі обпікають груди,
І щось тобі нашіптують вуста
байдуже, що на завтра скажуть люди...
І ще б на вік і звісно на віки
Любить - а не тремтіти від покути…
Не знав знайомий, що Жінки – зірки,
а нам до них ще треба дотягнутись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322622
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Світ вбрався у біле.
Колись ти хотіла
одіти на голову білу фату...
Згвалтовано мрії,
поранено тіло,
до келиха щастя хтось влив кислоту.
Оксанко, Оксанко!
Сполоханим ранком
тебе напівмертву до сонця звели.
Скалічену бранку
кати доостанку
душили, палили, та вбить не змогли.
А зараз у білім
і лиця, і стіни.
І гнів вже, неначе розпечена сталь -
Мерзотникам кари!
Безчинство - на нари!
Ти будеш ще мірять весільную шаль.
Уста заніміли,
а змучене тіло
здира, разом з болем, промоклі бинти.
Вони не зуміли
заплямити біле...
У сутінках сірих сконайте, кати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322860
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
По весільному вбрались дерева в садах,
На серпанку весни колихається спомин.
Ти сьогодні наснилась мені молода,
Цілував твої очі у сні барвінковім.
Від цілунків моїх ти була осяйна,
І мені раптом легко і радісно стало.
У буянні садів вирувала весна,
І кохання моє у душі розквітало.
Пролетіли над нами роки, як птахи,
Та тебе, ніби вперше, у скроні цілую.
І хоч білі заплутались в них пелюстки,
Щиро, ніжно, як в юності, досі люблю я.
16.03.2012р. 18:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322843
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Я для тебе малювала зиму,
З срібними сніжинками в очах.
Віршувала й підбирала риму,
Щоб вона приходила у снах.
Я для тебе малювала небо,
З білими хмаринками, мов, пух.
Бігла на побачення до тебе,
Щоб торкнулися обійми рук.
Я для тебе малювала казку,
Щоб у ній щасливим був кінець.
Посилав Господь нам свою ласку,
Милість для закоханих сердець.
Я для тебе весну зазивала,
Щоб зігріла нас своїм теплом.
Своїм співом душу звеселяла,
Щоб в житті нам затишно було.
Я для тебе малювала зиму,
Підбирала фарби до душі.
Подивись - засніжену картину,
Прочитай - даровані вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309535
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 17.03.2012
Ты пойми, - никому
Я тебя не отдам -
Это пафос души моей странной?..
Все сомнения сбросив
На землю к ногам,
Будь навеки единой, желанной!
Ты пойми, - никогда
Я тебя не предам -
Это, может, звучит так красиво?..
Все, что Бог милосердно
Отвел только нам
Ручейком у подножия Ивы!
Ты пойми, - ни за что
Я Любовь не сменю
На картинки дешевого счастья...
Каждый день я готов
Видеть в нашем меню
Твоих глаз отражение страсти!
Ты пойми, - ничего
Я не в силах унять -
Это чувство у сердца навеки...
И у жизни прошу -
Дай мне силы познать
Встречных чувств полноводные реки!
Ты пойми, - ты моя!
Что еще говорить?
Красота не в словесном убранстве...
Мою женщину жизни
Хочу я любить
До седин - это цвет постоянства!
21.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217296
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 16.03.2012
Тихо ввійшла,
всміхнулась привітно,
Закутана в пахощі
сонця і м’яти,
Якщо в моїм домі
не стане світла,
Знатиму:
ти перестала
всміхатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320054
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Непредсказуема любовь.. и без прогнозов..
То удивляет словно март - рывком морозов,
То вдруг капелью зазвенит, ручьем заплачет,
А то на радость грусть мою переиначит..
Вонзает оттепель в сугроб сосульки-стрелы,
Заносит сердце холод чувств мне снегом белым,
Твоя любовь, как март способна на капризы..
То озарит, а то туманом ляжет сизым..
Весна зазнобушкой войдет и лед растает,
Смотри, любимый, вновь подснежник расцветает..
И пусть пурга-метель еще невестой кружит..
Я расскажу своей весне, как ты мне нужен..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №112031511208
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322219
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Я здесь, с тобой, не бойся снов -
Есть волшебство во мраке!
Пора уснуть, моя любовь.
Закрой глаза, мой Ангел.
Будь всегда здоров, ты ведь мальчик сильный,
Долгожданный мой. Родной, любимый.
Пусть приснится то, что приятным будет,
Мама не уйдет и не разбудит.
Ночь за окном, как мать не спит,
Луну качает в небе.
Луна в ответ, как ты сопит
И утопает в неге.
Будь всегда здоров, ты ведь мальчик сильный,
Долгожданный мой. Родной, любимый.
Пусть приснится то, что приятным будет,
Мама не уйдет и не разбудит.
Мама не уйдет.
Мама не уйдет...
(озвучка позже)
Если кто-нибудь знает, чья это мелодия, прошу написать мне, чтобы я автора обозначил. С ув. Карл Доммерштерн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321889
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Горчит на душе: отвратительный привкус полыни,
И дышится, словно Вселенная давит на грудь…
Не помню уже, почему мы друг друга любили,
Я трачу все силы на то, чтобы просто вдохнуть.
Горчит… Чёрный кофе похож на сегодняшний вечер,
Испорченный колким букетом взаимных обид.
А ты упрекнул бы… Но сам понимаешь, что не в чем.
Ну всё… я пойду… Моя рана уже не болит…
© Copyright: Любовь Козырь, 2012
P.S. У автора нет ничего общего с лирической героиней. Одно лишь настроение...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321589
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Она устала. В полумраке
Ожили тени. За окном
Деревья одевали фраки,
Трамвай трезвонил за углом.
Она устала. Силой страсти
Была повержена в постель.
И был любимый в ее власти…
И день прошел в сплетенье тел.
Она устала… Ночь- разлука
Вошла без стука, зрела грусть…
Он постоял у виадука,
И скрыл его сирени куст…
И в чем же здесь ее вина?
Ведь дома ждет его жена...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138586
дата надходження 23.07.2009
дата закладки 14.03.2012
"...Бог вовсе не призрак с иконы..."
КОВАЛЁНОК
Богу немного за тридцать,
Сутул он, представь, близорук,
Он судьбы читает по лицам,
Он любит бомжей и старух,
Он любит согбенных и сирых,
Он терпит богатых и злых,
В носках его водятся дыры,
Он скромен, стеснителен, тих...
Он очень боится трамваев,
Вокзалов, дрезин, поездов,
Мечтает об отпуске в мае,
Жалеет молоденьких вдов.
Живет он в обычной хрущобе,
Работает кладовщиком,
И ходит в замызганной робе,
И платит исправно в профком.
Он только не может креститься,
И дразнит его машинист,
Сосед его, Саша Возница:
-Наверно, ты, Бог, атеист.
Когда же восходит над миром
Светило великое - Ра,
Бог ходит в портках по квартире,
И смотрит в колодец двора.
Он знает, что завтра случится,
Он ведает тайны и сны,
Он любит пельмени и пиццу,
А водку не пьет он с весны.
Не веруют в этого Бога,
Лицом он не вышел, убог,
И лет ему вовсе немного,
Но все же он истинный Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93723
дата надходження 21.09.2008
дата закладки 13.03.2012
Капли дождя на щеке,
Вечер. Иду под зонтом.
Ключик заветный в руке,
За поворотом твой дом.
Легкую дрожь не унять,
В доме том ждешь меня ты.
Возле окна - рояль,
А на окне - цветы,
А на окне - цветы.
Дождик стучит по стеклу,
Вторит мелодии вальс.
Я вспоминаю весну
Из недосказанных фраз.
Звук замолчал в вышине,
Прячу улыбку свою.
Ты, подойдя ко мне,
Шепчешь - Тебя люблю!
Шепчешь - Тебя люблю!
09.03.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321471
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Знову сніг завітав на дахи,
Загорнувши дерева в хустини,
Білим пасмом накривши шляхи,
Незбагненні малює картини.
Розкидає зі скринь чудеса,
Сипле біло-холодної манни.
Веретеном пряде в небесах
Волохатий сувій домотканий.
Сніг січневі вертає борги,
Та тепер, навесні, він не радує...
За вікном, у душі - навкруги
Сніг все падає, падає, падає...
12.03.2012р. 7:30
Для ілюстрації використано картину
Ігоря Радіонова "Мартовский снег"
http://www.artrussia.ru/russian/artists/
postcard.php?pic_id=8091&foa=
f&rarity=&salon=1
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321263
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
Ти від рождення дивувала світ
В святилищі хрестилась Бористена,
Моя Вітчизно, стації століть
Твій хресний шлях у муках і у терні.
Тебе вели на страту крізь віки,
І на хресті, що несла, розпинали,
Щораз міняли тернові вінки,
Кували цвяхи з свіжого металу.
Та Ангел Волі камінь відсував,
На місці ран хліби родили щедро
І у промінні воскресінських барв
Лунало гучно світу "Ще не вмерла..."
З тернових гілок виростуть сади,
А багряниця зтліє доостанку,
Живинкою дніпрової води
Дитя твоє охрестим на світанку.
Назвемо Воля, щоб вовік жила,
Щоб на хресті уже не помирала,
Щоби тобі, священная земля,
Дитя принесло велич, міць і славу!
Бористен - древня назва Дніпра
Стації - вимушені зупинки Ісуса Христа на дорозі до Голгофи
Багряниця - глумливий одяг, одітий на Ісуса під час судилища, червоного кольору
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321177
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Ще не цвітуть розпатлані тюльпани
І тихий двір не тоне в споришах...
Та вже потроху, мов крижинка, тане
Моя крихка ображена душа.
Ще так боюсь до себе підпустити
Твоїх долонь шовкову пелену.
Та світлим ранком, чистим, не надпитим,
Любов торкає спокою струну.
Хіба ж уникнеш ніжного полону,
Не вип'єш чашу повну цю до дна?
Яка ж душа вразлива й безборонна,
Коли гряде тюльпанова весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321145
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Надійно ти сховав свою любов,
Її знайти тепер я вже не в силі,
А згадки огортають знов і знов,
І образ твій, як і тоді, ще милий.
Надійно ти сховав свою любов,
В глибоку шахту, тридесяте царство
І недостатньо щирих молитов,
Щоби назад вернути те багатство.
Надійно ти сховав свою любов,
А я у муках не живу – страждаю,
Прошу любов, щоб повернулась знов,
Бо я тебе і нині ще кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321137
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Неспешные ручьи, стекаясь в лужи,
Тихонько движут снега талый след,
Неся собой прохладу зимней стужи
Под теплый, солнечный, веселый свет.
Напыжась, на березе, словно с жара,
Крикливо воробьи решили спор
Свой, отголоском шумного базара,
И полетели на соседний двор.
Мужик врубил топор, бревно ошкурив,
И гавкнула собака, как в ответ,
Мальчишка, с зеркалом, глаза прищурив
Послал в окошко зайчиком привет.
В окошке нос, язык и белый бантик,
И врастопырь ладошки вместо глаз.
От форточки с конфеты яркий фантик
Спланировал, как сладенький отказ.
А солнце из-за тучки вышло ярче,
На миг забывшись, улыбнулось всем
И полыхнуло веселей, и жарче...
Весна пришла, надежно, насовсем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179551
дата надходження 24.03.2010
дата закладки 12.03.2012
Весна ютится на мокрой крыше
Усталой кошкой,
И слава Богу, что ты не слышишь,
Как я пою…
Всё прячу чудо в пустых страницах,
А на обложках
Рисую слишком чужие лица.
Мы не в бою.
Переиграем? Не так уж сложно,
Не так уж страшно –
От беглой пули прикрыться ложью
Своих же слов.
Ведь оба знаем, что этот город
Назвался нашим, –
И мы в нем прячемся, будто воры –
Другим назло.
Ютится, мерзнет весна-бродяга
На крыше влажной.
До поворота – всего полшага:
Дойдем вдвоем.
И чьи-то взгляды теперь все ближе,
А нам – неважно.
Но слава Богу, никто не слышит,
Как мы поем…
(это должна была быть песня...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321102
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Брели пустынной улицей
три путника уставшие…
Стучали в избы сонные –
а в избах тишина…
Боялись люди странников –
а вдруг они сбежавшие
Из заточенья узники,
на ком лежит вина ?
Другие открывали им,
встречали ,вроде, радостно,
В надежде, что за денежки
поселят их, троих.
А третьи, зло ворчавшие –
Чего бродить тут за полночь? –
Прогнали бедных путников,
псов натравив на них…
Устали, горемычные ,
надежду потерявшие
На то, что в этой местности
они найдут ночлег.
Но им открыли бедные,
богатства не познавшие,
Не алчные ,сердечные –
и в ночь впустили всех.
Что было в доме – хлебушек
да чай с повидлом яблочным –
Поставили сердечно им
на стол хозяева.
Постель достали новую
и застелили праздничной,
Крохмально-белоснежною
для путников кровать…
Заснули – время позднее… .
С рассветом пивни звонкие
Пропели песню солнышка –
Пора, пора вставать!
Благодарили странники
хозяина да с жонкою
За хлеб, за соль и в дальний путь
пустилися опять…
- Ой,Господи, а торбочки! –
Хозяйка сокрушалася, -
Забыли…Где найти же вас?
Что делать будем, а ?
Смотри –письмо…Откуда же
оно тут- чудо!-взялося?
- Написано: «Хозяину
с хозяйкой»... Вот те на!..
- А от кого? – От странников.
Лежало ж рядом с торбами.
Читаю: « Благодарны вам
сердечно за приют!
За то,что были искренни!
За то,что были добрыми!
Откройте сумки-зерна в них...
Садите – пусть растут!»
Хозяева дивилися –
Что ж вырастет из зернышка?
С любовью поливали их,
росточки берегли…
И хвори позабылися,
забылося и горюшко,
Когда цветы диковинны
весною зацвели.
Сбежалася деревня вся –
«Смотри! Смотри! Чудесные!
И мы хотим! Хозяюшка,
продай нам хоть один!..»
…И вспоминали с дедушкой
избушку свою тесную…
И хлеб с повидлом яблочным…
И холод лютый зим…
В цветах резвились правнуки…
Держались крепко за руки…
Благодарили странников…
Ты дверь открыть готов?
Быть может, эти странники
к тебе стучат – не бойся их!
Впусти в свой дом Здоровье ты,
Достаток и Любовь !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272385
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 12.03.2012
Утро дамы пахнет ароматом кофе ,
Булочкой с корицей ,капелькой духов ,
Золотым колечком , маникюром новым,
Ароматом шейных шелковых платков...
Мил мужчинам запах утренней газеты ,
Гладких подбородков,галстуков тугих,
Выкуренной смачно первой сигареты,
Завтрака,бензина...Утром для двоих
Аромат есть общий - детских потягушек,
"Нехочувставашек", дерезы-козы ,
Запах манной каши, мыла и игрушек,
"Глазкиумывашки"-утренней слезы.
...Утро мамы пахнет кофе и корицей,
Манной кашей,мылом,гелем для бритья,
Бесконечным счастьем, радостью на лицах,
Запахом единства - дети, ты и я ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273147
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2012
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
***
Та хоч за тисячі земель
Я не знайду таких очей,
Як в тебе, любий!
Щоб мить одна - неначе вік...
Сама собі втрачаю лік,
Весною розпирає груди!
У лестощах чужих вітрів,
В аншлажності скупих умів,
Думками го́рнуся до тебе...
Ти - острів мій, десь на краю...
Тебе люблю, люблю, люблю
Сильніше сонця, більш за небо!
І зорі - мов намисто снів,
Рахую миті спраглих днів,
Де інший хтось, не ти, голубиш...
На пальцях - павутинка мрій:
Ти мій, та все одно ти - мій!
Цілую плечі, руки, губи...
І хай простить мені Господь,
Душа і серце, грішна плоть,
Що віддаюся... Хай що буде!
Та хоч за тисячі земель,
Нема ніде таких ночей,
Як ти мені даруєш, любий...
(3.02.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318903
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 11.03.2012
До мене сьогодні всміхнулась калюжа!
Ви знаєте, я здивувалася дуже,
Але посміхнулась у відповідь їй –
Метелики раптом злетіли з-під вій!
Кружляли навколо – зелені, червоні,
Торкалися ніжно обличчя і скроні,
Сплелися у райдужне, гарне намисто,
А потім на землю попадали листям.
А деякі втрапили прямо у воду –
Краси я такої не бачила зроду –
Неначе грайливі русалки із вітром,
Віталося листя зі мною привітно…
Чи то мені, може, на хвильку здалося?
Це ж осінь, чаклунка¸ це ж осінь, це ж осінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148159
дата надходження 03.10.2009
дата закладки 09.03.2012
Небо, изрезанное самолётами,
Водохранилище, будто коктейль -
Лёд и вода. Я частицами сотыми
Чувствую ветра холодную трель.
Солнце за мной наблюдает с иронией,
Я улыбнулась. Вокруг - пустота.
По парапету иду посторонняя...
Но! Я весёлая, хоть и одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54402
дата надходження 12.01.2008
дата закладки 08.03.2012
Будував я дім для душі,
Світлий і затишний дім.
Мріяв, щоб душа
в дім мій увійшла
І навік зосталась у нім.
Зрання й до темна
з каменю і скла
Будував я дім для душі,
Та чомусь душа
жити не змогла
В домі тім кам'янім.
Я ховав печаль
і шукав кришталь,
Зводив кришталевий дім,
Тільки знов душа
жити не змогла
В кришталевім домі тім.
Мріяв я всі дні
про стіни золоті,
Будував із золота дім,
Жив, немов вві сні,
а душа мені
Тихо проказала – ні!
Стільки стратив днів,
врешті – зрозумів…
Збудував з любові свій дім.
Ось тоді душа
в дім мій увійшла
І навік зосталась у нім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319826
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Від біди, печалі і тривог,
Збереже нехай всіх Бог!
Доню, моя донечко, сльозинко на очах,
Відлітаєш ти від мене у життєвий шлях,
І де б не була ти, у які не йшла світи,
Мамина молитва тебе буде берегти.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже тебе хай Бог!
Не шкодуй із серця людям, доню, теплоти,
Будь завжди привітна і до всіх ласкава ти,
Щоб життя колискою для тебе все було,
А знайдеться милий, на його зіпрись крило.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже удвох вас Бог!
Тільки, доню, пам'ятай про батьківський поріг,
Про матусі серце, що для тебе оберіг.
Знаю, заклопотана ти, та хоча б до свят,
Ти привозь бабусі онучаток-пташенят.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже усіх нас Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316994
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 07.03.2012
Мрячить із неба – прямо на долоні.
Мороз ще позавчора відгорів.
Цей дощ лютневий – зовні не холодний -
заплутався між віттям яворів.
І сіє з неба непомітна мжичка,
на провесні тепліє по руці,
тих кілька крапель на твоєму личку,
мов кілька ранніх смутків на щоці…
А до весни лишається півмилі,
сповзає сніг із посірілих площ...
Так хочуть наздогнати заметілі
тебе й мене. І цей лютневий дощ.
28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319633
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Як умру, то поховайте подалі від школи,
На педраді не згадуйте більше вже ніколи,
На вінок мені не тратьте ні грошей, ні часу,
Бо я знаю, що вчительство не має запасу.
На могилі залишіте які-небудь квіти,
А в головах покладіте план самоосвіти,
Зошит, ручку і щоденник всуньте мені в руки
І згадайте, друзі милі, муки мої муки.
Прощавайте назавжди конспекти й шпаргалки,
І ви, колеги-вчителі, і вчителяльки!
Не прожив я так, як люди, недосипав ночі,
Все над тими зошитами вилазили очі,
З’їла школа моє серце і ще пів-печінки,
Бо за нею я не бачив ні дітей, ні жінки.
Місцевкому передайте моє шанування,
Так путівки й не діждався я на лікування,
Ну а завучу скажіте, хай розклад міняє,
Бо мене вже на цім світі живого немає…
Прощавайте назавжди, двійки і одиниці,
І ви, колеги-вчителі і вчителиці.
Директору передайте мою шану й дяку,
Хай він тепер поцілує мене в саму… руку.
Треба вам запам'ятати, вчителі майбутні:
В школі добре працювати, як нема в ній учнів.
Прощавайте назавжди, педради й уроки,
І ви, колеги-вчителі і вчительохи...
А як трапиться колись, що буде зарплата,
То випийте ви за мене по сто грам на брата.
Ось і все. Тепер – прощайте! Бо я точно знаю:
Хто учитель на цім світі – той іде до раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319546
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Ніч вже впоралася по господарству: місяць і зірки вкрашали нічне небо, ваблячи своєю недосяжністю, загадковістю і чарівністю; сни розійшлися по хатах, шукаючи собі притулок; вітер вгамувався і тільки легкий шепіт коли-не-коли, як далеке ехо, проносився над землею. Ніч затихла, принишкла і над містом розлилася дивовижна тиша, в якій ховалося щось незнайоме і неочікуване. Годинник нагадував, що вже час спати, бо зовсім скоро, через годину, народиться новий день.
Сьогодні Анюта, онучка, ночувала у нас. Ритм мого життя змінювався зразу ж з її приходом. Наша дружба продовжується більше 15 років. Для нас вона, як третя донечка, найменша і очікувана.
"Так, все, пора спати", - мій вердикт не підлягав суміву. Анюта вкутувалася в ковдру, підсувалася поближче до мене і шепотіла:"Ольчик, давай побалакаємо". В цих словах було скільки довіри, тепла, любові, що серцю становилось легко і спокійно. Це було сказано так, що відмовити було неможливо. І...починалася наша розмова про все: про моїх батьків, про моє дитинство, про моїх донечок, про кохання, дружбу і зраду, і просто ні про що. Анюті буває цікаво все, вона тільки іноді задає питання чи вставляє в розмову декілька слів, висловлюючи свої думки. А я поринаю в світ ми-нулого, в якому залишилося так багато щасливих і сумних миттєвостей, з якими я ділюся з онучечкою.
Давай побалакаємо - це, як код нашої родини.
Давай побалакаємо - так колись я говорила своїй мамі. А мама вміла розповідати історії свого життя так, що перехоплювало подих. Ми з нею разом сміялися і плакали. Це були найщасливіші хвилини мого життя.
Давай побалакаємо - мої діти говорили ці слова мені і моїй мамі.
Ольчик,давай побалакаємо - ці слова мені шепоче перед сном Анюта.
Як ниточка крізь покоління тягнеться таке рідне й тепле "давай поба-лакаємо".
Я ще щось розказую Анюті, чи самій собі, а вона, вже тихенько сопе
засинаючи.
А я подумки запитую майбутнє: "Чи скаже мені колись правнучка, давай побалакаємо, Ольчик..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319252
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Ще зранку сніг виблискував,
Кружляв,неначе рій.
Та вже пісні висвистував
Вітрище-сніговій.
В танку своєму дикому
Злітав аж до дахів.
Стогнав і вив під стріхою,
Наполохав птахів.
У вікна стукав,сердився,
Кватирки відчиняв.
Свою сестру Хурделицю
Давно уже чекав.
Аж раптом ввесь зіщулився,
Бо наче з рукава
Сипнула снігом з вулиці
Хурделиця-Зима.
І,підхопивши братика,
Пустилася в танок.
І закружляв над хатами
Легесенький сніжок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312818
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Оттолкнувшись от точки рождения,
Загулял по росе босиком…
И вкуснее не знал наслаждения -
Ломтя хлеба с парным молоком…
Нас учили жить по расписанию,
Загоняли в общественный строй,
Откровенные точки касания
Были часто опасной игрой…
А когда бестолковые прения
И умение громче кричать
Доводили до точки кипения,
Приходилось позорно молчать…
В те года, когда грустные повести
Уводили людей далеко,
Злую точку стирания совести
Удалось миновать нелегко…
Не страшили любые задания,
Но, порой, наплевав на дела,
На горячую точку свидания
Гарцевал, закусив удила…
Слава Богу, лишён безразличия,
Безобразия часто браню…
Старомодную точку приличия
Всё ещё по старинке храню…
Не на ветер бросал обещания
И держать научился ответ…
Почти каждая точка прощания
Оставляла в душе рваный след…
Посерьёзнели детские шалости,
Все шары в небеса отпустил…
И в логической точке усталости
Всех, кого ненавидел, простил…
Поубавилось прыти и рвения,
Много всякого встретил в пути…
А казалось – до точки забвения
Никогда, ни за что не дойти…
Вот и старость подкралась нечаянно,
Пополнел прейскурант процедур…
Но не лечится точка отчаянья
По методике акупунктур…
Окунаясь в весеннее пение,
Трепещу как последний герой…
Замаячила точка спасения
За сиренево-синей горой…
март 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318945
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Ми мовчимо. Притихли верболози
і опустили віти до води,
затихли зорі у блаженстві божім,
а місяць стих в передчутті біди.
Мовчазна тиша роздирає простір,
молотить серце, ніби молотком,
завмерли звуки на міськім погості,
птахи замовкли над німим ставком.
Здурів весь світ в мовчазному чеканні
та плесом ночі вже до нас гребе
і, німоті пручаючись в змаганні,
почув свій голос: «Я люблю тебе!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318599
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Коли цвіте мигдаль - п"яніє небо,
хмарками затуляючи гортань,
п"янію я тобою та без тебе,
я божеволію, коли цвіте мигдаль.
Коли цвіте мигдаль - панує вітер,
щоб поєднати чашою Грааль
пилинки щастя із усього світу,
тільки не нас, коли цвіте мигдаль.
Коли цвіте мигдаль - звучать фанфари,
весна вдягає карнавальну шаль,
нема в житті жорстокішої кари,
аніж розлука, як цвіте мигдаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318403
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Темно-сірий екран вікна.
Миють землю холодні роси.
Де учора була весна,
Там сьогодні – осінь.
Ще тремтить на твоїх вустах,
Та усмішка, що пахне літом.
Тільки осінь, як жовтий птах,
Пролітає над світом.
Нам ще довго чекать весни,
Чути вітру тривожні звуки.
Не збуваються в осінь сни,
Не закінчуються розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318551
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2012
Присвячую славному землякові,
народному артисту, композитору
П.І. МАЙБОРОДІ
Ще постріли околиці гойдали.
Весняний вечір сутінки стелив.
Червонозоряні бійці ступали
в німі німецькі стомлені тили.
Безлюдний дім, зачинені віконця.
В кімнату, де давно ніхто не жив,
впустили воїни шматочок сонця,
і свіжий вітер тишу ворушив.
Телефоніст Платон спинивсь раптово –
рояль – мов диво!
Постріли мовчать.
Бетховена погруддя мармурове…
Палають пальці…
Клавіші звучать.
Полинула мелодія журлива.
З глибокого прокинулася сну
кімната, у хвилини ці щаслива,
неначе хто впустив сюди весну.
Заслухались, замріялись солдати –
домашнім затишком оселя віддає.
Звучала владно "Місячна соната"…
І кожен, певно, думав про своє.
Платону бачилось безкрає поле,
село і верби над ставком стоять,
полтавський шлях,
уздовж – стрункі тополі…
І мати…
Линь, сонато! Линь стократ!..
Вже музика заповнила кімнату,
і стало невимовно тісно їй.
Через віконниці і вулиць варту
злітала музика на тлі руїн!..
Незвично, несподівано звучала
соната після бою в тиші тій.
Зі сховища в магічному мовчанні
йшли постаті, мов привиди нічні.
Коли ж завмерла вже й остання нота,
старенький німець ближче підійшов.
– Як же це так, воюєте ви проти,
а німця музику "іграєт карашо"?
– Не проти Гейне і не проти Баха,
Бетховена чи Шіллера війна.
Проти фашизму, – мовив автоматник, –
воюємо. Війна – його вина.
Платон мовчав.
Бо думкою полинув
в своє село, яке згоріло вщент.
Вже не ступати шляхом тополиним
загиблим друзям.
Невимовний щем
озвався разом з пострілом гармати.
І кожен думав про своє стократ!
Солдати мовчки поспішили з хати.
За матір!
За сонату!
В бій, солдат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316072
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 01.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312163
Чому так тихо… Ви не знаєте чому?
І висне стеля наче скрині віко,
Мережить лютий квіти і траву…
Так недоречно на промерзлих вікнах.
Чому так біло… Ви не знаєте чому?
Невже нічого вже не залишилось?
Лиш горобців відбитки на снігу…
Та щось примарилось, чи то приснилось.
Чому так пусто… Ви не знаєте чому?
У скрині цій бракує навіть кисню,
І я не знаю… Певно я помру,
Бо біла тиша по-під серцем тисне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316564
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 01.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012
Мы гуляли с тобой под луной.
Серебрился огнями причал.
Твои светлые кудри волной
Рассыпались по хрупким плечам.
Голос твой разливался дождем,
Пеньем птиц и журчаньем ручья,
И пьянил меня,будто вино,
И ласкал,словно солнце в лучах.
А в красивых весёлых глазах
Отразилась бездонность небес,
Васильковых лугов красота
И предутренний сказочный лес.
Я губами коснулся руки.
Ах,какой это был аромат!
Будто здесь, над обрывом реки,
Вдруг расцвёл бело-розовый сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299181
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 29.02.2012
Какое счастье,что с тобою
Танцуем мы сегодня вальс,
Что захлестнуло нас волною,
И эта ночь накрыла нас.
Припев
Я слышу нежное дыханье,
В твоей руке- моя рука.
В глазах твоих очарованье,
Куда девалась вдруг тоска?
О,как легко нам, словно птицам,
Так над землей вдвоем парить,
Когда душа огнем искрится,
И очень хочется любить.
Припев
Но я то знаю,это танец
На крыльях нас с тобой унес,
И потому не строю планов,
Нет никаких,поверь мне,грез.
Припев
Лишь только были б мы едины
В порыве сладостном сейчас,
Чтобы умчаться на Мальдивы,
Когда играют Венский вальс.
музика та виконання
Жанни Пузанової
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254680
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 29.02.2012
Йшов раз п’яний із гостини,
Співав щось про ружу.
Зачепивсь за кущ калини
Та й гепнув в калюжу.
Лежить бідний коло тину,
Та й не може встати.
Та ще й пес його єдиний
Як почав гарчати.
В дядька тіло,наче вата,
Тільки зирить скоса:
-Ти на кого смів гарчати,
Псино безголоса?
Тут на крик жона Мар’яна
Визирнула з двору:
-Ану швидше,пико п’яна,
Чимчикуй додому.
Дядько вмить став на коліна
Та й поповз до хати:
-Вчися,Рябчику,в дружини,
Як треба гарчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317547
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Є ТІЛЬКИ МИТЬ
По пісні О.Зацепина на вірш Л.Дербенева з кінофільму "Земля Санникова"
Клопітно нам в цьому світі бурхливому,
Є тільки мить, що ласкає серця,
Є тільки мить між вчорашнім та нинішним,
Саме вона має назву - життя.
З року-у-рік ми на спокій загадуєм,
Він лиш для тих, хто ніде не спішить,
А для зорі, що палає і падає,
Є тільки мить, обворожлива мить.
Вмить промайне все життя наше праведне,
А за гріхи дорікати не смій,
Миті одній ми будуємо пам"ятник,
Миті одній, тільки миті одній.
Щастям назвем ми всі миті поблажливо,
Лихо і сум заберем в небуття,
Є тільки мить між минулим і завтрашнім,
Саме вона має назву - життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317707
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Когда уходит близкий человек
И в темноте теряются следы,
Все миражи окутывает снег
Свалившейся на голову беды…
И память останавливает бег,
Затягивая перевязь дорог…
И ты клянёшь коварный оберег,
За то, что обманул и не сберёг…
И, погружаясь в ледяной озноб,
Противную печаль лакая всласть,
Почувствуешь, сколь неуютен гроб
И рокова́ трефовой масти власть…
Не в силах снять вериги бытия
И не имея права не скучать,
Ты тщишься жечь свечные фитиля
И учишься бессовестно молчать…
Когда же вечер разевает пасть,
Ты вздрагиваешь мыслям невпопад
И, торопясь на рандеву попасть,
Распахиваешь руки в снегопад…
февраль 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317559
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Поміж дзвінких прозірчастих бурульок
Лютневий день неквапом догорів
І дим клубиться, наче з чорних люльок,
З покашлюючих, сивих димарів.
І ніби напарфумлену хустинку
В холодних перлах росяних, вогких
Ніч притуляє срібну павутинку
До ледве-ледве теплої щоки...
Кипить у пічці полум'я шовкове,
Мете-мете іскриста заметіль,
У вир дрівець, розпечених соснових,
Багряні іскри линуть звідусіль.
Парує чай шипшиновий на бляті*,
На білих стінах спалахи ясні-
Кружляють тіні хатою строкаті,
Шовковим лиском тануть у вікні.
І так на серці волошково-ніжно,
Бентежу тишу порухом струни,
А за вікном сьогодні сніжно-сніжно,
Хоча вже зовсім трохи до весни...
*Блят(діалектне)-чугунна плита на поверхні печі,місце для приготування страв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317503
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Ти прИйдеш знову, ніжна моя вЕсно!
Чи не з тобою раптом оживу?
Чи не з тобою в серці крига скресне,
Дзвінкий кришталь посиплеться в траву?
І розіллється літепло шовкове
Духмяних квітів по вогкій землі,
Загубить вітер зоряні підкови
Між гострих скель у димчастій імлі.
І розплетуться промені сліпучі,
Пшеничні пасма небом попливуть!
Зірветься сонце зі стрімкої кручі
Пірне між верби в сиву каламуть.
Поллються дзвінко наспіви пташині
Поміж дерев і танучих дахів,
Сховає небо пухові перини
Аж до нових морозів та снігів.
Розстелить щедро розмаїтий ліжник,
В таких пахучих росяних квітках!
Ти прийдеш знову, янголе мій ніжний,
Моя квітуча віхоло п'янка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312600
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Когда-нибудь рассыплются года
На бисеринки млечного скитания
И пробежит под пальцами вода
В бездонный океан обетованный.
Всё станет безразлично и легко
И важные дела и суеверия
И те, к которым всей душой влекло
И те, кто не заслуживал доверия
Всё будет просто: небо, Бог и ты,
Частичка бесконечности вселенной,
Смешно звучат каноны доброты,
Когда зла радость не скользит по венам,
Когда любовь не сравнивать венцом,
А счастье в горе мыкать по сусекам
И ратовать за почести Творца,
Себя невольно прировняв калекам:
Что, слава Богу, вроде не урод
И масса дел, и лени вьются сети,
И прямо всё и все наоборот,
Родители живут, взрослеют дети…
Всё хорошо, но надо бы ещё
Локтями потолкаться за полушку,
А время между пальцами течёт
На вечности слезливую подушку.
Когда-нибудь рассыплются года
Всё станет просто: небо, Бог и вечность
И важных дел смешная суета
Зациклит круг арены "Человечность".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240256
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 28.02.2012
********
Все как всегда – без лишних слов.
Спокойно.
Все темы сняты и вопросов нет.
Из всех возможных – двину по окольной.
Своей. На негасимый лунный свет.
Звезда пинает лунности лучами
В проталинах на стыках полумер
Из года в год - придумано не нами,
А лоцманами внеземных галер.
**********
Как-то же ты смог меня обидеть…
Ненавидеть? Глупо ненавидеть!
Глупо распадаться от обиды
На элементарное несчастье,
На элементарные простуды,
Хвори посерьезнее и беды…
Все, что не случилось – в нашей власти.
Все пережитое – канет в дебет.
Как-то же ты смог и осчастливить –
В жестких пальцах мягче стала грива,
Радость ощутимее на ощупь…
Быть счастливой, Господи,
Что проще?!
********
Из жизни в жизнь,
С постели на постель
Переходил
Не зная сожалений,
Страдал недолго,
Не дотла горел,
Плевать хотел
На перепады мнений,
Чужих и близких…
Искренне страдал,
Так глубоко –
На самом дне колодца
Души бездонно-людной,
Как вокзал,
С витражными гирляндами
Из солнца,
Пробоями лучистыми весны
Сквозь седину
И пролежни сугробов
Видавших виды
Розовые сны,
Как лепестки
В страницах
...через годы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316469
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Торік закрили школу. У селі.
Аж два замки повісили на двері.
Порозбігались діти-школярі,
лишивши тишу й… букви на папері.
Тремтить у коридорі кроків звук.
У павутиння назви кабінетів
снує старанно молодий павук,
під погляди осудливі. З портретів.
Гуляє протяг вибитим вікном
(чи то чийсь гнів, чи то чиясь зловтіха),
а на стільці, за вчительським столом,
дитяча аплікація. З горіха.
На дошці дата. Тема на урок.
Твір-роздум: « Чи селу потрібна школа...»
Чому ж так довго не дзвенить дзвінок?
Він більше - не дзвенітиме. Ніколи.
...щороку в Україні закривають близько 250 шкіл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317262
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Хто я? Хто ти? Хто ми? Ми є народ!
І тут не йдеться про оте шляхетне панство,
Яке складає головне ядро
Правителів - майстрів брехні і шарлатанства.
Тут мова йде лише про нас, про тих,
Хто мусить тяжко й чесно працювати,
Щоб потім, за якісь там копійки,
Себе, та й наше панство годувати.
І щоб міцніші були кайдани,
Тримайте й кризу у дарунок, люди!
Де влада має повні кармани,
А нам велику дулю, ще й без блюда !
Якщо ми є народ, чому в ярмі?
Про гідність й силу час настав згадати,
Вже час настав скидати кайдани,
Вже й час кидати шахраїв за грати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123055
дата надходження 24.03.2009
дата закладки 27.02.2012
http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/2//64/139/64139957_1283525593_1283282073_be_my_autumn_by_cat_woman_amy.jpg
Осенний лес задумчив, живописен,
А листья - ворох пожелтевших писем,
С размытыми прожилками чернил,
Как тайные признания в любви
Без срока давности, без адресата,
Листает ветер и несет куда-то.
Рассвет угрюм, болезненно туманен,
Он той же хворью увяданья ранен,
Являет еле тлеющему дню
Стыдливое березовое ню,
И царственный багрянец, сполох лета,
Малиновые гроздья бересклета.
* * *
С заплаканным лицом бледнее воска
В линялых, не залатанных обносках
Полуживая от душевных ран
Вдовица-осень бродит по лесам.
Не так ли накануне зимней стужи
За летом-красным все живое тужит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293275
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 27.02.2012
Черноглазая спутница ночь,
По старушьи у дома сутулится.
А к рассвету уносится прочь,
по безлюдным и заспанным улицам..
Словно тень постоит у окна,
Испугав нас своим отражением.
Только вряд ли стремиться она,
обуздать двух сердец притяжение.
Подарила нам страсти бальзам,
укрывала заботливо в горнице..
Подмигнет на прощание нам..
И уйдет отдохнуть за околицей..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №112022511102
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317136
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012
Ти до мене прийди, як заграє світанок.
Ти до мене прийди, коли сонце встає.
Теплий потиск руки, зачудований ранок...
Ти кохання моє! Ти кохання моє!
Ти до мене прийди, коли сонце в зеніті.
Ти до мене прийди, хай все бачить село.
Поцілуй, пригорни, щоб в обіймах зігріти,
Щоби там не було! Щоби там не було!
Ти до мене прийди, коли сонце сідає.
Ти до мене прийди, наче подих весни.
Давню мрію свою, що коханням палає,
Постелю в твої сни! Постелю в твої сни!
Пелюстќи сон-трави розкидаю шовкові,
Приберу, як до свят, і світлицю, і дім.
Я скупаю тебе в ніжній хвилі любові...
Будеш завжди моїм! Будеш завжди моїм!
02.09.2011р.
Для ілюстрації використано картину мексиканського
художника-сюрреаліста Октавіо Окампо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278492
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 26.02.2012
В "английском дворике" уютно и тепло
И теребят салфетку чьи-то руки...
На улице мороз, а за стеклом
Волшебной музыки чарующие звуки.
Там канделябр в безмолвии огней
Парит над танцовщицею игривой.
Пленяет естество игра теней -
В "английском дворике" арабские мотивы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316941
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
…Тихі кроки
на ґанку.
Гарячий подих
на холоднім склі.
Біла нитка
світанку
На чорнім
нічнім
полотні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316644
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Облака обласкал
Ветер,
Обелил их морской
Солью,
Колыбельную он
Спеть им
Так хотел,
Но теперь -
Болен:
В ноябрях потерял
Голос,
Он устал от своих
песен, -
И патрон, как назло,
Холост,
И темнеющий мир
тесен...
Но морским от тоски-соли
Двум волнам без него - невод:.
Не молчи... Если ты болен,
Кто возьмет нашу соль в небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291360
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 25.02.2012
Сьогодні тихо піду до кімнати,
Сховаю очі від усіх сумні.
Я думав: завтра приїжджає мати,
Та в СМС прийшло: "Синочку, ні!
Роботи повно, гроші не віддали.
Ще кажуть тиждень-другий почекать.
Ти ж не хвилюйся—ми аванс забрали,
То ж зранку йдем комп'ютер купувать. "
Я промовчу, і навіть не заплачу—
Я вже відплакав сотні й сотні раз,
Коли батьки збирали ще на дачу,
Я ж одиноко йшов у перший клас...
Батьки приїдуть, привезуть дарунки,
Побудуть тиждень—далі знову в путь.
От і вокзал. Обійми, поцілунки.
Знов дід та баба в дім свій заберуть.
І будуть догоджати і плекати,
Усе найкраще й серце віддадуть.
... А я чекаю, що приїде мати.
І я заплачу: "Мамо, ще побудь".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310532
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 24.02.2012
В час, коли всерйоз
Затріщить мороз,
Загудуть вітри грізним клекотом,
Захурделить ніч
Снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
В час, коли зима
Майже крадькома,
Закує вікно срібним помахом,
І захочеш ти
Краплю теплоти -
Я приснюсь тобі ніжним подихом.
В час, коли тобі
Важко у журбі,
Бо без мене ти, як з одним крилом.
Якщо ось в цю мить
Серденько щемить -
Я приснюсь тобі добрим Янголом.
9-10.02.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315209
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 24.02.2012
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=452FtkSYO8o[/youtube]
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269560
Подаруй квіти літа, мій милий, сьогодні для мене.
По одній - за прожиті в бурхливому світі роки.
Підійди, обійми, нагадай про кохання шалене.
Поцілунком палким доторкнись до моєї щоки.
Кожну квітку твою - спогад пройдених років торкає.
Кожна з них неповторна, красива і трішки сумна.
Бо життя веселкове, ти знаєш, не завжди буває...
Ще, буває, бринить, як натягнута срібна струна.
Подаровані квіти візьму і притисну до серця.
Як багато їх - навіть не можу швиденько злічить.
Подивлюсь в твої очі - глибокі, зелені озерця,
Усміхнусь, а тоді, в тих очах розчинюся умить.
Полечу до небес, бо нічого вже більше не треба.
Залишу в вишині свій щасливий і радісний сміх.
Упірну в забуття, і салютом до сьомого неба
Стануть квіти кохання, що падають тихо до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316390
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 24.02.2012
Заплакала під стріхами зима,
І небо одягнулося у просинь,
Сльозинку я змахнула крадькома,
Думками повертаючись у осінь.
Птахи на крилах принесли весну,
Дівчатам грає сонце у волоссі,
Струмок співає пісню голосну...
Та як же я забути можу осінь?
Забути зустрічі під поглядом зірок,
П'янкі цілунки пам'ятаю досі,
З минулого в майбутнє тільки крок...
Я хочу повернутися у осінь.
23.02.2012р. 11:20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316238
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Ховаю в жменьку мрію обігріту,
В промінні сонця ніжиться рука...
Чи не мені натрусиш того цвіту,
Моя весняна повене п'янка?
І на душі так стане росянисто,
Так завесніє радість у думках!..
Розсипле ранок перлами намисто,
Заструменіє сонце по гілках.
І розгойдає яблуні ще сонні
Грайливий вітер подихом гірським,
Шовковий день на білім підвіконні
Розсипле мрій достиглі колоски.
Знайомі кроки скрипнуть за дверима,
У груди вдарить лІтепло хмільне
І хтось привітний з карими очима
Мене до серця свого пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Сірі хмари накриють знедолені плечі,
Вже кожуха мороз розірвав на спині,
Він залізе у груди сумній порожнечі,
Що забрала із серця слова чарівні.
Слово-свято притихло, вже осліпли зіниці
І заглянула в груди настирна печаль,
Лиш парує покинута рідна криниця,
Своїм подихом знову взиває у даль.
Пригадалася вранці татусева хата,
Ті сходинки, якими у двері зайшов,
І родина моя, і мої онучата,
І те щастя, яке у житті я знайшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315818
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Як це мені довести до пуття?
Як розібратися у цьому творчо?
Звичайно, сміх – подовжує життя…
Але ж він збільшує
і кількість зморщок....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315762
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 23.02.2012
1.
Велику і круглу відзначив я дату,
Пройшовши нелегку дорогу,
Радію, бо бачу, що квітів багато,
А я ще живий, слава Богу!
2.
Я знову і в котре пояснюю сину
Коди життєві і шифри:
Знай, олігарх – це не просто людина.
А людина з великої цифри.
3.
Собаки,
що діють водіям на нерви,
На машини кидаються,
голодні і злі –
Це душі «даішників»,
що померли
Після того, як їх
вигнали з ДАІ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315715
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Я не стану тебе чекати,
Зрозумій. Відпусти. Прости.
Відстань також будує грати, –
Не мости.
У твоєму тісному світі
Поки місця нема для двох.
Мої мрії – тобою спиті, –
Зверху мох.
Мої мрії втрачають мову,
Та колись я сягну мети.
Ще із нас хтось полюбить знову! –
Певне ти…
20.01.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307878
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.02.2012
Ніхто так тебе не розбудить,
Як мрія – весняна, проста…
У вдиху здіймаються груди,
У ласці сміються вуста.
Вловимі ледь-ледь аромати
У душу зайдуть навпростець.
Голубить у променях м’яти
Едемський, легкий вітерець.
І так, то сміється то плаче
Весни переливчастий дзвін…
Чому ж ти подумала, наче
То я розбудив, а не він?
20.02.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315577
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Рахунок дням. От-от іде весна,
лелеки білі прилетять із вирію,
та крига на озерах ще міцна,
і вікна вранці ще не раз відсиріють.
Ще злитиметься в присмерках зима,
жбурлятиме сніжком по снах березових,
підсніжники розбудить крадькома,
під шепіт стріх, що стали нетверезими.
Розтане сніг на пагорбах зими,
у пригорщах несу тобі підсніжники,
що розшивали білі килими
на сонячних боках лісів засніжених.
Чекатимеш мене, чи ні?.. Я б знав.
Колінця квітів у руках схололи.
Ще будуть весни, але та весна -
до нас обох не вернеться. Ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314745
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.
Ти з давніх віків непокірна була
І волю свою боронила невпинно.
Нарешті збулося - її здобула
Звитяжна моя Україна.
На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.
В садах і дібровах в вечірні часи
Чарує нас пісня дзвінка солов'їна
І чути співочі дівчат голоси, -
Пісенна моя Україна.
Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.
Квітуй, мов калина, над плесами вод,
Будь в дружбі і праці міцна та єдина.
Хай буде щасливим твій вільний народ,
Прекрасна моя Україно!
21.06.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209883
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 17.02.2012
Давно це було, та зосталися в генах –
Страшна безнадія і голоду жах:
Вельможних катів посіпаки шалені
Гасали, мов пси, по селянських дворах.
Шукали усюди лихі активісти,-
В хатах і по сховках, і вдень, і вночі.
Усе забирали, що можна ще їсти,
А вслід їм неслися прокляття й плачі.
Їм, бачите, партія це доручила –
Виконувать план заготівлі в селі,–
І вщерть наповнялися братні могили
На щедрій завжди українській землі.
По всій Україні розруха і голод,
В нечуваних муках стогнала земля,
Лиш гордо, серпасто підносився молот,
Свій час відбивали куранти Кремля.
А роки невпинно у вічність спливають,
Померкла вже слава величних ідей,
Та досі з могил безіменних волають
Загублені душі мільйонів людей.
Немає вже тих, кого б слід покарати
За муки і вбивства, за той людомор,
Але ми повинні про це пам’ятати,
Щоб знов не відбувся жахливий терор.
26.12.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209067
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 17.02.2012
Зібрались знов старі солдати,
Хоч поріділи їх ряди,
Зустріти добре славну дату,
Як те водилося завжди.
На світле святе Перемоги
За стіл усілися вони
І пригадали всі дороги
Тієї грізної війни…
Найстарший з них, що на протезі, -
На грудях сяйво орденів –
Зібрав дітей в тіні берези
І в котрий раз їм розповів…
Він пригадав вогненні роки
І той страшний останній бій.
І світлі сльози ненароком
Зрадливо блиснули з-під вій…
Грім канонади, скрегіт сталі,
Огненний смерч, пекельний вир.
Нарешті, грізна мить настала:
«В атаку!» - крикнув командир.
І піднялись вперед солдати,
«Ура!» - гриміло навкруги.
І від навальної атаки
Здригнулись підлі вороги.
І раптом гримнуло, війнуло
Пекельним чадом межи віч,
Об землю вдарило, зігнуло, -
Нестерпний біль, а потім – ніч.
Так довго він лежав без руху,
Немов спинився часу плин,
Щось шепотів йому на вухо
Гіркий задимлений полин.
Нарешті, він прийшов до тями
І, повернувшись з небуття,
Зірвав листок гіркий зубами,
Відчув, яке воно – життя.
Десь там гриміло попереду, -
Бій покотився вдалину,
Була йому солодша меду
Гірка стеблина полину…
Його знайшла сестричка Галя
І врятувала із біди:
Наклала джгут, перев’язала,
Дала напитися води.
А потім – довге лікування –
Шпиталь, хірурги, лікарі…
Через півроку на прощання
Йому вручили костурі.
Як тільки ворога прогнали,
Солдат вернувся до Черкас,
Після війни посватав Галю –
Живуть тут в щасті по цей час.
16.11.2005.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266300
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 17.02.2012
Чомусь не спалося мені,
Я вийшов з хати, сів на ганку.
Вслухаюсь в звуки весняні,
Не буду спати до світанку…
Сюркоче пісня цвіркуна,
Він кличе так свою цвіркунку.
На серці в нього теж весна,
Він, мабуть, прагне поцілунку.
Нахабні жаби в озерці
Вчинили ґвалт на всю округу,
Так роздувають міхурці,
Що ледь не лопнуть від натуги.
На липі славний соловей
Співає щось своїй коханій,
З його схвильованих грудей
Привіт лунає полум"яний.
На небі синьому зірки
Комусь підморгують лукаво,
Галантний місяць залюбки
Їм усміхається ласкаво.
Почувся десь дівочий сміх,
Дівчата з хлопцями співали.
Радійте, юні, це не гріх, -
Аби себе ви шанували.
Чаклує звідниця-весна,
Кохання вміла чарівниця.
Всіх зачаровує вона,
Кому вночі чомусь не спиться.
До ранку слухав цей концерт,
Поки на сході запалало.
Земля звершила круговерть
І в небі Сонце засіяло.
Вітайте Сонце – джерело
Всього живого на планеті.
Життя і смерть, добро і зло –
Це вічна тема для поетів.
11.07.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269631
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 17.02.2012
Колись і я був молодим:
Веселим, гарним, незалежним, -
Життя здавалося безмежним,
Тепер на скронях сивий дим.
Минула молодість, як мить,
Бо час не можна зупинить.
Кохав я дівчину тоді,
Здавалось нам, що це навіки,
Та не з’єднались наші ріки, -
Були ми дуже молоді.
Таке трапляється, на жаль,
І серце сповнює печаль.
І спохмурнів недавно світ:
Знайшов я в Неті, друзі милі, -
Вона давно уже в могилі.
Було їй всього тридцять літ.
Кольнула в серце новина:
За що покарана вона?
Скажи, мій Боже, Ти чому
Одним даруєш все, що треба,
А інших змолоду – на небо?
Як визначаєш – Що й Кому?
І в чім була її вина?
Така історія сумна.
19.08.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276373
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 17.02.2012
1.
Ночь, улица, фонарь... В аптеке
Опять презервативов нет.
Девицу тащит с дискотеки
Домой подвыпивший поэт.
Он в настроении прекрасном,
Младая кровь его бурлит...
Увы, о сексе безопасном
Совсем не думает пиит.
И в холостяцкой комнатушке,
Соседям не давая спать,
Однообразно и натужно
Всю ночь скрипит его кровать.
А утром выходя из дома,
Опять он свеж и полон сил,
Читает стих своей знакомой,
Дает ей деньги на такси...
Он вскоре знаменитым станет,
Мечту в реальность воплотив...
Ах,если бы в его кармане
В тот вечер был презерватив!..
2.
Он через год умрет от СПИДа-
Задумчив, истощен и тих.
Так и не стал он знаменитым,
Не написал свой лучший стих.
Забыл о безопасном сексе
Он под влиянием вина,
Судьбе коварной выдал вексель
И заплатил за все сполна...
Мораль: о сексе безопасном
Не забывай, мой юный друг:
Держи презерватив в запасе
(А лучше- два) в кармане брюк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297125
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 16.02.2012
Как обычно приходит рассвет
В сине-белой рубашке из снега,
На тропинках невидимый след
Оставляет от быстрого бега.
Прилетают к окну воробьи,
И дерутся за хлебные крошки.
Коготочки припрятав свои,
Хитро щурится рыжая кошка.
День приносит заботы с лихвой,
Рассыпается снегом по крышам,
Наполняет хрусталь синевой,
И замерзшие ветви колышет.
Измотавшись, клонится ко сну -
Слишком короток он и застенчив.
А усталость, скользнув по окну,
Опускается тихо на плечи.
Ночью время воротится вспять
В недописанный стих. До рассвета,
Как обычно, я буду скучать,
Только ты не узнаешь об этом...
15.02.2012г. 23:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314351
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Наступит день,
Он будет молчаливый,
В нем растворится вся моя печаль,
Но в этот день
Я не признаюсь милой,
Одев на сердце тишины вуаль...
Жизнь - это ярких снов мгновенье
Сквозь будней черно-белую мечту,
Она, как пламя, -
От искры до тленья
Сгорает, превращаясь в красоту,
И остается только трепетная память
От прожитых совместно лет,
Она слезится по ночам и больно ранит
В попытках заменить улыбки свет
Наступит день
Безоблачный, красивый,
В нем будет солнце радостно светить
Но в этот день ты скажешь:
- Милый,
Я не могу никак тебя забыть...
Жизнь промелькнула, быстрая такая,
Дорогой длинною ночей и дней,
Она, как звездочка, -
На небесах моргая,
Горела рядышком с моей,
Остался только шлейф воспоминаний
От прожитых с тобою лет,
И добротой лирических признаний
Мерцает в моем сердце нежный свет
15.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211005
дата надходження 15.09.2010
дата закладки 16.02.2012
З венит январь закованными льдами,
И скрится иней, чисто перламутр.
М орозный пар, обласканный ветрами,
Н е страшен нам.. Желанных ждем минут!
И две мечты в мороз, метель и вьюгу,
Е два коснутся сумерки земли,
В который раз, влекомые друг другом,
Е динством душ, желаний и любви..
Ч ерез эфир слова любви потоком,
Е му и мне пора сказать "Пока"..
Р убахой ночь одела ставни окон,
А завтра снова буду ждать звонка..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №112021211516
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313490
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 13.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2012
Слагаем о родительской любви
Стихи и песни, посвящая мамам,
А об отцах так мало говорим
И даже не считаем это странным.
Но кто из женщин может возразить -
На чьих плечах покоится планета
с названием "Семья"? Кто дарит жизнь?
И чьей любовью женщина согрета?
Мы об отцах так мало говорим...
Взрослеют наши сыновья и дочки.
Как все дороги приводили в Рим -
Так все пути сойдутся в доме отчем.
Отеческий, Отечество, отец,
Фамилия и Отчество - откуда? -
От их горячих, любящих сердец!
И слово "папа" - это ли не чудо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313011
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 12.02.2012
. (Подруге)
Ночь без сна и подушка в слезах -
Результаты the end this love story...
Впрочем, слез бы хватило на море,
Но нужна ли морям бирюза?
Видно, вашей любви вышел срок:
Все имеет конец и начало...
Видно, сердце его замолчало,
Или он по-другому не мог...
Давит мыслей нахлынувших пресс,
Разлетелись мечты, как осколки...
Только нА сердце татуировка -
Черной буквой, латиницей - S
09.02.2012г. 17:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312684
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 12.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2012
Сок на губах от ягодок рябины
И терпкость осени
Разбередили душу…
И я сейчас спущусь к тебе в долину,
Чтоб снова вместе песни ветра слушать…
Звучит струна осеннего пожара,
Дождем и охрой опаляя нервы…
А мы с тобой совсем еще не стары,
Согреты до сих пор любовью первой…
Рука в руке
И нам не одиноко
И осень дарит песни без печали
Что в юности, такой теперь далекой,
Навеки нас друг с другом повенчали
иллюстрация artdosug.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210948
дата надходження 15.09.2010
дата закладки 12.02.2012
***
Лакала кошка молоко
И по усам стекали капли -
Их неизвестное влекло.
Лакала кошка молоко...
***
Свалился с крыши сонный снег -
Всю зиму он лежать учился!
Но рано утром по весне
Такой конфуз с ним приключился -
Свалился с крыши сонный снег...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313012
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
О мріє брехлива, ти зрадила волі!
Ти знову повірила в диво-міраж!
Він лезом колючим по серцю поволі
Кришталь перетворював в іній-вітраж..
І вже не пройти мені допінг-контролю,
Від тебе свідомість посіріла аж!
Заповнюють розум химери до болю!
О мріє мінлива, це ж тільки міраж..
Навиворіт душу і розпач на волю!
Холодну отруту в розпечену кров!
Невже ти шукала собі таку долю?!
О мріє зрадлива, оце та любов?!
____________________________________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312676
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Ще й не весна, і на щоках – рум’янець,
холодний привид сковує поля,
і за плечима днів буденних ранець,
де серед цвіту – зламане гілля.
Зима столика по кленових спинах
лікує білим втрачені літа.
В тяжкі прошиті грона горобини
мороз найперший солод заплітав.
Відверто тиша тулиться до клена
під тріснуте, у заметіль, плече…
Невже це ти, подумала про мене,
Що, так рум’янець на щоках пече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312374
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Я зачерпну у пригорщі зими,
Розсиплю снігом біло-білим.
Віддавна я і ти - не ми,
Лиш я живу іще минулим.
Я зачерпну у пригорщі зірки,
Розсиплю в небі візерунком.
Життя веде нас навпрошки -
Ми ж витинаємо малюнком.
Я зачерпну у пригорщі дивА,
Розсиплю щедро поміж вами.
Любов моя таки жива,
Просто присипана снігами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303718
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 09.02.2012
В этом городе нет утомлённых собак и котов
И поэтому в нём не заводятся наглые крысы…
Здесь полно озорных пионеров и каждый готов
Присмотреть за цветами и в полдень полить кипарисы…
Здесь на улицах чистых не слышно шуршания шин,
А на лицах повсюду искрятся лучистые взгляды…
Здесь никто натощак не глотает надменный аршин
И не хвастает вечером новым гламурным нарядом…
Здесь практически нет никаких огорчений и бед
И никто, отродясь, не спешит ковыряться в помойке...
Здесь небесною манной накормят не только в обед,
А пугающих слов не услышать здесь даже на стройке…
В этом городе утром вздыхают одни сквозняки, -
Недовольны, похоже, отсутствием щелей и трещин…
Здесь настолько доверчивы все как один мужики,
Что не прячут заначки от самых придирчивых женщин…
Этот город придумал какой-то отпетый поэт,
А сюжеты ему рисовал придорожный художник…
Кто сказал, что на карте подобного города нет?
Просто он затерялся в далёком глухом бездорожье…
февраль 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311797
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Пытаюсь собраться, но как-то отсутствуют мысли...
Зачем вы, потери, бредете во след мне по жизни?
Зачем забираете тех, кто любим и кто дорог?
Но слышу в ответ лишь приглушенный шелест и шорох.
Сгорают мечты все дотла, превращаются в пепел...
В прорехи души забирается яростно ветер,
Танцует на пепле в припадочном вихре безумства,
Свирепый сквозняк задувает зажженные чувства.
Потери идут со мной рядом давно и незримо.
Они забирают куда-то друзей и любимых...
И глядя им вслед, крикнуть хочется:
Хватит! Довольно!
Мне больно...
О, Господи!
Как же мне горько и больно....
10.01 - 07.02.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312023
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Я в одиночестве не одинок,
Я сам с собою в обществе приятном,
И собеседника изыскан слог,
И тянет говорить о необъятном.
Шизофрения - истинный пустяк,
Самовлюблённость - боже, что за крики,
Не гнётся под усмешками костяк,
И не проймёт уснувший совесть-критик.
И спорить мне с собою хорошо,
И соглашаться мило и отрадно,
Себя испепеляю в порошок,
Себя же возрождаю многократно.
И мне порою жаль, что я не бог.
Не бог ли? Нет, не бог, таки, ... конечно.
Иначе, измениться б верно смог
И изменить весь мир ... такой кромешный.
12.08.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274762
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 03.02.2012
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів
І в серці в мене паморозь розквітла.
Та перетруться зерна гіркоти
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.
І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай
Допоки сам безтямно не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
*Номер первый тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233994
Однажды в студёную зимнюю пору
Меня прислонил мой любимый к забору.
Забор и упал! Придавив на беду
Того, кто присел под ним справить нужду!
Однажды в студёную зимнюю пору
Любимого я поддалась уговору,
И тут мне открылось, что здесь, на снегу,
Стонать я гораздо сильнее могу!
Однажды в студёную зимнюю пору
Купила я туфли себе от Габору.
Ить в валенках если ходить круглый год,
То замуж уж точно нихто не возьмёт!
Однажды в студёную зимнюю пору
Скурила я пачек 500 «Беломору».
А чё ещё делать-то в нашей глуши?
Кури папиросы да водку глуши!
Однажды в студёную зимнюю пору
Людмила сказала в сердцах Черномору:
"Меня ты достал, отвратительный гном!
Как ночь на пороге, так ты об одном!"
Однажы в студёную зимнюю пору
Я с Ызей поехала к Чорному мору.
Представте, мой Ызя нашёл там любов!
Какая любов, если ты без зубов?!
Однажды в студёную зимнюю пору
От нечего делать дала комбайнёру
И руку, и сердце, и совесть, и честь.
Теперь комбайнёрчиков в доме не счесть!
Однажды в студёную зимнюю пору
Ползла я ползком по сосновому бору:
То снегом заправлюсь, то шишку сгрызу...
И чё меня в лес потащило, козу?!
Однажды в студёную зимнюю пору
Добавила я белены к мухомору
И скушала, следом курнув анашу...
Вот с этой поры всё пишу и пишу!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305303
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 01.02.2012
Вальяжно сидеть у моря
Без электронной почты
И, провожая мачты,
Цепляться за горизонт…
Бутылочку откупо́рить
И, распечатав пачку,
Смотреть, как дымок табачный
Струится под пляжный зонт…
Вот только смотреть на Солнце
Нельзя безоружным глазом…
И даже вооружённым, -
Не стоит оно того…
На нём, говорят японцы,
Родимые им есть пятна, -
Им с ними-то всё понятно,
А нам-то с того чего?..
Ведь, если мы их увидим,
Могём разочароваться
И будем тонуть в обиде,
И можем пойти на дно…
А можем, - что ещё хуже, -
До белых чертей надраться
И в тьму-таракань сорваться...
А Солнце у нас одно…
январь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310097
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Вже двадцять літ Мойсеї водять
В пустелі бідний мій народ,
Кружляють там, невпинно ходять,
Шукають скрізь джерельних вод.
Бредуть уперто, прагнуть пити,
Їх мучить голоду мара.
Якби напитись, відпочити, -
Та зверху крик: «Ще не пора!»
В пісках пекучих і безводних
Їм сниться марево оаз,
Та гонить спраглих і голодних
Лише вперед – вождів наказ.
В дорозі падають безсилі,
Які не можуть вже іти.
Ніхто не знайде їх могили
І не поставить їм хрести.
А що ж вожді, теж недолугі,
Також страждають від біди?
Ба ні, у них є вірні слуги,
Припаси їжі і води.
Вони відверто бенкетують
В часи нещастя і журби,
І їх ні трохи не хвилюють
Прокляття бідної юрби.
Питають зморені попутні,
Чи скоро цій дорозі край.
А зверху чути глас могутній:
«Ще двадцять літ і буде рай!
Ви ще нічим не заслужили
Собі щасливого життя.
Лише вперед, зібравши сили,
Назад немає вороття.»
І знов вперед і сняться знову
Оази в лагідній росі.
Коли ж прийдуть у Землю НОву?
Дасть Бог, дійдуть. Але не всі.
11.09.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279921
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 31.01.2012
Музика: Віктор Ох
Слова: Наталка Кольоровісни
Ледь в пір’ячко вдяглося, ластів’ятко,
А вже у світ збираєшся летіти.
Я відпущу тебе, моє малятко,
Щоб потім із турботою зустріти.
Лети та знай, моя маленька пташко,
Твоє гніздечко – то найкраще саме.
Як буде зовсім, мій маленький, важко,
Лети до мами... Ти лети до мами...
Ледь в пір’ячко вдяглося, ластів’ятко,
А вже у світ збираєшся летіти.
Я відпущу тебе, моє малятко,
Щоб потім із турботою зустріти.
Мої долоні кожен день відкриті
І прихистять від бурі та від спеки.
Де б не було моє малятко в світі,
Долоні мами – острівець безпеки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273191
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 31.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2012
Розкажу я вам вірша,
Про кота. Про Тимоша.
Має кіт шкідливу звичку:
Спить весь день собі в запі́чку.
На мишей він - нуль уваги -
Не для нього ці розваги!
Щойно вечір настає,
Наш пан Коцький устає,
Потягається, воркоче -
Мабуть, котик їсти хоче!
Тут йому нема відмови -
Їж, Тимко, і будь здоровий...
Перед ним - його обід,
Кіт умиється, як слід,
Попоїсть і вже по тому
Чимчикує геть із дому.
Де він ходить, з ким гуляє,
Киця нам не звідомляє,
Зате лащитися вміє,
Мову нашу розуміє.
Він господар в цьому домі -
Знають всі його знайомі.
І курчата, і качата,
І проворні індичата -
Всі вітають радо кицю,
Шанобливо, як годиться...
Ось тому я й склав вірша
Про кота. Про Тимоша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309715
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Прочитайте дітям...
У дорослих справ - багато...
На роботі мама й тато.
Щось дідусь весь час майструє,
І на кухні щось парує -
Там клопочеться бабуся.
Та не весело Катрусі.
Їй до справ отих - байдуже,
Гратись хочеться їй дуже!
Довго бавилась в пісочку,
Потім вигуляла квочку,
В ночвах котика скупала -
Ледь сама туди не впала!
Аж нагримала бабуся...
Зовсім знітилась Катруся,
Засмутилась... Хоч без діла
Катря довго й не сиділа,
Бо підслухала розмову,
Аж занадто вже казкову.
...Ходять валянки по хаті
Набундючені, пихаті,
Клишоногі, тупорилі -
Почуваються на силі:
Ми - найтовщі! Ми - великі,
Не якісь там черевики!
Нас бояться навіть боти,
Не рахуючи дрібноти.
Туфлі, капці, босоніжки
Поховалися під ліжко -
Причаїлися в підпіллі
Всі взуванчики несмілі.
Катря теж, було, злякалась,
Та хоробрості набралась -
Миттю валянки ті взула,
Щойно їх погрози вчула!
І зачовгали по хаті
Два зухвальці вайлуваті.
Гнулись, падали, лягали -
Ледь за Катрею встигали,
Бо маленька витівниця
Їх провчала, як годиться!
Що було вже того сміху -
Всій взувачці на потіху!
Врешті, валянки скорились,
Та з ріднею помирились.
І бабуся не сварила,
Ось вона що говорила:
- Нам у будь-яку погоду
Без взуття немає ходу.
Босоніжки - в літню спеку,
Капці - вдома, недалеко.
Туфлі там, чи черевики,
Коли холод невеликий.
Чобітки в осінню пору
Нас виводитимуть з двору.
Якщо ж дух морозів лютих
Доведеться нам відчути,
Отоді вже у пошані
Будуть валянки повстяні.
Тут Катруся поскладала
Все, що досі розкидала:
Черевик до черевика,
Туфлі татові великі,
Різне мамине взуття
Розіклала до пуття.
Теплі валянки бабусі
Теж послухались Катрусі.
Аж стомилася дитина
Від такої біганини
І лягла тихенько спати -
Від трудів відпочивати.
Тож і вам уже, малята,
Час подушечки обняти.
Зручно в ліжечка лягайте
Та до ранку спочивайте.
Хай вам сняться сни казкові...
Будьте дужі та здорові.
Добраніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309882
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Відео ролик на цей вірш можна подивитися тут:
http://www.youtube.com/watch?v=bucQ7Atk82o&feature=youtu.be
Автор : Таира
Дощ цілував у сквері всі дерева
Та ще й до мене ліз під парасолю.
Нахабно чмокнув у загривок лева,
Котрий фонтани прикрашав собою.
Я від дощу сховалася в кімнаті.
Він гримав гучно у вікно і двері.
На ранок хмари розійшлись кудлаті,
Калюжі заблищали в мокрім сквері.
Хоч вітер бавиться з листочками для втіхи,
Виходжу з дому, вдягнена тепліше.
Зненацька крапелька зірвалася зі стріхи -
Мені свій поцілунок дощ залишив.
18.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281727
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 30.01.2012
Стоїть над водою червона калина...
Віками про неї складають пісні, -
Це образ твій світлий, моя Україно,
Він чистий і ніжний, як цвіт навесні.
На битву за волю і честь Батьківщини
Козак воювати далеко іде,
А вдома калина і мила дівчина,
Що довго і вірно коханого жде.
У січах кривавих, де смерть або рани,
Звитяжці кріпили до волі жагу.
І кров їх гаряча горіла багряно,
Мов грона калини, на білім снігу.
Не всі із походів далеких вертались -
Життя їх забрали жорстокі бої,
На їхніх могилах калини зростали,
В зажурі схиляючи віти свої…
Калино, калино, квітуй у долині,
Пишайся рум'яно над синню води,
Ввібрала ти в себе красу України
І будеш у серці народу завжди.
24.06.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209727
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 28.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012
На макушке старушки Земли,
Где дрожит от мороза торос,
Коротает безбрежные дни
Сыроед-дармоед – эскимос.
Не летает сюда альбатрос,
Замерзает плевок на ветру,
Не горланит здесь пьяный матрос
И не будит петух поутру.
Ни сигнальный огонь, ни маяк
Не укажут спасительный путь,
Только старенький шустрый каяк
Баламутит тут звёздную ртуть.
Тут не спрячешь лопату в углу,
Потому, как его просто нет,
Здесь горбатится снежный иглу
И поистине белый тут свет!
По полгода с утра до утра,
Не забить тут для вешалки гвоздь,
Здесь не носят шелка и фетра,
Не тревожит непрошеный гость.
Здесь искусство владенья ножом
Помогает спасти длинный нос,
Здесь легко становиться моржом,
Но, нельзя целоваться взасос.
Тут не гнутся под тяжестью лет,
Разве, только под тяжестью зим,
А, поскольку, тут лет вовсе нет
То, зачем, например, лимузин?
Холодильник здесь так же смешон,
Как у бабы яги пистолет…
Здесь не пили арбузный крюшон,
Впрочем, как и не ели котлет…
Не предложат вам здесь эскимо
Так же, как и заморских «мартин»,
Но, зато, здесь сплошные трюмо
Ослепительно ярких картин.
Тут, вообще – не шали, не балуй,
Береги керосин-мокасин…
Эскимосский скупой поцелуй
Только той, что вкусней апельсин!
ноябрь 09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309523
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 28.01.2012
Мне не спеть уже звонкой свирелью,
Потому, что простужено лето,
Потому, что года в поднебесье
Не поймать на исходе дня.
Потому, что седой акварелью
Расплескались мои рассветы,
И осталось намного меньше
Тех, кому доверяю я.
Табунами несутся мысли,
Вдаль спешат за звездою алой,
К той черте, где медовой тайной
Зарождается Млечный путь.
Может быть, на закате жизни
Ты на небо посмотришь устало,
И увидишь в нем взор мой печальный,
И не сможешь спокойно уснуть.
25.01.2012г. 22:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309137
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 25.01.2012
Дни летят как шустрые гепарды,
Многое уже не по плечу…
Надо что-то делать с миокардом,
Если верить строгому врачу…
Только в то, что песенка допета,
Если честно, верится с трудом,
Надо продержаться, хоть до лета,
А потом не страшно и в дурдом…
Там тепло, там шахматы и нарды,
Городить не надо огород…
Годовщину штурма Сен-Готарда
Отмечают каждый новый год…
В небе разноцветные петарды,
Чарочку-другую проглочу…
И твоим экстрактом миокарда
Свой маразм разом залечу!
январь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309014
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 25.01.2012
А- на нашем сайте супер есть один мужчина,
Н-ам с ним скучно или грустно просто не бывает,
А - на то есть очень веская у нас причина:
Т-ак, как он,пародии никто не сочиняет.
О-н прекрасно пишет о любви и внучке Даше,
Л-юбит о серьёзном рассказать не без улыбки.
И - ещё - он пишет о курьёзах жизни нашей.
Е-сли честно, незаметно мы к нему привыкли.
В-дохновляют то Кадет, а то и boroda-стый.
И, - конечно, Серж не будет без его вниманья.
Ч-тобы жизнь казалась лучше, нужно посмеяться -
С-ам Серёжа говорит об этом постоянно.
Е-сли хочешь отдохнуть от суеты и быта,
Р-аспрощаться с мыслями и чувствами плохими,
Ё-лки-палки, на страничке этого пиита
Ж-изни непонятки вам покажутся другими,
А - печали неожиданно и вдруг забыты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309054
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 25.01.2012
За окошком снежи́сто, уныло и мглисто…
Блефовать надоело, не радует вист…
Закатился в истерике трепет монисто
И во сне не расслышать заливистый свист…
На болоте, небось, уродила морошка…
В звон полозьев вонзился резиновый визг…
Не поможет, похоже, в «мундирах» картошка...
И не выйдет опять не наклюкаться вдрызг…
«Всё течёт» и меняется тар-тараристо,
Беспризорно спешит за сюрпризом сюрприз…
Обложили ужимки дешёвых артистов,
Опротивел бесстыжий душевный стриптиз…
Не скупись, старина, - наливай понемножку, -
Порезвимся - без разницы – вверх или вниз…
А найти в тёмной комнате чёрную кошку
Нам поможет волшебное слово: кис-кис…
январь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308011
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Мучит издавна вопрос
«Кто мы в этой жизни?»
У меня на этот счет
Появились мысли.
В голове смешалось все -
Мухи и котлеты
В гороскопах на загадку
Я нашел ответы.
Если верить мудрецам,
Написавшим книжки,
Все мы Свиньи и Быки,
Глупые Мартышки.
Змеи, Лошади, Ослы,
Зайцы и Собаки,
Лисы, Петухи, Коты,
Крысы, Рыбы, Раки.
Лаем, блеем и мычим
Так диктует мода.
Нас пинают, мы – молчим.
Такова природа.
Прикрываемся враньем,
Брызжем горьким ядом,
Жалим, топчем и грызем
Всех, кто ходит рядом.
Превращаемся в зверье
молча, без оглядки
Души - в грязное белье,
Рваное на тряпки.
Так давайте наскребем
Совесть по сусекам
Постараемся оставаться
в жизни – ЧЕЛОВЕКОМ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298069
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 22.01.2012
Первую серию можно увидеть здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121108
Вторую здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217194
ВИОЛОНЧЕЛЬ
Голосом томным и формами тоже
Виолончель на фемину похожа,
А уж меж женских зажатая ножек,
Только лишь женщиной пахнуть и может.
СКАЛКА
Скалка. Ну, это знакомо до боли!
Истину ищешь когда в алкоголе,
В дом заходя, не забудь про смекалку –
Можешь нарваться башкою на скалку.
ТЁЩА
Может быть, кто-то из вас удивится,
Только и тёща когда-то, в девицах,
Женщиной пахла так сильно для тестя,
Что он проверить решился на месте!
ТАБУРЕТКА
Дочку просили по праздникам предки
Продекламировать стих с табуретки.
Нынче уже сорок пять той дочурке,
А табурет распилили на чурки.
СЕРП
Прошлого времени статная муза,
Дама с серпом – это символ Союза!
Знать бы, что клич – мы пожнём и построим –
Вдруг обернётся таким геморроем!
РЕПЕЙ
Может случиться семейная драма,
Если репью уподобится дама -
Вцепится крепко в чужого супруга
И уведёт из домашнего круга.
КРОКОДИЛ
Льёт крокодил крокодиловы слёзы,
Новость заслышав про женские грёзы:
Дама недавно в бутик заходила
В поисках сумочки из крокодила.
ХЛОПУШКА
Ой, ну, хлопушка – известная штука!
Дамы пугаются громкого звука
И завсегда в новогодние ночи
Все в конфетти и визжат, что есть мочи.
КУБЫШКА
Дама гламурная, а вот поди ж –ка
Очень влечёт эту даму кубышка.
Спустит партнёру брюшко, одичалость,
Лишь бы в кубышке деньга не кончалась!
ЧУЛОК
Даме чулки – превосходное средство
Продемонстрировать стиль и кокетство.
Но аккуратнее с цветом глоксиний:
Редко чулок кому нравится синий!
ВЕДЬМА
Всякая ведьма с рожденья фемина.
Пусть у неё и отвратная мина,
Гнусный характер и злые повадки,
Гендерный признак, однако, в порядке!
МОЗОЛЬ
Если вас женщина держит в неволе,
Хуже она застарелой мозоли!
Шагу ступить не даёт если дама,
С ней расставайтесь немедленно прямо!
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291817
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 20.01.2012
я все понимаю,
милый!
да, с дурочкой -
было б проще
она бы тебя
не терзала
такой утонченной
ложью
она бы тебя
любила -
любого,
какой вернешься...
и все тебе простила...
и алиби сочинила
тебе же -
не придерешься!
только (какая жалость) -
я не из той породы
опасна
умна
и строптива...
достойный мне нужен
противник
такой,
чтобы - в клетку
с тигром
такому - моя нежность
а ты извини, милый...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304194
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 20.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2012
Афродита в волнах. УВЛЕЧЕНИЕ.
Грудь – четвертый размер. ВЛЕЧЕНИЕ!
Вот и отпуск прошел... ЛЕЧЕНИЕ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302402
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 18.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2012
Яке блаженство думати про Вас!
Крізь шпарку світлом розбивати темінь,
відлуння пальців у солодкім щемі
пускати на вуста у ніжний вальс...
Даруйте за сміливий монолог,
без права на перерву і питання,
тонкої нитки довгого зізнання
і ділення тривожності на двох.
Я не гадала, що все буде так -
два погляди урізнобІч медалі,
ви віддалялися все далі й далі,
а я назустріч вітру і навзнак.
Яке блаженство думати, що Ви
так розпогодилися попри осінь...
Та повернулися спиною, і я досі
читаю нерозбірливі шрифти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292804
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 17.01.2012
На днях опять кутил напропалую,
К кому попало норовил пристать…
Все корабли профукал подчистую
С причалом вместе – некуда пристать…
Но всё-таки не сильно паникую
В надежде «откопать» былую стать…
Подобно виртуальному Эркюлю
Не тороплюсь на грешный суд предстать…
И вот опять, «не спится в ночь глухую»,
Зима спешит пробелы наверстать…
И рисовать тебе цветы рискую,
И балагурю – «умереть - не встать»…
январь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306875
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Промайнули, швидко промайнули
Дні дитинства, юність золота.
Почуття гарячі мов поснули,
Сивина на скронях зацвіта...
Не судилось, так і не судилось
Келих щастя випити до дна.
Десь воно те щастя закотилось -
Згадка залишилася одна.
Не збулося, так і не збулося
Те, про що нашіптував мені
Вітер в полі, серед безголосся,
Лагідної днини, навесні.
Та залишу, в пам"яті залишу
Світлої надії пломінець,
Щоб спалив, щоб спопелив він тишу
Кам"яних, безжалісних сердець.
Це вони, вони колись топили
Човен правди в озері брехні...
Я старався виплисти щосили -
Був один - однісінький в човні.
Не втопити, правди не втопити,
Бо вона нетлінна, як життя.
Можна світ брехнею обходи́ти,
Та назад - не буде вороття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306863
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Подаруй мені, мила, кохання мотив,
Заплети у мелодію ніжність дівочу.
Я у пісні твоїй народитися хочу,
Умирати - у ній поготів.
Дай мені кілька нот, слів - хоча би рядочок.
Все життя я б дарунком оцим дорожив,
І до коди ішов, як оратай до жнив,
У обіймах синочків і дочок.
Без пісень і хлібів обезлюдніє світ,
Серце ніжне обернеться в чорний граніт
І окутають землю темноти…
Я слухач, я глядач, я голодний прохач.
Хоч діезом мене в нотнім стані зазнач,
Тільки десь притули біля ноти.
23.12.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301834
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 16.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2012
Заплетаются годы в века
И секунды порхают незримо, -
Величаво струится Река
Необъятна и неумолима…
Увенчает житейский трипти́х
Акварельная смутная старость
И финальный отчаянный штрих
Акцентирует нашу усталость…
Не имей семи пядей во лбу,
Чтоб понять без подсказки поэта, -
Только память допишет судьбу
Тех, которые канули в Лету…
Ну а, чтоб не обидеть святых,
Надо загодя сбросить котомки
И такой отчебучить бултых,
Чтобы им восхищались потомки!
январь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306429
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Коли зачиниш за собою двері,
Не озирайся на прощання, йди.
Пекучим болем зринуть на папері
Твої ще теплі тліючі сліди...
І не розквітне вишня посивіла,
Коли прийде заквітчана весна.
Я стільки слів промовити хотіла,
Та обірвалась зрадницьки струна,
І вже на поклик мій не обізветься...
Зима в душі, за вікнами-зима.
Скільки зірок на небі твого серця,
Та для моєї місця там нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304216
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Осень курила листья, вдыхая дым.
Кисти брала, рисовала рябинам кровь,
По'д ноги тучи стелила ковром седым,
Ве'трами выла в преддверии холодов.
Жадно пила рассветов холодный сок,
Что на губах как горечь полынь-травы.
Криками птиц убивала себя в висок,
Красила серым небо. Без синевы.
Грустью кропила землю, ткала росу,
Зябко пыталась кутаться в шали слов.
И засыпала, неся к твоему лицу
Мой поцелуй, укрываясь ладонью снов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209914
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 09.01.2012
Зима зачем-то путает следы,
метель снегами прячет чьи-то мысли.
А ты... ты из какой-то моей жизни...
иначе - почему мы так близки?
И в горле ком. И все твои слова
там, под ребром, так гулко отдаются.
Мне кажется - я сплю и все боюсь проснуться,
и кружится зачем-то голова.
В твоих ладонях - часть моей души,
и потому мне без тебя так грустно.
Я попрошу весну, пусть поспешит -
я так хочу в нее скорей вернуться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302821
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 09.01.2012
расшумелись ветра, листьям холодно
и палитра в цветах ароматами,
и сирень затуманила голову
под ночную перкуссию сватаньем.
и доска со своими фигурами
за игрой в комбинациях шахматных, -
это май! бесконечно пригубленный
после гроз и дождей неразбавленных
____
утомлённое небо с раскатами,
пыль сбивая с надломленных дней,
проплывало, стирая попятную,
невесомым казалось на дне
скрипкой пела акация с ливнями,
возмущенно бежала вода,
и звеняще, воздушно счастливыми
пробегали часы в проводах
утвердительно, звонко, настойчиво,
окрыляя ментальность и явь,
там, где "завтра-вчера" так заносчивы
в этих звуках, рисуя вуаль
так однажды рассказом под музыку
увлечёт по сюжету в огнях
этот шорох, звучание, кружево
в километры воздушного дня
___
музыка
John_Williams_Д.Николич_-Скрипка в сопровождении Лондонского симфонического оркестра- Колыбельная
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259765
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 09.01.2012
Мы венчаны с тобою в тех стихах
слепым дождем,
что шел опять на запад,
когда под черным маленьким зонтом,
вдохнув друг друга,
пили этот запах,
как яд, как исцеляющий бальзам
в одном бокале.
Смешанные мысли
нас уводили
к боговым слезам,
как будто в них застыл остаток жизни
прозрачной радугой,
разводами тепла,
рисуя краски неба
в нашем вдохе.
Мы нашу нежность плавили по крохам
сокровищем муранского стекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301727
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 09.01.2012
Задыхаясь в кофейной гамме,
посветлевшие дни пройдут,
Пролистали мы осень с Вами,
как-то быстро, за 5 минут...
Из касаний ветров и строчек,
из мелодий да в ритмы снов,
В зачерпнувшей руке пророчеств
пульс рассвета, оконный шов
Независимо-ровный почерк,
в листопадах продрогший снег,
Пароходный гудок меж прочих,
сонным шармом по следу нег
По эскизам и экспонентам
степень важности, как песок,
Тает, тает, плывет всё "Свема",
лента памяти, как глоток...
Виноградные гроздья мыслей,
карандашно - блокнотных дней,
Так летят беспристрастно-чисто,
подгоняя своих коней
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295138
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 07.01.2012
Дві жінки – жінка дня і жінка ночі
У мріях нам являються щодня.
Одна поваги й відданості хоче,
Розумна і проста. Це жінка дня.
А друга – то падіння в глибину,
Палкої плоті жадібне жадання.
Як ці дві жінки зіллються в одну,
Ото і називається: кохання.
1993 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298866
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 06.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2012
От перебора новых технологий
На ладан задышал духовный мир, -
Вандалы, дикари и бандерлоги
Затеяли гламурно-чумный пир…
Играемся с геномом человека,
Копируем любое из искусств,
В объятиях безжалостного века
Взялись за препарированье чувств…
В повальном увлечении пиаром
Разносим наши души в пух и прах
С таким непримиримо-пылким жаром,
Как будто никому не ведом страх…
Кругом супермодели, супермены,
Полно таблеток, мазей от прыщей…
А некогда ужасные измены
Попали в ряд обыденных вещей…
Куда девались преданность и верность,
Сердечность и святая простота?
Не в фа́воре душевная кошерность, -
Ответственность совсем уже не та?…
Куда ни глянь, везде одни эрзацы, -
Не помогают жалобы врачу…
От чувственно-душевных трепанаций
Вот-вот наступит полный карачун…
Была одна надежда - на поэтов,
Теперь такой уверенности нет, -
От их лихих словарных пируэтов
Колбасит нынче даже Интернет…
Слова и чувства тонут в балагане,
Их добивает беспощадный стресс…
Смешно письмо Онегина к Татьяне
Увидеть в новомодном sms…
И пусть, я вовсе не оригинален,
Не так, как раньше часто, трепещу…
И здесь до безобразия банален, -
Без этих чувств я пулю в лоб пущу!
январь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304147
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 05.01.2012
Квітують яблоні рожевим цвітом,
Стоять мов наречені у саду.
Вклоняються перед великим світом,
А я до них на здибанку іду.
Мене чекає там палке кохання
І я несу йому свою любов.
Як наречена в сукні на вінчанні,
Клянусь в коханні перед садом знов.
І серце зігрівається любов'ю
І місяць усміхнеться нам згори.
Стою в саду замріяно з тобою,
Його приймаю ніжнії дари.
Летять під ноги пелюстками квіти,
Бажає сад нам щастя і добра.
Хай родяться у нас чудові діти
І в сад стежина, щоб не заросла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274788
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 05.01.2012
Не во вред здоровью,
Не в ущерб душе,
Мы пьяны росою
С милой в шалаше...
В поле васильковом,
На земли краю,
Мы на небе словно...
Мы уже в раю...
Не нужны сады нам
С пеньем соловьёв...
Солнце в паутинках,
Чистота ручьёв...
И снега не лягут
На ковёр цветов...
Засыпаем рядом...
И проснёмся вновь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290849
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 05.01.2012
Ой на Івана, ой на Купала
Дівчина квітку руту шукала,
Руту шукала, пісні співала,
Долю щасливу собі нарікала.
Ой на Івана, ой на Купала
Дівчина люба щастя шукала
Бога просила, трави збирала,
Милого серцю причарувала.
Ой на Івана, ой на Купала
Віночок рясний вона сплітала,
В водичку темну його поклала,
І в ніч чарівну любов пізнала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82742
дата надходження 06.07.2008
дата закладки 04.01.2012
Когда заря зовет подруг
Играть с луною ночью длинной,
Фантом ко мне приходит вдруг
Невидимо из недр гостиной.
Не оставляет он следов,
Бродя по комнате привычно,
И половицы от шагов
Его не стонут, как обычно.
Не отражается в стекле
Старинном - зеркала немого.
Все замирает в тишине
В воспоминаниях былого.
Кружится невесомо пыль
Над светлой, лунною дорожкой,
И то ли сказка, то ли быль
Лежит, свернувшись черной кошкой.
Луна в застывшее окно
Глядит на нас, склонившись низко.
И только стрелки у часов
Вещают то, что утро близко.
Дождавшись утренних минут,
Он растворяется в сознаньи.
Лишь губы поцелуем жгут,
Оставив след воспоминаний.
31.12.2011 5:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304055
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2012
Топорщатся веером хмурые зимние дни,
Не радуют глаз бело-серые мрачные краски…
И что из того, что подолгу не гаснут огни
И хочется тупо плевать в карнавальные маски?…
Восточный дракон просыпается с визгом петард
И властвовать миром пытается без разговоров…
А мне примерещился вдруг перевал Сен-Готард
И я на коне, словно славный фельдмаршал Суворов…
И я уже было на штурм повёл молодцов,
Но конь захрипел, а потом и заржал неприлично…
Жена остудила горячечный пыл холодцом
И мне показалась спросонок весьма симпатичной…
Гламурные зайцы накосят весёлой травы,
А сны разноцветные скрасят унылые будни…
И мы позабудем такие слова, как «увы»…
И будем встречаться у старых часов пополудни…
январь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303733
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 03.01.2012
До тебе, Господи, взиваю
І сподівання щирі маю –
Що Україна вільна буде
Від лицемірства і облуди,
Від бездуховності й зневіри
Людців, душею зачерствілих,
Від злої долі та безправ’я,
І тих, які завжди лукавлять,
Від нетерпимості і зради,
Ярма грошей, полону влади,
Від фарисейства лже-героїв
І збайдужілості людської,
Від тих, хто дух вкраїнський нищить,
Забувши все святе та вище,
І наче круків хижа зграя
Вкраїну навпіл розривають,
Розбрату сіючи в нас зерна...
Від всього зла, всієї скверни
Зціли, Всевишній нас Владико,
Щоб вільним став народ великий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276579
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 02.01.2012
Беру ім'я Твоє у круглі дужки
в обіймах літери і теплі, і дзвінкі...
а небо прихиляє свої вушка
сережки-зорі погубивши на рядки.
Не зупинити стрімкості стихію
коли у серці є любові купина...
а як же хочеться мені,(чи смію?)
у спільні дужки взяти наші імена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282665
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 01.01.2012
***
Клен ти мій опалий, клен заледенілий,
Чом стоїш, нагнувся в заметілі білій?
Може щось побачив? Щось почув невтішне?
За село ти ніби погуляти вийшов.
І, як п’яний сторож, вийшов на дорогу,
Утопивсь в заметі, приморозив ногу.
Ах, і сам я нині став украй нестійкий,
Не дійду до дому, від гульні запійний.
Там вербу я стрінув, сосну там примітив,
І пісні співав їм в заметіль про літо.
Сам собі здавався я таким же кленом,
Тільки не опалим, а буяв зеленим.
І забув про скромність, захмелілий в тріску,
Як чужу дружину, обнімав берізку.
Перекладено з С.Єсеніна
С. Есенин
* * *
Клен ты мой опавший, клен заледенелый,
Что стоишь, нагнувшись, под метелью белой?
Или что увидел? Или что услышал?
Словно за деревню погулять ты вышел
И, как пьяный сторож, выйдя на дорогу,
Утонул в сугробе, приморозил ногу.
Ах, и сам я нынче чтой-то стал нестойкий,
Не дойду до дома с дружеской попойки.
Там вон встретил вербу, там сосну приметил,
Распевал им песни под метель о лете.
Сам себе казался я таким же кленом,
Только не опавшим, а вовсю зеленым.
И, утратив скромность, одуревши в доску,
Как жену чужую, обнимал березку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283673
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 30.12.2011
Знову ти плачеш... Чому?
Сльози марнують лице.
Що ти сказала йому?
Що відповів він на це?
Нині заплакала я -
Зрада вогнем обпекла:
Краща подруга моя
З милим моїм утекла!
Він незабаром прийшов...
Зради йому не пробачу!
Тихо померла любов -
Більше за нею не плачу.
Тихо помруть без води
Ним подаровані квіти.
Зрада лиш може пекти,
Зрада не може зігріти.
Ти до тієї вернись,
Котра тебе зчарувала,
Крадене щастя колись
Потай тобі дарувала.
...Місяць доріжку стелив,
Зорі у річці купались.
Двоє самотніх брели,
Двоє навік розлучались...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302631
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 29.12.2011
Саме в ці дні, 32 роки тому,
було розпочато введення
радянських військ до Афганістану...
Терпкими димами димлять полини.
Дорога до мами - дорога з війни...
Невиспану втому чужинських доріг
Для отчого дому солдат приберіг.
Чи бачив ти, сину, з далеких країв
Свою Україну, своїх журавлів.
Свою наречену і матір свою
З-за гір височенних, в смертельнім бою?
Відколи покинув ти батьківський дім,
Полиновий смуток замешкав у нім.
Журилася мати твоя молода
І рідна земля, що тебе вигляда!
Зів"яла, мов цвіт, наречена твоя,
А ти їм привіт не прислав звідтіля.
Їм слово розради хотілось почуть...
Ти тут при параді... А сльози течуть...
Ти марно шукав у далекім краю
Примарну, лукаву планиду свою.
Чи ж дякуєш долі за милість таку,
Що спиш тепер в полі, в жало́бнім вінку?
Вже коси матусі, мов сивий полин -
Для неї ти й досі живісінький син!
І батькові очі зросила роса...
Від рання й до ночі свіча не згаса...
Ридає матуся... Димлять полини...
Солдат повернувся з чужої війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302858
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 29.12.2011
О, як ти вправно й солодко лукавиш,
Прицукрюєш гірку отруту слОва!..
Розсипалася пальцями між клавіш
Моя розпука гірко-полинова...
Між нот терпких німіють теплі руки,
Неначе крила в доторках вітрів...
Летять-летять, розпилюються звуки,
Холодні зорі блимають з-під брів.
Не говори мені про вічне всує,
Слова, як постріл-вже без вороття.
А може, й справді, музика лікує,
Дарує мить п'янкого забуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302422
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Навеяно стихотворением
Александры Жуковой "Лунная шаль"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301876
Ночь. Город дремлет давно
После тревожного дня.
Сонно баюкает снег,
И засыпает меня.
Я утомленно бреду,
Звуки ловя из квартир.
Там высоко - окно,
Ты за окном - один.
Пятнами желтых глазниц
Смотрит на улицу дом.
Я постою здесь чуть-чуть.
Знаешь, что будет потом?
Просто потом я уйду,
Пряча от снега лицо.
Так и должно все быть...
Прав ты в конце концов.
Там, за окном, тишина,
И в центре комнаты стол.
Ты с тишиною вночи
Длинный ведешь разговор.
Чай подливаешь себе,
Капли стирая рукой.
Там, за окошком, - ты,
Мой... но совсем чужой...
24-25.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302303
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 26.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2011
У шибку
Ранок зазирнув
Ласкавий,
Захоплюючи жінку
У полон.
Відчула запах
Смаженої кави,
Знімаючи з повік
Солодкий сон.
Відтак поворухнулася
У ліжку,
Всміхнулася
Світанку за вікном.
Невимушено
Оголила ніжку,
І пригадала:
Вечір...
За столом
Вони удвох...
Їх спрагнені бажання...
Бездонний погляд...
На руці рука...
Його слова палкі...
Її мовчання...
Доріжка місячна
Клубочиться
Легка...
Їх дивна ніч
Серпанком огортала
Струсивши зорі
На своє крило...
Вона лежала довго,
І чекала...
Та кави в постіль
Так і не було.
16.12.2011р. 13:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300878
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Мазур Наталя
Зимнее танго
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=hQsvm7pz870[/youtube]
Ты очень далеко,
В кафе сижу одна.
На небе высоко
Полночная луна.
Смотрю на телефон,
Жду твоего звонка.
Взгрустнула о былом
Упавшая звезда:
Любовь - беда...
Зима бросает снег
В замерзшее окно.
Все было, как во сне,
Между тобой и мной.
Цветы и снегопад,
Притихшие дома.
Кто в этом виноват,
Что мы сошли с ума?
Любовь одна!
Разлука не страшна,
Поет аккордеон.
Гитарная струна,
Расскажет дивный сон.
Закружит танго нас.
Нас двое - ты и я.
В зрачках зеленых глаз
Вращается земля...
Любовь моя!
Ты обними меня,
Прижми к своей груди.
Любовь не потеряй,
Все будет впереди.
Веселый Новый Год,
Рождественская ель.
Зажжется небосвод
От нежности моей!
Любовь сильней!
=================================
Лана Сянська
Останнє "Львівське танго"
1.
Станцюєм наше танго
Ну, хоч давай ще раз
За вікнами давно
Осінній день погас.
І вже ніколи ти,
І вже ніколи я
Не вернемось туди,
Де вишні відцвіли
Назавжди …
2.
Давай замовим сніг
Хай випаде по нас,
Бо ти сказать не зміг
Чи не почула я.
І вже ніколи ти,
І вже ніколи я
Не будем зустрічать
З перону поїзди.
Та зажди, ще зажди…
3.
Стануюємо на біс
В таку шалену ніч.
Нехай в руці рука,
А на очах сльоза.
Візьми собі цю мить
На згадку про любов.
Під серцем защемить
І ти заплачеш знов
Може знов…
4.
Бо вже ніколи ти,
Бо вже ніколи я
Не вернемось сюди.
Тут гостя лиш зима.
Тут на снігу сліди,
Такі чужі сліди.
І не твоя вина –
Це так лише зима…
Вже прийшла.
Вже прийшла…
==============================
Інна Серьогіна
Лунное танго
Шумит ночной прибой,
Нас манит бирюзой.
Не отвожу я глаз.
Призывно манит джаз.
Целует горячо
Волна морской песок.
И чайки над водой
Кружат вдали морской
В эту ночь.
Дорожки лунный свет
Теплом любви согрет,
Танцует на волнАх
Стриптиз-тангО луна.
За плечи обниму,
В глазах твоих тону,
Благодарю судьбу
За сказку наяву
В эту ночь,
Нашу ночь.
В алмазах Млечный Путь,
Нам не дает уснуть
Крик чаек в тишине.
Любимый шепчет мне.
Я нежно повторю –
Люблю тебя. Люблю,
Мой ангел неземной,
Похитивший покой
Навсегда.
В плену у сладких грёз,
К волне твоих волос
Губами прикоснусь,
К щеке твоей прижмусь.
Маяк мигнул вдали,
Встречая корабли.
На яхте сладких снов
Мы уплывем в ЛЮБОВЬ
В эту ночь
Навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297077
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Плакучі верби-білосніжні пави,
Схилили коси висріблені ниць...
Тріщить в каміні літечко русяве
Поміж сухих смерекових дрівець.
Вальсують легко відблиски шовкові,
Мов свіжі плями винні на стіні
І, наче крихти, сипляться цукрові
Легкі сніжинки й тануть на вікні.
Поміж дерев розгойдується вечір
На павутинках вимерзлих гілок
І, мов серпанок, сиплеться на плечі
Дзвінкий кришталь роздмуханих думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300402
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Несказане лишилось несказанним...
(Ліна Костенко)
Помовчимо, затамувавши подих,
Не треба слів, фальшивих і гучних.
Серпанок ночі стелиться по сходах,
Повільно гусне в запахах терпких
Різких парфумів, кави та маслин,
Гіркого диму на блідих зап'ястках...
І промінь світла липне до гардин,
Потрапивши в якусь незриму пастку,
Немов метелик в нАскрізну вуаль,
Що безпорадно бореться за втечу.
Помовчимо, розсипавши кришталь
Байдужих слів в холодну порожнечу.
І не шукаймо знаків і причин,
Не сколихнімо в душах океани-
Усе вгамує мудрий часоплин,
НескАзане залишмо несказАнним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299876
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Всю жизнь пахал, как Папа Карло:
Карьеры, шахты и заводы.
Во сне лишь видел Монте-Карло,
А так, лишь спину гнул все годы.
Теперь живу среди болячек:
Бронхит, энцефалопатия.
Таблеток съел две тыщи пачек
Зачем так много, без понятия...
Смотрю проклятый телевизор
Где Юшка, Юля, Янукович
Народ толкают до карнизов
И ржут, как Лёня Якубович.
Пенсионер я - пень трухлявый,
Плачу за свет, за газ, за воду,
В котёл общественный дырявый -
Кормлю откормленную морду.
Да чтоб вы суки подавились...
Мои копейки, вам как порча!
Чтоб джипы ваши все разбились,
Сдыхайте в муках рожи корча...
Всю жизнь пахал, как Папа Карло,
Теперь валю бегом отсюда.
Увижу с Богом Монте-Карло...
Устал надеяться на чудо.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101288337
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237484
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 14.12.2011
Бо що ми мали? Вірші й трохи болю,
У слухавці збентежене «Алло»…
Той захід сонця…. і волошки в полі.
Замало, як на двох, таки було.
Пропахлі нікотином нові речі.
Присісти на дорогу…. Душ… Листи.
Коротка зустріч, чи точніше, втеча.
І тільки наодинці знов на «ти».
Лиш порізно стаємо раптом інші...
Як далі жити? Як нам далі бути?
Так мало, щоб наважитись на більше,
І так багато, щоб отак забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229412
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 13.12.2011
Давай, пограємось у «Відстань»?
Ти так далеко, я ще далі…
Ділити ковдру знову ні з ким,
То хто з нас двох на п’єдесталі?
Давай, пограємось у «Винних»?
Я, хочеш, крайньою побуду?
Всіх чинних фраз і безпричинних,
Всіх вироків твоїх без суду.
Давай, пограємось у «Втечу».
Вже "Піжмурки" не актуальні.
Ти скрізь шукав мене, до речі,
Завжди ж знаходив тільки в спальні.
Давай, нарешті просто в «Спокій»,
Бо нерви-струни геть в напрузі.
Щоб світ не був таким жорстоким
Давай, пограємося в «Друзі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225077
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 13.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2011
Крики і стогони, плачі й прокльони,
В душі вселились зневіра і холод,
Не затухають пам’яті дзвони, –
Рік тридцять третій. Вересень. Голод.
Поля світанкові недолею зорані,
Сльозами засіяні, кров’ю зійшли,
А чорнії ворони, чорнії ворони
Небо і сонце закрили крильми.
І згорає душа у пекельнім вогні,
Занімілі вуста сухі і гарячі.
Незрячий Христос на сірій стіні,
А під ним – немовля
від голоду плаче.
Шляхи, наче долі, летять в різні сторони,
Та всі, як один, до недолі ведуть,
А чорнії ворони, чорнії ворони
Очі дівочі у полі клюють.
І згорає душа у пекельнім вогні,
Занімілі вуста сухі і гарячі.
Незрячий Христос на сірій стіні,
А під ним немовля
уже більше не плаче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298601
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Я через очі загляну у душу,
Коли вони глибокі, а на дні
Знайду кохання й розбудити мушу,
Яке заснуло там на глибині.
І усміхнуться очі сині, карі…
Кохання промінь заблищить в очах,
І знову в них засяють ясні зорі,
І піснею полинуть в небесах.
Закохані - сумними не бувають
І світяться, коли в душі пісні,
Тоді і очі радістю сіяють,
І солов’ї співають голосні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297959
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Я просто так, мой друг, тебя люблю.
Как хорошо, что мне не надо замуж!
И я твой взгляд с надеждой не ловлю,
Когда весь мир вокруг тревожно замер.
Я просто - просто так тебя люблю.
Я ухожу, тебя не покидая,
Я просто так дарю тебе свой свет,
И, ничего в ответ не ожидая,
Я не грущу, когда ответа нет,
И ухожу, тебя не покидая.
Мне надобности нет тебя ловить,
И ревность по ночам меня не мучит,
Мой небосвод не омрачают тучи
И не мешают мне тебя любить.
И если душу снегом замело,
Ты можешь взять любви моей тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167788
дата надходження 23.01.2010
дата закладки 05.12.2011
*
Як пишуться вірші?
Вони в тобі палають.
Зачепляться. Живуть.
І душу вивертають.
Це сяйво. Світло. Ритм.
І наголос. І голос.
Це полум'яний світ.
І слів невипадковість.
Як вберегти слова
У цім вогні живими?
І думку донести
Вцілілу поміж ними?
Слова. Слова. Слова.
Дим. Попіл. Іскра знову.
Мовчання. Відзвук. Звук.
Світанок. Передмова.
І висновок. І звіт
З твоїх доріг хрещатих,
І розумієш ти,
Що це -
лише початок.
**
Як пишуться вірші?
У невимовній тиші.
Коли гримлять громи.
І зацвітають вишні.
Як перед першим снігом
Впаде листок останній.
Як пишуться вірші?
Вночі. Опівдні. Зрання.
Коли свічки палають.
Коли палають очі.
Коли клекоче кров
Із горла серед ночі
Словосполучень, слів,
І образів, і смислів.
І треба все сказать.
І висловитись стисло.
І риму віднайти,
Не допустивши фальші.
І молодіти з віршем...
Або
ставати старшим.
***
Як пишуться вірші?
Чому вони приходять?
Піднімуть з дна душі,
Таке наколобродять,
Щоб визбирать росу
Із найчистіших слів,
Які ти так шукав,
А мовить не посмів.
Уголос. Чи колись.
Але ось тут, сьогодні
Без них не обійтись,
Бо вірш -
Сльоза Господня.
****
Як пишуться вірші?
Секрет. І таємниця.
У груди б'є крильми
Поезія. Жар-птиця.
І проситься на волю.
І з серця вилітає.
Як пишуться вірші?
Цього ніхто не знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280101
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 05.12.2011
Видео-карооке можно смотреть и петь здесь:
http://www.youtube.com/user/MazurNatalia#p/u/1/hQsvm7pz870
Автор видео - Таира
Ты очень далеко,
В кафе сижу одна.
На небе высоко
Полночная луна.
Смотрю на телефон,
Жду твоего звонка.
Взгрустнула о былом
Упавшая звезда:
Любовь - беда...
Зима бросает снег
В замерзшее окно.
Все было, как во сне,
Между тобой и мной.
Цветы и снегопад,
Притихшие дома.
Кто в этом виноват,
Что мы сошли с ума?
Любовь одна!
Разлука не страшна,
Поет аккордеон.
Гитарная струна,
Расскажет дивный сон.
Закружит танго нас.
Нас двое - ты и я.
В зрачках зеленых глаз
Вращается земля...
Любовь моя!
Ты обними меня,
Прижми к своей груди.
Любовь не потеряй,
Все будет впереди.
Веселый Новый Год,
Рождественская ель.
Зажжется небосвод
От нежности моей!
Любовь сильней!
03.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297697
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 05.12.2011
ПересИпати сни,
перевіяти давні оскоми,
перетлілі печалі
і майже забуті жалі...
І летіти туди-
в піднебесся, крихке й невагоме,
відірвавшишь,
мов кулька легка,
від тяжіння землі!..
І кружляти вгорі,
в білизні лебединого пуху,
вальсувати між хмар
в мерехтінні зими-пелени!..
І торкатись зірок,
прикладаючи ніжно до вуха,
ніби мушлі морські,
щоб послукати шепіт нічний...
І зривати з-під хмар,
мов добірні засніжені грона,
обважнілі слова
й перестиглі терпкі молитви...
І, долаючи всі
піднебесні й земні перепони,
понад шаллю зими
невагомо і ніжно пливти!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297448
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 04.12.2011
Прилети в мої сни,
У рожеві, заквітчані весни.
Принеси лік душі,
Що стомилась в безмежжі шляхів.
Промовляй ті слова,
Що забуті були, та воскресли.
Помолися за нас,
За прощ́ення минулих гріхів.
Хай молитва твоя
Лине тихим зітханням до Бога.
Хай сльоза на очах
Розплескає найтяжчу печаль.
Хай від нині у нас
Буде тільки щаслива дорога,
На якій ми удвох
Разом знайдемо втіхи причал.
Там зупиниться час.
Хто щасливий - живе поза часом
В ілюзорних світах
Безкінечних вершин таїни.
Там звучатиме Гріг,
Пісню Сольвейг прослухаєм разом...
Та потрібно лише,
Щоби ти прилетів в мої сни.
19-20 вересня 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297658
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 04.12.2011
Пішло Літечко за море
Й довго не вертало.
Осінь плаче: «Яке горе!
Мабуть заблукало!»
«Проливати сліз не гоже!», -
Зима насміхалась.
«Зараз я їх заморожу!», -
Заметіль здійнялась.
А Весна сказала: «Досить!
Холоду боюся!»
Й знов закапотіли сльози,
Аж рікою ллються!
Поки тут таке велося –
Літо повернулось!
Висушивши вмить всі сльози,
Сонечко всміхнулось!
Так й живемо. Пори року
Чередою ходять:
Літо – гріє, Осінь – мочить,
А Зима – холодить!
18.11.2011 року м. Вишгород
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297442
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 02.12.2011
Я так люблю сидіти край вікна
І споглядати невагому зиму,
Коли її холодна пелена
Торкає душу,сонну і незриму...
Я так люблю дивитися на сніг-
Коли летить,пухнастий і лапатий,
І замітає обриси доріг,
Вкриває землю клаптиками вати...
І так мені спокійно на душі
В такі казкові сніжнобілі миті!..
Летять-летять квітучі спориші
І огортають спогади розмиті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296975
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Там, де віти сплелися рясні
Сіра пташка завжди ночувала.
Свої пісні тривожно-сумні
Кожен вечір для мене співала.
Приспів:
Ти про осінь мені не співай,
Я ще літом п'янким не зігрілась.
Березнево-квітковий розмай
Ще живе в моїм серці несмілім.
Поки світять нам зорі ясні
Ми кохання ще можем зустріти,
То ж співай,моя пташко,пісні
Всі веселі,щоб нам не старіти.
Приспів:
Як осиплеться листя в саду,
За теплом сумуватимуть віти,
Я до тебе тоді не прийду,
Та твій спів буду в серці носити.
Приспів:
муз.О.Ігнатової
виконує К.Коваленко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280794
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 30.11.2011
Здравствуй! Пишу тебе.
Молодость угасает.
Снег на верхней губе
Думаю, не растает.
Вор... Воркута... Враньё...
Кутаюсь, как представлю.
Как не любить её?!
Прокляну ли, прославлю?
Ярится Ярославль,
Светится Севастополь,
Учит Устюг устав.
Мученик автостопа,
Топаю по шоссе,
Лучше ведь, чем по шпалам,
В ухо поёт Дассен,
В сумке - пол-шмата сала.
В Киеве - маета,
Боль-то - в душе Тобольска.
Кроются Воркута
И полуостров Кольский
В сизой дали туман -
Северные широты...
Жизнь наша не романс -
Три надоевших ноты...
Верую, я в раю.
Рационален, Ира,
Ирода предаю,
То бишь - владельца мира.
Царствую у стола,
Мышью повелеваю.
Вот все мои дела...
Марганец. Хата с краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296519
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 29.11.2011
Что заставило меня
Встать?
Что отправило меня
В путь?
Думал, реки поверну
Вспять,
Ибо силищи во мне-
Жуть!
Кто же знал, что поворот
Крив,
А фантазий караван-
Мним...
Аль Пачиной мне не стать-
Миф.
Так, от силы рядовой
Мим.
В общем, дёрнул я из тех
Стран,
Где казалось мне что я –
Бог,
Воротился в дом родной
Пьян
И обратно на кровать
Лёг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296464
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
С поэтом спорить очень трудно,
Поэт, он знаете, какой:
Одной единственной строкой
Он может осрамить прилюдно.
В нём бунт, интрига и крамола,
Он, от стола не отходя,
Смахнуть партийного вождя
Способен в пять минут с престола.
Угрозы, штрафы и запреты,
Да хоть смирительный халат –
В любых невзгодах, как булат,
Лишь закаляются поэты.
Захочет – снова отутюжит
В одной единственной строке...
Но арматурой по башке –
Вот тут поэт уже не сдюжит.
Он упадёт, прильнёт к бордюру,
В последний раз махнёт рукой,
Внеся единственной строкой
Свой скромный вклад в литературу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296463
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Моринці! Одеська залізниця.
Полустанок в лоні лісосмуг.
Вже мені в вагоні не сидиться,
Спрагло роззираюся навкруг.
Ще в дитинстві, пасучи корову,
До "чавунки" з друзями ходив.
На зорі і в сутінь вечорову
Чув, як тишу будять поїзди.
Гуркотіли мимо паровози,
Дим густий низався на гілля.
Дивний сплав поезії і прози -
Аж стогнала в захваті земля!
Сивий сум Козацької могили
Знов щемкі пробуджує думки:
Це сюди ми з мамою ходили
Проривать цукрові буряки!
Господи! З яких далеких далей
Я сюди душею повертав.
До найменших спогадів -деталей
Світ оцей в собі запам"ятав.
Безкінечно, невимовно скучив
В гамірливій круговерті днів
За стежками в соняхах квітучих,
Між густих, вусатих ячменів.
Ось, нарешті, на горбочку хата
Самотою журиться в саду.
Радосте моя! Не спочивати -
Сповідатись я до тебе йду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296102
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Очистіть душу, заспокойте серце,
Почніть все знову з чистого листка…
У плав пустіть відновлене суденце,
Щоб він доплисти міг до бережка.
Все перевірте - чи міцні вітрила,
Чи штурманом прокладено маршрут,
Чи шторм пройти ще залишилась сила,
Чи вдасться обійти вам гострий кут.
Якщо немає сумнівів ні в чому,
Якщо удалині горить зоря,
Пливіть разом, не можна тут одному,
І зірка приведе до вівтаря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295842
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 27.11.2011
Как Новый год - так попандос.
- Тук-тук!
- Кто там?
- Я Дед Мороз!
И понеслось… Давай пляши,
В мешке подарки отыщи.
Влезай на старый табурет,
Всего за пригоршню конфет
Читай стихи.
- Мороз, ну право,
Кто дал тебе такое право
Так измываться над дитём?
Права ребёнка не при чём?..
Давай хоть в этот Новый год
Не будем веселить народ.
Когда пробьёт двенадцать «Бам!»,
Ты забегай, Мороз, и к нам.
Поговорим о том, о сём,
По пепси-коле навернём.
Как два реальных пацана,
Махнём тарелку холодца.
Накинем сверху бутерброд.
Но только в этот Новый год,
И не проси, за пять конфет
Не влезу я на табурет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295666
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
І я піду в цей пізній листопад,
У цю холодну перемлілу осінь.
Сухий листок заплутавсь у волоссі...
Невже покличеш знов мене назад?
І озирнусь,леліючи надію,
Що доля враз зведе нові мости.
А ти світи,у морок мій світи,
Бо я світити так,як ти,не вмію...
А ти приходь світанками у сни
І падай снігом,лагідно-лапатим,
І буде на душі у мене свято
Від проблисків такої білизни!..
І зазоріють тисячі лампад
У мій туманний незворушний спокій,
І я зроблю оті найважчі кроки
У цей холодний пізній листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295566
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Якби ж то знов вернутися сюди-
В той перший день у ранку на долоні,
Де після сну прокинулись сади
І розпустились квіти безборонні,
Прикриті щедро перлами роси,
Що мерехтять на сонці,ніби стрази...
Якби ж то знов напитися краси
З твоїх очей,що сяють,мов топази!..
І бігти вдвох крізь спокою вуаль,
Зривати цвіт,що ніжиться спросоння
І,лиш впіймавши променів кришталь,
Втопитись сонцем у твоїх долонях!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295324
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Т-анго то помню... хоть мне уже за пятьдесят..
А-нгел любви обнимал меня нежно за плечи,
Н-е отводил ты влюблённо-восторженный взгляд
Ц-елую вечность, казалось мне, длился тот вечер..
П-ары вокруг, но мы будто бы в мире своем..
Л-ёгкость движений и тени в приглушенном свете.
О-, как прекрасен отточенный шаг под дождем
Щ-ёголем-франтом в обнимку с дождинками ветер...
А-эропланом качался над нами фонарь,
Д-ымкой-загадкой легонько ноябрь клубился
К-ак же ушедшего, полузабытого.. жаль
А-нгел мой светлый мне снова недавно приснился..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11111225616
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295151
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Любите женщин,любите!
Сестёр,своих жён,матерей!
Улыбки почаще дарите,
Хвалу раздавайте смелей!
Цветами их путь стелите,
Утрите от слёз лицо,
"Любимой" всегда зовите,
Целуя в уста горячо!
Усталость заботой снимайте,
Прижавшись к родному плечу!
Сердца пополам преломляйте,
Отдав половинку свою!
Вы вспять поверните реки
Для той,кто дороже всего,
Воспойте в стихах навеки,
Взамен не прося ничего!
Лелейте,желайте,любите
Всей святостью древних икон!
И в памяти вечно храните,
Идя к ним,как в храм,на поклон!
И в каждой тогда проснётся
Небесная,нежная суть,
Которая счастьем зовётся
И выстлан желанный путь!
Любите их и не теряйте!
Сторицей воздасться вам!
Любовь в суе не забывайте-
Её раздавайте нам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234659
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 22.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2011
Ну, увядать, так увядать.
Красиво, нежно.
Листать осеннюю тетрадь
И зимне-снежно
Белеть. Мгновенья-конфетти
Ловить на счастье,
И первоцветом расцвести
В нежданной страсти.
И жить, роняя лепестки
(Не любит, любит!)
И увяданью вопреки
Хотеть прелюдий!..
Растаять в музыке весны
Набухших почек,
Гадать по яблоку луны
На блюдце ночи...
...В безумии беззубым ртом
Вдруг рассмеяться!
Зажав глухой предсмертный стон
В корявых пальцах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274840
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 22.11.2011
Серпнева усмішка привітна
Ворожить стиглими жнивами,
Приходить в серце непомітно,
Бентежить спогади дощами.
Цілує ранком прохолодним
У дзьоба сонного лелеку,
Який не далі, як сьогодні,
Злетить від нас у край далекий...
Якась непевна мить прощання
Тривожить літній теплий спокій:
Жовтіють марні сподівання,
Чи осінь робить перші кроки?
Розвію сумніви бажанням
У зорепаді чарівному,
І буду з ночі до світання
Про щастя мріяти свідомо.
Відходить літо в спогад сивий -
Воно за мною не заплаче.
А я - свій сум і біль осінній
Серпневій усмішці пробачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144320
дата надходження 04.09.2009
дата закладки 22.11.2011
Взмахнуть веслом, уплыть туда,
где на качелях жизнь качается
в больших и малых городах,
в ночах и днях, где тучи-странницы
Несут холодные дожди
На крыльях, молниями связанных,
Где неразборчивое «жди!..»
Несется эхом недосказанным
над лугом, скошенным вчера,
где запах сена пряным кажется,
и жизнь — любовная игра,
а смерть — копуша-неудачница...
Гребу, не выгребу никак,
ломаю весла о течение,
и лодка кружится пока
на месте, к счастью-огорчению.
...Я снова здесь, в своём дому,
где я урод, и я — красавица,
и где живется потому,
что всё никак не умирается...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275491
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 22.11.2011
К.Т.
Я разбивал кулак, не смея упрекнуть
Тебя, святую блядь в своем мученьи.
Прощай люлю, мое стихотворенье,
Мой жалкий стих, не умещает суть
К тебе родной презренья и любви -
Постыдной язвы на открытом теле
Уже не изведут бегущие недели
И не размоет кровь прогорклых вин.
В ту ночь, где он, тебя любить посмел
Своим фортепианным пальцам
Позволив ночью той не побояться
Нарушить таинство священных плев.
Пока запущенный и пьяный на мосту
Блюющий в реку безутешный холоп
Твоих грудей, не подпуская холод
Молился боингам, летящим в пустоту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52009
дата надходження 22.12.2007
дата закладки 21.11.2011
Зашей эти раны
Струнами -
нервами нот
белокурыми!
Минута и выкричишь
- вырвется,
Глоткой звериной,
надорванной
В улицу, целую улицу
слово
любое-
любовное!
В час с воскресенья
на пятницу
Кто нам сулит,
кем обещано
Ночью,
как птицам
состарится,
Девочка
с запахом
женщины!
Девочка вящая-вещая,
В белых стихах
да с любовью бы
Юность пустую, скворешную
Здесь
вдохновленный
проебывал!
Что же ты, горе любимое,
Тварь от стиха
стихотворная
Запоем, ангиной, верлибрами
Не подошьешь,
что
разорвано!
Дай обниму необъятное,
Мягкое, детское, хмурое...
Прости...
.....упрости....
.........верь в понятное...
...Зашей эти раны
Струнами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60122
дата надходження 22.02.2008
дата закладки 21.11.2011
мама, она обзывает меня джентльменом
я с ней становлюсь нелепым, почти карманным.
посмотрит на каждого мэна, читай – измена,
такая теперь на душе дармовая рана.
мама, я просто трясу породой, тусуюсь рядом.
срываю цветы ее рук по дороге к дому
может это любовь, мама, но, очень вряд ли
подышит три дня, потом умирает – долго.
мама, я не замечаю вокруг никого кроме,
ресницы в чужом глазу, в воротах – гола.
я так безнадежен с ней, мама, я так скромен
я даже пока не представил ее голой
а если бы мне сказали, что все тщетно,
ушел по-мужски бы давно ханжой и хамом.
так сложно быть благородным, мама, тупым и щедрым
культурно отмалчиваться от нее стихами.
я просто туплю мама, все это губные гармоны,
тестастеройды с неба, кровавые барабаны.
она подымает бокал над собой микрофонно, я пью патроны
таблеток, хриплю как дисторшн под меццо-сопрано.
а скоро дорога, мама, голодные сумки,
под левым крылом тридцать семь, реактивные вихри…
у нас остаются, как в песенке, мама, последние сутки
горюче-короткое время на вдох
и на выход
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205982
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 21.11.2011
Віктор Ох, Наталка Кольоровісни
Допоки в серці жевріє вогник,
Зі мною будуть твої тривоги.
Я буду поруч завжди з тобою,
І сум розвію, і заспокою.
У дні негоди, у снігопади
Я подарую тобі розраду.
Своїм коханням тебе зігрію,
І пожартую, і зрозумію.
У дні негоди, у снігопади
Я подарую тобі розраду.
Своїм коханням тебе зігрію,
І пожартую, і зрозумію.
Якщо зустрінешся з бідою,
Полину тінню за тобою.
Закрию смерті безжальні брами.
Я встою під сімома вітрами.
Зорею в небі твоєму стану.
Цілунком зцілю на серці рану.
І після болісної розлуки
Тебе обіймуть кохані руки.
Зорею в небі твоєму стану.
Цілунком зцілю на серці рану.
І після болісної розлуки
Тебе обіймуть кохані руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294847
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Віктор Ох, Наталка Кольоровісни
Сріблом припорошений поріг
І сніжинки стеляться до ніг.
В ніч святкову, новорічну ніч літає
Синій птах, казковий - Новий рік.
В довгождану таємничу мить
Синій птах над нами пролетить.
Ми свої бажання світлі загадаєм
З вірою, що мрії він здійснить.
Забринить в руках п’янкий кришталь.
На вікні зів’ється пектораль.
Два крила щасливі птах нам подарує
І полине знову в сніжну даль.
Сріблом припорошений поріг
І сніжинки стеляться до ніг.
В ніч святкову, новорічну ніч літає
Синій птах, казковий - Новий рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294550
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 21.11.2011
пісня: Віктор Ох, Наталка Кольоровісни
Пролітає, землю привічає
Чистий різдвяний сніжок.
Випливає, зіроньку стрічає
Місяць в небі, золотий ріжок.
Тишком-нишком до кімнатки
Залітає янголятко
І збирає щирі молитви.
У посріблене горнятко
Сипле зібрані зернятка.
Щоб Господь дитя благословив.
Засинає, в кулачку стискає
Пряничок усміхнене маля.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293492
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 21.11.2011
О,як я хочу бути тим дощем,
Торкатися до щік твоїх вологих
І дріботіти ніжно під плащем,
І цілувати вигини дороги,
Якими ти блукатимеш вночі,
Зімкнувши пальці в звичному сплетінні...
О,як я хочу полум'ям свічі
Тобі зоріти в морок цей осінній...
І прихиляти небо до воріт-
Як та твоя розпатлана смерека!..
Скільки всього оточує твій світ
І тільки я-чужа тобі й далека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294790
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Я останусь с тобою в стихах и невинных рассказах,
В теплом шелесте ветра прошепчу, как тебя я люблю.
Полноводной рекой берега наводню до отказа,
И с небес буду путь освещать твоему кораблю.
А когда твой комп́ас не покажет на север стрелою,
Все умолкнут стихии, и штиль захлестнет жизнь твою.
От миров и галактик тебя заслоню я собою,
На знакомый мотив колыбельную песню спою.
20.11.2011г. 21:06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294714
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 21.11.2011
На могилі загиблої матері плаче юнак,
І ті сльози його невеселі курган оросили…
«Знай матусю, в цей день я б сміявся – ти дай тільки знак,
Та немає тебе, як немає в мені більше сили.»
На могилі загиблої матері траур постав:
«Боже, мамо, це так роздирає мій дух, мою волю!..
У скорботному журі, під звук тогосвітніх октав,
Більше я собі жодних утіх тут земних не дозволю.»
На могилі загиблої матері голос гіркий:
«Я, матусю, давно розучився леліяти мрію,
Я пізнав гіркоту! Світ гіркий… (Світ – так ось ти який!)
А без тебе я – тінь, а без тебе я тихо дурію.»
На могилі загиблої матері хвиля ридань:
«А недавно я, мамо, красуню зустрів нетутешню.
Вона райська, свята!.. – я покину її, це як дань,
Що без тебе мені не пізнати кохання черешню.»
На могилі загиблої матері біль з-під повік,
Бо немає легкого в розлуці – у вічнім арешті…
Він упав на могилу безсилий, заснувши навік,
Щоб в едемських садах прокидатись щасливим нарешті.
07.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258434
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 21.11.2011
Мы с Вами встретились случайно
В осеннем парке под луною.
Вечер задумчиво-печальный
Вы озарили вдруг собой.
А взглядом трепетным и нежным
Пленили душу так нежданно
И запылал костер безбрежный,
Запылал костер желанный,
Разожгли костер любви
Со мною Вы.
Пр-в:
Танго осени нас свело,
Обнимаю Ваш стан.
Всем дождям и ветрам назло
Я любить не устал
Мы в танце кружимся осеннем,
Шепчу я Вам слова о страсти.
И звезды, словно карусели,
Разгонят тучи и дожди.
Глаза в глаза и рук сплетенье,
Луна танцует в ритме танго.
И в танце нашего забвенья
В танце губы, словно манго,
Ваши губы – жар любви,
Со мною Вы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281032
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 21.11.2011
І знову чую кроки...кроки...кроки...
Вони відлунюють у тиші з болем,
Немов загублені тобою роки,
Несуться тихим перекотиполем.
Вони крізь морок дихають минулим,
Гортають днів прожиті сторінки...
І знову кроки спокій сколихнули,
Торкнули душу спогадом гірким...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294221
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Мій любий синочку,
Мій соколе ясний.
З тобою по іншому сонце встає.
Я Богу молюся,
Я дякую долі,
Я радий, що ти в мене є.
Хмаринки зникають
і небо ясніє,
Веселка на струнах своїх виграє.
Спасибі, синочку,
Спасибі, мій рідний,
Я радий, що ти в мене є.
Коли ти далеко,
Тебе виглядаю.
Тривога заснути мені не дає.
Я Бога благаю,
Щоб ти повернувся.
Я радий, що ти в мене є.
Коли тобі важко,
Коли в тебе горе,
Кров в жилах холоне і серце стає.
Я Бога благаю,
Щоб дав тобі сили
Я радий, що ти в мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294703
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Заговори со мной,
заговори...
К моей душе
притронуться не бойся.
Не бойся рассмотреть,
что в ней внутри –
там только я и ты.
Не беспокойся.
Без сна не ожидай
ночной звонок,
что от тебя
в неведомые дали
в круговороте
этой жизни смог
меня забрать
и растворить в печали.
Но почему?!...
И не найдя ответ,
надеясь лишь на то,
что время лечит,
сейчас, тобой дыша,
я жду рассвет -
ты в это время ждешь
с надеждой вечер.
Заговори со мной
через года,
сквозь вой ветров
и грусть ночных вокзалов,
соприкоснувшись
через города
душой к душе.
Хоть этого так мало!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219574
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 20.11.2011
Мой домик - одинок на берегу.
Мой праздник – день и час ее приезда.
Надеждой ожидания жить могу
ее шагов любимых у подъезда.
Я осознаю грани бытия.
С тобой я прикоснусь к окошкам рая.
Я благодарен, Женщина моя,
что я с тобой могу так сладко таять.
Я соберу ласкающую нить
горячих слов, движений первозданных.
Когда после всего попросишь пить,
я напою тебя сверканием звезд туманных.
Ты даришь мне раскрытую себя -
цветок и нежность, страсть и пыл сердечный.
Ты настоящая - лелея и любя.
С тобой я - настоящий.
Бесконечно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292348
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Я п'ю твій смак.
Гарячими вустами
нев'янучих
трояндових глибин
торкаюсь знов.
І знов кружляє нами
кохання дощ
сріблястих намистин.
Вдихну тебе.
І видихнуть не схочу.
Ти потечеш
по венах, наче кров -
шаленством
так закоханої ночі,
в якій нестримно
ніжиться любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291075
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Мої вірші потрібні лиш мені
Собі пишу.. сама собі читаю..
Сама з собою крізь безсонні дні..
Сторінки пам'яті туди-сюди гортаю...
На дотик душу пробую свою..
Минуле в сьогодення повертаю..
Застигла між хвилинами.. в раю..
Чи в пеклі.. я й сама тепер не знаю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294428
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 19.11.2011
Коли тебе не стане на землі,
В моїй душі засохнуть океани,
Роса кривава зійде на ріллі,
Коли тебе в житті моїм не стане...
Коли тебе не буде в цих садах,
Обсипляться троянди снігоцвітом,
І потече отруєна вода
В моє солодке яблуневе літо...
І змовкнуть всі пташині голоси,
Дзвінкі струмки обірвуться,мов ноти,
І перетліють попелом ліси
В той темний день невтішної скорботи...
І відлетять,мов пізні журавлі,
Усі мої несправджені надії,
Коли тебе не стане на землі,
І крик в мені раптово заніміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294148
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 19.11.2011
Приїзди, мій друже, на гостину,
На гречані, визрілі меди.
Скоро вже антонівка достигне
І калина виважить плоди.
Якщо час тебе не поневолить,
Завітай, як завжди, восени.
Я тобі назустріч, через поле,
Вийду до розлогої сосни.
Ти живеш у місті, серед смогу,
Що вже й сам, їй-богу, посірів.
Ти стомився від життя такого,
Й від утоми, певно, постарів.
Відпочинь, віддай належне втомі,
Походи босоніж по землі.
Горілиць, на вигрітій соломі,
Пригадай дитинства журавлів.
Пам"ятаєш стежку до діброви,
Де дуби велично-осяйні?
Там колись, забувши про корови,
Ми скарби шукали потайні!
Не зів"яли в пам"яті дитячій,
Не згубились в круговерті літ
Наші перші успіхи й невдачі,
Перші кроки в недитячий світ.
Там, де верби вигнулись плакучі,
Де лозняк буяє на плоту,
Знову сойки жолуді блискучі
Необачно гублять на льоту...
Приїзди, мій друже, на гостину,
Неодмінно, чуєш, приїзди.
Щоб жагу втолити невситиму,
Ту, що душу знаджує завжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294131
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 19.11.2011
Поганих слів не хочу говорити,
В думках нема образити когось,
І все життя не тліти, а горіти,
Щоб кожному поету довелось.
Бо словом теплим можна розтопити
Не тільки лід на річці, а й в душі.
І особливо слово має жити,
Якщо воно зігріте у вірші.
Тепло від серця покладіть у вірші,
Про що б цей вірш написаний не був,
Якщо він теплий, значить буде гріти,
Щоб вірш такий життя собі здобув.
Бо в тих віршах, в яких є лід і холод,
Вірші такі не варті і гроша,
Від них в поетів наступає голод,
Мертвіє від таких віршів душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294049
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 19.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2011
Воїнам і вдовам Афганської війни
П Р И С В Я Ч У Є М О
Ось знову жовтень, як тоді,
у камінь врізалася дата.
Ти знов прийшла, як кожен рік,
а я в цей день навік солдатом.
Ти залишилася одна
у нашому з тобою жовтні.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
Ти витираєш обеліск,
я догораю в бетеері
і краплями стікає віск,
струмками крові й сліз,
у впадини ущелин.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
У нашому з тобою жовтні
ти залишилася одна.
Ось знову жовтень, як тоді,
у камінь врізалася дата.
Ти знов прийшла, як кожен рік,
а я в цей день навік солдатом.
Ти залишилася одна,
ти тут,
а там - війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292273
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 15.11.2011
В Подільських Товтрах заблукала осінь,
Іще гуляє в лісі манівцями,
Пісні співає разом з горобцями,
І пеленає небо в теплу просинь.
В озеречка вдивляється щомиті,
Із кучерів беріз знімає листя.
Ним трави посипає урочисто,
Щоб все було в брунатнім оксамиті.
Спинися, осінь, на одну хвилинку.
В Подільських Товтрах гарно, наче в казці.
Зроби із хмар пухову пелеринку,
І з вітром закружляй в чарівнім вальсі.
04.11.2011р.
Подільські Товтри Сатанів
Для ілюстрації використано фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293122
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 15.11.2011
В осінню ніч крокую... Тихо в парку...
Тьмяніють ліхтарі вздовж огорожі.
Крізь хмари місяць заглядає в шпарку,
Блищать зірниці на намисто схожі.
На вежі б'є годинник знову й знову...
Рахую пошепки: п'ять, вісім, десять.
Пригадую розмову телефонну,
Думки літають десь у піднебессі...
Ти так далеко і мені самотньо...
Холодний парк, шумлять тихенько віти.
Вперед крокую крізь нічну безодню,
До тебе хочу, ніде правди діти.
07.11.2011р. 20:42
Подільські Товтри Сатанів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293104
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Музика: Віктор Ох
Слова: Наталка Кольоровісни
Плине листя по воді.
Пророкує холоди
Ранній листопад.
Сипле мрії золоті
У долоні молоді
Щедрий зорепад.
По садочках, по ярках,
По заплутаних стежках
Я до тебе йду.
Тануть зорі в небесах,
Тану я в твоїх руках.
Чи не на біду?..
У небі розливається
Густий Чумацький шлях.
А місяць підіймається
На крилах, мов Жар-птах.
Десь далеко нині ти
Лічиш зорі в самоті
З диво-кришталю.
Я пишу тобі листи,
Прокладаючи мости,
Сповнені жалю.
Задрімало все зело.
Заглядає сон в вікно.
Свічку запалю.
Пам’ятає ще тепло
Вуст твоїх моє чоло.
Я тебе люблю.
У небі розливається
Густий Чумацький шлях.
А місяць підіймається
На крилах, мов Жар-птах.
Плине листя по воді.
Пророкує холоди
Ранній листопад.
Сипле мрії золоті
У долоні молоді
Щедрий зорепад.
По садочках, по ярках,
По заплутаних стежках
Я до тебе йду.
Тануть зорі в небесах,
Тану я в твоїх руках.
Чи не на біду?..
У небі розливається
Густий Чумацький шлях.
А місяць підіймається
На крилах, мов Жар-птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280382
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 15.11.2011
Шумит ТВ, судачат в прессе,
Гора написана трудов.
О пресловутом техпрогрессе
И доброте его плодов
И вот, провайдеру в угоду,
Как споры гнойного гриба,
Пройдя огонь, говно и воду,
Висит на поясе труба.
И у любой колхозной фроськи,
Хоть ей - на свалку в аккурат,
Лежит в затасканной авоське
Дурацкий этот аппарат!
"Удобно", "стильно", "модно", "классно"-
Мне эти доводы смешны,
Я заявляю громогласно:
Мобилы вовсе не нужны!!
Ведь это явно не случайно,
Что вместо азбук у детей
Теперь буклеты от Би-лайна
И план покрытия сетей
Забрёл с дружком в "Вино Кавказа",
(А шёл, допустим, в магазин)
Уже пиликает, зараза:
"Ты жив?", "Ты трезвый?", "Ты один?"
Под душем моешься, весь в мыле...
Опять, записочка пришла:
"Бросай дела, траву купили..."
Легко сказать - бросай дела..!
"Ну как ты, милый?" "Всё отлично..."
"Ты где?" "С докладом я... в НИИ..."
"А кто там стонет так ритмично?!"
"Да так... подшефные мои..."
И ваш совет предвижу тоже:
"Так отключи мобилу,брат!"
Тогда, позвольте, для чего же
Её мне было покупать??
Везде доступен, как путана
И виден всем как прыщ на лбу,
Клянусь, что поздно или рано,
Я трубку эту разобью...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293096
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Верни мені, о пам"яте моя,
Минулих днів мелодію забуту,
Ба, навіть в панцир слів твоїх закуту,
Проте - верни, тебе благаю я!
Хай нагадають звуки чарівні
Очей вогнистих глибочінь гарячу,
І сум, і сміх, і сльози на додачу,
І те, як ти довірилась мені.
Верни мені, о, пам"яте, верни
Фальшивих слів порожню дріб"язковість,
Та ще колись давно забуту совість -
Хай хоч тепер повернуться вони.
Пече мені мій сором, припіка,
Подій далеких бачу я картини...
Чому тоді, в розпачливі години,
Чому моя не схибила рука?!
Рука ота, що черкала пером -
Безжальних слів в"язалося намисто.
Здавалося, було те ненавмисно,
Проте багато наламав я дров...
Тепер мені б покаятися гоже.
Знаття б, чи буде все оце до ладу?
Тебе одну покличу на пораду
І - хай мені Всевишній допоможе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293059
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 15.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2011
Тане Осиповой
Мне кажется, что я тебя люблю,
А, может, просто вспоминаю юность.
Ко мне любовь нечаянно вернулась
И я её ни капли не боюсь.
Я столько лет сама себе лгала,
Что можно как-то жизнь переиначить,
Что ты с годами будешь меньше значить.
Гляжу и удивляюсь зеркалам -
Я вижу в них не то, что видно всем:
Глаза полны восторженного света,
И ты меня не упрекай за это:
Люблю.
Люблю!
И это насовсем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293032
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2011
Не озирайся,я прошу,не треба,
Не зупиняйся,чуєш,просто йди.
Раптовий дощ мені прихилить небо
І позмиває всі твої сліди
В моєму серці.Лиш би все забути,
Лиш би на днях поставити хрести...
О,як багато в ніжності отрути,
І як багато в щасті гіркоти!..
Не озирайся,я благаю,чуєш,
Коли дивлюсь з вікна тобі услід.
Чи ж про любов свою говорять всує?
І чи кричать про це на цілий світ?
Ні,не кричать-такі,як я,не вміють
І в долі не вимолюють жалю.
Не озирайся,не давай надію,
Коли я тут,згораю і люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292771
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Ти ж бо доля моя, моя рідна душа ,
В нас і думка одна із тобою,
Хоч бувають часи, що немає й гроша…
Ти завжди тоді поруч зі мною.
За тепло я вклоняюся низько до ніг,
Слова дяки тобі я співаю…
І завжди повернуся на рідний поріг,
Де мене мої рідні чекають.
Я тобою живу і тепло в нас на двох,
В нас є син, є невістка й чудові онуки,
Хай від бід захистить, нами люблячий Бог,
І ніколи не буде розлуки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292530
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Та встреча, что судьбою стать могла,
Надеждам вопреки - не состоялась.
И вот уже морщинкой пролегла
Сквозь суматоху дней
души усталость.
Не каждому по силам эта боль,
Дарованная кем-то щедрым свыше.
Могла бы стать, но не смогла - судьбой, -
Ты Волю Неба
не сумел расслышать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292486
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 13.11.2011
(Неопали́мая купина́ — в Пятикнижии: горящий, но не сгорающий терновый куст)
Ты предавал меня. Но всякий раз
Душа моя тянулась жадно к свету
И ты теперь не призывай к ответу
Мои стихи за безнадежность фраз.
И не ищи в них правды - нет её!
Есть только боль, и та - неуловима.
Как чей-то тихий смех в улыбке мима. -
Душа, неопалимая огнём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292485
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 13.11.2011
1.
Чекаю весни,
як веселого свята,
На повні груди
вдихаю відлигу,
Проліски білі,
неначе курчата,
Клюють шкаралупу
останнього снігу.
2.
Чекаю півночі,
як страти,
Не сподіваюсь
на підмогу,
Бо ночі
чорний пес кудлатий
До мого вже приповз
порогу.
3.
Чекаю
У гості
Ранок.
...Може,
І ти з ним
Прийдеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292405
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Поїду від дрібниць
буденних
У лісову
зелену повінь,
Там дуб високий,
як священик,
Давно чекає
мене
на сповідь.
У ноги
поклонюсь
березам,
Перехрещуся
неуміло,
І на трави
зелені леза
Із радістю
нахромлю тіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292392
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 13.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2011
Она смогла уйти – за ним.
Видать, любила...
Особняком живут. Одни.
Хватило силы
ей оторваться от родни
и жить в разлуке.
А муки – ведомы ль они
обычной суке?
Живут. Два раза в год щенят
на свет рождают.
А те растут. Шалят. Скулят.
И пропадают.
...Собака воет ли, ветра
стенают-свищут?
Неделю бродит по дворам,
детишек ищет...
...Вползёт под вечер в конуру,
уснёт в бессильи,
не зная: это дело рук,
что их кормили.
Но стихнут отблески беды
в глазах собачьих,
и запах лакомой еды
обиды спрячет...
Другое дело человек.
Другое дело:
живут сомненьями вовек
душа и тело.
Когда в тупик ведут пути,
ох, непростая
(неразрешимая почти!)
задача – бросить и уйти...
Уйти из стаи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279659
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 12.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2011
И никаких трагедий больше. Хватит.
Хвостом виляла, подавала лапу,
Сбивала с ног от радости свободы,
Но видел бог твоей чумной породы –
Не ко двору
Вот и забрал сегодня поутру…
Прощай-прощай лохматая подруга
Пришлось тебе не сладко и не туго –
Характер и природа непокоя…
Ушла легко… почти легко – без воя –
Особенно ничем не беспокоя…
Хозяев
Осталась в памяти своим задорным лаем,
Осталась в сердце, в фото телефонов
Почти по человеческим законам..
Почти, как все кто срок отбыв земной,
Уходят в землю прахом,
А душа, без боли и без страха,
Пускай найдет небесный свой покой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292287
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 11.11.2011
Т- олько в первый раз надела свои туфельки..
А- ккуратные.. и впору по ноге..
Н- о виновна тут не я, а эти сумерки,
Ц- ыпой-цыпочкой скакала на песке..
П- оскользнулась и.. влетела в куст сиреневый,
Л- бом достала позабытый старый пень,
О- бодралась вся, проехалась коленями..
Щ -ёки пухлые помяла о плетень..
А- й да горе! Я спешила к клубу вечером,
Д -ень к закату.. и звучит аккордеон..
К -луб уж рядом... но входить туда мне.. нечего..
А- подруги кружат вальс под патефон..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11111109631
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292181
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Ніжні слова лише тобі -
Я тебе люблю!
Коли разом, коли удвох –
Ніби у раю.
Сонце сія, промінь летить
І шумить трава.
Лише тобі я принесу
Чарівні слова.
Доля всміхнулася,
Серденько забилося,
Ми за коханнячко
Удвох зачепилися.
Лише для нас, лише на двох
Сонечко сія,
Тільки тоді, коли разом,
Чуєм солов’я.
Коли нам двом пісня звучить,
Знову ми в раю,
Я покохав тільки тебе,
Пташечку свою.
Доля всміхнулася,
Серденько забилося,
Ми за коханнячко
Удвох зачепилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292118
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Осени последнее дыхание.
Изморозь пришла на смену росам.
Чуть листвы последней колыхание,
И тоска по солнцу и по грозам.
И висит немое ожидание,
А вокруг янтарь лежит разбросан
Как печально это увядание...
И мой сад теперь простоволосый.
Загадаю я своё желание,
И надежда теплится в груди,
Затаив тихонечко дыхание...
Осень! От кручины огради.
Робкое касанье слышу ветра.
Сердце ты моё не остуди.
С нетерпеньем жду теперь ответа...
Ангел мой, прошу, не подведи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292065
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 11.11.2011
3
А чутки заповзали гадюками
Під солому обскубаних стріх.
В скорім часі у двері загрюкали
І постав "комнезам" на поріг.
В кого правди питати хазяїну?
Та вона й не гостила у нас!
Весь Закон перешито по Сталіну:
Ти - куркуль! Тож і вимреш, як клас!
Викидали на сніг безжально
І дітей і старих дідів.
Замерзали в сибірах дальніх
Долі славних козацьких родів.
І мене те неждане лихо
Не минуло, як не молив.
Що було того лементу, крику,
Як худобу із двору вели!
Як "буксири", свої ж - активісти!,
Ці любителі зад полизать,
Норовили у шпарку пролізти,
Аби владу свою показать!
Я довіку того не забуду,
Як збирали тягло й реманент,
Як ошмаття словесного бруду
Кидав грізний районний агент.
Розкуркулених згодом у сіті
Захопив всемогутній павук -
Добре знаний у білому світі
ВеЧеКа, він же й ОДеПеУ.
В перестуках "телячих" вагонів
Люд хрещений навіки щезав.
За межею сумних перегонів
Був один - всесибірський - вокзал!
Я очунявся аж на Уралі,
А зі мною дружина й маля,
Бо радянські закони моралі
Відторгнули сім"ю куркуля!
На уральських морозах лютих,
На гірських крижаних полях,
Сотні тисяч, неволею скутих,
Свій новий торували шлях!
По-новому нас жити привчали -
Праця з примусу болем пекла,
А в промерзлих бараках ночами
Щемна туга сльозою текла...
Отоді наш синок занедужав
Від тяжкого обвалу незгод.
Він здолати біду не подужав,
Тож поволі згорав від сухот.
Аби сина свого врятувати,
Я намірився звідти втікать.
Було легше каміння тесати,
Аніж муки його споглядать.
Та далеко втекти не зуміли -
Наздогнав здоровенний пес,
А за ним чобітьми прогриміли
Три солдати із еНКаВееС!
І накинули ще зо два роки
До тих трьох, що я мав дотепер.
Зауральські простори широкі,
Чом я там, серед вас, не помер!
Так я втратив єдиного сина,
Що в сухотному пеклі згорів.
Бідна мати всю ніч голосила,
А я тільце в камінні загріб...
Серце болем нестерпним нило,
Тиснув думки пекучої гніт:
Чим дитятко оте завинило,
Чом посивів я в тридцять літ?
Шість десятків з чималим гаком
Відсніжило відтоді зим,
Як востаннє я гірко плакав,
Не ховаючи злої сльози...
Так, відбувши тяжку покару,
Не збагнувши своєї вини,
Повернувсь я додому з Уралу,
В тридцять шостім, у розпал весни.
4
Серед верб і тополь високих
Не впізнав я свого села:
Скрізь кістлява пройшла з косою
І скорботи врожай зняла.
Поки я кайлував на Уралі,
Тут творились страшні діла.
Люди з голоду пухли, вмирали,
Бо держава в них хліб одняла!
Достеменно ніхто не віда,
Скільки їх, безневинних доль,
Від голодного мору безслідно
Полягло серед верб і тополь.
Я не чув аж до цього часу
І в газетах ніде не читав,
Щоб за ту всенародну образу
Хтось-таки по заслугах дістав!
Бачиш, як воно все повернуло...
Та ніхто і подумать не міг,
Щоб державу таку зігнуло
Та скрутило в баранячий ріг!
Може, я тут чогось не допетрав
На десятім десятку літ,
Але прах безневинно мертвих
Теж у цьому залишив свій слід.
А тепер і колгоспи впали
І село залягло в боргах.
Скрутні знову часи настали,
Знову коїться щось у верхах.
Хоч воно й не Москва, а Київ,
І держава, вважай, своя,
Та нахлібників товстошиїх
Розвелось, як мишви на полях!
Трохи б мудрості владцям можним
Та законів, як день, ясних.
Отоді відчував би кожний,
Що держава - його захисник!
Пережив я в житті чимало
Революцій, подій, вождів,
Та на світі мене тримала
Світла радість земних надій...
Все, що мав, по дорозі втратив,
Крім пекучих твердих мозолів.
І не страшно мені помирати
Тут, де жив, серед рідних полів.
...Змовк старий, та ще довго в душу
Бився спогад з-під сивих брів.
Болю пласт нас обох подужав,
Він не згаснув ще й не відгорів.
Так страждальця, видать, дістали
І свої і чужі жалі,
Що йому пригадався й Сталін
І часи лихоліття злі.
Дід смакує міцним самосадом -
Аж під стелею стелиться дим.
Жив, не жив, а життя вже позаду;
Наче ж вчора ще був молодим!
А тепер дожива самотою,
Серед виру сільських проблем,
Битий долею непростою,
Той, що вік звікував куркулем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292069
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 11.11.2011
1
-Доброго ранку у хаті, діду!
Бачу, вам не в тягар літа;
От лише в зморшках недолі вітер
Снігом борозни позагортав.
-Ти гукай мені, хлопче, на вухо,
Я давно вже глухий, як пень!
Он, візьми каганець задмухай -
Вже надворі проснувся день.
Щось електрики там намудрили...
Чи стовпи погнили, чи що?
Та без світла село лишили,
Люди, бачиш, для них - ніщо!
Я ж кажу: сюди Сталіна треба!
Той швиденько навів би лад.
Не в одного душа отерпла б,
Не поміг би ні сват, ні брат!
Бач, взяли нечестивці за моду -
День до вечора - абияк
Працювать через пень-колоду;
Той - крадійко, а цей - пияк!
Дід Михайло куйовдить брови,
Мов би пріч одгорта жалі.
Ще нівроку старий... Бідовий!
Ач, і пляшка вже на столі!
- Ви жартуєте? Сталін поможе!
Добре ж знаєте правді ціну.
Ви ж для нього охвістя вороже,
Він же вас до Сибіру запхнув!
Справді, хочете, щоб вернувся,
Той, що згинув давно в світах?
Вам той Сталін не раз гикнувся
На уральських крутих хребтах.
Ви ж хазяйського племені-роду
Чесно свій заробляли хліб,
А сатрап той мільйони народу
Без вини до Сибіру загріб!
Тож чи варто у свідки брати
Потойбічну зловісну тінь,
Аби страхом навіч карати
Недолугість людську і лінь?
Ми на власній відчули долі
Велич випростану вождя.
Натерпілися лиха доволі...
Бог йому щонайвищий суддя!
Правда в серце, як ніж у масло...
І потонув у спогадах дід.
Засивіла в очах пригаслих
Опечалена далеч літ.
Заснувала чоло зажура,
Віху пам"яті на віку
Не зітерли часи похмурі -
Він згадав свою долю гірку...
2
- Я ще був шмаркачем зеленим,
Як сімнадцятий вибухнув рік.
Це тоді більшовицький Ленін
Комісарського воза запріг.
Продрозверстка! Дайош! -і баста.
Хліба! Хліба на Петроград!
Продзагонів юрба горласта
Вигрібала усе підряд.
В Україні тоді не мирилось...
То червоні, то білі полки.
Поле бідно цвіло - колосилось:
Коні, шаблі, багнети навскид...
Українську Центральну Раду,
Директорію і Гетьманат
Шматували вовки розбрату -
Брата люто кривавив брат!
Кожен хутір тримав оборону,
Кожен сам собі був отаман.
Поза межами цього кордону
Той вояк інтересу не мав.
Врешті стихло... Червоні ради
Від села до далеких столиць
Заповзято взялись правувати -
Рідний край від розбою стомивсь.
До хатів, до землі, до плуга
Повертався окопний люд.
Скостеніла селянська туга
Запряглася в ярмо і хомут.
Трухлявіла душа дуплиста
І запал хліборобський терп
Проте вчасно сюди із міста
Нагодився всесильний НЕП
Батько мій прикупив за НЕПу
Десятин так із п"ять ріллі,
Та левади шматок до степу,
Гурт худоби при тій землі.
Споконвіку воли та коні
Для селян - основне тягло.
Хоч пекли в мозолях долоні,
Але ж тим і живе село!
А ротів у сім"ї чимало -
У трудах гартувались, росли;
До схід сонця, було, вставали
І - нічого! Живі були!
Я вже парубком став - нівроку!
І на гульки кортіло теж,
Проте батько мене до строку
Не женив, щоб не краять меж.
Мали хліб і до хліба, звісно,
Спину гнули ж бо день при дні.
За столом хоч бувало тісно,
Зате в полі, за плугом, - ні!
Краєш ниву - душа співає...
Сходить парою свіжа рілля.
Тиша... Сонечко пригріває...
Сонне марево брижить поля.
Руки наче вросли в чепіги,
Крук позаду, у борозні...
Бач, вже й сльози чогось набігли,
Згадка душу ятрить мені.
В двадцять восьмім вподобав пару,
Одружився, та й зажили...
Я овець вже розвів отару,
А телицю - батьки дали...
Пару коників для розплоду,
Воза з плугом та ще й гарбу
Зі свого прикупив доходу -
Став хазяїн на всю губу!
Молотарку ж я трохи згодом
На погибель собі придбав.
Молотили усім народом -
Той - зерно, той - полову згрібав.
І нікому я не відмовив,
Плату в міру з людини брав.
Ну, а вдовам за добре слово
Молотив там , а чи орав.
І податки старався вчасно,
Як не скрутно було, віддать.
Тільки б нива родила рясно,
Тільки б стачило сил зібрать.
І не знав я тоді, не відав,
Що мене і таких як я ,
Ждуть небачені досі біди,
Що немилою стане й земля!
Десь отам, у висотах владних,
Розп"яли нашу долю навік.
Хазяїв, як курчат безпорадих,
Вождь лихий на заклання прирік!
На селі пролетарським духом
І не пахло на ті часи.
Пропускав хлібороб повз вуха
Хитромудрий отой марксизм.
Селянин був одвічний власник.
Статки - різні, у кого як.
Та отих крикунів горластих
Зневажав на селі й бідняк.
Був живий іще дух громади
Котра дбала про всі діла.
Та творці пролетарської влади
Проганяли той дух із села!
Дуже швидко сільському сходу
Утяли споконвічні права.
Новий устрій в село приходив
І чужі, незнайомі слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292058
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Через дым и армады гружёных телег,
Улыбаясь ГАИшным постам,
Мы в стотысячный раз начинаем свой бег
В это старое доброе «там».
Там — луна, та же самая дура-луна,
Что дарила запретные сны,
Нам давно уже в бороду бьёт седина,
А луне, ты смотри — хоть бы хны.
Там готовы всегда к поворотам любым
Без поправок на Ветхий Завет,
Там смешали оранжевый цвет с голубым —
Получился коричневый цвет.
Город детства, жемчужина в топи болот,
Раскидал золотые огни…
Если я не приеду на будущий год —
Открывай. Наливай. Помяни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292042
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Ты зачем
пришла так рано
стерва,
инструмент
косарский
заточив?
И струной оборванной –
по нервам!
резанула,
занавес
закрыв.
Ты все тайны
у Поэта
знала,
а иначе
просто б
не пришла…
Эх, маэстро,
повтори
сначала…
А в ответ,
как в песне –
тишина…
В горы,
шаг за шагом,
без одежды…
Слышите?..
«О, отворись,
сезам!»
Плач и смех,
разлуки и
надежды,
по хрустальным
струнам –
по слезам!..
А внизу,
в бессовестности
сытой,
притаившись
и прикрыв
свой страх,
подло бьют
подкованным
копытом;
и куда? –
под дых,
в висок
и в пах…
Беспокойно
крутится
кассета –
наша жизнь,
с началом и
концом…
В тесноте
прокуренного
века:
« Сбросьте маски!
На лицо –
лицо!»
На Ваганьковском
столпо-
творенье!
Как немое,
старое
кино…
Окончательный
итог
творенья
воспалённой
совести
Его…
А в Москве
шумит
олимпиада…
«Кто поэт?
Вы что?!
Не до того…»
Как с небес сошло:
«Портрет –
не надо!»
Но народ
народных –
и в лицо…
И хрипят,
хрипят
магнитофоны:
не обиду,
не мольбу,
не стон…
В той одной,
не праздничной
колонне,
где горит
не праздничный
огонь…
…На Таганке
вновь
скрипят подмостки…
Много звуков
притаилось
там…
Где-то,
среди них, –
живой
Высоцкий!..
Спел.
Сыграл.
И поклонился
нам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202603
дата надходження 25.07.2010
дата закладки 10.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2011
У затійливій корзині, коло нашого вікна,
Усміхались жовті дині, день втираючи з чола.
Усміхаючись пашіли попід звуки цвіркунців,
Згадуючи гострі стріли вогнедайних промінців.
Поміж запах матіоли, поки вечір ще не згас,
Спочивали руді бджоли, денний згадуючи час.
Коло сонної криниці, що на небо спогляда
Жовтий сонях аж іскриться й листя-крила розклада.
Позіхаючи, мов киця по тарілці з молоком,
Й закотившись у криницю, місяць вклався спать клубком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291350
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Леонід Талалай
***
Відходять поети,
Натомлені віком,
І падає листя на землю прогірклу,
І падають сосен підрізані крони,
І дощ на пеньках підраховує кола.
Міддю
ударить
у груди тривога -
І небо
обірветься
чорним обвалом...
І будуть поспішно давати дорогу
І ті, що її при житті заступали.
І все тоді ясно,
І все тоді пізно.
І довго
у вічність
летітиме пісня.
Це надто жорстоко,
Занадто жорстоко -
Так часто поети
відходять до строку...
Де наші рани?
Скрізь наши рани,
На всіх паралелях,
Меридіанах,
І там - у Марселі,
І там - у В"єтнамі.
Все більше заліза
У нашій крові -
Розстріляні гільзи
Димлять на траві.
Важкі наши думи.
Тривога кругом.
Ми - вольтові дуги
Між злом і добром!
Пожежі і війни
У наших очах
І небо чужої біди.
Чим більший тягар
Несемо на плечах,
Тим глибші
Лишаєм
Сліди!
***
Уходят поэты,
устав от столетий,
И падают листья на горькую землю,
И падают сосен подрезанных ветви,
И кольца на пнях слёзы неба приемлют.
Ударит звучащая медью тревога -
И небо обрушится чёрным обвалом...
Отступят спеша, уступая дорогу
И те, что при жизни пройти не давали.
И всё станет ясно предельно,
Но поздно,
И долго звучать будет в вечности песня.
Жестоко, вы слышите, это жестоко -
Так часто поэты уходят до срока...
А где наши раны?
Везде наши раны,
На всех параллелях и меридианах,
В далёком Марселе,
В далёком Вьетнаме.
Всё больше железа
В крови нашей стынет -
И гильзы дымятся на травах под тыном.
Тяжёлые думы. Тревоги надлом.
Мы - вольтовы дуги
Меж миром и злом!
Пожары и войны в глазах, но не страх,
И небо с чужою бедою, как память.
Чем большую тяжесть несём на плечах,
Тем глубже следы
Остаются
За нами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292017
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Я промовчу, що вільна як ніколи.
Не клею будні з клаптиків покути.
Для тебе – просто леді загадкова.
Дозволь мені такою ще побути.
Отак від сміху закривати очі
І роздивлятись всі найтонші риси.
Не знай мене ще поки… я так хочу!
Так, кожна жінка у душі актриса.
Давай не класти правди на терези,
Не впізнавати почуттів на дотик.
Ще поки можеш думати тверезо,
Ще поки я для тебе не наркотик.
Отак до ночі (про усе й нічого)
Дзеленькати бокалами сценічно.
Ще поки обирати маєш змогу
Й не знаєш, що в тобі я вже навічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275860
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 10.11.2011
Коли в самотність падаю як в зливу,
Де холод пробирає до кісток -
Я просто жінка, хоч у край вразлива…
Але ж і ти десь в цьому світі змок?
Коли в самотність падаю притомна.
Іще жива напевно, чи напів -
Так хочу слів отих, як біла вовна…
Собі на плечі на пів чутних слів.
Так хочу знати: все пусте й минуще,
Печаль в душі притулку не зів’є!
В самотності люблю тебе ще дужче
За те, що ти на цьому світі Є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291996
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Чи ти ще можеш пригадати
Ким народився на Землі?
З якою посмішкою мати
Ім’я колись дала тобі.
Плекаючи свою дитину,
Співала тихії пісні.
Замислись, бодай, на хвилину,
Чи все те пам’ятаєш ти?
Чи все ти взяв із того вчення,
Тих мудрих слів і тих порад,
Чи може все було даремно
І ти землі своєї кат.
Чи ти пішов у посіпаки
На службу зайдам хижим тим,
Що ставлять скрізь свої порядки,
Чуже вважаючи своїм.
Ти придивись, в якій колоні
Ідеш дорогою життя.
Можливо ти в своїм загоні
Ота паршивая вівця.
Не йди у п’ятій, не зрікайся
Своїх традицій і землі
І нікому не продавайся,
Якщо це розумієш ти…
Чи ти ще можеш пригадати
Свою єдину Батьківщину?
Ти маєш точно пам’ятати
Це твоя ненька – Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275575
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 10.11.2011
Играет вальс, кружится снег,
И сверху вниз – лиловый свет.
Ах, как хочу я жизни бег
Вернуть назад на тридцать лет.
Там был и вальс, и легкий снег,
И блеск огней в глазах твоих,
Лиловый свет, лиловый мех
И снежный парк лишь на двоих.
Я в бело-снежной кутерьме
Ловил твой смех, ловил твой взгляд.
И в той лиловой полутьме
Снимал твой царственный наряд.
Играет вальс, кружится снег,
Вновь сверху вниз – лиловый свет.
Ах, как хочу я жизни бег
Вернуть назад на тридцать лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273736
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 10.11.2011
Она уходит, слов не проронив,
К чему теперь слова - они лишь тени...
Как непрочна связующая нить
Сегодняшнего дня и сновидений,
В которых было всё, как он хотел -
Глаза и руки отвечали лаской,
Но это было поединком тел
Бессмысленным, придуманным, напрасным.
Смятение души... Который год
Сны оживляют в нём былое чувство.
Всё повторилось.
Но её уход -
Душевной боли высшее искусство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291880
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 09.11.2011
Ты бессонные ночи неделями
Проводила со мной напролёт,
Когда пела ты мне колыбельную,
Эх… прости, что забыл я её;
Расцелую тебя… за волнения,
Что весь день я «стоял на ушах»,
За улыбку твою неподдельную,
Когда делал я первый свой шаг.
Помню школьников робких с букетами,
Моросящую синь сентября,
Как холодное солнце с рассветами
Я учился встречать без тебя;
И порой тебя так не хватало мне,
Так хотел повидаться с тобой,
Поделиться сердечными ранами
И унять ту душевную боль.
Вот уж сад зеленеет рябинами,
На далёких полях сеют рожь,
Ты простишь и согреешь, любимая,
Как никто меня, мама, поймёшь.
Под окошками россыпи лютиков,
Вот и ты, моя добрая мать,
Я хочу лишь… сказать, что люблю тебя
И, прильнув, крепко-крепко обнять!
Спасибо тебе, что счастливый я,
Что провёл свои детские дни,
Мимолётные, злые, дождливые,
В теплоте материнской любви!
Лишь тебя не хватает, родимая,
Миллионам горящих сердец;
Простодушная, Богом хранимая,
Преклоняюсь за то, что ты есть!
(17.08.2009)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141782
дата надходження 17.08.2009
дата закладки 09.11.2011
Не зарекайся никогда, и не клянись
Ни вечной верностью, ни истинной любовью;
Я столько клятв наслышался за жизнь,
Но ни одной исполненной не помню.
А сколько фраз пустых услышать мне пришлось!
Где много слов, всегда не много смысла.
Мне хватит взгляда, брошенного вскользь,
Да блеска радости в глазах твоих искристых.
Не обещайся впредь. Ни слова. Никому.
Ведь в жизни, знаешь ты сама, бывает всяко,
И если вдруг ты скажешь, я пойму
Лишь с первых слов. Без пафоса. Без знаков.
Не надо, знай же, мне ни в полдень, ни в ночи
Свою любовь доказывать словами.
Молчи, покуда зряча ты. Молчи, -
Влюблённые общаются глазами...
(18. 11. 2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222944
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 09.11.2011
Я богаче тебя. Намного:
На дыханье и сердца стук.
Взглядом в небо и верой в Бога,
Смело сказанной Правдой вслух.
Полувечностью всех мгновений,
Разговорами в ночь с луной,
Я богаче числом падений
И потерь, пережитых мной.
Всеми встречами зорек ранних
И обнятых в лесу берёз,
Океаном воспоминаний,
Морем сдержанных мною слёз.
Тем, что в жизни одну лишь встретил
И на веки ей был сражён -
Ты ж не вспомнишь сейчас и третью
С твоей дюжины бывших жён.
Я богаче! И пусть со мною
Нищета, а мой кров сожжён,
Пусть я с самой жестокой болью
Был так рано уже знаком,
Шёл доверчиво, как собака,
На крючки неприкрытой лжи
Пусть я умер! Но я не плакал!
Пусть конец. Но зато я жил!
Пусть остался на полдороги
С белизною остывших щёк...
Я богаче тебя. Намного.
Ибо помнят меня ещё.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233394
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 09.11.2011
О, як чудово вслухатися в тишу,
Коли замовкла в німоті душа,
Коли і павутинка не колише,
Ця тишина, немов якась межа…
Бо варто вітрові дихнути із-за хати
І зашумлять у задумі гаї,
І знову тишу будемо чекати,
Коли замовкнуть диво солов’ї.
Затихне блискавична громовиця
І перестане бубоніти дощ,
І зникне шурхіт в золотій пшениці,
Півні завершать ранішній акорд.
І знову тиша, запанує тиша,
У ній не буде місця й солов’ю,
Бо тиша у душі, напевно, наймиліша,
Душевну тишу я найбільш люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291550
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 08.11.2011
б'юсь об заклад на авто повнопривідне -
я тебе викину, виверну, виперу,
з серця і з подиху "ванішем" виведу,
чорною шкапою з пам'яті виорю.
доста вже мучилась, плакала, вішалась,
пила вино, заїдаючи соромом...
стільки емоцій у віршах намішано!
геть забирайся! лети чорним вороном!
я не зламаюсь. повірю і виживу.
ранки стрічатиму в сонячній Франції.
я тебе вивезу, винищу, вижену,
і розкладу на молекули й фракції.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233693
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 08.11.2011
Планета была столь маленькой - можно пройти за час
Срывая цветочек аленький, слушая роз рассказ,
Она не знала о принцах - Экзюпери не читала
Ее планета Сфинксов была на Медведице Малой.
В Северном Полюсе Мира, возле созвездья Цефея
Жила эта странная девочка, не знавшая, что она – фея.
Жила, не зная - не ведая, кто сделал ее такой
На маленькой теплой планете ей было приятно одной.
С ней говорили звери, а ветер – качал на качелях,
Птицы в вечерний час дарили ей свои трели.
Каждый день, ложась спать, она призывала льва
И, кутаясь в теплой шерсти, шептала ему слова.
О том, что наступит завтра, о том, что в созвездье Ковша
Эта планета всех краше. Безумно она хороша.
Кохаб и Феркад - на страже. Сияли фее в ночи.
Полярная звездочка - Солнце, дарило с утра лучи.
Ты видишь, в небо вбит гвоздик? Аркан надет на коня.
Там проживает Ангел, который хранит тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147773
дата надходження 30.09.2009
дата закладки 08.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2011
Я зазираю в сиву глиб епохи
Й надибую коріння родове.
На грізні Бористенові пороги
Дніпрова хвиля крізь віки пливе.
Гурти племен тут вищезли у часі,
Під зойк меча і стогін тятиви.
Слов"янська віть лиш міцно прижилася,
Попри́ орду монголо-татарви.
На цій землі товклося безліч люду -
Розбій чинили, дерли данину,
І орачі, не стерпівши приблуду,
Не раз ішли від рала на війну.
Така невдячна випала планида,
Такі круті в держави манівці!
Лишилась нам неізгладима кривда
Та на серцях запечені рубці.
Мені Горішній голос напророчив
В душі кріпити український дух.
Болить мені, як хтось з дороги збочив,
Або горів осяйно та й ... притух!
Я ж землю цю не кину до кончини,
Й не зраджу по-манкуртівськи її,
Бо чорний хліб стражденної отчини
Солодший за чужі короваї.
Бо тут мій рід і тут моя Ґоверла,
Тут Рубікон, Ґолґофа і Парнас.
Бо тут звучить крилате:"Ще не вмерла..."
Тут словом визрів прадід мій Тарас!
Творю молитву в піднебесні брами,
Молю Оранту - Неньку захисти!
І блага вість уже не за горами,
Вже до єднання зводяться мости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288020
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 08.11.2011
Вже грімких блискавиць
вогнеликі пригасли багнети,
На серпневих дощах
остудивши яріння своє.
А моїх ластівок,
поміж веж голубих мінаретів,
Спогляда муедзин,
що Аллаху хвалу воздає.
Між калинових ґрон
розрум"янилось "бабине літо",
І на тихій воді
човникує золочений лист.
А на злеті душі,
над її полум"яним зенітом
Осінь барви кладе,
як найкращий у світі флорист.
Диха смутком ясним
до глибин опечалене небо,
В понадтисячний раз
журавлями згори плачучи.
А на долю мою
того смутку й на йоту не треба,
Ні терпкого жалю,
ані щемної туги вночі.
Я тамую печаль
і шепчу молитовно вустами,
Щоб пора золота
не згубилась у безвісті літ.
Понад плаєм життя,
понад вічністю й понад хрестами,
Мої думи знялись,
наче птахи, в далекий політ.
Там, в далеких світах,
не знайти ні тепла, ні спокою,
Не зігріти душі
на холодних сонцях чужини.
Тож сумним журавлям
я прощально махаю рукою
І чекатиму їх,
пілігримів небес, до весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288497
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 08.11.2011
Гудуть бори над сонною Десною,
Де ширить плечі збурений Дніпро.
Варяги там "у греки" йшли з весною,
Везли на торг, із півночі, добро.
І завертали під тінисті кручі,
Смолили днища зношених човнів.
Вділяли князю краму на онучі,
Боялись таємничих чаклунів.
Стояли там утрьох на перевозі
Брати всезнані - Кий, Хорив, і Щек.
Сестричка ж, Либідь, - вічно у тривозі -
Сушила одіж їх біля печер.
Те місце Бог обрав для благодаті -
Андрій-апостол так провозвістив.
Церкви на кручах виросли багаті,
Де вічний праліс корені пустив.
Тут Русь постала - Київська держава,
Що всьому краю велич принесла.
ЇЇ Європа рівнею вважала,
Вона слов"янам матір"ю була!
Та час минав. Князям ставало тісно
Тут, на дідизні, правити гуртом.
І розсварились так криваво й злісно,
Що дехто поплатився й животом!
А тут уже й Орда не забарилась -
Під брами стала київських воріт.
Дружина князя хоч і дружно билась,
Та хмари стріл затьмили білий світ.
І впала Русь - розсипалась на порох
В пітьмі віків - і згадки не було.
Тоді й свої, як найлютіший ворог,
Бува, чинили тут криваве зло.
Та ще Москва оружною рукою
Гребла під себе землю навкруги.
І не було на цій землі спокою,
Лиш злобний вислід вражої ноги.
Богдан і той (наш гетьман православний),
Державу здав під зверхність московит.
Козацький дух був нищений безславно,
А знать в Москву метнулась - до корит!
Чи ж знав Андрій, апостол Первозваний,
Що Київ рабства вкутає ганьба?
Вже ж був Мойсей - з єгипетського брану -
Що сорок літ вивітрював раба!
Отак минало триста літ неволі,
Чужим царям співалися псалми.
Народ тужив. Він сподівався долі,
Щоб вийти, врешті, з "братньої" тюрми.
Сяйнув Майдан, як істина прозріння,
Як спалах духу, той що не вмира.
І встав з колін, за Божим повелінням,
Народ-борець, що волю обирав.
Хоч дехто й нині в рабському поклоні
Сутулі спини хилить до колін.
Їх темні душі й досі ще в полоні
І, як вогню, бояться перемін.
А суть одна в продажної натури -
(Сей вид ссавців в природі не зником!)
Спішать васали за кремлівські мури,
Як древній князь в Орду, за ярликом.
Усе минає в просторі і в часі
І рабство душ, як сон лихий, мине.
Та Нація, що нині відбулася,
Вовік життя творитиме земне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290715
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 08.11.2011
Переболи, молю, переболи,
Хоча б на день дозволь мені забутись!..
Тернові ружі в серці проросли
І каяття вимолює спокути
В скрижалів неба... Що йому твій крик,
Твої одверті запізнілі муки?
Переболи, молю, і догори,
Розвійся в полі попелом розлуки...
І не залиш ні сліду по собі
У цих садах біблійних, посивілих,
Поміж самотніх велетнів-дубів,
Що в позолоті майже перетліли.
І не зазбируй спогади в душі,
Неначе люстро, в дріб'язки розбите!
О, як нестерпно бути на межі!..
Та важче цю межу переступити...
І розділити порізно світи,
Зректись в любові спраглої потреби.
Переболи, молю, і відпусти
В цю тиху осінь... Але вже без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291386
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Коли горобина вбереться в намисто
І зміниться листя на кронах дерев,
Воно засіяє - червоно, охристо,
Та все ж облетить під повітряний рев.
Зірветься з дерев листяна хуртовина,
Посіє ще теплим жовтавим «сніжком»,
В намисті залишиться лиш горобина,
Що буде пишатися ним перед сном.
І грона червоні, що сонечком сяють,
Горітимуть довго на гілках вгорі,
До них, часто в гості пташки прилітають,
А взимку голодні склюють снігурі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291370
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Я люблю, когда ветер в уши
Задувает ш́алые песни.
Я люблю, когда солнце сушит
Так, что сердцу в груди тесно.
Я люблю, когда ты рядом,
Когда руки мои сжимаешь.
Ничего больше и не надо,
Чтобы жизнь прожить, понимаешь?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291244
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Будет зима мне что-то писать на стрелках
белой метелью, инеями по стеклам.
Будут ночами сниться пустые бредни,
будет печаль укрываться (остывшим пледом),
силясь упрятать все, что от слез промокло.
Снова привидятся где-то чужие лица,
улицы-вены чужих городов уставших
и многоточиями выжгутся все страницы
стареньких дневников, чтобы больше не быть
настоящим...
Каст AmriLaura http://www.playcast.ru/view/1682350/
f3138f7de04dfca87af5c1151e30565a63e55e1cpl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291241
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
И слепнет день, и ночь вползает в щели,
как старый вор.
Луна в тоске скользит под хриплой дверью
и звезды рассыпаются в неверье
по кромке штор.
Усталый ветер разогнать не в силах
капризных туч.
Он замерзает, дробится курсивом.
И кажется земля душой остыла.
А сон тягуч.
И липкость паутин его сковала
тугим кольцом.
Под тяжестью ночного одеяла
земля уже давно дышать устала,
как под свинцом.
Она все ждет, когда растают тени
ночных владык.
И утро, обнимая ей колени,
разбудит нежностью своих прикосновений
в рассветный миг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283601
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 06.11.2011
Якими впертими були тоді слова,
Коли з тобою гомоніти захотіла...
Пробач, матусю рідна, дорога,
За те, що дякувати я колись не вміла.
Я завжди була хитра, балакуча,
непосидюча - дівчинка мала...
Але тепер, коли я вже доросла,
Прошу пробачення, бо я вже не така.
Ти зрозумій, я думала колись,
Що якщо жінка - горда маю бути.
Але тепер я знаю : матері -
Це найрідніші в світі дітям люди.
Прости мені суворі дорікання,
І попрошу - на мене ти не злись.
Я більше не дитина... Я - доросла.
І вже не та, яка була колись.
2004.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291236
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
По-осінньому плаче дощ,
По-осінньому хмуряться хмари,
Хризантем, по-осінньому, кущ
Догоряє, у відблиску чарів.
І немає в любові весни,
По-осінньому плаче затишшя.
По-осінньому дивимось сни…
Так минає любов колишня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291234
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Я відрікаюсь від любові...
У ній уже нема весни.
Я відрікаюсь від любові
І відрікаюсь без вини.
Я відрікаюсь від любові
І обриваю її цвіт...
Я відрікаюсь від любові,
Любов спалив її ж зеніт.
Я відрікаюсь від любові,
У ній замішана сльоза.
Я відрікаюсь від любові,
Вона тепер для нас чужа.
Я відрікаюсь від любові,
Ще озираючись назад.
І відрікаюсь від любові,
Бо наш уже самотній сад.
Я відрікаюсь від любові
Й шепчу до серця: “Потерпи!”
Я відрікаюсь від любові...
Я відрікаюся. А ти?
Я відрікаюсь від любові.
Не повернути, що було...
Я ж відрікаюсь від любові,
Бо ти відрікся вже давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291239
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Між нами математика і все.
Я просто віднімаю в тебе спокій.
А ніжність твоя в казку віднесе,
Якщо тобі на зустріч зроблю крок я.
Помнож всі почуття у 100 разів.
Я хочу ще сильніше відчувати,
Я хочу, щоб ти мріяв і хотів
Мене до втрати розуму кохати.
Поділимо закоханість на два –
Це розв"язок останнього рівняння.
Повірити у формулу змогла,
Що « Я + (плюс) ТИ = (дорівнює) КОХАННЯ ».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282860
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 06.11.2011
Дощу краплини створені для хмар...
Буває ними небо тихо плаче.
Я від очей твоїх прийму удар.
Та це для тебе дуже мало значить.
В калюжі відображення твоє
Топтатиму безжально каблуками.
Хтось серце кислотою обіллє...
Допоки ти ховатимешся снами.
Дощу краплини створені для хмар...
Так плаче від розгубленості небо.
Ти влив своєї ртуті в мій нектар...
А я, між іншим, створена для тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283593
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 06.11.2011
Літні ночі яскраві від зір,
Тата очі - найкращі. Повір.
Тільки він завжди поруч в біді
Дасть пораду потрібну тобі.
Є хвилини звичайно в житті -
Ти вважаєш, що батько образив...
Але він не хотів, ти повір,
І пробач йому краще відразу.
Ти образи в душі не тримай.
Поясни йому все, як гадаєш.
Поцілуй, обійми і скажи,
Що для нього ти все подолаєш.
2004.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291231
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Не жалей меня, сделай милость,
Мне от жалости только больней.
На лице у меня поселилась
Эта складка между бровей.
Никому я не кланяюсь в ноги,
Мозг работает, волосы - медь.
Ни кривой, ни хромой, ни убогий -
Так зачем-же меня жалеть?
15. 04. 2000 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94230
дата надходження 24.09.2008
дата закладки 06.11.2011
Відповів я тобі: «Не знаю»
На запитання, чи люблю,
Коли ти, мов русалка, з гаю
Завітала у ніч мою.
Коли ти поклала долоню
На гаряче моє чоло,
Я відчув, що такого полону
Вже не буде і не було.
Коли ти наближалась гінко,
Утопивши стегна в росі,
Я відчув: ти єдина жінка,
Здатна знищити інших всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289668
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 06.11.2011
Вже бентежить природу
прекрасна, зажурена осінь
І хвилює у грудях
наші весняні серця.
Ой нелегко дивитись
на ці золоті твої коси
І чекати з тривогою
важкого до болю кінця.
Все минеться, звичайно,
відлетить і весна, і осінь,
Неминуче наступить
холодна, безжальна зима.
І щоб час зупинився,
як Фауст, ми не попросим,
Бо нема у нас щастя
від п’янкого кохання, нема.
Наша радість сьогодні –
нетривка, полохлива омана,
Водночас нам і добре,
і вкрадається в душу біль.
Бач – розцвів гладіолус,
немов запізніле кохання,
Щоб назавтра зів’яти
в докір мені і тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289621
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 06.11.2011
Вершини бувають різні…
Засніжені, гострі, грізні,
Далекі, близькі, незнані,
Загублені десь в тумані…
Хтось хоче вершину слави,
Хтось – просто в шовкові трави…
Той мудрості пік узріти,
А той – керувати світом…
Вершини бувають різні –
Буває на них затісно…
А я на своїй вершині
В обіймах гойдаю сина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241419
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 06.11.2011
Благословенна позолота дня!
Яка краса у цій ранковій тиші!
До водопою білого коня
Багряна осінь напувати вийшла.
Між гострих круч заплутався струмок,
Немов дівча грайливою косою,
І обважнілий різьблений листок,
Що заіскрився чистою росою,
Немов сльозою,в прОсвітку затерп,
Упав на ліжник вовняного моху.
І промінь сонця розітнув,мов серп,
Цю прохолоду вранішнього льоху.
Ударив запах свіжої смоли,
Немов бальзам цілющий по оскомі,
І натрусили росяних перлин
Дрімучі сосни осені за комір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284232
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 06.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2011
Сидиш у роздумах вже декілька годин.
Напружені мімічні м’язи видають неспокій.
В руках дві долі, але ти один…
Сталевим тягарем на плечі ляже докір.
"Нічого не змінилося?" - "Якби ж…"
Та наче й ні. Ви молоді й щасливі.
Встромила в серце зрада гострий ніж. --
І враз ви вже старі та сиві.
І посміхаєтесь, а погляди сумні.
В цих ніжних поглядах немає місця злості.
І доживаєте останні свої дні,
Стискаючи в обіймах білі кості.
Ти щиро вірила. Воліла бути з ним.
Віддати всю себе йому хотіла.
А зіштовхнулась з холодом різким.
В його руках зігрітись не зуміла.
Вам дико боляче. Ви стогнете в пітьмі.
Навіщо ж те кохання зародилось?
Ви аплодуєте уже самі собі.
Та божевілля в серці поселилось.
Ти не пробачиш, хлопчику, собі,
Не пересилити, бо це кохання
Тобі являтиметься завше у вині
Розбитим келихом, її гірким риданням.
Не зможеш ти забути цих очей.
Господь нам янголів дарує, ох не часто…
Ти, дівчинко, струси пітьму з плечей.
Впаде твій біль із нею одночасно.
Усе в минулому. Вас наче не було.
Від слова «ми» не стало вже і сліду.
Стосунки ваші чорне полотно.
Обрамлене колючим гіллям глоду.
«Час все зітре». Не вірте! Не зітре!
Він просто злегка залікує рани.
Та ви живіть! Бо рани, то пусте.
Уже не перші ці жахливі шрами.
Ідіть собі. Ідіть, куди ішли.
Можливо, це лише випробування.
Не забувайте, де б ви не були
Свого невдалого та все ж таки кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290996
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Торкнулося пророче відчуття...
Слова гучніше музики звучали.
Не заглушити пізнім каяттям
Симфонію осінньої печалі.
Думкам моїм забракло новизни.
А ти мене проколюєш наскрізно
Своїм таким пекучим "надто різні",
Своїм отим протягненням руки...
Залиш мене. Додому поверни.
Хай холодно, та рідно мені в ньому,
Зимою не турбуйся, - ми знайомі.
У вас із нею схожі голоси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291035
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Горобине червоне намисто
Тліє полум'ям поміж листків.
Знову осінь проскакує свистом
Між липких монотонних гудків...
Знову смуток садів перемлілих
Органзою в повітрі висить,
Перейшли теплі дні, відлетіли
Журавлями в шовкову блакить.
І, туманом розбавлений ранок,
Просочився в занедбаний двір...
Сонне листя лягає на ганок,
Шурхотить, мов пожухлий папір.
І блукає душа в веремії
Сірих днів,перемитих дощем...
Як же хочеться в мить ностальгії
Обіпертись на дружнє плече!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291012
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Музика Віктора Оха.
Цей падолист вибагливим санскритом
Ліг на пергамент теплої душі.
В холодну зиму хвіртку привідкрито,
Вже докурила осінь спориші.
І погасила люльку почорнілу,
Багряний плед згорнула у сувій,
Ранковим блюзом вдарила по тілу,
Корицею обсипалася з вій...
І розчинилась у горнятку кави.
Зухвалий вітер вдерся на балкон,
З-під капелюха глянувши лукаво,
Він затрубів щосили в саксофон.
І від дощів осінніх потемнілу
Зронила вільха мідну пектораль.
Глінтвейном теплим вилилась на тіло
І потекла під шкірою печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283146
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 05.11.2011
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 05.11.2011
В ювілейний свій рік
Ти стоїш на порі,
Коли полудень не за горами,
А для мами повік
Зостаєшся, повір
Колисковим, ріднішим самим!
Хай злітають роки
Подорослішав ти,
Геть стомили тебе дороги,
Але їм завдяки
Я полишу думки
І поглину твої тривоги.
Не журись, що не так,
Й не губись у світах,
Зле було, що, забудь, не згадуй.
Хай усмішка проста
Не залишить уста
Й не понівечить серце зрада.
Десь - то правда свята,
Коли родиш дитя,
Цвітом ніжним любов обвіє,
А тоді все життя,
В серці як німота,
Шип троянди щемить і ниє.
03.10.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284201
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 05.11.2011
Ошалев от дождя и пьянства,
Разрываю толпы кольцо:
Междурылочное пространство
Вдруг открыло твое лицо.
Как мужчина, я был "из ранних",
Только вспомнил внезапно я –
Что давно уже не избранник
Да и ты давно не моя.
Что-то сердце опять забилось,
Я стою - дураком дурак.
Равнодушие, где ты скрылось,
Мне сейчас без тебя никак.
Мне с тобою все с рук сходило,
Даже если другим назло.
Как легко мне когда-то было,
Как сегодня мне тяжело.
Вот, она и пришла, расплата
И, наверное, навсегда –
Боль за прожитые когда-то
Легкомысленные года.
Боль обманутых мною женщин
Сконцентрировалась во мне.
Понял я, что чертям обещан
На сегодняшнем судном дне.
11.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286656
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 05.11.2011
Задержавшись на пороге,
Прежде, чем в Декабрь входить,
Я об осень вытру ноги,
Что б зиме не наследить.
У нее кругом порядок
И сплошная белизна,
А у осени упадок –
И убога, и грязна.
Да, конечно, там, вначале
Был Характер, был Типаж!
Просто мы не замечали
Тот обманчивый мираж.
Отласкало бабье лето
Синевой и наконец
Превратилось небо это
В угнетающий свинец.
Тучи так потяжелели,
Просто давят - нету сил.
Дождь и ветер две недели -
Я, ведь, грязи не просил.
Не Ноябрь, а Сопливень,
И в душе уже разлад.
Поскорей бы этот ливень
Превратился в снегопад!
05.11.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290970
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Я была когда-то поросенком,
Я имела крепкую семью,
И мечтала, будучи в пеленках,
В молодую вырасти свинью.
А потом мне встретится кабанчик,
Сильный и красивый богатырь,
И конечно сводит в ресторанчик
Под названьем "Ферменный пустырь".
Грезилось мне так почти все лето,
Осенью, зимой... короче, год.
Думала – вот-вот, уже, с Приветом,
Может завтра, суженый придет.
Исполнять готовилась супружьи,
Для меня приятные, дела,
Но... опять замерзла моя лужа,
Та, в которой милого ждала.
А потом, я помню это смутно,
Было это, кажется, зимой,
Как вошел мужик в наш дом уютный.
Молодой, щетинистый и злой.
Что-то я еще соображала,
Помню, что связали, что лежу...
Ну, а как дырявили кинжалом,
Я теперь уже не расскажу.
Это был последний мой денечек.
Вспоминала я, как родилась...
Нет, не дождалась я своих дочек,
Как и их отца не дождалась!
Был тоннель и свет, и снова мысли:
"Нет!", "Зачем!", "Не надо!", "Все опять!"...
Над плитой кишки мои повисли,
Оказалось, чтобы подсыхать.
Как салат, меня кромсали долго
И густела кровь моя в тазу...
Если я вернусь на землю волком,
Всех людей подряд перегрызу!
Поняла я – жизнь не состоялась
И с судьбой я больше не в ладу,
Лишь одна мечта моя сбывалась –
В ресторан я все же попаду!
07.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284890
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 05.11.2011
Я вчера пригубил грамм сто
С настроенья ли, с горя ли...
В общем, так получилось, что
Мы с тобою повздорили.
Зло ты стул ногой двинула,
Побежав звонить маме.
Ты
Ей с обидою кинула,
Что я груб, что злопамятный.
Я, ведь, звал тебя звездочкой,
Мне на счастье упавшею.
Ну, а ты мои косточки
Перемыла с мамашею.
Поздно ночью схожу я в душ,
Улыбнувшись, подумаю –
Я, ведь, все же еще ей муж,
И прижму я звезду мою.
А сквозь сон уже смутно я
Вспомню ссору вчерашнюю.
Ты такая уютная,
Ты такая домашняя...
11.09.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279937
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 05.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2011
Куди ця дорога? – питає сліпий
Й до неба підводить погашені очі.
А в небі холоднім лиш місяць німий
І тиша,
закутана в темряву ночі.
Куди ця дорога? – слова намочились в росі,
Куди ця дорога? – і сіється зоряний бісер.
Дерева стоять глухі і сумні,
На їхнім гілляччі
повісився вітер.
Понуро мовчали небесні світи,
Для когось нові визначалися строки, –
І знав лише Бог, що лишилось пройти
Сліпому
до прірви
останніх
два кроки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290853
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 05.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2011
Відповідь на " Женщина (мечта?) Contessa
Яка? Така, як бачиться Добро -
вродлива, чуйна, лагідна і вірна,
болюча, наче вирване ребро,
вразлива, як панчохи безрозмірні,
така, якої досі не було.
І як то добре, коли те Добро
з тобою поруч крізь роки і стужі
на край землі іде і робить мужнім,
коли сутужно, всім смертям на зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290866
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Не всем легко произнести
Магическую фразу,
Но я готов тебе «прости»
Сказать за всё и сразу.
Прости, что всех вокруг извёл,
Не став ни тем, ни этим,
Прости за пьяный произвол,
За отношенье к детям.
Прости, что я, как старый дед,
Депрессиям подвержен,
Что стержня внутреннего нет,
Есть только внешний стержень.
Прости, что мной развенчан миф
Об идеальном муже,
За то, что вспыльчив и строптив,
За то, что будет хуже.
Прости, прими, поставь на вид,
Короче излагая —
За всё, за что бы был прибит,
Будь у меня другая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290850
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Лежит альтернативой рукоблудью,
Красива, словно спелый макинтош,
Вдыхает южный воздух полной грудью —
Такую грудь пустой не назовёшь.
Её изгибы так приятны глазу,
И действуют на всех как волшебство,
Она — модель, я понял это сразу,
Хотелось бы узнать, модель чего.
Но я труслив, поэтому не стану
Испытывать ни фронт её, ни тыл,
Придётся снова действовать по плану:
Увидел, возбудился и забыл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290848
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Відлетіли літа, відлетіли літа сизим птахом,
І лише сивиною мені залишили сліди.
Відлетіли у вирій, батьками назначеним шляхом,
Та лунає й понині життя мого тихе «курли».
Ви літа не спішіть, не несіть мене в даль від родини,
Я із вами не раз ще піду у чарівний танок
І пісень заспіваю, написаних любій дружині,
І сплету для своєї невістки з волошок вінок.
І нехай ще, хоч трохи, майбутні роки почекають,
І життя хай порадує сонячним променем світ,
Хоч все далі і далі від мене вони відлітають
Та в моєму житті залишають на теплому обрії слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290740
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Ты такой весь крутой
Приходишь на пляж и ждёшь ребят,
А тебе какие-то бугаи
В форме охраны говорят:
«Иди, мальчик, в парк и ешь мороженое,
Тут тебе тусить больше не положено,
Тут уже всё одному дяде продано давно»
Ты подумал: «Ну и ладно,
Не так уже на пляже и шоколадно.
Если хочется погулять, можно
И в лесок сгонять»
Ты приходишь на то место,
Где с друзьями отдыхал,
А там стоит забор до неба,
И за ним – лесоповал.
«Иди, мальчик, в парк и ешь мороженое.
Тут тебе тусить больше не положено.
Тут уже всё одному дяде продано давно»
Ты теперь подходишь к парку,
Но за вход хотят там бабки.
Вот засада: столько нету,
И поют тебе песню эту:
«Иди, мальчик, домой и ешь мороженое.
Тут тебе тусить больше не положено.
Тут уже всё одному дяде продано давно»
Что за ерунда творится?
Вот тупые времена.
Негде нам повеселиться.
Частный двор, а не страна.
«Иди мальчик домой и ешь мороженое.
Тут тебе тусить больше не положено.
Тут уже всё разным дядям продано давно»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281222
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 04.11.2011
Чому мені потрібно бути
Коханою лише тобою?
Чому не можу я забути
Той погляд твій, коли з журбою
На мене ти дивився, милий,
Востаннє перед розставанням.
Мої пухнасті білі крила
Тоді тремтіли від кохання.
Чому наповнені сльозами
Як два озерця, мої очі?
Тому, що буде все так само –
Самотні дні, самотні ночі.
Я відлетіла, ти - лишився,
Розтанули в повітрі мрії.
Ти, ніби сон, вмить розчинився,
Забрав з собою всі надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114534
дата надходження 31.01.2009
дата закладки 04.11.2011
На берегу моей реки
Уютно и не одиноко.
Рыбачат с лодки мужики.
Под утро Бог в луны монокль
Рассматривает тихий плёс
И, в восхищении вздыхая,
Уходит спать. А чей-то пёс
На берегу сидит... Глухая
Тайга вокруг. Но у реки
Уютно под Господним оком:
Как будто в мире нет тоски,
Как будто мы - не одиноки.
Фото автора: р.Колва, Чердынский район Пермского края.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290629
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Ви можете не знати,
що сади
Весною квітнуть
для
людського ока…
То чом же знову
туга
сивобока
Скувала день,
і осені лади
Так швидко наступили, аж печаль?
Ви можете не знати,
тільки осінь,
Така чудова
і
пахуча
досі
Лишень тому,
що зазиває даль.
Не знаючи,
куди життя
тече,
Ви озирнутись можете –
напевне! –
Та хай вагання не
спиняє ревне
І ще –
тримає другове плече.
Живіть.
На схилах осені живіть!
Шукайте щастя
не
в чужих
тенетах,
А у душі-галактики
планетах,
У серці,
що для щастя –
цілий світ.
Ви ж можете не знати,
що душа
Творилася
із чистої любові…
То чом же зараз очі ці чудові
Горять так блідо, зовсім не спішать?
…Шукайте у душі
любові хіть.
Шукайте же
уважно
і
старанно,
Звертаючись до неї:
«Люба панно!..»
А віднайшовши – просто бережіть.
03.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290581
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 04.11.2011
У любви столько лиц,
Столько лиц:
Радость страсти,
Потерь безнадёга…
Вознесёт
И плашмя бросит ниц
В комья грязи
У пыльной дороги.
Для неё столько чувств,
Столько чувств:
Нежность, ревность,
Безумная сладость
В сопричастности
Слившихся уст...
И разбитого сердца
Усталость….
У любви столько мыслей
И слов
В звуках песен рассветного утра
У любви столько
Разных имён -
Самых разных –
Наивных и мудрых…
У любви безусловности
Слог,
У любви мимолетности
Вечность
У любви не бывает
Эпох -
Ей одною полна бесконечность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274903
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 03.11.2011
Народились діти у сім’ї щасливій
І батьки веселі, що нащадки є…
І раділи дітям, їх збирали в вирій,
І тепло сердечне віддали своє.
Пр. Як зміцніли крила, полетіли діти
У краї не наші, у чужі краї…
Як їм далі жити, де дітей родити,
Птахи там співають, та не солов’ї.
А родина вдома, як безкрила птаха,
З сумом виглядає у своє вікно.
Будь щасливий, сину, ти не є невдаха,
За тобою плаче кинуте село.
Пр.
Не сумуйте мамо, не сумуйте тату,
Відпустіть дитину в зоряний політ,
Я вернусь додому, в свою рідну хату,
Перед вами рідні я нестиму звіт.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290578
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Ты как-то спрашивал, сынок,
Что означает «одинок»…
Ты одинок, когда тебе
Стучат соседи по трубе —
Узнать, не сдох ли…
Когда в квартире там и тут
Одни лишь кактусы растут,
И те — засохли.
Когда на несколько недель
К тебе приходит в гости хмель
И бьёт по почкам…
Когда под шёпот секс-программ
Ты давишь вечные сто грамм
Сырым грибочком.
Когда дамокловым мечом
Тоска нависла над плечом,
Желаньям вторя…
И так всегда… И дай-то бог
Не испытать тебе, сынок,
Такого горя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290567
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2011
Загубитись десь там,
між беріз,золотаво-зелених,
між атлантів-тополь,
що тримають небес мідний дзвін...
Заблукати десь там,
де принишкли зажурені клени
і не встигли майнути
за літом дзвінким навздогін...
Заховатися там,
під галуззям крислатого дуба,
на пошерхлій корі
написати одвічні слова.
І не вірити в те,
що тобі я давно вже не люба,
і казати собі,
що любов, як ніколи жива!..
І брехати собі,
що зустрінемось знов неодмінно,
що не буде між нас
гіркоти і неправди,авжеж!
І, умить схаменувшись,
упасти в сльозах на коліна,
усвідомити правду:
від долі, на жаль, не втечеш...
І не стримати крику,
у відчаї битися в груди,
щоб ніхто не почув,
тільки небо і вітер,і ліс.
Що за осінь така?
Вже назавтра такої не буде...
І летить падолист,
ніби щастя моє під укіс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290484
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Щастя-бути поряд з тобою.
Не витати високо в небі
І не торкатись крил,
А бути поряд,відчувати,
Аромат твого безсилого тіла,
Порхатись у твоєму волоссі,
Грайливими пальцями,запутатись
У ньому,мов у вітах ожини
І довго звідти не вибиратись.
Щастя-бути поряд з тобою.
Дивитись як ти примружуєш
У ві сні очі,цілувати їх,сонні,
Милі,мов курчатка,щойно народжені.
Щастя-бути поряд з тобою.
В кубельці духм'яних скошених трав,
В яких джмелі запліднювали незабудок.
У тебе на грудях,сплітаючи в коси ходулі,
Дивитись безглузді передачі,
А краще мультики.
Щастя-це твої очі,голос,руки,
Навіть хода,це ти.
Бути поряд з тобою,
Хай у небі,торкаючись крил,
Це і є оте незабутнє щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233622
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 03.11.2011
М.Б.присвячую...
Десь у лісі,у темній діброві.
Де людська не ступала нога,
Ходить звір.То є вовк по природі,
А по суті-він вовк-одинак.
Від самотності,очі зелені
Відбивають лише тихий сум.
Тільки дикі та мудрії клени
Відгадали потік його дум.
Був колись молодим та веселим.
Жив життям ватажка вовчих зграй.
І складали сумні менестрелі
Свої гімни про вовчачий рай.
Він ніколи не зможе забути
Ту єдину,що мав за життя.
І про те,як під впливом отрути
Назавжди відійшла в небуття.
Як жорстоко мисливці запхали
Ту єдину,кохану,в мішок.
І як ставили нові капкани,
Розкладали на сніг порошок.
Як він ледь дотягнув до домівки.
Весь скривавлений,кволий від ран.
"Краще б я був убитий з гвинтівки!
Краще б мене затягло в капкан!"
З того часу,коли повний місяць,
Плаче вовк,аж темніє в очах.
Це зі стогоном кличе вовчицю
Своїм серцем той вовк-одинак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222742
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 02.11.2011
Думки, неначе концентричні кола,
Розходяться й зникають вдалині.
Хапає шмат життя дещиця квола,
Що відчаєм вселився у мені.
Триває незавершена корида
Моїх вагань, що стали надиби.
Я - просто жінка, я - не Артеміда.
Та все ж ти і таку мене люби.
Зведи ураз на п"єдестал кохання,
Вдягни корону світла, хоч на мить...
Тоді збагнеш, а може і востаннє -
Тобі мене не можна не любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290281
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
* * *
Місяць, як жовта курка,
Щоночі несе
Срібні яйця
Зірок…
* * *
Вітряк
Дерев’яними долонями
Аплодував
Вітрові.
* * *
Вікна будинків,
як великі
акваріуми,
В яких плавають
тіні
людей.
* * *
Кола на воді,
Неначе мішень,
На якій хтось завжди
Вибиває
«Десятку»…
* * *
Малюю картину теплого ранку,
Щоб вставити її
В золоту раму
Літнього дня.
* * *
Вкладає вечір
Втомлені зорі
В глибоку колиску неба.
Вкриває їх
Пухнастою ковдрою
Хмар
І заколисує
Вітром.
* * *
Вітер
Гортає
Книгу
Неба.
За сторінкою – сторінку…
За хмарою – хмару…
Море
Гортає
Книгу
Хвиль.
За сторінкою – сторінку…
За хвилею – хвилю…
* * *
Блистить трава,
Густо змащена
Олією
Місячного сяйва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290240
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
А пиво все ж таки гірчить
Чи воно світле, а чи темне,
Ще й трохи пінкою шумить,
Душі від шуму стає тепло.
Хмеліє зразу голова
І стан такий, що хочеш жити,
Наступний келих п’єм до дна
І просимо ще раз налити.
Солона рибка чи сирок,
Якщо ж шашлик – то просто клас…
І пиво з легкої руки
Не проміняємо на квас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290231
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Этот птичий весёлый гам,
Этот смешанный страстью лес,
Всё слагаю к твоим ногам,
По которым я в небо влез.
В рыжем облачке волосков
Муравьём заплутаю пришлым.
Говорят, из твоих сосков
Мантры в уши стекают Кришны.
Говорят, что в тебе живёт
Одинокая яйцеклетка...
Этот холмик - и есть живот,
А тату на лопатке - метка.
Я птенец желторотый твой.
Ты в ладонях меня согрела.
Я вхожу, как к себе домой,
В твоё ждущее ласки тело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282620
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 02.11.2011
Из метро - что после баньки переполненной,
Я с красавицей вываливал под ручку.
И, совсем по-д,артаньянски, распижоненно,
В - "кофе-шоп" её, блондинку-почемучку!
А сейчас в кафешках – разные сословия.
И воспитанные, и – "кто заработал"...
«Не считать, давай, хоть в этот день калории», -
Ей подмигивал «эклерчиком» и тортом.
И конечно, всё услышал...Губки тонкие
Замелькали скоростным прикольным мультиком.
...Я держал и гладил две ладоньки ломкие,
Болтовню переводил на ценность бутиков.
И химическое страсбурское кофе
Нас, потрёпанных, укутало, согрело.
Отдохнувшие мы, "отпустили" брови,
И дорогой - разговаривали-пели!
01.11.2011г.
От авт: Эклер - заварное пироженное
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290023
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Хрестили коні
копитами шлях.
Наливалося
кров’ю
літо.
І маками рясно
проростали в житах
Серця
убитих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290012
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Трамвай прямує у депо,
Прошу вас, вийдіть на зупинці
Я хочу так, як у кіно -
В нім залишитись наодинці.
І прямувати далі в ніч,
Наповнену весняним шармом,
Там, де нема нудних узбіч,
Чужих очей – то все за кадром.
Не хочу чути запитань
Про те, що жде в кінці маршруту
Душа під владою бажань –
І мрій, а далі будь-що буде!
Вони наповнюють мене,
Солодка та гірка отрута
І змушують забути те,
Що я в умовності закута.
Не буде жертви на олтар
І кров не потече по скроні,
Я відпущу своїх примар,
Чекати щастя на пероні.
21.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265937
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 01.11.2011
ПрошепочУ ледь чутно я „Прощай”,
Прощай...Моя нова болюча згадка.
Гіркого диму ледь помітний жаль
Ховає в листя кинута цигарка.
Сухе, хрустке, скуйовджене мовчить...
Опале і принишкле безневинно.
Разом із листям серце забринить,
Заниє тугою і сигаретним димом.
Догралась знову, ось моя вина,
Пробігла тінню вітру по калюжі,
Так дивно-солодко, що вільна і одна,
Із осінню пряду туману кужіль.
„Прощай” із ніжністю до блискіток роси,
Що освіжить світанки твої сині,
Тебе кохала як ніхто... а ти...
Заплутався і щез у павутинні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289937
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Закричало серце від думок,
Закрилося в бездушному полоні.
Складаючись назад із часточок,
Які тримала я в своїй долоні.
Розбивши руки в кров, не чутно болю
І сум в очах не видно через сміх...
Люблю життя, ціную свою волю!
Яка дарує море радісних утіх.
І дивлячись на посмішки крізь сльози
Я більше вже не відчуваю біль,
Бо серце замерзає на морозі,
Потрапивши у сильну заметіль.
Я знаю, що колись воно розтане
Від ніжного вогню в чужих очах,
Що стануть рідними і день тоді настане
З ясною посмішкою сонця в небесах.
Рука за руку, не відвівши погляд
Пройде життя в щасливім дні.
Із відчуттям того, що є хтось поряд
І в світі є лиш ми одні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261998
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 01.11.2011
На словах мне передай
Нежность,
Пусть прервет их череда
Грусть.
Не торопится рассвет
Брезжить,
Дров в горящей синеве
Хруст.
Я скучаю по тебе.
Очень.
Пусть исчезнуть не успел
Ты.
А по буквам на спине,
Хочешь?
А дыханием во мне
Дым?
Разве не было вот так
Вечно:
Эхом Ты на эхо
В такт
Я?
Целым "Мы" из половин
Лечь бы
Зеркалами,
Словно Инь
Янь.
Почему алмазы лишь
в небе?
Бирюзовыми глядишь
В яд –
Темный омут -
Черный в них
Лебедь
Отражается,
В твоих –
Я.
Целовать и целовать –
Брежу…
Отвергая кружева, –
Сплю…
Передай мне на словах
Нежность
Вместе с выдохом на «Лю» -
«Блю…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286227
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Убегу ото сна.
В ночь.
Чтоб разлуки познать
Мощь.
Что победа важна -
Ложь.
Забирай, ей цена –
Грош.
Пусть меня приютит
Лес.
Попытаюсь спастись
Здесь.
Буду боль на груди
Греть.
Паутиной плести
Месть.
Я с небес побреду
Вниз
И в слезах упаду
Ниц.
Я весенних не жду
Птиц...
Жаль, другой отдадут
Приз.
2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289914
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Згадую день цей серпневий без смутку,
Радісне сонце і пахощі трав.
Спочатку тихенько я зняв з неї куртку.
А потім і блузку упевнено зняв.
Ну а вона не пручалась нітрохи,
Я не відчував за собою вини,
І швидко, і вправно зняв з неї панчохи,
А перед цим стяг із неї штани.
Я й далі настирно робив свої діло.
Блистіли на лобі краплини роси…
Вона аж хитнулась, вона затремтіла, –
На ній залишалися тільки труси.
Я вірив, я знав, що зумію, що зможу!
Про це я в дитинстві читав у книжках…
Ще мить, ще секунда, і Господи Боже!
Труси вже в моїх опинились руках!
…А літо щасливе буяло довкола,
Я, мабуть, не знав красивішого дня.
Вона залишилась ну зовсім вже гола –
Мотузка, де зранку сушилось прання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289795
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
КОЛОМИЙКА НОВОРІЧНА:
Хтось у двері мені стукав, вибив аж три дошки,
Думав я, то Дід Мороз, а то – відморозки.
КОЛОМИЙКА СІМЕЙНО-ПОБУТОВА:
Теща мені, наче мати – може все дістати!
Ой, якби ж то вона знала, як мене дістала!
КОЛОМИЙКА ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА:
Той, хто продає пальне, – не оре й не сіє,
Лиш компанія «Лукоіл» – цибуля й олія!
КОЛОМИЙКА ІНТИМНА:
Я уже в такому віці, що не випадково
Більш лякає згода жінки, ніж її відмова.
КОЛОМИЙКА СПОРТИВНА:
Ходять наші футболісти по полю, мов тіні,
В Англії футбол родився, а вмер в Україні.
КОЛОМИЙКА ВЕСНЯНО-ДОРОЖНА:
Українські водії закричали ґвалтом –
На дорогах зійшов сніг... разом із асфальтом...
КОЛОМИЙКА ПОЛІТИЧНА:
Це ж чого Верховну Раду «Радою» назвали?
Бо радіють депутати, що туди попали.
КОЛОМИЙКА ЛІРИЧНА (З КРИМІНАЛЬНИМ ВІДТІНКОМ):
У коханні – третій зайвий, будемо відверті –
Чоловік «застукав» жінку… молотком до смерті.
КОЛОМИЙКА РЕКЛАМНА:
Хто візьме горілку «Пісня» й стане її пити,
Буде ввечері співати, вранці – буде вити!
КОЛОМИЙКА АКТУАЛЬНА:
Виїхав з села Поплавський – не залишив сліду,
А село із нього й досі ну ніяк не їде.
КОЛОМИЙКА М’ЯСО-МОЛОЧНА:
Зустрічаються два кума у полі за гаєм:
- Ви корову вже доїли?
- Ні, ще доїдаєм…
КОЛОМИЙКА СТУДЕНТСЬКА
А студентський гуртожиток знову сповнений пісень,
У студентів є два свята:
День студента й… кожен день!
КОЛОМИЙКА ВИБОРЧА
А виборчі перегони – на те й перегони…
Перемогу здобуває
Той, хто більше «гонить»!
КОЛОМИЙКА ІНТЕРНЕТНА
Це, повірте, щира правда, всі жінки, як Інтернет,
І учора, і узавтра:
Комусь – «сом», а комусь – «net».
КОЛОМИЙКА СУМНА
Хоче знать крокодилятко, де крокодил-тато,
Каже мама, у посольстві.
Там він дипломатом.
КОЛОМИЙКА ПОЗДОРОВЧА:
Я жінок усіх вітаю, і скажу, без жарту:
Краще бути «первой Майєй», ніж «восьмою Мартой»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289794
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Хранят
ушедших души
облака,
Баюкают ветра
колосья хлеба,
А небо
нас качает на руках,
Сплетая в нить одну
и быль и небыль.
Из сонма туч
на землю льётся дождь,
Небесным молоком питает травы.
Мы принимаем грозовую дрожь,
как чьи-то неразумные забавы.
Мы - сами дети
учим жить детей,
По сути
ничего о них не зная...
Летит сквозь мглу обитель ста морей -
Земля,
своих землян оберегая.
Хранят ушедших души
облака
И облака хранят
ушедших души
И небо,
нерождённых нас пока,
хранит
и этой связи не нарушит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289775
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Коли впаду тобі на шию шарфом,
Коли розплачуся у тебе на руках,
А ти спокійно, з цим жахливим шармом,
Спитаєш, чи не протікає дах –
Тоді сховаю душу в рукавицю,
Піду шукати квіти у снігах,
На пальцях в тебе залишу живицю …
А може й справді кровоточить дах ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288719
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Снова снег превращается в грязь,
Из под века — секунда, и брызнет…
Ты идёшь, про себя матерясь,
И про тех, кем не понят по жизни.
А таких уже — целая тьма,
И, конечно, не очень приятно,
Что мужчину такого ума,
Принимают за глупого дятла.
Так и хочется крикнуть: «Народ!
Я же есть, я же здесь, я нормальный!
Я ведь только снаружи урод,
А внутри я кристально-хрустальный!»
Только в этом-то вся и беда:
Ухмыльнутся, да вряд ли услышат…
Это было и будет всегда.
Это, друг мой, задумано свыше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289561
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Самотній дощ в осіннім переливі
На щемних віях зустрічі гойдався…
Скажи, прошу, ти потім був щасливий,
Чи так, як я – лиш тільки прикидався?
Скажи, прошу, ти все забув, чи, може,
Як я щоночі з’єднуєш серпанком
Тенета мрій, щоб в зоряній пороші
Хоча б у сні любити до останку?
Та ні, мовчи… Не треба, слів не треба,
Я слів тих – віриш? – перевчила сотні!
А дощ тремтів в обіймах свого неба.
В обіймах… але все ж, як я, самотній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287888
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 30.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2011
Посмотрите вокруг,
Как прекрасно!
К нам вернулась Весна,
Будто сном
Так подкралась нежданно, негласно,
Расцвела за закрытым окном!
И в том жизни цветении звонком
Мне так хочется снова забыть
О проблемах насущных,
Ребенком
Убежать в белый сад и кружить
Там без устали!
Словно из сказки
К нам спустилась ее красота
И в ковер зеленеющей ласки
Обернула всю землю...
Чиста,
Так невинно и красочно нова
Эта чудо-картина Весны,
В ней под сенью небесного крова
Я хочу раствориться,
Честны
И наивны души всей порывы,
Вновь так хочется сильно любить,
Чтобы зимние сердца нарывы
Навсегда затянулись,
Забыть!
Только слушать ручей, как он звонко
У подножья горы вдаль бежит,
Птичий щебет в саду, что так громко
Отражаясь, по веткам звенит,
Ощущать теплый солнечный лучик,
И вдыхать аромат свежих трав,
Просто мыслями прыгать, как мячик,
На цветочной поляне упав,
Звукам первой весенней капели
Дать проникнуть поглубже мне в грудь,
Чтобы звонкой весенней свирелью
Я мог душу потом развернуть!
Посмотрите вокруг,
Все прекрасно!
Снова жизнь забурлила Весной,
Так подкралась нежданно, негласно,
Оставляя всю грусть за кормой!
Прогоните из сердца печали,
Улыбнитесь,
И жизнь Ваша, вдруг,
Новым смыслом наполнится воли,
Оглянитесь,
Весна ведь вокруг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127225
дата надходження 22.04.2009
дата закладки 29.10.2011
О, это они, спешащие по пятам, это они заткнут нас за пояс и используют нас, как подножия к своим монументам.
Молодые, модные..
Иван Нечипорук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284987
***
Они приходят мудрые, как боги,
Им наша мудрость кажется смешной.
Они - ещё не знавшие дороги,
И мы, что обогнули шар земной...
Наш путь тернист - по зарослям и топям,
А их тропа ведёт упорно ввысь.
Мы целый век свои богатства копим,
А дети - априори знают жизнь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289195
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Открыт мой дом.
Прохожий, заходи.
Когда другие снадобья не лечат -
Я от беды сумею оградить,
Найдётся чашка чая
... и покрепче
Я разожгу в дому своём камин,
Достану плед из натуральной шерсти...
И будешь ты молитвою храним
От подлости,
предательства
и мести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289206
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2011
Не ховай, мила, радості сліз у чудових своїх оченятах,
Що напоєні чистим теплом і наповнені щастям любові.
Ти така, як весна у раю! Ти така, що у інших дівчатах
Вже не бачу красиві уста, коли в тебе вони – пречудові…
Подивись: моя зірка зійшла; я освічений, леле, красою,
У якій твоя велич і ще твоя сила краси неземної.
Я віддам свою зірку тобі! – хай блищить золотою росою,
А ти просто живи і радій: такі очі – у тебе одної.
Ти ж така, як ласкаві дощі, що змивають самотність відтоді
Як я вкотре собі зрозумів: ти така, як едемова м’ята!..
В мене більшого щастя нема, і щось інше – омріяти годі,
Коли ти, в хвилі радості сліз, не ховаєш свої оченята.
27.10.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289040
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Я боюсь загубити
те радісне диво,
Що в очах твоїх світить,
даруючи втіху,
Я боюсь тих ночей,
де не зможу тремтливо
Доторкнутись до вуст твоїх
подихом тихим.
Якщо доля тебе
повінчає з бідою,
Якщо біль твій тебе
відпустити не схоче,
Я знайду джерело
із живою водою,
Вмию душу твою
і натомлені очі.
Не сумуй, що підкралася
ніч непомітно,
Що над нами гойдаються
тіні крилаті,
Я тобі намалюю
тепле
сонячне світло
І завішу ним вікна
у нашій кімнаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287825
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Зажмурился в углу большой торшер,
Укрылась покрывалом маленькая книга.
В тарелке в ожидании лежит эклер,
Мурашки в теле превратились в иглы.
Легко танцует ветер на деревьях,
Туман теплом окутал все окно.
Потолок слегка заигрывает с тенью,
Целует глазки черно-белое кино.
Немая сцена. Все вокруг готово
Делиться впечатленьями со мной.
Спугнуть боюсь я даже словом
Уютный тет-а-тет с самой собой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218224
дата надходження 26.10.2010
дата закладки 27.10.2011
Возможно зря надеюсь, что ты мой..
Не мой! Не мой! Слова звучат набатом..
И на реальность розовой мечтой
спустилась правда, но уже утратой..
Я зря надеюсь.. Зря.. О, как все зря!!
И пусть болит, но я уже смирилась..
Что нам Господь хранил у алтаря,
в житейском море пеной растворилось..
Я зря надеюсь? Отчего же вновь
упорно держит слабая надежда..
Пусть меркнет свет, но есть моя любовь..
Она горит и греет, как и прежде.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11110268273
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288833
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 27.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2011
Неожиданная встреча, странная:
Я чужая, да и ты - чужой.
Тишина такая нереальная,
Переполненная пустотой.
Взгляды только на мгновенье встретились,
А на большее - и ни к чему.
На ветру слова "привет" обветрились -
Понимаем оба почему.
Разделяет нас толпы течение
И не нужно больше понимать,
Что любовь исчезла, как видение,
И друг другу нечего прощать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288710
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Тот,кто в горе любому подставит плечо,
А не станет искать оправданья причину,
Свою дружбу сквозь жизнь пронесёт горячо,
Я скажу с восхищением:"Это Мужчина."
Кто предательством,лестью и крепким вином
Не рисует карьерного роста картину,
А всего добивается цепким умом,
Я скажу без сомнения: "Это Мужчина."
Кто любимой своей дарит нежно цветы,
Не томясь в ожидании веской причины,
И упорно идёт к достиженью мечты,
Я скажу с умилением:"Это Мужчина."
Кто на ветер не бросит пустые слова,
И послужит примером для дочери,сына,
Кого все узнают по хорошим делам,
Про такого все скажут:"Вот это Мужчина!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288825
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Доля України
Ой гірка ти доле,
Доле України...
Чом твоя дорога
Терни та руїни ?
Чим ти прогнівила
Господа самого,
Що він одвернувся
Від народу твого ?
Дав він тобі землю,
Що кращу од світу
І дощем политу
Й сонцем обігріту.
Може ті щедроти
Людей розлінили,
Чи їх батьки - діди
Поганому вчили ?
Бо ніяк не можуть
Собі раду дати
І твердо на ноги
В білім світі стати.
Чи такою будеш
Ти уже на віки,
А чи даш надію
Й сліз тих щезнуть ріки ?
Тож молімся Богу
За долю Вкраїни
І прибуде слава,
Слава України !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275655
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 26.10.2011
У зачинені двері - не стукаю,
Злісних натяків - не розумію.
Не вважаю розлуку - мукою,
Я навчилася жити...Я вмію.
Зустрічаючи погляд, впевнено,-
Твердо тисну тобі руку.
Відстороненими темами
Розбавляю сердець стукіт...
Нереально-складний задум мій
(Усміхатися, говорити...)
Перевиконано. Зрозумій:
"Я без тебе УМІЮ жити!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274155
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 26.10.2011
Кто сказал,что женщины стареют?
Нет, не верьте,это ерунда.
С возрастом они только мудрее
И хмельнее терпкого вина.
Годы их ведь многому учили:
И любить,и верить, и прощать.
Ах,как нужно им,чтоб их любили,
Только вот не всем дано понять,
Что вино тогда имеет силу,
Тонкий вкус и нежный аромат,
Когда много лет оно томилось,
Созревало в винних погребах.
И в бутоне красивейшей розы
Нет того,что заложил Творец.
А в цветке и в лютые морозы
Красоты и нежности венец.
Вот и женским маленьким морщинам
Не затмить алмаз большой души.
Перед ней склоняются мужчины,
И трепещут,словно лист в тиши.
Не стареют женщины,поверьте,
Для мужчин,что могут их ценить,
И готовы их до самой смерти
Баловать, лелеять и любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283445
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 26.10.2011
Ангелочку,Ангелінко,
Спи,моя мала дитинко.
Хай спочинуть твої ніжки,
Що оббігли всі доріжки
У бабусі коло хати,
У садочку коло м’яти,
По зеленому лужочку,
По м’якому моріжочку,
По травичці росянистій,
По доріженці землистій.
Лопотіли п’яточки
Аж ген-ген до гаточки.
Хлюпотіли в річці
В чистенькій водичці.
Ти стомилась трішки,
Находилась пішки.
То ж спочинь,маленька,
Онучко рідненька.
Діждемося літечка,
Будеш,моя квіточко,
Бігати скоріше,
Говорить чіткіше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264353
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 26.10.2011
Не нужно так! Прошу - остановись!
Я ведь и так почти уже разрушена.
Так часто приходилось падать вниз
Мне с высоты немого равнодушия!
Так часто доводилось быть одной,
Непонятой, неслышной, невезучею,
Но чаще понимающе-немой
И ждущей исключительного случая.
Меня так методично эта жизнь
Отучивала от своей романтики,
Показывая - принцы извелись,
Все обещанья - это просто фантики!!!!
И незаметно так, но все же я,
Смирившись, успокоившись , поверила
И стала жить уже не для себя,
Иллюзии похоронив уверенно.
Теперь есть ты! И разуму с душой
Приходится борьбу вести без устали....
Не уходи! Я быть хочу с тобой
Лишь снова научи , как жить безумствами!
Наталья Козак
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285027
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Запитав у Бога про доцільність раю.
бо коли не всім він, то навіщо є
і Господь промовив: «Рай не вибирають,
бо то край, де серце і єство твоє!»
Де прянощі саду,
струмок і левада
злилися з теплом
материнських грудей.
Де батьківська хата
в барвінку і м\"яті -
навіки є раєм
земним для людей!
Я роки збираю у вервечку долі,
розгубив немало по земних шляхах,
та завжди співаю я пісні любові
променям яскравим в голубих ставках.
Ще блукаю світом, ще шукаю світло,
але добре знаю - краще не знайду
як моє дитинство пострічало літом
край той волошковий в золотім вінку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287709
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2011
Уж не знаю, согласитесь ли со мной,
Но чем больше размышляю про ковчег,
Тем всё больше убеждаюсь - этот Ной
Был довольно-таки странный человек.
Было сказано:" Ступай по городам,
Да по паре каждой твари собери.
Список я тебе с собой, конечно, дам,
Но и сам по ситуации смотри".
Приготовился, подумал бы всерьёз -
Этот шанс - ведь он один на сто веков!
Так ведь нет - помимо сусликов и коз,
Загрузил, похоже, пару дураков,
Двух бесчестных олигархов взял на борт
И ещё вдобавок - двух продажных сук,
Пару жирных бюрократов-держиморд,
Плюс по паре мародёров и ворюг.
Да в придачу - хамовитых продавщиц
И тупых недальновидных подлецов.
Лучше б, глупый, захватил бы редких птиц,
Динозавров лучше б взял, в конце концов.
Чёрт-те кем забил подпалубный отсек
И теперь кругом мозолят нам глаза
Сотни тысяч безобразных человек,
Что куда страшней, чем суслик и коза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287629
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
— Кто крайний? — Я! — Ну, я тогда за вами…
— Вам сколько надо? — Два. Себе и маме.
— В одни-то руки пò два не дают…
— Я здесь стоял, а вы стояли тут!
— А женское дешевле, чем мужское?
— Да глупости! Кто вам сказал такое?!
— Почём оно? — Сто тысяч за кило…
— Теперь ещё не хватит, как назло…
— Сосед вчера купил, сказал — ничё так…
Вот только срок хранения нечёток…
— Хранится год, в капроновом чулке…
— А лучше в морозилке и в кульке…
— Как-как? В кульке? Вот это очень странно…
— Девчата, пропустите ветерана!
— Спасибо, люди! Дочка, дай одно…
— Дедуля, на черта тебе оно?
Одет, обут, коляской обеспечен…
Тебе ж его и брать-то даже нечем!
— Заказывайте дальше! — Мнэ батон.
— Батоны там, где серый павильон…
— Без очереди лезут, обнаглели!!
— А счастье — это миф, на самом деле…
— Ну, миф, не миф, а муж велел купить.
Пообещал, что сразу бросит пить.
— Купили? Покажите… Повезло!
Но вам оно, по-моему, малò…
— Наоборот, чуть-чуть великовато!
— Какое дали… Я не виновата…
— Мне полкило порежьте на куски…
— А депутаты, кстати — мудаки…
— …Потом приправить соусом ткемали…
— Следите, чтоб за мной не занимали!
— Пакет дают? — Не знаю. Вроде да.
— Васильевна, привет! Иди сюда!
— Тамаркин сын женился на путане…
— Сейчас бы пару блинчиков в сметане…
— Ты чё, мужик? Сметана — чистый яд!
— У нас в Ма-а-аскве сметану не едят…
— Здоровье — всё. А счастье — так, бравада…
— Здоровье — да… Здоровье — это… надо…
— Не знаете — молчите! — И молчу…
— …Я бородавки голодом лечу…
— А у меня на попе бородавка…
— Закончилось! Отходим от прилавка!
— А завтра будет? — Будет. Десять тонн.
Вам что ещё, мужчина? — Мнэ батон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287631
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Коли хтось нам закриє очі
І душа відлетить у світи,
Зникне день і не буде ночі,
А Земля буде все ж цвісти.
Може десь у далекім світі,
Де відсутнє земнеє зло,
Засиніють волошки в житі,
Бо не всім на Землі везло.
І вернемось на Землю знову,
Нам Господь подарує мить,
І відкриє сторінку нову,
Щоб змогли на Землі пожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287601
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Всі застібки порвати на твоєму тілі,
Пробратись крізь спокуси перепон
І пестити тебе напрочуд вміло,
Забути про наївність заборон.
Віддатись почуттям, зірвати щастя
І розтектись тобою ніжно навмання,
Дійти до апогею й куштувати ласо
Загострені коханням відчуття...
Тебе кохати довго до нестями
І вірити звабливості чудових губ -
Я прагну бути поруч, щоб тілами
Проходив незабутній рідний струм.
11.06.2011 року Сокаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264890
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 21.10.2011
…осень в парках золото к ногам
мечет свахой нам с тобой прилюдно,
расписала все вокруг этюдно
и не придирается к словам...
во дворах горят ее костры –
золото, расплавленное в листьях,
чьи-то заказные палит письма,
распускает поздние цветы...
звонкий смех и цокот каблучков
рассыпает спусками Подола,
оживают паркинги и школы
после долгих летних отпусков...
тишина, украшенная в медь
листьев недозревших - неопавших
по лесным тропинкам бродит в чаще
и ее так хочется согреть
добрым словом, чаем и в стихи
укатать старинным в клетках пледом,
пригласить к незваному обеду
отпуская страхи и грехи
осень в парках рыжею лисой
разлеглась на солнышке погреться –
никуда от бестии не деться
всем, всем, всем и даже нам с тобой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282589
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 21.10.2011
еще так далеко до Рождества,
мои сады, не тронутые вьюгой,
не замерли под властью торжества
студящей зимне-сказочной подруги...
еще не облетел последний лист
на яблонях в осенней позолоте
и лебеди прощальный сонный твист
в предчувствии танцуют перелетов
еще так далеко до Рождества...
давай не торопить видений сказки
и насладимся волею родства
с угасшим летом …поздней бабьей лаской.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287589
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Мені крила батьки подарили,
Чарівні, наче яблуні цвіт.
І сказали, ці крила щасливі,
Хай триває твій довго політ.
Пр. Мої крила, мої білі крила,
Понесіть у життєвий політ.
У краї, де кохання вітрила,
У казковий, небачений світ.
Пам’ятай, що в житті тобі треба,
Досягнути своєї мети.
Ти пишайся землею і небом
І лиши після себе сліди.
Пр.
Ви несіть мене крила далеко,
Та вертайте додому завжди.
До землі, де зростають лелеки
І лунає щасливе «курли».
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287573
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Помовчимо. Словам нема потреби,
скотилось сонце золотом у став.
На фоні перевернутого неба
останній раз тебе поцілував.
Засмаглий вечір крався попідтинню,
трусились зорі шепотом в траву,
у теплу ніч - не схожу на осінню -
коханою тебе вже не назву.
Бракує щастя, кисню до знемоги,
приліг коханець-жовтень між октав,
підпер півнеба місяць круторогий,
чубатий вітер верби чарував…
Помовчимо. Словам нема потреби.
Я знаю: ти чекатимеш мене
допоки вітер розплітає верби,
допоки наша осінь не мине.
плейкаст від AmriLauru на http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl
переклад російською на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 21.10.2011
Не треба слів. Вони пусті звучанням.
І навіть сліз. Вони тепер вода.
О, як доречне це небес втручання!
Хоч так мені обох із нас шкода...
Шматує вітер спогади, мов листя.
Забутий час за спинами летів.
Невже ми справді просто відбулися,
згубивши щастя в листі золотім?
Що хочеться до зриву закричати,
Руками зачепити небеса!
Якби ж кохання вміло приручатись,
Ми б вірили з тобою в чудеса…
Побачення перевелось раптово
В небесну і прощальну благодать.
А ти ? А я?.. Нам не знайшлося слова,
що зможе нас удруге поєднать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285907
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 21.10.2011
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Так —
...из небытия,
из чего-то такого,
Что взрывается вдруг от касанья сердец,
Появился мой бог...
...ослепительно-снова —
Тривиальное чудо - младенец.
Венец
Ожиданьям.
Отчаянье счастья!
Откуда,
Эта сильная боль незнакомых потерь?
...Отступила.
А мир содрогнулся от чуда —
Незаметив его. Только легкая тень
Пролегла на лице. Да невидных морщинок
По-раскинулась сеть — страх расставил силки.
...Что ж — мальчишка...
Любитель ли — легких наживок,
Иль стремления к цели всему вопреки?
"Мой любимый".
Тут слово меняет значенье,
Изогнувшись, подобно коту, под рукой.
Ты — течение жизни. Ее назначенье.
Ты — всеобщий. И — что удивительно — мой.
Ты — надежда. Но и — средоточие страха.
Страх потери — ты новое чувство мое.
За безумие счастья расплата. И плаха
Где казнят за бессмертье. Себя узнаю
В самых общих чертах. Ты — щедевр, я — набросок.
То есть — тоже набросок. Сжимая кольцо
Ты смеешься — как все удивительно просто —
Ты смеешься — и я опускаю лицо...
Чтоб не видеть тебя. Только слушать и слышать
Твой негромкий, но быстро берущий разбег,
Твой наивный, и, верно, отпущенный свыше
Оглушительно искренний, сказочный смех.
Мое дерзкое счастье — ты — легкая ноша.
Мир по швам разошелся, вмещая тебя.
Бесконечно далекий — и...
близкий до дрожи.
Миг в куски под давлением счастья дробя,
Как ты счастлив, наполненный смелостью светлой,
Тех, кто прежде не падал.
Раздвинь рубежи!
Каждый миг — как награда. И вера в победу
Над вселенной, где нет еще правды и лжи.
Ты еще не стоишь на прорезавшей сердце,
Между злом и добром, острой грани любви.
Ты еще — квинтэссенция всех квинтэссенций —
С нерастаевшей вечностью в чистой крови...
2002 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216949
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 20.10.2011
Отзыв на "Молчишь." Retell Del Viat
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245953
Плейкаст AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1514477/
f023d88b47c3fa3bed0ce77045c9866a96120f60pl
А ты молчишь о чем-то о своем,
не разделяя тишину на части
со мной. В молчании твоем
я заблудилась. Словно чьей-то властью
мои миры запутаны, разбиты
и пылью тех веков давно покрыты,
что канули куда-то. Глубоко.
И я теряюсь где-то далеко,
где явь и сон в одно живое слиты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287477
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Свой мирок невелик,
Но у каждого – свой,
Не всегда он парник,
Не всегда в нём покой.
В нём бывает, кричим,
И поплачем тайком,
В тёплом свете лучин,
Не давя в горле ком.
В нём ни кресел, ни ваз,
Ни кино, ни картин,
В нём не действует связь,
Здесь от всех карантин.
Здесь и песни поют
Разве только молчком,
И не пьют даже «брют»,
Не воняют «бычком».
Здесь душа на ветру –
Одинокий вампир,
Никого не зову
В одноместный мой мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171968
дата надходження 15.02.2010
дата закладки 20.10.2011
Наверно,
по своим жильцам скучает...
Забытый всеми - заколочен дом.
Его ветра,
баюкая,
качают.
Роняет листья,
будто слёзы,
клён.
Калитка
рук тепла
уже не помнит
и цепь молчит
и не гремит ведро
в колодце...
Оттого-то нелегко мне -
Как будто нож всадили под ребро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287349
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Я з тобою удвох на лавчині сиджу
І сичі не лякають нас криком.
На вівтар я кохання своє положу,
Щоб воно не здавалось безликим.
Пр: Листя знову летить, наче зірваний сніг,
Засипає стежки і дороги.
І лягає обом жовтим снігом до ніг,
Шурхіт творить, вкриваючи ноги.
Зорепад знов у наших очах засіяв,
Зорі линуть із чистого неба,
Смак кохання відчув на губах, як кохав,
І нічого мені вже не треба.
Пр:
Пригорнись, зацілуй, обніми, як колись,
Я у всесвіт полину з тобою,
Бо ми разом удвох, як колись обнялись,
Я відчув, ти навічно зі мною.
Пр:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287140
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Закружило листвой. Засквозило морозной прохладой.
Разукрасило инеем утренний сквер… И пускай!
На пустой остановке ещё не проснувшимся взглядом
Пассажир провожает досрочно сбежавший трамвай.
Несмотря на прогноз, я весьма символично одета,
Улыбаюсь открыто и дерзко в лицо октябрю.
Как лекарство от бед дворник греет в руке сигарету…
Не спасает.. Возможно, поэтому я не курю…
18.10.2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287026
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Осінь напарфумилась тобою.
Я сьогодні плакала вже двічі.
Осінь так замучила нудьгою,
Бо ж мовчить по-київськи у вічі.
Хай би вже скоріше задощило,
Щоб хотілось дихати на повну.
Знаєш, а без тебе я щаслива.
А що плачу, то лиш так, умовно.
Клята звичка! От і все, не більше.
Трохи часу і усе зітреться.
Вже зима запахне кимось іншим.
Іншим, хто так просто не здається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281622
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 19.10.2011
Якби туман вмів вимовлять слова,
Він заволав би, мабуть, що є духу:
«Я цілу ніч кохану цілував
І, мабуть, вперше цвіркунів не слухав!».
Ми там, під небом, вище за усіх
У пристрасті, як в маренні, кружляли
До ранку… А тоді, у всій красі,
З коханою на землю тихо впали.
Зникали непомічені ніким,
Світанки шепотіли в травах «гірко»...
«Чи ти була така щаслива з ким?» -
Мовчить туман і дивиться на зірку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280846
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 19.10.2011
Для женщины Мужчина может Другом стать,
Но, если Эрос в отношения не привлекать,
Иначе станет дружба лишь одной попыткой
Найти гармонию между смычком и скрипкой!
Переливаются энергии, журчат как ручеёк,
Из мира Женского - в другой, Мужской мирок,
Как множества пересекаются иль единятся,
То доверяются друг другу, то боятся…
Тонка грань дружбы между полюсами,
Вдруг, зазвучит она любовными речами,
Но если в чувствах не окажется согласья,
То связь душевная порвётся в одночасье!
Нет лучше дружбы, чтоб узнать друг друга,
Любви прелюдия, когда на сердце вьюга,
Но в одиночку лучше грань не преступать,
Чтобы напрасно боль Душе не причинять!
Для женщины Мужчина может Другом стать,
Но без Любви нам даже дружбу не начать!
/ 01.11.2008г. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100758
дата надходження 02.11.2008
дата закладки 18.10.2011
(Посвящается поэтам, так или иначе пострадавшим за свои стихи)
Вода, сухарь, укус, глоток... Похмелье
Молчи, молчи мой бедный старый вран!
Для нас вся суть в черненных сажей перьях
Ты вещ, как сон. Как слог мой нищ и дран
В твоих стихах повыщипаны строки
Моим крылам недостает страниц
Не вороны мы, друг мой, но сороки
Нас сбили с лёту, преклонили ниц
Вся наша сталь, отлитая в страданьях
По приговору злой, опасный труд
Кровавым рвеньем человечьей дряни
Судили к казни. Ждем, нас позовут
Тугую связку времени и власти
Грядущий расплетет переворот
И кто-нибудь оплачет и оплатит
Разнузданный, пророческий полет
Пусть в браке с мылом бечева смертельна -
Молебен сей не для сухих небес
Будь отдано на поглумленье, тело!
Но мою душу сберегать тебе.
© Дмитро Барзілович, жовтень 2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287067
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Что ж вам, милые, неймётся –
Отовсюду шум да вой...
Сделал небо, сделал солнце,
Крышу дал над головой,
Создал воду, атмосферу,
Плодородный чернозём,
Обратить пытался в веру –
Всё равно во тьму ползём!
Намекал войной, торнадо,
Напускал на землю дрожь,
Дескать, хватит там, не надо,
Побесились и хорош...
Столько лет я вами правил,
А итог – бардак везде?!
Закрывай программу, Павел,
Мы летим к другой звезде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286679
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Приїдь, мій синочку, сусіди хворіють,
Я тиждень у хаті знаходжусь сама.
І квіти померзли, перина не гріє,
Поліночка дров вже у хаті нема.
Я знаю, тобі тепер вже не до мене,
Та в мене в житті ти зостався один.
Колись ти мене називав - моя нене,
Моя був надія і люблячий син.
Я пенсію, сину, для тебе складаю,
Поститися мушу - достатків нема...
Я скоро помру… То приїдь, я благаю,
Бо я в цілім світі лишилась одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286586
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Ледве-ледь прогляда
На чубах зачудованих кленів
Первородна печаль,
Золотава печаль небуття.
А хотілось би їм
Шелестіти в буянні зеленім,
Та немає , на жаль,
До своєї весни вороття!
А літа, як літа -
Промайнули і щезли за пругом,
У відлуннях зозуль
Засрібливши відміряний вік,
Спопеливши в собі
Тихе щастя і вичахлу тугу,
І невичахлий слід,
Що проліг в безіменній траві.
Не питай у зозуль -
Довіряй журавлиному клину:
У ячанні його
Ти відчуєш минущість свою.
Лиш себе запитай
В ту, освячену небом, хвилину,
Хто ти є на землі,
Хто ти є в цім пекельнім раю?
Бережи над усе
Неповторність свою незнище́нну
І ніколи й на крок,
Навіть в леті нічних сновидінь,
На простори душі
Не впускай ностальгічного щему,
Бо схолоне вона
В сподіванні забутих надій.
І тоді ти збагнеш
Всі таїни життя за собою
І осмислиш поріг -
І початок, і тихий кінець,
Як молитву очей
В апогеї стражденного болю,
Як палючий вогонь
В грозовім перестуку сердець.
Всі дороги твої
Закодовано приписом долі -
Вже в загравах небес
Догорають орбіти земні...
Та зникає печаль,
Наче тінь у відкритому полі,
Бо вже сонце зійшло
І розвіяло думи сумні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282575
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 16.10.2011
Заблаговістилося!
Слава прокотилася
Силою зарвійною
Понад Україною.
Нам судилось вижити
У сорочці вишитій.
Вічне жито сіяти
І про щастя мріяти.
У коханні ніжитись
І дитятком тішитись.
Нам добра бажалося,
А воно не склалося!
Ми були розчавлені,
Під ярмо поставлені.
Вік служилии "братові",
Як підручний катові.
Ручкані з ганьбою,
Зраджені собою.
Нам таки навіялось,
Та не те, що мріялось...
Лякані сибірами -
В справедливість вірили!
Мічені ґулаґами -
Зеківськими благами.
Соловками-зонами,
Вовчими законами.
Супом-баландою,
Лихом та бідою.
Перевиті тугою,
Страхані наругою.
Працею замучені,
З нуждою заручені.
Долею обдурені
Ті, що розкуркулені.
Владою зацьковані -
Сколективізовані.
Там, під магаданами
Біломорканалами,
Тундрами, уралами
Масово вмирали ми.
Гнані і принижені,
Під "нульовку" стрижені,
Гноблені, ґвалтовані,
Ґратами гартовані.
Страчені - повішені,
Кулею потішені,
Голодом заморені -
Духом невпокорені!
Смертю закатовані -
Реабілітовані...
Баченим-небачено
Українства втрачено!
Чи ж над краєм-прірвою
В себе ми повіримо?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285850
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Зорі падають в серпні
на сполохані квіти.
Плачуть миті нестерпно,
як малесенькі діти.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Зорепадами зорі падали,
ворожила ніч зіллям-звабами.
Місяць лагідно долю згадує,
соловей в саду серце радує!
З неба падають зорі -
торжество і страждання,
відблиск в росах прозорих
феєрверку кохання.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Так во ім"я любові
салютує безсмертя -
з неба падають зорі,
зорі падають в серпні.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262135
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 15.10.2011
Побачив біля школи
і стало все довкола
вже неважливе і пусте.
Немов княжна в короні,
тим бантиком червоним
ти спантеличила мене.
Ну, озирнись на мене
тільки на мить.
Мене твоя байдужість
просто гнітить.
Немов у спеку згубну
поле дощу,
прошу тебе я, люба,
дуже прошу.
Ну, озирнись, благаю,
тільки лиш раз,
уже дзвінок лунає,
кличе у клас.
Немов у спеку згубну
поле дощу...
Поглянь будь-ласка, люба,
дуже прошу тебе.
Ти озирнулась швидко,
шепнула щось сусідці,
метеликом побігла в клас.
Майнула лиш спідничка
і з бантиком косичка
мені кивала раз-у-раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286248
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Її краса божественним іскриться,
Їй заздрить навіть срібний зорепад,
Її життя в бурхливості десь мчиться,
А рими цілять в душу наугад.
Ці очі... Ці такі шалені очі,
Волосся величаво вітер розвіва,
Слова твої здивовано-пророчі
Ховають музику таємних хвилювань.
Така чудова, ніжна, наче квітка,
Краса відверта, навіть неземна,
А голос піднебесні сили кличе -
Такий щасливий, що тебе пізнав!..
13.08.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274939
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 14.10.2011
1
В серые лужи, в грустные лужи свалилось небо,
Упало и замерло, тёмное и испуганное.
Лужи дождю рукоплещут, а он всё плещет…
А улица дождь прихлёбывает,
А улица дождь никак не распробует.
Припев: Дождь, белобрысый дождь,
Сеткою – на дома.
Серую площадь
Косо, наощупь
Мокрой ладошкой трогает.
2
Строгою мамой в окно пригрозили тучи,
А небо мне белым зигзагом тревожно подмигивало.
Точно странички клёны листву листали,
Серьёзный, как математика,
Мой дом изучал дождя голубую грамматику.
Припев:
3
Окно распахнуть - как в карман, руку в дождь засунуть,
С гулом ворвётся сырой, полосатый воздух;
Лизать языком влажный ветер в прохладные щёки
И быть непривычно одиноким,
Смеяться и, всё-таки, быть одиноким…
Припев: Дождь, белобрысый дождь,
Сеткою – на дома.
Серую площадь
Косо, наощупь
Мокрой ладошкой трогает,
Мокрой ладошкой трогает,
Мокрой ладошкой трогает…
Тро-га-ет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283163
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 14.10.2011
Расцелую в губы солнечным рассветом,
поселюсь в сердечко бесподобным летом..
Приукрашу небо радугой-дугою,
освещая темень яркою звездою..
Хрусталем слезинки.. как бы понарошку
я стеку тихонько на твою ладошку..
Подарю на память губ горячих спелость,
разрисую ярко жизненную серость..
Исцеляя ветром, приласкаю взглядом,
как вода и воздух быть желаю рядом..
На плече голубкой нежно поворкую..
Ты ответь мне только, любишь ли такую??
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11110112992
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285646
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Музика Віктора Охріменка
(Шукаємо виконавця)
І сп’яніло небо від палких цілунків,
Розійшлися хмари – місяць засіяв.
Я напивсь кохання ніби чар від трунку
І навік у серце я тебе забрав.
Вже пора настала розправляти крила
І тебе забрати в зірковий політ.
Знаю, що, ти, мила, лиш мене любила,
Мов зійшовся клином наді мною світ.
І своє кохання ти не розгубила,
Клин, що понад світом віддала мені.
І за стільки років ти не розлюбила,
Світяться й понині очі чарівні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285816
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Рожевий ранок тихо плаче листям,
Вкриває килим зрошену траву,
Такий пухкий, гладенький, золотистий.
І я стежками золота іду.
Чарує ліс, веселкою повитий.
Шипшина вже намисто розправля.
Пашить собі багрянцем соковитим
І душу в час осінній звеселя.
Руками зачіпає моє плаття
І в очі так несміло загляда.
А вітерець жартує із багаттям,
І сум осінній швидко покида.
Галявину обсипало проміння,
Це день новий крокує навпростець...
Та раптом чую тихе шарудіння:
Це клен скидає жовтий жупанець...
Та смуток навіває те гніздечко,
Покинуте птахами до весни...
Та годі вже... Не плач, моє сердечко!
Повернуться додому ще вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285773
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Мене Господь до тебе на руках
Приніс, щоб не поранилась об стерня.
Щоб не блукала довго по стежках,
Які ведуть в нікуди, в безімення.
Вже образ чийсь у тиші відстояв,
Вже й розпачу гіркого наковталась.
Господь життям за руку вів, а я…
А я навіщось долі опиралась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267302
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 13.10.2011
Всміхнись і знову
назвися гостем.
(Наглухо двері,
впритул фіранки).
Хай стане тихо
і раптом просто -
Найдовша вічність
живе до ранку.
А далі кава…
І босі ніжки.
Навшпиньки… Думка:
чи то востаннє?
Навіщо в мене
вселилась кішка
І серце в грудях
давно не камінь!?
Впусти…. ще трохи.
Отак пограйся.
Хай пахне довго
тобою постіль.
І знову будень
в святкове вбрався,
Замкнувши двері
за вічним гостем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285754
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Знов чорна хмара
закрила небо.
Вставай, мій друже!
Боротись треба!
Вставай, мій друже,
беремо зброю,
в пориві дужім
здобудем волю!
Вставай, мій друже,
вдіваєм лати,
мечі беремо,
ти чуєш, брате!?
Підемо, друже
проти сваволі,
у січі мужній
засієм долю.
Засієм долю,
зберем достатком,
вставай, мій друже,
пора, мій брате!
Бо хмара клята
понищить сходи.
Вставай, мій брате,
в ім"я народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285625
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Мне верен пес, а кот не верен.
Твой поцелуй мне в губы вверен,
Нести твой шепот, бред и смех,
Молчать, шипя лишь:"Ша!"- на всех.
А я - твой пес, чешу за ухом.
Вот соберусь я к Пасхе с духом,
Духи и перстень подарю,
С тобой пойдем мы к алтарю.
И я - твой кот... Мурчу, мурчу.
Смотрю на кошек и молчу.
И сколько ты меня не гладь,
Я на других все глядь, да глядь.
Я пес и кот... Мешок ищи.
Зашей и в пруд... Ищи-свищи!
Таких, как я - хоть пруд пруди...
Я на твоей очнусь груди,
Уткнусь в прекрасный твой живот.
Звериный дух во мне живет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285725
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Не смотрю на сериалы,
Пока есть регионалы.
Всех героев они круче!
В их фантазиях, всё лучше
Стало жить простому люду.
Мать родную не забуду! -
Бьёт копытом себе в грудь,
Наш гарант и власти суть.
Он ведёт страну Перуна
По стопам Мао Цзэ-дуна!
Если хочется картошки,
Взял лопату, вместо ложки,
И подался в огород,
Где покращення взойдёт.
Прихвати с собою вилы,
Потому как всем дебилам,
Гречкой, сделав оборот,
Напихали полный рот.
Ты, народ, не скыгли, право...
Постсоветская держава,
Шо нэ вмэрла щэ пока,
Вновь валяет дурака,
Что повёлся на ворюгу,
В основном, с востока-юга,
Обеспечив прочный тыл,
Кто лохов перехитрил.
Хоть уменьшилась зарплата,
Вор в законе - это свято!!!
Зека, севшего на троне,
Охраняют, словно в зоне,
Мусорские легионы,
На старушечьи препоны
Автомат берут и каску,
Только киллерам - Будь ласка!!!
За гаишника парнишку
Отвечать!? Ну это слишком!
Оправдание найдёт
Дапошливый полиглот.
Кровосиси, что хотите?
Что купили, то едите!
Уркаганского дерьма
Уж накушались весьма.
Бык ведь это не корова,
И не сдержит рогом слова,
Молока дать на обед.
Только хер, а вымя нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285700
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Намагалось літечко –та й назад,
повернутись весело – та й у сад,
ще кортіло літечку – у листки,
а котилось літечко – навпаки.
На осонні щирому одцвіло,
лопотіло ніжками за село.
зажурилось літечко вдалині,
шелестіло весело - не мені.
Літо, літо, літечку, ще побудь,
не збирай журавликів в довгу путь.
Вітре, вітре, вітроньку шелести,
крапни, крапни дощиком на листки!
Покотилось літечко до ріки,
розпустило сонечку тороки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285105
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 10.10.2011
А журавлі зажурено летять,
До болю туга серце огортає.
Чи всі вони повернуться назад,
Ніхто із них сьогодні ще не знає.
Земля чужа пригріє від зими,
Накормить, хоч не так, як в себе вдома.
І журавлі летять, махаючи крильми,
Що кожен помах, то все більша втома.
Мої хороші, залишіть «курли»,
Цю пісню берегтиму цілу зиму.
Ви до весни, щоб сили зберегли,
Щоб знов почув я пісню журавлину.
Журавлики мої, передвісники весни,
Вас проводжаю у далекий вирій.
Лише тоді, як долетить «курли»,
Я оживу і буду знов щасливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284834
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 10.10.2011
І сп’яніли роси у хлібах від щастя,
Цвіркунець проснувся, ніби був у сні.
Він не дасть коханню на землі пропасти,
Лиш йому співає чарівні пісні.
Перший промінь сонця - засвітились роси,
Заспівало щастя молодим – «сто літ…»
Розплела дівчина зволожнілі коси
І летить кохання у стрімкий політ.
Жайворонок в небі - охоронець долі,
Береже кохання від страшних очей.
І дзюркоче пісня понад хлібним полем,
Ніби диво – річка між хлібів тече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285120
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 10.10.2011
Вона збирає метеликів й кладе їх у кошик з ромашками,
Відтягує спокій до вічності й читає уголос книжкИ.
А він заперечує дійсність, відшкрябує попіл із пастками,
Вирізьблює з дерева квіти й вплітає в жорсткі мотузкИ.
Між ними мілІметри відстані на мапі чужої держави,
Лиш крок до сумного екрану і подих до висі небес.
У них все не як у закоханих, не як у чужинців й бувалих.
У них лише мрії про небо і мить Інтернет-них чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263357
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 10.10.2011
"Быть подобным реке..."
Мануэль Бандейро
Быть подобно реке - омывать, подмывать берега,
И лизать языком леденцы перекатов,
Жадно жаждать дождя, расплавлять ледники и снега,
И тушить, заливая пожары закатов.
Быть подобно реке - жизнь впитать, размешать, растворить,
И по капле любовь, и надежду, и веру
Собирать и струить, и плескаться, журчать..., говорить
И творить...
И парить, поднимаясь душой в стратосферу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285261
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 10.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2011
Пісня-реквієм Н.Н. Яремчуку "Яворина" у виконанні автора музики Степана Гіги на слова Степана Галябарди.
ЖИТТЯ ТРИВАЛІСТЮ В ПІСНЮ
30 червня 1995 року після тривалої і важкої хвороби нас покинув видатний естрадний співак, народний артист України Назарій Яремчук.
30 листопада цього року йому мало би виповнитися 60 років, та напевне Бог захотів, щоб ми запам"ятали його вічно молодим. Щоб він залишився у нашім пам"яті тим неписаним красенем, а його високий, чистий і щедрий голос щоразу пробуджував у нас любов до рідного краю, до України.
Десь там, біля міста Вижниця Чернівецької області у присілку Рівня, де народжуються Карпати і народився співак, стоять "Смерекова хата" і Дмитрівська церква, а відразу за церквою стежина веде до Гуцулового урочища, де так любив гуляти Назарій Яремчук. Там серед скал журчить джерело, в воді якого гартувався голос великого співака. Люди прозвали його "Назаровою криницею."
Ми чуємо Твій спів, Назаріє! З райських садів він доноситься до нас, несеться над зеленими Карпатами, збігає веселими дзвіночками разом з невгамовним Черемошом до Прута. Він у нас в серці, як і пам"ять про Тебе. Спасибі, що Ти був... і, що Ти є!
НАЗАРОВА КРИНИЦЯ
Де обрій став у гори підніматись,
де Черемош збігає до Прута -
в Твої пісні вслухаються Карпати
і б"є вода із Твого джерела.
Переплелись акорди і краплини,
а голос Твій відлунням в небесах
дзвенить, як колискова Буковини,
бо гори починаються в піснях.
Вклонилась стежка церкві дерев"янній,
яка Тебе у вічність провела,
побігла в гори, де ти був востаннє,
де б"є вода із Твого джерела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285177
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 10.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2011
НА ДНІ ЗАПЛЮЩЕНИХ ОЧЕЙ
Я БАЧУ ОЧІ.
ПРОКИСЛИ СЛЬОЗИ… СКРИПНУТЬ ДВЕРІ
В ДУМКИ ПРОРОЧІ.
І ТИ СТОЯТИМЕШ НЕЗЛАМНИЙ,
ВРОДЛИВО-ГОРДИЙ.
НЕВЖЕ, ТИ ДУМАЄШ, НЕ ЗНАЮ
СЛАБКІ АКОРДИ?
МОВЧИ, КОХАНИЙ, ХВИЛИНА-ДРУГА
І ЗНОВ ПОЛЮБИШ.
Я ЯЗИКОМ ТВОЇ РОЗКРИЮ СОЛОДКІ ГУБИ.
І ПРОБІЖАТЬСЯ НІГТІ ЩИРО
В ЗАКРИТИХ ЗОНАХ.
ТВОЄ ДРИЖАННЯ ЗАПРАЦЮЄ В МОЇХ КОРДОНАХ.
ДЕСЬ ПЛУТАНИНА ІЗ ПОЦІЛУНКІВ
У ВСЬОГО ТІЛА.
ПРОБАЧ, КОХАНИЙ,
Я ДУЖЕ СИЛЬНО ЦЬОГО ХОТІЛА.
І ВЖЕ БЕЗ ТЯМИ ТИ МІЦНО СТИСНЕШ
МОЇ ЗАП’ЯСТЯ.
ЯКЕ НАЇВНЕ ЦЕ ЧОЛОВІЧЕ
СЕКУНДНЕ ЩАСТЯ!
Я ПРИВ’ЯЖУСЯ ДО ПОЦІЛУНКІВ,
ЩОБ НЕ ЗЛЕТІТИ.
МИ ТАК ЗАГРАЛИСЬ,
І ТАК КРИЧАЛИ,
НЕНАЧЕ ДІТИ!
… ГАРЯЧИЙ ПОДИХ НА СПИНІ ПИШЕ,
ЩО ТИ ПРОБАЧИВ.
А Я РОЗПЛЮЩУ ОЧІ -
І ЗАПЛАЧУ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218820
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 07.10.2011
С утра на столе грустит недопитый кофе…
Сегодня - мой первый день по борьбе с шаблонностью.
Я в этом безумном деле совсем не профи,
И часто грешу по жизни излишней скромностью.
Зачем мне чужой Олимп, на котором тесно,
Где мифы давным-давно подменили истину?….
Слыть лучшей из многих, действительно, очень лестно,
Но высшая мера счастья - лишь быть единственной.
06.10.2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284639
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Охи осени, скрип половиц,
Самовара горячее пузо.
Клином в клин улетающих птиц
Патефонные всхлипы Карузо.
Электрический свет фонаря,
И гардины бельмо на окошке.
Ближний я, возлюбите меня!
И добро протяните в ладошке.
Но протяжно завоет метель -
Одиночество бесчеловечно.
В бесконечном кружении тел
Душ смятенных молчание вечно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284255
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 06.10.2011
Боже правый,
Ты просто красива!
Вся наряжена мыслями муз,
Словно инопланетная дива,
Что снимает с души тяжкий груз...
Сыроежки? Икра? 10 капель?
Что еще я могу предложить?
Я могу даже громко заплакать,
Чтобы снова в стихах тобой жить!
Боже правый,
Зачем эти страсти?
В лунном свете для тел вернисаж,
Мысли в четко подобранной масти
В опьяняющий сбились купаж...
Полусладкое? Свечи? Бокалы?
Что еще я могу предложить?
Я могу очень хриплым вокалом
О Любви неизведанной выть!
Боже правый,
Наивные речи,
Как пластинки заезженный звук,
Поцелуй в обнаженные плечи,
Дрожь по телу касанием рук...
Ты и я! Только мы! И навеки!
Что еще я могу предложить?
Я могу написать эти строки
И безумно-безумно любить!
05.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284402
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 06.10.2011
Плейкаст на это стихотворение можно просмотреть и прослушать здесь:
http://www.playcast.ru/view/1661053/94c63c3a4e7221249325006ad04167f8287a5849pl
Автор: AmriLaura
Октябрь. Природе вопреки
Прозрачный воздух. Небо блёкло,
И от дождей еще не мокро.
Летят с деревьев медяки.
Как будто щедрою рукой
Расплачиваясь за объятья,
Деревья сбрасывают платья,
Чтоб обрести во сне покой.
А ветер, в пляске чумовой,
Хватает на лету одежды,
Как запоздалые надежды
Разносит их по мостовой.
01.10.2011г.
дорогой во Львов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284389
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
"...Обними же меня, пожалуйста! –
Сердце чует дурные вести,
и отпущенный срок безжалостен.
…Растворяет рассвет созвездья…"
Ника Полякова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272880#com1250842
Ты со мною побудь пожалуйста,
Просто рядом с тобой не страшно.
Если хочешь - на жизнь пожалуйся,
Расскажи о беде вчерашней.
Словно чётки, слова звучащие
Помогают забыться горю,
С каждым днём обращаю чаще я
К небу взгляд и с судьбой не спорю.
Небо - в клочья, слова - в молчание,
Словно нет от беды спасения
И захлёстывает отчаянье
В ночь с субботы на воскресение.
Робко тикают в зале ходики
И отсчитывают мгновения.
Тихий вздох твой звучит мелодией,
Мой - надеждою на прощение...
Ночь к земле, будто кошка ластится,
Ветер ветви берёзок треплет...
И как будто забылась засветло -
Петухи прокричали третьи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275337
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 05.10.2011
У неоранім полі сивий кінь б’є копитом
Його землі ґвалтують, його степи порито.
В небі сонце тьмяніє і світанки чорніють –
Свині полем гуляють, свині рилами риють.
Там, де зрошені трави сходу сонця раділи,
Де глибокі ставки осокори поїли,
Де стежки дозволяли галопом летіти...
Свині роблять левади, свині зводять корита!
Збрую шиють у кузнях з каменю і металу,
Щоби моцні попони дихати не давали.
Розбиває кайдани, з вітром в поле несеться...
Вже під сумнівом воля, та лишилося серце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276777
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 04.10.2011
Мальчишка-солнце.. Девчонка-вьюга..
Весенний ливень, их, свел друг с другом.
Детские игры во взрослые судьбы:
В море житейском не утонуть бы.
Женщина-холод.. Мужчина-жар..
Быта брандспойты тушат пожар.
Страсти костер догорает шипя:
Трудно быть вместе, себя не любя.
Дедушка-пепел.. Бабушка-иней..
Жизнь улетает, как аисты в ирей.
Вместе встречают закат бытия,
Счастья огарки в ладонях храня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258053
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 04.10.2011
***
Я увижу тебя у моста пересохшей реки,
Где бетонные сваи впечатали грунт под подошву.
Где гуляют бомжи и – такие как мы, дураки.
Где увидев тебя, моё сердце толкнуло подвздошье.
Я увижу тебя и поверю, что всё – наяву.
Зазвенят, заиграют в душе потревожено гусли.
Как я жил без тебя, если только тобою живу?..
И опять, понесёт свои воды иссохшее русло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275036
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 03.10.2011
Всё, что для других – трагедия,
для пожилых людей –
лирика и проза жизни.
«Только детские книги читать…»
О. Мадельштам.
Только деньги чужие считать.
И политику обсуждая
Волноваться, болеть, осуждать.
Правоту своих слов подтверждая,
Понимая и – не понимая,
Верить, слушать – голосовать.
И синея в очередях
Поликлиники и собеса,
Говорить: А какого беса?
Мы же слышали в новостях…
Мы – напишем. Мы – возмутим.
Мы такие крутые челы…
Только, часто подводит тело,
А в душе – мы огнём горим.
Всё правительство – расстрелять,
Если там ничего не могут…
И домой ковылять,.. ковылять.
Телевизор смотреть и – считать.
Скоро выборы. Слава богу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266117
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 03.10.2011
* * *
Пограничные духи, небесные стражи -
вы не ждите меня за чертою тумана,
не сегодня... Так хочется жить! Странно даже…
И потратить последние деньги в шалманах.
А под утро, свободно и так одиноко
побродить-прогуляться по паркам и скверам.
И бездумно, некстати, без толку и прока
испытать свои нервы, и ловкость, и веру:
На высотку забраться, где холод и ветер,
где антенны гудят и качают руками.
И – кричать!.. И кричать, позабыв всё на свете,
безалаберно: матом, восторгом, стихами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118461
дата надходження 27.02.2009
дата закладки 03.10.2011
Чи ви дивились на листочки клена,
Чи милувалися осінньою красою?
Це листя золоте, а не зелене,
Воно нас кличе у політ з собою.
Як лист злітає вгору вітром гнаний,
І листяна почнеться хуртовина,
Неначе вальс закручений, багряний,
Мелодія, мов казка, в серце лине.
Художник осені так фарби підбирає,
Що творить казку в золотім віночку,
Він щохвилини листя обриває,
І відправляє в чарівний таночок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284056
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 03.10.2011
Іnsolito, моя Іnsolito!
Не зима ще, проте вже й не літо…
Я поезію Вашу люблю,
Бо читаючи – я у раю…
Кожен вірш, кожна думка , мов казка.
Ви пишіть, я прошу Вас, будь ласка!
Ваші вірші рахую казками,
Багатію я чудо словами…
Хай з дня в день виникає щось нове,
Бережіть, я прошу, рідну мову.
Я бажаю весни Вам і літа,
І прошу Вас, пишіть, Іnsolito!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283913
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 03.10.2011
Борода
ТІЛЬКИ МИ
Тільки ти –
наче ранняя весна,
тільки ти –
мені радість принесла,
тільки ти –
спраглий первоцвіт,
тільки ти –
зчарувала світ!
Тільки ти –
дарував мені любов,
тільки ти –
зможеш те зробити знов,
тільки ти –
снишся по ночах.
тільки ти –
вогник у очах!
Тільки ми –
як залізо і руда,
тільки ми –
наче річка і вода,
тільки ми –
небо і земля,
тільки ми –
ти, любов і я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282103
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 30.09.2011
Післясмак, який відчула після прочитання віршу
"Телефонный разговор" талановитої майстрині слова Алли Мегель
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268029
Телефонний рингтон...
Чую. Йду.
Умикаю.
Перейшла на балкон...
Так. Це я.
Ні. Дзвінків не чекаю.
Хто турбує?
Любов...
Звідкіля ти з'явилась?
Ти чому
Прийшла знов,
Ти вночі тільки снилась?
Що ти хочеш?
Тепло
Дарувати у серце...
Знов морочиш
Мене...
Там солоне озерце
Усіх вилитих сліз
І років,
Що прожиті...
Йди собі кудись в ліс...
Чи потрібні
Ті миті,
Де шаленство до краю,
Де лиш небо
І пісня,
Де лиш двоє літають?
Йди собі,
Уже пізно...
Нащо той марафон...
Все... відбій...
Вимикаю...
Замигтів телефон:
На екрані -
КОХАЮ!!!
14.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280538
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 30.09.2011
Туманний вечір… Тьмяні ліхтарі
уже знесилено проміння розсівають…
Туман на серці… жодної зорі…
і знов гарячий чай не зігріває…
Туманний вечір. Запізнілий штрих
холодних, та мрійливих падолистів.
Частинки неба із сльозинок-крихт
снуються в листопадовім намисті.
Самотній вечір... За розмитим склом
смертельно ранений блукає ангел щастя
і все одно, хоч ледь живим крилом,
та обіймає плечі і зап’ястя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223630
дата надходження 21.11.2010
дата закладки 30.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2011
кіт
упоперек ліжка
ліг,
розкинувся
безтурботно,
посміхається
смачно
і солодко
уві сні
…так би й мені
кіт
золотаво-рудий,
не худий,
розплився
озерцем бурштиновим
у льняному теплі́,
сопе затишно
уві сні
…так би й мені
з-за хмари
місяць
вибився
уповні́,
медом
липовим
зобразив себе
на вікні,
пахучим
пальчиком
кота
за вушком
лоскоче,
кіт
посміхається
солодко
уві сні
…так би й мені
сиджу у кріслі,
як мовчазний туман
кіт
лапкою смикає,
вушком
зрі́дка пряде
…так затишно,
така я собі – сама,
пізня нічка
мене
краде́:
сни мої безтурботні,
де ви,
де…
у місячнім промені,
дивлюсь і бачу
дива́ якісь
ди́вні й чудні:
спить кіт мій
не на білій
льняній
простині,
а у Янгола
безтілесного
у прозі́рчастій
пелені́ –
посміхається смачно,
і тихенько муркоче
Янгол
пестить
задумливо
мого кота…
а що я тут,
поруч,
у кріслі –
уваги
жодної
не зверта…
кіт
бачить Янгола
на яву і вві сні –
от би й мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283129
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Розмалюй мої сни
Полум"яними барвами осені,
Подаруй всю любов,
Що зігріє мене до весни.
Хай наповниться дім
Ненав"язливим, теплим затишком,
Наймилішим для двох.
Я прошу - розфарбуй мої сни
Затанцює нам вальс
Листя в вихорі дивних мелодій;
Осінь - пані сумна,
На дощеві заграє нам джаз.
Ми з тобою удвох -
Нам від цього так тепло і радісно.
І хай скоро сніги -
Але листя танцює нам вальс.
Ти мене обійми
І зарийся в плече змерзлим носиком.
Що нам вітер-дивак?-
Просто лютий провісник зими.
Я тобі прошепчу
Про любов, і зігрію так подихом:
Тільки ти посміхнись
Й просто так ти мене обійми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282709
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Якщо не виправдала всіх надій,
Всіх планів, зАдумок, ідей і мрій
Якщо хтось відчував від мене гніт -
Простіть!..
Якщо занадто щирою була,
Якщо не все зробила, що могла,
Якщо когось образила колись -
Не злись!..
Коли могла і не прийшла на допомогу,
Коли за біди проклинала Бога,
Коли кричала від своїх невдач -
Пробач!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283084
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Зламалась тиша. І цьому причина -
Асфальтові мелодії авто.
Шалено мчить розбурхана хвилина -
А я не чую... Зараз я ніхто.
Здивованими поглядами неба
Рясніють вікна. Тисячі зіниць...
А я сліпий. Мені цього не треба!
Лежу посеред світу горілиць.
На вулиці така зимова спека,
Що знову роздягнувся до душі.
Довкола люди, вулиця, аптека -
А я пишу закохані вірші.
Почувши те, на що так сподівався -
Чарівні злети невагомих вій -
Я дописав Тебе. І закохався
У мелодійний образ моїх мрій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238113
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 28.09.2011
Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Я пустка... Спогад... Я фантом...
Без почуттів, без болю і без тіні...
Кидає вітер зірваним листом
Мене й несе в своєму повелінні.
Нема думок, бо впали десь на дно
Душі, що пошматована мовчанням...
Нема бажань, бо вітру все одно,
Чим розважатись - листям чи коханням.
А всесвіт мчить... Байдуже, без перерв,
В спірально-марнотратнім миготінні...
В мені одна струна - зболілий нерв...
На ньому грає вітер-Паганіні.
30.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277739
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 28.09.2011
Не питай мене нащо любила,
Не питай, я не знаю й сама.
Я б летіла, та зламані крила,
Йшла б – землі під ногами нема…
І буденності сірі картини
Світ розмішують в сум безнадій,
А я знову любові хвилини
Хороню в своїм серці на дні…
Відболіти б давно вже повинно,
Переплакати, перецвісти,
То чому ж тоді в сни безупинно
Все одно повертаєшся ти?
Не приходь в мої сни! Вже несила
Стільки пити тривог і жалЮ.
Не питай мене нащо любила,
Не питай мене нащо… люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254021
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 27.09.2011
Відеоролик-карооке на цю пісню можна подивитись і проспівати тут:
http://www.youtube.com/user/MazurNatalia#p/u/0/5TczKjdP4eU
Автор відеоролика Таира
Повір, мій милий, не зима,
А щедра і багата осінь.
Хоч павутинка у волоссі,
Причин для смутку ще нема.
Повір, мій любий, не дарма
Тобі я снилася ночами,
Коли вогненними мечами
Твій розум розривала мла.
Коли терзало каяття,
Палали в спогадах години...
Як промінь сонця злої днини,
В житті твоїм з'явилась я.
Для тебе полечу до зір,
Пірну в глибини океану,
І вигою на серці рану!
Повір, коханий мій, повір.
26.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277521
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 27.09.2011
Акварели дождя
на размытом холсте окна...
Согревает кофе
белый изящный фарфор.
Начинает
пиано*
блюз выходного дня
Между нами неторопливый
утренний разговор.
Мы и полдень
- втроем -
под зонтиком, синим, как дым,
Ты к моим,
я к твоим
приноравливаясь шагам.
Синкопы.
КАпель.
По крышам.
Город звучит другим -
Ритмом сердечным.
Но неизменно крещендо* – храм.
Вечер.
Старый театр.
Галерея знакомых глаз.
Диминуэндо* света
до сцены
сужает круг.
Русско-еврейский оркестр
так прохладно играет джаз.
А ты его согреваешь
сплетением наших рук.
Мистерия белых цветов
– капитуляция дня…
Оберегами нежных слов сохрани меня.
Пусть завершает ночь
наш воскресный
прощальный блюз
На дорогом плече
затихающей
нотой
«лю…»
пиано* - (муз. термин) тихо
крещендо* - (муз. термин) постепенное увеличение силы звука
диминуэндо* - (муз. термин) постепенное затихание
8.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269233
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 27.09.2011
… Звонок…
- Алло!..
- Привет! Чем занимаешься?
- Живу…
(Свои года считаю по утратам.
Усилия остаться на плаву
Напоминают старые заплаты,
Положенные грубо на канву).
- А как на личном?
- Есть сердечная подружка…
(И слава Богу! Если б не она,
Осталась бы соленая подушка
Да старая ущербная луна
На небо завалившейся полушкой).
- Как пишется?
- Да, как погода летняя –
То льет три дня, то – сухо, ни строки…
А ты-то кто?
- Твоя Любовь. Последняя…
- Постой!
- Ты где?
- Не умолкай!
… Гудки…
1.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268029
дата надходження 01.07.2011
дата закладки 27.09.2011
Коли мені важко і серце у тузі,
Коли мене зрадили рідні і друзі,
Молюся Ісусу! Мене Він прощає,
І Духом Святим Своїх істин навчає.
1
Не брати чужого кохання дещиці,
На світ не дивитись очима блудниці,
І щастя чужого шматками не рвати.
За вкрадене щастя прийдеться страждати.
2
Не клясти сусіда і не обмовляти.
Своїх ворогів варто благословляти.
Та жити у мирі з душею і тілом,
Слова власні завжди доводити ділом.
3
До друзів своїх не лукавою бути,
І користь, і зиск щодо них - позабути.
Не заздрити іншим, на них не брехати,
І завжди із вірою правду шукати.
4
Звертатися вранці в молитві до Бога,
Була щоб щаслива на весь день дорога.
І низько схилятись в момент каяття,
Ввіряючи в руки Ісуса життя.
***
До Бога і радість несу і печалі,
І хочу, щоб, друзі, ви знали надалі:
Господь мій людей усіх благословляє,
Всіх любить, прощає, чекає, приймає.
03-26. 09. 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282843
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Летить осінній лист, немов летять роки
І застеляє стежку моріжкову,
А під горіхами зібралися крукИ
І тихим «карканням» ведуть свою розмову.
«Курли» затихло, хмари в небесах
Змінилися і трохи потемніли.
Осіннє золото, ця неземна краса,
Вкриває землю і теплом ще гріє.
Готується до сну матусенька земля,
Десь ожила рілля, озименіє жито.
Ідуть до сну притомлені поля,
Щоб навесні врожаями ожити.
І смуток на душі, що холод настає,
Темніє ліс, щодня плащі міняє.
Лиш кольоровий лист тепла ще додає,
Готується земля і зимоньку чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282790
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Ввійду в дитинства береги святії,
Де Божа Матір дивиться з ікон.
Дорослого життя перипетії
Розтануть тихо, як ранковий сон.
Я там ще вірю в світанкову долю,
Пасу мурашок і порічки їм.
Там про дитячі сумніви і болі
Бабусиним долоням розповім.
Там ще невдачі не гніздяться в стрісі,
Чигають у дорослості жалі,
Там підлітки-ромашки на узліссі,
Як я, ще недоторкані й малі...
**************************
Вже облетіли пелюстки квітчасті,
В житейське море вилилась ріка.
Лобастеньку голівку правнучати
Уже не пестить бабина рука.
В моїм саду розлуки колобродять.
Навкруг життя - столикий іподром...
Журавлик заглядає у колодязь -
Дитинство хоче виловить відром...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171518
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 27.09.2011
Коли блукаєш ти в моїх думках,
нічна зоря тремтить як в лихоманці,
а вітер мрій танцює дикі танці
і цілий світ тоді в моїх руках,
коли блукаєш ти в моїх думках…
Коли цілунком дихаєш мені
у спину вітром, струшуючи листя,
зриваючи з очей сльозинки чисті,
я оживаю сонцем уві сні
і оживаєш сонцем ти в мені!
Коли приходиш ти у мої сни,
сідаєш на краєчку мого ліжка,
я п’ю до дна хмільну твою усмішку
і небо вмить стає мені тісним,
коли приходиш ти у мої сни.
Коли тобою плаче зорепад,
роса сльози тремтить у павутинні
і воскресають ніжності світлини,
напившись сил очей твоїх свічад...
І знов тобою плаче зорепад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277852
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 25.09.2011
Сколько было всего... вспышек гнева, хандры и влюбленностей,
Сколько было проблем, да и радостей тоже видал,
Сколько было стремлений, желаний, неопределенности...
Сколько я забывал, мне прощали, я тоже прощал.
Столько старых друзей растерял я по жизни неистовой,
Столько раз я грустил, что нельзя повернуть время вспять,
Столько раз вечерами альбомы свои перелистывал...
Это время ушло, чтоб порою о нем вспоминать.
Возле стула гитара, эх... сколько же спето и сыграно,
Сколько порванных струн с фотокарточек шлют нам привет...
Эта жизни игра... я считаю, она не проиграна,
Ведь теперь я с тобой, за порогом растраченных лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281602
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Солдату, ожидаемому Викторией – посвящается!
В армию из пиццерии...
А он и верит и не верит, что дождусь.
Слова последние хоть помнит, наизусть?
...В казарме некогда скучать да изводиться!
Что вспоминать нам ту несъеденную пиццу...
А я хожу в ту пиццерию вновь и вновь,
Где нет хмеля́щих наших вкусных коньяков.
Ему на плац передаю сквозь шум и гам,
Что он там, в армии – не сам, не сам, не сам...
18.09.11 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281982
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 25.09.2011
кожна добра поетка мусить мати власного янгола,
час від часу робити дурниці, аби той не був без роботи
і сухою з води граційно вилазячи всоте
посміхатись і червоніти: невже це я була?
кожна добра поетка мусить палити.
цигарки, мости чи листи - то не так суттєво.
шкодувати опісля, ридати: янголи, де ви???
прилаштовувати на гордість бетонні плити.
кожна добра поетка мусить... писати!
хоча б іноді, так, для підтримки іміджу =)
аби янгол собі не думав: чого я тут сиджу,
їй же добре, в житті приватнім теплі пасати...
кожна добра (самі здогадайтесь хто) мусить мати мрію далеку,
бо як мрія близька, то не буде віршІв і прогресу.
...помирати від стресу, вдавати принцесу, втікати від пресу...
от... а кожен поганий янгол мусить мати власну поетку!
05.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268746
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 25.09.2011
Я время ощущаю мыслями,
Словами, жестами и взглядами,
Годами безоглядно-быстрыми,
Как-будто в долг у жизни взятыми.
И снами грустно-непонятными
И яркими, порой ненужными,
Чернильными на пальцах пятнами
И радостью, и в сердце стужами.
И вьюгами, и звездопадами,
Молвою и чужою завистью,
И нежным танго-листопадами,
Улыбкой и минутной слабостью,
Любовью, грустью и разлукою,
И тем, что жить могу уверенно.
Я время ощущаю скукою
И пониманьем: в нём я временно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282524
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Иной для красного словца
Творит в угаре конъюнктурном,
Но время этого «творца»
Кладёт безжалостно по урнам.
Другой, казалось бы, и смог —
Могуч в сеченьи поперечном,
Он хорошо чеканит слог,
Но исключительно о вечном.
А цель моих стараний в том,
Чтоб, волю дав чернильным пятнам,
Писать понятней о простом,
А не сложней о непонятном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282494
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Спят якорные цепи, скрипит швартовый трос,
Снят с вахты на рассвете единственный матрос.
Без парусов и флага ты не в строю корвет.
Где удаль? Где отвага? Где блеск былых побед?
Сижу, угрюмо хмурясь, ни радости, ни слез,
Ни прямо, ни сутулясь, ни в шутку, ни всерьез.
Печалью окрыленный слетел с небес до дна.
Когда же, умудренный, пойму я – жизнь одна!
6.11.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153870
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 24.09.2011
Ти мене не впізнав під гримом,
Що наклало життя невчасно.
Надто сильно дверима гримнув,
Надто швидко все стало «ясно».
Я залишилась там, в кімнаті.
День прийдешній - новин нема.
Вже під воду пішло латаття -
Перший знак, що ось-ось зима.
Я залишилась на розпутті.
Наче й воля та раптом – клітка!
Ти під гримом не вгледів суті.
Не згадаєш вже хто я й звідки.
Депресивно якось навколо,
Безпричинно… хіба що осінь.
Я й тебе ж бо не знала толком,
То чому ж пам’ятаю й досі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282335
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 24.09.2011
І, все - таки, не руш мене, не руш!
Така вже є, ну, що поробиш, - вперта.
Так хочеться сховатися під душ,
Щоб всі обійми з тіла свого стерти.
В конвертик загорну тобі «Прощай»
Лише б у вічі криком промовчати:
Не руш мене! Не треба, не спиняй,
Неправда, що буває щось з початку.
Лиш непритомним спогадом спинюсь.
В двобій з думками кинусь навкулачки.
Не янгол, ні, такою лиш здаюсь.
Не руш мене! Я вже давно втікачка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242590
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 23.09.2011
Коли літак злітає в небо,
З тобою бачимось востаннє.
Тобі не личать поцілунки,
Мені не личать сподівання.
Найкращим другом був для мене,
Була для тебе я сестрою.
Та важко,так,на диво,важко
Мені прощатися з тобою.
Ми обійнялись тихо,сумно,
Прощались довго,аж до рані.
Та ні,не друзі ми,це точно,
А,може,й друзі,та кохані.
P.S.але ми ще зустрінемось,сподіваюсь.:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282052
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Кирюха
змалку ріс хлопям він шустрим.
полюбляв халву і хрусти.
щоби вчитись - то не дуже,
знав- батькам бо не байдужий
і вони знайдуть щілинку,
щоб засунуть десь дитинку -
як той поттер симпатичний,
пішов хлопець в юридичний.
закінчив і став суддею
й почалася епопея
його діл в суддійській справі -
буцім-то служив державі,
а насправді лиш кишені,
бо туди складав зелені.
оцінили те відразу
ті, кого він вже відмазав
і пішла за ним та слава,
що кирюша - спец у праві,
всіх спасе від буцигарні,
намалює вирок гарний
та за відповідну плату.
стали його вихваляти
і забрали у столицю:
- такий хлопець ще згодиться!
і згодився... незабаром
враз пішла така забава
в піднебессі у бувалих -
завести солідні справи,
знищити всіх опонентів.
скориставшися моментом,
що вибори ще не зараз,
кум - поважний правний шкварок
злапав їх - і до кирюхи,
той тепер, аж кліпа, слуха
і гадає що робити.
який вирок присудити.
бо засудить в буцигарню -
то порушить кодекс карний,
а якщо їх оправдає -
тато я..ягідки відкремсає.
от і думає кирюха:
чи втікати вже щодуху.
чи ще трохи зачекати,
щоб з тим вироком вгадати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280568
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 22.09.2011
А сердце - прочнее металла:
Сто раз его рвали на части,
Но снова оно воскресало
В порыве нахлынувшей страсти.
А сердце - прекраснее сада
Цветущей весенней порою,
Которому много не надо -
Садовника с чистой душою.
А сердце - хрустальная крепость.
И хоть высоки её стены,
Сдаётся, без боя, за верность,
И рушится, вмиг, от измены.
А сердце - волшебная штука,
Одна из загадок природы,
Что бьётся с таинственным стуком
И чувства хранит через годы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226135
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 22.09.2011
Я писала тобі листи,
Про пусті і буденні речі,
Бо втікала від самоти,
А дзвонити – вже не доречно.
Я писала тобі листи
Про минуле, що догорало,
Про зруйновані вщент мости
І про світ, де тебе замало.
Я писала тобі листи… -
Це дурне і безглузде правило.
Задихалась від пустоти,
Але жодного не відправила.
Я писала тобі листи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228413
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 22.09.2011
Есть наблюдения, которыми не делятся,
Есть темы, на которые молчат,
Есть потрясения, в которые не верится,
Но рвётся пульс и поникает взгляд.
Есть факты. Есть догадки. Есть терзания.
Есть шрамы. Не снаружи, а внутри.
Есть те, кто не проходят испытание...
Есть вещи не делимые на три.
22.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281977
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Я вас кохаю мудро. Без надії.
Без сумнівів. Без сподівань. Без слів.
Самотньо. Безпорадно, як у сні.
І відсторонено, й далеко – як умію.
Без болю. І без радощів. – Востаннє.
Свідомо. І я вибрала сама
Це ідеальне, майже янгельське кохання.
Воно безсмертне, бо його нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281384
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Мама їхали на два дні,
А зробились такі сумні
І торжествені –
Наче збиралися заспівати пісню.
…Змастили черінь і долівку.
Перебрали скарб у скрині,
Залатали дірку в ряднині,
Вийшли поволеньки на город,
Пропололи грядки,
Попідливали квітки,
Кинули гички свиням,
Здоїли сумну корову,
Поскладали тріски, де дрова.
Назбирали ягід і засипали на вишняк.
Підмели тока.
Подивилися з-під руки на сонце.
Змили голову.
Запнулися біленькою хустиною.
Вбралися у празникового хвартуха.
…сіли на краєчок ослінчика
І склали невтомні руки.
Але Каравий
Стрибнув у пелену,
І невтомні руки
Гладили, гладили Каравого.
А німі вуста шептали: «Кицю… кицю…» --
А може «доцю…»
«дитино…»
«сину…»
І тільки очі
Задивилися у таку незглибиму далину,
Куди нікому не добратися за два дні –
Хіба що за мить їдну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267086
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 22.09.2011
У посмішці щирій роз’їхались щічки,
Для мене ти ніжний і милий промінчик,
На тебе дивлюся і горе зникає,
Сильнішого щастя в душі не буває.
Дитячий твій сміх, наче бульбашки мильні,
Не стримають сльози від радості й сильні,
Заразний, нестримний проллється навколо,
І сіре життя вже таке кольорове!
Відлунням по стінам ці звуки я зловлю,
Кульбабки розпустять свої парасольки,
І довго бринітимуть в нотках краплинки,
Кришталем водиця збігає в росинки.
Народиться фея від кожного звуку,
Казкові створіння лоскочуть вже руку,
Так хочуть вони, щоб ти знову сміялась,
Добром хай природа на гомін озвалась.
Дзвіночками ангел ці звуки розносить,
І серце почути їх ще раз попросить,
Хай кожна секунда весела розквітне,
І сонце на небі до тебе привітне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277718
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 22.09.2011
Моя мелодія вітрів
несе тобі у вікна листя.
Клавіатуру пальці тиснуть,
ти йдеш по римах, як по вістрях.
А серпень рано догорів…
Джазує вересень дощем,
фонять відкриті парасолі,
О скільки слів! Які прозорі!
Який високий тон! О солі-
сти осені... І ще
потому тиша, як в раю.
І ти у римах, як в нірвані,
До півночі або до рання
на незастеленім дивані
ушосте ямбом виграю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281889
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Із тихої мрійливої заплави
Ми вийшли в море білим пароплавом.
Був штиль. І вмить -- вже хвиля хвилю боре!
Вжахнулась я: яке зрадливе море.
Ми йшли через пустелю караваном.
Йшли, наче мертвим Тихим океаном.
Враз – звихрило! Січе піщане мливо:
Не вір пустелі, бо й вона зрадлива.
Я знала жінку – що то за краса!
Гінка, тендітна, аж до п’ят коса.
Минув якийсь десяток літ – і диво:
Де ж та краса? – Нема. Й краса зрадлива.
…З тобою стрілись ми – був місяць лютий.
(Мені тебе до віку не забути).
Невдовзі став ти іншій чоловіком –
І ти зрадливий. Як усе Велике.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279915
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 21.09.2011
Кіт
треться до ніг -
не обійти…
занадто охоче
муркоче –
занадто лагідний,
до нудо́ти,
як ти,
коли обманути
хочеш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281568
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 21.09.2011
Детина-солнце лучем лизало,
Роняло блики на пол вокзала.
Залив левее ловил зевак,
И вякал вяло под нос казак,
Кивал согласно, лаваш кусая,
Нахальный малый и блядь босая
Басила тихо, хотела тело
Сбыть половчее, на нежной шее
То ли печати преступной страсти,
То ли остатки томатной пасты,
Из тысяч важных в поту прохожих
Здесь не найдется и двух похожих...
Сквозило. Море на берег жало
И утомленно волну рожало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145462
дата надходження 15.09.2009
дата закладки 21.09.2011
Я люблю эту жизнь за красивое золото осени...
А еще за твои голубые, как небо, глаза,
И за то как меня иногда засыпаешь вопросами...
И за то как блестит на глазах твоих счастья слеза.
Я люблю эту жизнь, пусть задачи нам ставятся трудные,
И пускай иногда я веду себя словно дурак...
Я люблю эту жизнь, всю, с ее выходными и буднями...
И тебя я люблю... Ну а как? Без тебя ведь никак!=)
Я люблю эту жизнь, хоть она, как безумная, вертится,
Пусть она разбросала по жизни всех старых друзей...
Но она нам с тобою позволила все-таки встретиться...
И влюбила двоих, до того незнакомых людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280932
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Я не умею говорить красиво,
Я не умею сыпать пыль в глаза...
Я не умею быть всегда учтивым,
Но я и не был чистым как слеза.
Я не ищу себе чужого счастья,
Мне все равно кто сколько, как, зачем.
Я не люблю свои стихи отчасти...
Но я люблю писать их между тем.
Я не умею требовать чего-то,
И не всегда умею отказать,
Я часто убегаю от кого-то,
И не всегда умею промолчать...
Я не хотел играть на чьей-то боли...
И если было, пусть меня простят...
Я часто подсыпаю много соли...
И часто сам от этого не рад.
Я часто улыбаюсь всем при встрече,
Потом, придя домой сливаю грусть...
Привык грустить о чем-то каждый вечер...
И верю, что когда-то отучусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129584
дата надходження 11.05.2009
дата закладки 20.09.2011
Вечори вересневі хризантемами пахнуть,
А всі ночі казкові туман покриває.
Від цілунків, під ранок, зорі в небі згасають,
В таку пору кохання я своє проводжаю.
Я тримаю за руку, ту єдину – царівну
Із якою в житті я постійно щасливий.
До якої душею, ніби пташкою, лину,
А вона завжди каже: « Я люблю тебе, милий!».
Листя осені стелить до щастя дорогу
І злітаються птахи на зимівлю в кубельце.
Хоч зима попереду викликає тривогу,
Але осені шурхіт заспокоює серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281025
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Снег. Я сгребаю в ладони чернеющий снег
Смог. Я вдыхаю опутанный кромкой дорог
Наг. Безрассудно бессовестно наг пред судьбой
Бег. Не спасет, а лишь только нарушит покой
Век. Хищный век поглощает взъерошенный ум
Нет. Нет ни праведных слов, ни поступков, ни дум
Свет. Призму света, заляпавши копотью тьмы
Мы. Плоть врачуем, душой безразлично больны
Боль. Неуемная боль, молотящая в лоб
Ноль. Уцененная цель для бурлящих утроб
Свод. Издырявив старательно почву и свод
Люд. Страшный суд отрицает и с трепетом ждет
След. Наследив на наследии прошлых времен
Хам. Над толпой поднимает полотна знамен
Мор. Умертвляющий воздух смертельна вода
Мир. Обезумев от ритмов, летит в “никуда”
Кто? Кто прервет, остановит гремящий Хаос?
Кто? Кто услышит невнятнобормочущих “SOS”?
Кто? Разорвет, разомкнет КАРМАГИЧЕСКИЙ круг?
Кто Нам поможет в господ превратиться из слуг?
Бог! Только Я! Только ТЫ! Только БОГ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206952
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 16.09.2011
Я бравых песен не пою
И скептицизма полон рот
Но я надеюсь и люблю
Во мне звучат семь милых нот
Я жду цветения весны
И радуюсь жужжанью пчел
Пьянящим запахам сосны
И шишке что под ней нашел
Я восторгаюсь шумом волн
Внимаю пенью чудных птиц
Люблю капели дивный звон
Улыбки просветленных лиц
Любуюсь пламенем свечи
И умиляет спящий кот
И Солнца яркие лучи
И звездно-лунный небосвод
Меня врачует смех детей
Деревьев удивляет рост
Люблю компанию друзей
И за столом красивый тост
И руки мамины из ста
Легко смогу я отыскать
И милой сладкие уста
Я не устану целовать
И каждый, кто в наш мир земной
Пришел немножечко пожить
И здесь не очерствел душей
Не может это не любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216262
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 16.09.2011
Мы можем поучать друг друга жить
Но глупость образумить не способны
Мы четко знаем, как не должно быть
Но принимаем то, что нам удобно
Мы можем тосковать за тишиной
А грохота уже не замечаем
Мы можем посмеяться над страной
И с ней себя мы не отожествляем
Мы можем близоруко утверждать
А можем дальнозорко ошибаться
Способны безнадежно ожидать
И можем безрассудно поклоняться
Мы можем осудить чужой порок
И оправдать себя в таком же деле
И можем, не ступивши за порог
Винить Судьбу, что нас не разглядели
Мы можем посмеяться над собой
Когда другой над нами не смеется
Мы можем посмеяться над Судьбой
Но чаще ей над нами удается
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212596
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 16.09.2011
По порції, на кожен день, по гранулі
ковтаю я Тебе. Та вбивче дозування.
Вчорашній сон годинники поранили:
завчасно обірвавсь урок із малювання.
По обрисах, я наближатиму... в штрихах
(графітний олівець - продовжує гостріти)...
Мені наснилося тепло в Твоїх руках
і звуки щастя із карпатської сюїти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263122
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 15.09.2011
Нема нічого.. тільки морок ночі,
та печія, що їсть безжально очі.
Гіркий полин байдужості твоєї
і на узбіччі в"янучі лілеї..
Нема нічого.. тільки слід від болю,
і той мольберт, де малювала долю..
На нім не квіти... ланцюги-кайдани,
від розуміння - більше не кохана.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109125761
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280373
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 14.09.2011
Что ты теперь молчишь,
словно весь в выдох вышел?
Утром ночная тишь
быстро уйдет по крышам.
Снова, уж в сто - какой? -
раз ни о чем не плакать
и не пронзать тобой
сердца больную мякоть.
Руки тепла молят -
но равнодушна осень.
Не на что "нет" сказать -
ты ничего не просишь.
Ну же, уйди, уйди -
в прошлое (там и место).
Тесно - с тобой - в груди,
в мыслях - с тобою - тесно.
Или найди слова,
или пройди - прохожим.
...Я не могу сама
справиться с этим, Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266434
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 11.09.2011
"Нет ничего несправедливей, чем скучать по кому-то без взаимности". (Я. Вишневский)
Приходи ко мне помечтать
И не стой у судьбы на пути,
Когда звездам захочется спать,
Когда ночь догорит. Приходи
В мой рассвет золотистым лучом,
В мои письма из грусти и строчек,
Приходи говорить ни о чем,
Я узнаю твой голос, твой почерк!
Загляни на минутку ко мне,
Пусть я буду хоть мысленно рядом,
Не словами, так светом в окне,
Не рукою, так ласковым взглядом.
Расскажи мне о том, как светло
Стало в мире и тихо той ночью.
Все исчезло, а мне не везло,
Приходи, когда просто захочешь…
Помолчать ни о чем, разглядев,
Как стекают по крышам дожди,
В тихий свой, самый близкий удел,
Быть собой иногда приходи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168676
дата надходження 28.01.2010
дата закладки 11.09.2011
"...Когда два сердца миру нараспашку,
Так просто простудиться, правда, Сашка? "
Ирина Малкова
ОДНОКЛАССНИКИ.РУ
Что ты помнишь о далёкой мне -
только имя? Да и то, не точно...
Донник цвёл и догорал кипрей,
солнце повторялось многострочно
в радуги волшебных зеркалах.
Луж лекала отражали небыль,
облаков плывущих кружева,
глаз твоих распахнутое небо.
Было нам совсем немного лет,
школьный двор казался целым миром.
Ты оставил вечности свой след -
надпись на стене - три буквы: ИРА...
Много лет промчалось с той поры,
где была девчонкой - недотрогой.
Школьный дворик, гомон детворы -
Я иду знакомою дорогой.
Донник облетел, отцвёл кипрей,
Но одно теперь я знаю точно:
В этом доме помнят обо мне -
Узнаю знакомый
детства почерк!*
А вот здесь я пока сомневаюсь:
* знакомый с детства,
знакомый сердцу,
или просто: детства почерк?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279498
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 11.09.2011
Як бути коли усе валиться з рук
Дратує товариша ручкою стук
Всілякі початки не мають кінця
Кохана не хоче іти до вінця.
Засохла троянда, яку так плекали,
Хтось випив вино, що зосталось в бокалі.
Дурна штукатурка упала на свято
Сусід он капусту бере так завзято.
Коза вже доїла вазон дорогізний
Маршрутка вже вкотре не стала в Рогізні.
А діти на килим розлили чорнило
За тим серіалом вам піца згоріла.
А тут на екзамені ручка не пише,
Співати так хочеться, але кажуть тихше.
І нерви на грані, й нема сигарети
По місту блукаєш й нема туалету
Здається дістало усе до кінця
І проситься фраза з міцного слівця.
Тут вихід один, тут не треба кипіти
Лише посміхнутись і все пережити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260100
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 09.09.2011
Спроба промуркотіти...
Пролітають роки дуже швидко,
Ти старієш, красуне моя,
Та довіку тебе не забудем,
Бо ходили до тебе щодня.
Приспів:
Рідна школо моя, рідна школо,
Найдорожча для мене в житті,
Рідна школо моя веселкова,
Ми всі діти з твоєї сім’ї.
Ти матусею другою стала,
Бо навчила і вивела в світ,
Тих дівчаток і хлопчиків змалу,
Що злетіли в життєвий політ.
Приспів:
Не забудемо, рідна, ніколи,
За науку ми вдячні тобі,
За недоспані ночі, за ласку,
Ми вклоняємось Вам, вчителі!!!
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279288
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 08.09.2011
15.10.2011 О ТРЕТЬЕМ КОНКУРСЕ.
Доброго времени суток, уважаемые жители и гости ГОРОДа ДЛЯ ВСЕХ!
По итогам второго конкурса решили, что ГОРОДУ – быть, а третьему конкурсу – состояться.
Наша цель – сконцентрировать в одном месте интересные работы по разным конкурсам и номинациям, приглашать все возможные журналы и редакции для ознакомления с работами не только победителей, но и самих конкурсантов.
Пусть каждый журнал и читатель найдет своего автора!
А на наших страничках можно обсуждать работы, можно спорить, можно социализироваться, можно пробовать свои силы и узнавать новое – в общем, ГОРОД ДЛЯ ВСЕХ!
Просьба победителей предыдущего конкурса дать обратную связь по поводу публикаций – как там складываются отношения с откликнувшимися редакциями? Это важно для конкурсантов следующих конкурсов.
А мотив, на котором все держится – один: пусть живут хорошие сказки, пусть найдется место для творческого общения, пусть хорошо себя чувствует здесь новое и талантливое, и пусть будет атмосфера роста и развития!
:- ) )))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))
Подробности тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286435
С теплом,
орггруппа.
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
08.10.2011 ВНИМАНИЕ! ВНИМАНИЕ! ИТОГИ ВТОРОГО ЭТАПА ПРОБНОГО КОНКУРСА. РЕЗУЛЬТАТЫ И РЕСУРСЫ (материал для обсуждения)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284999
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
02.09.2011 ВНИМАНИЕ! ВНИМАНИЕ! ВЫСТАВЛЕНЫ ИТОГИ КОНКУРСА КОММЕНТАРИЕВ ПО СТИХОТВОРЕНИЯМ ВТОРОГО ТУРА
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283875
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
21.09.2011 ВНИМАНИЕ ! ВНИМАНИЕ! ВТОРОЙ ТУР ПРОБНОГО КОНКУРСА ПРОДОЛЖАЕТСЯ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281858
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
17.09.2011 ВНИМАНИЕ! ЗАДАНИЯ И УСЛОВИЯ ВТОРОГО КОНКУРСА
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281098
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
16.09.2011 ВНИМАНИЕ!
РЕЗУЛЬТАТЫ ПЕРВОГО ЭТАПА КОНКУРСА И НАГРАЖДЕНИЕ ПОБЕДИТЕЛЕЙ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280850
:) ))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
14.09.2011 ВНИМАНИЕ:
Аналитическая чать по итогам конкурса.
В пятницу в первой половине дня будут названы и награждены победители первого этапа конкурса.
подробности по адресу:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280617
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
13.09.2011 ВНИМАНИЕ:
Пока сводим итоги конкурса, описываем полученные критерии оценивания, анализируем.
Все под контролем! :))))))))
Всем-всем, позитива, хороших соседей, незлобливых коллег, теплой погоды, хорошего самочувствия!
Праздник состоится!
С теплом,
орггруппа.
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
11.09.2011 ВНИМАНИЕ:
рефлексия и обсуждение проделанной работы по адресу:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280033
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
10.09.2011 ВНИМАНИЕ:
продолжение и информация о подборе жюри здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279747
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
09.09.2011 ЭТАП РЕФЛЕКСИИ (сокращенный вариант):
Добрый вечер, уважаемый клуб!
Ситуация на день начала конкурса была следующей:
- очень обновился состав авторов клуба;
- многие читают только своих знакомых, часто не зная, насколько интересные авторы пришли на сайт;
- появились интересные украиноязычные авторы;
- многие другие сайты уже давно выращивают своих авторов, совершенствуют их мастерство, при этом каждый имеет свою концепцию и наработанные не за один год методы и приемы саморазвития;
- в воздухе висит потребность расти и развиваться и на розовом, но случилось так, что многие интересные авторы ушли, а жаль.
В своих достаточно продуманных действиях мы руководствовались следующим:
- особенность розового сайта в его свободе, это ГОРОД ДЛЯ ВСЕХ, хотите писать ерунду – пишите, но будьте готовы к такой же свободной реакции;
- исходя из этой особенности и принимая её, как ценность, мы решили сделать немного непривычный ход для поэтической братии:
предложить => получить обратную связь => отрефлектировать => предложить следующий этап, более высокого уровня
- учитывая, что на сайте много новых авторов, которым не мешало бы проявить себя, попробовать свои силы не только в сочинительстве, но и в искусстве читать и слышать другого, мы предлагаем создание структуры конкурса с нуля не только для авторов, но и для жюри.
Объяснение реализации дальнейших действий по созданию жюри требует отдельного анонса, текст его согласовывается сейчас инициативной группой.
Но принцип тот же:
предложить => получить обратную связь => отрефлектировать => предложить следующий этап, более высокого уровня
Мы хотим попробовать вернуть культуру конкурсов, постепенно повышая требования и рамки как авторов, так и читателей – мы ведь и читатели, и авторы одновременно, потому и нужен клуб. Авторы, которым читать уже никого не интересно, и те, которым не нужны читатели, не нуждаются в клубном общении.
Мы за сотрудничество в любом его проявлении.
Всем - удачи и хорошего настроения.
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
07.09.2011 НАЧАЛО (сокращенный вариант)
Доброго времени суток!
Возникла идея возобновить конкурсы на сайте, вернуть (или создать заново) теплую атмосферу творчества. Предлагаем провести первый этап конкурса, пробный.
Смысл первого этапа состоит в том, чтобы начать творческий рост хотя бы с чего-нибудь. Для этого нам с вами понадобятся:
1. просто участники (любые, все желающие);
2. задание;
3. жюри (не любое, а очень-очень компетентное);
4. время.
ТЕПЕРЬ В ДЕТАЛЯХ:
1. Пункт первый – «просто участники».
Приглашаются все, кто хочет участвовать в конкурсе, который будет продолжаться или усложняться до тех пор, пока будут желающие его продолжать или усложнять.
2. Пункт второй – «задание».
Предлагается две части,
ПЕРВАЯ ЧАСТЬ:
- придумать16 строк на любую тему с использованием слов, которые даются ниже:
Пегас, будка, инерция, песнь,
фактор (Увага! важливе зауваження! Цітую: "Фактор" українською буде "чинник", а "песнь" - "гімн", якщо не "песня"), осень, изобилие, карандаши,
несговорчивый, шарик, радуга, скалка,
сейф, патрон, макароны, амёба
На первом этапе ники авторов рифмовок или произведений по этому заданию будут видны всем.
При этом следует учесть, что приветствуются как варианты на русском, так и на украинском.
Українською мовою надані нижче слова виглядають, мабуть, так:
(шановні, якщо є помилки, виправляйте, будь ласка)
Пегас, будка - ???, інерція, пісня,
фактор, осінь, добробут, олівці,
незговірливий – ???, кулька, веселка, качалка,
сейф, патрон, макарони (або лапша), амеба
Чем больше слов получится употребить, тем больше баллов получает автор, например, если встречается 3 слова в 16 строфах – 3 балла, если 4 слова – 4 балла и т. д.
Максимальное количество баллов по этой шкале, как вы и догадались, 16.
Но будут начисляться дополнительные баллы, по 1 за:
- мастерство;
- оригинальность;
- личный эмоциональный выбор (просто нравится);
- по личному критерию, при этом оценивающий должен объяснить, за что отдал свой балл.
Все варианты первой части следует выслать на ник Dragon's_smiles в течение этой недели, последний срок сдачи – воскресенье.
Высказывайтесь, ждем конструктивных дополнений и коррекции!
С уважением и надеждой на сотрудничество,
Dragon's_smiles :))))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279189
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 08.09.2011
Разжав озябшие ладони,
Я отпущу тебя, любимый.
Не плача, не крича от боли-
Я знаю - так необходимо
Что ж - жизнь коварная подруга,
За нас с тобою все решила.
То подарила нас друг другу.
Потом взяла и разлучила...
Я дальше жить конечно буду.
Скрывая боль и пряча слезы,
Себе сказав, что все забуду
И в сердце запущу морозы.
Я так сильна своею верой,
Что справлюсь я с разрывом нашим.
И разум мой твердит :\"НАВЕРНО!\"
Душа :\" Не льсти себе , Наташа!\"
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271625
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 05.09.2011
Чи знаєш ти,яка це безпорадність-
Не мати сили вимовити "ні",
Коли думки тобі вже непідвладні
І відчай б'є,мов лезо по струні?
Чи знаєш ти,яка страшна розпука-
Не мати змоги встати із колін?
Кохання, друже,це підступна штука-
Піднявши в небо,кине до землі...
І спопелить до щенту,до зневіри,
Примарних мрій розвіявши туман!..
Чи знаєш ти,як вперто серце вірить
Там,де тій вірі місця вже нема?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278643
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 05.09.2011
А зорі серпневі,як сльози,
Блищать на небесних щоках...
І чути,як схилені лози
Тріщать на холодних ставках.
І свище між лозами вітер,
Пронизливим свистом різким.
Під вікнами в сутінках квіти
Тендітні свої пелюсткИ
Нечутно,замріяно ронять,
Мов ніжні хустинки в траву,
І трави гойдають в долонях
Пелюсточку кожну живу...
І,снами сповита,природа
Не відає смутку й тривог,
А з неба по вимитих сходах
Спускається всміхнений Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276740
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 05.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2011
Кому-то это интересно,
А жизнь моя - печаль и слезы.
В меня влюбилась поэтесса.
А я - простой заложник прозы.
И на моем несчастном месте
Быть не советовал я вам бы.
Одни стихи, когда мы вместе,
А ночью вместо секса - ямбы.
В обед - обычно амфибрахий,
Анапест - вместо рюмки водки.
Живу я в постоянном страхе
И с воплем, задубевшем в глотке.
И пусть хорей - ее стихия,
А вместе с ним - и дактиль тоже.
Но не могу всю жизнь стихи я
Тащить с собой и в дом, и в ложе!
А так хотелось в жизни прозы,
И я пошел к другой красивой,
Что не шептала мне про розы
И разрешала много пива.
И прозы было - хоть ты тресни...
Да разошлись, лишь день прожив мы.
Мне было с ней неинтересно,
Мне не хватало в жизни рифмы.
Без рифмы - в небе только тучи,
Унылый дождь и злюки-грозы.
Куда прекрасней жить в созвучьи,
Чем быть рабом житейской прозы.
Пусть давит жизнь бесстрастным прессом,
Да не страшны ее напасти.
Ведь я влюбился в поэтессу
И с ней узнал, что значит - счастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264781
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 03.09.2011
Стихи пишутся одиночеством.
У поэтов его с избытком.
Им порою общенья хочется,
А иной раз общенье - пытка.
Их любовь чище всех условностей,
Их мечты выше всех желаний.
У кого-то бесцветны повести.
У поэтов сияют грани.
У поэтов поболе солоны
От печали сердечной слезы.
Им в жару от бездушья холодно,
И уныла им жизни проза.
Кто-то бытом всю жизнь морочится.
А они улыбнутся где-то
И опять бегут в одиночество...
Так живут на Земле поэты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278182
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 03.09.2011
Я ЛЮБЛЮ…
1.
Люблю, коли квітнуть
вишневі сади,
Ранок біжить
золотою доріжкою...
І, наче соняшник,
я завжди
Повертаюсь до сонця
усмішкою...
2.
Люблю весну,
тюльпани біля хати,
Зелений ліс
і променистий луг,
Але найбільше
я люблю спостерігати,
Як роздягає
землю
гострий плуг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278362
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 03.09.2011
Стояли поруч. День спливав осінній,
Світило сонце з жовтої імли.
І раптом поєднались наші тіні,
А душі поєднатись не змогли…
Стояли поруч на краю розлуки.
І на порозі довгої зими.
І раптом поєднались наші руки,
А душі поєднатись не змогли…
У диво вірить тільки той, хто любить,
Невже усе на світі – до пори?
І знову поєднались наші губи,
А душі поєднатись не змогли…
Гірка образа стала поміж нами.
І тихо гасне полум’я свічі…
Як легко поєднатися тілами,
Як важко поєднати дві душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278363
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 03.09.2011
* * *
Вчора зустріч, тепер прощання,
Вчора зимно, сьогодні спека,
Той був першим, тепер – останній,
Той був близько, тепер – далеко.
Той долав
найстрімкіші підйоми,
Та його залишили сили,
Той був другом,
а став знайомим,
Той літав, а тепер – безкрилий.
Той у невід
впіймав удачу,
А назавтра став знову босим,
Той сміявся, а нині плаче,
Той давав, а сьогодні просить.
Той до щастя наміряв кроки,
Ну а вийшло,
що – до могили,
Той світив, та погас до строку,
Той палав, а того спалили.
А літа, на жаль,
не вертають,
Як не прикро
і як не гірко,
Я міняюсь,
мене міняють,
То у кращий бік,
а то – в гірший.
Я міняюсь
разом зі світом,
І сміюсь,
і плачу досхочу,
П’ю прозорий весняний вітер,
Гублю дні,
а знаходжу
ночі.
Ще далеко мені
до краю,
Я у неба
прошу несміло:
Хай душа моя
не помирає
Раніш,
ніж помре моє тіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278361
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 03.09.2011
Борщ закипает
Тут муза пришла.
Сало шкварчит -
Не уходит она.
Стирка, готовка,
Уборка, стряпня -
Не отложить, а
Ко мне Муза пришла.
Задачи решаю
И кашу варю,
Носы вытираю
И сумки тащу.
А она не уходит,
А она меня ждёт,
И вот переделана
Куча работ.
Тетрадка и ручка
Сижу у стола.
-Диктуй моя Муза!
-Извини, мне пора...
И исчезла она.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=55467
дата надходження 21.01.2008
дата закладки 02.09.2011
Сковородочка с жареной рыбкой,
Ломоть хлеба на грубом столе,
Ветка яблони кло́нится гибко
К плодородной осенней земле…
Малосольных огурчиков горстка,
Помидорчиков алая стать…
Осушаю под них по напёрстку, -
Ну, о чём ещё можно мечтать?
Помечтать можно о куртизанках,
О приёме в отряд октябрят…
Об окрестностях старого замка,
Где грустит натюрморт сентября…
Но, когда намечтаешься вдоволь,
Не пищи почём зря и не ной,
Отыщи убедительный повод
К задушевной беседе с женой…
Не получится спеть, как когда-то, -
Извини, но опять промолчу…
День сдаётся на милость заката,
Мошкара атакует свечу…
август 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277888
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 01.09.2011
Ще сьогодні сорок з лишнім.
Старість ще якась безлика.
Між прийдешнім і колишнім
Ніби відстань невелика.
Свіжі в пам’яті ще зорі
Невгамовно-солов’їні
І - дурниця, що надворі
Жовтий лист скида калина.
Все ще хочеться кохати
І злітати в небо просто!..
Це - сьогодні.
А від завтра
Піде вже десяток шостий…
30.08.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277853
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 01.09.2011
І відлітають в вирій журавлі,
У інший край, де сяє чуже сонце.
Летять далеко з рідної землі,
Я проводжаю їх засмучений в віконці.
« Курли… курли…», немов кричать: «Прощай!»
А я сиджу і на їх клин дивлюся.
Летять вони у невідомий край,
За їх повернення я Богу помолюся.
Повіють холодом засніжені вітри,
Тепла прийдеться довго виглядати.
Лише трава попнеться догори,
Знов журавлів ми будемо чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277720
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 01.09.2011
Зарекламлены думы в умах,
Где таилась мечта о прощении,
А в железобетонных потьмах
Извиваются извращения…
На железнодорожных путях
Разговоры на грани забвения,
А в глухих социальных сетях
Виртуальное столпотворение…
Заколочены окна в домах,
Где ютилось умиротворение, -
Беспощаден глобальный размах
К устаревшему поколению…
Занавешены уши «лапшой», -
Не расслышать пичужное пение…
И теперь разговоры с душой
Без претензии на откровение…
июль 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276484
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 25.08.2011
До Дня Незалежності України
Ох, рідна моя Україно!
Терпіти доки будеш ти
Знущання «кузькиного сина»?
О, Боже, за слова прости!
Не можу слухати й глядіти
На рожі владних яничар,
Куди думки свої подіти?
Куди втекти від їхніх чвар?
Терпець без міри, мій народе?
Чи Воля вже така нудна,
Що по Дніпру течуть не води,
А сльози й кров у нім до дна,
Які ще докази потрібні?
Свавілля й злидні через край,
І західні пани і східні
Давно у змові, - обирай!
За 20-ть років розжиріли,
Новітній править суперклан -
«Синки» надійно поділили
Державний льох у свій карман,
За гідну пенсію старанно
Працює «рідний» депутат,
А ти, народе - мінімальну,
Як доживеш до чинних дат!
Свобода - це не телешоу,
Не блат, не кум - високий сан,
І навіть не оті «герої»,
Що зрадили людський майдан...
Свобода - то вогонь Надії
В серцях звичайних трударів,
Щодня крокуючих до мрії,
Я чую їх душевний спів!
Свобода - це не на папері,
Не кількість золотих авто,
Це - правди суть у кожній сфері
У кожну мить на повні 100...
Свободи хвилі підсвідомі
Вставати кличуть із колін,
Тримати Прапор у долонях,
Співати голосно свій Гімн!
Ох, рідна моя Україно!
Бажаю щастя і добра,
Коли вже ти розправиш спину?
Свобода щоб - не сон, не гра?
Не можу просто так писати,
Не в силах також і терпіть...
Та хочу вірити і знати -
Ти сама краща! Будем жить!
23.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276598
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 25.08.2011
Бокал хорошого заморського вина
Я підніму за Незалежність України,
Та не спішитиму, не питиму до дна -
Нехай до Краю моя думка лине.
Ковток за тих, хто волю здобував,
Із різношерстною воюючи чумою,
Й на полі битви голову поклав,
Щоб святкували нині ми в спокою.
Ковток за тих, хто нас чекає там,
За їх терпіння, віру і надію.
Коханим наша вдячність і батькам:
За їх молитвами ми скруту одолієм.
Згадаєм тих, що до керма прийшли,
З чиєї ласки в чужині блукаєм.
За тих, що Край "до ручки" довели...
Ми чергу цю, напевно, пропускаєм.
...А третій раз, звичайно, за любов,
Щоб ми додому швидше ся вертали,
Щоб Україна розцвітала знов
І ворогів навіки поконала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276836
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 25.08.2011
Cвяткує Україна Незалежність
вродливою, дзвінкою, молодою,
а рід її сягає у безмежність
тисячоліть історії земної!
Бо це вона трипілля обробляла,
бо це вона насипала кургани,
бо це вона життям обдарувала
князів великих і січі гетьманів.
Бо це вона від тих часів донині
є матір"ю, хоч виглядає юно,
і понад нею небо таке ж синє,
і житній колос лопотить по струнах.
У тих акордах музика врожаю,
в блакиті пісня, в вишиванці доля -
розкинулось від краю і до краю
безмежне небо і безкрайнє поле.
Що побажать Тобі в двадцятиліття?
Щоб була незалежною надалі,
щоб пересуди, історичне смІття
твоє лице знов слізьми не вмивали.
Щоб була незалежна від обману,
щоб стала незалежною від зради,
щоби Тебе твої же отамани
не роздирали на дві різних правди.
Щоби границі були лиш навколо,
щоб дух свободи панував повсюду,
щоб турнікети й міліцейські школи
не були перепоном твоїм людям.
Щоб була Ти єдина і багата,
щоб була Ти весела і щаслива,
щоб кожен українець міг сказати:
ЛЮБУЙТЕСЯ! ЦЕ МОЯ БАТЬКІВЩИНА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276863
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
З днем народження, державо -
Україно калинова!
Маєш свято це по праву,
Надаю тобі я слово…
«Я, звертаюсь до народу…
Тих, хто землю обробляє,
Хто дає в будинки воду,
Хто вугілля добуває.
Ви, мої сини і дочки,
А для вас я ненька – мати.
І повірте, я не хочу,
Щоб гриміли знов гармати.
Ви для мене рідні діти
І на заході й на сході.
Ви умієте зібрати,
Що росте в вас на городі.
Але й тим, хто є у влади,
Дайте люди по лопаті.
Щоб вони пізнали працю
Й не були такі пихаті.
Мій народе, ти є мудрий
І у тебе нині свято.
То ж святкуй і будь розумний,
Коли будеш вибирати!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276843
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Возьми меня в свое молчание,
в твою обитель тишины.
Я сквозь преграды и отчаянье
коснусь души твоей струны..
Возьми меня в свое молчание..
Мне лишь бы рядом, пусть без слов..
Я буду нежности касанием
нести тебе свою любовь..
Я объяснятьcя буду взглядами,
слегка нарушив твой покой..
И верю, чувства водопадами
тебя накроют с головой..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11108204231
Плейкаст:
http://www.playcast.ru/view/1844680/72c19b5736a7ea19bc7fdc80aea30530e461e34epl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276108
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 21.08.2011
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 16.08.2011
О, жестокая ревность, советчица злая,
Изощрённее всех на земле палачей,
В сердце гадиной мерзкой тихонько вползая,
Ранишь ядом похлеще ударов мечей.
В каждом слове его, в каждом взгляде и жесте
Слышу, вижу, читаю измену и ложь.
Шепчешь мне всевозможные способы мести,
Пробирает все тело от холода дрожь.
Я упорно борюсь с тобой, злобная стерва.
Хоть не верю ему, не поддамся тебе.
И не стоит на прочность пытать мои нервы,
Будь что будет, доверюсь злодейке-судьбе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264739
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 14.08.2011
Кружатся листья, посмотри,
Танцуют Венский вальс.
Звучит призывно раз-два-три,
Я приглашаю Вас!
Ах, этот танец неземной,
Он манит сердце вновь.
Танцуй со мной, танцуй со мной.
Кружись, моя любовь.
Мне листопад поет о том,
Что вновь пылает страсть,
Огнем любви, зари огнем
Душа моя зажглась.
Ах, этот танец неземной,
Он манит сердце вновь.
Танцуй со мной, танцуй со мной.
Кружись, моя любовь.
Кружатся листья на ветру,
Ловлю их и смеюсь.
Пусть осень плачет поутру,
А я весны напьюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274972
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 14.08.2011
Весна вокруг пьянила свежестью.
А в сердце расставанья боль и мрак.
Дай хоть последней своей нежностью
мне выстелить твой уходящий шаг.
Не суждено!Судьба коварная
Свела из параллельных нас миров.
Ты в жизни сразу стала главная,
Моя неповторимая любовь.
Уходишь,будто в спину выстрелив.
И в сердце будто рваная дыра.
Но всё же я любовью выстелю,
Дорогу,чтобы лёгкою была.
Теперь зубами пуповину я,
Перегрызу,от боли замерев.
Чтоб не терзала тебя грусть моя,
Как в клетке свою жертву лев.
Весна вокруг пьянила свежестью
но вовсе не хотелось ей дышать.
Последний шаг покрылся снежностью
и надо крепче пуповину завязать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274971
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 14.08.2011
В полупрозрачных тенях лета,
Под звуки теплого дождя,
Богиня музыки сердечной -
Резвилась нежно, как дитя.
Струились теплые потоки
Серебряных дождинок - нот,
И в души пар людей влюбленных
Плыл гармонический поток.
Чернели тени, ночь глубОко
Дышала воздухом любви,
Луна, плывущая по небу,
Считала пары... до зари.
Любовь крылатая, незримо,
порхала меж влюбленных пар,
И пары с ней взлетали вместе,
В пылу сердечных, сладких чар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274970
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 14.08.2011
Я обниму твои колени и припаду к твоим ногам,
Я на тебя смотрю, как смотрят брошенные дети.
Ты видишь на моей спине глубокий шрам? –
Вчера мне вырвал крылья с мясом ветер.
Я обниму твои колени – утешь меня, прошу, утешь!
Не прогоняй меня, я чувствую усталость.
Метафорическим ножом пронзай и взглядом режь,
Я умерла, меня, почти что, не осталось…
Я поцелую твои руки, что пахнут мёдом и весной.
Твой взгляд как 220 вольт разряд по коже:
Я обесточена. Ты близко, ты почти со мной.
Жалей меня… в последний раз, быть может.
Я обниму твои колени и припаду к твоим ногам,
Я на тебя смотрю, как смотрят брошенные дети.
Ты видишь на спине моей глубокий шрам? –
Иль я иллюзия твоя и нет меня на свете?..
18.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168053
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 14.08.2011
Плачь, губами я буду целовать твои слёзы,
Ведь ты и есть мой окончательный предел.
Мой Джа, ты так пронзительно смотрел,
Давай вот точно так смотреть на звёзды,
На то, как мир наш падал и чернел.
Ты – ахиллесова пята моей души беспечной.
И я погибну, как бесстрашный Ахиллес.
Ты заплети мне в волосы лазурь небес
И расскажи об избавлении от боли вечной.
Ты не читал роман «Норвежский лес»? –
Мне кажется, что мы герои этой драмы.
Мой Джа, ведь у всего же есть предел? –
Ты мой. И если ты настолько смел –
Безудержно целуй же мои слёзы, мои шрамы.
Любить и умирать – наверно, это наш удел.
Ты – боль, сродни моей последней сигарете,
Последний долгожданный воздуха глоток.
Не кровь, а нефть внутри горит, и бьётся ток.
За приручённых нами только мы в ответе.
Мой Джа, но мы устали, и мы сбиты с ног.
Ты плачь, я буду слёзы целовать губами
Так нежно, безутешно, как срывая лепестки.
Давай друг друга стянем как в тиски.
Мой страх скрывается за этими мольбами:
Давай расстанемся безропотно близки,
Давай расстанемся с тобой друзьями,
Оставив друг от друга лишь ошмётки и куски,
Смертельные на память оставляя раны.
15.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216464
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 14.08.2011
Многострадальная страна,
Ещё от яростных монголов
На кровь была обречена,
На нищету и долгий голод.
Татар сумевшая взнуздать
И ляхам злым не покориться
Ты, умирая, гнала вспять
Врагов, как раненная львица.
Фашизм низвергшая навек,
Ты снова счастье возрождала.
Достоин каждый пьедестала
Твой горемычный человек!
И вот казалось бы финал,
Но враг внутри…гораздо круче
И снова над страною тучи
И надоевший всем аврал!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115339
дата надходження 05.02.2009
дата закладки 12.08.2011
Душа не вещь – не сдашь в химчистку,
Чтоб отстирать от грязи нить.
Ты можешь эту Эгоистку,
Лишь силой воли приструнить.
Она порой тебя уводит,
Туда, где демон правит бал
И ты идёшь – ведь ты свободен,
Сам выбрал путь, а жизнь – вокзал…
И мчишься, мчишься до предела,
По тропке дьявольской во след;
Душа когда-то захотела,
А ты не смог сказать ей – нет.
А, оглянувшись ненароком,
Ты видишь – сзади пустота
И, как далёк ты от истоков,
И, как безвременно устал.
Душа не вещь – не сдашь в химчистку,
Чтоб отстирать от грязи нить.
Ты можешь эту Эгоистку,
Лишь силой воли приструнить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117887
дата надходження 24.02.2009
дата закладки 12.08.2011
Бутылка. Стакан. Закуска.
Один..Словно перст. Дрожу...
Налил. Пью до дна. По-русски.
Пошла. Хорошо. Дышу.
Минута. Повтор. Легчает.
Душевно. Подъём. Тепло.
Любимая. Где ты? Знаю...
Ушла. Навсегда. Назло!
Любовь??? Ерунда! Не верю.
Всё проще. Обман. Суета.
Неискренне. Эфемерно.
Я пью.Пью ещё. Пустота.
Двоится. Рябит. Всё портит...
Где ты Соломон? Приди.
Окно. Приоткрыто. Чёртик.
В окне. Рифмует. Пиит.
Незваный. Но гость. На пару.
Болтаем. Уже вдвоём.
Чёрт умница. Взял гитару.
Дуэт. Унисон. Поём.
Утро. Не спал я. Ни грамма.
Сознанье. Прости. Я глух.
Пусть сам я. Теперь. Без дамы.
Зато у меня есть друг!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146197
дата надходження 20.09.2009
дата закладки 12.08.2011
Мовчи... Я бачу все в твоїх очах -
Що не така, як всі, що особлива...
Дощ припустив... Мелодія журлива
Вплітається в твої слова... Хоча...
Мовчи... Я знаю, за тобою даль -
Дванадцять тисяч кілометрів мрії,
І нездійсненні, неземні надії...
Та я належу не собі, на жаль...
Мовчи... Мовчу і я в хвилини ці...
Схиляєшся так низько у поклоні,
Береш із ніжністю мої долоні...
Палає поцілунок на руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272014
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 11.08.2011
У світі безліч є залізних дам,
А я – ревуха, ніде правди діти.
Не довіряю марним балачкам.
Куди простіше, сісти й заревіти.
І знаєте, вщухає грім на раз.
Я тільки-но була в усьому грішна,
А вже суперник мій здається «Пас!».
Жіночі сльози – зброя дивовижна.
Немає відчайдух-чоловіків,
Усі бояться (це я точно знаю),
Щоправда, не мишей і павуків,
А сліз жіночих. Що їх так лякає?..
Коли почнеться міжстатевий бій,
Беріть ні посмішку в надмірній дозі,
Ні теплий погляд з-під пухнастих вій –
Беріть, жінки, за зброю ваші сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274584
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 11.08.2011
Белые-белые, как медсестры,
ангелы улетают сквозь стены,
холод вползает утром под простынь
бескрыло и внутривенно.
Мальчик играет стеклянным шаром,
смотрит сквозь на горящую лампу,
видит на склоне Килиманджаро
вечные льды, вместо ампул.
Лысое солнце в цветной косынке
в глянец открытки с надписью «Киев»
ткнулось и шепчет: «Збирайся, синку,
на хіміотерапію».
Если голос однажды повиснет
последним звуком - белым на черном -
станет ли то, что зовется жизнью
вымыслом необреченных?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196378
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 11.08.2011
Музика Віктора Оха.
На розі в маленькій кав'ярні,
Де янголи плачуть сумні
На ніжних картинах примарних...
Де тануть свічки на стіні,
Сльозами стікають додолу,
Розгойдують тишу хмільну...
Малесенький затишний столик
У тінях гардин потонув...
Там стрінуться наші долоні
І пальці сплетуться тонкі,
І з кошика маки червоні
Нам зронять легкі пелюстки...
І я,неймовірно щаслива,
В очах твоїх карих втону!
І променів сонячна злива
Заллє потемнілу стіну!..
І може всі давні оскоми
Ця зустріч загоїть мені
В кав'ярні, до болю знайомій,
Де янголи плачуть сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273850
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 11.08.2011
В порожнє небо дихають сади
Зів'ялим листям,памороззю,цвіллю...
Не йди до мене,осене,не йди,
Не потурай моєму божевіллю!..
І сивий смуток в серце ти не лий,
Не дихай в душу холодом мовчання.
Той день серпневий,теплий і ясний,
Чи відіснився він мені востаннє?
Чи вкрали сонце,кинувши в мішок,
Заморські старці(мабуть зі Стамбулу?)
Лиш павутиння срібне між гілок,
Немов вітрила в подорож напнули...
І якось терпко дихають сади,
І вмитий ранок з присмаком кориці...
Не йди до мене,осене,не йди,
Нехай ще літо в серці колоситься!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274587
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 11.08.2011
Июль.. Июль.. Ну что же ты наделал?
Границей стал.. жестоким переделом..
Размежевал любовь на "ДО" и "ПОСЛЕ",
надежд на счастье не оставил вовсе..
Пролил печали серыми дождями,
прилег на душу грустными стихами.
Зачем, скажи, ты стал зловещим знаком?
Ведь мог цвести букетом алых маков..
Зачем развел мосты между сердцами?
Как сложно быть чужими берегами..
Куда теперь река любви стремится?
Двум берегам нельзя соединиться...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11108075974
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274012
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 08.08.2011
Пам"ятаєш запах сінокосів,
Від яких хмеліли серце й голова?
Через луки йшли з тобою босі,
Пахли квіти молодим вином й трава.
Поверталися в свої ми весни
І скидали непомітно літ тягар,
Крига давньої образи скресла,
Зникли тіні і розлук, і впертих чвар.
І забулися зимові ночі,
Що наповнювали біллю наші сни.
Серце серцю ніжно прошепоче:
"Чуєш пісню незабутої весни!?".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274009
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 08.08.2011
. Спицы сосен
спешно бросив,
ветер…
Стих.
На мели,
среди полей
разомлел.
Пусть чуток передохнёт…
После – вскочит,
свет сомнёт,
Дробью лета плюнет влёт,
Дел опять – невпроворот:
Там сползают небеса,
Тут - пора подпоясать
расклешённые леса;
Спелым запахом осы,
пропустив через усы,
штопать шорохи гречихи
на сатиновых овсах;
А потом - стащить у мая…
Как?
Не знаю!
Но – стащить
одуванные плащи,
Сыпя хрящики-хрущи,
Да щепоткой -
трав щекотку,
Наливных, шипучих свистов –
на смолёные катушки
насучить,
В крыльях носа
с силой стиснув
Тополиную понюшку
сеять пух,
слезу и чхи…
Полной кружкою –
грачи,
дрязги, дребезги,
горбушки
серых кочек и
ключи!
Все с собой,
не расплескав,
в латках-лапках
хватких листьев,
Проскакать мышиной брысью,
распихав по сундукам
сукна, кружево и пряжу –
до осенней распродажи.
Там за табор дождевой
Паутину тетивой
Наструнит,
Потянет нить…
Вынет лето,
Кинет в тучи
Пух нагретый,
Песни жучьи.
Все, что было по весне
Не в цене.
- Ветер, эй!
Чего грустишь,
Зелье лета теребишь?
На, держи
Свои гроши,
Выдуй тишь нам из ушей,
Лезь на крыши да спляши
от души!
…Связка
Дней надкушенных,
Мшистый плюш распушенный,
Рваный шёлк,
Дождей рассол.
Сад быльём потрошён.
Грош поймал!
Сплясать еще?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=75097
дата надходження 20.05.2008
дата закладки 06.08.2011
Вони любові ще не знали,
А тільки вперше покохали -
Серцями чисті - він, вона.
Сказав він їй завітне слово...
І все було б у них чудово,
Та раптом грізна вість: Війна!
Як тяжко сина проводжати!
Ридала гірко бідна мати,
Вплітала в коси сивину.
Дівчина в щоку цілувала,
Букет волошок дарувала:
Зібрався хлопець на війну...
Гвинтівку хлопцеві вручили,
Стріляти навіть не навчили,
І став юнак в солдатський стрій.
Невдовзі роту всю зібрали -
Прорив ворожий закривали,
Так він пішов у перший бій.
Гарматний рев і свист металу
Тривожну тишу розметали,
Встеляв дим ниву золоту.
Тріщали злісно автомати,
На землю падали солдати -
Боєць спіткнувся на лету.
Пройнятий весь пекучим болем,
Упав боєць на житнє поле,
Немов підбитий в небі птах.
І чуло тільки стигле жито
Останній подих: "жити...жити..."
На нецілованих вустах.
Лежав солдат, хлопчина русий,
Гірка печаль, юнак безвусий,
Пушок легенький на губі.
Над ним волошки нахилились,
В німій скорботі задивились
В застиглі очі голубі.
25.11.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208750
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 03.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2011
Умою душу поутру
чистыми росами.
И в поле-полюшко пойду
ногами босыми.
От щедрой матушки-земли
наполнюсь силою.
И воспарю на гребне сил
в даль легкокрылую..
Над водопадом и рекой,
над самой пропастью.
Я наслаждаюсь тишиной
и невесомостью..
И ощутив по птичьи вкус
всем оперением.
Над облаками поднимусь
легко.. парением..
Мечта.. Фантазия чуть-чуть
душой воспетая.
Я - невесома! Я - лечу!
В любовь одетая..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11107236066
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272643
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 30.07.2011
Вчера я была убита,
Вчера я горела в огне,
Вчера я кричала:
Спа
----си
-------те!
И что-то сломалось во мне.
Мне все говорили: Завтра.
Мне все говорили: Жди.
И я, как бегун на старте,
Ждала, пока грянет: Жги!
Ждала, что придет сегодня,
Ждала, что пройдет зима,
А завтра была свободна
И чуть не сошла с ума.
Не жаль, что была убита,
Не жаль, что горела в огне…
Мне жаль, что кричала:
Спа
----си
-------те!
А вы не спешили ко мне.
_______________________
иллюстрация "Вчера" бумага, тушь - Ирина Смольянникова (Стрекова)
галерея художницы: [url=""]http://artbesa.narod.ru/[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270184
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 29.07.2011
Бесшабашно бузил посреди буйных пней и коряг,
Ковырялся активно в весьма примитивном кроссворде…
И подолгу парил в облаках как счастливый дурак,
Получая авансы капризной ладошкой по морде…
От назойливых мыслей резонно потрескался лоб,
Настроение допинга просит весьма регулярно…
От прыжков в глубину появился противный озноб,
А прыжки в ширину напрягают перпе́ндикулярно…
Завершился ничем опрометчивый бег по грабля́м,
Не щекочут как прежде параметры бёдер и талий…
И всё больше стихов доверяю каминным углям,
Всё милее покой на какой-нибудь горизонтали…
Остаётся икать и сливать, и плевать в потолок, -
До позорных рефлексов скукожился модус вивенди…
От бравурных потерь до того безнадёжно продрог,
Что напрасно пытаюсь согреться забористым бренди…
Но, пока не пора городить на холме монумент
И родным голосам с нетерпением ангельским внемлю,
Улучу непременно удобный для взлёта момент
И побью все рекорды по дерзким полётам…
Об землю…
июль 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272043
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Тобі знову пахнуть
Ті божевільні двори, знайомі двері,
І відверто розхилені вікна.
Ті всі історії … любовні…
Блукають містом,
Забивають мізки різним філософським шматтям,
Романтично прогулюються
Слухають шамкотіння віків на березі,
Де прив’язані вологі човни…
Ти складаєш особливим чином долоні,
Міцно стуляючи пальці і рупорно гукаєш в ніч:
Я не хочу спати,
Лишень дайте мені вдихати аромати коханої!
Піщинки відокремлюються від підошви,
Ти чуєш як пахнуть малі рослинки,
Яких потривожили твої ступні?
Ти наполохав світлячків і тепер вони наш ескорт.
Теплі долоні розтерли якусь зелень,
Що то? Меліса, чебрець?
Тепер не торкайся моїх зап’ястків,
Бо змішаються м’ятні та лимонні ноти
І мурашки холодними лапками гайнуть тілом,
Мов то їм стадіон.
Троянда, так ніжно вплелася в букет,
Заливаючись сором’язливою фарбою,
Тремтливо тримається голочками за мій шифоновий рукав…
Нехай твій поцілунок буде злегка цигарковим,
Трохи ветіверним і мандариновим...
Ще б трохи запахло живицею чи кедром,
Щоб нагадувало зимове свято,
Коли здійснюються бажання…
Моє бажання це ти!
Гаряче, нестримне, енергійне…
Я торкаю тебе , пульс шарпає шкіру…
Вітер дихає морем, і десь далеко,
Дуже далеко хвилі ковтають гальку,
Мов кольорові глазуровані цукерки,
Пахне ще чимсь… знайомим
Водоростями, мушлями,
Таїною,
Еросом…
Місяць заповзає в пазуху моря…
Ховаєш мене у себе на грудях,
Щоб я більш не цікавилась хвилями, галькою…
Тільки таїною…
Еросом…
Тобою.
25.07.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271981
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Мамо, забери мене до себе!
(Плакало дівчатко синьооке)
Мамочко, рідненька, виглянь з неба,
Де ти є? Воно таке широке!
Може на отій сумній хмаринці,
Що, мов пташка, крила опустила?
Повернись, сумую наодинці,
Брат казав, до зірки полетіла.
Де та зірка? Я на неї хочу!
Я слухняна, мамо, відзовися!
З сумом зорі відвертали очі,
А по личку градинки лилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265661
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 13.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2011
Гоняет ветер грязь и пыль
По улицам Димитрова.
Подруги ловят простофиль,
А мне подайте хитрого.
Мужик пошёл болезный вдруг
На улицах Кропоткина:
Болеют гриппом у подруг,
А мой – болезнью Боткина.
Мужик теперь пошёл подлец,
Что в Химках, что во Фрязино:
Вас не потащит под венец,
А лишь в постель, заразина.
Такой, представьте, инь и янь
На улицах Гадюкина:
Подружки все идут за пьянь,
И я за сына сукина.
Поют малиновка и дрозд,
Порхая по Житомиру.
Пошли мужья подружек в рост,
А мой раззява - по миру.
Какой-то подлости закон
Царит в борделях Токио:
К подружкам ходит Покемон,
И лишь ко мне - Пиноккио!
Скажу, мне как-то не фонтан
Ни Падуя, ни Генуя –
Нашли подружки Челентан,
И крокодила Гену я.
Живёт мой милый в ОгайО,
А я в версте от Питера,
И мне выходит до него
Почти как до Юпитера!
Уехал милый в НагойЮ,
А я сижу в Крыжополе.
Вот так вот в девках и сгнию!
Ну, это ли не ж..па ли?!
2010
(идея С.Ш.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185818
дата надходження 23.04.2010
дата закладки 10.07.2011
Кабы знать, где упадёт звезда,
Взял бы обветшалую котомку
И побрёл бы загодя туда, -
Постелить ей мягкую соломку…
Кабы знать, за что мне воевать,
За моря бы двинул да за горы, -
Променял бы хату и кровать
На непокорённые просторы…
Барахлом бы не грузил мешки,
Не искал бы истины в стаканах…
И не бил бы хрупкие горшки,
Задыхаясь в гонках тараканьих…
Кабы знать, как тропку протоптать,
Как не стать обузою для близких,
Понапрасну бы не стал роптать
Ни вовек, ни ныне и ни присно…
июнь 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265186
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 07.07.2011
Напружено мовчу. Вокзальна тиша
Не дише, співчуваючи з пітьми...
Давай, хоч мить побудемо дітьми,
Скажи ще раз: "Не бійся! Не залишу".
Де наше завтра, хто навчить чекати?
Минеться час, не будемо на "ти",
Крізь дикий біль насмілилась піти,
Крізь щем душі навчилася мовчати.
Розлуки біль на Львівському пероні.
В міцних обіймах ніжності тону.
Я проклинаю,чуєш,цю весну,
Повільно відпускаючи долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267347
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 03.07.2011
Сколько дней подряд идут дожди,
небо опрокинуто вверх донцем..
Выцвела, поблекла его синь,
кажется, промокло даже солнце..
Прохудилось выси полотно,
проливая воду через сито..
Каплями опять стучит в окно,
словно конь о землю бьет копытом..
Грозные овалы серых туч
строят фантастические замки.
Робко и несмело солнца луч
подает украдчивые знаки..
Прячась в яркой радуге зонтов,
в их неповторимом разноцветье..
Пробиваясь из-за облаков,
повествует о тепле и лете..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106304368
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267874
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 01.07.2011
Хрустели прутья, доносились голоса,
страстна́я ночь других была короче.
В изнеможении приподняты глаза,
Так каялись: "За что, за что же отче!"
А на земле покрытой скорбной пеленой,
стояли люди, но смотрели как-то мимо...
Одна лишь мать, что стала в миг седой.
В слезах молилася за страждущего сына.
И грянул гром! Раздавшись смехом над Голгофой,
и пот струился, покрывая плечи.
Как лезвия, вонзавший в плоть упрёки
- злорадный поцелуй со вкусом желчи.
Неясный взор, что пропадал в предсмертной тлани,
Затих... безгрешно, волей пресвятою.
Лишь: "Или, Или! лама савахвани?"*
Сгущало тучи у Него над головою.
Ожили тени в вспышках ярких молний,
Свой блеск утратили светившие с небес,
Всё громче грохот! Громче над землёю!
Ведь спал со лба прощённого венец...
...И лишь о землю...
после страшного "обряда",
- разбились стоны скорбно плачущих людей.
Бросавших на свои ладони взгляды,
где отпечатки были от гвоздей...
"Или, Или! лама савахвани?"* -"Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?"*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184979
дата надходження 19.04.2010
дата закладки 01.07.2011
Вечер брызгает краской се-
Рой облаков семенит на юг,
Море хрусталится зыбкой пе-
Ной мастерит спасательный круг.
Чайка прощается белой неве-
Стой перед Римом не досчитать,
Твари себе выбирают ме-
Сто или двести пар одевать.
Это затем, чтобы после ве-
Ра поднимает тела с пыли,
Время животных - дорога пле-
На одиноком клочке земли.
И доплывут ли они счастли-
Вей, безучастный, в волны играй!
И воплотимся ли мы в их мес-
Сий неизведанный призрачный рай?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267571
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 30.06.2011
Я есть. В живом дыханьи ветра,
В шумящем шепоте волны,
В мерцаньи звезд, в дрожаньи света,
Я здесь. Почувствуй и прими.
И даже если очень скоро
Умолкнут улиц голоса,
Порвется день, презрев законы,
Туман застелет мне глаза,
Я не уйду. Я буду рядом
Застывшим словом тишины,
Я выпаду дождем иль градом,
Я стану превращаться в сны,
Я в каждом сердце биться буду
И в каждом вдохе — наяву,
Я просто есть. И это чудо.
Я не пришла. Я не уйду.
(5.01.08)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132168
дата надходження 01.06.2009
дата закладки 30.06.2011
Як важко кохати всім серцем великого генія
як важко у генія в серці знайти, хоч клітиночку
у світі де морок вклоняється чистому кремнію
нарешті знайшла для душі я свою половиночку
Я знаю, фіалки в саду навесні розкриваються,
своїм ароматом наповнюють груди до стогону
не тільки лебідка із лебедем знову стрічаються
а генії теж від кохання втрачатимуть голову…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245604
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 28.06.2011
Я пройшла не повз тебе, друже-
Це дороги такі сьогодні.
Не ведуть до крихкої суші,
Оминають п'янку безодню.
То колись я просила Бога
Дати сил по воді йти вперто.
Я чекала на тебе довго-
Поки вірила у безсмертя.
Але мабуть видніше небу
Попри темряву хмар-деталей
Бездоріжжя навколо тебе...
Не спинилася, бо впізнала-
Силуету ескіз графічний
І свою в ньому участь як тла.
Не дивився б мені в обличчя-
Я не повз, я б крізь тебе пройшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252310
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 28.06.2011
Я.. по тебе.. скучаю..
Если бы знал ты - как!
Мыслей и дум ключами
сжата душа в кулак..
Я по тебе скучаю,
грусть отражая в словах..
Чувства мои качает
шторм на семи ветрах.
Я по тебе скучаю,
сердце тебе отворя.
Облаком белых чаек
в далях твоих паря..
Я.. по тебе.. скучаю..
Если б ты мог понять.
Нет! Я не дам печалям
силой тебя отнять..
Я по тебе скучаю,
пряча сомнения в слог,
рифмой мечту венчая..
Что это.. фатум.. рок??
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106187221
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265772
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 22.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2011
Пливе спокійно місяць срібний,
Затихла пташка у саду,
Тобі лиш спокій не потрібний,
Бо прагнеш відвести біду.
Закрити хочеш все собою:
І біль, і розпач, і печаль.
Ніколи не була слабкою,
Саму себе в усім не жаль.
Живеш для інших – для народу,
Для нас, для внуків дорогих,
Не ради слави й нагороди,
А щоб лунав довкола сміх.
Моя ти нене сизокрила,
В твоїх очах завжди любов!
Добро мені, голубко мила,
Вплітала в коси між дібров.
Довіру, вдячність, серцю милу,
Вшивала в платтячка малі,
Про вірність і кохання силу
Співала у ранковій млі.
Пливи спокійно місяченьку,
Співайте пташечки, летіть!
До милої моєї неньки
Любов на крилах донесіть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264388
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 11.06.2011
Хто не відчув землі - не знає неба,
хто дня не знав, не зрозуміє ніч.
А хто не мав кохання біля себе,
не знає всіх можливих протиріч..
Любов свята, та часом ранить серце
І в той же час - життєвий оберіг..
Для когось з нас кохання цілий всесвіт,
для когось прірва попри самих ніг.
У час коли проснеться зірка рання
у прірву ту уважно подивись..
Там рай чи пекло? Ні!! Там вир кохання!
Стрибай у нього, щоб злетіти ввись..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106087736
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263989
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 10.06.2011
Відео ролик на цей вірш можна подивитися тут:
http://www.youtube.com/watch?v=hTlJz42K6rE&feature=mfu_in_order&list=UL
Понад шляхом вишні. Ягоди червоні
Спогадом солодким сиплються в долоні.
Кучеряві крони вітерець гойдає.
Йду селом до хати, що мене чекає.
Сиротою хата тужить між тинами,
Стежка край городу вкрилась полинами.
Повно у садочку чебрецю та м'яти,
Та ніхто в садочок не іде гуляти.
Стіни похилились, обвалився комин.
Птахом білокрилим затріпоче спомин.
Я живу у місті, де авто й крамниці,
Та мені і досі хата рідна сниться...
...Якщо вийти з хати - моріжок зелений,
І маленький песик лащиться до мене.
Повагом гусята двір перетинають,
А малі курчата квочку доганяють.
Посеред подвір'я дідова криниця.
Я спішу до неї, щоб води напиться.
Пломеніють ружі, сонце припікає...
Там моє дитинство досі ще блукає.
Слухаю зозулю, що віщує роки,
Відчуваю в серці тугу і неспокій.
Через тин старечий явір заглядає.
Може, він дорогу у дитинство знає?
07.06. 2011р.
Для ілюстрації використано фото із Інтернету
http://s45.radikal.ru/i110/1002/18/7678baa74685.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263824
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 08.06.2011
серед орбіт знешкоджених вагань...
ув антуражі скривджених амбіцій...
стою сама... зніміла від картань
минувщини... здавнілий панарицій
на пальцях, на душі
... на вчора...
Невиліковно на самотність хвора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248180
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 08.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2011
Стара криниця. Зруб на три колоди,
А біля неї – мальви і майори.
В спекотний день – краплинка прохолоди
Втамує спрагу… Все, неначе вчора:
…Ковзне промінчик по верхів’ї груші,
А вже дідусь з коровою – на полі.
Грайливі горобці серед калюжі
Купаються… Заходить день поволі.
Повзе димок по хаті так звабливо
Й лоскоче ніздрі. Відкриваю очі
І вкотре бачу незбагненне диво:
До печі садять хліб, підрослий з ночі.
Клопочеться бабуся між горняток.
А я вже – шмиг: на вулицю. На волю!
Оброшена іде з городу мати,
Несе до столу свіжу бараболю.
І по дорозі зачерпне водиці:
« А злий-но, сину, мамі руки вмити!»
Уже ми двоє тут, біля криниці
Вмиваємось… Так добре! Тільки жити!..
Нестримне Сонце. Ось уже й в зеніті.
… В зеніті літ. Вже й скроні засніжило
І неможливо опинитись в літі,
Де біг босоніж зустрічать Світило.
Ніщо не вічне. Замість хати – глина.
Лише криниця спраглих напуває,
А біля неї – з добрих рук – калина,
Як пам'ять серця, щовесни буяє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262916
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Шоста осінь байдужої вічності,
Шоста осінь пекучого болю,
Шоста осінь болючої дійсності...
Як же скучила я за тобою!
Шепочу ті слова, що не сказані:
"Ти моя найрідніша людина.
Чимсь невидимим, мамо, ми зв"язані,
Хоч твоя й обірвалась стежина".
Твою стежку снігами засипало,
Моє серце морози скували.
Так раптово розлука нам випала,
На яку ми ніяк не чекали.
Ти востаннє мені посміхнулася...
На чоло ти поклала долоню.
Я об погляд твій, ніби спіткнулася,
Бо побачила вічність холодну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262786
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
***
Неужто наш удел Атлантов?!
Возможно, что легенда врёт...
Ну почему страна талантов,
И в мире, хуже всех живёт?!
***
Вновь "Лучезарный" выдал перл,
Мол, Бебель - Бабель или кОбель...
За этот требуем шедевр,
Чтоб раскошелился сам Нобель!
***
Что он украинский поэт,
Проблемой личной его стала...
И тут же в Ялте, как ответ,
На доме крышу оторвало!
***
К власти коль пришёл бандит,
Взяв народ на понт,
То тварит он геноцид,
Там где генофонд...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182812
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 30.05.2011
Пришли на ристалище два идиота.
Из сумок заплечных знамена достали
И с яростью злою доказывать что-то
Друг другу, окрысившись взглядами, стали.
Ругаются, тычут что силы знамена
Другому один в ненавистные лица.
Как будто в их стычке судьба чемпиона
И места под солнцем успешно решится.
А небу до цвета их флагов нет дела.
Оно беспристрастно, хоть плачет дождями.
Под ним не однажды сраженье кипело,
И люди не раз расставались с вождями.
И то, что казалось фундаментом истин,
Когда-то становится ложью трухлявой.
Стирается многое поступью жизни,
Позором становится бывшая слава.
Окажутся блефом иные победы,
Оставив в сознаньи лишь грустные вздохи.
А память с годами становится бледной.
История молча тасует эпохи.
Прошло двести лет - и эмоции стерты.
У новых времен ведь иные заботы.
И лишь на аренах дурацкого спорта
Ведут нафталиновый бой идиоты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259633
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Целовал я твои ладони.
И трескучий оркестр цикад
Целый цикл травяных симфоний
Нам исполнить был просто рад.
В самом центре лесной поляны
На ковре из душистых трав
Мы мечтали с тобой о главном,
В глубине глаз родных пропав.
Как красиво родными души
Могут в мире внезапно стать,
Чтобы вместе и счастье слушать,
И любовью весь мир объять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261840
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 27.05.2011
..Всматриваясь в зеркало, я ищу себя..
может в зазеркалье потерялась я..
в тайнах лабиринта, в коридорах лет,
покажи мне зеркало мой пропавший след...
Вижу отраженье лишь холодных глаз,
с ними повстречаюсь я еще не раз..
сколько не пыталась я себя найти..
всякий раз твердили мне:"..Видишь, это ты"!
А душа сквозь слезы, чувствуя обман..
тихо прошептала:"..Ты не верь глазам.."
зеркало кривое, преломляя свет
прячет в лабиринтах твой пропавший след...
И глаза не помня прежние черты,
глупо утверждают, будто это ты...
облик настоящий видит лишь душа,
чтоб себя заметить, просто не спеша..
усыпляя разум, сердца теплотой,
снова повстречаешь прежний облик свой
улыбнешься тихо, упадет слеза...
чтоб увидеть сердцем - ты закрой глаза!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189934
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 25.05.2011
Не пишуться вірші, немов ріка затихла
Під льодом сірим і товстим, аж до весни.
І все здається: зовсім поруч біль і лихо,
Які не раз приходили до мене в сни.
Я пам"ятаю їхні очі мертво-темні
І чую шепіт злий: "І не шукай слова...".
Я ж вірю, що проснеться пагін в ніжнім зерні,
Що сіяло натхнення, вірячи в жнива.
Розпрямлять крила мрія і моя надія,
Душа наповниться незнанним почуттям.
Рядки віршів проллються на папір, мов диво, -
Не можу я інакше йти тепер життям.
Мої вірші, немов води живої краплі,
Оросять душу, болем стомлену мою.
Знов буду вірити,що дні мої не марні,
Бо в світі цім не марно я живу й люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261396
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
І так сумно її відпускати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В тихім сумі собі нагадавши події недавні.
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим помираючи в світі повільно і плавно.
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона знала, що житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
24.05.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261459
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Неторопливой россыпью дождя
Я меряю удачи и потери...
Вот и сейчас, остатки листьев теребя,
Он вынуждает меня верить... и не верить...
Пусть кто - то скажет - "...Это просто дождь...
Подвержен предсказаньям и прогнозам..."...
Пожалуй так,
Но этот грустный гость,
Как никогда сегодня собран и серьёзен...
Какой - то видно в этом есть сакральный смысл...
Его пойму я, рано ... или поздно...
Ну, а пока - встревожен и повис
Мой вечер...
Телом - здесь,
Душою - в звёздах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148817
дата надходження 07.10.2009
дата закладки 24.05.2011
Тепло його рук крали у мене тихенький і різкий видих, який так хотіла сховати. Сил не було! Футболка задерта. І ніби соромно…але тільки б не зупинявся. Моє тіло чекало кожного наступного дотику з таким нестерпним бажанням, ніби між моєю і його шкірою була вічність…я затримувала дихання, а потім відчуваючи наближення, ледь помітно підіймала спину в сторону його міцних рук. Великі , широкі долонні, під тиском яких, можна збожеволіти…..він опускається нижче! То розслаблюючись, то напружуючись, щораз чекаю, коли він дозволить собі більше! Закусивши губи, з заплющеними очима, я намагалась уявити, що він зараз відчуває? Новий натиск….мурахи по шкірі… Я в його руках…Ось ці умілі долоні дістались маленьких ямочок над сідничками і повільно, але з помірною силою масують їх…мммм….
—Як себе стримати? Моя ерогенна зона…чи видасть мене мій голос?
—Ай! Ну навіщо я це зробила…Я підняла сіднички, вигнувши спинку! В голові билась одна думка:
—Ну притисни до себе, благаю.
Я відчувала, як крадькома розливається тепло по тілу і щось б'ється в низу животика…
—А-а-а. Новий удар, мої сіднички у його руках…як же нестерпно приємно він це робить!
Я втрачаю почуття часу та реальності. Де я?
—Що роблять його руки? Це жагуче тепло. Я не хочу стримуватись. Моє тіло танцює під його руками , вигинається під натиском сильних долонь. Посміхаюся йому, щось розповідаю, намагаючись замаскувати насолоду іншим присмаком! Мені інколи боляче…Та це — приємний біль. Для зручності обертаюсь, лишень би це тривало довше! Відчуваю, як він зупиняє рухи. Що бачить? На що дивиться? Затримую подих і чекаю. А серце ледь не вискочить. Кров циркулює з шаленою швидкістю. Прискорене дихання не можливо приховати!
—Хочеш спереду?…
—Чи я хочу? Соромлюсь, але ж я так хочу…
Торкаєшся, так обережно. І звідки знаєш, що маю родимку на животику?
Я не тут. Розслабляюсь на стільки , що майже дрімаю… Фантазую…Так добре… Посміхаюсь йому! Не соромно, що через тканину тоненької футболки, бачить мої груди. І мої маленькі вишеньки… Такі насторожені…
Дивлюсь йому в очі! Посміхаюся з-під вій! Запевняю його, що не соромлюся! Милуйся!
Та він йде! Мій масажист знову пішов… знову залишив саму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259237
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Утікаю від тебе, від себе, від літ...
Володимир Калашник.
Утікати?
Якби тілько знати куди?
Завірюха вишнева тримає в полоні.
І на губи гарячі, і очі солоні
Осідає, як смага, намул гіркоти,
І одцвіття лягає на чуб і на скроні.
Зоставатися?
Сил моїх більше нема -
Боронити себе сам од себе не можу.
А тебе то ласкаву, то надто вельможну
Віднімає у мене весна, відніма,
І сміються у вічі літа переможно.
Буду жити, як жив.
Жаль, що травень розтав
Завірюхою цвіту, що осінь так близько.
Непоборна ж любов в серце променем бризка,
Знову душу нестиме у пахіт отав
І радітиме спрагло, як юна берізка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257751
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 24.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2011
Тут є все і воднóчас – нічого!
Гроші є, але щастя нема…
І, звертаючись часто до Бога,
Дива жду, та, напевне, дарма.
Навіть Сонце не гріє, а палить.
Досягаючи десь до душі.
Не чекають, щоб листя опало,
Нескінченні зимові дощі.
Між чужих берегів рік за роком
Пропливають найкращі літа
І не знаю, за що можу оком
«Зачепитись» - природа не та…
Годі тут чорнобривців шукати,
А чи квіточку-щастя бузку.
І не скаже: - Вертайся до хати, -
Десь у лісі знайоме «ку-ку».
Соловей не сміється й не плаче,
Тут звичайних немає хрущів!…
Та й вишéнь у садку ще не бачив,
Лиш цитрини злітають долів. *)
І, виходить, живу, наче в Рáю,
Між бананів, папуг і цикад,
А душа неспокійна шукає
Ту єдину дорогу назад…
*) долíв (діал.зах.) – вниз
23.05.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261326
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
От тільки не треба казати, що так буде краще.
Я знаю напевне, що час - ескулап нікудишній.
Я просто хотіла тобою впиватися натще,
і кожного вечора їсти із губ твоїх вишні.
Я просто хотіла відерце прозорого щастя
й міцного кохання маленьку таку філіжанку.
Натомість, гаряча сльоза обпікає зап'ястя...
А місяць, мов зрадник, сховався у складках фіранки.
От тільки не треба фальшиво мені співчувати,
і погляд ховати у купі пожовклого листя.
Можливо, я просто хотіла занадто багато,
тому наші душі в єдину зорю не зрослися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197187
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 23.05.2011
Шипящих отгоняя змей,
колдую над своей судьбою.
Теряя не хочу стать злей -
ищу смиренья и покоя.
Ведь каждый шаг - то мой урок.
Леплю себя, смотрю,вздыхая...
Хочу сама отмерить срок,
гончарный круг ногой толкая.
Вновь всё ломаю и опять
беру в ладонь кусочек глины...
И не прошу, чтоб время - вспять!
Часы в просчётах не повинны.
Моё земное ремесло -
всё доводить до совершенства.
Я в лодке, у меня весло
и над судьбой - моё главенство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251545
дата надходження 04.04.2011
дата закладки 22.05.2011
Не хочу жити в клітці золотій,
Мені достатньо спокою для серця,
Шматочок хліба і води з відерця,
Ковточок волі, жмут простих надій.
А починалося все з погляду колись,
Від поцілунків дихати незмога.
І вибрана на двох одна дорога,
Ніхто тоді й не думав розійтись.
Тепер неначе хтось нас підмінив,
Все ніби є, та злагоди бракує.
І більше пара птахів не воркує,
Своє гніздечко голуб залишив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259900
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 21.05.2011
Сиротливо в Афинах без финна,
Тянет финна магнитом в Афины,
Финкой фиников настрогать,
И спросить у большого дельфина:
- Где у моря Эгейского гать?
У завьюженного Гельзенфорса
Мало солнца, веселья и форса,
Край озёрный финну не мил,
И хлебнувши прокисшего морса,
Он дорогу в Афины спросил:
-Нужно двигаться строго на юг,
Прочь от снега, мороза и вьюг,
Где живут не варяги, а греки,
Где без счета Венеры подруг,
Где медовые пенятся реки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259963
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 16.05.2011
Головне в людини – це пам'ять,
Про батьків, про коріння родинне.
Вони в серці, і спогади ранять,
Кожну доню і кожного сина.
Якщо ви вже давно відлетіли,
І зруйнована батьківська хата,
Приїжджайте хоча б на могили,
Їх немає кому доглядати.
Ми росли, а вони нас любили,
Дарували тепло своє й ласку.
Їх не стало, лишились могили,
Приберіть їх, прошу вас, до Паски!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254128
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 15.05.2011
Зацвіли абрикоси і вишні,
Черемшина фату одягнула.
Все холодне, вчорашнє, колишнє
Білим цвітом весна відвернула.
А повітря… Неначе хтось зрання
Покропив теплі роси бальзамом.
Це пора для життя і кохання,
Лиш вона заліковує рани.
Пелюстки – ніби білі сніжинки,
Все летять, наче ноти по стані.
Воскресають від сплячки рослинки,
Навесні всі щасливі в коханні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258326
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 15.05.2011
Мене проводжала в далеку дорогу,
в чоло цілувала, молилася Богу.
Дарила світлинку, неначе іконку,
на ній, як картинка, кохана й дві доньки.
Світлинка на пам"ять,
малесеньке фото,
шматочок кохання -
душі позолота.
Світлинка на пам"ять
на склі лобовому -
то іскорка-радість,
що кличе додому.
Як Божая мати, у темнії ночі
Ти кличеш не спати утомлені очі.
Гартуєш металом натруджені руки,
в незвіданих далях хорониш розлуку.
З тобою я завше на зустрічі крилах
і погляд твій кращий за нано-мастила.
Реве двигун справно, колеса, як звірі.
Світлинка на пам"ять, мов хрестик на тілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258995
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 15.05.2011
Не ложись мне на душу зимой,
не укутывай плеч моих стужей.
Ты же знаешь, единственный мой,
ты, как солнце, как воздух мне нужен.
Не меняй мою радость на грусть
от рассвета до кромки заката.
И ночами бессонница пусть
от меня убегает куда-то.
Увядаю без нежности слов,
без тебя, без тепла и надежды.
Мне бы слышать тебя... И любовь,
воспылает сильнее, чем прежде.
ПЛЕЙКАСТ:http://www.playcast.ru/view/1135132/712be51c467049aeddb82ffad138e9841b4b66ffpl
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11002217246
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259396
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 15.05.2011
Ты в руки гитару возьмёшь,
Настроишь струну, чтоб звучала
И звук, словно жизни начало,
Прольётся и ты запоёшь...
Твой бархатный голос далёк,
Но нет ничего его ближе...
Хочу, чтоб звучал он под крышей
Одной на двоих и не смолк,
Ведь счастье не копится впрок.
Его, словно пса, не привяжешь.
Люблю тебя... Что еще скажешь?
Хочу, чтобы голос не смолк...
Как близок.., но как ты далёк...
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114031609975
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227736
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 27.04.2011
Ти боїшся сказати: так,
Щоб не ранило моє ні,
Відчуваєш любов в очах,
Та вустами мовчиш мені.
Хочу дуже тебе одну,
На колінах я – відпусти,
Дай свою мені всю весну,
Ні - забудь мене і іди.
Ти красива, та я не той,
Нам цікаво, та ми чужі,
Не казковий я твій герой,
І все добре лише в вірші.
Відшукаю, та не знайду,
Хочу більше, та не даєш,
Я до тебе знову прийду,
Ненадовго мене візьмеш.
Щоби вкотре - багато раз,
Цілувати тільки її,
І казати, що світ для нас,
Всі багатства мої – твої.
Знаєш серце моє болить,
І погано моєму Я,
Але знову тобі летить,
І говорить твоє ім’я.
Я боюся сказати: так,
Щоб не чути від тебе – ні,
Але в наших усе руках,
У тобі все що є в мені.
17.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254578
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 21.04.2011
. "Первому.
Встречному.
Радостью.
Новою.
В Старом мы встретились.
Новые.
Новые...
Вечные. Главные. Ливнем звенящие.
Слышишь?
Дарю тебе
Миг
Настоящего."
М.К.
Я люблю тебя, юная школьница с нотами в сумочке,
Твои ломкие, нежные, быстрые, звонкие пальчики.
Твои туфельки, шуточки, платьица, бантики, челочки,
И бесчисленных мальчиков, мальчиков, мальчиков, мальчиков...
Я люблю их, тебя обожавших, сидевших за партами,
Я люблю их, дрожавших от ревности, робких до наглости,
Ослепленных весной и распятых внезапными мартами,
Изумленно в тебе открывающих светлые радости.
Я учился тебя целовать вместе с ними, наивными,
Я тебя раздражал вместе с ними своей неумелостью,
Мы словами тебя оглушали, простыми и дивными
И опять задыхались от ревности, ревности, ревности...
В каждом слове, тебе жарким шепотом на ухо сказанном,
В каждом долгом касании, важном своей неслучайностью,
Был и мой отголосок, неслышный, упущенный, смазанный,
Полутон, полупризвук, нещадно затерянный в частностях...
Каждой ночью, блестящей на коже солеными каплями,
Ты себя отдавала и мне, неизвестному, дальнему,
Обреченно искавшему тонкую, близкую, тайную,
За, вообще-то, совсем недалекими дальними далями...
Я люблю тебя, юная школьница с нотами в сумочке,
Твои ломкие, нежные, быстрые, звонкие пальчики.
Твои туфельки, шуточки, платьица, бантики, челочки,
И бесчисленных мальчиков, мальчиков, мальчиков, мальчиков...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221643
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 21.04.2011
Не спите рядом,
не тратьте время —
ловите нити соединений.
Вдыхайте глубже,
держите крепче
скользящий
в пальцах
восторг мгновений.
Врасплох застигнуть
пытайтесь ласку,
в глазах любимых
ловите искры.
Обид гнилую
срывайте маску —
храните сердца
мелькнувший высверк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231905
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 21.04.2011
Не продавайте батьківської хати,
Коли в світ інший відійдуть батьки,
Щоб ви завжди могли вертатись
В дитинства свого золоті роки.
Хай стеляться під ноги вам стежини,
Лоскочуть п'яти ніжні спориші,
А отчий дім дарує щохвилини
Любов і радість, спокій для душі.
Хай величезні грона винограду
Хмільним вином запіняться в діжі.
І яблук ніжний аромат із саду
Стрічає вас на росяній межі.
Не продавайте батьківської хати,
Ані за безцінь, ні за тисячі,
Щоб за чужим парканом запах м'яти
Не снився вам ніколи уночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250659
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 19.04.2011
Очима гладжу ніжки, від стопи
до сьомого склепіння , аж до талії.
Мов в небо підіймаються стовпи,
на каблучках з далекої Італії.
Веду думками впевнену ходу,
колін округлість виважені лінії.
Вже й погляд від тих ніг не відведу…
Куди ж подіти очі свої синії?
Якби ж мав силу - зупинити б зміг
Й весняним мачо всю красу побачити,
Хоча б вустами доторкнувся їх,
Щоб в снах дівочих мріями позначитись.
В ноктюрнах чистих і невинних втіх,
В напівтонах гламурної косметики,
Красо дівочих неповторних ніг –
Зроби мене цінителем естетики!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254485
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 18.04.2011
Мені у руки човником пливи,
вхопивши вітру в груди як причастя.
На килимі зеленої трави,
волошки заглядають в очі щастям.
Цілуй мене на килимі трави,
під німбом неба у шматочках смальти,
вологу губ - нектар душі - злови,
щоб кров по жилах вирувала сальтом.
Читай мене між слайдами зітхань,
у вітражі очей блакитносяйнім,
із запалом, без культу, без вагань...
Цілуй цілунком першим, як останнім.
Люби мене на килимі бажань!
Під дотик пальців, щирими вустами.
Поціль у серце стрілами-бровами,
кохай...я ж так стомився від спіткань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253287
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 13.04.2011
***
Он отверг девчонок тыщи,
Но не верьте в чудеса!
Просто парень в море ищет
Голубые паруса...
***
Все реформы он смягчит,
В том их списке длинном,
Но загадочно молчит,
Что лишь вазелином...
***
Спасибо жителям Донбаса
За президента экстракласса!
Он подтвердил, как бывший зэк,
Что есть отпетый гомосек...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239040
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 06.04.2011
С утра пораньше,
по привычке,
Вновь выверяя свой маршрут,
Спешил в холодной электричке
К местам работы честный люд.
В конце вагона, на скамейке,
Среди унылых, сонных рож,
В потёртой серой телогрейке
Дремал простой российский бомж.
Ещё не ЧМО (но где-то близко):
Несвежий острый запашок,
Ушанка, сдвинутая низко,
Волос немытых сальный клок,
Лицо, опухшее от водки,
Под глазом светится синяк,
И шрам от уха и до глотки….
Ну в общем – «Киевский босяк».
Интеллигентик с толстым задом
Шипел, как старый бегемот:
«Я – Человек, а этот….. Рядом…..
Сидит, не чухнувшись….. Урод!»
Напротив дама рот кривила,
Краснея в гневе до волос,
Студентик «чистенький» брезгливо
Топорщил свой прыщавый нос.
Кругом бурлило возмущенье:
«Среди Людей урод! Сидит!!!
Короче: нет ему прощенья
За запах, жизнь и жалкий вид!»
И тут в дверях, смутясь немножко,
Возникли двое цыганят
Со старой, сломанной гармошкой,
В цветастых рубищах до пят.
Постарше - смуглая девчонка,
«Дорог и табора дитя»,
Шла меж рядов и пела звонко
Про быт сиротского житья.
А следом, как бы "на подхвате",
Держа в руках пустой пакет,
За "примой" топал младший братик,
На вид не более трёх лет,
Курносый, русенький мальчонка,
Пусть слаб, но, видно - егоза:
Туда, сюда…..
Как собачонка,
Смотрел он преданно в глаза.
«Быть может кто-то добрым будет,
И раскошелится рублём…»
Но отворачивались люди:
«Цыганам денег не даём!»
Он улыбался, но для вида,
А в глазках, неба голубей,
Плескались слёзы от обиды
На равнодушие людей.
Как вдруг, уже в конце вагона,
Детей окликнул старый бомж:
«МалОй! Поди сюда. Кулёма!
Ну чё, как бабушка, бредёшь!»
И покопавшись в грязной шапке
Под ироничный смех людей,
Он молча вынул из подкладки
Купюры две, по сто рублей.
«Возьми, малыш…..»
Потом, чуть строже,
Мальчонке на ухо сказал:
«Бери.
Ты – русский, и я – тоже.
Об остальном подумай сам…..»
По рельсам дробь колёс стучала,
Сидел, потупив взгляд, студент,
Напротив женщина молчала,
Смотрел в окно интеллигент.
Утихли смех и разговоры,
И лишь вагонов скорый бег
Чеканил им: «Вы все – УРОДЫ,
А рядом с вами – Человек!»
Андрей Стальнов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96164
дата надходження 05.10.2008
дата закладки 28.03.2011
это мне-малышу мама читала, укладывая спать
автор - мой отец
Человек родился в январе
Человека ждали на Земле
Тёплым одеялом укрывали
Ласково Андрюшей называли
Вот он: тёплый, маленький, живой
С круглою упрямой головой
Спит себе на низенькой подушке
И к нему, притихшему, в кровать
Навострив внимательные ушки
Ходят сказки ночи коротать
1963 янв
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171353
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 28.03.2011
Разденься, расслабься и сядь на мужчину,
Почувствуй, прочувствуй и выгни ты спину.
И пусть фортопьяно пьянеет без дела,
Зато ощутишь ты, зачем тебе тело.
И разом нахлынет и шепот Шопена,
И Штрауса вальсы пробьются сквозь стены,
И в скрипах дивана скрипки и альты
На тело прольются слезами Вивальди.
И в стонах и криках - раскатах оргазма
ОргАн зазвучит вдруг в маточных спазмах.
Послушай, расслабься и рядом ложись.
Ведь в музыке этой рождается жизнь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249152
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Изучаем Камасутру
Мы с утра и до утра,
То взойдём на Брахмапутру,
То достанем до нутра.
То завяжемся на узел,
Ноги в косы заплетём,
То в постель затащим Музу...
И стихи черкнём о том.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249651
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Письмо к президенту
Господин Президент Янукович В. Ф.
Расскажите вы нам, объясните,
Где те деньги, что взяты у МВФ?
Покажите их нам, покажите.
Господин Президент! Их не вам отдавать,
А министры живут словно денди,
И поэтому мы хотели бы знать,
В чьи карманы легли эти деньги.
Господин Президент! Пусть Азаров уйдёт,
А Табачник исчезнет навеки
И ответ за реформы пусть каждый даёт,
Если ваши друзья не калеки.
Господин Президент! Извольте сказать,
Где дешёвый, обещанный газ?
Господин Президент! Прекратите вилять ─
Не для этого выбрали вас.
24 марта 2011 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249304
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 24.03.2011
Проходять роки, ми стаємо мудріші,
Засвоївши кожен урок, що пройшов.
Не завжди щасливий в житті сміливіший,
А той, хто життєву дорогу знайшов.
Ми вдячні за те, що навчили нас віри,
Свою віддавали частинку душі,
А ми у Вас вчились, зубрили, кректіли,
Держава ж за це Вам платила гроші.
Учителю любий, Вам зичим здоров’я,
І пам’ять про школу в серцях бережем.
Пролинуть роки і за ручку маленьку,
До Вас на навчання дітей приведем.
Летять ніби хмарки літа невблаганно,
А вчитель у мудрості й правді живе,
Йому не потрібно ні звань, ні медалей,
За їхнє добро, хай їх Бог береже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247627
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 24.03.2011
я, конечно, нехитрый художник,
и рисую, как курица лапой,
но обычный октябрьский дождик
попытаюсь теперь нацарапать...
намалюю свинцовые тучи,
нет, свинцовые - слишком банально,
тучи будут слоновые лучше,
(вот, эпитет пришёл моментально!)
только тучи отнюдь не простые,
слоновато-оранжево-светлы,
льются струи из них золотые
на кусты и кленовые ветви...
дует свежий сиреневый ветер,
светит чуточку розово солнце,
в этом сладостно-радостном свете -
тётя с четвероногим питомцем
ярко-рыжим в салатовых пятнах,
хвостик бубликом жёлтый, игривый.
тётя выглядит тоже опрятно -
синеватая с баночкой пива...
рисовал бы я так до рассвета,
ничего для него мне не жалко,
только, видимо, песенка спета -
дорисую слона со скакалкой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218401
дата надходження 26.10.2010
дата закладки 24.03.2011
Не тратьте жизнь на тех, кто вас не ценит,
На тех, кто вас не любит и не ждёт,
На тех, кто без сомнений вам изменит,
Кто вдруг пойдёт на "новый поворот".
Не тратьте слёз на тех, кто их не видит,
На тех, кому вы просто не нужны,
На тех, кто, извинившись, вновь обидит,
Кто видит жизнь с обратной стороны.
Не тратьте сил на тех, кто вам не нужен,
На пыль в глаза и благородный понт,
На тех, кто дикой ревностью простужен,
На тех, кто без ума в себя влюблён.
Не тратьте слов на тех, кто их не слышит,
На мелочь, не достойную обид,
На тех, кто рядом с вами ровно дышит,
Чьё сердце вашей болью не болит.
Не тратьте жизнь, она не бесконечна,
Цените каждый вдох, момент и час,
Ведь в этом мире, пусть не безупречном,
Есть тот, кто молит небо лишь о вас!
автор текста - Л.Козырь (с)
АВТОР ФОТО, использованного для иллюстрации, - http://flex-flex.livejournal.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159041
дата надходження 03.12.2009
дата закладки 23.03.2011
Сейчас, вы видите глазами,
Как беззащитен человек...
Я вам скажу через цунами,
Через погибших и калек.
Что это только лишь начало -
Начало вашего конца...
Чтоб в душах ваших прокричало
Всё горе вашего Творца.
Я всех найду, но через время -
Никто не спрячется теперь!
И кто живёт в Меня не веря,
Того, Я сам открою дверь.
Жалел Я вас, жалел веками,
О чем сейчас Я пожалел...
Огнём, ветрами и цунами
Я прекращу ваш беспредел.
Пускай плывут мои иконы,
На дно ложатся купола.
Пришла пора понять законы
И перебить все зеркала.
В мои глаза, смотрите люди,
Как громко плачет ваш Отец.
Вы возомнили, что вы судьи
Забыв, что ваш судья - Творец.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11103144705
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246998
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 20.03.2011
Докурю сигарету... поплачу,
Скину платье и выключу свет...
Я глаза уже больше не прячу,
Я любила тебя... больше нет!...
Не из тех я, кто будет годами
Мыть посуду и гладить носки...
Я уеду... куда?... да хоть к маме!
Лишь бы эти ослабить тиски...
Пусть останется шрам от колечка...
Я свободна, как ветер в полях!
Догорела любви нашей свечка...
А остались лишь горечь и страх...
Я не буду бежать от ответа...
Я отвечу тебе, дорогой,
Что огромная эта планета,
А мне нужен один... но другой!
Твой сосуд некрасивый от трещин,
А в моём молодое вино,
Я уже собрала свои вещи...
Всем счастливо!... Шагаю в окно!...
20 сентября 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146151
дата надходження 20.09.2009
дата закладки 20.03.2011
Сей остатки моего времени,
Режь на части больной застой.
Тишина, как и я беременна
…………………...…..пустотой.
Перематывать, отутюживать
Тусклым взглядом знакомый фильм,
Где миндаль обглодал за ужином
…………………...…..Кентервиль.
Твои пули меня играючи
Заставляют двоить углы,
Я их сердцем ловлю, как бабочек
…………………...…..для иглы.
Разжигай угли слов несказанных,
В них, как в омут хочу упасть.
Нотный стан расчертила фразами
…………………...…..моя страсть.
Полуночная синь изрытая
В реку свесилась через мост.
Сорят звёзды сном малахитовым
…………………...…..на погост.
А луна как я… тоже глупая,
Ведь желанье у нас одно -
До конца своих дней нащупывать
…………………...…..в небе дно.
19 марта 2011 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248245
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 20.03.2011
Пробач мою хворобу.
не хотіла.
не думала, що може вийти так.
моя душа із тіла полетіла....
моя душа із тіла полетіла....
моя душа із тіла полетіла....
а я її в кулак.............
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221968
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 20.03.2011
Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
Я попелище. Ані сліз. Ні зла.
Комусь могла півсвіту зав’язати,
а ось тобі й краватку не змогла.
Комусь була я казкою роками –
тобі ярмом на шиї пару літ…
Я світ любила римою, словами,
а ти собою затулив той світ.
Відкрила свою душу! Що із того? –
Ти витер ноги, бо були брудні,
і крику не почув. І дикий стогін
закляк в мені. Ти недосяжний, ні!
…Я вчуся жити після катастрофи:
у кратері виполюю полин,
вертаю світло і любов у строфах
і частку нас, бо підростає син.
http://www.youtube.com/watch?v=8uUDRTZsBeE
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245327
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 18.03.2011
Якби то знати, скільки літ
Мені ще ряст топтати.
Чи не пора вже заповіт
Прийдешньому складати?
А що мені заповідать?
Багатства я не маю,
Одна у мене благодать,
Що я вірші складаю.
Складаю я свої вірші -
Здається, що хороші.
Сміються всі товариші:
"Складав би краще гроші!
Бо хто читати буде їх,
Оті твої примари,
Коли навколо море втіх
За гривні чи доляри!"
Хотів би їм відповісти,
Але чи зрозуміють?
Коли лягають на листи
Слова, що в серці зріють,
Надія високо летить
На лебединих крилах,
І радість піснею дзвенить,
А тіло повнить сила,
Тоді світліє на душі,
Я серцем розквітаю.
Тому пишу свої вірші -
І… сам же їх читаю.
21.11.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245466
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 17.03.2011
Так много времени прошло, что кажется: отсчет пошел на жизни,
А с неба та же дождевая влага и все тот же предвесенний насморк
Тому, кто обязательно вернется, не нужно выдержки, чтоб на спор
Ждать заживления татуировок всех прошедших календарных чисел.
Так много времени прошло, что кажется: друг друга и не вспомним
По смутным сходствам жестов и отзвукам шагов на ржавой крыше
Тому, кто обязательно вернется, не нужно слишком много слышать,
Чтоб вдруг понять какою тишиной тот самый важный звук наполнен..
Тому, кто обязательно вернется..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173376
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 14.03.2011
Помилуй, Господи, меня
От тягот суетных храня,
Избавь, - отчаялась совсем,-
От накопившихся проблем.
Не приведи, однако, дня
Себя жалеть, других браня,
В своих грехах других винить,
И мудрость дай врагов простить.
Позволь Тебе на склоне лет
За жизнь достойный дать ответ.
Здоровье дай - найлучший дар -
И научи держать удар,
Где ложь пригрелась, подскажи
И сложный узел развяжи.
Помилуй, Боже, научи,
как в страхе не кричать в ночи,
Как близких в ночь не провожать,
Где силы взять - любить и ждать.
Спаси, Создатель, защити,
Надеждой вымости пути,
Дай веры крепкой, чтобы вновь
В безумный мир сошла любовь.
Укрой и сохрани мой дом,
Чтоб радость воцарилась в нем,
Пусть обойдет его гроза,
А зависти прикрой глаза,
Наш мир семейный обогрей,
От чуждых огради людей
И от предательства друзей, -
Что может быть на свете злей?
Открой мне очи, подскажи,
как праведно свой век прожить,
Чтоб крест, который я взяла,
Без сожаления несла,
Чтоб к цели стал мой сын упрям,
Путь укажи широк и прям,
Коснись души его и губ
И помоги сложить судьбу,
Чтить покровителей святых,
Ушедших близких и родных,
С живыми сердцем говоря, -
Молитву светлую творя.
Твоей я воле покорюсь:
Ты видишь - я всю жизнь учусь!
Твой Дух превыше всех святынь.
Да будет так всегда. Аминь.
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226328
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 13.03.2011
Не залишай мене в пологовім будинку,
А забери, зігрій теплом, дай ласку.
Хоч я маленький, та твоя кровинка,
Я хочу колискову пісню, казку.
Не залишай мене в пологовім будинку,
Не буду в домі я тобі мішати.
Побудь у день зі мною хоч хвилинку,
Я ввечері поїм і піду спати.
Не залишай мене в пологовім будинку,
Зі мною ти не матимеш біди.
Зате на старість років будеш мати,
Надійний тил і хто подасть води.
Не залишай мене в пологовім будинку,
Я біля тебе хочу рідна жити.
А за тепло і ласку материнську,
До смерті буду я тебе любити.
Не залишай мене в пологовім будинку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245965
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 13.03.2011
Кума, кумові моргнула, виходячи з льоху:
- Ви, що, куме, знов до Ганьки ходите потроху?
- Та ні, кумо, то плітки все... брешуть люди здуру!
- А, чого ж ви їй привезли гички цілу хуру?
- Бо у неї бик є, гарний, а у нас - телиця...
Як "потреба" буде - пустим...Життя, як криниця...
Цим хотів спинить розмову, - та кума, як муха,
Знов, за мить, задзеленчала біля його вуха:
- А за що ж ви їй так часто привозите дрова!
- Звісно, за бика, що ще дасть - як мукне корова!
- Тож, бик файний поблизу є, - у ваших сусідів!
- Гой, не рвіть моє, ви, серце, - він же без флюїдів!
Повела кума бровами, щось своє згадала, -
Ліктем кума підштовхнула, думку доспівала:
- Ваша cуща правда, куме... Флюїди - то сила, -
Від їх чарів виростають і роги, і крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246783
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 13.03.2011
Черных углов пасть,
Стен голубых сон,
Красная крови масть,
Бархатный боли трон.
Ну-ка, меня не тронь!
Ну-ка, меня не режь!
Ведь с четырех сторон
Силы моих надежд!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245990
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 10.03.2011
Опубликуй хоть десять книг,
Бросай стихи в народ со сцены! –
Но, если сроду ты – мужик,
Талант элита не оценит.
Учиться поздно и зачем
Седым зачёты, факультеты?
Да, разве мало новых тем
У популярного поэта?
Ему не надо орденов
И важных титулов не надо;
Оставьте пару тёплых слов,
Да милый лепет листопада!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241161
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 10.03.2011
Збираєш розсип ночі у `ясний блиск стожарів,
освітлюєш провулки і затінки душі.
Як пелюстки квіткові з росою є у парі,
так ми з тобою разом могли би розцвісти.
Не знаю, що там далі, чи будуть долі нитки
в клубок життя в'язати розірвані вузли...
...Повіє теплий вітер, розквітнуть маргаритки...
Я вірю в це, мій милий. Лише б повірив Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245856
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Как жизнь прожить, чтоб душу не изранить
Об острую границу хрупкой грани
Той, о которую Судьбина так жестоко
Крушит наш мир болезненно до срока?
Течёт поток сквозь нас.
Сквозь образы и звуки
Камин давно угас. Устало никнут руки…
И лёгким облаком плывёт печали час.
А созданное нами Бытиё,
Картины жизни, вписанные в рамы,
Природа отнимает, как своё:
Стремительно, нещадно и упрямо.
Жизнь – краткий миг в надеждах и мечтах,
В нетленном слове, звуке быстротечном.
Всё в мире время обращает в прах,
Но светлые истоки – бесконечны…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234639
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 08.03.2011
В Киеве обилие каштанов,
А в Москве готовится парад...
Снова наряжают ветеранов
На помпезно-тяжкий маскарад...
В парках-скверах фронтовые марши,
Кухни полевые, по сто грамм,
В котелках тушёнка с прелой кашей…
С кем её делить напополам?
Молодёжь гурьбою на природу,
На пенёк, пивка под шашлычок…
И глядит на скопище народу
Мир освободивший старичок...
Всё трудней надеть парадный китель –
Вот, ещё добавили медаль…
И печально смотрит победитель
В майскую сиреневую даль…
Не замрут в почёте пионеры
И отряды юных октябрят,
Вам зато теперь миллионеры
По бумажкам речи говорят...
С водкою бумажные стаканы,
Как и прежде, выстроились в ряд…
Что ж вы недовольны ветераны?
Вас потомки так благодарят...
В суете весёлого застолья,
Попытавшись что-то рассказать,
Он, вдруг, чертыхнётся непристойно
И в сердцах помянет чью-то мать!
А потом, чтоб не мешать веселью,
Выберет укромный уголок,
И завертит память каруселью
Невысокий серый потолок...
Замелькают в сумрачном тумане
Полустанки, танки, имена…-
Как в кино на простыне-экране, -
Жизнь под названием война...
Промелькнут в калейдоскопе лица
Молодых ребят - однополчан…
И потянет деда помолиться
За врагов, убитых сгоряча...
И ещё бы надо извиниться
За немецких фройляйн, за грабёж,
Что до Волги драпал от границы…
За вождей бездарных, за их ложь…
За незаживающие раны,
Не попавший в цель боеприпас…
Что в атаку с криком: - За тирана!
Поднимался миллионы раз...
Мало тех, кому сегодня стыдно,
Тех, кому так долго не спалось…
Стало, вдруг, служивому обидно,
Закипела праведная злость, -
За плечами вёрст горящих тыщи,
Пол Европы, в основном, пешком,
А, пришёл герой… на пепелище…
С штопаным солдатским вещмешком.
Опрокинув рюмку и тарелку,
Пересел на старенький диван
И под гром салюта-фейерверка
Сладко закемарил ветеран...
Что ему сегодня будет сниться?
Может быть, один и тот же бой?
Как обидно, что свои страницы
Навсегда он унесёт с собой…
Что ж, помянем без вести пропавших,
Павших и доживших навестим,
Выслушаем чутко воевавших,
Хоть немного с ними погрустим...
май 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129110
дата надходження 07.05.2009
дата закладки 07.03.2011
Прокляття від живих і мертвих,
За муки , за терор, за жах.
У пам’яті людській не стерти ,
Слово скорочення « ГУЛАГ»
Там долі і людей ламали.
Володарюй,суди , карай.
Кістками ,шлях свій , устилали
В комуністичний «світлий рай»
Жахалися безкраї далі,
Стогнав від баченого ліс.
Коли в звірячому оскалі
Стріляв у жертви мракобіс.
Стріляв священників, поетів,
Стріляв у наше майбуття,
Від куль з рушниць та пістолетів ,
Скінчилось не одне життя.
Дух неприкаяний блукає,
Від Соловків – до Колими.
Прислухайтеся як волає,
Із потойбічної пітьми
Благання на усе довкілля,
Не забувайте, не простіть!
Комуністичного свавілля
В майбутньому – не допустіть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244815
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 05.03.2011
В костре дрова потрескивают робко,
В овраге мягко стелется туман,
У перелеска затаилась тропка,
Полями бродит травяной дурман…
Устало отошла ко сну деревня,
Дух испустил шалун-аккордеон,
Луна как перезревшая царевна
Карабкается на небесный трон…
Презрительно пофыркивают кони,
Оценивая лягушачий хор…
Под аккомпанемент ночных симфоний
Струится задушевный разговор…
Мальчишкам дед рассказывает байки
Про то, как надо выбирать жену…
И «рубит» правду-матку без утайки
О том, как выжил в прошлую войну…
«Кипит» старик совсем не понарошку,
Нахохлилась седая голова…
Похлестче, чем печёная картошка,
Жгут пацанов суровые слова…
февраль 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244285
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 01.03.2011
Падають зорі в душу, наче на дно криниці.
Камінь самотності зрушу, аби з криниці напиться.
Листя до ніг моїх липне, може, й до самого серця...
Я залишилась в липні, в чарах любовних інерцій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217482
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 23.02.2011
Вона кохає. В коротких віршах, в дитячій прозі
згортає літо, сплітає осінь у теплій бронзі.
Слова, як тижні, не переставиш місцями фразу
CіDі подерті, хмільна байдужість в екстазі джазу.
Вона все бачить. Короткозорість не мучить совість.
Чужі обійми, гламурні пики й відверта гордість
світанки в спину, а любі ночі не наздогнати,
від болю лікті, на стіни лізти…а чи писати?
Вона чекає. Ти ж виріс швидко, пішов шалено
(надмірно злився, коли казала, що ще «зелений»…).
Перон, вагони, сосиска в тісті, остання каса
як кістка в горлі, як роль акторки, що не вдалася.
Вона ще вірить. Під серцем коле, гріхи як втіха,
найперші зморшки – немодні зовсім, як в’язь горіха,
з мохеру светр, рукава довгі не гріють й дома,
дешеві квіти…чиїсь. У вазі. І підла втома.
Не перепише. Листів , листівок, кохання ноти
Дзвінків чекає, перебирає зім’яті фото
«Постскриптум» пише, в кінці три крапки, підхопить сльози
Вона кохає… в коротких віршах. В дитячій прозі.
PS. ..відтоді як Він пішов, меланхолійні нотки ніжності поколюють змучене серце і віддають тонкими голочками у кінчики пальців. Вона…все ще кохає… Його…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238834
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 23.02.2011
Не спорю, что в начале было Слово!
Какое, правда, в этом весь вопрос…
Наверное, оно - ума основа,
Но до таких высот я не дорос…
Оно благословляет к жизни вечной,
Нет у него начала и конца…
Но как оно порой бесчеловечно…
До кро́ви… до тернового венца…
За Словом шли в крестовые походы...
Вся наша жизнь, ему благодаря…
И, несмотря на мутные восходы,
За Слово шли и в бой, и в лагеря…
И там, где было вовсе не до шуток,
Мужало Слово, чудеса творя…
Хотя и там без сочных прибауток
Не обходилось, честно говоря…
Чем дальше в лес, тем… крепче наше слово,
Чем глуше ночь, тем ярче фонари…
О том, насколько слово бестолково,
Толковые толкуют словари…
Сегодня слово изменилось вкорне,
Пропали притягательность и шик…
И силы в нём не больше, чем в попкорне -
Жуёшь-жуёшь, а в результате - пшик…
Что в этом мире есть сильнее слова,
В котором скрыта мощь и глубина?
Я проверял: когда совсем хреново,
Сильнее слова только тишина…
октябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216306
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 23.02.2011
Время
Сквозь пальцы
Бесценными каплями…
Я восхищаюсь его траекторией.
Падает в вечность,
Она чуть запятнана
Нашими чувствами,
Нашими болями.
Ветром
По коже
Проходит сознание –
«Мы ненадолго,
Мы здесь не останемся.»
В этом пространстве
Важны расстояния,
Воздух и вечер,
Ошибки и радости.
В этом пространстве
Есть столько прекрасного --
Иней на ветках,
Улыбка прохожего,
Быть и любить,
Покоряться и властвовать,
И отыскать, вдруг, кого-то похожего..
Вечер
По каплям
По коже
По-новому…
Я закрываю все то, что исписано.
Запах спокойствия,
Дождь за окном…
Дышит чуть слышно
Уснувшая Истина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93850
дата надходження 22.09.2008
дата закладки 22.02.2011
Я не играю в политику,
Лозунгов я не кричу.
И не участвую в митингах.
Но... зажигаю свечу.
Было им весело-молодо
В гордой советской стране
Только ударила голодом
Родина вдруг по родне.
Выжил лишь дед, он был в городе.
Сестры его, брат и мать
Были записаны голодом
В смертников черную рать.
Кто-то пшеницу за золото
Вывез в чужие края.
В землю закопана голодом
Память твоя и моя.
Кто-то играется в нации
Память навесив на флаг,
Ужасы цивилизации -
Голодомор и ГУЛАГ.
Серый убийца ли, лаковый,
Или же свой, из села -
Все они так одинаковы,
Кто убивает со зла.
Я не играю в политику,
Лозунгов я не кричу.
И не участвую в митингах.
Но... зажигаю свечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224717
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 22.02.2011
Ручейком карпатским, пеньем птиц рассветных,
Теплым черным хлебом (к запаху привык...)
Мне ласкает душу, тайно и заметно,
Этот самый звонкий на земле язык.
В нем и свет, и сила, и улыбка Бога,
В нем луна и звезды, в нем туман зари.
В нем нюансов милых так волшебно много.
Не молчи, родная, больше говори.
Добрых слов теченье, голосок распевный.
Не молчи, родная, я тебя молю,
Обожаю слышать "себто", "згода", "певно"
И шептать на ушко: "Я тебя люблю".
И тотчас же нежно: "Я тебе кохаю",
Улетая сердцем в сладкое пике.
Говори же больше, говори, родная,
На таком прекрасном, светлом языке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237173
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 22.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2011
и прекрати мне не писать...
ты знаешь, я так ждать устала,
ко мне не нужно прилетать
на белоснежном покрывале.
и прекрати мне не звонить...
о тишину звенят бокалы,
я перестану уходить,
мне каждой встречи будет мало...
и прекрати не сниться мне...
играя солнечным рассветом,
когда улыбка в тишине,
я жду тебя... да, я об этом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168148
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 20.02.2011
Я шла к хозяйке ресторана.
Ступеньки вниз - и, как во сне,
Увидела старинный, странный,
Волшебный город на стене.
В ограде кованных решеток
Текла река из детских лет,
И с экзотической бородкой,
Шеф-повар в белое одет.
Шел разговор неравнодушно,
Но респектабельно вполне,
А души наши, как подружки,
Умчались в город на стене
Бродить по теплым летним лужам
И над кварталами парить.
И мне, как раньше, стало нужно
Смеяться, петь, мечтать, любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171521
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 19.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2011
В киці Мури кошенята –
сіре - в плямочках, як тато,
друге, ніби мама - чорне,
а яке воно моторне!
Третє, ніби жар, руде –
не загубиться ніде.
А четверте – білошиє,
сіра спинка, хвостик шилом.
Гарні в киці кошенята,
тільки де ж біленьке – п’яте?
По обіду, як годиться,
всіх малят скликає киця.
Теплі ліжечка маленькі
розстелила діткам ненька.
-Треба трішечки поспати,
лиш біда – пропало п’яте!
Пустотливий непосида
прагне зайчика зловити.
Зайчик – скік! з віконечка:
-Я синочок сонечка.
Не піймаєш, не пійма...
Та кицюні вже нема.
А рудий під ніс муркоче:
- З птахами літати хочу...
Не сидиться пустуну:
-Доженіть мене, ану!
Біле вилізло на грушу,
і –биркиць звідтіль в калюжу!
Ось плямчасте без угаву
проганяє чорну Гаву.
В жерстяну консервну банку
пхає голову ще зранку.
А руде біля Рябка -
лапкою його торка.
Вперто пса від сплячки будить:
-Гратися вилазь із буди!
І зітхають мама й тато:
спробуй дітям дати раду.
-Нумо, всі шикуйтесь в ряд,
легше буде рахувать.
Є тут Рудик, Крутик, Вертик,
ловить хвостика четверте...
А пушинка біла де?
Знов нема її ніде.
Раптом – що це за мара
злазить чорна з димара?
Крутик чорний в нас вже є,
ну а це тоді чиє?
-В нас Пушинка білосніжна,
а на це дивитись смішно:
чорна шерсть, як в їжака –
ні, Пушинка не така.
-Я не винна, це димар,
що здавався вище хмар.
Доки лізла я по ринві –
низько висіли хмарини,
підніматись вище стала,
а вони взяли, й розтали
Тут ще вітер, де візьмись –
лиш дмухнув – я впала вниз,
не на хату, не на дах,
в чорний комин впала – жах!
Кошенята дружно в сміх,
й Мурчик стримать сміх не міг.
Журить кицю мама Мура:
-Ну яка ж ти замазура...
Треба воду й мило брати,
щоб від бруду відіпрати.
Кошеня кричить:
-Не буду! Я води боюсь – не бруду.
Та ніхто його не слухав:
мили шийку, мили вуха,
спинку, лапки, живота –
доки хлюпалась вода.
Лиш розправив крила вечір –
татко кіт зібрав малечу.
-Цілий день лиш ігри, ванни –
час навчатись полюванню.
Обернувся день до тиші,
розгулялись в тиші миші,
шарудять то тут, то там –
сором ледарям-котам!
Там нора, і тут нора –
рятувати двір пора.
Чорна темрява густа –
в ній не видно ні хвоста...
Осьде справжні лованки,
лованки і хованки!
І принюхавшись як слід,
на мишей повів їх кіт.
Кошенята, мов не ті –
поповзом на животі...
Ні мур-мур, беззвучний крок –
полювання йде урок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241924
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011
Сховайте мене в заповідник,
Я хочу стати твариною:
Собакою, а може кішкою,
Не хочу бути людиною...
Відпустіть мене у небо,
Я хочу мати крила...
Чому я вінець природи?
Чому я просто людина?
Дозвольте бути каменем,
Великою сірою брилою.
Дозвольте бути маревом,
Та тільки не людиною.
Сховайте мене в океані,
Я буду неначе краплина.
Подалі, будь ласка, подалі,
Де ще не бувала людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241057
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 17.02.2011
Голодна....
Ковтаю повітря....
І хочу торкнутися неба!
Твої руки...
Цілую їх знову...
Тихенько шепочеш:"Не треба".
На двох...
Бажанння і пристрасть!
І множим на два насолоду.
І ще раз...
І ще...без зупину
Зануритись в тебе як в воду!
Кохаєш?
Кохай до нестями
І ніжно й брутально до болю!
Спокуса...
Моє мліє тіло
Від звіра, що вийшов на волю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239303
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 17.02.2011
Смотри вокруг, увидишь красоту:
Она живёт в душе, а свет - наружу!
С ней так тепло, в любую стужу.
Почувствуй сам Любовь и доброту!
И не скупись на нежные слова.
Скажи их матери, жене, ребёнку.
Погладь ладонью гриву жеребёнку!
От счастья закружится голова...
Мысль неожиданно умчится далеко,
В необозримые полей просторы,
Где шёпот трав, и с Богом разговоры
Услышишь в сердце, очень глубоко…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237797
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 17.02.2011
[img]http://s017.radikal.ru/i440/1502/f0/5fc9ec08386a.jpg[/img]
Ти ранком проводиш мене до дверей,
І кажеш тихесенько:"З Богом!"
Вертаюсь з роботи, і вже з-за дерев
Я бачу, стоїш за порогом.
Ти можеш нічого мене не спитать,
Мовчати навчилася з часом,
Бо вмієш усе по очах прочитать
І знатимеш правду завчасно.
Сховаєш у собі мій смуток і свій,
Поглинеш і біль, і тривогу,
Не плачеш, що важко це нести самій,
Ніколи не ждеш нагороду.
Невдячність скувала серця поколінь,
Сприймалося все як належне,
І вже твої внуки зіп'ялись з колін,
Відчули свою незалежність.
А ти своє серденько ділиш на всіх,
Не кажеш, що вже утомилась,
Рідненька, прости нам щоденний наш гріх!
Живи! І даруй свою милість.
Висловлюю щиру подяку автору мелодії нашому шановному
поету-барду Віктору Ох за чудовий музичний супровід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207352
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 16.02.2011
Я вийшла подавлена, вийшла пригнічена,
Адже у цьому є щось цинічне:
Коли над дитиною палку заносять,
Коли у малечі в очах переляк,
Фотограф майстерність свою переносить,
На те,
щоб цей погляд на фото закляк.
Убивство й насильство заносять на плівки,
Щоб потім у пресі розміщувать знімки.
Кровопролиття і горе фіксують,
А потім на конкурсах це презентують.
Я вийшла подавлена, вийшла пригнічена:
Невже в головах вже настільки засмічено?
Невже нам усім вже настільки пороблено,
Що ждем лиш похвал: "Професійно як зроблено!"
Невже в наших душах так вистлалось темінню,
Щоб потім за це ще давали і премію?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239243
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 14.02.2011
В кругу событий, дней и вьюг
В кругу друзей, в кругу подруг,
Возникло как-то, где-то, вдруг
Сплетенье губ, сплетенье рук
Возникло как-то, где-то, вдруг,
И поглотило все вокруг,
И утонуло все вокруг,
В сплетенье губ, в сплетенье рук
Минуты сладкой полноты,
Когда сбываются мечты
И замирает сердца стук
В сплетенье губ, в сплетенье рук
Минуты пламенных небес,
В которых растворился весь,
И затихает сердца стук
В сплетенье рук, и губ, и вдруг...
И вдруг сомкнут свой круг вокруг
Сомнений мнимых сотни рук,
Шипя, свиваясь в кольца вьюг,
Кусая ядом губ и мук
Тревога, вечное «а вдруг?»
Плетется в сердце, как паук
И давит все судьбы каблук
И начинается затменье
Ударом солнечным в сплетенье...
...уже не рук. Вокруг. А рок.
И новый выучен урок
Мной наизусть. И в крике строк
Пируют гордость и порок.
И память давит на курок,
И бьется-рвется кровь в висок –
Не вымоет ее поток
Того, что позабыть не смог,
Того, что взял проклятый рок,
Того, что в прошлом не сберег:
Сплетенья губ, сплетенья рук...
А что сберег? А что вокруг?! ...
___________
В кругу событий, дней и вьюг
Пускай умолкнет сердца стук,
Пускай затихнет сердца стук
В проклятье губ, в проклятье рук...
В кругу друзей, в кругу подруг
Пускай не выдаст сердца стук.
Пускай затихнет сердца стук
В молчанье губ, в молчанье рук...
Ноябрь 2009 – Февраль 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240886
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 14.02.2011
Будь обережною! Кохаючи – кохай!
І марно почуттів не трать!
Даруючи – бери. Нехай
Не всі уміють віддавать!
Ти ж будь відкритою,
Всміхайся щиро, вір словам!
Не будь, як всі! Будь особливою!
Розплющуй очі, радіючи зіркам!
Неси добро в своєму серці,
Любов свою усім даруй.
Душею чиста будь, немов вода в озерці,
Й людей усіх люби й шануй!
Будь обережною!
Не зрадь собі і почуттям!
Як Україна – незалежною!
Живи для всіх і з відчуттям!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240824
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Подражаю великим и снова грешу.
Вдохновенья Всевышнего я испрошу,
И, ничтожный и жалкий бумаги маратель,
За Омара пиалу вина осушу.
* * *
Небеса или пламя – наш будущий дом?
Не могу вам сказать, ведь не знаю о том.
Знаю только дорогу, вино и девицу.
Всё, что будет потом – это будет потом.
* * *
Я не знаю, зачем я пришёл в этот мир –
Я не дервиш, не бай, не визирь, не эмир.
Глиной был, глина есмь, в глину мне возвращаться.
Так зачем, о, Аллах, Ты призвал меня в мир?
* * *
Человеку предписан весьма скорбный путь.
Прям он или извилист – с него не свернуть.
Что мне Рая прохлада и гурий услада?
Мне б счастливым проснуться, счастливым уснуть.
* * *
Просыпаюсь – нальют. Засыпаю – нальют,
Чтобы скрасить немного сплошной неуют.
Здесь – я жив. И я рад даже толике малой.
Лей в пиалу вино – Там уже не нальют!
* * *
Мой халат прохудился, истёрся кушак,
Каждый шаг доставляет мне боль, каждый шаг.
Время то скакуном необъезженным мчится,
То упрётся и встанет, как старый ишак.
* * *
Стан твой гибок и тонок – былинкою льна.
Очи – звёзды на небе, и лик – как луна.
Но на счастье с тобою надеяться ль смею?
Скоротаю я дни за кувшином вина.
* * *
Пить Аллах запретил. В этом Он справедлив.
И, увы, не вкусить мне уже райских слив –
Заслонит чайхана от меня двери Рая.
Скалит зубы чайханщик, вина недолив.
* * *
Я в руках у Аллаха – бесформенный ком.
Круг гончарный – судьба мне? Удар мастерком?
Что слепить Он задумал – кирпич или чашу?
Миг – бесформен, в отбросы лечу кувырком.
* * *
Быть лепёшкой горелою – в этом мой путь.
Соблазнится ль отведать меня кто-нибудь?
Даже нищий, понюхав, отбросит с презреньем.
Перепечь, о, Всевышний, меня не забудь!
* * *
Мне, нетрезвому, с неба мигает звезда.
Дразнит или манит меня в небо звезда?
Погоди! Дай испить от лозы виноградной –
Вот тогда мы с тобой полетаем, звезда!
* * *
Молодые проворней меня, старика.
Звонче глас, зорче глаз и вернее рука.
Но лишь сядем мы пить в чайхане у базара –
Разве сможет юнец перепить старика?
* * *
Я всегда почитал выше жизни любовь.
Прославлял я и словом, и делом любовь.
Как стрела промелькнули года молодые.
Ты оставила мне лишь вино, о любовь!
* * *
Я увяз в Рубайят. Не отпустит Восток –
Снова в память великих мараю листок,
Снова гения чту переполненной чашей.
Так тепло на душе от Омаровых строк!
* * *
Коль умру я – не ждут меня Небо и ад.
Муки не заслужил, не достоин услад.
Небо – так далеко. В ад – шайтан не пускает.
И Всевышний, подумав, отправит назад.
* * *
О, Аллах! Что послал Ты мне вместо жены?
И уста ядовиты, и мысли черны…
Ты долей мне вина, о, прекрасная пери –
Может, станут копыта твои не видны.
* * *
Без вина мы грустны и несчастны, мой друг.
Горе видим в отсутствии жён мы и слуг.
Но, лишь новый кувшин нам приносит чайханщик –
Грусть уходит к шайтану. Нам весело, друг!
* * *
Пить вино – тяжкий грех. Но вселенской тоски
Не избудут печальных молитв лепестки.
Согрешаем, вкушаем, себя утешаем.
И лелеем, как можем, веселья ростки.
* * *
Грусть моя, на земле справедливости нет,
Но Аллах посылает с Небес дивный свет.
Этот свет преломится в лозе виноградной.
Улыбнусь я, отведавши, Небу в ответ.
* * *
Много знаний – печаль. Так учил Сулейман.
Так не время ль, друзья, нам накрыть дастархан?
Ум пора нам очистить от лишнего груза –
Пусть его наполняет веселья дурман!
* * *
Ты прости, о, Аллах, снова я крепко пьян!
Снова грезился ночью красавицы стан…
Но хочу я спросить – не гончар ли в ответе,
Коль слепил он кувшин, допустивши изъян?
* * *
О, Всевышний! Прошу – не вмени мне в вину
То, что я отдаю предпочтенье вину,
Что порой пропускаю я время молитвы,
Что в девичьих глазах как в озёрах тону!
* * *
Стан девицы, кувшинчик вина и строка –
Скромных радостей много ли для старика?
Не прошу сверх того. Но отнять эту малость
И не пробуй, Всевышний, ведь дрогнет рука…
* * *
Снова я – в чайхане, привязавши осла.
Вновь застолье, друзей мне судьба принесла.
Плут-чайханщик! Не смей наливать не до края!
Снова грусть покидает. И жизнь весела.
* * *
Много глаз у Аллаха. Он видит сквозь тьму.
Чем я, пьян и растрёпан, понравлюсь Ему?
Может, тем, что в глаза говорил Ему правду?
Может, тем, что, как должное, принял суму?
* * *
Грустно и одиноко без милых подруг…
Пусть Небесный Гончар запускает Свой круг,
Пусть мне лепит любовь, избавляя от грусти.
Я утешусь в объятьях её нежных рук.
5 – 7.04.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220001
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 13.02.2011
(посвящается песне)
Девушка-заложница, расстрелянная в Баварии
В тысяча, Бог знает, каком году,
Всё повторяется, милая! Снова фонарь. И я.
Придёшь? Не знаешь? А я приду.
Кто тебя? Кто тебя так? «Спартаковцы»*?
Фрейко́р**? Прости им… От пули след…
Тебе больно, милая? Ты хочешь расплакаться?
Не плачь, дорогая – ведь смерти нет!
Нет смерти, милая! Будем живы ли,
Не будем живы ли – всё равно.
А я – живу? Хоть в расход не вывели…
Везде пустота. Лишь фонарь, окно
И песня. Просится: ну-ка, выпусти!
Старая песня. О том, как мы…
Ну, ладно, не мы с тобой… Как же вынести
Бессмысленность эту, вот так, людьми!
Бессмысленность драк и стрельбы, заложников…
А впрочем, пленных и я не беру.
Снова болит? Дай-ка, я осторожненько
Бинтиком кровушку ототру.
Послушай, давай-ка споём с тобою мы?
Песенка-песня, не камень, не сталь.
Обоймы пусты, да и чёрт с обоймами!
Фляга пуста. А вот это – жаль…
Фляга пуста. Догоняет карма.
Тает твой облик. Я встал с колен.
Вечный фонарь у ворот в казарму.
Вечная песня «Лили Марлен»…
6.12.09
* «Спартаковцы» – члены германского революционного рабочего союза «Спартак», из которого выросла германская коммунистическая партия. Основная движущая сила революции в ноябре 1918 г. в Германской империи. При их участии 13 апреля 1919 г. в Мюнхене была провозглашена советом рабочих и солдатских депутатов Баварская Советская республика. Просуществовало до 1 мая 1919 г.
** Фрейко́р (Фрайкор) (нем. Freikorps – свободный корпус, добровольческий корпус) – наименование полувоенных патриотических формирований, существовавших в Германии и Австрии. Отряды фрейкора участвовали в разгроме Баварской Советской республики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217472
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 13.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2011
Вірш не новий і не знаю чи заслуговує на увагу, але завтра
День Валентина - заодно і привітаю!
Сидять на хмарках чарівні Амури
Від їхніх стріл, напевне, не втекти,
А я застиг над чаркою «Кагору» -
Мені тебе, здається, не знайти!
Валентин, Валентин!
Ти зійди із вершин,
Покажи, де моя наречена.
Валентин, Валентин!
Вкажи назву країн,
У яких жде кохання на мене!
Протятий стрілами я падаю в багаття,
Згоряю за секунди у вогні.
Встигаю лиш помітить твоє плаття
Під колір неба й очі голубі.
Стараюся піднятись - не виходить!
Хочу позвати - тиша, як стіна!
А ти до мене стримано підходиш
Й цілуєш у збентежені уста!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240703
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Вчера я на ночь глядя, кофе
Решил глотнуть, совсем чуть-чуть,
И до утра почти как «профи»
Стихи писал, - не мог уснуть
Мысля пошла о том, об этом,
И просто мысли ни о чем…
Тут понял я, что быть поэтом,
Гораздо проще, чем врачом
Врачу, иль скажем инженеру
Нельзя трепаться просто так,
Ведь люди потеряют веру,
И скажут, что он гонит брак.
Другое дело быть поэтом,
Пять строчек – ода, десять – стих,
Не надо отвечать за это,
Иначе б он давно затих
Перу поэта все подвластно,
Пером он лечит, строит дом…
И получается все классно,
Ведь на бумаге и пером
А инженер коптит над схемой,
С хирурга пот течет ключом,
Поэту проще, - в ванне с пеной
Он оды пишет ни о чем
Балдеет, малый, мысли резвость
Как никогда ему нужна,
Зачем ему шофера трезвость,
Он осушил бокал до дна
И прославляет всех и всюду,
В любой науке он силен,
Понять его простому люду
Бывает трудно, он умен…
Любому даст пером он фору,
Словами прыткий, как Пегас,
И стихотворного позору
Он выльет дюжину на Вас
Вот так напившись кофе на ночь
Поэтом каждый может стать,
Но если врач ты а не сволочь,
То ночью лучше крепко спать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109235
дата надходження 25.12.2008
дата закладки 13.02.2011
Когда уйду за небо и дожди,
не плачь, ведь на земле приходит старость.
Одно прошу – себя побереги,
чтоб "там" я за тебя не волновалась.
Считаем мы – всё видно на земле
"оттуда", но без права на участье.
И мне пообещай – сидеть в тепле,
питаться правильно, гулять почаще.
Лекарства принимать, не горевать,
жить дальше продолжать за нас обоих.
И обещай, родной, не на словах
себя беречь, насколько жизнь позволит.
И мне "там" будет очень хорошо,
когда не будешь здесь ни в чём нуждаться…
…Ты прав, что, кто бы первым ни ушёл-
мы "там" друг друга будем дожидаться…
11 февраля 2011г. г. Киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240650
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Цветок розы увядшей, с надломанным стеблем
Кем-то выброшен в мусор, как вещь отслужившая
В нём он смотрится чуждым, каким-то нелепым
Среди хлама в контейнере с верхом набившемся.
Очутился теперь в одночасье ненужным,
Он немного прожил, зато искренне радуя.
Среди прочих подарков, возможно, был лучшим
Одиночество чьё-то, холодное, скрадывал.
Лепестки чуть привяли, но бархатно- красным
Остаётся их цвет, пусть кайма потемневшая.
Но ведь было: мгновением радости, счастьем
Тот цветок с каждым взглядом одаривал женщину.
А завядший бутон стал не важен теперь ей
Оказавшись, таким, как и всё - жизни прозою
Но поникшая роза, с надломанным стеблем
Всё равно, умирая, останется розою.
08 апреля 2009г. г. Киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126016
дата надходження 13.04.2009
дата закладки 13.02.2011
Умирала любовь...
Никаких объяснений не слушая.
Не от тяжести слов,
От молчания и равнодушия..
Умирала любовь!!
Не по воле нежданного случая,
Не под весом грехов..
Свое сердце терзая и мучая...
Шелестят тополя
Изменить что-то - в диком желании.
Стонет болью земля,
Пережить это не в состоянии..
Между двух берегов
У реки замирает течение.
Ветер вольный готов
Много раз поменять направление..
Слышишь? Эхо шагов...
Уходящего вдаль равнодушия..
Все простила любовь,
С упоеньем любимого слушая..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11011279073
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240637
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 13.02.2011
«Я вернусь,-сказала,-непременно»,
И ушла красиво в темноту,
В жизни небольшая перемена,
Зачеркнула главную мечту.
Первый снег обнял тебя за плечи,
И не чувствуя замерзших рук,
Ты одна осталась в этот вечер,
И сама себе сегодня друг.
Ты ушла,лишь снега блеск хрустальный,
Под ногами тает не спеша.
Ты смеешься,только взгляд печальный,
Рядом с ним останется душа.
Не вернешься,он тебя забудет,
Так непредсказуем жизни бег,
Но среди миров,средь сотен судеб,
Вашу будет помнить первый снег.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240345
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 12.02.2011
Это страшно,за дымкой тающей,
Остро так ненавидеть ночь.
Мне б хотелось с тобой играющей,
Повидать твою малую дочь.
Поглядеть ей в глаза задорные,
До чего же она мила…
Чтобы стало до боли позорно мне,
Что я рядом с тобою была.
Посмотреть бы в глаза усталые,
Твоей любящей бывшей жене,
И забыть бы,что я целовала,
То,что не предназначено мне.
Я в своем повседневном мире,
Неохотно встречаясь с другим
Понимаю,в пустой квартире,
Ты намного нужнее им.
Оставляя рубцы на коже,
Не спеша удаляюсь прочь.
До чего ж на тебя похожа,
Твоя светловолосая дочь..
Уходя не готовлю речи,
Ты одно лишь пообещай:
Что при первой же нашей встрече
Навсегда мне прошепчешь:«Прощай».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240109
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 12.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2011
Привіт! Тобі не холодно тепер?
Це літо розпустилося дощами.
Я й досі не позбавилась химер:
Скучаю за тобою вечорами.
І бавлюся кораловим вином,
Ні крапельки від нього не п’янію.
Таким неупередженим теплом
Навряд чи я зігріюсь чи зігрію…
А вчора надійшла жадана мить:
Зробила перші кроки наша доня.
Щасливі ми. Хоч інколи болить.
І очі наші інколи солоні…
Ти тільки бережи себе. І знай:
Крізь відстань, перешкоди й пересуди –
Я поруч біля тебе. І нехай
Так буде.
17.07.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=17975
дата надходження 07.08.2006
дата закладки 11.02.2011
Сутінки згустились; що тобі до цього?
Це ж моя дорога, мій крутий обрив!..
Вдосталь було щастя, жаль, лише німого,
А тепер, на лихо, сум заговорив.
…Я розчарувався. Підпалили крила
І горять без диму, а душа ж нова!..
Точно пам’ятаю – ти мене любила,
Тільки не згадаю за які слова.
08.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239774
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Посвящается всем участникам и авторам этого дома поэзии !!!
Талант - конечно не пропьёшь...
И не продашь... Кому он нужен ?!
Вот так с "талантом" и живёшь...
Как, блин, с женой... иль скажем мужем !
И передать его нельзя,
Как, скажем, "скромное" наследство...
К примеру - подарить друзьям
Или ребятам по соседству...
Талант как юношеский прыщ -
Порой наружу прорывает...
Он говорит, а ты молчишь...
Ему ты - ЦЫЦ !!! А он - болтает !!!
Хотя ТАЛАНТ ТАЛАНТУ - рознь !
Одни в искусстве преуспели,
А у других - алмазов горсть
И куры денег их не ели !
И доки от науки есть,
"Мыслителей" громадно войско,
Что отдают под "СМИРНО" честь,
Взмыв пятернёй под кепку броско...
И криминальный есть Талант,
В противовес - есть полицейский,
Что сам Талантами богат -
О них писал сам Достоевский !
Талант завязывать шнурки
Или готовить очень вкусно....
И стоя в классе у доски
ФермА* доказывать искусно !!!
Талант воспитывать детей...
(у тех талантов тоже много...)
Быть гениратором идей -
Талант, что тоже дан от Бога.
Талант прощать за то, что в душу
Тебе талантливо плевали....
Кричать талантливо - НЕ ТРУШУ !!!
Когда ТАЛАНТ твой убивали !!!
Ну, что ещё Вам рассказать
Про Ваш ТАЛАНТ, что изначально
Вложили в Вас отец и мать
Когда с любовью Вас зачали ?!
Одно скажу - ВСЁ МОЖЕТ БЫТЬ !
И жизнь пусть Ваша будет долгой !
Талант Вы сможете пропить,
Коль пить Вы будете помногу !!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158670
дата надходження 01.12.2009
дата закладки 10.02.2011
Я подставляю солнцу ладошики ,
Веря в силу добра и света,
Может я мечтатель,немножко?
Может что-то во мне от поэта?
В жизни каждый из нас поэт,
Но когда вам взгруснется немножко,
Даже если сил уже нет,
Подставляйте солнцу ладошки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189979
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 10.02.2011
Примьера новой песни - "УНЕСЁННЫЕ МЕТЕЛЬЮ". муз. - Аркадий Хаславский, слова. - Семён Кацыв, вокал. - Влад Зерницкий. (для прослушивания щёлкните на Razbegalis_02.wma)
1.
Повстречались с тобою случайно
Был осений дождливый денёк
Ты казалась мне сказочной тайной
И в глазах твоих жил огонёк
Цвета осени, цвета заката,
Цвета листьев опавших в саду
И любви непрощённой когда-то
Той что я позабыть не могу .
ПРИПЕВ.
Разбежались и взлетели
Птицы в стаях
Мы с тобою не хотели
Я ведь знаю
Чтоб пути у нас дорожки разлетелись
Словно листья унесёные метелью.
2.
Было всё как во сне между нами
Сумашествие дней и ночей
К сожаленью с тобою не знали
То, что жизнь коротка у свечей
Воск любви и страстей вдруг растаял
Превратился в застывший поток
И с деревьев последним слетает
Опоздавший на землю листок.
ПРИПЕВ.
Разбежались и взлетели
Птицы в стаях
Мы с тобою не хотели
Я ведь знаю
Чтоб пути у нас дорожки разлетелись
Словно листья унесёные метелью.
3.
Стаи птиц в облака улетали
Уносили с собою любовь...
И оттуда они нам кричали,
Что весною увидимся вновь...
Вот и всё... ничего не осталось
Лишь узор на замерзшем стекле
Видно осень весною казалась
Вдруг тебя подарившая мне.
ПРИПЕВ.
Разбежались и взлетели
Птицы в стаях
Мы с тобою не хотели
Я ведь знаю
Чтоб пути у нас дорожки разлетелись
Словно листья унесёные метелью.
© Семён Кацыв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240084
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Перемены давно не пугают,
Астения пока не грозит...
Нам о жизни достойной солгали:
Маркс и Энгельс…И лжёт Саркози.
К бестолковости мира привыкнув,
Уповаю на здравый сарказм.
Не вкушаю печёную тыкву -
Значит, это - ещё не маразм!
Сочиняются скудные вирши,
В прошлом - нудной морали мура.
Кругозор стал значительно ширше,
И всё реже приходится врать...
Не беда, что склоняются годы
На вполне предрешённый закат,
Индульгенция есть у природы
На стихи лет на десять пока...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239992
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Улыбкою расцвечено лицо.
Из-под ресниц торопятся смешинки.
На пальце обручальное кольцо.
А по щекам алмазные слезинки.
Смешные радости с томлением любви.
Миндальный привкус расставанья с детством.
Желание гнездо прочнее свить
и долголетье получить в наследство.
Не девочка, но не жена ещё,
как хороша в своём нарядном платье!
Цветы, касаясь полудетских щёк,
подчёркивают свадебное счастье.
Картинки эти в памяти у нас
не потускнели и зарёй алеют
в прекрасной глубине любимых глаз
тех, с кем мы в старости встречаем юбилеи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239985
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 09.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2011
Уважаемые друзья!!!!
У меня к Вам некоммерческое предложение! :)
Ищу коллег по цеху и единомышленников для совместного издания сборника.
Кратко о предлагаемом проекте:
- формат книги - А5,
- 160 страниц, из них 150 под поэзию,
- мягкий переплёт, ламинированная полноцветная обложка,
- чёрно-белая печать внутри,
- офсетная (белая) бумага,
- тираж - 600 экземпляров,
- изданию будут присвоены коды + совершается рассылка по библиотекам,
- язык издания, предварительно, русский (но всё обсуждается),
- 15 авторов-участников, каждому из которых отводится 10 страниц под публикацию стихотворений,
- для всех поэтов условия и формат участия (количество страниц, фото и т.п.) - одинаковы, чтобы издание имело солидный вид и не превращалось в сборную солянку.
Приблизительная стоимость участия каждого из авторов - 800-900 грн. с человека. Если договоримся, может получится и дешевле. Все расходы на издание, предпечатную подготовку, корректорскую работу, рассылку по библиотекам - делятся поровну между участниками.
Что Вы получаете за эти деньги?
- 10 страниц для Ваших стихотворений в сборнике,
- Ваше фото и краткое обращение к читателю (или биография) всё обсуждается.
- 38 экземпляров книги на руки: дарите, раздавайте, продавайте (у каждого свои пути реализации)... То есть, вы оплачиваете (фактически) не страницы публикации (как на Стихи.ру или Золотой строфе), а готовые экземпляры сборника, которые получите на руки,
- публикацию в официальном издании, то есть фиксацию авторского права путём печатной публикации,
- возможность порадовать себя и своих близких, а так же- познакомиться с творчеством коллег-поэтов.
Скажу сразу, что рассматриваться будут только те стихотворения, которые соответствуют определённому уровню поэтического мастерства. То есть, вариант "любой каприз за ваши деньги" не принимается!
Если у Вас есть координаты издательства, которое может воплотить сборник в жизнь на меньшую сумму, буду благодарна за наводку!
Если есть желающие - пишите в личку или в рецензиях. с радостью обсужу все "за", "против", предложения и замечания.
С уважением, Люба.
P.S. Если вы знаете того, кому это предложение может быть полезным и интересным, очень прошу поделиться ссылкой или информацией. Заранее благодарна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239926
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Вы не знаете меня!
Я без страха и упрека.
На скаку могу коня,
И в избу могу с наскока.
Дом мой – символ чистоты
И комфорту, и престижу.
Но вот только у плиты
Ненавижу, не-на-ви-жу!
Вы не знаете меня!
Я куда спокойней танка.
Я надёжна, как броня,
Я молчу, как партизанка.
Напорюсь на злобных псов,
Всех уделаю втихую.
Но от финских тормозов
Я психую, ох, пси-ху-ю!
Вы не знаете меня!
Я имею силу воли.
Жизнь здоровую ценя,
Не нуждаюсь в алкоголе,
Из зарплаты на коньяк
Не потрачу и рубля я,
Но халявный ещё как
Потребляю, по-тре-бля-ю!
Вы не знаете меня!
В наши дни, конечно, дичь, но
Я, хотя не размазня,
Но ужасно непрактична,
И до тугриков не зла,
Не коплю их под матрасом,
Но лиши меня бабла -
Вырву с мясом, выр-ву с мя-сом!
Вы не знаете меня.
Я на Пушкина похожа!
Рифмы эти – западня.
Я в неё попалась тоже.
Мне хвалиться не резон,
Ровня Пушкину едва я,
Но по осени, как он
Завсегда о-бол-де-ваю!
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213036
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 08.02.2011
Я пью один, но не алкаш!
Я сам с собой наедине,
Пока не нужен в этом стаж,
Пока всего лишь сам в себе.
Я ем один… чтоб не спеша
Что нужно всё переварить…
А за душою ни гроша
И как прикажете мне жить???
Я сплю один… наверно глуп,
Никто не спит сейчас один!!!
Я не ценитель женских губ,
Не вышибаю клином клин.
Я через зеркало смотрю
На мир цветных карикатур.
Не улыбаюсь, не живу…
Я там один… среди скульптур!
0:36
08.02.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239626
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2011
Заглянув у віконце.
пробігся по кімнаті
і (ти крізь сон почула) назвав твоє ім'я.
Ти думала - це перший ранковий промінь сонця
нечутно розбудив тебе.
Насправді то був я.
Заграв ще на сопілці
простеньке, веселеньке.
До тебе полетіла мелодія моя.
Ти радо посміхнулась: "Який чудовий ранок!
І вітер наче грає..."
Насправді то був я.
Поцупив ще із столу
твою ранкову каву,
хліб з маслом їв і думав: "Прекрасне це життя!"
Ти скрізь все обшукала, собаку налякала.
Подумала, що він з'їв.
Насправді то був я.
Увечері, як завжди,
твоїм я охоронцем
усюди, де бувала ти, неподалік стояв.
Ти талісман носила і думала, що він скрізь
тебе оберігає.
Насправді то був я.
І зовсім випадково
нарешті ти зустріла
того, кого чекала усе своє життя.
Стояла ти й дивилася йому одному в очі,
і говорила: "Любий..."
Насправді то був я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239337
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 07.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2011
Україно, моя! Батьківщино моя!
Мій Дніпро! Моє рідне Полісся!
Мій народе, цвіт вишні і спів солов’я,
Мого духу довічні колиски.
Мої, диво – хрущі, не хрущі з Колорад.
Мої ластівки - білі й червоні.
Яблуневі сади, диво – синь виноград,
Фарби щирі, м’які, колонкові.
Рідні очі - озерні, щасливі, мої,
Палкі руки, що пахнуть любистком.
Хай співають тобі все життя солов’ї,
А життя наповняється змістом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238850
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 05.02.2011
Цветёт черёмуха в саду.
Как пахнет! Месяц май...
Меня не жди. Я не приду...
Но всё же вспоминай.
Теперь остынет солнца свет,
И вспять пойдёт река...
Ты ощутил?..Меня уж нет.
Не будет никогда.
И холодеет в жилах кровь:
Уже не по пути...
И не пойдём мы рядом вновь.
Любовь нам не спасти.
Уже не слышно пенье птиц,
И плачут облака...
Среди знакомых тебе лиц
Не будет лишь меня.
Не встретим мы с тобой рассвет.
Зачем сирень цвела?
Кто сможет дать теперь ответ:
Куда Любовь ушла?
Но всё же я прошу тебя:
Не забывай меня..
_______________________
Адрес плейкаста:http://www.playcast.ru/view/1268062/7106bfc4583fb54fc4f8a05260befd4ec8c7bc95pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186980
дата надходження 30.04.2010
дата закладки 04.02.2011
Здається знов прийшло кохання.
А може серце просто бреше?
Адже зі мною це не вперше,
І сподіваюсь не в останнє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233144
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 04.02.2011
Нелепые стихи.
И строчки ни о чем,
Замаливать грехи.
И говорить с дождем.
Бессмысленная жизнь.
Смеющееся время.
Пространственные сны
Мое лишь бремя…
Наивные мечты.
Душе бы закричать.
И черные цветы
Подарят мне опять…
А дни, как под копирку
Потерянны мгновенья.
Отдала крылья в стирку,
Не ангел – привидение…
Бездонные глаза,
Оскал, или улыбка.
Мне б стоило сказать,
Но я – увы, ошибка…
Нелепые стихи
Бессмыслица из слов
Ха-ха-хо-хо-хи-хи…
Я псих с других миров…
И вместо смеха горечь
Печаль, и жгучая тоска…
Хочу увидеть море.
Я ведь уже сошла с ума?
Нелепость, фарс, игра…
Я – Джокер, шут, Никто.
А может быть, уже пора…
Но не пойму – за что?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238737
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
Зірочка в небі моргає,
Хмарку м'яку обіймає.
Нічкою, сон, приходи,
Спи, моя донечко, спи.
Приспів:
Спи, моя зірочко, спи, моя донечко,
Сон загляне у відкрите віконечко.
Місяць промінчиком буде гойдати,
Щічки рум'яні твої цілувати.
Котик ліниво муркоче,
Вмився і спатоньки хоче.
Ти, коте, тихо ходи,
Донечку не розбуди...
Приспів. (2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233135
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 03.02.2011
Так долго тянется зима...
Да я не против, очень нравится:
в снегу деревья и дома,
ишь, расстаралася, красавица!
А нахозяйничалась - всласть!
Укрыла землю тёплым пледом...
По веткам белка пронеслась,
но мне маршрут её неведом...
Не слышно птиц - одни вдали
и прилетят ещё не скоро,
а воробьи и снегири
глядят в окно с немым укором...
Как же пройти здесь? Где метла?
В кормушку насыпаю крошек...
Уже так хочется тепла,
хотя б чуть-чуть, хотя б немножко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238472
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 02.02.2011
"От тебя до меня – два кольца сигаретного дыма."
Алёна Тищенко
От меня до тебя – уже сотни пропавших ночей…
Что нас ждёт впереди ? Суждено ли разлуке продлиться?
Неужели и впрямь : мой удел - оставаться ничьей?
Но изменится всё - верю я… И воздастся сторицей…
Знаю - тоже не спишь … Новый день зажигает огни.
Вот и он – промелькнёт… Так и жизнь… Ну, а мы - ходим мимо…
Циферблат телефона настойчиво просит : «Коснись!»
От тебя до меня – два кольца сигаретного дыма…
От меня до тебя столько стран, городов и столиц
От Нью-Йорка, Мадрида, Парижа, Берлина и Рима...
От тебя до меня столько рук, столько слёз, столько лиц
И всего ничего - два кольца сигаретного дыма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238473
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 02.02.2011
перетекает лето в боль
ложатся сумерки над снегом
забыты явки и пароль
мы не спасемся на ковчеге
в стихах нет смысла, нет идей
доспехи рыцарей ржавеют
в груди нет сердца и дождей
Кихот не любит Дульсинею
на свалку выброшена честь
втоптали в грязь корону князя
ты где-то есть... я где-то есть...
но только нет воды и связи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238437
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 02.02.2011
Накинуться на мене критикани,
хоча я ще нічого не сказав.
І перші - хто тебе в ті роки ганив,
Коли на ВИ вже подумки звертавсь.
Ти - наша совість, там, в cемидесятих,
ти - крик душі на повному скаку.
Ти - молодість з гітарою кудлата
у джинсах і в шкірянім піджаку.
Ти - наша пісня на магнітній плівці,
в сміливім слові, що палило цвіль,
ти - наша мрія в дорогій автівці,
слід від коліс якої - смуток й біль.
Все недоспіване, не зігране, не зняте
зірвалось з урвища і зникло із очей,
лиш пам"ять не облишила кричати
до хрипоти на загнаних коней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238021
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 01.02.2011
Я Вас люблю...
Я утренней росой у Ваших ног
Хочу проснуться, сердцем тихо тая...
Тепло улыбки Вашей, словно лепесток
Мечты....
Хочу узнать, от счастья замирая...
Вы можете назвать меня дождём...
Я к Вам прийду - Вы только позовите...
Мы погрустим о чём-нибудь вдвоём,
И Вы меня за что нибудь простите...
Я быть смогу весеннею грозой,
Что прочь разгонит зимнюю тревогу...
А не хотите - распущусь листвой,
И Осенью усыплю Вам дорогу...
Позволите - я стать для Вас готов
Уютным пламенем домашнего камина....
Вас согревать и тайны Ваших снов
Беречь, как величайшую святыню...
Я Вас люблю...
Я Вас люблю...
И быть хочу для Вас
Дыханьем ветра, света паутинкой...
Быть рядом с Вами,
Светом Ваших глаз...
Для Вас одной хочу я быть тропинкой...
Я обращусь в пушистый, мягкий снег...
И Вас укутаю, любовью согревая...
Мой самый близкий и любимый человек..
Судьба моя - всегда быть рядом с Вами...
Я Вас люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100761
дата надходження 02.11.2008
дата закладки 26.01.2011
Мои стихи приходят по ночам,
Когда вокруг давным-давно уснули...
Гоню я музу с правого плеча
И молчаливо ёрзаю на стуле.
Хочу прилечь и снова видеть сны,
А между тем - меня тревожат строчки,
И вместо грёз растаявшей весны
Четверостишья лягут на листочке.
Скользнёт в окно холодный свет луны,
Забьются рифмы где-то в подсознаньи...
Прошу, позвольте просто видеть сны
И сдать в архив мои воспоминанья.
© Copyright: Любовь Козырь, 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159698
дата надходження 07.12.2009
дата закладки 26.01.2011
На землю мертвою листвою
Ложится мой прощальный стих.
Пишу дрожащею рукою
Свое последнее: «Прости…»
Я не твоей была женою
И солнцем не в твоей судьбе.
Пишу дрожащею рукою
Письмо последнее - ТЕБЕ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208520
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 26.01.2011
Давайте з Вами будемо на Ти…
(і в подарунок віртуальні квіти)
хай зіштовхнуться разом Два Світи
у хитросплетенні таємних слів і літер.
Відкритість щира, мила і проста
(даруйте, але я не підлабузник)
за Вас в вогонь, і в воду із моста
для мене ви – і подружка, і Муза.
Веселим сміхом посмішка цвіте,
кохання й розуміння хочу зичити
Ви носите в своєму серці те,
чого ані купить, ані позичити.
Давайте з Вами будемо на Ти
і перевернемо всю шкереберть планету
хай зіштовхнуться разом Два Світи
й хоч не в житті, а на сторінках Інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236276
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 22.01.2011
Есть люди чести среди нас,
Чья сила духа, чье горенье
Всем дуракам тревожит глаз
И глупым сеет раздраженье!
Их жизни - росчерк золотой!
Мы восхищаемся такими!
Они, в погоне за мечтой,
Так часто гибнут молодыми,
Их души, смерти вопреки,
Взлетают в небо голубое!
Кто остается? Дураки,
Слепцы, глупцы... Да мы с тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197838
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 22.01.2011
Домівка рідна в гості кличе знову.
Рішила твердо: щоб там не було,
Поїду влітку я обов`язково
У чергову відпустку у село.
Зніму найперше туфлі на підборах,
На ґанок речі кину нашвидку
І розстелю рядно під осокором, -
Спочину мить у свіжім холодку.
А скуштувати найсмачнішу воду
Піду босоніж в берег навпрошки
З пустим відром через рясні городи,
Де гарбузиння лізе на стежки.
Зірву з капусти крадькома листочок,
Поки дід Кость не вгледів з-під бриля.
Бо гріх не випити води ковточок,
Було б не варто й їхати здаля.
В старій криниці розживусь водою,
В котрій до ранку плавали зірки,
І водночас, де кладка під вербою,
Наріжу оберемок осоки.
Повідчиняю настіж вікна в хаті,
Підлогу чисту зіллям устелю,
Візьму з полиці глечики пузаті, -
Квітками мальви їх розвеселю.
Та серця стукіт буде рвати тишу
І струсить з вій просолену росу.
Нарву в саду я мамі стиглих вишень
І в пригорщі... на цвинтар понесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236265
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 22.01.2011
Не прийнято було в селі
Ні офіційно, ні між нами
Великі вулиці й малі
Чиїмись звати іменами.
Давало прізвища життя
Шляхам широким та вузеньким
І знало з пелюшок дитя
Їх довгі назви й коротенькі.
Шкільна, Безодня, Чагарі,
Осики, Випас, Тополівка...
На Лисій сходились горі
Дубина й Вища Довгалівка.
Щоб не пішли у забуття
Й були нові наймення в шані,
Тепер в двори для прибиття
Таблички видають бляшані.
Сучасні назви - для поваг,
Для реєстрації та преси.
Вірніше буде в двох словах -
Для юридичної адреси.
А так, з портфелем - на Шкільну,
З коромислом - то на Безодню,
Та й корівок, як в давнину,
Пасуть на Випасі сьогодні.
Живе Церковна й Чагарі,
Шумлять Осики й Тополівка,
На тій же сходяться горі
Дубина й Вища Довгалівка.
Все та ж стежина на город,
Все та ж ґрунтівка під візками.
І назви, що давав народ
Живуть у пам`яті віками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236266
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 22.01.2011
Спасибі за щирість розмов
І за розуміння мовчань.
Спасибі за те, що пішов.
Спасибі за спокій прощань.
За те, що мене відпустив
Спасибі. Й за те що забув.
Спасибі за те, що любив.
Спасибі за те, що ти був...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236018
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 21.01.2011
Раптом в'януть яскраві квіти,
І мені їх так жаль,так жаль!..
Я не можу осінь терпіти,
І її мовчазну печаль!
Відлітають пташки, з сумом
Залишаючи свій край.
Ти раніше, мабуть,не думав,
Що і я скажу:"Прощавай!"
Не співаю сумну пісню
Позираючи у вікно.
Рятувати любов пізно,
А мені,чомусь,все одно.
Ти не клич мене,і не згадуй,-
Я мовчатиму,я не мщу,
І не плакатиму.Та зраду
Не прощу тобі, не прощу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199410
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 20.01.2011
«…Бо розплачуся, як злива» - Антоніна Матвієнко.
Для мене твоя усмішка – це знак;
У травових очах – життя шалене.
…Ти радісна! Ти сяюча… Однак
Немає це відношення до мене.
Мені, насправді, щастя немале,
Коли ти у мені – себе впізнаєш.
…Гарнішаєш! Все дужчий шарм… Але
Ти поруч з тим і дальшаєш, згасаєш…
16.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235244
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 20.01.2011
“И перед ним свою лаская грудь
Бесстыдно, я, смущаясь вопрошала…
…И, поднимая с пола покрывала,
Я не спросила больше ни о чем.”
Г.Л.
Перед ним ласкала груди страстно,
Оголяя без стыда свой зад,
- Он же мрамор, не крути напрасно
Бёдрами, - мне люди говорят.
- Мне искать мужчину не придётся,
Проведу хоть этот вечер с ним,
Ну, не зря же здесь он продаётся
В магазине с вывеской «интим»?!
Продавец, сними-ка покрывало!
Онемела я, утихла прыть.
Где же то, что надо, оторвало?
Чем же будет он меня любить?
В.Стр@нник http://vadimstrannik.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235532
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 18.01.2011
Чогось простого.Просто незбагненного.
Почути, як ти дихаєш вві сні.
Я хочу знати, хочу бути певною,
Що знову ми залишимось одні.
Що знову після тисячі розлук
Настане ранок,сповнений тобою.
В жагучій плутанині вуст і рук
Відчую себе ніжною й слабкою.
Чужий, далекий. Мій і неповторний.
Вразливий і жорстокий, як дитя.
Любов буває дика і потворна
Без радості і шансу на життя.
Прийди ще раз, і залишися вільним,
Як вчора, як сьогодні, як завжди...
Цинічним, злим,жорстоким, божевільним -
Яким захочеш, але ти прийди...
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229458
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 16.01.2011
Если я замерзну, то от холода,
Если вдруг умру, то без любви,
Разразится небо боли грохотом..
Нет её..и больше не зови.
А замолкну, то от равнодушия,
Что накроет глыбой-ледником,
Вдруг между сердцами и меж душами
Ляжет пустота лютым врагом.
А пишу о чувствах - значит счастлива,
Значит держит нас незримо нить..
Разукрасил мир цветными красками
Жизнь мою..Хочу любить.. творить!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1912197921
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234877
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 16.01.2011
Я осідлаю місяць в небесах,
Накину зорям золоті вуздечка -
Вночі здолаю весь Чумацький Шлях
Дістанусь, люба, до твого сердечка.
Лиш не насуплюй брівки чарівні-
Сховай у віях гострі блискавиці,
Веселкою всміхнись в цю мить мені,
Розтань в обіймах, ніби ніч в зірницях.
І розмалюєм небо голубим,
Примхливі хмарки сонечком прикрасим.
Як добре все ж відчутись молодим!
Життя, спасибі! Ти таке прекрасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235146
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 16.01.2011
Раб
Глух,
Слаб
Дух.
Бей
В бровь!
Лей
Кровь!
Верь
Снам –
Зверь
Там!
Чу!
Смрад!
Чур,
В ад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235052
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 16.01.2011
Ты порожденье тьмы.
Она в твоих глазах бездонных.
В них свет манящий звёзд безлунной ночью отражённых.
Бессмысленно сопротивляться им, они как рок судьбы.
Ты светом рождена.
Собою, словно блеском ослепляя,
Вокруг себя светила затмевая
Горишь. И благосклонна будет пусть к тебе судьба.
Сомнений нет, тебя родил огонь.
В тебе пылает жар, и пышут страсти.
Всё в гневе пепелишь, в твоей всё власти,
И если уж горишь – тебя не тронь.
Ты рождена водой.
И в серость дней унылое теченье
Приносишь радость в жизнь и облегченье,
Как дождь земле, измученной жарой.
Ты рождена землёю, знай.
Цветёшь, и пять стихий сорвать цветок не смеют.
И если семена любви в тебе посеют,
Богатым будет урожай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234264
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 12.01.2011
Я твiй янгол ,чи може я вiдьма,
Що злiтає у вирiї в нiч ?
Чи я сонце, що жарить опiвднi-
РозкалЕне, гаряче, мов пiч ?
Cнiг на голову та з заметiллю,
(цих питань намотався клубок),
Чи дитина, що грається з тінню,
Чи немiряних мрiй пастушок ?
Прийде час, твоє серце пiзнає,
Ким би я у життi не була.
Не помилиться той, хто кохає,
Бо кохання дарує дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206949
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 10.01.2011
Сонная.., голая.., только сережки
Надела береза, небо вдыхая...
Ей бы смутиться, хотя бы немножко,
Нет же, флиртует, ветру кивая...
Ей хорошо, ее ветер целует,
Поют о любви вдохновленные птицы,
Теплое солнце влюбленных балУет,
Щуря в улыбке златые ресницы.
Сонная.., голая.., тешится.., млеет...
Ей ли одежда ? Успеется, позже...
Ветер весенний страстью овеет,
Павши любовью на белую кожу.
Соком наполнилась, в счастье ликует,
Вскинула ветви, как взлетная птица...
Ей все равно, если кто-то осудит,
В зависти ль скажет: " Нагая блудница."
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11004134121
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183562
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 10.01.2011
день помножен набесконечность,
зажигающий в церкви свечи,
мальчик скажет, крестясь и плечи
расправляя, как крылья - вверх,
что святые всегда под вечер
слышат лучше и помнят крепче,
что спросив, я сама отвечу,
а простив, отпущу свой грех.
жизнь немногих, но изувечит,
он и сам то узнал давече:
Бог не лекарь и он не лечит
и тогда лишь пришел к нему...
вот теперь понемногу легче.
ком последних противоречий
вышел горлом при этой встрече,
...не обещанной никому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201976
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 10.01.2011
Знову – дощ. Знову – сум. Це, напевно, тому, що ти плачеш
Десь тихенько в подушку. Не можеш заснути вночі,
Нарікаєш на долю, як кажуть в народі, собачу,
На життя, що згорає, як вогник тремтливий свічі.
Ці краплини дощу з мовчазного січневого неба –
Ніби докір мені за все те, що не дав я тобі,
За ті ночі недоспані, слово різке без потреби,
І за срібло у скронях, і дні, що минули в журбі.
То, чому ж я не здужаю дощ хоч на мить зупинити?
В вічних пошуках щастя злітає короткий мій вік.
Чом не можу лишити цю землю, дощами умиту,
Щоби випити сльози з коханої милих повік?...
3.01.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233718
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 09.01.2011
Що є мистецтво? То лиш шлях -
У нотах, фарбах чи словах
Не більше правди, ніж в брехні.
А втім, потрібні і вони.
Мов шати, душу огортають
А все що в ній, в себе вбирають.
Рентген єства, узі думок,
І їм відомий кожен крок,
Всі миті радості й страждання,
І всі пригноблені бажання,
Яких цураєшся й не знаєш -
Від них нічого не сховаєш...
А милозвучність вдалих фраз,
Портрети профіль і анфас,
Реалістичність їх зображень,
Що нам лишає стільки вражень,
Вся переконливість сюжетів,
Чи філософський зміст сонетів,
Умілих рухів невловимість,
Правдива святість, часом хтивість,
Неперевершеність гармоній
Всіх ваших соло і симфоній,
Проворних звуків віртуозність -
То лиш надумана серьйозність.
Це не мистецтво. Це шляхи.
Майстерність тут плете вузли
І нас збиває з пантелику-
Мізерну думку за велику
Прийняти просто з вуст митця.
Чи втілено слова в життя? -
А хто спитає, коли вміло
І дуже влучно, зрозуміло
Їх сформульовано і вжито
Та атмосферою сповито,
Відповідно до звичних вимог
І стилю голосних промов.
Буває що й мале дитя
Все бачить краще мудреця.
На жаль, сказати так не вміє,
Тому ніхто не розуміє
І слів серьйозно не сприймає...
Загальна маса ж вимагає
Афористичності рядків
І твердості красивих слів.
Цитуєте ви Сартра, Ніцше,
А поцікавилися б ліпше
Контекстом, а не лиш думками,
Що їх знайшли поміж рядками.
За громовитість їх цитат,
Повірте, я, звичайно, рад.
Але як можете на віру
Сприймати все і без розбіру?
Вам впевненість чужого тону
Перевертає точку зору
(Якої, може, й не існує).
Та зараз нас не це турбує,
Я намагаюся сказати:
Мистецтву мало форму мати.
І суті золоте зерно
Ще треба щоб у ній було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233080
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 08.01.2011
Не плутайте любов з коханням,
Його ж бо сила руйнівна.
Не плутай тишу із мовчанням,
У тиші вічність промовля.
Не переплутай ненароком
Безсмертя з вічністю життя.
Не називайте долю роком,
А безкінечність - небуттям.
Наказ не плутайте з проханням,
Багацтво - з кількістю грошей.
Життя не плутай з існуванням,
Ціну - із цінністю речей.
Не плутай цноту і невинність,
Емоцію та почуття.
Не плутай часу швидкоплинність
З невідворотністю кінця.
Не думай, наче справжня мужність
В жорстокості почин бере.
Не плутай інтелект та мудрість,
Бо не в знаннях вона живе.
Не плутай істину й догмати,
В примарну святість їх не вір,
Бо пристрасть хтивістю вважати -
Природі йти наперекір.
Не плутайте палкі зізнання
З німою величчю чуття.
Трагічний пафос - зі стражданням,
А плач душі з гірким виттям.
Не плутайте із горем тугу,
Не нарікай хрестом мету.
Та острахом слабкого духу
Не називайте доброту.
Бажання не приймай за мрії,
Інакшість вадою не зви.
Не сплутай віру і надії,
А совіть за суддю візьми.
Не плутай Генія з шаленством,
А музику з набором нот.
Не плутай щастя і блаженство
З відсутністю усіх турбот...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233619
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 08.01.2011
Никогда не приходили ко мне слова на украинском языке. Но вот понравилась мне львовская девушка, чей язык родной - украинский и я стал писать ей на украинском (наверное потому, что хотелось сделать ей приятное).
А иллюстрирует это стихотворение фотография другой девушки, Насти из Киева.
И в Киеве встречается красота :) :)
[i]Якби ж то день постукав у вікно
Її рукою, легко, майже млосно...
Замружився б, як сонцю, що зійшло,
Й на ганок вибіг би до Неї босим...
І зупинивсь... не знамо що робити...
Чи губи цілувать, чи руки й очі?..
Як встиг я їх так палко полюбити,
Що нічиїх вже бачити не хочу?![/i]
Фотография опубликована с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11663
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204149
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 07.01.2011
это стихо написалось сначала на украинском языке, а потом, через день или два, на русском:
[i]Ах если б день, да постучал в окно,
Её рукой... легко, почти неслышно...
Зажмурившись, как солнцу, что взошло
Я б на крыльцо, босым, к любимой вышел...
И замер вдруг, не зная что же делать...
Глаза ли, руки, губы целовать?..
Люблю. Люблю... и хочется так... верить,
Что ты придёшь... в окно мне постучать... [/i]
На украинском можно прочитать здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204149
Иллюстрирует стихо фотография прелестной киевлянки, Насти.
Фотография опубликована с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11663
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204230
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 07.01.2011
Всё ближе до конца, чем до начала…
Не в океане бурном, у причала
Качает мою лодочку судьба.
Но время есть ещё отдаться жизни,
Пока протопчется дорожка к тризне…
Пусть это будет жизнь, а не борьба!
И правдой станет мудрый взгляд на вещи,
И сон о счастье пусть приснится вещий,
И вера - в цель, не «по воробьям» пальба!
Пусть мир не ропщет, я не с ним душою.
Познавши истину, останусь молодою!
«Пока люблю, живу!» - молитва и мольба…
***МОЖЕТ БЫТЬ...
Не знаю точно, любит ли стихи...
И точно знаю, в нём живут – стихии...
И одному ему прощаются грехи...
Он - чист, но с ним грешат другие…
В нём столько радости и света, и огня...
Он любит жизнь и, может быть, меня…
***БОСИКОМ ПО МОСТОВОЙ...
Ниже опущу своё "забрало" -
Солнце у меня тепло украло!
Босиком бегу по мостовой...
К новой жизни, только не с тобой!
В плащик модный нарядилась весна!
Кто сказал тебе, что я гуляю одна?
Мой покой и тишину мне верни!
Буду помнить наши лучшие дни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233068
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 05.01.2011
Уедь со мной за тысячу земель,
Где нет условностей, и нет цивилизаций.
Я знаю сто шестую параллель, -
Там век застыл на уровне простраций.
Там время остановлено навек,
Пока мы там, никто не спохватится,
И ни один на свете человек
Не сможет в это место дозвониться.
И надышавшись вдоволь той весной,
Той трепетностью дней и той надеждой,
Могли бы возвращаться мы домой,
И, возвратившись, жизнь влачить, как прежде…
© Copyright: Носова Татьяна, 2008
Свидетельство о публикации №1810250177
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=84981
дата надходження 20.07.2008
дата закладки 30.12.2010
В природе нет движения души,
в природе всё движение - от Бога,
и ты о чём мне только не пиши -
в словах не много действия, немного.
Ты не пиши про гадких голубей,
о том, что мыть устала подоконник,
о том, что муж становится грубей,
но есть один молоденький поклонник,
о том, что жизнь проводишь у плиты,
о сволочных соседях и подругах,
о том, что все занятия пусты,
и нам уже не вырваться из круга,
о том, что сын - отъявленный балбес,
а дочь - в отца: упряма и коварна,
что деньги есть, но лучше было без,
когда и звёзды падали попарно.
Ты не пиши про счастье и беду,
про то, что платье вышло не по крою...
И я тогда тебя не подведу,
и никому секретов не открою.
Писать не надо глупости и вздор,
что мы, еще немного, и завоем,
что у тебя огромный коридор,
но входишь ты в него, как под конвоем.
Ты не пиши о маме и отце,
о стариках, оставленных надолго,
о том, что мы меняемся в лице,
и зеркала твердят о чувстве долга,
о том, как дед твой часто говорил,
что жизнь - не срок, «условно» не даётся,
о том, кого твой брат удочерил,
и не трудись писать о чем придётся.
И не пиши про кукольных ежат,
что подарил тебе на именины,
и про кота, чьи усики дрожат,
как будто нити тонкой паутины.
Ты не пиши о чём-то, что ещё
до этих пор ты мне не рассказала:
о том, как дождь разорванным плащом
хлестал по окнам пьяного вокзала,
о том, как травы серы между шпал,
и дверь глуха последнего вагона,
о том, как я тогда тебя проспал,
о том, что время - «пятая колонна».
И откровенных писем не пиши,
пойми, что правда тоже однобока,
но если есть движение души,
то напиши об этом, ради Бога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211255
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 28.12.2010
В Новый год мы всегда ждем чудес!
Бой курантов исполнит мечту....
Пусть же зимний, красивый экспресс,
Увезет нас в другую страну!
В ту страну где нет зависти, лжи,
Нет обмана, мирской суеты...
Где в заснеженном доме мечты,
Наконец будем счастливы мы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231560
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 28.12.2010
Времени верю. Время не врет.
Сор отметает. И душу врачует.
Странником пыльным по свету кочует
Время на крыше вселенной живет.
В стареньком домике время ночует.
Время не спит от зари до зари,
Склонит в ладони макушку седую.
Что ж, ты сама жизнь избрала такую.
Тихо усталость лежит у двери.
Вот и пришло. Постучалось в окно.
Взглядом окинуло длинным и мудрым.
«Здравствуй», «Привет», « С наступающим утром»
И разрыдалось. И стало тужить.
«Что ты, - давай успокаивать, - хватит»
« Знаю, меня ты хотела убить.
Или бездарно на что-то потратить».
Всхлипнув, умчалось за дальнюю даль.
Хотела уснуть я, да времени жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230123
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 21.12.2010
Полное резюме автора nepom2010 при желании здесь:
http://www.stihi.ru/2010/10/15/4567
Учтите, автор не герой своих стихов!Ничего общего!
ВСЕ новые произведения за день, стараюсь сразу разложить по книгам !
Плейкасты с моими стихами здесь:
http://www.stihi.ru/2010/10/21/7170
Это Ссылка на страничку NEPOM Белый В.П.(Непомнящий)
по Темам, где 70% стихов другие
http://www.stihi.ru/2010/12/12/8809
а далее nepom2010 ССЫЛКИ НА СТИХИ ПО ТЕМАМ:
АВТОРСКИЕ ПЕСНИ:
авт.пес. http://www.stihi.ru/2010/02/21/7723 _Гитарный перезвон тревожит чувств начало
авт.пес. http://www.stihi.ru/2010/01/23/3546 _Зачем признались мне в любви.
авт.пес. http://www.stihi.ru/2010/03/01/4016 _Помогите подруженьки милые.
авт.пес. http://www.stihi.ru/2010/04/01/7600 _Скрипка рыдала вечерней порой.
авт.пес. http://www.stihi.ru/2010/02/11/7280 _Слезка упала девчонке на грудь.
авт.пес. http://www.stihi.ru/2010/03/13/5267 _Там нам реченьке - русло быстрое...
авт.пес. http://www.stihi.ru/2010/03/15/4253 _Уносит ветер вдаль туманы.
авт.пес. http://www.stihi.ru/2010/03/13/4353 _Холодный свет луны чарует маки.
БЕЗ РУБРИКИ:
без рубр http://www.stihi.ru/2010/03/13/8095 _10 лет .
без рубр http://www.stihi.ru/2010/03/06/2960 _8-е день.
без рубр http://www.stihi.ru/2010/03/05/4598 _8-е! Не могу молчать!.
без рубр http://www.stihi.ru/2010/03/05/4619 _8-марта всем и одной.
без рубр http://www.stihi.ru/2010/01/14/6168 _А мне всё реже стали сниться.
без рубр http://www.stihi.ru/2010/01/20/2385 _Больно
без рубр http://www.stihi.ru/2010/02/08/7729 _В ночь напролет.
без рубр http://www.stihi.ru/2010/01/13/5931 _В таинстве ночи отыскать.
без рубр http://www.stihi.ru/2010/03/05/7431 _Весна весна!
без рубр http://www.stihi.ru/2010/03/07/3670 _Востань сегодня.
без рубр http://www.stihi.ru/2010/03/28/4780 _Дай мне
без рубр http://www.stihi.ru/2010/03/23/5062 _День память - вновь добавят красок..
без рубр http://www.stihi.ru/2010/01/14/6407 _Запоздалая ночь...
без рубр http://www.stihi.ru/2010/03/20/5493 _Как шарики...
без рубр http://www.stihi.ru/2010/03/28/7541 _Не держи..
без рубр http://www.stihi.ru/2010/03/05/7492 _небылица-Я и Весна!
без рубр http://www.stihi.ru/2010/03/05/4883 _Потеплело! Весна!
без рубр http://www.stihi.ru/2010/03/07/3761 _Признаюсь - мне сегодня хочется грустить
без рубр http://www.stihi.ru/2010/02/07/3511 _Умом не признаю душевные измены
без рубр http://www.stihi.ru/2010/03/05/4795 _Это- Пишущий стихи
без рубр http://www.stihi.ru/2010/01/18/8841 _Я тебя напоила отваром.
БЕЛЫЕ СТИХИ
бел стих http://www.stihi.ru/2010/03/29/3477 _Наташа Вас не вижу наяву.
бел стих http://www.stihi.ru/2010/01/02/2801 _Я надену ночнушку из звёзд.
ГОРОДСКИЕ ТЕМЫ
городск http://www.stihi.ru/2009/12/30/5640 _12 отбили куранты.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/20/2325 _33 прожито - треть.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/01/3585 _А в переборе струн мелодией печали.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/12/3821 _А в переборе струн.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/06/4247 _А если вдуматься.
городск http://www.stihi.ru/2009/12/30/5652 _А кто живёт в заснеженной избушке.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/11/6621 _А по другому я любить и не умею.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/15/3043 _А помнишь звёзды мы считали.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/25/7473 _автору ВИКЕ КИР - на Стихи ИНЫХ.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/16/7769 _Асфальта серостью не виноват перон.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/25/6631 _Ахнуть не успела стал уже и люб
городск http://www.stihi.ru/2010/01/13/3405 _Безвольно плед обнимет.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/12/4111 _Беру простынку чистую тетрадь.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/19/6188 _Бродит ходит колобродит.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/07/3543 _В небе звезд бесчисленность.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/07/3607 _В непотреб на страницах.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/15/3062 _В старом парке по аллеям.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/19/2763 _В том южном городке.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/16/5770 _Вглядись в глазах лишь боль.
городск http://www.stihi.ru/2009/12/30/6008 _Весь день - на нервах в ожиданьи...
городск http://www.stihi.ru/2010/03/25/4316 _Вновь прилетел ты к нам журавушка.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/01/9475 _Волна в ленивой неге.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/25/6191 _Вот на пороге Март.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/11/4868 _Все годы что отмерены судьбою.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/08/6825 _Всё напоминает о тебе.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/06/4176 _Всё отмыл до душевного блеска.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/27/7971 _Всё сотру весь мир огромный.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/16/7930 _Всё ухожу без возвращения обратно.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/25/9313 _Вы любите цветы скажите Ольга.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/19/6893 _Вы подошли ко мне со скрипкой.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/01/3682 _Где хаос городских кварталов.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/13/2949 _Где-то в параллелях измерений.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/07/4563 _Давай ронять слова.
городск http://www.stihi.ru/2010/04/04/6362 _Дай руку.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/01/3711 _Девчонка выучит уроки.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/10/6080 _Десятое. Уже прошло восьмое.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/06/3768 _Для женщин! срочно! срочно
городск http://www.stihi.ru/2010/03/28/7679 _До любви ты со мной дошёл.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/17/2775 _Добро души.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/05/3255 _Довольно боли довольно.
городск http://www.stihi.ru/2010/04/01/2875 _Дороги веером просторов.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/11/6669 _Дочери - В боль рожденная..
городск http://www.stihi.ru/2010/02/16/5528 _Душа застыла в горечь боли.
городск http://www.stihi.ru/2010/04/05/6646 _Душой и мыслями чиста.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/21/5101 _Евпатории все пляжи.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/05/2896 _Ещё январь и снег в белым-бело.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/18/7428 _Живая женщина манила.
городск http://www.stihi.ru/2010/04/05/6792 _Заботы заботы заботы.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/15/4996 _Забудешь милая поверь забудешь.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/11/7188 _Завял букет прекрасных роз.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/08/4752 _Закажи себе гейшу на чай.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/02/3208 _Зачем пришла побыла не осталась.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/08/3532 _Здравствуй одноклашка здравствуй.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/10/5878 _Зимняя рапсодия.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/13/4719 _И рядом нежность милые черты.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/17/6864 _Кажется снова давление.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/19/6211 _Как лживо уходил ты прочь.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/07/3745 _Как строить любовь в шалашах.
городск http://www.stihi.ru/2009/12/30/5816 _Крутится шарик.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/13/13 _Кто женщин в горе понимает.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/26/9181 _Куда уж больше обнажаться.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/13/6066 _Ладони на моих плечах.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/20/2352 _Луна в бесплатности блудила.
городск http://www.stihi.ru/2010/04/05/6057 _Мне дай покой на час.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/21/8358 _Мне ли любить тебя запрещенную.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/08/6247 _Мне постоянно снится кто-то.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/23/6147 _Моё видение ночи.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/01/3483 _Мороз крепчает ветрено и снЕжно.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/31/4025 _МоросИт унылый дождь.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/12/3684 _На Волге.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/29/4427 _На колени сынок на колени.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/16/7831 _На мотив знакомой песни.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/05/5664 _Надоело но работа
городск http://www.stihi.ru/2010/01/30/3924 _Напрасно поздно не звони
городск http://www.stihi.ru/2010/02/23/6039 _Напротив ты моей судьбы.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/05/5457 _Насколько ты во мне.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/16/8322 _НЕ держите мама папа.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/26/9333 _Не нужен мне покой занудный.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/02/2964 _Не осуждай чужую предрассудность.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/22/6522 _Не стану строчки подбирать.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/31/8377 _Не увидела рядом идущего.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/08/7548 _Не укоряй меня.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/11/6614 _Не шлю проклятий вслед.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/29/4178 _Нужен Март восьмой для женщин.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/31/3855 _Нужна ли гордость парню в лет 15.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/02/3327 _О женщины.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/25/6328 _О сколько в этом взгляде ласки.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/02/7514 _О сколько слов.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/01/3110 _Обещаю - буду вновь сердится...
городск http://www.stihi.ru/2010/01/21/5224 _Осенний блюз.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/23/5692 _Осторожно касаюсь страница словами.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/16/8474 _Ответь на мой звонок ответь.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/23/3331 _Отвори мне калитку в большое.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/11/6252 _Отчужденност.
городск http://www.stihi.ru/2010/04/03/9249 _Перекрёсток.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/29/3627 _По аллее не спеша.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/17/5425 _По глади моря разбегусь.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/15/3595 _Поговори со мной.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/04/4230 _Подвиньтесь я тоже в детство окунусь
городск http://www.stihi.ru/2010/01/21/4905 _Подожди не стирай ты из памяти.
городск http://www.stihi.ru/2010/04/05/6205 _Позвал я в завтра за собою.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/21/8336 _Посади деревьев рощу.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/13/797 _посвящение - Где-то...
городск http://www.stihi.ru/2010/03/15/3686 _послесловие - Ваш взор..
городск http://www.stihi.ru/2010/02/13/4630 _Посмотрите в глаза бомжу.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/23/6084 _Потерял не наглядность подругу.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/30/5488 _Привет привет - давно не заходила...
городск http://www.stihi.ru/2010/03/26/9517 _Привет соседка юности влюблённой.
городск http://www.stihi.ru/2010/04/05/5819 _Привязана мечтой я к дням.
городск http://www.stihi.ru/2009/12/30/5925 _Приходите друзья.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/23/6331 _Пройдусь вновь по местам знакомым.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/03/2839 _Проснись поэт.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/11/7162 _Пуглив до пустоты.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/12/3634 _Пусть заклубятся туманы галлактик.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/01/4601 _Раскрылась ветру вся навстречу.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/26/5091 _Себя мне не сравнить с тобой.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/11/6996 _Слова порой пустые дочь.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/01/4113 _Случайная встреча... на годы.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/02/4498 _Снегурок хор явился сказкой.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/14/6225 _Сон экспресс уносит в дали.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/26/4065 _Стою в печали у окна.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/01/3849 _Считаю ступеньки.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/15/2859 _Так случилось так случилось.
городск http://www.stihi.ru/2010/04/01/7388 _Тишина расклешена в ночь.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/31/4873 _Тополёк ты наш не окрепший.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/04/3436 _Ты - как яблоко надкушена
городск http://www.stihi.ru/2010/01/22/7231 _Ты вольна а я невольник.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/19/3574 _Ты зелень трав в пустыне где песок
городск http://www.stihi.ru/2010/03/24/285 _Ты не спеши безумно в тела страсти.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/16/7774 _Ты по росе пройдись босая.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/23/6234 _Ты рядом но очень далёка.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/17/6285 _Ты снежинка ты снежана.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/22/7061 _Ты стояла у окна вагона.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/19/6260 _Увидел! Узнал! Завяла!.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/16/5644 _Углы инета все не обозреть
городск http://www.stihi.ru/2010/03/31/4490 _Угрюмая в будничной прозе.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/23/7030 _Упала первая снежинка.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/05/3188 _Уплыл мой плот от берегов возврата.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/29/3702 _Устал душой?.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/01/3146 _Художник Жизни Полотна.
городск http://www.stihi.ru/2010/04/03/7782 _Чем ты летом пахнешь.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/22/6950 _Что молодайка отбегалась.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/19/6130 _Что? Видно отбегалась...
городск http://www.stihi.ru/2010/04/05/5939 _Эта правда доверчива.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/18/8953 _Это ты.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/10/5387 _Я бабочка я мотылёк бездумный.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/25/7173 _Я вновь и вновь смотрю в твои черты.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/18/8898 _Я гордая была и буду.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/31/4236 _Я не знаю что с тобою было.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/03/5370 _Я не такой Сергею Дудкову.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/25/2973 _Я не хотел мама
городск http://www.stihi.ru/2010/03/06/344 _Я освобождаюсь от себя.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/23/6398 _Я почему влюблён в берёзки крону.
городск http://www.stihi.ru/2010/03/26/9234 _Я придумал тебя выдумал.
городск http://www.stihi.ru/2010/04/05/7131 _Я пьян тобою не на шутку.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/03/7379 _Я спешу поймать судьбы удачу.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/08/5977 _Я спешу поймать судьбы удачу.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/14/3332 _Я тихонько постучусь.
городск http://www.stihi.ru/2010/01/15/3248 _Я холодна я насквозь заиндевела.
городск http://www.stihi.ru/2010/02/11/7315 _Яркость звезд сквозь темень ночи.
ГРАЖДАНИН - ГРАЖДАНИНУ
граждан http://www.stihi.ru/2010/04/01/3462 _А наяву?
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/14/7769 _Асфальт дороги
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/11/6675 _Асфальт дороги трупы трупы.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/14/7795 _Атака!
граждан http://www.stihi.ru/2010/04/03/4376 _Аттестат юности
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/24/4090 _Без устали станок Гулага.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/14/7819 _Безрассудно кидаться на дзот.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/07/3122 _В боль рожденная - для жизни
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/05/5327 _Версты версты жизни вехи .
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/04/4239 _Вехи Истории 1953.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/03/4720 _Взорвите молодые день.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/11/7127 _Во свято звучные призывы
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/01/2930 _Ворота в скрип
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/16/7184 _Встать суд идет
граждан http://www.stihi.ru/2010/04/01/7082 _Вся в растерянность Русь.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/16/7293 _городские парнишки из тех 50х.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/03/5077 _Гуляй ветер Русь в просторах
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/11/6730 _Держи свечу загаженной дочь.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/16/7232 _Есть на карте Родины.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/19/5163 _Запомни ты - как дождь.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/07/4602 _Злат-Русь сильна богатырями.
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/23/6577 _И взорвался Мир - в Салют Победы... .
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/31/2597 _Как мало тех из ветеранов.
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/23/6195 _Какой ты разный День Победы.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/19/3534 _Квадрат чёрной мысли
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/05/6400 _Князья из древности нам Русь послали.
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/02/7698 _Литые буквы из металла.
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/23/6817 _Любителям кликух и собачьих имён
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/03/4633 _Любой из русичей вдали.
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/31/4590 _Люди помните - они нелюди.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/02/3253 _Мальчишка с гитарой у дома на Волге.
граждан http://www.stihi.ru/2010/04/01/4228 _Медалями внучонок играет.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/18/3824 _Мне ли корить тебя Русь прогрешённая!.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/17/2577 _Мо-ррр-ды в раз-ррр-ыв
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/19/7431 _На опушке леса невысокой горки.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/28/9438 _На углу барака помню
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/05/5604 _Накрыли Русь чернь-гибель тучи.
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/23/7011 _Не досталось в почёт ветеранам.
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/04/4345 _Не наелись ещё Измов?.
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/04/4433 _Не сотвори себе бога.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/16/6231 _Не стойте у ограды рядом.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/19/5776 _Не хватило
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/25/6939 _Нестройные залпы ставят точки.
граждан http://www.stihi.ru/2010/04/01/7545 _Нет больше улиц городища.
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/10/6255 _о нём во славу - память есть...
граждан http://www.stihi.ru/2010/04/03/4211 _Он - ветеран большой войны.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/21/8392 _Плачет седая слезами навзрыд.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/05/6596 _Погост по окрай русских деревенек.
граждан http://www.stihi.ru/2010/04/01/5877 _Поймите же жизни суть.
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/30/7212 _П-о-к-а-р-а-й-т-е нелюдей.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/07/4082 _Призывным эхом над полями.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/23/3575 _Раздвигая ущелья колона ползёт.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/05/8282 _расстрелянные года страны
граждан http://www.stihi.ru/2010/04/01/2731 _Россию Родиной зову я.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/19/5368 _Русь - сегодня это мы.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/05/7121 _Русь страна Великая.
граждан http://www.stihi.ru/2010/04/01/7259 _Со слезами раскатами грома.
граждан http://www.stihi.ru/2010/04/03/4120 _Солдатик шёл в атаку.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/07/3733 _Среди шумных дубрав Полесья.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/07/3684 _Стоит комбат у обелиска.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/07/3617 _Строг прохладен лес осенний.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/19/5820 _Считает бабуля крохи.
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/28/7254 _Так было
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/11/7165 _Твои просторы в благодати.
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/10/6164 _Той Победы все они Творцы.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/07/4333 _Ты Руси большой дорогой.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/28/9509 _У кроватки сына мать.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/07/3580 _Холмы Валдая - изумруд России.
граждан http://www.stihi.ru/2010/01/07/3446 _Ширь полей до горизонта.
граждан http://www.stihi.ru/2010/03/04/4137 _Я помню.
граждан http://www.stihi.ru/2010/02/19/2709 _Я правду доверчиво в слово вложила.
СТИХИ ДЛЯ ДЕТЕЙ
детские http://www.stihi.ru/2010/03/26/5027 _Алфавитный список стихов nepom2010
детск. http://www.stihi.ru/2010/01/11/5827 _Здравствуй внучка.
детские http://www.stihi.ru/2010/02/07/6853 _Кошачий кайф
детск. http://www.stihi.ru/2010/03/17/9203 _О Руcь! - на языках гостей!.
детск. http://www.stihi.ru/2010/01/29/3042 _Повзрослел я.
детские http://www.stihi.ru/2010/03/24/3562 _Сделай отсортированный список ссылок
детск. http://www.stihi.ru/2010/03/02/6719 _Список для быстрого вызова по дате.
детские http://www.stihi.ru/2010/03/26/5179 _Список стихов по дате.
детские http://www.stihi.ru/2010/03/26/5278 _Список стихов по номеру.
детские http://www.stihi.ru/2010/03/24/3237 _технология присобачивания фото к тексту.
детск. http://www.stihi.ru/2010/03/01/4092 _Что тебе снится внучёнка.
детск. http://www.stihi.ru/2010/01/30/4803 _Что тебе снится внучонка.
СПЛОШНАЯ ИРОНИЯ
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/27/3012 _01 яма шуток на МОЕЙ СВАЛКЕ
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/27/3174 _02 яма шуток на МОЕЙ СВАЛКЕ
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/27/3908 _03 яма шуток на МОЕЙ СВАЛКЕ
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/27/4193 _04 яма шуток на МОЕЙ СВАЛКЕ
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/23/3241 _А Вы опять беременны стихами
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/16/7599 _А Вы опять мне нагрубили .
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/12/4357 _А мой шалаш - на облаках.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/22/7398 _А Смерть моя и не с косою .
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/16/7628 _А ты оглянись человек.
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/13/5699 _анорексией модной увлеклась .
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/13/3448 _Ах говорите мне слова в обман.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/08/4708 _Ах эти женские капризы.
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/17/3304 _Ахнуть не успела стал он как-то люб .
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/19/5045 _Безнадежность стираю .
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/07/5332 _Беру мольберт поэта .
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/28/6229 _Бешеные часы .
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/19/5082 _Бродил блудил .
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/26/8706 _В апреле в Париж! .
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/09/3821 _В виртуальность тела нет .
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/17/2520 _В разочарованности на свою судьбу.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/07/3964 _Вот философия какая... ..
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/01/3444 _Встану рано с петухами.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/31/4214 _Вся сверху вниз.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/15/3455 _Вы наркотик мой.
ирония http://www.stihi.ru/2010/04/03/4519 _Вы спросите поэта.
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/03/4846 _ГАИ-ДАИ-РАЙ
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/22/3270 _Де-жа-вю
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/07/4323 _Звери по тропам нерва.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/01/3929 _Иномарке въехал в зад.
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/01/3997 _Как некстати сегодня я к Вам заглянул.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/10/5155 _Какой ты человек... вот мой ответ -.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/20/2480 _Ключи под ковриком я знаю.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/06/4459 _Когда мы в возрасте.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/31/4071 _Кто ты жены моей любовник.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/15/3235 _Кукушка вовсе и не плачет.
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/28/9359 _Листаю конспект.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/15/3417 _Любовь без слёз.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/15/3165 _Любовь простите если в КОМЕ
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/24/7279 _Любовь совсем не морковка
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/05/6739 _Мне бутерброд из чувств.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/10/5276 _Молитва грешника.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/10/4368 _Молитва стишника.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/10/5564 _Моя любовь - прозрачная.
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/01/4657 _Мужики в сочувствии налейте!.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/24/4471 _Муза - тень таланта..
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/15/2403 _Мы люди Мы - фотоаппараты
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/08/3201 _Мы тоже умеем считать
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/31/8477 _На вопросы - нет ответов...
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/07/6966 _Надумали любовь от скуки..
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/19/5723 _Нарочито.
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/15/5084 _Не жена ты совсем не любовница.
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/01/4078 _Не изменю сегодня мужу.
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/06/8912 _Не казните.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/08/4662 _Не обмани ты комп надежды Девы.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/18/4142 _Не стану оцифровывать стихи.
ирония http://www.stihi.ru/2010/04/05/5799 _Ненароком.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/15/3416 _Но читаем всё.. Порой - смеясь плюясь..
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/16/7737 _огрыз. - Ты не ругай за вздор
ирония http://www.stihi.ru/2010/04/01/4402 _Парад партий партиек
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/19/6831 _По графику сегодня штиль.
ирония http://www.stihi.ru/2010/04/04/6167 _По дороге своей.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/01/3704 _Повелось на Руси в ночь гаданья.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/02/4244 _Погасла поздняя свеча.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/14/3595 _Помолитесь за меня в божьем храме...
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/19/5918 _Посмотрела в лицо косооко.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/22/7278 _Прародитель Адама сложил.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/02/3460 _Придумал кто-то первым двери.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/13/581 _Прошу не говорите вслед слова.
ирония http://www.stihi.ru/2010/04/01/7333 _Ревнивец мой
ирония http://www.stihi.ru/2010/04/01/3587 _Русалка - рыбья плоть!...
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/23/3526 _Рыбачка стишного раздолья.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/23/6071 _Самобичевание
ирония http://www.stihi.ru/2010/04/05/5988 _Самоиронизация.
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/28/2979 _Свой круг о очерчу.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/02/2353 _Сегодня полосатый день.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/20/5095 _Снова снова дэжавю.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/01/3226 _Сотворю себе праздник из дней.
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/17/5630 _Стакан гранённый друг и сват
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/23/3214 _Считал часы песчаные за дикость.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/01/3929 _Ты испортил праздник.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/06/7827 _Ты к роли мужа непригоден!.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/22/7016 _Ты поверь мне Машенька.
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/09/3783 _Ты человек другого измеренья.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/23/5876 _Удача назначает торг
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/31/4457 _Устали крылья от полёта.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/31/4371 _Утра восемь ожидаю.
ирония http://www.stihi.ru/2010/04/01/7436 _Холодит тишина непривычная.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/07/5771 _Гомо кто для homo.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/19/5292 _Чуть-чуть интимного мгновенья.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/30/4858 _Я деревенский но начитанный
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/29/3548 _Я досталась щедрым даром.
ирония http://www.stihi.ru/2010/03/25/6224 _Я задыхаюсь.
ирония http://www.stihi.ru/2010/01/28/6852 _Я начинаю жизнь труда с начала.
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/03/4891 _Я памятник сваял.
ирония http://www.stihi.ru/2010/02/09/3875 _Я уронила шар хрустальный
ирония. http://www.stihi.ru/2010/03/11/6951 _Бессонницы? - тогда ИНЕТ - и-нет..
ЛЮБОВНЫЕ ЧУВСТВА
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/23/5389 _А в днях уже весны прогрессия
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/21/5137 _А мне всё реже стали сниться
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/24/440 _А над лесом угасла заря в запоздалость
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/29/4212 _А помнишь звёзды как считали
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/18/3569 _А там где ты.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/04/03/8385 _А я тебе нужна.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/07/3161 _Без слов мы сидели..
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/16/7874 _Блеснула в ресничках слезинка.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/12/3942 _В пустынном лесу
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/26/206 _Вагон. Купе. И перестук колёсный
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/15/4857 _Верни любви моей начал - начало.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/19/6321 _Взбалмошна - донельзя..
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/01/3971 _Водопад золотых
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/06/408 _Воплей не будет
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/14/6781 _Все в тебе имеет важность
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/26/52 _Вы Таня не грустите.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/16/7917 _Где ты Настя белокудрость.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/04/03/3289 _Глазами просишь - Не спеши..
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/17/2675 _Грусть стихов ты собой породила.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/01/3465 _Давай вернём к началу память..
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/20/2994 _Для поэта женщина главность.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/04/05/6925 _Другому храню другому отдам.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/07/3703 _Есть где-то на земле скала удачи.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/29/3312 _Заменила меня ты Бессоницей.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/28/6694 _Замёрзла Я.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/25/5567 _Замызгали слово любовь.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/21/5174 _Зарифмовала чувства ты в стихи.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/24/2869 _Каприз.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/23/6124 _Когда сердцем мой стих начитаешь
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/28/6413 _Колокольчик ты мой 100 голосый.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/13/5970 _колокольчиком в звон серебристый.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/29/3295 _Любви разбитые осколки.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/22/3232 _Любви туманы.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/17/5966 _Любовь многогранна.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/06/4356 _Любовь сомнения не терпит
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/15/3369 _Мне в напев Весны.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/06/4314 _Мне нужна вся и нужно всё
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/12/3847 _На двоих смотрела осень.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/22/7142 _Найди мои губы.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/23/6432 _Нам радуга как мост.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/29/3249 _Не буди на заре поцелуем.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/25/4570 _Не в любовь я к тебе.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/22/3885 _Не грешите вы словом - Любовь.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/13/71 _Не дразнись манящим поцелуем.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/18/3654 _Не обмани мои надежды.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/07/3458 _Не рви мне душу.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/11/6269 _Нет цены на земле для одной.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/05/6448 _Ниспослана из-под небес.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/04/05/5782 _Образ твой леплю из света.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/13/4590 _Осенний сумрак сжат в печаль.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/11/4938 _От первой до последней встречи.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/13/4995 _Открою зонт я над тобой.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/27/7483 _Подари мне день собою.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/22/3363 _Подожди.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/30/4158 _подражание - Простила я тебя простила..
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/17/3316 _Помогите подруженьки милые.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/16/6276 _Потерял не наглядность подругу.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/06/8386 _Приход - уход..
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/30/4862 _Разбудил мою память напрасно.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/05/5582 _Разбудил мою юность напрасно.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/17/2593 _Рассмешинка моя засмешинка.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/30/3867 _Рыжий плед укутал мягко плечи.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/04/05/5852 _Свет свечи.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/04/03/9079 _свой нарисую праздности коллаж.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/07/6053 _Себя под топор твоей страсти.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/18/9237 _Сегодня я ветер.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/12/4022 _Семнадцать мгновений - в них Ты..
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/17/6253 _Серых глазёнок немые укоры.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/11/4984 _Серых глазёнок.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/12/3796 _Струн арфы перебор.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/27/7801 _Сценарии любви.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/30/5731 _текст.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/04/05/5880 _Ты зелень трав.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/08/4785 _ты мне клетка золотая.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/17/2661 _Ты мой романс из из юности моей.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/19/5939 _Ты наполнил меня собой.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/17/3674 _Ты не мяла мяту на лесной поляне.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/04/03/8949 _Ты не пускаешь в сон.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/01/2985 _Ты отрекаешься от всех.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/02/2685 _Ты подарила только полусчастье.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/07/3971 _Ты приходила - между прочим..
любовн. http://www.stihi.ru/2010/04/03/3608 _Ты проявляешь вновь каприз.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/18/9131 _Ты разбуди в ответ.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/17/2622 _Ты рядом но очень далёкая.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/23/6368 _Ты сегодня совсем не такая.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/08/4806 _Ты снежинка.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/07/3848 _ты ткань из дней
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/02/3317 _Хочу я к женщине уплыть.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/29/3808 _Целинные стога и звёзды.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/29/3697 _Эротическое с тактом в час любви.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/17/6206 _Я в поиске.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/02/3286 _Я зову тебя девочка Света.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/04/03/3453 _Я много думаю о Вас
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/05/5302 _Я не закрываю двери на запор.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/13/3631 _Я не согласен.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/05/5700 _Я с обидой к тебе в даль уйду
любовн. http://www.stihi.ru/2010/03/23/5800 _Я твоя ночь!- Я!..
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/17/2640 _Я тебя напоила отваром.
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/13/4655 _Я тебя нарисую в красках
любовн. http://www.stihi.ru/2010/04/03/8593 _Я трогаю постель
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/14/7141 _Я хочу тебя надежно спрятать
любовн. http://www.stihi.ru/2010/02/07/3658 _Я хочу тебя научить
любовн. http://www.stihi.ru/2010/01/02/3289 _Я хочу эту женщину
любовн. http://www.stihi.ru/2010/04/05/7047 _Ягодой сладко-спелая
СТРОКИ НИЗМЕННЫХ ЧУВСТВ
матерн. http://www.stihi.ru/2010/01/23/6573 _Сука в скуке ссучилась.
матерн. http://www.stihi.ru/2010/03/11/4732 _Нонgrata!.
МИСТИКА
мистика http://www.stihi.ru/2010/04/02/3340 _Не вижу ФИО Вашего вошедший
мистика http://www.stihi.ru/2010/01/25/4661 _Сегодня хандра всё НЕ то.
мистика http://www.stihi.ru/2010/02/08/8460 _Ты в заточении сомнений.
мистика http://www.stihi.ru/2010/01/19/8915 _Ушёл палящий зной.
ПАРОДИИ
пародии http://www.stihi.ru/2010/03/01/9367 _Безумны собой в ум
пародии http://www.stihi.ru/2010/03/15/2369 _бессоница стихо-инетома
пародии http://www.stihi.ru/2010/03/07/4359 _Вот эта женщина - а далее перечислен
пародии http://www.stihi.ru/2010/02/08/7636 _Жинь- сунду
пародии http://www.stihi.ru/2010/02/11/6874 _Как-нибудь и на Авось.
пароди. http://www.stihi.ru/2010/03/24/3009 _коллаж для автора - Весёлая Кня
пародии http://www.stihi.ru/2010/02/19/6453 _Нелюб мне ма
пародии http://www.stihi.ru/2010/03/21/3759 _Обиженная муж-гордос
пародии http://www.stihi.ru/2010/03/14/3434 _ода гранённому стакану.
пародии http://www.stihi.ru/2010/03/22/3196 _оспаривая - Наощупь в темноте. наощу
пародии http://www.stihi.ru/2010/03/03/5502 _От первого сьезда Ка-Пэ-эС-
пародии http://www.stihi.ru/2010/02/22/6561 _Паническуий страх Откуда о
пародии http://www.stihi.ru/2010/03/20/2857 _плюю с припечки на коллайд
пародии http://www.stihi.ru/2010/02/21/8324 _По сусекам наскр
пародии http://www.stihi.ru/2010/03/03/5635 _Придумал кто-то стих и две
пароди. http://www.stihi.ru/2010/03/02/5284 _Смех бывает разн
пародии http://www.stihi.ru/2010/01/06/5750 _частушки Астахов
пародии http://www.stihi.ru/2010/03/11/4905 _Я не крещ
пародии http://www.stihi.ru/2010/03/15/2724 _Я часто вижу вас ноча
пародии http://www.stihi.ru/2010/03/15/3648 _Я-к-Вас-пи
ПЕЙЗАЖИ РОССИИ
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/15/4795 _А белый снег Зимы совсем не белый.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/07/4000 _А в Март Восьмой - Весна волнует
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/28/4373 _А вот уже и кружева.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/29/4237 _А звёзды сливались в туманности.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/24/4020 _А по весне набухнут почки.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/16/7876 _Барометр на кухне вне ума.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/11/7384 _Беззвучная луна.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/31/2790 _Белый Парус - в днях надеждой
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/05/2985 _Белый снег Зимы.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/18/3900 _Берёзке снился.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/05/2868 _В белоснежность заснежённого края.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/11/4842 _В гости шмель с утра явился.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/17/2759 _В полях горбятся мокрые стога.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/13/5229 _Васильково в осень до грусти.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/04/03/3765 _Весна в начале робко-робко.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/15/109 _Весны дыхание во всём.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/11/6752 _Ветер Весны ласково-тёплый.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/04/03/8159 _Ветка рябины заплакала в грусть.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/04/01/7227 _Во степи во поле.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/05/2925 _Воет и злится ветер морозный.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/14/4431 _Волк.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/22/4636 _ворон и соловей - кто о чём
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/26/4008 _Вороньё кружит под вечер.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/24/4964 _Всех день волнует в неба синь.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/13/4869 _Вы радуга цветов.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/20/2407 _Голубень васильков.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/26/6718 _Горемычная плачет сосулька.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/18/4082 _городск.кие воробьи серые комочки.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/25/5681 _Готовы птицы в караван.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/26/6554 _Детишек гомон в день весенний.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/04/03/7968 _Дикий куст сирени.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/25/7117 _Дождь в стекло окна стучит.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/12/9040 _Дороги веером просторов.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2009/12/30/5681 _Елочка веточка.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/04/01/7163 _Журавли журавли.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/20/2915 _Журавлиный клин под облаками.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/17/2967 _Заводь в чаще зеркалом сверкает.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/17/2698 _Закурлычат журавли по югу.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/10/4327 _Заледенела душа у ёлочки хвойной.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/16/6297 _Заманю в луга на травостойность.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/28/7646 _Зимняя рапсодия.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/18/6017 _Золото листьев-золото Осени
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/28/4344 _И снова и опять уж Осень.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/18/3986 _Иду по роще белоствольной.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/25/5850 _Инстинкт продленья рода.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/04/01/7299 _Как волнуют нас напевностью дрозы.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/14/6360 _Красным цветом в огненном закате.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/26/6122 _Лебедушки полёт.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/11/6851 _Лужится дождик весенне-задорный.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/08/3592 _Луна в бесстыдности блудила.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/21/2357 _Маяк.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/07/4367 _Меж оврагов и холмов.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/28/6930 _Меняется облик деревни далёкой.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/25/4130 _Мужчины водопад из слёз.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/08/7771 _На забор легла калины гроздь.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/16/8275 _Напою росою приворотной.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/15/3001 _Народ закутан до ресниц.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/05/5383 _Нелюб мне день.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/05/6474 _Новый год снегами щедро.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/04/03/2913 _О сколько душ восторженных в волненьи.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/01/3998 _Отцвели на лугах уж цветы.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/28/5244 _Очередное половодье.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/16/8169 _Пенс. спиралька - копать граблить сажат.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/03/3179 _Первоталы ранние весной.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/23/6062 _Плачут плачут облака
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/31/7984 _Подорожная.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/25/5968 _Полдень зной сердиты мухи.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/21/7772 _Посмотри грибник в окошко.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/13/5083 _Прохладный ветер тих и нежен.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/14/6821 _Рябина ягода под снегом
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/02/2569 _Снегирь бестрашно в город прилел.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/22/6921 _Снегогрязь снегогрязь.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/28/2619 _Снежным одеялом в морозы.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/10/6137 _Так не быват робяты
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/26/8475 _Травное поле скошено.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/01/18/9057 _Трезвоны бубенцов от тройки
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/04/01/7712 _Ты не веришь.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/05/7245 _Ты Руси большой дорогой.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/16/8060 _Уже асфальт местами в серость.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/04/05/5920 _Уже поэты стихору.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/17/2721 _Ужо прохладой в осень ночь остыла.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/26/6351 _Утро в рань осеннего рассвета.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/03/4150 _Фиалок нежный аромат.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/03/22/7059 _Что необычного округ?.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/21/8077 _Щебечет соловушка милой.
пейзаж. http://www.stihi.ru/2010/02/15/5496 _Юный мальчик осень рисовал несмело.
СПЛОШНЫЕ ПОДРАЖАНИЯ и ПЕРЕДЕЛКИ
передел http://www.stihi.ru/2010/03/15/4427 _А ветер унёс.
подраж. http://www.stihi.ru/2010/03/07/5532 _Забетонирую я сердца место..
подраж. http://www.stihi.ru/2010/03/11/6643 _Когда сердцем мой стих начитаешь
подраж. http://www.stihi.ru/2010/02/25/3520 _Летала ведьма на метле...
подраж. http://www.stihi.ru/2010/02/13/142 _Люблю долбить озорно..
подраж. http://www.stihi.ru/2010/03/21/2380 _Маяк..
подраж. http://www.stihi.ru/2010/02/19/5882 _Ой дечата ох беда...
подраж. http://www.stihi.ru/2010/01/30/3844 _Плакалась скрипка вечерней порой..
подраж. http://www.stihi.ru/2010/02/16/6139 _подраж.ание - Войди в одиночество.
подраж. http://www.stihi.ru/2010/02/01/4214 _подраж.ание - дети-индиго.
подраж. http://www.stihi.ru/2010/03/14/3334 _посвящение - Я Вас в стихах..
подраж. http://www.stihi.ru/2010/01/22/7106 _Слёзка упала девчонке на грудь...
подраж. http://www.stihi.ru/2010/03/15/8217 _Ты в ладонях согрей мои руки
подраж. http://www.stihi.ru/2010/03/01/4041 _Ты поверь мне Машенька...
ПРОЗА И ПРОЗА ЖИЗНИ
проза http://www.stihi.ru/2010/02/12/7357 _Я зачерпну в ладонь
РЕЛИГИЯ НЕВЕРУЮЩЕГО
религ. http://www.stihi.ru/2010/02/26/8751 _Души колодец сух.
религ. http://www.stihi.ru/2010/03/11/4968 _Молитва забубённого грешника.
религ. http://www.stihi.ru/2010/02/03/5414 _Покаяние Девы во грех.
религ. http://www.stihi.ru/2010/01/24/3976 _Я верю в силы провиденья.
В САТИРИСТИЧЕСКОМ СТИЛЕ
сатирич http://www.stihi.ru/2010/01/19/5102 _В ночь заела мошкара.
сатирич http://www.stihi.ru/2010/01/29/6037 _В пику любителям
сатирич http://www.stihi.ru/2010/04/02/3459 _Вот автор незнакомый дай войду... ..
сатирич http://www.stihi.ru/2010/03/30/4965 _О сколько здесь накрученно до вздора.
сатирич http://www.stihi.ru/2010/01/15/3566 _Опять тошнит от TV баланды.
сатирич http://www.stihi.ru/2010/01/24/7799 _Подвинься Софья на софе.
сатирич http://www.stihi.ru/2010/03/27/3599 _Поминальная к 2012.
сатирич http://www.stihi.ru/2010/01/30/3796 _Ты Голубой! - Греха носитель...
сатирич http://www.stihi.ru/2010/03/01/3507 _Ты пассажира уважай.
сатирич http://www.stihi.ru/2010/02/01/4685 _Уж полдень дня.
сатирич http://www.stihi.ru/2010/01/26/7317 _Ужастик бухучёта
сатирич http://www.stihi.ru/2010/02/03/5019 _Упрёк дочурке
сатирич http://www.stihi.ru/2010/02/26/8886 _Эй царевич.
ФИЛОСОФИЯ БОЛЬНОГО , БОЛЬНАЯ ФИЛОСОФИЯ
философ http://www.stihi.ru/2010/01/25/4441 _А да пошло оно всё к
философ http://www.stihi.ru/2010/01/07/4761 _А как узнать - как пахнут розы
философ http://www.stihi.ru/2010/01/13/3351 _А мне плевать на посторонние запреты.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/29/4322 _А сколько измерений у медали
философ http://www.stihi.ru/2010/03/15/8040 _Бездумно думаем - Мы Вечны.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/01/3624 _Безрассудно кидаться на дзот .
философ http://www.stihi.ru/2010/01/06/7445 _В любовн.ом романе - двое.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/01/3188 _В ожиданьи .
философ http://www.stihi.ru/2010/01/16/8093 _В рассрочку билет заказали.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/10/4438 _В суете оглянись на себя человек.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/23/6003 _В укор ко всем.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/07/7864 _Ввысь вздёрну взор.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/02/2894 _Вдрогни от стр-р-р-р-ок в крике.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/30/3698 _Вершителям.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/28/6773 _Взрыв - распространение мгновением.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/26/256 _Вот об этом псина стих. .
философ http://www.stihi.ru/2010/01/02/2500 _Всё начинаю год по новой .
философ http://www.stihi.ru/2010/02/13/5149 _Где бисер звёзд небесной ткани.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/24/7462 _Гегемонами - гномы сейчас крутые.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/23/3449 _Глупо женщине не плакать.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/16/8040 _Две судьбы на весах.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/01/3050 _Дни окрасил озолотой.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/31/4150 _Догорает свеча поздней страсти.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/17/3055 _Дороги шагами меряю.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/24/7381 _Жизнь - это просто мельница!...
философ http://www.stihi.ru/2010/03/18/8916 _Жизнь усложняя - строим этажи...
философ http://www.stihi.ru/2010/02/15/4947 _Жила девочка на свете.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/06/7974 _Закрыл свой з амок на зам ок.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/28/2905 _Звонок дверь бронёй.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/19/5965 _Зеркалье глаз
философ http://www.stihi.ru/2010/03/31/4119 _Золота магическая сила.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/01/3845 _Иосиф Сталин не тяни к нам руку.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/11/7060 _Как волк голодный в ночь в лесу.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/15/5116 _Как страшно в тишине прожить неделю.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/20/2437 _Как часто нетерпимы мы к другим.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/08/8959 _Когда мы начинаем понимать.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/11/7254 _Коттедж - на гроб беспечно променяем...
философ http://www.stihi.ru/2010/01/02/2986 _Кредом - Оскал тигринный.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/12/3719 _Любовь разбитая в осколки.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/06/6953 _Людишки в мизер - букашки.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/03/3990 _Мне отведено судьбой столетье.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/22/7186 _Молитву я творю у предверий гроба.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/20/8862 _Моя жизнь как тонель коридор.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/15/3939 _мы в прошлом?.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/06/6775 _Мы все стоим у основанья пирамид.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/28/3294 _Найди избраника - по духу
философ http://www.stihi.ru/2010/03/30/5402 _Не верьте словам.
философ http://www.stihi.ru/2010/04/05/6417 _не сложился счастья долгострой.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/25/6060 _Не сотворите Идолов в угоду.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/29/3158 _Не спеши.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/30/4780 _Не тревожьте могильные плиты.
философ http://www.stihi.ru/2010/04/05/6011 _Нелюб мне час.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/25/4756 _Нелюбовь непогодь дня ненастье.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/22/6552 _Оставлю вам.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/10/5647 _От варки есть всегда в кипеньи
философ http://www.stihi.ru/2010/02/19/6007 _От первой - до последней встречи.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/14/4550 _Откуда ОН - фашизм
философ http://www.stihi.ru/2010/01/13/899 _Отсчёт до время гибели пошло
философ http://www.stihi.ru/2010/01/17/6272 _Палач не видит цвета крови.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/18/9073 _Передай эстафету в непоздно.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/02/2406 _Пират-поэт висит на рее.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/23/6320 _Позвал я в завтра за собою.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/23/3387 _Позвала меня запросто в гости.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/12/3658 _Порою ложь правдивей правды.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/04/4062 _Почил хозяин много лет назад...
философ http://www.stihi.ru/2010/01/18/9253 _Прощаю я себе свои ошибки.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/29/3410 _Пусть клубятся туманы галлактик.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/16/8350 _Рубежи нам финиша чертой.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/01/4425 _С Востока на Запад.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/05/6337 _Сегодня мне плевать на все запреты.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/28/2773 _Серый асфальт истёрт.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/03/2763 _Слова что бисер.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/06/7550 _Сомнения - порок от сути человека.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/13/5033 _Сомнения порок.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/02/7393 _Сомнения.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/08/7811 _Сорвалась ты ко мне на минуту.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/29/2833 _Спираль колодца жизни.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/29/4064 _Стаховка крюк.
философ http://www.stihi.ru/2010/04/03/3669 _Стихи - река.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/29/3365 _Стой паравоз.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/06/6882 _Строкой не ровной на холсте.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/15/2657 _Терзаем дни - в обьятьях суеты.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/23/5981 _Тропинкой в чаще мне казалась.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/22/6986 _Ты - книга непрочитанная мною
философ http://www.stihi.ru/2010/01/08/5952 _Ты сидишь у жаркого камина.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/08/6055 _У поэта - нет точки возврата.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/17/4228 _Убежать хочу... но рубежи
философ http://www.stihi.ru/2010/01/03/4366 _Уже не спеша
философ http://www.stihi.ru/2010/03/04/3952 _Укор пятому Марта 53-го.
философ http://www.stihi.ru/2010/03/30/5281 _хоронят смертных не в почёте славе.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/22/6896 _Чингиз любил палаш.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/30/4650 _Эй там на границах Ойкумены!.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/23/4809 _экс. - Постиг я плодом Озарений.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/21/7834 _Я без крыльев летать не умею.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/08/4881 _Я вернусь за тобой в детство.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/05/2995 _Я мир познаю познаю
философ http://www.stihi.ru/2010/03/29/3258 _Я опоздал к тебе на жизнь.
философ http://www.stihi.ru/2010/01/02/3233 _Я прыгаю с облака в одиночество!.
философ http://www.stihi.ru/2010/02/28/2830 _Я точка Вселеной.
ЧАСТУШКИ,ШАНСОН
частуш. http://www.stihi.ru/2010/01/13/2997 _Подходи народ страничный
шансон. http://www.stihi.ru/2010/03/07/6512 _Гитары стон тревожит
шансон. http://www.stihi.ru/2010/02/22/8840 _Запойному другу. слов нет. сон
шансон. http://www.stihi.ru/2010/04/05/6733 _Недокушенная недоп
шансон. http://www.stihi.ru/2010/02/20/4535 _Стаканчики гранё
ДУРАЦКИЕ ШУТОЧКИ
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/06/6202 _А в России январьская пьянь.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/22/4039 _А сфетофор мне предлагает жёлтый.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/12/4204 _Автор пришёл в Инет.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/16/7684 _Адам не первым был у Евы.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/16/7659 _Андреналин прокис за зиму.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/07/4136 _Бегом к скале к обрыву моря.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/17/3263 _Беззаботная охота.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/17/4367 _в 99 лет.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/16/7714 _В интернете - люди рядом.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/03/3515 _В ночь стая волчья. ..
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/26/4106 _В ночь стая волчья.. .
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/29/3371 _Висела ценность на стене
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/04/8165 _Возьму я в руки стихоплеть...
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/07/3929 _Вчера галка на меня посмотрела.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/19/7037 _Вы не согласны долг платить.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/26/6204 _Глаза её как изумруды.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/08/3488 _Горизонты дней в заплечность.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/04/05/5958 _Грустная грусть.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/13/3260 _Давай же жить без запятых
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/19/5221 _Давай накроем стихостолик на двоих.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/23/5543 _Дура Алёнушка дура.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/02/3275 _Есть много мужиков простых.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/16/6383 _есть наука снотворение.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/15/3070 _Жар-птица в бульоне...
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/15/3325 _Заплети мне мама.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/08/3029 _Засерело небо в горизонтах.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/08/3040 _Засерело небо в горизонтах.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/30/5929 _И вертит мир теперь охотно
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/22/7246 _И Муж. и Жен. - всему своё место...
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/26/7380 _Избита морда поэта в трёп...
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/08/4557 _к Надежде Вера в 23 но постучалась
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/02/3613 _к Таньке я припёрси спозаранку
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/01/3870 _Как волк голодный в ночь.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/19/6099 _как серая змея асфальт.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/05/4566 _Как часто в мусор стих бросают.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/23/6729 _Катился сказкой колобок
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/02/3128 _Коробейник стишный нонче.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/15/4900 _Крошево крашенных крыш.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/29/2934 _Лень разлил.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/30/5438 _Листаю твоё тело.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/31/3127 _Любителям тишины - мой ОР
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/29/7003 _Меня судьба в обьятях сжала.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/22/4006 _Мне сфетофор -зелёный
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/22/3936 _Мой светофор сегодня в красно.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/31/3996 _моя ты соломка.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/23/5953 _Мужчина в гневе!.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/31/4276 _Мясоед!.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/31/3906 _На сайтах ник удача поищи.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/21/5513 _Нагуляй жирка моя надежда.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/01/4300 _Не будите полночных страдальцев...
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/23/6277 _Ну почему Наташ?.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/13/3522 _Ну что ты елозишь.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/23/5695 _Ну что Ты смотришь.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/10/5409 _Один кобель приехал в Коктыбель.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/29/4390 _Ой простите - стихирянки..
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/19/6520 _Отойди.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/30/6643 _Павлин он в общипанность - курица
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/27/5103 _Первоапрельский стишок.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/27/4050 _Первоапрельсое частушьё
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/19/5012 _По завершению любви.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/13/5557 _Попасться б красотке многорукой
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/19/6383 _Прародитель Адама создал.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/26/3948 _Разбудил меня будильник.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/08/4735 _Рекламма..
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/04/01/4032 _Решил пора!
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/07/5131 _Сивка-бурка
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/13/7271 _скажите доктор диагноз
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/13/3300 _смущаю рецкой нет не верю.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/17/3896 _Сними вуаль давно пора.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/27/3755 _Тошно мне... Подайте рецу мне
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/29/5711 _Требуется помощь по 021!.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/31/7857 _Туристы разные бывают!.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/24/116 _Ты позвонила вновь
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/04/01/3520 _У бабы Зины внученька Марина.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/15/2602 _Улёгся на зимь я в ИНЕТ-берлогу.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/09/3095 _Упругой линией бедра.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/26/453 _Ушёл полковник!.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/02/01/4570 _Юльке инетской Экс-рецушнице.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/03/15/3306 _Я в снежну ночь.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/19/4951 _Я кукла-принц
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/04/7896 _Я не просто мужчина.
шуточн. http://www.stihi.ru/2010/01/17/6636 _Я пассажир судьбы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230009
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010
Поле давно скошено,
Лишь кружит листва.
Озеро заброшено...
Вдалеке тропа.
Дымкою окутана
Неба синева.
И в росе искупана
вялая трава.
Ветру всё неймётся:
листьем зашуршит.
Или подкрадётся
И в камыш влетит.
Как прогонит сон его:
Тут же улетит.
То в ветвях запутается
И тихонько спит.
Птица пролетела.
Скрылась за рекой.
Не сидит без дела
дождик проливной.
Пробежал по веткам,
Прошуршал листвой.
Постучался к деткам
Позднею порой.
Но они не слышат
Сладко- сладко спят.
Ну а дождь по крыше
Кап, кап, кап...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220209
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 20.12.2010
Я - вигин стегна
у вологості ночі;
Я - дике, щемливе
"так тебе хочу..."
Я - твОї гори,
спрагла земля.
Я - вже нічИя,
але ще не твоЯ.
Я - стоназвана і
Безіменна...
Я - врешті-решт,
просто Я!
Незбагненно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229247
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 17.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2010
Что наши мысли? Это лава,
Непостижимости поток.
Они - смертельная отрава,
Они - живительный глоток.
То в пламени своем сжигают,
Как прошлогоднюю листву,
То к жизни вновь воспламеняют
И нас на подвиги зовут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218680
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 13.12.2010
Заростає в душі, там де рай цвів, повільно осот;
Фраза милої сонце закрила, раптово, мов хмара…
Ти сказала мені: «Народись через років п’ятсот,
Зрозумію тоді, любий, може з тобою ми пара.»
…А півтисячі літ пролетить, наче спалах зорі;
Інші сни-сподівання пророчать, мов дивляться в воду,
Інші діти – не наші! – до вечора мріють в дворі
Що й вони через років п’ятсот пострічають свободу…
А півтисячі літ пропливе, наче бистра вода;
Інші душі ходитимуть світом, де рай розпустився,
Буде мрії ступати стрімка і всесильна хода… –
Зрозумію тоді, як я сильно в тобі помилився.
04.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226435
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 05.12.2010
Осінь знову моросить дощем,
Крає серце краплями-струмками,
Огорни любов"ю, як плащем
І зігрій красивими словами..
Я чуттєво на твоє плече,
Схилюсь у покорі і мовчанні.
Заховаюсь під твоїм плащем
І тремчу тополею в коханні..
Бачиш, онде гілочка верби,
Бавиться з холодною водою..
Ой якби ж то, любий мій, якби..
Бути в парі ми могли з тобою..
Ти ж не Бог.. Чекай.. А може Бог?
Як кохатимеш таку.. земную?
Те життя, де ми з тобою вдвох.
Я у мріях кожен день малюю..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11011205653
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225290
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 30.11.2010
Вечір. Бахмач. Вокзал.
Переповнена зала.
Ти мені не сказав.
Я тобі не сказала.
Північ. Поїзд. Пора.
Поспіх зібрані речі.
Стук в серцях завмира.
Мрій надломлені плечі.
Пізно. Рука в руці.
Нам не зустрітись більше.
Будуть вогні - не ці.
Будуть вокзали інші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225038
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 29.11.2010
Пустопорожние слова,
Полупрозрачные намёки.
Они-лишь пепел от костра,
Лишь сон в назначенные сроки.
Лишь паутины тонкой нить,
Что рвётся от порыва ветра.
Родник,где влаги не испить.
Как эхо,танущее где-то.
Игра без слов,а лишь намёк-
Бессмысленна,полупрозрачна.
Как мыльный,лёгкий пузырёк,
Который лопнул неудачно.
Как сумрачный осенний день
Застрял перед лихой зимою,-
Полутона и полутень
Зависли меж тобой и мною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222919
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 18.11.2010
Люблю в мужчине широту души,
Открытую улыбку, умный взгляд.
Когда он любит женщину одну,
Свою, - другим он просто рад.
Но чаще видишь – мелкая душа.
Ухмылка наглая, и этот липкий взгляд,
Ему своя, чужая – всё равно.
Так разве он, убогий, виноват?!
Мужчина выбирает по себе
Религию, дорогу и жену,
А женщина - того, кто назовёт
Единственной навек её одну!
***ЗАПОМНИ ЖЕНЩИНА!
Запомни, женщина!
Ты лишь его ребро…
Цени любовь, рожай детей, твори добро!
***ЗАПОМНИ МУЖЧИНА
Запомни истину одну, мужчина!
Да, женщина приходит и уходит…
У каждой есть на то своя причина.
Глупец – отпустит, умный - остановит…
Вторая истина ещё важнее первой:
Ты женщине всегда спеши помочь…
И не считай особенную ст...рвой.
Возможно, у тебя родится дочь…
И третья истина немаловажна,
Понятна даже строгому имаму…
Цени жену, тогда она отважна!
И обожай, по телефону, маму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219644
дата надходження 02.11.2010
дата закладки 02.11.2010
Слезой
Обильно смою горечь губ,
Со мной..
На фразы о любви ты скуп....
Шагов
Шум удаляющихся вдаль,
Любовь
Облачена опять в печаль..
О нет!!
Непозволительная грусть..
Рассвет..
К истокам нашим я вернусь..
А там..
Там чувств живительный родник..
Ты сам,
Тогда припал к нему.. приник..
Испил..
Неужто все испил до дна?
Любил?
Нет.. Любишь ты..не я одна..
Урок..
Проверка, так ли я крепка..
Курок,
Взвела судьба мне у виска..
Мосты
Огонь разлук пока не сжег,
Мечты..
Оставил, как любви залог..
Отдам..
Вольному ветру грусть опять.
Ведь нам
Нельзя.. друг друга потерять!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11007092795
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215289
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 10.10.2010
А хочешь - запой, а хочешь - запей,
Не просто, а сразу - в запой.
Чтоб песни в потемках искали слова,
Твой скрасить горячечный вой.
А хочешь - в забой, а хочешь - забей,
Уже ты, пьянчуга, изгой.
Из шахты на небо вернешься домой,
И станешь кому-то слугой.
А хочешь - лежи, а хочешь - служи,
Ты только собой дорожи.
Меж жизнью и смертью нет даже межи,
Слова только в песнь уложи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215145
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 09.10.2010
Такий як є. І що мені з того?
Зірки з небес і ті до мене ближчі.
Ти думаєш, що ти для мене Бог?
Що ж то за храм в якому вітер свище?
У вічній правоті твоїй змовчу.
Сценарій фраз, кому це вже важливо?
Скажи, чи ти хоч раз в житті відчув,
Як тихо кров шумить у мене в жилах?
Чи був ти там, де я? Хоча б на крок
Зі мною на оцій, хиткій планеті?
Я мабуть й справді ближча до зірок,
У них обійми завжди розпростерті.
Усе як є, хай буде! Не гнівись.
От тільки я уже не поряд, бачиш?
Скажи одне: чи ти б мене колись
Таку як є, за все що є пробачив?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212166
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 08.10.2010
(Мимовільна екзистенція)
Хотіння – це вже майже половина,
Оспівування – більше, ніж політ,
Чекання – найчемнішая дитина
У випадку, як Вам сімнадцять літ…
Відречення – найбільше беззаконня,
Обійми – це наближення до крил,
Любов – як сон, хоча любов – безсоння! –
І сум для нас – це важкість сотні брил…
(Я не учу – я просто мимовільно
Романтику розписую віршем;
Можливо, хтось погодиться, що сильно,
Однак, мені не вижити книшем…)
06.10.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214730
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 07.10.2010
Во́ поле ромашки, за пригорком речка,
Шебуршат мурашки, ёкает сердечко…
Чутко встрепенулся поплавок на леске,
Заблудилось детство где-то в перелесках…
Намере́нья чисты, выраженья стро́ги
Как в стогу душистом о́хи недотроги…
Юность как ракета растворилась в небе…
На ребро монета, – привередлив жребий…
Опустились руки, разомлели кости…
Мимолётно внуки приезжают в гости…
Не осилят доли вялые надежды,
Подготовить что ли белые одежды…
В середине лета на веранде душно,
Воробьи на крошки смотрят равнодушно…
Испарились лужи в середине лета…
Середина жизни затерялась где-то…
Перспектива сму́тна и не так лирична,
Осень зашуршала вовсе прозаично…
октябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214694
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 07.10.2010
В суету сует вплетают дни
Ожерелья встреч и расставаний…
И мерцают в сумраке они,
Помогая путь найти в тумане…
Если наша встреча суждена, -
Глупо превращать её в потерю…
Если между нами глубина, -
Только нам с тобой её измерить…
Ты меня за руку будешь брать
И с опаской взглядывать на двери…
Ты чистосердечно будешь врать,
Я чистосердечно буду верить…
октябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214436
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 05.10.2010
Візьму хмаринку,
Сльози витру.
Бо в серці кров
Кипить - до болю,
- Коли я бачу
Танець вітру
І ним же
зламану тополю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214186
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 04.10.2010
А помните, я называла Вас на «ты»
В той жизни, где была не третьей лишней?
И Вы дарили без причины мне цветы,
Смеясь, я ела с Вашей горсти вишни.
А помните, смотрела с Вами я кино?
Мы с Вами в тёмном зале целовались.
Необъяснимо с Вами было мне тепло,
Мы с Вами часто за полночь прощались.
Вам, не смущаясь, смело говорила "ты",
Я вместе с Вами звёздочки считала.
Давным-давно другой Вы дарите цветы...
А я другому "ты" сказала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213860
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 02.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2010
Навеяно ответом Serg на комментарий…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201185
Хорошо тебе, Серега,
Тяпнешь вермута глоток,
И несется мыслей свежих
Переполненный поток.
Мне ж коньяк уже не в силах
Мысли выстроить в стихи.
Захлебнулась водкой муза,
Не допив свои духи…
Ты один поэт в деревне –
Спился давеча второй,
С музой грешною связавшись,
Поплатился головой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206214
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 01.10.2010
Тобі кохана увесь світ,
Хотів би я подарувати.
Весною яблунь білий цвіт,
Для тебе мав би розцвітати.
Найкращих пригорщу перлин,
З морського дна тобі підняти.
Для тебе журавлиний клин,
У вирій має відлітати.
А соловейко у гаю,
Тобі щовечора співати.
Коли ти поруч – я в раю,
Тобі про це він мав сказати.
І неба синього блакить,
До твоїх ніжок прихилити.
Для тебе сонце променить,
Щоб ти змогла мене любити.
Насправді теплі лиш слова
Тобі я можу говорити.
Коли торкнеться голова
Від хвилювання весь тремтіти.
Відверто, щиро від душі,
Троянди білі дарувати.
Та для коханої вірші,
Вночі тихесенько складати.
Покірно, коло твоїх ніг,
Навколішки поряд стояти.
Затамувавши подих міг,
Їх ніжно, ніжно обіймати.
Сльозу зігрівши на щоці,
Долоні милі цілувати.
Та своє серце у руці,
Тобі назавжди віддавати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108336
дата надходження 19.12.2008
дата закладки 01.10.2010
Все починається з краплини:
з росинки-дощ, з народження - літа.
Жіноча доля пухом тополиним
без ніжності за вітром обліта.
Даруйте жінці радість - в свята, будні.
Від неї щастя витоки бере.
І в час, коли в житті буває трудно,
без неї ви - мов крапка без тире
в сигналі "sos". І хто, як не кохана,
сестра, матуся прийдуть в поміч вам,
любов'ю щоб загоїть ваші рани,
чи вберегти від неминучих ран?
Вона для вас - у сутінках промінчик,
жаринка в серці вашім, що пече,
зоря, що із життям ввійде у Вічність,
краплина, що росою з вій стече.
Задумайтеся: хто вона - зірниця?
бальзам на душу? оберіг? мана?
маяк в житті? - Чи є якась різниця,
як серце щастям сповнює вона!
Осипте жінку квітів пелюстками,
телефонуйте, ніжні шліть листи.
Бо ця любов - щаслива ваша карма,
що все життя належить вам нести
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213670
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 01.10.2010
Яким би був наш світ без квітів?
Сумним і сірим, і пустим.
Що без краси весна і літо?
Лиш холод і печальність зим.
Ми квітами дитя стрічаєм,
Даруємо красу життя.
І квітами ми проводжаєм
В далеке й вічне небуття.
Краса і ніжність, і тендітність,
І ароматів цілий світ.
В одне з'єднались мить і вічність,
У захваті душа бренить.
Незрозумілий, незбагненний,
Неповторимий квітів світ.
Ритм нашого життя шалений
На мить він зможе зупинить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213423
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 01.10.2010
- А знаєш ? - Звичайно, я знаю.
І тиша – скінчились слова.
- А згадуєш? - Я пам'ятаю.
Очима всміхнулась вона.
- Куди наші дні відлетіли?
- Й сама я питаю, куди?
- А згадуєш, як ми любили
Дивитись на спокій води?
- Ми порівну мрії ділили,
Хотілося разом нам буть.
- Чомусь не судилося, милий,
Розлука шепнула: " Забудь".
-А сни наші не забували
"Прощай" і "прости" ні на мить.
-У снах ми себе знов прощали,
І знали, як пам"ять болить.
- Прощай. Ось і все. Треба бігти.
- Й мене зачекалась сім"я.
- Ти згадуєш перші ті квіти?
- Цілунок твій згадую я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213404
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 29.09.2010
Для того, щоб милу знайти, вчив про космос і лоції;
Розлука пройшла. Зустріч каже: «Та ти не мастак!..»
Можливо, вертаються ще час від часу емоції,
Одначе: не з тими, не всі, не для цього, не так.
Піду. Із туманами, снами, думками і зливою…
Напевне, я впав, та на щастя упав на батут;
Я хочу щоб ти була вічно і всюди щасливою,
Однак: не зі мною, не зараз, не дико, не тут.
27.09.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213121
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 29.09.2010
(реанімація)
Я вільний від думок і почуттів,
Від всього вільний! Навіть сам від себе.
Я стільки років цього так хотів:
Злетіти поміж хмарами у небо!
Піднятися над прірвою гріха,
Забути раз і назавжди спокуси,
І щоб душа, до доброти глуха,
Прозріла… Бо колись прозріти мусить.
Здається, вічність цей тривав політ,
Лиш тихий голос долетів здалека:
- … Ну, от і добре! Житимеш сто літ!
І дякуй, сину, пóдушкам безпеки.
27.09.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213153
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 28.09.2010
Ничего в природе не нарушу,
Лишь прошу у Бога об одном,
Ты не трогай, осень, мою душу,
Подожди! Успеешь и потом..
Страсть твоя ко мне необъяснима,
Ну зачем мне серость твоих дней?
Но пока люблю.... пока любима,
Я не стану спутницей твоей..
Не крадись по-лисьи к изголовью..
Моросящей пеленой дождей.
Я смогу зарисовать... любовью
Неприглядность осени своей..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11009184498
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212432
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 24.09.2010
Осіння ніч, заплакана дощами,
Із листя стеле килим у саду.
Дерева, заколисані вітрами,
Зустріли з сумом осінь золоту.
Замріяна мелодія із сну
Несе мене на крилах, ніби в казку.
У дні солодкі, давню ту весну,
Ночей п"янких І ніжну твою ласку.
Спадає з листя краплею сльоза,
Що серце омива в нічній тривозі.
Зникає ніч, як вранішня роса,
Зустрівши перший промінь на порозі.
Ти почекай!! Осінній ранок, не світай...
Ще дай мені натішитись думками.
Рожевих снів, прошу не забирай...
Як важко...Хіба вимовиш словами?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212145
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 23.09.2010
Як сонячно – півонії в цвіту!
В них внучка заховалася й сміється,
і сміх її лоскоче біля серця,
і п’є метелик сонце на льоту.
Сміється внучка – пуп’янок малий,
в рожеву повінь рученьки втопила.
І ангел обійняв крильми дитину,
за неї щиро Богу помоливсь.
Які духмяні пахощі в саду!
Любисток, м’ята, маки в колір сонця.
Весь світ її вміщається в долоньці.
Як до причастя – в радість юну йду.
О, як ромашково бринить бджола в росі!
Сміється внучка – ніжності пелюстка.
Той чистий сміх – в дитинство перепустка,
і день його послухати присів.
Галузочка волошкова тремка
лоскоче вітром хмелю довгі вуса.
Я чари ці порушити боюся,
і фотомить притримує рука.
Вона так швидко в часі промайне,
і лінію життя накреслить доля,
і виросте з долонечки долоня –
живих стежин позначення земне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212131
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Квіти повплітав берізці травень в коси.
Червень закохавсь в її струнку красу.
Липень дарував ранкові ніжні роси.
Серпень цілував розпушену косу.
Вересень до ніг смачні дари приносив.
Жовтень закружляв красуню золоту.
Листопад шукав, куди ж поділись коси?
Грудень добре знав, якого треба сну…
Січень колихав, і так співав їй ніжно,
Що аж лютий сам благав прийти весну.
Березень почув, коріння напилося,
Час вже прокидатись з чарівного сну.
Квітень дарував їй лист-смарагд зелений,
І благав: до сонця донесу!!!
Тільки б ти була -
Одна-єдина в мене…
Більше не віддам тебе, мою, ясну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195056
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 21.09.2010
Не приспало надію лихо, хоч і кралося дуже тихо.
Вибирало дошкульні фрази, і приходило аж три рази.
Подумками її здолало, лиш одного воно не знало,
Що надія одна не буває – міцно віру й любов тримає!
Як відчуєте поряд лихо, поєднайте три добрих втіхи.
І робіть це так само тихо, проженете навіки лихо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199420
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 21.09.2010
День золотий. Надворі весна.
Я молодий. Ти молода.
Ти посміхнулась і я посміхнувсь,
і поцілунком до тебе торкнувсь.
Я поцілунком до тебе торкнувсь.
Ти посміхнулась, і я посміхнувсь.
Я – молодий. Ти – молода.
День золотий. Надворі весна…
Миле дівча, покохай мене!
Хай нас любов під крило візьме.
Вип’єм, давай, цей п'янкий бальзам,
щоби було що згадати нам.
Щоби було що згадати нам,
вип’єм, давай, цей п'янкий бальзам,
Хай нас любов під крило візьме!
Миле дівча, покохай мене...
Світ би для мене зовсім збіднів,
коли б тебе в той день не зустрів...
Ми віддались своїм почуттям.
Ти – моя Єва. Я – твій Адам.
Ти – моя Єва. Я – твій Адам.
Ми віддались своїм почуттям.
Коли б в той день тебе не зустрів,
Світ би для мене зовсім збіднів!!
===========
[i]Виконує - Володя Охріменко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211912
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010
Зима ведёт локальные бои
И всхлипывает под кошачьи стоны,
Иммунитет панически сбои́т,
А в белом вальсе слышатся чарльстоны…
Уже вовсю постится божий храм,
Деревья распускают косы в кронах,
А из-под снега высунулся срам,
Мимозами запахло на перронах…
Уныло засопел под койкой мяч,
Предчувствуя лихое истязанье...
Старушка старичку печёт калач,
А молодые давятся лазаньей.
Восторг уже не сдерживает шлюз,
Как интересно стало на балконе!
Пора сменить «собак бродячих блюз»
В заезженном авто…магнитофоне.
Шальное солнце припустилось вскачь
В вихрах протуберанцевой короны,
От возбужденья раскраснелся грач,
Читая оду розовой вороне!
март 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175197
дата надходження 03.03.2010
дата закладки 20.09.2010
Миниатюра сравнительная
Раньше - ни один сверлильный,
Ни шлифовочный станок,
Как Инетище Бродильный,
На работу не волок...
18.09.201г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211788
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010
Жаркий полдень - над рощею воздух течёт.
Обнимая волною тягучей.
Это липовый мёд, это липовый мёд,
Но ты слаще, целуй и не мучай.
Солнца взгляд, твои волосы гладит и пьёт.
Золота…….как цветочная чаша,
Это липовый мёд, это липовый мёд.
Их красою и цветом окрашен.
Ты смеёшься, твой голос медовый течёт.
Песня, счастье моё не земное.
Ты мой липовый мёд, ты мой липовый мёд
Никогда не расстанусь с тобою.
Только время бывает - обратно течёт
Уходя, ты уходишь куда-то.
Это липовый мёд, это липовый мёд.
Разлучил нас тобой без возврата.
Я ищу, где твой образ знакомый мелькнет.
Но в толпе ты пропала как в бездне.
Это липовый мёд, это липовый мёд.
Не для всех он бывает полезный.
Рыжемёдная кошка на сердце скребет.
Тяжек гнёт опускаются руки.
Горек липовый мёд, горек липовый мёд.
Если ты, не отменишь разлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211708
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 20.09.2010
Когда разлука ослепляет,
Мой разум ревностью глухой,
Перед глазами возникает,
Почти забытый образ твой.
Пытаюсь памятью, как кистью,
Восстановить твои черты,
Но налетают тени мглисто,
На мой рисунок с высоты.
Они у глаз, у губ желанных,
Плетут невидимую сеть,
Мне больно милая и странно,
Что не могу я их стереть.
Молчит мое воображение,
И кисть бессильна, и рука,
И кажется одно мгновенье,
С тобой дороже, чем века.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118997
дата надходження 02.03.2009
дата закладки 20.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2010
Я люблю тебя просто так
Не за то, что безумно красива,
Когда мокнешь в осенний ливень
И поёшь стуку капель в такт
Не за нежный влюблённый взгляд,
Что ты даришь мне в наши встречи,
А они порой так быстротечны
Не успеешь и слова сказать
Не за искренность губ твоих,
Что целуя пылают любовью
Наслаждаюсь я снова и снова
Настоящей улыбкою их
Не за то, что ты веришь в чудо
Не за то, что ты ищешь правды на Земле
Не за то, что беззаботней и веселей
Мне на свете до тебя не встречались люди
Я люблю тебя ну так что ж,
Ты сегодня мне даришь взаимность,
Но в молитвах чьё славить мне имя
Чтобы знать, что и завтра придёшь
Я люблю тебя просто так
И любить буду кажется вечно
Пока движется Путь наш Млечный
В бесконечный Вселенной мрак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211606
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 19.09.2010
А вже ж бо сонце в осінь перелито,
пташата в леті пробують крило.
Ще гойдалка вітрів гойдає літо,
та різнобарв’я – мов і не було.
Надбрів’я обріїв зійшлося в хмару сизу,
проміння в золоту заперто кліть.
На погляд спершись поглядом донизу –
ледь починає кронами паліть.
З них прохолоду струшують серпанки,
на крила тиші сіється роса.
В бурульку виноградну соком п’янко
терпкий промінчик з неба прослиза.
Ще сиву куряву доріг здіймає вітер,
іще тепло стебельце пам’ята.
Воно ще не сховало в сховок літа.
Цвіркун сюрчить – мелодія не та,
не сонячна, як досі, не уроча,
нанизує на струни висоту.
Вечірню тишу звук її толочить –
не ту октаву зіграно, не ту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211408
дата надходження 18.09.2010
дата закладки 18.09.2010
1. Ти сьогодні у білому платті,
скоро сядеш в весільний кортеж.
І гостей так зібралось багато,
шквал емоцій, що линуть без меж.
2. І ти сяєш...ще юна й красива,
затягаючи туго корсет.
Тобі мама колись говорила
як важливий вінчання сюжет.
3. Тільки холодом сипе по тілі,
чепуряться дружки у дзеркал.
Ну не плач!.. Ти ж давно так хотіла
увійти нареченою в зал.
4. В ніжнім вальсі із ним закружляти,
клятву щиро удвох присягти.
Ти хотіла йому розказати
як шалено кохатимеш ти.
5. Звуки щастя... лиш мама поплаче,
ну а тато всміхнеться впотай.
Відтепер усе буде інакше,
ти у серця свого розпитай.
6. Всі бажатимуть щастя, кохання,
діточок, як зірок в небесах.
Хай не перша, зате ти остання,
така світла як лебідь, як птах.
7. І тремтиш, - зараз вихід до нього,
як давно ти це в мріях плела!
Тільки він! І нікого, нікого...
Тільки він і срібляста імла.
8. Ви цілунком цю мить карбували
перед чистим святим вівтарем.
Ви знайшлися, хоча й не шукали
розрахунку в самотніх дилем.
9. Ти сьогодні з усіх найгарніша, -
наречена з букетом лілей.
Веселися! Гучніше, гучніше,
щоби день пам'ятався оцей.
10. Всі як всі... Але це неважливо:
потопаєш у рідних очах.
І яке це усе-таки диво
розчинитись в коханих вустах.
11. Білосніжна вуаль ледь ховає
ту щасливу на скроні сльозу.
Він тебе найпалкіше кохає,
наче грім блискавицю в грозу.
12. І не варто тобі більш брехати:
вже ніколи не будеш одна.
Вже не треба проміння чекати,
щоб для тебе настала весна.
13. Лиш зажмуривши очі опісля,
коли гості усі розбрелись,
ти зізнатися спробуй у звістці
як дзвонила до нього колись,
14. як шукала його поміж квітів,
а тебе він тоді ще й не знав.
А тепер ти щаслива в цім світі,
бо тебе саме він покохав.
15. Лиш світанками стануть знамена,
ти удачу в подружжя поклич.
Ти сьогодні уже й наречена,
і це твій день, і це твоя ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183584
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 16.09.2010
Бува, життя така химерна річ,
Що й сам себе отак не знаєш...
Ти п'єш, ти куриш, ставиш могорич,
Працюєш, вчишся і кохаєш...
А щастя (радість) недалеко спить
І ти їх плавно всюди проминаєш,
Лиш час на місці клято не стоїть -
Й не раз його впусту марнуєш.
Однак невічно будеш на землі,
Колись й тебе потягне в землю...
Життя - це неповторно дика мить,
Яку не зрозуміли навіть Древні.
01.08.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203844
дата надходження 01.08.2010
дата закладки 16.09.2010
Время, как и всё, материально
и блюдёт, как всё, диалектичность.
На моём лице во всей красе реально
проявляется его метафоричность.
Лезет из морщин оно наружу.
Как печать его неистребимость.
И хотя годами я нагружен,
не хочу терпеть необратимость
ноши времени, спрессованном с пространством,
на хребте наделавшим зарубки.
Но когда бы мир прел постоянством,
на себя я наложил бы руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211020
дата надходження 15.09.2010
дата закладки 15.09.2010
Моя далека земле - Україно!
Шукаючи едемський сад в світах,
Зберіг у серці кетяги калини
І запах сіна на твоїх лугах.
Збиваючи до крові босі ноги,
Я обтоптав усі земні пороги,
Шукав спочинку у заморській млі.
Я світ обмацав голими руками,
В нову епоху закладав я камінь,
Та не на рідній - на чужій землі.
Прости мене, моя набожна мати,
За ті скитання. То - не зрада, ні!
Тобою марив, і жорстоку плату
Плачу літами туги в чужині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210831
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 14.09.2010
Первый снег кружится.
Самый первый снег.
На ладонь ложится —
Вот его и нет.
Так и годы тают,
Словно первый снег,
Только оставляют
В прошлом чёткий след:
Седину, морщинки
И усталость глаз.
О ладонь снежинка
Снова обожглась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210632
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 13.09.2010
Не любит он, что я стихами брежу,
Впадая в ступор дела посреди,
Что с нежностями лезу я всё реже,
Не прижимаясь сутками к груди.
Не требую, придя домой с работы,
С него массажа онемевших стоп,
А мчусь к компу, в прихожей скинув боты,
Чтоб записать очередной свой стёб,
Не любит он, что я взамен тефтелек
Консервы предлагаю из тунца...
А я вот не люблю орущий телик,
Что куража лишает без конца!!!
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210290
дата надходження 10.09.2010
дата закладки 13.09.2010
Завітний день
Для тебе і для нас.
Найкращі квіти
Едельвейсу волі,
Мажор пісень,
Нірвана щирих фраз,
Ансамбль із світла,
Реверанси долі.
Одній тобі
Даруємо цю мить!
Живись повік
Енергією сонця,
Не смій тужить,
Нехай всміхнеться вік
Яскравим спалахом у тебе на долоньці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210602
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 13.09.2010
Музика нашого автора "Анатольевича" - С.Голоскевича
Згадаю я колисочку, що тихо так скрипіла,
Де, слухаючи пісеньку, ти засинала, мила.
Зростала, наче квіточка у сонячному крáю…
Тож, слухай, моя донечко, тобі я знов співаю:
Закружляє світ шалено –
Кличте всіх музик сюди!
Моя доня – наречена:
Хай щастить тобі завжди.
Будь же Богом бережена,
По житті весела йди…
Наречена, наречена,
Із роси тобі й води!
Твій суджений тебе несе, піднявши понад світом.
Два погляди зустрінуться – зорять весняним цвітом.
Торкнеться лагідно рука - і личенько засяє!
Тож хай над вами в небесах всі зорі заспівають:
Закружляє світ шалено –
Кличте всіх музик сюди!
Моя доня – наречена:
Хай щастить тобі завжди.
Будь же Богом бережена,
По житті весела йди…
Наречена, наречена,
Із роси тобі й води!
Хай бусько не запізниться до вас із подарунком,
Нехай життя наповниться любові ніжним трунком,
Щоб щебетали діточки і вас щоб шанували,
А ви у день їх головний щоб разом заспівали:
Закружляє світ шалено –
Кличте всіх музик сюди!
Моя доня – наречена:
Хай щастить тобі завжди.
Будь же Богом бережена,
По житті весела йди…
Наречена, наречена,
Із роси тобі й води!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210598
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 13.09.2010
Последняя любовь -
Ты словно ночью -танго.
Когда уже нет времени,
Но есть немного сил.
Последняя любовь -
Падалица -яблоко,
Когда его нечаянно
Ветер обронил.
Последняя любовь -
Напиток сладко-терпкий.
Ты, как рябина красная,
В морозе, на снегу!
Последняя любовь -
Души забытой-стон.
Зачем же, я тебя
В сердце берегу.
Последняя любовь -
Скорей горька, чем сладка.
И осень забывает
Собрать её дары.
Последняя любовь -
Коварна и внезапна,
Но, всё же, перед ней
Я расстелю ковры!
Последняя любовь -
Пусть даже ты- с горчинкой!
Коварство напоследок
Своё прибереги.
Последняя любовь -
Не думай о последствиях.
Вином перебродившим,
Меня ты, напои!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164097
дата надходження 03.01.2010
дата закладки 12.09.2010
Малыш зашел в кондитерский отдел,
(Там даже продавщица словно пончик),
Сокровища отдела оглядел
И протянул троллейбусный талончик.
Способны, свято веря в чудеса,
На искренность такую только дети!
С восторгом нескрываемым в глазах
Сказал: «Мне СЧАСТЬЯ! И на весь билетик!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146354
дата надходження 21.09.2009
дата закладки 12.09.2010
В руках розп’яття,
В душі сум’яття,
Від поцілунків вуста в багатті.
Прости, Ісусе,
Що я сміюся,
Що на півкроці не зупинюся.
Що я урвала,
Чого не мала
І доторкатись. І не віддАла.
Грішу, я знаю.
Але не каюсь,
Не покидаю, не відрікаюсь.
Що в нічку сиву
Відкрила диво.
Прости, Ісусе, що я щаслива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210448
дата надходження 11.09.2010
дата закладки 12.09.2010
Хтось сьогодні, знаю, не засне,
Вкотре розгорне нуднезну книжку…
І закриє! Кинеться в турне,
Наче привид - від вікна до ліжка.
Хтось сьогодні буде сам не свій
З сірників фортецю будувати.
Причаївшись, йде годинник в бій.
Чи то важко - вічність рахувати?
Хтось сьогодні пригадає все!
Ті, ніжніші за пелюстки, руки.
Спогад стисне груди, як корсет.
Ну, скажіть, хто вигадав розлуку?
Тільки тиша в відповідь кивне,
Притулившись до плечей зізнанням.
Хтось сьогодні знову не засне
Бо любов така, немов остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210321
дата надходження 10.09.2010
дата закладки 11.09.2010
Мене болить. Той біль, неначе яд,
Все роз*їдає і повзе до серця.
Мене болить. Неначе слизький гад
ЗатИснув горло й вогнедише перцем.
Мене болить. На ранах свіжа сіль
Вбирає кров й пече невиносимо.
Мене болить і той нестерпний біль
Вже доїдає неслухнянне тіло.
Мене болить, що я іще живий,
А там вмирають від шматка тротилу.
Мене болить, що він вмер молодим,
А я життя марную посивілим.
Мене болить, що я досхочу їм.
А там дитя вмирає у пустелі.
Мене болить за мій батьківський дім,
Якого «закрутили» в «каруселях».
Мене болить, що тонуть кораблі,
Мене болить, як літаки палають,
Мене болить, що на святій землі
Донині кляті війни не вшухають.
Мене болить, що мучився Ісус,
Мене болить, коли палили Жанну,
Мене болить за бідність людських душ
І за убогість теж болить нестанно.
Мене болить, а значить - я живу,
Коли ще біль той серцем відчуваю.
Мене болить...А нащо я терплю?
Чому мовчу, й не бившись, помираю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194397
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 11.09.2010
В пору жайвора серце крається,
стежка юності – не вертається.
Падолистом слід засипається,
стежка матері-не вертається.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні веселі, промайнули…
Засніжило світ, запорошило,
- Бережіть себе, неньку прошу я.
Щоб з усіх доріг і стежин усіх
найдорожчую не засипав сніг.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні минулі, промайнули…
Дарували ви щастя синові,
пригорнути б вам неба синього.
пильнували ви долю доньчину,
берегли пісні краю отчого.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні минулі, промайнули…
В небі зорянім шлях золочено,
та зозулею напророчено –
через все шитво долю вишито,
полягли жита - поле вижате.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні минулі, промайнули…
Діти-діточки, вам залишилось,
Що моїм життям недовишилось.
Молодим зерном поле всіяла,
щастям-долею і весіллями.
Вишивалася доля хрестиком,
руки згорнуті – ті, що пестили,
пригорніть ще раз, ніби крилами...
Біль, мов білий сніг – випав килимом.
Білим килимом яснозоряним,
де ходилося – шлях розорано.
Щедро зорано, рясно всіяно:
зліва – доньчине, справа - синове.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнуло все життя, промайнуло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210015
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 09.09.2010
Випускаю вірші я свої,
Ніби з клітки птахів, в світ, на волю.
Розправляючи крила, вони
Полетять крізь життя моє й долю.
Полетять в незнайомі краї,
Щоб знайти собі десь там притулок
У чиїйсь незрадливій душі
Й розказати про біль мій і смуток,
Розказати про радість мою,
Про розлуки мої і чекання,
Про безсоння моє і весну,
Про останнє і перше кохання.
І про мамину вишню в садку,
Про дітей, а тепер й про онуків
І про те, як життям я іду,
Залишаючи серця спокуту.
Залишаючи слід на землі,
На землі, залишаючи пам'ять,
Випускаю на волю вірші:
Хай летять, їм потрібно це, мабуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209731
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 07.09.2010
Когда по кумполу ударит ровно семь,
Поймёшь, что жизнь не chewing gum, не coca-cola,
Ведь неизбежно, к разным мелким неприятностям ко всем,
Грядёт по осени безжалостная школа.
И, что ни утро, отправляешься с трудом,
Гружённый страхами и неподъёмным ранцем,
В страну, что где-то там по сути вроде есть второй твой дом,
Но где себя порой считаешь иностранцем.
Опять училки напрягают у доски,
И это твой реал, они тебе не снятся,
И просыпаешься наутро с диким приступом тоски:
Когда ж по кумполу ударит восемнадцать!
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209558
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 06.09.2010
Урочиста ода
Радій, Україно, прекрасна і сильна!
Нарешті ти долю свою здобула:
Постала державою - вільна і рівна,
Під сонцем свободи, як цвіт розцвіла.
Зазнала ти голод, війну і розруху,
Та все подолає твій вільний народ,
Бо сила незламна козацького духу
Для тебе - надійний і вірний оплот.
Тернисту дорогу до щастя народу
Тобі ще не скоро судилось пройти.
В єднанні і дружбі, за мир і свободу
Ти впевнено йдеш до святої мети.
Живи, Україно, могутня державо
Славути воз'єднаних двох берегів!
Квітуй, наша Ненько, у сяєві слави,
Яка не померкне навіки віків!
22.08.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209554
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 06.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2010
В твоїм волоссі вітер заблукав
Кружляв і піднімав його у боки
Губився в кольорі його глубокім
Не спав вночі, бо свій утратив спокій
І насолоджувався, вихід не шукав
В твоїх вустах розтанула весна
Так доторкнутися до них хотілось
І посмішка мов перше сонце гріла
Вона і ніжна й до нестями мила
Таких як ти нема, така одна
В твоїх очах і місяць потонув
І навіть зорі поруч з ними мліють
Поглянеш... то не погляд, просто мрія
Ти на яву? Невже такі як ти є?
Чи це лиш сон і я за мить проснусь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201327
дата надходження 16.07.2010
дата закладки 05.09.2010
Не кожному судилося поетом бути,
Не кожен може в вічності творить.
Ця риса вроджена, а не набута -
Не кожен відчуття всі може відтворИть.
Життя поета - вічний цикл творіння,
Який лиш смерть у змозі зупинИть.
Цей шлях доводить до прозріння,
Яке тихенько треба пережИть.
Поет - не той, хто може в риму
Рядки змістовно загнуздать.
Поет - це вічний дух незримий,
Що словом накликає благодать.
04.08.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209405
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 05.09.2010
Новый виток по житейской спирали
Жизнь - это гонки, жизнь - это ралли,
С трассы сойдёшь - не успеешь очнуться:
Жизнь - из сервиза разбитое блюдце...
Горечь потерь в полуночном дурмане,
Жизнь - это мелочь в дырявом кармане,
Жизнь - это пламя дрожащей свечи
В чьём-то окне в непроглядной ночи.
Жизни итог - череда междометий,
Если и спросишь - никто не ответит:
Что послужило причиной агоний?
Жизнь - это поезд на млечном перроне...
Танец огня на пределе, на грани,
Жизнь - это водка в гранёном стакане.
Жизнь - обещание верить в закаты...
Жизнь - это то, что осталось за кадром...
==========================
*Союзники -3, СП №2, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209384
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 05.09.2010
Острые слова
Полоснули бритвой.
А душа жива,
Истечёт молитвой.
Рана глубока…
Не ищите мщенья.
Пусть течет река
Светлого прощенья
Прогремит грозой
Гнев, просясь наружу.
Пусть любовь слезой
Размягчает душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189099
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 04.09.2010
Клавиатурою - макулатуру,
Макулатурою - гроблю фигуру,
Гуру ругаю, буквы стегаю.
Дайте же мне расстегаев!
На табуретке, на табуретке
Шлю эсэмэски на лесничной клетке:
"Муза, тебя я люблю..."
Двери соседа скоблю.
Рядом стихов моих два чемодана.
Выперла в шею вчера меня дама.
Стоят копейки стихи...
Дайте ж поэту ухи!
Голод не тетка. Тетка далече.
Зря я взвалил эти рифмы на плечи,
С пачкой метафор не скупишься в "Форе"* -
Вот где поэтово горе!
=================================
"Фора" - сеть супермаркетов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209210
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 04.09.2010
Дышит осень в предрасcветье
Увяданием природы,
Словно Ангел разноцветьем
Пишет чувств ушедших ноты.
Он взмахнёт волшебной кистью
И в оттенках их багрянец
Зазвенит созвучьем в листьях,
Как любви рожденья танец.
Вот мазнёт он желтой краской
И любви уходят грёзы,
Скрипки - чувства лечат лаской,
Золотом грустят берёзы.
Память в прошлое уводят
Тембры осени в мгновенья,
В них на миг захороводят
Чувств ушедших откровенья.
Ветер - ухарь сумасшедший,
Вдруг мелодии нарушит,
Сокровенья чувств пришедших
Он со вздохом спрячет в Душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100543
дата надходження 31.10.2008
дата закладки 04.09.2010
Прекрасный уголок, почти что рай
Цветущий луг с каймой густого леса
Простор такой…любуйся и мечтай
Корова здесь жила, почти принцесса
Красавица, удои -океан
Блестит на солнце ярко рыжей мастью
Венок на роге, а в глазах туман
Их взгляд бычку любому будет счастьем…
В неё влюблен красавец черный бык
Она, шутя, ему мозги морочит,
Но он к её характеру привык
И на других коров смотреть не хочет
Покачивая выменем, коровка
Паслась, не зная горя и обид,
Вниманьем избалована плутовка
В душе её идиллия царит
Но как-то раз, в июльский жаркий день
На луг забрел совсем -совсем случайно
В рогах шикарных молодой олень
И посмотрел в глаза её печально…
(Рога такие- ноша не легка,
Что им причина, можно догадаться
И потому в глазах печаль –тоска,
Хоть очень гордым хочет показаться)
Олень лишил корову нашу сна
Забилось сердце, крылья за спиною
Почти что без сознания она
А может в облаках парит-летает
Похоже, и оленю приглянулась
Он сделал шаг, учтиво поклонился
Ему в ответ корова улыбнулась
У них роман почти что приключился
Уже собралась выглянуть луна,
Но тут из леса, ветви раздвигая,
Походкой легкой, томно, не спеша,
Газель выходит, стройная такая
И до чего же хороша , чертовка,
Оленя взглядом манит, соблазняет,
И получилось как-то очень ловко,
Она его зовет, он просто тает
Уходят в лес, что б снова вместе быть
-Ну, увлеклась, прости, с кем не бывает?
Не понимаю, что в лосе нашла,
Олень её в который раз прощает…
Она же , на корову бросив взор,
Сказала:
-Милочка, да что ты в самом деле?
Такою толстой быть-
Позор, позор, позор!
Ты вовсе не заботишься о теле
И не пытайся даже строить глазки,
Олень не падок на горУ из жира,
Ну а захочешь, дам тебе подсказку,
Как похудеть и быть царицей мира…
И вот, собрав сои мечты в кулак,
Корова наша села на диету
Вода и бег…
А вороны кружат
И ждут, а доживет ли до рассвета?
Она ж, теряя «лишний» килограмм
Мечтала даже об анарексие
И думала
-И как олень мой там?
Вот удивиться выдержке и силе…
Когда предстану я во всей красе
Избавившись от половины веса,
Олень оценит (удивятся все)
Скорее бы он выглянул из леса…
(Но, если посмотреть со стороны,
И подойти к корове с трезвой меркой,
То описанье этой красоты-
Обтянутая кожей этажерка…)
На бедрах кости пиками торчат,
И ребра то ли рельсы, то ли шпалы
А кости при ходьбе звенят-гремят
Ну а корове, как и прежде, мало
- Еще чуть-чуть, вот тут еще жирок
Еще кружочек пробегу по лугу
А на обед воды один глоток
Дивится на корову вся округа
Влюбленный бык от горя околел,
Не смог смириться с «вывихом» коровы.
С утеса прямо в речку полетел,
Надев на шею ржавые подковы.
И наконец корова дождалась…
Олень пришел,
Увидел,
Испугался!
И хоть она в любви ему клялась,
От стресса он немедленно скончался…
Буренка не сложилась как модель-
Корова тощая, как видно, не газель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209249
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 04.09.2010
Шансон мурлыкала луна,
Уснуть опять пыталось тело.
Таилась в доме тишина,
Но что-то в уголке скрипело.
Наверное, не спит сверчок,
Проверить он решился голос.
По скрипке пробежал смычок-
И разлилось тихонько соло.
Во сне, мечтая танцевать,
Сквозь дрёму тело встрепенулось.
Душа шепнула: "Надо спать"...
Клубочком маленьким свернулась.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209275
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 04.09.2010
Опять дождём беременные тучи
О крыши чешут пухлые бока,
Луч солнца выжидает редкий случай
Спикировать на землю свысока…
Тягучий дым над сельскими домами
Коптит сырые животы небес
И ёжится, утыканный грибами,
На горизонте обнажённый лес…
Природа справедливо, но жестоко
Меняет направление ветров,
Людские полусонные потоки
Глотает ненасытное метро…
Врачи пугают гриппом на подходе,
Про лето пишут школьники диктант…
В заплёванном подземном переходе
Гитару треплет хриплый музыкант…
Нахохлились оставшиеся птицы,
Поэт не брит, невыспавшийся, злой…
Листает пожелтевшие страницы
Философ-дворник жиденькой метлой…
сентябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209079
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 03.09.2010
Город заблудился в пелене тумана,
Улицы продрогшие в бельмах фонарей,
Златотканность листьев старого платана
Кружит вальсом осени в сырости ветвей,
Перспектива парка пеленой размыта
Площадь загрустившая съела звук шагов,
Веет дух мечтаний в мысленных орбитах,
Оттеняя горести пройденных голгоф,
В царстве иллюзорном истина сокрыта,
В замыслах правителей в дурака игра,
Речи лжепророков - свинство у корыта
В гриппе политическом ноября хандра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154635
дата надходження 10.11.2009
дата закладки 03.09.2010
ну давай же, что ты застыла?
хочешь, режь меня без ножа,
пусть подавится книжной пылью
стружка серого карандаша.
пусть душа – если есть такая
вдруг зачертит свои пути
что ты медлишь, моя родная?
не давай мне сейчас уйти.
я же знаю, кусая губы,
будешь с болью припоминать
лихорадки любви, простуды
и лечение им под стать.
не губи равнодушным «ладно»
не молчи, не снимай кольцо.
ты на мне вышивала гладью
одиночества озерцо.
не скупись на святое слово,
то, что может меня вернуть.
ты сегодня открылась новой
из тебя истекает ртуть.
больше всех достается стенам.
можно шляпу? ах, вот она.
тихих много, но больше – нервных.
а такая, как ты – одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195504
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 03.09.2010
Нас с тобою обвенчала осень,
А в подарок—золото листвы,
Лета бабьего красу и проседь,
Не жалело небо синевы.
Тонкую фату из паутины
Бабье лето подарило мне,
Бусы подарила мне рябина,
Гроздь оставив на моём окне.
Тополей пирамидальных свечи
Пламенем горели на ветру
И твои слова вина покрепче
Закружили голову мою.
Наша осень в снах приходит в гости.
Может, это всё приснилось мне?
А теперь рябина дочкам гроздья
Оставляет утром на окне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208905
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 02.09.2010
Не хочу быть твоею бедою,
Ни печалью твоей, ни тоскою,
Ни бессонницей и не тревогой
И не дальней, забытой дорогой.
Быть хочу я твоим ожиданьем
И последним-последним желаньем.
Быть водой долгожданною в жажду
И минутой твоею быть каждой.
Быть рассветом твоим и закатом,
За тобою идти безвозвратно.
Быть твоею заветной мечтою,
Я хочу быть твоею судьбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208907
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 02.09.2010
Ти мені не вір.
Я живу між зір.
Зверху пух і муркіт,
Всередині звір.
Я сьогодні дим,
Завтра – холод зим.
Зараз я з тобою,
Потім – хто зна з ким.
Почуття, як гру,
В попіл перетру,
Щоб не віддавати,
Я завжди беру.
Лестощам твоїм
Я не відповім,
Зранку зацілую,
А під вечір з’їм.
Хочеш буть моїм?
Будь зі мною злим,
Бий мене по серцю,
Вбий у нього клин.
Будь завжди сильніш,
Гострим, наче ніж,
На півкроку першим
І на мить раніш.
Покажись і згинь,
Розпали і кинь,
Покажи весь Всесвіт,
А лиши лиш тінь.
Хочеш знати – знай,
Хочеш болю – край,
Хочеш мене мати –
Зламай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208680
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 01.09.2010
В груди сквозит, там сердца нет,
В душе страстей давно не стало.
Уже мне двадцать с лишним лет
И тело попросту устало!
Не молодой и не старик,
Скорей ошибка в чуждом мире.
Под глазом мелкий, нервный тик,
Нелепый хаос по квартире.
Работа - лекарь от невзгод,
Она мой друг, любовь, ребёнок!
Я в ней живу из года в год
Я так привык почти с пелёнок.
Подруги нет, мобильный тих,
Друзей немного настоящих...
А кто ещё? Да кроме них
Лишь пара девочек гулящих.
Курить, наверно, не начну,
Не пью, не вижу смысла в этом.
С ума, лет к тридцати сойду,
Ведь я уже ругаюсь с ветром.
Да ну и что? Неважно всё!
Мне скучно быть на этом свете.
Я исчерпал в судьбе своё!
И истин не нашёл в совете!
Трепал напрасно правды свет
И добрым быть старался очень.
Успел испить немало бед,
Но оказался так непрочен!
Сломался! Хватит! Я устал!
Дышать мне даже больно стало!
Погиб! Прогнил! Слабину дал!
Морально умер! Всё пропало!
15:15
14.08.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208837
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 01.09.2010
Не сумуй, мій милий,
не сумуй, хороший.
Відцвіли вже зими,
І пройшли пороші.
І розтали річки,
потекли струмки...
Хай зрадіє серденько,
Зацвітуть думки.
Я з тобою, Любий!
Чуєш? Не один.
Сумувать, Лебедику,
Геть нема причин.
Не сумуй, мій Голубе,
Що надворі нічка.
Знову день настане,
Закривай же вічка.
А я буду поруч:
Сяду біля ліжка...
Цілувати буду,
Поки горить свічка.
Коли ж ранок стане,
І погаснуть зорі:
Буде промінь сонця
в небі неозорім...
Полетим ми разом
в чарівні світи,
У той край щасливий,
де лиш я і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192151
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 01.09.2010
«…Полюби і зрадь через хвилину,
Та хоч на хвилину полюби!»
В. Симоненко.
Щаслива ти? Тоді чому сльозина
Так болісно рум’янцем потече…
Чому без крил у ранці знову спина
І біль колишній не на жарт пече…
Для чого дум у серці ціла сотня,
Навіщо знов виходиш до Збруча…
Нещасна ти. Нещасна, бо самотня
І гордість нас так рідко вируча…
31.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208690
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 01.09.2010
Что-то в бабьем лете есть от колдовства,
Я не против — пусть колдует бабье лето.
Я б осталась в бабьем лете навсегда,
Только не бывает так на этом свете…
Всё равно за бабьим летом поспешит
Зимних вечеров холодная усталость.
Будет вьюга в одиночестве кружить,
Вызывая восхищенье или жалость.
Ах, как лета бабьего печаль светла,
Грусть его и объяснима, и беспечна.
Кружит в танце смерти мёртвая листва,
Нежность лета бабьего, увы, не вечна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208433
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 31.08.2010
Господи, спаси меня от боли,
Господи, спаси меня от страха,
От последнего слепого взмаха,
От засохшей на ресницах соли.
Господи, спаси меня от жизни,
От которой лишь одно названье,
А за ним мешок воспоминаний
Словно камень над сознаньем виснет.
Не смотри, как мне проломит крышу,
Лучше дай беспамятства затменье,
Или дай мне вечное забвенье,
Или вылечи меня, ты слышишь.
Нету, видишь, больше силы воли,
Мало веры, чтоб бросаться в битву,
Лишь осталось на одну молитву:
Господи, спаси меня от боли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208668
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 31.08.2010
Всё... В «кошки - мышки» поиграли,
Махнули ручками: «привет»!
И надавили на педали, -
Тебе за ветром. А мне – нет.
Мне днём и ночью против ветра
Сражаться на своём пути.
И столько песен будет спето
О нелюбви твоей!… Прости…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208661
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 31.08.2010
Последний день лета...
И слышно дыхание осени,
И небо сентябрьскими нотами снова полно.
Средина куплета,
А строчки бросаются россыпью,
Плеская в прозрачный бокал золотое вино.
Последний день лета,
Но как-то, увы, не печалится,
И мысли порхают, как бабочки, будто весной.
Я слабо одета...
Не страшно, что август кончается,
Ведь время - пустяк, если ты будешь рядом со мной.
31.08.2010
© Copyright: Любовь Козырь, 2010
Свидетельство о публикации №11008314042
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208641
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 31.08.2010
Улыбнётся - и солнце прячется!..
Взгляд лучится - шальной, ромашковый.
На бретельках, из ситца, платьице.
Я любуюсь своей Наташкою.
Чебурашковые наушники .
Из-под них, будто из-под обруча,
Выбиваются непослушные
Чудо-локоны цвета полночи.
Тело гибкое гуттаперчиво -
Страсти-радости рок-н-ролльные!
Словно летний дождь, переменчива
Дочка взрослая, птица вольная...
...Жестом быстрым стащив наушники,
Напевая, ко мне притопала.
"Что, Наташка, бежишь с подружками?"
"Я влюбилась", - на ушко, шёпотом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208234
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 29.08.2010
Бондаренко Григорий =====>>>
Любовный треугольник
Любовный треугольник. Как банально,
Ну почему не ромб, и не квадрат?
Иль пентаграммы знак какой кабальный,
Нет – треугольник выглядит, как факт.
Есть подозрение, что это всё Бермуды,
Всё исчезает там бесследно в трёх углах,
Пропало? Ну и хрен с ним, но зануды
Пропажу ищут в пифагоровых штанах.
Нет, я за многоуглые фигуры,
Там есть где спрятаться с добычею во мрак,
А в треугольнике в углах стоят три дуры,
А в биссектрисах мается дурак.
Cooper_D ==============>>>
Предел любовного треугольника
Эх, молодость, с её задорной кровью,
Закинул невод – каждый день улов!
Без жалоб на усталость и здоровье,
Мы множили количество углов!
Нет! Дурочек в углах мы не держали,
Вопрос: – А были сами мы умны?
В пределе все и всюду получали
ДВА ПИ НА ЭР (где «...ЭР» твоей длины)
Каков итог? Его ты знаешь, брат:
Жилплощадь есть – равна ПИ ЭР квадрат
Итог осознаётся. Но не вдруг
Лишён углов любой семейный круг…
Чтоб дольше длились радостные дни,
Свой радиус заботливо храни…
И чтобы в жизни не было кошмара,
За круг гуляй. Но тихо. Без ПИ АР а
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208218
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 29.08.2010
Придумай оправдание правдивей...
Я помню тебя страстной и
ленивой,
смеющейся,
рыдающей и
кроткой,
с танцующей по берегу походкой,
доверчивой,
задумчивой и
хвАткой,
склонившейся над детскою кроваткой,
заботливой,
скандальной до горячки,
и очумевшей от поклонов прачкой,
кокетливой,
надменной,
интриганкой,
тихоней,
моралисткой,
хулиганкой,
распущенной,
краснеющей,
игривой...
Придумай оправдание правдивей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114289
дата надходження 30.01.2009
дата закладки 28.08.2010
Споглядаю прозору росУ
Ніби краплі залишила злива.
Я з дитинства цей спомин несу
І думками такими щаслива..
Лишень сонце з-за лісу зійде,
Залоскоче теплом верховіття.
Дрібно й рясно роса упаде
На лугах в конюшини суцвіття..
На стеблинках бринить, як сльоза,
Діаманти зібрала в намисто,
Як перлини, липнева роса
Виграє кольорами барвисто..
Говорила, як були малі,
Нам матуся, втираючи сльози
"Плаче все,гляньте он.. на землі,
Замість сліз.. вранці падають роси.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11007125051
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208209
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.08.2010
Дыханьем смята влажная постель -
Бессонница и слёзы неразлучны.
В окно ворвалась свежесть, как "Шанель".
И эти нотки с осенью созвучны.
Деревья тянут руки в облака
И ласково мою щекочут душу.
На завтра дождь в прогнозе, а пока
Осенний ветер чуточку простужен.
Земля ржавеет в лужах и листве,
Цветную создавая икебану.
Мы с осенью давно уже в родстве,
Закрыв глаза, идём по тротуару.
28.08.2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208206
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.08.2010
Час веде вже осінь за руку,
Сивий вересень вирушив в путь,
А птахи перелітні розлуку
Нам у вирій на крилах несуть.
Ось вже осінь скоро настане
І так важко сказати «прощай!»
Босоноге літо кохане,
Не спіши, залишись, зачекай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208202
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.08.2010
Босиком в облаках по горячим осколкам мечтаний
Ты бежишь наугад, и срываются строчки-стихи.
Где-то там далеко мир упрятал заветные тайны,
И остались, как деготь, простые земные грехи.
Что ты ищешь, скажи? Снова радуги свет засорился
От пустой болтовни, при которой не смотрят в глаза.
Паутина надежд окончательно спуталась в мыслях...
Говори... не молчи... Правда, нечего больше сказать.
Ты ж как ангел была... Только крылья устало поникли.
Понимаю, сейчас очень мало осталось тепла.
Ну, взлетай в купола, пусть тебе помогают молитвы
И не плачь, я прошу, на осколках святого стекла.
© Зеленоглазая, 2010
Из цикла "Черно-белый мир"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208060
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 27.08.2010
Старого августа солнце слепое,
Листьев иссушенных треск.
Выйдешь на улицу после запоя,
Ступишь в редеющий лес.
Ляжешь на травку, руки раскинешь,
Небо навалится вдруг.
Белая вата на шелковой сини,
Зелень деревьев вокруг.
Чист отрезвляющий воздух природы,
Легок и сладок, лучист.
Жук золотой неизвестной породы
Тащит березовый лист.
Мошки роятся, птаха щебечет,
Ветер слагает стихи.
Шелест и шорох - язык его речи,
Шопот, шуршанье, шаги.
Так и трезвеешь. Все тише и глуше
Города пьяного вой.
Ветер, врачуют стихи твои душу.
Я восторгаюсь тобой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208027
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 27.08.2010
Немов... Неначе... Ніби... Майже...
Так сталося... Зажди... Авжеж...
Кохання є! І воно справжнє,
Все інше - так, переживеш!
Хоча б... Тому що... Ще б... На хвильку...
Ледь... Непомітне.. Буде... Жди...
Та вийми з серця гостру шпильку,
Воно кохає назавжди!
Так... Буду... Хочу... Вмію...
Навіки... Разом... Не мине...
Десь підсвідомо розумію, -
Як прагнеш ти лише мене!
Завжди...Відверто...До нестями...
На повні груди... Вірю... Є...
Це почуття до смерті з нами
І силу до життя дає!
27.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208051
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 27.08.2010
............Самая тихая из твоих слуг,
.....Никогда ЛЮБЛЮ не говорила вслух,
............Но Ты ведь знаешь сам:
.....................Слова там,
.................Сердце - храм!
.............Слова для тех оружие,
.............Кому мольбы досужие
....................Не помогли.
.................Мои слова жгли…
.............Я не кричала ВЕРУЮ,
..............Но я умру первою,
...................Только вели!
..............Но Ты ведь сам Бог,
..............Зачем Тебе в долг?
.........И что тебе первая ль, пятая?
........Грешны мы, Отче, и святы мы,
......................Ты строг…
..Но замерев перед образом, смирю испуг,
..........Впервые ЛЮБЛЮ и ВЕРУЮ
...................Скажу вслух!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207861
дата надходження 26.08.2010
дата закладки 27.08.2010
Вмивається спрагле літо
У ставкових водах
Готується до Успення
Матінка природа.
Скуштувала щедро меду,
Яблуком заїла,
Закутала ноги пледом,
Уночі зігріла
І дивилась як у небі
Густі зорепади
Феєрверками світились
над вечірним садом.
А уранці трішки з сумом
Ластівкам вклонилась,
Богородиці Пречистій
Щиро помолилась,
Позбирала рештки вжинків
Та попила квасу,
Діток завела до школи
Й на вимогу часу
Зустрічати пишну осінь
Спустилась в долину.
Йде пора златоволоса,
Радій, Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207844
дата надходження 26.08.2010
дата закладки 27.08.2010
Из недавнего было
Смотришь ты на меня.
Не хватает мне силы
Вновь заставить себя
Отойти от портрета
И прервать разговор.
Шарфик белого цвета,
А в улыбке — укор.
Я ведь знаю, родная,
Для него был портрет.
Всё прошло. Только память
Смотрит долго мне вслед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207657
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Только фотографии. И память.
Ощутить тепло руки нельзя.
Давит землю тёмно-серый камень,
С камня смотрят на меня глаза.
Я скучаю. Как же я скучаю!
Прошлым не могу вас называть.
Очень часто я вас вспоминаю,
Мне так много надо вам сказать!
Только ветер. Ветер тихо стонет.
Плачет горько тишины струна.
Только фотографии. И — горе.
И в душе печали пустота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207664
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Да будет свет! И свет Он сотворил.
С рубильником в руке, я лишь Ему вторил.
И опускались дни на дно всемирной ночи,
И становились с каждым днем короче.
Краснел в руке фонарик запотевший.
Два дня не пивший, двадцать дней не евший
На небе Месяц в серпик исхудал...
Жарою август, как чумой страдал.
И зрели звезды, падали под ноги.
А вишенки грудей прекрасной недотроги
Поили страстью ночи напролет,
И резал небо острый самолет.
А утром стог был островом в тумане,
И божий мир застыв на этой грани,
Срывал с деревьев сладкие плоды.
И не было ни горя, ни беды
На тысячи окрестных темных верст,
И оживал за рощею погост.
Кресты в тумане тихо воскресали,
И души светлые от радости плясали...
Мы с недотрогой сотворили свет!
И нет нам тьмы...
И смерти тоже нет!
Твое создали, боже, мы подобье.
Ну не гляди ты, старче, исподлобья.
И не суди - грешны, грешны, грешны.
Мы голые наивны и смешны.
Включай же день! Давно фонарь погас.
Благослови любовью, Отче, нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207740
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 25.08.2010
У святковому салюті
й моє слово має бути.
Гарний вийшов цей салют
Батьківщину славлять тут.
Патріоти і недуже
Але тут нема байдужих
До майбутнього держави.
Всі бажають її Слави.
Це наш дім і нам тут жити.
Будуть жити тут і діти.
І в дітей теж будуть діти.
Україну бережіте!!!
Дякувати треба долі,
Що живем не в дикім полі
А живемо ми в країні
В нашій рідній УКРАЇНІ.
Все в нас вийде, все в нас буде.
Будуть заздрити нам люди.
Шведи,чехи ,німці, фіни
Всі захочуть в Україну.
При одній умові браття,
Що будем ми працювати.
Нашу землю прикрашати
Й на наругу не давати.
Свою владу поважати,
Якщо треба то і спитати.
Не каміння розкидати.
Час прийшов його збирати.
Справа цього покоління
Будувати Україну
Повсякденно,безупинно.
Потім щоб не було стидно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207599
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Де правда, люди? Немає віри.
За що Вкраїну і до Сибіру?
За те, що Бога в грудях тримала?
За те, що мовою розмовляла?
За те, що жити не так хотіла?
За те, що вірила і любила?
За те, що небо і хліб на стягу,
Що не присьорбує царську брагу?
За те, що тризуб боронить волю?
За що Вкраїну лишають долі?
І не татари, не ляхи кляті,
А власні пасинки кострубаті.
Вона їм владу свою віддала,
Моря і землю, а їм замало.
А їм Вкраїну – велику Мати,
У люте рабство кортить продати.
Могили предків орати плугом,
Щоб двоголовому стати другом.
Ой, правда вмерла і віра гине…
Хто ж захиститься за Україну?
24.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207593
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Влетіла ластівка в домівку,
Тримала в клювику листівку.
В листівці тій є блага вість:
до нас прийде поважний гість!
Сліпий старець, в руці бандура.
він грає так, щоб ви відчули
свободу, й волю берегли.
Щоб якості ці віднайшли!
Є дім у вас і є родина.
Відтворена така картина,
що намальована любов"ю.
А в центрі сим є Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207590
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Піднімайся з колін, Україно,
Бо для щастя настала пора.
Хай над світом пливе солов'їно
Стоголосе вкраїнське “Ура!”.
Усміхайся, моя Батьківщино!
Ще для тебе розквітне весна.
Хай Землею крокує невпинно
Перемога твоя голосна.
Розцвітай, європейська державо!
Серед рівних будь рівною ти.
Помаранчеве сонце! Яскраво
Для Вітчизни моєї світи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207585
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Ти є вільна, ти - жива,
Ти розбила пута в бою!
Ти розкішна і свята,
Ти сильніша за неволю.
Синь небес, політ лелек -
Всі для тебе барви лито.
Десь калина, десь верба,
Десь буяє рясно жито.
Вже не скажуть: заберіть
Синьо-жовті прапори!
Вони в нас, цінуйте мить,
Символічні кольори.
Моя рідна, моя люба,
Моя Батьківщино!
З днем народження тебе,
Суверенна Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207564
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
С олодким щемом душу огортає.
Л оскоче спогадами пам'яті – безмежність.
А потім радість з болем об'єднає
В еликий день – ВЕЛИКА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
А ле вівтар жаданих мрій про майбуття
У критий весь кістками і сльозами.
К ували скарб коштом свого життя
Р ідні герої, відомі чи забуті нами.
А ми, прийнявши від батьків тую святиню
Ї ї повинні пестити й плекати,
Н ести тендітну, горду і безцінну,
І дітям НЕЗАЛЕЖНІСТЬ передати!
СЛАВА УКРАЇНІ ТА ЇЇ ГЕРОЯМ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207561
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
У нас вона одна та й іншої не буде,
К-раїна чарівна, де працьовиті люди,
Р-іднішої нема, бо нам вона як - мати,
А за для неї варт життя своє віддати!
Ї-й вся любов від нас безмірна і нетлінна,
Н-ай славиться в віках, рідненька Україна!
А тим, хто заважа - не змолиться провина!
"СЛАВА УКРАЇНІ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207541
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Спекотний день. Усі біля води.
Шукають в ній куточок прохолоди.
Хто в бадмінтон, хто в теніс,хто куди,
А хто прийшов,щоб лиш змочити ноги.
Такий тут галас (просто до небес!),
Тут волейбол, тут шахи, водне поло,
Тут конкурси на кращий в хвилях сплеск,
На голосніший писк, на кращий сміх довкола.
І раптом - незбагненна тишина.
Всі погляди зійшлись на побережжі -
Іде піском довершеність сама
У капелюшку, сумочка із шерсті.
У темних окулярах, не спіша,
Іде краса під парасольку, пишно.
Ось зупинилась, граціозна вся,
І усміхнулась дуже симпатично.
Поважно з сумки досягла рушник
І на піску, мов постіль, розстелила,
Зняла халатик, склала його вмить,
І акуратно в сумку положила.
На сумку парасольку одягла,
Уважно всіх, в оцінці, роздивилась
Й не менш красиво на рушник лягла,
Дістала зеркальце й злегка причепурилась.
Навіть жінок тут ревність не взяла,
Усі стояли геть відкривши рота -
На сонечку вмостилася краса,
І тій красі було...чотири роки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199083
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 24.08.2010
Без світла день, а ніч без темноти
Хіба собі можливо уявити?
Коли ж нарешті зрозумієш ти
Без чого я не в змозі вже прожити.
Без ніжності і болю. Без прощань
І зустрічей палких - таких жаданих.
Без мовчазних і пристрасних зізнань,
І поцілунків - завжди полум'яних.
Без вірності, без зради й каяття,
Падінь у безвість, й злетів аж до неба.
Це просто існування - не життя
Без мрії, без любові, і без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207418
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Ще тільки день,
Всього лиш день,
І я ще вірю.
Коротким диханням
Пісень
Дорогу мірю.
Ще тільки сон,
Мій спраглий сон,
То де ж ті двері?
І унісон,
Твій рівний тон,
Твоя вечеря.
І смак вина,
Хитка струна,
І радість злету.
І мить – одна,
І суть – одна,
О де ти,
де ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207416
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 23.08.2010
От знову рік записую в актив,
Ще цілий рік добавив я до статку.
Спасибі, Господе, що я його прожив
Від першодня до самого остатку.
Спасибі за цих триста з лишком днів,
За кожен ранок, за промінчик сонця,
За триста з лишком виділених снів,
За вітерець з відкритого віконця.
Спасибі, що позволив пережить
Зимові стужі, спекотні зеніти,
Я дякую тобі за кожну мить,
За кожен квант тепла у цьому світі.
Спасибі! Не суди мене, Творець,
Якщо не так ще все роблю, як треба.
Дай мені час. Прошу, Святий Отець!
Я виправлюсь, перш як прийти до тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207182
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 23.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2010
Покой живущих здесь я не нарушу,
Хоть сердце больно сдавливает ком,
Оконницами смотрит прямо в душу
Частичка жизни - старый отчий дом.
Тот же забор, что много раз белила,
Сучок..Он щетку каждый раз цеплял.
Святость истоков снова пригубила.
Здесь отчий дом, мой жизненный причал.
Точно как в детстве скрипнула калитка,
Мелодией по струночкам души
И на лице не слёзы,а улыбка
Поток эмоций таинство вершит.
Я постою у старенькой беседки,
Пьянит дурманом роза и жасмин,
Бегут общаться бабушки-соседки,
Теплом наполнив мой волшебный мир.
Что ты творишь со мною моя память?
Ведешь сюда со всех путей-дорог,
В мыслях рисую светлый образ мамы
..В платочке белом вышла на порог.
Смотрюсь я в окна, чтобы вновь проститься
На месяц,два, а может быть на год,
Но я вернусь, чтоб досыта напиться
Энергии, что силы мне дает.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11006134775
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199447
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 23.08.2010
Догорает вечер ало.
В доме пусто. Почему?
Сердцу нужно много ль мало?
Шёпот грусти не пойму.
Нужно тихое "люблю",
Взгляда нежность голубая.
Шёпот сердца сохраню,
На мгновенье замирая.
В доме пусто. Почему?
Тишина целует плечи,
Неподвластна грусть уму
Да и время боль не лечит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207209
дата надходження 22.08.2010
дата закладки 22.08.2010
Обрываются нити печали
И случайность несбывшихся встреч.
Мы друг другу так много прощали,
Своё счастье пытались сберечь.
Чтобы что-то на завтра осталось:
Нежность прошлого, памяти нить
И любимого взгляда усталость,
И возможность друг друга простить.
Мы учились наветам не верить,
Мы учились чужими не стать
И не хлопать обиженно дверью,
И ключи от дверей не терять.
Обрываются нити печали –
Остаётся нам память любви.
Не напрасно друг друга прощали –
Нежность прошлого мы сберегли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207077
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 21.08.2010
Засвинячили Київ, розпродали все чисто...
Депутатам сприяють архітектори міста.
Прогуляюсь Подолом між гидкими ларками,
Там ганьба можновладців із брудними руками.
Підійду до кав’ярні, і за горнятком кави,
Пригадаю столицю старовинну, цікаву
Без рекламних щитів, без гігантських парканів…
Без скляних куполів – був фонтан на Майдані.
Це недавно було у двадцятім столітті,
У не зрубаних парках розросталися квіти,
На спортивних майданчиках діти займались.
За неповну тридцятку, все це геть подівалось.
Мені часу не жаль, я років не рахую,
Я присвячую вірші і світлини друкую.
Розумію – красу повертати не будуть...
Я сумую, бо варвари Київ паскудять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205210
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 21.08.2010
Своє панування закінчує серпень.
Зерно у коморах, картопля в мішках...
Прочитаний Спаса священний молебень,
Жадані обжинки справляють в хатах.
Вже стомлене сонце не палить обличчя,
Вже вітер частіше зриває плоди,
Кінчається день набагато скоріше,
Дощі залишають вологі сліди.
Полишила спека свої володіння,
І спрага не робить рови на землі.
Чекав прохолоди і тижні осінні
Примусять жаліти про сонячні дні.
Вже зорі вискакують з неба частіше,
Примножують віру у лічену мить...
Останні мелодії літа... Тихіше!
Послухай, як поночі вітер шумить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207016
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 21.08.2010
В серо-каменном лике безмолвном,
Где нет звёзд и пустыни размыты,
Одиночество гонит бездомных,
Чьи дороги домой позабыты;
И живя суетой изощрённо,
Краски жизни до срока сжигая,
Они верят в любовь восхищённо,
К ней стремясь, но её избегая;
И, отдав душу в рабство уюта,
Не сбежать от цепей заблужденья,
Не найдя у идеи приюта,
Догорают желаний поленья…
В.Стр@нник 2007г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207011
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 21.08.2010
Я этого ждала так долго
А сердце так билось в груди
И рвалось быстрей в дорогу,
Не зная, что там – впереди.
Шумный вокзал. На перроне
Так много людей… И забот…
И каждый в «своем» вагоне
Ищет того, кого ждет.
Расходятся люди здесь. Плачут
Расставшись на несколько лет.
Смеются при встрече и прячут
Глаза за красивый букет.
И хоть первый раз я в дороге,
Но не сойдет с лица
Улыбка с надеждой на счастье
С начала пути до конца.
Причина для радости этой
Понятна друзьям и без слов
Ведь в город родной… но далекий
Лечу я на крыльях ветров!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206898
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 20.08.2010
В ожидании встречи с тобой
Ближе кресло к окну пододвину
Коньяка и огня от камина
Я добавлю в коктейль с тишиной
В хрупкой вазе поправлю букет
Мягкий плед извлеку из комода
Пусть стучится в окно непогода
На душе тихой радости свет
Стану ждать стук твоих каблучков
По озябшим ступенькам парадной
И душистой, весенней, прохладной
Ты ко мне возвратишься из снов
“Я дождался» - тихонько скажу
И в объятия нежно укутав
Не дыша, я замру на минуту
Над паркетом тебя закружу
Будет вечер волшебный вдвоем
Будет сказочна музыка вальса
И присядут амуры-скитальцы
Любоваться каминным огнем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206937
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 20.08.2010
Моя память – бескрылая птица,
Ей бы крылья, давно б улетела .
В сердце-клетке живёт и томится,
Не кричит о себе оголтело.
Иногда неспокойной бывает,
Иногда она ночью тревожит :
Что забылось мне напоминает,
Чтобы прошлое было дороже.
Чтобы я ничего не забыла,
Чтобы помнила я все ошибки.
Чтоб умела прощать и любила,
Чтоб обид оборвалася нитка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206705
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 19.08.2010
Приятелям
Мы все, в общем, жертвы старости.
Болячки в конце нашей жизни –
итог многолетней усталости,
накопленной в организме.
Однако, мы все – трудоголики,
трудиться нам как напиться.
И мы, словно алкоголики,
совсем не хотим лечиться
от этой незлой напасти,
душой овладевшей и телом.
Нас обуревают страсти,
что-то полезное делать.
В том видим удовлетворение
и боремся так с недугом.
А я с каждым стихотворением
общаюсь, как с лучшим другом.
Потоком рифмованных строчек
смывается недомогание.
И старое сердце хочет
продлить это вот состояние.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206635
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 19.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2010
І знову ця весна запахла літом,
Жбурнула сонячним промінням у обличчя,
Убралася бузку яскравим цвітом,
Розбурхуючи в душах протиріччя.
І знову ця весна запахла літом,
З примружено-зеленими очима,
Неначе це вона керує світом
І ніби в неї янгол за плечима.
І знову ця весна запахла літом,
Щебече до людей пташиним співом,
Притягуючи усмішки магнітом
І щедро обдаровуючи дивом.
:) 07.05.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188497
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 17.08.2010
Улыбнись :) Пусть исчезнут печали,
Пусть хоть маленький солнечный луч,
Пролетев через дальние дали,
Принесёт теплоту из-за туч.
Улыбнись :) Пусть растают туманы
И, казалось, разомкнутый круг
Вновь сомкнётся, прощая обманы,
Воскрешая ослабленный дух.
Улыбнись :) Пусть сквозь летние грозы
Пролегает твой жизненный путь,
На щеках твоих - капли, не слёзы,
Тебе не в чем себя упрекнуть.
Улыбнись :) Пусть померкнут проблемы
И сердечный ускоренный стук,
Игнорируя все теоремы,
Увенчает касание рук.
© Copyright: Любовь Козырь, 2009
(Фото взято из интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186999
дата надходження 30.04.2010
дата закладки 17.08.2010
Наверное, я слишком старомодна
И родилась совсем не в той эпохе:
Порою мне ужасно дискомфортно
В урбанистически кружащей суматохе.
Наверное, я слишком романтична,
Ведь верю сердцу, людям и поэтам,
Стараюсь жить на твёрдое "отлично",
Чеканя прошлое, как песню ,по куплетам...
17.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206358
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 17.08.2010
Плелась біда, а слідом лихо,
Ніхто й не знав, бо було тихо,
Хоч око виколи, так темно.
Погасли ліхтарі даремно...
Даремно й небо не світило...
Знайшли, що їх нутро хотіло -
Домівки то було віконце -
Життям світилось н1би сонцем.
Безцінний скарб лихо з бідою
Враз викрали , взяли з собою...
Благала іх :" Облиште, годі !"
Самотній дім стоїть від тоді...
Горять зірки - то людські душі...
Ніхто іх спокій не порушить.
Молюсь за них..., вони - мигають,
Що люблять та оберігають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182484
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 17.08.2010
Ущербная луна
В окно взгляд бросит кроткий.
А ночь опять длинна
И край подушки мокрый
Мне щёку холодит
И не даёт забыться,
И тишина звенит,
И тяжелы ресницы.
В нетопленом дому
Мне почему-то душно.
Ход мыслей оборву
Уж слишком равнодушно.
Не пожалею, нет,
Нить мыслей оборвалась.
А за окном рассвет…
И ночь — такая малость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206308
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 17.08.2010
Вечности боль и надменность,
Звёздного неба бездонность.
Душ наших глупая бедность,
Душ наших грусть и бездомность.
Дни превращаются в годы,
Годы столетьями станут.
Мы в небосводы уходим,
Каждый собою обманут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206307
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 17.08.2010
Музыка и исполнение Константина Куклина
Открой меня как новый материк.
Тебя я встречу тихим океаном.
Чтоб твой корабль к берегу приник.
Ты там откроешь города и страны.
Войди мне в душу шлюпками надежд,
Плыви по руслу вен моих до сердца.
Вглядись в озёра глаз моих средь вежд,
Глядеть мне на тебя не наглядеться.
Открой меня как новую страну.
Где ни дорог, ни карты, ни границы.
Там поселю я лишь тебя одну,
Уставшую от перелётов птицу.
Живи во мне вот сердца уголок.
Тут будут жить уют, любовь и чудо.
В моей стране ты самый главный бог,
Тебе одной я поклоняться буду.
Открой меня как книгу среди книг,
Мои страницы будут откровеньем.
Всю глубину я лишь с тобой постиг.
Поняв за миг, за краткое мгновенье.
Вчитайся в текст, в основу запятых.
Там будет смысл меж запятых и точек.
Вот летопись про нас, про нас двоих.
До самых стертых и счастливых строчек....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196855
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 17.08.2010
Топчут дождей многоточества
Склоны чернеющих крыш.
И за дождями так хочется
Слушать полночную тишь.
Знаешь, о чём-то мечтается.
Снов протекающий зонт
Тихо вдали раскрывается.
Сказку и тайну несёт.
Сказку что всё обустроится
Смоет дождями печаль.
И замолкает бессонница.
Ночь завернулась в вуаль.
Спи моя радость желанная
Шепчут ночные дожди.
Утром заря первозванная
Ляжет на тёплой груди.
Спи, а дождей многоточества
Будут твой сон охранятью
Спящей царевне-высочеству
Ночи спокойной желать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193292
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 17.08.2010
Я ловлю в большую банку Может фей, а может мошек
Расшумелись спозаранку . И тревожат сон хороший
Я его недоувидел. А они кричат толкутся
Я их вовсе не обидел. Лишь накрыл широким блюдцем
Вот проснусь к обеду ближе. И с сынишкой их отпустим
Выше к солнцу прямо с крыши. Нет причины им для грусти
Впрочем сон уже сломался. А негодницы скучают
Ох и добрый я попался. Ладно прилетайте к чаю
Поднимаю тихо блюдце. Улетайте прямо в небо
И они летят смеются. Что не веришь? Скажешь небыль?
Приезжай ко мне на лето. И под липовою сенью
Убедишься правда это. Феи любят чай с вареньем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206244
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 17.08.2010
Мед акации нежно прольется,
как нектар из ладоней небес,
с терпким вкусом весеннего солнца,
как вода из святого колодца,
как фата белокудрых невест.
Ароматом весь мир исцеляя,
сладким снегом усыпав траву,
это, будто кусочек от рая,
красота нереально-земная
дарит сказку весны наяву.
Лепестки мотыльками из счастья
вздохом ветра ворвутся в окно,
очищая мечту для причастья
соком пряной чарующей страсти,
подливая в рассвет молоко.
© Зеленоглазая, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190782
дата надходження 20.05.2010
дата закладки 16.08.2010
За макушку клёна
Солнце зацепилось.
Веток хрупких крона,
Только б не разбилось,
Только б удержалось
Лучиком прозрачным,
Только б не сорвалось
Словно жёлтый мячик.
Но ещё мгновенье –
Тополю в ладони
Солнце в озареньи
Падало сквозь крону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206131
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 16.08.2010
Життя коротке,
Життя маленьке –
Чотири нотки,
Пісочку жменька…
Сьогодні плачеш,
А завтра звикнеш.
Тепер щось значиш,
А завтра зникнеш.
Життя коротке,
І треба жити,
За щось боротись,
Когось любити.
У той пісочок
Вмістити море,
Гарячі ночі,
Холодні зорі.
І вже за краєм
Душа бентежна
В мовчанні взнає –
Життя безмежне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205996
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 16.08.2010
Знову позвонила Катя?
Захотілося Марині?
Запропонувала Настя,
Полежати на перині?
Бережи своє здоров*я,
Не надійся лиш на диво,
Не соромся, користуйся,
Якісним презирвативом.
Будь на ділі розумнішим,
Не вигадуй вже нічого,
Захисти себе і інших,
Від не бажаного всього!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206021
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 15.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2010
* * *
"Умная женщина – это всегда одиночество."
Светлана КУЗНЕЦОВА
Я пыталась казаться глупою:
Беспричинно глазами лупала,
Как сорока в лесу трещала,
Все обиды тебе прощала.
Я пыталась что было силы –
Ненадолго меня хватило.
Ты с другой, а я, веришь, рада,
Что мне дурою слыть не надо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174393
дата надходження 27.02.2010
дата закладки 15.08.2010
Я – женщина! Спеши меня познать.
Пусть я подвластна логике особой,
Как океан небесный, невесомый,
Где звездные дожди, ветра и солнца,
Сфер музыка, дыр черных тишина.
Я – женщина! Прими меня такой:
Непостоянной, взбалмошной и странной;
Живущей сердцем, а не смыслом здравым.
Поверь, что я всегда бываю правой
В Галактике с названием Любовь!
Я – женщина! И двойственность во мне
Притягивает вспыхнувшей сверхновой.
Я просто не умею быть иною.
Не потому ли ты теперь со мною,
С той, о которой грезил ты во сне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169970
дата надходження 05.02.2010
дата закладки 15.08.2010
Здається, годі вже писати:
Немає слів, немає тем.
Вже не здіймається крилато
Думок розтерзаний тандем.
Вже мозок не будує плани,
Розбите серце наче спить,
Та тільки раптом, мов з туману,
Рядок натхненний забринить.
І стрепенеться знову слово,
І сколихнеться в ньому світ,
І зрозумію: я готова
Творити ще хоч сотню літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203247
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 15.08.2010
Вместо плаща два крыла за спиной.
Кто я? посланник, пророк или ангел?
Как мне найти долгожданный покой
В мире, где титулы правят и ранги?
Как отыскать тот единственный путь?
Где я? В смятении на перекрестке.
Вряд ли подскажут, куда повернуть -
Мир для теней одномерный и плоский.
С кем я? Зачем я пришла в этот мир?
Вороны кружат навязчивой свитой.
Вряд ли сумею ужиться с людьми,
Души которых грехами убиты.
Время рождает богов и мессий.
Я не герой, мне б немного покоя…
Новую строчку кладу на весы -
Может, узнаю когда-нибудь,
кто я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200867
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 15.08.2010
Мне больше не тонуть в твоих глазах ...
Потухший взор любви не разжигает.
Всю боль мою не выразить в слезах,
Ничто меня теперь не согревает...
А может, любит?...Нет, самообман...
В душе все так же холодно и пусто.
В твоих глазах не теплый океан,
А омут отчуждения и грусти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77210
дата надходження 02.06.2008
дата закладки 15.08.2010
Пам'ятаєш – ти приносиш зорі,
Поливаєш серед раю квіти,
І приходиш в сни мої прозорі.
Ти – любов. Чого тобі боліти?
Ти - завжди. Чому глухе сьогодні
Налягло і змусило мовчати,
Що кричать за нас німі безодні.
Ти – любов. Чого тобі вмирати?
Гаснути золою між золи.
Живи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202958
дата надходження 27.07.2010
дата закладки 15.08.2010
Уже четверта:
Так сказав годинник.
Погода вперта
Плавить холодильник.
Надворі літо:
Видно у віконце.
В кімнаті світло
Й пахне запечене сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205981
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 15.08.2010
Ты видишь, Муза залетела к нам на чай.
Зашью потом я брюки незаметным швом.
Прошу тебя, родной, сейчас мне не мешай.
На кухне с гостьей мятный чай с вареньем пьём.
Варенье? С ежевики. Помнишь в сентябре?
Набрать грибов в лесу тогда не удалось…
Ну, вот опять моё внимание – тебе.
А гостья без меня уснула там, небось.
Прости нас, Муза! Знаешь, суета сует.
А хочешь яблочный пирог? Пекла вчера.
Да что ты говоришь, боишься располнеть?
Ох, на диету мне самой давно пора.
Что ты сказала? Нравится тебе у нас?
Уютно и легко и вкусный чай и джем?..
Но ведь в стихах моих надрыва нет и фраз
красивых, что берут читающего в плен.
И часто-густо рифма лучше может быть
И нет сюжетов, что на части сердце рвут…
И, тем не менее, ты будешь заходить
и днём, и ночью, или даже поутру?
Безумно буду рада - в день любой и час!
Подам с вареньем чай, а будет - и икру.
Не думай, это не презент и не аванс,
а просто угощу тем, что сама люблю.
Тебе пора? Наверно где-то заждались.
Не смею торопить, держать и догонять.
Пусть ты не так давно в мою ворвалась жизнь-
тебе всегда открыты окна у меня.
21 января 2010г. г. Киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168048
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 15.08.2010
Широки просторы у Сибири!
Сонья снег лопатит и гребет.
Нет судьбы хреновей в этом мире,
Вновь пургою снегу нанесет.
Сонья член богатого колхоза,
Там медалей больше, чем коров.
Нету сена – нету и навоза,
Нет как нет у Соньи и зубов.
Есть дружок, хоть он уже не молод,
Балалайку только любит он.
В небе блещут звезды, серп и молот,
А дружочек пьет одеколон.
На стене в конторе дядя Сталин
С доброю ухмылкой спод усов.
Всем вчера по радио сказали,
Что суров он только для врагов.
Враг коварен, он, быть может, рядом.
Сонье надо бдительною быть.
Светлый день наступит как награда
Тем, кто сдюжит до весны дожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125062
дата надходження 06.04.2009
дата закладки 15.08.2010
Вот и пойми тут, что с женской душою,
то ли ей жарко, а то ли знобит.
Может быть, что-то её беспокоит,
или же сердце о ком-то болит.
Женской душе, если что-то желанно-
всё без раздумий отдаст, походя́.
Или, к примеру, в старинных романах-
он к ней с любовью: «Душа ты, моя!»
Может быть… стоп, да не нужно сентенций,
складывать чувства на чашу весов.
Просто у девочек, девушек, женщин
непостижима душа, вот и всё…
13 августа 2010г. г. Киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205927
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 15.08.2010
Во двор выхожу и слепну от тьмы,
И глохну от песен цикад.
Июль разомлел, как тело кумы,
Рукам и касаниям рад.
Нащупав случайно шнур бельевой,
Троллейбусом следую в сад.
И, вдруг, прозреваю - над головой
Планетный сияет парад!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205799
дата надходження 13.08.2010
дата закладки 13.08.2010
Кого надумали сдавать в багаж?
Меня? Да вы совсем сдурели.
Смотрите -это я,любимчик Ваш,
Мне ваши шутки надоели.
Ну, что же Вы забыли обо всём?
Забыли, как мы дружно жили?
Меня поили тёплым молоком,
«Кит-кэтом» вы меня кормили.
По вечерам на кожаном диване
Я, как хозяин пузом вверх лежал.
Вы не сердились, было всё нормально.
С работы вас мяуканьем встречал.
Я вам мурлыкал , тёрся спинкой,
Подыгрывал, когда хотелось вам
И был любимым вашим сынкой,
Я не шатался ночью по дворам.
Я выводил вас часто на прогулку,
Я все желанья ваши выполнял.
Я молча пил противную пилюльку -
В угоду вам о сексе забывал.
Я не ручная кладь. Я кот. Красавец.
И я в купе хочу, как человек.
В вагоне тёмном на ночь не останусь
И этого вам не прощу во век.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205660
дата надходження 13.08.2010
дата закладки 13.08.2010
Женщину я нарисую:
Осень, ей имя я дам.
Кос пелену золотую
Брошу на тоненький стан.
Синего неба смятенье
В грустных я вижу глазах,
Жёлтое листьев свеченье,
Шаль из тумана в руках.
Женщину я нарисую:
Нежность свою ей отдам.
Женщину Осень, земную,
В лето пришедшую к нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205659
дата надходження 13.08.2010
дата закладки 13.08.2010
Руки ласковые и смелые
Словно волны ласкают тело,
Плечи тёплые загорелые
В лунном свете неясно-белом...
Изучают наощупь линии:
Груди нежные, словно лилии...
И желанием опалённые
Растворяются в ласках влюблённые.
Губы жаждущие прикасаются
В лунном свете любви сливаются...
Между снами и между грёзами
Две души рассыпались звёздами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204996
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 12.08.2010
любистками мила коси -
тебе чарувала,
купалась в цілющих росах
у ніч на Купала,
опівночі готувала
дурманливий трунок
і місяцю доручала
для тебе цілунок
загадувала в зорепаді
єдине бажання
і душу спалила в багатті
палкого кохання.
і падало з вуст зізнання
краплиною ночі...
і сповнювались коханням
коханого очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202977
дата надходження 27.07.2010
дата закладки 12.08.2010
Капелька грусти и капля надежды,
Скомканы чувства ненужными "между".
Между "всё помню" и между "забыла",
Между «прощаю» и между "любила".
Между капелью и меж листопадом,
Между метелью и меж звездопадом.
Между вчерашним и между "возможно",
Между « однажды» и между «так сложно».
Капельки, капли - в душе снова ливни,
Прошлого камни стеной обступили.
Капельки памяти, капельки грусти...
Может быть, завтра нас "между" отпустит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205477
дата надходження 12.08.2010
дата закладки 12.08.2010
Жизнь по темечку бьёт нас всё чаще
Неожиданно, исподтишка
И обид всё полней наша чаша,
И в терпении всё больше зла.
А душа наполняется болью
Непонятною и неземной.
Шепчет тихо судьбе вновь с мольбою:
«Жребий выпал мне видишь какой.
До конца дней своих безоглядно
По дороге судьбы нести крест.
Отпусти меня в счастье обратно".
А судьба прошептала ей: «Нет».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203462
дата надходження 30.07.2010
дата закладки 12.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2010
А ты опять о смысле жизни, милый,
как будто это главный наш вопрос.
А роща, глядь, уже «отговорила»,
рябиновый костёр почти замёрз.
Что говоришь? «политика – наука».
Вот ты опять витаешь чёрт-те где.
Но ни с одной из них не сваришь супа
ни на один семейный уикэнд.
Конечно, наше место во вселенной
мне важно, средь безбрежности миров.
Но в сотни раз твоя важнее нежность,
и в сотни сотен раз – твоя любовь.
08.08.2010. г. Киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205223
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 11.08.2010
На обрывках кропая наброски,
Я эмоции в столбик рифмую,
Не Ахматова я и не Бродский,
И на Букера не претендую.
Просто мысли, игриво танцуя,
На бумаге, кружась, застывают,
Я эмоции в столбик рифмую,
А друзья с умиленьем читают!
Пусть не я по ковровой дорожке
Проплыву за премией Нобеля…
Ничего нет на свете дороже,
Чем мечта о перпетуум-мобиле!
14.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171367
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 10.08.2010
Что-то давно не леталось во сне…
Видимо близится старость…
Веток осталось на старой сосне,
В принципе, самая малость…
После обеда прилечь на диван,
Ночью разглядывать свечи…
Всё – суета, миражи и обман…
Время такое не лечит…
Может собаку себе завести,
Выбросить к чёрту мобильник…
Будем напару по парку брести…
И теребить холодильник…
июнь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196535
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 10.08.2010
Сижу, поклевывая звезды,
Как курица отборное пшено,
И светит тускло месяц грозный
В мое открытое окно.
Как змеи по асфальту шины
Шуршат. Немного грустно.
Какой сегодня вечер длинный!
Пора бы спать. А завтра утром
Я сделаю короче стрижку,
В карман надежды чуточку возьму,
И с нею побегу вприпрыжку
Навстречу солнечному дню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188489
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 10.08.2010
Сегодня на захламленный балкон
Ко мне влетел бумажный самолётик, -
Соседский шкет его пустил тайком
И спрятал нос в оконном переплёте.
И этот неказистый самолёт, -
Конечно, сам того не замечая
И, несмотря на прерванный полёт, -
Вернул меня к счастливому началу…
Коснулся носа ласковым крылом,
Напомнил про Ан-2 и Ан-12,
Когда я был так лёгок на подъём,
А той девчонке было восемнадцать…
Когда пьянящей утренней порой
Я целовал её как мармеладку…
И пахло свежескошенной травой,
И мы по ней бежали без оглядки…
Уже слабо́ подняться на крыло,
Схватить в охапку резвые потоки…
Следы давно снегами замело,
Замусорены светлые истоки…
Смирившись с притяженьем насовсем,
Друг в друга как в мишень швыряем дротик…
А хорошо бы, чтобы к нам, ко всем
Мог прилетать бумажный самолётик…
май 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205117
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 10.08.2010
Відлітає літак,
Все тікає?
Це останній твій знак,
Так буває?
Не побачимось ми,
Я кохаю...
Все ховається в сни,
Я страждаю.
Міліони людей
Плинуть часом.
Тихо ллється сльоза
Ми не разом.
Кругом шум, метушня
Відлітаєш...
А я тут... я одна...
Не кохаєш...
Відлітає літак,
Все тікає...
Це останній твій знак,
Так буває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204906
дата надходження 08.08.2010
дата закладки 09.08.2010
Всех...всех,
кого нужно,
мы встретили..
Лишь узнавать
нам пока не легко..
Осень пустыми
под ноги
конвертами...
Все утешает..
Что-Рядом.
Ну пусть..Далеко.
Нет! Нет!
Нет никакого
прощания.............
Нету соленого
бриза,
нет песчаных
следов...
И в минуты
слепого отчаянья
Мне сыграет
скрипач...
Да..сыграет
о снеге,
Об утре,
об утре моем,
что родилось
из снов.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117078
дата надходження 18.02.2009
дата закладки 08.08.2010
Нам твердили - в грядущее верьте
Но наш мир безнадёжно обычен
Мы смеёмся, в предчувствии смерти,
Только смех наш уже истеричен
Смотрим гордо в лицо неудаче
Но лишь только глаза мы закроем
Понимаем - не будет иначе
Нет, никто здесь не станет героем!
Мы давно уже с вами не дети,
Знали больше потерь, чем находок
И никто не пришлёт на рассвете
Нам волшебных спасательных лодок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78591
дата надходження 10.06.2008
дата закладки 08.08.2010
Я хочу раствориться в серебряных ночи глазах
Тонкой струйкой волшебной слететь с пожелтевших страниц
Стать жасминовым запахом в дальних эльфийских лесах,
Восходящим потоком под мощными крыльями птиц
Как последняя песня под тонкими пальцами скальда
Как летит над землёй колокольный предутренний звон
Как в тени Нотрдама танцует в кругу Эсмеральда
Прозвучать и исчезнуть без изысков и похорон
"...И обрящете" - так нас учили седые пророки
Так вперёд, исполняя мой личный, последний обет
Ожиданий чужих зачеркнув одряхлевшие строки
В книге судеб создать свой свободный и новый сюжет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=90847
дата надходження 31.08.2008
дата закладки 08.08.2010
Любить тебя? О, это невозможно!!!
Ты далеко, туда не едут поезда
И сердце понимает, это сложно,
Тебя не будет рядом никогда!
Я соберу своей любви осколки,
И сердце разделю напополам
Пусть все мои старания без толку,
Но я тебя так просто не отдам!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194386
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 08.08.2010
«Любов від Бога!» - дід мені сказав.
Коли спитав, як те розтолкувати -
То відповів: « Онучку, Боже збав,
Щоби любові в світі не пізнати
Бо у любові народились ми,
Її Господь колись, разом з душею,
Вдихнув у глину тої давнини,
Коли творив Адама він і Єву.
І, навіть потім, первородний гріх
Простив Отець в ім*я її, любові,
Чимало в світі різних є утіх,
Але щоб стільки, і в одному слові!
Бо то любов нас змалку догляда,
Вона веде нас по життєвій ниві,
І окриляє, і кара бува -
Та завжди тільки робить світ щасливим.
А, якщо щось десь склалося не в смак
То не її вина і не провина -
Заглянь у душу, чи зробив все так,
І чи не твоя є у тім причина.
Любов не може щось зробити зле -
То почуття найвищого гатунку,
Рости ж в любові, внучку, перш за все
І другим не шкодуй до віддарунку.
Люби батьків, люби свій отчий дім,
Оцю стежину в квітах біля хати,
Люби людей, усе на світі цім -
Той сам будеш у тім вогні палати!
Бо ми приходим у любові всі,
Щоби у серці зберегти горіння
Й в прийдешнє передати, як привіт,
Саме любов майбутнім поколінням!
Люби Вітчизну, хлопче, понад все,
Для її слави нас і породили.
У нас з тобою її кров тече,
Від неї у нас розум наш і сила!
Не раз ти будеш у чужих світах
І побуваєш в багатьох країнах,
Та завжди повертатися, як птах,
На землю цю, що зветься - Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189447
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 08.08.2010
Цілує осінь яблуневу стиглість
в золочені обвітрені уста.
Ще хмара сонця випити не встигла –
за обрій повертається пуста.
Ще небеса на блюдці дня розлиті,
ще вітер хлюпа теплу даль в лице.
Гойдають синь легенькі білі ниті,
нагадують: не літо -
осінь це…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204830
дата надходження 08.08.2010
дата закладки 08.08.2010
Ты не услышал осени слова,
Ты не услышал шёпот осени печальный.
А под ногами – мёртвая листва
И лета бабьего звучит мотив прощальный.
Уже без грусти нам не обойтись,
Мы осень в дом наш неожиданно впустили.
А по большому счёту – это жизнь,
Мы на одном дыхании с тобою жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204855
дата надходження 08.08.2010
дата закладки 08.08.2010
Над дорогою ласточка вьётся,
Чуть касаясь притихшей земли.
Но ещё улыбается солнце,
Воробей искупался в пыли.
Миг ещё – и сорвутся вниз капли
В придорожную тёплую пыль.
Будет ночь за окном моим плакать
И реки заволнуется синь.
Будет дождь колыбельную песню
До утра еле слышно мне петь.
Незаметно усну и, как в детстве,
Буду яркие сны я смотреть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204857
дата надходження 08.08.2010
дата закладки 08.08.2010
І струна не витримує, - що вже казать про папір.
Мов змія із мішка, ти лукаво всміхаєшся з фото.
Я старався для неї, неначе останній факір,
Та лишався на виставці просто занедбаним лотом.
Я краваток в'язати не буду, я петель боюсь,
Я себе усміхатися людям на вулиці змушу:
Подивіться, який я щасливий; одначе чомусь
Вам так конче потрібно мені наплювати у душу.
Відкоркую діжки, що тулились в сухих погребах, -
Хто придумав, що спогади можна давати по квоті?
Обирай кольорові думки на свій ризик і страх
Та ще жуй цигарки... витри дощ... і не думай про потім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191572
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 08.08.2010
Как хочется мне верить без оглядки,
Без червоточин в сердце, без сомненья.
И отвечать: Спасибо, я в порядке!",
И жизни сладкой, как инжирное варенье...
Как хочется, чтоб яркие коробки
Хранили лишь приятные сюрпризы.
И поцелуев - страстных или робких.
И в сердце - по любви, а не по визе...
Как хочется улыбок, а морщинки -
Какая глупость! Даже в них - загадка...
И рисовать забавные картинки
На обороте дочкиной тетрадки.
Как хочется, чтоб ты меня дождался
С любой поездки, даже на край света.
Чтоб ты во сне тихонько улыбался...
И чтоб любовь - звезда, а не комета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191974
дата надходження 26.05.2010
дата закладки 07.08.2010
Наливаются яблоки соком,
Ветви клонятся низко к земле.
Между яблонь разлогих, высоких
Август ходит там навеселе.
Станет весело мне без причины,
Вскружит голову запах хмельной.
По дорожке едва различимой
Уведёт меня август с собой
И забудутся напрочь печали,
Затеряются где-то в саду.
Будет долгими сниться ночами,
Как по саду меж яблонь иду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204568
дата надходження 06.08.2010
дата закладки 07.08.2010
Право, смешно, так поверила в сказку,
В сердце осколок разбитой мечты,
Просто закончились светлые краски,
Больше, все больше густой черноты....
Морок кругом, словно фата Моргана
Страхи, сомненья сорвала со дна,
И прорвалась вдруг рыданьем орга́на
Странная мысль: - ты навеки одна...
Смотрит луна с равнодушной тревогой,
Кутаясь в облачный, вычурный плед...
Где моя тень? У чужого порога,
Там, где не знают, печалей и бед...
________________
фото из Интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204752
дата надходження 07.08.2010
дата закладки 07.08.2010
Розцвіте моє серце, мов п'яне осіннє бадилля,
Що знешкоджує розум, болить і вгамовує біль,
І тоді я, нарешті, почнуся, раптовий, як хвиля
З давнозгаслої зірки, з сумної струни, звідусіль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149493
дата надходження 11.10.2009
дата закладки 07.08.2010
Дожди повторяются в азбуке морзе
И бьются о мёртвые, хрупкие листья,
Которые в охре, как будто бы в бронзе,
Легко над землёю умели кружиться.
В пожухлые травы так тихо ложатся
И ветер вздыхает о чём-то так грустно.
Деревья стареют. Чему удивляться?
Так точно и людям стареется трудно.
Деревья всё чаще зимой умирают
И веток сухих кружева так печальны.
Мелодию грусти дожди подбирают,
А в нотах мелодии скрыты все тайны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204721
дата надходження 07.08.2010
дата закладки 07.08.2010
В запутанных мыслях нет смысла,
Слова зачеркнули слова.
Сожгло бабье лето все листья,
А дым, как пустая молва.
И чувств запоздалых беспечность
Похожа всё больше на сон,
Рыдает уставшая нежность,
Покинув тхрустальный свой трон.
И кажется мне невозможным
Теперь спасти мысли, слова.
И кажется прошлое ложным,
Как чувств запоздалых вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204720
дата надходження 07.08.2010
дата закладки 07.08.2010
Среди безмолвия ночи,
Когда вокруг все спит покорно,
Моя душа во мне кричит
И мысли завывают вздорно...
Ну, почему наш мир жесток
И все в нем глупо так, неровно?
Какой преподнести урок
Вам нужно, люди!
Безусловно,
В погоне за достатком фраз
И мелких камушков блаженства
Наш разум покидает нас, -
Процесс разрухи совершенства?!.
Но, есть же светлые мечты,
Любой рождается ягненком,
Глаза из детства так чисты...
Откуда ж взрослые подонки?!
Все эти страсти поиметь
Соседа, друга, свою совесть,
На миг за облака взлететь,
А что там дальше? Невесомость?
Живем в ней, словно мысли нет,
А кто способен, - неуместен,
И жизнь проходит бегом лет,
Увы, итог ее известен!..
Сиюминутные шуты
Заполонили все пространство,
На детства чистые мечты
Одели подлости убранства
И рвут бесценный этот мир,
Все узаконено, отлично,
Юродивый у них кумир,
Что будет дальше - безразлично...
Артист-политик? Просто чушь,
А депутат поет на сцене,
В Верховной Раде муть и глушь,
От отморозков дует вены!
Куда бредешь моя страна?
Кто взятку дал тебе за скромность?
Ты безвозвратно отдала
Пять миллионов душ!
Опомнись!
Где вера в добрые дела?
Лишь в монументов новостроях?
Уместна ль вообще хвала
Самоназначенным героям,
Под гимны рвущих пядь земли,
Продавшим душу за зеленый...
Куда народ вы завели?
В мир, нигилизмом окрыленный?
Бумаги чистый лист возьму
И боль свою сквозь рифму грусти
Ему, родному, подарю
Он стерпит все мои напасти...
Слова ложатся ровно в ряд,
Они и спорны и бесспорны,
Слеза на строчках, словно град,
Сплетает дивные аккорды
Семь нот и семь цветов моих,
Семь раз тебя я прочитаю,
Ты всей печали моей стих
Я по тебе давно скучаю...
Возьми всю боль и сердца грусть,
Запечатлей мои страдания
И будь, что будет дальше, пусть,
Тебе последнее отчаяние!
Я Вас прошу, не поддавайтесь
На обещаний мнимых хлам,
С душой своей не расставайтесь,
Сходите утром в Божий храм
И помолитесь за спасение
Всех нас!
Щемит у сердца боль...
Не бойтесь силы откровений,
И верьте в вечную Любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149070
дата надходження 09.10.2009
дата закладки 06.08.2010
Ответ на:
Журавка :: Я сделаю коктейль
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204350
Ты хочешь, чтобы я испил
Глоток твоей пьянящей страсти?
И дальше, как и впредь, творил
Но, находясь в безумной власти
Тех нежных, словно дымка, слов?
Чтоб золотые вздохов льдинки
Меня терзали ночью вновь,
Рисуя образы, картинки,
В которых, сквозь мою тоску
И ревность к миру расставаний,
Ребенком, будто по песку,
Я шел по радуге мечтаний?..
Давай! Налей мне свой коктейль,
Я буду пить его с ладони,
Но, помни, - жгучая свирель
Отныне будет в нашем доме,
Сомненья прошлого - отбрось,
Ведь только так и на рассвете
Хочу, чтоб это все сбылось...
Я просто пьян от мыслей этих!
05.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204381
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 06.08.2010
Не карай покараного, Боже.
Я, лишень, зумів одне збагнути:
Як мене нема, ще бути – може…
Як іі нема, - не може бути…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204502
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 06.08.2010
Я сделаю коктейль: щепотку слов,
Немного взглядов, нежных, словно дымка.
Минуты ожиданий, горсть Цветков
Капризных вздохов золотые льдинки.
Добавлю пару ложечек тоски
(Ее украшу розовым рассветом).
Потом, порежу ревность на куски
И тоже брошу, половинку где-то.
Еще, конечно, страсти с ноготок.
И расставаний! Так, для аромата.
Последний штрих – шампанского глоток.
Сомненья подевались вдруг куда-то.
Ну, вот и все. Теперь коктейль готов.
Подам с ладоней, будет только слаще.
Ты сделай, милый, несколько глотков.
Любовь. Она всегда была пьянящей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204350
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 05.08.2010
Любімо світ (муз., сл., аранж., вок., - Шевченко М)
1
Літо пала - випалює,
Аби вже та осінь - та й швидше!
Кожен, хто літа не схвалює,
радіє все рідше та й рідше.
Де ж ота райдуги брама-край?
Де ж ота хмара з дощем, далека...
Тим, хто не любить - нестерпна спека,
а тим, хто кохає - рай!
Приспів:
Любімо світ! Взаємністю віддячить.
Хто в серці носить лід - той дяки не побачить.
Забудь образи, сонцю посміхнись,
Та й до своїх коханих пригорнись.
2
Ось і зима з тріскучими,
Срібні на шибках квіточки.
Як же морози замучили!
Де ж те спекотне літечко?!
А двоє стоять на майданчику,
Він їй в долоні хукає.
Юні серця стрибають воланчиком,
Жаром у скроні стукає!
Приспів 2 рази
P.S. перепрошую за якість - перша версія, сира і необтесана...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204166
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 04.08.2010
Луковый перегар,
Хлещет томата кровь.
Струпья спины - загар,
В плавках растет морковь!
Лето - в дыму дома.
Дама - на лоне лист.
Руку простер - кума,
Круп у нее мясист.
Только наощупь свет,
Гарь на свету болот...
Умер вчера сосед,
Стиксом уже плывет.
Сад пожелтел и сник.
Сникерс растаял в миг.
Сколько в быту возни -
В миг я один постиг.
Так и живу в жару.
Жалуюсь и молю,
Славлю твою пору,
Лето, тебя я лю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204329
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 04.08.2010
Лише один дзвінок -
і зникла тиша.
Отриманий урок
кладу у нішу.
Хто зна, до небуття
ще скільки років?
І скільки ще життя
дасть цих уроків.
Лиш кілька слів - місток?
Чи знову - прірва.
Я плетиво думок
із серця вирву.
Загою рану співом,
життя відчую.
Як кілька добрих слів
твоїх почую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188131
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 03.08.2010
Закусали вампиры-микробы,
Испарились сноровка и прыть…
Захотелось простейшей амёбой
Мне в бесформенном теле пожить.
Можно корчить прикольные рожи, -
Головная не лопнет кора,
А при полном отсутствии кожи
Не страшны ни мороз, ни жара.
Нет проблем со столом и со стулом,
Дефекация – полный ажур!
Даже страшным зубастым акулам
Ты до лампочки как абажур.
Никаких опрометчивых связей,
Никаких отягчающих лет, -
Не боится ни сглазу, ни грязи
Цитоплазма и фитоскелет.
Никаких у тебя супостатов,
Не воздействует телекинез,
Не достанут подагра с простатой…
Не житуха, а – цитокинез!
Не смущает родня и тотемы,
Не подавишься жирным куском…
Есть, конечно, отдельные темы,
Но о них разве только мазком:
Не погладят твою ложноножку,
Не шепнут комплименты в ушко́…
Но зато не порежут в окрошку
И не вспорют ланцетом брюшко…
И не надо ни в чём разбираться,
Выяснять, кто природы венец…
Одному удивляюсь я, братцы, -
До чего же хитёр был Творец!
июль 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203281
дата надходження 29.07.2010
дата закладки 03.08.2010
Август выжег у кленов мякоть,
Слабо редеют теперь их тени.
Карнизы разводят слёзную слякоть.
Кондиционер таки придумал гений.
Кардиограмма трещин по тратуарам...
Голуби тянут с фонтанов влагу.
Город насыщен родным перегаром----
Эскизы, наброски...пишет ли новую сагу?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204011
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 02.08.2010
От й дочекались кари із небес!
Та робим вигляд, мов не зрозуміли.
Боротись з лихом буде еМеНеС -
Ми ж грішимо направо і наліво.
На потепління списуєм гріхи,
На земні цикли поділили совість,
А що життя до страти прирекли,
Продали віру - мовчимо натомість.
А нащо говорити те, що є,
Як за одним гріхом сплітаєм другий?
Що найрідніше - хутко продаєм,
Що найсвятіше - топчем, недолугі.
Бо поклоняємось грошам, а не Христу,
І молимось на золоті кишені,
Забули першу заповідь просту:
«Нехай не буде більш богів, крім мене!»
Та мало нам, що молимось самі -
Своїх дітей ізмалку приучаєм.
Кому ми молимось? Грошам, чи сатані?
А потім на природу нарікаєм!
Он у сусідів вже горять ліси,
Горять хати, поселення страждають.
Досяг той дим вже Києва з Москви,
А диму без вогню то не буває!
А ми радієм, що взяли кредит,
Що ненароджених уже продали в рабство -
Ото Господь й проводить аудит,
Одумайтесь, вельмишановне "братство"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204008
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 02.08.2010
Задворки дня - здесь хлам и лом минут,
Миллениум в пыли полузабытый...
Медовый Пряник ник и ник Коровий Кнут
Уж битый час размахивают битой.
Пусть виртуален их авторитет
(у каждого есть жизней пять в запасе)...
И вот сошлись ребята тет-а-тет,
Очки и фишки получают в кассе.
Очки их украшают и живот,
Их точки пятые огромны и могучи.
Над ними монитора небосвод,
На клавишу нажмешь - разгонишь тучи!
Гудит процессор, умирает день
Увитый хмелем и венком лавровым,
Горчит горчица, хреном пахнет хрень
И сходятся бойцы в сраженьи новом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203031
дата надходження 27.07.2010
дата закладки 28.07.2010
тихо,
тихо,
тихо на поле битвы.
тихо,
тихо,
тихо кружит листок.
тихо,
тихо,
словно слова молитвы,
мать повторяет:
где же ты, мой сынок...
мама,
мама!
сжалось от боли сердце.
мама,
мама,
мне бы воды глоток.
мама,
мама,
мы отогнали немца.
мама, осталось
сделать последний рывок...
тихо,
тихо,
тихо на поле битвы.
тихо,
тихо,
тихо кружит листок.
тихо,
тихо,
словно слова молитвы,
мать повторяет:
где же ты, мой сынок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188281
дата надходження 07.05.2010
дата закладки 27.07.2010
Жизнь прекрасна! Кто же спорит? Какова она на вкус?
Горьковата, если горе, кисловата, если грусть.
Но скажи, мой друг, как сладко просыпаться на заре,
Поцелуй сорвав украдкой. Что за день в календаре?
Жить, мгновений не считая, нашей тайною дышать,
Чтоб наполнилась до края верой, радостью душа,
Покорять легко вершины, быть любимчиками муз,
Просто жить, и правда, знаешь, неплохой у жизни вкус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197352
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 26.07.2010
Здравствуй, Дедушка Мороз!
У тебя, видать, склероз,
Или снова ты в запарке
Собирал для нас подарки?
Где твоя былая сила?
Я о чем тебя просила?
В детстве обещал сережки,
Приносил в мешке сапожки,
Вместо пудры и помадки,
Книги, краски и тетрадки,
Но всё это - так, цветочки!
Ты совсем дошёл до точки?
Вот скажи мне, сколько лет
На Гоа прошу билет?
Ты же даришь чашки, ложки…
Я ведь, Дед, лицо с обложки!
Вот опять тебе пишу,
Что замолвить, не решу…
Ты очнись от праздной лени,
Рвутся в путь уже олени
Всем подарки развозить,
Не хочу тебя грузить…
Подари детишкам смех,
Ну, и, если сможешь, снег!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109297
дата надходження 25.12.2008
дата закладки 26.07.2010
І в кохання сивіють скроні,
а вуста безнадійно гіркнуть.
Інша дівчина на пероні
погляд кине, як з неба зірку.
Інший хлопець слова прошепче,
хоч банальні, та все ж єдині.
Руки ляжуть на мужні плечі,
як лілеї на мур твердині.
Розіб'ється на щастя келих,
а у скалках заграє світло,
і укотре у свій перелік
впише доля знайоме титло.
Тож як радості і бажання
розцвітуть на могильних плитах,
ми побачимо, що кохання
молодіє у наших дітях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202711
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 26.07.2010
Я втечу від снігів
в ніч
І шукатиму щастя
слід.
Я знайду ту єдину
річ,
Що тягнула мене
в політ.
Я питатиму в зір
шлях.
І якщо упаду
з ніг,
Я згадаю, як у
боях
Вірний воїн за щастя
зліг.
Підведуся – і знову
в путь
І нехай не крадеться
страх.
Маю щастя своє
здобуть
І утримать його
в руках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202705
дата надходження 25.07.2010
дата закладки 25.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2010
Були ви, може, поруч - я не знала!
Таке буває з нами , і не з нами.
Нас розділяв лиш крок, різниця в тому,
що потяг мчав мене у невідомість,
а ви зійшли на станції не тій,
й навік ми розминулися в житті.
Без мене ви десь вийшли, отже, я
зійшла одна на станції "Сім'я".
Не ті мене зустріли руки, губи,
не той освідчився, що любить,
не той сказав мені слова не ті...
Ми більше не зустрілись у житті.
Ви залишилися на станції "Минуле",
та я вас так ніколи й не забула.
Усе пройшло, розвіялось, як дим.
Ви в пам'яті лишились молодим
і, як мені колись, вже дамі іншій
свої палкі присвячуєте вірші.
А так мені хотілось вас зустріти
на станції отій, що звалась "Літо"!
Та потяг мчить, літа мої відносить -
вже незабаром полустанок "Осінь"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202597
дата надходження 25.07.2010
дата закладки 25.07.2010
Она ушла апрельским утром.
А он не помнил: спал один
Иль с кем-то спал?
Следы от пудры,
Её улыбка на тени гардин...-
Сон ли это?-он не знал.
Та ночь была прохладной. Умывались
И нежились в росе зелёные поля.
На утро вся Земля ей улыбалась
И Солнце радовалось,что она ушла.
Она закрыла двери. Оглянулась,
Последним взглядом обнимая дом,
Ушла. И больше не вернулась.
Открыла их фотоальбом,
прогладив утюгом его портрет,
Она сожгла его потом
Дом...
И те,что были в нём
Вдвоём,-
Теперь уже их нет.
Остался лишь пустой альбом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202592
дата надходження 25.07.2010
дата закладки 25.07.2010
***
Я любви твой не достойна.
Что, ты? Что, ты?!
Господь с тобой!
То юродствую, то серьезна…
Твой объект, ну, совсем иной:
С жадной пылкостью безрассудства,
С нежной жаждой глядящий в рот…
А со мной, что со мной возможно?!
То же… только, наоборот.
***
Нет, ну новатор!
Что и говорить.
Силки сжимает
контуром под рамку
демократично,
под одну огранку
кристаллы и
цветастую финифть.
Бесспорно,
финисты изящества полны –
миниатюрной
росписью эмали,
но самородков
вычурные грани,
особенной природностью
нежны.
Сплетает время
крученую нить
ажурной сканью
над природным дивом,
увековечить
именным курсивом
дар Божий,
чтобы спесь укоротить
ремесленникам
росписи финифтью,
и тем, кому узором
нить крутить,
лишь оттеняя
драгоценный камень
обыкновенным потом
с кровью, «Амен».
Да, что об этом толку,
говорить?
***
Заругай меня, забрани,
Забронируй стальным засовом,
Опечатай в грязи и словом,
Только тушь с ресниц не своди
Томно-синей у глаз бороздкой,
Стану яркой, вульгарно-броской!
Кто же знает, что впереди…
Навреди себе, навреди.
Мой завидный иммунитет
От сарказма – цветет вакциной,
А иронию – вяжет тиной,
Снятый волнами с брони след.
Бесполезно все – не поможет,
Ироничный твой взгляд и тон…
Но признать не могу, что он,
Час от часа, меня тревожит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198729
дата надходження 01.07.2010
дата закладки 25.07.2010
Любая подлость выльется расплатой
Самотерзаний совести в огне
Нетленной истины, крестом распятой,
В стекающей, из-под гвоздей, вине.
Душа – не мир, ее не приукрасить
Логичной ложью вписанной в закон
Мирских квитанций, въевшейся проказой
Коррупции, за деньги и поклон.
Платить! Платить! Без круговой поруки,
Представит счет фактурная Судьба,
Кредит наследием на души детям, внукам –
Пенею неуплат, процент со лба.
Бездарен путь, намеченный по трупам,
Зашкуренной, до блеска, клеветой.
Оправдывать его смешно и глупо:
Банкротством чувств, душевной нищетой.
Узлом горячим раздувает вены
В крови кипящей истая смола
Ссужаемой вины обыкновенной,
В процентах, набежавших на слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199652
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 25.07.2010
Ні, не моє, не сонце,
І не моя примара.
Най, не зав`яже в кільця
Доля, як в небі хмари.
Попри усе, звикаю –
Фарби розводжу нишком…
Нащо? Не зволікаю,
Віск по краплинам тисне.
Вільна, легка споруда
З безліч числа хмаринок,
Кольору сонця – руда
Та з дощових блищинок.
Наче, Фата-Моргана,
Вийшла з-під криги в зорі
Завше, зненацька панна
У дощовім полоні.
Завше, як зорі – ясна,
Завше – незрозуміла:
Пані, панянко – панна,
Що від журби закрила.
Марево-блискавиця –
Доле моя пихата,
Райдужно-синя птиця –
Неба солодка вата.
Тільки торкнусь губами –
Тане, і лише присмак…
Дива Фата-Моргани,
Щастя-примари виблиск.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190336
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 24.07.2010
Боюсь признаваться себе в измене,
но горечью встречи сползаю вниз.
Изнеженным пледом чужие колени
и в голову клятвы,что ночью сбылись.
Обняв твое тело июльским загаром,
бросаю на встречу изысканность фраз.
Ведь счастье так редко даётся даром,
я снова о счастье,нелепый рассказ.
На два поделить свои сны не сумею,
осколки желаний лелеет асфальт.
Я вешаю чувства тебе на шею,
пусть тянут на дно,предвкушаю азарт.
За окнами снова мелькают лица,
звонки в бесконечность,исчерпан лимит.
Я знаю,что поздно с слезами молится-
молитвы спасают,но небо молчит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199110
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 24.07.2010
Ось і осінь заглядує в вікна,
Сонце дивиться сумно на землю.
Щось нашіптує вишеньці вітер,
Терен видерся вгору на скелю.
Ось і літо уже на порозі,
Його сукня давно вже зносилась.
Осінь стеле туман на дорозі,
Стеле літу, воно ж бо втомилось.
Бо було воно щедрим. Без жАлю
Віддавало тепло свого серця.
Залишає нам сни без печалю
І дарує останнєє скерцо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195018
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 24.07.2010
Я удержу тебя на узеньких плечах,
Ты только захоти пожить еще немножко,
Лет до восьмидесяти двух, топтать дорожку,
Не акцентируйся на грустных мелочах!
Я удержу тебя, ты только захоти!
И обопрись легко - свое добро не тянет,
Осколки льда, в сердцах у нас растают,
И станет, так торжественно в груди!
Я удержу любовь в протянутых руках,
Как милостыню в загрубевших пальцах,
Как шар земной, растянутый на пяльцах,
Как благодать на сбитых кулаках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170522
дата надходження 08.02.2010
дата закладки 24.07.2010
Сонце напуває вишні соком,
Поміж листям червоніють, як рубін.
А у небі чистім та високім
Жайворів пливе веселий, щедрий спів.
Спекою напоєне повітря,
Пилом густо падає у сон-траву.
Заховався десь у лісі вітер,
Знову у хмаринці дощ сліпий заснув.
Скошені на луках різнотрав"я
Запах літа в зиму сніжну понесуть.
Доспіває пісню в небі жайвір
Й дні осінні несподівано прийдуть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197308
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 24.07.2010
Так дивно! На маму я схожою стала:
Повільна хода, синій смуток очей.
Це мамина смерть все в мені поміняла
І відчай утрати торкнувся плечей.
А знаю лиш я, чому так воно сталось:
В день смерті матусі у серці моїм
З'явилося щось і в краплинку зібралось,
А пам"яті голос "прости" шепотів.
І я зрозуміла, що мамина ніжність
І радість, і віра, надія і біль
У серці моєму навік залишились
І стало минуле її - моя тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200745
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 24.07.2010
Привыкаю я к маминой старости
Потому, что сама я старею.
Понимаю теперь её радости
И сомненьям её теперь верю.
Монолог понимаю бессонницы,
Безымянность непрошенной грусти.
Понимаю зачем маме хочется
Продолжаться во мне, в моих чувствах.
Понимаю упрямство бессонницы,
Неожиданность тихого вздоха.
Маме слышится плач дальней звонницы -
Это ждёт её к Богу дорога.
Привыкаю я к маминой старости
Потому, что сама я старею.
Понимаю: до капли, до малости
Перельётся в меня её время.
1996 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201577
дата надходження 18.07.2010
дата закладки 24.07.2010
Жить стало лучше, веселее!
Забудьте про душевный стресс,
Включаю телик, просто млею, -
По миру кризис, здесь - прогресс!
Капуста нынче на прилавках
Ценою только вниз растет,
И всех бомжей на разных свалках
От этой жизни просто прет
100 дней прошло, нам заявили:
- За все в ответе лишь Она,
И сладких гор наобещали...
Снимай лапшу с ушей, страна!
Для олигархов - газ по триста,
100 баксов с тонны - на ура,
А люди? Будут как нудисты, -
На пляже греться, ведь жара!
Одежку покупать не надо,
Дадут всем бюллетень-листок,
Чтоб на себя махать прохладой,
Прикрыв рукой сознанья шок!
Зима, наверно, будет теплой,
А осень - выборов пора,
Вот с тем листком походкой робкой
Голосовать?.. А ни хрена!
Я больше никому не верю,
И будет «Нет» им мой ответ,
Лишь об одном теперь жалею,
Что не свалил в 16 лет
Из этой тупости убогой
Дорог и вечных дураков,
Где «право денег» судит строго
Под молчаливый скрип оков...
Где даже совесть продается,
А самый главный - просто в лом,
В ответ ехидненько смеется
И бьет челом перед крестом,
Со свитой глупых попугаев
По всем каналам нам орут,
Вранье «Свободой» величают...
Даешь отечественный «Спрут»!
Мозги - оставьте, напрягаться
Отныне вовсе не в почет,
Ведь надо очень постараться,
Чтоб сдать в налоговой отчет,
Не дай Бог, к Вам пришла проверка,
А Вы не знали?.. Вот так раз!
Готовь зеленые для клерка
И меньше всяких глупых фраз
Страна ментов и прокуроров,
А судьи кто? Все делай сам,
Живи как можешь, но без споров,
А то засадят срок и Вам...
Жить стало лучше, веселее!
Куда же деть душевный стресс?
Одна мечта, - уйти скорее
В иную жизнь, среди небес...
23.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202502
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 24.07.2010
Ветерка шелковичную дрожь,
Шелестящую строчку прибоя,
Покупаю в июле за грош,
Чтоб зимой не замерзнуть с тобою.
Чтоб листать этот жар в феврале,
Поцелуи учить наизусть,
Чтоб в каминной горячей золе
Воскресал можжевеловый куст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202256
дата надходження 22.07.2010
дата закладки 22.07.2010
* * *
Мы, друзья, разлетелись, как вольные птицы,
И уже не вернёмся к гнездовьям домой.
В дневниках юных дней пожелтели страницы,
И рутинные будни накрыли волной.
Наши встречи проходят все реже и реже,
Только юностью так же пропитаны мы.
Пусть рассвет наш давно на востоке не брезжит,
Но ещё далеко до забвенья и тьмы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200859
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 20.07.2010
Вот и выдохни все: углекислые эти метафоры,
Корабли в облаках, утюги, устюки, Устюги,
Черепки, коробки и пробирки, и прочие амфоры,
Анфилады дверей распахни и на свет выходи.
И вдыхай этот мир, эту копоть заводов убогих,
И трамвайные искры и города старого смрад...
Тем надышишся ты, и напишешь о чем ты в итоге?
Как на леске повис лунный ломтик в созвездье Плеяд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201447
дата надходження 17.07.2010
дата закладки 20.07.2010
За спиной моей крылья из крепко сплетённых ветвей.
Ступни в землю вцепились корнями, взрыхлившими дёрн.
Мне бы в небо взлететь, только тяжесть планеты сильней.
Я рождён парадоксом и для парадоксов взращён.
Я смеялся когда-то и видел изнанку миров;
Нынче вижу лишь пьяные рожи, бесстыдство и блуд.
Кобелей, истекающих похотью, глупых коров,
Что в бездумной животной покорности выбрали кнут.
Я для них - словно редкая птица, но я не хочу
Выставлять на потеху толпе своё сердце с душой.
И смеюсь я над ними! Вы слышите? Я хохочу!
Только смех мой не весел, а песни похожи на вой.
Но однажды сорвусь я, земное оставив земле,
Сброшу груз мирозданья и в ясное небо взметнусь.
Приземлюсь на уступе высокой отвесной скалы
И впервые за вечность по-детски, взахлёб рассмеюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200817
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 20.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2010
Т- обі до краплі віддаю свою любов,
О- свідчення хай чує вся планета!
Б- урхливим струменем проллється вона знов,
І- забере обох в свої тенета..
О- дин для мене, в цілім світі один ти,
Д- аруєш сонце, райдугу і небо,
Н- авіть якщо за небокрай прийдеться йти,
О- силю шлях, бо він веде до тебе!
М- оє кохання через простори і даль,
У далечінь до твого серця лине..
М- рії ховаю під бажань своїх вуаль,
О- дна любов така, одна єдина..
Є ти у мене, саме цим я і живу,
К- охаю, як ніколи не кохала,
О- божнюю, голублю.. в снах і наяву,
Х- очу щоб й я твоїм коханням стала..
А- нгел кохання, він злетів до сонця знов,
Н- еначе вільна птаха сизокрила,
Н- есе до тебе почуття, мою любов..
Я- ка твоє серденко полонила..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201024
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 14.07.2010
На просторах, в межзвездном пространстве,
Беспризорные души кружатся,
Наслаждаясь Божественным светом
Ярко синих искрящихся звезд.
Но внезапно, по веянью сверху
Эти души находят друг друга,
И тогда яркой вспышкой на небе
Загорается слово Любовь.
Опускаются души на землю,
Ни на миг не теряя друг друга,
В оболочки людские влетая,
Продолжают свой путь неземной.
Наполняют сердца ярким светом,
Сумасшедшими делают мысли.
И тела,иссушенные жаждой,
Влагой страсти сливают в одно.
Взорван мозг!!! но какое блаженство,
Испытав эту мощность цунами,
Понимать, что вселенная вечна,
И названье вселенной-ЛЮБОВЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199440
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 14.07.2010
На кожну радiсть—своя бiда.
На кожну зорю—свiй крук.
На кожну землю—чужа орда.
На кожну свободу—дрюк.
На кожне небо—своя гроза.
На кожнi сто лiт—вiйна.
На кожну квiтку—змiя гюрза.
На кожну любов—вина.
На кожну пару—по сто розлук.
На кожного Ти—сто Я.
На кожну душу—по сто наруг,
i жодна з них—не своя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200727
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 14.07.2010
Ребёнок спит, укрывшись тёплым пледом
А я молюсь за всех своих подруг,
за женщин тех, которых предал друг -
Дай им терпенья!... Миг перед рассветом
позволит мне, уставшей от бессонниц
Сомкнуть глаза и свечи погасить,
Чтоб снова воскресать и снова жить,
Быть праведницей между беззаконниц
И в сотый раз оспаривать права
(Хирурга скальпель будет безупречен!)
Распятых на столах несчастных женщин,
теряющих рассудок... - Плоть мертва
безгрешных душ, не знавших этот свет
детишек, не коснувшихся планеты
босыми ножками с мольбами: "Мама, где ты?"
...До них так поздно долетит ответ
раскаявшихся матерей Земли...
Чем завершится этот страшный суд -
Когда бы раньше знать, что их там ждут
они могли...
=========================
*СО №40, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194209
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 13.07.2010
Неведомый кто-то стучится в мой дом,
Невидимой птицей кружится над садом.
Пока ещё рано, но он уже рядом. -
Всё будет, - так надо,- случится потом.
И крик новой жизни коснётся рассвета,
Разбудит притихших до времени птиц
И в утро добавит волшебного света
Доверчивый взгляд из-под сонных ресниц...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168788
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 13.07.2010
На Ивана, на Купала
Девушки венки плели.
На Ивана, на Купала
Пели песни о любви.
И желанья загадали,
И костёр уж разожгли…
Веселились и скакали
И меня с собой звал́и.
Ни к чему мне эти танцы,
В лес пойду гулять одна,
Словно спутника мерцанье,
Одинокая луна.
Я найду цветок заветный,
Что расцвёл лишь для меня.
Ведь для всех он неприметный,
Вижу я его одна.
Я желанье загадаю.
Знаю, сбудется оно,
Ведь во мне оно годами
Прорастало, как зерно.
И теперь росток пробился,
Сад мой скоро расцветёт.
В жизни тот всего добился,
В ком любовь всегда живёт!
*****
На Ивана, на Купала
Девушки гадали,
На Ивана, на Купала
Суженых встречали.
06.07.10 17:50
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199649
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 13.07.2010
Мата Хари жила в Калахари,
Харю Кришне набили в Сахаре,
Я ж стихами стихаю в Стихаре,
Хари Мата! А там только твари...
Хари Кришна!... и Шива!... и Будда!
Эту вшивую песнь не забуду,
Буду славить опять лабуду,
Напророчу себе на беду:
Бедуинов, барханы, бидоны...
Напоите меня белодонной,
Накормите меня валерьяной,
Я хочу, как котяра, быть пьяным,
Матом Хари во тьму посылать...
Все! Вяжите!
Эх, ёрш вашу мать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200672
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 13.07.2010
Не знаю. Лишь одно мгновенье
Позволь надеяться и жить,
Ты подарил мне вдохновенье,
Мне без тебя потом не быть…
24.07.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200664
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 12.07.2010
Барометр прощаний и прощений.
Опять пророчит время непогод.
И поворот погодных превращений.
Замажет серой краской небосвод.
Стучится дождь в зрачки ослепших окон.
Пытаясь тщетно утопить мой дом.
И брошенным платком над водостоком.
Размыт и смят небесный окоём.
Верховной канцелярии по силам.
Заставить непогоду замолчать.
Чтоб радуга, взойдя над домом милым.
Могла благословением сиять.
Воздушный замок солнечного света,
Уверен я, ты где-то точно есть
Пусть расцветёт, раскроется планета.
Над мрачным домом радугу развесь.
И с радугой разлука былью прошлой.
Рассеется в небесной синеве.
И с мерной дробью дождевых горошин.
Уйдёт печаль живущая во мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200532
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 12.07.2010
Вечером вчера черешню ели,
Еле-еле миску одолели,
Косточками весело плевались...
Целовались.
Утром сливы в упоеньи ели,
И ведро умяли в самом деле.
Косточками долго любовались.
Вечером, конечно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200363
дата надходження 11.07.2010
дата закладки 12.07.2010
У жизни нет
захлопнутых дверей,
За их порогом
разные судьбины.
В одних, полно
клубники и малины.
В других ,
проходу нет от упырей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150388
дата надходження 16.10.2009
дата закладки 11.07.2010
Скоро крест на груди приржавеет к рукам
Упокой меня Господи дерзостью боли
Я всю жизнь по частям во служение отдам
Только дай испытать силу избранной роли
Так ничтожны слова в неимении любви
Пой мне Пабло еще режь словами по гною
Режь по ранам и все волдыри разорви
Может так стану чище оставшись собою
Хочешь песен – так пой
Хочешь плакать – излей свои слёзы словами
Я наверно не\мой
И не твой и не чей я парю меж мирами
Видно в этой связи
Так не просто остаться дурным человеком
Пить портвейн из горла и валяться в грязи
Лишь бы только не уподобляться калекам
Я не верю не верю не верю в судьбу
Она очень логична но так либеральна
Возведу ей в замену святую борьбу
Между мыслью и сердцем что впрочем банально
Впрочем что не банально? Вся правда и ложь
Слились в кашу давно ей нас кормят уроды
Да и что мне до них ведь и сам я хорош
Чем заполнить пустырь обретенной свободы?!
Хочешь песен – так пой
Хочешь плакать – излей свои слёзы словами
Я наверно не\мой
И не твой и не чей я парю меж мирами
Видно в этой связи
Так не просто остаться дурным человеком
Пить портвейн из горла и валяться в грязи
Лишь бы только не уподобляться калекам
Вот и лето прошло растворившись в быту
Осень-девка опять в скрипку-смерть заиграла
Разнеся по земле без причин красоту
Так угрюмо легко только этого мало
Мне так мало ее золотистых подков
Всыпь мне Боже еще твоей огненной соли
Упокой меня Господи дерзостью слов
Дай хоть раз испытать силу избранной роли
Хочешь песен – так пой
Хочешь плакать – излей свои слёзы словами
Я наверно не\мой
И не твой и не чей я парю меж мирами
Видно в этой связи
Так не просто остаться живым человеком
Пить портвейн из горла и валяться в грязи
Лишь бы только не уподобляться калекам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195687
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 11.07.2010
Три стадії життя людського є,
Три ступені, як в кораблі космічнім.
З ними людина світ цей пізнає,
Іде з народження аж до відходу в вічність.
І кожна ступінь вигорає раз,
Лиш в пам*яті лишається навіки,
У снах приходить, повертає в час
І роздуває сльози на повіках.
На першій стадії, чи ступені ми все
Вбираємо, як губка, для пізнання.
Вона дитинство й юність в вись несе,
І радість успіху і біль розчарування.
На другій, основній - це зрілість літ,
Твої звитяги і твої здобутки,
Найвищий сенс і надшвидкий політ,
У перемогах перші сходи смутку.
Той смуток третю ступінь полонить,
В аналізі прожитого блукає
І досвідом нажитого спішить
Ділитися, поки ступінь палає.
Безповоротність пройдених шляхів,
Збагачена набутими скарбами,
Веде нас в вічність Божих берегів
По зведеними нами же мостами.
Лишається лиш пломінь ступеней,
Космічний пил, що осідає в душах.
Хоч хтось колись згадає, що тепер
В ім*я життя спалити зараз мушу?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200335
дата надходження 10.07.2010
дата закладки 10.07.2010
Полуденная блажь, июльская забота.
Трава, растущая под нами на дрожжах.
Целуй меня, целуй! Люби меня!.. Суббота.
И не вини меня в предложных падежах.
Полью твои цветы и в шею поцелую.
Часы созрели и пора домой.
Люблю тебя, Любовь, красивую и злую,
Немею и молю, и на слезинки дую.
Пожалуйста прошу: "Не говори: "Не мой"".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199224
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 10.07.2010
В мерехтіння свічок, в напівтемряву штучної ночі
Таки зроблю цей крок - я нарешті довідатись хочу,
Скільки можна іти, десь примарне шукаючи щастя
І, чи зможу знайти, чи зустріти його мені вдасться?
Ти, циганко, розкинь на столі королів гонорових -
Хай розкажуть мені про майбутнє, насупивши брови,
Хоч якусь мені дату, можливо, зуміють назвати,
Коли зможу назавжди вернутись до рідної хати.
Ти в уяві моїй розбуди те, що десь пропадає:
Як порипує сніг, як дружина дітей пригортає,
Чи, як мама до столу духмяні наїдки виносить
І жаданих гостей пригощатися тато запросить...
Ворожи мені так, щоб удача мене не лишала,
Щоб дітей моїх горе ніколи в житті не спіткало,
Щоб нарешті мене дочекалась кохана дружина,
Щоби встала з колін, розквітала моя Україна!
Тільки б сталося так, як я прошу, як серцем я хочу -
Постарайся, циганко, я "ручку тобі позолочу".
Ти вгамуй мою спрагу, всели в мою душу надію
І ніколи тебе більше я турбувати не смію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200231
дата надходження 10.07.2010
дата закладки 10.07.2010
В июньском трепете листвы
Созрели рифмы налитые.
А от Молдовы до Литвы
Вскипают тучи золотые.
Темнеет неба бирюза
Сверкают молнии лихие
И декламирует гроза
Гремучие стихи стихии
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198554
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 08.07.2010
Когда эти строчки пришли мне в голову, ничей образ не маячил перед глазами. Они писались никому или кому-то, в будущем.
И вот много лет спустя мне встретилась девушка, к которой удивительно подошли эти слова. Только я её увидел и сразу понял - это было написано ей. И ничего, что на момент написания стиха, ей было ещё только годика три-четыре. :) Кажется мне, что именно её такую, сегодняшнюю взрослую уже, увидел я тогда в своём воображении.
Зовут ненаглядную - Мари. Встретить Маричку можно в городе, где каким-то немыслимым образом собралась вся женская краса славянского мира - встретить её можно во Львове.
[i]Я не хочу Вас потерять
И пусть я Вас еще не знаю
Но если только повстречаю
То не смогу Вас не узнать
Я не хочу Вас потерять
Безумно полюбив однажды
И что для Вас это не важно
Из равнодушных глаз понять
Я не хочу Вас потерять
Лишь потому что встречу поздно
Мне будет просто невозможно
Жить
если Вас вдруг потерять[/i]
Anna † Demonia перевела на польский здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176796
Anven перевёл на украинский язык здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219512
Виктор Ох смастерил музыку на этот стих здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848
пародия на стихотворение автора boroda171 здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153895
фотография опубликована с разрешения
её http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8933
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 06.07.2010
Чи є шкала для виміру жалю?
Чи співчуття існують одиниці?
Як позбирать осколки кришталю
Й стулити в вазу з горем наодинці?
Коли кохану допікає біль,
Коли їй сльози розмивають очі -
Здається в серце хтось насипав сіль
Й тривога груди розтерзати хоче.
Безмірна безпорадність обійма
Холодним відстуком, мов пробиває скроні,
Тримаєш руку, що тремтить як птах,
Цілуєш схлипом пройняті долоні.
Як зупинити той нестерпний біль,
Переманить до себе гірку муку,
Перестелити зболену постіль,
Страждання вигнати душерозкрайні звуки?
Я поцілую в жалібні уста,
Волосся розчешу руками вправно...
«Мені вже краще, чайничок постав!»
І усміхнулась. «Я лечу, кохана!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197736
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 06.07.2010
Колись вiдлуння моїх крокiв
Почує знову древнiй Львiв.
I здасться - не було тих рокiв,
А чужини - i поготiв.
Бульвар Свободи - "стометрiвка".
Палац Потоцьких. Стрийський парк.
Давно забута вже брукiвка
На вулицi Копернiка.
Нестримний Каменяр в гранiтi,
В задумi мовчазний Тарас;
I Полтва, вiд очей закрита,
Неспiшно вiдмiряє час.
Лиш тут вдихну на повнi груди,
Коли пiду в Шевченкiв гай.
…А на зупинку знов прибуде
Старий улюблений трамвай.
Я пiднiмусь на Львiвський Замок,
Де дуб оспiваний стоїть -
Там, де запалюється ранок,
Де прапор рiдний майорить.
Коли ж над Юрською горою
Зiрветься в небо дзвонiв спiв,
Я зрозумiю - я з тобою!
Тобi вклоняюсь, любий Львiв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189829
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 06.07.2010
Вот желудь,
Полированное семя.
Красивый внешне,
не умен, не глуп.
А при умелом,
тщательном уходе,
В могучий, мудрый
вырастает дуб.
из цикла "канапешки"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152499
дата надходження 29.10.2009
дата закладки 26.06.2010
ЗаслОню фіранки,
Най від світу не грішно,
РозкурЮ чебреці торішні,
Жеб відлякати світанки,
Хрест сховаю за піччю,-
Бути нам втрьох із ніччю.
А далі , як в ПРИТЧІ:
Впала на стіл карта піка -
Віддаватися любому,
Стелити коханням йму,
І стати му як жінка
На ніч тілько єдну.
Блаватну стяжку -
На волосся, жеб ся не вило,
Двері зіллям завиню,
Най би вроків не впустили,
Зі студні води набЕру,
Жеб нею ми ся студИли.
Обрусом новим стіл накрию,
Та немаю, що їсти,-
Я нині невІста,-
Ніц не варила, тілько мліла
За милим, сором зложИла,
І ним слабувала, чекала.
Яка то невіста, що без шлюбу?
А на ніч приймає,
Тіло із порцеляни любо
Дає ціле, цілувати , знає,-
На одну лиш нічку.
Цілунками- барвінками
Сповиває, рук його не спиняє.
Блаватну стяжку-
Тай уздріли зрання
в бистриці- річці
А люди казали, -
«Вна смерти не варта
Була гарна панна…»
Та їй прИйшла карта…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197266
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 24.06.2010
За сонячним годинником живу
І не тому, що іншого не маю.
Я сонечком своїм тебе зову,
Тож по тобі і час я свій звіряю.
Я разом з сонцем на зорі встаю
І день новий з тобою зустрічаю.
В оселю кличу сонечко свою -
Тебе до свого серця пригортаю.
Десь промінець проб\'ється серед хмар -
Це погляд твій до мене долітає.
Ловлю його, як найцінніший дар,
Бо іншого не хочу і не маю!
Лице до неба я опівдні піднесу -
Твоє тепло я з вдячністю приймаю.
Твій образ незабутній і красу
Я діамантом в серці зберігаю.
Вечірнє сонечко сховається між гір -
Тобі \"добраніч\", люба, побажаю.
Повік тебе кохатиму, повір,
Тож по тобі своє життя звіряю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194976
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 24.06.2010
В некоем отдаленном уголке вселенной, разлитой в блестках бесчисленных солнечных систем, была когда-то звезда, на которой умные животные изобрели познание. Это было самое высокомерное и лживое мгновение “мировой истории”: но все же лишь одно мгновение. После этого природа еще немножко подышала, затем звезда застыла – и разумные животные должны были умереть.
____________________________________________________________
Эра
Эпоха
Век
-
День
Час
Секунда
-
Вода
Солнце
И –
Человек
Держащий в ладонях – утро…
Умойся!
Стряхни с себя
Гениальность и всякий порядок:
Всё устроено
До
Тебя:
Ты – лишь автор
Своих
Загадок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195883
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 20.06.2010
"Не пой, красавица, при мне..."
А.С. Пушкин
Не пой, красавица, при мне!
Я только вышел из запоя,
А то повешусь на ремне,
Постой, я дверь плотней прикрою.
И буду слушать тишину,
Листая Пушкина поэмы,
Смотреть в окошко на Луну,
И ворошить в уме проблемы:
Стихи я гадкие пишу,
Пропил, как водится, зарплату,
Ты записалась на у-шу,
И на вокал ещё, по блату...
Я полотенце намочил,
На лоб горячий нахлобучил,
Не пой, красавица, молчи!
И скалку спрячь на всякий случай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194151
дата надходження 06.06.2010
дата закладки 18.06.2010
Запоздалой звезды я сын,
Намутил и в туман, в туман,
Хороводить среди осин,
Осеняя подъемный кран
И звездеть, и себя гвоздить,
Гроздья слов из блокнота рвать,
Как сказал один эрудит:
- Ёрш твою, звездочета, мать!..
Вот и выцвел. Копчу, копчу.
Хроникёр, или просто хрон.
Отведите меня к врачу,
Грачевателю всех ворон,
Я такого наворочу,
Ни о чем бубня, ни о чем.
Догорю, и тем заплачу.
Там, за левым твоим плечом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194322
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 18.06.2010
На рассвете вдруг ветер стих
По-инерции море штормило.
Рвался горлом на волю стих.
Но закончились в мире чернила...
И размерен был сердцем стих,
И кривила строфа мне рот.
Ветер будто навеки стих,
И я брел по прибою вброд.
Но звучал над водою стих.
Я учил его наизусть...
Потому ли, что ветер стих?
Оттого ли, что пляж был пуст?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195995
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 18.06.2010
Душное пространство лета
Ливень режет на кусочки...
Обниматься до рассвета
Нам мешают колосочки.
Мятлик смятый, мат из мяты.
Страсть нанюхались фиалок,
Пусть шелка твои измяты,
Но соски и губы алы!
Спи, смотри ты сны о сыне,
Маки маются над нами.
Я тебя, родная, ныне
Укрываю небесами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195617
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 18.06.2010
В тетради зелёной храню я записки любимой.
Страницы желтеют, года торопливо уходят.
Но нежность крепчает, как терпкая боль винограда.
И горечь разлуки, и острое жало печали
В душе, заклейменной горячим твоим поцелуем,
Уходят, как только, забывшись, тетрадку открою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196004
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 18.06.2010
Т.
На планете собак только тени остались людей,
Сиротливо застыли трамваи, молчат на углах телефоны.
На планете собак заржавели скульптуры вождей
от дождей, а на крышах домов свили гнезда грифоны.
И грустят фонари, силясь вспомнить стоят почему,
Пробивают асфальт осмелевшие сосны и ели,
В сквере старый Палкан, звери важно кивают ему,
Важно кружит на детской скрипящей в оси карусели.
И боятся щенки исполкомовских бройлерных крыс,
Разжиревших на тоннах мелованной белой бумаги,
Кабинет стоматолога заняла пришлая рысь,
А в саду возле школы звереют волчары-варяги.
На планете собак, где на флаге берцовая кость,
Расцветает подсолнух и морду воротит к светилу,
И стоит на коленях в реке обвалившийся мост.
Кобели молодые лакают по барам текилу.
Всюду вонь и разврат, и зачем же все было менять?
Под ларьком поселилась дородная рыжая сука...
На стене у ларька еще надпись виднеется "...лядь",
В остальном, все по-прежнему -
Злоба и скука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196297
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 18.06.2010
Войду к тебе, потом в тебя войду,
Скулит щенок, ему так одиноко.
Окно открыто и свежо в саду.
Во лбу небес Луны сияет око.
Ты спишь, родная, ночи мёд течет.
Сирень стихи нашептывает груше.
И страсть моя, как зоркий звездочет,
Глаза сомкнет и свет ночной потушит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195182
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 18.06.2010
Пребываю в твёрдом убеждении, что стихи не могут быть без иллюстрации. Для этих строк нашёл фотографию Наталии Мрака, которая из Львова.
Не знаю почему, но кажется, что ей тут место (фотографии этой).
фотограф: Юстина Граб.
[i]День ушёл. Ночь ко мне на порог.
Вроде ждал... и вдруг - не нужна!
Я один бесконечно продрог
От тепла чужого костра.
Новый день отгорел дотла
В моём сердце, не помнящем даты...
Я хочу, чтобы эта зима
Пререпутала все мои карты... [/i]
Серафима перевела на украинский язык здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173157
Lubovik перевела на украинский язык здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197941
фотография размещена с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10340
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158015
дата надходження 27.11.2009
дата закладки 17.06.2010
Ночное небо смотрит с высоты,
Мерцаньем звёзд и глубиной маня.
Я отдаю ему свои мечты,
Сегодня это небо для меня.
Прошу у неба передать привет
И пожеланье Царства не земного,
Друзьям моим, которых больше нет,
Что в дверь мою не постучаться снова.
На нас с небес взирают сотни глаз,
Мелькают в облаках родные лица.
Друзья мои, я буду помнить вас
И наша встреча снова состоится.
Ночное небо, круглая луна,
Лишь рушат тишину ночные птицы
И этот миг запомнить я должна,
Такая ночь уже не повторится.
Пусть вечность не смыкает жизни круг,
В сердцах рождая добрые желанья,
И глядя в небо, кто-то вспомнит вдруг,
Что он песчинка в центре мирозданья.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194218
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 17.06.2010
Мне встретить бы тебя -
Да выдержит ли сердце
Ту боль, что десять лет
Я отгоняла прочь?
На годы жизнь дробя,
В надежде отогреться
Я зажигала свет
И - уходила в ночь.
Я шла на зов чужой,
Я привыкала к людям -
И форму принимала
Гибкая лоза.
Но, встретившись с тобой,
Поняв, кем мы не будем,
Я вдруг сошла с ума
И спрятала глаза.
Ушла в другую жизнь,
Оставила надежду,
Дала себе приказ -
Не вспоминать вовек!
Но где ты? Отзовись!
Я не хочу, как прежде,
Не поднимая глаз,
Переходить на бег.
Обманывать себя
И лгать тому, кто рядом.
Знакомства заводить,
Свободою слепя.
Быть верной, не любя,
Томиться грусти ядом.
И снова - уходить.
И снова - ждать тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193454
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 14.06.2010
У діда ще маленьким запитав:
«Як добровільно, діду, це і примусово?»
Дід подививсь на мене, мовчки став:
«А нащо, внучку, знать тобі те слово?»
«Та, просто так» - сказав йому тоді.
«Е, просто так, такого не буває.
Бо примусово (скажу я тобі)
Коли тебе, як те теля, штовхають,
А добровільно - коли сам ідеш,
Знаєш куди, за чим, і ради чого.
Приміром: нас в союз (якщо піймеш)
Колись давно загнали примусово!
І примусово відбирали хліб,
І примусово у колгоспи пхали,
І примусово гнали у Сибір,
А добровільно ми у ліс тікали.
І там ми боронили нашу честь,
Щоби не бути баранами стадом,
Щоби не бути арештантом десь
Й під автоматом не робить «как надо».
Ми боронили ріднії краї
Від німця і тортур енкаведиста -
То добровільно йшли на смерть самі
Супроти комуністів і фашистів.
Одні від других мало чим різнять -
І ті і інші вождів восхваляють,
І світ цілий загарбати хотять,
Бо кажуть, що півсвіту їм замало.
Та то колись...А зараз що сказать,
Послухай, внуче, серце, як підкаже,
Коли щось будеш у житті рішать,
Лиш до муки ніколи не сип сажі!»
Нема вже діда. Пухом хай земля!
Нема від кого слухать мудре слово...
До мене внук сьогодні підбігав
Й питав про добровільно й примусово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188585
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 14.06.2010
Лиш мить краси,
Лише хвилинка слави,
І стільки радощів
У збуджених очах!
І не проси!
Його вже вічність вкрала,
Його нема!
Лиш тінь у небесах.
Він вже погас,
Лише на мить оживши,
І залишивши
Сім"я на цвіту,
Щоби до нас,
Самому не нажившись,
Дітьми вернутись
Крізь завісу сну.
Ради одного
Виблиску польоту
Він плазував,
Закутим був в мішок.
Навіщо слава,
Як природа проти,
Щоб він увись
Піднявся до зірок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184262
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 14.06.2010
До дня нашого весілля
ТИ МОЯ
Ти моя. Від сьогодні – назавжди.
Від голівки – до пальчиків ніг,
Від обману до чистої правди,–
Ти моя. А я твій оберіг…
Ти моя. Від світанку до ночі.
Твоя усмішка, ямочки губ,
Голос твій, що щебече й муркоче…
Ти моя. А я твій однолюб…
Ти моя. Цілу ніч, аж до ранку.
Твоя ніжність і ласка, й тепло…
Перетворю дружину в коханку !
Ти моя. Сонце ще не зійшло…
Ти моя. Ти моя господиня !
Доторкнися до мене, не стій.
То сумна, то весела красуня…
Ти моя. І, звичайно, я твій…
6.11.2002 Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193311
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 08.06.2010