Коли цукор осяде на дно
І розчиниться в теплому чаю –
Знай, мені вже давно все одно,
Як ти сяєш веселкою раю.
Як же вчасно я це зрозумів,
Що самому лишитись – не мука,
Коли зорі на небі самі,
Коли в чаю розчиниться цукор!
Я навчився без тебе іти
І змирився – нема тебе збоку.
Твої очі, до раю мости,
Вже не сліплять упевнені кроки.
Бо байдужий до тебе, повір
І мені все одно де ти зараз!
А вночі, коли місяць вгорі,
Ніби цукор в душі твої чари…
24.12.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969241
дата надходження 25.12.2022
дата закладки 25.12.2022
Біля цвинтаря старенька мати
Зблідла та тримається щосили
Їй би сина тільки обійняти
У закритому Героя хоронили.
Грянув постріл - честь бійцю і слава
Пролунало : "Згинуть вороженьки"
Кращого з синів війна забрала
За свободу України- неньки 💛💙
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948242
дата надходження 20.05.2022
дата закладки 20.05.2022
Закрий нам, Боже, небо над дітьми
Не зброєю – так ангелів руками
Щоб материнські сльози між рядками
Зросили стежку - вихід із пітьми
Не дай нам, Боже, втратити себе
І гідність й віру ставити на шальки
Хай смерть смичком самотньої скрипальки
Червсті серця обманом загребе
Зміцни нас, Боже, просто обійми
Осиротілих, безвісти провпавших
Ми, совістю Європи ставши
Благаємо закінчення війни
Закрий же, Боже, небо над людьми,
Нехай Воскресне Україна наша!
Стражданнями наповнена вже чаша,
Сплюндрована свобода Чобітьми
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941881
дата надходження 08.03.2022
дата закладки 20.03.2022
Гордість і сльози: Дай Боже терпіння і сил,
Світ полонив від сьогодні флеш-моб «Україна»
Ворог вкриває ракетами наш небосхил -
Ми ж добровільно лиш в церкві схиляєм коліна
З нами Маямі, Автралія, Польща, ЄС
Голосом нашим говорить сьогодні сумління
«Слава Героям» для варварів «Грім із Небес»
З крові Героів свободи зростає коріння
Наш Мелітополь, і Харків, Бердянськ знову наш!
Хто може так ще любити свою Батьківщину
Кулі закінчились – стане в нагоді палаш
Лиш би Вітчизну залишити дочці і сину
Вмерти не страшно, лиш вічно боятися важко
Буде сьогодні атака, чи може вже ні?
З бункера, мов із ковчега, лети моя пташко
“Київ ще, милий мій, досі палає в вогні…”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941384
дата надходження 01.03.2022
дата закладки 20.03.2022
В мене пафосу в серці – нуль.
І натхнення нема ні грама.
Коли гине дитя від куль,
А з дитиною – тато, мама.
Лиш картина в очах німа:
От би вам все оце – навзаєм!
Тим у кого душі нема.
Хто бомбить і у нас стріляє.
Бо росія – це чисте зло.
ви усі – це пусті невдахи!
вам би кулю усім в чоло!
Пішли нах*й!!!
19.03.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942765
дата надходження 19.03.2022
дата закладки 20.03.2022
Голос зими слабшає,
занурюється в туман міста,
У порожні квадрати холоду
і в міжсезоння календаря -
Аби випасти дощем,
коли спіткнеться
об висоту хмар,
Заперечивши свою присутність.
Бо весна торкається
кілометрів тиші.
Зима вичерпує своє усамітнення
в композиції світла,
Зливається з ранком,
аби вгамуватись,
Бо весна подразнює її рецептори
і пронизує наскрізь
Своїми видихами -
щоб через себе
змоделювати і пропустити літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941110
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 09.03.2022
Ти мені подаруй лиш сигнал,
Я тебе не ображу, хорошу!
Я на тебе, моя неземна,
Все ніяк надивитись не можу.
Я і так наче рай обікрав –
Вже ніколи цей гріх не відмолю!
Ти, насправді, синонім добра.
Я набутись не можу з тобою.
Коли зірка вечірня зійде
Над моєї душі небокраєм –
Ти прийди, мій солодкий едем.
Я тебе усім серцем чекаю.
15.02.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940341
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 23.02.2022
Коли холод у душу віє,
Коли серце скував мороз –
Твої очі ховають вії,
Та у них – все-одно добро.
І в мені проростають зерна,
І спадає з душі ярмо
Коли ніч заглядає темна
У найдальші кутки думок.
Коли віхола свище люто,
Непроглядно сніги метуть –
Ти не можеш зі мною бути,
А проте – все-одно ти тут.
10.01.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936551
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
(екзистенційне)
Не думай, що я опустив свої руки, –
У мріях красуються айстри!
Це просто байдужий у двері постукав
Не-настрій.
Осіння депресія каменем впала
Посеред холодного грудня.
Мені тебе, ластівко, зараз так мало
У будні!..
Тіла один одного з святом вітають,
Душа ж – у шкарпетках подертих…
Ніхто в цьому світі мене не чекає
Крім смерті.
22.12.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934653
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 01.01.2022
У вечір, коли за вікном сніг лапатий мете,
Ти поглядом грієш, віконцями справжнього раю.
Привіт, моя пташко! Як швидко ти, мила, ростеш,
Я днів рахувати веселих твоїх не встигаю!
У твоїх очах моє серце. У твоїх руках
Уся моя радість, найкращі коштовності світу!
Для мене ти будеш до смерті Принцеса, яка
У мрії, що збулись усі, найтепліше одіта.
14.12.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933889
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 01.01.2022
Привіт, давній друже! Приємність яка,
Побачити друга старого!
Я в місті новому повік заблукав,
Томить одинока дорога…
Та годі про мене! Мій друже, радій –
Волосся у тебе без диму!
Ти геть не змінився! Такий, як тоді,
Коли ми були молодими!
Час дуже багато у нас відібрав,
За всі попередні заслуги.
Ну, як ти? Я скучив! Чудова пора,
Побачити давнього друга!
Життя нас рознесло, бурхлива ріка,
Та кращого друга немає!
…Як жаль, що з тобою я лиш у думках
І наше минуле минає…
24.11.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931921
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Мрії, мов коридори,
Трудяться нам за фахом.
Хай твої очі-зорі
Сяють Чумацьким Шляхом!
Сонце в тобі ночує,
Ласки безмежний трепет…
Ти можеш більше, чуєш?
Чуєш, я вірю в тебе.
Всесвіт душі без міри,
Серце тепла без краю:
Ти неповторна, віриш?
Більше таких немає.
22.11.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931685
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 23.11.2021
Твоя любов - як погода,
що затирає гострі штрихи,
як переспілі миті втрат,
Затирає кожного нічного метелика, що відточується думками,
стишує синтезом тепла.
І кожну апатію, що вражає альвеоли,
наче осад
канцерогенного смутку,
Накриває своєю тінню,
аби згладити біль.
Твоя любов притискається до моїх видихів,
аби осінь не виверталась зливами,
Щоби не наповнювала своєю вологою
кожний шурхіт тепла;
Щоби більше ніколи не було страшно,
Коли від холоду осені лізуть по шкірі мурахи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929146
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 03.11.2021
Стривай, ще не почалися жнива,
Ще зеленіє повне сил колосся,
Іще з тобою нам не довелося
З-під тих серпів трапляти в жорнова.
Дивись: ясніє Сонця ясний лик,
І з-поза хмар зірки зорять щоночі.
Але із лісу пісні линуть вовчі
І за спиною чутно хриплий рик...
Біжи! Ти маєш фору і жагу,
Щоб втримати життя у власнім тілі!
Ти маєш крила кришталево-білі,
Що не зважають на гріхів вагу -
Лети! Тепер ми вільні від ярма!
Тепер наш дім - на хмарах золотавих!
А бій невпинний у полях кривавих
Лиши позаду... Ти вернувсь? Дарма.
(28.03.2021)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926865
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 27.10.2021
Коли світ виймає віру з розрізу серця,
Провадить миттєвості дня за завісу ночі, -
Ти бронюєш в минуле квиточок,
щоб наостанок зберегти
Тепло,що впивається в формулу
твоїх снів.
Коли світ кожний клаптик погоди відчутно розбиває
І кожна біль гірчить,
заповнюючи собою всю вісь смаку -
Ти тримаєшся за крила мрій, аби змогти дихати
Легко, коли контурів обличчя торкнеться весна.
Коли в кожну складку за комір тіла тиша западає,
Порушуючи гармонію твоєї м’якості -
Ти пробач її за гострість,
бо в кожній схованці у неї
Посів світла,
настояний на дотиках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927261
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 27.10.2021
За чверть до зими - кожна ланка теплоти
заливається міжсезонням холоду,
Залишаючи свої розводи
в кожній з декад місяців,
як екзистенція світла,
Як атоми,
що стрибають по вагонах
людських душ,
зберігаючи нейтралітет,
Аби поза падолистом, поза зимою замуляти між ребрами
цвітом весни.
Щоб закрити кожну з ран,
де забагато чорнооких сутінок.
Аби роздерти із фраз колючих
уривки з зими,
Аби посічену блакить очей
наповнити грацією тепла,
Світанками сугестій березня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928396
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 27.10.2021
Багряніє у осені сад,
Пожовтіли зажурені клени.
Ти забула усе, що казав.
Ти не згадуєш більше про мене!
Там, де вчора блистіла роса –
Завтра паморозь буде ясніти.
Ти забула усе, що казав,
Ніби жовтень слова мої витер.
Я ж тобі тільки все це сказав! –
Коли ранок у небо постукав,
Прохолодна осіння сльоза,
Обпікає хвилину розлуки…
Падолист розгулявся. Хоча –
Я чудово тебе розумію!
Бо зі мною проводити час
Не найкраща осіння затія.
14.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927964
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021
Як зима настане, і вітри холодні
Обів'ють довкола – ти собі згадай:
У тобі, насправді, радості безодня.
У тобі наснага – чиста, як вода.
У тобі палають святом понеділки.
У тобі співають щастям солов'ї!
Все у цьому світі гарне рівно стільки,
Скільки є любові в погляді твоїм…
14.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927963
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021
Усе в цьому світі – мов квітка, –
Тримається лиш на одному:
Немов допомога нізвідки,
Як серед чужинців – удома;
Неначе вода у пустелі,
Чи серед пилюки коштовність;
Заплакані очі – веселі,
Кишені убогого – повні, –
Любов! Безкорисна і щира.
Не просто до друга чи квітів, –
Сам Бог її в серці розширив
На все, що є в тлінному світі.
19.09.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925608
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 13.10.2021
Настрій такий набіг:
Місто – це шум і камінь!
Добре, коли собі
Ми віч-на-віч з думками.
Сум у очах німих –
Нас тут таких без міри!
Не обізлюсь на тих,
Хто у любов не вірить.
Зорі мої близькі,
Тільки терпіння мало;
Не бережу покій:
Наше життя – це спалах!
Щастя у тому є,
І від богів таланти –
Думати як поет,
Мріяти як романтик…
27.09.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926393
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 13.10.2021
Хлопчику з каштановим волоссям,
у тобі так багато тепла
і воно все глибшає,
Скільки в тобі упертості і надлишку колоритів весни!
Можна стерпіти у світі усе,
але тільки до шостої,
і припинити залазити у власні кордони
як в робу.
Або поставити три крапки в кінці,
набутись,
коли невідомість проколює серце
і каже йому,
хочеш чи ні,
а стерпни нарешті, спи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915809
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 03.08.2021
Емоції вигоряють,
як плями на сонці,
Розщеплюються на жовтку,
втрачають межі і грані
І їх треба поповнити настирливо новими,
Заповнити пусті легені,
Залатати діри там,
де вибоїни,
Аби побачити
який розмах крил
В серця,
коли воно зацвіте.
Бо досить однієї капельки світла,
щоб темрява згубилася.
Найменшу проекцію теплоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911610
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 02.08.2021
Емоції вигоряють,
як плями на сонці,
Розщеплюються на жовтку,
втрачають межі і грані
І їх треба поповнити настирливо новими,
Заповнити пусті легені,
Залатати діри там,
де вибоїни,
Аби побачити
який розмах крил
В серця,
коли воно зацвіте.
Бо досить однієї капельки світла,
щоб темрява згубилася.
Найменшу проекцію теплоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911610
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 02.08.2021
Це літо спіткнулось
об щемку порожнечу вулиці,
Пересипалось в тишу,
вигорнулось теплом +30.
Літу би пробудити найсуттєвішу істину серця,
Піддати всій симптоматиці тіло,
йому ж без різниці.
Літу байдуже, чи серце,
як губка, вбирає гірчичні слова,
Чи розтікається чорнилом, прирікає себе на слабкість,
Але допоки воно з тобою -
не втрачай свою повноцінність,
Застигати достеменно дивом і добротою
в пам’яті.
Бо хтось за крок
від занурення в темряву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919186
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 02.08.2021
Писати навіки покинув,
Наче ту звичку-вино.
Я ж не поет ні хвилини! –
Цинік, прагматик і сноб.
Кажеш, то все ностальгія?
Ти тут права, загалом.
Одначе, нічого не вдію, –
Втікати від себе – зло!
Те, що всередині мене,
Як би його не гнобив,
Наповнює серце і вени,
Мов, після зливи гриби!
Мрії у юності, де ви?
Ночі взаємності, де?
...Вечором, ранньо-липневим,
Ерато у гості іде...
11.07.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919259
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 30.07.2021
Не ожило серце серед травня, –
Чи минулась юності пора…
Що мені дає оте писання?
Відбирає спокій кожен раз!
І писати – зовсім не охота.
У зневірі меркнуть чудеса!
Гул буденний знищує поета,
Наче і ніколи не писав…
24.05.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914829
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 30.07.2021
Ти кажеш, що — не варта цих думок,
тому що — у Тобі одній провина?
Приречення — закрилось на замок,
хоч менша не пройшла і половина,
й не всох іще сподіванок струмок;
а ключ «назад» — втягнула трясовина
епохи, що зникає, як димок…
Хоча у серці — люта хуртовина
з дощем чуттів і я — начисто змок —
нікому і нічого Ти не винна!..
Ти кажеш, що — не гідна даних слів?
Можливо й так, тому що — варта більше —
іменників, в обіймах дієслів…
Вірші — це так, пригамувати біль, ще
сильніший, ніж немилість королів…
Візьму, як антидот, укотре — «Ніцше» —
попутний шторм розбитих кораблів
в глибинах дум, і вже, на хвильку — ліпше,
тягучий морок мовби просвітлів,
та в обрії душі стає ясніше…
Ти кажеш — не вартуєш цих віршів?
Чому ж тоді без них — суттєво гірше?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891425
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 28.02.2021
Бинтуй планети, що затуляють сонце;
що забирають мереживо зі щастя,
Що викрадають весни свободи
і викорчовують лінії на зап’ястях.
Щось воскресає в тобі графічно,
посмішка,
що з’являється,
коли негоди бурлять величні.
І вилітає птицею, і раптово гартує будні - вологі і асиметричні.
Люди прагнуть згорнутись в тепло,
коли дні скроплюють
рани лимонним соком.
Прагнуть відчути синтетику тіла,
коли зима натягує свій покров.
Прагнуть в уривках снів віднайти себе,
якщо часом накрило їх холодом.
Бо часом їхнє життя як цукор із склом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904325
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 21.02.2021
Вирваний час знає більше за те,
що відсутнє у тобі,
Бо значною мірою закреслює
поверхневе.
Чим сильніше прив’язуєшся до почуттів,
тим скоріше сивієш в журбі,
Тим вбираєш сильніше
у себе усе грудневе.
Все мине, вирвеш холод з грудей
і витреш ганчір’ям сліди,
Щоб значною мірою не спотворив
глибину серця.
Ватою затиснеш весь біль,
щоб потрошечки відійти,
А воно, пошматоване,
не перечить
і б’ється, б’ється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903093
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 21.02.2021
Любов помиратиме боляче,
Як в осінь пожухлий листок,
То з криком про милість світ молячи,
То мовчки забившись в куток...
В безвиході - навпіл зламається!
На мить оживе серед мрій
І в тиші в дорогу збирається...
Чи є хтось, хто скаже їй: "Стій!"?
А тиша - ні кат, ні заступниця...
З надією, що не кінець,
На землю від янголів спуститься
Крізь хмари!
У ніч!
Навпростець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901218
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 21.02.2021
Будуть ті,
які навколо обрисів твоєї любові
не бачитимуть ніякої логіки;
Які будуть думати,
що твоя справжність деінде
і здиратимуть її як апельсинову шкірку;
Будуть ті,
які кожний шмат твого серця
загорнуть у ковдру тепла
до понеділка,
Аби не витекло все,
що залишилось і сутінки не вилилися зі шпарин,
коли гірко;
Будуть ті, хто кожну твою тривожність заколишуть
і їх ніщо не злякає –
Ані шерехи страху,
ані втрати минулого, ані межа дихання.
Та є і ті – особливі – люди,
які кожну твою перевагу і відважність
складуть у сукупність
і з’єднають все, що не так,
як конструкцію і відновлять твою
географію світла і тіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900371
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 21.02.2021
Больше не больно,
Безразличная пустота.
Ты - птица вольная
Именем сволота.
Ты - птица хищная,
В клочья всю истрепал.
Сделалась нищею,
Ждущей твоих похвал.
Ты - птица редкая,
В «черную» занесён.
Грязною меткою
Славиться обречён.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902651
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 21.02.2021
Грета вивішує сонце на матрицю серця,
аби воно проросло
у мембрану її живота,
Аби тонкими пасмами забрало
від неї усі чорноти
і опустило темряву на дно.
Бо ніхто не торкався її так
із тремтінням
давно, не притуляв до її хребта
Свої крила,
і на сонячний спектр душі
білі лілії.
Бо ніхто в мініатюри її снів
не запускав світлячків,
щоб страхи розпорошувались,
Щоб вона відчула себе
нарешті маленькою, захищеною,
щоби терпнув на перинах душі холод
І любив її так,
щоб не боялась нічого і ноги підкошувались
Від нарисів весни і гри світла
під шкірою.
Грета кожний компонент втрати подрібнила,
аби під плахтою зими було спокійно,
Аби всі дурниці, що лізуть в голову, розсипались,
Аби відчути припливи, коли здається,
що все втрачено подвійно.
Коли ось і межа на межі,
і мимоволі немає в тобі
ніякої розкоші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904530
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 21.02.2021
Будь ласка, не пиши небу листів;
небо заснуло,
згорнулось у свою акустику.
Втратило всі координати адресата,
окислилось від прохань,
витерлось наче ластиком.
Будь ласка, не пиши небу листів,
у нього власна екосистема і власні хвилі.
Воно переповнене
здавна і скоро вибухне дощем,
позбудеться слів і цвілі.
Бо кожне прохання має свою ціну
і все незворотне має бути вимолене,
І кожен атом, що вражений сумнівом
і у всіх в більшій мірі чи меншій зболений.
Будь ласка, не пиши небу листів,
бо воно також торочиться від сирості,
І падає до низу, випльовує сум,
бо також підданий раз на квартал чутливості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901641
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 21.02.2021
Скільки б часу вітер не відніс,
Скільки би моментів не злетіло!.. –
А твоє таке невчасне «ні»
Каменем живе в моєму тілі.
Хай птахами носяться літа,
У минуле відлітає зграя…
Може, і твоє яскраве «так»
Все ще мене радісно чекає?
Лиш не гріє дух омана ця;
Був би я художником, поетом!
Ти мені любов не обіцяй,
Тільки підкажи, хороша, де ти…
11.01.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900975
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 21.02.2021
Чи зверне́ увагу той на вуха,
В кого перед носом, скажем, лось?
Так і з нами – зверху показуха,
А під серцем – протилежне щось.
Та усім керує тільки віра.
Тобто можеш бути ти ніким,
Не примітним з вигляду і сірим –
А в душі – запалені зірки!
І ті зорі, вічні сувеніри,
Не погаснуть навіть у труні.
Коли ти не просиш, просто віриш,
То ніхто тобі не скаже ні…
03.11.20 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894881
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 21.02.2021
Сьогодні знову я тебе, любов, –
Як і учора! – знову не побачив.
На серці бите скло, і так, неначе
Це ти усе розбила, так, немов
Відсутністю втопила у журбі –
Сьогодні знову! Боже, вже у соте
В ту саму рану серце поколоти –
У сотий раз удалося тобі.
Уже й черешня ніжністю цвіте;
Не вирішити цю сумну задачу,
Як я тебе ніколи не побачу
І як не запитаю більш про те,
Чи серце ще відроджується, бо
Воно ожити може, наче квіти
І чи побачу ще тебе до літа?..
Сліпа любов – це істинна любов!
Ти знаєш, ти ж не знаєш головне! –
Як ти комусь потрібна до боління,
Що ти комусь Венера і Афіна,
Що день цей також згасне і мине,
А завтра – знову туга до небес
І завтра хтось чекатиме так само
На зустріч із любов’ю до нестями
І, може, він зустріне ще тебе.
29.05.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877815
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Коли зірка вріжеться вечірня
У самотні закутки душі
Найсвітлішим золотом-промінням –
Просто знай,
ми досі не чужі.
Коли тиша звуками вбиває,
Або шумно так, що голова
Наче переїхана трамваєм –
Просто знай,
трапляються дива!
Коли дощ у очі ліпить палко,
А від вітру небо голубе
Розірвалось на дрібні кавалки –
Просто знай,
я згадую тебе.
20.02.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865478
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 29.05.2020
Моя ластівко, тихий янголе,
Хто тебе скривдив,
що на серці зарості?
Більше ніколи
не буде страшно і боляче,
леле.
Все мине,
от повір,
бо тепло вже близенько;
Он бачиш,
кують зозулі.
Коли холод так сковує,
що серце ховається в сутінки
І ти бинтуєш його,
як можеш,
аби не було уламків -
Ти відкинь всі страхи,
що обмежують подих, і сумніви:
Все минає, і це мине
І ніколи, рідна,
не закривай серце
на тисячі замків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870901
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 23.04.2020
Ти можеш, звичайно, мовчати.
Повік не подати сигналу.
Моя чарівниця крилата –
У тобі терпіння чимало!
Моя юна фея хороша.
Мене ж – заспокоїть і слово!..
Бо рідко про що-небудь прошу,
А чесно сказати – ніколи.
Дай знати! Чи ніжне волосся
Приховує щастя намисто,
Чи сонце на обрії досі
Таке ж як і ти променисте?..
У серце, від роду хоробре,
Гроза-ностальгія насуне.
Дай знати, чи в тебе все добре,
Моя синьоока красуне!
18.02.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865252
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 18.02.2020
У серці вмістити космос,
Що гріє тебе щомиті…
Любов – це не так і просто
У цьому важкому світі.
Та кожен любити вміє.
Любов – це для серця квіти!
Це ноша, що болем ниє
І радість, легка як вітер.
Любов – як чарівна маска,
Що красить усе в людині.
Ненависть – її фіаско,
Взаємність – її вершина.
Ти, друже, багато втратив,
Якщо не відчув взаємність
І все таки, варто знати,
Любив – отже не даремно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863315
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 11.02.2020
Після того, як подорож трохи загоїть рани,
Ти повернешся в місце, з якого почав свій шлях,
І згадаєш чомусь, як батьки говорили: "Рано!" -
Але ти відчував, що інакше тобі - ніяк!
Після того, як світ подарує тобі світанки,
Панорами, дощі, вільні крила і віру в...
Ти згадаєш усі бажання і забаганки -
І відпустиш по вітру, бо маєш усі скарби!
Після того, як ти усвідомиш, ким є у світі,
Після того, як переможеш себе в собі...
Ти почуєш у своїм серці слова привітні,
І почнеться життя - в любові, а не в журбі!
05.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847242
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 20.10.2019
Неначе сльоза у красі,
Неначе у радості стогін:
Поезія – це не для всіх! –
Це завжди для когось одного…
Так само є правда у тім, –
Підказує внутрішній голос! –
Ми любимо все у житті,
Коли закохались у когось.
Тут призма нехитра така,
Проста, мов на голову злива,
Що душу, коштовний стакан,
Наповнює хтось особливий…
08.08.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844467
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019
Кольорові згадки, мов забута пісня,
Нагадали серцю про минулі дні.
Як же було добре! І любов колишня
Наче в позолоті радості магніт…
У думках солодких цілу ніч не спиться,
Ніби повернулись квіти у гаї!
Що ж так серцю добре, аж горять зіниці,
Звідки стільки щастя у душі моїй?
Для натхнення квітень – вірогідно, сила,
Тільки у цвітінні голос мій притих.
Тільки це, напевне, не весна зігріла –
А про тебе згадка, це всеціло ти!
23.05.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836605
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 08.08.2019
(Одному із кращих авторів сьогодення!... хоча він і буде заперечувати)
Буває часто: граючись словами
Влучаєш в ціль,
без сліз, без крові
і ніби просто так...
Поета дар бродити між сліпцями,
Щоб істину знайти поміж рядками
Кохання сіль,
щоб чорноброві
відчули вже на смак…
Нестримна сила створена думками!
І попри це – на відстані парсеку
Спиняєш час,
бо запис «демо»
залишить нас в боргу
За холод і за невимовну спеку,
За кожну мрію: і близьку й далеку
Ми ж повсякчас
вперед ідемо
спиняючи жагу,
Бо сильні духом - люблять небезпеку
Забути б страх – незрілості невдачу
Не впасти би,
не збитись з шляху
на пів дороги десь
Спираючись на істину ледачу,
Бо сильні не надіються на вдачу
Це лиш раби
від згадки жаху
запал ховають весь…
Надіюся, твій розпач не побачу!
І у віршах, як сотні, як уперше
Я віднайду:
ранковий смуток,
упевненість свою
Щоби на мить простий аматор-вершник
Здобув удосталь віртуальних звершень
І на ходу,
на заздрість круто,
я вистою в бою…
Хай кожен вірш дається наче вперше!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843391
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 07.08.2019
Про таке тільки мріють. Про це навіть зорі співають.
І не має різниці що твориться там, за вікном.
Наче диво із див, ніби іскорка світла із раю,
Проростає у серці в теплі і надії зерно.
Проростає у серці любов. Це стара аксіома,
Що із нею поводитись треба, неначе з дитям
І, напевне, тепер буде в серці усе по новому,
Адже ти стільки часу чекала на ці відчуття.
Проростає у серці любов. А коріння і пагін
Згодом тьму принесуть незліченну для серця скарбів!
Лиш, на жаль, моя фея, не я буду в центрі уваги,
Коли ти вибиратимеш долю казкову собі…
18.05.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835951
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Ти мені дала привід
Самого себе запитати:
Ніжність – синонім любові,
Чи просто її доплата?
І раз мова йде про дебет,
Так може то просто здача?
Бо стільки її, як в Тебе,
Ніжності – я не бачив.
І раз мова йде про гроші,
Так може в любовному звіті
Лиш Ти, ласкаво-хороша,
Багатша за всіх у світі?
18.04.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833249
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 30.04.2019
З роками змінилося все, навіть друзі навколо
Дитячі амбіції вже непристойно малі
Чи буде чекати, чи двері відкриє нам школа,
Чи вдасться спіймати усмішку старих вчителів?
Чи просто поглянути в стомлені працею очі,
Бо кожен із нас був у чомусь колись неправий
Старіємо ми, а Вам молодість Бог напророчив -
В дитячій енергії силу черпаєте Ви!
Когось вдалечінь переніс буревій сьогодення
І досвід набутий не раз у нагоді нам став
Всю мудрість життя ми не вивчили ще достеменно,
Та хто би подумав – вже й ми режисери вистав!
Можливо, комусь не вдалось журавля упіймати
Синиця важливіша часом буває стократ
Вже значення слів зрозуміли ми «батько» і «мати»
Усмішку малечі вагою у триста карат
Тому й не бентежить сьогодні холодна погода,
За стінами краще, за стінами в грудях щемить:
Бо школа для нас – була перша серйозна пригода
Пройшло вже п'ятнадцять?, - Та ну! – це всього лише мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825273
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Я забуду тебе, коли перша зоря упаде
Осліпляючи світ у обійми квітневої ночі
У непізнанне нам місяць стежку нову прокладе
Без образ і жалю кращу долю для тебе наврочу
Я забуду тебе, коли сивий туман опаде
На ранкові поля, не підкорені досі вершини
Тільки серце не спить, мить розлуки нестримно гряде
Стане білою ніч і заплачуть від болю мужчини
Я забуду тебе, коли квіти зів’януть в саду
Під п’янкий зорепад для обох нас цвіла матіола
Тільки схожу на тебе навряд чи колись я знайду
І погасну…, а ти - не опустишся більше з престолу
Я забуду тебе. На останньому змаху пера
Озирнуся й усе в чорноту замалюю навколо
Наша юність пройшла…О, яка швидкоплинна пора…
Та кому я брешу – я тебе не забуду ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825112
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Сьогодні досить вітряно.
Холод осідає пилом на груди,
А виткані теплі спогади ховаються в серці.
Скільки в тобі засіяно тих дощів
і скільки пролилось зливи? -
Не смій ніколи опускати руки.
І нехай злі язики говорять,
що ти не зможеш
Втриматися,
Що рано чи пізно
механізми ламаються
і з ними
зламаєшся ти,
Але коли
повні легені мрій,
моя рідна Пташко,
Ти зможеш,
я вірю,
іще
рости і рости
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819173
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 09.01.2019
Не гаснуть очі… стрілами у спину
Ти дозріваєш заборони плід
Стискаючи до крайнощів пружину -
Поблажками томитися не слід
Нас відділяють кляті кілометри
Ти досі свіжа, я давно погас
Ховаючись зі страху у наметах
Я оправдовуюся «ще не час»
А він прийде – весна спаде на груди
Безликий смуток нас покине вмить
І байдуже про шо гадають люди
Не в силі смертні зіпсувати мить
Бо ще горить, не плаче і не в’яне
А я б волів не знати Твоїх чар
Хто покохав, любить не перестане….
Та одиноко в щасті серед хмар
Забутий шанс уста поцілувати
Без спроби здався – юності вина
Не стало сили погасити ватри
Та розлюбити... Мертва тишина
У сотні раз пекучіша відмови
Вона хоча б обрізує хвости
Складаю пазли неба й пекла змови
Та не мене цілуєш і не ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816585
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 09.01.2019
Коли втратив силу незрадний, весняний талан.
Коли помахала єхидно «па-па» вища ліга…
Депресіє, ти запізнилася. Нащо прийшла? –
Якщо засніжило, що й в душу насипало снігу.
Уже й не впізнати те місце, де квітли сади.
Буває так холодно, що про тепло і не мрієш!
Стоїш і чекаєш. Тремтиш – абсолютно один,
Кому яке діло, що в тебе на серці біліє.
Для того, щоб стати, мабуть, не потрібна рука –
Не хочеться бути заручником умислу злого.
Вмирає романтик у світі, де все напоказ,
Крім справжнього.
11.12.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817184
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 09.01.2019
Накриває дорогу і ліс
Білий сніг, мов шматочки паперу
І сліди на холодній землі
Заховались, закрилися двері.
Вихваляється час не простий,
Що зима розгулялася знову…
Як дорогу до тебе знайти,
Моє щастя за білим покровом?
В такий холод блукав не один.
Чую відповідь – свист буревію:
Не шукай під снігами сліди –
Я ж у серці жаринкою грію!
05.01.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820272
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 09.01.2019
Я більшого щастя не знаю,
Ніж ти, моя юна зоря.
Коли твоя усмішка сяє.
Коли твої очі горять.
Найбільша у світі приємність,
Найкраще за тисячу днів –
Коли ти так просто, взаємно,
Всміхаєшся щиро мені.
У мене бажання єдине,
У мене прохання одне:
Щоби твої очі невинні
Торкались частіше мене…
04.10.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809209
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 11.10.2018
Бездоганність чужого спогаду,
Безнадійність гіркого досвіду...
За водою іти чи по воду?
Як не зжити кохання зо світу?
Якнайдалі втікти від кожного,
Все життя пережити наново.
Бути здатною - чи спроможною -
Сніг весняний вважати маною.
Записатись до кола слабкості
Щодо серця питань відкладених.
Визнавати за термін давності
Кожну мить поцілунків крадених.
Бездоганність до мрій наблизити,
З головою в життя пірнаючи...
І нарешті майбутнє визнати,
Наперед всі дороги знаючи.
(02.04.2018)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798099
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 28.07.2018
Мені не спиться… Сон - прерогатива
Тих хто в кохання бездну не пірнав
Якою ж ти була тоді красива
Та я не знав, не знав, на жаль, не знав…
Чи то твої зелено-сірі очі,
Чи то копна волосся золота
Мені всміхалась, тільки неохоче
Я безсоромно цілував уста
Чужі уста. Твої - немов вершина,
Той непідвладний досі Еверест
Ти не колола серце без упину -
То був моїй незрілості протест
Сьогодні залишилось тільки фото
Обривки слів, мелодія сумна
І врешті зрозумів я хто ти –
Моїх надій обірвана струна
Твій погляд я із пам’яті не витру,
На ньому ти назавжди молода
Цю гру, на перший погляд, і не хитру
Таки програв, але не в тім біда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798283
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 28.07.2018
Я колись упаду під життя тягарем на коліна.
Чи спіймаєш мене, чи потонеш в очей глибині?
Чи пробачиш, чи ні – мить остання в коханні безцінна,
Не забути її, не втопити в п’янкому вині.
Я колись принесу на обривках ліричних мелодій
Всі свої почуття, щоб повірила - все не дарма!
Та не скину ярма – «безпощадний років твоїх злодій»
На розпутті шепчу про кохання слова крадькома
Я колись посміхнусь, поцілунок зірву, наче вперше,
Від розпечених губ юне серце моє защемить.
О блаженна ця мить! Розлюблю тебе тільки умерши,
Та безсмертна душа і шумить, і болить, і тремтить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797799
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 28.07.2018
Бракує слів, чи досвіду, чи літ,
Щоб в повній мірі висказатись хто Ти.
Моє ласкаве щастя на землі.
Моє пухнасте серце в позолоті.
А знаєш, я попробую, однак,
Пробач, якщо не вийде ненароком!
Моя фіалка синьо-весняна.
Моє покірне сонце синьооке.
Мій ідеально-ніжний архетип.
Мій юний спокій і душевний галас.
Мені ж достатньо, знаєш, аби Ти
Всього-лишень була
і посміхалась.
30.06.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797645
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 28.07.2018
Запрошена на побачення
Віч-на-віч зоряним небом...
Палких молитов посвячення,
У сповіданні потреба...
Душа безкінечно втомлена
Вогник надії шукатиме,
Змучена, посоромлена
Незламно дива чекатиме...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796190
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Вечоріє. Легкий вітерець, наче дихає море.
Юний хлопець сімнадцяти років у тихім саду
Перший раз про кохання красуні відверто говорить,
Що і небо схилилося, місяць всі зорі роздув…
О, які це слова! Що заслухались квіти і трави,
Навіть різні комашки притишились сповіді цій!
Лиш красуні цей мед як невдала, нещира вистава,
І стійка недовіра у неї на юнім лиці.
«Не кажи що так любиш, – у відповідь каже несміло. –
Не кажи, що довіку любов, – відрізає дівча. –
Чула я вже слова твої вчора, коли вечоріло,
Тільки іншій звучали вони з тим же блиском в очах…»
21.05.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792655
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 23.05.2018
У житті тимчасові падіння відчуває, напевно, що кожен.
За зимою – весна, та не тішить, що це біла прийшла полоса.
Я, здається, недавно помер. Написати і слова не можу!
І ловлю себе часто на думці, що не я всі ті вірші писав.
Як же так? Де натхнення і муза? Я не маю у кого спитати.
Шлях до себе – вузенька дорога, не така очевидна тропа.
А тим часом душа висихає, замість серця – слухняний солдатик
І буденність вбиває щохвилі молодечий, вчорашній запал…
17.05.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792110
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Зачаровує мелодія світанку...
Досягає втомлених повік -
сонячний промінчик спозаранку,
посмішкою на вуста проник...-
До життя - надією підносить,
дає крила спогадам весни
І кохану постать ніжно просить
Знову завітати в мої сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791707
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Здається прийшла весна .
Сонячний промінь лоскоче...
Спустошена та сумна
Щасливою бути хочу!!!
Вірю в палку любов,
Чорної смуги фініш .
Тисячі передмов
Допоки сенс стрінеш.
Значимість рандеву
Безповоротно стерта.
Мариться, що живу,
Хоча насправді мертва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786053
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 05.04.2018
[youtube]http://youtu.be/OavjHdPPWdg[/youtube]
[i][b]
Скажи мені, мамо, чому
Так серденько ниє, щемить,
Коли приїжджаю на мить
На рідне подвір'я? Чому?
То, може, тому, що колись,
Щоб злидням і смутку зарадить,
Твоєї послухав поради? –
"Їдь, синку, до міста, учись!"
А, може, тому, що так рано
Зів'яла, померкла краса,
Давно посивіла коса,
Яку ти ховаєш старанно?
Чи, може, тому, що я бачу
Вже згорблену постать і руки,
Що винесли горе і муки?..
Чи може тому, що ти плачеш?
То, мабуть, тому, що зіниці
Твої уже, мамо, не сталь...
А... – дві... – глибоченні... – криниці,
В яких
потонула
печаль...
Ще й, мабуть, тому, що я знаю:
Не ти лиш в стражданнях живеш,
В нестатках і тузі помреш,
Земного чекаючи раю...
Та все ж... ти скажи, моя мамо,
Чия в цій печалі вина?..
...Я знаю: виною – війна,
Що точиться в вічнім тумані...
Війна – за життя! І – на смерть!
Війна – за жадану свободу!
Війна – за ідею і твердь!
Війна... поміж свóго народу...[/b]
15.07.1989[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507679
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 25.02.2018
А межень у снігу...
Зухвала й бунтівна
зима свою жагу
втамовує сповна.
В пуховику земля,
вагою гнеться ліс,
схолоджені поля
у пелену взялись.
Убрались в кожушки
калина, глід, кизил.
Засріблені вершки
у тополиних крил.
А холод і в рукав
забрався, і в колер*,
і за лице щипав
без ніжності й манер.
Зимовий передзвін
вростав в захмарну вись,
струмок і водогін
у кригу зодяглись.
Пороша, як перкаль!
Зимовий антураж.
А холод у кришталь
заковує пейзаж.
*Колер -жіночий комір.
Межень - лютий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777065
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
На семи нескоримих вітрах,
Не задмухавши в серці свічу,
Подолавши безвиході страх,
Я й безкрилий до тебе лечу!
На семи нескоримих вітрах
Я й безкрилий злечу, не впаду!
По зіркових чумацьких шляхах
Я до тебе за місяцем йду...
Бачу істину я серед снів
І в мовчанні приховану суть...
В пустоті одинакових днів
Дочекайся мене!.. Не забудь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777053
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Все що завжди залишиться –
пам'ять одна,
Клаптик весни що зберігся,
не маючи влади.
Так, леле, знаю,
цей світ надто
грубий для нас,
Кольором сходить укотре
в душі в листопаді.
Небо вологе
і ось скоро
хлюпне вода,
Змиють дощі всі ті болі
достоту собачі.
Сонце як зернятко,
хмари, немовби орда,
Жаль, ти далеко,
і цю пустоту не побачиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759927
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.02.2018
Заколисую втому, коли сипле бісером ніч,
Вже над містом розлилися сутінки матово-білі.
Кожен раз собі кажу: «Я скину тумани із пліч…»
А вони залишають на стінах душі свої тіні.
Спохмурнів горизонт, в’ються в часі сумбурні думки,
Саме серце схватили й осіли у ньому, холодні.
Кожен раз їм говорю: «Покиньте ж ви мої рядки,
Ні секунди не хочу вас бачити більше сьогодні.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756427
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 12.02.2018
***
Она никогда не сумеет остаться одна,
Ведь с нею твои дневники, на страничках тетрадных -
Нелепые письма... Река забытья холодна,
Никто никогда не вернётся оттуда обратно.
Но будут стихи - эти тонкие нити души
Тревожить и жить бесконечно - как ласковый ветер,
Как цепь облаков над заснеженной тайной вершин,
Как память о самом несбыточном прожитом лете.
18. 07. 2013
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/35-1462-128
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452894
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 11.02.2018
Химерний слід від спогадів не тане -
зрадливим смутком вперто вирина,
бо ти колись мої зросила рани,
усе було…, та спогадів замало,
гаряча кров на біле покривало,
лягла мов краплі теплого вина…
І ми удвох, вдихнувши повні груди
терпкий ковток розлитого вина,
уперто йшли оголені в нікуди,
усе було… - та чи у нас ще буде
один лише, один самотній грудень,
чи ціла вічність?... вічна тишина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399098
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2018
Куди поділась юності жага,
невже, з роками, канула у лету?
А та, котрій на вірність присягав -
тепер всього лиш посмішка з портрету
І очі карі більше не горять
вогнем кохання, ніжності й розлуки
Невже даремно сходила зоря
своїм теплом сплітати наші руки?
Невже знайома постать у вікні,
(зрадлива тінь у образі святому)
була лиш раз дарована мені,
щоб сотня губ торкалася потому?
Куди поділись юності літа,
невже все ближче ходимо по краю?
Таки даремно вітер заплітав
мої слова у не твоє «кохаю»
І хай у днів буденних густині
погасло все, що ми колись любили,
але при зустрічі сказати «ні»
як і колись мені забракне сили…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450611
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 07.02.2018
Щось тисне у грудях... Це, мабуть, задавнена осінь...
Летять і курличуть і досі в мені журавлі...
І сни, мої мрії, життєвого справдження просять...
З димами від листя пустити б у небо жалі!..
Зима загубилась між тугою осені й небом,
Бурмоситься хмарами; снігу нема і нема...
Боюся, в душі визріває нагальна потреба,
Щоб там замість осені вкрила все снігом зима.
Невже я засну, у зимову впаду летаргію? Мені ж в моїй осені тепло й комфортно було!
Там клин журавлиний курликанням кликав надію...
Не хочу, щоб душу у білі сніги замело!
Живи в мені, осене! Що нам з тобою ділити?
Не тисни на груди словами несправджених мрій.
Ми будемо жити, кохати і в небо летіти... З душі журавлів забирати у мене не смій!
Не смій відпускати! Не смій відпускати у вирій!
Вони ж не курличуть без мене, без мене німі!..
І всі мої мрії в життєвому сірому вирі
Не смій відпускати з душі на поталу зимі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766496
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 07.02.2018
Я знаю: лелеки вже сплять і вночі не літають...
І я не лелека, і крил я не маю, на жаль...
А ноти зірок на мелодію вітру лягають,
Штовхають в безмежність Чумацького шляху спіраль.
І я за зірками в безмежність, у далеч полину -
Без мрій і думок, просто йтиму у далеч і все...
А може, лелека якийсь ще не спить і на спину
Посадить мене і до тебе у ніч принесе?..
До тебе! До тебе! Це як наркотична залежність,
Що вени душі розриває бажанням до сліз -
І я проростаю, вростаю душею в безмежність...
Я просто у тебе душею назавжди вже вріс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771351
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 07.02.2018
Напевне, все, що можна уявити –
І навіть ві́рші! – ну куди ж без них,
Секунди днів, турботами залиті,
Найлегші мрії і найважчі сни,
Усе, що маю, все, що є в природі,
Сніги лютневі, квіти запашні,
Холодна мряка чи травневі води,
Везучі – і не надто – довгі дні –
Усе Тобі. Падіння мої, рани
І кожен крок для того, щоби Ти
В майбутньому, коли весна настане,
Змогла до краю неба дотягтись.
25.10.2017 р.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757128
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 04.02.2018
Замучила сезонна алергія.
Тополі пух, пилок, – не головне.
Я від недуги збутися не вмію
І це, чомусь, залякує мене.
Яка це насолода – просто знати
Що Ти, десь там, всміхаєшся кудись
І я відверто хочу забагато,
Щоб Ти була такою назавжди.
Ти просто будь, моя п'янка спокусо.
Насправді, я щасливий дотепер
І алергії зовсім не боюся!
Лякаюсь лиш відсутності
Тебе.
19.06.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738628
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 04.02.2018
Примером большой любви
Мне служат романов герои
Читая их, мысли мои
Уносятся вдаль с тобою.
Ты рыцарь иль добрый принц,
А может простой мальчишка.
Много обликов, масок, лиц ,
Жизнь прекрасна когда она книжка.
И в конце лишь счастливый финал
Несмотря на волненья и бури.
Кто смеялся, а кто страдал-
Всем на счастье итог обернули.
Жаль реальность куда сложней
И не стать ей счастливой книжкой...
Нас не любят -мы любим сильней.
Любят нас-мы жестоки слишком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759094
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 23.01.2018
Запрошую тебе на полуницю-
В солодке літо, що одне на двох,
Де сонцеранки, зіткані із ситцю
Стоять на перехресті всіх епох.
Коралами горять в саду черешні,
І вечори п'янкіші від вина!..
Де мрії й сни - солодкі і безмежні,
І ти в моїй сорочці край вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Чи люблю тебе, чи проклинаю -
все одно без спокою, без сну…
Серцем до безпам’яті кохаю,
розумом цю пристрасть не збагну.
Кожен вечір доторкаюсь неба
під покровом стомлених зірок.
Тільки зустріч – більшого не треба,
тільки натяк, несміливий крок…
Ти ж мене караєш помилково
(гра в мовчанку гірша за батіг)
Хоч очима кинь банальне слово,
щоб його у пам’яті зберіг
За минулим плакати не стану,
все віддам щоби лиш ти змогла
Доторкнутись п’яними устами,
від обіймів сонного, чола
Я готовий у життя рутині
плавати в холодній глибині.
Тільки б знати що і ти віднині
назавжди дарована мені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727273
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 15.05.2017
Травень панує босий.
Хмари лиш де-не-де.
Як же приємно просто
Дихати теплим днем!
Сяє весняне сонце.
Пахне цвітіння садів.
…Радісно серцю – хто це
Юність душі розбудив?
Більше не гріє спокій –
Я уже й не чекав
Що через стільки років
Ти, як тоді, близька!
14.05.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733460
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Мрії мої побожні
Майже нічого не значать.
Бачу тебе у кожній..,
А все ж – я тебе не бачу.
Може, ті мрії пустка?
Може, то шлях недобрий?
Вернути тебе не просто –
Ти полетіла за обрій.
І все-таки – я не проти
Бачити майже в кожній
Погляду твого дотик,
Губи твої тривожні…
24.03.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725343
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 16.04.2017
Більшість ангелів уже спить
Ніч таки,
А тебе , ну ніяк не спинить-
Сиплеш зірки.
Зорі падають, я їх ловлю
Й кидаю в каву…
Дуже ангельську каву люблю!
Не лукавлю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493793
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 29.10.2016
Где ты, просветление моё?
Облака заштриховали небо...
Вот прошёл, а будто бы и не был,
Этот день, не прожитый вдвоём...
Где ты, моя светлая печаль?
Пригорюнилась под мягким пледом...
Поднимайся, и за мною следом
Отправляйсяъ в радостную даль.
Стала моей спутницей, как тень.
Пляшешь за спиной, не уставая...
Ладно, подвезу тебя в трамвае.
Прячешься от сглаза целый день.
Где ты, ускользнувшее на век,
Счастье, в чемодане на колёсах?
Заблудился в отемелях и плёсах
Очень одинокий человек...
Дай мне просветление души,
Солнца луч как главную молитву...
Света с тенью праведную битву,
Криком птицы Синей оглуши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674423
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016
***
Це чудово, що тебе не знаю:
Ти для мене – дивовижний світ.
І його потроху відкриваю,
І радію – він таки без краю
На любові й вірності стоїть!
22.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662012
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 07.05.2016
Я безсилий у цьому, напевно.
Коли ти свій нахнюпила ніс.
Темний сум набігає мені –
Навіть хмари збираються темні!
А проте, кожен сумнів погасне,
Серце в грудях будильником б’є,
Ніби сонце ласкаве встає! –
Коли ти усміхаєшся ясно…
17.03.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652242
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Жизнь - это, знаешь ли, девочка, не кино
Любовь Сафарова
***
Всё понимаешь, а веришь пустым словам
И обжигалась, наверно, уже не раз.
Горько тебе, но душа-то ещё жива,
Что же ты плачешь, девочка? Не сейчас...
Дай, расскажу тебе: это ещё не мрак,
Ты ведь по-прежнему видишь цветные сны?
Жизнь чёрно-белая. Сердце - оно дурак,
А дураку и хоромы царя тесны.
Брось горевать и придумывать за двоих,
Жить без царя в голове, напускать туман.
Хватит делить на хороших и на плохих -
Все одинаковы, разность - игра ума.
Разница только в том, что придумал сам
Или сама - неважно, чей первый ход.
Жемчуг прибереги и святыни псам
Слышишь, не торопись, не пускай в расход.
Это лишь эпизод, не твоя судьба.
Нагородила - и леший не разберёт!
Помни простое условие: жизнь - борьба,
Помни и не загадывай наперёд.
16. 08. 2014
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/261-1462-338409-16-1408169452
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650787
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Та й квапляться ж наші літа!
Всміхаються вітру зустрічному.
У кожний період життя
Цінується щастя по-різному.
І навіть, коли назавжди
Загубиться зірочка в вічності,
Матуся, приходячи в сни,
Дарує нам усмішку ніжності.
І усмішки рідне тепло
Нам сил додає і терпимості,
Й ослабле в польоті крило
Наповниться звичної кріпкості.
Всміхніться своїм дітлахам -
Роки так летять, не спиняються!
Незрадливі усмішки мам
Назавжди в серцях залишаються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476829
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 09.03.2016
Ідуть в небуття наші мами,
Але не в байдужу безпам"ять.
Вони завжди поряд із нами,
Свічки будуть довго ще плакать.
Всміхаються нам на світлинах,
Як ніби нічого не сталось,
А пам"ять збира по краплинах
Усе, що в житті відбувалось.
І скільки б років не пробігло,
А спогади ближче і ближче,
Бо втрати печаль не затихла
І пам"ять все кличе і кличе.
Хоч біль не такий вже й пекучий,
Але ще живий - час не в силі.
Йдуть мами від нас в неминуче,
Всміхаючись нам на світлині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624901
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 09.03.2016
Не прийдеш ти сьогодні, я знаю.
За вікном ще захмарений лютий
Гнівно сніг до землі притискає,
Залишивши сліди не обуті.
Не прийдеш, то чому ж я чекаю?
Перемерзлі минувши калюжі
Вітер подихом тіні рівняє,
Так, неначе, він сонце подужав.
Не прийдеш, достеменно я знаю.
Затопталися наші стежини.
Я самотньо вже їх не здолаю,
Зледеніли, неначе вершини.
Не прийдеш! З далини небокраю
Поміж нами вже обрій стіною.
Я думками тебе зустрічаю
І думками прощаюсь з тобою.
Засніжилося знову набіло,
В крок останній зима підтягнулась.
І чекання в літах відзоріло…
Не прийдеш… наша зустріч минулась.
(продовж. в прозі"Тетяна чекала")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647713
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 03.03.2016
Зима – осінній сум приберегла
І не втішають снігові концерти.
Як мало треба серцю для тепла!
А як багато, щоб образу стерти.
Непросто передбачити біду.
Нехай вона буде неначе пір’я!
Як легко підкорити словом дух!
А як же важко втримати довір’я.
Як легко полюбити: раз – і все!
На серці квіти, у очах салюти!
До неба радість душу піднесе…
А як же важко потім це забути.
01.12.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625322
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Ще не примерзлі квіти – лиш схололі:
Яріє свіжо їх осінній цвіт.
А сад принишк. Дерева чорні, голі
І сльози з віт.
Нависле небо сіре і журливе.
Понура тиша обшири пряде:
Чи то у хмарі затаїлась злива,
Чи то пороші військо молоде.
Темнішає довкола. Вечоріє.
І тіні розчиняються в імлі.
Незатишно в цю пору на землі,
Але тобі душа моя радіє…
24.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623647
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 27.11.2015
Після прочитання вірша "Я від тебе за тисячу миль…" автора Уляна.Ч
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
Ти віднині чужа. Вже не будеш моєю ніколи,
Якось все відбуло, ми не зчулися й самі коли...
В листопадових днях почуття назавжди охололи!
Скоро грудень...Ми наше тепло зберегти не змогли.
Ти летіла за мною, а я був сліпий і не бачив,
Хоча теж у тенетах любові заплутався й сам.
Сам надумав вину, сам образив, і сам не пробачив,
Сам віддав почуття на поталу осіннім вітрам!
Сам страждаю тепер, проклинаю себе і цю осінь.
Та хіба передбачиш написане в книзі буття?
Осінь плаче дощами, вітрами в деревах голосить,
В листопадових днях охололи навік почуття!
Ти за тисячу миль, і вітри, і дощі безупинні...
Ти пробач мене! Знаю, що грішний, що я не святий!
Завтра грудень.А ти не моя...не моя вже віднині...
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий.
Дякую за натхнення автору Уляна.Ч
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624272
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015
[i] ... Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю волю окропіте...
(Т.Г. Шевченко)[/i]
Моїх синів убито без жалю,
Моїх дочок зґвалтовано жорстоко,
На дім батьків поклали хиже око...
Тож я про милість більше не молю!
Терпець урвався! Сестри і брати,
Молю, вставайте, рвіть свої кайдани!
Ми на землі на власній, Богом даній -
У нас не пануватимуть кати!
У нас не пануватиме орда,
За нас не визначатиме чужинець!
На цій землі господар - Українець!
Ми нація і щира, і тверда.
Ми ті, що вірним сестрам і братам
Подавши руки, встанемо з руїни -
І, славлячи Героїв України,
Безчесну смерть наврочим ворогам.
(19.05.2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500027
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 02.11.2015
Ніч по небу розсипала зорі,
Наче сріблом – ім’я твоє «Оля»
Мерехтить у небеснім просторі.
І як тільки б лише моя воля,
Я б ці зорі зібрав у намисто,
Припідніс би тобі як дарунок.
Цей феномен чарує все місто,
Мене ж вуст твоїх ніжний цілунок.
Мрію я соколиним польотом,
Не вночі, не в небесні світила, -
З квітів тих, що цвітуть лише літом,
Прочитати ім’я твоє, мила.
Чи в зірках я, чи йду чистим полем, -
Прошу дихати завжди у Долі
Цим квітковим і зоряним пилом,
Бо прекрасне ім’я твоє «Оля»!
24 липня 2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513190
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 20.10.2015
Ну що почуття зараз варті високі?
Тим більше коли сирота ти в ці дні.
Миле дівча вісімнадцяти років
Тихо говорить коханому: «Ні…»
І справа не в тім, що вона не любила,
Якийсь він… тихий. Нудний і простий.
А їй тільки б волю, жадання і крила!
Та що він їй дасть, романтичні листи?
Вона вже й навмисне ходила до інших
І ще не один раз торочила: «Ні…»
Ну що, сироті, залишалося більше?
Змирився. І скоро віддався війні.
…А люта війна! Всюди зриви і кулі,
В холодних ровах захищаючи тил –
Недовго тримало за серце минуле,
Недовго писав романтичні листи.
Не вижив.
Поліг.
Від руки лиходія
Пішов без взаємності, зник сирота.
…А десь через місяць, мов іскра надії,
На свіжій могилі хтось видряпав: «Так…»
17.10.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613937
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 17.10.2015
Не ворушусь. Не дихаю. Боюсь
Злякати щастя порухом невдалим.
Я між життя осушених опалин
Лише тобою вдосхочу нап’юсь.
Закрила очі. Поглядом вловила
Тремтіння вій, що серце видає.
Хай через край лавина переллє,
Нехай цих почуттів нестримна сила
Мене розбудить, розіб’є замки,
Очистить душу, позмітає попіл.
І щастя, що відкладене “на потім”,
Прийде до мене з дотиком руки.
Не ворушусь. Не дихаю. Щосили
На глибину закоханих легень
Тебе вдихнула. Й не настане день,
Щоб я тебе від себе відпустила.
03.08.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613547
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 16.10.2015
Давай заховаємось в осінь,
У жовті закохані дні,
Хай неба високого просинь
Розбудить далеке в мені...
Оте, що було ще у школі,
Прекрасне, забуте, ясне...
Колись відійшло мимоволі,
А зараз нехай не мине!
Щоб просто за руки триматись,
Й уже ейфорія якась,
І просто від щастя сміятись,
Бо все ще попереду в нас...
Купатися в жовтому листі,
Радіючи кожному дню...
Калина в червонім намисті
Горить яскравіше вогню!
І я в тім вогні воскресаю,
І пишуться знову вірші!..
Не треба небесного раю!
Ти поряд... і рай у душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612836
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Не сумуй, що зліта швидко літо,
Що вже осінь гаптує свій шлях,
Все частіше розхристаний вітер
Холоднечею віє в полях...
Не сумуй, милий друже, не треба,
Ще в зелене одягнутий сад,
Ще палає пожежа край неба...
Літо сум не поверне назад.
Глянь, як високо плавають хмари,
Ще немає холодних дощів.
Не пускай ще у душу примару
Із холодних осінніх плачів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602766
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 10.10.2015
І мов все добре, але щось не те.
Ви скажете: хіба так може бути?
Якщо для серця радість – це святе,
Так звідки в ньому сум узявся лютий?
І наче все чудово, як завжди,
І сонце світить, і довкола літо…
То хто ж тоді печаль ту породив,
Нестримний і такий пекучий смуток?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599181
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 10.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2015
О, як же нам усім тоді везло!
Такі хвилини називають раєм!
Не так давно ми всі були разом,
А зараз уже деяких немає.
О, скільки було сяючих годин
І відчуттів безмежності моментів!..
Усе пройшло. І лиш вряди-годи
Думки печальні накривають тентом.
Чому болить у згадках голова?
Чому минуле так багато значить?
…Сиджу собі і згадую про Вас.
Про тих, кого вже більше не побачу.
13.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551194
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 08.10.2015
О, яке чекання ніжністю сповите!
Стільки в серці жару, як нема ніде.
Стало яскравіше сонечко світити –
То моя кохана вже до мене йде.
Приходи скоріше, мов обійми літа,
Моя синьоока радість на землі!
Сяє все довкола променистим квітом,
Ніби то Всевишній сам того звелів.
Я тебе, тендітну, притулю до себе
І затихнуть тут же всі думки лихі.
Як з тобою добре! Ніби і не треба
Завтра воювати їхати на схід.
(22.02.2015р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561604
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 08.10.2015
Ти маєш це, мила, знати.
Як трави, дощі і роси,
Як ягоди, ніч і м’ята,
Як літо, зима і осінь…
Як ріки, і сад, і квіти,
Весна, небеса, і скали
І навіть старі і діти
І ,зрештою, я – немало! –
Як всім нам без тебе
важко.
Душа за тобою просить!
Без тебе ми, як мурашки,
Маленькі, та сильні досі.
Без тебе і світу мало,
В чеканні надію стерши…
Хіба ти цього не знала,
Що ти в цьому світі перша?
21.07.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595116
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 06.10.2015
Янтарным цветом листопад рисует.
Рыдает осень, грустная пора...
О чувствах говорить пришла пора.
Он точно знает, чем сейчас рискует.
Вкус ежевики на губах, неуловимый,
Букетом старого игристого вина...
Он точно знает, в чём его вина,
И почему я не зову его "любимый"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535140
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 02.10.2015
В далекім кутку підсвідомості плаче душа
Німого солдата, що зморений сумом і боєм,
В очах все ще сила (насправді ж, худий як вішак),
Й надія на янгола з неба на те, що їх двоє.
А ж він серед поля один! Безпілотний літак
Кружляє – і все; він щось інше побачить не скоро
І хоч на поверхні розплились у щасті вуста –
Це все просто награно ним, препоганим актором.
Він просто за грабом посохлим сховався на мить,
Від кожного звуку здригаються губи і брови.
Зі сходу паршивий стрілець з кулемета гатить,
А він же один! Він німий! Він не скаже і слова!
Тим часом за ним вже почали шукати солдати –
Брати з батальйону, куди ж заподівся німий…
А він все молився: «Мені хоч би ніч дочекатись», –
До янгола-друга з худими, як руки, крильми.
І він дочекається! Так! Його стрінуть героєм!
І слава його рознесеться по мирній землі!
Він буде не сам, а із янголом, радісні, двоє! –
Невидимий янгол – і він, – у сосновій труні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597744
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 14.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2014
Сади біліють. Все довкола біле.
І аромат – медовий і п’янкий
Так лагідно від повсякдення зцілить
Що, мабуть, лиш в Едемі ще такий.
Сади біліють. Ніби чиста казка! –
Черешня в цвіті – біла, неземна
Та вишні вицвіт подає підказку
Що найгарніша зараз – це вона…
А яблуні! Якщо цвітіння мало,
То їх це не стосується – ні-ні!
…Чи ж то Ти знов про зиму нагадалась,
Що так сади біліють, наче сніг?
25.04.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494939
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 12.07.2014
Коли найвища цінність – це людина,
За що ж тоді змагаються живі?
Єдина Україна – чи єдина? –
Коли триклятий ворог – майже свій.
До нападу готуємося знову,
Хоч від зими зостались ще синці…
Війна – жахливе слово – вже не слово,
Як постріли ворожі – прямо в ціль.
Була б у нас протриматися змога,
А там все-рівно здужає добро…
І все таки я вірю в перемогу.
Я вірю в свій нескорений народ.
12.05.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498557
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 12.07.2014
Мило всміхаються літу сади,
Ягідні грона червоні…
Стежкою, де ще ніхто не ходив,
Щастя молотить у дзвони.
Сонце випалює смуток на прах,
Небова гладь ясно-синя!..
Ні.
Щось не радує літня пора,
Мучить пекуче сумління.
Зорі немовби срібляста орда,
Палиться місяця скиба…
В травах духмяних, фруктових садах,
Вітер висвистує «Вибач».
Як же вказати прощення тобі?
В серці любов полум’яну…
Хай хоч рядки примітивні, скупі
Щирим пробаченням стануть.
07.07.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510010
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 12.07.2014
Потому, что нельзя делать вид что не было,
Потому, что нельзя притвориться девочкой,
Потому, что мало ли кто потребовал,
Потому, что не верю - да верить не во что.
Потому, что любить можно только волнами,
Потому, что писать можно только строчками,
Потому, что моря не бывают полными,
Потому, что слова не бывают прочными..
Потому, что смотреть можно только пристально,
Потому, что злиться - только отчаянно,
Потому, что хватит стоять на пристани,
Потому, что лодки давно отчалили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392638
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 25.04.2014
«Повертайся. Я тебе чекаю,
Як чекають літа солов’ї.
Кожен ранок ген за небокраєм
Виглядаю сад очей твоїх.
Інших я не помічаю, диво,
Бо ж без тебе мучуся, поглянь!
Хоч довкола кажуть, що красива
І нема броні від залицянь…
Нащо та розлука нам здалася,
Як від сліз не висохне щока.
Я тебе чекаю, повертайся.
Повернись і більше не зникай…
Моє серце – ось твоя оселя! –
Повертайся, милий. Прилітай.»
…Отакий-от зовсім невеселий
На могилі напис вицвітав.
02.12.2012 р.
Надихнула Оля Іващенко,
"На могильній плиті..."
На могильній плиті написано:
"Повертайся, я все прощу.
Я без тебе, як листя висохну,
І чорнітиму від дощу.
Я сама по землі блукатиму,
І від виснаження впаду.
Я до смерті тебе шукатиму!
Я шукатиму - і знайду..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381956
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 25.04.2014
Ніжно-ніжно сонце щоки залоскоче,
Мов цілує милий в самий перший раз...
Задивився вкотре у бездонні очі
Повні раювання і солодких фраз.
Не згоріти тому, хто горить коханням,
І не потонути в морі почуттів…
Не ховай же очі! – повні раювання,
Де б ти не дивилась у своїм житті.
20.03.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487004
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 25.04.2014
Спекотне літо майже надоїло,
Ніде не заховатись від тепла…
Мале дівча, так ніжно і невміло,
Зриває квіти без краплини зла.
Мале дівчатко, крихітні долоні –
Велике серце, хоч не на виду,
І так ті мальви, білі і червоні,
В її руках ще кращі ніж в саду.
Вона зриває мальви і, неначе,
Сама як сонце серед квітів тих.
Ну що там їй, ще юній і дитячій,
До варварства і вандалізму злих?
Спекотне літо гріє недаремно;
Побільше б нам таких спекотних днів!..
Мале дівчатко квітів оберемок
Несе для тата. Радісне. Мені.
(Донці, коли народиться-2)
28.07.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440004
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 13.08.2013
Все можливо. З кожним те і станеться –
Те, чого в думках не відібрати.
Рози в серці, хоч душа хурделиться,
Сльози, хоч на серці вічне свято.
Так, можливо! Все буває з вірою:
Хмара снігу над квітучим раєм,
І зоря далека в сонця виграє...
Лиш одне на світі не буває.
Швидше буде райдуга під місяцем,
А у грудні загуркочуть громи
І ці львівські, коротенькі вулиці
Стануть мені найріднішим домом.
Швидше сонце добротою випалить, –
Ранньою весною це й не диво!..
Тільки твоя усмішка у відповідь
Неможлива.
12.03.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408455
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 05.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2013
Глянула на мене поглядом високим,
Гордим, але теплим, як липневий день.
Усміхнулась мила, – майже ненароком! –
А утім, від того, що весна іде.
А утім, від того, що і я всміхнуся.
Боже, це взаємність! Не любов, а все ж…
Обнімай скоріше, березень вернувся
І руйнує серце сотнею пожеж.
Десь на небі тихо молодість ридає,
Хоч у грудях подих все ще не зачах.
Завтра ти про мене більше не згадаєш,
Та сьогодні я лиш у твоїх очах...
11.02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401175
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 30.04.2013
«щось давно уже
ти не співав,
мій пташе….»
(Валя Савелюк)
А чи можна пишатися власним, важким довголіттям?
Під цвітінням бузку, як і завше, у нашім дворі
Спочиває сивенький дідусь, усміхаючись дітям,
І радіє своїй дев’яностій весняній порі.
Хоча цвіту квітневого бачив старенький немало,
Зморшкувате чоло все ще в подиві ходу весни.
Сірі очі горять! – хоч від старості трохи запали,
А від мудрості стали як срібно коштовні вони.
В тих запалих очах ностальгія така сумовита,
Тільки маски неспокою він на обличчя не вдів.
«Я, нажаль, не зустріну свого дев’яностого літа…
Та, на щастя, умру під буяння травневих садів.»
13.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337124
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 22.05.2012
(Олесі Рикмас)
Ще ніколи так близько не був із бажанням завітним
Наш світанок життя, що так радістю дня заяснів;
Ще ніколи у квітні так тепло не було мені, –
Хай життя наше стане цим світлим і сонячним квітнем.
Двадцять п’ята весна як ніколи зелена-зелена.
Навіть всесвіт холодний зірвався подвійним теплом
І у серце надій – як ніколи! – надій намело…
Ти ж тепер наречена моя, ти моя наречена.
Ми з тобою, узявшись за руки, збудуємо нішу
Прислухаючись завжди до серця святих голосів.
Може Бог уже бачив подібних нам сотню разів,
А от я сумніваюсь, чи є наречена гарніша…
29.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334588
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 22.05.2012
(Тарасу Слободі)
Опираючись часу бистрому –
Не здавайся, далека мріє!
Не для того ж на небі чистому
Сонце гріє…
Не для того тьмі край положено:
Все, що хочемо, те настане.
Ми ж насправді усе це можемо!..
Ми титани.
Не для того в душі покладено
На майбутнє усі надії.
Нам під силу усе загадане!
Тільки б дії…
___
"Найкращий час для дії – зараз!" (Наполеон Хілл)
12.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330039
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 22.05.2012
Зима. На краю провулку
Дівчинка років восьми:
Кришить для пташки булку,
Припрошує: «Ось, візьми!»
Пташка – сива голубка,
Крихти збирає з-під ніг.
Тепла, свіженька булка,
Хоча і холодний сніг.
Віддала останню жменьку:
«Голубко, живи, не вмирай!..»
Дівчинка втратила неньку,
Зберігши у серці рай.
12.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321293
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 22.05.2012
Чи варто кричати у відчаї,
З безсмертям німим сперечатися?
Коли кожен крок - мов скалічений,
І кожен твій день - перелічений...
Як хворі спокус не піддатися?
Чи варто шукати можливості
Провини своєї не бачити?
І може біда у вразливості,
До болю чужого чутливості,
А може - у звичці дивачити?
Чи варто корити останнього,
Що з траси зійшов геть знесилений?
Йому б не визнання безкрайнього -
Лише співчуття би звичайного!
Від тих переможців окрилених...
(18.02.2012)
Переклад свого вірша (таке собі тренування)
Оригінал: "Что толку?"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307680
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314975
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Ніхто так тебе не розбудить,
Як мрія – весняна, проста…
У вдиху здіймаються груди,
У ласці сміються вуста.
Вловимі ледь-ледь аромати
У душу зайдуть навпростець.
Голубить у променях м’яти
Едемський, легкий вітерець.
І так, то сміється то плаче
Весни переливчастий дзвін…
Чому ж ти подумала, наче
То я розбудив, а не він?
20.02.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315577
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2012
Маленька дівчинка,яка намагалась зловити руками дотики сонця.
В погано освітленій кімнаті ,через шпаринку у вікні - намагалась зі всіх сил зловити бодай один промінець.
Маленькі пальчики вимальовували у повітрі замки її мрій.
Краєчок неба, по якому летіли у даль овечки - здавався їй великим світом.
Сонце ,яке було насправді зовсім далеко - було для неї досяжне і невеличка бджілка що залетіла у гості– була для неї посланцем духу світу.
Маленька дівчинка ,яка вірила що зможе усе.
Воля здатна змінити навіть лінії наших долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301839
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 06.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2012
Я не стану тебе чекати,
Зрозумій. Відпусти. Прости.
Відстань також будує грати, –
Не мости.
У твоєму тісному світі
Поки місця нема для двох.
Мої мрії – тобою спиті, –
Зверху мох.
Мої мрії втрачають мову,
Та колись я сягну мети.
Ще із нас хтось полюбить знову! –
Певне ти…
20.01.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307878
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 31.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2012
Ти стояла,
а я –
очі в сторону
Все ховав
ні на що не надіючись…
Та нічого з собою
не діючи
Знову зводив,
і
бачив красу.
Ти дивилася ніжно і
з подивом,
А я ж майже
відвів
свою голову
І не знав,
чи то часом
не марево,
Відмикати цей вічний засув…
Ти стояла
і просто не зводила
З мене погляду,
юності
повного.
Чи ж ти бачила
ще когось
дивного
Хто б ховався від твоїх очей?
Я хотів підійти,
та все згадував,
Що красиві
не стануть
знайомитись
З диваком,
кому тільки лиш
марити,
А не ждати від долі гостей.
Ти хотіла
вже йти,
а я досі ще
Не наважившись
глянути вкотре так… –
Ні,
я погляд твій зовсім не витримав!
Але вголос
все-рівно
сказав…
Я сказав,
що
нехай мені сниться це,
Як байдужий,
коли мрія поруч ось,
Як не вмію
поводитись
дивлячись!..
І тоді ти сама підійшла.
07.12.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298515
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 16.01.2012
Михайлу Плосковітову
Міша, усі чекають на Твої нові вірші :)
Ще так ніхто не сумував за світом,
Як ти, коли відчула небуття…
Він був простим ремонтником взуття,
А ти була його яскравим літом.
Яскрава, красивіша за богиню.
Тебе любили всі без таємниць,
І тільки в тіні татових крамниць,
Поставив свою ятку темно-синю
Ремонтник, що по-справжньому кохає.
На тебе він дивився, і літав
Під звук любові радісних октав…
Та хто там на ремонтника зважає!
Та сталось так, що ти верталась з бару,
В компанії нових багатіїв,
Ремонтник у цей час обідав, їв,
Коли побачив над тобою хмару.
Один тебе схопив за коси тяжко,
А інший рот долонею закрив…
Ремонтник знав, що це крутий обрив –
Спішив на допомогу своїй пташці!
Вони хотіли ніжностей дівочих?
І тут один з багатіїв замовк,
Усе ще лютий, як голодний вовк,
Отримав шилом прямо межи очі.
А іншому ж ремонтника не треба!
З кишені найчорніший пістолет
(Та це ж падіння, а не вірний злет!)
Він витягнув, і вистрілив у тебе,
А захисник махнув удруге шилом…
Взуття ремонтник все життя латав,
Він за хвилину вже і не літав! –
Убив обох, щоб врятувати диво…
Ще так ніхто не сумував за світом,
Як ти, коли відчула небуття…
Він був простим ремонтником взуття,
А ти була його яскравим літом.
Стікала кров’ю, падала, молилась,
Дивилась на його брудне лице,
Ти плакала! – а втім, до чого це? –
Ти вижила, однак, сама лишилась.
28.12.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302895
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 16.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2012
У рядки зберу слова пекучі,
Пригорну душею, окрилю.
Холодом стинає вітер кручі,
Щоб не впасти небо я молю.
Сонце горизонтом притихає,
Росами присипавши траву.
Знову до самотності звикаю,
І без тебе, як колись, живу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294265
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 12.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2011
Не ховай, мила, радості сліз у чудових своїх оченятах,
Що напоєні чистим теплом і наповнені щастям любові.
Ти така, як весна у раю! Ти така, що у інших дівчатах
Вже не бачу красиві уста, коли в тебе вони – пречудові…
Подивись: моя зірка зійшла; я освічений, леле, красою,
У якій твоя велич і ще твоя сила краси неземної.
Я віддам свою зірку тобі! – хай блищить золотою росою,
А ти просто живи і радій: такі очі – у тебе одної.
Ти ж така, як ласкаві дощі, що змивають самотність відтоді
Як я вкотре собі зрозумів: ти така, як едемова м’ята!..
В мене більшого щастя нема, і щось інше – омріяти годі,
Коли ти, в хвилі радості сліз, не ховаєш свої оченята.
27.10.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289040
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Скільки сказано вже, скільки зроблено, скільки прожито, -
Хоч така ще мала та насичена горизонталь,
За завісою днів заховалося страчене літо,
Але то не печаль, то ще зовсім, повір, не печаль.
Десь навшпиньки пройшло мимо нас заворожене щастя,
Не тривож зайвий раз свою пам'ять моїм співчуттям.
Вже холодна земля перед небом приймає причастя,
Наче власні гріхи, розкидаючи в простір сміття.
Все стається колись. За законом земного тяжіння
Приземлило мене, - ти тепер мій туманний міраж.
Навіть тиші глухій часом бракне простого терпіння,
І в ту згублену мить я промолю в думках «Отче Наш».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288398
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 26.10.2011
Якби ти знав,яка вона крихка-
Ота любов,оспівана віками,
Коли згасає полум'я в руках
І крок стає безоднею між нами...
Якби ти знав,яка вона гірка-
Ота любов,здавалося б,невинна...
Вона,мов Брута зрадницька рука,
Холодний ніж тобі встромляє в спину...
І голос серця рветься,мов струна...
І вже не вирвеш жало це закляте!..
Якби ти знав...якби ж ти тільки знав...
То не посмів би в себе закохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287009
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Ты стольких разменять успела
За десять лет бесцельной жизни!
И вроде не была капризной,
И обижаться не умела,
Но шла вперёд - легко и смело.
И стольких разочаровала
Безумной верой в справедливость!
Воспев мечты неуязвимость,
Ты стольким крылья обломала!
Неужто совесть промолчала?
Неужто сердце не устало
В который раз менять пароли?
Но как избавиться от боли,
Смириться с тем, что проиграла?
Теперь и жизни будет мало...
(19.10.2011)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287222
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 24.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2011
Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 24.10.2011
Як тихий струмок повесні оживав, забринів –
Влюбилася дівчинка в хлопця з сусіднього дому,
А потім дізналась, що жити їй – декілька днів…
І так написала, не кажучи й слова нікому:
«Не виживе Бог без Богині, інакше пітьма…
Ти мій диво-Бог! – Я повірила в Бога так пізно…
Хоч я іще пишу, а втім, мене майже нема,
Хоч ти не дізнаєшся, як я прощаюся слізно.
А розум тобою так легко, так сильно сп’янів!..
(Кохання в дванадцять немає, повторює ненька)
І навіть якби я прожила ще тисячу днів,
Ти й так не звернув би уваги – я надто маленька…
Вже завтра, як сонце зійде, то моє голубе
Заквітчане небо погасне, відчувши утому… –
І інші блакитні очата зустрінуть тебе,
Коли ти несміло й самотньо ітимеш додому…
Живи, мов за двох! Наче я в тобі також жива,
Живи і не думай, що завтра твоє не настане, –
Живи до ста літ. Вір у те, що стаються дива
І серце не знає осіннього, тільки весняне.»
…Як тихий струмок літом пісню дзвінку вигравав,
Одному красивому хлопцю набридло трагічне
І він не писав! Хоч і болю свого не ховав… –
У воду ступив, де ховалося небо і вічне.
14.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280612
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Я забуду тебе, як помре почуття голосне;
Я забуду тебе, коли стишаться грому гармати;
Я забуду тебе, коли жайворон в небі засне,
А піснями на небі хмарини спроможуться стати.
Я забуду тебе, як дощі перестануть іти,
Коли сніг повесні просто тихо розтане без бруду
І на радіо зникнуть усі про кохання хіти, –
Я забуду тебе! Я ніколи тебе не забуду…
05.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278808
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Невозможно придумать ответ,
А возможно не знать ответа.
На единственный твой «Привет»
Променяю «за так» полсвета…
Я смогу всех друзей забыть,
Красотою себя укрою.
Невозможно тебя не любить! –
…Но возможно не быть с тобою.
17.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281504
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 20.09.2011
До матері дівчинка тихо, мов в сні, щебетала:
«А правда, що люди від мрій підлітають як птиці?
А правда, матусю, думкам підкориться й «Ла Скала»,
Якщо спрагло пити із мрій отих, наче з криниці?..
А чесно говорять, що неба початок – то руки?
А вірні слова, що й слова зігрівають медово?
А правда, серцям не страшні барикади і бруки
І слово «розлука» – це тільки всього-лише слово?..»
25.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224476
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 15.08.2011
Заростає в душі, там де рай цвів, повільно осот;
Фраза милої сонце закрила, раптово, мов хмара…
Ти сказала мені: «Народись через років п’ятсот,
Зрозумію тоді, любий, може з тобою ми пара.»
…А півтисячі літ пролетить, наче спалах зорі;
Інші сни-сподівання пророчать, мов дивляться в воду,
Інші діти – не наші! – до вечора мріють в дворі
Що й вони через років п’ятсот пострічають свободу…
А півтисячі літ пропливе, наче бистра вода;
Інші душі ходитимуть світом, де рай розпустився,
Буде мрії ступати стрімка і всесильна хода… –
Зрозумію тоді, як я сильно в тобі помилився.
04.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226435
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 15.08.2011
Краще ударити в груди коліном
Аніж в брехні в серці ніжити щем;
Краще обійми з холодним каміном
Ніж фамільярність з гарячим дощем.
Краще вже темрява (повна!) і свічка
Ніж ясний день без нічого в руках;
Краще зигзаг, барикади і річка
Аніж пряма, хоч і в сотні роках.
Краще – о небо! – всі успіхи ВПЕРТІ
Ніж ці ОХОЧІ поразка і крах;
Краще кохати святу… після смерті
Аніж живу, що примножує страх.
16.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229216
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 15.08.2011
Через брак неуваги гострої
Стався вимушений курйоз:
Я твої бутафорські настрої
Не сприймаю давно всерйоз.
У нестачі уваги порції
Я втечу у німецький Мальш,
Бо нещирі твої емоції
І в мені породили фальш…
20.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230122
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 11.08.2011
Стається усе точно так, як написано в мріях
І нащо томити думки у тісних таємницях;
Нема їх у ставленні, вчинках чи навіть у діях,
Бо вічний секрет – то душа, що сховалась в зіницях.
А ти така мила! Стійка, наче сум монолітів;
Ну що мені ребуси долі, шаради і тести…
Душа твоя виткана ангелом сивим із квітів
І скільки милуюсь тобою – очей не відвести.
23.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230748
дата надходження 23.12.2010
дата закладки 11.08.2011
Ти чула, мовляв, я так плачу, що сонечко гасне.., –
Так знай: то не сльози! То, мила, досада ярма;
Мені не потрібне те дивне єднання прекрасне,
Мені б тільки віру у те, що це все – не дарма.
А чула, говорять, що я так влюбився (влюбила!),
Як геній в красу.., – ну так знай: це брехня, це обман!
Хоча, я би зміг, тільки дай мені впевненість, мила,
Що має продовження наш двогодинний роман…
29.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231968
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 11.08.2011
Я не стану навколішки – й так на колінах мій дух
І літати – та ні! – бо й без цього літаю щоночі…
Краще серце, де лід, урятую від злісних задух,
Краще мрії утілю, які ще завчасу пророчі.
І хіба це завада – душа, від природи сумна,
Коли сни у долонях любові – мов ягода в джемі?..
Доказала ж мені твоя врода земна (неземна!),
Що і янголи милі існують на небі в едемі.
05.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233094
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 11.08.2011
Чом вогонь зіниць ледь-ледь жевріє?
Що тебе бентежить стільки літ?
Що у світі найсильніше? (– Мрії.)
Що найдивовижніше? (– Політ.)
Що бракує ще душі шаленій,
Щоб як слід розважитися? (– Піст.)
Хто і Бог, і зло зі смертних? (– Геній.)
Хто найщасливіший? (– Оптиміст.)
Запитань боятися не варто;
Відповідь – не ворог, – друг звертань!
Тільки та душа стійка, мов Спарта,
У якої світ – це світ питань.
10.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233998
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 11.08.2011
«…Бо розплачуся, як злива» - Антоніна Матвієнко.
Для мене твоя усмішка – це знак;
У травових очах – життя шалене.
…Ти радісна! Ти сяюча… Однак
Немає це відношення до мене.
Мені, насправді, щастя немале,
Коли ти у мені – себе впізнаєш.
…Гарнішаєш! Все дужчий шарм… Але
Ти поруч з тим і дальшаєш, згасаєш…
16.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235244
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 11.08.2011
Ти відводила очі і тихо душа моя в’яла,
Почуттями зривала ти серце (хто любить – сапер!)…
Ти не вірила в мене, сміялася, з іншим гуляла;
Ти забула мене!.. – Та згадала раптово тепер.
…А тепер все не так. Серце більше не ниє, не чахне;
Біля мене упевненість ангельська сяє теплом.
Біля мене усе!.. І хоч небо ще мріями пахне,
Від старання душі навіть аура йде на пролом…
Бо тепер все не так. Та любов – не релігія Вуду;
Біля мене тепер тільки успіх, і де б я не був, –
Біля мене усе! І хоч я зупинятись не буду,
Ти згадала мене… Тільки я от про тебе забув.
27.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237293
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 11.08.2011
Для чого взагалі мені твоя увага,
Якщо зі мною ти не думаєш про завтра
І нащо ті слова, хіба в словах наснага?..
(Коли вони – брехня, а не всесильна мантра.
Чужі ж слова – пустир, хоча такі вже гарні…)
Мені не до душі. І швидше небо зникне,
Скоріше на землі всі мрії будуть марні
Ніж я тебе віддам!.. Ніж я до тебе звикну.
06.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239341
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 11.08.2011
Сутінки згустились; що тобі до цього?
Це ж моя дорога, мій крутий обрив!..
Вдосталь було щастя, жаль, лише німого,
А тепер, на лихо, сум заговорив.
…Я розчарувався. Підпалили крила
І горять без диму, а душа ж нова!..
Точно пам’ятаю – ти мене любила,
Тільки не згадаю за які слова.
08.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239774
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 11.08.2011
Я не довго горів, я, можливо, устиг небагато,
Я ховався від слави, а втім, слава генію – тінь..,
Та раптово померкло бажання манери стакато
І ще швидше погасла охота даремних хотінь.
Я не довго горів… Ну й нехай! Я побачив доволі.
Може й прикладом став? – все-одно не простять мені ті,
Кому думи мої молоді не здавалися кволі,
Кому так, як мені, більше не пощастить у житті.
Для горіння шкідливий так само і надлишок масла;
Коли в спину штовхають – так важко під гору іти!..
Я не довго горів – моя зірка раптово погасла..,
Тішить тільки одне: всі забудуть – забудеш і ти.
18.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241884
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 11.08.2011
Як у дрібницях – весь характер людини, так само в коротких, мимовільних віршах – уся поетова душа.
* * *
Твоє святе, пречисте сяйво немов невинне сонце-гало
І скільки б я не милувався – ти не притуплюєш мій зір..,
Бо пригубити твою ласку – і сто віків мені замало,
А очі щоби освітити – усе-одно забракне зір.
* * *
Я скасовую налаштованість
На гру виважену, на гру чесну:
Ти мою голлівудську зовнішність
Чомусь прийняла за небесну…
І тепер вся твоя піддатливість
Переслідує монотонно
(Хоч моя голлівудська зовнішність
Була прийнята незаконно)…
* * *
Підшукаю у серці вірності, нагодую теплом зіниці,
Бо запаси вже закінчилися від минулих коротких стріч.
Понадкушую в тіла ніжності, розграбую ці сни-скарбниці;
Ти гадаєш, я ще вагаюся? – Ні, кохана, не в тому річ…
* * *
Забутий небом ангел по райдузі зійшов,
Від туги поселився в очах твоїх охоче
І серце знов кохає, і розійшовся шов,
І більше повертатись на небеса не хоче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242968
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 11.08.2011
У записку заглибився хлопець, анонімну і зовсім малу:
«Ну чому ти, мій хлопчику милий, все не хочеш мене помічати?..
Я тобі прихилила провесінь, я до тебе підношу хвалу,
Тільки ти, тепле світло небесне, гордовито ховаєшся в лати.
Я тобі цілуватиму руки, ти, всміхаючись, душу облиш;
Я з тобою стрибну у провалля, помираючи, крилами стану.
Я осушу усі твої сльози!.. (ти відпишеш мені, чудо?) – лиш
Неможливого в світі не зможу: замінити у тебе кохану.»
07.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245578
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 11.08.2011
(О.Р.)
Я б хотів щоб ти стала другою,
Щоби заздрили нам кити,
У житті моїм була смугою
Тільки білою, – тільки ти!
Трішки м’якшою, трішки тихшою,
Щоби легше сягнуть мети.
Я б хотів щоб ти була іншою..,
Та тоді будеш вже не ти.
15.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247321
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 11.08.2011
Від цілунків не гинуть поети,
Від подряпин сильнішають сильні,
Від панянок не гнуться карети,
Сонцю квіти радіють й могильні…
А проте, від цілунків оскома
І подряпини явно смертельні,
Коли раптом, залишившись вдома,
Ми готуємо злість на пательні.
16.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247970
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 11.08.2011
Твоє серце святе не пропустить легенд про відваги,
Тільки в мене повірити, мила, так важко чомусь;
Я один не вартую у тебе похвал і уваги…
(А у небо без віри у себе все-рівно здіймусь.)
В мене вірна мета, і нехай це лиш пересторога,
І хоч в мене не вірить ніхто, мовляв я не росту
(І нехай мій діагноз сто раз «геній з комплексом бога»!) –
Доведу, що ці мрії не вміють довбти вхолосту.
(Бо ніхто не збудує стіни з недовір недолугих
І ніхто не затримає мрію – душі вітамін…
Обіцяю, що змінюся – кращим зроблюся за других,
Тільки ти залишайся, о мила, навіки без змін.)
01.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249511
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 11.08.2011
Я хотів би бути як ти, –
Я хотів би бути тобою;
Від самотності утекти,
Від пустелі до водопою.
Буть тобою, хоча б на мить,
Променистою, чарівною
І від тебе – себе любить!..
Але хто тоді буде мною?
29.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250478
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 11.08.2011
Линуть серенади і пісні Орфея
Після наших спільних диво-перемог;
Ти – моя покірно-найсолодша фея,
Я – твій нездоланно-дружелюбний бог.
Цю вагу підношу я широким хватом,
Лиш одна проблема: світ! – а не світи…
В небі для великих місця не багато;
Я тобі поступлюсь... – тільки дай піти.
07.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252304
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 11.08.2011
Моя велич, стійка до сили,
Розтопилась під впливом ласки.
Перемогу ж оголосили? –
Та чомусь відчуття поразки…
За спиною розкрились крила
І душа як на зло розкрилась…
Ти хотіла цього, о мила? –
Ну тоді ти свого добилась.
07.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252526
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 11.08.2011
(Пробач ці продумані мрії, інших думок не лелію
Як окрім упертої віри: впевненість – істинна сила.
Я краще у тихому смутку ранком без диму протлію,
Ніж в радості буду горіти, й ти мене потім гасила…)
Від погляду, повного раєм, не захищають ні мури,
Ні навіть сповільнена зйомка зовсім невдалого дублю.
У тобі ще стільки любові, що заздрять неба Амури! –
Що я, обеззброєний нею, сам мимоволі полюблю…
(О.Р.)
14.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253847
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 11.08.2011
(Дівчата, Ви два сонця!)
Я не заздрю дощу, що вмиває байдужі обличчя,
Він вилизує грим (довіряти ж бо маскам не вміє),
Як не вірю словам, що осколками душу калічать..,
Лиш достиглим очам, у яких народилася мрія.
Зупинятись не слід. Я не заздрю далеким дорогам;
Той хто вірить – не жде, задивляючись просто угору.
Не кидай фраз скупих у багаття моїх монологів –
Я воскресну ще з них! – та не заздрю, бо, мабуть нескоро.
18.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254743
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 11.08.2011
На могилі загиблої матері плаче юнак,
І ті сльози його невеселі курган оросили…
«Знай матусю, в цей день я б сміявся – ти дай тільки знак,
Та немає тебе, як немає в мені більше сили.»
На могилі загиблої матері траур постав:
«Боже, мамо, це так роздирає мій дух, мою волю!..
У скорботному журі, під звук тогосвітніх октав,
Більше я собі жодних утіх тут земних не дозволю.»
На могилі загиблої матері голос гіркий:
«Я, матусю, давно розучився леліяти мрію,
Я пізнав гіркоту! Світ гіркий… (Світ – так ось ти який!)
А без тебе я – тінь, а без тебе я тихо дурію.»
На могилі загиблої матері хвиля ридань:
«А недавно я, мамо, красуню зустрів нетутешню.
Вона райська, свята!.. – я покину її, це як дань,
Що без тебе мені не пізнати кохання черешню.»
На могилі загиблої матері біль з-під повік,
Бо немає легкого в розлуці – у вічнім арешті…
Він упав на могилу безсилий, заснувши навік,
Щоб в едемських садах прокидатись щасливим нарешті.
07.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258434
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 11.08.2011
Я, возможно, когда-нибудь справлюсь и думать начну,
Что все это и так не имеет малейшего смысла…
Я хочу быть с тобой! – Долгожданную встретить весну, –
Вместо этого только зима над судьбою повисла.
В твоем сердце их не сосчитать: ни замков, – даже врат;
Я хочу быть в тебе! – а не «сбоку», тем более «между»…
Мои тихие чувства к тебе безответно горят,
Твои бурные страсти к другому питают надежду.
14.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259838
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 11.08.2011
У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
І так сумно її відпускати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В тихім сумі собі нагадавши події недавні.
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим помираючи в світі повільно і плавно.
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона знала, що житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
24.05.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261459
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 11.08.2011
…А можна про Вас написать? У лагідних запахах м’яти
Я хочу, щоб літо омріяне лило не дощ, а олію…
Я хочу до Вас підійти. У затінку тихо стояти
І мовчки дивитися й знати, що я у цю мить червонію…
А можна торкнутись руки? А можна, я Вас поцілую?..
Ні-ні, тільки пальчиків ніжних руки, у якій моє щастя!..
В цю мить я забуду про все – і навіть про доленьку злую,
Яка так наївно не знала, що все в мене – все в мене вдасться…
01.06.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262878
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 11.08.2011
(Писалося з поетесою Галиною Леськів)
− Я знаю, что сегодня наверно не усну.
Пусть трижды сосчитаю в галактике планеты
И думать не устану про эту тишину…
Ведь песен больше нет. Ведь я не знаю где ты.
− Для того, хто чекає – на небесах хвала,
Бо з дерева кохання не опадає листя…
Бо значення немає, що відстань немала,
Якщо у серці стільки для перемоги місця.
10.06.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264362
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 11.08.2011
Витікає любов, наповняючи, – ми ж молоді!
Світ дарує, коли ми відкриті для всіх до нестями…
А мій день починається, мила, заледве тоді
Як у тебе з-під вій дві галактики сяють вогнями.
Мої мрії без тебе скупі, це пустельні піски;
Мої мрії з тобою – це все, що потрібно людині!..
Я б і може ще жив, розлетись білий світ на куски,
Тільки хай не згасають оті дві галактики сині.
24.06.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266826
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 11.08.2011
Тиха неувага так мені простима;
Ну куди кохання знову привело?
Фея-чарівниця з юними очима
Сіє в моє серце зорі і тепло.
Ні, вона принцеса! Молода княгиня
І на крилах юні щастячко несе…
А краса в зіницях, наче небо синя,
Може й не безмежна, та для мене – все.
І нехай у душу ще немає ходу –
Все-одно там світло, а не дика тьма.
Так, вона байдужа, – холодніша льоду! –
А утім, для мене гарячіш нема…
22.07.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271558
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 11.08.2011
Між ясних років,
Між гулких епох
Розцвіта любов -
Таємниця двох.
Там - незнаний хміль,
Там - душа, як птах...
Гіркота і мед
На тремких устах.
Що їй дощ повчань,
Злива засторог?
Розцвіта любов -
Таємниця двох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273575
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 11.08.2011
"В теплых складках утреннего неба,
в мятых фалдах разомлевших туч..."*
так хотелось оказаться мне бы
там, откуда всходит первый луч
солнца, зреют гроз ночных раскаты -
есть к утру чем брови подсурмить!
Там, откуда речек перекаты
выглядят не более, чем нить,
маминой, ручной работы пряжи,
той, что назовут потом фламе,
А пока что руки чьи-то вяжут
варежки и шарфики к зиме.
Тонкие невидимые спицы
солнечных лучей скользят быстрей
вот уже и лес разбужен птицей,
вдоль дорог забагровел кипрей...
Ветерок разглаживает фалды
разомлевших после ночи туч,
и нездешний аромат лаванды
тонок, безмятежен и летуч...
*"В теплых складках утреннего неба,
в мятых фалдах разомлевших туч..."*
Дмитрий Рощин
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/5-402-1#13176
СО № 42 ?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266224
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 11.07.2011
Прислухайся -
то дихає весна.
Листочки набубнявіли на вітах,
духмяний теплий вітер – мов струна,
що вже от-от повинна задзвеніти!
Прислухайся…
Вночі росте трава
І тягнеться до зоряного неба…
Всміхнися
і радій, що ти жива,
а я собі молитимусь за тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258788
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011
"Глазастая Кукла с застывшей тоскою,
Взирает на мир с высоты одиночества."
Иван Нечипорук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230593
"...Игрушечный мир - продолжение нашего,
где выбранный нами, увы, опрометчиво,
узор на обоях: цветы или ленточки,
нас душат до хрипа с утра и до вечера..."
Ника Полякова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249274
Нет, это не я в тупике безысходности,
В петле одиночества дыма табачного -
Всё лгут зеркала, и на их это совести:
Мой мир искажать до трагически мрачного.
Изысканный стиль и манеры изящные,
Цветы на подоле, в причёске две ленточки -
Не самая точная грань настоящего
Задуманной мастером кукольной девочки.
Не глупая кукла с глазами застывшими -
Другое совсем в отражении вижу я,
Я память - в отместку былому ожившая
И, если ты вспомнишь меня, - значит, выживу!
СО № 42 ?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250068
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 08.04.2011
Зачем каждый день, с «монитора» Вселенной, послушай…
Меняя ночную «заставку» из звёзд на туманное утро,
Вдруг Слово от Бога приходит... И как это мудро:
Друг друга находят слова и хорошие души...
***Путь назад...
В их «табели о рангах» мы – плебеи.
Баранов стадо или просто – быдло…
Но не об этом вовсе сожалею,
И с «высоты» моей неплохо видно
Их вечную возню и жалкие потуги
Собрать себе сокровища земные…
Их чёрные машины и подруги
Как катафалки грустные, пустые…
Пьют кровь земли из недр планеты…
И разливают прямо в океаны.
В хранилищах их слитки и монеты.
Они живут, пока, и «сыты-пьяны»…
Но час придёт! С собой не заберёте
Канары, яхты, лимузины, бухты…
Вы, как и все убогие, помрёте!
Гроб в бриллиантах? Это круто, «ух ты»!
Но не летают проданные души,
Их путь - назад, в уже пустые недра…
Пойдут на нефть! А надо Бога слушать
И масло добывать из шишек кедра…
***Когда коммент лучше, чем стих...
воровато жили-умирали
фраера в роскошных подворотнях,
с шиком в лимузинах разъезжали
защитив фуфло своё эскортом,
пропивали бабки на Канарах,
с тёлками на яхтах зажигали -
блатовали, круто блатовали,
но простую истину не знали:
что отпущен век, как всем убогим,
неподкупен божий приговор
и, хоть сотню раз упрётся рогом,
всё равно не купит счастья вор....
***ГРЕХИ НАШИ...
Полна моя коробочка грехов…
Вот этот - врёт, а этот – обижает.
Покаяться давно я был готов:
Грех жить мешает, каждый знает.
Оставлю короб прямо у дороги.
Я ноши тяжкой больше не беру!
Несусь вприпрыжку,- успевайте, ноги,
Как рыжий австралийский кенгуру.
Дверь распахнул и вижу яркий свет:
Стоит моя коробочка, родная…
Но только ничего теперь в ней нет.
Стоит пустая, словно, ожидая,
Когда ж в неё опустят… Интернет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235522
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 18.01.2011
Ти навіть не знаєш, яке ти красиве диво,
Що правди не мовить хоч би високе дзеркало
І навіть у травні ще саду – не так щасливо,
Як серцю, що біля тебе у тиші цоркало.
Ти навіть не бачиш, як мої думки-солдати,
Пильнують красу, що ангелами леліяна…
Ти навіть не знаєш! Та, певне, не треба знати,
Яка ти насправді фея, яка омріяна.
11.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234275
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 18.01.2011
Стало светло и солнечно,
Как после майских гроз -
Ты мне принёс подсолнухи
Вместо привычных роз.
И на душе и в комнате
Полнится благодать.
Люди, милые, помните:
Праздник не надо ждать.
Детям купите сладости,
Прочь прогоните лень,
Просто добавьте радости
В будничный серый день!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235250
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 18.01.2011
Не с твоими глазами бояться войны -
Этот лёд не растопит ни взрыв, ни пожар.
И остывшая кровь не признает вины,
И холодной души не отравит угар.
Но петлёй бесконечной уйдёт в темноту
Алый след на песке, чтоб никто не нашёл.
Пулю ты остановишь собой налету
И уйдёшь - как и друг твой недавно ушёл...
(где-то 2005)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234927
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 18.01.2011
На слова автора Груздева:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165864
Судьбы вокзалы - вокзалы судеб?
На перроне - толпа,
все торопятся сесть в поезда
Под условным названием
Киев - Москва - Симферополь,
А другие - в обратный конец,
может быть, - навсегда...
Разговоры за чаем,
знакомства, рыдание, хохот, -
Сколько жизней вмещает
обычный плацкартный вагон!
Сколько судеб несутся
друг другу навстречу потоком.
Я в одном, ты в другом, -
нам столкнуться уже не резон,
Только чувство взаимное
вдруг прошибает, как током!
Небо хмурится... Даль.
Путеводная светит звезда,
Понимая, что всё это, всё -
безусловно, - условно...
Только знаю : нельзя
под откосы пускать поезда,
Чтобы встретиться нам, -
Ибо все, кроме нас - невиновны...
ID: 165864
Рубрика: Другое, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления: 13.01.2010 03:23:42
© дата последних исправлений: 13.01.2010 03:23:42
автор: Груздева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230555
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 24.12.2010
* * *
Тебе нема.
Кульбаби квітку білу
Липневий вітер підхопив в долоні.
Тебе нема.
Ти зайвий чи сторонній,
Але тримаєш серце у полоні.
З тобою сни,
З тобою всі думки.
А мріяла, що буде навпаки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163727
дата надходження 31.12.2009
дата закладки 08.12.2010
«…Молчи! Не зови! Мне привычнее стало молчанье.
И Вечность ответила: "Он никогда не придёт..."»
Ирина ГРУЗДЕВА
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206198
* * *
Да, Вечность ответила, только не вериться мне:
Опять расписала январская изморозь стекла
В июльскую засуху. Прежде был август продрогшим,
А годы назад, как положено сыпало снег.
Молчи, не молчи – не судилось Судьбу изменить.
А боль, как метель, наигравшись, к утру затихает,
И полночь в захлеб, ей привычно, рыдает стихами,
Что б кто-то откликнулся новою строчкой на них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206316
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 08.12.2010
В этой комнате, окнами в сад,
Завоеванной раннею осенью,
Где валяются яблоки в оспинах
(видно ночью обрушился град).
В этой комнате пленница я. –
Двери настежь… Бежать только не к кому.
Не берут одиночество в рекруты,
Ну а с ним не приходят друзья.
В этой комнате эхо любви
Словно пони гарцует – всё шалости.
Не бывает у прошлого жалости:
Голос твой… Нет, то ветер шумит.
В этой комнате письма лежат
Аккуратною стопочкой сложены.
Не гостило страшней безнадежности
В этой комнате, окнами в сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167014
дата надходження 19.01.2010
дата закладки 08.12.2010
"Хотела бы простить тебя за боль.
И вроде не злопамятна, но все же…"
Ника Полякова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224605
* * *
Хотела бы простить, да не могу
И некуда бежать, а я бегу,
Превозмогая собственную лень,
Навязчивых воспоминаний плен.
Мне от себя себя не уберечь
Чужою мнится собственная речь
И кажется такой нелепой суть
простых вещей... Прости, не обессудь,
Но слов твоих заведомая ложь
блаженна для меня. - За бред сочтёшь.
Я не смогу простить былую боль
Отмщением тебе - моя любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226105
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 08.12.2010
Обычной травинкой росла неприметно, сухая былинка, невзрачная палка.
Кололи шипами жеманные розы: это - элитный цветник, а не свалка!
Манерные лилии злобно шептали: служи королевам, простушка, весталка!
Но в звёздную ночь онемели они,- благоухала ночная фиалка…
Весталка — Девственная жрица Весты - богини домашнего очага, хранительница огня в храме
***ПРИНЦЕССА...
Глаза не улыбаются,
Землистый цвет лица…
Не верится, ей-богу, была красавица!
Достала, точно, жизнь…
Рукой махнула, видно.
Красивая была, как глупо и обидно
Растратить красоту.
Ведь это Божий дар…
Могла она разжечь большой любви пожар.
Сражались за принцессу
Все мальчики двора.
Теперь у них, почти у всех, в колясках детвора.
Ведут за ручку жён,
Не узнают принцессу.
Пора и ей снимать с глаз пелену-завесу…
Принцессы нет давно.
Улыбка – растворилась.
Вот прогнала Любовь, и счастье не случилось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224437
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 25.11.2010
Почему мы не смотрим на небо?
Ведь оно в этот час так прекрасно!
Сине-чёрный и розово-красный -
Все оттенки печали и гнева,
Все оттенки любви и разлуки -
Холод страсти, огонь расставания,
Нежность взгляда и тайна молчания,
Рук сплетенье, незнание муки.
(сентябрь 2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223925
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 25.11.2010
Она ушла. Я не успел её окликнуть
А может просто не хотел
К её глазам, губам, рукам привыкнуть
К взаимопритяженью наших тел,
Чтоб избежать ненужных разговоров
Возможно о любви и о семье...
Слов было мало:
-Сколько стоишь?
-Двести сорок!
Наличными!
За час!
И сосчитать при мне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=95403
дата надходження 01.10.2008
дата закладки 25.11.2010
Стихов нет - жизнь не располагает писать стихи. Есть музыка, которая располагает жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160787
дата надходження 13.12.2009
дата закладки 25.11.2010
Від раба, що прозвали генієм і розбитого в дрова ангела
Народилася крапля радості, розчиняючись у насназі
І під хмарами в невагомості моє щастя очима вивела
Написавши там: «Біля тата я – мов троянда у срібній вазі…»
Усміхайся же! – велич в радості не помилиться тут адресою.
Хай же світяться очка синіми диво-квітами і цим цвітом
Називаються!.. Називатиму свою крихітку лиш принцесою
І даватиму іншим приклад цей, як зріднилися весна з літом…
20.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223427
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 25.11.2010
Прийшов запізно,
Пішов зарано.
Залишив не навмисно
Мене напівкохану.
Умилася промінням,
Напилася дощами
Й заснула в онімінні
Маленька наша драма.
Вже знаю, що нас жде.
Я вивчила сценарій.
А час невпинно йде.
Втомилася від правил.
Не раз було це все,
Нас вітер колисав,
А ти безсмертя стер,
Бо більшого бажав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198579
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 17.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2010
Зачастили дожди, поржавела листва,
Осень в душу закралась без спроса.
Ты чуть-чуть подожди - я найду все слова,
Снег вплетая в горчичные косы.
Ты меня не гони - всё равно не уйду,
Аж покуда сама не узрею,
Что погасли огни, и на нашем пруду
Отчуждения флаги белеют.
Ты меня не проси оставаться в долгу -
Я прощу тебе всё на прощанье!
На руках не носи и не жди на лугу,
И не требуй любви обещанья.
В свои сны не зови, не грусти в тишине.
Да не уж-то я этого стою!
Не клянись на крови при холодной луне,
Не веди меня вслед за собою.
Я и так - ни пьяна, ни жива, ни мертва.
В моём сердце - дожди и туманы.
Пусть останусь одна в золотых кружевах
Опустевшей осенней поляны,
Где неделю назад бушевала листва
И казалось, что жизнь бесконечна...
Твой пронзительный взгляд воскрешает слова -
Буду снова слепа и беспечна!
Буду счастья искать, буду верить мечтам,
Буду ждать с нетерпением встречи!
Не жалеть, не страдать, подставляя ветрам
Обнажённые белые плечи:
Пусть ласкают и бьют - я не сдамся теперь!
Мои крылья уж грезят полётом!
Беззаботно пою: "Ты мой ласковый зверь..." -
Ты мой "тот, кто", а вовсе не "кто-то".
(01.10.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213979
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 17.11.2010
Не сходить зоря для сліпих, – тільки зрячим!
Однак, смак тепла – не для зрячих – сліпим.
Хотіла мене чарувати… - нема чим?
Хотіла поранити словом тупим…
Не випустить слава з обіймів ласкавих
Того, хто цю славу байдужістю звав.
Хотіла зламати мене; тільки вивих!
Хотіла, щоб я об’єднав, – я порвав…
Хотіла... Одначе!.. – Не в юності справа;
Хотіла напитися славою – пий!..
Бо тільки незрячих голубить заграва,
Бо той добивається, хто не сліпий.
12.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221796
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 15.11.2010
Ніч нитками плете на небесному тлі між зірками,
Чути відгул з вікна: поїзди не міняють маршруту.
Кілька довгих субот, що здаються за рік тобі, мамо,
Я все знаю, повір. Та по-іншому зараз не бути.
Мені часто у снах видно яблучний сад біля дому,
Певно, долі моїй невтямки, що я хочу до тебе.
Ти – початок мене, я не зможу ніколи й нікому
Показати свій жаль, як тобі. Та чи, зрештою, треба?..
Моє серце болить, бо розлука дедалі частіша,
Ти пробач мені все, що би мала для тебе зробити.
Пару днів - і мій рейс, я нарешті тебе знов потішу,
Моє серце болить: ще не стало байдужим гранітом.
Ти молися, прошу, за свою перемінену доню,
Я давно не взірець, та любов все міцніє з роками.
Кілька довгих субот, - й сивиною цвітуть твої скроні,
Як же швидко та ніч виплітає своїми нитками!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220627
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 09.11.2010
Руку обидчику подать
и попросить прощения,
при этом искренне, не лгать,
достойно восхищения!
И помолиться за врагов,
(в безверии их души),
во отпущение грехов -
молитесь о заблудших...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219855
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 03.11.2010
Убогий глас свой возвышаю:
О, Боже, Тя благодарю
За жизнь, в которой пребываю,
За солнце, небо и зарю.
Владыко мой, Творец вселенной,
Возвел меня с небытия,
Чтоб шел я к вечности блаженной,
Учился бы любить Тебя.
В печалях Ты не оставляешь,
Но учишь, чтоб смиренным был,
И к покаянью наставляешь,
Чтоб я грехи слезами смыл.
Ты ради моего спасенья
Жил на земле и Крест приял,
Поруган был, терпел хуленья,
Воскрес и славой просиял!
03.11.2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219883
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 03.11.2010
Цвіте краса в країні щирих істин,
І сипле сніг надій прозоре літо.
На зорях - сни, забарвлені врочисто…
А на землі живуть щасливі діти.
Чекають завтра, мріями сповиті,
Маленьки крапельки чудних хмаринок.
Вони – думки незвіданої миті
І відчуття незнаної хвилини.
Великих вражень неймовірні мрії,
Майбутніх див солодкі таємниці.
Опустить вечір ніжність їм на вії,
Й веселка щастя дітям всім насниться.
У казці ночі, де світання біле…
Вони живуть, де все, здається, просто.
А ми з тобою край цей залишили…
Це не про нас. Ми вже давно дорослі…
2002 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195325
дата надходження 12.06.2010
дата закладки 20.10.2010
Торопливость оборванной мысли,
Недосказанность, боль и слеза,
И чужих губ рисунок капризный
И до боли чужие глаза.
И разорвана память вновь в клочья:
Значит, это нельзя изменить.
Всё, что вспомнилось мне этой ночью,
Ночью этой же нужно забыть.
Навсегда моя боль затаилась
В уголочке притихшей души.
Память с прошлым сегодня простилась,
Прошептав сердцу: «Ты не спеши».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214218
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 08.10.2010
Я такая же, как было раньше,
Это просто тебе показалось,
Что я волосы с умыслом крашу,
Что в глазах моих боль и усталость.
Я такая же. Помнишь, как прежде.
Просто снег не растаял на чёлке.
А в глазах не усталость — надежда
И душой я совсем, как девчёнка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214203
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 08.10.2010
В этой Осени столько тепла и волшебного света!
Зеленеет листва, не спеша позолоту надеть,
Паутинкою тонкой нежнейшего бабьего лета
Покрывается крыш, куполов, виноградников медь.
Эта О́сень своей теплотой озадачила многих:
Словно бархат трава на лугу, несмотря на сентябрь,
Запоздалый подсолнух расцвёл у излома дороги,
Так светло и торжественно свечи каштанов горят!
Эта Осень и платье примерила в тон изумрудам,
И конечно, к лицу рыжей бестии дивный наряд.
Но встречать по уставу положено - не по причудам
В золотистом убранстве седеющий хмурый ноябрь...
Эта Осень запутала всех, изумила, смутила,
Озадачила дачников - два урожая подряд!
Эта Осень, наверное, просто в кого-то влюбилась -
Чудеса, но влюблённые и не такое творят!
============================
*Союзники-3, СП №2, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211219
дата надходження 16.09.2010
дата закладки 08.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2010
А помните, я называла Вас на «ты»
В той жизни, где была не третьей лишней?
И Вы дарили без причины мне цветы,
Смеясь, я ела с Вашей горсти вишни.
А помните, смотрела с Вами я кино?
Мы с Вами в тёмном зале целовались.
Необъяснимо с Вами было мне тепло,
Мы с Вами часто за полночь прощались.
Вам, не смущаясь, смело говорила "ты",
Я вместе с Вами звёздочки считала.
Давным-давно другой Вы дарите цветы...
А я другому "ты" сказала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213860
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 01.10.2010
без чая, музыки, стихов,
велосипеда и коньков,
без пары крыльев за плечами,
без пледа зимними ночами,
без ритма жизни, вдохновенья,
без сумашедшего везенья,
без правды, верности, без Бога,
без чемодана у порога,
без сна, без цели, без мечты...
без тех дорог, где ходишь ТЫ
(29.09.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213537
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 01.10.2010
А знаешь, соскучилась быстро,
Как будто искала так долго…
Мне хочется выть серым волком
От мысли, что небо так низко!
А знаешь, соскучилась рано!
Негоже вот так, с перепугу,
Впускать незнакомца, как друга,
В большую сердечную рану.
А знаешь, соскучилась сильно…
Быть может, списать на усталость?
Да что от самой-то осталось?!
Все мысли – в глазах его пыльных.
(29.09.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213382
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 01.10.2010
Скрестив себя на груди,
стою, будто снят с креста.
- Прошу тебя, уходи,
я очень теперь устал.
И яркая боль в глазах,
и тонкий весенний лед…
- Ах, разве я так сказал?
Но поздно… уже идет.
И надо бы не стоять -
хватаю за локоть мысль,
но в ней почему-то «я»
звучит там, где раньше - «мы».
И надо остановить,
догнать и просить, простить
за камень ее любви,
пульсирующий в горсти.
А ноги врастают в пол,
а руки сжимают грудь,
и ребра ломает боль
и роет себе нору.
На утро, разжав кулак,
смотрю как ползет змеей,
где раньше она была
кромешное «без нее».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194953
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 28.09.2010
Одинокая любовь –
Двух сердец молчанье.
Боль невысказанных слов
И – непониманье.
Отчуждённость губ и рук,
Лёд чужого взгляда.
Разорвать бы этот круг –
Вырваться из ада.
Одиночество вдвоём…
Что ещё больнее?
Мы ещё чего-то ждём –
Утро мудренее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212217
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 28.09.2010
Сны мои, словно кружево,
Занесло их снегами глубокими.
Поутру вдруг завьюжило,
Зачеркнуло слезами жестокими.
И тяжёлыми нитями
Над землёй провода низко тянутся.
Жизнь привычными ритмами
По-другому мне вдруг открывается.
И когда-то забытое
Мысли спутает, чувства и запахи.
И в душе всё сокрытое
Вдруг откроется тайными знаками.
Я поверю, почувствую,
Как уходят печали напрасные.
И в любви не обузою
Буду я. Только жаль, что мы разные.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211775
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 21.09.2010
Я тут у себя в бумажках нашла страничку "БУДНИ ЛИТО"
из журнала литучёбы объединения "Забой" №8 от 22 марта 1996 года,
там подборка моих стихов. Не знаю как к ним относиться, поэтому
размещаю как есть одним произведением...
"...Зачем ты душу растревожила,
Прожгла зрачками как огнём..."
"...Весна ли, лето - я различия
не ощущал, я жил как мог.
Старался соблюсти приличия,
но ты ступила на порог..."
1.
Зачем я душу растревожила? -
Затем, что дом мой одинок
Я с нелюбимым долго прожила,
а как? - Читайте между строк.
Зачем я душу растревожила?..
Мой милый, Ваш вопрос жесток.
Так горько с нелюбимым, Боже мой.
"Без Вас!" -
читайте между строк...
2.
Благодарение без слов,-
Достаточно всего лишь взгляда.
Явь перепуталась со сном.
А, может, так оно и надо?!
Твой взгляд спасительным огнём
Мне душу раненую лечит.
В разлуке - таю с каждым днём,
Но воскресаю с новой встречей.
3.
Если сердце просит гибели,
Если требует огня...
Вы таких безумных видели? -
Посмотрите на меня!
4.
Без упрёков и без истерик
Отпускаю тебя в семью.
Ставший близким уютный скверик
Вторит эхом твоё "люблю". -
Ты со мной не открыл Америк...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210780
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 21.09.2010
Я готова снова слушать
Песенки для малолеток,
Обнажать стихами душу,
Не ложиться до рассвета...
Но я знаю - снова струшу,
Не скажу тебе об этом.
Только звёзды в небе кружат
До рассвета...
(12.09.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210595
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 14.09.2010
...їй часто доводилось губити тіло в чужих сорочках
і коли говорила про долю - завжди навхрест пальці.
На шкірі ножем малювала, а потім цілющі примочки
і небо ковтала в пігулках (неначе це кальцій).
Така необхідність не плакати, щоб не втішали,
поламані нігті не зменшують кількість подряпин.
Тепер буде важче - бажань залишилось так мало,
в її механізмі загублено спокій, як клапан.
Усе поступово набридло і дуже втомило-
начхати на тіло,лише б не душею розплата.
Живе, непокоїться, плаче, всміхається мило
і потайки вірить,що вдасться себе врятувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208991
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 02.09.2010
Осень, тревожная осень!
Кончилось мирное лето.
День начинается в восемь.
Вижу несадовских деток,
Этих непуганых зайцев,
Жителей доброго леса,
Гордых носителей ранцев.
Глазки горят интересом.
Только надолго ли хватит
Искренней, радостной веры
В пользу усердных занятий,
В силу простого примера?
Вижу я – средние классы
Вяло бредут на линейку.
Девочки, губы накрасив,
Томно глядят со скамейки.
Личность по правому краю,
В новый костюмчик одета.
Ходит, небрежно махая
Впаренным мамой букетом.
Далее – «майже дорослi»,
Не до веселья ребятам.
Будет, наверно, непросто
Вымучить балл аттестата…
Куполом светлым зависла
Неба сентябрьского просинь.
Как всё знакомо и близко!
Осень, тревожная осень….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209017
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 02.09.2010
Сьогодні закінчилася епоха:
Ти уві сні сказав чуже ім’я.
Чуже! З твоїх обіймів на підлогу
Немов обпечена скотилась я.
Як міг сказати ти чуже ім’я?
І як мені, скажи, тепер без віри,
Що кожен раз, торкаючись мене,
МЕНЕ ти обіймаєш в ночі сірій?
Що МІЙ цілунок сон твій геть жене?
Як вижити мені тепер без віри?
Кого, скажи, мені тепер питати,
Чи випадковість це дурна чи зрада?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208971
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 02.09.2010
Не хочу быть твоею бедою,
Ни печалью твоей, ни тоскою,
Ни бессонницей и не тревогой
И не дальней, забытой дорогой.
Быть хочу я твоим ожиданьем
И последним-последним желаньем.
Быть водой долгожданною в жажду
И минутой твоею быть каждой.
Быть рассветом твоим и закатом,
За тобою идти безвозвратно.
Быть твоею заветной мечтою,
Я хочу быть твоею судьбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208907
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 02.09.2010
А знаєш, я раптом згадала,
Як мій починався біль-день,
Коли я ще зовсім не знала,
Як люди не люблять людей.
Коли я ще не розуміла
Чом серце повинно мовчать
І скласти повинна я крила
Й забути, що вмію літать.
Коли не могла я дивитись
У очі, що снились мені -
Я знову залИшила ніжність
В яскраво-казковому сні.
Коли мені вслід засміялись
Ті очі холодні й чужі,
А я несла в серці лиш радість,
Яка шепотіла: «Мовчи».
Коли ти пройшовши повз мене,
Як ніби мене й не було,
Кохання у серці завмерло -
Льодинкою стало воно.
А ти і не знав, мій коханий,
Як той починався біль-день,
Коли народилось мовчання,
Бо я зрозуміла людей.
(із життя моєї мами)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208600
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 02.09.2010
Я не та, за которой мужчины - в огонь и под пули,
И не та, от которой скрывают грехи и пороки.
Я скорее из тех, что рыдают, когда все уснули, -
Я из дерзкой породы всегда и везде одиноких.
Я скорее из тех, что на "ты" и с луною, и с ветром,
Для кого шорох листьев осенних - почти серенада.
Я из тех, что столетья назад растерялись по свету,
Для кого горных троп не смогла заменить автострада.
Я из тех, что в толпе неприметны, как серые кошки.
Я из тех, кого ценят "подруги" как фон для знакомства.
Я из тех, для кого не бывает любви понарошку,
Для кого всё, как есть, - романтично, наивно и просто.
Я не та, для которой все звёзды и бархат прибоя,
И не я неземной красотой вдохновляю поэтов...
Но я та, что - и в горе, и в радости - будет с тобою,
Если ты позовёшь прогуляться вдвоём на край света.
(31.08.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208730
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 02.09.2010
Необачна, шалена... Все втрачено.
Неосудна, самотня, - мовчи!
Ти руками своїми тремтячими
проронила від серця ключі.
Незалежна, холодна... Забулося.
Відчайдушна, нестримна, - прощай!
І давно не для тебе ця вулиця,
і давно не для тебе цей край.
Самобутня, незнана... Ще станеться!
Остовпіла, незряча, чужа...
Ти для іншого майже обраниця,
а для нього ти мрія. А жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208407
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 30.08.2010
У чистому небі – і мрії насичено сині;
Вони б умістились в фіалах очей говірких..,
Ти знаєш, а я ще не був щасливішим донині,
О так, тепер повно відмінностей – бозна яких!..
А в ніжних руках стільки ласки, що хочеться смерті
І перші цілунки такі ще – живі й боязкі!.,
Ти знаєш, у мене, наївного, мріяння вперті –
Мені б тільки болі забути: колишні, різкі…
Не треба дощів – так лякають ці хмари (як танки);
Не було би зливи – не було б тоді і ярів…
Ти знаєш, я вкотре у тобі стрічаю світанки,
Хоча, чомусь думав раніше, що й день догорів…
29.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208392
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 30.08.2010
Одна подруга с мужем развелась
За то, что он гулял с её подругой.
Нашла женатого, им сильно увлеклась…
Но он увлёкся сильно… общим другом.
Послушайте, нас эти - "два в одном"
Не удивят в обычном разговоре.
Да наша жизнь, не сумасшедший дом,
А памятник содому и гоморре!
СОДОМ И ГОМОРРА, два города, упоминание о которых в Библии связано, прежде всего, с исключительной порочностью их жителей. В Книге Бытия они описываются как «города равнины», которые Бог уничтожил «огнем и серой».
*** ПОЖНЁШЬ...
Проговоришь, в сердцах, «что стар, что мал»!
Ну и куда же ты талант свой закопал?
С издёвочкой: а если повторить, на бис?
Ехидненько: весь смысл, пардон, прокис…
И с жутким смехом: стала толстой Пьеха!
И не такая вот какай-то Орбакайте…
И только со слезами на глазах: мне плохо!
Всё из-за этого козла, кретина, лоха…
С таким набором слов и настроеньем
Придётся запастись большим терпеньем!
Лишь истина в цене, продажны лесть и ложь.
И если слово произнёс - посеял, то пожнёшь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206382
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 17.08.2010
Ущербная луна
В окно взгляд бросит кроткий.
А ночь опять длинна
И край подушки мокрый
Мне щёку холодит
И не даёт забыться,
И тишина звенит,
И тяжелы ресницы.
В нетопленом дому
Мне почему-то душно.
Ход мыслей оборву
Уж слишком равнодушно.
Не пожалею, нет,
Нить мыслей оборвалась.
А за окном рассвет…
И ночь — такая малость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206308
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 17.08.2010
Закривав мене Ангел крилАми,
Коли доля збивалася з ритму,
Коли стежку мою знов снігами
Засипало й не бачила світу.
Коли в небо молитву кричала,
На колінах стояла, як камінь,
Ангел мій закривав тінь крилАми
І спасав мою душу і пам'ять.
Він мені заглядав ніжно в очі
Й шепотів одне слово: «Тримайся»
І, коли я кричала: « Не хочу»,
Він так сумно мені усміхався.
Слід у слід йде за мною мій Ангел,
Кожну мить мою благословляє.
Щоб життя не здавалося марним,
Він із серцем моїм розмовляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203282
дата надходження 29.07.2010
дата закладки 10.08.2010
Что есть к небу любовь, если только в окне его видишь?
Что есть к небу любовь, если крылья растут лишь во сне?
Что тебе моя боль? Ты вовеки меня не обидишь -
Только лишь потому, что не стал приближаться ко мне.
Что есть к небу любовь, если в гипсе мечты от рожденья?
Что есть к небу любовь, если ветер - и тот мне не рад?
Что тебе моя жизнь - недопетое стихотворение,
Недочитанный сон, где ты снова - мой названный брат.
Что есть к небу любовь, если крылья мне сам подрезаешь?
Что есть к небу любовь, если тучами выткана ночь...
Что тебе моя кровь - ты в ладони её собираешь,
Умываясь огнём, прогоняешь мечты мои прочь.
Что есть к небу любовь? Что есть жажда поющего сердца?
Что есть к небу любовь? Каково это - ползать в грязи?!
Что тебе мой полёт? Ну а мне... Ну куда уж мне деться
От бездонной тоски по свободе в плену бирюзы...
(30.06.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198594
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 04.08.2010
Так бути не має! Я знаю, - не треба нотацій.
Я часу у вас забирати без діла не стану.
Я буду каблучку уперто крутити на пальці,
Хоч кажуть, при комусь робити так дещо негарно.
Я очі ховати у землю, пробачте, не буду,
Рум’янець щоки не стривожить, упевнена в тому.
Життя – тільки мить. Бережіть його, чуєте, люди?!.
Хай смуток в душі, хай там жаль, хай ненависть і втома…
Минає усе… Залишається щось найдорожче.
Я втратити вас так не хочу, це буде нечесно!..
Кохання – було, та від нього тепер тільки мощі,
І храми святі, що давно вже безжалісно знесли.
Я знаю, - так бути немає. В думках булемія:
Без вас цілий світ перетвориться в скромну хмаринку.
Я житиму так, як лиш тільки сама того вмію,
Життя – тільки мить, відвойована у поєдинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204060
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 04.08.2010
А сьогодні - заплакало небо.
Затужили шибки, затужили...
Літо бабине вранці померло,
Бо сьогодні ми стали чужими.
Й стала сива зима на порозі.
Й літо стало таким далеким.
А сьогодні - для чого ж ті сльози?
Чом наснилися в небі лелеки?
А сьогодні - було й вже немає.
А сьогодні - було й більш не буде.
Тільки пошепки серце питає:
Чому в холод зими я закуте?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193830
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 26.07.2010
Ти – любиш… Я знаю…
Я, також, - кохаю…
Це, мабуть, не скоро мине.
Бо знов , моя мила,
Летиш, мов на крилах!
Ти – любиш… Але, - не мене…
Я вслiд за тобою
Своєю бiдою
У нiч карооку кричу!
Летiти - несила,
Не слухають крила…
Бо я – не до тебе лечу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145850
дата надходження 18.09.2009
дата закладки 14.07.2010
От тільки не треба казати, що так буде краще.
Я знаю напевне, що час - ескулап нікудишній.
Я просто хотіла тобою впиватися натще,
і кожного вечора їсти із губ твоїх вишні.
Я просто хотіла відерце прозорого щастя
й міцного кохання маленьку таку філіжанку.
Натомість, гаряча сльоза обпікає зап'ястя...
А місяць, мов зрадник, сховався у складках фіранки.
От тільки не треба фальшиво мені співчувати,
і погляд ховати у купі пожовклого листя.
Можливо, я просто хотіла занадто багато,
тому наші душі в єдину зорю не зрослися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197187
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 07.07.2010
Я сумую за нею, вона мені сонце і світло,
Я у відчаї, в дикій зажурі цю тугу римую…
Вже і літо на фоні як вицвілі барви поблідло,
Тільки я все сумую, сумую, сумую, сумую…
Мені Бог не порадник, і навіть ця Піррова слава
(Як печалюсь, скучаю, журюсь, побиваюся, тужу)
Ні для чого, коли в її очі не світить заграва,
Ні для чого, коли я не бачу п’янку свою ружу, –
Бо сумую. О як би цей біль по житті обіграти!
Я гадав що літав, а насправді запродався граням,
Я гадав, що кохання свобода; отримав же грати..,
Ну коли вже воно перестане вбивати мовчанням…
01.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198947
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 05.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2010
До вуха твою руку я, неначе дивну ракушку
Би притулив, заглянувши в обличчя те кохане;
А я б отак пів вічності на твою ясну усмішку
Дивився і не думав би, що завтра не настане.
Давай почну, а ти уже закінчиш все це речення,
А то без тебе втрачу я одвічну насолоду…
А я б отак пів вічності вдихав би це приречення,
Смакуючи на відстані секунди твою вроду.
І хай у цьому маренні нам недостатньо користі,
Хіба ж багато треба тут для радості людини?..
А я б отак пів вічності з тобою грався в повісті,
При цьому розуміючи, що в мене – пів хвилини…
24.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197646
дата надходження 24.06.2010
дата закладки 29.06.2010
Вот женщина - «песочные часы»:
Грудь, талия на месте, бёдра.
Могла бы ублажать и лорда!
Но инженеру штопала трусы…
Есть женщины и «яблоки» и «груши»,
И «дылды» тощие и «колобки».
Смотрите не на попы им, а в души!
Не будьте дураками, мужики!
Их принцы приезжают из-за моря,
Берут в принцессы бедных продавщиц!
А наши - вырезают из «Плейбоя»
Картинки силиконовых девиц…
Чугунный колокол от времени ржавеет,
У «груш» и «яблок» тоже свой сезон.
Конечно, тело женское стареет,
И старый хрыч давно Ален Делон…
Держи-ка, друг, покрепче эти руки!
А то ведь, помнишь, было у Дали?
Часы расплавились, наверное, от скуки…
От равнодушия, похоже, утекли…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197143
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 22.06.2010
Олесі Рикмас :-)
Я знову п’ю з твоїх зіниць росу,
І вірю, і не вірю в ціль етапів…
Шукав, по-правді, зовнішню красу,
А разом з тим – на внутрішню натрапив.
Я знову п’ю з твоїх зіниць вогонь,
Не знаючи, що й ти з моїх надпила.
Бо люблю! Так, тебе! І що, либонь,
Ти теж мене шалено полюбила?...
Я знову п’ю з твоїх зіниць себе,
Не буде сліз, солоних як омари;
Чекаючи на небо голубе,
Ми дуже рідко згадуємо хмари…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195708
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 15.06.2010
В салоне техники шикарная блондинка
вопрос небрежно консультанту задаёт:
«Скажите, я смотрю у вас новинка?
Меня интересует телефончик – тот и тот.
Дизайн красивый, и дисплей огромный,
и выглядят гламурненько весьма!
И прайс, смотрю, довольно скромный…
А чем разнятся телефоны эти два?»
В губах едва сдержав усмешки веер,
красавице ответить парень рад:
«Вот этот синий – это МР3 плеер,
а красный - это фотоаппарат!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195489
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Заколочены окна и настежь калитка отворена,
загрустил домовой на крылечке, от ветра всклокоченном.
Эх, ну что ж вы, хозяева, счастье свое проворонили -
перебрались в столицу, в чертог "до нельзя" навороченный.
Да вы вспомните, люди, как пахнут иголки еловые!
Как легко босиком на травинки ступать изумрудные!..
Жаль, что пение птиц заменили вам шлягеры модные,
а поездки на речку сменились фуршетами нудными...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185657
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 13.06.2010
Твоя колиска ясним зорям,
То подарунок березневий.
Гукає місяць... Cвіт прозорий,
Його, долає ніч... Вишневий,
Білявий цвіт ще не родився,
В бруньках ще час милує мрію...
До неньки хлопчик притулився -
Її він щастя і надії...
Його і́мя глухим відлунням
В моєму серці гірко стогне.
Серед зірок в стежи́нах сумних
Твоїй души палає вогник.
25.02.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118499
дата надходження 27.02.2009
дата закладки 13.06.2010
І знову - для innamorato; і знову - без жодної "лівої" думки...
___ ___ ___
Росу блаженних уст повік не випити,
З тенет душі не винирнути все-одно,
Теплом обіймів рідних можна марити,
А у обіймах нелюба так холодно.
Закоханість вертає золотим ім’ям,
Хоч іноді буває в оці скалкою;
Він так її хотів спалити полум’ям,
Не знаючи, що та була русалкою…
08.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194528
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Тільки той сумує, хто при всіх сміється,
Тільки той конає, хто уже летів,
Тільки той кохає, хто не зізнається,
Хто ж про це говорить – той без почуттів.
Лищ одне на світі щире – то прощання,
Лиш одне веселе – то дитячий сміх,
Лиш одне безмежне – те дурне вагання,
І одне вбиває – коли хтось поміг.
Є єдина втіха – це любов взаємна,
Є єдина вада – віра ворогам,
Є єдина поміч – це надія чемна,
Бо єдина тиша – безкінечний гам.
Я не намовляю – я говорю чесно,
Я ж не заморочив, – розігнав дими;
Хто мені повірить, той прохає: «Весно!»
Хто ж засумнівався – хоче ще зими.
20.02.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193316
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 07.06.2010