Очень часто вдохновение настигает автора в непредвиденных местах
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997988
Сумували дерева знову
І губили останнє листя.
Має осінь яскраву мову
Навіть в ці вечори імлисті.
Вже на серці зима лютує.
Димом в небо останній подих.
Край вокзалу знайома туя
Виряджає зі мною потяг.
Я за осінню мчати стану,
Бо не хочу без неї більше
Наливати в стакан світанок
І червоним писати вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998070
дата надходження 08.11.2023
дата закладки 29.03.2024
И если в дверь мою ты постучишь -
Мне кажется, я даже не услышу.
Анна Ахматова
Не стукай в двері - я не відкрию.
Ба! Навіть більше: я не почую.
Наш спільний злочин - згубили мрію,
Я вже колишня - тож не ревную.
Не ти поганий, не я погана -
Це просто щастя не відбулося.
В сувої долі нам по догані,
Знов вітер грає моїм волоссям.
А сподівалися... Неважливо:
Хто обіцяв і хто вірив марно.
Яка різниця чия провина?
Минулим стало - мине безкарно.
Любов не втримати, їй, крилатій,
Дорога ляже у світлий вирій.
Лиш за лаштунками у театрі
Заплаче тихо забута мрія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797753
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.12.2023
Я снігами впаду на розбиті дороги,
На хрести і могили, на пустку села.
Запитаюсь лишень, відпрошуся у Бога
І у хмарах залишу два білих крила.
Я побуду удома, поки завесніє,
Поки пролісок перший мене обпече,
Поки сонце у землю проміння посіє,
Поки рана від крил не роз’ятрить плече.
А тоді, коли стихне в околицях стогін,
Коли крики і зойки заглушать пташки,
Я здіймуся у небо, до сивого Бога
І знайду свої крила у хмарах важких.
Цей вірш присвячується тим, хто назавжди втратив свої домівки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974101
дата надходження 17.02.2023
дата закладки 29.11.2023
То дощ прийшов... А я боялась ночі,
Самотніх стін і темного вікна.
Постукав тихо спершу, неохоче,
Аж потім гепнув зливою сповна.
Смішний той дощ. Вже трохи й набридає,
Бо частий гість. Ну хто його гукав?!
Дивлюсь на стелю, важко засинаю...
А він до ранку й миті не вгавав.
Світанок п'є, ковтає прісну воду,
Зриває сон тривожний із повік.
Холодний червень взяв в полон негоду,
Немов дружину ревний чоловік.
Червень, 2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975559
дата надходження 02.03.2023
дата закладки 29.11.2023
Не надивилась...
Ще би півхвилини...
Вивчала б кожну рисочку лиця,
Слова б збирала, наче намистини,
Гердан латала б ними від творця.
Слова ж звучали співом лебединим...
А що слова? Коли жага в очах!
Тамую спрагу голосом любимим -
Найбільше щастя у простих речах...
Спирає подих ніжності лавина,
Найбільше щастя в теплоті долонь...
Не надивилась...
Ще би півхвилини...
Губами, щоб торкнутись твоїх скронь...
07.12.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857244
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 22.11.2023
Красива осінь та сумна.
Переплітається димами.
Наллю червоного вина.
Які ж відносини між нами?
Мені здається, що любов,
але наповнена журою.
Вона давалась нам обом
та не розділена тобою.
Сльозиною торкне печаль
мою геть виснажену душу.
Пробач мні, осене, на жаль,
іти у люту зиму мушу.
14.10.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996078
дата надходження 14.10.2023
дата закладки 02.11.2023
Мій хранитель світлий Янгол:
Ти втомився? - Відлітай!
Як весни скінчивши танго,
Відлетів співучий май.
Я тепер стрічаю осінь,
Без наснаги, просто так
І ніщо душа не просить:
Ні любові, ні відзнак.
Певно шляхом непомірним
Йшов завжди я не туди.
Був для Бога я покірним?
Наче був... та не завжди!
Так буває глас таємний
Зробить іноді візит:
- Ти не світлий, ти не темний,
Не святий і не бандит!
Хто ж я все таки? - Стеблинка,
Що росте посеред брил:
Зранку на росі іскринка,
Вдень покриє сірий пил.
Вже й життя пішло, як річка,
Що стікає вдалині.
Догорає тихо свічка
В непотрібній метушні.
Янгол, Янгол мій невтішний,
Може хочеш - то вже йди!
Хай не злий я, просто грішний,
Просто з глини і води...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985631
дата надходження 08.06.2023
дата закладки 28.10.2023
У завіях похнюплених днів
Біля тебе я бути так хочу...
Я для тебе мережку зі снів
Виплітатиму кожної ночі...
Так буває в житті лише раз.
І повторюєш знову і знову
Сотні тисяч закоханих фраз,
Що душа узяла за основу...
І вслухаючись в шепіт вітрів,
В партитуру космічних симфоній,
Ти мене віднайдеш серед снів,
Візьмеш душу мою у долоні...
Я вклонюся тобі за любов
Самозречену, з тисяч пробачень,
На межі зрозумілих основ,
За межею невтрачених значень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 23.10.2023
Остеклевшая от холода весна
всё же растопила лёд дождями.
Луж зияющие зеркала
отражаться в стаях птиц устали.
Прилетают? Улетают? Не пойму...
Ветрено. И птичий клик печален -
то ли провожает он весну
то ли осень раннюю встречает.
... сероватый утренний туман.
Стаи странных птиц ещё летали.
Я ладонями прикрыла даль.
Но они из луж ко мне взлетали.
Крылья влажные касались плеч
моих, шеи, охладелых пальцев.
Сколько же их было - и не счесть:
раз, два, три, четыре, ..., восемнадцать, ...
OSAlx 2018-12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993020
дата надходження 04.09.2023
дата закладки 23.10.2023
Лиш двадцять вісім кроків до весни,
Лиш двадцять вісім спалахів світила!..
Дерева додивляються ще сни
Про теплий дощ і сонячні вітрила...
Їх кличе в небо пісня журавлів,
Вони ще снять веселки перевеслом...
Цей сон в бруньках пелюстям побілів,
Хоча на річці крига ще не скресла.
Ще проліски під ковдрою снігів,
Та сонце їх цілує на світанні...
Криштальним дзвоном криги онімів
Цей лютий, як акорд зими останній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903726
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 21.10.2023
Знову небо заплаче дощами,
Журавлями печаль защемить...
Знову осінь Диметри сльозами
Вимиває із неба блакить.
Знову осінь, знов палимо листя.
Знову зрушилась часу спіраль.
Знов калина в червонім намисті
Загорнулася в жовту вуаль...
А думки коло тебе кружляють,
Як лелеки навколо гнізда,
Хоча все розуміють і знають:
Час минає - тече, як вода...
Серед безліч зірок і галактик
Загубилися наші світи -
"Я" - ніяк невиправний романтик,
І далека, замріяна - "Ти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896619
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 20.10.2023
Буде порожньо у домі.
Окрім сутінків, один
Боязкий зимовий промінь
Лине в проміжок гардин.
Тільки ледве чутний помах
Вогких янголових крил.
Сніг, дахи, мінливий поблиск...
Поблиск, сніг і небосхил.
Вкотре знову креслить іній.
І закрутить знов мене,
І торішнє, мовби нині,
У повітрі промайне.
І кольне у грудях - винен -
Невідпущений мій біль,
І вікно по хрестовині
Здавить голод дров′яний.
Але раптом по портьєрі
Прослизне вагання тінь, -
Легка, ніби із паперу,
Як прийдешнє, ввійдеш ти.
Тиха, виникнеш у дверях
В чомусь білому, без примх,
В чомусь, дійсно з тих матерій,
Шиють віхоли з яких.
OSAlx 2о22-о7
*
Никого не будет в доме,
Кроме сумерек. Один
Зимний день в сквозном проеме
Незадернутых гардин.
Только белых мокрых комьев
Быстрый промельк моховой,
Только крыши, снег, и, кроме
Крыш и снега, никого.
И опять зачертит иней,
И опять завертит мной
Прошлогоднее унынье
И дела зимы иной.
И опять кольнут доныне
Неотпущенной виной,
И окно по крестовине
Сдавит голод дровяной.
Но нежданно по портьере
Пробежит сомненья дрожь, -
Тишину шагами меря.
Ты, как будущность, войдешь.
Ты появишься из двери
В чем-то белом, без причуд,
В чем-то, впрямь из тех материй,
Из которых хлопья шьют.
Б.Пастернак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975296
дата надходження 28.02.2023
дата закладки 19.10.2023
Мело, мело по всiй землi
В усi надiли.
Свiча горiла на столi,
Свiча горiла.
Немовби влiтку комашня,
На вогник ясний
Злiтались з двору до вiкна
Сніжинки рясно.
Ліпила віхола на склі
Кружки та стріли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
На стелi, мов на полотнi,
У ореолi -
Сплетiння рук, сплетiння ніг,
Сплетiння долi.
I черевичок з нiг - ще б пак! -
На килим падав,
I віск сльозами з нічника
На плаття капав.
I все губилось в сніжній млі,
Густiй та білiй.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Вогонь над свiчкою кружляв,
І жар спокуси,
Мов ангел, два крила здiймав
В хмiльнiй задусi.
Весь лютий вiхоли мели,
I раз од разу
Свіча горіла на столі
Вогнем незгасним.
OSAlx 2о22-о9
Годфрид Схалкен
*
Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.
Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья,
И падали два башмачка
Со стуком на пол,
И воск слезами с ночника
На платье капал.
И все терялось в снежной мгле,
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.
Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978513
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 19.10.2023
Минають легкодумно
лункі весняні дні.
Тобі без мене сумно?
Мені без тебе – ні.
Ясніє голубінню
нагріте сонцем скло,
і огортає лінню
оманливе тепло.
Ні ямбів, ні хореїв
не хочеться чомусь.
Чи згадую тебе я?
Згадаю – розсміюсь.
Яким ти був потішним,
які дурниці ніс!..
О, як було нам смішно,
як весело – до сліз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982201
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 08.10.2023
Де прокладена та межа,
За якою слова зі сталі
Не з'їдає голодна ржа,
Бо безсмертними вірші стали?
Я до вічності бачу шлях,
Що давно оминають люди.
Кожен крок там - у ногу цвях,
Кожен подих - ножем у груди.
Подолав не одну межу,
Відповім і на це питання:
Як до вічності добіжу, -
Окривавлю перо востаннє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991568
дата надходження 18.08.2023
дата закладки 06.10.2023
На вулицях осінній дим,
обволікає душу сирість.
Я чую серцем молодим,
що трапив долі у немилість.
Без поривань проводжу дні,
в думках утома і понурість.
Подовгу в парку тишині
кляну свою зів’ялу юність.
Під вітру трепетне виття
порою б тішитись новою…
Та все не сходять почуття
із омертвілою листвою.
Тону в цім маренні давно,
від плачу кидаюсь до сміху
І вже не квас, а зле вино
мені дарує тлінну втіху.
Колись, напевно, і змирюсь,
хоча не бачу сни пророчі
Й понині сумно, як дивлюсь
в твої фатально карі очі.
Хай знаю сам: надій нема,
та присок в грудях ще жаріє.
З тобою світ встеляє тьма,
моя щемка рожева мріє!..
Численних дум і згадок рать
усе вганяє в люті муки –
Хтось інший буде цілувать
твої вуста і ніжні руки...
Дарма, що зміг я полюбить:
приймати суще також треба.
Життя – між вічностями мить,
і промайне вона без тебе.
[i]18.ІХ.22 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994168
дата надходження 18.09.2023
дата закладки 06.10.2023
Гаптує вечір
зоряні дива.
Слова мені вишіптує.
У тиші
погідним серцем
човен проплива,
що у жнива
дарований Всевишнім.
Ще не січе
безжальний листопад,
не тужить
сивий вітер на флоярі…
Мольфарові
не спиться
в зорепад:
згорають душі
втомлених
Мольфарів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344293
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 05.10.2023
Зникає лі́та
сонячне нами́сто.
Горни́ся на прощання.
Обійми...
Як урочи́сто
пахне прілим ли́стом,
коли гірчать мовча́нням
полини́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912093
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 05.10.2023