Поцілувала б Тебе надобраніч –
Та як можна цілувати Бога?
Поцілую натомість синочка –
Твій подарунок.
2020-10-12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986710
дата надходження 21.06.2023
дата закладки 30.11.2023
Мені б подалі від шумів і гаму,
пустих розмов і вакуумних слів
допоки в них не зник і не зотлів,
не сплавив своє світле,
не розтанув.
Туди, до гамм живих лісів та рік,
укладених рукою майстра звиш,
цілющих передзвонів тиші тиш,
що "Подихами щастя"
я б нарік.
До зелені симфоній, співу трав,
проміння плюскотіння на воді,
до гулу соків вистиглих садів -
всього, що сам у себе
й вкрав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985022
дата надходження 02.06.2023
дата закладки 19.07.2023
Давай про мир, про гнізда пташенят,
про тишу ночі, голосінь світанку,
про сміх, усмішку, очі немовлят,
про літнім вітром зірвану фіранку,
про першу риболовлю з дідусем,
про перший поцілунок і розлуку,
про те, як вперше рюкзаки несем
і гострим стріли з дерева до лука,
давай про шум Карпат і шепіт хвиль,
про пісню буків стримано-мрійну́,
про танець, що веде в степу ковиль -
про що завгодно, лиш... не про війну!
Бо що вона, болото, піт, іржа,
уламки в плоть зі звуком контрабаса? -
Не варта ні найменшого вірша!
...(лиш вміє виривати серце з мʼясом)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983213
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 17.05.2023
Твої слова - кровобиття
у мої скроні.
Вкладаю сам фортеці стяг
тобі в долоні.
Лоскоче вогниками серце
твоє пʼєзо -
пекучий танець жару герці
з полонезом.
Не знаю я твого обличчя,
ані ймення,
чим мотивуєшся зазви́чай
для натхнення...
Залишиш в пам'яті від крил
свої пірʼїни,
розтопиш лід холодних брил
і криг руїни,
проллєш з очей духмяний дощ
на душу рясно
і рани всіх кораблетрощ
укриєш рястом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983501
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023
О Лорде Морфею ! Святий з неосяжних.
Той, що людей обдаровує тихими мріями.
І той, що нам, осудним дарує присяжних ,
Що морем керує, і дихає його хвилями .
Подяку складаємо за вічні і всякі сни,
За світле і темне, що кладе нам дорогу .
Чорних конячок, ласкавий будь, не жени,
І кучера теж залиши за далеким порогом .
Бачимо , що хочеться скоріш вже піти ,
Голову тихо схиляємо в знаках любові.
А тобі пора відкривати нові , кращі світи .
І плекати мрії інші - сумні й кольорові .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964985
дата надходження 07.11.2022
дата закладки 06.04.2023
Не дай мені, Боже…
Кривої дороги
З тяжкою сумою…
Скалічені ноги
Побитих війною!
Не дай мені, Боже,
Гординю носити:
Не бачити схожих,
Людей не любити;
Позичити… лихо,
Пізнати… провину,
На цвинтарі тихо
Ховати дитину.
Не дай мені, Боже,
Невірну дружину,
Бо ревність, ворожа –
Зживе в домовину;
Щоб людям… позаздрив!
Щоб руки… украли,
Злодійства ховали,
Ще гірш… убивали.
Не дай мені, Боже,
Коханку від друга,
Бо серцю не скажеш,
Щой мила - подруга!
Щоб серце не знало –
Кохати повію…
Бо знищу, вразливо,
І Віру, й Надію!
Не дай мені, Боже,
Продать Батьківщину,
Щоб військо вороже
Топтало країну.
Нехай Україні,
Прошу тебе мило,
Мов гарній дівчині:
Довіку щастило.
Я жив…як хотілось,
І бачив – півсвіту,
Роками вертілось
Безхмарнеє літо.
Не дай мені, Боже,
Невірному сину,
На смертному ложе -
Печальну годину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 27.01.2023
Дзвенять в моїй душі октави мови,
Немов дзвіночків срібний передзвін...
Такої милозвучної вимови
Ще треба пошукати в світі цім.
Така барвиста, гарна і співуча
Багатством слів підкорює серця,
Вона--жива, як нива та квітуча,
І чиста, як вода із джерельця...
У ній переливаються світанки
Й осяяні зорею небеса...
Проміння золоте в ній пестить ранки,
А на ланах колосяться жита...
У ній ласкаві ненька чи матуся
Гойдають, обіймають немовля.
І ніжні лагідні слова плетуться
У співанках,що мати промовля...
Блищить у мові чарівна заплава
І хвилька котиться-біжить до бережка...
А над водою сяюча заграва
Ховає сонце до зіркового коша...
Так надихає і чарує рідна мова,
Красою зодягаючи буття,
А в серці, мов зерно добірне, слово
Пробуджує, запалює життя.
В ній струменить енергія від роду,
Та, що єднає низку поколінь...
В ній закарбована душа народу
З часів прадавніх, з вікових глибин.
Із цих глибин росте наше коріння,
Хоч ворогом шматоване не раз,
Але підживлене любов'ю і терпінням,
Живе і розростається весь час.
Дарує світу життєдайні сходи -
В їх зародку є мудрість поколінь...
Та ключ до пізнання і диво-коди -
У рідній мові, в ній знання глибінь.
Прадавня наша мова і красива,
Бо вікову селекцію пройшла,
Як диво-квітка, що земля зростила,
Розмаєм-піснею довкола зацвіла.
Дарує українцям свою вроду,
Без неї ми - не ми, в ній - шарм і смак...
Вона - мов перевесло для народу,
Єднає нас властивістю ознак.
Тож культивуймо квітку нашу - мову,
Як дивний сад - з любов'ю і добром.
Збагачуймось, вживаймо рідне слово -
Наш оберіг у боротьбі зі злом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964542
дата надходження 02.11.2022
дата закладки 02.11.2022
Десь там - ще літо. Пахне сінокосом.
Мені - туди, де лагідні дощі.
Ловлю руками вистраждану осінь
І пригортаю листя до душі.
Мене відпустять літні сінокоси...
В долоню краплі вересня впадуть.
Я дочекаюсь осінь, що запросить
Мене в далеку та ліричну путь.
Туди, де рими щирі, незабутні
В обіймах жовтня легко я знайду!
На осінь я чекаю вже у грудні -
Хоч жовту, хоч червону, хоч руду.
І дочекаюсь! Вже цієї ночі
До мене прилетить чарівний птах.
На мене дивляться осінні очі
І призначають зустріч у дощах.
Іду на зустріч і несу їй айстри
І знаю, що іду не навмання!
А блискавка - це жест самого майстра,
Кравця, що шив для осені вбрання.
Крізь его літа, запах сінокосів
Не покохав я дим, суху траву.
Свою кохану, незрадливу осінь
Я вистраждав! Я встигну! Доживу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959891
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 17.09.2022
Коли країну роздирають війни,
На фронті смерть, а у тилу - страждання,
Я стверджувати буду це постійно:
Ненавиджу безсовісне мовчання!
Ви мовчите за кого? Проти кого?
З передової їде домовина...
Чому у душах вже нема нічого?
Де мала бути совість - порожнина!
Та мудрістю мовчання охрестили,
Під доброту маскується підлота!
Ці кляті мовчуни заговорили,
Щоб правді назавжди заткнути рота.
Навчають нас мовчати і терпіти,
Не помічати всі криваві плями.
Червоні маки - ці скорботні квіти
Можливо, приведуть когось до тями.
Мовчати - це так вигідно, так зручно!
Все засмітити жестами дрібними.
Лунає постріл правди дуже влучний
Над душами брехливо-мовчазними.
І знову з фронту їде домовина
В якесь село... Там - горе і страждання.
Коли вбивають нас, братів, країну,
Найвищий злочин - вигідне мовчання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958280
дата надходження 01.09.2022
дата закладки 07.09.2022
Моя країна - не горілка з салом,
Не примітивні гасла і вірші.
І танцювати гопака замало,
Ще треба мати совість у душі.
Навіщо цілувати цвіт калини,
Співаючи "Калінку" під баян?
Ти стільки бачила, моя країно!
Ти відчувала біль глибоких ран.
Приниження, знущання і тортури -
Крізь все, моя голубко, ти пройшла.
Моя країна - лірика Сосюри,
Романтика і міста, і села.
Вам до вподоби Жуков з Малиновським?
Не буду я про них писати тут.
Моя країна - не бандит Котовський,
Моя країна - це герої Крут.
Не вірю в те, що зміняться істотно
Всі ті, кого загнали під паркан.
Моя країна - це Небесна Сотня,
Закоханий в свободу наш Майдан.
Незламна під ворожою рукою,
Ніколи ти не підеш в небуття.
Моя країна - воїни- герої,
Хто віддає за нас своє життя.
Стоять спиною до твого проміння
І зрадник, і безсовісний крадій.
Рабам, які зреклись свого коріння,
Не місце, люба, на землі твоїй!
Тримати зло - тобі не притаманно!
Думки ти різні чула і слова.
Тебе, моя країна нездоланна,
Вбивають крізь віки. А ти - жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957805
дата надходження 27.08.2022
дата закладки 07.09.2022
Зненацька - дощ. Віршам - не перешкода!
Народжувались ввечері рядки.
Неначе знов прокинулась природа.
Це теж світанок, тільки навпаки.
Ще не придбавши сніжну діадему,
Природа всім дарує залюбки
Жоржини, айстри, білі хризантеми...
Осінні квіти - "квіти навпаки".
Холодний вітер все-таки щасливий,
Як жест легкий чарівної руки.
І, створюючи настрій особливий,
Прийшов у серце "квітень навпаки".
А ночі навесні були короткі!
Так палко розпускалися бруньки!
Ті аромати всі такі солодкі,
Цей аромат - солодкий навпаки.
Яскрава осінь гірко пахне листям.
Багато фарб, та інші вже думки.
Вся таємниця в посмішці барвистій...
Це теж весна. Та тільки навпаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958379
дата надходження 02.09.2022
дата закладки 07.09.2022
Іду, ногами босими, ранковими покосами
Пташиний спів пробуджує Зорю…
Світ вмився щедро росами, вітають верби косами
На мить якусь, немов я у Раю…
Шепочуть віти листячком… Які ж зелені літечком!
Чекають бджілок, джмеликів в гаю.
Хитнув вітрець он квіточку, пелюстку зняв мов хусточку,
Шука невтомно доленьку свою…
А небо в хмарках з мріями, засіяне надіями…
Там спочивають зіроньки нічні.
О, як же тиші хочеться!… Знать, що ніхто не вторгнеться
в цей Рай здійнять нагострені мечі.
Іду я вранці травами, милуюся загравами…
Цвіркун сюркоче пісню з-під землі…
Квітує літо барвами, хоч б’ють ракети з градами…
І сум війна малює на чолі…
07.06.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949902
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 06.09.2022
А та колиска ще мала, мені вночі наснилась знову,
Забуть її я не змогла, вона створилася з любові,
Солодкий голос милих снів все долинав із серця неньки,
Я хочу глянуть дивний світ, коли була зовсім маленька
Хотілось швидше підрости, в життя дорослеє пірнути,
А зараз в рай отой п'янкий стежину хочу повернути,
Пройтись сміливо, як дитя, щоб ні турбот, а ні печалі,
Щоб нічка дивна, чарівна зіграла п'єсу на роялі
І посміхнувся б милий світ і я в дитячому полоні,
Де милі посмішки батьків торкнули люблячо долоні,
Неповернути вже ніяк, та мить залишилась у серці,
Лиш тільки грітиме в думках та у душі відчинить дверці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956344
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 02.09.2022
Ливень пройшов, в струмочки збігає.
Хлопчик маленький кораблик пускає.
Пливе... Є парус і щогли на ньому.
Татко поміг змайструвати малому.
Рибки й дельфін у воді іграшкові.
Кораблик пливе, наче в справжньому морі.
Замріяний Саша... В уяві - місточок,
І вже за штурвалом маленький синочок.
Пливе він сміливо в шторм і туманом,
Саша вже бачить себе капітаном.
Вітер гойдає вітрила легенькі,
Здалеку видно берег рідненький.
Боцману чітко команду дає :
- Якір за борт! Тут кораблик стає.
Ким виросте хлопчик ? Так хочеться знати...
Ви будете ким ? Скажіть- но, малята.
1 червня - Міжнародний день захисту дітей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915551
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 02.09.2022
Найкращий фільм, з тобою і сьогодні,
Найкраща новина, з знайомих вуст,
Найкращий день, коли у всіх все добре,
І світ без тероризму і розпуст.
Найкращий об’єктив – зіниця ока,
Найкращий клік – це дотик твоїх рук,
Найкраща пісня, то душевний спокій,
І серця безперервний тихий стук.
Найкращий янгол завжди за спиною,
Найкращий рік, коли наступний є,
Найкращі друзі – це коли стіною,
І ніч найкраща, коли спать дає.
Найкраща думка, проростає в дію,
Найкращий запах, запах рідних місць,
Найкраща справа та, яку ти вмієш,
І посмішки найкращі – рідних лиць.
Найкраще небо, що над головою,
Земля найкраща, що у наших ніг,
Й життя найкраще, що у нас з тобою,
Ти ж іншого пізнати і не міг.
07.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930216
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 30.08.2022
Ліворуч соняхи переглядаються
Праворуч берег тривожно дихає
Тобі не варто знову лякатись
Мені не варто знову вірити
Ти мариш всіх подолати, знаючи
Чого ти хочеш, як візьмеш владу
І будеш думати відчайдушно
Що ти не гідний, що ти - позаду
Позаду плесо чорніє вечором
І близько-близько вже подих часу
Спішать зірки, долаючи опір
Атлантових плеч і обрію хаосу
Я хочу вірити, що місто бачить
Мої змагання, невдалі спроби
Я хочу знати, що ти пробачиш
За стомлений розум й порожній погляд
Жовтіє зелень, сміються квіти
Ліворуч соняхи переглядаються
Краса невтомна і риторична
Завжди повторювана та буквальна
Я знов фантазії нервовий спалах
Ти - Валтасар. Ти - кат. Я - сповідь
Кричить в мені невдалий замах
В тобі киплять бажання Німрода
І як нам вижити, воєдино злитись?
І як нам бачити світ однаково?
Тернистий шлях веде до відповіді
Ступити крок - безумовна праця
Цей діалог сумнівного значення
Пульсує своїм відлунням в скронях
В твоїх-моїх, безсумнівно - наших
Праворуч берег, ліворуч - соняхи
13.09.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957584
дата надходження 25.08.2022
дата закладки 30.08.2022
Я лежу на ладони Бога,
я комок человечьей глины, -
дай мне, Господи, стать собою,
Бог, пожалуйста, помоги мне!
Подари мне Твоё искусство
и любовью меня укрась...
Я в руках Твоих только глина.
А уронишь – всего лишь грязь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956392
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 21.08.2022
Якого кольору твої самотні сни?
Чи кольору мінливої весни?
Чи жовті, як цитрина, як розлука,
як ревнощів смішних пекельна мука?
Червоні, як гранат, як шал, як кров,
як – невмируща рима! – як любов?..
Мої ж – спокійні. (Серця не ятри.)
Ультрамаринові, як літні вечори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956519
дата надходження 15.08.2022
дата закладки 21.08.2022
Облиш причини, й наслідки облиш.
Не вір знов правді, ли́ше серцю вір!
Душа згубилась в вихорі облич,
душа напише новий, справжній твір.
Візьме листочок, ручку, і почне...
Почне стискати мрії в сторінки́,
де ти таки перемогла мене,
де здався я без жалю, залюбки.
І у двобої серця та душі,
у їх дуелі страшній і кривавій,
я напишу тобі нові вірші,
у стилі справжнім, стилі не лукавім.
Облиш причини і мене облиш,
перемогла ти, ну а я - в полон.
Прощалися ми в тисячах облич,
я поглядом проводив твій вагон.
Дуель двох душ, дуель сердець.
Перемогла, але таки програла...
А я знайшов дорогу навпростець.
Хіба мене ти, рідна, не чекала?
Чекала, знаю, та не говорила,
щоби ночами я себе не мучив.
А ти любила. Ой як ти любила...
Аби ти знала, як я, мила, скучив.
02.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949523
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 20.06.2022
Я жив не тим, не те шукав,
не тим болів, й не тим обпікся.
Усе, що мав - я вже віддав,
і від усього я відрікся.
Я був не тим, я був не там,
не те сказав, що так кортіло.
Я не один, та всюди сам,
з усім вправляючись невміло.
Я був не той, я був не твій,
й не буду тим, ким так хотілось.
В душі промчався буревій,
і щось легеньке в ній розбилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951018
дата надходження 20.06.2022
дата закладки 20.06.2022
Вот и у нас...
сегодня выпал снег
Любовь сильней...
природы многократно
Снег возвращается...
уже не первый век
Любовь врачи...
не возвратят обратно...
Перебираю...
старый чемодан
Читаю...
недописанные строчки
Из прошлого...
событий караван...
А дальше...
только
точки
точки
точки...
Забытые...
расСветы и Надежды
Целованных коленок...
колдовство
По комнате...
разбросаны одежды
И чьё-то...
пережитое лицо
Край ночи...
и начало дня
Не получилося...
романа
Ты растревожила...
меня
Страничкой...
с надписью Нирвана
И я опять...
листаю сайты-страсти
Пусть будут...
до безумья нескромны
Душе и телу...
может быть отчасти
Эмоции...
почти...
возвращены.
ВІД ДРУЗІВ
Патара -
Стара валіза
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938341
Стара, життям пошарпана, валіза
На дні стос давніх вражень береже...
Там паспорти, в яких сумують візи,
На жаль, протерміновані уже.
Там стільки мрій, що заблукати можна,
Якісь збулись, якимсь не до снаги...
Та гріє душу споминами кожна
Відлунням невмирущої жаги.
27.01.2022
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Петро Кожум'яка (Ян Укович),
Стару перебираючи валізу
На дворі зимно -
Випав перший сніг...
Любов сильніш ...
Природи незрівнянно
Ізнову холодно ...
Думки, наче ніж:
Любов колишня ...
Неначе з неба мана
Перебираю...
від речей стару валізу
Читаю...
недописані рядки
Минулого
гортаю купу хмизу ...
Лишились ...
тільки спогади,
й думки ...
Забуті ...
Всі Надії і Світлини
Колінець і грудей ...
звабливий шал
Розірвані сорочки і гардини ...
Кохання
недопитого
бокал
Ніч пролетіла,
ранок засірів -
Пливли у мареві
слова старих ...
романів
І пам;ять борсала...
мене
між тих рядків
і кожен з них
ятрив
у серці рани
Неначе сайти-пристрасті
Масні ...
Я згадую
побачення і
страсті
Душі та тіла ...
ночі вогняні,
Палкі емоції
оманливого щастя ...
19.11.2020
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895511
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 30.01.2022
Бринить сльоза і серце ниє –
Вмирають бурні почуття:
Обвалом пронеслись надії,
Обвалом котиться життя.
Тяжка, хвилююча година…
Все, що цвіло – кругом зола…
Зійшло, немов прибійна піна,
Немов - пожовкла ковила.
Вже уповільнились потреби,
Немає, бігу без кінця…
Не чую звісточки від тебе,
Не бачу милого лиця.
Осиротіли мої очі,
Опустошилася душа…
Не будять думи серед ночі –
В тумані доленька… Чужа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907441
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 22.01.2022
Всё больше в жизни привыкаем
К чему привыкнуть тяжело
-Без снега Новый год встречаем
И настроение не то.
Не то, что было в сказке-детстве,
Когда так верил в чудеса
-Когда с открытым детским сердцем
Смотрел на звёзды в небеса.
И верил- сбудутся желанья
Что пожелали от души,
Не будет вовсе расставанья
С Морозным дедом до весны...
Года так быстро пролетели
И детство не вернёшь назад.
Уже звучат другие трели,
Которым вовсе я не рад.
Но почему так в мире сложно?
В одежды Правды влез Обман.
Вдруг Правда подружилась с Ложью
-Порядочным стал хулиган.
И Истины другими стали,
Критерий в них Добра и Зла
Чужие дяди написали
И для меня и для тебя.
В этом стихотворении в словах
Обман и Ложь не подразумевается
какая либо реальная личность.
13.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934258
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 16.01.2022