Кіра Зубаль: Вибране

sandra martini

ВТОМЛЕНА ДУША

Душа  втомилась…  Знову  їй  не  спиться…
Минулого  гортає  сторінки́...
А  час  пряде  роки,  десятиліття
З  тонкої  павутини  самоти…

Душа  втомилась  від  уроків  долі…
Від  холоду  зневірених  ночей…
Їй  б  відігрітись  краплею  любові!..
Воскреснути  від  спалаху  очей!..

Пошарпані  би  розгорнути  крила!..
Вдягнутись  в  щастя…  з  стразами  надій!..
Душа  без  тебе  памороззю  вкрилась,
Крижинками  невимовлених  слів…

Зустріти  б  душу  їй  таку  велику,
Що  помістити  може  цілий  світ!
І  зорі,  й  океан,  і  промінь  світла,-
Частинку  Бога  у  земнім  вбранні!..

А  хитрий  час  пряде  на  веретені
Весільну  сукню  і  тонку  вуаль!
Помітив,  певно,  в  метушні  щоденній
Самотніх  душ  споріднену  печаль…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920615
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 30.07.2021