Родвін: Вибране

Наталі Косенко - Пурик

Ох, так багато в світі зла (акровірш)

[b]О[/b]сь,  бачиш,  стежка  йде  в  життя,
[b]Х[/b]іба  ти  не  задумувавсь  ніколи?

[b]Т[/b]и  думаєш,  що  рівна  в  майбуття?
[b]А[/b]  в  ній  бувають  нелегкі  дороги.
[b]К[/b]риві,  тернисті,  згорблені  навік,

[b]Б[/b]еруть  початок  ще  з  найперших  кроків,
[b]А[/b]  знаєш,  як  відлічується  вік,
[b]Г[/b]отуючись  до  втілення  уроків?
[b]А[/b]  скільки  ще  буває  в  світі  зрад?
[b]Т[/b]актують  лихоліттям  у  гостині,
[b]О[/b]х,  як  хотілось  декілька  порад

[b]В[/b]селити  в  ду́ші  матері  й  дитині.

[b]С[/b]калічених  байдужістю  людей,
[b]В[/b]містивши  у  серця́  печаль-осколки
[b]І[/b]  вже  не  вистачає  всіх  ідей,
[b]Т[/b]ворінням,  щоби  виправить  відмовки.
[b]І[/b]  сумно  так,  де  ж  ділося  добро?

[b]З[/b]горіло  у  бездушності  пориву?
[b]Л[/b]ишилось  зе́ло  де  було  тепло,
[b]А[/b]  відновити  ,  як  найкращу  ниву?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011647
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 23.04.2024

Надія Башинська

ПОГЛЯНЬ, ДИТИНО, СВІТИТЬСЯ РОСА!

Поглянь,  дитино,  світиться  роса...
це  в  ній  земля  вмивається  раненько.
Ці  роси  нічка  дарувала  їй,
щоб  зраночку  умилася  чистенько.

Від  чистих  рос  ясніють  небеса,
і  пташка  ой  як  весело  співає.
Поглянь,  дитино,  сад  наш  у  цвіту,
весна  цім  цвітом  світ  благословляє.

Вставай  і  ти,  ріднесенька  моя,
умийся,  стрічки  заплети  у  коси.
Біжи  мерщій,  поглянь  на  наш  садок,
побачиш,  як  цілує  сонце  роси.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011625
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 23.04.2024

Lana P.

ЯКБИ…

Якби  слова  натхнень  торкулися  бентежно,
В  обійми  впали  пелюстками  диво-квітів  -
Чуттєво  б  колисала,  ніжно,  обережно.
Була  б  і  я  найщасливіша  в  цілім  світі.

Вітри  надій  співали  б  нам  обом  романси  -  
У  музики  кохання  своєрідна  мова.
На  жаль,  ти  не  мені  -  даруєш  іншим  шанси,
Для  мене  жодного  не  прозвучало  слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011547
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 23.04.2024

Ніна Незламна

Не дивись у дзеркала

Ти  не  дивись  у  дзеркала,
Коли  позаду  сімдесят,
То  все  зібрали  жернова,
Мов  той  пониклий,  весни  сад.

Пелюсток  сховка,  при  землі,
Не  відродитися  зерні,  
Зіпріли  часом,  у  пітьмі,
Кісточка  снить,  тож  не  одні,

Життя  неначе  карусель,
Гойда  вітрець,  мов  на  воді,
Кудись  несеться  корабель,
Досягти  нових,  світлий  мрій.

Який  же  час,  надасть  життя,
Ще  кілька  кроків,  обережних,
Та  чи  побачиш,  майбуття,
Чи  доля  дасть,  дні  бентежні?

Тож  до  дзеркал,  надій  нема,
Хай  що  було,  те  відгуло,
Най  закінчиться,  лиш  війна,
Щоб  навкруги  все  розцвіло.

21.04  2024р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011537
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 23.04.2024

Маг Грінчук

Загадка

Змогло  горе  і  мене  полонити...
Підношу  знову  руки  свої  до  неба
І  тихо  читаю  земні  молитви...
Звертаюсь  до  Бога!  Іншого  не  треба.

З  тривогою  молюсь  за  Батьківщину.
Сльоза...  Наче  крапля  гірка  на  калині.
Війна  -  загадка  для  раба  і  нині.
Потрібна  правда  лиш  нормальній  людині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011527
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 23.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Грація слова (Г)

Гідно  служу  Україні,
Грація  слова  без  меж,
Гордістю  мова  понині
Грає  й  доноситься  веж.

Грізно  ще  можуть  звучати
Громом  схвильовані  дні,
Голосом  ніжним,  як  мати,
Годі  сказати  мені.

Гаєм  розноситься  пісня,
Гучно  дарує  красу,
Гідно  боротимусь  звісно,
Грацію  цю  збережу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011412
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 20.04.2024

Маг Грінчук

Що з тобою!?

Випадковий  зустрічний  погляд
І,  кивок!  ...Жива  слизька  посмішка,
Мов  із  рота  отрути  подих...
Подив  "зміїних"  очей  -  не  почесть.

Ти  що  поріднився  з  ізгоєм!?
Кепкування  це  лиш  над  собою.
Де  твої  друзі?  Що  з  тобою!?
Свідчить  -  не  дружиш  із  головою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011272
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 19.04.2024

Маг Грінчук

Де вогник живої душі…

Як  худобу  ведуть  люд  у  неволю...  На  бойню.
Молоді  їх  літа,  неначе,  зорі  погаслі.
Серце  в  крові  задихається,  працює  з  болем...
Плаче  за  тими,  хто  впав,  вже  не  відчують  щастя.

На  війні  горьовій,  яку  породила  раша,
Наші  втрати  важкі:  народ,  Вітчизна  страждає...
Неньчин  світ,  де  вогник  живої  душі  у  ранах
Не  скорився,  горить...  Шлях  до  правди  заростає!

Прагне  люд  на  цій  планеті  бою  із  собою...
Тож,  істото,  хоч  глянь  у  літописні  сувої!
Всесвіт,  мов  криниця  із  застійною  "водою"...
Не  навчила  істина  історії  в  двобої!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011270
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 19.04.2024

Катерина Собова

Борщ

Не    могла    свекруха    спати:
Дійшла    в    хату    звістка,
Що    синочка    не    годує
Молода    невістка.

Зранку      в    гості    подалася
(Хіба    ж    будеш    спати)?
І    на    кухні    у    каструлі  
Стала    заглядати.

Борщ    насипала    невістка
В    велику    тарілку,
Додала    сметану,    зелень,
Курячу    гомілку…

Куштувала    це    свекруха,
Плямкала    губами:
-Подавати    борщ    вчорашній
Ти    навчилась    в    мами?

-Ваш      синочок      їсть    нормально,
Так,    як    усі    люди,
Борщ    не    тільки    був    вчорашній,
А    й    завтрашній    буде.

Їжте,    мамо,    не    спішіть    так,
Щоби    не    вдавились,
Бо    варити    борщ    на    три    дні
Я    у    вас    навчилась!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011174
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024

ТАИСИЯ

Морской курорт.

Морской          курорт.

Живу          у          моря          я        под          боком.
Оно          ведь          рукотворное.
Но          не          окинешь          его          оком,
Когда          оно            наполнено.

Теперь          наш          город          стал          престижным.
Нам        море          создаёт          комфорт.
Зимой          мы          любим        стать        на          лыжи,
А          летом        -      отдых          и        курорт.

Стихи          слагаю          я        о        море.
Рисунок:          ватман,          тушь,          перо.
Пейзаж          волнует          априори.
Влечёт          нас          море          как        кино.

Природа          моря          удивляет.
Оно          непредсказуемо!
То          ласкою          тебя          встречает,    
 То          гневно:        с        ветром,        с        бурею…

А          мы          спасаемся          на          даче,  
Где        с        удовольствием          рыбачим.
Улов        и        клёв      весьма          приличный.
И        аппетит        всегда          отличный…

30.  03.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009898
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 17.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Марились морю (тавтограма на лiтеру М)

Марились  морю
Мушлі,  маяк,
Мис,  мов  мідяк,
Милями  -  морок.

Мружилось  море:
Мойри  магніт  -
Музики  мить
Млосна,  мінорна.

Марились  морю:
Місяць  Моне,
Мжичка  монет  -
Міст  мельхіорив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010539
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Маг Грінчук

Бо єднає дух і тіло…

Мова  -  це  вітер  і  хвилі,  суть  глибини...  І  краса.
Гомін  полів  і  лісів,  рік  і  гір  наших  предків  землі.
Це  мережа  між  сходом  і  заходом  сонця,  гроза...
Велетенська  сила,  яка  діє  поруч  і  віддалік.

Це  багатство  гаптоване  сяйвом  синього  неба.
Зіткане  калиною,  вишневим  цвітом  і  колоссям...
Кожна  ниточка  -  плескіт  Дніпра,  Дунаю  сонети,
Зрілість  людська  і  пізнання  висот  "багатоголосся"...

Тут  є  праця  моралі  й  інтелект  наших  пращурів!
Всі  слова  створені  з  тучі  і  грому,  з  води  і  роси...
Чуєш?  -  Ніжна,  тендітна...  Дужче  зброї,  як  правило,
Бо  єднає  дух  і  тіло  в  сучасні  воєнні  часи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009543
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 17.04.2024

Маг Грінчук

Як було раніш…

Летить  повільно,  пильнує  чорний  ворон...
Мою  щоку  тінь  торкнувши  обпалила.
Дивись,  які  у  нього  крила...  Дар  волі.
Він  мешканець  верховного  царства  сили.

Летить  птах  під  синявою  широкою
І  втомлено  голову  донизу  пригнув...
Вдивись  -  дивиться  його  жадібне  око
Та  хижо  нависає  дзьоб,  де  б  він  не  був.

Летить  цей  сивий,  старий  із  минулого...
Із  спалених  темно-густих  давніх  лісів,
Здаля  із  згорілого...  Не  призабулось,
Хоч  відтоді  проминуло  стільки  років.

...Над  гулкою  й  переможною  славою,
Над  сіттю  всіх  ландшафів  живих,  давніх  рік,
Над  моєю  незборимою  державою.
Здаля  із  попелу  й  диму  в  прийдешний  вік.

...Зв'язки  земного  і  небесного  тісні.
Тут  віддзеркалені  дні  і  віки  життя
І  результат  програм  зла,  як  було  раніш...
Ворожнеча  людська  ,  зрада  і  небуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010343
дата надходження 05.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Маг Грінчук

Лоскоче хвора клітина…

Суспільства  роздирають  глибокі  протиріччя.
Людей  -  простачків  ловлять  на  соціальний  гачок
Для  вигідних  передбачень...  Стає  це  за  звичку.
Цей  світоглядний  хаос  гучний  -  не  перший  урок...

Де  носії  моральності  дискридитовані,
Там  тиранія  егоїстичних  "реплікаторів"...
Виживають  в  країнах  найбільш  "пристосовані":
Злочинці  глобалістів,  владні  -  провокатори...

Порушені  бастіони  життя  та  істини.
Став  етики  смисл  -  навіяти  нам  ілюзії,
Які  тиснуть  на  мозок  для  підлого  "іспиту"...
Ось  звідкіля  всі  суперечки  і  вбивства  люду!

...Зажерливість,  злоба,  заздрість  -  винахідники  зла
І  головна  причина  у  всьому,  лиш  -  людина!
Її  психика,  розум,  всі  почуття  без  тепла,
Бо  мозок  істоти  лоскоче  хвора  клітина  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009697
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 17.04.2024

Маг Грінчук

Фінансовий інструмент

Чи  існує  державна  система  чистих  стандартів,
Чесна  оцінка  всіх  культурних  цінностей  мистецтва!?
Все  продажне,  як  і  словесний  "туман"  легендарних.
Тут  розмежували  ворожнечу  і  клич  та  втечу...

Механізм  атестації  -  фінансовий  інструмент
За  публічність,  їхню  кваліфікацію  за  "класом"...
Актуальність  проблем  -  зв'язки  і  гроші,  як  аргумент
Всіх  організацій  владних  при  "заграві"  гривастій...

Люд  забув  мову  батьків,  мамині  цілунки  й  співи.
...Риму  кульгаву,  підстьобну  читає,  костур  дає.
Вибухає,  вибухає  війна  -  "слави"  склепіння.
Над  безладдям  гірким  наша  Батьківщина  ридає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010491
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Маг Грінчук

Вчитись треба жити.

Діє  в  історії  життя  -  диктатура  партії...
Це  не  благанний  "закон",  що  для  "порятунку"  людства.
Влада  й  держава.  як  апарат  примусу  армії...
Змінюють  властивості  духу.  ...Люди  стають  злющі!

"Зносить"  волю,  активність,  розум,  свідомість  людини.
І  собі  спорудили  ідола,  боввана  свого...
Люд  стає  навколішки,  ниць  припадає  -  гне  спину.
 ...Моляться  "молі",  роблять  тату  її  на  тілі  свому.

У  народу,  яка  забрала  світлі  думки  й  віру...
І  майструє  з  себе  бога,  втілює  уявлення
Про  обмежених  в  існуванні  і  потрібності  війн!
Щоб  майдани  обезлюднили,  як  і  свідки  явищ...

Кожній  владі  потрібна  маніпуляція  людьми,
Це  пояснює  вже  чимало  історичних  фактів...
Не  викликають  вони  і  сумніву  в  сучасну  мить.
...Вчитись  треба  жити  без  агресії  і  без  атак!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009451
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 17.04.2024

Капелька

Есть в облаках большая тайна

Есть  в  облаках  большая  тайна,
Загадка,  сказочный  сюжет.
Величественны  как  нирвана,
Порой  в  них  видно  силуэт.

Они  летят  своей  дорогой,
Им  светофоры  не  нужны.
Не  связаны  с  земной  тревогой,
Для  них  открытые  пути.

Им  помогает  друг  их  ветер
Плыть  по  течению  любви.
Днём  солнышко  с  любовью  светит
И  сочиняются  стихи...

А  облака  -  они  не  тучи.
Прекрасны,  сказочны,  легки.
В  них  нет  опасной,  грозной  кручи;
Есть  берег  плавный  у  реки.

В  лучах  купаются  летая,
На  землю  смотрят  с  высоты,
Землян  свободой  удивляя.
Пускай  исполнятся  мечты.

                             09.03.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010468
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Капелька

После дождя

И  снова  тучи  с  облаками
Летят  и  радуют  землян.
Пушистиками-берегами  
Украшен  неба  вновь  изъян.

Весенний  дождь.  Прекрасно  небо
-  Картины  маслом  на  холсте.
И  конкурирует  вдруг  небо
В  своём  компьютерном  посте.

Все  тучи  разного  покроя
И  облака  похожи  им.
Несутся  вдаль  пчелиным  роем
Ведь  нравится  такой  экстрим.

Конечный  пункт  нам  неизвестен,
Влияет  множество  причин,
Но  мир  конечно  им  не  тесен,
Не  повлияет  карантин.

Не  действуют  ограниченья
-  Пушистики  равны  в  правах.
У  них  немного  развлечений
-  Катайся,  словно,  на  волнах.

Бывает  -  упадут  на  землю,
Катаются  помяв  бока.
Такому  важному  значенью...
Расшифровать  бы  чудеса...

Пришло  тепло,  исчезли  тучи,
Светлее  стали  облака.
Лишь  мир  земной  всё  ближе  к  круче
И  ближе  стали  небеса.

                             29-30.03.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010469
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Весна запилена - Сахара сипле

Весна  запилена  -  Сахара  сипле...
Чомусь  у  згустку  пил  піднявся,
Нависло  сірохмар'я,    і  невпинно
Вітрище  дме,  -  то  сила  явна.
І  свого  пилу  вистачає,  спека.
Мандрує  африканське  диво.
І  не  заціпить  хтось  лиху  пащеку,
А  пил,  як  дим  кружляє  сивий.
Кватирки  зачиняйте,  не  виходьте,
Повітря  впереміжку  з  пилом,
Закутані  та  заспані  "висотки"...
...Сахара  скрізь  пилила  і  млоїла.

(2  квітня  до  нас  дійшов  пил  із  Сахари.  Спостерігала  з  8  поверху.  Була  саме  в  цей  день  спека  +  25)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010253
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 16.04.2024

Олекса Удайко

НІКОЛИ ТАК ЧЕРЕШНЯ НЕ ЦВІЛА

                 [i]  Весні  і  літу,  що  грядуть
                       п  р  и  с  я  ч  у  є  т  ь  с  я    [/i]
 [youtube]https://youtu.be/vn40a4uOdLU[/youtube]
[i][b][color="#800780"]Ніколи  так  черешня  не  цвіла…
То,  може,  на  біду?..  А,  мо’,  на  диво?
Чи  то  грядуть  якісь  тяжкі  діла,
які  нам  вручить  доля  милостива?...

Такий  вже  жвавий  сонця  коло-біг,
така  шпарка  в  Землі  коло-орбіта:
недавно  панував  тут  сівер*  й  сніг,
та  сонце  враз  привітно  й  тепло  світить!

В  природи  є  таїни  і  секрет
І  знати  все  –  ще  не  дано  нам,  людям.
Сказав  би  нам  все  ж  оптиміст-поет:
за  всім  лихим  ще  нам  добро  прибуде!    

 Й  нехай  закмітять  людці,    що  зуспі̀т**    
крутнути  хід  планет  –  “заради  щастя”–,  
і  золоте  руно  у  сонця  й  світ  
старий,  як  правда,  вкрасти  їм  не  вдасться…  

…Ніколи  так  черешня  в  нас  ще  не  цвіла,
щоб  небозвід  по  вінця  цвітом  полонити…
І  ні̀де  вже  зимі  подітись  від  зела,  
як  рине  на  планету  переможне  літо.[/color][/b]  

14.04.2024
_________
*холод;  
**назад.
На  світлині  автора  -  квітнуча  черешня
в  палісаді  автора,  10.04.2024[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011009
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 16.04.2024

Веселенька Дачниця

Всели спокій і надію

Прилинь,  милий,  прилинь  ясний,        
Посидь  коло  мене.                                                
Подивись  –  весна  буяє                                    
Молода,  зелена                                                          

Прислухайся,  як  шепоче
Вітерець  берізці:
-  Дай  розчешу  віти-коси
Кожній  твоїй  гілці...

Он  звела  гніздо  пташина
І  життю  радіє.
Чом  же  мудрість  людини
Цінувать  не  вміє

Ту  красу  і  ту  благодать,
Що  бринить  весною...
Побудь,  милий,  посидь  ясний,
Хоч  часок  зі  мною.

Розвій  хмурі  думки  мої,
Розжени  тривоги,
Всели  спокій  і  надію
В  світлу  перемогу!
                               В.  Ф.  –  14.  04.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010954
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 16.04.2024

Артур Дмитрович Курдіновський

Каштановий салют (сонет)

Фарбує  квітень  зеленню  паркани
Красиво,  мов  поезії  рядки.
Повсюди  квітнуть  чарівні  каштани,
Суцвіття  їхні  -  весняні  свічки.

Сезон  палкого,  ніжного  роману,
Коли  кохання  бережуть  зірки.
І  мрія  незнайома  та  незнана
З  реальністю  зіллється  залюбки!

Почути  звук  щасливої  кантати,
А  поряд  подих  теплий  відчувати  -
То  не  для  всіх  написаний  статут.

Я  -  зламаний,  але  ще  досі  гордий!
Майбутньому  -  жоржинові  акорди!
Минулому  -  каштановий  салют!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011052
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 16.04.2024

Світлана Себастіані

Миражи

Этой  силе  и  этой  воле
позавидует  всяк,  кто  молод,
мы  давно  безразличны  к  боли,
в  наших  жилах  струится  холод.
Много  терпких  и  кислых  яблок
мы  срывали  в  садах  запретных.
Но  душа  без  любви  озябла
и  не  помнит  о  снах  заветных.
Умудренные  Агасферы,
роковые  герои  Грина,
полу-тени,  полу-химеры,
миражи,  существа-нейтрино,  –
мимо  окон  ночного  ада,
мимо  дома,  что  был  нам  раем,
мы  пройдем  с  неподвижным  взглядом  –
и  мечты  своей  не  узнаем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011069
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 16.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Весняний мотив

Цілує  вітер  тишину,
Що  зачаровує  в  саду,
Милує  очі  кожна  мить,
Роса  розкішна  знов  бринить.

На  вітах  дивно  милий  тон
Торкає  ніжністю  долонь,
Мотив  чарівний  виграє,
Тріпоче  серденько  моє.

Біжить,  летить  у  тиху  даль
Де  лист  сховався  у  вуаль,
А  на  зманіженім  гіллі
Роса  скрапає  до  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011088
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024

Ніна Незламна

Весняний цвіт

Весна  буяє  у  бажанні,
Подарувати  цвіт  бузковий,
Хоч  вже  й  скидають  квіти  ранні,
Цьому  сприя,  вітрець    раптовий.

Напевно  ревність,  сподівання,
Щоб  не  любилася    щоночі,
Із  паном-  крокусом  зарання,
Та  й    не  світились  щастям  очі,

Вона  ж  чуть  світ,  слала  цілунки,
І  сповивала  теплом  ніжно,
Ховала  в  росах  солод,  трунки,
Душа  тулилася  приліжно.

Весна  буяє  у  жаданні,
Повздовж  доріг  встеля  барвінок,
Нехай  закохані,  в  цвіт  вбранні,
Не  утрачають  мрій  чаїнок.

Весняний  цвіт-  пори  дарунок,
Сердець  єднання,  щоб  навіки,
То  для  життя,  земний  ґатунок,
 Для  почуттів  тепленькі  втіхи.

Вершин  досягши,  своїх  прагнень,
Принеси  мир  до  України,
Щоби  суцвіття  у  буянні,
Почуло  радісну  новину,
Кінець  війні,  співай  пташино!


                               16.04.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011094
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024

НАСИПАНИЙ ВІКТОР

Хитра еволюція ГУМОР

Ми  від  мавпи  розумніші.
Швидші,  хитрі,  дужі.
Та  якщо  сказать  вірніше  –
Не  втекли  ми  дуже.

Вмієм  плавати,  як  риби,
І  літать,  як  птахи.
Двісті  літ  прожить  могли  би,
Мовби  черепахи.

Тільки  як  із  тим  змиритись.
Б’ємся  вперто  в  груди.
Ми  не  можемо  навчитись
Жити  так,  як  люди.

14.04.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010958
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 16.04.2024

Н-А-Д-І-Я

Життя у кожного своє

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kfcv73JJueI[/youtube]

Біжить  життя,  дорога  поки  рівна.
Тоді  були  ще  молоді,  здорові.
Думки    і  мрії  були  за́вжди    світлі.
Надіялись  зустрітися  з  любов"ю.

Вирішували  швидко  всі  проблеми,
Вони  були  неначе  не  для  нас.
І  забували  всі  життя  прикмети:
Що  править  нами  цей  жорстокий  час.

Це  він  незримо  змінює  манери,
Відчули  у  ногах  якусь  ми  втому..
Бажання,  щоб  не  влізти  у  халепи...
Тепер  повільно  йдемо  ми  під  гору.

Та  щось  шепоче:  треба  відпочити,
Ми  не  міняєм  курс  і  вірим  ще  ногам.
Йти  навпростець,  щоб  шлях  цей  скоротити?
Та  ні!  Йдемо!  На  зло  своїм  рокам!

Роки  бредуть  неспішно  теж  за  нами,
І  відчуваєм  непосильний  цей  тягар.
Але  ж  колись  вони  за  нами  мчали.
А  ти  іди!  У  відчай  не  впадай!

Вже  недалеко,  сонце  в  горизонті,
Зморився,  треба  сісти  відпочить... 
Надія  допоможе  в  обстановці,
Проігноруєм  час,  бо  треба  іще  жить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011037
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 15.04.2024

Н-А-Д-І-Я

НАЩО ШУКАТИ ІДЕАЛІВ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nZK5gfcJgsU[/youtube]

Кохання  вигнане  із  Раю,
Куди  воно  це  знов  бреде?
Вмощусь  у  серці  в  когось  скраю,
Хто  не  прогонить,  збереже.

І  буде  тепло  там  й  спокійно,
І  навіть  в  люті   холоди.
Кудись  тікать  вже  не  потрібно,
Та  хто  втіче  від  доброти?

Із  чим  порівнюєм  кохання,
Чи  з  першим  подихом  весни?
Чи  бачим  в  нім  ми  квітку  ранню,
Що  щедро  скупана  в  росі?

Кохання справжнє  живе  в  серці,
Здаєтьсяся  світ  увесь  щасливим.
А  хто  узнав  його  уперше,
Воно  не  може  буть  фальшивим.

Воно   до  нас  прийде  незвідки,
І  не  спита:  Чи  можна?-  в  нас.
Самотність  щастям  обігрівши,
Що  не  вистачало  так  підчас.

То  ж  бережімо,  що  в  нас  є,
Нащо  шукати  ідеалів?
З  тобою  поруч  хай  живе,
Наступні  будуть  нецікаві..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010832
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 15.04.2024

Катерина Собова

Характер жiнки

Чоловік    Петро    вже    зранку
У    щасливу    пору    й    днину
З    днем    народження    на    ганку
Привітав    свою    дружину:

-Тобі    виповнилось    двадцять,
Дорога    дружино    Алло…
В    руки    пхав    троянду    білу,
Серце    в    грудях    калатало.

-Вже    два    роки    ми    з    тобою,
Стала    ти    в    житті    мудріша,
І    в    роботі,    і    в    стосунках
Розумніша    і    сильніша.

Поки    Петя    говорив    це  –
Усміхалась    мовчки    Алла:
Вона    знала,    що    на    ступінь
Небезпечнішою    стала.

Як    всі    хитрі    молодиці,
Для    Петруся    приховала
Хижі    кігтики    тигриці
І    зміїні    гострі    жала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010519
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 14.04.2024

Веселенька Дачниця

Всели спокій і надію

Прилинь,  милий,  прилинь  ясний,        
Посидь  коло  мене.                                                
Подивись  –  весна  буяє                                    
Молода,  зелена                                                          

Прислухайся,  як  шепоче
Вітерець  берізці:
-  Дай  розчешу  віти-коси
Кожній  твоїй  гілці...

Он  звела  гніздо  пташина
І  життю  радіє.
Чом  же  мудрість  людини
Цінувать  не  вміє

Ту  красу  і  ту  благодать,
Що  бринить  весною...
Побудь,  милий,  посидь  ясний,
Хоч  часок  зі  мною.

Розвій  хмурі  думки  мої,
Розжени  тривоги,
Всели  спокій  і  надію
В  світлу  перемогу!
                               В.  Ф.  –  14.  04.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010954
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 14.04.2024

Надія Башинська

ДАЙ НАМ, БОЖЕ!

Ой  у  полі  у  широкім  тихо,  
позбивало  колосочки  лихо,
обпалило  віти  на  тополі...
Розцвіли  червоні  маки  в  полі.

         Дай  нам,  Боже,  ворога  прогнати,
         щоб  раділа  Україна-мати,
         щоб,  де  полечко  бідою  зрито,
         сіять  знову  золотисте  жито.

Ой  у  полі  у  широкім  тихо,  
де  ходило  нашим  полем  лихо,
плачуть  зорями  над  полем  ночі...
Повні  сліз  волошок  сині  очі.

         Дай  нам,  Боже,  ворога  прогнати,
         щоб  раділа  Україна-мати,
         щоб,  де  полечко  бідою  зрито,
         сіять  знову  золотисте  жито.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010855
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 13.04.2024

Надія Башинська

НЕ ВСЕ В ЖИТТІ Є ТАК, ЯК НАМ ХОТІЛОСЬ….

Не  все  в  житті  є  так,  як  нам  хотілось...
Коли  снігами  сіється  зима,  
нам  хочеться,  щоб  серденько  зігрілось,
то  ж  теплого,  ясного  просим  дня.

Коли  в  зеніті  сонце  знов  сміється,  
ховається  у  затінку  жара,
а  чи  радіти  нам  тоді  вдається,
чи  прохолодного  бажаєм  дня?

Як  хмуриться  і  плаче  небо  сіре,
і  час  прийшов  дзвеніть  гучним  громам,
й  тоді  не  так...  нам  знов  чомусь  здається,
бо  ж  спокою  усім  бракує  нам.

Не  все  в  житті  є  так,  як  нам  хотілось,
усьому  тут  своя  пора  і  час.
За  кожен  день  всі  дякуймо...  та  знаймо:
багато  що  залежить  тут  й  від  нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010465
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. Схованки

Дід  Петро  і  баба  Люба
Гратись  в  схованки  поча́ли.
Не  повірите,  ви,  люди,
То  мабуть,  відьмівські  чари.

Дід,  як  спить,  то  баба  нишком
Самогон  жене  завзято.
Вранці  тихо,  ніби  мишка,
Враз  сховає...
 -  Любо,  клята!-
Дід  кричить  і  вже  горілку
Носом  чує.  Нерви  здали!
Як  знайде,  то  баба-бджілка
Від  Петра  у  схов  тікає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009702
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 03.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. З ліхтарем знайшли

Літо.  Ніч.  Вікно  відкрите.
Біля  компа  Стас  сидить.
Комарі  кусають  -  ситі,
Напились  крові  умить.

-  Задовбали,  гади,  тіло!
Батько  каже:
-  Спати  ляж.
Вимикай  скоріше  світло.
Де  вкусили,  там  -  помаж.

Стас  вже  ліг  у  ліжко.  Тихо.
Маззю  змазав  -  все  мине.
Раптом  -  світлячок-комаха...
-  Тато,  тато,  що  за  лихо?
Певне,  я  -  якийсь  невдаха.
З  ліхтарем  знайшли  мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009457
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 03.04.2024

Катерина Собова

Гумор. Джинси

Завелася    теща    зранку,
Бо    зібралась    прати,
Враз    до    зятя    приступила,
Стала    верещати:

-Заявити    всі    підозри
В    мене    є    мотиви:
Витрясла    із    твоїх    джинсів
Три    презервативи.

Ще    були    ключі    і    гроші,
І    якась    записка…
Що,    нема    чого    сказати?
Не    розтулиш    писка?

Злидень    ти,    бабій,    гуляка,
Бігаєш    по    барах,
За    такі    гріхи    я    хочу,
Щоб    ти    спав    на    нарах!

Розгубився    зять    і    ледве
Вставив    своє    слово:
-Не    знімав    я      свої    джинси,
В    них    -    цілодобово.

Тут    дружина    в    хату    вбігла:
-Дякую,    матусю,
Випрала    мої    штанюльки,
Бо    я    не    зберуся.

В    мами    щелепа    відвисла,
Стала    враз    зелена:  
Як    у    тому      ’’Ревізорі’’  –
Була    німа    сцена…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009877
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 03.04.2024

Надія Башинська

ГУМОР З'ЯВИЛИСЯ ГРОШЕНЯТА В НАШОГО ОЛЕКСИ…

З'явилися  грошенята  в  нашого  Олекси,
став  додому  приносити  мармелад  та  кекси.
Не  любив,  скажу  по-правді,  Олесь  працювати,  
а  тут  раптом  помітили,  що  щось  став  міняти.

Він  учора  своїй  тещі  приніс  паляницю,
дав  дружиноньці  Галині  на  нову  спідницю.
На  бублики  -  малій  доні,  сину  -  на  сорочку,  
із  сусідом  розмовляє  тихо  у  садочку.

Згадав  добрий  син  Олекса  і  про  свого  тата,
привітав  з  днем  народження  молодшого  брата.
А  сьогодні  він  розчулив  сусідку  Марію,
їй  подарував  новенький  подрібнювач  "Мрію".

Знає  Галя,  дякуючи  кумі  за  відвертість,
зрозуміти  лиш  не  може,  за  що  така  щедрість?
За  що  такі  подарунки,  й  Марія  не  знає,
це  вона  гніденьку  Мію  знов  три  дні  шукає.

Тут  спокійний  лиш  Олекса,  бо  йому  відомо,  
навчив  циган  конячину  вертатись  додому.
Нема  чого  й  хвилюватись.  Прибіжить  до  хати.
Вже  не  вперше  доводиться  її  продавати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009969
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 03.04.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ГОРОСКОП

Тримаю  новий  гороскоп,
Вмостилась  зручно  край  вікна.
Читаю  букви  в  мікроскоп,
І  у   надії  вся  сповна.

Її  не  любиш,  а  мене,
Колись  до  мене  ти  прийдеш.
Кохання  буде  неземне,
Його  ніхто  вже  не  вкраде.

Читаю  далі,   вся  в  надії,
Колись  я  виграю  мільйон,
От  тільки  б  вірила  цій  мрії,
Це  буде   справді,  а  не  сон?

От  тільки  треба  почекать,
Не  швидко  це  усе  буває.
Терпіння  є,  ти  можеш  ждать?
Із  хвилюванням  все  читаю.

Ну  що  цікаве  є  ще  тут?
Листок  повільно  я  гортаю.
Чомусь  частіший  серця  стук,
Що  обіцяли  -  пам"ятаю.

Читаю  далі  -  маячня,
Як  це  тобі  отак  писалось?
Я  хочу  вірить  -  тут  брехня,
Ти  спав,чи  гарно  тобі  спалось?

Та  що  це  збій  у  "правді"  цій?...
Як  смажить  правильно  картоплю,
Найближчі  дні  дощі  і  грім,
Візьміть  в  дорогу  парасолю.

Читаю  далі,  щось  знайшла...
У  борщик  вкиньте  кропиву...
Цей  гороскоп  -  якась  мазня...
Та  я  надіюся  і  жду.

Найкращі  виберу  рядки,
В  вікно  дивлюсь,  тебе  чекаю.
Забула  геть  про  буряки,
Та  ти  прийдеш,  я  точно  знаю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009709
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Палає у вогні моя країна (акровірш)

[b]П[/b]овір  мені,  не  знала  більш  часів,
[b]А[/b]  серце  не  щеміло  так,  як  зараз,
[b]Л[/b]иш  прокидаюсь  від  тривог  і  снів,
[b]А[/b]ле  за  що,  така  нам  люди  кара?
[b]Є[/b]  звісно  і  недоліки  у  нас,

[b]У[/b]  цім  житті  без  помилок  не  можна,

[b]В[/b]ійни  жахіття,  невгамовний  час,
[b]О[/b],  та  на  що  іще  вона  спроможна?
[b]Г[/b]нобить  усе,  схиляє  до  землі,
[b]Н[/b]емає  порятунку,  лиш  безсилля,
[b]І[/b]  як  народу  вижити  тоді,

[b]М[/b]ені,  тобі,  де  взяти  всім  зусилля?
[b]О[/b]бпечені  та  зморені  украй,
[b]Я[/b]к  далі  бути,  та  у  серці  віра,

[b]К[/b]расу,  добро  Вкраїни  не  віддам,
[b]Р[/b]оса  і  сльози  змиють  дії  звіра!
[b]А[/b]  рідна  ненька  витре  очі  враз,
[b]Ї[/b]ї  зцілить  тепло,  що  так  єднає,
[b]Н[/b]і,  не  зламати,  є  любов  у  нас,
[b]А[/b]  це  та  сила,  що  перемагає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009506
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 28.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Розкажи лелеко? (пісня)

Полечу  далеко,
У  оті  світи,
Розкажи  лелеко,
Де  твої  сліди?
У  ранкові  роси,
Прохолоди  квіт,
Хай  же  мої  коси
Не  сріблять  від  літ.

Полечу  в  діброви
Де  зоря  встає,
Там  ромашок  море,
То  життя  моє
І  у  день  чудовий
Зникне  смуток  мій,
Чути  ніжність  мови  -
Світ  торкнувся  вій.

Полечу  я  в  небо,
У  оту  блакить,
Хоч  воно  й  далеко  -
Мрій  не  зупинить
І  у  синій  да́лі
Де  хмарин  краса,
Там  краї  незнані,
То  все  небеса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009685
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Скотина

Зла    свекруха    метушиться,
На    невістку    сичить    Ганку:
-Та    коли    ж    ти    нажерешся?
Запихаєшся    вже    зранку!

Знаю,    що    ваш    рід    ледачий,
За    роботу    не    береться…
Ти    скотину    годувала,
Чи    нехай    вона    загнеться?

Іч,    допалася    до    миски,
Своє    черево    трамбує,
А    худоба    ще    не    їла,
І    тебе    це    не    хвилює!

Це    не    вплинуло    на    Ганку
(Мама    кожен    день    не    в    дусі),
І,    доївши    запіканку,
Дала    відповідь    свекрусі:

-Ваш      синочок    дорогенький,
Міцно    спить    і    вас    не    чує,
Не    хвилюйтеся    за    нього,
Коли    встане    -    нагодую.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009511
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 28.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Мовна перешкода

Молода    невістка    Дарка,
Що    робити    -    знає,
Кожен    день    у    хаті    сварка,
Бо    свекруха    лає.

-Дам    пораду,-    каже    Дарка
Тихим,    ніжним    тоном,-
Буде    добре    вам    спочити,
Мамо,    за    кордоном.

Десь    в    Італії,    чи    в    Польщі
(Наших    там    багато),
І    для      вас    там    проживання
Буде    справжнім    святом.

Тут    свекруха    перебила,
Бомбою    зірвалась:
-Люди    добрі,    ви    почуйте,
Що    я    дочекалась!

Мої    нерви    ти    сьогодні
Довела    до    краю!
Як    я    там    сваритись    буду?
Я    ж    мови    не    знаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009692
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024

Світла(Світлана Імашева)

Гумор. Все уміє!

 Як  приїхав  зять  уперше
                                       та  й  до  тещі  у  село,  -  
   Познайомитись  з  ріднею,
                                       щоб  усе  як  слід  було,-
   Зустрічали  і  вітали
                                   тесть  і  теща  молодят,
   Пампушками  пригощали,
                                   відбивними  із  курчат.

-  Мій  коханий  все  уміє,-
                                   мамі  хвалиться  дочка,-
     Він  комп'ютер  розуміє
                                       й  непогано  заробля.

     Мати  мовить:-  Це  чудово  -  
                                         все  уміти,  все  робить,
   Бо  уміння,  як  відомо,
                                   за  плечима  не  носить.

 Тож  нехай  візьме  ослінчик
                             та  у  хлів  мерщій  спішить,
 Хай  же  тещі  допоможе
                                           зять    корову  подоїть.

   Зять  готовий:  
                                             взяв  той  стільчик,
 до  корови  йде  у  хлів.
                             Повертається  сердитий:
                                                         -  Я  її  НЕ    подоїв!

   Я  корову  так  благаю:
                           -  Миню,  миню,  ну  сідай!
 Та  на  стільчика  сідати
                             відмовляється  -  і  край!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009552
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 27.03.2024

КОРОЛЕВА ГІР

ЧЕРЕЗ ТРИДЦЯТЬ СІМ ДОВГИХ РОКІВ

ЧЕРЕЗ  ТРИДЦЯТЬ  СІМ  ДОВГИХ  РОКІВ

Роки́  минають,  все  збігає  час,
З  собою  миті  він  не  забирає,
А  щось  карбує  в  пам’яті  для  нас,
Й  по  крихті,  наче  в  скриню,  все  збирає.

Доводиться  у  скриню  заглядать,
І,  мов  альбом,  у  пам’яті  гортати,
Та  час  зумів  усе  закарбувать,
Щоб  ми  могли  в  минуле  повертати.

Минуло  тридцять  сім…  не  днів…  ночей,
Не  тижнів,  і  не  мі́сяців,  а  й  ро́ків,
І  не  одну  вже  зіграно  з  роле́й,
І  скільки  від  життя  взяли́  уроків.

Шкільне  життя…  У  пам’яті  воно,
Всіх  о́брази,  неначе  на  долоні,
Здається,  що  й  не  бу́ло  це  давно,
Та  всі  роки́,  несли́сь,  неначе  коні.

Дівчат  у  класі  мало  в  нас  було́,
Розпорошило  нас  життя  по  світу,
Вже  й  сивина  нам  спала  на  чоло,
Та  вже  й  роки́  від  нас  питають  звіту.

Роки́  минули  й  ми  почулись  знов,
Побачились  й  душа  затріпотіла,
Щоб  ми  зустрілись  –  час  на  це  прийшов,
Світлану  однокласницю  зустріла.

Роки́  збігали,  не́слись  в  далечінь,
Шкільне  життя  лишалося  позаду,
Та  зустріч  повернула  нас  в  глибінь,
Відчулись  звуки  то́го  водоспаду.

У  спогадах  пройшлись  ми  по  роках,
Згадали  всіх,  хто  в  пам’ять  вкарбувався,
В  розмові  подолали  весь  той  шлях,
І  слід  від  тих  рокі́в  у  нас  зостався.

У  спогадах  вертали  в  ті  роки́,
Душевні  струни  дивно  забриніли,
І  сльо́зи  по  щоках,  мов  потічки…
Ми  щебетали…  довго  гомоніли.

Немов  кровинку  рідну  віднайшла,
Багато  що  ділили  ми  із  нею.
Через  роки́  Світлану  я  знайшла,
Й  роки́  не  стали  поміж  нас  межею.

24.03.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009480
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 26.03.2024

КОРОЛЕВА ГІР

НЕХАЙ ДУША СПІВАЄ

НЕХАЙ  ДУША  СПІВАЄ

Нехай  душа  співає  без  упину,
Й  та  пісня  лине  у  світи,  у  даль,
Нехай  шука  для  радості  зернину,
А  му́зику  заграє  хай  скрипаль.

Нехай  душа  співає  і  не  плаче,
А  спориші  ́у  ній  хай  не  ростуть,
І  чорний  ворон  хай  у  лісі  кряче,
Та  й  тугу  хай  вітри  десь  віднесу́ть.

Нехай  душа  співає  і  радіє,
Хай  відійде́  від  неї  вся  печаль,
На  краще  хай  надія  все  жеврі́є,
Падінь  нехай  не  знає  і  проваль.

Нехай  душа  співає  стоголоссям,
І  співу  щоб  упину  не  було́,
Бажання  хай  сплітаються  в  колосся,
Ключем  хай  б’є  живильне  джерело.

Нехай  душа  співа,  про  що  захоче,
Той  спів  спинити,  щоб  ніхто  не  бравсь,
Душа  –  вона,  створіння  це  жіноче,
Щоб  розум  в  тую  душу  закохавсь.

Нехай  душа  співає  і  чарує,
Як  треба,  то  накине  хай  вуаль,
Хай  шепіт  сво́го  серця  за́вжди  чує,
Й  до  неї  хай  не  зна  дороги  жаль.

Нехай  душа  співа  й  не  знає  втоми,
Щоб  їй  не  був  знайомий  зовсім  біль,
А  пам’ять  хай  гортає  їй  альбоми,
Й  ніко́ли  щоб  не  сипали  їй  сіль.

04.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983020
дата надходження 12.05.2023
дата закладки 25.03.2024

КОРОЛЕВА ГІР

ЩОБ ВИ УСІ ТВАРЮКИ ПОЗДИХАЛИ

Щоб  ви  усі,  тварюки,  поздихали
За  те,  що  руку  ви  на  нас  підня́ли!
Смердючії  убивці  ви,  раschиsти,
Вам  мариться  Бандера  і  нацисти.

Щоб  ви  усі,  тварюки,  поздихали
За  те,  що  ви  невинних  повбивали.
За  це,  убивці,  про́щення  не  буде,
Вам  не  прости́ть  ні  Бог,  ні  наші  люди.

Щоб  ви  усі,  тварюки,  поздихали
За  те,  що  із  землею  все  зрівняли,
За  те,  що  матерів  й  дітей  убили.
Навіщо  вас  на  світ  цей  наплоди́ли?

Щоб  ви    усі,  тварюки,  поздихали,
Ніко́го  ми  із  вас  тут  не  чекали.
Ми  сво́ю  рідну  землю  захищаєм
І  з  квітами  вас  тут  не  зустрічаєм.

Щоб  ви  усі,  тварюки,  поздихали
За  те,  що  від  життя  всіх  позбавляли,
За  те,  що  ви  домівки  нам  спалили
І  геноцид  із  нами  учинили.

Щоб  ви  усі,  тварюки,  поздихали,
Раschиsтськії  потво́ри  і  шакали.
Ми  неньку-Україну  відбудуєм
Й  парад  у  пекло  кожному  влаштуєм!

02.04.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943944
дата надходження 03.04.2022
дата закладки 25.03.2024

КОРОЛЕВА ГІР

ЗНОВУ В НАС ЗВУЧИТЬ ТРИВОГА

ЗНОВУ  В  НАС  ЗВУЧИТЬ  ТРИВОГА

Знову  в  нас  звучить  тривога  –  
Рветься  ворог  у  наш  дім,
Мчить  до  нашого  порога  –  
Нас  вбивати  хоче  в  нім.

Знову  в  нас  звучить  тривога,
Знов  звучить  гучний  сигнал,
Ми  не  просимо  нічо́го  –  
Лиш  би  ворог  вже  сконав!

Знову  в  нас  звучить  тривога  –
Є  загроза  від  орди,
Мати  Божа,  твоя  змога  –  
Не  пусти  потвор  сюди!

Знову  в  нас  звучить  тривога,
І  спокою  знов  нема.
В  болота́  орді  доро́га,
Хай  в  страху́  нас  не  трима.

Знову  в  нас  звучить  тривога,
Знов  затія  ворогів,
Знову  в  нас  пересторога…
Хоч  би  Го́сподь  їх  відвів!

Знову  в  нас  звучить  тривога,
Бо  летить  ворожа  ціль,
Хай  мине  пересторога,
Й  не  спричинить  горе  й  біль.

Знову  в  нас  звучить  тривога.
Що  очікувати  нам?
Та  чи  буде  нам  підмога?
Та  чи  ми  далі  сам  на  сам?

03.02.2024р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008705
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 25.03.2024

КОРОЛЕВА ГІР

А ЗА ВІКНОМ ЛАПАТИЙ СИПЛЕ СНІГ

А  ЗА  ВІКНОМ  ЛАПАТИЙ  СИПЛЕ  СНІГ

А  за  вікном  лапатий    сипле  сніг,
Але  й  не  дивно,  бо  ще  тільки  лютий,
Він  ковдрою  лягає  на  поріг.
В  природі  са́ме  так  і  має  бути.

В  повітрі  неймовірний  цей  танок,
Кружляє  в  танці  білий  сніг  лапатий,
Він  завітав  у  парк  та  ще  й  в  садок.
Зимова  казка,  повернулось  свято.

Його  пора.  То  ж  хай  летить,  летить,
Нехай  лягає,  наче  скатертина,
Зуміє  все  собою  він  накрить,
Засипана  ним  змієчка-стежина.

Не  видно  у  садочку  вже  її,
Не  видно  чи  повилась  попід  тином,
Вдяга  у  шати  знову  всі  гаї́,
Чаклує  так…  Яким  це  робить  чином?

Хурделить  за  вікном…  Й  не  дивина,
І  повне  право  має  це  робити,
Така  чаклуня  біла  лиш  одна,
Ніщо́  її  не  може  замінити.

Вкриває  землю  знову  білий  сніг,
В  повітрі  є  сніжинок  реверанси,
Вклонилися  і  впали  нам  до  ніг,
А  вітер  їм  співа  свої́  романси.

05.02.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005056
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 25.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гумор ТАНЦІ - ШМАНЦІ

Дід  Семен  і  баба  Настя  коханцями  стали,
Цілу  ніч  вони  від  щастя,  танго  танцювали.
А  коли  в  віконце  сонце  зазирнуло  зранку,
Дід  побачив  свою  жінку,  через  офіранку.

Тупцювала  на  порозі,  стукала  у  вікна,
Щось  під  носа  муркотіла,  аж  кума  поникла.
Накінець  почулось:"  Настю,  ти  жива,  чи  мертва?
Цілу  ніч  світилось  світло,  в  мене  ноги  втерпли."

Дід  хотів  ступити  крока,  щось  стрельнуло  в  спину,
Не  минуло  і  пів  року,  коли  нерв  той  згинув.
А  тепер  чомусь  проснувся,  нагадав  про  себе,
Бач  не  добре  повернувся,  так  мені  і  треба.

Не  сиділось  біля  жінки,  хотів  танцювати,
Закололо  щось  в  печінці,  як  тепер  тікати?
У  вікно...  не  перелізти,  не  зігнеться  спина,
Ну  кудою  йому  лізти...  Вгледілась  драбина.

Повела  вона  наго́ру,  високо  забрався,  
А  кума  хутко  в  комору,  дід  перелякався
Що  тепер  йому  не  злізти  із  гори  ніколи,
Лише  буде  бачить  небо  і  яснії  зорі.

Що  ж  тепер  скажу  Килині,  де  ту  правду  взяти?
Ми  із  Настею  невинні...  дід  став  міркувати.
Жінка  шарпала  за  двері,  двері  відчинились
І  суперниці  на  ганку  ніс  -  у  -  ніс  зустрілись.

Чи  глуха  ти  моя  ку́мо,  чи  вуха  заклало,
Що  у  тебе  за  розруха  все  порозкидала?
Чи  не  бачила  ти  діда,  десь  вражина  дівся,
Вчора,  ще  пішов  з  обіду  і  не  передівся...

Настя  враз  почервоніла,  стала  заікатись,
Все  життя  брехать  не  вміла,  треба  признаватись.
На  горі,  щось  застогнало:"Я  не  винувата."  
Промовила  Настя  швидко,  тай  втекла  в  кімнату.

А  Килина  на  драбину  тихо  піднялася,
На  гарячому  зловила  свого  ловеласа.
Тільки  дід  стояв,  мов  камінь  і  не  ворушився,
Буде  тепер  йому  а́мінь  -  з  Килиною  стрівся.

Ти  чого  старий  задумав,  що  із  головою,
Нагорі,  та  щей  в  сусідки,  діду,  що  з  тобою?
Та  оце,  як  йшов  додому,  блуд  мені  вчепився
І  тепер  не  пам'ятаю,  як  тут  опинився...

Любко  мо́я,  серце  мо́є,  що  скажи  робити?
Треба  бу́ло  любий  діду  вчора  менше  пити.
Треба  бу́ло,  добре  знаю,  нема,  що  сказати,
Бо  ж  таку  натуру  маю  -  люблю  танцювати.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007390
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 25.03.2024

Веселенька Дачниця

Цей дивний сон

               
Так  якось  дивно  ти  наснилася  мені,                
Наче  зібралися  в  єдину,  всі  стежини.              
І  думки  сполохано  залебеділи…                              
Хіба  між  нами  є  моя  одна  провина?      

Дороги  наші  розметало  ще  тоді,                              
Як  ніжна  юність  бурним  штормом  вигравала.    
І  я  відчалив,  наче  тії    кораблі,    
Котрі  не  хочуть  знати  тихого  причалу.    

Тепер  –  цей  сон…  Через  завісу  скількох  літ?!          
Юності  так  й  не  сходженими  берегами…                      
Чом  пам'ять    нас  у  минуле  повертає  ?                        
Чи  доля  прикололася,  жартує  з  нами  ?                

Чому  душа  неначе  розпростертий  птах  ,            
Що  відірвався  від  землі  в  веснянім  злеті  ?        
Цей  дивний  сон,  яскравий  незабутній  сон        
Він,  наче  пісня,  мов  відлуння  на  планеті  !        
                                                                                                     В.Ф.  -  10.03.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008706
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Татова допомога

Мудрий    вигляд    був    сьогодні
В    другокласника    Марата,
Гордо    вчительці    промовив:
-Я    приніс    світлину    тата.

Вчителька    Марія    Львівна
На    Марата    подивилась:  
-А    навіщо?    -здивувалась,-
Тобі,    хлопче,    щось    наснилось?

-Ви    ж    самі    сказали    вчора:
-Завдаєш    мені    мороки!
Хочу    бачити    дебіла,
Який    робить    ці    уроки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009329
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Капелька

Понять политику несложно

Актуальная  версия  происходящих
и  планирующихся  в  современном
мире  глобальной  элитой  событий
непретендующая  на  истину  
в  последней  инстанции.

Понять  политику  несложно.
Она  всегда  на  шаг  вперёд,
Являясь  изначально  ложной
Людей  к  "Сусанину"  ведёт.

Политика  -  "шальная  пуля"
И  "снайпера  в  ней  глаз-алмаз".
Кому-то  лишь  набилась  гуля,
А  кто-то  ляжет  на  "канвас".

Политик  -  не  случайный  ветер
-  Законы,  деньги,  связь  в  "кино".
За  зло  своё  потом  ответит,
Ведь  он  не  слабое  звено.

Система  закрутила  гайки
-  Социализм,  капитализм.
Две  лини  тельняшки-майки
Уводят  плавно  в  сатанизм.

И  потому  внедряют  войны
И  пландемии  -  корень  зла.
Голодомор,  химтрейлы  чтобы
Скорей  загнать  мир  в  лагеря.

Сценарий  жёсткого  захвата
И  превращения  в  овец
-  Расчеловечить  безвозратно,
Чтоб  был  уже  не  молодец.

На  Бога  поднимают  руки.
"Вы  -  боги"  -  так  сказал  Христос.
Кому-то  стих  -  пустые  звуки
Иль  крик  души  сигнала  "sos"...

Политика  -  программа  серых
-  Ловушка  -  кроличья  нора.
Хотят  в  Сибирь  отправить  белых
И  потому  идёт  война.

                             26.02.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009268
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Капелька

Даётся выбор на Земле

Благодарю  на  белом  свете
За  свет,  уют,  любовь,  тепло.
Благодарю,  что  радость  встретил
И  материнское  добро.

Прошёл  свои  уроки  жизни,
Но  время  не  вернёшь  назад;
Сказал  и  слышал  укоризны,
Однажды  был  душевный  ад.

В  час  испытаний  понимаешь
-  Даётся  выбор  на  Земле.
С  весною  вместе  расцветаешь.
Жаль,  мир  готовится  к  войне.

Сердца  людей  пленяет  ворог
-  Готовят  страны  на  убой.
Ведь  каждый  в  этом  мире  дорог
-  Конечно  с  доброю  душой.

Вселенной  утро  наступает
Напоминают  нам  волхвы
И  каждый  лично  выбирает
-  Пойдёт  ли  в  царство  он  любви?

Вот  снова  радуга  сияет,
В  две  стороны  её  края,
Сердца  любовью  наполняет
И  расцветает  вновь  земля.

         Февраль  -  март  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009263
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 24.03.2024

valentinaaaa

Гумор. В перший клас

Прийшов  до  школи  в  перший  клас,
До  неї  так  збирався,
Там  про  науку  увесь  час
Чомусь  я  завагався.

Такий  тяжкий  приніс  рюкзак
Тепер  щодня  тягати,
Потрібного  в  ньому  нема
Однак  книжок  багато.

Скажіть,  навіщо  стільки  книг?
Частину  можна  взяти
Сил  набратися  не  встиг,
За  парту  знов  сідати.

Де  мій  планшет,  новий  смартфон?
На  чо́му  мені  грати?
Задовго  тягнеться  урок
Бажається  поспати.

Перепочити  не  дають,
Ще  і  розваг  ніяких
До  школи  більше  не  піду,
Учителем  не  стати.

Спочатку  мабуть  одружусь,
Буде  великим  свято
Дружину  швидко  я  знайду,
Зрадіють  мама  й  тато.

Нащо  старості  чекати?
Любов  краща  над  усе
Вмію  гроші  рахувати,
Для  життя  -  це  головне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008898
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Світла(Світлана Імашева)

Гумор. Зав'язую!

 Обіцяла  Зіна  -  Риті:
-  Все!  Зав'язую!  Не  п'ю!
Рита  зводить  брови  бриті:
-  Що  це  скоїлось?  Чому?

-  Та  у  п'ятницю  з  роботи
Дуже  змучена  прийшла:
Гад-начальник,  ці  турботи,
А  колеги  -  викид  зла!

Тож  стомилась,  як  собака,
І  осіла  вдома  я:
З'їла  з  куркою  салатик,
Теплу  ванну  прийняла

І  під  ковдрочку  пірнула...
Звичку  знаєш  отаку:
Там  до  серця  пригорнула
Трішки  -  пляшку  -  коньяку...

Рита  мружить  очі  п'яно:
-  Завинило  чим  хмільне?!

-  Жах!  В  той  вечір  в  ресторанах  -  
 В  ковдрі!  -  бачили  мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009248
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. Не болить

Ніч  глибока.  Сплять  всі  люди.
Місяць,  зорі,  тиша  всюди.
З  чоловіком  жінка  в  ліжку,
Із-під  ковдри  -  гарні  ніжки.

Третя  ночі.  Сон  солодкий.
Затрясла  Сашка  молодка,
Той  спросоння  став  кричати.
А  вона  -  іще  штовхати.

-Олю,  ти  що  божевільна?
-  Ми  радіти  будем  спільно.
Не  болить  уже  голівка,
То  ж  погладь  мою  маківку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008316
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. (Сатира) . Кобила.

На  просторах  Інтернету
Скаче  Галя,  мов  кобила.
Звідки  в  неї  тая  сила,
Дошкуляти  всім  поетам?

Норовиста  і  скажена,
Загордилась  критиканка.
Їй  би  чвари,  навіженій,
Бо  смакує,  ніби  манну.

Зранку  скаче  і  до  ночі:
То  алюром,  то  галопом.
Бережися,  -  можеш  лопнуть!
Жаба  давить,  сліпнуть  очі,

Бо  в  поетів  є  сонети,
Акровірші,  тавтограми,
А  у  Галі  -  "вінегрети",
Наче  з  дуба  впала  "дама".

Доскакалась  на  порталах,
Видаляють  язикату,
Заборонені  їй  батли.
Іподром  чекає  Галю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009206
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. Більше не покличуть

Вже  сердитий  зранку  Толя,
На  дружину  знов  кричить.
Не  зварила  їсти  Оля,
Як  змія  тепер  сичить.

В  хаті  бруду  по  коліна,
Не  помиті  тарілки.
Що  це  в  нього  за  дружина,
На  умі  -  чоловіки.

-  Хай  я  сам  робить  не  можу,
Бо  не  має  часу  стільки.
Людям  відмовлять  не  гоже,
Кличуть  випити  горілки.

На  хрестинах,  іменинах
Мені  гостем  бути  личить.
-  Не  ходив  хоча  б  ти  нині.
-  Раз  не  піду  на  родини,  -
Тоді  більше  не  покличуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008973
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Маг Грінчук

…Без болю!

Мозок  -  це  наша  "країна"  думок  і  свідомості.
На  якій  дуже  багато  загадкових  білих  плям...
Мозок  -  "  мапа"речовини  клітин  невідомності.
...Він  безмежний  у  своїй  складності  озвучених  гам!

Неозорий,  дивовижний  у  зоряному  світі.
Криє  який  у  собі,  унікальні  всі  здібності...
Це  є  орган  знання  й  можливостей  мати  свій  "вітер",
Де  взаємини  між  людьми  в  основі  його  дії.

Мозок  -  це  драма  всесвіту,  де  сила  його  -  порох...
Всі  процеси  відбуваються  в  ньому.  ...Зов  до  бою!
Це  історія  запеклої  боротьби  поглядів,
Де    -  "розумію",  "думаю"і  "згадую"  без  болю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008230
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Маг Грінчук

Як повинно…

Демократія,  мораль  та  право  і  ресурси  людства...
Ідеали  ці  виявляються  ілюзією,
Де  авторитет  існуючого  уряду  "скупають"...
А  народні  маси  сліпо  правду  в  світі  шукають,

Де  розбещені  і  зіпсовані  пани  на  посадах.
Люде,  чи  розраховувать  нам  на  краще  від  влади,
Де  закони  не  діють  до  всіх  на  Землі  однаково.
...Відображення  розуму  поряд  темне,  злякане.

Бо  безкарність  багатих  і  всіх  владних,  ще  не  зникає.
Податкового  режиму  порушення  лякають...
Знов  корупція  і  та  ж  брехня,  і  групова  злочинність.
Тож  "взиваю"  покарання  -  страту,  як  це  повинно...

Пенсія  вчительки  -  п'ять...  А  у  суддів  -  дев'яносто  п'ять!
Що  вони  знають  за  зраду,  хабар,  замішану  знать?!
Безкорисне  служіння  беремо  з  давна  до  уваги...
Нелюди  ,  сучасні  форми  правління  Нас  вбивають!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009185
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Маг Грінчук

Богу молюсь!

Буває  горе,як  космата  ведмедиця...
Навалиться  і  рве,  муче!  ...Ненавидиш  світ.
Відвалиться  воно  і  мабуть...  Обмежився!
І  мабуть  дихати  можно,  і  зникає  звір.

Вже  чуєш,  як  серце  вистукує  і  б'ється...
І  чуєш  барабанний  дріб  від  переляку.
Зозуля  рахує  чиїсь  роки...  Вдається!
Я  буду  жити!  Долі  своїй  шлю  подяку.

Як  не  було.    Це  дрібничка,  якийсь  недогляд...
Який  тягне  таке,  що  не  дай  боже  комусь.
Не  знаю...  Але  все  це  приємлю,  як  долю.
Чутливий  сон,  може  дія  зла...  Богу  молюсь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009171
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Олег Крушельницький

ИРІЙ

Ми  летіли  разом
У  небесний  ирій,
Там  світанком  Всесвіт
Сіяв  пелюстки.

Журавлині  крила
На  вершині  миру,
Де  галактик  юних
Світять  маківки.

Ні  кілка,  ні  криці
Ні  землі,  ні  хмари.
Ні  меча,  ні  списа,
Ні  біди,  ні  зрад.

Так  блакитні  зорі
Вишиті  в  Стожари,
Зачинали  душі
Божих  немовлят.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964015
дата надходження 27.10.2022
дата закладки 23.03.2024

liza Bird

Кульбабка

Кульбабки  маленька  квітка,
Тендітна,  запахла  медом,
Як  сонечко  тепла,  ніжна.
Відрада  весни  напевно.

Вона  потішить  нам  душу,
Запросить  бджілку  у  гості,
Приємно  нашому  слуху,
Вокал  на  квіточці  жовтій.

Отак  проходиш  садочком,
Цвітуть  черешні  та  вишні,
Земля  дарована  Богом,
Покрита  золотом  нині.

Лиш  пройде  пора  цвітіння,
Злетять  стрімкі  парасольки,
Лишиться  одне  коріння,
Насіння  ж  далі  розносить.

Вітрець  підніме  угору,
Й  розвіє  по  всьому  світу,
Нове  продовження  роду,
Посходить  тепер  на  зміну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008771
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Звуки перемоги

Вірний  оберіг  у  моєї  хати,
Дорога  земля  та  рідненька  мати,
Святості  стежки,  що  ведуть  в  садочок,
Чорнобривців  світ  радує  рядочок.

Ніжності  та  сил  вкладено  багато,
В  осінь  чарівну  яскравіє  злато,
Скільки  нам  іще  подарує    світла,
Щоб  країна  вся  радістю  розквітла.

І  прийдешній  день,  щоби  посміхнувся,
Смуток  у  душі  назавжди  забувся,
Ранішня  роса,  щоб  скропила  ноги
Та  відчули  знов  звуки  перемоги!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009226
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Надія Башинська

ГУМОР. НАСНИЛОСЯ КОЗІ, ЩО ЦАП ПРИЙШОВ У ГОСТІ…

Наснилося  Козі,  що  Цап  прийшов  у  гості...
аж  дихать  не  дало,  звело  груди  від  млості.
Давненько  на  Цапка  отого  позирала,  
й  він  часто  поглядав...  лиш  очі  опускала.

Проснулася  Коза...  А  як  прийде  насправді?!
Розхвилювалася,  скажу  я  вам  по-правді.
Варила.  Смажила.  Всього  було  багато.
Принесла  ще  й  трави,  поприбирала  в  хаті.

А    тут  у  двері  й  Цап...  Побачила  Козичка,
не  знає,  що  сказать.  Змінилася  на  личку.
Та  Цап  наш  -  молодець!  Хоч  він  не  розгубився.
Ой,  як  він  смачно  їв...  добряче  ще  й  напився!

По  воду,  з  джерела,  ходили  вони  вдвох.
Живуть  дружно  й  тепер...  вже,  правда,  в  чотирьох.
Бо  у  Козички  є  козляточка-близнятка.
Отой  смачний  обід  запам'ятав  їх  татко!

Якщо  солодкий  сон  і  вам  комусь  присниться  -
готуйте  й  ви  обід.  А  раптом  пригодиться!
Поїсти  ж  бо  мастак  -  у  нас  кожен  Цапок.
Вже  не  одній  козичці  на  користь  цей  урок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009190
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Ніна Незламна

Весна мандрує

Весна  мандрує  по  землиці,
А  іншим  разом,  мов  на  крилах,
Злетить,  а    поряд  вже  синиці,
Почує  спів  і  щебет,  милих.

Та  враз,  підсніжник  білолиций,
Від  радості  закопошився,
Під  сонцем  мріяв  яснолиций,
Із  вітром  нині  подружився.

І  мати  -  й-  мачуха  пелюстки́,
Ледь-ледь  прикрашені  росою,
Угору    підтягує    й  листки,
Вітатись,  хочуть  із  весною.

Проміння  злата  по  стежинці,
Вздовж  неї,    фіалки  синенькі,
Немов  втішаються  ряднинці,
Із  срібла,  що  вкрила  легенько.

Та  знов  вітрець,  немов  сопілка,
Звучав  пісенно,  веселився,
Медовий  трунок  ловить  бджілка,
Красою  світу  захопився.

О  перші  квіти,  тішать  душу,
Весна  –  красна,  пора  цвітінь,
Все  бачить  -    щастя,  сльозу  струшу,
Це  ж  наче  ліки  від  потрясінь.

Серця  зболілі  за  тривоги,
Війна  несе  журбу,  страждання,
А  ми  ж  чекаєм  від  природи,
Дарунки,  спокій,  сподівання…

22.03.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009169
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Татьяна Маляренко-Казмирук

НЕ ЗАБУТИ ГОРЯ

НЕ  ЗАБУТИ  ГОРЯ
У  день  прощення  я  вірша  читаю.
Поет  все  клятим  ворогам  прощає...
О  Боже,  ти  скажи  невже  під  силу  
 Забути  мамі  синову  могилу?

Як  бути  діткам  тим,  що  не  діждались  
Батьків  своїх,  з  якими  не  награлись.
Вже  не  загляне  в  оченята  татко,
Бо  він  загинув  під  ворожим  танком.

Прощення?!  Що  ви?  Ні!Його  не  буде!
Подумайте  про  себе,  добрі  люди.
Невже  пробачити  таке  можливо
Отим  катам  без  розуму  спесивим.

Кажіть  чи  думайте,  що  я  без  віри.  
І  що  не  знаю  теревеням  міри.
Та  не  забуду  я  людського  горя  .
Воно  завжди  в  думках  моїх  і  поряд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008975
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ДО ДНЯ ЩАСТЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gDs0JNVnDoo[/youtube]
Щастя  -  це  стан  душі
НЕ  ІСНУЄ  ШЛЯХУ  ДО  ЩАСТЯ.
ЩАСТЯ  -  ЦЕ  І  Є  ШЛЯХ.
---------------------------------

Про  щастя  усі  мріємо,  ждемо.
Воно  не  там,  далеко  за  горою.
Так  часто  поряд  з  нами  є  воно,
Так  жаль,  що  ми  не  бачимо  його.

Щасливі  мають  інший  стан  душі,
І  серце  б"ється,  стук  гучніше.
І  наміри  в  житті  в  них   не  скупі,
З  такими  жити   нам  зручніше.

Щасливого  узнаєм  по  обличчю,
Їх  радість  осяває  все  навкруг.
Усі  проблеми  стануть,  як  дрібниці,
Коли   з  тобою  поряд  вірний  друг.

Сміємося  -  даруєм  іншим  ми  тепло.
І  з  ними  ми  відчуєм  інший  світ.
Сміємося  всім  ворогам  на  зло.
З  такими  розпускає  життя   цвіт.

Від  щастя  можна  плакати  й  сміяться,
І  хай  за  ваше  щастя  люди  порадіють.
Щасливими  назавжди  залишаться,
Це  -  значить  жить,  вони  любить    уміють.

Умій  любить  того,  який  тебе  не  любить.
Твою  любов  ніхто  не  зможе   відмінить.
І  ця  любов  багато  нас  научить,
Бо  за  нелюбов,  ти  вмієш  щастям  відплатить..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009089
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Різні побажання

Автослюсар    Іннокентій
На    Марію    зирив    боком,
На    її    нову    машину
Поглядав    недобрим    оком.

Все    бажав,    щоб    клята  ’’Хонда’’
Перестала      гальмувати,
Притягли    щоб    залізяку
В    його    двір    ремонтувати.

А    приватний    лікар    мріяв
(І    ця    думка    душу    гріла),
Щоб    квітуча    ця    Марія
Вже    нарешті    захворіла.

І    провізор    бажав    Мані,
Щоб    не    йшла    на    дискотеку,
А    з    своїми    болячками
Завертала    у    аптеку.

Тільки    в    злодія    Андрія
Були    наміри    хороші:
Від    душі    бажав    Марії,
Щоб    водились    в    неї    гроші.

Завжди    щоб    душа    співала,
Через      втрату      не    страждала,
Щоб    здоров’я    добре    мала,
Всього    цінного    надбала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009151
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024

КОРОЛЕВА ГІР

НІЧНА АТАКА НА СТОЛИЦЮ

НІЧНА  АТАКА  НА  СТОЛИЦЮ

Глибока  ніч,  та  ворог  наш  не  спить,
Ракети  на  столицю  випускає,
То  ж  не  дає  спокійно  нечисть  жить
І  ні  на  мить  про  нас  не  забуває.

Летять  бляшанки  вражі  з  болотів,
Летять  потвори  й  курсу  не  міняють.
Аби  Госпо́дь  від  нас  їх  всіх  відвів,
Хай  над  болотом  спалахом  засяють.

Нема  споко́ю  в  Києві,  нема,
По  серцю  України  гаратають.
За  що  вони  так  з  нами  усіма?
Нехай  усі  потвори  поздихають!

Вночі  нас  ворог  сильно  обстріляв,
Завдав  ударів,  виникли  пожежі,
Де  тільки  міг  –  усюди  він  сягав,
Давно  вже  перейшов  кордони  й  ме́жі.

Ворожий  мотлох  нісся  звідусіль,
Захисники  зробили,  що  зуміли,
Та  ми  відчули  знову  страх  і  біль,
Людські́  домівки  знову  в  нас  горіли.

В  страху́  усі  пробу́ли  цілу  ніч,
Сигнал  тривоги  сповіщав  про  лихо,
І  ні  на  мить  ми  не  зімкнули  віч,
Молили  аби  знову  стало  тихо.

21.03.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009088
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гумор КНИГА - МОЛОДОСТІ

Зайшла  Зоська  до  книгарні,
Пита  в  продавщиці,
-Чи  є  книги  у  вас  гарні,
Хочу  подивиться.

Продавщиня  відпові́ла,
-Вам  про  що  бабусю?
В  мене  нога  оніміла,
Цілу  ніч  верчуся.

-Ви  до  лікаря  зверніться,-
Дає  та  пораду.
-Що  ви,  любко  схаменіться,
В  черзі  я  позаду.

Все  стою,  усе  чекаю,  
Всі  мене  штовхають.
Йой,  кричу,  що  помираю,
А  вони  зітхають.

Як  піді́йде  черга  ближче,  
То  обід  почнеться.
Їжте,  кажу  дохтор  швидше,
Бо  болить  вже  серце.

Він  подивиться  на  мене,-
-  Уже  час  бабусю.
Вам  вінок  робити  з  клена,
А  ви  сюсі  -  пусі...

Цілий  час  чекаю  й  більше,
А  його  немає.
Люди  під  дверима  інші,
З  черги  випирають.

-  Я  стояла  і  молилась,
Враз  терпець  ввірвався.
Закричала  -  мов  сказилась,
Натовп  розіпхався.

-  Двері  враз  мені  відкрились,
Сіла  на  кушетку.
Іскри  в  очах  заіскрились,
-Дайте  хоч  таблетку.

Промовила  Зоська  тихо,
-Невже  помираю?
Чи  наїв  вже  лікар  пиху,
-В  медсестри  питає.

А  вона  її  на  вухо.
Закричала  здуру.
-Треба  бабо  ноги  рухать,
Щоб  була  фігура.

Тоді  й  лікар  прийме  швидко,
Бо  він  таких  любить.
-А  на  вас,  дивитись  гидко,
Його  від  вас  нудить...

Зоська  вийшла  з  кабінету,
Лікар  й  не  з'явився.
Полетіла,  мов  комета,
З  думкою:"Вдавився!"

-Ось  й  прийшла  я  до  книгарні,
Книгу  купувати.
Щоби  ноги  були  гарні,
Й  молодою  стати...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007489
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 21.03.2024

valentinaaaa

Гумор. Чоловікам порада

Як  дружину  надурити
Довго  думав  чоловік,
Знайшли  його  щастя  миті
У  душі  весняний  цвіт.

В  світі  схожої  не  бачив,
Казкова  та  красуня
Поселила  в  душу  чари
Ночую  тепер  в  клуні.

На  побачення  все  бігав
Таємно  зустрічався,
Стільки  мав  від  того  втіхи
Дружина  все  ж  дізналась.

Що  було  вже  після  того?
Чоловікам  порада
Згадував  тоді  і  Бога,
Тяжкою  була  втрата.

Залишився  без  квартири
Заблокували  картку,
В  іншім  живе  тепер  мирі
Попав  у  якусь  пастку.

Хоче  назад  повернутись
Їм  стукає  у  двері,
Все  тепло  й  добро  відчути
В  сімейній  атмосфері.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008778
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Ніна Незламна

Гнали самогонку ( вірш розп з гум)

Гнали  баба  з  дідом,
Зранку  самогонку,
Він  давився  хлібом,
Їй  кричав  (вдогонку)
*
Скакаєш,  як  білка,
Літаєш  мов  бджілка,
Та  ні,  вже,  як  шкапа,
І  досі  ж  не  крапа!

То  чим  промочити?
Не  хочеться  й  жити…
Вона  ж  гонориста,
Слова,  як  намисто,
Розси́палось  в  хаті,
Що  склад,  то  вже  мати.

Спітніла,  присіла,
За  мить  вже  й  зраділа,
-  Бач  крапа,  безвусий,
Хоч  ти,  мені  й  милий,
Пора,  на  спочинок,
Дай  пару  хвилинок,
Хай  втіху  відчую,
Сама  посмакую.

І  швидко  до  банки,
А  зір  куртизанки,
Не  вмітила  тряпку,
На  (морді),  вмить  тертка,
Ото  зашпортнулась,
Як  лід  підслизнулась,
Напій  на  підлозі,
Як  встать  та  й  не  в  змозі.
Як  півень,  дід    скаче,
Життя  це  собаче
Вгодити  не  вмієш,
Про  нічку,  ще  мрієш,
Як  ти    та  й  до  мене.
І  я,    так  до  тебе!  

Підняв,  все  ж  дружину,
Ловив  без  спочину,
З  підлоги  в  долоньку,
Схиляв  голівоньку,
Хоча  й  помаленьку,
Та  сьорбав  сивеньку.

А  баба  ж  мовчала,
Вона  добре  знала,
Хоч  й  горло  стискав  сміх,
Не  брала  на  душу  гріх,
ЗмовчАти  саме  час,
Труїзм  й  погляд  погас,
-Нам  треба  змиритись,
Навіщо  сваритись!
Сказала  вже  тихо,
 -  Але  ж,  це  не  лихо!

Сприйнять  звісно  важко,
Ще  раз  зварим  бражку,
Чуй  дід,  не  журися,
Не  злись,  посміхнися,
Твій  погляд  не  ласий,
Тож  знову  заквасим!

Надворі    вже    днина,
Дід  спав  мов  дитина,
Вона  ж  не  дрімала,
Фермент  добавляла.
*
Не  зраджує  мету,
Усі  ж,  ліки  на  спирту,
Сто  грам    -не  завада,  
Любу́,    знищить  ваду!

         10.02.2024р

                                                             В  13.40  вставлена  
                                                               картинка  з  інтер.

-

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005428
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 21.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мелодія осені

Хоча  люблю  тепло  я  та  осінь  також  мила,
Вона  для  мого  серця  мелодію  створила,
Розкішну  і  ласкаву,  мов  неньки  ніжну  мову
І  слухаю  у  вечір  найкращу  колискову.

Свої  мотиви  чисті  розносить  сміло  всюди,
Вкриває  жовтим  листям  привабливі  споруди,
Луги  у  килимочках,  дороги  у  мережках,
А  там  за  дивосадом  вже  пробігає  стежка.

Веде  в  місця  найкращі,  в  яких  була  щаслива,
Де  вся  краса  природна  мене  дитям  ростила
І  я  їй  дуже  вдячна  за  теплоту  і  щастя,
Що  захищала  вірно  серденько́  від  ненастя.

Спасибі,  мила  ненько,  споріднена  природо,
Що  берегла  й  плекала  святиню  мого  роду
І  у  душі  навіки  ти  поселила  віру,
Що  у  мої  тенета  -  вже  не  проникнуть  звіру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008851
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Неньчина сльоза

В  дорогу  проводжала  ти  мене,
А  серце,  знаю,  билось  безупину,
Твоє  найкраще  дороге  лице
Все  поглядом  проводило  дитину.

Схвильована  ковтала  ту  сльозу,
Яку  ховала  у  куток  подалі,
Невже  я  зможу  пережить  грозу?
І  що  в  чеканні  та  які  моралі...

Такі  хвилини  щемні  та  тяжкі,
Їх  пережить  не  кожен  міг,  не  в  силі,
А  так  хотілось,  щоби  знов  легкі:
Всміхнулись  нам  і  всі  були  щасливі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009046
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Середній рівень

В    ліжку    ввечері    дружина,
Як    завжди,    відпочивала,
І    статтю    якусь    в    газеті
Дуже    мудру    прочитала.

-Поясню    тобі,    Миколо,
Як    у    світі    нам    живеться:
Весь    достаток    у    країні
У    середньому    береться.

Тридцять    тисяч    в    депутата,
І      твоїх    чотири    взяти,
Все    надвоє    розділити:
По    сімнадцять    -    чим    не    свято?

Вчитель    не    навчив    нічого
(Уже    є    одна    догана),
А    взяли    середній    рівень  –
То    й    успішність    непогана.

Прокурор      завжди    їсть    м’ясо,
А    народ    сухі    галети,
Все    змішати,    то    виходить,
Що    їмо    ми    всі    котлети.

-То    це    що    ж    тоді      в    нас    буде?-
Став    Микола    міркувати,-
Всім    відома    Галька    встигла
Із    селом    всім    переспати,

А    ти    чесна,    мені    вірна,
Про    сім’ю    плекаєш    мрії,
А    в    середньому,    виходить,
Що    обидві    ви    -    повії!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008963
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Сповiдь

У    житті    біда,    чи    горе
Щохвилини    може    статись,
І,    покаявшись,    у    церкву
Вже    пора    йти    сповідатись.

Все      обдумала    зарані,
Всі    події    пригадала,
На    гріхи    свої    минулі
Аж    три    зошити    списала.

Де    була    я,    що    робила  –
То    для    батюшки    загадка,
А    про    кожен    вибрик    в    мене  –
То    така    приємна    згадка!

Кожен    гріх    такий    солодкий…
Гріє    душу    думка    втішна:
Не    піду    сьогодні    в    церкву,
Ще    побуду    трохи    грішна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008765
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Ніна Незламна

В осінню пору вечорову ( дит)

Листок  гойдавсь,  на  павутинці,
Вітер  співав,  немов  дитинці,
Так  тихо-  тихо  колискову,
В  осінню  пору,    вечорову.

Коротший  день  йде  спочивати,
І  вам  малята  пора  спати,
Місяць  зоринки  в  гурт  збирає,
Всім  діточкам  він  побажає.

Приємних  снів,  солодких  нині,
Подякуймо  чудовій  днині,
А  завтра,  знов  засяє  ранок,
Приляже  промінець  на  ґанок,

Й  день  вересневий  усіх  звабить
А  поки  ж  місяць  діткам  радить,
Влягайтесь  в  ліжечка  любенькі,
Хай  сни  насняться,    лиш  гарненькі.



                 09.09.2023р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994243
дата надходження 19.09.2023
дата закладки 18.03.2024

Ніна Незламна

Далекий схід… близький

Далекий  схід,  а  може  близький,
Чи  хтось  різницю  відчуває?
Скажіть,  чому,  там  мир  нестійкий,
Народ  по  -    іншому  сприймає?

Чи  так  навчили,  чи  в  сприйнятті,
Себе  в  довколишньому  світі?
Нема…  напевно  ,  у  майбутті,
Тієї    віри,  що  в  суцвітті....

Бо  в  них  душа,  як  квіточка  та,
На  жаль,  не  здатна,  захиститись,
Щодень  у  борні,  до  забуття,
Із  вірусом,  бо  ж  хоче  жити.

Чи  ти,  не  помічаєш  краси?
Землі,  природи,  злет  пташини,
І  звук  коси  й  холоду  роси,
Щоб  жити,  не  маєш  причини?

А  вижити,  поміж  тарганів,
Потрібно  мати  силу  волі,
Від  зміни  мислення,  очманів?
Чи  краще,  хист  при  війні  й  досі?

Далекий  схід,  чи  рідний  й  близький?
Мабуть  по-  своєму  сприймаєш,
Старий  та  певно  і  молодий,
Гадаю,  серцем  відчуваєш,

Той  біль.  Й  хвилини  благодаті,
Що  мав  та  поступово  втратив,
Лише  хизуються  багаті,
Яким  боявсь  протистояти.

Хай  сонце  сходить,  під  мирним  небом,
Почуймо  пісню  солов’їну,
Осяяні,  чаруючі  крайнебом,
З’єднаймо  країну  в  родину!

У  серці,  козацький  дух  живе,
Повір  у  себе,  в  Україну,
Згадай  пращурів,  усе  святе,
Згуртуймося  в  міцну  родину,
Щасливу,  багату,  єдину!  

           18.03.2024р

                                       (тут  вірус  -  як  зомбування)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008781
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Маг Грінчук

Мудрість астролога

Якось  астролог,щось  не  догодив  тирану-царю...
А  вони,як  відомо,  не  люблять  церемонитись  з  ними.
За  "традиціями"  розправитись  рішив  за  Зорю...
Вбити  він  наказав,  не  здолав  своєї  гордині  ницість!

-  Ти  так  добре,  їй-богу,  провіщуєш  долі  людей  -
З  цими  словами  можновладець  звернувся  до  астролога,
Вже  готуючись  катові  подати  знак  смутком  очей...
 -  Тож,  скажи,  скільки  залишилось  жити  тобі  згідно  долі!  -

І  відчувши,  щось  недобре  та  зле  відповів  звездар:
 -  Ваша  величність,  зірки  показали  і  загибель  мою,
А  загину  за  три  дні  до  вашої  смерті,  мій  цар!  -
...  Виявилось  цілком  досить  цього,  щоб  приручити  "змію".

Почала  піклуватись  вона  про  здоров'я  його,
Як  про  власне  своє!  Ясніє  німбом  щасливим    небосхил.
...Є  перо,  папір  і  ще  -  трохи  сил  і  в  серці  вогонь.
Мудрість  астролога  увічнює  розум  і  велич  могил...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008383
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 16.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. КОЗЕЛ КУПИВ СОБІ БАЯН

Козел  купив  баян  собі,
Зібрались  усі  Друзі.
Були  у  музиці  слабі,
Тому  були  в  напрузі.

Присіли  поруч  і  чекають,
То  не  біда,  що  всі  глухі.
Хіба  про  це  хтось  отут  знає?
Не  скажуть  люди  і  лихі,

(Такі  в  житті    бувають).
Настала  тиша,  всі  мовчать,
А  дехто  з  них  куняє,
Пора  вже  гру  оту  почать.

Щось  рипав  мляво  музикант,
Бо  знав  погано  ноти.
Усі  тут  крикнули:  Талант!
Окрім  Кози  -  навпроти.

Вона  продовжила  концерт,
Поправила  спідницю,
(Лише  спитала  про  десерт)
Коли  це  все  скінчиться.

І  довго  мекала  вона,
Терпіння  всіх  забрала.
Чия  ж  вона  була  жона,
Не   Вовка  -  генерала?

Тривав  у  лісі  цей  концерт,
Аж  раптом  Вовк  з"явився.
Коза  питала  про  десерт,
Не  їй  він  все  ж  судився...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008565
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. КОЗЕЛ КУПИВ СОБІ БАЯН

Козел  купив  баян  собі,
Зібрались  усі  Друзі.
Були  у  музиці  слабі,
Тому  були  в  напрузі.

Присіли  поруч  і  чекають,
То  не  біда,  що  всі  глухі.
Хіба  про  це  хтось  отут  знає?
Не  скажуть  люди  і  лихі,

(Такі  в  житті    бувають).
Настала  тиша,  всі  мовчать,
А  дехто  з  них  куняє,
Пора  вже  гру  оту  почать.

Щось  рипав  мляво  музикант,
Бо  знав  погано  ноти.
Усі  тут  крикнули:  Талант!
Окрім  Кози  -  навпроти.

Вона  продовжила  концерт,
Поправила  спідницю,
(Лише  спитала  про  десерт)
Коли  це  все  скінчиться.

І  довго  мекала  вона,
Терпіння  всіх  забрала.
Чия  ж  вона  була  жона,
Не   Вовка  -  генерала?

Тривав  у  лісі  цей  концерт,
Аж  раптом  Вовк  з"явився.
Коза  питала  про  десерт,
Не  їй  він  все  ж  судився...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008565
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Порада внучки

П’ятикласниця    Марійка
Щире    й    добре    серце    має,
До    бабусі    часто    в    гості
По    дорозі    забігає.

Баба    скаржиться    на      ноги,
Що    по    світі    вже    не    носять,
Шия    й    рученьки    німіють,
Допомоги    спина    просить.

Довго    слухала    Марійка,
Пальцем    по    столі    водила,
На    бабусю    подивилась
І    свій    висновок    зробила:

-Треба    тобі,    бабцю,    заміж
Вийти    за    якогось    діда,
Бо    не    я,    а    він    сьогодні
Допоможе    в    твоїх    бідах.

Більш    не    зможе    він    нічого,
Хай    по    хаті    сновигає
Й    при    нагоді    на    ніч    спину
Фастум-гелем    натирає.

І    тобі    приємно    буде
Перед    дідом    тим    стогнати,
То    ж,    бабусю,    уже    завтра
Починай    його    шукати.

Принц    ногами    вже    не    дійде  –
То    приїде    у    кареті,
Не    хвилюйсь:    як    тут    не      буде  –
То    знайдемо    в    Інтернеті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008570
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ПРИСНИВСЯ СОН СЬОГОДНІ ВАНІ

Приснився  сон  сьогодні  Вані,
Що  він  кудись  із  ранку  йде.
І  щоб  сказати,  має  плани,
Ніяк  собі    він  це  не  втне.

Відчув,  зморився  він  так  дуже,
З  обличчя  піт  уже  стіка.
Аж  бачить  кум  незвідкись  суне,
Тікати  треба  від  гріха.

Куди  б  від  нього  тут  сховатись?
Та  кум  його   давно    уздрів.
-  Спішиш  до  Галі,  щоб  добратись?
І  кулака  в  лице  вліпив.

Тут  почалася  така  драка...
Хіба  Іван  цього  хотів?
Промазав  бідний  неборака...
За  чуба  жінку  він  схватив...

--Прокинься,  ледарю  нещасний,
Он  кури  дивляться  в  вікно.
Ти  навіть  битися  нездатний,
Тебе  корова  жде  давно.

Тебе  хазяйство  все  чекає,
А  я  ще  трішечки  посплю.
Бо  в  мене  сил  чомусь  немає.
А  кум  наварить  хай  борщу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008572
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. У чаті.

Старий  козел  навчав  малого:
-  У  чаті  сайту  будеш  блогер.
Рогами  всіх  коли  до  болю,
Копитами  топчи  по  колу,
Бо  ти  найкращий  після  мене,
Хоча  іще  поки  зелений.
Отрути  більше  під  віршами,
Налий  поетам  без  підстави.
...Аж  раптом  тут  з'явивсь  хазяїн.
-  Соціопатів  цих  я  знаю,
То  ж  видаляю  всіх,  блокую,
Нехай  тепер  десь  метикують.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008503
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 16.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Тривожні думки

Ніч  торкала  зірками  лице
Та  повір,  що  думки  не  про  це,
Бо  проникнув  у  се́рденько  біль,
Що  вірвався  до  нас  звідусіль.

Так  болить,  пробиває  до  сліз,
Де  не  підеш  жахіття  там  скрізь,
Боронять,  любі  хлопці,  наш  край,
Щоб  всміхнувся  вже  мирний  розмай.

Як  же  важко  здолати  шляхи,
По    яких  пролітають  страхи,
Знову  день  -  стоголоссям  кричить:
Як  жахіття  оце  зупинить?

Та  збираємо  силу  в  кулак,
Єдність,  віра  -  це  правильний  знак,
Поєднаємо  силу  й  любов,
Обіймемо  Вкраїну  крилом!

І  засяє,  як  в  мирні  часи
Та  краса,  що  плекали  завжди́,
Через  сум  і  болючі  роки  -
Знаю,  з  гідністю  зможем  пройти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008559
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024

Маг Грінчук

Сон

Що  таке  часи  і  хвилини  під  час  нашого  сну?
Це  уривок  фази,  декількогодинний  період...
Відпочинок  спокійний,  рівний,  що  дає  глибину
Ритму  діяльності  притаманій  людині  й  звіру...

Сон  швидкий  і  парадоксальний  необхідний  тілу,
Організму  нормальній  істоті  у  цій  блакиті.
Сон  -  це  відновлення  мозкового  тонусу  й  сили.
Розвиток  зору,  зміцнення  пам'яті,  відродитись...

Це  припливи  творчої  активності  наших  клітин,
Спазми  шлункові,  які  виникають  у  години
Відчуття  голоду,  неспокою  та  гірких  сльозин.
Сон  і  неспання  -  це  причина  показників  зміни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008509
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ПРО СЛОНА І МУХУ

Примчалась  Муха    з  перегною,
Вмостилась  зручно  на  Слоні.
І  здивувала  всіх  метою,
(Вона  ж  живе  весь  час  в  брехні)

Що  вона  вища  від  Слона,
Що  ніби  Слон  її  боїться,
Хоч  в  нього  тонна  є  вага,
І  пропонує:  Подивіться!

І  швидко  скочила  на  спину,
Усі  розкрили  тут  роти.
Її  ідеям  нема  спину,
Як  не  боїться  висоти?

Вона  дістала  так  його,
Упав  в  багнюку  і  качався.
Була  хвилинка  тут  всього,
Отак  із  нею  розквитався.

Та  де  ж  та  ділася  стобреха?
із  бруду  ледве   виповзла.
А  всі  сміялися:  Невдаха!
Нащо  за  носа  нас  вела?


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008483
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

ГУМОР Відпочили

Запросив  бабу  Федору,  дід  Митько  в  Карпати,
Поїдемо  люба  в  гори  на  лижах  спускатись.
Підігнав  він  "  Запорожця"  і  відкрив  дверцята,
Бабу  зразу  взяли  млості,  почала  кричати.

Що  то  Митьку  за  машина,  хочу  "  Мерседеса",
Посідали  в  неї  шини,  відпадуть  колеса.
Хочу  розкіш,  салон  в  шкірі,  щоб  було  тепленько,
В  "  Запорожця"  кругом  дири,  він  уже  старенький.

Де  тобі  візьму  я  "  Мерса"  -  Федоронько  люба,
Ти  ж  кохана  не  принцеса,  випали  вже  зуби.
Підгинаються  і  ноги,  кийок  підпирає,
А  я  тебе  Федоронько  всеодно  кохаю...

Тож  давай  моя  кохана,  не  вередувати,
Збирай  швидко  свої  клунки,  зачиняймо  хату.
Не  забудь  костюм  спортивний,  двометрові  лижі,
А  ще  бутель  самогону,  щоб  розтерти  "кри́жі".

Всілись  швидко  до  машини  і  додали  газу,
Довів  Митько  свою  любку,  до  самого  сказу.
Пролетіли  перевали,  мов  в  небі  комета,
З  баби  усе  позлітало,  виправка  атлета.

Повертай  -  кричить  додому,  бо  вже  помираю,
Я  не  хочу  впасти  в  кому  у  чужому  краю.
Потерпи  моя  Федосю,  он  уже  і  гори,
Будемо  з  тобою  в  русі,  посміхнуться  зорі...

Ось  вже  й  база,  тут  трампліни  і  круті  доріжки,
Віддихають  Філіпіни,  затишнії  хижки.
Подивись  моя  Федосю,  яка  тут  природа,
Чом  не  вдіта  ти  і  досі,  час  марнити  шкода.

Говорив  Митько  так  ніжно  до  свеї  Федосі,
А  на  гірках  дуже  сніжно,  сніг  лежить  і  досі.
Взяли  вони  палки  в  руки  і  стали  на  лижі,
Полетіли  наче  круки  із  гори  до  низу.

Баба  враз  зробила  "сальто",  зачерпнула  снігу,
Краще  б  їхали  на  Мальту,  зайнялися  б  бігом.
Та  було  уже  запізно,  про  щось  говорити,
Федоронька  віртуозно  уміла  крутити...

Не  зумів  Митько  догнати,  любку  свою  милу,
Потім  міг  лише  стогнати,  бо  не  мав  вже  сили.
Як  додому  повертались,  вражень  було  повно,
Всю  дорогу  слухав  милу  свою  невгамовну...

І  з  тих  пір  Митько  нікуди,  більш  не  виїзджає,
На  Федоринії  груди  часто  прилягає.
Лиш  в  думках  не  забувають,  ту  свою  поїздку
Ті  горби  їх  так  лякають,  зразу  ломлять  кістки...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007573
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

ГУМОР КУМАСИНЕ САЛО

Раз  зайшов  кум  до  куми,
Позичити  сала.
А  кумася  на"горі",
Сало  те  сховала...

"Хочте  куме  сала  ви,  
Лізьте  на  горище.
В  мене  болить  голова,  
А  там  вітер  свище".

Лізе  по  драбині  кум,
А  вона  трясеться.
Глядь  у  кошичку  собі,
Курочка  несеться.

Тихо...  тихо  -  каже  кум,
Я  яєць  не  хочу.
Не  роби  будь  -  ласка  бум,
Лиха  напророчиш.

Тільки  він  проговорив,
Ті  слова  завітні.
Ставсь  нервовий  в  курки  зрив,
Очі  не  привітні.

Кума  взяв  від  того  страх,
Курка  закричала.
Їхав  вниз  він  по  щаблях,
Де  кума  стояла...

Тільки  й  всиг  промовить  я,
Тут  не  винуватий.
Люба  кумонько  моя,
То  драбина  клята.

А  ще  курка  мов  змія,
Засичала  злісно.
Переляк  отримав  я
І  драбина  трісла...

Замість  сала  гулю  він,
Отримав  добрячу.
Виймав  щепки  із  колін,
Сів  й  з  кумою  плачуть.

Ще  й  кума  із  злості  так,
Кума  обізвала.
Став  червоний  кум,  мов  рак,
Стидно  мабуть  стало...

Стежкою  пошкандибав,
Навпростець  додому.
Злість  у  серці  не  тримав,
Мав  велику  втому...

Більше  мабуть  сала  він,
Позичать  не  буде.
В  голові,  ще  й  досі  дзвін,
Скажу  добрі  люди...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007957
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Н-А-Д-І-Я

Неужто есть Любви закат?. .

Тихонько  ветер  клён  колышет,
А  в  доме  все  давно  уж  спят.
И  дождик    вновь    стучит  по  крыше.
А  мысли  облачком  летят...

Летят  за  море,  океаны
Где  нет  жестокости  и  зла.
Наверно,  в  сказочные  страны,
Там  нет  предательства,  вранья.

Туда,  где  вольно  сердце  дышит,
И    не  предаст  никто  в  Любви.
А  ветерок  не  спит,  он  слышит,
Внимая    мысли  все  мои.

Стучит  будильник  неустанно,
Цветов  разлился  аромат.
И  мне  немножко  нынче  странно:
Неужто  есть  Любви  закат?


Как  жаль,  что  счастье  скоротечно,  
Любовь  ведь  только  сладкий  сон.
Ничто  не  может  длится  вечно,
А  ночь  пройдёт  -  уйдёт  и    он.


------------------------------------------
Музыка  и  испонение  в  песенной  вариации  Владимира  Люсина.  Музыкальный
сайт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215692
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 15.03.2024

Н-А-Д-І-Я

Неужто есть Любви закат?. .

Тихонько  ветер  клён  колышет,
А  в  доме  все  давно  уж  спят.
И  дождик    вновь    стучит  по  крыше.
А  мысли  облачком  летят...

Летят  за  море,  океаны
Где  нет  жестокости  и  зла.
Наверно,  в  сказочные  страны,
Там  нет  предательства,  вранья.

Туда,  где  вольно  сердце  дышит,
И    не  предаст  никто  в  Любви.
А  ветерок  не  спит,  он  слышит,
Внимая    мысли  все  мои.

Стучит  будильник  неустанно,
Цветов  разлился  аромат.
И  мне  немножко  нынче  странно:
Неужто  есть  Любви  закат?


Как  жаль,  что  счастье  скоротечно,  
Любовь  ведь  только  сладкий  сон.
Ничто  не  может  длится  вечно,
А  ночь  пройдёт  -  уйдёт  и    он.


------------------------------------------
Музыка  и  испонение  в  песенной  вариации  Владимира  Люсина.  Музыкальный
сайт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215692
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 15.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Спритний Петро

Цілий    рік    Микола    мучивсь  -
Біль    сердечна    довела,
Бо    забрала    розум    Галя,
Що    жила    в    кінці    села.

Щодня    човгав    по    бруківці
До    стирання    підошов,
Зрештою    зібрався    з    духом  –
В    хату    дівчини    зайшов.

-Я    все    думаю,    Галинко,
Як    до    тебе    підійти,
Про    кохання    щось    сказати,
Ключ    до    серця    як    знайти?

Дівка    всілася    гарненько,
Трішки    блузку    підняла,
Гладила    живіт    кругленький,
Колі    відповідь    дала:

-Десь    читала,    що    кохання  –
Це    одне    з    найкращих    див…
Поки    ти,    Миколо,    думав,
То    Петро    вже    все    зробив!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008040
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Ідеальна сiм'я

Молоді    дружини    вчора
(До    роботи    ще    не    брались),
Після    шлюбу    на    заняття
У    психолога    зібрались.

Тут    було      одне    питання:
-Що    чекаєте    у    шлюбі?
Опишіть    модель    взаємин,
Щоб    були    кохані    й    любі.

Більшість    пише,    щоб    дитятко
Ще    не    ніс    у    дім    лелека,
А    свекруха    клята    й    свекор
Десь    в    селі    були    далеко.

Щоб    щасливо    проживали
Молоді    в    своїй    квартирі,
Милий    час    щоб    не    проводив
В    пивнім    барі,    чи    у    тирі.

Не    задумуючись,    Алла
Дуже    швидко    написала:
-Щоб    сім’я    була    нормальна  –
Є    закон    оригінальний:

Я    не    знала    б    звідки    гроші
Регулярно    прибувають,
А    коханий    щоб    не    паривсь,
Де    й    куди    вони    зникають.

Буде    все    в    нас    ідеально:
І    відносини,    й    стосунки,
Доки    в    мого    чоловіка
Будуть      кошти    на    рахунку.

Тут    психолог    чухав    лоба  –
Прояснилася    причина:
Зрозумів,    чом    до    банкіра
Утекла    його    дружина!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008199
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Не подумав

Люсі    хочеться    кохання,
Ніжну    пісеньку    мугиче,
А    в    Миколи    інші    плани  –
Риболовля    його    кличе.

-Вже      весна      надворі,    Колю,
Ластівка    гніздо    звиває,
Ти    послухай,    вечорами
Соловейко    як    співає.

А    в    твоїх    розмовах    тільки
Вудки,    неводи    і    верші…
Скажи    краще,    що    подумав,
Як    мене    побачив    вперше?

І    зітхнув    Микола    тяжко:
-Це    було      біля    вертепу.
Якби    ж    я    тоді    подумав,
То    не    мав    би    цю    халепу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008388
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 15.03.2024

ТАИСИЯ

Рай земной и Рай небесный

Рай          земной          и          Рай          небесный.

Всё          чаще,          чаще          удивляюсь,
Как          мудро          создан        Человек!
На          протяженье          долгой        жизни
Он          помнит          «кадры»          детских          лет.
Перед          глазами        оживает  
Знакомый          с          детства          Рай          земной.
Сегодня          сердце          замирает:
Исчез          Божественный          настрой…
Во          мне          свежи          воспоминанья
Беспечной          жизни          детских        лет.
Природа        мне          дарила        знанья
И          заменяла          интернет…
ЧТО          собирала          по          крупицам
В          теченье          долгих,          долгих        лет?
Под      старость          МУДРОСТЬ          пригодится!
Она          дополнит          интернет…
Крупицы          мудрости        под      старость
Обязан        внукам        передать.
Приносит      мудрость        людям      радость!
Поможет        истину      понять.
А          жизнь          сюрпризы          преподносит
И          море          горя          через          край…
Устав        от        жизни          мы      попросим:
ГОСПОДЬ!          Прими        в          небесный        РАЙ!
12.  02.    2024.

.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006032
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 14.03.2024

ТАИСИЯ

Концерт.

Так      мало        ярких        впечатлений.
Избыток        нервных            потрясений…
В        такой        нервозной        атмосфере
Спасёт        искусство        в        полной        мере.
Хоть        нынче        год        весьма        суровый,
Концерт        удалось        посетить.
Моя      подруга        пела        в        хоре.
Тот          хор        украсил        мою        жизнь.
Те          песни        мне        давно        знакомы…
Звучит        мелодия      полей…
Звучат        душевные        аккорды…
Поёт      их        в        роще        соловей…
Солисты        хора        раскрывают
Шедевры        своего        народа.
Перед        глазами        возникает
Моя      волшебная        природа…
Те      песни        -      кладезь        кислорода…
«Не        слышно        шума        городского».
Мы        все      в        плену      народных      песен.
Они      нам      с      детства      все      знакомы.
Хор        вновь      озвучил      эти      песни.
Ведь      с      песней      жизнь      ещё        чудесней.
(      Академический        хор        «ПРОМИНЬ»)

14.  03.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008423
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024

Любов Іванова

КЛИМОВЕ ПРИДАНЕ

Відчинились    двері  в  хату
Хоч  уже  і  спати    час.
Як  це  зразу  відгадати
Кого  Клим  привів  до  нас?

Дама  стала  поміж  нами
І  без  всяких  передмов  -
-  Ми  із  Климом  за  речами,
Бо  у  нас  тепер  любов.

Все  одразу  й  заберемо
Щоб  не  гратись  довгий  час,
Ти  складай,  ми  підождемо,
Не  затримуй  тільки  нас.

Скоса  зиркаєна  швабру,
Як  тут  все  не  віддаси?  
Але  ж  з  Климового  скарбу
Тут  лиш  латані  труси.

Труселя    запакувала,
Щоб  їх  швидше  відпустить.
Як  я  вволю  смакувала,
Цю  насправді  класну  мить...

Ой!  Та  я  ледь  не  забула
Цю  родзинку,  мармелад  !!
В  цій  коробці  не  фабула
А  для  Клима  справжній  клад.

Я  звернулась  дуже  мудро
Як  пророк  із-за  гори.
Кажу,  -  Слухай-но,  лахудро
Це  ти  також  забери...

Тут  пігулочки  для  Клима
На  всі  вИпадки  життя
Це  -  ВІАГРА,  для  інтима,
Ці  ось  -  від  серцебиття.

Далі  -  від  холестерину,
А  ось  бачиш  цей  напій?
Ним  напоїш  цю  тварину,
Як  провалиться  в  запій.

Ці,  коли  болять  суглоби,
Климцьо  з  ліжка  не  встає,
Ці  -  від  люті  і  від  злоби,
А  вона  частенько  є...

Ці  -  від  тиску,  ці  -  для  шлунку,
Ці  -  лікують  геть  усе,
А  ось  ці  для  порятунку,
Коли  Клима  пронесе.

Решту  брала  я  в  аптеці
Закупися  там  і  ти.
Щоби  з  Климом  буть  в  безпеці  -
Йод,  зеленку  і  бинти.

Вам  бажаю  я  кохання
Ну...  і  здійснення  надій.
Щастя  з  вечора  до  рання,
То  ж,  бувайте,  молоді.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998459
дата надходження 13.11.2023
дата закладки 14.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ПІДКРАДАЛАСЬ СІРА МИШКА ( КАЗКА)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TyqxoCd1XDA[/youtube]

Підкрадалась  сіра  Мишка,
До  Котячого  хвоста.
Йшла  повільно:  тишком  -  нишком,
Та  яка  була  мета?

Спав  мій  Котик  солоденько,
Хіба  чув  він  цю  біду?
Була  Мишка  вже  близенько,
Кіт  не  чув  легку  ходу.

Заглядав  колись  він  в  нірку,
Хотів  Мишку  цю  зловить.
Та  вона  втікла  у  шпарку,
(  Це  все  важко  уявить!)

Заховалась  під  диван,
Кіт  усе  ж  її  чекав.
Але  що  це?  Там  капкан?
Малу  Мишку  налякав.

Ой  як  пахло  м"ясо  там,
Та  її  не  обдурити.
(Вона  приклад  всі  котам).
Все  ж  хотілось  надкусити.

На  дивані  спав  господар,
Раптом  голосно  він  чхнув.
Мишку  страх  тоді  пройняв..
Тут   мій  Котик  позіхнув.

Що  за  пахощі  такі,
Чи  це  Мишка  на  свободі?
Лапки  скочили  легкі,
Бачить  -  Мишка  при  нагоді.

А  вона  у  нірку  шмиг,
Не  дістанеться  Коту.
Не  було  в  ту  ніч  інтриг,
Всі  пішли  у  дрімоту...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998428
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 14.03.2024

Valentyna_S

В темній казці

Спочатку  
світ  довкільний  зник.
З’явившись,
вдяг  химери  маску.
Її  злий  викрав  чарівник
й  відвів  до  себе  в  темну  казку?

Незвичне,  
інше  в  казці  тій  —
й  сміливій  лячно  поміж  тіней,
хоч  голоси  людські,  живі,
і  сонця  чуються  ворсини

на  личку,
лобику  й  руках.
Мов  кішка,  граючись,  лоскочуть  
дитячість,  сховану  в  очах…
А  дівчинка  вернутись  хоче

до  видимих  колишніх  днів  —
і  не  полосканих  ще  лезом  —
в  майбуть,  однак,  незнану  їй,
ступає…
ніжкою  й  протезом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992885
дата надходження 02.09.2023
дата закладки 14.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Романтичний ранок

Прокинусь  вранці,  кава  на  столі,
А  я  така  збентежена  й  щаслива,
Рядочків  пара  в  милому  листі,
Що  я  кохана,  ніжна  і  красива.

Торкнулась  серця  любляча  рука
І  дотик  залишила  на  папері,
Мені  говорить  радісно  душа,
Через  хвилинку  ти  зайдеш  у  двері.

Поглянеш,  наче  промінь  навесні
І  почуття  зігріють,  як  ніколи,
Ти  подаруєш  світ  той,  що  в  тобі,
Навік,  з'єднавши  неповторні  долі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008371
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024

Валентина Ярошенко

Казкові мрії

Ой,  як  гарно  світить  місяць
Нам  рвонути  зараз  з  місця,
Полетіть  у  синє  небо
Мабуть  є  така  потреба.

Не  янголом  стати  в  небі
Ту  екскурсію  для  себе,
Все  з  небесними  тілами
Піти  в  танок  із  зірками.

Нове  щось  Сатурн  розкаже
До  нас  в  нього  є  повага,
Зустріне  місяць  із  човном
В  нас  мрія  є  така  давно.

Повезе  нас  між  хмарками
Пояснить  усе  словами,
Щоб  у  сні  нам  ще  наснилось
Яка  в  них  велика  сила.

Ой,  як  гарно  світить  місяць
Нема  сну,  кудись  подівся,
Знаходить  думка  нас  одна
Скоріш  скінчилася  б  війна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002304
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 13.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ДВІ ЧЕРВОНІ СМУЖКИ ( ГУМОР)

Показала  Мишку  Дашка,
Дві  червоні  смужки.
На  душі  так  стало  важко:
Нащо  ці  пелюшки?

Крик  дитячий  невгамоний
З  ранку  й  до  світанку.
Так!  Той  вечір  був  чарівний,
Що  тривав  до  ранку.

Що  ж  тепер  отут  робити?
Помилок  не  справить.
Чи  покинуть,  чи  любити?
Як  усе  оце  поправить?

Утікти  -  найкращий  вихід,
Може,  за  кордон?
Там  пожити  трохи  тихо...
Не  пуска  ж  закон.

Поки  думав,  поки  мріяв,
Час  не  може  ждати.
Нащо  все  це  заподіяв?
Вже  не  може  спати.

Раптом  стука  хтось  у  двері:
Здрастуй,  любий  тато!
Це  наступний  з  його  серій:
Дітки  -  винуватий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998312
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 13.03.2024

Любов Іванова

МОРЕ, СОНЦЕ, ПЛЯЖ, ПІСОК

[b]Море,  сонце,  пляж,  пісок,  на  піску  дівиця,
Посміхається  усім,  погляд  аж  іскриться...
Хлопці  і  чоловікИ,  що  проходять  поряд
Зачаровані  усі,    не  відводять  погляд.

Йшов  над  берегом  моряк,  став,  зачарувався,
-  До  цієї  гавані  я  б  пришвартувався!!
А  дівиця  вслід  йому  вислови  зухвалі,  -
-  Не  дивись  спокусливо,  іди  собі  далі...

Потім  льотчик  прямував  -  птиць  сталевих  вершник,
Як  угледів  цю  красу,  аж  зіпрів  сердешний.
До  красунених  тілес  низько  нахилився,  -
-  Ой!  На  цей  аеродром  я  би  приземлився..

Та  вона  і  на  цей  раз  не  повела  оком,
-  Не  займай  мене,  герой,  іди  собі  боком!!
А  за  ними  йшов  шофер,  і  всього  три  слова,
Та  солодкі  ж  бо  які:  "Кралю,  будь  здорова!!"

І  озвучи,  як  нектар:  "Ой,  моя  ж  ти  втіхо,
Я    б  в  твій  милий  "автодром"  разів  десять  в"їхав."
Ну  а  далі,  вечір  був  -      кон"ячок,  шампанське
І  звичайно  закусон  -  дороге  все,  панське.

Далі  -  томно  в  будуар  прямували  разом,
Краля  думала,  що  все  станеться  одразу..
...Ліг  шофер  і  захропів  у  футболці  й  шортах
Для  красуні  це  удар,  сум  її  огОрта...

Краля  штовхає  під  бік,:  "Ну,  давай  "в"їжджати"..
Бо  інакше  я  тебе  виштовхаю  з  хати!"
-  Ти,  красуне,  не  кричи,  як  народ  на  владу,
Я,  як  вип"ю,  за  кермо  ні  за  що  не  сяду...[i][color="#0a5587"][/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975949
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 13.03.2024

Любов Іванова

ПРОГРЕС В МЕДИЦИНІ

[b][color="#190694"]Запитала  якось  Домка
 у  куми  Марини,  -
Як  вважаєш,  чи  є  успіх    
в  плані  медицини?

Ми  старі,  зрівняти  здатні
Як  було…  як  стало.
Ми  ж  бували  у  лікарні
За  свій  вік  не  мало.

-Є  прогрес,  гука  Марія
Всі  про  нього  знають.
З  нас  раніш  не  брали  гроші,
А  тепер  здирають…

-  Та  не  той  прогрес,  Маріє,
Геть  не  згідна  Домка,
В  діагностиці  є  зміни…
Натякає  тонко.

Ооо!!  То  ти  згадай,  кумасю
Як  було  нам  двадцять
Лиш  зайшла  до  кабінету,
Треба  роздягаться.

Не  важливо,  терапевт  то
Отоларинголог,
Мусиш  зняти  все  із  себе
І  стояти  гола.

Все  змінилося  навколо,
Зміна  й    тут  велика.
Чи  хірург,  а  чи  невролог
«Покажи  язИка».

Може  й  нині  ми  не  проти
Зняти  з  себе  дрантя,
Та  ніхто  й  не  пропонує,
Бо  не  з  нашим  щастям[/color].[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005180
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 13.03.2024

Любов Іванова

УКРАЇНА ЗУСТРІЛА ВЕСНУ

[b][i][color="#0f5704"][color="#cf08c2"]У[/color]-же  розтанули  сніги,
[color="#cf08c2"]К[/color]-упають  землю  талі  води,
[color="#cf08c2"]Р[/color]-озлогі    поять  береги,
[color="#cf08c2"]А[/color]-дже  світанок  у  природи.
[color="#cf08c2"]Ї[/color]-й-Богу,  ніжний  аромат
[color="#cf08c2"]Н[/color]-ависнув  шлейфом  недешевим  
[color="#cf08c2"]А[/color]-пломбом  взятий  напрокат,

[color="#cf08c2"]З[/color]-аповнив  трунком  березневим.
[color="#cf08c2"]У[/color]-питись  хочеться  в  цей  час
[color="#cf08c2"]С[/color]-маками  щедрої  природи.
[color="#cf08c2"]Т[/color]-аємним  мріям  дати  шанс,
[color="#cf08c2"]Р[/color]-адіти  сонцю  і…  пригодам.
[color="#cf08c2"]І[/color]-  запашне  цвітіння  трав
[color="#cf08c2"]Л[/color]-  юбов»ю  щедро  напоїти
[color="#cf08c2"]А[/color]-  й  навіть  попри  сотні  справ

[color="#cf08c2"]В[/color]-  ідкритим  серцем  ближніх  гріти..
[color="#cf08c2"]Е[/color]-дем    земний,  пора  краси
[color="#cf08c2"]С[/color]-пить  промінь  сонця  на  верхівках…
[color="#cf08c2"]Н[/color]-айкраща    мить  і  див  часи
[color="#cf08c2"]У[/color]-  різних  барвах  і  відтінках.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007685
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 13.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

ГУМОР ВИХВАЛЯЛАСЬ

Вихвалялась  Валентина  дочками  завзято,
Одна  в  мене  балерина,  друга  в  депутатах.
Третя  дуже  знатна  леді,  їздить  на  Канари,
Є  ще  й  син  у  мене  Федя,  ледар  і  бездара.

Працювати  він  не  хоче,  любить  добре  їсти,
Цілий  день  мов  кіт  муркоче  і  сидить  у  кріслі.
А  як  тільки  борщ  запахне,  бере  зразу  ложку,
Запихає  на  дві  гулі,  робить  в  губі  трощу.

Балерина  завітає  у  гості  до  мами,
Все  дієтою  балу́є  і  шле  телеграми.
В  телеграмах  чоловіку  надає  роботу,
Мабуть  буде  так  довіку  у  неї  він  "  мотом".

Як  приїде  депутатша  у  гості  до  мене,
То  не  мов  японська  гейша,  кімоно  зелене.
Все  промови  якісь  строчить,  шукає  трибуну,
А  тоді  блука  щоночі  з  бару  її  сунуть.

Коли  ж  третя  завітає,  дуже  знатна  "  леді",
То  така  до  всіх  привітна,  навіть  і  до  Феді.
Він  її  так  полюбляє,  наче  котик  треться,
Бо  багато  грошей  має,  мов  курка  несеться...

Спокійніше  в  хаті  стане,  як  нема  нікого,
Серце  рівно  в  мене  б'ється  і  не  болять  ноги.
Нехай  мають  свої  справи  і  в  них  поринають,
Я  від  них  не  хочу  слави,  хай  собі  тримають...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007958
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 12.03.2024

Галина Лябук

Всього лиш треба…

                                                           У  кого  що  болить,  
                                                       про  те  й  гомонить
                                                                           (  народна  мудрість).  


Людині  треба  зовсім  мало,  
Щоб  жити  на  своїй  землі,  
Щоб  віра  в  завтра  не  пропала
Й  кінець  настав  страшній  війні.  

                   Людині  треба  зовсім  мало:

Пшеничний  степ,  трель  жайворина,  
Життя,  щоб  в  радості  тривало,  
Хатина,  сад,  в  дворі  калина.  

                   Людині  треба  зовсім  мало,  

Щоб  гідність  ту  нести  в  собі,  
Держава,  щоб  про  неї  дбала,  -  
Все  по  Законах,  без  журби.  

                   Людині  треба  зовсім  мало:

ПлатнЮ    пристойну,  лиш  тоді
Вкраїнці  не  нАймитували    б,  
Трудились  вдома,*    як  завжди.  

                   Людині  треба  зовсім  мало.  

Хапугам,*    злодіям    -    кончина...  
Життя  у  барвах  засіяло    б,  
Корупція  навіки  згине!  

                   Людині  треба  зовсім  мало:

Роздай  мільйони  в  дитбудинки  -  
Дістанеш  спокій  небувалий,  
Не  пошкодуєш  ні  хвилинки.

                               *    *    *

Людині  треба  зовсім  мало.  
Тут  скептики  знайдуться  звісно:
-    Ти  чесно  заробив?    
-    Й  чимало?!  
Ну,  не  суди  мене  так  злісно.  



                                                       *Тут    -    трудитись  в  Україні.  
                                                       *  Хапуга    -    той  хто  бере  хабар.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004317
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 12.03.2024

Веселенька Дачниця

Ой у полі, у широкім

Ой  у  полі,  у  широкім
Козаки  стояли,
Навкруги  зело  цвіло  -
Трави  скрізь  буяли

           Приспів:
Гуляй,  гуляй,  козаче,
Наче  вітер  в  полі,  
Коли  сім’ю  заведеш  –
Вже  не  буде  волі  

Козак  їде,  козак  йде  –
Дорога  широка,
Гуртом  дівчата  за  ним  –
Не  відірвеш  ока

           Приспів:
Гуляй,  гуляй,  козаче,
Наче  вітер  в  полі,  
Коли  сім’ю  заведеш–
Вже  не  буде  волі  

Буйний  чуб  та  пишні  вуса,  
Гостра  шабля  на  боку,
Жде  Ірина,  чи  Маруся  -
Всюди  добре  козаку

           Приспів:
Гуляй,  гуляй,  козаче,
Наче  вітер  в  полі,  
Коли  сім’ю  заведеш  –
Вже  не  буде  волі  
 
Вуса  вискубуть  турботи,
А  чуб  посивіє...
Гостра  шабля  козака
В  піхвах  поржавіє

           Приспів:
Гуляй,  гуляй,  козаче,
Наче  вітер  в  полі,  
Коли  сім’ю  заведеш  –
Вже  не  буде  волі  
                                   В.Ф.-  30.11.  2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967601
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 12.03.2024

Любов Іванова

ЧУДОДІЙНА ВІАГРА

[b]Дід  Петро  про  ту  ВІАГРУ  чув  не  раз  хороше.
Та  аби  собі  придбати  -  все  немає  грошей.
Але  ціль  собі  поставив  по  осінній  днині.
Щоб  зробити  подарунок  бабці  Катерині…

Не  жував  він  довго  соплі  і  зробив  початок  -
То  продасть  відро  картоплі,  то  яєць  десяток…
То  пляшки  здасть,  що  знаходить  часом  біля  шинку.
Все  у  гроші  переводить,  щоб  потішить  жінку.

Капітал  ховав    від  бабки,  нащо  ті  розбори.
Люди  нал  несуть  у  банки,  а  дід  –  до    комори…
Років  два  збирав,  сердега,  економи  дійсно.
Далі  вузлик  взяв  з  грошима  та    подавсь  у  місто.

Це  ж  яку  він  ніч  влаштує  для  своєї  Каті  !!!
Того  щастя  вже  вже  літ  сорок  не  було  у    хаті.
Та  ото  було  б  спитати  у    дівчат  аптечних.
Як  пігулки  ці  приймати…Не  спитав,  сердечний…

Чув,  що  нюхають  щось  хлопці  і    стають  веселі…
Розім`яв  одну  на  бочці  з  причілку  оселі.
Нюхав  дід  цей  пил  завзято,  в    носі  лоскотало,
А  коли  зайшов  до  хати,  бабці    кепсько  стало…

Глянула  на  діда  скоса,    -Та  що  ж  це  за  лихо!!!
Подивись,  що  стало  з  носом…  і  зайшлася  сміхом!!
Третій  день  уже  сміється,  спинитись  не  може…
Дай  моєму  діду  розум,  милосердний    Боже!!  [/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005460
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.03.2024

Веселенька Дачниця

ДУМКИ

             
Крутеня    небо,  мов  прорвало…                  
Білим  –  білим  покривалом
устелило  землю.  Навкруги
не  видно  сліду  від  ноги.

А  сніг  мете,  а  сніг  мете,  
що  було  вчора  –  вже  не  те.
Не  повернути  мить  назад
у  той  чарівний  зорепад!

Дивлюся  вдаль  –  вона  німа,  
бо  замело,  всюди  зима…
Зима  душі,  як  і  природи,
не  раз  ще  буде  у  нагоді.                                                    
                                                                                                                                     
Весна  розбудить  почуття  -
Вихром  закрутиться  життя  !
Мир,  лад,  стоятиме  в  дозорі  -
Думки  яснітимуть,  як  зорі  !
                                                                 В.  Ф.  -  07.  02.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005455
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.03.2024

Веселенька Дачниця

Березневі надії

     
Юний  березню,  неотесаний,                      
Ще  берізками  нерозчесаний,                    
Не  загладжений  ніжно  руками                              
Миловидної  весни-мами                                        

Принеси  нам  на  крилах  весняних
Радість  мирну!  Вістей  довгожданих!
Хай  колоситься  земля,  квітує
Людське  шанування  відчує.

Щоб  замовкли  тривоги,  гармати,
Перестали  ракети  жахати...
Зазирни,  обігрій  кожну  хату  -
Будеш  квітню  достойним  братом  !

Нехай  небо  ясніє  та  грає,
Хороводи  птахів  щоб  співали  !
Переможно  неси  світлу  днину
В  українську  щиру  родину!
                                                                                     В.Ф.  -  27.02.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007188
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 10.03.2024

Веселенька Дачниця

Гумор. Забавна любов

                                                                                                       
І  чого  тільки  онуки
Не  творять  із  нами!
Бабці  внучка  «майструвала»
Зачіску  «цунамі».
Заплела  старій  бабусі
Косичок  зо  двадцять
І  сказала:  "Поглянь,  бабцю,
Яка  ти,  моя  цяця"!  
Тут  невістка  із  порогу,
(Ззаду  не  впізнала),                                      
-  Що  за  с....а  появилась
У  мого  Івана?

Дід  старавсь,  возив  онуків  
На  спині  по  пляжу.
То  скакає,  немов  коник,
То  на  спину  ляже.
Придрімнув,  мабуть,  втомився,
А  внуки  чудили…
У  пісочку  дідуся
Взяли  тай  зарили.
Народ    визвав  допомогу  -
Ледве  відходили…

Ой,  забавна  внучат  любов,
Як  те  море  грає:
То  куценька  -  в  зайця  хвіст,
То  вона  безкрая!    
                                                         В.  Ф.  -  03.  03.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007386
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 10.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Ти саме та (пісня)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yCEWYsV3hQc[/youtube]                                                                                                            Слова  Світлани  Пирогової,  музика  і  виконання  групи  "Злива".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005284
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 10.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Нескорена Одеса

Суцільна  чорнота.  Ніхто  не  відав,
Що  нелюди  пришлють  кривавий  вітер.
Одеса  плаче  і  нема  споко́ю.
Який  мерзотник  злодіяння  скоїв
У  березневу  першу  нічку  сонну,
В  будинок  запустивши  смерті  дрони.
Руїни  і  завали  -  сон  навічно,
Ніколи  діти  не  розплющать  вічки.
Невинні  янголята...Біль  проймає.
У  когось  вбито  підло  батька  й  маму.
Одеса  плаче,  у  гіркій  жалобі,
Але  нескорена  ворожій  пробі.

(Проба  -  значення  те  саме,  що  й  випробування)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007355
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 10.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Світла ковток

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок.
Серед  снігу  й  неписаних  літер
У  зимовій  холодній  палітрі.
Мого  серця  ніжності  мево  і  зойк.

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок.
Не  зламали  вітри  і  негода.
Я  сердечну  пишу  тобі  оду.
Чи  впізнаєш  мій  почерк  -  любові  крок.

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок
Чистотою  думок  -  диво-сяйвом,
У  душі  моїй  -  сонячним  майвом,
Як    весняний  узимку  світла  ковток.


09.01.2024р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006772
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 10.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Наснилася весна

Зима.  Глінтвейн.  Скляні  квадратики  вікна.
Сплітає  лютий  макроме  морозне.
Бузку  засохлому  наснилася  весна,
Неначе  хтось  несе  його  з-за  рогу,

А  поки  в  фоліанті  -  пил  і  духота.
Хоч  заглядає  часом  хуртовина,
Розлук  далеких  в'ється  стигла  глухота.
Застрягла  у  суго́рбі  лиш  провина.

Глінтвейну  чи  бузку  відчула  аромат,
Який  вдихала,  ніби  кисень  часу.
Душа,  неначе  всілась  на  журби  шпагат.
Зима  безмовна  у  холодній  рясі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005668
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 10.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Як подих весняний

Як  добре,  що  можна  у  світі  творити,
Красу  малювати  та  ніжно  любити,
Про  все  говорити  душевно  з  тобою
І  знатись  поменше  з  печаллю  й  журбою.

На  мить  зупинитись,  заглянути  в  очі,
Там  щирість  і  ласка,  мов  промінь  лоскоче,
Зануритись  тихо  в  обійми  і  знову
Почути  любови  зворушливу  мову.

Вдихнути  наповну  все  щастя  і  долю,
Зустрітися  поглядом  рідним  з  тобою,
Відчути  кохання  найкраще,  єдине,
Як  подих  весняний  своєї  дитини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007234
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 09.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Могла так плакати душа

Я  чула  плакав  дощ  в  гаю,
Розповідав  про  долю,
Він  нагадав  мені  мою,
З'єднавшися  з  мольбою.

Могла  так  плакати  душа,
Струну,  торкавши  кожну
І  тихо  в  сутінках  куща,
Лишавши  мить  спроможну.

А  серце  стукало,  пекло́,
Так  боляче  дихнути,
А  так  хотілося  б  тепло́,
Щоб  знов  його  відчути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007912
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Могла так плакати душа

Я  чула  плакав  дощ  в  гаю,
Розповідав  про  долю,
Він  нагадав  мені  мою,
З'єднавшися  з  мольбою.

Могла  так  плакати  душа,
Струну,  торкавши  кожну
І  тихо  в  сутінках  куща,
Лишавши  мить  спроможну.

А  серце  стукало,  пекло́,
Так  боляче  дихнути,
А  так  хотілося  б  тепло́,
Щоб  знов  його  відчути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007912
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024

Капелька

Самая большая тайна

Земля  людей  объединяет
-  Ногами  ходим  по  земле.
Она  людей  не  разделяет
В  дворцы,  в  песочницы  в  стране.

Была  Великая  держава
Людей  свободных  на  Земле,
По  уровню  опережала
Все  современные  втройне.

Но  прилетели  с  "Аватара"
Чужие  -  хищники  из  вне.
Земля  сражалась,  проиграла
Оставшись  в  хищной  кабале.

Страна  была  не  СССР-ом
И  не  Российскою  тюрьмой.
В  ней  каждый  был  миллионером,
Царём,  свободным  и  слугой...

Морали  в  басне  очень  много.
Чужие  в  каждой  есть  стране.
Они  людей  назвали  Homo  
Стремясь  командовать  в  душе.

                           30.01.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004935
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 09.03.2024

Капелька

Скорей рассвет пусть наступает

Земля  вздохнула  вместе  с  нами
Теплом,  любовью  и  добром
-  За  тучами  и  облаками
Весна  вдруг  с  солнышком  вдвоём.

Ещё  весне  конечно  рано,
Но  в  гости  можно  и  сейчас.
На  сердце  многих  видит  рану
И  вопиющих  слышит  глас.

Зачем-то  тьма  накрыла  Землю,
Зачем-то,  словно,  свет  погас
И  вспоминая  Фату,  Лелю
Вдруг  слышит  дъявольский  приказ:

"Людей  Земли  загнать  в  "болото"
-  Порядок  Новый  Мировой".
Рога,  копыта  спрятал  кто-то
С  козлиной,  злобной  головой...

Скорей  рассвет  пусть  наступает
И  мир  в  душе,  в  семье,  в  стране.
Весну  пусть  радость  удивляет
И  счастье  в  нашей  стороне.

Под  фотографий  была  надпись:
"Рассвет  -  это  пробуждение  людей
и  природы,  начало  нового  дня".

                                   04.02.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005026
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 09.03.2024

Капелька

"Револьвер"

Есть  револьвер  -  большая  штука,
Опасный  даже  "инструмент".
В  мозги  стучится  он  без  стука,
Силён  как  "Пятый  элемент".

Дружить  с  ним  -  жизнь  разнообразить
-  Жизнь  закипит  от  "А"  до  "Я".  
Нельзя  в  зависимось  залазить
И  с  "кипятком"  дружить  нельзя...

Есть  "Револьвер"  -  играет  Стэтхем.
Солидный,  шедевральный  фильм.
Там  круче  роль  чем  даже  Бэтмен.
Он,  словно,  добрый  элохим.

Он  побеждает  в  этом  мире
Разрушив  эго  -  корень  зла.
Он  не  нажал  курок  и  в  "тире"
Поставил  точку  навсегда...

Лет  двадцать  "Револьвер"  в  прокате,
В  нём  есть  крылатые  слова.
И  мир  сей,  словно,  на  закате
-Ведь  в  мире  вновь  идёт  война.

                                 31.01.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005030
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 09.03.2024

Капелька

Писать стихи - души призвание

Писать  стихи  -  души  призвание
-  Тяжёлый  или  лёгкий  труд.
В  стих  вкладываем  понимание,
Когда  красиво  -  very  good...

Писать  стихи  -  летать  как  ветер,
Но  иногда  идти  пешком.
В  своей  душе  -  в  своей  планете
Вы,  словно,  с  Музою  вдвоём.

Писать  стихи  -  дышать  любовью
Стараясь  целый  мир  согреть;
Скорбеть,  когда  пролитой  кровью
Война  питает  горе,  смерть...

Писать  стихи  не  так-то  просто
Когда  не  знаешь,  что  сказать.
Они  растут  с  духовным  ростом
Раскрыв  уста  и  сняв  печать.

Писать  стихи  -  построить  яхту,
Назвать  "Победа"  иль  "беда".  
Отправить  в  море  иль  на  "плаху"
Решают  Авторов  сердца...

Писать  стихи  -  писать  картину.
В  ней  отражение  души.
Украсить  дом,  снять  паутину
И  не  остаться  на  "мели".

Писать  стихи  -  бальзам  на  душу,
Луч  света,  радуга  мечты.
Но  иногда  стих,  словно,    грушу
Побить  в  спортзале  за  "грехи"...

Писать  стихи  -  ведь  каждый  знает:
"Слова  в  них  -  лего  и  игра".
Свою  страничку  открывает
И  для  тебя,  и  для  себя.

                                 08.02.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006054
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 09.03.2024

Катерина Собова

Талант художника

-Я    до    сина    їздив    в    гості,
Був    на    виставці    учора,
Вернісажем    вона    зветься,-
Кумові    хвалився    Жора.

-Там    художник    бородатий
Представляв    свої    картини,
І    про    образи    й    пейзажі
Торочив    нам    дві    години.

За    хвилину    дружні    шаржі
Показав,    як    малювати:
Хто    хотів,    то    він    за    гроші
Міг    усіх      обдарувати.

От    вже    майстер!    Вірте,    куме,
В    мене    дух    перехопило:
На    очах    у    всіх    присутніх
Із    картини    робить    диво.

На    портреті    -    гарний    дядько,
Бачать    всі:    сміється,    наче,
Мазнув    пензлем    біля    рота  –
І    той    дядько    уже    плаче  !    

Кум    відразу    розсміявся:
-Його      фокус    -    як    пружина!
Так    майстерно    часто    робить
Дорога    моя    дружина.

Коли    п’яний    -    я    регочу,
Тут    художник    -    моя    Ніна:
Мазок    віником    по    пиці  –
І    у    мене    -    кисла    міна!            

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006752
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 09.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Казкове життя

Забивало    дух    Парасці:
-Скоро    буду    вовком    вити!
Казав,    будеш    жити    в    казці,
А    що    вийшло,    паразите?

Я    -    в    саду    і    на    городі,
В    мене    діти    і    корова,
Кури,    гуси,    качки,    свині,
Хочеш,    щоб    була    здорова!

Виправдався    дуже    швидко
Чоловік    її    Іллюшка:
-Не    збрехав    тобі,    Парасю,
Казка    зветься      ’’Попелюшка’’.

Свого    слова    я    дотримав,
Покричала    трохи,    й    годі,
Я    ж    не    винен,    що    всім    важко,
І    бали    тепер    не    в    моді.

В    кожній    казці,    як    відомо,  
Кінець    завжди    є    хороший:
Замість    туфлів    кришталевих
Ось    купив    тобі      калоші!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007348
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 09.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Хто кращий?

-Добре    їсти    в    ресторані,-
Похвалився    Вітя    Грицю,-
Всіх    люблю    офіціанток:
І    дівчат,    і    молодицю.

Страви    вміло    так    підносять,
Ніжно    в    очі    заглядають
(А    не    так,    як    жінка    й    теща,
Косі    погляди    кидають).

А    коли    вже    розплатився,
Вирушаю    йти    до    хати,
Чайові    їм    залишаю  –
То    готові    цілувати.

-А    мені    більш    до    вподоби,-
Засвітились    очі    в    Гриця,-
В    спальному    вагоні,    друже,
Миловидні    провідниці.

Усміхаються    привітно,
Ні    до    кого    не    ревнують,
Після    чаю,    як    годиться,
Іще    й    постіль    пропонують!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007492
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 09.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Рятувальник

Насолоджуючись    в    ліжку,
Муркотіла    Валентина:
-Я    екстрім    люблю,    коханий,
Уяви    таку    картину:

Викрала    мене    потвора,
Це  -    дракон    п’ятиметровий,
Він    живий,    бридкий,    зелений,
Не    якийсь    там    паперовий.

Він      потягне    мене    в    замок
І    почне    репетувати,
Всякі    непристойні    речі
Враз    почне    пропонувати.

Ти    почуєш    мої    крики,
Бо    дракон    вже    почне    вити…
Ситуація    критична!
Що    ти    будеш    тут    робити?

Обізвавсь    коханий    мляво:
-Тут    нема    що    вибирати:
Кинуся    негайно    в    замок,
Щоб    дракона    врятувати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007645
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 09.03.2024

Катерина Собова

Найкращий курорт

Премію    отримав    Рома  –
Радість    груди    розпирала,
Дівчина    кохана    Тома,
Як    та    пташка    щебетала:

-Місяць    тому    я    вже    склала
У    валізи    сукні    й    шорти,
І    на    днях    переписала
Закордонні    всі    курорти.

На    літак    квитки    вже    завтра    
Можемо    ми    замовляти,
А    позавтра    на    Канарах
Будемо    вже    засмагати.

-В    літаку    боюсь    летіти,-
Відхрестився    зразу    Рома,-
Катастрофи,    всякі    трощі,  
Смерть    раптова,    або    кома…

-Та    не    бійся,  -    каже    Тома,-
Це    відома    всім    картина:
Вип’єш    коньяку    пів    пляшки  –
Будеш    спати,    як    дитина.

-Чого    пертись    на    Канари?-
Міркував    уголос    Рома,-
Якщо    є    коньяк,    горілка  –
То    курорт    для    мене    -    вдома!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006214
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 09.03.2024

Катерина Собова

Пляма

В    магазині    Ганна    встріла
Дорогу    куму    Уляну:
-Скипидару    ось    купила,
Виведу    на    сукні    пляму.

-В    мене    теж    була    проблема,-
Підхопила    тему    Уля,-
Знають    всі:    люблю    порядок,
Акуратна    я    й    чистюля.

Кажуть,      плями    є    й    на    сонці
(Вченим    це    вдалось    відкрити),
Та    ніяких    плям    у    хаті
Я    не    можу    потерпіти.

В    шафі    зразу    розібралась,
Далі    все    ішло    за    планом:
Вивела    я    на    дивані
Величезну    жирну    пляму.

Вона    зранку    і    до    ночі
Бовваніла    серед    хати
І    мозолила    всім    очі  -
Не    хотіла    десь    зникати.

Що    робити    з    цим    диваном?
Враз    закінчилася    драма:
Вчора    вигнала    Івана  –
І    відразу    зникла    пляма!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 09.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Пенсiйний вiк

Депутати    наші    любі,
Чи    то    з      радості,    чи    з      сміху
Для    народу    вік    пенсійний
Всім    продовжили    на    втіху.

Я    зраділа,    бо    законно
Буду    гроші    заробляти:
Не    біда    -    в    роботі    часто
Стала      дещо      забувати.

Щось    кричать    навколо    діти
(А    я    вже    недочуваю),
Окуляри    на    перерві
В    сумці    й    на    столі    шукаю.

По    дзвінку,    як    вітром    здуло
В    коридор    дитячу    масу,
А    тут    спину    так    скрутило  –
Ледве    виповзла    із    класу.

Вчора    насваривсь    директор,
Вже    догану    другу    маю,
А    от    ким    працюю    в    школі,
Вбийте,    люди    -    не    згадаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007826
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 09.03.2024

Маг Грінчук

…Від відомої точки.

Мова  -  не    філософський  бар'єр  і  не  країни  маштаб...
Ми  не  носим  спекулятивний  характер  теорій.
Еволюція  мови  не  синтезована,  не  пуста...
Мова  кожна  -  камінь  спотикання  життя"  мозолів".

Це  етап  людського  суспільства,  кожній,  навіть  держави.
Це  найбільший  імпульс  є  розуміння  Батьківщини,
Повний  рецепт  буття  народу  -  це  інстинг  виживання!
Мова  -  вершина  процесу  еволюції  людини.

Вся  передісторія  її  тут  надійна,  як  світло...
І  царина  досліджень  є  від  відомої  точки.
Члени  спільноти  вже  проходять  мутації  у  світі...
Зраджують  Україну,  не  дивлячись  людям  в  очі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007872
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024

Master-capt

ШІ

ШІ

Від  часів  Світобудови
Накопив  наш  інтелект
Велич  знань  і  силу  в  слові  –
Обізнав  любий  предмет.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          
Все,  що  розум  перевтілив,
Все,  що  витворив  Творець,
Записали  на  папери
І  на  пам’ять,  як  взірець!

Інтелект  природи…  творчий,
Креативний  і  живий…
Мов  мисливець:  хитрий,  ловчий
Невгамований  і  злий,
Бо  в  живій  тканині  трепет  –
Там  колотиться  душа,
І  на  смерть,  й  дитячий  лепет
Реагує  не  гріша.

Стало  тісно  на  папері,
Записали…  на  магніт,
То  на  диски,  монітори,
То  в  простори  –  Інтернет.
Вже…  на  кремній  повпихали,
Весь  розбірний  пілотаж
І,  що  розумом  нажили,
Ще  й  від  Бога  весь  багаж...

Тепер  те,  що  можна  словом
Осягнуть  як  інтеграл,  
Вже  на  кремінній  основі
Записали  весь  навал.                                                                                                                      
Там  безмежне  розмаїття,  
Від  безкрайності  широт,  
До  глибокого  буріння
І  небачених  висот.

Хоч  аннали  ці  бездушні:  
Не  відчують  біль,  чи  смак,
Навіть  в  невбраній  конюшні
Не  відмітять  чад  і  пах.                                                                
Без  прохань  –  мовчать  як  мерин,
Правда,  можуть  розложить
Все  по  спектру,  знають  міру:
Що,  кому  і  як  служить.    

Так…  на  шлях,  у  світ  широкий
Зійшов  штучний  інтелект  –
Помічник  і  друг  великий,
Захопив  терпкий  сегмент.
Бездуховний  він,  мов  камінь:
Ні  натхнення,  ні  тепла,
Як  Аврори  нічний  промінь
Летить  швидко,  мов  стріла.  

Штучний  розум  на  основі
Неживого,  від…  3  де…
Так  проте,  навіть,  в  полові
Зерно  істини  знайде;
І  на  блюдечко  положить
Безліч  рішень…  Аладдін!
Гріх  на  сміх,  все  перемножить,
А  фінал  завжди  один.

Задаю  йому  задачу:
Хоч  про  що,    чи  навмання,
Видає,  мов  касир  здачу,
Варіантів  сто,..  що  дня.  
При  шуканні  знайде  кілька
Нерозв’язаних  задач:
«Тупикова,  певно,  гілка»  –
Хоч  посмійся,  хоч…  поплач.

Міх  розв’яже,  всім  поможе
Під  любий  оператив…
Винахідникам  покаже
Найцікавіше  із  див.  
От  біда,  що  він  не  знає:
Де,  в  кого,  чиї  Права,
Все…  для  істини  змішає.
Бездуховна  голова!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005845
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 08.03.2024

Master-capt

Гумор - чудо

               Гумор  -  чудо
Гумор  –  чудо,  стра́шна  сила:
Доброзичливі  слова
Сміхом  наповняють  крила,
Навіть  мертвий  ожива.

Не  зустріти,  геть  байдужих,
Хто  б  тихесенько  в  кутку
Зовсім  з  посміхом  не  дружить  –
Будяком  сидить  в  рядку.

Ні  старечим,  ні  малечі
Не  цікавий  хмурий  світ,
Не  натягнеш  сум  на  плечі
Коли  буйством  лине  цвіт.  

Навіть  в  присмертну  годину  
Легше  жити  сміючись,
Мов  броня  прикриє  спину  
Від  розлючених  і  злих.

Не  зламати,  хто  сміється
Перед  ворогом,  в  лице…
Перекосить  враже  серце,
Розірве  навпіл  живцем.  

Той  народ,  що  над  собою
Пожартує,  без  стьоба́,
Надпотужну  має  зброю  –  
Видавлять  в  собі  раба.

́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007374
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 08.03.2024

Надія Башинська

ВЕСНЯНИЙ ДЕНЬ СТОЇТЬ ВЖЕ НА ПОРОЗІ

Весняний  день  стоїть  вже  на  порозі...  
в  торбинці  радість  він  несе  у  світ,
то  ж  весело  всміхається  до  сонця,
щоб  дарувало  нам  свій  ніжний  цвіт.

А  сонце  ясне,  щедрістю  багате,
на  землю  сипле  промінці  ясні
і  барвами  усіх  нас  зігріває,
в  смарагдовій  розсипавшись  траві.

І  якби  важко  не  було  б  в  житті  нам,
весняний  день  порадує  теплом.
Неначе  сонце,  наша  Україна,  
зігріймо  й  ми  її  своїм  крилом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006770
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 07.03.2024

Маг Грінчук

Єднайтесь народи!

Україно!  Світ  оглядає  тебе  з  "ніг  до  голови".
...Багатьох  кличем  до  себе.  Добро  відчуваєм  здаля.
Та  хтось  хоче  і  руки  погріть,  як  ці  -  злочинці  москви...
Знає  Земля,  хто  шкіриться  драконом  до  нас  звеселя.

Зло  використовує  здібності  свої  максимально...
Та  використовує  можливості  всі  й  чужий  розум.
Максімум  бере  від  усіх  обставин  -  гуртує  хмари...
Скільки  продажних  урядів  ждуть  подарунків  на"  Возі".

Поки  наш  мозок  не  став,  ще  трухою  під  натиском  "  хвиль".
Будьте  Люди  стійкі  й  непохитні,  як  зірка  Героя!
Щоб,  як  порох  крізь  пальці  не  розсіялась  смерть  свідусіль.
Будьте  люди  Людьми!  Усі  за  мир  єднайтесь  народи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007753
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Master-capt

Гумор…Вещий сон. 18+

       Гумор…  Вещий  сон.
Море…вахта…труд  тяжёлый…
Стихи  -    разрядка  для  души.
В  них:  рыданье,  плачь  бредовый
И  –    искрометные  вирши.

Напился  слов  -  и  так  уснул.
И  снится  сон  мне  кучерявый:
Кто-то,  вдруг,  меня  лизнул…
И  так  приятно  стало,  клёво,

Что  пробежала  дрожь  в  паху
Там,  где  дудочка  висит.
Надо  мной,  распятая  вверху,
Совсем  нагая…Душечка  стоит.

У  свода  ног  её  прекрасных  –  
Орхидея  расцвела.
Отбиваться,  труд  напрасный  –  
Она  в  плен  меня  взяла.  

Пахло  мёдом  и  нектаром…
Так  вскружилась  голова,
Грешным  бредил  я  угаром,
Проглотил  совсем  слова.

К  ней  послал  квартет  гусаров…
С  ними  старший  –  атаман.
Об  пелись  медовым  варом  –  
Застелил  глаза  туман.

Засверкал  квартет  весёлый…
Всё  пустилось  в  дикий  пляс…
Два  крыла  сестричек  милых,
Приоткрыли  тайный  лаз.

Хороводят  два  гусара…
Краковяк…сестриц  ведут
Огибая  лаз,  и  вдоль  забора
Открывают  к  сердцу  путь.

А  один  –  любитель  Баха,
Барабанит  бугорки,
Хоть  малыш  совсем  без  слуха  –  
В  жар  кидает  угольки.

Чувства  быстро  захлебнулись
Извергая  деток  слизь,
Тут  и  Душка  улыбнулась  –  
В  конец  мечты  её  сбылись.

Вдруг,  опять,  они  вернулись:
И  всё  вертелось  до  утра,
Не  получилось,  что  хотелось,      
Как,  всегда…мухрим  –  мухра.

Лучше  б  я  её  не  трогал,
Что  тут,  вскоре,  началось?
Не  хватает  в  мыслях  слога,
-  Как  Душа  оторвалась.

То  волчицей  ночью  выла  –  
Тут  медведицей  ревёт.
Вот  какая  в  перстах  сила,
Как  медком  их  привернёшь.

Исцарапанный…в  кровище…  
Чуть  со  страху  не  подох.
Накал  страстей  концовку  ищет…
Прекратил  переполох…

И  жажда  так  меня  достала,
Захотелось,  так  медку,
Что  полез  я  без  забрала
К  окаянному  цветку.

И  только,  там  хотел  напиться,
Как  рядом,  трактор  загудел:
Чесночный  дым  с  него  клубится,
Что  я  с  кровати  улетел.

Сижу,  и  думаю:  «Шо  то  було?
Пора  бросать  эти  моря!»
В  паху  разило  жидким  мылом.
Сон  в  руку…  и  проспал  не  зря.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007672
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

На твоїй долоні

На  твоїй  долоні  дивно  грають  зорі
Колоритом  чарів  милої  краси
Сміло,  ніби  хвилі  граються  у  морі
Де  лоскоче  промінь  ранньої  роси.

Заглядає  місяць  загадково  в  очі,
Поглядом  голубить  трепетно  зорю́,
Ох,  які  красиві  та  яскраві  ночі,
З  них  панно  розкішне  з  радістю  створю.

Ось,  безкрає  небо  грає  оксамитом,
Зіроньки  кружляють  в  танці  неземнім,
А  навколо  дивно  все  коштовно  вкрито,
Чи  можливо  сниться  казка  навесні?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007717
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поезія і ти

Поезія  і  ти  -  для  мене  такі  близькі,
Мої  в  ній  почуття  гарячі,  пломенисті.
Поезія  і  ти  -  блакить  небес  і  зорі
І  стукіт  серця  б'є,  неначе  хвилі  моря.

Поезія  і  ти  -  для  мене  не  роздільні,
Поезія  і  ти  -  для  мене  крила  вільні.
Без  неї  я  одна,  одна  так,  як  без  тебе.
Хоч  в  ній  зима,  весна  і  літнє,  ясне  небо.

Поезія  і  ти  -  допомагають  жити,
Поезія  і  ти  -  водою  не  розлити.
І  навіть  коли  дощ,  то  там  живе  кохання,
Коли  метуть  сніги,  нема  розчарування.

Поезія  і  ти  -  веду  щодень  розмову.
Поезія  і  ти  -  дарує  мить  казкову.
І  як  прийде  весна  в  квітучому  убранні,
Поезії  й  тобі  віддам  у  дар  кохання.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006413
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 26.02.2024

Надія Башинська

ЯК СОНЦЕ!

Ой,  як  щедро  сонце  всіх  нас  зігріває...
Сонечку  ясному  хто  допомагає?

Встану  вранці  рано,  попрошу  багато
промінців  у  сонця  й  буду  розсипати.

Я  допомагати  тату  й  мамі  вмію
й  сонечку  ясному,  думаю,  зумію.

Сонячне  проміння,  що  зберу  в  долоні,  
ягідки  зігріють  калині  червоній.

Промінцям  зрадіють  баклажани  сині,
буряки  та  морква,  огірочки  й  дині.

Підмалюю  щічки  яблуньці  в  садочку,
вишеньці  рожеву  одягну  сорочку.

Ще  сипну  проміння  квітам  під  віконцем,
весело  всміхнуся  я  до  всіх  із  сонцем.

Буду  й  в  день  похмурий  радість  дарувати,
бо  ж  і  я,  як  сонце,  вмію  зігрівати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006117
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Надія Башинська

ЗДАЄТЬСЯ ТАК…

І  як  могло  таке  насниться?..
Зло  із  Добром  схотіло  биться,
де  радість  ходить  разом  з  сонцем,
де  чорнобривці  під  віконцем.

Де  мальви  квітнуть  біля  хати
і  в'ють  гніздо  бузьки  крилаті.
Де  ластів'ятка  у  гніздечку,
там,  де  любов  живе  в  сердечку.

Не  стало...  Як  могло  насниться?!
Хатина  зникла  і  криниця,
лиш  сад,  обвуглений,  чорніє.
Насправді  ж,  хто  таке  посміє?

Цей  сон  -  гіркий,  такий  невтішний.
"О,  Боже  мій,  який  є  грішний,
хто  нищить  так  святе  посміє.
Невже  він  цьому  ще  й  радіє?"  -

на  думці  цій  себе  ловлю.
А  ще  страшніше,  що...  не  сплю.
І  це  не  сон  -  здається  так...
Не  снилося  такого  й  в  снах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006021
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

ЛІЛІЇ

Намалюю  тобі  білі  лілії,
Щоб  ти  ім'я  моє  не  забув.
Щоби  дні  не  були  твої  сірими,
Щоби  настрій  завжди  в  тебе  був.

Квіти  ці  в  ароматі  духмяному,
Квіти  ці  носять  ім'я  моє.
У  промінні  яснім  полум'яному,
Коли  сонце  на  небі  встає.

І  коли  візьмеш  в  руки  ти  лілії,
Зразу  любий  згадаєш  мене.
Ми  кохання  на  них  своє  вилили,
Воно  завжди  у  серці  живе.

Буде  дощик  за  вікнами  плакати,
По  шибках  будуть  сльози  текти.
Краплі  з  квітів  роси  будуть  капати,
Їх  в  долоні  збиратимеш  ти.

Посміхнеться  до  тебе  знов  лілія.
В  ній  усмішку  побачиш  мою.
Буде  завжди  з  тобою  моє  ім'я,
Пам'ятай,  що  тебе  я  люблю.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005961
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я ЗНАЮ, ЩО ТИ Є

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Моє  кохання,  сонце,  небо.
Я  стільки  літ  живу  без  тебе,
Та  гріє  образ  твій  мене.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
На  цій  землі,  хоча  далеко.
Як  в  теплий  край  летить  лелека.
Мені  привіт  передає.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Приходиш  в  сни,  мене  цілуєш.
Цілунком  душу  ти  лікуєш
І  навіть  зцілюєш  мене.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Хоч  за  вікном  зима,  чи  літо.
Так  порядкують  гордовито,
Усе  ж  чекаю  я  тебе.

Я  знаю  любий,  що  ти  є...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005797
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Надія Башинська

ЗНАЙ, РОЗЦВІТЕ ЗЕМЛЯ!

Знай,  розцвіте  земля...  
прикрасить  Божий  цвіт
ліси  й  поля,  й  на  гори  він  збереться.
Розсіється  туман,  зрадіє  поле  й  гай,
і  сонце  радо  ранку  усміхнеться.

І  Перемоги  день
зустріне  співом  птах,
і  мрія  знов  ясна,  знаю,  воскресне.
Щоб  доленька  цвіла  і  щедрою  була,
цю  радість  подаруй,  прошу  я,  весно!
                             
Цей  переможний  час  
все  ближче  з  кожним  днем,
відважно  всі  свій  край  ми  захищаєм.
Знай,  розцвіте  земля,і  заспіває  птах,
бо  світ  ясний  любов'ю  зігріваєм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005458
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Надія Башинська

ЛЕБЕДІ БІЛІ

Сіли  на  озеро  лебеді  білі,
їх  не  злякали  зими  заметілі.
Скільки  ж  краси  від  них  в  білому  світі...
серед  зими  дарували  нам  літо.

         Лебеді  білі  -  ніжні,
         мов  цвіт  весняний  в  квітні.
         Лебеді  білі  -  щастя  перлини,
         серед  зими  до  нас  прилетіли.

Лебеді  білі  -  тихе  світання.
Лебеді  білі  -  радість  кохання.
Тихо-тихесенько  сіли  на  воду...
де  задивляюсь  я  на  твою  вроду.

         Лебеді  білі  -  ніжні,
         мов  цвіт  весняний  в  квітні.
         Лебеді  білі  -  щастя  перлини,
         серед  зими  до  нас  прилетіли.
         
Їх  прийняли  сині,  лагідні  хвилі.
Знають  вони:  там,  де  двоє  -  щасливі.
Кличе  до  танку  знов  лебідь  лебідку,
я  ж  шепочу,  що  ти  схожа  на  квітку.

         Лебеді  білі  -  ніжні,
         мов  цвіт  весняний  в  квітні.
         Лебеді  білі  -  щастя  перлини,
         серед  зими  до  нас  прилетіли.

         Лебеді  білі.  Лебеді  білі.
         Серед  зими  до  нас  прилетіли...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004911
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

КОХАННЯ

Я  в  серці  маю  те,  що  не  вмирає,
Воно  у  ньому  полум'ям  горить.
У  дощ  і  заметілі  зігріває,
А  ще  вітрами  на  гіллі  шумить.

Я  зустрічаю  радо  з  ним  світанки,
Ловлю  в  долоні  зорі  у  ночі.
Я  є  його  єдина  полонянка,
Від  нього  лиш  тобі  віддам  ключі.

Я  з  ним  живу  щоденно,  щохвилинно,
Оберігаю,  щоб  ніхто  не  вкрав.
Воно  зі  мною  перше  і  єдине,
Його  мені  Господь  сам  в  руки  дав.

Я  прийняла  його,  як  подарунок,
Воно  щораз  нагадує  тебе.
Гарячого  кохання  ніжний  трунок,
Воно  немов  молитва  -  теж  святе.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005522
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Катерина Собова

Вигiдна база

Олігарх    Ельдар    Петрович
В      ’’Мерседесі’’    додав    газу,
Вирішив:    негайно    треба
Ще    одну    відкрити    базу.

Та,    що    близько    біля    дому,
Продавала      фарбу    різну,
Посуд,    вази    кришталеві,
Всякі    гвинтики    залізні.

Підприємець    часто    злився  -
Фірма    збитків    зазнавала:
При    доставці    посуд    бився,
Фарба    в    банках    засихала.

І    не    тішила    торгівля
Там,    де    меблі    продавали:
Покупці    -    народ    примхливий,
Брак    відразу    виявляли.

Тут    ідея    допоможе
Вийти    із    важкої    скрути:
Нова    база    в    центрі    буде
Продавати    парашути.

І    про    брак    ніхто    не    скаже,
Бо    все    буде    шито-  крито,
Не    прийде    спортсмен    сваритись
З    парашутом    нерозкритим!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004998
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Веселенька Дачниця

Чоловік з яйцями

                                                       
               Ця  історична  пригода  була  років  двадцять  тому,  ще  на  початку  нового  двадцять  першого    століття,  коли  не  всі  люди  мали  особистий  транспорт,  як  у  наш  теперішній  час.  
               Робочий  день  ще  тільки  розпочався,  а  дзвіночок  на  дверях  архіву  нагадав  працівникам,  що  прийшов  відвідувач.  Консультант  вийшла  до  відвідувача,  бо  сьогодні  в  архіві  -  неприймальний  день,  але  той  наполегливо  просив,  щоб  його  пропустили  до  завідуючої.  Він  говорив  про  те,  що  приїхав  із  райцентру  і  привіз  документи  для  передачі  в  архів...  
             Завідуюча,  почувши  розмову  консультанта  про  те,  що  потрібно  було  хоч  передзвонити  і  попередити,  що  приїдете,    бо  могли  б  її  не  застати  на  місці,  вийшла  з  кабінету  до  відвідувача…
             Яким  було  її  здивування,  коли  побачила  колегу  із  райцентру,  який  на  «кравчучці»,  (так  у  народі  називають  невеличкі  двоколісні  візки  для  перевезення  сільськогосподарської  продукції),  привіз  документи.  
             Так  як  документи  на  зберігання  в  архів  передавалися  згідно  з  графіком  їх  передачі,  то  було  чому  дивуватися,  бо  їх  об’єм  завжди  був  великий,  їх  привозили  з  організацій  вантажівками,  або  іншим  транспортом,  а  тут-  візочком...                                                                                                                                                                                                                                                                    
       -  Це  у  вас  всі  документи?  –  запитала  завідуюча,  коли  чоловік  розв’язавши  дві  картонні  коробки,  заповнені  документами,  зайшов  у  кабінет.
       -  Так,-  сказав  він.  Це  відібрані  на  зберігання  документи  за  два  роки.  Наступну  партію  привезу  пізніше,  бо  я  ж  добирався  до  вас  автобусом...  Більше  просто  нікуди  було  взяти.  
             Чоловік  поставив  дві  картонні  коробки  з  документами  на  стілець,  а  портфель  -«дипломат»,  так  називають  прямокутні  портфелі,  положив  на  приставний  стіл  у  кабінеті  завідуючої,  прикривши  двері  кабінету…

             Перекинувшись  декількома  реченнями  про  роботу  та  життя-буття,    колега  запитав  чи  можна  пройти  в  туалет.  Завідуюча  пояснила  куди  і  як  пройти,  і  він,  вставши  зі  стільця,  взяв  у  руки  свій  дипломат...    
         -  Я  ледве  здержалася,  щоб  не  розсміятися,  -    розповідає  завідуюча.  Уявіть  собі          маленьке  приміщення  -  туалет,  як  в  однокімнатній  квартирі,  поруч  вмивальник  з  вішалкою  для  полотенця.  Там  більше  немає  місця  для  інших  речей.                                                                                                
             Кажу  йому:  "Хай  полежить  тут  ваш  дипломат,  нікуди  з  кабінету  він  не  подінеться".          
         -  Ні,  ні...!  -    відповів  чоловік  і  забравши  з  собою  портфель,  вийшов  із  кабінету.
                                                                                                     
           -  Моя  жіноча  цікавість  була  настільки  великою,  що  хотілося  просто  підглянути,  що  і  як  можна  робити  з  тим  дипломатом  у  тісному  туалеті,  –  каже  завідуюча…
             Знову  зайшовши  у  кабінет  до  завідуючої,  чоловік  закрив  двері.  Поклавши  дипломат  на  стіл,  почав  його  відкривати...
         -  То  я  хотів  у  туалеті  перевірити  чи  цілі  яйця  –  сказав  він,  відкриваючи  дипломат.
             Сьогодні  в  автобусі  така  тіснота,  думав  що  не  довезу  їх  …    

             У  дипломаті  лежали  рядочками,  як  сірники  у  коробочці,  цілі  –  цілісінькі  курячі  яйця,  навіть  не  перекладені  папером.  Їх  було,  мабуть,  чотири  чи  п’ять  десятків…  
         -  Скільки  вмістилося,  -  сказав  він.  Це  яйця  нашої  місцевої  птахоферми.  Візьміть,  як  подяку  за  вашу  роботу,  бо  знаю,  що  багато  чого  не  доробив  у  питаннях  діловодства.  Я  ж  один  у  конторі  працюю:  ні  секретаря,  ні  консультанта  у  нас  немає…    
             Працівники  архіву  з  усмішками  згадували  і  цього  чоловіка,  і  ціленькі  смачні  курячі  яйця,  які  він  привіз  в  автобусі  за  вісімдесят  кілометрів  від  обласного  центру.  Вони  були  дійсно  смачними,  як  елітні  яйця  нашої  Косівщинської  птахоферми.    
             Частенько  згадуючи  цю  пригоду  -  жартуючи,  працівники  запитували  завідуючу,  коли  ще  до  нас  приїде  чоловік  з  яйцями…      
                                                                                                                                               В.Ф.  –  15.09.  2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994127
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 05.02.2024

Веселенька Дачниця

Що залишимо

Душа  болить…  Ще  мить,  ще  мить  -                
Тривога  ріже  тишу…          
Що  буде  після,  що  жде  нас?                                  
Що  майбуттю  залишим  ?        

Цей  світ  -  для  всіх!    Цей  світ  -  для  Вас!      
Сіяти  треба  зерно,                                
Щоб    розквітло,  лікувало,
А  не  робити  мерву  …    
                                                                                       В.  Ф.-  21.01.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004843
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Веселенька Дачниця

З ШИКОМ !

           
Жінка  дивиться  серіал              
Й  гукає  чоловіка,  -
Поглянь,  як  розлучаються
І  не  кислі  в  них  пики!
Вона  йому  в  чемодан
Речі  спакувала
Добавила  півлітровку
Загорнула  сала...
А  він  її  обнімає,
До  грудей  все  тисне,
Аж  від  їхнього  прощання
Підборіддя  висне  !
-  Ну  скажи,  як  ми  з  тобою
Хотіли  б  розстатись,
Ти  зумів  би  так  зі  мною
Красиво  прощатись?
-  І  чого  ти  розходилась?
Завела  балачку…
Для  такого  розлучення
Дістав  би  я  тачку,  
Ту  що  гарбузи  возили
У  осінню  пору.
І  провів  би  тебе,  мила,
З  шиком  геть  із  двору!
                                                                                     В.Ф.-  14.01.  2024  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003600
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 05.02.2024

Маг Грінчук

Благословляється у реальність.

І  до  якого  суспільства  скоро  прийдемо  ми  -  грішні...
Якщо  життя  одних  людей  на  цій  багатій  планеті
Приноситься  на  "вівтар"  щастя  й  задоволення  інших.
Чому  тут  ставлення  таке...  Це  що  всі  кращі  злети!

А  в  серці  заморозки,  темна  і  захолола  душа.
Тривожні:  природа,  земля,  дороги  в  майбутні  "поля"...
Увірує  люд!  ...Хоч  кожна  влада  нова,  наче  чужа.
Дійде,  чи  живе  слово  до  них:  "Не  мине  всіх  доля  зла!".

Істото!  Ти  лише  хвиля  на  планеті  інтелекту.
Жорстокість  твоя  придбала  права,  порядки,  несталість.
Кровопролиття  не  обмежуються  менталітетом.
Війна...  Тут  і  чорне  горе  формується  в  результаті.

Дискусії,  теорії  і  критерії  відбору...
На  простір  країна  благословляється  у  реальність.
Чия  спроба  бачити  виживання  люду  в  цю  пору!
Закони,  тож  ні  є  фактом  розумної  діяльності...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004168
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 04.02.2024

Надія Башинська

БІЛИЙ СНІГ - БІЛИЙ ЦВІТ…

Завіяла,  засіяла  зима...
старалася  всю  ніч  вона  не  марно.
Вже  вся  земля  у  білому  вбранні,  
зима  радіє.  Справді,  дуже  гарно!

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

Відпочивають  яблуньки  в  саду,
і  яворам  вже  сняться  сни  солодкі.
Зима  радіє:  час  є  до  весни,
і  ночі  в  неї  зоряні  та  довгі.

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

Як  гарно,  коли  сонечко  зійде,
і  сніг  легкий  у  ньому  заіскриться.
Дарує  світ  веселки  кольори,
щоб  в  холоди  змогли  у  них  зігріться.

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004811
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 04.02.2024

oreol

На душе легко…легко.

Узкая  дорога.
Счастья  островок.
Жизнь  все  чаще  й  снова
Дарит  нам  урок.

Радует  березка,
Шепчет  нам  река:
-Радуйся  прогулке,
Все  не  навсегда.

Не  рубай  деревья,
Ветки  не  ломай.
Свой  ты  муравейник
Лучше  украшай.

Вот  вокруг  дороги
Травы  и  луга.
Там  над  полем  небо,
В  небе  том  Луна.

Звезд  глаза  сияют,
Манят  и  зовут,
С  неба  нам  моргают,
Падают,  не  ждут.

Вот  смотри  развилка,
Сердцем  выбирай.
Вот  сосновый  бор,
Вот  поляна  й  Рай.

Мох  такой  приятный,
Шишек  там  полно.
День  такой  душистый,
На  душе  тепло.

Возле  леса  речка,
Водичка  журчит.
Ветер  в  камышах  
Тихо  так  звучит.

Лилии  прекрасны,
Кувшинки  в  воде.
Как  же  это  мило,
Видеть  их  везде.

Кладка  над  водою.
Ивы  стали  в  ряд.
Мы  идем  с  тобою
Счастью  нет  преград.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004389
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 03.02.2024

Lana P.

У ПЕРШИЙ ДЕНЬ ЛЮТОГО…

Намокло  в  лютого  у  перший  день  пальто,
Закралася  у  душу  сива  мряка.
Мене  ти  відчуваєш,  любий,  як  ніхто,
Розвеселяєш,  коли  я  «ніяка»  -
Тобі  звучить  намолена  подяка!              1.02.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004665
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 03.02.2024

Н-А-Д-І-Я

В ЖИТТІ КОХАННЯ БУВА РІЗНЕ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bLm1-Tocn8w[/youtube]
Троянда  –  як  кохання,  може  завдати  болю,
якщо  не  вмієш  її  узяти.  (Ліна  Костенко)

В  житті  кохання  бува  різне,
Не  всім  однакове  дано.
Одному  вірне,  добре,  ніжне,
Воно,  як  вигране  вино.

Та  є  любов,  неначе  проза,
Чи  хтось  хотів  його  узнать?
На  що  буває  іще  схожа?
Слова  не  ті   вже  на  вустах.

Від  них  ні  холодно,  ні  жарко,
Бо  вимовляються  не  так.
Їх  зрозуміти  дуже  важко,
Давно  утратили  свій  смак.

Любов  буває  із  шипами,
Красива,  краща  не  бува,
А  хто  дотя́гнеться  руками,
Хоч  вколить  боляче  -  стражда.

Бува  зрадливе  і  невірне,
Примусить  довго  іще  ждать.
І  хоч  в  душі  все  ж  зачерствіє,
До  себе  все-таки  манять.

А  ми  це  знаєм  і  все  ж  любим,
Чекаєм  кращої  пори.
Хоч  люди  бачать  і  осудять,
Ми  ж  не  руйнуємо  мости...

Така  жіноча  це  натура,
Так  хоче  щастя  своє  взнать.
Вона  одне  лише  забула:
Його  не  втримать  напрокат...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004654
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 03.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Весна на порозі

Подивлюся  у  вікно
Скрізь  безмежно  замело,
Білизна  -  цукрова  вата,
Дітвора  гуляти  рада.

Сніжки  дивні  -  бравий  хід,
Ось,  уже  з'явився  лід
Та  й  каток  усім  на  втіху:
Буде  знову  море  сміху.

Наяву  зимовий  світ
І  подія,  ніби  квіт,
Ще  б  до  всього  -  перемогу,
Щоб  торкнулася  порогу!

Мир  і  спокій  на  землі
Скоро  буде  навесні
Та  п'янкий  не  сніжний  квіт
Посміхнеться  в  ирій  літ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004793
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024

valentinaaaa

Гумор. " Задумався "

-  Ой,  моя  ти  бабо,  мені  надоїла
Прямо  своїм  задом  ти  на  мене  сіла,
-  Ой,  як  тобі  тяжко,  любий  мій  дідусю
Потримайсь  до  завтра,  зранку  уберуся.

-  А  куди  зібралась,  ти  моя  бабусю?
Що  було  в  нас  вчора,  я  уже  забувся
Пробачимо  сварки,  що  були  між  нами.
Дай  посмакувати  ще  раз  пирогами.

Ти  моє  є  щастя  і  моя  найкраща
Бо  без  тебе  доля,  в  мене  є  пропаща,
Поспішав  до  тебе  через  всі  негоди
Пробач  мені,  люба  вивчив  всі  уроки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004039
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 02.02.2024

Ніна Незламна

Як образ сонця (проза)

       Зимові  дні….          перший,    лапатий    сніг,  що  випав  напередодні,  від  потепління,  поступово  зникав.  Деінде  по  алеях,  дорогах,  в  невеличких  калюжах,    плавали    шматки  чорно  –рудого  листя.
     Сьогоднішній  день  нагадував  пізню  осінь,    все  піднебесся  в  шовковій    вуалі.  Крізь  неї,  ледь-  ледь  пробивається    образ  сонця.  А  золоті  промені    тоненькі  й  короткі  настільки,  мов  голочки,  які  довкола  сонця  створили    сяючий  круг.  
       Вадим,  вийшовши  з    під’їзду  свого  будинку,  позирнув  на  небо,  посміхнувся  й  про  себе  ,
-Така  краса  і  так  незвично  тихо,  благодать.
Звичним  рухом  руки,  поправивши  на  шиї  шарф,    підмахнув    русявого  чуба,  поспішив  до  зупинки  автобуса.
     Він    більше  десяти  місяців  знаходився    в  гарячих  точках  війни,  від  рашистської  навали  захищав  Україну.    Скільки  жахіття  довелося  побачити,  витримати    і  пережити    під  Вугледаром,  Бахмутом.  Нині  ж,  на  п’ять  днів  має  відпустку,  а  згодом  на  потяг    по  призначенню,  в  Миколаївський  округ.
     Провівши    два  дні  вдома  з  батьками  й  меншою,  на  десять  років,  сестрою,  вирішив  навідатися  до  бабусі.  Її  строгість  і  безмежна  любов,  виховала  в  ньому  мужність,  чесність,  повагу.  З  самого  малку  й  до  одинадцятого  класу,  він  майже  постійно  був  поруч  з  нею.
     Бабуся  для  сім’ї,  як    швидка  допомога,  коли    в    сина  й  невістки  завал  на  роботі,  чи  хтось  захворіє.  З  часом,  він  не  хотів  йти  додому,  бо  вже  народилася  сестра,  яка  не  давала    спокійно  виспатися.    А  вже    старшим  -    права  рука  для  бабусі,      прибрати    в  квартирі,  сходити  в  магазин  за  продуктами  та  оплатити    комунальні  платіжки.  Після  навчання  в  технікумі,  служба  в  армії.  Тепер,  йому  випала  доля  присвятити  час,  прийняти  участь  у  війні  за  Незалежність  країни,  вигнати  ворогів  з  рідної    української    землі.
       Хоч  по  телефону  і  спілкувався  з  бабусею,  але  ж  дуже  хотів  побачити  її  світлі,  добрі  очі,    усмішку,  ніжний  погляд.  І,  як  завжди  почути  від  неї  приємні  слова  підтримки,
-  Молодець  онучку,  молодець.  Хай  Бог  тобі  допомагає.  
     Якби  років  п’ять  назад,  можливо  вона  б  і  сама  приїхала.  до  них.  Але  нині  жаліється  на  болі  в    ногах,  що  ледь-  ледь    передвигається  по  квартирі.  Тепер  нею  опікуються  батьки  й  сестра    та  він  сподівається,    після  повернення,    ніколи    її  не  покине.  Колись  йому  так    була  потрібна  її  підтримка,  тепер  він  серцем  відчуває,  що  їй    має  стати  опорою.
Раптовий  телефонний  дзвінок  примусив  зупинитися.
-Ало,  бабусю,  я  вже  йду  на  зупинку  автобуса.  Може    тобі  якісь  ліки  треба  купити?
-Та  ні,  хлопчику,    в  мене  все  є.  
-Ну  добре!  Через  хвилин  сорок,  я  буду.
   Відразу  зиркнув    в  телефон    на  повідомлення.  В    ньому    й  досі  не  видалене  повідомлення  від  Юлі.  Він  його  мабуть  буде  пам’ятати  все  життя.  Вони  дружили  два  роки  і  в  планах  мріяли  про  весілля.  Але  війна  перекреслила  всі  мрії  й    сподівання.  Коли  вона  повідомила,  що  їх  сім’я  виїжджає    до  Німеччини,  то  ніби  під  ногами    провалилася  земля.  Скільки  розмов,  умовлянь,  але  все  марно.  Йому  ніколи  й  на  мить  не  приходила  в  голову  думка,  що    у    важкий  для  країни  час,    можна  кудись  поїхати.  І  чого,  адже    ми  далеко  від  Сходу.  Дякувати  Богу,  тут  спокійно,  лише  інколи  лунають  сирени.  Його  доводи  не  зупинили  її.  Зрозумів,  вона    його  не  кохає.  Буквально  через  два  місяці    отримав  СМС-
 «  Вадиме,  якщо  кохаєш,  приїдеш.  Я  влаштувалася  на  роботу,  в  Україну  не  повернуся.»  Тільки  тепер,  пройшовши  шлях  під  пострілами,  він  зрозумів,  для  неї  це  була,  як  гра  в    шахи.  Виграти,  значить  отримати  гарного  чоловіка  та  й  іще  з  квартирою.  Поневолі  згадував,  як  вона  цікавилася    про  стосунки  з  бабусею.  І  часто  запитувала  на  кого  вона  перепише  квартиру,  на  сестру  чи  на  нього.
   Те,  що  сталося,  можливо  й  на  краще  -  не  раз  у  бліндажі  над  цим  роздумував.  Згадував  бабусині  слова,
 -Все,  що  рапляється,  значить  так  треба,  інколи  нами  керує  доля.  Напевно,  коли  б  такі  слова  були  сказані  коли  навчався  в  школі,  в    дев’ятому  -  десятому  класі,  тоді  б  сміявся.  Але  ж  нині,  уже  можна  сказати,    трохи  пройшов  школу  життя,    повністю  згоден  з  нею.
     По  дорозі  до  зупинки  автобуса,  в  магазині  придбав  дещо  з  продуктів  і  невеличкий  торт.  Без  торта  він  ніколи  не  їхав  до  бабусі,  знав,  що  вона    любить  «Пражський».  Через  кілька  місяців  розлуки  і  приїхати  без  торта,  ні,  це  не  про  нього.    
   Біля  зупинки  автобуса  людно  -  Ой,  чи  й  впхаюся  в  цей,  що  приїде,  а  наступний  же,  аж  через  двадцять  хвилин.
   Люди  вереницею  стояли  один  за  одним.  Тільки  підійшов,  за  ним  відразу    стала  дівчина,  запитала,
-Ви  останній?
 У  відповідь  кивнув  головою.  Та  її  дзвінкий,  веселий  голос,  чомусь  привернув  увагу,  повернувся  до  неї.
Що  перше  йому  кинулося  в  очі,  це  світло-  русяве  волосся,      розсипане    по      тендітних  плечах.  Бежевий  колір  курточки  і  біленький  кептур,  дуже  пасував  до  її    зелено  -    блакитних  очей.  На  якусь  мить  задивився,  хотів  пригадати,  на  яку  принцесу  вона  схожа?  В  якому  мультику,  бачив  подібне  личко.    Враз,    його  хтось  несподіваного  штовхнув,  чоловічий  голос  попередив,
-Автобус  їде,  не  лови    ґави,  бо    з-за  тебе  не  поїдемо.
   Добре,  що  автобус  приїхав  напівпоржній,  люди    спокійно  проходили  по  салону.    Уже  при  відправленні  автобуса,  люди  підбігали  й  наполягаючи  пропихалися  в    салон,  благали    іще  трохи  посунутися.
-  Ото  людей!  Ніби  кильки  в  банці,  як  колись,  ще    в  дитинстві.  Чомусь  це  спало  на  думку.  -  Тепер    килька  в    банках  плаває,  ніби  у  водоймищі.Від  думок,  аж    посміхнувся.
Проходячи  по  салону,  вперед  себе  пропустив  дівчину.  Перед  нею,  де  й  взялася,    доволі  повна  жінка,  років  п’ятидесяти.  На  грудях  тримала  пакет,    грубим  голосом  попередила,
-Пробачте,  в  мене  тут  яйця,  прошу  не  штовхайтеся.
 Воно  би  все  й  нічого,  але    дівчина  невеликого  зросту,  при  найменшому  зайвому  рухові,    пакет  ледь  не  падав    їй    на  обличчя.  Вона  була  змушена  розвернутися,  тепер,  ці  чаруючі  очі  інколи  дивилися  на  нього.  Дівчина    притискала  до  себе  напів  пустий  пакет,  з  сірими  папками.  Її  так  затиснули,  що  вона  не  в  змозі  була  дотягнутися  до  будь  чого,  щоб  триматися.  Звичайно    така  поїздка  не  викликала  задоволення,  але  треба  змиритися,    уже  іншого  виходу    не  було.  Перед  поїздкою    роздумував,  можна  й  на  таксі    добратися,  але  ж  так  хотілося  трохи  пройтися,    проїхати    старим,  знайомим  маршрутом.
Вадим,    у    руці  тримав    пакет  з  гостинцями  і  цією  ж  рукою  тримався  за  верхній  поручень  автобуса.  При  зупинці  і  відправленні  автобуса,    він  другою  рукою  намагався  загородити  дівчину  від  поштовхів.
Через    пару    зупинок,  щоки  дівчини  почервоніли.  -О,  яка  ж  гарна-  помітив,  цікаво    на  якій  зупинці  вона  зійде?  Думка,  як  оса-  Хоч  скоро  й  відчалю  на  службу,  але  якщо  познайомлюся,  це  ж  не    вважатиметься    гріхом.  Скільки  їй  років?  Напевно  двадцять,  а  може  заміжня?  Та  ні  обручки  немає.  А  хай    там,    чому  й    не  ризикнути?
 Тільки    на  передостанній  зупинці,    з  автоса  вийшло  багато  пасажирів.  Він  помітив,  що  вона  пройшла  вперед  до  виходу,  але  не  вийшла.
 І  чого  це  я  на  неї  вирячився  -    подумав  у  той  момент,  коли  помітив,  вона    поглядом  буквально  просвердлювала  його.  Їх  погляди  зустрілися,  на  її  обличчі  з’явилася  усмішка.
-  Чи  це  мені  ввижається,  подумав  і  несподівано    кліпнув  очима  -  Чи  це  насправді  відбувається?  Та  дівчина  уже  опустила  голову,  повернулася  в  сторону  водія.  Цікаві  обставини,  помітив  про  себе.Чи  й  справді  познайомитися?  Але  ж    в  мене  всього  три  дні  й  шукай    вітра  в  полі.  А  можливо  все  ж  варто?
     Нарешті    остання    зупинка.  Дівчина  поспіхом,  жваво  стукаючи  підборами  чобітків  по  східцях,  першою  покинула  автобус.  Він  не  намагався  її  переслідувати,  але  ним  керувала  цікавість,  в  якому  ж  напрямку  вона  піде?
Зійшовши  з  автобуса,зиркав  по  всій  окрузі-  Тепер  зрозуміло,  чому  так  багато  людей,    нарешті  добудували    два  дев’ятиповерхові  будинки.  На  деяких  балконах  висіли    речі,  білизна.  Комусь  таки  пощастило  -    подумав  він  і  поспішив  до  п’ятиповерхівки.
 Чекай,  а  де  ж  поділась  дівчина?  Ото  роззявляка,  загубив?
 В  метрах  тридцяти  від  себе,  попереду,  побачив  її.  На  душі    відразу  потепліло.  -  Ти  ба,  часом  не  в    той  будинок  йде,  що  і  я.  Цікаво,  до  кого  це  сонечко  приїхало?    Я  ж  тут    наче    усіх  знаю.
Раптовий  дзвінок,  змусив  відволіктися  від  думок.  
На  зв’язку  бабуся,
-То  ти  вже  скоро,  чому  забарився,    нічого  не  купуй,    в  мене  все  є.
 -Я  вже  майже  під  будинком,  за    п’ять  хвилин    буду  в  тебе.
     Почувши,  що  онук    підходить  до  будинку,  Софія  Іванівна,    на  плечі  накинула    пухову  хустку    й  вийшла  на  балкон.  Здаля,  по  алеї  побачила  Олю,  сусідську  дівчину,  за  нею,  швидко  йшов  онук.  Їй  здалося,  що  він    доганяв  її.
-І  коли  це  він  з  нею  познайомився,-  сказала  голосно    і    відхилилася  назад,  ніби  заховалася.  Все  ж  спостерігала,  що  буде  далі.  Та  усе  виявилося  марно,  онук  її    не  догнав.  Старенька  трохи    розчарувалася  та  згодом,  подумки  себе  заспокоїла  -    Чи  то  вже  я  собі  напридумала.  
Повернулася  в  кімнату,  намірилася  до  вхідних  дверей.  Все  ще  в  пуховій  хустці,  під  дверима    здвигнула  плечима,  посміхнулася  –    Хай  я  послухаю,  чи  будуть  спілкуватися  чи  ні.  Мабуть  треба  трохи  почекати.    За  мить  блиск  у  очах,  про  себе  тихо,
-  Ой  бабо,  не  пхай  носа  до  чужого  проса,  але  ж  так  цікаво,  що  там    коїться.
   Тим  часом,  Вадим  прискорив  ходу  -    Оце  так-  так,  подивіться,  -  йому  хотілося  сказати  в  голос,  -Вона  навіть  у  це  й  же  під’їзд  зайшла.  Широкими  кроками,  поспішив  за  нею  -  В  якій    же  квартирі  мешкає?
     Дівчина    почула  його  кроки,  зупинилася    на  площадці  між  другим  і  третім  поверхом.  Він  саме    розвернувся  йти  слідом  за  нею.  Та  її    сполоханий,  зацікавлений  погляд.,  змусив  його  зупинитися,
-Та  ти  не  бійся,  я  на  четвертий  поверх  йду.
-На  четвертий?  -  здивовано  запитала  вона,  відійшла  в  сторону  й  продовжила,  -  То  проходьте.
Вона  стояла  навпроти  вікна,  на  фоні  світла  її  волосся,  злегка  відбивалося  золотим  відтінком.    На  якісь  секунди    хлопець  закляк  на  місці.  -Ти  диви,  вона  ж  як  образ  сонця.
-То  йдіть,  бачу  ви  поспішаєте.
-  Ой  та  що  ти  прямо  на  ви,  хіба  я  на  дядька  схожий.  Не  дивись,  що  я  трохи  засмаглий,    був  на  кордоні,  а  там  війна,  думаю  ти  знаєш.  Це  на  кілька  днів  у  відпустку  приїхав,  зараз  йду  в  гості    до  бабусі.  Може    ми  познайомимося?
-Та  я  з  першими,  хто  потрапив  на  очі  не  знайомлюся.
-  Бачу  ти  гордячка.
Її  обличчя  миттєво  почервоніло,
-Я  б  так  не  сказала,  просто  собі  ціну  знаю,  тому    з  обережністю  ставлюся  до    незнайомих    людей.  Хочеш  на  ти?  Гаразд,  хай  буде  так!    Ти    йди,    хай  я  побачу  до  кого  це  ти  йдеш  у  гості,  тут  бабусі  майже  в  кожній  квартирі.
     Софія  Іванівна  чомусь  хвилювалася,    прислухалася,  що  коїться  за  дверима.  Чула  якийсь  гул  та  окремі  склади  »  ти,  ба  «-  її  це  дратувало.  За  кілька  секунд    терпець  ввірвався  -  Це  скільки  часу  треба,  щоб  піднятися  на  четвертий  поверх.  А  може  вони  вже  там  цілуються,  от  халепа,  отак  зразу?    Нарешті  вона  почула  за  дверми  шарудіння.  Уже  придивилася  у  вічко  вхідних  дверей,  Оля    ключем  відкривала  замок  квартири  і  весь  час  озиралася.  Тут  жінка  не  витримала,  відчинила  двері,
-О!  Олю,  добрий  день,  а  я  онука,  Вадимчика  чекаю.
 Він  уже  стояв  на  площадці  між  третім  і  четвертим  поверхом,
-Я  тут  бабусю,  вибач  трохи  затримався.
-Олічко  зайди  до  нас  на  чай,  я  познайомлю  тебе  з  моїм  героєм.  
Дівчина  зашарілася,-  Та  мені  незручно.
Старенька  обурливо,
 -І  що  тут  такого  незручного?  По  -  сусідству  не  можна  відказувати.  
Дівчина  скоса  позирнула  на  нього,
 -Ну  хіба  познайомитися  з  вашим  героєм.  Гаразд,  зараз  зателефоную  мамі  і  черех  хвилину  –  другу  прийду.
         Оля  не  гаяла  часу  –  А  він  нічого  та  й  видно  не  нахаба.  Чому  й  не  познайомитися?  Хіба  в  доброї  бабусі  може  бути    непорядний  онук.  Але  у  житті  всяк  буває  -  тут  же    змінила  думку.  -Каже  був  на  війні,    сміливий,    адже  туди    не  кожен  піде.  То  добре,  що  не  має  заячої  вади.
   Одягнувши  светр  рожевого  кольору,  крутнулася  біля  дзеркала,  на  плечах  поправила  волося,  на  обличчі  усмішка,
-Ну,що  ж    побачимо,  що  за  онучок.
 На  ходу,  зі  столу  підхопила  коробку  мармеладу,  за  мить  закривала  двері  на  ключ.
 Вадим  біля  дверей  уже    чекав  на  неї,  
-У  нас  вже  стіл  накритий.  Чуєш,  як  пахнуть  голубці?
   Її  привітний  образ  обличчя,  прямий  погляд  для  нього,  як  промінчик  сонячного  тепла.  Переступивши  поріг,  протягнула  до  нього    руку,
-Звичайно  чую,  мені  вже  їх  доводилося    куштувати,  знаю  смачні.  Але  давай  краще  офіційно  познайомимося.  Я  Оля,  мені    двадцять  один  рік,  працюю  фармацептом  в    аптеці,  одна  у  батьків,  не  заміжня,  дітей  не  маю.
Вадим    такого  знайомства  не  очікував,  спостерігав,  як  дівчина    водила  очима,  часто  кліпала  ними    й  хитро    позирала  на  нього.
Але  ж  взявши  її  руку  в  свою,    відчув  її  хвилювання,
-  Ну  я  Вадим,  дуже  приємно,  проходь.
З  кімнати  голос  Софії  Іванівни,
 -Оце  так  знайомство,  це  ж  треба  такого.  Все  і  відразу,  як  те  морозиво  на  тарілці,  бери  і  смакуй.
Після  почутих  слів,  очі  дівчини    округлилися,  на  щоках  з’явився  рум’янець.  Зробивши    невеличкий  крок  до  нього,  прошепотіла.
-Ой,  я  думала    двері    в  кімнату  зачинені.
-Та  все  нормально,  проходь.
 Софія  Іванівна  сиділа  за  столом,  її  привітний  погляд  зняв  з  дівчини  напругу,  
-Сідайте  разом  пообідаємо.  Як  кажуть  чим  багаті  тим  і  раді.
На  столі    кілька  тарілок  з  холодними  стравами,  посередині  у  великій  глибокій  тарілці  парували  голубці.
Дівчина,  сказала  з  легкою  усмішкою  на  губах,
-О,  а  голубці  пахтять,  аж  слинка  тече.  З  задоволенням  пообідаю,  голодна,  як  вовк.  Хоч  сьогодні  в  мене  вихідний  день,  але  в  аптеку  привезли  ліки,  треба  було  дівчатам  допомогти.
       Пообідавши,  за  столом  спілкувалися    іще  зо  дві  години.  Тему  війни  не  обговорювали,  адже  розуміли,  що  Вадим  все  рівно  нічого  не  розповість.  Софія  Іванівна  дістала  фото  альбом,    Олі  показувала  фотки,  дещо  розповідала    про  малого  онука.
     Надворі  сіріло…  Вадим  зателефонував  додому,
-Мамо  я    ночуватиму    в  бабусі.
-Та,  як  же  це  синку,  ми  з  тобою  і  не  наговорилися.
Завтра  мамо,  завтра,  я  висплюся  і  приїду.
Він  нахилився  до  дівчини,
-Пішли  прогуляємося.
   Вона    ніби  трохи  й  здивувалася,  дивилася  на  Софію  Іванівну,  наче  чекала,  що  вона  скаже.
 Жінка  рукою  торкнулася  плеча  онука,
-Так    -  так    хлопчику,  поки  молоді,  не    гайте  часу.  Гуляйте,  радійте  життю,  беріть  від  життя,  все  що  можна  взяти,  адже  воно  не  таке  й  довге.
-То  ми  пішли?  –  запитав  Олю.
-Гаразд,-  дівчина    вже  стояла  біля  дверей  кімнати,  продовжила,  -Тільки  недовго,  мені  завтра  на  роботу.  Піду  своїм  скажу  та  одягнуся.
Софія  Іванівна,  спитала  весело,
-То  вам  до  двадцять  другої  години    часу  досить?  
Вадим  посміхаючись,.
-Добре  бабусю,  я  шкільний  розпорядок  дня  пам’ятаю,  не  хвилюйся,  будемо    вчасно.
     Широка  алея  до  річки,  з  двох  сторін    освітлена  ліхтарями.  Їм  обом  здавалося,  що  уже  давно  знайомі,  трималися  за  руки.  До  ніг  падало  світло,  ніби  запрошуючи  на  безпечний  шлях,  яким  можна  пройти  по  стежині  життя.  Потік  автівок,  автобусів,  маршруток…    життя  у  вирії,  гамірно.  Та  все  це,  не  завада  для  спілкування  про  життя.  З  гарним  настроєм,  з  усмішкою  на  обличчі,  Оля  розповідала  анекдоти    про  медиків.  Навіть  не  помітили  ,  як  швидко  сплинув  час.
     Йому  подзвонила  мама,
-Синку  ти  де,  вже  на  пів  десяту,  ти  вже  відпочиваєш?
-  Ні  мамо,  я  недалеко  від  будинку,  вже  йду  додому.  
-    Ти  що  друзів  зустрів?
-  Завтра  мамо,  все  розповім  завтра.  На  добраніч,  хороших  снів.
         Крок  за  кроком..  усміхаючись  один  до  одного,  стремління  злетіти.  Взявшись  за  руки,    мов  птахи  розкрили  крила,  швидко  підійнялися  на  четвертий  поверх.  Оля    збуджена,  розчервоніла,  кинула  хитрий  погляд  і  вмить  зникла  за  дверима  своєї  квартири.
Вадим,  від  несподівання,  аж    сплеснув  у  долоні,
-Опа,  була  пташка  й  випорхнула.  Цікаво,  звідки  вона  знала,  що  двері    не  замкнені.  Ну  нічого,завтра  я  тебе  без  поцілунку  не  відпущу.
     Вадим  зайшов  до  квартири…бабуся  дивилася  телевізор.
 Побачивши  онука,  очі  сповнені  ніжності,
-Ну,  як  тобі  Оля?
 -  Ти  ж  знаєш,    у  мене  від  тебе  секретів  майже  ніколи  не  було.  Скажу  чесно,  як  на  сповіді,  вона,  як  сонце,  чи  частина  його.  Приємна  в  спілкуванні,  весела.  Зізнаюся,    її  очі,  личко  та  й  загалом,  вона    мені  сподобалася.
 -  Ти  правий,  вона  справді,  як  сонечко.  Вони  сюди  переїхали  пів  року  назад.  Батько    в  школі  викладає  українську  мову  й  літературу,  а  мама  її    працює  медсестрою  в    лікарні.  Дівчина  добра,  привітна.  Інколи  мені  ліки  приносить  та  й,  як  треба  тиск  поміряти,  ніколи    не  відмовляє.
-Я  тебе  зрозумів.  Що  значить    ти  мене  викохала,  у  нас  з  тобою  і  погляди  співпадають.  Все  йду  спати,  на  добраніч.
Жінка  подивилася  вслід  -  Ох,  якби  ж  не  війна,  то  можливо  б  і  на  весіллі  погуляла,  а  так  хто  знає,  коли  закінчиться  та  чи  й  доживу.
     У  квартирі  Олі…  мати    різко  встала  з-за  столу,
-Ти    так  влетіла!  Чи  за  тобою  хтось  гнався?
-Ні  мамо,  все  добре,  -  глибоко  перевела  подих.
-Та  ти    червона,  як  варений  рак.
-Все  нормально  мамо…  все  нормально.
Вона  роздягалася,  зняла  чобітки.  Обома    руками  провела  по  обличчю,  
-А  й  справді,  мені  чогось  так  жарко…
Мати  всміхаючись,  з  під  лоба  подивилася  на  неї,
Ну-  ну…  нічого  не  хочеш  сказати,  хто  так  стривожив  твоє  сердечко.
 -Слухай  мамо,  а    в  тебе  таке  було?
-Яке  таке  ?
Ну  таке,  щоб    враз  і  здалося  що  це  він  той,  до  якого    хочеться  притулитися,  щоб  обійняв,  поцілував.  Ну,  думаю  ти  мене  розумієш…
-Ну    так,  звичайно  було.  Он  той,  уже  бачить    другий  сон,  а  я    не  сплю,  тебе  чекала.
 Обійнявши  доньку,
-Вітаю!  Але  май  голову  на  плечах.
-Ой,  що  ти  таке  кажеш.  Йому  через  два  дні  відчалювати  на  війну.
 Мати,  присіла  в  крісло,
-  А  це  вже  діло  серйозне.  Це  випробування  і  надії.  На  жаль  важкі  часи  на  нас  іще  чекають,  все  може  бути
 -Це  ти  про  що?
-Та  так  нічого,  лягаймо  спати.
     Зимовий  ранок…  Вадим  і  Оля,  взявшись  за  руки,  стояли  на  платформі.    З  хвилини  на  хвилину  мав  прибути  потяг.
Дівчина  ледь  стримувала  сльози.  -  Як  мало  часу  ми  провели  з  тобою,  всього  лише  три  вечора,  це,  як  кілька  піщинок  у  морі.  Для  когось  мабуть  і  непомітні.  А  тут,    душа  розривається  на  частини,  не  хочеться  відпускати.  Вадим  ніби  відчув  її  душевний  настрій.  Обома  руками  пригорнув  до  себе,
-Чому  принишкла,  сонечко,  не  ховайся  в  роздумах  -  хмарах.  Подаруй  усмішку,  щоб  я  запам’ятав  на  все  життя.  Щоб  не  забув  на  передовій,  а  твої  очі,  ці  чаруючі  очі,  щоб  у  важку  годину  підтримували  мене.
 Здавалося,  поцілунок  мав  бути  солодким  та  вони  вдвох  відчули    смак  полину.  Прошепотіла,
-  Пробач…розкисла.
Занурилася  в  його  груди,
-Ти  повертайся,  чуєш,  повертайся!
 Провідницею,  впоспіх    зачинені    двері…  потяг  набирав  швидкість.  Чолом  притулившись  до  скла    дверей,  Вадим  й  досі  не  відривав  погляд  від    її    очей.  -Ти  світи  мені,  світи,  як  образ  сонця.  Як  образ  світлих  намірів,  нашого  повнокровного  життя,  незламності.  Я  повернуся,  мені  потрібна  тільки  ти.  Ти    -  сенс  мого  життя,  шанс  вижити,  бо  я  тебе  кохаю.

                                                                                                                                                                                                       19.12.2023р
                                                                                           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004371
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 02.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Пагін любові

Журиться  сонце  в  холодній  долині,
Чом  дивні  небесся  так  довго  не  сині?
І  ніжність  в  природі  надовго  щось  зникла,
Душа  до  морозів  ще  зовсім  не  звикла.

Та  я  до  весни  тихо  лину  думками,
Приближую  миті  -  ось  цими  рядками
І  чую  вже  запах  травиці  та  квіту,
Горнуся  в  обійми  бажаного  світу.

В  думках  уже  лину,  мов  мила  хмаринка,
Бажаю  пошвидше  відчути  хвилинку,
Оту  дивовижну,  як  пагін  любові
І  знову  горнуся  в  обійми  чудові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003821
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 02.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Справжні ліки

Заховалося  в  туманах  миле  літо
Та  той  смуток  я  не  знаю  де  подіти,
Помандрую  у  поля,  що  за  рікою,
Там  не  раз  ми  зустрічалися  з  тобою.

Зупинюся  на  хвилину,  пригадаю,
Аромати  ще  доносяться  із  гаю
Дивна  пісня  солов'їна  все  лунає,
Доторкається  зманіжено  розмаєм.

Задивлюся  в  синє  небо  та  помрію,
А  думками  приближатиму  подію,
Ту,  що  в  серці  залишила  я  навіки,
Перемога  -  ось  і  будуть  справжні  ліки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004427
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 02.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Просто жити

Запитаєш,  чому  не  писала  тобі?
І  ту  мить  перекреслила  звісно,
Але  знай,  пам'ятаю  я  все  у  душі
Та  буває  думкам  у  ній  тісно.

Зчасом  знову  нахлине  гнітюча  печаль
І  затьмарить  всю  душу  думками
Та  вона  не  поверне  те  щастя  на  жаль,
Тільки  осінь:  шепоче  листками.

Всі  слова  перевилися  смутком  украй,
Як  зібрати  і  радість  розвити?
Тільки  вітер  співає:  печалі  лишай,
Йти  потрібно  вперед  -  просто  жити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004604
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 02.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Несказане (глоса)

                                                                                                                   Очима  ти  сказав  мені:  люблю.
                                                                                                                   Душа  складала  свій  тяжкий  екзамен.
                                                                                                                   Мов  тихий  дзвін  гірського  кришталю,
                                                                                                                   Несказане  лишилось  несказанним.
                                                                                                                                                                     Ліна  Костенко

Зірчасте  небо  посміхалось  з  нами,
Мені  здавалось,  що  я  сплю.
Не  шепотів,  торкався  скронь  вустами.
Очима  ти  сказав  мені:  люблю.

Не  знали  ми,  що  там  за  рогом  жде.
А  доля  готувала  вже  зигзаги.
Солоний  смак  лишився  мюскаде,
Душа  складала  свій  тяжкий  екзамен.

Вокзал  і  рупор,  і  обійми  ніжні.
Рукою  помахала  журавлю.
Й  життя  летіло.  Чи  були  суміжні?
Мов  тихий  дзвін  гірського  кришталю.

Зірки,  як  завше,  сяють  угорі.
Минуло  років  стільки,  як  світанків.
Сніги,  дощі,  веселок  кольори...
Несказане  лишилось  несказанним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003493
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 02.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Химерний забіг (четверик)

В  снопи  зима  складала  сніг,
Химерні  мчались  білі  коні,
Везли  снопи  у  сніжне  лоно.
Вітрисько  розкрутив  батіг.

Химерні  мчались  білі  коні.
Свистів  борвій,  за  ними  біг.
На  хвильку  ніби  занеміг,
Присів  на  льодянім  ослоні.

Везли  снопи  у  сніжне  лоно.
Мабуть,  відшліфував  мороз,
Блискучий  диво-віртуоз,
І  раптом  слідом  знов  погоня.

Вітрисько  розкрутив  батіг,
Він  коней  ляскав  і  періщив.
Неслись  химерні  через  ріще.
Зимі  сподобався  забіг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004549
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 02.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Між ними (квартон)

Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни,
Неначе  день  марніє,  вечір  дригонить,
А  темне  ночі  тло  рве  на  частини  сни.
Міцна  ж  не  обривається  чекання  мить.

Мовчить  лише  смартфон,  хоч  гучність  на  всі  сто.
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.
Пече  мороз.  Ятрить  журливий  стрімко  ток.
В  молитві  лине:  "  Господи,  війну  спини!"

А  після  бою  рани,  згарищ  полини.
Когось  бинтують  знову.  Стихло  в  бліндажі.
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.
Зв'язок  пропав,  лиш  недосяжності  вужі

Звиваються  у  душах,  а  зима  сніжить.
Далеко  ще  до  пуп'янків  тепла  весни.
Як  пережити  студінь,  гіркоту  стежин?
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004291
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 02.02.2024

Катерина Собова

Свята книга

Був    Микола    дуже    грубий,
Часто    гримав    на    дружину:
-Щоб    жона    корилась    мужу!-
Повторяв    їй    без    упину.

-Цей    закон    не    я    придумав:
Біблія    про    це    сказала!
Щоб    мені    не    огризалась,
Вище    мене    не    скакала!

-Зрозуміла,-    каже    Галя,-
Потягнулася    манірно,-
Все,    що    будеш    вимагати  –
Буде    зроблено    покірно.

І    як    тільки    в    гніві    Коля
Посилає    десь    дружину,
Вона    рада,    очі    сяють  –
Вмить    зникає    за    хвилину.

Задоволена    приходить
(Зберігається    інтрижка),
Чоловіку    не    перечить:
Біблія    -    найкраща    книжка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004537
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 02.02.2024

Маг Грінчук

Це наші діти…

Три  господарки-жінки  беруть  воду  з  криниці.
Слова  ковтають  шматок  за  шматком  і  не  ждали...
До  кожної  підійшли  сини.  ...Співають  птиці.
Один  поцілував  свою  матір,  побіг  далі...

А  другий  спитав:  "Матусю,  Ви  не  втомилися?".
Охоче  став  свого  товариша  доганяти.
...Хлопчисько,  як  вітрисько,  мабуть  завихрилося.
Лиш  третій  мовчки  відра  взяв  і  поніс  до  хати.

А  очі  жінок  далеч  п'ють...  Згадали  мудреця.
Його  і  спитали  мами:  "Чий  син  тут  найкращий?".
-  Побачив  я  сина  одного...  -  почули  ченця.
Ця  притча  дає  не  тільки  словесну  пораду.

Сьогодні  намучені  душі  у  різних  батьків.
Дихання  їхнє  чути,  немов  шепіт  криниці.
Із  часом  доноситься  стогін,  зростає  в  них  гнів.
В  серцях  несказанний  біль...  І  вологі  зіниці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004662
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 02.02.2024

Маг Грінчук

Вигнанці…

У  народів  світу  існує  таке  повір'я...
Той,  хто  вже  забуває  звичаї  своїх  батьків
Богом,  людьми  карається.  Не  має  довір'я...
Він  блукає  в  пітьмі,  щоб  його  ніхто  не  зустрів.

В  нашого  народу  є  також  люд  гірш  собаки...
Від  батьків,  які  не  дотримуються  звичаїв
Родяться  діти,  на  гріх-досаду  -  вовкулаки...
Люди    ворожі,  із  людського  роду  -  вигнанці.

Завжди  незадоволені,  вже  фактів  список  зріс.
В  день  Святого  Юрія  виють  вовками,  страх  ширять...
Бігають  разом  з  іншими  звірами  по  лісі.
Мають  лише  пасок  на  своїх  кудлатих  шиях.

В  день  зимового  Миколи  знову  стають  людьми...
У  людській  постаті  вони  не  ходять  до  церкви
І  з  людьми  не  вітаються...  Безбожні  не  на  мить.
Очі  червоні  зі  смутком,  а  душі  підшерхлі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004461
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 02.02.2024

Катерина Собова

Казочка для дiвчат

Жив    у      лісі    за    болотом
Добрий      дядько-чарівник,
Вмів    робити    відвороти,
Щоби    всякий    нелюб    зник.

Будь    кого    причарувати
Міг    цей    диво-чоловік,
Всі    загадки    розгадати
І    продовжити    ваш    вік.

Вирушила    у    дорогу
Оля    -    дівка    із    села,
Уже    вдень    була    у    нього  –
Свої    плани    принесла.

Сіла    перед    магом    чинно
І    розмову    повела:
-  Є    у    мене    та    причина,
Що    до    вас    та    й    привела.

Хочу,    щоб    мене    любили
Усі    хлопці    із    села,
Табунами    щоб    ходили,
І    щоб    слава    добра    йшла.

Щоб    всі    бігали    за    мною
І    не    шкодували    ніг,
Ішли    в    хату,    не    боялись,  
Що    високий    в    нас    поріг.

Можете    усе    робити:
Брати    вранішню    росу,
І    мене    перетворити
У    нечувану    красу.

Маг    добряче    постарався:
Тут    хоч    сядь,    кричи,    чи    плач,
І    зробив    із    дівки    швидко
Шкіряний    футбольний    м’яч.

Скільки    через    м’ячик-Олю
Було      стоптано    підків!
Бігають    за    ним    по    полю
Двадцять    дужих    мужиків.

Всі    гамселили    щосили
(Кожен      влучно    бити    звик)!
-Якщо    б’є,    то,    значить,    любить,-
Каже    мудрий    чарівник.

То    ж,    дівчата,      знайте    міру:
Ходіть    тихо,    а    не    вскач,
Хто    багато    в    житті    хоче  –
Буде,    як    футбольний    м’яч!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003487
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Катерина Собова

Корова у відпустці

Дуже    радий,    як    ніколи,
Шестирічний    Костя
На    канікули    приїхав
До      бабусі    в    гості.

Лоскотала    нюх    хлопчини
Бабусина    здоба,
Все    було    цікаве:    птиця,
І    в    хліві    худоба.

До    бабусі    притулився,
Їй    поправив    хустку:
-Коли,    бабцю,    ця    телиця
Піде    у    відпустку?

І    швиденько    починає
Бабі    торочити:
-Всі    тварини    від    роботи
Мають    відпочити.

Казав    тато    тьоті    Люсі,
Щоб    була    здорова,
Розказав,    що    у    відпустку
Йде    його    корова.

І    сміявся:    -Зараз    в    моді
Гостювати    в    мами,
Буде    пастись    на    городі  –
Все    згідно    програми.

А    для    тьоті    Люсі    будуть
Незабутні    днини,
Тато    довго    не    забуде
Райські      ті    години!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003995
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Катерина Собова

Зустріч з депутатом

З    усіх    вулиць    ідуть    люди,
Бо    в    сільському    клубі    свято:
Запланована    там    зустріч
Із    народним    депутатом.

Весь    кортеж    приїхав    вчасно,
Із    оркестром    всіх    зустріли,
Дві    красуні    в    вишиванках
Гостю    коровай    вручили.

Він    за    мить    -    вже    на    трибуні,
Зразу    перейшов    до    діла,
І    до    мас    народних    факти
Й      аргументи    полетіли:

-Довели      спеціалісти:
Кожна    в    нас    сім’я    багата,
Бо    за    планом    погодинно
Росте    пенсія    й    зарплата.

-Це    неправда!      -крик      у    залі,-
На    продукти    ціни    знаєм!
А    тарифи?    А    податки?
Ні    за    що    народ    страждає!

Депутат    довів    народу:
-Просто    треба    менше    їсти,
Не    докажете    нічого,
Бо    ви    -    не    спеціалісти.

Ви    -    проста    народна    маса,
А    є    -    влада    і    еліта!
Що    таке    державна    каса,
Не    дано    вам    зрозуміти.

Депутату    пощастило
Тут    від    смерті    врятуватись:
З    того    часу    всі    бояться
Із    народом    зустрічатись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003129
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Надія Башинська

ДАРУЮ ВАМ СВОЮ ЛЮБОВ

Дарую  вам  свою  любов,
немов  промінчик  сонця,
щоб  висушила  гіркоту
до  крапельки,  до  донця.

Дарую  вам  свою  любов,
мов  теплоти  краплину,
щоб  немов  сонця  промінець,
зігріла  кожну  днину.

Хочу,  лелека  щоб  кружляв,  
веселка  в  небі  квітла,
щоб  добротою  повнивсь  світ,
щоб  більше  стало  світла.

Щасливі  щоб  були  всі  дні,  
до  зір  всміхався  вечір,
солодкими  щоб  стали  сни
у  нашої  малечі.

Даруймо  всі  свою  любов,
нехай  хоч  і  краплину.
Ті  краплі  -  сонця  промінці,
зігріють  кожну  днину.

Мільйони  крапельок  таких
освітлюють  дорогу.
Їх  теплота  розтопить  лід,
приблизить  Перемогу.

Нехай  любові  ніжний  цвіт
усі  серця  зігріє,
і  Перемоги  торжество
любов'ю  заясніє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004290
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Капелька

"Сквозь снег"

Земля  укрыта  покрывалом
Красивым,  снежным,  дорогим.
Вдруг  доброты  ей  стало  мало,
Земля  взывает  к  Элохим.

Взывает  к  совести  народной
Напавших  -  если  совесть  есть.
Угроза  жизни  углеродной,
Земле,  природе.  Просто  жесть.

Зачем-то  всё  идёт  по  плану
Уничтожения  Земли.
Быть  может  я  не  понимаю,
Так  обоснуй  и  поясни?

Ведь  в  странах  вновь  "с  цепи  сорвались"
Химтрейлы,  план  -  голодомор.
Утилизацией  занялись.
Стучат  проблемы  в  "каждый  двор".

Чтоб  отменить  семью  и  детство,
Закрыть  народы  в  лагеря.
"Сквозь  снег"  желают  сделать  вместо,  (1)
Лишить  свободы  навсегда...

Земля  под  снежным  покрывалом,
Есть  страны  -  листьями  полна.
Идут  удары  за  ударом
Где  ныне  лето  и  зима.

(1)    "Сквозь  снег"  -  фильм  -  фантастика.
В  фильме  метафора  поезда  идеально  
описывает  современный  мир  
и  классовое  неравенство.
.                    
                                         17.01.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003853
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 27.01.2024

Олекса Удайко

ПОДУВ МОСКАЛЬ (шорт-поема)

.                      [i]…йшов  по  ріллі,
                       голодній  і  холодній  –
                       і  впали  сльози.
                                                     Спогад  з  дитинства.][/]
[youtube]https://youtu.be/Pu93I5B8Ywc?si=vbGe4lI8H03q002r[/youtube]
1.
[i][color="#057575"]][b]Подув  москаль*–  провісник  холодів  –
нетеч  на  ґрунті  шерхне  у  калюжі…
Який  байстрюк  тебе  на  світ  сплодив,
аби  зюйд-весту**  подихи  спаплюжить?

Подув  москаль?..  Нічого  вже  не  жди:
мерзотне  оживе,  а  тепле  змерзне…
Пощо  для  нас  жагучі  холоди  –
нехай  би  злі  від  холоду  пощезли!

Так  ні,  "воно"  ізнову  ожило
і  світом  хресним  про̀ростю  буяє…
Аби  добру  наставити  жало́,
аби  волати  світу:    "Ей,  ще  я̀  є!"

2.
…Подув  москаль  –  й  спалив  в  порогах***  Січ.
подув  москаль  –  і  вирізав  Батурин.
Подув  москаль  –  й  спаплюжив  нашу  річ****,
подув  москаль  –  й  свободі  край:  тортури.

Подув  москаль  –  і  в  нас  голодомор,
подув  москаль  –  кроваво  пали  Крути.
Подув  москаль  –  брехня,  грабіж,  терор,
подув  москаль  –  трьохсоті  в  нас  і…  трупи.

Подув  москаль  –  й  ошаленів  весь  люд,
кермо    вручивши  безбах-можновладцям:
лиш  дифірамби  й  марнослів’я  ллють:
юлавовму  вождю  прищаві  агнці!

Подув  москаль  –  ворота  в  нас  насті̀ж
огиидному,  мов  Z-мій,  Zа-сранцю,
бо,  бачте,  має  він  такий  “престиж”–
дітей  у  пекло  відправляти  вранці...

3.
...Природа  й  людство  мають  схожу  суть.
Така  суспіль!  Така  банальна  проза...
Вітри,  однак,  із  Заходу  подмуть  –
і  оживе  жовто-блакитна  Роз**.

І  розу  нашу  вже  не  відберуть  –
повстав  в  народі  хист  і  дух  козацький!!!
Тож    недарма  дав  Бог  нам  землю  й  путь,
"адін  народ"  –  царя  девіз  дурацький!*****

4.
...І  прийде  час  –  найкращі  із  вітрів
пасати  схлинуть    з    Середземномор’я.
з  москви  ж  –  ні  вітру,  ані  москалів,
що  нам  принесли  смуток,  люте  горе...

О  життєдайний  вітре  із  Балкан,
о  благовісний  вітре  з  Піренеїв!
Москаль  не  схопить    нас  уже  в  капкан  –
не  збудеться  підступний  бред  "кощеїв"…

Карпати  наші  й  Кристалічний  щит******
навіки  застовпили  нам  Європу…
Закмітьте  це,  ординні!  К  дідьку  йдіть,
допоки  вам  тут  не  надрали  ж@пу!

Звідкіль  “дме”  людству  вІтрова  біда  –
гряде  нарешті  світу  розуміння,
тож  щезне  тьма  "кощея",  як  вода,
коли  "нагряне"  сонячне  проміння!

Весняний  цвіт  фарбує  горизонт,
подуга  наша  –  вже  не  за  горами…
Струсіть,  о  люди,    
                                                 геть    кошмарний  сон!  
Від  пекла    в  рай  ходімо!  
                                                                     Будьте  з  нами![/b][/color]

23.11.2019  –  5.01.2024
___________________
*північно-східний  вітер  –  норд-ост  –
в  нашій  Розі**  вітрів,  в  якій,  як  відомо,
з-поміж  вітрів  превалює  Зюйд-Вест**;
***Запорізька  січ  як  останній  форпост  
козацької  держави  юуло  знищено  1775  р.
за  вказівкою  імператриці  Катерини  ІІ;
****тут  –  мова;
*****йдеться  про  відому  статтю  ілеолога  
рашизму    путіна  "Одін  народ"
******Український  щит  –  південно-західна
частина  Східноєвропейської  платформи
земної  кори.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002661
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 20.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Безкарність

Мерзенні  руки  запустили
Ракетний  град  і  дронів  дощ,
І  крики,  плач  безмежних  площ
Від  горя  та  від  божевілля
Рашистських  покидьків  шалених,
В  яких  пуста  душа  марнот
Бездумності  віків  цейтнот,
Гріховності  прокази,  лепри.
Невже  ти,  світе,  в  летаргії?
Нечутний  милосердя  пульс,
Бо  не  торкнувсь  ракетний  пуск?
Породжує  безкарність  дії.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002415
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 14.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Витвори зими

                                                                                                                                                                                                                                     
                                     (онєгінська  строфа)        

Зимовий  ранок  ніжністю  сповитий,
Припудрена  земля  в  глибокім  сні,
Колише  вітерець  ще  сонне  віття,
Проникли  пасма  сонячні  скісні.

Лоскочуть  паморозь  сріблясту  легко,
Озерного  прозору  кригу  глека.
Вуаль  упала  із  сосни  -  сніжить.
Біліє  небосхилу  мляво  нить.  

Пливуть  хмарини  в  небі,  як  вітрила
У  свіжім  мареві  старі  стежки.
Мої  легкі  мережаться  думки
Про  витвори  зими,  що  підкорила
Тонкі  вербові  кучері  дрібні,
І  переможно  їде  на  коні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002717
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 14.01.2024

Капелька

Любовь, добро неразделимы

Любовь,  добро  неразделимы,
А  птица  счастья  среди  них.
Они  земные  херувимы
В  сердцах  слагают  светлый  стих.

Любовь  не  может  разделяться,
Но  ныне  многое  не  так.
Ей  всё  труднее  продержаться
Чтоб  после  не  попасть  впросак.

                                 2023-2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002976
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 14.01.2024

Капелька

Природа дарит вдохновенье

Замёрзла  крона  у  деревьев,
Сияет,  словно,  серебро.
Природа  дарит  вдохновенье,
Любовь,  надежду  и  добро.

Остепениться  чтобы  в  мире,  
Увидеть  солнце  среди  туч,
Не  наследить  в  душе  и  в  лире,
Не  допустить  кровавых  Буч.

Сияет  солнышко  лучами
За  облаками,  в  облаках.
Кто  верховенствует  над  нами?
Добро  иль  зло,  любовь  иль  страх?

                             12.01.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002973
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 14.01.2024

Master-capt

Минають дні,

Минають  дні,  минають  ночі  –
Нема  кінця,  немає  краю  
Сльозам  дітей,  сльозам  жіночим
І  дикості  ворожій  зграї.

Кругом  біда,  кругом  нещасні
(і  як  сховатись  в  метушні?)
Бомблять  будинки  і  лікарні  
Бомблять  садочки  малишні.

Яка  немилість  пере  Богом
Нам  присудилась  через  смерть:
Чи  то  за  вибрану  дорогу,  
Чи  то  за  вольницю  і  твердь?

Зійде  веселка…  освятить  день,
Немов  цвітіння  на  весні:
Вернемо  схід…  і    Крим,  і  південь  –
Зачистим  землю  від  русні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999779
дата надходження 29.11.2023
дата закладки 14.01.2024

Master-capt

Горить, палає…

             Горить,  палає…

Горить,  палає  Україна,
Лежать  розтерзані  поля,
Печаллю  налилася  днина  –
Синами  всіяна  земля.

Куди  не  глянь:  біда  і  горе,
У  кожній  хаті  дикий  плач,
Побіг  народ,  розлився  морем,
Десь  побиратися  за  харч.

Триклятий  ворог  знову  суне
Убити  все  нам  дороге:
Жовті  поля  і  небо  синє,
Батьків,  дітей  –  наші  блага!

Усе,  що  нажито  –  пропаще,
Згоріло  від  ворожих  мін….
Дай,  Боже,  сил  животворящих,  
Дай,  Боже,  сил…  стати  з  колін.  

Бо  предків  дух  –  здобути  волю,
Тримати  гордість  на  миру,
Кувати  славу  –  свою  долю,
Свою  українську  зорю.

Зійде  вона,  бо  Світ  поможе  –
Розбити  ворога  в  ущент…
Ворожу  зграю  переможем
І  «гнид»  своїх…  переживем!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998219
дата надходження 10.11.2023
дата закладки 14.01.2024

Наталі Косенко - Пурик

Цілюща сполука

Я  присяду  ось  так  за  столом,
Чашка  кави  уже  охолола
Та  від  неї  ще  милим  теплом,
Мовби  запахом  доля  дмухнула.

Аромат,  як  чарзілля  зі  сну,
В  нім  усе:  і  любов,  і  розлука,
Знов  дарує  мені  новизну
Неймовірно  цілюща  сполука.

Ох,  як  ваблять  ці  нотки  мене,
Додають  у  життя  насолоду,
Смуток  хвилею  миттю  пройде,
Звеселивши  і  душу,  й  природу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002402
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 14.01.2024

Наталі Косенко - Пурик

Хризантем ніжний рай

Відцвіли  вже  давно  хризантеми  в  саду
Та  на  рідні  місця  знову  зранку  іду,
Хоч  немає  краси,  відлетіла,  мов  птах,
А  чарівність  п'янка  залишилась  в  думках.

Зупинюся  на  мить,  а  душа  все  щемить,
Хризантем  ніжний  рай  неповторно  бринить,
Як  так  зникнуть  змогли,  не  сказавши  прощай?
Мабуть  в  дивній  душі  вигравав  ще  розмай.

Подивлюсь  навкруги,  все  затихло  давно,
Мила  осінь  в  листках  заховала  руно
І  в  мотивах  земних  розчинилась  краса,
Бачу  слід,  що  лишила  в  тумані  роса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002938
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 14.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

А українці - найвродливіший народ

А  українці  -  найвродливіший  народ
Душею  доброю,  широкою,  як  поле,
В  якому  цінності  людські  та  волі  код,
Любов  до  матері-землі,  до  дивослова.

А  скільки  лихоліть  душа  пройшла  оця,
Свавілля  царське  і  Гулаг,  голодомори.
Виборювала  правду,  щастя  від  Творця,
Хоч  пролилось  немало  з  неї  крові.

За  Незалежність  досі  йде  страшна  війна
За  рідний  дім,  за  батька,  сина,  доньку,  матір,
Бо  Україна  в  кожного  бійця  одна.
Розірвуть,  вірмо,  ЗСУ  отой  ворожий  ятір.

То  ж  українці  -  найвродливіший  народ,
Що  прагне  миру,  праці  та  навік  свободи.
У  єдності  вся  нація  проти  заброд,
Бо  українець  -  справжній  на  землі  господар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002141
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 14.01.2024

Веселенька Дачниця

Є у правди своя стежка

                                   
Є  у  правди  своя  стежка,
Немов  терня  –  гостра,
Захищати  світлу  правду  
Завдання  не  просте.

Хтось  залишив,  хтось  втікає,
Хтось  просто  нагадив  …
Україно!  Пробач  убогим  -
Тим,  хто  тебе  зрадив:

Не  любив,    чи  так  покинув,
Як  рідну  дитину…
В  твоїх  шрамах  -  згустки  крові  -
Тут  їх  теж  провина…                                                      

Мудрість  права  -  так  і  каже,  -
З  чим  прийшов,  з  тим  -  підеш!
Скільки  б  ворог  не  скаженів  -
Долю  не  об’їде  !

Твої  вірні  сини  й  дочки
За  тебе  –  стіною!
Не  зламати  України
В  лютому  двобої  !
                           
Буде  світла  твоя  доля  -
Горе  -  подолаєм  !  
Заквітуєш,  Україно,            
Елітним  врожаєм!
                                   В.  Ф.  -    07.01.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002883
дата надходження 12.01.2024
дата закладки 14.01.2024

Ніна Незламна

Бога попро́шу

Хто  спинив  час?  Життя  закоротке,
Бога  попрошу  -  Війну  зупини!
Не  відбуяло  літо  солодке,
Ще  не  пізнав,  він  тепла  й  доброти.

Згада  дитинство,  мамині  очі,
Сприймав  їх  ніжність,  завжди  належним,
Коли  хворів,  той  плач  серед  ночі,
Здававсь  сердечним,але  й  бентежним.

А  її  руки,  як  допомога,
Біль  у    обіймах,  стиха  нестерпний,
Із  молитвами  вкотре  до  Бога,
Щоб  син,  втішав,  юний,  благоліпний.

Тож  тільки  виріс,  голитись  почав,
Лиш    перший    крок  приватного  життя,
Як  рашист  клятий,  в  зимний  день  напав,
Надія  вкрасти  світле  майбуття.

Він  на  посту,  вже  бій  йде  жорстокий,
Ні  СМС,  ні  дзвінка  матусі,
Немов  у  вирії,  гул  далеко,
Із  вітром  стогін  злетів  у  часі.

Скільки  вас  там,  дітей    при  землиці,
Душі  давно,  в  небеса  підне́слись,
У  хустках  чорних,  плачуть  вдовиці,
Орки  клятущі,  чого  приперлись?

Вкотре  думки  полинули  в  небо,
Нещадний  час,  на  жаль,  смертний  вирок,
Донькам  й  синам.  Нам  миру,  так    треба!
Не  мре    надія  поміж  хмаринок,
Вернуть  із  рабства  усіх  героїв.

Я  тебе  знову,    Боже,  попрошу,
Поможи  знищить  орків  –  фашистів,
І  зупини,  кривавую  війну!

                       14.01.2024р  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003024
дата надходження 14.01.2024
дата закладки 14.01.2024

Любов Іванова

ЗИМОНЬКИ СЛІДИ

[b][i][color="#054f91"]У  природі  очевидні  зимоньки  сліди,
Одягнули  білі  шубки  парки  і  сади.
І  миттєво  нічка  стала  диво-чаклуном
Вся  земля  до  ранку  вкрилась  білим  полотном.

Хоча  снігу  дуже  мало  для  сніговика,
Та  й  щоб  в  ріст  його  зліпити  -  праця  не  легкА.
Але  вмить  моторні  дітки  змели    в  гірку  сніг,
І  робота  закипіла  під  веселий  сміх

Все  принесли  із  домівок  для  сніговика
Не  аби  що  тут  ліпили  -  диво-мужика!!
Вийшов  красень!Бриль  з  соломи  і  морквяний  ніс,
Навіть  хтось  шерстяний  шалик  на  фінал  приніс.

Аж  допоки  не  стемніло  веселились  всі,
Як-не-як,  а  врешті  випав  довгожданний  сніг.
А  за  нічку...  потепліло...  З  тих  усіх  зусиль
Залишивсь  на  купці  снігу  шалик,  морква  й  бриль.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000413
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 14.01.2024

ТАИСИЯ

ЧЕЛОВЕК.

Мне        в        душу        сей        рассказ        запал.
Его        мне        очевидец        рассказал…

Мужчина          жил        вполне        беспечно.
При        нём        любимая        жена.
Но    жизнь        известно,      что      не        вечна:
Жена        внезапно        умерла…
Родня        мужчину        выгоняет.
Другого      нет      ему        пути
Он        у        могилы        прозябает:
В        надежде        здесь        приют        найти.    
Кому        то        вырытую        яму,
Он      приспособил          для        жилья.
Принёс        побольше        целофана.
Уютней        выглядит      она.
Потом      в      работу        окунулся.
Трудился        явно        на        износ.
Не        раз        он        падал        под              откос,

Когда      однажды        он        очнулся
И    явно      слышал      стук          колёс,
Промчался        мимо      паровоз…
На        «скорой»      он        попал        в        больницу.
Судьба        свершила        поворот.
И        там        больничная          сестрица,
В        нём        родственника        узнаёт….
Теперь          не        будем        торопиться.
Вперёд        не        будем        забегать.
Мужчине      надо          подлечиться…
Сегодня        у      него      своя        кровать…
Судьба      даёт      ему      возможность  –
Достойно        завершить      свой        путь.
Не        помешает        осторожность:
Ты        прежде      Человеком      будь!

Пока        работает      твой      мозг  –
Не      должен        падать      под      откос…
Не      лезть        в        могилу        раньше      срока,
Чтоб        не        сойти      за      идиота.

Сюжет        проник        мне      в      душу        глубоко!
Ведь      оставаться          Человеком            нелегко…
Достойно      должен      Человек        прожить      свой      век.
Чтоб      оставался          Человеком            Человек!
 27.  12.    2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001715
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 14.01.2024

ТАИСИЯ

Романтический синдром.

Все        как      люди        отмечают        праздник        «Старый        Новый        Год!»
А        поэты        ведь        рисковый        романтический        народ.
Он        не        может        встретить        праздник        за        обеденным        столом…
Называется        болезнь:          романтический          синдром.

Три        товарища    -    поэта          славный        выбрали        маршрут!
Чтоб        набраться        впечатлений        их        в        лесничество        зовут.
Рано        утром        на        рассвете        появляется        лыжня.
В        «Старый        Год»      без        этой      сказки        им        прожить        никак      нельзя.

Вот        знакомая        сторожка.        Ель    -    красавица        стоит.
Хлебом    -    солью        их        встречают!        Тост        «ЗА          ЗДРАВИЕ»        налит!
Не        унять        ДРУЗЬЯМ        волнений!        Очень        тёплым        был      приём!
От        избытка        впечатлений        исчезает      их        синдром!
13.  01.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002878
дата надходження 12.01.2024
дата закладки 14.01.2024

Ніна Незламна

Хто порушив зимову красу

Це  хто  порушив,  зими  красу,
Яскраво  -    білі,  всі  етюди,
Отак  зненацька,  почав  війну,
(Братки)  московськії,    Іуди.

   Давно  росія  себе  славить,
Чванить  хоче  і  воювати,
Народам  світу,  в  душі  гадить,
Орок    -  убивця,  рада  мати.

Всі  сподівання-  скоро  Різдво,
Засяє  зірка  в  піднебессі
Як  все  сприймає,  людське  єство?
Чи  мертві  душі  в  них  на  часі?

Смерть,  це  бажання    вершин    людства?
Всіх  привели,  аж  до  абсурду,
Радість,  безмежна  від  чаклунства?
 А  зомбування,жаль,  до    блуду.

Чого  досягне  нечестивий?
Як  гниле  листя  по  калюжах,
Червоні  очі,  вид  жахливий,
Не  розбудити,  тих,  байдужих.

Земля,  як  скарб,  золото,  ліси,
Та  де  ж  господар?  Щоб  достаток,
Людям  лишивсь  й  жодна  донька  й  син,
Не  знали  воїн  й  хижих  пасток.

Й  нині  будують,  ще  заводи,
При  вході  пам’ятник  сталіна,
На  жаль,  керують,  ляльководи
Не  забувають  про  леніна.

Вдень  і    вночі,  снаряди,  танки,
Кудись  везуть  безперестанку,
Шлють  на  війну.  Димні  світанки,
Дають  правителі  приманку.

Гроші  здолати  лихоманку,
Від  перепою,  знов  бентежить,
І,  так  щодня,  як  у  старинку,
Все  від  горілочки  залежить.

Чи  здатен  мозок  працювати,
Про  себе  дбати  та  про  сім’ю?
Щоб  чесно  гроші  заробляти,
Зігріло  душу,  слово    -  люблю,
Не  йшов,  дитя  чиєсь    вбивати,
Чи  знає  заповідь,  хоч  одну,
Чого  вчить  Бог,  щоб  не  страждати.

Кровавий  сніг,  тому  не  сниться,
Хто  із  рушниці  влучить  звично,
Чи  гріє  (брата)  самогубця,
Думка,  що  все,  це  феєрично.

Шкода,  віками,  не  спроможні,
Життя  поліпшити  на  краще,
Хіба,  не  мріють,  щоб  заможні?
Пустили  все,  напризволяще.
Як  вовчий  поклик,  заздрість,  війну,
Із    цим  народом  розпочати,
Який  плекає    в  серці  весну,
Під  мирним  небом  хліб  збирати.

Іскриться  зірка,  час  розплати,
Хоч  як  крути,  все  ж  він  настане,
Не  раз  повінчаний  прокляттям,
У  очі  день,  гляне  останній.

Відповіси  за  злодіяння,
За  руйнування  й  дитячу  смерть,
Не  допоможуть    й  покаяння,
Знищити  зло,  ми  спроможні  вщент,
Рашистам  прощення  не  буде!

               17.12.2023р  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001467
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 14.01.2024

Катерина Собова

Злюки

Був    я    парубок    нівроку  –
Вся    душа    співала,
І    на    розум    мене    бабця    
Часто    наставляла:

-Ти    в    компаніях    буваєш,
Придивляйся,    синку:
Як    дівки    їдять,    жартують,
Бо    підсунуть    свинку.

Якщо    дівка    з    ножа    їла
(Така    нетерпляча),
Буде    зла,    жорстока    й    підла    -
По    ній    тюрма    плаче.

Пам’ятав    я    цю    пораду,
Але    десь    прогледів,
Бо    не    стала    моя    жінка
Ні    пані,    ні    леді.

Тут    не    треба    щось    гадати,
І    йти    до    ворожки:
З    ножа    їла    -    така    злюка,
Не    бачила    ложки.

А    вже    теща,    та    зміюка!
Має    таке    жало,
То    вже    факт    незаперечний  –
Жерла    із    кинджала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002714
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 14.01.2024

Катерина Собова

Дозвiлля хлопчика

Мама    з    татом    говорила,
Кудись    поспішала,
П’ятирічного    Кирила
Вмила,    зачесала.

-Я    відлучуся,    синочку,
Десь    на    три    години,
Відвідаю    перукарню
І    ряд    магазинів.

За    тобою    наглядати
В    цей    час    буде    тато,
Можеш    пазлики    складати,
З    нянею    гуляти.

З    нянею    цікаво    гратись,
Не    захочеш    спати.
Що    ти    вибереш:    ховатись,
Чи    казки    читати?

-Та    у    мене    варіантів
Не    так    вже    й    багато,
Бо    залежить    все    від    того,    
Що    вибере    тато.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002410
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 14.01.2024

Катерина Собова

Мемуари

Академік    Рабінович
(Із    дружиною    гуляли),
Із    професором    зустрівся  –
Колись    разом    працювали.

Пригадали    семінари,
Свої    праці    наукові,
Як    усі    студентські    пари
Присвятили    рідній    мові.

-Я,-    сказав    професор    гордо,-
Пишу    зараз    мемуари:
Все    правдиво    до    подробиць    -
Не    літаю    десь    за    хмари.

Академік    враз    засяяв:
-Це    прекрасно!    Всі    ми    знали,
Що    талант    ваш    не    зів’яне!
Вже    багато    написали?

Чи    дійшли    до    того    місця,
Коли    вийшли    на    роботу,
І    сто    доларів    у    мене
Ви    позичили    в    суботу?

Тут    детально    зупиніться:
З    ювілеєм    це    співпало,
Всіх      хотіли    напоїти    -
А    грошей    не    вистачало.

А    я,    добрий    Рабінович,
Признаюсь,    зробив    це    здуру:
Не    подумав    і    позичив
Дорогу    таки    купюру.

В    мемуарах    все    важливо:
Різні    зустрічі    і    дати,
То    ж    помітьте:    мені    суму
Із    відсотками    віддати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001725
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 14.01.2024

Наталі Косенко - Пурик

Батьківське тепло (Б)

Берегтиму  я  найкраще  батьківське  тепло,
Баритон  отой  душевний  і  його  чоло,
Буду  спогади  плекати,  мов  мале  дитя,
Бачу,  як  вони  впливають  на  моє  життя.

Береги,  стежки,  дороги,  пройдені  шляхи,
Бережу  свої  я  крила,  мов  оті  птахи,
Бо  лиш  з  ними  буде  радість,  сила  вся  у  них,
Біль  пройде  і  знову  щастя  почуттів  порив.

Берегиня,  хтось  так  скаже  іронічно  вслід,
Будь,  що  буде,  але  в  серці  знов  розтане  лід,
Батько,  знаю,  що  то  святість,  вічний  оберіг,
Бо  лиш  він  любов  укласти  в  серце  моє  зміг.

Без  любові  та  довіри  вже  ніяк  мені,
Бережу  слова  надії,  мрії  всі  свої,
Буду  спогади  плекати,  мов  мале  дитя,
Бачу,  як  вони  впливають  на  моє  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001654
дата надходження 26.12.2023
дата закладки 26.12.2023

Капелька

Замёрзла каждая травинка

Замёрзла  каждая  травинка
И  льдом  покрылась  на  ветру,
А  под  ногами,  словно,  льдинка
-Земля  под  панцирем  в  снегу...

Надели  панцирь  отчужденья
Народам,  странам  всей  Земли.
Всё  реже  чудное  мгновенье,
Всё  чаще  войны  -  знак  судьбы.

Настала  жатва.  Разделенье
Границ,  религий  и  мечты
Открыли  факт  порабощенья
И  виртуальности  "игры".

Открылся  факт  захвата  мира,
Манипуляции  людьми
И  нелюди  проходят  мимо
Напялив  маску  для  "любви"...

Замёрзла  каждая  травинка
И  льдом  покрылась  на  ветру,
А  под  ногами,  словно,  льдинка
-Земля  под  панцирем  в  плену.

                             11.12.2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001376
дата надходження 22.12.2023
дата закладки 25.12.2023

Капелька

На вас не нападали. Ви - напали.

Переклад  вірша  Леоніда  Філатова,  1998  рік.

Стривай!  Ти  дещо  сплутав  у  запалі!
Відомо  бо  любому  пацану:
На  вас  не  нападали.  Ви  -  напали.
Ви  першими  затіяли  війну!

Ви  громадянам  захист  обіцяли,
А  вийшов  дуже  формений  скандал!...
Кого  і  від  кого  ви  захищали,
Коли  на  вас  ніхто  не  нападав?

Ах,  скільки  на  землі  людей  є  підлих!
Такі  часи,  жорстокі  їх  діла!...
Ви  підлість  вознесли,  неначе,  подвиг
Й  прохаєте  за  злочин  ордена!

                           Грудень  2023  року.


Постой!  Ты  что-то  путаешь  в  запале!
Известно  ведь  любому  пацану:
На  вас  не  нападали.  Вы  -  напали.
Вы  первыми  затеяли  войну!

Вы  гражданам  защиту  обещали,
А  получился  форменный  скандал!...
Кого  и  от  кого  вы  защищали,
Когда  на  вас  никто  не  нападал?

Ах,  сколько  на  земле  людей  есть  подлых!
Такие  уж  настали  времена!...
Вы  подлость  преподносите,  как  подвиг
И  просите  за  это  ордена!

                     Леонид  Филатов,  1998  год.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001372
дата надходження 22.12.2023
дата закладки 25.12.2023

Надія Башинська

МОЇ СЛОВА

Мої  слова...  Це  вами  серце  плаче.
Іде  війна.  Не  кожен  її  бачить.
Та  знаю  я,  що  маєте  ви  крила
й  несете  радість  ту,  що  світ  заполонила.

Слова  мої,  мовчати  вам  не  треба.
Летіть  з  подякою  до  Бога  в  синє  небо.
І  на  сторожі  миру  прошу  станьте,
бо  світ  у  нас  такий  прекрасний.  Гляньте.

Слова  мої,  розкрийте  свою  силу.
Зберу  в  долоні  й  щедро    вас  розсію,      
щоб  заясніли  вами  скрізь  дороги,
які  ведуть  нас  всіх  до  Перемоги.

Найменшої  стежини  не  минайте.
Насійтесь.  Проростіть,  бо  ви  потрібні.  
Знайте:  у  кожнім  з  вас  є  радість  і  надія,
віра  в  добро  й  зігріта  сонцем  мрія.  

За  Правду  станьте,  прошу  вас,  горою,
синів  прикрийте  наших  ви  собою.
Зміцніть  їх  крок,  примножте  їх  ви  сили,
щоб  в  дні  яснім  ми  кожному  раділи.

Різдвяної  всім  зірки  світло  сяє,
віру  в  Добро  з  нас  кожен  в  серці  має.
Мої  слова...  благайте  й  ви  у  Світла,
щоб  Мир  зійшов,  Вкраїна  стала  вільна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001466
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 25.12.2023

Маг Грінчук

Розійшовся свинець…

 Струсонули  терористичні  держави  небо,
 Роздираючи  його  на  шматки  споживача...
 Обвалилися...  По  світу  розійшовся  свинець.
 Трусить  лихоманка  наживи  Всесвіт  у  цей  час.

 Спалені  круговиди  відкривають  нам  рани
 З  вечорами  тривожними,  з  думками  темними,
 З  іншим  русим  небом  у  холодному  тумані.
 Ми  цей  путь  у  куряві  земній  не  всі  пройдемо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001174
дата надходження 19.12.2023
дата закладки 22.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Цілунок на папері

Залиш  хоч  на  папері  поцілунок,
Що  випитий  давно  з  кохання  трунок,
Відчуй  на  хвильку  дихання  і  ніжність,
Вдихни  безмежну  та  незриму  вічність.

Торкнися  ти  думками  насолоди,
Хоча  в  обіймах  вже  лише  негоди,
Зберися  з  духом  і  полинь  у  небо,
Там  відчуття  сховалися  далеко.

Дмухни  в  повітря  розпач  і  невдачу,
В  думках  створи  узгоджену  задачу
І  розв'язок  її  ти  знайдеш,  знаю,
Цілунок  на  папері  залишаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001260
дата надходження 21.12.2023
дата закладки 21.12.2023

Веселенька Дачниця

Я - жінка

Я  -  жінка!    Мені  є  цікаво  усюди!                                                      
Й  мої  вподобання    ясні.                                                                                  
Коли  ти  говориш,  що  тільки  так  треба,  -                                                                                                        
Відповім,  -  можливо,  що  -  ні  !

Якщо  ти  витаєш  десь  між  планетами  -                                      
Думки  мої  трішки  сумні.                                                                              
Не  можу  сказати  тобі  однозначно,  -                                                
Чи  так  воно  краще,  чи  ні.  
                                                                         
Коли  зігріваєш  теплом  і  любов’ю  -                                                  
Так  любо,  затишно  мені!                                                                              
І  лагідне  слово  само  з  уст  проситься                                          
Не  можу  сказати,  що  -  ні  …                                                                      

З  тобою  завжди,  як  два  береги  річки,                                        
Ми  в  парі.  А  наче  і  ні  !?                                                                                  
Сама  лише  річенька  знає  й  єднає,  -                                                        
Ви  разом,  мої  чарівні!                                                                                            
                                                                                           В.Ф.  -  28.10.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997319
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 19.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Зимове сопрано

У  вікно  погляну  рано  -
Виграє  зима  сопрано,
Ніжні  миті  прохолоди
Додають  нам  насолоди.

Знов  стежини  білі-білі,
А  дерева  в  дивнім  сріблі,
Цвіт  виблискує  на  вітах,
У  природі,  мовби  літо.

На  узбіччі  горобина
Неповторна  і  красива,
Припорошені  кетяги
Додають  душі  наснаги.

Ось,  скраєчку  біля  тину
Причаїлася  калина,
А  вербі  зимова  краля
Заплела  косу  ще  зрання.

Ох,  і  дивно  у  природі,
Всі  одягнені  по  моді,
Виграє  в  красі  подвір'я,
Мов  засяяло  сузір'я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001134
дата надходження 19.12.2023
дата закладки 19.12.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Солдату

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EFHOuxTAvag[/youtube]Війни  ланцюг  стискає  міцно  душу.
Думки  твої,  солдате,  заплелись
В  одну  мету:    ворожу  бити  тушу.
Попереду  новий  гарячий  міст.

А  поки  ти  в  окопі  -  змерзли  руки.
Тебе  вже  гріє  прапор-оберіг.
Забудеш  про  поранення,  про  муки,
Бо  сняться  рідні,  хата  і  поріг.

Уранці  не  до  сну  -  війна  гуркоче.
Роса  кровавить...і  чекає  стрій.
Захиснику  сміливий,  рідний  хлопче,
Ти  сильний,  маєш  витримати  бій,

Бо  бачив  вже  не  раз  смертельні  пастки.
Зберіг,  зберіг-таки  здоровий  глузд.
Тримайся,  наш  герою,  без  поразки.
Молитва  лине  із  надійних  уст.


(Пісня  на  слова  Горової  Л.  "  Мало  чи  багато",  відео  і  виконання  Людмили  А.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998695
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 18.12.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Я Богу дякую

Я  Богу  дякую  за  все:
За  Батьківщину  і  родину.
За  те,  що  ранок  принесе
Зі  сходом  сонячного  дива,
Яке  торкається  душі,
Дає  проміння  із  любові,
Дає  добра  й  життя  рушій,
Думкам  моїм  -  святу  свободу.
Я  Богу  дякую  за  день,
За  мову  і  за  віршів  світло,
За  цей  навколишній  Едем,
Що  поселився  непомітно
У  серці,  в  закутках  тепла,
Де  квітнуть  мрії  та  надії,
Де  не  охопить  сіра  мла,
І  правди  яскравіє  дія.
Я  дякую  за  вечір,  ніч
Всевишньому  вклоняюсь  низько,
В  молитві  дякую,  і  свіч
Палає  радість  віри  близько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999996
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 18.12.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

І мед гірчив (вільний переклад)

И  мёд  горчил  -  зачем  крутой  рассол...
И  снег  чернел  -  да  так,  что  блёкла  сажа...
Ты  никогда  меня  ведь  не  любил,
Но  мне  уже  не  страшно.
Залётный  снег  засахарил  рассол,
И  оттепель  отмыла  то,  что  гусло.
Ты  не  был  ведь  дыханием  во  мне,
Но  мне  совсем  не  пусто.
Трава  впитала  небо,  а  в  траву
Забрался  ветер  острый  и  студёный.
И  эту  зиму  я  переживу  -
Во  мне  пусть  стонет.
Новейшим  снегом  замету  следы  -
Дорожки  пульс,  который  и  не  бьётся,
А  ты  крылом,  прозрачнее  слюды,
Черкнёшь  по  сердцу.

(Вільний  переклад  Світлани  Пирогової)




(Вірш  Наталки  Фурси

І  мед  гірчив  –  не  треба  і  ропи…
І  сніг  чорнів  –  та  так,  що  блідла  сажа…
І  ти  мене  ніколи  не  любив…
Та  вже  не  страшно.
Залітний  сніг  цукрив  мою  ропу.
Відлига  вимивала  сніг  загуслий.
А  ти  в  мені  і  подихом  не  був…
Та  вже  не  пусто.
Трава  всотала  небо,  а  траву
сотає  вітер,  гострий  і  студений…
Я  зиму  і  оцю  переживу  –
хай  входить  в  мене.
Новітнім  снігом  притрушу  сліди  –
як  стежки  пульс,  який  уже  не  б’ється…
А  ти  крилом,  яснішим  од  слюди,
черкнеш  по  серцю!  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001081
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 18.12.2023

Катерина Собова

Сукня

-Куди    зранку    поспішаєш?-
Подруга    питає    Люду:
-Розкажу    своє    я    горе,
Позов    ось    несу    до    суду.

Як    ти    знаєш    -    вийти    заміж
Була    давня    моя    мрія,
Тож      прийняла    місяць    тому
Я    співмешканця    Андрія.

Була    рада,    бо    він    клявся
(До    обіцянок    охочий),
Зробить    все,    що    забажаю,
Все    дістане,    що    захочу.

Телевізор    ми    дивились  –
Там    зірки    всі    виступали,
І    одна    вечірня    сукня
В    око    враз    мені    запала.

Чогось    ляпнула    я    вголос:
-Про    це    мріє    жінка      кожна:
Таке    диво    одягнути,
А    тоді    вже    й    вмерти    можна!

Через    тиждень    -    сукня    в    мене!
Ті    ж    блакитні    горошини…
Щоб    сюрприз    такий    зробити  –
Того    ж    дня    продав    машину.

-Боже    мій!    -    подруга    шепче,-
На    таких    молитись    треба,
Таких    зараз    не    зустрінеш,
Це    кохання    -    дар    із    неба!

Люда    в    крик:    До    чорта    сукню!
І    до    біса    горошини!
Вчора    взнала:      ця    падлюка
Продала      мою    машину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001079
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 18.12.2023

Leskiv

Сад

Приснилося:  удвох  з  тобою
ІдЕмо  в  наш  осінній  сад.
А  там  вирує  листопад
І  вабить  дивною  красою.
Прокинулася.  Сліз  потоки.
Ти  десь  далеко,  на  війні.
Там  пекло  в  ці  осінні  дні.
А  я  гублю  душевний  спокій.
Чомусь  згадалось,  як  ти  радо
Садив  дерева  навесні.
Бентежливо  було  мені:
Улітку  їх  побило  градом.
"Твій  сад,-  казала  я,-  морока."
А  ти  сміявся:"Буде  рай.
Пахучих  яблук  урожай
Збиратимемо  ми  щороку."
Відтак  пройшло  багато  часу.
Стоїть  сумний,  самотній  сад.
Бреду  я  в  ньому  наугад.
Від  злих  думок  немає  спасу.
Але  я  не  корюся  лиху
І  вірю,  ти  прийдЕш  з  війни.
Ми  дочекаємось  весни.
І  сад  розквітне  нам  на  втіху.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999113
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 18.12.2023

Leskiv

Осінній ескіз

Мотив  осінній
Бринить  в  повітрі.
Малює  іній
Узори  світлі.
Буяють  айстри,
Цвітуть  жоржини.
Павучий  майстер
Тче  павутину.
А  чорнобривці
І  хризантеми  -
Мов  на  картинці
В  саду  Едема.
Вітрець  гуляє
Повсюду  містом
І  засипає  
Все  жовтолистом.
Чудовий  настрій.
Душа  сміється.
Вінок  із  арій
Звучить,  здається.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997760
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 18.12.2023

Leskiv

Мій батько був поетом…

Мій  батько  був  поетом,
О,  ні,  не  знаменитим,
Простим,  сільським  естетом,
Але  талановитим.
А  тільки  так  ведеться,  
Що  вибитися  в  люди
Таланту  не  вдається
В  усі  часи  і  всюди.
Потрібно  мати  гроші,
Везіння  чи  посаду,
А  ще  -  людей  хороших,
Щоб  не  знущались  гади.
А  батько  жив  у  вІршах.
Душа  була  лірична,
У  мріях  щасливіша,
У  справах  непрактична.
Я  помічала  часто:
Хто  має  дар  від  Бога,
Тому  Він  одночасно
Дає  важку  дорогу.
А  батька  на  дорозі
Зелений  змій-спокусник
Підстерігав  і  "друзі":
То  заздрий,  то  розпусник.
Його  вірші  "богема"
"Запозичала"  радо.
Один  украв  поему
І  став  лауреатом.
Ба,  навіть  знаменитим.
Як  совісті  нітрішки,
То  будеш  завжди  ситим,
Мов  котик,  що  з"їв  мишку.
О,  люди!  Віроломство
І  заздрість  не  щезають
І  часто  мстять  потомству
Поета,  не  вгавають.
Послухать  язиків  злих:
Краду  вірші  у  тата
І  під  своїм  ім"ям  їх
Друкую.  Брешуть  гади!
Ох,  сердився  мій  тато,  
Коли  в  дитячі  рОки
Робила  я  завзято
До  Музи  перші  кроки.
Казав:"Дурниці  -  все  то,-
Мій  бідолашний  тато,-
Ще  одному  поету
В  цій  хаті  не  бувати!"
Та  я  не  поетеса.
Не  вІзьму  гріх  на  душу.
Не  крАду  і  "дантеса"
Чекати  я  не  мушу.
Так  спочивай  же  в  мирі
Вже  тридцять  років  поспіль,
Мій  батьку.  В  тій  "квартирі"
М"яка  хай  буде  постіль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998703
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 18.12.2023

Валентина Ярошенко

Живуть у душах сподівання

Не  збудеться,  що  ти  бажаєш
Не  складай  плани  на  перед,
Нехай  та  думка  не  вражає
Бо  кожен  вам  це  доведе.

В  житті  плануємо  багато
Щось  не  складається,  не  йде
Хоч  ми  стараємось  завзято
Несправедливість  в  світі  є.

Вона  крокує  з  нами  поряд
Доводить  всім  завжди  своє,
Хоч  протидія  є  охоча
На  мить  забудемо  про  це.

Нехай  збуваються  бажання
Надумане,  по-  плану  йде,
Живуть  у  душах  сподівання
І  мирне  сонечко  зійде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000919
дата надходження 15.12.2023
дата закладки 17.12.2023

Н-А-Д-І-Я

ПРИСМАК ДАВНИНИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ekkHfvHLQAg[/youtube]

Стара  елегія  любові,
Сплетіння  ніжних  слів  і  душ.
Все  зрозуміло  тут  з  пів  слова,
Я,  час,  прошу  тебе,  не  руш!

Гіркий  цей  присмак  давнини,
Коли  навколо  ніч,  як  море.
Нема  кого  у  тім  винить,
Що  посміхалися  їм  зорі.

Нехай  ця  музика   звучить,
Для  тих,  хто  цінить  почуття,
Хто  вміє  вірно  так  любить,
Бо  це  -  одна  краса    життя.

Повіяв  легкий  вітерець,
Із  тих  часів,  що  незабутні.
Запах  по-старому  чебрець,
Та  де,  роки,  ви   безтурботні?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000874
дата надходження 15.12.2023
дата закладки 17.12.2023

Ніна Незламна

Життєвий досвід ( гум)

     (  гумор,  написаний  у  вільному  стилі)

*
Добре  на  курорті,
На  любовнім  фронті,
Хлюп-  хлюп,  хлюп  водиця,
З  лиця  молодиця,
Гонорова  пані,
Чекала  у  ванні,
Вже  майже  годину,
Щоб  потерли  спину.

       Тут  заходить  жінка,
         -Розляглася  квітка!
         Чи  душа  страждає,
         Чи  когось  чекаєш?

         -Де  ж  той  чоловічок?
           Вчора  торкавсь  щічок,
     Як  місяць  сховався,
В  коханні  зізнався.

Жінка,  аж  присіла,
-Хв*йда,  як  посміла,
Мого  Гриця  звабить,
У  башку  не  влазить!

Зчервонілі  очі,
Верещить  щомочі,
-Знайшов,  бач  приблуду,
Розчавлю  паск*ду!
Що  хтіла,    масажу?
Враз  спинку  підсмажу!

Гайда,  рушник  в  ділі,
Аж  п’ятна  по  тілі,
Гострі    бризки    -  кулі,
В  очі  тиче  дулі,
-Ич  панянка    хитра,
Щоб  і  духом  завтра,
Твоїм  не  смерділо!

Зірвалась,  як  лиска,  
(Одним  місцем)  блиска,  
-Жаль  не  маю  вати,
Вуха  затикати.

Ніби  ненароком,
Вслід  слова  горохом,
-Якби  ж,  як  сосиска
Суха,  як  та  тріска!
І  на  що  дивився
Чи  як  чорт  напився?

В  черевиках  роси,
Позирала  скоса,
Не    в  змозі  збагнути,
Як  міг  підманути?
-Обіцяв  св*лота,
В  морду  дать  охота!

Гроші,  грошенята,
 Де  ж  вас  заробляти?
Не  сплачу  квартиру,
Не  куплю  машину!  

 Де  взяти  мужчину,
 Й  позбутись  причини?
   Чи,  піду  в  кав’ярню,
 А    може  в  лікарню?

     Мені  б  бізнесмена,  
           Чи  хай,  конгресмена,
           Оце,  бач  згадала,
             Той  рік,  справу  мала.

             Справді  грошовитий,
                 Жаль,  бо  зовсім  лисий,
         Та  то  ж  неважливо,
       Було,  все    красиво,
       Ресторани,    ліжка,
         Ніжилась,  як  кішка.

         Аж  сльозу  пустила,
-Певно  я  любила.
     Чи  здолаю  муки?
   В  телефоні  звуки.

         Голос  той  привітний,
-Я  такий  самітний,
Гріх  нащо  таїти,
Позбудусь  дієти
Нині  місяць  вповні,
Відірвемсь  по  повній,
Миловидна  пані,
Жду  тебе  в  кав’ярні!
***
Можливо  й  совість  загризе
Вже  потім  на  старості  літ
Але  ж  таке  життя  земне
Для  когось  надто  темний  світ
Тому  й  бере  на  душу  гріх.

 листопад  2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001028
дата надходження 17.12.2023
дата закладки 17.12.2023

Веселенька Дачниця

Вітання подрузі

                                                                                                                                                 Вітання
                                                                                                                                 Галині  Дмитрівні
                                                                                                                             з  Днем    народження
Хай  тобі,  моя  хороша,                      
Усміхається  сонце,                                                                                                                                  
А  Господь  завжди  зігріє
Всі  твої  віконця!

Любов,  тепло  нехай  витає
У  твоїй  родині,
Щоби  здорові  були  рідні,    
Наша  вся  країна!

А  ще  -  спокою  і  миру,  
Щоб  душа  співала!
Нехай  відійде  все  лихе,
Із  нашого  краю.                                      
                                                                 В.  Ф.-  16.12.  2023    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000944
дата надходження 16.12.2023
дата закладки 17.12.2023

ТАИСИЯ

Возраст смеху не помеха.

Пусть          пенсионный          возраст          не          страшит.
Я          творчеством          увлечена.
Активный          мозг          идеями          кишит.
Пришла            желанная          пора!

Могу          на          ватмане        пейзаж          создать.
Моё        призванье    -    тушь,          перо.
И        в        шахматах        победу        одержать.
Открыто        в          мир        моё            окно.

Могу        позволить        раннюю        пробежку
По        экзотическим        местам.
Везу        оттуда        полную        тележку
Иронии        к        своим        стихам.

Теперь        я        посещаю        клуб        поэтов.
На        сайте        критиков        полно.
Я        всем        дарю        свои        стихи        при        этом.
Открыла        в        интернет          окно.

Люблю        иронию        в        стихах        и      юмор.
Мне        с        ними        веселее        жить.
От        смеха        ведь        никто        ещё        не        умер.
Друзья!        Давайте        не        хандрить!
Будем      творить,      шутить,        любить!

18.  12.    2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001052
дата надходження 17.12.2023
дата закладки 17.12.2023

Маг Грінчук

Хто ж ти тепер…

"В  добрий  час  і  в  добру  путь  милий"  -  казала,
Проводжала  жінка  чоловіка  й  сина
В  даль,  на  роботу  -    сліпнули  очі  в  сльозах.
Це  було  колись  і  влада  винна  була.

Всіх  благаю  -  зупиніть  війну  й  інше  зло...
Перше  місце  жінка  займала  в  суспільстві.
Під  її  крилом  завжди  спокійно  було.
В  серці  її  затишок,  добро  горіло.

Хто  ж  тепер  ти  сучасна  російська  жінка!?
Кожна,  яка  вже  байдуже  прагне  війни.
За  брехню,  за  гроші,  за  смерть...  Живе  нині.
...Нелюди,  слуги  сатани  -  їхні  сини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000769
дата надходження 13.12.2023
дата закладки 17.12.2023

Маг Грінчук

Що за диво є правда

Розкажу  Вам,  що  за  диво  є  правда
І  чому  вона  є  проти  зла  лікарем...
Обпікає  душу,  не  спадає  з  лиць
Та  роздмухує  брехню,  немов  заграву.

Своєчасне  чесне  слово  лякає...
Совість  журиться,  стає  обережною.
Люд  простий  жахається,  наче  ката.
Хитрі,  лиш  приймають  життя  все  безмежне...

Миру  і  війни  проблеми  зростають.
Що  в  твоєму  серці,  це  в  тобі  самому.
...Винні  владні  і  пастухи  всіх  "отар"!
Правильні  думки  "топчать"  і  роблять  змову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000974
дата надходження 16.12.2023
дата закладки 17.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

У спокої щастя знайду (акровірш)

[b]У[/b]паду  до  землі,  обійму,  тебе  ненько,

[b]С[/b]еред  смутку  й  жахів,  найдорожчу,  рідненьку,
[b]П[/b]ригорнеш  до  грудей,  мов  матуся  дитину,
[b]О[/b]беріг  -  це  любов,  що  страхіття  зупинить.
[b]К[/b]рай  найкращий  в  житті  де  завжди  я  бувала,
[b]О[/b]х,  як  тяжко  мені,  бо  печалі  зазнала,
[b]Ї[/b]ї  ноти  до  сліз  розворушують  душу,

[b]Щ[/b]е  не  раз  все  пройду  і  здолати  я  мушу!
[b]А[/b]  тоді,  мов  струна  Україна  заграє,
[b]С[/b]вітлом  вічним  тепла  і  душевності  раєм,
[b]Т[/b]існо  вузи  зімкне  і  з'єднає  навіки,
[b]Я[/b]к  уміє  вона,  щоби  знову  прозріти!

[b]З[/b]никне  сум  і  печаль,  соловей  заспіває,
[b]Н[/b]енька  рідне  дитя  із  війни  зустрічає,
[b]А[/b]  навколо  скрізь  мир  закрутився  юрбою,
[b]Й[/b]ого  звуки  тепла  вже  з  тобою,  зі  мною,
[b]Д[/b]о  небес  підійме,  світло,  тиша  вирує,
[b]У[/b]  найкращих  краях  серце  радість  відчує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000936
дата надходження 16.12.2023
дата закладки 17.12.2023

Валентина Ярошенко

Білим лебедем та ясним сонечком

Білим  лебедем  та  ясним  сонечком
Щедро  й  мирно  настануть  наші  дні
Діти  порадіють:  син  і  донечка
Щиро  вдячні,  Україно  тобі.

Страхіття  мала,  люба  Україно
Пам'ятай,  ми  поряд  із  тобою,
Про  твої  втрати  та  про  всі  руїни
Де  серце  зтискається  від  болю.

Нам  чутно  вибухи  і  звук  сирени
Ворог  зібрався,  бо  має  силу,
Вір,  ми  його  поборемо  миттєво
Армія  наша  -  у  світі  диво!

Щирі  побажання  і  низький  уклін
Нашим  синам,  що  за  нас  воюють,
Царство  небесне  і  вічна  пам'ять  всім
Віддали  життя  і  нас  почують.

СЛАВА  ГЕРОЯМ,  УКРАЇНІ  СЛАВА!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000793
дата надходження 13.12.2023
дата закладки 17.12.2023

Веселенька Дачниця

Така наша доля

Як  ходила  доленька
По  м’якій  ріллі,
То  кріпнули  ніженьки
Ще  зовсім  малі.

Кріпніть,  кріпніть  ніженьки  
Шептала  земля…
Це  ж  Ваша  країна  -
Луги  і  поля  !

Це  ж  Ваші  простори,
Від  Карпат  до  моря  -
Набирайтесь  ніженьки
Сили  та  здоров’я  !

Міцні  стали  ніжки,
Розквітала  доля  -
Яструбом  на  землю
Впало  лихе  горе..

У  важку  годину  -
Каменем  рілля…
Не  квітує  –  стогне  
І  горить  земля  !

Доля  похитнулася  -
Всюди  бомби  –  жах  !
Та  стоїть  незламно
На  твердих  ногах!  

Не  топтати  землю,
Яка  силу  дала  -
Підняла  на  ноги
І  загартувала!

Кожен  хай  подумає,  
Що  він  утрачає
Перш,  ніж  говорити,  -
Моя  хата  скраю...

Така  наша  доля:
Землю  захищати  -
Вона  нас  ростила,
Як  рідная  мати  !                        В.  Ф.-14.11.  2023    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000782
дата надходження 13.12.2023
дата закладки 16.12.2023

Ніна Незламна

Козача Лопань у виживанні ( поема)

           Чи  день,    чи  ніч  минає…
Думки  безсонні,  немає  спочину,
Козача    Лопань,    пращурів  землиця,
Згадаю    друзів,  веселу    родину,
Гармошки  звук,  щасливі,  світлі  лиця,
 Можливість  вдачею  насолодиться.
Веселі  дні…  дитинство  на  роздолах,
Стерню  збиваючи,  в  охапці  квіти,
Тож  босоногі  наче  на  вітрилах,
 Радісно  в  полі    гомоніли  діти,
Якби  й  надалі    увесь  світ  любити.

   Роки  минали…
Все  за  плечима,  неначе  дивний  сон,
Я  не  злітаю  туди,  війна  ж    нині,
Західний  вітер  співає  в  унісон,
Враз    все  втопилось  у  смерканні  днини,
Нехай  ніщо,  не  рушить  сон  дитини!

             Небо  в  сум’ятті…
Війна  -  біда…  .згадати  пору  зимну,
Сусід  напав  на  рідну  Україну,
У  ніч  лютневу,  сніжнокрилу,  темну,
Щоб  про  весну  не  мріяли  й  калину,
Забули  мову  рідну  солов’їну.

         На  підвіконні  кішка….
 Ніч,  ще  не  встигла,  дати  шлях  світанку,
По  небу  тіні,  мигтять,  мов  привиди,
Не  дочикатись  сонячного  ранку,
Вмить  стрімголов,  блискавки  різновиди,
Здатні    й  на  темінь,  досягти  злагоди.
Та  то  ж  на  жаль,  явища  неприродні,  
По  небу  скрізь,  спалах,  до  низу  вогонь,
Червоний  схід,  враз  вибухи  повторні,
І  здаля  гул,  мабуть  сердить  будь  –  кого,
Скоріше  тих,  хто  ближче,  на  кордоні.

               Все    ніби  в  мареві…..
Річечка  Лопань  змієчкою  в’ється,
Іще  в  дрімоті,  трави  край  берегів,
 Їм  вже  тепер,  не  сниться    й  не  здається,
Тривожно  й  людям,  моляться  до  богів,
 Думки  –  джмелі,  хто  сон,    зміг  порушить?

                     Надворі    стемніло……
 Гудить  земля,  все  небо  безпросвітне,
Гелікоптери  й  літаки  літають,
 Русні  навіщо  дійство  безпричинне,
Чому  прийшли,  народ  за  що  вбивають?
Чого  припхались,що  й  самі  не  знають?!

               По  вікнах  світло…
 Незвичний  звук,  собак  скавління  й  гавкіт,
Устраху  доня,  плаче  до  матусі,
Раптово  чути  брязкіт  і  знов  гуркіт,
Пролунав  вибух…  онук  у    бабусі,
 Удвох  за  руки,так  й  заклякли  в  русі.

                         Страх  важко    здолати…
 Дибом  волосся,  мчать  бронемашини,
 Й  гримучі  танки  прямо  на  автівки,
   Постріли  в  спину,  що  вже  є  причини?
Чому  й  за  що,  куль  черга  із  гвинтівки?
Вже  й  реготіння  злобне  від  утіхи.

           Це  відбувалось….
У  центрі  збори,  жваві  офіцери,
Злі,  недолугі,  шукали  зрадників,
Тож  всі  вважали,  будуть  мільйонери,
Для  них  знайшлося  кілька  порадників,
Їх  знайдуть  згодом,  серед  мурашників.

       Раптово  стемніло…
Усе  завмерло  і  не  чути  птахів,
 Тож  не  доводилося  війни  бачить,
Як  знайти  корм,  поміж  кривавих  снігів?
Ледь  чутно,-Цвінь.  Цвінь  -цвінь-цвінь,  -  пташка  плаче,
Невже  убивцям,  Боги  все  пробачать?
Навіть  оправдувати  не  знайдеш  слів,
По  хатах  зранку,  зібрались  родини,
Розмови,  плач,-Ти  ж  сусід,чому  посмів,
Піти  війною,  де  совість  людини?
Хамло  похабне,  поганше  тварини!

           Життя    в  окупації…
 Знущань    сім  місяців,  важко  прожити,
Молодші  й  старші  хлопці  по  підвалах,
Після  тортур,  без  ліків  не  ожити,
Зовсім  знесилені  лежать  на  шпалах,
 І  на  бетоні,  напівголі,  в  штанях.
У  людськім  образі  табун  вовкулак,
Проводив  допит  -    йшов  на  умовляння,
Не  побоявся,  змовчав  смілий  юнак,
Жорстоко  били,  мали  сподівання,
Дізнатись  план,  де  мешкають  військові,
Чи  партизани  по  яких  домівках,
У  кого  сейф,  папери  наукові,
І  де  живе  його  красуня  дівка,
Щоби  навідатися  й  при  бажанні,
 Взяти  з  собою,  вже  заради  втіхи.

         Тривожні    новини…
Чекали  днини,  спокою  немає,
Усіх  ув’язнених,  вели  з  підвалу,
Юрба  людей    давно  на  них  чекає,
Їх  думки  встрелити  б,  компашку  наглу,
На  жаль,  не  в  змозі  кинути  в  могилу.
Перед  очима  зброя,  темні  зуби,
Від  несподіванки  люди  жахнулись,
Не  кожна  мати,  ачей*  приголубить,
Не  всі  ув’язнені  снігу  торкнулись.

         На  головах  мішки…..
 А  розпізнати,  лиш  по  статі  можна,
Аж  страшно  людям,  в  синцях  груди,  спини,
Чи  болі  ті,    душа  стерпіть  спроможна?
Та  чи  повернуться,  усі  в  хатини?
По  ногах  шрами  й  досі  сочиться  кров,
На  ліктях  рани,  пальці  рук  смалені,
Неприпустимо,  яка  ж  міцна  (любов),
Усі  надії    в  болоті  втоплені,
Для  бурят  жоден  і  слова  не  знайшов,
Не  зрадять  неньку,  хоч  дуже  втомнені.
Схиливши  голову  стоїть  мов  німа,
Чиясь  знесилена,  згорблена  мати,  
Рашистські  варвари  -    слів  інших  нема.
Їм  би  сміливо,  в  очі  все  сказати,
Ніби  безкровна,  нема  сил  кричати,
Яка  ж  біда,  катма  кого  стрічати.  

       Цього  не  очікували…
Жест  (  добра),  волі  та  це  ж  лицемірство,
Ганебні  погляди,    все  ж  зняли  мішки,
І  ледь  всміхаючись,  мабуть  щоб    звірство,
Своє  сховать,  у  руки  взяли  пляшки,
Пили  спиртне,  все  ж  не  всіх  відпустили.
А  дехто  з  рідними,  пішли  по  хатах,
Когось  рашисти,  по  дорозі  били,
Один  мужчина,  зі  смутком  у  очах,
Впав  на  порозі,  як  поранений  птах,
Думки  –Незламний,  цей  наш,  козацький  дух,
Тож  час  настане,  знищим  у  пух  і  прах,
Нарешті  звільнемось  від  кремлівських  слуг.

       Жити  і  вірити…
А  серце  матері  сповнене  жалю,
 Ночі  і  дні  сум’яття,  де  взять  ліки?  
Мій  рідний  сину,  я  ж  тебе  так  люблю,
Нехай  московська  нечість  вмре  навіки!
 Вже  й  поряд    синочок,  дружина  плаче,
Нуртують*  думи  –  Потерпи,  треба  час,
Тримайся  любий,  мій  мужній  козаче,
Ніщо  на  всім  світі,  не  розлучить  нас.
Землиця  зрошена  потом  й  сльозою,
Її  ґвалтують    прислужники    кремля,
Не  мре  надія,  ранньою  весною,
Швидко  від  нечісті  звільниться  земля,
Боже,  як  вижити,  в  ці,  надважкі  дні,
Благає  люд,  збережи  життя  синів!

   На  серці  смуток…..
Знов    війни  відгуки,  темніє  небо,
Щоднини  вибухи,  тривожні  ночі,
Із  хати  вийти  боязко  та    треба,
Тож  мусиш  йти,  води  немає  в  домі.
Та  не  уникнуть  жахіть,жура,  печаль,
Гидкий  рашист,  діву  волік  до  хати,
Оскаженів,  вмить  зірвав  із  неї  шаль,
Тут  поруч  мати,  стала  захищати,
Дикий  крик  звіра,-  я    мріяв,  кохати,
Все  ж  (гостя)  вигнали,  у  всьому  є  грань.

       Під  дулами  автоматів….
Сповна  відчути,  довелося  злоби,
Жити  ніхто  ж  не  хоче  у  неволі,
В  росію  вивезти,  не  дали  згоди,
Кровавий  сніг,  як  зранені  тополі,
Просили  люди  захисту  у  долі.

     У  когось  настрій    інший…
Душу  дияволу  продавши,тікав,
Замав  каліцтво  російське,  церковне,
Грошви  по  вінця,  знахабніло  накрав,
Пора  владнати,  це  життя  гріховне,
Надалі  мало  ж  бути  безкоштовне.
Хтось  погодився,  їхав  автобусом,
Сховавши  гроші,  мав  зв’язки,  телефон,
 Зміг  скористатися,  страшним  хаосом,,
Щоби  надіючись  втекти  за  кордон,
 Були  й  байдужі,  мине,  колись  цей  сон.

           В  боротьбі  з  голодом….
 Запаси  кінчались.  Люди  збирали,
Що  є  запаси    в  підвалі,  чи  в  хаті,
Голодні    пси  все  до  крихти  забрали,
Досить  раділи,  смердючі,  пихаті,
     І  відправляли  (дарунки)  в  росію.
Люди  єдналися,  пічка  надворі,
Суп    без  олії,  але  ж  пахтить  смачно,
Хтось  приніс  цукор,  знайшов  у  коморі,
Усі  вміхались,  разом  не  так  страшно,
Добре  що  вдень,  хоч  чогось  крихту  мати,
Щоби  дожити  та  й  своїх  діждатись.

     А  час  летів  неспинно….
У  центрі  селища  збирали  людей,
Вороги  кляті  повели  розмови,
Що  до  союзу,  забагато  ідей,
Все  вимагали,  щоб  не  чули  мови,
Нашої  рідної,  почувши  били,
Навіть  до  розстрілу  були  готові.
 А  там  за  центром  дорога  до  річки,
У  ній  вода  без  блиску,  чорна,  сива,
Ридає  ненька,  не  діждалась  нічки,
Мов  п’яна  йшла  забрати  свого  сина,
Настигла  смерть.  Хіба  винна  дитина?
Чому  ж,  ти  доле  наша  нещаслива?
Та,  як    тепер  синочка  поховати,
Летять  снаряди,  вщент  цвинтар  розбитий,
Уже  в  хатині  помолилась  мати,
Кремлівський  яструб,    коли  будеш  ситий?
Гнобиш  століттями  народ  країни,
Знай  жодна  ненька  війни  не  пробачить!
Гілки  тоненькі  схилила  калина,
О  скільки  горя  принесла  ця  війна,
Щодня  від  неі  стражда  Україна,
Шкода  невтішні,  дні  замала  весна,
Важкі  бої  та  віру  не  забрати,
Сміливість,стійкість  бійців  не  зламати.

       Без  надії  ніяк…
Земля  двигтить,  пруть  танки  по  дорогах,
Хто  залишивсь,  щодня  неначе  в  пеклі,
Та  час  біжить,  зранку  люди  в  городах,
Хоча  й  бої  продовжились  запеклі,
Сміло  дивилися  у  очі  смерті.
Страшна    війна  та  сім’я*  висівають,
Картоплю  садять.  Скрізь  дома  –  руїни,
У  душах  віру,  в  святість  правди  мають,
Під  три  чорти  йдіть,  не  для  вас  стежини,
Орки,  нам  йти,  не  по  одній  дорозі.

       Позаду  тяжкі  літні  дні…
Горить  земля,  довкола  наче  пекло,
Жорсткі  бої,    безстрашні    душі,  втрати,
Посеред  дня  здавалось  рано  смеркло,
Ввірвавсь  терпець,  це  ч*о  пора  прогнати!
Занадто  важко  та  назад  ні  кроку,
Щоб  кожен  метр  землі,  відвоювати,
Щоб  навіки  ущент  розбить  сволоту,
Ненависть  сил  придасть,  їм  час  тікати.
А  кров  козацька  міцніє,  ожива,
Для  ворогів  дух  пращурів  -  могила,
Вже  синьо  -    жовтий  стяг  вітер  розвива,
У  центрі  селища  юрба  молилась,
Радо  стрічають  воїнів  сміливих.
Та  ще,  на  жаль,  не  закінчилась  війна,
Така  вже  доля  неньки  –  України,
Все  ж  кожен  мріє  прийде  тепла  весна,
Під  мирним  небом  свято  для  родини,
Поки  ж    війна,  борьба  за  незалежність.
*
Хати,  споруди…  скільки  їх  лишилось,
Процентів  десять-  двадцять,  може  й  менше,
Без  руйнувань,  щоб  цілі.  Комусь  снилось,  
 Що  таке  буде?Хто  знає,  навряд  більше.
Яка  незламна,  сила  волі    в  людей,
Ще  є  прильоти,  скрізь  вибухи  чути,
Город  копають  і  не  мавши  бурдей
А  часник  треба  у  землю  уткнути,
Бог  дасть  не  буде  (добросердних  гостей),
Якби  вже  мирно  позбудемось  скрути.
Тож  волонтерам  дяка,  сяють  очі,
Комусь  потрібні,  бач    -  згадують  нині,
Тож  пам’ятають,  добре,  як  пліч-о  пліч,
Вже  є  олійка,  враз  сльози  полинні,
Й  згадають  Вангу,  ті    слова  пророчі,
Це  українці,  вижити  повинні.

Роками  вчила    мати  -  Україна  ,
Сила  в  єднанні  духу  і  свободи,
Тож  знай  русня,  міцна  у  нас  родина,
Хоча  і  важко,  йдем    до  перемоги!
*
Я  серцем  вірю,  ті  хто  десь  далеко,
Усі  повернуться  в  рідне  селище,
Хоча  країні,  занадто  нелегко,
Шлях  Богом  даний,  нам  світлий  стелиться.
Знову  розквітне  моя  Україна!
 Щиро  люблю,    її  вільну,  єдину!

***
Дорогі  наші  захисники  і  захисниці!
 Я  вітаю  Вас  з  прийдешнім  святом
 Збройних  Сил  України!
Та  з  днем  Святого  Миколая!
Нехай  у  вашому  житті  все  повернеться  на  краще!
Здоров’я  Вам  та  успіхів  на  ниві  служіння  
українському  народу!Миру,  добра,  любові  і  щастя!

                   ***
                                                                     Нуртують  (  вирують)  думки
                                                                                                                       ,ачей  (може)
                                                                                   сім’я  -(  Насіння)  висівають

                                                                                               03.12.  2023р