я – волоцюга. я волочуся голодним порожнім морем.
на землі вже немає кого рятувати,
мене там ніхто не врятує.
мене морозять люті зимові бурі;
літо згоріло живцем, попіл пішов під воду;
жодна жива душа повз мене ще не пробігла.
ці острови, де я був – безлюдні, безплідні й голі.
не розумію, чому там стільки розтрощених кораблів.
я ходив там, прогулювався – нема кого взяти за руку,
не чути живих голосів, нема з ким поговорити,
тільки стій та дивися, як розтоплене сонце тече,
деформоване від гравітації, в ненажерливе чорне море.
сам перед смертю за тисячу миль від дому,
почуваюся, як ніколи, знищеним та розбитим.
трусяться руки й ноги. шукав за богом на небі –
не знайшов. цілий світ покірно
потопає в холодній смерті.
залиш мене, моє життя. навіть не хочу торкнутися
твоєї руки на прощання. не втішай, не цілуй: йди геть.
можеш вмити мене сльозами. я потонув назавжди, –
лишається тільки плакати за тисячу миль від дому.
сам у безмежному чорному холодному, трясця, морі.
я навіть звернувся до бога, та той відвернувся й мовчить.
що мені ще робити? я розбився, як ті кораблі біля берега
на острові, де я був: чи то проклятих, чи приречених.
не знаю насправді чому так кажу, та я загубився в озоні.
озон викликає отруєння, галюцинації, смерть.
ти справді за мною плачеш? я дуже тебе кохаю!
смерть забирає мене, пора помирати мовчки
lost in the ozone, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=3qChOnZk7es
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888398
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 11.09.2020
застрель мене, якщо не хочеш, щоб витріщався на тебе.
коли я побачив, як ти танцюєш, я зрозумів одне:
нема чого втрачати, нікого не шкода, нічого не страшно.
твій вигляд, твій погляд з-під лоба наводять містичний жах.
якісь недоладні слова. я навіть не можу думати!
моє серце горить; ти – в серці того вогню.
чи може це бути правдою? чи можу я в це повірити?
ти ще й не знала кохання, мабуть. а може, вже й відкохала.
я знаю, що ти – погана. так, ти – дуже погана.
озирнися, й побачиш, з якими думками до тебе йду.
я знаю, знаю напевно: ти – дуже, дуже погана.
це – добре, мені пощастило. це – дуже добре для мене.
вітаю. тут палять? я просто так спитав.
ти ж знаєш, я запалю сірника хвацько об закаблука,
щоб нахабно на тебе дивитися крізь тютюновий дим.
ти так гарно танцюєш, що я вірю тобі всім серцем,
аж сльоза навернулася, бачиш, на брехливі козацькі очі.
я міг би тобі розповісти про свої заповітні бажання;
я хотів би тебе допитати про твої вже цієї ночі.
дитино, а ти не хотіла б? застосуй заборонені чари,
і обернеш мене – на кого? на якусь, одним словом, тварину.
побачиш, як це кумедно: береш ведмедя за вухо,
ведеш куди хочеш, серйозно! я почуваюся ніжним
і лютим на цілий світ. бажав би свою господиню
боронити, немов скажений, і від самого себе.
так, але ти – погана. так кажуть, та це – не так.
скажеш мені стрибати, й стрибну аж до неба, чесно.
скажи мені, щоб замовк, і то буде зовсім жорстоко:
знаєш, коли закоханий, отямитися неможливо
bad woman, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=-68Pa40-4Do
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888386
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Ми вже не разом цілий рік
спілкуємось,як друзі.
Та ти відкрив маленьку таємницю..
взяв в руку татову рушницю.
Сказав мені,що вуст твоїх
торкалась інша.
Зламалось серце..
рана стала глибша.
Та я ж забула,викреслила,стерла,
тоді чому душа моя померла ?
Ми ж лише друзі..друзі..друзі,
..як гарно пахнуть квіти в лузі..
Ти цілував,бо алкоголь навіяв
Чому він так жорстоко заподіяв ?
А ти сказав:„Не всі цілують тих,кого кохають..
..я випив алкоголь,дурак..“
/зітхають/
Він любить..любить..любить.
Та час-він не лікує,а все губить!
Ми знову “друзі“,але є одне “але”:
рана від рушниці ще живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888373
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Людская зависть поражает,
Пытаются нас бить под дых,
Кого родными называем,
Кого считаем за своих.
Своею жизнью наслаждайтесь,
А не смотрите на других,
Улучшить жизнь свою пытайтесь,
Без усложнений остальным.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888299
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2020
Кашель в платок - я вижу на нем маки,
Алым пятном там проявилась кровь.
Моя болезнь зовётся ханахаки* -
Или неразделённая любовь.
Я чувствую внутри пожар. О, Боже!
И маки прорастают возле сердца.
Финал давно понятен был, но все же...
От этого мне никуда не деться.
Цветы внутри смогла я полюбить,
И клумбу в лёгких завела любя.
Вот-вот они должны меня убить...
Ты помни, что цвету я для тебя!
* Ханахаки — редкая человеческая мифическая болезнь, при которой больной откашливает цветы из-за неразделенной любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872668
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 10.09.2020
я – вбивство. ти знаєш, що то був я.
так, то був я: убивця, якого ти не побачив.
і ти розрубався впоперек, і навскоси, і вздовж,
щоб лягти, якщо пощастить, під гарним могильним каменем.
я – гострий край знаряддя вбивства, друже.
я завдав тобі смерти,
я завдав твоїй матері горя.
я – слово господнє, що здалося тобі мечем.
ти живеш, робиш гроші, вовтузишся – я покладу цьому край.
твоя голова переповнена злом – я її відрубаю.
я можу її відрубати й під тупим, і під гострим кутом –
то залежить, наскільки ти хитрий, підлий та необачний.
я – пообіцяне лезо на твою брехливу горлянку.
я – порція соли на кінчику шеф-кухарського ножа.
я, коли хочеш – сокира, що летить до твоєї пики,
ну, а так я – господень меч, його канонічна зброя.
часи, держави, цивілізації – все то, мов порох на вітрі.
я триваю одвіку довіку в сяйві своєї слави.
я – метал, я – важкий метал. ти відчуєш мене печінкою,
твої нутрощі вже тремтять. я – вогонь у твоїх кишках.
я – молот, що розбиває війська та морські армади,
я – булава, що розколює нерозумні геройські лоби;
я – тесак для шаткування ворожих країн, мов капусти,
я – господнє знаряддя, я роблю всю брудну роботу
I am the sword, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888324
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
вулиця палає. погроми, паніка, і нескінченний жах.
від грому пекельної музики плачуть маленькі діти.
ця ніч була, як кришталь, а стала,
як кришталь, що розбився. ніхто не знає,
як це приємно: реготати на всю горлянку,
й топити цей добропорядний світ в хаосі.
я – опівнічний змій, я вкраду ваших дітей,
спалю ваші житла, і позбавлю вас віри в поліцію.
тут і вдалині місто у вогні.
поглянь, як яскраво горять будинки!
хто будував це місто? його руйнування здійсниться
як ланцюгова реакція за принципом доміно.
я не знаю, чи ви вже знаєте ваше прекрасне майбутнє;
я не знаю, як вам сподобається той, що невдовзі прибуде,
похмурий небесний гість на мертвому коні,
пан вогнепацький-паливода.
море вогню за вікном; в коридорі – завали з трупів.
трупи гризуть перелякані розгублені пацюки.
хтось наполегливо гримає в двері: то неминуча смерть
проситься колядувати.
увійшов маленький хлопчик, озброєний, як пірат.
в нього замість одного ока – поламаний цифеблат.
за п'ять до опівночі! пізно. йшов би ти спати, хлопче.
думаєш, ти мене вб'єш? шановний, не будьте клоуном.
насправді тобі пощастило: завтра не йти до школи.
я – директор цілого цирку, ти не помреш ніколи.
авжеж, бо я знаю: я бачу не так, як ви.
в тебе на шиї сидить демон без голови.
дитино, доповідаю: той хлопчик вже мирно спить,
я його заспокоїв. не віриш? ну, то здурій, як всі,
порубай мене сокирою і згодуй собакам.
хіба я один, хто гуляє парком під час пожежі?
знай: я швидше спалю цілий світ звідси до антарктиди,
ніж дозволю тобі хоч на мить вважати мене брехуном.
я – невразливий, несмертний. я спричинив це все.
я почуваюся богом. думаю, все так і є насправді.
треба зробити об'яву народові. скинь з мене ці кайдани.
мій народе, увага! слухай! я – голос розбитих небес.
цей голос повинен довести мій народ до тваринного стану.
я покажу вам, як цей брехун, вивернутий навиворіт,
стане моїм пророком, вашим провідником
burner, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888302
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
Одного заможного християнина запитали: “Пане, чому Ви не купуєте для себе вишуканого одягу? Чому носите постійно одні і ті ж скромні речі?” Чоловік відповів: “Краще ганчір’ям буду стелити дорогу перед Ісусом до сердець жебраків, ніж будуватиму перед Ним стіну із коштовностей”.
Не гордись, коли одягу безліч
Є на свято у тебе й будень.
Бо у світі десь ходять в подертім,
На яскравий не мають грошей.
Не гордись, що у тебе п’ять курток,
А крім них є ще шуба й пальто.
Десь в одну двох вдягають синульок,
Щоб тепліше в морози було.
Не гордись, що сорочок пів шафи,
Хтось постійно в футболці одній.
Не мої це заслуги й не ваші.
Ми щасливі в країні своїй!
Не гордись, як парфуми вживаєш.
Не гордись, як фарбуєш взуття.
Ти багатий, якщо все це маєш,
А десь в світі голодне дитя.
Не гордись, як ідеш до салону,
Щоб за тілом доглянули там,
Бо десь люди зазнали полону,
Й тихо служать своїм ворогам.
Не гордись, як в тебе є машина,
Й в супермаркет скупитись ідеш.
В іншім місці, що зветься пустиня,
Ти, напевно, комфорт не знайдеш.
Не гордися багатством удома,
Не гордися ти ним й на дворі,
Бо є люди у котрих утома
Від роботи... й лиш хліб на столі.
Не гордись за ошатні перини,
Не гордись за чудові коври.
В когось ліжко — це дві деревини,
І доводиться спать на землі.
Не гордись що води є доволі,
Не гордись що є ванна і душ.
А десь люди від прагнення кволі,
Й воду п’ють найчастіше з калюж.
Не гордись, що є різні ковбаси,
Й свіже м’ясо на будь-який смак,
Бо десь люди вмирають з прокази,
Навіть мертве з’їдає жебрак.
Не гордись: в мене діти охайні,
Завжди ситі вони і в теплі.
В нашім світі десь є не бажані,
Їх залишили рідні батьки.
Не гордися, нічим не гордися,
За усе щиро Бога хвали!
Дякуй Богу, співай! Й зупинися,
Якщо гордим насправді був ти.
"За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі" (Біблія, 1 Сол. 5:18).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888327
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 10.09.2020
Згубилось сонце в жовтім листі,
Злилося з ним, що не знайти.
На небі хмари чисті – чисті,
Мов ненаписані листи.
Пташиний спів став хітом літа,
На радіо усіх звучить.
Вітер облетів півсвіту,
На іншу половину вже летить.
Осінь надто щаслива,
Щоб сіре хмурим називати.
Зірки яскраві і красиві
Навчають серцем всім прощати.
Любов, як корабель на морі,
Знайшла у мене свій причал.
Тепер у мене на дворі
Живуть і радість, і печаль
Парфуми світу – земні квіти
Перемішались у повітрі.
Якщо ніжно любити -
То понад усе у цілім світі.
Дощ притаївся десь у небі,
Веселку ховаючи у кулаці,
Це вже моя нова потреба,
Моя потреба у тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888337
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 10.09.2020
В душі я лише з Богом розмовляю
Він знає - я тому Його питаю:
Як мені жити тут на цій землі,
Про всі невдачі-успіхи свої.
І явним все стає тоді таємне
Я вірю - прислухається до мене,
Тільки одне: не смію нарікати
Бог подає - усе, що хочу мати.
У мене все є: справді, - гріх журитись,
Як серце плаче - можу помолитись,
Радію: славу Господу співаю,
Завжди лиш на Нього уповаю.
Таке життя: з ким щиро поговориш...?
Та й люди не розрадять твоє горе,
Хто зможе успіхам з любов'ю порадіти,
Господь мені - найкращий друг на світі.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888231
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 09.09.2020
(Він)
Побудь близенько біля мене. Мить
Я маю кілька теплих слів
Параліч в рухах що до тебе. Вчить
Лиш погляд поряд тлів.
(Вона)
Така самотність, тиші заморока
Параліч в рухах, серці та думках
Ні, не кажу, що зовсім одинока
Але і ні в чиїх руках
(Він)
Дозволь собі розквітнути зі мною
Я ж тут, поглянь! Лиш стежу за вікном
Вхоплю за руку. Побіжу стіною
Крізь терни трав розійдемося сном
(Вона)
Дозволь мені побути тут самою
І чути подихи, і тишу відчувати.
Можливо, я і не біжу стіною,
Я буду рада край стіни стояти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888269
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
я дивився телевізійні новини.
повсюди все те саме: в людей горять котушки.
повсюди люди ходять, наче під прицілом,
їх кидають до буцегарні просто в прямому етері.
люди не мають мізків. – я тобі точно кажу!
кожне вважає себе невизнаним пупом світу.
а де ж ваше рівне братерство? де ваша совість, га?
ці новини – як підфарбована чорно-біла стара кінохроніка.
думаєш, я перебільшую? те, що ти нібито бачиш –
то в телебаченні, отже не може назватися правдою.
я вже не маю сили товкти всю цю воду в ступі;
прокинься й поглянь сама, і подумай без упереджень:
вбий багатьох, щоб врятувати одного;
вбий невинного, щоб не загинуло 100 невинних –
мій чайник вже закипає. я знаю, що бачить сліпий
– чи на своїх ногах, чи на твоїх колінах.
тренд тероризму знову невпинно поповз угору.
тут половина – неправда, а ще половина – брехня.
та сама стара гримаса на новому старому обличчі,
та сама стара конячка на перегонах корупції.
архімандрит дурдомський закликав своїх прочан
нахилитися до щонайвищих цінностей. – га? ти чула?
на вашому місці, люба, я б так не усміхався.
в наш час – особливо, хоч він і не особливий,
довіряти не можна нікому. завжди замикайтеся на ніч,
мила усмішка – нею не завжди відкупишся від убивці.
ти чула? я з тобою серйозно знов розмовляю.
те, що там в телевізорі – все сповнює нас песимізмом,
та я вже не можу вірити такій очевидній брехні.
а ти – стережися: я – той, хто проходить крізь стіни;
я – непідкупний бугаймен, я тебе заарештую –
недаремно ж я знаю, що бачить он той сліпий,
коли його приголомшити новиною з-під телевізора.
жвавіша ще з двох комет загрожує рідній землі
ходінням ген до успіху, узявши, як мудрий геракл,
її на плечі шлях, та нижче якомога.
якось я читав один журнал.
його було написано, звісно, для людей.
та я все одно читав, і ніяк не можу збагнути:
невже людська голова – корзина для цього всього?
не паліть павичів та пав у задунайських славнях:
це не такий прометеїв подвиг, як повсякденний.
ви, люди, цей: не пишайтеся так благозначно-бучно.
ви, люди, той, ну як його: не базікайте так безглуздо.
ви, люди, не дуже думайте: ви не такі розумні,
ви розбили моє гуманне за сто доларів штучне серце.
дитинко, що сталося? га? розмовляю з цим телевізором!
думаєш, це випадково? справді: це – щось нове.
кажу йому: ваші цінності мають від'ємну вартість.
так звані права людини не дають вам права на злочин;
кицька, що спить на твоїх колінах, прекрасно мене розуміє.
я знаю, що бачить сліпий: він не бачить зовсім нічого, –
ти подібна в цьому й до нього, і до своєї кицьки
on your feet or on your knees, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=5yErVGV8J38
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888223
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 09.09.2020
я дивився телевізійні новини.
повсюди все те саме: в людей горять котушки.
повсюди люди ходять, наче під прицілом,
їх кидають до буцегарні просто в прямому етері.
люди не мають мізків. – я тобі точно кажу!
кожне вважає себе невизнаним пупом світу.
а де ж ваше рівне братерство? де ваша совість, га?
ці новини – як підфарбована чорно-біла стара кінохроніка.
думаєш, я перебільшую? те, що ти нібито бачиш –
то в телебаченні, отже не може назватися правдою.
я вже не маю сили товкти всю цю воду в ступі;
прокинься й поглянь сама, і подумай без упереджень:
вбий багатьох, щоб врятувати одного;
вбий невинного, щоб не загинуло 100 невинних –
мій чайник вже закипає. я знаю, що бачить сліпий
– чи на своїх ногах, чи на твоїх колінах.
тренд тероризму знову невпинно поповз угору.
тут половина – неправда, а ще половина – брехня.
та сама стара гримаса на новому старому обличчі,
та сама стара конячка на перегонах корупції.
архімандрит дурдомський закликав своїх прочан
нахилитися до щонайвищих цінностей. – га? ти чула?
на вашому місці, люба, я б так не усміхався.
в наш час – особливо, хоч він і не особливий,
довіряти не можна нікому. завжди замикайтеся на ніч,
мила усмішка – нею не завжди відкупишся від убивці.
ти чула? я з тобою серйозно знов розмовляю.
те, що там в телевізорі – все сповнює нас песимізмом,
та я вже не можу вірити такій очевидній брехні.
а ти – стережися: я – той, хто проходить крізь стіни;
я – непідкупний бугаймен, я тебе заарештую –
недаремно ж я знаю, що бачить он той сліпий,
коли його приголомшити новиною з-під телевізора.
жвавіша ще з двох комет загрожує рідній землі
ходінням ген до успіху, узявши, як мудрий геракл,
її на плечі шлях, та нижче якомога.
якось я читав один журнал.
його було написано, звісно, для людей.
та я все одно читав, і ніяк не можу збагнути:
невже людська голова – корзина для цього всього?
не паліть павичів та пав у задунайських славнях:
це не такий прометеїв подвиг, як повсякденний.
ви, люди, цей: не пишайтеся так благозначно-бучно.
ви, люди, той, ну як його: не базікайте так безглуздо.
ви, люди, не дуже думайте: ви не такі розумні,
ви розбили моє гуманне за сто доларів штучне серце.
дитинко, що сталося? га? розмовляю з цим телевізором!
думаєш, це випадково? справді: це – щось нове.
кажу йому: ваші цінності мають від'ємну вартість.
так звані права людини не дають вам права на злочин;
кицька, що спить на твоїх колінах, прекрасно мене розуміє.
я знаю, що бачить сліпий: він не бачить зовсім нічого, –
ти подібна в цьому й до нього, і до своєї кицьки
on your feet or on your knees, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=5yErVGV8J38
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888223
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Вересень багряний вересень.
Він як той березень,
який спішить і поспішає.
Куди спішить і сам не знає.
І ми зосталися одні
У цілковитій тишині.
Не чути більш нічого.
Лиш вересень у пам'яті лишився,
він зупинився, зупинився.
І поспіхом пройшли ті дні
Де ми були одні у мовчазнитій тишині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888104
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 09.09.2020
День осінній настає,
Рік за мить минає,
Чи то холод чи тепло
Я не знаю що було!
Ми лиш мешканці Землі,
Всі такі веселі,добрі й злі
Любимо осінні дні вони такі прекрасні,вогняні
Чи може сниться це мені?
Коли пройдуть осінні дні,
Дні почнуться холодні
І ми залишимось одні
у мовчазній тій тишині!
07.09.2020рік
Автор:маленька мрійниця та девочка загадка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888227
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Чомусь мені так гірко на душі,
Коли я бачу як лукавлять люди,
Тримають камінь тихо у руці
І ніби люблять б"ючи себе у груди.
Потім за спиною шепочуться услід,
Їм заздрість не дає спокійно жити,
Що заздите? Беріть усе моє!
Я проживу й не буду ворожити.
Бо кожен з нас несе свого хреста
І він здається важким - як нікому,
Ви зупиніться - все це маєта,
Ми гості тут, колись підем додому.
Ото тоді душа буде нести,
За всі слова, діла та вчинки - гірше,
Ви не дивіться на чужі хрести,
Вони не легші вашого, повірте,
Тоді благання не почує Бог
Вже не зважатиме на ваші Він прохання,
Ви киньте камінь, поки з Ним удвох,
Поки є шанс бо, може, він останній.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888242
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Богу начхати на мої плани, в Нього завжди свої.
Іноді я вночі прокинуся й чую далекий сміх,
Чую уривки слів, як от :"Зможеш і переживеш"
Зранку дивлюся на те, що залишилось від пожеж.
Бог замість моїх мрій посилає мені дими.
"Ти туди не дивися щоб він тебе не спинив,
В тебе тут інші цілі, вища твоя мета"
Дівчинку просто з кузні видадуть, як метал.
Дівчинку, наче глину, змінюють кожен день,
Замість нових таблеток дали чомусь мігрень.
Дівчинку ще малюють, поки лише ескіз,
Дівчинці кажуть: треба просто пробитись крізь.
Дівчинку вчать, що щастя на голову не впаде,
Треба докласти сил, якщо хочеш колись в Едем.
Треба навчитись сухою виходити із води,
І щоб добре ходити - кілька разів впади.
Дівчинці посилають з неба щодня урок,
Щоби навчилась жити - тисячі помилок.
Щоб розрізняла швидко камінь де в грудях б'є,
Знала що буде добре, що ж колись її вб'є.
Дівчинці дали мозок, зошити і книжки
Щоби не мала часу вірити у казки.
Дівчинку досі кидають в воду та у вогонь,
Потім своїм характером покладе будь-кого.
Богу начхати на мої плани, в Нього завжди свої.
Іноді я вночі прокидаюся й чую далекий сміх.
Чую окремі фрази, як от :" Ти не підеш на дно"
Якби не Він я б, мабуть, здалася вже давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854976
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 08.09.2020
я пережив багато смертей мого серця.
про якісь тобі розповів, про инші – не хочу.
колись я сказав собі: досить! помирати – не панське діло.
то, очевидно, була дуже зухвала заява.
коли я побачив тебе, я забув ті дрібні епізоди,
бо ти дала мені все, без чого життя – не життя.
холодно і самотньо без тебе. пора мені знов збиратися
на той світ, та чи звідти зможу повернутися? ні, навряд.
якщо ти колись почуєш цю пісню, моя маленька,
ти й сама зрозумієш: все сталося надто швидко, –
справді, все було надто добре, щоб бути правдою.
ми йшли додому поволі; ми говорили про все
крім кохання. це – неймовірно, а ти забула?
потім в твоїх очах я побачив мільйони сонць,
і ми поєдналися, як я гадав, навіки.
холодно і самотньо. чи зможу я це подолати?
коли ти почуєш цю пісню, я вже буду на небесах,
але й звідти тобі докорятиму: все було надто добре,
щоб про нього забути, – й надто добре,
щоб бути правдою.
моя душа була голою – ти опорядила її
неземним, небувалим, надзвичайним натхненням.
ти навіть не здогадувалася, що ти для мене значиш.
так, вона була надто розумною, щоб читати у мене в серці
пісню кохання, що я складав
з її поглядів, жестів, сміху: все й так було надто добре
too good to be true, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888153
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 08.09.2020
всі бояться, кожен чогось боїться, –
що вдієш? кожне воліє остерігатися.
бояться павуків, щурів, гадюк,
бояться кицьки, що перейшла дорогу.
– бояться всього, що їх лякає,
не кажучи вже про речі
з парними копитами.
щодо мене, я не боюся ніякої нісенітниці.
я живу, як вважаю правильним,
і ні на що не зважаю.
я не боюся стояти, коли всі кудись біжать,
я не боюся битися, коли ворогів багато.
я вірю, що правда – на моєму боці.
не боюся дарувати серце юним леді,
не боюся їх катати на велосипеді.
мої руки – чисті, в душі немає зла,
але я боюся бродячого бугаймена.
бугаймен не відрізняє фуги від буги-вуги,
він хоче тобі продати терцію, скерцо й монаду.
він завжди цікавиться, що в нас сьогодні на друге
і щодня поривається йти хрестоносцем
до сирен ботанічного саду.
тримайся, як можеш. не показуй, що ти боїшся.
краще тобі взагалі ніколи його не знати.
він шарудітиме в тебе під ліжком,
він соватиметься у тебе в голові.
він сховається в тебе в якійсь нервовій клітині,
і сидітиме там, доки ти не помреш.
– завжди тримай дробовика напоготові,
якщо не боїшся бугаймена
й ходиш, де він блукає
boogeyman, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=bsAydylM_g4
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888120
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 08.09.2020
досі не можу повірити, й не можу про це не думати.
справді: чому так кепсько та криво влаштовано світ?
нас ненавиділо забагато поганих дурних людей;
ми не знали, як їх багато, ми діяли по-дурному.
ми вчилися літати, й літали гарно та високо.
всі на те задивлялися, й чекали, коли впадемо.
присягаюся: це правда. все це було для тебе, –
не для заздрісних поглядів, а для тебе, щоб ти літала.
ми справляли наше кохання, як справляють свято весни.
не відпускали сонця ввечері, потім благали ніч не йти.
не можу забути солодкої музики в темряві,
не хочу забути, як ти давала тій музиці змісту.
ти завжди знаходила іскру запалити святий вогонь.
хто крім тебе міг би розбити моє приречене серце?
леле, і ти розбила!
горе, жорстокий світ!
хлопці не плачуть, та я плакатиму колись:
того дня, коли помиратиму, плакатиму про тебе
all for you, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888105
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 08.09.2020
ти виросла. ти мовчиш, бо в тиші немає фальшу.
розбила себе на літери – хотіла б розбити й їх.
дорога позаду поросла чагарями – час планувати подальшу.
але ти ще не знаєш, що то взагалі: планування доріг.
ти викидаєш свої думки. без них набагато легше.
вони дозріватимуть там поволі, мов ягоди на кущах.
дивися: здається, бог вишиває на небі райдугу.
слухай: він промовляє зрозумілими нам словами.
візьми цей промінчик сонця: він, можливо, не важить нічого,
носи його завжди з собою чи в кишені, чи в рюкзаку.
думки повернулися: не поспішай, подумай.
якщо ти вже стала дорослою, час віддавати борги.
так кажуть, та то, можливо, зовсім перната приказка.
ми думаємо, нам ще рано ловити фальшивих птахів.
ти подумала, і погодилася: майбутнє – в моїх руках!
там і щастя, й біда, і нудьга – потім розберемося.
тут роса – можна вмитися. сонце може сідати,
і втішати малих дівчат на иншому боці землі.
тим часом у тебе в заплічнику ожили всі на світі літери.
вони, мов зірки в сузір'я, складаються в дивні слова
– ти ще не зовсім стара, ти їх не всі розумієш,
та вони видаються такими, ніби їх промовив сам бог
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888130
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 08.09.2020
кожен з нас має свій темний чи світлий бік.
зі мною ти маєш обидва. це – суперечлива думка.
мій світлий бік – бездоганний, бо я не люблю хвалитися;
а мій темний бік – теж бездоганний, але вже з иншого боку.
хочу тобі це пояснити. я був двієчником у школі,
тож не чекай чудес, як сама прогулювала уроки.
серденьку, я ж не брешу? що ти про мене думаєш?
знаю, ти хочеш вірити в щось хороше й прекрасне,
та все, що ти можеш бачити – то якраз той мій темний бік.
хочеш – віддам тобі все, що я від тебе отримав.
я знаю, в кого я виграю, і знаю, кому програю.
я нікому нічого не винен, я завжди платив за все.
хочеш, щоб я шкодував? я не бачу, з приводу чого.
був би я добрим хлопцем – було б добре, та я не є.
це вже затерта приказка: ти бачиш те, що отримуєш.
без сумніву, десь мають бути й кращі чоловіки.
я ще таких не бачив, але хто замовляє мелодію,
той отримує ту, що замовив. справді, тупі прислів'я,
та що нам до того? повернися до мене знов.
я – такий, яким є сьогодні, і такий, яким буду завтра.
не плач. замовляй мелодію якої тобі заманеться.
якщо ти колись зустрінеш досконалість, то буду не я.
а я буду, певно, розбійником в фільмі твого життя,
і то ще тобі пощастило, я ще не зовсім відбитий
blackheart, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888056
дата надходження 06.09.2020
дата закладки 07.09.2020
... Стара платівка відшукає почуття,
Занедбані життям та шаром пилу –
Й розтопить час…
Поверне радісні моменти з небуття
Тією піснею, що слухати любили
В красі терас.
За почуття наївно-трепетні пробач,
До щему в серці – це музикування,
Мотив засів…
Кружляє музику старенький програвач,
Лаштує настрій ностальгії-хвилювання
Із тих часів.
Мов дотик серця – щастям сповнена пора,
Виводить ноти звукова доріжка –
Репертуар.
З теплом і щирістю музи́ка вправний гра,
І я прошу: залиште з нами ще хоч трішки
Платівки чар…
(Копла.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888055
дата надходження 06.09.2020
дата закладки 07.09.2020
Минало, поспішало кудись літо,
Думки тумани брали у полон,
Та гріли очі ще осінні квіти,
Вже розгорявся осені вогонь.
Чомусь душі здалося - замерзає...
А їй ще так хотілося тепла,
Вона ще в мріях високо літає,
Недолюбила видно ще вона.
І раптом серед осені зуміла,
Помітити журбу в його очах,
Чи то так доля зводила уміло,
Зненацька перетнувся їхній шлях.
Вони зустрілись справді випадково:
Напевно не зустрітись - не могли,
В маршрутці сівши поряд мовив слово:
Ніби давно знайомі вже були.
Виходити теж випало їм разом,
Він міцну руку їй свою подав,
А серцю так схотілося відразу,
Щоб він її ось тут не залишав.
"Може, зустрінемось... Морозиво чи кава?"
"Сьогодні справи... Краще в інший раз..."
Стояла осінь, а душа співала!
Так наче він запрошував на вальс.
Вони зустрілись - осінь чарівниця!
Як від вогню - тепло було в руках.
Мораль така: нема чого журиться,
Душа в кохання завжди знайде шлях.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888008
дата надходження 06.09.2020
дата закладки 06.09.2020
гаразд, ви хто? а, знаю. нарешті ти, cучий сину,
побачиш своє омріяне світло. воно – сліпуче.
авжеж, авжеж, вам не страшно. тобі вже не 10 років,
ти знаєш, з якого боку вмикається камертон.
хочеш, дам тобі 1000 доларів,
щоб ти одужав надійно? я знаю, як вмикається
й вимикається твій слуховий апарат.
маю ліки – ти можеш зрадіти, коли я тобі їх дам.
а можеш і не зрадіти, коли маєш собаче серце.
ну, яке твоє серце? ти повинен думати швидко,
поки я в відповідному настрою. пересядь в інвалідний візок,
перестань пити віскі, й не дивися на сонце влітку.
ні, я не лікар гауз. називай мене m.d. rock.
лягай он на ту кушетку на живіт і скидай штани.
зараз прийде сестра, зробить тобі укола.
тим часом нам треба знати ваших найближчих родичів.
не маєш таких? ну, значить, все своє забереш з собою.
плечі назад, лежи струнко. з цим горбом треба щось робити.
це не коштує зовсім нічого. ось. ну як, не болить?
ти верещиш надто гучно. прийми яку-небудь пігулку.
тобі вже не 10 років. як будеш слухняним хлопчиком,
я не змушу тебе хворіти болісно й дуже довго.
добре. наступний! – що? ми ще не все зробили?
можна зробити рентген, але то – за великі гроші,
для цього нам треба знати вашу кредитну картку,
дату вашої смерти й за кого ви голосували.
останній медичний огляд – це ж справді велика подія!
це твій останній шанс позбутися всіх негараздів,
що тебе переслідують. – правда? сувора лікарська правда:
постійна втеча від смерти позбавляє тебе здоров'я.
тримай свій рахунок. бачиш? не забудь там внизу оплатити
dr. rock, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887985
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 06.09.2020
залізна потвора з пекельної кузні:
металевий скрегіт, деренчання й грім!
розжарена трансмісія сприймає удари поршнів;
дракон зітхає чорним димом, стелиться по слідах.
я приборкав грозу, плюю в око дияволу!
нема такої сили, котра б мене спинила.
хаха, хотів би насправді цю вражу силу побачити!
я катаюся вбивчим страхолюд-допотоп-одороблом.
великий мотлох пре вперед своєю лінією.
у нього в серці верещать всі марсіянські злидні.
іскри летять з очей; він любить з'їжджати з глузду;
він надто швидкий, молодий та безверхий,
щоб нагло врізати дуба.
тримайся міцніше, відчуй, як вібрує червона гарячка!
трусить тебе лихоманка! грими усіма кістками.
коли джаґернаут нарешті витрусить з тебе душу,
ти отримаєш кеті джонс, а з нею – й жаданий спокій.
бач, я приборкав грім, я плюю всім чортам мезиочі!
ніхто мене не зупинить, хто спробує – пошкодує.
дядьку, а ви серйозно? а ну ж, поцілуй себе в дупу.
наздожени мій металобрухт, і сам таким брухтом станеш
ridin' with the driver, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887965
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 06.09.2020
всі ви знаєте правила. га? я вже казав?
спробуйте зробити все правильно сьогодні,
і я присягаюся: не поскаржуся ні на кого,
якщо сьогодні ввечері й відкину свої копита.
хехе. ні, я не вірю, що цей нелегкий,
небезпечний музичний бандитський шлях
записано мені в моїх зірках.
я буду тут ще довго-довго, крихітко:
я тут, в цьому бізнесі, з'їв вже, напевно,
як не собаку, то слона чи гіпопотама.
я народився для рокенролу. така моя скромна потреба.
я впав у цей світ блискавично, як падає блискавка з неба.
закладіться на власні життя, продайте мені ваші душі.
я куплю їх недорого, ви отримаєте рокенрол.
перше, ніж вийти до вас, я валявся у штучній комі
двадцять, а може, й тисячу, клятих фінансових років.
бачите, я бігаю вашим триклятим світом
мов дурний, а для чого? просто вбиваю час.
я намотав вже, напевно, мільйон
миль на свої колеса,
я зустрів вже, напевно, мільйон
дівчат, смішних меломанок.
як хто вам казатиме щось брехливе й погане про мене
та про мій рокенрол, бийте таких по пиці.
рокенрол не замінить релігії, він її гарно доповнить.
прийдіть, принесіть подяку новій електричній церкві
за те, що вона згуртувала таку прогресивну громаду!
я не даю спасіння, я не даю прокльонів.
ваше життя налагодиться – для того я з вами тут.
правду кажу вам: я народився, як падає блискавка з неба.
я впав у цей світ, було боляче
й смішно, бо так мені й треба
built for speed, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887951
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 06.09.2020
Все твердят мне: - поменяйте тему!
Отвечаю: поменяйте душу!
Изменить ее способно время,
Если в сердце полымя потушит.
Пусть воспоминанья не изводят,
Пусть мои иллюзии угаснут,
Буду я писать лишь о природе,
Душу не тираня понапрасну…
Буду я писать стихи, поэмы,
Чтоб читали-восхищались люди.
Будет все. Но только дайте время –
Пусть оно мечты мои остудит.
Не судите, не вините строго,
Я не мечу для себя в поэты.
Просто я печали и тревоги
Выливаю в разные сюжеты.
Просто так живу я и мечтаю
Так решаю споры и проблемы.
Словом, просто я всегда такая,
И, прошу Вас, поменяем тему!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887977
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 06.09.2020
Я взиваю до Бога.
Я стою на колінах,
У молитви два слова:
Збережи Україну!
На її щоб полях
Колосилося жито,
Не була щоб земля
Вся окопами вкрита.
Над житами під сонцем,
Хай співає пташина,
Голубіє хай небо
Над Тобою Вкраїно.
Не ридала щоб мати,
Що хоронить дитину
А з війни щоб солдата,
Дочекалась дружина.
Знаю, вірю почує
Бог молитву в два слова,
Як із наших сердець,
Вітер здує полову
А зійде там зерно,
Що любов'ю розквітне
От тоді то брат брата,
Обійме привітно.
Я молюся і плачу,
Я стою на колінах,
Зупиніть цю війну!
Не губіть Україну!
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887905
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 06.09.2020
я не вірю жодному слову твоєї брехні.
можеш дивитися, як замовляю вечерю собі на сніданок.
ні, ви не можете зрозуміти мене, міледі.
я – з низьких соціяльних верств, я вихований на вулиці.
так. як на мій пролетарський смак,
ви не коштуєте ні копійки.
ваша яскрава обгортка збила мене з пантелику,
ваша фальшива сутність розбила моє грубе серце.
– ну, не зовсім розбила, але якби навіть і так,
я присягаюся: це була б не моя провина.
виникає питання: чому я ще й досі тут.
вам потрібен продажний раб для ваших дурних забаганок.
я змінюю місце роботи, шукаю нової хазяйки,
я – ніяк не причетний до ваших нових досягнень.
це, можливо – безвихідь. де в вас тут вихід, до речі?
щось подібне до цього я бачив по телевізорі:
в ваших очах не буває сліз, ні почуттів у серці –
так само і в мене. з нас була б ідеяльна пара
ain't my crime, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887943
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020
крихітко, що за фокуси? ти дуриш мене, це – факт.
твоє магічне коло – не там, де воно насправді.
а ти сама: ось ти була, а ось тебе вже немає.
і це вже не вперше я помічаю твоє махлювання.
ти думаєш, і в мене козирі в рукаві?
уважай. раз, два, і жодного шахрайства!
ось так, маленька. вчися. магія – це те,
без чого ти не зможеш морочити людям голову.
а тут незвичайне діло: з твоєї легкої руки
моє, як то кажуть, життя заплуталося екстремально.
а цього разу, можливо, ти будеш трохи уважнішою:
раз, два – ось я був тут, а ось я вже десь далеко.
га? ти мене розпиляла? дитинко, це що за цирк?
десь мені, може, й смішно, а десь я вже й зажурився.
в цій хаті немає живлющого пійла. треба піти купити.
але ти не знаєш закляття, щоб я колись повернувся
nothing up my sleeve, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887935
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020
We hid from everyone at home of the autumn,
We are missing on social networks,
We put on her summer worn things,
We made a joint knot on the laces.
We made coffee, we sat by the fireplace,
On the laptop, we turned on a movie about love,
At her house our portrait is on the walls,
While we were kissing, our drink was cold.
Autumn introduced us to strangers with each other,
We posed for her in red park motionless,
Our portrait is a single puzzle,
Autumn is outside the window, and we are just together.
04.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887891
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Сьогодні опади… і дощ з очей рясниться.
Прогноз невтішний – довго полива.
Яскравий блиск у них немовби вицвів,
Лиш смуток в запечалених зіницях –
Напівжива.
В очах блищало сонце, як була щаслива.
Той погляд зберігає силует,
Що сповнений коханням нефальшивим…
Чому ж тепер перетворили зливи
Любов – в скелет?
Буремні шквали звали грім та блискавицю…
На серці – слід не одного рубця.
А по сосні біжить сльоза – живиця,
Все це мені щоночі буде сниться,
І без кінця…
… Прогноз сьогодні обіцяє світлу днину –
Пустилися хмарки навтікача.
Душа не зронить більше ні сльозини,
Навіки непосильну ношу скине –
Бо вибача…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887872
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Його красі позаздрить сам Юпітер:
Назустріч сходу сонця навпростець,
Під музику, що грає буйний вітер
Несеться чорногривий жеребець.
В гармонії з собою й цілим світом,
Таким його задумував творець.
Блищить все тіло чорним оксамитом,
Копитом б'є об землю жеребець.
Він назавжди закоханий в свободу,
У ній його початок і кінець,
а за хоробрість має в нагороду
Аж 42 кобили жеребець.
Його прекрасна вершниця сідлає,
В руці вона тримає гребінець,
Все гриву йому чеше, обіймає –
Щасливий чорногривий жеребець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887903
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 05.09.2020
собака з кам'яною мордою вдивляється в туман:
вже западає ніч, незабаром ворота відчиняться,
ватага вояків виходить на гулянку.
це місто береже високий камінь.
що на ньому вибито? здається, череп і кості.
цей камінь був свідком безлічі таких от прогулянок,
що ми з них поверталися аж перед світанком.
бийте в тулумбаси! хлопці, ось і вона,
наша покинута битва вчора в сльозах.
я вражений! біжу, як німий, на ворога;
ріжу та рубаю; вороги кричать.
їхній крик летить до неба, та не долітає.
щит, меч, сталь та кістка!
без ноги твоя невістка.
собака з кам'яною мордою – він давно глухий.
що йому до вашого галасу, дикі гуси?
він замріяно дивиться в туман, нічого не бачить,
та він знає, що діло робиться, що вороги вмирають.
войовничі вигуки, полум'я та дим.
гей, кому судилося померти молодим?
гей, гори навіки, горе не велике. ти – мішок лайна!
замахнися й падай, на землі – безпечно, пси тебе з'їдять.
скрикнули коні всі разом. ось вона, мрія вікінга!
списи поламані стирчать в багні, мов очерет.
друзі, мені відрубало руку, потопаємо в озері крові.
наші мечі – смертельно п'яні. годі, пора додому!
рідна мати земля бере тебе в обійми.
ти гримнувся об неї, мов кучерявий дуб.
якийсь дурний хробак вже лізе тобі в вухо;
твоя пам'ять згасає; ти думаєш в напівдрімоті:
я славно загинув, хлопці! побачимося в вальгаллі
deaf forever, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=S0rgmNPWYxs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887896
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 05.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2020
Три сонячні жучки зігрілись на стеблині.
Вона для них – місточок або кладка.
Така зворушлива коралова родина –
Горить вбрання їх, ніби три жарини,
Мов ластовиння в них – кумедні цятки.
Блищало сонечко в росі сріблистій,
І серце від прозорості завмерло.
Було це так чуттєво - особисто,
Здавалося, коралове намисто
З’єднали кришталево чисті перли.
Яскравий усміх сонячний в росині
Несе поету промінь насолоди.
Краса під співи радісні, джмелині
В тій неозорій, безкінечній сині,
Що рима серця в почуттях виводить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887861
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Закохалась я нарешті,
Про зустріч мрію з ним,
Сердце переповнюється силою кохання,
Кохання для мене невідомо!
Зіпсувати все боюсь,
Втратити те єдине,що силой наділяє,
Та здаватись не потрібно,
Кохання все поборить!
17.08.2020 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887730
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 04.09.2020
[i]ІВО, небайдужості і милосердю...
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w[/youtube]
[i][b]Навкруг все біле: стіни, стеля, койки,
серця модельні, колби і дроти...
Повсюди чути стогони і зойки...
І в цьому "балагані" - саме ти.
Тут кволий рух тремтить на вістрі голки,
і чути крапель мірний метроном.
Тут кожна мить виразно так і колько
нагадує - що є одвічним сном.
Чиясь душа вже прагне в невагомість -
податися монадою в майбуть.
Її земна, банальна невідомість
здобуде там нову, значиму суть.
Десь у кутку плете свої тенета
з ниток незримих хрестовик-павук,
щоб дух піймати страдника-поета,
закмітити останній серця стук.
Тут час і тлін, обнявшись, ходять разом -
життя і смерть ведуть нерівний бій,
жаління свідка піднімає й разить,
вагу схиляє в незбагненний бік.
...І хай вам Бог у цю лиху годину,
де між світами знехтувана грань,
пошле земну, але... святу людину,
яка подасть життю спасенну длань![/b]
22.01.2008 - 01.09.2020
Примітка. Реальні події, що мали
місце в Олександівській лікарні
м. Києва 12 років тому[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408193
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 04.09.2020
обачайся, коли чуєш запах небезпеки.
той привітний незнайомець здається мені підозрілим:
тихо вискочив з кущів, і крутить тобі в'язи!
тримай то все в темному місці, перебувай у тіні.
знай: вони, ці падлюки, виходять тільки уночі.
твоя тінь ожила, вона знову сопе десь поруч.
спробуй її зрозуміти: без тебе не може ніяк.
де б ти не йшла, вона нудно волочиться слідом,
по суті вона – твоя тінь, тож буде з тобою до смерти.
чуєш якийсь невиразний гомін – замовкни й тихо мовчи.
маючи справу з невдахами, стирай їх на порох всіх.
дивіться там нагорі в спальнях. думайте головою,
слухайте голос сумління. знайдете мертвих – будіть.
математик цілує вампіра. краще замкнути всі двері.
тут справжні щурі, їх мільйон, вони виїдають мій мозок.
зрозумів: це якась нерозумна й дуже нечесна гра.
як я тебе впізнаю в цих заляпаних кров'ю трупах?
die you bastard, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887803
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 04.09.2020
я не вірю казкам, які ти мені повідаєш.
я не купую речей, які ти мені продаєш.
чому ж ти зі мною досі?
ти гадаєш, мене вже продано
до останнього ґудзика. – справді?
я не знаю, як заперечити. слухай, чого я хочу:
я хочу твоїх казок. розкажи мені щось про славу,
про україну, про козаків. про козака голоту:
чи справді він славний? що він зробив? забув.
от ти мені й нагадаєш ту саму стару історію.
ой, зашпортався, перечепився. не бійся, я не впаду.
гадаєш, ніколи не треба йти навпростець куди треба?
дитинко, я вже ж не підліток боятися несподіванок.
просто я досі міркую: чи може так бути,
що справді впаду, й ти збиратимеш з мене,
тобто з моїх уламків, нову, бездоганну істоту?
ти побачиш, що зараз справді важкі часи,
ніколи нічого ніяк не виходить,
як ти бачиш в уяві за зразком абсолютної правди.
я тебе залишаю. подумай про щось практичне:
про фінансові справи, про гроші, бо зараз важкі часи.
а тим часом повідай мені якусь героїчну казку –
чи буде вона новою, чи все тією самою.
а тим часом залиш мене тут. спробую якось оклигати.
ця хвороба мене втомила – це точно. ні, стривай:
допоможи мені вийти. веди. тут – не хочу.
забери мене з цих лабет справді неславної смерти.
не смійся: я жартуватиму навіть на ложі смерти
– чом же не можу з тобою? хочеш, щоб я замовк?
так, я мовчатиму, люба. обіцяю мовчати довіку!
ти ж знаєш мене: брешу. що це у тебе в вусі?
– кролик. а де він взявся, навіть не уявляю
tales of glory, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887770
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 04.09.2020
ти матимеш лиш одну спробу. правила – дуже прості;
істина буде там, де її вже не буде видно.
пояснюю: ви чуєте, як здалеку щось насувається.
невдовзі вже можете й бачити:
мокре, бліде, й моргає,
мов вицвіла кінозірка.
а там, у високому замку, куди вам немає входу,
вже скоєно злочин. вони примусять її до крику,
рвучи її тіло пальцями і гризучи зубами.
в відчаю дівчина бачить: всі її мрії скасовано.
вона потребує знеболення. хтось його принесе;
раптом ти бачиш: загублений джоні!
ось хто виє на місяць.
час прискорився. час прискоритися! боже, час обирати.
не бійся: це буде легко: до тебе вже там усміхаються
дівчата з гострими білими зубами
в придорожній корчмі.
однак ти досі бажаєш знати приховану правду.
що ж, це також можливо: великі й ще більші проблеми
так само чекають, що ти зробиш свій вибір правильно.
там, в долині, в заплаві, чується тихий спів.
алігатори тихо співають. вони співають про те,
як дуже сумний сільський хлопець не вмів танцювати,
бо щоразу, коли він танцює, музики рвуть собі струни.
ти все шукаєш; ти все ніяк не знаходиш того знеболення,
бо щоразу, коли знаходиш, хтось стріляє тобі прямо в голову.
такі правила, синку. поглянь: он загублений джоні
спокійно виє на місяць.
цей хлопець здається дуже поганим, злим.
насправді він дуже старається, та щоразу, коли він ставить
на правильний номер, той номер зникає з лиця арифметики!
як таке може бути? ти знаєш веселу саллі?
щоранку вона, мов сновида, блукає містом,
і скуповує нижню білизну в крамницях, яких нема!
потім вона в тій білизні фігурує на фотографіях,
і це вважається доказом, що весела саллі існує.
не дивуйся, що ми сидимо на вокзалі в залі очікування.
гучномовець знов верещить, що люди забули про людяність;
що виховання калічить дітей, а школа їх добиває,
і ще там про щось. ти, як завжди, шукаєш кредитну картку,
та де вона знов поділася? на бога, знайди її швидко!
немає? загублений джоні там,
як завжди, виє на місяць
lost johnny, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887818
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Цей лист
Писала Вам самотньо в сумі ночі.
І з кожним словом – спогад виринав.
Я бачу силует на тлі вікна –
Це Ви…
А бідне серце щось лоскоче.
Бентежна думка, б'ється навісна,
Гадала - сплю, та спогад не минав...
А Ви
З’являєтеся там, де не чекала.
Там, де появи просто – не бува.
Від хвилювання губляться слова…
Душа
Вже через Вас знесла немало…
Я думала змертвіла, нежива,
Сама ж - жила й міцніла в молитвах…
У сум
Нічний я уплітаю щось хороше:
Те справжнє, зрозуміле нам тепло.
Для нас обох зворушливим було.
Тих дум,
Забути мушу - та не можу…
У вірші стільки сумнівів лягло.
Уже й не знаю – на добро? На зло?
Та линуть душі…
Чи від них руїни…
У хвилях осуду вони… і піни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887816
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 04.09.2020
І буде слушний час, будуть зорі
І пролетить над обрієм комета,
Як той метелик, що бачить світ лиш добу.
Повільно, тихо і граційно
Місяць скликає зорі на бал.
Напиши, коли матимеш час –
Потанцюємо.
І прийде правильне рішення, добрий момент
І пропливе по озері білий лебідь*,
Щоб зблизити, але закрити очі.
Безстрашно, впевнено і поряд
Земля поглинає темряву.
Приходь уві сні, коли насняться жахи –
Полікуємо душі.
*символ милосердя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887808
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Що я знаю про любов?
Мабуть, одні лише здогадки…
Літати в небі, танок між хмарами?
Швидше сила спустити небо на землю і мудрість утримати його для двох;
В тому випадку, якщо небо асоціювати з раєм, блаженством...
Це в нашій природі - знайти час і місце зустрітися з любов’ю,
Віч-на-віч, проковтнути її, як повітря;
Що я знаю про любов?
Я знаю, що справжня любов стече сльозою від радості і щастя,
І що я б хотіла ще написати тут – завжди остаточне рішення приймати в сторону любові,
і тоді ми ніколи не помилимось.
03.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887795
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Лиш мрію про безкрайні океани
В неземні води ті,
Вершини мрію покорити,
Та всю красу земну побачити!
Мрію про життя,
Про кохання неземне!
Нарешті кохану людину віднайшла,
Що кохати вічно буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887643
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 03.09.2020
ціла історія, це ж тільки я – подумай сама:
невже ти зі мною, бо иншого місця для тебе нема?
те, що ти робиш – що ти робиш? крихітко, я не знаю.
це ж тільки ти. ось яку я заплутану думку гадаю.
хочу зробити щось просто тепер і тут.
ми вже залізли в якийсь заборонений красний кут.
мусимо визнати правду чесно, яка вона є:
ми не зробили нічого, та кожен отримав своє.
це – дуже дивно, правда? дитино, це дуже тупо,
що ми вже не разом. пишу апеляційні листи –
ти вже, напевно, склала з тих листів величезну купу.
– дивіться, мовляв: хто крутіший?
звісно ж, дитинко, ти!
почуваюся, мов емігрант. по мене прийде поліція,
й запроторить кудись навіки, і вже не побачиш мене.
а в нас же такий рокенрол! ми зробили б стрімку кар'єру:
ти просто була б зі мною, а я – завойовував світ.
чула? маленька, я так за тобою сумую!
якщо вже мене приручила, за мене й відповідай.
повернися додому, не муч своєю ненавистю.
цей народ ми поставимо осторонь –
буле нам добрим парканом
got mine, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887734
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 03.09.2020
Моє повітря, дай надихаюсь тобою,
Лишися на хвилинку ще, не йди.
У серці рани ніжністю загою,
Ледь-ледь від слів лишаючи сліди.
Не знаю, чи ще зможу довіряти
Й чи знов колись мені повіриш ти,
Тим часом я дивлюся через ґрати –
Горять недобудовані мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887726
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 03.09.2020
«Коли я вперше тебе побачила, я не могла відірвати від тебе погляду.
У мене з’явився такий інтерес до тебе, типу, чим ти займаєшся, що тобі подобається, що ні і так далі.
Як я раніше жила і не знала, що десь є ти?
З того дня я думаю про тебе постійно.
А коли я забороняю собі про тебе думати у мене на душі виникає такий стан, як ніби то незавершеної до кінця великої справи.
Не знаю чи ти розумієш про що я…
Я ще ніколи не мала стільки образ на незнайому людину,
Шкода, що ти не захотів зі мною познайомитись.
Від тебе одні муки.
Будь щасливий.»
(ВИДАЛЕНО)
« Привіт. Як справи?»
( ДОСТАВЛЕНО)
02.09.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887716
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 03.09.2020
Звеличувальні заклики до пішохода
Зневажливого погляду слова
Ментальна язва ляльковода
Ілюзій бутафорії дива
Споживчі цінності безликих болей
Всього лиш ковдра пертрубацій
Невтішні висновки печальних ролей
Для деструктивних менструацій
Важливий зміст як обираєш форму?
Позаду шлейф з брудного світла
Пускати хробаків у душу вже за норму
Забуті ті часи, коли вона ще квітла
Лиш ти єдина здатна зрозуміти
Барвінок прихисток знайшов у тебе
З тобою можна крижаніти
Літати мріючи, не думати про себе.
Допельгангер (нім. Doppelgänger — «двійник») — в літературі епохи романтизму дияволічний двійник людини, антитеза ангелу-хоронителю. У деяких книгах він не відкидає тіні і не відображається у дзеркалі. Його поява частіше всього передвіщує смерть героя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621272
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 02.09.2020
З бурхливістю побігла світ за очі
Лишаючи позаду слід думок
У грудях скриня — серце серед ночі
Забиті пори, неприємностей клубок
У бруді ніжна білосніжна шкіра
Потріпана сорочка ледь прикрила сон
Тікаючи від пазурів лихого звіра
Від зверхності небажаних персон
Під п'ятами німе каміння
Разючі хвилі б'ють тараном береги
Пірнула в прірву, не без божевілля
У прагненні безсмертної жаги
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612861
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 02.09.2020
Ти торкалась мене випадково -
Як приємно було в ті хвилини...
Теплі руки, і все загадково,
Ніжний дотик - бажання єдине.
Ти торкалась - це було просто,
Ти торкалась, не знаючи, нащо...
По-ранковому зім'ята постіль,
Перші промені, - ніби вже краще.
Дружній вітер цнотливо вітався,
Навіваючи сцени кохання.
Запах листя розтанцювався
Й розчинились вчорашні вагання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575688
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 02.09.2020
Туман, голі дерева, дощ, калюжі
Й морози взимку вже недужі
За вікнами гомін людей,
Тверезих, напідпитку, без ідей.
Часом самотність стукає у скроні,
Як спогади лягають на долоні.
Лиш спогад про твої обійми ніжні,
Здіймає непід'ємні ніші,
Всього, що накопичилось, і не зникає.
Та поки розум у пітьмі блукає,
Шукаючи щасливий порятунок,
Так хочеться відчути губ твоїх дарунок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575439
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 02.09.2020
Хочеш, я напишу тобі сонет?
Ні, я звичайний хлопець. Не поет.
Хочеш, я просто міцно обійму?
Так просто, без причини. Бо тому.
Хочеш, я пригорну тебе в танку?
Майже зомлілу і беззахисну таку…
Чи може хочеш знати правду? Ні?
Я млію, навіть, коли поруч ти у сні.
Коли палає крига, а земля кипить.
Мій погляд дичавіє в одну мить.
Ти прогресуюча хвороба у мені
Тебе нема бажання лікувати. Ні.
Можливо, я занадто розігнався?
Хтось міг подумать, «закохався»
Стрибнув у прірву, «захитався»
Впустив у себе щось новеньке
Давно забуте, вже стареньке.
Насправді, лячно відчиняти душу.
Дверей завіси змащувати мушу.
Бо скрип врізається у скроні
Моя кохана, я - в твоїм полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573334
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 02.09.2020
Ти була б моєю тінню,
Може навпаки...
У душі цвіло проміння,
Залюбки...
Розганяє вітер світло,
Може темряву...
Заховалось щось навмисно,
Поміж тятиву...
Твої ноти запалили,
Світ думок...
Міг сказати усе мовчки,
Плине морок...
Знаю, певно, що десь там,
Пам'ятати маєш...
Я віддам себе вітрам,
Якщо ти, кохаєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572330
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 02.09.2020
З текстом печатки пізнавав давнезне
Як виявилось, спільними були думки
Мій погляд, чуєш?! Більше не замерзне
Там Ніч лісів таїтиме палаючі струмки
Краєчки пальців ще на відстані шаліють
Хоч попрощався майже назавжди
І тільки дикі серцем досі зрозуміють
Солодкий аромат в прозорості води
Лукаво зорі миготять в безхмарнім небі
Хтось зрушив з дошки декілька фігур
Ми знайдемось, як завжди, при потребі
У снах побачимось, щоб зазнавать тортур
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669767
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.09.2020
(Він)
Хіба не відчуваєш ти моїх думок з собою поряд?)
Поміж краплин летять вони крізь ніч
І неквапливо павутинки погляд
Танцює у обіймах свіч.
(Вона)
Хіба не знаєш ти моїх думок, коли дощить?)
Поміж краплин отих, що падають у ніч.
І погляд у обіймах мерехтить...
Отих обіймах, де танцює свіч.
(Він)
Затихло небо, і на черзі цвіркуни
Лиш відчуття присутності єднає
І хай думки, всього лиш теплі пустуни
Лишись моєю "що тікає".
(Вона)
Хіба не мрієш не тікати хоч з думок?)
Терпке вино і дощ, і ти, і жодних вчинків.
Ніч огортає всі сюжети у клубок...
Лишивсь лиш неквапливий погляд павутинки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887686
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020
я вчора був у адигеї.
се – чарівний куток землі:
там по деревах скачуть геї
і промислові королі.
шукайте творчої ідеї –
я кинув гасло до небес –
та знайте: я не дам за неї
моїх прекрасних поетес!
там в адигеї ті ідеї
висять, мов груші, на гілках –
тому то там, забувши страх,
і скачуть фінансисти-геї.
та є ще й геї-фінансисти,
що пожирають всі плоди. –
у тих сумління завжди чисте
й авторитет – без бороди.
до них, дитинко, не ходи,
бо там – ганьба й нема де сісти.
комусь бува і до вподоби
знов наступити на граблі,
та знай: безглузді довбороби
міняють гривні на рублі
тим часом, як у адигеї
грошей – мов листя восени
в садках, де знов жирують геї
та хитрозаді сцикуни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887679
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020
Життя різноманітне й непросте:
То сонячно, а то захмарить днину,
Накриє щастям, болем обпече,
Життя це іспит, на звання - Людина.
Та на відмінно не усі здають,
І визнати - "не склав" не всі спроможні,
Збрехав, обмовив, вибрав легший путь,
Але ж Ти все це з неба бачиш, Боже.
Міг допомоги руку простягнуть:
Не допоміг - мав важливіші справи,
Від тебе може так цього чекали,
Когось ти зможеш, та життя не обмануть.
Цей іспит ми здаємо або ні,
Тут не буває "може", чи "не може",
Чи з нас один в найщасливіші дні.
Сказав в душі:"Тобі я вдячний , Боже".
А як гроза - ми з Богом на устах,
Якщо звання - Людина ще важливе,
Вчимося всі на власних помилках:
І ти - Людина, як зробив когось щасливим.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887625
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 02.09.2020