SERGE DRONG: Вибране

Alena G.

Коли любов — єдине ціле…

([i]  У  співавторстві  з  SERGE  DRONG    [/i])
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1003776

Її  рука  —  в  його  руці,  
І  ледь  відчутний  напівподих,  
Уста  гарячі  —  на  щоці,  
Для  неї  він  —  безмежний  подив;

Для  неї  він  —  найбільший  подвиг,  
Герой  в  лавровому  вінці,  
Вона  ж  —  тепло  вершин  холодних  —  
В  його  житті  —   єдина  ціль;

Вона  —  його  єдина  біль,  
Коли  не  поруч,  десь  далеко,  
І  —  поривання  божевіль,  
Неначе  взимку  —  люта  спека;

Він  —   кисень,  він  —   її  вулкани,
Скелястих  гір  надійний  тил,
Він  —   особистий  стан  нірвани,
Хімічний  склад  надмірних  сил;

Його  обійми  —  два  крила  —  
Тримають  небо  над  землею,
Щоб  тільки  вірила  й  жила  —  
Його  коханням  та  душею;

Настільки  гострі  почуття,  
Здається  —  це  їх  і  погубить,  
Бо  кожна  мить  його  життя  —  
Ознака,  що  вона  ще  любить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971713
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 23.01.2023


Крилата (Любов Пікас)

Українська мова

Як  же  ж  це  можна,  сестро  чи  брате,
Мову  державну  ігнорувати?
В  ній  -  корінь  роду,  в  ній  -  корінь  краю,
Гір  дивовижа,  дзвін  водограю,
Шелест  пшениці,  соняха  очі,
Радість    світанку,  магія  ночі.
Саду  цвітіння,  голос  пташини,
Бджілки  гудіння,  ніжність  калини.
В  мові  -  душа  віковічна  народу,
Труд  його  щирий,  бої  за  свободу.
Саме  тому  її  злісні  к@цапи
Стерти  хотіли  із  мовної  мапи.
Як  в  укрокрай  із  мечем  заходили,
Мову  його,  наче  човен,  топили.
А  вона,  бачте,  не  втратила  весла  -  
Там,  де  й  не  дихала  наче,  воскресла.
В  школі  живе  і  у  церкві  Христовій,
В  домі,  в  театрі,  в  художньому  слові.
Бо,  як  і  нива  пшенична,    важлива!
Є  солов'їна  -  є  Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968415
дата надходження 15.12.2022
дата закладки 28.12.2022


Володимир Шевчук

Скільки б часу…



Скільки  б  часу  вітер  не  відніс,  
Скільки  би  моментів  не  злетіло!..  –  
А  твоє  таке  невчасне  «ні»  
Каменем  живе  в  моєму  тілі.  

Хай  птахами  носяться  літа,  
У  минуле  відлітає  зграя…  
Може,  і  твоє  яскраве  «так»  
Все  ще  мене  радісно  чекає?  

Лиш  не  гріє  дух  омана  ця;  
Був  би  я  художником,  поетом!  
Ти  мені  любов  не  обіцяй,  
Тільки  підкажи,  хороша,  де  ти…  


11.01.2021  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900975
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 26.02.2021


Крилата (Любов Пікас)

СКІЛЬКИ ЩЕ?

Скільки  буду  іще  стовбичити
За  порогом  входу  парадного?  
Хочу  я,  і  як  швидше,  вивчити
Мапу  тіла  твого  принадного,  

З  дому  самості,  врешті,  вибратись,
Дослідити  твій    покрив  нервами,  
В  море  світу  твого  заглибитись,
Відшукати  там    мушлі  з  перлами.  

Скільки  буде  ще  тиша  ранити,
Серце    смуток  тягнути  вудкою?
Хочу  цукром  в  тобі  розтанути,
Прорости  з  очей  незабудкою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904444
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 26.02.2021


Оля Вашека

КОЛИСЬ…

Коли  моє  серце  скує  нестерпимою  мукою,
І  душу,  раптово,  накриє  пронизливий  щем,
Тоді  я  у  сни  і  в  думки  твої  тихо  постукаю,
І  ти,  як  колись,  захистиш  мене  сильним  плечем.

Коли  небеса  над  тобою  чорнітимуть  хмарою,
І  зливи,  холодні,  безжально,  вмиватимуть  світ,
Мій  вогник  веселий  знайдеш,  і  прилинеш  примарою
Так,  ніби  й  не  було  розлуки  у  тисячу  літ.

А  поки,-  ховай  почуття  свої  болем  загострені,
Історії  наші  сховай  у  сторінках  книжок.
Колись,  ти  зустрінеш  мене  у  безмежному  просторі...
Колись,  я  тебе  відшукаю  в  сузір`ї  зірок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905291
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 26.02.2021


Тетяна Мошковська

Відносно

Усе  в  житті  змінитись  раптом  може:
Ідеї,  гасла,  релігійний  сплін,
Хоч  зараз  розуміє  це  не  кожен  –  
Нова  епоха  вимагає  змін!

Усе  відносно!  Все  в  житті  –  як  морок!
І  глупу  ніч  замінить  світлий  день!
Все  зміниться  колись,  але  не  скоро,
Ще  поки  кожен  з  нас  –  жива  мішень.

От  уяви  собі,  що  ти  в  Берліні
І  за  вікном  тридцять  дев’ятий  рік.
А  ти  не  німець!  Моісея  сином
Тобі  судилося  прожити  цілий  вік.

«Майн    кампф»  лунає  всюди:  «Хайль,  Великий!»
А  ти  ховаєш  зірки  шестикут.
Загинуть  зможеш  ти  під  оплески  і  крики
І  діти  в  таборі  навіки  пропадуть.

Везли  рабів  у  трюмах  корабельних.
А  де  ж  іще  знаходитись  рабам?
У  муках  помираючи  пекельних,
Вони  молились  сонячним  богам.

Ділився  світ  на  «білих»  і  на  «чорних».
Не  вірили  злі  янкі  в  той  момент:
Колись  на  їхні  білодомні  трони
Зійде  Обама  –  «чорний»  президент.

Чекали  в  Римі  Папу  на  престолі
І  димом  сповіщали,  що  тепер
Ним  стане  найпочесніший  католик  –  
Нащадок  з  римських  праведних  земель.

А  потім  раптом  родом  з  України
Пантифіком  стає  Іван-Павло,
А  ще  Франциск  –  примас  із  Аргентини  ,
І  Бенедикт  –  баварський  богослов.

З  історії  безцінні  ті  уроки,
Які  зробили  в  часі  поворот,
Змінили  напрям,  і  ходу,  і  кроки
І  об’єднали  скривджений  народ!

Змішаються  в  віках  народи,  й  мови,
І  колір  шкіри  –  в  сонячний  мулат.
Зітруться  всі  кордони  і  засови.
А  може,  знов  прийде  матріархат?

А  інтерлінгва  –  мова  всіх  народів  –
Лунатиме  із  пристроїв  зв’язку.
Не  буде  на  кілти  і  тоги  моди,
І  шаровари  згинуть  у  піску.

Чи  буде  мир  колись?  Війну  колись  забудем?
Боротись  будем,  доки  стане  сил?
А  що  ж  тоді  ділити  будуть  люди?
А  те,  що  й  зараз,  -  владу,  гроші,  вплив!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885243
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 27.09.2020


Тетяна Мошковська

Женщина Земная


Она  сорвала  плод  с  запретной  ветви
И  искусила  мир  своим  теплом,
Она  плела  повсюду  злые  сети,
Но  только  рядом  с  ней  живёт  добро.
Она  сгорела  на  костре  -  и  пепел
Родил  таких  же  сотни,  как  она.
Её  щадили  только  её  дети
И  предавали  только  лишь  мужья.
Вуаль  с  себя  отбросив  ловкой  кистью
И  натянувши  туго  тетеву,
С  ухмылкою,  порою  даже  лисьей,
Она  сумела  выиграть  войну.
Она  свята!  Она  исчадье  ада,
Не  раз  носившая  под  сердцем  бремя.
Её  нашедши,  не  ищите  клада.
Её  палач  –  одно  лишь  только  время.
И  страсть  свою  на  грош  она  меняла,
Любви  при  этом  вовсе  не  транжиря.
Но  лишь  любовь  од  бед  её  спасала,
Ведь  Женщина  Земная  –  её  имя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881477
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Крилата (Любов Пікас)

ТИ

Ти  для  моєї  спраги  –  
лісу  вода  джерельна,
двері,  відкриті  навстіж,  
в  казку  рожевих  мрій.
Чую  тебе  –    і  никне  
мука  моя  пекельна,  
радість  гуде  у  жилах,  
наче  бджолиний  рій.

Ти  для  мого  натхнення  –  
музика  лісу  й  поля,
вулиць  міських  пейзажі,  
вірші  садів  і  клумб.
Бачу  тебе  –  і  з  сили  
падає  в  грудях  воля,
все,  що  нас  ділить  навпіл,  
б’ється,  подібно  склу.

Ти  для  моїх  забігів  –    
фінішна,  безсумнівно.
Темні  вечірній  –  свічка  
в  подувах    орхідей.
Знаю,  що    ти  на  злеті  –  
дихаю  вогко  й  рівно,  
Шлю  пісню  світу,  наче  
гаєві  соловей.  

Темня  –  темрява.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881434
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


закохана у небо2

КНИГИ ЯК ЛЮДИ…

О,  як  же  в  світі  книг  цікавих  є  багато
І  в  кожній  з  них  живе  письменника  душа
Уперше  прочитай  захопливо,  завзято
Та  прочитавши  відкладать  не  поспішай

Не  все,  що  варто  зрозуміти,  на  поверхні
Не  завжди  так  буквально  сказані  слова
Книги  як  люди:  не  усі  прості  й  відверті
У  кожній  з  них  є  таємниця  вікова

Відкривши  книгу,  перше  враження  складаєм
Перечитавши  знов  глибини  сягаєм
Людину  вперше  ж  ми  по  одязі  встрічаєм
Спілкуючись,  по-справжньому  її  взнаєм

Є  люди  і  такі,  що  мов  відкрита  книга
Душа  у  них  читається  лише  за  дні,
А  є  такі,  серця  яких  повила  крига
Їх  почуття  давно  заховані  в  броні

Тож  не  судім  людей  одразу  так  відверто
Читаймо  кожну  нову  книгу  неспішна
Лиш  пізнаваймо  терпеливо  і  уперто
Бо  книга  як  людина:  в  ній  своя  душа

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855463
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 29.06.2020


Володимир Шевчук

Відчуваєш




Наче  небо  волошко́ве  пошептом  
Лиш  мені  повідало  секрет,  
Що  тебе  із  серця  мого,  золото,  
Вже  ніхто  повік  не  забере.  
Ти  –  ковток  едему,  моя  втіха!  Ти  
Не  повіриш,  але  я  відчув  
Що  в  твоєму  світі  легше  дихати  –  
Наче  холодок  після  дощу!  
Ти  зоря.  Ти  світиш,  не  холонучи,  
Ясним  сяйвом  полчищ  одкровень  
І  любов  до  тебе  моя  поруч,  чи  
У  тобі  любов  моя  живе!  
І  Амур  трагедією,  драмою,  
Прямо  в  серці  пише  олівцем…  

Відчуваєш?  –  я  про  тебе  думаю.  
Ти  ж  повинна  відчувати  це.  


29.06.2020  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881178
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2020


Білоозерянська Чайка

Вологий вірш

На  склі  сльоза  дощу  тремтяча  –
Сум  для  натхнень.
Тебе  в  житті  я  не  пробачу  –
Згорає  день.

Хвилюють  сльози  сизе  небо,
Та  я  німа.
Не  хочу  вибачень  від  тебе,
Тепла  нема.

На  шибці  тануть  силуети  –
То  я  і  ти.
Всі  почуття  потрібно  стерти  –  
Удвох  не  йти.

Як  терпне  серце...  ледве  стука
Крізь  це  лиття.
У  шибку  ллє  гірка  розлука
На  все  життя…

Прогонить  сонце    хмари  знову
За  небокрай,
На  склі  краплинами  два  слова:
Навік  прощай.    

Віддам  зі  спогадом  дощеві
Вологий  вірш.
А  от  слова  твої  дешеві  -  
Собі  залиш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876391
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 23.06.2020


Sukhovilova

У формі наутілуса…

Із  клаптика  подертої  поверхні
Пришитої  до  серця  самоти,
Звисають  почуттів  краї  зашерхлі,
Звисають  до  підлоги  з  висоти.
Торкаючись  до  ніг  моїх  кінцями,
Звиваються,  неначе  два  вужі,
Лоскочуть  і  тривожать  до  нестями,
Своїми  язиками  дно  душі.
Яка  від  цих  подразників  скрутилась
У  формі  наутілуса  в  пісках,
Підхоплена  вітрами  покотилась
До  змін  по  ще  неторканих  стежках.
Краї  кудись  вужами  розповзлися,
Що  впали  почуттями  з  висоти,
Нитки  на  серці  з  часом  розійшлися,
На  клаптику  поверхні  самоти.
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880073
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020


Крилата (Любов Пікас)

ЯКБИ ТИ ЗНАВ…

Якби  ти  знав,  як  я  тебе  люблю,  
якби  ти  знав,  якби  ти  тільки  відав,
ти  б  не  жалів  мені  свого  вогню,  
ти  б  йому  право  підписав  на        freedom.

Якби  ти  міг,  якби  ти  тільки  міг  
думки  в  моєму  мозку  просвітити,  
із  тіла  б  вийшов,      серця  свого  біг  
спинив  би  і  не  зміг  заговорити.

Якби  торкнувся  до  моїх  грудей  
рукою,  вкрив  своїми  мої  плечі,
відчув  би,  як  нутро  моє  гуде  -  
так,  ніби    бджоли  в  вулику  під  вечір.    

Якби  ти  став  метеликом    на  мить,  
сів    на  уста  мої    одного  рання,
без  заборон,  до  денця      міг  би    спить  
нектар  мого  солодкого  кохання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879759
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020


Володимир Шевчук

Ти можеш, звичайно, мовчати…



Ти  можеш,  звичайно,  мовчати.  
Повік  не  подати  сигналу.  
Моя  чарівниця  крилата  –  
У  тобі  терпіння  чимало!  

Моя  юна  фея  хороша.  
Мене  ж  –  заспокоїть  і  слово!..  
Бо  рідко  про  що-небудь  прошу,  
А  чесно  сказати  –  ніколи.  

Дай  знати!  Чи  ніжне  волосся  
Приховує  щастя  намисто,  
Чи  сонце  на  обрії  досі  
Таке  ж  як  і  ти  променисте?..  

У  серце,  від  роду  хоробре,  
Гроза-ностальгія  насуне.  
Дай  знати,  чи  в  тебе  все  добре,  
Моя  синьоока  красуне!  



18.02.2020  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865252
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 13.06.2020


Володимир Шевчук

У серці вмістити космос…

У  серці  вмістити  космос,  
Що  гріє  тебе  щомиті…  
Любов  –  це  не  так  і  просто  
У  цьому  важкому  світі.  

Та  кожен  любити  вміє.  
Любов  –  це  для  серця  квіти!  
Це  ноша,  що  болем  ниє  
І  радість,  легка  як  вітер.  

Любов  –  як  чарівна  маска,  
Що  красить  усе  в  людині.  
Ненависть  –  її  фіаско,  
Взаємність  –  її  вершина.  

Ти,  друже,  багато  втратив,  
Якщо  не  відчув  взаємність  
І  все  таки,  варто  знати,  
Любив  –  отже  не  даремно.  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863315
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 13.06.2020


Володимир Шевчук

Забувається все…



Забувається  все.  Обсипаються  стіни  і  стеля,  
Заростають  дороги  і  в’януть  торішні  сади,  
Не  цікаві  нікому  тепер  ні  геройські  дуелі,  
Ані  мрії  палкі,  перші  ластівки  сяючих  див.  
Затирається  пам'ять,  забулися  звуки  від  кроків  
І  припали  пилюкою  дні,  мов  сніги  на  траву.  
…Ти  до  мене  прийди!  Моя  втіхо  така  синьоока,  
Я  ж  про  тебе  одну  пам’ятатиму,  скільки  живу…  

25.07.14  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513457
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 13.06.2020