Необережність маю закохатись
В квітучий квітень, у травневий дощ.
Так скучила...
Не можу дочекатись,
Щоб все омріяне нарешті вже збулось.
Чи буде так?
Питання риторичне.
Та подумки малюю акварель -
Щось рідне, а не дивне, екзотичне...
П'ю каву, в ній солона карамель,
І намагаюсь сонечко спіймати
У філіжанку - вип'є хай ковток.
І спробую на гущі погадати,
Чи у майбутнє я куплю квиток?
Чи закохатись все ще не запізно?
Чи не зачерствіла іще моя душа?
Війна її вдягнула у залізо,
Та, сподіваюсь, що душа жива.
Квітучий квітень і дощі травневі
Лікуют від зимової хандри.
Весна - чаклунка -
Легко, як на сцені,
Приборкала, спинила злі вітри...
18.04.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011280
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 18.04.2024
Вранці сад розплющив вічка:
Жовті цятки на зеленім,
То кульбабки килим спле́ли,
А доріжка, ніби стрічка.
Сонця пальчики довгасті
Обіймають землю ніжно.
Підіймають то́нкі ніжки,
Зацвітають квіти рясно.
Пишноцвіття на деревах,
Листя ледве виглядає.
Я дивуюсь цьому дару
І красі - небесній сфері.
День привітний, теплий квітень.
Доторкнувся легіт вдало -
Буйноквіття розгойдалось,-
І летить пелю́стя світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011208
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 18.04.2024
Марились морю
Мушлі, маяк,
Мис, мов мідяк,
Милями - морок.
Мружилось море:
Мойри магніт -
Музики мить
Млосна, мінорна.
Марились морю:
Місяць Моне,
Мжичка монет -
Міст мельхіорив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010539
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 18.04.2024
Взаємність випромінює пісок,
У сонцесяйному сплетінні,
Поєднує незримі тіні -
Ласкаво просить у танок.
Емоції вихлюпує вода,
Шепочуть хвилі прибережні,
Де дві душі, необережні,
Попутний вітерець гойда.
Чуттями переповнені вуста,
Солодким присмаком спокуси,
Зійшлись в глибинному цілунку,
Шукають в неба порятунку -
З магічних зір вчепило буси.
Кохання істина проста. 18.04.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011247
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 18.04.2024
Пройти б ревізію сумління,
Потрібно кожній це людині,
Образи скинуть, мов каміння,
В потоки бистрі та бурхливі.
Душа відтоді усміхнеться,
Парить так легко, без поклажі,
Думок відрадних те безмежжя,
Посипле в ласці небувалій.
Отак прокинешся, як завжди,
Здається музика лунає,
Довкола сонячні всі барви,
Й повітря свіже і духмяне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010365
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 18.04.2024
Марились морю
Мушлі, маяк,
Мис, мов мідяк,
Милями - морок.
Мружилось море:
Мойри магніт -
Музики мить
Млосна, мінорна.
Марились морю:
Місяць Моне,
Мжичка монет -
Міст мельхіорив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010539
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Тут як тут відкрились школи -
Нині бізнесвумен в тренді.
На заняття ходять леді -
Заробіток для Миколи.
Кожна з них про власне мріє,
Грошові винагороди.
Він психолог від природи,
Говорити добре вміє.
Ученицю бувшу в Сави,
В офісі зустрів зненацька -
До науки була хвацька.
- Як пішли у тебе справи?
- Та нема іще прибутку -
Власне, кошти йдуть в задвірки:
Податкові, перевірки...
І не мрію про відпустку.
Душу привідкрив для Полі,
Хоч давно забув, як звати:
- Хочеш, пташко, правду знати? -
Гейзером його прорвало:
- Бути в бізнесі замало -
Бізнес просто треба мати!
Я ще й досі в бізнес-школі
Продаю сертифікати! 6.04.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010440
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Весна запилена - Сахара сипле...
Чомусь у згустку пил піднявся,
Нависло сірохмар'я, і невпинно
Вітрище дме, - то сила явна.
І свого пилу вистачає, спека.
Мандрує африканське диво.
І не заціпить хтось лиху пащеку,
А пил, як дим кружляє сивий.
Кватирки зачиняйте, не виходьте,
Повітря впереміжку з пилом,
Закутані та заспані "висотки"...
...Сахара скрізь пилила і млоїла.
(2 квітня до нас дійшов пил із Сахари. Спостерігала з 8 поверху. Була саме в цей день спека + 25)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010253
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024
Берізки вбралися в сережки,
Стоять красуні під вікном.
В розлуці із зимовим сном
Замріяно плетуть мережки.
Той дивний сон, що був зимою,
Дав силу їм зустріти днину,
Почути радість журавлину
І привітатися з весною.
Стоять вродливі, довгокосі,
Щось гомонять поміж собою...
Примара лишиться з журбою,
Збиває вітер срібні роси.
Весняна радість скрізь і всюди,
Ілюзія вже не завада.
Краса... Смарагдова левада
І вітерець лоскоче груди.
Зимовий сон - життя потреба.
Спочинок - сила й для істоти.
Той дивний сон триває доти -
ДопОки сонце пригріє з неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008909
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 02.04.2024
Суспільства роздирають глибокі протиріччя.
Людей - простачків ловлять на соціальний гачок
Для вигідних передбачень... Стає це за звичку.
Цей світоглядний хаос гучний - не перший урок...
Де носії моральності дискридитовані,
Там тиранія егоїстичних "реплікаторів"...
Виживають в країнах найбільш "пристосовані":
Злочинці глобалістів, владні - провокатори...
Порушені бастіони життя та істини.
Став етики смисл - навіяти нам ілюзії,
Які тиснуть на мозок для підлого "іспиту"...
Ось звідкіля всі суперечки і вбивства люду!
...Зажерливість, злоба, заздрість - винахідники зла
І головна причина у всьому, лиш - людина!
Її психика, розум, всі почуття без тепла,
Бо мозок істоти лоскоче хвора клітина !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009697
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 02.04.2024
Дід Петро і баба Люба
Гратись в схованки поча́ли.
Не повірите, ви, люди,
То мабуть, відьмівські чари.
Дід, як спить, то баба нишком
Самогон жене завзято.
Вранці тихо, ніби мишка,
Враз сховає...
- Любо, клята!-
Дід кричить і вже горілку
Носом чує. Нерви здали!
Як знайде, то баба-бджілка
Від Петра у схов тікає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009702
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 02.04.2024
Cьогодні перший день весни
На землю випав снігом -
Білив брунькасті ясени,
Траву посипав сріблом.
Пообіймалися крильми
Припудрені ялиці.
Чаплини сірими грудьми
Торкнулися водиці.
Луна проклюнула пітьму -
Струмок залився сміхом.
А, що грайливому йому? -
Шукає серцю втіху.
Птахам радіє і весні,
Проковтує сніжинки,
Окови скинув навісні -
Розтанули льодинки.
Енергії життя ловлю
У дивовижну днину.
Як вперше, світ оцей люблю,
І віддаюся плину. 19.03.24
P.S.
Астрономічна, не календарна весна.
Для зими є кілька визначень: календарна, астрономічна і кліматична. З календарною все зрозуміло, у нас це грудень, січень і лютий, а в південній півкулі червень, липень і серпень. Астрономічна зима в нас триває з 21 грудня до 21 березня. Ну а, кліматична зима наступає тоді, коли середньодобова температура опускається нижче нуля градусів. У Північній півкулі березневе рівнодення (або «весняне рівнодення») визначає перший день весни, і цього року він припав на 19 березня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009566
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 02.04.2024
У нічку темну, як здалося,
Знов вийшли підозрілі орди,
Війна, страждання...тут крамола,
Де злодії отам і шльондри.
Нічого з часом не змінилось,
Воює хтось, воно жирує,
Колись помре... то піп з кадилом,
Молитву прочитає... всує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010107
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
Дід Петро і баба Люба
Гратись в схованки поча́ли.
Не повірите, ви, люди,
То мабуть, відьмівські чари.
Дід, як спить, то баба нишком
Самогон жене завзято.
Вранці тихо, ніби мишка,
Враз сховає...
- Любо, клята!-
Дід кричить і вже горілку
Носом чує. Нерви здали!
Як знайде, то баба-бджілка
Від Петра у схов тікає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009702
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024
Літо. Ніч. Вікно відкрите.
Біля компа Стас сидить.
Комарі кусають - ситі,
Напились крові умить.
- Задовбали, гади, тіло!
Батько каже:
- Спати ляж.
Вимикай скоріше світло.
Де вкусили, там - помаж.
Стас вже ліг у ліжко. Тихо.
Маззю змазав - все мине.
Раптом - світлячок-комаха...
- Тато, тато, що за лихо?
Певне, я - якийсь невдаха.
З ліхтарем знайшли мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009457
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Звідки в неї тая сила,
Дошкуляти всім поетам?
Норовиста і скажена,
Загордилась критиканка.
Їй би чвари, навіженій,
Бо смакує, ніби манну.
Зранку скаче і до ночі:
То алюром, то галопом.
Бережися, - можеш лопнуть!
Жаба давить, сліпнуть очі,
Бо в поетів є сонети,
Акровірші, тавтограми,
А у Галі - "вінегрети",
Наче з дуба впала "дама".
Доскакалась на порталах,
Видаляють язикату,
Заборонені їй батли.
Іподром чекає Галю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009206
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Згадав запізно, все ж мене,
Впустивши у барвисті сни,
Тому всередині пече,
Не бачить ця душа весни.
Чому, ти не прийшов тоді,
Якщо палало почуття?
За обрій, як туман вночі,
Кохання лине в небуття...
Час втрачено, скажу тепер,
Своя історія життя,
Натхнення є, пиши шедевр,
Коли у за́палі вона...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009233
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.
В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
На умі - чоловіки.
- Хай я сам робить не можу,
Бо не має часу стільки.
Людям відмовлять не гоже,
Кличуть випити горілки.
На хрестинах, іменинах
Мені гостем бути личить.
- Не ходив хоча б ти нині.
- Раз не піду на родини, -
Тоді більше не покличуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008973
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Старий козел навчав малого:
- У чаті сайту будеш блогер.
Рогами всіх коли до болю,
Копитами топчи по колу,
Бо ти найкращий після мене,
Хоча іще поки зелений.
Отрути більше під віршами,
Налий поетам без підстави.
...Аж раптом тут з'явивсь хазяїн.
- Соціопатів цих я знаю,
То ж видаляю всіх, блокую,
Нехай тепер десь метикують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008503
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Шалена майстерня краси,
Неначе підступна відьма,
Тож інколи моді взнаки,
Що робить з собою жінка?
Хай буде присутня міра,
Панянка іскрить, мов зоря,
Людина, як Божа квітка,
У кожній родзинка своя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008286
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Ніч глибока. Сплять всі люди.
Місяць, зорі, тиша всюди.
З чоловіком жінка в ліжку,
Із-під ковдри - гарні ніжки.
Третя ночі. Сон солодкий.
Затрясла Сашка молодка,
Той спросоння став кричати.
А вона - іще штовхати.
-Олю, ти що божевільна?
- Ми радіти будем спільно.
Не болить уже голівка,
То ж погладь мою маківку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008316
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Світанок. Місяць округлився блідо.
Внизу рожева смуга розляглася.
У небо ніби фарбу сіру влито,
Недоля сунеться зі сходу ласо.
Земля сумує, і в окопах тускло,
Хоч напрямок весни нестримний, дійсно.
У боротьби не втрачений ще мускул,
Проміння кличе всіх лишень до дії.
У чорно-білий день пошерхли крони -
Свинцю сліди, і серце трохи тисне.
Утримує гілки міцний ще корінь,
Весна життя не піддається тиску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007637
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Лютий місяць, тяжкий і кривавий,
Сніг змішався з землею й металом,
Крові прагне диявол двоглавий,
Знову во́ронів кинув немало.
З люттю тою дивіться в самого,
Сажею крила покрились давно,
Бачить Всесвіт пихатість й жадобу,
Стрімко летітиме він у багно.
Соколи сміло зринуть у небо,
Воїни світла в битві завзяті...
Будемо жити з кращим сюжетом,
Вирок діжде́ться нелюд в Гаазі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006909
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 06.03.2024
" Після нас хоч потоп."
(маркіза Помпадур, Людовік XV.)
Усі ми гості на землі
Закони й правила одні :
Не тільки дано споживати,
Земля - це друга наша мати.
Ми в цьому світі - не одні!
Живемо й "творим" на землі
Тут кожний у своїм кублі. *
Відходи з пластику - в землицю,
Всі нечистоти - у водицю.
Комфортно нам в своїм кублі.
Малі водойми на землі,
Як ті калюжі у багні.
Чому лиш дбаємо про себе,
А після нас - потоп із неба?
Байдужість... Ось тому в багні.
Ми - "господАрі" на землі,
Що нам той дятел у дуплі?
Зрубаєм ліс, загоним... - Гроші !
Які тут ловкі і хороші !
І нам байдуже хто в дуплі.
Все, що ми коїм на землі,
Лиш той міркує - хто в жалі.
Нітрати в тоннах... Підживляєм!
На цім добряче заробляєм.
Про неньку дбає - хто в жалі.
Те, що ми гості на Землі,
Не відають лише малі.
А що залишим після себе ?
Нам не простить Господь на небі.
Нехай це знають і малі.
Проблеми зріють вже Земні *
- Люди добрі, - ми не в сні.
Прискорюєм той судний день,
Не доспіваємо пісень...
Час схаменутись... Ми не в сні !
* Кублі - тут квартира, хата, палац...
*Земні - тут глобальні, стосуються Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006051
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 06.03.2024
Суцільна чорнота. Ніхто не відав,
Що нелюди пришлють кривавий вітер.
Одеса плаче і нема споко́ю.
Який мерзотник злодіяння скоїв
У березневу першу нічку сонну,
В будинок запустивши смерті дрони.
Руїни і завали - сон навічно,
Ніколи діти не розплющать вічки.
Невинні янголята...Біль проймає.
У когось вбито підло батька й маму.
Одеса плаче, у гіркій жалобі,
Але нескорена ворожій пробі.
(Проба - значення те саме, що й випробування)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007355
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Ти розцвів, мов у січні білий бузок.
Серед снігу й неписаних літер
У зимовій холодній палітрі.
Мого серця ніжності мево і зойк.
Ти розцвів, мов у січні білий бузок.
Не зламали вітри і негода.
Я сердечну пишу тобі оду.
Чи впізнаєш мій почерк - любові крок.
Ти розцвів, мов у січні білий бузок
Чистотою думок - диво-сяйвом,
У душі моїй - сонячним майвом,
Як весняний узимку світла ковток.
09.01.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006772
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
О, як співала ніч любовні серенади.
- Коханий, не спіши, зажди.
- На жаль, пора.
Забути неможливо всі твої принади,
Але ж ранкова запала вже зоря.
- Солодкі поцілунки, як ваніль, до ранку.
Зірки торкались мрій. Розлука
увірвалась на світанку.
- Я поверну́сь, моя красуне і коханко.
- Чекатиму тебе, ти ж ясноокий мій.
- О, люба, ніжна, плакати лишень не смій.
Як прикро нам прощатись...
(І сліз краплини впали на світанку.)
(Альба - ранкова пісня, скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням ранку. Обов'язковий елемент - форми слів "світанок", " зоря", "ранок" в кінці строфи)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006227
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024
Летить ворон понад полем
І журливо кряче.
Перейнявся чужим горем:
- Не лежи, козаче,
Бо дружину й малі діти
На кого лишаєш?
Попри все, ти маєш жити,
Хоча й знемагаєш.
Батьки твої вже старенькі
Теж прибиті горем.
Піднімайся, хоч слабенький,
Подивися вгору.
Глянь до сонця, - ворон кряче -
Пнеться тугий колос.
Ти вставай, вставай, козаче, -
Почув воїн голос...
Зібрать силоньку зумівши,
На ворона речі.
Сперсь на автомат, як змігши,
І розправив плечі.
- Жити треба і боротись
Ще не час вмирати.
Маю живим повернутись,
Ждуть дружина й мати.
Ворогів змету з дороги,
Прощення - нікому!
Як здобуду Перемогу,
Повернусь додому.
Летить ворон понад полем
І врочисто кряче:
- Поборовши смерть і горе,
Ти Воскрес, козаче!
Примітка: написала за мотивами народних стрілецьких,
козацьких пісень на подіях сьогодення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005215
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Немов пливемо ми в безмежнім океані,
Вітрисько розходився, хвилі розганяє,
Сказав би хто, що нас попереду чекає,
З надією в прийдешнє, страх у поєднанні.
Життя вирує, штормить, хапає масштабність,
Бурлить, клекоче й штилі скоріш оминає,
Майбутнє тільки лиш Богу знати надалі,
Хіба ж не за́вжди дійство його вирішальне?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006016
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Мій Світелику,
Ти метеликом
Пурхаєш у житі,
В наймиліші миті.
Торки лапкою,
Диво-бабкою
Граю від натхнення -
Танець одкровення!
В неозорості,
Крил прозорості
Набираєм силу,
В сяйві небосхилу.
P.S. Світлина з Pinterest .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005739
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 18.02.2024
І як могло таке насниться?..
Зло із Добром схотіло биться,
де радість ходить разом з сонцем,
де чорнобривці під віконцем.
Де мальви квітнуть біля хати
і в'ють гніздо бузьки крилаті.
Де ластів'ятка у гніздечку,
там, де любов живе в сердечку.
Не стало... Як могло насниться?!
Хатина зникла і криниця,
лиш сад, обвуглений, чорніє.
Насправді ж, хто таке посміє?
Цей сон - гіркий, такий невтішний.
"О, Боже мій, який є грішний,
хто нищить так святе посміє.
Невже він цьому ще й радіє?" -
на думці цій себе ловлю.
А ще страшніше, що... не сплю.
І це не сон - здається так...
Не снилося такого й в снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006021
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
Сплітає лютий макроме морозне.
Бузку засохлому наснилася весна,
Неначе хтось несе його з-за рогу,
А поки в фоліанті - пил і духота.
Хоч заглядає часом хуртовина,
Розлук далеких в'ється стигла глухота.
Застрягла у суго́рбі лиш провина.
Глінтвейну чи бузку відчула аромат,
Який вдихала, ніби кисень часу.
Душа, неначе всілась на журби шпагат.
Зима безмовна у холодній рясі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005668
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yCEWYsV3hQc[/youtube] Слова Світлани Пирогової, музика і виконання групи "Злива".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005284
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 09.02.2024
Вини твоєї тобі вже не збутися, хоч молився...
Одного разу прийде у двері твої, "щирий" мольфар.
Із тих, хто пророчить все майбутнє по рисах обличчя...
Тож корені зла в тобі дуже глибокі. Зовсім - кошмар!
Ростки відплати чую ось-ось проростуть у суспільстві
І поведуть тебе на судилище, яке не снилось...
Заслухають там звинувачення про твоє свавілля.
А натворив ти беззаконня багато в кожній днині...
Тож за твоїми наказами вбивають мирних людей
І рушать все: хати, майно і могили... Слали нам смерть.
Вже не уникнути біди тобі злодію-шкуродер!
Хоч поклоняєшся духам і приносиш жертви тепер...
Вже печі палають вогнем, в котлах кипить, скиглить масло,
А поруч істоти, бісовські голови в них на плечах...
В одних руках мотузки, в інших - вили. Все без обману.
Тебе вони ждуть і всіх , хто створив в Україні цей жах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005059
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Ще не прокинулись дива землі з-під снігу,
Але той плед вже лиже сонця штрих.
Скресає крига, мов знесилена Рогніда,
Вітрисько в лігві приспаний притих.
Вщухають кроки лютня, бо весна - назустріч,
В руках надію на життя несе.
Розтануть білі скрізь сніги й морозний хрустик,
Спаде зими пошкоджене пенсне.
Земля віддасть красу всю ніжних первоцвітів.
Зима немає сенсу, а чи лінь
Боротися. Бурулькам - сльози гірко лити.
Старанність марна, бо спішить теплінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005004
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
У народів світу існує таке повір'я...
Той, хто вже забуває звичаї своїх батьків
Богом, людьми карається. Не має довір'я...
Він блукає в пітьмі, щоб його ніхто не зустрів.
В нашого народу є також люд гірш собаки...
Від батьків, які не дотримуються звичаїв
Родяться діти, на гріх-досаду - вовкулаки...
Люди ворожі, із людського роду - вигнанці.
Завжди незадоволені, вже фактів список зріс.
В день Святого Юрія виють вовками, страх ширять...
Бігають разом з іншими звірами по лісі.
Мають лише пасок на своїх кудлатих шиях.
В день зимового Миколи знову стають людьми...
У людській постаті вони не ходять до церкви
І з людьми не вітаються... Безбожні не на мить.
Очі червоні зі смутком, а душі підшерхлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004461
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 31.01.2024
В снопи зима складала сніг,
Химерні мчались білі коні,
Везли снопи у сніжне лоно.
Вітрисько розкрутив батіг.
Химерні мчались білі коні.
Свистів борвій, за ними біг.
На хвильку ніби занеміг,
Присів на льодянім ослоні.
Везли снопи у сніжне лоно.
Мабуть, відшліфував мороз,
Блискучий диво-віртуоз,
І раптом слідом знов погоня.
Вітрисько розкрутив батіг,
Він коней ляскав і періщив.
Неслись химерні через ріще.
Зимі сподобався забіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004549
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Шафранове сонце, шипляче,
В обіймах пустелі, тремтяче,
Сповите маревом надії,
У небі лазурної мрії.
Грайливе спеки мерехтіння -
Любові тайної веління.
Назустріч долі - двох в пустелі -
Розлиті дивом акварелі.
Оази ефемерні танці,
Уяв, оманливих дистанцій,
У швидкоплинну тінь розмиті
Туманних хвиль солодкі миті.
Життя - облуд оптичних нарис:
Або міраж, або оазис. 16.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004458
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Дарую вам свою любов,
немов промінчик сонця,
щоб висушила гіркоту
до крапельки, до донця.
Дарую вам свою любов,
мов теплоти краплину,
щоб немов сонця промінець,
зігріла кожну днину.
Хочу, лелека щоб кружляв,
веселка в небі квітла,
щоб добротою повнивсь світ,
щоб більше стало світла.
Щасливі щоб були всі дні,
до зір всміхався вечір,
солодкими щоб стали сни
у нашої малечі.
Даруймо всі свою любов,
нехай хоч і краплину.
Ті краплі - сонця промінці,
зігріють кожну днину.
Мільйони крапельок таких
освітлюють дорогу.
Їх теплота розтопить лід,
приблизить Перемогу.
Нехай любові ніжний цвіт
усі серця зігріє,
і Перемоги торжество
любов'ю заясніє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004290
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 31.01.2024
І до якого суспільства скоро прийдемо ми - грішні...
Якщо життя одних людей на цій багатій планеті
Приноситься на "вівтар" щастя й задоволення інших.
Чому тут ставлення таке... Це що всі кращі злети!
А в серці заморозки, темна і захолола душа.
Тривожні: природа, земля, дороги в майбутні "поля"...
Увірує люд! ...Хоч кожна влада нова, наче чужа.
Дійде, чи живе слово до них: "Не мине всіх доля зла!".
Істото! Ти лише хвиля на планеті інтелекту.
Жорстокість твоя придбала права, порядки, несталість.
Кровопролиття не обмежуються менталітетом.
Війна... Тут і чорне горе формується в результаті.
Дискусії, теорії і критерії відбору...
На простір країна благословляється у реальність.
Чия спроба бачити виживання люду в цю пору!
Закони, тож ні є фактом розумної діяльності...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004168
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Між ними хуртовини і вогонь війни,
Неначе день марніє, вечір дригонить,
А темне ночі тло рве на частини сни.
Міцна ж не обривається чекання мить.
Мовчить лише смартфон, хоч гучність на всі сто.
Між ними хуртовини і вогонь війни.
Пече мороз. Ятрить журливий стрімко ток.
В молитві лине: " Господи, війну спини!"
А після бою рани, згарищ полини.
Когось бинтують знову. Стихло в бліндажі.
Між ними хуртовини і вогонь війни.
Зв'язок пропав, лиш недосяжності вужі
Звиваються у душах, а зима сніжить.
Далеко ще до пуп'янків тепла весни.
Як пережити студінь, гіркоту стежин?
Між ними хуртовини і вогонь війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004291
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Закружляла завія-зима.
Зазвучала звабливо зурна.
Залетіла загадка здаля,
Забіліла зефіром земля.
Зачаровані зимні зірки.
Захрустіли забав завитки.
Закрутився здивований звір,
Завірюха запудрила зір.
Залюбки зачепила замет,
Заіскрився загривками злет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003930
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Суспільство поділено на соціальні групи
У рамках сучасної жорстокої системи,
Причинно-наслідкових зв'язків, хижацьких рухів,
Які визначають глибинно-злочинні схеми...
Недоцільно заперечувати світу цей факт.
Всі війни, це не ілюзії, а зла результат,
І дії наповнені смислом - іти на "контакт"...
Хто виніс вердикт Україні, який супостат!?
Усім нам добре відомо, хто знецінює люд.
І скільки ж ненависті в них до роду людського!
Це звинувачення до продажних кривавих паскуд,
Яким мало смертей, мало багатства земного...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003693
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Заполонило
сонце небо.На весь день.
Січень надворі.
...і додався рік.
Дитинство юністю стало.
Молодість - куди?
Ніби знайома
стежина. Та ні, здалось..
По ній не ходив.
...і розтанув сніг.
Дихає вільно земля.
Ще- відпочинок.
У пам,яті безліч
картинок.Знаходимо
таки потрібну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936419
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 20.01.2024
Камін... їм за́тишно поряд,
Говорять зовсім неспішно,
Приємний, теплий в них спогад,
Надворі фуга, так сніжно.
Негода, мабу́ть, жадала,
Колись потрібні хвилинки,
Щоб щастя пізнала пара,
Удвох лиши́ть наодинці.
Не треба летіть нікуди,
Буває, либонь не часто,
Аби почуття відчути,
Дорогу закрити варто.
Неначе вперше, знайомство,
У тиші ду́ші відкриті,
В кімнаті світло, казково,
Блаженство дивної миті.
Камін, як за́тишно поряд,
Сильніше вихри́ть звідусіль,
Не зводять погляду двоє,
Таке рандеву... в заметіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002986
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Душа у мами, наче птах,
Літає невагомо,
В холодних зоряних світах -
Не все для нас відомо.
Коли торкне мене крилом -
В дитинства лину миті.
Зчиняється в нутрі надлом,
Як никне у блакиті.
Звучать у серці молитви
Із вечора до рання...
Чи утомились, мамо, Ви?
В одвіт - мовчання. 15.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003155
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Люди живуть і старіють по-різному:
Одним роки дають лише хворість, нездужання,
А інші в похилому віці - залізні...
Бо зберігають здоров'я, розвивають душу.
У них не спиняється творча активність.
Багато залежить від того, що є у пробі...
Профілактичні заходи є позитив.
Тож організм починає старіти в утробі...
Істото! Стався добре, не шукай біду
І до людей. Стався добре, як до себе.
Все показне лише залежить від тебе в роду.
Всі добрі, врівноважені стосунки під небом...
Напевно, впливають і щоденні сварки,
Тривалі чвари, жовчна заздрість - всі пориви зла.
...Нагадують про них зморшки, старість, "марка".
Хоч і на сонці є звичайно родимі плями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003534
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Найсильніший уночі,
Бо утримує ключі
На вервечці золотій,
Від усесвіту, як дар!
Заховав їх серед хмар
Від пітьми - вона крадій
І охоча до затій,
Місяць - магій воло-дар!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002835
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 19.01.2024
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказанним.
Ліна Костенко
Зірчасте небо посміхалось з нами,
Мені здавалось, що я сплю.
Не шепотів, торкався скронь вустами.
Очима ти сказав мені: люблю.
Не знали ми, що там за рогом жде.
А доля готувала вже зигзаги.
Солоний смак лишився мюскаде,
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Вокзал і рупор, і обійми ніжні.
Рукою помахала журавлю.
Й життя летіло. Чи були суміжні?
Мов тихий дзвін гірського кришталю.
Зірки, як завше, сяють угорі.
Минуло років стільки, як світанків.
Сніги, дощі, веселок кольори...
Несказане лишилось несказанним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003493
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024
Неначе душу розітнули - плаче.
Її не забинтуєш і нема пігулок.
Болить. В наступний бій підеш терплячий.
Війна приготувала вогняний пакунок.
Ковтнеш сльозу - знайдеш нові ідеї.
(В очах - загиблих побратимів силуети).
Немає зброї - то ж шукай трофеї.
Ворожі трупи вкрили снігові замети.
Від полум'я погасиш вражі танки,
Перефарбуєш - ще підуть у бій завзято.
Тоді зустрінеш рідних і світанки. -
Ці відчуття торкалися душі солдата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003131
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Для серця найдорожчою зорею є Батьківщина.
Відчуте, пережите все... І майбутнє наше в неї!
Людський рід міг би непогано існувати в родині...
Це безперечно краще ніж війна, руїни , траншеї.
Нам гарно говорять чинуші про співчуття, прихильність
Та при нагоді пробують, щось "хороше" учинити.
І разом з цим, де тільки можна брешуть нам вже всесильно...
Обдурюють, крадуть, добре почуваються у світі!
Так зраджують права людини у більшості випадків...
Для бідних закон один, для упирів-багатих - інший.
Де правда, там і щастя! Не повинно бути винятків!
- Прості, немов насущий хліб, слова - крові голосіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003209
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Неначе душу розітнули - плаче.
Її не забинтуєш і нема пігулок.
Болить. В наступний бій підеш терплячий.
Війна приготувала вогняний пакунок.
Ковтнеш сльозу - знайдеш нові ідеї.
(В очах - загиблих побратимів силуети).
Немає зброї - то ж шукай трофеї.
Ворожі трупи вкрили снігові замети.
Від полум'я погасиш вражі танки,
Перефарбуєш - ще підуть у бій завзято.
Тоді зустрінеш рідних і світанки. -
Ці відчуття торкалися душі солдата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003131
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024
Я Вас почую крізь гірське мовчання,
У жебонінні талої води.
Переспіває сонячне кохання
Ліричний вітер на усі лади,
В чуттєві вуха донесе зітхання.
Поєднані невидимим серпанком,
Впиваємось цілунками до дна,
Лоскоче ніздрі запах духу п'янко,
Хмеліємо удвох не від вина.
Солодка ніч укриється світанком.
Я Вас побачу в образі святого -
Відлюдникам прощаються гріхи,
Близького і водночас дорогого, -
Для душ не мають значення роки. 28.12.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002176
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 15.01.2024
(онєгінська строфа)
Зимовий ранок ніжністю сповитий,
Припудрена земля в глибокім сні,
Колише вітерець ще сонне віття,
Проникли пасма сонячні скісні.
Лоскочуть паморозь сріблясту легко,
Озерного прозору кригу глека.
Вуаль упала із сосни - сніжить.
Біліє небосхилу мляво нить.
Пливуть хмарини в небі, як вітрила
У свіжім мареві старі стежки.
Мої легкі мережаться думки
Про витвори зими, що підкорила
Тонкі вербові кучері дрібні,
І переможно їде на коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002717
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 10.01.2024
Мерзенні руки запустили
Ракетний град і дронів дощ,
І крики, плач безмежних площ
Від горя та від божевілля
Рашистських покидьків шалених,
В яких пуста душа марнот
Бездумності віків цейтнот,
Гріховності прокази, лепри.
Невже ти, світе, в летаргії?
Нечутний милосердя пульс,
Бо не торкнувсь ракетний пуск?
Породжує безкарність дії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002415
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Плетуться вогні крізь перлинні ворота
І дражнять зірок у небесних садах.
У ніч новорічну цілунків любота -
Сніжинок розталих на спраглих вустах. 1.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002174
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 03.01.2024
А українці - найвродливіший народ
Душею доброю, широкою, як поле,
В якому цінності людські та волі код,
Любов до матері-землі, до дивослова.
А скільки лихоліть душа пройшла оця,
Свавілля царське і Гулаг, голодомори.
Виборювала правду, щастя від Творця,
Хоч пролилось немало з неї крові.
За Незалежність досі йде страшна війна
За рідний дім, за батька, сина, доньку, матір,
Бо Україна в кожного бійця одна.
Розірвуть, вірмо, ЗСУ отой ворожий ятір.
То ж українці - найвродливіший народ,
Що прагне миру, праці та навік свободи.
У єдності вся нація проти заброд,
Бо українець - справжній на землі господар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002141
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 02.01.2024
Людська природа зазнала спотворень, мабуть, здавна.
Сьогодні істота вже стала настільки порочна...
Сказати правду чи збрехати!? Нас шукає вина.
Якщо не покаємось, то смерть усіх привороже.
Сприятні умови - людина тендітна, ранима,
А в інших випадках, слід визнати, це щось огидне...
Питання війни й миру головними є донині
Та не по добрій волі - поневолі... Очевидне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001949
дата надходження 30.12.2023
дата закладки 30.12.2023
кажуть вони,
що герої війни…
стоять – у військовім вбранні,
нахабні,
на харчах дармових відгодовані,
мов тилові кабани
між безоружних стоять при зброї
і кажуть, що в тил відряджені
прямісінько з передової…
ловлять людей,
викрадають і б`ють –
своїх годувальників
ґвалтують і продають
ні!
вони не службовці державні,
вони комерційною фірмою наймані –
і на викрадених заробляють хороші
гроші
вони – не воїни,
що загоїли рани,
а мов аватари-клони –
потоптали, як бісер в гною, закони,
закаляли багном обидва Майдани:
внутрішні окупанти і вороги –
не чекав народ від своїх такої наруги
справжні воїни
не підуть натовпом на одного
безоружного
і не будуть виконувати,
як ординці, сліпий наказ –
злочин і сказ
хоч якому господареві на догоду
не підуть топтати
свободолюбну гідність народу
ні
від запроторених силою «добровольців»
не буде слави і подвигів на війні
будуть прокляті
у поколіннях ті,
хто відбирає у свого народу
почуття гідності
і свободу
втрачає честь, хто обирає вигоду:
чи у владі, чи в бізнесі, чи у Богослужінні,
а чи на війні
23.12.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001473
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 23.12.2023
Експрес зимовий наближається до свята.
Сніжинки стелять срібні килими.
Летять, летять небесні білі янголята,
Листають книгу щедрої зими.
І мариться пресвітлий дух Різдва.
Експрес зимовий наближається до свята.
В м'яких перинах спить крихка трава,
Довкола множаться дива сніжку - зернята.
Ліхтарики яскраві, голоси завзяті,
Чарує білизна стерильна час.
Експрес зимовий наближається до свята.
Про першу зірку ми почуєм глас.
Мережить візерунками мороз,
Казкова зимонька, і пахощів багато.
І мерехтить на гіллі віртуоз,
Експрес зимовий наближається до свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001458
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 23.12.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2023
Війна-біда різного " штибу" конфлікту.
...Тут не згасити всі фальшиві новини.
Заглянь у дзеркало літописних століть:
Усі завзяття, наче зрадна година.
Вся інформація - життя реакція,
Яка несе горе й зло чи перемогу.
Знаменна точка зору, а не подяка...
Потік іносказань - не наша дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001295
дата надходження 21.12.2023
дата закладки 23.12.2023
Струсонули терористичні держави небо,
Роздираючи його на шматки споживача...
Обвалилися... По світу розійшовся свинець.
Трусить лихоманка наживи Всесвіт у цей час.
Спалені круговиди відкривають нам рани
З вечорами тривожними, з думками темними,
З іншим русим небом у холодному тумані.
Ми цей путь у куряві земній не всі пройдемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001174
дата надходження 19.12.2023
дата закладки 23.12.2023
И мёд горчил - зачем крутой рассол...
И снег чернел - да так, что блёкла сажа...
Ты никогда меня ведь не любил,
Но мне уже не страшно.
Залётный снег засахарил рассол,
И оттепель отмыла то, что гусло.
Ты не был ведь дыханием во мне,
Но мне совсем не пусто.
Трава впитала небо, а в траву
Забрался ветер острый и студёный.
И эту зиму я переживу -
Во мне пусть стонет.
Новейшим снегом замету следы -
Дорожки пульс, который и не бьётся,
А ты крылом, прозрачнее слюды,
Черкнёшь по сердцу.
(Вільний переклад Світлани Пирогової)
(Вірш Наталки Фурси
І мед гірчив – не треба і ропи…
І сніг чорнів – та так, що блідла сажа…
І ти мене ніколи не любив…
Та вже не страшно.
Залітний сніг цукрив мою ропу.
Відлига вимивала сніг загуслий.
А ти в мені і подихом не був…
Та вже не пусто.
Трава всотала небо, а траву
сотає вітер, гострий і студений…
Я зиму і оцю переживу –
хай входить в мене.
Новітнім снігом притрушу сліди –
як стежки пульс, який уже не б’ється…
А ти крилом, яснішим од слюди,
черкнеш по серцю! )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001081
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 18.12.2023
Розкажу Вам, що за диво є правда
І чому вона є проти зла лікарем...
Обпікає душу, не спадає з лиць
Та роздмухує брехню, немов заграву.
Своєчасне чесне слово лякає...
Совість журиться, стає обережною.
Люд простий жахається, наче ката.
Хитрі, лиш приймають життя все безмежне...
Миру і війни проблеми зростають.
Що в твоєму серці, це в тобі самому.
...Винні владні і пастухи всіх "отар"!
Правильні думки "топчать" і роблять змову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000974
дата надходження 16.12.2023
дата закладки 18.12.2023
"В добрий час і в добру путь милий" - казала,
Проводжала жінка чоловіка й сина
В даль, на роботу - сліпнули очі в сльозах.
Це було колись і влада винна була.
Всіх благаю - зупиніть війну й інше зло...
Перше місце жінка займала в суспільстві.
Під її крилом завжди спокійно було.
В серці її затишок, добро горіло.
Хто ж тепер ти сучасна російська жінка!?
Кожна, яка вже байдуже прагне війни.
За брехню, за гроші, за смерть... Живе нині.
...Нелюди, слуги сатани - їхні сини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000769
дата надходження 13.12.2023
дата закладки 13.12.2023
Нуртуєш гейзером в мені,
Вирує шал на самім дні,
Мій океане!
То виринаю, то тону...
Як довго? - так і не збагну,
Злиття органне.
Чеканить дихання прибій,
У кожнім подиху - ти мій! -
Пливуть нірвани.
З тобою злитися б навік,
Бо ти - мій справжній чоловік,
Такий жаданий!
Чуття подібні кришталю,
Безмежно я тебе люблю -
Почуй, коханий! 27.11.23
*Світлина автора 20.11.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999797
дата надходження 29.11.2023
дата закладки 08.12.2023
Припудрив грішну землю перший сніг,
Зима не пожаліла дива.
З летючих хмар - політ нажи́во -
І сніг легки́й - для втіх, хоча приліг.
Доноситься бадьорий сонця сміх.
Задумлива лиш осінь сива.
Спішить, спішить зима вродлива.
Розкриє щедро сніжно-білий міх,
І пух осяде ніжно на поріг.
Хто інших радує, - навік щасливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000412
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 08.12.2023
Я Богу дякую за все:
За Батьківщину і родину.
За те, що ранок принесе
Зі сходом сонячного дива,
Яке торкається душі,
Дає проміння із любові,
Дає добра й життя рушій,
Думкам моїм - святу свободу.
Я Богу дякую за день,
За мову і за віршів світло,
За цей навколишній Едем,
Що поселився непомітно
У серці, в закутках тепла,
Де квітнуть мрії та надії,
Де не охопить сіра мла,
І правди яскравіє дія.
Я дякую за вечір, ніч
Всевишньому вклоняюсь низько,
В молитві дякую, і свіч
Палає радість віри близько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999996
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 02.12.2023
Подушка неба тріснула навпі́л,
Сніжило рясно, гучно завивало.
Війни несамовитий був приціл,
Людське життя, мов сніг, валили валом.
Жорстокість з хугою удвох сплелись,
Ревли вночі. В окопах - хлопці мерзли.
Неподалік - поні́вечений ліс,
Розхристані дерева, ніби нерви.
-Ой, віхоло, скоріше схаменись,-
Здається, так волало все довкола.
Ще осені не впав останній лист,
Невже у тебе серце охололо?
Ти ж не настільки люта і страшна.
Хіба тобі з війною бути в парі?
Доволі вітру й білого рядна.
Не треба студінню трясти, - зарано.
26.11.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999681
дата надходження 28.11.2023
дата закладки 28.11.2023
Які, ви, милі і тендітні
Красуні Мавки-чарівниці !
Війна лютує, а на Півдні
Й на Сході наші захисниці.
Заглянь лише' у їхні очі,
Як ті озерця голубії.
Не в сукнях, - камуфляж... дні, ночі
В сирих окопах... Молодії,
Сміливі, горді і красиві,
Хоч автомат не до лиця.
З-під каски пасма уже сиві...
Та всі надії на Творця.
Снаряди, танки, смерть літає
І небезпека день при дні.
Ви ті, хто хлопців окриляє,
Як сонечка, там на війні.
Ви Мавки - Героїні наші,
Народжені в буремний час.
Живими повертайтесь... Раші
Не вдасться побороти Вас.
Найкращі Мавки - українки !
В війну не судять по красі.
Не сумнівайтесь ні хвилинки :
Вони - Міс Всесвіту усі ! *
* Міс Всесвіт 2023 - представниця США Ірина Безсмертна.
Українка, родом з Херсону. Коронування
відбудеться 18-19 листопада 2023 р.
Примітка: Міфічний образ Мавки відомий з творів Л. Українки,
І. Франко, М. Коцюбинського, В. Симоненко, Є. Гребінки та зустрічається
в українській сучасній поезії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998792
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 24.11.2023
Боязко рушив
сніг.Вночі. Вдень перестав.
Куди спішити?
Горить багаття.
Крутиться дим.До очей
лізе.Сльозу би.
Троянди снігом
припорошило.Зима?
Ні, вже розтанув.
Зоряне небо
Живе!Ось народилась
зірка, ось впала...
Відцвіли квіти.
І мама теж відійшла.
Квіти зацвітуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999112
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 24.11.2023
Так,ми заново
пізнаємо країну.
По карті боїв.
Вони тут вчились.
Сюди і повернулись.
Вже у світлинах.
...а окопами
перерита земля.І
що винна вона?
Один у полі...
Де ворог?і Де наші?
Мо, ніч врятує?
Німо плакала
хата. Бо так незвично
їй без голосів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998935
дата надходження 19.11.2023
дата закладки 24.11.2023
Думки дрейфують аж до Вас,
Через невидимість ефіру,
Південний вітер пестить шкіру -
Непереможний скелелаз,
Цілує в профіль і анфас.
Серця співають в унісон,
Відчутно в душах свіжість бризу.
Сезон дощів зібрав валізу -
Удалеч віднесе мусон,
Спекотне літо йде на трон.
Мої думки танцюють вальс,
Де серферів чаїні зграї
Пунктиром креслять небокраї,
Літають виключно до Вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998691
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 21.11.2023
Попелясте в неба стало полотно,
Сонця тіло загорнуло в кокон.
Листя, ніби перетерте толокно,
Під ногами шурхне крок за кроком.
Ще не все змарніло й на гіллі висить,
Зі всіх сил тримається в печалі.
Хлюпне крапель незабаром дощ із сит,
Чи туман розвішає вуалі.
І душа тріпоче листячком верби,
Міжсезоння дихає безлюддям.
Сріблом паморозь присяде із журби,
Часу біг ілюзії розсудить.
За вікном симпатія з метаморфоз:
Надішле нам перший сніг вітання,
І мороз легкий залишить свій гіпноз.
Міжсезоння в роздумах - мовчання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999093
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 21.11.2023
Кує зозуля
Мама слухає. Але -
років вистача!
Гримить- надія
на дощ.Та темні хмари
щось промовчали.
Живе людина.
Тихо, непомітно.А
не стане - сумно...
Яке це благо-
у час ракет, поїздів
пройтися пішки!
А як непросто
жити - дивуватися!
Кожний Божий день!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984835
дата надходження 31.05.2023
дата закладки 16.11.2023
А ви ранками
збирали росу? Щоби
мокрі - до колін!
Був першим хлопцем
на селі - мав транзистор.
З ним і дівчата.
Спішить онучка
у дорослість.Ще буде
там...А дитинство?
Так, вже в іншому
світі мама.Розмову
веде з татуньом.
...А вітер вчиться
листочки рахувати.
Поки не зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984567
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 16.11.2023
Нерівні букви.
З зошита -білий листок:
"Повернись живим!"
* * *
...а ночі - для мрій.
Для ракет -інші думки.
І летять, летять...
* * *
Ти дочекалась
материнства.Як радів
би коханий...Як...
* * *
І батько сина
пригорнув:"Переможем!"
Та не судилось..
* * *
Жінки на війні.
Хіба їм там місце?Ці
фото у рамці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982881
дата надходження 11.05.2023
дата закладки 16.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EFHOuxTAvag[/youtube]Війни ланцюг стискає міцно душу.
Думки твої, солдате, заплелись
В одну мету: ворожу бити тушу.
Попереду новий гарячий міст.
А поки ти в окопі - змерзли руки.
Тебе вже гріє прапор-оберіг.
Забудеш про поранення, про муки,
Бо сняться рідні, хата і поріг.
Уранці не до сну - війна гуркоче.
Роса кровавить...і чекає стрій.
Захиснику сміливий, рідний хлопче,
Ти сильний, маєш витримати бій,
Бо бачив вже не раз смертельні пастки.
Зберіг, зберіг-таки здоровий глузд.
Тримайся, наш герою, без поразки.
Молитва лине із надійних уст.
(Пісня на слова Горової Л. " Мало чи багато", відео і виконання Людмили А.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998695
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 16.11.2023
Під ногами килим... шелестить
лист опалий, кольорами квітне.
Морозцем вже пахне, заіскрить
незабаром покривало сніжне.
У весни є килим-оксамит,
землю вкриє, цвітом забуяє.
Сонцем ясним літо звеселить,
райдужними барвами заграє.
Є в житті у кожного пора,
коли доля сонцем обігріта.
А якщо повіють холоди,
їм на зміну знову прийде літо.
Під ногами килим... шелестить
лист опалий, кольорами квітне.
Морозцем вже пахне... порадій,
вміє гріти й покривало сніжне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998378
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 15.11.2023
Відчужений погляд кудись у нікуди.
Під віком лежить перед мамою син.
Хрестом дерев’яним хтось вкрив йому груди,
Черкають напругу чиїсь голоси.
Тремтять у руках материнських гвоздики.
Донець узахлин затужив під веслом.
Допоки не чутно загрозливих риків,
На хвилях несе до могил за село.
А мама не плаче. З повік ні сльозини,
Лиш очі припухлі чаїно ячать.
Хитається думам у такт, мов лозина,
Вуста зберігають скорботи печать.
— Ви знаєте горе?— питає з світлини.
— В наш вік десь ви бачили стільки смертей?
Я човном везу домовину із сином…
Хтось з вас пережив біль утрати дітей?
Світлина Еріка Мармора, яка облетіла мережу, зроблена у Старому Салтові – селищі на Харківщині, яке з перших днів повномасштабної війни опинилося в окупації. Загарбники зруйнували міст через річку Сіверський Донець, який був єдиним шляхом на протилежний берег. Тому людям доводиться користуватися човнами.
Тож матері, яка втратила свого сина, довелося перевозити труну через річку на човні, аби поховати його. На човні четверо людей (якщо не враховувати фотографа), серед яких матір загиблого з букетом квітів, труна та хрест. Цей щемливий кадр облетів мережу і розчулив тисячі користувачів.
https://24tv.ua/mati-veze-chovnom-trunu-tilom-sina-yakiy-viddav-zhittya-za-ukrayinu_n2234939
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997966
дата надходження 06.11.2023
дата закладки 15.11.2023
Танцює вітер. Реверанс.
Удвох тримаємо баланс,
Знімаємо утому
На диханні одному.
Човни готуєм у світи,
Щоб океан перепливти,
І мовчимо, як риби, -
Аж тріскаються глиби.
В полоні місячних очей,
У ду́ші скрапує єлей,
Під відгуки прибою.
Магічне слово із грудей,
В обіймах зоряних ночей,
Летить у світ луною. 12.11.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998419
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 15.11.2023
Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Ліна Костенко.
Іду до лісу. Зустріч зранку. Кличе
в шатро осіннє і мені шепоче
про неба силу, землю таємничу.
Цей ліс живий, у нього добрі очі.
Його цілує сонячне тепло,
плекає гілля, задумки нові.
Ховає загадку в старе дупло.
Шумлять вітри у нього в голові.
Внизу грибів блискучі ваблять шляпки,
Вальсує листя в кольорах урочих.
Стирчать голки - ялин зелені лапки,
Старезні пні, кошлаті, поторочі.
В них стільки радості кілець, журби,
А ліс із осінню вже візаві.
Могутні поруч мудрості дуби
Літопис тиші пишуть у траві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998161
дата надходження 09.11.2023
дата закладки 09.11.2023
Хіба забудеш?
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.
А зараз тиша,
Осінняя журба.
Вже дні пожовкли,
Схилена трава.
Сумує вишня,
І тих думок юрба.
В минулім жовтні
Пам'яті ужва.
Якби вернути
Ніжності хвилини.
Чуттів всесилля,
Бо ніби гріє.
Поникла ж рута,
Холодніє днина.
Слабіють крила,
Слабіють мрії.
І вже не можна
Повернути долю.
Не стане вишня
Молодою знов,
Бо осінь схожа
На луну у полі.
Бринить колишнє,
Мов душевний схов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997768
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
За вікном осінь… потяг мчав лісосмугою.
Надія уже кілька хвилин, як вийшла із купе, стояла біля привідчининого вікна. Віяло прохолодою, вона дивилася у вікно. В небі безхмарно…. сонце котилося до заходу. Та дерева так миготіли, що губився контраст пейзажу, лише на якісь миті помічала сонячне проміння, що тут же зникало. Часто кліпала очима, все ж намагалася розгледіти барвистість дерев.
Через кілька хвилин по спині відчула холод. Злегка здригнулася і впоспіх зачинила вікно. На голову накинула капішон сіренької курточки, стала зручніше, боком обперлася об стінку.
Вагон погойдувало… поринула в думки - Ось мамо, ти й дочекаєшся мене, мій приїзд стане сюрпризом. Ой давно ж ми з тобою не бачилися. А й справді так швидко пролетів час.
***
Надія з дитинства мріяла стати перукарем. Уже після п’ятого класу мамі укорочувала, підрівнювала волосся. Згодом робила їй стрижку і вже все частіше підстригала відчима.
Після школи, в містечку закінчила курси перукаря. В селі майже рік займалася перукарською справою. В неї це добре виходило, люди були задоволені.
-Але ж це не заробітки - вкотре задумувалася, треба кудись їхати.
І ось, у таку ж саму пору року, під стук коліс, їхала за покликом душі.
Чи довго думала? Мабуть ні! Незважаючи, що на Сході вже третій рік йшла війна, молодь із села тікала. Хтось у великі міста й навіть до Польщі, Німеччини. А хтось, як і вона, мріяв заробити грошенят в росії. По селі часто розповідали, що там теж непогано оплачується праця. З мовою проблем не буде, то чому й не поїхати? Планувала на заощаджені гроші придбати квартиру в Україні. Можливо навіть у Дрогобичі, чи в Бориславі, неподалік від перукарні де навчалася своєї професії.Та й від рідного села недалеко, щоб навідуватися до рідних.
Від поїздки мати не відмовляла. За одне бідкалася - телефон кнопочний, не бачитимуть одна одну. З приємною усмішкою сказала,
-От і ти доню, вирішила погнатися за довгим рублем?! Важко буде, але побачимо що з цього вийде!
В неї склалося враження, що мати навіть зраділа такому рішенню. А нічому й дивуватися, звичайно матері важко. Відчувала - являється тягарем для сімейного щастя. Вона ж донька від першого шлюбу, на жаль батька й слід простив, мати навіть не отримувала аліментів. Є одне - єдине фото, на ньому мама і він тримає її на руках.
На зворотній стороні фото написаний рік, на ньому їй чотири роки. Але батька вона не пам’ятає. Знає, що Миколаївна, а прізвище в свідоцтві про народження мати записала своє. Мабуть була для цього причина, тому не торкалася цієї теми, навіщо матері серце ятрити.
Три роки жили удвох та згодом мати прийняла чоловіка з яким побралася. Народила двох синів - близнюків, які уже ходять до школи і щодня, як циганчата просять гроші. А де ж їх взяти, як відчим любить у ліжку полежати та за день спалити не одну цигарку. А щодо роботи, то ледачкуватий. На якийсь час знайде роботу на будівництві, влаштується помічником і то ненадовго. Та тут усе зрозуміло, адже без професії, кращої роботи і не знайдеш.
По дорозі до автобуса Надія зустріла сусідку тітку Тамару. Побачивши її з валізою, жінка здивувалася,
-О! І ти вже кудись зібралася, часом не до батька?
Дівчина трохи розгубилася, але випалила,-
-Якби знала адресу, може б і до нього поїхала.
-Ой, ні дитинко, адреси не знаю. По селі чутки ходили, що служив у Дніпропетровську, ніби туди й поїхав. Та хто ж тепер нам на весілля буде зачіски робити? Але, як вирішила, хай Бог допомагає! Щасливої дороги!
Подякувавши, Надія поспішала на автобус.Та розмова за батька чомусь збентежила її – Я взяла сімейне фото та чи він пам’ятає, що в нього є донька?! Таких татусів на землі напевно мільйони.
Москва велике місто, людей, як комах,. На жаль ні в центрі міста, ні поблизу, роботи не знайшла. В пошуках три дні, дві ночі мусила пересидіти на вокзалі в платному залі відпочинку.
Здавалося об’їздила пів світу. Та нарешті їй вдалося, на околиці міста в перукарні, знайти вільне місце й неподалік зняти квартиру.
Однокімнатна квартира в новобудові її влаштовувала. В мікрорайоні кілька багатоповерхівок, магазини, школа, дитсадок, лікарня й дві перукарні. В одній із них, після місячного випробувального строку її прийняли на роботу.
Довкола будинків дороги не приведені в належний стан, в дощову погоду під ногами багно. Та мешканці протоптували стежки. І кожного ранку можна було спостерігати, як люди вереницею поспішали до зупинки автобуса, щоб потрапити на роботу.
Працюючи в перукарні, Надія перший рік висилала матері гроші. Але згодом зрозуміла, скільки не вишле, то все мало. Довелося замислитися, а чи варто? А кому я потрібна, хто про мене подбає? Та минуло два місяці, її гризло сумління,чи правильно зробила? Можливо мамі дуже потрібні мої гроші?!
Хоч дитина і на відстані, напевно кожна мати серцем і душею відчуває тривогу за своє чадо.Тож Надії довго сумніватися не довелося. Як зазвичай, раз на тиждень, ввечері подзвонила мати. Поцікавилася її справами, розповіла про братів- близнюків, про своє життя, буденні клопоти. Уже, як прощалися сказала,
-Ти оце перестала гроші висилати, то вже й не треба. Я розумію на чужині життя не мед, тобі мабуть і самій скрутно.Ти ж знаєш, ми тобі нічим не допоможемо. Мені боляче це казати, але розраховуй на себе. Будуй своє життя, більше заощадиш, може й справді придбаєш квартиру. Ми самі поставимо хлопців на ноги, не хвилюйся, якось воно буде.
Ці слова втішили Надію,
-Мамо, дякую за підтримку. Я постараюся, щоб усе задумане здійснилося.
А час летів… багато планів, надій і сподівань та все пішло не так, як мріялося. Зустріла Олега… перше кохання. Часто приходив у гості та через якийсь час стали жити разом. Він пропонував одружитися, але з часом вона засумнівалася, не треба поспішати. Адже він транжирить гроші. Хоч і оплачує квартиру й дає гроші на продукти та щодня витрачає гроші на пиво і два-три рази на тиждень ходить до клубу «Комп’ютерні ігри». За професією будівельник, зарплата непогана, але про заощадження й не мріє. Вважав знявши квартиру, в ній можна все життя прожити. Це її насторожило, рішення було остаточним - він не готовий до сімейного життя. В одній із розмов Олег проговорився, що приїхав з Донецька і тут залишиться жити при любих обставинах.
Ось тоді Надія і вирішила - Попрацюю іще з рік, матиму гроші, тоді можна й повернутися в Україну.
Минуло півтора року…
Осінній вітер… шелест листя. Руде знівечене, а деінде з зеленими смужками, воно по обіч дороги змішане з багном, ніби низенька огорожа, що відділяє стежку. По ній здаля по воді де-не - де маленькі калюжі, в них подібні корабликам, плавають жовті листочки.
В коротеньких чобітках на низеньких підборах, вона йшла по стежці й тягнула валізу. Намагалася йти якнайшвидше та все ж остерігалася, щоб не захляпати темно – коричневі штани . Хоча вони вузенькі, але обережність не завадить. Легенька усмішка прикрасила обличчя, коли перед собою в калюжі побачила листочок – Ох осінь - осінь, але ж так красиво! Мені б такий, тільки справжній кораблик, щоб швидше потрапити додому. Та нараз думки роздвоїлися –Додому… А що там на мене чекає?
Вона тільки тепер усвідомила, що був сплеск емоцій, все вирішила спонтанно. Але ж терпець урвався,- заспокоїла себе. Три роки разом, а порозуміння так і не досягли. Майже щоденні сварки за гроші, примусили зробити вибір.
В цей же день звільнилася з роботи, зібрала валізу. Розчервонілий на обличчі, Олег лежав на дивані, мовчки спостерігав.
Коли віддала ключі від квартири, розчула сарказм у його голосі,
-А не пошкодуєш?!
-Та ні, наші стежки розійшлися.
-Ну тоді щасливо!
По дорозі до автобуса бурчала ,- Ну то й добре, можна сказати розійшлися друзями. Ох, мамо, важко зробити такий крок, але я не хочу такого щастя, як у тебе.
У автобусі багато вільних місць… вона присіла біля вікна. Автобус набирав швидкість, що за вікном не помічала. Думки снувались павутинно - А чи було в нас із ним кохання? Та мабуть ні! Чи це роки, чи сумісне життя придає мудрості? Хоча в душі таке гірке розчарування та все ж, я зробила правильний крок. Я сильна, все витримаю, життя продовжується.
На залізничному вокзалі занадто гучно…люди з сумками, валізами, всі поспішають хто куди. Надія впоспіх прочитала розклад потягів. За пів години відійшла від каси, в руках тримала квиток. Задоволена, злегка розчервоніла, поспішала. До відправлення потяга залишалося хвилин десять, не більше.
Підійшовши, до вказаного в білеті вагона, вона рукою намагалася з чола забрати мокре волосся. Бальзаківського віку провідниця, взяла квиток, зміряла її з ніг до голови й посміхаючись,
-Ото життя і все ми поспішаємо, чому нам ніколи не вистачає часу.
Важко перевівши подих, Надія заговорила тремтячим голосом,
- Мені до вас! Добре, що встигла.
-Давай проходь, бачиш, уже зелений сигнал горить, тож будемо відправлятися.
В тамбурі пусто, з полегшенням перевівши подих - Ну от, здається я їду.
У купейному вагоні майже всі двері відчинені. Чути розмови, шелест паперу, брязкіт ключів, скрип валіз, сидіння.
Аж ось і її купе… двері відчинені. Її зустрів пронизливий погляд жінки,
-О! Дивися синку до нас поповнення. Маємо супутницю, дорога не близька, думаю не сумуватимемо.
Дівчина привіталася, зиркнула на хлопця - О, як схожий на маму! А йому років двадцять п’ять, не більше.
В сторону відставила валізу, хлопець зразу ж піднявся,
-Якщо вам не потрібна, давайте я її поставлю під сидіння.
- А він чемний –в її умі мелькнула думка.Трохи розгубилася, почервоніла. За мить втрутилася жінка, ледь всміхаючись, підтримала його,
-Так Максе, постав під своє сидіння, жінкам завжди треба допомагати.
Біля себе долонею постукала по сидінні,
-А ви не соромтесь, присядьте. Чую рідну українську мову, то ви теж до Харкова їдете, чи десь ближче?
-В Харкові пересадка, а там і додому.
Чи й снилося їй колись, що вона потрапить у таку компанію - точно ні!
Познайомилися…, жінку звали Ельвіра Борисівна. Хоч і роки та вона дивилася за своєю зовнішністю - брови, манікюр, макіяж, як ніби жінка з якогось французького серіалу. Тоненький, в’язаний, світло- сірий светр з люрексом пасував до її карих очей і каштанового волосся. Каре - зачіска ідеально підкреслює вилиці, придала обличчю виразність, привабливість.
В купе сміх, веселі розмови… разом вечеряли, пили чай.
Надія кілька раз на собі відчувала погляд Макса. Він сидів навпроти, свердлив очима її тендітні плечі і доволі об’ємні груди. Дівчина час від часу на грудях поправляла кінчики розпущеного світло – русявого волосся, намагалася їх приховати.
Раптовий дзвінок мобільного телефона перервав бесіду. Ельвіра незадоволено подивилася від кого дзвінок й з обуренням до сина,
-Ох і коли я буду мати спокій. Це знову з роботи.
Надія піднялася,
-Я на кілька хвилин вийду…
-Ні-ні! Тут ніяких секретів, сядьте, - заперечила жінка.
З телефона лунав жіночий голос, Ельвіра слухала, хитала головою. кліпала очима, нарешті заговорила,
-Ну у вас, як завжди, тільки я не на місці, відразу проблеми. Так, я все зрозуміла. Перукарню не закривайте, через два дні вийде Волошина. Ти сама попрацюєш. У тебе ж є записані на манікюр?
Вона слухала і знову кивнула головою,
-Ну то й добре, як приїду,з усім розберемося. Ну все, бувай!
Надія дивилася на неї прямим поглядом,
-Ви маєте свою перукарню?
-Так! Маю на свою голову. Жіночий колектив, це вічна проблема. Одна у декретній відпустці. Друга відпочиває в Трускавці, через два дні має бути на роботі А в третьої донька хворіє, терміново повезла в Київ. От і думай, як залишитися на плаву, не втратити клієнтів.
В дівчини забігали очі - Сказати чи ні? А може це мій шанс? Намагалася приховати хвилювання, нарешті наважилася,
-А ви знаєте я перукар, маю стажу майже чотири роки.
Макс зацікавлено подивився на неї,
-І чоловіків теж стрижете?
-Так,звичайно.
Він всміхався позирав, то на неї, то на матір,
-Оце так новина. Думаю вам є про що поговорити, на якийсь час я вас залишу.
Він вийшов…
Ельвіра засипала Надію запитаннями, попросила коротко розповісти про себе. А що ж їй було робити - Нехай пан, або пропав або користь, або невдача та все ж зміниться життя. Ніби на сповіді, навіть непроховала що мала стосунки з Олегом.
Після почутого, Ельвіра, аж прицмокнула губами,
-Ну- ну,думаю тебе життя чогось навчило.Та ти молода, попереду іще не одне буде розчарування, таке воно наше земне життя.
Вона повернулася до вікна. Ніби у світлі придорожніх ліхтарів шукала рішення.Чи довіритися інтуїції, запропонувати до себе на роботу? Здається непогана дівчина, хто живе без помилок? Та іще ж така віком, як мій син. Але ж плани має, хоче купити квартиру. Кому яке щастя! Хтось живе на всьому готовому, а хтось вливається в цей несправедливий світ, в надії всього досягнути самому. Треба поговорити з Максом, що він скаже? Не думаю, що вона стане завадою його дружбі з Маргаритою. На перший погляд, вони неначе і чимось схожі, чи може кольором волосся, але ж Маргаритка молодша. Чотири роки,як з батьком нам стали сусідами, ніби порядні люди. Втрата рідної людини напевно дуже подіяла на життя цих двох. Але все ж Микола молодець, не знайшов собі іншу жінку. Всю увагу приділив доні, щоб добре навчалася та поступила до медінституту.А мені на старості років, вдома краще мати медика,чим перукаря. Але ж дівчині допомогти треба, ніби щира, не розбещена.
Надія розуміла - зараз її краще залишити, вийшла з купе.
Біля вікна стояв Макс,
-Ну і ну, напевно моя мама запитаннями засипала вас. Співчуваю та я піду, думаю час відпочити.
У відповідь побажала хороших снів.
Він тільки відчинив двері купе, біля нього прослизнула Ельвіра,
-Надіє, ти мабуть дивуєшся, що син не запропонував тобі нижню полицю. Він у лютому місяці дві тисячі чотирнадцятого року був на Майдані. Отримав травму правої ноги. Хоч і зробили кілька операцій, але й нині шкутильгає. Оце ж і літаємо в Ізраїль, на консультації.
-Та нічого, основне живим залишився., співчуваючи сказала дівчина.
І вже веселіше,
- Він молодий, може для цього потрібен час, звикне. Звичайно це важко прийняти, але основне в житті, щоб був нормальним серцевий ритм і велике бажання жити.
Ельвіра повернулася в купе. Надія, трохи постоявши, теж повернулася в купе. Відчинивши двері, зрозуміла, що перервала розмову.Та не проронивши й слова, за мить лежала на верхній полиці.
В купе запала тиша, лише стук коліс порушував її. Дівчині не спалося, думок цілий міх, після розмови, емоцій не приховати. Минуло з пів години, Ельвіра встала, випила води й тихо прошепотіла,
-Надю, Макс так солодко спить, давай вийдемо, поговоримо.
Вони довго спілкувалися, в основному про роботу. Ельвіра запропонувала провести турне по Харкову і по Києву. Дізнавшись, що дівчина навіть і в Києві не була, просто наполягала. Надія не знала, що сказати, шкодувала грошей, адже вони їй так будуть потрібні. Із відкладених на квартиру, боялася й сотню взяти. Все зважувала, розуміла, допоки немає роботи, треба економити.
Жінка хитро позирала, побачивши, її сумне обличчя,зрозуміла, що хоче відмовитися. По – дружньому поклала руку на плечі, прихилилася,-Не вагайся, Поїдеш з нами, будеш працювати в моєму салоні. Хіба ти проти? Думаю така пропозиція тобі сподобається.
В Надії серце пташкою затріпотіло, ледь не вирвалося з грудей. Душа переповнена радістю. Від почутого, емоції зашкалювали.Вона ладна була розцілувати цю жінку, хвилюючись запитала,
-Це ваше рішення, а ви не передумаєе? Мені й справді дуже потрібна робота.
-Ні, ну що ти. Я слів на вітер не кидаю. На цю тему уже й з Максом поговорила, він не проти. Восени і взимку важко зняти квартиру, якщо навіть і не вдасться знайти, місяць - другий поживеш у нас. О ледь не забула, а в паспорті стоїть штамп про одруження?
-Ні, ми просто жили разом, я ж вам все розповіла.
-Добре! Ти подумай над тим, що я тобі запропонувала.Зараз треба хоч годинку поспати, приїдемо в Харків, там усе й вирішимо.
Надія ні на мить не стулила повік. В голові роїлися думки. - Погодитися чи ні? Собі задавала запитання - А що я втрачу? А, як моє обслуговування клієнтів їй не сподобається, що тоді буду робити? Сама каже, що важко зняти квартиру, але ж я не хочу їм дошкуляти. Цікаво… щоб мама сказала? Та воно напевно на краще, вона ж й досі не знає, що я покинула Москву, не буде хвилюватися, не чекатиме.
Потяг Київ – Дніпро відправився згідно розкладу, набирав швидкість..
Вони їхали в плацкартному вагоні. Збуджені, виснажені, але задоволені. Позаду турне по Харкову й по Києву.
Надія від побаченого в захваті. Лежачи на верхній полиці, роздумувала – Ні, не шкодую, що поїхала з ними.Чи й довелося б мені коли небуть у житті побувати в історичних місцях, храмах та дізнатися скільки всього нового. Цікаво, чи це доля мені познайомитися з цими людьми? І тут же згадала маму, яка ніколи не виїжджала з рідного містечка. Думала про братів -Треба буде сказати мамі, щоб не тримала їх біля себе. Після закінчення школи, нехай в обласне місто їдуть навчатися, згодом хоч світ побачуть.
Раптово Макс торкнувся її руки,
-Надіє, я уже зголоднів, може повечеряємо.
-Добре, я не проти - відразу донизу опустила ноги.
Він не чекаючи, зняв її з полиці, не відпускав, прямим поглядом дивився в її блакитні очі, прошепотів,
-Я ладен у них втопитися.
В цей час Ельвіра лежала до них спиною, але почувши шурхів, повернулася.
-Я що заснула? Ми що будемо вечеряти? Вже носять чай?
Макс відійшов у сторону,
-Та оце ж розбудив Надію. Я такий голодний, а ви спите.
Жінка, років тридцяти, що лежала навпроти Надії, почувши ці слова посміхнулася до Макса й повернулася до стінки. Він, трохи виправдовуючись,
-Вибачте, ми вас потурбували, але ж це плацкартний вагон.
Після вечері, кожен намагався заснути. Звичайно купейний вагон набагато комфортніший, але інколи треба змиритися з тим що є.
Надія згадала, як вони з Максом були в Києві у МакДональдсі. Ельвіра чекала поки вони дещо придбали на обід. Коли Надія намагалася дати йому гроші, він категорично заперечив,
-Е ні! Досить, що за турне заплатила сама, змирився, а тепер іще за це? Ти мене хочеш принизити? Я чоловік, чи хто?
Її щоки вмить почервоніли, випалила,
-А ми що вже перейшли на ти?
-Еге ж перейшли! Скажи чого лямку тягнути, час летить, не втрачаймо його! І не сердься, краще всміхнися, це тобі більше личить.
Здвигнувши плечима, погодилася,
-Ну добре, добре.Тільки не ображайся!
Їй хотілося запитати, а що скаже пані Ельвіра? Але він так на неї дивився, що побоялася й слово сказати.
Думки роздвоїлися - Ба, гадала він балуваний матусин синочок, напевно помилилася. Та хіба б тоді пішов на Майдан? І чого я про нього так подумала?!
Поверталися до Ельвіри …Макс тримав її під руку, сказав ледь усміхаючись,
-Ти не дивуйся, що інколи в мами беру гроші.
Продовжив уже з веселою ноткою в голосі,
- Просто в неї надійніше від злодіїв приховати.
Та за мить його голос посерйознішав,
-Щоб ти знала, я не ледар і не симулянт, закінчив технікум, нині працюю бухгалтером у двох невеличках фірмах. О, до того ж у мене після травми третя група інвалідності, думаю тобі мама сказала.
-І що так довго?- Назустріч підійшла Ельвіра, продовжила.
-Гайда! Швидко обідаємо і на потяг, а то чого доброго іще запізнимося.
Далі буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997293
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 31.10.2023
В золотій копальні висі
Сяє сонце злитком -
Промені летять на списі
Полум'яним блиском.
Світло сіють на планеті,
Крізь пітьму лупату,
Не спинити їх кометі -
Освітили хату.
У світил - космічні цілі,
Неземні пенати.
Сторож-місяць в повнім тілі,
Зоряні магнати
Ніч тримають на прицілі -
Вміють дивувати. 25.10.23
P.S. Світлина автора. 22.10.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997018
дата надходження 26.10.2023
дата закладки 31.10.2023
Чаклує осінь на землі-долоні,
Розхитує горіху сиву крону
Уважно зазирає на балкони,
а де б знайти цій пані саксофона?
Зіграти хоче, певне, у мінорі
І прихилитись низько у поклоні.
А може, їй близька тепер канцона?
Нема, мабуть, для неї перепонів.
Мінлива завше осінь для сезону:
То небо в барвах синіх-синіх льону,
То сірий-сірий дощ вже б'є у дзвони.
Щодня вона красується в хітонах,
Мов побувала у нових салонах.
І винограду стигле-стиле гроно
Смакує пані у короні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997458
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 31.10.2023
Вклоняюся я перед Богом
за мову ясну, гомінку.
Веселу, красиву й привітну,
таку мелодійну й дзвінку.
Немов у віночку барвистім
в ній сонячні, ніжні слова:
татусь і матуся, й родина,
і рідна квітуча земля.
Навчання і труд, й відпочинок,
є радість й щаслива сім'я.
На жаль, тут розсипались сльози,
та в силу добра вірю я.
Як гарно, коли сонце й небо,
і полечко, й хліб, урожай.
Є друзі, і є Батьківщина,
і річка, й лелека, і гай.
Хай МИР й ПЕРЕМОГА прилинуть,
завжди в них квітує весна.
Хай світиться радістю мова,
і доленька квітне ясна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997270
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 31.10.2023
Осінній вечір
Розпалює багаття
Яскравим листям. 28.10.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997296
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 30.10.2023
На галявині зустрілись
Білочка і їжачок.
Стали друзі сперечатись,
Доводити, вихвалятись
В кого кращий піджачок.
- Маю я руденьку шубку,
Хвіст-мітла не для потіх.
Плиг з дубочка на ялину,
Із ялини - на ліщину
І зірву смачний горіх.
Їжачок замовк. За спритність
Тут нема чого сказать:
- Піджачок у нього сірий
З колючками. Дуже милий...
Білці де такий узять ?
Суперечку чула Сойка.
- Хочу розсудити вас:
Хто у чому народився,
У яке вбрання одівся
Те й цініть - дарунок ваш!
Якщо маєш ти літати,
То живи, - тому радій!
Якщо маєш ти стрибати,
Повзати чи швидко мчати
Тішся, - порятунок твій!
Заспокоїлись звірята,
Стали дружбу шанувати.
- - - - - - - - -
Цікаво, розкажіть дітям:
Розумові здібності сойок виходять за рамки інстинкту.
Вони звуконаслідують спів інших птахів і навіть ссавців.
А ще сойка відіграє роль "лісового поліцейського" - завжди на сторожі.
Вона своїм скрипучим голосом попереджає мешканців лісу про наближення людини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997141
дата надходження 27.10.2023
дата закладки 30.10.2023
Вівсята сонце
остюками лоскочуть.
Гратися хочуть.
***
Схлип пташеняти
збудив уранці хату.
Півень зацитькав.
***
Рожевіє схід
і блакитніє захід.
Єднання в згоді.
***
Співає сосна
дзвінкоголосо.
У кроні — шпаки.
***
Напинаються
лебединими грудьми
білі вітрила.
***
Обрій розтанув
в брудно-сірій намітці.
Накрапає дощ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997165
дата надходження 27.10.2023
дата закладки 30.10.2023
Хтось народжений, хтось - в небуття,
Що йому до людей, він біжить.
Залишає лише почуття,
Страх тривог людських лихоліть.
Контролює суворо "вагар",
А чи буде мрії луна?
Мчиться ера вперед без вагань
В неї є своя таїна.
Не повзе, а летить стрімголов,
Повернутись захочеш - зась!
Все, як жорна старанно змолов,
У тривалості певній час.
Він хвилює, бентежить усіх.
Чи лікує, чи нищить нас.
Так старанно всотує гріх,
Проминає людина і час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996813
дата надходження 23.10.2023
дата закладки 23.10.2023
Жовтаво-золотий
Парад осінніх днів,
Неначе з теплих снів
Проміння сонцестрій.
Під небом голубим
У вальсі вишні лист.
І вітру тихий свист
В гіллі у горобин.
Спідниці у жоржин,
Мов розмаїття фарб.
Землі барвистий скарб.
О скільки тут стежин!
Жовтневий листопад ...
У задумі верба,
З туманами - журба,
Хоч тисячі принад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996574
дата надходження 20.10.2023
дата закладки 20.10.2023
Диво моє синьооке,
З відблиском сталі,
Небо єднає глибоке
Двох на причалі.
Голосу стишені ноти,
Золото сміху.
Нас підіймають висоти -
Ти ж моя втіхо!
Зустрічі наші, чекання -
Вищих дарунки.
Торки озвучать мовчання
Через цілунки.
Диво моє загадкове,
В сонцепромінні -
Ти ж моя світла любове,
Подих осінній! 12.10.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996050
дата надходження 13.10.2023
дата закладки 16.10.2023
Цьогоріч врожай на славу:
Дині, гарбузи, капуста...
Кавунів зросло чимало,
То ж у погребі не пусто.
Дід трудився, ніби бджілка, -
У смартфонах грались внуки.
Звідки ж взя́лась ліні жилка?
Працювать не хочуть руки.
Тільки спати полягали,
Закопав дід ті смартфони.
Сонце вранці заморгало.
Полились із уст прокльони.
Задрімав дідусь під вечір,
На столі лишились зуби.
Внуки тихо, мов овечки,
Закопали їх приблуди.
Вранці всі вже на городі,
Дід з онуками - скопали.
Отака була нагода.
Все потрібне - відшукали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996260
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 16.10.2023
Ця ніч розпле́ла темні пасма,
Пітьма лоскоче теплу осінь.
Вогонь поезії не гасне.
Шепоче ніч словами масно
І за вікном ступає боса,
Ця ніч розпле́ла темні пасма.
Плекає зорі місяць я́сний.
Затихло враз. Спішить безсоння.
Вогонь поезії не гасне.
Крилата Муза поруч вчасно,
І рими налетіли - "оси",
Ця ніч розпле́ла темні пасма.
Тобі дано, мабуть, причастя.
На лобі піт приліг росою.
Вогонь поезії не гасне -
Це Божа, безумовно, ласка.
І на душі, напрочуд, хосно.
Ця ніч розплела темні пасма.
Вогонь поезії не гасне.
(Хосно - в значенні-гарно)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995294
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 15.10.2023
Повій, вітре, із-за гаю
Всевидющий ти - я знаю.
Світить вже осіннє сонце,
Смуток, жаль в моїм віконці...
Всевидющий ти - я знаю.
Де ти тільки не буваєш
На все згори споглядаєш,
Як прокляті вороженьки
Рвуть, плюндрують землю-неньку.
На все згори споглядаєш.
Повій, вітре, з степу, поля,
Де козача тяжка доля:
Молодецька кров стікає,
Кінця й краю в цім немає.
Де козача тяжка доля.
Повій, вітре, із-за моря
Забери з Вкраїни горе.
Поможи, щоб зе'млі наші
Всі очистити від раші.
Забери з Вкраїни горе.
Повій, вітре, з України
Розкажи, як ворог гине:
Козаки наші солдати
Орків так женуть завзято !
Розкажи, як ворог гине.
Рознеси по цілім світі,
Як в бою Вкраїни діти:
Землю мужньо захищають,
Перемогу здобувають.
Як в бою Вкраїни діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995601
дата надходження 07.10.2023
дата закладки 11.10.2023
Бродить лелека,
підкачавши штанята.
Довгий, цибатий.
***
В око криниці
упало кілька зірок.
Світанок вийме.
***
Молодий місяць
колихає підкову.
Не упустив би.
***
Небо і земля
відбиваються в росі.
У краплях — вічність.
***
Далекий обрій
ліг тонкою смугою.
Підкреслив небо.
***
Упала чайка
в кучугури хвиль.
Забавляється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995177
дата надходження 01.10.2023
дата закладки 11.10.2023
Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні.
Сумні, немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
І.Я. Франко.
Кохання, ніби полум'я в імлі
Горить, не гасне і в холодні дні.
У відповідь - мовчиш, немає слів?
Чого являєшся мені у сні?
Вважаєш недоречна ця любов?
Стиснула серце, ніби в жменю,
Та очі світло-сині знов
Чого звертаєш ти до мене?
Летять всі задуми у клоччя.
Мені і стіни вже тісні,
Бо так бентежать в темні ночі
Чудові очі ті ясні.
Лоскоче полум'я атла́с,
і згадую у снах турботи денні,
Хвилюють очі повсякчас
Сумні, немов криниці дно студене.
Триває ночі таємниця.
Чому не вдвох з тобою ми?
Беру у руки я вервицю.
Чому уста твої німі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995644
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 08.10.2023
Ця ніч розпле́ла темні пасма,
Пітьма лоскоче теплу осінь.
Вогонь поезії не гасне.
Шепоче ніч словами масно
І за вікном ступає боса,
Ця ніч розпле́ла темні пасма.
Плекає зорі місяць я́сний.
Затихло враз. Спішить безсоння.
Вогонь поезії не гасне.
Крилата Муза поруч вчасно,
І рими налетіли - "оси",
Ця ніч розпле́ла темні пасма.
Тобі дано, мабуть, причастя.
На лобі піт приліг росою.
Вогонь поезії не гасне -
Це Божа, безумовно, ласка.
І на душі, напрочуд, хосно.
Ця ніч розплела темні пасма.
Вогонь поезії не гасне.
(Хосно - в значенні-гарно)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995294
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 03.10.2023
Очі - Всесвіту озерця
Поміж нами, як сполуки,
Сканували ніч до денця,
Пов'язали шовком руки.
Проникали в капіляри -
Наливали мед із чаші.
Не потрібні окуляри,
Де торкання чую Ваші.
Очі - Всесвіту люстерця -
Сяйва блиски в тінях злуки,
Поєднали диво-звуки.
На балконі мого серця -
Наші зустрічі й розлуки,
Задушевні перегу́ки. 28.09.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994945
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 01.10.2023
Минає бій гарячий, ще димить повітря.
Затишшя майже...відпочинок для бійців.
Лише сапер шукає небезпеки вістря,
За сантиметр від смерті мінний є "приціл."
Снаряди нерозірвані шукають очі.
"Сюрпризи" мінні пробують тепер щупи.
Без дронів - "шанс" зірватися саперу в клоччя,
Хоч помилка всього одна - кісток стопи́.
Важлива дуже обережність для сапера,
Знешкодити всі пастки росіян-заброд,
І витривалість нелюдська живого нерва,
Аби наступний бій ішов без перешкод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994955
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 28.09.2023
Хотіла би сонечком сяючим стати:
Промінням іскристим людей зігрівати,
Дивитися з неба, від щастя радіти,
Як весело зграйками бігають діти.
Хотілося б зіркою ясною стати:
В небі Чумацький Шлях пильнувати,
Щоб в космос літали такі лиш ракети,
Дізнатись: існує життя на планетах?
Хочеться лагідним дощиком стати:
Пестити квіти, зе'рна плекати,
Кров на землі всю до крапельки змити,
Щоб босоніж по травичці ходити.
Хотіння моє - білим голубом стати:
Під мирним небом плавно літати,
Героїв додому усіх повернути,
Хоча про війну вже не вдасться забути.
Хочу з дитинства чаклункою бути:
Руїни підняти*, життя в них вернути,
Зло спопелити й мир був усюди,
Жить на Землі, щоб не плакали люди.
Примітка: вірш для дітей шкільного віку.
* підняти - тут відбудувати зруйноване.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994095
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 25.09.2023
Ударилось сонце об обрій
й розбилось на друзки.
Триструнно озвалася домра
у темені згустка,
щоб ніч увімкнула ліхтарик
й світила у вікна—
а чи не ховаються хмари
у людських домівках.
Їх стільки— злічити не в змозі—
насілося нині.
Судилось довіку й небозі
буть в чорній хустині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992887
дата надходження 02.09.2023
дата закладки 25.09.2023
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.
Дорога вже закидана камінням,
І хмаровиння скупчилось у серці.
Гілля дерев навмисно вже зламали,
Бо буревію розгулятись мало,
Йому потрібно, мабуть, хрускотіння
В душі до суму тих розбитих терцій.
І лист пожухлий раптом влігся смирно
На землю, розчаровану до болю.
І порожнеча ліпиться із глею,
Нічна звивається печаль змією
І так блищить набридливо, настирно
Повзе, сичить по скошеному полю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994532
дата надходження 23.09.2023
дата закладки 23.09.2023
Окупація...На площу вийшли люди,
Закричали:
- Геть із української землі!
Вороги прицілились:
- Стріляти будем!
Мерехтіли гидко "зети", вроджені з імли.
- Та невже топтатимуть ворожі берці?
Не допустимо! - роїлися ввесь час думки.
Із грудей неначе вилітало серце.
- Вирвемо з корінням нечисті лихі клики!
Згуртувались однодумці-партизани.
Вмить листівки:
- Із ганьбою згинете, кати,
Українців не скорити звірам-зайдам.
Знайте, наш супротив швидко дійде до мети.
Рано-вранці чути: напад на рашистів,
Серія диверсій і логістиці - кінець.
Всі ножі загострені на терористів,
Ще й летить у їхні голови важкий свинець.
В хід пускають дружно шашки із тротилу,
Валять пропаганди телевежі і стовпи.
Вибух! Пил лиш з окупантів без могили.
Ось і покотились чужоземців черепи.
Розтрощили рейкові полотна миттю,
І палає техніка ворожа у вогні.
Не дають борці колаборантам жити,
Смерть вже косить виродків, що зрадили в війні.
Вигнати агресора - дієві плани.
Втілюють у сьогодення власні відчуття.
Наближають перемогу партизани,
Опір чинять з честю, ризикуючи життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994105
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 17.09.2023
Осінній подих відчувався на світанку.
Могла б бекаса, а чи звіра вполювать,
Згадала все ж для здобичі стару приманку,
Замаскувала засідку, немов альтанку,
Війна ж гнітила, ніби тисячі лещат.
Терплячість, витривалість, звісно, стресостійкість
В нагоді, як працює жінка за нулем,
Хоча буває перепон жахливих стільки,
Триматися потрібно завжди мужньо й стійко,
Не буде в снайперки тоді важких проблем.
Розрахувала траєкторію польоту.
Не для пташини куля - у важливу ціль.
Урівноважена, з гвинтівкою робота -
І мертвий вже ворожий командир піхоти,
Втікає інша нечисть врізнобіч звідтіль.
Нарешті, дівчині іти на рідну базу.
Чекатиме вона новий складний похід.
" Люблю життя", - повторювала тихо фразу, -
Війни вже почалася наступальна фаза,
Щоб нечисті не залиши́вся навіть слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993832
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 14.09.2023
Спочатку
світ довкільний зник.
З’явившись,
вдяг химери маску.
Її злий викрав чарівник
й відвів до себе в темну казку?
Незвичне,
інше в казці тій —
й сміливій лячно поміж тіней,
хоч голоси людські, живі,
і сонця чуються ворсини
на личку,
лобику й руках.
Мов кішка, граючись, лоскочуть
дитячість, сховану в очах…
А дівчинка вернутись хоче
до видимих колишніх днів —
і не полосканих ще лезом —
в майбуть, однак, незнану їй,
ступає…
ніжкою й протезом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992885
дата надходження 02.09.2023
дата закладки 14.09.2023
Кришталева соняшність
крилами зеленими
біль ховала
й стогін чийсь,
що в’їдались генами.
Над повік заснулими
опустили голови,
геть прошиті кулями,
й тінь водили колами.
Січені гарматами,
плакали пелюстями,
над синами й татами
розсипались куснями.
Мить життя — по-братському,
й пам’ять,
стяг опущений,
разом із солдатськими
вознеслися душами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992447
дата надходження 28.08.2023
дата закладки 08.09.2023
Легка печаль у вересневій тиші.
У затишку осонцений садок.
Журливо вітерець гілля колише,
Осінній котиться хмарин візок.
Сягає погляд десь за видноколо.
Що день новий в секреті приберіг?
Колючим їжаком стерня на полі -
Барвисті айстри у моїм дворі.
Мазки медові накладає осінь,
Куйовдить липі пожовтілі коси,
Пряде щодня свої круги жаги.
В чаклунки є, звичайно, плідний досвід.
Збирає вміло стрази - чисті роси.
Мольфарка ця чарує навкруги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993354
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 08.09.2023
Людське милує око сонях у цвітінні,
Безмежне поле - річка золотиста.
Стебельця сильні прикипіли до коріння,
Небесні шати ніби із батисту.
Яка ж краса! Але один нюанс абсурду:
Не вбивча спека це й не урагани,
Приблуд учинки чорні - більше вбити люду,
Скалічити невинних. Серцю - рани.
В міжряддях затаїлись міни. Не підходьте!
Вороже плем'я утікало знову.
Зіпсоване, оскаженіле.Плач природи -
Краса болюча - сльози світанкові.
(Дякую за натхнення Катерині Luka http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991866 )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992806
дата надходження 01.09.2023
дата закладки 01.09.2023
Розпустила кукурудза
Коси - от чудна!
В небі хмара, як медуза,
Плаває одна.
Щупальцями ловить хвилі,
Навздогін вітрам,
Перебрала серцю милі -
Вірна небесам.
Тріскає колосся жита -
Сіється зерно -
Серпень накладає мита,
Виноград вином
Плавно скрапує із грони -
Внадились пташки.
Де-не-де жовтіють крони,
Гупають грушки. 6.08.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992719
дата надходження 31.08.2023
дата закладки 01.09.2023
Сиплячи сни, сокотять сокорини:
— Стямся, спочинь-но, суєт суєто.
Скочують сутінки сонця скорини
Стихлому сміху-сльозам скляних сот.
Свист сопілок солом’яних стернини
Слухає сивий сновид-суховій.
Серверування столів, скатертини…
Серпень сливок-смаковинок схотів.
Сизий серпанок сіна сповиває,
Соняхи, сині сокирки, самшит.
Сяєво схилку стопилось. Смеркає.
Свічі серпатий світити спішить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991860
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 01.09.2023
Любити й вірити - є ж справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.
Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є ж справжнє.
Очиститься від лжі повітря.
В душі ж - чистіше, мов у храмі.
І відстояти з честю правду,
Про біль чужий не забувати.
Любити й вірити - є ж справжнє.
Не втратити життєву ватру.
Нужденному подати руку,
І віднайти комусь розраду,
Щоб серце не ятрили круки,
Любити й вірити - є ж справжнє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992092
дата надходження 24.08.2023
дата закладки 24.08.2023
Серпень плодовитий, солод мій медовий,
Бархатний духмяний кожен раз новий.
На душі святково, ніжно й кольорово.
Серпень золотистий радістю сповив.
Зорепад - дарунок, рідне слово чути.
І в очах бадьорість, каяття порив.
Юність незабутню, мов червону руту,
Легіт теплий щиро пригадав все нам.
Приголубив серпень і в обійми вкутав.
Аромати яблук - чарівний бальзам,
Груш висять гірлянди, щедрі слив запаси.
Серпне многоликий, одчини сезам.
Лагідного літа ти - жива окраса,
Диво-айстри пестиш, ніжності потік,
Та, на жаль, у тебе зовсім мало часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991739
дата надходження 20.08.2023
дата закладки 20.08.2023
Впізна́ю Ваш почерк
На іншій планеті,
Пера вільний розчерк
У зорянім леті.
Знайду не по мапах
Локацію духу -
Вчуваю на запах
Проекцію руху.
Я Вас між вітрами
Відчую на дотик,
Сповию думками.
П'янкими ночами
Горить в серці ґнотик,
Запалений Вами. 11.08.23.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991125
дата надходження 12.08.2023
дата закладки 20.08.2023
Тушує леміш краєвид.
Два кроки до крайки.
На гребенях зораних скиб
Хитаються чайки.
Із висі до низу штрихи—
Тремтливе розкрилля.
Немає у зрілості хиб—
Цвіт зріє в бадилля.
Зі ставу злетілись птахи
Поплакатись полю.
Хто скривдив вас, хто той лихий?
Хто болем вік поїть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991526
дата надходження 17.08.2023
дата закладки 20.08.2023
Життя - вселенська таїна́ і диво.
Не випадково все буває в нім.
Довірся тільки помислам святим.
Розсудливість потрібна й терпеливість.
Засій добром життєву щедро ниву,
Дай відкоша всім за́думам лихим.
Життя - вселенська таїна і диво.
Не випадково все буває в нім.
Брехні і фальші раптом змочить злива.
В зневір'я не впадай, не будь слабким,
Бо й лід весною стане нетривким.
Подякуй Господу - сяйнеш щасливим.
Життя - вселенська таїна і диво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991447
дата надходження 16.08.2023
дата закладки 16.08.2023
Володарює ніч серпнева тепла.
Минуле і майбутнє...Щось сплелось.
Ворушить вітерець ласкаво стебла,
І ніби з неба знов шепоче хтось.
Квітують мальви біля перелазу,
Лапчасте листя обіймає цвіт.
І на подвір'ї наче все до ладу,
Лише цвіркун співає чи тріщить.
Замиготіли очі зір небесних
В пелюстці ночі світлом осяйним.
Думки ведуть - де долі перехресні,
До українських щедрості глибин,
Які зі Всесвітом злилися вічно:
Старі тополі досі височать,
І досконалість ця без протиріччя,
Під мирним небом - дихати б стократ.
(Вірш-версія за картиною Олега Шупляка "Перелаз")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990981
дата надходження 10.08.2023
дата закладки 10.08.2023
Вечоріє. Сонце мріє.
Хмара хмароньку леліє.
В неба очі пурпурові -
Краєвиди загадкові.
Обрій заревом хмеліє,
У красотах серце мліє.
Вгомонися, вітре, тихше! -
Хвиля рибоньку колише. 3.08.23
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990516
дата надходження 04.08.2023
дата закладки 09.08.2023
Феєрія літа - в сонячних бризках,
В мандрівці легенького вітру.
Колише хмарки небесна колиска.
Терпке і духмяне повітря.
І я споглядаю серпневу красу,
Смарагдові хвилі із лісу.
Піймати б у руки грайливу ясу,
Знімати б ще відеокліпи:
І аличеві кліпси з блиском злата,
Строкату суміш дивоквіту...
Привітний ліс виспівує кантату -
Зливаюсь з феєричним літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990562
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 05.08.2023
Спасенна злива
Після вбивчої спеки...
Хтось мудрий сказав:
"Народжений рибою
Не виживе в пустелі".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990095
дата надходження 30.07.2023
дата закладки 31.07.2023
Серед пахучих трав, духмяних квітів
Гуляла Юність серпанково вдіта.
Струнка, як та береза, довгі коси,
Умите личко у ранкових росах.
Вуаль в зірках, що загадково сяють.
Навколо мрії у танку кружляють,
Рожеві сни, сердечні хвилювання,
Кохання перше і розчарування.
Промчала Юність полем колосистим...
Настрічу Молодість: грайлива у намисті,
Рішуча, впевнена, бо склалось все, нівроку.
Безхмарні небеса, куди не глянеш оком -
Все їй під силу, біди вона не знає,
Всі негаразди доля оминає.
Здається, Молодість - уже довічно:
Живи, твори, люби - так буде вічно !
Овва ! Минули ве'сни, промайнуло літо...
Мандрує пані загадково вдіта:
Вінок на голові із цмину * квітів,
Не кожному судилось її стріти.
Поважно, в ду'мах по землі ступає.
Більше сумних пісень вона співає.
Не кожному Господь дарує Старість,
Тебе обрали - стрінь її лиш в радість.
Доки свіча горить, оберігай ту просинь,
Літа вже повернули в золотаву осінь.
Не поспішай, той потяг не догнати...
Допоки висота, то зможеш ще літати.
* Цмин піщаний - лікарська рослина,
в народі називають - безсмертник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990014
дата надходження 29.07.2023
дата закладки 31.07.2023
Каверзний ворог блудив уночі,
Дії агресії: дрони й ракети.
Ніч розпинали, кричи, не кричи,
Чорні руїни - страшні силуети.
Ціль у підлоти - зерно і порти,
Хвиль вибухових дістали будинки.
Ранений той, хто сховатись не встиг,
Хлопчик маленький упав на цеглинки.
Скрізь червоніла пожежа в складах,
Слід залишило вороже насіння.
Вже вогнеборці рятують цей страх.
Душі тривожні, не сплять - в потрясінні.
В Храмі поцілили в серце - вівтар.
Плачуть від горя ікони вцілілі.
Це для всієї Одеси - тягар.
Помсту відчують потвори, зітліють.
(Тягар - у значенні гнітючі переживання)
(Вночі з 19 по 23 липня 2023 р.в Одесі була ворожа масована атака. В результаті - пошкоджено резервуари із зерном та причали Одеського порту, кілька житлових будинків, автомобілі, склади, Спасо-Преображенський кафедральний собор і т.д. Багато постраждалих, серед яких четверо дітей, одна людина загинула).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989545
дата надходження 23.07.2023
дата закладки 31.07.2023
***
Теплі, пухнасті
Персикові сонечка.
Прикраса саду.
***
Таємні очі
Золотого зеніту.
Персиковий рай.
***
Нектарна брослива,
Поцілована сонцем,
Стікає соком.
***
Манить нектаром
Сіяючий оксамит
Стиглих бросквин.
***
Плід солодощів.
Всередині отрута.
Дволиций персик.
***
Народжуються
З персикової кісточки
Мрії, ідеї.
***
Усі персики
Із токсичних зернят.
Солодкий трунок.
***
Підсолоджує
Смакові рецептори
Мова персиків.
***
Персики в небі
Оселились у зорях.
Соковита ніч.
***
Стікає літо
По брусквинових щічках
Солодощами.
P.S. *Персик (бро́слива, брускви́на́, броскви́на́).
Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989991
дата надходження 29.07.2023
дата закладки 31.07.2023
Схлипує пелюстка в затишку долоні—
чи упала з вишеньки спросоння,
чи її колиску розгойдав навмисне
надто рвійно капосний вітрисько…
Не у білім цвіті—в поглядах-наліпках
бачиться вона завиді-сліпню.
Нашпичачились його розгульні крила
і накрили перед ним безсилу.
Стихла пелюстина в ямочці долоні.
Причаївсь підступним змієм
вітер в кроні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982468
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 31.07.2023
***
Перламутр, спіраль -
Чистота у вічності
Одної мушлі. 18.06.23
***
Мушлі під сонцем
Розсипаються піском.
Піщані замки.
***
Вселенське око
В світобудові мушлі.
Погляд у вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989013
дата надходження 17.07.2023
дата закладки 28.07.2023
Ти з козацького мудрого роду,
Твій початок - це Київська Русь.
Понад тисячі років народу.
Україно, тобою горджусь.
Кров тече патріотів у жилах.
Не погасне незламності дух.
З діда-прадіда в кожного сила,
Не страшна нам ворожість задух.
Визнання світової спільноти
Окриляє нашу Державність.
Єдність нам допоможе збороти
Агресивність і безпідставність.
Московитські поляжуть нездари.
Сенсу в їхній немає брехні.
Не одержать землі ні гектара,
Переможе Вкраїна в борні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989912
дата надходження 28.07.2023
дата закладки 28.07.2023
Літні ночі - ягоди смородини.
Заморожуй спогади -
Гріти будуть довго нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988992
дата надходження 17.07.2023
дата закладки 28.07.2023
Каверзний ворог блудив уночі,
Дії агресії: дрони й ракети.
Ніч розпинали, кричи, не кричи,
Чорні руїни - страшні силуети.
Ціль у підлоти - зерно і порти,
Хвиль вибухових дістали будинки.
Ранений той, хто сховатись не встиг,
Хлопчик маленький упав на цеглинки.
Скрізь червоніла пожежа в складах,
Слід залишило вороже насіння.
Вже вогнеборці рятують цей страх.
Душі тривожні, не сплять - в потрясінні.
В Храмі поцілили в серце - вівтар.
Плачуть від горя ікони вцілілі.
Це для всієї Одеси - тягар.
Помсту відчують потвори, зітліють.
(Тягар - у значенні гнітючі переживання)
(Вночі з 19 по 23 липня 2023 р.в Одесі була ворожа масована атака. В результаті - пошкоджено резервуари із зерном та причали Одеського порту, кілька житлових будинків, автомобілі, склади, Спасо-Преображенський кафедральний собор і т.д. Багато постраждалих, серед яких четверо дітей, одна людина загинула).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989545
дата надходження 23.07.2023
дата закладки 23.07.2023
Лебідкою літає літо,
Лимани ллються легко.
Лопоче липень листям липи,
Лещи́цю ловить легіт.
Лугам липневим, лану - лоскіт.
Лаванда любить ласку.
Ліатриси лягають лоском.
Лисиця літня лізе ласа.
Літають лускокрилі лісом,
Лелеки літні линуть.
Лісівникова лу́бом ліса.
Лабу́з линяє ліньки.
Лебідкою літає літо.
(Лещиця, ліатрис - рослини. Лускокрилі - метелики. Луб - міцний, цупкий . Ліса - огорожа. Лабуз - бур'ян)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989079
дата надходження 18.07.2023
дата закладки 18.07.2023
Гартується, мов сталь, у жарі горна,
Катам вкраїнське слово душить горло.
Не замести сліди війни криваві,
Приречена ганьба їм і провалля.
Ні муки, не тортури неспроможні
Убити мову, правди слово кожне.
Стріляли в слово, а попали в тіло.
У слові ж саме справжня думки сила.
Щоб не творив цей недолугий ворог,
Нове щодня відроджується слово.
Довічно невмирущий дух поетів,
Бо слово істинне сильніш багнета.
(Вірш присвячується загиблим поетам від рук рашистів.) https://kp.ua/ua/life/a672695-vidrodjatsja-z-popelu-kviti-ukrajinski-poeti-ta-pismenniki-jakikh-ubila-rosija
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988635
дата надходження 13.07.2023
дата закладки 13.07.2023
***
Бризками в душу
Промовистий водоспад.
Бавиться вітер.
***
В спекотну днину
Водоспадні краплини
Цілують сонце.
***
Літній водоспад
Виграє веселкою.
Музика води.
10.07.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988484
дата надходження 11.07.2023
дата закладки 13.07.2023
Дощу б і переміни, бо спекотно,
Хоч у блуканнях хмар кудлатих вовна,
Прислухатись, чекати щось істотне,
Але ж терпіти важко цю безмовність.
Думки прядуться, а війна гуркоче.
Тривога розщепляє і бентежить.
Летить лиш паперове віршів клоччя,
А роздумів зібралась ціла вежа.
Контрасти, штучність, неприродність світу,
Якби ж то злива плодотворна впала,
Щоби згадали істини орбіту.
Людей, щоб вільних не валили валом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987350
дата надходження 28.06.2023
дата закладки 08.07.2023
…
Поля зеленого гриву
Легіт гребінкою чеше
Й не надивується диву:
Пралісок в листячко плеще
Сивій затихлій зозулі
З дзьобом, набитим окрайцем
Хліба черствої зажури,
Що полонила весь край цей.
Чорна, хрещатим барвінком
Ходить дорогою хресною.
Ранку, бий в промені дзвінко!
Віро, будь з нами воскреслою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987737
дата надходження 02.07.2023
дата закладки 08.07.2023
Хлюпочеться пшеничний океан,
Дозрілість золота у переливах.
Хмарин пливе безшумний караван,
Іскриться сонцесяйна буйна грива.
Колосся урожайного торкнусь -
Вберу у серце я красу фонтанську.
З любов'ю збережу всю таїну:
І літній легіт, і бджолині танці...
Бо ж кожна стежка рідна тут мені
І цвіт, і смак дитинства неповторний.
Духовна кревність з віку глибини:
Люблю я спрагло землю плодотворну.
( Фонтанська - від назви мого рідного села Малий Фонтан)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988209
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 08.07.2023
Суничний червню у жасминовім убранні,
Прийшов із любим літом рано на світанні
В час тихих дзвоників, розквітлих у траві,
Укрив покосами низов'я лугові,
Під гул джмелів мохнатих, коників сюрчання.
Суничний червню з винними, як мед вустами,
Солодкий хміль розлив старанно поміж нами -
Стікає краплями ранкової роси.
Пташок досвітні розбудивши голоси,
Полинеш вдалечінь над сивими світами. 29.06.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987512
дата надходження 30.06.2023
дата закладки 04.07.2023
Човгає чунями червень: — Чого:
Часу чарчину чи чашечку чаю?
Чухає чубисько чортополох:
— Челяді чеглик чумарки чухрає.
Чару чумного черпак — чужаку,
Чадам — чимбільш чебрецю, чистотілу…
Чалим чи човном ченцюй, чумакуй.
Чуєш, чигає чаруса чманіло?
Чортополох чорториями човг
Чахлій чіплянці човпти чарослов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987127
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 04.07.2023
Т-роянда - королева літа.
Р-адіє погляд від її принад.
О-бійми ніжні навіть вітру -
Я-кий легкий із нею променад!
Н-айкраща, чарівна, тендітна
Д-арована природою краса.
А-журність сонячна крізь віття,
-
К-азкова в пелюстках блищить роса.
О-здоба розкішшю зоріє -
Р-анковий світлий бавиться прихід,
О-крилений теж має мрію,
Л-еліє королеву Божий світ.
Е-дем трояндовий квітує,
В-ітання шле погожим літнім дням,
А колючки їй так пасують,
Л-иш обережним завжди будь, однак.
І не зривай красу цю всує.
Т-роянда ощасливить багатьох,
А пісню соловей їй подарує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987851
дата надходження 04.07.2023
дата закладки 04.07.2023
Захотів Рак женитися та й став вибирати… Чи то Жабку,
чи Ластівку за дружину взяти?
Ластівка у небо лине, з ним жити не стане. Така вільна та
красива на нього й не гляне. Жабка товста, вирячката. Бу-
дуть всі сміятись.
Тут згадав ще Рак про Щуку, та й став придивлятись. Є во-
на прудка й весела, гарну має вроду. До того ж його сусід-
ка, як він любить воду.
Про свій намір сказав Щуці, та довго мовчала. Сама дав-
но чоловіка вона вибирала.
Знала Щука – Рак клешнятий їй зовсім не пара. Все ж, на ди-
во, погодилась, Ракові сказала: « Буду тобі за дружину. Ди-
вись, щоб був вірним. Та ще хочу, кожен день щоб був у ме-
не вільним.»
Зрозумів Рак – працювати Щука й дня не стане. Зате, як
приємно буде, як на неї гляне. Бо ж струнка, у модній сукні,
Очі два карати. Де ж такої ще красуні йому пошукати?
Було гарно все спочатку, Щука догоджала. Але згодом то-
го Рака у корчі загнала. Став він рідко виходити. Як про Щу-
ку чує, тоді задом наперед він чомусь мандрує.
А вона тим часом, гляньте, воду розсікає. Плаває собі, де хо-
че та ще й всіх лякає. Як захоче, може й з’їсти кого зловить,
Щука.
Чи не тому, що шлюб з Раком є й для неї мука?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987844
дата надходження 04.07.2023
дата закладки 04.07.2023
Дощу б і переміни, бо спекотно,
Хоч у блуканнях хмар кудлатих вовна,
Прислухатись, чекати щось істотне,
Але ж терпіти важко цю безмовність.
Думки прядуться, а війна гуркоче.
Тривога розщепляє і бентежить.
Летить лиш паперове віршів клоччя,
А роздумів зібралась ціла вежа.
Контрасти, штучність, неприродність світу,
Якби ж то злива плодотворна впала,
Щоби згадали істини орбіту.
Людей, щоб вільних не валили валом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987350
дата надходження 28.06.2023
дата закладки 28.06.2023
У короні неба - не зірок карати.
Галузисті липи зодяглись у шати,
Заквітчали простір сонячно-медовий -
Надпиває солод з чаші джміль махровий.
У короні неба - зграї голубині,
Почуття бентежні та медово-винні,
Пісня найніжніша, музика любові,
Дивовижних райдуг барви кольорові.
У короні неба - усмішка блакиті,
Лоскітливий промінь в сонцесяйні миті
Зазирнув у душу і розніжив тіло -
Заіскрились в серці Амурові стріли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986795
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 26.06.2023
Маки мерехтять...У роздумах одвічних...
Стільки бачила земля дідів!
Рідне поле, де в травинки кожній вічка,
Де у вітру вільності мотив.
Пломеніють макові легкі голівки,
Сонця погляд лагідно блищить.
Бджіл дзижчання, цвіркунів солодкі співи...
Над красою поля - неба щит.
Маки яскравіють, ніби краплі крові.
В полі цім немало полягло,
Бо боровсь за незалежність кожен воїн,
Мирним, щоби квітло, вільним, тло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987150
дата надходження 26.06.2023
дата закладки 26.06.2023
То кулі в тілі стебелин.
В розливах пелюстинок крові.
З них ніч для тих збирає сни,
Чия провина у любові.
З незбутніх мрій плете вінки—
Горить-пала підніжок схилку.
Слізьми не згоять сум жінки:
«Коханий, я без тебе…», «Синку…»
З’їдає горе глузд, мов тля.
Коли ж спаде іржава мряка,
Картато видихне земля
Й запурхають на вітрі маки.
Знов стерегтиме їх Морфей,
Аби з чарунку збір весь –людям.
Хай лиш покине край пігмей…
Та чи колись війну забудем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986245
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 26.06.2023
Червнева липа квітом вправно тріпотить,
Зібрала бджілок світлих у нектарнім колі.
Медові аромати линуть поза тин,
Розлогість липову тримає міцно корінь.
Гілля залите цвітом, ніби бурштином,
При-квітки - ніжні і сітчасті крильця бабки,
Легкі зубчасті серденька - це не фантом,
Блискуче зелен-листя - денна сонця зваба.
Несе тепло їй променистий опікун,
І пахощі тендітних майже парасольок
Розніс старанно добрий золотий чаклун,
Квітчасто-сяйна в липи влітку диво-льоля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986804
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 22.06.2023
Ніч тече
на плече
місяця цівками,
сяйво тче
із печер,
мерехтить зірками.
Пил товче,
нарече
срібними стежками.
Світ очей
прирече
на чуття між нами.
Сніг січе,
потече
чистими струмками -
обпече,
утече -
не знайти віками. 30.03.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986519
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 21.06.2023
Присохли рештки барви на палітрі.
Милуюсь шовковистістю етюдів
весни.
Он сонце зерна тре в макітрі
і розсипає меливо повсюди:
на грядку—й сходам носики лоскоче,
аби тягнулись весело у рості.
На іншому—прямінько людям в очі
пил жменями шпурляє з високості.
А тут бджола квітки обходить— мусить.
«Схилили голови», — орлята дзвонять,
Тож тулиться тільцем до міжпелюстя,
чи б’ються серденька в півоній…
На цій лелека… тіло кволе,
обвисли рам’ям обгорілі крила.
Увись підняв останній погляд болю—
й упав, землі віддавши віддих й сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984300
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 21.06.2023
А дороги зійшлись, ніби рими у віршах,
У сюжеті експромта тулились яскраво
І лились розмаїто в гармонії світу,
Заплітаючи поруч чуттєвості трави.
Та ось заздрощі вітру підняли швидко пил.
Задихаючись, ми все ж торкались серцями.
І летів він сторчма по дорозі стосилий,
І тоді ми ішли навмання путівцями.
Роздоріжжя закралось у кожній клітині,
Роз'ятрило журбу, хвилювало від зламу.
Розтікалися дні, розбігались хвилини,
Я спіткнулась і ти - відбулось щось між нами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986504
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 18.06.2023
У короні неба місяць кабошоном
Сяє на всі боки - мерехтять зірки,
Умостився зручно над вечірнім троном,
В зорепаднім леті їхні пелюстки.
Чинно відкриває золоті комоди -
Лиш йому відомий чарівний пароль,
Подарує нічці дорогі клейноди -
Тільки в парі з нею справжній він король!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985349
дата надходження 06.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Від вибуху весь простір водяний,
Хтось обіймає рідний дах руками
Й шепоче сам собі: не плач, не ний.
Не втримавсь хтось, на дно пішов, мов камінь.
Затоплене ненавистю живе
Невігласом, ворожим кодлом з пекла.
Бо в дзеркало дивилися криве,
У душах зайдів передчасно смеркло.
Затоплені волають, хтось затих,
Реве худоба, а вода клекоче.
Скрапають сльози з неба всіх святих,
Підтримай швидше, всюдисущий Отче.
07.06.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986183
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Недобрий ранок і ще гірша ніч,
В сльозах важка молитва на обличчі,
Домівки схожі на огарки свіч
У двадцять... двадцять першому сторіччі.
Смертельним криком полум’я кричить,
Сирена вовком виє від безсилля,
А світ мовчить, упевнено мовчить –
Нас з головою криє вража хвиля.
Пливуть уламки від людських життів
До берегів надії й безнадії,
Летять думки, мов чорне конфетті
І попіл днів всідається на вії.
Немає снів, коротка літня ніч –
Її украли дрони та ракети.
А ми – самі з собою віч-на-віч
На цій долоні вічної планети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986028
дата надходження 13.06.2023
дата закладки 13.06.2023
Зорянкою бути не хочу -
Літає вона неохоче.
Синицею - не по мені -
Той світ замалий, що в вікні.
Журавкою лину у небо -
Побачити землю потреба.
Жар-птицею у зоревій
До тебе лечу, Птаху мій!
Сьогодні мої народини -
Я Феніксом з попелу зрину -
Окрилена сяє душа
В сузір'ї Малого Ковша! 4.06.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985238
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 13.06.2023
Лише благословилося на світ,
ще сонні півні чистять сурми,
а підсвітанку світла струмінь
проник між шпарки пишних верховіть.
За ніч туман наповзався й приліг,
нервово цмокаючи люльку,
і слухає, як роси-кульки
раз по раз лускають в руках землі.
Невдовзі сонце зрине із пожеж—
і шлейф серпа́нковий сутани
туману сивого розтане,
скропивши без розбору меж
живого й неживого...
Що, скажи-но,
Ти лишиш по собі, людино?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985377
дата надходження 06.06.2023
дата закладки 13.06.2023
Тарабанить дощик: - Крап - крап - крап,
Зайчик під ялиночку миттю - драп !
Грім гуркоче в небі: - Та - ра - бах !
Тішиться вухастий, що є дах.
Замовк соловейко, нема - тьох,
Дуб мовчав, а потім каже: - Ох-х-х !
- Вже грози не треба - Ні-ні-ні...
Дуже лячно стало і мені.
Вилетіла сойка: - Ф'ю - ф'ю - ф'ю,
Заспівала пісеньку свою.
Ропуха з-під кущика: - Скре - ква - ква.
Веселка на небі, ну, й дива' !
Ліс радіє, листячко: - Шу - шу - шу,
Вилетіла бджілка: - Жу - жу - жу.
Дятел вибиває: - Тук - тук - тук !
Ритмічний з відлунням в дятла звук.
Літо голосисте вже прийшло,
Будуть пісні, звуки і тепло.
Нехай процвітає рідний край,
В полі дозріває урожай !
Примітка : цікаво, що сойки здатні переймати звуки
інших птахів, навіть ссавців, тому їх спів розмаїтий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985507
дата надходження 07.06.2023
дата закладки 13.06.2023
Не рахували ми краплини років,
І мрії сяяли, мов в небі зорі,
І обіймали хвилі теплі моря,
Як ностальгія у думках зворотних.
В очах бриніла дивовижна ніжність.
І світло непідвладне проникало
Наскрізь. І це як сплеск, підйом чималий
У тиші. Чи ж були суміжні?
...Знов зорепад, доволі тісно стінам,
Якби ж торкнутись у блуканнях хвилі
Душі,бо краплі додають ще силу,
Щоб цілувать оту земну нетлінність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985737
дата надходження 10.06.2023
дата закладки 10.06.2023
У квітні одцвітав цукровий клен -
Судинами розлився солод,
Переборов зимовий холод.
Струсив сніги важкі з гілок-антен,
Коли відчув енергію весни -
Знялися ввись могутні груди,
Розтанув - ласки не забуде!
Йому ще й досі заздрять ясени...
Здійснились врешті заповітні сни!
Убрався у зелені шати,
Милується поблизу хати.
Такої ще не відав таїни...
Для неї має що сказати -
Рішився мовчки дивувати.
P.S. Світлина цукрового клену (один з різновидів кленів), з соку якого варять кленовий сироп і виготовляють іриски.
Квітень, 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984697
дата надходження 29.05.2023
дата закладки 02.06.2023
Темною хусткою ночі
Оповиваюсь під брови.
Дощик-нетяга белькоче:
—Змию всі рани від крові,
Хлюскотом висію спокій,
Зладу між мислями в зграї.
Втомливе й в’їдливе «доки»
Зм’якне хай, не докучає.
…Зором розчісую пасма
Сірих струминок-волокон.
Світло останнє погасло.
Поніч під хлющею мокне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978201
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 02.06.2023
У маршрутці їде мама,
Поруч донька п'ятирічна
Апельсин в руках тримає,
Фрукт, звичайно, екзотичний.
Мама чистить апельсинчик,
Кидає у вікна шкірки,
Дістає ще із торбинки.
- Жінко, ви ж не на вечірці!-
Закричали пасажири.
Виражають гнів свій люди,
І маленька донька Іра:
- Що ж ти робиш, мамо Людо?
- Ой, яка ж дитина чемна
У такої мами, мила.
- Мамо, кидаєш даремно,
Це ж в горілку! Зрозуміла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985038
дата надходження 02.06.2023
дата закладки 02.06.2023
Чому ж не сонячно, хоч світить сонце за́вжди,
Пронизуючи вістрям дні змарнілі.
Десятий рік вже тлумляться чужинці-зайди,
Розкривши суть хижацько-озвірілу.
Зомбовані на сказ кремлівською пітьмою,
З московії підступні блудять вбивці,
Не вникнувши в диктаторську жахливу змову,
Воюють недобиті кровопивці.
І цей загарбників непотріб жде погибель,
Бо зайві на землі - це сто відсотків.
Потворні наміри у цих триклятих гицлів -
У прах, катів мерзенні руки всохнуть.
Розплата бу́де, й наближається щоденно
За юнь розстріляну , крихке дитинство,
Бо українці мають переможців гени,
То ж не залишиться ворожих тіней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984395
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 26.05.2023
Ну, доброго ранку… Лампадку приніс от…
Вчорашня потухла,
Прив’яли тюльпани.
Як мама? Хворіє всякчас без просвіту,
Висушують тугою ночі неспані.
Побільшав загін ваш на восьмеро, бачу
(Нервово тремтить між губами цигарка).
Здалося тобі. Я тримаюсь, козаче, —
В синь білого диму випурхують хмарки
Із батьківським болем, що більший за гори,
Із «ліпше самому було б» чоловічим.
…З портретів бійці на алеї Героїв
Пробачливо дивляться стрічним у вічі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975958
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 25.05.2023
Я не хочу прокидатися від сну,
Бо кортить мені літати без упину...
Дійсність має гіркуватість полиню́.
Смак солодки не цукрить в лиху годину.
Уві сні левітувати – звичний стан –
Там нема гравітаційного закону.
А реальність пахне зіллям, що євшан*,
Той, що бгати під ногами нам до скону.
Два світи – дві паралелі без межі,
Що поєднані містичним провидінням
Задля звершення у проявах душі.
Колообіг станів розквіту і тління.
Я вбачаю в ньому Всесвіту модель –
Дуалізм + "Яв-Прав-Нав" трихотомію.
Між світами знов проводжу паралель.
Втім, на жаль, лише у снах літати вмію...
16.05.2023
*ЄВША́Н-ЗІ́ЛЛЯ (нар.-поет.) - степовий, запашний полин.
Паралелі
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965393
–––––––––––––––
Авторський колаж:
картинки з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983702
дата надходження 19.05.2023
дата закладки 25.05.2023
За гроші втратили людську подобу
Навідники ракетного заліза.
Це ж скільки у душі вмістилось злоби.
Чи жме знецінення, "ідейна" криза?
Із ворогом, на жаль, в одній упряжці.
Ганебні вчинки, суть нутра ганебна.
У час, коли народу досить тяжко,
Колаборант лютує й превелебний.
Жорстокість довела до руйнування
Людських будинків, зна́чимих об'єктів,
Смертей невинних через плазування
По-рабському всіх зрадників-суб'єктів.
Не вчить історія колаборантів.
Презирство їх чекає, смерть собача.
Рашистські не поможуть їм гаранти.
Не тільки українці, Бог все бачить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982874
дата надходження 11.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Я з тих, кому болить, мов рана, Україна,
Й сльоза в мені бринить, як хтось в війні загине.
Я з тих, у кім живе любов і не вмирає,
Й бажання – не нове – жить в Українськім краї.
Я з тих, кому болить сьогоднішнє держави.
Тим гріх не відболить, у кім душа іржава.
Я з тих, кого те злить, що здатні ще дрімати,
Ніщо їм не болить – продать готові й матір.
Я з тих, для кого сенс життя – це Україна.
Вона – понад усе, бо рідна і чарівна!
1.05.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984195
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Квітне диво в лузі - вероніка,
Хоч непримітна, роль її велика:
Прийти на поміч і перемагати,
Ту життєдайність людям дарувати.
Небесна голубінь в траві зеленій -
Цей скарб природи є неоціненний.
Лікарською звати вероніку,
Хоч тендітна, сили - нема ліку.
Адже, несе повсюди перемогу*
І поспішає людям на підмогу.
А той нектар цілющий не шкодує,
Взамін на шану лише претендує.
Вероніка - знана є Богиня,
Волонтерки й Героїні нині.
- Мила, синьоока, вероніко,
Оздоровлюй, радуй всіх довіку !
Вірим, принесеш нам Перемогу.
Вороги, геть з нашої дороги !
Хай у лузі вона квітне гоже,
Мирне небо - так на неї схоже.
* вероніка - в переводі з грецької :
та, що несе перемогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983507
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Чому воно буває так?
Було ж так сонячно і світло.
Тепер пече у душах плач,
здається, й слово наше згіркло.
Нема тих слів, щоб передати,
що я насправді відчуваю.
Болить душа моя, бо знаю,
хтось в полі маком проросте,
волошками на світ хтось гляне.
Здається й слово не цвіте
від того, що кажу, а в’яне.
А я так хочу, щоб цвіло…
щоб квітло слово наше рідне,
щоб було небо чисте й мирне,
блакиттю радувало всіх;
щоб скрізь лунав веселий сміх,
щоб у садах черешні спіли,
щоб матері синам раділи
і всім-всім весело було.
А я так хочу, щоб сміялись,
як і раніше, наші діти,
щоб розцвітали чорнобривці
і вишні простягали віти;
щоб всі додому повернулись,
і на душі було так світло…
і щоб раділи всі навколо,
і веселково слово квітло.
Чому воно буває так?
Було ж так сонячно і світло.
Тепер пече у душах плач,
здається, й слово наше згіркло.
Та вірмо всі! Прийде той час,
усмішка на вустах розквітне,
і заспіває, задзвенить
наше веселе слово рідне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982377
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 25.05.2023
На одну людину стало менше,
Світ збіднів не на одне життя.
— Знаєш: а мій тато супермен ще й, —
Друзям не похвалиться дитя —
Те, котрого свічка не засвічена
І земна дорога не засвідчена.
Зранку каву не подасть дружині
(Він кохання стріти ще й не встиг).
У сяйнисті вечори ожинові
В соцмережах викладав пости.
Жодна ним розроблена програма
Не схиляла до війни ні грама.
Відчахнули парость. В полі чалім
Молоді роки спинили рух.
Сива мама з клуночком печалі
Поглядом долає виднокруг,
Де незбутнє спить у сповиточку
І душа загиблого синочка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974362
дата надходження 19.02.2023
дата закладки 25.05.2023
Весни метаморфози в травні безперервні:
Із жовто-золотистого - у білий колір
Щодня вибілювало сонце ревно-ревно
Кульбаб голівки ніжні у безмежнім полі.
І невагомість пуху пінилась у тиші,
Мов білосніжний янгол сипав диво-дивне,
Крильми розкривши вправно таємничу нішу,
Додавши легкість і святу живу цнотливість.
Дбайливий легіт вже колише у колисці,
То ж рознесеться пух могутньої царини,
Знайде собі благословенне райське місце
І вільно проросте в майбутньому дитинно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983736
дата надходження 19.05.2023
дата закладки 19.05.2023
За гроші втратили людську подобу
Навідники ракетного заліза.
Це ж скільки у душі вмістилось злоби.
Чи жме знецінення, "ідейна" криза?
Із ворогом, на жаль, в одній упряжці.
Ганебні вчинки, суть нутра ганебна.
У час, коли народу досить тяжко,
Колаборант лютує й превелебний.
Жорстокість довела до руйнування
Людських будинків, зна́чимих об'єктів,
Смертей невинних через плазування
По-рабському всіх зрадників-суб'єктів.
Не вчить історія колаборантів.
Презирство їх чекає, смерть собача.
Рашистські не поможуть їм гаранти.
Не тільки українці, Бог все бачить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982874
дата надходження 11.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Перевернусь у хвилю звабооку,
Перегойдаю тихий океан,
До тебе проберуся крізь туман -
Магічний, дикуватий, як шаман,
Душевних струн торкнуся ненароком -
Не встигнеш, навіть, і моргнути оком.
Нутро розніжу, поцілую в щічку,
Щоб упізнав і пам'ятав завжди,
На тілі краплями лишу сліди,
Щоб захищали від оман, біди.
Реінкарнуюсь в життєдайну річку
Між нами, мій нескорений потічку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983230
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 16.05.2023
А-ж гі́лля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Б-узкова ніжна, надзвичайна мить,
У-таєна в легендах вікових.
З-емля радіє від бузкових хвиль.
К-ипить, цвіте бузок...Ах, аромат!
О диво-сон травневих серенад.
В-есня́ної сине́лі буйноцвіт,
О-азисом розлився пишноквіт.
Г-райливо насолоджує серця.
О-вва, пахучість щедра без кінця.
К-вітує різнобарв'ям кольорів,
А очі піднімаєш догори,
З-ірвати прагнеш щастя- пелюстки -
Красуються пахучості зірки.
А-зартний аромат...казок стібки.
( Бузок ще називають "буз", "синель")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983417
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Тавро тривоги, тряскоту та товчі —
Таківський, травню, твій терпкий талан.
Тріщить твердинь тисячолітніх товща—
То тлумиться тогобіцький тиран.
Терпіть, тримайтесь тихомирні трави,
Турнемо темряву, трухляву тать—
Тартарариська твань темнокривава
Тьму троглодитів тягне танцювать…
Та, терпеливцю, тло тьмяніє твоє,
Тож трактами ти тюпаєш тумою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982142
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 14.05.2023
Зачаровує цвіт нашої вишні,
кличуть знову до тебе гілочки пишні.
Серед білих пелюсток крапельки сонця,
щоб нам щастя своє спити до донця.
Білий цвіт весняний, мов цвіт зими, сніжний.
Та є й подих літа, веселий та ніжний.
У нім своє світло залишили й зорі,
щоб повнились щастям всі дні в нашій долі.
У обіймах твоїх серденько мліє,
коли бачить удвох нас – вишня радіє.
Білим цвітом стежину щедро встеляє,
що кохаю тебе, вишенька знає.
Білий цвіт весняний, мов цвіт зими, сніжний.
Та є й подих літа, веселий та ніжний.
У нім своє світло залишили й зорі,
щоб повнились щастям всі дні в нашій долі.
Зачаровує цвіт нашої вишні,
кличуть знову до тебе гілочки пишні.
Серед білих пелюсток крапельки сонця,
щоб нам щастя своє спити до донця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981372
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 14.05.2023
Цвіту злива.
Пахне слива
Незрадлива,
Повна дива!
Серцю мила,
Вітру крила
Полонила.
Розпустила
Білосніжні
Квіти ніжні -
Коси пишні,
Коло вишні.
Світла злива -
Квітне слива... 11.05.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982930
дата надходження 11.05.2023
дата закладки 14.05.2023
За гроші втратили людську подобу
Навідники ракетного заліза.
Це ж скільки у душі вмістилось злоби.
Чи жме знецінення, "ідейна" криза?
Із ворогом, на жаль, в одній упряжці.
Ганебні вчинки, суть нутра ганебна.
У час, коли народу досить тяжко,
Колаборант лютує й превелебний.
Жорстокість довела до руйнування
Людських будинків, зна́чимих об'єктів,
Смертей невинних через плазування
По-рабському всіх зрадників-суб'єктів.
Не вчить історія колаборантів.
Презирство їх чекає, смерть собача.
Рашистські не поможуть їм гаранти.
Не тільки українці, Бог все бачить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982874
дата надходження 11.05.2023
дата закладки 11.05.2023
***
Білим ведмедем
Полює мороз-хижак
В Арктичнім світі.
***
Вічна мерзлота
Снігами розважає
Північний полюс.
***
Арктичний вітер
Здіймає сніг повторно.
Снігокрутниця.
***
Сніговим іглом*
Арктичний архіпелаг
Біліє здаля.
***
Куполи пінго**
З вікової мерзлоти
Торкають небо.
***
Не білим цвітом,
А снігами квітує
Арктичний простір.
P.S. Знімок від 9.04.23 у Західній Арктиці під час досліджень (за розпорядженням NASA) загадково-утворених пагорбів (пінго**), які схожі на пагорби, що на Марсі.
*Igloo- зимова куполоподібна хатина з прямокутних і трапецієподібних плит снігу або льоду в інуїтів.
**Пінго - багаторічного горба спучування, що є мерзлотною формою рельєфу у вигляді куполоподібного підвищення (висота до 60 м, діаметр до 200 м) із льодовим ядром. Утворюється у зв’язку з промерзанням таликів під озерами й старицями річок в областях розповсюдження вікової (багаторічної) мерзлоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981915
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 08.05.2023
– Квіть-квіть, квіть-квіть,
квіть-квіть, квіть-квіть, –
кирпатий квітень квіти кличе.
– Крайнеба колесо крутіть, –
кряхтить кислиця . – Клин курличе…
Кулачиться, крижує колотун,
коцюбляться кремезні клени.
Кудахчать кури коло клунь:
– Калюжа – крийка коллагена.
Кругом – ко-ко, кря-кря, кувіть,
купайте красно, кванти…
крилату кузеньку купіть,
клі-клі, – куватимуть куранти.
Кирпатий квітень: квіть-квіть-квіть,
кришіть клинцем крижинну кліть!
Колотун—холодний вітер.
«Клі-клі»—крик зозулиці, зозуля
чоловічої статі кричить «зо-зу».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981087
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 08.05.2023
Комусь життя під сонцем гріє душу,
Комусь дощем шмагає раз по раз
І залишає тільки незабудки,
Не розкриваючи замків і брам.
Не кожному щастить. Хитросплетіння,
Немов морозом влітку обдає,
Не залишаючи знайомі тіні,
Круті лиш береги, то ж рани є.
Нахабно світ до дна фальшивий досі.
Не схибити б і не зійти з путі,
Бо задуми тирана, ніби оси,
Криваво жалять - пруться до мети.
Війна лютує. Сподівань є ж віра.
Земля розп'ята - йде сміливець в бій
За всіх живих. Знешкодить, звісно, звірство,
Що ласе на чуже. Чи вщухне біль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982543
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
В МОЇМ СЕРЦІ - ТИ, ТІЛЬКИ ТИ...
Ти, так неждано прийшла в життя
І я не хочу тебе втрачати!...
В любові розквітли мої почуття,
Буду завжди тебе я кохати!...
В моїм серці -ти, тільки ти !...
А там для інших - місця немає.
Світи ,мені сонечком завжди світи!...
Хай у душах весна розквітає!...
Ти - світанок, світло у вікні,
Багряний захід сонця - надія.
Всесвіт ,що малює казку в сні
Моя любов - довгождана мрія!....
Ти - королева!... А я - твій король!...
один одного будемо любити...
Ми побудуюємо рай наших доль!...
Щоб у ньому з тобою там жити.
Між нами відстань в тисячу миль
Ніхто не може розлучити нас.
Океан зір із високих хвиль
дарує мить щастя- чудовий час!.
М.Чайківчанка.
.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982156
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Не появилося на нім ще листя,
Але вже в білім цвіті чагарник.
Гілля, немов у шапці, на узліссі,
Колючками оздоблений "квітник".
Мигдальним ароматом пахне терен,
Хоч трохи гіркуватий, вабить все ж.
І безліч бджіл пилок збирає - шерех,
Нектар смакує з медоноса теж.
Кущі купаються у сонцесяйві,
Рясне цвітіння ніжиться сповна.
Дрібних пелюсток щедре біле майво.
У нього закохалася весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981832
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 01.05.2023
У човенці-долоньці
Дише спокоєм сонце.
Чуєте? Сонце!
Проштовхнулось між хмарищами,
Ледь пробилось між згарищами
І явилось у білій суконці
Провеснілеє сонце.
Першоцвіти невинністю
Постають понад тлінністю;
Пробудилися котики,
Гріють спинки й животики;
Подив стримує кицю:
— Ох, обсіли вербицю.
Горном півень пихатий
Зве гарем свій чубатий
За паркани на гулі,
Бо весна вже — не чули?..
Вись беззахисну зором голубимо,
Миру хочемо
Й молимось —
Люди ж ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976687
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 27.04.2023
Не сміюсь, не плачу і не каюсь!
Каяття - це буде не для всіх.
Хай, як той листок на вітрі маюсь,
Та удача прийде на поріг!
Прийде, прийде: ще щось знову буде!
Віра, як той Фенікс ожива.
Холод спонукання не застуде:
Виросте надій моїх трава!
Виросте і сад зазеленіє,
Ще поспіють мрій моїх плоди.
В небі сірім, сонце заясніє,
Як метал, що вилився з руди.
І тоді я Господу покаюсь,
Й на страшний піду тоді я суд.
Від гріхів своїх не відцураюсь:
Ось вони - в душі чорнющий бруд!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980507
дата надходження 17.04.2023
дата закладки 27.04.2023
Квітень стелить покривало
Із кульбабиних пишнот.
Сонце , ніби з неба впало,
У повітрі звуки нот.
Співи пта́хів голосисті,
І кружляння навесні.
Квіти жовто-золотисті
Цьогоріч в росі рясній.
Бабка, гу́менце, купава,
Пустодуй та молочай.
В назвах декому забава,
А з кульбабки - мед і чай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981363
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 26.04.2023
Черешнецвіт розлився молоком,
А сонячне проміння, ніби пряжить.
Нарешті, квітень радує теплом,
І нитка-спомин в'ється з думки-пряжі.
Про нас, про шовк небес, кохання, фраз
Суцвіття раннє і пелю́сток ніжність.
Цінніших не було тоді прикрас,
Ніж щирість почуттів, мов сяйво німба,
Бо світ чистіший був у сотню раз
В сільськім черешнецвіті білім-білім,
І квітень пестив в молодості нас.
...Тепер лиш легіт доторкався гі́лля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981217
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 25.04.2023
Чи знаєш ти про що шепочуть
у небі зорі в ясні ночі?
Про те, що в тебе, мов у полі
розквітлий льон – блакитні очі.
А місяць все шепоче гаю,
що ніжно я тебе кохаю,
моя дівчинонько-лебідко,
моя найкраща в світі квітко.
Мої слова, що серцю милі,
гойдають в річці тихі хвилі.
І, засоромившись, червона
калинонька схилила ґрона.
А місяць все шепоче гаю,
що ніжно я тебе кохаю,
моя дівчинонько-лебідко,
моя найкраща в світі квітко.
Вербички люблять гомоніти
про те, які дарую квіти,
що ти весела та привітна,
мов зіронька яскрава, світла.
А місяць все шепоче гаю,
що ніжно я тебе кохаю,
моя дівчинонько-лебідко,
моя найкраща в світі квітко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980957
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 25.04.2023
Циганське сонце припекло у квітні -
Снувало промені гарячі, літні,
Пообіцяло сонячне тепло,
За кілька діб за хмари утекло!
Здурило землю нагло і невчасно,
В лісах стелились килими із рястом.
На пагорбі збудило сон-траву,
Щоб віщі сни відкрила наяву,
Як знахідка в торішньому бадиллі,
Проклюнулась пташатами на схилі,
Тремтить на вітрі зграї світлий пух -
Таких кумедних, ніжних відчайдух
Нелегко відшукати на природі.
Та знову переміни у погоді:
Припорошили магію сніги -
Циганське сонце замело сліди. 17.04.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980743
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 22.04.2023
У них є тисячі проєктів, планів.
Працюють лиш за покликом сердець,
Не потребують нагород, пошани,
Бо кожен - безкорисливий боєць.
Примножують щодня шляхетні вчинки,
Знаходячи ресурси й вільний час,
Збираючи донати по крупинці
Для фронтових потреб - добра запас.
Купуючи приціли і планшети,
Аптечки, тепловізори, харчі,
Нові пікапи, каски, турнікети,
Удень везуть солдатам і вночі,
Бо волонтери - чуйні, милосердні.
У допомозі іншим - сенс життя.
Сміливі, не бояться куль і смерті,
Благословенна Богом в них мета.
(Сьогодні День подяки волонтерам, людей, які з перших днів війни забули про вільний час і особисті потреби.
Кожен із нас зараз волонтер. Кожна бабуся, яка пече і передає свіженьку хлібину до пункту видачі допомоги. Кожна переселенка, яка приїхала в спокійні регіони і одразу стала допомагати в гуманітарному штабі. Кожен вчорашній офісний працівник, який сьогодні після основної роботи вечорами працює вантажником в благодійних центрах. Кожен, хто допомагає силою доброго слова, фінансово і матеріально. Ви всі волонтери.
І я безмежно вдячна за ваше добре серце. Країну з такими серцями неможливо перемогти).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980719
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 22.04.2023
Прокинувся ранок в холодному поті.
Як дощ розридався… розлив ручаї.
Припали колінами хмари в скорботі
Та глипом на гай совістять горланів:
– Втомилися люди.
На тишу в них голод.
Напругу їм зніме співанка краплин.
– Спо-кій-но, без-печ-но, – лягає крап долом,
Та мокрим від сліз час продовжує плин.
З усюдів усіх пропікає луна:
Війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980453
дата надходження 17.04.2023
дата закладки 22.04.2023
Пройшли дощі - краса в саду пахтить.
Квіткові розсипи всміхнулись.
У пелюстка́х краплинок дружній тиск,
Від леготу ледь-ледь хитнулись.
У "дзвониках" нещільні ки́тиці
Тримає міцно квітоніжка.
І різнобарвні скрізь оцвітини:
Червоні, білі...ніжні-ніжні.
Пахучі, пишні, жовті з синіми,
Лілові і блакитні квіти.
Дощами вмиті дрібно-сизими.
От як красі цій не радіти!?
Бо ж розкіш гіацинтів чарівна́,
Яскрава, щедра, розмаїта.
Забарвлення дарує всім весна-
Квітневі неповторні миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980963
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023
У них є тисячі проєктів, планів.
Працюють лиш за покликом сердець,
Не потребують нагород, пошани,
Бо кожен - безкорисливий боєць.
Примножують щодня шляхетні вчинки,
Знаходячи ресурси й вільний час,
Збираючи донати по крупинці
Для фронтових потреб - добра запас.
Купуючи приціли і планшети,
Аптечки, тепловізори, харчі,
Нові пікапи, каски, турнікети,
Удень везуть солдатам і вночі,
Бо волонтери - чуйні, милосердні.
У допомозі іншим - сенс життя.
Сміливі, не бояться куль і смерті,
Благословенна Богом в них мета.
(Сьогодні День подяки волонтерам, людей, які з перших днів війни забули про вільний час і особисті потреби.
Кожен із нас зараз волонтер. Кожна бабуся, яка пече і передає свіженьку хлібину до пункту видачі допомоги. Кожна переселенка, яка приїхала в спокійні регіони і одразу стала допомагати в гуманітарному штабі. Кожен вчорашній офісний працівник, який сьогодні після основної роботи вечорами працює вантажником в благодійних центрах. Кожен, хто допомагає силою доброго слова, фінансово і матеріально. Ви всі волонтери.
І я безмежно вдячна за ваше добре серце. Країну з такими серцями неможливо перемогти).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980719
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023
Поезія усюди, так, усюди, вірте:
у подиху веснянім сонця золотого,
в обіймиках дитячих, в намовлянні вітру
і в полинах відгірклих при сільських дорогах.
Поезія усюди: у музичних звуках,
набридливих раніш воронячих катренах.
Поезії нема лише у війнах й муках,
какофонічно й лячно ще ревуть сирени.
Тож кожен гвалт душі і біль невідболілий
довірю віршам —хай тягар беруть на себе.
І Бога прошу, щоб вони не посивіли
Зарання
й виживають в попелі як-небудь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979945
дата надходження 11.04.2023
дата закладки 17.04.2023
В-еликдень - свято для родини,
Е-дем земний радіє нині.
Л-унають дзвони - в церкву - люди
И-(Й) несуть у кошиках, мов чудо,
К-вітневі писанки з пасками,
О- святять крашанки ще й в храмі.
Д-обро в очах, молитву чути.
Н-ехай врятує Бог від скрути.
І знову дзвони. Свічка й паска.
Д-аруй нам, Боже, світло й ласку.
З- вучить : "Христос Воскрес!" - так чисто.
"В -оістину Воскрес! - врочисто.
О, дзвони! Скрізь святі ікони.
Н-ехай люд б'є земні поклони.
И(І) знову Великодні Дзвони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980336
дата надходження 16.04.2023
дата закладки 16.04.2023
Пливуть по небу хмар гондоли -
Уздрілись в сонячній уяві.
Дзумлять на узбережжі бджоли -
Малі, проворні та чорняві.
Впиваються нектаром в пальмах,
Кокосових, - пахким, як з липи.
Притиснув плавно вітер гальма -
До бджіл пилок жовтенький липне.
Прибій підсилює звучання,
Піймавши хвилю невагому
І ноту, лиш йому відому.
В повітрі сонячне кохання
Навіює солодку втому -
Ми умліваємо у ньому. 26.03.23-11.04.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980020
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 16.04.2023
Пригріло пагорби проміння,
Природи подих - переміни.
Прозора посмішка повітря,
Палітра пестощів привітна.
Південні присмаки пейзажів.
П'янить пагіння, поле пряжить.
Примітні прояви поклонів,
Потіхи паводків - підйоми.
Пелюсток пахощі прекрасні -
Потоками пасатів пасма.
Пісень пташиних переливи,
Прислухайся: подалі плинуть...
27.03.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979972
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 12.04.2023
Розплакалось небо, схлипує квітень.
Контрасти - весни забаганки.
Приховане сонце, сіре графіті,
Мотиви з полив'яних дзбанків.
Цей дощ сивоокий враз інкрустує
Брунькатість, рельєфи гривасті.
Безладдя думок, тривалий вже стугін,
Не сплутати почерк цей власний.
Несе таїну́, прислухатись треба.
Отямтеся, люди , гріховні,
Бо це неспроста розплакалось небо,
Втрачає обличчя духовність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979517
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 07.04.2023
Заспокоївся дзвінок.
Виховання йде урок -
Сокровенна тема мрій.
Враз бажань здійнявся рій.
Учні думають про мир,
Про покупок цілий вир.
Не утримався Олесь:
- А мені би Мерседес...
Вчитель зиркнув на весь клас:
- А чому ніхто із вас
Розуму не попросив,
Мудрости - забракло сил?
Відповів на те Тарас:
- Добре знає кожен з нас... -
І добавив жартома:
- Просять те, чого нема. 9.02.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978916
дата надходження 01.04.2023
дата закладки 04.04.2023
Дорога непроста, шрамована війною:
То поле, мінами забите,
А то ракет уламки і химерних дронів,
І бронетехніка розбита.
Іще димляться згарища боїв в затишші.
Обходять хлопці - в них завдання.
Загін сміливих піднімається узвишшям,
У лігво ворога - є данні.
Потрібні пильність, обережність та увага,
Щоб не попасти у засаду.
І незначна деталь, на перший погляд, - важить, -
Вказівка слушна і порада.
Дорога через ліс - ось видно терористів.
Оточують, в кільці вже ворог.
Безстрашні вибивають силу цю нечисту.
І знов - у непросту дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979149
дата надходження 04.04.2023
дата закладки 04.04.2023
Мені коханець дивиться у вікна,
Як тільки-но я світло вимикаю.
Сьогодні- повноликий і привітний
Залив мене сріблястим водограєм.
Я так люблю його обійми ніжні!
Легка рука заплуталась у коси.
Мене із ним чекає дивна нічка.
Який він красень! Хоч і безголосий.
А то, буває, жмуриться ревниво,
І виглядає зовсім непомітно.
У ніч таку для мене зірок зливу
КидАє до шибОк блакитним світлом.
Та сердиться недовго, тішить знову
По нОвому, і так щоночі різний.
Нехай і не зігріє теплим словом,
Бринить в мені його срібляста пісня.
Постійний мій коханець- місяць ясний.
ЗрадлИвий, знаю, хоч бува й рогатий.
Але мені таку дарує казку,
Що я за неї ладна все прощати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978397
дата надходження 27.03.2023
дата закладки 03.04.2023
Не журись весна настала, не журись,
Як природа оживає подивись.
Повертаються додому журавлі,
Знов співатимуть щасливо солов'ї.
Перші квітоньки весняні - усміхнись,
Підняли свої голівки в синю вись.
Ось медунка й волохата сон-трава
Мружать віченьки від сонця...Ну, й дива!
Ізумруд вкриває землю... Зупинись,
До фіалок й первоцвіту доторкнись.
Струнко крокуси згуртовані у ряд
Починають весни красної парад.
І лелеки повернулись в рідний край,
На калюжниці сліпучий водограй. *
Топчем ряст * і в хоровод ставаймо всі
Нехай тішиться землиця у красі.
Ой, ти веснонько-панянко, веселись,
Бо вкраїнці всі за руки узялись,
І згуртовані ідуть в щасливу днину,
Величають рідну землю, Україну.
Переможно йде весна - не журись,
Славним воїнам-Героям поклонись.
Вирушаймо пліч-о-пліч усі в дорогу,
Щоб здобути довгождану Перемогу!
* Водограй - тут сліпучі бризки на поверхні листя.
* Топтати ряст - це одна з народних традицій. На свято
Сорока Святих 22 березня - босоніж топтати
молоді сходи рясту, щоб не хворіти протягом року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978567
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 03.04.2023
Розуміння з пів слова, певне, презент,
А бувало зо́всім без слів, у мовчанні.
Жарти...особливий "англійський" акцент.
Все ж нестримно - серце терзало бажання.
Ніби ріки лили́ся в теплу одну,
Розливаючи трепетну ніжність душі.
Проводжаючи дні - розквітлу весну́,
Не збираючи зорі в примарні коші,
Не жалкуючи. Птахо-час відлітав,
Тріпотіли серця, по-новому політ,
Хоч немає тебе у світі октав,
Є все ж згадка про тебе і твій "зореліт".
31.03. 2023 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978896
дата надходження 01.04.2023
дата закладки 01.04.2023
Розпушує обрій сто крил,
Запалює небо зірками,
А я серед тисяч світил
Твоїми
втішаюсь
ночами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978728
дата надходження 31.03.2023
дата закладки 01.04.2023
Ще вчора вітер обіймав, кошлатив
Яскравий лайм травиці молодої,
Вигойдував злегка́ гілля брунькате,
Неначе шепотів комусь свій докір.
А вже сьогодні сунуть сиві хмари,
Божественні сльозини орошають,
Насичують, воложать землю марень
І сіють ніжність рясту шар за шаром.
В годину ранню дощові краплини
Летять, змиваючи з душі тривоги,
Чуттів, думок народжуючи зливу,
З природою - майбутні діалоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978462
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 28.03.2023
«Де мешкає щастя, у мушлі якій?
Чому сторониться й скупе на щедроти?»
Тут зиркнуло сонце з-під віяла вій:
«Тому, що ви грішні істоти».
«А звірів усяких провина у чім,
Раз здобиччю стали гіганти й дрібнота?»
«Мені в високості про це знать по чім?
Мабуть, що теж грішні істоти…»
«Чому ж в занебессі космічні тіла
Та й Матір-Земля в астероїдних саднах?»
«Буття галактичне не вільне від зла,
Є смисл теж у зоряних ранах...»
Хоч в морі життєвім між піняви й хвиль
З моїх ідеалів десь маяться друзки,
Надіюсь знайти досконалості шпиль,
Щоб не доторкатись до пустки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973169
дата надходження 07.02.2023
дата закладки 28.03.2023
Буслиний березень бажа́ний,
Блищить блакиті браво баня.
Берези брови благовісні:
Бринить бруньками бонус-бісер.
Банкет березотоку близько.
Біжать, біжать бальзамом бризки.
Бузьки буяють березілем,
Баранчики буцають білі.
Барвінок барвами бадьорить,
Билинки бовваніють борше.
Безмежні бархатисті брили.
Бусини буднів - білокрилі.
( Борше - швидше)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977971
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 26.03.2023
[b][color="#d40886"][color="#069140"]П[/color]-ора така - весна прийшла
[color="#069140"]І[/color]- враз в свої права вступає.
[color="#069140"]Д[/color]-арунки щедрі всім знайшла,
[color="#069140"]В[/color]-она між квітів їх тримає.
[color="#069140"]І[/color]- дітворі, і хто в літах
[color="#069140"]К[/color]-удись спішити є причини.
[color="#069140"]Н[/color]-а небі клином вільний птах
[color="#069140"]О[/color]-креслив шлях до України.
[color="#069140"]М[/color]-илує очі перший ряст,
[color="#069140"]З[/color]-а диво - крокуси й тюльпани,
[color="#069140"]А[/color]- клумби... барв такий контраст,
[color="#069140"]Ц[/color]-е хоч пиши про них романи...
[color="#db0bd4"][color="#0bdb54"]В[/color]-есна... біля будинку без* -
[color="#0bdb54"]І[/color]-млі туманній противага,
[color="#0bdb54"]В[/color]-абливий дар самих небес,
[color="#0bdb54"]Б[/color]-ез перебільшень - дії мага.
[color="#0bdb54"]У[/color]-брався буйним цвітом кущ,
[color="#0bdb54"]З[/color]-омління легке нам дарує,
[color="#0bdb54"]О[/color]-дначе, це ж весна довкруж!
[color="#0bdb54"]К[/color]-раса, що кожен рік чарує.
*без - бузок[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978239
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023
Така ти перша у моїм житті,
а воля божа – може і остання.
Вагався довго я, та все у тім –
з ваганням не рахується кохання.
Воно як повінь – раптом навесні
нахлинуло усупереч прогнозам
і погляд мій зненацька заяснів,
і залунали березневі грози…
Їх нездоланний, незборимий шал
умить мене поглинув з головою…
Уже не знаю, де моя межа –
я у полон захоплений тобою!
25.03.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978208
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023
Пломінці́* розкидано по світу...
Дехто тліє у промовистій імлі
Та не знає де себе подіти,
Бо то ге́мони* панують на землі.
А біда прописана надовго –
Зацікавленість у тому має біс.
У думках звертаюся до Бога,
Бо у просторі лунає зи́чний* тріск
Від розколу вздовж стебла тополі,
Що не в змозі противсто́яти вітрам,
Буцім їй прописано у долі
Розщепитися на радощі чортам.
То чому ж не бачать того люди,
Як згризають один одного щодня?
Хтось чи тямить, що то далі буде
І до чого призведе оця гризня?
У сусіда хо́пта* за парканом
Нас чомусь цікавить більш ніж свій бур'ян.
Діє самознищення програма,
Що завжди на руку грала ворогам.
Чи самі себе загнали в пастку,
Потерпаючи від клятого сильця?
Залучити як нам Божу ласку,
Що окроплює обвуглені серця?
Пломінці́ розкидано по світу –
Все ж не в змозі обігріти змерзлий світ.
Вгору тягнуться до світла віти,
Але га́спид* оселився поміж віт.
І гойдає віти ті, гойдає –
Розчохлити намагається ущент
Чарівну тополю серед гаю,
Що вмивається скривавленим дощем.
А війна із ворогом надовго –
До останніх, певно, зародків пітьми.
У думках звертаюся до Бога,
Щоби вистояли, з'єднуючись, ми...
15.03.2023
*ПЛОМІНЕ́ЦЬ (поет.) - зменш.-пестл. до пломінь. У даному випадку маються на увазі частинки Божого вогню.
*ГЕ́МОН - те саме, що демон.
*ЗИ́ЧНИЙ - який голосно, різко звучить; гучний.
*ХО́ПТА (діал.) - бур'ян.
*ГА́СПИД, А́СПИД (застар.) - отруйна змія, диявол, чорт, біс.
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977137
дата надходження 16.03.2023
дата закладки 26.03.2023
Випалена земля і людина вигорає. Як відновити сили,
звідки почерпнути енергії?
Люди, стійте у правді Божій, бо вона наша сила. Стійте
у щирості і простоті своїх сердець. О! Яка велика енергія отих
люблячих сердець! Стійте кожен на своєму місці. Не бійтеся, хоч
дуже страшно. Надійтеся, хоч і це буває неможливим. Вірте та
завжди просіть - Боже, поможи моєму невірству.
Ми не самі. З нами Він, Син Божий Христос. Він і на
фронті воює разом з нами. Ісусе Христе, дай своєї сили і підкріп-
лення для боротьби, підтримай, бо знемагаєм, рятуй, бо гинемо!
Без Тебе і перемога недосяжна, без Тебе і світла у житті нема,
без Тебе у душі пустота і втрачається цінність життя.
Він з нами і у лікарні, і у полоні, і у в"язниці, і у
підвалах зруйнованих міст і сіл і разом з усіма ангелами і
святими кожну душу рятує.
Нечисть розвела пекло на землі і тяне туди люд.
О! Скільки вже їх те пекло забрало! Та Христос за ними у пекло
пішов, щоб рятувати ті душі, які з його ім"ям у бій ідуть.
Та стрічаються люди із смертю. А смерть у Господі -
це відкрите небо, це перемога його правди, світла, віри во ім"я
миру, життя , любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978206
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023
Яке кому вдома - невідомо нікому
( таке і самому ).
Народна мудрість.
Порожньо й сумно коло хати,
Хоча прилинула весна.
Кому шпаків тепер стрічати?
А восени їх проводжати,
На жаль, матусі вже нема...
Провісників весни любила,
За спів й манила їх в садок.
Із підходящого поліна *
Дуплянки майструвати вміла,
В руках і цвяхи, й молоток:
Пола'годить шпаківні треба -
Матуся зробить це сама.
Очистить їх, якщо потреба,
Прийде' в садочок, гляне в небо,
Зажуриться : - Ні, ще нема...
А горобців гонила славно!
- Весна прийшла, з дуплянок - Геть!
Шпаки прилинуть дуже рано
І зазвучить дзвінке "сопрано",
Щебіт, свист - весняна ж мить!
Спішать шпаки, летять тому
В садок. Додому все-таки,
Та вже стрічать нема кому...
Знайдуть притулок та чому?
На яблуньках сидять... поки...
* Під час заготівлі дров на зиму, поподались
стовбури деревини з отвором-дуплом.
Це було те саме підходяще поліно, яке відпилювалось,
просушувалось. А весною була вже прилаштована
дощечка-дах і планка біля отвору.
Дуплянка прив'язувалась на яблуньці чи груші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977510
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 26.03.2023
Буслиний березень бажа́ний,
Блищить блакиті браво баня.
Берези брови благовісні:
Бринить бруньками бонус-бісер.
Банкет березотоку близько.
Біжать, біжать бальзамом бризки.
Бузьки буяють березілем,
Баранчики буцають білі.
Барвінок барвами бадьорить,
Билинки бовваніють борше.
Безмежні бархатисті брили.
Бусини буднів - білокрилі.
( Борше - швидше)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977971
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише́ свавілля - пекла дно.
Орди нена́висть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божевільні цілі.
Втрачаєм рівновагу від тяжких вістей.
Побої полонених, катування...
Не підкорити ворогу простий народ,
Хоч стільки переніс в цім існуванні,
І ріки материнських сліз течуть, скорбот.
Безстрашні наші хлопці в обороні,
В гарячих епіцентрах йдуть бої щодня
За рідних, матерів, синів і доньок,
І за людей, що знищила лиха війна.
Одне лиш радує, що кара бу́де.
На путіна арешт вже ордер видав суд.
Геть із землі вкраїнської, приблуди.
Ніколи не пробачить злочини вам люд.
(Людськість - в значенні -людяність)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977503
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 19.03.2023
Ти народивсь в епоху Незалежності,
Як проростали паростки Свободи.
Тоді були в суспільстві протилежності
Й міць гартували в боротьбі народи.
На світ з'явивсь й з тобою твоя доля
У час важкий, буремний для країни.
Прийшла тоді очікувана Воля
Народу нашому й для неньки України.
Зростав під сонцем й мудростей навчався,
Призвали, щоб Вітчизні зміг служити.
Війна нагрянула і ти не сумнівався,
Щоб йти на фронт і землю боронити.
Немов шуліки хижі, кровожерні птахи
Злетілись... Ти - нескорений, солдате:
Незламний, мужній, а вороги-невдахи
Рвуть кігті в паніці, біжать з твоєї хати.
Важка, козаче, нині твоя доля
І ти в бою за рідну Батьківщину,
Щоб знову посміхнулась очікувана Воля,
Стояти у двобою будеш до загину.
Боєць ти гордий й мова твоя звісно
Звучить, неначе пісня, а ворогів лякає.
Град куль висвистує, снаряди рвуться грізно
Відважному Герою жага* допомагає.
Ти - Переможець у війні, солдате,
А міць твоя ще із Майдану Гідності.
Пишається весь світ і Україна-мати,
Себе прославив ти - в бою, звитязі й вірності.
* Жага - тут нестримне почуття любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976455
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 19.03.2023
Перелискує весна
у сльозах беріз,
Доторкається, ясна,
до вербових кіс.
Лине, краючи блакить,
шир’ю напролом –
Все навколо золотить
сонячним теплом.
Пестить билля та кущі,
ніжить кожну рунь
І маїть в моїй душі
радощами юнь.
[i]11.ІІІ.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977282
дата надходження 17.03.2023
дата закладки 17.03.2023
Про що нам співають* сніжинки,
Упавши з далеких висот -
І скільки в мелодіях нот,
Відколи зірвались з хмаринки?
Танцюють годинами в леті -
Утворюють разом хори,
Приносять нам радість згори,
Припудрюють личко планеті.
Потрапити б в їхні частоти
Хоча би у віщому сні -
Які ж бо вони чарівні!
У душах відчути висоти -
Оті, що назустріч весні
Несуть перемоги пісні!
P.S. Світлина 13.03.23
*Сніжинки здатні співати. Через те що слух людини обмежений і надто низьких частот ми не чуємо, про це довгий час було невідомо. Тільки вченим вдалося виявити факт того, що торкаючись води замерзлі кристалики видають звук, який, до слова, дуже дратує риб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977216
дата надходження 16.03.2023
дата закладки 17.03.2023
Ні про що не питає. Навіщо?
Освіжають дощі загублений сенс.
Притуляє до губ вітер свищик
І насвистує власне творче есе.
Притама́нне лиш справжнє, не штучне.
Те, що в серці її притулок знайшло.
Розуміння у кадрах беззвучних,
То любові міцне проросле стебло.
І весні довіряє пагіння,
Пестить сонця нехай легки́й теплограй.
Знов почути б сердець шепотіння,
Громовицею лиш її не порань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977283
дата надходження 17.03.2023
дата закладки 17.03.2023
(Слова для пісні від імені чоловіка)
З блиском котиків вербових сірі очі.
Зупинився, ніби дивиться весна.
А на вулиці струмки дзвенять співочі,
В серці ніжно виграє легка струна.
Приспів
Чарівниця сіроока, пташка рання
Прилетіла у мій край пощебетать.
Сонцем теплим усміхнулась мені вранці,
І засяяла небесна благодать.
Голуби воркочуть тихо білокрилі.
Я, мов вкопаний, стою, дивлюся вслід.
Дівчино-весна, голубко, ніжна, мила.
Зупинись, не йди за живопліт.
Приспів
Чарівниця сіроока, пташка рання
Прилетіла у мій край пощебетать.
Сонцем теплим усміхнулась мені вранці,
І засяяла небесна благодать.
Бачити тебе я хочу, чарівнице,
Щоби квітли сірі очі, мов верба.
Чорноброве щастя, чічко білолиця,
Лиш з тобою відійде журба.
Приспів
Чарівниця сіроока, пташка рання
Прилетіла у мій край пощебетать.
Сонцем теплим усміхнулась мені вранці,
І засяяла небесна благодать.
(Весна, 2021р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976788
дата надходження 12.03.2023
дата закладки 12.03.2023
Талант і ґеніальність поєднались
У згустку правди, почуттів, добра.
Про рідний край картин було чимало -
Шедеврів з фарб і віршів з-під пера.
" Він став володарем у царстві духа".
Глибокий лірик, сильний драматург.
Про Україну повсякчасно думав,
Торкалось слово всіх душевних струн.
Він піклувавсь завжди́ про рідну мову,
Про наш народ. Ненавидів заброд.
І досі є його пророче слово:
Дороговказ нам до святих свобод.
( І. Я. Франко про Шевченка: " Він став володарем у царстві духа")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976415
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 09.03.2023
Погляньмо в очі правді – і війні…
Чи ще когось недоля не навчила?
Коли пече в пекельному вогні
І душу, й тіло, – чи брехать можливо?..
Комусь пече щоночі і щодня,
А хтось утратив родичів і хату…
Хтось «руки гріє» - що йому війна?
Комусь судилось людство рятувати…
Так чітко видно підле – і святе:
І гнилість душ, і відданість безмірну.
Мине війна, а правда не мине,
І здожене відплата лицемірних,
Що крали й жирували – на біді,
Що наживались на кровІ і горі…
Прийдуть оті, що вижили в огні,
І навіть мертві правду проговорять.
Гнилих чинуш розвалиться едем:
Утопить їх в безодні гнів народу,
Й майданами господарем пройде,
Хто кров’ю заплатив за нагороду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976195
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 07.03.2023
Ніжно-преніжно гойдається вечір,
Білі вітрила напнули сніги.
Зорі примружились від холоднечі,
Хмари лілові набрались снаги -
Крила муштрують пухнасті до втечі.
Повзають дикі морози по шибі,
Світ зашпакльовують їхні сліди,
Зацукрували мережку на скибі,
В чисто-пречистих крижинах води
Тайни природа ховає, у глибі.
Ніжно-преніжно гойдається вечір,
Тихо-претихо підкралася мить,
Ваші торкнулися крила лелечі -
Пісня кохання у серці бринить.
Нас не злякають холодні хуртечі? Січень-березень, 2023
P.S.Призахідне сонце - світлина 7.03.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976236
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 07.03.2023
Підсніжник
П-ідсніжник ніжністю сповитий
І в сонячних обіймах квітне.
Д-оклав усіх зусиль з-під снігу.
С-вітало - і пробивсь крізь кригу.
Н-аспівує весняний вітер,
І легко, ледь торкає квітку
Ж-иття тендітне, світлу радість
Н-а диво, це прикраса саду.
И(Й) росинка уляглась прозора,
К-расу ми споглядали вчора.
Первоцвіти
П-ервоцвіти, первоцвіти.
Е(Є)- секрети в ранніх квітах.
Р-іки сині проліско́ві,
В-олохатий сон казковий.
О-свіжає все навколо
Ц-віт підсніжника на волі.
В-абить ніжною красою,
І всміхається весною.
Т-и не рви красу чудну́
И( Й) збережи, немов весну.
Крокус
К-рокуси жовті і сині
Р-анні весня́ні квіти.
О-чі милуються ними
К-віти гойдає вітер.
У-смішка цвіту казкова,
С-онце з ними у змові.
Сон-трава
С-имвол спокою, кохання
О-біймає дні весни.
Н-ам дарунок і послання
Т-ихо шепче уві сні.
Р-анком вмиється весною,
А-ромат свій рознесе.
В-сі милуються красою,
А-втор створює есе.
Пролісок
П-ролісок із синіми очима
Р-адує галявину весною.
О-глянувся промінь, сяйвом блимнув.
Л-егкість цвіту, звабливість красою.
І стебло чомусь схилилось...хмара.
С- віт притих. І дощ пішов...примара
О-свіжив синяві очі цвіту.
К-раплі-діаманти - бризки квіту.
( Весна, 2021р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975970
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023
На палубі ночі -
Планети урочі,
Cузір'я-матроси
Висушують роси -
Міліє туман.
На палубі ночі,
До мандрів охочі,
Біліють вітрила,
Здіймають на крила
Хмарин караван.
На палубі ночі -
Мотиви співочі -
Вітри загадкові
Гойдають в любові
Чуттів ураган.
На палубі ночі
Вас бачу крізь очі,
Занурююсь глибше,
А місяць ледь дише...
Ви - мій капітан
На палубі ночі... 10.02.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975270
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 04.03.2023
Квітне мальвами слово моє
й чорнобривцями, що біля хати.
Матіоли духмяний цвіт є
й аромат неповторний в нім м’яти.
Вабить цвітом веселий бузок
і покірністю ґроно калини.
Кожне слово – то долі є крок,
у нім подих ясної години.
Слово рідне дзвінке, мов потік,
і мов сонця грайливе проміння.
Кинеш в душу – й воно проросте,
як в полях золотаве насіння.
У негоду всіх нас захистить,
і в погожий день сили додасться.
Слово рідне - це радості мить,
в нім краплини любові і щастя.
І нема, знай, у світі ясніш
і тепліше від рідного слова.
Мов у спрагу краплини дощу,
життєдайно звучить наша мова.
То ж лунай, наша рідна. Дзвени!
Сніговіям стежин не замести.
України є мова свята,
цвіт весни їй дано у світ нести.
Квітне мальвами слово моє
й чорнобривцями, що біля хати.
Матіоли духмяний цвіт є
й аромат неповторний в нім м’яти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975740
дата надходження 03.03.2023
дата закладки 04.03.2023
Ніжки білі у сніжинки.
Ось присіла на рукав.
Танцівниця-балеринка.
Диво-сукню хто зіткав?
*
Ого-го, сніжинок купи!
Ніби виріс білий гай.
Лиш візьми скоріше лупу,
Роздивись і вибирай.
*
- Дві, чотири, вісім, десять, -
Рахувала вправно Леся.
Вже сніжинки - в чобітках,
Сотні зірочок - в руках.
*
Снігокат - Миколці втіха.
З гірки мчиться швидко:ах!
А довкола стільки сміху!
Полетів, неначе птах.
*
Ой, а то, що за тарілки?
Світлом мерехтять довкола.
Це льодянки мчать із гірки,
Сніжне звучне ллється соло.
*
Сноутюби для родини.
Вихідний - щасливий день.
Пролітають вмить години,
Покатаємось лишень.
Тато, мама, я і братик.
Поруч мчить ще й пес кудлатий.
(08.12. 2022 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974116
дата надходження 17.02.2023
дата закладки 04.03.2023
Морозний вітер більше перцем не пече -
Ведуть відлиги чинно, під ескортом.
Намети не обтягують землі плече -
Стікає сніг весільним з крему тортом,
Пора зимова лишиться за бортом.
Три місяці-брати на палубі весни
До літа помандрують на гостину.
Мені ж одне ти тільки, друже, поясни:
Чому до тебе я думками лину
На кораблі вселенськім часоплину? Лютий 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975508
дата надходження 01.03.2023
дата закладки 02.03.2023
Несхожа нинішня лунка весна
На ті, що проминули з часом.
Хоча з пробудженням душа п'янка,
Налито лиха в українську чашу.
Втесалася, мов клин, бридка війна,
Й подекуди стирчать будинків ребра.
Та попри все бринить жива весна,
Бузьки мережать вишивкою небо.
Несхожа нинішня в димах весна,
Бо прагнем в світі суголосся миру.
В бою відступить сила навісна,
Оголимо ущент брехні порфіру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975585
дата надходження 02.03.2023
дата закладки 02.03.2023
Злилися наші два струмки,
З легкої всесвіту руки,
І потекли удвох рікою -
Широкою та гомінкою,
По дну рельєфнім океану,
Втекли від підступів туману.
Проникли через пуповину -
Солодять водам серцевину -
Утаємничено та вільно.
І, наче, разом з ним, й роздільно.
Енергій - вир, потік води,
Стихій об'єднаних сліди. 21.02.23
* Цікаві факти:
по дну океану течуть ріки, їхні води трішки солонуваті, але не такі солоні, як океанські.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974631
дата надходження 22.02.2023
дата закладки 26.02.2023
Розгублені слова в торішніх травах.
Докупи не збереш, бо задубіли.
Насипаний давно в місцях тих гравій,
Схололий від густої заметілі.
Стирає згодом час сніги проворно,
Весна ж навшпиньках тихо вже крадеться.
Зникають і видіння ілюзорні,
І щось нове віщує ніжне серце.
Без холоду, без гравію, без пилу,
Бо кожне слово, мов ковток цілющий.
До того ж у заграві небосхилу
Так пестить лагідно жіночі вушка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975086
дата надходження 26.02.2023
дата закладки 26.02.2023
Наснився сон , що знов іду до мами...
Спішу знайомою стежиною в полях.
І біль в душі мене пече вогнями,
А сльози градом по моїх щоках...
Я ж знаю , що в хаті пустка поселилась,
Що над річкою, у рідному селі...
Перехрестилась й Богу помолилась,
І поклонилась низько до землі.
І тій стежині , що вела до хати,
Й криничці, де напилася води...
Дивлюсь..., а двері відкриває мати
Й гостинно просить: "Донечко ,зайди!"
Така усміхнена і лагідна матуся,
В біленькій хустці ,як завжди була...
А я до неї ніжно так тулюся,
Моя душа від щастя завмира.
Та раптом спохмурніло в нашій хаті,
І чорне павутиння на стіні...
Сіра пташина сіла на загаті
Та заглядає сумно у вікні.
І стукіт в шибку сірої пташини,
Старі одвірки рипнули в імлі...
Мати пішла за лічені хвилини,
Всміхнувшись тепло й лагідно мені.
Прокинулась... чоло зросив холодний піт
І серце б'ється , наче в грудях тісно...
Допоки ми , допоки білий світ
Спішіть до мами , щоб не було пізно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973415
дата надходження 10.02.2023
дата закладки 23.02.2023
Слова, неначе вечорові зорі,
Із серця сиплють світло осяйне,
Забуті тіні падають додолу,
Хтось переступить, в душу хтось візьмЕ.
Із глибини віків виходять пращури –
Древляни, тиверці й поляни,
Ворожі ордища втікали, як ті ящури,
І бились з ними угличі і сіверяни.
Історії скрижалі й вічні спомини…
У битвах захищали рубежі,
І боронили землю світла воїни,
І ворога долали на межі.
Сьогодні предків дух літа в окопах,
А зорі тіні їх висвічують згори.
Передова… Синів Вкраїни роти
Й жовто-блакитні всюди прапори.
За право називатись українцями
Іде війна не на життя – на смерть
Із зайдами, заблудами й чужинцями.
Історії правдива коловерть
Не відбере в нас права самоназви,
Бо українець Є і назавжди наш славний рід!
О, це неабиякий для ворогів подразник –
Свободи перші українці скуштували плід.
Так знай же, враже, сину сучий,
І зарубай собі на носі назавжди:
Ми є НАРОД і корінь в нас могучий,
Ти кари божої за злодіяння жди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974699
дата надходження 23.02.2023
дата закладки 23.02.2023
В-іками невмируща мова,
М-оя вкраїнська серцем мовить.
О-крилена і животворна.
Є-лей тече у кожнім слові.
Ї-ї душа глибинно-щедра
М-ережить пісню, ніби щебет.
О-здоблює та інкрустує.
В-олодарка життя крокує.
И(І) сонячне проміння диску
С-ягає думкою і змістом,
О-азисом квітчастим в полі.
Н-езламна, бо дана їй воля.
Я-скрава, милозвучна, мирна.
Ч-асописів овид обширний.
Н-ащадкам спадок, мудрість цінна,
А-би лиш берегли цю силу.
О-мріяну, живу, стокрилу.
П-ривабливу і перспективну.
Р-ясну врочисту, експресивну...
А все це - сонячна оправа
В-иблискує, іскрить, як ватра.
А- журність мови вчити варто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974533
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 21.02.2023
В щілинах часу ніч тече мелясою,
Солодить стомлені від спеки береги.
Міжгірний горизонт укрився рясою,
Уперті хвилі з гротами ведуть торги,
Вдаряються об них всією масою -
У бризках щедрих сіллю віддають борги.
Опал півмісяця сія прикрасою,
Хмарини ніжить сяйвом, додає снаги,
На схилі з величезною терасою
Лупату темряву рятує від нудьги.
Полискують застиглою гримасою
Неторканих сузір'їв срібні ланцюги.
Ми упиваємось красою ласою,
Наповнюють легені бризи навкруги.
Стікає ніч нектарною мелясою,
По узбережжю пінні котяться пруги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972792
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 18.02.2023
Ніжки білі у сніжинки.
Ось присіла на рукав.
Танцівниця-балеринка.
Диво-сукню хто зіткав?
*
Ого-го, сніжинок купи!
Ніби виріс білий гай.
Лиш візьми скоріше лупу,
Роздивись і вибирай.
*
- Дві, чотири, вісім, десять, -
Рахувала вправно Леся.
Вже сніжинки - в чобітках,
Сотні зірочок - в руках.
*
Снігокат - Миколці втіха.
З гірки мчиться швидко:ах!
А довкола стільки сміху!
Полетів, неначе птах.
*
Ой, а то, що за тарілки?
Світлом мерехтять довкола.
Це льодянки мчать із гірки,
Сніжне звучне ллється соло.
*
Сноутюби для родини.
Вихідний - щасливий день.
Пролітають вмить години,
Покатаємось лишень.
Тато, мама, я і братик.
Поруч мчить ще й пес кудлатий.
(08.12. 2022 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974116
дата надходження 17.02.2023
дата закладки 17.02.2023
Емоції із уявами.
Укрию цілунками тіло,
Танцюю в душі загравами,
Щоб серденько палахкотіло.
Твій дух у мені окрилений,
Здіймає на вищі площини,
Усесвіт, до нас прихилений,
Дарує зіркові вершини.
Між нами струмлять вібрації, -
Розніжував місяць хмаринку. -
Підслухай небесні рації -
Піймай золоту валентинку! 13.02.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973841
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 17.02.2023
Восени Каштан упав
Й закотивсь до дуба :
- Гей, привіт ! Ти, як попав ?
Чия будеш згуба ?
- В мандри рушив, - Каштан каже,
Ніде правди діти.
Адже, в батька хіба гоже
На шиї сидіти ?
- Жолудь я, скажу: Овва!
Розуму не маєш.
Лиса твоя голова,
Блудиш, щось шукаєш...
Я тримаюсь біля тата
І гадки не маю.
Мені треба небагато :
Лежу, спочиваю,
"Предок" кормить, одягає...
Нащо та морока !
І турботою зігріє
Дитя одиноке.
Дивись, маю капелюха
Думаєш, - ледащо.*
Життя моє - одна втіха,
Хіба твоє краще ?
Каштан в ярості гукнув :
- Ич*, стали панами !
Капелюха ти вдягнув,
А мізки - з бур'янами !
Як реп' ях вчепивсь за неня,*-
Соромно... І ти не гість !
Завжди вітер у кишенях -
"Хто не робить, той не їсть".
*. *. *
Таких Жолудів багацько...
Живуть в насолоду.
Забезпечує їх батько
Ледарів від роду.
* Ледащо - тут поводитись легковажно, безпутно.
* Неньо - діалект. батько.
* Ич - вигук, згідно нового правопису.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973134
дата надходження 07.02.2023
дата закладки 12.02.2023
Думки снують, обпалені війною,
Зависли у новинах з поля бою.
Лютнево-зимно з білою габою
І безпросвітно денно-нічно збої.
Повітряна тривога "не бариться":
То море у "калібернім" полоні,
То насуваються "кинджали" при́тьмом.
І знищує живе безумство клонів.
У Тelegram- каналах сповіщають:
Працює ППО, з країн йде допомога,
Лиш недостатня, знову ми втрачаєм.
На щастя, не зникає віра в Бога.
Сліди гарячі Півдня, Схід - пекельний.
Нема рахунку люду. Хтось - у прірву.
Вогне́нна наче рухається скеля.
Навколо зимно, серце ж болем пріє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973509
дата надходження 11.02.2023
дата закладки 11.02.2023
Скаче промінь по щоці,
Бавиться грайливо,
Сяє усміх на лиці -
Уселенське диво.
Світла магія тепла
В погляді ясному,
Розлітається імла -
Зніме перевтому.
Море у душі снаги
Пізнавати далі -
Розтопилися сніги -
Торки небувалі.
В серці - тисячі жарин.
Пломеніють мізки.
Місяць - у світах один,
З неба шле записки. 8.02.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973272
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 11.02.2023
Мережать, манять мапи мітки,
Мандрує Муза мегасвітом.
Мажор-мінор - метаморфози,
Мадонна мила, мов мімоза.
Митець-мороз малює містом,
Міркують мундрагелів мізки.
Моментом - менестрелів мрії,
Міцніє мовна миттю міра.
Мінливості манери, мрева,
Мигтіння морем - мана меви.
Мугиче Муза міфо-мантру,
Мелодію магічну мандрів.
(Мундрагель - той, хто багато роздумує, обмірковує. Менестрель - мандрівний поет-музикант. Мрево-марево. Мева - чайка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972967
дата надходження 05.02.2023
дата закладки 05.02.2023
Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
Г.Сковорода ( "De libertate")
Схотів свободу одягнути у кайданки?
О, ні, того не вдасться нечестивцю,
Хоча щодня пресують і ракети, й танки,
Щоб силоміць вдягнути в багряницю,
Як Ірод перед стратою – Христа. Та міці
Нам піддавали Liberta – із Риму,
З усіх усюд клик патріотів українців,
Бо вдома душі з-під вогню і диму
Возносяться над смертю у своїм безсмерті.
Заради волі, чуєш, враже, волі
Народ складає на вівтар свою пожертву.
Себе закабалИти не дозволить.
Тобі не вдасться пресвятої затоптати,
Без неї, знаєм, нас також не буде,
Тож у боях її відстоюють солдати¬ –
Й ціною крові власної добудуть.
Схотів свободу одягнути у кайданки,
Позбавити укотре птаха крилець?
Вгамуй загарбницькі імперські забаганки:
Боротись з волею забракне силець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966245
дата надходження 21.11.2022
дата закладки 04.02.2023
Січень пішов. На прощання збіднілим деревам
Кинув недбало прикраси – пухнасті боа.
Часточки льоду втрачає сумна королева,
Мріють птахи опинитися десь на Гоа.
Сніжну білизну охайно вдягають дороги,
Перетворились рослини в чудне макраме.
Тільки недовго мороз святкував перемогу –
Рюмса – відлига з краси поробила химер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972842
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 04.02.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2023
Дивлюсь я на небо, тай думку гадаю
Чому москалі зовсім клепки не мають
Повзуть в Україну як ті таракани
А Польша завзято будує паркани
Та що їм паркани, вони ж безголові
Нічого святого в душі паперовій
Чи може й душі, там давно вже нема,
Здирає всі маски ця клята війна
Із бункера свого "король унітазів",
Віддав генералам суворий наказ
Не буде вже скоро ні грошей, ні газу
Додому привезти хоча б унітаз
А як пощастить, то ще може і пралку
То все пригодиться, кивав генералу
То так героїчно, за пралку вмирати
За це вас вшанують напевно нащадки!
Не бачив ще світ такого позору
З дітьми і жінками воють "герої"
Вам місце лише у звірячих загонах
Скажені собаки у псевдопагонах
Як ті таракани, повзуть дурноваті,
І скільки іще повилазить вас в хаті
Та знати б зарання що буде все так,
Насипати б яду по всіх закутках,
А решту змести під "залізний баняк"
По іншому вас не всмирити ніяк.
02.02.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972602
дата надходження 02.02.2023
дата закладки 04.02.2023
Ота примхлива пам'ять повертає
В рішучість жестів, у цілунків злитість,
У тінь усмішок і повільний танець,
Коли без слів народжуються ниті,
Що зв'язують серця серед рутини
В єдиний подих, у запалість тиші,
Не скуштувавши кружальця цитрини
Тоді серед люб'язності узвишшя.
І треба ж так - у водопіллі ночі
Любов плескалася, хмеліло тіло
Без натяку розлуки. Сині очі
Вдивлялися безмежністю сміливо...
Ота примхлива пам'ять залишила
Тунель обіцянок без світла й ласки.
...Надії промінь, не набравши сили,
Повільно наближається попаски.
(Попаски- обережно).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972624
дата надходження 02.02.2023
дата закладки 02.02.2023
(присвята залізничникам)
Воєнний час. Протяжний гул.
Шахед? Чи, може, звук тривоги?
Не стрілянини чути гук,
Шумить від потягів дорога.
Це залізнична колія
Працює денно й нічно - в русі.
Ремонтники знов крутять "корбу",
Поломки усувають вправно руки.
Рухомий склад іде...Вантаж
І бронетехніка для фронту,
Цистерн із паливом багаж
Зникає десь за горизонтом.
Сигнал - і потяги нові
Із пасажирами прямують.
Їм пощастило, що живі,
Минули пекла чорну смугу.
Нелегка праця у тилу,
Рятує залізниця знову.
Проходять потяги імлу
Заради миру проти воєн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972406
дата надходження 30.01.2023
дата закладки 30.01.2023
Ти наче пляма на життєвім полотні –
Така собі маленька пляма.
Тобі би цівкою стікати в німоті,
А ти віршуєш до нестями.
І ліг римований непотріб тягарем,
Мов зашморг на тендітній шиї.
Душі нетлінний скарб під тлінним вівтарем.
Тобі б співати мантри Шиві...
Та все чомусь не в змозі зупинитись ти –
Непотріб цей даруєш світу.
Чи іншого не маєш сенсу... чи мети?
Чи нікуди себе подіти?
Ти наче пляма на життєвим полотні –
Така собі маленька пляма.
Тобі би цівкою стікати в німоті,
А ти віршуєш до нестями...
26.09.2019
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972237
дата надходження 29.01.2023
дата закладки 29.01.2023
Не з фільму чорно-білого цей кадр,
Його творця не ощасливить «Оскар».
До жаху спричинилася рука
Інопланетного пришельця орка.
Привиддями вчорашнього буття
Довкіл постали з кіптяви руїни.
Прослався дим над ними, наче стяг.
На лавці — сіра пилюга й пір’їни…
Спостерігає пустота з осель,
Як місто тягне ваготу нестерпну,
Як вилиняла миттю акварель
Й життя тут випиває чашу смертну.
І до липкої тої сумноти
Додав своєї самота майданчик
Та спертий до бетонної плити,
Розгублений, не здатен сам піти
Рожевий із сердечком в лапках зайчик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965984
дата надходження 18.11.2022
дата закладки 29.01.2023
З неба падають
Білі заячі хвости.
Перший снігопад.
Листопад 2022, моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967154
дата надходження 01.12.2022
дата закладки 26.01.2023
Той, хто розуміє друга,
Розділяє думку і світогляд,
Не самотній в темній смузі,
Бо єдиний з другом має погляд.
Гріє серце дружба вірна,
Солідарна у переживаннях.
Щира, віддана і нерозривна,
Вирішить ураз складні питання.
Справжня дружба - справжнє щастя.
Спільність інтересів і довір'я.
Серцю зраненому ласка,
І народження її в сузір'ї.
Дружби значимість приємна,
Мов яскраве сонце, а не сутінь.
У прихильності взаємній,
У духовній близькості вся сутність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971934
дата надходження 25.01.2023
дата закладки 25.01.2023
Дай мені, Боже, мудрости
там, де ростуть мохи.
Там, де в одвічній хмурости
відчай стає глухим.
Де із роси вечірньої
скрапує самота,
дай мені, Боже, вірної
стежки через літа.
Би не схилити ревности
перед сухим зелом
і не втрачати певности
в тому, що є й було.
І не губити істини
поміж густих прозрінь,
де нездоланні відстані
хилять відради тінь.
Дай мені, Боже, кріпости
серед оцих негод
підступу й злої підлости,
що доросли висот.
Дай не згасити вуглика
глибоко у душі
серед земного вулика,
що докотив межі.
24.01.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971856
дата надходження 24.01.2023
дата закладки 24.01.2023
Знайти серед уламків - завтра.
І плаче наша Україна.
Де подихом своїм ми зараз
її стискаємо, мов сина.
І сльози, біль, розчарування,
війна, уламки, божевілля.
І світове це дозрівання,
наче вони усі з похмілля.
І Черчиль мабуть розвернувся
в гробу, що бачить коливання!
Всі знають Путін шизанувся!
Але так довго це вагання...
І в двадцять першому столітті
знайти серед уламків - завтра...
Де покоління українців,
боронить мир, тримає варту!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971143
дата надходження 16.01.2023
дата закладки 22.01.2023
Дрімає море під горою,
Вода цілує береги,
Фрегат укутався імлою,
Трилапий якір ланцюги
Переполіскує у брижах -
Припаркувався на нічліг.
Снить острів у Карибських межах -
За дно вчепивсь, як восьминіг.
Впиваюсь бризами п'янкими,
До тебе хочу: так і знай!
А думи щоглами стрімкими
Підносяться у небокрай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970678
дата надходження 11.01.2023
дата закладки 22.01.2023
Ні снігу, ні морозу, схлипує зима.
Молитви з уст злітають. У повітрі
Останнім часом сльози, спокою нема.
Дніпро і Бровари в жалобі. Титри...
Рашисти в мороці сліпих, тупих ідей
Утратили давно людську подобу.
Прокляті знищують ракетами дітей.
"Вбивати" - путінська у них хвороба.
Печально, що свята́ в трагедії війни.
О світе, зупини це божевілля.
Не відчувають вбивці, не́люди вини,
Країна ж прагне й має бути вільна.
Очистить знову Водохреща душі всіх,
Свята водиця в поміч людям добрим.
Любов і віра спокутують вчинків гріх,
І мирним засіяє Божий обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971317
дата надходження 18.01.2023
дата закладки 18.01.2023
Куди не глянь - самі вожді і вони - всезнаючі.
Чому ж Земля горем обгороджена, іде війна!?
Родючий "ґрунт" підвладний їм від Альфи до Омеги...
З рахунку не скидає нас з інтелектуальних меж.
Модель країни творча Богова приманює всіх...
І захід, і північ, і південь, навіть зухвалий схід.
В Нас вигідне є геополітичне положення
І зручне географічне, що здавна вже відбулось...
Всі розміри, господарський комплекс і потенціал
Нас ставить у ряд європейських держав і вічних слав.
Природні багатства зраджені своїми синами.
А кровна єдність вже продана сьогодні і з нами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970909
дата надходження 13.01.2023
дата закладки 13.01.2023
спіткало: уламки моїх бастіонів,
як бите свічадо, блищать на землі.
тепер ти у жилах, кінцівках, у скронях
рахманно пульсуєш. талан мій чи ні?
керуєш думками, сочишся крізь ребра
пекучою магмою глибше в нутро.
у тебе є доступ, щось ніби "Церебро",
зугарний мій майстре, тобі все дано!
накажеш померти чи пасти від сказу —
я віхтем покірно до габ підійду
і кинусь з бескиддя, бо вірю, що разом
лиш поряд з тобою і тіло, і дух.
захланно ковтаю хвилини, хоч кінви
замало, щоб спрагу втопити мою.
тривоги згубила, вернуться — то вирву.
Рішила. Te quiero. Je t'aime. I love you.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970870
дата надходження 13.01.2023
дата закладки 13.01.2023
Які сюрпризи нам готує Кріль,
Цей незвичайний Чорний Водяний?
- Тактичності і компромісів рік,
В енергії - романтика бринить.
Але експерт застерігає:
Лиш обережні будьте, люди, всі.
І часу марно все ж не гайте,
Активності прийде, в цей рік, носій.
То ж мрійте і плекайте миті
Любові, позитиву і добра.
Нехай єднають правди ниті,
Розкриється блаженності пора.
А в Україні є бажання
В народу працьовитого одне:
Щоби війни минули жахи,
Здобудем ПЕРЕМОГУ, й МИР - прийде.
31. 12. 2022
Дорогі мої друзі і читачі! У новорічну ніч у нас одне заповітне бажання на всіх – здобути перемогу, щоб повернулися додому усі воїни, які захищають нашу країну й ті, хто знаходяться у полоні. Вітаю всіх з Новим 2023 роком! Міцного здоров'я, родинного щастя, достатку, плідної Музи. Перемоги нашій Україні і Миру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969841
дата надходження 01.01.2023
дата закладки 13.01.2023
За віконечком Святвечір,
Обіймає кум за плечі.
Підморгнув, ше й посміхнувся,
Ой кумасю, я забувся,
Калач вдома та горілку,
Зате випить встиг пігулку.
Дружину, вчора проводжав,
Тебе, всю ніченьку чекав,
Ти наварила і напекла,
А моя знов, дала драпака.
Каже там свята минули,
В мене вуха спалахнули,
Стрілою думка інтимна,
Та й пора, давненько зимна,
Не літо, щоби по кущах,
Ич, бісики в твоїх очах.
Бачу, на мене чекала,
Кума вже стіл накривала,
-Ой, мій теж, поїхав вчора,
Я й казала,- На що Жора
Оті мені заробітки?!
Хоча і виросли дітки,
Каже хоче краще жити,
Що ж мені вже й говорити.
Випили й закусили,
Так, що не було і сили,
-Не ті роки, лип крадькома,
Кума всміхнулась й жартома.
Нам спілкування до душі,
Мать не на часі, ті кущі,
Що ноги обдирали й руки,
Полохали, нас часті звуки.
Котів, що нині парувались,
І ми втішались, посміхались,
Тепер лиш спогад гріє нас,
Не ті роки, на все свій час.
О8.01.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970839
дата надходження 12.01.2023
дата закладки 13.01.2023
Ворожбитка виє,
Вигинає вишню.
Ви́білила віття,
Всюди вата висне.
Вітряки вовтузить,
Вкутує вітрами.
В'яже вабкий вузлик
Вовни вечорами.
Випурхне, вальсує,
Віхола втинає.
Віражує всує,
Велич видихає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970877
дата надходження 13.01.2023
дата закладки 13.01.2023
Ясного місяця срібне вітрило
Тихо у небі пливе між зірок,
Губкою ніч уввібрала чорнило -
Буде художнику свіжий мазок -
Перетворити реальність у казку,
Удосконалити видимість фарб,
Музи безсоння отримати ласку,
Наче безцінний у ніч довгу скарб. 7.12.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969983
дата надходження 02.01.2023
дата закладки 09.01.2023
Опам'ятався ледве після бою,
присипаний землею, поряд зброя.
Будяччя закололо в ліву руку.
Нікого поруч, небо...і ні звуку.
Своє лиш чути серце, стукотіло.
Хоча б маленькі відростити крила,
то полетів би звідси до хатини.
...Вже перша зірка сяє, і родина
збирається до столу на Святвечір-
діду́х, кутя із медом. Ось предтеча,
Бо Божий Син родився. Спів вертепу...
Молитва і думки в холоднім степі,
що дав йому притулок серед ночі.
- Земля сира, не м'яко, - він шепоче. -
Де ж побратими? (Раптом ...кроки чути.)
- Здалося. Він покинутий, забутий.
Ліхтарик засвітив в обличчя прямо.
- Живий хлопчина! Ніби руки мами
Торкнулися, пі́дняли і поне́сли.
Врятований! Усмішка в піднебесся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970551
дата надходження 09.01.2023
дата закладки 09.01.2023
Які сюрпризи нам готує Кріль,
Цей незвичайний Чорний Водяний?
- Тактичності і компромісів рік,
В енергії - романтика бринить.
Але експерт застерігає:
Лиш обережні будьте, люди, всі.
І часу марно все ж не гайте,
Активності прийде, в цей рік, носій.
То ж мрійте і плекайте миті
Любові, позитиву і добра.
Нехай єднають правди ниті,
Розкриється блаженності пора.
А в Україні є бажання
В народу працьовитого одне:
Щоби війни минули жахи,
Здобудем ПЕРЕМОГУ, й МИР - прийде.
31. 12. 2022
Дорогі мої друзі і читачі! У новорічну ніч у нас одне заповітне бажання на всіх – здобути перемогу, щоб повернулися додому усі воїни, які захищають нашу країну й ті, хто знаходяться у полоні. Вітаю всіх з Новим 2023 роком! Міцного здоров'я, родинного щастя, достатку, плідної Музи. Перемоги нашій Україні і Миру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969841
дата надходження 01.01.2023
дата закладки 01.01.2023
У вушко голки протягнути нитку,
що сплетена з в'язких зимових снів
і зшити день, і вибігти за хвіртку,
і засміятись пухкості снігів,
і вслухатись у тишу цю глибоку,
що огортає коконом село.
Вдивитися: куди не кинеш оком –
усі простори снігом замело.
Відчути серцем, як зима ворожить,
гортаючи морозні сторінки,
і знову закохатись у світ Божий
і вірою наповнити думки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969440
дата надходження 27.12.2022
дата закладки 29.12.2022
Хлопчики, як же так?..
Як же без вас тепер ми?..
В Небі порядних брак,
Звідти вас не повернуть.
Жити б вам тут до ста,
Та обірвались Долі.
Дійсність — така “проста”,
Не закричиш:”Доволі!”
Як же тепер без вас?..
Тут вже по вінця болю…
Надто жахливий час
Випав на ваші Долі.
Там уже не болить,
Там — мир і вічний спокій…
Втислось життя у… МИТЬ,
Далі — у вічність кроки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969541
дата надходження 29.12.2022
дата закладки 29.12.2022
На каком языке говорит и молчит наш Всевышний?
Чья страна ему Родина, город рожденья — какой?
Чем дышал он, когда рос ребёнком: акацией? Вишней?
Или это был свежий, душистый заморский левкой?
Кого любит Господь больше всех: христиан, иудеев,
Мусульман или, может быть, вовсе язычников, а?
И на чьём языке глас молитвы доходит быстрее?
На каком из наречий слышнее на небе слова?
Разве Бóг исторически травит нас друг против друга,
Заставляя откашливать кровью большую страну?
Бог рыдает по нам, наблюдая убийства и ругань.
Лжемессия найдётся всегда, чтоб затеять войну!
(22.12.22, BCN)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969539
дата надходження 29.12.2022
дата закладки 29.12.2022
Самореалізуватись
Має кожен з нас
І ніколи не здаватись
У негожий час.
Самореалізуватись,
Уперед іти,
Щоб могли ми всі дістатись
Власної мети.
Самореалізуватись –
Місія життя,
Щоб могло до нас дібратись
Світле майбуття.
Самореалізуватись –
Це у втіху жить,
А не ждати-дожидатись
Щастя світлу мить.
Самореалізуватись –
Це себе пізнать,
Щоб завади, що траплятись
Будуть, вміть долать.
Самореалізуватись –
Знати місце, час,
Де талан лиш посміхатись
Буде вік до нас.
Самореалізуватись –
Не бажать, а мать
Те, чого ти дочекатись
Смів колись бажать.
Самореалізуватись
Маєш сам, сама.
Як дозволив тому статись,
Жив ти недарма.
Євген Ковальчук, 21. 11. 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969525
дата надходження 28.12.2022
дата закладки 29.12.2022
Сніг пухнастий стелиться
В лісі на доріжки.
- Не мети, хурделице,
Почекай-но трішки.
Миколай ладнає санки -
Дарунків багато!
Поспішає спозаранку
До малят на свято.
Птиці й звірі лісові
Святого чекають,
На галявині усі
Сніжок прокидають.
Миколай всіх обдарує -
Гостинців чимало!
Ласкою, теплом зігріє
Так здавна бувало.
- Сніговице, не мети,
Мить ще почекай.
В Україну край - Святий
Спішить Миколай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968554
дата надходження 17.12.2022
дата закладки 29.12.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2022
Прикладом стукає війна
У двері кожної родини.
Прийшла уразлива біда
На землі рідної країни.
Напав підступно наш сусід
Без мук сумління і вагання –
Веде орду безумний дід,
Несе руїну та страждання.
Нещастя сіє, ширить страх
І сипле бомби з неба градом,
Вкриває вирвами міста,
Домів обстрілює фасади...
За що звалилась ця мара?!
Ми жити в спокої хотіли.
Чому ж прийшла лиха пора,
Хіба таке ми заслужили?
Тікають люди за кордон,
Майно у відчаї лишають.
Забули про безбурний сон,
Дітей налякано ховають...
Словами жах не описать:
Горить Вітчизна і страждає.
Та вірю: знищимо цю рать,
Бо силу наша правда має!
Колони техніки снують,
Сурмлять трембіти-джавеліни.
Солдати мужньо в бій ідуть
За вільну долю України.
Пройдем ще бурі зі знегод
І знов священний мир наспіє,
Та поки бореться народ,
Себе бо втратити не сміє.
[i]01.ІІІ.22 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969067
дата надходження 23.12.2022
дата закладки 29.12.2022
Бахмут незламний
Бахмут незламний день і ніч,
Титани-хлопці, кіборги сучасні.
Жорстока йде кривава січ,
- Вперед, - звучить. Неспинні сльози часу.
Найгарячіше у мороз,
Отут, серед палаючих будинків.
І міномети б'ють всерйоз,
І кулеметів, танків поєдинки.
Гранатомети не мовчать.
" САУшки" й "сушки" б'ють ворожу силу,
Бо українська мужня рать
Підступності орди довбає брилу.
Бахмут - незламності фортеця.
Жива опора і могутній захист
Свободи і людських сердець.
Розтрощить, вірмо, чужоземців-зайдів.
(" САУшка" - артилерійська установка, " сушка" - авіаційні винищувачі(Із військового сленгу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969438
дата надходження 27.12.2022
дата закладки 27.12.2022
Людина... Чи вона досконала, випробувана, хто зна!?
Ми ж бачим, що вона жорстока та невіруюча...
Людська природа сьогодні вже обтяжена пороком зла.
Її сутність - жадоба, заздрість, війна, злослів'я віть.
Спасіння - це дар! Його не одержить істота за зраду!
...Це ставлення людства до болю, страждання і смерті.
Колаборантам зрозуміла, чи ні, ця, мабуть, загадка!?
Не буде їм місця ніде в материнському серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969372
дата надходження 26.12.2022
дата закладки 27.12.2022
У чарівні світанку миті,
коли між ніччю, днем пітьма
гортає сторінки, німа,
нитками срібними прошиті,
звитяжець в білих обладунках
латав сніжинками сліди,
карбованих у снах води,
у неповторних візерунках.
*моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967153
дата надходження 01.12.2022
дата закладки 23.12.2022
Нічний сніготрус присипав дерева,
Припудрив на ранок кущів голизну.
У сукні земля лежить перкалевій,
Цнотливо тримає свою білизну.
У сніжних роях біліє посадка,
Поземка легенька сполохано мчить.
Куйовдить зими розплетені прядки,
Крадеться в білясте і свіжа блакить.
Стежини сховались, ніби у піні,
В шапчині із фетру красується клен.
Калина шаріє у палантині,
Чарує сріблястий зими манекен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969076
дата надходження 23.12.2022
дата закладки 23.12.2022
З-нов спішить у вишиванці
Д-обрий світлий чарівник.
Н-іч зоріє і до ранку
Е-ге-ге ж, це трудівник.
М-иколай Святий і любий.
С-ипле щастя діточкам,
В-сім слухняним, чемним людям,
Я-к завжди і без реклам.
Т-ихо-тихо під подушку...
Ов! Дарунок він кладе:
Г-арну книжку і пампушку,
О-сь цукерки й каркаде.
М-абуть, іграшок доволі,
И-(І) найкращий буде дар...
К-ожен мріє...Як є змога!
О, це ж зовсім не нектар.
Л-юбий, прагнем Перемоги,
А-нгел Миру хай летить.
Я і всі діждемо мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968687
дата надходження 18.12.2022
дата закладки 18.12.2022
Туман клубочиться в приземнім шарі,
Біляста пелена без сонячного світла.
Дрібна краплистість - то вологості повітря,
Бо брат молочно-сизий з хмар кошари.
Відшелестіли листопади в тиші,
Краса осіння щедро поріділа. Сонна.
І гостро відчувається душі бездоння,
Здається: сховане в туманній ніші.
Спроможність заглянути і прозріти
Крізь бій запеклий і глуху ворожість.
Терпіти й дочекатись весноквіту,
Що зацвіте попри тумани впору.
(Весноквіт - авторський неологізм)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968633
дата надходження 18.12.2022
дата закладки 18.12.2022
Чули вже це, європейці та американці?
Нам посилає росія ракети "добра"!
Ні, не вночі, коли ми ловим сни, а уранці.
В неї ж гуманність, неначе уральська гора.
Ні, не не для того ракети до нас посилає,
Щоб в Україні з'являлися жертви нові,
А лиш тому, що нам щастя без ліку бажає,
Хоче, щоб ми впокоролись, лягли їй до ніг.
Щоби забули, що ми є свобідним народом,
Що в нас історія давня і мова своя.
Їй лиш, росії, робили усе на догоду,
Бо лиш у ній світить правди і честі маяк.
Світе, ти чув це? На тебе рівнятись не треба!
Може, і так, та росія нам точно - не шлях.
Бо, де вона, там безодня, там падає Небо,
Там волю в'яжуть, неначе снопи на полях.
Скільки цьогоріч лиш лиха у нас наробила!
Скільки домів рознесла, роз'єднала сердець!
Скільки людей зґвалтувала, поранила, вбила!
Та ще й по вольтах ракетами б'є. Хай їй грець!
Діти без світла сидять, наче загнані коні.
Мерзнуть старі, без опалення часто в добі.
Ні мережі у зв'язку, ні води в водогоні.
Ну, а Росія уперто нав'язує бій.
Так. Ми тримаємось. Здатись злочинцю - не наше.
Так, ЗСУ наші - кращі із кращих - боги.
Так. Ми наповнені холодом, мороком чаші
Вип'єм до дна, щоби волі сплатити борги.
Так. Ми за наше бажання природне, глибоке -
Бути вкраїнцями з правом на власне життя
Здатні ціну заплатити - і досить високу.
Ми не здамося. В минуле - нема вороття.
Ми переможем! Відплачемо болі та муки.
Богу подякуєм. Честь ЗСУ віддамо.
Потім сплетемо до купи серця наші й руки,
Край відбудуєм і житимем краще, ніж до!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968536
дата надходження 17.12.2022
дата закладки 17.12.2022
Світанок побліднів, та інеєм узявся .
А може то упав на нього пил алмазний?
Бо зорі трусонуть на небі міг зненацька,
Як мріяв і збирав передранкові пазли .
Хотів щось написать зірками про кохання,
А вийшло як завжди - розлука із печаллю.
Розгнівався, дмухнув на все морозом раннім,
То ж інеєм крихким дерева уквітчались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967974
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 12.12.2022
Вся спроба примусити людину до "русского мира",
Дотримуватись його під тиском сили означає:
Вже заперечення самого миру перед очима...
Спустошлива війна спровокована. ...Хворим почата.
Рашистська ідеологія - придушення народів.
Мораль - підпорядкована завжди інтересам влади.
Національні відмінності - продукт розуму роду.
Образливе й не стерпне сьогодні полюбляють гади.
Росія встане перед судом всесвітнього Розуму
За зло, катування людей, за всі злочини й неправду.
Рашистів жде плід наслідків в економічній облозі.
Вони мають неминуще значення своїх безліч назв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967912
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 12.12.2022
Грудневий шалик доторкнувся ночі,
Прикрив землі оголеність невинну,
Пуховики хмарин розлізлись в клоччя.
Згадай: ранковий річки блиск і вигин.
Той перший морозець, що ліг на воду,
І снігу молодого подих свіжий.
Спивали вдвох цілунків насолоду,
Хоча зима тримала міцно віжки.
Грудневий шалик обвивав розмови
Двох постатей у єдності бадьоро,
І настрій, помережений святково,
У перехресних поглядах прозорих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968041
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Остро-ви.
Море й Ви.
Кожна хвиля,
Наче миля,
Поміж нами -
Остро-вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967879
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 10.12.2022
Загас багряний жар зорі,
стою самотньо під вербою.
Сміються з бору шишкарі,
а серце плаче за тобою...
Й дарма, що літо у краю
і все воліє розквітати –
Не тішать душу вже мою
ці вечори із пахом м’яти.
Не гріють червінню мій сум
розкішні маки та жоржини,
Байдужим став той ніжний шум,
що з очеретів сонно лине...
Чому ж у грудях так пече?
За те, що віддано люблю я
Звабливий блиск твоїх очей
і стать граційну, наче туя?..
Ну що ж, нехай!.. Усе одно
із почуттями не борюся:
Хмелять мене, мов те вино,
твоя хода й волосся русе.
Хоч їх лиш бачу уві сні,
проте ж які ті сни щасливі!..
Бо так ходжу в осяйні дні
промоклий вщент у туги зливі.
Й під щасні трелі шишкарів
подовгу мрію під вербою,
Щоб раз, в один із вечорів,
стояв я там уже з тобою.
[i]VI.22 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967748
дата надходження 08.12.2022
дата закладки 10.12.2022
Квартируєш, як в себе вдома, в душі моїй.
З голови моєї, з днів моїх не вилазиш.
Ти для мене, як для землі трав'яний сувій,
Як для путника у пустелі шматок оази.
Так, буває, на тебе злюся, жену з очей,
Зачиняю у душу двері, коли виходиш.
День, два - норма, а потім раптом як запече!
Плачу з болю і знов до тебе шукаю ходи.
Як знаходжу тебе без пари, цілую день,
Богу дяку пишу на серці своїм чуттями.
Щастя зводжу з цеглин надії, гучних пісень.
Розумію, тебе кохаю я до нестями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967909
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 10.12.2022
Кров не водиця
проливати не годиться.
( народна мудрість)
Срібляться ген левади, дерева у сніжку
Й засмучена калинонька в червонім кожушку.
Під ватою пухнастою рубінами горить
В оправі диво срібній, що душу так ятрить...
Зима сніжком притрушує ті вирви на землі,
На Півдні і на Сході, де кляті москалі
Красу цю білосніжну бруднили, як могли,
У пурпурові, чорні й у сірі кольори.
Червоні краплі-цяточки куди не глянь яснять -
Це кров, а не водиця... Землі їх не прийнять!
Та зимонька старається, змиває кров сніжком,
Ретельно обтирається біленьким рушником.
Не буде більше крові! Природа змиє все,
А прагнення до волі, - ординців всіх знесе!
Настане мир й повернуться строкаті снігурі,
Клюватимуть ті кетяги калиноньки в дворі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967679
дата надходження 07.12.2022
дата закладки 10.12.2022
Де сила ду́мки, там і сила слова,
Де мислення – нема там помило́к,
Гармонія в усьо́му є чудова,
Та зважувати добре кожен крок.
Де сила сло́ва, там і перемога,
Де віра в себе, там і но́вий старт,
Там здолана найдовшая доро́га –
Кінцевий результат був то́го варт.
Де но́вий старт, там но́ві починання,
Ідеї, плани, бачення, думки́,
Ще й впевненість й ніякого вагання,
То й двері не замкне́ні на замки́.
Де стукають, то там і відчиняють,
Як є бажання, то туди ввійдеш,
І хоч не за́вжди там тебе чекають,
Та необхідність в цьо́му доведе́ш.
Де сила волі, там і перемога,
Де впевненість, там промаху нема.
Де віра є, там за́вжди є і змога,
І кроки всі робились недарма́.
03.10.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967638
дата надходження 07.12.2022
дата закладки 07.12.2022
Тоне ранок у снігах білястих,
Чистоти творіння лине із небес.
Може, в листопаді це на щастя,
Бо розкрив Михайло снігу цілий "кейс".
На коні Архангел з війська Бога,
В битві вояків і лицарів патрон.
Люцифера топче на дорозі,
Захисник надійний дасть нужденним схрон.
У руках Михайла - правди гілка,
Спис і хрест червоний, біла корогва.
Оборонець славний міст, присілків.
Рід людський в молитві знову ожива.
Віримо у допомогу щиро.
Не залишить люд в біді Архистратиг.
Просимо уклінно миру:
- Від ворожої навали захисти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966234
дата надходження 21.11.2022
дата закладки 07.12.2022
Бувало, всяких клопотів несу
І дум свинцевих в голові сузір'я,
А вийду в гай, погляну на красу -
І вже летять думки пухнастим пір'ям.
Шумлять у липах золоті джмелі,
Бринять строкаті мальви край дороги...
Вбираю силу, магію землі
Оту, що, мабуть, і зоветься Богом.
Туди уся пірнаю і пливу -
В гармонію тонів і барв, і ліній,
У лагідних волошок синяву,
У серпантин в'юнкового мигтіння.
А далі бачу: заховався день
В зелений водоспад густого лісу,
І розкидає вечір із кишень
Роси дрібної мерехтливий бісер.
Не знаю, скільки доля всипле літ,
Та відчуваю (ніде правди діти) -
Я, може, і прийшла затим у світ,
Щоб до нестями так його любити...
21.04.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967614
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 07.12.2022
Бережи їх, Боже, на важких дорогах,
У негоду сніжну, в мокротечу днів,
Бо чекають рідні в хаті й на порозі
Мужніх і сміливих дочок і синів.
Бережи їх, Боже, від вітрів ракетних
І від бомб касетних, і від граду куль,
Щоб скоріш зламати ворогів хребетних,
Із земель вкраїнських стерти в порох, в мул.
Бережи їх, Боже, у окопах мерзлих.
Дай побільше сили, витримки в боях.
І підтримуй духом, вбережи від смерті,
Допомогу дай їм, Перемоги шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967577
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 06.12.2022
Сплетені із бажань,
Сплетені із любові.
Зліва - гарячий жар,
Серденько мовить слово.
Кришиться навіть лід,
Стільки тепла навколо.
У круговерті літ
Сплетені наші долі.
Сплетені міцно ми,
Не розплетемо роки.
Сонце вийшло з пітьми,
Сяйва щасливі кроки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967135
дата надходження 01.12.2022
дата закладки 01.12.2022
Син господній! Матір божа!
Та погляньте ж ви у низ,
Як мою степну красуню,
Довели до гірких сліз.
Як лупцює хижий ворог
По ногам і по спині,
Дихать нічим, дикий порох
Зацвітає вдалені.
Люди сплять в сирих підвалах
Та у сховищах тісних,
Знову вибух, знову спалах,
Знову серце бубонить.
Ми без світла повечеряв
Без води лягли брудні
Гух! Спокійно, то лиш двері,
Гупнули у нас вхідні.
Боже правий, що ж робити?
Як ту нечисть зупинить?
Щоб малі невинні діти
Не старіли в одну мить.
Гух! Земля вся застогнала
Що то, батьку, що було?
То на кухні щось упало
Спіть маленькі, то вікно.
В мене син, йому шість років
А як ніби двадцять шість,
Він питає: - Батьку й доки?
Битиме її фашист.
А в мені застрягло слово,
Скоро, скоро вір мені
Та у Бога все готово!
Скоро, може навесні.
Я лише тихенько плачу,
Не за себе, а за них,
Тільки руку жму дитячу
У руках своїх слабих.
Дітки! Милі янголята!
Не лякайтесь, не тремтіть,
То лиш грім (війна проклята)
Спіть рідненькі, спіть вже спіть.
Бог вночі із неба гляне,
Брови хмурячи свої,
- Що ж ви люди християни?
Діти, діточки мої.
Я все бачу, я все знаю,
Чую вас у вишині,
Тим чортам схотілось раю?
Скоро, вірте ви мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966680
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
Немає світла. Місто у пітьмі.
Німі будинки, а не в сплячці.
Свічки у вікнах вже горять слізьми
зі стеарину, мов болячки.
Болить: ракетні обстріли весь час.
Болить за скоєну розправу.
Примусити орда не зможе нас.
Ці іроди не мають права.
Щодня звіріє кодло із кремля
Ми ж - витривалі, разом - сильні.
Нам допоможуть рідні стіни і земля.
Не обламати волі крила.
Продалися бездушні сатані,
Ми ж в серці кожен маєм Бога.
Ніколи не здамося. Скажем: ні,
бо праведна у нас дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966697
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
За вікном дзвінко хлюпоче
Прохолодний …
Мама варить у каструлі
Улюблений ….
- Дякую! Сказала Іра,
За смачненький ….
Киця з вулиці прибігла -
Не сподобавсь …
В.Ф.- 17.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965866
дата надходження 17.11.2022
дата закладки 23.11.2022
Агов москалики, то як там ваші справи?
Чи не змінилось щось у ваших головах?
Не похитнулися, бува, опори слави,
На ваших "скрєпно-достославних" болотах?
Щось ви якісь сумні останнім часом,
Так ніби більше вас не радує війна.
Чи може звістка, нещодавня, з-під Донбасу,
Для вас така невтішна і сумна?
Та годі вам, чого порозкисали?
А де ж бравада?! Де той "праведний" порив?!
Чи, все ж, збагнули яких дров ви наламали
І може сором, той, вас дечому навчив...
Хоча, про що це я... То не здійсненна мрія.
Вам ліпше втратити майбутнє і життя,
Ніж з тим змиритися, щоб хоч колись Росія
Згадала про любов і каяття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964892
дата надходження 06.11.2022
дата закладки 22.11.2022
Тоне ранок у снігах білястих,
Чистоти творіння лине із небес.
Може, в листопаді це на щастя,
Бо розкрив Михайло снігу цілий "кейс".
На коні Архангел з війська Бога,
В битві вояків і лицарів патрон.
Люцифера топче на дорозі,
Захисник надійний дасть нужденним схрон.
У руках Михайла - правди гілка,
Спис і хрест червоний, біла корогва.
Оборонець славний міст, присілків.
Рід людський в молитві знову ожива.
Віримо у допомогу щиро.
Не залишить люд в біді Архистратиг.
Просимо уклінно миру:
- Від ворожої навали захисти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966234
дата надходження 21.11.2022
дата закладки 21.11.2022
***
Коли зливаються серця
обоє у єдине -
там, від початку до кінця
кохання лебедине.
***
Вечір запросив на вечорниці
зоряне сузір`я розмаїте.
Вкутане у теплій рукавичці
серденько моє, теплом зігріте,
відчеканює таємні коди.
Для любові - справжні нагороди.
***
Наповнюють душі чуття
в кожному кроці.
Зливаються серцебиття -
шали емоцій.
***
Хоча окремі ми світи,
в моєму серці - завжди ти!
Буваємо у іншім часі,
орбіти наші торків ласі.
***
Не звикла когось дурити,
тим паче, себе -
тому і небо голубе,
у ньому - серця аглоритми...
***
Калина вдягнула вінець -
вітру благання.
Танцює під пісню сердець
справжнє кохання.
***
Моя любов розтопить гори,
перегойдає океани,
запалить серцем рясно зорі,
відкриє сонячні нірвани...
***
З родини айстрових цвіте полин -
цілющий, хоч гірчать духмяні квіти...
Втішатись Вами - тисячі причин,
і лиш одна, щоб серцем полюбити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966169
дата надходження 20.11.2022
дата закладки 21.11.2022
Листопад лоскоче гілля у дерев.
У польоті листя запізніле,
Бо безхатько-вітер здійснює свій рейд,
Крутить в'ялотіле, щоб осіло.
Мозаїчний шурхіт під ногами в хруст.
Без одежі струменить ліщина.
І злітає, ніби із небесних уст:
- Зупинись на хвильку тут, людино.
Не зашкодь нерукотворній цій красі,
А підтримуй серцем і душею.
В час, коли панує дикий агресив,
Ця земля дасть силу під зорею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966034
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 19.11.2022
Ще Всесвіт землю не поклав в підкову,
Не обпалила лава неба край.
Допоки в сні літав безмежжям гай,
До тебе, зоре, йшов він на розмову.
Товаришкою вибрав у блуканнях,
Бесідницею щирою думок.
Про кожен сумнів і важливий крок
Ти чула найінтимніші зізнання.
.
Мирське життя, багате й метушливе,
Бурхливим морем видалось йому,
Й до пристані, де стрів би тишину,
Прибитися плавцеві неможливо.
Хай полював за ним весь світ недремний--
Належав лиш собі мислитель і поет,
Тож смакував свободу від суєт,
Залишивши шукання всі даремні.
Від благ відмова… ні, незрозуміло.
Не нам про любомудрого судить,
Та дух Григорія Сковороди
Таки піднятись зміг над тлінним тілом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965226
дата надходження 10.11.2022
дата закладки 19.11.2022
Крилатий волелюб,
в осіннім листі дуб,
в куточках милих губ
усмішкою сія.
Давно не однолюб,
все просить: "приголуб"
і нахиляє чуб -
шаріється земля.
Хтось каже: все мине,
нетлінне промайне,
а красень не моргне,
бо віра в нього є,
сильніша всіх вітрів
нескорених світів,
не ділиться напів,
адреналін дає.
Між хризантемних клумб
і листопадних румб,
стоїть щасливий дуб.
Він позитив снує! 5.11.22
* дуб у моєму вікні, з вулиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965001
дата надходження 07.11.2022
дата закладки 15.11.2022
Херсон повернувся додому,
Херсон повернувсь в Україну.
Розбиті ворожі судоми,
Нема від рашистів і тіні.
Трималися гідно херсонці
Під час окупації міста.
Нарешті сіяє їм сонце,
Бо звільнення - свято врочисте.
Прославлені Воїни Світла
Життя віддали за херсонців.
Було стільки крові пролито,
На небі тепер оборонці.
А ті, що вціліли, - радіють.
Херсон зустрічає героїв.
Знаменна фактична подія,
У шані людській - кожен воїн.
Херсон український удома,
І жовто-блакитні скрізь стяги.
Солодке це слово - "свобода".
Хай буде й надалі звитяга!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965722
дата надходження 15.11.2022
дата закладки 15.11.2022
А біла троянда боїться дощу.
Її нажахали вже зливи булькасті,
та схлипу-квиління ніхто ще не чув,
коли не уникла стражденна напасті.
О ніжність смиренна, летке шумовиння,
що спало з прекрасного тіла богині.
У росянім сяйві дзвінких крапелин
троянди яркої магічна звабливість.
В клітинах, прожилках бруньок й пелюстин
нуртує вогненної пристрасті злива.
Червона трояндо, богине жагуча,
в тобі кров Амура, в негоду живуча.
Маркітно, панянко мовчання? Вже йду.
Серпанкова блідосте, знаю, що кличеш,
щоб поглядом, німо скріпила твій дух,
бо здатися легко нікому не личить.
І сонечко світить, й дощ дрібен іде.
Святкує буття весь квітковий едем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953894
дата надходження 20.07.2022
дата закладки 14.11.2022
***
Синхронно тремтять
целофанові крила.
Пісня кохання
розсікає повітря
у вібраціях цикад.
***
Вчуся у цикад
до кінця свого життя
співати пісню.
Нічого не заберу.
Залишу шкаралупку.
***
Дерево цикад
наелектризоване
оркестром цикад
з солодкими смичками
мелодійних скрипочок.
***
Сухе лушпиння
приклеєне до споду
зелених листків
на старому кленові.
Цикади після ночі.
***
Невтомна пилка
стрічкова розколює
листки титану.
Дзвінке звучання цикад
розвеселяє ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956296
дата надходження 13.08.2022
дата закладки 14.11.2022
- А яку б ти хотіла весну?
- Я б хотіла гуляти у Харкові,
Поміж будинками, алеями і парками
І щоб жодного натяку на війну.
- А яке б ти хотіла літо?
- Я б хотіла, спокійне і сонячне,
Щоб тримати за руку донечку,
Щоб не плакати і не боятися,
І щоб з рідними обійнятися.
- Ну а осінь, давай помріємо?
- Це коли вже стає трохи холодно,
Ти у теплому шарфі й в пальто,
Повз майданчик, де гомін дитячий
Просто йдеш із коханим в кіно.
- А зима... Розкажи про неї.
- Це коли від снігу не холодно,
Це коли на Різдво усі вдома
Це коли, до підвалу спускаються,
Бо там санки малим зберігаються!
- Розумієш, колись так і станеться?
- Розумію. Чекаю дуже!
Переможемо, відбудуємо
Знаю точно, що так і буде!
©Марія Скочиліс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965572
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 13.11.2022
Від краю неба до землі
торує шлях вечірній промінь.
І ностальгійно в тім мені,
що все минає. Чути гомін
якогось сірого пташа
отам в далекім піднебессі.
А може, то чиясь душа
хотіла б заново воскрести...
Прожити знову трохи літ,
зустріти ще б нову епоху...
Цей незбагненний дивний світ
поріс надіями, як мохом.
І в передранішній імлі,
Коли згустішають всі тіні,
Від краю неба до землі
світ знов наповниться промінням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965247
дата надходження 10.11.2022
дата закладки 10.11.2022
Рідна мова моя - українська!
Від народження, ночі і дні
Мені мама співала в дитинстві,
Українські народні пісні.
... І в далеких краях за морями,
Линуть будні веселі й сумні...
Від журби я рятуюсь піснями,
Що звучать мені навіть вві сні.
Рідна мово - прекрасна й багата,
Як повітря, земля і вода!
Кожен день, кожну мить - ти, як свято!
Вічна, древня, й завжди молода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965274
дата надходження 10.11.2022
дата закладки 10.11.2022
Простирадло нового дня хризантемне,
Павутинна журба пролітає за вітром.
Виціловує сонце світлом наземне
Раритетності листя - фантазії витвір.
Доторкаєшся спомином губ вчорашніх,
Літніх, теплих, загуслих у хмарах відлунням,
Хвилюванням душі наповнена чаша.
І доцільно б засіяти з осені лунки.
Хризантемні палітри - барви яскраві,
А на серці лежить звичайнісінька осінь.
Вже усотуєш світ. Чутливість радарна.
Небо пестить згори - пречисте осоння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964567
дата надходження 03.11.2022
дата закладки 10.11.2022
На повні груди дише небо синню,
І сонце чітко відбиває ритм.
А час спішить, напнувши парусину,
Байдужий до вмовляння і жури.
Руденький лист тремтить у верховітті.
Ледь втримує непевна волосінь.
Ще наче вчора зеленів у літі
Й серпанком накривала світлотінь.
Буттєвості протяжність лиш до крапки.
За мить листок впаде в тягкий заміс
Із ґрунту й потерті-гусиних лапок—
Та не зачепить втрата сонний ліс.
…Те саме небо дихатиме синню,
І сонце буде відбивати ритм,
І час кудись плистиме без спочину,
Та лист цей не пробудять більш вітри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963237
дата надходження 18.10.2022
дата закладки 10.11.2022
Філософ із козацької родини,
Що розумівся в "сродній праці".
Для нього щастя - рідна Батьківщина,
То ж жив у лісі, не в палаці.
Любив вставати вранці, мандрувати.
Веселий і рухливий, сильний
Близькі йому були природні шати
А Біблія - струмок живильний.
Байкар і бандурист, і речник правди.
"Сократ", - так називали друзі.
Вважав, що треба дати, а не брати,
Себе пізнати без ілюзій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965236
дата надходження 10.11.2022
дата закладки 10.11.2022
Безлисті дерева, безмовні,
Уклякли, як місяць уповні
Подався в намічені мандри,
Зануривши вітер у мантри.
Заняття було тимчасове -
Пробрався в угіддя боброве.
У лігві напився кровиці
Удосталь, неначе водиці.
Обернутий в мідно-червоний,
Кривавий, на темному фоні,
Поплив до землі, в самотині.
Кохались. Єдналися тіні. 8.11.22
* мені вдалося сфотографувати «Бобровий Кривавий Місяць», який з’явився на небі 8 листопада.
Чому «Бобровий» Місяць? Це пора року, коли бобри починають шукати притулок у своїх будиночках, накопичивши достатні запаси їжі на довгу зиму. За часів хутряної торгівлі в Північній Америці це також був сезон лову бобрів заради їх товстих, готових до зими шкір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965118
дата надходження 09.11.2022
дата закладки 09.11.2022
Вони чекають наших молитов -
Ковточок слів, загублених у ранах,
Чекають незакінчену любов
Весною, у замріяних каштанах.
У літніх мальвах, вишні у саду,
У зорепаді, вишитій веселці,
В осінніх кроках зморену грозу
І вірність щиру у людському серці.
Чекають миті витканих свічок,
Тепло розлук у смутку світанковім...
Промінням сум притишить потічок,
Останнім криком, вірним, смерековим.
Останнім птахом в світлих небесах,
Осанною відспіваного болю,
Увіруйте у птаха в небесах -
В молитву, що відпущена на волю...
#лесяутрисковоробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965059
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 08.11.2022
[i]« Усе мине, якщо його немає...»[/i]
Недомовка
Ще не зів’яли кетяги калини,
у золоті – берези, ясени...
за віттями зеленої ялини
ховаються поля озимини.
Уява вимальовує картини,
які собі лишаю до весни,
коли мине моя лиха година
примарою далекої війни.
Немає того, що собі бажаю,
але у кольоровому кіні
та ще й на двоколісному коні
катаюся округою Дунаю...
.............................................
а те, що дому рідного немає,
то де його найти на чужині?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965061
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 08.11.2022
Вивозять із музеїв експонати,
Обладнання з лікарень. Телецентр.
Забувши про моральні постулати,
Ще зносять цінні пам'ятки в момент.
Грабують неприховано, уперто
Апаратуру, меблі...- все майно.
Шоковане вже людство мародерством,
Спускають людяність свою на дно.
І марні, марні раші сподівання.
Злочинці із системи крадіїв.
І де ж візьметься дух, лише - снування.
Практично не готові до боїв.
Втікають із Херсона окупанти,
Бо відчувають силу, мужність ЗСУ.
Загарбники землі, сліпі мутанти.
Для них попереду ще Божий Суд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963895
дата надходження 26.10.2022
дата закладки 08.11.2022
Пишаюсь тим, що я твоя краплина,
народе Світла, Щастя і Добра.
Разом ми всі - одна міцна родина,
стать ще сильнішими прийшла пора.
Терпкі проходим ми життя уроки,
у Доброті зникає жаху тінь.
До Перемоги йдемо, в наших кроках
кується доля нових поколінь.
Радій же, наша Україно-мати,
бо так ведеться в нас споконвіків.
Сини твої відважнії солдати,
звитяги вчаться у своїх батьків.
Народе мій! В твоїй відвазі й силі
бажання щастя й волі дух живуть.
Ще задзвенять скрізь голосочки милі
і світлу звістку світу принесуть.
Пишаюсь тим, що я твоя краплина,
дорожче це від чистого злата́.
Тільки разом ми всі є - Україна.
Із нами світ… О, доленько свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962645
дата надходження 12.10.2022
дата закладки 08.11.2022
* * *
Падолист. Вітер.
Сумний Місяць глипає
У гнізда птахів.
* * *
У чорні плащі
Ховаються злякані
Перехожі. Ніч.
* * *
Чорно-білий сон,
Осінь глуха за вікном.
Час прокидатись.
* * *
Падолист. Вечір.
Мишка дивиться з кухні
Намистом очей.
* * *
Холодне місто
Гасить холодні вікна.
Вже осінь глуха.
Падолист 2021 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964699
дата надходження 04.11.2022
дата закладки 04.11.2022
Дощик пісню заспівав:
- До, ре, мі, фа, соль, ля, сі,
І земельку напував -
Вся у крапельній красі.
Осінь залюбки взяла
В друзі дощика собі.
Теж співала; тра, ля, ля.
Вдвох пустилися у біг.
Дощик ноти вигравав,
У шпаринку кожну ліз.
Крапель цілий караван -
Це для осені - сюрприз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964716
дата надходження 04.11.2022
дата закладки 04.11.2022
Облітають клени.
Пелюстки печалі
Падають вогнисто
В трави, на льоту.
Ткані гобелени
Вітровієм в шалі,
Стеляться врочисто
У моїм саду.
У софітах сцени -
Cонячні коралі
Заплелись іскристо
В осінь золоту.
Попри всі сирени,
Через магістралі,
Світлим падолистом
Я до тебе йду. 2.11.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964612
дата надходження 03.11.2022
дата закладки 04.11.2022
Простирадло нового дня хризантемне,
Павутинна журба пролітає за вітром.
Виціловує сонце світлом наземне
Раритетності листя - фантазії витвір.
Доторкаєшся спомином губ вчорашніх,
Літніх, теплих, загуслих у хмарах відлунням,
Хвилюванням душі наповнена чаша.
І доцільно б засіяти з осені лунки.
Хризантемні палітри - барви яскраві,
А на серці лежить звичайнісінька осінь.
Вже усотуєш світ. Чутливість радарна.
Небо пестить згори - пречисте осоння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964567
дата надходження 03.11.2022
дата закладки 03.11.2022
Дощ срібноперий
пише у сквері
щирі послання,
через вагання.
Марні старання?
Хмарні чорнила -
не для Ярила,
мочать листочки
тихо і мовчки -
їм би відстрочки.
В дивній манері,
не на папері
і без утоми:
літери-гноми,
знакові коми.
Йдуть адресату?
Може, на страту,
гнані вітрами?
Осінь вустами,
наче востаннє,
п'є сокровенне,
миле, натхненне...
Кине за ґрати?
Буде втішати?
Є що сказати... 27.10.22
*моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964006
дата надходження 27.10.2022
дата закладки 31.10.2022
ми ніколи не будемо двічі на тиждень
ця вода недостатня
як наші колишні
омиває пороги
минаючи двір
нацарапаний скипками вишень
і корінням сусідніх квартир
ми вслухаємось вікнами в ранішню воду
що виношує місто і зграю сирен
на скількох буде мовах кричати в пологах
то єдине з можливих імен
за яке ми згоряємо першим бажанням
і черговим колишнім
і кожним останнім
і лунаємо десь
і стихаємо поруч
із воронкою мертвою нашого двору
де вода недоцільна
а звички шкідливі
ми ніколи не будемо жити як звірі
ми ніколи не станемо просто колишнім
я тобі проростатиму з кісточки вишні
я зростатиму в ми
я дозрію зі скронь
у забиту вишневу долонь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964299
дата надходження 30.10.2022
дата закладки 31.10.2022
Тече екстрат безсоння у печері ночі,
І думка в'яжеться дозріла.
А зорі-айстри пестять не байдужі очі
І місяць у пітьмі чорнила.
Каліграфічний пропис почуттів курсивом-
Мереживо, нема абзаців.
Спокуси споминів (такі ж були щасливі).
Знайшлась-таки поми́лка-зайда.
Блукає ще кохання, що йому до неї,
Коли сочиться й серед ночі.
І білі проростають у душі лілеї,
В безсонні мрії п'єм охоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962927
дата надходження 15.10.2022
дата закладки 31.10.2022
Вивозять із музеїв експонати,
Обладнання з лікарень. Телецентр.
Забувши про моральні постулати,
Ще зносять цінні пам'ятки в момент.
Грабують неприховано, уперто
Апаратуру, меблі...- все майно.
Шоковане вже людство мародерством,
Спускають людяність свою на дно.
І марні, марні раші сподівання.
Злочинці із системи крадіїв.
І де ж візьметься дух, лише - снування.
Практично не готові до боїв.
Втікають із Херсона окупанти,
Бо відчувають силу, мужність ЗСУ.
Загарбники землі, сліпі мутанти.
Для них попереду ще Божий Суд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963895
дата надходження 26.10.2022
дата закладки 26.10.2022
—Благослови, матусю, на війну.
Вернусь в окопи, бо присяга кличе.
Прокинувсь легіт, віялом війнув,
Змахнув скупу сльозину чоловічу.
Застряг у горлі грудкою озон.
Береза рани на собі бинтує…
—Це полоснув наосліп вічний сон,
Виттям пробуджений, — шепнули туї.
З кишені витяг пачку сигарет.
Стиснув в долоні. —Знаєш, як скучаю?
Підводить вогкі очі на потрет
І топить погляд у глибинах раю.
—Піклуйся звідти про своїх внучат.
А я… — задуму кинув в обрій гливий—
За їхній страх помщуся семикрат.
Й пішов, вклонившись маминій могилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962029
дата надходження 06.10.2022
дата закладки 22.10.2022
А літо повернулось з півдороги,
Змарніле, перемучене, убоге.
Шукатиме у мерві зжухлій згубу
Чи дозбирає гілок драголюба?
Хрещатий шлях. Бувало у бувальцях.
До непритомності затерпли пальці:
Оклунок повен смутку павутинок
І праведних несплаканих сльозинок.
У сіно встигло зсохнути опілля,
Полин посивів, деренчить чар-зілля,
Серпанком зимним вкрилася дрімота
Й не вабить більше мертва позолота.
Спізнилось — впало докором на совість,
Відлунням докотилося до сховищ,
І літо бабине почовгало у спокій,
Покинувши буття людське жорстоке.
Драголюб — чар-зілля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962446
дата надходження 10.10.2022
дата закладки 22.10.2022
Думки ходили десь по світі,
Де ніжність, ласка і тепло,
Де наша казка в розмаїтті...
Неначе вчора все було.
Тепер лишились наодинці,
Такі безбарвні і пусті.
В душі висять мов павутиння -
І безголосі, і густі.
В моєму світі - сіро, голо, Немов нічого не було...
А я ще чую серця голос,
Душі відталої тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963027
дата надходження 16.10.2022
дата закладки 21.10.2022
Вже не так чути співи пташок,
Не таке вже палаюче сонце...
Вітерець прохолодний з віконця,
Віє смутком осінніх казок...
Небо вкрите безоднею хмар,
Ллє дощем золота нескінченність...
Я в полоні казкових примар,
Відчуваю з природою єдність...
Ти чарівна, кохана моя!
Ти як завжди велична красою.
Незрівнянна безкрайність твоя,
Так і кличе мене за собою...
І я, звісно, піддамся тобі,
Хоч давно усі мрії ті знаю...
Просто я непомірно кохаю
Оксамитові очі твої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963427
дата надходження 21.10.2022
дата закладки 21.10.2022
Тече екстрат безсоння у печері ночі,
І думка в'яжеться дозріла.
А зорі-айстри пестять не байдужі очі
І місяць у пітьмі чорнила.
Каліграфічний пропис почуттів курсивом-
Мереживо, нема абзаців.
Спокуси споминів (такі ж були щасливі).
Знайшлась-таки поми́лка-зайда.
Блукає ще кохання, що йому до неї,
Коли сочиться й серед ночі.
І білі проростають у душі лілеї,
В безсонні мрії п'єм охоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962927
дата надходження 15.10.2022
дата закладки 15.10.2022
Ти – весь мій світ від краю і до краю!
Ти – мій вогонь, повітря і вода…,
Моє життя, а іншого не знаю,
Та й змісту в нім без тебе теж нема.
В тобі мої бажання, справжні мрії.
В тобі лиш бачу сенс та й завдяки
Твоїй любові я живий донині
І хочу так, щоб ти була завжди!
Та ось ідеш, бо думаєш, що годі.
Мовляв, кінець, нічого вже нема.
Хіба ж це так? Згадай, що у природі
Після зими приходить знов весна!
Повір, що сонце сяє й через хмари,
Що, мов завіса, небо затягли,
А ніч триває тільки до світання!
Там далі - світло, спокій, знову ми.
Пробач! Мені так болісно і важко.
Якби-то міг вернути час назад…
Ти – весь мій світ! З тобою до останку.
Чого ж без тебе справді вартий я?
07.10.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962142
дата надходження 07.10.2022
дата закладки 07.10.2022
У мовчанні була глибина
І осіння строката варта.
Пригубили краплини вина,
Запалала тріскуча ватра.
Надчутливість у кожному з нас,
Позолота років і думо́к.
Безпардонні і вітер, і час.
Очі схрещені - срібла пилок.
І співзвуччя воркоче тихо.
Ми не втомлені, ніби зорі.
Спомин знову тече по схилу,
Шелест осені без мінору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962157
дата надходження 07.10.2022
дата закладки 07.10.2022
Їй осінь навіває смуток,
А по щоці тече сльоза-дощинка.
Не думала, що буде скрутно,
Самотня у чужому місті жінка.
Притулком стало місто Київ,
І вдячності не має меж, звичайно.
А за Херсоном серце скигле
Через війни безжалісне втручання.
Стабільність, затишок в минулім,
Все ж подолала страх і лихоліття,
Бо натерпілось серце чуле
Від окупації. Здалось, - століття.
І кров, і сльози, і тривоги.
Невинні душі споглядають з неба.
Та вірить жінка в Перемогу,
Бо скосять окупанта, ніби нежер.
(Нежер - торішня трава.)
(Вірш-присвята подрузі із Херсона.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961827
дата надходження 04.10.2022
дата закладки 04.10.2022
Вигупують стомлені хвилі
в старій океанській печері,
регочуть, кричать, ошалілі,
у пащу несуть ненажері,
крізь довгі, незлічені милі:
корали, молюски, рибини,
із суден розбитих жердини, -
а їм дрейфувати б у штилі.
Розширюють вітру судини,
бо море для них - по коліна,
розпушують власні чуприни -
злітає гірляндами піна.
На мить потопають в мовчанні,
звиваються гнучко в дзюрчанні,
знаходять нові магістралі,
щоб рухатись далі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961764
дата надходження 03.10.2022
дата закладки 04.10.2022
Мій острів'янине, сняться обжинки?
Вина міцніють - врожаю плоди,
вже опустіли безмовні сади,
небо снують невблаганні хмаринки.
Осінь дощами січе міжсезоння,
наших побачень розмила екран.
Ви розгойдали в душі океан
і повели у мрійливе безсоння.
Вересень журно хворіє імлою,
перештормив і нашкодив собою.
В ньому, на жаль, захворіла і я.
Хочу почути Вас дуже і дуже...
Як зимувати збираєтесь, друже?
Усмішка Ваша ще й досі сія. 28.09.22
*моя світлина 10.09.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961080
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 29.09.2022
Найбільше диво з усіх див - це книга.
У ній розкрито вміло неосяжний світ,
Усе, що створено умом людини,
Усе, до чого прагне наш душевний квіт.
Дає знання нам, безумовно, книга.
У ній є зерна мудрості крилатих слів
І золотинок істини скарбниця,
Життєвий досвід різних-різних поколінь.
Найкращий вихователь, звісно, книга.
У час смартфонів все ж потрібна, бо жива.
Бездушність не замінить її нині.
Читаймо вдумливо цей витвір, ці дива́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961303
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 29.09.2022
Ти - сильний, мій друже.
Люблю тебе дуже!
Пройшовши страшний рубікон,
що іншим, здавалось, за сон,
тримався щосили,
вітри голосили,
і я підставляла плече -
той спогад і досі пече...
З тобою єдина,
твоя половина -
жила я воєнним життям,
бо вірила у майбуття,
що фронт переможе!
Врятуй тебе, Боже,
всім Воїнам сили надай -
орді не здолати наш край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959967
дата надходження 17.09.2022
дата закладки 25.09.2022
Її приховують, аби не просочилась,
Роками інколи, а то бува й віками.
Гірка і суща, гостра, ніби перець чилі.
Її бояться, як з гори відбитий камінь,
Бо раптом звалиться - таємне стане явним.
Але ж без неї тільки б кривда процвітала.
Хоч важко докопатися - свята поява
Цієї правди чистої, і це - немало
Для тих, хто любить істину і справедливість.
Хто за духовність бореться і рівновагу
Душі людської, щоб була завжди щаслива,
Бо тільки правда в світі має справжню вартість.
Колюча - коле очі брехунів завзято.
Жахлива - ворога знешкодить швидко, вчасно.
Взаєморозуміння буде в рідній хаті.
Як людство житиме по правді - не погасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960837
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022
Усміхнулася сонячна днина -
розпогоджує вересню дні,
розплелась на вітрах павутина -
промінці лоскотала, скісні.
Зачепилась за обрій хмарина -
відшукала баланс вдалині.
У вібраціях кожна билина -
рухи в них гармонійні, чудні.
Зашарілась рум'янцем калина -
їй наспівує легіт пісні.
Ти танцюєш чуттєво в судинах,
розгойдавши вірші у мені. 20.09.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960372
дата надходження 20.09.2022
дата закладки 22.09.2022
На стіні ніжність тіней суцвіть
Зав'язала взаємність любові.
Розкривався магічності світ.
Вистачало обом і півслова.
Досхочу проростали гілля́м,
Креп нічний розвівався довкола.
Насолоди свіча, світла храм,
Мов співали серця баркаролу.
Сонця пальчик торкнувся вікна,
У дорогу спішити потреба.
Час прощання настав, бо війна.
Захисти, всемогутнєє Небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960156
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 18.09.2022
Проникає непомітно осінь
У щілину кожну дня і ночі.
У маневрах дзиготять ще оси,
Згадуючи світ грушево-сочний.
Липа з листям зеленаво-жовтим.
Сонце в міжсезоння кволе трохи,
А на арці вже лимонник жовкне,
Трави буйні поріділи й сохнуть.
Літо поспішило в спомин теплий,
В поросі зотліло бідолашне.
Вітерець-козак гуляє степом,
А чи має осінь тиху ласку?
Кинутись в обійми без вагання
Осені примхливій під дощами?
Все-таки і на осіннім ґанку
Хтось чекає й сипле в душу щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959714
дата надходження 14.09.2022
дата закладки 14.09.2022
"У-гу, гу-у-у..." - спів гагари,
над водою Ніагари,
розливався берегами,
між малими островами.
Покотились вдалеч луни,
зачепили серця струни -
поєднались в стоголоссі.
Та мелодія ще й досі,
у хвилястих переливах,
перероджених мотивах,
двом навіює незвичне,
в наших долях пересічне.
Витирають сни пастелі.
То були не паралелі.
*моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959207
дата надходження 09.09.2022
дата закладки 10.09.2022
У іграх в піжмурки зростав азарт.
— Шукайте та знайдіть!—гукало сонце,
забувши про утому, кволість й жар,
підгвинчуване серпнем-охоронцем.
То забігало за оклунки хмар,
то вмить вгрібалось в ясеневі патла,
то, гнане з пралісу сердитим «кар»,
за виднокругом від нудоти чахло.
То соняхом цвіло, то наче мак…—
Бог зна, чим бути ще йому кортіло.
Тепер збирає світлість у кулак
та від дощів ховає вогнетіло.
Шпаки у суверток згортають спів:
йде осінь стежкою зміїною.
Посипалась засмута в сон полів.
Прощаються лелеки з Україною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957690
дата надходження 26.08.2022
дата закладки 10.09.2022
Море безмежне, шумить вічне соло.
Сумно. Бентежне чує війну.
Димні простори, скоцюрблена воля.
Вибух! Зірвало міну одну.
Риби налякані, душі тріпочуть.
Хвилі сльозливі і каламуть.
Ворог підступний ракетою хоче
Знищити швидко спалахом люд.
Божі зусилля - й уламки заліза
Впали миттєво темні на дно.
Море, тримайся! Туди їхня віза.
Ось і рашистське тоне судно.
Море журливе, дельфін на поверхні
Зовсім холодний, хвилі несуть.
Во́ди в печалі, напружені нерви.
Котиться море, неначе ртуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959305
дата надходження 10.09.2022
дата закладки 10.09.2022
Оленівка. Летять до неба жертви,
що 40 днів назад забрав теракт.
Батьки не знають ще: живий ти? мертвий?
Їм відповідей не дають ніяк.
Молитва за героїв постраждалих
Несеться у небо… В сумі – люд завмер.
До раю душі вільні відлітали,
Кружляли тихо край журливих верб.
Злітали ангелом до зір недавні діти,
Над школою лунав останній вальс.
Не дав за віком ворог постаріти,
Безжально вирок винісши для вас.
Уже ви – вільні. Ворог знищив тіло,
Воно є тлінним, як в усіх. Але
Душа козацька – вишиванка біла –
Навіки знищить враже все і зле!
Зникали… йшли до Бога полонені…
Наш мужній та нескорений «Азов».
Тужила безпорадно наречена –
Слід за коханим на зорі схолов.
Оленівко! Про тебе всі говорять:
У серці українськім – біль і рви.
… А сива мати заклинає зорі
Лишити сина тут… серед живих….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958984
дата надходження 07.09.2022
дата закладки 07.09.2022
Забути б на мить про війну і снаряди,
Не чути б ординський зажерливий свист.
Води б із криниці, що в нас біля хати
І крил соколиних, злетіти б увись.
Ой хочеться, мамо, до рідного дому,
Стежками дитинства босоніж іти.
Скупатись у річці, щоб змити утому,
Солдатської долі криваві сліди.
Сім днів не знімаю шолому і берці,
Лютневу навалу женемо удаль.
Бояться прокляті козацького герцю.
Тут сонця немає... Розжарена сталь
У небі повисла, гойдається в хмарах,
Висушує землю і палить мости.
О, матінко рідна, за що нам ця кара -
Топтати ногами останки орди!
Моліться щоночі, гукайте у небо!
Хай Ангел-хранитель почує наказ:
Бронею надії хай ляже на ребра
У темну годину, у наступу час.
Знайдіть мене, мамо, в окопах Донбасу,
У полі Херсону, на схилах Дінця.
Моліться, коли навіть зорі погаснуть
За воїна-сина до Бога-Отця.
04.09.2022. Альона Ус
Редаговано 30.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958674
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 07.09.2022
Сперлося сонце на лікоть -
там, де прощається літо,
вдаль відлітає шовками
із гомінкими пташками
в теплі краї невідомі,
кличе вітри невагомі -
хоч непомітні, відчутні,
в наших уявах присутні.
Тиша вколисує простір.
Тут, на планеті, ми - гості,
перетинаєм кордони -
нас розважають сезони.
Жити вчимося, творити,
вірити в краще, любити.
Жаль за літами чи літом? -
Не одцвісти б пустоцвітом. 31.08.22
*моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958808
дата надходження 06.09.2022
дата закладки 07.09.2022
Літо залиши́ло сонми барв:
Для калини - діамант червоний,
Груші - бурштино́вий сяйводар,
Яблуні - рубінів свіжий бонус.
Сливі - темно-синій медальйон.
У смарагдовій горіх оправі,
Зеленню міцний буяє трон,
Винограду - грона у синяві.
Для ожини - чорних ягід блиск,
Терен споглядає темно-ликий.
Літо залиши́ло стиглий слід.
Шепче вітерець: усім все личить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958752
дата надходження 05.09.2022
дата закладки 05.09.2022
Розгупались грушки в саду,
цикади джеркотіли хором.
Купає осінь молоду,
налитий вересень кагором.
У неї нині - всі права,
і кожна мить із ним жадана.
Якщо і зовсім не права,
вона - принцеса і кохана.
Наповнений Святий Ґрааль
дістався їй на довгу згадку.
Мені ж лишилися печаль,
на жаль,
в надбитому горнятку. 4.09.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958694
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 05.09.2022
Бризи. Чайки. Острови.
Хвиль морських дебати.
Дух підносить корогви
і давай співати -
про глибинне і святе,
світиться аж денце.
Сяє сонце золоте,
наливає серце
почуттями із доріг,
зітканих між нами,
вітер в пам'яті зберіг -
пісня берегами.
***моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957885
дата надходження 28.08.2022
дата закладки 28.08.2022
Очі у журбі, думки снують далеко.
І ніяк не вгамувати щем сердечний,
Не забути його людськість, давню ґречність,
Погляд в мирне небо і політ лелечий.
Обстріли і згарища ...- скрізь небезпека.
Волі хочеться, мов пташці, як раніше.
Десь пропала в прірві праведності тиша.
На землі тепер стражденній, наче пекло.
Дошкуляє невідомість, лихо спеки.
Втома нелюдська. Сумую: як ти, друже?
Лиш би ти живий, хвилююсь дуже-дуже...
Пролетів вгорі зажурений лелека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957695
дата надходження 26.08.2022
дата закладки 26.08.2022
Мене так манить, молодй зелений гай,…
Берізки вряд, ледь- ледь схилились до землі,
Іду, втішаюсь, червоніє небокрай,
Вітрець нашіптує, диво - красу, сприймай,
Поки живеш, землю цінуй, люби цей рай.
Стрункі берізки… блиск листочків, миготить,
Бажання тронуть, почути їх стремління,
Певно вбирають, назабутню, літню мить,
Ласкавість сонця, світло, палахкотіння,
Щоби до осені, не відчуть старіння.
Пісні вечірні, виконує пташина,
Співи грайливі, душа приймає ніжність,
Вмить у берізки, струсилася чуприна,
І я сприймаю її запах і свіжість,
Ні, не здається, ловила б цілу вічність,
На жаль, хоча… і підстерігає старість.
Хай переслідує… знов поспішаю в гай,
Його красу, я візьму в своє сердечко,
Хоч уже й сонце, сховалось за небокрай,
Злате проміння все ж ласка крізь ситечко,
В душі весна, хоч нині й тепле літечко,
Не перестану, втішатися цим раєм.
Я щиро вірю, дочекаюся весни,
Де радість, не плач матерів й стогін землі,
Щоб не залишилось і сліду від війни,
Щоб щастя панувало в кожній оселі!
Щоб дітки й онучата були веселі!
Щоб Україна Незалежна навіки!
Адже минуться дні суворі і буремні,
Щоб стороною обходили всі біди!
І небо сине, щоб зникли хмари темні!
І я би вкотре, насолодилась гаєм!
Душа і серце… сприйма шматочок щастя!
20.08.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957352
дата надходження 23.08.2022
дата закладки 25.08.2022
А літо за серпнем
в сукенці з серп’янки іде,
Ще й силянка з глоду уп’ялася боляче в тіло.
Полин посивілий притисло, мов сум, до грудей.
Своєщини тло позатиллю ледь-ледь бовваніло.
Жоржинна досада заглипала вслід через тин,
Спориш підтягнувсь, щоб з порізником гоїти рани.
Та все то дарма, бо сховає у лоно бурштин—
Хоч плач, хоч не плач, що ще рано йому, ой, як рано.
А завтра, як вчора, запалить півобрій світань.
Світач з-піднебесся відпустить стрічки серпантину.
Життя повелить залишитись
чи йти поза грань.
Кінець дасть початку розгін—і ось так без упину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956521
дата надходження 15.08.2022
дата закладки 20.08.2022
У-країно, ти життя колиска,
К-ращої нема у цілім світі.
Р-ідне слово і козацька пісня,
А-вангард армійський у суцвітті.
Ї-(І)мідж твій зростає неповторний.
Н-епокірна нечисті російській,
А стремління - міццю непоборне.
Н-ацію єднаєш, правду сієш.
Е-х, яка ж у тебе волелюбність.
"З-ійде українське сонце" рв'яно,
А чужі ворожі згинуть люфи.
Л-иш настане Перемоги ранок,
Е-пігон залишиться в минулім.
Ж-итимеш ти в мирі, Україно.
Н-езалежність збережеш уміло,
А-втентично розвивайсь, країно.
(Авангард - найсвідоміша частина суспільства. Імідж- репутація, образ. Люф - ствол вогнепальної зброї. Епігон - застарілі ідеї. Автентично - по- справжньому. "Зійде українське сонце" - слова Джохара Дудаєва.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957046
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 20.08.2022
Те місце, де родився і живеш,
Найкраще в світі, найдорожче серцю.
Любов на все життя ти бережеш,
Тут джерело єдине і кубельце.
Одещина - мій рідний отчий край,
В якім живуть прості і щирі люди.
Є синьоокі ріки тут: Дунай
І Дністер, Буг Південний і Тилігул.
А центр області - Одеса-місто.
Морські порти і пам'ятки природи.
І Чорне море і озер намисто,
Картал, фортеці і лиманів води.
Це дивосвіт і фауни, і флори.
Веде височина Подільська вгору,
Рені-планета, в небі ясні зорі,
Так любі заповідників простори.
Густі діброви і поля, ліси.
І степу, виноградників безмежжя,
І трави з діамантами роси,
До рідного села дороги-сте́жки.
Одещина...Подільський наш район,
Тепло величних златоверхих храмів.
І чорнозем родючий, і зерно,
Лиш засівай, плекай сади розмаю.
21. 02. 2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956396
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 14.08.2022
- Сенсація в лісі ! Послухайте, друзі,
Вовк і Лисиця в сімейнім союзі !
Сорока скрекоче, звістку розносить
Юна Лисичка і Вовк її просять.
Швидко нови'на кругом облетіла,
Почули - й забули, кому яке діло.
Настали вже будні у вовчій родині,
Панянкою стала Лисиця від нині.
Вовк зпозаранку вже в лісі полює.
Лиска в хоромах хвіст, очі малює.
Шуби і шмотки модні вдягає,
Лиш про обід... Тут вона знемагає.
Вовк все найкраще несе для Лисиці :
Пишній і гордій - видно по пиці.
Так пролітали роки, дні минали, -
Вовк вже втомився... Давай їй забави !
Згодом в старого взялися болячки.
Всерівно старався для жінки-гордячки.
Як знепритомнів, - упав на дорозі,
Крук вибрав очі. Став Вовк у незмозі...
Лисичка у золоті, очі хитренькі -
Вигнала Вовка, хай їсть хоч опеньки.
Сама подалася у світ за Вовками,
Щоб десь розважатися ще з дураками.
***
Є тут мораль для Вовків-чоловіків :
Дивіться, щоб вам не прийшлося довіку,
Юним Лисичкам платити за вроду.
Вас переступлять. Вам камінь, - і в воду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954790
дата надходження 29.07.2022
дата закладки 08.08.2022
Мов долі згорьовані,
верби плакучі.
У жилах—осмута,
лиш подих до сліз,
бо в кожнім витку
і Батурини, й Бучі,
а ще…
колихання
ремезових гнізд.
Клякнувши, заклякли.
Покровом хорали,
та янгельський спокій
рве біль на бинти.
Ізнов насуває
московська навала.
У поглядах вбивць—
гіркота блекоти.
Клякнувши, заклякли
вербиці в молитвах
за душі убитих,
за Воїнів Світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955188
дата надходження 02.08.2022
дата закладки 08.08.2022
У небо ночі темної, як космос
Злетіла іскра, кинута багаттям ,
Пірнула у духмяні сині косми
Густого диму. Скільки догорать їй
Залишилося часу? Мерехтіла
Вона як зірка там, на чорній тканці,
І піднімала невагоме тіло
Все вище у своїм казковім танці.
Та вже летить пір'їнкою донизу,
Ледь світячись. Ген крила опустило
Маленьке диво, вистрелене хмизом,
Що цілу мить було мені світилом.
Ту іскру пригорнув до мене вітер,
Щоб трохи освітить моє будення,
А ти її з долоні хутко витер,
Сховавши теплий спогад у кишеню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955302
дата надходження 03.08.2022
дата закладки 08.08.2022
Любов...Невже зі снів легка примара?
Колись втішала, лікувала ночі.
Кружляв кохання рій, було безхмарно,
Довкола все медово та уроче.
Тепер на різних берегах. Мовчання.
Примхливі дні течуть у жменьці серпня.
Якби ж вдалось думки свої розчавить!
Блукають досі під дугою се́рпа.
Стікає сонце медом золотавим.
Холоне, ніби плазма, в тихих хвилях.
Сліди невидно лісової мавки,
А у високім дерні пташка квилить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955697
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 08.08.2022
Вела людей дорога по гриби до лісу,
Хатин стрічали жменьку - це "мазуряни".
У зелені дерев ховались, як в завісі.
Праворуч, далі, колосилися лани.
Криниця-журавель була попід дорогу.
І в літню спеку - то свята вода-бальзам.
Утамувати спрагу й дякувати Богу,
Назустріч знову перехожі йшли вітрам.
А потім буйне поле - буряки рядками,
Ліворуч - Кутішевського рясні сади.
Мов цяточки, птахи́ вгорі під небесами,
Виднівся ліс: сонми грибів, дерев плоди.
( Із "Спогадів про дитинство". Маленьку частину села Малий Фонтан люди називали "мазуряни", поруч величезний ліс. Кутішевський - вчений-агроном (на жаль, його вже нема), який мав дослідницькі сади, в яких вирощували нові сорти персиків, яблук, черешень. В наш час деякі дерева ще є.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954387
дата надходження 25.07.2022
дата закладки 03.08.2022
Оленівка...Азовці...Україна.
І плач, і горе. Де ж ти , світе?
Чому смертельні рани і руїни?
Тортури, зґвалтування квіту?
Порочність, гниль, бездушність - все ввібрали
Російські варвари безбожні.
Лукавство, фальш, обман - війни орало
Катів народу. Звірство в кожнім.
Сховати злочини хотіли монстри.
Ніхто ніколи не пробачить.
Допоки сила наша є і змога,
Борімось, не втрачаймо бачність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954926
дата надходження 31.07.2022
дата закладки 31.07.2022
Вона давно лежала на столі,
Злегка прикрита білим рушником,
У тонких струнах звучання долі,
Прожиті днини, бути страдником,
Зіграти з шиком, то ж на волі.
І часто з смутком за дні прожиті,
Смичок зривався. В душі зболеній,
Неприховати тривожні миті,
В звуках мелодії… зажуреній.
Вона давно лежала на столі,
Старий футляр зчорнів під час війни,
Мо» повезло, залишив у селі,
Разом з речами забув на вікні.
Яке то щастя, хата вціліла,
Футляр, як оберіг, лише потлів,
А під вікном, бузина розцвіла,
Згадавши, ятрив душу, все ж жалів.
Гримлять гармати, музика в душі,
День перемоги… рідні стежини,
Війни мелодія, зникла в глуші,
Звук струн у скронях, гіркі сльозини,
Охопив смуток, нема родини.
На підвіконні…. весняний промінь,
Зморені руки рилися в речах,
Ледь підгорілих. Мокрі долоні,
Та лише мить, сльози щастя в очах.
Вона давно… лежала на столі,
Злегка прикрита білим рушником,
У тонких струнах, звук миру, волі,
Вона заграє, так, аж в горлі ком.
Жилисті руки … Тремтіла струна,
Душі схожа, господаря в хаті,
Летять снаряди, навіщо ця війна?
Чом припхались, вороги прокляті?
Плакала скрипка, душа волала,
Сльоза котилась, жура і відчай,
Горе це нащо, доля зазнала?
Чом світ жорстокий, скрізь протиріччя?
У хаті тихо… скрипка на столі,
Над нею фото,тривожний погляд,
Ти неспроможний, йти проти долі,
Онук з думками,схилився поряд.
До болю в очах, поглянув на стіл,
Він поспішив, країну боронить,
І Бога просив, щоб добавив сил,
Щоб повернутись, зіграть на скрипці.
27.07.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954657
дата надходження 28.07.2022
дата закладки 30.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2022
Розчарувань ковші набігло,
І стільки відчаю, пробачень.
У дельті річки, ніби ібіс,
І він колись теж гірко плаче.
А ти в закоханості тонеш,
Віддачі хочеш і страждаєш.
І почуття жертовним током
Течуть...У фіміамі давність.
Змиритись треба, не приручиш,
Бо серце те уже не в змозі,
Хоч цілував думками руки,
Пелюстя падає і в рози.
У дельті річки, ніби ібіс,
Йому так пізно вже кохати.
Холодний місяць сипле срібло,
І без образ: мерщій до хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953070
дата надходження 12.07.2022
дата закладки 30.07.2022
Вела людей дорога по гриби до лісу,
Хатин стрічали жменьку - це "мазуряни".
У зелені дерев ховались, як в завісі.
Праворуч, далі, колосилися лани.
Криниця-журавель була попід дорогу.
І в літню спеку - то свята вода-бальзам.
Утамувати спрагу й дякувати Богу,
Назустріч знову перехожі йшли вітрам.
А потім буйне поле - буряки рядками,
Ліворуч - Кутішевського рясні сади.
Мов цяточки, птахи́ вгорі під небесами,
Виднівся ліс: сонми грибів, дерев плоди.
( Із "Спогадів про дитинство". Маленьку частину села Малий Фонтан люди називали "мазуряни", поруч величезний ліс. Кутішевський - вчений-агроном (на жаль, його вже нема), який мав дослідницькі сади, в яких вирощували нові сорти персиків, яблук, черешень. В наш час деякі дерева ще є.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954387
дата надходження 25.07.2022
дата закладки 25.07.2022
***
Тримайся, воїне! Нелегко, знаю,
коли із ворогом бої запеклі.
Ті відчуття страшніші, ніж у пеклі,
Усесвіт твій молитвою тримаю. 25.05.22
***
Шепоче місяць увві сні:
"я рани всі загою",
нестерпно бути на війні -
ось там, на полі бою.
***
Не операція воєнна, не війна -
це геноцид народу України,
де кожна дія оркоката руйнівна
шматує нас - і скрапують рубіни... 11.07.22
***
В атаках зорі, наче ос рої, -
вкусити б Місяця цитринку.
Скажи, на Сході, як ішли бої,
ти відчував мою підтримку?
***
Болить моє серце, болить,
і кожна карбується мить,
злітає у сонцеблакить -
допоки війна ще гримить.
***
Розквітло в ліліях озерце,
коли торкнулися крильми -
я розтопила Ваше серце,
зашкарубіле від війни.
***
Коли єднаються два промені тепла,
підсвічують яскравістю обом дороги -
тоді ущент зникає повсякдевна мла,
миттєва радість позбавляє нас тривоги.
***
Світ вишкребеться із облуди -
опісля злої ночі день воскресне,
Вкраїна оживе, і крига скресне -
появляться нові споруди,
і будуть люди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954306
дата надходження 25.07.2022
дата закладки 25.07.2022
Здалось—через край, але ні, на межі.
Зітхнули, минувши, —й нові віражі,
І дивлячись в завтра— побіжно й назад.
Дай, Господи, сил нам хоча б напрокат.
Ще й спекою дихає сонячна піч,
Приходить й втікає беззоряна ніч,
Скропивши сльозою обірваний схлип
Зомлілих зелепухів яблуні.
Зсип
Мете незучора без спину мітла.
Розточує пал знов таріль золота.
…Здалось, через край, але ні, на межі.
Лише б не зламали війни віражі.
Фото з мереж
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950792
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 12.07.2022
По-своєму красива сукня неба,
як тріпотять черешні на вітрах,
торкнутись вищого в цю мить потреба,
і ти увись злітаєш, наче птах, -
відчути неабиякі частоти -
вібрацій гармонійних ширину,
усесвіту нескінчені щедроти -
сягнути непізнанну глибину.
Насправді, все це є в душі у тебе,
відчуй мелодії, відкинь думки -
в тобі, людино, є безмежжя неба:
сяйливе сонце, місяць і зірки!
*моя світлина 1.07.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952961
дата надходження 11.07.2022
дата закладки 12.07.2022
Розчарувань ковші набігло,
І стільки відчаю, пробачень.
У дельті річки, ніби ібіс,
І він колись теж гірко плаче.
А ти в закоханості тонеш,
Віддачі хочеш і страждаєш.
І почуття жертовним током
Течуть...У фіміамі давність.
Змиритись треба, не приручиш,
Бо серце те уже не в змозі,
Хоч цілував думками руки,
Пелюстя падає і в рози.
У дельті річки, ніби ібіс,
Йому так пізно вже кохати.
Холодний місяць сипле срібло,
І без образ: мерщій до хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953070
дата надходження 12.07.2022
дата закладки 12.07.2022
Наступило сумовиння
липневі на п'яти,
заснувалось хмаровинням -
біль не вколихати,
пошматований війною,
у жорстокім світі.
Розділи печаль зі мною
у кривавім літі -
поговорим наодинці,
знімемо утому,
не здолають нас ординці -
викинемо з дому! 5.07.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952517
дата надходження 06.07.2022
дата закладки 09.07.2022
Тигрова, золотиста, королівська,
Саранка, Кессельфінга, Генрі.
Овальне листя, чергове́ чи кільце -
Про неї пишуться катрени.
У чашах лілій чистота й невинність,
Стебло - гладеньке зеленаве.
Проміння ощасливлює невпинно -
З сидячим листячком в забаві.
Гербів прикраса, на іконах квітка,
На фресках, вазах, і монетах.
В руках у Богородиці, мов світло,
Із непорочності букетик.
(Світлина лілій у моєму саду.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952762
дата надходження 09.07.2022
дата закладки 09.07.2022
Ніс Мураха соломинку,
Втомився бідненький.
Сів спочити на хвилинку
Й задрімав маленький.
Сонце лагідно торкає
За носик Мураху.
Хтось із гілочки гукає :
- Гей, ти бідолахо !
- Що втомився? Не силач...
Від роду слабенький ? *
Будьмо друзі : Жук-Рогач, а ти ?
- Мурашенко.
- Бачу тяжко Мурашенку,
Спішу помагати.
Дай на роги соломинку
Й підемо до хати.
Друзі вийшли на стежину
І втоми не мають.
Несуть разом соломину
Й пісеньку співають:
Ой, яка чудова днина,
Легко в світі жити !
Ноша стала, як пір'їна,
Якщо з кимсь дружити.
Тут така мораль і гоже
Дітям треба знати :
З вами трапилось щось схоже, -
Спішіть виручати.
* слабенький - тут невелика фізична сила.
Примітка : Жук - Олень, або Рогач звичайний занесений в Червону Книгу України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951827
дата надходження 29.06.2022
дата закладки 03.07.2022
Чотири чверті
У десятку з десяти.
Дрижанням-трепотом гніздо будуєш в грудях.
У порах ніжністю клекочеш,
Тож лети,
Течи нестримно
Джерелом натхнення в люди,
Повітрям, полум’ям, що в печі не пече –
Життя наповнює невидима присутність.
Моя утіхо,
Мій душі живої щем:
Не той, що греблі рве повіддям –
Весни будить.
Солодким співом
і
Солоністю сльози
Сніги змиває,
Опановує пустоти –
Важнію внутрішньо
До серця наготи,
До:
- Світе, дякую!
- Любов – це вільні води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952190
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 03.07.2022
Соціальні сили у суспільстві, які мають владу,
Насаджують всім людям уявлення про справедливість.
Невже не існує вона, тому- не садять за зраду.
Війна-це продукт людської думки, діяльності злива...
Етнична чистка і розбещеність людської природи...
Це соціальна напруженість, корупція і зрада...
Це масові вбивства і цей геноцид свого народу...
Ми хочемо зрозуміти суспільний прогрес і владу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952134
дата надходження 02.07.2022
дата закладки 03.07.2022
Наша ніч, гарячіша за каву,
що у джезві кипить та пахтить,
додаєш надчуттєву приправу -
в насолоді розніжена мить.
Ми спиваєм ковтками малими -
не спекти б захмелілі вуста.
Десь витають за обрієм рими,
їх вихлюпує темінь густа.
Найсолодший світанок, без цукру,
лоскітливо у торках пройме,
глипне сонячним променем в турку
і зодягне у мрії мене. 29.06.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952027
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 03.07.2022
Віє літній вітерець,
Йду по травах, навпростець,
А по небу хмаринки,
Дивовижні перлинки.
Під сонечком яскравим,
Ніжненьким і ласкавим,
В купелі, впозолоті,
В щасливому польоті.
Ой, гарненька ж картинка,
У очах веселинка….
Гей, повій, ще вітерець,
Хай летять, теж навпростець,
Побачать красу землі
Їм теж, добре, як й мені.
01.07.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951975
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 03.07.2022
***
Ковтає спрагло
матіоловий нектар
умлілий вечір.
***
Розливаються
пахощі капелюшків.
Чекаю дощу.
***
У літню пору,
у пищанні комарів,
зникає краса.
***
Час йти до хати
нагадують комарі.
Вечорова мить.
***
Хмеліють вуста.
Бджоли у диких ружах
залицяються.
***
Твої цілунки -
ромашкові розсипи.
Квітуче літо.
***
Тремтіння тепла
викривляє повітря
на тротуарі.
***
Серпневі ночі
лунають цикадами.
Переспівати б...
***моя світлина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951926
дата надходження 30.06.2022
дата закладки 01.07.2022
Ламбрекени троянд під опікою сонця
І під захистом купола ніжних небес.
І здається мені, ніби вранішній сон це
Десь у тиші пливе із країни чудес.
В кожній квіточці свіжі, тендітні пелюстки
У відтінках червоних парує роса.
І не буде в душі від краси цеї пустки,
А від пахощів мліють бджола та оса.
Ламбрекени троянд у колючках звичайних,
"Гюлістан" від Сааді й Гафіза згадай.
Аромати легкі у Божественній тайні
Усім серцем, душею прийми чистий дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952045
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 01.07.2022
Стільки не було ще хвилювань-амброзій,
Що ростуть-ростуть на кожнім знову кроці -
Це війни луна щвидких розрух-корозій
У свідомості сидить людській і в оці.
День тече з сирен і марить ніч в сиренах.
Чути кожен шерхіт. В серці б'ються звуки
Зайві. Знов шумить війни страшна арена.
Полонений десь приречений на муки.
А дитячі крильця із надій тріпочуть.
Материнські сльози ллються водоспадом.
Хай молитва оберегом буде поряд,
Змінить труднощі усі на тиху радість.
Повертайтесь лиш живими, мужні хлопці,
З Перемогою над нечистю росії,
Подолайте дух війни, поранень клопіт,
Миру зерна й волі власноруч посійте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951705
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 01.07.2022
Сьогодні в світі постає питання про законність!
Що слід вважати тим істиним, прийнятим, приємним.
Не хоче люд розуміти історію буремну...
Були разом, стали - різно. Досить місця під сонцем!
Життя людини висвітлює тут власну гріховність...
Нищивні вибухи дикунства, війни і геноцид
Та іншу розбещеність людства. Ми всі є і свідки.
Бо не розумна поведінка кожного з нас - кровна...
Чи є надія, що порочність буде подолана?!
Повинні всі запитати себе про цю хворобу!
Чи людство приречене йти страшною дорогою...
Дорогою зла протягом своєї історії.
Істото, чи наділена ти здатністю мислити?!
Феномен цей - продукт діяльності твого розуму!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951568
дата надходження 26.06.2022
дата закладки 28.06.2022
Стільки не було ще хвилювань-амброзій,
Що ростуть-ростуть на кожнім знову кроці -
Це війни луна щвидких розрух-корозій
У свідомості сидить людській і в оці.
День тече з сирен і марить ніч в сиренах.
Чути кожен шерхіт. В серці б'ються звуки
Зайві. Знов шумить війни страшна арена.
Полонений десь приречений на муки.
А дитячі крильця із надій тріпочуть.
Материнські сльози ллються водоспадом.
Хай молитва оберегом буде поряд,
Змінить труднощі усі на тиху радість.
Повертайтесь лиш живими, мужні хлопці,
З Перемогою над нечистю росії,
Подолайте дух війни, поранень клопіт,
Миру зерна й волі власноруч посійте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951705
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
Дістатись до дна океану,
пройтися, коли йде відлив,
який береги оголив,
мелодію вчути органну,
енергій бурхливих надрив.
До острова помандрувати,
торкнути його п'єдестал -
омитий водою овал,
і вчасно на берег добратись -
у кожного свій є причал. 5.06.22
*** моя світлина.
*** затока Фанді увійшла до списку номінантів "Семи чудес світу".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951579
дата надходження 26.06.2022
дата закладки 28.06.2022
Сушить водоспад
простирадло на сонці.
Не висихає.
*На світлині Ніагарський водоспад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951578
дата надходження 26.06.2022
дата закладки 28.06.2022
Ожинове цвітіння не ламайте.
Сприймайте цю красу червнену
Сердечним поцілунком із розмаю
Під колом сонця променевим.
Ожинове цвітіння, мов прикраса,
Що згодом ягідкою стане.
Омиє дощ її, краплинок маса,
І заблищить в щасливім стані.
Ожинове цвітіння - візитівка
Зародження життя у мирі.
Його суцвіття не ламайте тільки,
Щоб зберегти натхненні миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950875
дата надходження 18.06.2022
дата закладки 28.06.2022
Ожинове цвітіння не ламайте.
Сприймайте цю красу червнену
Сердечним поцілунком із розмаю
Під колом сонця променевим.
Ожинове цвітіння, мов прикраса,
Що згодом ягідкою стане.
Омиє дощ її, краплинок маса,
І заблищить в щасливім стані.
Ожинове цвітіння - візитівка
Зародження життя у мирі.
Його суцвіття не ламайте тільки,
Щоб зберегти натхненні миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950875
дата надходження 18.06.2022
дата закладки 18.06.2022
Як змінити людині принижений спосіб життя,
Щоб не втратить совість і честь, небо, свою свободу?
Людство не у ранній стадії розвитку природи...
Чому ж не знає, що є добро й зло у вогні буття?
Провідні держави не довіряють одна одній.
Буде наївним припустити, хоч почути відляск...
Що вони, будь-коли, чи досягнуть стану довіри.
З обіцянок їх мало що є... Підозріло мені!
Все, що твориться побудоване на відносинах...
Розбрат стався! Сьогодні війна, як сказ "помножений"!
На теоретичних висловлюваннях дум розума
Віддаємо ми життя, любов за рідний край, за кров.
Міжнародна допомога осідає в долонях,
На рахунках закордонних банків ,де і холонуть,-
У кішенях корумпованих, підлих владних істот.
Світе злаковий не байдужий тут до тебе ніхто!
Ми дізнались, хто вже хоче сховати сонце від нас!
На Землі, чи вистоїть правда?Європі потрібен газ...
Зраджують не тільки чужі... Впізнаємо з кров'ю світ.
Де гримлять зловороже, до істини спиняючи хід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950814
дата надходження 18.06.2022
дата закладки 18.06.2022
(інвектива)
Даремно фюрера загнали у куток—
Не вперш шарманку «пацифіст» заводить.—
Він же відкрив преунікальніший заводик—
Хватило б всім оргдобрив з попелу й кісток.
Десь в Халлертау бауер би мав врожай,
І хміль з тих піль смаку додав би пиву.
Варили ще й з людського жиру мило—
Відмився б якось він від злочинів.
Та жаль…
Даремно фюрера загнали—
бачить Бог…
З волосся знаєте які матраци?
До шкіри із тату доклали б праці—
Стільцями дивували б світ, як Еріх Кох.
Хоч не женіть нового фюрера в куток.
Ви, мучачись, відбілюєте душу.
Заради вас він глум терпіти мусить.
Віддайте шмат землі, який відкусить!
Не заганяйте фюрера в куток.
Ок’?
Інвекти́ва (від лат. invectiva (oratio)), у свою
чергу походить від (лат. invehor — накидаюся, нападаю) —
форма літературного твору, одна з форм памфлета,
що висміює або гостро критикує реальну
чи уявну особу або групу.
Прошу пробачення, але коментарі блокую.
Хто згоден з моїми думками, то просто вподобайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950702
дата надходження 16.06.2022
дата закладки 18.06.2022
Коле, як вістря,
зимне повітря,
в спину та плечі -
так недоречно
входить у груди -
холод зусюди.
То не Бермуди,
а океанський,
новошотландський,
вітер шаманський,
бриз Атлантичний -
подих північний.
Снить берегами,
між островами,
в пошуках вічних
теплих дотичних. 4.06.22
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950772
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 18.06.2022
Він грав на ній уміло,
з великою любов'ю,
тремтіло ніжне тіло,
пашіло серце кров'ю.
Єднались разом рухи,
у пристрастях миттєвих,
лилися диво-звуки,
в мелодіях чуттєвих.
Звивався вітер дибки -
вчувалися зітхання,
а справжній майстер скрипки
підсилював звучання. 14.06.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950563
дата надходження 14.06.2022
дата закладки 15.06.2022
На кінцях кинджалів—ірисів лампадки.
Феєрію барв береже свічкогас.
Наблизиться легіт—й відходить навзадки,
Аби не струсити духмянистий наст.
Земне й позаземне в шовковистих димках.
Туманність Плеяди, Вуалі, Орла
І сяйво, що скрили зірки-невидимки,
В ефірні суцвіття ірис увібрав.
Бентежність пробуджує лате космічне
Й Всевишнього Ока глибока блакить.
Десь в півника в сховку чарунки магічність,
Бо, врісши у грунт, він безмежжям струмить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950481
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 15.06.2022
Зустрілися у пориваннях,
Зігріті весняни́м запалом.
Серця не бились в міркуваннях,
Не заглядали у дзеркала.
Чуття, чуття і більш нічого,
Але прозріння - збоєм згодом.
І радість перейшла в тривогу,
І пустка все ж на са́мім споді.
Було занадто нам пекельно...
Хтось перетнув, мов рівчаками.
Шляхи вже суто паралельні,
Зірки пригасли над стежками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950590
дата надходження 15.06.2022
дата закладки 15.06.2022
Квітуче літо стелить килими
Із розсипу ромашок біло-ніжних.
Удвох ідемо, споглядаєм ми
Тендітність цвіту на тоненьких ніжках.
Пелю́стки дріботять на тлі зела,
Сере́динка у кожній квітці жовта.
У полі їхнє царство край села,
Дорога в'ється далі довга-довга.
Твої цілунки - розсипи тепла.
Любов ця квітне, мов ромашки білі.
Торкаємось легенько до стебла,
Пестливо вітерець гойдає хвилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950353
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 12.06.2022
***
Оживляється
світлячкове весілля.
Скачуть вогнями.
***
Освітлюють ніч
Світлячкові ліхтарі.
Спалахи чуттів.
***
Кружляють зорі -
над сухою травою
світлячків танці.
***
На фоні лісу
мерехкотять світляки
ліхтариками.
***
В сезон кохання
Падають зорі між трав.
Сяйва світлячків .
***
Запальничками
спалахують світлячки,
згасають швидко.
***
Іскри у пітьмі
літають світляками.
Жвавішає дощ.
***
Інтригуючі
залицяння світляків
найяскравіші.
***
У червневу ніч
малою кометою
спалах світлячка.
***
Мигтять блищаки
на темному тлі лісу.
Краплинки світла.
* Моя світлина (при збільшені фото видніє блиск світлячка із безлічі... ) -
6.06.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950296
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 12.06.2022
Гонить, гонить хмари вітер батогами.
Кашляє громами навздогінці вись,
І, стомившись бігом, стишаться десь гнані—
Перед сліз потоком, гніве, й ти спинись!
Йде конфлікт стихій—
сили бережись!
Люто буйвітрисько верби гне додолу.
Ляскає по спинах яблунь малахай,
Розсікає груди клену по живому,
Махом збив без жалю кучму ясенову,
В січку хвилі трав сперіщив—то нехай?
Їхня в чім вина?
Бо земля не рай.
Козир у сильніших—так було і буде
(Що ж, в негоду смуток похмурнішав знов),
Спірки у природі—звичні й неосудні.
Завтра Сонце Всесвіт змирить, приголубить—
Чом же шлях до миру в нас, де ллється кров?..
Віриш, помисл це
Творця світобудов?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950370
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 12.06.2022
Не відчувають болю ті,
Хто землю цю довів, бо стогне,
Хто згарища залишив тінь,
Убив живе. Кривава втома
Пронизує тіла людей.
Загиблих тисячі. Страждання
від божевілля злих ідей.
Народ мій не довічний данник,
Він чинить опір ворогам.
Не буде прощення нікому.
Війни саркому знищить сам,
Радітиме життю святому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950085
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 09.06.2022
Бружель шепоче, бо життю радіє,
Густа куляста яскравіє крона.
Від сонця струменить тепла надія.
Хизується у розквіті фасоном.
У парах квіти в пазухах листочків,
Плоди блакитно-темні із нальотом
І не розгледіти дрібненькі точки.
Куштуєш ягідки - це ж насолода!
Бо жимолості м'якоть соковита.
На смак солодко-кисла із насінням.
Голубить вітерець це юне віття,
І небо усміхається їй синню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949897
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 07.06.2022
Вітер гойдає, вишню молоденьку,
Я знов згадаю, свою рідну неньку,
Смачні вареники, сік мастив вуста,
Неперешкода, хоч минули літа.
Той смак і запах - дарунок доброти,
Привітний погляд. Не забуть теплоти,
Я б пригорнулась, до тебе, як дитя,
Щоби зігрітись, відчуть серцебиття.
Чітке тук-тук, у ритмі колискова,
Звабить до сну, як ніжність пелюсткова,
І прийде сон, мов попадала в казку,
Я б так хотіла знов пізнати ласку.
Все пам*ятаю й вишеньку весною.
Хоч й так далеко, думками з тобою,
Мій рідний край, вмивається сльозою,
Сісід - рашист, туди прийшов з війною..
Стежки розгромлені, дома, могили.
Цьому народу світ уже немилий.
І так болить, душа й сердечко, ненько,
А чи й засяє сонечко ясненько?
Летять снаряди, жаль, сусід озвірів,
Чи й зможуть воїни, вигнать ворогів?.
Душа ридає, чи й квітнуть вишні в ряд
Чи зустрічатиме, милий серцю сад?
Вітер гойдає, вишню молоденьку,
Згадаю сад, дитинство, рідну неньку,
І ті варенички, пахкі на столі,
Вклонюся Богу і попрошу миру,
Щоб жить щасливо, на цій святій землі.
02.06.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949430
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 05.06.2022
Любила діточок вона.
Убив снаряд матусю рідну.
Заплакана в страху весна,
Самі зостались бідні діти.
Брат старший їм вже опікун,
Йому лиш вісімнадцять років.
Сердечних доторкнулось горе струн,
Брати і сестри все ж не одинокі.
- Нагодувати треба всіх, -
Піклується про них, мов мати,
А ворогу великий гріх -
Розбомблена дитяча хата.
З Донеччини вони втекли,
В Дрогобичі тепер родина.
Немов малі пташки бусли:
Дві милі донечки й три сина.
( Ось так стали сиротами В'ячеслав, Данило, Тимур, Ніколь і Олівія із селища Верхньоторецьке Донецької області. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949475
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 02.06.2022
В згвалтованій Бучі багато біди:
Могилки в дворах, закатовані діти.
Тут вижив поет, із поетів один,
Щоб біль свій повідати всенькому світу.
Він бачив цей жах без рожевого скла –
Вже був загартований горем і болем.
Не знав ані дня, ані дати числа,
Без хліба й водиці він жив дуже кволо.
Крізь шпарку в підвалі ловив промінець.
Нашіптував вірші, йому лиш відомі.
Як мантру казав: «Це – іще не кінець»
І це – вже для нього була аксіома.
Були його дні дуже схожі на ніч,
Здригалось і падало небо додолу,
Дивилася сумно зруйнована піч
І вже не зосталось нічого від дому.
Кричати – не можна... Він болем писав
Свої, окуповані ворогом вірші,
Йому диктували самі небеса,
І билося серце гучніше від тиші.
Він плакав, як бачив жахіття війни,
Дивилася Буча, немов з того світу,
Змішалися запахи смерті й весни,
Навіки на серці, залишивши міти.
Він є літописцем страшної війни,
І всі його вірші побиті до крові.
Когось він щоразу просив: «Обійми»
Й живим залишився заради любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949162
дата надходження 30.05.2022
дата закладки 30.05.2022
(Вірш до картини)
Наші діти, мов соколята,
І немає кращого свята,
Коли маму люблять і тата,
То ж у всіх, радості багато.
Їх голоси - життя чарівність,
І теплота й сонячна ніжність,
Приносять мир, пісні веселі,
Вони ж, як квіти, круг оселі.
Дитячий сміх, як щебет птаха,
Як огорожа, від любого лиха,
Зігріє душу. Подарить мрію,
Єднання, щастя і надію.
А перші кроки ніби диво,
Тривожать серце. Йди сміливо!
Блиск у очах, як промінь сонця,
Ну, от маленьке і збулося,
Твоє бажання. Вперед іди!
У цьому світі, свій шлях знайди!
*
Як зійде сонечко раненько,
Дитя у ліжечку тихенько,
Сопе ледь чутно, дарить спокій,
Покладеш край думці жорстокій,
Примружиш очі, усміхнешся,
Нам же рости, війна минеться…..
Моє маленьке, ти моє життя,
З тобою поруч, я йду в майбуття!
29.05 2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949076
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 30.05.2022
***
Блідніє серце.
Кров стікає війною.
Жура весною.
***
Буря мучить всіх
і зношується сама,
схоже, як війна.
***
Під час пожежі
вогонь можна сховати,
диму - ніколи.
***
Достаток, тиша,
умиротворіння душ
необхідні нам.
***
Кривавий світе
з війнами егоїзму,
де милосерддя?
*моя світлина з квітами білого серця. 26.05.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948908
дата надходження 27.05.2022
дата закладки 28.05.2022
Гуляє в парку
жінка з парасолькою.
Голубіє шовк.
Та, раптом, замість жінки
Ірису синя квітка.
.
Пестить сонечко
Води сріблясті хвильки.
Річковий оргАн
Ніжністю мелодії
На цілунки відгукнувсь.
.
Як часто у снах
Журавлика я бачу
Паперового.
Летить зі Сходу Сонця
Й на крилечках приносить
Віршовані дарунки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948988
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 28.05.2022
Бузок цвіте, і пахощі розносить
Легенький ледве вітерець травневий.
О Боже, дякую за ніжні роси,
За ранок тихий, води кришталеві.
За цю красу вкраїнську, трави пишні,
За арії пташині у садочку.
Одне прошу: лиш миру дай, Всевишній,
Щоб не страждали ні сини, ні дочки.
Щоби навчались знову внуки в школі,
Раділи б небу мирному, природі,
Щоби смарагдом зеленіло поле,
Орда ж рашистська - впала, мов колода,
І зникли б всі сліди її підступні,
Розвіяв вітер зло й ненависть вражу.
Здобули б Перемогу ЗСУ могутню, -
Оце була б для всіх найбільша радість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948643
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 28.05.2022
Чорна сталь помалу тріскає,
Їй відбирає мову.
Всіяна смертю і лютими звірствами
Лінія мого Азову.
Світло у стінах блищить оксамитами,
Стіни лікують рани.
Їх під важкими холодними плитами
Переплітають бинтами.
Світ, що прокинувся з довгого сну,
Має стіни і стелю.
Ми ж із кісток проростили весну,
Сталлю вросли у землю.
Білий пісок тепер в окупації,
Жити? На розсуд долі.
Біля заводу цвіте акація,
А під заводом - воля.
Тільки кричати, полохати світ:
Люди, там гинуть люди!
Їхній останній прощальний привіт
Йтиме за вами всюди.
Чорна сталь помалу тріскає,
Їй відбирає мову.
Всіяна смертю і лютими звірствами
Лінія мого Азову…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948982
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 28.05.2022
Хмари черлені сховались в глухі ліси.
День догоряє. Жінко, ковтай оскому.
Руки схрести і молися чи голоси -
Не віддавай до світанку цей світ нікому.
Шепіт, мов сіль, роз'їдає густу пітьму,
Випече серце й стече зі щоки додолу.
Небо порепане прийме печаль німу
І розхитається після весняним громом.
Пройдуть крізь тебе слова, мов гірка вода.
Викотиш сонце по полю іще рудому,
Витрусиш повні пелени своїх ридань -
Висієш маки. Верне́ться твій син додому.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948999
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 28.05.2022
Цілий місяць казок, цілий місяць відносної тиші,
Хоч сирени гудуть, але звідси розруха далеко .
То застукала гілка об дах- її вітер колише,
Ти не бійся.
Попереду- літо, і річка, і спека!
Та здригаються плечі дитячі з найменшого стуку,
Тихо- тихо тремтять, щоб ,буває, ніхто й не помітив.
Уже вкотре за день вся принишкла- подай мені руку,
І не бійся, маленька, дверцятами стукає вітер.
Ця війна закінчИться, хорошого буде багато.
Ну а поки з тобою ще трохи підождемо літа .
Я ось зараз піду , і надійно закрию дверцята ,
Щоб не стукали.
Сад буде стигнуть, під сонцем зігрітий,
Скоро-скоро вже будем з тобою збирать полуниці,
А черешня солодка достигне - то будем радіти.
...
Та здригається знову - упало цеберко з криниці.
Обіймаю- не бійся ! Який неслухняний цей вітер!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948649
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 24.05.2022
Бузок цвіте, і пахощі розносить
Легенький ледве вітерець травневий.
О Боже, дякую за ніжні роси,
За ранок тихий, води кришталеві.
За цю красу вкраїнську, трави пишні,
За арії пташині у садочку.
Одне прошу: лиш миру дай, Всевишній,
Щоб не страждали ні сини, ні дочки.
Щоби навчались знову внуки в школі,
Раділи б небу мирному, природі,
Щоби смарагдом зеленіло поле,
Орда ж рашистська - впала, мов колода,
І зникли б всі сліди її підступні,
Розвіяв вітер зло й ненависть вражу.
Здобули б Перемогу ЗСУ могутню, -
Оце була б для всіх найбільша радість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948643
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 24.05.2022
Крізь віки любов до вишиванки
Українці пронесли і зберегли.
Ромби, кола, лінії, меандри...-
Візерунків тисячі на різнім тлі.
Часто вишивали мак, калину.
Щоб було багатство, щастя і краса.
Процвітання роду й України,
Чистота духовна, вічності роса.
Дуб могутній, соняшник квітучий...
Оберіг від лиха, горя і біди.
Щоб не сунулись на долі тучі.
Навесні, щоб квітли рясно, мов сади.
Символом незламності вважають
Вишиванку у воєнний нині час.
Дух непереможний в ній вражає,
Прагнення до волі, сила, єдність мас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948113
дата надходження 18.05.2022
дата закладки 24.05.2022
Бог дарував землі на втіху сорочку, вишиту
квітками.
Ой, як же гарно вона квітне в садочку нашому
у мами!
Червоні маки, чорнобривці, розкішні мальви,
матіола...
Цвіте сорочка, вабить очі, троянди манять,
як ніколи.
Червоні, жовті і рожеві так гарно квітнуть
навкруг хати.
Ой, де й кому таку сорочку, як у землі моєї
взяти?!
У полі, в лузі, у діброві волошок ніжних ясні
очка,
ромашок білих ціле море, небесний цвіт -
сині дзвіночки.
Яка ж ти гарна, земле рідна! Квітуєш з весен,
влітку й осінь.
Зими моєї ясна просинь зітче тобі сорочку
сніжну.
І таку гарну... ніжну-ніжну...
Тут в кожного сорочки квітнуть. В них сяють
ясні - ясні ранки.
Бо є найкращими у світі землі моєї
вишиванки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948182
дата надходження 19.05.2022
дата закладки 21.05.2022
Опісля темряви світанок неминучий,
я вірю в це!
Засяє сон-це
на всі груди,
розвидніє, і зникне дим війни їдучий,
воскресне по-новому світ, і будуть люди!
Квітень 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947962
дата надходження 16.05.2022
дата закладки 18.05.2022
Крізь віки любов до вишиванки
Українці пронесли і зберегли.
Ромби, кола, лінії, меандри...-
Візерунків тисячі на різнім тлі.
Часто вишивали мак, калину.
Щоб було багатство, щастя і краса.
Процвітання роду й України,
Чистота духовна, вічності роса.
Дуб могутній, соняшник квітучий...
Оберіг від лиха, горя і біди.
Щоб не сунулись на долі тучі.
Навесні, щоб квітли рясно, мов сади.
Символом незламності вважають
Вишиванку у воєнний нині час.
Дух непереможний в ній вражає,
Прагнення до волі, сила, єдність мас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948113
дата надходження 18.05.2022
дата закладки 18.05.2022
Вони, мов сталь, міцні й непереможні.
Борець за волю, Незалежність кожен.
Азовці зі святим, незламним духом.
Герої сьогодення. Сила руху
У душах їхніх, у серцях, в любові,
Для них Вкраїна - це не просто слово.
Гігант- завод дав прихисток цим хлопцям,
Із зброєю в руках і оборона й клопіт.
Реінкарнація Січі. Бомбили...
І звідки все ж беруться мужність, сили.
Бо серед них поранених багато.
Врятуй їх, Божий світе. Б'ють в набати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947416
дата надходження 10.05.2022
дата закладки 18.05.2022
Навіть коли
Серце рветься з грудей,
Сльози - з очей,
Дух - із тіла:
Сила - в тобі,
У боротьбі,
В неспинності й вірі
Сила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947808
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 15.05.2022
Вітер...
Шалений вітер
Бавиться пелюстками...
Березень,
Травень,
Квітень...
Наче було не з нами.
В серці зима,
Там лютий,
Хоч на порозі літо.
Гіркий на присмак смуток
Стелиться білим цвітом
Щось заважає дихать,
Сонцем і пелюстками.
Вітер гортає тихо
Вірші...
Було не з нами...
Страх - вороги на заплаві
Спалахи, вибухи...
Тиша...
Березень,
Квітень,
Травень
Вітер бузок колише...
Висохнуть сльози люті,
Смуток стече водою
Разом з недобрим лютим...
Все це було...
Зі мною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947813
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 15.05.2022
Торкаюся зір
У сні місячно-срібнім.
Кришталі звучать.
.
Місячне сяйво
На первоцвіти ллється.
Мить народження.
.
Павучок не спить.
Під стелею в куточку
Павутини сіть.
.
В дзеркало дивлюсь
Байдужими очима.
Чи ж не все одно?
.
Не дивуюся
рясному снігопаду.
Звикла до зими.
.
Дикі яблука
Висять на голих гілках.
Сум зимових днів.
.
Тиша навкруги.
В небі місяць-молодик
Вгору ріжками.
.
Посміхаючись
Щасливий йду додому.
Книжку, ось, купив.
.
Старезна груша
Вродила нині дулі:
Враже, ось тобі…
.
Сходить зіронька,
Оспівана Тарасом.
Тиха розмова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947685
дата надходження 13.05.2022
дата закладки 13.05.2022
Як прогнати війну із сердець, із мозку хворих людей,
Зло з обличчя, щоб повернути втрачений образ людський,
Щоб радість і туга поєднались... Наступив мирний день!
Щоб ніде не було зайвим добре слово під блакиттю.
Це можливо станеться влітку. Не будь - спостерігачем!
Усміхнеться лагідно нам наше волошкове небо!
...Маєш приховані муки - не буде спокійних ночей.
Станеш кликати думи дурні - вся загине планета!
Не підвладна вись земним законам, мабуть, не даремно!
Дай же сил рости і жити, попід зорями мужніти,
Де порадують око: трава, барви квітів недремні.
Кожному народу Бог дав тож горде серце, щоб жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947667
дата надходження 13.05.2022
дата закладки 13.05.2022
[i]« Ми їдемо, бо мусим.
Бо нас везуть. Нас видали свої....»[/i]
Л. Костенко
І
До себе ми не кликали біди,
але її хотіли біси вражі –
агенти віроломної орди.
Яка змія не повзає сюди,
криваві залишаючи сліди,
та шельму Бог усе одно покаже.
ІІ
Куратори «південної русі»:
свої повії і чужі рашисти,
паяци сатани у всій красі,
миряни і лукаві пацифісти –
одним єлеєм мазані усі,
і нинішні, і бувші пофігісти.
Ну, чим же русофіли не брати
на фоні озвірілої навали?
Їм а-я-яй у Раді показали,
за срібняками є куди іти –
працює каса в кулуарах зали.
Байдужість виправдовує себе –
їй не пасує жовто-голубе
і не потрібно німця, ляха, турка...
то нате! Обіймайте брата-урку!
О, як же я ненавиджу тебе –
і юду, й неотесаного чурку.
ІІІ
Тому і труни тешемо, таки,
і мусимо ховати окупанта,
бо ми у вірі, як і козаки,
брати азовські – вічні вояки...
радійте фарсеї і пілати,
що є кому за волю умирати,
та не щурам у владі завдяки...
...................................................
якщо Європа хоче помагати,
давайте їм гармати й літаки,
а євро є кому намалювати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947689
дата надходження 13.05.2022
дата закладки 13.05.2022
Навіть небо свій вибір зробило
Й показало пророчий нам знак,
Світло Боже над нами пролило,
Нас орді не здолати ніяк.
Неспроста́ показалося світло,
Неспроста́ протягнулась рука,
Це – щоб ненька в нас знову розквітла,
Щоб сльоза не котилась гірка́.
Це – щоб знов усміхнулася доля,
Ворог щез, як на сонці роса.
Не покине ніко́ли нас воля,
Це показують нам й Небеса.
Із Всевишнім орді не боротись,
Не під силу вступати в борню́,
Наче в жорні, лиш можуть змолотись
За жорстокість, і звірства, й брехню.
Всі ми Господа молим-благаєм,
На коліна пред ним лиш стаєм,
Від Всевишнього чуда чекаєм,
В боротьбі ПЕРЕМОГУ кує́м.
Нам Всевишній показує диво:
Світло й милість з руки показав,
То ж у бій ми ідемо сміливо.
Ні на мить нас Господь не лишав.
Не лишав і не ли́шить ніко́ли,
Пророкує нам ро́зквіт усім,
Не лягатимуть в землю соко́ли.
Тільки щиро ми Бога молім.
13.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947659
дата надходження 13.05.2022
дата закладки 13.05.2022
Вони, мов сталь, міцні й непереможні.
Борець за волю, Незалежність кожен.
Азовці зі святим, незламним духом.
Герої сьогодення. Сила руху
У душах їхніх, у серцях, в любові,
Для них Вкраїна - це не просто слово.
Гігант- завод дав прихисток цим хлопцям,
Із зброєю в руках і оборона й клопіт.
Реінкарнація Січі. Бомбили...
І звідки все ж беруться мужність, сили.
Бо серед них поранених багато.
Врятуй їх, Божий світе. Б'ють в набати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947416
дата надходження 10.05.2022
дата закладки 10.05.2022
***
Місяць - перша віха
на шляху до зір.
Ви - моя утіха -
чиста, як ефір.
***
Коли на місяці сліди,
то небо - без ліміту,
злетіти хочеться туди -
подальш від цього світу...
***
Відчутне місячне виття,
коли мовчать вовки старі -
із космосом іде злиття
у повені - десь угорі.
***
Неба овація:
Ви моя мантра
і медитація -
нині та завтра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947041
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 10.05.2022
Неймовірна нині українська жінка:
Берегиня роду, справжня, добра, щира.
Не ховається за чоловічу спину,
Поруч у бою- на захист стала миру.
Володіє вміло супер- джавеліном.
Не втрачає гідність, б'є орду з прицілу.
Це свята Мадонна, пригортає сина,
Прикриває тілом під тяжким обстрілом.
Волонтерка мужня, возить допомогу.
Руки ніжні сплели кілометри сіток.
Блокпости в підтримці. У душі із Богом.
Ки́дає коктейлі у ворожу силу.
І бронежилети доставляє хлопцям,
Випікає хліб, смаколики духмяні.
Є у неї зброя - сильне , мудре слово.
Надзвичайна жінка і найкраща мама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946877
дата надходження 04.05.2022
дата закладки 04.05.2022
Буяє травневе цвітіння природи,
Але сьогодення тривожне у нас.
Війна ненаситна життя п'є, мов воду.
Повітря задимлене, ночі без сну.
Від вибухів бомб і ракетних ударів
Здригається ненька- родюча земля.
Орда кровожадібна лізе удавом,
Керує хижак божевільний з Кремля.
Хоч важко щоденно, здолаємо лихо.
На захисті вірні і до́ньки й сини.
Діждемося миру, то ж буде скрізь тихо.
У колос вберуться пшеничні лани.
І рідна країна найкращою стане.
У час переможний ми щастя зведем.
Ятритимуть тільки нанесені рани:
На жаль, не повернемо вбитих людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946607
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 01.05.2022
Голуб мене, як хвилю дику,
п'яній у пристрасному шалі,
стрічай вітрами на причалі,
візьми в полон - не треба шику,
без крику.
Цілуй повільно - до безтями,
пройдися по клітинках тіла,
щоб аж душа затріпотіла
і заспівала солов'ями -
морями.
У милозвучних серцю трелях,
нехай у вічність линуть ноти,
тремтять небачені висоти,
у незабутніх акварелях,
на скелях.
В підшкірних фібрах озовися -
танцюй у радісних поривах,
у сонцесяйних переливах,
і ніжністю в мені пролийся -
торкнися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946552
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 01.05.2022
У серці та надворі – лютує вітер…холод…
Крізь себе пропускаю людські терпіння й біль…
Моя країна зараз – відважний гордий воїн,
Про дух її незламний лунає звідусіль.
Роками нам росія репресії чинила,
ГУЛАГ, голодомори - і знов мерзенне зло.
Для нас цей квітень лютий. Війна. Весна немила.
Та б’є в тобі, країно, свободи джерело.
Виборюєш для себе тепло, весну та правду,
Нагадуєш планеті про істину й любов.
В тисячолітті третім ти героїчну славну
Історії сторінку карбуєш кров’ю знов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946261
дата надходження 28.04.2022
дата закладки 28.04.2022
Три покоління в Одесі
В небо дивились, мов в плесо,
Мама, бабуся і Кіра,
Всім їм хотілося миру.
Всім їм хотілося жити.
Перед Вели́коднем - вбиті,
Вбиті ракетою орків.
Море, вже плаче і зорі.
Сталося все у суботу,
Батько родини в скорботі.
Смерть передчасна невинних,
Горе наві́ки глибинне.
Як же посміли тварюки,
Кров'ю тавровані руки
Вбити трьохмісячну Кіру?
Кара чекатиме звірів.
(23 квітня ракета орків влучила у будинок в Одесі, загинуло 8 чоловік, серед яких найменша трьохмісячна дівчинка Кіра. У цьому будинку жила моя родичка, але, на щастя її і двох її діток у той час не було в Одесі. Царство Небесне усім загиблим.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945988
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 28.04.2022
Цей славний край усі ми добре знаєм,
Він – особливий серед всіх степів,
Його і зараз ми не забуваєм,
Хоч окупант забрати захотів.
Взяли́ в кільце Херсонщину ординці,
Бо марили цей клаптик обійнять,
Та й думали: «Херсонці – не вкраїнці,
І можна їх від неньки відірвать».
Але ж Херсон - це та́кож Україна,
Херсонщина – вкраїнськая земля,
З споконвікі́в там – мова солов’їна,
Яку з пелю́шок чує немовля.
І їх ніхто́ не ли́шить наодинці,
Вкраїна вся в молитві за Херсон,
Зламають сво́ї зуби там ординці,
Й загарбання – це був в раschиsтів сон.
Хоч зараз в окупації там люди,
Але про них ніхто не забува,
Херсон вкраїнським був, і є, і буде!
Госпо́дь покаже ворогу дива́.
То ж мають окупанти добре знати,
Що їм Херсон народ наш не віддасть,
І стяг вкраїнський зможуть знов підняти,
І сла́вень наш там бу́де знов звуча́ть.
25.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_окупант_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945989
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 25.04.2022
Три покоління в Одесі
В небо дивились, мов в плесо,
Мама, бабуся і Кіра,
Всім їм хотілося миру.
Всім їм хотілося жити.
Перед Вели́коднем - вбиті,
Вбиті ракетою орків.
Море, вже плаче і зорі.
Сталося все у суботу,
Батько родини в скорботі.
Смерть передчасна невинних,
Горе наві́ки глибинне.
Як же посміли тварюки,
Кров'ю тавровані руки
Вбити трьохмісячну Кіру?
Кара чекатиме звірів.
(23 квітня ракета орків влучила у будинок в Одесі, загинуло 8 чоловік, серед яких найменша трьохмісячна дівчинка Кіра. У цьому будинку жила моя родичка, але, на щастя її і двох її діток у той час не було в Одесі. Царство Небесне усім загиблим.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945988
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 25.04.2022
Молюся за людей загиблих
Від авіаударів і від куль,
Від вчинків окупантів хибних,
Не приховають орки звірства в мул.
Молюсь за воїнів вкраїнських,
Що віддали життя своє за мир.
І кожного ім'я нетлінне
До смерті не забудем ні на мить.
Молюсь за Збройні Сили України,
За всіх, хто у бою, захисників.
Дай, Боже, повернутись у родини
Живими до дітей і матерів.
Молюсь за всіх людей стареньких,
Які удруге бачили війну,
За сльози України-неньки,
І ворогом розстріляну весну.
Молюся за дітей і внуків,
За найдорожче у моїм житті,
Щоби ракетні чорні круки
Розгромлені були у пустоті.
Молюся, Боже, я до тебе.
Дай захист кожному під час біди.
І Перемогу, й мирне небо.
Врятуй мою країну від орди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945503
дата надходження 20.04.2022
дата закладки 20.04.2022
Усі матері України
Тривожаться, болять
Їхні серця за солдаток,
Солдатів війни-дітей,
Очікують із Перемогою
Неушкодженими-доньок
І синів.
14.04.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945014
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 15.04.2022
Набирає обертів весна,
У цвіту розкішна абрикоса.
Парадокс: ввірвалася війна,
Упере́міш з кров'ю чисті роси.
Підло на світанку саранча
Сотворила напад безпідставно
І безмозко розвіває чад,
Втілює свій злочин непоправний.
Вивертається поріддя яд,
Нелюдське у ворога обличчя.
Ко́дла упаде за рядом ряд,
Шлях йому у пекло потойбіччя.
Щоб не нищили життя й весну,
Щоб раділи сонцю наші діти,
Проклинає світ увесь війну:
Миру - Україні, Правді - жити!
Наш уклін земний захисникам,
Захисницям світла, патріотам.
Не дадуть пощади ворогам.
В єдності наш український спротив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945062
дата надходження 15.04.2022
дата закладки 15.04.2022
Воїн орків... Чи може він усвідомити все вчинене,
Стоячи над свіжою могилою своєї матері,
Котра не винесла ганьби брудних злочинів свого сина?!
...Виникає прояв цих наслідків зла російського ката!
Вбивства пенсіонерів, жінок і дітей - порочність мозку.
Біль- чесно і розумно дивитись на природу цього зла.
Людиноненависницькі ідеї рашизму не мовкнуть...
Хто породжує біду, той, мабуть, одержить її власно!
У московії життя ґрунтується на хибній основі...
Тут поводяться люди, як холуї, убивці, злочинці.
Розбрат стався на Землі... Наче уклонився горб горбові.
Кров парує не на жарт. На нас поповзло гніздо орлине.
Тож, порушення моральних законів увійшло у звичку.
Гасла блюзнірські і псевдопатріотична пропаганда
Привела до геноциду, і навіть до сказу "величчя"...
Горлохват і гнобитель паплюжить мову свою, геть профан!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944960
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 15.04.2022
Блюзнірство вдарило у голови й серця.
Хто вчив їх зневажати українське?
Ці орки замахнулись на святі місця.
Зруйнований, на жаль, музей Куїнджі.
У Бородянці, у Чернігові біда,
Бо пам'ятник Шевченку розстріляли
(Ненавидить культуру всю сліпа орда)
І старожитностей музей теж зруйнували.
І Маріупольський театр у руїнах.
В Енергодарі - " Скеля" історична.
Бомбили навіть храми України -
Невігласів ворожість істерична.
Палили Біблію безбожники лихі,
Палили неуки літературу.
То ж не відмити нечисті свої гріхи,
Горітимуть в огні російські шкури.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944725
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 11.04.2022
...Не дай, щоб згасло світло, не спиняй до правди хід.
Не дай, щоб упала німота на живих людей!
За них наш бій, смертя! Повір мені - в нещасті світ.
Та чесний заляканим не буде, мабуть, ніде!
За кожну смерть громадянина відповість орда.
Бо світе для нас одне сонце, все відчуваєм...
І небо для нас теж одне, де синь не спадає.
Ми із глибинного коріння всі проростаєм...
Для миру і для життя народжуються люди,
А орки з'являються для принесення горя...
Минуле втоптали вони, що стало безлюдно...
Сьогодні тісно комусь, і в крові Чорне море.
Одне лиш слово переможе ворога - правда.
Порушив букву закона - він порушив закон!
Немає виправдання оркам, де миру зрада.
Звіряю слово-зброю... Не мовчу! В полоні кордон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944335
дата надходження 07.04.2022
дата закладки 08.04.2022
Відрізані від світу люди на диванах,
Не бачать зовсім далі свого носа.
Ковтають все, що їм лихе ТБ підносить,
Купаються в бруднім російськім океані.
І малограмотність вражає, кількість матів-
Це спілкування дике в соцмережах,
То ж язиками перейшли всі межі,
Неначе нелюди-шакали, батько й мати.
Своїх дітей навчають, звісно, рабувати.
Нутро у кожного гниле, брехливе,
Бридка лиш фальші ллється темна злива,
Не думають, бо замість мозку тільки вата.
А деградація суцільна, навіть страшно.
Раби диванні, мов якась наруга,
Тому й не дивно, що сини катюги.
Щодня фашистський клич "убий" звучить із раші.
І Бога в них нема, лише злочинець путлер.
Горілка в мізках лізе в Україну,
Щоб убивати відправляють сина.
Таке ось божевілля, що зветься - рабська суть.
(Цей вірш був написаний після того, як прочитала коментарі росіян у соцмережах)
,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944230
дата надходження 06.04.2022
дата закладки 06.04.2022
Від монстра зла й брехні у вас оферта:
Козацький рід вкраїнський стерти, вбити.
Загарбницькі думки і мародерство.
Ви ж, орки, бра́ли все людьми нажите.
Знущались над жінками і старими.
Невинних вбили - плаче місто Буча,
І Київщини сльози землю вкрили.
Душа ж ворожа - темна, злюча туча.
Ірпінь, Гостомель, Маріуполь, Харків
Розбомблені в столітті двадцять першім.
Вас, варвари, чекає Божа кара
За все: і за руїни, і за жертви.
Яка ж ви друга армія у світі?
Де ж ваша офіцерська честь і совість?
Від рук лихих, кривавих вбиті діти.
Усі діяння - це ганьба та осуд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943905
дата надходження 03.04.2022
дата закладки 03.04.2022
Весна, обпалена страшенною війною,
Пекельним полум'ям, ракетним смерчем.
І стільки сліз пролито матір'ю, вдовою.
Руїни замість міст, насилля й жертви.
Антихрист бункерний, рашистський недокурок.
Його брехня з російського ТБ ще ллється.
І орків бумеранг чекатиме й тортури,
За скоєне відповідать прийдеться.
А в Україну вже лелеки прилетіли.
Весна йде повним ходом. Воскресіння.
Можливо, щастя принесуть птахи на крилах
І віру в Перемогу і спасіння.
(Лелека - вісник весни і відродження. Вірмо!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943490
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 29.03.2022
Цвіте весна кривавим цвітом,
гамує спрагу сірий сніг,
червоно-чорні маки сліплять—
збудись, свідомосте, від снів.
Збудись урешт пекельним гулом,
останнім плачем з-під руїн,
направленим в лікарню дулом
чи криком відчайним моїм.
Відкинутим на край відламу
і вмить розхитаним життям,
що слабне й відпускає маму
вслід за народженим дитям.
Наріжний камінь збито струсом,
у попіл—ближнього люби,
і на однім хресті з Ісусом
розп’ято заповідь «Не вбий!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942751
дата надходження 19.03.2022
дата закладки 29.03.2022
Мама моя пам’ятає війну:
Танк у дворі та чужинці у хаті,
Німець цукеркою тішить малу
І по-своєму ґелґоче до тата.
Прийде пізніш усвідомлення зла
На обеліску карбованим списком,
Плачем удів, руйнуванням дотла… —
«Мир» набуло в нас високого смислу.
Плаче вона від образи й тепер,
Бачачи звірства московських улусів.
Темних істот, що лиш вийшли з печер
З хрестиком знаним іще до Ісуса.
Каже антихрист, що нам він несе
Щонайсправжнішу любов християнську.
Кулями—бомбами храми спасе,
Мимрячи стиха молитву шаманську.
Нищить «нацистів» убивством дітей,
Зморою голодом в довгих облогах.
Кат упивається жахом смертей —
Буде відплата ще, зграє убога!
Дивиться ненька на ницість русні,
Сльози по рисках біжать мимовільні.
Мамо, радіє довкілля весні!
Вистоїм, рідна, втішаю. Ми сильні.
Z має конотацію “смерть, похорон, єднання з Отцем небесним”.
Отакий символ обрав путін для своєї “спецоперації”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943336
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 29.03.2022
Сирени, сирени, сирени...
Просякнуте звуком цим небо,
Бо путлер біснується вбивця,
Керує розлюченість хтивцем.
Сирени, сирени, сирени.
Виття пробігає по венах.
Розп'яти хотів Україну -
Не стане народ на коліна.
Сирени, сирени, сирени.
Здолаєм рашистську арену.
За кожну убиту дитину
Чекає врага домовина.
Отримає звір по заслугах,
Вже світ ізолює катюгу
Сирени, сирени, сирени...
"Путанік" лякливий у крені.
( Хтивець - ненаситна особа. " Путанік" - путінова армія.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943000
дата надходження 22.03.2022
дата закладки 22.03.2022
Війна потрібна лиш рашистам клятим.
Ці нелюди без звірства жить не можуть.
У них мета: убити сина й матір.
Не вийде! Буде наша Перемога!
Господь із нами, правда в серці й віра.
Славетні ЗСУ сміливо б'ють навалу.
Здолають зло і темінь Божим світлом.
У відчай вже ворожі сили впали.
Хоча війна - народжуються діти
У бомбосховищах, у па́ркінгах, підвалах.
Весна іде, земля вкраїнська квітне.
Любов до Батьківщини всіх ураз з'єднала.
Ми збережемо Незалежність, волю.
Агресоре, капітулюй! Мерщій із України!
Твоя погибель в українськім полі.
Віками нездола́нні ми і будемо понині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942567
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Російський Каїн на моїй землі
Незвано і непрошено.
Мабу́ть затьмарені мізки в імлі,
Бо кров'ю все орошено.
Агресор, окупант від путлера.
З мечем до нас прийшов палач.
Ганебна смерть, ганебна путь.
Відповісиш ти за дитячий плач.
А наші хлопці- Авелі - стоять
На захисті і сіл, і міст.
Врятуй, о Боже, героїчну рать.
Нехай не буде материнських сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941496
дата надходження 02.03.2022
дата закладки 03.03.2022
Ти, світе, вигодував монстра -
Роками зміцнював потвору.
Він нищить нашу Україну,
Й тебе спотворить у руїну.
Зміни його уяву хвору -
Допоки в тебе шабля гостра! 2.03.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941491
дата надходження 02.03.2022
дата закладки 03.03.2022
Висловлюю найщиріші співчуття рідним і близьким загиблих в результаті ворожого удару по військовій частині А0173, внаслідок якого постраждало 6 та загинуло 22 військовослужбовців:
- Шоріс Ольга Павлівна, 1978 р.н., с. Куяльник;
- Скурат Тетяна Валентинівна, 1987 р.н., с. Новоселівка;
- Бондаренко Павло Васильович, 1990 р.н., м. Подільськ;
- Процишина Наталя Андріївна, 1978 р.н., с. Новоселівка;
- Сабатин Сергій Сергійович, 1995 р.н., с. Соболівка;
- Барбул Вікторія Вікторівна, 1989 р.н., с. Куяльник;
- Зайцев Дмитро Сергійович, 1988 р.н., м. Подільськ;
- Голоднюк Дмитро Володимирович, 1996 р.н., с. Соболівка;
- Бондар Андрій Андрійович, 1986 р.н., м. Балта;
- Лен Сергій Сергійович, 1987 р.н., м. Подільськ;
- Косар Лілія Ігорівна, 1978 р.н., с. Білине;
- Стратон Алла Вікторівна, 1970 р.н., м. Подільськ;
- Беріна Олена Віталіївна, 1979 р.н., м. Подільськ;
- Шапорова Наталя Миколаївна, 1986 р.н., м. Подільськ;
- Медведенко Олександр Сергійович, 1987 р.н., м. Подільськ;
- Шуда Олексій Адольфович, 1976 р.н., м.Київ;
- Гуцол Лариса Миколаївна, 1975 р.н., м. Подільськ;
- Кутішевська Людмила Русланівна, 1993 р.н., м. Подільськ;
- Добровольська Олена Миколаївна, 1984 р.н., с. Коси-Слобідка;
- Думбрава Андрій Іванович, 1992 р.н., с. Липецьке;
- Черній Олег Іванович, 1979 р.н., с. Куяльник;
- Ясько Олександр Олексійович, 1976 р.н., м. Подільськ
Це незбагненна трагедія для усіх нас…
Нехай світлий спомин про загиблих назавжди залишиться у серцях усіх, хто їх знав, любив та шанував.
Вічна пам’ять!
Присвята 22 загиблим 24.02.2022р.
Уранці авіаударом підло,
Підступно обстріляв людей
Мерзенний нелюд. Плачуть, плачуть рідні.
Досяг він звірства апогей.
Бо залишив батьків без доньки й сина,
Бо залишив дітей без матерів.
Сумує весь Подільськ та Україна.
Він, певне, родом з упирів.
Ми пам'ятатимем Героїв славних,
Що віддали за мир своє життя.
І захищати край наш - спільна справа
До перемоги й мирного буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941223
дата надходження 26.02.2022
дата закладки 26.02.2022
Не зламали заборони і тенета,
Не зазнала від репресій руйнування.
Мова - дивосвіт, духовності планета.
Зберегла традиції і сподівання.
Упродовж віків творили мову нашу.
В ній є таємнича сила і безсмертя.
Милозвучна, чарі́вна, для нас - найкраща
З досвіду, культури й слави в ній осердя.
Найкоштовніше надбання - рідна мова,
Бо як мати в кожного, як Батьківщина.
Передасть нащадкам мудрість в кожнім слові.
Для народу українського - єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940884
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
Цим віршем був навіяний вірш:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940614
Для мене будь сонцем,
Моїм охоронцем -
Тобі подарую тепло.
Будь мені хвилею:
Теплою, милою -
Цілунками вкрию чоло.
Стань мені піснею:
Світлою, пізньою -
Відчуй лебедине крило! 31.01.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940633
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 19.02.2022
Штурпаки ще торішні стирчать
На старому печальному полі,
А слова твої досі ячать,
Ніби слід від палких меланхолій.
Хоч на брамі іржавий замок,
Зрозуміти тебе все ж резонно.
День здається з тобою замовк,
Відчуття пахкотять посезонні.
Згустком долі напишеш мені.
Знову книга міняє свій титул.
Так замшіло в старім курені,
В серце б трішки весни напустити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940607
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
Вже серпень погладжував вуса пшеничні
Й копицю чуприни під брилем ховав,
А квіти кулясті, мов підситки, звично
Лише почали розквітання дива.
Я ближче підходжу підслухати говір
Подільський, сільський—аж пронизує дрож—
Втаїли голівки в гофрований комір
За модою стильних іспанських вельмож.
Червоні, бузкові, рожеві жоржини,
Вам личить барвиста розкішна фреза.
У непогодь першу ви тільки змужніли,
Бо вересень стійкістю оперезав.
Ну, що ж. Ці квітки не предмет лихоманки,
Та зустрічі з ними приємні завжди.
Нам стали своїми давно мексиканки,
Їх в лона, як рідних, приймають сади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924791
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 18.02.2022
Весняний дощ природу оживив відверто,
Петрольне усміхнулось небо.
Давно я не сиділа за старим мольбертом,
Мабуть, настала вже потреба.
І сонце в органзІ, мов соковите манго
Малюю пензликом любові.
О, як колись з тобою танцювали танго,
В очах - палітра кольорова.
Колекцію із слів ласкаво-акварельних
Утілюю в картині "завтра",
Зіниць ліричність світлу, сонячно-пастельну...
І ллється, ллється моя мантра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789310
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 18.02.2022
Кружальце сонця пахне хлібом й сиром.
Прослались волоком дими рожеві.
Востаннє дише настил вогко й сиро
В бутті своїм оманно-міражевім.
Холодні сльози скрапують із гілля,
І мучить увесь день бурульок нежить.
До себе прислухається довкілля
Й не розуміє, що його бентежить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938629
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 17.02.2022
Як в зимовий простуджений вечір
Заблукають у потемках зорі,
Сокотітиме вогник у печі
Й на стіні намалює узори,
Розгорни, люба мамо, хустину,
Подаровану мною обнову,
Де на синьому—маки й жоржини,
І з червоних ромашок підкови.
Як зимовий простуджений вечір
Чорнотою завішає вікна,
Усміхне хай сяйниста хуртеча—
Дрібноцвіту краса непоникла.
Не раз вернеться стужа зимова
Й лепетатиме дощ не до речі—
Загорнись у хустину тернову
В день січневий й безбарвистий вечір.
До весни зачекати лиш трішки—
І подвір’я потоне в розмаї.
На обличчі матусі усмішка,
Рідні руки мене обнімають…
Сокотить про щось вогник у печі,
Розмальовує тінями стіни.
Розцвіло літо в мами на плечах,
В її ясних очей мерехтінні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936458
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 17.02.2022
Хутка завія-листоноша
Листи-сніжинки адресатам
Розкине - легша стане ноша,
Щоби раділа кожна хата.
І кожен лист цей - неповторний,
Як візерунки на сніжинках.
А вітер в пору цю, проворний,
Складає пазли по картинках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940358
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 17.02.2022
" Нема потрібнішого для народу
мистецтва, ніж музика".
Зденек Неєдли.
У глибині душі мелодії лунають.
Такі знайомі... Грає кларнетист.
Хто ж музикант? Лиш старожили знають.
Повім : з народу він, а не артист.
Простий, сільський трудяга на Волині,
Раненько разом з сонечком вставав.
Був пастухом в колгоспі. Перед очима й нині :
Хліб, сало й дудочку з собою брав.
Пасеться стадо, дудка виграває...
Пасови'ще в лісі * і неземна краса !
Яскраво світить сонце, мелодія лунає :
Протяжно, гучно лине в небеса.
Згодом заміна дудки на сопілочку.
Більш ніжне, мелодійне вже звучання,
А глядачі і слухачі - пташки і білочки.
Лунає в лісі музика ще зрання.
Ось так він вигравав, душа співала
Репертуар народний, хоч і не артист.
Кларнет придбав, бажання помагало,
Незчулися, як з пастуха, - став кларнетист.
Проходив час, літа у даль спливали...
Ве'село, хоч бідно, жилося на Волині.
Зібравши урожай, й до посту - так бувало :
Гучні весілля, проводи і не одні хрестини.
Невдовзі гурт народний - вів кларнетист :
Вальс, польку вигравали мелодійно.
Став знаний в селах, до музики мав хист,
Хоч самоучка, було все професійно.
У глибині душі мелодії лунають.
Такі знайомі... Грає - не артист.
Хто ж музикант, що й досі пам'ятають?
Повім : це - батько мій, той кларнетист.
Щиро вдячна поетесі Ніні Незламній за вірш " Звуки з минулого" 7.11.2021р.
що надихнув, окрилив мене до написання цього вірша " Відлуння".
Світла пам' ять нашим батькам - музикантам з народу.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
* Примітка : стада з півсотні корів випасали тільки дорослі
на узліссях, лісових галявинах, перелісках... У стаді завжди
були тварини-вожаки, які чудово орієнтувалися в лісі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939413
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 13.02.2022
Чому ж той доторк до душі не зник,
Адже вписалась віхола зненацька.
Крутила і вертіла...Зимний лик.
Зітерла візерунки чудернацькі.
Завмерла наче, стихла заметіль.
Зажура серця у снігах зависла.
Не підібрати все ж потрібних слів,
Мороз безцеремонно серце тисне.
Кінець зими вже близько. Час весни
Насіє первоцвітів вранці-рано.
Не покидають знову ретросни,
І кличуть очі сині, мов лимани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939794
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 13.02.2022
В-есною пахне день зимовий,
Е-фектна сонця усмішка вгорі.
С-аба́ лютнева ось не повна,
Н-астил снігів не той вже має крій.
О-ладок озера - обм'яклий,
Ю-ла із вітром сплять у забутті,
П-илиною зимова клямка.
А-гов, підсохли вже нові путі.
Х-орал зимі не чути. Тихо.
Н-асуплені бурульки потекли.
Е-дем грунтів і сонця вихід -
Д-арунок щедрий неба на теплінь.
Е-маль морозна впала швидко,
Н-еквапний хоч іще весни приплив.
Ь -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940095
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
Медовий місяць гіпнотично
Причарував зимову ніч,
Щоб почувалась фантастично, -
Сніжинки струшував із пліч.
Леліток сила - незлічима,
Як і високих почуттів, -
Голубив тілом і очима,
Поміж безкрайніх берегів.
У поцілунках, захмелілі,
Кохалися. Їм всеодно.
На згадку квіти сніжно-білі
Прикрасили у світ вікно. 12.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940123
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
Вслід кидали: вона не з нами, ой, не з нами…
Йти в пущу щось схиляє пані загадкову.
Словами рідними чужу веде розмову
І відчиняє не хвіртки—ненаські брами.
А звідти не почути про козацьку славу:
Погудки іудеїв глушать з Вавилону,
Хоча, як ми, давно привиклі до полону,
Сусідам віддані безвинно не поталу.
Вона не з нами—в Римі. Біля стоп Месії…
Вогнів досвітніх силу начебто пророчить,
Котрі засвітять в царській темряві робочі,
А варто б зглянутись на муки гречкосіїв…
Про нас «раби», «біда», — промовить з гіркотою
Й не в змозі приховати у блакиті туги.
Шукає світла, щоби вибратись з яруги,
Бо ж як сліпма нас путтю вивести отою?
…Ромашка ніжна під заслоном олеандра,
Що змусила на світ дивитись по-новому,
Провидиця різких майбутніх переломів
Була не з вами. Йшла попереду —Кассандра.
Несла нам слово, витончену грацію,
Котре сягнуло світових вершинних рівнів,
Надію, що здобудем волю неодмінно
Й народ консолідується у націю.
Раніше ромашка була емблемою товариства
боротьби з туберкульозом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940124
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
Хурделило ще звечора село.
Батьки взяли лопати в хату.
Уранці снігу навкруги багато.
Пухнасто-ніжне красувалось тло.
Із вікон видно білизну було,
І очі тоді сяяли - щасливі.
Побачила незвичне сніжне диво:
Гігантські кучугури намело.
Дісталися сніги до самих стріх.
Робота дружна - це не є проблема,
Лопатами пробили враз тунелі.
Здавався велетнем старий горіх.
І на дорогу сходинками вверх
Я піднялася, бо пора до школи.
По кучугурах, а тоді по полю,
Лиш валянки по снігу: шерх та шерх.
Санчатами усім були портфелі.
І діти з "групи третьої" раділи,
Летіли з гірок снігу, мов на крилах -
Зі школи повертались до оселі.
("Зі спогадів про дитинство". Це був 1967 р. Частину с. Малий Фонтан люди називали "третя група").
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939285
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2022
Закоркували день сніги
В лютневій пляшці.
Зітхає вітер від нудьги -
Завис в розтяжці -
Поміж наметами двома,
Що курять люльки -
Поземка в'ється крадькома.
Дрібні бурульки -
Прозорі, наче кришталі,
Маленькі криги -
Торкнутись мріють до землі,
Під час відлиги. 1.02.22
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939023
дата надходження 02.02.2022
дата закладки 02.02.2022
На гілці горіха висИть годівничка.
Злетілись до неї маленькі синички.
Підвішене сало й зерняток багато,
Щоденно приносять Василько і Ната.
Це, ніби, їдальня - гостей повна хата.
Синички щебечуть, для них справжнє свято !
Ухватять зернинку, чи сало клюють,
А тут під горіхом й ворони снують.
Впаде десь на землю маленька зернина,
Тоді і ворона теж має поживу.
Важко пташинам зимою... Голодні,
Як снігу багато і днини холодні.
Давайте, малята, птахам помагати,
А в цім допоможуть вам мама і тато.
----------------------------------------------------------------------
Байдужі не будьте, як просять вас діти,
То й вам допоможуть... Час прийде й старіти...
Добро, любов сійте в голівку дитині,
Те і пожнете - з часом, чи нині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938472
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 01.02.2022
Він делікатно посипав запалом серце квітки,
Направлене до маяка вселенської любові,
На пелюстках пахучих залишав сяйливі мітки -
Довкіл переливалися веселки кольорові.
Троянду пестив, облямовував у позолоті -
Любив метеликів царівну, пристрастю зігріту,
Оберігав од тіней чарів злосних, в живоплоті, -
Натхненно виплекав для себе справжню Афродіту. 31.01.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938832
дата надходження 31.01.2022
дата закладки 01.02.2022
Ліворуч і праворуч сад дрімав:
В цегейках білих заспані дерева.
Куди не глянь - зимовий всюди крам,
Немов тулилася небесна сфера.
Ставок виднівся оком крижаним,
Дорога в діамантових крупинках.
Хоч нам хотілося скоріш весни,
Легкі спускалися до ніг сніжинки.
Хати забілені у два ряди, -
Це "заболотники", - казали люди.
І на подвір'ях втоптані сліди.
На вікнах - морозенкові етюди.
А на горі вже ліс у пелені
Нас вабив тишею у королівство.
Пірнали ми в м'якім снігів руні
І милувалися зимовим дійством.
("Із спогадів про дитинство". Частину с. Малий Фонтан Котовського (нині Подільського) району Одеської області люди називали "заболотники".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938896
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 01.02.2022
Жовтень вже скидав бо листя
За листочками листок.
У рікТигра народився,
Ти, мій любий - первісток...
А було ж те "Тигреня"
Як маленьке кошеня
Миле та пухнасте,
Наче, й не зубасте...
Та й росло собі росло
Стільки літ...
Давно спливло.
Подав голос, перший "рик",
Наче справжній тигр... мужик.
Як йому лічить роки?
Мабуть все в них навпаки...
Ми справляєм іменини
Всі щороку кожен раз.
Тигр, виходить, іменинник
У дванадцять років - раз.
Рахувать, таким макаром,
То йому лиш років - три.
А моєму буде "тигру"
По дванадцять, разів - три.
Отаку "намалювала"
Гумором світлину...
Привітання надсилаю
Усім Тиграм, й сину!
Я бажаю їм наснаги
Сили та удачі. А якщо їм
Щось - не так, вони дадуть здачі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935841
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Щасливі всі живуть завжди сьогодні.
Нещасні ж - завтра, може, ще й учора.
Кружляють знову в згадках хороводу,
Чи в мріях ненароджених просто́ру.
Щасливі - ніби сонячне проміння,
На диво, з добрим настроєм і світлом.
Зробити краще - їхнє справжнє вміння,
Не тільки все для себе, а й для світу.
В щасливих всіх розкриті, звісно, душі.
Старанні в справах, легкі на підйоми,
І не ховаються вони у мушлі,
Теплом зігріють, серцем слово мовлять.
Щасливі - це життєва їхня норма,
Завжди́ щасливим бути - це не складно
Без зайвих слів, міняючи лиш форми.
Живіть! Любіть! І буде все до ладу.
( Вільний переклад українською мовою вірша Ірени Буланової
Счастливые - они живут сегодня,
Несчастные - то завтра, то вчера,
Кружась в воспоминаний хороводе
Иль в грёзах не родившегося дня...
Счастливые - они, как солнца лучик,
Светлы и удивительно добры,
Стремящиеся сделать ещё лучше
Себя и мир, в котором жить должны.
Счастливые - распахнутые души,
Легки в делах, словах и на подъём,
Они светлы и в мыслях, и снаружи,
И согревают мир своим теплом.
Счастливые - ведь это норма жизни,
И быть счастливым - просто и легко:
Без лишних слов и надоевших истин, -
Живи! Люби! Будь счастлив!.. Вот и всё! )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938589
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022
Земля барвінком
Стрічає перше січня.
Квітки не в'януть
В обіймах новоріччя.
Сніги від щастя тануть.
*Моя світлина 1.01.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936962
дата надходження 14.01.2022
дата закладки 29.01.2022
Білі коси ще чеше зима,
Розвіває їх вітер північний.
Поодинці...Нас разом нема.
Лиш гривасті думки пряде січень.
Білі коси ще чеше зима.
В'ється спомин кохання в хуртечі.
Де ж горіння сердечне? Катма.
Стукотіло ж у грудях....І втеча...
Білі коси ще чеше зима,
На ялині погасла гірлянда
Залишивши слабкий післясмак...
У зими запорошені слайди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938474
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 28.01.2022
Рік - багатий в нас козак
Й до жінок він теж мастак.*
Всю роботу вони роблять,
Так йому в усьому годять...
Гоноровий* Рік-козак !
Ось візьмем, - Весна кохана :
Така мила і жадана.
Настрій - хто йому підносить,
Оре, сіє, садить, косить?
Скрізь - Весна кохана !
Прийде Літо - тепло, спека...
Рік примчить навіть здалека.
Літо пестить Рік, шанує
І душі в ньому не чує.
Прийде Літо - любов, спека.
Осінь поспішає вчасно,
Щоб про Рік подбать завчасно :
Вправно урожай зібрати,
Треба ж Рік прогодувати?
Осінь прийде вчасно.
Козака Зима зігріє :
В шубу, шапку Рік одіне.
На печі будуть лежати,
Калачі лише жувати...
Зима Рік зігріє.
Так, й живе козак наш славний,
А жінки в нього - преславні !
В Новий рік омолодиться,
Подавай лиш молодиці...
Рік - козак наш славний !
* Мастак - досвідчена в певній ділянці людина.
*Гоноровий - заст. знатний, багатий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937388
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 25.01.2022
***
Межи невидимих, чудних світил
Лунають ноти загадкові -
Вколисуєш мене, мої світи,
Що народились у любові.
***
Тримаю сонце лагідне в долонях -
Хурделиця замовкла, голосна.
А Ви пульсуєте ритмічно в скронях -
Щомиті наближається весна.
***
На шляху високих терцій,
Ваш почула стукіт серця,
Що уміє так радіти
І з вітрами гомоніти.
***
Літають журавлі в далекий вирій,
Щоразу повертаються додому.
Здіймаємось удвох у інший вимір -
Розвіюєм у насолоді втому. 24.01.22 _ 11:10
***
Мій пульс розкаже більше, аніж я -
Коли торкаєтесь його рукою -
Під нами витанцьовує земля,
І ніжні почуття пливуть рікою. 27.01.22
***
Я Вас бачила й не раз,
Споглядали й Ви мене.
Прислухалася до фраз -
Це було щось неземне...
***
Твої торкання не забути.
Мені без тебе і не бути -
Самотньо просто існувати,
Але ж так хочеться кохати...
***
Цей світ - магічніший, аніж здається.
Спинись! Прислухайся до свого серця,
Відчуй пульсацію природи -
Відкриєш справжні насолоди!
***
Накрило лютий мливо сніжне.
Мовчання Ваше, дуже ніжне.
Вчуваю дихання весняне
І Ваше серце полум'яне! 8.02.22
***
Пульсують очі - два джерельця,
Емоцій вир - без каяття.
З кожнісіньким ударом серця,
Мої зростають почуття. 8.02.22
***
Поміж стрибками гармонічних терцій,
Ви соловейком тьохкаєте в серці -
Переливаєте душевні ноти,
Даруєте незвідані висоти! 11.02.22
***
Коли влучає Купідонова стріла -
Здається світ убраним у небесне,
У серці крига неодмінно скресне -
Зникає вмить буденності густа імла,
Навколо все піднесене, чудесне! 8.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938054
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 24.01.2022
Пам'ять творця - художника здатна на різні дива,
Бо природа людська багатогранна, як ті слова.
Хоч нам не знайти зрозумілу, правильну відповідь,
Лиху дух не вбити, як впаде на плечі цілий звіт.
Ставши глухим, Бетховен музику не гіршу писав.
А Остужев, утратив слух, на сцені - не пропадав...
Пам'ятаємо його, як видатного актора
За любов, чисті сльози і за душу нестомлену.
Славен дух, що в кожному живе, проявляє голос.
Зве у путь мистецтво, не покладаючись на когось.
Моцарт одного разу почув, записать зміг точно...
Світу дав складну видатну п'єсу в неволі ночі.
Глазунов-композитор легко відновив всі форми,
Всі утрачені партитури музикальних творів.
Світе вчасний... В ньому дивне щастя і гордість майстра.
Все яскраве, світле в праці і в силі "маятника"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938029
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 24.01.2022
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
Н-атхнення ще й диктує час.
Е-кспресії, імпресія у серці,
Н-ове, незвідане спішить.
Н-атхнення не вимірюю у ґерцях,
Я відчуваю насолоди мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937926
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022
Над чубом—стріли блискавиць,
Кулі з свистом—повз.
Лиш тінь моя лягала ниць.
Бід не брав всерйоз.
Тримавсь корінням двісті літ
В ґвалті змін епох.
У камбінальних кільцях звіт—
Як були ми вдвох.
Так, довго пульсував в мені
Дотик її рук,
Й лишила спомин в сивині
Радощів і мук.
Осіла думка в кладці гіль
Муляла не раз:
В безглуздій смерті древа сіль,
В щезненні нараз?
…Безсмертний втілиться мій дух
В колянці-дуді.
На ній заграє до ладу
Хтось «Сім струн» тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937811
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 23.01.2022
Падав сніг, засипаючи справи й турботи,
Малювання слідами людськими примар.
Падав сніг, як пухнастії білії ноти
Пісні феї зими, що пливла із-за хмар.
Падав сніг, як колись у щасливім минулім,
Засипаючи я́ми життєвих доріг,
Де колись ми шукали в трьох соснах зозулю,
Черевики зносивши, мов юність зорі.
Падав сніг і наповнював світ тишиною,
Засипав всі уламки любові і втрат.
Падав сніг, ніжно душ доторкнувшись струною...
Вже були ми спокійні й терплячі в стократ.
Падав сніг і легкий, нам на диво, і чистий,
Ніби пір'я біленьке із янгольських крил.
Падав сніг, як нестертих думок часом, змісту.
Лікував наші душі красою із мрій.
(Вільний переклад вірша Ірени Буланової
Падал снег... засыпая дела и заботы,
И рисунок людских торопливых следов...
Падал снег... как пушистые белые ноты
Зимней песни, плывущих на юг облаков.
Падал снег... как когда-то давно — в нашем прошлом...
Засыпая ухабы житейских дорог...
Где когда-то бродили в трёх соснах на ощупь,
Износив свою юность, как пару сапог.
Падал снег... наполняя весь мир тишиною,
Засыпая осколки любви и потерь...
Падал снег... и нас делал нежнее душою,
Терпеливей, спокойней и чище теперь.
Падал снег... удивительно лёгкий и чистый,
Словно белые пёрышки с ангельских крыл...
Падал снег... как не стёртые временем мысли...
Падал снег... и красой своей души лечил. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937806
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
(Экспромты на каламбуры С.Грея)
***
Искусных ШВЕЙ ЦАРИ И их супруги заказали
И лишь в ШВЕЙЦАРИИ с трудом их отыскали
***
ПОЛУЧИЛ синяк на лоб непослушный мой сынок
ПОЛ УЧИЛ так малыша ходить помалу, не спеша
***
Покуда ПСЕВДО-НИМФА КИРА
Блистала на банкете у банкира,
Почистил всем карманы Щипачира -
И это ПСЕВДОНИМ ФАКИРА
***
АРЕСТ ОРАТОРА был в нашем ресторане
А РЕСТОРАТОРА поймали на обмане
***
В двенадцать СБОР - НИКА празднует победу
На выход СБОРНИКА стихов всех зовёт к обеду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937705
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
Прогріло сонце ополонку
В надземній кризі,
Весну накліпало спросонку
В прадавній книзі.
Кладе сомнамбула наосліп
Чужі лекала.
Зима ж, як тінь, простоволоса,
Обруси ткала…
Фотонів зрання тішив хрускіт
Снігів скоринок.
Вдень—черв’яків-струмочків журкіт
Й річок з лощинок.
Заклали пролизень надвечір
Умах сніжинки.
Розтали з виром колотнечі
Зими журинки.
Сховалось до пори світило,
Та це не втеча—
Зима, як вміло, сповістило, —
Весні предтеча.
Всесяйне завтра з ополонки
Нам ті ж репризи:
—Вже яр зв’язала посторонки
Конятам сизим!
Яр—поет. весна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937140
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 21.01.2022
***
Уже не ніч, казали, що не ніч.
І ні при чому тут сніги і зорі.
То просто серце знов упало в море
глибоких, глибоченних протиріч.
То просто день якийсь, не як завжди.
Календарі розірвані вітрами.
І всюди б'ють роз'ярені тамтами,
клонуючи утоптані сліди.
І не втекти чомусь, і не сховатись.
Системні пальці, наче струми тьми,
пантрують за невільними людьми
в дорозі десь і десь посеред хати.
Не ява ніби, а чиєсь кіно.
І тільки угорі холодна крига.
Бо тут ніхто, ніхто іще не виграв,
хоч б'ють печатки люто все одно.
І наче тінь ковтає силу січня,
потішившись отак собі без слів,
що вже й зими якось минуло пів.
Коби ще так минали протиріччя...
21.01.22 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937699
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
Пухнасту постіль, пурпурову,
Встелив мороз на небосхилі.
Торкання Ваші, серцю милі,
Зігріють нас у ніч зимову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937696
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
Як спалахом яскравим сонця,
В примерзлість серця вп'явся.
І не здалося їй спросоння,
Уже тримали п'яльця.
І вправно день ним вишивався,
І ніч безсонню рада.
То нот лили́сь любовні кварти.
Вони ж були вже разом.
Хоч, кажуть, не буває довго
Закоханості буря.
Теплом торкнулась взимку доля,
В душі пропала кура.
( Кура - в значенні -заметіль)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937156
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Результат "перемоги" людини над природою
Досить близький. Це буде останній етап - знак "слави".
Чи очікуваний, чи нежданий... Хтось ще не пізнав?!
Понесе в невідомість біда весь рід, кожен народ.
Досягла людина контроль над собою генами.
Вплив освіти, пропаганди, життя тупології,
Що застосовані на методиках психології -
Наслідки застосування методів євгеники.
Тож останнім бастіоном буде людська природа.
І впаде він завтра перед Вами. Битва виграна!
Лиш один стане переможцем... Люд не визначений!
Хай ніхто цю правду не жде, не кляне в непогоду...
( Євгеника - вчення про селекцію застосування
до людини, а також про шляхи покращення її
спадкових властивостей.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936840
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 13.01.2022
Сняться степу соняхи,
Сте́жок сивий слід.
Світле сіло сонечко,
Спить строкатий світ.
Спиться саду солодко,
Солов'я стих спів.
Стиглі сливи - солодом -
Соковитий спив.
Сняться селам соколи,
Сойка світлом снить.
Сплять, схилившись соняхи.
Смага сонця спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936517
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Два сонця в небі -
Різдвяний подарунок.
Підмога землі.
*Моя світлина 7.01.22.
Збільшіть, будь-ласка,фото і побачите зверху друге сонце. До речі, зробила кілька фотографій - видніє на усіх... Це точно не місяць, бо маю вечірню його фотографію, де він є далеко не уповні. Фотоефект? Цікаво почути думку читачів.
https://www.bing.com/search?q=nasa+two+suns+in+sky&qs=UT&pq=nasa+two+suns&sk=HS1&sc=2-13&cvid=B23F6019D5274E8BBB2865CD97BC2B61&FORM=QBRE&sp=2
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936453
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Не впору зима в прах посічена січнем бездумно.
Підмети й останні латки розійшлися по швах.
І холод голодний безсніжжям, вільгота—аж сумно.
—Що за чудасія?—немудрий втішається птах.
…Надвечір сріблиться під місяцем наст,
Однак ним не втішиться Екклезіаст.
А прийде весна—нависиджує сонце кульбабок.
Хустина рясна з жовтоквіть лоскотатиме зір.
Здійметься увись теплоти цьогорічної зграбок,
Щоби в рік потомний із нього сплести знов узір.
…Тоді аж вспокоїться Екклезіаст,
Бо в Всесвіті, справді, все має свій час.
«До всього свій час і година своя кожній справі».
В сторіччі якім почали ми забіг до межі,
Закон обманувши заради гордині і слави,
І хто, крім людини, у тім винуватий, скажіть?..
…Під хвилями схов Атлантиди руїн.
Аби ж не дзвенів ні по кому знов дзвін.
«До всього свій час і година своя кожній справі» — вислів
нібито Екклезіаста, автора однієї з книг Біблії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935746
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Життя іде… та ні, летить стрілою.
А ми собі, як і було колись,
пірнаємо у світ із головою,
мчимо, сумуючи чи сміючись.
А ми собі, як дітьми, вірим в диво,
хоч і душа, буває, заболить.
Проте усе частіше жартівливо
ми відмахнемо неприємну мить.
А пам’ятаєш, як колись, малими
гадали, що здійснити можна все.
Самі собі здавалися значними,
й хотіли побувати бозна-де.
Знаходили для радості причину…
Видумували власний алфавіт…
І перед сном, пірнаючи, в перину,
ми мріяли порятувати світ.
Найбільше щастя ― аби рідні поруч.
Нам добре було вдома, як ніде.
Найбільша мрія ― аби світ без горя.
Коли й тепер так ― вберегли себе!
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936443
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
[i][b]Не думайте, що скажуть люди,
недобре кажуть й про святих.
У злих, завжди у серці грудень,
не гріють й теплі кожухи.
То ж, бережіть в Душі люстерко,
де відблиск сонячних очей.
Застерігайте, щоб не смеркло,
від зла розлючених судей.
Найвища в світі та є сила,
що любить серцем, без умов.
Добро тоді лиш має крила,
де без корИсті – то - Любов…
05.01.2022[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936045
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Снігу хрустик захрустів,
Кроки чути на морозі.
Вранці сніжно, стільки див
Виглядає із-за рогу.
Настрій, ніби карусель.
Закружляти б в танці білім.
Сніг будує цитадель,
Сипле щастя із ванілі.
Хто ж малює цю красу?
Січень з пензликом нажи́во.
Небо вбралося в ясу,
Дітвора біжить щаслива.
Радість нині, торжество.
Україна вся сіяє.
Ми шануємо Різдво,
Бога славимо, вітаєм.
(Сердечно вітаю всіх одноклубників з Різдвом Христовим! Миру, добра, любові і злагоди!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936213
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022
Любуюсь Ніжною Красою .
Любуюсь Ніжною Красою ..
В Душі – як щире немовля ..
Хотів би, йти .. Я за Тобою ..
Та Стежка, в Кожного Своя ..
Хотів би – Тепло обіймати ..
Та цілувати – Подих Твій ..
Хотів – до Серця пригортати ..
Та тихо чути .. Що Я Свій ..
Життя Людини – це Дорога ..
Де поруч – тисячі шляхів ..
Усі Вони – ведуть до Бога .
Сам Вибирай – який є Твій ..
Душа Відчує Своє Щастя ..
А Розум – знайде Сто Причин ..
Не візьму Я - Твоє Зап’ястя ..
Та Знов .. Залишуся один..
Автор Підгірний Володимир 02.01.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935828
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 04.01.2022
Найкращий вечір, коли всі вдома,
Святковий настрій, горить камін...
І пахнуть лісом соснові дрова,
В жаринках сяє живий кармін.
Бринить струмочком проста розмова,
Родинна зустріч - як джерело.
Втішає серце чарівність слова,
Душа приймає живе тепло.
Різдво - це справді найбільше свято,
Не просто дата або число...
Коли всі вдома - щаслива хата,
І кожен мріє, щоб так було.
Щоб всі веселі були й здорові,
Сьогодні, завтра, і цілий рік...
Будуймо світ на добрі й любові,
Й ніщо не зрушить його вовік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935955
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 04.01.2022
Вродлива, а може, звичайна—як знати…
У кожного з нас є свої ідеали.
Суперниці, певне, наклали прокляття
щоб руки богині більш не обнімали
і не колихали ніколи дитяти…
Закляття,
прокляття, що гірше розп’яття.
З голівки хтось зняв мармурову тіару,
а хтось уподобав сережки й браслети.
Парисе, царевичу, за що їй ця кара?
Путивку їй давши, провину міг взяти б
на себе. Розплата—це Троя у баграх,
що мліла літ десять від стріл з арбалетів.
А може, Венеро, ти знала про смерті
і знала напевне про Трої падіння?
Як всі небожителі, ти знала пожертву
і чула жіночі й сиріт голосіння.
Тебе й прокляли за воїнство мертве…
Безруку крутійку не мучить сумління?
А може, богині не вміють страждати,
бо цього не дано красуням гризеткам?
Народжені лишень режисерувати,
Скажімо, театриком маріонеток…
Набридне—то ляжуть, зітхнувши, поспати.
Не варті земляни, бач, їхніх підметок.
І жалість в душі, співчуття і сум’яття:
Покара богині ця гірша розп’яття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924915
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 02.01.2022
У мого дерева від пращурів коріння,
Проросле в ґрунті ріднім благодатнім.
Зі стовбуром міцним приходить завжди вміння,
Життя іде від батьківської хати.
У дерева гілля таке розлоге,
Рідні в нім чиста кров тече завзято.
Бруньок нових зародження від Бога,
Пишалися б і батько й рідна мати.
Цілюща сила від дітей, онуків,
Віддячує плодами роду древо.
Піклуються про нього вмілі руки,
І обіймають душі променево.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935707
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
Грайливі сніжинки - завій поцілунки -
З теплесеньких вуст по краплинці стечуть,
Пригод новорічних веселі дарунки,
Коли на термометрі падає ртуть.
*Моя світлина.
Вітаю з Новим роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935465
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 02.01.2022
На грудях землі золота пектораль.
Недовго прикраса утіхою буде—
Підхопить її круговерті спіраль,
Як тільки почину зима тло запрудить.
Творінню віддавши чимало зусиль,
Всесвітній Закон й прирікає на згубу,
Бо знає: діждеться землиця весни—
Й, як за́вжди, сам вдягне в розкішне, бо любить.
…Утрата платні восени за ужинок.
Цяцянка, абищиця— ця пектораль,
Якщо небесам абсолютно не жаль
Й свого надскладного проекту «ЛЮДИНА».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931677
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 31.12.2021
Н-адії вогник не згасає,
О-крилені у Новоріччя
В-еселі свято зустрічають,
О-новлені, неначе в нічку,
Р-адіють, вірять люди в казку,
І світяться обличчя знову.
Ч-удес чекають, Божу ласку.
Н-айти б щасливу всім підкову.
І хочеться добра і миру.
С-відомості і розуміння,
П-риємні, щоб з ТБ новини.
О, знати б всім потрібну міру!
Д-істатися б на пік вершини,
І приручити Тигра сміло.
В-ійну і віруси забути,
А ще б для України - силу.
Н-найкраще - дітям, щастя - людям.
Н-ехай цей рік успішним буде,
Я-к сонця світло вдень усюди.
(Дорогі одноклубники, друзі і читачі!Сердечно вітаю з прийдешнім Новим 2022 роком! Бажаю кожному з вас родинного щастя, міцного здоров’я і успіхів у всіх починаннях. Також - завжди бути креативними та сповненими оригінальних ідей. З повагою Світлана)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935527
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 31.12.2021
Білим зефіром вляглася зима.
Білі покрівлі і біла земля.
Іншої фарби навколо нема.
В білому солоді біла імла.
Лоно все біле, чисте-пречисте.
Біла одежда дерев і кущів.
Білих сніжинок - свіже намисто.
Холод у білому хутрі присів.
Білі дороги багаті на сніг -
Сіється борошном білим з небес.
Курява біла торкається стріх,
В білих сувоях мільйони чудес.
Магія біла, білії чари.
Білі хатки́ і білі пороги.
Білого диму білії хмари.
Білі щедроти всюди розлогі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935228
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 28.12.2021
"В долонях тримай моє любляче серце -
Тебе я впустила в оселю свою,
Кохаю безмежно, тобою живу,
Утіхами душу твою напою..." -
Голубила зірка джерельне озерце,
Тримала, сяйлива, його на плаву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935025
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 28.12.2021
За кілька днів опівніч Новоріченко
Народиться під сплески феєрверків
І піде шляхом впевнено наміченим
Людьми віднизу і зірками зверху.
Крок в крок. Обабіч суще, ява, візії.
Незчуємось—й зостанемось в облозі.
Характери, сюжети і колізії
Окресляться у драмах ваших й прозі.
Претонкострунно забринять поезії,
Змережані палким пером жар-птиці
В пишноті жанрів (наче гожі фрезії!)—
У віршотворців власні таємниці.
Покличете— вмить музи із Пієрії
Для вас слова позичать у природи,
У ностальгії і в птахів у вирію,
В історії великого народу.
Нового року ще попрошу щиро,
Аби приніс він в Україну миру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935142
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 28.12.2021
Відкрило небо для снігів долоні -
Мигтять сніжинки зорями здаля,
Півмісяця сія в нічній короні -
Він краще бачить всесвіт, ніж земля, -
Притягує в солодкому полоні -
Єднаються містерії поля.
Я думаю про Вас - палають скроні,
Сніжинками віршується зима... 22.12.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934740
дата надходження 23.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Ялинці затишно в зимовім лісі,
Незрубана - у сніговім намисті.
Як пахне хвоя - аромат природний!
Комфортно дереву у прохолоді.
А штучна - то ж красуня в рідній хаті,
Їй так пасують новорічні шати.
Якби це кожен розумів! О люди!
Тоді б і дихалось на повні груди.
Тоді б і мали найцінніше - кисень.
Не знали б бід і ураганів свисту.
І лисі б не були земля і гори.
На жаль, великі гроші творять горе.
А кожен з нас - крупинка у природі.
Нащадків наших що ж чекає згодом?
Святкуймо біля штучної ялинки
У колі вірних друзів і родини.
Здоров'я, миру всім в Новому році.
Робіть до щастя тільки гідні кроки.
(Вітаю усіх одноклубників з чудовими зимовими святами!) (Світлина моя).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934898
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
У кожної сніжинки унікальна сукня,
Неначе на замовлення пошита.
Чиїсь старанні, ніжні доторкнулись руки,
І філігранний залишивсь відбиток.
Вбрання, мережане сріблястими нитками.
Мороз їм додає і шарму й блиску.
Під усмішками сонця і небес вершками
Зими розкрилась незвичайність хисту.
Кружляють у танку легкі сніжинки білі,
І вишукані сукні в мерехтінні.
Прикриє незабаром землю їхня сила,
І снігове лежатиме сплетіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934633
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 22.12.2021
На тлі осені
Усмішки хризантемні -
Відгуки сонця.
З першим інеєм
Квітуча хризантема
Веде у зиму.
Зірчасті дива
Ввібрали хризантеми.
Дарунки ночі.
Запах хризантем
Підсилює морозець.
Пахощі зими.
*Фото автора - Листопад 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934577
дата надходження 21.12.2021
дата закладки 21.12.2021
Потрощено списи, розбито литаври.
Блавати стускніли в стальнім колориті.
Завів зиму блуд в лабіринт Менотавра,
А їй полотном чимскоріше б прикрити
В невидимих битвах розкидані рештки.
Навідались плачниці, жальні сніжини.
Зітхання зірвалось— діждались нарешті.
А грудень у вікна—очима ожини.
Сльота з парасолем блукає по місту,
Хватає самотності шлейфа за крайчик,
Которгає днину плямисто- перісту
І волить віддати їй сонця окрайчик…
…Потрощено списи, розбито литаври —
Й завів зиму блуд в лабіринт Менотавра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934352
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 21.12.2021
бог дивиться жовтим допоки у паузі цій
світ завмирає як голка в копиці сіна
яку загубили чи капосники чи митці
не діє на неї сила гравітаційна
а з іншого боку вулиці скло і мета
там де стоїш піски і вербове птаство
сумний техноген обирає картон і метал
діжка його розростається в ніч гіллясто
коли ж вирушаєш бо можна нарешті йти
із гілки на гілку чи голку у тій копиці
зелене перезріває і з висоти
гнівається
зупиняє тебе
сльозиться
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933837
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Летіла із неба Сніжинка прозора,
Немов витинала танок...
Вальсуючи небом, лишала узори,
Із Вітром сплітала вінок.
Закохані ми, в сніговій заметілі,
Зігріті любові теплом.
Серцями писали на аркуші білім
Повість-казку із нею разо́м.
Палкі́ поцілунки і ніжні обі́́йми,
Малюнками на сторінка́х …
Здавався навколо світ чистим і білим,
І небо у диво-зірках…
Сніжинка, не бачивши дива такого,
Летіла до світла, мов птах…
З весною зустрівшись в цілунку п’янкому,
Розтанула в нас на вустах…
12.12.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933698
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Висловлюєм, пишем - на папері оселяється зміст.
Слова створюють значення, стають, чим хочемо - смислом.
Наш мовний запас, потрібне слово - це велике вміння,
Це найчутливіший нерв, безмежжя. Ми вчимося мислить.
Поет повинен вдумуватись, не шаленіти словом
І досконало знати призначення мовних засобів.
Словесний лад, звуків грім, рима - поезії основа.
Як для мистецтва культура рідна, так правила не зайві.
Одноманітність - одні і ті ж слова, рядки не зрілі
І смислу геть нема - це до мови нашій зневажання.
Я знаю, краса не має рівня - цінити треба скрізь,
Хоч важко сіяти думки, плекати їх - зникає жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933774
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 14.12.2021
С-оромиться зима своїх одеж,
В-еселощі під маскою сховала.
І світ увесь в очікуванні: де ж
Т-е сніжно-біле покривало?
У-ранці знову вибрики грудневі,
Т-уманне мрево в'ється на шляху.
У сизого спокійні, певне, нерви,
М-ереживо не сплетене із хуг.
А тільки котяться клубки по світу,
Н итки заплутані снує й снує.
І люд шукає, ніби в полі вітру.
Г-рудневий шарм туман лихий псує.
Р-адіти хочеться сніжинкам білим,
У-тіх зимових до душі б мерщій.
Дивитися і розправляти крила.
Н-адію мати, впевненість, рушій.
Я-кби ж зима прозрінь набрала б силу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933653
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Щастя тримаємо в руці, втрачаємо десь мимоволі, ламаються, як олівці, наші із вами людські долі! Сльози з’явились на щоці, в очах від болю потемніло, майже списались олівці, поранені душа і тіло! Звелись зусилля нанівець, закриті впевненості двері, беру зелений олівець, весну малюю на папері!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933725
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Перемены, в которые не верится…
А они, как - новые стихи:
То приходят, то уходят, то мерещатся
То – от мух как надоедливых от них.
То летучи, как нестойкие духи,
То разрывают строго в противоположность,
Где всё прошлое за миг – травою скошенной…
Кадры в памяти - затоптанные мхи.
…О вы, мысли переменной чепухи…
04.08 - 12.12.21г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933726
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Прасовану до блиску шовку тишу
Свідомість кроїть куканням зозулі.
А за вікном зима хлібину кришить
На краєвиди, в мряці потонулі.
Не скам’яніє висохла палітра
На ієрогліфах незрозумілих,
І тиша ще розгойдається вітром
й впаде листом останнім відшумілим.
Землі ледь доторкаються крихтини
Й щезають ще до клику «гулі-гулі».
Короткий день зависнув в павутинні.
Його буття також не має дублів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932998
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Минає все - не проминають
Любові піки золоті,
І ранки всесвіту палають
У непокірній висоті... 12.12.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933702
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 13.12.2021
В колостої скосмачені хмари
Вже віщують нічний снігопад.
Поповзли голокості примари
Чорнотінного скопища в сад.
Мерехтяться стовпи вензелями
(Ритуал, ліхтарняний обхід),
Й бачать зиму—скородить граблями,
Бадиляччя вдягає як слід.
Знов непроханим гостем під вечір
Зазирає з лілеями гість.
Проганяю його—суперечить
І на вікна вихлюпує злість.
Та навіщо мені мертві квіти,
Їх за інших оказій несуть?
Як почне синя вись журавліти,
Підеш сам, онімілості суть.
Ще задихає вповні розквіття,
Навесні цвіт воскресне з золи—
Хай дотягнеться рік лиш до квітня…
…З скла скотилася крапля сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933588
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Ховає грудень позолоту
У чисто-білій заметілі -
Тепло даруєте, турботу.
Грайливі пальчики на тілі
Торкають шкіру оксамитну -
Ніжнішу шовку і чуттєву...
В очах небесних сонцем квітну
І сутність пізнаю життєву. 7.12.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933396
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 12.12.2021
С-оромиться зима своїх одеж,
В-еселощі під маскою сховала.
І світ увесь в очікуванні: де ж
Т-е сніжно-біле покривало?
У-ранці знову вибрики грудневі,
Т-уманне мрево в'ється на шляху.
У сизого спокійні, певне, нерви,
М-ереживо не сплетене із хуг.
А тільки котяться клубки по світу,
Н итки заплутані снує й снує.
І люд шукає, ніби в полі вітру.
Г-рудневий шарм туман лихий псує.
Р-адіти хочеться сніжинкам білим,
У-тіх зимових до душі б мерщій.
Дивитися і розправляти крила.
Н-адію мати, впевненість, рушій.
Я-кби ж зима прозрінь набрала б силу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933653
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Тону і тану - не розтану
Сніжинкою в бездоннім небі.
Спущусь до тебе, по потребі, -
Краплинкою на тілі стану. 9.12.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933398
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 10.12.2021
Не чекай її більше, не треба.
Всі надії вітрисько розвіяв.
Вже морозить зима білоребра,
І холодну прикрасила віллу.
Оселилась в промерзлих хоромах.
Льодом взялись любові краплини.
Білі стіни - не розкіш, а втома.
Білизна гіркотою в перлинах.
Не зігрієш її, не старайся.
Порожнеча у віллі зимовій.
То ж проміння ловитиме краще.
Бо тепло зігріває в любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933449
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 10.12.2021
Календулою
Світить сонце між снігів.
Груднева радість.
*Моя календула на світлині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932883
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 06.12.2021
Для них не просто слово "Україна",
А рідна і свята земля батьків.
Стоять на захисті кордонів нині,
І вдень, вночі під кулями вітрів.
Військових внутрішніх і сухопутних,
Морських, повітряних міцні ряди.
Сміливо розривають всі ворожі пута
І бережуть від лиха і біди.
Сміливі, сильні воїни безстрашні
В підрозділах ракетних і десанті.
У буднях їм буває досить важко,
І Сходу кровоточать рани.
Бо досі там війна, загиблих стільки,
Що віддали життя за мир і рід.
У благородній справі правди сила.
Героїв пам'ятатиме нарід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933069
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021
Мені подобаються душі чисті,
Без заздрощів, без злоби і брехні.
Мікробам підлості нема в них місця,
А тільки совість, правда у борні.
Мені любов подобається в душах,
Порядність їхня, людськість у ціні.
І вдячність, справедливість невсипуща,
І життєрадісність у кожнім дні.
Добро і чуйність, чесність у пошані,
І світла сяйво животворне в них.
Тепло й краса, і зіткана гуманність.
Ці душі світ врятують чарівний.
(Вільний переклад вірша Лариси Гапєєвої
Мне нравится, когда душа чиста,
Когда в ней нет ни зависти, ни злобы,
Когда она красива и проста
И не проникли подлости микробы.
Мне нравится, когда в ней совесть есть,
Есть доброта, отзывчивость и честность.
Когда в цене порядочность и честь,
Душевность, справедливость, человечность.
Мне нравится, когда в ней свет живёт,
Живёт тепло и красота святая,
Которая чудесный мир спасёт,
Великим смыслом жизни наполняя. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932862
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021
***
Як тривога спустилась на серце моє -
так на небі з’явилась хмарина.
Листопадова осінь своє доснує.
От уже й прилетіла сніжина…
Забіліла на вії, сповзла по щоці.
Оксамитом холодним лоскоче…
Світе милий, на ранах задубнуть рубці.
Та відтане дорога до прощі.
Ну, а поки що сніг. Пролітає... Рідкий…
Сипонуло. Війнуло. Накрило…
І зоря Віфлеємська осяє віки…
Янгол світлий нарощує крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930985
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 04.12.2021
Ніч дарувала нам знаки
В геометричних сніжинках
І залишила ознаки,
У незабутніх картинках.
Видався ранок зірчастим,
В білій одягнений свиті.
Бачили світ ми багатшим,
Дуже приємним в ці миті.
Як нагороди приватні
І відкриття неозорі -
Сніжні покрови, ошатні,
Сяйвом палали, як зорі.
У переметах пречистих, -
Ми не повірили збігу -
Білим з'єднались врочисто -
Неба усесвіт і снігу!
*Моя світлина - 29.11.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932609
дата надходження 01.12.2021
дата закладки 04.12.2021
Зняли хустинки самосівки вишні,
Кашкети поздіймали явори.
До вечора розхристані вітри
В лощовинах пригнулися й принишкли.
— На що чекають, знаєш?.. Де, ти, повне?!
Залишились слідочки з підошов…
Тож він натяг відлогу й в ніч пішов…
Сосна схрестила віття молитовно.
Нема морозу. Звідкіля ж тремтіння?
Таке було й торік. Зима… Різдво…
Гуляли в приліску сокири—аж гуло.
Тепер он, бач, лякають мертві тіні.
Синиця ножицями — пі-ні, ці-ні.
Розкроює спросонку кашемір.
—Гай-гай! — сосну жаліє осокір.—
Планида в нас така, що всі ми тлінні,
Й твоя лежить на людському сумлінні.
Тсс. Кулясте світло нишпорить… чи звір?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931975
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 04.12.2021
Тупцює осінь начебто на місці,
Безсніжжям розпочався студень-грудень.
Поглянь: навколо лиш труха із листя,
А в небі хмар легкі сіріють груди.
І сніжний дефіцит не компенсуєш,
То ж швидше настрій налагоджуй,
Але ж тієї правди ждати всує,
Сказати легко, а зробити годі.
Супутників прогнози - вітер в русі,
По пір'ю пізнаєш старе воро́ння.
І де ж ті білі щедрості обруси?
Володаре зими, подай нам білі коні.
01.12. 2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932659
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 02.12.2021
Кожен може світ зробить добрішим,
Кращим і хоч трішечки світлішим.
Миті щастя дарувати людям,
І з любов'ю жити в серці буде.
Прокладе до істини дорогу,
І надію матимуть від Бога.
Дні наповнить радістю земною,
Огорне теплом усіх, красою.
Просто посміхнеться - стане світло.
Відгукнеться на біду, розквітне,
Ніби квітка, з серця ласки віття.
Яскравіше стане жити в світі.
( Вільний переклад вірша Лариси Гапєєвої Каждый может сделать мир добрее
Каждый может сделать мир добрее,
Лучше и хоть чуточку светлее,
Если счастья миг подарит людям,
Жить с любовью,с верой в сердце будет.
К истине добра пути проложит
И надежду обрести поможет.
Дни наполнить радостью сумеет,
Всех вокруг себя теплом согреет.
Если каждый просто улыбнётся,
На беду чужую отзовётся,
Сердце людям распахнёт пошире -
Станет жизнь вдруг ярче в этом мире. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932249
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
В старій хатині… Син і мати…
Опухлі, та живі… Лежать…
Їх доля хоче доконати…
До фінішу… вузька межа…
Недоля в закутку регоче
Над матір'ю й її дитям…
«Мамо, я їсти, хлібця хочу…»
«Якби ж могла своє життя
Тобі віддать, моя дитино, –
Ця думка б'ється, не втиха:
Дай, Боже, цю лиху годину
Нам пережити без гріха…»
А смерть вже руки простягає,
Смачним дратує калачем…
Синочка жінка не встигає
Урятувати і плачем
Зайшлася, бідна…
Сон чи дійсність,
Ніяк не може зрозуміть…
І крик сича десь лиховісний…
«Моєї хати лиш не міть, –
Кричить, знесилена до краю,
І чує: голос теж ослаб, –
За що ж нас, Боже, ти ка-ра-єш?»
Остання хата це села…
Недоля в запічку регоче:
«Та й що, синочка підняла?»
У сина вже… закриті очі,
А сита шашіль* ніжку точить
Колись багатого стола…
24.11.2021.
* – коричневий жук завдовжки 2—3 мм, личинки якого, живуть і розвиваються переважно у мертвій деревині (меблях, будівлях тощо).
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932174
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 28.11.2021
[youtube]https://youtu.be/tVYTxAv44KY[/youtube][b]
Схилюсь доземно рідно моя ненько.
Блідни і схудлі розцілую руки.
Ти в моїм серці житимеш рідненька.
Дивись, дорослі стали вже онуки.
А спогади ведуть в страшне минуле
Тебе, в часи страшні, морозні, люті,
Від голоду там помирали люди.
І сліз і стогонів не бачили й не чули
Згодовані французи чи німчури,
Твоїх, моя земля, моя Вкраїна,
Під чорним небом неньки Батьківщини,
І кат не зміг поставить на коліна,
Господаря країни - селянина...
Як дітки твої їстоньки просили,
І як любити й жити ті хотіли,
Ні, не забули,
Ні, ми не забули...
Нехай горить під ворогом земля.
За звірства, за каліцтва і знущання.
Ні, прощення не буде москалям,
Лише у пеклі вічне покарання...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932225
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Поет це Еліта
Духовного Світла...
Тримає спокій
Наш
На римах Душі ,
Бо вірші від Серця,
Завжди хороші.
Лікуються люди
Від заздрощів, люті,
Ті що вірші читають,
Та й Поезію знають...
Поет допоможе
Бо в творах він зможе
Людей наділити
Променем Світла .
Тепло в Серці - кріпне
З частинками Світла ,
Бо Поет це Еліта
Духовного Світу..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932234
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Не такий, говориш, хліб?
Смак не той, ґатунок та֜кож?
А тоді межи ріллі
Мерзле зе֜рня хтось побачив.
Кволі пальчики худі
Хліб збирали із землиці.
А тепер – не як тоді –
На прилавках, на полицях...
...На столі хліб, під столом,
Хліб і в урні, й під ногами...
Хай не буде, як було! –
Знов голосить наша пам’ять...
26.11.2021
© Надія Бойко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932198
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Відступає поле, утікає рутка.
Далеч підступає сірою стіною.
Запалила обрій спаленіла грудка,
Спопеліла й щезла в нім переді мною.
Покотило верби кулями на південь.
Навздогінці стрімко—тополині стели.
А туман нахабно під колеса ліг би,
Та авто боїться: боляче гамселить.
Постає-щезає…— все в нестримнім русі.
Штрикає зіниці мерехтлива стрічка.
Не спочине час на білому обрусі,
Вигорає швидше, ніж в лампадці свічка.
Зовсім недалечко до мого обніжка.
Стомлені омрії здиміли безслідно,
Та надвечір тішить місячна доріжка,
Світло в чужих вікнах чомсь здається рідним.
Думка оминає берег Ахерона
Й спомини втішає в безгомінні ночі.
Не придбала ще завітного навлона,
А човняр без плати відвезти не схоче.
…В даль за шляхом риссю мчить за полем поле.
Висипають верби листя із подолів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932170
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 28.11.2021
В журі калина
Хилиться щораз униз.
Морозний вітер.
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932109
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Пенькова радість
Багата урожаєм -
Не одинокий.
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932110
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Лиш статуя не робить помилок,
Людина ж "крутиться, як білка в ко́лесі.
Сучасний світ диктує стиль думок,
Залежність від проблем і вибір голосу.
Не поєднати інколи в житті:
Що справедливо, й що ти зобов'язаний,
Бо щось ти маєш на своїй меті,
І вже не вільний, ніби руки зв'язані.
А на душі - бурхливий океан,
І совість мучить, і гризе, і непокоїть,
Як усвідомиш вже, скидай аркан,
Скоріше виправляй поми́лки ті, що скоїв.
Життя на місці зовсім не стоїть,
І щоб занадто пізно й гірко не було,
Зміни себе, врятуєш власний світ
Душі, щоби у ній не мало місця зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931963
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Увись піднімаюсь сходинами смутку.
Там зорі цвітуть хризантемами,
Вбираючи місячну люрексну крупку,
Розсипану Всесвітом в темряві.
Там спокій нестоптаний спить без пробудку,
Акордами тиші вколиханий.
Там й без метушливості, певно, не нудко
І час спочиває віддиханий.
Ще до надвечір’я, оглушена скерцо,
Шукаю передих в безмежності.
Хоч хвилю мені би її інтермецо,
А вранці вернусь до залежності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930884
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Не блідне сонце - парадокс осінній,
І сніжноягідник у білих кульках весь.
Цвіте усмішка хризантемна нині,
А хтось заплутавсь і шукає, певне сенс.
Рілля чорніє фарбою нічною,
Розлитою старанно на старі поля,
Але ж ще свіжість дня так пахне хною,
Тим листям, що опало вчора із гілля.
Червоно-жовте прилягло деінде
На гладь озерно-тусклу - конфеті легким,
А небо котить сірувату піну -
Впаде униз дощем задумливо-тривким.
У пізній осені не все й мінорне,
Прозорість крапель на гіллі дерев блищить.
І раптом хтось теплом своїм зігріє,
Й душа чиясь не охолоне ні на мить.
( На фото кущ сніжноягідника)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931354
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Шипшиново... в розхристаному світі,
Де день осінній у безбарвності німій,
Де без оздоби путається віття,
І часто стукає у скронях: ти ж був мій.
Шипшиново, коли чуття з шипами.
Вогонь блищить достиглий в ягідці простій.
Ледь-ледь морозить... Шепче, шепче пам'ять
І акцентує: навкруги бринить застій.
Шипшиново...чи є ти, відгукнися.
Вже осінь пізня, і зима також гряде.
Червоні ягідки на чорнім нив'ї,
Де я і ти ...колись були...І де ж ти...де?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931183
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021
Господи Боже, що то крику було в нас
за тоті ліси та пасовиська!
І. Франко
Як пил, здмухнувши з долоні розлуку,
Я йду до яру слідами колишніми.
Ось тут черешні брели попід руки
Й очі втішали убраннями пишними.
Пні та оцупки залишені.
Отче село, сиротино покинута,
Райський садку в небокраєвім полі,
Видно, журбина твоя ще не випита,
Раз у заруці мамон мимоволі—
Й краю немає сваволі.
Лементи совісті палять кострища.
Впевнені: душі з’єднаються з небом?
Пуща соснова сумним попелищем
Стала під крики глумливі: —Так треба!
Жадібність смокче:— Нам ще би…
Страдне село, бузувірством окрадене
Марні благання—заляжуть в пустелі.
І, звідусіль безпросвітком обкладене,
Ти, як сльоза, непомітно пощезнеш
У споживацькій хурделі.
Думи твої невеселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930204
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 15.11.2021
Очерету спів
На всі лади із вітром.
Чекаю зиму.
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930830
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 15.11.2021
У забаганках осені - туманність:
Кристали льоду, крапельки води.
І сизоликий день в чуттєвих гранях,
І доля зводить нас вряди-годи́.
Любов така буває лиш весною,
І не по вінця - тільки через край.
Скажи, чому туманною сльозою
Окроплений цей невимовний рай?
Розвидниться, а далі що? Безвихідь?
Бо примхи осені не зупинить:
То вітер дмухне вогко, а то - тихо.
Любові краплі ...- це туман щемить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930988
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
У безсонні умліває і тремтить у далині
Місяць - нічку розстібає. Зорі-ґудзики рясні
Сипляться, як зорепади, що зірвались в вишині,
Із сукенки, що від Пради, вишитій на полотні.
Ті летять в пітьму безкрилу - незалежні, осяйні.
Проявляє красень силу і наспівує пісні
Для коханої - натхненне - най розніжиться вона.
Щось шепоче сокровенне і голубить аж із дна.
А вона - така щаслива - ним напоєна сповна,
Вир емоцій - неба злива, а під ранок геть хмільна.
Що згубилось - не пришити. У мовчанні дивина...
Чи то зорі, чи самшити? У любові глибина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930395
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 11.11.2021
З нудьги листки розклала для пасьянсу.
Минулись маскаради і бали.
Не їй співатимуть вітриська станси.
Не їй. Прогар не йде із голови.
Ще вчора донна-леді-фрау-пані
В сап’яні, оксамитах, з рос парчі,
Соромлячись потертого жупана,
Від нас світ-заочі піде хутчій, ,
Щоби ніхто не бачив і не чув
Осіннього тужливого плачу.
Піде, уклавши душу в крапелини
Обвитої льодистим сном калини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930124
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 11.11.2021
Сплітає осінь макроме хмаринне,
А вчора ще блищали сонця очі.
Як вітер трусить віття самочинно!
Політ ...овва легкий. А чи ж охочий?
У кожного листка примарна згадка
Про зустрічі, прощання, заборони...
І не пришиєш жодному вже латку,
Пошкоджені, хирляві. Голі крони.
Мороз лиш інкрустує листя килим,
І хрускіт розбавляє безголосся.
Повільно сохне трав осіннє тіло
І снить про те, що десь колись збулося ж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930574
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021
У тобі - океану глибина,
Безмежжя неосяжне і широке.
І притаманна , звісно, сивина,
Бо вже достатньо і століть, і років.
На диво, в тобі, рідна стільки слів.
І кожне - діамантове проміння.
У тобі, мово, материнський спів,
І розуму, і почуттів сплетіння.
Народу нашого - душа одна,
Гарант на вічність, золоте натхнення.
У тобі милозвучності весна.
Прозора, українська - тво́є ймення.
Шевченка рідна мова й роду код.
В твоїй скарбниці - гордість України.
Зазнала мордувань і перешкод,
Але жива наві́ки, й вільна нині.
( Вітаю усіх одноклубників 9 листопада з Днем української писемності та мови. Бережімо нашу рідну!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930298
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 08.11.2021
Посивіли брови в чорнобривця.
Крапле жаль імлистий з-під повік.
Май же спин, борвію-довгогривцю,
Не втинай його короткий вік.
Він би сам хатину-самотину
Перед часом кинути не зміг.
Мідяками розсипа́всь вздовж тину,
Відкупне оплачував й беріг.
До хилкої прикипів оселі,
Темних вікон в майві павутин.
Про життя квітуче в цій пустелі
Під кілкою памороззю снив.
Посивіли брови в чорнобривця,
І штрикає боляче кришталь,
Й співчуття не спинить довгогривця…
Та кого проймає ця печаль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927531
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 06.11.2021
А їй здавалось, вечір не байдужий,
Невидимість єднала, ніби нить.
Як наче розцвітала ніжність-ружа,
І звуки попадали в такто-ритм.
Не вистачало слів, мовчання більше,
Зате думок дзижчав бджолиний рій.
Вражала їхня променаду бігвість -
Який же він чаклун - алхімік мрій!
І як же його ребус розгадати?
Вночі любові снилась зав*язь.
А серце грало непросту сонату,
Торкнувся він душевних клавіш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804738
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 06.11.2021
Всякому місту звичай, права,
Всяка тримає свій ум голова
Г.Сковорода
Клен худорлявий мов франт в сердоліках,
Прийшлий з сивин попередніх віків,
А навкруги шаленіють шуліки,
Кра́дуть скарби— й до своїх куферків.
Показ якраз почала горобина,
Палкість єства викриває ґердан.
Яблуня щедрою бути повинна,
Щоб похвалив примхуватий гурман.
Носить ялина довічну сорочку,
Чистить й голками зшиває щораз—
Одіж буденна і без заморочок.
Взимку хіба сам пришпилиться страз.
Жи́лавий дуб хоче втримати небо:
Гуси розквацяли летом впротяж.
Жолуді сипле на проріст круг себе.
Сам на сторожі— й вдягнув камуфляж.
Хміль потягнувся, шукає підпори.
Жалить, як словом, глуха дереза.
Свій мікрокосмос в рослин без розбору.
В нім, як в людей: є дуби, є й лоза…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928070
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 05.11.2021
Космей голівки
Направлені у космос
Локаторами.
*Мої космеї.
30-10-21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929971
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 05.11.2021
Дорога у світи мене вела -
Відважна, нелегка мандрівка.
Життя - енергій кіноплівка.
Найкращі почуття приберегла,
Бо зіткана: з любові та тепла,
Із ніжності - я просто жінка.
Жовтень 2021
https://www.youtube.com/watch?v=r8JKOgD9nMo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929972
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 05.11.2021
Цей тихий листопад так непомітно
Ввійшов у ночі і світанки пурпурові.
Хмарин пливуть фантазії тендітні,
А я купаюся росинкою в любові.
Хоч лист злітає, у душі - барвисто.
Цей тихий листопад умовностей не має.
І воля почуттям, вогнів намисто.
В мозаїці земній строката тепла гама.
Сумісність душ у тиші листопада,
Коли оголеність дерев - не серця пустка.
Осіння благодатна серенада
Із романтично-пізнім , щедрим смаком мусту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929920
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 05.11.2021
Д-арунок сонячний - проміння.
Я серце викупаю в нім.
К-оли натхнення, є і вміння,
У-дача проситься у дім.
Ю-рлива думка шепче рими,
В-уаль знімаю із душі.
А-люром жвавим знову ритми
М-оя любов - для Вас вірші́
Ч-итайте на здоров'я, люди.
И (І) буде хай легким життя.
Т-ому й пишу я щиро, любі,
А-би покращити буття.
Ч-итайте вірші без полуди,
І в кожнім з них - мої чуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929822
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 04.11.2021
Осіння днина, будня й ненатхненна,
Коня хапає за вузди й стремена:
— Стиш, гливий, свій шалений біг.
У стомі жовтень опустив рамена.
Невже цей листограю рай даремний
І витрухне, немов моріг?
Ті гобелени, викладені з хистом,
Звуть шемранням беззубої. Без зиску
Їх смуток звірчить у сувій,
І прийде інша, чиста, норовиста,
У парі з груднем—витязем плечистим
Й пломіння кине в сніговій.
…Була, була ж залюблена у осінь,
В гаї притихлі, майже безголосі,
В поділ калюж—колиску хмар.
Тепер мені більмом і сонце косить,
Мовляв, дивись: а небо-то не росить—
В карафках Божих весь нектар.
Не росоточі вечори й світанки,
Не пахнуть ними ночі м’ятно й п’янко,
Та знаю: річ не в тім. Не в тім…
…На сплін цей посміхнулись колежанки:
—У вірші драма? Прикра забаганка.
Бентег по вінця й так в житті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928397
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 30.10.2021
Зоріє місяць у безлистім верховітті
В осінню ніч - вчепив намисто золоте.
Я знаю - Ви один такий у цілім світі -
Із ким душа моя трояндою цвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929349
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 30.10.2021
А справжні почуття народжуються в серці.
Енергія приливом і прибій.
То ж їм дано усе без масок і гримерки,
Ні за́ що не покинуть прагнень, мрій.
А справжні почуття не ліхтарі, не гаснуть.
Не замерзають льодом, не вода.
Любов в душі не потребує крику й гасла,
Прозора, світла, чиста, мов слюда.
А справжні почуття ми бережемо міцно.
Вузлом незримим зв'язані давно.
Таїна в них небес і зоряність космічна,
Цупкий сувій, із щастя полотно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929418
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
Я не знаю, що мені готує доля,
І чи довго ще топтати ряст,
Але хочу, щоб країна процвітала,
І щоб в нас усе було гаразд.
Щоб не знали наші люди горя,
Позбулися всіх жахіть війни,
Небо мирне, сонячне і чисте
Над собою бачили вони.
Буйно ниви колосилися хлібами,
По весні цвіли, як у раю, сади,
Не хотіла молодь щастя десь шукати,
А верталися додому назавжди.
Піднімали фабрики й заводи,
Не шукали за кордоном мрій,
Там не гнули спини на чужинців,
Чорнозем щоб обробляли свій.
Не ходити по світах з торбами,
Наче ті нещасні жебраки,
Вже, нарешті, гордість свою мати
Й бути незалежними таки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929302
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2021
До картини художника Олега Шупляка
Хтось з неба гойдає хатинку,
Вчепивши на зірку гвіздок
На срібло із павутинки –
Бабуся, а може дідок.
Там янголи – птиці небесні
Щоночі її стережуть,
І зими приходять, і весни,
І знову паломникам – в путь.
Рушник обійняв й райські квіти
І тин не пускає біду,
Предивні небесні софіти,
То – відблиск любові, мабуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929331
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021
Слова, як листя зірване із гі́лля
Розніс безжально вітер навсебіч.
В полоні осені усе привілля,
Туманний подих, журавлиний клич.
Дощу безбарвний накрапає бісер,
Дрібний цокоче, мов слова, слова...
Не гасне жовте полум'я узбіччя:
Кущі, дерева вбрані і трава.
Нічого не лишилось, тільки осінь
Стирає, ніби губкою, слова.
Мінливості царина і без лоску,
Як ніч міняє день, не спить сова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929208
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 29.10.2021
Павутинкою
Збирає вранці роси
Бабине літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929152
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 29.10.2021
І знову чорна пелена,
Як та, що застилає очі.
Миттєво іскри поглина,
Пожадливо, по-вовчи.
В пітьмі розтала далечінь,
Хтось зоренята наполохав,
Відрікся місяць володінь —
Могла їх викрасти й Солоха.
Тривога піниться, росте.
Здається, що у тім такого,
Коли над головою склеп
Нараз навис льодовиково.
Кричи хоч криком в темноту:
—Ні, не гасіть вівтар небесний!
Що ж, розмалюю пустоту
У кольори сама. Словесно.
І соняхами спалахне
Пітьма вечірнього безмір’я,
Косматий місяць муліне
Розшиє в нім жар-птиці пір’я.
А замість тінявих примар--
Птахи барвисті в леті схилом.
…Якби ж писать ще мала дар
Марії Приймаченко стилем.
Дякую, друзі, за Ваші експромти-продовження.
Я теж вирішили завершити недосказане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929148
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 29.10.2021
Карнавал осінній не шкодує ласки,
З охри і буршти́ну, злотоперу - теж.
І дерева, ніби персонажі казки.
Видумка природи ще не має меж.
Кущики калини пурпурові нині,
Терен темноокий, в яблунь - ліхтарі.
Вітерець у танці, небеса - у сині,
Осінь-чарівниця грає попурі.
Саду сукні модні і костюми лісу.
Ексклюзив строкатий - мчить жовтневий кінь.
Листокрут в повітрі, десь - підкрався лисом.
Карнавал осінній - з сонячних краплин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928996
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021
В зап'ясті осені удвох
Уголос не сказали слОва -
То наших душ іде розмова,
Ведемо мовчки діалог.
В тобі тремчу, як той листок.
Здається, все про тебе знаю,
В обіймах ночі завмираю,
І відчуваю кожен торк...
Життя обом дає урок --
Щось знаю, а чогось не знаю...
У ласках милих засинаю --
Тебе відчула до кісток.
Нам осінь встелює місток
У жовтоперому багрянці,
І поєднавши тіні в танці,
Фантазій кинула клубок.
До тебе йду за кроком крок,
Всю ніжність переллю у груди -
Мене вчуватимеш усюди --
Енергій сонячний клубок!
Осіннє сонце не пече -
Схилилось до землі уклінно.
Впаду листочком на коліно.
А, може, на твоє плече?
Ти упізнаєш у цю ж мить
Кленового - по візерунку,
Жовтогарячому малюнку,
І серце радо защемить.
Лечу до тебе - ще виток...
До щему ніжно зацілую,
В клітинці кожній завібрую.
Піймай мене - я твій листок!
* Моя світлина*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928956
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021
Гуляв вітер по долині, долетів до ставу
Серед трав, ледь пожовтілих приліг на отаву
Ой, як м`яко, така ніжна та ще й зелененька
Відпочину, я тут трішки, ти така гарненька
Ой, не руш, ти мою красу, сподіваюсь нині
Ти слова, такі ж казав і молодій калині
Я не вірю, тобі буйний, чом холодом вієш
Он у змові, із дощиком, надто часто сієш
Розсипаєш ті краплини, розбиваєш вдачу
Не чіпай, ти мене чуєш, бо за мить заплачу
Затремтіла… прилягла, поміж пожухлі трави
А по небу, між хмаринок вечірні заграви
Тихий шепіт… в піднебесся ледве підіймався
Ти пробач, зеленоока та я ж закохався….
Сутеніло... і заграви зникали поволі
Під туманом, знайшли спокій дві різнії долі…
(Отава- Молода трава після покосу).
29.09.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928445
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Палають розкішшю жоржини
І пишністю, і буйністю кущів.
Затримавсь погляд на хвилину:
В пелю́стках крапельки густих хлющів.
І квіти свіжістю вражають:
Ранковий розсип теплих кольорів,
А вітер бавиться, мов жаром,
Один лиш раз вони цвітуть на рік.
Палають розкішшю жоржини,
Барвисті сукні - осені наряд.
На них дивилася б години,
Яскравий колорит прикрасив сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928464
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Музи́ка-жовтень грає на шарманці,
Мелодія розніжено-чутлива.
Багаття згасло, в'ється димом ма́на,
В осінній день думки чомусь мінливі.
Прийшов би тихо і не потривожив,
Листом пожовклим впав би біля неї.
Вона, мов рожа, і рум'яна й гожа,
Мільйон не треба, досить однієї.
Осіннє щастя пахне вже морозом.
Самотній лист кудись завіє вітер.
І знову ма́на: ніжно квітне роза,
Шарманщик-жовтень йде осіннім світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928232
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021
Ваш голос до щему приємний,
Розніжує спрагле нутро,
Нам ніч напинає шатро.
І ллється струмочок таємний
Палких почуттів, філігранний.
Шепочете ніжно на вушка
Важливе — втамовую дух,
Приймаю словами, на слух,
Згинається місяць, як дужка…
Всі таїни знає подушка. 8/10/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927501
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 12.10.2021
— Чого волію? Більше б нам довкіл краси.
—То ти гадаєш, що в нас її замало?
Трава, бач, жовта, а в пацьорках із роси,
допоки сонце попасом не зіщипало.
Хвилястій річці хвилювання додаси,
якщо до рання в ній сполохаєш дрімоту.
Щосил тормосять гай пташині голоси…
В окрузі нашій місць прегарних є достоту.
—Краса не лиш гармонія тонів і барв,
а й милосердя, розум, доброта людини.
Багатство наших душ—неоціненний скарб.
Загубиш—вже не знайдеш в гонці-біганині…
Явімо ж мудрість і не втратьмо, не губім
того, чим наділив наш образ сам Всевишній—
й нам буде милим світ, і далі голубі,
І осені найперші подихи затишні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927259
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Тепло не охолоне
Війни луна встромилася у простір,
В усе життя, пронизує стріла наскрізь.
І справжнє в хаосі знайти непросто.
В очах, немов мрячить, торкає дика різь.
Вже людство умивається обманом,
Чужа байдужість стелить килими навкруг.
І віруси гуляють, мов тумани,
Лиш сонце втомлене лягає все ж за пруг.
У дні новім зібрався холод віку,
І черствості хтось знову забиває цвях.
А душі мокнуть, чи знайдуться ліки?
Тепло не охолоне в чуйних лиш серцях.
(Вірш надрукований повторно. Розумію, що хтось завівся і робить шкоду, але, що б не робив цей шкідник, ТЕПЛО НЕ ОХОЛОНЕ )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927753
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Тепло не охолоне
Війни луна встромилася у простір,
В усе життя, пронизує стріла наскрізь.
І справжнє в хаосі знайти непросто.
В очах, немов мрячить, торкає дика різь.
Вже людство умивається обманом,
Чужа байдужість стелить килими навкруг.
І віруси гуляють, мов тумани,
Лиш сонце втомлене лягає все ж за пруг.
У дні новім зібрався холод віку,
І черствості хтось знову забиває цвях.
А душі мокнуть, чи знайдуться ліки?
Тепло не охолоне в чуйних лиш серцях.
(Вірш надрукований повторно. Розумію, що хтось завівся і робить шкоду, але, що б не робив цей шкідник, ТЕПЛО НЕ ОХОЛОНЕ )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927753
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Між зелених трав
Цинторія сумує.
Роса сльозиться.
27/09/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926623
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 08.10.2021
Осінні крила тріпотіли у мовчанні.
Все розуміючи, любов жила.
Утомлена у мріях пристрасті й печалі,
Любов без права на любов, не мла ж.
Окутана табу і падолистом смутку,
Пора осіння пізніх почуттів.
До серця притуляла хризантемний жмуток,
І вогник у вікні без сна мигтів.
Продовження немає в сталої любові,
Мов горобини ягода, гірка.
На грані злочину злетіло б тихе слово.
Любов без права - скеля не крихка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927418
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021
Вже майже ніч. Ще теплий в чашці чай.
Вмикаю знов настільну лампу матову.
Не сердься, пізня муко, зачекай:
Я почитаю кілька хвиль Ахматову.
Старенький томик каламуть зігнав.
Ось та сторінка, де куточок зігнуто.
Він дихав сонцем, місяцем—вона,
Й назавше коло двох планет розімкнуто.
Чужа, — їй натякнув раз приторк рук,
Що зовсім був не схожий із обіймами,
І дзвоном стримане: «Я вічний друг»,
І сміх в очах спокійний нею спійманий…
Відтак остигла лава її слів.
В домашніх тапках, в платтячку буденному
Вона зізналась образу зі снів
В бентеженні своїм, у сокровенному.
…Сурмлять світанок півні вперебій.
Покрились шиби мрякою туманною.
О, скільки, жінко, справжності в тобі!
Лиш в досвіток прощаюся із Анною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926868
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 08.10.2021
Навчання в школі - це життя основа.
Веде учитель учнів всіх до знань.
Звучить щодня із уст премудре слово,
В очах дитячих стільки здивувань.
Учитель! Він творець, шліфує душі,
Частинку серця свого віддає.
Торкається потреб, проблем насушних,
Добра і честі приклад подає.
Він світоч людства у духовнім світі,
В надійних, теплих всі в його руках.
Живе учитель лиш у своїх дітях,
Наставник у житті, в майбутній шлях.
(Шановні колеги, вітаю Вас з Днем учителя! Бажаю Вам нових звершень, значних досягнень та великих успіхів! Хай всі ваші старання та зусилля роблять наш чудовий світ ще прекраснішим! Міцного Вам здоров’я, величезного терпіння, радості та внутрішньої гармонії, поваги та щирої вдячності від учнів та батьків! З повагою Світлана Михайлівна)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926938
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021
Як хвильно від нектарної любові
Ще з літа перестиглого й тепер.
Скидає лист багряний вже діброва,
І набігає дощ сльозами з перл.
Симпатія дозріла, в серці ж - клин.
Цей яр глибокий віковий росте.
Хандра крадеться в душу звіром-спліном.
Чи час все перемеле непросте.
Чому вітрець мене штовхає в спину?
Нічого спільного нема у нас.
А знову зустріч - перелив бурштину.
П'ємо нектар, п'ємо любові час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926767
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021
Світилко сонця тьмяне вимила весна.
Горіха бру́ньки блимала лампадка.
Небавом в квіточку розвинулась вона.
Мале шпача пило з її горнятка.
Ховалася від злого вітру штурханів,
Щосил трималась, щоби не опасти,
І бачила, як град нестямно сатанів,
Як інші квіти долі впали пластом.
А кажуть: молодість! рожева юнь!
Знай, бався сонячним лапастим бликом.
На чатах спокою дозрінь зелена рунь—
Лиш в старості пізнаєш вперше лихо…
Вже й осінь. Зрідка блискавиця спалахне.
З-за крони синя збільшується латка…
Надійне, та останнє вкутання тісне
В шрамованого зрілістю зернятка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926256
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 01.10.2021
І
В саду смарагдів
Квітне копія сонця.
Диво вересня.
ІІ
Дарують усміх
Сонцеосяйні промені —
Квітне соняшник.
ІІІ
За сонцем сонях
Повертає голову —
Сонцезалежний.
ІV
Тримає простір
Голівка соняшника.
Замилування.
V
Звеселяє сад
Грайливою усмішкою
Квітучий сонях.
*Мій сонях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926426
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 01.10.2021
Я зустрілася з Осінню вранці.
Наші долі на стежці зійшлись,
Де тумани гойдаються в танці,
Загадкові й тепер, як колись.
А за ними, вже зоране поле...
Все минуле уже в борозні.
Та стерня, що до крові колола,
Притомившись, лежить десь на дні.
Як же схожа з тобою я, Осінь…
Павутина торкнулась чола.
В тиші мудрість звучить безголоссям...
Біль ночами повзе до крила.
Та обличчя зоріє рубіном,
Кришталева роса у очах...
Хай дощі... Вони чисто і пінно
Змиють бруд, що несла на плечах.
Обійму тебе, Осене, міцно.
Чай поп'є́мо при теплих свічах...
В зиму зробимо крок непомітно
В найпростіших життєвих речах.
26.09.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926248
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 01.10.2021
Повзе туман і котить сивину:
Дорогу биту ледь-ледь видно,
Немов шукаючи чиюсь вину,
Оповиває все, що рідне.
Долина в сумнівах, краплистий гай,
Ставок устелений туманом.
А хтось комусь сказав колись "прощай",
Немов стиснув коня арканом.
Повзе туман і котить сивину,
Доріжка в споришах притихла.
Чи віднайдеш життєву глибину?
Колись жили давно тин з тином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926269
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Устеляють ліс
Білі, круглі м’ячики.
Дощові гриби.
*Моє фото 24/09/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926195
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Цю нитку днів без спину й снів
Пряде спонтанно Вічність-пряля.
Вдихає Всесвіт її спів.
Чого в нім більше: втіхи? жалю?
Без збою абриси сфер-кіл
Уперто креслить веретено.
Тим рухом ставлено на кін
Буття, що є й було до мене.
Віки куделею кружляв
У висі вітровій думливий,
Аж поки випадком пиля
Припало ( обране?)до дива.
Хто знає, скільки ще часу
Захоче втримувати нитка.
Лиш бути— щастя справжня суть,
Хоч ми картаєм долю зрідка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926111
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Яка ж ця осінь? Наче свіжа пісня,
Завзято враз обвітрює обличчя.
У різнобарв'ї вся, вона не прісна,
Калинове намисто їй так личить.
Буває у дощах єство сховає.
Холодна інколи, а то зваблива.
Палає вдома ніжно-тепла ватра,
І відчувають це лише щасливі.
З глінтвейном, кавою, зі смаком груші,
З духмяною шарлоткою і чаєм.
Мов павутиною єднає душі,
Бо діють, звісно, вишукані чари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926059
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021
І
Радіє літо
Різнобарв’ю кольорів.
Гвоздик цвітіння.
ІІ
Одягає ніч
Велюрову бахрому
На квіти гвоздик.
ІІІ
Цвітуть зірчасто
Кольорові гвоздики.
Дивують червень.
ІV
Цвітні гвоздики
Спалахують зірками.
Розваги червня.
*Моя світлина моїх улюбленців. 1/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925895
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 23.09.2021
По небошляху—валки з лантухами хмар.
Спішать. Скрипіння маж ковтає збита курява.
Куди ж оце прямує дармови́й товар?—
Й окину вкотре плин утомлено й зажурливо.
Відцвіть торкнувся холод. Вся та сіль для ран?
Щоби поліття зі слізьми змішати в хляпавку?
Калина пломеніє, більш зігнувши стан,
Та в неї на гризо́ту ні краплини натяку.
І винограду, видно, байдужки аграф,
З котрого сиплеться оздоба наскрізь сколена.
Тривогу відчуває одинокий птах.
Лиш трішки я.
Скрипить ще ясен зболено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925917
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 23.09.2021
У час стрімкий , шалений, час смартфонів
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочуть її крила.
Читаєш повідомлення, вникаєш
У суть, у світлу її щиру душу.
І думаєш: міраж це, а чи казка?
Оазис в тому серці, а не суша.
І безкорисливість, добро вражає.
Нехай щастить в усьому цій людині.
Для мене, мов співучий поруч жайвір,
Його добро я відчуваю й нині.
(
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925778
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 23.09.2021
І
Іриси сині
Виструнчуються в небо.
Вітання літу. 30/05/21 *Моя світлина.
ІІ
Гойдають небо
Вітрильники ірисів.
Мандрівка в літо. 17/09/21
ІІІ
Ніч вколисує
Човники ірисові.
Місячне сяйво. 18/09/21
ІV
Розпушуються
Вітром півників чуби.
Бадьориться день. 18/09/21
V
Тремтять вітрила
На легкокрилих вітрах.
Цвітуть іриси. 19/09/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925371
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 20.09.2021
Чорний ворон ночі ходить долом пішки
І зірок збирає золоті горішки.
Де лежать ціленькі, де готова луща…
В них, як у людей: слабші є і дужчі.
На тарелі ставу лакомі зернята—
Не вмочивши крила, дзьобом не дістати.
Мавкам до світання частування буде—
Хай лиш з очерету виплинуть облуди.
Жалібне ячання лебеділо вчора.
Визріло вмирання. Скоро, надто скоро…
Темне мряковиння цідиться крізь сито.
У гаю витає реквієм за літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925459
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 20.09.2021
Зливаюсь з осінню своїм єством,
А ти весною дихаєш у спину.
У вересня золочене шитво,
Твої дороги у мережках днини.
У тебе розквіт сонячний в душі,
А я терпку зриваю знов тернину.
Любов'ю переповнені ковші.
В легких обіймах свіжість павутини.
Весна і осінь разом? Це ж абсурд!?
Осінній дощ. Думки про парасолю.
В душі моїй журливо...власний суд:
Весняний гріх проник в осінню долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925671
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021
Ах, яка була ніч. Твої губи на смак
і на колір немов зрілі вишні
з них спиваючи сік не нап’юся ніяк…
Чи були ми у ночі тій грішні?
Звісно – ні, може й так. Хай розсудять літа,
нехай згадку сніги замітають.
Та для мене ця пам'ять навіки свята.
В ній ключі і від пекла й від раю.
В ній назавжди лишилась частиночка нас.
А тепер лиш видіння пророчі.
Де сніжинки під ранок танцюють нам вальс
і лягають до ніг неохоче.
17.09.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925327
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 17.09.2021
Вийду зранку я на Армійську,
Вересневий у неї наряд.
На сторожі зовсім не військо,
Чорнобривці красуються в ряд.
В мирі й затишку оксамитці
Вузьколисті...В них свій аромат.
Не шкодує природа миті.
І відтінки розкішні тих шат.
Помаранчеві, бурі, жовті,
Золотисті й червоні квіти.
Так вражає міксу різно́вид,
Подарунок сонячний світу.
Цвіт той рідний з мо́го дитинства,
Діамантом в пелю́стках роса.
У селі росли попідтинню,
І на вулиці в місті - краса.
(Моя вулиця Армійська. Оксамитці - інша назва чорнобривців).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925268
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 17.09.2021
Не для мене складали вірші,
І для інших читали сонети.
Хоч, здавалось, замало планети,
Як зійшлися обидві душі.
Не мене повели до вінця,
Не мої оббивали пороги,
Все ж єдналися наші дороги,
І пливли почуття без кінця.
Та мені, щоб злітала увись, —
Як сама не справлялась, безсила, —
Ви латали натомлені крила —
Щоб намолені мрії збулись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925024
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 17.09.2021
Джерело і вся природа морального закону
Залишається предметом гострої діскусії.
З точки зору освіти ми бачим погляди кодла...
Люди займають різні позиції, їх не закути.
І вони надзвичайно важливі в житті людини.
Почуття справедливості - орієнтир у світі,
Бо потворство і неподобство, лише для рослини...
Поведінка - ознака розуму й зрілості, віри!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925325
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 17.09.2021
Я кожен день рахую дні,
Щоб знову обійняти сина.
Нема ріднішого мені,
Він мій герой, моя частина.
Я той дзвінкий, дитячий сміх,
Тримаю в пам'яті завжди.
І де б не був, куди б не біг.
В душі ношу його сліди.
Де він, там завжди метушня.
Він маму в ріст наздоганяє.
Біжить хутчіше до вікна,
Коли її також чекає.
Вглядаюсь в числа на стіні,
А там, лиш тільки половина.
Я кожен день рахую дні,
Щоб знову обійняти сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925344
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 17.09.2021
Вийду зранку я на Армійську,
Вересневий у неї наряд.
На сторожі зовсім не військо,
Чорнобривці красуються в ряд.
В мирі й затишку оксамитці
Вузьколисті...В них свій аромат.
Не шкодує природа миті.
І відтінки розкішні тих шат.
Помаранчеві, бурі, жовті,
Золотисті й червоні квіти.
Так вражає міксу різно́вид,
Подарунок сонячний світу.
Цвіт той рідний з мо́го дитинства,
Діамантом в пелю́стках роса.
У селі росли попідтинню,
І на вулиці в місті - краса.
(Моя вулиця Армійська. Оксамитці - інша назва чорнобривців).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925268
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 16.09.2021
Видніє берег
Риб’ячою лускою.
Хвилі-малярі.
P.S. Моя світлина. 28/08/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923592
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 12.09.2021
Опинився Петя вдома,
Добре, що не впав у кому.
Ліхтарі під кожним оком,
Ніби вдаривсь ненароком.
- Восьме березня настало,
Серце аж закалатало.
Крем купив "Коняча сила",
Щоб раділа краля Міла.
Олі - крем "Моя корівка",
Та й не бачив, де домівка.
Лупцювали в кожне око,
Я б в якийсь сховався кокон, -
Каже Петя, - бо ж повірив,
Став ураз, як та офіра.
У сльозах обличчя мами,
Винуватиця - реклама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924874
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021
Піднялись клапті попелу троянд,
Здійнялись ввись гарячі приски,
Нап’яли вздовж доріг шнури гірлянд
На строгі шпилі обеліски.
Зміїться з темних вибалків туман,
Шукає гнізд у бадилинні.
На чати вийшов місяць-дідуган
І оком блимає совиним,
Чи десь-то не забавилася ніч,
Чи вже прибула на відбучу.
Він сам почимчикує їй навстріч,
Із зір нікому не доручить…
Ні, не гукну я їй: «Ти де? Агов!».
Сама ж бо зайде, мов додому,
Й, ні слова не промовивши нікому,
Збере із закутків утому.
…В прийдешні дні поживок буде знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924289
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 12.09.2021
снова свобода! снова она не в радость,
сколько веков из памяти ни стирай.
если ты вдруг сумела сбежать из ада,
вряд ли тебе когда-нибудь светит рай.
тот, кто поймал, не бросит свою добычу -
мчится по следу опытным гончим псом.
демон тебя узнает в любом обличье,
вцепится мёртвой хваткой, отравит сон.
знает, какие выбрать и кнут, и пряник.
знаешь, ему приятно тебя ловить.
если успеет, в сердце ножом застрянет.
или придет под видом большой любви.
ты не устала прыгать из тела в тело,
в разных веках и странах рождаясь вновь?
разве такой свободы тогда хотелось?
разве теперь не хочешь судьбы иной?
мир превратился в копию адской клетки,
кажется жизнь не жизнью — дурацким шоу.
вырваться прочь бы с этой дрянной планетки...
слышишь? беги! он снова тебя нашёл!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908983
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 11.09.2021
Засохлий явір.
Ворона та омела
Розділяють сум.
Надихнув вірш:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924578
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924709
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 11.09.2021
Плащ сентябрьской прохлады на солнцем сожженные плечи
Элегантно набросив, спокойно весь город вздохнул.
Первый месяц осенний заботливо, нежно излечит,
Все ожоги и раны что лета оставил разгул.
И недавно еще все почти что стонали от зноя,
Все , что можно включали, чтоб стены остыли квартир.
А явился сентябрь - и едва ли не все мы с тоскою
Вспоминаем о лете, опять покидающем мир.
Но зато каждый луч человека сегодня ласкает,
И погладить его и обнять ты, какбудто готов.
Он теперь, как алмаз в драгоценной прозрачной оправе
Вездесущих, прохладных, веселых сентябрьских ветров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924769
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021
Краса цвітіння
Пробиває каміння.
Сила вересу. *Моя світлина 4/09/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924377
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 08.09.2021
" Не буде хліба, не буде й обіда "
народна мудрість.
Лежать шматочки хліба на стежині.
Їх кинули... Тут неважливо : вчора, нині, -
Забуті птахами, тваринами, людьми.
В піску, засохли... І такі байдужі ми.
Діди, батьки пережили війну і голод.
Їх кусник хліба рятував і грів у холод.
За хліб молилися і молитвИ складали,
Ціну насущному дорослі й діти знали.
З дитинства в голову вкладали нам науку,
Як скибку хліба взяв собі у руку, -
Доїсти треба, а не викидати,
Бо хліб святий - це треба пам'ятати.
Бувало, як впаде шматочок на підлогу.
Що тут робить? Не думали ми довго :
Цю скибочку швиденько піднімали,
Перехрестившись, хлібчик цілували.
В нас хліба не завжди було уволю.
Тяжкою працею батьки кували долю.
На хліб насущний потом заробляли,
Тому повагу й шану до святого мали.
Тож бережімо хліб і молитвИ складаймо,
Що він святий, - це зАвжди пам'ятаймо.
Навчаймо наших діток і онуків
Тримати в голові святу науку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924384
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 08.09.2021
До мене ти вже зовсім близько-близько,
Лиш щось тобі все ж заважає.
А осінь човгає, хоча не слизько,
І думка осами не жалить.
Все, як раніше, в ритмі серце стука.
Любов не вивітриш, не димна.
Чому ж ще досі тільки чути тупіт,
А крок зробити важко? Дивно...
Іди...В чеканні зоряної зливи
Я майже поруч, доторкнися.
Ми ж у любові вже були щасливі...
Хоч сон це, йди... і не спіткнися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924474
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 08.09.2021
В печалі білій
Гарденія жасминна.
Журба за літом.
2/09/21 Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924065
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 03.09.2021
Дорога в осінь
стелиться дощем.
Мовчання забродило,
наче вина,
на сонці не настояні іще…
Ніхто нікому і сльози не винен.
Ніхто нікому…
Сива далина
полинний спогад
в'яже у хустину...
Налий же, доле, пам'яті вина -
журлива осінь кличе у гостину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923578
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 02.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2021
Кружечок сонця вимив небо,
Скупав хмарини в білій піні.
Помалу вистигла кулеба
З рум’янку, полину та сіна.
От літо й попустило пасок,
Розвіяло останки-думи,
Наївно-щирі і без масок,
Без тіні смутку й ноток глуму.
Градин не носить дощ в баулі,
Тож прямо йде, бува, закосить.
Поміж краплинами пройду я
В саду по білій кашці боса.
А завтра… хто з нас зна, що буде…
Вітрисько, може, буйний підпис
Поставить простору на грудях
Чи інший виконає припис.
Відомо точно: тепле літо
Блукатиме моїм обличчям
І сонце зранку буде мліти,
Бо, знає, завше людям личить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922542
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 02.09.2021
Життя пульсує хвилями озерця,
Уроки нам усім дає.
Буває, що комусь зігрієш серце,
А спалюєш своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923925
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 02.09.2021
До осені мчить серпень магістраллю.
Із рук не випускає сонячне кермо,
Й так захопивсь сільською пастораллю,
Що об зеніт спіткнувся мимовіль крилом.
Глянь: у ліску вороняча тусовка.
І серпень враз отетерів: почавсь пробіг
Ворони, їжака, лисиці й вовка.
Ви угадали, певно, хто з них переміг.
Під берестом тупцюється матрона,
Навчає підрахунку двійко пташенят:
—Гарненько поміркуйте, любі доні,
В котру із лунок більше зсипано зернят?
В комбінезоні чорнім у майстерні
Статечний вран рихтує родичам гачки…
Осібно від усіх, в міжгіллі тернів,
Віршує альбіноска, бач, про слимачків,
Про те, як всім смакує м’якоть сливи,
Як ясен ніч зустрів бутонами ворон,
Й торкає карканням про долю норовливу
Ота вигнанниця, спотворена тавром.
Не стерпів серпень: вірші серце крають.
—Ви всі одного роду-племені, однак,
Де твоє милосердя, чорна зграє?
—Вона ж бо біла, не одна із нас. Отак!
Чоло схмурніло в серпня. Темна масо,
Розкинь умом про хибність вчинку до пуття,
Бо ж дивував людей колись й Пікассо …
Неординарних потребує майбуття.
Ефре- фантастична реальність—новий своєрідний
жанр, не казка і не притча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922750
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 01.09.2021
Кличе вересень в осінь яскраву.
В школу знову відчинені двері,
Бо учнівські там справи цікаві,
Особлива царина і сфера.
Вчителі із дітьми у співпраці.
Світлі й радісні душі дитячі.
І науки розкриється брама,
Ще й до знань і до успіху тяга.
Педагоги навчать всіх любити:
Матір, батька, свою Батьківщину,
Щоби гідно у світі жити,
Берегти рідну неньку-Вкраїну.
То ж цінуйте всіх тих, хто навчає,
В атмосфері добра і любові,
Бо лиш той, хто покликання має,
Знань багаж віддає з кожним словом.
(Шановних колег-учителів, друзів, учнів, читачів сердечно вітаю з Днем знань! Здоров'я, наснаги Вам у новому навчальному році. Енергії, бадьорості та позитиву. Нових відкриттів, нового досвіду і нових знань).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923863
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 01.09.2021
Кличе вересень в осінь яскраву.
В школу знову відчинені двері,
Бо учнівські там справи цікаві,
Особлива царина і сфера.
Вчителі із дітьми у співпраці.
Світлі й радісні душі дитячі.
І науки розкриється брама,
Ще й до знань і до успіху тяга.
Педагоги навчать всіх любити:
Матір, батька, свою Батьківщину,
Щоби гідно у світі жити,
Берегти рідну неньку-Вкраїну.
То ж цінуйте всіх тих, хто навчає,
В атмосфері добра і любові,
Бо лиш той, хто покликання має,
Знань багаж віддає з кожним словом.
(Шановних колег-учителів, друзів, учнів, читачів сердечно вітаю з Днем знань! Здоров'я, наснаги Вам у новому навчальному році. Енергії, бадьорості та позитиву. Нових відкриттів, нового досвіду і нових знань).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923863
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 01.09.2021
Закохався дід Максим
В пишногруду жінку Клаву.
Захотів старий інтим,
Запросив її до ставу.
Вдома діда внук чекав,
І заснули юні очі.
Місяць в небі навіть спав,
Бо для сну солодкі ночі.
...Дід прийшов уранці. - Ждеш?
Внук спитав: - А як там Клава?
- Усміхнулась, я їй - теж.
Раптом... зуби впали в трави.
То ж усю шукали ніч,
Помагала мені Клава.
Вся романтика - без свіч.
Отака була "забава".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923755
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Ночі у безсонні - тіні лілій.
Огорни мене скоріш любов'ю.
Сам колись казав, що вдвох тепліше.
Слово, лиш твоє, єдине слово,
Й озеро кохання в цвіті лілій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923595
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 29.08.2021
Вітер дмухає—в трембіті
Зледеніли звуки.
Думав, чим їх розігріти
Й на пищок похукав.
Відігрілись в звуків горла
Та затрембітали—
Й стало так маркітно долам
З листячком опалим.
У неосінь спали перші
Й зразу якось зжухли,
Літо кидається в верші—
Мов усе оглухло,
Що ж, йому одна дорога—
Калиновим мостом.
Йдуть заможні ним й убогі…
Ясно все і просто.
Чом жалкую я за літом,
Буде ще потомне?
Щось згубилось в нім завітне,
Невловиме й скромне.
Калиновий міст — один з образів слов'янської міфології,
зокрема і української, межа між протилежними місцями,
станами. Зокрема виступає межею між світом живих і
мертвих. По символічному мосту приходили сонце,
весна, кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923465
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021
До хмар підставив серпень лійку,
і почали краплини мандрувати:
То полем, садом, а то лісом,
І хмари скупчились, мов сіра вата.
Лило́ся щедро і сріблилось
На грушах стиглих, яблуках дозрілих.
Здавалося, природа сліпне,
Бо все, мов у потоках річки мліло.
Волога охопила землю,
Тривало дійство дощове ще довго.
Серпневу освіжило зелень,
А потім сонця піднялися брови.
Людина за вікном сиділа,
Дивилась, мріяла і милувалась.
І розправлялись биті крила,
Душа з природою в цей час єднались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923476
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021
Вогонь яскравий
Облизує поліно.
Веселиться дим.
P.S. Моя світлина. 1/08/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923228
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 28.08.2021
Вечір сіє тишу у траву.
Обриває яблука і груші.
Обіймає зливою.
Реву…
Як мені без тебе сумно!
Дуже…
Не рятують грози і слова.
Смуток мій
розсипався усюди...
До горіха тулиться сова.
Сплять дерева,
і птахи,
і люди.
Не заснуть
лиш спогади про нас
в пам’яті серпневих сінокосів,
де душа,
зодягнена у час,
зустрічає осінь,
осінь,
осінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923435
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021
Неопалимий краю мій, красо неописанна,
Тобі несеться срібнодзвонно-святочне «Осанна!»
Осанна, волелюбна і нескорена родино
З іменням гордим НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА.
В серпневім піднебессі легіт колихає стяги,
Що заручили сили Сонця, захист та надію,
Синявість безкінечності й у вірності присягу—
Отож не в змозі ворог звоювати нас, не сміє.
Славімо воїна, бо віддає себе в офіру.
Хвала тій матері, котра пожертвувала сином
Заради долі України, спокою та миру
У неподільній, вільній і повік єдиній.
І прийде час, народе мій, здивуєш знов планету,
Як булаву лише достойному вкладеш у руки,
І візьме він її не задля куражу й ошуки—
Із усвідомленням: країна прагне злету,
Й щоби в усі часи від Заходу до Сходу неустанно
Не затихало срібнодзвонно-святочне «Осанна!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923092
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 24.08.2021
В небі хвилями
Дощі метеоритні.
Трави срібляться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923047
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 24.08.2021
Майорить наш прапор у селі та місті,
Жовтий і блакитний кольори сплелись.
Символ України з мирним духом змісту.
Все у нім: і жито, й неба чиста вись.
А з часів далеких мужність, сила й слава
Єдність українців, віри й волі суть.
Непоборність квіту нашої держави,
Честі і добра - дорога до майбуть.
То ж тримаймо гордо прапор - стяг яскравий,
Бережімо миру й щастя вічний цвіт.
Він, мов правди сонце, сяє у заграві,
Символ України, рідний "моноліт".
(Усіх одноклубників вітаю з Днем Прапора і Днем Незалежності України! Бажаю миру та любові, толерантності та розуміння, поваги та мудрості! Нехай країна процвітає, хай милозвучна мова звучить всюди, нехай росте рівень доходів та можливостей! Успіхів вам та перспектив!
"Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами"(Іван Багряний))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922976
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 23.08.2021
Ворожать маги-бджоли на квітках,
Пророчать осінь,
А небеса—волошки у житах—
Й ніхто не косить.
Зсипає сад збентежений плоди
На праний килим,
Як місяць-круг піганисто-рудий
Спить серпокрилом.
Не чув, не бачив він прощань птахів,
Бо їм не сторож.
Для себе стеле літо із димів
Й рогожі ложе.
Бадьоро дощ печаллю оплете
Краплинний вереск,
На фоні падолисту зацвіте
Рожевий верес.
Не раз веселка прийде у стрічках
Й поникне з млості.
Ворожать досі бджоли на квітках,
Пророчать осінь.
Серпокрил-стриж.
Піганистий – веснянкуватий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922939
дата надходження 22.08.2021
дата закладки 23.08.2021
Не ті слова сказав. Чи є її провина?
І жниво...спрага... У душі - кипить.
Його вже профіль ледь-ледь димно виринає,
Свою розлука тягне тихо нить.
Ще й літо додає гарячого напою.
Спекотний день у роздумах січе.
Химерною стернею ноги коле поле,
Але ж від себе, звісно, не втечеш.
У різних вимірах? На власних попелищах.
Димить іще у снах його ім'я.
Блукає він і щось шукає на узвишші.
Внизу - шипить дорога, мов змія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922742
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 20.08.2021
Розсипа́лись бризки на дисперсні краплі,
Води прибережні бились об причал,
Розправляли крила гордовиті чаплі,
Звук морський підсилив чаєчок кагал.
Ми спивали літо в пристрасних цілунках,
Тамували спрагу в морі сподівань,
Розливалось небо в сонячних малюнках,
Надихали хвилі вічних поривань —
Ті, що поспішають цілувати пляжі,
Щоб відчути ласку в круговерті дій.
Радо нам в обійми падають, відважні,
Ніжать спраглі душі бризами надій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922587
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 20.08.2021
А хто сказав, що треба жити лиш майбутнім?
Побудьмо в сьогоденні, поки ми в нім є.
Хтось наше завдає на плечі, ще й своє,
І шансу жодного нема обрати сутнє?
Долає спрага статків, статусу і влади,
Й без них—безвихідь, вакуум й суцільна тьма?
Не варт журитися за тим, чого нема,
Тим насолоджуймось, що Богом дано.
Обходить щастя? Тут воно, у всьому, —
Лишень розбач його поміж простих речей.
Спокою не дає невпійманий трофей,
Бо ж по-новому живемо, по-діловому?!
І в успіхах чужих ти око топиш ласо…
У герці з власним Я себе не зрадь
Та щастячко своє маленьке не утрать.
У когось більше? Не марнуй на нього часу.
Живи, твори, люби—і все піде на лад.
І все піде на лад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922043
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 19.08.2021
Кохалися, а потім розчинився,
Мов цукор в чистоті води ураз.
Десь скошена виднілась в липні нива,
Збігало сонця світло в темний час.
...Коли запитував про шанс, тремтіла
Від вітру хвилювання, чи журби.
І знала, знала, що його любила,
Адже це він знайшов її в юрбі.
Відшелестіло, відцвіло. Змирилась.
А він тепер запитував про шанс
Потрапити в любові певні ритми.
Розклала доля на шляху пасьянс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922284
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 15.08.2021
По попелі земному котили ми по колу
Своїм нащадкам райдужну майбуть.
Ховали у могилах століття сивочолі
Поступувань свідомих справжню суть.
Вмирали й воскресали раз висунуті гасла.
Йшли поруч патріот і фарисей.
Відновлення чекала велична та прекрасна,
Як спраглий світла сонця скарабей.
У спільному пориві здобули Україні
Соборність й незалежність на віки,
Щоб поле колосилось під мирним небом синім
І землю не топтали чужаки.
Мов новокрилий, звично ми долі далі котим,
Та шляху мудрості нема кінця.
Є віра і терпіння, однак пульсує «доки?».
Надія лиш на себе й на Творця.
Мої читачі, щоб уникнути непорозумінь, хочу
зауважити, що в єгипетській культурі скарабей символізує
шлях до Сонця ( світла), мудрість і безсмертя.
Жук котить кульку лише за сонцем і в ній зародок
майбутнього нового життя. Символ скарабея широко
використовується в кіно, літературі і в ювелірному мистецтві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920657
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 10.08.2021
Іду по літніх гобеленах,
І неба вишивка вгорі.
Удалині дороги- вени,
Радіє сонце цій порі.
І я радію житу, травам,
Простору вільному, красі.
Земля в смарагдовій оправі,
Не чути шуму, голосів.
Земля вкраїнська...Пахне літо.
Люблю цей край усе життя.
Краси багато є у світі,
А рідні серцю - ці жита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921867
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 10.08.2021
Намарно.
Отямся.
Змирися.
В свідомість уп’ялась заноза?
Допоки ламатимеш списи?—
Мозолить утомлено мозок.
Пройдися.
Почуй.
Роздивися.
Не глумиться пафосна мальва
З барвінку, що небом розлився,
Бо в тому є теж якась тайна.
Розквилилась чайка над ставом,
Виводить веселої жайвір.
Хтось пнеться щосили до слави,
Хтось тихо радіє врожаям.
Як день не існує без ночі.
Так зло теж добра потребує.
Знайти ідеал ти ще хочеш?
Спинись, не шукай його всує.
А світу
Всьому
Посміхнися,
І сонцю, й дощу, бурелому…
—Гей ти, круговерте, спинися:
На мене жде кава із ромом!
Вись пестить журавлика-птицю,
А я з рук годую синицю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920325
дата надходження 23.07.2021
дата закладки 31.07.2021
Я не рватиму лілій в саду,
Берегтиму красу пелюсткову.
Милуватися тільки прийду
Квітом дивним в росі світанковій.
Стебла ніжні, цнотливості шик.
Чистота і надія в в лілеях.
Це цвітіння липневе є пік,
Наче з казки злетілися феї.
Гордовиті, розкішні - їх сонм.
Квіти Гери -" краплинки молочні",
Не міраж, не омана, не сон,
Чарівниці цілують всім очі.
(За однією з легенд, Лілії з'явились на землі з краплин грудного молока богині Гери.)
Світлини моїх лілій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920634
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 27.07.2021
…гіркота—це плід невігластва
Соломон
У синім світі, цвіті високості,
багато світла і не видно зла.
Хрест-навхрест осягну блаженний простір—
там раннє сонце вийшло на жнива.
Рясне проміння в’яже перевеслом.
Завзятість іскрами палахкотить.
Мільярди літ? Мільярди зим і весен?
Якщо є світло, треба, значить, жить!..
Дивлюся на птахів, що крутять веремію,
на бджіл, зациклених на медозбір,
й більш ніж коли жалію, що не вмію
спів жайвора покласти на папір.
Комусь—під сонцем, а комусь—у тіні—
такий життя неписаний закон.
Вгамуйтеся, мої думки осінні,
Бо прийде час й розквітне терикон…
Втім, небо синє, бризи високості,
ховає сокровенну таїну,
бо десь на ньому є незмірний острів,
загорнутий в побожну тишину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919370
дата надходження 12.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Працює, піднімаючись все вище.
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
І ми його шукаємо в імлі.
Вечірнє сонце здатне віддавати
Усе до крапельки, як стиглий плід.
І десь на небосхилі кострубатім
Його блискуча блякне денна мідь.
І засинає, натрудившись, тихо.
То ж дякуйте гуманному за все.
На жаль, людина створює ще лихо
І темних плям неміряно несе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920365
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Якого кольору любов буває?
Які відтінки її гами?
Запалює серця, мов іскра ватри,
І світлом розкриває брами.
Це теплі кольори, беззаперечно.
Від сонця почуття життєве.
Барвистість притаманна і сердечність,
Яскравість душ і в них суттєвість.
Відтінки райдуги, прозорість неба.
І бруду в ній не місце, звісно.
Це колір блиску чистоти із цебра,
Повітря щастя променисте.
(Натхнення - верлібр Ірини Іванюк " Якого кольору любов" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919374)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920100
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Притихла ніч, залякана і зблідла,
У вогнянім кільці пожеж заграв.
Плекала сходи зір. Тепер їх підло
Табун хмарин розгнузданих стоптав.
Грім гиркає щомить до блискавиці,
Їй люто тицяє відлунь плетінь,
Й вона, немов в руках в’язальна шпиця,
Метнулася до вікон й опостінь.
Ніч в плачі, заарканена жахіттям,—
Лиш сизий неприкаяний фантом.
А гро́за що ж… Шаткує спокій літа,
І грім задав їй камертоном тон.
Назавтра знову ніч засіє поле,
І рясно зійде прорість ярих зір...
Природа поміж нас розділить горе.
Лише в людей воно завжди надмір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920039
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Захоплює в нім аура кохання,
Мініатюри з "Одісеї", "Іліади".
Софії подарунок без вагання.
Екзотика Царициного дивосаду.
Це пісня про любов земну магната,
Поема-загадка води й каміння.
Усе прекрасно: гроти і фонтани,
Споруди, брили - Метцеля творіння.
Тераса Муз, повітряне натхнення,
Дуби столітні, липи і платани.
Є в парку цьому ніжна сокровенність:
Магнолії, місток Веніціанський.
Софіївка - любов із перших кроків.
Гармонія. Романтика поетів,
Овіяна легендами вже роки.
Потоцьких, ніби видно, силуети...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919520
дата надходження 14.07.2021
дата закладки 14.07.2021
Магнітом приваблює все таємниче—
й липневе півсонне оте повечір’я,
котре супокійною гаванню кличе
нас вийти хуткіше на свої подвір’я
дивитись, як вкрились серпанком байраки
й поснули під шепіт заклинів чар-зілля.
Над ними палають розсипані маки
і гаснуть, залишивши попіл з вугілля.
А онде здійнялась пелюсточка ватри,
й дівчата з віночками десь біля ставу ...
…Як завше, виходжу тебе зустрічати —
й мені простягнув ти біленьку купаву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918927
дата надходження 07.07.2021
дата закладки 14.07.2021
Мальва цілує простір у липні —
Пишно-рожеві розквітли вуста.
Вже відгуділо весілля на липі —
В діжах меди і наливка густа.
Вітер принишк, розімлів у травичці,
Що заквітчалась рум’янком пахким,
Ранок скупався в улюбленій мжичці,
Мрій доторкнувшись бажанням тремким. 10/07/21
Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919250
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 14.07.2021
Я забути тебе не можу.
Ти десь глибоко в серці зостався.
Трепет знову... трепет підкожний,
А думки, ніби дикі мустанги.
І для чого проріс куко́лем?
Рву квітки, бо насіння отруйне,
А дилеми згустками болю,
Ніби зойки проникли Перу́на.
Не нагадуй мені про себе.
Тимчасовість, мов рана пекуча.
Ми хмарини - химери в небі,
Доторкнулись любовної кручі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919227
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 11.07.2021
А зверху знов колотиться.
Всі дні у метушні.
А літу синьоокому
по-доброму так хочеться
всміхнутися мені.
Тож йде, збиває куряву
в пекельний сонцепал.
Кому ж то заморокою,
що літо це зажурене
і терпить, як Тантал?
В негоду йде, забрьохане,
й впаде десь долілиць.
По спині літа змоклого
шмагає дощик, цьвохає,
жене до багновиць.
Засіяно криницями
підліски й вздовж доріг,
а літу дуже знаково
рум’яними суницями
розцілувати всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918629
дата надходження 04.07.2021
дата закладки 07.07.2021
Як вечір торкається вуст черемшини,
Хмеліє весна в солов’їних садах,
У пам’яті знову зринають світлини…
До тебе, мій любий, літаю у снах.
І кожна клітина вібрує у тілі,
А душі сіяють — у профіль, анфас.
Ці миті солодкі — такі захмелілі,
Заповнюють розум думками про нас. 1/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918745
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 07.07.2021
Вода й вогонь - очищення сердець.
Це Колосок, Суботки, літа Сонцекрес,
Купала свято - зіллячка вінець.
Танок зірок у загадковості небес.
Волошки, маки, м'ята, деревій..-
Цілющі квіти від русалок, потерчат -
Терлич, полин... збирай скоріш, радій,
Віночки чудодійні для красунь дівчат.
Сопілка і цимбали виграють,
І линуть співи гарні й танці всеньку ніч.
Вінки, свічки по річечці пливуть,
Їх ловлять вміло "переємці" навсебіч.
Стрибання через вогнище удвох.
Аби у парі бути - тайна ворожби.
І солов'їне чути тьох і тьох.
Веселощі, мов свіжі ліки від журби.
В Купальську ніч знов папороть цвіте.
Чи вдасться хоч комусь знайти? Єдина ж мить.
А хто знайде - прозріння проросте,
Щоб зрозуміть дари природи, дивосвіт.
(Свято Івана Купала ще називають Колосок, Суботки, Сонцекрес). (За легендою квіти розсівають русалки і потерчата)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918904
дата надходження 07.07.2021
дата закладки 07.07.2021
Візитка Умані - фонтани,
Ефекти дійства гіпнотичні.
Кохання ввечері і зрання,
Є в цьому, певне, щось містичне.
Побачень місце і освідчень.
Найбільше диво України.
Вражає неймовірне світло
В єднанні з музикою нині.
У кольорах веселки бризки,
Фігури лазерні у гамі.
Портрет Шевченка зовсім близько
І українців голограми.
Які ж фонтани, уманські фонтани!
Яскраве шоу феєричне.
Милуємось " Перлиною кохання" -
Окраса міста ця - велична.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918721
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 06.07.2021
Кіт чемпіон
Підслухала якось —
Хвалився котисько:
"Немає мишей
У подвір'ї і близько.
У справі цій маю
Звання чемпіона,
Зловив тих мишей
Вже що два легіони."
Та миші у нірці
Своїй реготали:
"Відколи ми тут,
Ще біди не зазнали.
Бо кіт цей - ледачий
І любить поспати.
Свою тільки тінь
Може він упіймати"
Легіо́н — основна військова організаційна одиниця в армії Стародавнього Риму, начислював до 8 тисяч піхотинців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918207
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 01.07.2021
А зелень пишна тогою до самих його п’яток.
Й теплінь замотує ліс в кокон, наче шовкопряд.
Гуртом навчаються вокалу плиски й солов’ята—
Продовжує справляти літо свій обряд.
Трухлявіє на тлі розмаю яблуні оцупок.
В зелено-срібний мох злітає клаптями кора.
Нехай би впав уже—та ґрунт тримає корінь цупко
Й не відпускає. Каже: —Ні, ще не пора.
На зморшкуватім окоренку крихітний росточок,
Бо, орючи, не зачепив час лезом лемеша.
І тріпотить на всіх вітрах листочковий зубочок—
Немовби в дряхлім тілі молода душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918015
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 01.07.2021
На старій, сухій вербі -
Там й ліс недалечко.
Пара лелек ще весною
Зробили гніздечко.
Метушились, клекотали,
Галузки носили,
Згодом діти-лелечата
В гніздечку сиділи.
Мати діток крильми гріла
І життю раділа,
А лелека носив корм
Й не кружляв без діла.
Легковажно під вербою
Вогнище лишили.
Верба тліла без полум'я,
Лелеки сиділи.
Жевріла верба вище, вище -
Вже й сонце погасло.
Ніч... Кому було лелек
Врятувати вчасно ?
Ось вогонь піднявсь угору
Й зайнялось гніздечко...
Стривожилась лелечиха,
Занило сердечко.
Піднялася над гніздом
І заклекотала...
Міцно склала свої крила
Й на гніздечко впала...
Рано-вранці на узліссі
Верба догорає.
Убитий горем над згарищем
Лелека кружляє...
Рокований - невідворотний, фатальний, неминучий.
Написала під враженням прочитаного епізоду в книзі
" Малиновий дзвін" Ю. Збанацького.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917301
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 01.07.2021
Хто вона, сучасна жінка?
Непомітна, як пилинка.
Є вона міцна, як бренді,
І веде себе, як леді
Часом вперта, як дитина,
Мусить думать, як мужчина.
Є, як сонця герб велична,
Як стіна китайська, вічна.
Різна кожен день буває,
Кожна щось в собі ховає.
То як море, то мов крига,
То вертлява, ніби дзиґа.
Вічно трудиться, мов бджілка,
Гонить, крутиться, як білка.
То як зайчик, то як пума,
То мов двісті двадцять струму!
То гаряча, то холодна,
То мінлива, як погода.
Виглядає, як дівчатка,
Тягне все, немов коняка.
Хоч вона і світом крутить,-
Важко нині нею бути.
27.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918029
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 01.07.2021
Янтарний день цілує легко простір.
Верхівка літа - перше липня.
Розсипались у травах дрібно роси,
Із бджілками співає липа.
Ярила нині сонячні потоки
Торкаються сердечок листя,
Наповнюють широковіття соком.
Цвіте медова й пахне липа.
З родини мальвових красуня ніжна.
Метелики летять у гості.
Частує липа ароматом свіжим,
І дух солодкий аж до млості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918322
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 01.07.2021
Густо рум'янком зацвічений сад,
Божа краса дрібних невістульок.
Ллється навколо її аромат,
З неба моргає сонячна куля.
П'янко...Ромашковий килим живий:
Цяточки жовті, біле пелюстя.
Десь заховався пустун-вітровій,
Певне, дрімає в тихих галузках.
Червень-господар, квітує пора.
Стебла тоненькі. Ніжне суцвіття.
Сонця й рум'янку захоплива гра.
Літо в ромашках - радощі світу.
( Ромашку ще називають рум'янком, невістульки.) Світлина у саду сусідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918155
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 29.06.2021
Ваше серце, наче море, —
Трепетне і неозоре —
У припливах та відливах.
Ну, а щедрості там — зливи!
Любляче і норовисте,
А у помислах є чисте.
Я пірнала у глибини —
Відшукала в нім перлини! 23/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917690
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 24.06.2021
Кущі розкішного жасмину в цвіті ніжнім,
Немов батисту легкість лебедина.
Із літом запашним ці пахощі суміжні,
Бо аромат духмяний всюди лине.
Парфум природний свіжий - евгенолу казка.
" Любові світло місячне" в індусів.
В небесних, сонячних обіймах, в тихій ласці
Душі й очам земна краса-спокуса.
Медовий купіль для бджолиної родини.
Флюїди від журби лікують вміло.
І насолода, і чарівність - справжнє диво,
Тендітність квітів янгольських і милих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917722
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 24.06.2021
Краса зриває знов печать мовчання,
бо з серця виривається «Віват!»
Та грація, печальна веселчана,
зійшла із неба ненадовго в сад.
Як впадуть перші світанкові роси,
окроплять їм дволезові мечі,
кивнуть лишень:— Страждань і суму досить, —
й потягнуться до милих-любих щік
коханої плекальниці-планети,
пречистої, мов сльози кришталю.
Не бійтесь й ви, —котрі в душі поети, —
признатися: —А все ж тебе люблю!
Я також плав люблю в житейськім морі
й на берегах—калейдоскоп світів.
Хоч знаю, шквали, ваш шалений норов,
прошу: залиште тінь моїх слідів.
А відчуття? Нуртують водоспадом.
Ірисів хор з-за сонячних заґрат
Іриді стелять гімни понад садом
оті, котрі створив ще Гіппократ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917514
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 24.06.2021
Какофонія –
Астматична гра трахей.
Нічні чування.
Градусник дійшов
Граничної відмітки.
-О, не піднімайсь!
Напій шипучий:
Буруниться у склянці:
- Де той кашель, де?
Антибіотик
У третім поколінні:
-Гинь, запалення!
Болить спасіння.
Любязно в м’яз ввіходить
Ін’єкційна гла.
Піґулок гори:
Котрі помічні із них?
Однак, вживаю.
Однак, вірю всім.
Та й в те, що це підробка,
Хоч-не-хоч, теж віриться.
І не сподівайсь
На дармовії ліки.
Це тобі – не сир!
P.S. ……………………
«Nie pozvolono»
Поету розслаблятись.
Творчість – над усе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917496
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021
Заповнити пустку не здатна нічим –
Ні свистом гальорки, ні шалом овацій.
Брунькуються маревно протуберанці,
А потім зникають без жодних причин.
Набратись терпіння – найкраща з порад,
Щоб сонячним вітром напнути вітрила.
Іони течуть по руці до підкрилля,
Зворотнім зарядом вертають назад.
Я віршами тихо у Всесвіт молюсь.
І мінус на мінус – в майбутньому плюс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917459
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021
Маків цвіт, маків цвіт пломеніє
У колисці вітрів серед поля.
Розкриває під сонячним німбом
В повну силу червоні долоні.
Воля в кожнім зерні, самосіє,
І тривог, і думок безупинність.
Шовк небесної дивиться сині -
Бризки крові усіх безневинних,
Тих, що прагнули серцем свободи.
Тих, що землю не зрадили рідну.
Від ворожої впали негоди,
Проросли цвітом маковим гідно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917489
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021
Прокидаючись десь близько ранку,
Відчуваю, як щось щемить груди.
Згадки блимають безперестанку -
Треба просто узяти й забути.
Вітер грав з твоїм темним волоссям...
Погляд ясних очей-перламутру...
Мені це відпустить довелося,
Просто взяти і тихо забути.
Я один, ніби посеред поля,
В таємничії думи закутий.
Може, ти - то була моя доля?
Краще просто узяти й забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916642
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Слова його жасмином пахли
У ніч під зорями любові.
Село у тиші засипало -
Душевна ли́лася розмова.
І місяця сипалось срібло!
Сузір'я вдихало те літо,
Тремтіла жасминова риза
Й легенько пелюстя тендітне.
Але ж у жасминове літо
Проникла якась прохолода.
Гіпотез рої, розмаїтість,
Тайнопис - у серці колода.
Довір'я, мов біле пелюстя,
З жасмину злетіло від вітру.
Нічим не заповнити пустку.
Чому так, жасминове літо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917183
дата надходження 18.06.2021
дата закладки 18.06.2021
Твої дарунки незбагенні —
Такі солодкі та щемкі.
Ми, почуттями полонені
У поцілунках, що п’янкі.
Твоя любов — така безмежна —
Дарує щастя неземне.
Я, наче гілочка бентежна, —
З тих пір, як ти торкнув мене. 16/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916997
дата надходження 16.06.2021
дата закладки 18.06.2021
Хто ти є у жорстокім і немічнім світі?
Скільки світла у то́бі й тепла?
Може, вітром скаженим ламаєш ти віття?
Чи є вогник борця проти зла?
Хто ти є? У байдужість болота не грузни.
Подивись, що твориться навкруг.
Чи пройме безсердечних і грішних напруга?
Бо до правди потрібен всім рух.
Хто ти є? Усвідом, ще не пізно, людино.
Гроші світом керують тепер.
Розум твій лише нечисть і скверну цю спинить,
Щоби світ не струхлявів, як пень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916803
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
Зорями пульсує літня ніч.
В тиші ще годинник незамінний.
Плетиво думок із протиріч
Перетреться, мов насіння тмину.
Пахощі, ці пахощі іще
Стиглої любові так бентежать.
І солодкий осідає щем:
Є ж в душі мені знайома стежка.
Зорями пульсує літня ніч.
Я б зробила крок, було б доречно
Лиш тоді, коли б ти йшов навстріч,
Поки ж час рахує безкінечність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916501
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 11.06.2021
Закосичені квітами весни ці
Розтривожують віддалеки.
Як були молодими, ровесниці,
Чаклували нам долі бузки.
Відкривали шляхи п’ятилисники
До хрещатого царства надій,
Та частіше губилися в хрестиках—
Щось за ними ховав ворожій.
І сьогодні у пишній махровості
Що не цвіт, то зарука удач.
Та в феєрії тої чудовості
Сокровенне попробуй зобач.
Ллють духмянь кілька гілок у кухлику—
Скільки хочеш бери на розлив!
Я ж всміхаюсь бузковому жмутику,
Що, прощаючись, травень лишив.
Через рік, — він сам знає, — розвесниться,
Й ми в минуле знов зробимо крок.
Хоча старшими станем, ровесниці,
В юнь рожеву поверне бузок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915401
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 10.06.2021
Щоб заховатися від суєти,
Сама для себе створюю світи.
В них проживаю в злагоді з душею,
Вони реальністю стають моєю.
Там — серце любляче, політ душі,
Повага та омріяні вірші.
А що віддам, чи притягну думками —
Те і приходить часто, із роками. 1/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915706
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 08.06.2021
М-елодія дощу...Прислухайся до звуків:
Е-кспрес червневий покраплинний.
Л-етить затим мереживо вологе в руки.
О-азис ритму, цокіт рине.
Д-райвова згодом дощова стіна- завіса,
І музика інакша - злива.
Я-к ллється! Ніби з океану гучно пісня,
Д-рижить земля від струн щаслива.
О- смислює людина світ: (дощ спонукає)
Щ-едроти неба, щоб на користь!
У-гаву літній дощ не має, ще не має...
В-ітає гомін рокіт грому.
Л-юбов дощу - мелодія дзвінка природна.
І омиває все в розмаї.
Т-оркає дощ потоком літо - насолода.
К-вітує червень - дощ стікає.
У-літку вийде сонце - музика стихає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916201
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 08.06.2021
Де течуть потоки Нілу
Снився спокій крокодилу.
Жабенята набридають,
Хижакові дошкуляють.
У спекотну кожну днину
Лізуть всі йому на спину.
Крокодила довга паща
Не дістане їх нізащо.
Він не може їх струсити
Й мусить на собі возити
Жабки злазити не хочуть,
Пустотливі знай регочуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915842
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 04.06.2021
Не охолола кава, червень пригріває.
Любистком пряним світ пропахлий.
А ти проник до серця крізь мої тугаї.
І досі там, хвилює павза.
Не охолола кава, хоч ти іще не йдеш.
У пам'яті я відсвіжила:
Любили ж літо...Ти цілував душею. Де ж?
Летять мрійливі білі крила.
Не охолола кава, і любистку свіжість.
І червень схожий благодаттю.
Твоя у ньому тихо поселилась ніжність,
Й обійми наші непочаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915850
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 04.06.2021
Небеса сумували часто,
Ламбрекенами хмари висли:
Дощовим краплинам не тісно -
Світ умили - і блиск атласний.
Літній тюль у зелених барвах,
І розсипані мокрі стрази
Розчинили солі образи.
Те, що сказано, звісно, марне.
Легко, ніжно, в серці не пусто.
Дощ уміло вніс корективи.
Сонце світлом пише наживо -
Розмаїта веселки люстра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915665
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021
МОЛИТВА
(читаючи 90 Псалом)
Хто живе в охороні Всевишнього,
Щиро вірить у Волю Його,
Під покрівлею Бога небесного,
Душу й тіло єднає в одно…
Бог – надійне, єдине пристанище,
Наш заступник для серця й душі,
Як лютує нечистого лігвище,
Ранять й рідні злі стріли лихі…
Від сітей Він врятує від гаспида,
Та від слів, що тривожишся й сам,
За плечима у захисті Господа –
Під крилом ти позбудешся ран…
Його зброя – це щирість та істина,
Щит надійний від сил чортівні,
Стріли вогняні, що від нечистого
Не дістануть ні вдень, ні в пітьмі…
То ж від біса того полуденного
Наш Господь вбереже, захистить,
Від читання молитви щоденного,
Тисячі зла впадуть в одну мить…
Нечисть та і на йоту не зблизиться
Все праворуч зле військо впаде,
То ж душа на даремне бентежиться,
Благодать де Господня гряде…
Уповаймо довіку на Господа,
Як пристанище духа й душі,
То уникнемо всякого привида,
Що роз’ятрює рани живі…
Зло тоді не посміє і потайки
Рани в серці, як струни торкнуть,
Бо Ангели – небесні кристалики
Для душі спокій в тілі дадуть…
Понесуть так неначе сповитого,
На руках по життєвих путях,
Приховають від гаспида хитрого,
Вкажуть кращий освітлений шлях…
Щоб не було причин спотикатися,
Розтоптавши і «Лева», й «Змію»,
Научившись в гріхах сповідатися,
Чистоту принесемо в сім’ю…
Уникаючи хвиль божевілля,
Божу силу приймем й благодать,
Щоб ніяке чортяче свавілля
Не посміло безжально топтать!
Довгим віком Господь обдарує,
Спокій дасть і для тіла, й душі,
Дух Святий назавжди загартує
В славу Сина й Отця у житті!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
01.06.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915547
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021
А на пляжі карапуз
Наловив відро медуз.
Вихваляється уловом:
"Став я справжнім риболовом.
Як знайду ще вудку-палку
То впіймаю і русалку".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915549
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021
Да, неправда ли, что-то ведь в этом есть,
Вызывая на бой, забываешь, что было до,
И не вспомнить, была ли когда-то честь,
Применяя приёмы словесного айкидо?
Бьёшь наотмашь, до хруста пустых костей,
Не жалея задиристых слов и бесстыжих фраз,
Что же там было до?...Он мечтал о ней,
Восхищался пытливым умом, красотою глаз.
До они целовались. Цветы. Кино.
Он читал ей простые стихи, называл звездой,
А Она, что ей холодно и темно,
Если Он не придет, не обнимет её порой.
Он красив, улыбается...но не ей.
Идеально бы было, но ревность всему итог.
И Она, разозлившись и осмелев.
Вызывает на бой, позабыв, что он царь и бог.
И не важно, что было у них там до...
Она точит язык, забивает слова под дых,
Он не дышит...Он умер бы, сто пудов...
Она плачет, смеётся и пишет свой грустный стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915522
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021
Жасмин вбирається у квіт —
Яка зваблива білосніжність!
Тобі дарую дивосвіт —
Відчуй у ньому радість, ніжність! 30/05/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915384
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 01.06.2021
У травневім цвітінні весни течія,
Аромати навкруг. Двоє поруч.
Закружляли слова - і весна нічия,
І усе шкереберть, і не впору.
Розлетілись слова, ніби цвіт із дерев,
А ще вчора пелюстя п'янило.
Не роздумував вітер, торкавсь його нерв,
Падав квіт на асфальт вже безкрилий.
Хоч потоки зухвалі ущухли і сплять,
Не вернути той цвіт - під ногами,
І слова, ніби одяг старий наохляп,
Віддалили обох міражами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915474
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Ірисів полум'я вже загорілось,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.
Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,
Сонце цілує і цвіт, і листок.
Півники, мечики, косатні ніжні,
Віяловидне суцвіття -декор.
В кожнім тендітна строката маніжка.
Дивишся, дивишся - настрій-мажор.
(Назви іриса- півники, мечики, косатні. Ірида - давньогрецька богиня веселки.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914995
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
[b]СОЛОДКІ КРАПЛІ[/b]
Стікають з квітів,
В запашну пору весни,
Солодкі краплі.
[b]РІЧКА[/b]
Скресає річка.
Весна підкрадається
В лютневу пору.
[b]ВІХОЛА ЦВІТІНЬ[/b]
На крилах ночі
Літають білі пасма.
Цвітінь віхоли.
[b]ВИШНЯ[/b]
Сподівається
Вишня цвісти весною.
Вірю в кращі дні.
[b]ВЕСІЛЛЯ ХРУЩІВ [/b]
У травневу ніч
Яворині не до сну.
Хрущів весілля.
[b]ВЕСНИ ВІТРИЛА[/b]
Тріпоче вітер
Торішнє листя граба.
Весни вітрила. 22/04/21
[b]ПТАШИНІ КРИЛА[/b]
Пташині крила
Розпушують весноньку.
Чекаю літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914030
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 25.05.2021
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли іще були малі і милі.
Нагадує рідню: бабусь і дідусів,
Батьків, (хоч їх , на жаль, уже немає).
І діти, й внуки тут зібралися усі,
Всміхається нам вишня у розмаї.
Родинне наше коло - квітом навесні.
Ці пахощі не передать словами.
У різних ми тепер містах - зв'язки ж міцні,
Старенька вишня шепче молитвами.
(На світлині біля вишні бабусі мої родичі з Одеси, Южного, Києва та Подільська)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914903
дата надходження 25.05.2021
дата закладки 25.05.2021
Що не день дивуватимеш образом?
Все одно в крутаниці — повір.
Сніговиць розбудила ти кобзою—
Тож спустились з невидимих гір.
Аж асфальтом підстрибує вулиця,
Залоскочена танцями лап.
А бруньки, наче діточки, куляться,
І зреше́тився в зав’язі драп.
Сум якою вимірюєш міркою,
Чи байду́же, що втрачений час?
На додаток журбою прогірклою
Тебе гостить мороз-ловелас…
Кожен з нас шлях закінчить мандрівкою,
До кінця відспівавши свій глас.
Ввись здіймемось незгасною зіркою—
Чим ти, весно, відійдеш від нас?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911098
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 23.05.2021
Південний вітер пестить легко лиця,
Наспівує із травнем пісню разом.
Виблискує вода в живій криниці
Від сонця-дека трепетним алмазом.
Слова любові чисті, мов водиця,
Мені шепочеш шелестом цвітіння.
В пелюстці кожній світла таємниця,
Бузок всміхнувсь у білім мерехтінні.
П'ємо чуттів цілющу свіжість знову
З глибин джерельних давньої криниці.
Сердечно-тепла тягнеться розмова,
І щастям тішиться душі скарбниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914652
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
«Люблю тебе — до Місяця й назад!
Подумаєш, ну, що нам зорепад,
Що розважає сяйвом очі?
Думки зірватися охочі
В сузір’я Оріона та Плеяд!» —
На вушко шепотіла Нічка Ранку
І розчинилась в ньому, до останку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914597
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
Надівуватися не встигла вишня,
а вітер дориває білий цвіт,
й нова краса, замислено-затишна,
на околі весни збентежить світ.
Засолов’їнена у надвечір’я,
як дикий мед, солодкі та хмільні,
ковтком тепла зігріє стуж безмір’я,
і смуток з уст його змахнуть пісні.
Хай травень спів вгамовує хрущами,
котрі падкі на бархатний сап’ян,
та, плекана і сонцем, і дощами,
вона вже прагне сочистих рум’ян…
Надівуватися не встигла вишня,
й, мов сніг, дотане білий цвіт.
Вкриває крону голубінь горішня:
— Чи вже готова здержати обіт?
На думку Г. Лозко, назву «вишня» слід вважати
прикметником жіночого роду, від форми «вишній»,
тобто «божественний» (пор. із словом «Все-вишній»
Всевишній). Отже, вишня —
це «божественне дерево», присвячене Сварогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914395
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 21.05.2021
Він запалював тисячі свіч
У нічному пітьми коридорі.
І ліпив, як хотів, цілу ніч —
А вона піддавалась, в покорі.
Пальці бігали спритно в танку,
Вальсували на вигинах тіла,
І ще трішки — він зробить таку,
Щоб душею йому зазоріла.
В насолоді творились дива,
Рухи Місяця — спритні, умілі.
В поцілунку Зоря ожила,
Усміхались вуста, захмелілі. 20/05/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914377
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 21.05.2021
Каштанова алея веде нас до ліцею,
Що у Подільську ріднім дає міцні знання.
Добра тут осередок, народжені ідеї,
І креативність юних - основа для життя.
Приспів
Пишаймося ліцеєм, ліцеїсти.
Ведуть нас до науки тисячі стежин,
Життя лиш чесне й щедре з мудрим змістом,
То ж, звісно, досягнемо справжніх ми вершин.
Зростає покоління талановите й сильне.
Сузір'я педагогів яскраво світить їм.
І в кожної дитини тут виростають крила,
Панують у ліцеї лиш злагода і мир.
Бо діти і родина, і вчитель - всі єдині,
Цінують, поважають науки чистий храм.
То ж ліцеїсти юні - майбутнє України,
Щасливе покоління, що в ногу йде з життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914462
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 21.05.2021
Коли довкруж упадуть роси
й розсипляться хрумким драже,
і тиш криївку стереже,
вона розчеше русу косу,
вдягне у ружах вишиванку,
рясні коралі з дукачем,
сміх кликне з кутиків очей—
й чом вам не дівчина-панянка?
Як сонце виїсть роси вранці
й зависне в небі п'ятаком,
вона у шапці зі шликом,
у чоботах важких й чумарці.
Ота́манко, на отома́нці
тобі читати б та плести,
стелити ниткою хрести,
а ти ведеш у бій повстанців!
Шаблі, багнети, кулемети;
відвага та авторитет;
кривавий з ворогом банкет,
за гніт і глумисько вендета…
Шістнадцять лиш, шістнадцять весен…
Віч-на-віч з смертю, та дарма.
Страху та відчаю нема,
бо волі дух в нас ще воскресне.
Поштовхом до написання цього вірша стала
інформація в мережі (https://www.youtube.com/watch? =QALCInYEWAM&ab_channel=СуспільнеЖитомир) та книга В. Шкляра «Маруся»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913422
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 14.05.2021
Не хочу повертатись у минуле,
І не вмовляй мене іти на перехрестя.
Верба від громовиці враз прогнулась,
Я ж зрозуміла тимчасовість твоїх фресок.
Від пристрасті сердечний тільки опік,
А де ж любов? Зотлілий лист у сірий попіл.
Як душно, душно...Це ж південний тропік.
І почуттів, і хвилювань душевний подив.
І не нагадуй...Все я пам*ятаю.
Перегоріло. Дощ іде, погас вогонь.
Хоч навесні вальдшнепна сила тяги,
Я не прийду у твій пекучий сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913831
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 14.05.2021
На заході в кип’яті плавиться сонце.
До вечора тягнеться клубами дим.
Збирається в хмари лляне волоконце,
Щоб ніч осінити дощем молодим.
У кульках рожевистих яблуні й вишні.
Мов дівчина в квітті, стоїть алича.
Заобрії, мрії, завчасно залиште,
Щоб тихо світитися в наших очах.
Як припнутий вітер на чистім роздоллі,
Що буйною гривою марно звійне,
Без мрій так життя — в зачарованім колі:
Рутинне, обмежене, затхле, тісне.
Малюй бригантини у небі, уяво,
Їм білі вітрила напнути спіши.
Повістин нові ось замислені глави…
Й снага дорікає: «Дерзай. Не гріши»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912819
дата надходження 04.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Дозрілий промінь на світанні
Цілує роси осяйні.
Скажи, уперше чи востаннє
Вогнем спалахуєш в мені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913137
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Весна квітчасто-кольорова непорочна
Для нас дарована, лиш придивись навкруг.
Ось сонця тепла ласка зазирає в очі,
І руки ніжні тягнуться до твоїх рук.
Весна-співачка голосиста, легкокрила.
Для нас - пташині довгі арії звучать.
Прислухайся, - це пісня із любові, мрія.
Душа цвіте, як в білосніжнім квітті сад.
Безхмарне небо весняне в шифоні синім,
І рідні, любі очі, чисті, чарівні.
Мелодія кохання - звуки клавесину,
Це спомин добрий з юності тобі й мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913510
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Не очікую
Від інших людей дарів.
Скарби — в мені.
Своя вічність у
Кожнісінької миті.
Слухаю серцем.
Коли з душею
Танцюю воєдино —
Не одинока.
Пора настає —
Пташина гніздечко в’є.
У всьому свій час.
Великі очі
Відкриває безсоння —
Думкам роздолля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912953
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Існують світи, де немає ні вчора, ні завтра.
Є сцени окремі. У них зафіксовано шлях.
Колись так вбирали фотографи в квіти та лаври
Світлини казково-вродливих жінок і малят.
Ще пам’ять отак чепурить в завитки епізоди.
Вони теж старіють, щоб з часом розпастись у трух.
І тільки один оживає й нові дає сходи,
Відновлює сам цю жорстоку із прощенням гру.
Як бачу: з будинку виходять удвох на стежину.
Співає довкілля блакитно-смарагдовий гімн.
Прискорює крок він, лишивши позаду дружину.
Вона зрозуміла. Ні слова йому навздогін.
Назустріч знайомий— а жінка проста, некрасива.
Зсередини голос під’юджує: кращої варт.
Сторука пітьма насувалась на неї, здушила…
За що, ну за що їхні долі зіграли злий жарт?
Схотілось в світи, де немає ні вчора, ні завтра.
Негарних жінок не буває,— дарма щоб ніхто не втішав.
Велику Любов там вінок вінчатиме з лавра,
І більш не зазнає зневаги й принижень Душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911405
дата надходження 18.04.2021
дата закладки 06.05.2021
Знову політ у чистім повітрі -
Сонячний зранку проміння засів.
В'ється легка, строката палітра -
Кучері з ніжності "квітів дощів".
Ось і рожеві, і золотисті,
Сині і білі, бузкові ... Краса!
Стебла зелені, глянцеве листя.
В нім загубилась блискуча роса.
Щедрості повінь - сад гіацинтів.
Барви яскраві, квіти духмяні.
Запахи линуть, запахи линуть...
Диво з Харлема - казка весняна.
(Світлина моїх гіацинтів. Гіацинт - переклад з грецьк. мови - "квітка дощів".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912943
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Весна радіє, все розквітло.
Уранці ллється Боже світло.
Святкові храми. Чути дзвони.
Зазеленіли трави й крони.
У цвіті абрикоси й вишні,
Бо скрізь любов твоя, Всевишній.
Великдень. Вся земля святкова.
" Христос Воскрес!" - лунає мова.
Христос Воскрес!
Святкуємо. Христос Воскрес!
Це диво, диво із чудес!
Воістину Воскрес! Воістину Воскрес!
" Во істину Воскрес!"- лунає до небес.
Шановні одноклубники, друзі!
Зі святом Великодня! Христос Воскрес! У цей світлий і урочистий день Пасхи бажаю вам добра, благополуччя і миру! Нехай ваше життя оновиться разом із приходом весни, а почуття світлої радості ніколи не покидає душу. Бажаю гармонії, великої любові, сімейного затишку, миру і щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912616
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 02.05.2021
Чернівці - місто, яке виросло на свідках доброт.
Краєвид - людей і книжок, мудрий світ "Малого Відня".
Красень куточок і велике місце праці, турбот,
Витвір мистецтва європейського типу тіні й світла.
Тут врочистість та свіжість і святковість сонця й ночей.
Наче богатир стоїть на річці Прут - місто Чернівці.
Дихає свято історією і любить людей.
Сяє срібло, злато і сяє справа у добрій руці...
Галицька держава, як перша літописна згадка...
Тут старовинний початок, яскрава архітектура
І природна краса та від щедрих душ мешканців вклад.
Все наповнює шарм, привабливість міста без зажури.
Дивовижні за своєю красою всі споруди.
Легко в них вповнюються елементи місцевих стилів:
Візерунки, вишивки, писанки... В яких сила - труд!
Приїжджайте всі милуватись розмахом веселих тиш.
Ратуша, церква Вірменська, сінагога Єврейська,
Драматичний театр, палац правосуддя - культури лад.
Залізничний вокзал, поштамп - краси зосередженість.
Розгортаю книгу слави... Що не сторінка - дивоглядь.
Площа Турецька, колодязь і храм минувшим гримлять.
Це легенда про невзаємне кохання, лиш трагічне.
Храм Успіння Марії сяйвом зустрічає здаля
І костел Пресвятого Серця Ісуса - пам*ять вічна.
Вулиця Ольги Кобилянської - це серце міста.
...Скрізь зразки чудові садово-паркового мистецтва.
Добре поріднитися з красою. Дивуйся, німій...
Славно очима відзеркалювати світ, любити - теж.
В Україні - це краще місто для вогників життя.
Тут потенціал культурний держить імідж незвичайний.
Щоб не злицемірить, - вивчай активність ділову буття.
В долі кожен дім, парк і сад. Бо наша це сучасність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912473
дата надходження 30.04.2021
дата закладки 30.04.2021
Ходила світом Правда, когось вона шукала...
до немовлят найперше та Правда завітала.
Була вона весела, красива і ласкава,
і лагідні, і ніжна... була вона, як мама.
Ходила світом Правда, когось вона шукала...
до козаків, я знаю, та Правда завітала.
Була вона привітна, мов молода дівчина,
і горда, і велична, мов ненька-Україна.
Торкнулась Правда цвіту на вишеньках в садочку
і барв сипнула щедро дівчатам на сорочку.
Ходила світом Правда, була скрізь, де чекали,
то ж радо мама й тато ту Правдоньку вітали.
Радіє Правда завжди всім, хто її приймає,
весняним чистим цвітом в серденьках розцвітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912365
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 29.04.2021
В мовчанні — сила безголоса.
Не треба більше зайвих слів.
Душа, розніжена та боса,
Пішла у світ, між полинів. 26/04/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912337
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 29.04.2021
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Цвяхи прибили в ноги й руки.
І кров текла, текла із ран червона,
Немов вино, що пригубили...
...Четвер Великий. Чути храмів дзвони.
Моліться, і прибудуть сили.
Моліться, люди, і очистіть душі,
Омийте тіло в день причастя.
Безгрішні, світлі будуть ваші думи.
Живіть у серці з Богом, в щасті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912363
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 29.04.2021
Розпросторилось як! Відступив небокрай.
Заплелося в колосся квітневе проміння.
Розробляє регістри збадьорений гай,
І спливають вервечками їхні видіння:
Навкруги яскравіє м’яка акварель,
Зелен-трави вкривають пуантово роси,
З невідь-звідки з‘явився пташок-менестрель
Й про кохання баладу прослухати просить.
Мимоволі прощаємся з смутком: весна
Що є сил намагається втримати марку.
Он березам оприкріла голь-голизна
Й одягаються в пишні блискі маринарки.
На таку веремію глядить вишина,
Із зимівників кличе до лісу чугайстрів.
Меланхолія зникла сама, без вина,
Бо романтики час і нарцисовий настрій.
Маринарка ( модне слово) - піджак або жіночий жакетик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912136
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021
Експеримент пройшов невдалий,
Низький контроль безпеки.
Чорнобильські підвладні далі
У вибусі, мов в пеклі.
І дах реактора - руїна.
Ще вибух - враз пожежа.
Водою гасять люди...Спинять?
Горять графітні межі.
А викиди - радіаційні!
Південно-східний вітер
Поніс хмарину горесійну _
Забруднене повітря.
Зараження навкруг суцільне:
Радіаційність йоду
І цезій лиха, ковкий стронцій...
Людське життя в смертельних дозах.
...Пройшло уже чимало часу.
Помилка і провина,
А наслідки ЧАЕС ще плачуть,
Голосить Прип*ять й нині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912153
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021
Самотнім
Венера купається в річці,
На срібній катається хвилі.
Блукають цілунки по щічці,
Котрі шле їй вечір щохвилі.
Відводять віконниці зорі—
Скоріш до води вмити лиця.
Тумани виходять із зворів
На диво таке подивиться.
Поблідла від сорому зірка
Й втекла знов у верхні світлиці.
Чиясь десь заскиглила хвіртка,
Тінь в сукні пішла до вербиці…
Замріяно-сумно Венері,
Бо весело паннам, не зірці.
Покинути б дальні етери,
Щоб тут, між людьми, на вечірці,
Розважитись танцями вволю,
Почути бентежне «єдина»,
Самій закохатися в долю,
Як грецька чи римська богиня.
Венера нудьгу ллє до ранку
На постіль заобрійну сонця,
А потім за сірим серпанком
Засне в галактичній долоньці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911855
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 25.04.2021
[i]Упаду в буйні трави –
Рідна земле, дай, змученій, сили.
Розірвалось намисто,
Обірвавши важливе в мені.
Відлітало кохання… я без слів залишитись просила,
Скам’яніло сльозами навіки воно в бурштині.
Будуть завжди журиться
Без проміння заплакані очі,
Поринаючи в спогад,
Де щасливі удвох ми були.
Я для тебе розквітла, ніби Мавка – весни чарівниця,
Та кохання застигло в намисті з густої смоли.
Розірвалась прикраса –
Розійшлися навіки стежками,
І хоч серце горіло –
Жоден зустрічі з нас не шукав.
Бурштинове намисто, що на серці лежало разками,
Розірвалось від болю і зникло у зелені трав.
Обійду я всю землю,
Намистини знайду серед стебел.
Я повинна, я мушу –
Не згубитись в краю самоти.
Невгасимим коханням все тягнуся, мій рідний, до тебе –
І прикраси цінніше любові, повір, не знайти…[/i]
/Надихнула картина художниці Анни Виноградової «Ранок папороті»/
[b]
Украшение[/b]
/квадратная рифма./
Обращусь к земле с болью:
Поддержи меня, матушка, силой.
От разорванных бусин
На душе луч тепла догорел.
Расставалась с любовью…
Лишь глазами остаться просила.
Ювелир был искусен:
Чувства стыли слезой в янтаре.
И в заплаканном сердце
Мысли рвались, роились в печали.
Вспоминая минуты,
Где так счастливы были тобой.
Под рукою умельца
Волшебством от любви расцветала –
Почему же кому-то
Разрешили порвать мы любовь?
Было общим решенье:
Разбежаться по разным дорогам.
И хоть сердце горело,
Больше встречи никто не искал.
С янтаря украшенье
Было связано, видно, так плохо,
Что под ветром апреля,
Разлетелось по всех уголках.
Я пойду следом бусин,
Отыщу среди зелени стеблей.
Знаю точно, сумею
Я собрать всё на сложном пути.
Завяжу снова в узел
Чувства те, что в разлуке окрепли –
Ведь на свете ценнее
От любви ничего не найти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911568
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 25.04.2021
Боротьба в світі —
Не поміж добром та злом.
Віри ділять нас. 29/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911215
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Ж-айвір малий співучий, моторний
А-ж із Іспанії лине додому,
Й чути ті звуки, ніби із горна,
В-есело пісню сіренький заводить.
О-сь споглядає ріднеє поле,
Р-адує світ - крила ніжні тріпочуть.
О-брій широкий, бажана воля.
Н-ебо блакитне - вдивляються очі.
О-да неначе, пташина весні.
К-отиться дзвін - жайвір лунко щебече.
У-х, як бадьорить тепер, не вві сні.
П-одив навколо - людина лепече.
О-т-от зігріє промінь ласкавий
Л-юбу пташину , барвистії крила.
І розіллється пісня яскрава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911649
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Срібний міст через річку кинув місяць ясни́й,
вивів зірочок в небо… не впильнуєш цей рій.
Колискову ласкаву вже співає одна,
для закоханих інша ніжні шепче слова.
Ген купаються в морі золотаві зірки
і на хвилях гойдатись тихо вміють вони.
Срібне світло над полем розсівають ясні,
і проміння вплітають у дівочі пісні.
І стихають над садом, де малі солов’ї
розсипають перлини – дзвінкі трелі свої.
Осявають дороги, щоб ясніше в путі,
сріблом стелять стежини, щоб світліше іти.
Світять кожному зорі… добрі всі їх діла,
у прозорому світлі розсівається мла.
І сумні, і веселі зорі бачать тут дні.
А як втішити хочуть - то летять до землі.
Срібний міст через річку кинув місяць ясний.
вивів зірочок в небо… не впильнуєш цей рій.
Колискову ласкаву вже співає одна,
для закоханих інша ніжні шепче слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911678
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021
На світі так багато див,
Але ніхто так не любив,
Як Ви.
Палали східні корогви,
Стихало гукання сови.
Мотив
Чуттєвий легіт підхопив
У пошуках альтернатив,
Відкрив
Зіркову скриню справжніх див.
Край неба місяць золотив,
Любив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911665
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Довірлива..Всю обняла б планету.
А він - ласкавий, зичливість в очах.
Заполонив і взяв в чіпкі тенета.
Хотілось щастям бути у руках.
Але ж оманливість не вічна, звісно.
І віддалився він, як не було.
Крихке кохання не палило свічі,
Залишилось плямисте видно тло.
Мов темні дикі хмари в інтервалі,
Мов бився шторм шалений вод морських,
Отак її чуттєвість допікала,
Здавалось чула свого серця крик.
Крутився довго світ, як в каруселі,
Опанувала потім вже себе.
Весняні чула солов*їні трелі.
Переосмислила, хоч щось шкребе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911484
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021
Дощ зранку заявив про всі права,
Лиш сприйняття у кожного своє.
Комусь сріблиться, мов вода жива,
Комусь у голову клює, клює.
Прислухайся до дум вологості.
Слова краплинно мовлять, лиш почуй.
І почуття у нім, і логіка
І з кожним рухом шепче нам: врятуй...
Землиці тихий стогін навесні,
Яку грабують, продають в цей час,
Яку шрамують досі на війні,
І тільки дощ орошує...Анфас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911259
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 17.04.2021
Як заснув Бровко? Не знає.
Натомився. Пам’ятає, що приліг лиш на хвилину.
Та невже проспав всю днину?
Ото ж став він роздивляться. Тут з’явивсь Мур-
ко на щастя. То ж Бровко до нього:
- Друже! Бач, хвилююся я дуже. Чому тихо так в
дворі? Всі поділися куди? Що тут трапилося в нас?
А Мурко ще той котяра.
– Налетіла, - каже, - хмара. Всіх забрала в одночас,
полетіли всі на Марс.
Аж присів Бровко від жаху. Наганяє Мурко страху:
- Ще казали прилетять. Хмар тих чорних буде п’ять.
Нас з тобою заберуть, на Венеру віднесуть.
Що робить? Бровко не знає. Все на небо позирає.
Бачить там з’явились хмари, та не чорні, як примари,
а біленькі. Вони в’ються, дзвінко й весело сміються.
Ось ще випливла одна… на ній дівчинка-весна!
У віночку гарнім, в стрічках, в червоненьких череви-
чках. А спідничка зелененька, вишиваночка гарнень-
ка, ніжна посмішка й рум’янці… Хмари в’ються, мов
у танці. Одна одну доганяють, радо весноньку вітають.
На Бровка поглянув кіт:
- За тобою я прибіг. Летить веснонька в Карпати, за-
раз будем зустрічати. Несуть її білі хмари, бо чекають
там отари.
Ти заснув, то ж не будили, щоб набрався трохи сили, бо
ж нас всіх охороняв. Вибач, я пожартував. Всі зібралися,
ясну, на лужку вітать весну.
Тут Бровко все зрозумів. Та Мурка він не сварив, хоч
недобрі в нього жарти. Знав – минеться все лихе. Зрозу-
міє, підросте: не Венера і не Марс, а найкраще тут, у нас!
Вже заграли у ріжок… то ж з Мурком побіг Бровко наш
на зелененький лужок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910730
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 17.04.2021
Любов — могутності країна
І, абсолютно — не руїна,
Як двоє бережуть присутність
І пізнають кохання сутність.
Існує ще й таке повір’я —
Живуть в ній — мудрість та довір’я
І ніжність, пристрасть, розуміння,
Єднає щастя двох й терпіння. 16/04/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911216
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 17.04.2021
Здається, що в Україні розвелись вовкулаки.
Зі звичаєм людським не знаються. Хижацький славлять смак.
Снують поодинці та з іншими не вітаються.
Лукавлять завжди, неначе, віри в Бога в них не стало...
Ці лицеміри стають манкуртами, без коріння.
В їхньому погляді - лід, у грудях - холодне каміння.
Вони не здатні любити, стерли поняття - народ.
Їм в радість - війни, сльози, жах, ніч і морок та незгода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911184
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 17.04.2021
А він іще щось шепотів про шанс,
Аби душі тендітної торкнутись.
Ні, ні, закінчений старий сеанс,
Не дружать сонце й темінь каламуті.
А він іще щось говорив про шанс.
Про те, що їх обох колись єднало.
Від*їхав тих стосунків диліжанс.
Було достатньо. Чи йому замало?
А він іще затьмарено кричав,
Забувши, де провів німі півроку.
Прозоро все. Не треба зайвих чар.
Її страждань не зрозумів він ... рокіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911101
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
Я вірю у духовне очищення свого народу.
Усі помисли наші стануть світлими і чистими.
Та справи будуть добрими, проростуть пророка сходи,
І знищемо кривду, корупцію, злидарства причини.
Тоді навчимося дарувати, хоч краплину добра
Не тільки родичам, а і всьому живому на землі.
Важливо - твердо братися і влада не зможе красти.
Минуле нечутне. Всіх вина перед тими, хто поліг...
Про все, про все гудуть вітри посеред селищ і степів,
Щоб люди знали, що не знали, - в кого більш за всіх гріхів...
"Сам туркіт горлиць - мова суму", - ще нам пращур говорив.
Ой, зрозумійте люди, що накоїли?! Немає слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910908
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
Обіцяв, що прийде, що її обійме,
та не сталося так, як хотілось.
Все ж чекає вона, бо у серці весна
і тепло від тих слів залишилось.
А весна прийшла, як і та, що була,
розсипає свій цвіт навкруг квітень.
Хоч тепер одна, добре знає вона:
він не кидає своїх слів на вітер.
І метілі гули, слів тих не замели,
їй так хочеться ще їх почути.
Бо приходить весна, знай, в це вірить вона,
щоб тепло його рук знов відчути.
І немає його, ні її в тім вини,
пелюстками без них стежки вкрились.
Розлучає їх час... ой гірчить він для нас.
Дай же, Боже, щоб знову зустрілись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910859
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 13.04.2021
Жовтий підбіл на горбочку
Оксамитову сорочку
Одягнув собі на груди,
Домальовує етюди.
Де розлогі, довгі балки,
Надпивають синь фіалки
Із небесної піали.
В них — весільні ритуали.
Світлі очі незабудок
Розгубили в росах смуток —
Голубінь іде до личка
І смарагдова травичка.
Мов ромашки білосніжні,
Анемони в лісі, ніжні,
В листі палому — прикраси,
Споглядати кожен ласий.
А медунки кольорові
Пахнуть медом у діброві —
Напувають комашину,
Звеселять в душі людину.
Золотесенькі кульбабки
Намочили в росах лапки,
Задивились на проміння
І розсипали насіння.
Освіживсь дощем барвінок —
Увібрався у відтінок
Солов’їного садочка,
З квіточок заплів віночка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910867
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
На розлучення подав
Чоловік Галини.
Ось і суд уже настав,
І прийшла дружина.
Дали слово перше Толі,
Щоб вказав причину,
Бо ж для чого йому воля
При живій Галині.
- Я не буду з нею жить -
Держить кози в спальні.
Запах той мене гнітить,
Це ж бо не вбиральня!
Вислухав його суддя
Й каже чоловіку:
- Ви налагодьте буття,
Проживете вдвох довіку.
Щоб не пахло у кімнаті,
Відчиніть віконця,
Свіжість знову буде в хаті,
Посміхнеться сонце.
- Ні, не хочу вже журби,
Вікна не відкрию.
З спальні мОї голуби
Вирвуться - й полинуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910826
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 13.04.2021
Козацьке щастя - Запорізька Січ,
Славутича безмежні бистрі води.
І гетьмана, вождя до бою клич
Для захисту і волі, і народу.
Козацьке щастя - зброя у руках:
Пістолі, шаблі гострі і рушниці.
Гармати так потрібні на шляхах,
Ножі, кинджали, довгі гаківниці.
Козацьке щастя - чайки і байдак,
Меткі гранати, арбалети, списи...
Щоб не ступив на землю злий чужак,
Сідлали дужих коней, мчали риссю.
Лиш в перемозі - щастя козаків,
У відступі й поразці яничарів.
І скільки б не минуло ще віків,
Козацький дух не знищити хозарам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910533
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021
На чисте тло весна кладе шовками візерунки.
Із нею заграє снігами вихор-скоморох.
Ти ж, дубе-нелиню, стоїш в торішніх обладунках,
Немов якийсь шляхетний лицар або ж премудрий волхв.
Бувалець древній, а не втратив анітрохи лоску.
Ще як блистить морозами натерта взимку мідь!
Нехай в холодну землю ви́крапне м’яку́шем-воском,
Та знов заграє в м’язах життєпрагна дужа міць.
Спитала би, з яких підземних течій п’єш наснагу,
Та знаю: навіть не кивнеш моїм словам услід.
А може, скажеш, що над нами маєш перевагу,
Бо тут, в діброві, весь твій мускулястий родовід.
Отут твої немолоді сини й дорослі внуки.
Зросли праправнуки чубаті —всі богатирі.
Старого діда слухають премудрої науки—
Їм байдуже, який людьми керує зараз вік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909466
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 06.04.2021
Квітнева втіха - променів палкий каскад,
Що гріє, вигріває вогку землю.
І непомітно молодіє тихий сад,
З бруньок ледь виглядає цнота-зелень.
Квітнева втіха - сірий блиск очей верби
У лоскотах розніженого вітру,
А в первоцвітах жовтих бавляться горби
І лісові поляни дружно квітнуть.
Небес корсетка вже розв*язує шнурки.
Раптово дощ на втіху барабанить.
І комашні потік втікає у шпарки.
Зливаються краплини у канкані.
Втішається завзятий теплий водолій,
І оживляє пустки малахітом.
Весною хочеться й тобі душевних слів,
Щоб серце квітло веселковим цвітом.
(Водолій - давня назва квітня)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910227
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021
Де море вколисує скелі,
В ландшафтах хлюпоче вода,
Русалка на ймення Сунелі
Жила у Кита, молода.
Рухлива, весела, красива —
Сміялась у царстві рибин,
Волосся хвилясте, як злива,
А очі — то спалах вуглин.
Їй зорі були за прикраси,
А місяць — нічний оберіг.
Усі парубки були ласі
Пірнути до схованих ніг.
На камені, в сонячні миті,
Проміннячком гралась, в приплив
Рибалці потрапила в сіті…
Він душу її зворушив.
Злились почуттів акварелі,
Щезало закляття Кита,
З’явилися ноги в Сунелі,
Не стало вже більше хвоста.
Правдива любов — феєрична,
Як вічний вогонь, не згаса…
Вона — неповторна, магічна,
Бо творить в житті чудеса! 5/04/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910172
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021
Я так твої любила тихі кроки,
Хоч серце юне стукало частіше.
А у саду блищали ніжні роси,
І неба голубінь була чистіша.
Я так твої любила тихі кроки
Під парасолем місяця чи сонця,
І насолода цитувала строфи.
Я прислухалась в тиші: чи не сон це?
Здалось одного разу: ані звуку,
Я все ж твої любила тихі кроки.
Троянд квітучих доторкались руки,
Пелюстками стелились сиві роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909865
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 06.04.2021
Там, попереду, далеч імлавиться,
Та видніють весняні штрихи.
Криленята лелечі не в’яляться,
Бо додому вертають птахи.
Покружляють терпляче над гніздами
(Чи торкався зимою борвій?).
Дим солодкий хапаючи ніздрями,
У домівці осядуть сирій.
Шиї витягнуть бузьки потішені
У подяці пташиним богам,
Позаяк твань, ґрунти розлемішені
Ліпші за краєвиди Багам.
Підбадьорять весну криком-клекотом —
Й забрунькується сад починань,
І пройметься душа дивним трепетом,
Повна смілих надій й поривань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909014
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 28.03.2021
Стекли бурульки карамеллю,
Посіяв цукром слів і фраз мені,
А слайди березня пастеллю.
І ми удвох у повені весни.
У мерехкому ластовинні
Під кипарисом - карнавал зіниць.
І обіймались наші тіні,
І почуттів єдналась тепла міць.
Напій весни - десерт солодкий.
Вершки хмарин пливуть у небесах.
Сердець розкриті ніжні коди.
Любові розпустилася краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909319
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
Ти заглядаєш в очі. Ні. Не треба.
У них - пустеля стихлих почуттів.
Яскрава зірка падала із неба,
Бажань ти загадати не зуміла.
Тепер при зустрічі чомусь (чому? - не знаю)
Враз обірветься в серці тятива.
Навіщо твої очі пам'ятаю?
Чому у них з'явилася журба?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909190
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Сяйливо-жовтими ромашками
Розквітло небо на нічному фоні.
Повиснув місяць між гіллячками,
Оливкою, на яворовій кроні.
На пелюстках гадав, міжзоряний, —
Лелітками вкривалось підвіконня,
Між хмар виднівся шлях розораний,
Повів думки мої... в своє безсоння. 17/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908419
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Батькам
Сині очі його із портрета
Умовляють: тримайся, дружино.
Чуєш, тиша виспівує ретро
Наших літ проминулих ужинок
Із загущених тернами нетрів.
Її погляд ковзнув по кімнаті,
По ще свіжім букетику лілій
Й порцелянових лебедів білих,
Зачудовану пару крилату.
Оберіг—їм піднос на весіллі.
Отой птах не покине лебідки
І до ирію ввік не полине.
Обійматиме щастя єдине,
З крил збираючи срібні лелітки.
Без журби не впаде ні сльозини…
Порцелянові лебеді білі—
Велемовний піднос на весіллі—
З-за межі залишився на спомин
Як подружньої вірності промінь,
Незгасимий в хмільні заметілі.
Порцелянові лебеді білі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909105
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 26.03.2021
Забави снігу із весною
Летить посланець від зими.
А в нас тепер "червона зона",
Хоч "SOS" кричи, в тривозі ми.
Весна у масці. Кряче ворон.
Вакцина сумнівів, острах.
Думок бентежних цілий ворох.
Як в шахах: знову хід і мат.
Роздвоєність, неспокій, в*ялість.
Безладдя, хаос. Де межа?
Довіри хоч би краплю, малість.
А сніг летить...Стоїть мажа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909133
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 26.03.2021
Кожна людина індивідуально сприймає світ...
У житті багато проблем та нам треба навчатись
З допомогою плідної праці подолати слід.
Більше рішучості в задумах - справа цього часу.
Завжди сумлінність добрий правдивий дає результат.
Треба вільно духовно зростати, збагачуватись,
Не просити щастя за сльози чиїсь та хліба шмат.
Хай доля колюча та світ тужний і непогасний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908956
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 24.03.2021
Прокидався сонний обрій
Під небесною дугою.
Перші промені, хоробрі,
Покотилися юрбою
Сонцесяйно, на землицю,
Розпливались акварелі,
Цілували круглолицю,
Розчинялися тунелі.
Тьма зникала поступово,
Привідкрилась ночі брама —
Появилась, гонорово,
Березнева, світла дама.
Свіжість вдарила у груди,
Розливалася струмками,
Линув спів пташиний всюди,
Скресли почуття між нами. 22/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908848
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 24.03.2021
Задивилася молода верба та й у річечку.
Вплела дівчина в коси пишнії нову стрічечку.
Чом, вербиченько молодесенька, нахиляєшся?
Чому, дівчино та й гарнесенька, так квітчаєшся?
Я, вербиченька, в річці-дзеркальці ніби лелечка.
Як зійде зоря, то чекатиму соловеєчка.
А дівчинонька знов прикрасила коси стрічкою.
Закохалася в козака того, що за річкою.
Як засріблиться вода чистая в нашій річечці.
Прийде парубок до дівчиноньки, що у стрічечці.
Простягне верба соловеєчку зелен-віточку.
Обніме козак свою рідную, дівча-квіточку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908786
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 24.03.2021
В мою весну тендітну тихо стукав,
Як краплі-перли юного дощу.
У подумках душі тягнулись руки,
І сонця проникав крізь землю щуп.
В мою весну проходив лабіринти.
Окрилений ти птахом прилітав.
Гігантське небо квітло гіацинтом
Були у тебе тисячі підстав.
В мою весну вдихнув ковток повітря,
Насичений співучістю сплетінь.
І досі мариться мені те світло,
Твоїх бракує теплих шепотінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908968
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 24.03.2021
Лінуються люди осмислити все, що творять,
Осмислити своє призначення у природі...
В душі задуха, мов світом смуток верховодить.
Вже звірі дикі навіть кричать всесвітнім хором...
Матеріальні цінності підійшли до прірви.
Сьогодні наше людство в погоні за грошима.
Історію не знають, у них закрита " ширма".
Земному сонцю сьогодні людей не обігріть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908517
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Не буркоти, не сердься, сивобровий Дніпре.
Хто дослухається старечих научань?
Даремним був вчорашній з вітром спір твій.
З тобою згідні верби, та вони мовчать.
Журити полюбляєш втоплениць-русалок
За позирки лукаві й похітливий сміх,
Що будить дзвони сов у сплячих хащах балок
До лих. А їм ще хочеться любовних втіх…
Та годі, доста, ненаситні поторочі.
Дно всіяне без вас козацькими кістьми.
Ви чуєте, як хвилі жалібно рокочуть
Й читають пошепки до ранечку псалми?
Не журяться над ними явір і калина,
Не омивала їх скорбота рідних сліз.
І не китайка вкрила—голуба журбина
Під шерех очеретів й прибережних ліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908590
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 21.03.2021
-Розкажи нам віршик, Колю
Бо ти знаєш їх багато.
Ходиш в перший клас, до школи
У твоєї мами - свято.
-Та у мене мам багато,
Одна іде на роботу.
Розповідав мені тато,
Інша мама йде в суботу.
Вона також мене любить,
Морозивом пригощає.
Поцілунок, гладить чуба,
В домі нам допомагає.
То приходить мама Катя,
Коли інших в нас немає.
В мить цукерок так багато,
Тільки з дому випихає.
Всі вони хороші й милі,
Не зрозумів лиш одного.
Батько думав, що єдиний,
Якийсь ще є, дядько Павло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908632
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Як хочеться життя побачить просвіт,
Щоб хмурих днів й журби вже не було,
Уже весна надворі, то не осінь…
Он, навіть мале птаство ожило!
Який терпець ще треба пережити,
Коли весна - це ж Божа благодать!
Вздовж й впоперек нас так відшліфувало -
Не будем скоро рідних узнавать…
Людина йде сумна і непривітна
І сонце не ласка своїм теплом,
Ту маску, що в душі - гойдають думи,
Коли ж прорве? … краплинки над чолом…
В.Ф.-15.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908208
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Відтінки, переливи кольорів,
Ранкова свіжість і повітря.
Палітра фарб, багатогранність мрій
І різнобарвність гами світу.
У тОбі серця радість і печаль,
Любов у тобі, ніжність квітів,
І ночі зіркова тонка вуаль,
І дня безмежне розмаїття.
Спиваю кожне слово, мов нектар,
Бо ти для мене насолода.
Поезіє, Господній вищий дар,
Не описати твою вроду.
Дукати для душі твої слова,
Крилатість янгольська у небі.
У тОбі вічна сила, бо жива.
Для мене ти - життя потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908677
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Трояндовий цвіт
Опадає додолу.
Краса не вічна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908125
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 18.03.2021
П-ромениста і неповторна
О-біймає і серце, і душу.
Е-легійна, а чи мажорна.
З-ірка в небі запалює думку.
І звучить вона особливо.
Я-к мелодія звуки доносить.
Д-отик ніжний - янгола крила
У-рочиста і мудра, мов осінь.
Ш-тиль морський в ній і шум буває,
І містичність, і зріла реальність.
П- равди сила - дев*ятим валом,
О-кеану глибінь. Актуальність.
Т-епло з нею у сильний холод.
Р-анок свіжий і вечір неба.
Е-(Є) любов, певно, в кожнім слові,
Б-ерегиня співучої мови.
А душі моїй - це потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908351
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Доки березень дрімає,
Лютий місто розважає:
сипить вату на дороги,
сніг цілує всі пороги,
одягнув дерева в шуби.
"Де весна?" - питають люди.
Лютий трохи похмурнів:
"Я її ще не зустрів!"
12.03.2021
Автор: Світлана Крижановська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907861
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Заплямлений кров*ю історичний процес -
Це збурювані ситуації, страйки,
Економічний кризис, війни, найманці...
Проява темних сторін істот - це прогрес?!
Чим більше багатою стає людина,
Тим більше витонченим стає її гріх
І шлях тривожний у неї... Живе, мов кріт.
...Чомусь так виглядає добру годину.
Провини всі залишились безкарними.
Злочинці керують нами. Всюди "дурман".
"Незмислені" часи ворог переймає...
Зарплати, пенсії підвладні жебракам.
Сьогодні люд не хвилюється даремно.
Буденний ритм і тарифи - щедрість влади.
Мов кулю у більярді всіх "загнати" раді.
Це гірко бачити, навіть чути ремство.
Ми бачим, зло властиве людській природі.
Вже не тримають рамки законів людей.
Суспільство наше колише світ. Що ж гряде?
Система стримування впала без згоди...
Нестійкі люди втягнуті в злочинний світ,
А хитрі зайнялись пишатись, "панувати"...
Хіба нелегше так інших розпинати.
Вони при владі, впевнені в собі, як слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907978
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
"Простіть мене!" - сьогодні прошу всіх:
Так само щиро всіх і я прощаю,
Душа страждає за найменший гріх,
До Бога прощення дорогу відкриває.
Покаєшся - Господь пробачить теж,
Бо так важливо, все і всім прощати,
Щира любов тоді не має меж,
Лише любов - життю дає початок.
Ніби оновиться враз прощена душа:
Виростуть крила, оживе надія...
І щоб вогнем не пік той біль гріха
Є кожен день, і є така неділя.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907963
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
За лабіринтами слідів,
Химерні дні – життя краплини –
Високовольтна тінь дзвінків,
На пам'ять, скошену в людині.
За гранями добра чи зла,
Буває, важко пригадати,
Усе ,що брешуть дзеркала,
У незаповненій кімнаті,
Усе, що сказане і ні.
А сонця, місяця колиска,
І далі ділить ночі, дні,
На щось далеке й те, що близько…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907966
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
У пам’яті любові залишусь
Зіркою в небесах зоряних.
У пам’яті любові залишусь
Звичайною серед обраних.
У пам’яті любові залишусь
Краплею талого льоду.
У пам’яті любові залишусь
Променем сонця на сході.
У пам’яті любові залишусь
Вітром з фруктового саду.
У пам’яті любові залишусь
Тим, хто іде назавжди.
У пам’яті любові залишусь
Сном, що забудеться зранку.
У пам’яті любові залишусь
Зовом, на який озвався коханий.
14.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907921
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Місяць березень в нас — не тюльпанний,
Із морозцем прилинув, снігами.
У хурделях вертівсь, невблаганний,
І неясність посіяв між нами.
Припорошені мрії ваганням,
Прилетіли у гусячій зграї.
Він прискорить дерев набухання,
Розкошлатиться у молочаї.
Вже проклюнулись проліски перші —
Там, де сонечка теплі цілунки.
Безперечно, він задум завершить,
Бо у нього — усі обладунки! 10/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907555
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Хто ви є, щоб мені дорікати
І навчати як жити сповна?
Не посадите душу за ґрати!
Це — мій шлях, і пройду я сама!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907797
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Прощай усім, хто ображав тебе.
Лиш добре серце переможе зло,
Бо не стійкий нещасть усіх хребет.
Створи в своїй душі любові тло.
Прощай зневагу їхню, гіркоту,
Людей негарні вчинки, біль в душі.
Мабуть, вони упали в сліпоту.
За них молись. В прощенні лиш рушій.
Прощай, бо Бог усіх людей прощає.
Великодушним будь, й тобі простять,
Бо що творять, не відають, не знають.
В прощенні тільки буде благодать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907954
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
Не повернути весняних емоцій.
Це ніби йти сліпому у дрімучий ліс.
Невідомість висить на кожнім кроці.
Оте, що долею написано тобі
Не перепишеш, пізно вже писати.
І не веди з собою марно боротьби.
Для чого ці в душі німі дебати?
Багаття не розпалиш після довгих злив.
Обходь мене, прошу, щоб я не звикла.
І не шукай тепер торішнього мотив.
Я іскра не твоя. Даремний виклик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907731
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Біснуються у березні завії
На кришталевій крапельці тепла,
А небо лебедіє й журавліє,
Бо вже весна. Весна.
Вона ступає обережно краєм,
До річок закликає береги,
Уверх піднятись просить шовкограїв—
А їм не до снаги.
Не втямить: сновидіння це чи прокид.
І первоцвітами не пахне сніг…
Відчуло сонячне проміння докір
Й заластилось до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907683
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Життя пульсує, як озерце.
Дружи не з тим, хто вирвав серце,
А з тим — зумів хто повернути,
Такого друга не забути. 19/02/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907319
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Шевченкові
Не дочекався ти, Тарасе,
Тієї волі в Україні!
Немає й зараз того раю,
Країна наша далі гине..
Чи буде краще щось, не знаю.
Кругом запроданці, Іуди
Усе до біса продали,
Лиш залишились бідні люди!
Та й ті втечуть,
Залишать хату..
Кудись у найми в край чужий,
На пана будуть працювати.
Живемо бідно і убого
Ось так, Кобзарю, дожились!
Часи минули, більш нічого..
Все залишилось, як колись!
9.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907587
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Допитується вперто внучка у бабусі:
—Чому в горішка зерня, свіже й смакотюще,
Ховається в твердій, мов камінь, шкаралущі?
—Бо буть доступними всі лакомки не мусять.
Горіх не яблучко, не слива і не груша —
Якщо не вилущиш, то й зубками не вкусиш.
Слова такі ж є: мов алмази чи корунди.
Їх з товщі забуття видобувають люди.
В новий будинок хтось запросить тих посельців —
Й ті приживаються, мов зорі на весельці.
Прислухайся: барвистим настроєм веселки
Бринять легітно «бе́шкет», «доліні́ж», «люстерко»,
«Відно́ва», «бороді́й», «лови́нка», «лісови́ця»,
«Завста́ршки», «за́кутень», «просто́лиць», «мухариця»…
Таких ласкавих слів заховано багато,
У будень вдягнених красиво, як на свято.
Говорять ними тихі та бурхливі долі.
Біда: їм не дає епоха наша волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904288
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 09.03.2021
Мрії — у небо, сма́га — до тіла.
«Не обпечися», — хвиля шуміла.
Схрещені руки під головою.
Обрій гойдає море дугою.
Крила чаїні видно, як коми.
Вкрита голівка брилем з соломи.
На узбережжя — води сувоєм.
Сяє пісочок, вмитий прибоєм, —
Теплий, м’якенький, наче із плюшу.
Бриз навіває солод у душу,
Сіль — на мольберті у незнайомця,
В серці у нього — промені сонця! 4/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906978
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 09.03.2021
Життя коротке. Сорок сім,
Але у "Царстві Духа" він володар.
Талант його - взірець для всіх,
Бо словом вів суспільство до свободи.
Глибокий лірик, драматург,
Творець поем. І графік, і художник.
Митець сміливий, наче тур.
Він вірив у народ, в його спроможність
Здобути кращеє буття.
Минулим переймався і майбутнім.
Пророк народного життя,
Бо кожне слово патріота сутнє.
То ж закликав до боротьби
І мріяв про щасливу Україну.
Слова Шевченка - це скарби,
Дороговказ в житті народу й нині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907348
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 09.03.2021
Розтратив лютий врешті-решт скажену лють.
Синюшний сніг буравить свердлами капіж.
По-зрадницьки гуськом за днями дні ідуть
За небозвід, де завеснянився рубіж.
Увійде провесінь заучено у дім
(Сакраментальний неодмінний ритуал).
Проклюнуться ростки у безнадій на дні,
Рясними сходами волатиме мурал.
Дарма чи рідкосів, чи руно поривань:
Над ними твердь розгорне лагідну блакить
Й над шпилем, й золотими маківками бань…
В заручному кільці щемких передчувань
Земля, немовби віть під бджілкою, тремтить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905621
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 09.03.2021
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!
І тануть всі сніги навколо.
Ж-іноче щастя - навесні кохання.
І світ співає пташки соло.
Н-атхнення серцю, мрії та надії.
К-расиві, милі і мінливі.
А пахощі п*янкі, весняні вії
Н-агадують нам світле диво.
Е (Є)ство весни і жінки неповторне,
П-оліт фантазії безмежний.
О-горнуть ласкою, теплом мажорно,
Д-олають лихо і бентежність.
І оживають ніжним первоцвітом
Л-егкі, немов хмарини в небі -
Ь-
Н-а радість людям, втіху вітру.
І чари - від богині Геби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907177
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021
Мов цвіт лобелії, небесна синь
Вдивляється у шумовиння біло-пінне.
Невтомний моря бірюзовий плин.
І хвиль дзвінка лунає знову чиста пісня.
Про що співає море повсякчас?
Про парашути хмар, про світло сонцекола,
Про шторм, прибій і катастрофи бас.
Кипить його безмежна і розкішна воля.
Про хор чаїний, острови примар,
Про втрати, знахідки, скарби, пісок і вічність.
І про маяк, і свіжості азарт,
І силу громовиць - кардіограмне віче.
А естрагонні пахощі навкруг -
Стихії бірюзової стрімка звабливість.
І бриз, і обрію далекий пруг...
Ця пісня моря таємнича і мінлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906938
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021
«…За кого ж ми сни наші вип’ємо,
Як не за жорно?»
(Пауль Целан)
Сни, в яких достигає пшениця,
Жовтогарячі сни колеса Сонця –
Воза огненного, в яке повпрягав
Коней білих нестримних шалених
Час (а ми його бачимо).
Сни солом’яні літа довершеного
Вип’ємо замість меду п’янкого –
Бо Час (а ми йому треби вершили…)
Келих піднімемо снами наповнений –
Таки цими, серпневими, ковиловими:
Піднімемо келих за жорна:
Важкі, кам’яні – які все перемелюють:
Радість, журбу, одкровення, ніч і натхнення:
Навіть оту чорноту Ночі одвічної –
Все перемелюють – сиплеться борошно:
Біле розсипане борошно зір.
Руки які з того пилу зірок тісто замісять?
В печі якій хліб нам спечуть
З тіста отого небесного?
Ми оремо землю – кожного разу
Як кусень щербатий Місяця-коржика
Травам накаже рости.
Оремо, в плуга впрягаючи
Білих коней світанку,
Чорних коней ночі,
Каурих коней вечора,
Чалих коней присмерку.
Оремо землю чорну
В яку колись ляжемо попелом
Наших домівок.
Ми – подорожні вічні
Кидаємо в праматір землю –
Ні, не зерна – зірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906894
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Мазок. Ще мазок—це весна розмальовує простір.
Вода, акварелі і трішки таланту—так просто—
Й ховають замети зухвалі раніш ірокези
Під трепетно-білі подолки осики й берези.
Надмір самовільна. Далеко вона не аскеза:
Збитошно-чарівна й, скажімо, справжнісінька крейзі.
Тече, мов пісок, гіркотливий осадок між пальців
Й зникає під туркіт дрижливий в саду калатальця.
А там розгубилась весна. Потягнулась за сірим.
Ворожий їй спалах вогняний, мов з пащища звіра…
На мить зупинило пригнічення рух коліщатко:
Он гладить військовий в окопі рябе котенятко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906881
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Весни би їй, хоч трішечки весни
І синіх пролісків, хоч дрібку в руки.
Смарагдом милуватися сосни,
Не слухати війни протяжний гуркіт.
Весни би їй, хоч трішечки весни,
Коханим зацілованою бути.
Вона ж іде дорогами війни,
Бійців рятує і долає скруту.
Весни би їй, хоч трішечки весни
Народжувати діток щирих, милих.
Кричить лише душа: війну спиніть!
Знаходить жінка-лікар міць і силу.
Весни би їй, хоч трішечки весни
І мирного життя в родині нині.
Букетик квітів хтось несе у сни,
А вранці знов поранених спасіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906615
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 02.03.2021
Рожевий місяць
Кланяється до землі.
Нічне весілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906430
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 01.03.2021
Ще залишки снігу зім*ятим папером
Подекуди сіро, без блиску лежать.
На втіху весна загострила вже пера,
І променів сонця прислала нам рать.
Тріумфу бажають і успіхам раді,
Струмки дзюркотять і наспівують пісню.
Старанні гінці на веснянім параді.
Як весело їм і зовсім не тісно!
Повітря вдихаємо. Хлюпають ринви.
Бальзам весняний, мов надія тепла.
І скачуть веселі по вулицях рими.
Радіє душа: господиня прийшла.
(Вітаю всіх з першим днем весни! Любові, миру і добра!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906489
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Удосталь налітавшись у рожевім сні,
Розчервоніле сонця бгалося в світанок.
Торкнулось ніжно біглим променем фіранок,
Щоб мрії розбудить у дівчини в вікні.
Вона стояла й дослуха́лась до весни,
В котрої віршами в’язалися тиради.
О, скільки обнадій було в них і розради!
Як лунко розливалися її пісні!
В них радість і життя, людського щастя мить,
І метушливий по́спіх за думками літер,
Грядущих перемін п’янкий духмяний вітер…
В них душі молодих єднала диво-нить,
Струмки тягнули кучугури за гузир
Попле́скатись в муругім топищі калюжі…
Ні, не слабка ця дівчина, а духом дужа.
Сам Прометей у неї вірний проводир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906304
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 28.02.2021
1. На краєчок листочка зеленої травички
Приземлилася божа корівка,
В повітрі розчиняється звук водички
Річкової, що тече весело й дзвінко,
З гілля дерев лунає щебет птахи
До своїх маленьких пташенят,
Проміння, ніби знов навчилося літати,
Так турботливо землю зігріва,
На блакитному, ясному небі три хмаринки,
Що схожі на квіти, що під ними цвітуть,
Шепочуться між собою стеблинки,
Що підтримують солодко пахучу красу.
2. Ніби злилася жаба з зеленою травою,
Дожовує на свій обід муху,
У річці щука стрибнула над водою,
Зловивши в пащу рибку щодуху,
З гнізда випало пташеня,
З високого дерева на землю,
З’явилася у небі ще одна озонова діра,
Під нею небезпечна спека пекельна,
Виросли хмаринки в чорні хмари,
Що схожі на чорну землицю,
На якій уже назавжди спочиває
Косуля, яку вдарила блискавиця.
3. Ми ще можемо обирати, як нам бачити світ,
Коли сам Бог вибору немає. Він бачить усе.
22.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905757
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 27.02.2021
На білій стіні ікона ще плаче.
Забута, залишена кимось.
На хвильку забіг собака бродячий,
Пустою каструлею гримав.
Відкриті вітрам поламані двері,
І протяг дістав аж до вікон.
Не прийде ніхто сюди на вечерю.
Розвіялась з попелом віра.
Спустошеність, наче каменем давить.
Гуляє лише порожнеча.
Ліворуч в кутку павук не лукавий,
Байдужий, байдужий до втечі.
Самотня хатина, бур*ян у дворі.
Не буде достиглої ниви.
Руїни села...Споглядання зорі.
Ікони сльоза незрадлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906197
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 26.02.2021
У медозбори
Гуде вуликом липа.
Пора цвітіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906191
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 26.02.2021
Вночі прийшла, а очі повні суму
І ледь торкнулася безсоння.
Утомлена від вікового шуму.
Тобі б погрітись на осонні.
Вмикаю лампу, я готова, Музо.
Повір мені : ти вже не гостя,
А рідна. Хочеш, пригощу я смузі?
Для тебе - особливий простір.
Хоч за вікном не спить, хурделить лютий,
А в тобі знаю: стільки світла!
І ось вже на папері - слово путнє,
Шепочеш вірш, вщухає вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906099
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 26.02.2021
Протистояння. В наступ йде Майдан,
Шалений обстріл снайперами вранці.
І косить Інституцьку смерть бліда –
Ведуть вогонь прицільний по повстанцях.
Пліч-о-пліч академік і студент,
На барикадах догоряють шини…
Вражаючий історії момент –
В руках народу – доля України.
Несуть герої мужньо власний хрест,
Чиїсь батьки, і діти, і кохані,
І Янголами Світла до небес
Летять за світле «завтра» над Майданом.
Тріпоче вітер синьо-жовтий стяг.
Країна згадує серця гарячі:
Людську відвагу, дух боїв-звитяг,
Під «Плине кача»** Україна плаче…
*20 лютого 2014 року.
**Пісня «Плине (пливе) кача» українська тужлива народна пісня. Стала широковідома після її виконання під час реквієму за загиблими учасниками Революції гідності.
/Картина української художниці Марії Федюк «Ангели Світла. Ангели Свободи.»/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905516
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Творець-садівник у мені
Троянду плекав в глибині
Душі, що творила дива,
І квітка ураз зацвіла.
Не зміниш її колючки,
А збільшити можеш квітки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905174
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Волинь. Передковічні сосни, лісові озера.
А потім пошуки у лісі Мавки.
Любов до музики, інтелігенції манери.
Духовний світ краси. Фольклорні справи.
У дев*ять років - перший вірш "Надія",
А згодом - перша збірка віршів Лесі.
У молодій "Плеяді" втілювала прози мрії.
Перекладів лилось широке плесо.
Але ж важка хвороба, муки, нелюдські страждання,
Хоча терпіла мужньо і писала.
І не втрачала віри, "без надії" сподівання,
Поезії нові її звучали.
До моря Чорного мандрівка, в Італію і Крим.
Талановита книга " Думи й мрії",
І знов поезія душі і феєричні рими.
Поеми "Місячна легенда", " Одержима".
"Кассандра"- драма, " В катакомбах" і пісня " Лісова...",
" Бояриня" і " Відгуки"... Мотиви...
" Лелія", " Три перлини" - і дітям казка ожива.
Багатогранність. Творчість - сонцедиво.
Це патріотка, мудра мистикиня України,
Це жінка-воїн, в слові її - сила.
Народу віддана, про вільну мріяла країну.
Весь світ культури Леся підкорила.
(Мистикиня - митець)
(Фото виставки Подільської бібліотеки)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905830
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Якщо ти байдужий до рідної мови,
В душі вмирає краса рідної землі.
Тоді стискають нас свободи окови
І ми, наче, без роду стаєм взагалі.
В безодню знов бездуховності котимся!
...Слова віддзеркалюють душу народу.
Це не байдужий скарб історії, висот.
Вони, мов зерна в колоскові, сила коду.
В процесі творчому незборима мова.
І з нею невтримне природне єднання...
Краса лине завжди у натхненне слово,
До всіх прихильні і почуття кохання.
Земна врода забирає душу в полон:
Цей чудодійний шепіт річок, спів дібров...
Яка то година щаслива, наче сон,
Її зігріває наша вічна любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905716
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Р-ідну мову передай нащадкам
І цінуй цю роду Берегиню.
Д-обре слово- через річку кладка
Н-аша сила, талісман людині.
А забути її - грішна доля.
М-ова рідна українська - втішить,
О-криляє і веде до волі.
В-чить єднанню. З нею - щасливіший.
А любов до неї - то молитва.
Н-айщиріша, що іде із серця,
А душа її здобута в битвах.
Ш-лях до неї з рідного джерельця.
С-карб безцінний: дума, пісня линуть.
К-ращої немає в світі мови,
А яка ж вона барвиста нині
Р-айдугою сяє кожне слово.
Б-ережи її - наш скарб пречистий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905586
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 21.02.2021
Вдихаю вітер —
Хай допоможе мені
Себе пізнати. 20/11/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897081
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 21.02.2021
Будь обережним, Covid знов активізується!
Зненацька він приходить і нас кладе у ліжко.
...З якими бідами ми бачим небо і лазур?
Цей вірус циркулює в біосфері на Землі.
Вже декілька років у нас живе, злобно тисне.
Мутирує в голодні тижні, росте в дорозі.
А ефективного захисту немає, лиш риск...
Впливає на різні хвороби. Люди в тривозі.
Нестримані сльози і горе світ застилили,
Бо Covid мандрує, навіть живе поруч з нами.
"Вакцина в Україні" - Лукаво, недбайливо...
Зникає віра. Види ми вакцин знаємо сповна.
Ось перший - з убитих вірусів білків найкращих,
А другий - з ослаблено живих, зате надійний.
Цей препарат-більш перспективний, проблем розрадник,
Лише вакцинуватись не зможе кожний мрійник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905484
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 21.02.2021
Бегу к окну, проснувшись поутру,
Мне б мило, мило солнцу улыбнуться.
Да только часто в пустоту смотрю,
А там печаль с тоскою к сердцу жмутся.
А помню, были долго времена,
Когда дрожала флейта благозвучно.
Там жизнь от музыки, цветов полна
И так казалось было все созвучно.
Но вот однажды за цветком пришла,
А вместо роз там завывает ветер...
Заноза больно моё сердце жгла
И не играла музыка на флейте.
Мелодия была всегда со мной,
Мир облаков иллюзией казался.
Шальной разрушил все одной рукой,
В своей любви он дружбе сознавался.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905091
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 21.02.2021
Віконні шиби
Дарують квіти взимку.
Витвір природи .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904305
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Замислився мій сад зимовий у снігах
І згадує квітневе розмаїття.
Тоді проміння сонця бігло по слідах.
Тепер - морозно-кришталеве віття.
Сліди, сліди...Й кохання нашого зигзаг.
І звідки та чортополоху порість?
У кожного з*явився свій архіпелаг.
Разом в щасливу не злилися пору.
Засніжений мій сад притих, чи , може, спить...
Які ж були роки весни квітучі.
Все ж дякую життю за ту щасливу мить.
Чомусь узимку спогади пахучі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905192
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
В джерельних водах
Відчуваю пульс землі.
Чисті помисли. 12/02/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904660
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 17.02.2021
День зимовий, як спалах, освітлює сутність речей…
Серце гріється миттю в ароматах духмяного чаю.
А за вікнами – сніг, і не можна відвести очей
Від кружляння небес на краєчку сріблястого раю.
Наче й я в заметілі злітаю на землю з-під хмар,
І душа переплутала сніг зі цвітінням весняного саду,
Як і цей занімілий від дива знайомий ліхтар,
Що надвечір так схожий на запалену кимось лампаду.
Напиваюсь красою і свіжістю стихлого дня,
Що у Бога спочити приліг на розкритих долонях,
А на пам’ять про себе лиш слова проросле зерня
Залишив у дарунок мені на тривале безсоння,
А ще свій особливий, насичений ніжністю шарм,
Що в полотнах Митця, в почуваннях моєї душі,
У відтінках сріблястого й білого, в сутінках чар…
Чом не привід, щоб знов зазвучали для чогось вірші?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902145
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 17.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2021
Вечір,угорі абажур промені розкидає.
Дивитися на його тепло анітрішки
не нервує.
Напроти, дружелюбне світло прекрасне,
бере ніжно у свій полон.
Огортає сонними обіймами.
Наче у казку поринаю,
воно дарує довгоочікуваний спокій,
котрий мені лише сниться.
Ошукана з усіх боків руйнаціями,
тому і радію цьому привабливому маренню.
Не зацілована ні вдень, ні вночі,
життя, аж друзки летять,
тому і ціную цю просту благодать.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905117
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
На весіллі зими розгулялись сніги.
За гільце —горобина червона, розчаха.
Шлейфом вельона вкриті поля і луги.
На стовпцях—гостроверхі шапки Мономаха.
Все прасоване, чисте до різі в очах,
В переливах з торішнього трав’я опушка.
Важкий посаг несуть путівці на плечах,
Сипле теплими крихтами сонця цілушка.
Снігомет, снігопад. Стерті всі береги.
Мерехтить увесь день потривожений вулик.
Як поверне зима чималенькі борги,
З легким серцем подасться в смиренне минуле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904828
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 17.02.2021
Осінь - пора до відльоту птахів... Їх ждуть маршрути в небесах.
За горами, лісами й морями теплий дім шукати мусять.
...Різав мороз лице, ранковий ставок остигає на очах.
Задихалась остання жива вода у морозному диму.
Злий туман завис там, де красувались великі білі птахи.
Лебеді не хотіли відлітати, кидати рідні місця.
Крилами розбивали лід, поки в ньому була м*яка хибкість,
Не давали зникнути воді. ...Щедро палахтіли їх серця.
В перші часи птиця, наче перемагала, і лід відступав.
Приклика увагу, лебеді плавали, але мороз брав верх.
Завмирає в диму вода та скляніє, інших шансів не мав.
...Птиці відлітали вночі. Звісно, голос голосу озветься!
До весни вони нам залишили лебедину пісню.
Та до мене долітає ледве чутний прощальний перегук.
Я шукаю очима по всьому небосхилу. Вирій був над лісом.
Дружньо летять птахи сумним трикутником - ключем далеких мук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905130
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
В-ідлига взимку, чи весни стрімкий прихід
І-з посмішкою сонця на обличчі.
Д-уша співає, тане затверділий лід,
Л-егкі хмарини в мандри світом кличуть.
И-(І) ллється дзвінко мелодія струмків.
Г-аба зими втрачає пуху сніжність.
А вітровій за обрій птахом полетів.
В-ідлига додає тепло і ніжність.
З-устрів Ісуса в храмі старець Симеон,
И-( І) з того часу свято в нас Стрітення.
М-олитва лине щира і земний поклон.
К-раса весни й зими. Благословення.
У-звишшя світле. Відлига взимку. Дзвони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904885
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Лютнева ніч на роздуми наводить.
Затишшя - мов від скуки втеча.
Скувало льодом ті кохання води,
І ліпить сніг в вікно хуртеча.
А як же ми купались у любові!
Чому лишилась порожнеча?
Дзвенить лиш інеєм гілля вербове,
В кімнаті віє щось чернече.
Розбіглися стежини сантиментів.
Зима доклала всі зусилля?
Невже ті зустрічі слабкі фрагменти?
І спогадів примерзла хвиля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904521
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Коли я промовляю ім'я твоє
Ти , надихаєш мене у слові.
І магнітом , вабиш серденько моє
Від погляду , гублюсь на півслові.
Я Люблю, тебе Марія, Марія,
Ти , ніжна квітка білосніжний квіт.
А врода розцвіла немов Лілія
Даруєш , небо - цей прекрасний світ .
Подарую , лілії букет тобі
В них ,стільки є ніжності й краси
Немов синя блакить - очі голубі
Личко білосніжне як у весни.
Я , закоханий у тебе панянко
У пишні коси усмішку твою.
Думаю, про тебе не засну до ранку
І від кохання полум'ям горю.
Ти , є красуня небесна і земна
Я літаю , на крилах з тобою.
У небі, ясна зіронька осяйна
Яка серденькa єднає любов'ю.
Я Дивлюсь , як у дзеркало в очі
і бачу віддзеркалення душі.
Красень , голуб до голубки воркоче
А я , для тебе співаю пісні.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903971
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 08.02.2021
Р-анок вистрибнув у лісі,
О-глянувся хитрим лисом.
З-аметіль спішить назустріч,
В-овком виє, скалить зуби.
А-личу запорошила,
Г-раб зігнула справжня сила.
И (Й)-ой, яка ж вона завзята,
З- амітає - в неї свято.
А-рку неба підпирає,
М-анну сніжну розсипає.
Е-х, хурделить на ялини,
Т-ерну кущ вже білий-білий.
І полки дубів в жупанах,
Л-ипи кутає старанно.
І стрибає - досі ланню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904088
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 08.02.2021
Від зради хотів я ридати… Проспав майже цілу добу,
Лиш думав про борщ й голубці. А рот дереться до вух…
Чому ти, кохана дружино, Від тих новорічних салютів
Любов звела на манівці? Неначе осліп і оглух.
*** ***
Таке воно – тихе щастя, На асфальті сиділа ворона
В ставочку сидить, вигляда З калюжі воду пила
Жабку вже упіймала, Така фінальна картина
Можливо – ще карася. Минувшого року була
*** ***
Дідусь наш – великий дойда - Робив «під градусом» зарядку
Він полюбляв млинці… Й зачепився за пліт…
Були його вуса в сметані Тепер – мозолі на п’ятах,
Тепер – лише в молоці. Ще й роздертий живіт…
*** ***
Розгулявся буйний вітер Казав батько – дам коня,
Темні хмари прожене, Не скачи лиш навмання!
Тобі подарую усмішку, Як появився в мене кінь -
А ти поцілуєш мене. Охопила тиха лінь.
Сова виглядала з дупла
І думала про майбуття…
Яке ж осяйне і солодке
Оте неземне життя…
В.Ф.- 27.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903752
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 08.02.2021
Зоряний посів...Світи пливуть, приманюють казками.
Власних бажань поєднання із запитами суспільства.
І тяжкі думки вмірковуються не тільки руками.
Це ж не що інше, як питання громадської зрілості!
Треба бути режисером свого життя. Правда - доказ.
Будь-яку поразку перетворювати в перемогу
І видобувати з цього світлі уроки і досвід
Та аналізувати вчинки. Гріхи - не ждіть підмогу.
Створити правову систему - за урядом догляд,
Щоб не допускати повторення помилок й фіаско.
...Ворожнеча людська і зрада --шлях в Європу не добрий.
Безліч боргів держави - досягнення межі хапуг касти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903084
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 08.02.2021
Чому сьогодні людське життя - це просто річ,
Товар, яким може маніпулювати влада,
Який хтось може знищити, щоб руки погріть?
Ніщо не виправдовує уряд. Біжить "слава"...
В політиці рішає час, його немає.
Єдину має приняти позицію народ.
Лише істина до неї передбачає:
Ретельне зважування доводів "за" і "проти".
Нам треба діяти на підставі совісті.
Передумова дії - результативні вчинки.
Щасливий, хто увесь віддався ділу й слову.
Твої права в правах народу, знов себе не кинь...
Де ти - кмітлива і мудрочола людина?
Не вірю, що у нас в Україні всі продажні!
Людське довір*я виправдай, іде година...
Достали чинодрали, сам подивись у далеч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903930
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Романтика... Мене ж Ви приручили словом.
І я була готова бігти по снігах,
Крізь віхолу колючу, дощ і норду гам.
Хоч темно-сірі хмари піднімали брови.
Ви називали ніжно: "мила жінко, рідна".
Але ж мовчали завжди про свою любов.
Нещирих не хотілося мені оков.
І біль скрапав, сльозила з неба пізня зірка.
Я не зізнаюсь, не зізнаюся ніколи,
Як відхворіла Вами в той далекий час,
Коли мої думки плелись, єднали нас,
І виходу не було з вогняного кола.
Я не зізнаюсь, не зізнаюся ніколи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903846
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 06.02.2021
То легенький не з лебедів пух
Розлітається тихо в цю днину —
Пустодуйки з кульбаб-відчайдух
Замережили річку, долину.
Парасольки розкрили свої —
Делікатні, маленькі, пухнасті —
Забілили поля та гаї,
На дерева накинули снасті.
Лоскітливо торкаються вух,
Намели кучугури чубами,
Хаотичний у них кожен рух,
І утеплюють землю снігами! 1/02/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903648
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
А я обожнюю красу небесну,
Б-лакитні кольори і білі хмари.
В-еселку, дощ, його вологі фрески.
Г-абу зими, долини у туманах.
Ґ-аздиню осінь, у багрянці листя.
Д-ари землі - пшеницю й стигле жито.
Е-дем лісів, калинове намисто
Є-лей пахучий, груші соковиті.
Ж-агу в гаях пісенну солов*їну.
З-орю ранкову, зорепад серпневий.
Й -(І) вечір тихий, крила лебедині.
І сонця кулю в небі перкалевім.
Ї-жаченят у травах; смак зернини.
Й-мовірність урожаю у майбутнім.
К-расу лугів, шовкові пасовища.
Л-аванди море, зелень м*яти-рути.
М-агічну ночі загадковість, вітру свищик.
Н-ад плесом річки журавлину пісню.
О-рнаменти садів, кущі порічок.
П-речисті роси, гори живописні.
Р-івнини, схили, верб зелених стрічки.
С-вітанки з першим сяйвом променистим,
Т-анок бджолиних крилець і гудіння.
У-щелини, метеликів барвистість.
Ф-асет ставків, тополі шелестіння.
Х-вилястий Дніпр могутній, Чорне море.
Ц-икади спів дзвінкий, хрущів вишневих.
Ч-агарники тернові і простори.
Ш-ипи троянд, конвалії травневі.
Щ-едроти осені. Іти стернею.
Ь -
Ю-рбу зірок вночі золотоперих -
Я Україну всю люблю душею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903597
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Чудно, дивно на Землі...Доля нам не дарувала
І до самої межі муки наші, як чужі.
Не по добрій волі - всіх по неволі роз*єднали.
Гуркіт, шум і все таке, лиш ведуть до грабежів.
Шум надмірний впливає на серце, органи слуху
І життя гучне з використанням "навушників"
Розвиває приглухуватість і давить на "вуха".
Шум відволікає, травить добру нашу душу.
Так впливають на нервову систему звуки біди.
Під діянням їхнім зростає пульсу чистота,
Змінюються ритмічність, навіть глибина дихання.
Шум - забруднювач середовища, губить світа.
Всі шкідливі ці чадні газоподібні домішки
Швидше потрапляють до організму людини.
Тривалість шуму призводить до швидкої утоми
Та погіршення пам*яті і чварам в родині...
Шум чинить погіршений сон, слабкість та біль головний.
Люди втрачають працездатність і силу свою.
Він повільний вбивця. Нудливо, сонно тягне до труни.
Зрозуміло, що ми зростили ядовиту змію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903521
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Незрима радість в цих січневих днях:
В полях так щедро встелених снігами,
У дрімотІ лісів, їх білих снах,
Льодовій гірці, вкритій малюками.
В збудованих із снігу кораблях,
В очах рибалок з срібними чубами,
Хто перший раз стоїть на ковзанах,
А хто в хокей ганяє до нестями.
У безтурботних дітях, що біжать
Прочищеною стежкою з санками,
В рожевих щічках, мокрих чобітках,
В переживаннях, не хворіти мами.
У посмішках родини за столом,
В колядках, що лунали вечорами,
В зерні, що посівали із добром,
У мріях і бажаннях наших з вами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902181
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 03.02.2021
Перед дзеркалами ми можемо лише мовчати назавжди
наче з остраху, щоб іронічно говорити про інших
за все життя ми приречені на власний Сибір у тьмяному світлі та тривозі
ми хочемо кричати всьому світу, що ми з потрійними брусками у вікні
і що дзеркала - це лише обман старих некомпетентних ангелів
але ми не можемо кричати дзеркалу і обличчю
відчуття під нігтями і у всіх м’язових тканинах
кровопролиття в пустелі Сахара
тому слова не дивують нас до чи після
які в'януть від надлишкової солі в гортані, посилюючись від болю в п’ять пальців
Я вас прошу, цей біль в основному є необхідністю існування тіла
або радість кропиви біля огорожі чи виведення оси
і якби ми знали правду про жорстокість пальця
ми могли б піти в пекло
де-небуть
прямо у вогонь
але перш за все я прошу вас відрізнити іскру від вогню
іскра - це переддень пекла
в якому ви чекаєте і чекаєте або мовчите
байдуже
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903406
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021
У коси
Заплутався вітер,
І тиша німа.
Колоссям
Тужавіє літо –
Без тебе… сама…
Надвечір
Промінням додолу
Безсоння пірне..
А плечі
Зіщуляться болем:
Ти кинув мене…
Не думай -
То й швидше схолоне
Чуття вогняне́.
У сумі
Розраджує поле:
Все скоро мине.
Зажура
Квилінням тополі
На серце ковзне.
Понуро
Колишеться поле -
Співає сумне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902678
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 03.02.2021
Я чую, як тече по серцю хвиля.
Я бачу: хмари повняться дощем.
Радію я: Господь дарує крила.
Пташкам дарує… А людині – щем.
Вже не вгадаєш, де, коли і звідки
За горизонт веселка поведе.
Але піду до кожного у свідки,
Хто стежку там коханню прокладе!
Хвилі течуть
Фарбами слів,
Знайдуть вони
Гідний мотив.
Світло – це ми,
Ми ж і пітьма!
Інших пояснень
У мене нема!
І світло так, аж мружиться миттєвість!
Я сам злітаю світлом до гори!
І муху чує справжня надчуттєвість…
Та я про це ні з ким не говорив!
Течуть хмарини, хвилі б’ють у скелі,
Молитву жайвір сонцю витворя.
Я розумію: зайві паралелі,
Бо кращого немає вівтаря.
30.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903498
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Піки схрестилися, падає грюкіт
В гру безперервну градиного рою.
Б’ється об поли, заламує руки,
Плач розливає верба над сестрою.
Та уже лігма лежить, от-от стихне.
Голий маслак обтягла мокротеча.
—Вижити треба, вербиченько. Дихай, —
Пролепетала хвиляста малеча.
Не вгомонилася сива вербиця.
Лихові цьому не зна, як зарадить:
— Корінь один в нас, рокито-сестрице,
Й прагнення жити ніхто не украде.
Воду поділю всю навпіл, до краплі—
Й хлине живиця твоєю корою.
Сил набиратиме гіллячко чахле,
Й спокій сестринський прикрию собою.
Мріють над ставом дві дружки-сестриці.
Сильна скалічену вкрила від трощі.
Долі змішалося трав’я, мокриці,
Й віття верби дощ до блискоту лощить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903446
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021
[i]Бермудський Вас забрав трикутник,
Бо зникли, не сказавши й слова.
Скувала крига все зимова,
Страждання - слабкості супутник.[/i]
Рукою зачіски торкнуся,
Даремно згадую я досі,
Як бавили моє волосся –
Примарний світ пустих ілюзій…
[i]Ви зникли… Від тортур нелю́дських
Мій погляд вже не міг палати,
Змінила сукні на халати –
Я все жила отим, бермудським.[/i]
А потім в дзеркало уздріла
колись розкішну та жадану –
думками вирвалась з капкану,
від Вас тікала… в заметілі…
[i]Так зникла магії полуда –
і зрозуміла я відтоді,
що сукня личить моїй вроді –
халат залишила Бермудам…[i]
/Картина польської художниці Ельжбети Брожек./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903317
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Французська дівчина навчалась у Китаї,
Де рисові поля і ріки неокраї.
Жила на чужині злиденно із сім’єю.
Багатого китайця син страждав за нею.
Чекав на перший крок її в своїй машині.
У поглядах його топились очі сині.
І ось, вона прийшла… Постукала в віконце.
В яскравих променях їх пригорнуло сонце.
Благав він батька, чемно кланявся, сумлінно,
І одружитись дозволу просив уклінно:
— Наш дух, тіла злились навіки, воєдино…
Без неї я — ніхто. Прийми її в родину.
— Твої вмовляння не поможуть й сокровення,
Даю тобі із іншою благословення —
З китайкою-красунею у нас в окрузі.
Тобі позаздрять рідні та найкращі друзі.
Коли на батьківщину вдалеч відпливала,
В той день його рідня весіллячко гуляла.
Рясненькі сльози заливали ніжне тіло,
Котре, здавалося, навіки заніміло.
Пройшли роки... Вона — письменниця відома,
Життя її ні з ким не склалося удома.
Він розшукав її, аж у Париж приїхав.
Побачити кохану — найсолодша втіха.
Здається, все життя чекав тієї миті.
Відмовилась. Спливли літа несамовиті.
І як не хочеш, та минуле не вернути.
У творах спогади — кохання не забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903440
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Тримай мене, Хви, та вигойдуй!
Я — ніжність твоя, звуся Лі.
В собі ти упевнений, гордий,
Безстрашний, як ті кораблі.
Ми довго блукали у морі —
Мрій острів обох прихистив,
Світили нам лагідно зорі,
Вчували кохання мотив.
А сонце тепло дарувало,
Як ніжились вдень на піску,
Здавалось, того зовсім мало
На нашім хвилястім віку.
Раптово зірвались у мандри,
В поривах здіймаючи шал,
Нам вітер нашіптував мантри,
І бився об груди причал.
І знову розлука на волі,
Омріяна пензлем митця.
Ми — хвилі з водички та солі,
Наповнюєм людські серця.
Бентежим, оживлюєм душі,
Шукаєм себе у житті.
Ми — свіжість у спеку для суші,
Натхнення земне у злитті! 25/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902537
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 01.02.2021
Зима повноправна, моторна ґаздиня,
В сніжинках-лелітках її полотно.
Сувої тканини дістала зі скрині,
Наткала сама на верстаті давно.
Вже стелить майстриня, гаптує узори.
Морозного срібла не жаль їй на сніг.
У білі берети вдягає знов гори,
Бо сніжної пряжі розсипався міх.
Співають їй норди, лоскочуть принади.
Бурульок гірдянди. Мовчання печать.
Зими це творіння - кришталь водоспадів.
Моторна ґаздиня - і шати блищать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903268
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Над селом із хмарами вчилися журавлики
в небі синім високо літать.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Нас не поспішайте залишать.»
Поміж хмар журавлики ой, кружляли ж швидко як…
бо манила й їх ясна блакить.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Досить! До гніздечка вже летіть.»
І міцніли крилечка у малих журавликів…
Веселилось поле, річка й гай,
як з землі кричали ми: «Гей, малі журавлики!
Є найкращим в світі рідний край!»
Над селом із хмарами вчилися журавлики
в небі синім високо літать.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Нас не поспішайте залишать.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902404
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 01.02.2021
Янголи ви, охоронці,
Не покидайте мене.
Пломінь тримаю в долоньці —
Знаю, все зникни земне,
Наче той спалах на сонці —
Швидко згорить, промайне…
Тільки любові серпанок
Нас поведе у світи
І обійме наостанок,
Вирве із лап самоти,
Й знову засяє світанок
Серед небесних світил. 27/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902762
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Деталі точить, ніби зранку на станку,
Штампує графоман свої вірші.
І вилітають, як з годинника "ку-ку"
Для втіхи власної пихи душі.
Немає рим - для нього зовсім не біда.
Щодня звучать одні і теж слова.
" Краси-весни" - римована тече вода.
Чекає, певне, "слава вікова".
Спиває насолоду інший графоман,
Краде рядки чужі бездумно він.
Слова вставляє, напускаючи туман.
"Поезія" абсурду, ніби тінь.
Колись давно зозулю півень розхвалив,
Зозуля сіра, звісно, півня теж.
Улесливі й тепер коментарі, мов спів,
Ті дифірамби вже не мають меж.
О графомани! Працюйте зі словами,
Хоч ритміку в порядок приведіть.
Свої "шедеври" прошепочіть губами,
Не треба плести із омани сіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902783
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Неначе завітала Арктика до нас,
Бо білий колір нині в моді.
Несе хурделиця свій сніговий запас,
Циклон гуляє на свободі.
В зимовім ареалі зайці-біляки,
Мов притаїлись під кущами.
Полярні, ніби залягли навкруг вовки -
Намети білими пластами.
Ведмідь кошлатий, леопард і білий лев
Вляглись сугробами на землю.
Сова полярна всілась на гіллі дерев,
Мороз розсипав з лоском зерна.
А на верхівках сосен - екстремал макак.
Пролізла ласка у щілини.
Сніжить повсюди, повний вже зими гамак.
Зимовий подих справжній нині.
( Полярний вовк, ведмідь, леопард, білий лев, ласка, сова полярна - тварини білого кольору, а макак має назву "сніжний").
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903028
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Кували долю ковалі,
У кузні над горою.
І чули дзвін той дві зорі
І місяць, що дугою.
Кували день, кували ніч
І лише на світанні.
Торкнулась доля щастям, пліч,
А серденька коханням.
Всміхнулась й дух перевела
І зазирнула в очі.
Блакить небесну їм дала,
А бровам - чорні ночі...
Помітив вроду ту юнак,
До юнки привітався.
Послала доля йому знак,
Він взяв і закохався...
Чарівна пара - він й вона,
Усміхнені й вродливі.
Обоє біля вівтаря,
У доленці щасливі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902019
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Розквітли проліски у нас,
Посеред снігу — справжнє диво!
А я все думаю про Вас,
Яка Ви ніжна та красива…
Якби ж вернутись нам в той час —
У молоді, несмілі роки…
Зумів би підійти до Вас,
Наблизити зустрічні кроки?..
Розквітли проліски й у Вас,
Як радість для душі й надія…
Ви — гарна в профіль та анфас,
Я Вами дихаю та мрію. 22/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902129
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Не вирватись з його міцних обіймів.
Схопив, мов пташку, аж уся тремтить.
Шепоче мило, ніби білі вірші,
Що тануть, знову тануть з снігом вмить.
Прокинулась - немає сліду. Тиша.
На Сході досі ще війна гримить.
Засніжена в зимовій сплячці вишня.
Бійцям щоночі сняться дім і мир.
А що ж вона? Утіха - двоє діток.
Запитують про тата кожен день.
Помічники, так люблять гомоніти.
Не вистачає батька їм лишень.
Сльоза збігає по щоці гаряча.
Скаженій тій війні кінця нема.
Вже рік дев'ятий, а жінка все ж терпляча.
Надія є, хоча в душі зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902211
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Стоїть зимова ніч, беззора, сива.
Мов соняхи, в задумі ліхтарі.
Повіки вікон сіпаються з дива:
Пихтять без спину з люльок димарі.
Зриває покривало з тиші потяг.
Додому хтось прибув о цій порі:
Хто всі п’ять днів очікував суботи,
Щоб стати знов на батьківський поріг.
А хтось вертає з довгої розлуки
Й хвилини підганяв би, якби міг.
Його обнімуть материнські руки,
Утішить дім, родинний оберіг.
А дехто слухає чеканку з жалем,
Бо ждать на нього вже нема кому.
Йому вночі дивитися зосталось
У даль безмовну й про́сиву пітьму.
-Тік-так, тік-так, – відмірюють колеса.
І відстані маліють, і віки.
Шрамує тишу стукіт, наче лезом.
Як боляче розставити крапки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902009
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 23.01.2021
А день пройшовся холодом і сумом.
Мороз пробрав, сльоза німа замерзла.
Шукала...не знайшла його у тлумі.
Не вийти взимку знову на Говерлу.
Сніжить довкола. Ось висить бурулька.
На серце впала снігова лавина.
Це не повітряна літає кулька -
Журба і біль розлуки - двох провина.
Морозна проза, ще й з колючим вітром...
...Почувся скрип дверей і тихі кроки.
Торкнулись одне одного, мов віття, -
Цей день пройшов для них зими уроком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901990
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Буває, так якось прорве
Звідкіль узялось – не питаю,
А слово, як стрімка вода,
В безмежному світові грає.
І вдячна я Богу за те, що
Оживають сірі клітини,-
Бо відпускати свої думки
Сьогодні спасіння єдине.
Нехай собі линуть у вись,
Комусь зігрівають ще душу,
Тихенько в кутку помолюсь –
Мовчати не зможу, не мушу!
В.Ф. – 12.01 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901734
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Над Йорданом голуб вився,
Божий Син там охрестився.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були.
А вода Йорданська чиста
є прозора ще й сріблиста.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були
Вода, вода Йорданичка,
освяти, умий нам личка.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були.
* * *
Дай нам, Боже, щастячка!
Дай усім здоров’ячка.
Щоб раділа матінка і
маленька донечка.
Щоб був сильний таточко
і синок міцнесенький.
Украіні радості
дай нам, дорогесенький!
Просять діточки малі,
щоб у мирі ми жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901750
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021
[i]У дзеркало дивлюся
І думаю: старію вже…
Вплелись до вроди
Дивні срібні пасма:
Життя спокуси…
Зморшки… безліч жертв…
Вітри негоди…
Смуток непригаслий…[/i]
Роки листками,
Так зів'яли від негод…
Сумні сонети
У душі лунають…
А зустріч з Вами –
Просто епізод,
Вже в серці злетів
Юності немає.
[i] …Та я ж – блондинка!
Макіяж… Намиста блиск…
І фарба на зрадливу
Цю сріблястість…
То все – сніжинки!
Й знову, як колись,
Радію диву
В сніжно-білім щасті.[/i]
І негативу –
Як і не було.
Співаю дзвінко
Про найкраще літо.
Так, я щаслива!
Всім вітрам на зло!
Я просто Жінка,
Що не хоче ще старіти…
* Ілюстрація - з інтернету.
/Квадратне римування/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901722
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 19.01.2021
З-ранку сніг сріблястий від морозу.
Ц-ерква. Дзвони. Водохреща свято.
І всміхається зими природа.
Л-лється Боже світло в кожну хату.
Ю-ні і дорослі у молитві.
Є-дність, мир, любов потрібні людям.
С-инє небо і щасливі діти.
В-одохреща..Хай добро прибуде.
Я-нгол радість подарує й щастя.
Т-а вода свята додасть всім сили,
А нужденним - зцілення й причастя.
В ополонці річки - купіль чиста
О-миває, очищає знову.
Д-ля усіх вода свята пречиста,
А від бід - молитва й Боже слово.
Дорогі друзі!
Вітаю з Хрещенням Господнім. Бажаю святою водою змити всі невдачі, гріхи, та сумніви, бажаю з доброю молитвою продовжити свій життєвий шлях, і нехай він буде довгим та щасливим. Міцного Вам здоров’я, любові, добробуту та миру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901783
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021
Гілка, наче тятива,
Бринькнула… В дуплі — сова.
Мудра в неї голова!
Насторожі кожну мить.
Споглядає і мовчить, —
Мабуть, нас тому і вчить.
Має мало ворогів —
Більше бачить, менше слів,
Щоб почути інших спів. 5/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901316
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Як крають серце страх і нерішучість.
І мжичка сиза сиплеться з небес,
Щоб втамувати давнюю жагучість,
Дійду до тебе через сотню плес.
Хоч сумніви повилися плющем,
І смуток гостро вп*явся пазурами.
А з глибини душі - болючий щем, -
Малює думка образ піктограмно.
Відкину гордість, певне, й переляк.
Мені самотньо в світі хаотичнім.
Не знаю, як дійти до тебе, як?
Дійду! Мине ця сиза в серці мжичка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901499
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Вороння креслить чорне коло
Й брунькується на голім гіллі.
Димар розмотує кодолу
І вергне димом в заметілі.
Хрумтить шкоринка свіжоснігу—
Це йде мороз неспішним кроком.
Нарешті взявшись за чепігу,
Зростив кристаликів нівроку.
Вдягнув в них ніч, мов королеву,—
Атла́сами сіяє плаття,
Дивує шик тонких мережив
В букетах з ружі і латаття.
Минає ніч—й щезає казка.
Довкола сіра невидимка.
Десь ділась навіть тінь від паска—
Зігнала обрій сива димка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901056
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Сіла пташечка та й на гілочку,
колихала матінка там дитиночку.
Сіла пташечка, розспівалася,
в ясельцях дитиночка сповивалася.
А та гілочка та й тонесенька,
біля Сина матінка веселесенька.
А та пташечка голосистая,
біля Сина матінка та й Пречистая.
Сіла пташечка та й на гілочку,
колихала матінка там дитиночку.
А ми щастячка всім вам зичимо,
привели його до вас та й залишимо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901178
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Сніг утепляє вікно —
Біле вляглося сукно,
Вкрило верхів’я ялин.
Жевріють краплі калин.
Ранок співає вірші —
Солодко так на душі.
Ямка цвіте на щоці,
Тепла кавуся в руці
У філіжанці й думки —
Так і летять навпрошки.
Пахне кленовий сироп.
Встромлений погляд в Laptop —
Пані читає листа,
Складений з рим неспроста.
Хай порадіє і Він —
Вірить, тепер не один. 7/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900635
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 15.01.2021
Не запізнись сказати те, що на душі.
Слова знайти повинні адресата.
В зимовий час не зеленіють спориші,
Під сонцем теплим тане сніг хрещатий.
Не запізнись сказати, що ти кимось жив,
А може, це йому потрібно дуже.
Бо у житті буває стільки сильних злив,
Морозить інколи людська байдужість.
Не запізнись. Мовчання не додасть тепла.
А для людини кілька слів - спасіння.
То ж не зламай душі стебло, бо стільки зла,
А вчасно слово сказане- безцінне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901367
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 15.01.2021
А сніг летить, летить, летить...
в легкому танці він кружляє.
І ковдрою із чистоти
всю землю сонну огортає.
А білий слід на білий сніг
разком ліг срібного намиста.
Яка ж у білому снігу
наша земля красива й чиста.
А сніг летить, летить, летить...
і тихо віхола співає.
Усі дерева і кущі
в казкові шати одягає.
Мої засипала сліди...
стою вже на твоїм порозі.
Нас кличе білий легкий сніг
і золотий ліхтар на розі.
А сніг летить, летить, летить...
дрібненькі падають сніжинки.
В яскравім сяйві ліхтарів
вогнями тішаться ялинки.
В казковім танці з ними тут
з тобою граємось ми в сніжки.
Тепер на білому снігу
слідочків срібних є дві стрічки.
А сніг летить, летить, летить...
вкриває землю білизною,
а дотик рук твоїх п'янить.
Яке ж то щастя... Ти зі мною!
А білий слід на білий сніг
разком ліг срібного намиста.
Яка ж у білому снігу
наша земля красива й чиста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901061
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Небесне сито притрусило снігом легко,
Мов борошном свіженьким вищого ґатунку.
Ранкове щастя розлетілося далеко.
В Різдвяне свято - довгожданий подарунок.
Бадьорий настрій - сонце посміхнулось снігу.
Земля сховалась під тонким зими покровом.
Немов над нотами рука малює лігу,
І грає в просторі гармонія в дібровах.
Палітра білосніжна, зимна, чиста-чиста.
Початок дня нового - білий лист блокнота.
Заповнити б його лиш благородним змістом,
Сніжинок білі ангели тепер в польоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901147
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Хлопчик усівся на Місяці зручно —
Бовтає ніжками, щось бубонить —
Лине мелодія з ніччю співзвучно,
Дивом пресвітлим — кожнісінька мить.
Місячний хлопчик — веселий, проворний,
Вже запалив багатенько зірок.
Мабуть, у снах він моїх, ілюзорний,
Все ж спонукає до справжніх думок. 5/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901131
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Вже січень, а не видно апліке морозне,
І не танцює в білій сукні заметіль.
Лиш на столі у кришталевій вазі рози,
І поряд пахнуть сніжні яблука кальвіль.
Зривали разом бережно у пізню осінь...
Ще скачуть спомини якимось табуном,
А в серці проросло гілля колюче сосен,
Притрушене, мов снігом, в*ялим тютюном.
Вже січень, а в зими краплисті сльози.
Не замерзають почуття, не снився й лід.
Ще на столі у кришталевій вазі рози,
Сухі пелюстки... Лиш кальвілем пахне світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900812
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Пахтить на всю кімнату праска —
Не травами під сонячним дощем,
Не тортиком сметанним «Казка»,
Не цвітом, не лавандовим кущем.
Приємний запах, незабутній,
Лоскоче ніздрі свіжістю, теплом —
На сукні дівчинки присутній,
Як спомин, що вмістив фотоальбом. 5/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900689
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 09.01.2021
Сумую за Вами віками, одначе,
Зима не сніжинками, дощиком плаче,
Малює калюжами, креслить доріжку,
І холодном віє в самотньому ліжку.
Збираю уяви — мандрують човнами.
Ми щось пропустили, згубили між нами?
Мабуть, почуття зберегти не вдалося…
А вітер куйовдить вже сиве волосся. 5/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900634
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 08.01.2021
Сніжинка впала на лице,
розтанула... лише краплина.
Замилувавсь я. Не сльоза,
зими дарована перлина.
Прозора й чиста, на твоїй
щоці, немов бажання світле.
Хай будуть краплі лиш такі,
від них земля вся наша квітне.
Від крапель тих цвіте наш гай,
суниці зріють у лісочку.
Плодами зарясніє сад,
наллються зерна в колосочку.
Сніжинка впала на щоку...
це теплої зими дарунок.
Як п'є земля рясні дощі,
її зіп'є мій поцілунок.
Щоб зими сніжними були,
квітучі весни й тепле літо,
нам треба вчитись все любить,
що є дарунком в цьому світі.
Сніжинка впала на лице,
розтанула... лише краплина.
Замилувавсь я. Не сльоза,
зими дарована перлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900591
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 08.01.2021
А серце летить, мов повітряна куля,
У кошику - мрія і віра з теплом,
Ще радість кує на плечі, мов зозуля,
Лоскочучи душу пухнастим пером.
Все вище летить, до Олімпу самого,
До піку могутніх, стрімких почуттів,
Де мало, так мало лишилось земного,
Де ніжність плететься із лагідних слів.
У хмарах ховається цятка червона,
Напевно, летить в стратосфері душі,
Туди, де любові цвіте анемона,
В сплетіннях галактик, немов в спориші.
Куди не дістати так просто рукою,
Там навіть годинник спиняє ходу,
Там серце щасливе дзвенить висотою,
З яким по землі цій дорогами йду.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900626
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 08.01.2021
З-ірка перша засіяла над вертепом,
Р-адість душу обіймає, світло тепле.
І сніжинок рій літає благодатний,
З-аглядає щастя знову в кожну хату.
Д-звони храмів злотоверхих скрізь лунають.
В-есело Різдво родини зустрічають.
О-біймає всіх Любов, Надія й Віра,
М-и вітаємо з Різдвом Христовим щиро.
Х-ай Господь поможе біди подолати.
Р-аду дасть усім, врятує сина й матір.
И (Й)но з молитвою у всіх тепер спасіння.
С-вітле, чисте хай буде, буде сумління.
То ж тоді Господь прийде з благословінням.
О-горне духовно люд увесь прозріння.
В-ийдуть у Різдво з колядкою дзвінкою,
И-(І) торкнеться благодать землі рукою.
М-и ж щасливі, бо життя тече рікою.
(Йно - в значенні- тільки)
Дорогі друзі вітаю Вас з Різдвом Христовим!У це світле свято бажаю Вам миру і спокою, добра, взаєморозуміння, достатку, любові, щастя, душевної рівноваги, успіхів у всіх починаннях, більше радості, міцного здоров'я і всіх благ! Нехай виправдаються всі очікування і здійсняться найзаповітніші мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900450
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 06.01.2021
Мудрість розумова та філософська - частина душі.
Ми спираємося на неї, приймаючи рішення,
Роблячи вибір, яку дію зробити на рубежі.
Це властивість - правильно домогтися мети і мрії !
Саме завдяки їй споглядаємо світ і відкриття.
Розуміємо походження і незмінні причини.
Принципи вкладаємо в основу всіх речей, у життя.
Справа розумних частин душі - це не дія людини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900066
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
Рік Щура іде в дорогу,
Всі держіть Бичка за роги,
Він до волі звісно звик,
Виросте із нього Бик.
Був не зовсім добрим рік,
Та недобре ж не на вік,
Щоб щурі перевелися,
Лиш добром усі ділиться,
Рік цей білого Бичка:
Пригадайте Третячка.
А як стане він могутнім
Буде в ньому все присутнє:
Бо життя не завжди казка,
Ріг достатку, Божа ласка,
Щоб не збитися з дороги
Сил нам втриматись за роги!
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899815
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 01.01.2021
Щиро вітаю всіх вас, друзі, з Новим 2021роком!
Хай він буде мирним, світлим, творчим!
Сіємо на щастя та добро.
* * *
Новий рік завітав до вашої хати,
приніс радість він усім… дозвольте посівати!
*
У торбинках в нас ясні зернятка,
тепло рук у них, щирість серденька.
Мов по ниві ми зерна сіємо,
щоб збулося все, про що мріємо.
Сієм зернятка та й добірнії,
щоби дні усі були мирнії.
По всій хатоньці розсіваємо,
щоб збулося все, що бажаємо.
Золоті у нас всі зерняточка,
щоб веселою була хаточка.
Сієм зернятка, де віконечко,
щоб ясніло в нім ясне сонечко.
Сієм зернятка від поріженька,
щоб легка була та й доріженька.
Хай вас радують ваші діточки,
мов веснянії ранні квіточки.
Сієм, сіємо, посіваємо,
з Новим роком вас всіх вітаємо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899920
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 01.01.2021
З-има прощається з Щуром у грудні.
Н-азад не повернути рік цей чудний.
О-фарбив людство світлом і печаллю.
В-ажливий і шкідливий з вірусною шаллю.
И-(Й)ой, йой, для кожного із нас, хоч різний,
М-и не забудемо, бо був він грізний.
Р-ік Білого Бика спішить, то ж зустрічаймо, люди!
О-мани відійдуть, гармонія скрізь буде.
К-аданс пісень, любов і мир настане.
О-бійме ласка всіх, а сум розтане.
М-и друзів любих привітаєм щиро.
Д-о дому щастя завітає легкокриле.
Р-адіймо лиш життю, цей дар від Бога,
У-лад все вдома буде і в дорогах.
З-доров*я зичу й я усім родинам,
І рік Новий хай славить Україну!
31.12.2020р.
Дорогі друзі! Від щирого серця вітаю усіх з прийдешнім Новим роком! Бажаю домашнього затишку, чудового настрою, яскравої мрії, доброї надії, життєвого достатку, радості та вірної любові. Бажаю, щоб Новий рік приніс багато зустрічей з друзями, багато веселощів, багато подорожей, багато приємних турбот. І нехай Ваші серця переповнює щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899930
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 01.01.2021
О вчителю! В тобі таїться все:
Дитяча віра, тепле серце мами.
Енергія до зір нових несе,
Плекаєш душу вчинками й словами…
Хай Бог тобі тих крил завжди дає
До творчості, взаєморозуміння.
Дитина серце віддає своє,
Коли в душі відчує це проміння.
В яскраву квітку – сповниться бутон
І пташеня – орлом могутнім стане,
Якщо із педагогом в унісон
Вогнем заб’ється серце полум’яне.
Як хочеться, щоб світ наш не мілів.
Щоб ми не йшли в нікуди та наосліп.
Хай підростають гідними малі,
Й не забувають людяність дорослі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899704
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020
[b]Н[/b]атрусила пуху птаха білокрила.
[b]О[/b]глянись навколо - килим сніжно-білий.
[b]В[/b]крив кущі , дерева, землю і паркани.
[b]О[/b]н у небі зорі, місяць у жупані.
[b]Р[/b]ік Щура втікає, Білий Бик приходить.
[b]І[/b] зима радіє, підбирає коди.
[b]Ч[/b]арівна ялинка вже у кожній хаті.
[b]Н[/b]а зеленій хвої - кольори багаті.
[b]А[/b]тмосферно, ніжно, затишно в кімнаті,
[b]К[/b]азка йде у гості. Свято це строкате.
[b]А[/b] в душі надія: усміхнеться правда.
[b]З[/b]никнуть негаразди, мирним буде "завтра".
[b]К[/b]ава, подарунки, шоколад, цукати,
[b]А[/b] навкруг ялинки рідні всі у хаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899567
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Ясна зіронька засвітилася,
де дитиночка народилася.
Біля Сину Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
Божий Син прийшов
та й у кожен дім,
щоб у радості жити нам усім.
Біля Сина Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
І співатимуть аж до раночку
Святі Анголи колисаночку.
Біля Сина Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
Ясна зіронька засвітилася,
де дитиночка народилася.
Біля Сина Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899144
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Вмостились білосніжні прядива на видноколі,
Тусуються призахідні, найдовші вечори —
У грудні дочекалися зимової пори.
Ти — зовсім не чужий мені — та і не був ніколи…
Ворожка-ніч віщує зорепад — летіть опали!
Чатує круглий місяць нас і вибіливсь, як льон…
Якби ж забути я могла тебе колись, як сон…
Спиваю спогади із новорічної піали. 24/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899152
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Вам свіжих, чистих аркушів? З якого дива?!
Чернеток галки манівці довкруж накрили.
Склюють озимих й ярих засіву зернини,
Весну прийдешню поведуть крізь гай з тернини.
Данина пам’яті—сніжинки-витинанки—
Ховає за ажурами плакучі ранки.
В грудневім бешкеті вовтузяться хмарини:
Є в куполі небеснім, мабуть, теж шпарини…
Ліс, взутий в кирзяки, тупцюється на місці.
Сорока на хвості йому принесла вісті:
Дива, його плішивість – це гріхи людини,
Але вона чомусь не визнає провини.
Зустрінуть рік Новий поля смутні й неспані,
Аж до весни сади стоятимуть, мов п’яні.
Не актуально Дід Мороз чи Морозенко,
Коли снігами не вкривається земелька.
Дай людям чистого листа—й почнуть спочатку?
Клянуться, що сам Бог на нім приб’є печатку?
Лиш витягне полотна сніжниця з зимарки—
Накриють чистовик знов правки і помарки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899420
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Рахує час літа, немов сніжинки,
Які летять і падають, і тануть.
Минає не один в житті світанок,
Крадеться осінь, кличе на обжинки.
Зозулине "ку-ку" рахує роки.
Фортуни усмішка, чи є проблеми.
У справах грузне, у нових дилемах.
Життя проходить швидко, крок за кроком.
Людина, ніби дерево, старіє.
Не завжди думає, яке коріння.
Чи залишає пагони й уміння,
Чи зберігає кришталеві мрії.
Відчує згодом, як літа морозять.
І цінуватиме свій час, хвилини.
В молитві кожна мить тепер полине,
Як старість прийде - мудрість на порозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899069
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Та чи хочу вертатися в осінь,
Як у гості набилась зима?
Лист зів'ялий увись не підносить—
Лиш обходить його кружкома.
Зору шлях затуманює в небо,
Затягла теплоту пояском.
Рештки осені вітром теребить
Й припорошує снігом-піском.
Засльозилися очі: це ж саван
Розстелила на товщі століть.
З висоти літ підтакує ґава:
— На минущості світ весь стоїть.
Пропливає життя щохвилинно…
Відпускаю сумнівне «якби…»—
Лише «зараз і тут», як є, чинно.
Ще б зуміти без тіні журби…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898042
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Котила осінь колесо по колу,
прибравши липи, мов дівчат, в чільці.
Внизу туман водив обвислим волом
по таборах смерек і ялівців.
Безмовне здивування: дід з онуком
( і він сюди ж. Літ, видно, вже під сто…)
йде до помосту метушливим кроком
з кийком в руці, розкриливши пальто.
На поклик відгукаєшся Марічки,
що заблукав між горами Карпат?
Он там, мабуть, стрічались, біля річки,
котру з дівочих сліз злив водоспад.
З канатівки розгледиш й полонину,
вона збирала верес там й чебрець.
З палкого серця голос рвався й линув
про те, що «кнєзєм» хоче звать тебе.
Огорнеш смутком всохлу сокорину.
На ній давно обгніздились птахи.
Тобі під нею вишивала й сину
сорочки, кептарі і сердюки.
Охопиш з висоти орлиним оком
овечість хмар й живе єство Карпат.
Немов печать, скупа сльоза- і спокій.
Лише про нього тут ліси шумлять…
…Котила осінь колесо по колу.
На діда задивилась я іздолу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898728
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 24.12.2020
.
Зелена повінь
З небес на землю ллється.
О, прозріння мить!
.
Осіння яса
Враз хлинула у спогад.
Одинокий вовк.
.
Лукава гречка
Манить кохання медом.
Заздрісний місяць.
.
Бавиться з сонцем
Мале дівча у жмурки.
Колискова гра.
.
Танок шаленства
Горить в інстинкту гоні.
Молитва вогню.
.
Пробуджуються
Серця, мов брость вербова.
Зелень гаївок.
.
Згорає свічка:
У білий день згорає.
Милосердя суд.
.
У срібні ризи
Облачилася зима.
Іду до утрені.
.
Вимальовує
Мороз на склі віконнім
Крила ангелів.
.
Сп’янів горбчик,
Склювавши виногроно.
Янгол сльози ллє.
.
Вуха лопухів
Вслухаються у тишу.
Літній полудень.
.
Пальцем по піску
Пишу про своє щастя.
Поцілунку лет.
.
Сходить благодать –
Вогненний знак обрання.
Молитва у сні.
.
Гублять підкови
Прудкі весільні коні.
Злотоустий сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899110
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Переплутали чорне з білим,
розмішали вже біле з сірим.
До червоного тягнеться чорне,
біле радість до себе горне.
Чорне хмуриться, всіх жахає
і здоров’я, глянь, забирає.
А у білого усмішка щира,
чорна сила її прикрила.
Якби чорними тільки ночі
і земля в ріллі, терна очі.
Якби темними – руки умілі,
ті, що хліб золотий зростили.
Переплутали чорне з білим,
розмішали вже біле з сірим.
До червоного тягнеться чорне,
біле радість до себе горне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899024
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 23.12.2020
Дихаю тобою у грудневі ночі,
Дихаю любов*ю світлою, мов сніг.
Іноді будує щось морозний зодчий,
А мені все рівно - маю оберіг.
Оберіг родинний - вогнище кохання,
Щирість і повага, ніжність почуттів.
Дихаю тобою в золотім світанку,
Взимку сад любові навіть не спустів.
День у день з тобою ділимо ми радість,
Ділимо печалі, біль і щастя, й сум.
Дихаю тобою: знов даєш пораду,
Ти єдиний в серці, - втіха ясних дум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898972
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 23.12.2020
Горностаями
Стрибають пасма снігу —
Танець віхоли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898287
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 23.12.2020
[b][i]Недохват[/i] [/b]
[i]їй[/i]
Я їй, – привіт! Вона мені, – адью!
Солодка сіль на задубілу рану.
От і побігай в темному гаю
з такою героїнею роману.
Укриє іній голову мою
як ожеледь усі церковні бані.
Чи біс в ребро, чи мозолі наб’ю –
прогнози на майбутнє непогані.
Та іноді симпатія моя
на ці події одкриває очі
мені й собі. Ми боїмось щоночі
оказії побачитись щодня.
Надія є на логіку жіночу,
що десь у небі ми одна сім’я.
[b][i]Перебір[/i][/b]
[i]Йому[/i]
Навіщо той гармидер «Енеїди»?
Людей вінчають зорі угорі.
І десь візьмуться у моїм дворі
не тільки ангелята, але й діти.
І не сонети о такій порі
на часі... і не до сучліту...
А хто зготує істи дітворі?
А як же я на море не поїду?
Та уявляю, – ой, лечу, лечу...
наобіцяю як ота синиця
варити юшку у морській водиці...
На каруселі з далечі кричу
і я за це нічого не плачу...
і слава Богу, що мені це сниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898232
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
Ой там на горі, ой там на крутій,
Сиділа - була пара голубів...
Та вони ж сиділи, парувалися,
Своїми крильми обіймалися...
Де ж взявся, прийшов охотник - стрілець,
Розбив розлучив пару голубець..
Та він голуба вбив, а голубку вловив,
Узяв під полу, й приніс додому...
Насипав пшінця, та й по колінця,
Налив водички, та й по крилечки...
Голубка не їсть, та голубка й не п"є,
Та все на ту гору, та й поглядає...
"Голубко моя, сизокрилая,
Чого ж ти така зажурливая?"
"Ой того ж то я зажурливая,
Бо ж не знаю я, де пара моя..."
"Є ж у мене є, сімсот голубів,
Літай, вибирай, може ж там і твій..."
" А вже ж поміж них , та й літала я,
Та й там не знайшла, де пара моя..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898189
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 15.12.2020
На терезах - злагода дій і хаос,
Правди море - потоки брехні.
Українець ім*я чи знов малорос?
Єдність людства, чи меч і вогні.
На терезах - пекло наживи і рай.
То ж отямся, людино, скоріш.
Звіра хижість в собі, цинізм подолай,
Не продай свою душу за гріш.
На терезах сучасних - мир і війна,
Домінує хоч поки життя.
Ятрить думка щодня для всіх навісна:
Що ж чекає подалі буття?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898228
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
Сніг рипить веселим хрустом –
Будуть вечорниці.
Мамо, дай квітчасту хустку,
Та нову спідницю.
На щасливу світлу долю
Калиту спекли ми.
Наспіваємося вволю
З хлопцями сільськими.
Дай намисто із разками –
Так, своє… не сердься…
Причарую точно, мамо,
парубка до серця.
Я ж весела й працьовита –
Дай іще й сережки!
Маю так заворожити,
Хай не згубить стежку.
Он, у вишитій сорочці,
Серце парубоче –
Найгарніший з-поміж хлопців…
От за нього й хочу!
… Сніг рипить веселим хрустом,
Молодь вся в ударі…
Вишиванка й в квіті хустка
Танцюють у парі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897972
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Сніжинки ніжні небо розсипало щедро:
Дрібні білясто-чисті філігранні.
Мушнею осідали на ялинки, кедри,
Вбирали в сукні клени, липи рв*яно.
Це перший сніг, що освіжав зими повітря.
Він тихо дихав, йшов, хоча безплотний.
Старанно повівав грудневий вільний вітер,
Грайливо дмухав, мов оса зальотна.
Густішав полохливий срібний сніг щоразу,
Біліли вулиці, дахи будинків.
І стало на душі моїй так любо зранку
Зірками падали легкі сніжинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897940
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
А я у думках
приїжджаю до тебе.
Чи рада мені?
Ох,розгулявся
вітер! Все чіпає!Хто
розсердив його?
Стара хатина.
Біля неї - виноград.
Ще не зібраний...
Мріяти можна
про все(була би воля!)
Та тільки й того...
Де ти,з ким ти,
я нічого не знаю.
Просто цікаво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897294
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 11.12.2020
Ця пізня зустріч.
Минуле не повернеш.
Бігає дівча...
Не всі сказані
слова про любов.Скільки
їх ще чекають!
Ти була юна
і я - школяр.Записки
нас поєднали.
Весільне фото.
Староста я.І рушник
через плече.О!
На трьох колесах
велосипед - дитяча
радість. І заздрість!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896755
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 11.12.2020
Розкажу я усім, якщо хочете знати,
те, що я відчуваю, можна щастям назвати.
Щастя – бачити зранку новий день в позолоті,
ясним сонцем зігрітий, кличе всіх до роботи.
І плід праці своєї, немов бджілка збирати,
бути людям потрібним – можна щастям назвати.
Щастя - чути веселий сміх дитячий у хаті,
мамі й тату радіти - можна щастям назвати.
Мати друзів багато, їх щодня зустрічати,
тим, що маєш, ділитись – можна щастям назвати.
Розкажу я усім, якщо хочете знати,
в когось радість у тому, щоб у інших забрати.
То ж немає їм діла, як чиєсь взять й прогнати,
як піде чуже щастя десь по світі блукати.
Треба думати всім... міркувати самому,
як же щастя тоді повернути додому?
А буває, що щастя захищати ще треба...
з тими щастя назавжди, як дарунок із неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897345
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 11.12.2020
Сіло сонце за горою, за високою,
я зустрінуся з тобою, кароокою.
В твої очі задивлюся, терна зернятко...
ой, як хороше з тобою, моє серденько.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
Ми по травах, по шовкових будемо гулять,
тебе ясною зорею стану називать.
Розцвіла, моя дівчино, ти мов квіточка,
а в волоссі золотому ясна стрічечка.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
Тут потоками дзвінкими річка виграє,
ти ж хвилюєш, дівчинонько, серденько моє.
Буде чарами своїми й ніченька сіять…
ну, а ясний місяченько - срібло розсипать.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897544
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 08.12.2020
Впізнай мене
Впізнай мене у погляді своєму
коли подивишся на сонце чи зірки.
Вони давно-давно у серденьку моєму
про тебе сіють почуттям мої думки.
Впізнай мене у диханні своєму
коли відчуєш сили усміхатись знов.
Усмішкою та вже не в серденьку моєму,
а на душі до тебе вже цвіте любов.
Впізнай мене у голосі своєму,
коли співаєш в самоті палкі пісні.
Піснями і з'явився я в житті твоєму,
почувши всі твої бажання уві сні.
Впізнай мене у слові не чужому,
яке дарує незнайомець лиш тобі.
Можливо саме ним до тебе, як додому
я лину світлом бути в радості й журбі.
Впізнай мене тим вечором чи ранком,
що тоне у обіймах сонячних морів,
Тебе давно чекаю ними перед ґанком
щоб світ навколо твій від ночі не темнів.
Віктор Цвіт 07.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897614
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 08.12.2020
Туманне небо прихилилось до землі
І їй нашіптує ранкову мантру.
Безсніжний грудень розпустив сльозу в імлі.
Зима, мабуть, пустилася у мандри.
Морозним стразам - зась! У мряці овид десь,
Не видно. Сиза мжичка бовваніє.
В туманнім морі парк ще напівсонний ввесь.
Здається, тріпотять грудневі вії.
І попри світ туманний, смуток і ковід,
Зима прястиме знову білі рядна,
Морозно-сніжний засіяє краєвид.
Тримаймося за нитку Аріадни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897442
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 07.12.2020
Приєднуюсь до флешмобу
українська хустина
#флешмоб #українська_хустина
[i]Полотняна, ситцева, в мережці,
Домоткана, шовкова, фабрична.
Знаємо ми хустки усі теж ці,
Головний убір зручний і звичний.[/i]
Тож сьогодні, в свято Катерини,
Зодягну її в червоні маки.
Справжню святість неньки-України –
Стала хустка нашим модним знаком.
[i]Молодь одягає хустку творче –
Грає атрибутом досконало.
Віримо, що хустками від порчі
Божа Мати жінку захищала.[/i]
Українську вроду незрівнянну
Хустки прикрашали завжди різні.
Гріє взимку пухова, вовняна –
Наша хустка, мов душевна пісня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897428
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 07.12.2020
Ой горіла ж Земля… і знову горить.
А чи ж мало вогонь спопелив?
Ой змовкали вуста… і знов хтось мовчить.
Хто, скажіть, цього знов захотів?
Ой боліли ж серця… і знову болять.
Та не всі, бо ж є ще й кам’яні.
Ой горіла ж Земля… і знову горить.
Не згорає зло у вогні?
Хіба думали ті, хто життя захищав,
що комусь замала є ціна?
Знову платять життям комусь наші сини,
сіє мороком люта війна..
А було ж, а було... плакав Київ і Брест,
на Неві йшли машини під лід…
Там ми разом були, тільки миром й жили.
Скільки ж треба пройти нам ще бід?
Земля в Всесвіті, знай, горошинка мала,
це є світлий, єдиний наш дім.
Треба дбати усім, щоб жило тут Добро,
лиш з Добром по Землі ходить Мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897422
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 07.12.2020
В кожної мушлі
Є свої історії,
Як і в людини. 27/11/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896429
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Людино! Ти спробуй не наїхати, а поступитися.
Не захопити, не обікрасти когось, а віддати...
Та не сховати і не надкусити, а поділитися.
Не розірвати, а склеїти, тісним вузлом з*єднати.
Не показати кулак, принизити, а подати руку.
Не завдавати болю, не кричати, а вислухати...
Ти спробуй , побачиш, як хором озвуться всі твої друзі.
Ці добрі вчинки зігріють серце твоє гордовите.
Життя сповнено несподіванок, навіть випадковостей.
Так що не роби іншому, -чого не хотів би собі.
Бо все одно вчинки вернуться бумерангом, стануть комом...
Живи, будь мудрішим... Цей світ належить не тільки тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896288
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Немає підстав для смутку,
Тим більше, підстав для відчаю,
Бо дихаєш ти повітрям,
Несеш по землі життя.
Ти можеш шукати гуру,
Можливо, і три століття,
І раптом знайти у серці -
В краплині є вся вода.
Відкинь всі питання й сумнів,
Бо скільки би книг не з'їв ти, -
Від розуму більше горе
І більша ілюзій гра.
Поглянь на дітей і море
Їх радощів, щирий подив,
Коли вони в захват входять,
Світ бачить новий душа...
У кожній пелюстці квітки,
У кожній секунді часу,
У кожній пилинці ґрунту
Та іскрі багаття, як
Бог є в усьому світі,
І хай хто як зна малює,
Й молитви свої підносить,
Й дає свої імена...
Так в кожного є свій досвід,
Тому і шляхи всіх - різні.
Хто вірить, тому й дається
За вірою, і любов
Добром йому обернеться,
Життя стане ясним світлом.
Хто прагне - завжди прорветься!
І житиме знов і знов.
Квітка
(Л.Новошевська)
27.04.2020
#квітка #вірші #поезія #жв #Україна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896363
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Її душі торкнувся непомітно,
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.
Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.
І в неї зародилася печаль.
Бо світ його під сімома замками,
Не підібрать ніколи їй ключі.
І незворушний давить суму камінь,
Скотилася сльоза гірка свічі.
Вражала делікатність і галантність,
До нього б доторкнутись хоч на мить.
Ніколи не зустріне з ним світанок
Самітник зачинив у клітці світ.
Дізналася причину однолюб він.
Коханої нема - таке буття.
І став тому самітником відлюдник.
Чекало дівчину нове життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896366
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Ненависті вірус Донбас охопив
І до української пісні,
І звичаї, й мову готові втопить,
Не думають, що буде після.
Не може ж горіть Україна віки –
Кінець наближається Раші,
А скинуть облуду з очей гірняки,
Затягнемо всі тоді нашу,
Народну, глибоку, про зраду й любов
До неньки Русі-України,
Усім зрозумілу і любу, дасть Бог,
Згадаєм пісні й Чураївни.
Бо мова – не просто землі святий код,
Де ти і твоя родина,
Бо мова єднає людей у народ,
І наш буде вільним,
єдиним!
21.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896177
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 25.11.2020
Кажуть, час є такий… Нелегкий.
Що хизується зло. Розгулялось.
Ти на себе поглянь. Хто такий?
Чи давно твоє серце сміялось?
Кажуть, люди тепер дуже злі,
у біді не завжди допоможуть.
Ти на себе поглянь. Хто такий?
Чи на тебе покластися можуть?
Є багато у світі таких, в кого
душі померкли… Це прикро.
Та, на щастя, є більше між нас,
хто несе у душі своїй світло.
Ото ж чула я й інше, скажу,
до душі слова ці мені. Правда.
Є багато у світі таких,
хто життя любить, вірить у завтра.
Через тьму ми пройдемо. Повір.
(Що б не думали й не говорили!)
Бо це світло веде нас вперед,
додає всім і віри, і сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895999
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 25.11.2020
Кружляло листя восени, і ми - у парі.
Хіба хтось був тоді щасливіший за нас?
Любові танець, танго пристрасті... і чари,
Але минули безборонні мить і час.
З дерев зістригла осінь буйні шевелюри.
Я жмуток листя, мов надію, берегла.
Стіна дощу була волога і понура.
Мотив меланхолії. Смуга без тепла.
Сховався дощ утомлено в намокле листя.
Остуда в серці. - Повернути б все назад, -
Звертаєшся до мене. Падолист у місті.
Звучить повільне танго. Тихий словопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896123
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 25.11.2020
Скибкою хурми
У небі місяченько —
Справжній смаколик.
Місячний човен
Гойдається між хмарин —
Ніч у плаванні.
Місячне сяйво
Розлилося на воду —
Ніч купається.
Припудрила ніч
Місяць кукурмою —
Краса уповні!
Спалахує вись
Нічними факелами —
Час зорепадів.
Манговий місяць
Дозрів, стікає соком —
Поласувати б.
Висить намисто
Сузір’ями на небі —
Прикраса ночі.
Місяць уночі
Підгодовує хмарки
Яєчним жовтком.
Блукає в небі
Місячна апельсинка —
Плід ночі.
Тьмяніє місяць
Між невідомих площин —
Ніч не без шарму.
Небо міряє
Місячним годинником
Проміжок ночі.
У часи пітьми
Добре видно світлий люд —
Вибір на часі.
Ніч сузір’ями
Розкладає пасьянси —
Бажанням збутись?
Нічне-довічне —
Повторення немає,
Життя триває!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895977
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 25.11.2020
Я ХОЧУ У КАРПАТИ
Дзвенять,стрімкі потоки срібні дзвони
І відлунюють,із гір з синіх Карпат.
Сонце сяє з небесної ікони
Осяює ,чудову мить - Листопад.
Я Хочу ,у літо гори Карпати
І злетіти ,як орел до Верховин.
І Крильми птаха свій рай обняти
І оспівати, смереки з полонин.
Лети, моя пісне птахою у світи!
І оспівай, про милий чудовий край.
Від звук , трембіти шумлять дзвінко ліси...
І Квітку, едельвейс леліє небокрай.
Я віднайду ,ніжну квітку чарівну
І своїй коханій букет подарую.
Із джерела,чисту водицю черпну
Тобі, красу, Карпат я намалюю.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895580
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Сіла на місточку осінь й заспівала…
про те, як в садочку яблука зривала.
Як збирала груші, медами налиті,
ґрона винограду, пишні й соковиті.
Золотом розшита в осені сорочка…
пісня за водою плине від місточка.
І співає осінь про поля широкі,
щедрі урожаї… і Карпат потоки.
Птахам перелітнім пісню дарувала,
в далеку дорогу їх благословляла.
Закружляв у танці вітер і немарно,
прилинули хмари, уже стало хмарно.
Пішла по городах та усе співала...
так ще одну осінь тут зустріла мама.
Їй дарує осінь чорнобривці ясні,
в них цвітуть ще сонцем пелюстки прекрасні.
Хризантемки ніжні до неньки сміються,
бо ж такі чарівні мелодії ллються…
Від пісень осінніх все навкруг стихає,
ніжна позолота дороги встеляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895405
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Мене ти закохав миттєво в себе,
І закрутилася жіноча голова,
І не перечило рожеве небо,
Лились єлеєм ніжності слова.
Від тебе не чекала обіцянок,
Зі спалахом у казку ми ввійшли.
Яким святковим був щасливий ранок,
Бо під вітрилами рожевими пливли.
Феєрія: чудовий сон відбувся.
Мені натхнення й радість дарував.
Рожевим осінь ще фарбує будні.
А може, ти насправді закохав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895555
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
У замерзлих віях – сум сльоти.
Цей тягар нести мені несила:
Нашу мрію залишаєш ти –
Мов у сніга відбираєш крила.
Двері смутком-стогоном риплять,
Хоч немає в них на те причини.
Заметіль залишить болі втрат –
Тільки потім, знічено, спочине.
Я все йшла… німіючи з туги,
Опустились плечі у печалі,
На обличчі плакали сніги –
Є в коханні винні й постраждалі…
Сніг так швидко замітав сліди,
гаснули сльозами білі крики.
… Йшов у тій розраді назавжди
Той, хто серце полонив навіки…
Сніг самотній захищав мене.
Я шукала відповідь у нього:
- Ну скажи, коли все це мине?
І чому сумую до знемоги?
Сніг втішав: «Скінчиться цей двобій…
Зарубцюються і стихнуть рани…
Знов кохання забринить в тобі –
Невзаємне ж навесні… розтане.
(Переклад моєї ранньої російськомовної лірики: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871571.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895145
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 19.11.2020
На синьому плюші князь-місяць щербатий
приліг відпочити, а може, й поспати,
та зовсім сердезі сьогодні не спиться,
бо кличе Велика щораз Ведмедиця.
—Дивися, сусіде: забрьохана осінь
бреде по калюжах, а ноги-то босі.
Від самого рання й весь день до смеркання,
як та чорнороба. Яка з неї пані?
У праці горьовій зносилась одежа…
Часу не марнує й за часом не стежить.
Колись допізна так колгоспниці в полі
собі на руках гартували мозолі:
гектари сапали, пололи, збирали,
прийшовши додому, варили і прали,
добра научали синочків і доньок,
їм болі здували з колінець й долоньок —
від самого рання й весь день до смеркання—
ще й призро їх звали бабами, не пані.
—А чим ми могли їм зарадить з тобою?-
зітхнув-крякнув місяць й накривсь з головою.
Колише в візку ведмежа Ведмедиця:
—Ой, люлі, маленька, тобі чом не спиться?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895412
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Насінини мають крила:
В’язів, кленів, ясенів…
Неабияка в них сила,
Щоб торкнутися землі,
Прорости у ній корінням
Під краплинами дощу, —
Із маленького насіння,
Налітавшись досхочу!
У кульбаб свої маршрути, —
Як завіється сезон,
Шовковисті парашути
Відкривають марафон! 16/11/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895224
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Увечері накрапував холодний дощ.
Зима ввірвалась вранці в пізню осінь.
Блискучим льодом вкрила раптом простір площ.
Міцний зціпив деревам іній коси.
А сонце блякле десь сховалось у журбі.
Кіптявість сіра розповзлась по хмарах.
Здається, час призупинив свій звичний біг.
Зима лиха проникла через шпари.
Завмерли квіти. Кущі у сні морознім.
Трава сріблясто ніби заніміла.
Замовкла осінь - зими страшні погрози.
Пора, мабуть, згортать осінні крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895462
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Сонце заломлює руки —
Хмара біжить навпростець,
А навздогін чути звуки —
Хлеще її вітерець.
Щось бубонить надвечір’я —
Світло згубило від дня.
Тихо прийде на подвір’я
Осінь, як літу рідня.
Перефарбує листочки
В лисячий колір — краса!
Перетанцює таночки
І полетить в небеса.
Зірка зірвалась у висі —
Губить у леті вогонь,
Гори замріяні, лисі,
Небо спиваюсь з долонь.
Місяць чекає на нічку,
Щоб засіяти вгорі.
Доки роситься травичка,
В мандри зібрались вугрі —
Аж у Саргасові води,
Щоби продовжити рід.
Чайок звучать хороводи…
В просторі — кожного слід. 7/10/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893802
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Із зарослей бузку котилась піна,
Бродити починала черемшина.
Весняний день, віддалина кармінна,
Вів у куток, де мріла ледь хатина.
Кущасті чорні брови солом’яні
Тінили їй підсліпуваті очі,
Помелу збіжжя ллялася духмяність
У балачки притишені жіночі.
Не випускала бабця з рук погонач,
І архаїчно шамотіли жорна.
Текла мука із кам’яного лона,
Вдові чоло росила праця зморна…
А зверху дивувались зореплавці:
-Агов! Сягнуло космосу століття…
Жінки не чують в гомонах на лавці.
Жінкам хоча б було врожайним літо.
Застиг поміж століть куток без хати,
Без піни безу, всохла й черемшина.
Цвіте під ровом мохом волохатим
Каміння з жорен – диво-дивовина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894973
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Від слів твоїх хотілося мені літати,
Бо оживали барви візерунків.
Мов мавка, я пила любові трунок,
Лилась для нас симфонія життя строката.
Але ж безжальна осінь холодом війнула,
Пірнули у буденність круговерті,
І розчинилась у дощах відвертість,
Відшелестіла листям, канула в минуле.
Хоча не відпускаєш досі, а тримаєш,
Мене мовчання вже шматує навпіл.
Мені б у ліс, була колись я мавка,
А в тебе справ зібралося тепер чимало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895367
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Ой ти , доле, моя доле… Моя долечко.
А прожити – не пройти через полечко.
Ой ти, доле, моя доле! Доле світлая,
мов та зіронька яскрава, вечірняя.
Ой ти , доле, моя доле… Доле квіточко.
Уже осінь на порозі, пройшло літечко.
В сині очі закохалась, в очі синії.
А що він мене кохає, не сказав мені.
Ой ти , доле, моя доле… Доле-ягідко.
Солоденькою буваєш, часом… ой гірко.
І не знаєш, де загубиш, де можна знайти.
Кароокий все приходить, просить заміж йти.
Ой ти , доле, моя доле… Моя долечко.
А прожити – не пройти через полечко.
Ой ти, доле, моя доле! Доле світлая,
мов та зіронька яскрава, вечірняя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895211
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 18.11.2020
На час не нарікаймо. Хай собі іде.
Хай мчить куди захоче й проминає.
Ображені, бо кра́де молодість й не жде?
Що нам дарує, сам же відбирає.
У забутті сиринга скіфів і авлос.
В минулім дивні ліри та кіфари.
Зате час баб зали́шив, золото колось
І воїнства зміїного примари.
Колись там Артимпаса сходила з небес,
Закутавшись із золота вуаллю.
Зітхав ревнивець вслід, ненависний Арес,
Коли брела земною пектораллю.
Де ніг її тепло лишалось на землі,
До сходу сонця сходили тюльпани.
Мов жовте золото, блищали в ковилі,
Яріли ними доли та кургани.
Круглились очі у володарів степів.
Кохав богиню не один вояка,
І войовничий дух на мить добрів,
Коли вона дивились з акінака.
На час не нарікаймо. Хай собі іде.
Він вічний—тож даремні й хвилювання.
Пройдуть віки — хтось, може, слід наш віднайде—
І знахідка навіє здивування.
Тюльпан скіфський трапляється у межиріччі Дніпра і Молочної, де зростає лише на території заповідника «Асканія-Нова».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895082
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 15.11.2020
Листопадило на душі, листопадило,
Бо осінній повіяв вітер.
Де та юність моя - білоквіття із саду?
Не вернути цвіту на віття.
Листопадило на душі, листопадило.
Де ж широка юності стежка?
Листя золотом, золотом сипало й падало,
Оживала згадка-мережка.
Листопадило на душі, листопадило,
Замрячили хмари дощами.
Лиш на рідній стежині знайду я розраду,
Що відчинить осінню браму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894941
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 15.11.2020
Я чекаю від тебе листа,
Напиши, передай через осінь.
Поцілунку чекають уста,
Може лист той блукає в дорозі?
Дощ краплинами мочить його,
Розмиває слова на листкові.
Не забути мені те тепло,
Що так гріло у кожному слові.
Я чекаю від тебе листа
І ніяк дочекатись неможу.
Рахувати не хочу літа,
Вони нам в цьому не допоможуть...
Лише знають осіннії дні,
Як без тебе тужливо в кімнаті.
Бачу тіні сумні на стіні,
А у небі хмарини кудлаті.
Я чекаю, ти лиш напиши,
Заспокой моє серце і душу.
Осінь... холодно... плачуть дощі,
А думки, знов минуле ворушать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894827
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 15.11.2020
Торкни мене веселкою в пів неба,
В яскравих барвах душу освіти.
Я знаю добре — можеш тільки ти
Назавжди поєднати два мости,
Лише в тобі — негаснуча потреба.
Метеликом танцюй в моїх судинах,
Даруй тепло у прохолодну ніч,
Протистоянь не буде, протиріч.
Між зорепадних, загадкових свіч
Піду до тебе навстріч по жаринах.
Росинкою з’явись мені на тілі,
Щоб відчувала незвичайний щем,
Пролийся ненароком і дощем,
Обвий собою щільно, мов плющем, —
Спивати будем миті захмелілі.
Допоки ще сердець палає ватра,
Гарячих фарб в осіннім бурштині,
Залишим вітру спогади сумні,
Ще заспіваємо свої пісні,
Бо наша зустріч — неминуча, варта. 6/11/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894335
дата надходження 08.11.2020
дата закладки 09.11.2020
Хтось вітер бачив, хто?
Ні я, ні ти, ніхто.
Як затремтять листки,
Він мчиться навпрошки,
Здіймається увись,
Летить собі кудись.
Коли іде униз,
Перекидає хмиз,
Гасає наугад
В осінній листопад,
Здіймає заметіль —
Не вгледіти і тінь.
Під вухо бубонить,
Стихає лиш на мить… 5/11/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894500
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 09.11.2020
Мовні барви соковиті,
Слів яскравість, аромат.
Милозвучність ваговита.
Мова наша, мов дукат.
Українська, рідна, славна
Сяє нам, немов зоря.
Лиш одна для нас державна,
Мова Лесі й Кобзаря.
Бережіть батьків надбання,
Дорогий душі дукат.
Не плямуйте калькуванням,
Бо ж це вам не сурогат.
Нівелює суржик мову -
Очищайте від сміття.
Золоте вкраїнське слово -
Із скарбниці - для життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894441
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 09.11.2020
Ми народжені для ролі долі
Імпровізуємо не знаємо сценарію
Ми створюємо мистецтво нового творіння
Коли одне серце в нас - а друге на небі.
Зірки господарів своєї долі і свого життя
Під маскою макіяжу ще ховаємо обличчя
І граємо, граємо, граємо завжди неймовірно
Створюючи виставу, котру ти Боже знаєш.
Актори є глядачами
Глядачі акторами
А я поміж вами
Щодня бачу, що -
На сцені є пусто
І лише велике люстро -
Тло до гри
Дає нам ілюзію
Що хтось є на сцені
А це у відображенні ми.
Актори у печалі, вже закінчується прем'єра
Завтра світ поглинуть тисячі афіш
Бо це агонія герой помирає
То ж квіти, оплесків не має, але є хвилина тиші.
Чим більше глядачів, тим сильніші враження
Вірні театромани прибирають з повік сльози
Запала завіса, темнота на сцені
Скоро велику роль створить хтось інший.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855759
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 07.11.2020
Як Ви в мою посміли душу зазирнути?
Тривожити всі закутки її вві сні.
По суті розумію, що паром Ваш вутлий,
Він плистиме рікою тільки навесні.
Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
І залишитись спомином палким свічі.
Забути б мені все. Я потушити мушу,
Бо досі припікає полум*ям вночі.
Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
У ній осінній присмак. Чи зігріла б Вас?
Снується знову павутинно-ніжна думка,
Бо уві сні , неначе зупинився час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894236
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Інша реальність
У закоханих сердець —
Налита щастям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894210
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Хліб...Не без нього починається кожний наш день.
Калачі, печиво, пироги і паляниця.
Щастя наше - шматок свіжого хліба щоденно.
Святість і пошану потребують наші ниви.
Скибка нашого хліба - праця, наука, мрія.
Суть її дорога і ціни практично нема.
У земній турботі в колоскові зерна зрілі.
Каші і макарони, мабуть смачні не дарма.
Недаремно кажуть:"Наш хліб усьому голова".
Пам*ятай...Відколи світ осяяна завжди честь.
Бо душа землі живе у хлібі, в степу - дива...
Бачиш хвилі. Глянь, яка пшениця. Росте на чесність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894244
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
[i]Ти для мене – небо волошкове,
трави, що схилились до стежини,
нерозквітлі хмари в стиглім житі,
що ведуть замріяну розмову.[/i]
Наше щастя буде голубіти
ароматом затишної днини
і медовим квітом конюшини,
запашним, небесно-полиновим.
[i]Шлях в блакиті стелиться піснями –
з небокраєм злився чебрецями.
світ мого кохання – квітне знову.[/i]
У повітрі над житами гусне
Волошково-неозорий усміх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894060
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Кохали? Ні! Ми просто грали ролі...
Вистава завершилась... Пишний сад
Троянд зів'яв не миттю, а поволі.
Панує тут велично листопад.
А де ж весна?.. Іде зима... По колу
Дороги замела усі назад...
Там міст горить із поржавілих колій,
Два поїзди по них спішать... Сльоза –
Те все, що залишилось нам з тобою...
Вперед шляху нема і не було.
Бринить надія рваною струною.
...І мріємо, щоб знову зацвіло?..
Оте бажання... Так!.. Лети стрілою!
В мої обійми у палкий полон.
© Володимир Верста
Дата написання: 24.09.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893596
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Лелеки кружляли - дивилися люди.
Лелеки прощались,
Бо треба летіти.
Їм звисока видно:
Згасає вже літо.
Згасає вже літо
Ледь-ледь, непомітно
В колючій стерні,
Наїжаченій в полі,
У першім листочку,
Що падає долі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889646
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 01.11.2020
Ти забудеш мене. Просто витреш назавжди із пам'яті.
Голос, колір очей, навіть тіла красивого вигини.
Не залишиться й сліду від ніжної, милої постаті,
Що колись тебе гріла любов'ю й теплом ізсередини.
Так ... Забудеш мене ... Стануть дні твої знов безтурботними,
Друзі, пиво, футбол і стосунки нові, без обов'язків,
Проминатимуть дні між неділями й знову суботами,
І не знатимеш, як мені було самотньо і боязко.
Не вітатимеш більше мене у мої Дні народження,
Із квартири ти викинеш все, що про мене нагадує.
Спільні фото для тебе із часом не матимуть значення,
Як і всі ті листи, де цілунки я слала з помадою.
Ти забудеш мене. Але ранку одного розбудишся,
Не від музики, що із будильника лине, надри́вної ...
Це в квартирі порожній тобі неодмінно почується
Запах кави моєї, з любов'ю тобі зготованої.
Ти візьмеш телефон, у контакти заглянеш з цікавістю,
Набереш номер мій, щоб почути в нім голос чаруючий ...
Відповість тобі робот на тому кінці із байдужістю,
Що набрали ви номер вже років зо два неіснуючий.
Ти підеш на балкон, як завжди, в шортах, майці і тапочках,
Пригадаєш усе, сигаретою міцно затягнешся,
В голові рій думок, а в кінці знак питання й три крапочки:
"Де був ти, як для тебе була вона в зоні досяжності?.."
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877147
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 01.11.2020
Серпневий ранок пахне вереснево,
Курличе літо, цілиться у даль.
Пакує спогади, вдивляючись у небо,
Сльозу утерло чисту, мов кришталь.
А люди часто схожі на те літо,
Ми сієм щось, чекаєм урожай,
Комусь даєм тепло, надію, світло,
В спекотну пору - свіжий водограй.
Та все мине, просіється крізь сито,
І наша роль підійде до кінця,
Спакуємо валізи, як те літо,
Змахнем сльозу зрадливу із лиця,
Підемо далі, вже чекає осінь,
Зима у серці вселиться на мус,
Та й це мине, прийде весняна просинь
І знову літом станемо комусь.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886312
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 01.11.2020
Розбудив мою сутність жіночу,
І безсоння, наче Едем.
Ніби місяць сіяєш щоночі.
Ти вже став моїм міражем.
Мов вдивляєшся в сірість блакиттю,
Ще й росинка - цілунок твій.
А обійми легкі, оксамитні.
Вражень теплих цілий сувій.
Ти, як злива, омив моє тіло.
Через душу пройшов наскрізь.
Від любові гарячої млію,
Мені п*янко до самих риз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893579
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Полюбила хлопця я та й русявого.
Полюбила хлопця я кучерявого.
З ним стояли часто ми тут, на ґаночку,
розмовляли любо так аж до раночку.
Соловей виспівував нам на вишеньці,
і були сорочки в нас обох вишиті.
Дарував червонеє він намистечко,
цілував ще ніжнеє моє личечко.
Присипляв усіх ясний місяць, в хатоньці,
та не спалося чомусь моїй матінці.
А як зіронька зійшла в небі світлая,
вийшла з хатоньки до нас ненька рідная.
Рада матінка моя... Каже:"Донечко!
Подивись, зійти уже має сонечко.
Вийде з хатоньки до вас ще й твій таточко,
запитає, чи буде це наш зятечко?"
Полюбила хлопця я та й русявого.
Полюбила хлопця я кучерявого.
Рада матінка моя, радість в татонька,
бо сватів привів вже зять... повна хатонька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893613
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Літо коней випасало,
їх ростило, зігрівало.
Вороні тут й білогриві,
що у яблука. Грайливі...
Літо коней випасало,
стерегло їх, напувало.
Пишні гриви відростило.
Запрягло. Які ж красиві!
На тих конях роз'їжджало.
Все навколо розцвітало
у саду, на луках, в полі,
у гаях, в лісах, і в горах.
Коней в річці покупало,
пишні гриви розчесало.
Запрягло. У возик сіло
й знов кататись захотіло.
Через поле із житами,
ячменями, пшеницями
проїжджало і раділо,
що врожай вродив на диво.
Все об'їхало навколо:
ліс, озера, сад і поле.
В гаю квітів назбирало
і до осені помчало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893258
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 30.10.2020
На пальчику твоїм давно обручка,
Чужому щастю я не заважав.
Коли зі сну, так піднімався рвучко,
То розумів, що все життя кохав...
Твоє весілля і болюче:"Гірко!"
А біля тебе інший вже, не я.
В моєму серці утворилась дірка,
Тобою милувався звіддаля...
В розмові часто був зі мною вітер,
Про тебе він мені розповідав.
Тобі із ним я посилав привіти,
Мої всі таємниці він лиш знав...
На жаль ось так життя розпорядилось
І в тім кохана не твоя вина.
Любов в моєму серці залишилась,
Вона така на всі часи - одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893240
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 30.10.2020
Без тебе сонце блідло, я скучала дуже,
Як у саду осіннім одинока ружа.
Не помічала навіть, що ж було навколо.
І день дрімав, і ніч тягнулась досить кволо.
Думки, немов тягар. Каміння твердість, сила
Здавалося повітря свіже перекрило.
І де ж ти, друже? Що з тобою? Може, хворий?
Немає вісточки, нема. Хвилююсь морем.
А світ - пустеля, маревом сухим повитий.
Мені тривожно на душі і сумовито...
...Аж раптом - SMS - і все ураз змінилось:
З*явилась у троянди знову ніжна сила.
Усмішка мила на обличчі. Щастя стільки!
Бо кожній жінці треба ж теплих слів, хоч кілька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893262
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 30.10.2020
Жонглює вітер листям восени,
Змішались кольори у вирі.
Крилатки ще танцюють в ясенів,
Хоча плоди давно дозріли.
Яскравий клен у жовтому вбранні,
Сумах багряно- золотистий.
Калинові горять тепер вогні.
Мозаїка листків барвиста.
Бо в осені сузір*я кольорів,
І кожен лист, як поцілунок
Уперемішку з вітром майорить -
Осінній щедрий подарунок.
І кольорова стежка всіх веде
На дивний карнавал осінній,
А вітер гривою іще пряде,
Покірно листя гне коліна.
(Крилатки - плоди ясена. Сумах - декоративне дерево. На світлині я під ним.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893131
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Заблукалася в тумані наша осінь,
А туман її ніяк не відпускав.
Цілував їй миле личко, гладив коси,
Бо давно, давно уже її кохав.
Мила осінь, мила осінь - королева,
Посміхалася у відповідь йому.
І схиляли свої віти їм дерева,
Віддавали свою шану порівну.
Ходить осінь, ходить осінь берегами,
Прохолодної торкається води.
Поливає дощ сліди її сльозами,
Щоб ніхто не міг потрапити сюди...
Підем мила пошукаєм нашу осінь,
Бо вона для нас, як пам'ять дорога.
Заплету тобі багряне листя в коси,
Посміхнеться, двом із неба, нам зоря.
Ти світи нам люба зіронько, не гасни,
Нехай будуть, ще осінні, теплі дні.
Ми давно знайшли із милим своє щастя,
Хай знайде його і осінь, ще собі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893127
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Скільки багатства у осені…
золото, золото, золото.
Ну, а зима сріблом сіється
холодно, холодно-холодно.
Кожному в світі дається багато.
О, скільки ласки, скільки любові
і скільки ніжності в мами…
Одній їй дано стільки мати.
Вітру дозволено в світі цім
легко так хмарами гратися.
Парусник крила розправить з ним,
буде із морем змагатися.
Кожному в світі дається багато.
О, скільки ласки, скільки любові
і скільки ніжності в мами…
Одній їй дано стільки мати.
Річка хлюпочеться й весело
чистою хвилею грається.
Сонце промінням золоченим
завжди і скрізь розсипається.
Кожному в світі дається багато.
О, скільки ласки, скільки любові
і скільки ніжності в мами…
Одній їй дано стільки мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893026
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Відчула нутром
Серцебиття осені
У падолисті. 20/10/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893002
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Мелодія звучить в моєму серці
Її мені на мить не зупинить.
То осені дзвінке і ніжне скерцо
І ця барвиста, неповторна мить.
То найчарівніша пора осіння,
В якій переплітається усе.
Хмарини білі й небо таке синє,
А ще бурштин і листя золоте.
Красу словами цю не передати,
Побачивши не можна вже заснуть.
Чарівністю вражають нас Карпати,
Самі шляхи в куточок цей ведуть.
Високі гори, ріки і долини,
У пору цю до себе манять нас.
Малює осінь дивні ці картини,
Танцює з вітром романтичний вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893021
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 28.10.2020
(За романом О.Купріна «Гранатовий браслет».)
А коси, мабуть, пахнуть ́пшениця́ми,
Хоч думати про них мені не варт.
Це доля-витівниця над серцями
Зіграла свій невинно-дивний жарт.
…Давно мене хвилює кіс пшениця,
дорожча всіх святинь вона й світів.
Ім’я хай у віках твоє святиться,
Любов, що не збулася у житті…
Вогонь браслету... Виграє гранатом
Кохання нерозділеного злет.
Моє життя прихильником-фанатом,
Що обірвалося в один момент,
Коли не зміг на відстані кохати…
Цей лист до Вас – останній комплімент.
(Ілюстрація - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892887
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Якби я могла... крилами хмари розвіяла б.
Якби я могла... то словом прогнала б усіх,
хто нищить мою Україну,
незнаючи, що таке гріх.
Якби я могла... зерна любові посіяла б,
вони б проросли на батьківській нашій землі.
Тут квилили б тільки лелеки,
лишаючи нас восени.
Люблю тебе я... рідна Вкраїнонько, світлая,
як люблять усі твої вірні доньки й сини.
Промінчики сонця ясного
у душах своїх несем ми.
Якби я могла... крилами хмари розвіяла б.
Якби я могла... то двері відкрила б усі
для миру, що кожен чекає,
плекає надії ясні.
Якби я могла... щастям серця всі наповнила б.
Багато того, що є не під силу мені.
Та щиро вклоняюсь в пошані,
Вкраїнонько рідна, тобі.
Що можу - зроблю, щоб стала ти значно сильнішою.
І сил докладуть ті, хто може більше, ніж я.
Любов наша й віра з тобою,
знай, сонячна земле ясна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892818
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
Ніщо не вічне на землі —
Листочки попливуть човнами,
Не знаємо, що буде з нами,
Бо наші долі — кораблі —
Стрічаються, як назавжди,
Розходяться в життєвім морі…
А щоб сіяли щастям зорі,
Які залишимо сліди? 6/10/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892036
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 25.10.2020
Вже осінь. Жовтень. Цикламен
За шторами— пашить світлиця.
А на подвір’ї ще зелений клен,
Знай, чепуриться, молодиться.
Мине доба чи, може, кілька діб
Й займуться кучері багрянцем,
Впадуть додолу—нам би стільки бід!—
Ми заворожені осіннім танцем.
Погляне із землі зірчастий лист,
Немов прохаючи прощення
За осінь, жовтень, падолист
Й зігріє погляд на прощання.
Йому жаріти, щоб лягти до ніг,
У килим уплестись осінній,
Щоб впасти міг на нього перший сніг
Й первісний синьо-срібний іній…
Коли палаєм полум’ям в огні
Що Божий день й безперестанку,
Хтось поруч опечеться ним, і гнів
Вогонь притопче до останку.
…Листок кленовий восени згорить.
І запалу погасять пломінь.
Один лиш попіл (попіл теж болить),
І осад гіркоти на спомин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892225
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 25.10.2020
Ще влітку сонячна надія променилась,
І сподіванням не було кінця.
Плили до неї яснії душі вітрила
Він кликав до любові острівця.
А їй здавався трохи дивним пілігримом,
Тонка тримала разом думки нить.
Обійми ж восени - печальними очима,
Тремтіла його погляду блакить.
...Спорідненість єднає їхні душі й досі,
Хоча у снах цілує мандрівник.
В очах його тепер журби холодні роси.
На острові - самотні два човни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892787
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
Двадцятий рік до краю мчить на самокаті
Поміж прогресів, стресів, огріхів й гріхів.
Надії, дії чорно-білі і строкаті…
І, як всякчас, дилем, проблем мов реп’яхів.
Повагом осінь накладає екслібриси,
Неначе рух довкола їй усе дарма.
Із нею суголосне сонце білобрисе,
Що цілу вічність студить пал біля керма.
Спинитися б, віддихатись побіля тебе
І поміркованості вчитись хоч тепер.
Притримай, осене, не відпускай від себе,
Бодай допоки квітне царство золоте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891536
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 24.10.2020
(із збірки "Чаро-зіллячко")
Напевне, що не ми у тому винні,
Але так сталося:
серед всього' звір'я
Найбільш за все
на людство схожі свині.
Людина теж така, як і свиня.
Однаковий в нас тиск,
й система кровеносна,
І пульс однаковий, і усеїдні ми,
Але ж у етиці
зрівняти нас не можна!
Нас Бог створив людьми,
свиней — свиньми.
Ми — homo sapiens —
вінець творіння,
Господь нам розум дав,
вдихнув Свій Дух,
Тому ми Землю
берегти повинні,
Від потрясінь, нехлюдства
і розрух.
Але буває, не шанують люди
Ні Бога, ні сусідів, ні себе,
Немовби свині риють,
гадять всюди
В кишеню кожен
все що є — гребе!
Таке створіння — то ганьба
нам, людям,
Не гідне на святе
людське звання,
Воно усе навкруг
ганьбить і губить
Тому йому ім'я — гидка,
бридка СВИНЯ!
2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892410
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Щось не спиться мені.Чому?
Я думки поміж хмар відпускаю,
І летять десь у безвість. Кому?
Це й сама я , напевне, не знаю.
Я в уяві гортаю дні,
Місяці, і роки листаю,
Мов наснилося все мені.
Чому так? Я у ночі про це спитаю.
Пригадала вокзал для двох,
І вогні на пероні в зажурі,
Нам здавалось в цю мить для обох
Ліхтарі тут якісь похмурі.
Доторкнулося струмом тепла
Те красиве і ніжне кохання,
Що сакрально душа зберегла,
І бентежить у час мовчання.
Я шукаю в пітьмі ліхтар.
Бачу - місяць вже хмарою вкрився,
А той спогад - німий бунтар
В сонній тиші на мить зачепився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892677
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
А ти таки Жовтень:
ти золотом пишеш, охрою –
Художник натхненний
пригубив терпкого вина…
Запалимо, Жовтень?..
Ревнивиця осінь з тобою
Вальсує так млосно –
і грає жагою струна.
Запалимо, Жовтень?
Зірвемо убір з горобини…
З берізками в північ
водитимем вальс-хоровод…
Із вітром у парі
ганятимем зграї пташині
І збуримо плеса
осінніх остуджених вод…
Бо ти таки - Жовтень:
насипав прощального злОта,
Мазками ясними
забарвив знайомий пейзаж…
Така твоя, Жовтню,
осіння рутинна робота –
А світ поринає
У сонячнобарвний міраж…
Прощаємось, Жовтень?
Богема, художник, богема…
РозІп’ємо в парі
прозорого жАлю бокал…
Чому так бентежить
одвічна осінняя тема?
Прощаємось, Жовтню?
До зустрічі, красеню… Жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892679
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Зів’яла квітка, що колись Вас виглядала,
Гаптує осінь жовтим сумом покривало.
Невгасний спогад до лиця мені, мов свитка…
Пішла в нікуди я від Вас… прийшла нізвідки.
І те, що всупереч всьому Вас покохала,
Було болючим для обох… було невдалим.
Безмежне літо промайнуло досить швидко,
З’явилась осінь золота, моя сусідка –
Зів’яла квітка…
...Пожухле листя облітало і згасало,
Я під дощем блукала, вимокла до нитки.
Текли ілюзії – душі гіркі відбитки…
Ні, я не плакала… то чуйність зливи-свідка.
Чуттєвий дощ налив калюж у сум кварталів:
Квітка – зів’яла.
(Художниця JB Berkow "Відтінки кохання".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892631
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Любов чи не любов? Твої зірчасті очі
То холодом, а то теплом пронизують мене,
А безсловесний місяць - охоронець ночі
Не гріє, лиш яскраво світить. Може, й це мине?
Любов чи не любов? Душі твоєї хвиля...
У ній я захлинаюсь. Немає порятунку.
Чи глузд за розум завернув? Чи божевілля?
Очей отих зірчастіть, як дивні поцілунки.
Любов чи не любов? Тягар безсоння мучить.
Зірчасті твої очі вп*ялися в мої давно.
І не злякає глибина безодні, круча,
Якщо це сильне почуття обом у дар дано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892585
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Всміхнулась у сонячних променях осінь,
Знайшовши у тиші розраду, щось просить.
Авжеж, не дощів, не морозяних ранків,
А теплих, мрійливих, солодких світанків.
Накинула шаль золоту на діброви —
Втішаються клени канадські, цукрові.
Чи хоче вона злим вітрам на поталу
Пустити листки, — як спинити навалу,
Не дати їм впасти безжально під ноги?
В природі закони існують, тривоги…
У сумнівах осінь, що миті вмирущі,
Допоки гадає на сонячній гущі. 20/10/20
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892325
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Як розділити повсякденну втому
У доленосному полоні мрій?
Її печаль у дубі молодому,
Обвитому ліанами надій.
Прихована у золотистій кроні —
Вигойдують розпущені вітри,
Вмостилась королевою на троні
В обіймах листопадної пори.
Дощем вихлюпує жалі в мінорі,
Розкидана по світу — тут і там.
Печаль осіння у земній покорі,
Як докір літу, юності, літам. 20/10/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892561
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 24.10.2020
А моя осінь лиш туманно
Лягає смутком у вірші.
Відтінків сірих сонний ранок
Відбиток стеле у душі.
Сплітає осінь з хмарних ниток
Важке похмуре полотно,
Яке снується в темний злиток
Й дощем проллється на вікно.
Заплаче небо й грізним громом
Озветься блискавка здаля,
Зіткне злий вітер хмари лобом
Й здригнеться з жаху враз земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892203
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 20.10.2020
Я люблю тебе! Чуєш? Люблю,
Як ніхто і ніде, і ніколи.
Дощ змиває краплини жалю,
А повітря п’янять матіоли.
Пам’ятаєш, як там, у гаю,
Причащалися губи нектаром?
Ніжність душу лоскоче мою,
Як калина спалахує жаром
У грудневий засніжений час,
І примружує очі завія
Та виспівує соло для нас.
Відбулись ми… Чи збудеться мрія?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891791
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 20.10.2020
Не той вже рідний сад, змінилось все у ньому,
Старі дерева в золоті й багрянці.
Осінньої не відчувають зовсім втоми,
Кальян туману полонив їх вранці.
Ґаздиня осінь, ніби птаха притаїлась,
Чекаючи проміння в листопаді.
Здавалось сад дитинства руки теплі гріли,
І слушну хтось давав мені пораду.
Знайома стежка встелена тепер листками,
Сліди залишені вчорашнім вітром,
А зараз дивна тиша, ніби заблукала,
Бурштинову айву тримає віття.
Пора осінньому плоду скоріш в корзину
На згадку про коштовність цього саду,
Про руки рідні тих, хто дбав сумлінно днини,
Залишив нам свою любов у спадок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892236
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 20.10.2020
Роки злітають, як пожухле листя.
Оголеність душі осінньою порою
Мінор стискає, вітер рве намисто
Калини, що схилилась низько над водою.
Вуаль фотографічна поглинає,
Туманом прикриває золота сусальність.
Здається інколи: дійшов до краю,
Але веде осіння мудрість у реальність.
І серце довіряєш тільки Богу,
Тебе не зрадить, не розтрощить вітром сильним.
І по життєвій ти ідеш дорозі,
І не зважаєш на осінні заметілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891755
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 20.10.2020
Це наша осінь, любий, стигла осінь
Нам влаштувала теплий променад.
А листя просить, шурхотінням просить,
Щоб повернутись у затишний сад
Років минулих, незабутніх й досі,
Де ми удвох щасливі й молоді…
Вже вкотре світла осінь на порозі
Складає ікебани золоті.
А ми втішаємось красі безмежній,
Як сонячний кружляє листопад.
Солодку осінь, в миті ці бентежні,
Не повернути вже вітрам назад.
*Світлина нашої 4-х річної онуки Анастасійки (фотографині)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891045
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Біжить стежина підстрибцем на вигін
Вужем пірнути в шерхіт жовтих трав,
Де зір людський торкає поля вигин,
Де вчора жайворон пісні снував.
Там в сухотрав’ї доживає квітка,
Непоказна, звичайна, польова.
Її струмок поїв із згірка зрідка,
Уста воложила водиця дощова…
Упало лихо на голівку дику.
Зі стежки, нагло і життю всупріч.
Чиясь важка нога у черевику
Її втоптала в землю – звична річ.
Стебло здригнулося німотним криком,
Земля накрила в ранах пелюстки.
Свідома зла, нога у черевику
Байдуже подалася в суш хрусткий.
Зібравши всю снагу, зіп’ялась квітка
І стріпала злопам’ятність та пил.
Людей у бруд теж втоптують нерідко,
Й щоби піднялись, Бог дає нам сил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891247
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Дозволь мені прийти в твою бентежну ніч,
Торкнутись серця серцем легко, ніжно.
Натомлених років впаде імла із пліч.
Хоч не свята, немає в мене німба.
Дозволь з ранковим сонцем пестити тебе,
Щоби душі тепло моє зігріло,
І щоб любов дістала до дзвінких небес,
Летіла птахом знову легкокрилим.
Турботи денні розділити й суєту,
В погожий вечір в тиші обіймати
Дозволь мені, із щастя я вінок сплету,
Палає поки серця мого ватра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891299
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Дрейфуєш ти, знову дрейфуєш,
Викупуєш мрії вві сні.
Не чуєш, мене ти не чуєш,
А море співає пісні —
Такі, що розніжують душу,
Вигойдують два береги.
Хвилясті шлють знаки на сушу,
Рятують пісок від жаги.
Торкаєш крилом піднебесся,
Де сонячних променів рій,
Сягнути б мені твого плеса,
Вітрильнику теплих надій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890935
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 07.10.2020
Лоскоче дощ краплинами вікно,
Ранкова пісня ллється жовтня
В багряне розмаїття й жовте.
Промокло вже фарбоване майно.
І не на жарт гуляє буйний дощ.
Стакато, потім сильна злива.
Господар в осені дбайливий,
Вода ретельно миє площі.
Земля ввібрала свіжу благодать.
І легше дихається людям.
Несеться дощ швидким алюром,
А парасолей - різнобарвна рать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890988
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
Краплини калини іскряться в міжлисті,
Немов «голубиної крові» карати.
Ця осінь багата, в квітчастім батисті…
Однак ще не хоче опаллю гортати.
Вітрильники хмарищ продовжують дрейфи.
Невже спішите журавлям навздогінці?
Шпачині вгорі серпантиняться шлейфи
Й зникають, торкнувшись обрію вінця.
Осіння красивість— засмутку роздолля.
Здається, що він поміж нас споконвічно.
Завіса опуститься. Сплинуть гастролі…
Ніщо не триває у Всесвіті вічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890912
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 07.10.2020
Осінь - у душі поко́си,
Дум строкатих урожай,
Десь поділись ранні роси,
А відкрився небокрай...
Крізь листву жовтогарячу
Бачу я саму себе,
І тебе, таку терплячу,
Я люблю понад усе...
Жодної пори й години
Не відчуєш того ти,
Що дарує осінь дивна -
Зрілі мудрості плоди...
Час розумний, філософський,
Врівноважує усе,
Що боліло в цьому році,
З листям осінь віднесе...
04.10.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890745
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 05.10.2020
У цю жовтневу світлу, добру днину
Вшануймо, люди, чемно вчителів своїх,
Що присвятили не одну годину,
Життя віддали, щоб лунав дитячий сміх.
У дружбі та любові нас єднали,
Щодня навчали і дали міцні знання.
Дітей тендітні душі зігрівали,
Вели упевнено усіх до майбуття.
Були Ви завжди прикладом для учнів,
Своєю щирістю, добром, увагою.
Тепер дорослий кожен, щоб озвучив
Любов до Вас з великою повагою.
Здоров*я хай міцніє з кожним роком.
Ніколи не впаде з очей гірка сльоза.
І пам*ятають всі на кожнім кроці
Поради, щоби щастя принесла стезя.
Прийміть уклін доземний, наші любі,
За ласку, людяність, добро і чесний труд.
Живіть подовше, ми Вас дуже любимо.
Хай завжди пам*ятатиме всіх люд.
(Вітаю усіх колег зі Всесвітнім Днем учителя! Міцного Вам здоров*я, людського щастя, миру, добра, поваги від учнів і батьків.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890782
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Трудилася земля... Ой щедрий урожай зібрали з поля
руки працьовиті. Картопля, буряки і соняхи, і біб, капуста,
перець, дині й кавуни, сонцем налиті. І помідори, й огірки,
часник, цибуля й кріп теж зібрані дбайливими руками.
Вже осінь хазяйнує... Дощик дріботить. Зима не за горами.
І сад притих... О, скільки яблук тут, рум'яних, запашних,
для нас дозріло. І сливи, й груші соком налились. Збираєм
урожай. Берись за діло.
Журливе "Кру!" знов чути за селом. У теплий край пта-
шині відлітати. Щоб веселіше на душі було, розквітли наші
чорнобривці біля хати. Осінній день ще пестить тут жоржин,
і айстри тішать барвами ясними. Схиляється в пошані до
землі, за труд, калина ґронами рясними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890308
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Літечко минуло, холодочком віє,
Зранку сиві роси, трава половіє.
Хазяйнує Осінь, в неї справ багато :
Урожай збирає - працює завзято !
Справжня господиня і втоми не знає.
Трудиться в полі : картоплю копає,
Бурячки і моркву - все збирає чисто,
Фартушок барвистий з калини намисто.
Завітать в садочок вона поспішає,
Фруктовий віночок відразу вдягає.
Щедра і багата Осінь-чаклунка,
Не слід забувати, що вона й ласунка.
На баштан майнула. Урожай багатий !
Кавуни і дині просяться до хати,
А соняшник-сонце потух, визріває
В коси кукурудзі золото вплітає.
Осінь-хазяйка - все в кошик складає,
Всіх нагодує й про запас подбає.
Тільки у небі сумують лелеки...
Збираються в зграї, летять в край далекий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888362
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 04.10.2020
А жовтень незвичайний цьогоріч, ласкавий.
Дивлюсь у теплі вічі зачаровано.
Готую вже йому пахучу чорну каву.
Шовковий простір навкруги гаптований.
Дзеркалить річка небесно-світлу голубінь,
І щедрість золотаву розсипів з дерев.
Гуляє жовтоокий - ще скрізь зваблива тінь.
Яскраво сонячний стрибає знову лев.
І ось вже пригощаю, смак той неповторний.
О жовтню лагідний, торкнувся ти душі.
Немов на арфі щастя граєш чудотворно,
Як музика осіння, пишуться вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890674
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Прохолодний вітерець цього вечора
Навіяв мені про тебе думки,
Сірий великий капюшон за плечима
І без тебе минулі роки.
Нічого незнайомого не відчула,
Як і раніше, спогади з тобою зігріли,
Я у просторах самотності втонула,
Й водно́час, немов з нею ще не зустрілась.
Солодкий присмак осені в повітрі,
Солодить п’яну душу, наче мед,
П’яну від ще живого почуття світлого
І тихих думок про тебе…
03.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890604
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 03.10.2020
В'ється дорога... у світ поспішає,
літній веселий день барвами грає.
В синіх волошках радістю квітне,
хмарками лине в небо блакитне.
Гляньте, як гарно... ген у долині,
льону сміються віченьки сині.
Грається барвами день веселково,
річка стрімка цвіте волошково.
Сонечком в соняхах день ясний сяє,
барви веселі в них розсипає.
І в оксамитових травах шовкових
не зрахувати барв веселкових.
Як затихає день ясний в долині,
бачать чарівні сни віченьки сині.
Синім волошкам малі сняться бджілки,
пташкам маленьким - кленові гілки.
Будуть приходити зорі казкові
травам розквітлим у сни кольорові.
Соняхам гарним веселі сни сняться.
Жити під сонцем - це таке щастя!
Дню ясне сонечко барви дарує,
кожен по-різному тут все фарбує.
О, як осінній день золотом грає...
сріблом зимовий ясно засяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890573
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 03.10.2020
Навіяла осінь тихого суму,
В обійми стиснула тісні.
Неслися хмарини сірі без шуму,
Ятрили думки навісні.
Журливість туманом густо осіла,
І падали сльози сльоти,
А листя у росах мокре вже пріло,
Невидно тепер суєти.
Навіяла осінь вітрищем ковші.
Природи сторінка нова.
ДодАли печалі щоденні дощі,
Душа ж тріпотить, бо жива.
Розступляться хмари, не вічна журба.
Проникне проміння в буття.
З собою буває чуттів боротьба,
Але ж переможе життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890551
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 03.10.2020
Сьогодні зайшла ніч – натурниця Куїнджі.
Вона в мереживній напівпрозорій тканці.
На місячній доріжці в сяєві стоїть й жде,
Допоки сплине світ в зірчастій вишиванці.
Перкаль відцвілу літа горне у сувої.
Нових натче на той рік матінка природа.
А ночі личить чорне й татуа́жі хною –
Тож виглядає стильно, а тому і горда.
Гуляють тілом панни прохолода й дріжі,
Чому ж не пишуться портрети мастихіном?
Покваптеся, Михайли, Янусі, Луїджі,
Бо вже шукає обрій пасочок кармінний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889648
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 03.10.2020
Верни мені море і острів Крилатий,
Де тільки нас двоє й круті береги.
Ми будемо щастя у бризах спивати —
Врятуй наші мрії й мене від нудьги.
Пірнати захочем у води глибинні,
Себе рятувати — свій внутрішній світ.
А наші бажання — прості, безневинні —
Пташиних вервечок тремкий переліт.
На кінчиках хвиль позбираєм лелітки,
Нехай засіяють у душах вони
У повній гармонії, радощів злитки…
Верни мені острів і море верни! 29/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890311
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Ой, які різні дні всі у житті...
Зігріті ласкою, яскравим сонцем сяють.
Тоді й дороги світлі звуть вперед.
А іноді лиш перешкоди зустрічають.
Якісь зумієш сам здолати. Знай.
Іди вперед, хоч дещо обійти прийдеться.
Та сліз не проливай. Багато що
тобі в житті своїм змінити доведеться.
Не ту дорогу вибрав? Поміркуй.
Чому так трапилось? Повір в себе - і зможеш.
Щоб стать сильнішим, доклади зусиль.
Досягнеш успіху, то й іншим допоможеш.
В пошані ті, хто вміє працювать.
Біля таких Святі є Ангели на варті.
Бо тільки ті, хто вірить сам в себе,
чогось важливого у цьому житті варті.
Ой, які різні долі всі в житті...
Зігріті ласкою, яскравим сонцем сяють.
Тут кожного дороги звуть вперед,
і росянисті світлі ранки зустрічають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890449
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Безнадія засіяла лан,
А думки, як ті чаєчки, квилять.
Умиває в нім ноги туман
І гуляє до ранку по хвилях.
Сонце й день почали менует…
Чом же музика—туга осіння?..
І пташо́к не закінчив куплет:
Дзвінкоспів переливсь в голосіння.
Ясени-патріархи мовчать
І живицю вбирають у жили.
Дряхлі верби стоїчно клячать,
Молитовно благають у Скви́ли:
-Ти живи, не вмирай—не твій час,
Літописице мудра й правдива.
Глянь, як плинуть віки на човнах,
З ними пам’ять німа й галаслива…
Тихо схлипує, квилить ріка —
Лиш два кроки до мучениць шерег.
Їй терновий вінок підшукав
Із губами пошерхлими берег.
Сквила — річка на Поділлі, права притока Смотрича
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889862
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 02.10.2020
Відвикнути від тебе неможливо.
В палітрі осені сліпа журба.
І ллє вже непохитна суму злива,
А я стою - похнюплена верба.
Де того літа почуття гарячі?
Невже погасли тихо, як вогні?
Хоч за вікном сльотою сіро мрячить,
Загруз ти у моїм щасливім сні.
І ми іще закохані з тобою,
Надій міцний горішок у руках,
А зараз осінь свіжою різьбою,
Журливим виром, наче по серцях.
Відвикнути від тебе неможливо.
І ти ні слова не сказав чомусь.
На небі вітер вилива поливу,
А я в думках до тебе ще тулюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890491
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Пішла Маня на базар,
Вся у сріблі й златі.
Роздивилась на товар:
Що ж тут вибирати?
Те не свіже, те гниле,
Все тут не годиться.
Ніби є все, та не те.
Де ж його скупиться?
Перебрала все руками,
( нігті нафарбовані).
Всіх назвала жебраками,
Пішла задоволена.
Засміялись їй всі вслід -
Ноги ж не помиті!
Від парфум - такий сморід,
Хоч вся в оксамиті.
Не тримай свій гонор, Маню,
Будь простіша у житті.
І сходи ти краще в баню,
І будь щедра в доброті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890221
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Десь гупають у тишу сови
Й летять зиґзаґом блискавиці.
Панує спокій в моїм домі,
М’якій вовняній рукавиці.
Дощ сокотить, то плаче тужно,
То, схлипнувши, німує миті,
А я дивлюсь в вікно байдужо,
На світ химерами сповитий.
Навпроти тінь лягла на шибу—
Знов розбудив чиюсь дитину…
Свою затію залишив би:
Зв’язав вже з вільги павутину!
Ковток еспресо — й плющу очі
І кидаю в минуле невід.
Кажу собі: а ти як хочеш,
Та твоя доля – чорний лебідь.
Такі-сякі були нюанси,
Планида ж білою не стала.
Пусте, що втратились всі шанси—
Щоб в рідну землю лиш вростала…
Десь гупають у тишу сови,
Летять зиґзаґом блискавиці.
Я слухаю в теплі удома,
Як ходить дощ по черепиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890267
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Гай.Прохолода.
Дує легкий вітерець.
Приємно! А десь...
* * *
На полях - ланки.
І де-не-де - трактори.
Колгоспні будні.
* * *
...а вже чорніють
латками городи.Йде
у спокій земля.
* * *
Перший на селі
телевізор - у школі.
І під замочком.
* * *
Качки на ставку
забавляються : воду
збурили крильми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888605
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 26.09.2020
Сльози -
Продукт горіння
Душі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889813
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 26.09.2020
Між темнорунних хмар світліє.
Якась невидима істота
Торкає небозвід рукою,
Ховає пальці за рікою.
Чубасте сонце тче полотна? —
Вкриває небо позолота.
Довкруж світає. Ніч міліє…
Гагар перегуки відлунням
Блукають межи берегами.
Птахи здіймаються юрбою,
Залопотівши над водою,
І рветься тиша батогами.
Зізнань небесних криптограми
Згасають разом з повнолунням.
Хтось відчиняє в світ фіранку,
Цикад пожвавилися звуки.
На горизонті — прояв жару.
Туман докурює сигару.
Страждає місяць від розлуки
Із ніччю — перетерпить муки,
Зник у таємному серпанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889740
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 26.09.2020
І знову вибори на носі,
І претендентів вітер носить
То вправо, вліво, то по центру,
Не втримати міцним цементом.
А влади хочеться і пнуться,
І хмелем, хмелем в*ються, в*ються.
Піар-компанії в ідеях,
Якби ж то кожному по феї -
Проснувся вранці мером міста.
Е, ні, ще працювать над змістом.
Дерзайте, претенденти, щиро,
Висить давно із камню брила,
Бо людям так брехня набридла,
Отож, старайтесь, будьте гідні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889790
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 26.09.2020
Куди маяк вдивляється крізь нічку
І що шукає в непробудній тьмі?
Не спиться? Погляд ковзає на річку —
Побачив човен одинокий в млі,
Який хитав в очеретах водичку,
Немов вихлюпував свої жалі —
Дрібні стікали слізоньки по личку —
Він був припнутий міцно до землі.
А як же мріяв курсувати світом,
Знайти відраду в мандрах, між людей…
Сумує наодинці — збігло літо,
Миттєве світло тулить до грудей:
«Ти — у дозорі, маєш добру звичку —
Указуєш маршрути кораблям,
Просвітлюєш неясність наскрізь, мжичку,
Життя оберігаєш журавлям.
Пожвавив ти і мій самітній простір,
Хоч погляд твій подався у світи.
Не забувай мене — приходь у гості!
Чекатиму… А ти світи,
Сві-ти!» 16/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889090
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 20.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2020
«The honey-pale moon lay low on the sleepy hill,
And I fell asleep upon lonely Echtge of streams.
No boughs have withered because of the wintry wind…»
(William Butler Yeats)
На сонному пагорбі блідого сновиди –
Камінного ліхтаря чорнокнижників,
Що червоніє раз на століття –
Від передчуття жахливого –
Як провісник,
Серед вересового квіту ранньої осені
Я снив оксамитову казку – медову й бджолину:
Я – лицар королівства забутого,
Королівства сонячного, хоч і холодного,
Лицар меча іржавого та коня білого:
Королівства вітрів і хрестів кам’яних Тір Коналл.
Я снив під музику флейти зробленої з очерету
Музику Тір на н-Ог – країни вічної молодості,
Яку наспівав мені вітер – осінній філософ Неба.
Я снив і вростав думками-коріннями
В рихле торфовище пустища Часу:
Снив темним минулим чи то млистим майбутнім,
Блукаючи між кромлехами та дольменами,
Плутаючи старі пагорби з хвилями:
Сперечаючись з тінями, обпікаючи рот
Словами забутими, іменами терпкими.
Будую кам’яний дім – притулок свій вічний
З холодними стінами відчуженості.
Я мандрую у сні: тільки стукіт копит
Чутний тільки мені – у сні.
Я сплю на Сонному Пагорбі –
На його вершині, під небом чорним,
Під Місяцем таврованим.
Я – нетутешній.
Завжди нетутешній, невчасний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889276
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Куди не глянь - усюди дефілює осінь,
Охристо-бурштинові, мідні кольори.
Хоч сірість закрадається звірком у просинь,
Вітаються широкошумні явори.
Куди не глянь - осінні переливи квітів.
Жоржин нове жабо, гібіскуса волан
І хризантемний хід-парад у всьому світі,
І золотарників жовтавий океан.
Куди не глянь - цілує ніжно осінь крони
Беріз і сосен рюші, пишні комірці.
Неперевершені осінні марафони,
Казкові, тихі досконалості взірці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889234
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Світило Сонце потім падав дощ
Як на Сонці ми йшли просто під дощем
Вночі так само як і в білий день
Прискіпливо дивилися одне на одного
Казала: ніколи ніколи ніхто і ніщо
Розлучити в житті нас не зможе
Казав: завжди завжди буду жити
Потужно завжди жити бо люблю
Закінчилося
Тривати мало вічно
Закінчилося
Вже немає тебе
Як шкода нас
Вже немає мене
Що робити тепер коли впали із хмар
Серед великої земної пустоти
Що робити тепер коли закінчилося диво
Ми знову будемо молитися за нього
Нехай почнеться
І триває вічно знову
Нехай почнеться
Чи чуєш ти
Серед морів і гір
Одізвися
Одізвися
Одізвися
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882576
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 20.09.2020
В осінню днину
Цвіркун співає кволо
Прощальне соло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888134
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Спізнились почуття твої,
Адже закралась в серце осінь,
Всі виправдання безголосі
Були в нікуди і наосліп.
Думок докучливі рої
- Спинися! – серце моє просять, –
Того кохання, мабуть, досить!
Сердиті, дикі, ніби оси
Чи розполохані джмелі.
Прибило нині до землі
Все, що було високопарне.
Кохання істинне, вівтарне,
Таке п’янке, таке безхмарне,
Розвіялось серед полів.
Чи то громів гучні удари?
Чи то якісь відьомські чари?
Давно з тобою ми не пара –
Чому чуттями захмелів?
Пробач: спізнились дві душі…
Моя, колись дзвінкоголоса,
В твоєї – порятунку просить,
І гладить осінь мої коси
В духмянім світі споришів.
Ось я біжу простоволоса,
Бо серце знов від тебе росить.
Один піднявся лебідь в просинь,
А інший… б’ється в комиші.
Закралась в серце моє осінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888131
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Вересня кроки спекотні, як влітку,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.
Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,
Мов на сторожі озброєна рать.
Гриб білобокий сховався під дубом.
Свіжість повітря рознеслась навкруг.
Вересень весело грає на дудці,
Вітер здіймає навколишній рух.
Як же, людино, у лісі приємно.
Збіглась брусниця - щедро у травах.
Ось і дерева вклонилися чемно,
То ж збережи красу цього краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888256
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Минуле — урок,
Теперішнє — дарунок,
Майбутнє — мотив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887813
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 06.09.2020
Я хочу жить красиво й довго,
Можливо навіть до 100 літ,
і не залежать ні від кого,
З любов"ю пізнавати світ...
І потихенько працювати,-
І на городі, і в дворі,
Дітей і внуків зустрічати
Завжди, о будь-якій порі...
В дворі щоденно підмітати,
І квіти поливать свої,
Кота й собаку доглядати,
Вони ж як діточки мені...
Газети і книжки читати
Старі, та звісно, і нові...
З сусідами ще розмовляти,
Вони ж як родичі мені...
А ще щодня хочу писати:
Прозу, казки вірші й пісні,
І дещо в пресу посилати,
Щось надрукують, а щось ні...
І в інтернеті виставляти,
Нехай читають люди всі...
І там знаходить і читати,
Що до вподоби є мені...
І як завжди спостерігати,-
За тим, що діється навкруг,
Хотілося б і політати,
Побачить степ і ліс, і луг...
То телефону розмовляти
З ріднею й друзями також,
Тому й не хочу я вмирати,
Мо' зрозуміє мене хтось...
Я хочу жити довго-довго,
Можливо, навіть, до ста літ,
А як не вийде, то нічого,
Пізнала ж я життєвий квіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887429
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 02.09.2020
Порозумілися - і світ засяяв кольорами,
І райдуга між нами пролягла,
А сонце вранці в небі заблищало пектораллю,
Єднаючи сердечні два крила.
Ти ніжна музика душі моєї, безперечно,
Мов ангел чарівний в моїм житті.
Смакую кожним словом твоїм дивовижно-ґречним,
Даруєш щедро щастя конфетті.
І відійшло у забуття все те, що заважало.
Панує лиш довіра і любов.
І ми пізнали радості душевної чимало,
Бо доля стелить злагоди покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887687
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020
Веде сестричку старший брат…
дивлюсь я на дівчатко.
Яке ж ця дівчинка мала
красиве має плаття.
Волосся в неї золоте,
рожеві в ньому стрічки.
У багатьох ця радість є...
і братики, й сестрички.
Ще на дівчаточку нові
гарненькі босоніжки.
І тупають проворно так
маленькі спритні ніжки.
А ще ж щебече дзвінко як,
немов в чарівній казці.
Є і у мене старший брат,
росла в його я ласці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887710
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020
Я тихо осінь цілую в губи
і ніжний подих пашить приємно.
Вона вітрами мене голубить,
бо закохалися ми взаємно.
Бо покохалися ми востаннє,
розлука, наче туман над лісом,
мов на пероні «люблю» прощальне,
серпанком легким в душі повисло.
Роки проходять, печаль приносять,
але в житті я завжди таємно
чекаю й досі кохану осінь,
бо закохалися ми взаємно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887472
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Немає найдорожчого нічого,
Як Батьківщина, тато й мати.
Не відрікайся від святого Бога,
Бо опустіє твоя хата.
Люби, примножуй рідне, українське:
І звичаї, і мову й пісню.
Не зраджуй на усе чуже-чужинське,
Бо наслідки бувають слізні.
Подбай про землю, про село і місто.
Отямся, ти ж господар нині.
Наповниш свою душу іншим змістом -
Розквітне наша Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887473
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Щоранку сонце золоте
проміння з неба щедро ллє.
А чи ти встиг добро зробить,
не запитає у тебе?
Чи добрі тут діла чи злі?
Чи розкидаєш, чи збереш?
Чи допоможеш ти комусь,
а чи останнє забереш?
Бо ж вдячні сонцю поле й гай,
діброва, річка, джерело.
Радіють ранкам тут щодня,
приймають сонячне тепло.
Скажіть, чи можемо ми так,
як сонце ясне всім світить?
Найвища цінність на Землі –
життя навчитися любить.
Життя великих і малих,
життя безпомічних і злих.
У кожного своє. Це так.
Любов проявиться в ділах.
Часто буває лиш слова…
Запам’ятай: слова святі,
коли цвітуть вони добром.
А без добра - зовсім пусті.
Дай, Боже, щоб слова дзвінкі,
як в соловейка, в голоску.
І всі діла наші рясні,
як зе́рна в хлібнім колоску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887483
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Пишуть мелодію серпня
Ластівки на дротах.
Дощик – із решета,
Ходить лелека по стернях,
Хоче упасти десь зерня,
Аби воскресити жита.
Пишуть мелодію серпня
Ластівки на дротах.
Літо курсиви стерло
На усіх вірчих листах,
Осінню серпень запах.
Сливи-топази на перстнях
Пишуть мелодію серпня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887495
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Давай посидимо з тобою
на ґанку й просто помовчим.
Давно не чули ми обоє,
як вдалині кричать сичі…
Я обійму тебе за плечі,
зігрію руку у руці
і в тихий цей останній вечір
сльоза розтане на щоці…
Поволі серденько розтане,
усмішка знову забринить
і в думах я тебе, кохана,
вже не залишу ні на мить!
Давай посидимо до ранку,
як голуби на рушнику.
Лише для тебе колисанку
я заспіваю… в тернику.
28.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887374
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
України моєї стражденна земля
У сльозах захлиналась до болю.
Охопила й сучасна без тями імла,
Посягає на воленьку-волю.
Без землі ми ніхто - осліплі манкурти.
Стогін чути від рук недбайливих.
Східна душить війна, гудуть вітру сурми.
Кров гаряча тече, ніби злива.
А байдужість, байдужість точе іржею.
До прозріння тягнися, до світла.
Захищай! Дорожи, народе, землею -
Це душа українська довічна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887371
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
( Лісова фантазія - тріолет.)
[i] О лісу дивна, трепетна душа!
Розтанула у мороку, як тінь.
Прекрасна німфа, чарами зустрінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Дріада серця, символ сновидінь,
Ніхто в житті мене не спокушав.
Розтанула у мороку, як тінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
З Деметрою в духмяних споришах,
Обходиш ти кордони володінь,
В твоїх очах – небесна голубінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Жар серця, за коханою полинь,
Нехай дріаду музика втіша.
Розтанула у мороку, як тінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Орфей до Еврідіки поспіша,
Кіфари звук лунає в небосинь:
- О найпрекрасніша із лісових створінь!
Моє кохання! Мій одвічний шал!
Історія десятків поколінь,
Кохання неземне не заглуша,
Здається лісова співа глибінь:
- О лісу дивна, трепетна душа![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887348
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Жіноча доля… краплі б’ють в заду́мі
Іду одна, з риданнями дощу,
Наївне серце, зболене від суму,
Кипить – вирує - тужить: Не прощу!...
Автобус мій від’їхав від зупинки,
Запізнення, звичайно, не чекав,
Осіннім смутком обняли хмаринки,
Свою печаль розсіявши між трав.
І тільки я, геть вимокла і зме́рзла,
Немов купалась в осені сльозах,
Несла так вперто я кохання щезле,
Іскристе, світле... в со́лодах – меда́х…
Молилась: Не губи моєї долі,
Себе коханню сліпо віддаю!
Мине і це, - втішали в дощ тополі,-
Усе, забудь історію свою…
Тремтить рука… ламає парасолю…
Крізь зливу - в такт - моє серцебиття.
Осінній дощ... але я не дозволю
Мої згубити світлі почуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886391
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Проміння сніп тримає тихий серпень,
А небо розлило блакитну фарбу,
Як очі ті, що полонили серце,
Лишились у душі глибоким карбом.
Він поруч був тоді, а недовіра
Зітерла ластиком своїм дощенту
У зародку взаємність. Вила прірва,
Топились почуття в пітьмі абсенту.
Фрагментами крутилась дикість ночі,
А день дзвенів вже кришталевим літом,
Розбите вп*ялося в блакитні очі
Уламками миттєвостей прожитих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887267
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020
Край дороги в полі виросли тополі.
Просять вони в Бога для Вкраїни долі.
Між хлібів розрісся пишний кущ калини.
Хоче й калинонька миру для Вкраїни.
Ой біжіть, дороги… Ой шуміть, тополі.
І тебе, калино, дав нам Бог для долі.
Шелестить на вітрі листячко дрібненько.
Подивись, Вкраїно... люблять тебе, ненько!
Сонячна дорога ранки зустрічає.
А струнка тополя сили набирає.
Хилиться низенько ґронечком калина.
Бо завжди найкраща в світі - Батьківщина.
Ой біжіть, дороги… Ой шуміть, тополі.
І тебе, калино, дав нам Бог для долі.
Шелестить на вітрі листячко дрібненько.
Подивись, Вкраїно... люблять тебе, ненько!
Ой, яка ж щаслива наша Україна.
Край доріг тополя і рясна калина.
Оберегом ясним є для нас всіх завжди.
Час прийшов, щоб квітнуть
радості та правді.
Ой біжіть, дороги… Ой шуміть, тополі.
І тебе, калино, дав нам Бог для долі.
Дав нам Бог для долі, щоб ви тут шуміли.
З нами рідну землю захистить зуміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887269
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020
А полум*яний серпень догорає,
Минає густар поступово.
Ще живо тріпотить і ще моргає,
Сказати ніби хоче слово,
Голублячи промінням землю з цебра,
Цей хлібочолий, копень, жнивець,
Городник, зоряничний, тепло-щедрий
Збирає урожай - щасливець.
А вересень підхопить естафету -
З оселі серпня добрий спадок.
Вогнем осіння заблищить монета, -
Життя триває - пиймо радість.
(Серпень ще з давнини має назви: густар, хлібочолий, копень, жнивець, городник, зоряничний).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887087
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020
Бірюзове полотно
Виткала природа,
Не просте — з води воно —
Повна насолода!
Розмотало свій сувій
Поміж берегами —
Річки вигнутий рушій
Стелиться між нами.
От би вишити місток…
Буде вдосталь сили?
Не розплутати ниток, —
Чайки голосили. 7/08/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886936
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 27.08.2020
Я́к сходила ця ніч!
..........................
Повільно, з миром...
Робила владний крок верхів"ям гір...
Спинилася на мить вдихнути диво,-
і тут - на зріст весь стала вище зір!
Натхненна!...
Вільна!...
Не шукачка слави...
У ній весь згусток спокою основ.
Чому лякають опівнічні зайди?
Вартують Сили задушевні лаври.
Коли ім"я твоє за сутністю - Любов!
22.08.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886736
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Його присутність відчувається в усьому,
Хоча закреслені надії коми.
Одна лиш жирна крапка, як терпка оскома.
Ятрила душу болем думка-втома.
То яблуко серпневе гупнуло на землю,
А в серці затверділий давить кремінь.
І дні чергуються тепер (смугаста зебра),
Словесний відшмагав дошкульно ремінь.
Його присутність відчувається в усьому.
Забути б швидше гуркіт сили грому.
Що ж далі, далі нас чекає? Невідомо.
Ще чується чомусь розмови гомін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886697
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Його присутність відчувається в усьому,
Хоча закреслені надії коми.
Одна лиш жирна крапка, як терпка оскома.
Ятрила душу болем думка-втома.
То яблуко серпневе гупнуло на землю,
А в серці затверділий давить кремінь.
І дні чергуються тепер (смугаста зебра),
Словесний відшмагав дошкульно ремінь.
Його присутність відчувається в усьому.
Забути б швидше гуркіт сили грому.
Що ж далі, далі нас чекає? Невідомо.
Ще чується чомусь розмови гомін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886697
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020
...а вітер квіти
малював.І як : небо
стало клумбою!
* * *
Все більше листя
на подвір,ї.Це осінь
так вітається.
* * *
...а під горіхом
вже вариться вечеря.
Тьотя готує...
* * *
На дроті голуб
до голубки лащиться.
Вона тікає...
* * *
...і різне кажуть.
Живи як жив раніше.
Бо це є твій шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886699
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020
ВЖЕ ДОЗРІВАЄ
ЯЧМІНЬ.РОЗПУСТИВ ДОВГІ
ВУСА.ПОРА ЖНИВ.
* * *
ЧИМАЛО ЗУСТРІВ
Я СВІТАНКІВ. З НИМИ -
ВЕЧОРІВ...ЖИТТЯ.
* * *
і НАВІТЬ МРІЯ
СПОДІВАЄТЬСЯ ,ЩО
СТАНЕ СПОГАДОМ.
* * *
...і ЩОСЬ ЗМІНИТЬСЯ...
БЛИЖЧИМИ СТАНЕМО...
ТИ І Я ...ТИ І...
* * *
МИ ЗГАДУВАЛИ
ДАЛЕКЕ...і ЗАСНУЛИ...
ЗНОВ-В ОБІЙМАХ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886066
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Коли проснувся вранці Тишко, покликав він відра-
зу мишку: - Іди, я сиром пригощу!
А та сказала: - Не прощу!
На Тишка ображалась мишка, бо вчора він за хвіст
схопив. Правда, відразу й відпустив. Та все ж розгні-
валася мишка, що в лапах побувала в Тишка. Із-за того
свого хвоста надумалась дражнить кота.
Раненько встала... й до Барбоса: - Давай за тебе по-
сиджу. Охороняв всю ніч ти хату. Як буде треба - розбу-
джу.
Заснув Барбос. Радіє мишка. А тут якраз з’явився Тишко.
Мишка ж сидить замість Барбоса і плаче, витирає носа.
- Що трапилось? – її спитав.
- Кудись Барбосик наш пропав. А що робити, я не знаю.
За нього дім охороняю. На мені, глянь, важкий ланцюг.
Допоможи! Ти ж мені друг.
Ой гірко ж плакала та мишка… Добра душа в нашого Ти-
шка.
- Давай. – сказав, - мені ланцюг. Допомагати має друг.
Ото була там сміхота, коли побачили кота на ланцю-
гу. А мишка… сказала всім:
- Малий цей Тишко говорить, що тепер коти будуть всім
хати стерегти.
- Щось тут не так, - промовивв кінь. Що за дурниці ка-
же він?
А баран пильно подивився й спитав: - Ти, Тишку, й гав-
кати навчився?
А мишка знов:
- Гарненький котик, а суне скрізь малий свій носик.
Як добре, що проснувсь Барбосик! Він зрозумів, що хи-
тра мишка сміється знов з малого Тишка. Ой, як загавкав
він сердито! Сховалась мишка в нірці. Тихо сидить там.
Корова: - Му-у-у! Я була певна, що наша мишка дуже
чемна. А тепер знову думать Тишку, як упіймати хитру
мишку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886242
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 19.08.2020
Вже прохолодою повіяв ранок.
Ген кучері розкручують тумани.
Пурпурне небо відкриває брами
Для сонця і серпневих забаганок.
Прокинувсь ворон — кряче спересерддя.
Його збудила непосида-білка.
Заграла стишено цикад сопілка.
Природа від людей жде милосерддя,
Щоб у гармонії жили із нею —
Вона нам надає життєву силу,
Знімає із душі печалей брилу
І править білим світом та землею. 7/08/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886211
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 19.08.2020
Закохане літо у коконі рук,
Заквітчане небо волошковим цвітом.
Ще чуємо серденька стук-перестук
Його аромати летять понад світом.
Кавунні і динні бали на полях.
На гіллі звисають вервечками сливи.
Калини намисто блищить попід шлях.
У кольорі серпня нагідки щасливі.
У Спасівки свято яблука пахнуть,
Медовість груш ліхтарить у моїм саду.
Знов осінь підглядає - пишна пава.
Фарбиста шепче: зустрічайте - я іду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886348
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020
All my beloved ones made me suffer burning pain.
My soul was bleeding so I promised not to fall in love again.
Last month I broke my promise though I knew it was insane.
I’ve travelled at the speed of light towards your heart.
We hear each other breathing long distances apart.
I can’t explain my feelings. You know, it is so hard.
I know you’ll never walk away unlike them all.
You’ll never disappoint my tender little soul.
I want to vanish in your heart. Your beautiful black hole.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885462
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 13.08.2020
Вранці проснувсь вітер, у поле подався.
Гарно тут. Казково. Він в просі сховався. Коли-
хав стеблини, а вони шуміли. Потім ячмені його
запросили.
Ячменям наш вітер підкручував вуса. Ще його
чекала кукурудза руса. Там він розлітався…
листя тріпотіло. Вилетів з розгону в жито. От так
діло!
Розгулявся вітер в золотому полі.
Хвилі… Хвилі гонить, як в справжньому морі.
А в небі лелека, мов парусник вільний, похва-
лив він вітра:
- Бач, який ти сильний!
Розпростер лелека свої дужі крила, а вони у ньо-
го, легкі, мов вітрила.
- Давай, - каже, - вітре , тут удвох кружляти. Хто
прилетить першим в гніздечко на хаті?
- То твоє гніздечко! – каже вітер вільний, а я від-
почину там у картоплинні.
Натомивсь лелека… й вітер налітався, притих
біля тину, в гарбузах зостався.
А сонце сміється:
- Тут багато цвіту! Добре, вітре, робиш, що радієш
літу. Добре, що ти маєш друзів так багато. В світі
для веселих кожен день, як свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885824
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020
[b][i] Виводить вітер листяний мінор,
Замовк пташиний різнобарвний хор,
Кохання спалах - ніби метеор,
Хвилює серенада надвечір’я…
Моя душа до тебе промовля,
Бо ти – повітря, небо і земля,
І нотами космічний шлях встеля,
Як лине до коханого сузір’я.
Так міцно серце ти моє обплів –
На відстані космічних кораблів,
Сердечним перестуком двох світів
Лечу з тобою у краї незнані…
Серед космічно-трепетних хорів
Зорю кохання ти знайти зумів –
І сяйвом галактичних кольорів
Крізь Всесвіт - серенада про кохання…[/i][/b]
(Серенада.)
Фото - інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885843
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020
Ніч приголомшлива, танули зорі,
Ніби повільно текли і текли.
Місяць в пірозі сріблясто-прозорий
Небом мандруючи, світло розлив.
Кучері з мокрим ефектом вербові
Ніжно леліяв розлогий ставок.
Ось народились слова від любові,
І поцілунків єднав ланцюжок.
Душі сплелись у солодкій знемозі,
В ласці обіймів. Всміхалася ніч.
Голос гнучкий і чуттєвості лози.
Ніч приголомшлива без протиріч.
Не уявляю, якби не зустрілись,
Мимо пройшли б в паралельних світах.
Мабуть, фортуни торкнулися стріли,
Ніч приголомшлива в наших руках.
(Приголомшлива - в значенні надзвичайна, дивовижна).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885803
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020
Небо в маркізеті, серпень у засмазі,
День з кавунно-динним свіжим ароматом.
Ти для мене, ніби у степу оазис.
Очі заблищали - теплі два агати.
Сонця вічна фреска, маки і цикорій.
Заблукали в травах ми удвох з тобою.
Тиша пасторальна, почуттів прозорість.
Серце пломеніло, сповнене жагою.
Пролітає серпень птахом легкокрилим.
Залишає згадку про гаряче літо,
Трав*янистий килим. Як же ми любили!
В поцілунках сонця - неповторні миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885548
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 11.08.2020
Багряні лози винограду
понуро віти опустили –
не має вже кохання сили,
всі літні почуття позаду.
Зали́шилась підступна зрада.
Зриває вітер листя в просинь
Зарано серце лине в осінь…
Знов королівськими рядками
Шепоче Осінь вірші Долі.
З риданням падає додолу
кохання, що цвіло між нами
троянди чудо-пелюстка́ми.
Квітчаста зваба рве корали,
бо світле назавжди́ пропало.
Як шкода... бо палке-квітуче
Тепер у вогнищі згоріло,
Кохання змовкло, заніміле…
Усе, що душу мою мучить,
у осінь прагне неминуче.
Залишивши одну розраду –
багряні лози винограду…
(Септет або чосерівська строфа.)
Фото - інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885660
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 11.08.2020
Не поспішай, метелику, не весняній —
Хай буде затишно тобі в полоні мрій!
Живи у коконі своєму зручно,
Зі світом внутрішніх думок співзвучно.
Не пурхай легковажно над полями,
Поводься обережно між вогнями —
Не обпечи свої тендітні крила —
У них краса твоя, натхнення, сила! 25/06/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885576
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 11.08.2020
Непомітні та
Втрачені миттєвості
Змиває вічність. 1/07/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884909
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 11.08.2020
2018р.
Не було в них заручин, – щаслива ця мить не настала.
Тільки мрії й надії плекали: і він, і вона,
Та дівчи́ні і парубку різко стежки́ роз'єднала
І звела Волонтерку та Воїна клята війна!
Там, де зідраний степ шаленів від нестерпного болю,
Небеса чисті, ніби у ніч, заховав чорний дим,
Українці де гинули в бійні кривавій за волю,
Знемагали від ран, що ятрились під сонцем жарки́м.
Між тілами дівча-волонтерка його упізнала:
Ледь живий він!.. Геть сивий!.. Знесилиний!.. Кров'ю стікав...
– Любий мій! Не вмирай! – У нестямі вона заволала.
Він їй тихо – Усе, рідна... Я́к же тебе я кохав!!!...
А навкруг зайди жваво своє павутиння снували
І хватали заслаблих завзято, немов павуки.
Потім люто й невпинно в підвалах в'язниць катували,
Щоб у муках пекельних корилися їм вояки...
Вмить в очах, мов кіно, майбуття замигтіло панічно,
В голові лиш одна замінила всі інші думки:
– Ні! Лише́ не полон! - Вкупі здіймемось в бе́зкрай навічно!
І вдягла блискавично на палець кільце від чеки...
Не зламає тепер самовіддане їхнє кохання:
Ні пустельна байдужість, ні ревні холодні дощі,
Бо затиснула, ніби в лещата, обручка востаннє,
Надто боляче: серце до серця, душа до душі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884801
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Буває, що шансів немає,
Що вихід - один (й не до тебе)...
Так важко, як серце все знає -
Та проти і доля, і небо.
Нестерпно тебе відпускати,
Боятись, що зникнеш наза́вжди...
Не вмію з вогнем ігри грати,
Не можу, коли лиш пів правди.
Придушую сльози-ридання -
Хоч знаю: все роблю, як треба!
Чи бу́ло у мене кохання?
Зали́шу зізнання для себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884809
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Люблю свій край,свою країну
Та рідну мову солов"їну,
Люблю сім"ю, усю родину,
Калину, ту, що біля тину.
Люблю ромашки, що у полі,
Біля доріг рясні тополі.
Люблю дітей та їхній сміх,
В батьківському дворі горіх.
Люблю свободу, мир та спокій,
Ставок, що в полі є, глибокий,
Каньйон Дністровський,
круті схили,
Бо, що є рідним, те і миле...
19.07.2020
Автор: Світлана КРИЖАНОВСЬКА (МАЯРЧАК)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884610
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 03.08.2020
А музика звучить завжди по-різному:
То хвилею бурхливою, а то дощем,
То громовицею здається грізною,
То зігріває сонцем теплим серця щем.
А музика легка летить пір*їною,
Мов вільна пташка лине до святих небес.
Здається світ навкруг аквамариновим,
І сповнений по вінця райдужних чудес.
І не буває в музиці байдужості,
У ній звучить завжди палітра почуттів.
Усмішка на обличчі квітне ружею,
Коли барвисто-дивний чуємо мотив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884719
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 03.08.2020
[b] [i]Скажу своєму серцю: спи спокійно,
Сум’яттям стала слізна слабина́.
Світи́ть став спомин світлим сяйвом: Стій-но!
Спини́ свій сум, солоних снів стіна!
Суворий світ… сердечні серенади
Співають спрагло світу солов’ї.
Сонети слухаю, схвильовані сонати –
Слов’янські співи створюю свої.
Старий скрипаль смичком сльозу самотню
Солодкому світанню сколихнув.
Сердезі - світу спалахом сьогодні,
Сільський серпанок силу стрепенув.
Спокуса серця – синьовода сфера –
Спекотним сонцем – стежкою село…
Сільська скарбниця – сонцеликі сквери…
Ставок – смарагдом… споришів – стебло…
… Стривожу слух: скрипаль своє слухняно
Серцям самотнім солодко співав.
Смугастий світ схвильований серпанок
Солоним серцем спомин смакував…[/i][/b]
(На конкурс віршів однієї літери- тавтограм " Українська мова рідна, пречудова" шановної одноклубниці Світлани Імашевої.)
Фото - Сергій Гузаров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884823
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
(Рондель.)
... Оксамитом торкає пісок…
Б’ються хвилі за день перегріті…
Я у піні – немов Афродіта,
звабний пасок у морі розмок…
Подих моря голубить мій крок,
розчиняюсь в блаженному літі.
Оксамитом торкає пісок…
Б’ються хвилі за день перегріті…
Я звільнила себе від думок…
Тільки море і я… в цілім світі…
Захід сонця рожево-привітний,
що у хвилях чуттєвих замовк,
оксамитом торкає пісок…
(Картина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884080
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 01.08.2020
Уж синей птицей облачась,
Лечу над миром этим странным
И в терпком запахе герани
Шлейф времени, явлений вязь –
То день, то ночь, как будто снясь,
События мелькают, страны...
Одновременно предстают
В сознании седой предтечей –
С Планетой тьмы и Света встречи,
Где хаос,... чередой уют...
Как будто все осознают,
Не более – одни лишь речи...
Как в заколдованном краю –
Спонтанно всё течёт куда-то...
Для Мира предсказанья даты:
Кто в ад, кто сразу же в раю?
Воде проблемы и жнивью,
А там плывут дома и хаты...
Магнитный полюс уж поплыл
И мозг как будто на распутье,
И радость винегретом с грустью...
А в оптимизма нет уж крыл...
В другом ведь кроется прорыв –
Духовность* прячем в захолустье!
01.08.2020г.
*Духо́вность — в самом общем смысле — совокупность проявлений духа в мире и человеке. В социологии, культурологии и
публицистике «духовностью» часто называют объединяющие начала общества, выражаемые в виде моральных ценностей и традиций, сконцентрированные, как правило, в религиозных учениях и практиках, а также в художественных образах искусства. В рамках такого подхода, проекция духовности в индивидуальном сознании называется
совестью...
Википедия.
Духовные законы можно понять только соблюдая, живя по ним. Чем больше и чаще мы стараемся жить по законам души, тем глубже и сильнее мы осознаём и понимаем их суть. Тем шире и сильнее становится наша связь с внутренним миром, с душой, с Богом.
Духовные законы. 14 главных законов жизни человека.
https://vdushu.ru/pravila-zhizni.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884632
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020
Ідеш, неначе по скляному мОсті.
Думки снують, снують: чи це кохання?
Бо свіже дихання й чарівний простір.
Розлита річка - бурне хвилювання.
Ідеш, неначе по скляному мості.
І якось боязко душі і сумно,
А таємничий знову вабить острів,
Перед тобою всміхнена парсуна.
А може, не кохання це, а пристрасть,
Яка колись, мов міст скляний - у друзки.
Стосунків цих підбила б жирну риску,
Але ж у цвіті почуттів галузка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884631
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020
Життєвий баланс —
Тримати-відпускати.
Вчусь у кульбабки. 23/06/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884595
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020
Спливає час благоговійний літній,
І осінь дихає вологим духом хмар.
Закони неминучості всесвітні
Вкрадуть у літа зеленавий чар.
Чекає листя вічного спочинку –
Воно додолу скоро опаде.
Та перед цим безповоротним вчинком
Природу осінь в золото вбере.
Фото - з Інтернетних просторів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884206
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Люби мене, як сонце любить літо.
І трепетно, і ніжно обіймай,
Мов липень подихом тендітним квітку.
Кохання ж мить дарує нам розмай.
Люби мене в пташинім стоголоссі,
Яке зливається з серцями двох.
Світанок вміло заплітає коси
Взаємності, із променів - пролог.
Люби мене у радості і горі
Слабку і сильну, грішну і святу,
Щоби цвіли очей щасливі зорі.
Тримай любові нитку золоту.
(Це другий вірш з такою ж назвою).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884227
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Кохання згине вранці квітучою весною.
Допоки ти страждатимеш, поплачу я з тобою.
Як в пастку не потрапити, даю тобі пораду.
Знайди в моїх словах підтримку та розраду.
Казала, що не хочеш, насправді ти хотіла.
З коханням наодинці у полум’ї горіла.
Кохаючи невдало, сама себе прокляла.
З коханням наодинці у вогнищі палала.
Не вимовляти `Прощавай!’ ти подумки просила.
Щоб не згоріти у вогні, рікою сльози лила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869833
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 28.07.2020
Не тримайся образ.
Не оголюй дощам свої плечі.
На занедбаних пляжах вдихай прохолоду пісків.
Переріж цю ріку, алгоритм її пагубних течій
розчиняє тебе
на мільйони непевних кусків.
Спопеляє зелених очей
бунтівні аметисти.
Перекришить на смальту емаль капілярів крихку.
Ти не надто слабка…та крізь пальці щезає намисто…
………………….переріж цю ріку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883787
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Тарифная се[b]кт[/b]а
***
Система о[b]б[/b]счета
***
Орден Белого о[b]с[/b]ла
***
Голо[b]д[/b]оломка
***
Про[b]п[/b]итое колесо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883828
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Заплутати сліди у римах?
Сховатись в стосах паперових ?
Так темно на душі і зимно
Без смаку губ твоїх медових.
Без слів, без шепоту кохання,
Без вересневого покою
Осінніх днів.
Саме мовчання,
Яким я серце не загою.
Пірнаю в осінь, як у море,
Ховаюсь в мушлі золотаві.
А хвилі чисті і прозорі
У неба синього оправі
Мені шепочуть колискові,
Дарують спокій і надію.
І сняться очі волошкові,
І я занурююсь у мрію...
23.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883712
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Кохання без межі, немов привільне поле.
Ромашок простота, волошок погляд.
Обіймів ніжність, слова гнучкість, тепле коло
І ласк твоїх розлита щедра повінь.
Кохання соковите, ніби стигле ґроно,
Смакуємо медовість променисту
Під літнім благодатним небом на осонні,
І кожен день, мов сонячне намисто.
Бажання спраглість із глибин душі черпаєм.
Сонет магічний, спалах блискавиці.
Кохання - чистий солод, знахідка із раю,
Одна для двох сердець свята зірниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883716
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
[b][i] Величие бессмертной красоты
Искусный мастер для творенья выбрал.
В кости слоновой наваял черты
И полюбил, на удивленье Кипра.
Скульптурной девой он был ослеплен –
Прекрасный лик, точеные ланиты,
Ее глаза - лазурный шепот волн
у острова богини Афродиты.
И день, и ночь в закрытой мастерской
Влюблялся в плод волшебного искусства…
Богине жертву приносил с мольбой:
- Прошу, ты пощади святые чувства!
Любовью сердце билось и рвалось –
Вняла богиня той мольбе упорной.
…Огнем души порозовела кость,
В отточенной фигуре рукотворной.
И было столько в сердце том тепла –
Казалось, он дыханьем ее греет.
От чувств глубоких дева ожила,
Легенда эта сквозь века прошла –
Любви Пигмалиона с Галатеей …[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883658
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 23.07.2020
По підвіконню хлюпоче дощ… Великі прозорі краплі потрапляють на скло, подібні тихому тупотінню. По небу хмари метушились, за мить летіли, немов коні вороні. Під тиском вітру, клубилися, кружляли колом, замали вигляд виру. Раптовий блиск блискавиці, скував ті хмари темнокрилі, освітив все навкруги. Й різкий барабанний удар, наче хтось різко забив кола в землю й за мить луною, ніби з розгону, віддалився вдалину. Хмари штовхались між собою, частий, тихіший, барабанний бій рознісся над землею.
Думки - думки… Їх не зміг позбутися Євген. Вкотре рукою торкався чорного, густого кучерявого чуба. Чи й це на радість, чи й на біду ця прикмета. Олександра ж приголомшила його, з`явилася, як ця громовиця.
Два роки розлуки, лише через три дні після зникнення, прийшла СМС » Я в Польщі. Все буде добре.» А потім, ні дзвінків, ні СМС. Дзвонив на цей телефон, але голос оператора весь час повторював одне й те саме -»Цей номер не є дійсним». Згодом, через три місяці, знову СМС « Уклала договір на два роки. До мене не дозвонишся. Все буде добре. Цілую». Так легко сказала. Та нащо ж поїхала в найми? А, як же я ? І чому не попередила ? Мабуть була впевнена, що я буду проти поїздки. Сто «але» та вже там, на жаль нічим не здатен завадити.
Напередодні повернення, нічого й не снилось. Різкий дзвінок в двері спантеличив його, хто б міг бути в таку пору? Пройшло лише пару хвилин, як він присів за стіл, домальовував, вже майже готовий проєкт нового житлового дев`ятиповерхового будинку. Архітектура, це одне, що він вміє добре робити. Мрія дитинства - будувати комфортні дома, їх цілі комплекси. Кажуть везіння гарна штука, фортуна посміхнулася. Після навчання в інституті, працював замом головного архітектора міста. Його тільки це й підтримало після раптового зникнення Олександри.
Влітку, випадкове знайомство в магазині »Книгарня Є », продовжилося дружбою, а згодом переросло в кохання. Вже більше трьох років жили разом, здавалося й вирішили одружитися. Та в неї не було бажання жити з ним в двокімнатній квартирі, хоч і кажуть, - « З милим рай і в курені «. Мріяла, щоб він за власним проектом на околиці міста, побудував приватний, просторий будинок. Їй у спадок давно дідусь залишив тридцять соток приватної землі. Вона й сама за професією дизайнер. Уміла гарно малювати, підібрати кольори фасадій й дахів будинків, їх гармонійне поєднування з розмішенням дерев, клумб, парків, дитячих майданчиків, тощо….
Приблизно за пів години до грози, Олександра ввійшовши в квартиру тільки й сказала,
- Привіт! Я така виснажена». Залишила валізу біля дверей й з чорної невеличкої сумки поклала на журнальний столик дві пачки долларів і банкоматну картку,
-Ось, я все ж таки це зробила. Це додаток до наших збережень. Тепер в нас є гроші, тож ми втілимо мою мрію в життя. Не ображайся, що так раптово зникла, ти б мене не відпустив. Я пішла у ванну кімнату.
Ось так просто, примруживши стомлені волошкові очі, чмокнула в щоку й зникла за дверима. Її погляд, каштанове волосся розсипане по тендітних плечах, пробудило в нього чоловіка. Нагадали про чарівні, безсонні ночі, наскільки вони були спокусливими, приємними для них.
Пару хвилин…. вона вже у ванній кімнаті. Вода тече, хлюпоче… напливають думки. Така ж тендітна, як і була, здається за ці два роки і не змінилась. Може зайти до неї…. та ні. Хоча й жвава та видно, що стомлена. Але в той же час підступали інші думки. Яка впевненість?! Не бентежили думки, чи я тут сам? Чи то така довіра? І скільки часу мовчала й чому? Сто запитань,чи й буде відповіть. А може вже й собі там мала коханця ? Але в той же час в душі протиріччя, заспокоював себе. Та ні, ми ж знаємо один одного та й вона ж так присягалася в коханні. На мить закрив очі й тут же їх відкрив, прислухався до свого дихання, здається зняв напругу. І все ж, довіра в житті багато значить. Приїхала і це тільки на краще. Я ж стільки днів і ночей чекав дзвінка, чекав і вірив, що повернеться, не покохає іншого.Та й знавши її брезгливість до інших чоловіків, вірніше до випадкових знайомств, що нав`язуються всупереч бажанням, напевно ще й це розвіювало сумнів.
Вона, розслаблена після купеля, бажала одного, впасти в своє рідне ліжко, відіспатися. Як миша, крадучись проникла в спальню. Все ж помітив, ледь посміхнувся. Хай відпочине, я ж все розумію, ми ж не діти. Як важко вгамувати бажання, щоб поруч бути з нею. Швидкоруч склав всі речі, потирав руки. Довгі хвилини в чеканні, швидше б час пройшов. Мила моя, люба моя квітко ясноока, якби ж ти знала, як я за тобою сумував.
Де там довго всидиш, минуло не більше десяти хвилин, тихою ходою зайшов до спальні. За вікном минулася гроза і поміж хмар визирав ясноокий повний місяць. Він освічував, її білизну, синій атлас переливався. Вона спала на спині…. глибоке декольте й ледь приспущені плечики пеньюара, подовжують шию, виділяють прекрасну область ключиць. Напівоголені пухкенькі груди і тіло млосно – молоде, так вабили доторкнутись. Чи й можна бути біля неї байдужим? Все ж не посмів порушити той сон. Вона ж, як та квітка волошка, певно бачила ясний сон… адже вже вдома. Біля вікна присів на стілець, любувався нею. Тільки від уяви огортала чарівність, як він торкнеться її жаданого, п`янкого тіла. Легенький піт виступив на чолі. Так важко втриматись. Якби вже відволіктися, зняти напругу. Це відчуття, як вогонь, що гріє серце та все ж спалахує, здається, аж закипає в жилах кров й бентежить душу.
Терпіння…. повернувся до вікна… Мала хмарина ледь приховала місяць, накрапав дощ, падав донизу - на кущі червоних троянд. Раніше був до них байдужий та наче ненароком , зірвався з стільця. Ой,що ж це я та в мне ж вдома конем грай, ні випити, ні закусити….
Швидкою ходою повертався з нічного магазину. В руках тримав букет червоних оксамитових троянд, пакет з продуктами і пляшку шампанського вина «Біссер». Боявся порушити її сон, крадькома, босоніж, на пальцях, ледь торкаючись підлоги пробрався до ліжка. Затамувавши подих, вже лише в білизні приліг біля неї. Не наваживсь торкнутись її тіла, порив одвічний…. стримував в собі. Її знову освітив місяць. Здавалось, він не міг відвести від неї очей. Вона ж наче відчувала його поряд. Уві сні чарівно посміхнулась . Напевно бачить рожевий сон. І він склавши дві долоні підсунув під свою щоку, тихо приліг поряд. Спи моя Богиня! Спи кохана! Моя половиночко, рідненька душа… Нам до щастя один крок, я дочекаюсь ранку….
Липень 2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883629
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020
Ми стрілися знов, де альтанка соснова і літо,
Вже й липовий чай у горнятку склянім виграє…
Світиться диво твоє - запалені сонечком квіти,
Щоби тьохнуло серце в красі й чиєсь, і моє,
Щоб раптом зайшлося воно аж до щастя, до схлипу
Від задуму Майстра й плодів цих щоденних турбот.
Улюбленець сонях край стежки всміхається липню,
Неначе живий вказівник на квітчасто-зелений город.
Розмова між буднів вже схожа на крихітне свято…
Так пахне чебрець,обійнявшись з листком полуниці,
Подих тамується: дзвінко співає пташа біля хати,
І п’ є журавель прохолоду з низької криниці.
Й подумає кожна: літа не вертають спочатку,
Летять аж за обрій, де сонце сідає хутенько…
…А на гойдалці поруч щебече біляве дівчатко,
Що блакиттю очей дуже схоже на тебе, маленьку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883563
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 22.07.2020
Між мною-тобою-
чужі слова.Надовго.
І ми - не разом.
* * *
Непросто бути
самим собою.Важко
лишатись таким...
* * *
Де тепер
наше дитинство? Лише
серце і знає...
* * *
Повертається
не все те, що відбулось...
А що вже буде...
* * *
Вірю, донечко:
земля береже твої
сліди.Їх - мало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883220
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 22.07.2020
Тепленький дощ знов стукає в малесеньке віконце
За обрій ще раз заховалось тихо літнє Сонце
Багряною красою вкрилося вечірнє небо
Природа в цей довершений пейзаж внесла що треба
Мелодія дощу дає душі жаданий спокій
Мрійливий настрій в тиші непохитні та глибокій
Почути, що замріяно краплинками шепоче
Які секрети знов на вушко розказати хоче
Прислухавшись до кожної упавшої краплини
Зібравши звуки мовби у намисто ті перлини
Почуємо чарівну гру ще одного оркестру
Керівником якого є стихій усіх маестро
Симфонія його є досконала, неповторна
Для кожного своя: весела, гомінка, мінорна
Почувши раз, її довіку будеш пам'ятати
Мелодія дощу буде у серденьку звучати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882169
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 14.07.2020
В обіймах невагомості і ласки
У сні твоїм я Музою була.
І зоряна безмежна світла казка
Фантазій насолоду нам плела.
Таїною запахло диво круто,
П*янило, проникало в душі нам.
Кохання розквітало, ніби рута,
Під місяцем лягав блискучий трап.
Поезія розлита океаном
В полоні дотику магічних слів.
Невже цей загадковий сон омана?
Бо місячний окраєць млів і млів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882808
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Ой летять, летять хмаринки
Славні, різні балеринки
І я б небо підкорила
Якби ж мала чудо – крила
Ой летять, так поспішають
З вітерцем весь час гуляють
Маленькі сірі й біленькі
Ой, справді всі та й гарненькі
Й таке сонечко миленьке
Здається на вид м`ягеньке
Під ним, я зазолотилась
Яскравим промінням вмилась
Ой, летять, летять хмаринки
Дуже схожі на пір`їнки
Всміхаюсь красі я й літу
Барвистому, диво світу!
Липень 2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882835
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Вночі я придивляюся до голих стін:
Ні вогників, ні блискоту, ні мерехтінь.
Минулого уявна відступає тінь.
Ні шепоту, ні шурхоту, ні почуттів.
Безмежність пустоти - і витягнувся нерв.
Втекти б із німоти беззвуччя врешті-решт.
З полону павутинного думок, манер.
Не вичавиш із ночі денний фреш.
Почути б пісню в суєті життя років.
Відраду серцю поглядом знайти пора.
Бо хтось крилатий, ніби в душу прилетів,
Встеляючи шарами світла і добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882690
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 13.07.2020
[b]…У Вас немає нових повідомлень,-
Монотонно мовить оператор,
Гасне в сумі день такий чудовий,
важко знак уваги твій чекати -
не дійшов той лист до адресата...
Сумні квіти - знічено завмерли,
Пожовкли... вже до чого тут слова?
вірного кохання світлі перли –
у кожній квітці - почуття співа!
…а пошта щось мовчить голосова…
Між нами - тисячі нестерпних миль –
від цього, наче тінь - душа палка.
… І сумом замітає заметіль
немов у свіжу рану сипле сіль,
мелодія дощу замість гудка…[/b]
(Фото- інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882483
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 12.07.2020
Чекаю тебе...
Виглядаю...Не йдеш...
Квіти зів,яли.
* * *
Спішу до тебе.
Чую твій голос. і ось -
твоє обличчя...
* * *
Пройшла ніч.Вітер
вже розносить почуте -
про закоханих.
* * *
Грибні йдуть дощі.
І тихе полювання
буде врожайним.
* * *
Самі по собі
ми не живемо. Доля
дає нам когось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882557
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 12.07.2020
Мобільне життя...
І безліч причин, батьків
щоб не набрати...
* * *
Коли не спиться,
така довга ніч! Думок
плин не спинити...
* * *
Відчула погляд
мій:"Тобі яке діло?"
Може, і справді...
* * *
Для внуків наші
поради - теж з життя.
З минулого.
* * *
...а ми мовчали...
Пошкодували зайве
слово сказати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882555
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 12.07.2020
Все уткнулись в свои смартфоны,
Взоры все устремились туда,
Ищем в жизни яркие фоны,
А находим полутона:
Полузнания в кратких репризах,
Полукруг наших полудрузей,
В недосказанных полукапризах
Мы в иллюзии полустрастей...
В анонимном полуобщении
Не совсем открывая себя,
В полуумном самозабвении
Заполняем эфир не любя...
Отрекаясь от прелестей жизни
На неё закрывая глаза,
В полуобморочном фетишизме*
Мы живём как бы полуживя...
14.06.20
[i]фетишизм [/i]- [i]фанатичне поклоніння неживому предмету
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882369
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Рожевий туман усе покриває,
А серденько правду старанно ховає.
Той згубний туман покриває усе.
Ти трохи запізно дізналась про це.
Розвіявся цей смертоносний туман.
Невже ти не знала: слова - це обман,
А вчинки – це дії, яких не забуть.
Не вийти з коханим на правильну путь.
А почуття твоє сліпе…
І серце до сліз однозначно дійде.
А сльози гіркі, їх важко ковтати.
Вони виснажливі, захочеться спати.
А як прокинешся, захочеться пити
І когось всім серцем взаємно любити.
Для нього розваги понад усе,
А почуття його слабке…
У нього розваги, а в тебе – любов.
І так цілу вічність: все знов, знов і знов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869548
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 10.07.2020
Не дотягнутися журбою.
Здається, ми на різних континентах.
І не знайти нам супокою.
Існують ще уривки всіх фрагментів.
Сахара й обшир океану.
Глибинних почуттів живий оазис.
Чому ж він з блиском ятагану?
Незрозумілості і жаль, й образа.
Поговорімо, лиш відверто,
Без гордості у тихе надвечір*я,
Щоб апатично мить не стерти,
Щоби душа не впала у зневір*я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882332
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Не кричи: ‘Крадуть юність! Грабують!’
Не кричи, бо й мовчання почують.
Не проси: ‘Поверни мені мрію.
Я без мрії про тебе зомлію.
Я без мрії про тебе загину.
Тільки я тебе люблю, єдиний’.
Не розказуй про нічку безсонну.
Це для нього без значення слово.
Розірвись не сльозами, а сміхом.
Твої сльози для нього потіха.
Ти приховуєш правду, хоч знаєш,
Що назавжди її не сховаєш.
Не приховуй, хай знають дівчата.
Небезпечно тих хлопців кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869176
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 10.07.2020
[b]
залита по обрій
пелюстковою кров`ю
чаша страждань
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882336
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Кружляють в голові думок обривки,
Коли вночі дзвінка і сонна тиша.
Мов недозрілі у саду оливки,
А вже притягують єством з узвишшя.
Вслухаєшся у те послання Боже -
Зі світлом знов лягає на папері.
Хай не Прокруст йому застеле ложе,
Без штампів, звісно, як в небесній сфері.
Рядки народжуються, ніби діти.
Втрачаєш сили, все ж плекаєш образ.
Радієш тим новим плодам просвіти,
І віршів вимальовується обрис.
(Обрис- в значенні "зміст").
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882248
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
[b] [i]Ко мне сегодня постучалось Прошлое,
пришло в слезах, в мою жилетку плача.
Но чай помог с хрустящими пирожными,
теперь сидим, о жизни вот судачим…
- Нет больше пищи для зловонных сплетников,
поскольку больше нет душевной грусти,-
поведало об этом собеседнику
пирожное мое со сладким хрустом...
- Ты, Прошлое, всегда было напористым -
всю правду расскажу тебе, не скрою.
...Немного подсластить бы твои горести...
Ведь ты с дороги - кушай заварное!
...Мы пили чай в дымящихся историях,
Прощаясь с тем вредящим - уходящим.
Не думали в тот день мы о калориях,
а радовались вместе… настоящему.[/i][/b]
(Фото - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882276
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Уповні липень. Небо і вода...
Істот химерних - перикотинебо!
А простір тихий,- чистий, як сльоза.
Припни свій поступ! Бачить вище треба...
...........................................................
Наш небокрай - щораз новітнім днем,
зерном дорідним - сходить, мовби гори!
Перлинисто-повітряні щити...
Лиш миті дві... З-під них бездонне море
викочує на хвилях гребні веж:
все небо дихає прибоєм!
А серце гляне,- і розтане теж...
В цілющому, як мир очей,- озоні...
09.07.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882278
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
А я співаю, бо радість маю.
Кує для мене зозулька в гаю.
Дарує пісню ще й соловейко.
Він мене будить щодня раненько..
А я співаю, бо радість маю.
Є в мене хлопець, його кохаю.
Він обнімає мене за плечі.
Говорить ніжні солодкі речі.
А я співаю ще й веселюся.
До всіх сьогодні я посміхнуся.
Радіє моє добре серденько.
Знов викликає мене миленький.
Стояти будем в саду, де вишні.
Люблю там слухать слова ті ніжні.
Й вони солодкі, як зріла вишня.
Як сяде сонце, просив, щоб вийшла.
А я співаю, бо радість маю.
Кує для мене зозулька в гаю.
Дарує пісню ще й соловейко.
Він мене будить щодня раненько..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882072
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
Маніть мене, маніть, чудні троянди ,
Заманюйте у спалах вічних див,
Я поспішу із вами в літні мандри -
У мандри безтурботних світлих злив.
Із ранку з вами викупаюсь в росах,
Вас заколишу у веселках молодих,
І пелюстки причасть промінням босим,
Переплетуться з вами в тінях золотих.
І заніміє все у відблиску казковім,
Де пишеться незіграний сонет,
Змалює росами цілунок, так ранковий,
Заманить вами до замріяних тенет.
Маніть мене, маніть, чудні троянди,
Заманюйте у спалах вічних див,
Я поспішу із вами в літні мандри -
У мандри безтурботних світлих злив...
(С) Леся Утриско
Дякую пані Ніна Кісь за чудові світлини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881886
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 06.07.2020
Про те, що треба лиш добро робити, усім дано сьогодні знать.
Щось добре є завжди, навіть в гіркому. Стараймося добро впізнать.
Не плачу я... то сльози самі ллються. О, скільки їх! Гірчить-гір-
чить. Болить.
Не плачу я... то сльози самі ллються. Бо ж як мені із ними в сві-
ті жить?
О, скільки можна тим сльозам ще литись?. Подумалось, чому гір-
чить сльоза? Образа гнітить душечку. Молюся. Як добре, що об-
разила не я.
І хоч тепер не хочеться всміхатись, та зникне із сльозами гіркота.
Шкода, що так зі мною поступили. Все ж краще, ніж від мене ко-
гось пекла б та гіркота.
Ясному дню у очі подивлюся й скажу:
- Минеться. За сльози ці прости. Я вчуся, світлий мій, всьому раді-
ти, щоб, як і ти, усмішками цвісти.
Невидимі бувають дуже часто в образ таких (Запам'ятай!) при-
чини. Прощати треба тих, хто нас образив. Навіть якщо не розуміє-
мо провини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881911
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 06.07.2020
У моїй душі є місто, Почуттям назвала.
Довіряла я знайомій, а тебе кохала.
Але нічка, ніби ковдра, місто все накрила.
І дала вона вам щастя, а мене убила.
І дала вона вам радість, місто я прокляла.
Довіряла я знайомій, а тебе кохала.
-Та хіба містечко винне?! – хтось мене осудить.
У моїй душі неспокій, що від сну розбудить.
Тротуаром цього міста стільки літ блукала.
Я любила кляте місто і тебе кохала.
Тротуаром свого міста довго так блудила.
Я любила підле місто, що мене згубило.
Правда, зовсім це не місто. Вулиця убога,
Від якої у майбутнє поведе дорога.
Та тепер у мене досвід, з ним простіше жити.
Якщо вмієш закохатись, вмій і розлюбити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869960
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 05.07.2020
Небу належать
Не усі зірки світу,
Є морські зірки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881501
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020
Хіба напишеш на воді про почуття?
Безбарвність заклекоче надто важко.
У хвилюваннях вітру, річка, мов жита,
А думка набагато більше важить.
Води чимало утекло, розмито слід.
Туманна каламута, порожнеча.
Тобі ж не вперше переходити у брід.
І непомітна швидкохідна втеча.
Під глянцем сонячним не мрій, бо ти не той,
Кого б моя душа навік жадала.
Фривольний день, фривольна ніч, фривольний тон.
Розходяться вже по воді кружала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881432
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
В глибині душі
Люди — добрі, хоробрі
І несміливі…
Тільки чом та глибина
У кожного з нас різна?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879604
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 02.07.2020
Цвітуть тюльпани.
В комашиній уяві —
Квіти космосу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881368
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 02.07.2020
Я пробачила тобі усі обра́зи,
Я пробачила нена́висне безсоння.
Вже нема запеклої відрази,
Перестав тремтіти нерв на скроні.
Від кохання до розлук – всього лиш кроки,
Від розлуки до кохання – ціла вічність…
І поглинуть в зморшках сиві роки
Ту зароджену між нами недорічність.
Час-суддя перегорне зухвало
Нашого розлучення причини
І спитає: «Ти за що кохала
Цього безталанного мужчину?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881231
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 01.07.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h4AsrEA5W60[/youtube]
Ранкові стеляться тумани,
Немов заллють все молоком.
Не розведу я їх руками,
Крізь них проходжу я тайком.
Вони сховають під вуаллю,
Давно нездійснених надій.
Я вихід з них усе ж шукаю,
Завжди іду я по прямій.
Уже згущаються клубками,
Несе кудись їх вітровій.
Летять ставками, байраками,
Мені так страшно тут одній.
Одна надія - зійде сонце,
(Туман приб"ється до землі),
Он мріє вже на горизонті,
Прийшов кінець зрадливій млі.
В душі полегшало, зітхнула,
Надії майже всі збулись.
Невже це голос твій почула,
І ти вже поряд, як колись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881331
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
Де тільки липа не росте: в лісах, садах,
В розкішних парках, на бульварах, дачах.
Повітря, мов купає в запашних медах,
Тонкий там аромат від липодару.
Суцвіття липове колише вітерець.
Рясне квітує зверху і донизу.
У ньому колір сонця, мов добра вінець.
Зеленувато-світле листя й сизе.
Борідками ніжно торкається жилок.
А крона густа. У квітах - "горішки".
Під липовим деревом хочеться жити,
Вдихати медовість літа у тиші.
(Світлина моєї липи на дачі)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881332
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
Вона клялася більше не любити.
Їй так веліло серденько розбите.
А він про почуття хіба що мріяв…
Як ось з’явилася вона – Марія.
П’єр ще не знав, що це його кохана,
А в неї вже загоювалась рана,
Бо кожне щире слово – лікувальне.
Вона залишила в минулому печальне…
Обличчя, голос, рухи – все неприкая́не,
Таке безцінне, і таке жадане.
Її рука, облита кислотою,
Заманювала П’єра за собою.
Одне для одного – найвища нагорода,
Долали всі життєві перешкоди.
Коли мене спитають, що таке кохання,
Я відповім: «Це зовсім не зітхання.
Це не частина світу. Це планета.
Закохані – це не Ромео і Джульєтта.
Кохати – це не «дати зірку з неба».
Це спільні інтереси і потреби».
«Ми були створені, щоб жити разом» - запис
у щоденнику Марії Кюрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873259
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 28.06.2020
Вікова мудрість
Захована у душі —
Читаю себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880899
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Світку мій, мов люстро, відшліфований
Після довгих, окаянних злив,
Викупаний у нещадних повенях!..
Хтось тебе у Бога відмолив...
Щоби струни, вирвані із коренем,
Заново Господь налаштував,
І поля, негодою розорені,
Розплели зелені коси трав...
Щоби, літнім дотиком злеліяний,
Ліс густий навстріч новому дню
Хвойними закліпав ніжно віями,
Струшуючи росяну броню.
Все минеться: і негоди, й віруси,
Час роки на жорнах перетре.
Тільки б ти, мій світку, не зневірився,
Вічне розмінявши на пусте...
Тільки б не здрібнився у гонитві цій
За мирським, бо це - лише обман!..
Ген з-за хмари сонце пишні китиці
Звісило і землю обійма.
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880843
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Ловлю в долоні крапельки дощу,
Сумую, що літа кудись тікають.
Пробач, що я минуле ворушу,
Думки мене до нього повертають.
Роки назад уже нам не вернуть,
Вчорашній день, ніколи не настане.
Вони мов води бистрії течуть,
Лишаючи свої на серці шрами...
А дощ іде, змива твої сліди,
Де ти ступав лишилося озерце.
І скільки б по минулому не йти,
Любов'ю не зігрієш більше серце.
Лише думки торкають раз - у - раз
І сторінки минулого листають.
Немає у душі моїй образ,
Минуле - наче птахи відлітають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880741
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2020
Затремтіла сльозливо хмарина над плесом.
Сум відвертий, краплистий в думках.
Зачастили дощі і самотності пресинг.
Розмиває сліди на шляхах.
І на кожнім стеблі дощ залишив відмітки,
То ж висять тепер кліпси води
Від мелодії ночі у ритмі чечітки.
Ніби вів манівцем поводир.
Просвітління дай думці, відкинь дріб*язкове,
Щоби легкість відчула душа.
Ці нахабні дощі відійдуть безстроково,
Смутку, болю давай відкоша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880755
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Люблю миттєвості, що як в горнятку мак.
У них життя щоденного картини.
Й час не летить – тополі пухом плине,
Тобі лишивши незабутній смак.
Люблю ту мить, як день дарує світло,
Вітраж малює промінь на вікні.
Люблю, як день всміхається мені
Й небес глибини сяють понад світом.
Люблю, як хтось малює пензлем весни,
У паростки вдихаючи життя,
І квітка тягнеться до сонця, мов дитя,
І лебеді вертаються на плесо.
Люблю садів замріяних плетіння
У веселковості весняних кольорів
І хор пташиний в вербах угорі,
І лугу в травах зрошене цвітіння.
Люблю, як в радості оселя ожива,
Люблю цю мить єством оберігати.
То найрідніші повертаються до хати
Й любов’ю пахнуть мовлені слова.
Нехитрих вподобань і відгук, і відбиток
Люблю знаходити в спорідненій душі.
Люблю, як світ вливається в вірші…
…Понад усе в житті люблю любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880770
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Я знаю, що ти не порушив закону.
Тобою я марю щоночі. Безсонно.
Я волею марю і в мареннях то́ну.
Повір, не забуду побачень таємних
У мареннях цих, а не в стінах тюремних,
І тих звинувачень жахливих. Нікчемних.
Я також не вільна. Закута довічно
В кайдани безсонь. Я не сплю. Це вже звично.
Я довго боролась за правду. Трагічно…
фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880451
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Плаче Незабудка. Холодно в кімнаті.
Важко Незабудці, бо не може спати.
Зірвана жорстоко, крики не почуті.
Це якась помилка! Так не може бути!
Зв’язана преміцно, стогне у неволі.
Скільки ще помилок їй допустить доля?
Шлях до твого серця їй знайти не вдасться.
З двох вона єдина, хто бажає щастя.
Що була наївна – не її провина.
Серцю піддається людства Половина.
Серцю піддавалась, розуму не чула.
Як тебе кохала, то про все забула.
Що про все забула, ти не звинувачуй,
Бо тоді раділа, але зараз плаче.
Ти не розумієш: не кохав Рослини.
Відпусти з неволі, а як ні – загине.
Випусти з полону, а як ні – зів’яне.
Плаче Незабудка, проситься до мами.
Сумно Незабудці, проситься додому.
Цінні подарунки кинув ти додолу.
Цінні подарунки кинув ти під ноги.
Скільки ще Рослинок в’яне край дороги?
Тисячі? Мільйони? Їх, мабуть, багато.
Квітнуть Незабудки: нічого страждати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870653
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 20.06.2020
В джазе только де[b]д[/b]ушки
***
Король [b]д[/b]ев
***
[b]Г[/b]олодное сердце
***
П[b]ь[/b]ющие в терновнике
***
Лицо со [b]с[/b]рамом
***
[b]В[/b]олосатый [b]ф[/b]ейс
***
Л[b]е[/b]ди в черном
***
Отпуск по обм[b]а[/b]ну
***
Се[b]т[/b]ь невест ефрейтора Збруева
***
Зигзаг у дачи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880271
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
В надії сила втомленого серця.
У ній пізнаєш світу промінь.
Підеш чи босий, а чи взутий в берцях,
Стрибнеш заради щастя в пломінь.
Надія вкаже шлях під час падіння.
Хоча й струмують перешкоди.
І свіжістю огорне випар пріння,
І сподівань розкриє коди.
Надіє, не зачахни тільки в пастці,
І жертвою не стань облуди.
Зривай сміливо із насмішок маски,
Змітай непотріб, пересуди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880243
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Ти вийшов, різко грюкнувши дверима.
Не кожне серце має пару, не кожне слово – риму.
Чому ти розділив мене на «біле» і на «чорне»,
Коли є й інші кольори: коричневий, червоний?
Навіщо ти сказав мені, що я твоя остання,
Коли тоді вже майже склав промову на прощання?
Навіщо ти сказав мені, що я така єдина,
Коли у тебе інша є улюблена людина?
Навіщо ти сказав мені, що знаєш все про мене?
Ти думав: не прозрію я, бо молода й зелена.
Ти присвятив мені свій вірш, рядки, повні любові,
Хоча ти чітко розумів: це тільки на сьогодні.
О, як відверто ти радів, що завтра вб’є кохання!
І цілий вечір ти зубрив промову на прощання.
Чому ти розділив мене на тіло і на душу?
Я, все ж, щасливою була, тобі зізнатись мушу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870802
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 17.06.2020
[b]Я ві́ршем доторкнусь до Вас
Крізь відстані, безжальність часу,
Кохання б’ється в нім щораз,
Повітрям шириться між нас,
Ніщо його не ти́шить і не га́сить.
У душах десь у глибині,
Те сокровенне залоскоче,
Що римами звучить в мені,
Що Вас приводить уві сні,
Що все життя своє забути хочеш.
Забути, видно, не для нас
Кохання так давно розквітле,
У ньому зупинився час –
Я ві́ршем доторкнусь до Вас,
Рядки душі долинуть з теплим вітром.
Мій погляд – ві́ршами співа
І подихом звучить в повітрі,
В поезії - душа жива:
Кохання трепетні слова,
Крізь відстань, час доносить сила вітру…[/b]
(Малюнок - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879616
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020
... а я з дідом
прощався за руку.Хто
знав, що назавжди?
* * *
Чи добре, коли
є все, що хочеш? Мабуть.
Та чи надовго?
* * *
Я пррислухаюсь...
Дощик? Ні, це від мене
йдеш ти. Лиш сльози...
* * *
Чекаю...Зараз
скажеш те, що нікому
ще не казала?
* * *
Було так тихо...
Та враз раптовий вітер
спокій перервав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877104
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 12.06.2020
Заграла сяйвом семицвіття вмить
Веселка в небесах щасливо.
І фарби світла додала в блакить.
Повіримо із нею в диво.
Творіння Бога - райдужний місток.
Надія єдності остання.
Зробити правильний зуміймо крок.
Господь почує всі прохання.
Молімось, люди, щиро від душі.
Покаймось за свої діяння.
Веселка нині - це добра рушій.
Минуть і війни, і страждання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879425
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020
* * *
Тато - за столом...
Паляниця з кропом...
Зелені свята.
* * *
Червневий дощик.
Хай літо таки буде
літом! Вже пора.
* * *
Розпогодилось...
За що перше братись?
Все зачекалось.
* * *
Була у селі
аптека.Як це зручно!
Та вже порожня...
* * *
Малюю хату.
по пам,яті.Дідову.
Все далі вона..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878752
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 10.06.2020
…ні шурхоту
…ні шепоту, ні муки.
Травневі шершні - випадкові гості.
Зімкнуться в коло лінії і звуки.
...і, врешті-решт,
я знову - дикий острів.
Усе як є…
І кожна хвиля сторч…
І лиш опісля - в косах вітру шелест.
І дика груша молиться на дощ,
…і золотий пісок
…і перша зелень
…і безневинність
…й на вині вина
Усе – моє... і небо прямовисне.
…із книги доль зникають імена
…я вірю,
хтось це робить ненавмисне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877420
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 10.06.2020
Виступає на протестах дівчинка-веганка,
Дбає про своє здоров’я, бігає щоранку.
Часто чує вона осуд, осуд без причини.
Та повірте їй на слово: люди теж тварини.
ЇЇ друзі часто кажуть, що це все шкідливо.
Безсумнівно, це не тішить її, нещасливу.
Подивіться в її очі, сповнені печалі.
Вона, мабуть, розуміє: так буде й надалі…
Хоч її сумління чисте, засинає вранці.
Сняться мучені тварини дівчинці-веганці.
Її рідко розуміють, а цілком даремно.
Хто б хотів весь вік прожити у клітках, тюремно?
Захищає всіх безправних дівчинка-веганка.
На обличчі усмішка, а на серці – ранка.
В її кроках впевненість, в думках – безнадія.
Доливається щомиті у вогонь олія.
- Інші є проблеми! Невже ти не бачиш?
Там ведуться війни, там голодний плаче!..
- Так, проблем багато. Я все розумію.
Доки світ жорстокий, нічого не вдію…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871970
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 10.06.2020
Але що то було? Біла магія синьої ночі?
Та, яку ще ніхто не насміливсь позбавити прав?
Хто цю ніжність і вроду, цю істинну звабу жіночу
На шальки терезів проти спраги моєї поклав?
І тоді навпрошки я рвонувся у сіті полону.
Все за мене було – і півтемряви ніжний овал,
Навіть Ваша рука, що на вітрі зуміла схолонуть,
І усі беззмістовні, у сув’язі теплій слова.
Наші янголи, певно, також присягнулися згоді.
Струменіло тепло на стужавілі крила надій…
Подорожні романи, Ви знаєте, нині не в моді.
Та який то роман – лише кола по чистій воді.
І не прагнеться нам ані сповіді, ані спокути,
Ота мить чарівна – уже згадкою за горизонт.
Але чому її все ніяк не вдається забути?
Певно долі дарунки втрачати ніяк не резон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871280
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 03.06.2020
Політики очима, мов "цвітуть"до людей
І черстві серця спокушає зло і брехня.
Скупа в них душа і руки скупі день у день.
У них жага до крові, для них гроші - рідня.
Їхні обіцянки стають, як ті вже мозолі.
Донині багато слідів - злочини цебто.
Не сплять у мовчанні людей загиблих долі.
...Брехливі - оновлюють своє завжди лице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878273
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2020
Скільки тобі, чотирнадцять? -
Твої сни
ще достоту гарні,
Відчуваєш, як у них
пахне
дикою м'ятою,
а мрії
такі безхмарні.
Скільки тобі, вісімнадцять? -
Гладиш вдома
пухнасту кішку,
Струшуєш серце
від зерняток,
що в любові
скупалися трішки.
Скільки тобі, уже двадцять? -
Чуєш крики
сусідів навпроти,
Обіцяєш собі,
що у тебе не буде так,
промінь сонця торкнувся
рота.
Скільки тобі, уже двадцять п'ять? -
В тобі всього
є багато,
Десь у тобі
виткана ніжність,
хоча в тобі
її чимало.
Скільки тобі, поза тридцять? -
Ти знайшла те,
що шукала,
Твій маленький принц із тобою,
ти багато втратила
і нового
пізнала.
Скільки тобі, тридцять п'ять? -
Життя різало і кусало,
Мов гадюка,
ламало тебе,
та ти
тільки
сильнішою стала.
І коли сон
на повіки зорі сипле,
ти знов пригадуєш
Все що трапилось
на твоєму шляху,
всі рубці,
що зійшли,
рахуєш.
Скільки скинула з себе
і втамувала
дощів,
І що між рядками
таки відчула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877286
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 01.06.2020
Блищать і вулиці, і панорами площ,
Розписує незмінний почерк вікна.
Печатку мокру ставить невгамовний дощ.
Лишив автограф спозаранку й вітер.
Розмова ні про що, мов зіткана з химер,
А те вітрисько холоду додало.
Вмивалися дощем, віддалено тепер.
Обом нам, певно, слів не вистачало.
Весна сумна тікає в розпачі кудись,
Завзятий дощ ще сльози ллє крізь сито.
Чи просвітліє хмарно-сіра неба вись?
Чи дасть душі тепло жадане літо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878155
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020
Ніжна панно,
Ви колись кохали мене?
Ви омана...
Господиня срібних тенет...
Юна панно,
Опоїли розум вином...
Ви та рана,
У якої гли́боко дно...
Мила панно,
Легкий бриз тоді по берегу дув...
Я був п'яний,
В ваших віях не розгледів біду ...
Дивна панно,
Ви моїх і не читали листів...
Не канкану,
Вальсу з вами я нестримно хотів...
Пані, доле,
Я непотріб серед купи сміття...
Ви на волю
Відпустили ,та забрали життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878054
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Я чула, що вони не відчувають болю,
Їм зручно у клітках, не просяться на волю.
Казали: фуа-гра – смачненька страва.
Я чула й те, що в них немає права…
Рекламували: шуби зараз модні.
Брехали вчора, брешуть і сьогодні.
Хтось стверджував: «У них душі немає.
Це засіб тестування. Ніхто не постраждає».
Я чула сміх в місцях, де плакали дельфіни…
Моє суспільство, необхідні зміни.
Моє суспільство, я шокована тобою,
Жорстокістю, брехнею злою.
Моє суспільство, ти мене шокуєш.
Тобі не можна з них знущатись. Чуєш?
Моє суспільство, ну чому ж ти негуманне?
Тебе колись вважала бездоганним,
Та зараз все оцінюю критично,
Борюсь за рівність видів фанатично.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875270
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Танцює небо
У райдужній оправі
Опісля грози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877710
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 31.05.2020
НІЧ. НЕСУТЬ СЛУЖБУ
ЛІХТАРІ. ЯК У НЕБІ
ТЕМНОМУ ЗОРІ.
...А ЗАВТРАШНІЙ ДЕНЬ
ТАК БЛИЗЬКО. ПОБАЧИТИ.
ЯКИЙ ВІН БУДЕ...
ТИХИЙ ПОЛУДЕНЬ.
ТА ЗИРИТЬ ТЕМНА ХМАРА
НЕДОБРИМ ОКОМ.
ХОЧ-ХОЧ, ЖИТТЯ
БАГАТЕ НА ЗУСТРІЧІ.
НЕ ВСІМ МИ РАДІ.
ДЗЮРКОЧЕ ЇЗВОР.
СПРАГА СТЕЖИНУ ТУДИ
ПРОТОПТАЛА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877961
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Весна й світання… і лелека в луці
Поважно й радо зустрічає день
Серед кульбаб, що сонечку сміються,
І солов’їних весняних пісень.
І ти радієш гостю, птасі щастя,
І не злякати щоб, тихенько йдеш,
І трави туляться до ніг квітчасто,
Й горобина біляво квітне десь…
Й лелека так довірливо і близько
Ступає ранком серед впалих рос,
Що серцем відчуваєш, мов дівчисько,
Як щось чудове в світі відбулось,
Незнане, і зворушливе, і світле,
І не прожите ще ніким й ніде…
…З лелекою удвох посеред квіту
Обіймами стрічаємо цей день.
Хтось серцем пригортає, хтось - крилом
За смак весни й за те, що просто є…
Де стежку білим квітом замело,
Лелека в луці ранню тишу п’ є…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876008
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Ще яскравіші
під дощиком весняним
свічі кульбабок.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877021
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Я обрана Богом, у мене чотири крила.
У мене є жало, нема розуміння болю...
Я гвинтик, цеглинка, я робоча бджола.
Моя власна воля то колективна воля...
Мій вік коротенький, маю літо одне.
Мої обов'язки те ж саме, що і права.
Квітка мине, літо мине, осінь мине...
Глянь, я в банці меду наче жива ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877626
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Степ широкий, око мріє
Зазирнуть за горизонт,
Серед степу, дві тополі,
Разом, майже, років з сот.
Чорна - нижча і розлога,
Та Раїна – геть струнка,
Ще й від іншої тополі,
Вища зростом, рази в два.
Чорна втіху собі мала,
Над сусідкою весь вік
Жартувала, глузувала,
Так минав за роком рік.
А Раїна все терпіла
Не тримала в серці зла.
Та ж, сміялась, ображала,
І принизити могла.
«А для чого це, сусідко,
Ти зростала в висоту?
Чи збиралась у моделі,
Чи на виставку яку?
Гілочкам своїм я щедра,
Не ображу, ні одну,
Дозволяю розростатись
В довжину і в ширину.
Ти – скупа! Сама худенька
І тоненьке все гілля.»
«Бо керує так природа,
Мною й гілками, не я.»
Та, гостроти точить далі,
А вони уже, як ніж.
«Що, сусідко, на дієті?
Десять років ще не їж!
Ти рибалці вудка справна,
Як закине він тебе,
І вудитиме, і річку,
По тобі ж, і перейде!
Що так тягнешся до верху?
Відчуваєш жаги мить?
Не діждавшись дощ із неба,
Прямо з хмари будеш пить?
Чи із білої хмаринки,
Намастачиш капелюх?
Чи, між зорями, розвієш
Все своє насіння – пух?» -
Сипле, щедро, на подругу
Слів своїх, холодний град.
Намагається Раїна
Зупинити жартів ряд.
Тільки мовить: «Що ти, сестро?»
«Та яка тобі сестра!
Сестри схожі між собою,
Ти мені зовсім чужа.
І не думай родичатись,
Не подібна я тобі
Маю міцнеє коріння,
Розрослося у землі.
Чом же ти, не розширялась,
Ріст віддала висоті?
Чи побачити хотіла,
Що у Бога на столі?»
«Чим тобі я завинила,
Що висока та струнка?
Всі ми різні в цьому світі,
Ти - розлога, я – тонка.»
Раптом з неба, в час нелегкий
Впав, як камінь буревій!
Закрутився над землею,
Наче щось шукав на ній.
Що в степу є? Сухі стебла.
І така ж суха трава.
А він крутить, бо у нього
Діла іншого нема.
На шляху його тополі,
Він до них і розпочав:
Відривати листя, гілки,
У свій вир їх замотав.
Має він найдужчу силу,
Має неймовірну злість.
Після себе в руйнуваннях
Залиша багато місць.
Мало, що встояти може
І Раїна не змогла.
Впала, бідненька, на землю
Й засихати почала.
...
Вітер вщух і стало тихо
І не чути цвіркуна.
Чорна дивиться навколо,
А вона в степу – одна!
«Встань, сестричко моя мила,
Гілочки попіднімай.
Як без тебе буду жити?
Вставай, сестронько, вставай!»
«Я вже в’яну. Сил не маю.
Ти, мене, не підіймеш.
Чути в радість,
В день останній,
Як мене, сестрою звеш.»
Раї́на, Чорна - види тополь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875642
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Якби вогонь давно погас, не було б зараз диму.
Ти знай, я й досі бережу любов ту невгасиму.
Я не погоджуюсь із тим, що час – дієві ліки.
Він нас нещадно розділив, та я твоя навіки.
Я заперечую і те, що відстань здатна вбити
Ці незбагненні почуття і змусить розлюбити.
Я знаю, що й для тебе я, мов кисень, незамінна.
Любов важливо зберегти. Лише вона безцінна.
Все інше – вигадки, пусте, буденні клопоти, дрібниці.
Ми зберегли свою любов і наші спільні таємниці.
Ні відстані, ні дні й роки не стали цьому на заваді.
Любов, якщо вона свята, не піддається їхній владі.
фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876958
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Не думаю. Забуваю. Потопити все у собі. Знову ніч. Коли настала? Коли закінчився день? За вікном тиша і білий сніг. Я ― чи не я? Ким є той хлопець у дзеркалі з пустими, скляними очима і блідими вустами? Торкаюся долонею матової поверхні. Холодна і гладка. На кухні кипить чайник. Треба виключити ― думаю.
Простягнена долоня, таблетка, таблетки, скільки... чи це важливо? П'ю воду. На ліжку розкидана постіль. На стінах і стелі веселі тіні. Скільки років, скільки днів... А може вчора? Фіолетове світло, мертві очі на застиглих обличчях. Густий туман. Життя з тієї сторони “живих”. Ізоляція.
Чи коли-небуть звільнюся із тих спогадів і чи зможу жити як колись? Чи захочу? Що відчував коли закривалися за мною двері закладу для психічнохворих? Боявся ступити крок у нову дійсність. Як до цього дійшло? Чому ніхто мені не допоміг?
Не хотів жити. Дивний стан, дивне відчуття легкості і втрата відчуття часу. Все перестає рахуватися, не можна плакати, не відчувається біль і страх. Нічого. Є лише бажання, аби відійти. Спочатку підсвідоме, але потім лише воно є і лише воно має сенс. Знищував себе, так ніби когось чужого і ненависного. Мусив! Неймовірно, як легко помирати. Не боявся смерті, не існувало поняття болю. Пам'ятаю... ванну, гострий скальпель і вени. Потім два глибокі порізи! Вивчав себе стоячи з боку ― смішне відчуття: кров, вільно пливе, темна і густа ― думав ліниво. Відчував здивування, що це все, що так правильно. Це неправда, що людина помираючи бачить все своє життя. Широко відкривав очі, аби бачити до кінця. Повільно огортав мене сон. З трудом стримував позіхання. Потім ― не знаю, з якого моменту ― дикий жаль, спротив... Потім тьма...
Коли відкрив очі, було ясно. Ясно. Мозок з трудом реєстрував дійсність. Повільно. До правої руки під'єднана крапельниця. Ліва рука перемотана і знерухомлена.
Важкі повіки падають на очі, хоча хочуть бачити, чути і що-небуть зрозуміти. Дивний туман. З пустоти виринають якісь постаті, викривлені обличчя, кров, море крові. Хочу кричати, втікати... пустота, морок.
Довго боровся за своє право на смерть. Пробував зірвати ремені, витягнути з жил крапельниці. Потім перестав. Повільно поверталася свідомість, а разом із нею біль. Довгі місяці лікування. Чому?! Хто дав їм право заставляти мене жити, повернути мене у цей жах.
Жив. Моє життя розпочалося у 23:30, але це вже не був я.
Був гарний, осінній ранок, коли висідав з автомобіля. Навколо парк. Як гарно. Синє небо. Сонце. Йшов вільно по килиму із жовтого листя. Кожен крок наближав мене до понурого, високого будинку із сірої цегли. Кожен крок наближає мене до місця, де маю залишитися на довгі дні, тижні, а може місяці і роки. Високі готичні вікна, грати і двері, котрі впускали мене лише в одну сторону, лише ― туди. Може тому, переступаючи поріг, сильно заплющив очі?
День перший
Перші хвилини. Кабінет лікаря, у якому чекав на результати аналізів. Стіл. Якісь дивно вигнуті крісла. Вікно, звісно, загратоване і ― пустка.
Що відчував, сидячи у цьому кабінеті? Що відчував, коли потім ― відповідаючи на питання лікаря ― зрозумів, що він не вірить жодному моєму слову, що все для нього є витвором хворої уяви. Навіть персональні дані, котрі подавав, ретельно звіряв зданими з документів! Нерозумне питання: “Чому ви це зробили?”, а потім нерозумне твердження: “Це неприпустимо!” Як лікар мало розуміє ― подумав ― як легко знаходить відповіді. Не має поняття, як довго боровся, поки не прийшов день коли зрозумів, що це кінець. Що там буде лише ніч, після якої не настане світанок, навіть той найгірший. Це розпачлива відвага! Чи замислюється лікар, чому самогубці ― коли вдається їх врятувати ― більше не наважуються повторити спробу? Чи не тому, що раптом зрозуміли, що для них означає життя?! Чи раптом розв'язали всі свої проблеми, позбулися страху?! Ні, нічого подібного! Вони просто згоріли тоді, тієї миті. Вони вже не мають сил, аби ще раз кинути виклик смерті. Це ціла правда, котрої ви не розумієте. А я... чи спробую ще раз? Не знаю... Чому це зробив? Можливо колись розповім... можливо спробую це пояснити... Можливо зрозумієте колись!
Тепер сидимо навпроти, не розумієючи один одного. Два знаки питання. Чи коли-небуть світ таких людей, як лікар, стане знову моїм?
Потім чергування.
Зацікавлені очі медсестер. Шафи блищать. Таці з ліками, в куті вага. Так добре знайомий мені інтер'єр. Образ з минулого життя. Тоді був з тієї самої сторони що вони, люди у білих халатах. Боровся за чуже життя ― сьогодні борються за моє. Зріст, вага, температура. Запис у медкарті і прикріплення її до історії хвороби, у котру дивляться із цікавістю.
Потім відділення.
Довгий вузький коридор, викладений червоним килимом. На стіні годинник. Безцільно і механічно відмірює час, котрий тут перестає рахуватися. По обидва боки двері без дверей. Зал. Великий і малий. Тісно поставлені залізні, ліжка, шафки. Вікна загратовані.
Люди ― тіні з мертвими рисами обличчя, блідими вустами і очима які спрямовані тупо вперед. Боявся, так, боявся тих людей. Зародився у мені бунт і питання, чому закрили мене разом із ними. Адже я відчуваю, знаю, що я є! Що можуть мати спільного зі мною, ті дивні створіння?!
Потім, значно пізніше почав соромитися свого страху. І того, що осмілився вважати себе за кращого від них! Перестав боятися. У сірій масі почав пізнавати людей. Почав жити життям відділення, його ритмом, віддихом. Придивився у його тло. Але це було потім.
Спочатку був бунт, страх. Пізнавання. Фіолетове світло. Крик і плач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847023
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 24.05.2020
Сережки вітру
берізонька дарує -
надівувалась.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871025
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 22.05.2020
Я твоя паломниця, славнозвісна Мекко.
Я ввійшла до серця, там знайшла безпеку.
Довго я молилася, з вечора до ранку,
Щоби ти леліяв ревну мусульманку,
Щоб мене голубив, не шукав коханки,
Лиш мені присвячував вечори й світанки…
Нашу першу зустріч пам’ятаю й досі.
Згадкою про неї є пасмо волосся.
Ось і час прощатись. Повернусь нескоро.
Я тебе кохаю чисто і прозоро.
«Місію завершено», - сумно я зітхаю.
Я твоя паломниця. Я тебе кохаю.
фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875519
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Ми танцювали вальс граційно.
Мені так легко і спокійно,
Бо ти тримав мене надійно.
Ти щось шепнув, я не почула.
Про першу зустріч не забула,
Про ту любов, що вже минула,
Про смак твоєї кока-коли...
Ми танцювали біля школи,
Куди не вернемось ніколи.
Ми танцювали вальс з тобою,
Світились юністю й весною.
Чому ж здалися ми без бою?
Ми танцювали вальс граційно,
А далі – кожен самостійно
Гортав альбом меланхолійно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872611
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 20.05.2020
Маленький столик.
Парує мамалига!
Моє дитинство.
* * *
Холоднувато...
Сидить мама на лавці.
Досить у хаті!
* * *
Небо хмарами
пише своє життя.
Світле і темне...
* * *
Зацвіли сади-
разом! І в цій красі
зникли хати.
* * *
...і огляніться,
минаючи ворота:
проводжає хто?
* * *
Жовтим світиться
вікно - ожива вогонь.
це бабина піч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867316
дата надходження 08.03.2020
дата закладки 20.05.2020
Вже весна. Річка
ожила, мріє - вийти
би з берегів.
* * *
...а з долею
ставати аж на дибки -
не кожний може.
* * *
...та прийде пора -
прокинуться громи,
блискавка майне...
* * *
Під вечір небо
ніби опускається -
ближче до землі.
* * * *
Рушив день, з ним
і плани на сьогодні.
Виконати би...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870858
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 20.05.2020
...а ця хвилина
слабкості...Краще б ти
не прийшла.Зараз.
* * *
Тебе згадаю
(і не раз!), коли стане
на душі важко.
* * *
...що життю ціни
нема, відчуваємо
і в лікарні.
* * *
Були Весілля.
І перший день.І другий.
Гуляло село.
* * *
Ластівка дзвінко
привіталась:" Я вже
знову повернулась!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876619
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
Розкажи мені, небо про безвік.
Розкажіть мені, ріки, про плинність.
Розкажіть мені, трави, про вічність.
Ви спроможні її осягнути?
Бути нам, а чи, може, не бути?
Якщо бути - навіщо, скажіть?
Про любов розкажіть мені, квіти.
Але хто мені скаже про сутність,
Про м'які споришеві дороги
До ріки, до лілеї, до Бога?
Розкажіть мені, люди, про мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870275
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 19.05.2020