У поліцію раненько
Дід прийшов в важливій справі,
Що побила баба Фенька -
Написав про те в заяві.
Викликав дільничий Феньку
І почав мораль читати:
-Ви обоє вже старенькі,
Вам би жити-поживати…
Застосовуєте силу –
Будете відповідати!
Нащо руки розпустили?
Мушу вас оштрафувати.
Встала баба, руки в боки:
-Через нього штраф платити?
Випив з мене усі соки,
А я вчу по правді жити.
Це брехня, наклеп і гадство,
Хіба в мене є та сила?
Не було рукоприкладства,
Я його ногами била!
Як приймуть закон про ноги,
Тоді будете карати,
А ти, діду, ховай роги,
І швиденько - марш до хати!
Це була тобі наука,
І надалі будеш знати:
Якщо я підключу руки –
Доведеться вже ховати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877197
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 02.06.2020
А знаєш ,мамо,-все цвіте в саду:
Бузок,нарциз,барвінок розцвітає,
Тюльпани квітнуть,вишня вся в цвітУ,
Ти їх садила,а тебе- немає...
Покинула...Пішла у ті світи,
Де доля краща,мабуть, всіх чекає.
Сумуємо,матусю,-нас прости,
Як скривдили ,чи часу знов немає...
Спочинь же там,на небесах,в Раю,
Бо в світі тім,ти важко працювала.
Я свічку запалЮ ,я вимОлю,
Той вічний Рай,якого ти - не знала...
10.05.2020р. І.І.Пилипів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875859
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020
-Я вже вирішила, мамо,-
Каже Ганя у неділю,-
Вийду заміж за Івана,
Тож готуйтесь до весілля.
-Що ти, доню, Бога бійся!
Я скажу тобі відразу,
Скільки хлопців було в тебе –
Всіх доводила до сказу!
А Іван цей - сиротина,
І родини він не має,
Пожалій його, дитино,
Він тебе іще не знає,
Що ти та у нас зміючка,
До роботи геть ледача,
Дармоїдка й білоручка,
І брехливу маєш вдачу.
Вані бідному дісталось –
Доля скрізь його тріпАла,
А візьме тебе за жінку,
То життя його - пропало!
Нащо брати гріх на душу?
Можеш думать, що завгодно,
Врятувати хлопця мушу,
Бо я теща благородна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853418
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 13.05.2020
Має заміж іти Віка,
Марту йде питати
(Та вже має чоловіка,
То повинна знати).
Скажи правду мені, Марто,
Чи цей ризик вартий?
Одружитися - не жарти,
Це не гра у карти.
-Слухай, Віко, одкровення
Заміжньої жінки,
Таке «щастя» мають Жені,
Тані, Гані, Нінки…
Він, як мишка до заміжжя –
Сіренький і милий,
А ти - лагідна і ніжна,
І така щаслива!
Поживеш з ним зо два роки,
Ніде правду діти,
Хочеться миш’як купити
Й тут же отруїти.
Бо з цієї мишки зразу
Козлик виростає,
Доведе тебе до сказу,
Потім вовком стане.
Заміж, Віко, справжнє пекло,
А ще підуть діти…
То ж до старості пораджу
У дівках сидіти!
Все. Бувай. Не маю часу,
Мушу клопотатись,
Донечка виходить заміж –
Треба готуватись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871461
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 13.05.2020
Дівки гарні, як ті мухи
В парку лавку обліпили,
Посідали цокотухи,
Про любов заговорили:
-Де знайти собі коханця
І щоб мати чоловіка?
В стриптиз-клубі, чи на танцях,
Щоб любив тебе довіку?
Зачепило бабу Олю
(Тут присіла на хвилину),
Каже: -Треба ловить долю
Біля каси в магазині.
Ото станьте й розглядайте,
Що в мужчини у корзині?
І оцінку свою дайте,
Чи практичний буде нині?
По товарах видно зразу:
Оцей вміє готувати,
Той культурний, не образить,
Цьому - тільки випивати.
Ще одна є вірна мітка,
Перевірена, хороша,
Бо на касі бачиш чітко
Скільки в кого й які гроші.
По манерах визначайте –
Холостий він, чи жонатий:
Якщо путнє, починайте
Ледь помітно загравати.
А тоді вже - вас не вчити,
Свої чари проявляйте,
Постарайтесь обкрутити -
Йому спуску не давайте!
Враз дівчата подивились
На світ іншими очима,
В супермаркет усі змились
Вибирать собі мужчину.
Баба вільно позіхнула,
Розрівняла ноги й спину:
-Всіх дуреп, як вітром здуло,
Я сама хоч відпочину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872710
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 13.05.2020
Ця Пам’ять болем серце голе оре:
Немає з нами тата – не дожив…
Ворожі монстри плюндрували поле,
Бив смертний час – пора кривавих жнив.
В сімнадцять літ у білій сорочині –
У лавах оборонців - жах війни…
Чи ж хоч гвинтівку ту дали хлопчині?
Метал зустріли голими грудьми…
Кров парувала і чорніла рана,
А монстри бились, і земля гула:
Народу біль – Велика Вітчизняна,
Планети горе – Друга світова.
Недовго батьку довелось прожити…
О, скільки їх скалічила війна!
Ішли – собою Матір захистити…
Лишилася навіки я одна.
І кожний травень, як гримлять салюти,
Від туги не святкується мені:
Я свічку ставлю – батька пом’янути
Й мільйони тих, загиблих у війні .
У тій, проклятій, що забрала тата,
І в цій, «гібридній», що зжирає нас…
А той, що називався «старшим братом»,
Прийшов сюди – вбивати в горя час…
Кровиться пам’ять… Свічка не згасає…
І не пробачать сироти нові..
А в кожного, хто війни починає,
Тавро убивці тліє на чолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875150
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 09.05.2020