Ну що ж, Джульєто, життя - вже проза.
Тушкуй котлети. Суши мімози.
Чекати досить Коня і Принца.
Знімай пуанти. Тобі за тридцять.
Звикай, Джульєто, до перших тріщин
в ранковім люстрі - нестерпно віщім.
Нестерпно чеснім. Чужім - нестерпно...
Де мерзнуть ноги. Чи - крила терпнуть?
І терпне спогад - вуста гарячі...
Солодкі. Вперше. П"янкі. Незрячі.
Ванільний опік. Кордони стерто.
Пульсують крила.
Горять котлети.
І п"є тихенько коньяк - Джульєта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655451
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 06.08.2020
Відпусти цього Птаха - тобі його не приручити,
хоч впіймала за лапку і - пестиш сріблясте крило.
Ти це знаєш сама і на картах дарма ворожити...
Він не з тих. Він - не той, що зуміє ПРИРУЧЕНИМ жити,
і кого зможе втримати шибки буденної скло.
Відпусти і - пробач. Таким сняться відчинені вікна,
за якими вібрують шторми і гойдається вись...
Він - із тих, хто до теплої клітки ніколи не звикне.
Відпусти. Хоч і сонце за ним - як за обрієм - зникне!
ТИ ж - повір - САМЕ ТА, до якої - верНЕться... Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519118
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 06.08.2020
Хвилин безжальне володіння...
Дощем сплетіння древніх муз...
Словесних іскор в серці тління
в вогні єднання кровних уз.
Віллються медом звуки арфи,
під дивовижні рухи рук...
Пливуть грайливі, теплі фарби...
Підкорює безодню рух...
Горить янтар на небосхилі,
відлунням дивовижних чар.
Женуть по небу вітру хвилі,
отару свіжих, білих хмар.
То український вечір милий,
для серця рідний та п'янкий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880163
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
А що означає ,,щастя''? Буває у нього міра?
Чи можна його напитись? Хоч раз ти у нього вірив?
Як марево, зникне опір, і буде політ крилатий!
Для щастя потрібно мало,
А ще
без межі
багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273244
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 13.05.2020
Вже відхилилася куліс вуаль,
Почуто буде що не маю й гадки,
Очікувань звивається спіраль
Кудись увись і не чека посадки.
Стоїть на сцені мовчазний рояль,
Виходить музикант, спинилась тиша,
Рояль для музиканта мов ґрааль.
Заграв і тиша стала вже густіша.
Я поринаю у безмежну даль,
Де час і часоплин, і часопростір,
З обох боків я бачу там медаль,
Де янголи, і ті, хто повні злості.
Мені смакує пристрасть як мигдаль,
І ріже трохи стопи мої лезо,
З обох боків є темрява проваль,
Не можу все я бачити тверезо.
Кришталь хоч і прозоріший за сталь,
І в нього є свої правдиві рамки –
Об них він розбивається, а жаль…
Не стану клеїти його уламки.
Ти – щастя мого вічного коваль.
Із музики не треба мені смутку,
Здійми увись емоцій вертикаль,
Допоки ще не сіла у маршрутку.
І усмішок нещирих ти не скаль,
Я знаю, не твоя я зовсім муза,
Твоє життя вміщається в рояль
І він тебе ховає, боягуза!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874235
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 02.05.2020
[i]Не смейте забывать Вы обо мне
И обо мне не смейте думать плохо,
Когда в ночи, с моим последним вздохом,
Скажу «Люблю» в угрюмой тишине.
И пусть Ваш образ сердце пронесет,
Забудутся пустые увлеченья,
Тогда пускай наступит Ваш черед –
И я останусь тенью. Вашей тенью.
Как Вы меня любили! Пусть не так,
Как я готова жертвовать собою,
Но Вы – мучитель, мой любимый враг,
Себя сжигали трепетной любовью.
И пусть нас жизнь разводит по углам,
С другими ищем мы теперь покоя,
Пусть я дарю любовь уже не Вам,
Но памяти о Вас я не отдам,
И правды н и к о г д а Вам не открою!
P.S. Вы обо мне не смейте думать плохо… [b][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872646
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 25.04.2020