23:45 вроде лучшее время
Что б встретиться с музой,
Вдвоем посидеть.
Себе перенять её вечное бремя,
За счастьем в погоне пытаясь успеть.
23:45 как находка поэту,
Ведь темная ночь на его стороне
И шепчет упавшей звездой по секрету
Свои мемуары о будущем дне.
23:45 это время принятий,
Обдумать бы день, все что делалось в нем
Кому то дарить еще больше объятий,
И вычеркнуть тех, кто уже не при чём.
И в новое утро, шагнув без оглядки
Навстречу ошибкам своим, я опять
С судьбой поиграю нелепо, да в прятки,
Пока не дождусь 23:45.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877045
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Не твоя й не чужа - позичена
Тимчасово в твоїх руках.
І така ж як і ти - пригнічена,
Теж блукає в своїх думках.
І у очі тобі, не дивиться
У вигнанні стежками снів,
Лиш на ранок з тобою ділиться,
Щоб побути там теж схотів.
На слова вона трохи жадібна
Ніби люд не цікавий їй
Та з тобою нестримно лагідна,
Ти остання з її надій.
Тобі вірить, тобою дихає
Та й не знає, що ти - чума
Що втамовуєш голод втіхами
Всю допив, і на дні - нема.
Ти без просу забрав, подавлену
Хоч вона не хотіла йти
Шкода душу ще юну, зваблену
А на тіло, й не глянув ти.
Не твоя й не чужа - позичена
Вся в тобі була, ех, дарма!
Чи сама, чи тобою знищена,
Тліє в часі тепер сама...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877049
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Ведь я всего лишь странник одинокий
Мой океан проклятье для меня.
Волной теченье, хлещет так жестоко
И я не жил, поверьте мне, ни дня.
Под жгучим солнцем умирал от жажды,
И в плен взяла солёная вода.
На берег суждено попасть мне дважды:
Где первый - был, последний - жду. Когда?
Меня луна ласкала среди ночи,
Сквозь темноту указывая путь.
Но он увы, был бременем пророчим,
Жаль что с него, вовек мне не свернуть.
Я сыт сполна скитанием напрасным
Все жду момент, спустивши паруса.
Своей судьбы - массовка я, учасник,
Хоть Бог её - владеньем обещал...
И вот однажды, фатум мой жестокий,
"Добро пожаловать ну сушу" прошептал,
Ты не один. Уже - не одинокий.
И вмиг Шопеном грустно заиграл...*
* Фредерик Шопен, композитор, автор "Сонаты для фортепиано № 2 си-бемоль минор", состоящей из 4-ех частей, 3я часть из которой является похоронным мершем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869735
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 29.03.2020
Мовчи. Ні слова про кохання.
Тебе я бачу геть наскрізь.
Міцні обійми. Біль. Вигнання.
А бу́ло ж радісно колись.
Мовчи. Не грай зі мною в дружбу.
Ця посмішка - пустий макет.
Ти ж, атеїст на божій службі,
Ти, в шафі схований скелет.
Мовчи. Не вірю, що знайомий.
Байдужий ти мені, радій.
Бо всі слова, в сльозах солоних
Лежать в уламках наших мрій.
Мовчи. Прикинься невідомим.
Спина́ до спи́ни, я і ти.
Обом давно пора додому,
Між нами - спалено мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869601
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020