***
Зрікаєшся когось, а серце мре,
бо наче відрікаєшся від себе...
І кожен раз не впевнений чи тре-
ба цього, й розумієш - треба!
Бо все, що бачиш - завжди до межі.
Бо все, що чуєш - завжди не над міру.
І враз гранітно сходять рубежі,
із сумнівів усіх зідравши шкіру.
І ти стоїш, немов якесь маля,
посеред поля спаленого жита
і знову бачиш істинне здаля,
і вчишся вперто наново любити
Любов'ю зречень, відчаїв, жалів...
Любов'ю муки, розпачу і страти...
Тамуючи в собі безраду й гнів,
зрікаєшся і важишся приймати...
3.02.24 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004805
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024
У світі, де тебе нема,
Цвітуть, але не пахнуть квіти;
Там холодно, завжди зима,
Ніколи не буває літа.
Цей світ від себе назавжди
Жену, як страх, як сну примарність!
Хай снігом замете сліди -
Я йду, у іншу йду реальність.
У зиму вже не повернусь.
З тобою вдвох ми вище неба!
І навіть думати боюсь
Про світ, про мертвий світ без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751327
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 22.01.2024
Мольфар собі
тихесенько сміється,
у зоряні вдивляється дива.
Він молиться.
Нехай же Вас торкнеться
його печаль
і трепетні слова
про те,
що все минає...
Не минеться
лише любов,
що душу
зігріва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339923
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 27.01.2022
Не підпирай мої дощі вогнем,
вони і так знесилені від спраги.
Спивають волю з ледь-вловимих вен,
як зубожілі, ненаситні маги.
І б'ють щосили в бубони свої,
неначе кличуть невідомих духів.
І, ніби, вже налитий до країв,
а все одно ще ранять хижі рухи.
А все одно, коли довкруг мокрінь,
іще до неба задираєш душу,
і серед сотень марних голосінь
своє, надтужне, іскрою вирушиш.
Чи долетить, чи може упаде
у той вогонь, що підпирає тучі?
А дощ іде, а дощ собі іде -
одвічний вчитель і довічний учень.
1.11.21 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929643
дата надходження 01.11.2021
дата закладки 01.11.2021
Не бачити, не чути і... забути,
Неначе не було тебе ніколи.
І розірвати ті солодкі пута,
П'янкі мов аромати матіоли.
І буде спокій у душі і серці,
Якого там давненько не бувало,
І очі знов усміхнені в люстерці
Засяють із обличного овалу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870752
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
А нам би на острів, подалі від люду,
Де тільки природа дівоча і ми.
Для тебе веселкою, любкою буду —
Тобі прихилю я край неба грудьми.
А нам би на острів — втішатися вітру,
На хвилях здійматись у час перемін,
Розлити у душах ранкову палітру…
Мрійливі світлини… Тріскоче камін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870574
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020