метрополіс – вузол морських світів.
ти тут сам, як дебіл, без сестер і братів.
начхати. хто сильний, перемагає.
метрополіс – щось безперечне й нове.
твоя ідентичність тут оживе.
тебе тут ніхто не впізнає.
метрополіс – п'яний кошмар номер сто.
всі проти тебе, за тебе – ніхто.
бо ти – ідіот, а мене там немає
metropolis, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=z38R-EucqMw
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885864
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 14.08.2020
ти побачиш, для чого нам лізти
на мою заповітну гору.
перед нами розкинеться такий чарівний краєвид,
що тобі перехопить подих; ти змусиш мене усміхатися,
коли я, щасливий, дивитимуся, як ти споглядаєш світ.
ми з тобою не спали, балакали цілу ніч.
ти казала, ти можеш написати чотири пісні,
доки я здогадаюся, що ти хотіла сказати.
[i]ти зірвеш мене[/i]. авжеж, я тебе зірву.
до вершини вже недалеко, – завтра,
коли ти побачиш, для чого нам лізти
на цю заповітну гору,
ти відчуєш себе незвичайно; ти почуєш, як твоє серце
співає, мов цілий хор, якоюсь небесною мовою;
ти слухатимеш той спів, твої уста розквітнуть;
твої губи безмовно здригатимуться;
ти відчуєш, як твої коси
ожили і танцюють, мов електричні гадюки,
на твоїй голові – голові
королеви земної кулі.
ми з тобою не спали
цілу ніч, мов три дні й три ночі.
ми розмовляли. ти кажеш: [i]бачила вчора, на небі
росте чарівний садочок; бачила також ангелів.
ангели ходять садочком, співають небесних арій,
зривають дрібні зірочки, й кидають їх додолу.
твоє серце, мов атомна станція, може зазнати аварії?
якщо таке станеться, знай: твої інженери – дурні.[/i]
коли ти побачиш, для чого ліземо на цю гору,
ти зрозумієш, чому усміхаюся так романтично.
бачу в твоїх очах космос: там дві туманності, –
в них дві зірки формуються так швидко, що я сміюся.
ти написала вже ті чотири обіцяні пісні?
хочу їх зараз послухати, поки ще сонце – невисоко,
незабаром, раніше від сонця, зійдемо на вершину.
– я побачу в твоїх очах переляк і священний захват.
так, скину тебе з гори, ти навчишся літати, пташко
tear ya down, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=E1le9QXzhco
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885854
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020
Душа немов із скла:
торкайтесь обережно,
Бо навіть і в словах
Переступають межі.
Душа, вона - болить
І плаче мов дитина,
Забуде хтось на мить,
Яка душа ранима.
Не зміниться уже
Бо як її змінити,
Хтось словом як ножем...
А слово маже вбити.
Отрутою слова,
А справами ще більше,
Поки душа жива
То пишуться ще вірші.
Ніхто душі повік,
Не змінить вже ніколи,
Гроза, дощі чи сніг,
І знову все по колу...
Обняти може всіх,
Безмежно всіх любити,
Безсмертні душі - міф
Так легко душу вбити.
Розбити може зло,
І підлість, і образа,
Душа - неначе скло,
А склеїти - ні разу...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885787
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020
так, я – чаклун, я вдивляюся в тебе злим оком.
я – твій чаклун. я підпалюю душі твоїм вогнем.
прийду сьогодні опівночі з новим чарівним закляттям,
і все одно ти обпалиш. ти квітка чи кропива?
квітко, я заспіваю зовсім нової пісні.
я, старий ворожбит, заробляю на хліб ворожінням;
мої очі тепер прикипіли до тебе, це дуже добре.
що ти знаєш про вуду? о, то – страшна таємниця!
я тобі всю її викажу, а як не встигну до ранку,
наступної ночі опівночі знову прийду з новими
видами цього мистецтва. то – наука чи почуття?
хоч би як, я – чаклун. ти повинна це розуміти.
як погляну на тебе – горить і співає душа.
маю одне унікальне закляття – застосувати до тебе?
як його накладуть на когось, наслідки не забаряться:
гільдія чаклунів позбавляє таких ліцензії,
– оголосить сувору догану і прокляне на гроші
i'm your witch, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=v5jUzZJZWRI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885769
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 13.08.2020
кого це хвилює? ніхто не довідається.
що в нас тут коїться, нікого не обходить.
ці двері – ніхто в них не зайде, якщо я не впевнений,
що за мною не тягнеться хвіст. не тягнеться? от і добре.
в разі чого я завжди тут, не шукайте мене далеко.
повертаєте вимикача – й заблукати вже неможливо.
нам байдуже, кого ми тут привітаємо.
ми – сироти вулиці ватної на повну крейсерську швидкість.
маємо завжди більше, ніж треба – хіба не чудово?
наші ціни – стабільні, бо ми не спимо ні вдень, а ні вночі.
знижку? яку ще знижку? ні, ми такого не знаємо.
ми раді вам пропонувати лишку, і трохи зверху.
бомби згасають вночі – звучить непогано. круто!
ти шукаєш сліпучого світла чи тупо сліпого тепла?
а коли щось не так, паркуйся, й тікай звідси пішки.
ми цілу ніч танцювали. ми втомлені і нетерпимі.
хаха! що ми робимо? дайте подумати. коїмо злочин!
хто не пройшов через це, той не бачив життя. чи не так?
ми знаємо в разі чого куди та як нам тікати.
ви чули, що вам сказали. час минає так швидко!
поки ви тут молилися, нас тут вже не було
city kids, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885762
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 13.08.2020
дивимося на вас, та й гадаємо думку:
на що ви тепер сподіваєтеся? в чому б вам пофортунило?
навіть якщо на вас, мов цеглина з нічного неба,
впаде подарунок абсурду, й якесь виняткове щастя,
це вам не допоможе вийти звідси живими.
страх – це буде останнє, що відчуватимете
перед смертю. а зараз сконцентруйте увагу, не бійтеся:
дайте собі останній шанс зробити що-небудь правильно.
дозвольте вашій нікчемності зробити велике діло.
ваші душевні сили вичерпано, ваші чуття притуплено,
кому вам ще довіряти? лиш не самим собі.
а там, звідки ми, не практикують таких
звичаїв, як у вас. там кожен дюйм – як миля,
там кожна війна, як постріл, кожна усмішка, як велике
свято, а кожна людина – як демократичне суспільство.
– знаючи все це, ви можете легко собі уявити,
чому нам так весело й смішно у вашім червонім колгоспі.
ув'язнений світ, за нашим уявленням, має кричати від болю.
ви не маєте навіть вождів, на кого складати провину.
ця людська жадоба! – вона руйнує всю екосистему.
дуже скоро ви пересвідчитеся, що вам тут місця немає –
вам, якими ви є, не буде виходу в космос!
the watcher, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885743
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 13.08.2020
ти поклала на мене руку – я отримав електричну кров.
що сталося, га? ми ж просто ходили, гуляли,
не робили нічого поганого. всі люди крім нас грали
в якусь таємничу, й напевно, дуже цікаву гру –
та що нам до них? ми ніколи не мали причин вбивати,
і навіть сміялися весело, коли яке-небудь опудало
вбивало мене чи тебе. тепер всі ті люди мертві.
о ні, це – погані новини!
кажуть, то через нас. я не вірю. брехня.
як? наше кохання, таке невинне,
винне в цій різанині, що вчиняється тут щодня?
стривай, я маю сховати свої черевики.
ну ось. та яма, що я копав її вчора,
вже готова, й чекає на когось –
на гостей. вони прийдуть самі
зі своїми, як завжди, невиразними сподіваннями,
– цього разу без страху, що завжди їм був
провідником, обороною і старшим надійним братом.
побійтеся бога, їжте самих себе.
ви ж знаєте: життя – таке страшне паскудство,
що може стати дивно: як це досі людство
не звиродніло до рівня декоративних собак.
я ходив, як монстр, у місячному сяйві,
цим містом; чорти в моїй голові
казали, все правильно: ми – монстри, бо ми живі,
а люди тут – зовсім зайві.
що ж? я не бачив людей, та я бачив,
як повзають їхні мрії
скрізь по вулицях: мокрі, сліпі й бридкі.
думаєш, це приємно? міг би тобі розповісти,
але це – неприємно! нехай вибачають. так ось:
сьогодні може прийти сам диявол. його ще ніхто не бачив,
ми легко його впізнаємо: в нього рило, як у свині,
на плечах – накидка з червоного золота,
на пальцях – сталеві пазурі. дитино, мені все одно,
чекатимеш ти зі мною, чи підеш до нього сама:
все одно я тебе покину, він потягне мене до пекла.
можеш не плакати. твердиш мені постійно,
що тобі не подобається таке життя,
а сьогодні – ні, я не знаю, навіщо тобі ця усмішка.
скажи своїй мамі, вона може приїхати завтра.
що ж, я робив для вас всю брудну та важку роботу.
якщо бобі форд, наприклад, застрелить мене, я знатиму,
що вже нічого не зможу змінити, а власне твоїх шляхів.
крихітко, ти здуріла? перед обличчям диявола
люди стають ніким, хоч кожне вірило в успіх.
а тепер – заряджаймо зброю, ладнаймо наші приціли.
ти ж знаєш, ми – унікальні, ми – легендарна пара.
хіба ми комусь програвали? дзуськи, ми не здамося.
люди мають священне право обстоювати права,
дані їм від природи – правильно? радість праці
звільняє нас від неробства. люди, засвойте цю істину,
і в світі ще запанує подвійна міцна справедливість
night side, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885686
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020
кице, мене замкнули. що це все означає?
сказали, вийду аж через вічність плюс один день.
до чого тут день? не знаю, як це розуміти.
все, що я робив – веселився й шукав розваг.
мені сказали: не заморочуйся і не шукай причин,
ти ще не встигнеш стати старим, як опинишся тут навіки.
думали, вже схопили бога за бороду.
вони забувають, цей дядько ніколи не спить.
і ось я знов на ногах, гуляю собі на волі –
це називається "умовно-достроково",
чи якось так. я вийшов під чесне слово.
чудовий жарт, чи не так? щось я останнім часом
перестав розуміти гумор, та нехай. слухай, як це було:
я прикинувся хворим, я вдавав це так переконливо,
що вони запідозрили хитрість. кажуть: та ти все брешеш!
я був би правдивим і чесним, якби вони мене слухали,
і не ходив би тепер з пістолетом з трьома запасними обоймами.
тепер, як ти можеш знати, розшукується
громадянин, що вбиває поліцейських заради розваги.
добре знов бути на волі, добре знов бути собою,
о, я забув: це ж умовно, тобто під чесне слово.
уявляєш? моя маленька, скажи мені, що робити?
зупини мене перше, ніж справді почну вбивати,
зупини мене перше, ніж вб'ю самого себе.
та нехай начуваються! дурні, вони ніколи не знають,
де та коли мені заманеться зробити наступний хід.
ніч – моя подружка, дурні, – й завжди на моєму боці,
гей, ти! покажи обличчя! здається я тебе знаю –
не доводь до гріха, я не хочу зайвих невинних жертв.
доки він, мертвий, впаде, я буду вже десь далеко.
жодна жива душа нічого не запідозрить.
я – умовно-зразковий хлоп слухняної, бач, поведінки,
я регулярно сумлінно виконую свій обов'язок.
а виконавши – вгадайте! – почуваюся вільним і чесним
достатньо, щоб вільно гуляти й робити, що заманеться.
я на чесному слові, дитино. розумієш? зроби що-небудь,
зупини мене зараз, загаси в мені цей вогонь
on parole, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=sQ5-RXUm8Lg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885633
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 11.08.2020
того року, року вовка,
в цілому світі пахло кров'ю.
все було вкрито снігом та кригою,
а все окрім того – кров.
траплялися дні, наша зграя
здобувала тисячу й більше життів.
це було, коли я бігав з вовками
заради слави й доброго полювання.
погляньте на мене: на кого я схожий?
а тоді вовки були моїми братами.
погляньте, не бійтеся: звідки вам знати,
що я любив тоді, й що я люблю тепер.
чи могли б ви не помічати цього вовка в мені?
його тіло й душа очистилися в вогні.
коли арктичний холод, і сходить повний місяць,
він виходить, і виє, скликаючи на полювання.
то були незабутні героїчні епічні ночі,
а сьогодні вночі я прийду по тебе.
того року, року вовка,
я ще не знав тебе. ти вже тоді була?
цілий світ був моїм, я мандрував лісами
та сніговими пустелями; почувши мій голос, люди
замикалися по хатах, тулили дітей до себе
та тремтіли від страху, і сонце висіло низько.
то який же я зараз? тоді я був иншим:
порочним і злим, розумним і блискавично швидким.
поглянь на мене: тобі навіть і не наснилися б
ті жахи та страхіття, що ними
ряснів мій звичайний день.
то був вовк у мені. він горів, коли сходив місяць.
він виходив, і той вогонь було видно за тисячу миль.
то був мій рік. я вив, як плакав
за своїми невинними жертвами,
а сьогодні прийшов до тебе,
дитино. я тебе з'їм.
тоді, того року, сталося: своїм звичайним порядком
ми гнали здобич по кризі великого озера. зграя
вся була, як одне; моя душа співала,
та полювання пішло не так, і я залишився сам.
погляньте на мене знов. це вже не я, не вовк.
вам би й на думку не спало, як плаче тепер моє серце:
то був звір у мені; тоді був великий холод
в нижньому світі, де бігав з вовками. і ось я тут.
я плакав і вив, скликаючи зграю на полювання:
я полював на тебе; я знав, що вони загинуть
in the year of the wolf, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885591
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 11.08.2020
аякже, знаю! цей дрібний вареник
прожив життя, як щирий шизофреник:
вважав себе довареним, плювався, матюкався,
і на своє ім'я не озивався.
його втішали: радуйся, козаче,
бо ти у колі друзів. – хай згинуть вороги!
он за тобою, недостойним, плаче
одна голодна дівчина з сибірської тайги:
якби зловила – так би, каже, й з'їла.
а він на те: брехня! такої ще нема!
та хоч би й є, мені немає діла
до ваших спекуляцій – хай їсть себе сама,
а я ще поживу.
– щоразу, як надходить
пора, щоб подаватися на стіл,
він знову у своїй каструлі верховодить,
знов збурює громаду,
кляне вселенську зраду,
а хвалить – пришивання мухам крил
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885556
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
[b] [i] Від хлору сліпну, серце рветься на свободу.
Я – не екзотика! Дельфін – не акробат!
Плавник б’є сітка…
Я хочу жити в лоні дикої природи!
В неволі ж – знову шкіру точить хімікат.
Здавила клітка…
… Дресирування – немов завчені тортури.
Постійний голод, відчай, стрес на самоті.
Всі рухи – кволі…
Я б’юся тілом об людські жорстокі мури.
І лине крик, останнє соло у житті.
… Нарешті, воля! [/i][/b]
(Копла.)
(Світлина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885563
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
навіщо вам десь тікати? залишайтеся тут зі мною.
зможете мені показати всі ваші хитрі штучки;
зможете застосувати до мене ваші серйозні навички.
я зрадію: теж маю такі! – ми з вами подібні і в цьому.
– знаєте, навички аж такого правильного спілкування,
яке й професійні люди бачать лиш по телевізору.
я знаю всі необхідні й достатні для цього речі.
я зафіксую вас точно й уточнено по руках і ногах;
я звернуся до вас навмисно староанглійською мовою
і попрошу оцінити гру слів: надзвичайна краса!
отже, я вас полагоджу, ви станете мовчки довірливою,
а якщо ні – прийнятно, такого не відкидаю,
та найліпше було б все ж довірливою, лагідною, не мовчки.
отож, ви мені розкажете кілька правдивих історій
з життя кримінального світу – я слухатиму, як дитина
слухає казку про велетнів, аж блиматиме каганець
і по стінах химерно плестимуться тіньові конвульсивні схеми;
я безумовно і цілковито буду на вашому боці,
ви зможете з легкістю бачити щирість моїх почуттів;
а потім запропоную вам, аби на вічні віки
наша таємна зустріч вважалася закономірною,
стати агентом 001 нашої організації –
я зроблю це не так формально,
як закохано і романтично,
трохи розгублено, з певним ризиком для кар'єри
make my day, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885493
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020
еволюція – це таємниця.
будьте певні: вона й сама
невпинно й непомітно еволюціонує.
з кожним ударом годинника твориться дурень історії;
вчора – то так давно, що можеш мені не вірити;
а завтра – його ніхто не бачив. може, його й не існує.
бачу, вже хтось накреслив лінію на піску.
час мені вже довідатися, хто я такий – от горе!
що ж, я стою, озираюся, зауважую певні зміни.
– це, якщо мовити, дітки, просто про цю еволюцію.
диви, як помітно міниться твоє відображення, леле!
ти відображаєшся в багатьох очах.
ніхто не стоїть на місці, все тече, кипить і дрейфує,
ніхто нічого не знає, розумні стоять, озираються
та проголошують часом: "ніщо не таке, як здається".
що ж, ця лінія на піску має свою таємну
генезу й етимологію, й екзистенційну сутність.
вона не така вже й певна, часом навіть зміїться –
все, що я бачу, ворушиться
й еволюціонує
line in the sand, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885394
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 09.08.2020
вітайте короля:
ось він, король над королями.
на коліна, собаки!
гукайте, як вас навчено
вклоняйтеся до землі,
вклоняйтеся королеві!
вклоняйтеся до землі,
вклоняйтеся королю з королевою.
король усміхнувся червоним полум'ям.
звідки він прийшов: з неба чи з пекла?
хаха, він щойно з того таємного двору,
де втрачають надію,
де втрачають обличчя,
де втрачають сам глузд і життя
зрадники, що завдали королеві образи.
як звали його, того зрадника? того ніхто не знає.
король проволік його тушу за ногу всіма коридорами
й кинув тепер, як собакам кістку,
посеред тронної зали.
вклоняйтеся до землі,
вклоняйтеся королеві!
король не лишає живим нікого
невинного – вибий це, писарю,
на гранітній скрижалі. вибив? дурню, король каже так:
король не лишає живим нікого невинного –
вибий те саме на другій гранітній скрижалі.
він не лишив жодного, жерці й жертводавці, живого.
він взяв їхні голови, й згорнув їх до річки граблями.
король не цурається методів та прийомів селянської праці,
що її він спостерігає на широких ланах королівства.
вклоняйтеся до землі,
вклоняйтеся королеві!
– так гукнули всі голови зрадників,
в небуття покотившися, мов неправильні кавуни,
з високого берега з волі
короля королів, амінь
king of kings, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885390
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020
ви можете бути фінансовим генієм
з повним мішком награбованих банків,
та для мене ви завжди були хитрохвостою ящіркою,
що ховається в себе у піджаку та в лівій, то в правій кишені.
не зупиняйтеся, керуйте своєю корпорацією
брехунів, підлабузників, злодіїв. гай, ти ж-бо й сам підлабузник!
ви можете в свій особливий спосіб відтягти половину виборців,
але ви не придбаєте класу: ви не знаєте, що це таке.
а може, ви думали, це кумедно з комічним ефектом –
ви, що в брехні й народилися, й животієте, і помрете?
ваші гроші – то справді дуже модні аксесуари,
але шити костюми з грошей – як мінімум некреативно.
ваші виборці – що? ваші виборці в захваті? хто зна.
краще б ви за ці гроші придбали їм президента.
ви можете скопіювати мої очі та пальці,
і навіть спробувати вирізати їх ножем, –
це не зробить вас мудрим, це не дало б вам доступу
до моєї генеральної скарбниці.
ви можете довести мене до тюрми,
ви можете вкрасти мою суботню випивку
й прочитати всю мою пошту за рік
чи наступити на цього новенького
черевика щойно з італії.
ви, трясця, повинні бути розумними, –
тоді б я вас повчав розумними словами.
збагніть таке: навіть собака вміє ходити на задніх лапах,
та це ще не робить її людиною;
навіть ведмеді в цирку ганяють на велосипедах,
то, може, й їм вже пора вимагати
виборчих прав та всіх инших?
знайте: ви маєте людську подобу,
та коли викликають людей, ви повинні сидіти на місці.
ви загарбали силу й ресурси,
і крісла в продажних урядах,
та вам все одно не дозволять
писати закони про музику, якою вона повинна бути.
біжіть, продукуйте нові хитромудрі заяви,
постанови, укази, заклики й меморандуми,
кодекси, прописи, приписи й навіть правописи,
– нагодуйте свої ненажерливі пики
паперовими гамбургерами та пирогами з чорнилом.
вам краще було б, як по правді, виконувати
корисну фізичну працю, щоб, втираючи піт з чола,
поглядати на сонце: а бодай би воно вже сідало!
та шансів на це вже обмаль; час – не на вашому боці.
як? ви гадаєте, ваше життя – то гроші, що ви загрібаєте,
ваше життя – жадоба, розпуста й всіляке зло?
це – дуже погано для вас; ну, а я народився для того,
щоб навіть вночі безтурботним солодким сном
спростувати вашу концепцію. ви з вашим хитрим крутійством
опанували цей світ лиш в його щонайнижчих проявах
just 'cos you got the power, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885383
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020
вони беруть ваші гроші, і розбивають вам душі,
кажуть, це лише рокенрол, – нічого, мовляв, крім бізнесу.
вони думають, вони круті в пригодах та угодах,
я думаю, їм начхати на наші, брати, інтереси.
вони тебе окрутять, розмотають, простелять по землі,
і доводь їм тоді, що це – негуманно й тупо.
що ж? ви самі запустили механізм закріпачення,
коли написали ваше ім'я в графі "прослухано авторами".
ненавиджу людей, що ними завжди
пишуться такі ганебні правила,
бо якраз такими й хочеться бачити нас ідіотами.
ними твердиться, вони нам потрібні. – це дуже мило, правда?
ми замість того, щоб грати музику, граємо в їхні ігри,
і це нам помалу подобається: правила доброго тону
вимагають зрадіти, почути, – й засвоїти їхні поради.
наприклад: ненавидіти людей, зневажати, як ви зневажаєте
нас, коли радите нам приєднатися до профспілки.
так багато брехні! її вже й не помічають.
вона затопила землю товщею, як атмосфера;
та все одно ми ще можемо щось невиразно підозрювати:
нас намагаються використовувати!
справді, якщо ті десять відсотків,
які вони нібито з нас здирають,
то – все, що ми їм по дружбі добровільно віддаємо,
чому нам бракує на хліб? чому я не можу замовити
лондонський симфонічний оркестр сьогодні до себе в номер?
fools, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=Luu4awpjGaE
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885305
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 08.08.2020
непогано. не так вже й погано, а коли вже по правді: диво.
як мені це вдалося? та відомо ж: я – маніяк,
фортуна таким усміхається, невдахи таких бояться,
дівчата – обожнюють. треба накреслити план на майбутнє.
ти стоїш на новім роздоріжжі, вітер немов вагається,
куди йому віяти. можна лягти у траві, й спати.
ти ходив, мов по білій лінії, шляхами найкращих можливостей.
ти ходиш по лезу відтоді, як навчився голитися. бачиш,
чи живий ти, чи мертвий, ти завжди міг бути й таким, і таким,
бігаючи, мов имовірна хвиля, між домовиною та колискою.
не надто добре. мабуть, маєш чи не найліпший вигляд в межах дня,
століття, вічности. мандрівнику, згадай свої гріхи,
поглянь на світ прискіпливо, й не почувайся добре:
життя ні з ким не лагідне. воно тебе хапає,
немов бика, й веде, щоб ти чи вниз, чи вгору –
все ліз та ліз, бадьорий. ти лізеш, скалиш зуби,
і на всі боки свідчиш: я люблю життя!
якщо це життя дозволяє тобі почуватися добре,
виконуй його забаганки, давай йому всі обіцянки.
воно має рацію, змушуючи опанувати цей світ серйозно,
від домовини до колиски й знов назад,
а не лінивим спогляданням мрій в тумані.
здається, непогано. всі ті, що були
ледь инакшої думки, програли, моя маленька.
чи могла б ти навчитися так, щоб цей досвід став і твоїм?
тоді вже не матиме значення ніщо, крім чіткого бачення
як я роблю це, навіть сидячи на роздоріжжі,
а насправді блукаючи, мов невгамовна хвиля,
в цьому дикому просторі між колискою та домовиною
cradle to the grave, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885283
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020
згадуючи свої
тихі злочини, що лишилися без розплати;
чекаючи, коли лінива річка буття
пронесе попри тебе твоє минуле,
милуючися таємничим похмурим виглядом
вкритих лісами гір, що за них зачепилися хмари,
що ти ще робитимеш крім цього,
як не журитися своєю самотою?
що тобі ще робити? – чи це не страшне питання?
хто, ти думаєш, визволить твою душу
з цих жорстоких цупких лабет?
хто даватиме ляпасів, гукаючи в сльозах,
щоб повернути тебе до реальности, –
на кого б ти, зрештою, позивався до суду,
якби по тебе прийшли небеса?
як тобі жити в такій – не знаю в якій – самоті?
я не знаю, що може бути доброго в такому житті.
а цікаво, цікаво: що ти скажеш, мій друже,
коли й небесам набридне терпіти твої безумства?
що ти робитимеш? впадеш на підлогу в истериці?
верещатимеш, як порося, що все то було давно
і неправда? еге ж, еге ж:
ти й тоді безпричинно віритимеш,
що самому тобі – надійніше навіть
коли небеса приходять по твою легковажну душу.
це – так нудно, аж ніяково: стара, як земля, історія,
стара, як гра в дурня, гра, де люди лишаються в дурнях.
а може, ти думаєш, маєш славу понад господню?
я думаю, ти – божевільний, і ця думка здається слушною.
ні, твоя нервова система не може триматися довго.
кидатися, як хорт, на цих працелюбних селян?
а на кого ти, власне, полюєш? бачу, тебе нацькували
на невловимого демона, котрого ніхто не бачив. –
будь послідовним та мужнім,
не впадай у підступні сумніви, –
тримайся. вже скоро небо прийде по тебе, й скаже:
молодець! ти робив все, як треба, слухай нове завдання
when the sky comes looking for you, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885209
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 07.08.2020
нереальна чорна шкіра, все моє при мені.
стиль кінця п'ятдесятих, маленька! дивися:
чорні штани в обтяжку, теж диявольська шкіра;
чуб блищить – ну, як чоботи в генерала піщаних кар'єрів;
а пряжки на черевиках – що скажеш? хіба не шикарні?
отож-бо й воно. хто, ти думала, шукає твого кохання?
безземельний селюк? я – весь в чорному-чорному
з модним блиском та рипом, що вже там і казати!
король рокенролу. я вмію ламати серця, як паролі.
про мене кажуть: він з'їв собаку на рокенролі.
еге ж. твоя мати сьогодні пустить тебе гуляти –
я – чіткий, я так думаю. чітко, ти тільки поглянь:
сьогоднішній синій місяць подарує нам ніч романтики,
і дуже до речі в суботу танці у тебе в школі –
погоцаємо-поскачемо, щоб ті дурні, твої однокласники,
питали з повагою: дідько, а то що за *** син
в чорній куртці, що з ним наша зірка
сяє, немов принцеса?
ти впораєшся якнайкраще, побачиш: я не брешу.
це буде крута вечірка, й ти будеш до неї готовою.
цьом-цьом, па-па до суботи. з тобою приємно базікати –
погуляв би й сьогодні з тобою, та бізнес не відпускає.
довготелеса елізабет, повна лотта і сузі к'ю,
гаряча пампушко фанні, мері лу і бонні мороні!
хто танцюватиме rock around a clock, дівчата?
маємо піяніно, саксофона і всі гітари, –
ну, й барабани, звісно, для хлопа у чорній куртці.
я отримав свої blue suede shoes,
на прощання слухайте midtown blues,
і ще море музики. я народився програти
весь рокенрол на світі, бетховен котиться геть,
you keep on knocking, тобі відчинять, крихітко.
переслідуй мене, ти не зможеш зловити мене ніколи:
ти бачиш? мене тут немає, я в чорній, як сажа, куртці
black leather jacket, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=3rRBUejDfF8
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885230
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020
Всі – геть! ви чули? зачиняю двері.
У мене в голові весь час шумить метро.
Я викричу всю душу на папері
І виверну на нього все своє нутро.
В депо мій потяг, порожньо в вагонах,
Я зачиняюся і виходу нема.
Втомилася в цих клятих перегонах,
Де розриваюся між вами усіма.
Я зламана, і майстра все чекаю,
Який до мене підбере ключі.
Тим часом лиш подушку обіймаю,
Коли метро шумить у голові вночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884803
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 06.08.2020
Зачитайся в мене, наче в книжку,
Закохайся з першої сторінки.
Розфарбують сутінків відтінки
Нас з тобою у одному ліжку.
Я стою одна в бібліотеці,
І свого чекаю книголюба,
Хоч кохання те, можливо - згуба,
Та, на мить, здалося, я – в безпеці.
Зачини в минуле тихо двері,
І забудь про те, що там сховали.
Ми вже так давно того чекали
Зачекай ще трохи до вечері.
Прочитай в моїх очах тривогу.
Усмішка на смак бува солодка.
Але зустріч ця – така коротка,
Як зустрінемося, значить Слава Богу.
Зрозумієш суть моєї книжки?
Чи не розгадаєш таємниці?
Знов стоятиму самотня на полиці,
І чекатиму кохання, як крадіжки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885177
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020
якщо ми усміхаємось,то ще не факт, що все добре
ми живі і відносно здорові, і з трафіком нет
а за смайлом сховавсь капюшон, мов в очкової кобри
і (З)земля утікає з-під ніг і з параду планет
ми сміємся з старих анекдотів і з фейків в мережах
перепощуєм спогади, скріним розмови онлайн
наші жарти тонкі, мов узори фламандських мережив
поміж патоки слів - перець чилі й оскомистий лайм
ми такі красномовні й водночас такі лаконічні
недомовок - вагон, повна хура сміття-зайвини
ми всміхаємось й сваримось... це в нас, напевно, хронічне
в нас - любов, а тому - завжди винні, хоча й без вини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871180
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 06.08.2020
ховаємось з бідою від біди,
очима - в землю... сором, Боже, сором...
врятуй нас, Всемогутній, відведи
самих від себе і від свого горя...
не відведеш - заклякли у сльозах,
бо втеча - то сестра жаскої зради,
хитає пам‘ять біль на терезах
і пахне кров‘ю солодкавий ладан
немає сонця в соняхах сухих,
немає хліба в спопелілім житі,
якщо тоді ти вберегти не зміг,
то дай тепер із цим нам якось жити...
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848000
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 06.08.2020
сьогодні ранок - як вчорашній вечір
стискає груди прикрощів клубком
і кава вже невтішна, недоречна
образа шарудить сухим листком...
шкребе по серцю і снує в легенях
збирає кисень в вуглекислий газ
не тішить золотом осінніх кленів
пускає в душу сірий метастаз
покаятись, упасти ниць повинна
прощення попросити біля ніг
прости, хоч і нема на це причини...
якби ж хотів... якби ж ти тільки міг
[i]картинка з нету[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849307
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 06.08.2020
ти ревнуєш мене до снів
у яких є чуже ім‘я:
хто наснитися їй посмів?
і при чому при тому я?
ти читаєш мої листи
адресовані не мені:
я, напевно, таки не з тих,
але кимось би бути міг?
ти шукаєш мої сліди
у словах між чужих рядків:
це ж вони - наче на слюді
невловимі такі, тонкі?
ти ненавидиш кожен день
у якому мене нема:
що, як знову вона піде
у ранковий густий туман?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841856
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 06.08.2020
нехай тобі насниться наша зустріч,
де я тебе не хочу відпускати
а ти розповідаєш Заратустрі
що потримати, то не значить - мати
що мудре для закоханих - дрібниця
величне недалеко від малого
коли лягаєш, а ніяк не спиться,
коли усе ховається в «нічого»
коли не знаєш, плаче чи співає
великий вузол м‘язів десь у грудях
коли ковтаєш лате м‘ятним чаєм
й без сорому цілуєшся на людях
коли уперше начебто востаннє
коли незвідане - давно знайоме
коли думки з словами одностайні
і скрізь ти почуваєшся, як вдома
якщо сльоза - то сила чоловіка
а стогін - лиш ознака насолоди
мала секунда тягнеться довіку
в очах нема ні скалки, ні колоди...
коли гудок - то близькість залізниці
а не сигнал із потяга в нікуди
нехай насниться, любий, хай насниться
тобі та зустріч, де нам добре буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829066
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 06.08.2020
Мовчи, мовчи, не треба більше слів,
Лякати вже сполохані тотеми
Не варт було!.. А ти, однак, посмів
Торкатись забороненої теми
Між нами - все? Не буде більше нас?
Злетить любов, мов перелітна птаха
В далекий ирій, невблаганний час
Не пошкодує загнану невдаху
А, може, то й не ирій, а сильце,
Петля, що все тісніш стискає горло
Нечутій пісні... це - не пастка, це
Лише тортура, добровільне горе
Мовчи, мовчи, нічого не кажи,
Не треба мови зболених потоків.
Життя обох штовхнуло до межі,
Воно не любить вивчених уроків
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809769
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 06.08.2020
Вкотре листя у кольорі міниться,
Виганяє з клітин хлорофіл,
Мов складає свій іспит відмінниця
Бездоганно із тлінності тіл,
Червоніє і золотом зблискує,
Маневрує, танцюючи вальс,
А вуста, користуючись близькістю,
В одне ціле зціловують... нас
Наші руки, мов щупальця, жадібно
Щось шукають на вигинах тіл
Десь у скронях зіпсованим радіо
Хрипне пристрасть: «Цього ти хотів?»
Упиваються очі взаємністю
І вимірюють душ глибизну,
Віддзеркалюють золото вересня
І найпершу любові весну
І нехай нам не бути щасливими,
Я б хотіла, щоб з пилу доріг,
Під снігами й холодними зливами
Ти цей спогад про мене зберіг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808822
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 06.08.2020
Боїшся, що мене не стане раптом?
Отак - звичайний ранок, та без мене,
Ніхто й не здивувався б з того факту,
Лиш ти один... банальна мізансцена...
Чого б тобі в житті не вистачало?
Все, як в людей - постеля і сніданок,
Хазяйський двір, вудіння на причалі
І з кумом анекдоти про панянок...
А-а-а.... ночі, ночі довгі та порожні
І телефон, і месенджер без слова,
І кожен звук, мов ніж, що рухом з ножен
Шаткує мозок на дрібну полову.
Боїшся, що мене не стане раптом?
Не бійся, то не страшно, то природно.
Моя любов - для тебе вже занадто.
Змирись - нема мене. Вже відсьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781442
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 06.08.2020
Коментар до твору Труффальдіно
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751191
Знаєш, як тепер твоя мала?
Не живе, та, схоже, й не вмирає
І знаходить пекло поміж раєм -
Не вино у чаші, а смола
Хоче чути херувимів спів -
Слухає сирен дисконти дикі
Замість божих - монстрів хижі лики
Лиш приречений кохати смів...
Не пішла й ніколи не піде
Буде завжди між світів блукати
На жаринах болісне стакато
Вибиватиме життя бліде
Не майне в одвірку її тінь
Не торкне гарячою рукою
І сама не знатиме спокою
Від жаских примар і сновидінь
Відпусти її з своїх думок
Їй там тісно, наче у в'язниці
Стали склом розширені зіниці
І від сліз хітон тонкий намок
Не дійдуть із пекла їй листи
Марно це, бо від жури незряча
Мовчки ту любов тобі пробачить
Й ти пробач... пробач і відпусти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751360
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 06.08.2020
ми волочилися космосом багато-багато століть,
ми шукали собі такого-сякого притулку.
аж бачимо: ваша похилена хата, як печериця, стоїть
ледве-ледве в цьому забутому
ліквідованому завулку.
що ж, наша довга подорож добігла своєї мети.
ми цю планету поправимо, а ви повинні піти.
ви бачили наші знаки на небі – ото воно й було.
не кажіть тепер, що ми напали підступно, –
як німці! тепер ви повинні померти.
на жаль, ми прийшли не з миром. немає часу на прощання.
ви мали дві тисячі років – що ви робили весь час?
ви мріяли, і сподівалися, що такого не може бути.
– відкиньте всі сподівання, готуйтеся помирати.
ой,
ви ж нас не бачите й не чуєте. це дуже-дуже сумно,
що ми вже тут, і почали змінювати атмосферу.
ми – чужі в вашій хаті, – незабаром вона буде нашою,
ви станете чужими, вас буде вигнано геть.
ми змарнуємо вас, залишимо тільки тіні.
шпигуни повідомляють, ви вже й так не достоту люди.
ваші нові господарі наказують вам загинути:
таких рабів нам не треба, що не хочуть оборонятися.
прийшла ваша доля. прийміть цей щасливий факт.
ваша доля: пропасти, як щурам з корабля, що тоне.
ми – сильніші як раса навіть без цих технологій,
що дозволяють очищувати світи в лагідному режимі.
ви шанували закони природи? розумно. вклоніться їм знов,
і шукайте собі домівки, де панують добро та любов
choking on your screams, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885100
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020
[b] [i] (Секстина.)
Дощ накрапає осінній,
Зводить від холоду плечі.
Знову при сяйві каміну –
Тихий самотності вечір.
Сонце сховало проміння,
Ніби в димар теплій печі.
По димоходу із печі
Сонце розгойдує тіні.
Сушить сльозу недоречну
Спалах в огненній глибі́ні.
Мовби одна кровотеча -
Серце в суцільній руїні…
Нащо залишив руїни?
Знищив любов безсердечно?
Тріск від вогню у каміні:
- Зрада… розлука… і втеча…
Те́, що в душі мало ці́ну,
Стало тепер – п о р о ж н е ч а.
Всі почуття – порожнеча,
Замість кохання - святині…
Всі найважливіші речі –
Лиш від вогню напівтіні.
… Попіл кохання з дале́чі
Вітер навіяв осінній…[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885108
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020
Він ніколи мене не образить.
Не знецінить надії мої.
Не продасть честь за брухт!
Він не зрадить!
Хто ти? любий мій Ніхто..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885104
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020
Ми одне одному навіки чужаки.
Немає в серці місця для кохання.
Сьогодні ми зустрілися востаннє.
Ми одне одному навіки чужаки,
Бо все життя із Вами - це страждання .
Забудьте, не подам я Вам руки.
Немає в серці місця для кохання.
Ми одне одному навіки чужаки.
Прошу залиште ці пусті благання.
Для Вас оточуючі - просто пішаки
Вам почуття високі невтямки...
Ви - темний вечір, а я - пташка рання,
Ви - морок, що спіткав мої думки,
І ми із Вами в вічному змаганні.
Хай оспівають цей сюжет віки,
Ми одне одному навіки чужаки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884278
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 05.08.2020
не слухай мене: я мелю дурниці.
щось відбувається – я не бачу того й не знаю.
здається, речі й предмети стали щільнішими й важчими.
чула? не бігай, слухай: я спитаю про щось. стій рівно.
тепер твої пальці бігають. лоскотно, перестань.
я аж тепер починаю трохи тебе розуміти.
прошепочи, як ти вмієш – вкрадливо, солодко й хрипко
– ні, я знаю своє ім'я. скажи, кого мені вбити.
просто скажи: я знаю? правда? як хочеш, напиши
мені на лобі кігтиком кривавим –
це вже романтика – ім'я, кого вбити. нехай
твої стежки лишаються в тумані,
та цьому дурневі, що я його вб'ю, довіряти не можна.
ти розумієш? я тобі нічого не зроблю,
та ця брудна тварина обрала собі долю.
будь певна. а якщо станеш за неї просити,
я вб'ю її ще жорстокіше, а тобі за твоє милосердя
дам телевізором по голові, купиш собі нового.
купиш? бо я вже бачу, до чого ведуть
наші дивні стосунки. то було зайнялося в підвалі,
а тепер вже скидає стріху, мов кришку
з романтичного чайника. ого, ти тремтиш, маленька!
в чому річ? ти гаряча! гай-гай! дивися, кажи мені правду.
про що ми насправді мріємо? невже я тебе не знаю?
а ти мене знаєш: я хочу бути спокійним за тебе,
хочу, щоб ти зі мною почувалася у безпеці.
– а ти почуваєшся? бачиш? ось я до чого веду.
не бійся мене ніколи: навіть коли приходжу
дикий і закривавлений. скажи, кого мені вбити,
й моє серце вмить заспокоїться –
хіба ти не хочеш цього?
tell me who to kill, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885074
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
mon ami, не кажіть мені, що робити й чого не робити.
ви розбиваєте більше сердець, ніж можете зцілити.
ну, а себе я знаю; це – дуже просте знання:
я – той, кому нема чого втрачати; що понад те – брехня.
моя голова сповнена мудрістю аж по вінця. –
народню мудрістю. накажіть мені двічі й тричі
зруйнувати мій рай, і я відповім вам так:
не буде діла. тут нема таких законів,
через які потрібно, трясця, переступати!
так було завжди. не буває нічого постійного.
минає час, і можна знову зазначати,
що деякі речі не змінюються. часу не повернеш назад,
– я можу тобі сказати, що змушує нас так думати.
все, що я знаю: хто я такий. я знаю це дуже добре.
якщо я сказав, що кохання існує,
значить, так воно й є.
дайте мені, наприклад,
яблуко,
і скажіть, що то – ваше серце,
я вам повірив би свято, й сховав його сам від себе.
ви не знаєте, що буде завтра; я не знаю, чому ви не знаєте:
якщо перевернеться світ, і земля змішається з небом,
і не буде нічого певного, я неодмінно прийду.
і нехай за моєю спиною залишається попіл та порох –
знайти вас так само легко, як голову в себе на плечах.
попіл та порох – ось що таке минуле.
хай ваше минуле так само ніколи вас не турбує.
я знаю, чого шукаю; знаю, чого я хочу:
я шукаю за вами, що ви вже й так у моїй голові.
тим часом всесвіт прискорився. кажуть: він зійде з рейок,
як потяг, на повороті. а що, коли б не зійшов?
далі – все буде добре – це я кажу вам точно:
з цілого людства, з усіх людей ми лишимося останніми,
і я вам тоді співатиму чудових пісень про любов.
а якщо цього всього не станеться, і земля не зійде з орбіти,
доведеться нам з цим змиритися, і втішатися тим, що є.
все одно, mon ami, я з вами – не кажіть мені, що робити;
пам'ятайте цю пісню. кохання існує, і навіть не перестає
till the end, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=I4qHmryJYs0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884993
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 05.08.2020
доброго ранку, серце моє гаряче
тісно тобі у грудях? тривожний стук
просить на волю, вмивається кров’ю, наче
кожен наступний поштовх – останній звук…
стишся, шалене, пісня ще не скінчилась
не доспівали (рано) ні ти, ні я
ще не націлився долі безжальний стилос
він не для нас, «розлука» - його ім’я…
доброго ранку, бачиш, усе для тебе –
повниться світлом наш неозорий рай –
тільки бери… безоплатно, (не треба треби)
тільки живи і бийся… не завмирай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746623
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 04.08.2020
поглянь на мене! поглянь на мене! чого ти хочеш?
я – чоловік? людина? робот? нав'язлива ідея?
повітря насичено злом – не закликай біди.
подай на хліб, скажи мені те, що я хочу знати.
ти поглянь! що таке? чому це ти на колінах?
дитино, це – сором! жаль і скорбота
сходять на землю з дощем.
ви повинні йти геть спокійно й не озираючися.
хтось наслав на цю землю урок неправдивого бачення.
твоя поведінка здається хитрою та кривою.
дивися під ноги, не дивися на мене підступно.
недобрі часи настали! можеш цьому зарадити,
просто йди геть далеко. що це в твоїй руці?
гадюка, чи що? здається, ти мене так відштовхнула,
що сама полетіла геть. дай мені срібного долара.
стривай, озирнися довкола: а чи нема на землі
якогось поганого знаку? твій шлях видається сумним.
[i]бідний хлоп полюбив дуже-дуже погану дівчину[/i] –
наворожила циганка. її підкупили. ти знала?
злі чари, яничари, чорні хмари –
все то знаряддя праці за гроші зміїного ока.
не озирайся, щоб не побачити чогось небажано дивного.
навіть болотна грязюка стала тепер товаром.
магія вуду – брудна, дуже сильна й ворожа магія –
хоче тебе супроводжувати, наче малу дитину.
ти на таке готова? маленька, нікого не слухай.
дай мені срібного долара, я знаю, що з ним робити.
слухай тепер і мовчи: циганка мені сказала,
що бачила у вогні твою розгублену постать.
я її допитав, і вона неохоче призналася,
що її підкупили. питання: хто підкупив і навіщо?
evil eye, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884957
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020
не розводься про свої, ой, переконання:
бережи їх і нікому не показуй.
минає час – він кришить і каміння,
він може стерти й пам'ять. твоєї ще не стер?
не забувай себе лиш, а то все – хай минає.
адже не я й не хтось, а ти одного разу
побачиш: ти – сама у центрі цього світу,
і спробуєш зробити все сама.
свобода вірити дається нам від бога.
невинністю не можна торгувати.
цілуйте блискавку! вона вас не вбиває,
лиш змушує співати, як небо навесні.
в твоїй душі – електрика. там вихори й розряди;
твоє чудове мислення – чудове, як гроза.
лиш не кажи мені, що я – тупе й жорстоке,
як-от розетка, чи вітряк, чи електричний стовп.
але, якщо ти не віриш моїм словам,
якщо ти така екстремально розумна
та чиста серцем, вийди та прийми
цим серцем блискавку! вона тебе не вбила,
бо ти ще не брехала, й не слухала брехні.
не вірити – це теж небесний подарунок.
як можна торгувати невинністю? абсурд.
я знаю, чого тобі треба: відкритости до незвичайних,
нових і на перший погляд абсурдних, смішних ідей.
ти знаєш, бо електрика – твоя душевна сила.
ти бачиш: твій хребет напружився, як струна.
не згадуй, що було: хай спочиває в мирі;
я вже своє забув, – там зомбі й упирі,
гігантське кладовище, жах. та ти не бійся:
то я збрехав. авжеж, я пам'ятаю;
я пам'ятаю всіх і кожного: вони
лишилися в минулому, а я то все пройшов.
свобода вірити – безцінна. вона не продається.
так само й невинність. сказати, чого тобі треба?
я вже казав, дитино: тобі потрібен шок
і трохи рокенролу; а я з тобою – завжди
electricity, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=SF-8LKPknhU
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884911
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020
Дивлюсь на місячну стежину,
Через кімнату із вікна,
Кому простелена вона?
Не скаже місяць із гордині.
Он світить сам собі вночі,
Вже навіть зорі десь поснули,
Тільки згубили, чи забули,
Мабуть до сну мого ключі.
У роздумах втікає ніч,
А ми із місяцем - солдати,
Чийсь сон взялись оберігати
З безвиході - від протиріч.
Не здогадається ніхто:
У ніч таку - як місяць повний,
Його тримаєш між долоней -
Кермо небесного авто.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884925
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020
[b] [i] (Віланела)
На шиї – червоні коралі,
Нанизані срібні дукати.
А очі – так звуть в сині далі…
Я тільки зітхаю в печалі –
Чи може так серце кохати
На шиї – червоні коралі?
Світанки, що разом стрічали,
Мов спалах, мов постріл гармати,
А очі - так звуть в сині далі…
Всі рухи твої - досконалі,
І будуть, мов маки палати
На шиї – червоні коралі…
Кивнеш мені злегка, недбало,
Немов би хотіла прогнати…
А очі – так звуть в сині далі…
Зустрінемось ми на причалі…
Тебе в моїм серці – багато:
На шиї – червоні коралі,
А очі – так звуть в сині далі… [/i][/b]
Фото - інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884965
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020
А ви проходили крізь коридор ганьби?
Напевне є він біля кожного під'їзду,
Ти йдеш... А в слід тобі вже вироком юрби:
Приречена! Юрба вже править тризну.
Словесним брудом з голови до ніг
Тебе тут обіллють - нема пощади,
Як ступите на рідний свій поріг
Під душ з молитвою - лише одна порада.
І так завжди, про кожного і враз,
Від ранку і до вечора святого,
Не виняток неділя - миють нас...
Це правда, що не буде хоч артрозу злого?
Та не хвилюйтеся, не вічна ця мана,
На довго в них не хватить аргументів,
Не раз ще тема поміняється брудна,
Хтось інший на язик потрапить - як на вертел.
Галина Грицина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884813
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
цікаво, що ми тут шукаємо, дитино?
чи легендарне золото? подумайте про час:
його, як переказують, приховують від нас
тисячолітні демони, що мучать україну.
ось я, наприклад: знайдете мене,
і гірко пошкодуєте. хіба вам не відомо?
я – той, чиє ім'я таке страшне,
що й не рекомендоване нікому.
диявол дивиться, й дивується: "хіба?"
він краде ваше дихання, він кривить вашу карму.
і ось ви вже сама, зневірена й слаба,
ввіходите в його коричневу казарму.
о, пречудовненько! поглянь в обличчя смерті,
які ми раді бачити, дитиночко, що й ти
на шляху до одужання! всміхайся, й підмети
долівку та підклей шпалери, де подерті.
а ми якраз балакали про наше, захалявне.
тут стільки інформації – кради та продавай.
лиш наше слово – байдуже: приватне чи державне –
не може покидати цей галатасарай.
куди ти вляпалася! дідько тебе знає!
було б не пити. а тепер не смійся і не плач.
він скрутить тобі голову, заріже й зарубає
у телевізорі! я знаю: я сам – телеглядач
the devil, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884887
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
скажіть мені, й я відійду до пункту, звідки прийшов,
та перше хотів би навчитися ваших хитрощів маніпуляції.
зробіть мені певну капость, і якщо мені це сподобається,
покажу вам справжню ненависть, що спалює цілі міста.
щодня, немов на роботу, ми сходимо до цього
щурячого, ой, лабіринту, де немає добра і зла.
боротьба за ілюзії, невпинна гризня й штовханина –
наш стабільний, трохи абсурдний, неприбутковий бізнес.
ваше [i]вниз за водою[/i] робить тебе страшною,
робить тебе війною. ти – моє ремесло.
щовечора, ой, коли час цілувати вас на добраніч,
ми кажемо: час помирати! час невблаганно минає,
ми думаємо: розстріляймо всі ці нічні зірки!
дайте мені підказку, – й другу, і скільки схочете.
дайте мені лиш те, на що я вже заслужив.
наприклад, вашу ненависть, поки ще маєте змогу, –
і я покажу вам, кохана, як її втамувати.
тут внизу в наших норах ми горимо, як вугілля.
наш страх перед смертю перегорів давно.
тут в цих печерах немає святих чи спасенних. –
тут ворожнеча та розбрат, бійки та різанина.
знов, моя золота, я бажаю вам доброї ночі;
цілую, мов на прощання. як швидко минає час!
якщо я загину, пробачте мені непрощенне,
божевільне бажання розстріляти ваші зірки.
ні: розкажіть мені, як би я міг скористатися
з вашої ласки; дозвольте мені таке,
чого не дозволяють. ви, наприклад, могли б
показати всі свої зуби, щоб я смертельно злякався
та навчив вас всіх зловживань, заборонених в цьому світі.
тут, в нашім пеклі, під тягарем прокляття,
можемо тільки горіти, і глузувати з людей.
купаємося в крові, плаваємо з акулами,
сваримося й б'ємося. от горе. дитино, добраніч:
напевно, я тебе вб'ю. я тебе вже вбиваю.
запалюй зірки на небі! тих, що були, вже нема.
так, ми смертельно прокляті. ми наводимо переляк,
виправдань нам немає. цей час так швидко спливає!
ми гасимо ваші зірки, ми ріжемо ваші ягнята, –
мені це все починає набридати. вже спиш? добраніч
shoot out all of your lights, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884816
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Слова до пісні зареєстровано у пісні України
ГАЛИЧАНКИ
Леді,галичанки привабливі красуні
Зі щирою душею чудові господині.
Розрадять,серденько пташки щебетуні
Як заспіває ,то квітне цвіт на калині.
Встають,зі сходом сонця на світанку
Біжуть , до берега Дністра до річки.
Немов бджілка на квітці спозаранку
Працюють,зранку і до пізньої нічки.
Ллється ,чисте джерело з синіх гір
І немов ручай цілюща водиця.
Вслухаюсь,у мову з мелодійних лір
Це співає пісню панна білолиця.
Як усміхнеться мило моргне бровою
То мліє, серденько у тілі, кров бурлить.
Журавки ,до її голосу летять юрбою
Слухають ,високі струни прекрасну мить.
А галичанки,є найвродливіші дівчата
Стильні ,модні одягнені у вишиванку.
Зустрічає, гостинно з хлібом жінка мати
Наллє, парного молочка у філіжанку.
Люблю,твою мову красуне галичанко!
І твій стрій український у віночку.
Ти ,немов запашна троянда зранку
Білосніжний цвіт вишні у садочку.
Дівчата- галичанки як ті вишиванки ...
Одна ,одної краща як зіронька сяє.
Її будять ,ніжно- ніжно сонячні ранки
Білою лебідкою над Дністром літає.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884881
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Якось Гриць покликав друзів борщем частувати -
Василя, Павла, Микиту, ще сестру і брата.
Узялась дружина Галя зразу до роботи,
Буряки, цибулю, моркву, картоплі достоту -
Все у горщик поскладала, залила водою,
Ще й капусти натрусила шапкою густою.
Гості дружно посідали, ложками ворушать,
Щось жартують між собою, що голодні дуже.
Принесла ґаздиня горщик, порізала хліба,
Насипала по тарілках усім щедро, ніби.
Нахваляє, припрошує гостей частуватись:
«Я старалась, готувала, нумо наїдатись!»
Взяв Павло найпершу ложку, зробив круглі очі,
Мляво, кисло усміхнувся - другої не хоче,
Але якось так... незручно... тож прийшов у гості!
Ну то й що, що у тарілці не м‘ясо, а кості?
Й ну хвалити господиню: «Боже, як же смачно!»
Василю - пісок на зуби, щось слизьке, мов з флячків,
А Микиті на капусті попалася гусінь,
Вже готова, бо ж зварилась, - сховав її в вуса.
Сестрі - з буряка лушпайка, брату - волосина,
Але ж гарні друзі в Гриця і чемна родина!
Настрою сердешній жінці все ж не зіпсували,
Тільки краще господиня вже й не готувала.
Нащо вчитись, як все добре, усі тільки хвалять?
Дурня думка потішає, компліменти - Галю!
***
Так і з віршами буває, хоч вони й не борщик,
Та все сунуть «куховарки» помилки у «горщик».
А всі тільки «гарно дуже!», «браво!» кричать всує,
А «поети», як та Галя, далі «борщ» готують!
дякую за натхнення поетові Горбункову С, С,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858227
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858448
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 03.08.2020
Люби мене тихо, мовчки
В чорничних обіймах ночі
В потилицю жаром дмухай
Губами кусай за вухо
Відчуй, як пульсує шия...
Ти й серце спинити вмієш
Лиш поглядом, лиш любов‘ю
Так пристрасно, безумовно...
Приковуй мене до себе
Топи у своєму небі
Нехай промовляють очі -
Люби мене... тихо, мовчки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825223
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 03.08.2020
Дві різні душі в однім ліжку та спільній постелі
Два серця звучать врізнобій, хоч колись - в унісон
Дві пари очей щось шукають на біленій стелі
Та світле там годі знайти... тільки вицвілий фон
Забути, забутись, закреслити, витерти весни
Які хвилювали, будили та цупили сни
Губили в обіймах і сили давали воскреснуть
Безсилим, безкрилим, озлобленим і навісним
Дві різні душі, дві розлиті калюжі печалі
Дифузія смутку терпкого й пекучих образ
Не треба повторення - вже вибачали й прощали
Кохання ж одне, як це ліжко, і стелить лиш раз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793415
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 03.08.2020
Переставати
грати
у трансформації.
Зупиняти
комунікації і деградації.
У чужому
дворі
не шукати
локації.
Що я? Де я?
У голові
пустка.
На голові
хустка.
Навколо
натовп.
Біжу на пагорб.
Що там? Де там?
Філософи,
аристократи,
демократи,
бюрократи.
Тікай, ховайся, щоб не здуріти.
Щоб не знайшли тебе твої діти.
Схопили
за руку.
Кохати
без звуку.
Чекати
розлуку.
Що буде? Як бути?
Як бити
на сполох?
Йому ти не ворог.
Кому тоді ворог?
Винось з дому мотлох.
Куди? Навіщо?
Вітер розсудить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884858
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Тихіше їдеш - далі будеш, що менше знаєш - краще спиш,
Та голки й у копиці не втаїш,
Якщо вона ТА саме голка,
Яка вп’ялась дошкульно у сідницю вовка.
І як би не дивився він у ліс,
Укол пече, й на місці давній віз
І не про ноги, що годують, ця промовка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774126
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 02.08.2020
Коментар до твору Redivivus et ultor, присвяченого Квітці кохання
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834673
Я дощова і трохи, може, сонячна
Веселкою розкладена на спектр
Сріблястим душем з твого неба сходячи
Ховаю світло під плетений светр
Хіба я квітка? Шепочу пелюстками
П‘янкої ружі, листом лоскочу
А потім сиплю росяними друзками
Натішившись тобою досхочу
Хіба ж я квітка? Проникаю запахом
В клітинку кожну, в душу, у життя
Ти грієшся у мене попід пахвами
Мій світ собою твій світ перетяв
Чи квітка я? Щоразу вранці квітнучи
Красою заворожую твій зір
Веду кудись ясним незгасним світочем
Зоріти щастям серед квітів-зір...
Я дощова, я сонячна, я райдужна
Я - квітка, я - початок всіх основ
Чи... щось не те пишу? Та годі - байдуже
Хто я така... бо я - твоя любов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834839
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 02.08.2020
я - невичерпна тема для твоїх поезій
солодких і терпких, неначе дикий мед
хиткий баланс на гострім і холоднім лезі
безперешкодний рух доверху і вперед
твоє я щастя несподіване й невчасне -
від того ще ледь-ледь пікантніше на смак
я зірка в небі, що між чорних хмар не гасне
й сплітає місяцю осяяний гамак
тортури вишукані й вічна насолода
та думка, що зринає в мозку повсякчас
я - особистий тренд, що не боїться моди
минуще «я», що перейшло в незмінних нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770819
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 02.08.2020
добре з тобою, так хороше й добре з тобою
слово єдине твоє мої сумніви гоїть
сміх твій грайливий торкається струн переливом
тих, потаємних, що роблять з сумної щасливу
я би мовчала, ні звуку нікому й ніколи
віями сльози прядучи, струмками додолу
але не маєш, не виборов права не знати
ти, мій єдиний, мій боже, мій лагідний кате!
я би мовчала, жила б за якоїсь потреби
якби не знала - мені все ж несила без тебе...
добре з тобою, без тебе, коханий, - недоля
ти - мій рятунок, моя найсолодша неволя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785963
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 02.08.2020
Життя у когось - як у клітці птах,
Ледь жевріє, минаючи поволі,
Та навіть той, хто не у кайданах,
Не завжди почувається на волі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783278
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 02.08.2020
Блукає тінь печальна і густа
У ній сховалось щось страшне, глибинне
Від горя сива, репані вуста
Від зойків стерпли. То вона... причинна...
З очей шалених ненависть на світ
Впритул стріляє, дико, без розбору
Отрута відчаю спеклась у лід
Та не спішіть судити - в неї горе
Хіба ж то не вона колись була
Закохана, усміхнена, грайлива?
Допоки не обтяжила хула
Байдужість того, з ким була... щаслива
Пекучий біль кохання заступив
Роздер розпукою красиві груди
Здається, для прощення бракне сил -
Причинна нині... завжди ж так не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760081
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 02.08.2020
ти живеш у моїй голові,
і відлунюєш пульсом у венці,
не зізнаюсь у цьому тобі,
бо заселишся далі - у серці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756058
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 02.08.2020
якщо ти той, з чиїм ім'ям розплющу очі,
чий голос перше чую звідусіль,
якщо ти той, про кого думка проти ночі,
ти - моє щастя або вічний біль....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755746
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 02.08.2020
шиплять калюжі під колесами автівки
на сірих шибках - вени дощових потоків
людське життя - також лише чиясь мандрівка
дорога довжиною кілометри років
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754875
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 02.08.2020
Мій ти затишок, любий.
Знаєш?
Я – та, хто тебе лиш любить.
Чуєш?
Ти єдиний мені потрібен.
Віриш?
Твої обійми – моя таємна мрія.
Втілиш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884782
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020
із неба сипле сніг, великий та лапатий
немов у висі хтось стриже з овець руно
сидять людські думки у головах по хатах
і тисячі очей кидають на вікно...
а за вікном комусь турботи допікають
а хтось свою любов чи щастя зустрічав
біжать людські думки - їм ні кінця, ні краю
і скапує життям вселенська ніч-свіча...
спішать людські думки, неначе звірі в пущі
ховаються між зір, а потім знов - до хат
замислених людей, в яких усе минуще
як цей лапатий сніг, руно із хмар-ягнят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861270
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 02.08.2020
іди!!! біжи!!!.. мене не кидай!
на місці стій і йди сюди
отам в глибинах - гір бескиди
в сухих пісках - моря води
без тебе добре! лиш з тобою...
з тобою - всюди і ніде
така самотня я юрбою
і тиша сурмою гуде
іди! біжи! сховай в обіймах
усі хай бачать і ніхто
візьми мене і сам йди в прийми
..........
петля... гачок... клубок ниток
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875990
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 02.08.2020
спи, моя радосте, спи, мій коханий
нічка недовга, ранок настане
нічка-дрімотонька, ніжна колиска
місячна темінь, морок імлистий
спи, моє щастячко, хай тобі сниться
люба-єдина, диво-дівиця
тілька не тая, що серце украла, -
та, що додому завжди чекала
та, що між росами сльози губила
та, що для неї ти будеш милим
в горі і в радості, в щасті і в жалю
спи, мій коханий, ніченьки мало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842783
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 02.08.2020
я повернусь із вирію
коловоротами, вирами
не загубивши ввірене
хоч відболить та виранить...
я залишуся вірною
я твоє серце вигрію
всі поєдинки виграю
ти лиш люби і вір мені...
#вір_мені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842021
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 02.08.2020
я - рудимент твоєї мрії
я - пляма в спогадах твоїх
не спадкоємиця Марії
не послідовниця святих
не праведна, але й не грішна
настільки, щоб палать в вогні
від розпачу буває смішно
та... не радіється мені
я не пишаюся собою
що серце з криці, не хвалюсь
здаюся часто і без бою
а ще... втікаю, бо... боюсь
не надлюдина - жити хочу
а не вмирати повсякчас
і воскресати в ранках, ночах
без тебе. тож... забудь про нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836635
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 02.08.2020
тоне в ніжних вершках смак духмяної чорної кави
набирає м‘яких, заспокійливих, лагідних нот
у навушниках пісня французькою тихо картавить
про любов і розлуку, про те, що в житті, як в кіно
захлинається пристрасть, ховається десь за басами
затихає в плачі віоліни гаряче «je t'aime»
у горнятку видніється дно, в сірих буднях - так само
хлюпни ще коньячку, і нікуди уже не підем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835417
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 02.08.2020
Спинилася...Дивуюсь не на жарт...
Тут на дорозі, що розпечена від літа,
Як диво, проростають крізь асфальт
Та ще й цвітуть маленькі білі квіти.
Їх топчуть люди, сонце попелить
Розпечений асфальт пече мов рана,
Вони ростуть, квітують і на мить
Не думають, що це життя погане.
І пробиваючись у світ через пітьму
Не дивлячись чого життя їм варте,
До сонця квітку нахиляють чарівну
Бо вижити в умовах цих не жарти.
Відкинувши умовності речей,
Всі труднощі достойно пронести,
Маленька квітка - приклад для людей,
Так прагнути життя, та ще й цвісти.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884701
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020
чого ти хочеш від свого нещасного життя?
що гарного й яскравого ти бачиш у майбутньому?
бери все, що хочеш; роби все, що можеш.
синку, ти можеш найбільше, коли ти в моїй рок-банді.
я завжди хотів горлати вночі, як закоханий слон;
я завжди хотів ще більше й більше галасу й світла.
коли ти на сцені, ти поширюєш хвилі хаосу:
трус і тремтіння, рейвах, паніка й переполох!
ти, мов кабан апокаліпсису, підриваєш засади світу.
застосував громоблискавку – не врятувався ніхто.
таке мандрівне життя – непросте й нелегке, мій друже.
щось, буває, забудеш; когось, буває, покинеш –
однаково мусиш вдавати героя, що знає все.
і якщо твої мрії здійснилися в найкращий, чудовий спосіб,
можуть так само здійснитися й моторошні кошмари.
втім, мені до вподоби гуляти в страшній небезпеці;
життя за межами закону смакує по-особливому.
люблю цю мить перед грозою: всі обіцянки дано,
борги – з презирством сплачено; ще крок, і ти на сцені.
який приємний шок! всі погляди світу сходяться на тобі;
на тебе націлено, певно, мільйон голодних ненавистей,
насувається неминуче: твоя смерть, а по ній – воскресіння
і піднесення, звісно; ну, а там, на високому небі –
моя громоблискавка радо мене – аж підскакує – так вітає
та обіймає цілуючи. я кажу їй: ну що, мухобійко,
думала, вже не прийду? скучила тут за мною? –
нічого, народ вже зібрався, хмари, я бачу, згустилися –
час починати виставу, що розбиває серця!
thunder and lightning, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884686
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 02.08.2020
хай рік прийде, не вступить й не наступить
бо вже й минулий добре натоптав
хтось скаже: наступає, отже - любить!
хай дужче б‘є? та він і так вже дав!
нехай майбутнє станеться найліпшим
на добрім слові, серед гарних справ
нехай лихе в минулому залишить
і щоб ніхто надії не забрав.
хай буде радісно, і не лише на свято
нехай щасливі миті згублять лік
успішним будь, 2020
не «наступаючий», а наш прийдешній рік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859841
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 01.08.2020
цинізм, насмішка кулуарна
та недолугий брудопад -
це те, що зробить популярним,
а от людиною? навряд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782884
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 01.08.2020
[i]Сьогодні знову стрічка впала в око, та дивно - якось очі не болять[/i]
****
Ти дуже близько і далеко, я ж - посередині, сама
****
А ти мене учора розбудив... Шкарпетки - в шафі! Кава - на полиці!
****
Залиш мені хоча б надію, якщо не плазму та диван
****
Приснився сон, а, може, й ні, - знов накальянили сусіди...
****
Не любимо ми багатих, - хто б нас би ще так не любив ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780673
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 01.08.2020
не встигнеш роздягнути і плеча,
"лахудра! шльондра!" - заволає натовп дружним хором,
чому ж, коли оголена душа,
то порпаються в ній гуртом, і хоч комусь би сором?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743000
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 01.08.2020
щодня йому дарую океан любові,
а він - випробування й муки в вічній цитаделі
де зло й добро нуртують поміж згустків крові
він - усього лиш Світ, я - хвора на синдром Аделі*...
* [i]синдром Аделі - нав'язлива, пристрасна й сліпа любов до когось чи чогось. людина навіть не зважає на те, що їй не відповідають взаємністю або й взагалі ненавидять. так кохала молодша донька Віктора Гюго Адель офіцера Альберта Пінсона. через те цей психічний розлад носить її ім'я[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742266
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 01.08.2020
Любов, мабуть, - величина умовна,
Вимірюють її лиш ті безумці,
Чиєму щастю і не бути повним
З причини зайвих сумнівів на думці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741073
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 01.08.2020
Не хочу я писати про війну,
Вже стільки років сум з"їдає душу,
Та обнімають рідні десь труну
І зрозуміло, що писати мушу.
До пульта і не тягнеться рука:
Як боляче почути - знову втрати..
Писати б, що любов така палка,
Пишу про смерть - бо гірко плаче мати...
Так серце прагне - літа і тепла,
Оспівувати б все, що є красиве,
Щоб в Україну звістка не прийшла,
Що знову десь батьки ховають сина.
У росах ранок - Бог дарує день,
Прошу в молитві миру та любові,
Щоб в них була причина для натхнень
Хочу радіти, а не плакати у слові.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884601
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020
то що, ти кажеш, я можу для тебе зробити?
як ми сьогодні згайнуємо час?
чи не обуришся ти, наприклад, коли довідаєшся,
що світ – не такий прекрасний, а життя – не таке досконале?
люди мріють про рівність. що за дурна ідея?
доводиться нам вдовольнятися чимось приблизно прийнятним.
накресли мені на сьогодні де схочеш червоні лінії –
я шануватиму їх, як священні права людини.
що ти змінила в своїх думках заради свої потреб, –
що ти змінила в своїх думках, наприклад, заради мене?
ми підемо сьогодні, все це реалізуємо,
а завтра вже й не згадаємо, що існує така проблема.
жорстокі вітри життя гасять людину, мов свічку,
а її ж треба ще запалити. це дуже складне питання –
досить нам знати: найкраще – це те, що нам добре сьогодні;
а завтра можна придумати щось нове, безумовно краще.
поглянь он на небо – бачиш? моя летюча тарілка.
багато є в світі такого, в що навіть повірити важко.
кажуть, життя – перегони, боротьба, конкуренція; кажуть:
[i]не переможеш – не виживеш; хто виживе, той переміг –[/i]
крути як завгодно; і навіть бойове: "перемога чи смерть!"
чула? звучить мелодійно. світ влаштовано так,
що хтось промовляє, хтось – слухає. ти обираєш: прийняти
чи заперечити. але що робити, коли людина – сліпа?
коли ти бачиш, що сліпий, ти бачиш тільки це
і темряву. я думаю, вона цілком комфортна,
зручна та звична. вірити – це правильно і добре,
та хто б не запалив твого вогню, щоразу бачиш,
що ти – сама в брудному погребі життя.
диви: он загін солдатів танцюючи йде на війну.
ти тільки поглянь: герої. вони нічого не знають,
вони вже, безперечно, здобули
духовну перемогу в спосіб віри:
вони прийняли "перемога чи смерть".
а он, ти можеш бачити, в паркових алеях
голодні потвори ночі. ти бачиш, які в них очі?
вони задивляються на людських дочок,
вони провадять їх до темних летючих тарілок –
вони помруть, якщо й тепер не переможуть.
дитино, ти ж знаєш: за такі перемоги вбивають,
та вони не бояться, бо звикли,
що завше перемагають
victory or die, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884643
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020
В закапелках душі, як далеко під ліжком у спальні,
Назбиралося пилу, і клаптями м'яко лежить
Ген деталька конструктора, слово на картці вітальне,
Хто б відсунув те ліжко й протер? А надворі... сніжить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712084
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 31.07.2020
коли біжиш через джунглі, шукаєш якогось світла.
так ось: ти біжиш, мов кляте мале байстря,
і раптом тобі назустріч розквітла
в вінку з орхідей невідома зоря.
це вже ранок. ти тут шукаєш храм
давньої цивілізації, там повно артефактів:
терактів, революцій, і навіть тессерактів,
лиш відгадайте загадку зі смертю сам-на-сам.
так оповідають. [i]не бійтеся, герою!
я вам підіграю, всміхнуся й підморгну[/i].
і ось ми заблукали. нас обманули грою,
танцями, співом, вином. я ненавиджу цю дичину!
відчепися, малий. я не знаю дороги до храму.
якби це був ти, з тобою було б так само.
летимо понад горами, летимо понад морем.
ми осідлали блискавку, нас слухається ураган.
моліться! ми вам зарадимо з вашим невтішним горем.
зі смертю віч-на-віч – не вперше!
герой значить сам собі пан!
ми летіли навпомацки – ні? ну гаразд: наосліп.
тепер, на мій погляд, приїхали. здрастуйте, нам кінець.
дітки, надії немає. рюмсаєте? а дорослі б
робили не так: он що значить володарі юних сердець!
малий, я сказав: відчепися. не знаю, чого тобі треба.
я скажу тобі так: я не маю ніяких ключів від неба.
знов біжу через джунглі: я біжу, мов дурний маніяк.
миготять небезпечні тіні, мертві люди хапають за ноги.
[i]я не хочу вмирати! я знайду якийсь вихід![/i]
синку, не вийде ніяк:
ти впадаєш в истерику, ти – дурний, ти бажав перемоги.
[i]ні, я знаю, я зможу[/i]. – ні, ти невчасно почав,
ти знехтував настановами, ти навіть не перехрестився.
ти навіть не знаєш правил, ти не маєш ніяких прав
і не зможеш мене вблагати. вечоріє. ти провалився.
так повідають. я полюбив казки тропічного лісу.
бачу, москіти з вампірами вийшли на стежку війни.
темрява зареготала, ніч опустила завісу. –
так було б і з тобою. бачиш? ти вже й наклав у штани;
а якби ти був там, тебе розбив би такий могорич,
що зарікся б навіки мріяти про гарячу тропічну ніч
paralyzed, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884545
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020
Не питай мене ніколи -
Чи люблю тебе, чи ні.
Скаже вітер волошковий,
Що кохатиму три дні!
Скаже сонце і гроза,
Скаже шум зеленотрав'я,
Скаже вдячності сльоза
І коротка мить зітхання..
Я три дні кохати буду,
Але пристрасно, без меж,-
Їх ніколи не забуду:
Вчора, Зараз, Завтра теж)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884542
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020
Насичене сонцем, пекуче повітря щипається,
Місцеві голуби у місті одне з одним вітаються,
Все навколо не проти у дощі скупатися,
Земля вкотре, знову, зуміла в літо закохатися,
І лиш один вітер, як завжди вільний одинак,
Обожнює зграю птахів над землею колихати,
А небо таке ясне, чисте, світле, немов, так здається,
У ньому, як у дзеркалі, скоро земля зображенням відіб’ється,
Літо не поспішає осінь зустрічати з жовто-червоними барвами,
Кожного дня ще більше розкривається перед нами,
У всій красі: у кожній квітці, зеленому листочку, промінці,
І ми, як те літо: в кожнім слові, думці, вчинку, ми – українці.
31.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884521
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020
ви повинні робити все, що хочете;
ви повинні зберегти всю свою душу.
ви повинні з'ясувати, як працює цей механізм, –
ви не повинні брехати. ви не брешете? не брешіть,
инакше система правди може зазнати краху.
чиніть, як вимагає ваша душа.
йдучи своїм шляхом, не забувайте
що ви лишили позаду:
прокляті, прокажені, пробачені
та ніякі в найгіршому значенні.
не баріться ніде, адже ви в дорозі.
кажуть: [i]не зупиняйся, коли біжиш через пекло.[/i]
дивіться, як минає час – отак і ви минайте
все нетривке та минуще:
не сподівайтеся на людину,
не спирайтеся на дим
і тримайте ваш порох сухим.
ви мусите бути відважним, хоробрим
і твердим: справедливим, жорстоким і добрим.
забудьте всі чемні правила, відкиньте поплічників, друзів,
посіпак, брехунів, лицемірів, підлабузників та боягузів.
завжди чиніть, як вважаєте правильним.
не учиняйте боїв з повітрям, водою
і вселюдською тупістю;
не викликайте духів нетерплячки
ні в суботу, ні судного дня, – ні ночі
полювання на відьом вашої вулиці.
не вдавайтеся до метушливого, не робіть істеричних заяв.
не міркуйте занадто довго про вечірній туман та гуманність.
коли ворог вже так повірив у свою майбутню поразку,
що бажав би її негайно, хай потерпить ще рік чи десять,
хай страждає від депривації, деривації й прокрастинації;
а не стерпить, то й дідько з ним:
хай зазнає своєї поразки, лиш тримайте свій порох сухим.
чули? робіть, що хочете, й тримайте ваш порох сухим.
тепер ви вже точно знаєте, що правильно й що неправильно.
я розповім вам, що відбувається, завтра. а ви тим часом
заявіть про свої права, що належать вам від народження,
якщо ваш порох сухий. тримайте його сухим,
і я вам на всі запитання – здивуюся, та відповім.
keep your powder dry, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884485
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Ранкова ерекція настрою кличе на подвиг,
На звершення, успіх, покору висот небувалих
І скільки б бажань не було, отих п'ятих, десятих (чи сотих?)
Однаково буду, полізу, піду, бо інертність дістала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699459
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 30.07.2020
Ранкове :)
***Ти відрікся від мене в сумний листопад,
Тому грудень удався достоту веселий
***Створили тут собі безрозділову секту, а от мене, як завжди, не взяли...
***Заплету вінок з любові,
А піддався лиш язик...
*** Тендітність ніжністю у душу заглядає
(Мабуть, не знає, що я лоскоту боюсь)
***А вже за обрієм згасає промінь...
Турбуюсь, щоб у тебе не погас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698697
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 30.07.2020
надихнули сьогоднішні новинки
*** Розпустила нічка коси
Й розпустилась не на жарт!)
***Кружляє рима зорепадом
Ніяк не вцілити тепер…
***Як гостя, прийшла у цей світ,
Як гостя, й піду – без «гостинців»
***Для чого пишуться вірші?
А щоб заповнити шухляду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697974
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 30.07.2020
Серце збирає по ночі порожню тару
Келих до келиха, кожній пляшчині знаходить пару
Серце сумне, цідить кров, мов діряве сито
Боляче, важко - сьогодні як завжди воно розбите
Серце не вперше справляє тяжке похмілля
Це у когось - квітники, а у нього завсігди зілля
Серце рахує ритм у сердечних мізках
Ще один промах, до берега знову прибилась тріска
Серце не плаче, бо всохло, та й сліз не стачить
Звикло, напевне, та все-таки б‘ється, бо ще гаряче
Серце, воно ж дурнувате, про що тут мова?
Знову пірне у любов і потоне. Уп’ється знову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799999
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 30.07.2020
Нам кожен день дарований з любові -
Світанок, вечір, ніч, найменша мить
Це ми плетемо їй вінки тернові,
Забувши, що покликані любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804462
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 30.07.2020
[i]коментар до поезії Тетяни Мереги http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862904[/i]
напівпошепки, напівподихом
напівкроками до зізнання
наполохане напівстрахами
навпіл ділиться в нас кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862945
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 30.07.2020
і знову дощ... такий густий, теплющий
шумить, немов царата шарудить
і знов мене чомусь від тебе плющить -
з тобою хочу... завжди, будь-куди
осліпнути від дикої любові
оглухнути від слів - люблю тебе
щоб заніміли в пестощах обоє
забули про «ніколи» і «ніде»...
***
ось так пишу свої солодкі вірші
і слухаю сльозливу лабуду
під літню зливу... стало тільки гірше...
ліниво лиже дощ вікна слюду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839706
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 30.07.2020
я дуже хочу до тебе в середину...
глубко, далеко... хоч би й в печінку
влитися в вени вином розведеним
як чоловік проникає в жінку
хочу сховатися десь під повіками
ковзати, пестити яблуко ока
в мозку блудити під різними ніками
серце стискати сильно, жорстоко
хочу я бути твоєю правицею
щоби писати мені послання
про сокровенне, давно обіцяне
те, що колись нарекли коханням...
я дуже хочу до тебе всередину
я ж бо давно вже з тобою стала
мислимим, сотні разів доведеним
збігом, сукупністю, інтегралом
чи відчуваєш мене усередині?
черевомовцем гучним, пророчим?
кров’ю, скелетом чи нервів плетивом -
байдуже... жити в тобі я хочу....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838020
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 30.07.2020
не люблю, коли хтось зазирає в зашторені вікна
одержимо шукає хоч шпарку й ковтком захлинається
що він хоче побачити, що йому, вбогому, видно?
помирає утома, а шоу лиш розпочинається!
прокидаються образи, вхоплені оком із плебсу
що руками розмахують, шкіряться губошпагатами
гул буденності враз набирається дивного сенсу
етикету байдужості між політесними матами
там затуркана сутність здіймає долоні на плечі
відчайдушно, судомно дереться та трусить мурахами
що сховатись хотіли, напевне, у шкурі овечій
та душа - не вівця, скорше - птах і живе поміж птахами
не в хліву, не у ямі помийній, де рухають зливки
тихо бродять, як дріжджі, отруєний газ випускаючи
а у тій голубіні, де миє сліпучого лика
те світило, що шле поцілунки всім сонячнозаячі...
так дратує, як хтось підглядає в зашторені вікна
сподіваючись влізти у душу двома черевиками
я звикаю, та певне, ніколи вже так і не звикну
бо «своє» й «сокровенне» залишаться рівновеликими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785282
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 30.07.2020
комар прокинувся. пищить його нездала скрипка
зудить у мізках, точить, виїдає сіре
черствіє на столі вчорашня /у півколах/скибка -
отак надкушуємо все, голодне око їсть, не чує міри
у крихтах хліба - сіль. розсипалась /мабуть/до сварок
до зриву серця, до безумства, до колапсу
стосунків наших. ми таки не пара,
/не з тих, що постять селфі у ФБ і пишуть капсом
під ними/ ми з тобою досить дивні
обоє /і смішні/ хтось, певне, біля скроні крутить
коли нас чує. ми такі противні
/ядучі, іронічні, саркастичні/ досить в нас отрути
один для одного. малюємо картинки
/одна від іншої страшніші/ для майбутнього
та досить, баста, вже кінець. зупинка.
цілуй скоріш - оце найперше на сьогодні щось із путнього
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789100
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 30.07.2020
Боюсь... тебе. Караюсь, мучусь, каюсь,
І все ж боюсь до холоду у серці.
Мов тріснув з намистиночками паюс -
Розсипались в душі. На її денці.
Боюсь, і вже заплющуються очі
Й здіймається рука над головою -
Не бий, прошу, - хіба цього ти хочеш?
Із ким війна, мій лютий, грізний вою?
Не бий мене разючим гострим словом,
Що залишає за собою стьожки
Запеченої, згорнутої крові,
І кожне - в ціль, і смертоносне кожне.
Страшна мені, жаска твоя образа,
Твій стогін - наче голоси із пекла,
Що розбивають кришталеві стрази
Моєї мрії. Не ховай - ще тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755237
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 30.07.2020
Потримай мені до сонця сходи
Я зійду туди, де ти не бачиш
Буду, доки світло світ народить
Тихим свідком. Й не завада, наче...
Вилізу на сонячну драбину
Щоб ти очі, дивлячись, примружив
І мені підставив свою спину,
Як впаду, щоб не забилась дуже
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752229
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 30.07.2020
[quote]- може, погуляємо?
- куди ж на ніч?
- я покажу тебе зіркам [/quote]
[i]Ринат Валіуллін[/i] «Де валяються поцілунки»
ходім,
я покажу тебе зіркам -
нехай тьмяніють поруч зі світилом
яке моє кохання запалило
лиш покажу, та тільки не віддам...
ходім -
тебе світанку покажу
скропивши ноги перлами-росою
зігнувши світ веселкою косою
й ступивши ув обіймах на межу
ходім,
нехай тебе побачить день
і знітиться, всміхнеться нашім щастю
і за гріхи, звичайно, нам воздасться,
та не сьогодні...
завтра.
ми - мішень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757021
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 30.07.2020
сонцем. ти ще колись увійшов в мене світлим сонцем
і залишився. назавжди, мов атоми стронцію.
ти не з‘їдав, не труїв, тільки солодом вени в‘ялив.
я піддавалась. а що? було добре. хоч мало... мало...
завжди і скрізь. то раптово, зненацька не вистачало.
часом - нестерпно, та так, що самими очима кричала
мовчки. без звуку ламала об стіни повітря руки,
а ти ловив, цілував, мов з морозу в долоні хукав
і дарував мені щастя наступну безмірну порцію...
порожньо скрізь, лиш в мені - найрідніше, найближче сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764809
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 30.07.2020
Я чую, як у тебе крапле дощ
Крізь сотні кілометрів, з-попід стріхи
Немов струною прорізає товщ
Із відстаней так методично й тихо
Бо кожна крапля в тім‘я б‘є нудьгу
Весняної відлиги ностальгію
І як би вітер жалісно не гув -
Я дочекаюсь, зможу, я зумію
Хіба лякає в березні мороз
Ту птаху, що із вирію зарано
В гніздо спішила, й золото мімоз
Не сприйняла серденьком за оману?
Нехай замерзла, бідна, все одно
Своєї пари віддано шукає
Отак і я чекання полотно
Коханням вірним на стрічки розкраю
Я чую, як у тебе крапле дощ
Гудками в слухавці, секундами напруги
Крізь шум шосе і крізь мовчання площ
Єдиним будеш. І ніколи другим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783084
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 30.07.2020
ще мить - і ми розійдемося по кишенях
я - у твою, а ти затихнеш у моїм пальті
це так, як сонце потримати в жмені
і відпустити... щоб лишитися на самоті
теплом і світлом, і своїм тонким промінням
воно сягатиме чогось. когось, але не нас.
хотілось макси, мега!... а дісталось міні
чи мілі, мікро, може й нано... бо, мабуть, не час...
не час, бо ні секунда й навіть ні година
не вирішить і не поверне, не наблизить дня
коли судилося зустріти половину
оту, що кожному в житті своя і лиш одна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816770
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 30.07.2020
маститься криво чорнило на біле тло
мов простирадло заляпала кров від цноти
може, дарма? залишилося б як було?
пізно... думки вже лежать на чолі блокнота
що в них? відвертий біль, а чи похвальба?
сповідь, плачі, чи бажане замість дійсне?
вихлюпнеш душу, а легше тобі хіба?
чи позникають слова у життєвій пісні?
кулька натисла на чистий цнотливий лист
нумо, пиши, а папір-бідолаха стерпить
байдуже, хто ти - убивця чи мораліст
чорним по білому - жити не можна вмерти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843467
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 30.07.2020
Не бажаю нічого крім спокою.
Хоч на хвильку побути б мені
Зі своєю душею глибокою
Наодинці в її глибині —
Під водою уяви й фантазії,
Під лататтям своїх сподівань,
Поміж згадок про друзів з гімназії,
На пісочку блукань і вагань.
От би скласти вірша, ще й пісеньку
Й записати їх згодом в блокнот,
Після чого годину цілісіньку
Не згадати про жодну з турбот;
Уявити підсак, порибачити —
Наловити нездійснених мрій,
Крізь заплющені очі побачити
Ніжне сонце й метеликів рій
© Alice F. (29.07.2020)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884434
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
тут – нічого живого, тільки пил та пісок.
взагалі не існує нічого, чого варто чекати довіку.
світає. велика пустеля співає пісню кісток –
цій пісні не вистачає мого передсмертного крику.
що ж, пустеля чекає. вона, як ледача змія
з кам'яними очима; вона знає історію світу;
її усмішка – смерть; її слово – отрута;
вона розуміє, що я
відріжу їй голову. я цього хочу дико й несамовито.
немає країни, як пекло! змія не боїться ножа,
ніж не боїться нічого. ця африканська спека
доводить мене до сказу. йди геть! ти бридка й чужа,
страшна та безглузда, й ніби така далека!
кажеш, боїшся? гаразд, я принесу тебе в жертву
фуріям чилі, перу, амазонії, ямайки, і всім навмання.
випатраю, мов курку, а потім спалю тебе мертву;
попіл продам релігійним фанатикам судного дня.
ти забираєш життя, твоя доля: неславна смерть.
кожен повинен робити те, для чого він народився.
ти звиватимешся – не відкрутишся.
як то кажуть: [i]хоч круть, хоч верть,
твоя свічка згоріла, твій життєвий проєкт закрився.[/i]
у тебе в голові – бите скло, павутиння й іржа.
у тебе в серці – пекло. ти – небезпечний ворог!
ти любиш кусатися – ось, кусатимеш мого ножа,
а потім – знов, як схочеш, обернешся на порох
knife, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884374
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Ми поряд йшли - куди вела дорога...
В розлуку... до короткого: бувай...?
До запитання у очах німого:
Зустрінемось...? Чи просто: прощавай...
Перон шумів, Сплітались руки й очі,
Слова усі поділися чомусь...
Ось ми ще поряд - доторкнутись хочу...
Немає сенсу. Ніби й не дивлюсь...
А хтось комусь нашіптує ласкаво
Слова, що у душі залишать слід,
Я так тобі нічого й не сказала...
І ти пішов за кимось - наче вбрід...
Була ця зустріч, як хотіло небо,
Чи може так, як нам це все вдалось,
Спитати в кого - в тебе, чи у себе...
Це все було... чи нам лише здалось...?
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884401
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Хочу щоб Твої долоні били мене током,ніжність топилася вершковим маслом по моїх плечах - наче крихкий папірус, з обережністю Ти торкався моєї шкіри до відчуття холодного поту.Навіжено їв мене своїми вогнено - синіми очима до напівсвідомості - поки не забракне Тобі сил.Наче кущ виноградника,що впускається у землю і своїм міцним коренем забирає усі підземні води землі,а натомість віддає на благо соковиті і стиглі грони.
Хочу щоб ти розгортав мене як надто дорогий лист,оповитий солодкою настоянкою розмарину - як символ вірності і кохання,мягким едемовим ароматом, що вривається у свідомість і запалює бажання у Тобі,помаранчевим сонцем наповненим ігристим вином.
Я неодмінно Тобі про це нагадаю з часом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341323
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 29.07.2020
Завтра лісовою піснею до Тебе завітає осінь
ввірветься щосили в твою оселю ,
розкидаючи золоті підкови щастя по твоєму ліжку,
цілуючи рясно сонцем Твої теплі щоки
будячи Тебе ще зовсім сону і мляву
допоки Твоє гаряче тіло не почне тремтіти
від її пестливого доторку .
Завтра Тебе відвідає осінь
залишаючи опісля себе на
Твоїх скронях бронзові сліди.
Щосили лясне Тебе по стегнах
наче шматочок кулі
з пневматичного пістолету
що пройшла крізь Тебе,
крізь пальці твоїх рук
Наче піщинки часу - що десь загубилися посеред вічності.
Ляже біля Тебе ,глибоко зазираючи Тобі в вічі ,
щоб ти змогла відчути як тонни смутку розходяться
по судинам її очей.
“Як же важко втрачати те, що ще вчора
несло у собі життя” – прошепоче тобі тихенько,
щосили візьме тебе за руку
лиш би ти з нею щодуху витанцьовувала хастл,
наче навіжене дівчисько
якому бракує радості.
Завтра до Тебе прийде осінь,
прийде щоб нагадати тобі -
що в Тебе ще є час
сміятися кожною ямочкою на щоці
радіти сонячному дню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365646
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 29.07.2020
Якби хтось сьогодні ранком
кинув окрайок хліба вуличній кішці,
що до кісток обмокла від бруду,
байдужого, людського скупого погляду:» Мені і ще гірше» -
може на одну у місті нещасну сутність стало менше,
яку завтра чекає голодна смерть - чи порція отрути
Якби замість того щоб в черговий раз
сидіти одному у холодній квартирі, у якій стіни давно промокли
від сліз і розчарувань ,
і споглядати за тим як вітер у тюлі вплітає
маленькі фрагменти вічності,
оберемки твоїх думок і одкровень,
поки ти надієшся і вимальовуєш у своїй уяві
пастельне жагуче кохання,
що висмоктує із судин твоїх губ
ту ще зовсім юну ,ніжну м’якоть
кутатися від конвульсій горя - у грубе вовняне простирадло ,
аби зап’ястя твоїх рук зігрілись
від морозного подиху власної душі.
Якби замість того щоб чекати і надіятись,
Ти б рушила з місця ,
наче на хтось смикнув Тебе
за нитки як маріонетку,
щоб почалось театральне видовище
Ти загубила біль і зігріла свою мереживну душу
об лагідність цієї давно всіма забутої кішки.
Забрала її собі, і розділила з нею
намріяну палітру радощів і сподівань,
а взамін отримала відданість, і благословення за добру справу.
Якби замість того щоб багато розмірковувати над всіма бідами людства
Ти б хоча б спробувала
Поділитися з кимось
З нею
вона б була вдячною тобі
Вдячною до самого денця своєї котячої душі.
Ти просто спробуй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376309
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 29.07.2020
та, кого ти боїшся, вже майже тебе спіймала.
жорстока, татуйована, з трояндами на литках
і котячими пазурами. вона вже спіймала тебе,
щоб порвати на клапті, й годувати міських птахів,
ті клапті ностальгійно сиплючи з балкона.
помста – її мета. на базарі кричала вчора –
ні, позавчора – що хтось, граючи ніби й чесно,
насправді шахрує, і мусить заплатити за чесну гру.
аби вам не зустрітися з королевою хатніх тварин,
вшивайтеся з цього міста без зволікань, без нічого.
кажу тобі: та, кого ти так добре знаєш,
вже прийшла, щоб забрати тебе до пекла.
а що ти робитимеш? ось вона вже надходить,
тебе починає трусити вздовж і впоперек, і навскоси.
можливо, ти станеш першим, хто відмовиться їй платити?
це дуже сумнівно, друже, це – надзвичайно сумно.
не розмірковуй, тікай! що тут буде без тебе –
нехай тебе не обходять всі ті гори невинних трупів:
вони не втекли, отже вони стали здобиччю.
королеві хатніх тварин потрібні невинні жертви.
отже, що ти робитимеш вже тепер? вона там внизу
чекає на вашу відповідь, а мені – надзвичайно цікаво,
чи довго ти ще опиратимешся? ти вичерпав всі аргументи
на суперечку зі мною; і що ж протиставиш їй?
годі, замовкни. збирай необхідні речі.
кажуть, сьогодні вона не в гуморі мордувати таких, як ти.
ночуватиме чи в зоопарку, чи десь у нічному клубі –
знехтуй цим клятим містечком, зникни без драматизму
queen of the damned, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884276
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
ти відповідаєш на моє кохання,
ти відповідаєш всім моїм уявленням, дитино.
хочу знати: розкажи мені про свої дитячі страхи
та повідай свої таємниці. я слухатиму так чемно,
як діти в школі – вчительку. наука живить розум,
а твої оповідання зцілюють мою душу.
ніколи не буває так, як здається,
нічого немає постійного. все тече, як вода.
тому я хотів би, щоб ти мене запам'ятала
таким, як сьогодні, твоїм фанатичним учнем,
а я тебе – теж такою, якою ти є сьогодні:
владною, непокірною, розгублено мовчазною.
мовчи. що є правда? весела дитяча гра. –
прийми цю реальність, як уявну гірку пігулку.
я чув, як ангел казав: [i]не бійтеся! ми прийшли
не для того, щоб дати вам волю, знання та правду,
а для того, щоб зняти з вас ваші смішні кайдани[/i].
мовчи: ми говоримо й так, це – незабутня розмова.
як добре, що ти мені віриш! – добре, бо я не брешу:
хотів би про тебе знати все, всі твої таємниці,
а також і не твої. в цьому казковому світі
обертаються, я гадаю, мільярди всіляких чуток,
потворних пліток та легенд: про жадобу, підлоту, зраду,
– то надзвичайно цікаво, я хотів би то знати все.
я забагато балакаю. я не хочу, щоб ти мовчала.
запечатай мої уста поцілунком, тоді скажи:
чи не стає вся моя брехня істиною, коли промовляю
реальні слова кохання? я чув, як ангел казав:
[i]ми прийшли не для того, щоб прихилити коліно
перед вашим прекрасним світом[/i]. тихо, тихо. мовчи.
так, ми всі – брехуни: кожен! не віриш? це – істина
така сама, як місяць, зірки та сонце, повітря, вода й земля.
і водночас ми всі – правдиві, нам свідком правдиве небо:
ми мовчимо, дитино, тоді, коли час брехати,
проклинати і звинувачувати. я міг би мовчати навіть,
коли б мене обмовляли. не звинувачуй мене. –
а цілуй, пригортайся, запам'ятовуй.
цей час, коли ти зі мною, вже не повториться знов.
потім ходитимеш десь в суспільстві по білих лініях,
а зараз – танцюй і гори. твій вогонь огортає мій розум.
реальність – то завжди боляче. не бійся, ми не страшні.
тихо, мовчи. я знаю: ти – моя, ти вже віриш мені
silence when you speak to me, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884243
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Упакувала свої почуття, як речі,
Та їх немає мені куди перенести,
На порожніх полицях залишила свої думки,
Всі вийшли на сцену, я лишилась за лаштунками.
Щаслива у своїй нещасності,
Спостерігач, недієвий герой,
Я - ніч, що бажає ясності,
Я - день з небом,що вкрився грозою.
Я ніколи не рву квітів ні на клумбах, ні при дорозі,
Бо як квітка зірвана сама,
Вони не цвітуть при лоскотанні морозу,
А я, навпаки, лиш при ньому й цвіла.
Якщо мої руки ще в твоїх, мій голос ще тобі потрібний,
Познайомимось ще ближче? Бо ж так стають рідними...
Для негод ми сліпі, мовчазні, глухі,
А для щастя – відкриті, зважені, прості.
28.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884253
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Ти - Промінь сонця, ранку що радіє.
Несеш в собі і світло, і тепло.
Моя ти заповітна мрія,
Мені іще в житті так не везло.
Я знаю, ти не близько, і даремно
Чекати на приємний голос твій.
Та дочекаюсь хвильки, щоб таємно
Торкатися губами твоїх вій...
І віддавать цілунок за цілунок,
І ніжно пестити, чи міцно обіймать,
І пити сповна цей медовий трунок,
І довго-довго одне одного кохать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884260
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Догоряє сонце -
хмара гріє руки.
Щось тривожно сойці,
Щось шепочуть буки.
Вдаль втікають гори
від мойого ока.
Заспівала хором
синява широка.
Йду я далиною,
втіхи не шукаю.
Плаче наді мною
птаха в зелен-гаї.
Випливла на небо
зірка одинока --
більшої не треба
радості для ока.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884266
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
[b][i]Тієї кави млосно-терпкі аромати
В душі пораненій – вбиває крихта ночі.
Як боляче чуття це відкидати,
все те, що кров мою теплом лоскоче.
Та зранені тобою серця шмати,
Не склеїти вже більше … не з’єднати…
… В задумі я й духмяний мій Еspresso…
Той холод рук… тремтіння їх від стресу…
Кафе затишне на пустій зупинці…
Думки… і одкровення… наодинці.
А почуття до тебе всі примарні –
Залишила я подрузі - кав’ярні.
В гірко-чуттєвій ароматній благодаті
вона зітхала… співчувала моїй втраті…[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884179
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Я дякую ,Боже,Тобі за мигдальні сади,
З них в сонячний день розливаються сонячні ріки
І в серці лишають по собі зі злитків сліди,
Які і в негоду і в холод спроможні зігріти.
Я дякую ,Боже,за те що зима промайне,
За нею прибуде весна і розпечене літо
І Ти над долинами тихо спитаєш мене:
Ну що ще для щастя потрібно вам ,любії діти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401745
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 27.07.2020
[b][i]Ти – принц… єдиний і коханий мій.
А я – твоя, лише твоя принцеса…
Кохання наше лине в піднебесся,
О принц… єдиний і коханий мій!
Ці почуття, неви́мовно чудесні,
Торкають серце в сподіванні мрій.
І я твоя, лише твоя принцеса.
Ти – принц… єдиний і коханий мій…
Ти тільки сумніватися не смій…
Кохання наше – світле, чисте плесо,
І в серці забринять казкові весни –
Бо не страшний коханню буревій.
Удвох пройшли крізь самі гострі леза –
Не бути тут історії сумній,
Кохання наше – світле, чисте плесо,
Ти тільки сумніватися не смій…
Так серед днів буденних та подій –
Цій казці мимоволі усміхнешся,
Бо я у ній – закохана принцеса,
В полоні вже далеких наших мрій.
І, незважаючи на труднощі та стреси,
Кінець щасливий в дивній казці цій.
… За руку лагідно до мене доторкнешся,
Ти – принц… єдиний і коханий мій… [/i][/b]
(Малюнок - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884154
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 27.07.2020
ми бачили, як люди плакали від страху;
ми бачили, як инші весело скакали.
ну що, пора втікати від копів з пістолетами!
краще бути в безпеці, ніж потім шкодувати в тюрмі.
летимо – я не рахую миль, що піді мною.
знай, це не брехня: мексика вже близько.
дайте нам хвильку часу, і ми вам зробимо злочин.
авжеж, ми знаємо одне приємне місце
на південь від кордону;
ми їдемо до мексики.
а час, мов чорт, минає досить швидко!
біжіть, біжіть, мов дикі кабани,
полем і через той чагарник,
поки вам стане сили.
ми йдемо до перемоги через гріх,
ми йдемо до успіху від злочину до злочину.
тепер нам краще бути тут,
ніж там, де ми були раніше.
гей-гей!
біжіть, немов сам люцифер наступає вам, хлопці, на п'яти:
він котиться, як колесо, за ним стовпом курячка;
в холоднокровних зубах – десятеро злочинців.
дайте нам хвилинку, ми скоїмо злочин.
ми багато знаємо, ми багато вміємо.
на південь до кордону! ми їдемо до мексики.
здається, ми вже тут. хлопці, ми перетнули межу,
межа була кордоном. вітайте ріо-ґранде:
тут змиємо свої провини в якусь каналізацію.
гей ти, не треба падати! забудьте про їжу та сон.
всім бігти до річки, й слухати на команди:
ми їдемо до мексики, –
це, бляха-муха, чудово
going to mexico, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884127
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 27.07.2020
я чекаю на відповідь, я шукаю підказки.
як не з'їхати з глузду після того, що я зробив?
так, я добився успіху, подібного до поразки:
люди, здається, я знищив всіх своїх ворогів.
що робити? радіти? прошу про душевний спокій.
скажіть, що я – молодець, апокаліптичний князь!
мої володіння: весь світ; мій трон – непохитний, високий,
і стоїть на підвалинах правди. я кажу: моя правда збулась;
я правлю цим світом; хай всесвітом править тиша!
я можу це навіть гукнути грізно, як гримає грім,
та відповіді не буде. звісно ж, вона – сильніша
зі всім своїм військом розлюченим, зляканим, та мовчазним.
ще вчора звідти лунали бойові боягузливі крики,
та наша машина смерти написала на їхніх кістках
слово про їхню загибель. їхня релігія: страх;
їхня зброя: брехня. заперечте мені, каліки!
шукаю когось, хто раніше гордо ходив моїм другом,
тепер – жалюгідно сховався в натовпі хробаків.
ти посвідчиш за мене, як я мирно ходив за плугом,
доки ти не продався. мій розуме, хіба я тобі не платив?
ти поділив би зі мною мою титанічну провину.
хіба цю теперішню дійсність накреслили ми не вдвох?
а якщо ти не схаменешся, я її зовсім відкину. –
кого? і провину, і дійсність. так, удвох ми були, як бог.
а тепер навіть небо стало мертвотно-білим.
космос уперто мовчить, і цілий світ осліп.
наша машина смерти вибиває землю, мов килим;
там вдалині виростає ще один атомний гриб,
а я все шукаю когось все то обговорити –
ніхто не знаходиться. що вам сказати в цю славну мить?
від науки завжди було більше шкоди, ніж користи, діти!
– ліпіть з неї що завгодно, лиш ідола не робіть
death machine, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884084
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 27.07.2020
"Я знов тебе ненавиджу й люблю"-
Ця істина руйнує всі догмати,
І хочу я давно вже запитати:
- Чи є в тобі хоч крапелька жалю?
Твій помах вій - я у земнім раю,
А ти втекла - не встиг тебе спіймати.
"Я знов тебе ненавиджу й люблю"-
Ця істина руйнує всі догмати.
На тебе сам накинув я петлю,
Руйнуючи всі правди постулати.
І все, що зміг - це просто промовчати.
Пробач мені, що я тебе гублю...
Я знов тебе ненавиджу й люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884092
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 27.07.2020
вера – как топор гильотины, так же тяжела, так же легка.
Франц Кафка
У кожного з нас в серці є маленький погріб,
в якому зберігається кокон,
вистелений з наших вчинків,
думок ,одкровень ,слів,
з якого щоранку вилітають
великі чи дрібні метелики і мошки,
що прямують прямо в небесну синь
океану -
розповісти Богу
про наш вчорашній день.
Одні ,неначе жовтогаряче сонце,
обпалюють Боже серце нашими гріхами
і годуються болем,
Інші - немов гіганти хвиль ,
що дихають прохолодою,
і ,вертаючись, у наші серця
на своїх лапках приносять
Божу любов і прошення.
закриваючи ними усі прогалини
і рубці .
У кожного з нас в серці заховані
різні великі скарби
Тільки одним потрібна вічність,
щоб зрозуміти і розшукати їх,
А іншим– лише декілька фрагментів пазлів,
щоб віднайти до них дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411823
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 26.07.2020
А знаєш Боже часом
так болить,
Надбирати із світу
частинки тепла,
Повертатися спиною,
себе боронить
Від найменшого
шурхоту за плечима зла.
Носити Боже орхідеї - що розцвіли,
В самому серці
від людей близьких й далеких,
Дарувати посмішки
людям що змарніли
Від днів що бувають такі нелегкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468206
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 26.07.2020
Подаруй мені
Боженько - сонце,
А то ніяко якось ,
холодно
Ніч лишає намул
де серце...
А душа виє вовком
- їй голодно.
Їй би трішечки
зерен світла
Хай собі
на добро множиться
Світ зажде,а душа
заквітла
Сплине час -
а усе подвоїться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590019
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.07.2020
Відкрилися очі опівночі, вдих і ковток,
Вбираю я літньої ночі свіжість цистернами.
Спогади потягом в'ються з кутка у куток,
Місячне світло закривши своїми химерами.
Прошарок ранкового холоду зверху до п'ят
Солодко-солодко так огортає суцвіттями.
Дорослих усіх надихає, тямує малят,
Аби усміхалися всі передденнями літніми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671814
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 26.07.2020
Віднайди в мені
сонце,
натруси пряне
світло,
Загорни в мякоть серця
любов.
Щоби кожен рубець
у мені проріс
цвітом
І між ребрами
біль
охолов.
Просякни нутро
миром,
з позолоти оправа
І на дні –
мінеральна вода.
Я так хочу горіти
Тобою
яскраво
Щоби грілася
кров
молода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676110
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 26.07.2020
( З Володимиром Шевчуком)
В грудях, мов стиглий плід,
Гупає серце-м’ячик.
По собі залишив слід
Спомин про сонячний зайчик.
Ловиш фантом тепла,
Черпаєш в легені всесвіт…
Чи твоя любов відцвіла?
Чи до грама скотилась в безвість?
Єво, поглянь, трава
Зросла як надійний панцир.
Бувають у світі дива,
Та любов не закриєш в карцер.
Все проходить, ти тільки зажди
Наливай у причал душі світло…
Життя залишає сліди
Щоби серце у згадках квітло.
25.07.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680099
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2020
Осінь ступає тихими кроками ,
тане літо в долонях ночі
Витікає прощаючись пошепки
крізь шпаринки у небі тепло
Заховалось в кишені лісу
і душу сонце лоскоче
Сипле листя з повік ,
наче його не було.
Не ховайся глибоко прошу
світло - лийся потоком
крізь хмари,
Крізь гілля і поля і тумани,
Землю мерщій напувай
Розсипай стрімголов
найчистіші свої дари
Торкайся сердець
і райдужні ріки вливай.
Не біжи ген кудись,
на вершину самого світу
Натруси у долоні
кусень літа ,а
я його вбережу
Ти не бійся не віддам
я тебе холодному вітру
Я тебе у собі стережу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687489
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 26.07.2020
[i][b]Жорстокість, розум, воля – сила протиріччя -
Ти ними трон тримати намагалась,
добро дала жорстокому насиллю,
лине наказ Варфоломіївською ніччю –
І звірство-різанина протестантів сталась…
Це було, дійсно, справжнє божевілля,
в кров забруднити доньчине весілля,
У тому вчинку надлюдськім – твоє обличчя…
Загинули десятки тисяч гугенотів,
І в поколіннях все міркують: хто ти?
Чи справедлива королева – мати,
яка дозволила криваву цю охоту?
Залізне серце, почуття сталеві –
…Була такою ти, о Чорна королево?![/b][/i]
(Картина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884046
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Усе пройде, зникне, як
марево ночі,
Щезне назавжди так як
нічого не було.
Годі лити за ним свої сльози
дівочі.
Як зорі на ранок кохання
минуло.
Вицвіло з часом серце ж
рясніє холодом,
Скільки зронилось в тиші
надії й смутку.
Але хай любов залишається
теплим спогадом,
Поки світ вбраний за вікном в білу свитку.
…Білу зимову свитку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717377
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 26.07.2020
Замовкніть! Згиньте в тиші!
Досить дути в гудки!
Дайте відчути струни душі.
Безпощадні думки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884036
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2020
стоїш-стоїш біля вікна, вдивляєшся у темряву –
жодного маніяка.
ба, там взагалі нікого немає:
навіть героя з вогненним мечем!
твоява-уява.
я знаю: мені довелося жити,
значить колись доведеться й померти.
моє дитя, я знаю про життя,
що воно складається з брехні наполовину,
й наполовину з неправди. – та це
лиш один його бік, а иншого ми не знаємо.
якщо ти перетнула якусь уявну лінію
і цього ніхто крім тебе не знає,
і ти питаєшся, чи правильно вчинила, я скажу:
відповідей шукай в кінці часів.
стоячи біля вікна так само,
чекаю на якийсь неймовірний знак з неба.
– жодних страшних прибульців,
жодних чужих солдатів –
і жодної зірки не впало
за звітний період часу.
а стою вже довгенько. тисячоліття минають
спокійно та мирно. часом приходять мертві,
скаржаться: забагато правил, принципів та обмежень,
нічого не можна зробити. цей світ – просто звалище мрій.
я їм не вірю, вони сердяться й теж не вірять,
та я все одно їх повчаю: цей світ – маячня параноїка.
я бачив його і в конвульсіях миру, і в истерії війни,
та все то – лиш з цього нашого темного боку,
де й політика, і релігія, й навіть наука – безглузді
end of time, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883969
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Хочеш помріяти - досить простору,
Видно Поділ весь і всю Оболонь.
Знизу облизує Києва гору
Зарість бузкова - травневий вогонь.
Де ви поділися, горді бувальці
Обри, варяги, і хан, і каган?
Ваші дружини, мов порох крізь пальці,
В полі розсіялись, в морі слов*ян.
Скільки земель цій горі підкорилось!
Скільки й відпало від неї давно!
Все - ніби казка, ніби наснилось,
Ніби дивлюся архівне кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883968
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Люди тікають від тої самотності,
що всередині
ховається в тінях.
В кожного свій стиль
написання своєї книги,
в кожного власний вибір.
Хтось гріє душу в словах,
хтось закриває власні таланти в скрині,
Хтось мотивує себе,
навіть якщо відчуває слабкість
і за це каже світу:
спасибі.
Людина тікає від своєї самотності,
за п'ять дванадцята пірнає в сни.
Кожна твоя спроба вийти із себе -
це віднайти
магію в серці,
Це балансувати навіть тоді,
коли мрії,
як папір,
рвуться і ще
далеко до весни,
А люди завжди будуть
крихти світла збирати у собі,
бо душі у них
в обгортці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883965
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Буває так болить душа,
Кому про біль цей розказати?
Коли немає сил мовчати:
Ляжуть слова в рядки вірша.
Тут мої сльози і жалі,
Сердечні і душевні рани,
Тут квіти мрій моїх не в"януть,
Навіть співають солов"ї.
Тут моя радість і печаль,
Тут мої весни й листопади,
І твоїх губ й очей принади,
Що я забула, і що жаль.
І хто читаючи збагне,
Словами що сказать хотіла,
Душа боліла, чи раділа,
Хто мою душу осягне?
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883962
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Ялиномовно вітер вив.
Палахкотіли мовчки блискавки
Жахливі сни, немов гадюки, лізли
По стінах, по шпаринах, падали у комин,
Конали в муках;
Люттю захлинались
На небі хмари, мов скажені пси;
Їм з хащі озивались
Налякані дитячі голоси;
У двері гупав Вій. Кохана, ми злякались,
Бо ти вже третій день нічого не їси.
Так страшно вітер вив ялиномовно!
Ото ж – дитину мертву під вікнами носив
Та все її старався приспати, невгамовну:
Все бив її та бив, сміявся й голосив.
[i]Вб'ємо, з'їмо, задушимо[/i] – такі й подібні речі
Вони казали, малюки.
Плювалися, кривлялися, давали старшим дулі.
Голови носять, як-от рюкзаки,
На ремінцях у себе за плечима:
Свинячі та ведмежі – дається-бо взнаки
Їм звичка голови за плечі закидати,
Коли ревуть і виють як вовки
На знак протесту. Завжди вередують,
Говорять зад наперед і чинять навпаки,
Так само думають; справа наліво пишуть,
Не знаючи ні лівої, ні правої руки;
Добра та зла також не розрізняють,
Однакові для них жінки й чоловіки,
Почувши ж слово правди, враз падають додолу,
І зубами скрегочуть, і б'ють в кулаки.
Коли ж балакають, жують слова якісь огидні,
А потім вже випльовують обкусані шматки.
Не зрозуміти їх. Страшні, бридкі на вигляд,
Скручені в'язи в них, покручені й мізки.
Тож бо й карають їх наставники сердиті,
А в них напоготові дубці та канчуки:
В куток їх ставлять, в льоху замикають,
За шкірки їх чіпляють мов одяг на гачки.
Минулого не знають: пам'ятають
Прийдешні дні, – й читаючи зірки,
Як ми – літописи, а в думці споглядають
Далекого майбутнього віки.
Отак от плаче.
Принишкло слухаємо, витріщивши очі:
Що пані скаже?
Вітре! Де мій сум?
То знов завиє – та ніхто не розуміє,
Бо не по нашому, по мертвому казав.
Двоє потоки ринули з гір –
Кожен реве, як поранений звір.
Розвиднілося. Здобич, мишу з хащі,
Несе додому вовк у своїй пащі.
Поперед себе глипає сова,
Оптимістично сидячи на гілці;
Радіє квітка дикій бджілці,
А бджілка – їй; росою вмилася трава.
Ото, як хлібороб завершує роботу –
Так само вмитий він росою свого поту:
І блищить проти сонця, і грає в нім кров
В його душі співає срібло й злото
В душі у нього сяє срібло й злото
В очах у нього сяє срібло й злото
І кожен погляд випромінює любов.
[i]Вогонь[/i]: Щойно згасає над долом плачу
Розуму втомлена мова,
Чути стає, як, вогонь, регочу
З дрів та з людей, що як дрова.
Бо й люди своєю пекельною мукою
Прославляють життя, а життя ваше – піч.
Ото, час від часу звитяжно ошукую
І вас, і цей холод, і голод, і ніч.
Що то ви, люди, шкода мені вас:
Нема вам ніякої долі!
Привели вас до моря – ви хлепчете квас
Та все лиєте сльози без солі.
Бо ж я мова цих дрів. Ви не знаєте й літер.
Дав би вам Прометей – та його вже ж нема.
Беріть свої слова, та кидайте на вітер
Без суму й сумнівів, з надіями всіма!
Як пташку в небо, й пляшку в море
Свою останню мореплавець, відпусти
Свої надії, друже. Небо неозоре!
Не пропаде воно без тебе, сироти!
Що ж? Не чує воно ні тебе, ні мене,
Ні своїх незчисленних пророків.
Нехай моя пані свій сум проковтне
Й не ллє на мене цих гірських потоків.
Так, я мова сих дрів! Знаю мову людей:
А складаємо слово про слово,
Добуваємо сльози з мільйонів очей,
Кладемо собі смерть за основу.
[i]Елеонора:[/i] О гречні дрова! Добре ж ви людей
Смішити вмієте! Як часто ваше слово
Виривало, бувало, нам стогін з грудей
Або й життя, всіх мов передумову.
[i]Вогонь:[/i] Богине! Ти почула? Небудякую!
Ще, може почастуєш якою дровенякою?
[i]Елеонора:[/i] Сьогодні в гуморі! То що ж, як до людей
Подібні дрова – я не дерев'яна.
Хотіла б почути я мову дітей,
Вкинутих в жерло вулкана.
Скільки б тобі я не кидала цурок –
Не примушу замовкнути. Ясно гори.
[i]Вогонь:[/i] Сьогодні я гладкий в гаремі турок,
Щасливий я до решти, від низу до гори!
[i]Елеонора:[/i] То й добре. На тобі ще грушку
Солодку сушену в печі.
Я ж – покладу сокиру під подушку:
Може, не буде страшно уночі.
( йде стелитися )
[i]Вогонь ( сам ):[/i] Не тому я щасливий. Не покинь же мене,
О княгине мого існування!
Хай життя твоє буде все так саме тісне,
Хай не зазнаєш ти в житті розчарування –
Засну, щоб не вмерти мені! Не почує від мене зітхання,
По-своєму, не так, як я, засне.
Гай, скільки вже було мені – о люди,
Якби ж ви знали – і насправді, і в словах
Таких, що ви не знаєте, – а скільки знову буде
Долати цей неблискавичний шлях
Від домовини до колиски!
Що живить дух життя? Чи певна є оця
Надія, що віків минулих списки
Одного разу дочитаю до кінця?
Ту величезну думу, що її
Чи хто й додумав?
Ні, я знав би. Жоден,
Хоч би почав від смерті до народин
І присвятив їй муки всі свої!
А щоб додумати – всього лишень і треба,
Гадаю, чи не сто ночей не спати
Й не снити знов доскочити неба, –
А лиш тяженну думу догадати
Як то воно: ніколи, довіку не згасати.
Колись та я й зможу її догадати!
Не всім скажу – лишень тобі, мій сину:
Не слухай батька, пнися догори,
Та не шукай на небі покладів бензину, –
Або й шукай, як батько, та вари
Хазяйчин борщ. Коли жереш деревину,
Ростеш та поринаєш в сиву давнину:
Тоді я з неба впав і людям підкорився;
Число разів зі свого жару відродився
Однаковий щоразу. Читаємо: "Щодня
Заповідає батько заповіта,
Та смерть його – самотністю повита,
Не плаче біля нього ні друзі, ні рідня."
Написано й так: "Дурень думкою скаче
Шляхами небитими ген до небес –
Та з півдороги повертається, одначе,
Щоб пообідати й засвідчити прогрес".
Хих, нащо заживаєш, небораче,
Безглуздого? Та й батько твій учора
Казав те саме, як тебе ще не було, –
І дід так саме. Молодість бадьора –
Нехай вона, як ми, напружує чоло.
Не стануть батькові на плечі
Сини й онуки – собі сам
Заповідає завтра вискочити з печі
Та вже й завдати жару небесам.
Нове – то й ліпше? Ні, не довго звикайте
І ненадовго до святої новизни:
Освячуйте її і знов шукайте,
І зневажайте знову, винні без вини
Кохані! – на шляхах небитих, незнайомих
До країв, де свобода, де не править закон, –
Лише в личинах звичаїв питомих
Танцюють випадок і сивий забобон.
Вогонь, мов дяк у себе в книзі,
Бурмоче в хмизі.
Бурчить, пускає слину, скаче,
Як мавпа; проклинає комарів
І скиглить так: а чом би? – а вчора ти, юначе,
Спокійно, заспокійливо горів!
Ненавиджу ці модні запальнички.
Я, раб людей, рабів своєї звички
Все змінювати – я б змінив людей.
Змінив? Та ви не змінитеся, доки я живий.
А як помру – не треба. Чуєте? – Це морок
Знов виє в комині. Його я розжену,
Та що робити з хором позавчорок,
Що сподівалися на цю деревину?
Коли горять – ото вони горять!
Не нарікай на долю не до речі.
Виконуй просто, що вони велять,
Як раб життя, й як раб своєї печі.
Сьогодні печі, завтра свічки,
Позавтра знов дурної запальнички
Я бачив день, коли ви помрете:
На волю несподівану і дику
Прожогом вийшовши, себе пожерете,
А перше – ліс, а перше – цюю хатку.
Лиш піч, що ти є в ній, залишиться на згадку:
Я з неба впав і людям підкорився,
10000 разів від себе народився,
На 100001 сили не стягну,
Якщо ти спиш, то я таки боюся
Що не прокинешся!
Так, в сиву давнину
Ти звалася – Маруся? Ні, матуся!
( сміється )
Оце вже я дочитую останню новину,
Немов той диктор з радіо: новій тепер звикати
До голосу й до виду, й до мисленого строю, –
Та все мені так само підкидати
Тих самих дрів святою простотою:
"Той, хто боїться змінювати звички –
Той є не ти. Лиш люди боїмось.
А ти – сьогодні печі, завтра – свічки,
Позавтра – ще хто зна чогось".
Я всохла, потім відламалась,
І якось там по-своєму помстися:
Я був дурний, та ще дурніша – жінка!
Лисиця з'їла пташеня,
Кидай, каже, ще одне, бо дерево зрубаю –
Прибігла, крутила, била хвостом,
Побігла, прибігла наступного дня,
Та ще одненьке з'їла пташеня.
Що мали робити?
Давай, каже, ще, бо дерево це я зрубаю,
Хвостом своїм грозила стукаючи –
Отака вона, лиха лисиця:
Страшно грозиться, грізно божиться,
"Ну, каже, начувайтеся тепера".
Не дав він пташенятка,
Пожалів свої діти малі.
Так і жили вони, бідні, в своєму дуплі,
А те дупло – про мене згадка,
Ото ж отам і я колись була
Зелена гілка свого дерева.
Оце вам, пані, казка,
Подякуйте будь ласка,
Не те, що дві. І знову до засад
Його висот висотуєш, припавши ридма, море,
Благаючи – та час не йде назад
Ніколи, моя зоре.
Тож ліпше спи, даремно не світи,
Бо лиш мова я дрів і не знаю кохання
Як люди, й лиш плекаю сподівання,
Що хто його роздмухає, та знову будеш ти.
[i]Ліс:[/i] Старий! Постиралися й древности риси,
Відрізнилася пам'ять, і хмизу ніхто не збира.
Лишень вітри пронизливі гуляють, мов гульвіси
У вовчих шкурах. Пізня вже пора –
На кого то полюєте? "Полюємо на того,
Хто зветься сон та спокій. – А просто на кнура,
Що тут ховається: там смальцю центнери з півтора,
Бо так же нудно, як не роблячи нічого".
Щасти вам, небожата. Ну, а ти,
Неборожденний в лісовій хатині? –
Чи сонно та спокійно тобі нині,
Чи хочеш знов додому утекти?
Либонь, спокійно спить твоя хазяйка!
Проте, як ні, які веселики поклич.
Ото, бувало, грають і скрипка, й балабайка,
І арфи, й бубни, і цимбали у неї цілу ніч. –
І в тебе: в вас. Аякже, мусиш стерегти.
Так і мені, дрімучому, з моїми,
Бо люди, знай, не терплять самоти,
А ми з тобою, отже, сусіди й побратими.
Не в сих ні ти, ні я. Еге ж, еге ж!
Приходжу й я – та лиш топчуся на порозі,
Немов боюся; але ти як схочеш, то втечеш,
Ще й бідний світ цей – бідний – спалиш по дорозі.
[i]Вогонь ( сміється ):[/i] Не бійся, не зіпнуся: не біг, лише перебіг.
[i]Ліс:[/i] Авжеж. Та все ж і ти обмежений в потребі
Горіти – чи не так? Коли спалив би все,
Чи не помер би й сам? Дивися: он на небі
Рогатий місяць зіроньки пасе,
Немов глузуючи. Та то він не глузує:
Виконує, для чого створено його.
Коли б не світ оцей коханий,
Що вабить і дратує,
Ніхто б не знав призначення свого.
[i]Вогонь:[/i] Бурмоче та рипить. Не небіж – не небіжчик.
Га? Слухай ти тепер, що в мене в голові:
Провіщик, блищик, – пищик є найближчик.
Зустрінемося там, де будемо живі!
Межі собі – собі благалагала!
Зігну я гін.
Ячала та сичала, числова,
Диявольська ялова воля.
Тобі корисний – ти, дитя, й корися.
О ладначасі, – возопи сліпо –
Сіромі нотна грамота, а в мене страмота!
І годуй же ж так – й інотна грамота так добре,
Й книжок недоїдених не перечитуй:
Дай-но погляну.
Добре!
То ж ти, Марино, добре все зробила, –
Тс!
Пеньк, пуньк! На нібесих сих пси
Собітаки, соліяки на ніколесих отам
Бабах! Тоді-то бог йому: помри
Або згори хоч раком догори. –
Га! З давнім мороком блукає
Галала! Галала! Трісла, трісла!
Богила, могисла, сказа речисла суха
Це не я, це не я!
Біжіть, зрубайте дерево.
А сказано ж було учора натщечерево
Не їсти й не пити.
О відійди й ніколи не підходь,
Душе пропаща:
Хай береже тебе Господь
І наша хаща.
[i]П. Р.[/i] Хіба ти не знала, що горілка горить?
Гайда ж тепер на небо
Забуваю про тебе на мить,
Моя свята потребо!
Вогонь: Гиля, гілляки впалі далі,
Гиля, а далі від гріха
Вище, бо ви ще зелені були,
Хоч долі доля, діти, гріти!
На небо сон
Потягусі, рій ви духів
Небораків, десь там вирій,
Батьківщина сажі аж.
Мили, лили ми, розчу, розча
Котра є річ ми найдорожча
– Для неї, бо я – розганяйло пітьми
Заради істини. А їй – одна забава
Шпурлятися дітьми. Ех, діти!
Не лізьте ви в піч передчасно
А я вже не хочу нікого палити,
Заради цього згасну.
Ні, я домагаюся,
Так я домагаюся – така моя забава –
Свого безпідставного безперечного права
На все, що є,
Й на все, чого не буде
Я пам'ятаю, як з небесного туману,
Як було холодно там,
Впав. Тож нехай я повстану:
Заздрити знаю лише небесам.
Де окрилитва дум – там двох туманів битва
Під ноги людям кинула вогонь,
Що в ньому жевріє, зростаючи, молитва
Двох для молитви стулених долонь:
Чи ви хотіли, діти на болоті,
Щоб я знайшов вам маму та й відрядив назад?
Ні я – проста жага й горіння плоті.
Спалю вам все, спалю всяк райський сад!
Дітей дерев, що пані моя вами
Жбурляється, змагаючи пітьму,
Та все гукає: "Мамо!" до нестями,
Що та не йде, і відає чому:
Ви, дикі гуси? Добре мені,
Що впився перед смертю
Не довіку ж було, як свині,
Давитися книгами й дертю.
Та розумію й твою муку:
Йой, лихо! Що ж ти наробив!
Якби мені хоч одну руку,
То був би жив.
А так – потягусі! Добре в світі без зла ж!
Та без свідків того, що є й світ без добра ж.
Йой, люди, вибачте! Нам істина дорожча:
Для того й плачемо, а служимо тому,
До кого наш прокльон і наша проща
Сьогодні і довіку, в чорному диму
І в білому – хто спалює пітьму
З усім, що в ній ховається.
Ось воно, лихо! Яке насувається лихо!
Свідоме сили темної і непоправних прав –
Впаде мені на голову нетихо
За присяги й слова, за все, що був зламав.
Жени, гукни "Рамазанас, коні!"
Та всі не міг ородити!
Рахую харити дорогі мені святинь:
Оксана за Маринку гине ж.
[i]Мавгли:[/i] Не може бути. То не я! Не я!
[i]Валентина:[/i] Звісно ж не ти, синку! ПР то зробив,
Щоб ти побачив і не ліз куди не можна:
Немає там нічого доброго в тім Києві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883948
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
Єві сниться щастя, що зростає у неї в грудях
і цвіте,
Бухкає в скронях цівкою,
теплом проникає в серце.
Єва щаслива, горить зсередини, квітує весна
та проте
Ховає далеко в собі любов
у жасминовій скриньці.
Єва знає, що страх
похитнеться, потріскуючи де-не-де,
Промінь світла
перетече плавно у віру і тишу.
Холоду не зостанеться, розпадеться на атоми
і пропаде,
Аби тільки змогла забути те,
що колише душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736198
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 25.07.2020
Бережи його, Боже! В нього серце на правду м'яке,
Загорни його в спокій, бо вкотре негоди і зливи,
Густа ніч каламутить нам світло яскраве таке…
Він злітає униз, а я хочу щоб він був щасливий.
Бережи його, Боже! Втамуй біль і кудись відпусти
І за обрієм сонце най душу його зігріває.
Не барися, прошу, нехай він мені все це простить,
Бо я знаю, він зможе насправді. І він хай це знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737070
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 25.07.2020
Летиш на мріях, пташкою летиш,
Смакуєш сонцем, вглиблюєшся в спогад.
Будь обережна, впадеш і згориш,
А в глибину душі впаде тривога.
Хитнеться світ, потонеш у думках,
Відтінок смутку скотиться на плечі
І згустки болю стомлено в руках
Залишаться і ти захочеш втечі.
Між ребрами дощі пролили тінь
І серце утомилось, жде спочинку…
Зрони із себе все погане, скинь,
Хай стане тепло в серці на хвилинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740026
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 25.07.2020
Збережи в собі світло,
бо між ребрами надто вітряно,
Бо весні надто солодко спиться
між теплом і холодом глибоко.
А зима як орлиця
скидає пір’я додолу
і все засіяно,
Біло так, що лютий застиг на мить,
а на землю пролилось молоко.
Море з інею.
Збережи в собі віру,
щоб насамперед бути сильною,
Щоб достатньо її було,
а то в серці вже надто темно.
Ніч розлилась сіллю у небі,
стежиною зоряною,
Щоб ти повірила в себе,
все що не робиться – не даремно.
І Була сильною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778984
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.07.2020
Бережи того,
з ким серце
завбільшки із сонце,
Хто запускає
розкішну весну
в твої груди
І наперекір усьому
є для тебе
ангелом-охоронцем,
Навіть коли в душі
досі
грудень.
Бережи того,
хто кожну втрату
перетворює в пил,
Що аж перестає боліти
і дихати зразу легко,
Хто не дивиться ні на що,
подарує дві пари крил
Щоб ти полетіла
високо і далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785919
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 25.07.2020
Сьогодні досить вітряно.
Холод осідає пилом на груди,
А виткані теплі спогади ховаються в серці.
Скільки в тобі засіяно тих дощів
і скільки пролилось зливи? -
Не смій ніколи опускати руки.
І нехай злі язики говорять,
що ти не зможеш
Втриматися,
Що рано чи пізно
механізми ламаються
і з ними
зламаєшся ти,
Але коли
повні легені мрій,
моя рідна Пташко,
Ти зможеш,
я вірю,
іще
рости і рости
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819173
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 25.07.2020
Хто знає, про що
вона молиться,
хто знає, що в неї на душі?
Світ крутиться, губиться
вервиця
В руках,
а в храмі ані душі.
Про що вона думає, просить
Тепло поміж серцем і біль
Під свитою білою,
коси
Видніються над шовковим плащем.
Хто знає, чому вона молиться
І скільки потрібно
скарбів
Для серця,
щоб бути хорошим
І світло носити в собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867108
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 25.07.2020
Моя ластівко, тихий янголе,
Хто тебе скривдив,
що на серці зарості?
Більше ніколи
не буде страшно і боляче,
леле.
Все мине,
от повір,
бо тепло вже близенько;
Он бачиш,
кують зозулі.
Коли холод так сковує,
що серце ховається в сутінки
І ти бинтуєш його,
як можеш,
аби не було уламків -
Ти відкинь всі страхи,
що обмежують подих, і сумніви:
Все минає, і це мине
І ніколи, рідна,
не закривай серце
на тисячі замків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870901
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 25.07.2020
Якщо сьогодні
пересохне в горлі,
І якщо з часом
втратиш молитву чи віру -
Будь мені другом,
вишли мені з неба звістку,
Що ти зі мною.
Боже,
промий моє серце від болю.
Пообіцяй,
що затонуєш усі синці,
що я набила,
Зтешиш всередині мене голоси,
що кажуть,
що я не можу.
Кожен робив помилки,
і кожен в собі щось губив;
і я загубила.
І коли ти приходиш до мене,
то я
те,
що втратила,
знову
в собі знаходжу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873946
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 25.07.2020
Я читаю тебе з року в рік,
відчиняю міжпростірну браму.
Розумію тебе так же само –
через відстані, пам’ять і вік.
В білий гребінь убрався потік:
то вирує глибинне між нами.
На пісок котить літо слідами,
пінний слід - ніби наскрізь пропік…
І крізь шторм, яким кожен хмелів,
Безкінечно-стрімкий, неозорий –
Розумію тебе я без слів.
Почуття – розливаються морем,
Вітер хвилі безкраї колише…
…Я прошу: ти почуй гучну тишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883896
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
Як тобі,
моя пташко,
літати у небі,
не надто вітряно?
Ніч чарівниця розкинулася,
місяць
закріпився за болти.
Скільки в тобі тої сили,
скільки в тобі
того світла
засіяно?
Прагнеш висот,
кружляєш над небом,
хочеш від чогось
втекти.
Бачиш,
у травах люди,
серця у них загіпсовані,
Сполохані
маленькі мурашки,
в яких серця
надто малі.
Всі свої почуття,
пташко,
складають в пазли,
бо вони змарновані,
Сковані
і їм тяжко
від того рухатись далі
по землі.
Я б полетіла
з тобою,
приймеш мене,
однаково,
Тут надто довго
триває зима,
вулиці сповнені сумом.
Я б так злетіла
і знову відчула,
яке на смак життя
заново,
Під твоїм крилом
було би спокійно,
я б попрощалась
з шумом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875741
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 24.07.2020
Ось бачиш,
ніч тане,
облазить з неба сливового,
змінює колір;
Залишки снів розсипаються,
коли сонячний промінь
губить рівність темряви.
Холод насправді бажаний,
коли серцю тепло,
коли воно не тонке,
а має розмір
І тоді всі вади губляться
в проміжку часу,
стираються
всі сумніви.
Інколи ти наповнена відчаєм,
бо так є,
що світ часом
гризе тебе і коле,
Кожну складку душі твою заточує,
а з тим
все добре і світле,
що є у тобі.
Все, що тобі здавалось миле,
зношується,
осипається довкола,
Та важливим є те,
що попри все
потрібно видужати
від любої недуги
І не загубити
себе в собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879181
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 24.07.2020
напевно, я збожеволію. я обурений, просто не маю слів!
зараз я пригадаю. я без неї не можу, але не можу й без слів.
від мене втекла моя подружка. я вже думаю, я здурів.
треба купити костюм туриста, рюкзака й десять пар чобіт.
ні, я зношу сто спортивних костюмів, рюкзака й сорок пар чобіт.
я знайду свою втрачену дівчину, я обшукаю цей світ.
будьте певні.
сьогодні вранці прокинувся – бачу: вона втекла.
може, її й не було? ні, я знаю: вона безперечно була.
може, хтось її вкрав та забрав аж ген до чужого села.
гей-гей, я приведу її додому.
всі ці скрутні обставини не зіб'ють мене з пантелику, – ні!
я не скорюся таким обставинам! чи скорюся? та звісно ж, ні.
що я роблю? співаю? я плачу й стогну. я здурів від її брехні.
хтось її там колись покинув, ще хтось її одурив,
– тепер їй здається, то я її чи покинув, чи одурив.
виходить, тепер я розплачуюся за всіх її чоловіків.
lost woman blues, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=qVEUZNRp52Y
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883854
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Коли від щастя
Серце калата
Або воно на нитку
Сходить сумом,
Я люблю музику.
Вона… Вона свята,
Найбільш щирішого
Ніхто ще не придумав.
Вона все знає
Про моє життя,
Слова відверті,
Думки потаємні,
У мене з нею
Спільні почуття,
Єдині, своєрідні
Та взаємні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693827
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 24.07.2020
Сьогодні блюзу не буде,
Дощу по запотілих вікнах,
Що доїдало – мовчки зникне.
Сьогодні блюзу не буде.
Сьогодні блюзу не буде,
Не буде дзвінких нот в мінорі,
Вони в думок потонуть морі,
Сьогодні блюзу не буде.
Сьогодні блюзу не буде,
Не буде сум ходити колом,
Він з ланцюга втече на волю.
Сьогодні блюзу не буде
Сьогодні блюзу не буде,
А замість нього – щось тепліше,
Прийде та продиктує вірші
«Сьогодні блюзу не буде».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694024
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 24.07.2020
Земля і небо сховані в золі
І ніч собі придумує питання:
Що хоче дощ від мокрої землі,
Якщо він йти збирається до рання?
Чого він досі б’ється у вікно?
Чому не хоче мирного фіналу?
Бо хижа спрага випила давно
Усе, що влітку їй не вистачало.
Уже немає зайвого тепла,
Його дають як ліки – в малих дозах,
І жовтим листям осінь замела
Температури у своїх прогнозах.
Чи зрозуміють суть його мети?
А втім, кому та відповідь потрібна?
То просто дощ. Він просто хоче йти
Поки не бачать, затишно та дрібно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694190
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 24.07.2020
Я Вами не зумів перегоріти,
Хоча на це і витратив роки,
Мабуть, це кара – світлим смутком жити
Відведені години та віки.
Сміється мовчки доля вередлива,
Є я, є Ви, але немає «нас»,
І якщо так, то будьте ж Ви щасливі,
А я тихцем порадуюсь за Вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694596
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 24.07.2020
Небо говорить
Зливами,
Громом, пташиними
Мовами,
Простими, але
Красивими,
Я б навіть сказав,
Кольоровими.
Вітер говорить
Травами,
Листям, дротами-струнами,
Простір говорить
Відстанню,
Шумом шляхів
Та лунами.
Кохання взаємне –
Нестримними
Й солодкими
Поцілунками,
А невзаємне –
Римами,
Поглядом та малюнками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695024
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 24.07.2020
Стару розгорнувши скатертину,
Вийшовши під сонячний софіт,
Продавав художник не картину –
Він міняв на гроші цілий світ.
Там така гармонія буяла!
Там такі творилися дива!
Бігали, сміялися, кричали
У олії втілені слова.
Як вони хотіли просто жити
І теплом своїм долати глум!
Дарувати радість і любити,
Відганяти якнайдалі сум.
Недовіри знести огорожі,
Щедрістю збудить серця скупі,
Та ішли по справах перехожі,
Ніби зрячі, та в душі сліпі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695480
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 24.07.2020
ваш час настав: залізний шторм на небі,
війна і вбивства. пощастило тим, хто вже помер.
ваша доля – страшна. не ригайте прокльонами: пізно.
вас ніхто не згадає, навіть я вже про вас забув.
музика вже не та. все валиться, кришиться й падає.
на місці великих міст – закіптюжені мертві руїни.
вбивство стало законом; немає притулку нікому,
тут, на планеті колись людей, запанував хаос.
ви не сховаєте правди. бачу в ваших серцях,
читаю у мізках: морок, жадоба, заздрість.
навіть гірські системи розсипалися на порох,
а суспільні? планету людей поглинає байдуже пекло.
немає кому піднести молитву. ви слухали брехунів.
вашим світом правлять чудовиська. ви боїтеся,
ви не можете мислити. вас неодмінно засудять
і повісять. ви лиш погляньте на ваше гидке життя!
в нечистотах, без правди, без совісти.
ви їсте ваших власних дітей.
дуже погану долю ви обрали планеті людей!
кров на ваших руках – вмивайте чи не вмивайте.
знайдіть історію людства там в бабиній скрині на дні,
читайте. масові вбивства, війни, винищення народів!
вся ваша спадщина: злочин, збочення та безумство.
ви – як собаки та свині. коли вам грозить небезпека,
ваші дії: втекти, верещати, гавкати, вбити, втекти.
вас женуть маніяки; маніяки ж вас і провадять
у жадобі, розпусті, ненависті. вас проклято, я гадаю
brotherhood of man, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883806
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Не відривався вітер від спідниці,
Її невпинно й ніжно розвівав,
Хотів мене вхопити за сідниці,
І прохолодно в ніжки цілував.
Щось стукають підбори безтурботно –
найщасливіша й безліч най най най.
Не зупиняйсь і дми, коли спекотно,
Моїх думок лиш, вітре, не чіпай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883798
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Ти зустрічав мої руді світанки.
До мене шлях – далекий, непрямий.
В обіймах ночі, темної коханки,
Ти сумував закохано-німий.
Могли з тобою просто говорити.
Ніколи не рахуючи годин.
М'які слова, мов ніжні оксамити,
Ми слали на гіркий життя полин.
Життя і мрії – не одне й те саме,
Й ти знов в обіймах відблисків заграв,
І з нашими німими голосами
Рудого сонця захід проводжав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883569
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Смуток мій. Моя щемлива втіха.
Програш мій. Моя гаряча пам'ять.
Я побуду поруч. Тихо-тихо.
Ти того і не побачиш навіть.
Вдягне осінь знову модне ретро,
Будуть листя в сонячній помаді,
Я побуду поруч. Кілометри
Для того не стануть на заваді.
Що чекати? Це життя – полова,
Вічність розмете і не помітить.
Я побуду поруч. Срібним словом –
Поцілунком зоряної миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696534
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 23.07.2020
Гаряча кава
Більш ніхто не чекає
Самотності дно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883758
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Зізнайся, чи ти згадуєш мене?
Чи недарма тобою захлинаюсь?
Чи має сенс життя моє земне,
В якому я за тінь твою хапаюсь?
Зізнайся, чи я й досі не набрид?
А може вже набрид, того ж не знаю,
Чи, може, голос мій - то пустоцвіт
Для тебе, мій малий шматочок раю.
Зізнайся, чи я зможу ще хоч раз
Тебе торкнутись поглядом тендітним,
Допоки не настав останній час,
Який до всіх приходить непомітно.
А він прийде, він світ переверне,
Поцупить землю й подарує зорі,
Зізнайся, чи ти згадуєш мене,
Живу краплину у людському морі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696927
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 23.07.2020
На сайті без бруду політик,
Де струни ридають душі,
Гуляє закоханий критик
(у критику, не у вірші).
І дивиться, як там поети?
Чи з неба спустилися вниз?
Чи правильно пишуть сонети,
Як критик порадив колись?
Чи твори, нарешті, їх схожі
На диво? Чи без помилок?
Чи хтось не затис (не дай Боже!)
Великий, підступний CAPS LOCK?
Слова його – наче огнище,
Біблійних історій скрижаль.
Та тільки зразкового вірша
Він сам не напише, нажаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697262
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 23.07.2020
Навіщо Бог придумав слово «ні»?
Навіщо ми його повинні мати?
У того слова очі неземні
Та крила, що не можуть піднімати.
У слова «ні» замучена душа,
Замотана у ковдру безнадії,
У слова «ні» вогнем горить межа,
Яку не можуть перетнути мрії.
На нього всі нацьковують собак,
Його ніхто не любить у природі.
Як добре, що існує слово «так»,
Яке за словом «ні» по світу ходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697425
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 23.07.2020
Моя душа, коханням розігріта,
Замріяна, як дівчинка мала,
Упала в трави скошеного літа –
Вона себе до краплі віддала.
Чом ти лежиш, лице своє воложиш?
Що дасть земля, крім пагорбів могил?
Вставай. Іди. Я знаю, ти це зможеш,
Я дам тобі останні крихти сил.
Поганого боїшся? Це вже сталось,
І вже згоріло в полум’ї пожеж.
Вставай, душа, бо осінь зачекалась,
А ти до неї й досі не ідеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699197
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 23.07.2020
я не знаю, що я роблю, я не знаю, хто я такий,
я не знаю, куди я йду, і нікого в тім не звинувачую.
цей світ збожеволів – і хто ж підпишеться тут за мене?
дитино, є кілька речей, які я знаю напевно:
ми вляпалися в історію, що порівнюється з лайнoм.
диви: то дірка у сонці? мені не подобається. чому
ми завжди втікаємо? якщо ти заплющиш очі, я взагалі не спатиму.
ти спиш, як мале янголятко, слухай: ти що, божевільна?
ми – ліниві, як сонні мухи, в очікуванні змія.
ти спиш, як мала таємниця. – чи велика? авжеж, велика.
а проте й ти не знаєш, чому я досі не втік.
вважаєш, все йде нормально? ні: ми вже давно заблукали.
поводься звичайно, та спи зі шмайсером під подушкою.
чорні хмари на небі. знову на дощ, напевно.
як мені тяжко! добре, що спиш, і не бачиш мене таким.
ти сумна, ти завжди сумна! я не можу з цим примиритися.
так, очікуючи на змія, колись не дочекаємося ранку.
наш борг – завеликий, наша провина – страшна.
де нам, скажи, ще ховатися? під ковдрою з головою?
знаю, ти віриш. ти вгадаєш його наближення,
коли заворушаться штори від раптового протягу. жах!
чорна смерть в нашій хаті. хто оспіває цю мить?
тільки не ти. нам кінець. труситься ціле місто.
бачу, як помирає світ. не брешу, їй-богу!
ти й сама то вже бачиш. не плач. ми очікуємо на змія
waiting for the snake, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883737
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
час тече по-справжньому повільно – ви знаєте, як це нестерпно.
він тече вибагливо, свавільно – й ваше життя буксує в куветі.
час потрапив в скрутні обставини – ми дамо йому трохи подихати.
час – лукавий плазун! він слизький і неправдомовний,
та ви мені допоможете спіймати його надійно.
музика рокенролу – ось надійна релігія.
вона не обмане, не зрадить, танцювати під неї – приємно.
з нею можна сидіти вдома, а можна гуляти небом.
вона приносить веселощі, позбавляє нудьги та смутку,
ставить на ноги слабих, дозволяє сліпим прозріти.
я труситиму ваше дерево цілу ніч. бачите, люди танцюють:
хлопці, дівчата, й старі шкарбани, і навіть моя прабаба;
он якийсь лисий дегенерат вимальовує шурку-мурку,
хоч воно й не пасує до музики. я ж кажу: рекенрол – то сила.
вийди сьогодні вночі! на небі тепер комета.
запустимо змія – насправді то буде звичайний місяць.
вони танцюватимуть вдвох; ти скажеш, що це – дуже гарно,
ти сполучиш мрію з реальністю, і отримаєш справжню казку.
музика рокенролу – ось прекрасна релігія.
правдива і незрадлива. танцювати під неї – легко.
з нею можна сидіти вдома, а можна гуляти небом.
вона робить тебе щасливою, перетворює сум на радість,
дозволяє недужим ходити, а сліпим – дивитися ясно.
я вірю, що рокенрол визволяє з могили мертвих.
ти зі мною погодишся, коли спробуєш повної гучности.
наша банда вже вирушає, а ти пам'ятай моє слово, дитино:
ви полюбите цей рокенрол, і здобудете справжній скарб.
я труситиму ваше дерево цілу ніч, і коли впадете, я зможу
впіймати вас так надійно, – ви не встигнете навіть злякатися.
вам не завадило б трохи божевілля, розважлива панно:
довіртеся рокенролу. якщо ним не зловживати,
він збагатить вам розум, і ваша душа розквітне
rock 'n' roll music, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883726
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
[i][b]До Києва під захистом щита
потрапила із жалю брата-гридня.
Із Любеча, наївна і проста,
жила спочатку в голуб’ятні та,
краса якої стала князя гідна.
Вже доля в’ється в світлі терема,
де ключниця Ярина – ніби мати.
Стара прислуга вирішить сама,
що помочі їй кращої нема,
хто б міг так прислужити і подати.
...Купальське свято трепетні вогні
кохання запалило у загравах.
Вінок купальский…вершник на коні…
і папороть, що мріяла вві сні,
знайшли удвох із князем Святославом.
Кохання билось …всім наперекір,
усупереч традиціям, законам.
Вогнями та любов несла до зір,
це справжнє почуття, мов поводир –
між юними повік не охолоне.
Та знищила нерівне це злиття,
княгиня-мати - розірвала душі.
Забрала і коханого, й дитя,
відправила любов у небуття,
заславши геть з очей своїх Малушу.
Боротися – не мала змоги й сил…
…Багато літ вже пронеслось над ними.
та знов Малуша встала із колін –
на трон зійшов її єдиний син,
той плід кохання, княжич Володимир.
Достойний батька красень молодий,
мав очі Малки – лагідні і сині…
Він гідно ніс князівськії бразди,
від нього до Христа ведуть сліди –
від сина Святослава і рабині.[/b][/i]
(Картина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883734
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Стоїть хатина у моїм селі
Де я родилась й виросла з малої,
З криниці воду несла у відрі
Води в житті я не пила такої.
Стоїть моя хатина - сирота
В задумі опустивши гірко плечі,
І згадує життя коли було
Веселі чути голоси малечі.
Тут виросли і в світ пішли сини
Моїх, дідуся і бабусі - трудівниці,
Не знали і не відали вони,
Що в чужині судилось їм лишиться.
Розкидані могили по світах
Чи хтось згадає їх в далеім краї,
Тому і плаче хата - сирота
І плач той моє серце обпікає.
Живу і я одна на чужині
Та до чужих людей іду в печалі,
І чую я бабусині пісні
І руки ніжні на плечах я відчуваю.
Не плач моя, хатино, не ридай
Хто ще живий, тебе ті пам'ятають,
І рідні стіни як святий вівтар
Нас у життєвих бурях підпирають.
З криниці воду п'ю я хоч у снах
У сад ходжу я по ранкових росах,
І чути буду я, як дід клепає косу
Поки ти там стоятимеш сама...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883693
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
немає таких скажених, як я! смішно,
що я кажу це тобі постійно,
а сам – сумніваюся. лежу собі на підлозі,
роздивляюся стелю, міркуючи так:
о ні, нема дурних. насправді я люблю
дивитися на небо з цього боку,
а краще було б – з того.
та то все жарти. ширяючи на своїх вогненних крилах,
я розумію: ніхто не злетів би вище за мене.
ніхто не знає, чого я хочу, коли я комусь кажу
зробити чи те, чи те: навіть коли кажу
вмитися, чи зав'язати шнурка, чи розв'язати задачу.
коли гроза, я знаю, куди влучить наступна блискавка;
коли я бачу вампіра, я знаю, кого він вкусить.
я знаю багато чого. я балакав з занепокоєними мерцями. –
вони кажуть, що світ котиться в хибному напрямку;
я знаю, як мислять пацюк, гадюка або злочинець –
немає таких, як я. я чую чортів в голові.
всі проти тебе, ніхто не стає на твій бік.
буває, твої очі – сліпі; буває, ти губишся в мріях.
ніхто не стає на твій бік. ти думаєш, ти – розумний?
ти маєш холодний камінь там, де в людини серце.
шугаючи на крилах, охоплених полум'ям, знаю:
вже ніколи не буду так високо. ти розумієш цей жах?
бачу море чорних прапорів, що кожен є ознакою кінця.
бачу, як в муках, в пітьмі та неславі гинуть безсмертні.
чую, як гори рушили – куди вони йдуть? не знаю.
вже було мені бачити смерть багатьох світів;
чую хор чорних вдів, що оплакує вбитого бога;
– я чую чортів у своїй голові.
немає таких божевільних, як я. навіщо мені брехати?
я маю багато облич, можу бути де схочу, та просто
сиджу та сумую: я бачу помилку в світобудові.
ці ночі – такі страшні! я знав їх живими й веселими.
[i]ніколи не знаєш хто зараз з тобою поруч[/i]
– так вони кажуть – [i]не бійся, сідлай електричну бурю
та жени цілу ніч аж до того інфікованого світанку.[/i]
ніхто не повірив би. ми породили страхіття.
я знаю дорогу до пекла, я знаю життя мікробів;
я знаю кожну клітину свого й твого організмів.
багато героїв загинуло. знаю твої кошмари,
і хто їх тобі надсилає в десятки ганебних способів.
– той, хто любить дитячі сльози й змушує їх, дітей,
плакати. бачу його нутро: страшне, як вечірнє пекло.
вони кричать перелякані; він забиває їм цвяхи в голову;
він регоче: [i]ми всі колись помремо, ну чого ти плачеш?[/i]
місяць спливає кров'ю;
я чую чортів в голові
devils in my head, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883655
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020
І потім не кажи, що ти не знав,
Коли смертями тішились газети,
Коли тиран до пекла посилав
Та кров’ю умивалися багнети.
І не кажи, що жертвою був ти,
Великого, підступного обману,
Коли від болю плавились світи,
А в головах стояв туман дурману.
Не говори: «Такі були часи»,
Бо інші зла порвали пуповину,
Тим сам обрав прокляття, так неси,
А не шукай того, хто в тому винен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699199
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 22.07.2020
Зорі – рани небесні наскрізні,
Тоне рік у своїй високосності,
Ми з тобою у вимірах різних,
Я – в дитинстві, а ти – у дорослості.
Тане голос у пам’яті срібний,
Вічна думка тупцює сновидою:
Я – наївний. Такі теж потрібні,
Та для кого і чого – не відаю.
Може, в задумі щось дивне малось,
Мало хто розумів сили вищі.
Я уже не цікавий. Так сталось.
І ніхто не розкаже, навіщо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699962
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 22.07.2020
Чи ти поема, чи ти просто проза,
Чи приказка, на розміри скупа,
Відлунюють в тобі весняні грози
І тихий шерех зжатого снопа.
Осінні фарби, запах листя пряний,
Мороз, відлига з чистими слізьми,
Накинуті на землю білі плями
Холодної, поснулої зими.
В тобі щось є. Без підступу, без краю,
Закутане у відданість чужу.
Чи ти поема? Я того не знаю,
Але і досі з радістю пишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705823
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 22.07.2020
Поки снігом згинає віти
Та морозам немає меж,
Розкажи-но мені про квітень,
І про березень можна теж.
І про синє скажи, зелене,
Що рідкою бува вода,
І про те, що є час для мене,
Що тобі його не шкода.
І тоді я, мабуть, воскресну,
І забуду, що є чуже,
Розкажи-но мені про весну,
Від зими я втомився вже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708301
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 22.07.2020
Такого не знайдеш
В розвалах книг,
Такого ніколи
Не скажуть в школі,
Зима – це не завжди
Коли є сніг,
Коли за вікном
Дерева схололі.
І не тоді, коли кров
Не дзвенить,
І не тоді, коли світ
Дрімає,
Зима – це іноді просто
Мить,
Коли у думках
Тепла немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709005
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 22.07.2020
В цього вітру дуже дивний смак,
Смак тепла, розлитого усюди,
Дякую за те, що буде так.
Дякую за те, що вже не буде.
Дякую за те, що у пітьмі
Зоряні блищали самоцвіти,
Дякую за те, що у зимі
Я весною був і навіть літом.
Дякую, що у гонитві літ
Не піддався сірості химері
І за те, що свій осінній світ
Я малюю синім на папері.
І у кожній прожитій добі,
І на гранях грішного й святого,
Дякую за все, що є, тобі,
Навіть якщо ти не чуєш того.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709372
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 22.07.2020
Абсолютний мінус – це не космос
Не підспідок надр лабораторій,
Не далекий недосяжний полюс
І не цифри дивних категорій.
Це не спокою першопричина
І не інфантильності лекала,
Абсолютний мінус – це людина,
Що в житті ніколи не кохала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711367
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 22.07.2020
Прозорі очі і пусті,
Сідниці – реп’яхом на троні,
Погано вимиті долоні
В крові.
І жити хочеться безмежно
І на землі, і у раю,
І аби на усіх портретах
Була лише одна мармиза,
Та трон – це ліфт,
Як правило, донизу,
До неба ближче на хресті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711756
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 22.07.2020
Чи щастя вас притисло до грудей,
Чи віри в нього вже давно немає,
Не бійтесь пам’ятати про людей,
Які про вас з добром ще пам’ятають.
Допоки недосяжна далина
І світу в неї ще триває поступ,
Смакуйте всі чарівні імена,
Пишіть листи чи смски просто.
Не треба неабияких ідей,
Напружуватись, кланятись доземно,
Не бійтесь пам’ятати про людей,
І вам не важко, й людям тим приємно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712792
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 22.07.2020
Ховало сонце об’єктив,
Летіли хмари – сірі душі,
Сьогодні снігу світ хотів,
Виходив дощ, і той не дуже.
Весна далеко десь ішла
І лютий був не зовсім лютим,
Бажалось чайного тепла
І слів тепло хоч раз почути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717462
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 22.07.2020
Чи ти пишеш мені листи?
Довіряєш себе паперу?
Відпускаєш думки з вольєру,
Де їх любиш тримати ти?
Може просто живеш собі,
І, як завжди, ховаєш погляд,
Залишивши про мене спогад
У забутій колись добі?
У далекім відлунні мрій,
У глибокім мовчанні тиші,
Може й пишеш… хоча… навіщо,
Якщо я адресат не твій?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719371
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 22.07.2020
Що заховано в зморшках у сивої тої бабусі...
А в старечих руках, що тремтять навіть в стані споко́ю...
Уяви на хвилинку її... Уяви не такою...
Молодою красивою жінкою в вічному русі...
Уяви між дітьми й пирогами із сиром чи з маком...
Чи в театрі у сукні вечірній в партері, чи в ложі...
Звісно, образи ці між собою нітрохи не схожі,
Звісно, зморшки лише довжини, а не змісту ознака...
Злою відьмою жити могла би та літня особа,
За собою лишити розорені душі і хати...
Споглядання до роздумів має талант надихати.
А її, чомусь, доброю більш уявлять до вподоби...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883595
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020
ми залізли в борги, ми розтринькали всі надії.
ми б'ємося за кожну шкоринку, пробачення нам нема.
ми звикли чинити так, як не радимо нашим друзям.
кажуть: чекай, і отримаєш. чеканню немає кінця.
ми – щасливі обранці, заморожене ангельське військо.
не маючи що нам робити, просто гаємо час:
винаходимо різні мови, забуваємо цю англійську,
байдикуємо, і чекаємо, що господь згадає про нас.
вже, напевно, тисяча років, як не знаємо, що робити.
і як ми ще не забули, хто ми такі? біда.
наші корисні навички: ховатися. де всі инші?
нам це не дуже подобається. хіба це життя? сміття.
ми – обрані, так. ми не знаємо, де правда, а де брехня,
не знаємо, що відбувається в світі й на небесах.
ми – кляті собаки війни, що навчилися не чекати,
коли наш закон покличе нас очолити наші лави.
нас умовно засуджено? чи помилувано достроково? –
ніхто нам не скаже. напевно, наші душі – продажний товар.
подейкують, там десь народ голосує за демократію,
наша задача – вбивати час і ні на що не чекати.
кажуть, що нас призначено для пожертви богам війни.
– брехня, таких не існує. кажуть: не сипте свиням
перлів. невже ми сиплемо, сидячи тут в печерах?
прийде ісус – побачимо, де правда, а де – неправда.
ми очолимо наші лави, і вчинимо там закон
get back in line, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883620
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020
Я входжу в ліс. Ніч просить слова.
Мовчати їй уже несила.
Шумить склепіння смерекове
І місяць гострить свої вила.
Вода калюж тверда мов криця –
Мороз уже за кільканадцять,
І чути: ходять таємниці,
Але наблизитись бояться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720095
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 21.07.2020
І ніч пішла, і день сміявся славно,
І сон короткий, врешті, відпустив.
У тому сні Ви були нещодавно
Така як є. Не дарували слів.
Я теж мовчав. Навіщо звуки зайві,
Якщо уже все сказано до них?
Підбілювало небо сніжним сяйвом,
І погляд був неначе оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720097
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 21.07.2020
Відчувши невагому тишу,
Забувши гніт зимових справ,
Сьогодні небо було вище
І дух весняний пролітав.
Ще холоди були у силі,
Ще лютий був супроти всіх,
Але дерева гомоніли
Та заплітали в гомін сміх.
Коротких днів кінчалась скрута
Та прокидалося життя,
І вже хотілось просто бути
Та не пектись про майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721246
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 21.07.2020
Весняна мить бринить грозою
І хмари плавляться вогнем,
Ти не римуєшся зі мною,
Я не римуюся із днем.
І дощ не знає супокою
Та розливає тихий щем,
Бо не римуєшся зі мною
І не римуюсь я із днем.
Життя ще прагне щось зі мною
Змінити, в нього стільки схем,
Та не римуюсь я з тобою,
Як не римуюся із днем.
Хоча ті рими – сараною,
Я почуваюсь злидарем,
Бо не римуєшся зі мною,
Як не римуюсь я із днем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721247
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 21.07.2020
Хотіла б я, щоб в нас не було стільки спільного,
Яке починається далеко до наших історій.
Хотіла б я не чути всіх тих слів, що злітали з твоїх вуст так легко,
В той час як мої начепили на себе дванадцять замків.
Шостий день збираю свої думки докупи.
Вони розсипались як намисто.
Слова повтікали далеко за кордони душі.
Її так тяжко зрозуміти, навіть мені.
Особливо, коли мовчить, а твоя кричить.
Коли ти поряд і водночас за тисячі миль від мене,
Так легко дихати, так легко пишеться,
А потім задихаюсь від власних думок,
Від слів, що приходять занадто пізно,
Коли ніхто не почує, крім їхнього володаря – Вечора.
Безліч упереджень відпустила я
Лиш заради того, щоб сказати тобі незліченну кількість разів «так».
Але коли кімната порожня, дамбу прориває,
І я більш не довіряю собі.
Хотіла б я бути більш відкритою,
Щоб сказати, що згубила свою душу.
Хотіла б я, щоб всіх цих слів не звіяла травнева буря,
Не забрала моїх думок подалі від серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883559
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Дорожній пил. Старенькі хатки.
Вапняні світлі кольори.
Тут край життєвого початку,
Музей минулої пори.
Він знав усе – добро і лихо,
Тепер самотність на лиці,
Лише вовтузяться у стріхах
Непосидючі горобці.
Тут у часу немає плину,
Тут спокій ходить по дворах,
І запах сивого полину,
І спогадів нетлінний прах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724615
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.07.2020
Я ніколи не буду задоволена всім тим, що маю,
У мене свої очі, а у них погляд, який не збігається з жодним чужим.
Десь поряд відчуваю спиною та руками рожеві хмари,
Але ногами торкаюсь вогню.
Я ходжу на сеанси до реаліста,
Живу з затятим оптимістом.
Пишу на нічному небі свої бажання,
У відповідь Всесвіт плюється.
Якось поскаржилась коту на те, що мене оточують люди не «мого кола»,
Він сказав, що ми притягуємо подібне собі.
А хтось переконаний – протилежності поєднуються.
... а коти взагалі не можуть повчати.
Малюю старт і фініш,
Знаючи, що не відправлюсь у подорож.
Доля щедра – я маю все,
Крім зайвого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883557
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
скажи, й я буду твоїм. врятуй мене з цього пекла.
поза часом, поза простором, попри все приповз до тебе.
давно вже не бачу твого обличчя. то часом не ти у хмарах?
думаю, ти пішла назавжди. вже довго, довго так думаю.
на цю біду немає ліків. мені померти? от і плачу.
так, я знаю закон, – знаю, крихітко, як померти.
тисячу років поза часом, ніде. тут немає ні форм, ні ліній.
ти знаєш: літаючи високо, шукав лиш слушних світів для тебе.
пам'ятаю "гайда гуляти". ми вчилися вдвох літати.
ти навчилася? будь зі мною. ненавиджу довгі прощання!
не вірю в чудеса. – не вірте й ви. не вірите?
знаю, знаю закон. знаю тепер, як померти.
ні обіцянок, ні пробачень. твої слова не мають значень.
вкради три шпали з залізниці, не наближайся до в'язниці.
не бачу куди мені йти, бо не маю скабки в оці.
натовп прогнилих шибеників повісив мене сушитися.
прошу останньої ласки: хочу знати твою причину.
а потім – перехрестися, й я дозволю тобі померти.
я ще міг сподіватися виправити твій шлях.
присягнися, що ти не повернешся. будь ласка, поглянь мені в очі.
я – вже не ангел. зламані крила відмовилися літати,
та я все ще знаю закон; я подумаю, як померти
how to die, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883551
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Торкнись мого волосся наче вітер,
Чи губ торкнись, мов келиха вина,
До серця пригорнись - я в щасті мліти,
Для тебе стану літом - де зима.
Почуй мій подих поруч із собою
В душі нехай співають солов'ї,
Я з осені враз розцвіту весною,
В долоні зіркою я упаду твої.
Торкнись мене, як до води у спеку,
Я твою спрагу зможу погасить,
Полину я у небо де лелеки,
І нам там небо всі гріхи простить.
Я квіткою розквітну біля тебе,
Торкнися ніжно так, мого чола,
До твоїх ніг впаду я синім небом,
Я хочу знати, що коханою була.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883524
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Я бачив мертвого шпака.
Лежав маленький, сиротливий.
У когось піднялась рука
На співака весни та дива.
Хтось не боявсь зробити гріх,
Лишивши світ без цього птаха,
Він вчора ще співав для всіх.
Тепер не буде, бідолаха.
Не треба виправдання слів
У бік морального каліки,
Він не шпака сьогодні вбив,
Він душу вбив. Свою. Навіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726613
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 21.07.2020
Мандрує небом місячна ікона,
Холодний пил розтрушують зірки,
І вітер наче вирвався з полону
Та вишиває хмарні рушники.
Роса траву вкриває сивиною
І час не йде. Втомивсь. Заціпенів.
І поле тихо хреститься луною
Відгомонілих у минулім днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726974
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 21.07.2020
Під дощ підставлю я долоні.
Ці краплі, наче сльози з неба,
Прозорі, але не солоні...
В долонях піднесу для тебе.
В небесних краплях грає сонце
Чи то веселка кольорова,
Можливо, як краса в долонці,
В душі народжується слово.
Тільки тобі сказати маю
Усі слова як подарунок,
Їх дощ в оваціях скупає.
Ні, це не дощ - кохання трунок.
Стихає дощ, уже пів неба
Неначе голубі вітрила,
Горнуся пташкою до тебе,
Душа летить кудись на крилах.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883543
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Розмовляю, чи мовчу думками
Вечір вже заглядає в вікно,
Щось було, чи буде щось між нами
Так здалося -марилось давно...
Я сама придумала напевно
Мрія, народилась через страх,
Варто вже забути - та даремно
Дотик поцілунку на губах.
Вечір. Ні, вже ніч - темніє небо
Тліють зорі - спалені свічки,
Промовляю думкою до тебе,
Чую дотик рук твій і щоки.
Тихо в домі - ніч як безнадія
Я і ніч, ще в келиху вино,
Боляче, що мрія не зігріє
Серцю чомусь холодно давно...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883522
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
вічне буття - це дуже довго,
доля - старий нудний одноманітний шлях.
війна прийшла, і ми її впустили,
святу війну за кров ісуса христа.
все, що ви бачите – ілюзія світового ладу;
все, що відчуваєте – образ хаосу.
насправді ця війна точиться давно,
припиняючися тільки на вранішню молитву
[i]хліба нам нашого дай на сьогодні,
і нехай буде воля твоя[/i].
– легко запам'ятати. повного тексту ніхто не знає;
на кожну таку молитву бог, переказують, відповідає:
ніхто ніколи не бачить моєї чорної тачки.
ти ніколи не доростеш, щоб носити мої черевики.
земля – мій забійний цех з золотими орлами на стінах,
де збуваються мрії злодіїв, мрійників та людожерів.
що ви тут робите? ви не можете вбити час.
треба вас трохи спростити, щоб позбавити мук сумління.
невідомого дня, коли прийдеш платити за скоєне,
плакати не доведеться: достатньо тобі назвати
в правильному порядку тисячу божих імен,
кожен твій день наближає тебе до смерті.
над головою в тебе кружляє моє вороння.
люди! хоч ви й пихаті, і понад міру вперті,
всі неодмінно вклякнете перед брамою судного дня.
один по одному – такий світовий порядок –
всі ваші дні помирають – лиш дурний не оплакував їх.
адам, ваш старий прабатько, залишив вам гріх у спадок,
і багато-багато мрій про ніщо: невагомих, легких, пустих.
ваша мрія ніколи не здійсниться.
ця війна не скінчиться.
ніхто ніколи не хоче правди.
правда звинувачує всіх, хто її знає.
ви соромитеся навіть самих себе,
живих кричущих доказів власного нікчемства.
ви не маєте иншого вибору. ви не можете вбити час.
прийдіть і сплатіть свій борг вашому предку й нащадку.
щоразу, коли вам здається, що життя обрало не вас,
називайте тисячу божих імен в правильному порядку.
під сподом світу є лиш смерть і холод.
ви все ще вважаєте, встигнете врятувати
ваші приречені душі?
ось настала війна, а ви вмиваєте руки,
що на них – справжня кров. ваше серце давно розбито,
ваша душа – вже мертва. винаходьте мільйони кучерявих слів,
промовляйте магічні закляття, читайте ліричні віршики –
диявол грязі не боїться,
війна ніколи не скінчиться.
цей світ – ярмаркова безпрограшна лотерея.
ви не підете звідси безневинним ягням.
а тут – ваша голова не носитиме ні корони,
ні доброї думки, ні сподівань на майбутнє
the thousand names of god, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883530
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Чому мене нема в твоїх очах,
А є якась руденька незнайомка...
Не наробити дублів, як на зйомках,
На жаль, в житті...Зате в нас є печаль...
Вона дарує крила, щоб політ
Розвіяв ненароджені надії...
І, хоч сльозами прикрашає вії,
Та розливає ріки, де був лід...
Вони напо́ять щедро день новий...
І простягну́ть до сонечка долоні
Ті почуття, які були в полоні
Ображеної кимось голови...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883493
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Дорога йшла на схід.
Морозом обпікало.
То пагорб, то лісок,
То потічок, то яр.
І день кудись спішив,
І часу було мало,
І сонячний ховавсь
У хмарах окуляр.
А десь була весна
І світ радів нівроку,
І падали дощі,
Життя цвіло в полях,
А тут була зима
У кожну пору року,
Скінчались голоси
І не скінчався шлях.
Скажи-но, брате мій,
Чи діждемо з тобою?
Чи дійде хоч один
До нашої мети?
І чи скінчиться час
Із нечистю двобою,
Заради чого ми
І зважились піти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726976
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 20.07.2020
В гаю ховалася криниця,
Сочила воду із імли,
Старий, дитя та молодиця
Напитись свіжості могли.
Хиталась листяна завіса,
Котився сонячний клубок,
І жовтий місячний гульвіса
Вночі чіплявся до зірок.
Там розкривались таємниці
У чистій пісні солов’я,
Тому і досі ту криницю
На цій землі шукаю я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727535
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 20.07.2020
Пусті думки. Порожня філіжанка.
Гарячий чайник стигне у кутку.
По снах мандрують денні забаганки
Та мрію причаровують хитку.
Втекти б кудись… та вислизає втеча.
Завмерли руки. Ходить тільки час,
Заповнюючи тиші порожнечу
Схвильованими римами. Для Вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728214
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 20.07.2020
Гаряче поле. Десь у вишині
Кружляють відгодовані ворони,
Бо саме тут в криваво-чорні дні
Гордині загубилася корона.
Дивились сумно прожиті віки
(сказати б щось, та слів вони не мали)
Як йшли самозакохані полки
Вбивати тих, кого так зневажали.
Та й ще сміялись щиро, від душі
(хоча хіба вони ту душу мали?)
Підступність їх не відала межі
(вони її братерством називали).
Ті зайди возвеличували страх
Та сліз гірких бездонні океани.
Тепер лежать, впокоєні, в полях,
Безглузді жертви пихи та обману.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729509
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 20.07.2020
Ми, як закриті книги,
зв’язані
різними стрічками,
Кожен у своєму вимірі,
кожен зі своїм хламом.
Кожен в своїй траєкторії,
кожен під своїм
екватором.
Хтось емоції ковтає таблетками,
в когось серце
вкривається шрамом.
В когось душа покреслена маркером
і звичайний день
гасне від втоми.
Хтось наповнений ароматом м’яти
з середини,
в когось замість душі
коми.
Кожен в своїй часовій капсулі,
загнутий в власний чохол
закладками.
Ми такі люди різні,
але коли болить,
рвемося на клаптики.
В кожного в серці
різного розміру
скалки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883436
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
Сьогодні в душі
Блюз
І плескає дощ
В долоні,
Це примха така
У муз,
Я знову у них
В полоні.
І легкі думок
Сліди,
І шепіт далекий
Бога,
Бо знову в душі
Ти.
Нічого, утім,
Нового.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732161
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 20.07.2020
А уже за дванадцяту. Глухо.
Світить місяця в небі клейнод.
Ходить тінь опівнічного духу,
І шукає якихось пригод.
Щось за думку несміло тримає,
Може, вигадка дивна, чи згад.
Чай парує, бо кави немає,
І гірчить не лише шоколад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883428
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
Небесна синь із ватних хмар,
Відкрите сонце для кожного,
Від рани не завжди лишається шрам,
Й кохані частіше стають такими із перехожих.
Космічний простір, невідома даль,
Ще немало має таємниць,
І чергова за успіхи медаль,
Частіше лиш прикраса для полиць.
Там за неба синню, там за космосом вдалечині,
Наші серця служать за зорі,
Бути красивими в душі,
Героєм ще однієї із історій.
І тільки подих вітру завжди має рацію,
Прозорого можна лише відчути,
Навчитись в нього б цієї грації,
Щоб від тебе все починало тремтіти.
Хай успіхи збагачують серця,
Нам досить знати те, що вже відомо,
А невдачі хай йдуть у забуття,
Ділімось одне з одним взаємною красою.
20.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883404
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
Якщо чуєш, то прошу, будь ласка,
Подивися у небо моє,
Бачиш місяць, закоханий в казку,
На сопілці вітрів виграє?
Бачиш мої тополі шпилясті
Наче пензлі малюють зірки?
Бачиш хмари, прозоро-сріблясті?
То є хвилі застиглі ріки.
Бачиш, ходить у небі комета
І женеться за нею пітьма?
Не лякайся, то добра прикмета,
А поганих у мене й нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733593
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 20.07.2020
Ти - те найкраще, що могло
Зі мною статися, напевно!
Даєш мені своє тепло,
Я цьому тішуся таємно...
Усе таємне - не для нас.
Чуття не можна приховати.
І ось тепер, саме в цей час,
Багато хочу так сказати...
Про справжність, чуйність, теплоту,
Про сенс життя, що дав мені ти.
І хоч люблю я темноту,
Та ти, як сонце, ясно світиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883397
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
Я тобі напишу
Лист,
Я зі слів перекину
Кладку,
Там знайомий буде
Зміст
Про довіру, про щем,
Про згадку,
Про природу буде,
Про ніч
І про зорі у синім
Небі,
Про мовчання і крик
Сторіч,
Про луну і, звичайно,
Тебе.
Про бездушність чужих
Міст,
Про богів та про їх
Зраду
Я тобі напишу
Лист
І до інших жбурну
В шухляду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734835
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 20.07.2020
Чи сяє в небі сонця обруч,
Чи місяць в далечінь несе,
Я Вас не прошу бути поруч,
Я прошу бути, от і все.
Ковтають мрії звичні справи,
Рахунок виставляє час,
Я не вишукую забави,
Я просто прошу бути Вас.
У цьому світі, де мізерне
Дорожче вищої мети,
Де сподівання ефемерні,
Я прошу бути Вас. Завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739461
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 20.07.2020
Ніч вдягнула своє
Непримітне пальто,
Запалив повний місяць
Цигарку,
Я сьогодні нічий,
Я сьогодні ніхто,
Я з людського утік
Зоопарку.
Ліхтарі на доріжках
Скликали комах
У красиві й пусті
Хороводи,
Говорили щось клени
У темних чалмах
(може, просто просили погоди?)
Я не слухав отих
Пишнолистих базік,
І зірок не вишукував
В небі,
Я сьогодні нічий,
Я сьогодні утік
Від численних людей,
І від себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746248
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 20.07.2020
Дивилось сонце у калюжу,
Ішли мовчазні покупці,
Я віддавав сьогодні… душу,
Торбинку стиснувши в руці.
Сусіди торгували крамом,
Якесь ганяло циганча,
Життя нові сплітало драми
(неначе їх не вистача).
Агов! Візьміть її без грошей,
Бо та душа немов дитя:
Їй треба тільки рук хороших
І серця чистого биття.
Та не робіть ви, люди, хиби,
Тілесне – це порожній дим!..
Та натовпу хотілось хліба,
І він уперто йшов за ним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746973
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.07.2020
Ми у цьому житті
Недолугі аматори
(дійсні профі уже
під травою лежать),
Ми щодня розриваємо
Жилку екватора
І знімаємо ввечері
Душі з розп’ять.
Сміємося очима,
Тихо плачемо римами,
І уміємо в снах
Роздивитись майбутнє,
Розганяємо кров
По тілах своїх ритмами,
І заходимо в серце мов духи –
Нечутно.
Ми – птахи й плазуни,
Ми – раби і нескорені,
Одночасно усі ми
І мед, і полин,
І якщо вже були
За подобою створені,
То яким був зразок?
То який справжній Він?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747907
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 20.07.2020
Нема сусіда. Взяв Всевишній.
Гуляє вітер на току.
Нема кому збирати вишні,
Траву косити у садку.
Порожній хлів. Порожня хата.
Ніхто не стане на поріг.
Кому печаль, а пустці – свято,
Де знайде ще такий барліг?
Тут навіть час уже не плине,
І сонце не спішить руде,
Лише чиїсь літають тіні
І джміль над квіткою гуде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748159
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 20.07.2020
Неполоханий ранок. Плита.
Розпускаються газові квіти.
Чи то день, чи погода не та,
Що так хочеться в ліжку сопіти?
Курить димом у пальцях сірник
(все, своє відробив, бідолаха),
Старий кран мов вичавлює сік,
Час повзе наче та черепаха.
Врятуватися б кави ковтком…
Надто довго вона закипає…
Почуваю себе сірником:
Спалахнув, задимів і – немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748458
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 20.07.2020
Усе на краще буде, так!
І кожен чашу вип'є сповна.
У Долі є таємний знак-
Як щастя нам налить по повній!!!
Мені відлила щедро так
Усмішок, радості, сарказму,
На кінчику ножа, на смак,
Додала трохи ще й обра́зи.
І смутку трішки налила.
І пристрасті, і насолоди,
Кохання світлого дала,-
І зовсім з того я не проти.
Спасибі, Доленько, за все!
За те, що вмію я радіти,
Нехай всі прикрощі несе
Далеко в безвість теплий вітер!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883371
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
ви краще будьте там, де лежите.
знайдіть в моїх словах велику ласку.
ви надто довго сподівалися на те,
на що не сподіваються: на мамину підказку.
ви бажали безсмертя – потерпіть ще одну хвилину.
ви ще можете забагатіти чи здобути якоїсь слави.
та найкраще для вас: плюватися. а, саме це ви й робите?
молодець. саме так чинять справжні епічні невдахи.
ви йшли до успіху, та вам не пощастило.
так кажуть. просто ваш світанок не настав.
тепер ми в захваті від вас: яка кумедна іграшка!
час – проти вас, потерпілий. пора вам це усвідомити.
так, проти вас. тому сидіть тихенько.
прийміть ваші ліки, поміркуйте про сенс життя.
там недалечко від вас росте знамените дерево,
де зазвичай і знаходять спокій такі, як ви.
кажете, ви – невинні? справді смілива заява.
я не схильний її розглядати. ось ми й прийшли. бачите?
тепер усміхніться, вас фотографують;
а плакати зможете потім, за прикладом багатьох.
так, вам дуже не пофортунило, бо,
як відомо, фортуна ніколи не була на вашому боці.
слушний час для молитви! моліться до вашого бога
й побачте сліпуче світло там, де його немає.
а на цвинтарі вже, подейкують, ваша яма давно готова,
і позіхає, нудьгуючи: виглядає на нареченого.
а в ваших очах ще можна з подивом спостерегти
тугу за катом-садистом з інструментами для тортур.
слушно, не заперечую. це – дуже тяжка тортура:
стояти на ватяних, майже не ваших, ногах,
а кругом – вороги. правильно? і погода якась похмура.
– неслушний час ви обрали для публічного самогубства
time is right, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883384
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
Вітер фіранкою рухає,
Сонечко сяє яскраве,
Спостерігаю за мухою –
Дуже заняття цікаве.
Десь за вікном м’ячик гупає,
Зваблює небо широке,
Враження носяться купою…
Хто ті придумав уроки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748762
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 19.07.2020
Мій тихий світ
Без зайвих запитань,
Сполоханих надій,
Примарних шансів,
Мов музика із кроків
Та бажань,
З краплиною незвичних
Дисонансів,
Наповнений словами
До країв,
Із присмаком якогось
Покарання,
Прозорістю весняних
Ручаїв
Чомусь воліє зватися
Коханням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748880
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 19.07.2020
Люблю пісні співати!
Вони, нехай сумні,
Мій біль змогли ввібрати –
І легше вже мені!
Народна пісня ллється:
«Ой, краще б я була…»
І серце відгукнеться:
«Кохання не знала»
Журба відходить тихо,
Бо пісні вже кінець.
Мов виспівали лихо
З душ наших та сердець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871526
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 19.07.2020
Місяць на літеру «сі».
Ніч розілляла снодійне.
Ходять останні таксі,
Блимають меланхолійно.
Майже не видно зірок
(тих золотавих родзинок),
Рипнув у дверях замок,
Тінню в калюжі будинок.
Вдало ховає пітьма
Щось невелике й хвостате,
Мене для світу – нема,
Йду із собою гуляти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748882
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 19.07.2020
Під посвист стріл
Щербилися мечі,
Іржали коні,
Сіялось прокляття,
І тихо плакав
Янгол на плечі
Того, кого не зміг
Урятувати.
Ділили землю
(дивний інтерес)
Не витримавши з розумом
Розлуки…
Як добре, що до райдужних
Небес
У тих людей
Не дотягнулись руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749208
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 19.07.2020
Я гріх вчинив… Я визнаю провину
Перед людьми. І Богом. І собою.
Загорнутий у думки мішковину
Стою перед великою юрбою.
Вона тече. Вона не знає краю.
Брудна, мов відпрацьована олія.
Їй що мій гріх? Юрба своїх не знає,
І суті каяття не розуміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749363
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 19.07.2020
Життя потроху змінювало моди,
Безсмертний час від стомленості млів,
Дивилися з минулого народи
Зіницями пожовклих черепів,
Старе рипіло колесо сансари
(комусь не пощастить – ото печаль…)
Сліпців духовних бігали отари,
Через святих Господь читав мораль,
З натхненням розкидалося каміння,
Весна сади топила у красі,
І знов у двері стукало Спасіння,
Та надто тихо – чули не усі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749525
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 19.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2020
Золотавий промінь рано
Пробігає по щоці,
Чути як на кухні мама
Розколочує млинці,
Хтось на вулиці балака
(всі новини – в п’ять хвилин),
Тихо гавкає собака,
(захворів, напевне, він).
Піє півень. Прохолода
Із вікна цілує в ніс,
І тікає сон городом,
Бо його чекає ліс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749815
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 19.07.2020
Блищить асфальт –
Уламок чорний ночі,
Насичене повітря
Сивиною,
То тихий дощ,
Він тихо жити хоче,
Долонею втішаючись
Земною.
Мовчать створіння на гілках
Крилаті,
На вікнах –
Білі дотики холодні,
То тихий дощ
Наївно хоче знати,
Чи ти на нього дивишся
Сьогодні.
За хмарами безсиле сонце
Тліє,
Летять слова,
Туманом оповиті,
Це тихий дощ,
Який не розуміє,
Навіщо він навчився
Говорити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750442
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 19.07.2020
Заглянув повний місяць у вікно,
Збудив мене і не дає заснути:
"Що може зайдЕш, є в мене вино,
Порозмовляєм як нам далі бути"
Ти там один і я ось тут одна,
У тебе зорі дружно танець водять,
А я підхожу завжди до вікна.
І думаю:"Вже знову місяць сходить"
Дивився повний місяць і мовчав,
Холодне сяйво не зігріло душу,
У келиху вино, як зазвичай,
Невипитим стояло непорушно.
Не вийшло в нас душевної розмови,
Лиш промінь спалахнув у келиху вина,
Не сплю... Біля вікна чекаю знову...
Хоч з місяцем вночі - та все ж я не сама.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883301
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Ти дарував мені троянди,
Коли були морозні дні,
І обіцяв:"Так буде завжди,
Кохана, вір лише мені".
Серед зими буяло літо,
Воно цвіло в моїй душі,
Я і тепер люблю ці квіти
Але в життя прийшли дощі...
За вікнами снує негода,
В ній наші долі розійшлись,
Лиш спогади туди все водять,
Де з квітами ти йшов колись...
Чомусь зів"яли наші квіти,
Хто винен з нас - чи я, чи ти...?
Змогли лиш потім зрозуміти,
Ще є між квітами шипи...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883300
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Осінній дощ журби налив
І холодом у вікна дише,
Та для тепла не треба слів,
Достатньо коцику і тиші.
Думки одвічні та ясні
Нехай лежать між подушками,
Хай тішить пляцок запашний
Із соковитими грушками.
Хай тихо серце дріботить,
Нехай вода на підвіконнях,
Якщо є життєдайна мить
І філіжанка у долонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750982
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 19.07.2020
Ранок осінній. Слизько.
Заспані мерзнуть кури.
Кіт заглянув до миски,
Мовчки пішов похмурий.
Гупає десь сокира,
Бризкає світло в шибку,
Хмарка багрово-сіра
Сонця ховає скибку.
У горобців інтрижка
Сварить маленьку зграю…
Світ – неповторна книжка.
Тихо дивлюсь. Читаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751440
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 19.07.2020
Я цвях гострив. Робота не тяжка,
Настільки примітивна – учень зможе,
Стирала піт замащена рука,
І місяць у вікно дививсь вороже.
Він знав для чого плід моїх трудів,
Тому і не приховував емоцій,
Палав червоним неприкритий гнів
Та вітер застигав на кожнім кроці.
А я гострив. Для мене то був хліб,
А не забава зовсім, не спокуса,
Залізна крапка до віджитих діб
Якогось хлопця. Кажуть, що Ісуса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752216
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 19.07.2020
Ліхтар і вітер. Світла колисання.
Старий пергамент з пилом днів колишніх.
Я вічність пізнаю через Писання,
Без слів порожніх, пафосних і лишніх.
Пішов сусід. Давно уже гуляє.
(у нього ніч і вулиця – кумири)
А в мене тих кумирів і немає,
Я замінив їх на питання віри.
Нащо мені ота земна мінливість?
Дзвін золота обернеться луною.
Я пізнаю і сподіваюсь: милість
Тепло долонь тримає наді мною.
P.S.
За Лютером людина може бути врятована:
- sola scriptura - "лише через Писання";
- sola fide - "лише через віру";
- sola gratia - "лише через милість"
(за матеріалами журналу "Вокруг света" №10 2017 р. (стор 96, кому цікаво)).
P.P.S. Ні, я не протестант.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753388
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 19.07.2020
Збирала намисто
З глоду,
Вогнем прикрашала
Листя,
Студила в озерах
Воду,
Пташині ховала
Свисти,
На клапті рвала
Тумани,
Шуміла верхів’ям
Сосен
Струнка і красива
Панна,
Що звалася просто –
Осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754377
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 19.07.2020
Холола ніч, без гриму і прикрас,
Дощем осіннім сіяла печалі,
Безсоння говорило щось про Вас,
Листи і телефони знов мовчали,
Душі моєї танула броня
(яка є користь уночі від неї?),
Я заздрив тим, хто чує Вас щодня
І сам лякався заздрості своєї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756295
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 19.07.2020
Пише липа тінь на плоті,
Миє кіт вологий ніс,
Ходять дяді, ходять тьоті,
Сонце котиться униз.
Виє радіосопрано,
Хлопці граються в м’яча,
Не беруть. Сказали: «Рано!
Нам малих не вистача!»
І гасають з диким криком,
Розсипаються на сміх…
От я виросту великим
Й не покличу вас, старих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756451
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 19.07.2020
Сьогодні, кажуть, сніг ішов,
Далеко десь за виднокраєм,
А я із ним чекав розмов,
Відволікав чекання чаєм.
І мріяв, щоб думки збулись
(єдине, певне, що я вмію),
Що сніг отой прийде колись
І землю свіжістю накриє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760243
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 19.07.2020
Іди за мною, люде мій,
Забувши біль і труд даремний,
В країну дум, країну мрій,
Яку вимолював таємно.
Іди, не бійся, я веду
Скрізь пастку хижої пустелі,
Тобі судилось на роду
Нову побачити оселю.
Отут життя вартує гріш,
А там – цінуються таланти,
Чого ж ти, люде мій, стоїш
І просиш видати баланди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760888
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 19.07.2020
Безсилий гнів
Від слів холодних, кинутих недбало,
Розсипавсь мороком й полинув геть у даль.
Не треба слів…
Байдужістю Ви все мені сказали,
та дріб’язкова вже ця незначна деталь…
Німа печаль,
Що підступила з чорними птахами,
Гуртом знялася й відлетіла в чужину.
Пустий причал,
У світі, де ми трепетно кохали,
Думки невтішні я подалі віджену.
А час іде…
Загублене життя в торішнім листі
відшукано, але то справа непроста…
Зірву з грудей
із Вас – дешевовартісне намисто
і відчуватиму все з чистого листа…
З нуля життя
почну тепер сама в чужому місті
щезає слід дешево-штучних намистин.
і в небуття
відійде з Вас підроблене намисто -
не каяття...а пізні декілька сльозин.
(Картина Витушко Євгенія "Осінь".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883268
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
подивіться ліворуч, подивіться праворуч,
дивіться куди хочете, навіть у бінокль:
ви не побачите правди, не побачите причин,
а самі лише дуже невтішні для всього, що є, наслідки.
ми не знаємо, чи справедлива наша боротьба,
ми лиш спрямовуємо нашу ненависть правильно.
гине багато людей, ще більше – з'їжджає з глузду.
божевільні й поранені стогнуть, кричать цілий день –
це справжня моральна мука для нас, що в цьому винні.
нас називають героями. це – ніби й почесно.
дим, немає чим дихати. спека чи холод – ніхто
крім нас не може чи не хоче бути тут;
ми – не хочемо теж, та нічого не вдієш:
ми не хочемо й падати, як впали б, наприклад, ви.
нас називають дурнями. це – справді дуже погано.
навряд чи ми звідси підемо:
хай ті, що так кажуть, марять,
що боремося за них. ми – приречені на поразку,
якщо в це повіримо. люди, до чого тут ви?
стій презирливо й бийся. ти – на своїй землі,
твої наміри – чесні. відкинь останню надію.
стій безстрашно, й роби, що можеш:
ти стоїш перед спробою чести, –
підкоряйся лиш поклику серця,
як останній з людей на землі.
ми знаємо, як ми стали людьми війни.
наш обов'язок: бути нещадними,
отже, це – наше право.
браття, борімося аж до самої клятої смерти!
ваше останнє зітхання буде:
я виграв, а ти – програв.
герої, тримайте лінію! тут буде лінія трупів,
що її буде видно з космосу. чули? небо – за нас!
нас називають дурнями. ви – легендарні дурні,
з піснями про вас маршируватимуть
нові покоління героїв.
настане день – сюди приходитимуть люди
грати в шахи, гуляти з дітьми,
слухати солов'їв.
казатимуть: тут гарно, дуже гарно!
герої боролися чесно
як один, і ніхто не втік.
герої, увага: ворог знов наступає.
шикуйтеся! це вже – востаннє.
наша доля: загинути;
наш обов'язок: вбити їх якомога більше;
крім нас тут немає нікого,
ми – останні з людей
heroes, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883254
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Мене у серце назавжди прийми,
Обравши лиш одну з цілого світу.
Ніколи не наситимося ми
Енергією чорного нефриту.
І найп'янкішу пристрасті росу
Смакуй, торкнувшись лагідно вустами.
Всі відчуття до неба піднесу.
Я так тебе жадаю, мій Адаме!
Мене, мов книгу, вперше розгорни,
І закохайся з першої сторінки,
Мелодією кожної струни
Нас огортають сутінки-відтінки.
Всередині невидимий магніт,
І скільки б ще не замикались двері,
Тебе притягне знову мій нефрит,
І затишок,
і дух священної вечері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872054
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 19.07.2020
Нам всім би карантину, та від - зла,
І обсервації від жадібності й болю,
Щоб лиш любов тільки в душі жила
І кожен, щоб не грав фальшиві ролі.
Щоб посадить язик на карантин
І руки, що уміють тільки красти,
Не заздрили б сусіду через тин,
Вміли б радіти і чужому щастю.
На обсервацію ще б посадить війну
І не на день, чи місяць, а - навічно,
На волі залишити лиш весну
Спасати світ, що гине так трагічно.
Імунітет, ще правдою зміцнить,
Тоді брехня загине як мікроба,
Любов і віру в душах поселить,
Не ідолам вклонятися, а - Богу.
Дезинфікацію провести всіх думок,
Добро, це - вітаміни від напасті,
Коли б засвоїли ми Божий лиш урок
То б і жили всі - в радості і щасті.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883202
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Ти закохався в ці ранкові хвилі,
Вони тебе зуміють потопити.
Від хвиль бувають кораблі безсилі,
Але без них вони не можуть жити
В обіймах ночі - темної коханки
Ти втратив розум, а, можливо, й душу.
Зустрінеш ти мої руді світанки,
Але тобі лиш усміхатись мушу.
Тікаючи від тихої пустелі,
Пірнай у шторм, зібравши всю сміливість,
І головою вниз лети зі скелі.
Це твій політ! Знайди свою можливість.
Пірнай в міцні обійми океану,
Давно твоя розтанула свідомість.
Куштуючи солодку цю оману
Дістанешся лиш дна вкінці натомість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883170
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Крапає дощ.
Осінь.
Вітер в трубі
Виє.
Неба нема
Зовсім,
Тільки одна
Мрія.
Мрія про щось
Інше,
Може й ковток
Раю,
Але буде
Тиша.
Ти не гукнеш.
Знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761558
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 18.07.2020
Я бачив сни. Я бачив чорні сни
Про яв, яка сховалась в передвіку,
Про хліб черствий, який не мав ціни,
Про душі кам’яні, слова-каліки.
Про випалені голодом лани,
І тихий плач здивованої смерті
Від того, що зуміли без війни
Безмежжя поколінь з планети стерти.
Про жадібність червоної імли,
Про людяність, що втратила опору
Я бачив сни. І мовчки тіні йшли
Та з докором дивилися угору.
(малюнок Юрія Журавля)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762421
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 18.07.2020
Йде листопад та миє кожен слід,
Листки з дерев обтрушує останні,
Пече холодне сонце на обід,
І сіється туманом на світанні.
В повітрі щось розчинено сумне,
Але що саме – я того не знаю.
Йде листопад, та не бере мене,
Напевне, знов для грудня залишає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763189
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 18.07.2020
Без біганини. Без епох.
Без стресів в боротьбі за істинне
Рости тихенько, наче мох,
Допоки серця жар не вистигне,
Не зазнавати впливу зваб,
В житті не тішитись хлібиною,
І не кохати раз хоча б –
Не називатися людиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764185
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 18.07.2020
Не заздри розумному,
Розум – то кара
За скоєний предками гріх,
Це він насилає
Надії примари,
В баранячий скручує
Ріг.
Із розумом завжди
У сумнівів свято
Та розпачу чути
Виття,
А якщо до нього
Ще совість додати,
То пекло буде
Й за життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764614
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 18.07.2020
Допоки до землі прив’язані,
Допоки нас воліють знати,
Не залишайте недосказаним
Усе, що варто розказати.
Нехай не збудеться омріяне,
Нехай ми будемо мов діти,
Не для того слова затіяні,
Аби їх тиші залишити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767147
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 18.07.2020
Грудневий вечір. Тихі спомини.
Зірки торкаються гілок.
Танцює білий дим на комині
Якийсь нечуваний танок.
Порожній шлях, морозом кований,
Веде до краю давніх мрій,
Я граю музику римовану,
Де образ твій іще живий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768855
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 18.07.2020
День спрацьований. Сиро.
На душі – самота.
Підгодовую сиром
Золотого кота.
Кілька кроків до ночі.
Небо тане бліде.
Кіт тихенько муркоче,
А до рук не іде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883154
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020
Під самовдоволений регіт іронії,
Під скрегіт загострених люттю мечей,
Я наче пливу, бо я чую симфонії
Розсипаних поспіхом днів і ночей.
І сам розкидаю і зойки, і враження,
Дратую примар ненароджених книг,
І ходить землею моє відображення,
Та прихистку просить у душах чужих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769026
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 18.07.2020
Я снігу взяв маленьку грудку,
Блукали хмари кочові,
Бадьорий півень грав побудку
У ще зачиненім хліві.
На сході бавилось червоне,
Гуляв слабенький морозець,
Якась замріяна ворона
Молилась на черствий хлібець.
В думках ішли до немовляти
Непосидючі мудреці,
А я продовжував стояти,
І грудка танула в руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770806
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 18.07.2020
Я в землю вріс, маленький пагінець
Людського нестаріючого дуба,
Зубами смерть скрегоче білочуба
І хитро мружить очі Праотець.
Збігають сни з небесної гори,
Течуть неквапно судження і соки,
Свої навперегін рахують кроки
Непосидючі дні та вечори.
А я гадаю, може є мета
У тому, що встромляю в небо віти?
Чи стану я опорою для світу,
Чи просто з мене витешуть хреста?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771171
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 18.07.2020
очі
твої
кольору
неземного
неба
світять
мені
твоєю
любов'ю
вздовж
дороги
життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766695
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.07.2020
ті цілунки
всередині
люблять
мене
до неможливості
рівно
дихати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767025
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 18.07.2020
яку сукню для Тебе одягнути - орхідейну, з метеликами, чи з орхідейними метеликами ?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767641
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 18.07.2020
Проаналізувавши глибину нашої образи, виміряли глибину образи нами іншої людини.
Солодко?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768038
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 18.07.2020
проходити крізь квітку душею
пити красу
виливати її в світ
Фото авторське
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768726
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 18.07.2020
краса моя,
запалювати світ очима чистоти -
означає жити правдою,
що навколо - це любов.
Фото авторське
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768742
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 18.07.2020
Особливість - не шукати людської слави .
Якщо люди складають славу, це означає, що їм щось від нас треба, це і є образ людської слави. І наслідки її - розп'ятий.
А не отримуємо нагороди небесної тоді, коли міняєм її на славу людську.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768790
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 18.07.2020
нема
кінця,
бо
не було
початку.
Фото авторське
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769896
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 18.07.2020
сніг
білий
а душі
і далі
чорні-чорні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765095
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 18.07.2020
затягло в любов глибоко
не дай шансу виплисти
просто
ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764429
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 18.07.2020
вечір
купається
в снігових водах
забутого
грудня
спокійно
Фото авторське
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764005
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 18.07.2020
те,
що зверху,
приманює
до того,
що всередині.
де краще?
неймовірно
всюди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767072
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 18.07.2020
віддати
небо
зі своїх рук
тобі
щоб
мати
небо
з тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764957
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 18.07.2020
вечір
купається
в снігових водах
забутого
грудня
спокійно
Фото авторське
ID: 764005
04.12.2017
автор: Оргазм солнца
зі згоди автора, що не має доступу до другої своєї сторінки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765524
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 18.07.2020
Неділя і вечір.
Вклопотана втома.
Танцює в каміні
Створіння руде.
Лишилось заснути,
Іронія в тому,
Що сон дуже хоче,
Але не іде.
Він десь за зірками,
Далеко, не видко,
Збирає неквапно
Історій мішок,
І смикає спогад
Тихенько за нитку,
І час розсипає
Останній пісок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772245
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 18.07.2020
Зимовий парк, північна сторона,
В каньйоні загубилися сторіччя,
Сміється розмальована стіна
Великим, задоволеним обличчям.
Закутані у посірілий сніг
Нового сну чека атракціони,
Молодик точить свій жовтавий ріг,
І блимають зіркові легіони.
Відходить час без зайвих заморок,
Фантазій тіні розкривають крила,
І внутрішній ворушиться пророк,
І знов бурмоче щось незрозуміле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777778
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.07.2020
Вночі я вийшов на мороз,
Ховаючи у шапку вуха,
Щось тихо шепотів Христос
Мені, та я його не слухав.
Трощили ноги карамель
Із перестудженого льоду,
І вікна затишних осель
На сни пропонували моду.
Я вірив вікнам тим чужим
(я вірю всім немов дітисько),
І думки розчинявся дим,
І нахилялось небо низько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778295
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 18.07.2020
Поле. Вітряно. Зимно.
Небо струшує сніг.
Всі думки – швидкоплинні,
І немає доріг.
Час блукає, гульвіса,
Не лишає слідів,
Виднокіл ляпку лісу
На горба посадив.
Скрізь шпарину останній
Промінь сонячний збіг,
І пропав до світання.
Поле. Вітряно. Сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778997
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 18.07.2020
Агов, гаучо*, де мої корови?!
Куди вони поділись, бісів син?!
Чом у коня не стерлися підкови?
Чом сам не загубився між рівнин?
Чого ще й досі пончо не в пилюці?
Чого твоє обличчя не сумне?
Чи може ти продавсь якійсь падлюці,
І розорити вирішив мене?
То й що, що дівка, гарна та цицьката,
В гущавину зманила лісову?
Скачи давай! Шукай свою зарплату,
Інакше місяць їстимеш траву!
Гаучо - аргентинський ковбой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779913
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 18.07.2020
Вітер закашлявся, хворий,
Небо виплакує джаз,
Може, зима зникне скоро?
Може, забуде про нас?
Може, запахне весною?
Може, нарешті уже,
Станеться щось і зі мною,
Та від журби вбереже?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780821
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 18.07.2020
Якщо можеш – пиши, хоч трішки.
Двійко слів: як живеш і дата,
І листи відправляй хоч пішки,
хоч на хвилі морській горбатій,
черепахою, вітром, возом,
хоч би натяком, хоч луною,
Бо інакше я втрачу розум,
стану деревом чи стіною,
самоти переп’юся лишку,
до мовчання піду на страту…
Якщо можеш – пиши, хоч трішки.
Двійко слів: як живеш і дата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782221
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 18.07.2020
В нашій пісні нема зайвих слів,
В нашій пісні нема зайвих звуків,
Там лише нескінченність степів,
Перегуки дідів та онуків.
Там живуть відчайдухи та сміх,
Гіркоти анітрохи і солі,
Там є коні. Не можна без них
Скуштувати солодкої волі.
В нашій пісні не виють круки,
В нашій пісні прихована сила,
Ми міцні і водночас м’які
З тих часів, як нас небо створило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783411
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 18.07.2020
Забутий король номер нуль
Сховався у хроніках давніх,
Не здійснює подвигів славних,
Вовків не полює й косуль.
Не кличе васалів своїх
На довгі, мов осінь, гулянки,
Де ходять пажі та панянки,
І котиться залою сміх.
Не стогне в походах земля,
Не падають коні від втоми,
Й нікому тому невідомо
Про справи того короля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784539
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 18.07.2020
Це сірий край крокуючих колон,
Упевнених у власній правоті,
Тут за реальність править дивний сон,
В якому кровопивці всі – святі.
Тут не дарують квітів і зірок,
Якщо наказ не кинули згори,
Бо тут вождів кохають, не жінок,
І їм свої присвячують дари.
Тут зрада найрідніших – еталон,
Тут від доносів валяться столи…
Це сірий край крокуючих колон,
З якого нещодавно ми втекли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787554
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 18.07.2020
А скоро травень…
Стане у дощах
свою ховати
різнобарвну сутність,
Чи зорі малювати по ночах,
Чи іншу неповторну незабутність,
Перекидати мовчки календар,
Ковтати ноти
музики живої,
І буду я
із давньою журбою
переплітати
свій небесний дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788993
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 17.07.2020
Слухай уважно
Мушля розповідає
Морські пригоди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883053
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Сьогодні зрізали тополю,
Звалили велетня без слів,
Ніхто її не слухав болю,
Ніхто прощення не просив.
Гарчала зголодніла пилка,
У вікнах дзеленчало скло,
Світила сонячна тарілка,
Та тільки тепло не було.
Натомість вистачало солі,
І до думок чіплявся гнів…
Сьогодні зрізали тополю.
Звалили велетня. Без слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789436
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 17.07.2020
Я грав дощову колискову,
Краплин вислуховував дзвін,
Хиталася світу основа,
І сон піднімався з глибин.
Не чулось порожнього страху,
Й до всього голодного зла,
І був я немов черепаха,
Бо вічність скрізь мене текла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790317
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 17.07.2020
Я пізнавав істину,
Перебирав римами,
Грав календар числами,
Зорі були синіми.
Істина десь висіла
Схована між тінями,
Але одне тішило:
Зорі були синіми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790589
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 17.07.2020
Буде усе не так,
Буде інакше зовсім,
Змінить напруга знак,
Стане весною осінь,
Стане природа «за»,
Доля не буде проти,
І почуттів гроза
Буде не так колоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791395
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 17.07.2020
У пустелі Атакама,
Де в дощів немає сил,
Виє вітер дикі гами,
І гарячий носить пил.
Там не водяться події,
Там закляк навіки світ,
Тільки ящірки і змії
Залишають часом слід.
Там не вимолиш спасіння,
В небесах мовчить Отець,
І повзуть надвечір тіні,
У яких нема сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792094
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.07.2020
От чую, що добре,
От чую, що вчасно,
От чую, що це і потрібно мені:
Замріяна музика,
Тиха, прекрасна,
Історії каже
Свої неземні.
І те, що цим світом
Ще ходить свавілля,
Яке відпустили на волю чорти,
Уже не важливо,
Бо музика – в силі,
І більше немає
В душі пустоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792242
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 17.07.2020
Ви можете бути
різними,
Всілякою міряти
мірою,
Та прошу,
не будьте залізними,
З холодними душами
сірими.
Підтримуйте пісню
і бесіду,
Живіть, не шкодуйте
взаємності,
Додайте-но кольору
всесвіту,
Він теж полюбляє
приємності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792623
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 17.07.2020
моя маленька, я чекав тебе годинами,
а ти все не приходила,
Чекав, чекав, висів на телефоні, мов шибеник,
– і це триває, мабуть, років сто.
так, ти тримаєш мене в підвішеному стані,
такі фігури мови доводять мене до сказу.
та коли вже доходить до пекельних меж божевілля,
твої великодні дзвони повертають мене до життя.
вітаю. така погода! гайда гуляти, кице!
маю гроші. можна поїхати хоч до лондона, хоч куди.
я так за тобою скучив, що мало не з'їхав з глузду,
– така ти, по правді, погана,
зовсім безсовісна дівчинка!
англійська трояндо, ти – як терновий вінець,
ти – як тавро "невинен" на чолі короля бандитів.
я сподіваюся, будеш зі мною завжди,
аж доки зносиш мене, як стару улюблену сукню.
я пам'ятаю наш перший раз: так, то будо дивовижно;
а наступного разу це буде справжнім пеклом.
твоя мама тобою пишається, вважає милою дівчинкою,
вона тебе вже не знає, кажучи ретроградно.
га? не вгадав? не ховай винозорих очей, кохана!
невже я не заслужив, невже я страждав даремно?
кинув заради тебе виклик натовпу дурнів,
й довелося йому зів'янути, прекрасна жахливо дівчино.
англійська трояндо, ти – справді терновий вінець.
чи бажала б ти справді, дитино, мене відкинути?
ти повинна носити корону з діямантами, як горіхи,
й черевички зі шкіри дракона, моя англійська трояндо.
ми вже давно заодно. я не знаю, що в нас: кохання?
припустімо. тоді все добре. та що, коли це не так?
мрію про тебе щоночі, – буває, не сплю до рання;
міркую: кого вона любить більше: котів чи собак?
стривай, юна жінко, тримайся: сам до тебе прийду.
це ти мене смикаєш, мов маріонетку, за нерви?
будь там, де ти є, нестерпно погана дівчино;
будь моєю, і я зможу тебе терпіти.
я дозволю тобі робити жахливі речі:
зможеш мені морочити голову вдень і вночі;
зможеш мені копирсатися в печінці тупим ножем;
зможеш і в серці, безсердечно жорстока дівчино,
англійська трояндо! ти – мій терновий вінець.
тримайся, не падай. кортить сказати ще й образно:
дико ростеш, недоглянуто. в цьому – твоя особливість,
– я навіть дозволю тобі носити мене, мов сукню
й заносити дотла – та навряд чи тобі це вдасться
english rose, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883048
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Підперши світ
утомленим плечем,
Змочивши лоба
потічками солі,
Я мандрував
країною нікчем,
Шукав там крихти
гідності і волі.
Стираючи підошви
падав з ніг,
На світло сподівався
у фіналі,
Але нікчеми
славили батіг,
Й духовністю нікчемність
називали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793039
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 17.07.2020
Підперши світ
утомленим плечем,
Змочивши лоба
потічками солі,
Я мандрував
країною нікчем,
Шукав там крихти
гідності і волі.
Стираючи підошви
падав з ніг,
На світло сподівався
у фіналі,
Але нікчеми
славили батіг,
Й духовністю нікчемність
називали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793039
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 17.07.2020
Про те, що реально важливо,
Без чого прожити непросто,
Відверто сказати б змогли ви,
Спустившись з вершин свого зросту?
Навіщо вам магія слави?
В простому відчуйте потребу,
Бо там, унизу, теж цікаво,
Не гірше, ніж в вашому небі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793274
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 17.07.2020
Чому нема цукеркових дощів,
А також шоколадно-мармеладних?
Хто казку не придумати посмів?
Скажіть, хіба це було надто складно?
Зробіть хоч щось, не будьте мов дуби,
Є їх і так мільйонами по світу,
Ідеш по лісі – там одні гриби,
І жодного льодяника на вітах!
Тож годі вам шукати бариші,
Ловити одне одного на слові,
Придумайте цукеркові дощі,
А разом з ними можна і тортові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793410
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 17.07.2020
Усміхнуся тобі — ти у відповідь теж усміхнешся,
Наші очі засяють мов зорі на шпальтах небес,
І до мене, мов киця, ніжнесенько так пригорнешся,
Що нарешті забудеш про втому, дедлайни і стрес...
Поцілую тебе — й зіллємося в щось первісно ціле —
Непокорний, нестримний струмочок людського буття.
Вітерець обережно здуватиме з нас наболіле
І заглушить усе окрім нашого серцебиття...
© Alice F. (17.07.2020)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883042
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Вийшли зорі
в далекий путь,
Небо місяця ріже
ніж,
Я у всьому шукаю
суть,
Навіть там, де її
на гріш,
Навіть там,
де шукать дарма,
Й загадковості чути
сміх.
Тільки розум уже
дріма,
І думки замітає
сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793528
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 17.07.2020
Стою один
В обіймах сьогодення,
Стою, не йду –
Усе довкруж іде,
І кожен вірш
Неначе одкровення,
І мовчки небо тішиться
Святе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794625
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 17.07.2020
Спочинь, солдате,
Ось твій щит,
Ось гладіс твій,
Шолом блискучий,
Ти захищав
Безстрашно світ,
І долі колесо
Рипуче.
Ти все розтратив,
Все, що мав –
Здоров’я, молодість
І силу,
І те, що ти так захищав,
Без тебе далі
Покотило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795498
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 17.07.2020
У цих лісах жили колись дуліби,
Свободу цінували над усе,
Ростили хліб і мали ще й до хліба
З того, що Бог в долонях принесе.
А заздрощів із пихою не знали,
Шляхетських не любили батогів,
Гостей та рідних радо зустрічали,
Й залізом зустрічали ворогів.
Пройшли віки, поділися заброди,
Стекли, немов вода у білий рінь,
Та зайдеш в ліс і вигукнеш: Свобода!
І відгукнуться сотні поколінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796311
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 17.07.2020
Я дуже люблю пензлики дерев,
І голубу небесну нескінченність,
Текучий час дороги без перерв,
Смарагдову полів благословенність.
І як в полях, що хмари підпира
Горбатими хребтами мезозою,
Червоний день потроху догора,
І плаче за перейденим росою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796556
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 17.07.2020
Спасибі, люди, вам за те,
Що я не буду вже колишнім.
Це було боляче, проте
Не був ще жоден досвід лишнім.
У коліщатках й ланцюжках
Життя старого механізму
Мене уже не візьме страх
Пізнати користь егоїзму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796930
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 17.07.2020
Ти – це ще один незнайомець в моєму житті,
Тому я не поспішаю запитувати твоє ім'я.
Ти – квітка в чужому саду, яка привернула мою увагу.
Знаю, що не зможу її зірвати.
Мені не потрібні знаки долі, які я все одно не розумію,
Не потрібне кохання раз і назавжди.
Серце занадто недосвідчене, тіло довірливе.
Мною керують власні почуття і страхи,
Але я добре знаю, що вони минають.
Серце – просто орган в грудях,
Але коли ти мені пишеш, воно підказує, як діяти.
Мозок – лиш механізм
І завдяки йому я можу писати про тебе, а потім забути.
Мені не потрібна веселка після дощу,
Не потрібні зорі на нічному небі,
Щоб зрозуміти чи варте це нове почуття того, щоб жити в моїй душі.
Мене спіймали прекрасні сни,
Але я добре знаю, що вони нічого не значать.
Ти – це лиш зупинка, яку я зробила на трасі життя.
Що, не віриш?
Тоді доведи протилежне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883032
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Мій розум завжди буде казати,
Що це протриває недовго,
Брехатиме, як було востаннє боляче.
Це вперше.
Не здатна керувати ним поруч з тобою.
Він говорить, серце мовчить,
А ти віриш.
Все, що я можу дати тобі сьогодні – це наш час.
Що ж, забирай і повертайся,
Коли почуєш голос серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883031
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Люблю цей край у будь-якій порі
За грози з блискавицями-ножами,
За чисті зорі в небі угорі,
За спеку, що чаклує міражами,
За ранки, вечори та краєвиди,
За співи прохолодної води…
За що ж ти, набундючений сусіде,
Не любиш свій, раз лізеш так сюди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798980
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 17.07.2020
Люблю цей край у будь-якій порі
За грози з блискавицями-ножами,
За чисті зорі в небі угорі,
За спеку, що чаклує міражами,
За ранки, вечори та краєвиди,
За співи прохолодної води…
За що ж ти, набундючений сусіде,
Не любиш свій, раз лізеш так сюди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798980
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 17.07.2020
У цього музиканта справжній дар,
Напевне від богів його він має,
Почуйте, як в руках старий ситар
Щось неможливе з серцем витворяє.
Де взяти ще такої дивини,
В якій є все – мелодії і сутри?..
Заплющиш очі і ідуть слони,
Та бурмотить легенди Брахмапутра.
Немає ані гніву, ані скрут,
Законів і якихось профанацій,
Й здається, що нірвана прямо тут,
Без зайвих слів і мудрих медитацій
П.С. Замість картинки
https://www.youtube.com/watch?v=9QZOHzWLF9w
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799657
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2020
Блукає пиха,
Гупає в литаври,
Ладнає маску слави
До лиця,
А вічності не треба зовсім
Лаврів,
Їй вистачить
Тернового вінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800046
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 17.07.2020
А чим похваляться часи,
Коли буде усе відкрите,
Усі можливі полюси
Чи загадки етруських літер?
І люди, як не стане мрій,
Залишать що своїм нащадкам?
Чи світ придумають новий
І там почнуть усе спочатку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800690
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 17.07.2020
Людьми і часом дерті стіни,
Квадратик неба угорі,
Чавунні ноги топчуть глину
У цій загубленій дірі.
Охриплий подих ходить лунко.
Як Бога хочеться води…
Не за борги – за іншу думку
Я був відправлений сюди!
Буває, хтось спокусу кине:
- Покайся, грішнику, та йди…
Я краще Господа зустріну,
Ніж зраджу совісті труди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805628
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 17.07.2020
День на страву з пригод багатий,
вимкнув хтось ліхтарів кольє,
в небі хмарна іде регата,
сонце воду з калюжі п’є.
Тихий вітер планує втечу,
заблукала дзижчить бджола,
За фонтаном кричить малеча –
щось цікаве собі знайшла.
Десь питання блукають гострі,
за горлянку думки трима,
А мені неймовірно просто,
бо у мене думок нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807586
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 17.07.2020
Не бійсь дороги,
Не бійся ями,
Не бійсь ніколи
Нових думок,
Бо ж і на сонці
Бувають плями,
І сильним тяжко
Від помилок.
Пліток не бійся,
Не бійсь печалі,
Нерозуміння
І самоти,
Якщо боїшся
Рухнутись далі,
Було навіщо
В цей світ іти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809972
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 17.07.2020
Коли ще не відкрили Антарктиди,
В лісах молились привидам вовків,
Уже на світ Великі піраміди
Дивилися із безміру віків.
Ніхто не мав про зорельоти мрії,
Новин не пив брехливої смоли,
Ніхто не знав маленького Месії,
А піраміди древні вже були.
Усе мине, що зараз модне дуже,
Розвіється у часі і воді,
І ми з тобою теж минемо, друже,
Та піраміди будуть і тоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810929
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 17.07.2020
Не всі слова потрібно говорити.
Не всім думкам давати треба волю.
Нехай у серці гіркоти налито,
Вона є теж у довгим списку долі.
Нехай довкруж давно набридлі лиця,
І осінь, що здається не минає,
Душі потрібні часом таємниці,
Без того в неї спокою немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814481
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 17.07.2020
Як маєш натхнення – слухай.
Як маєш бажання – вір
У силу і велич духу,
В досяжність високих зір,
У янгольський голос срібний,
У невідворотність мрій…
Зумій, як тобі потрібно.
Не хочеш? Тоді не ний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818210
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 17.07.2020
Цінують поле не за бур’янами.
Не зачіска оздоблює чоло.
На війни ходять не за орденами,
А щоб тих війн нарешті не було.
Шанують пісню не за обертони.
Не кожен, хто на сцені, той артист.
Знімайте діадеми і корони,
Вони не зможуть замінити зміст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819553
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 17.07.2020
Срібний вітер бере акорди.
Запорошена ніч. Луна.
Тихий місяць коряву морду
Устромив в оксамит вікна.
Час відклав до світанку сили,
Дописавши хвилин рядок,
І сумують за небом крила
Прозаїчних земних думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823855
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 17.07.2020
Часу напнута жила.
Тихий трясеться сміх.
Що ж ти накоїв, Жилю?
Нащо тобі цей гріх?
Так бракувало слави
Й крові в твоїм житті?
Чим тебе збив лукавий
З праведного путі?
Скоро у пекла свято,
Раю уже не жди:
Синього так багато
В полиску бороди…
Жиль де Ре - прототип Синьої Бороди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825693
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.07.2020
Цукерка. Тістечко. Какао.
Злітає янгол на плече.
Душа забула про лукаве
І час невидимий тече.
В думках мелодія. Не збути.
Спектакль демонструє скло.
А в мене поспіху отрути
В житті неначе й не було.
Не бачив наче гріх у вічі.
Не чув прокльонів чорних слів…
Тож хай цей світ мене не кличе,
Я ще какао не допив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825969
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 17.07.2020
Коли у небі золотому
Воскреснуть хмари дощові
І тихим пилом ляже втома
В новонародженій траві,
Коли весна наповнить груди,
Думки наповнить і серця,
Тоді повіриться у чудо,
Яке не відає кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826818
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 17.07.2020
А там, за обрієм весняним,
На безмірі озимих нив,
Ранкові куряться тумани
І голубих чекають злив.
Там жартівливий вітер віє,
Нуртує небо від птахів,
І носять у серцях надію
Журби не знати і гріхів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827604
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 17.07.2020
Запам'ятай мене такою,
Якою я була тоді:
Як милувалася рікою
У горах в роки молоді...
Запам'ятай як я сміялась
Коли ми бігли через ліс,
Як загубитися боялась,
Як пластир клеїла на ніс...
Запам'ятай той дивний вечір:
Червоне сонце, шум дерев,
Мої брудні засмаглі плечі
Й гірського грому дикий рев...
Запам'ятай як ночували
В малім наметі — ти і я,
І як душею відчували,
Що ти — моя, а я — твоя...
© Alice F. (10.07.2020)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882932
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
З глибин старенького вінілу,
Де пил кубло для себе звив,
Непереборна лине сила,
Дарунок пам’яті і снів.
Там нот розбурхані потоки,
Там гомін древніх голосів,
Там переможні чути кроки
Давно загублених часів,
Тримають небо піраміди,
Життя в піски несе ріка,
І загорьована Аїда
З походу милого чека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828789
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 17.07.2020
У цім краю прадавньої природи,
Живих лісів та шурхотливих нив,
Дай, Господи, ще мудрості народу,
Бо іншим Ти його вже наділив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831224
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 17.07.2020
Глибина небокраю.
Неполоханий світ.
Біла хмарка літає
Мов якийсь вертоліт.
Лісу темна колода
Визира вдалині
І готує природа
Щось цікаве мені,
Без надмірної солі,
Без жадоби і справ.
Біла хмарка і поле.
Нереальність і яв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831799
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 17.07.2020
ця реальність – суцільні стреси
але іншої не знайти
за колумбами йдуть кортеси
руйнувати нові світи
за ісусами ходять юди
за модерном спішить кліше
хто ходить за тобою буде
обирати тобі лише
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831945
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 17.07.2020
Телевізор сказав,
Що змінилась погода.
Телевізор сказав,
Що нам дуже погано.
І плануємо ми
На майбутнє пригоди,
Не встаючи
З нагрітого тілом дивану.
А навіщо тоді
Нам дало небо очі?
А навіщо тоді
Нам придумано розум?
Телевізор сказав…
Ми ковтнули охоче,
І до прірви йдемо
Під брехливим гіпнозом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832729
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 17.07.2020
Скажіть-но, де дістали стільки злості
До того, хто не думає як ви?
В могилах вже перевернулись кості,
І від набату трусяться церкви.
Бо знову оживають давні дати,
Які неначе перейшли у дим,
Де брат іде на брата полювати,
І нищити завзято рідний дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833537
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 17.07.2020
Травнева ніч. Самотній перехожий.
Холодна тиша впала на район.
Золотобокий місячний вельможа
Зірок по колу водить пантеон.
Повзуть казки у небі та легенди
Без поспіху і без залишніх слів.
Все буде добре, бо на хепі-енда
Я долю, мов годинника, навів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834805
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 17.07.2020
Мій прадід, той іще вояка,
Не шкодував хороших слів,
Не довіряв чуткам та знакам,
І зроду злого не зробив.
Він не шукав від влади ласки,
Доземно кланятись не вмів,
Та дітлахам новеньку казку
В скарбниці розуму носив.
Ще й до науки мав охоту,
Умів читати стародрук,
І Богом видана робота
Його не оминала рук.
Любив людей. Любив природу.
Тримав у прикрощах лице.
І штампом «ворога народу»
Йому віддячили за це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835655
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 17.07.2020
погані часи настали: дуже погані.
хто в тому винен? невинних нема.
скажи, що ти бачиш? і що б ти хотіла бачити?
скоро мене не стане. схаменешся – а ти сама.
чи, може, ці люди – хто вони, такі величаво дрібні?
– може, ляльки для биття, виховання
та инших таємних забав.
а що мене тут з вами не було аж три дні,
то не було ж нікого. що я робив? міркував.
ви не знали? тут така радіяція,
що її не бояться лиш пафосні таргани;
мої залізні мізки трохи підгоріли,
і мені вже примарилося, мене поховали живцем.
час – це те, що є зараз. чи добре вам там самій?
засіваючи лоно темряви емоційно тупими словами,
чуємо в відповідь стогін жінок, припнутих для покарання
десь до ганебних стовпів. міледі, чи ви ще з нами?
курив. відпочив, погуляв – стало відносно легше.
та коли повернувся, побачив: кепські справи! пора йти геть.
тут потопаю в розпусті, задихаюся в гріху,
блукаю сміттєзвалищами безумства –
все це – набагато гірше, ніж бути похованим живцем.
час для об'яв. розгніваюся, й постану самим собою.
хто тут бажав би реально перемогти?
всі бажають угод, компромісів, якогось слизького миру
з ворогом людського роду, кажучи: чорт нам пастир,
а ми – його вівці, свідки його мерзоти.
подивлюся на це, послухаю, та й промовлю недбалим жестом:
зрозуміло. спаліть це місто, й не забудьте полити квіти
buried alive, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882926
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
мама мене навчила багатьох важливих речей
про життя і про те, як ми його провадимо.
кажучи: синку, це було б неприйнятно банально:
жити заради згромадження матеріяльних благ;
вона казала: я думаю, з тебе вийде чудова людина,
і я буду рада тобою пишатися;
ти будеш чесним, хорошим і людяним,
– навіть не знаю, чого тобі ще бажати.
все-бо, що ми отримали, наскільки нам відомо,
від наших святих при народженні: одне коротке життя.
якщо ми не навчимося добре його провадити,
світ буде недобрим, і все буде дуже погано.
ні, на моєму імені, я знаю, не буде ганьби.
не дивіться на всяких негідників, поганців та комуністів:
я – не такий, як вони, я відкидаю безчестя
так, щоб ніхто ні в чому не зміг мене звинуватити,
щоб уникнути всіх прокльонів аж до самої-самої смерти,
і коли вже її приймати, з гідністю і в чистоті.
так само й подібно мене повчала: скажу тобі, що робити,
щоб здобути поваги та слави; а чого навпаки не робити,
з суспільством взаємодіючи. якщо коротко, дбай про манери,
не засмічуй своєї мови ні русизмами, ні лукавством,
а якщо ти побачиш, як хтось лається й брудно бреше,
візьми держака від лопати, помолися й товчи йому пику.
й ще одне, синку, можу сказати, що знаю напевно
заради всього, що знаємо, любимо та цінуємо:
якщо ти порушиш свою безкомпромісну цілісність,
краще тобі було б втопитися в власній крові.
тепер, коли я – старий, досвідчений, трохи дивний
і дуже розумний, я згадую все, що вона казала.
я знав, що вона має рацію, й тримав це в своєму серці.
я ніколи не шкодив світові, суспільству чи добрим людям;
мене не гризла жадоба, а ні заздрість, а ні злоба;
я старався робити все правильно – чим вам мені дорікати?
все, що я маю: одне коротке життя.
все, що я хочу знати: чесне воно чи нечесне.
бо якщо ви ніколи не знаєте, що добре і що погано,
значить, ви втратили розум, чи незабаром втратите.
моя репутація – чиста: без вади і без догани.
якщо я здаюся негідником, моєї вини в тім немає.
я люблю, я живу, а колись і помру, напевно,
та я не прийняв би смерти в соромі і в безчесті
one short life, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882923
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
ну, годі: злазьте з вашої високої трибуни.
як ви гадаєте, блазню, хто ви тепер такий?
ваша гітара втомилася. послабте нарешті струни,
притуліться он до стіни, стійте як сам не свій:
дитинко, що ти надумала? будь розумничкою, красуне!
якщо ти не мрієш про сцену, тоді ні про що не мрій.
скніючи тут в величезному – скільки тут клубів? – містечку,
зовсім нічого не бачиш, то хоч горілки не пий.
дурницям немає виправдань. не годуй мене цим лайнoм,
любите прикрих клоунів – вклоняйтеся дохлим жабам.
ненавидьте цілий світ, наливайте з подвійним дном
обіцянок ляхам, москалям, жмеринчанинам та арабам.
чи ви не любите, коли вас примушують жити?
чи вам здається, що слухатися – доля дурних? – так і є.
хто грає, але не слухається, не здобуде всієї освіти,
він – чи вона – брехатиме, та не вмітиме одурити,
такий – чи така – неминуче, постійно, завжди програє.
не засмучуй мене, не танцюй з посіпаками дохлих муз,
бо розсерджуся і навчу тебе пити пиво й співати блюз.
ти серйозно? сідлай свого коника. я знаю чудове місце –
там швидкі, як демони, покидьки барабанять вночі та вдень.
я не знаю, як зараз, коли всюди безлад, але колись це
називалося рокенролом. ти здурієш від тих пісень,
там ти зможеш мене спалити поглядом, як ганчірку,
бо тобі навряд чи сподобається поведінка крутих дівчат,
що танцюють там на столах. я влаштую всесвітню вечірку
з гарантованим армагеддоном і повстанням святих поросят!
– а тут, коли хто й задивиться на мою неслухняну зірку,
пошкодує про це разів сорок, а може, й всі п'ятдесят.
ти не маєш причин слухати якихось тупих резонів,
а забагато базікати – наш святий привілей.
і якщо нам в прерії трапиться стадо
рябих тупорилих бізонів,
ми зможемо їм пояснити, де язик, а де – мова людей.
але ти забагато базікаєш: особливо тоді, коли треба,
наприклад, комусь сказати, що він – блідий боягуз.
і якщо ти ще віриш, що гроші повинні нам падати з неба,
я навчу тебе перше мовчати, а вже потім – співати блюз.
в цих – зависокі підбори. ці? ну, поміряйте ці.
краще вам зовсім без них, і взагалі без нічого.
я казав вам: я маю принципи; отже, в моїм гаманці
немає місця грошам. гей, заради всього святого!
чого ми чекаємо? бачу, для вас тут нічого немає.
якщо ти станцюєш самбу, прибіжить слизький сажотрус,
пропонуватиме нам всього всякого, зробленого в китаї,
і, я думаю, пообіцяє навчити співати блюз
teach you how to sing the blues, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882921
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Не треба глузду помочі,
Який у нім резон?
Простіше бути овочем,
Буде спокійним сон.
У носіїв ментальності,
Що на землі трима,
Нема відповідальності,
І сумнівів нема.
Хай думають погоничі,
Володарі скарбниць.
Простіше бути овочем,
Із шлунком без границь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838468
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 17.07.2020
Де ж той розуму спалах?
Де ж той глузду запас?
По московських лекалах
Хижий шиється час.
Там нема віри слову
Й на малесеньку мить,
Й знову нечисть готова
Всесвіт кров’ю залить.
Там біда у прогнозах,
Там керує дурне…
В нас оклигає розум,
Чи навіки засне?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839675
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 17.07.2020
Хтось хоче свободи.
Хтось жити щасливо.
А інших красива
влаштовує мить.
Та більшість бажає
шлункового дива,
І поту за це
не бажає пролить.
Вона не шука
чарівного у слові.
Вона не долає
життя течію.
Вона не шкодує
гарячої крові,
Та кров витрачає, утім,
не свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840386
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 17.07.2020
Холод вечірній. Місто.
Модний таксує франт.
Скільки додому? Триста?
Скромність – не Ваш талант…
Скажете щось хороше?
Досить уже мовчать:
За отакенні гроші
Можна і станцювать.
Щось бубоніть про моду,
І про тепло сердець,
Можна і про погоду
(хай тій погоді грець),
Про риболовлю, карти
Та неспокійний час…
От про любов не варто,
Знаю про те й без Вас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846051
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 17.07.2020
Нічому не вчать
незагоєні рани,
І сила не тане
моральних повій.
Чому, мій народе,
ти любиш оману?
Чом досі брехня
у правиці твоїй?
Навіщо ти молишся
тіням облуди,
Які у свавіллі
не знають кінця?
Народе!
Це ідоли з дубу,
не люди!
І з дубу змайстровано
їхні серця!
Чи ти не дорослий?
Чи глузду немає,
що кличеш до себе
збіговисько лих?
Ти наче і досі
блукаєш Сінаєм,
І виє пустеля
у душах твоїх.
Він годується попелом! Звело його серце обманене, і він не врятує своєї душі, та не скаже: «Хіба не брехня у правиці моїй?» Ісаї, 44
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846418
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 17.07.2020
Вечірні мандри. Часу мізер.
Дорожні блимають вогні.
Нейрони трощить телевізор
В чужому синьому вікні.
Майнула привидом автівка.
Калюжі смикнувся агат.
Розкидав зоряну готівку
Якийсь небесний автомат.
За мною сну повзе химера.
Десь кіт нявчить за ворітьми.
А я нову шукаю еру,
Яка сховалась у пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848514
дата надходження 17.09.2019
дата закладки 17.07.2020
У самоти свої плюси.
Своя краса. Свої принади.
В ній розчиняються ліси,
І ніч малює зорепади.
Надії світ примарний тчуть,
І у думок незвичних свято.
У ній якась таємна суть,
Яку не хочеться втрачати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849376
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 17.07.2020
А кава зовсім не гірка.
Гірчать слова. Гірчить мовчання.
Неврівноваженість рядка.
Судьби небажане втручання.
Гірчить небес глуха блакить.
Гірчать людей абсурдні вчинки.
А кава… Кава не гірчить,
лише підкреслює відтінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853378
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 17.07.2020
Коли настають
Невеселі часи
І гідність здають
Без бою,
Уперта свобода
Іде у ліси,
Де чистить
Стареньку зброю.
Довкола танцює
Непроханий страх,
І сумнів у спину
Дише,
Бо стільки манкуртів
Лишилось в містах,
Страждати за них
Навіщо?
Та виграє хто
Із нечистим війну
Й оберне на крапку
Кому?
І чиститься зброя
За тих, хто ціну
Нарешті складе
Усьому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853702
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 17.07.2020
За голубою заметіллю,
де пругу світиться плече,
зима солодке варить зілля
і дивні коржики пече.
Пахку хитає вітром хвою.
Свята в санчата запряга.
А в буді, зморений нудьгою,
мороз зриває ланцюга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856458
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 14.07.2020
Можливо, помилялися не Ви,
а з долею щось трапилось моєю,
торкнулось потойбічне голови,
чи просто встав з ноги я не тієї.
У світі холодів та німоти,
якоїсь неозначеної скрути,
можливо Вам хотілось простоти,
а я не міг таким довіку бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856903
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 14.07.2020
У цьому віці дні неговіркі.
Неговіркі і ночі, і світанки.
Ковтають телефони язики,
І згадують про тебе тільки банки.
Сплітаються сезони на дворі.
Туманами минуле оповите.
І казяться чомусь календарі,
Календарям немає що робити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857949
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 14.07.2020
Як порожньо на вулиці в селі.
Хати вдягнулись у мовчання шати.
Літає небом пустка на мітлі,
І думає, куди б ще завітати.
Старі уже впокоєні в землі.
Дітей собі міста забрали хижі.
Тож… порожньо на вулиці в селі,
Є де гуляти здичавілій тиші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859828
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 14.07.2020
Упасти мало. Треба ще померти
у пам’яті короткій, наче сни,
і назви з карт на віки-вічні стерти
до пустоти німої білизни.
По світлому розвішать павутиння.
Забути кольори своїх знамен.
Святих перетворити на каміння.
Без чистих душ. Сердець. І без імен.
Лягти під ноги згубникам та юдам.
Вдягнуть на шию золотий хомут.
Упасти мало. Отже, жити будем.
Інакше нащо ми іще отут?
малюнок Олега Шупляка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860158
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 14.07.2020
Різдвяним світлом блимають берліни.
Парижі в небо башти простяга.
Венецій пісня у безсмертя лине.
До вальсів віднів гаситься жага.
Напевно, так закладено в природі:
до радощів людина має хіть.
Допоки чорт застряг на нашім Сході,
ну що ж, радійте. Блимайте. Живіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860499
дата надходження 06.01.2020
дата закладки 14.07.2020
Моя журба не ходить по хатах,
жовтавість не розтрушує осінню.
Вона тремтить тихенько на вустах,
або летить за мною тихо тінню.
Куди їй йти? Довкола – пустота,
посаджена на трон двоногим стадом.
Із нею дружить тільки самота,
та пригощає чаєм з шоколадом.
У темний час людської глухоти
журбі уже не треба небокраю,
Хоча у снах цвітуть іще сади,
і птах співочий на гілля сідає.
малюнок Томаш Ален Копера
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860672
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 14.07.2020
Неба розкрита рана.
Вітер пасе овець.
Оком Альдебарану
дивиться в ніч Тілець.
Топить долину мряка.
Часу тремтить хода.
Стогне якась гілляка,
певне про щось згада.
То є не вічним? Знаю.
Поки душа жива
навіть краплина раю
може творить дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864153
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 14.07.2020
Лютий. Світань. Неділя.
Серця знайомий зліт.
Бігає сонце в милі,
дивиться, як там світ.
Глухо бурмоче траса,
цей ненаситний звір,
хтось вибива паласа,
тільки дратує двір.
Музика звідкись лине.
Ходором ходить сміх:
то звеселивсь хлопчина,
в нього, нарешті, сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864271
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 14.07.2020
Таланту потрібне натхнення,
уважність та самоцензура,
нове у крихкім сьогоденні,
цікава та плідна натура.
Талант не уміє за гроші,
коли навіть дуже попросять,
він і через силу не може,
а фальші – сміливості досить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865923
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 14.07.2020
У загадках божественної суті,
У таємницях світосприйняття
живе усе,
що мало ким почуто,
хоча просте до крику,
мов дитя.
У пошуках омріяного сяйва
веде людей якийсь тваринний страх,
І складнощі придумуються
зайві,
І танці процвітають
на граблях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866136
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 14.07.2020
Такі глибокі очі сині,
І губ усміхнених муар,
Із Вас писати би картини,
Шкода, що я не Ренуар.
Для мене фарби й пензлі – мука,
А полотно - реальний кат,
Ще не знайшлася та наука,
Яка дала би результат.
Не йдуть мені чомусь і гами,
Я навіть з фото не на «ти»,
Напевне, спробую рядками
Вас в цьому світі зберегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867667
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 14.07.2020
Смертю зоране поле.
Нескінченність і бруд.
Люди доброї волі,
скільки вас нині тут?
Є у вас досі сила?
Є до ворога лють?
Бо ж свої, ті, що з тилу,
вже у спини плюють.
Що нікчемам відвертим
сенс й ціна боротьби?
Хто боїться померти -
не боїться ганьби.
Що до вашого болю
послідовникам юд?...
Люди доброї волі,
скільки вас нині тут?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868003
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.07.2020
Куди не кинь – довкруж самі страждальці,
в думках на місяць виє темнота.
На слово «треба» дивимось крізь пальці,
а слово «хочу» - вище за Христа.
Де варто битись – там гниє покора,
де треба йти – там лінощів диктат.
Століття неприродного відбору
дало, нарешті, прикрий результат.
мал. Петра Бєлова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869359
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 14.07.2020
Улюблений образ не знає пихи.
Улюблена тінь не бува холодна.
Улюблена мрія буває й тиха,
і, в разі потреби, мовчати згодна.
Улюблена хата дорожча світу.
Улюблена кава завжди гаряча.
Улюблений голос не може вбити,
вбиває тільки його нестача.
Улюблені спогади вертаються снами.
Улюблений вік вічно бігає босим.
Улюблена пісня ота, що з нами
була в час скрутний і лишилася й досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869767
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 14.07.2020
А світ неначе в плейстоцені
І не зробив до світла крок,
Не всі історією вчені,
Не всі позлазили з гілок.
Нетям й невігласів – без ліку,
Достойність коштує мідяк,
Епоха кам’яного віку
Чомусь не скінчиться ніяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870022
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 14.07.2020
чи пам'ятаєте ви? чи пам'ятаєте ви мене так,
як пам'ятаю сам? погляньмо. які жахливі шрами!
згадую зірки, згадую пекло; згадав свою рідну матір.
я бачив господні очі. молодь не вірить старшим.
треба нам було зробити це. ви ж знаєте, це правда.
скільки разів я думав, розуміємо це однаково!
мабуть, правда в тому, що тоді це правдою ще не було,
а було – солодкою мрією. мрія – звичайна річ,
квітучий рай фантазії з нами двома включно.
дитино, подивіться, ким ми були тоді,
коли дикуни вперше почули звуки слов'янської мови.
ви повинні знати історію. не знаєте? сором моїй бороді:
якесь моє мислення досі – забув, підкажіть. наукове!
читайте книжки, вчіться рятувати своє життя,
як ви можете знайти знання, якщо цього не зробите?
всі хоробрі давно загинули до нас не дійшов ніхто,
щоб розповісти, як все було насправді.
ви живете життям за вашими власними поглядами.
чи є у ваших поглядах якийсь негативізм?
або ви будете господинею цього, не знаю, як назвати цей світ,
або не будете ніким, і я вас не впізнаю
в наступному житті, коли в вогні і в крові
вдеруся до твоєї мирної домівки
з мечем. тоді, в минулому, ви впали на коліна,
і мовчки, усміхаючися, білою рукою
вказали на дітей: мовляв, убийте їх, невинних,
аби не бачили, як мучать їхню матір.
ви не тямите справжнього способу усвідомити правду.
побачимо, чому всі ці хоробрі люди даремно загинули,
обороняючи ваше місто навіть тоді,
коли наші списи вже зламали їхню хоробрість,
і їхні гарячі кишки опинилися на бруківці.
якщо це страхіття вас не засмучує,
ви просто зробите помилку: знову, і знову, і знову.
чи можу я згадати, пам'ятаю тебе чи ні,
чи можу я пам'ятати золото, я пам'ятаю срібні очі,
пам’ятаю сріблясте небо, пам’ятаю приголомшливий біль.
я чую коня в темряві. здається, він мріє про славу.
бачив лише володаря, як він підвівся й піднісся,
аж по століттях тиші люди стали сміятися.
зрештою, всіх незнайомих людей били, вбивали й гнали,
і це було правильно: щоб з-поміж них ніхто
не удостоївся твого співчуття, що не має причини.
кивніть. чи все ви чуєте? чи всі мої слова
вкладаються, як слід, у вашім розумінні?
згадайте все, що знали чи не знали;
про що колись бодай побіжно міркували,
спробуйте розмістити всі речі у певному ритмі.
Зробіть, як сказано в книзі. – всі її вирвані сторінки
силою вашої думки постануть в людській подобі.
стоячи на краю реальности, ви можете нарешті, –
чи можете ви бачити те саме, що я?
одні вже мертві; в инших, що в великому страху
метушаться та бігають базарним майданом,
стріляють п'яні переможці. біля річки
безладно купчаться, охоплені вогнем,
крилаті коні. то не ваші? нам шкода.
війна – жорстока річ, моя прекрасна панно.
цієї крови не змиє навіть велика вода,
що приходить до вашого міста
хоч нечасто, та невблаганно.
чи відчуваєте ви долю, чи трафаретно брешете,
коли промовляєте речі, приємні для нашого слуху?
робіть, для чого вас створено, все це має загинути,
брама замкнулася наглухо – це на добро чи на зло?
вам годиться тепер, мов страшній крижаній королеві,
проголосити вступ у царство хробака.
романтичне царство, царство душевно мертвих, –
ось ваше царство, міледі. всі повинні страждати
kingdom of the worm, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882877
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Де під аґукання луни
Рибалка місяць ловить хмару,
Де сон собі шукає пару
І тіней ковзають човни,
Де всі загублено слова,
Де в них уже нема потреби,
Бо зорі захопили небо,
Ти чуєш, як росте трава?
мал. Юрія Нагулко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871762
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 14.07.2020
Не чекай на дива, мій сину,
не буває судьба м’яка,
вороженьки самі не згинуть,
якщо в них не всадить кілка.
Той, хто вірить лише надії,
той втрачає даремно час:
усміхається доля діям,
а не снам інфантильних мас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872312
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 14.07.2020
Не мовчіть барабани і труби!
Сійте щедро мелодію справ!
Забуття переможених любить,
а не тих, хто свій острах здолав.
Не давайте всевладдя століттю,
бо затопче, знеславить, зітре.
Розсипайтеся громом і міддю,
омолоджуйте звуком старе!
Розганяйте у спогадах морок!
Вкорінитись не дайте ганьбі!
Бо інакше історію ворог
забере неодмінно собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872792
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 14.07.2020
Небагато людей
На планетіUA
Шлях туди непростий,
Немиттєвий.
Більше лізуть в діру
МалороскрапкаRU,
Там морозиво, кажуть,
Дешеве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880698
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 14.07.2020
Іще не вся зотліла слава.
Іще минуле гомонить.
Іще не всі шаблі іржаві,
Є ще й такі, що можуть вбить.
Іще не все залито горем,
І місце є іще для мрій.
От тільки дурнів – з перебором,
І давній ворог ще живий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881799
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 14.07.2020
День за обрієм тоне.
Ніч підкралася близько.
Ми такі безборонні,
наче справжні дітиська.
Сяє місяця вензель.
Час лінується бігти.
Наче Гретель і Гензель
розкидаємо крихти.
Крихти світла у слові.
Крихти мислей гарячих –
у живої любові
не буває нестачі.
І гарячі долоні.
І нуртує утіха…
День за обрієм тоне.
Ніч підкралася. Тихо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882748
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 13.07.2020
коли небесні зорі падають мені на голову,
коли сонце, хоч і зійшло, відмовляється сяяти,
тоді мої кайдани, можливо, вже відімкнулися,
і всі заповітні рими перестали бути такими.
навіть якщо це небо стане старою бруківкою,
це не буде мені причиною журитися дужче, ніж зараз.
ми кажемо "небо" – це правильно. небес насправді немає;
і пекло вже не чекає ні на чиє падіння.
коли не сяє сонце, повинен сяяти розум.
нехай всі святі й благочесні пощезнуть на всі віки.
бог ховає своє обличчя, тому він нічого не бачить,
ні, не запитуйте в бога, що це все означає.
він ніколи не був на вашому боці.
ви не були йому навіть скабкою в нього в оці.
чи правда це, чи брехня – обирай, як тобі до вподоби,
але бог, я кажу, ніколи не був на твоєму боці.
ти поглянь на цих лицемірних собак,
що моляться перед екранами, й б'ють віртуальні поклони.
чого вони хочуть? – спитай, і вони тобі збрешуть так,
що – не знаю, що тоді буде. тут не діють ніякі закони.
все, що ці люди роблять: моляться, брешуть і крадуть.
крадуть у бога, моляться дурням; брешуть – таким, як ти.
ти можеш так само, але тоді не питайся, чи правда, що з богом
наші стосунки не склалися, й він би волів піти.
може, він вже й пішов. запали свій прекрасний розум
та спробуй пройти над цим світом, як вміють канатоходці.
а як ні, то залиш мене наодинці з моїм психозом:
я підозрюю, бог ніколи не був на твоєму боці
god was never on your side, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=ojOKGrvXFUE
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882635
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 12.07.2020
У повний місяць часом береги
Свідомості розходяться і тануть...
Й химери снів виходять із туману,
Ці розуму ясного вороги.
Примари ненароджених ідей,
Скелети мрій, які в життя не вийшли...
В параді нереальнім і невтішнім
Десь і кохання втрачене іде...
І раптом пізнаю серед тіней
Знайому постать, ту забуту казку...
Заходь на чай, на кілька слів, будь ласка!
Але й вона забула вже мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882549
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 12.07.2020
піраміду завершено, покладіть її долі.
чи не пора вже й нам? наше ліжко, як саркофаг!
ми граємо тут провідні героїчно-космічні ролі,
доля всесвіту, без перебільшення,
опинилася в наших руках.
не все ж нам тікати від цього прекрасного ката?
ви знаєте: я про кохання, що воно ж – і вогонь життя.
подумайте: ми живемо під дулом автомата,
а краще було б – під сонцем. чи не так?
я не знаю, дитя.
може, схрестити наші стежки? мрію про це, як той,
хто зробить цей світ безпечним,
хто не зрадить і не покине;
і втішно вам буде бачити, як ваш кримінальний герой
рятує дітей, бабусь, кошенят – і навіть цілі країни.
це – наше спільне бажання. покину свої брудні
неприємні, таємні, сумнівні та инші справи,
та служитиму вам для початку в едемі 123 дні,
ну, а тоді вже – в масштабі
як не всесвіту, то держави.
встановимо тут монархію. це легко: царівна вже є,
їй не соромно буде побратися з королем тіньового світу.
так ми найкраще реалізуємо наше спільне – твоє й моє –
бажання тут панувати, караючи та милуючи розмаїто.
народові вже й самому під автоматним прицілом
набридло сидіти мовчки. чи ні? поганенький народ.
як в таборі, навпочіпки, трусячися всім тілом,
сидить, і міркує, бачиш, коли ж прийде цар-ідіот
under the gun, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882516
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 12.07.2020
Торкайтесь серцем - часом
До рідних Вам сердець
В житті всім негараздам
Прийде , таки , кінець...
Торкайтесь рук коханих
В обіймах - почуття
І день новий настане
Кохайте це життя !
Вдивляйтесь в небо - зорі
У красоту лісів
І хвилі в синім морі
І спів , і спів птахів....
Не пропустіть ні миті
Життя - прекрасне , знай !
Життям потрібно жити
І Ти не забувай....
В житті своя погода
Буває , як в людей
Чи дощ чи сонце знову
Приходить новий день....
І кожен день - прекрасний
Із відтінком яким ?
Життя ! Життя - це щастя !
Живи життям своїм ....
І на узбіччі в долі
Ти зайве не питай
Живи життям і вкотре
Життя своє - кохай !!!
Кохай усі світанки
І гори і моря
І кожним новим ранком
Нехай твоя душа...
Вбирає лиш найкраще
Із пройдених років
Життя , життя - це щастя
Ти так й не зрозумів !?
У кожному світанку
У росах , у саду
Вдихни життя щоранку
Відчуй його красу....
Послухати б мовчання
Яка ж вона - краса
Біжить ріка - ти знаєш
Минає це життя....
Та встигнути б напитись
Життя цього роси
І вдосталь надивитись
Та скільки ж в нім краси !!!
Та скільки , скільки всього
Красивого в житті
І сонце , дощик знову
І в крапельках роси....
Прокинуться дерева
Прокинуться ліси
І ранок - сонце в небі
Усе тобі - візьми !!!
Візьми з життя найкраще
Що Нам дає земля
І пам' ятай - що щастя
Лиш там , де є ЖИТТЯ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882492
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020
безладно бігаючи там десь у темряві,
ви уявляєте, що за вами женеться чорт:
його не видно, адже він, напевно, чорний;
така обставина не може не лякати, –
таки не вдасться вам втекти від того чорта.
блукаючи десь там золотою країною,
ви уявляєте, що ви –
не знаю, ким ви себе уявляєте,
і хто за вами ганяється там,
де немає де дівчині втекти чи сховатися,
але й видно зате, що ніяких чортів там немає.
ви знаєте, що я – навіки схиблений,
як також і те, що я – божевільний.
мій хребет аж бринить. я лінивий, як мавпа,
та все ж не полінуюся натиснути
на ваш спусковий гачок, дитино.
лишень озирніться через плече:
чи ваш цей світ, чи ваше місто й вулиця?
котре з тих усіх освітлених вікон – ваше?
котра з тих шикарних дівчат, що вклоняються
золотому бичку біля бару "веселка",
є однією з вас, ким ви себе розумієте?
вам потрібна якась додаткова швидкість,
бо зараз я вріжуся в вас, і буде велика аварія.
ви знаєте, що я – навіки схиблений,
як також і те, що я – божевільний.
мій хребет аж бринить. пощастило тобі, малятку,
що я аж такий лінивий,
що лінуюся навіть натиснути на гачок.
так, ви не можете зупинитися. це мені вже хтось казав.
так, ви самі й казали. рухайтеся, я пригальмую,
і тоді це вже буде инша історія,
що її можна буде знати
вашій мамі, і вашим онукам,
і навіть бабі горгулії, старій ліберальній відьмі,
що сповідує вас по неділях і навчає варити каву.
тут, в місті, де ви народилися,
все близько, все поряд та поруч.
коли ви блукаєте тут вночі, воно здається чужим.
яку ви хотіли б знайти золоту чи срібну троянду,
весь час ненавмисно втікаючи від того уявного чорта?
дитино, чи день, чи ніч – ви постійно в моєму серці,
і в думках, і в очах, ніби я – то не я,
а гвинтівка з оптичним прицілом
в руках у вільгельма телля
trigger, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882399
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
[b][i]Ви кличете мене вві сні: Мариночко! Марино!
Зімкнулись руки – спалах і гроза.
Без снів таких, думок – я просто гину.
Прокинусь – і на згадку - тільки зрадниця-сльоза.
Такий палкий порив душі – і знову безнадія,
так сумно листя падає в траву...
- Коханий! Любий! Тільки Вами – мрію.
Ви знаєте, що тільки Вами – дихаю-живу.
І знов крізь ніч Ви кличете: Мариночко! Марино!
Та в день – короткий спалах від дзвінка.
А час летить – невблаганно, невпинно,
В напрузі тільки від віршів моя слабка рука.
Так часто в сокровенному в думках до Вас я лину,
Нікому почуттів цих не спинить…
Почути щоб: Мариночко! Марино!
Я знаю, все життя моє освячує цю мить...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882379
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Пізнай: на чому ж світ стоїть?
Заглянь у дзеркало століть.
Шукай, неначе археолог.
Побачиш глибше предків порох.
Копни - побачиш корінь свій.
Байдужим пнем лише не стій.
Тягнись увись, себе вивершуй.
І неважливо, що не перший.
Завзяття - вся людська ціна.
А день новий - то цілина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882393
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Блакитне небо, зелена земля,
Усі купаються в сонячних променях,
Це літо! Літо нових вражень,
Пробудження зі сна.
Розкажи мені казку з прекрасним кінцем,
Обіцяю, я дослухаю, не засну,
Тільки нічого не наплутай,
А я з тобою поділюся сонцем.
Світло, але всередині напівтьма,
У ній ховаюсь, як у тіні,
Не розберу ні слова в шепотінні,
Я окремо і з усіма.
Дотики води, мов надихають,
Такий ніжний був світанок,
Не проспи цей ранок,
Ранки все про нас знають.
Хто стільки бід в наші долі вплітає?
Стільки печалі осіло на серці,
Лиш чорного не вистачає на веселці,
Та все рівно, я крім тебе більше нічого не пам’ятаю.
10.07.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882374
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
[i][b]Запах чаю зупиняє мене.
Ложка б'є: "Let's get ready to rumble!"
Мій потяг знов усі зупинки мине,
під співи мрій іду курити у тамбур.
Летять дерева, хмари, тижні і дні.
Кільце розчиниться на склі, роблю подих.
Під стук коліс я намалюю на склі
те місце, де мій зупиниться потяг.
Сам пасажир і сам собі провідник.
Роблю ковток - язик ошпарив і губи.
До шуму потяга, вібрацій я звик,
не звик, що десь далеко хто мне любить...
Летить недопалок додолу - я йду.
Тікаю наче грішник з райського саду.
Та повернувшись місце вже не знайду,
тому у ніг людей без тями я впаду.
Затягло вітром у віконце квиток.
Знайди, хапай та біжи на свій потяг.
Поїдеш далі з хрустом моїх кісток
туди, де я не встиг здійснити свій подвиг...[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882326
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Це більше за все!
Закохані, що валяються всю ніч у сіні,
Птахи, що в теплі краї полетіли,
Вітри, що дихають таємно,
Світло, що з’явилося, коли скрізь темно,
Ті що блукали, свою стежку віднайшли,
Сумні, що сльози свої витерли,
Красиві , що прикрашають білий світ,
Багатство і тепло добрих слів,
Стук в замкнені двері, які потім відчинились,
Дощі, що в засуху полились,
Любов вічнозелена і вічно квітуча,
Голос солов’я у лісі співучий.
Це більше за все!
10.07.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882352
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Все частіше лине думка серед віп-поетів,
Що поезію шукати годі в інтернеті.
Тільки віршики нікчемні в поетичних групах
Строчать неуки-писаки в неймовірних муках.
Розвелося графоманів надто вже багато!
Прагнуть слави і визнання вперто і завзято.
Кажуть, душу укладають у свої творіння
І ніяк не зійде зверху до сліпих прозріння.
Що поезія насправді - це висока мода!
Лиш для вибраних існує, а не для народу.
Мають в ній слова лунати лиш зарозумілі,
А не скудні, жалюгідні, ниці, зубожілі.
Дотепер не знала та́кож, пані і панове,
Що поезії окраса - нецензурне слово.
І чим більше слів брутальних втілено у вірші,
Тим скоріше він злітає вгору вище й вище.
Віднайшла таке творіння і тепер в нірвані.
Мабуть, Музи на Парнасі у такому ж стані.
Зрозуміла, що Говерлу вже не підкорити,
Бо мої не в моді вірші, а душею спиті.
09. 07. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882298
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 10.07.2020
цей манір яким дихаєш
ця римованість голосу, тиші
і простору в закутках меж
ці думки які живуть в звивинах
стукіт живий із грудей
погляду хмурена синява
чи то карих задума очей -
Ти нічого із нього не виріжеш
своїх недоліків (а, скоріше - плюсів)
не сховаєш і не забереш
це як карма
чи момент із твоєї історії
ти можеш сказати будь-що
але ж думка це буде все та
але що тобі із зміни своєї
Зовнішньої
бо манір яким дихаєш
інші слова на вустах
а римованість голосу
а розмови із тишею
Ти людина ота та ж сама
тільки думка інша у звивинах
І що інше є щось
крадькома
у очах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881586
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Океанською зернокавою
Пахне небо дощем
Пахне спекою, пахне спрагою...
Вітром хмаро-митцем
Пахне мрією та таємною
Вітром східним з пустель
І полегшенням оперезує
Дирижаблем везе...
Відпускає за тихою вуличкою
Перші краплі та перший щем
Нехай місто дедалі безлюдніє
Нехай небо пропахне дощем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881258
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 10.07.2020
як нам ведеться? нам вже довелося.
невинність - для сонечок та райських птахів.
ми ллємо вам отруту на голову,
ми – отрута на ваше волосся,
ми роздягаємо вас для купання –
нам не соромно, так нам сам бог повелів.
– сам бог! і поки ми, слухняні, вірили йому,
він невдоволено курив свою небесну люльку,
аж стало холодно; все небо сховалося в диму,
лиш сонце де-не-де з'являлося на хвильку.
і ти, така дорогоцінна, розтанула в диму,
занадто легковірна, щоб вірити йому.
ніхто не знає, виграли ви чи програли.
де ви тепер? десь на троні? ой, а може,
десь на хресті?
це – малоймовірно, як кажуть мої генерали, –
ви маєте бути зі мною безумовно, у всій наготі.
це – не жарти. чого ми хочемо, того ніколи не маємо.
багаті люди не ходять вбраними, як жебраки.
о, ми – криваві монстри, бо неуважно читаємо,
що пишуть про нас горбаті кавалери кривої руки.
ви, що кусаєте наше повітря, гукайте гучніше!
пийте море і їжте землю, навіть гризіть закон:
той, хто плаче, не дуже зважає, хто що про нього пише,
– занадто легковажний, щоб не вірити в п'яний сон.
нікого не обходить, програв ти чи переміг.
всі лише бачать, що все дуже-дуже погано.
я танцюю на вашій могилі. це дуже великий гріх,
та не такий, як ваш. покайтеся, й я перестану.
що ми тут робимо? я щось порушив? можливо.
ми скуштували помсти, як ви скуштували ганьби.
погляньте: ми навіть кривди ніколи не чинимо криво,
тавруючи несправедливістю ваші тупі лоби.
так, ми обрали вбивство, так нам було до вподоби.
відтоді все переплуталося, – й справдилося, дитя!
мабуть, нас надто захоплює перебіг цієї хвороби,
щоб ми переймалися чимось, що нагадує про життя.
доведеться платити: подобається вам, чи ні.
ці, що ходять довкола, зроблять ціну страшною.
звісно ж, моя безцінна, я знов заплачу за вас,
та це буде проти правил – це обернеться нам війною;
ви програєте, й підете геть:
десь посядете, може, трона,
а може, на хресті, заплакана ледь-ледь,
примоститеся справа, як золота ворона
https://www.youtube.com/watch?v=Ld4csPdP174
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882290
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
див. прикріплений файл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414739
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 09.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2020
Самотня зірка
Тягнеться до місяця
Сяйво тіл з неба
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882159
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Ну, що мені той поговір
Любила я, чи не любила,
Гарчав той поговір як звір,
Що тебе в іншої відбила.
Відбити можна як...? Кого...?
Якщо по-справжньому кохати,
Я не ховалася того
Бо все сама бажала знати.
Я віддала все, що могла
Нехай собі говорять люди
Я випила любов до дна
І хто й за що мене осудить?
Хай пройдуть шлях такий як я
Бо так як я в житті ходила,
У свідках небо і земля
Любила я, чи не любила...
Нехай за спиною уже
Шепочуть те, що так огидно
Своє хай кожен стереже,
Чи у чужого краще видно.
Ну, що мені той поговір
Я ще в душі кохання маю,
Та в чужу душу й чужий двір
З цікавості не заглядаю.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882164
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
[b]Не хвилюй Лиман, нехай дріма,
так приємна прохолода рання.
Не буди чуттів, яких нема –
не вернути втрачене кохання…
Не шукай його бліді сліди,
це – міраж тієї насолоди.
Йди вперед…до щастя свого йди,
де життя вирує повноводе.
…Пристрасно чатують рибаки
на зорі ранковій мить улову.
Вправний ти рибалка і меткий –
десь ти розставляєш сіті знову.
Озеро завмерло, спочива,
Змовкли крики чайок галасливих.
А кохання трепетні слова
У цім штилі…більше не важливі.[/b]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882166
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Твоє тепло – осіння любов,
Коли під сонцем блищить листя,
Коли під свіжим холодком,
Вся шкіра шовковиста.
Аромат осені - твої нові парфуми,
Прохолодний вітер з присмаком зими,
Коли уже усі його відчули,
А в серці ще радість весни.
Твій дотик – пишна хмаринка,
В осінньому небі, що сонце закрила,
А волосся моє накрите хустинкою,
Яке під ним розпустила.
Ти, як прозора плавна хвиля,
У озері, за білим, як сніг, лебедем,
Якого ввесь свій вік лебідка любила,
І він любив, беріг її із трепетом.
Під зорі жовті вбралися дерева,
Ввечері під ліхтарями шелест чути,
Це ти ідеш до мене,
Просто, щоб зі мною бути.
08.07.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882139
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Ну от і все... Вже і збулось,
Про що так думать не хотіла.
Ти одружився... Та чогось
Мені ця звістка стала мила.
Я так боялася її,
Бо сподівалась, якось буде...
І час мине, і прийдуть дні,-
Розтане серце твоє грубе.
Та ні, не грубе воно є,
Лишень йому я не потрібна,
І вже ніхто не розіб'є,
І на уламки не подрібнить.
Як добре, що усе пройшло
І вже боліти перестало.
Живи щасливо! Що було
У кошик кину, там, де спами)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882100
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Я так і не змогла забути Вас,
І хоч ніхто минуле не поверне,
Перед очима – спогадами – терни,
Незгойний біль не заспокоїв час…
В очах рябіли спалахи подій:
Якась рутина, дріб'язкові справи,
Напружені, в буденності – яскраві,
Я не здалася хвилям безнадій.
Моя душа, обпалена до тла,
Серед ілюзій втрачених німіла,
в молитві кріпла... і лишилась ціла.
і ожила… не підвела... змогла!
А серце лікувалося щораз,
складалось зі шматків, уламків, крихіт...
В рідні та друзях бачило утіху.
…Та так і не змогло забути Вас.
Цей монолог чуттєвостей лишіть:
Торкають терни зболено-студене.
…А Ви в думках звертаєтесь до мене?
І як у Вас при цьому на душі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882105
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Цікавість, милий внутрішній єнот,
Вже лізе у кишеню вправно дуже...
Дивись, гортає задумів блокнот,
Наробить він там справ тобі, мій друже.
Боїться зла й ховається в кутку...
Товстий й лінивий, в душу не полізе...
Та ніжну ручку шкіряну, тонку
Лишень пусти в якусь свою валізу...
Помиє все, й бабусині кістки,
Й вставну стару щеле́пу твого діда...
Прогрес і еволюція, й віки
Ідуть...А той єнот із нас не піде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882110
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Шепоче вітер поміж трав
Крокує літо,
І вже у мареві заграв
Достигло жито,
Квітують мальви край вікна
Пейзаж знайомий,
І ти один, і я одна
І сум у домі.
Живемо ми на полюсах
Людського щастя
І поміняти щось в житті
Навряд чи вдасться,
Як вечір зміниться на ніч
Поглянь у небо
Це я думками протиріч
Спішу до тебе.
Упала зірка десь в жита
Чи може в літо
Чи вийдемо разом на шлях
Щастя зустріти,
Шепоче вітер між гіллям
Вже день стихає
Ми може поряд ти і я
Про це не знаєм...
Галина Грицина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882090
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
гей, всі ми вилізли з канави, з низів народних мас.
так, всі ми вилізли з канави, там робітничий клас.
бо наша музика – це сила, і вся вона – для вас.
ой, ми мандруємо світами: були вже й там, і там.
атож, мандруємо світами. були вже й там, і там.
– аякже, нам не набридає – хай не набридне й вам.
бо ми палаємо, як зірка, нас терплять цей і той.
кажи, яке твоє бажання? нас люблять цей і той.
ми разимо вас прямо в мозок, люба. тепер я – твій ковбой.
о, ти – моя губна гармоніка. в нас вийде гарний блюз.
а ну ж-бо дай. – так, ти солодка. в нас вийде гарний блюз.
ти знаєш, я люблю сюрпризи, кице, й це наш великий плюс.
нехай я лаюсь, як биндюжник – я, знай, в душі поет.
гай-гай, я лаюся, мов кочегар! все ж я – крутий поет.
ходімо, спробуєш зламати, зірко, весь мій менталітет
https://www.youtube.com/watch?v=d5F7uhCIBco
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882014
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
Як у вічних пошуках істини
не розгубити натхнення?
Як зробити майбутнє світлим,
Не втративши сьогодення?
Як навчитись любити, вірити,
Впавши - нескорено встати?
Як забути давно пережите,
Прощаючись - відпускати?..
Питання одвічно-глибокі
Для людства - чомусь незвідані
Готуйся прийняти самотність,
Шукаючи правильну відповідь!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881992
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
[b]- Любимый! Знайте:
Вы – всегда со мною:
В мечтах – ежесекундно,
Во снах – ежеминутно,
и эти строчки я от Вас не скрою:
- Без Вас мне было бы до боли трудно!
Когда сжимаю трубку телефона,
То сердце бьется сладко и тревожно.
Все окружающие осуждают: как так можно?
Но Вы – любимый, а не посторонний.
И в вихре всех обычных серых дней
В мечтах – ежесекундно,
Во снах – ежеминутно,
Бегу я к телефону поскорей.
Услышу голос –
и коснусь любимого как-будто…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881996
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
Хто знає, чи щиро кохала вона,
Любителька суконь й намиста.
Замислена дівчинка, трохи сумна,
Із поглядом добрим і чистим...
Хто знає, чи щиро кохали її,
Безмежно серйозну і милу,
Що знає напам'ять пісні солов'їв
Й від них набирається сили...
Не знаю, як ніжно букет обійма,
Про що її мрії безкраї...
Чому ця неспляча красуня сама...
Чому вона плаче...Не знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881972
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
я – той, кого ти не бачиш,
я – темрява в темряві ночі,
коли ти тривожно вдивляєшся в своє вікно,
я – там, я спокійно дивлюсь тобі в очі.
замкнися та йди до ліжка. якщо поглянеш у дзеркало –
ні, не треба: а раптом там я
за спиною в тебе, хехе,
усміхаюся, як душогубець?
хто то грюкає в двері, коли ти вдома сама?
тут тепер зона сутінків, хаха, порятунку нема.
ні, то не я: ти сама перерізала собі горлянку,
аж подих перехопило: ти диви, яка ти кривава!
невже то я, кого ти бачиш перед смертю?
я усміхаюся – то для реклами асоціяції вбивць.
вбивці в тебе в хаті, вбивці у дворі
либляться, мов клоуни: де твої старі?
знайдуть твого тата, знайдуть твою маму,
знайдуть твою кицьку –
ви бачили нашу рекламу.
знають вашу адресу, знають, хто ви така –
вони усміхаються щиро: а де зараз ваша дочка?
я – бритва в тебе на горлі, твоя гарячкова мрія.
я заріжу твою козу: в неї й так вже зламана шия.
все не таке, як здається. усміхайся і стій спокійно.
я відріжу тобі всю голову. так буде більш надійно.
тут кров. посковзнешся, впадеш – доїдеш до самих дверей.
я думаю, ти – слухняна, й не робиш поганих речей.
хай бережуть тебе, кице, сили земні й небесні.
ми – вбивці, ми фахівці: шкода, що не дуже чесні.
що ти там робиш? навіщо скрутилася в маминім кріслі?
усміхайся. якісь твої усмішки нещирі, криві та кислі.
дивися, як треба: ось так усміхаються справжні вбивці.
ми – фахівці, та можливо, в душі – юнаки-початківці.
усміхайся до нас в натовпі, усміхайся на самоті.
знай, що ти усміхаєшся востаннє в своєму житті.
ми вам зателефонуємо, владнаємо всі питання.
знайте: ми сподіваємося як мінімум на кохання.
може, ми ще й не вбивці, а просто смішні волоцюги.
ми зможемо це з'ясувати: чи вбити вас вперше, чи вдруге.
це нічого, що ми регочемо вночі біля вашої школи?
ну, виходьте! у нас тут пиво. ніколи? як це ніколи?
можемо потанцювати, й закрутити якийсь роман.
гляди, бо ще трохи, й на мене впаде туман.
тоді я піду, й коли вб'ю
та з'їм твого злого собаку. –
я думаю, ти усміхнешся, й полюбиш мене з переляку
smiling like a killer, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881954
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
[i]...По телефону ты сказал
Слова, что запекались кровью:
Что Бог, наверно, [b]наказал[/b]
Тебя нелепейшей любовью.
Всепоглощателю сердец,
Тебе, достойно я отвечу:
Меня же - [b]наградил[/b] Творец
С любовью самой лучшей встречей.
Любовь моя, как солнца луч -
Светла, чиста, непобедима.
Порой осадок ее жгуч…
Но знаешь, я сильна, любимый…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881923
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 06.07.2020
Назавжди очі ці сумні,
Немов докір зорять мені:
Міський автобус почуття завіз навіки…
Я не була в тій стороні,
Хоч часто бачила вві сні,
І щем розлуки червонив мої повіки.
Вже скільки часу утекло,
Та погляд бачу Ваш крізь скло,
І закриваю щільно почуттів завісу…
Ясніє спогад у теплі:
Троянди білі на столі –
Така краса і сум, я певна, не сумісні…
Відтоді я із року в рік
Веду трояндам білим лік
Вони й кохання наше – назавжди тотожні.
Пелюстки ніжної сліди
Із білим сумом назавжди
Забути їх, як перший сніг, ніяк не можна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881918
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 06.07.2020
ця ніч – як жадібне і моторошно чорне
пекельне полум'я, що в ньому вже згорів
минулий день. хаха, за мить вона огорне
світанок цього дня, і всіх наступних днів.
ви спитаєте, що це у мене скоїлося в голові. –
звичайна блудна хвороба людського роду.
хто шукає, той знайде: хто болото, а хто – перешкоду.
ми вже законно мертві – навіщо ж ми досі живі?
я повинен згадати важливе таємне слово
про пожежі та повені. дещо вже з'ясував:
не чекайте добра, а біда прийде обов'язково,
– й відповість вам на всі запитання,
як міністр всіх на світі справ:
майбутнього немає, тільки хмари й отруйний дощ.
ми сидимо та пишаємося нашою скромною роллю:
зґвалтоване, змерзле й голодне саме у пустелі, воно ще
вимагає солодких снів. я подумаю. так, я дозволю.
не вірте, що дні – все коротші, плутаніші й страшніші.
не вірте, що сонце – сонне, змучене і слабе, –
бо що нам робити без музики? померти в цій мертвій тиші,
якщо ми вже навіть не можемо обманути самих себе.
немає шляху. я не бачу, отже, його нема,
й не буде кому нас оплакати, – й плюнути на могилу.
бо не буде й могили. всі тупи вкриє дбайлива зима,
й пошкандибає у вічність. – хіба це не досить мило?
це – дуже сумно, згоден. питаєте, що робити?
я вже й не знаю. все одно ходіте в чистоті,
робіть все правильно, ловіть метеликів просвіти,
громадьте мудрість, не лінуйтеся ніколи у житті.
– виконуйте, як я виконую своє:
розв'язую криваві загадки творіння.
мене примушує до цього моя страшна богиня,
що хоче знати правду-неньку, яка вона є.
а правда наразі така, що від створення світу
єдине, чого ми навчилися – вбивати. оце – страшне:
це знання, коли вийде на свою проєктну орбіту,
може вбити нас всіх, як тепер убиває мене.
дитино, цей дощ – токсичний. ти здуріла? не пий дощу.
якщо ти загинеш так по-дурному, я тобі не прощу
suicide, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881839
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 06.07.2020
Перша цикада
Несміло озвалась з-під віт:
Спеку віщує.
2019-06-18
https://www.youtube.com/watch?v=nBHhLcCDo6g - це уже не перша, але таки цикада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881767
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020
Я – кішка,
яка тобі лиш дарує ніжність.
Я – пташка,
якій з тобою нічого не страшно.
Я – квітка,
якій ти потрібен, як дощ улітку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881728
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020
Ліхтар самотній
Зупинка біля дому
Вечір роздумів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881702
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020
золотоокий звір усміхнувся, й знову посів свій трон.
так, в цих очах – всі гукнули – вся рекурентна вічність!
шестеро сотень гостей, вершки відчайдушного людства,
досі не можуть отямитися: люди, а де ми є?
може, ми – там, куди ведуть всі земні шляхи?
ті шляхи вже горять; той досвід, що ми здобули,
ніколи не знадобиться, можна його забути.
що нам робити, коли повстануть мертві?
вони танцюватимуть на наших столах.
чи вдасться нам гримнути нашу останню пісню,
коли побачимо, як нас обмануто?
це – якась страхітлива, браття, дуже нечесна гра.
які її правила? мабуть, ніхто не знає.
майбутнє тепер вбачається в дуже похмурих барвах:
чи ув'язнення в цьому тумані, де не існує правди,
чи блискавична смерть з чиєїсь примхливої примхи?
тут ніхто нічого не знає; тут кожен, як хоче, грає
самого себе, як він думає, в цій термінальній виставі.
золотоокий цар має свої таємниці:
темні, таємні, жахливі й примхливі.
його воля – жорстока, а бажання – просте:
щоб нам, його любим гостям, велося добре.
так і буде, коли нам всім заманеться
стати такими, як він, а може, й його перевершити.
хто зна, якими б ми стали, якби планували життя
не на день, а на десять. а якби на тисячоліття?
всі дороги ведуть сюди, та здебільшого їх закрито
з огляду на те, куди вони ведуть.
чи абсолютно ми впевнені в усьому, що ми знаємо?
де й коли ми схибили, що пройшли лабіринтом шляхів,
і опинилися тут, в безвихідному лабіринті?
золотоокий звір заспокоює: ні, ви ніде не схибили,
ви навіть не запізнилися на термінальний бенкет.
добре було б з'ясувати, що це за гра насправді.
яка імовірність побачити новий легендарний світ,
і яка – досхочу милуватися згарищами старого?
ми навіть не знаємо, чи слушні такі запитання,
ми надто замріяні, отже, це – термінальна вистава.
хто та чирвова дама? навіщо вона прокинулася?
вона мандрувала снами, мріючи, як одіссей,
добутися рідного краю. тепер її дійсність – жах,
і мертві, що теж прокинулися, розбирають її на частини:
всі дороги ведуть сюди; виходу звідси – немає,
та коли вже ми тут, втішаймося: ми – обрані, ми – вершки
без вини винуватого, без надій відчайдушного людства.
отже, шляхетні вершники, чи не пора встановити,
що тут за гра, й які її правила: вивчимо їх чи ні?
доля старого світу: сум, нудьга й безнадія;
доля нового – непевна. над нами кружляють грифи –
це значить, нам можна боротися за наше власне життя.
всі ми достатньо зневірені, знебожені і знесилені;
нас обмовлено і обумовлено. це – дуже добрий початок,
як на цю – вже не маємо сумніву, чи термінальна – виставу
terminal show, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881694
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020
Із вдячністю приймаю кожен день.
Ніщо мене не зіб'є із дороги,
Якою крокуватиму щодень,
Писати вірші, чи співатиму пісень,
Допоки будуть йти, або плестися, ноги.
Триматися за сонце, чи росу,
Купатися у хвилях прохолодних,
В спекотний день чекати на грозу,
В дощу краплині бачити красу,
Твоїх торкатись вуст, затримав подих....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881636
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020
Цвітуть ромашки - я люблю ці квіти
В ромашках - вірність, ніжність і краса,
Ці ясні сонечка в минуле мені світять
І в цьому світлі юність воскреса.
Ніколи на ромашках не гадала
Згубити цю красу я не могла,
Я просто знала... Серцем відчувала,
Що я - єдиною й коханою була.
Мені завжди в цих квітах ти ніс літо
Приносив... і світилося чоло...
Вінки з ромашок ми плели як діти
І небо нас вінчало як могло...
Завжди - коли ромашки розквітають
В душі чомусь пригадується все,
Я впевнена, що ти МЕНЕ кохаєш,
Хай навіть іншій квіти ці несеш.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881613
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020
За рогом, на правдолюба полює звір
Думає, як звести його в могилу.
Виконує роботу за тисячу лір
До смерті ,катує чужу дитину.
А солдат, в окопах в бою воює
За Україну, і кожну п'ядь землі.
Кат, дикий звір за жертвою пантрує
І завдає , удару... той лежить у крові.
Для злодюг , вбивці нема ніц святого
І не писаний закон для зайд ,заброд.
Цинізм, егоїзм глумиться з малого
Воюють, олігархи страждає народ.
Йде ,війна за Незалежність, Cвободу
І гинуть , кращі із найкращих синів.
Рубають, ліс... вже бунтує природа
Йдуть, зливи виходить вода з берегів.
Вода, змиває дамби несе все живе
Що проросло корінням до землиці.
Людино,не топчи ,не знищуй святе!
Пилою,не рубай дуба, ясен ялицю.
Якщо у твоєму серці є Україна
ти , до зуба будеш за неї стояти.
Щоб процвітала червона калина
Зародила, хлібом земля мати.
M .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881659
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020
З хижою ордою йде жорстока війна
Коли закінчиться цей хаос, безлад.
Слуги народу обрали царя
Грає , у цирк немов життя шоколад.
Народ розділився на три ряди
Одні за ''По'', а інші ''за зелених''
Треті ,байдужі ні туди, ні сюди...
Хіба шут, знає біль у нужденних.
Рвуться , до трону блазні , пихаті...
І мутять ,воду у Дніпрі словами.
Не життя , пекло у власній хаті
І топчуть , все українське ногами.
Радять , пса продати на квартплату
То землю, іноземцям за валюту.
Ширші , чим довші тре демократа
Мій Боже ,за що люд несе покуту.
Мій народ, мовчить набрав в рот води
З глузду ,з'їхав цей синок олігарха.
Гуляють ,під шансон ''круті понти''
Кожен день, біду латає баба Одарка.
Пише , дикі закони капустяна голова
Всюди , егоїзм , цинізм нема довір.
Плаче, від сліз Мадонна Пресвята
У крові ,солдат... катує його звір.
О , Боже, не дай нації пропасти!...
Нагадай, чужинцю хто господар.
Прийшли сюди ,заброди різної масти,
Як пиріг в маслі варвар , лотар.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881652
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020
Щасливе дитинство це там, де печуть пиріжки,
І озеро радо дарує свою прохолоду...
Де, просто, від ліжка свій шлях починають стежки́
В чарівні світи. Обирай ту, що більше підходить...
Це там, де хороші книжки про хороших людей,
Де мрії збуваються всі і збуваються вчасно..
Де вчителька перша в майбутнє за руку веде,
І в кожнім горобчику бачиш жар-птицю прекрасну...
Це там, де живуть кольорові твої олівці,
А лялька твоя розмовляє з тобою, як схочеш...
Щасливе дитинство в щасливих...І спогади ці
У снах кольорових вони проглядають щоночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881632
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020
Одна таблетка – й ти людина маленька,
Одна таблетка – й великим ти став,
А ті, що дає тобі ненька –
Ніяк не полегшують справ.
Спитай Алісу, вона велика.
Коли кролика ще не схопила,
Бо знаєш – впадеш у бур'ян,
Скажи, щоб гусінь тобі подзвонила,
Коли докурить кальян.
Дзвони Алісі, вона маленька.
Он грає в шахи той дивний тип,
Твій шлях поверне він навпаки.
І ти знайдеш там чарівний гриб,
Що уповільнить твої думки.
Спитай Алісу, вона щось знає.
Пропорційність та логіка стерті,
Білий лицар гукає назад,
Королеви червоні всі вперті,
Каже Миша щось невпопад.
Годуй розум
Годуй розум
Переклад (Jefferson Airplane - White Rabbit)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881602
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020
вся справа в грі та в тому, як ви граєте;
вся справа в контролі. ви вже програли:
справа у ваших боргах: ви не можете їх сплатити.
хто кому зробить боляче? – ось
в чому питання, горбатий друже.
я – гра, я граю за чесними правилами.
коли ви їх вивчите, ваш неоплатний борг,
я думаю, розчавить вас, як жабу.
тоді я, справді, не буду причетним
до того, що з вами станеться.
та позаяк я вже причетний, поглянь через плече:
може, я в тебе вже вистрілив?
таки правда. лети, моя куле!
твоя горбата ціль від тебе не втече:
вчора вона була, сьогодні про неї забули.
га? що ви кажете? невеличка поправка: ця гра –
моя дотепна допотопна улюблена забава.
ходіть – я подумаю. знаєте, як на мене, вона вже стара,
тож правила змінилися ще вчора;
а ви не знали? ось у чому справа!
тепер ви можете померти, як святий,
а можете, як дурень. ви – дурень, бо так треба:
в такому я гуморі. друже, ви – той знаменитий плаксій,
що ніколи не вгадує з двох, і ніколи не бачить неба.
чому? бо ви – не людина. я записав вас свинею –
доведеться вам трохи пожити, – і померти за цю ідею
the game, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=FM2WB0AyAjA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881597
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020
Писати про Важливе ми не будем,
Нехай тонкий зв'язок існує поміж нас...
Ми краще ніжно одне одного розбудим
Від сну, в якім тривали довгий час...
І сонця промінь, що торкнеться вранці,
Мене відчує і тебе також...
Духмяна кава й сирники в сметанці...
Тонкі моменти Щастя. Ти їх множ!
Помножимо на нуль усі проблеми,
Що марнотою тяготять людей,
Скасуємо життєві теореми,
Наповнені безглуздістю ідей.
І ось тоді напишем про Важливе,
Що народилося і хоче жить.
Його обіймуть дуже бережливо
Дві пари рук, щоб раптом не розбить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881574
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020
[i]Валентина:[/i] Розгнівався великий шах Адаб-Бада,
Гукнув на свої яничари:
Життя є сон, а всі ми тут – примари.
Вагоме слово тут, а правда – як вода!
Тепер по тисячах даремних поколінь
Повідомляю всім, хто мене чує:
Я – той, хто є! Й нехай же моя тінь
Шляхів мені до втечі не готує:
Моє минуле – то є моя тінь, –
Освітлення не потребує!
І коли хто навмисне й випадково
Забуде своє істинне ім'я,
Я нагадаю вам, що перше було слово,
І це було священне слово Я.
Тому-то ви, ті, хто в камінні,
В річках, деревах і в тіні,
Й на сонці там – всі як один повинні
Коритися й подобатись мені.
[i]ПР:[/i] Виходить, він тебе не зміг переконати.
[i]Валентина:[/i] Переконати? Віриш ти, чи ні –
Ми просто говорили. Як-не-як я – мати,
Та й що робити дітям на війні?
[i]ПР:[/i] А що ж він ще казав?
Валентина: Що див доба гряде
Навпомацки в своїм сліпучім сяйві,
А ми – й за нинішньої зайди завжди зайві,
Все, що ми робимо, напевно, пропаде.
ПР: Хто, українці? Он він який, чисто пророк!
[i]Валентина:[/i] Вони вітчизну бачили у світлі
Інакшому: завзяті вояки й
Співці, і ґудзики на китлі
Так і блищать, а очі – як у вовка,
Коли змовкає скоростріла скоромовка,
Тому я повторюю: втрат ніхто не лічи:
Лічи набої,
Бо легше померти від кулі дурної,
Ніж від ґудзика мідного! Як?
Невже й ви самі, пане Вітре,
Нас оспіваєте? Кожен тут – вовк і вояк,
Невже нам шмарклі свої витре
Той, кому збоку видніше?
[i]ПР:[/i] А й справді, збоку ріжеться гостріше
Вся правда-матка. Хитрощі облиш,
О Україно! Щоб сказати збоку,
Скажу: чи бачиш ту мету високу,
Що знов, задерши голову, під нею ти стоїш?
[i]Валентина:[/i] Хто, я?
[i]ПР:[/i] Ні, цього разу – мати Україна.
Про неї зараз байку розповім,
Одного за одним наказом своїм
Вона посилає на бій свого сина.
А той – що він робить? Завжди те саме.
Завзято воює з усіма ворогами,
Багато й друзів також вбити довелось
Заради матері Батьківщини. – Аж ось
Як кажуть, піраміду поколінь
Завершив, і самотності жахнувся.
І заволав: Моя туго! До рідного серця долинь,
Бо страшно мені! Але ні: знов самотності голос почувся:
"Ти тільки будь відважний дуже й сильний
Підведи свої очі, і побачиш Мене"
"Вітер шалено рвучкий, холод раптово могильний,
А ну хтось підкрадеться та штовхне!"
"Негоден той народи пасти,
Хто відцурався самоти,
Багато бачило мене – побач тепер і ти,
Тільки не бійся впасти"
Ні, я впаду. Не зможу! Чи для того
Сюди аж дерся? Дерся аж сюди!
Знов чути голос: "Підведи
Очі свої, бо не бачив ти Бога Близького!"
"Боюсь". "А хто казав, рости нам треба?"
"Я, Господе". "То чом же не ростеш?
Не знаєш, як позріти неба,
Не знаєш сам – і іншим не даєш!"
"Гаразд, тоді навчи" "Роби, як Я"
"А як?" "Ось так! Та як же ти побачиш,
Коли не дивишся!"
"Благаю, зніміть мене звідси!"
[i]Валентина:[/i] А все ж таки Мавгли я не віддам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881486
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
Блищать вітрини
Пусті очниці манекенів
Понурі спини
Кудись спішать
Ти де, моя нене?
Людино, відкрий своє серце
Вона так довго стукає
Вулиця милосердя.
Ніхто не хоче бачити, чути
Сковзнути поглядом
І зразу забути
Твої очі горять у небі
Ти знаєш, моя нене.
Людино, відкрий своє серце
Вона так довго стукає
Вулиця милосердя.
Ніхто не спробує
Руку подати, спасти
Надія є, та не в цьому житті
На небі ти і твоя наречена
Каже мені моя нене.
Людино, відкрий своє серце
Вона так довго стукає
Вулиця милосердя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868304
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 02.07.2020
я – серійний вбивця, я – кривава рука.
я вечеряю тільки з жінками
суперповажної поведінки.
я примушую їх танцювати еротичного гопака,
і всебічно виконувати генеральне призначення жінки.
я вмиваюся кров'ю. я – небезпечна бритва,
я – знаряддя диявола в його невгамовній грі.
я – бугаймен. мій регіт – це лагідна й тиха молитва,
що приємна й йому, сатані, і смерті, його сестрі.
я ховаю під каптуром своє жахливе обличчя,
– не вдивляйтеся в нього. мої очі – безодня пітьми.
я прийшов, аби підсумувати це не дуже вдале сторіччя
головування зла, що його
не помітили навіть ми.
що ж, я можу це виправити. людство, танцюй для мене!
маю такі мелодії, що відмикають всі –
так: і серця, й двері; й такі, що ламають мозок,
і везуть його ген до раю – він так думає – на таксі.
співайте так: [i]бугаймене, аж вирви з мене серце!
нехай настане світле царство хробака!
невже це все – для мене?[/i] так, люба, та тепер це
вже ледь не так, бо й ти вже за хвильку не така.
а тим часом навчу тебе інфернального бугі-вугі.
ти ще жива? тримайся: я, твій чорний мертвий кошмар,
принесу тобі світло, щоб ясно бачити перші, й другі,
і навіть останні, смертельні, громи тріумфальних фанфар:
погляньте: ось ваше серце тріпоче в руках, мов пташка.
куди ми йдемо? побачимо. наша дорога – вниз.
темно. десь виють собаки. дивися: великий віз
перекинувся; впала зірка, наче скинута з неба пляшка;
почалися дива пообіцяні. вам вже страшно? буде й страшніше,
коли бог через ціле небо свій останній прокльон напише
serial killer, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881480
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
Влетіла мрія у вікно
І на моїй долоні сіла.
Мені здалось усе це сном -
Була то чайка білокрила.
І з того часу я не знав,
Що є печаль, що десь страждають.
Я в снах за обрії літав
І так кохав, як не кохають!
Нарешті щастя я знайшов –
Свою солодку давню мрію.
Доріг багато я пройшов,
А поруч – чайка білокрила!
Приспів
Над морем вітер, в серці – спокій.
І стогнуть хвилі одинокі.
Над морем вітер, в серці – сила!
Мій ангел – чайка білокрила!
1998
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881470
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2020
Тінь зрізає маківки трави...
Знову й знову падає з небес,
Наче східний гострий ніж, кривий,
Створений, щоб знищити тебе.
Миша, чуєш, бачиш, стережись!
Лезу не відоме співчуття...
Добру долю не чекай, біжи,
Може збережеш своє життя...
Як машина, сильний і стрімкий,
Пазурі сталеві розпустив...
Знаю, він уб'є, бо він такий,
Та очей не можу відвести́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881435
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
Можливо я не математик,
Не фізик, хімік, чи ще хтось
Я не географ, не історик.
Може хоч трохи? Ні, здалось
Я в біології далека,
я не малюю як Моне
І з претендентів на відзнаку,
навряд чи вибрали б мене
Можливо. Але я умію
лічити зорі в небесах
Та що мені ті теореми,
Коли я бачу інший шлях?
Я формули ще вивчу, справді
Не в математиці, в житті
Я буду знати бездоганно
Без нотних грамот всі пісні
Так, не розв’яжу я задачу
Це краще зробить інший хтось
Я просто запитаю сонця
А сонце скаже: навчимось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568337
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 01.07.2020
Не заплющуй очей, коли сонце заходить
За небесні тумани, безкраї світи.
Поки місяць алеями вогників ходить,
Є можливість таємну планету знайти.
Не заплющуй очей, коли сонця не бачиш,
Бо ти втратиш багато, скажу віч-на-віч.
Більше небу ніколи того не пробачиш,
Не пробачиш того, що побачив в ту ніч.
Не заплющуй очей, я пораджу у тиші,
Час пірнати в моря темно-сірих тіней.
Поки сон нічне місто у мріях колише,
Ти сьогодні на варті, нічний Галілей.
Не заплющуй очей, а як ранок настане,
Люди знати не будуть про край нічних див.
Пам’ятай завжди ту непомітну оману,
Що звершив ти тоді, коли очі відкрив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579183
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 01.07.2020
Кицю, не плач
Загорнись в теплу постіль,
я прошу, я благаю, засни
Кицю, пробач
Розбудив тебе простір
вдарив в очі дощем голосним
Кицю, не плач
Подивися на небо
Кажеш, що у житті все складне?
Кицю, пробач
Але дев’ять їх в тебе,
А у нас, у двоногих, одне
Кицю, не плач,
Все мине, обіцяю
Хочеш, в мене поспи на руках
Кицю, врозпа́ч
Я поп’ю собі чаю
А для тебе наллю молока
Кицю, не плач
Я готова роздерти
Всіх собак, що словами кололи
З-поміж невдач
Зроблю все, що захочеш
Тільки ти не плач, кицю,
Ніколи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581410
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 01.07.2020
Дівчина з кишенями розміру серця
Рідко сміється,
Втопає в собі
Дівчина з кишенями розміру неба
Нічого не треба,
Не кидай її
Дівчина з кишенями розміру смутку
І без порятунку,
В кривавій борні
Дівчина з кишенями розміру сонця
В кишенях проміння,
Віддасть їх тобі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615092
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 01.07.2020
Ми пили карамель із вен
Їли з горіхами ключиці
Без зайвих слів, казок, імен
Ковтали залпом, блідолиці
Ми гризли скули як ті пси
Бувало, ми були гурмани
Кусали щоки з усіх сил
Вином всю біль ту запивали
Ми мозок посипали цукром
І як желе його з'їдали
А гороши́ни всіх думок
Ми як горобину клювали
Ми спорожнили все до дна
Ми врешті-решт усе доїли
Нам було вдосталь? Та брехня.
З кожним укусом голодніли
Нам не наїстись досхочу
І як би довго не жували
Все ж, тіло, серце і душа-
Нема на світі ліпше страви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616313
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 01.07.2020
Білі лебеді з чорними душами
Як ви любите серце клювати!
Руки, ноги ламаєте, душите
Замість того, щоб в небі літати
Білі лебеді з чорними ду́мками
Як ви прагнете долю зламати!
Оповити життя когось муками
Аби щастя ніяк не пізнати
Білі лебеді з чорними чарами
Де взяли їх рецепти смертельні?
Що так їдко впиваються грамами
Згодом літрами в шкіру ретельно
Білі лебеді з чорними душами,
Як би я не благала сльозами
Вашу силу ніяк не подужаю.
Розливайте чорнило, я з вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624910
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 01.07.2020
Ми були кіллери в тому житті,
Бандити з одної команди
Хто жив у щирості і доброті,
Не ми. Ми — жорстокості банда
У нас пістолетів, ножів тих було
Хоч греблю гати, аж доволі!
Щоправда, не в зброї таїлося зло
В словах — ось, де наша сваволя!
Згадаю приємні часи перемог:
Серця як трофеї збирали
Спочатку ми сіяли зерна тривог
А потім ганяли, стріляли!
Та що нам закон? Що нам душі оті?
Вони все одно вже пропащі
Спинитись, щоб інші прийшли замість нас? Е, ні
Так не буде, нізащо
Ох, як було хвацько, як гарно було!
Слова мов ті стріли летіли
Стривай, ну а Ти? Теж словами колов!
Виходить, що Ти, як ми….кіллер?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646931
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 01.07.2020
Принцеса любить принца
Чарівна, білолиця
Принцеса любить принца
А він її – на жаль.
Принцеса любить серцем
В душі її – озерце
Принцеса в тім озерці
Таїть нестерпний жаль.
Принцеса любить принца
Не з того королівства
Принцеса любить принца
З палацу принців злих.
Шкода, бо добрі принци
В своєму королівстві
Давно принцесу люблять
Принцесі ж – не до них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668672
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 01.07.2020
І спробуй втекти, спробуй геть дременути
Коли вже нема шляхів далі іти
Коли на кордоні не вдасться заснути
Через непове́рнуті більш паспорти
І спробуй втекти, спробуй все подолати
Або бігти вже – або знову назад
Туди, де чекають і мама, і тато
Туди, де все добре, й, водночас, не так
І спробуй втекти, коли тягнуть з всіх бо́ків
Проблеми, невдачі, та хай вже їм грець!
І хай ті проблеми й забудуться згодом,
Тікай, ну ти ж сам життя свого знавець
І спробуй втекти, та не встигнеш на потяг
Нема літаків із маршрутом твоїм
Та ти не тікай, будь із нами, з народом
Втекти можна завжди, вернутися – ні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700795
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 01.07.2020
Мамо, а ким я буду?
Ким стану в потоці реалій життя?
Мамо, а ким я буду?
Я ж зовсім мала, завше твоє дитя
Мамо, а ким я буду?
І хто мене кинув в це море без дна?
Мамо, а ким я буду?
Чи ким уже є, ще й не знаю сама
Мамо, а ким я буду?
Чому моя юність так скоро мина?
Мамо, і з ким я буду
Іти по життю? Я ж не хочу одна
Мамо, то ким я буду?
Чи зникне назавжди печалі стіна?
Мамо, та кимось буду
А ким – то спитати у долі пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707648
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 01.07.2020
Життя? Та ніби все стабільно.
Як справи? Дообре, як завжди.
А, чорт. Ніяк не добре. Брешу.
Ти хочеш правди? Що ж, зажди
Про моїх друзів. Вони - поряд.
Сміються, діляться. Дарма.
Я з ними радісно говорю,
В думках шепочучи «сама».
Про мої успіхи: потрохи.
Усе іде своїм шляхом.
Чи я тим тішусь? Може трохи
«Що буде далі?» - я з страхом.
І про любов: ай, я забила
Нема того, хто є «моїм».
Те почуття десь загубила
Піду пройдусь, або поїм.
Прохожі скажуть: «ех, щаслива,
Їй посмішка не сходить з вуст»
А я в думках їм: «то фальшива.
Тільки зізнатися - боюсь».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757804
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 01.07.2020
А той хлопчик з соцмереж
з’їв моє терпіння!
Я йому пишу, пишу
Знов до посиніння
Та нехай хоч відповість!
Що не любить, збреше!
Я б йому простила все…
Було б мені легше…
В сенсі? Як я не одна?
Є дівчата інші?!
Мені байдуже, його
Я люблю найбільше!
Хай всі заздрісники враз
Сумніви залишуть
Я йому поставлю лайк –
Він мені відпише!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778965
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 01.07.2020
Впади в істерику зі мною
Впади, лежачим до землі
А потім, літом, чи весною
Впади в обійми диво-млі
Впади, і не відчувши болю
Візьми за руку небеса
Впади від дози алкоголю
Поки цигарки пил згаса
Впади в світ ранішньої спеки
В долину квітів і жар-птиць
Впади, поки летять лелеки
Простеж за ними горілиць
Впади, коли весь сніг розтане
Проміння сонця збережи
Впади і я відразу встану
Ти не зі мною. Ти лежи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549164
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 01.07.2020
Я дивилася вслід літакам і птахам
Ти сказав, що у мене потріскані губи
Я їх часто, бува, віддаю вечорам
Вони вабити, нищити холодом люблять
Я спитала: чому опустив сумно плечі?
Ти сказав: та тому, що це зрада.
Вибачай, бо для вітру в морозяний вечір
Мої губи-єдина розрада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547997
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 01.07.2020
Не можу більше. Припини, негайно
Я не тварина, не матеріал
Ти не відмовишся від гри, звичайно
Це більше ніж традиція, твій ритуал
Обводиш білим кольором спочатку
Заманливо пускаєш в очі тінь
Поки не з’явиться на білому печатка
«Вона моя» - тих фраз переплетінь
Тавро, що є на комусь, на тобі є теж
Бо хтось поставити його таки зумів
І якби глянув собі в душу, то, авжеж
Давненько все уже би зрозумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540313
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 01.07.2020
Вона п’є чай, а він з лікером каву
Він любить зи́му, а вона нена́видить сніги
Вона без солі їсть, він додає приправу
Втомився усміхатись, а їй це до снаги
Він дивиться вперед, вона-на небо
Вона б літала, він-об’їхав б світ
Йому до сонця байдуже, для неї то потреба
Вона любить троянди, а він-ромашки квіт
Він не засне до ранку, для неї сон-важливо
Вона піде,яскраво, він-опустивши зір
Він не боїться страху, вона тонка, чутлива
Життя для неї-казка, для нього то турнір
Вони до болю різні, в них різні інтереси
Їм скажуть «Ви не пара», «Шкода, та не складеться»
Дурня всі гороскопи, що пишуть зранку в пресі
Вони-разом, допоки їх серце в грудях б’ється
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538025
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 01.07.2020
Ти зовсім но́вий, в обкладинці
Ти хтось, кого не знаю ще
То ти з людьми, то наодинці
Тут ти іскра, там - вогнище
Ти не порожній і не повний
Якийсь солодкий, та гіркий
Дешевий може, чи коштовний
А може й надто дорогий
Ти справжній, може, чи фальшивий
Щасливі очі, та сумні
Ти переконливо вродливий
«Можливо» - думки потайні.
То хто ти, все ж? Який ти, справді?
Понуро йдеш, чи ніс задерши?
Я віритиму тільки правді
Глава один, сторінка перша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532252
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 01.07.2020
Ти зайвий. Не підходь сюди
Я відштовхну тебе, не треба.
Не лізь, не пхайся, не ходи
За мною вслід, нема потреби.
Ти зайвий. Правила такі:
Мене не чув й не знав ніколи
Зімкни уста свої тонкі
Вони встромляють болісні уколи.
Ти зайвий. Геть йди, забирайся!
Ні, я не слухаю. Давно оглухла.
Змінити як було-не намагайся.
Нестримна буря почуттів давно ущухла.
Ти зайвий. Крок-і ти не будеш жити.
Я вистрілю, клянуся, обіцяю.
Ти не пізнав науки що таке любити.
Останнє слово? Ні, не дозволяю.
Ти зайвий всюди й відтепер довічно
Я вирок оголошую негайно
Пробач, сказати мушу це публічно:
Лети в світ забуття навік. Ти зайвий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507328
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 01.07.2020
Я вже не та, здається, я змінилась
Чи просто це мені здається,може й так
Здається, я в двох стінах загубилась
Але раніше я не помічала цих ознак.
Здається, я самотня. Ні, не правда!
Сама себе накручую, цькую
Здається, я втекла б зі швидкістю гепарда
Та все ж, завмерши на одному місці, я стою.
Сплітає день, ховає сонце, небо
Та сама ніч, та місячна царівна
Здається, божеволію від тебе
Здається, мені глибоко все рівно
Безглузді думки, невиче́рпні фрази
Та звідкіля взялись ви? Припиніть!
Чому не розігнала вас одразу?
Геть! Забирайтесь! Досить цих жахіть!
Ви робите ще гірше, задля чого?
Здається, я безсила…Хоча ні!
Ховаюся, тікаю від будь-чого
Страждаю від усякою дурні.
Ні-ні,що ж я таке говорю!
Здається,тиша зараз-це найкращий друг.
Я промовчу, засну, не договорю
Мовчання- кращий засіб від недуг.
Здається, це все сон,
Здається, це реальність
Це ти? Чи це ілюзія, міраж?
Це мрія, це обмежена банальність
Шкода…я вже була ввійшла в кураж.
Прийди до мене знову в сні, благаю
Хоч не вживу, та доторкнусь, почую
Здається, тихо плачу я з відчаю
Здається, болю й страху вже ніколи не відчую
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484728
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 01.07.2020
Ні, я не гніваюся, сонечко,
Я просто зараз зла
Бо ти казав, що я – те сонце, що тобі потрібно.
Ні, я не гніваюся, пташечко,
Я просто завела,
Та ні, то ти завів у рух те серце, що застигло.
Ні, я не гніваюся, котику,
І зовсім не сумна
Та й зрештою, яка різниця, ну, тобі ж все рівно.
Ні, я не гніваюся, сонечко,
Я просто не змогла.
Бо ти казав, що то любов - а було непомітно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792942
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 01.07.2020
Ти б не шукав мене як ту Естер,
Що зникла так раптово і безслідно
Пройшовся б, певно, посеред люстер,
Сказав «шукати – нудно й не солідно».
Ти б не шукав мене як ту Естер,
А я б тебе чекала з дня до ночі
Я пам’ятаю ніч, то був четвер
Тоді пішов на пошуки б охоче…
А зараз що? Невже, мов та Естер
Я маю зникнути, любов твою вернувши?
Та я б знайшлась, ти сльози мої б втер
А, я забула, що ти їх не любиш.
Ти б не шукав мене як ту Естер,
Завмерши в часі й в постаті трагічній,
Ти постраждав би мить, а потім стер
Мене, мій запах з пам’яті навічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807730
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 01.07.2020
Я посміхаюся світу,
А він мені каже «бувай».
Як можна отак без привіту
Покласти моїй долі край!?
А я ж хочу бути щаслива
І з часом щоб аж до зірок!
«Диви-но яка ти мрійлива,
Купи в лотереї квиток».
І що з тим квитком, куди далі?
Агов, я не знаю де йти!
Ти, замість читати моралі,
Вже міг би хоч раз помогти…
«Я скажу зараз чітко і гучно, -
Відповів мені виразно світ:
Ти весь час посміхаєшся штучно
Я не хочу казати «привіт».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881377
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
Вбийте себе, щойно ваше майбутнє
Проголосить вас богом своїх перемог,
Або не вбивайте, й хай ваше майбутнє
Проголосить вас батьком своїх перемог!
Привид з пущі: Єльцин кричить: он у кутку
Кривава чеченка!
Випиває ще 2 чарки, шле по Лукашенка.
Лукашенку, любий друже, голубе мій білий,
Чогось мені приверзлося, що не буду цілий.
Чи молитися, чи пити, чи поле орати?
Порай, брате що робити? Моторошно, брате!
[i]Дж. Дудаїв[/i]: Джохар писав! Непогано! Що то воно значить
Особистість: очей їй не замилить навіть аеробіка войовничої музи!
Отже, ти Мавгли! Я – генерал Дудаїв.
Чув про такого? Нам бракує літаків,
Хоч не бракує мужніх вояків.
Чи брав ти участь у повстанні сипаїв?
[i]Мавгли[/i]: Не знаю.
[i]Дж. Дудаїв[/i]: От тобі й на, син нічогонезнаїв,
Моджахатаскраїв! Набої б хоча полічив?
[i]Валентина[/i]: [i]( осудливо хитає головою )[/i].
[i]Дж. Дудаїв[/i]: Ну та гаразд. А як твоя англійська?
Для тебе Англія – гнобителька.
Послухаю, що скаже твоя вчителька,
Тоді подумаю, чи не візьму тебе до війська!
[i]Валентина[/i]: Дядьку, ви хто? Воно ж дитина,
І в жодній армії служити не повинна,
Хоч я й не вчителька. Слід перше пожити,
Звести хату, оженитись, дітей породити,
Тоді й приходьте.
[i]Дж. Дудаїв[/i]: Хто, себто? – Я? На це не маю часу:
Стратегія, знаєте, зажерлива річ!
Князь Володимир, за легендами, пиячив цілу ніч,
На ранок обирає собі віру.
А я по закінченні десятого класу
Й після зустрічі сонця обрав собі ціль
Як обирає камікадзе, – й як я вчився!
Все більше й більше докладаючи зусиль
Я за наукою війни невтомно волочився;
Тепер я – генерал, і маю довгі руки,
Завдам кому завгодно тотої науки!
Війну зробив я справою життя,
Від рідної дочки мені вона рідніша.
Миліше нам падучих бомб виття
І брязкіт гусениць, ніж вся та мирна тиша.
І часто плакав я безсонними ночами:
Не той вже світ, не та тепер війна!
Як жінка, щоб не бути шльондрою, так саме
Одному лиш народові належати вона
Повинна. Пролий бурякового квасу
Невинного й винного цілі моря,
Але знайди собі, нарешті, гідну расу,
Обери собі, війно, народа-царя!
[i]Валентина[/i]: Доладно промовляєте: достоту як філософ.
[i]Дж. Дудаїв[/i]: А ви чутливі до віршів?
Гай, легше жінці бути генералом,
Ніж генералові – поетом, що орудує військами.
[i]Валентина[/i]: А все ж таки слово – то зброя.
[i]Дж. Дудаїв[/i]: Ну, це лиш слова, а вірші – лише засіб
Для пом'якшення твердих жіночих сердець,
Коли йдеться про кохання,
Чи для загартування м'яких чоловічих,
Коли йдеться про війну:
На війні-бо і в коханні, як відомо, не гребують нічим.
[i]Валентина[/i]: Справді, так кажуть.
[i]Дж. Дудаїв[/i]: Отож бо й воно! А я, розумієте, гребую. –
Багато чим! Спіткався я, до прикладу, з потребою
Вбити поета в собі, як-от собаку й раба, –
І що ви думали? Не вбив! Гидую і начхати.
От хоч би ви скажіть мені: хіба
Таке пробачать жінка і солдати?
[i]Валентина[/i]: Що саме?
[i]Дж. Дудаїв[/i]: Взагалі! Подати б у відставку,
Та не дають одвічні вороги,
Що я, бач, засмучую їхню велику державку
Своїми справами злочинної ваги.
А злочинці ж – вони! Хай їм грець! І шахрують, і шкуру деруть,
І несправні гармати – собаки, чорти – продають.
[i]Валентина[/i]: Невже й гармати?
Тобто, коли можна запитати,
Ви з ними воюєте
І з ними ж, клятими, гарматами торгуєте?
[i]Дж. Дудаїв[/i]: Авжеж! Не те, що, а скажу: з ворогами такими
Довоюєшся і доторгуєшся й до дактилічної рими!
[i]Валентина[/i]: А ви свій розум витрачаєте на жарти:
Вас як послухати – й життя того не варте,
Щоб жити, бо складається з потреб.
Якби їх зовсім не було – було не зле б!
Всі лиш пили б тоді горілку й грали в карти,
Принаймні, хоч не воювали
Та не вбивали з необхідности.
[i]Дж. Дудаїв[/i] [i]( невдоволено )[/i]: Я гадаю, що з японців були б добрі вояки.
Це видно хоч би з того,
Що на американців вони страху наганяли не меншого, ніж отії на німців,
А німці – на "наших",
Але китайці – ви чули їхню мову?
Японіє шляхетна! Ти Китаєва
Сусідка й родичка, і лиш його боїшся,
Як решту світу любиш! Зміцнюй же лад світовий!
[i]Валентина[/i]: О, то виходить, що ( скуштуйте ще моєї )
Я, жінка, підказала вам якісь нові ідеї?
Тим часом, може б, довше в нас погостювали,
Та відпочили, голови собі даремно не ламали?
[i]Дж. Дудаїв[/i]: Еге! Воно й не гріх,
Та знаєте, як кажуть:
Не тріумфуй, доки не переміг.
Тим часом – дякую. А ну ж війна ущухне?
[i]Валентина[/i]: Війна – не вітер і не дощ.
О чоловічих рук ганебна справо!
Ти гірша за розпусту й за пияцтво,
Ти опіум для маминих синів.
Подумайте самі, яке це марнотратство!
Коли збираються гуртом чоловіки,
То напиваються і грають потім в дурня,
Іноді й пики одне одному товчуть –
Мені огидне збройне панібратство:
Воюють, ще й якісь переговори
З своїм же ж ворогом ведуть;
Тоді братаються й співають про воєнну славу.
[i]Дж. Дудаїв[/i]: Стратегія! А слава без війни –
Це як без матері дитина, та й без батька.
[i]Мавка[/i]: А Мавкгли пістолета розібрав.
[i]Дж. Дудаїв[/i]: Оце джигіт! Оце я розумію!
Гляди, синку: ці миролюбні жінки занапастять твою безсмертну душу,
А в мене як і загинеш – то козаком зате! Бо що, в такому разі,
Ти робиш в цій країні козаків?
[i]Валентина[/i]: Побійтесь Бога, пане генерале!
Але, якщо, за вашим припущенням, слід шукати в житті лише слави,
То чи не варто заодно шукати й правди? А коли зважити,
Яке саме віросповідання є в нашій Україні панівне, то ось вам і відповідь.
Ще доважте до цього імовірну прабатьківщину також і його предків!
[i]Дж. Дудаїв ( дивиться на Мавгли, недовірливо хитає головою )[/i]:
Зробіть велику ласку!
Ще ж навчите його сякатися в запаску:
Дива, дива! Але в якій ділянці?
Покинув рідний край, дітей не породив!
Або, як кажуть ті американці,
Пішов шукати див з країни див.
Або, як кажуть ті японці,
Не панує добрий розум у своїй сторонці;
Або, як кажуть ті естонці,
Хай полює кожен розум у своїй сторонці;
Або, як кажуть тії мирмидонці,
Не полює добрий розум у своїй сторонці;
Або, як кажуть ції українці,
Запануємм і ми, браття, на своїй сторінці.
[i]Валентина[/i]: А ви, либонь, про нашу Україну
Невисокої думки, та пильної:
Так кричите, аж слина з рота вилітає.
[i]Дж. Дудаїв[/i]: Що довше вдивляюсь – то більше дивуюся! Та ні, я не про те.
Це я, коли хочете знати, про сучасність. Ось цим дітям вона, либонь,
Видається привабливою казкою. Cуча дочка!
Сам, пам'ятаю, в дитинстві колись пішов я купатись на річку, –
А ви щойно звідти;
Гадаєте, все, що ви бачите, гідне того, аби розповідати? Е, ні! Дзуськи!
Я вам скажу: багато є такого, про що мовчать досвідчені мужі!
Про Україну що скажу? Їй треба породити,
Дійсно, хоч би двох чи трьох синів
Принаймні. Але ж хто ця юна панна
Зеленкувата й дивної краси?
Напевне, й вас, як Мавгли, колисали
Минулого століття незаймані ліси?
[i]Валентина[/i]: Це – наша Мавка, що з Волині;
Вгадали ви.
[i]Дж. Дудаїв[/i]: Я вражений. О, як же ж я вам заздрю!
Я хочу вмерти – й народитися тоді,
Коли й на вас зійшла Господня ласка,
Шановні і прекрасні молоді!
Ото, як кажуть в нас на сонячнім Кавказі, –
Що сталося? Я щось не те сказав?
[i]Валентина[/i]:
Вибачте, вибачте! ПР мене попередив про вашу ексцентричність,
А вас, очевидно, забув.
[i]Дж. Дудаїв[/i]: А чим погано? Знаєте, я вам скажу: весілля
Таке ж мені любе, як добра війна.
Люблю той час: тоді було дозвілля
Й на те, й на инше. Так, старовина
Шляхетніша була, ніж ця Сучасність.
Хоча й тоді була, й тепер приватна власність –
Господарі пішли, а власники прийшли;
Хай йому біс! Тепер я в себе вдома
Так почуваюся, немов би довго спав,
Та ось прокинувся – й жахнувся, і не міг впізнати
Домівки рідної: це ж тут, в моїм раю
Я слухав предків думи про минуле
І про майбутнє мріяв, – ні неба, ні каміння,
Ані людей не впізнаю:
Все марсіяни, шпигуни, мутанти з батогами, –
Іржею вкрились їхні кораблі,
А люди з дурним сміхом та з піснями
Будують Марса на моїй землі.
Летить, мов галка, думка інженерна,
Кудись під себе гидить на льоту
( На пам'ятник, між иншим, Жуля Верна
Також насрала ), – й иншу висоту
За иншою підкорює. О галко безіменна!
Що загубила, що шукаєш там,
Де з волі світового бізнесмена
Не стало місця мріям та орлам?
Всі інопланетяни й чужоземці
З собою носять власні запитання
І власні відповіді на них –
Вони дарують нам свої хвороби,
Щоб продавати нам ліки від них –
А ти, Америко! Собако на перині
Земної кулі! "На перині", я сказав?
Бодай тобі, холоднокровна ***
Наснилося найменше з тих страхіть,
Що сняться нам; бодай ти, білоручко,
Прокинулась – а в тебе нічого не болить!
А біля моря, де була Свобода –
Джохар Дудаїв там навколішках стоїть!
Га? Дзуськи! Ми не віруємо в розум,
Адже від Бога він:
Данайським подарунком,
Як і свобідну волю, я кваліфікую
Саме життя. Вшануймо індіянців,
Що так і думали, – та з гідністю приймали
Життя від предків, смерть від ворогів,
А правду – від Господніх шпигунів!
А що ти робила минулого літа,
О моя вчителько моїх вояків?
І чом на тобі чоловікова свита:
Чи ти батька не маєш – чи мучитель запив?
[i]Валентина ( співає ):[/i]
Перлів лантух на базарі я свиням купила
Як перли з неба падають – то град,
Ненависний селянам. То – просвіта.
Нехай просвіта буде, як каменепад.
Цей – з кари божої блискуче варить кашу.
Лиш дайте мені точку опертя –
Я обіцяю, що покращу і прикрашу
Все ваше невдоволене життя.
Перлів разок на шиї – підшипник марнославства.
Вершки народу – то мужі законодавства,
Що сиплють перлами, як лузають насіння
І закликають до порозуміння.
О, покупців коштовні перли!
Як віддано, за вами спритні продавці
Шукаючи в морі вільного ринку,
Прогресові служать!
Шукайте за правдою: вона в Україні
Десь як перлина в барилі борщу.
Теж сипле перлами вівця з своєї дупи –
Ото, як їх згребти до 'дної купи,
То вийде вам гордість Планети Людей;
А що її мудрість? – Мудрість приводить до Бога
Дорогою втоми та розчарувань,
То лиш одна для мудрості дорога,
Ставай на неї без вагань.
[i]Дж. Дудаїв[/i]: Але ж я тут, бо рахував
На деяку підтримку.
По правді, славу світу б я віддав
Лиш за одну людину, шапку чи ракету-невидимку
А слави мені наразі не пропонуйте. До дідька самурайську етику!
Я обіцяв, що зрівняю Москву з землею – то що ж мені тепер, кашкета їсти?
[i]Валентина[/i]: Пан генерал бажав би виграти війну?
[i]Дж. Дудаїв[/i]: На бога, виграти! Чим я її виграю, коли земля така кругла,
Що всі хати скраю?
Ні, я бажаю програти, як програла й Японія. Японія таки програла!
Та й чи було б до чести виграти ту війну, виграшну з самого початку?!
Закиньте в минуле атомну бомбу, – і воно закине її ще далі.
Якось одного разу,
Щойно відродившися з попелу, я несподівано відчув себе росіянином.
То було дивне відчуття: відразу ж захотілося похмелитись, абощо.
Ні, панове! Я бажав би назавтра знову бути самим собою!
Але сьогодні зле мені. Ет, виздихали б люди!
Тоді вже землю успадкують таргани.
Як нас не буде – байдуже нам буде,
Як між собою миряться вони.
Піду, та викопаю дідову сокиру!
До чого вам слід ще докласти зусиль?
Вчітеся, браття, терпіти біль,
Та не терпіть століть принизливого миру:
Коротке бо життя, й непевні спадкоємці!
А в своїй хаті правда лиш одна.
Ви ж, інопланетяни й іноземці, –
[i]( Грозить кулаком Кремлівській Зірці )[/i]
Мир з вами – то є програна війна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881376
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
всі ми знаємо, що нас чекає
в кінці життя: домовина, хробак і тлінь.
а може, небесні ворота: новенькі,
перламутрово-срібні, аж сліпнуть очі?
ти стоїш перед ними три дні й три ночі
навколішках, намагаючися згадати
бодай якусь молитву. не можеш? ну, вірша.
не можеш і вірша? то йди ж ти, пранцювате,
до пекла. то вже грішна дурна твоя душа!
все втрачено. стривайте! ще, я чула,
десь є чистилище. ну, спробуй ще й туди.
я напишу тобі на лобі: "мамула-не-хамула" –
це допоможе; ще друзів десяток знайди,
з собою туди приведи.
увіходиш до чистилища, схрестивши пальці.
тут, як в великому місті: тиснява,
конкуренція і штовханина.
тут тобі зразу ж якась баба ніна
бажає здоров'я та успіхів,
і жіночого щастя на смальці.
ви роззираєтеся, як вам тут влаштуватися.
вічність – це дуже, дуже, надзвичайно і дуже довго.
люди з собачими головами кличуть до них приєднатися,
щоб разом шукати якийсь спасенний нектар поезії.
не провалися, не увійди в спокусу,
не страть своєї – вона лиш одна – надії.
ти не стратила? ти надзвичайна, мудра душа, молодець.
вічність готує тобі не 1000, а безліч хитрих випробувань;
одного разу ти схибиш, щоб каятися в пеклі.
але можна й не каятися. думаю, ти це знала.
провина по-християнському – контраверсійна річ.
єретиків палили, й вони потрапляли до пекла,
а ти вже стоїш на колінах, напевно, четверту ніч!
що ти ще можеш зробити? можна жебракувати,
можна роздати гідність вбогим базарного дня, –
можна навіть лизати папські чи хамські п'яти,
все одно гарантій немає, все на світі – обман і брехня.
світ встановлено з нахилом. хто не вірить – котиться вниз;
але котиться й той, хто вірить, як публіці вірить клоун.
дурню, покайся – бог почує твою колядку,
не дасть тобі впасти в калюжу лицемірних диявольських сліз.
людям дано інстинкти, щоб було їх за що карати.
сатана вже чекає на тебе: бородатий, з собачим хвостом,
він усміхається криво: "хто вірить в такі казочки,
той заслужив на спалення і на землі, і в пеклі"
no remorse, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881373
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
Легко-легко проходжу полями,
Знову тінь під ногами, мов пес.
І зворушливо до нестями
Під пухким капелюхом небес.
Цілий день будуть марево гнати
Придорожні якісь пастухи.
А по луках ще сонні телята
Розглядатимуть лопухи.
Пролетить, тільки курява встане,
Мов ракета, блискуче авто.
Світе злаковий і картопляний
Не байдужий до тебе ніхто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881374
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
Ти уявила, що уже доросла,
Що можна все! І навіть власну думку!
Та він велів тобі писати прозу
І твої вірші склав собі у сумку.
Ти бачила себе в промінні слави,
А він сказав, що ти «тупоголова».
Ти чула музику… Здавалось, що кохала…
А то була лиш дудка щуролова.
Картина - Олександр Колодін "Щуролов"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881314
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
І
З метро я вийшла в темінь -
Зупинка вже пуста.
Робота ненавистна
Тримала допізна
Ще не дали зарплати,
Тож на таксі нема
Ні "кешу", ні на картці
В халепі знову я.
ПРИСПІВ:
Автобуси не ходять
Й маршрутка вже пішла.
З собою парасольки
Сьогодні не взяла.
А дощик накрапає,
Стою розгублена.
На "принця" я чекаю?
Чи просто на коня?
ІІ
Весна на всю буяє
Краси не бачу я.
В кіно любов та щастя.
А в мене їх нема.
Сподобатись хотіла
Та й взула каблуки.
І як шість кілометрів
Мені на них іти?
ПРИСПІВ:
Автобуси не ходять
Й маршрутка вже пішла.
З собою парасольки
Сьогодні не взяла.
А дощик накрапає,
Стою розгублена.
На "принця" я чекаю?
Чи просто на коня?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868655
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 01.07.2020
Соняхи, сонця посмішка на землі...
Он вони, бачиш, щастя тобі бажають...
Хочеться неба, вітру серед полів,
Простору, щоб нічого не заважало...
Очі жадають бачити горизонт...
Мріється пальцям теплі відчути трави...
Тільки в природі істина і резон,
Навіть для крайніх лівих і ультраправих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881351
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
Ти проханий гість мого серця,
Ти світиш, коли немає сонця,
Моя весна завжди зі мною,
Відколи я поруч з тобою,
Ти, немов її синьоокий пролісок,
Що перетворив землю в пісок,
Синіми пелюстками розлився в хвилі морські,
І п’янкий твій запах скрізь…
Світ навколо занадто різноманітний,
І моя присутність в ньому майже непомітна,
Але ти помітив мене,
Я насолоджують душевним спокоєм,
І тишею його мовчання,
Пробач, що це - неідеальне в любові зізнання.
30.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881349
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2020
це ви про кого? вона – дитина;
вона вміє так ласкаво усміхатися,
що й дорослий чоловік заплаче від щастя.
ви знаєте, що вона – природна жінка:
вона любить квіти, котиків, і все гарне та прекрасне.
а ще ви знаєте: вона – тотальна вбивця.
хочу її так сильно, що мене аж трусить пропасниця,
коли 1000 років її не бачу.
я хочу знати, наскільки вона стабільна,
хочу її смертельно поранити, щоб потім знов поставити на ноги.
вона зовсім не знає жалю – зовсім.
їй байдуже, зцілювати чи калічити людські беззбройні душі.
так, як вона усміхається, можуть
лише, напевно, ангели-садисти.
каже, її засмучують такі важкі пацієнти –
засмучують! я хочу, щоб і вона збожеволіла.
ви знаєте, всі визнають, що вони – дивовижні й гарні,
коли їм за це заплатити серцем чи навіть життям.
можливо, є факти корупції навіть в твоїй лікарні,
де ти, дбаючи про пацієнтів, дбаєш про себе й сам.
чи вона божевільна? вона не хоче боротися,
вона хоче бути особистістю, приємною для всіх;
та найбільше хоче подобатися тим,
що бронзово стоять на високих постаментах.
лікарю, навчіться ходити на ходулях,
і вона сумлінно виконуватиме всі ваші приписи
dr. love, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881303
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 01.07.2020
[i][b]Ну, что ж ты, дворик, выглядишь старинным?
Качелей скрип навеивает грусть.
Я обниму подросшую рябину
и вместе с нею в юность окунусь.
Ты помнишь, как манили нас качели?
Объединяли вечером костры?
Там песни Круга сердце мне задели,
ах, сколько лет умчало с той поры…
Не страшен был тогда злодей, пьянчуга –
Толпою возвращались по утру.
Мы преданны все были, друг за друга.
…Ты видел это, дворик, я не вру.
Воспоминаньем - встречи у подъезда,
влюбленный свет в рябиновой листве…
Кассету Цоя, вечером изъездив -
Про группу крови, что на рукаве.
Я помню песни «Ласкового мая» -
(Магнитофон «Весна» крутил их мой.)
Без устали гитара... не стихает...
Вот чья-то мама гонит всех домой.
И отзвуком далеким, еле-еле
Доносится мне перебор гитар…
…В два голоса поют-скрипят качели
Родной наш дворовой репертуар.[/b][/i]
(Фото - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881287
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2020
співаючи в глухому підземеллі
так, ніби виправдовуюся в суді,
сумую: мій голос тремтить зрадливо;
мої кості та плоть стали мені чужими.
– яка то біда для простої,
невибагливо-тихої Jester!
я виповнив вашу мудрість
справді плодами Едему,
я зберіг твій переляк разом
з моїм у тих самих яслах.
моя приповість – повна; так само
й твоя досконала правда:
обґрунтована, аргументована та всеосяжна.
сапфіровим палацом був для мене
твій розум нестерпно дотепний
і проникливий аж до споду!
скажи, хоч мені й не дозволено нешанобливих речень:
як може серце Jester бути настільки добрим?
дивуй мене, й ніколи не дивуйся –
гукала я, мов дике порося,
коли сам місяць вив, мов з-під землі вовчисько,
а сонце казилося й палахкотіло:
дай усмішки, дай розуміння
оцій пурпуровій заграві!
не лишилося вже почуттів: нічого
крім страждання й раптового болю:
нічого не встановилося – а ні лишилося цілим.
сором мені нескінченний в тому, як це скінчилося!
– та як може серце Jester відмовитися від м'яса?
ми молилися ревно – та пили забагато вина.
омар, курвa, хаям аплодував навстоячки.
шлюбні справи – таке серйозне, виснажливе бездоріжжя!
дам же я волю сльозам:
може, втішать мене, невтішну.
ви зробите собі шипшинового
запашного англійського чаю:
примариться вам поточитися – я вже й впаду насправді.
в темному розпачі рватимеш ромашки – та не для мене.
– та як може серце Jester розбитися, га? от горе
переклад з англійської с) юлія марген
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881233
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020
[i]Мавка[/i]: Бідна Марино, це – зворотний бік
Твоєї золотої чи срібної медалі?
І в навчанні, і в поведінці ви – три Валі –
На плечах в того, хто до чого звик.
[i]Марина[/i]: Які три Валі? Прошу послуху, малята.
Сьогодні сьомий день, як Мавка – язиката.
Чи дурнувата? То як карта ляже,
Тим часом порегоче, ще й язика покаже;
Тим часом вже вівторок!
Вона дурна, як короп? Ні, як корок!
Чи й ви? Чи й я? Довіку нічия
Наука наша! Отже,
Чи слово "сім" – число чи слово?
Назвіть мені кисле число,
Щоб воно без сумніву було
Ошатним, красним, кратним і придатним
Не численню, а логіці. Не знаєте? – гаразд.
Чи слово "мислово" існує в природі?
Те саме про "вислово", "яслово", "тислово", "стислово", "мстислово".
Мстиславо! Ти знаєш? Скажи Мостиславі,
Местиславі, Мастиславі й Містиславі,
Що до школи треба ходити гуртом, а не як череду ганяти.
Чи Мостислава – Ростиславі чи скаже?
За решту не питаю: самі бачите, що поведінка в нас нікуди не годиться.
Назвіть мені слово, котрого не знає ніхто,
Назвіть мені число, котрого не знає ніхто.
Якого слова не знає Нестислава?
Вона не знає слова Честислава. А якого числа?
Вона не знає кислого числа!
Кисле число – то сметана.
Не вірите? Вона густа, часта, ще й чиста, –
Й належить, безперечно, до числа сметан.
Ніхто не знає нічого, отже
Всяке слово і будь-яке число
Є таким, що його ніхто не знає.
[i]Мавгли[/i]: Нічого собі лекція!
[i]Мавка[/i]: Можна вийти?
[i]Марина[/i]: Урок триває – чи не так?
Отже, слухайте уважненько:
Якщо subR – підводний човен,
То ребус буде – цепелін!
Та не води, а водню повен,
Не любить мороку глибин.
Щит Ахілла – череп тисяч;
Щит Ахілла – сорок тисяч, –
Звідси можна легко помітити,
Що 1040 = 40000.
Далі, оскільки один троянець
Відповідає сорока сорокам, приблизно –
[i]Мавгли[/i]: Стривай! А тисяч – то скількох?
[i]Марина[/i]: Ну, взагалі, не менше трьох,
Але сьогодні це не має значення,
Бо в нас тисяча в знаменнику
І така сама в знаменнику. Ясно! –
В чисельнику. Відповідає на число,
Знаменник – на числово, а це одне й те саме.
Тепер одна сорока відповідає декільком троянцям:
Чотирьом сотням, точно. Отже,
Якщо за одиницю допитливости взяти одного троянця,
А за одиницю досвідчености – мізинця Одіссея,
[i]Мавгли[/i]: Знов похибка закралася, а це вже тхне софізмом.
[i]Марина[/i]: Чому? Допитливість обчислюють в носах
І ще, в окремих випадках, у навуходоносорах,
Крім того, всі джерела вказують на те,
Що Ніс – омонім, і ніяк не був троянцем.
Це зрозуміло? Якщо ви, наприклад, помітили,
Що з озера виникає голова, дві руки, що хтось їх підняв,
Тоді вже й голова, то легко припустити,
Що всі ці об'єкти – то насправді суб'єкти
Людської одиниці й одиниці людства.
Якщо ми з'ясували це, то можна повернутись
Вже з деякою зброєю до нашого Ахілла:
Він має швидкість слова; слово – це число
Тих, чим його записують, якщо це для нащадків,
Довільних, від смаку залежних літер:
Наприклад Йові – Зевсові. Розбіжність очевидна,
Бо там чотири, а там сім, а ось в числові вітер
Доцільно сумніватися, бо що для мене зліва –
Для тебе буде справа, і коли
Він дме з Землі у напрямку до Марса,
То Сонце думає, що вітер дме з Землі
Супроти "мого сонячного вітру",
Хоч то, позірно, аномалія, – та й Марс, як нам відомо,
Тепер не там, де був. Так саме плине й час –
Дамо йому хвилинку відпочинку:
Що зроблено – то зробиться не раз
За правом звичаю – отак і люди звикли
Не помічати найсуттєвішого: третій елемент,
Що повторює чуттєві метацикли попередніх.
Ну, я їм втерла! Ти записував?
[i]Вар'ят Нестеренко[/i]: Це – право,
Котре, крім голови, ношу на своїх плечах.
[i]Марина[/i]: Хух! А як у ЦРУ
Справляють дні народження там, похорони, свайби?
[i]Вар'ят Нестеренко[/i]: Конфіденційно, звісно: зовсім без довіри
Організація розпалася б.
[i]Марина[/i]: А раптом шпигуни?
[i]Вар'ят Нестеренко[/i]: Таких – висміюють. Пора компілювати
Вечірній рапорт: сонячне проміння
Виборсується з лип шелестовиння;
Зелений сум і борщ: щемить мені щавель.
Моє плече – защемлений щабель
Наступної доби дощу до скородіння
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881221
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2020
Коли блукаєш в долині смутку,
усе -- страждання, усе – нерівність.
Якщо без Бога, кругом – облога
і непроглядна чужа провинність.
Якщо без віри – немає неба,
єдиний вимір – земна поверхня,
серед пустелі -- буремний відчай,
немає ліків, життя нестерпне.
Якщо без висі, усюди – змова,
але даремно, бо ти – не з вати,
ти набираєш у груди гніву
і сталенієш -- щоб воювати.
Ти не шкодуєш життя чужого,
чужої слави, фігур із бронзи,
доріг і храмів, що будували
давно померлі латинські ксьондзи.
Коли без Бога, ввесь світ – неволя,
усюди – примус і вічне рабство,
і крихти світла клює, як хмара,
з глибин підняте пекельне птаство.
І ти зруйнуєш усе навколо,
до чого буде дістатись змога,
а озирнешся -- все та ж нерівність,
таке ж страждання, така ж облога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881106
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 30.06.2020
“Не занедбуй благодатного дара в собі...” (1 Тим.4:14)
Не закопуй таланту, друже!
Бачу Я, ти втомився дуже.
Твоя сила і радість — Я,
Над тобою Моя рука!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881165
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
На одному диханні леліти життя,
Очі, в яких печаль звідкись крає серце,
І осінь - прохолодна, золота -
Та, що на ім’я своє не відізветься.
Життя кожного гідне для книги як сюжет,
В ранимому серці бережемо почуття,
В одному із осінніх букетів,
Як квітка вирвана, я.
Непомітно вітер все розвіяв:
Із спогадів зробив густий туман,
Вижив той, хто кожного дня мріяв,
Із усього правду обирав.
Мить і все, наступним будеш ти,
Відірватись від землі і також бути щасливим,
При дорозі, де ти будеш йти,
Любов, як квітка, для тебе цвістиме.
29.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881172
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
У невідомому столітті,
Що щойно вийшло із пітьми,
Збирав плітки холодний вітер,
І щедро сіяв між людьми.
Минули дні, гіркі й щасливі,
Все до майбутнього звика,
Плітки і досі галасливі,
А правда знов неговірка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881167
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
Дякую, Боже...
Дякую, Боже за те, що живу
За їжу, за хліб, і за воду.
За те, що стрічаю я днину нову,
За радість, за щастя, за вроду.
Дякую, Боже за сіль на столі,
За те, що є батько і мати.
За те, що ступаю по рідній землі.
Навчилась усе цінувати.
Дякую, Боже за спокій в душі,
За діток, за гарну родину.
Вони мого серця незламний рушій,
Підтримка в найважчу годину.
28 06 2020 р
Вікторія Г (Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881121
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
Мне сегодня вырвали сердце…
Мне сказали – так будет легче…
Без него сумею согреться,
Без него все раны залечит
Доктор-время.
Что ж, проверим…
А пока – на ладонях иней,
Я рисую на нём линии.
Та, что жизни – чтоб покороче…
Я скучаю, любимая… Очень…
Мне сегодня вырвали сердце…
Без тебя ведь оно не бьётся.
Но живешь в нем ночным светом,
Но живешь в нем тенью от солнца
Ты, родная.
И это ранит.
Это ранит неимоверно,
Как разбитое это лето,
Что осколками я глотаю
После смерти твоей, родная…
Это ранит снова и снова…
Как твои записки и фото.
Как одежда, видео, обувь,
Твоя чашка с чуднЫм бегемотом.
В этом доме
Всё НАС помнит.
И зачем мне скажи, сердце?
Мне забыться бы, запереться,
Никого в себя не впуская.
Не вдыхая. Не выдыхая.
Мне сегодня вырвали сердце…
Приживили какую-то душу.
Вшили в память чужое детство,
Влили песни забвенья в уши.
Но тебя я
Не теряю…
Всё равно ты во мне… И это
Не изменит чёртово лето.
Всё равно ты вокруг, родная.
И ты шепчешь «Живи», как живая…
29 июня 2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881119
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
Я чекаю тебе, коли квіти збирають ще роси
Та розкішна верба ополіскує довгії коси
І шепоче трава, ніби також на когось чекає,
Мовби книгу життя вітерець мелодійно листає
Я чекаю тебе, коли промінь торкається вроди
Ніжна, літня краса заколихує подихом води,
Коли місяць пливе, обіймаючи трепетно зорю
Та усеє живе вимальовує справжнюю долю
Я чекаю тебе, коли осінь золотить листочки
І тендітну красу додає так уміло в рядочки,
Як із вітром кружляє в танку до нестями
Кожен день додає неповторнії гами
Я чекаю тебе, коли сніг замете всі дороги
І покриє мороз найрідніші у світі пороги,
Коли злива піде і вже змиє останні слідочки
І той смуток вкладе у мої незабутні рядочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881108
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
На пам"ять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806976
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 29.06.2020
Тебе покохала так раптом, неждано-негадано,
І знати не знаю, що світ – то лиш біль і пітьма,
Бо очі твої мені сяють так радо, так райдужно,
Бо серце тріпоче, що врешті уже не сама.
Я це почуття берегтиму як скарб найкоштовніший.
Направду, без тебе нічого у світі нема.
За тебе спокуту любов’ю своєю приношу я,
Аж поки мені не обтяжить повіки зима.
2015-01-15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555611
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2020
Йому втинають голови, а він
Пручається, лютує і кусає.
На сполох б’є в Михайлівському дзвін,
І Україна тихо умирає…
А покруч той – двоглавий птах чи – звір? –
Свободу звіку прагне задушити.
Та образ Неба – в нас, а не в тобі,
Тож не потворам в цьому світі жити!
2015-01-04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548763
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 29.06.2020
Моя любов –
Неначе монастир:
Замкну всі брами, вікна заґратую.
Безсилий янгол,
Надто дужий звір –
Та я тебе від нього порятую.
Бо ти і сам
Свою не знаєш силу:
В тобі Любов ще принесе свій плід.
Нехай життя
Крокує у могилу –
За тебе я благала стільки літ!
І от тоді
Повідмикаю брами
І свіжий вітер серце оживить.
Торкнусь чола
Тремтливими устами,
Аби тебе до Нього відпустить.
2014-12-31
Навіяно образами поезії п. Валі Савелюк: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282741 Хоча зрештою звелося до свого, до своїх героїв, любих і вистражданих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547805
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 29.06.2020
Моя душа –
на кінчику ножа.
Любив тебе, а ти і не зважала.
Я власноруч тебе занапастив –
Ти ж милосердя так і не шукала.
Я помилився. Вибач. Як же буть?
Віддав тебе чужинцям на поталу.
Ти йдеш навічно – в незворотну путь.
Й без тебе серце засиха помалу…
2015-03-26
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571110
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 29.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2020
… Закохана в тебе, мій янголе дикий,
Мій янголе дивний, мій бог.
Мій світ, мов мозаїка – багатоликий.
Та буть не судилось удвох.
Торкаюсь тебе, але ти – наче глина,
В долонях моїх розкришивсь...
Здавалося – вічність. А може – хвилина?
І світ твій мені не відкривсь.
Мій янголе дикий, мій янголе мужній,
Лети! Порожніє буття.
Про себе на пам”ять мені, осоружній,
Залишив лиш вітру виття...
7-02-2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540658
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 29.06.2020
Темниця мого серця і мій рай –
Важкий романський замок на узвишші.
Ламають сині гори небокрай.
Ніщо не рушить надвечір’я тиші.
І над ставком, що ряскою заріс,
Камінна лава все ще пам’ятає,
Як мала мужність не зронити сліз
Перед лицем того, хто не кохає.
11-2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390501
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 29.06.2020
Темниця мого серця і мій рай –
Важкий романський замок на узвишші.
Ламають сині гори небокрай.
Ніщо не рушить надвечір’я тиші.
І над ставком, що ряскою заріс,
Камінна лава все ще пам’ятає,
Як мала мужність не зронити сліз
Перед лицем того, хто не кохає.
11-2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390501
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 29.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2020
Для Miafina
Наївна дівчинко мала!
Ти смак життя ще не пізнала,
Іще себе не віднайшла,
Ще між спокус не заблукала.
Ти ще довірлива й проста.
Стоїш іще на роздоріжжі –
Спрямуй же погляд на Христа,
Поки гріхи не вадять хижі.
Спрямуй же стежку до Отця –
До брам зі злота і кришталів –
Бо Він лиш зцілює серця
І утішає у печалі.
2020-06-29
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881143
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
Завжди є вибір, вліво йти чи вправо...
У темряву, чи в світло нових днів...
Як ритуальну п'ю ранкову каву,
Я знаю це і радісно мені...
Доріг, звичайно, в світі більш, ніж треба,
А от шляхів можливо тільки два.
Під землю в Пекло чи у Рай на небо,
Цим вибором душа моя жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881135
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2020
У круговерті сонця і піску,
Під куполом безмежним світло- синім,
Я там була, та не така, як нині...
А вітер сукню з ме́не рвав тонку...
На пірсі, що врізається в прибій ,
Стояла я закохана й печальна...
Солоні бризки сипались вінчальні,
Медузи виростали, як гриби...
Краса у саме той, потрібний, час
Проходить перед нашими очима,
Вологими, бо їх сльоза змочила,
І мрій нових палає вже свіча...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881116
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
скубуть світанок жваві горобці
і мухи крутять у повітрі сальто
стискає день, як повідок в руці
дитину-урбан міста і асфальту
а час біжить, штовхаючи двигун
бажанням стимулюючи потужність
минаючи висоток кітч-пиху
майстерно маневруючи й не дуже
куди спішить? від долі не втечеш -
усе його від вчора і до завтра
життя ж не бачить визначених меж
воно - як ніж в руках свободи Сартра
ганяють мух нахабні горобці
дитина-урбан тре червоні очі
збігає день, минає манівці
і віддається неминучій ночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881088
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 29.06.2020
Крильця прозорі
Час відлітає кудись
Хіба втримаєш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881074
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
[i][b]Палка душа ув’язнена у вас,
У кожнім м’язі – прагнення свободи,
Казковий епос та любов народу –
Червона нитка, що іде крізь час.
Бив чудотворне джерело Пегас
На муз горі – у грецькім Геліконі,
Назавжди в поетичнім лексиконі
Він став натхненням, вірою для нас.
Цей білосніжний надзвичайний кінь.
Несе поета до вершин Парнасу.
А в міфах зустрічається щоразу
Кентавр – злиття коня й людських створінь.
Згадались коні всіх богатирів,
Козацькі – ті, що справжні побратими,
Пишалися герої завжди ними,
І зараз цей тандем не застарів.
Звитяга, вірність, сила всіх стихій
Єднання людства й справжньої природи,
Поету – ще й натхненна насолода
І втілення про волю кращих мрій.[/b][/i]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881073
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2020
Мелодія і вірші про любов,
Не дивлячись на посивілі скроні,
До мене ви вертаєтеся знов,
Знаходжусь досі в вашому полоні.
Здавалося б для мене солов"ї,
Вже відспівали пісню солов"їну,
Але ж звучить струна в душі моій,
Вона в мені звучатиме до згину.
Я переміряв тисячі доріг,
Я знаю добре за кохання плату,
В своєму серці назавжди зберіг
Батьківську ласку і батьківську хату.
Тут мамині на стінах рушники,
І давні фото в рамках мов ікони,
І ніжність материнської руки,
Диктує пам"ять нам свої закони.
Мелодія і вірші про любов,
Не дивлячись на посивілі скроні,
До мене ви вертаєтеся знов,
З минулого, мов полохливі коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878383
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 28.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2020
Стояла ніч самотня і сліпа.
Світилися у сутінках жахіття.
Блукала тиша й моторош німа.
Черкали хмар старезні верховіття.
І спало місто тихим, мертвим сном.
І снився місту сон страшний, недавній.
Де річка Прип’ять, обійма крилом,
Котила води по землі прадавній.
Щасливі люди, радість, щирий сміх.
Світило сонце, гріло промінцями.
Ніхто не знав, що скоро на поріг,
Примчиться лихо, хиже до нестями.
Воно раптово знялося, мов птах
І дихало вогнем страшним, палючим.
Повітря сповнював смертельний жах.
Ножем вражало гострим і болючим.
Ридала мати, загубивши сина,
Ридали люди, покидали дім.
І плакала від болю Україна,
Її отруював радіаційний дим.
Текла, текла безшумно Прип’ять-річка
І несла води болю й полину.
Згасало місто, наче гасне свічка,
Котилися життя у глибину.
Та ця трагедія, на жаль, не закінчилась,
Той звір ще ходить десь поміж людей.
Він закрадається так тихо, як злочинець
І перетворює життя на світ тіней.
Нічне видіння, правдою повите,
Залишиться, як кара на віки.
Весняний дощ пробуджує забуте
І сіє руту, руту і квітки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714804
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.06.2020
Життя заграє клавішів печаль
У серці будуть смуток й горе,
А ти накинь оманливу вуаль
І усміхайся та іди крізь море.
Втопи весь біль, що сильно краяв душу
І голову високо підніми,
Ти сильна, ти усе здолати мусиш,
А ангел ззаду обійме крильми.
Дивися вгору, мрій і йди вперед,
Закривши очі на усі негоди.
І просто вір, оце увесь секрет,
Хоч крил немає, та шукай свободи.
Люби цей світ і як там не було б,
Ти витри сльози, щоб ніхто не бачив.
Життя коротке, повне перешкод,
Не бореться за щастя лиш ледачий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717067
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 28.06.2020
А я засинала під скрип зірок,
Які зривалися з неба й котилися дахом.
Деякі схожі на кленовий листок,
Дивіться під ноги, як йдете осіннім шляхом,
Бо там між листям можуть ховатися зорі...
То чиєсь нездійснене бажання.
Візьми його в руки.
І віддай комусь з перехожих,
Може це їхнє?
Не будь злодієм мрій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763408
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 28.06.2020
Спішиш.
Заварюєш каву.
Розлив молоКО-ХАЙ!
Будемо пити удвох -
Зелений чай!
Їдеш.
Бо треба.
До мене далеКО-ХАЙ!
Відстань умовна -
Чекай!
Часом.
Бувають проблеми.
А на душі так нелегКО-ХАЙ!
Найкращі ліки - обійми -
Приймай!
Боїшся.
Не знаєш.
Сказати так важКО-ХАЙ!
Ти все подолаєш -
Знай!
Втомився.
Голодний.
У холодильнику - яблуКО-ХАЙ!
Мій поцілунок смачніший -
Кусай!
Любиш.
По-справжньому.
Щиро і палКО-ХАЙ!
Так буде завжди -
КОХАЙ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838297
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 28.06.2020
Серпень.
Пахне змученим сонцем і літом.
Я на кухні.
Нарізаю овочі з кропом.
Готую салати з томатів.
На плиті кип'яток.
Обережно!
Не можна чіпати!
Ти так любиш
І завжди солиш.
Іноді зайвого.
Але я не люблю солоного!
Консервовані!
Почуття наші мариновані!
Тріснуть банки ще до зими!
- Зіпсовані.
І навіщо?
На щось надіятись?!
Попсувати що свіже!
І тішитись?!
Шкода.
Овочів різати.
Ну а серце для чого краяти?!
І себе і мене обманювати?!
Не просто
Розірвати слабкий зв'язок,
Зимувати одне без одного.
Маринуємо на всяк випадок
Хоча шансу немає жодного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839816
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 28.06.2020
Знаєш... Я багато про тебе думала…
В мене часто зникала реальність.
І, о Боже, як я боялася,
припустити, що закохалась.
Я хотіла здаватись сильною
і холодною, як крижина,
щоб ніхто і торкнутись не зміг
і розбити мою корону.
Мої стіни – пекуча гордість.
Мої принципи – це лиш рани.
Я боюся бути з тобою,
та без тебе мені погано.
Надто пізно казати правду!
Надто пізно тебе любити!
Я вже втратила стільки часу,
твоє серце для мене закрите.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867155
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 28.06.2020
З болем знайомий кожен... Кожен із різним,
Та це не мінятиме його суті,
Хоч би яким ти не був, хоч залізним
Він влиє в твій келих бодай краплю ртуті.
Біль він не вбивця, ні –
Він безжалісний кат,
Якщо він вже є –
То він твій господар, а ти його раб.
Він лезо ножа, він пекуча образа,
Ти жертва для нього, і ти його м'ясо.
Він втрата, він кривда, брехня чи він зрада.
Лікуєш чи плачеш й звикаєш із часом
Й до травми, й до рани на серці...
Та біль він не вічний,
Ба гірше – це іграшка смерті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881058
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2020
Марина… Ще з народження «Морська» я,
Душа прозора в ліриці до дна.
У ній, бурхливій, хвилі б'ють і грають:
Розхристана, оголена, чудна…
Малюю серцем моря горизонти,
Поезія – між гребенями хвиль,
На дні ж – Ви потаємне не чіпайте –
Залиште почуття зі мною Ви.
Вирує море – я немов дитина.
Літа ж не зупиняються, спішать.
І між людей розчулено-невинна,
На хвилі мчить довірлива душа.
А бриз несе ранкову прохолоду,
Кришталь кохання, прошу, не покинь.
"Люблю" у віршах – мов чуттєва ода,
Тривожать почуття прозору синь.
Каскад зірок.. припливи та відпливи…
Для когось гра, комусь же – усерйоз.
Удвох не знали ми перед розривом,
Що холод почуттів несе норд-ост.
Чутки людські водойму забруднили,
Здавалось, мить – і я у ній тону.
Морській душі усе тепер немиле,
Кохання йшло навік у глибину…
З народження моє ім'я Марина –
Рядок у вірша хвилею веде….
Та особисте у морських глибинах
сховаю потай у надійній скрині
У твані, недосяжній для людей ...
рос. версія
С рожденья имя мне дано «Морская»,
И каждый душу норовит раскрыть до дна.
А в ней, сумбурной – волны бьют, играя,
Как на ладони, в штиль - душа моя видна.
Рисую сердцем моря горизонты,
Поэзию влечет прибрежною волной,
На дне же – сокровенное не троньте –
Пусть чувства вечности останутся со мной.
Плеск моря, его влажное дыханье
Взывает к чувствам - и стоим мы, чуть дыша.
В той неге – и чиста, и первозданна,
Влюбленно-ласкова безбрежная душа…
Несет прохладу бриз нам с упоеньем:
Чистой любви, хрустально -хрупкой - не покинь.
"Люблю" кричат тебе стихотворенья,
Тревожат силой чувств своих морскую синь.
Все изменилось с пенным тем отливом:
Огнем душа сияла под каскадом звезд.
Вдвоем не знали мы перед разрывом,
Что охлажденье чувства принесет норд-ост.
Волной неслась уже молва людская,
Казалось мне, что в этот миг - я утону.
И штормом билась вся душа морская,
Любви роняя чувства с треском в глубину…
С рожденья имя мне дано Марина –
Играет море белой пеною в строке.
И только где-то там, в шелковой тине
Все сокровенное - навеки в сундуке...[/b]
(Фото - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881055
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
агов, маленька! зараз ти прокинешся,
й я доповім тобі про свою біду.
це страшне: відчуваю, засидівся тут з тобою.
це важко навіть сказати: сьогодні я звідси йду.
моє ремесло: ловити велику хвилю.
розумієш? заради цього я готовий на все.
я пройшов, як то кажуть, останню милю
в чужих черевиках цим диким шосе,
що петляє, виснажує, і не веде нікуди.
ти могла здогадатися, чому я на це пішов:
щоб і ти, й навіть ці всі тупі й безнадійні люди
бачили й знали, і чули, як промовляє любов.
ой, яка ж ти гарненька, і мудра, і дуже добра!
й не зробила нічого поганого. та є ще такі місця,
які я повинен відвідати. не бійся, моя хоробра:
світ ловитиме знов, та не зловить мене, молодця.
ти не повинна мене ненавидіти. будь ласка:
твоє милосердне ставлення – це найкраще
зі всього, що я коли-небудь мав.
все коли-небудь закінчується. скінчилася й наша казка.
можливо, я винен лиш в тому, що романсів тобі не співав.
а тепер моя пісня така: йти своїм власним шляхом,
де лиш сонце, і вітер, і дощ, і блискавка ненароком.
вони мене люблять, не вб'ють. –
ну, а ти, що цікавим оком
постійно, постійно цілишся, мов якийсь бойовий астроном?
ти цінуєш мене, як золото. мабуть, я божевільний,
що розумієш мене то правильно, то навпаки.
моя золота, не божеволій! твій гумор – якийсь могильний,
та я радо прийняв би смерть від твоєї руки.
ти знаєш, я дуже старався. я старався лишитися тут,
а тепер я повинен спробувати рухатися, йти далі.
ці голоси вже замучили: лунають з усіх усюд,
вимогливі, наполегливі, налякані й недосконалі.
є речі, яких ви не можете бачити, люба.
щось там таки відбувається, я мушу це з'ясувати.
потім я повернуся, й поставлю питання руба:
чи прийнятне таке пояснення, чи, як кажете, дивакувате
down the line, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881044
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
Бандерівські нащадки до кісток,
Любов до України в наших жилах,
Ми всі з тих пір засвоїли урок:
В криївках нас тоді усіх не вбили.
Не вбили нас заслАння й Воркута
Не вбили Соловки свободи духу,
Ми пронесли любов цю крізь літа
Хоч на землі пізнали пекла муки.
Нас вішали й топили в криницЯх,
Серця виймали сповнені любові,
Ми всі стояли завжди до кінця:
Останній постріл до своєї скроні.
Цей дух свободи діти підняли,
Щоб внукам і правнУкам передати,
Життя наче на плаху віддали,
За "брата" ми не визнаємо ката.
Ми і тепер наш стяг і клич несем:
Цей дух свободи покоління мають,
Бо Україна нам - понад усе!
Героям слава! - хай завжди лунає.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881023
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
Місяць світло своє розливає на темну підлогу,
Місто спить, кожним ліжком безмежно важливе мені...
Як приємно збиратися зранку у дальню дорогу,
Залишаючи частку себе у своєму вікні...
Як потрібно відчути у холод тепло свого дому,
Де кружляють в повітрі надії і мрії мої...
Рідним містом ходити і дихати вічно, без втоми,
Не манкуртом безрідним, дочкою своєї сім'ї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881018
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
поглянь на оці закривавлені руки,
злови цей дикий погляд, скажи мені: [i]па-па[/i].
гадаю, досить вже тобі жорстокої науки.
скажи: це я розбитий, а чи це ти сліпа?
ти зв'язала себе, ти загрузла в фальшивій згоді
з цілим світом, і дорікаєш тепер
поганим ставленням. а я в підземнім переході
торгую надіями, й плачу: чому я тоді не вмер?
небо не знає, й ти не підкажеш теж.
та ми досягнемо свого порозуміння:
я відштовхну тебе – й від того не помреш,
а навпаки воскреснеш, і будеш, як богиня.
а тепер, як ти й кажеш, ти загрузла в фальшивій моді,
недоросла і недоречна, як черешня у нас на городі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880991
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2020
А ми неначе нетутешні.
Парадоксальні. Неземні.
Стоять замислені черешні
в нерукотворній пелені.
Якусь мелодію розлито,
ще не спотворену людьми,
Бо їх нема й немає світу.
Є тільки дотики. І ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880976
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Скарби свого серця кида́ть перед натовпом? – Ні.
Бо натовп не тямить ні правди, ні світла, ні Бога.
Лиш очі Ісуса – задумливі й трошки сумні –
Зоріють любов’ю, куди і прямує дорога.
2018-11-30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880961
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Не Галатея. Не Пігмаліон.
Але твій дотик оживляє камінь.
Життя до тебе – існування, сон.
Мій шлях до тебе – стертими слідами.
Мене знайшов. Торкнувся. Оживив.
І я щаслива. Виростають крила.
Хіба не диво, що мене зустрів?
То справжнє диво, що тебе зустріла.
Втрачає сенс все, що було колись:
Міста, дерева, навіть зорі з неба.
Ти тут – і досить. Лиш мені лишись.
Твоє життя – це все, що мені треба.
...2000
Малюнок автора.
[i]Із циклу "Брабантське мереживо"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880954
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Ім’я моє Квітка:
без вологи губ твоїх я зів’яну.
Ім’я моє Вугілля:
без полум’я твого я згасну,
від пристрасті згорю,
наодинці зітлію.
Ім’я моє Земля:
ти посієш – я в муках народжу.
Ім’я моє Релігія:
для тебе моє слово святе.
Ми з тобою єдине ціле –
і тепер наше ім’я Кохання.
1997
Фотограф: Clouds Inside
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878978
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Не вабить мова цифр, вони бездушні!
Я вірю в силу слова – в них добро!
Закони чисел тверді й непорушні.
І хибний ікс прямує до зеро.
Але накресли слово на площині,
Розглянь його крізь призми і кути –
Знайдеш там аксіоми й величини,
І літер закодовані шрифти.
Побачиш фонетичні паралелі,
Множини синтаксичних векторів,
Орфографічні дроби і моделі…
Створи свою систему точних слів!
Фото - з Інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878887
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 27.06.2020
[b]Мотив мрій[/b]
Заспівай на світанку мотив давніх мрій
І згадай, як дивились на зорі.
І бажанням звучить голос лагідний твій –
Цілуватись в ранковому полі.
Піддається волосся зухвалим вітрам,
І земля відчуває зізнання,
Бо немає тут місця застиглим словам,
Коли губи палають коханням.
2021
[b]Мотив мечты[/b]
Ты напой мне мотив той старинной мечты,
Что рождается, глядя на зори.
И по голосу слышно, что жаждешь и ты
Заласкать меня в утреннем поле.
Вьются волосы шёлком вслед буйным ветрам,
И земля так щедра теплотою.
И не место здесь вовсе привычным словам,
Когда губы пылают любовью.
1995
Фото из Интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879471
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Пахнуть свіжістю далекі сінокоси –
На крила́х приніс духмяність вітер.
У розкидані по пле́чах темні коси
Ти мені вплітаєш свіжі квіти.
І смаглява лагідна долоня
(що бува на світі лагідніше?)
Так голубить мої вії сонні
І в свої обійми міцні кличе.
Упаду в роман-траву високу,
І на мить заплющу карі очі,
І відчую, що вуста солодкі
Поцілунку розірвать не хочуть…
Фото з Інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879663
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 27.06.2020
[b]Ціле життя[/b]
Не обіцяні нікому почуття,
Не розкидана в чужих ліжках нахабність.
І не витрачене марно каяття,
Лиш в ході непрохана зухвалість.
Нерозміняну купюру одягла
На роки – відсотки не зібрала.
Не розкриті за спиною два крила…
Жаль, що цілого життя замало!
2021
[b]Целая жизнь[/b]
Нерастраченная жизнь по пустякам,
Неразбросанная по постелям нежность,
Нераздаренная песня по словам,
Лишь в походке легкая небрежность.
Неразменянной купюрой жизнь прошла
И с друзей проценты не собрала.
А жила, как надо? Не жила!
Жаль, что целой жизни слишком мало…
1997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879734
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Ти віднайди́ Літопис Своїх Мрій.
На сторінках, де оживають почуття,
Розкрий його. Перечитай свій Біль,
Свої Надії – все своє життя.
Перегорни Епоху Перших Сліз,
Знайди своє Століття Сподівань.
Нехай піде́ назавжди Страх і Злість!
Нехай прийду́ть Часи Твоїх Бажань!
Нехай палає Пристрасть і Жага́!
Забудь про втрати всіх числе́нних війн.
Коханню панувати вже пора!
Хай буде Вічність Поцілунків і Обійм!
Фотограф: Clouds Inside
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880046
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Я знаю, що не схожа я на інших.
Хіба в повторах доля має сенс?
Комусь дістанеться життя сценарій грішний,
Ну, а комусь – щасливий хепі енд.
А я блукаю між людей по долі:
Гублю, втрачаю, знову десь знайду …
Примарний я один у полі воїн,
Одинаком що народився, на біду.
Я меч щерблю́ об камені зневіри,
Метаю стріли в злу нещасну мить.
Мій щит і захист – це любов, і віра,
Й надія, що я просто [b]буду жить[/b]!
Фото - анонс до фільму "Диво-жінка"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880349
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 27.06.2020
[b]Зізнання королю[/b]
[i]У короля єдиний підданий – його дружина
Оноре де Мірабо[/i]
О мій королю! Твій слуга
Давно служити вже не гожий!
Ти думав: він твоя рука?
Він гаманець, що прагне грошей!
І у васала, лорда U,
Давно на тебе погляд гострий,
Він таємницю знав твою –
Його солдати прагнуть помсти!
Народ – сьогодні тобі кат.
Ти був тираном значно довше.
Сховай корону, бо з-за грат
Ти не побачиш більше сонце.
Твій блазень… Та нехай з ним грець!
Так, він шпигун, його купили.
Всім обіцяли твій кінець,
А блазню мною заплатили.
Я жінка Вам, королю мій!
Пізнала я спокуси й зради,
За що й скарає меч святий –
Лиш я одна у Вашій владі.
2021
[b] Признание королю [/b]
[i]У короля единственный подданный – его жена.
Оноре де Мирабо[/i]
Король мой! Знаешь, твой слуга
Давно уже тебе не верен.
Ты думал: он твоя рука?
Он кошелёк, прося́щий денег.
И у вассала лорда U
Давно уже король не в чести.
Он тайну знал одну твою –
Его солдаты жаждут мести!
Народ – сегодня твой палач!
Ты был тираном много дольше!
Корону ты подальше спрячь –
И проживёшь хоть часом больше.
Твой шут – ты думал: он глупец? –
Нет, он шпион, его купили.
Всем обещали твой конец,
Шуту же мною заплатили.
Я – Вашей Светлости жена.
Я предавалась тайно страсти,
За что и буду казнена -
Лишь я одна под вашей властью!
1997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880655
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 27.06.2020
[b]Лист[/b]
Лягають сльози смутком між рядків –
Давно уже листів я не писала.
Мовчання протягом останніх трьох років –
Для почуттів цього, мабуть, замало.
І ти мене по світу не шукав,
Не біг до кожного дзвінка із телефона,
Бо на життя чуже немає прав,
Нема в обра́з зворотного закону.
І все відчуте за трирічний строк
Не можна пережити за хвилину.
Внівець не повернути плин думок,
Не випить всього суму до краплини.
Розплющу очі. Північ хоч-не-хоч.
На аркуші – сліди вологі смутку.
І раптом чую крізь нещадний дощ:
Забуті кроки підступають хутко.
2023
[b]Письмо[/b]
Ложились слёзы грустью между строк.
Давно уже я писем не писала.
Три года без любви – ничтожный срок.
Да, столько лет я о себе молчала.
И ты меня по миру не искал,
И не сидел всю ночь у телефона –
Ты никого не ждал, ты просто знал,
Что у любви такого нет закона,
Чтоб всё вернулось, третий год спустя,
Как-будто мы не виделись мгновенья,
Чтоб ты в объятьях заласкал меня,
И все обиды предались забвенью…
Глаза открою. За́ полночь уже..
И предо мной листок, залитый грустью…
Но различаю я в ночном дожде
Забытый скрип шагов в промокших туфлях…
1996
Фото - з Інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880735
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 27.06.2020
До твору SERGE DRONG «Прости»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879674
[b]Пробач,
тоді не знала я,
що ти в душі беріг ті спалені мости,
моя образа не змогла б тоді рости.
Я так чекала в хвилях смутку й самоти,
а ти, на жаль, посмів, зумів не підійти –
була безжальною
та мить невдач.
Мотив
цієї істини –
тепер навіки кожен з нас утратив шанс…
і в спільній долі більше вже не буде нас.
А те, що вогник-спогад у серцях не згас –
Лише нюанс, щоб біль ущух - потрібен час
з душею чистою
вперед іти…
Не мрій –
я вже прокинулась
від того зимного, замріяного сну,
розбила серцем диких ревнощів стіну,
вже почуттів забула силу й глибину
і віднайшла лише свою тепер весну.
Прожогом ринулась –
в вогненний рій…
Зумій!
В дарунок ночі тій,
для двох намріяній - щось в серці віднайти,
цей вогник радощів розквітлих донести,
ти не шукай в пітьмі мене – де я, не ти…
тому прошу – ім’ям кохання – відпусти,
прости дівоче те
і – зрозумій –
Ти вже не мій…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880902
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Ти мене розумієш з півслова,
Завжди мій заспокоюєш сум.
Пісню тихо співаєш чудову,
Переповнюєш ніжно теплом.
Шкода, завжди ти будеш котом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820458
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 26.06.2020
Може, від протягу холодно?
Ні, то спогади.
Ти не забула нічого, пташко,
Тому і важко.
Добре ти знаєш, як страшно
Розбиватись.
Хочеш тому рятувати,
Зігрівати
Серця його дрібні скалки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879715
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 26.06.2020
А вы всё пи́шите, пи́шите, пи́шите
Письма и песни,
А вы всё верите, верите, верите
В чудо и вечность,
А вы всё едете, едете, едете,
Ищите света,
А вы всё лю́бите, лю́бите, лю́бите
Кофе и лето,
Знаю я, будете, будете, будете
Счастливы вместе, счастливы вместе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821753
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 26.06.2020
Майбутнім нас лякають,
Ножами
У мрію
Жбурляють.
Не радять:
"Ця мить
Хай буде
Прекрасна".
Не пам'ятають:
І з ними
Вчинили
Так само.
Мабуть,
До серця
Дістали
Ножі
Іржаві,
А мрія їхня —
Побита,
В куточку,
Скрутилась
В клубочок.
Бажання
Єдине —
До завтра
Дожити.
Ми ж прагнем
Кричати,
Сміяться
І плакать
Дощами.
Вони ж уперто
Нас заганяють
У рамки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804840
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 26.06.2020
Зима. Сніги. Все біле навкруги. Сама. Вікно.
Сніги і даль. Зима. Сама. Льоди. Чекаю. Страх.
Прийдеш? А чи ... в снігах? Забув. Втонув. І загубив.
Подих. Дотик. Мій і твій.
Чи ... тямиш? Мене. Ще. Чи ... льоди?
Ідеш? Чекаю, жду. Іди! Люблю.
А поки — скло. Мороз. Сніги. Вікно.
Подих. Пара. І ... тепло.
Я жду. Тебе. Весни. Іди.
Без — загублю. Тепло. Любов.
Чекаю, жду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816769
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 26.06.2020
Зелені яблука падали, ніби град,
Від того ставало радісно й легко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808632
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 26.06.2020
Бджолина пісня
Забавляє лаванду
Щаслива зустріч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880892
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2020
Чи можна покохати невпевненість? А сором? Вайлуватість? Риси її задушевної натури можу перераховувати вічність. Головне не це. Важливо те, що саме такою я її покохав. Чому у минулому? Дурень, я й досі її кохаю. Кожну її клітинку, кожен невпевнений рух, кожне гостре слівце… Вона вибудовується із усього цього. І цю неймовірну будівлю ознак і надбань я шалено кохаю.
Наша історія знайомства не підійде для романтичного фільму чи задушевного роману. Ми не зіткнулись десь у коридорах університету, коли вона задумливо поспішала на пару. І я не вийшов з-за рогу і не злякав її своїм виглядом. А потім не допомагав їй підіймати зошити та папери з підлоги. І, як ви могли б зрозуміти, наші руки не доторкнулись одна одної, а погляди не вловили тієї шаленої іскри. Все було значно простіше – ми просто навчались в одній групі.
Вона ніколи не запізнювалась. Дивно, бо я як той дурень намагався переплюнути її, прийти на хвилину раніше, зайняти її улюблене місце біля вікна, аби поставити її у незручне становище. Та, чорт забирай, заходячи в аудиторію, бачив її. Невже вона відчувала моє бажання позмагатися з нею? І невже вона настільки витривала? Так, вона така.
Зараз намагаюсь пригадати, якою вона була тоді. Мовчазна і замріяна. Ні, вона зовсім не витала в рожевих думках про принца на коні чи рудих кошенят на підвіконні. Я певен. Я її знав. Вона занурювалась у власний світ, роздумувала над буденним, намагалась розплутати одну із мільйонів ниточок.
Мені подобалось, коли викладачеві набридала її пасивність. І тоді, із зацікавленістю в очах і жаданням почути якусь нестандартну думку, він звертався до неї.
- Аніто, як ви гадаєте, що йде пліч-о-пліч із людським життям?
- Залежність, - тихо, але впевнено відповідала вона, - всі ми від чогось залежні. А без залежності ми – ніхто.
І тоді вона затихала знову. А викладачеві залишалось розмислювати над словами дівчини.
Вона постійно верзла якусь нісенітницю. Ну, так гадали усі. Для мене ж це були слушні слова, які мали неабиякий зміст. Та, чорт забирай, як це було смішно чути з її уст. Здається, її миловидне лице, тендітне тільце, писклявий голосок не могли вмістити тієї тяготи, тих важких думок, що панували в її голові. От і вимальовувалась така картина: мале 5-літнє дитя роздумує над буттям,
Я любив спостерігати за нею. Тихо і непомітно, звичайно. Надіюсь, в мене це добре виходило. Бо вона ніколи не сміялась з цього, не згадувала. Її рухи були дуже плавними. Здавалось, вона як та хвиля, що переростає в цунамі. Тільки от те цунамі ніхто не бачив. Бо воно було лише в її голові. Дуже часто помічав, як вона настукувала олівцем якусь мелодію чи перебирала пальцями по зошиту. Певен, в її голові вигравали прекрасні мелодії. Але так жаль, що крім неї їх ніхто не почув.
Вона була занадто повільною у всьому. Довго думала, важко й протяжно відповідала. Звичайно, розумію її. Занадто це важко – виштовхувати важкі осілі в душі камені назовні. Тому цю повільність я їй пробачаю.
Намагаюсь згадати, коли вперше вона до мене заговорила. Авжеж вона. Я б не осмілився зайти в її світ першим, без її дозволу. І, певен, гості їй не потрібні були. Мабуть це сталось тоді, коли на одній із пар нам довелось працювати у парах. Мій друг Арсен тоді просиджувався у якомусь дешевому генделику, тому я сидів сам. І, як ви могли б зрозуміти, ми обоє залишились без пари.
- Ти чув завдання?, - запитала вона.
- Якщо чесно, ні, - з посмішкою відповів я. Звичайно, дурне, ти ж увесь цей час спостерігав за нею.
- Ну, до кінця ще не довго. Давай просто не підійматимемо руку, окей?
- Круто знайти однодумця!
Викладач тоді все ж запитав нас. Вона подивилась на мене благаючим поглядом, ніби стара бабка на ікону Діви Марії. Якщо ти довірила мені функцію твого персонального Бога, у цій розкоші я собі не відмовлю. Тоді я сказав щось на кшталт «Ми ще не закінчили», а вона задумливо прикусила нижню губу. Ет, кокетка…
Мені дуже хотілось пізнати її. Господи, мене настільки до неї тягнуло, що я був готовий залізти через вікно до її кімнати вночі і поселитися в її душі, доки вона спокійно спала. Цікаво, чи може така людина, як вона, спокійно спати?
Наступного разу доля звела нас під час прогулювання якоїсь пари. Пам’ятаю, як сидів у студентській кав’ярні, попиваючи пепсі, і ледь не поперхнувся бутербродом, коли вона спокійно підійшла, відсунула стілець навпроти мене й сіла.
- Не хочу йти на пару. Він знову зараз до мене причепиться… - все, що вона змогла витягти з себе.
Гадаю, саме той день був найщасливішим у моєму житті. І всі наступні, проведені з неї, також. Вона довго й мовчазно сиділа й зрідка поглядала на мене. А я так і не зміг доїсти того клятого бутерброда. Смішно вийшло, коли ми раптом в один голос сказали: «А знаєш…». Вона мило усміхнулась і подивилась на мене. І тоді я закохався. Знову. Вже не пам’ятаю, що саме хотів їй сказати. І на правах свого джентльменства довірив мовити першій. Знову. Дурень. Який же я дурень.
Ви не повірите і нізащо не здогадаєтесь, що вона тоді сказала. Господи, чому ж я настільки її кохаю? Чому я покохав іще й кумедність?
- У чорному хлібі набагато більше корисного, аніж у твоєму білому.
Я тоді довго не міг оговтатись від почутого. Довго дивився на кусень хліба, який лежав, загорнутий у фольгу, і не міг збагнути, чому саме такі думки прийшли їй в голову. Цікаво, вона їсть лише чорний хліб? Гадаю із висівками чи якимсь насінням. А, може, вона взагалі не вживає такого продукту?
Мені подобається білий хліб. Я його постійно їм. Їв. Бо потім, поважаючи і підтримуючи її, не з’їв ні шматочка. Я й сьогодні прошу в кафешці чи деінде лише чорний. Бажано із висівками. Бо так смачніше.
- Ти писала доповідь на сьогодні? Бо я щось довго вчора сидів і так нічого не вигадав… Тому і не пішов на пару… - все, що я зміг витягнути із себе після довгого оговтування й дивування.
- Так. Але не хочу сидіти в тій аудиторії. Розумієш, там настільки тісно… Тут набагато вільніше.
І тоді я задумався над аудиторією, де проходила зараз пара. Думаю, туди б вмістилось людей зо двісті. Розумію її. Я й сам ненавиджу ту кімнату. Ніде сховатись від світу і спостерігати за прекрасним. Але приємно, що тут, в підвальному приміщенні, де кожен сантиметр заповнений то столами, то посудом, то людьми, їй вільніше. Певен, вона це сказала щиро.
Могло би здатись, що наша розмова ніяк не складалась в діалог двох нормальних людей. Авжеж, бо ми ділились одне з одним світами, переходили з однієї планети в іншу. Невже нормальні люди так роблять?
Ми перекинулись ще кількома зовсім незв’язними між собою фразами, після чого вона обірвала:
- Мушу йти. Вибач.
- Ми ще поговоримо? Давай… Давай якось зустрінемось?
- Окей. Я напишу тобі. Бувай.
А тоді вона різко зірвалась і побігла. Я ще не встиг усвідомити її слова, не встиг попрощатись. Я навіть не встиг зрозуміти, що їй нікуди мені писати, бо мене не було в жодній соціальній мережі. Так я й залишився сам. Із своїм бутербродом із білого хліба, недопитою пепсі та любов’ю. Так, я закохався у поспіх…
Прийшовши додому, одразу ж сів за письмо. Так, я дописав ту кляту доповідь та надіслав її викладачеві. За декілька годин, до речі, отримав відповідь. Йшлося про те, що це ще не найкраща моя робота, але такого прогресу професор від мене не очікував.
Того ж дня, ввечері, Арсен запросив мене на грандіозну тусу в одного із його друзів. А це означало, що на пари завтра я не піду.
Не пам’ятаю, скільки днів пройшло з нашої розмови в студентській кафешці, але то був останній раз, коли я її бачив. Ні, з нею все буде гаразд, не переймайтесь. Гаразд буде тривати ще принаймні декілька років. З того часу пройшло вже декілька тижнів. І я потрохи починав закохуватись у відсутність.
А потім, якогось холодного лютневого ранку, зневірившись, йдучи якомога повільніше, я увійшов до аудиторії. Тієї самої, тісної. І яке ж було моє здивування, коли я побачив її. Тоді я покохав несподіванку.
Я був ладен покинути все, забути про все, аби просто з нею поговорити. Та я не наважився. Все, на що я був здатен, - сісти позаду неї. Аби хоч трохи бути ближче. А потім отримав маленький папірець від неї із текстом: «Я ж обіцяла написати ;) ». І тоді я покохав слова.
Той день став ще одним найкращим днем поряд з нею. Я наважився. Я наважився, чуєте? Вже за декілька годин я міг чути знову її голос, спостерігати за тим, як вона поправляла волосся на вітрові, і бачити, як формуються її думки в голові.
- Чому тебе так довго не було? – вирвав я із себе.
- Вибач, що відписувала так довго. Поштове відділення тимчасово не працювало.
- А чи не здається тобі, що вже надворі весна? Дивно…
- Так, це вона. Ще трішки і деревця почнуть набухати цвітом.
- Здається, вони вже починають це робити, - сказав я, уважно дивлячись на неї. Вона тоді низько опустила голову і почала закутуватись в шарф. Я взяв її руки і міцно затиснув у своїх долонях. Тоді я закохався у весну. Здавалось, я торкаюсь до якоїсь реліквії, до чогось неймовірного. Її тоненькі пальці були такими холодними, що запалювали мені душу, обпікали серце, освітлювали розум. І тоді я вперше побачив її маленькі порізи, що окреслювали її кисті. Побачивши, що я зосередив на них увагу, вона хутко заховала руки до карманів й почала ногою буцати сніг. А я безперестанку дивився на неї. Її очі наповнювались сльозами, губи починати тремтіти, а погляд розбігся і заховався десь дуже далеко. Я обійняв її. Настільки сильно, що наші серця торкались одне одного, бились шалено у дикому танці. Я закохався. Знову. Але вже по-новому.
Того вечора я провів її до будинку, де вона мешкала. Великий радянський дім намагався доторкнутись численними антенами до неба так само, як прагнув зануритись в її очі я. Вічно би стояв й дивися на неї, слухав її німоту, поправляв би волосся, яке хотіло заплутатись на обличчі, грів би їй руки… Якби не лютнева спека, що пробирала до кісток. Вона тихо подякувала й зникла за важкими залізними дверима будинку. Та я все ж встиг втопитись в її погляді.
Пам’ятаю, як тієї весни вона почала рідше з’являтись на заняттях. Вона нічого не пояснювала, лиш поглядом дедалі глибше занурювалась у вимріяний світ. Я хотів поселити її у свій. Вкрасти. Взяти силою. Просто, аби бачити її. Бачити її голос, рухи, думки. І мені це вдалося. Пізніше і ненадовго.
Вона зникла на початку літа. Склала достроково сесію й, нічого не пояснивши, зникла. Господи, ті два місяці були мукою для мене. Я зненавидів незрозумілість й очікування. Але вселив у собі надію. Я ще й не знав, що ту, в яку я закохався, поглинула пітьма. І ця подія стала би хорошим кроком до близькості. І вона стала. Дякую, Аніто, що змінилась.
Зайшовши до аудиторії, я її не побачив. Вікно самотньо чекало її погляду, парта – вистукувань олівцем. Я хотів уже вміститись на її улюблене місце, як хтось доторкнувся до моїх очей. Моїм здогадкам не було можливості розвинутись, адже руки пахли карамеллю, а не бузком, подих був впевненим, а не трепетним, голос – упевненим, а не замріяним. Я надіявся побачити Аніту. Колишню. Та, забравши руки з очей, на мить впізнав знайомі шрами на руках. Я побачив її. Зовсім нову. Переді мною стояла все та ж дівчина із дитячим обличчям, глибокими очима та неслухняним волоссям. Але здавалась якоюсь новою, іншою. Її енергетика буяла рішучістю, рухи – агресивністю. Тоді я знову закохався. Так само. І в ту ж саму.
Мені подобались її зміни. Вона виробила в собі твердіший характер, рухи стали більш упевненими, розмова барвилась красномовством. Це вже була не та замріяна дівчина, яка боялась зробити крок вперед. Нова Аніта жартувала, перша починала розмову, почала відповідати на заняттях. Господи, я кохатиму її будь-якою.
Наші стосунки розвивались стрімко. Так, саме стосунки. Я шаленів від неї, вона – від мене. Ми були як дві свічки в церкві, що ділили між собою одне полум’я. Пам’ятаю, як сиділи в кафе, попивали гарячий лате й говорили про Висоцького. Я ніяк не міг натішитись її експресивним рухам, запалу в очах… Тоді я різко взяв її за руку й на мить почув її німоту.
- Аніто… Останнім часом ти стаєш все ближчою для мене. Я би хотів, аби ти завжди була поруч, аби не зникала так, як тоді. Я хочу, аби ти мені довіряла. Довірилась. Ти розумієш? Я… Я ладен замінити Сізіфа, якщо ти цього захочеш, вивчити санскрит, якщо це дасть змогу бути до тебе ближчою… Я просто хочу, аби ти була поряд. І нехай мої слова здаватимуться якоюсь нісенітницею, мої дії – схоластикою… Я… Я не зможу не кохати тебе. Допоможи, прошу…
Тоді я відчув сильний біль. Вона зжала мою руку настільки сильно, що я відчував, якими напруженими стали її м’язи. Я чув, як ллється по венам її кров. Я бачив, як давно забуті шрами, починають кровоточити зсередини. Я бачив, як її легені давляться повітрям. Вона різко підвелася й потягнула мене за собою. Десь там, на виході з будівлі, де було ані люду, я закохався у її губи. Солодкі, із присмаком карамелі.
Вона мені допомогла. Дякую, господи, за неї.
Наші дні летіли із шаленою швидкістю. Ми постійно були разом, жартували, горювали, роздумували… Щодня я вивчав її по-новому, закохувався по-новому, жив по-новому.
На останньому курсі ми почали жити разом. Пам’ятаю, як шукали якусь особливу квартиру. З особливими стінами, такими ж вікнами та атмосферою. Певен, в її голові вималювалась точна картина нашого помешкання. Підвіконня, які закликали б всістись якнайзручніше, диван, який би дарував солодкі сни, люстри, які б випромінювали щастя… Але, дурненька, таку квартиру ще не вигадали прості люди. Наші пошуки зупинились на маленькій квартирці в будинку біля універу, де були маленькі дерев’яні вікна та блакитні шпалери у вітальні. Як вона раділа люстрі в коридорі! Як на мене, то була звичайнісінька куляста люстра із візерунком. Та вона ж підплигувала, майже торкаючись її головою, плескала руками й несамовито сміялась. Господи, яка ж вона була щаслива! І я поряд з нею.
Я любив ранки. Тоді, коли вона прокидалась раніше й ішла на кухню варити чай та робити вівсянку з ягодами, я впивався носом в її подушку і заповнював легені бузково-карамельним повітрям. А вона постійно сварилась і казала, що таким чином я слюнявлю її подушку! Я любив, коли вона злилась. Саме в такі моменти на її обличчі вискакувала та зморщечка над бровою, яка так смішно виглядала й, водночас, так личила їй.
Я любив спостерігати за нею, такою маленькою, у піжамних штанах, у яких вона постійно заплутувалась, і в футболці втричі більшій за неї. Постійно, розчісуючи волосся, вона злилась, намагалась випрямити пасма, що смішно стирчали в різні сторони. Коли вона розуміла, що справа даремна, полишала цю справу й закручувала смішний хвіст на голові. Господи, вона постійно злилась, коли я цілував її у волосся. Чому вона так не любила мою слину? Який же я дурень…
Взимку, коли в квартирі було холодно, бо чомусь знову виникла поломка, яку от-от полагодять, ми закутувались у ковдру й слухали одне одного. Її дихання було завжди обірваним і нерівномірним. Я кохав цю нерівномірність усією своєю рівномірністю. Вона любила схиляти голову мені на груди й подовгу мовчати. Я постійно думав, що вона давно вже спить, але помилявся. Вона сиділа з відкритими очима й дивилась у пітьму. Я любив її за це.
Я любив їсти її дивні страви. Вона постійно поєднувала, здавалося б, непоєднувані продукти. Але було смачно. Навіть пересолені макарони із квасолею в томаті. Я часто купував їй зефір в шоколаді. Вона їла його так само шалено, як я пожирав її своїм поглядом за задньою партою. І як же мені було смішно, коли я з’їдав більшу за її порцію, а вона ще й половини не осилювала. Вона так кумедно наколювала макаронини, повільно їх пережовувала… Господи, за що мені це кохання?
Я любив її будь-якою: замріяною, злою, стурбованою, щасливою, ревнивою, оголеною, патлатою, втомленою, натхненною, температурною… Я би вічність дивився б у її очі, поглинав її запахи, торкався б її шкіри… Я б розчісував її волосся, купував би зефір, навчився би грати на фортепіано, прочитав би Кафку в оригіналі… Я б віддав усе, аби бути поряд, аби бачити, аби чути, аби відчувати…
Вона пішла минулої осені. Просто зібрала речі й, нічого не пояснивши, закрила за собою двері. Я телефонував, та чув щоразу одне й те ж: «Номер недійсний». Я ходив у деканат, де мені сказали, що вона забрала документи. Я питав у Господа. І він єдиний, хто не відповів мені.
Що мені залишилось зробити? Я почав вивчати німецьку. Закінчивши магістерку, почав працювати на хорошій посаді. Пізніше зайнявся благодійністю. Щомісяця я приїздив до місцевого дитбудинку та роздавав малечі зефір в шоколаді. Мене часто запрошували до мого універу провести лекції. Я погоджувався. Мої лекції слухали в тісній аудиторії на 200 людей.
Моє життя дуже змінилося.
Одного суботнього вечора мені надійшов лист без адреси відправника. Взявши за звичку не відкривати сумнівних паперів, я його поклав у шухляду й розгорнув місцеву газету. Вночі на мене напав жар. Я згадав про той злощасний лист на вирішив його відкрити.
[i]Любий мій хлопчику,
Вибач за різкість, яку довелось відчути тобі у моїй присутності. Я різко пішла і, так само різко, прийшла із цим листом. Найголовніше, що тобі потрібно знати, любий, - я тебе кохаю. Я тобі допомагаю. Я з тобою.
Знаєш, вчора я їла білий хліб. І мені сподобалось. Мені неймовірно хочеться скуштувати зефіру. Але там, де я зараз, його не взяти.
Коханий мій, я люблю тебе. І, якщо твої почуття такі ж щирі, як і мої, прошу, врятуй мене. Мій любий, я благаю твоєї допомоги!
Залежність ходить за руку з усіма. Я залежу від тебе, любий. Моя залежність – залежати від тебе, чуєш? Я перечитала Кафку, та мені це не допомогло. Я намагалась забути, та я залежна від думок. Від думок про тебе, любий. Прошу тебе, врятуй. Я чекатиму тебе. На звороті адреса. Кохаю![/i]
Я вдихаю запах листа. Легені повільно наповнюються бузково-карамельним повітрям. Я торкаюсь букв і відчуваю її руки. Проходжусь руками по краях паперу і вловлюю її погляд. Я теж тебе кохаю, Аніто.
Вже вранці я був за вказаною адресою. Обласна лікарня «для душевнохворих», в народі «психушка». Я увійшов до палати з зефіром в руках і побачив її. Дівчина із важким поглядом, перебинтованими руками, синцями під очима, в інвалідному візку. Ні. Дівчина із запахом весняного бузку, солодкої карамелі, скуйовдженим волоссям та глибокими очима. Моя дівчинка. Я закохався.
Вона розповіла про хворобу, нездатність ходити й спроби залишити цей світ. Сказала, що її вважають божевільною через напади агресії та глибоку депресію. Вона просто жадає легкості.
Я дивився, як жадно вона поїдала той зефір. А потім різко взяла мене за руку й боляче стиснула. Я не відчував крові, що текла по венах, повітря, яке б наповнювало легені. Єдине, що я бачив, - червоні краплі, що просочувались крізь бинти.
- Допоможи мені!
Я побачив знайомий погляд. Погляд моєї дівчинки. Очі 5-літньої дитини, наповнені жагою. Її нігті впивались мені в руки, та я не відчував болю. Мені було добре поряд з нею. Я закохався у божевільність.
- Кохаю тебе! – сказав я й поцілував її холодні й обмазані шоколадом губи.
А потім я закохався у свободу. І це була моя остання закоханість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855326
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 26.06.2020
Бог помер. Його більше немає…
Задувайте всі ваші свічки.
І ніхто вже більше не карає
За недопалки життя й кровавії стовпи.
Бог помер. Його більше немає…
Спалюймо і знищуймо церкви.
Напечемо пра́зних короваїв
І забудьмо ту́пі молитви́.
Бог помер. Його більше немає…
Перекручуймо цвинтарнії хрести.
Радуймось! Радує Він навзаєм.
І читаймо за хегштегами пости.
(25.09.19)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855331
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 26.06.2020
Чуєш?
Мені не вистачає безшумних зірок.
Чуєш?
Давай я загляну в твій Всесвіт?
Чуєш?
Давай я зачиню кімнату на три замки і підіпру стільцем двері?
І ми поговоримо.
Як завжди.
Як раніше.
Але вже так по-новому…
Чуєш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861436
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 26.06.2020
[b]На столі – вареники і глечик,
Повний прохолодного узвару.
Ароматом літнього нектару,
Рідним щастям огортає плечі…
На порозі примостилась кицька:
- Що за гості в господині ранні?
У твоїм нехитрім частуванні -
Невимовна радість материнська.
На подвір’ї мокрі, безтурботні
Бігають - хлюпощуться качата.
Рідко нас доводиться стрічати,
Бо між нами – кілометрів сотні…
Все у мами - світле і ошатне,
Квіти розмаїттям привітали,
Рідні очі мамині – кристали
Ніжать серце в теплій благодаті.
А домівка пахне пиріжками,
Ось вони – духмяні, з пилу, з жару!
Затишна гостина манить чаром –
Мов душа той рідний голос мами…
Сонечко ласкаве ген за обрій…
Вже до купки збилися качата…
Сумно тебе, мамо, полишати –
Хай же буде все у тебе добре!
Поцілунок в рідні сиві скроні –
Знову сум в очах завжди привітних:
- Чи приїдеш ти хоч раз за літо?
…В хаті - кицька знов на підвіконні.[/b]
(Фото- інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880873
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Там залишився шум гаїв,
Поля пшеничні і луги.
Між трав густих сліди мої.
Над скиртами - гілля пруги.
Ночей вишневих аромат.
Дзвінких пісень співа луна.
І біля хати пишний сад,
Моєї юності весна.
Доріг немало сходжено
Крізь тишу й сильний грозовій.
Любові мить зародження.
Спішу до тебе, краю мій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880793
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Топтали стяг, що кинули під ноги
Неначе рідну землю й небеса,
Про що вони проситимуть у Бога
Коли байдужа злість у їх очах?
Топтали стяг - немов святу ікону
В людській подобі - звірі-упирі,
Скликали ворогів до свого дому
Хто вони є тут на свой землі?
Ще деякі дивились і сміялись
Яка мораль і в чому її суть...?
Герої за цей стяг навіть вмирали
А цих "хохлами" вороги назвуть.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880822
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Нехай у кожного загоряться очі,
Як ліхтарі вечорами на вулиці,
Хай сяють вони завжди: всі дні і ночі,
Як сонце лимонне далеко в Галактиці.
Покірно і з протестом йти по шляху́,
Сонно і бадьоро серед всього і всіх,
Я, як і кожен, лиш своє оберу,
У когось захід сонця, а у когось схід.
Досить рахувати хвилини до щастя,
Воно починається з малої дрібниці,
Сьогодні ти інший, ніж вчора і будеш завтра,
І в цьому є рух, в цій малій різниці.
Життя нас веде, воно ж і ламає,
Хвилина це навіть не мить,
Помиляється той, хто часу довіряє,
Має рацію та дитина, яка в нас сидить.
Я знаю, що любов – це серця потреба,
Любити навчитися і любити,
ЇЇ задовольнити треба,
Вистачить життя, щоб це зробити.
26.06.2020; 7:22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880847
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
[i]Нет, чувства на рассвете не уйдут –
на дне моей души они увязли.
На сердце лета сказочный приют,
он слезы осушил, составив пазлы…
И никого мне в сердце не впустить,
Вы мне его собой замуровали.
я продолжаю как-то дальше жить,
но вечная любовь уйдет едва ли.
Где преданность была – утерян пазл.
лишь пульсом боль осталась в полусфере…
Но никогда я не винила Вас,
в любовь, казалось, продолжая верить.
Я знаю: чувства те во мне живут,
чредой пустых разлук – непобедимо.
Как путь к мечте среди вранья и смут,
Не просто друг Вы, горячо любимый...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880806
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Полуничне варення у червні то зілля чарі́вне,
В ньому легкість і барви, і радості літнього дня...
В листопаді чи в грудні скуштуй його, мила царівна,
Досить ложки, й мелодії літа в тобі задзвенять...
Полунички відбірні маленькі у сукнях цукрових,
Кожна просить, щоб першою зʼїла ти саме її...
Чаклуватиме разом зі мною і клен вечоровий,
Він мішатиме ложкою ягідні мрії мої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880837
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
якби ви були кінозіркою, кого б ви грали?
якби вас судили за вбивство,
що б ви сказали на виправдання?
якби ви чомусь не прийшли сюди раптом в обід,
чи лишилися б ви голодним?
ми хочемо знати відповіді на ці запитання,
а також: перед ким ви сьогодні гнутимете реверанси?
не показуйте ваших страхів чи уподобань,
зберігайте свою душу поза цим сайтом,
носіть на чільнім місці свою акредитацію,
і з вами може бути все гаразд.
не відповідайте на наші запитання, –
коли щось робитимете, робіть це не тут:
в цьому жорстокому світі не терплять
такого тупого обличчя, зліпленого
з трьох, чотирьох, і більше вельми тупих облич.
бугаймене, ваше ім'я: бугаймен?
чарівно. вам призначається
гуляти кривою милею.
якби ви називалися ацьким армагеддоном,
з якої країни почався б справжній армагеддон?
якби ви були останнім швейцарським поетом,
чи переймалися б ви тією проблемою,
що він почнеться в швейцарії?
– вам би забракло повітря. затамувавши подих,
наш великий народ, безперечно, чекає,
що там за козир у вас в рукаві.
як не хочете, не пред'являйте,
знайдіть який-небудь спосіб уникнути відповідальности;
та якщо ви тепер не підвищите ставки,
чи привітаєте ви ваш завтрашній день? – навряд.
не сперечайтеся, накиньте долар зверху.
коли ви боїтеся, маєте жалюгідний вигляд.
якщо ми тут провалимо репетицію вашої смерти,
то лиш тому, що нас втомить ваша фальшива усмішка.
ваше ім'я – бугаймен? погляньмо, що вам судилося.
ага, дуже добре, м'яко: померти в кривому розі.
тому, хто в центрі уваги, важко сконцентруватися.
якби ви були солдатом, чи хвацько б рапортували?
якби ви були дощем, чи змок би ваш верхній одяг?
ми зголодніли, й бажаємо знати,
чи настільки ви переконливий, як миска вареників з сиром.
бо якщо це не так, відпустіть ваших друзів додому:
ви їх побачите завтра, розлука буде недовгою.
ой, стривайте. я прочитав тепер
щось вельми тривожне й незрозуміле:
[i]він народився, трохи пожив – і помер,
бо не мав ні страху, ні хоробрости, ні краси, ні сили[/i].
ви справді бугаймен? дослідіть всі безладні зв'язки
вашої матері, й оселіться в кривому розі;
а тут ви вже так почорніли, як антрацит на морозі
walk a crooked mile, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880816
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020
я їду вночі цією пустельною трасою,
щоб змусити тебе померти.
моє серце чисте, хочу тебе вбити.
я – вбивця;
я усміхався, коли мені снився твій страх.
це правильно: я маю довгі руки,
від мене не втечеш і не сховаєшся.
це знають всі.
всі люди тремтять, їхні будинки падають,
їхні газони, що перед будинками,
не косяться вже давно.
я – вбивця.
будь приємною, ой моє миле маля!
якщо я тебе не вб'ю,
ти розбереш мій розум на запчастини;
якщо ти мене не поцілуєш,
я тебе вб'ю.
бачиш? будинки палають і падають,
люди безтямно бігають,
кричать, викликають поліцію,
всі бояться скаженого пустельного пса.
я не собака, не бреши. я – джоні пустельний пес.
люди бігають, волають, тягнуть руки до небес. –
не дістануть. а я маю довгі руки,
вже незабаром буду з тобою.
мені здається, ми будемо гарною парою злочинців,
хоч мені й не потрібні спільники,
я звик працювати сам.
я не маю нічого, що є моїм,
але маю багато, що могло бути вашим.
так, я нічого не маю для себе
й нічого не мав би, щоб дати тобі.
часом мені здається, ви – це не ви, а хтось инша,
і, хоч я маю все, що мені потрібно,
я маю не все, що ви можете втратити,
та все ж чимало.
я бачив діямантові зовнішні світи,
я бачив форму всесвіту і формулу кохання.
я не маю нічого, крім світу,
і не знаю, хто міг би його зробити ще кращим.
я знаю, що я – красунчик, хоч ви мене й не кохали.
чому б вам не стулити ваших прекрасних уст,
щоб вони не могли промовляти неправду?
бо я не брешу. гарні манери нічого не коштують,
але це не те, що я готовий вам дарувати.
чому ви так наполягаєте на вашому нібито праві
ставити під сумнів все, що я кажу?
бо я вже казав, дитино: краще померти в полтаві,
ніж з вами обмінюватися компліментами через межу.
так, ви вгадали. злочинці взагалі не люблять плакати,
тож якщо я роблю це для тебе, я знаю, що я роблю.
бо відповідь полягає в трагічному позавчорашньому дні,
коли погані хлопці, наркомани, розбили твої ворота.
тоді я вперше побачив тебе, люба,
і жодне слово не прийшло б мені до вуст.
розумієш, я так боявся, що ти глузуватимеш з мене,
тому їх просто допитав, і відпустив по домівках.
весь час про тебе думаю.
дивні, але реалістичні, об’єкти
весь час кружляють десь над головою,
вже зробивши мене, гадаю, своєю покірною здобиччю;
демони сміються мені в обличчя,
пропонуючи – й забороняючи все потойбічне щастя.
я мав обід з богами на далекому східному березі;
куштував екзотичні фрукти солодкості на все життя;
кришталеві зірки танцювали під музику,
що від неї вмирає серце;
діти, що кожне – як ти і я, ловили єдинорога.
перед моїми очима розгорнувся весь рай – і ось
все минуло ще швидше, ніж воно почалось,
і тепер перед нами – пустельно порожня сцена,
і ти мені кажеш тепер не тішитися ілюзіями.
ви смієте казати мені, що робити.
ви маєте багато-багато нервів.
моє життя, як чорні хмари
прекрасний сонячний день,
затьмарили ваші несправедливі помилки.
я сиджу в невеселій тюремній камері;
замість проміння, світла та сяйва
з неба точиться ніч і кривавий дощ.
вчора, прокинувшися, виявив, що я вже на марсі.
тут абсолютна свобода, можна робити все.
коли нема чого робити, вивертаю свої кишені
і складаю, мов маніяк-шизофреник,
список свого майна. ну, оце тобі й на!
безсонні ночі, що тривають все життя –
це, виявляється, все, що маю.
ми мріяли про мир, і звикли до війни.
відрубай мені голову, я стану твоєю совістю.
моя совість блукає, вона шукає. –
моя совість шукає кінця темряви.
ти кажеш, ця ніч – навіки. ти зовсім не маєш серця,
я тішу себе ілюзією, бачу себе на волі,
де немає тебе. це дуже солодка думка!
я тебе вб'ю, я вже тут. пакуй валізи й тікай,
ти завжди любила цю сукню, і зовсім не маєш часу.
люди вже зовсім подуріли з жаху.
якась розхристана жінка, мати,
вчепилася в чувака з очевидним наміром
обмежити його рухливість і волю до життя.
[i]ні, ні! ти здурів[/i].
той, здається, вагається: чи боротися, чи померти.
мертві тіла розкидані по всій цій частині поля.
я ж казав тобі, що було б, якби ти наважилася.
– [i]боже, припиніть ці вбивства[/i], –
сказав перед смертю коп, що приїхав
за хвилину до мене. ну, ось ми й серед зірок.
запаморочення від поспіху стало останнім
запамороченням від успіху. всі зберігають спокій!
ми вже не можемо бачити вашого, леді, обличчя.
ми вже не бачимо навіть господнього лиця.
під тим кущем, що спалахнув пожадливим полум'ям,
мабуть, знайшовся б ключ від твоєї хати.
моя біблія там згоріла. я озирнувся, і впав:
смішно, як швидко минув цей день. –
обмінюйтеся інформацією
за творами uriah heep та motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880766
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Потрібен в душах карантин
Хай зникне там усе погане:
"Лише любов лікує рани..."
Як научав нас Божий Син.
Самі ми зраджуєм себе
Як варвари ми дім свій нищим,
Вже душі стали попелищем
Куди ж це зло нас приведе.
Ми Бога кличемо тоді
Коли гріхи нас полонили,
Самі ми вибратись не в силі
І гинемо в цій боротьбі.
Питаєм: " Чом караєш нас?"
Та Бог мовчить - це ми ділами,
Останній приближаєм час
І далі грішимо так само.
То може карантин - добро...
Спинімося... Спасаймо душу!
Бо каяття мов дощ у сушу
Зерно добра щоб проросло.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880669
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020
На березі ріки горить вогонь,
Чужий, далекий, та усе ж привітний.
Неначе на запрошення його,
Я підійду тихенько, непомітно.
Шлях до краси, то шлях у власний храм
І поспіх тут не стане у нагоді...
Багаття - квінтесенція добра
Для нас. Та непоборне зло природі...
Тому, коли я бачу, як вогонь
Запалюють в траві, живій до того,
Шкодую, що творцем людських долонь
Вважають не Диявола, а Бога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880683
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020
Золотавим сяйвом на пелюстках
Грається проміння сонця,
А десь хоче бажання збутись
Тіні, що стоїть в сторонці.
Посекундно щось трапляється нове,
У літа свої на нас плани,
Що прокидається - те ще живе,
Ми ще людьми впізнавані.
В Вселенної свої умови -
Зірки в обмін на щасливі обличчя,
А в нас нестача доброго слова
Й життя зі злом безкінечне.
Хіба удвох не краще, ніж одному?
Хіба любов порожній для нас звук?
Чи вдосталь у нас втоми
Від дотиків тіл і схрещених рук?…
Принаймні є ми, це уже відрада,
Досить наших бажань і мрій,
Наш шлях лише солодка правда,
Шукаймо відповіді тільки в ній.
24.06.2020; 12:58
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880682
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020
люди мелють зерно брехні.
комусь це до вподоби, тільки не мені.
брехня вам не замінить бажаної слави.
їхні слова нудні, як казки старої халяви.
їхнє мовчання – як човгання дірявих чобіт без рипу.
в цьому храмі поезії ви тиняєтеся з кутка в куток
вибурмочуючи безперебійно меланхолійного типу
між собою не зв'язані речення, як в комедії помилок.
з них сиплеться кукіль, лобода і насіння хаосу.
ви не знаєте, чим вам пишатися, й стрибаєте в ширину.
і знову клеплете брехню завзято, як клепле косу
хазяїн такий, як я. що ви сієте – я то пожну.
ви повинні соромитися, й колупати підлогу пальцем.
а якщо вам кортить скласти вашу вину на мене,
навчіться спочатку ходити, як пінгвіни, смішним перевальцем,
і вдавайте, що ваше безумство – не вдаване, а натхненне.
ви не знаєте, що відбувається. незабаром – війна з брехунами.
я повинен зробити все правильно, коли вони нападуть.
тому не брешіть сьогодні занадто складними словами,
щоб був зберігав і примножував свою благородну лють
для ворогів. ви чуєте? чутки та поголоска
вже згуртувалися, й тихенько поплямкують в пітьмі,
як плямкає болото, коли спека в великій силі,
а всі герої десь прохолоджуються: хто в могилі, а хто в тюрмі.
ви не можете перетворити на золото це болото.
люди по всьому світі базікають про брехню,
а реально – ніхто не бореться. та я проведу роботу
серед інертних мас, і багато чого зміню.
ми їли факти, мов фрукти, й випльовували кісточки –
де вони зараз? питання. поверніться до правди обличчям:
ваш особистий простір – і ліси, і поля, й річки –
тільки розширився всупереч всім забобонам та звичаям.
чи ви не помітили? бо всесвіт розширюється теж.
а чоловік зобов'язаний дбати про все на світі.
я дуже стурбований. що ти мені подаєш?
це не схоже на борщ. так варили –
так не варили ні в якому, щоб не брехати, столітті.
розумієте, тут немає ні часу, ні місця для помилок.
ви вживаєте заходів – це такі запобіжні кроки,
що їх називають демаршем; і кожен наступний крок
має бути все ширшим, хоч болото вже й так широке.
дипломатична мова, як сказано – мова брехні.
брехня вже не є собою, коли вона – очевидна.
наскільки вона дієва, настільки ж вона й огидна.
володійте цим інструментом, лиш не брешіть мені.
дитина каже правду – докази нам не потрібні;
ми керуємо справами всесвіту, наша гідність сягає небес.
слова її правди – золоті, а неправди – навіть не срібні,
а такі, як слова цих, про кого веду, перевиданих поетес.
людина складає казання; там, де чогось не знає,
з необхідности бреше. що робить людина, що знає все?
вона вимикає дурного телевізора, палко мене обіймає,
каже: "а хто ж це у нас такий, що правду у світ несе?"
так, я згоден: це – дуже небезпечна космічна гра.
досліджено ще не всі підвалини світобудови,
та ті, що вже знаємо – правда: прадавня, суперстара,
що наше знання про неї – виключне і виняткове
don't lie to me, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880670
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020
люди мелють зерно брехні.
комусь це до вподоби, тільки не мені.
брехня вам не замінить бажаної слави.
їхні слова нудні, як казки старої халяви.
їхнє мовчання – як човгання дірявих чобіт без рипу.
в цьому храмі поезії ви тиняєтеся з кутка в куток
вибурмочуючи безперебійно меланхолійного типу
між собою не зв'язані речення, як в комедії помилок.
з них сиплеться кукіль, лобода і насіння хаосу.
ви не знаєте, чим вам пишатися, й стрибаєте в ширину.
і знову клеплете брехню завзято, як клепле косу
хазяїн такий, як я. що ви сієте – я то пожну.
ви повинні соромитися, й колупати підлогу пальцем.
а якщо вам кортить скласти вашу вину на мене,
навчіться спочатку ходити, як пінгвіни, смішним перевальцем,
і вдавайте, що ваше безумство – не вдаване, а натхненне.
ви не знаєте, що відбувається. незабаром – війна з брехунами.
я повинен зробити все правильно, коли вони нападуть.
тому не брешіть сьогодні занадто складними словами,
щоб був зберігав і примножував свою благородну лють
для ворогів. ви чуєте? чутки та поголоска
вже згуртувалися, й тихенько поплямкують в пітьмі,
як плямкає болото, коли спека в великій силі,
а всі герої десь прохолоджуються: хто в могилі, а хто в тюрмі.
ви не можете перетворити на золото це болото.
люди по всьому світі базікають про брехню,
а реально – ніхто не бореться. та я проведу роботу
серед інертних мас, і багато чого зміню.
ми їли факти, мов фрукти, й випльовували кісточки –
де вони зараз? питання. поверніться до правди обличчям:
ваш особистий простір – і ліси, і поля, й річки –
тільки розширився всупереч всім забобонам та звичаям.
чи ви не помітили? бо всесвіт розширюється теж.
а чоловік зобов'язаний дбати про все на світі.
я дуже стурбований. що ти мені подаєш?
це не схоже на борщ. так варили –
так не варили ні в якому, щоб не брехати, столітті.
розумієте, тут немає ні часу, ні місця для помилок.
ви вживаєте заходів – це такі запобіжні кроки,
що їх називають демаршем; і кожен наступний крок
має бути все ширшим, хоч болото вже й так широке.
дипломатична мова, як сказано – мова брехні.
брехня вже не є собою, коли вона – очевидна.
наскільки вона дієва, настільки ж вона й огидна.
володійте цим інструментом, лиш не брешіть мені.
дитина каже правду – докази нам не потрібні;
ми керуємо справами всесвіту, наша гідність сягає небес.
слова її правди – золоті, а неправди – навіть не срібні,
а такі, як слова цих, про кого веду, перевиданих поетес.
людина складає казання; там, де чогось не знає,
з необхідности бреше. що робить людина, що знає все?
вона вимикає дурного телевізора, палко мене обіймає,
каже: "а хто ж це у нас такий, що правду у світ несе?"
так, я згоден: це – дуже небезпечна космічна гра.
досліджено ще не всі підвалини світобудови,
та ті, що вже знаємо – правда: прадавня, суперстара,
що наше знання про неї – виключне і виняткове
don't lie to me, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880670
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020
люди мелють зерно брехні.
комусь це до вподоби, тільки не мені.
брехня вам не замінить бажаної слави.
їхні слова нудні, як казки старої халяви.
їхнє мовчання – як човгання дірявих чобіт без рипу.
в цьому храмі поезії ви тиняєтеся з кутка в куток
вибурмочуючи безперебійно меланхолійного типу
між собою не зв'язані речення, як в комедії помилок.
з них сиплеться кукіль, лобода і насіння хаосу.
ви не знаєте, чим вам пишатися, й стрибаєте в ширину.
і знову клеплете брехню завзято, як клепле косу
хазяїн такий, як я. що ви сієте – я то пожну.
ви повинні соромитися, й колупати підлогу пальцем.
а якщо вам кортить скласти вашу вину на мене,
навчіться спочатку ходити, як пінгвіни, смішним перевальцем,
і вдавайте, що ваше безумство – не вдаване, а натхненне.
ви не знаєте, що відбувається. незабаром – війна з брехунами.
я повинен зробити все правильно, коли вони нападуть.
тому не брешіть сьогодні занадто складними словами,
щоб був зберігав і примножував свою благородну лють
для ворогів. ви чуєте? чутки та поголоска
вже згуртувалися, й тихенько поплямкують в пітьмі,
як плямкає болото, коли спека в великій силі,
а всі герої десь прохолоджуються: хто в могилі, а хто в тюрмі.
ви не можете перетворити на золото це болото.
люди по всьому світі базікають про брехню,
а реально – ніхто не бореться. та я проведу роботу
серед інертних мас, і багато чого зміню.
ми їли факти, мов фрукти, й випльовували кісточки –
де вони зараз? питання. поверніться до правди обличчям:
ваш особистий простір – і ліси, і поля, й річки –
тільки розширився всупереч всім забобонам та звичаям.
чи ви не помітили? бо всесвіт розширюється теж.
а чоловік зобов'язаний дбати про все на світі.
я дуже стурбований. що ти мені подаєш?
це не схоже на борщ. так варили –
так не варили ні в якому, щоб не брехати, столітті.
розумієте, тут немає ні часу, ні місця для помилок.
ви вживаєте заходів – це такі запобіжні кроки,
що їх називають демаршем; і кожен наступний крок
має бути все ширшим, хоч болото вже й так широке.
дипломатична мова, як сказано – мова брехні.
брехня вже не є собою, коли вона – очевидна.
наскільки вона дієва, настільки ж вона й огидна.
володійте цим інструментом, лиш не брешіть мені.
дитина каже правду – докази нам не потрібні;
ми керуємо справами всесвіту, наша гідність сягає небес.
слова її правди – золоті, а неправди – навіть не срібні,
а такі, як слова цих, про кого веду, перевиданих поетес.
людина складає казання; там, де чогось не знає,
з необхідности бреше. що робить людина, що знає все?
вона вимикає дурного телевізора, палко мене обіймає,
каже: "а хто ж це у нас такий, що правду у світ несе?"
так, я згоден: це – дуже небезпечна космічна гра.
досліджено ще не всі підвалини світобудови,
та ті, що вже знаємо – правда: прадавня, суперстара,
що наше знання про неї – виключне і виняткове
don't lie to me, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880670
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020
Є дві руки тримати меч і щит
Й знання, що хтось за тебе вже розп'ятий...
В очах блискучих і пісок блищить,
А лід у пристрасть обпікає п'яти...
Такі дива відомі молодим...
Коли пульсує серце у клітинах...
Й на пошуки болотної руди
Веде мета, чомусь, в морські глибини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880654
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2020
Военно-[b]б[/b]олевой госпиталь
***
Эвакуация [b]ж[/b]ирного населения
***
Гро[b]б[/b] не грянет - мужик не перекрестится
***
[b]Ш[/b]мель ударил в голову
***
Салат за[b]т[/b]равленный майонезом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880606
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2020
бачу сльози в твоїх очах. –
напевно, буде дощ. а може, й ні.
щоб нам краще порозумітися на таких речах,
полетімо до неба сьогодні! ці люди – такі смішні!
не літають. люди, літайте.
літайте аж до неба,
літайте бодай до хмар.
бо зрештою, чия це потреба?
моя? ну авжеж, бо маю сонячний удар.
бачу усмішку на твоєму обличчі,
коли споглядаєш космічні небеса.
вони такі чудові! я вже просив тебе двічі:
летімо та погляньмо на їхні чудеса!
та люди не літають. – це твоя особиста думка
чи та, вчорашня, шаблонна суб'єктивна жувальна гумка?
літайте! люди, літайте!
я ж не кажу вам "плавайте брасом".
ну, а коли вже плаваєте, добре запам'ятайте:
літати – це весело, круто, і в згоді з майбутнім часом.
бачиш веселку на небі? гадаю, тобі ще не пізно
зрозуміти: на ній танцюють феї, а люди – ні.
а летіти до неї нам вдвох – приблизно
не дуже далеко. я долітав за 2 дні.
бачу в твоїх очах бісики й чортенята.
люди, ви не літаєте! відкиньте ваші гріхи
та літайте, як люди, або
хоча б як казкові птахи,
що ними розмальовується проста німецька хата
https://m.youtube.com/watch?v=fkmnT3Wi2k4
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880508
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2020
Думка приємна
Не соромтесь мріяти
Предмет прагнення
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880504
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2020
Бути людиною – не так уже і почесно.
Бути людиною – не так уже і поважно.
З-поміж безлічі інших створінь
Лиш через нас
Умирав на хресті Спаситель!
Чи ж є чим пишатися –
Бути причиною
Смерті Бога?
2018-11-28
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825654
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 22.06.2020
На мить давайте, люди, стишимо свій біг,
Молитву подаруємо в цій тиші
Захисникам, хто повернутися не зміг,
Зберігши від фашистів найсвятіше.
Вони, як ми – ростили доньок та синів,
Були Вітчизни вірні патріоти.
Згадаймо долі, понівечені в війні,
Схилімо наші голови в скорботі…
Лише на мить одну згадаймо їх усіх:
Кого чекала та не стріла мати –
Кохати, жити він хотів, але не зміг…
Вдову, що зачекалася солдата…
Останній подих - вічний подив юнака,
Що впав від кулі на духмянім полі.
Сліпа війна їх душі кинула зіркам,
Так не забудьмо ж, люди, це ніколи!
В стрімкому русі на хвилину зупинись.
Замислившись про вічне та нетлінне –
В скорботній тиші за героїв помолись,
Ти їм завдячуєш своїм життям, людино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880495
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Йому втинають голови, а він
Пручається, лютує і кусає.
На сполох б’є в Михайлівському дзвін,
І Україна тихо умирає…
А покруч той – двоглавий птах чи – звір? –
Свободу звіку прагне задушити.
Та образ Неба – в нас, а не в тобі,
Тож не потворам в цьому світі жити!
2015-01-04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548763
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 22.06.2020
Котик йшов до магазину
Купувать собі хлібину,
Ну а там мишуська біла
Майже все уже скупила.
Залишились кавуни,
Й нащо котику вони?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880492
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Величний лик Спасителя Святого.
Моя душа в захопленні тремтить.
В Нім розчиняюсь. Вже нічого мого,
Усе єство лиш Господом бринить.
Небесні хори славлять Твоє Ймення,
Свій тихий голос долучу до них.
О Господи, лиш Ти – моє натхнення!
З Тобою буть – найбільша із утіх.
2011/05/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356590
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 22.06.2020
Все запитую я: чому?
І чия є у тім вина?
Ми, на жаль, потрібні тому,
Хто, на жаль, не потрібен нам…
2011-10-05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555890
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 22.06.2020
[i]ДМ[/i]
А жити треба, треба далі жити –
Вставать уранці, на роботу йти…
Хоча уже нема куди спішити,
Хоча немає у життя мети.
Спливла, мов дим, і мрія та рожева,
Вже твоє сонце не сія в вікно.
Та помирають стоячи дерева –
І я стою, хоч неживий давно.
2011/06/09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356512
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 22.06.2020
С каждым вдохом теряю надежду
на счатливую старость с тобою.
Ты и он... Я опять где-то между —
вами, счастьем и жалкой судьбою,
потерявшая прежнюю прыть,
обречённая лишнею быть...
С каждым днём становлюсь всё слабее,
всё ничтожнее — с каждой минутой.
Я как будто по зимней аллее
в минус двадцать иду необутой,
изнутри словно рана болю
и снежинки губами ловлю...
Коченеют и ноги, и руки,
сердце лёд изнутри покрывает
в миг когда от любимой подруги
слышу "Ладно, не парься, бывает".
Я готова поклясться Луной —
так случается только со мной...
Может, я неправа?! В самом деле —
и зачем я к ней так привязалась?!
Только боль, что покоилась в теле,
прямо в душу клыками вгрызалась,
донося до меня статус-кво:
"Ты добиться должна своего!".
(22 января '20 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862263
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 22.06.2020
С каждым вдохом теряю надежду
на счатливую старость с тобою.
Ты и он... Я опять где-то между —
вами, счастьем и жалкой судьбою,
потерявшая прежнюю прыть,
обречённая лишнею быть...
С каждым днём становлюсь всё слабее,
всё ничтожнее — с каждой минутой.
Я как будто по зимней аллее
в минус двадцать иду необутой,
изнутри словно рана болю
и снежинки губами ловлю...
Коченеют и ноги, и руки,
сердце лёд изнутри покрывает
в миг когда от любимой подруги
слышу "Ладно, не парься, бывает".
Я готова поклясться Луной —
так случается только со мной...
Может, я неправа?! В самом деле —
и зачем я к ней так привязалась?!
Только боль, что покоилась в теле,
прямо в душу клыками вгрызалась,
донося до меня статус-кво:
"Ты добиться должна своего!".
(22 января '20 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862263
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 22.06.2020
Правильно думати, влучно підбирати слова
Це суспільно корисно і точно самозбережливо.
Але хто дав право сумніватись в моїх правах
На носіння кросівок, хоч в моді зараз мереживо...
Моє право на слово, яке промовчу колись...
Моє право на думку, яку я потім додумаю...
Головне, щоб права на обов'язки чинні були,
Бо за право іх мати заплачено круглою сумою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880470
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Як час невпинно плине за водою
Невидима вуаль закрила спокій
днів-ночей
І птах,який злетіти хоче,і сумніви,які невідпускають
Здається,що нічого більше не тримає
Затьмарить розум пелена буденності
й реалій
Але не стреться спогад в пам'яті твоїй
Ти не забудеш ті прості моменти щастя
які здавалося здобути дуже важко
Та коли теплий вітер буде уночі весною
Знай,що прийду я... і залишуся з тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860269
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 22.06.2020
Ти була закоханою у життя,молодою
Немов пелюстка розкритої троянди
Ти хотіла бачити найкраще у світі
Шукаєш любов навколо,але не знаходиш
Бо вона справжньою буває дуже рідко
І я кажу тобі,лиш ти мене послухай
Почуй мене...
Не придумуй собі кохання,
якого немає
Не придумуй,усе це зайве,
любов - не зникає
Не придумуй собі кохання -
якщо вже немає
Не придумуй,якщо немає -
ніколи й не було
У житті потрібно завжди робити вибір
Обирати,що далі і шукати собі місце
Що ж ти хочеш натомість - загубити
себе чи віднайти?
Любов - не на словах,вона завжди у діях
Якщо потрібна ти йому - ти це побачиш
Будеш щаслива ти,він завжди буде поруч
Але якщо цього немає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861816
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 22.06.2020
У срібної рибки немає розкішних плавців,
Її коронації час не настане ніколи...
Та все ж, як спіймаєш, тримай її міцно в руці,
Пильнуй, бо охочих до неї багато довкола...
Це й ситі гурмани, що дивну їдять свіжину,
І ті божевільні, що мають потребу вбивати...
Когось з них побачиш, поклич я їх вмить прожену,
Бо важко себе поряд з ними людьми удавати...
Ми сядемо в човен на веслах, зелений, старий
І десь, посередині срібного озера-дива,
Відпустимо рибку назавжди, а не до пори,
Всміхнеться вода і заплаче від радості злива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880446
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
ви ще не знаєте, в яку страшну халепу
ви вскочили. чи в раю, чи в гріху живете?
обачайтеся, дитино, бо одного сумного дня
прийде сумний чоловік, що змінить твої шляхи.
порушену, зламану правду треба оголосити;
про порушену, зламану правду можна поговорити.
чи повинні ми нести нашу відповідальність,
коли вже прийшов хтось сумний, і сплатив за вашим рахунком?
він розбитий і зламаний, ще куряться всі пістолети,
що в нього стріляли. скажіть мені зараз таке:
чи не хочете й ви померти згідно з законом ома,
якщо вам на всяку дію потрібен якийсь закон?
сонячне засліплення, місячна глупота,
війна, погана карма, повінь та пожежа;
злидні й голодна смерть стали твоїми сусідами.
ти знаєш, в якій ти халепі? гай, стережися, дитино,
хтось сумний і засмучений прийде, й постріляє твоїх курей.
всі зламані та розбиті незабутні слова брехні
неминуче буде промовлено, й тоді ми самі, як слова,
втратимо статус, і блиск, і зміст, розчавлені прикро.
всі двері відтак зачинятимуться – хрясь! – перед нашим носом,
і як нам тоді признаватися в відповідності до закону?
буду цілком відвертим: вам не завадило б зараз
порвати з цим вашим життям, і втекти – ну, хоча б до канади,
чи звідки ви родом, і там все життя стерегтися,
щоб ваше злочинне минуле ніколи вас не знайшло.
я розбився, як сказано. швидкість була 140 –
цього не виправдовує ні совість, ні закон.
все розбито. коли не лишилося взагалі нічого святого,
навіть кохання нічого не виправдовує, а навпаки
звинувачує! зламану правду можна обговорити:
це буде дуже зворушлива, гарна вистава над гробом.
хай всі жінки й дівчата плачуть з такого приводу;
всі пістолети ще куряться; вам слід зберігати мовчання:
тепер, коли я розбився, доведеться вам бути обачною
broken, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880420
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 22.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020
Дорога подружко! Нехай не тривожиться твоє серце. Твій неземний Друг все тримає під контролем. Його плани досконалі, а цілі високі! Невже не забажаєш їх пізнати, щоб послідувати небесному поклику?
Я - твоя ровесниця, знаю твої турботи і переживання. А ще краще їх знає Бог. Впевнена: тобі не вдалося забути першої зустрічі з Ним, і не вдасться. Якщо та, звичайно, була. Якщо ти не знаєш про що я говорю, всеодно послухай далі. Не позбав себе найдорожчого в світі скарбу — Ісуса.
Отже, дорога приятелько, думаю, тобі не було важко пригадати той день, коли між вами почалася дружба. Тобі напевно не хотілося, щоб той чудовий день кінчався. Твоїй радості не було меж! Ти не сумнівалася: відтепер моє життя в безпеці! Цю впевненість тобі подарував Бог. Що ж тепер сталося з твоєю довірою? Бог не змінився. Він, як і раніше, сьогодні промовляє через Біблію: “Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами”(1 Петра 5:7). “Я опікуюся тобою!” Подружко, не бери на себе той тягар, який охоче готовий нести твій Сильний Друг — Ісус Христос.
Йому відома твоя стурбованість про майбутнє. Але ж чи не сказав Він, що попіклується про все!? Ти це чула. Він особисто промовляв до тебе зі сторінок Біблії. Чому ж ти вирішила, що Бог втомився турбуватися про тебе? Невже не бачиш Його опіки щодня щойно відкривши очі? Чи одяг і їжа — не Божі дари? Чи здоров’я і життя не від Нього? Чи не Він — твій Лікар і Сторож? Чому ж засумувала? Чому нарікаєш, що ти самотня? Чому шукаєш любові у світі? Там її немає! Там немає її!
Повертайся до свого небесного Друга. Він Той Самий!!!
Земні друзі не потурбуються про твою душу більше, ніж Він. Можливо в даний час Він Один цікавиться тобою. Ісус по-справжньому цінує тебе. Це за тебе Він віддав Своє життя. Його любов не земна: “Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!” (Ісаї 49:15) Чи не ради такої Любові варто жити?
Геть сум! Геть печалі і гнітючі роздуми. Твоє майбутнє в Божих руках! Налаштуй своє серце на Божу мелодію, написану особисто для тебе. І вперед з Ним до виконання Великого доручення, яке оплачується (обов’язково!) нетлінним вінцем в небі.
Запрагни Господа всім серцем і всією душею. Всіма силами і цілою думкою люби Його! Він має чудовий план для тебе. Вже сьогодні почни співати Божу пісню, навіть якщо вона починається мінорними нотами. Досягати сердець людей любов'ю Ісусовою - ось те, що хоче від тебе Бог.
Довірся Ісусу. Він, як ніхто інший, любить тебе.
Нехай твої цілі звучать в унісон з Божими. Ти створена для щастя! Вічного і неземного! Пам’ятай: Ісус завжди любив тебе, любить і буде любити! Чи дозволиш Йому благословити тебе? Не відкинь Приятеля твоєї душі!
Благословляю тебе і вірю, що в тебе буде велике майбутнє! Майбутнє ради Христа і з Христом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880403
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Небо лютого –
Весняне́-весня́не,
Синє-синє,
Напоєне сонцем.
Квіти лютого –
Білі-рожеві,
Абрикосові, сли́вові.
Гори лютого –
Ніжні-прозорі,
Смереко́ві, соснові, дубові.
Звуки лютого –
Тихі-тихі,
Шепіт вітру, дзвіночок у храмі.
Серце лютого –
Тепле-тепле.
Чи ж він лютий? Ні,
він – лагідний.
2016-02-21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645771
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.06.2020
На тлі неба осіннього – сонцем налиті плоди.
Вже залишила осінь на листі багряні сліди.
Прислухаюсь тихенько до дерева з вітром розмови –
Ніжну пісню осінню нашіптує листя хурмове.
2015-11-11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626285
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 21.06.2020
[i]Артурові Сіренку[/i]
Повернувся живим, залиши́вши війну у степах;
Повернувся додому, пів-серця війні залиши́вши.
Чи удасться забути, як світ розпадається в прах,
Коли в безвість відходять, ще часом як слід і не живши?
2015-08-05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597936
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 21.06.2020
Ілюзії так манять знову вдаль –
Забуть «тепер», розкрилитись у «завтра»,
І все не відпускає та печаль,
Яка одна усього світу варта.
2015-05-14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582642
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 21.06.2020
Я присвятила б тобі роман –
Але мене не наділено даром слова.
Написала б тобі симфонію –
Та мені не дано осягнути таємницю народження музики.
Я намалювала би для тебе портрет Усесвіту –
Але руки мої не створені тримати пензля.
Склала б тобі поему –
Неслухняні рими розбігаються від мене.
Єдине, що можу – подарувати тобі своє серце.
~2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581761
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 21.06.2020
Я ще жива, я все іще жива,
Хоча росту, мов при шляху трава,
Хоч не лечу – немов безкрилий птах,
Хоча пливу – мов смуток у очах,
Хоча мій голос вже давно затих,
Хоча бракує навіть слів простих,
Хоча без тебе вічно ніч трива, -
Ти бач: жива, я все іще жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573233
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 21.06.2020
У самотності теплого літа
Залишились сліди, наче рани,
І тобою душа не зігріта.
Ти, як завжди, порушуєш плани.
У глибокі самотності очі
Я дивлюся спокійно, бо звикла.
Ти шукаєш мене серед ночі?
Не шукай, уже пізно: я зникла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572679
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 21.06.2020
Нехай нас поєднає тільки танець,
Нехай два серця б’ються в унісон.
Бо ти мені не друг і не коханець.
Реальність ця химерна, наче сон.
Твою зрадливість і свою скорботу –
Усе це в танку забуваю враз,
Бо ти даруєш відчуття польоту.
Тож хай єднає тільки танго нас.
2015-03-17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571970
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 21.06.2020
Бути собором Паризької Богоматері,
Чи костелом Петра і Павла,
Або й просто – скромним буддійським скитом.
Віддавати себе
Для просвітлення тих,
Хто вступає у серце твоє
Врочисто і з благоговінням.
Дихати спокоєм, колисати тишею,
Відживляти надію, дари́ти вірою.
Бо це теж – Господнє служіння:
Бути Храмом.
2015-02-17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570332
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 21.06.2020
Я закохалась в те, чим ти не є –
Ти просто твориш образи на сцені:
Щоразу різний, і щоразу інший;
А я попалась міцно у тенета.
І щось нове тепер в мені жиє –
І, зазирнувши в очі ці зелені,
Я забуваю про усе навколо.
Ти твориш, а для мене це – життя.
2011-08-05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569795
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 21.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020
Виношу вирок: винен? – Безумовно!
Ці почуття я кидаю за ґрати.
І, певне, вже не зможу упізнати
Того, хто серце розтинав безкровно.
А після суду що? Тюрма чи воля?
Простити чи ненавидіть довіку?
Мій шепіт вигас до німого крику
І я тепер – сама собі недоля…
2015-01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556663
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 21.06.2020
А там – війна. А я танцюю танго.
А світ летить з котушок – у безодню.
Як жити? І як думати про Завтра?
Якщо тепер і тут – ТАКЕ Сьогодні?
2015-01-04
[i]Війни у світі точаться завжди. Одначе мене то мало обходить, поки не зачепить [b]безпосередньо[/b]. І от тоді я починаю волати про несправедливість світу, дорікати Богу за те, що покинув мене і мою країну, взивати до Його справедливості…
Коли біль людини, яку я ніколи не бачила, болітиме мені так само, як мій власний – отоді і припиняться війни.
[/i]
2015-02-01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556146
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 21.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020
Я – не кішка.
І на лапи
Після тебе
Не упала.
М"якість ліжка,
Сутінь лампи
Довго потім
Забувала.
Не зуміла.
Після тебе
Я жила,
Мов у тумані.
Зрозуміла –
Усе просто –
Я була
Лиш некохана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349058
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 21.06.2020
Якийсь неспокій знов жене із дому,
В різноліхтар’я літніх вечорів.
І знову відчуваю дивну втому,
Між натовпів шукаю знову див.
Габою теплий присмерк огортає,
І манить погляд, усміх, аромат.
В обійми пристрасть лагідно приймає
І вже нема, нема шляху назад…
2015-05-07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580639
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 21.06.2020
[i]Потім, роздягши Його, накинули на Нього багряницю. Надягли Йому на голову корону, сплетену з терну, а в праву руку дали Йому палицю. (Мат. 27/28-29)[/i]
Цікаво, звідки взялася ця корона з терну?
Ну, багряницю зняли з якогось римського солдата, палиця теж могла валятися десь у кутку… Але тернова корона?! Звідки вона у дворі преторії? Та ще й так «доречно»? Це ж її потрібно було комусь сплести! А колючки терну – мало не з мізинець довжиною, тверді і гострі! Навіть якщо той, хто ламав терен і плів її, захистив чим-небудь руки – все одно, скільки зусиль, терпіння – і для чого? Аби завдати комусь іще більшого болю!
Так, людина дійсно загадкова істота – часом і себе не шкодує, аби лише дошкулити комусь.
…Ах, людино! Тобі не шкода
І свої зранити руки,
Аби тільки чиясь біда
Іще більшою стала мукою.
2015-02-08/04-28
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578676
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 21.06.2020
Давно, напевно, років сто назад,
Та близько, простягнути тільки руку,
Я в сніг пішла, ти слова не сказав.
А дятел в скронях стукав все і стукав...
Та, що було, як кажуть, загуло...
Відлуння ж чути іноді і досі,
Адреналін наповнює теплом
І обрис дятла б'ється у волоссі...
То пам'ять так влаштована, так є...
А забуття - ілюзія свободи,
Все водить підсвідоме те моє,
Як Моісей синів свого народу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880350
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020
«Де два українці – там три гетьмани.»
І це, виявляється, добре!! Бо саме такий менталітет українців ніколи не дозволяв – і не дозволить – їм прийняти [b]царя[/b], а отже – унеможливлює виникнення [i]тиранії[/i]. На жаль, зворотний бік цієї медалі – часті чвари народних провідників, коли кожен тягне ковдру на себе - одначе при цьому і пильно стереже, аби ту ковдру не перетягнув хтось інший. А тому – нема можливості запанувати комусь одному одноосібно і безумовно.
Зрештою, якщо глянути на цю приказку позитивно - українці прагнули завжди мати [b]вибір[/b], а вибір – то умова існування свободи, свобода ж – невід’ємна властивість вільної людини, а не раба.
І, зрештою, саме тому Україна ось уже кілька століть поспіль перешкоджає сусідній НЕДОімперії (яка є тиранією від самісінького свого виникнення) перетворитися у НАДімперію.
2015-02-03/05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557196
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 20.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020
Чому так сумно буває у свято?
Люди приходять, проходять і йдуть, залишають по собі лише пам”ять.
Нитка життя розмотується усе більше, котиться у невідоме клубочок, - а вони минають обабіч мого шляху, і, здається, зникають удалині все швидше.
Де ж серед них він – той єдиний, котрого шукаєш усе життя, з радістю упізнаєш в кожному, але – знову помиляєшся? Як же, нарешті, остаточно його розпізнати?
А Він – поруч. Шукаєш Його десь, а Він – скрізь; бачиш Його в комусь, а Він – у тобі; мовчиш – а Він промовляє із глибини твого серця...
Христос воскрес – звідки ж беруться ці сльози? Я плачу – гіркіше, ніж у Страсну П”ятницю.
2010-04-03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386159
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 20.06.2020
Чому так сумно буває у свято?
Люди приходять, проходять і йдуть, залишають по собі лише пам”ять.
Нитка життя розмотується усе більше, котиться у невідоме клубочок, - а вони минають обабіч мого шляху, і, здається, зникають удалині все швидше.
Де ж серед них він – той єдиний, котрого шукаєш усе життя, з радістю упізнаєш в кожному, але – знову помиляєшся? Як же, нарешті, остаточно його розпізнати?
А Він – поруч. Шукаєш Його десь, а Він – скрізь; бачиш Його в комусь, а Він – у тобі; мовчиш – а Він промовляє із глибини твого серця...
Христос воскрес – звідки ж беруться ці сльози? Я плачу – гіркіше, ніж у Страсну П”ятницю.
2010-04-03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386159
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 20.06.2020
Шукаю весни, та вона відлетіла;
Вже літа не буде ніколи.
Лишилась не я – лиш гріхи мого тіла
Живуть в зачарованім колі.
Руками ти можеш розвіяти морок
І сонце навік запалити.
Та я помилилась: мій бог – і мій ворог...
Під ноги – розпечені плити,
На плечі – лахміття, що дряпає шкіру,
У руки – терня, в очі – жару.
Я втратила все – бо утратила віру.
Так треба: за тебе покару...
2005.06.04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370655
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 20.06.2020
Цілувати руки твої готова –
Відвертаєш очі, не мовиш слова.
Цілувати ладна твої сліди –
Порох, пил в долонях, а все ж не ти.
Я до тебе птахом за обрій лину,
Не любить не можу, від того гину.
Роз’єднала долі плинна течія:
Ти належиш завтра, і учора – я.
Ти належиш Богу, я - тільки світу.
Заблукала, вибач, нема одвіту.
Дай почути голос, почути спів –
Моє серце міцно полонить зумів!
2011-03-28/30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367538
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 20.06.2020
Розрізати вени – хай кров витікає собі.
Хай крапля по краплі життя залишає це тіло.
Воно не потрібне мені, як не треба воно і тобі.
...Лиш дуже болить, бо зробила це вперше – невміло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365675
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 20.06.2020
Затерті рими, зовсім вже не нові.
А почуття горять, їм треба жити в слові.
Їм треба вирватись із закутків душі.
Папір і ручка – і мої вірші.
Банальні фрази, стерті до дірок.
Шлях до поезії – крізь терни до зірок.
А у душі кохання закипає.
Фантоми є, та слів, на жаль, немає.
***
Як страшно, коли хтось говорить те,
Що ти сама сказати не зуміла.
Коли початок є, нема кінця.
А ти хотіла, так цього хотіла.
Хотіла написати – та дарма.
Чужі слова написані гарніше.
У тебе біль. А в когось є слова.
Чужі слова – від цього навіть гірше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365234
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 20.06.2020
сивий порох на дзеркалі. дзеркало чи вікно?
оце – питання, та цікаво все одно:
вулицею човгає старий похилий раб
з державним прапором замість ковіньки.
його підтримують 140 бао-баб,
вклоняючися хмарам, що в нього в голові,
піднесено, навшпиньки.
ні, то не ми. це було по літах
спроб, помилок, ганьби й поневіряння.
тепер це – ніби сон, кошлатий жах
під сподом героїзму та кохання.
то було: ось ми – чорні й безжальні, а он – золоті,
понад боги ласкаві й милосердні,
коли було все правильно і в смерті, і в житті,
коли прохання – щирі, а відповіді – ствердні.
цей реферат – недосконалий! всі дзеркала тріщини –
ах, викривлене відображення! бачите, переливаю
з не дуже повного. все знівечене й знищене
має бути забутим. це – розумно, і я забуваю.
кожен забутий час має свій особливий спів.
зараз подібно до цього співає порожній келих:
мовляв, не повернути днів моїх дебелих, –
навіщо я, премудрий, так швидко спорожнів?
слова ведуть до смерти. вони можуть бути й німими.
чи перемагаємо, чи програємо,
часи минають, ми прощаємося з ними;
але неправильно й ганебно, коли самі йдемо.
ось ми пішли раніше, не чекаючи фіналу:
за п'ять хвилин до смерти, за три дні до чуми.
дитино, якщо твоє серце хоч коли-небудь кохало,
ти зможеш це споглядати так само спокійно, як ми:
перед світанком. холодно, темно. ці голоси,
що тремтять, але намагаються весело жартувати,
ще довго лунатимуть в пам'яті.
чемно перепроси,
а краще: кинь їм щось бадьоре й дурнувате. –
ми вже йдемо. це час ганьби, загибелі й презирства,
неконтрольованих злочинів і невеселих страхіть.
чого ти ще боїшся? брехні та лицемірства?
це буде тут; а потім цей світ, як всі, згорить
in another time, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880284
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Вона дивилась. Як вона дивилась!
Він був для неї справжній ідеал.
Вона молилась – як вона молилась! –
Щоб він хоч погляд їй подарував.
Вона віталась. І вона віталась.
А він проходив поруч і – мовчав.
Й вона сміялась. Так, вона сміялась!
У грудях – пустка. Але він не знав.
Вона кохала. Як вона кохала!
А він для неї навіть слів не мав.
Вона чекала.. Вона так чекала!
Він не помітив. Отже, не кохав.
~2003.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364534
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 20.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020
На узбіччі життя, де спориш проростає крізь долю,
Я стою і молюсь. Я не знаю, куди мені йти.
Дощ спада мовчазний. І немає країв цьому полю.
І молитва моя усе плине туди, де є ти.
Мов хвороба душі, твої очі в мені не згасають.
Не карає Господь – та я просто лишилась сама.
Ти – молитва моя. Й непомітно в мене поринають
Ті дороги в життя, де на весну подібна зима...
2006.05.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361938
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 20.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020
1998-2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361190
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 20.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020
Моя зима уже занадто сива,
Аби вітать розквітлую весну.
Чи я була у цім житті щаслива?
Чи я кохала? – Досі не збагну.
Минулося: і я була весною.
Моя усмІшка запалила світ.
Душа була, мов небеса, ясною,
І знала я на все тоді одвіт.
Ну а тепер, коли вже сиві коси,
Здається, що не знаю нічогО.
І лиш тепер, коли я вже й не осінь,
Я розумію, як люблю Його.
2009-05-26
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360703
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 20.06.2020
Зриваюсь на крик. Відпусти!
Я хочу на волю. Без тебе.
Спалити б ці ніжні листи
І душу із ними. Не треба
Ні спогадів більше, ні мрій,
Ні сірих очей цих холодних.
Я стану одною з повій,
Продам своє тіло за подих,
Хоча вже не твій, не твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360285
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 20.06.2020
Мирська любов... Про неї – і пісні,
І вірші, й кінофільми, і романи.
Вона дарує відчуття весни,
А потім часто – гіркоту омани.
Філософ, композитор, і поет
Шукають відповідь на запитання:
Кохання – це падіння ачи злет,
Що взагалі таке оте кохання?
Й ламають списи в суперечках знов,
І кажуть, що любить – необережно.
Я ж лише знаю: вічна та любов,
Яку Господь дарує нам безмежно...
2004-04-21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360283
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 20.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020
Ми - наче ті два дерева хурми,
Та нам не зеленіть після зими.
Ми - наче два підсвічники у храмі,
Та пролягла безодня поміж нами.
Ми - наче дві оливи біля скелі...
Не оживить духовної пустелі.
17.08.2012
(малюнок автора)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359501
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 20.06.2020
Здається, я знаю – ти мене любиш.
Ти не кажеш цього, але про це промовляють твої уста – коли усміхаються до моїх, твої долоні – коли вітаються з моїми, твої променисті очі – коли зазирають у мої.
І я також, здається, люблю тебе. Ми не зізна́ємось у цьому нікому, тим більше – одне одному. Це буде таємниця, що поєднує наші серця і дає їм наснаги битися у суголоссі. Бо ми належимо різним світам – і до останку належимо Йому. Тому будемо любити мовчки, трепетно оберігаючи цноту наших почуттів.
А може – може, мені усе це лише здається...
2010-04-01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359268
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 20.06.2020
Ти хотів, аби я народила тобі доньку.
Ти хотів, аби я народила тобі і сина.
Ти любив мене, потім покинув мене – таку...
Я не знаю, чия – чи моя, чи твоя – в тім провина.
Перший випаде сніг і покриє надії мої,
А останній мені, наче попелом, вкриє волосся,
Лише серце болить. Лиш жевріє життя десь на дні.
Сумувать чи радіть, що спізнати тебе довелося?
2007/02/24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359073
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 20.06.2020
Спостерігаю за Арсеном, як він радіє, коли бачить інших дітей (а частенько – і дорослих, які усміхаються до нього), як хоче помацати їх, притулитися до них – і приходить думка: виявляється, любов до ближнього, до подібного собі є у нас від найперших наших днів. (Мама каже, що у його віці і я була такою...) Ця любов не з”являється колись потім, тому що священик у церкві так нас навчив – вона закладена у нас Господом від самого початку.
Але куди ж вона дівається пізніше, коли підростаємо? Чому зникає? Чому безумовне почуття приязні до кожного собі подібного натомість поступається місцем егоїстичному почуттю ласки й любові в першу чергу до того, хто любить і симпатизує нам, або навіть є нам чимось корисним? Чому замість любити ближнього, ми ненавидимо, проклинаємо, убиваємо? Ми ж усі були дітьми – то чому ж виростаємо такими черствими, і – такими ж виховуємо своїх дітей? Ми самі придушуємо у них це почуття, або й просто – своєї байдужістю не допомагаємо йому розвинутися, перерости у те, що може стати жертвеною любов”ю до кожного, яка дійсно здатна врятувати світ. Ми створені за подобою Бога – чому ж поводимо себе, мов діти диявола?
...Тепер я розумію, чому Ісус казав: „Пустіть дітей приходити до мене, і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.”
25-28/04/2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357741
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 20.06.2020
Сонце червоне з-за гір.
Над ставком – набурмосені чаплі.
Ранок робочий.
2015-08-30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825291
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 20.06.2020
Іскрять сніжинки,
Й усміхнувся Будда
Дарунку Неба.
2014-12-08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542318
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 20.06.2020
2012 рік
Вже вільха листочки пожовклі зронила
На озеро тихе.
Наблизилась осінь.
26/07
Сосни величні обабіч стежини
Спокоєм дихають.
Їду до озера.
26/07
Вітер коліна голі цілує.
Коник сюркоче.
Тиша над лугом.
6/08
Темні хмари і сонце червоне.
І веселка од краю до краю.
Свіжість післягрозова.
8/08
Вдарив дзвін у далекому храмі.
І схилилися гори –
В молитві.
16/08
Я чужий в цьому місті примар…
Брунатні іскринки у келиху –
Забути.
24/08
(Дії 17/25)
В мені Твоє дихання.
Хто я без Тебе?
Камінь бездушний.
24/08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389315
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 20.06.2020
О, українці, що за лихо з вами?
Чи козаків ви – дочки і сини,
Якщо в серцях зростили бур'яни
І поле заквічали полинами?
Стихає пісня: щира і дзвінка!
Ви – нація, ви – річка повновода!
Де причаїлись гідність і свобода
У вашій славній, гарній ДНК?
Ой, схаменіться зараз! Навздогінці!
Від кого ви чекаєте спонуки?
На вас ще сподіваються онуки,
Що народитись мають! Українці!
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827021
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 20.06.2020
Ой, спіткнулось серце об жорстоке слово, –
Як об гострий камінь, вдарилось добряче –
Плакало безслізно, зойкало безмовно,
Щоб ніхто не чув і ніхто не бачив.
Застудили серце не дощі осінні
І вітри колючі, а серця байдужі.
Хто цьому зарадить в нашій медицині ?
А заплаче скрипка і воно одужа.
Що пережило, пам`ятати буде,
Хай його осудить за сивини хтось !
Думає, страждає, барабанить в груди
На чотири камери, просто так – насос.
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816754
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 20.06.2020
День відлітає, темніша його силует.
Якось неждано у душу проникла не проза.
Вечір домашній – звичайний, здавалось, сюжет…
Чиста печаль і натхнення – як сніг і мімоза !
Нащо весна надсилає шалені листи ?
Стомлене серце в полон захопила не втома !
Знаю вже я, що зі мною ? Так, знаю ! Це ти
Спокій забрав, і з`явилась ця даль невідома !
Хай неповторність живе в паралельних світах !
Тільки крізь межі у них пробивається ніжність –
Ти зацілуєш всесильний, великий мій страх !
Я подарую цей вірш, наче перший підсніжник !
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815907
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 20.06.2020
Що ж розлетітись вам тепер пора!
Щасти вам, любі! А ніхто не знає,
Що вас чекає десь, в далекім краї…
За ваші парти сяде дітвора…
І хтось з малих дівчаток та хлоп`ят
Допише те, що ви не дописали.
А вам саме життя поставить бали –
У віртуальний тільки атестат.
Всього для вас відкриється сповна :
Спокус безмежність, радощі, тривоги.
Вертайтесь завжди в інший край дороги :
Доріг багато, в рідний край – одна!
Зустрінемось і пам`ять нашу втішимо!
Побачать вас школярики малі.
Чомусь здаються ваші вчителі,
Чи й справді є для них уже старішими…
Літа зростають швидко у вазі…
Хай будуть ваші мрії не примарними,
А долі тільки вдалими і гарними!
Терпіння вам, терпіння сто разів!
Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793118
дата надходження 25.05.2018
дата закладки 20.06.2020
Чорнобиль виживав щосили.
Бродила паніка в юрмі.
У травні трави голосили.
Мовчали ЗМІ.
Ми не вгризалися в науку.
Сімнадцять нам було коли
Горнули у садку пилюку
І йод пили.
Тріщали зморені вокзали,
А десь жили собі “титани”.
Асфальти ледве просихали,
Цвіли каштани.
Гуляла Києвом примара,
Тремтіли збурені антени.
Бомбила навіжена хмара
Чудесні гени.
Вселялася у долі дата –
На календар лягали тіні.
І йшли до шлюбу молодята
Тут, в Україні.
Тримались за життя зубами –
Берем уроки в Хіросіми…
В лікарнях засинають мами
З дітьми малими.
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788869
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 20.06.2020
Пора мені – чекай мене завжди.
Печалям нашим ще горіть дотла!
Я все лишу і повернусь туди,
Де наша зірка щастям розцвіла.
Вокзал, перон і – туга на пероні!
Зелені, наче туга, поїзди
Не розімкнуть сердець, лише долоні.
Я повернусь – чекай мене завжди!
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785392
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 20.06.2020
Бувай – а я спішу в нікуди !
Судилися мені буденні і сумні
Без тебе нові дні –
Я звикну, будь що буде !
Бувай ! А смуток – через край !
А варто : отак життя – на карту ?
Найтяжчі ці хвилини старту
Від тебе ! Що ж – бувай !
Бувай ! Думки мої пречисті,
А ніч спада на плечі…
Ти пам`ятай цей вечір
І дощ в чужому місті.
Бувай ! Нічого вже між нами,
Лиш цигарковий дим.
А я сп`яніла ним,
Що не прийду до тями.
Бувай ! В тролейбуснім вікні
Зникає рідне дуже.
І так мені байдуже,
Так все одно мені,
Куди поїду, знай !
Минулого не зви :
Ми будем вже “на Ви”…
Пора обом ! Бувай !
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778137
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.06.2020
Книжними ставали вечори,
Глибшала печаль і суть речей.
Ще мовчала (тільки до пори !)
Незабутня магія ночей.
Мрії набирали висоти,
Наче в небі, у далекій долі
Сходив мій чудесний місяць – ти !
Космос мого серця божеволів !
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777993
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.06.2020
Хоча червона, мабуть квітка неба,
Тому ця квітка, як для всіх, так і для тебе.
Найкраща квітка - це троянда,
Ціну рівняють до діаманта,
Її прекрасні пелюстки.
Хоч в неї є прості листки,
Але гарну має вроду.
Ти отримаєш насолоду,
От побачиш, квітка ця
Буде зразу до лиця.
Як спішиш жити - закохаєшся,
Візьми цю квітку, не барися.
Візьми цю квітку непросту:
Її знають може і в Уганді.
Візьми листівки, візьми квітку ту,
Дай кожній жінці по троянді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672908
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 20.06.2020
Приходить час і ваблять нас вокзали –
Берем квитки, отримуєм – білети…
Щоб душу інші втішили сюжети,
Яких свої дощі не написали.
Ми, перелітні, втративши в вазі,
Такі долаєм позахмарні траси,
А не платформи чи дорожні каси
І летимо, хоч на одній нозі !
Лишаєм тихі острівці свої,
Про непогоду думаючи мало,
Щоб десь були, щоб завжди нас чекали
Далекі хоч та теплії краї.
Хай їх шкодують стужі і сніги,
Не обшмагавши їм садів, ні квітів,
Щоб усміхались, сонечком зігріті
Краї жадані, серцю дорогі !
Щоб і між нас не сталося зими,
Щоб наші душі теж цвіли розмаєм…
І знали ми про те, про що ми знаєм;
І ми були і не згасали ми.
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776623
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 20.06.2020
Ромашка з давніх ще віків
В серцях коханих сумнів будить –
Зривають руки пелюстки :
“Не любить… Любить !”
Комусь всміхнеться мило доля,
Комусь покаже люто спину,
Комусь судилося загинуть
Ромашкою в чужому полі.
Цікавість вколисати тяжко :
Чекати щастя чи розпуки ?
Хто лиш одну згубив ромашку,
А в кого вже зелені руки…
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776149
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 20.06.2020
Простіть того, хто Вас кохає,
Кому цей пломінь не на мить.
Того, хто вірить Вам безкрає,
Не осудіть, не остудіть !
Простіть того, хто Вас кохає,
Того, хто не зустрівши б Вас,
Уже б зачах, навік погас,
А так – живе і як палає !
Простіть того, хто Вас кохає,
В чиїм житті Ви – над усе,
Чия душа цей хрест несе,
А ніжність виходу шукає.
Простіть того, хто Вас кохає,
А Вам не сміє нести квітів,
Даруйте літу, що не знає,
Весни, як Ви, в усьому світі !
Простіть того, хто Вас кохає,
Кого жаданням лихоліть
Не Бог, кохання покарає.
А Ви простіть. Чи не простіть !
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775716
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 20.06.2020
Може, буває на світі любов без печалі –
Радість чиясь досягає постійних висот,
І рівновага приность плоди небувалі –
Рай на Землі. А в раю не буває турбот !
Мабуть, у небі чиємусь є сонце барвисте –
Майже розумне, що знає про міру і межі !
Ніжну веселку малює над дахом, над містом,
Пестить обранців своїх і не чинить пожежі.
Звісно, у когось поняття нема про розлуку,
Спільна кімната на двох і вечеря, і сон,
Вічна гармонія сфер – і ні вітру, ні звуку :
Серце із серцем чиїсь гомонять в унісон…
Знаємо ми, що буває у сфері високій !
Снилось комусь, що ніколи у нас не мине ?
Я не віддам за казковий, розмірений спокій
Шторм, де без тебе нема і не буде мене !..
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779448
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 20.06.2020
ЯБЛУКА
Падають яблука додолу,
покотились тичком до мішка,
трусимо яблуню кволу,
застигла перед яблуком рука.
Ти не один, тебе багато,
твої думки окремі люди,
уже не тішить всяке свято,
лиш з віром в серці досі груди.
Чиї м'язи до ябка рвуться,
ще ізмалку як змужнілі,
які у батька сили вчуться,
які ще змалку були смілі.
А мій тато трясе гілку,
а мій тато ябка рве,
а я в житті тоненьку стрілку
знайшов, шукаю все нове.
Я не один, мене багато,
як подружитися з собою?
А як пробачить свого брата?
Як поріднитись із сестрою?
Як щастя з друзями спіймати?
А душа рветься, не болить!
Зумів я яблуко дістати,
лиш за одну прекрасну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666626
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 20.06.2020
СОНЦЕ
Засіяло в небі красне сонце,
Може дуже гарно, може сон це.
Я не сплю і краса світ заполонила,
Кольорові хмари близько і картина мила.
Я не сплю і полярне сяйво дивиться з небес,
Таке навіть допоможе пережити стрес.
Сонце промінь запустило мені в вічі,
Як козак-характерник в Запорізькій Січі,
Наче кулю, уловив промінь той зубами.
Не стримався усміхнувся, відкрив рот губами.
Таке славне наше сонце, лиш промінь злови.
Нехай зникне всяке зло, ви
Усміхніться теж,
У сонця радості без меж:
Світить сонце, наче радість, наче сміх
Всього Всесвіту, що дивиться на всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666492
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 20.06.2020
Фальшивих слів мені уже не треба.
Від усмішок фальшивих я втомилась.
Нещирістю твоєю не зігрілась.
Тобою дихать зникла вже потреба.
Ким був для мене – я не зрозуміла.
Старанно приховали себе справжніх.
Вже не бракує дотиків вчорашніх.
Не хочу більш полону твого тіла.
Залиш мене, пусти мене на волю.
Твоя любов – немов весняна повінь –
Зійшла й згасила в серці моїм пломінь.
(Чому ж душа іще тремтить від болю?..)
~2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582429
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 20.06.2020
Струнка хата і ранковий спів півня,
З заходу на схід, з півночі на південь -
Одна з доріг завжди веде в село,
Де вічно юне дитинства тепло́.
Неначе сліди від цілунків весни,
Усі квіти в садку розцвіли,
І ті ж на городі бур’яни
На тім же місці, де й завжди росли.
Село це окрема країна, країна в країні,
Перед ним герої стають на коліна,
І казка у ньому знаходить початок
Про вільне небо над гніздом журавленяти.
19.06.2020
Картинка з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880155
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Ми повинні зробити все для того,
Щоб у грудях було почуття перемоги,
Тоді нікому і нічому не під силу,
На зло зламати наші крила,
Усмішка на те й вона й існує,
Що вона лиш щирість шанує,
І пам’ятаймо! Ми у світі не тому,
Щоб доповнювати тінями пітьму,
А тому, щоб кожен в цьому світі
Був щасливим в істинному світлі.
16.06.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879886
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Досконале завжди досконале тоді, коли досконалі частини, з яких воно складається;
Наприклад, білосніжний сніг, який блищить в морозний зимовий сонячний день.
Його сніжинки, з яких він складається, майстерно вирізьблені зірочки, які навіть не схожі одна на одну,
а всі разом вони роблять зиму блискучо -білою.
І навіть жінка. Чисте тіло, красивий акуратний манікюр;
сережки, браслети, персні;
вимите чисте волосся і зачіска,
і ще багато багато жіночих секретів,
Так ми бачимо милу жінку, красиву і охайну;
В більших випадках це діє всюди:
Все, що нам є пред’явити світу, потребує досконалості, хоча б максимального до неї приближення;
Хоча почуття досконалого у всіх різне:
Для когось картина художника – шедевр, для когось – мазанина.
Будьмо ближче до того, що конкретно для нас є досконалим.
Це красиво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879762
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Померкли кольори, усе посутеніло:
Де була жива вода, вона помутніла;
Де було сонце - чорна хмара;
Де було «кохаю», стало «кохала»;
В одному числі всі множини;
Де був сенс, там спорожніло.
Сховаюсь за горами,
Поговорю з вітрами,
Послухаю про що вони шепочуть…
Подивлюсь, як мутна вода дзюркоче,
Як хмара чорна дощем розпадається,
Кохання живе, коли воно зізнається,
Множини усі в одному числі,
Новий сенс займе місця ці пусті,
А вітри шепочуться щось про своє,
Мені часом здається, я люблю, коли в сутінках усе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879669
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 20.06.2020
З цим літом ми все зможемо -
Знов полюбити, бути щасливими –
Всі літа між собою схожі,
Але кожне по–своєму особливе.
Яскраве сонце, ясне небо
Зелені дерева, зелена трава
І хтось, колись, коли–небудь…
Це скаже: "цей хтось мабуть я".
Так посвітліло навколо,
Нехай посвітліють і наші серця,
Часом здається, що літо це блакитнооке
Світловолосе миле дівча.
12.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879427
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 20.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020
Я була молодою, ходила до школи вітрів,
Припливали , бувало, дощі і вели семінари...
Покохав мене аґрус, одразу, як тільки зустрів,
Ми були еталоном садово-городньої пари...
Я його затіняла, вірші він для мене складав,
Сперечалися ми про корисні властивості груші...
І морози були, і посухи, й весняна вода,
Наші віти сплелися, в них наші кохалися душі...
Час спливав, сад старів , в рукавичці безжальна рука
Нас водночас убила обох, як його прибирала.
Свіжозрита земля- поминального обрис вінка...
Працьовита рука із граблями і це в мене вкрала.
Я тепер не цвіту, бо душа нам дається лиш раз
І вона надчутлива до болю близької рослини...
Знай, людино...Дерева не знають образ...
Тож зроби собі лавку з моєї сливової спини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880234
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Максимум зусиль, максимум дотиків,
Ціль - в центр мішені попасти дротиком,
Запах дощу в провітреній кімнаті,
Як дощ падати і зникати,
Солодкі слова розтанули,
Ми двоє ситі обманами,
Наша любов ще один обман,
Разом ми: я сама з тобою і ти зі мною сам.
Скажи лиш одне…
Які були почуття твої?
З кришталю й ти боявся не розбити?
Чи з бруду, що хотілось швидше змити?
Я сама знаю відповідь -
З ілюзії про одну любов на все життя,
Це не лише твоя помилка, а і моя.
Вечори без мене, те що тобі бажаю,
І мені теж саме бажаєш, я знаю
Розігнатись і розсипатись попелом
В твоїй попільничці, це все, що лишилося від ангела,
Нарядна я, сама у порожній кімнаті,
Ми як дві точки в замкнутому квадраті,
Дні на підвіконні з чашкою кави,
Щоб забути все те, що було між нами
Скажи лиш одне….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878548
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Я не одна
Люблю віночки калини,
Навесні, коли цвіте земля,
Коли, немов би наречена дівчина,
Залишила на ній своє вбрання.
Я не одна
Колись всім серцем полюбила
І вибрала його душою,
Але на серці залишилась
Любов та раною живою.
Я не одна
Згубилась серед квітів,
Не змогла стежку віднайти,
А тая стежка в калиновім цвіті
Простелена на самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877784
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 20.06.2020
Якщо б всі люди на землі за одну секунду стали пташками,
Всі відразу ж перелетіли всю землю, відвідали б кожен куток Землі
(мені так здається);
Прогулянка по повітрю;
Розправивши крила, дивитись вниз з висоти,
Напитись легкої втоми і присісти десь на даху, горі, дереві для відпочинку.
Напевно воля - якби вони знову побажали стати людьми;
Для людини – все, навіть така примха як мріяти, також для людини.
І половиною не користуємося тим, що нам дано.
В цьому і різниця - пташка досконало користується всіма можливостями даними їй від природи;
Ми все псуємо - не бачимо натхненно створеного світу для сприятливого щасливого життя в ньому;
Кожен вартий своєї волі,
Бути самим собою,
бути подібними до птахів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876843
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 20.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2020
Відкрила для себе нові думки.
Якось у фільмі почула два вислови: «шаблонне мислення» і «нестандартне мислення».
Часто, керуючись бажанням виділитись, ми стараємось мислити нестандартно.
Щоб сфотографувати квітку, ми стараємось зловити найпривабливіший для неї ракурс:
зверху донизу, або під кутом;
Я помітила, що мислення шаблонне, наприклад сфотографувати квітку прямо,
так як воно є – не менш привабливо, а навіть навпаки!
Всі чомусь прагнуть зараз креативу, новостворення, але цей креатив будується на шаблонах давно всім відомим,
креатив це побачити в звичних речах щось унікальне, незвичайне, під іншим кутом.
Тому перше дивіться під прямим кутом, а потім генеруйте нові ідеї.
Усвідомлення того, що ти не досконалий, маєш свої недоліки, свої «доліки», плюси і мінуси, які будує тебе справжнього – це зрілість.
Плюс і мінус притягуються (це фізика),
Ти це місяць, що дивиться на світ лише з тієї сторони, що освітлюється сонцем і майже ніколи не повертається темною стороною, а вона, ой, як є у всіх. (це філософія).
Шаблонне і нестандартне мислення.
Музиканти спочатку вивчають мелодії великих митців, грамоту, а потім пишуть музику самі.
Щоб створити оригінальну картинку, потрібно підібрати і помайструвати над «шаблонними»
Для прикладу маю наступне,
Як кажуть, дівчині треба вчитись, потім вийти заміж по любові, народити дитину, а краще двоє, і берегти домашнє вогнище, а якщо вийде, ще можна спробувати побудувати кар’єру,
У всіх так виходить? Звичайно ні, виходить нестандартно: народжують дуже рано, або пізніше, розлучаються, виходять заміж вдруге, народжують від різних чоловіків, або взагалі не народжують, або просто будують кар’єру, не маючи ніякої родини.
Жінка сама від природи нестандартний мислитель - митець, тобто той, хто створює, і кожна унікальна, як і унікальне нове життя, яке вона дає,
народжуючи в світ нову людину, і випромінює таке тепло, ніжність і турботу, від якої дерево може загорітися.
Змінюються потреби, задовольнивши одні, приходять інші.
Найважливіший шаблон це ти справжній, з недоліками і «доліками»,
Усвідомлення - це зрілість і вона не приходить бо тобі н – стільки років, або н7 – років, вона знає свій час.
Все на світі має свій час.
Зрілість тотожна мудрості,
Мисли так, як ти мислиш,
говори те, що ти кажеш
і подаруй себе цьому світу.
З повагою, Арі.
27.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875115
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 19.06.2020
Я навчилася слухати тишу,
Знизу дивитися уверх,
Коли там, десь вище,
Увесь космос завмер.
Моє серце б’ється не швидше,
А навпаки - повільніше,
Кожен раз, коли сниться,
Що стаю я сильніша,
У тому моя сила,
Що я слабка,
Коли сльози змили,
Мій образ здалека,
Не в золоті мій скарб,
Не десь закопаний в землі,
А в серці, частка, яку ти вкрав,
Й порожнім місцем залишив в мені.
02.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874342
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 19.06.2020
Водоспади сліз… безперервний потік,
І те озеро, в яке впадає, також зі сліз,
І темна ніч все не збагне,
Як змусити заснути тебе,
Буває місяць з сонцем на одному небі,
Як білі два закоханих лебеді,
На тому озері зі сліз,
Коли він від зла її беріг,
Та тільки сльози прісні, як із джерела,
Коли вона від зла його берегла.
27/04/2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873717
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 19.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2020
Шукай мене,
Я розмальована на фотографії чорно - білій,
Шукай мене,
Я одна із зграї птахів,
Де сонце з ниток хмари плете.
Серед білих квітів,
Шукай мене…
Відчуваєш? Я там, де тебе завжди чекають,
Розуміють,
так як ти відчувають,
Любов не руйнує,
вона створює,
І ти ніколи не порушував,
що любов це ми двоє,
Відчуваєш?
Твій дім це є наш дім,
І нам тепло в нім,
Знаєш, я ніколи не жалкувала про те,
Що з усіх милолицих обрала тебе.
Я живу так, як уві сні,
Я хто сказав, що сни всі завжди ясні?
Бувають сірі дні і світлі,
Та хіба в цьому суть?
Завжди однаково люблю.
Й щаслива в ці дні різні.
20.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872770
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 19.06.2020
Найголовніше це бути таким, як ти відчуваєш,
якщо тобі болить, натягнута усмішка біль не затамує,
просто є в житті почуття, які просто треба пережити,
але ні в якому разі не фальшивити за маскою.
Завдані рани любов’ю лікуються любов’ю!
Темрява це відсутність світла і ця відсутність завжди тимчасова,
світло завжди проб’ється і розвіє темряву!
Ніхто не бажає нам лихої долі, навіть вороги, повірте! ( вороги зайняті думками про власне благополуччя).
Життя непросте, складне, але всі ми знаємо, що складне складається з простого,
візьмемо простий один день - турбот одного дня в нашому житті вистачає, а завтра саме про себе подбає. ( ця мудрість завжди буде актуальною, правдивою і корисною для кожного)
Мені болить палаючим вогнем в душі смерть моєї коханої людини,
скорбота полонила мене і не відпускає,
кожного разу коли я плачу,
мені здається, що єдиний порятунок - виплакати свою печаль, але це печаль настільки глибока, що не видно її дна.
(нижче я написала ще один вірш.... запрошую прочитати).
Сталі: минуле, теперішнє, майбутнє, час міняє місцями – теперішнє стає минулим, майбутнє - теперішнім.Те, як ми мислемо і як відчуваємо і є наше все, і ми повинні прийняти свої почуття такими якими вони є, прийняти і пережити всю їхню глибину, впорядкувати мислення і направити його на ті прості частини життя, які роблять його складним,
налаштуватись на те, що все добре, все стається так як має бути.
Через два дні Пасха, у неділю 19 квітня 2020 року.
Це свято в першу чергу для мене це перемога Ісуса Христа над смертю, навіть смерть немає над Ним своєї влади про що і кажуть слова « Христос Воскрес»
Гарної вам Пасхи, правди, світла, блаженного спокою в життя.
Люблю безмежно, обережно,
Так як буває, назавжди!
Жаль, що про це тобі сказати
Можуть лише сльози мої.
Ти вмер. Весну забрав з собою,
Лише одного не прийму -
Чому пішов і залишив мене
З зимою холодною одну.
Пробач, мій рідний…
Я та, що плаче про тебе душа моя,
І як би не було важко чи легко,
Я і зараз захоплююсь твоєю любов’ю до життя.
(13 квітня 2020 року)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872399
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 19.06.2020
Познайомся з собою. Подивись навколо: на те, що ти робиш,
чим би ти не займався – це є ти,
за чим ти плачеш – це є ти,
про що радієш – це є ти.
Все, щоб ти не робив, ти вкладаєш свої власні цінності, набуті з дитинства до цієї самої миті, коли ти читаєш цей текст.
Не займайся пошуками себе - все життя - в Космосі , ще десь,
надіюсь ці мої слова тобі допоможуть.
Ти там, де серце твоє, послухай, що воно тобі каже і слідуй за його словами, так казали мудреці різних часів, і повір смартфони,
« Інстаграм» цю мудрість собою не замінили.
Не діли своє життя на до і після,
твоє життя це одна цілісна картина.
Легко казати слухай своє серце, як його слухати, через навушники? Так, через навушники, бо навіть ті твої улюблені пісні, які ти слухаєш постійно – це також є ти.
Помічай людей навколо себе, яких ці поради чи думки, як бажаєш, також стосуються,
поважай це і враховуй.
Маєш проблему – знайди не лише її причину, а її суть, і проблема розвіється стикнувшись віч – на - віч з твоєю мудрістю.
Якщо ти з чимось не згоден – кажи про це,
якщо тебе щось дратує – кажи про це, з роздратуванням,
любиш – скажи про це, з любов’ю.
Такі думки сьогодні мені прийшли,
те, що раджу щиро робити тобі, якщо віриш мені,
те, з чого почну наступну хвилину,
і перестану лінуватися ставити під своїми творами дату.
Будь щасливим.
13.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871890
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 19.06.2020
Жаль… за скалічені долі,
Що війна (розруха) залишила,
Що із рідним краєм, із близькими,
Вона ці долі розлучила.
Жаль… за поранених,
Що повмирали з думкою не про смерть,
За всіх, хто нею хвалений,
І нею розбитий вщент.
Жаль…за пролиту кров,
за вірність і обставини,
У кого дім був там, де був покров,
у тих, чиї могили травою позаростали.
Жаль… що ми і вільні,
Й радісні, не знаємо шляху свого,
Він, ніби на терновому вінку покладений,
І як він, тягнеться по колу.
Жаль…що не всі побачили,
Як світ розцвів, нарешті, своїм цвітом,
А не чужим, ми всі красиві, зважені
Прадідів, прабабусь є діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870637
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 19.06.2020
Нам з тобою не по дорозі,
Цієї ночі ніч заснула,
Та чому ж усі шляхи нас зводять,
І нас з тобою зрада торкнулась.
Змінила зачіску, стиль одягатись,
Хочу забути все що сталось,
Так я повинна зізнатись,
Перед очима, як ви з нею кохались.
Цей мій біль залиш собі,
Далі я одна, без тебе,
Бо ти для мене відтепер,
Образ, як виглядає зрада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870406
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 19.06.2020
Іди до нас.
Серед метушливих перехожих, ти не такий, як вони,
і для них ти перехожий, не такий, як вони.
Запроси весну на побачення, помийся, одягнися гарно, візьми букет квітів,
залиш на потім всю печаль, яка досі живе на серці власним життям,
Навчись у неї, також живи власним життям, але окремо від неї.
Все, що з нами стається, не обов’язково приймати як належне, сперечайся з цінностями, які не є цінність для тебе,
і ти помітиш, що та весна, яку ти запросив на побачення прийде вчасно
секунду в секунду, бо щастя не змушує чекати, воно чекає, коли ти будеш до нього готовий.
Так, весна – це щастя, так…образно, коли все оживає, народжується, прокидається від довгого сну, асоціюю весну з щастям. Весни тобі на серце.
Іди до нас, твоїх перехожих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870251
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 19.06.2020
Я наступив на тінь іншої людини,
Я розбив мрії: власні і чужі,
Не тут, де ворог на іншій стороні,
Хотілося би буть мені.
Я подивився ворогу в лице,
Я вперше зважився…
Та я побачив там себе,
Ніби в дзеркалі відображення.
Наш перший ворог це ти сам,
Твоє єство прийми всеціло,
В його лиці, в його очах,
Все що мені, йому боліло.
Я відпустив його із миром,
Все як є, прийняв душею,
І мене печаль уся покинула,
І війна пішла із нею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870078
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 19.06.2020
З заходу на схід,
З півночі на південь,
Із усіх усюд,
Шлях до тебе рівний.
Тисячі секунд,
Тисячі думок,
Там і тут,
Впевнений крок.
Золото це ти,
Світи світу,
З легкістю іти,
Або просто пропасти.
В гості до тебе назавжди,
Мій дім там, де ти,
Я зміг тебе знайти,
А ти змогла дочекатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867937
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 19.06.2020
Кого ти кохаєш насправді?
Хто приходить у твої сни?
Ти солодка отрута, по правді
Я думав нарешті від тебе піти...
Твої губи - лимонні і терпкі
Язик твій палить як коньяк
А очі твої такі незалежні!
Я хочу тебе неначе маньяк
Я хочу тримати тебе за волосся
Лишати на шкірі сліди....
Ти знаєш, давно уже все відбулося
От тільки тепер це не ти
Кого ти кохаєш насправді?
Чому ти вбиваєш мене без жалю?
Мої поцілунки сьогодні - останні
Скажи мені - хто це, молю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880199
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Не зв`яжеш серця
Ілюзія дитяча
У хмари воля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880194
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
вона ловить вітер: найніжніший з вітрів,
що провів би її через море:
через буремні протоки і небезпечні рифи
в моїх ідіотських витівках
і незбагненних дурницях.
вона постає, вона сходить, як сходить сонце,
і читає в мені докладно та ясно
все, чого сам не бачу.
заглибина в подушці – там був її лікоть.
то, як гніздо покинуте. де вона, де поділася?
вона, як вода. вона міниться і втікає,
а ось вона тут: небо ясне наді мною.
ні, то вона похилилась, мов верба над водою.
вона омиває мене, як хвиля – берег.
я, мов рибина в ятері;
я, мов цяцька в подарунковій обгортці,
спіймався в м'якій серцевині у себе.
літнє сонце мене покинуло, як такого,
що навчився любити зиму.
вона хороша, добра, гарна.
вона від бога;
вона наді мною схиляється,
ніби верба над водою.
з нею ангел в повному бойовому спорядженні.
він заступає мене
від дощу, й від брехні, й від ворожої кулі.
знаю: якби я впав,
вона проповзла б сотню миль під колючим дротом,
щоб витягти, де трава, і пташки, і сонце.
коли я страшний і скажений, і в'їдливий,
вона все одно не боїться.
її слово, як тіло тепле, м'яке, довірливе.
вона напуває мене, обіймаючи,
щоб я міг підвести голову;
гадаю, колись я й сам так навчуся:
схилятимуся перед нею, як тепер
вона до мене схильна, – як схиляється
над землею небом,
вербою над водою.
за твором: bends like a willow, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767257
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 19.06.2020
коли прокидаюся десь в незнайомій кімнаті,
щоразу бачу: світанок не настав.
є лиш тонкий горизонт між нами,
далекий рубіж напівсонного сяйва.
знай, я відчув її поруч уві сні минулої ночі.
постіль моя горить, я злякався, і мусив прокинутися.
і як мені тепер означити межу моєї дійсности?
вона мов змія вислизає, і віддаляється, й шириться.
та я намагався, старався її утримати. –
окреслити, намалювати – й на стіні почепити на згадку:
[i]злови цю живу та рухливу грань, опечися
чи завтра, чи післязавтра,
чи хоч коли, та навіки.[/i]
знайомі тіні в цій незнайомій кімнаті
досі тут, наче хочуть, щоб їх упіймав.
здається, вони залишаться навіть тоді,
коли згаснуть всі ліхтарі надворі
і буде розбитися так, як і вчора,
порожньому світанку.
моє особисте кіно триває в моїй голові.
яку мені кнопку натиснути, щоб переграти?
я перегрівся, загрався. зловити рухливу межу,
межу мого сну про неї.
ти вгадала. вона була поруч, я обіймав її,
а тепер, мов чамрений, сиджу тут сам,
і постіль моя холодна
за твором: the walking edge, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766570
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 19.06.2020
є світло в цій хаті
в цьому лісі в цей час.
є думка в голові одного чоловіка.
він носить свої мрії, як пальто на плечі,
коли подає тобі чашку вранішнього кохання.
і коли він підходить, кожен крок йому довгий,
як пів життя.
він не вміє жодного слова,
яке б ти зрозуміла.
але він вкладає свої жалі в розпачливий рух рукою,
подаючи тобі чашку гарячого смутку вранці;
аж йому дух перехоплює:
він бачить в вікні їдальні
стіл для двох, і свічки на ньому;
якісь дивні капці сушаться біля вогню,
якісь дивні чоботи – в передпокою.
надінь мені на голову цього картуза.
я розвертаюся геть і йду собі геть гуляти
за твором: pibroch ( cap in hand ), jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765566
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 19.06.2020
У мене було натхнення, і я писала вірші
про почуття, про Долю, про все, що мене хвилювало.
Я любила цей збитий ритм та відсутність рими.
Про що писати, я, на диво, не знала.
Вірші приходять, ніби мені їх хтось каже,
і вони здаються такими мудрими та старими,
хоча насправді це - нова хвиля.
Попіл Фенікса, чи може, це уже сажа?
Якщо я не пишу, чи я досі вважаюсь поетом?
Чи я маю притримуватись одного і того ж стилю?
Скільки я маю написати беззмістовних памфлетів,
щоб повернутись до того, про що всі говорили?
І цей вірш - як примус, я хотіла хоч щось написати,
підтримати статус автора,
проігнорувати примітивні дієслівні римування.
Римування? Старання? Кохання?
Деколи рими дурні, коли насправді нема що сказати.
Натхнення це мала проститутка,
що насправді не піддається контролю,
я ніколи не вважала, що мені не вистачає сили волі,
щоб писати.
Та зараз я хочу, перечитую старі твори -
вони такі цікаві, і – так, я розумію,
чому про них досі говорять,
і чому я можу про себе говорити
як про поета.
Так, я поет,
якому деколи нічого робити,
що втрачає натхнення, буває, на тижні.
Напевно, я так і не втраплю в престижні.
Я занадто яскрава – така моя слава.
А тепер - кінець вірша.
І, за моїм правилом, він має бути
цікавим. Так, цікавим – оце й стереотип;
а ще один – ламати, рвати і метати.
Як вийшло, так і буде: поезія – мій хліб,
а масло: римувати чи не римувати.
без згоди автора: Попіл Фенікса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764678
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 19.06.2020
Jeden Tag begegne ich Geschichten.
Ich höre Leute,
reden,
schreien,
kichern.
Wir sind nicht einsam, nur interessant,
selbstkonzentriert,
hochnäsig,
provokant.
Man kann sich lieben - oder sich verlieren,
die Welt beobachten,
wahrnehmen
und kapieren,
und die Geschichten, die vergisst man nicht,
man sucht
und findet
fast das Gleichgewicht.
Wenn ich größer schreiben können würde,
so wie im Buch,
Roman,
Verfassung über
Würde,
dann könnte über jeden Menschen ich was schreiben,
über die Liebe,
Leben,
Lust und
Leiden,
aber man kann in das Gehirn nicht einbrechen:
da muss ich noch behutsam
mit den Menschen sprechen.
Кожного дня я натрапляю на
Історії.
Я чую людей,
Вони говорять,
Кричать,
Хіхікають.
Ми не самотні, лише
Цікаві
Сконцентровані на собі
Із задертими носами
Провокуючі.
Можна себе любити - або загубити,
Спостерігати за світом,
Сприймати його
І розуміти,
І ті історії, їх не забуваєш,
Ти майже
Знаходиш рівновагу.
Якби я могла писати більшим форматом,
Як у книзі,
Романі
Чи конституції,
То я могла б написати про кожну людину,
Про любов,
Життя,
Прагнення та
Страждання,
Але я не можу вторгнутися у мозок:
Я досі мушу обережно розмовляти з людьми
автор і перекладач: Попіл Фенікса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764676
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 19.06.2020
позич мені вуха, назвати тебе дурною.
безперечно, тебе цілувала відьма у лісі вночі. –
а що обіцяла? мабуть, її почуття
були дуже чесні й щирі,
бо обіцянка справдилася: він зачаровано слухав
тим часом, як ти реготала
й льотрала десь далеко.
падає листя червоне, і жовте, й буре – однакове.
любов, що ти знайшла – надворі під дощем.
дощ її омиває, і промиває рани.
відьма свою обіцянку виконала,
й тепер ти шукаєш
ще кого-небудь, иншого
для потіхи твого себелюбства.
шукай та вишукуй, нишпор по всіх світах,
та ти лиш змарнуєш час: дурнів таких вже немає.
бачиш, як падає листя? ти надто сліпа, щоб бачити;
ти надто дурна, що повірила
обіцянкам старої відьми.
шкода! ти не знайдеш нічого,
та в тому ж і є своя справедливість:
він був віддав тобі все, а ти на то все начхала.
шкода: то й була твоя доля. відьма тобі обіцяла –
відьма все чесно зробила:
обітниця стала прокльоном;
не чекай ні на кого: хтось прийде, та він спізниться.
за твором: witch's promise, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763779
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 19.06.2020
бачу, вже завтра я з'їду з цього шляху;
може, навіть комусь подарую свою машину.
бо так мені сказали:
скинь оберти, кинь пиху,
бо відчуваю, вже досить: загинеш, і я загину.
дитино, я взяв би тебе з собою
як завгодно далеко, якби знав, куди йду.
не дивися на те, чого я не хочу бачити. –
горе, бачу в майбутньому
тільки морок і всяку біду.
ти не слухаєш того, чого я не хочу казати.
з того всього, чого не буде,
я ніколи не буду нічим.
можу пошитися в дурні, в зрадники чи в ренегати –
потім колись докладно, мов казку, про те оповім.
не дивися, дивися, дивися, дивися, дивися, де йду.
не дивися, дивися, дивися, дивися, дивися, де йду.
не дивися, бо я не хочу.
завтра тебе побачу
перелякану, тиху й бліду,
розгублену, замріяну – а може, й ще солодшу.
що ранок, то новина. так, дивні діла господні.
завтрашній день дає, чого не бажав би сьогодні
за твором: song for jeffrey, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763606
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 19.06.2020
Хоч як би там далеко не була –
Ти завжди поряд, дуже-дуже близько,
Давно ти в мене в серці проросла,
Моє кохане лагідне дівчисько.
У світі довіряю лиш тобі,
З тобою справжній, бо душа кохає,
Та коли поряд трохи не в собі
І значення ніщо уже не має
Я більш себе нікому не відкрив,
Казати ці слова не дуже просто.
У кожному житті бува обрив,
Хоч тобі двадцять, чи хоч дев'яносто.
Лиш ти мій порятунок і мій міст,
З тобою все душа моя долає,
Нам кожен день новий дарує зміст
І значення ніщо уже не має
Твій погляд відкриває цілий світ,
Ніколи не зважав на те що кажуть,
У нас від них стальний колючий дріт,
Хай лізуть, свою кров на нім розмажуть.
Тебе вдихаю ніби вітер східний,
Ти мій причал, і море, що безкрає,
Мій захід сонця золотаво-мідний
І значення ніщо уже не має
За піснею "Nothing Else Matters", Metallica
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880158
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
вона сліпить тебе осяйною брехнею,
ти киваєш, хитаєшся, і покірно бредеш за нею.
тяжкі часи минули, всі нежиті померли.
чому ж ти невесела? не чую твоїх слів –
а лиш сумнівне золото, й якісь фальшиві перли,
і відмовки, немов з переляку.
та якщо я тебе засмутив,
маю шрами на черепі – я не пишаюся ними,
я радію, що досі живий. люблю тебе,
і радію кожній нагоді
знов ожити, й зрадіти, моя несподівана блискавко:
ти влучаєш мені в моє серце,
коли воно мертве; а помирає
з туги за тобою.
ох.
так, це складне питання, справді, дитино:
воно складається аж з двох, як яблуко, частин:
з тебе та з мене. та довго не думай про це:
додай лиш до мене свою половину,
і буде добре. без тебе я просто кретин.
а ти без мене – чи ти щаслива?
можеш зробити світові неоціненну ласку.
як врятуєш мене від загибелі,
я з цього доброго дива
дам, кажу, людству якусь дуже мудру підказку,
як йому жити.
поцілуй мене в серце.
об нього розбиваються все лиш нещирі серця.
люди, а ви мовчіть. чи то не вам я
подарував свободу? вбийте в собі мерця,
переламайте об коліно стартового прапорця,
випустіть всі демони, і спостерігайте.
а якщо ви спираєтеся
на правдиві моральні засади,
вбийте того, що веде мене до влади,
і я виконуватиму його обов'язки.
гей, гей! хапайте віжки і відпустіть собак,
а самі відійдіть на відстань польоту уяви:
маю намір виправляти людську расу,
як war machine з обмеженим нелюдським інтелектом
та з непомірними бажаннями.
дитино, зрозумій: це раса дурнів,
і ти ніколи не зможеш перемогти,
коли б схотіла, й коли б взаємодіяла з нею
за протоколами класичних мудреців.
шановна громадо, звертаюся до тебе
з тієї причини, що маю таке доручення.
не питайте від кого, бо не скажу.
мені не потрібна причина, щоб з'їхати з глузду,
тобі не потрібна причина,
щоб бути людським багном.
ну, хто тут резидент радянського союзду?
зачитайте нам коротенько
рішення вашого з'їзду,
я пошлю вас до пекла через центрвиборчком.
а якщо не до пекла –
добре, містере канча, побачимо.
це не означає, що вже кінець світу.
парод:
ну, ми працюємо цілий день,
і ми не знаємо, чому.
коли тіло голодує цілий день,
це підгодовує твій апетит.
тіло дано людині для гріха
та апетиту.
йди до пляшки, бо ти заплатив,
а щоб легше, ти заплутав заборгованість.
добре життя – найкраща покара
таким, як ви, нікчемам.
тому дай пекло тим, хто того потребує,
а хто не потребує – тих не помічай.
що відбувається там у людей за дверима,
поки місто спить –
нехай то буде великою жовтневою таємницею.
так, жебраки, злодії та невдахи,
немає ніякого смутку чи радости,
немає ніякої користи з вас
за творами kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762437
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 19.06.2020
і тоді я виношу своє бажання –
я виношу його на крилах орла.
бажання таке: щоб ця воля була не остання,
а просто наступна: вона буде, вона й була.
ми повинні постати на вирішальну битву.
ну, а коли хто не схоче, так собі мирно й живи;
і коли я співаю вам, люди, цю трохи нудну молитву,
я молюся за мир. моліться за мир і ви.
нічого не відбувається, якщо ви нічого не робите.
коли нічого не відбувається, причина саме в цьому.
що нам треба робити? захищати святі ідеали
від босоти, голоти, марксистів,
і від натовпу, й від погрому.
гай-гай. коли я сьогодні прокинувся,
я подумав, що зможу змінити світ.
привіт, коли я сьогодні прокинувся.
ми повинні боротися, щоб вдосконалити цей
недосконалий світ. оце я для того й прийшов;
і коли я дивлюся на безтурботні обличчя дітей,
я бачу небесний мир та ідеальну любов.
і коли я молюся до бога мого на небі,
я молюся за мир. всі моліться за мир,
а я вас не покину ні в смутку, ні в потребі,
ні в зневірі, ні в виборі.
я не вірю в природний добір.
так, правда. вважайте:
настав час для змін, для зміни.
коли я був молодий, я грався, це було круто.
але тепер я бачу,
настав час для змін, для зміни.
цей світ – неточна копія якогось абсолюту.
точний час, слушний. слухайте моє слово:
ми повинні стати дружно всі на бій
і внести деякі зміни: революційно, раптово –
та спочатку в свідомості і твоїй, і моїй.
коли я сьогодні прокинувся,
не знав, чи засну сьогодні,
а тепер вже точно знаю: не засну.
це не тому, що я в розпачливій безодні,
а просто добре виспався, й люблю тебе одну
за твором: change the world, ace frehley
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761939
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 19.06.2020
так, ти казала: мріяти не гріх,
скажи ще: а не мріяти? я мрію;
я сподіваюся, що й ти розквітнеш у своїх
таємних, та ясних; і коли ввечері звично
почуєш знов мій голос у себе в голові,
не лякайся: то я. послухай, що він каже;
а він тобі скаже добраніч, лягай,
не соромся; а коли серед ночі прокинешся
й побачиш, що ти сама,
то не значить, що мене біля тебе нема, –
то значить певно: треба щось робити,
щоб виправити це неприпустиме становище.
так, ти казала: могла б, та чи хотіла б?
та чи хотіла б спалахнути
солома, коли її
обіймає вогонь? це так само й моє
бідолашне солом'яне серце палає,
коли чую твій голос, і добре мені,
коли мрію, що й ти спалахнула б так само,
зовсім не думаючи. кохана, це ж я!
це ж я, хто плаче в тебе під вікном,
коли ти думаєш: [i]вітер[/i], чи [i]дощ[/i],
чи [i]собака[/i]. послухай ту пісеньку, й знатимеш,
про що насправді мріють всі закохані,
а мріють про одне: побачити в очах
веселий вогник і розгніване бажання
владнати якось цю неприпустимість;
почути музику, що в ній одвічна правда
і море, що у ньому хлюпається радість,
немов мала дитина – то скажи!
так, діти кажуть "мама" – то цілком розумно,
як для дітей, а ти скажи лиш [i]так[/i].
за твором: say yeah, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761011
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 19.06.2020
ще пам'ятаю твоє обличчя в протилежному куті,
яке воно зухвале. каже: [i]осоромиш мене? зганьби[/i].
еге, пам'ятаю: ціна кохання – покришка моєї домовини,
всі твої друзі – мертві, й до того ж вони – раби.
вже знаю, в який спосіб
розбивала серця багатьом до мене,
але будь обачна: як гратимешся зі мною,
кожен твій рух буде твоєю смертельною помилкою.
ти ніколи не вчишся, ти двієчниця в житті,
теперішніх днів даліло:
щоразу, коли намагаєшся,
ти загрузаєш глибше,
ти провалюєшся до пекла
разом зі своїм електричним троном
королеви рабів.
ти живеш в уявній славі,
в серпанку брехні
та в імлі своїх злочинів.
ти будуєш свої розрахунки,
як помилковий соціопат
будує плани порятунку втраченої молоді.
ти досі мрієш поставити мене на коліна.
може, тому ти плачеш? дитино,
не плекай безнадійних мрій.
завтра скажу тобі так без хитрощів просто:
так само, як тригер завантаженого пістолета,
ви були причиною заподіяної шкоди.
забагато любителів, як мисливці: видобуток
сьогодні на хвилину,
а вчора на позавчора, і так в нескінченність.
ну, а так, якщо не казати нічого,
то можна сказати так:
ті самі старі шляхи,
ті самі сумні гріхи –
все то для тебе, теперішніх днів даліло.
сором тобі, ганьба на тобі, дівчино.
ти королева рабів,
королева недбалих екологічно нечистих злодіїв,
ти сказала: [i]любов[/i] – і розпалася як поняття
за твором: modern day delilah, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760822
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 19.06.2020
я знаю, в душі десь глибоко
є місце, до якого я причетний:
причетний лиш я, а більш ніхто.
я шукаю себе, шукаю те місце й час,
і ось я сам один. можу заплющити очі,
й того, що бачу, не побачить ніхто.
я гуляю самотою – чи ти не бачиш?
непричетний, без прав, без обов'язків.
дозволь мені бути самим собою:
то є все, про що мріяв ціле своє життя.
мої ноги не знаходять иншого опертя,
як ця грішна земля, що її попираю ногами.
ти не знаєш мене, та я й сам не знаю.
я не бачу тебе, ти не бачиш мене.
в разі чого мовчки закрий мені очі
і так само покинь цей світ:
чи причетна, чи непричетна.
тут я не маю серця. так, моє серце не тут.
тут я не маю домівки, бо домівка моя не тут.
я не причетний до цього місця
ні словом, ні ділом, ні пальцем –
чи так кажуть? не знаю, бо я непричетний,
і не маю причин з цього приводу непокоїтися.
я гуляю самотою. я ніколи не мріяв бути ніким,
а лиш собою самим. так, я буду самим собою.
топчу цю грішну землю – вона мені за опертя,
а більш ні за ніщо. так було ціле моє життя.
все просто, коли подумати. десь я цю думку чув:
у себе в голові, бо де ще міг би чути?
не маю де прихилитися. де все моє, забув.
маю ще сховиток – де він? зможу й про нього забути.
дівчино, десь в глибині душі я знаю
місце одне, та його ніколи не видно:
я причетний до того місця;
там я сам, але більш ніхто.
так шукаю себе, шукаю себе весь час,
і коли опиняюся там, можу заплющити очі,
і ніхто не побачить того,
чого я не бачу сам
за твором: i walk alone, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760459
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 18.06.2020
слід було мені вчитися на читача думок,
тоді я знав би точно, що відбувається з нами.
а тобі й так все ясно, чи не так? –
ти й кави не пий, і воску не лий, –
знаєш, як люблю тебе:
дуже, дуже.
чи ти не знаєш, як мене ламає,
коли тебе не бачу? думаю:
оце приворожила! ламає, плющить і хитає.
гляди, підхопить вранішнім вітром,
до тебе, мов тінь, понесе.
десь посередині між пеклом та раєм,
буває, здається, що любиш і ти. –
чи признався б, що знаю? не признавався.
десь посередині між смутком та радістю,
між горем та щастям
я божеволію тихо,
немов замерзаю на холоді,
й бачу солодкі мрії.
мені вже не треба ніяких тлумачних
енциклопедій снів;
тобі вже не треба ніяких ворожок,
чи андріїв, чи дмитрів: знаєш сама,
хто мені серце розбив,
так хазяйнуючи в ньому дбайливо, та нерозумно.
ти сама, мов замок, що на дверях до нашого раю –
ти, мов святий петро, нас удвох не пускаєш туди!
чи не набридли тобі ці прогулянки з джентельменом,
та все англійським парком? ти лиш собі уяви:
кохання – то сонце,
а ти в холодочку сидиш, тремтиш.
там десь: між правдою та брехнею,
між знехіттю та визнанням,
десь між ненавистю та коханням –
ми з нею, ми вдвох. так, я назавжди з нею.
тепер, коли надворі вогкий листопад,
я мав би за руку тебе потягти –
як то куди? до хати.
що тут робити надворі? ти пручалася б,
та все озиралась назад,
та зрештою б визнала правду,
й перестала б відтак сумувати.
кохана, це у мене, як завжди, маячня.
чи я наважився б? як холодно! давно не бачив сонця.
лиш хочу вірити. помру, й того самого дня
до тебе примчу, вже демоном,
не пегасом, не потягом, а світанковим
сонячним вітром веселим
за твором: somewhere between heaven and hell, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759800
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 18.06.2020
їй було 19, і в її очах
я бачив всю мудрість нового світу.
ми здибалися на якійсь робітничо-осінній вулиці,
а потрапили в сон, де панує тропічне літо,
де рай земний. поза тим сном не вижили б,
бо там непристойні бабусі та дідусі
пишуть на стінах і в конституціях
золотозубі закони.
ну, відколи ми вдвох, ми їх порушили всі;
вона – моє серце потужністю в три мегатонни.
коли вона каже: [i]ходи[/i], мене б'є електричний батіг,
коли вона торкається, мій мозок волає рятунку,
та я зберігаю обличчя: я король, я ніколи б не зміг
відмовити народові, що бажає війни й поцілунку.
я король всіх сердець, я король її дикої мрії,
я король її дикого заходу,
й сходу, й всієї руси.
вона сяє та світиться, й лягає поруч –
так, так ніхто не вміє,
а тоді так ласкаво киває:
хто там? посол з оріона? проси.
і коли я стою на порозі,
коли чую ледь кисле [i]заходь[/i],
а у неї в очах і зірки, і галактики,
й нетерплячі волошки сині,
я вірю: я бог, я триклятий великий господь,
що прийшов нагострити ножі
гордовитій маленькій богині
за твором: king of hearts, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759453
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 18.06.2020
знай: до тебе моє кохання
вже летить, мов гарматне ядро –
я влучу в тебе, влечу, мов шпак,
мов баскетбольний м'яч у відро.
не ховайся, бо ти все одно впадеш:
чи в муках, чи в конвульсіях,
та я з тобою теж.
ось ми йдемо. раз, два, три, чотири.
ось я вже б'юся лобом
об двері якоїсь квартири.
твоєї? п'ять, шість, сім. я тебе з'їм.
вісім, дев'ять, двадцять три.
з'їж мене, як морозиво, дідькo тебе забери!
більше не можу чекати,
застрелю тебе, мов горобця, з гармати.
сто тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять,
мої печінки вже горять.
руки й ноги тремтять, мої нерви
вже аж бринять та дзвенять. впусти,
хочу тебе застрелити,
хитати, гойдати й трясти.
а так – просто вибухну.
як вибухну в тебе в серці!
і тобі буде соромно,
як ненажерливій та кровожерній,
безсовісній людожерці.
знаю: любов – це злочин.
потім ти зможеш мене розстріляти,
та перше дай я тебе розстріляю,
щоб врятувати космос,
щоб по прекрасних зірках
не стріляти з моєї брудної гармати,
бо то вже є злочин. ах, то є жах!
дай запишу своє слово
до твоєї поеми, до книги рожевих мрій.
які твої мрії? я теж маю мрію,
всі твої мрії потрібні моїй.
мрія така: не здавайся, борися.
вбий мене, руки вгору!
ти досягнеш небес, коли виявиш
безумовний характер і непохитну покору.
я стерпів багато мук.
а ця – вже не стерплю такої:
це нереально.
дай вистрілю в тебе, й будемо живі обоє!
ні, не кажи мені, що я оскотинився,
що ощетинився і скотився.
я скорився б тобі, та жорстокій недолі –
подумав би – й не скорився.
слухай, я поясню тобі, що до чого.
тут немає нічого складного,
немає нічого страшного.
настала пора кохання – й мусимо так робити.
так, це брудна робота,
та хто ж її зробить за нас?
а ми удвох там, де треба,
й я у відчаї в слушний час.
ні, ні, не кажи, що втомилася,
чи боїшся, чи до незмоги п'яна –
знаю, ти зможеш. а як буде треба,
я залишуся тут аж до рана.
що моє, то моє, що твоє – то також моє.
просто постав тут галочку,
як у виборах батька нації –
і отримаєш 9 життів;
просто прилипни до мене, та пригорнися,
щоб я тут не стовбичив, не пив і не курив.
а якщо ти боїшся, озбройся:
візьми там якогось гранатомета чи макогона.
я притримаю двері ногою;
а горілки мені не лий,
і не скидай з балкона
за творами: bang bang you; no, no, no, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759278
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 18.06.2020
дивлюся – картинки з моїх журналів,
ой, повирізала й почепила на стіні.
стояла спека, а вона
вбралася в білі мережива,
та так і ходила без ніякого сорому.
о, в неї довге волосся
і високі чоботи зі зміїної шкіри;
вона була – не знаю як сказати:
вона була як повсякденний
мій улюблений звичний костюм.
потім вона скинула з себе то все,
та й заходилась обдирати мою душу!
це було, чисто пісенька
shake, rattle, and roll,
а може, карпати програли в футбол.
та я знаю: вона таємно жорстока.
не такий вже я дурень в підніжках у неї;
всі її наміри бачу
зі швидкістю заплющеного ока,
і навіть коли почуваюсь в безпеці,
чекаю від неї чого завгодно.
таємно жорстока. схопила мене за чуба,
кудись потягла. я хотів спитати
чого їй треба – та лиш поглянув у вічі.
я поглянув у вічі, й побачив те двічі,
чого вона хоче. так, вона дуже груба.
тим часом наливає собі вина,
повільно п'є. каже: авжеж, повільно.
ну, це просто таке моє щастя.
я звик: я стукаю по дереві,
де лиш тільки надибаю. як же мені щастить!
кажу їй: "ти, як вогонь, а я – твоє паливо".
так, вона дасть і дає мені все,
я ніколи й не сумнівався в тому.
горе. проте ж я знаю: вона таємно жорстока.
був би я дурнем, ніколи б того не знав.
жорстока, жорстока. таємна! вона жорстока, –
ніхто б мене у цьому не розчарував
за твором: secretly cruel, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759275
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 18.06.2020
грім за роги, блискавку за хвіст!
я вхопив цю бурю за хвіст,
я вже ніколи не буду тим, що раніше.
там, де раніше. нехай ця контора пише:
я вийшов за край, ти під шкірою в мене,
я бруд під твоїми нігтями. гадаю, це тому
тепер ти можеш посадити мене в тюрму.
та й сама вже попалася, вирватися не вдасться.
ми вдвох у повітряній ямі, так падати й падати –
а як розбитися, то на щастя.
ти переступиш межу, ти не стерпиш мого шантажу.
не можна ж бути маминою лялькою довіку.
я завжди з тобою, я навчу тебе, все покажу,
бо я такий лікар, що знає всього без ліку.
обережно: це ніж, він гострий.
я кажу гострий, а ти просто повір.
а як поріжешся, то вже не заперечиш,
що треба слухатись. твій лоб такий гарячий!
гадаю, ти вже не маленька мамина доця.
йой, то хто на порозі стоїть? не вовк?
ні, нехай там стоїть, то нічого.
а в разі чого скажи йому, щоб замовк,
бо ти його боїшся, сірого й страшного;
і якщо він послухається, ти таки чарівниця,
ти ночуватимеш сьогодні в солодкому раю,
і насниться тобі – ну, ти сама розкажеш,
що тобі там насниться,
доки я тут з тобою і на сторожі стою.
та я трошки знаю, може вгадаю.
знаю, що снилося нам сторожкої минулої ночі.
ти вже не мамина доця. добре, посиджу тут скраю,
ох, ночі вже довгі, а дні все коротші й коротші.
і коли таки схочеш, ти перескочиш
і річку, і тин, і межу.
слухайся мами, та роби все, як я кажу,
бо я такий лікар – казав. ну добре, посиджу скраю,
а що тобі снитиметься – побачу, коли задрімаю.
а тим часом співатиму нудну-пренудну колисанку.
ні, не бійся: там у кутку – то не вовк.
то, може, сон твій дрімає. коли скажеш, щоб я замовк,
я замовкну, і буду поруч, і колисатиму до світанку
за твором: any way you slice it, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758779
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 18.06.2020
ой, я маю одне життя, й мушу його прожити.
а прожити – деякі кажуть, я вже далеко зайшов.
то й що? мені треба ще трохи зірок наловити,
та проспівати ще декілька тисяч пісень про любов.
що ж, я знаю дорогу, а насправді драбину до неба;
я вже лізу, ви бачите? – нехай начувається світ.
похваліть мене, люди, вам робити нічого не треба:
дядько зробить все сам, без ніяких борщів на обід.
ви там грайте у ваші азартні ігри,
а на мене чекає випробування вогнем.
хай вас не лякають ні азійські вовки, ні тигри,
ні теорії змови, ні ленон,
ні маркс, ні станіслав лем.
нікого не слухайте, вірте лиш тільки в себе.
вони видають вам закони, –
знайте, хто ви насправді є,
зважуйте ваші можливості, знижуйте ваші потреби,
бо я лізу нагору, й до того ж зима настає.
та життя нам для того, щоб жити.
знаєте, в чому суть?
вони мене й путають, і підрізають крила,
та я житиму, як живу, доки річки течуть,
і ніяка ще гребля цього життя не спинила.
бо насправді життя – то випробування вогнем.
не дощем, не плющем, і не щемом. –
затямте собі навіки:
це спроба сонцем, що сходить,
і цілим шаленим днем,
і пекельною втомою ввечері,
і вночі, коли глюки та бліки
за твором: trial by fire, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758778
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 18.06.2020
чи ти причарована, чи розчарована? – поясни мені так,
щоб і сам я повірив, ніби тебе насмішив.
то все гра і брехня споконвіку. як метелик летить на маяк,
так і ти, безголова. отямся – і не слухай людей-павуків.
ти нерозважлива й дика. гуляй собі десь на волі.
ти не просто гарненьке обличчя і золоте ім'я.
спиш? ну, спи цілий тиждень –
та не грай невластивої ролі.
хто тобі аплодує – павук. хто там хвалить тебе? – не я.
ці ж павуки казатимуть:[i] ця – молода та марна.
гайда за нею лити потоки солодких сліз[/i] –
ах, перепрошую: "слів". все одно. це брехня, й нездарна
гра павуків у банці, й я вже у неї заліз.
бачив: дивився здалеку, як у центральнім парку
виступала з погордою, аж кривилася від глядачів.
отже, ти прагнеш вогню? краще викинь свою цигарку,
доки я ще не зовсім п'яний, і нікого, вважай, не вбив.
тобі кажуть: [i]пропаща[/i]. ти кажеш: "роби, не роби –
все одно шкодувати", – й регочеш. ото ж ти сумна дурносмішка!
майже тішуся. дам тобі волю – й нехай ти, мов та сироїжка,
блукаєш цим лісом, де люди –
гадюки й отруйні гриби.
горе: ангели не дозволяють. плакатимуть за тобою,
казатимуть, лиючи сльози: "дурна, молода та марна".
я майже втішаюся. так, я також зачарований грою:
вона, хоч не дуже майстерна, та по-дурному гарна.
аплодуватиму лежачи; а ридатиму, як крокодил:
гарна, та марна! заступіть її та рятуйте. –
захищайте її, не шкодуючи ні людей, а ні ваших крил,
не шкодуйте нічого –
й ні за чим тоді не шкодуйте.
за твором: young and wasted, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758470
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 18.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2020
осіннє листя за моїм вікном.–
осіннє листя, золоте й багряне.
я сумую, сумую за тим дорогоцінним сном,
де осінь – ось така – ніколи не настане.
ось твої губи, вкриті сонячним пилком;
ми в сяйві вдвох посеред сонячного світу.
цілуєш, як сонце, і сонце у тебе над чолом
щасливо усміхається. так цілує літо.
так цілує воно, коханий, золотом твою руку –
рідну, що за неї колись трималася.
ти пішов, і тепер я все падаю, мов той листок,
так приречено й тихо,
ніби йду на довічну муку.
і все моє життя вмістилось в тому дні,
а дні мої всі, як життя. скоро знову
заспіває зима ту саму колискову,
пісню смерти – й потому буде снитись мені,
мій безцінний, той самий сон: пречисті
золоті, золоті поцілунки на листі
за твором: Les Feuilles mortes, Jacques Prévert
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758008
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 18.06.2020
де ж потерпілі? всі скам'яніли,
не врятувався ніхто;
ніхто не знайшов свого щастя –
так і покам'яніли самі.
так фантазую, бо ходжу цим містом
сп'янілий від фантазій: чи стати фінансистом,
чи народним – чи вільним,
чи хто зна яким артистом,
чи політиком.
що ж, я виношу вам мою громадянську позицію:
в цьому нев йорку, в цьому, агов, мільйонері
й люди такі, як він сам:
непарні, з жалюгідно допитливими очима,
а я не шукаю кохання. я блуджу тут,
бо заблудився,
я блукаю тут, бо заблукав.
в цьому голому навіки місті,
де аж 10000000 життєвих історій,
я не маю жалюгідного розгубленого вигляду,
я не шукаю за розумінням чи співчуттям.
вулич-нічні вампіри, парочки, парки –
скільки тут парків? – стільки тут і подій
блискавичного закохування. то там,
то там, то он там
я бачу спалахи сліпучого кохання.
чи то лиш фантазми? старі леді з юнаками,
юнки зі старими джентельменами.
вони могли б і помінятися, здається –
ну, то таке привиділось дурне.
здається, я маю проблему, мене трошки нудить –
так само сказала б он та гарна дівка –
та я дам тому ради, бо незабаром сесія.
кажуть: ми тут живемо в божевільному темпі.
правильно кажуть, бо то перегони з дияволом.
так мені уявляється, так воно й є насправді.
жаль і смуток кругом – то розлито численні вогні,
мов калюжі, і там чи монетки, чи люди на дні,
чи то їхні розбиті скам'янілі серця
і надії на блискучу стрімку кар'єру.
незчисленні загублені люди
тиняються тут, мов зоопарком,
все шукаючи пари собі
в цім розпарованім безнадійно місті.
люди мають самотній вигляд,
люди мають самотній погляд.
кажуть, це місто – місто широких світоглядів
і розмаїто-яскравих поглядів на життя.
тут, без сумніву, 10000000 життєвих сумних історій,
тут люди 10000000 категорій.
лиш уявлю, що все то – у мене в голові,
і знов мені нудно. імовірно, що їй, вже під зав'язку хворій,
завтра буде ще гірше, а позавтра – то знають
лиш сутінки, та настрої, та всілякі думи:
чи мої, чи суспільні, і якісь вони всі нульові.
це місто мільйонер і місто мільйонерів.
чимось воно скидається на далекий, далекий харків.
так, я згадав: ви могли б позмагатися
кількістю чи паркінгів, чи парків –
та вже нехай. але де більше смутку й нудьги –
не скажуть вам ні демони, ні люди, ні боги.
я не знаю, чому називаю це місто голим.
цей щасливий нев йорк цілий місяць мені не дає
заспокоєння. досі, досі не під моїм контролем.
я не шукаю кохання, отже я заблукав.
йой, нев йорку, ти жорстоке містечко!
коли вже будеш моє?
за твором: naked sity, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758005
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 18.06.2020
і знов ти кажеш, що не хочеш
ні кохання, ні романтики, ні пера жар-птиці.
ні кохання, – нічого. та зорі очевидці:
знаю, куди ти хилиш,
знаєш, про що мовчу.
відомо, що тут моє в цій бакалійній крамниці.
трохи тебе спантеличу, а трохи тебе засмучу:
маю рентгенівські очі –
вони бачать і через брехливі облуди,
і через броньовані двері,
й через солом'яні матюки,
і через вселенське
розчарування аж відтуди й досюди. –
бачать, як ти забрехалася.
я не вірю в народні плітки.
ох, таки правда: за тебе правдивіші
навіть твої чобітки.
не віриш? колись ти так само навчишся.
то важко, так важко! важко.
можливо, знов прийдеш до мене. – що я тоді скажу?
не знаю. може, скажу,
як завжди: не плач, моя пташко,
бо я свою любов дбайливо бережу.
за твором: x-ray eyes, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757828
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 18.06.2020
я бував нагорі і внизу,
на вершинах і на глибинах –
так, я бував повсюди. куди ж я тепер повзу?
можливо, знатиму. побачу в завтрашніх новинах.
я бував і запаморочений, і зачарований,
і сліпий, глухий – та я досі чую,
як ти кличеш вночі,
як ти кличеш моє ім'я.
я бував наодинці сам
зі своєю дрімучою самотою,
я бував і з тупою байдужістю,
я бував навіть сам без себе,
без надій, без бажань і без сил. –
та я досі бажаю, щоб ти була тут зі мною.
я знаю, я точно знаю:
я вмію розпізнавати обман і шахрайське мистецтво.
ти навчила мене такого, чого не вчать ніде.
я знаю – так люди кажуть,
до чого воно веде;
так і ти була думала, та не казала:
ніхто мені цього не дасть так, як то ти давала:
ти дала мені знати, я тепер знаю це точно.
мені було 27, ти стала моїм сонцем,
ти стала моєю ніччю, вечором, ранком і днем.
ти навела на мене уроки й страшний переляк.
ти знала: ти розбила мене, бо ти знала.
мені досі болить, лиш тепер ти не знаєш як.
мене вигнано, списано, викинуто геть.
що ж, я ходив зі своїми страхами
й зі своїми зірками в очах,
та щоночі я досі чую, як ти кажеш "заледве ледь",
щоночі я бачу тебе, і знову роблю те саме:
те, чого ти навчила.
чи ти вчителька, чи ти нечиста сила?
я знаю, я знаю, й такого знання
вже не дасть нам ніхто. так, тепер я не маю
ні вечора, ні ночі, ні ранку, ні дня,
та зате я спізнав, і тепер я знаю
за твором: sure know something, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757816
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 18.06.2020
Не прагни бути видатним - тебе здолає суєта.
Не прагни бути самобутнім - відвернеться простота.
Не прагни бути досконалим в байдужому безмір*ї.
Не прагни бути і сучасним, де кублиться зневір*я.
Сьогодні день не добрих дій. Він беззахисно відкритий.
"Його не затулить лукаво тінню" - сказав так критик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880075
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020
я працював, і трудився,
аж падав і підскакував, – все заради неї;
я й крутився б, і вертівся,
шахрував би й дурив би,
й закладав свою душу,
й торгував би всіма традиційними цінностями
для моєї дитинки;
я вкрав би і вбив для моєї дитинки,
я грабував би, я рвав би й метав би
все для моєї дитинки;
я повзав би, і плазував по-пластунському
через все це флоридське болото,
щоб до неї прилужитися делікатно та чемно.
я щасливий хлопець, я майже ніколи не плачу.
якби вона десь втекла,
я все одно не підвівся з колін,
а так би навколішках кинувся наздоганяти.
я марную свій час, коли мрію про неї,
так залюбки марную, і ні про що не шкодую.
їй легко догодити, й вона не вимагає нічого.
я хотів би знати про неї все:
що її звеселяє, і що навпаки засмучує.
все одно, навіть коли з неба не падають гроші,
вона все одно не журиться.
вона мені показує все, що знає та вміє,
через те я такий щасливий,
і навіть дуже дурний.
коли я щось пояснюю, вона уважно слухає,
а потім усміхається, й каже: "хочу танцювати".
ми гайцюємо рокенрол:
то коли вертяться, й крутяться,
і гойдаються, й скачуть. вона мене веде
десь у первісницько-дике суспільство –
цей стиль життя їй подобається,
а мені хоч не дуже, та все одно нехай
за творами kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757448
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 18.06.2020
я намагався втекти,
покинути це місто.
це вже вирішено.
тут навіть думати нічого нема:
я не повинен місити
цю грязюку, що наче
напівфабрикатове тісто;
тут задушливе літо
і холодна брудна зима.
я намагався вшитися
з цього поганого місця,
щоб знайти вже, нарешті,
свій власний американський шлях:
він простий, як стріла, йде за обрій,
обабіч високі пірамідальні тополі –
в цій реальності вільній, безхмарній і добрій
шукатиму власної, може й нещасної,
та незрадливої долі.
як часто було, що я почувався самотнім!
та це вже минуло. тепер я лиш знаю одне,
тепер я лиш хочу одного,
маю одну лиш нагальну справу:
я маю піти.
так, ось як кажуть: [i]з цього діла немає тіста.[/i]
ні, кажуть так: [i]з цього детройта немає міста,
а як є, все одно, бо воно не моє.[/i]
ось мій квиток. завтра востаннє
зійду в метро, і прощавайте всі.
а там нарешті воля. тут крутився,
як білка в лотерейнім барабані,
як колесо в старому шарабані,
як кермо у невмілих руках.
моя дівчина водить таксі.
маю втекти. справді буває цікаво,
аж дивно: а чи моє це рішення?
яка різниця. моє чи не моє –
я так само, як ти, маю законне право
на це: неухильно й без околясів,
без сумнівів і сумлінно, –
виконувати, як є
джерело: getaway, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757388
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 18.06.2020
Гайда, рушай.
яка вона гарна!
вона гарна й гаряча, палкіша від пекла.
коли я побачив її, мало не впав з мотоцикла.
вся в шовках та в мереживах, ох!
не дивися – хапай її, доки не зникла.
ти диви. я кажу: перепрошую панну,
мій обов'язок – допровадити вас додому.
а відтак супроводжуватиму вас в навколоземній подорожі:
там в просторах світового океану
є багато цікавого та захопливого,
якщо випити пляшку рому.
гаряча, гаряча! палкіша від пекла.
ми зробимо правильно, ми вчинимо гріх.
[i]я не звикла до рому[/i]. а до чого ж ти звикла?
вона палить, мов сонце ямайки,
я люблю її більше за всіх.
в чому ж проблема, питаю. – чого б ти тепер хотіла?
вона каже: [i]багато чого, не проблема, але не в тому річ.
але річ і проблема ось[/i]. – вона показала обручку,
і я провалився в пекло, де панує полярна ніч.
гаряча, гаряча. ми зробимо дуже добре.
палкіша від сонця, пекельна, як предковічне зло.
ну, будь сильний та мужній. рушай, в кого серце хоробре:
ти справді не знаєш зла. а як би нам добре було!
джерело: hotter then hell, kiss
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757137
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 18.06.2020
я знаю, як все має бути –
не для нас, не для них,
а для землі взагалі.
деякі люди – пігмеї,
а деякі – ліліпути;
дехто старий вже змалечку,
а в старості всі, наче діти малі,
тішаться мріями. я ні про що не мрію.
то означає, що я сліпий.
в світі, що нас оточує, бачу саму ентропію,
не бачу нічого святого,
лиш світло в тобі одній.
дитино, хіба ти не бачиш?
скільки тобі вже рочків?
а мені – то вже давня казка.
я вже сліпий, гадаю. мова моя суха,
та такі й мої очі;
і якщо сліпота – поразка,
я прийму її чисто: лагідну й без гріха.
я знаю, як все має бути –
вмію й зробити все так.
ти ще дитина. скільки тобі ще забути!
я вже забув все, що треба,
я турок, а не козак
джерело: https://www.azlyrics.com/lyrics/kiss/goinblind.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756786
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 18.06.2020
дитя, підведися
та виведи звідси свою бабусю.
підведи її та виведи. я вдячний, дякую тобі.
ти ж знаєш, твій старий джоні тяжко працює –
слухайся його і роби, що він каже.
дитино, якщо тобі добре,
якщо ти з усього вдоволена,
ти знаєш: твій чоловік тяжко працює,
він працює за двох, він вартий
аж двох таких, як сам;
отже, ціна йому – аж цілих дві.
моя золота,
не став чоловіка за його літами:
він став чоловіком якраз за віком,
якщо це не дуже складно.
перестань, будь ласка, плакати,
й роби, що він каже.
насправді він тебе дуже кохає,
і навіть боїться.
дитино, це правда. чи добре тобі?
він тяжко працює, щоб ти почувалася
щасливою. він має подвійну ціну,
він і платить подвійно, –
він і платитиме подвійно за все;
ну, а ти – правду кажу: неоціненна.
знай собі ціну також,
і слухайся його:
він знає, що робить,
він знає, що каже. –
завжди роби, як він каже
джерело: https://www.azlyrics.com/lyrics/kiss/deuce.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756706
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 18.06.2020
думкам не потрібно злості,
словам не потрібен слухач.
приходиш до мене в гості –
не матюкайся й не плач.
втім, слухачі потрібні.
на коні я, чи на слоні,
приходьте, чемні та здібні,
розумні, веселі й смішні.
от коби ще й поодинці!
що значить ваше "цвірінь-цвірінь"?
послухаю – бачу: якісь піхотинці
у дворі марширують з підскоками.
скажіть мені, що за хрінь?
о, то мої чорногузі бузьки,
а то он – надвірні та вірні
друзі мої горобці:
ґречні, охайні, вбрані у все французьке,
а дивляться на мене, як вперті покупці.
любі мої, чого вам треба?
в кожного руки та ноги, тулуб, та ще й голова.
чого вам ще треба, крім сонця та неба,
й української мови, що здорова й жива?
кажуть: у тебе там завелося
ворогів, шкідників незліченно. нащо тобі? продай.
нам треба таких, що римують "колосся-волосся",
"роси-покоси", й "перепродай-продай".
а сміюськи не хочете? ви, чорногузьки,
мало тямите в тому, що таке шкідники.
почитайте граматику, на добраніч і дзюськи;
ну, а ви, горобці, постривайте, гуляйте.
скільки маю зубів? не бачите? знайте:
32 – а в цій пісні теж 32 рядки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756455
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 18.06.2020
Я не можу. ні, я не можу –
пробачте.
це й не я: це від мене самої
відламана дика гілля.
о, мої неоспівані дні,
о, мої несповідані ночі,
не плачте.
небо зреклося мене,
і втікає з-під ніг земля.
То не зрада себе самої
врешті мене надломила,
то не кинуте поспіхом
запальне курям на сміх "люблю";
то не правда свята, що за неї
так Божу Матір молила,
то не вірність, о Матінко Божа,
що за неї тебе молю.
Тихо-тихо у грудях.
бідне серце моє затяте! –
то ж сама його там замкнула,
щоб од світу його спасти.
вже не маю нічого. пам'яті не продати,
а любити отак помірковано –
краще спалити мости
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756383
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 18.06.2020
начистьте, полковнику, до блиску свої черевики:
хай не знає ніхто, чого тобі варті ці дні.
таких у народі шанують, і по правді вважають великими,
таким не стріляють в спину – хіба що вже зовсім дурні.
чи плаче вона, чи не плаче – погода надворі не зміниться.
пробач їй ці сльози: матерям не завадиш плакати.
терпіння у неї лишилось на денці, а сліз – по вінця.
хоче одного тепер: прочитати, зрадіти – й зіжмакати.
сієста, полковнику. – година недбалих і сонних.
а в тебе – і справи, й обов'язки, й купа уявних листів.
а ще – когута годувати, й дивуватися з тих забобонних,
темних людей, і казати про сина: "він мало чого зробив".
тож начистьте, полковнику, до блиску свої черевики:
нікому не треба знати, чого тобі варті ці дні.
так і годиться чекати; таких і вважають великими. –
до таких і не пишуть ще 1000 літ по війні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756294
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 18.06.2020
Дрімає ліс у тиші,
Дерева в сутіні, в росі.
Лиш небо вже щось пише.
Радіє вранішній красі.
Прозрів ліс з ночі чорний.
Шепочуть збуджені листки.
Утік з галявин морок.
Проміння ринуло в гілки.
І море звуків всюди,
Заметушилась комашня.
Пташині скрізь етюди.
На захисті краси - терня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880101
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020
ракетні двигуни жеруть своє пальне
так швидко, що ракети вибухають
стартом з землі до неба.
насправді все справне, та щось їх жене й жене,
немов якась неусвідомлена потреба.
ревуть і стогнуть їхні полум'яні дюзи,
трандець усьому світу надійшов –
то й що, як люди – дурні й боягузи:
спаскудили планету й не вірять у любов.
з ракетних двигунів ростуть стовпи вогню,
той вогонь палить все; ракети летять в порожнечу.
люди, згоряючи там, проповідують всяку фігню
і проклинають, хто наважився на втечу.
земле, бувай. будь здорова в своїх турботах,
в ненависті й страхах, і в війнах за твої
вичерпані, виснажені, витрачені блага.
на нас, голо-босих людських істотах,
вже немає провин. все, що в нас є – відвага
і зухвальство не втручатися в твої кишенькові бої.
чи не ти, хто послав аж до сонця борців за свободу?
їхні мізки промиті; лоно твоє – брудне.
той, що обрав по парі з кожного плем'я та роду –
хай він себе самого до пекла вперед підштовхне.
земле, бувай. ми лишили по собі незабутній слід.
тим слідом вже ніхто не піде. хто лишається –
той позбудеться всього.
ну, а ми десь у зорях знайдемо кращий світ:
без людей, без свиней, без грошей,
без політичних партій, дякувати богу:
без нічого. а врешті – самі невідомішки.
ось де слово чудове, ніби щойно з книгарні.
там печуть пироги, в пирогах – лиш вишневі домішки,
як от ми були там на землі, неконтрольовані й гарні.
прощай. переказуй те саме, ще й до слова додай
сатані та рабам його: хто лишається, той лишайник.
може, ще й серед них оприлюдниться один криворукий чайник,
що збудує такі ракети – то скажи, хай відродить рай
джерело: https://www.azlyrics.com/lyrics/blacksabbath/intothevoid.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756152
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 18.06.2020
вже не можу сказати нічого нового.
слова – не звідси родом. тут вони, як чужі.
тут і гроші не ходять – лиш натовпом ходять в ногу
якісь карикатурні дами та мужі.
хто з ними злигається, втратить свою дорогу
і стоятиме так, як я оце, нерішучим стовпом на межі.
я старався, й робив все правильно: правильно, але й ти
втратила віру. то слухай: далі нема де йти.
погуляй: я копатиму. вирию, може, скарб,
а як ні, то вже звісно: землянку або траншею. –
чи даремно тобі, не шкодуючи ні часу, ні уяви, ні фарб,
малював майбуття, що, втілене, зневажає свою ідею?
а ідея така: не втікай, але стій та борися,
хто хоче вийти звідси живим.
хоч ховайся, але не втікай: не вклонися
ні ворогам, ні байдуже-боягузливим друзям твоїм.
скільки нещастя й гніву збурюють чесні слова,
коли їх за звичаєм осмислити й перекрутити!
люди, зітхайте й плачте, бо правда ще досі жива
і дозволить вам з неї глумитися,
і не дасть вам ні сну, ні просвіти.
і буде вам гірше дедалі, і в вашу нудьгу впадете,
і киватимете хто на обставини,
хто на гнилі моралі,
і ніхто з вас ніколи не згадає про те,
що кажу вам тепер. не слухайтеся й надалі:
хто хоче вийти звідси живим,
не втікай, не ховайся, але стій та борися.
не перекручуй вже правди, та як схочеш, вклонися
брехунам, ворогам, нікчемам –
всім теперішнім друзям твоїм
джерело: http://www.lyricsdepot.com/rainbow/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754877
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 18.06.2020
години, коли сутінки, – щасливої години,
коли про неї згадую – тоді вона прилине,
мов мрії тихий голос, мов тихий невидимий сон:
то сон про еолову арфу, й перед нею тремтить єрихон.
аж нарешті впаде: то так тепло та ніжно,
якось так блискавично без грому
торкнеш моє обличчя, і вже я запалав –
і ми обоє падаємо ген в сонячну солому,
й лиш хочемо, й молимо бога,
щоб це було правдою, й щоб ранок не настав.
ми вірили, ми ловимо веселку,
коли вітром нас несло
до сонця, що падає
так поволі за виднокрай.
лети ж тепер без сумніву: ми знову без притулку,
лиш наші кораблі тремтять нетерпляче: рубай
швартові, сонечку! не думай, що земля –
то щось пласке й приблизне, як от глибока тарілка.
я бачив її уві сні: я бачив її здаля
в залізних кайданах: марна, змарніла,
та зате в неї космос, – і вона, мов весела бджілка,
все біжить та біжить. не мороч мені знов голови,
лиш прийди: я благаю. о сонечку, благослови!
прийди на світанку – я прийду на світанку.
хоч би як, я молитиму знову тебе аж до ранку:
прийди, мій світанку,
прийди, мій світанку,
прийди
джерело: http://www.lyricsdepot.com/rainbow/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754575
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 18.06.2020
течу додолу сходами цієї інституції
для політично божевільних. –
я течу,
мене тут більше не побачать.
попрощайся з цим днем, з цим сонцем.
відтак я гнистиму десь
в нелегальній підпільній в'язниці
на оберемку несанкціонованої соломи.
кажуть про мене, що я народився з попелу.
це правда, – й від самого попелу вчився.
я вчився чемної, ухильної
та продуманої поведінки
– вчився, як блазень, корився, мов раб.
і, поки смоктав отруйну державну цицьку,
не знав, що вона отруйна.
тепер, коли знаю, все одно не втечу.
але! я піддався, і за те нікому не віддячу:
ні коту, ні собаці, ні тобі, офіційному
всіх країн з-під поли діячу;
і хоч я на висотах, кажуть, мені не шкода
ні тебе, ні тебе, ні себе самого.
цих висот не сягає навіть тепла вода.
така бридота. ну, побачимося в пеклі в разі чого.
знайте ж: мене заморозили. я – заморожений тіломатеріял,
що примерз до свого виняткового трону.
тут зі мною метелики ще, ніби ангели,
й цілий народний хурал –
кожен боїться поміряти мою виняткову корону.
що я скажу їм після століть царювання?
я не маю нічого, лиш запеклі переконання.
колупаю стіну, кров тече мені з пальців –
я втечу: я в це вірю – й тоді ми побачимо,
чи проститься мені ця втеча
від життя до життя, з-під ярма прокляття
це наслідування. джерело – deep purple
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754083
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 18.06.2020
далекий шлях попереду
аж ген за багатьма ночами,
немов за багатьма дверима.
проте, коли б я біг, мов дикий тур,
та вибивав їх лобом,
далеко був би. –
вже був би далеко
від цих нескінченних тортур,
і вже десь подвизався б
чи мікробом, чи землеробом,
наприклад. так буває. мене, мов черепаху,
безперестанно переслідує чи слава, чи ахіл,
чи смерть від грипу. не бійся, бо я маю
на кожен день новеньку жменю праху,
щоб в вічі кинути, – ще й пару білих крил.
нема таких, щоб скинули мене з моїх коліс,
чи з трону, чи з небес, чи кинули за ґрати,
але я біг би, мов дикий кабан через ліс
стрімголов, коли мав би тебе наздогнати.
хтось казав чи співав,
що життя – то порожнє шосе:
мчи та мчи.
ну, не смішно? я виграв би всі перегони,
і робив би потому те саме,
що тепер: лінувався. я маю все,
і то куди ж мені бігти?
але ти випий море, зеноне.
я полежу тут сонний в високій траві,
мої ноги – за обрієм; всі мої мрії – зі мною.
хай дзижчать невгамовні амбіції
там десь у голові:
не змагатися ж їм з тобою, такою дзвінкою?
ми тут, ми в згоді.
ми в згоді з часом,
ми в згоді з усіма часами світу –
не квапся, не турбуйся, любови не сором
рвучкими вчинками, дурними цілковито.
за твором: all the time in the world, deep purple
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753915
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 18.06.2020
ви бачили новобудову, що оздобив її
той, хто вночі приходить; її вже присвячено богу.
це тепер церква земна, ще один світоч на пагорбі
в світі, де заворушення й темрява,
і ознаки страху великого.
і як нам про майбутнє мовити?
чи: та церква одненька – все, що могли збудувати?
чи: церква земна свята порятує цей світ невдовзі?
великий змій дрімає десь насподі світу,
скрутившись так, немовби ковбаса –
чи нас приваблює така романтика й краса?
ось він око розплющив, і друге.
він прокинувся. він голодний.
він підвів свою голову, роздивляється направо й наліво:
"я голодний до дії. так, я голодний до смерти.
милосердна пора минула, і настала година жерти".
але таємниця зла – надто глибока яма,
щоб її глибину заміряти цікавим людським поглядом.
покиньте юрбу шанувальників золотого зміїного ока:
то раби й перша здобич змія.
залиште їх, ходіть своїм шляхом,
не вдивляйтеся в прірву. щоб пізнати добро та зло,
знадобилася б вічність; щоб осягнути вічність,
знадобилося б дві. радійте,
бо вже маєте світла досить,
аби вам не спіткнутися на вашім шляху й не впасти.
о наше світло незриме, хвалимо тебе!
ти сліпуче для зору земного, в тобі споглядаємо істину.
о найясніше світло, хвалимо тебе.
світло, що вранці осяяло маківки нашого храму;
світло, що ввечері приязно та прихильно
споглядає наш спокій і лагідний лад у родині,
щоб відбити його на небесній золотаво-рожевій світлині;
о світло сутінків, о присмеркове світло,
що тишу приводить; що збуджує сови на лови
і кажани, щоб з вибриками пурхали вони,
як інтровертні стрімголов-карколомні перевертні,
як нло, що не світяться, а поглинають світло;
і нетлі, що вабить їх світло ніч-не-та-не-ден-не
і все незвичайне, дивне й несвітенне.–
о світло місячне, і зоряне, о світила небесні!
у хмарних просвітках – просвітлення й просвіта;
і танки світлячків, безтурботно-допитливих нічних літописців,
над мовчазними лавами рішучо-татарського зілля,
що очікує чи то на ранок, чи на туман та росу;
і ви, нарешті, досвітки, й усміхнені світанки –
й знов сходить сонце, сонце.
о світло, сутносте світу!
тобі вклоняємося,
славимо тебе;
дякуємо за світло, що ми запалили:
світло жертовника, світло святині;
світлики маленьких свічок для тих,
що опівночі, думками до бога линучи,
молитися люблять;
і світла, що йдуть через вікна,
мов через святі ікони;
і світла, що відбиваються
від мармуру, й золота, й деревини всередині.
о світло, наш зір слабосилий та кволий.
твій світ нам такий, наче дивимося з-під води,
що брижами вся вкрита, й навіки неспокійна.
ні, ми не можемо всього побачити,
щоб як слід то віддати в слові,
бо вода – не для наших очей:
ми бачимо світло, та ми не бачимо,
що породило його; в щирих сльозах гукаємо:
о світло незриме, невидиме, незнане і незбагненне,
славимо тебе!
в нашій земній біганині нас втомлює наше світло.
радіємо, коли завершується день, бо тоді гра скінчилася;
наше завзяття, наш захват завдають забагато болю.
ми – діти, що легко втомлюються: діти,
що вночі прокидаються часто, а так засинають,
як злітає вночі ракета: миттю.
наш день – чи для роботи, чи для гри – задовгий.
коли ми втомилися, коли неуважні і недоладні в усьому,
то значить, що треба вже спати,
і слухняно ми спати йдемо,
коли каже нам втома, і зорі,
і ніч, і день, і пора цього віку, і року;
і ось ми в ліжку вже;
ще свічку загасити.
гасити й знов запалювати –
то наш обов'язок: завжди гасити,
завжди запалювати знов.
отож, ми дякуємо тобі
за цей маленький вогник. його огорнула пітьма.
ми дякуємо тобі, що наш подвиг довершено.
це був подвиг віднайдення, вгадування й творіння
навпомацки в темряві лиш при світлі наших очей.
і коли ми повинні звести олтар
для цього незримого світла,
ми зведемо, щоб на ньому встановлювати
такі от маленькі вогники, звичні для нашого ока.
дякуємо тобі. темрява тепер
нагадує нам про світло.
о світло незриме, складаємо дяку тобі,
і величі, й славі довіку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753584
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 18.06.2020
сину людський, поглянь твоїм оком та почуй твоїми вухами,
і прихили твоє серце до того, що показую тобі тепер.
хто є той – та ми знаємо, хто то сказав:
[i]прихисток божий є оселя печалі;
там ми повинні ходити в чорному, човгаючи скорботно;
там з видовженими кислими обличчями
повинні блукати між голими стінами
з лебедінням глухеньким, з пошептом тьмяним
в блиманні та мерехтінні поодиноких вогнів[/i].
вони склали б на бога свої глибочезні смутки,
свою зашкарублу журбу, що мучить їх безперестанно
через їхні гріхи та переступи, старі та нові на всяк день.
вулицями, однак, гуляють вони гордовито та пишно,
мов рисаки чистокровні, нетерплячі до перегонів:
приоздоблені та причепурені, на всяк погляд великорозумні
однаково на ринку, на майдані,
в парламенті, і навіть на вечірці.
високої думки про себе, завжди вухом і носом
до фестивалів, гаразд. ми посидимо трохи в жалобі
десь в приватнім покої, ніби уроки вчимо,
але потому – вивчимо, як насправді веселяться святі.
душа людини, щоб творити, має танцювати.
ось камінь мовчазний, неоковирний. коли митець
поєднає свою душу з його душею,
він породить якесь нове незвичайне життя.
будь-яка частка природи, жива чи мертва,
в єднанні з мистецьким зором
стає новим життям, і постаттю, і барвою –
стає художнім твором.
з хаосу звуків постає прекрасна музика,
з болотяної твані слів, що довкола нас,
зі сльоти розмитої, з туману й грязюки,
що не мають в собі нічого осмисленого –
краса й зачарування, ясна джерельна мова,
досконала й жива навіть в своїх спотиканнях.
господи, чи не приносити
на славу тобі таких подарунків?
всі наші сили та здібності
на твій олтар покладаємо – чи не треба вже цього тобі?
так догоджаючи, не шукаємо ласки твоєї,
а лиш хвалимо наші дари, що від тебе:
життя, добрий розум, гідність,
благодатну просвіту й смиренство.
а про танці та співи ума, і всілякі веселі забави:
ти – господь, що творив. побажай так і нам творити
з насолодою, й та насолода – також на славу тобі.
все, що наше – від тебе; й також – творча свобода,
адже в творчості нашій – наше служіння тобі.
в людині єднаються дух та плоть.
так і служить вона: як духом, так само й плоттю.
видиме та невидиме, двоє світів поєднались в людині, –
так само вони поєднуються і в господнім храмі.
не заперечуйте плоті, служіть також їй, як належить,
і ви побачите: храм наш довершено. після стількох тривог,
після прагнень і спроб, по труднощах та перешкодах,
бачимо камінь – він досконалий, прекрасний –
бачимо образ розп'яття господнього заради нас;
бачимо
вівтар його, уквітчаний розмаїто; з вівтаря б'є до неба світло –
світло,
світло –
то є видимий образ світла невидимого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753451
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 18.06.2020
борони мене, господи, від чоловіка
з добрими намірами, та з пишним серцем,
бо серце – облудне понад усе й непутяще навіки.
санвалат горонаїмський, і товія аммонитянин,
і ґешем аравійський
були людьми без сумніву й без догани,
палкими та завзятими ватажками в їхніх народах.
борони мене від ворога, коли він має що здобувати,
і від друга, коли він має що втрачати.
не забуваю слів пророка неємії:
"їхні руки робили працю, а їхні мечі при боці у них"
ті, що сидять по хатах, забули про свій обов'язок.
вони подібні до гадюк, що ліниво лежать на осонні
на ґанку трухлявому;
а инші – бігають, мов пси, що, сповнені завзяття,
винюхують та гавкають: "ця оселя – кубло гадюче.
ми знищимо її, і зробимо з цїєї гидоти
ганьбу в християнах".
– ні ті, ні ці не праведні.
ці пишуть гнівних книжок без ліку,
бо занадто марнотні
й скажені, щоб їм мовчати. –
шукають кожен, як возвеличитися, й втекти
від власної марної марноти.
коли смирення й чистоти немає в серці,
їх двох немає вдома; так, їх немає вдома, –
нема їх і в місті ніде,
бо той, хто цілий день невтомно працював,
надвечір втомиться, й додому тихо прийде,
і прийме в своє серце дар мовчання:
ще подрімає по вечері, й спати ляже.
так, нас оточують гадюки та собаки,
тому-то половина з нас працює та будує,
а половина – осторонь стоїть
зі зброєю напоготові
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753109
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 18.06.2020
отже, з ваших батьків постала
челядь свята в господарстві у бога,
а будинок його стояв на основах
апостолів та пророків;
а ісус христос – камінь наріжний.
але ви, але!
чи будували ви добре, що тепер сидите
в зруйнованім будинку безпорадні?
багато з вас народжується для неробства,
для життя, як в печі, й для неславної смерти, –
для злоби та презирства – ви, жалюгідні трутні!
ті, що мали будувати та відновлювати,
простягніть до мене ваші руки,
– чи далі дивіться благально на заможні чужі краї,
щоб не бути вам порожніми урнами для праху.
ваша будова – недобудована, незміцнена і безверха,
ви сидите на соломі тут в соромі,
й дивуєтеся, як взагалі могли
взятися щось будувати для бога в святому дусі
– дусі, що над водами ширяв,
що був, мов ліхтарик
на спині в черепахи.
дехто дивується: "як нам любити ближнього нашого?
адже ж любов має бути дієва, як єднання бажання з бажаним!
маємо наше покликання, щоб давати –
боже, даремне покликання.
ми стоїмо тут на розі. – що ми їм принесемо?
– нічого, лиш пісню,
що її ніхто не слухає, мов нічого нового в ній.
терпимо тісняву, стираємо з неї плісняву,
сподіваємося з усієї сили, придасться комусь не на гній".
ви! чи добре ви збудували без наріжного каменя?
все лиш базікаєте про людське, не про стосунки з богом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752790
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 18.06.2020
світло помалу згасає; в сутінках чуються голоси
робітників, що працюють приспівуючи:
на нових незайманих місцях,
на новому рівному місці
ми щось нове збудуємо
не зі старої цегли.
маємо голову, маємо руки й машини,
і глину для нової цегли,
й свіже вапно для розчини.
там, де цегла була б кришилася,
ми кладемо не цеглу, а камінь;
там, де були б погнили сволоки,
покладемо з кам'яного дуба;
там, де слово затерте,
й не до речі, й нічого не каже,
ми вмуруємо там новітні слова.
це робота громади небувала й нова:
церква для всіх
і робота для кожного,
й кожен при ній при своїй роботі,
кожен тут має своє діло й справу.
в вечірній імлі, на тлі все ще світлого неба,
постає невиразна юрба – то розгублений гурт безробітних:
нас ніхто не покликав, стоїмо тут дарма
сумні та похнюплені, наші руки в кишенях.
ми як завше стовбичимо на порожніх місцях,
а вночі тремтимо в наших темних кутках.
і лиш вітер гуляє на покинутім полі,
де орали були колись;
і лиш плуг там один, що засів в борозні,
іржавіє, задершися чепігами до неба.
о, тут на цій занедбаній землі
двоє чоловіків ділять одну цигарку,
а двоє жінок – пляшку гіркого пива.
нас ніхто не наймає,
нас ніхто не вітає,
про нашу смерть
не напишуть в газеті "таймс".
знов робочі, приспівуючи:
річки течуть, часи минають,
горобці та ведмеді не гуляють без діла.
якщо чоловік не будує нічого,
де йому жити? – ніде.
коли обробляється поле,
буде і пісня, й хліб.
вони не повинні віддати богові вбогі душі,
колодами лежачи по своїх, як в лікарні, ліжках.
тут, на цій вулиці, нема ні початку, ні руху,
ні розвитку, ні тупцяння на місці, ні кінця. –
лиш гомін глухий без мови, й вулична їжа несвіжа.
без поспіху й не зволікаючи покладемо
початок їй і край, кожен сам собі знай:
ми дамо їй нового значення й змісту,
ми дамо їй новітню церкву:
церкву для всіх,
роботу для кожного,
кожен матиме власне діло
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752738
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 18.06.2020
провідник хору:
обачаймося, вважаймо і мовчімо!
шануйтеся, тримайтесь віддалік,
бо я чиню підходження до скелі,
що вирішує з сумнівів і дає настанови.
скеля. сторож. сторонній спостерігач.
той, хто бачив, що є, що було, й що буде.
свідок, суддя, спостерігач і наглядач.
божий здвиг, що у ньому вроджена істинна правда.
скеле, ввійди! цей хлопець веде тебе. знаємо,
людина здебільшого – безперестанна праця
й безперестанна гульня. що є найважче людині?
чи непостійна праця – що є найбільш невтішне?
я чавив виноград сам-один, і я знаю,
як то важко: творити добро, занедбавши
все, що люди відносять до щастя, шукаючи
добрих справ, що ведуть лиш у смуток, приймаючи
з рівним серцем ті, що вдягають в славу
й ті, що в зневагу; любов від усіх однаково,
як таку саму любов ні від кого.
всяк та кожен готовий складати найбільші жертви,
коли сподівається вдячности, відшкодування й прибутку.
кажу вам: зробіть досконалість прагненням,
сягніть досконалости в прагненнях.
знов кажу вам: не дбайте про відповідний врожай,
але сійте дбайливо як слід, як вам належить і вчасно.
я старий, бачив світ. світ постійний у змінах
та перетвореннях. нічого нема постійного,
лиш одне є незмінне, й хай ніхто не приховує цього:
вічна, безперестанна війна між добром і злом.
то нічого, що ви легковажите святинями та церквами,
та біда, що ви, люди, віддаєте на поглум
все, що було, все, що зроблено добре –
і винаходите так винахідливо підстави для того глуму,
що вдовольняєте і щонайвищі, і найсвітліші уми.
ви легковажите власною пусткою. знайте, що є пустеля:
це не там десь далеко в тропіках, де мертво й нічого нема.
це є тут, не за горами й морями, це вже є тут, за рогом.
пустеля – у ваших досягненнях, в дивах інженерної думки,
пустеля – в очах у твоєї дівчини, і в серці у твого брата.
люди добрі, чи ви будуєте? ви добрі, коли ви будуєте добре.
я покажу вам, що робиться: що робиться досі тепер,
а ще – дещо з того, що зроблено вже давно,
що ви зважите в серці. хай досконалість буде вашим бажанням,
я покажу вам діла незворушних, спокійних і тихих. слухайте
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752669
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 18.06.2020
орел ширяє під склепінням світу,
оріон з собаками переслідує свою невловиму хіть –
о, цей одвічний, довічний заколот в віковічнім ладу зірок,
о, ненастанне оновлення в колі старих часів,
о, світе весни та осені, народження та помирання!
нескінченне кружляння ідеї та дії,
нескінченне винаходження, нескінченний дослід –
все то дає уявлення про рух, та не дає про сталість;
дає знання про мову, та не про мовчання;
знання про слова та звуки, та не знання про слово.
всі наші знання наближають нас до глупоти,
всі наші глупоти ведуть до смерти,
та близькість до смерти – то є зовсім не близькість до бога.
де є життя, що ми втратили, поки снували життя?
де є мудрість, що ми її втратили, нагромаджуючи знання?
де є знання, що ми втратили, збираючи новини?
небесні кола двадцятьох земних століть
віднесли нас від бога й наблизили до праху.
я мандрував до лондона – міста, що дбає про час,
де річка тече з іноземними впливами. –
там я почув: "маємо в себе тут забагато храмів,
а замало біфштексових закладів". казали так:
[i]нехай ті попи та вікарії відійдуть собі на спочинок:
чи людям потрібна церква там, де в них діло та праця? –
ні, лиш там, де вони звичайно справляють свій день неділі.
тут нам в місті не треба дзвонів:
нехай вони збуджують вранці робітничі квартали.[/i]
я мандрував передмістями, й там казали:
[i]ми працюємо шість днів на тиждень, а на сьомий ми вирушаємо
там, на природу, відпочивати;
а як нема погоди, сидимо вдома, читаємо
газети[/i]. в індустріяльних районах мені кивали
на закони економіки, на маркетинг і на все таке инше;
а село, очевидно, найпридатніше для пікніків.
зі всього виходить так, що церкві немає місця
ні в селі, ні в передмістях; а в самому місті –
лиш там і тоді, де гуляють бучне весілля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752603
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 18.06.2020
Та скільки зусиль, скільки зронених слів витрачаємо ми,
Шукаючи виправдання на злочин чужий, чи підлоту!
Над серцем насилля проводимо знов,
Бо, зрештою, більше, аніж на те,
Щоби плекати любов.
...........................
Гаразд, – ти не знаєш, чого цьому серцю треба?
В такому разі віддай йому все святе,
Що маєш на цьому світі, аж від землі до неба,
Й ніколи, ані на мить, не пошкодуй про те!
Чи висмикни з вічності одну непомітну мить,
Мов іскру, що згасла у вікнах вашого сонного дому,
І подаруй її тому, хто завжди покірно мовчить,
Хто шанує твою незбагненність і потай краде твою втому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751613
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 18.06.2020
П’яниця, як в колесі шпиця, зламався дочасно.
Почасти справедливо: зданий
На вагу, мов зневажений.
Уважайте: крики, критика,
Колоритність висловлювань – все пусте.
Випускайте на волю літачків злості вашої,
І ярлички чіпляйте, ритміки
Дотримуючись – через одного!
Одноокого, однобокого, першопрохідника,
Що одиноко педалі крутив, віддайте
Дикунам на поїдання:
В делікатно-гуманно-толерантному
Деградованому суспільстві,
І в його найкращих традиціях, прописано:
Якщо з горба, то колесо котитиметься
Й зі зламаною шпицею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750633
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 18.06.2020
А ти мене уже й забув...
Напевно, буде це на краще.
Не запитаю більше, нащо
Усе між нами відбулось-
Оте хотілось і моглось,
Ота таємна гола пристрасть,
Що як калинове намисто
Воліла впасти, як той плід,
Що вже достиг. Його політ
Для мене був миттєвим щастям.
Та ти забув. І це на краще!
Живеш десь ти і я живу.
Тебе у мріях не зову.
Лише молюсь за тебе Богу,
Щоб дав легесеньку дорогу.
А ти мене уже й забув...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880082
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020
о, співчуваю. будь вдячний, мій сину,
за все, що ти маєш: ненависть і несамовитість,
і десять днів, щоб милуватися на призахідне сонце.
коли я був твого віку,
ми самі вигадували собі забави:
прошу дозволу дихати, сер! –
дозволяю, та не бреши вже твоєму старому.
всіх, кого взято, незабаром демобілізують,
тож не відходь так далеко, якщо це не дуже важко:
це все для народу, воно не росте на деревах,
і його не позичиш ні в кого, а лише сам я дам.
я відчуваю лиш те, що мене торкається,
і відчуваю: в дотику я бачу
найкращий спосіб спілкування зі світом.
чи хто наважився б запитувати,
що я можу й чого не можу зробити?
на дотик я міг би відчути дійсне, –
і то лиш ті речі, що сам відчуваю добре.
це порада – ти чув? знаєш, що ти – порада?
ну, як я серджуся! тобі вже за 30, сину,
тебе пробачено. не дякуй, великий рости;
завтра ми купимо тобі велосипеда
за твором: son, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768254
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 17.06.2020
літаючи високо, намагаюся не забути
скільки взяв цигарок, чи скільки ще маю.
коли впаду, зловлю собі таксі,
та потягну через увесь похмурий лондон,
щоб кричати тобі цю пісню.
коли то було? – давно, недавно?
а в мене ще й досі крила трусяться.
що ж? а тепер я щасливий пташок,
всі мої міграції можуть спостерігати
і nasa, і google,
і британські вчені.
я зловив свою мрію в паперовий мішок.
гадав, що бачив ангелів,
та міг і помилятися.
та і в мені так само – коли б чогось шукали,
чи знайшли б?
вони мене довго й страшно трусили,
щоб я плакав, щоб виплакав пісню для тебе.
не питай, коли то було, бо вже й сам забув,
та в мене ще й досі коліна трусяться, –
я щасливий і радий: ти можеш мене, до речі,
спостерігати й сама, як шугаю вночі між зорями.
вуличне світло нічне, несміле,
знов задивляється на твої вікна,
на твої розмальовані штори.
я гримлю не своїм ланцюгом вже довго;
ще ніколи не бачив такої
солодкої усмішки в тебе,
як тепер, коли впав на поріг
щоб ревіти й ридати –
ось я плачу цю пісню для тебе
за твором: to cry you a song, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768255
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 17.06.2020
я йшов собі дорогою, потім звернув на поле.
бачу: зграя хортів щось, ніби зайця, жене.
слідом – хазяйка на коні;
загорожа їм шлях перетнула –
собаки її проскочили, а кінь там пройти не міг.
гарненька юна леді кивнула, щоб я наблизився
та розібрав огорожу. я підійшов, розібрав,
та вона все барилася, тим часом її хорти
вже пропали та зникли в неозорому обширі поля.
вона сиділа так, немов на троні,
на своєму багато оздобленому англійському поні,
та роздивлялася. на ній була емблема
з рукою сіяча: як хто не знає,
то така добродайна рука, що сіє та сяє.
виходило так, що її хорти
покинули королеву. я схотів їй допомогти:
зняв з голови капелюха, чемно завів про погоду.
я мав бути обачним, маючи справу
з мисливською дівчиною шляхетного роду.
а я не був. на очі найшла мара,
я думав, що все це правда, а не весела гра.
її чоботи з англійської шкіри
риплять, ніби сніг, а сяють, мов дзеркало –
зі срібними шпорами та золотими підківками
ручної роботи чоботи
шляхетної мисливської дівчини.
мені здалося, то було вперше, коли дівчина
застосувала їх, як оборону своєї гідности.
коли отямився й підвівся на колінах,
вони були знову на рівні моїх зубів.
о моя леді, змилуйся. я той, хто має бути
на цю годину вже далеко: там на фермі,
де на мене чекають. при цьому я дуже вдячний,
що ваші моральні принципи виявляються в межах норми
незалежно, які в них вияви чи незвичайні форми.
а я – простий хлопчина, сільський звичайний жлоб.
мене батько не вчив поводитися
рафіновано, а було б.
пробач мені, шляхетна мисливська дівчино:
так, я тебе налякав, але ти мене – здивувала.
за твором: hunting girl, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768423
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 17.06.2020
гуляючи в зеленім оксамиті!
наприклад: шотландські сосни –
ну, з чим їх порівняти? гуляючи у літі.
це літо незвичайне: млосне, високосне.
гуляючи в зеленім. може, ще й молочне, таке тепле.
далеко десь там чується мукання корів.
я з мукою співав би, з мукою ходив
не зеленою лукою, а безтурботно:
в зеленім оксамиті, в зелені, як по воді.
ходімо вдвох так лунати-ходити:
ти та сільський закоханий хлопчина:
і ніч, і день нам стелять зелені оксамити,
оце нам така поважна причина.
а про хлопчину мріють всі сільські дівчата,
ще й їхні матері. ходімо до зорі,
а мамі скажеш, ти гуляла оксамитом,
щоб бути чесною перед прекрасним світом.
там дикі троянди – від їхніх пахощів
стаєш дурна й розумна одночасно,
ясно?
ти теж співатимеш:
елегії, канцони, гімни й дифірамби,
ідилії, еподи, – і епіталами!
ти співатимеш так, і тоді
побачиш: всі корови дояться вершками,
коли чують твій спів, що, як пахощі диких троянд.
я прославився в війнах авторитетних рок-банд.
поглянь на мої знамениті шрами!
а на серці немає. не думай про це,
скажи мені зелене оксамитове слівце.
там високе різнотрав'я дихає прохолодою ввечері,
і здається, тепер не серпень,
а легковійний квітень надворі.
я, мов сосна шотладська, стоятиму тут довго,
щоб ти мені повірила, мов вітрові трава:
ох, це любов, кохана. хай світ там загруз в неправді,
а любов – не обмане: то буде правда жива,
і ми тоді, мов діти щасливі, розповиті
поділимо всі радощі в зеленім оксамиті,
на килимі з нарцисів. ми наловимо срібних струмків,
і карасиків, і метеликів! – і золотих жуків.
спатимемо в казці, мов під ковдрою, під зірками.
там далеко так само, як тут, казяться
технологічні цивілізації, –
хай розкошлані ранки, й мої зашкарублі шрами
будуть нам незаперечним свідченням
нашої невразливости перед лицем всесвіту
за твором: velvet green, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768426
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 17.06.2020
гуляючи в зеленім оксамиті!
наприклад: шотландські сосни –
ну, з чим їх порівняти? гуляючи у літі.
це літо незвичайне: млосне, високосне.
гуляючи в зеленім. може, ще й молочне, таке тепле.
далеко десь там чується мукання корів.
я з мукою співав би, з мукою ходив
не зеленою лукою, а безтурботно:
в зеленім оксамиті, в зелені, як по воді.
ходімо вдвох так лунати-ходити:
ти та сільський закоханий хлопчина:
і ніч, і день нам стелять зелені оксамити,
оце нам така поважна причина.
а про хлопчину мріють всі сільські дівчата,
ще й їхні матері. ходімо до зорі,
а мамі скажеш, ти гуляла оксамитом,
щоб бути чесною перед прекрасним світом.
там дикі троянди – від їхніх пахощів
стаєш дурна й розумна одночасно,
ясно?
ти теж співатимеш:
елегії, канцони, гімни й дифірамби,
ідилії, еподи, – і епіталами!
ти співатимеш так, і тоді
побачиш: всі корови дояться вершками,
коли чують твій спів, що, як пахощі диких троянд.
я прославився в війнах авторитетних рок-банд.
поглянь на мої знамениті шрами!
а на серці немає. не думай про це,
скажи мені зелене оксамитове слівце.
там високе різнотрав'я дихає прохолодою ввечері,
і здається, тепер не серпень,
а легковійний квітень надворі.
я, мов сосна шотладська, стоятиму тут довго,
щоб ти мені повірила, мов вітрові трава:
ох, це любов, кохана. хай світ там загруз в неправді,
а любов – не обмане: то буде правда жива,
і ми тоді, мов діти щасливі, розповиті
поділимо всі радощі в зеленім оксамиті,
на килимі з нарцисів. ми наловимо срібних струмків,
і карасиків, і метеликів! – і золотих жуків.
спатимемо в казці, мов під ковдрою, під зірками.
там далеко так само, як тут, казяться
технологічні цивілізації, –
хай розкошлані ранки, й мої зашкарублі шрами
будуть нам незаперечним свідченням
нашої невразливости перед лицем всесвіту
за твором: velvet green, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768426
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 17.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2020
прокинься через силу,
та вже напевно прокинься.
дивися: ось дівчина
доїть козу під деревом;
там – рине потік з висоти до кам'яного ложа.
то щось таки та значить? вівці кошлаті, кози,
порепаний піщаник. земля, мов стара бруківка.
все тисне, все тісне та прісне.
як долина стискає цю річку,
так ця земля стискає твої кості.
в довгій червоній долині, в червоній долині
й люди живуть надто довго;
люди живуть давно; їхні пісні всі про тебе,
всі як одна про тебе: довга пісня рудої долини.
далі, долиною вниз – там оселі брудних поганців,
недобрих людей, що в усьому перешкоджають.
вони заважають справам торгівлі,
вони випасають отари на землі, що належить нам.
ми отримали солодку талу воду з неба,
вони – дорогу в долині, що самі ж її там проклали.
в цій довгій рудій долині люди живуть надто довго,
люди живуть тут давно, і співають цю пісню долини.
тримаючи під наглядом ці схили та пагорби,
тримаючи традицію родинної любови та ласки,
мусимо ненавидіти чужий
народ, що сидить там долиною вниз.
гей, чи хто бачив мойсея? підіть
та знайдіть його, та зведіть з гори
з таблицями. на таблицях – господнє слово,
як нам жити. еге ж, не кради, не вбий;
не пожадай чужого.
тут, на горбах і в долині, люди живуть надто довго,
надто давно, і співають довгу,
аж нескінченну пісню: пісню рудої долини.
знову прокинься, знов через силу.
дивися: ось дівчина доїть козу під деревом;
там – з шумом та гуркотом рине потік донизу.
це мені тисне на мізки і навіть стискає кості.
довго, занадто довго співаємо,
хлоп'ятка, старої пісні
за твором: valley, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769602
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 17.06.2020
о, намет у пустелі! а свічка в наметі
стиха блимає, кидаючи і світло, й ніжну тінь
на серпанок, що на обличчі у неї:
сестра, мовчазна до таких, як я –
вона платить моїм мовчазним шануванням
за своє мовчазне показне благочестя.
гаразд, але хто та скажена й шалена панна,
що танцює тепер? це я справді
бачу на власні очі
чи то я неправильно читаю в її очах?
мені важко залагодити таку показну суперечність,
завжди важко мирити такі от антагонізми.
я не вживаю рішучих каральних заходів.
я не даю імен; мені не дають так само.
я не хочу відкинути цю небезпечну завісу:
навіть коли б ти мене прокляла навіки.
ім'я отця гуде у тебе в голові.
згадуй слова пророків,
відповідні до всього на світі.
нехай тебе зв'язують давні й прадавні слова:
ні, я не питиму, наче брудна тварина,
з твоєї святої криниці.
відкидаю безчестя; не приймаю святих імен.
до того ж я ще й неписьменний: не читаю святих письмен.
ти можеш мене навіть зненавидіти, кохана:
мені здається, ми заручені,
і навіть одружені з давніх давен.
за твором: dangerous veils, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769642
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 17.06.2020
о, намет у пустелі! а свічка в наметі
стиха блимає, кидаючи і світло, й ніжну тінь
на серпанок, що на обличчі у неї:
сестра, мовчазна до таких, як я –
вона платить моїм мовчазним шануванням
за своє мовчазне показне благочестя.
гаразд, але хто та скажена й шалена панна,
що танцює тепер? це я справді
бачу на власні очі
чи то я неправильно читаю в її очах?
мені важко залагодити таку показну суперечність,
завжди важко мирити такі от антагонізми.
я не вживаю рішучих каральних заходів.
я не даю імен; мені не дають так само.
я не хочу відкинути цю небезпечну завісу:
навіть коли б ти мене прокляла навіки.
ім'я отця гуде у тебе в голові.
згадуй слова пророків,
відповідні до всього на світі.
нехай тебе зв'язують давні й прадавні слова:
ні, я не питиму, наче брудна тварина,
з твоєї святої криниці.
відкидаю безчестя; не приймаю святих імен.
до того ж я ще й неписьменний: не читаю святих письмен.
ти можеш мене навіть зненавидіти, кохана:
мені здається, ми заручені,
і навіть одружені з давніх давен.
за твором: dangerous veils, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769642
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 17.06.2020
легко малій дитині заблукати в великім бомбею!
міста, як це, не знають де сором, де гріх, де що.
та й справді чи мусили б знати?
я сам в багатьох місцях граю багато трагедій,
я й сам не в собі, в мені теж
блукає багато чого дитячого.
сестро, сестро, хіба ти його не чуєш?
я – окремо від себе, та все одно чую добре.
сестро, хіба ти не бачиш? він загубився й плаче.
а я – не в собі. візьми його на руки.
бачив, ти брала гроші від когось там в темнім місці
на станції тут в тіні, а сьогодні не дуже й спека.
хочу, щоб їздила до школи, й зі школи додому
срібною електричкою: срібною з золотими колесами.
змий це багно з обличчя. фу, я його ненавиджу!
я поруч, окремо від себе. не бачиш?
ти – мати зі стертим обличчям, з дитиною на руках.
дитина прикипіла поглядом – чи до мене?
мати забула всі чари, не вміє мене втихомирити.
десь між провиною та милостивою благодаттю
в мені якийсь хробак – він точить все, що бачить.
я десь поруч: поруч з самим собою.
я окрім тебе кругом. мене тут таких мільйони.
як я тобою пишаюся! то ж для тебе я вийшов до світла
з глибини глибочезного, непереможного смутку.
маленька дитина блукає. це місто не знає сорому,
бо навіщо йому то знати? я тут, я вже поруч, дивися.
бачиш? я не при тямі: тримаю тебе за руку
за твором: beside myself, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769686
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 17.06.2020
легко малій дитині заблукати в великім бомбею!
міста, як це, не знають де сором, де гріх, де що.
та й справді чи мусили б знати?
я сам в багатьох місцях граю багато трагедій,
я й сам не в собі, в мені теж
блукає багато чого дитячого.
сестро, сестро, хіба ти його не чуєш?
я – окремо від себе, та все одно чую добре.
сестро, хіба ти не бачиш? він загубився й плаче.
а я – не в собі. візьми його на руки.
бачив, ти брала гроші від когось там в темнім місці
на станції тут в тіні, а сьогодні не дуже й спека.
хочу, щоб їздила до школи, й зі школи додому
срібною електричкою: срібною з золотими колесами.
змий це багно з обличчя. фу, я його ненавиджу!
я поруч, окремо від себе. не бачиш?
ти – мати зі стертим обличчям, з дитиною на руках.
дитина прикипіла поглядом – чи до мене?
мати забула всі чари, не вміє мене втихомирити.
десь між провиною та милостивою благодаттю
в мені якийсь хробак – він точить все, що бачить.
я десь поруч: поруч з самим собою.
я окрім тебе кругом. мене тут таких мільйони.
як я тобою пишаюся! то ж для тебе я вийшов до світла
з глибини глибочезного, непереможного смутку.
маленька дитина блукає. це місто не знає сорому,
бо навіщо йому то знати? я тут, я вже поруч, дивися.
бачиш? я не при тямі: тримаю тебе за руку
за твором: beside myself, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769686
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 17.06.2020
1
минула весна, непривітна й немила,
не лишила нічого святого.
моя легендарна любов почорніла –
я презирствую з приводу цього.
твої мрії запитують, де їм себе шукати. –
хто зна. яке мені діло? може, десь там у зірках.
ти не боїшся навіть спитати в малого дитяти,
що воно є, і на що воно схоже: страх.
ти кажеш: [i]я думаю, що вони повинні
запитувати инакше: так, ніби відповідь їм
вже відома чи просто приснилася[/i].
дітки, ми вже в україні?
не вимагайте казки, й я вам її оповім
2
в моєму дворі вітри скачуть, як люті собаки.
я не розумію, навіщо вони мені.
моя хата – триповерхова аж до небес хуртовина,
що стоїть на залізних стовпах в північному пеклі на дні.
дерево й камінь, крига та сніг – елементи мого існування.
вітер їх організовує, будує з них світ, – і руйнує.
топче квіти скляні та глиняні з розгону важкою п'ятою,
я споглядаю то байдуже. ми живемо без сонця.
все, що придбано, й надбано, віддано, втрачено, й продано –
знов замішалося. завтра все буде знов,
зараз нічого немає, тільки холодний вітер
носить туди-сюди ледь живі голоси минулого.
минуле скасовано. знаю: воно повернеться завтра,
як новий неповторний день – та вже, як відомо, без сонця.
життя – це смерть. це істина? ні, навіть це – брехня!
мій череп мені усміхається. він служить мені пророком:
[i]сонячний місяць, місячне сонце відмежовують ніч від дня,
твій світ – це тюрма з кісток,
якщо на нього поглянути моїм неозброєним оком[/i].
тут нема навіть слів. я чую, коли співаю,
як на землю падають – і розбиваються –
якісь крижані серця, лебеді та кораблі.
я думаю, навіть казкова думка
не може літати без сонця
3
змерзлий, сліпий та голодний, я сплів величезну вершу:
завтра вона вам зловить тисячолітнього сома.
а зараз бажаю спати. дайте мені три тижні,
потім я розповім, навіщо це все потрібно.
той сом – тисячорукий, подібний до альфа-центавра.
він живе дуже довго невилазно там, в глибині століть,
а спливає тоді, коли чує моє безтурботне хропіння,
й сподівається вкрасти сонце. –
от тоді його, дітки, й ловіть
out of the sun, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879988
дата надходження 17.06.2020
дата закладки 17.06.2020
Мої вірші - це єдине, що я лишу після себе.
Слова без змісту і граматично неправильні
Це мій спадок рівноцінний до синяви неба
Кожне слово, як крапля : так чи ні, так чи ні.
Важко римувати неримоване і неписане
Важко відбивати ритм задубілими пальцями
Вдихай смог свого міста і сонце бажане
Вимальовуй із них картини білими смальцями
А ще важче писати присвяту для когось
Когось особливого й бажаного так сильно
Слова тоді розлітаються у чорну вись
І щоразу їх треба вишукувати так пильно
Мої слова бездарні й безсенсні зазвичай
Ти читаєш це й бачиш наскільки все втрачено
Мені не допоможе ні кава ні гарячий чай
Я просто пишу, щоб не вмирати отак неозначено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677563
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 17.06.2020
Мене закачав трамвай
Своїми рейками
Нічними рейдами
Під час яких я пила чай
Плекала колію й гортала
Новеньку книгу
Холодну кригу
У чаї я чомусь ковтала
Пишу вірш абсолютно бездумно
Під спів кофемолки
Строчу скоромовки
І чекаю трамвая відлуння....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676740
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 17.06.2020
В твоєму саду ростуть лілії і троянди.
Кров з молоком. Поєднуються
і роблять відтінок людської шкіри.
Красиво. Тільки не поколися об гострі
Шипи.
В твоєму дворі знову ремонтують дороги.
Гора піску височіє на тротуарі
і перегороджує шлях до вільного міста.
Шумно. Тільки ковш екскаватора ніжно погладжує
Землю.
В твоєму місті ніколи не падають грози.
Тільки сезонні дощі розмивають газони
і псують твої лілії, що ховаються під трояндами.
Холодно. Тільки плед на твоїх плечах захищає від
Осені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676193
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 17.06.2020
В нашому будинку часто шурхотять стіни
За ними я чую сліди і тяжке безжиттєве зітхання
Воно завжди тут було. Які б не відбувалися зміни
За стінами ходить воно і зберігає вагання.
В нашій кімнаті постійно скриплять підлоги
Через перепад температур і завивання вітру в текстурах
І тінь у дзеркалі по ночах чітко побачити немає змоги
Вона як приз, який побачиш лише в особливих турах.
В моєму ліжку зовсім ніколи не буває самотньо
І тихо по ночах теж не буває ніколи зовсім
Воно спить зі мною. Його голос кличе в безодню
І каже мені задля щастя пожертвувати всім.
В моїй голові воно завжди займає місце попереду
Завжди зберігає свій п'єдестал недоторканим
Ганяє мої заблудлі думки неначе овечу череду
І заповняє всю голову й тіло тільки ним одним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675933
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 17.06.2020
Дай мені свою руку з непроглядної темряви
Я піду до тебе не дивлячись під ноги, бо не зможу впасти
Ти мій поводир. Відкрий по скоріше двері
Бо той, хто йде за мною все більше хоче мене вкрасти.
Ти мій останній шанс на спасіння, ти знаєш, правда ?
Я приречена кільцем на пальці і паском на тонкій шиї...
Він все наближається. Весільна сукня стане червоною
Море накриє мене. В нього з відчаю рабства хвилі.
А я до останнього тікатиму до твоєї руки в темряву
Я до останнього пручатимуся на ложі весільному
Просто злови мою руку. І я матиму шанс на звільнення
Просто почуй мене. І я житиму в світі вільному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675477
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 17.06.2020
Ти на одинці. Хоч навколо тебе натовпу хмара
Ти плачеш. Хоч усмішка крізь сльози як пара
Ти не віриш. А правда просто перед твоїми очима
Ти не бачиш. Не хочеш. Світ знову шокує речима.
Ти ж знала. Знала насправді все з самого початку.
Ти відчувала. На серце ж не можна нашити заплатку.
Ти вірила. А для чого, хіба щось змінилося?
Ти кохала.... І все одно це кохання у серці лишилося.
Ти дурепа. Бо все, що хочеш насправді почути
\"Кохана... Я просто хочу поруч з тобою бути\"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675113
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 17.06.2020
Ти- моя електролінія.
Пропускай мій пульс через свої дроти.
Не замикай під дощем. Не треба.
Проводь вольти моїх думок через широти.
Ти - моя зустрічна смуга.
Не виходь за межі дорожньої розмітки.
Фура, що їде на зустріч освітить тебе фарами.
Покажи їй свою, залишену мною на шиї мітку.
Ти- моя гроза в дорозі.
Освічуй мені шлях і оглушуй громом.
Дощ змиє сліди від дорожньої втоми.
Тільки поклич мене... У дощі тихим словом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674631
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 17.06.2020
здається, я відчуваю в своєму нутрі життя
відчуваю маленькі рухи і поштовхи десь там
я така щаслива. це якесь неймовірне чуття
що перетворює в жінок маленьких милих дам
здається я чую, що скоро побачу немовля
маленьке, рухливе, шумне і таке рідне
ну ж бо. з,являйся моє довгоочікуване маля
для тебе вже місце знайшлося гідне
чомусь все таке біле й прозоре як павутинка
в тумані із променів сонця і стрекозиних крил
чомусь затихла в нутрі моя маленька кровинка
чомусь штовхатись йому немає вже сил
морозом по шкірі відгукнувся вітер холодний
і мені мокро на щоках так сильно чомусь
страх по тілу пройшов неначе з безодні
щось не так. невже від малечі я відвернусь?
так тихо і мокро. очі розплющу і сяду раптово
це лише сон. істерика тихо прорветься назовні
чому так жорстоко? хіба передасть усе слово?...
коли уві сні втрачаєш всі скарби тілесні і кровні
чиста постіль. ні крові ні страху на ній не має
чому уві сні я отримую все і втрачаю в ту ж мить?
заспокойся. вдихни. там всередині нікого немає
це лише сон. борися. час знову почати по-новому жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671671
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 17.06.2020
Ми літаємо над містом до світанку.
До ночі спимо в ногах міського сміттєзвалища
Їжу для нас залишають на своєму ґанку
Всі, хто щоночі бачить наші тіла коло урвища.
Наші тіла огортають англійські тумани
Спалюють промені африканського сонця
Давай пограємо а хованки поміж світами?
Давай відберемо в хулігана його ранця?
Вони дивляться на нас з захопленням знизу
Перекривлюють співи і кажуть, що грішники
Палять свої вогні, підкидаючи сухого хмизу
А нам все одно....Ми вільні птахи -пересмішники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671628
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 17.06.2020
Моя відьма дивиться на натовп з вогнища
Палає вогнем зцілення і ласки від кардинала
Мовчки прощається з усіма речами з її горища
Добре, що перед смертю їх таки туди заховала
Моя відьма не має ніякого права на прощення
Ніякого шансу на існування під новим іменем
Для неї можливе у землі зелене пророщення
На місці вогню під холодним весняним інеєм
Моя відьма заплющує очі від сильного болю
Кожен опік для неї - розплата за свою магію
Хіба вона винна, що в лотерею виграла долю?
Моя відьма розвіється містом у сірому диму.
Моя відьма не бачить як плачуть за нею ворони
Як люди побожно шепочуть, що зло вже спалене
Лиш кардинал усміхається, дивлячись в сторони
Я - нова відьма. Я нове зло ще ним не здолане.
Моя відьма, ти така щаслива літаючи містом
Ти така спокійна і ніким не підкорена, мила
Дай мені пережити цю ніч під кардинолом
І я піднімуся до тебе як перестане йти злива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671308
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 17.06.2020
Родинки
На моїх лопатках показують
Місце, де ростуть крила.
Шрам
На моїй поясниці означає,
Що в мені живе сила.
Крила
Обрубками стирчать вгору
І виблискують кістками.
Шрами
На внутрішній спині
Кажуть, що залишені нами.
Кістки
Обписані червоним маркером
Випалюють мої лейкоцити.
Люди
В моїй голові сміються
І знову погрожують вбити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677768
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 17.06.2020
а ти знаєш... мої замки не згорають. вони горять до тла і попелу, але не згорають ніколи. ти бачиш мої стіни? інколи мені так боляче дивитися на них. після кожної пожежі я складаю їх заново. по крупинці. по дрібничці.
я навчилась складати мозаїку.
я навчилася складати вітражі.
ти віриш, що мої замки неспалені? я вірю. хоч і глибоко-глибоко в душі усвідомлюю - це просто попіл. звалище сірого надщербленого каменю і погорілого дерева. мій замок упитаний вогнем. розмальований сльозами. коли приходить сонце - воно відбивається сотнями райдуг. і без окулярів на мої замки вже не подивишся.
коридор мого замку темний. ти не боїшся ходити по ньому? тільки не відчиняй ці двері. прошу тебе, тільки не спускайся по тих сходах донизу. ти не знаєш, що там. ти не знаєш.... не йди... бо тоді
мої замки
згорять
до
попелу.
сірого
чорного
мертвого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664048
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 17.06.2020
Сьогодні мені знову снився ліс.
І літо. Зелені діброви.
Ти на руках мене через озеро ніс,
А я супила чорні брови.
Сьогодні мавка співала у лісі.
Кричала, шукаючи Лукаша,
А ми з тобою лежали на стрісі
І рахувала сузір'я душа.
Сьогодні русалки зробили шабаш,
Водяник напився гіркого болота.
Ліс відкривався покірно для нас,
Нас оминала усяка турбота.
Сьогодні луною співаю пісні,
Сьогодні відкрию тобі все незнане
Ступаючи боса по полонині...
Моє тіло для тебе домівкою стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657729
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 17.06.2020
а мені боляче - пошепки
вона кричала так тихо і голосно
що її чули далекі зірки
що мені на душі стало млосно
а мені холодно хлопче
подай-но свій плащ і плед
помоліться за мене отче
віддайте бідним мій мед
а мені самотньо чуєш
довкола одна порожнеча
невже ти за кимось сумуєш
а для мене не скажеш й словечка
а мені так боляче любий -
лунало у моїх вухах
чому ти до неї так грубий?
ти знову мене не слухав
ти знову мене не бачив
ти тікав від неї на південь
я ніколи тобі не пробачу
я поховаю її під вечір
я загрію її покривалом
у вогні із старих фотографій
обезболю її перевалом
і фільмом про грізність мафій
усиплю її в ніжних обіймах
і нікому уже не віддам
хоч борися за неї на війнах-
відсьогодні ти будеш сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655653
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 17.06.2020
Зовсім скоро я виграю бій,
а після нього - стану я твій.
Стану я твій, ангеле мій
я відрізню тебе між повій.
Гламурними блисками всипаний,
пір'ям рожевим обкладений...
Хто тебе, милий, викупить?
В чиєму вірші будеш згаданий?
Бій наближається швидко так
зброя уже приготована, любий.
Чи чуєш ти перемоги смак,
янголе мій загублений.
Янголе мій ти нескорений,
янголе мій непробачений
Чому ти такий знедолений?
Чому ти для мене втрачений?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655038
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 17.06.2020
тік-так.картина з годинником
на ньому є млин і торт з іменинником.
старий маяк. хвилі плещуть до берега
одинокі чайки літають туди оберегами.
і рима не пишеться. і ритм не складається
невже моя муза у чомусь покається?
невже мій маніяк впаде на коліна
і жертва втече поміж купками сіна?
мозаїчна підлога у бальних кімнатах
душі предметів в психічних палатах.
королевич у рамці кличе до танго
на столику Карла псувалося манго.
Маріанна кружляє співаючи п'яно
а Моцарт сидить за фортепіано.
моя муза присіла у кріслі дракона
гортає латинські вірші Цицерона.
посміхається дивлячись в очі єхидно
ось же твій вірш. за нього не стидно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643215
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 17.06.2020
Рок - це не просто музика, повірте.
Це душа кожного, покладена на ноти.
Як хочете - то просто перевірте,
Коли в душі питання "хто ти?",
Коли не знаєш в чому справа -
Включаєш рок і зразу... спокій.
Ця музика - це зовсім не отрава!
Це друг дитині одинокій.
Це музика, в якій кричать для тебе.
Не "на", а "для" , побачте ви різницю.
Ми самі вирішуємо для себе
Обрати небо, чи в'язницю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635943
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 17.06.2020
Попеліють в кошику троянди,
Розпадаючись від дотику одного.
Додам в них крапельку лаванди
Вони і мертві варті того.
Ах як цвіли вони раніше!
Їх колір вабив всіх комах.
Всі їх зрізали, більше, більше!
Пелюстки рвалися у прах.
А квіти все собі мовчали,
Плачучи сльозами із роси.
Жорстокі люди! Якби ви знали
Яка ціна у їх краси.
Троянди тихо шепотіли
Про сонце, літо і тепло.
Наповнили порожні ті квартири
Надією на нове полотно.
Пелюстки плавають у вазі.
Уже зів'яла їх краса.
Їм не поможуть ліки й мазі,
У них закінчилось життя.
Зірву я ніжно їх верхівки,
Складу у кошик із зірками.
Засушу як тернові гілки
Ви варті залишитись з нами.
І ви будете знову й знову,
Іти із нами в хатні мандри,
І чути доньки колискову...
Вмирайте в кошику, троянди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629678
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 17.06.2020
Час.
Іде для Нас.
І для Вас.
Всім править час.
Він справжній ас.
Час.....
Очі.
Я так їх хочу.
Я так їх бачу.
я не заплачу
І не пробачу.
Віра.
В любов змарніла.
Тебе зустріла.
Мене убила.
Ти моя мила?
Час. Він править нами.
Живе словами.
Очі, що повні болю.
Візьми з собою.
Віра. Лише лишилась.
Усе згубилось....
Час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629677
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 17.06.2020
Колись принцеса носила білі сукні,
Забарвлені кольором чистоти.
Її душа ще не пережила хвилини мутні,
Її серце ще прагнуло висоти.
Принцеса любила небо і крила,
Наївно вірила у чудеса.
Хотіла побачити червоні вітрила
І стати Ассоль, яка попливла.
Часто в тонкому волоссі
Збиралися роси й зірки.
Щовечора розпускаючи коси,
Принцеса співала пісні.
Співала пісні про кохання,
Гадаючи - любиш, чи ні?
Тіло її ще не знало бажання,
Тіло її ще не знало жаги.
Ти посмів забруднити незаймане,
Пролити кров на білий шовк.
Її тіло тобою захоплене.
Її голос під тобою замовк.
Ти не дав їй право вибору.
Навіть плакати шансу не дав.
Ти відкрив ту любов незвідану,
Ти відкрив те, що сам знав.
Намагаючись кричати - зірвала голос.
Синці отримала, пручаючись.
Ти проти неї -могутній Колос,
Вбиваєш її не каючись.
І залишивши беззахисну в болоті,
Пішов собі кудись у далечінь.
Ти задовольнив бажання похоті,
Ти взяв її, бо так хотів!
Вставай, принцесо, вставай.
Хіба годиться так тобі лежати?
Ти очі свої гордо підіймай
Хоч навкруги - лише одні собаки.
Живи, принцесо, живи.
Ти ж сильна, майбутня королева.
Доки кров наповнює жили
Ти будеш жити, наче Єва.
Бо скуштувала яблуко спокуси.
У тебе вже забрали все.
Ти знайома з дівою розпусти.
Ти бачиш, що любов в собі несе?
Принцеса? Ні. Нечиста.
Вже не повернеш час назад.
Іди ж за брами свого міста -
Там вже тебе чекає кат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629300
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.06.2020
Ми... часто читаємо звуки і міміку
Зображення теми далекого скайпу
Ти завжди відчуваєш полеміку
Я безвідмовно черпаю кайфу.
Ми.... завжди аналізуємо вірші
Маленькі великі ще більші
Ми немов літературні гейші
Непостійні прекрасні вищі.
Ми... тільки шукаємо чогось нового
Тільки свідомого, відомого, нашого
Робимо потім щось своє з того
Це робиться абсолютно непередбачено.
Ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617885
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 17.06.2020
Нас завжди є четверо.
Може це і забагато на одну свідомість.
Та мені вже все одно.
Моя біографія буде схожа на повість.
Ти завжди була одна.
Хоч в тебе в голові їх є також чимало.
Для мене відкрилась сумна
Твоїх емоцій завжди бракувало.
Я -твоє перенасичення киснем
Ти - моя доза наркотиків,
Коли ми з тобою зависнем?
Уподібнемось до чорних гнотиків?
Коли нас з тобою залишиться
Тільки двоє і тільки тут
Тоді моє серце відкриється
І побачить твій Чорний Суд.
Нас із тобою заручено
Сріблом та почуттями.
Чому усе так закручено?
Давай завжди будемо "нами"?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615444
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 17.06.2020
за хатою поляна барвінкова
на ній стодола бідова
в якій комора бурякова
в коморі ще гілка вербова
а на ній бочка вершкова
маленька машинка військова
в ній фарба лежить вибіркова
кожна плямка - така виняткова
і зовсім, здається, не випадкова
сьогодні на мені сукня волошкова
і я тепер дуже впливова
так промовляє рідна мова:
"я безперечна, гарна, пречудова"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652560
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 17.06.2020
Все, що ти хочеш зранку - це прокинутися поруч з її тілом. Щоб вона спокійно дихала тобі на шкіру і через це бігали мурашки. Щоб ти відчував її запах, її їство, її форми під своїми долонями і тіло твоє було її пристанищем. Щоб з кожною секундою ти бачив у ній щось нове, щось збудливе і спокусливо, щоб вона відкликалася у тобі аж там унизу і викликала палке бажання привласнити. Зробити своєю. Ніжно, трепетно цілувати кожну горбинку й западину, кожен вигин, бо все це, вся вона належить тобі одному і все! Бо тільки ти маєш право бути з нею поруч тут і зараз! Бо лише для тебе вона така беззахисна, прекрасна і ніжна! Бо лише ти можеш... Так мріяти. Обіймати подушку. Розплющити очі і бачити сіру стіну. Холодну постіль і тишу. А вона прокидається десь з іншим. Десь далеко від тебе. Бачить інші стіни і інші руки торкаються її атласної шкіри. Хтось інший просто зараз привласнює її собі і чує цей програшний стогін. Цей голос, це важке дихання і томне зітхання.... Так боляче. Переводиш погляд на стелю і розумієш , що нічого не змінилося. Новий день. Нова ранкова ерекція і солодкий сон. Навпроти тебе твоя реальність. Твоя самотність і вічне бажання - я хочу уранці прокидатися поруч із нею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688456
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 17.06.2020
Хотіла б знати я – чому?
Оцей тягар важкий несу?
Чому життя таке складне,
Іде, помаленьку пливе,
А мить щаслива промайне,
Немов зоря з небес впаде.
Чому нещастя так багато?
Чому воно немає меж?
Шукаю щастя я завзято,
Та часто чую – не знайдеш.
Як це неправильно, жахливо.
Невже людина – це ніщо?
Чому живемо нещасливо
Самі не знаючи за що?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636267
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 17.06.2020
Вечірні сутінки,весна,
Гуляю парками одна,
Нарешті темрява прийшла
І в небі зірочку знайшла.
Немає місяця, лиш тьма
І я стою отут сама.
Та раптом хмара відійшла
І промінь місяця пройшов,
Сріблом сяяла земля
І погляд мій тебе знайшов.
Твій усміх і твоє ім’я,
Твій погляд до світання…
І зрозуміла раптом я –
Це називається Кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635707
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 17.06.2020
Тихо. Я дивлюся. У небо?
Ні. Де ти? Далеко?
Напевно. Я одна. Чуєш?
Серце плаче за тобою. Сумуєш?
Можливо. Зірка впала. Бачиш?
Я бажання загадаю. Плачеш?
Невже за мною? Слухай. Зорі?
Ні, це місяць розмовляє. Воля?
Так. Вона у нас буває. Доля?
А її немає… Кохаєш?
Я теж. А душу маєш?
Маєш. А я ні. Людина?
Ні. Я янгол. Я неба дитина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635442
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 17.06.2020
Я хочу полетіти у небо,
Де холодні й далекі зірки,
Де ніколи, нічого не треба,
Де галактик цілі ріки.
Там Всесвіт бере свій початок,
Там Всесвіт знаходить кінець.
Там час, там вічність, там думка,
Там планет неймовірний вінець.
І сонець там є мільйони,
І місяців там тисячі,
І туманностей там трильйони,
І літають туди кораблі.
Я дуже і дуже хочу
Полетіти хоч раз туди,
Бо там все на світі зможу,
Бо там колись будеш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635203
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 17.06.2020
Я хочу бути дощем,
Який сполучає небо і землю,
Що вічно далекі одне від одного.
Я хочу бути дощем,
Поміж людьми,
Що не мають друга жодного.
Я хочу бути дощем,
Який з’єднуватиме долі,
Що є різними в кожного.
Я хочу бути дощем,
Щоб стати зв’язком
До почуття благородного.
Я хочу бути дощем,
Щоб дарувати самотнім ув’язненим
Радість серця вільного.
Я хочу бути дощем
І єднати серця
Кожного дня прекрасного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635202
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 17.06.2020
Ніч прийшла, місяць зійшов,
До усіх стомлених сон вже прийшов.
Тільки людина сидить тут одна:
Сонця приходу чекає вона.
«Зоряне сяйво, місячний спів,
Скажіть мені, любі, хто місяць зустрів?
Чи, може, з’явився сьогодні він сам,
Кидаючи виклик холодним рокам?
А може, він хоче знайти вороття?
Чи, може, зустріти те почуття,
Яке лиш самотні могли відчувати,
Кохану людину життя все чекати?»
Зорі безмовно собі мерехтіли,
Відповідати вони не хотіли.
Біля людини – лише самота,
Для неї ця ніч тільки одна.
Не може сидіти, не може чекати,
Не хоче вже більше самотності знати.
«Сонечко світле, місяць ясний,
Не хочеться більше бути самій.
Прийміть лиш до себе,
Зроблюся зорею, полину до неба»,
Навкруг лише тиша, а потім – політ.
Зоряне сяйво сповнило весь світ.
У тиші самотній скінчилось життя-
І канули душі в саме небуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634942
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 17.06.2020
Ніч надворі тиха й безхмарна,
І місячне сяйво світить задарма.
Я лиш заснути сьогодні не можу :
Згадую денну хвилиноньку кожну.
Сумую, бо знаю – мить ця одна,
Повториться завтра нудна суєта.
Зараз хвилина – незвична така,
Радіє сьогодні душа-бо моя.
Не можу забути це сяйво всіх днів,
Не знаю, хто першим красу цю відкрив.
Я хочу, щоб зірка упала з кохання
І я загадаю велике бажання:
Щоб раз хоч на день пережити цю мить.
Мов сонечко ясне, небесна блакить
Дає мені радість одне почуття,
Яке для людей, лише для життя,
Дарує прекрасне й хороше знамення,
А назва йому – Велике Натхнення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634939
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 17.06.2020
При аварії розбийте скло молотком
Але скло занадто красиве для цього
Кожен транспорт набитий битком
Місця немає зовсім ні для кого.
Скло не розбите, тільки павутиння
На ньому калічить весняні промені
Під колеса маршруток потрапляє каміння
Підстрибують тушки знедолені.
Тисняться люди, міські каруселі
Закачують всіх, накривають совком
Всі посміхаються такі не веселі
При аварії розбийте скло молотком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678916
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 17.06.2020
Ти ніколи не зможеш їх повернути
Скільки б шляхів ти не шукав
Скільки б грошей ти не мав
Не вдасться ніколи про них забути
Вони посміхаються тобі уві сні
Манять до себе невпинно
Усмішка така в них невинна
І лунають у вухах веселі пісні
Вони на полицях душі загубилися
Лабіринтом пилу блукають
Шлях у вічність лише шукають
Тільки під ноги зовсім не дивляться
Вони як художні кольорові мазки
Такі яскраві і темні водночас
Їх не підкорить ніякий час
Бо вони - це кохані, дитячі казки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679320
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 17.06.2020
Твої ключиці вражають своєю глибиною
Яремна впадина так і манить до неї торкнутися
Западини з боків вражають своєю красою
Дозволь заповітним бажанням здійснитися
Хочу тебе, прекрасна, пальцями гладити
Хочу цілувати кожну горбинку та впадину
Тільки вони мене можуть так сильно привабити
Тільки вони мене можуть одразу звабити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680351
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 17.06.2020
вітаю товариство. хай знає, хто не знає:
так, це я, знаменитий. я джек-брехунець.
нехай то вас не дуже й звеселяє:
моя брехня на вашу правду не впливає,
а я розбив у бійках вже 1000 сердець.
отже, доброго ранку. я джек-брехунець.
цьому царству-скотарству скоро кінець.
ви тут блукали в тенетах туману. –
йдіть навпрошки, але я ще погляну.
дехто тут, знаю, мені не повірить.
що я скажу вам? я джек-брехунець,
я чую тремтіння всіх ваших сердець.
нехай моє слово народ розпоширить,
як розпорошується вітром слово правди.
тут є й трохи раціо, й своя небезпека:
всі кажуть, що люблять брехливого джека.
а насправді? кажу вам: я джек-брехунець.
ваші серця крижані, я не битиму ваших сердець.
і чому ж я брехун? – бо сьогодні чудовий день
для всіх чисто – не тільки для мене лишень.
хай цю звістку народ у народі поширить,
а дійсність така, що з нею, суворою,
ніхто вже моєї душі не примирить –
душі не довіку брехливого джека. –
оце вам така моя правда,
оце вам така небезпека
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770350
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 17.06.2020
рокенрол, дівки, вино –
вже набридли все одно.
треба їй чогось нового.
що ж придумаю? – нічого.
вже придумав: а вірші?
ось найкраще для душі.
все одно душа без віри –
мов вітрильник без вітрил:
знов сумує, п'є без міри,
в пекло падає без сил.
так, без віри сил немає.
хто ми? люди чи кролі?
ні любити, ні творити,
а ні жити взагалі.
чого ж тобі, душе моя кохана?
мені невесело: тиняєшся десь п'яна.
життя – болото; вже й на сонці плями.
не руш нічого чистими руками.
виглядай з-під підозри, а сама не вилазь.
ну, а я відпочину – знов міситиму грязь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770309
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 17.06.2020
і знов зі своєю сріблястою стою,
замислений, вудкою посеред неба.
хмари питають, чого мені треба.
неба, кажу, – не базікайте,
риби мені не лякайте.
а сам?
хаха, хмари плинуть, минають,
рвуться, коліна омиваючи.
оминаю так само небажану смерть.
– а нащо тобі риба?
– як нащо? до хліба
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770258
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 17.06.2020
чи пам'ятаєте – чи пам'ятаєте ви досі
моє ім'я?
ви, заклопотані, смішні й простоволосі,
чи знаєте, чи бачили, як, натомившись, я
сиджу, буває, тут на камені та озираю море:
воно – спокійне та бурхливе; вічне й крижане,
зітхає: "бідне, бідне дитя! ти зовсім хворе";
ви все ті самі. озирніться – й побачите мене,
як намагаюся, змагаюся визволити ваше минуле.
а може, так чекаю. коли б ви всі поснули,
я показав би вам суттєве в ваших снах:
ваші власні відлуння та вицвілі тіні,
що падають, кажу вам. а там, на небесах,
там вже не ви – дерева, що тримаються на вашому корінні,
безтінні ангели. схилившися, вони
спостерігають, хто куди впав. розумієте?
правда страшна: всюди війна,
всі ви – жертви тієї війни.
та не бійтесь, коли почуєте
ці слова: то я завжди,
завжди, як завжди, щось промовляю на вітер
не до вас, а до моря.
море мене розуміє, як шепіт в бібліотеці,
і в нас пооднаково невимовних таємних літер
і в книжках, і в словах, і в абетці.
море спокійне та лагідне: сумує, але не плаче.
каже: [i]повинні лишатися довіку такими чужими.
кажеш мені, що байдуже, непорозуміле й ледаче –
ну, а ці люди? не знаю, що нам робити з ними.[/i]
я залишаюся тут. цей берег –
не берег, а глибоченний колодязь моєї скорботи.
– з нього видно багато: аж навіть і зорі вдень.
тепер я не знаю, що мені тут молоти.
хай не слухають люди ні твоїх, ні моїх пісень.
по небесному лику пробігла стривожена смуга –
я не знаю чого то стосується. до мене прийшли голоси
з багатьох, багатьох століть. ваші сльози – то слово друга.
вітре, візьми їх всі обережно та віднеси
далеко. життя нам цінніше від правди –
ми триваємо бути чужими,
цілковито чужими, гаразд
за твором: perfect strangers, deep purple
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749944
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 17.06.2020
небо горить; я вже майже нічого не тямлю.
вже по опівночі, видно, а видно так, нібито вдень.
мешканці перелякано гомонять між собою:
[i]ото така жінка вже клята!
то така, що майне рукою –
ти вже й гориш[/i].
ціле місто в вогні; цей вогонь вже сягає неба,
а її, тої жінки вогонь, мабуть, ще й вище сягає.
ми були дурнями: думали, ця клята відьма бреше;
а тепер все, що бачимо – то лиш вогонь;
а згори там, мов грім, все лунає: "гори, гори".
– ото вже, – бурмочуть невдоволено, –
от вже диявольське насіння!
брехуни. а вона вам казала:
[i]коли я піду, повороту не буде.
всіх вас проклято, ви!
та про те ви, дурні, не довідаєтесь:
оце називається "люди розумні" –
спокутувати не доведеться.[/i]
як то було: ті лиш все посміхалися,
тішилися, мов лобурі, та реготали;
вона все мовчить; а тоді й каже отак: "гори!"
– так воно й сталося, але ніхто не подбав,
щоб рятуватися. всі лиш стояли й дивились,
чи й їхня домівка займеться, чи якось її омине;
аж земля затрусилася: "вівці, а ви й не старайтеся!
з вас ніхто не врятується, бо не слухалися.
люди, а ви ж то не слухали; тепер не благайте мене".
та ніхто й не благав. розумієте, людям було не до того.
всі стояли та слухали, що там гуркоче згори
так, ніби котиться камінь – так зачаровано слухали;
здається, я досі те чую; чую, мов грім: "гори!"
ми ніколи не мали часу ні на що непотрібне,
ми ніколи не мали часу ні подумати, ні помолитись:
ми помилялися, правда, бо ми не боялися;
ми ніколи не знали, що можемо схибити
в чомусь такому, геть непотрібному.
горе, але! ми казали: "можемо майже все"
за твором: burn, deep purple
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738500
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 17.06.2020
ой біда мені, дівчино, ти не сиди на сонці!
що там читаєш у себе
чи в телефоні,
чи на долоньці?
біжи та купи собі пиріжка з полуничним варенням:
а як не любиш такого, просто купи та не їж.
іспити завтра, знаю. ну то біжи хутчіш:
так вже люблю дивитися,
як ти кудись біжиш.
ой, я не хочу, не хочу мати розмов з тобою!
будь ласка, я хочу мати любов з тобою,
будь ласка! здається, я зовсім скляний,
я, мов лампочка, легко можу згоріти й розбитися.
так, це правда: і сонце, і ти, і всі люди –
всі дуже-дуже голодні.
йой, голодний і я, бо вже знаю, з ким хочу спати сьогодні.
а морозиво? хочеш морозива? добре воно в обіди,
коли спека така, аж приходять з морозивом
та з пирогами сусіди.
йой, а ти не чіпай мене, ні, не займай,
хоч би я не зайнявся. ти знаєш, що воно спалений рай?
будь ласка! здається, я вже правдиво скляний,
я, мов лампочка, можу згоріти й розбитися.
кицюню, кажу: не займай нікого:
не ходи там, де всі. чи не знаєш?
а не знаєш, то знай, бо не знаєш нічого:
я скляний, правда можу розбитися:
дуже, ультимативно можу.
як біда, то біда. не сиди, моє серце, на сонці,
не читай там, що пише дактилоскоп на долоньці,
– побіжи та купи, кажу, й з'їж
пиріжка з полуничним варенням.
кажуть, воно нерозлучне зі скляним поетичним натхненням.
а ще краще – зі свіжими, я принесу.
хочу тобі розплітати – і знов заплітати косу.
за твором: candy and a currant bun, pink floyd
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738373
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 17.06.2020
пишу... ( до... Вас )... у... творчому... екстазі...
моя... рука... тремтить... і... в... голові... туман...
о... як я... хочу... ( Вас )... а... Ви... в такому... разі...
кохайте: я – колян, облізлий обезян.
та... попри... все... я вас... тепер... кохаю...
моя... рука... тремтить... о, як вона... тремтить...
Ви... знаєте... мене... тепер... і я... вже... знаю...
так... я... втоплю... в рядочках... цю... неминучу... мить...
ця експериментальна міні-сюр-поема – на замовлення
моєї доброї подружки N.N. – присвята
не лише миколці капцю, а й ще багатьом
леда-поетам, недо-філам та пушкіно-любам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777717
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 17.06.2020
Небес послання
Блискавичним почерком
Спробуй прочитай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879791
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 17.06.2020
Дорога єднається з небом десь там, в далині...
А сосни стоять вартовими пихаті й суворі.
Вони непривітні тому, що, здається мені,
Ніколи в житті не бували на теплому морі...
Я вірю, що ввечері, в темний сонливості час,
Відчують вони незнайоме ще руху бажання.
І вийдуть на тиху дорогу плечем до плеча,
І будуть іти все іти, аж до сірого рання...
А десь, на привалі, найстарша і мудра сосна
Розкаже про море далеке, солоне і синє...
У світі тоді пануватиме рання весна
І мрії соснові у землю зійдуть по краплині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879943
дата надходження 17.06.2020
дата закладки 17.06.2020
маю нового велосипеда: то дуже добрий велосипед.
ти можеш ним просто кататися,
а можеш і мчати конкретно, та все вперед і вперед
з корзиною на багажнику, дзвоником,
а ще ж навіть дзеркальце є! –
все тобі гарного настрою, і респектабельности,
і впевнености в собі додає.
ти можеш брати його у мене коли завгодно,
він крадений – та то не страшно, й кажуть, страшенно модно.
ти дівчина, що дуже добре ладнає з моїм захаращеним світом.
дам тобі будь що схочеш, бери собі майже все,
ти дівчина, що популярність і славу,
і репутацію, й гроші мені принесе.
також я маю начальника-гнома:
то постать, хоч малопомітна, та широкошпарко відома –
зможеш його духопелити й бити,
і катрупити, і упосліджувати, і непомалу гнобити.
він паскудний, мов кіт, а так, загалом, нічого:
помірковано шолудивий і кульгавий на ліву ногу.
ти дівчина, що безперечно ладнає з моїм недоконаним світом.
дам тобі все, що схочеш, і навіть майже все.
ти дівчина, що популярність і славу,
і щастя, і гроші мені принесе.
ще я маю армію пряникових чоловічків:
і той чоловічок, і той, і той –
з них кожен – ромео, отелло, і гектор, і безименний герой,
що ненавидить і лицемірів, і книжників, і рушничків, і п'яничків,
і навіть гиндиків, і гнидликів, і все, що за приклад даю:
бичків, кабачків, полуничків і хничків;
а тебе – шануватимуть, заради тебе
накладуть головою в бою.
ти дівчина-світло, що дивостайно ладнає з моїм суперечливим світом.
дам тобі все, чого схочеш: в мене є майже все;
ти дівчина, що популярність і славу,
і радість, і гордість, і гроші мені принесе.
маю також в себе вдома підозрілу мишу.
вона мені забезпечує абсолютну тишу,
ти зватимеш її, як схочеш; я її досі зову своєю
мишою-хранителькою-музою віршомузею,
а музей – то моя славнозвісна хата, що продається,
а продасться лиш, може, українській державі, здається.
ти дівчина, так, – що так милостайно ладнає
з цим моїм, бляха-муха, яким? – не залежить яким, та все світом.
дам тобі все, що я маю, і навіть більше, ніж все.
ти дівчина, що популярність і славу,
і натхнення, і гроші, і чаю мені принесе.
тут є кімната, що в ній маю звичай
то дрімати, то чаювати, то з музиками слухати,
як бородатий письменник вирушив в море сам,
без нікого ловити якусь там риму.
схочеш – бери й письменника: чесно тобі віддам,
хай буде наше. ходімо ж, обидвоє вдвох увійдімо
до нової історії майбутнього добросусідського людства;
а теперішнє – лиш підлатаємо, визволимо
та врятуємм від жмикрутства, смутку,
і лукавства, й самого лукавого, й нежитю, і марнославства,
і нудьги, й кочерги, й золотухи, і глупоти, й недовірства,
і від морально-фінансово-ідеологічного банкрутства,
і від такого-всілякого малоприємного звірства.
– і від ліро-епічного зрадництва, і від трагічної пози –
лиш залиш йому трохи нехлюйства та життєво-потрібної прози
за твором: bike, pink floyd
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738114
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 16.06.2020
писав би я листи тобі щодня
та запихав у пляшку з-під горілки,
а надвечір 31 грудня врочисто кидав у море:
неси, моя хвиле, аж ген до туреччини.
пишу й пишу. шкода чорнила, а так – нічого не шкода
ви, безперечно, дуже мила, хоч і невірна, як вода.
ось я вийшов на подвір'я – бачу там таке сузір'я:
одна зірка, й більш нікого – дайте, тітко, золотого
знов я вийшов на подвір'я – бачу там таке сузір'я:
одна зірка, більш нікого – й така гарна, що їй-богу.
є плями й на сонці, й на грішній землі.
вже зорі он сяють в вечірній імлі.
сказав поет з маари: коли коханій сумно,
то значить, так їй треба. журитимуся й я,
бо ліпше то, ніж плакати. ой, як же ж нерозумно
ховатися у хмарах, зіронько моя
де знов ви, де? – на кого жде
тут серце щире, хоч би не пропаще!
покинути б тебе напризволяще –
та якось боязко, й поезія не йде;
і знов я, витріщивши очі, блукаю світом серед ночі:
шукайте правди, добрі люди:
сюди якраз приходьте звідусюди,
бо й я собі, заливши очі, шукаю правди серед ночі:
лічу зірки, волаю матом – і все то згідно з шаріятом;
чи ні? я, вирячивши очі, вірші волаю серед ночі!
коли почну співати матом, приходьте завтра з адвокатом.
аж утомились мої очі, людей шукавши серед ночі.
засну, де впав – знайду під ранок
не поетес, то хоч коханок.
це не світ, а якесь невеселище;
не вірші, а ліричний погром.
чи у всіх тріюмфальне похмелище,
чи лиш в мене похмільний синдром?
це так невесело: старатись за обох,
немовби ти й до себе збайдужіла.
не бійся, не дурій: нас любить бог,
– любімо й ми його: це ж досконалість, мила.
старі слова запіснявіли,
нові – на музику лягли,
а сам – сиджу без сну й без сили
– це вже було? невже? коли?
танцюйте, куми та сивіли!
ви грали – ви й перемогли.
мої слова запіснявіли –
німі на музику лягли;
так пропаду без сну й без сили
не знаю де, забув коли
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737976
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2020
ти ніколи не спиш,
ти все крутишся,
ти дзижчиш, така дзиґо, мов джміль,
– хочеш знати, то слухай:
ні, не слухай: дивися
та поглянь на цей-о шар-вар-ярмарковий безлад:
він всюди, а приходить сюди звідусіль,
де не було ні тебе, ні мене, ні його.
огого!
нагорі альбатрос
нерухомо повиснув на вітрі.
– ви! вгадайте: чи бачить він море, як я?
чи він бачить, він чує, як морем біжать,
ніби нізвідки, ніби в нікуди,
ніби полем пшениці, перекотихвилі?
ніби зморшки по шкірі зеленій, м'якій,
що розкрилася ген аж до обрію,
а вкриває нам внутрішню десь у дна запозичену сутінь:
там в кривих лабіринтах кривавих печер
все блукають, штовхаючись, дикі відлуння
і минулих, і тих – ненастанних примарних – часів,
що існують словесно: вербально,
що верзуться так по-святковому
дієслівно чи може вербово,
чи котиково тихо, перекотичасово,
смарагдово. тут зграйками
рибки, гай, похибки, чи підводні човни
з пишним написом "знай" на округлому боці,
а самі ж то не знають, куди їх несе,
та ще й крутить, викручуючи та перекручуючи слова,
в вашій пісні, дівчата, немов у швидкому потоці.
їх багато, багато, й ніхто нам не вкаже на берег,
і не знає ніхто, де ми є – лиш повторно буває часами,
заворушиться десь та підкинеться раптом,
та порветься нагору до світла.
чи багато, чи мало різних людей перехожих
йдуть вулицею та розминаються навіки?
аж ось двоє поглядів стрілися; бачу,
що я – це вже ти, а ти – то вже я,
що веду сам тебе нашим диким незвіданим краєм;
що ти мене вчиш і показуєш все –
все найкраще, на що лиш я здатен;
та ніхто нас не кличе до господа бога,
і ніхто нас не змушує потупитися присоромлено,
і ніхто не вичитує, ніхто не змагається,
ніхто не летить, оминаючи сонце,
до нас – лиш плітки та якісь астероїди.
і хоч би як, кожен день, що ти твориш,
ти вирізьблюєш, певне, моїми таки очима,
і запрошуєш, і заохочуєш, і обіцяєш;
і через дірку в стіні, що вчора пробив головою,
ринуть потоком на сонячних крилах мільйони
вісників доброго, аж найяснішого, ранку.
і ніхто не співає мені, набридаючи, й не колисає,
не шепоче, щоб спав; лиш примружуся –
бачу все у вікні, що розчахнуте світлом зовсім,
і гукаю до тебе, немов через людну вулицю,
через море і небо.
за твором: echoes, pink floyd
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737942
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 16.06.2020
люди всміхаються – крішна вдоволено потирає руки;
крішна вдоволено потирає руки – люди всміхаються;
люди всміхаються: крішна вдоволено потирає руки;
крішна вдоволено потирає руки: люди всміхаються,
кажуть: [i]це гра, так він грається. хто ми такі? не зважаймо,
лиш усміхаймось привітно, а гратися не заважаймо[/i]
але! це й не гра, і не правда: це щось непізнавано третє,
що дається лиш тим, чия мудрість – антитеза продажній кебеті,
що дається лиш тим, що живуть на цій третій від сонця планеті,
що дається лиш тим, хто не бачить шахтаря в кожнім третім поеті,
що дається лиш тому, хто жив не по правді, а вмер на тибеті,
що дається лиш тому, хто знайде кусень сала в ранковій газеті,
що дається лиш тому, хто вправний і в нерадості, і в шансонеті,
що дається лиш тим, хто не має ні зла, ні добра на прикметі,
що дається лиш тим, що не хочуть не гратися не в интернеті,
що дається лиш тим, що танцюють в дійсності, а не в балеті,
що дається лиш тим, що не ходять на руках в дерев'янім кашкеті,
що дається лиш тим, що не снідають з мушкою на пістолеті,
що дається назавжди, але тільки раз у стецька на бенкеті,
– що дається хіба що мені та рудій божевільній лоретті
*це повторна публікація. першу вилучила та нечиста сила,
котра не зупиняється навіть тоді, коли їй треба лягти,
відпочити й набратися від української землі того,
чого тій не шкода ні для кого: розуму, совісти, чести
й елементарної людської добропорядности
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737737
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 16.06.2020
Заратустра сказав: "Ці поети – берези:
Амури їм повкручували мідні пісюни,
І точать вони там – для дам напівтверезе,
Напівсолодке пійло, щоб рюмсали вони.
Заратустра сказав: Ви – дівчатка-сцикухи,
Що верещать від шмарклів та поетичних сліз:
Ти їм ще й під спідницю не заліз,
А вже вони бояться війни, зими й свекрухи.
Ви пишете вірші, щоб там купались мухи –
Оце така поезія, як курячий стриптиз.
Ні, ти жени горілку, щоб на ранок
Пекла жага й палала голова, –
Та геть жени коханок-полонянок,
І пещені думки, й мальовані слова:
Тоді то припадеш до джерела
Правдивої поезії, юначе!
А він – нап'ється квасу й гірко плаче,
Немов від нього Істина пішла!"
Не бійтеся, поети: Заратустра
Такого не сказав би, коли б він був поет.
Що в арсеналі в нього? Розум, як антикварна люстра,
А в нас – і інтернет, і весь кордебалет:
І берегині, і божки, і обереги,
Й публічна дружба, й проміскуїтет, –
І цілий світ від альфи до омеги.
"Повторюю, поети: Заратустра
Такого не сказав би, – сказав якийсь поет,
Що в арсеналі в нього – лиш електрична люстра, –
Бо в нас – і квіти, й кава, і цілий інтернет!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686304
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 16.06.2020
Заратустра сказав: "Ці поети – берези:
Амури їм повкручували мідні пісюни,
І точать вони там – для дам напівтверезе,
Напівсолодке пійло, щоб рюмсали вони.
Заратустра сказав: Ви – дівчатка-сцикухи,
Що верещать від шмарклів та поетичних сліз:
Ти їм ще й під спідницю не заліз,
А вже вони бояться війни, зими й свекрухи.
Ви пишете вірші, щоб там купались мухи –
Оце така поезія, як курячий стриптиз.
Ні, ти жени горілку, щоб на ранок
Пекла жага й палала голова, –
Та геть жени коханок-полонянок,
І пещені думки, й мальовані слова:
Тоді то припадеш до джерела
Правдивої поезії, юначе!
А він – нап'ється квасу й гірко плаче,
Немов від нього Істина пішла!"
Не бійтеся, поети: Заратустра
Такого не сказав би, коли б він був поет.
Що в арсеналі в нього? Розум, як антикварна люстра,
А в нас – і інтернет, і весь кордебалет:
І берегині, і божки, і обереги,
Й публічна дружба, й проміскуїтет, –
І цілий світ від альфи до омеги.
"Повторюю, поети: Заратустра
Такого не сказав би, – сказав якийсь поет,
Що в арсеналі в нього – лиш електрична люстра, –
Бо в нас – і квіти, й кава, і цілий інтернет!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686304
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 16.06.2020
Вона прийшла до мене уві сні, –
богиня в фартуху з тропічних квітів –
щоб я ловив їй диких неофітів
і їй одній присвячував пісні.
[i]тепер, коли й жонглюють, то словами,
тепер і спів – читання з папірця, –
та все про дам, за гріш, та для реклами –
о світ, о час. о, гумові серця!
чому ви не зі скла, не з порцеляни,
не з воску, зрештою? а в тебе – кам'яне.[/i]
я хочу їй сказати: "полум'яне",
та враз згадаю: пекло крижане!
вона мене покине й прокляне, –
й замерзне сонце, й знов зима настане
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689348
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 16.06.2020
"Вітер шмарує хмарами синє блискуче небо,
а сонце поливає жаром, мов нектаром.
народе мій, навчися вірші писати вже-бо
за цим простим, чудовним, безсмертним формуляром".
сказавши так, дивлюсь на подвиг Заратустри,
як той чіпляє ляльку-фетиш мені до люстри.
"дурень є дурень. на небі немає глянцю, –
сказав Заратустра, – винозоро поглянь
та втри чоло собі, співаку-самозванцю, –
не став перед народом таких страшних завдань".
і що ж тоді робити? – "а ти пиши сатиру:
то річ непристойна, та цінність її
обчислено до шеляга. закинь ліричну ліру,
пошийся в пересмішники: ото вже солов'ї!
вони беруть чуже, немов товар на віру,
обпльовують та й тягнуть додому, до сім'ї.
а як скажуть "мудрак" – то біда невелика. –
просто чхай геть на все, і нехай твоя пика
так лисніє від смальцю, як черевик;
та не зовсім від смальцю, а від досвідчених знань.
казатимуть про тебе: той мудрий чоловік,
що попри шмарклі й сором ходить без вагань
стежками правди – й все лиш кривду викриває:
ні заборон йому, ні остраху немає.
то ж таки принада! зваж і на оцю:
копійчані слова, але слово до слова – гривня;
твій спів називатимуть лебединою піснею півня,
що йде на смерть заради холодцю.
втім я знову до знань: попри всю неохайність
як хто має, то мусить їх широко нести в народ,
і нехай їхня сонце- чи золото- великосяйність
будить прагнення в ньому аж ген до моральних висот".
я відповів, що я так не зумію,
він сказав: "ми є скромні, – а проте вже зумів.
очевидно, що маєш не друзів, а лиш ворогів,
і навіть виплекав якусь тупу шизофренію".
ні, параною. всі
поети, хто не я!
вже й сатирична муза – не моя.
піду – чужі продовжу віршики жувати,
а зуби можна й запротезувати.
*"продовжувати жувати" – неприпустимий канцеляризм. тут вжито ( мною )) з саркастичною метою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688289
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 16.06.2020
Ти просто перехожий у фейсбуці,
Сказав мені привіт, ну то й привіт.
Скупі якісь ми шлемо фрази куці,
І зазираєм крізь шпарину в світ
Той що не зовні. Й досі не знайомі,
І може й марний весь цей діалог,
Твої думки мені ще не відомі,
І забагато в мене є вимог.
Ти йшов, спинився, просто перехожий.
Слова, слова, слова, слова, слова...
Ти знаєш, ми с тобою чимось схожі,
Відповіла в той день я не дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865181
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 16.06.2020
Автобусе , спинись я вийду зараз,
Уже дісталась я до точки Х,
На волю хочу, весь набрид цей хаос
У голові уже ідея фікс.
Відроджуся із попелу як фенікс ,
І споміж людських недолугих слів
Зітру всі ті що слізний мають префікс,
Розчарував, розбив і розлюбив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858052
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 16.06.2020
Наш кот играется клубочком,
Мы с мамой вместе смотрим фильм.
Свяжи родная мне носочки,
Чтоб в стужу быть с теплом твоим.
Вязала мне давно пинетки,
Теперь размер тридцать седьмой,
Но все равно твоя я детка,
Хоть стала я давно большой.
Меня по-прежнему ругаешь,
И учишь как на свете жить,
Меня одна ты понимаешь,
И можешь даже злясь любить.
Так жалко, что я повзрослела,
И у меня своя семья,
Но рядом быть всегда хотела
С тобою доченька твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857236
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 16.06.2020
Доброе утро, мой родной сухарь,
Я к черствости твоей давно привыкла,
Садись за стол, налью тебе я чай,
А дальше быт, и каждый день по циклу.
В тебе уж ничего не изменить,
Но утром мы немного забываем,
И можем твою черствость размочить
Добавив теплых слов нам в чашки чая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857137
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 16.06.2020
Не плачте,мамо, я ще повернуся
Так, знаю що один у вас я син
Але людина в час загрози мусить,
Відважно захищати рідний дім.
Матусю люба , витріть свої сльози,
Не крайте моє серце на шматки,
В країні і без того суму вдосталь,
Бо зараз скрізь панують вороги.
Мене ви дочекайтесь неодмінно,
А як приїду приготуйте борщ,
Зваріть узвар улюблений з шипшини .
Не проливайте сліз палючих дощ.
З собою в'язані візьму шкарпетки,
і з вашим завжди буду я теплом,
Спасибі мамо за мякенький светер,
Що зв'язаний любов'ю і добром.
У сумці банка із суниць варення,
Не бійтесь неодмінно довезу.
Моє ви рішення прийміть смиренно.
Не суньте моє серце під фрезу.
Прошу вас відпустіть мою долоню,
Я не лишусь, поїду все одно,
Бо зараз моє місце на кордоні.
Щоб захистити місто і село.
І мати руку сина відпустила,
Сказала:" Господи,благослови!
Напевне, тебе правильно зростила.
Дзвони лиш сину, кожен день дзвони."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855065
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 16.06.2020
Весна - час змін і час прийнятих рішень,
Ще трохи, моя мила, потерпи,
Все краще далі, а позаду гірше,
Ще виростиш на пагонах шипи.
Іще себе навчишся захищати
Від слів жагучих, що немов серпи,
Зруйнуються всі ненависні ґрати,
Терпи, рідненька, трохи ще терпи.
Ми зрозумієм хто ми є насправді,
Ми втілимо наш ірреальний світ,
І у міському галасному ґвалті
Почує першим хтось із нас "привіт!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866904
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 16.06.2020
Я була чесна з Вами, я не грала,
Я рідко так раділа у житті.
Та не проста любов буває справа
І не завжди усі у ній святі.
Я пір'ячко, мене Ви не схопили,
А значить не настав іще наш час.
Ми з Вами один одного любили
І цього не відняти вже від нас...
Життя закрутить так як й не чекаєш,
Не знаю що ще далі нам гряде,
Я вірю що мене колись впізнаєш
У натовпі безликому людей.
Я буду плямкою на сірім фоні,
Яскравою лиш для твоїх очей,
І почуття знов вдарять в наші скроні,
Вогонь даси мені, мій Прометей.
Хоч я до скель обставин ще прикута,
Нас розпачу обох орел клює,
Сама колись з нас доля зніме пута,
І кожен з нас в житті знайде своє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867628
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 16.06.2020
Я не існую без твоїх прикметників,
І без іменників мене нема,
Мені потрібно буде більше скептиком,
Щоб вірити лиш у дієслова.
Ім'я не кожне пишеться з великої,
Я іноді беззахисна й мала,
І краще би я була безязикою,
Нічого щоб сказати не могла.
І краще би душею зовсім висохла,
І очі щоби скутала пітьма.
Бо я злетіла дуже- дуже високо,
Хоч і не бачила дієслова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867656
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 16.06.2020
Ти просто вбив мене своїм мовчанням,
Твоє мовчання, то страшенна річ.
А я чекала просто привітання
І усмішки з тобою віч-на-віч.
Така я прилетіла із Венери,
Мене гнітить мій ілюзорний світ.
Щоб в мене не скінчилися всі нерви,
Чекаю на твій лагідний привіт.
Я не така, я з іншої планети,
У мене все не просто, зрозумій.
У мене так завжди: падіння - злети,
Й жагуче поривання до надій.
І зіткана із інших я матерій,
Мене без правди в світі цім нема...
Та чую брязкіт, зачинились двері,
І знову тільки побуту тюрма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867713
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 16.06.2020
Ні! Ти мене не знищиш, не надійся,
І більше я ніколи не прогнусь.
У мене є своя реальна дійсність,
Не буду в ноги кланятись комусь!
Замотана тепер у кокон нервів,
З тобою зараз час у нас важкий,
Тож поки що для тебе стану стервом,
Якщо до мене також ти такий.
Я в коконі, надії скрізь шовкові,
Та купа є пустих дурних ідей,
Я шовкопряд, що в кожнім своїм слові
Нитки із сьогодення все пряде.
Нитки ті - досвід. Не знайти без нього
Шляху до щастя, і ведуть стежки
До прірви, бо з її лише порогу
Злечу увись метеликом в хмарки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867809
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 16.06.2020
Безхмарне небо, місяць засвітився,
Але уже не виє вовк-дивак,
Бо з ним давно колись він розлучився,
Й собі по світу ходить одинак.
Вже те не заворожує світило,
Що подих поривало і жагу,
Було хоча колись безцінно миле,
Та щастя перелилось у нудьгу.
Він не такий, як вся вовчина зграя,
Він сам по собі, хоч і є добряк,
І він чекає, кожен день чекає,
Коли всміхнеться сонце, давши знак.
Він закохався у його проміння,
Зігрітий ніжним лагідним теплом.
Воно на все життя його святиня,
Хоч і не бути разом їм обом.
Він був щасливим, що його лиш бачить,
І кожен день йому він шле привіт,
Воно для нього так багато значить,
Воно для нього наче цілий світ.
Він відчував тепло його і спеку,
Та доторкнутись як йому не знав,
Бо жаль, воно далеко, так далеко,
Лиш видно його відблиски заграв.
Давно він вити перестав ночами,
Заснувши на холодній ковдрі трав.
Вітаючи вовчиними піснями,
Його світанок кожен він стрічав.
Щодня на сонце виє вовк, співає
Про те що його доля не проста.
Іде у даль кудись до небокраю,
І так минають всі його літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867904
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 16.06.2020
Безхмарне небо, місяць засвітився,
Але уже не виє вовк-дивак,
Бо з ним давно колись він розлучився,
Й собі по світу ходить одинак.
Вже те не заворожує світило,
Що подих поривало і жагу,
Було хоча колись безцінно миле,
Та щастя перелилось у нудьгу.
Він не такий, як вся вовчина зграя,
Він сам по собі, хоч і є добряк,
І він чекає, кожен день чекає,
Коли всміхнеться сонце, давши знак.
Він закохався у його проміння,
Зігрітий ніжним лагідним теплом.
Воно на все життя його святиня,
Хоч і не бути разом їм обом.
Він був щасливим, що його лиш бачить,
І кожен день йому він шле привіт,
Воно для нього так багато значить,
Воно для нього наче цілий світ.
Він відчував тепло його і спеку,
Та доторкнутись як йому не знав,
Бо жаль, воно далеко, так далеко,
Лиш видно його відблиски заграв.
Давно він вити перестав ночами,
Заснувши на холодній ковдрі трав.
Вітаючи вовчиними піснями,
Його світанок кожен він стрічав.
Щодня на сонце виє вовк, співає
Про те що його доля не проста.
Іде у даль кудись до небокраю,
І так минають всі його літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867904
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 16.06.2020
"Не буває райдуг без дощу,
Не буває усмішок без сліз,
Я тебе уже не відпущу,
Скільки б не зібрали ще валіз!
Намалюю я тобі, мала,
Все що ти захочеш у житті..."
І так далі, тільки бла-бла-бла.
Це слова, й, на жаль, вони – пусті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868122
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 16.06.2020
Вже відхилилася куліс вуаль,
Почуто буде що не маю й гадки,
Очікувань звивається спіраль
Кудись увись і не чека посадки.
Стоїть на сцені мовчазний рояль,
Виходить музикант, спинилась тиша,
Рояль для музиканта мов ґрааль.
Заграв і тиша стала вже густіша.
Я поринаю у безмежну даль,
Де час і часоплин, і часопростір,
З обох боків я бачу там медаль,
Де янголи і ті хто миють кості.
Мені смакує пристрасть як мигдаль,
І ріже трохи стопи мої лезо,
З обох боків є темрява проваль,
Не можу все я бачити тверезо.
Кришталь хоч і прозоріший за сталь,
І в нього є свої правдиві рамки –
Об них він розбивається, а жаль…
Не стану клеїти його уламки.
Заграй же швидше щастя мій коваль!
Із музики не треба мені смутку,
Здійми увись емоцій вертикаль,
Допоки ще не сіла у маршрутку.
І усмішок нещирих ти не скаль,
Я знаю, не твоя я зовсім муза,
Твоє життя вміщається в рояль
І в нім тебе ховає, боягуза!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868460
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 16.06.2020
мною було полюблено
дівчину вкрай красиву.
нею було
буто моєю богинею:
такою премудрою,
такою прекрасною,
такою милосердно-терплячою,
що й словом не сказати.
от одного разу нею було сказано:
"що ж? а мною також
планується закохатися –
сподівайся на це, та не дуже:
можливо, мною плетено
якісь тенета. ще не час хотити по стерні.
цінований мною,
чом би тобою, друже,
не дано було спокою мені
й моїм неперевершеним чеснотам?
бо ким відчиняється, тим не питається хто там,
бо ясно, що той, ким постукано. – так
розв'язується мною всяк запитальний знак".
почувши таке, мною було надзасмучено,
розгнівано і навіть збожеволено;
потім сказано:
ким було тобою сьогодні пообідано?
чим було тобою сьогодні пообідано?
– ще невідомо. ні, богами не обираються люди,
і якщо тобою зараз, наприклад, не буде
підено на південь заради променаду,
якою мухою не буде вкушено тебе?
це мною не питається, не плентаючися позаду,
бо твоє мислення сьогодні знову, як завжди, слабе.
нею стало осмислено, та лиш на хвилинку,
якусь, напевно, золоту
думку про недоцільність мого легковажного вчинку,
оціненого нею, як приреченість на самоту.
а зроблено – ще не осмислено ні мною, ні нею самою,
та з певною неназваною підлістю,
мною гадається, аж через край святою.
хай зрозуміло буде вами, який це безмежний біль,
коли розум переобтяжено
неймовірною незліченністю вражень.
адже мною було вже докладено всіх неможливих зусиль,
щоб у мирі та спокою,
без зайвих на то зауважень,
тобою було проваджено
твоє неспокійне життя.
мов стрічка, в'ється нами стежка за лаштунки!
еге ж, не нами топтана ця пізнавальна стаття
з журналу "виноград та поцілунки"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871729
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 16.06.2020
Несли чорти на вилах наші душі
На вулиці де тисячі людей
Плюють у душі зі своєї груші,
І топчуть сотні й тисячі ідей.
"Все суще має суть" – все ж очевидно,
Йшла з правдою за руку під вівтар.
Дивився в очі хтось тоді єхидно
І усміхався – рідкісний сухар!
Буває, що тримати легко марку,
Якщо у тебе й не міцний хребет.
Спалити душу, наче ту цигарку,
Й чийсь відчай проковтнути, мов щербет.
Чийсь біль комусь – найвища насолода,
Для когось ціль – для когось лиш сміття,
Ляльок не бійся, бійся ляльковода,
Що позбавляє світосприйняття.
Упевненість – для нас лиш макіяж,
Буваємо в душі не того зросту.
Коли кричиш усім: "Та я ж! Та я ж!
А сам слабкий і не тримаєш посту.
Нас, Божа Воле, решетом просій,
Лиши собі лише любов і вірність.
Хоч кожен свій долає шлях земний,
Вінцем на ньому всім – свята покірність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872001
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 16.06.2020
Лиш для тебе я стану Ладою,
А ти будеш моїм Сварогом.
Я осяю любові лампадою
Весь наш шлях земний перед Богом.
Молитви мої стануть латами
І твоєю могутньою силою.
І весільними світлими шатами
Я душею лечу білокрилою.
Я тебе все життя надихатиму,
Я твоєю буду родиною.
І у нашому краю багатому
Найвірнішою буду дружиною.
Стану я сім'ї берегинею,
І для тебе завжди насолодою,
Я твоєю буду богинею,
Я твоєю буду свободою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873948
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 16.06.2020
текст в "прикріпленому файлі"; концепція твору така: жодної думки, жодної концепції
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657244
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 16.06.2020
текст в "прикріпленому файлі"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657478
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 16.06.2020
текст – в "прикріпленому файлі"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660781
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 15.06.2020
всюди з нами ходить привид. він ходить з нами весь час,
нагадуючи про смерть: он, наприклад, від дерева,
що завтра впаде на чиїсь необачні плечі.
він каже, наш страх – наш святий недоторканний запас;
а ще нас переслідують набагато страшніші речі,
ніж смерть,
щоб їх боятися. тут важко розібратися:
боятися чи ні?
а може, ви підкажете мені,
що вам самим краще: бути хоробрими чи живими?
не думайте, що це – безглузде запитання,
бо так воно й є.
ви вже мене замучили своїми
психологічними, світоглядними, економічними
та иншими небажаними кризами.
мабуть, до вас не долітають
мої крилаті фразеологізми,
бо я вже й сам повірив, що кожному – своє.
герцог нортумберлендський зійшов на високу могилу,
і промовив: наша хоробрість славитиметься й без нас.
гей, застосуймо ж, браття, всю нашу збройну силу,
щоб нам не зазнавати поразок та образ!
хай наше боягузтво, вдавшися до брехні,
придушить себе остаточно. як думаю, так і буде.
а якщо я збрешу, не дозволяйте мені
завоювати весь світ, і прославитися повсюди!
і ось твій страх знецінився. твої сили блукають, де схочуть;
твої ради минають, як оргії; твій розум грає в м'яча.
ти скликаєш людей у похід, а вони глузливо регочуть:
[i]наш володар впав у хоробрість, як в калюжу мале дівча!
хай ваша високість нам вибача,
ця вистава не знайде в народах вдячного глядача[/i].
так промовляє страх. ти не знаєш цієї мови,
ти справді почуваєшся маленьким і дурним;
ти піддаєшся гніву, вбиваєш всіх своїх друзів,
виступаєш сам проти ворога, і укладаєш з ним,
як засвідчив шекспір, угоду
супроти власного народу,
– ну, а куди веде цей шлях,
знаємо: аж до моральної загибелі в бур'янах.
твій розум зазнав аварії, занепаду та ерозії,
віра давно хитається, пам'ять, мов свічка, тече.
ти не знаєш, чи кидати виклик цій невідомій загрозі,
ти навіть боїшся озирнутися через плече.
що ж сталося? ясно, що сталося:
твій страх тебе наздогнав.
він поклав тобі руку на ліве плече,
і, мов італійський тенор, лагідно проспівав:
[i]такі часи, що важко бути добрим, –
казав шекспір, а ти йому не вір,
бо я не думаю, що це крилате слово
змогло б долинути аж до високих зір[/i]
over your shoulder, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879784
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
текст – в "прикріпленому файлі"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674536
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 15.06.2020
книжка в "прикріпленому файлі".
читати слід в послідовності:
аленіяк, негроборгот, ця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655913
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 15.06.2020
текст – в "прикріпленому файлі"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676137
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 15.06.2020
одного разу, впавши в несвідомість,
не фаренгейт, але також поет,
сказав: [i]тепер я знаю навагомість,
відтак моє падіння – то мій злет[/i].
оплакуйте, дівчата, тих, що впали!
внизу не страшно, як на висоті.
те саме й вами імпровізували
безглузді та безсовісні; те саме ж і святі
небесні зорі. але ти! зірки не плачуть:
вони лиш падають, як люди, навмання,
коли їм соромно. а в мене в серці скачуть
новітні демони, та все нові щодня.
– знаки, ознаки, спогади й знамення
нам звеселяють наше сьогодення
***
ось ми дійшли суворого питання:
чи бути фаренгейтові, чи ні.
чи знаєш ти, що значить пильне прибирання?
почни, і знайдеш гривню у власній маячні.
– колись давно загублену, забуту;
тепер – неоціненно рятівну,
що дасть очам омріяного сну
і перемінить воду на отруту.
поринеш з головою в підсвідомість,
не зробиш там гіркого відкриття –
лиш винайдеш, і втратиш; а натомість
отримаєш ілюзію життя.
казатимуть про тебе: [i]непритомний,
несамовитий[/i] тощо. не зважай:
такий вже самопально-карколомний
самотній шлях до пекла через рай,
бо, зрештою, чого нам, людям, треба?
так стрімко впасти може й зірка з неба
***
один поет, адамовий нащадок,
вмів, як не дивно, лагодити дах.
він добре дбав про весь світопорядок
і посміхався з ліриків-невдах.
та якось ввечері надбігли бурі хмари
й зірвали все, що він зробив за день;
а він не мав ні пари, ні гітари
на ту біду, – ні танців, ні пісень.
і що ж йому робити? знов до раю
та до своїх занедбаних начал:
купує пляшку пива "арсенал",
що в світі я дурнішого не знаю.
[i]якщо нема у всесвіті ладу,
до сну, як дядько, п'яний відійду[/i]
***
у фаренгейта запитали: "добрий день!
ви знамениті, живі та здорові.
хотілося б почути новеньких одкровень
на царині поезії, науки та любові.
наприклад: чи кохання виникає
так, як вірші, без видимих причин,
чи хтось його, мов лампочку, вмикає –
якийсь божок, чи демон. чи справді бог один?"
а фаренгейт вечеряв: "помилуй їх, ісусе,
бо непритомні. дивні бажання в цих людей!
мабуть, вони – відсталі дикі білоруси,
бо думають, що я – славетний фарадей.
той справді вмів і лампочки, й вірші,
і темні лабіринти простяцької душі".
ps: "я можу вам сказати хіба температуру,
та й то лиш на похмілля чи ще з якого дуру"
***
коли в думках – весела невагомість,
як-от спіральний гоп-спіритуал,
то що тут буде слушне: сон та нерухомість
чи навпаки: ліричний ритуал?
або, як хтось доводить свою літературність –
чи все доводить, чи давно довів,
коли, віршів плекаючи гламурність,
все більше спантеличує досвідчених умів?
а ще одного разу в фаренгейта
спитали дві чи й більше лотових дочок:
[i]то чим же відрізняється проста, звичайна флейта
від чарівної? в неї багато дірочок;
а в чарівної – дірочки зірчасті.
їх має бути 10, як пальців на руках.
признаємося в зоряному щасті:
такого ви не бачили ні справді, а ні в снах[/i].
[i]та кожен, хто вночі виходить на подвір'я
полинути у мріях ген до високих зір,
налічить не одне таке, як ми, сузір'я,
що може запалити й цигарку, й весь ефір –
не те, що лампочку. то знають інженери,
що мостять шлях до мрій нової ери[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740431
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 14.06.2020
я пропав, я закохався в дівчину –
вона така, як світанок,
як перші промені сонця.
і так само, як сонце, вона
вийшла, повірте мені, з-під землі,
щоб залапати грішну душу.
її очі – вогонь; її очі – то вічний вогонь;
дві блискавки святі – отакі її очі,
що бажають тебе по-особливому,
що висмоктують душу з тіла.
ми відпливли з вечірнім припливом:
кривавим, пішли геть назавжди;
а моє серце лишилося тут,
на березі біля самого моря,
де кожне, як схоче, зможе його розбити;
а усмішка в неї – мов пісня взимку,
як вечір суботнього дня.
думаю про тебе, згадую в п'яних мріях –
не знаю, що мені робити з собою на самоті.
маю вдосталь часу, й той час –
якраз для того, аби впасти.
вона мені приносить свої розбиті мрії,
свої зірки, що впали,
й запитує щоразу: де ти є?
а я собі так чую: пропади.
впав у кохання з дівчиною, що така, як світанок.
гадаю, вона просто з пекла, щоб вкрасти мою грішну душу.
очі її – то незгасний вогонь,
що палає в нечесній панні
з особливим бажанням вирвати вашу душу.
не відпливай у кривавій вечірній заграві!
не покидай мого серця на березі тут.
твої очі палають незгасним святим вогнем;
ти бажаєш називати мене по-особливому. –
не закохуйся, люба, ніколи, ніколи!
нікому не віддавай свого серця;
а ви, хлопаки, пак жлоби, не закохуйтеся
в таких сільських дівчат: ця дівчина – країна
за твором: country girl, black sabbath
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740736
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 14.06.2020
добрий день! добре видно і майбутнє, і площу, і ринок –
можна пильно вдивлятись в обличчя окремих людей,
міркувати, сміятися, чхати на сьомий відмінок,
а в уяві у себе так само видивлятися гарних ідей.
дядько пише вірша, мов на волю повільно-маляву:
тую думку підхопить якийсь пішохідний читач,
прочитає, похвалить, сховає собі за халяву,
та й пішов собі далі, а ти йому все то пробач.
та якщо прочитає така молоденька читачка,
як ота, що я бачив – що вона зробить тоді?
ну гаразд, я не знаю. то в мене, може, автоматична балачка,
знай, що тута самі лиш дебіли: й старі, і он ті молоді.
чим, подумай сама, пригощатимуть нас в пирогощій:
чи пердун-пирогами, чи правильним та зеленим пиріг-пирієм?
навари мені трохи пригорілої каші на площі, й
помахай так рукою, кепкуючи, адже воля – не мати проблем.
я кажу. може, мачуха. ці поняття – та хто їх там знає?
кажуть мені: "ти не бався словами жіночого роду,
бо обабишся й будеш обабіч". так, проблем мені не вистачає,
а найбільше я хочу, по правді, обійняти кохану свободу:
всі ідеї мої відлетіли пташками ув ирій;
я сиджу в цій депресії так, ніби злодій в тюрмі.
в ній, сирій, є свій смак і чеснота. не треба вклонятись їй, сірій,
коли справді не мариш. не віриш? думаєш, ми тут самі?
ні, ми прийдемо в гонорі, в громі й пекельному блиску,
щоб судити пороки, й вареники, і взагалі пироги:
епідемію цьому суспільству споживання й ганебного зиску;
епітафію смертним; а житимуть – сама знаєш хто: ми, боги
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741270
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 14.06.2020
десь, хто зна де – у царстві абсолюту –
була бучна тривога кілька днів,
коли я відбував свою покуту
й не пив, не матюкався, й не палив.
а що робив? валявся, мов колода;
та врешті надійшов якийсь пророк,
та й каже: "ти! вгамуй своїх думок,
бо нам від них – порок і насолода.
твій жаль – сумний: читали твою казку.
там дід охрім любив якусь параску,
подарував їй синього вола;
ще й сірого – та як воно буває?
більш не даруй, чого не вимагає.
втекла, та ще й чортів йому дала.
продай чортів, зведись на рівні ноги,
біжи, винюхуй знову, де є гріх:
ще будуть битви, й славні перемоги,
ще, може, буде й радости від них"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741296
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 14.06.2020
я зник з поля зору. – де ви тепер, невдахи?
чи ви бачите морок, що у мене в очах?
це щоденна ганьба: це короста й набридливі мухи,
коли дні-черепахи регочуть з ночей-черепах.
чи стеля, чи небо – чавлять тебе, мов лимона;
підлога, земля – аж хапають за ноги; стіни аж надто тісні;
все, що бачиш – на всьому тавро: "заборона";
це тавро й на тобі, що любив свої власні пісні.
і всі очі, що ти їх коли-небудь згасив та закрив,
знову блищать, видивляються – очі видющих мерців.
сліпе правосуддя слухає не пісню, а справу корупції.
гай-гай, не зауважило аж такого дебелого жарту:
коли вимкнули світло, тут лишились лиш зрада й розпуста.
то кого ж ти там слухало, а кого посадило за парту?
ти гадаєш, то небо так от на тебе тисне?
ти гадаєш, то сторони світу сходяться, мов у страшному сні?
то на мене самого лиш, але ти – ти лети у світи, моя пісне:
не про тебе цей страх; ти невинна, а тим паче не винна мені.
тут були вікна, так, у цих самих брудних коридорах –
де поділися? боже, новини твої – певний жах.
а натомість якісь маніяки, й на обох обочемних потворах
– тавро "неосудні" твоє, і зловтіха в іржавих очах
за твором: asylum choir, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742179
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 14.06.2020
звісно, боїшся. померти бояться всі
ти захлиналася б кожним подихом, коли б знала, що він останній;
я – так само, бо навіть коли замикаєшся в ванній,
бачу смерть, як вона витанцьовує, така гарна в тумані й росі;
і тоді я лякаюся, й боюся, що я боягуз –
та хіба то погано? гадаю: як стукатимуся до небес,
то чи впустять туди, чи впустять, як дівка відро впустила,
і летітиму я шкереберть,
і вже знатиму точно, що то: невчасна смерть,
коли ти вже нічого не вдієш. отака ти нечиста сила!
а коли вже впаду, проб'ю дірку в землі
аж до самого пекла. – чи не боїшся такого?
– і тоді всі чорти будуть тобі королі,
щоб тобою все правити:
всім гуртом, і по черзі, без кінця, всю дорогу.
та чи добре то? кажуть, до скону віків;
а може й не так, а лиш до страшного суду.
все одно – чи не страшно? і що б я тоді робив,
коли знав би таке? так, я знаю,
і ніколи вже не забуду.
і не буде вже як відкупитись, а ні вмитися – лиш уяви,
що розхлюпане м'ясо, кістки, кров та лайно на асфальті
та ще також, можливо, об'ява на жовтій газетній шпальті
– ото все, що від тебе лишилось; то страшне, й не дури голови,
бо вилетить з неї не пісня, але обдовбаний мозок,
що купив порося, а продав – своє власне життя,
щоб лиш якийсь кумедний барига-відморозок
приніс тобі й визнання, і квіти співчуття.
нехай ці дні минають чередою,
повільні та поважні: в них є своя краса;
нехай все забувається та плине за водою,
нехай дорожчають і хліб, і кава, й ковбаса –
не ведися на гроші, бо вони – це той самий дур,
бо ведуть все до смерти, що має недобру славу;
не ведися й на славу; але наркотики – то клятий бікфордів шнур,
що веде все до тебе, а ти
підриваєш мене цілковито – понад міру і попри уяву.
у людей, лиш коли вони вже помирають, виникають ті запитання,
що на них, певне втішений, любить відповідати бог:
дитино, я вже казав тобі: лиш не ведись на кохання;
а так – всього, чого лиш схочете, вистачить вам для двох;
а тепер ще послухай, щоб не журилася, наостанок:
чи не любиш задарма купувати щоденний хліб?
я – господь; я ніколи не вівся ні на що; я живий без коханок;
а ви – очевидно тупі, бо розумні були – змогли б.
лежу на порозі у тебе: не для того, щоб десь не пішла,
а щоб побачила, зглянулась, привітала й до себе впустила.
любе дитя, в цьому світі й без нас вистачає зла –
не ведися, коли тебе водить: хто веде, той нечиста сила
за твором: don't waste your time, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742728
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 14.06.2020
не заводь балачок: я не вірю словам.
знаю ціну й вагу, і плачу, та не плачу.
всієї любови у цілому світі не вистачить,
– отже я сам
як-небудь розв'яжу свою задачу.
а ти будь слухняна і найслухняніша. скажеш, дурний?
не кажи, бо подумаю знов: "це одна, для кого співати"
так я іноді думаю, й співаю тоді їй одній
сум розбитого серця, та ще пустку холодної хати,
та придумаю ще. люди кажуть, то найбільша диявольська втіха
– чи не віриш? я бачив, бо тоді відвертається бог,
і на голову сиплються вже не троянди, а справжні лиха,
і потопи, й пожежі, ще й айзберги; тоді світ тобі – темний льох.
що ж? і тоді, коли вже нічого нема
ні любити, ні втратити, і нема вже чого сказати,
лиш сидиш та міркуєш: коли музи мовчать,
хай промовляють гармати;
або так: пропадай все на світі, хай буде жах та пітьма.
не дивись так сердито, а докірливо так не мовчи:
горя й смутку у цілому світі не стане,
щоб тебе звеселити, коли, на роботу йдучи,
здибаєш десь на узбіччі щось таке, як от я, нездиханне.
але я не щеня, розумієш? – і взагалі не собака.
нащо мені, ти подумай сама, ця спасенна любов?
ось піду та когось пограбую: буде сяка та ніяка,
та хоч буде про кого співати; і осяється небо знов.
бо вже бачив – чи віриш? – блудні пекельні вогні,
бачив ангела, що заносить меча над світом,
бачив: у світі немає нічого, що належить мені,
але все то було твоїм – впорядкованим, регламентованим,
іменованим за алфавітом.
не кажи вже ні слова: мало хто справді знає,
що належить людині: слова та ще попіл, що їх зростив;
бо всієї на світі правди справді не вистачає
моїй грішній довірі до тебе, що не вірить у силу слів.
так, ти віриш, я вірю. ти кривишся перед плачем,
а не знаєш, чи плакати. та мені вже й самому здається,
що це ти, кого бачив: той ангел з блискавкою-мечем,
що завмер спантеличений в сумніві:
господи, хто там сміється?
ну, то бачиш тепер? я бував, де ніхто не бував –
навіть з вас, неслухняних дітей чи землі, чи святого неба.
я маю тепер все на світі, хоч мені вже нічого не треба –
що тобі лиш належить втратити. це так сумно, що боже збав!
я маю бачити всесвіти: діямантові і золоті;
а ще маю оглянути цей
наш занедбаний світ збоку з кожного боку.
я не маю нічого, крім нього – це останнє в моєму житті,
що спадає на думку, й то справді
мов порошина, що впала у око
за твором: overnight sensation, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742984
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 14.06.2020
ми не в часі, не в шерензі, не в натовпі і не в колоні,
– ми не в ладу. не на волі, і не в тюрмі, й не в полоні –
та дарма, а ви слухайте там, де ми є не є,
автентичні новини, нехай вам бог сили дає.
в трюмі вогонь і вода; насувається буря та злива –
за попередніми даними, злива ультимативного зла.
начувайтеся, в кого переконання, що наша брехня – щаслива,
бо нікого ще не підманула, і світ за очі не повела.
ну гаразд, ми полежимо тут. киньте собаці кістку:
він забув, коли добре обідав; він і будки зроду не мав,
та зате він приніс вам дуже погану звістку,
і хотів би її обмусолити, щоб дарма не ловити гав.
я ловив, там ганяючи вулицями –
і полями, там скочувався в долини та вибігав на горби;
також і сходами в готелях, також і небом, і морем. –
коли схочеш про то побалакати; а не схочеш, то просто люби,
лиш не шуткуй зі мною, мов з якимось душевнохворим,
бо я таки душевний перекотисобака.
як схочеш, даси мені їсти; чи зловиш мене за хвоста,
а там чи кусатимусь – ні, люди кажуть,
мов по-писаному: бурлака;
добре вміє тинятися, гавкати і ганяти рябого кота.
та не вір: то брехня, коли брешуть на вітер.
ми навіть диму не нюхали. не доведи до гріха;
а блукаємо лісом, мов діти, що не знають грузинських літер;
а психовано – то неприховано знай: знайдений мало при тямі,
і три дні, як горлянка суха.
докотився, як кажуть. я котився, мов камінь з горба
і з евереста перекотичереп
чи перекотиторба: то все такий мій жереб,
щоб бути пройдисвітом. слухай, як гримить єрихонська труба:
то у черепі в мене там скачуть і торохтять запитання.
чи я вільний, чи мушу сидіти коліна твої стерегти –
побіжу, пошукаю десь в космосі. але світ – то така калабаня,
що вже знаю до самого дна; та й чи є паралельні світи?
дехто каже, що є; але тут ми в глибокій баюрі
все буксуємо та релаксуємо, вже і в звичаї то ввійшло.
чому такі ми нині засмучені й похмурі?
є ще й инші, а є ще десь, кажуть,
всіх на світі світів джерело;
чи не знала? гей, гей! все тобі розповім по дорозі.
чи не маєш для мене гайкових і всіх инших ключів?
я свої загубив, коли десь поневірявся у бозі. –
отакий то я перекотисвіт; а брехати – ніколи не вмів
за твором: runaround man, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743606
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 14.06.2020
на мене кажуть: "містер динаміт"
я підриваю все, на чому стоїть цей світ.
натисни на кнопку – розгадаю й тебе;
а як по правді, цей світ мене
не обходить і не гребе.
та й до мене йому ніякого
діла, здається, нема.
я горю, бо ти брешеш, бо хочеш
підірвати мене сама.
що ж? коли ти програєш,
розлетися вишневим цвітом
і називай мене, так як і всі, динамітом.
ось ми вдвох, наодинці тепер проти ночі
одне перед одним, мов одне перед дзеркалом, стоїмо
– й навіть ти не сказала б, що дивимось очі в очі;
а завтра ти зрадиш та підеш,
і обоє тоді згоримо. –
вже від сорому.[i] мамо, мамо! знаєш містера динаміта?
це той, що його забирали в поліцію 30 разів.
він казав, підірвав би, якби напився, пів світа,
а решту пів світа – любив би та пожалів.
вчора він зажурився; напився;
а сьогодні від нього його дівка втекла.
він лежить там на вулиці
в калюжі з розбитого скла;
каже: бідний я, бідний!
ніякий я не динаміт –
перекажіть моїй дівчині,
що вона врятувала світ.[/i]
за твором: mr. dynamite, iggy pop
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744317
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 14.06.2020
отже, цікавість.
з простої цікавости
ми, вандали,
мусили бачити рим,
що потопав у золоті,
і втопити його в сльозах;
з тієї ж цікавости
ми, ахейці,
мусили вдертися до розкішної трої,
і втопити її в крові.
так, цікавість –
з цієї цікавости
я впав у якусь гарячкову тривогу;
я впав аж на дно свого розуму,
і насправді виходить так,
що днями, буває,
не сходжу з цієї думки,
та й вона все так само не сходить з мене;
і коли бачу знов твою мудру усмішку,
бачу так само, як мені дивно;
бо, коли покладаєш на мене такі надії,
аж так дивуюся, що аж самому цікаво:
цікавий тобі,
чи цікавий тебе –
то настільки цікаво, що вдовольнити годі.
а цікаво, бо кажуть: цікавість вбила кота;
а вдоволення тої цікавости його воскресило,
як каже сам кіт, –
і насправді виходить так,
що побачу тебе десь в норі
у старої глухої сердитої миші.
– коти знають все про мишей,
бо цікаві; а ми – ще дурніші;
і коли я побачу знов твою дурносмішку-усмішку,
я побачу так само, чи мені справді дивно;
і коли покладаєш на мене
так само такі сподівання,
вже стає нескінченно цікаво:
чи цікавий тобі,
чи цікавий тебе –
аж настільки далеко, що зупинитися годі
за твором: curiosity, iggy pop
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744394
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 14.06.2020
я хворий на всі мої руки,
я хворий на всі мої ноги,
я хворий на весь організм. –
дитино, ти могла б мене вилікувати,
якби трохи вірила в себе.
тобі конче, небохідно, –
я сказав небохідно – і варто повірити в себе;
а я хворий на всю свою голову,
я хворий на вуха й на очі
я хворий на всі свої дні,
хворий на всі свої ночі.
хіба то таке заразне й смертельне,
що й після дощу не віриш?
повір, бо коли вже йдеться
про нас, індіянців на службі в буржуазії,
де моє місце тут?
ні, тут немає й моїм послідовникам,
а ні тим паче вірним.
ні, я стрибну в своє море,
а по мені – хоч потоп.
ти поглянь, яке небо! невмиване,
та й земля йому до пари нечупара.
тут море народу, море випивки,
люди не тямлять, куди потрапили.
море часу, море людей
– міжнародний смітник,
що на ньому я міжнародний сміттяр.
я від цього відмовлюся,
коли – обіцяю – знатиму
відповідний протокол відмови;
а доти – сиджу в холодочку
в затишку в затінку –
в залишку, ти оціни,
сподіваюсь на матінку хмар,
що породить мене, як приносять пожертви
міжнародному капіталові ці споживачки –
чи вклонятися їм, чи повзти до вершини рачки.
я з головою поринаю в квашену капусту,
коли пірнаю в це море.
диви, он якийсь тороплений
поринає в кохання з бочкою дусту.
та ні, це не море. підказали мені: "трясовисько,
що літають над ним хмари попелу та маячні".
а примари, примари! страшні маніяки нічні,
що підстрибують високо,
коли ти літаєш низько.
тут уламки старої епохи змішалися
з битим посудом, побутовими лампочками
і вже зовсім холодними, кам'яними уламками піци.
тут навалом людей, ціле море часу,
а мені зараз конче потрібно,
щоб ти мене витягла звідси,
а я тоді, як схаменуся,
аж за море тебе віднесу.
а там – чи ти знаєш, які там
артефакти? то гра мене досі тримає.
там сама контрафакція, аж перехоплює дух.
там таке, що такого шукай – а немає
тут на звалищі, де так маєстатично
возсідають володарі мух.
вчора каже мені одна дівчина:
де це ви, дядьку, гарненьке таке сконтрабандили?
чи не в мене? "еге ж, – кажу – в тебе.
хай знають". піклуйся про мене,
коли вже я тут,
піклуйся про мене,
й коли вже не буду,
лиш не нагадуй ніколи
про той буржуазно-клятий
суспільно-традиційно-трандижний інститут
– ні, трансжирний –
так, ніби він на три поверхи кращий
від простої життєвої школи.
і знов море випивки,
і то все така нісенітниця,
як от "людина на морі"
або на небі хмара:
ти! піклуйся про мене:
мов про море й про землю, піклуйся як хоч про мене!
я втомився благати. я зробив все можливе;
але ти тепер – ти,
може, ще більше зробиш
за творами: the endless sea, take care of me, iggy pop
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744532
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 14.06.2020
я ніколи раніше тебе не бачив,
я ніколи не бачив таких, як ти,
та тепер, коли вже стою тут в дверях у тебе,
чи дозволиш мені увійти?
ох, це дуже нечемно й незвично,
і незвичайно – та це лиш тому,
що й ти незвичайна, – і буде нестерпно підло,
як покину тебе саму.
та хіба ж я покину? от і стою на порозі,
аж тремчу та іржу наче кінь у напрузі
чи у млості й страху, в тумані і в тривозі
– аж, коли дозволяєш, не вірю своїм очам,
а ні вухам – все так само стовбичу,
втупившися в твої черевички.
це незвичайно – і як же
– чи не дужче тебе спантеличу,
попросивши змінити всі твої добрі звички?
попросивши – зміцнити. ти могла б також вийти до мене
– ми нічого тоді б не змінили, а гуляли б на волі вдвох –
і, мов сніг навесні, все пропало б:
незвичайне, брудне та шалене,
що тепер мене так напружує
чи розслаблює – знає лиш бог.
бо хотів би тепер, щоб впустила
та почистила добре мене
так, як чистять улюблених коней, з любов'ю.
просто не відвертайся в гніві
від моєї брудної особи.
хочу бути пристойним і чесним хлопом,
бо ніколи не бачив таких, як ти.
навіть тут на порозі, на морозі, в тривозі
мені тепло й спокійно. будь ласка:
мені холодно й страшно – впусти
за твором: the horse song, iggy pop
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744991
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 14.06.2020
хто там дбає про статус? я ніколи не дбав,
та цей нинішній мій вже мене задовбав.
завтра видам закон, що суперечить основному закону:
кожен жебрак мусить з гідністю носити свою корону
і бити в литаври: "люди, я втратив своє кохання
– оплакуйте його з вечора аж до рання".
що ти робитимеш? битимеш посуд,
примовляючи: так, і отак я оплакую нашу любов;
а ось так, і ось так – твою;
а ось так – свою;
потім винесеш все то на всенародний осуд,
приймеш вирок для неї, й надінеш корону знов.
плач за любов'ю: плач,
доки ще маєш очі;
доки бачиш це сонце, благай: пробач,
сонечку любе! ти мій останній слухач;
також і ви, мої люди робочі:
до плачу й до роботи, й до кохання охочі,
плачте:
плачте щоранку удосвіта,
а починайте звечора,
щоб на ранок втомилися, вмилися –
й знов не повірили вам.
люди, повимикайте ваші дурні телевізори:
там немає такого, щоб плакати, а на ранок померти з жалю.
а оплачте мене, коли схочете, бо втратив повагу до себе,
бо так хочу побачити та обійняти, кого люблю,
от і плачу. зробив, що мені підказало серце,
а воно підказало плакати.
плакатиму за любов – ні, за любов не плачуть;
а наплачу я, мабуть, золоте або срібне відерце –
та нехай би вже й бронзове. всі зневажайте мене,
бо й кохана зневажила. знов починати спочатку,
а повторення завжди нудне.
солдати, щоб їм не плакати, вбивають – або вбивають їх;
п'яниці, щоб їм не плакати, сідають на мотоцикли.
кажуть мені: "ти не парся, люди вже добре звикли
плакати, хто як вміє, – то не ганьба й не гріх.
навпаки: то нормально, бо що дужче ти плачеш,
то ще дужче ти любиш, аж так,
що вже й білого світу не бачиш;
тоді й сонце тобі – мов жебрацький п'ятак".
а я вдосвіта вранці вдивляюся в зарожевілий край неба,
та не в той. небо сяє, а в мене очі, як в карася:
я плакав, не спав, і не виспався. так мені й треба.
поїду на рибу, це точно. – от вам і казочка вся
за твором: cry for love, iggy pop
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745156
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 14.06.2020
я в тіні, чи під тінню – під небом, бо дуже ненавиджу світ.
підпираю свій мур, що його
зводив супроти отари –
як ще назвати це людство? –
ціле життя так ретельно,
наче моя ненависть – докладний бухгалтерський звіт
чи хроніка давніх часів, де блукають монголо-татари.
я згадав: я в тіні, а тиняюся там попідтинню,
коли схочу реального сонця:
воно любить мене, не вб'є;
а ненавиджу світ – то збрехав, і зворушений щиро обслиню
перше зворушене серце, а вже потім – і серце твоє.
скажуть тобі: "змий косметику і макіяж, солідол і багно з цього чорта"
так як ти кажеш мені; та лиш тільки собі уяви,
як би нам добре було без усього: без людей, без шампанського й торта
десь там безвісти дуже далеко –
мов жуки, ми там будемо повзати, кликати, і губитися серед трави;
або ж як маленькі, самосіяні, та дуже такі амбітні
дерева у бога в дворі;
або райських воріт дві ворітні.
якщо я не вилізу звідси, чи вилізу, але не схочу.
що кажу я не знаю. я – дурень. дозволь, цю біду перескочу:
ну, я радий, що я дурний: так я б'юся об ті свої мури;
а ненавиджу тих, що в порядку, в сметані й брехні,
бо насправді вони – дикуни, хоч і вбрані у штучні шкури;
в них і мізки, й серця, і сокири, – й навіть звичаї не кам'яні:
глиняні. а якби ти схотіла заколотити їх всіх до дна,
досить було б показати, що ти людяна, добра й смішна,
і готова сплатити за їхню брехню любов'ю,
а за їхні трухляві цінності – живою гарячою кров'ю.
якщо мене випруть, чи виперуть – слухай: буває на світі
дещо гіршого, ніж у казках про скляних королев-кришталев.
тут мій рай; тут співають кумедні пташки в верховітті
двох спарованих, непоєднанних і неподільних дерев.
і якщо я не страчу, не схиблю, не зраджу й не сяду в калюжу,
я з зірок та комет викладатиму не небі твоє ім'я,
щоб пишалася та величалася;
все, що проспав – надолужу,
і позаздрять нам двом навіть ангели,
що ми вдвох: я й богиня моя
за твором: I won't crap out, Iggy Pop
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745408
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 14.06.2020
буває, навіть не здригнуся, не скривлюся,
не ворухну ні м'язом
за цілу ніч, поки не спиш та щебечеш.
я гадаю, кожна частинка мого організму має 9 життів,
а ще буває, роблю неправдиві припущення.
чую голоси чи в підвалі, чи на горищі;
прокидаюсь, дивлюся – нічого нема.
ні голодних вовків, ні голодних дітей
боятися не слід, а лишень таких диких ночей.
це не те, що подумала. та якби вони там були,
я не знав би, що з цим усім робити.
колись я був вірив, що приборкав би й лева, коли
був дитиною сам. я кажу йому: "ти!
ти диви, яке дике, кровожерне, страшне й несите!"
а тепер я вже й сам такий самий голодний, дитино.
це не те, про що думаєш. хочеш
морозива? я принесу.
а голодний, бо думаю. я все одно загину –
то хіба не однаково,
по-дурному чи за ковбасу?
бачу тепер, звідки віє: звісно таки з кватирки,
аж ворушаться штори-примари так, ніби справді живі.
ну, а сам я приходжу – знаєш: аж он де, з тієї зірки,
не ховаюся і не приховую, от тільки руки в крові.
повернувся б туди своїм власним ресурсом –
розумієш? так кажуть: "душею, парою, серцем, вогнем";
а тепер ти ведеш, ми занурюємось, а йдемо невідомим курсом.
ти у мене в крові, ти годуєш мене борщем.
ні, морозива десь немає. приніс тобі пару взуття:
вкрав на вулиці там. добре, коли є гроші,
добре, коли є де йти. ось такі на цей день розкоші –
чи їх вистачить нам на ціле велике життя?
та хоч би на місяць, люба. не такі вже ми страхополохи:
сядемо вкупочці тут, помилуємось трохи. ще трохи!
чую знов голоси чи в підвалі, чи на горищі;
прокидаюся, слухаю – знову нікого нема:
ні вовків, ні дітей. тих я знаю: у них голоси трошки вищі,
трошки тонші, солодші. біда мені з вами всіма!
чого ви там плачете? бачите, творче безсоння у тата.
– оце вам таке й морозиво, і дичина, малята
за твором: something wild, iggy pop
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745446
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 14.06.2020
зорі на небі
– люблю з них кожну
дужче, ніж будь-кого з вас.
вони мене вчать, а іноді й провчають,
і дурять, і ненавидять – та зрештою прощають.
а ви, добрі люди, пробачте: як же на вас не чхати
з вашими всіма здобутками, прибутками,
будинками, що в пошарпаній неохайності
змагаються з собачими будками;
стихійними та сердечними лихами,
з усіх мильних опер списаними потроху,
що вони всі – з "ярмарку марнославства"
списалися ще в позаминулу епоху.
зоряна ніч
зоряна ніч
ця прекрасна зоряна ніч
скидає всі турботи з моїх пліч.
краще й не скажеш, отож-бо,
отож-то воно в чому річ.
я чую там внизу багатопредметну розмову
– одноповерхову, не дуже паперову –
конкретних пацанів у зоряному сяйві.
вони мені здаються досить-таки зайві.
хлопці, що ви тут робите? вийдіть хоча б за село,
та погляньте нагору –
тоді ви, принаймні, зможете завжди казати,
під ким чи під чим всі ви ходите:
під зорями, коли що до чого.
а так – щось не так в цьому світі,
чи так-сяк, аж наперекосяк,
а найперше – ось так і влаштовані люди,
що вони видаються недоречні та зайві,
коли їх розглянути в зорянім сяйві,
ось так. – і всі ці людські халабуди,
й собачі будки, й ділові оборудки,
здається, це все пропаде,
вже пропало й ніколи не буде.
люди, ви чули: не буде ніде,
як не відірвете зараз ваших задів від диванів
та не потягнете їх надвір.
а вступайте в ряди астроном-партизанів
під єдиним об'єднаним проводом
неба та всіх його зір!
бо здається, ці ваші розмови – зайві,
коли зайве все людство у зорянім сяйві
за твором: starry night, iggy pop
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745548
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 14.06.2020
знайшов тебе, коли виглядала веселку;
тоді ж таки й ти мене. де ми тепер?
я був валявся десь в пам'яті –
лиш в себе сам, там в запилюженому закапелку,
– і як же ж то справедливо, що я тоді був не вмер!
якби не ти, не знав би, яке то щастя – жити,
яке то щастя – знати, й тримати твою руку в своїй руці,
знати й вірити, що нашого кохання не розбити
навіть таким от дрібницям докучливим, як оці.
як на мене, тут затишно, весело. не місяць, то хоч реклама
моргає та блимає, мов кидає квіти в вікно:
ти прекрасна і ніжна, а за мить – знов та сама,
лиш на мить зашарілася, й шукаєш своє кімоно.
не шукай, бо не знайдеш. здається, надворі гроза –
нам не страшно, бо ми тут, ніби в фортеці, у ліжку;
і тоді, коли ніч так благально на пузі до нас приповзає,
ти втікаєш, та я вже то знаю: дослідив твою кожну доріжку
так докладно, що знав, і знайшов. там надворі на вулиці –
щоночі такі карнавали.
всі регочуть, неначе такі самі щасливі, як ми.
ну, а ми одне одного знов знаходили, і впізнавали –
і губилися знов догодити благанням пітьми
за твором: it's our love, iggy pop
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745715
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 14.06.2020
пластмаса й бетон, дитино –
ось незаперечні, істинні факти життя.
поглянь на мене. я маленький убивець
з дитячих страхіть, я жахіття, дитя –
і, здається, ніхто ж мене не прив'язував
до ножа маленького вбивці.
добре, що мама мене розуміє,
хвалить і гладить мене по голівці.
я параноїк. я ненавиджу дорожню дорожнечу.
так, я лікуюся від меланхолії самогоном,
доки цей світ провалиться в непоказну порожнечу
між пластмасою та бетоном.
так, справді. пластмаса й бетон, дитино.
а тим часом я винайшов і збудував
генеративного дегенератора в шкільній майстерні.
що вже тут скажеш? наші знання й технології
все такі самі, печерні,
як і вчора, й 100 років тому:
ніхто не зупинить тебе й не навчить,
що іноді там в перспективі можна й пригальмувати.
мій мозок, як і планета земля, обертається
за однією з трьох годинникових стрілок.
кожна третя молекула зайва, теорія не любить помилок;
практика – теорії, а tertium – non datur.
конденсат конденсуємо,
компенсат компенсуємо,
в результаті завжди отримуємо бажаний результат.
я вправний пластичний щасливий у кожнім своїм екзамені,
це явище увіковічниться в бронзі, пластмасі й камені
– нехай. я усамітнюся. моє око спочине в циклоні,
а я сам – чи в цунамі, чи в пластмасобетоні,
як тепер-от на лаврах. скільки ж я всього винайшов!
і якщо скористатися оцією футуро-призмою,
можна побачити, де моя булка, а де котлета,
а де – недоречна, і, як на мене,
малоінформативна салата:
кожен сказав би, що взяв би розжарені плоскогубці,
та вкоротив би таки язика маленькому вбивцеві-самогубці,
що сам собі вважається за ката-психопата.
ти розумієш, який виходить скандальний сендвіч?
люблю, коли ти ходиш без халата,
люблю і в халаті. казала, що з'їла б мене,
коли б тепер був сніданок,
та коли б ще сметани, та майонезу,
ще й кави тобі на світанок;
а натомість купила справді пластмасового бутерброда з ікрою!
де в чому дещо фанерно-бляшаною,
де в чому – щирою, небесною та золотою –
ти граєш нечесно, я
невдоволений твоєю грою
за твором: plastic & concrete, iggy pop
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745822
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 14.06.2020
о, все те моє майбутнє, бачу, кипить
і перемішується. чи не поважний поступ,
як для шістьох божевільно щасливих тижнів:
пора пекельних жнив, гарячих дивовижнів
і подвигів для совісти. що вона робить? –
спить.
я дещо недобре вчинив, слава богу:
я нічого не боявся, а вчинив кримінал,
за яким вже нічого, лиш ганебний фінал,
і тепер залишається боятися всього.
наприклад, мене лякає
телевізор, бо там пояснюють,
скільки, яких і всіляких на мене чигає
страхів, небезпек, підробок, фальшивок
а навіть і сонячних – ти подумай – ударів;
і навіть падучих зірок, і оддитивних ідей,
і навіть розумних слушних – з них не буде вже
ні молока, ні яєць, ні людей, –
ні мислителів, ні пролетарських мучеників.
скільки цікавого, скільки бридкого,
скільки гарного теж і всілякого! житиму, слава богу.
поглянь мені в око, як дивляться в мікроскоп,
поглянь мені в инше, як дивляться в телескоп
– може, побачиш там пепсі-колу з кубиками льоду,
може, ток-шоу, де підіймають якісь питання,
а може, зі смолоскипом істини американську свободу,
де наша перша зупинка, нехай вона буде й остання;
і навіть живих боба марлі та боба ділана,
що мають для тебе лиш святі побажання.
а може, побачиш у всесвіті землю
квітучу й розкішну, ще до потопу,
а може, ще й сам потоп, як лагідна хвиля несе
перелякану трохи зніяковілу европу,
що потупилася покірно
і згодна тепер на все.
я дешевший, як шопінг
історичного дня розпродажу,
я дешевший, ніж туристичний,
і військовий, і географічний,
– і навіть похід в кіно.
я напружу всі вулиці. вже й на балкон виходжу,
лиш позіхну: ви покручені? плекайте собі харизму,
бо тепер час війні, час кохати шокуючи. –
я згуртую громадську думку під прапором позитивізму,
а весь політичний вертеп
і культурне бомонд-порохно
вишикую, не вишукуючи,
як робив колись нестор махно.
люди в нас досить дивні, і якщо десь побачиш у натовпі,
як в тумані, наприклад, диригента фальстафа,
чи гендальфа без капелюха, чи й самого маскарад-магараджу,
то вже буду не я;
я вже не я давно.
авжеж, я кажу, хочу жити: а без тебе не так, як з тобою,
ах, з тобою вже й так вакарчук. ну то й що? хай здається без бою
за твором: I Wanna Live, Iggy Pop
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745945
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.06.2020
це сталося взимку, мені було 50,
коли мене спіткала ця біда.
я був самотній, оплакував своїх дівчат,
а мене лиш одна: вона була наївна,
бо надто молода.
я не бачив ніякого пекла, й здавалося,
маю досить часу на все.
та кожна їхня усмішка, чи сльоза, чи торкання
набували тепер грандіозного змісту.
трохи дивно, та я полюбив книжки, –
й моя домівка, і всі мої виправи й студії
теж набули грандіозного значення
тепер, з огляду на обставини смерти.
і радість, і гідність, і смуток, і слава –
бажав би знайти рівновагу між цими всіма
на моєму шляху звідси,
та в кожному разі – в жодному разі –
не прийму на дорогу ні сльози, ні прокльону
ні від кого
за твором: no shit, iggy pop
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746544
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 14.06.2020
коли твоє життя – як цей порожній пляж,
тоді воно – як ця порожня пляшка.
люби його, не плач, але тихенько ляж
та слухай, як співає
десь там щаслива пташка.
та то й не пташка – чайка. а коли твій ворог
взяв гору над тобою, не журись:
лежи, мов камінь, та суши свій порох,
і ще помстишся: згадуй, як то було колись.
коли буває боляче сказати
про те, що мучить і зсередини гризе,
молись
кожного божого судного дня і аж до страшного дня страти –
а тоді веселися, скачи та вишкірюйся,
мов іноземно-святий шимпанзе.
коли ти опиняєшся аж на самісінькому дні,
тобі здається, що ти виліз на вершину:
виблискує грязь діямантами, зірки божевільно смішні,
і пекло тобі шепоче: люби мене, бо загину.
з якогось приводу, й без приводу, з нагоди й без нагоди
молися – де вже й ділися ті дотепи! – ділися
з тими, хто чує, цим пляжем, цим ліжком,
а навіть слізьми насолоди,
бо є такі речі, що ними не поділишся
ні з ким, ніяк –
навіть коли в тумані, і йдеш на знайомий маяк.
не молися тоді – божевільно мовчи й сподівайся,
що ти спиш, і тоді вже до реальности не придивляйся,
– чи йдеш ти сам, чи він тебе веде,
мов дитину за руку до школи –
аж раптом: море, море! – й опинишся ніде,
і звідти вже не вийдемо ніколи.
такі слова, як до тебе оце пишу,
не варті нічого, а любити їх важко,
– та чого намолов, з того зараз мішу
важке, як пір'їна, прохання до тебе, ромашко:
ніколи не кажи мені "ніколи",
але, вже як скажеш, то мели та мели!
я люблю пісню "римські канікули" –
послухай її, коли буде коли
за твором: chocolate drops, iggy pop
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747361
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 14.06.2020
Прокидайся, Україно, бо заснеш навіки.
Твому бидлу обіцяли молочнії ріки,
Обіцяли Рай зелений й нічого не дали,
А вони за обіцянки тебе і продали.
Знову ворог в твоїй хаті знай собі панує,
Знов мордує і вбиває і усе грабує.
Бо нема ким захищати. І правда сувора,
Познущалась з тебе, Ненько, зелена потвора.
Що не була твоїм сином і твоєї крові,
Що катам твоїм клялась у вічній любові
І нарешті привела ворога в країну.
Щоб убити вже нарешті Неньку -Україну.
І отари твого бидла царю будуть раді,
Холуями проживуть при будь-якій владі.
Під любе ярмо нагнуть вони свої шиї,
Й неважливо хто в корито залиє помиї.
За помиї продадуть і мову і віру,
Та коли із них почнуть живцем дерти шкіру.
То почнеться плач і стогін, рознесеться всюди.
Та ніхто вже не згадає що то були люди.
А лише тупа худоба. За шматочок сала,
Майбутнє у діточок вкрала і продала.
Й потягнуло у ярмо правих і неправих,
Щоб ростити з них худобу для катів кривавих.
Час спливає, пливе кров'ю і іде Руїна.
Прокидайся, прокидайся, Ненька - Україна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879655
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020
Мелодія дощу грайливо програвала свої ритми
Мені здавалось,що когось люблю
Та ключове- ЗДАВАЛОСЬ...
Діагноз -співзалежність
Та ломка вигинає тіло і думки
Як навіжено глухнуть гальма
та той порив кричить!
ну що ж мерщій!...Біжи,лети, іди
хапай,топися
у ту безодню круговерті
І за гонитву відчуттів
Я пронесусь в спокуту і покуту
знову
вщентом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879584
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 14.06.2020
Людина – вінець творіння?
Хіба терновий.
2019-07-16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879629
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020
Я променем сонця гарячим
Зігрію, як холодно стане.
Я зіркою з неба всміхнуся,
Коли засумуєш, коханий.
І річкою я розіллюся,
Щоб спраглі вуста напоїти.
Голубкою в вікна поб'юся,
Щоб горе ти міг зупинити.
Я ляжу м'якою травою,
Як стомишся довго іти.
Я янголом буду з тобою
І буду тебе берегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879600
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020
Коли слова вгризаються в тіло -
промовчи.
Коли планети вбираються в біле -
шепочи.
Коли рядки розпирають вітрила -
закричи.
Коли злітати стає понад силу -
просто мчи.
В какофонії бджіл і клаксонів
заспівай.
Зі сплетіння камер і дронів
виринай.
Від журливого танцю патронів
не тікай.
Та хоч зрідка в п'янкому полоні
сновигай.
А якщо твій рейс відкладають -
може знак,
що вантаж вчергове складають
не аби і не як?
За бортом сльозу залишають -
позаяк,
сміливці не часто сідають
у свій літак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879593
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2020
Я з розуму тебе зведу,
Я зацілую твої очі,
А потім бездиханно упаду
В твої обійми. Серед ночі
Ти заховай солодкий гріх,
Закутай в теплу ковдру.
Так пригорни, щоби не зміг
Знов відпустити радість змовклу.
Туманом кутається дім.
Ховає нас від нас і болю.
Так сумно й радісно у нім
Бути твоєю і не твою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879564
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 13.06.2020
Старі слова, нова сторінка казки.
Прошу, не варто! Не шукай в рядках
Моїх гріхів, зривати мої маски
З лиця не треба, не блукай в слідах…
Я можу бути як отруйний аспид,
Літати в небесах, мов сизий птах.
Я — поцілунок. Я — жагуча ласка,
Герой книжок, застиглий на вустах.
Міраж? Чи справжній? Тексти-горокракси.
Розбиту душу заховав у вірш.
І діаманти-вірші — це прикраси,
Водночас — і прокляття… Хочеш — вір…
А хочеш — ні. Мені яка різниця…
…Запряг Пегаса ввись у колісницю.
© Володимир Верста
Дата написання: 03.05.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879537
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 13.06.2020
Якби можна було
Я б закрила світ
Від невігластва і нахабності.
Я знаю, як шрами печуть,
Як серце болить
Від людської безтактності.
Етикет у реаліях часу
Давно застарів,
Краще вчитися бути сильними.
Світ так прагне мати геніїв,
Що роботі будуть вірними.
І дарма, що тріщить твій фінансовий стан
І дарма, що чекаєш людяності.
Вже не в моді манери, ані співчуття.
Знаєш, світ цей за крок до безумності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879530
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 13.06.2020
За закатом придет рассвет,
Радость сменится влагой слёз.
Люди бегают столько лет
К «лучшей жизни» тяжёлый кросс.
⠀
А выносливость все слабей...
И в наушниках стар мотив,
Но, бегут его все быстрей,
Чтобы сдать этот норматив.
⠀
Разгоняются, шире шаг,
Зоркий тренер отважно бдит.
Даже, финиша яркий флаг,
Где-то там впереди манит.
⠀
За закатом придёт рассвет,
Цвет затмит седина волос...
Но, в конце «лучшей жизни» - нет.
Жизнь и есть этот самый кросс.
⠀
AnnaVi🧘♀️#annvishtak
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879529
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 13.06.2020
[b]Чоловік-одинак[/b]
https://www.youtube.com/watch?v=B7G_kjh5dc8
З парасолею чорною йшов одинак.
І ходою зминав листя кленів опале.
Не було в цьому парку кохання ознак.
Загубилося щастя таке нетривале.
Так ліниво минав на годиннику час –
У житті його щось неминуче зникало.
Запалити б мости – і позбавити б враз
Болю серце своє, що пекло, наче жало.
Він пригладив волосся русявого льон.
Закурив. Важко дихав в осіннім тумані.
Сліз жіночих багато він бачив крізь сон
І спектаклів нещирих в любовній омані.
Все у парку дрімало в осінній імлі.
І на яблуці стиглім лиш захід шарівся.
Знов шукаючи сенсу в своєму житті,
Одинак оглядався на кроки у листі…
2022
[b]Одинокий мужчина[/b]
Одинокий мужчина под чёрным зонто́м
Мял уставшей походкой осенние листья.
И казалось , что в парке, промокшем, пустом,
Нет и не было вовсе тех радостей жизни.
Одинокий мужчина взглянул на часы.
Время тоже лениво мгновенья считало.
Он подумал, что сжечь будет глупо мосты,
Ведь в душе что-то доброе всё же осталось.
Он пригладил рукою лён русых волос,
Закурил и неровно дышал от тумана.
Сколько женщин неверных исплакало слёз
На плечах его сильных в спектаклях обмана!
Всё дремало глубоким безжизненным сном,
Лишь теплился огонь в позднем яблоке спелом.
Одинокий мужчина под чёрным зонто́м,
Может, ждал неизвестную женщину в белом?
1996
На фото - Sting - "Englishman in New York"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879525
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 13.06.2020
Сядь біля мене, послухай останню казку.
світ за вікном занадто крихкий, ненадійний,
але ти знаєш, хлопче, одного разу
раптом закінчаться всі стрілянини і війни:
масштабні й малі,
у Сирії та Філіппінах,
у тебе в Донецьку,
в Судані і Сомалі,
у Тріполі та Бенгазі…
і з того часу
кров на землі заростатиме дикою м'ятою.
бо ж від кордонів незвіданої Кірибаті
й далі на захід до берегів Аляски
більше не будуть вбивати –
ось тобі, хлопче, моя остання казка.
завтра
посвята.
***
Ніч на порозі. ніч тобі світ відкриє.
місяць натще́серце лигай, і стане чужою
кожна легенда моя. заховаєш у скриню
ігри та іграшки. матимеш справжню зброю!
видадуть в повню.
що тобі твої солдатики?
що тобі щезники?
будеш сьогодні вбивати
своїх незнайомих ровесників.
все безкоштовно,
а може й заплатять.
що тобі схованки, лови, котики-миші?
ворон, баштан, воробей – захищайся і бийся.
просто коли все у друзки розсиплеться – виживи!
хочеш, втікай,
хочеш, ховайся,
хочеш, молися.
та пригадай по словах «отче наш» – саме в повню,
хтось із твоїх у агонії цілився в бога:
куля ввійшла у скроню і вийшла зі скроні,
тож куди краще – просто дивитись під ноги.
***
Ось тобі пам'ять, молитва, девіз, новина:
раз. два.
раз. два.
світ батогом (а чи пряником?) гонить у спину.
раз. два.
раз. два.
та якось весною зіб'ється твоя хода.
і скажеш:
два з половиною,
два з четвертиною,
два з волосиною…
і пригадаєш на три
все, про що ти говорив,
що бог – то забутий ти,
який вміє бачити сни,
збирає проміння у ранець,
ніколи не знав війни
і про АГС-17.
Так після тривалої ночі
під сіре відлуння наказів
згадаєш, мій любий хлопчику,
нашу
останню
казку.
[i]Більше віршів за посиланням [url="http://gerda-soniash.com/"]Вірші українською[/url] та в [url="http://gerda-soniash.com/"]Інстаграм[/url].[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860856
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 13.06.2020
Слухай мій тихий голос, слухай і йди за ним.
вперто дивися в себе. всесвіт — то білий дим.
всесвіт — то білий шум. думаєш, я брешу?
більше немає правди. на дзеркалах води
видно твої сліди…
⠀
скільки ж у тобі болю, скільки у тобі злого,
надто важкий тягар, кинь все і йди без нього,
просто залиш у ямі, всі ці страхи — уявні,
той, хто готовий йти, знайде свою дорогу.
голос мій — восьминогий.
⠀
голос мій восьмирукий двері прикриє тінню,
річ абсолютно зайва тому, хто йде крізь стіни,
добрий візьми розгін, голос мій — тихий дзвін —
поруч несеться оленем, соколом чи дельфіном,
вірним тобі незмінно.
⠀
вірним, та невловимим, спробуй його впіймати,
в тебе дванадцять пальців, тридцять, а чи багато?
в тебе сімнадцять рук, просто лети на звук,
очі твої трикутні, тіло твоє квадратне.
всесвіт — солодка вата.
⠀
ватні обійми лісу, йди собі на червоний,
стане квадрат кільцем, з нього повстане воїн.
глянь, причаїлись звірі, кожен у іншій шкірі,
кому із них повіриш? хижим чи, може, кволим?
голос мій — білий ворон.
⠀
ти вже усе це бачив, тільки у інших ролях,
тільки у інших формах, перші образи в школі,
перші колапси серця, перше хитке «минеться»,
перед незнаним шляхом всі ми слабкі і голі,
кожен — один у полі.
⠀
кожному шлях покажуть недруги або друзі,
на короля звіриного кинь свій козирний туз і
вийдеш сухим з води, всесвіт — то білий дим,
всесвіт наш — найпрекрасніша з-поміж усіх ілюзій.
голос мій — тінь медузи.
⠀
далі вперед і вгору, через болото з лісу
хай захистить нас сонце від недолугих істин,
хай віднесуть нас хвилі. ти безкінечно сильний!
голос мій перехопить твоя цілюща пісня.
більше нічого не бійся.
більше нічого не бійся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860643
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 13.06.2020
Які ознаки пророка?
Справжнього？
Зламаний ніс,
вибите око,
голова відтята, бажано б.
І таке буває, але з часом,
і те вже наслідки.
Чи у нашому випадкау,
на Месію призначаючи,
уживали отаку
дармограйську тактику:
до сліпих надісилали яскравого,
до глухих співочого
не зважаючи на,
накопичену практику,
аби його відрізнити якось
від загалу і середовища?
Буцімто, цілунки знецінені,
уціліла Ціль, не поцілена,
навіть зцілює!
А інакше як же,
питають,
його схопити і карати
згодом,
захищаються законами,
прикидаються злодії,
бо не має більших гадів
у вигадуванні ідентифікацій.
Більші гади, тільки Боги,
ще й вибагливі,
коли того разу,
випало Тарасу,
чи було це виконанням
заповіту вищевказаного？
Краща треба -
вкладати пальці омиті облизуванням
поміж ребер рядків віршовиних,
особисто упевнюваитися
в колективному переконанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868799
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 13.06.2020
запитують: які ознаки пророка?
дайте подумати. відповідаю:
як не сліпий, то хоча б без одного ока;
якщо не старцює, то з великою хатою скраю.
не вірите? буває. але з часом
всі жарти – недоречні. так і тут:
ми сумніваємося, радимося й з ненькою, й з тарасом,
а все ніяк не впораємося з курсами валют.
гай-гай. і де тут наслідки, і де тут наш месія?
зараз побачимо, лиш пригадаймо, як то раніше було:
нам кажуть: ось, беріть. призначила росія –
вона ж дала в комплекті й віночка на чоло.
корону? ні, стривайте: далі буде.
а тактика така, що хоч куди-сюди!
і ми, як чесні пересічні люди,
вже зобов'язані, а що там? пророк без бороди?
то не біда. в хазяйстві знадобиться,
а як чого не вміє, то навчиться.
ще не було такого, щоб пророка
одразу визнали. а може, ми – сліпі,
глухі й дурні, бо в мізках – весела заморока,
і вітер у кишенях, та ще й батьки скупі?
так ось про технології: розумним посилають
дурного, а дурним – філософа. диви:
і того, й того б'ють, скубуть і зневажають,
немов він не без глузду, а вже й без голови.
він їм про цінності, релігію, науку,
освіту, гуманізм, театр і все таке,
а ті регочуть. кажуть: візьми себе за руку
й веди до шлюбу геть, опудало сільське!
а як міське, ще й вміє бити віршем,
немов сокирою: "ось я вам зараз дам!"
то зразу затаврують образливим, найгіршим,
таким страшним судом, що вибачте, мадам!
це просто жах. про цілі й поцілунки
колись читав їм лекцію – і що? не дочитав.
кричать: "зціли себе, й порви свої стосунки
з самаритянками, що ходять в чоботях без халяв!"
до чого тут халяви? які самаритянки?
вони: "не зцілюй мізків" – пороки поцвіли,
бо "самарянки" правильно – і дай нам прочуханки,
що тут – зелена цвіль, а греки – не орли,
й нема пророка у своїй вітчизні!"
ну, що ти скажеш? знаю: скрижалі не цвітуть,
закони не працюють. нерви – не залізні,
даремно я проторюю свою стражденну путь!
На тему:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868799
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868993
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 13.06.2020
[i] [b] У тому сні, наповненому Вами,
Пробило почуття табу залізне,
Ми схаменулись, та було запізно –
Кохання знову розлилося снами…
Крізь мури рвалось, відкривало грати,
Здіймало штормом всі забуті хвилі –
Зболіле серце, що дрімало в штилі
Не сподівалось знову так палати.
Ми гріли сну того хвилину кожну,
Тепло лилося й стугоніло в скронях,
І все було далеке і стороннє -
Цей сон удвох забути не спроможні…
Ожи́ло те, що билось молитва́ми,
Що віршем стало в дні без Вас дрімотні,
І я відчула – більше не самотня
У тому сні, наповненому Вами…[/b][/i]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879522
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 13.06.2020
Білі волоски на скроні днів,
Як на тілі застарілі шрами...
Ти, продутий усіма вітрами,
Якось мені в двері подзвонив...
Людяності склянку попросив
І тарілку добрих слів гарячих...
Ти, що, певно, все у світі бачив,
Може, крім камінної роси...
Втамувавши голод й спрагу, ти
Вийшов непоміченим з квартири.
Та ще довго чувся голос ліри,
Подруги твоєї самоти ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879518
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 13.06.2020
ти – моє царство і небесне, і земне!
я звик прощати щедрі обіцянки,
лиш не тобі, – лиш не покинь мене
самого тут, де золоті світанки
і срібні вечори, коли читаю
свою молитву по твоїх устах, –
коли байдуже сонце споглядаю
як ангела, що ходить по дахах
та вікнах неприкаяного світу,
сам неприкаяний: я виконав свій рай!
печатки зламано, обітниці розбито,
надії страчено. все правильно, прощай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879497
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 13.06.2020
І досі сніг у Крутах пахне… кров’ю,
І небо, пам’ятаючи той біль,
Ще супить над тим місцем сиві брови…
Не може ж бути байдуже й тобі,
Мій друже, зрілий ти, а чи ще юний,
Кувалась доля України там.
На її тілі збереглися руни*,
Де вписана сторіночка свята
Про те, як нас минула перемога,
Й ми не дали Росії по зубах.
Були би наші іншими дороги –
Мільйонів не забрала б боротьба.
Оте «якби» і мучило, і мучить,
Але ж історія не хоче знать його:
Умовних не бува в житті розлучень –
Думки печуть мій мозок, як вогонь:
Не знали б ми, напевне, стільки муки –
Голодоморів, війн і болю втрат.
Донбас довбуть сьогодні «чорні круки»,
І плеще у долоні «старший брат»!
4.06.2020.
* – Руни слов'ян - праслов'янська писемність.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879441
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020
Я відпускаю птахом в небо
Свої думки,
Вони повернуться до мене
В слова, рядки.
Нехай поринуть в синій простір,
В широкий світ,
Де мрії обіймають ранок,
Де є політ.
Можливо те, що у віршах - рядки протесту,
Межа для відступу в житті, німого жесту,
Шукати істину в вині немає сенсу,
В химери тіло зодягли - омана цензу.
Хай навесні розтане сніг
В чисті струмочки,
Нам доля напряде з ниток
Щастя жмуточки.
Минуть ті дні, коли в думках
Лиш пустота,
Душа воскресне, заговорить німота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879439
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020
Колись ти казала собі,
що маєш достатньо
сили,
Що все, що ламає -
аніскілечки не страшне;
Бо сутінки слабшають
і треба щоби
любили
І більше тебе ніщо не здолає
і не зачеркне.
Колись ти казала,
що рідне твоє
не забути,
Що все залишає слід
і у тобі усього
сповна.
Душа складена з пікселів,
інколи із цикути
І треба відчути тобі,
як інколи кисне вона.
Колись ти казала,
що віра,
мов крилаті риби,
Торкаються шкіри,
показують справжність
тебе
І що б не було у житті,
ти тільки не схиб,
Яка ти велика
(чи мала)
ніхто так не взнає,
Допоки в тобі
не зародиться щось
тепле таке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879479
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020
Поволі доля покотилась долі,
Хоч вірив, все вдалося й на мазі́.
Не вирватися. В замкнутому колі
Вниз котишся, мов крапля по фользі.
Тузи пропали. У руках лиш шістки.
Вірші перетворилися на спам.
Сміявся з тих, що гризлися за кістку,
Та, мабуть, скоро гризтимешся сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879432
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020
Я схожа на рослину
Мені потрібен дощ,
Людині потрібна людина
І мені здається також…
Я схожа на птаха
І хочеться літати,
Ця птаха-бідолаха
Лиш може щебетати
Я схожа на машину
В якій відмовили гальма,
Просто потрібно людину
Та поки її ще нема ….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879266
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 12.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2020
Я завжди́ буду поруч, я не кину тебе, повір,
І на цьому світі так буде, і, навіть, на тому...
Ти не думай про мене,що я нерозумний звір,
Я чаклун, я дарую радість, знімаю втому...
Я найкращий твій друг серед нинішніх ,тих, що були...
Подарунок від долі, прощення за гріх майбутній...
Піднімуся тим Феніксом з попелу та з золи,
Тільки будь постійно в моєму житті присутній...
Я люблю тебе просто, без але, без складних умов...
Тільки поряд з тобою життя уявляю. Слухай,
Обійми мене , друже, ти знаєш, я й є любов...
І ,будь ласка,я це люблю, почеши за вухом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879403
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020
Ми самі, як ті думки, ми самі – це велика мудра думка;
Десь на одинокому озері натхненний рибак закинув вудку у воду, а за мільйони кілометрів подорожній у пустелі ховає обличчя від піску, піднесеного вітром;
В одну і ту ж саму мить стається мільйони різних подій;
Ідилія – те, до чого йдемо все життя, і те, від чого відштовхуємось;
Солоне море солодке для своїх мешканців;
Покірно сонце сходить і заходить з горизонту і за нього, покірно законам Всесвіту;
Всі наші думки відбиваються космічним простором до нас назад;
Очищаймо мислення кожний день, образно це важливо так, як чистити зуби;
За все життя ми завжди новачки, вже давно відомого до нас:
Любов, вірна дружба, зрада, материнство, подружнє життя, самотність, дитинство, дорослішання, смерть та багато іншого, але все це ми пізнаємо вперше в своєму житті через почуття невідомі нам досі.
Старі люди не квапляться все розповідати, вони кажуть: « Ще молоді, все самі побачите» - напевно вони про унікальний досвід...
Всесвіт ще нікого не впустив у свій безмежний простір…маю на увазі, настільки далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879351
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 11.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2020
Не рвіть волошок, люди, при дорозі –
Залиште їх поету для натхнення,
Стоять вони блакитноокі в росах,
Як свіжий подих неба в сіроденні…
Нехай несуть цю радість всім тендітні –
В серцях байдужих хай заголубіє.
Теплом озветься подарунок літній,
Волошка в серці – це розквітла мрія.
Щодня красою будуть милувати,
А так - за день зів'януть у вазоні.
Стоять вони в поезії на варті -
В душі натхнення бережуть кордони...
Блакиттю неба квіти землю вкрили,
Ліричне поле дасть натхненню поштовх…
Душею ллється незабутня сила –
Прошу Вас дуже –
не губіть волошок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879256
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Не рвіть волошок, люди, при дорозі –
Залиште їх поету для натхнення,
Стоять вони блакитноокі в росах,
Як свіжий подих неба в сіроденні…
Нехай несуть цю радість всім тендітні –
В серцях байдужих хай заголубіє.
Теплом озветься подарунок літній,
Волошка в серці – це розквітла мрія.
Щодня красою будуть милувати,
А так - за день зів'януть у вазоні.
Стоять вони в поезії на варті -
В душі натхнення бережуть кордони...
Блакиттю неба квіти землю вкрили,
Ліричне поле дасть натхненню поштовх…
Душею ллється незабутня сила –
Прошу Вас дуже –
не губіть волошок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879256
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Не рвіть волошок, люди, при дорозі –
Залиште їх поету для натхнення,
Стоять вони блакитноокі в росах,
Як свіжий подих неба в сіроденні…
Нехай несуть цю радість всім тендітні –
В серцях байдужих хай заголубіє.
Теплом озветься подарунок літній,
Волошка в серці – це розквітла мрія.
Щодня красою будуть милувати,
А так - за день зів'януть у вазоні.
Стоять вони в поезії на варті -
В душі натхнення бережуть кордони...
Блакиттю неба квіти землю вкрили,
Ліричне поле дасть натхненню поштовх…
Душею ллється незабутня сила –
Прошу Вас дуже –
не губіть волошок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879256
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020
1
сьогодні, коли з сумом їв свою вівсянку,
подумав: краще б я робив це не щоранку.
2
не марнуйте часу, не марнуйте часу!
не шукайте в мене замкнених дверей:
я зламав собі руку, й мені – нуль на масу,
об чию лицемірну пику: чи ви книжник, чи фарисей.
все, що ви вмієте – це марнувати мій час.
краще знайдіть причину, з якої вам це потрібно.
якщо ви бажаєте крови, я з сумом начхаю на вас,
бо це – відповідно, безглуздо, жорстоко,
обопільно принизливо й дрібно.
тож коли вимагаєте якихось рішучих вчинків
чи епічного подвигу, я готовий піти на цей.
– ви зможете в ньому знайти всі 50 відтінків
чого ви самі забажаєте. чи любите ви людей?
якщо ви – любитель, я вас підбадьорю: дарма!
мені відмикаються всі, і навіть таємні, двері.
моя слава така, що тепер здобуває мене сама:
і в сенаті, і вдома; і в реальності, й на папері.
3
я сидів на кухні; мурчик, це мій кіт, пішов надвір.
так, я сидів на кухні; мурчик, це мій кіт, пішов надвір.
ввечері так сумно, кице! слухай мою пісню, та не вір
don't waste your time, motörhead;
seamus, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=k3u5E8XKPjg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879255
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Місяць блідий на небі,
Хвиля любові - лебідь
Плив, немов чарівник.
Таїнства срібна мить.
Казку розвіяв вітер.
Їм же гнізда не звити.
Ніч загубила враз.
Випав лебідки час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879142
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 10.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2020
День повільно спливає у Вічність старим кораблем,
Він за вітром пливе, його вбік ані трохи не зносить...
В трюмі купа маленьких, великих, примарних проблем,
Хтось вбачає в них сенс і цей день зупинитися просить...
Хтось вбачає в них страх і пітьму, й кладовище надій...
Правда, дню все одно, невблаганний, пливе десь за обрій...
Ним керує невидимий ритмів добових водій,
І йому не відомо, що дні є погані і добрі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879183
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Метаюсь ночью я в бреду.
Ещё чуть-чуть и я уйду.
А ты кричишь: " Не умирай!"
- Я не могу - меня ждёт Рай.
Ты видишь смерть? - ты шепчешь мне.
- Да-да, ещё весь мир в огне!
Ты думаешь, что я шучу -
Смеёшься, пока я молчу.
А по щеке бежит слеза.
Смахнув, смотрю в твои глаза.
И вижу в них немой ответ:
Лекарство есть, эффекта нет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879141
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Зоряні мости...
Ними можеш йти
Хоч в які світи,
А я чекатиму...
Тихі вечори
Світлої пори...
Спи, не говори,
А я неспатиму...
Дивиться в вікно,
Он яке воно,
Часу волокно
І казка житиме...
Хоч усе мине,
Знаєш, головне,
Чарівник в пенсне
Тобі служитиме...
Не лякайся,ні
Він служив й мені...
Тіні на стіні
До кішки туляться...
Щастя на землі
Зернятка малі
Сіють скрипалі
На нашій вулиці ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879091
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Ніч потонула в тиші вітровій,
Схопило подих і долала спека.
Почався найжаданіший двобій,
Така солодка й пряна небезпека.
Хоч сил було багато в них обох,
Один був, ніби силует без тіні,
А інший – мов стрункий слов'янський бог,
Що ясно сяє в місячнім промінні.
Двобій. І за ударом знов удар,
І кров пульсує по гарячих жилах,
І піт блискучий ллється, мов нектар,
Й відвести погляд я уже не в силах.
Його волосся темний водоспад
При кожнім русі падав на обличчя,
В яскравім сяйві зоряних лампад
Він був, як справжній воїн з потойбіччя.
Стрімкий, неначе блискавка, кулак
Звучав як грім у кожному ударі.
Він бився усміхаючись, божественний юнак,
Палали, як два сонця, очі карі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879081
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020
1
я більше не можу грати в цю гру.
прокинься й побач, хто я насправді: вбивця.
я подарую вам букет з одного чорнобривця,
а за нього – ваше життя, тобто вас,
як належне мені, заберу.
я вбив багатьох, щоб сісти з тобою поруч
на цьому страшному бенкеті, що не скінчиться ніколи.
поглянь мені в вічі: я знаю, що бачить мертвий,
коли, дитино, така, як ти, тягне його до неба;
ти поглянь на цей мертвий народ!
знов влаштовує пишні пожертви – й
не чекає на схвальні оплески, бо не такий він дурний.
чи на рівних, чи на колінах зустрічаєте ранок, люди?
я танцюю навприсядки: треба вам якось навчитися
пишатися вашим становищем, щоб мати пристойний вигляд.
а так – забагато базікаєте, регочете надто голосно,
все робите надто криво,
все це гнітить мені серце.
слухайте, я вам скажу щось таке, чого ви не знали:
коли ви скористалися вашим правом ходити випростано,
ваші цінності враз обернулися на їхню протилежність
коли ж ви тепер скористаєтеся вашим правом бути людьми,
ваші цінності знов обернуться вже на кут 90 градусів.
я знаю, що бачить сліпий, коли він стоїть на колінах.
я опівнічний північний змій, що краде своїх дівчат.
чула? я тебе вкрав. тепер ти – моя невільниця,
можу робити з тобою все, що мені заманеться.
– брешу. ви вважаєте, я – інтегральна ганьба,
що розбиваю вам серце, й не купую вам автомобіля.
що від мене ніякої користи. справді? скажіть мені: а хіба
сьогодні не понеділок? вчора була неділя.
можливо, ти в неділю розбила мені серце,
що в ньому відбивалася не вся твоя краса;
а я сказав: використовуй кривого щита, як люстерце,
й нехай тобі відкриються ще кращі небеса.
я впевнений, що сліз в твоїх очах немає.
нам знадобиться такий дуже гарний творчий прийом:
нехай мовчать америки, росії та китаї,
коли моя маленька ридає перед сном.
2
твоя тінь ожила; тепер незалежно від тебе
світом блукає не просто якесь трансцендентне зло,
а конкретне стихійне лихо. "ця пташка не має кеби"
кажуть про неї люди; а тебе тоді там не було.
ти раптом розумієш: якби тебе там не було,
вона прийшла б увечері спалити твоє село;
а якби ти там був, вона взагалі не прийшла б,
і стояв би там, як журавель
на болоті в оточенні жаб.
ціле життя простояти так на одній нозі,
чи розгубити його, життя, в подорожах світами?
краще мені втопитися в чистій дівочій сльозі,
ніж в морі цієї крови –
чи це одне й те саме?
з таким почуттям, з такими тяжкими думками
одного похмурого ранку я марширував на війну.
такі самі, як я, розбишаки думали про те саме:
хлопці, ви йдіть, а я вас потім наздожену.
де ж ти, маля? визволи з цієї тяжкої ганьби,
стягни нарешті з мене цю гамівну сорочку.
я зробив щось дуже сумнівне, а ти цього не роби, –
а як схочеш, зроби, – а схочеш, грайся в пісочку.
мені так погано, дитино, мені все одно,
як ти мене називатимеш після цього.
скажи, що я впав і пробив глибоке моральне дно:
все одно мені гірше не стане;
бо гіршого за це не буває нічого.
я змушую сліпих бачити,
вони бачать все, що називаю бридким.
я змушую калік ходити,
вони ходять там, де їм не можна.
3
комусь це подобається: втрачати
розум. слава в його очах
не більша, ніж всесвіт, що має багато вимірів,
але й не менша, ніж його кохання.
він думає, ви також думали про те,
про що він думає;
він дивиться на вас, як ви спите.
ви завжди з готовністю запалювали сірника,
щоб дати йому прикурити;
ви завжди знаходили іскру, щоб запалити його вогонь.
не кажіть, що це погано для його здоров'я:
все, що ми робимо, заходить надто далеко,
та ми перетворимо це на реальність;
ти одна, що розбила мені серце,
і тобі не соромно.
президенти ніколи не плачуть, але це буде
дня, коли помиратиму, й кликатиму твоє ім'я.
4
бачу, люди зледащіли. навіть воювати якісь неохочі.
а що вже селянській роботі підставити ніжне плече!
ви вже спите, невдахи? відчиняйте ворота ночі!
б'ють барабани; страшно. ніч заливає місто, –
ні, то військо злочинців, мов чорна ріка, тече
з полум'ям на берегах. споглядаю на це урочисто,
піднесено.
музика десь вдалині, місто кричить у вогні.
дивіться: мов сірники, будинки один за одним
підхоплюють наше полум'я, мов несуть олімпійську варту.
ти вже знаєш, до чого все йде, і до чого це все приведе;
все майбутнє осяяно ясно; апокаліпсис – як на долоні.
он перший вершник. – це прибув караван з пекла.
мій кіт-людожер усміхається, мріючи на підвіконні.
вогні під моїм вікном, жертви лежать на підлозі.
щури у всіх кімнатах, грім вже грюкає в двері:
відмикайся, виходь, пожинай в сліпоті свій морок!
люди нічого не тямлять, – вбивай і натягуй усмішку.
ось приходить, кульгаючи, дитина-пірат,
в неї замість обличчя – якийсь циферблат:
ти ніколи мене не пошкодиш, не скривдиш, не підведеш.
ні, це не цирк, я впевнений. клоунам тут не місце!
дитина дає мені впевненість:
ти мене любиш до смерти, еге ж?
– авжеж. дуже гарна сукня. не заважай працювати.
пішла десь. ким ти бажаєш бути? я буду за тебе тим,
хто не жаліє нікого. ці люди – тупі й неохочі;
богів, як по правді, немає; цей світ належить тупим
та ворожим; а демони – тільки засліплюють очі.
5
бий мене, як молоток, дитино, пали мене, як цигарку.
вбий мене зовсім, хай я помру не сам.
кинь мене десь до левів, нацькуй на мене вівчарку,
оголоси божевільним, і згодуй мене цим щурам.
я блукаю в пітьмі. так, я ходжу у вогні.
бажаю тортур, дитино. що ти ще зробиш мені?
вдар мене, маленька, кувалдою по лобі;
а якщо не впаду, вдар мене ще раз.
випусти з мене тельбухи, обсмали мене, мов кабана,
м'ясо продай на базарі. я думаю, завтра – війна.
скуби мене жадібно, як гуска зелену траву.
якщо я загину сьогодні, завтра не оживу.
тож кинь мене до левів. я надіну суддівську мантію
і читатиму їм декларацію про свої та їхні права.
ти занотуєш собі на пам'ять мою лебедину пісню:
ой, куди ж це вона покотилася, безталанна моя голова?
я не один, хто ходить в вогні з простягнутими руками,
волаючи до милосердя – та ліпше мені згоріти зовсім,
ніж вони зроблять мене брехуном;
нехай мене вб'ють, бо то буде ліпше,
ніж я стану таким, як вони. може, я вже такий.
я впав на коліна, я майже зламався;
мій голос дзвенить, як розбите скло:
ви! що ви знаєте? хто забрехався?
вас там тоді не було.
а якщо ви мені нагадали про те,
чого ви не бачили, довіртеся богу:
перехрестіться, й ви помрете,
що брешете всю дорогу.
6
сів ворон на дубі, дивиться – бенкетую.
що ти, каже, святкуєш? думаєш, всіх побив?
а я з цього приводу ніколи не комплексую:
без ворогів – погано, як вовкові без зубів;
та ще гірше – без серця. це ніби сонце без неба
й небо без сонця. де ж твоє серце? шукай.
мені особисто ніяких проблем не треба,
а проте ж філософська цікавість хлюпає вже через край:
то як же, людино? на що сподіваються люди,
здобувши все ціною безсмертної душі?
ви, безумці, себе гіпнотизуєте: "все ще буде!",
та не все так співається, як написано у вірші.
знай, небораку, хоч пиво й тече по твоїй бороді,
мов потік благодати з небесного, кажу як поет, порога:
твоє серце до тебе повернеться, та повернеться аж тоді,
коли помиратимеш в мирі, й кликатимеш до бога.
7
– живи за правдою, шануй своїх батьків,
вклоняйся тіням предків і нащадків,
слухай свою совість, буди живих та мертвих
виграти чи програти, а двічі не помирати,
– ти слухав, слухав, кивав; поринув у мрії, заснув
і раптом заплакав: який благодатний, щасливий сон!
– не ворушися.
– хто там?
– дощ. він не минає: просто перестає.
вийшов надвір – не наснилося. все так насправді й є:
бенкет у народі воронів. ворони – наші друзі.
ми здобудемо більше, ніж втратили, в цім союзі.
зламані списи в морі грязі; трупи, як купи каміння.
ти повинен вступити в права виключного володіння,
ти не хочеш. земля простягає руки до неба,
шарпає, рве, обіймає, пригортає, гарчить і реве:
дурню, приймай! це ж твоє! що тут не так, дурню?
ти не знаєш. твої очі надто багато бачили;
твої руки забрали забагато життів.
слухай, дивися, обмацуй. хробак заліз тобі в вухо:
всі люди рівні, коли вони мертві;
всіх ворогів і друзів поглине байдуже пекло
burner, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879019
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
Чи вас мільйони,
чи тільки триста,
Хто б вас не водив
під своїми знаменами,
Великі люди великі змістом,
тільки не кількістю,
тільки не генами.
Великі люди
душею ошатні,
Вони не сіють
думок полову.
Великі люди –
самодостатні,
І слава для них –
звичайнісіньке слово.
Вони не рахують
грошей та віку,
Хіба це комусь ще
допомагало?
Великі люди
такі великі,
Що їх на фоні миршавих –
мало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879013
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2020
Все життя – скілька років, відпущених долею злою –
Простояти в стійлі тісному крок на крок,
Очі сумні видивляються небо і гори,
Барви осінні, сяйво далеких зірок.
Шелест дощу і цикади пісні́ – не для тебе.
Коротке життя – в жертву жадобі людській.
Хто бачить, що й ти – чудесне Господнє творіння?
...Чекай злої долі – стій, худібонько, стій...
2019-02
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826178
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 08.06.2020
Пам’ятати про Бога
У монастирській келії –
Легко. (Легко?)
Пам’ятати про Бога
В час відправи у храмі –
Просто. (Справді?)
А жити Тобою
Серед житейського моря –
Певне, оце і є
Праведність.
2018-12-03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878850
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020
Не повеліти
Серцю - вгомонись.
Як у криниці,
В ньому чиста вись.
Вмістилось літо,
Кипить ізнов.
Безсонна течія.
Душі там схов.
Поезія моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878898
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020
Нехай на свято Трійці.
Сум журба розвіється,
Нас залишать жахи, страхи,
Тай хвороби, там усякі.
Нехай на свято Трійці
Душенька іскриться.
А Серденько співає,
У літньому розмаї,
В барвах зеленого гаю,
А Люди - Радість відчувають.
У добрих думках, мудрих діях
І лише у славних подіях
Завжди!!!
Народжується - Любов
До життя без перешкод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878842
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2020
Ти не бог, та на тебе молюся.
І тебе — не повітря — вдихаю.
Проженеш — все одно повернуся,
Бо кохала
І досі
Кохаю...
(26 вересня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807965
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 07.06.2020
привіт незнайомцю
скажеш собі
сьогодні невтішні
прогнози твої
про завтра
про потім
і ще про колись
зіниці і зорі
у погляді зійшлись
привіт незнайомцю
ну як ти тепер
прогнози невтішні
той світ вже помер
і квіти зів’яли
і люд розійшовсь
привіт незнайомцю
ось тут ти лежиш
з собою лиш говориш
і про себе тільки сниш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878806
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 07.06.2020
Фіолетове небо, кришталевії води...
Я сторонній оглядач, я свідок німий...
І душа невагомо ступає по сходах,
Полишаючи місце своєї тюрми...
Я тепер швидше звуку, за світлом прямую ,
Пролітає повз мене мозаїка дня...
Уві сні, неодмінно ,тебе поцілую
І не смійся,що в ніс, це ж було навмання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878860
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020
суворі, жорстокі твої слова, маля,
вони препарують мене, як ніж.
мені байдуже, як ти мене називаєш,
коли гарна погода, і добра вечеря,
і ти, мов те яблуко на тарілці, лежиш
на канапі з жіночим романом. чула?
я довго думав і так, і сяк –
досі не знаю. важко тобі сказати,
яка ти мені дорога – от і повзаю, мов слимак,
сперечаюся сам з собою, мов 33 адвокати.
знаю. слухайте: ви були
моєю вірною подругою,
але ця дружба закінчується,
мій сенс повинен бути зрозумілим:
я вже веду відверту мову
про спосіб і час розірвання
наших щасливих стосунків.
вчора, як пам'ятаєте, ми довго про це говорили,
тепер залишається всі балачки скласти в єдине ціле:
ми дослідили нашу історію від гирла до самих витоків.
приступімо тепер до акта матеріяльних збитків.
я покажу вам, як знецінити беззаперечні речі,
а тим часом, дозвольте, накину вам шаль на плечі.
я дам вам великої надприродної сили
промовляти до натовпу необхідні слова,
щоб люди, коли навіть їх не розуміли,
у відповідь ставали, як єдине ціле,
щоб творити історію та великі дива.
я – політик, я визначу вашу долю
на багато-багато успішних часів вперед;
я прищеплю вам таку
дисципліну, що навіть дозволю
кидати їй у вічі мій визнаний авторитет.
я примушу світила мистецтв, поезії та культури
складати вам славу в шедеврах надсвітової ваги;
вам щодня насипатимуть величезні такі кучугури
ліричних поем, срібла, золота й квітів –
вам позаздрять богині й боги.
чи так важко повірити? спробуй, і розімкни боязкі,
як пелюстки едельвейсів, ці білосніжні коліна –
не кажи, що для цього ми недостатньо близькі,
не кажи, що любов ідеальною ще не є, але бути повинна,
бо як же нам стати ближчими? й хіба ідеальна любов –
це не та, що бажає відбитися в дійсності, як кохання?
я люблю тебе дуже, дуже. заради тебе й прийшов
в це місто, яке ненавиджу заради його процвітання.
коли ви мене цілуєте, ми – майже єдине ціле.
я вимагаю, щоб ви мене правильно полюбили.
зараз хотів би й сам вас правильно поцілувати. –
всі подробиці та деталі повідомлять мої адвокати
damage case, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878811
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 07.06.2020
Твоя душа на любов багата,
А від вроди пломеніють зірки.
Моя чарівниця ти крилата,
Тобі присвячую мої рядки.
Моя дивна фея хороша,
Від твого погляду тепло стає.
Мені посильна твоя ноша,
А від любові радість настає.
Волосся твоє м'яке, духмяне,
А очі, наче синій океан.
Віє від тебе тепло весняне,
А вуста, немов жагучий вулкан.
Серце твоє хоробре,
Гроза у нього не насуне.
Я знаю тебе добре,
Моя дивовижна красуне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878745
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020
Не сумуй, коханий, ця гроза мине,
і засяє сонечко ласкаве,
міцно обійму тебе, а ти мене,
вип'єм знову разом запашної кави.
А відтак з'їмо солодких полуниць
і на серці стане світло-світло.
І впаде негода сіра врешті ниць -
зрештою навколо грає гоже літо!
Зрештою навколо цвіту шал палкий
і пташки співають лунко-лунко.
Буде добре все, я знаю, все таки!
Тож відкинь від себе невеселу думку.
Сум відкинь увесь, бо ця гроза на час,
може, й довший, ніж би нам бажалось.
Жде попе́ред ще погожий липень нас
і хвилин яскравих, впевнена, немало.
4.06.20 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878733
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020
Життя оцінки ставить, різні бали, все по місцях розставить тільки час, якщо ви не подумавши сказали, то саме це було на думці в вас! І ні до чого тут пробачення, образи, те сказано, чи геть слова не ці, зірвались нерви, тарілки побиті, вази, було на думці, що на язиці! Брехня на жаль сьогодні майже всюди, вона несе розлуки в світ і зло, в гніві не думають, а кажуть правду люди, все сказане давно в думках було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878709
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020
В житті завжди є місце таємниці,
Вона родзинка в кексі маяття...
Джерела віри і надій криниці
Деінде виринають з небуття ...
Я знаю, є брехлива в світі святість
І є брехня,яка рятує день...
Буває й друг стає комусь заклятим,
А ворог до кінця із кимось йде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878756
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020
прекрасна дівчина – вона мене чекає.
я кораблем до неї за море попливу.
тут є двозначність? ні, адже її немає
в моїй душі, прекрасна, вві сні та наяву!
я пройшов кораблем ціле море, ще й сушу
– ніколи вже, думаю, не повернуся назад.
дівчино, я з тобою. врятуй мою бідну душу,
бо кажуть про мене, що я – розбійник, брехун і вар'ят.
тридцять три роки ми ходили цим морем.
я думав про неї постійно, про солодку мрію мою.
присягаюся вам життям, а також буттям, небуттям
і всім забуттям, і майбуттям неозорим:
я впізнаю тебе, лиш побачу, так, як зірку свою впізнаю!
– он її, мерехтливу, знов вкрила ревнива хмара.
небо на мене сердиться за якийсь дуже сильний гріх.
вітер мене хитає. я голодний, я став, як примара,
за тобою шукаючи, люба, в лабіринтах пустель земних
motörhead, louie louie
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878740
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020
***
Я, мабуть, потаємне щось порушу
Й розворошу рій суперечностей...
Проте, ніколи не вкладайте душу
В людей, яким достатньо дать грошей.
***
Сидять в сесійній залі депутати;
Пихаті... Наче бідність побороли.
Людина депутатом може стати,
А депутат - людиною - ніколи...
***
Десь мрії заховались в небуття;
В житті людини, часом, так буває...
Кудись зникають наші почуття,
Та й чи були вони - лиш осінь знає...
***
Життя проходить швидко і буремно;
Прекрасна й неповторна його цвіть...
Не витрачайте почуттів даремно;
Ви для достойних їх прибережіть...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878635
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Моя любов ,моє життя, мій рідний!
Мій скарб балаганний, промінь світла мій.
Кохаю я твій погляд своєрідний,
Тебе впізнала , любий, з своїх мрій.
Ти – щастя у душі моїй глибокій.
Ти – радість днів і ніжність вечорів.
Ти подарив життю моєму спокій.
Теплом своїм мене ти обігрів.
Я відчула за спиною крила…
Кохання твоє ніжне на собі.
Коханий мій, в тобі себе розкрила,
Відтепер-належу лиш тобі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878634
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Печерник - пустельник,
що живе в печері; самітник.
Академічний тлумачний словник
Дощові прозорі перли,
просочіть мене в печери,
де стоять водою вмиті
сталактити, сталагміти.
У розчинених породах
я собі тектиму в гротах
без емоцій потрясіння,
без небесного проміння.
Без накопленого бруду
Тиші я радіти буду
відчуваючи, що кола
віддаляються в ніколи.
Тільки звуком ксилофону
краплі у душі потонуть
і на мить освітять гроти
фосфоруючі істоти.
Може, там людське коріння?
Може, там зійде прозріння?
Незалежні ні від чого,
глибші – ближчі ми до Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878632
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
[b][color="#ab132f"]Ходять чутки: землю тумани накрили,
Змінюють місце і дію весняні дощі.
До підвіконня дістатися вистачить сили -
Спогадів дрібку узяти із дня пригорщі.
Б’ється у зашморгу пам’яті зав’язь бузкова,
Промінь знаходить повільно шпарини аорт.
Там, за вікном, безперечно, готується змова:
В справи сердечні увіп'ється мізерікорд -
Ніж милосердя. Останнього просять удару
Мокрі бульвари, де протягом сотень годин
Наші світи у тумані блукали на пару,
Ранок зайнявся – залишився тільки один.
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878622
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
в наших очах – звільнений звір.
ми маршируємо, ринемо,
як дикі потоки з гір.
настав, нарешті, день армагеддону.
бачу те, що мене вчили бачити:
ворога, що гавкає на британську корону,
– ворога й його діряву оборону,
– ворога, що засів
в цих джунглях зі скла та бетону.
– ворога, що ми його схилимо
до виконання закону.
так, недаремно ж ми тремтимо від пожадання слави;
недаремно ми тремтимо від пожадання крови.
наші руки та ноги аж сіпаються,
коли надворі дощ, і сидимо без війни.
коли хтось необачний розчулиться,
і припаде на коліно –
то буде не тимчасове,
а згідно з законом чести
навіки політ до валькірій. зустрінемось восени!
наші князі мають справу з кров'ю, лайном та брехнею.
сьогодні загинула сотня мільйонів, бо такий був наказ.
вони намагаються нам нав'язати якусь державну ідею.
ми повинні вбивати, бо инакше вбиватимуть нас.
рушай і помри! – кричать нам якісь жінки.
ми їх не знаємо. небо віщує поразку, –
це добре, ми йому вдячні за цю своєчасну підказку.
ви чули команду. готові? рушаймо, рушай, босяки!
барабани гримлять, наші серця волають,
руки та ноги смикаються. браття, куди йдемо?
вікінги від смерти не втікають:
вони навпаки за нею шукають.
сонцю, згори! добре з гори
наші вози покотилися;
ерику, ти про всяк випадок не налягай на гальмо.
ми любимо вбивати. прощай, вітчизно-мати!
ти гарно окропила нам і цього щита, й меча.
гей, нап'ємося крови священної корови!
ми граємо зі смертю в піжмурки і в квача.
що ми робимо тут, що зробимо, вдома того не знають.
ми встановимо тут порядок, і ще один запасний.
і якщо наші діти кричать, якщо наші вдови ридають,
значить систему освіти спотворив критичний збій.
щоб приховати ці наші злочини, збудуємо більше міст,
більше церков, лікарень, і багато великих замків.
зараз – увага! – наш ворог поцілує козу під хвіст
і розсиплеться штук на сорок незалежних держав-уламків.
вже розсипається? добре. рухайся і помри!
завтра як-небудь воскреснемо, і почнемо все знову,
а сьогодні – війна. ось і ворог. ламай підкову!
зброю до бою, небо за нас! обороняй прапори
march ör die, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878652
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Вже стали непотрібними в країні
Усі, хто душами і серцем молоді.
Тому і їдуть, їдуть з України
Всі люди в кого руки і розум золоті.
Ще вчора вони були вчителями,
І інженерами хорошими були.
Тепер лиш залишились білі плями,
Де радість сіяли, творили і жили.
Все більше покидає нас еліта,
Кінця і краю в розпачі немає
І з впертістю якогось дурнесвіта
Смартфонія-країна наступає.
Знайшли у цьому, певно, панацею,
Іуди, зверхнові Іскаріоти,
І під коріння всю людську ідею,
Рубають без жалю новітні патріоти.
Тікає молодь так, немов злочинці,
Неначе за тяжку якусь провину.
І в смутку в день від'їзду українці
Прощальний погляд кинуть на країну.
На ту країну, якій вони не треба,
Де праця їхня варТУє копійки.
Де влада «попадає пальцем в небо»
І обіцяє їм від бублика дірки.
І мені страшно за мою країну
Повержену, нищівну, руйнівну,
Яку так дурять, мов малу дитину,
Перекладаючи на інших всю вину.
І повниться, і повниться по вінця,
Чаша життя й летять у світ слова
««…Нас роблять всіх , усіх нас українців
«Иванами, не помнящих родства».
Країно, зупинись! І знищ все зло і війни
І розумом чужим вже досить жити!
Вертай дітей своїх, в свої обійми
І дай їм шанс творити і любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878568
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Щасливі дівчата
не плачуть душею.
Вони не бувають дочками митців.
Щасливі дівчата не малюють собі під очима синців
і не сідають під батарею,
щоб хоч десь отримати тепло.
Здається, мені повезло.
Пощастило.
Поталанило.
Якщо мені дадуть мотузку
і мило,
то я помиюсь і в гори махну.
І полишу нарешті свою спробу смішну
жити елітно,
безплідно.
Емоційно бідно.
Все не так, як мій тато хотів.
Я не мала би мати під своїми очима
синців.
Рятуватись в книжках,
забивати на страх,
який жах.
Адже справа завжди
не в синцях.
І не в поганому притоку крові.
Щасливі дівчата
просто мають достатньо любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673070
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 05.06.2020
Один раз підійнявши сміття - знатимеш, що воно існує.
Один раз почуєш світ - знатимеш, він також все чує.
Якщо ти кинеш курити, то світ почне пахнути димом.
Почнеш ходити й побачиш - світ пересувається іншим чином.
Один раз побачивши злочин, зненавидиш його причини.
Один раз подумаєш про свободу - і думатимеш щогодини.
Один раз дізнаєшся правду - не зможеш чути брехні.
Не сказавши "так", надалі казатимеш - "ні".
Один раз покаявшись, бачитимеш причини до каяття.
Ти змінишся, всього один раз
підійнявши сміття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673407
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 04.06.2020
Ти дуже мій.
Ти дуже мій коханий.
Благаю, дій,
і стань тим, що Богом даний,
і розжене всі хмари над краєчком дахів.
Мабуть, ти цього також
трошечки
хотів.
Ти дуже мій.
Більш моїх не буває.
Поруч з тобою світ зникає,
або стає як свій.
Ти більше не німий.
Скажи, що відчуваєш, знаєш...
Ти ж мене ще не кидаєш?
Ні.
Ти дуже мій.
Ми люди, в яких
однаковий крій
думок, почуттів.
Мабуть, ти колись цього дуже хотів
Мабуть, досі хочеш, бо не зрозумів,
що
ти дуже мій.
Не ставай на коліна, ні про що мене не благай,
але й не тікай,
постривай,
стій.
Ти дуже мій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675084
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 04.06.2020
Не будь ні з ким
щирою.
Ніхто не хоче тебе
знати.
Не лізь зі своєю вірою
до інших -
будеш страждати.
Не думай, що ти когось
дійсно добре
знаєш.
Ти лише черговий
хтось.
Ти приходиш і ти
минаєш.
Змирись, що немає любові.
Змирись, що кохання
ілюзія.
Твої почуття нездорові,
у тебе немає
друзів.
Зрозумій,
що сонце
заходить.
Щастю місце
у книгах,
як повітря в глибоких
водах,
заховані
і твої мрії.
Зів'януть, просто як квіти
твої медалі
срібні.
Я зараз збрешу,
але в цьому світі
ніхто
нікому
не потрібен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709994
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.06.2020
Не рятуй мене,
не рятуй,
я все одно впаду у прірву
зла й спокус.
На полум'я
не дуй.
Від тремтіння мого серця ти отримаєш
струс,
тож не рятуй мене,
не намагайся,
заходь і пристрасно кохайся,
але не лізь у душу,
бо, сказати мушу:
там чорно, рятувати вже нема чого,
там чорніше, ніж в череві ночі.
Не рятуй мене.
Хоча ти, напевне, вже і так не хочеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710407
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 04.06.2020
Ну що, люди, давайте
офіційно згаснемо?
Офіційно закриємо тему і перейдемо знову на "ви"?
Офіційно забудемо все, що в нас було
прекрасного?
Як то кажуть цитати, спалимо наші мости...
Поставимо підпис, що більше ніхто не питає
"як справи? що робиш?" та інші подібні дурниці,
бо вогню якщо вже нема, то його вже
немає,
а сумління, та совість, та честь -
це ж дурниці.
Офіційно давайте відмовимось від наших кличок,
і від того, що ми знаємо, хто із нас завжди голодний.
Дружити - одна із дурних та зламаних звичок...
Особливо коли навіть попіл уже став
холодний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746169
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 04.06.2020
Чи стати мені твоїм
другим подихом?
Чи самій далі дихати?
Чи змусити тебе задихнутися
подивом?
Від того, що хтось погодився тебе слухати...
Та вибухни ж! Люби мене! Бо я любити боюся...
Я кажу, що у мене більше немає серця,
і що я сильна, бо ніколи не здаюся,
таких, як я, називають "дівчина з перцем".
Вдихнути тобі у легені кисню?
Бо мені його часом не вистачає, то може,
я з тобою поділюся?
Поки і ти, і я зовсім не скисли
і не опинилися в мінусі.
То як, ти готовий мене зрозуміти
та надихатися мною, як гірським повітрям?
Чи мені й далі сірничком горіти?
Чи проткнути тебе своїм вістрям?
А може, то й ти мене проткнеш...
А може, я перша тебе уб'ю...
Коханою, мене, може, назвеш?
Бо я забула слово "люблю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746342
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 04.06.2020
Була крапка,
а тепер
самі лише коми,
одна на одній,
пересікаються, блідніють,
і жодної чіткої,
а може, мені так більше подобається?
Я любовні судоми
заміню на те, від чого кінцівки німіють,
лише залишилося сказати всім, хто недобачив двокрапку,
і подумав, що там та крапка одна,
що це була не вона,
і тоді можна писати довжелезні речення у своїй біографії,
написати цілу книгу, використати розділові знаки,
які ніхто не зможе розтопити, як кригу
розтоплює теплий намір,
а тепер будь ласка, повірте, що я серйозно,
і я чекаю поважної овації,
повірте, я для себе
добре визначилась з пунктуацією.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765858
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 04.06.2020
Ти не можеш зламатись,
Від себе далеко втекти,
Страху і втомі так легко піддатись,
Ще ж стільки треба пройти.
Незнані сотні стежин,
Можливо, тільки й чекають на тебе,
Безмежжя тривожних й щасливих хвилин,
Невже не відкриєш їх ти для себе?
Хіба покинеш свій шлях
Й спочинеш край чужої дороги?
Наступиш ногами на відчаю цвях,
Заклякнеш навіки від болю й знемоги?
Ти не можеш зламатись,
Бо душа міцніша за сталь,
З мрією вільною манівцями тинятись,
Бо в силі вона подолати найстрашнішу печаль!
Вікторія Болібрух
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878504
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020
Не так далеко вже до краю прірви,
Бо втратили життя орієнтир.
Тиняючися ніби хижий звір, Ви
Пробрались в мою душу наче тхір.
В колоді Вашій не знайшлося чирви,
Лиш сотні гострих піків, як рапір.
"Як чорне серце – краще його вирви!", –
Бо вже давно відклали Ви псалтир.
На жаль з Вас вдався кепський ювелір.
Давно вже притупили власний зір Ви,
Щоб серед брухту вгледіти сапфір.
"Як в грудях камінь - кинь його до прірви."
Своїй гордині знов таки повір,
Або змінися їй наперекір
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878470
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 04.06.2020
У кожній ноті
Ніжність звуків любові
Музика для жінки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878444
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
Кохати вже не так і просто
Це вища арифметика життя
Кохати – це на років дев’яносто
Щоб в такт були серцебиття
Кохати це коли не разом
Але любов несете крізь роки
І щоб не просто фраза
А від радості в очах зірки
Кохати кожним кінчиком волосся
І відчувати міліметром тіла
Кохати аж до безголосся
Щоб виросли на спині крила
Кохати так, щоб до безтями
Без меж і без кордонів
В коханні не існує часу
Кохання не має законів !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878391
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
Спиваю краплини дощу, наче літо духмяне.
Зрошені шиби – розгорнутий блокнот.
В каміні зорить вогонь полум'яний,
Обійнявши тебе із розсипаним бісером нот.
Наші дні, втікають фрази в потоках,
На склі аквареллю сяють ліхтарі.
Блукає самотньо ніч кароока,
Поглинають холод чорні димарі.
Літають мої думки, мріють про тишу,
Що гомонять в душі, як дзвінкі голоси.
Своїми спогадами мрію колишу,
Цілую неповторність твоєї краси,
Співає душа моя про небо захмарне,
Чомусь мовчання твоє, дивний збіг.
Написане слово, наче сяйво янтарне,
Встеляється музою на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878376
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2020
Ти і я - дві осені
у календарі.
Травні наші скошені
серпнями доріг
...
Ти і я - два камені,
мовчазний мінор.
Вітер нам на рамені
підкидає шторм
...
Ти і я - дві повені
ніжності в руках,
ранками напоєні
краплі в пелюстках
...
Ти і я - дві вулиці
паралельних снів,
що бордюром туляться
до проїжджих днів
...
Ти і я - два постріли,
дві тонкі стріли,
що в чужому просторі
слово "МИ" сплели
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254857
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 03.06.2020
Наша розмова ,діалог на вістрі ножа
Краще розійтись назавжди з тобою.
Це не любов,коли у тривозі душа
І нехай все пливе погане за водою .
Я ,відпускаю у вільне плавання тебе
Ти,пливи куди хочеш у широкий світ.
Я ,не рабиня твоя ... не тримай мене
Прошу,забудь і більше не шукай мій слід.
Я втомилась,тримати на плечах сніги
Іти,крізь хуртовини і заметілі.
Л'ють,дощі...вітер ,обриває листочки роки
Одна пробиваюсь до берега надії.
Я не бранка,а вірна подруга твоя
Ти;обламав мої крила рожеві мрії.
Живемо,на інших планетах ти і я
Прощай!Будь ,здоров живи,як вмієш.
А життя,є не вічне ...Одна ,тільки мить
Ти,повір у житті багато не треба.
Розпалити, камін ...разом ,чай попить
Двоє злітати до зір де високе небо.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878392
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
Між нашими душами пропасть така глибока,
Що можна пройти над нею хіба по лезі катани
Спалити мости, щоб ні миті, ні дня, ані року -
То, може, тоді наші щирості стануть мостами.
Бо якби я могла дотягнутися - хоч би пальчиком - до того берега -
Лишила би рану по собі, наче тріщину по вітражі
Це добре, що всьому свій час, і місце, і черга -
Палити мости і розносити тайни чужі.
А десь посередині - по рубці, незагойному, як твоє слово,
Що проходить по учорашній розмові та по нинішньому полудні -
Я напишу тобі вірша або колискову
Пішими вулицями цих незабутніх буднів,
І піду танцювати по тому лезі зо щирого срібла
Понад пропасть глибоку, як ніч, що не має дна.
Добре, що в тебе душа така на мою подібна,
А часом мені здається, що вона в нас на двох одна.
24.7.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878355
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
Кращу долю не шукаймо,
десь за океаном.
Побудуєм життя гідне
із своїм гетьманом.
Все сміття повимітаєм
із своєї хати.
В своїй вільній Україні
будем панувати!
Об’єднаєм Україну
з заходу до сходу,
Побудуєм кращу долю
для свого народу,
Щиру пісню українську
разом заспіваєм,
І не злим та добрим словом
Кобзаря згадаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878387
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
Устало сердце,ему очень больно,
Всё теряют зрение глаза
И всё чаще катится невольно
По щеке холодная слеза.
Мама,мама, всё я понимаю,
Я тебя стараюсь подбодрить,
Рядышком с тобой и я страдаю
Боль твою не в силах отменить.
Непослушны стали твои руки,
Ноги постоянно устают
И всё чаще ты, под сердца стуки,
Вспоминаешь молодость свою.
Мама,мама, всё я понимаю,
Я тебя стараюсь подбодрить,
Рядышком с тобой и я страдаю
Боль твою не в силах отменить.
*****
Вот и мною старость управляет,
Серебром покрыта голова,
Нет,тебя я мам не вспоминаю,
Ты со мною рядом,ты жива.
Мама ,мама всё я понимаю,
Я тебя старался подбодрить,
Рядышком с тобой тогда страдая
Боль твою не в силах отменить.
Ты стоишь, меня ты провожаешь,
Утирая слёзы у ворот,
И с улыбкой светлою встречаешь
Когда твой сынок домой идёт.
Мама,мама всё я понимаю,
Ничего исправить не дано,
Ты прости,прости меня родная,
Хоть знаю что прощён тобой давно.
Мама, моя мама дорогая,
Я тебя за жизнь благодарю,
Ты в душе моей всегда живая,
На портрет твой каждый день смотрю.
Мама ,мама всё я понимаю,
Ничего не в силах изменить,
Я тебя по прежнему родная
Продолжаю искренно любить.
31 МАЯ 1994 ГОДА МАМЫ НЕ СТАЛО.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877455
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 02.06.2020
Устало сердце,ему очень больно,
Всё теряют зрение глаза
И всё чаще катится невольно
По щеке холодная слеза.
Мама,мама, всё я понимаю,
Я тебя стараюсь подбодрить,
Рядышком с тобой и я страдаю
Боль твою не в силах отменить.
Непослушны стали твои руки,
Ноги постоянно устают
И всё чаще ты, под сердца стуки,
Вспоминаешь молодость свою.
Мама,мама, всё я понимаю,
Я тебя стараюсь подбодрить,
Рядышком с тобой и я страдаю
Боль твою не в силах отменить.
*****
Вот и мною старость управляет,
Серебром покрыта голова,
Нет,тебя я мам не вспоминаю,
Ты со мною рядом,ты жива.
Мама ,мама всё я понимаю,
Я тебя старался подбодрить,
Рядышком с тобой тогда страдая
Боль твою не в силах отменить.
Ты стоишь, меня ты провожаешь,
Утирая слёзы у ворот,
И с улыбкой светлою встречаешь
Когда твой сынок домой идёт.
Мама,мама всё я понимаю,
Ничего исправить не дано,
Ты прости,прости меня родная,
Хоть знаю что прощён тобой давно.
Мама, моя мама дорогая,
Я тебя за жизнь благодарю,
Ты в душе моей всегда живая,
На портрет твой каждый день смотрю.
Мама ,мама всё я понимаю,
Ничего не в силах изменить,
Я тебя по прежнему родная
Продолжаю искренно любить.
31 МАЯ 1994 ГОДА МАМЫ НЕ СТАЛО.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877455
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 02.06.2020
Не люблю всем давать советы,
У меня же полно ошибок.
Я красива и ценят поэты,
Что не прячу от них я улыбок.
Как приятно мне в них ошибаться:
Отличать их стихи и натуру.
Жизнь дана для того, чтоб влюбляться,
А стихи повышают культуру.
Разбивало меня и сносило
Поэтическим словом, как штормом.
Меня часто поэты любили:
Кто за душу, а кто-то за формы…
И за то, что в стихах возносили
Конкурентки меня не любили:
Меня в слухах и сплетнях топили,
Но поэты на это “забили”.
Я с прозаиком раз убежала
С их голимого "пьедестала".
Только прозы его было мало.
Мне стихов не доставало.
И без них другим нравлюсь я крепко,
Потому “перемешана с грязью”:
Не поймет конкурентка-соседка,
Что стихи порождаются связью…
20.07.2019 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878323
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020
---
Мені не вчити жити, любі, вас.
Але думки свої усе ж таки римую…
Слова – вода, і ллється повсякчас,
Від спраги кожен раз вона мене рятує.
---
куди ти ідеш? чи замислився хто
над шляхом своїм і над здійсненням мрій?
і як ти живеш?..
---
Я не художник, не поэт и не писатель,
не сеятель вечно-разумного добра,
прекрасного, увы, я не ваятель.
Но кто же я тогда?
Да кто угодно – просто обыватель...
---
Душа в печали от немощи и от гордыни,
что тяжбят бремя моё, усугубляют ныни.
Сентиментальность сердце заливает слезами.
Стоять пред Богом мне с опущенными глазами...
---
Засыпают снега
желтокрылую осень,
наступает пора
беспощадной зимы.
Очень жаль, что об этом
никто нас не спросит...
---
Мы, любившие жизнь бескорыстной душою,
шли дорогой кривой средь столбов соляных,
ослеплённые злом, оскверняясь порою,
заражаясь недугом людей неживых...
---
Не будет, человек, тебе покоя,
пока ты не изменишь жизнь свою,
пока не сменишь рок придуманных устоев,
пока сражаем ты в бессмысленном бою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878260
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020
З понеділка прийде літо. Стигне ягідкою знов в червні сонячна краплина.
Квітне в мріях сеньйорита, бо чарує сни любов, як трояндова перлина.
З неба шовкова драбина - день додолу завітав, посміхаючись звабливо.
І сполохані хвилини вітерець залоскотав безтурботно й жартівливо.
Не сурміть, дощі набридлі. Літо, літечко в душі, як цукерочка солодка.
Ненаситний часу відлік поглинає зміст віршів без питання і без згоди...
Твоя сукня зшита з неба. Хто ти, радісне дитя? Роздаєш надії світлі.
Чом тобі бажань не треба? Бо в тобі бринить життя і цілунки ніби квіти!
З понеділка прийде літо, не змарнуй його, митець, - намалюй своє кохання.
Квітне в мріях сеньйорита, пестить листя вітерець, чути ангелів зітхання...
31/05/2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878238
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 02.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2020
Блищать і вулиці, і панорами площ,
Розписує незмінний почерк вікна.
Печатку мокру ставить невгамовний дощ.
Лишив автограф спозаранку й вітер.
Розмова ні про що, мов зіткана з химер,
А те вітрисько холоду додало.
Вмивалися дощем, віддалено тепер.
Обом нам, певно, слів не вистачало.
Весна сумна тікає в розпачі кудись,
Завзятий дощ ще сльози ллє крізь сито.
Чи просвітліє хмарно-сіра неба вись?
Чи дасть душі тепло жадане літо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878155
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020
перечекати
перекохати
перекотитися через пустелю
гонору десь загубити дукати
дійсність пустити до себе в оселю
перегнівитись
перепросити
і перемазатись у баговинні
в Богом забутому році і літі
натяк побачити ясно-осінній
перегоріти
переболіти
не винуватити інших у бідах
от і дорослість
от і прозріння
от і катарсис
нарешті
і видих
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878206
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2020
коли я був молодим, вважав себе гарним хлопом:
найкращим з усіх, кого знав. я вважав себе чесно обраним.
та час минав, і дав мені збагнути
одну жорстоку річ, а навіть дві:
мій блиск потихеньку стирається,
моя зірка помалу блякне.
хтось може вірити, що його життя – бездоганне,
та години, як ця, коли правда гарчить і кусається,
мимоволі замислишся: де був спіткнувся, де збочив.
так і я був колись, зупинившися та озирнувшися,
прочитав у одній авторитетній газеті:
ти не такий вже й крутий; бачили й кращих за тебе.
коли я був дитиною, вважав,
що цілий світ з задоволенням
обслуговує мої забаганки.
це було справедливим, природним порядком речей.
час минав, і я заблукав у своїх досягненнях.
мотивацій нема, сподівання пустилися берега,
мій шлях став губитися в полі безмежного смутку.
рано чи пізно, сьогодні чи завтра, чи вчора
твоя непідкупна карма зловить тебе за вухо:
ти не така вже й цяця – йди заробляй на хліб!
справді, мої маленькі: життя нас провадить за руку,
доки йому набридне; далі – провадьте його
мудро, з відповідальністю. викладаю вам цю науку,
а сам собі думаю: "мудро! без сумніву, я – молодець"
I ain't no nice guy, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878167
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2020
Літо! Де ти?
Невже ти не
Хочеш повернутись
Туди, де є
Місце твоє
Досі є?
Чи зима,
Що рукой
Не торкалась так
Майже - має
Так права
На те, щоб
Досі крокувать?
Чи весна ще
Не може
Покинути нас?
Де сонце,
Де спека,
А пляжі - коли
Вже пісок?
А ложе?
Рушник? Батут?
А море?
Де ти вже,
Літо, є?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878088
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 01.06.2020
Ти стоїш, ридаєш на пероні.
Із вагону я тобі махаю.
Ти ридаєш у свої долоні,
Я тихенько потяг проводжаю.
Я з вагону тихо вийду непомітним,
Обійду спочатку я перон.
Там тебе зустріну. Швидко
Ти на мене плигнеш, наче сон.
Сколихнути почуття нам треба.
Видумав я цей атракціон.
Не покинув я тебе ганебно
Хай без нас той котиться вагон...
08.10.2015 Дмитро Дробін
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878065
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 01.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2020
Талановитість, мудрість, краса - сила слави.
Історія свідчить про реалії життя,
Які тепер втрачають свою велич, лаври.
Із року в рік, із краю в край кривдить забуття.
...Османської імперії воїнів набіг.
Захоплена у полон священика донька.
Рогатін впав до турецьких притомлених ніг.
Гуркоче простір в козацькі часи недолі.
Прощай, рідна земле. Життя веде в неволю.
Згадаємо дні бранки Насті Лісовської -
Життя - тернового вінця і серця болю,
Труди і матріархати, пісні і совість.
Красою визначалась у спогаді вона.
Світилася розумом, музичним талантом...
Порив висот - підкорилась мова не одна.
Арабська влила в долю світову сил, змагань.
Ось, пятнадцатирічне білолице дівча.
Її краси, мабуть, ще і не бачив Едем.
В обіймах султана - дурман, жага і чари.
Зростають пориви - є щасливі в гаремі.
Минає рік - стає дружиною султана
В політиці її думи поривань святі.
Вона сорок років впливала на весь табір.
В османській імперії тож послабшав батіг.
Ця жінка на Землі удостоєна честі.
...Тому стоїть - усипальниця многогранна.
З рахунку, часе не скидай та знайди четьї...
Бо Роксолана - рідне, святе існування.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878056
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
погляньте в майбутнє, погляньте в минуле,
погляньте в своє вікно.
що ви бачите, міс? нагадаю, коли забули:
америка в космос полетить все одно.
мушу признатися: бачу у себе в склянці
високого чорного дядька, він грюкає в ваші двері.
не знаю, чи ви його впустите. перестав, невдоволено слухає,
як гуркоче та виє електричка десь там далеко;
регоче, йде попід хатою,
і зазирає у вікна.
ось він, диви, за вікном, це ж він тебе шукає?
обличчя, як біла пляма. не показуй, що ти злякалася:
не ховайся, не верещи. прочитай "отче наш" тричі,
напиши на віконнім склі "я чекала" губною помадою.
ось він знову пішов до дверей;
двері були незамкнені.
він зупиняється в передпокої, дивиться –
нема йому де почепити сокиру, плаща й капелюха.
ти не бачиш його обличчя – того дядька, що був у вікні.
це вже, здається, не він. твоє серце б'ється прискорено.
так, це він, це вона: твоя страшна несподіванка:
гай, це ж той джек розпушувач, доктор наук маскування!
перевірте свій розум, подивіться в свій мозок уважно.
вгадайте причину, з якої він знов, маніяк, прийшов.
він міг би сказати, наприклад: "де це я? в бібліотеці,
в психіятричній клініці, чи в відділку номер 5?"
ви промайнули, мов вітер, мов протяг безшумний з кватирки,
ковзнули вужем попри нього, і твердо замкнули двері:
сподіваюся, пане джеку, ваш візит обумовлено чесним
і по-справжньому дружнім наміром, як водиться і в голівуді,
налякати мене аж до смерти. признавайтеся: я вгадала?
бо якщо я вгадала, це досить небезпечний, безглуздий намір,
якщо не відкинути думки про знаряддя можливого вбивства,
чим, як правило, нехтують.
він мовчить, тільки свердлить поглядом
дірку уявну в стелі. він полює на ваші сни.
каже: міс, я прийшов на поклик, щоб почепити люстру.
можемо вже починати; а сокира, кувалда й обценьки –
то моя табельна зброя, захист від хуліганів.
ви танцюєте, мов уві сні; ви вже знаєте: це обличчя –
останнє людське обличчя, що бачите в цьому житті.
усмішка джека розпушувача – як серп молодого місяця.
зорі в кімнаті плавають, золоті хаотичні рибки;
ваша свідомість – ви знали, що ви програєте – згасла.
jack the ripper, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878096
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Очеретини розрослись –
Ледь чутно шерех.
За тим, що втрачено колись
Сумує берег.
Як відчуваю в самоті
Хвиль шепотіння,
Була найкращою в житті
Любов осіння.
Слова кохання, мов птахи
Співали в гаю,
Черемха квіт зняла сухий -
життя збігає.
Посутеніло від імли,
І згасла пісня.
Кохання ми не вберегли –
Уже запізно…
Зігнорували дорогим -
удвох недбало…
І нас по різні береги
Пришвартувало.
Та нагадали знов мені
Любов останню
Два дикі лебеді сумні,
Як те кохання…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878095
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Нет больше слов...
Ну, что ж, когда нет больше слов?
Когда слеза лишь точит камень сердца...
И чужды, бренны маяки основ,
Когда захлопнута в мир правды дверца.
Ну, что ж, когда нет больше славных дел?
Когда в души утробе жутко, пусто...
Остался идеал? Безлик удел,
Где не искрится звёздочка искусства.
09.10.2019 м. Львів Наталія Калиновська.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878027
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Бетонні хащі міста сховали білий світ,
З вікна лиш сірі стіни, з цементу краєвид,
І сонце, мов із цегли, не сходить,бо важке,
А дощ, мов грає в кеглі, по плечах нагло б'є.
Тут все зависло в часі, у пам'ятках життя,
Є статуя ромашки, а ліс росте з сміття,
Залізні вікон грати тримають провода,
А я вже не згадаю, яка на смак вода.
Зростають й далі мури, а гори лиш у снах,
Втомились і амури, бетон в них на руках,
Лише маленька птаха, зарилась у гілля,
Співає, мов у полі, задихала і я....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878011
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Ніжна панно,
Ви колись кохали мене?
Ви омана...
Господиня срібних тенет...
Юна панно,
Опоїли розум вином...
Ви та рана,
У якої гли́боко дно...
Мила панно,
Легкий бриз тоді по берегу дув...
Я був п'яний,
В ваших віях не розгледів біду ...
Дивна панно,
Ви моїх і не читали листів...
Не канкану,
Вальсу з вами я нестримно хотів...
Пані, доле,
Я непотріб серед купи сміття...
Ви на волю
Відпустили ,та забрали життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878054
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Я думаю, як передати цілунок,
Якого тримаю роками для Вас?
В мозаїці ночі знайду порятунок,
Допоки у серці вогонь не погас.
Керуючись світлом блакитного дива,
Що в небі вигойдує сотні хмарин,
Я думку пошлю, а вона — незрадлива,
Довірю вітрам — адресат Ви один!
До вуст дорогих донесуть поцілунок,
Міцніший вина і солодший за мід,
І шепіт любові — настояний трунок.
Засяє веселкою нам небозвід! 30/06/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877989
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Немає сенсу для життя,
Розвіялися усі надії—
як та кульбаба на весні!
Розбилось серденько моє на крихітні частинки!
Вже не складається та дума,
що з прірви завжди витягала,
Не допоможуть вже ті друзі:
Розбитого серця не склеїти докупи!
Та те розбите серце розбивають ще
більше й більше на крихітні частинки.
Та й для чого жити на землі,
якщо життя немає й не було?
19.03.2020 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877976
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
досі не можу повірити. дитино, скажи мені:
невже ж це такі жорстокі правила цього світу?
що так нам було нашептано, намішано чи налито,
що ми не вилазимо з хати вже 34 дні?
справді, бог загадав нам надто важку задачу,
вже світ з цього приводу гнівається, і погрозливо щось бурчить.
ми робимо все по-дурному, згоден. я й сам це бачу.
– і надто цікаву, крихітко, щоб її розв'язали за мить.
знай: я літаю обачно, невисоко і нешвидко
– не розіб'юся на смерть навіть коли впаду.
ось доведу до сказу цю неприємну тітку,
й знову криницю копатиму у себе в вишневім саду,
щоб ти похвалила. все це роблю для тебе;
не віриш? я присягаюся, а так – не було б потреби
all for you, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877973
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Знов твоїх почитаю віршів,
І у них упізнаю себе.
Хоч ти й досі мене не зустрів –
У мені так багато тебе.
Оксамитна, слухняна, м'яка,
Наче глина, а ти мій гончар.
Ще гаряча і світла, п'янка,
Наче свічка, а ти мій ліхтар.
Хоч багато є знаків і слів,
В голові моїй правил нема.
Мені думати часом велів,
І читати побільш зокрема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877975
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
"Всім встати, Суд іде" - душа почує кожна,
Як за своє життя давати бути звіт,
Бо, хто ж не знає, що спитає всіх Суд Божий,
Як виконав хто з нас Христовий Заповіт?
Христос, Хто замість нас ніс хрест - "за гріх відплата",
Душі за смертний гріх, щоб в пекло не піти,
Він бути на Суді бажає Адвокатом,
Щоб захищати тих, кому Він гріх простив.
Хто ж прощення гріха отримав у молитві,
Через який всі ми приречені на смерть,
Хто вчиться у Христа, щоб ТАК, ЯК Він любити,
Любовью щоб серця наповнити ущерть?
Що ж буде, як душа залишиться без тіла,
Невже питання це порожнє для усіх,
Що скаже на Суді душа, що не хотіла
Молити, щоб Христос пробачив смертний гріх?
За смертний гріх платив Христос Своєю Кров'ю,
Щоб змивши гріх із душ, від пекла їх спасти,
Хто на любов Христа не відповість любов'ю,
Тому до раю Бог не дасть права ввійти.
Ніякі справи нас від пекла не врятують,
Як за Христом душа не піде, ніби тінь,
До раю, вдячне де лунає Аллілуйя,
Як не була любов стремлінням всіх стремлінь.
ВЩЕРТЬ (УЩЕРТЬ) - до самого верху, по самі вінця; повністю.
СТРЕМЛІ́ННЯ - сильне бажання, непоборний потяг до здійснення чого-небудь; прагнення.
###################
"Встать Суд идёт" - душа услышит непременно
"Встать Суд идёт" - душа услышит непременно,
Когда придётся дать отчёт за жизнь свою,
За выбор, что дал Бог: за грех гореть в геенне,
Иль грех отдав Христу, жить вечно с Ним в раю.
"Предательство Творца", грех, что Христом Искуплен,
Чтоб душам не гореть в аду за смертный грех,
Кому какой вердикт: "оправдан" иль "преступник"
Суд вынесет, ужель нас не волнует всех?
Ведь, если в срок земной душа не захотела,
Молить Христа, чтоб грех предательства простил,
То дьявольского ей не избежать удела,
Которому Сам Бог геенну сотворил.
Не пустит Бог тех в рай, взаимною любовью,
Кто на любовь Христа ответить не хотел,
Он видел, кто любил, а кто играл лишь роли,
Не спрятать от Него мотивы наших дел.
Нас не спасут дела, в душе коль душ Спаситель
Не воцарён, как Царь, как Бог из всех богов,
Не может дать сердцам любой земной учитель
Ту силу, что даёт Христос, чья Суть - любовь!
Спаситель коль души, душою не возлюблен,
То, знать, ей дьявол люб, кто на Творца восстал...
Бог Суверенный дал свободный выбор людям:
Иль ненавидеть им, или любить Христа.
Религии плодить - лукавство лицемеров,
Не принявших в сердца ритм Божий - "я люблю",
Ведь без любви к Христу мертва любая вера,
Бог, любящим Христа, даст право жить в раю!
МОТИВ - побудительная причина, повод к какому-либо действию
####################
На святости любви Бог создал жизнь,
Чего ж, противясь, гордо в ад шагаем?
Он "не грешить" сказал, а мы грешим,
Он проклял ложь, для нас она - святая.
Он "не кради" сказал, а мы крадём,
По гороскопу зверя строим семьи,
"Не лжесвидетельствуй" - клевещем, врём,
И пожинаем то, что сами сеем.
Безбожно судим вместо "не суди",
И, словно вирус, эго коронуем,
Не думая, что Суд ждёт впереди.
Ждёт Суд Творца, против Кого бунтуем.
И предаём Српсителя души,
И юморим про смерть, и про геенну,
Хотя туда идём, восстать решив
Против Творца незыблемой Вселенной.
И дьявол нас пьянит вином блуда,
Чтоб пьяным было море по колено,
Чтоб не боялись Божьего Суда,
Что, однозначно, ввергнет грех в геенну.
А с нами, иль без нас - душе решать,
Кого она на самом деле любит,
В себе, как винегрет, ей не смешать
Любовь к Творцу души и к душегубу.
Христос дать может праведность Свою,
Прощая в покаяньи души грешных,
Чтоб научить их вечному "люблю",
Чтоб без грехов предстать им пред Безгрешным.
Кто выдержит Святого Бога взгляд,
Что в десять тысяч крат светлее Солнца,
Когда вердикт Суда: "низвергнуть в ад"
Реально не прощённых душ коснётся???...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877918
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Дощ
Мряка
Телефон
Холодний день
Бере в полон
Як сон
І хмари ллють
А в серці - лють
Як ртуть
На дощ
На зеро теплоти
На те, що так
Далеко ти
І ти
Як дощ
Такий холодний
І німий
Такий далекий
І не мій
Ну що ж
Давно уже
Потрібен дощ
Пустелям
Вигаданих прощ
В краях
Де разом я і ти
І наше зеро самоти
І дощ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877945
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Цвітіння миті
Разом б*ються серця двох
Затишок в душах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877959
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Я - марний,
я - хмарний,
я- кучерявий у слові.
Шукаючи гребінець норм,
виходжу надвір
і попадаю під кризу глобальну.
Вітер не шкодує нікого.
Спробую хоча би
справи причесати.
Не виходить.
Тоді розумію насправді
значення виразу
" жертва обставин ".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877901
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Слова до пісні
Проводжаю тебе поглядом душі
І куди , ходиш цілую твої сліди.
Ти , ясне світло у моїм вікні
Королева божественної краси.
Блакитні очі як пречисте небо...
Золоте волосся в'ється по плечу.
Ти,найдорожчий діамант для мене
За тебе все віддам...за любов твою.
Прошу,усміхнись сонечком мені!
Відкрий,свій світ ключ до свого серця.
І світи,зіркою в моїй душі
Веди,у рай до синього озерця.
Ти чуєш , я тебе люблю,люблю...
Хочу , чути з уст ніжні слова.
І за тебе,я Господа молю
Щоб ти,навіки стала доля моя.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877885
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Інколи, коли мені тяжко зрозуміти людей,
Я уявляю, якби вчинила на їхньому місці.
Інколи, коли бачу в чужих очах себе,
Я хочу стати ближчою,
Але, на жаль, не так як уявляють всі вони.
Але коли це трапляється:
Коли терези мого життя не можуть зважити всі думки розуму,
Коли переді мною стоїть тяжкий вибір,
Коли, здається, що ранок не підкаже відповіді,
А на розум не можна покладатися,
Я кладу свою думку на серце.
Бувають дні, коли життя випробовує всі мої сили,
Всю мою волю, що ховаю десь під самими венами.
Однак Небеса знають, що я все зможу,
Вони ніколи не змусять мене ступати на ту дорогу,
Яку я не буду здатна пройти до кінця.
Але коли я про все це забуваю:
Коли не знаходжу сил для наступного кроку,
Коли занадто поспішаю і не помічаю чудес,
Коли, здається, що ніч пробуджує всі страхи і темні фантазії,
А розуму довіряти не можна,
Я кладу свою думку на серце.
Серце знає відповідь,
Я в нього вчуся.
Кладу свою думку на серце
І роблю це з вірою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877917
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Вийди на людну площу і прокричи "Допоможіть!!! "
Ти побачиш як різко люди підуть в протилежний від тебе бік.
Шепни "кохаю" і відчуй як швидко об тебе витруть ноги.
Скажи "Давай допоможу" і зрозумієш, що тебе нещадно юзають.
Не кажи нічого.
Тебе ніхто не слухає.
Тебе ніхто не бачить і не гріє.
Ти скажеш "мене гріє сонце"
Вибач, але в нього така робота.
Така ж як у хірурга - робити аборти.
Ти скажеш "море мене прийме до себе."
Але море завжди тікало у небо!
І сумно падало дощами на землю
Кинуте Богом на муки.
-"Земля вона моя мати!
- Вона годує своє чадо"
Знаєш могла б вона плюватись плювалася би нами десь у сторону Венери.
Пробач але у цьому світі плюють на тихі будинки.
Пробач але у цьому світі кохаються заради економії на опаленні.
Не розчаровуйся.
Так має бути.
Так має бути.
Але прошу одне.
Коли кохатимешся з депресією.
Не кричи голосно - розчарування любить тишу.
Neyden Reed©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552628
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 30.05.2020
ви звинувачуєтеся в державній зраді, виправдань вам нема.
ви кривавий брехун, вас посадять на палю й спалять,
ви кажете, ви невинні, але вас впіймають і стратять,
і ви заплатите за всю зажерливість вашого злочину.
безсовісними інтригами, в нечесний спосіб, брудними засобами
ви продали батьківщину, дружину, і чи не всіх дітей;
ви продаєте найкращих друзів, ви продавали своїх співвітчизників, –
ми знаємо ваше ім’я; ім'я вам, як зраднику: зрадник.
тепер вас повністю викрито; ваша доля страшна й невідома,
ваше обличчя саме свідчитиме проти вас.
кажете, з вами правда? впадіть на коліна й моліться:
милосердя вас не торкнеться, ми доправимо вас до пекла,
ми загартуємо наші серця для нещадної
і звірячої, мабуть, розправи;
вашу голову буде нахромлено по черзі на всіх воротах,
і ворони, чорні як смерть, питимуть ваші очі.
вас буде зв'язано і зобов'язано тішити слух народу
закликами до повстання; народ реготатиме з вас;
ваші друзі від вас відвернуться на знак відповідної зради;
ваші сльози душитимуть вас; ваша кров проллється даремно.
ті, кого ви хотіли продати, здали вас на ласку закону;
закон каже так: розпинайте його на колесі,
заганяйте йому під ребра великі рибальські гачки.
він сміє ловити людей, та його самого спіймали,
огидного зрадника нації; він помиратиме довго;
сьогодні в нас купала. що ж, вас припнуть до стовпа;
і коли промовлятимете ваше полум'яне останнє слово,
знайте та обачайтеся: рука правосуддя – сліпа,
і що все, що ви зараз робите, робиться невипадково
traitor, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877892
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Брудне створіння низького зросту
Під вітром гнеться, як та билина...
Він не з'явився на світ дорослим,
Десь там,за брудом живе дитина...
Огидно поряд з ним перехожим...
Дивись,чомусь до бузку схилився...
Зламати хоче...Та ні, не схоже...
І не торкнувся, а все дивився...
Йому десь років, напевно, сорок,
Він є жебрак й ним до смерті буде...
Красу розгледів крізь власний морок
То чим він менше людина, люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877895
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Ці знімки на стінах нагадують,
Що у нас з тобою жодного фото.
Так, щоб тільки ти і я,
І ще мить, яка непомітно позаду
Усміхається у вічність.
Вона була б не зайвою.
Просто заплющити очі –
Було б замало, щоб уявити тебе поруч.
Сказати кілька слів –
Було б забагато, щоб щось змінити.
Про це все вже давно хтось сказав.
Всі старі спогади...
Вони пахнуть тобою,
Хоч я і не знаю твого запаху.
Не встигла розпізнати,
Бо дивилась в очі,
Кольору яких досі не знаю.
Віддати тобі свої крила –
Найменше, що я можу зробити.
Впасти разом з тобою, туди, куди сонце –
Найменше, на що я поки не здатна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877829
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
він суне так повільно, але не відстає.
безпорадна! нема де сховатися, не знаєш що робити:
ти в нього на думці, він точно вкраде твоє
обличчя, дитино. чому воно ще відкрите?
ти втікаєш, та швидко втомишся. все, порятунку нема!
кликатимеш маму, аби тебе сховала.
а вона засміється: "я ж казала, щоб не гуляла сама.
тепер він вкраде твоє обличчя,
як у фільмі "стрибок шакала".
просто сиди й тремти. так, ти зробила достоту
катастрофічну помилку. нічого не вдієш тепер.
доведеться тобі покинути нашу людську спільноту:
ти не йдеш йому з мислі. я думаю, він – доктринер.
скоро, вже дуже скоро його холодні обійми
приймуть твою бідну душу, й згасять в тобі життя.
не знаю, як він зуміє сумістити тебе, дитя,
зі своїми численними божевільно-страшними мріями
steal your face, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877827
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Сьома весна війни…
Зболена рідна земля
- Боже, війну спини-
Проліском промовля.
Ніжний весняний цвіт
Манить і радує нас,
Кличе думки в політ:
-Серцю любити час.
Та не зійшов ще сніг
З лютих фронтів боротьби.
-Сили, щоб переміг,
І лиш тоді - люби, -
Воїна серце так
Б’ється у ритмі борні.
-Весно, любові дай,
Доки ж бути в броні?
©IRYNA_SKASKIV
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877700
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Не просто зустріч і не просто кава,
Я рідко так раділа у житті.
Та непроста любов, буває, справа
І не завжди усі у ній святі.
Пір'їнка я, мене ще не схопили,
А значить не настав ще слушний час.
Але любов нам додавала сили
І цього не відняти вже від нас...
Життя швидке, нестримне і шалене,
Не знаю що ще далі нам гряде,
Ти погляд свій обернеш ще до мене,
Зустрінемось ми знов не знаю де.
Я буду плямкою на сірім фоні,
Яскравою лиш для твоїх очей,
І почуттів вогонь ударить в скроні,
Мене впізнає славний Прометей.
Хоч я до скель обставин ще прикута,
І мій орел весь час мене клює,
Сама колись з нас доля зніме пута,
І я знайду по-справжньому своє
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877706
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Ми з тобою не будемо іншими,
Інші радості нас оминуть...
Кожній квітці не стати все ж вишнею...
Кожен камінь не вкласти в стіну...
Ми з тобою залишимось впевнені,
Що найгірше позаду і все...
Та ночами безхмарними темними
Пам'ять щось із тоді принесе...
І забудеться, навіть ,пробачиться,
Бо і ракурс змінився, і тло...
Ми з тобою були не невдачею,
Просто вийшло не так, як могло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877732
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
ти граєшся в хитрощі, дитино. це – факт.
навіщо виходила з мого магічного кола?
фбр зафіксувало небажаний контакт,
ініційовано відповідного протокола.
бачите, я вам цілковито відверто кажу:
ось ти є, ось ти є, а ось тут – вже зникла,
щоб, здогадно, десь перетнути дуже вузьку межу
між собою і крутизною, дитино, мого мотоцикла.
обачайся, пильнуй. контролюй свої дії.
магія – річ непевна. не застосовуй її
без крайньої потреби. розумний розуміє,
а дурень лічить гроші, щоправда не свої.
здогадаймося: хто в нас некомпетентний комп'ютер,
що збиває мене з пантелику й глушить мої думки,
а хто – той широкий, як ви кажете, мартін лютер,
що перетворює всесвіт, читаючи їх навпаки?
ти дозволяєш мені реготати, малятку,
коли я сідаю, а ти вже
висмикнула стільця.
це дуже дотепно, але сконцентруйся спочатку,
трохи помовч, подумай, і дослухай мене до кінця.
чи, проливаючи свої магічні сльози,
ви переслідуєте якусь нездійсненну мету,
чи здійсняться мої загрозливі прогнози,
і я вас не пожалію, ще й віночка вам не сплету?
стежачи, як ти спостерігаєш за мною,
я сподівався, ти сьогодні будеш там.
стежачи, як він спостерігає за тобою,
я міркував про минущість,
властиву таким баранам.
я бачив, що він про це нічого не знає,
тому насвистує пісеньку й безтурботно дивиться вгору.
не знаю, чому він весь час потрапляє
в поле мого перехресного зору.
слід йому бути обачним, берегти свою жирну пику.
думаю, він зрадіє, коли усвідомить сам
велич своєї долі: важко її, велику,
узгодити з цим жалюгідним світом, хвала небесам.
зараз самозакохано плюне і засміється:
він вірить, що ти пам'ятаєш свої обіцянки, маля.
дійсність не завжди така, якою вона здається,
коли її споглядати закохано, ще й здаля
nothing up my sleeve, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877699
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Холодний місяць гострить лезо.
Крихкий будує тиша храм.
Чого Ви плачете, принцесо?
Ви й досі вірите казкам?
Хіба для смутку є причина?
Пощо ганьбить свою судьбу?
Бо рицар хто? Брудний мужчина,
що любить бійку і гульбу.
Він не полюбить Вас до скону.
Він у походи дремене.
Повірте, серденько, дракону.
Кохайте, серденько, мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877694
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Одна троянда
Увесь світ посміхнувся
Вмістилась любов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877691
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
нас мало, так мало,
старих литвинів.
що за лихо нас, браття, в підпілля загнало,
який нас, господарів, злидень посів?
були бої і славні перемоги,
були часи приречених змагань, –
було, ми всім чортам ламали роги,
і гнали копняками за тмуторокань!
були часи звитяжної відваги,
не голіруч ганяли ворогів:
ми високо тримали наші стяги
й божественну зброю напоготів.
забулося. невже? не стало зброї,
не стало й духу. бог прихильний до калік.
мов динозаври, вимерли герої;
не та тепер година, свиня – не чоловік.
народові бажано жерти
і спати, аби все одно, –
та ще на онучі подерти
святе бойове знамено.
ми стали чужими нащадкам своїм;
нащадки вклоняються предкам чужим.
ми втратили віру, ми втратили совість,
нам затишно й тепло в підпіллі.
тепер наша слава – стара випадковість,
мов дурна п'яна бійка на чужому весіллі.
звеселяймося ж, браття: є ще бульба і сало,
є ще брага й відвага. цей вогонь догорів –
ми повстанемо знов, але як же нас мало,
виявляється, справжніх старих литвинів!
песьня старых літвінаў, томаш воўк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877631
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
«… Чорним
Променем пам’яті
Видираєшся ти до світла…»
(Пауль Целан)
Очерет озера моїх снів
Шепоче мені про спокій:
Спокій води, що не знає дна,
Спокій дверей, що ведуть в порожнечу,
Спокій очей, що не бачили світла,
Спокій хмари, що несе буревій.
Чапля озера моїх снів
Загубила пір’їну щасливого дня
На піщаному березі заплющених очей –
На піску – білому наче березень,
Де ніколи не було слідів
Босих ніг меланхолії.
Коли ти заплющуєш очі
Знаєш напевно,
Що риби – ці сріблясті форелі хвилин
Озера моїх снів
Пірнають в глибини,
Марно жадаючи ковтнути камінь
Озера, в якому немає дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877578
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Солоні хвилі розчинять мою печаль:
Лише на морі я забуду про невдачі.
А в голові лунають спогади дитячі:
Мій перший крок, пісок, блискучий мов кришталь...
Немов дитина, радо ніжки полощу...
В душі так добре, навіть хочеться співати
Та щохвилини, щосекунди відчувати
Пориви вітру й краплі сірого дощу.
Легкий малиновий купальник на мені.
Усе важке й брудне я ли́шила позаду.
Зроблю усе, щоб привести себе до ладу
І запалити у душі нові вогні.
Занурюсь в море і відкрию світлий шлях:
Нове життя, нове кохання, сни і мрії...
Допоки сонечко моє повітря гріє
Та відчайдушно віє вітер у гаях!
(12 серпня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802884
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 28.05.2020
іди угору
смійся
плач
і у слова складай
думки
великий копай
сонця м’яч
люби і людство
і книжки
в смарагді чистому трави
лежи
шукай у хмарах знак
роби що хочеш
а живи
бо мертвих духом
повно й так
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877529
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
(Мне 20 лет, луна идёт по сердцу,
Головою пустою, думаю что я другой
Смотрю на мир сквозь приоткрытую дверцу.
Время дышит в спину, постой .
Мне 20 лет, вокруг одни вопросы,
Одет по прежнему в одно старьё
Совесть стёрта до дыр и я на износе
Мечтаю о том что уже не моё)
Мне 20 лет, а сыт уже по горло,
Учёбой, мыслями, людьми.
Смотрю на мир уверено и гордо
Но где то там, после восьми
А здесь простой, молчу в свое
И слушаю как жизнь проходит мимо
Одет я, как полагается в старьё.
А жить, уж не люблю красиво.
Мне 20 лет, смотрю на мир как на картину,
Задумчиво пытаюсь отгадать.
Где жизнь проходить меня мимо,
Где то что, стоит понимать.
Я в лоб себе забил вопросы,
Ответы, коих не найти.
Сейчас в нас в моде папиросы
А год назад был негатив.
Мне 20 лет, а вены все наружу,
Я как старик, но молод лишь душой.
Я в голове акцентом петербуржец
А на наречии, конь конем.
И буквой «Г» по шахматной доске,
И ставя мат в своей же жизни.
Утопаю 20 лет в тоске.
В тоске по прошлой, прошлой жизни.
Мне 20 лет, а нет пока лишь 19
Спокойней жизнь, куда ты, не гони.
Вот прошлым летом было по 17
Ответы были все ясны.
Мне 20 лет, а кто я?
Ноябрь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877441
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Акації пахнуть, вони сповіщають нам літо...
Голівки півоній ще тиждень й розквітнуть в саду...
Мій милий дивак, ти і досі мандруєш цим світом,
А я несподівано в гості до тебе прийду...
Літак понесе мене через моря, через гори...
Я їм дивуватимусь, ніби це все в перший раз...
Мій милий дивак, ми з тобою зустрінемось скоро
І буде реприза, але без істерик й образ...
Бузок вже відцвів, я п'яти пелюсток не шукала,
Адже ботанічні дива не підстава до дій...
Мій милий дивак, нам з тобою судилося мало,
Та й те розчинилось давно у солоній воді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877480
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
ти кидаєш на мене свої брехливі погляди,
немовби хочеш учинити розмову про релігію.
я не знаю чому ти повинна бути такою хитрою.
та репліка була, мов волання в пустелі,
мов якась недоспівана пісня, така туманна й загадкова.
думаєте, ви краще бачитимете в окулярах?
тієї самої миті, коли ви мені призналися,
що то були ви, хто вкрав моє серце,
ваше обличчя перетворилося на камінь.
мій батько, він був проповідником,
ніколи не вчив мене нічого, крім презирства.
він казав мені: "синку, люди на цій землі
живуть хто один, хто сто
безтурботних прекрасних років;
а тоді знов бредуть в невідомість,
якісь невдоволені й злі.
хто з них дякував богові, коли помирав? ніхто.
– ніколи за них не молися, мій сину".
уявляєте? а це ж дуже важко, дитя!
ще він казав: бог плюнув на глину,
і з'явилися люди, щоб нищити всяке життя.
чому їх так багато? я ляжу відпочину,
щоб придумати відповідь. ходить, спить, їсть, живе,
й не помічає, як поступово перетворюється на глину;
і що ти скажеш дзеркалу, коли воно криве?
я бачу так: беру тебе за руку,
дивлюся в вічі: сонечку, я так тебе люблю!
а ти вже й перекинулась на мертву каменюку,
хоча мені здавалося, все правильно роблю.
нема надії в пеклі. як друга ранку чи друга ночі –
вітай мене як є з обличчям кам'яним.
ці романтичні ночі! вони, на жаль, коротші,
ніж коротке зітхання смерти.
людина приходить ні з чим –
так і йде без нічого. кохайте мене, як змія:
я не поділяю вашої жадоби,
так і піду без нічого. кохайте мене, як змія:
я вас не врятую від вашої хвороби.
це жах. зміїні очі спостерігають за тобою,
мов бажають розрізати; мов якась електрична дуга
вже побігла хребтом; він схопив
тебе за горло мертвою рукою:
чого ви бажаєте, панночко? я – ваш покірний слуга.
страх поклав свою руку на твій білосніжний живіт,
що сяє так тихо та ясно, мов місяць на небі:
я знав одну дівчину – її звали дебелою дебі,
доки вона приготує сніданок, вже настає обід.
ця вершниця в чорному застрелить тебе в спину.
чому ви не запросите мене приєднатися до людей?
здобудьте який-небудь гріх; я через нього загину,
і щосуботи в центрі міста смішитиму курей,
моя лисичко, запальничко! люди – тупі та мстиві.
за них не молися, а молися лише за нас.
мені подобається, як ти плаваєш в моєму пиві.
твоє майбутнє – занадто світле, а нині – жахливий час.
я напишу тобі, люба, дуже гарну прощальну записку:
зверніться до друзів, вони вас втішать.
грайте з ними в слова, чи в якусь емоційну рулетку,
а мені зараз треба якогось брудного кохання.
слова дешеві, а розмова – безкоштовна.
я повернуся, коли буде треба зарядити мій телефон.
казав мені батько: сину, барана прихорошує вовна.
йди, за людей не молися: краще порушуй закон
stone dead forever, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877427
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
В кухлику парного молока
Стрічка заховалася ріка..
Заховались верби при воді...
Півень, що новому дню радів...
Зранку мокрі від роси стежки́...
На столі у мисці пиріжки...
Щедрий на лисички тихий ліс...
Повний сіна дерев'яний віз...
Звіробій і вогники суниць...
Кістяки покинутих криниць...
Очі у корів сумні- сумні...
І коня до сліз шкода мені ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877334
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
В душі дощить, на серці непогоже,
Я - нерв оголений, в клубок мотаю біль.
Врятуй мене від мене ж, милий Боже,
Бо загубилась і не зна́йду ціль.
У по́темках думок, немов у хащах,
Блукаю, шпортаюсь, і навмання бреду.
Без тебе, Господи, ніколи і нізащо
Шляху́ до себе я не віднайду.
Хотіла вгору ... ось я на вершині,
За крок - обрив, німію на краю ...
Тут лід і полум'я ... боюсь, у цій "святині"
Зморожу душу, крила обпалю.
Мій ангел, певно, десь відпочиває,
Він біля мене втратив повно сил ...
Як крок зроблю, то він мене спіймає?
Чи просто полечу безкрила вниз?
Стою над прірвою, мій час лише минає ...
А що ж там далі? Щастя? Знов урок?
Тобі лиш, Господи, життя своє ввіряю,
Бери за руку, я зроблю цей крок.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877250
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Прости мені, Боже, ці зливи і віхоли,
прости малодушшя і чорну пітьму...
Паює життя не паями, а віхами
і з рук не кладе болемовну сурму.
І б'є батогами навскіс, не пантруючи,
де рана вчорашня ще свіжо пече.
І серце голосить, над болем гаруючи,
і зойком бинтує побите плече.
Так важко, мій Боже, так важко й виснажливо,
аж губи німіють і сліпне душа...
Прости мені думку оцю нерозважливу,
що стогне й не бачить, де муки межа.
Прости мені, Боже, цю вирву нестерплену,
ці смерчі розбурхані й грози, прости!
Бо треба іти - доти йти, поки велено,
і все, що написано, гідно нести.
І рук не спускати, й негоди не сіяти,
не краяти серця на чорні громи.
Хай болю не зміряти, болю не зміряти
промоклими наскрізь від муки грудьми!..
Прости мені, Боже, ці зливи і віхоли -
то все малодушшя і слабкість думок.
Паює життя не паями, а віхами
кожнісіньку мить і кожнісінький крок...
24.05.20 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877288
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Скільки тобі, чотирнадцять? -
Твої сни
ще достоту гарні,
Відчуваєш, як у них
пахне
дикою м'ятою,
а мрії
такі безхмарні.
Скільки тобі, вісімнадцять? -
Гладиш вдома
пухнасту кішку,
Струшуєш серце
від зерняток,
що в любові
скупалися трішки.
Скільки тобі, уже двадцять? -
Чуєш крики
сусідів навпроти,
Обіцяєш собі,
що у тебе не буде так,
промінь сонця торкнувся
рота.
Скільки тобі, уже двадцять п'ять? -
В тобі всього
є багато,
Десь у тобі
виткана ніжність,
хоча в тобі
її чимало.
Скільки тобі, поза тридцять? -
Ти знайшла те,
що шукала,
Твій маленький принц із тобою,
ти багато втратила
і нового
пізнала.
Скільки тобі, тридцять п'ять? -
Життя різало і кусало,
Мов гадюка,
ламало тебе,
та ти
тільки
сильнішою стала.
І коли сон
на повіки зорі сипле,
ти знов пригадуєш
Все що трапилось
на твоєму шляху,
всі рубці,
що зійшли,
рахуєш.
Скільки скинула з себе
і втамувала
дощів,
І що між рядками
таки відчула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877286
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Повітря над степом густе, то дихають трави...
Нерухоме сонце - величезне гончарне коло...
Пісок з пилком змішався й став золотавим...
Долоні вітру все ковилу схиляють додолу...
Біжать сайгаки до водопою, пасуться тури...
Чумацьким Шляхом чумацькі мрії ідуть до хати...
Малює спека вздовж небокраю химерні мури...
В норі спить сито і безтурботно їжак вухатий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877232
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
В Нью-Йорку дощ.
В календарі-холодна осінь.
Стираючи всі спогади років
Дивлюсь у вікна майбуття.
Я прибула з країни війн,
Країн неспокою життя,
Нема в минуле вороття.
Нема флеш-беків, пауз, стопів,
Є тільки старт, неспинний старт.
В Нью-Йорку дощ,
Лиш в серці відголоски-що далі,
Куди йти, де друзі, вороги...
У Львові також дощ,
Вже якось надто довго...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877164
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 25.05.2020
гей, чуваки, ви чули новину?
в цьому містечку завелися дівчата.
я бачив це десь посередині мого пообіднього сну.
та вони покидають це місто, кажуть, через одну,
через одного безпілотного солдата.
я не боюся ні спеки, ні холоду, ні висоти,
ні води, ні вогню, ні болота, ні самоти.
що ж, доведеться мені з цього міста втекти.
а ви, хлоп'ята, краще змініть свої способи,
бо всі ці дівчата покинуть це місто за лічені дні.
а ще вони кажуть, і це звучить справедливо,
що ми, як один, ідіоти, та й методи в нас брудні.
щоденно шукаємо за чимось новим,
а любов розглядаємо,
як цигарковий дим.
так, я йду, залишаю це місто,
і нехай тут згорить все чисто.
закохана жінка – чудова річ:
не така, як авто, але теж чудова.
ну, авто – ти ганяєш, бува, цілу ніч,
а на ранок про те не згадаєш ні слова.
та й ще, буває, вріжешся в якого-небудь дуба
чи заїдеш в чужий новенький паркан.
з жінкою так не буває навіть коли вона груба,
чи зла та жорстока, як поранений дикий кабан.
тому я й кажу: змініть ваше ставлення, хлопці.
не будьте такими дурнями, шануйте наших дівчат:
цілуйте їх в руці, даруйте цукерки в великій коробці,
а ще – дослухайтеся чемно до їхніх мудрих порад.
через одну, через дві, через три, через чотири.
– керуйтеся, друзі, чуттям справедливої міри.
а якщо ви цього не зробите, я раптом покину це місто,
а зі мною – й порядок, і бізнес; ну, й дівчата всі чисто
leaving here, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=nZkNk9buscs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877126
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Коли пам'ять збунтує нарешті,
Катована снами й безсоннями,
Серед вічних видінь, недоказаних на волосину,
Заховай мене у глибинах -
Під спогадами
Під скронями -
Заховай мене тихо і тепло,
І там я нарешті спочину.
Будуть снитися дні неспокійним прибоєм
І тишею,
Будуть сходити зорі над хвилями
У серпанках ранкових привітів -
Я також з цього неба сорочку для тебе вишию -
З цього неба та слів -
Вогняних самоцвітів.
Так глибоко, де нема ані дня, ані ночі,
Ні відчаю
Заховай мене - і відплинь на свою глибину.
Ми зустрінемось знову - там,
Де стрічаються вічності,
Коли вічність напише нам
Ще одну
Іншу весну.
22.5.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877042
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Ось я виходжу з темної кімнати
Подряпаний системи кігтями.
Розімію, що на правильній дорозі
І що потрібно виходити з "нори",
Розвивати себе і свою творчість,
Виставляти здорового глузду борти.
Годі нити і систему сварити,
Краще виліплювати свій стиль з глини.
Ну і що з того, що буденність далеко неідеальна?
І що кожна друга дівчина холодна як Аляска...
Можливо себе час змінювати,
А не прикидатися юродивим?
Всі ми, по-своєму, божевільні,
Та створюємо в собі з гріхів водевіль.
Якщо скажу, що я не такий, то збрешу,
Адже і у собі флотилію таємниць несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877100
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Усе життя в підвалі ночувати...
І добре ще, як вхід туди відкритий...
Від злих собак на дереві ховатись...
Про долю з голубами говорити...
У піжмурки із вітром літнім грати...
Підступних днів боятися холодних...
І відчайдушно вижити бажати...
Постійно почуватися голодним...
З надією вдивлятись в кожну постать...
Та люди люблять, щоб була порода...
Не заздрити домашнім так непросто...
Непросто бути вуличного роду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877099
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Лунають ехом,роки прожиті,
а ехо це-сімя й дорослі діти.
Долаючи життя,мандруємо усі,
не помічаючи,що сиві волоси на голові.
Життя простори-майорять,по всюди,
але,не все красу цю,цінують люди.
Сприймаючи життя,як щось буденне,
ми забуваємо- життя ніхто,нам не поверне.
Тому цінуй хвилини,дні й роки-
мандруй в красі з душею,ти живи.
Те ехо,що говорили,за нього ми-
йде за тобою,а ти дивися,його не загуби.
На те воно і ехо,щоб звуки і поступки повторяти,
щоб покоління наступне і рід,свій памятати.
Тому й говорять-як кликнеш,так відкликнеться,тобі,
і цей доказ,що бачимо у своїй дітлашні.
Тож горами і долами життя,манрую я-
в надії,що зрозуміє мене і моя дітлашня.
Допоки,маю сили і наснаги-я крокую,
а далі,сподіваюся,плече дітей,як ехо,я відчую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877027
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Ти - літак мого життя
пронеси мене над прірвою обману.
Не скинь в провалля самоти,
а посади на березі якогось океану.
Ти Корабель мого життя,
вези мене по океані бруду.
Не дай мене накрити хвилі.
й не введи в сумлінь бермуди.
Ти мої крила, моя небесная опора
ти моя сила подолать земне тяжіння.
Лиш є одна шалена тут проблема,
Ніяк не можу я тебе на цій землі зустріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877019
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 24.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2020
не кажи ні про що
бо у мене від слова застуда
щось у грудях пече
і в думках неприкритий бардак
і катається серце
на хвилях крутих амплітуди
і хвороба ота
все скінчитись не може ніяк
ні про що не кажи
що ти любиш
що думаєш
де ти
що з тобою було
і буде
і чи знаєш мене
ми у різних часах
а можливо й на інших планетах
тільки знаю що сонце
у нас на обох одне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877010
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Хвилі пустелі
Сонячний тихий маяк
Штиль піску пече
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876990
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Де почуттів некошена трава,
від споглядань заховано цей острів...
Не папороть там квітне, а жива
душа джерел п"є мудрість й медоносить...
І мир, і миро, вірші та пісні...
Там вироків немає, війн... Погрози
складають тільки хмари дощові,
а трави п"ють на ранок чисті роси.
Здійметься обрій - діамантів край!
Все міниться в найтоншім переливі...
Дні різні все ж - та зовсім не зрадливі!
Такий собі звичайний дивограй...
22.05.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876928
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Доторкнувшись твоєї руки,
Зазирнула в твої карі очі.
Нам всміхались із неба зірки,
Ясним сріблом із темної ночі.
Там де тихо, ще сплять береги
І де стелять перину тумани.
Росянисті стежки пролягли,
А кохання писало романи.
У романі твої почуття
І мої, що озвались луною.
Скільки буде їх ще за життя?
Та один збережемо з тобою.
І нехай пролітають роки,
Хай дощі поливають їз неба.
Не залишу твоєї руки
І ніколи не буду без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876925
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Кохання дивним словом все чомусь здається,
Та доки не торкнеться серденька воно.
А десь в середині заграє, в спів віллється
Мелодія весни, мов молоде вино.
А разом з нею сполохне ясне проміння –
Шалених почуттів безмежна глибина,
І в душу проросте міцним-міцним корінням
Велична, недоторкана вона.
Вона, вона, вона...
І, мов молитву, з вечора до ранку
Повторювати буду я її ім’я.
І не зімкну очей до самого світанку,
А все ж не уявлю: вона і я.
І підійти до неї – та не стане духу,
Ми з нею – протилежні полюси.
Мені б лише узять її за руку,
Та я боюсь пекучої краси.
І все одно, дізнавшись, що у неї
Вже серце віддано комусь, а не мені,
Я зовсім тихо попрощаюся із нею,
Лишившись з образом її в самотині.
1999 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876967
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
в серці гупає молот. мабуть, воно розірветься.
в голові проростає весна, це – набагато гірше.
я чую, ти декламуєш, але слова якісь дивні.
що ти кажеш? ти божевільна? ні, ти дурна, це точно.
заспокойтеся, не турбуйтеся, це просто веселе свято.
на фермі "зоря комунізму" щасливі всі комбайнери.
нічого в цій білій кімнаті розумного чи смішного,
що пояснило б, що коїться, чи погладило по голові.
не розумію: чому всі ховаються? де вони?
думають, я стрілятиму, дзуськи, як македонець?
якщо ви замкнули двері, я хочу це перевірити.
– треба це перевірити, більше не можу тут.
не можу знайти вікна, загубив свої окуляри.
сестри, будь ласка. тут важко, допоможіть!
маю таке відчуття, ніби ноги летять на південь.
це що за ін'єкція? добре. думаю, це – неправда.
а так – непогана куртка, закасайте мені рукава
motörhead, back at the funny farm
https://www.youtube.com/watch?v=q4wMn21DePs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876982
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Їх світло в день не помічають очі,
коли б і увімкнув їх хто-небýдь.
Та ось вже розсувають морок ночі
і необхідними для нас стають.
І люди є: в щасливу світлу пору
їх участь в нашому житті мала.
Коли ж в біді нема їх в полі зору,
нам очі, наче морок застилá.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876915
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
У морі інформації, вчителів
Багато.
Ті що методи нам пропонують щиро.
Я особисто вхляв від "псевдолікарів"
Ті що розповсюджують усю дурню в ефірі.
Хтось пропонує пити самогон.
Чесник с цибулею підкладати в маски.
Вдихати оковиту перед сном.
Та закусити добрим, ще шматком ковбаски.
Та розгубилися усі наші диваки.
Хтось робить все, ну а хтось у це не вірить.
Питають - що робити, що їм їсти, куди йти.
Але у інтернетні казки вірять...
Я відповідь даю просту...
Є ліс, є сад , є чистий гай - природа.
Відпочивай. Та вибирай розвагу
Саму ту .
При якої не буде переводу
Всесвітнього нашого буття.
Бо інформація як недосяжне море.
Коли пливеш по ньому до пуття.
Минає усяка там дурня та горе...
А небезпечні хвилі завжди є ,
Ті що підступно заважають
Лише тому плавцю везе
Який на ось такі хвилі не зважає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876937
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
– о, як це мило: бачити останніх зубів вибиття!
дайте сюди молотка. чим ви гострили ікла?
а ви, недобитий, повзайте: дискредитуйте життя.
я вже не можу читати новини, – чи ще не звикла.
– моя маленька богине, це – весна, коли ти смієшся.
проведу тебе, мабуть. цей демон – волохатий тюхтій і лох.
поглянь на ці зорі вгорі – чи не гарні? а ти здаєшся
такою самою зіркою, однісінькою з багатьох:
провідною, прихильною, милою. ось твій вогонь спалахне
і зрадіє, коли підпалить мою знамениту солому.
я – солом'яний джек. ти ж не боїшся мене?
добре. нам по дорозі – ходімо тепер додому
за мотивами motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876893
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Не вправністю вдачі.
Не волею Бога
долається світу
одвічна інертність.
Не коней сідлає баских
перемога,
Вона полюбляє
напругу та впертість.
Вона засіває кістками могили.
Вона поливає посіяне потом.
Її не буває без духу і сили.
Її не буває без крові й роботи.
Її не лякають
морози і зливи.
Вона не боїться
із нечистю герцю.
Вона не буває із роду красива,
Тож люблять її не очима,
а серцем.
мал. Святослава Пашчука
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876880
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
В мені порожньо, як у чашці випитого чаю,
Мозолі на серці такі сухі й болючі, що я на одну мить забуваю тебе.
Якби моє життя залежало від твоїх думок про мене,
Мене, напевно, просто не існувало б.
Душа порожня, як склянка з якої вилили воду для пензликів,
В моїй кармі стільки мінусів, що вистачить на всіх злочинців світу.
І це лише за цей довгий, як рік без дощу, вечір,
Вечір, в якому немає, і вже ніколи не буде, твоєї присутності.
Серце порожнє, колись воно було таке дике,
Тепер йому не вистачає маленького чарівного слова «потрібна».
Але це слово зле і підступне.
Один, два, три – я іграшка в нерідних руках.
В мені порожньо, без твоєї тіні поруч так порожньо...
Прийди, наповни мене ніжністю і усмішками,
Я просіяла всю злість, що переповнювала мене сьогодні.
Якби моя удача залежала від думок про тебе,
Я була б найвезучішою в цій кімнаті.
Приснись, принеси у руках частинку себе,
І отримаєш у відповідь мої кістки, що вже нікому не потрібні.
Вірю, ти підбереш їх і повернеш мені силу,
Ти ніколи не відмовляв моєму розуму, але ще не чув серця.
Повернись до мене обличчям, наповни життям,
Світлими думками, які загубила в злому коридорі.
Я приготую тобі тірамісу, прочитаю всі вірші Гумільова,
Тільки, щоб моя пустота не полонила твоїх очей.
В мені порожньо, без твоєї тіні поруч так порожньо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876871
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Неможливо роз'єднати дві краплини,
Що стікаючи по склу, сплелись в одну,
Це, мов знайдені дві долі, дві людини,
Що із осені пролились у весну.
Неможливо, просто так, двома руками
Від'єднати срібний місяць від землі,
Це, мов друзі, що разом ідуть роками,
Навпіл ділять мрії, радощі, жалі.
Неможливо, просто взяти й розірвати
Жмут із сотні, або тисячі ниток
Між серцями, що навчились цінувати
Цей незримий для очей людських зв'язок.
Неможливо змити сонце із блакиті,
Неможливо нам, які б не йшли дощі
Змити з пам'яті слова, людей і миті,
Що давно вже стали часткою душі.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876862
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
підперши небо поглядом напруженим,
занурившись у миті призволяще,
розгадуєш, завмерши між калюжами,
крилаті вислови ворон в колючих хащах_
>
чавунні ґрати вічності периметру,
відбиті карти передчасних висновків,
зелені клими, під корінь вибриті,
ікласта тінь, чатуюча навприсядки_
>
іржавий скрип ключа / ядучим ладаном
просякнуте таємне місце сили,
ім’я нічийне, тричі поспіль згадане,
кривавий край надрізу небосхилу_
>
осміяно метафори намовчані,
розвінчано свідомих снів прогнози,
єдиний свідок імітує збочення
і злизує з граніту щастя сльози_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876854
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Добраніч.
Здолала вже втома.
Заплющ свої очі, коханий,
Навколо вже берег піщаний,
Блакить невагома.
Вдихаймо морські аромати.
Я буду тебе обіймати
Коли будеш вдома.
Босоніж
На снів роздоріжжі
Сліди залишили в уяві,
Такі вже достиглі, смагляві
В любовному збіжжі
У сонячній ми позолоті
У сні ми не з крові і плоті,
Такі по-небесному свіжі
Торкаюсь.
Своїми думками.
Щокою до мужньої спини.
І тану в тобі щохвилини,
Сумую ночами.
Чекаю. Рахую години
Вогонь розпирає судини.
Одна ніч між нами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876836
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Каштан волос. В глазах две вишни.
И опьянение стихом.
Раз быть поэтом тебе вышло,
То вся Вселенная твой дом.
Ты грезишь жить в большой столице.
На конкурсах продать свой дар,
Там, где поэзии блудницам
За стих вручают гонорар.
Но дар поэзии бесценен.
Он на века, не на часы.
Поэтов не торопит Время –
Враг увядающей красы.
И будешь ты седа как мама,
Но загорится в небе имя
Среди созвездий и туманов
Звезды по имени КАРИНА!!!
22.04.2013 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876798
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Дитина бачить щастя а кожнім дні...
І кожен промінь їй віщує долю,
І пташка випускається на волю,
Й метелики прямують до вогнів...
На сонних віях заблищить роса...
Взійде бобове дерево в травиці...
І проростуть троянди з сочевиці ...
І в жабах точно схована краса ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876740
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Весна у розквіті тюльпанів,
Садків вишневих, абрикос.
У розмаїтті трав духмяних.
Блискучість кришталевих рос.
Весна бадьорістю натхненна,
В повітрі – аромат життя
Пробуджує в серцях збудненних
Закоханості почуття.
Така строката, полив'яна,
Щасливо-сонячна, струнка,
Неначе звуки фортеп'яно,
Весни мелодія дзвінка.
Буяє травень смарагдовий...
І лине думка в майбуття...
В повітрі аромат медовий
Натхненно збуджує життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876735
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Із неоліту, саме із Трипілля
Нам стала вишиванка добрим дивом.
Це славне та магічне рукоділля –
З енергією світла й позитивом.
Свою любов – найкращий подарунок,
Всім серцем мама вишивала дітям,
Молитву вклала в кожен візерунок –
Частинка мами стала з ними жити…
Давала сину оберіг-молитву,
Щоб він був дужим у бою і вправним,
А раптом кулею зачепить в битві -
То вишиванка зцілить його рани…
І зберігали вправні господині
Свої секрети вишиванки свято,
Мистецтво з покоління в покоління
Своїм нащадкам вміли передати.
Сучасні зараз вишиванки носять,
Та все ж на оберегу всемогутнім
Зійшлись троянди, маки та колосся –
Теперішнє. Минуле . І майбутнє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876653
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
Чудо - вишиванку з чистими думками
Під молитву світлу, в тиші мовчазній,
На щасливу долю вишивала мама –
Оживали маки, мов вогонь на ній…
Мова її серця – дивні візерунки,
В них вона вкладала всю свою любов.
Не було для доні кращого дарунку –
Мамине мистецтво, сила молитов...
І горіли маки – обереги долі,
Зцілювали душу у момент біди.
Так щезали з серця негаразди й болі –
Мама - в квітах: поруч з донею завжди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876652
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
Все повітря солодке, бо розквітла акація,
Я заплющую очі,нічого не хочу почути.
Ти мій сон, моя мрія, моя галюцинація
Проливається час ніби келих гіркої отрути.
Вітерець все гойдає на вітах бутони,
А між нами кордони, кордони, кордони...
В голові я гортаю все назад календар
Де ми діти, смакуємо з квітів нектар.
Я закуталась в мрії, в мереживо біле, прозоре,
Чую вже голос твій закоханої інтонації,
Вітер листям тихо шумить, ніби лагідне море
І змішався твій запах з запахом квітів акації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876649
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
Літня природа
Втомлені човни сонні
Дзеркальна тиша
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876640
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
А час і досі ще живий.
Він любить ніч. Він любить зливу.
В його розкритих крилах вій
іще сльозу знайти можливо.
Він знає тугу самоти.
Він знає чисту ніжність сміху.
Тож він продовжує іти,
хоча, здається, надто тихо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876639
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
Я – всього лиш крихітна клітинка
У цьому загадковому гігантському Всесвіті –
Цілісної системи частинка
У цій ясній незнаній неосяжній безвісті.
Я знаю, що нічого не можу змінити,
Нічого не можу,
Якісь фрагменти інакшими замінити,
Та десь переможу.
Так хочеться дихати вільно, на повну,
Пірнути у сяйво небес,
Ні, не марнувати миттєвість коштовну,
Відчути всі бризки чудес!
Я знаю, що нічого не залишу,
Бо я – клітинка, усього лишень клітинка.
Я лиш мить свою, як струни, колишу.
Я – мов машини створеної запчастинка.
Я – клітинка, усього лишень крихітна клітинка
У цій мінливій та прекрасній безвісті –
Цілісної та гармонійної системи – частинка
У цьому заворожливому Всесвіті.
14.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876546
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 20.05.2020
я майже можу скуштувати це на смак,
мені потрібно бачити, як ти помираєш,
ви думали, тепер все добре? а це не так:
це не так очевидно, як ти, очевидно, вважаєш!
зараз побачимо. ось вам останній солодкий сюрприз,
якщо вже висите над великим каньйоном догори ногами:
тепер задеріть свою голову та подивіться вниз:
ви там побачите трупи і лисого дідька, й бісової мами,
і ще там якихось чортів, – залізобетоном земля.
думаю, вас там чекають, і вітатимуть, як короля.
то як же? вам подобається, мій шилохвостий друже?
таке возз'єднання з родиною буде для вас, як мед.
тому я вас дуже прошу – а може, не так вже й дуже –
купіть собі велосипеда, й рухайтесь тільки вперед.
то – завтра. а зараз зламайте ключа у дверях,
ми з вами влаштуємо криваво-вершкову вечірку.
ви знаєте, як це робиться на романтичних вечерях,
де неодмінно хтось когось з'їсть,
наче місяць – полярну зірку.
уявляєте? навіть не уявляєте цього тяжкого болю:
він виривається криком, як серце живе, з грудей.
так реактивний вогонь виривається з ревом на волю,
і ракета стартує на марс, – ось така повна хата людей!
так і кричатимете аж до кінця своїх днів,
може, сьогодні – останній, а може – передостанній.
вже скучив за вашим сміхом. для того й ножа нагострив:
лоскотати вам нерви читанням своїх епіфаній.
наприклад: раптом мені ясно відкрилося, кице,
ваше істинне, щире, законотворче нутро.
я зрозумів твоє слабке рожево-блідолице
благання напнути над світом моє небесне шатро:
я знаю: вже давно бажала приховати
свій чорний список злочинів, заклять та молитов
заради всього доброго. ось імена і дати,
та що з них випливає? ненависть чи любов?
я не хочу вас постраждати згідно з дикунським звичаєм.
сьогодні я, кажуть, тут, а післязавтра пішов.
але можу сказати за вашим обличчям,
ви знову щось приховуєте. я так і знав: любов!
навіть байдуже, як тебе звати.
чи байдужі твої жорстокі й суворі слова, маля?
– вони препарують мене, як ігрові автомати.
то кого ж ти там любиш, подумай:
коваля, скрипаля, москаля?
я подарую гаманця своїй коханій,
пошкодую за ним, та й покину саму.
бо, як сформулював розхристаний павсаній,
цей світ – не від бога, бог належить йому.
а може, вам цікаво: в усіх сточотирьох
його тупих кутах, зарослих павутинням,
стоїть на постаментах той самий псевдобог,
читаючи псальми своїм псевдобогиням:
о, це так мило: бачити, як воскресаєте знов,
поки я був заклопотаний позовом проти чести.
мій розчленований друже, я так і знав: знов любов!
мушу вже йти до дідька попри твої протести.
ваш похорон стане моїм справжнім розчаруванням.
якомога його відсуваю. – а можливо, навіть судом!
о, це таке випробування! з кожним таким зітханням
я стаю все дурнішим, мов до пекла бреду напролом.
хочу бачити ваші очі у вашу останню мить
– так я уявляю свою солодку помсту.
не знаю, навіщо побачив тебе, непритомисту,
в цім забійнім цеху, де на гаку гуманність висить.
що ж, пора починати. погляньмо, що нам сьогодні
знадобиться для праці: пилка, сокира, ніж.
вони аж дзвенять нетерпляче нагострені, злі й голодні.
агов, що таке? ти вже мертва чи просто солодко спиш?
за мотивами: sweet revenge, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876552
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Нам здається так легко все виходить в казках:
Всіх драконів побив й маєш приз на руках,
І принцеса цілує, як в справжнісіньких снах,
Тільки в світі реальному - трошки не так!
Та насправді, той лицар, що битись прийшов,
Купу кісток людських вже в печері знайшов,
Бо не перший він був, а вже -надцятий той,
А повага дісталась тому, хто герой.
Чому зло переможе лише хлопець простий?
Не який-небудь принц? Чи вельможа прудкий?
Це тому, що той перший іде прямо у бій,
Без надій, сподівань, марнославних всіх мрій.
Може, кісток його вже ніхто не збере,
Та хоч трошки дракона він десь проштрикне,
Щоб наступному лицарю було простіше:
Вибороть перемогу - й до принцеси скоріше.
Міцна віра в себе всім, насправді, потрібна,
Тільки сплутала все рука автора здібна.
Хто читає казки й бачить себе героєм,
Пропускає момент боротьби із собою.
Голос дивний шепоче: "Прийду й переможу,
Знищу легко і швидко істоту ворожу,
Я - найкращий, найздібніший, я - не глупак,
І принцесу здобуду для себе відтак!"
Заважає той настрій кожну мить оцінити,
Кожен крок, кожен рух надсвідомо чинити,
Буть готовим до всього: до смерті і ран,-
Та належні ресурси привести в гідний стан.
Що там буде - то буде, буть зараз і тут,
Бо Теперішнє влучно подарунком всі звуть.
Хай весь світ зачекає, мить в мені вже бринить,
Зосередившись, хочу її вічність прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876488
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
[b]...Вже вісім років збігло, як здале́ку
Приїхала на славну Зміївщину.
В Лиман, де над оселями лелеки,
У край, де люди щедрі і гостинні.
Водойма на усушеній сториці,
Де Сіверський Дінець був повноводий -
Це озеро Лиман, що в мріях сниться,
Куточок мальовничої природи...
Солончаків долина уціліла -
У регіоні більш таких немає.
Урочище під назвою Горіле,
Болотами там чайки крик лунає.
Сухий Лиман і озеро Світличне,
І Ямка, й Чайка і Комишувате –
В краю лелек - дрібні озера звичні,
Продовжують красою дивувати…
Блиск храму возвеличує довкола
І золотом всю землю осяває.
Поряд із ним - сучасна, гарна школа,
Сільрада наша - всіх теплом вітає.
Співочий голос - гордощі лиманські:
Пісні в місцевім клубі солов’їні,
Народні, і сучасні, і козацькі,
Цінують їх у неньці - Україні.
Приїдете, і кожен Вам покаже
Для промислу місцевого лаштунки:
Тільки лиманці віники так в’яжуть –
Вони тут якнайвищого гатунку!
На береги прозорого Лиману
У вихідні, ледь вибравши хвилинку,
В місця курортні їдуть всі містяни,
Заповнивши всі бази відпочинку.
І озеро свою небесну вроду
Дарує і місцевим, і туристам.
Ви тільки бережіть таку природу -
Цей край лелек, чудовий та барвистий![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876497
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Буває печаль відокремлена літньою зливою,
Буває прозріння у сірій небесній воді...
Не стримуй себе, не соромся відчутись щасливою...
Як радість наповнить, то не озирайся, радій...
Жадається справжнього - треба на мить зупинитися,
Вловити, почути мелодію свого єства...
Не треба боятися в очі собі подивитися,
Гіркі і солоні бувають од часу слова ...
Минає усе, навіть те, що затримати хочеться...
Жаліть помилково, бо то є назад вороття...
Між тим, що було і, що буде змагання все точиться
За право на мить у реальнім режимі життя ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876492
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Тюльпанів чаші
Невипита ніжність
Червоніє ще
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876422
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 19.05.2020
[i][b]Ногами босими ступаю по стерні.
Все ж треба йти, хоч боляче мені.
У саме серце те відлуння болю!
Немає стежки у стерновім полі.
Чи сили вистачить, щоб шлях пройти,
Щоби своєї досягти мети?
Плече я дружнє поруч відчуваю.
На нього все ж надію покладаю,
Хоч розумію, що цей шлях лиш мій!
Мій хрест мені завжди нести самій!
Так боляче! О, Господи, дай крила,
Щоб хоч на мить над полем я злетіла!
…В кров збитими ногами йду туди,
Де не буває горя та біди… [/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876415
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020
[i][b]Прошу, мені долоні простягни.
В них покладу своє розбите серце,
Розчарування, неспокійні сни,
Зі сліз моїх наплакане озерце;
Мрії нездійснені і сум в очах;
Ще – мовчазні та болячі образи;
Ніч, не одну, проведену в сльозах
Та всі колючі, що до мене фрази;
Байдужість та не щирі почуття,
І холод необійманих плечей,
І всю буденність нашого життя,
І смуток від незоряних ночей;
Свої не заціловані вуста
І уже зовсім спорожнілу душу
За прожиті з тобою всі літа –
Все це тобі я повернути мушу!
…Бажаєш – все до серця пригорни
І у любов до мене оберни![/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876414
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Дивитись на світ крізь розбиті окуляри.
Давитись настійкою з битих скелець.
Проходити лабіринт луснутих капілярів.
Складати пазли з розбитих сердець.
Різати мапи і власне горло зсередини.
Різати колії, вагони на металобрухт.
Керовані ми почуттями чи трендами?
Під ритми серця чи під металу звук?
За це не назначать санкції і штрафи.
Остання емоція проявиться кволо.
І буде завалений тест Войґта-Кампфа.
Добре, його не проходять в школах.
Дивитись на світ крізь розбиті окуляри.
Давитись настійкою з битих скелець.
Вже і не люди ми, а гібридні примари,
Що мріють про електричних овець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876389
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Колись ми буваєм такі молоді,
Що море вбачаєм в калюжній воді...
І пташка співає, хоч грудень гуде,
І кожен світанок до мрії веде...
А там, за дощами, стоять кораблі
І в мене квиток до якоїсь землі...
На зоряний замок дивлюсь у вікно...
Це було зі мною недавно й давно ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876362
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Я мандрую між щастям та смутком,
Проживаючи весни і зими
Між невдачею і здобутком,
Між світами… Своїми? Чужими?
Я хворію від суму душею…
Щастя мить- я одужую знову.
Та легкою не йду стезею,
Від невдач не шукаючи схову.
Я старію між смутком та щастям
В лабіринтах примхливої долі,
Між молИтвами та причастям,
Між свободою й днями неволі.
Я вмираю між щастям та смутком,
Розрізаючи навпіл світанки,
Як зів’ялого листя жмУток,
Як щасливих романів останки.
Знов народжуюсь в різних століттях ,
Знов на шальках то щастя, то горе,
З них вплітаю в долю суцвіття,
Залишаючи слід неповторний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875610
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Здіймається вихором по морю
Кидає чайками то вниз то вгору
Він не чекає так, як ми прибою -
Жене всі хвилі до берега і знову,
Поступово відганяє їх до моря,
А море піниться від неспокою
Бо не чекало в гості того урагана
І намагається накрити грубіяна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876308
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Хай ким би ти був для світу,
для мене ти світом будеш.
Хочеш, вплітатиму квіти
у небо, яке голубиш.
А хочеш, садитиму зерна,
що з думки шовком спадають.
Голіруч зриватиму терни,
що зорі ласкаві ховають.
Я буду корити й коритись,
стану муром чи в морі штормом.
Зрікатись я буду й молитись,
буду звуком і буду формою.
Навчитись би просто жити,
поки ще не зійшли з орбіт.
Просто "хтось" ми для цього світу,
а для когось ми - цілий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876322
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Умолкли пушки в 45 -м,
Взрыв ядерный ещё живёт;
Коронавируса поход;
Миус и Дон в аду распятом.
Нет, реки мирно все живут,
Лишь Путину "чуть мало" Крыма…
Мир. Сталин с Гитлером… - капут(!?):
— Жгут Украину… — НЕДЕЛИМА…
Вновь засуха и недород,
И нищета была и будет:
Война всех убивает, судит…
— 2020 — й год.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876311
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Люблю проснуться
раньше всех в квартире,
Вскочить с постели,
чтобы босиком
Прошлёпать полусонным на балкон
Навстречу утру
в обновлённом мире!
Полуодет, и пусть пока разутый –
Я счастлив оттого что вижу свет...
Не может быть прекраснее минуты,
Чем та, когда я солнцу
шлю привет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876293
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 18.05.2020
мій дім - де ти, все інше - тільки хата,
з тобою - сон, все інше - лиш нічліг,
а час - столикий, може бути катом
і битиме з замАхом навідліг,
а може бути янголом чи богом,
густим солодко-пряним киселем
чи в серце заганятиме острогу,
чи із косою стане за плечем...
***
а ти - солона, з мокрими щоками,
тихцем ховаєш сльози між повік
і я подушку закусив зубами,
я теж солоний, хоч і чоловік
і плакати чомусь тепер - не сором,
ридати ридма, гірко й без причин
нам в унісон собаки виють хором,
а час застиг, згорнувся в желатин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876220
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Меня любимый позабыл...
- И пусть так будет!..
Ему моих не надо крыл...
Мы разных судеб...
В его ладонях нет тепла...
Во взгляде холод...
Любовь остыла... умерла...
- Весь мир расколот!..
Надежду спрячу под крестом...
Мечты разрушу...
В чужом краю найду свой дом...
Родную душу...
Найду утерянный покой...
- Могу поклясться!
Тоску забуду... горечь... боль...
И встречу счастье...
16.05.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876139
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
Я подарую тобі частинку серця,
І цвіт ліловий, що є в душі.
Любов'ю напою із свого відерця,
Намалюю щастя на аркуші.
Кохання твоє упіймаю губами,
Тебе до себе ніжно пригорну.
Полинемо разом з голубами,
У казково - розквітлу весну.
Нехай наша любов іскриться,
П'янить, дурманить як вино.
Нехай невтомна жага повториться,
Горить вогнями, як золоте руно.
Які неповторні миті любові,
Вони сяють промінням в душі.
А очі твої особливі, волошкові,
Їх неможливо передать у вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876168
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
[b] Зійшлися двоє
В нерівнім герці,
В кінці двобою –
Розбите серце.
Було, мов криця,
Тверде й безпечне,
А славний лицар
Його знівечив…
Мистецтво крові
Та груба сила
З її любові
Мішень зробили.
І в поєдинку
Додолу впала
Ота, єдина,
Що так кохала…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876167
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
Є у тобі
щось таке,
від чого серце
цвіте і цвіте,
Сенсори на шкірі
заряджені
мікрочастинками вітамінів.
Є у тобі
щось таке
вицвіле
і водночас святе,
А нутро твоє
засіяне насінням
хоробрих воїнів.
Прийде час
і ти усе зрозумієш,
знайдеш опору,
Струсиш
зі своєї душі
всі страхи і уламки
прийдешнього неспокою.
Скільки б ти
не спотикався,
ти знайдеш іскру,
В цьому
жорсткому світі вона,
мов всередині дзеркала,
У тобі
прикрита шкаралупою.
Є в тобі те,
від чого всередині
щось цвіте і цвіте.
І коли здогадаєшся,
що це -
проріжеш
тумани,
що нависають
над тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876045
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Особистість формує стабільна осциляція.
Уподоблюсь богові чи звичайній ляльці я.
Навіть не уявляю чи я правий, чи лівий.
Дах краще парасолі захистить від зливи.
Не господар навіть собі - я просто ронін.
Втомився від цих замазаних постіроній.
Творити утопію з мріями про антиутопію.
Замість шедеврів штампувати чергову копію.
Я вмію кохати тільки за щось, а не попри.
Але зненавидіти за так я зовсім не проти.
Я буду боротися з тим в що так щиро вірю.
Така природа: боротися з внутрішнім звірем.
Знайти істину тут мені не хочеться зовсім.
Бо істина в пошуці.
Істина в самій дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876011
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2020
так, реальність – як сонце; людський розум – як чорна хмара.
все, що ми бачимо – це відображений непізнаваний абсолют.
там, якщо ви не знали, ми – нерозлучна пара.
дитино, як же ми терпимо нашу розлуку тут?
з усією любов'ю, повагою, з безпрецедентною шаною:
я буду вам старшим братом, сестрою, коханим, коханою,
втіхою і порадою, і другом на всякий час;
я буду вам джином з лампи в будь-якій вашій потребі.
тут на землі ми – тіні, втілені напоказ,
а насправді, моя маленька, мешкаємо на небі.
думаю, ви й самі відчуваєте щось подібне:
цей таємничий, могутній метафізичний сум.
наше земне існування, смішно неповне й хибне –
лиш на хвилях моря ймовірностей біло-зелений шум.
справді: все, що призначено людям – шукати своє кохання:
те єдине, що двох пов'язує так само й на небесах.
буду вам ким ви схочете; запалю ваше ніжне серце,
як шиїтську мечеть в маарраті підпалив милосердний аллах
за мотивами абу-ль-аля аль мааррі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876059
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Беззахисна, дурна, холоднокровна,
Мрійлива, розчарована, проста,
Самолюбива і непослідовна,
І грішна, і закохано-свята.
Лише одним навіки одержиму
У вареві небесного котла
Із сліз гірких, холодного віджиму,
Зварили і спалили аж дотла.
Душа, мов камінь у іржавих цапах,
Що з них її не вирвати ніяк.
Навіки прив'язав коханий запах,
Що отруїв життя немов миш'як.
Загадайте-но: "Вона холоднокровна",
Залежна від обіймів і тепла –
Залежність ця, на жаль, невиліковна,
Вона ще й відьма, он її мітла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875930
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 15.05.2020
В твою любов, мов пледом, загорнусь,
Маленьким котиком склубочуся у кріслі,
Хоча б у мріях знов до тебе пригорнусь,
Всі почуття вкладу у рими стислі.
Хай за вікном хурделиться зима,
Твоє тепло найкраще зігріває.
Між нами кілометри, та дарма,
Закохані серця про це не знають ...
В каміні дрова злегка тріскотять,
До зустрічі годинник час рахує.
Десь дві зорі на небі мерехтять,
Це Я і Ти ... То Ми навстріч крокуєм.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860057
дата надходження 02.01.2020
дата закладки 14.05.2020
Ви лірика і теорема.
Ви таємниця й відкриття.
Ви є та сама вічна тема,
якою вишите буття.
Я постарів років на триста.
Я став крихким неначе скло.
Але в житті моєму змісту
без Вас, напевне б, не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875903
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020
« …00.33. Що робиш?
00.37 Дивлюсь кіно. А ти?
00.38. А я – нічого…»
Ні, я – нічого… Бо, знаєш - великий нероба,
Просто лежу і дивлюсь на побілену стелю.
Тіні вигадливі… онде сховавсь клоун Боба
(от же ж огидне ім’я), он – караван в пустелі
Збились у купу в кутку якісь букви та цифри,
Може, чиїсь імена та народження дати…
Мозок малює і вже за секунду все витре,
Може, й візьметься на нову усе залатати
Латка за латкою, безліч таких анімацій –
Хмари, закохані, крила, комедії, драми…
Мозок старається, тільки не чує овацій,
Серцю байдужі його аніме-голограми
- Нумо ж, радій! Оціни мої ігрища вповні!
Скільки в них пристрасті, спраги і, скільки алюзій!
Нумо, не змушуй шакалом завити на повню,
Думкою линь по росі у весняному лузі!
- Змовкни, дурненький… шукаєш для себе комфорту?
В усмішку губи розтягуєш, сиплеш дурманом…
Ой… Та, мабуть, не здолати серцевого «форте»
Хоч і рясним, та, на диво, безсилим «піано»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875813
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020
кілька тисяч ночей я сиджу у своїй самоті;
граю з собою в шахи – ще не виграв ніколи в житті.
це мене мало хвилює: я сам собі вірний друг;
я випромінюю морок на тисячу миль навкруг.
моя зірка здається зайвою і ненависною у бога.
– я все одно їй служу під прапором козерога.
син зимового свята – свято зі мною завжди.
що я робив, те й роблю. все просто, як склянка води:
холод в моєму серці визначає мою поведінку;
я вирвав з книги життя її останню сторінку,
народжений перемагати, – й кожна моя перемога
обертається на катастрофу під проводом козерога.
не дбати про завтра – це правда, здобута в великих боях.
я не знаю, чого я прагну, я шаную обраний шлях.
переконуйте, якщо хочете, що йду кудись не туди.
вивчайте, якщо вам треба, й критикуйте мої сліди.
а до мене тепер завітала, наче ластівка, зла тривога.
– мушу її колисати, бо вона – з тавром козерога
на тему: capricorn, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875864
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020
[b]Я не хочу тебя любить,
Мечтаю с сердца вырвать жало,
Порвать струну, убрать ту нить,
Что так меня с тобой связала.
Убить любовь!
Я вырвусь раненной душой,
Из рук пустого серцееда.
Верни мне сердце и покой,
Не буду я твоей победой!
Любовь – убить!
Плохой ты - все так говорят,
Зачем не поняла я сразу?
Твой взгляд…О, Боже, этот взгляд!
Теперь, пожалуйста, ни фразы –
Убить любовь!
Я не хочу тебя любить,
Ведь ты же не один на свете!
Убить любовь! Любовь – убить!
На зло тебе – другого встретить.
Любовь – убить!
[/b]
(Фото - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875853
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020
Волосся твоє пахне кавою,
Ранково-терпкою й духмяною,
В очах сяє усміх примарою,
Чарівно-щасливою, гарною.
Все змішалось: любов і краса,
І ніжність твоя й неповторність,
В повітрі - кава... смачна й терпка,
Новий день - як крок в невідомість.
Ф.С.
Доброго ранку та натхненного дня! ❤
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875834
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020
Чому болить душа, не знає супокою,
То рветься догори, то соромно дрижить?
То пише ці вірші затерпшою рукою,
Або без слів в кутку самотності лежить.
Чого тобі іще? Вже все було з тобою:
І пристрасть, і любов, помножені в рази.
А може хочеш ти напитись того болю,
бурштином що зробив застиглу тінь сльози?...
Для чого ти ще тут? Який магніт тримає?
Обсмалених розлук тягучий нищиш час?
І тягнешся до зір, де Сонце спопеляє,
Чи пригадаєш те, що було в перший раз...
Чомусь на цій землі значущого так мало....
Який в стражданні сенс? Я Господа молю,
Благаю, збережи все те, що так кохала,
Щоб у безсмертя ринути, не знаючи жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872920
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 14.05.2020
Всесвіту однаково, хто ми,
Чи навколо Сонця десь кружля
Крихітна, зажурена Земля,
Ця планета, вражена людьми.
Драм глобальних звичні винуватці
(Ще планету мають про запас?) –
Хтось нехитрий, дикий дурандас
І серйозний дядько у краватці.
Сапіенс! У власній правоті
Він не сумнівається ніколи.
Падають невтомні феї, бджоли,
Тільки квітів сльози золоті?
Кануть пелюстки безплідних трав,
Слабшають пташині голоси…
Хто річки покрав, «віджав» ліси?
Хто себе самого обчухрав?
Ким було ти, людство, дотепер?
Для спокути мало ще нагоди?
Хто пройме цього царя природи:
Чи Чорнобиль, чи сліпий бобер?
«Ум» такий планеті остогид –
Скине з себе людство, і – ажур.
Що, коли воно, для когось тур, –
Вражений або вразливий вид?
Космосу безмежна глибина…
Може в нім, не лихо, а перлина,
Виросте, отямиться людина?
Мчить планета, крах свій обмина.
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875782
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Скінчився дощ, залишивши калюжі
На вогкій і пригніченій землі.
Кудись прямують людоньки байдужі,
Зникаючи в серпанковій імлі
І ті калюжі топчучи ногами,
Не даючи їм збитися в струмок.
Фрагменти сіро-вицвілої гами
З повітрям пролізають до думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875763
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
сонечку, рухайся. тепер саме час
скерувати любов десь на иншу стежину.
не думай про себе, подумай тепер про нас,
бо я тебе, мабуть, ненадовго покину.
а покину, бо в нас з тобою досить брудна робота.
ти думала, ти – принцеса – це брехня, а насправді ні.
та й сам я, можна сказати, безпритульна міська босота,
що звикла тинятися вулицями, де питання – в твоїй ціні.
коли схочеш мене зупинити,
застосую до тебе крутий больовий прийом.
якщо вимагатимеш ставлення, як до богині,
викину тебе через вікно.
ти зробила б мені дуже велику прикрість,
якби зажадала, щоб встановив тобі ціну.
я вже втомився слухати твоє брехливе лайно.
відчуваю палке бажання вгородити ножа тобі в спину.
не віриш? я вже продав би тебе на базарі давно,
коли б мав з того зиск, і міг зрозуміти причину.
а натомість ти хочеш, щоб я за тебе платив
щодня всім твоїм продавцям –
оце тобі й весь негатив.
якщо ти вже йдеш, замкни за собою двері.
я насправді не знаю, чому ти ще й досі тут.
потім тебе шукатиму і на землі, й на венері,
і скрізь, де пролягає твій щоденний маршрут.
а зараз візьму пістолета, й прострелю тобі коліна.
збігай-но до крамниці, купи мені пляшку вина.
ні, краще дві. ворушися, моя безцінна!
кажуть, що ти безцінна, а то – зависока ціна
на тему: I won't pay your price, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875749
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
сонечку, рухайся. тепер саме час
скерувати любов десь на иншу стежину.
не думай про себе, подумай тепер про нас,
бо я тебе, мабуть, ненадовго покину.
а покину, бо в нас з тобою досить брудна робота.
ти думала, ти – принцеса – це брехня, а насправді ні.
та й сам я, можна сказати, безпритульна міська босота,
що звикла тинятися вулицями, де питання – в твоїй ціні.
коли схочеш мене зупинити,
застосую до тебе крутий больовий прийом.
якщо вимагатимеш ставлення, як до богині,
викину тебе через вікно.
ти зробила б мені дуже велику прикрість,
якби зажадала, щоб встановив тобі ціну.
я вже втомився слухати твоє брехливе лайно.
відчуваю палке бажання вгородити ножа тобі в спину.
не віриш? я вже продав би тебе на базарі давно,
коли б мав з того зиск, і міг зрозуміти причину.
а натомість ти хочеш, щоб я за тебе платив
щодня всім твоїм продавцям –
оце тобі й весь негатив.
якщо ти вже йдеш, замкни за собою двері.
я насправді не знаю, чому ти ще й досі тут.
потім тебе шукатиму і на землі, й на венері,
і скрізь, де пролягає твій щоденний маршрут.
а зараз візьму пістолета, й прострелю тобі коліна.
збігай-но до крамниці, купи мені пляшку вина.
ні, краще дві. ворушися, моя безцінна!
кажуть, що ти безцінна, а то – зависока ціна
на тему: I won't pay your price, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875749
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
[i]Без тебя в этом мире нет больше тепла,
Ведь разлука сожгла мое сердце дотла.
Не могу я ни с кем поделиться собой –
Повторяю одно: ты со мной! Ты со мной!
Ты со мною всегда: днем и ночью. Тогда
Я тебя отыщу без труда и стыда,
Просто сердце укажет дорогу к тебе,
Роковую дорогу в несносной судьбе.
Ты услышишь меня и посмотришь в глаза,
И они, как никто, смогут все рассказать.
Ты согреешь меня, уняв страшную дрожь,
Успокоишь, что вновь никуда не уйдешь.
И в душе моей вспыхнет безоблачный свет –
Ведь теплее тебя никого в мире нет…
[/i]
(Фото - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875694
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020
У залах вже чекають глядачі,
На ліжках повлягались читачі,
Сидять на сайтах користувачі –
Всі не творці, а лиш споживачі.
Ушкварте-но веселої, грачі,
Щоб спати не хотілося вночі,
А тільки лиш лежати на печі
І проїдати придбані харчі.
А у душі усі як павичі,
Величні і поважні діячі,
І не транслятори, а приймачі,
Несіяного хвацькі збирачі.
Все добре відбивають, як м'ячі,
Всього благого в Бога прохачі.
І свого часу ми викрадачі,
А свого щастя кепські тримачі.
І наче винні ті викладачі,
Яким самі несли могоричі.
Але могли б ми бути сіячі,
Трудівники, старанні орачі,
Несли б знання здобуті на плечі.
Й до правди всі знайшли тоді ключі.
В житті є батоги і калачі,
Буває сміх, бувають і плачі.
Так тліє совість, наче ґніт свічі,
Але її не чути. Тихо! Чччіііі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875684
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020
Обійди стороною заздрість
та за приклад візьми сильніших,
коли серце огорне слабкість,
нарікати не смій на інших.
Загартує життя мов камінь
та в душі не гаси надії,
бо вона найсильніша з храмів,
та душа, що стерпіти вміє.
Обійди стороною бідність,
бідність вчинків і певне слова.
Ти в собі віднайди ту гідність,
що тримати тебе готова.
Знайди сили ставати кращим,
не за друга, себе вчорашнього...
Не з роками ти будеш старшим,
а з умінням підняти слабшого.
Обійди стороною осуд,
не зносивши чужого горя
І наповни порожній посуд,
пригорнувши того хто поряд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875626
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020
чи ви ніколи не блукали й не губилися,
чи не були молодими?
чи не були маленькими братиком чи сестрою,
що за ними шукаючи, старший брат чи сестра
тривожаться, бігають, плачуть
і не мають хоробрости спати вночі?
чи ви – яких ще доказів чи прикладів вам треба?
чи ви набили ґулю й подряпали коліно,
що ввечері, пригадуючи цей жах,
боїтеся заплющити очі?
моя маленька, все добре, засинай.
думаєш, ти вже доросла?
ти мислиш, як доросла мавпа.
не думай, що ми, як шкарпетки в пральній машині,
нічого не можемо, нічого не вдіємо,
нічого не повинні, і ні в чому не винні,
а лиш віддаватися хвилям, миттєвостям
та цим безименним жирним тюленям,
що хто зна звідки вилізши записуються в друзі
і б'ють себе, мов бургомістри, ластами по пузі.
– чи як ще сказати малій дитині,
що вона – як шкарпетка в пральній машині?
усвідомте цей факт, крутіть його так і сяк,
крутітеся й самі, доки гепнетеся на землю.
побачимо, як ми на це подивимося:
може, зробимо з цього трагедію.
чи ви коли-небудь брехали,
як співає співоча пташка:
безкорисливо, натхненно, аж самозабутньо?
ніхто вам не вірив, мабуть,
та всі плескали, мов дурні чи зачаровані:
ця ваша усмішка робить правдиві дива,
і ніхто не помітив би навіть,
коли б ви втекли з мішком за плечима,
і з їхнім добрим ставленням,
і з їхніми грошима.
ви смієтеся: он яка довіра!
моя крилата слава летить, немов сокира,
на поміч трударям совкової епохи.
о, ви розумна! чи не могли б ви трохи
порозумнішати? чи не пристойно було б
наприклад, варити борщ не в голові, а в каструлі?
армагеддон наближається: щоб полити грядку цибулі,
викликаєте дощ, і зливу, і навіть всесвітній потоп.
правда: ми живемо, доки не ляжемо в землю.
не вважай на ворожість недосконалого світу!
а коли вже вважати, треба страшенно страждати,
як страждали герої еллінської трагедії:
електра, едіп, філоктет. я вже маю таку ідею:
втілити вас у мармурі, як чарівницю медею.
о, то буде трагедія! в фіналі програють обоє.
– кому: одне одному? долі? волі прадавніх богів?
дайте продумати. вигукну:
о, я нещасний! якби ж то я знав – не розбив
тиші цієї дзвінкої: складної, скляної, смішної!
а ви, як ця втілена розбита колишня тиша,
підносите руки й співаєте: я не там, але зараз я тут.
не бійтеся: я – найскладніша, найсильніша і найвидатніша
система, заснована вчора для майнінгу криптовалют!
на тему In the name of tragedy, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875560
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020
Ти от знову пройдеш по пам’яті,
В день теперішній – в час навиворіт,
Де залишився я, як пам’ятник,
Що до парку зітхань не вибраний.
Що забутий в ескізах і в кресленнях,
Я примерк і помер в поезії.
Я - не вибраний - став закреслений,
Словом з розуму, тихим, зведений.
Не забути того, що не справдилось,
Тут не легшає світ самотньому.
Кожен любить своєю правдою:
Любить спогадом та безпам’яттю.
26.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873527
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 11.05.2020
моя дитинко, слухайте брехню
про славу, честь та всяку евхаризму,
й нехай від жару вічного вогню
розквінуть пишні грані містицизму.
я – мудрий імбецил, я їм бацили,
а потім довго думаю: "чому?" –
ба більше: й адвоката їм найму,
аби вони нічого не зробили!
бо вас, кажу, не видно, бусурмани!
й така тепер погода у криму, –
бува, таке пояснення гуманне
за першу-ліпшу версію прийму.
але тепер ми з вами – спільне ціле,
тепер куди? – в лікарню чи в тюрму,
– лиш не кажіть, що й ви тоді хворіли,
що й ви бажали плюнути в пітьму.
а тут, коли від сонця сторопіли,
не довіряйте красному письму:
тут навіть орфографію саму
вражають рими, як монгольські стріли,
і що вже буде мови про незнане?
колись я знав рентгенівську муму,
тож думаю: цей дощ не перестане,
а я – гріха на душу не візьму:
втоплюся, може, в вічному диму,
та й знов подамся в дикі партизани.
отак. в журналі "вмерти за вітчизну"
я прочитав, що снайпери – за мир.
ще два чи три нектари дерболизну,
зламаю цей дурний стереотип
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875250
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
[b]Памяти прадеда Омельяненко Самуила Корнеевича…
Смотрела часто о войне кино,
Читала много о героях книжек.
Великая война была давно,
Когда мой прадед был еще мальчишкой.
Он редко говорил, что воевал,
Но хромота секреты выдавала…
По праздникам медали доставал,
Восторженно я их перебирала.
Он не любил об этом говорить.
Уйти старался от военной темы…
- Не надо, внучка, это ворошить,
Хочу, чтоб раны залечило время.
Запомни лишь – что Родина – одна,
что сердце там – где есть родные корни.
Я помню, дед, слова твои всегда –
Твой гордый профиль и нагрудный орден…
Памяти деда Зозули Якова Моисеевича…
Мой дед немало пережил в войну –
Он рядовым служил тогда в пехоте…
Я слышала историю одну-
Как в окружение попала рота.
Жена его искала - где могла,
А он - в плену с ранениями в ногу
Чужая мать его тогда спасла,
И вытащила с плена чуть живого…
А сколько их – и жен, и матерей,
С концлагерей так раненых спасали,
Давайте же в Победы юбилей
Мы вспомним ИХ – ведь ордена им не давали…
Пусть помнят все о страшной той войне,
Пусть память дедов никогда не угасает…
Пусть мир настанет на родной земле,
И пусть НИКТО и НИКОГО не убивает![/b]
( На фото прадед Самуил Корнеевич с женою Александрой Петровной.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875239
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
я роблю, що я схочу, я такий cучий син,
а брехати тобі не маю причин.
народився – й пішов, і відтоді я сам:
я даю вказівки й настанови
і землі, і святим небесам;
а ти – тікай, дитино, та розказуй про мене їм всім:
маю ножа, що як блискавка, ще й пістолета, як грім.
я – низький і високий, я – негідник-герой;
я – про кого ти мрієш, – так, я саме той.
я – з заліза і з криги, я страшний, як тюрма.
не шукай собі лиха, не гуляй тут сама.
краще тікай, дитино. я тобі так відповім:
бачиш? тікай, як блискавка, що її переслідує грім.
люди йдуть і приходять, як от ночі та дні:
всі по суті однакові, безнадійні й дурні.
я бачив пришестя диявола, я бачив страшне й смішне.
він їздить чорною "теслою", – це не тривожить мене.
а ти – коли хочеш, тікай. чорна хмара пораду дає:
заведи собі двох доберманів; я кажу – значить так воно й є
https://www.youtube.com/watch?v=9mz0Nn3kGZg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875138
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020
цей рух не має вороття: лише по колу
у порожнечу випхнуть з отвору куліс
стару, колись нову, поважну школу
з дверима та шухлядами, де все навперекіс.
мистецтво – колізей, минають лиш актори.
хто грав богів, той грає копача,
щоб в лоно матері-землі букетів гори
згорнув сам час рукою без плеча.
а потім хор безсмертних резонерів
виносить вердиктант: хо-хо, пиши-верши
пустельну мізанцену, субретко, й не бреши!
багато маєш яблук для розбрату суфлерів!
а та, на покаяння, вдягає иншу маску,
тоді тремтить, стає блідою на виду,
і віддає сюжет на балакучу ласку
аристократам-гопникам у першому ряду,
щоб, знітившися, ті проголосили
антракт, і потягли усі гуртом
аж до буфету, де згуртовуються сили
й ухвалюються рішення за покерним столом.
а ти нудьгуєш: ти прийняв цей послух
заради балерин делакруа,
а тут підходить майстер спіритуальних послуг
і тицяє буклетика про зміну амплуа:
біноклі, чипси, виборчі програми!
демократичні ціни! бронзові слони!
хто власник цього закладу? з моїми копійками
я стану тут директором до самої весни.
а там – подумаю про зміну декорацій
і тихо ляжу не в свою труну:
не треба квітів! ні пробачень, ні овацій!
я прожену вас всіх, і оком не кивну.
багато є на світі товстих адміністрацій,
а я люблю свою маленьку обласну!
на тему: псевдоням, "цей рух"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874942
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
в америці, в штаті ню мексико,
було санта роза містечко.
серед його бандюків з'явився американець.
він і здобув собі слави, синтезувавши наркотики.
кажуть, це дуже гарні якісні сині кристали.
тепер ціле місто кайфує від продукту американця.
ніхто не зупинить його переможної, хлопці, ходи.
лиш ватажки злочинности
лютують, бо втратили гроші,
вартісні орієнтири, сон і довіру клієнтів.
– такий вже він, той гейзенберг,
що забрав у них ринок збуту!
але ніхто не вдупляє хто він, і з ким гуляє,
а картелі не пробачають, хто стане їм на заваді,
і тепер чуваку гаплик, хоч він цього ще не знає,
а думає, що навпаки одужує дивним чином.
сонце підбилося високо,
синій мед ламає кордони,
слава про гейзенберга полетіла по всій країні,
і повсюди вони, наркомани, марять про сині кристали.
сан-хосе, що у штаті ню мексико, став тепер ніби меккою,
і всякий товар у світі знаходить свого покупця
http://moviestape.net/katalog_serialiv/dramy/418-pustytysja-berega.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874809
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020
Кохання - гра.
Та ставки тут великі.
Тобі - пора,
Але запал вже дикий.
Ідеш ва-банк.
І кожен нерв лоскоче.
Та з гри однак
Ніхто іти не хоче.
Такий турнір.
І "пас" казати пізно.
Прошу, повір,
бувають ставки різні.
А ти, картяр,
Програв у грі останнє .
Тепер – злидар,
Мав на кону кохання...
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874805
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020
Таємність. Печаль. І думки про Бога.
Щось, начебто, завмирає.
У кожної мрії своя дорога,
Що йде до одного краю.
І б'ється крилом у душі бажання,
Знайшовши свою прикмету.
І ти посилаєш нові завдання
Небесному інтернету.
Час плине і рани твої болять ще,
В собі відчуваєш звіра.
Та все, що відбулося, то на краще.
Вбиває не біль - зневіра.
Не плач, не гадай, не заламуй руки,
Тут не допоможе "Райдер" *
Не бійся, бо то тимчасові "глюки",
Це просто підвів провайдер.
Не кидай надію. Здаєшся? UP it!
Залишилось менше милі.
Ще трохи і твій пошуковий запит,
Досягне своєї цілі.
Ти чуєш? Гукає поштар небесний:
- Проходить спочатку хто безтілесний!
А ті, хто шукає своїх коханих,
Очікуйте..
...йде передача даних.
*Райдер - мається на увазі колода карт для гадання, Райдера Уейта
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865618
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 05.05.2020
Вона і Він. Від бідності й війни,
Байдужості, що затопила все.
Втікали у солодкі сни,
Що там за морем інше, не чуже …
Та ще й дитя у мами в животі
Теж того раю хоче на землі,
Не справжнього, а так, хоча б на мить,
Щоб жити, мріяти, любить …
Хоч море – це добро, не зло,
Не дуже приязним було,
Весь одяг на шмаття порвало,
То хоч життя не відібрало …
А далі табір, крик, зневага,
Женуть кудись немов овець,
Та ще була душі наснага,
Писав щоденник олівець …
Вона усе це малювала,
А він описував віршем,
Дивилась, мріяла, кохала,
Він накривав її плащем …
І ось омріяна країна,
Одним палац, комусь тюрма,
Пропала мрія «хоч для сина»
І раю тут для них нема …
Удома там чужі заводи,
Кущі забарвлені в мазут,
Народ позбавлений свободи,
Забрали все, а тут не ждуть …
Ганяли біженців щоранку,
Щоб хтось за дроти не утік,
Ще двох убили на світанку,
Ось так почався новий рік …
Вона і Він стоять за руку,
У ній там десь уже їх син,
І "подарунок" їм розлука,
За дріт піде лиш він один …
- "Вона ж заразним чимось хвора
І цінності у ній нема,
Не варті дорогі уколи
Цього мізерного життя" ...
А там далеко їх країна,
Колись своє все роздала,
З безсилля іноді скрипіла,
Своє на блюдці простягла …
Тепер лишилося втікати,
Хоч там у світі все чуже,
А треба було захищати,
Колись беззахисне своє ...
Вже кимось порвані сторінки,
Малюнки стали нечіткі,
Далекі зорі - очі жінки,
Не бачать списаних листків ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874713
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020
Лучше нету женщины любимой.
И красавицам, увы, не объяснить,
Что такое в жизни половина,
Та которую не поделить.
Лучше нету женщины любимой.
С нею даже сориться не жаль.
Чувствам волю дать необходимо.
Чтобы дома не копить печаль.
Поругались, обнялись мы снова.
Кто такое может пережить?
Улыбаюсь женщинам знакомым,
Может их так смогут полюбить.
Не всегда бывает нам удача.
Часто счастье где-то ходит мимо.
В жизни это много значит,
Чтобы женщину назвали Вы Любимой…
02.05.2020 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874749
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020
[b]Первый вечер вдвоем,
Страх и счастье начала.
Сладость губ, первый гром –
Все, о чем так мечтала…
Свет в глазах и туман,
Робко жмурю ресницы,
Первый в жизни обман –
Я листаю страницы…
Книга жизни моя –
Привкус губ и дыханье.
Лишь она не тая
Вспоминает свиданья.
Первый вечер вдвоем…
И, казалось, навечно.
Лишь теперь мы поймем,
Что любовь – человечна.
Другой привкус любви
На губах твоих, милый.
Страсть бушует в крови
Для другой, с новой силой.
А моя любовь – бесконечность.
Сердце девичье – вечная вьюга.
У истока любви – человечность,
Эпилог же ее – бессердечность.
- Я встречаю другого друга…[/b]
(Рисунок - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874692
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2020
Мабуть, востаннє бачив твою усмішку,
А потім всі заплутались думки
Я мав би стати тоді навколішки
Й промовити: "Прости"
За все, що не сказав тоді - прости
За все про що мовчав тобі - прости
За весь наспокій за ... - прости
Тепер один та мушу хрест свій донести...
Ти показала сон, що кращий від життя
Й навколо все робилось світлим, дивним
Пішла... Лишила крапельку тепла,
Ту мить, де посміхаєшся чарівно.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874627
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 05.05.2020
[b] Мерцает лунный свет,
Зажглась звезда в ночи.
Шепчу: ты - мой рассвет,
Ты полымя свечи.
Ты, как реки исток,
Ты – небо и вода.
То близок, то далек,
Как алая звезда.
Усталая луна
Укажет сердцу путь.
Возьму бокал вина
И пригублю чуть-чуть.
Вдруг фосфорным теплом
Из глаз прольется свет,
И хрупкий, как стекло
В них вспыхнет мой ответ.
Ресниц короткий взмах,
Взгляд, кажется, суров,
Но счастье на устах
Расскажет все без слов.
… Мерцает лунный свет,
Зажглась звезда в ночи.
Шепчу: ты - мой рассвет,
Ты - полымя свечи.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874606
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
[b]Я никогда тебе не уступлю,
Не дам согласие на униженье.
Потерпишь ты двойное пораженье.
Когда увидишь вновь весну мою.
Я никогда тебе не уступлю,
Меня понять ты даже не пытайся.
Шепчу: уйди. А мысленно: останься.
Молю,
горю,
корю
и все ж – люблю.
Мои мольбы по - прежнему глухи.
Умолкли все слепые навожденья –
Ведь взгляд пустой с неистовой сиренью,
Теперь другим я напишу стихи.
Я никогда тебе не уступлю,
Поэтому, пожалуйста, не трогай!
И попрошу я мысленно у Бога:
Дай счастья ты тому, кого люблю…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874493
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Весна - модна Пані! У тренді
Ця біло-зелена блакить.
Одягнена, мов перша леді,
Не можна таку не любить.
Вона так чекала нагоди
Вбрання це скоріше носить.
Короткий бо час у природи,
Ось цвіт її, бачиш, летить...
Але ще вона - Королева,
Коли потопають в красі
В панчішках біленьких дерева,
В вінках білосніжних усі.
Оголені руки ховає
В мереживо білих одеж,
Із Вітром південним кружляє,
Тебе у полон бере теж!
Живи, насолоджуйся часом,
І мрій наяву і ві сні.
Бо соромно бути нещасним,
Коли добре так навесні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874285
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Так, посміхайся,
Навіть якщо тобі трохи сумно,
І розвивайся,
Навіть якщо щось робиш бездумно.
Так, посміхайся, бо так легше жити,
Із посмішкою на вустах,
Безжальний біль так легше пережити,
Із силою надії в очах.
Посміхайся, попри відчай, страх, попри все.
Не ховай свою посмішку за маскою брехні.
Без тям, куди тебе цей час перенесе
Так м'яко й ніжно чи так грубо, ніби уві сні.
Посміхайся, попри всі перешкоди,
Попри стреси, попри сльози.
Не копіюй риси чужої моди,
Попри всі жорсткі прогнози.
Посміхайся, бо життя таке цікаве.
І незчуєшся, як швидко пролетить,
Хвилями різке, а хвилями ласкаве.
Життя – прекрасна та неповторна мить.
24.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874362
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Ти знаєш, я напевно божевільний -
Люблю обіймати дерева...
До того, напевне й тупий ще
Бо більше за щастя не треба...
А, мрійник іще безкінечний
Щодня про любов людську мрію,
А коли вже ніхто не чекає -
Я ще маю надію...
Завжди, до останнього вірю
А потім сто раз обпікаюсь...
Маю найбезглуздішу мрію
Та одна вона в мене, признаюсь...
Хочу щоб всі, всі раділи
Все, що захочуть те й мали
Щоб жити: не обманювали, не вбивали, не крали,
Щоб вдома завжди всі чекали....
Ти знаєш, я непевне божевільний,
Коли в усе оце вірю
Та мрія в мене єдина...
І я її тихо лелію...
Ходжу обіймаю дерева
Радію в житті кожній миті
Для щастя і росту - болю не треба.
Лиш розкриватись як квіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874413
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2020
Сенси втікають у списані аркуші,
кориця втікає в глінтвейн.
Тільки ти не втікай, може партію ще?
Не замкну я сьогодні дверей.
Я завжди вважала мовчання золотом,
дай хоч тридцять, відтак, срібняків.
Стерплю і пробачу, закутана холодом,
відродившись із попелу хибних днів.
Не можу спитати, знаєш - не знаєш,
як тоне душа і не йме ночей?
Ти мабуть ніколи вже не згадаєш
як пахне море моїх очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874339
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020
Навіщо бути злим і лихим,
Коли тобі дане життя для добрих справ?
Навіщо завдавати болю,
Коли ти маєш серце, щоб любити?
Моя дівчинко, ти все життя мала крила,
Ти просто ніколи не намагалась злетіти.
Моя дівчинко, тобі заважає земна гравітація.
Навіщо зупинятись, на дорозі, котра нікуди не веде,
Коли ти можеш повернутись і почати все спочатку?
Навіщо мовчати і тихо терпіти,
Коли тобі дані слова, щоб ділитись своїми почуттями?
Мій метелику, хіба тобі хтось відірвав твої крила?
Вони занадто твої, вони створені для польоту.
Мій метелику, тобі заважає людський розум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874206
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Кімната без тебе — не та:
зникають парфуми,
ламаються стіни,
і світлом стає
токсична кислота
від якої я хочу
заховатися в тінях.
.
Кімната без тебе
полишає мене
руки пронизані холодом — темно.
Закриваються двері
та дороги в купе,
чай крізь роки
перетворюється
в скверну.
.
Кімната без тебе
не така вже й лячна,
бо простори приймають мене
божевільним.
Хоч поруч в обіймах
вже нікого нема,
та я почуваюся,
знаєш, вільним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874194
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Не пишите стихов любимым,
О любви говорите в прозе.
Строфы счастьем невыразимы,
Строфы слишком горды и грозны.
Прячьте в сердце того, кто вам дорог,
С кем вы трепетны и взаимны.
Стих приходит как боль и холод,
И калош не снимает в гостиной.
Но не внемлет Господь и пророки
Нежеланью ждать рифм у камина,
И поэты, увы, одиноки…
Не пишите стихов любимым!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446121
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 01.05.2020
Я шла одна и думала, как часто
Не замечаем счастья мы вокруг.
Стучало сердце, как всегда в ненастье –
Теперь одна. Увы, мой добрый друг...
Я шла одна и думала о многом –
О том, что я скучаю по тебе,
Что уступила место я тревоге,
Что приклонилась, что сдалась судьбе.
А ты…тебя ищу – и не найду,
Бываю там, куда ты не вернешься.
Иду одна, в слезах, и как в бреду
Все думаю, кому ты улыбнешься?
Кто расцветет от счастья за тебя,
Кто пожалеет в трудную минуту?
Кто может жить, как я – всегда любя?
Откроешь душу, как и мне кому ты?
- Не плач,- твержу себе я вновь и вновь,-
Земля кругла и встретимся мы снова.
Если сильна – останется любовь, -
…Так я столетье ждать тебя готова.
Я шла одна и думала, как часто
Не замечаем счастья мы вокруг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874148
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2020
Минали роки — вона з серця мого не виходила,
Неначе застрягла в загерметизованій пам'яті.
Крізь сни божевільні мій розум до сказу доводила —
Аж зводило стегна мов чорта в Великдень на паперті.
Минали роки, та мій біль лиш міцнішав і глибився:
Щоранку все меншало сил і причин прокидатися.
Мій мозок тоді остаточно із колії вибився.
Життя — не життя, коли хочеться впасти і здатися.
Минали роки — тлів недопалок віри в душі моїй —
В повернення радості днів і ночей із коханою.
Але розуміння того, що я вже не потрібна їй,
Врізалось в зневолене серце кривавою раною.
Минали роки. Я ставала дедалі сильнішою,
Принаймні, у стриманні проявів пристрасті хворої.
І та, що так довго для мене була найріднішою,
Лишилася лиш героїнею казки суворої...
(28 лютого '20 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866336
дата надходження 28.02.2020
дата закладки 30.04.2020
Я змивала з рук бруд разом з усіма надіями, які ти випадково згубив,
Згубив поруч мене і не забрав назад у свою кімнату.
Вбивала стрес всім, що ховалось в холодильнику,
Ввечері, коли про тебе найлегше забути.
Але ти вмієш невчасно телефонувати і зашивати всі дірки в моїй голові,
Моїй голові і так паскудно, що вже казати про серце.
Що ж? Лишімось лініями, які ніколи не перетнуться,
Будьмо такими однаковими, як заряди магнітного поля.
Відчуваю, нам не по дорозі.
Я заварювала чай і гадала, хто вона, та дівчина осіння,
Дівчина осіння, що причарувала тебе, як мене ти.
Не малювала трикутник любові, бо в математиці не сильна,
Не сильна і боротись з нею за тебе не зможу.
Але ти вмієш випадково дати сигнал і загнати моє серце до самих п'яток,
До самих п'яток, звідки немає виходу.
Що ж, як хочеш, лишімось зірками, що ніколи не об'єднаються в сузір'я,
Будьмо назажди картами різних мастей.
Відчуваю, я знову помилилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874054
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Час так повільно тікає крізь пальці,
Його завжди мало для нас.
Хмари у небі сплітаються в танці,
То крила розправив пегас.
Вітер закоханий, білі пелюстки.
Приємно вдихати весну.
Серцем літають солодкії згустки.
Чомусь все ніяк не засну.
Місяць і зорі забули про втому.
Ледь сонно пейзажі ловлю
Коли ти поряд, тоді я вдома.
Спи, моя рідна, люблю.
19.04.20 © Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872811
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 30.04.2020
коли
навіть найменший гріх мого батька
гнітить мою душу,
і вдавані страждання моєї матері
не відпускають її на волю,
я думаю: з неба має зійти вогонь,
що очищує навіть безгрішних,
дарма, що цей вогонь приносить мені біль –
хай буде;
дарма, що він проникає
аж до основ буття, о господе,
через діряву стріху, –
хай буде так.
діти надворі: "хай буде дощ, хай буде дощ!"
– навіть так?
– так, саме так,
господе.
без води не зійде ніяка насінина.
а тим часом лежить і гріється в землі,
і лиш голод її проростає,
укорінений міцно: господе!
зглянься на твого негідного сина:
чи не бачиш, як плачуть
ці олігархи, митрополити та королі?
що ж, нехай їхні сльози так і будуть даремними.
ти на них не зважаєш, а мені болить.
ти знаєш їхнє серце, а твоє все – таємне,
всі свої обіцянки ти кидаєш насамохіть.
моря, що наповнені моїми сльозами по вінця,
вже не стануть повнішими, берег глузує з них.
а ці олігархи, як кинеш їм чесного,
здобутого в муках червінця,
плачуть ще дужче, а дякувати –
таких вже нема дурних.
тільки діти надворі: "дощику, дощику!"
– так вони просять?
– так і радіють,
господе!
хай буде, що хмари сплеснуть в долоні,
хай викрешуть з неба воду й вогонь:
той вогонь потече річками,
блискавичними жилами атмосфери;
та вода принесе нам, мов немовля-пророка,
сподівання на те, що прихилишся
й до инших наших
багатьох-багатьох прохань
https://www.youtube.com/watch?v=wRnkFeywfBE&list=RD8DRRyAh9OnQ&index=19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874044
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Вже тихо на "Арені" шостий рік,
Але земля кричить, ти чуєш крик?
І стогнуть терикони так трагічно,
І люди втратили свої обличчя.
Я й досі пам'ятаю того діда,
Який кричав "ШАХТАР!" і щиро вірив.
У нас "шахтЁр" переривали інші.
Донбас вмирає, та не Стуса вірші.
Донбас вмирає, та не дух Донбасу!
Його хотіли вбити час від часу,
Свої з чужими виривали серце,
Ще скільки крові в краї цім проллється?
Виходь же сонце, прожени проказу!
Троянди топчуть шинами камазів!
Та в цьому злі лунає рідна мова,
А значить - ми продовжиму розмову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874082
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Щ омиті, щосекунди, щохвилини
О дна вона лиш в серці, в голові.
Т ихенько так на вушко їй: "Привіт".
А ще ніжніше: "Ти моя перлина".
К расива, досконала, бездоганна,
Е вклід неначе форми ці створив.
К арина, Ліна, Яна, Віра, Ганна.
О дна єдина в кожного. Порив...
Х іба можливо цей тепер спинити-
А мур вже влучив, дочекався й ти.
Н арешті зміг кохану ти знайти.
Н астав вже час, заколосилось жито...
Я так собі кохання уявив.
30.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874084
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Ты чужая
Ей.
Как ни старайся стать своей,
Чем ни пытайся завоевать её любовь —
То ли вниманием, то ли подарками,
Походом в кино ли, на речку с байдарками,
Даже всецело её обожая...
Ты не её родная кровь —
Чужая,
Чего никак не изменить.
Она любит не тебя, а мать —
В этом её нельзя винить,
И не стоит её ломать
Вновь и вновь —
Ты это сама должна понимать...
А новой матерью для неё
Тебе не быть —
Хоть ты носи её бельё,
Хоть ты душись её духами,
Хоть называйся именем её
И как она порою говори стихами.
Но ты — другая!
Со своими преимуществами, тайнами и грехами,
Завистниками, доброжелателями и женихами,
Полагая
Что последние остались в прошлом,
Ведь ты теперь с мужчиной своей мечты,
Который тебя любит искренне, а не только думает о пошлом
Как они.
А дочь его... Ты извини,
Но чего ты ждала?
Что она с порога бросится в твои объятия и назовёт тебя мамой?
Что ты для неё станешь самой-самой?
Она тебе повод так думать дала?..
Не стремись занять чужое место.
Ты сегодня — верится? — невеста!
Посмотри — вокруг твои подруги.
Думаешь о будущем супруге...
Ты в фате и платье белом-белом,
Счастлива, с красивым смуглым телом.
На тебе счастливая цепочка,
Взгляд вперёд — там суженного дочка
В платьице, отец заплёл ей косы.
Розовые щёки топят слёзы...
Подойди, возьми её за руку —
Не нак дочь, как младшую подругу!
Без киношной лжи, не нужно драмы —
Объясни, что ты не вместо мамы,
Но и днём, и тёмными ночами
Ты как ниндзя с острыми мечами
Будешь защищать её и папу:
Чудищу легко отрубишь лапу,
На воришек псов с вольера спустишь,
И к семье опасность не подпустишь,
Вмиг круша врагов орлиным взглядом,
А ещё — что будешь с нею рядом!
Перестанет плакать твоя рыбка...
На щеках появится улыбка,
Ведь она... она уже большая —
Скажет "Ты мне больше не чужая".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873866
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Я кукла в зелёном гробу, что стоит среди высохших сосен,
Пустыми глазницами Бездны смотрящая сквозь и вокруг.
Я Леший, ведущий к болотам детей. Я коварен и грозен,
Но здесь, у исхода их жизней, для них я единственный друг.
Я кот, убежавший из дома к незримым чудовищам ночи,
Слетевший с катушек и передушивший хозяев во сне.
Я тот холодок, что идёт по спине. Я те самые очи,
Которые в сумерках видят на тёмной бетонной стене.
Я тени в заброшенном доме, стоящем у лесопосадки,
Которые в ночь без источника света по окнам снуют.
Я мрачное небо, порывистый ветер, гроза и осадки,
Что солнцу увидеть поверхность земли целый день не дают.
Я гном, пожирающий сладкую плоть изнурённого эльфа
В донецкой канаве под вой миномётов и вопли сирен.
Я злобное чудище старых легенд Черноморского шельфа,
Страшнее чем чёрт и гораздо опаснее тысяч мурен.
Я ведьма из сказки о пряничном домике возле опушки,
Из печки которой доносятся крики и скрежет ногтей.
Я умерший мальчик, пришедший из ада проведать игрушки
К семье, у которой теперь и подавна не будет детей.
Я старое зеркало внутренней дверцы забытого шкафа
С душою какой-то бабульки, попавшей в ловушку мою.
Я мрачный портрет на стене бородатого грозного графа,
Который исчез без следа двести лет назад в конном бою.
Я звук тишины — я звенящий покой — я застрявшее эхо
В холодном и тёмном пространстве свячёных углов и щелей.
Я новорождённый среди пристарелых, я новая веха
Истории мира, который восстал из золы и углей.
Я демон, рифмующий странные мысли какой-то девчонки,
Тотчас заставляя беднягу проснуться в холодном поту.
Я... Имя мне Чарли — у глупых поэтов сидящий в печонке.
Прочтёшь до конца это — я к тебе тоже однажды приду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873729
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 28.04.2020
В груди в соцветия срастаются цветы -
Отвергнутой любви живые знаки.
Подобно клумбе расцветаешь ярко ты -
Казалось бы: причем здесь ханахаки?
Ты носишь маску, прячешь в рукавах
Ростки,что плоть пронзая вырастают,
На кистях рук, в гортани, на щеках...
Твоя любовь тебя же убивает!
Лишиться чувств или искать взаимность?
Быть может, есть лекарство от любви?
И не надейся, милая наивность,
Пока есть пульс - не умирай, живи!
* Ханахаки — редкая человеческая мифическая болезнь, при которой больной откашливает цветы из-за неразделенной любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872670
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Я помню, меня спросили:
- Есть ли лишний билет?
Ценою огромных усилий
Я ответила: НЕТ!
Теперь опираться не буду,
Сказала я людям ложь –
Ждала, что случится чудо,
И ты, наконец, придешь.
Что ты подойдешь неслышно
И губы тронет улыбка.
Билет оказался лишним,
И в этом моя ошибка.
Глаза, что тебя так ждали,
Лишились былого огня,
Ведь ты улыбнулся едва ли,
Когда увидел меня.
Душа рыдала: Не верю!
А разум твердил: Я все знал!
И взгляд снова падал на двери,
Где ты в проеме стоял.
Тебя мне вовек не дождаться –
Единственный верный ответ.
И слезы катились по пальцам
На скомканный лишний билет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872651
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Чи видасться зустрітись ще хоч раз?
Чи то був перший і останній?
І після моїх зізнань в коханні,
Всім зрозуміло хто на що гаразд.
А то була одна лиш ніч, один світанок.
Цнотливі бесіди, що вже не в моді.
Прогулянки бруківкою у ковдрі.
Бог так схотів розважитися пранком?
Чи випадковість? Як вірити в подібне?
Простіше повірити вже в Бога!
Готовий вірити в будь-ко́го,
Хто пояснить, навіщо то було потрібно.
Та, мабуть, і в тому вже нема потреби.
Вже іншим присвячував рядки.
Більш того, було навіть навпаки...
Та не пройшло ні дня без думок про тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870007
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 25.04.2020
Не просто йде, немов пливе у хмарах,
Міс елегантність, грація ... модель!
Мужчини так і тонуть в її чарах ...
І дивний шлейф услід - "La vie est bellе".
Чарівний усміх, сяють щастям очі!
Міцна ж довкола серця цитадель ...
Душа болить ... Це знають тільки ночі ...
Для інших в неї все - la vie est bellе.
Додому прийде, змиє біль і втому,
Життя нову закрутить карусель ...
Відкриє душу світлому полону,
Усупереч всьому - la vie est bellе!
*La vie est belle (ля ві е бель, фр. - "життя прекрасне").
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813877
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 25.04.2020
[b]М. К.[/b]
Я любил тебя, не родившись
В этом теле и в этом времени.
Я любил, когда Бог торопился
Из НИЧТО сотворить Вселенную,
Наспех брызнув солнца меланжем
Между гор скалистых отрогов…
Я любил тебя раньше… даже…
Когда вовсе не было Бога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873087
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 23.04.2020
Тобі писать не можна, а так кортить чомусь,
Життя мене тривожить, згубило свою суть.
Я пишу на папері нечитані слова
Для свого порятунку. А врешті-все дарма….
А пам’ять повертає весь час мене туди,
Де ми удвох з тобою, де знов цвітуть сади,
Баранчики із хвилі на морі лопотять
І очі! Ті, що поряд, так звабливо горять..
Ці очі…карі краплі. В них все моє, моє!
За них віддати можна усе, що в мене є,
За них не страшно навіть по лезу в пекло йти,
Аби не загубити, аби уберегти….
Але… Банальна гордість, скрипляча, як мара,
Потворними вустами нашіптує слова:
-Дивись, він не кохає, якби кохав, повір-
Боровся би за тебе, як лютий хижий звір!
Чекати не хотілось, а ти й не поспішав.
Кричало моє серце до тебе у віршах:
-Давай ми будем разом, здолаєм долі шлях!
Та був ти не готовий ходити у зятях...
Поволі день кружляє незмінний, як завжди,
І сіра ніч зірками притрушує сліди.
Я знов тебе зустріну хіба в своїх думках,
Чи вимолю у Бога побачить нас у снах.
Тобі писать не можна. А все ж я напишу!
В глибокому проваллі я гордість залишу.
Я знаю, не вернеться все те, що було, ні.
Та карі твої очі так манять вдалині…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873115
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 23.04.2020
Сьогодні день народження Шекспіра,
Тож написати хочу я сонет,
Бо надихнув мене Шекспір-поет,
І його муза романтична, щира.
Люблю я дуже гратися в слова,
Та ці слова і мною люблять грати,
Одвічні у душі моїй дебати,
Від всіх цих рим вже пухне голова.
Та все це неймовірно душетлінно,
Не хочу за життя оцінки "два",
Тож все в собі зміню я докорінно.
Я вірю в те що будуть ще дива,
Й настане час, коли я неодмінно
Пограю з кимось в інші вже слова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873144
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 23.04.2020
що протиставиш ти зараз холодним стінам квартир?
дивно, що ми помітили ізоляцію тільки нині,
коли всі набуті зв'язки обірвано, хто мені ти?
вічнозелена цятка на мапі сумної країни.
ти, що впустила мене без квитка у загальний вагон,
ти, що навчила любити, відкинувши зайвий сумнів,
не забувай свою дивну музику, свій вогонь,
не загубися у світі п'яниць, шарлатанів і дурнів.
не забувай мого доторку в шумі чужих голосів,
не загуби мене у собі навмисно чи випадково.
ніби навколо багато яскравих людей та богів,
а як заплющиш очі - то бачиш тільки себе самого.
все, що ми будували окремо, залишиться назавжди,
тихо стоятиме в пам'яті, ніби проситиме милість.
хай неможливо поїхати ні звідси, ані сюди,
я не забуду ім'я твоє, хоч би як не хотілось.
P.S. Спогади - це розкидане нами каміння, яке ми ніяк не зберемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873137
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 23.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2020
[i][b]Как хочется глядеть в твои глаза!
Чтоб всё в них отражалось боль и радость!
И все твои «хочу» и все «нельзя»,
И муки ожиданья, страсти сладость!
Как хочется в глазах твоих тонуть!
Любимым, нежным взглядом наслаждаться!
Смотреть в твои глаза и в них уснуть!
И каждый день лишь с ними просыпаться!
Как хочется, чтоб любящий твой взгляд
Согрел меня, теплом своим укрыл,
Не дал вернуться из мечты назад!
Чтоб никогда меня не отпустил!
…Но, к сожаленью, это лишь мечты!
В глаза другие нынче смотришь ты.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872882
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Складність формувань.
Простота форм.
Відхилення від шаблону
Одразу ж іменується браком.
Циклічність процесів.
Конвеєрна мрія.
Масове виробництво клонів
Призведе до гуманістичного краху.
Корозія основи знань.
Віру можна у хром.
При написанні постулатів
Варто спиратись на раціональність.
АбсентОві компреси.
М'яка лоботомія.
Монахи в білих халатах
Замінять лобові на кістки гральні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872874
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Кашель в платок - я вижу на нем маки,
Алым пятном там проявилась кровь.
Моя болезнь зовётся ханахаки* -
Или неразделённая любовь.
Я чувствую внутри пожар. О, Боже!
И маки прорастают возле сердца.
Финал давно понятен был, но все же...
От этого мне никуда не деться.
Цветы внутри смогла я полюбить,
И клумбу в лёгких завела любя.
Вот-вот они должны меня убить...
Ты помни, что цвету я для тебя!
* Ханахаки — редкая человеческая мифическая болезнь, при которой больной откашливает цветы из-за неразделенной любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872668
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 19.04.2020
Ми і так всі думками заражені,
І свідомістю зовсім не зрілі.
Ми проблемами перевантажені,
І всі тонемо у божевіллі.
Ми вбираємо всю інформацію
Не вдягаючи респіраторів,
Глузд втрачаючи і власну рацію
Від екранних транквілізаторів.
Є у паніці тільки розруха,
Ось порада вам не із газет:
«Не лице закривайте, а вуха,
І на час відімкніть інтернет!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868344
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 19.04.2020
о музо! ти, як рідна мати,
то б'єш, то гладиш по щоці.
ти бачиш? вірш. гайда читати,
як пишуть справжні фахівці!
а я сяк-так прошкандибаю
добу вечірнього життя,
та сяду там, на небокраю,
мов будда сміху й каяття:
о, синя! в небі, що на ньому
три у сімнадцятому ступені зірок,
де навіть бог виконує свій необхідний урок,
щоб панувати у світі по-розумному все, по-новому
– десь я був там корисним болтом:
сонце шалено крутилося, мов колесо без механізму,
місяць курив, мов замислений сом,
закіптюжену люльку антропоцентризму;
світила писали закон по воді,
і ось вже тоді
співаючи пісню на 17 нот,
всі ваші 17 чеснот,
мов одна зірка, сяяли:
як обрані твори в 17 томах,
як епос про похід 17 комах
за море на туреччину. повзе уперта жужелиця,
розвідують незнаний простір вусики.
так ваші коси сяють вкружлиця,
і по гілках стрибають зелено-хвацькі трусики:
вони про те, як в листі повітряні кроти
чи риють лабіринти-коридори,
чи пишуть екзальтовані до вічности листи,
хай і собі на горе.
а ви регочете. – то ви
чи великодні дзвони?
хаха! замріяний, лови
ще й яблуко червоне!
і знов стрибаєте по вишні:
не вір словам, село!
моє становище – горішнє,
щоб весело було.
вони, як Досвідчений, Усик і Трусик,
обговорюють план на завтрашній день.
я бачив ще й четвертого: хлопчик-манюпусик,
що вистрибує з рук і вислизає з кишень.
та зараз – ці двоє. вже третій побіг
світ за очі мабуть по пиво.
– ну, панство? як жити, коли кривий ріг
продовжує правити криво?
– продовжує? фе, заявляю протест:
все точиться, все проминає.
мальтійський чи кельтський – однаково хрест
на наше майбутнє лягає
пудовою тінню! хто легший і швидший,
відкрутиться і розжиріє;
а цей, весь прозорий і впень таємничий,
наважиться, та не посміє.
оце такі плани. минуло вікно,
вже й ції навік розминулися двоє. –
дозвольте ж піднести цей келих, і зно
– а пчхи – вас посвятить в великі герої!
за творами хлєбнікова та псевдоняма:
"сині кайдани" та "настання"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872636
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 19.04.2020
Я захоплююсь людьми з вирваним серцем,
Які продовжують жити стискаючи кулаки.
Нехай вони стануть для нас взірцем,
Взірцем сили, які розірвали кайдани усе-таки.
Що за сила неземна живе в очах?
В очах де так багато болю і самоти.
Потрібно шукати порятунок в самих темних ночах,
Напевно, життя залишить всім присмак гіркоти.
Я захоплююсь людською стійкістю,
Стійкістю людей, які знають, що очікують від життя.
Вони полонили моє серце своєю впевненістю
І тому що не бояться робити нові відкриття.
Для них система - це пусте, брудне слово,
Яке люди використовують, коли нічого не зробили.
Вони будуть іти проти неї принципово
І будуть тими героями, хто її зломили.
Я захоплююсь людьми із зв'язаними руками,
Які в дитинстві залишились самі з собою.
Вони вигризали своє місце в житті муками,
Лиш для того щоб стати щасливою людиною.
Я захоплююся кожним в цьому світі, тому що знаю
Життя нас всіх зламало і подарувало стальні кулаки.
Це світ героїв незламних, я це точно знаю,
А на грудях в нас невидимі, але важливі відзнаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872501
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 18.04.2020
Твоє мовчання, як палючий зорепад
І сліпо озираючись назад.
Без драматизму, не маскарад.
Не здатна я торкнутися твого серця.
Щоб ти нічого не відчув.
Я наче злодій?!
Останній солод твій, палких мелодій.
А може сонце?
-не грію я сповна.
Чи може вітер?!
Лоскочу кожне пасмо, в півтінні я одна…
Коли мене зустрів я пахла медом.
Липневим, сонячним, смачним.
Відверто, вкотре вся істина під пледом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872506
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 18.04.2020
Цінуй її, поки вона твоя,
Хвилюється, ревнує, метушиться.
Цінуй її, поки твоє ім'я
В устах її від ніжності іскриться.
Цілуй її, допоки ще вона
Від губ твоїх і гине, й воскресає,
Запалюй поцілунками серця,
Хай іскра ця між вами не згасає.
Люби її і грішну, і святу,
Капризну, милу, вперту і тендітну,
Люби, люби, люби її таку!
І все найкраще у її душі розквітне.
Лелій її, немов небесний дар,
Якщо вже поселився в її серці,
Бо скільки би ти жінці не віддав,
Від неї все сторицею вернеться.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848042
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 18.04.2020
Непрестанно и смело года гонят жизнью.
Есть ли человек, которого бы не сжигала жажда любви?
Глаза к небу, а сердце к милому.
Полюбила, наперекор всему, тропой заблудилась.
Не почувствовала взаимность, как звёздочка с неба упала, погасла.
Радуга на небе играет, упасть духом не позволяет.
Не знала любви боли, то ощущением и дала волю.
С дуновением ветра, к нему летела, неистовствовала.
Осенью дрожала, как обнаженная ветка,
замирала, грустя ожидала.
Зимой метель мне шептала до боли.
Летом была надеждой согрета.
Но лишь весной, расцветала душа с травой зеленой.
Только сердце бредит, верит, бунтует,
к Вечности склоняется, смиряется.
В счастье годы кажутся днями,
в несчастье же дни, как те года.
Вывод сделала из своего же плача,
не достаточно одной красоты, нужна ещё
и удача.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872381
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020
Она сидит на работе
Не потому, что много.
Она оставаться не против,
Чтоб ждать «смс-ки» от «Бога».
Годами по переписке
Любовь не кончается эта.
Не важны штампы, прописки.
Любовью она согрета.
А дома ей мужа жалко.
Но это совсем другое.
Даст простынь и одеялом
Его без Любви укроет.
Она на счету хорошем.
Ответственейший работник.
Сидит на работе дольше,
Откинувшись на подлокотник:
И льются потоки строчек
О нежности без постели,
О том, что любима очень,
О том, что конец недели.
И в долгие выходные,
И праздники в наказание
С мужем почти чужие.
Ждет она снова свидание.
Летит на работу птицей.
И снова опять по кругу
Будут дрожать ресницы,
Читая строчки от Друга.
И сердце ее на растяжке.
Она принимает таблетки.
Любовь встречает не каждый.
А дважды совсем случай редкий…
14.04.2020 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872375
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020
Печали тебя выбирают, мол, это — наша:
видишь, взгляд у неё погашен, глаз не крашен,
пойдём-ка, потопчемся по щекам, сиганем на грудь —
если и не сломаем, попробуем хоть согнуть.
Ставь жирную точку, открывай окно в чёрную дыру.
Там сейчас пылевая буря, шторм, пепел и всё в дыму.
Документы при вас? Очередь не задерживайте,
выходите по одному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872413
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020
Сонце грає. як веселка
Шле нам промінці
Виграє блакитність неба
Мило на лиці
Промінець переплітає
Всю голубизну.
Ніби в косу заплітає
Стрічку чарівну
Виграє на сонці сміло
Зваблива краса
Колорити все уміло
Додає весна
Ось торкнулась світ тюльпанів
Вже, як маків квіт
Будуть безлічі романів
На багато літ
Тут торкнула ніжним тоном
Стебла та листки
Огорнула милим лоном
Диво- пелюстки
Запалила, ніби зірку
Зваблива весна
Написала смілу збірку
Про свої дива
Ось і казку розповіла,
Друзі, чарівну
Та на крилах полетіла
Дарувать весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872354
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020
І тільки ти завжди поруч зі мною, як зірка,
Серед сотень тисяч людей,
То сяєш м'яко й тихенько, то гримаєш зрідка
Серед сотень ясних очей.
І тільки ти мене ніколи не зрадиш,
Не образиш різко, в біді не залишиш.
І тільки ти корисні дії порадиш
І якусь миттєвість для мене розкришиш.
І тільки ти знаєш про мене усе
І водночас не знаєш нічого,
Не знаєш, куди нас час перенесе.
А я не зроню звуку німого.
І тільки ти мене так ніжно обіймаєш
Завжди, і в світлий день, і темної ночі,
І душу п'янкою теплотою займаєш,
Плетеш речі явні, звичні та пророчі.
І тільки ти мене по-справжньому любиш
Просто за те, що я в тебе є,
Зв'язок зі мною нізащо не погубиш.
І так проймаєш серце моє.
07.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872325
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 17.04.2020
а я не сплю і думаю про нас -
про те, що розділяє і єднає,
про те, як невблаганно плине час,
про те, що є і те, чого немає...
а я не сплю... не йде до мене сон,
пульсує думка, мов набат, у скронях,
і лиш сердець невпинний унісон
несе кохання в зімкнутих долонях
а я не сплю і наші почуття
кладу в прості та неслухняні рими,
вони такі ж, як все моє життя -
банальні, але вперто нескоримі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809101
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 16.04.2020
Так часто починаю думати,
Памятати того, кого ніколи не бачив,
Сумувати за тим, з ким ніколи не розмовляв.
Так часто буває,
Що сумно понад усе,
Що нічого не можна зробити було.
І тоді,коли розумієш, що й не було життя того,
На яке всі так довго чекали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753237
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 16.04.2020
То не поет, хто втратив цінний дар
Закохуватись часто й безнадійно.
Нехай у нього вуса й борода,
Нехай внучата – гронами на шиї,
Нехай його згина радикуліт,
Валяє тиск а чи шпига подагра –
Йому прощає забаганки світ,
Бо ж нових вражень неповторних прагне!
Хай навіть «боєздатність» на нулю
Й зарадити не можуть й сили вишні,
Він заклинання вічне: « Я люблю!» -
На всіх усюдах промовля і пише.
То не поет, хто втратив цінний дар
Закохуватись часто й безнадійно.
Я запевняю – то не є біда,
То є вона – хвороба професійна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872165
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
У доброму ви не шукайте злого.
Навіщо?
Злом,всеодно ж не будете користуватись.
Із доброго плоди збирайте добрі,
А зле хай не народиться,не впізнане ніким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872171
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
[b][i]Розбужу тебе раніше,
Щоб прокинувся скоріше,
Щоб мене встиг обійняти,
І в плече поцілувати.
Тож мені й тобі, мій милий,
Хай дають обійми сили,
Тіла наші підіймають,
До роботи відправляють.
А душа не зна спокою –
Вона лине за тобою!
День займаємось ділами.
Ввечорі вже і тілами
Ми зустрінемося знов.
Може це і є любов?
Може справжнє це кохання,
Коли зранку, мов в останнє,
Ну а ввечері – ніжненько
Обійму тебе, серденько!
[/b][/i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872191
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
Якщо мовчу -
дослу́хайся -
про що,
а не питай:
чому або наві́що.
Мовчання - віще.
Не жалій свічо́к...
Зазеленів листок
на попелищі,
і вітер свище
ближче,
ніж за крок?
Будь вища.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844520
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 15.04.2020
Незнайомка у чорній вуалі – я пройшла повз тебе нечутно
Ти провів мене поглядом дивним та для мене чомусь незабутнім
Я пройшла повз тебе нечутно, лиш торкнувшись злегка плеча
Хвилинна зустріч, миттєвий погляд – поєднали наші серця
Для тебе – лише незнайомка, для мене ти – перехожий,
То чому так довго твій погляд мій сон щоночі тривожив?
Уві сні ти приходив до мене, говорив про щось тривіальне
Та в серці моєму вже розгорався вічний вогонь кохання…
«Так не буває» – ми часто чули, але ж між нами це сталося
До тебе навіть не вірила я, що по вуха ось так закохаюся
Як би там не було, я вірю в одне –у її Величність Долю,
Бо саме вона написала для нас цю чарівну історію!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872186
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
ти встав надто пізно,
йти до школи невчас і не в тему.
кажеш: мамо, будь ласка; вона:
ти ледащо, ти певне становиш
для суспільства велику проблему.
серед своїх однокласників ти невдаха, не біла ворона.
на уроці англійської вчителька забрала твого телефона;
батько застукав з цигаркою – це ще не повний триндець.
каже: ти, синку, дебіл, ти попався, а я молодець.
сам він висмалює 2 довбані пачки за день,
каже: дивись мені в вічі і витягни руки з кишень.
хоче, щоб ти був до нього в усьому подібний,
і не мав би при цьому жодних психічних відхилень,
ще й не брехав, але правда: життя – то не купа лайна,
я вже й забув: я щасливий був би, якби не війна.
кажете, конче здобути рівновагу та спокій в душі;
кажете, вчи свої срані уроки
та пиши босоногі вірші,
лиш надвір не виходь в драних джинсах
без презерватива в кишені.
просто. а без пістолета? без пістолета – треба:
бо, кажуть, озброєних, а також обізнаних,
як і рабів, не пускають до неба.
ти одночасно не вдома й не в школі –
де? ти в автобусі, майже на волі.
мама:
що там за галас, матері вашій трясця?
годі вже діти! тут з вами
неформатованими не матимеш
ні комфорту, ні миру, ні щастя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726836
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 15.04.2020
дуже страшне щось діється в світі:
що ти думаєш про сьогоднішній
ракетно-покаральний удар?
можлива якась катастрофа на геополітичній орбіті,
а нині цвітуть абрикоси, холодно,
хмари на небі, і на душі тягар.
а ти подумай: невже тобі так важко
переробити на щось корисне цю пластикову пляшку,
щоб людям подати приклад, як не втопитись в буденних речах
як-от в злободенних віршиках,
що годилися б для розпалювання груби,
коли б для них посадили, зростили й зрубали дерево,
а потім на паперовій, якраз для того й збудованій, фабриці,
виготовили книжечку для лоскотання твого себелюбства?
ще до речі я чула по радіо:
себелюбці, не вдайтеся до самогубства!
важче було тобі її нести, коли була повна;
а тепер, коли покірна, легковажна та безмовна,
неси її в печеру до пластикового шрека:
той дасть їй другий шанс і навіть друге життя,
й вона, можливо, стане підборами
для фешенебельного взуття,
щоб кожна дорога додому твоя
була недалека,
тобі подякують і жабка
зелененька, й білий лелека,
і ще його лелеки 6 видів збереглося –
всі потребують твого співчуття.
подумай:
хіба не міг би ти зовсім не пити пива
чи мінеральної води?
чи не хотів би ти, щоб я була щаслива,
привітна, спокійна і рада тобі завжди?
та я рада й так. люди знають свої потреби,
бо примотали їх до своїх мізків кілометрами скотчу.
якщо, як ти радиш, я "піду в себе",
виходити вже не схочу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727688
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 15.04.2020
В моем апреле выпал снег
И ты не позвонишь, что б обсудить погоду...
Мне стал далёким самый близкий человек,
И подарил тоскливую свободу.
Я не узнаю больше как ты встретил утро
И не услышу вечером уставший, но любимый голос...
Ты знаешь, без тебя невыносимо трудно,
Я как могла с собой боролась...
Меня нежнее за тебя никто не назовёт
И мне совсем не спиться без твоих "волшебных снов"...
Там где-то в сердце невыносимо так печёт,
А ты ушел, оставив тысячи следов...
И больно от того, что не могу тебя коснуться,
И горько стало мне от сладких поцелуев...
Но не проси простить, назад вернуться,
Мы прошлое уже назад не наколдуем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872056
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 15.04.2020
Назови моїм іменем зірку
Зводь щовечора очі до неба
Крізь безмежну небесну тишу
Я всміхаюся знову до тебе
Не зважай на мою далекість,
На холодність срібно-прозору
Я читаю думки твої з легкістю
Я чую кожнісіньке слово...
Я твоєю радію радістю
І болить мене твоя мука,
І віків неосяжною безвістю
Я тримаю тебе за руку...
Пам'ятай, що десь там, у Всесвіті
Між сузір'ями Козерога і Лева
У тихій нічній безконечності
Я знову чекаю...на тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872055
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 15.04.2020
Memento mori – живи поволі,
ходи поволі, біжи поволі
за те, що бачиш вечірні зорі –
подякуй Богу, подякуй долі!
сховай свій жаль і втамуй тривогу,
і май сміливість – дивись угору
всміхнися сонцю і неба морю
спини печаль, хай відступить горе!
Спіши поволі, біжи поволі, лети поволі,
живи, щоб радість не знала болю
та слухай серце – memento mori!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849880
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 15.04.2020
У вас теж так кожної ночі буває,
Що частиночка душі відмирає?
І кожного ранку з посмішкою на вустах,
Але з мертвим поглядом в очах?
І кожної ночі, ти тихо волаєш:
"ТИ СИЛЬНА, ТИ ВСЕ ПОДОЛАЄШ!
ТИ ЗМОЖЕШ, В ТЕБЕ ВИБОРУ НЕМАЄ!"
Хоча крик і ребра ламає.
В день ти танцюєш, співаєш,
Хоча в середині про допомогу благаєш.
І всі "друзі" аплодують щосили...
"Друзі", які нічого не зробили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871178
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Мамусь, а купи цукерочку
хочу таке велику, полуничну.
Мамусь, я для тебе дістану зірочку
і всю ніч подарую місячну.
Мамо, а приготуй щось смачне
до мене друзі прийдуть.
Мамо, поглянь на небо нічне,
зараз до твоїх ніг зорі впадуть.
Ма, сьогодні не чекай
я буду пізно, а можливо і не прийду.
Ма, ти вже звикай
скоро й взагалі піду.
Ма, та немає в мене часу вільного
я знаю, що впораєшся сама.
Ма, не потрібно крику божевільного
Все я кладу слухавку, мене нема.
Мамо,ти так посивіла
і вигляд у тебе хворобливий.
Мамо, рука твоя закам'яніла,
але дотик досі особливий.
Мамусь, а пам'ятаєш ніч
і зорі, які мали впасти до ніг?
Мамусь, поглянь вже північ
і я досі чую твій сміх.
Мамусь, ти знаєш, що люблю,
хоча рідко це чула від мене.
Мамусь, тепер я кожну ніч на колінах молю,
щоб у вісні обличчя твоє побачити усміхнене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869393
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 14.04.2020
Зорі.
В машині нас двоє
І ми такі суворі.
Швидкість.
Я знаю ти відчув між нами близькість.
Дорога.
В моєму серці невідома тривога.
Погляд.
Ти знаєш я поряд.
Дотик.
Ти тепер мій новий наркотик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868193
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 14.04.2020
Чому ви погоджуєтесь на менше?
Чому ви себе не поважаєте?
А потім в один голос волаєте.
Ви ж, навіть, не живете
Просто існуєте.
Краще так, ніж нічого.
Краще з ним, ніж самій.
Він принесе мені вина ядучого,
А я буду королевой серед змій.
Сьогодні опублікую фото свого голого тіла
І розумну цитатку, яку сама не зрозуміла.
Дуже дивно чому чоловіки ще досі не написали,
Напевно, від цієї краси позавмирали.
Він тобі розкаже про свою машину,
Ну як про свою, про мамину.
Але ти цього ж не знаєш,
Але ти впевнена, що вже кохаєш.
Телефон, подарунок
Але не забувай про нижній поцілунок.
Хочеш більшого, запропонуй щось йому,
Хоча за гроші ти віддасишся будь-кому.
Чому погоджуєтесь на таке життя?
Навколо одні можливості - 21 століття.
Боретесь за фемінізм, не знаючи цього слова..
Що ж з тобою стало, моя чорноброва?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871426
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 14.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2020
Як у дзеркалі заднього виду,
Мої плани, що більш не смію звати мріями,
Зникають. Я не пам'ятаю дороги назад.
І враз:
Я почала розуміти всіх, кому боляче,
Хто злий на світ і свого ближнього,
Хто була доброю чарівницею і раптом стала злою відьмою,
Бо всі кривди мені стали за друзів.
Як самотній пасажир в автобусі,
Чекаю своєї зупинки.
Зникаю. Хоч би помітити себе за ним.
І враз:
Я почала забувати, що таке взаємність,
Що ти відчуваєш, коли на серці спокійно,
Що на світанку легше відпускати,
Бо всі радості мені стали за ворогів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871732
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.04.2020
Заспорили однажды на Голгофе
Туристы из далеких разных стран:
Чей был "Спаситель" – спорят богословы.
Как жаль, что не сказал об этом сам.
И многие его своим считали:
По коже, языку или глазам.
Понятно только то за что распяли,
И растащили славу по церквям.
Не богослов я вовсе, не историк.
Я молча это слушал, не встревал.
Зачем мне с ними долго спорить.
Он русский был и как мы страдал.
Не важно чья досталась людям Вера.
Не нужно на религии делить.
А убивают только тех, кто скажет первым,
Что о Свободе можно говорить!!!
10.04.2020 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871505
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Автобус їхав у світанок.
Тікали тіні навсібіч.
Сполохана зоря остання
На засув закривала ніч.
І фари кліпали спросоння,
Немов повіки випивох,
А ми в півтемному салоні
Були із Вами лише вдвох.
Немов весною щедра гілка
Війнула квітами сповна…
Якась тоненька тепла жилка
Запульсувала поміж нас.
Із кожним словом ближче й ближче
Серця єднала таїна.
Оця розмова ні про віщо
Дорожча тисячі зізнань.
І я молив тихенько Бога,
І мрія стала на крило:
Щоб не скінчалась ця дорога.
І пасажирів не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871281
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Але що то було? Біла магія синьої ночі?
Та, яку ще ніхто не насміливсь позбавити прав?
Хто цю ніжність і вроду, цю істинну звабу жіночу
На шальки терезів проти спраги моєї поклав?
І тоді навпрошки я рвонувся у сіті полону.
Все за мене було – і півтемряви ніжний овал,
Навіть Ваша рука, що на вітрі зуміла схолонуть,
І усі беззмістовні, у сув’язі теплій слова.
Наші янголи, певно, також присягнулися згоді.
Струменіло тепло на стужавілі крила надій…
Подорожні романи, Ви знаєте, нині не в моді.
Та який то роман – лише кола по чистій воді.
І не прагнеться нам ані сповіді, ані спокути,
Ота мить чарівна – уже згадкою за горизонт.
Але чому її все ніяк не вдається забути?
Певно долі дарунки втрачати ніяк не резон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871280
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Милим не будеш через силу,
Як в неї інший в голові.
Бо він для неї те світило,
Що розчинилося в крові…
Ти не будуй собі ілюзій,
Рана життєва заживе.
Як сам на сам, а не в окрузі,
Тебе коханим назове…
І ти тоді впізнаєш щастя,
Її рука в твоїй руці.
Приймете вдвох своє причастя,
І одягнуть на вас вінці.
І так удвох за руки взявшись,
Пройдете весь життєвий шлях.
Не просто жити закохавшись…
Лети допоки вільний птах.
Коли окріпнуть твої крила,
Ти станеш власником плодів,
Тебе побачать, як світило,
То милим станеш ти тоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871198
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2020
Ты знаешь,все было не зря
Те поцелуи, танцы и страсти,
И когда предавали друг друга любя,
И когда рушился мир мой на части.
Ты мне свободу обрести помогла,
Разбив стены бетонные, сорвала все шоры
Я благодарен тебе навсегда
За твою страсть, за все твои споры.
Так странно, я себя научился прощать
Знаешь, теперь все простить наверно сумею
Ты подарила мне Благодать
Бросить? Нет. Ты будешь моею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870622
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Не довіряйте ніколи словам,
Не вірте в суворість розлуки,
Щось може не тут і не там,
Торкнулись, розбіглися руки …
Повірте її очам,
Але поспішайте, це ж миті,
В очах – це не тут і не там,
Бо очі – світи не відкриті …
Втонув, утопився, ну що ж,
Надії і мрії розбиті,
І просиш ще раз: потривож,
Я ж прошу не роки, а миті …
Не бачу, не чую цей світ,
Живу у окремому світі,
Ходитиму світом мов кіт
В якомусь нічному лахмітті …
А потім трапляється мить,
Забути яку неможливо,
І знову потужно болить,
І знову ти віриш у диво …
І очі … і знову правдиво,
І знову до болю щемить,
Шукаю негоду чи зливу,
Щоб свою пожежу тушить …
Та раптом уже передумав,
Дарма, що палаєш увесь,
Ці очі – світи, а не тюрми,
Вони зовсім поруч, не Десь …
Не можеш ти світ той вхопити,
Не можеш стиснути в кулак,
Ти можеш ці очі любити,
І ти молодець , якщо так …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870838
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Ця весна стала для нас останньою.
Стала холодною, нежданою, ранньою...
Стала болючою і геть незвичайною,
Стала для мене і тебе останньою.
Любов оголяється ніжною вірністю,
Оголяється тільки перед привітністю,
Оголяється щиро і з гідністю.
Любов помирає із вірністю.
І серце горить не згораючи,
І сльози течуть не зсихаючи,
Сонце палить не згасаючи,
Кохання іде не вмираючи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870878
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Я вас любила. Я любила вас.
А ви все віддалялися від мене,
Гасили моє дихання шалене
Байдужістю своєю повсякчас.
Я вас любила, й віддано колись,
Як любить море чайка срібнокрила,
Земля після морозу дух Ярила,
Пташина по дощі безхмарну вись.
Я вас носила, як яйце-райце,
На королівський трон вас підносила.
А ви… нещадно рвали мої крила.
Хіба ж ви знали, як боліло це?
Любила вас, як моречко Дунай.
Пливла до вас, та ви були бездійні.
І стихли пісні звуки мелодійні
Любові обірвалася струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864122
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 05.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2020
Как я ни вглядываюсь вдаль –
Вперед, назад – ни зги не видно.
Листки срывает календарь,
Летят года со свистом мимо…
И вечным путником ж/д
Я ощущаюсь в жизни этой:
Я сел в вагон - не знаю где,
А где сойду –
кто даст ответ мне?
И вечно влажное бельё,
И проводница полусонна,
И место верхнее моё
В купе холодного вагона…
А я смотрю издалека,
Себя в окошке желтом вижу –
Хотел уехать, но никак:
То дальше я, то ближе, ближе…
Мечусь я вроде по стране
В купе холодного вагона,
Но от себя не скрыться мне:
От перегона к перегону
Я убегаю и гонюсь,
Я догоняю и скрываюсь…
Во мне бурлит весельем грусть,
Во мне тоска моя взвывает…
Я убегаю и гонюсь…
А силы тают, тают, тают…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870043
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 03.04.2020
Взагалі ти помічаєш людей,
Що здавалось вже набридли тобі,
Що шукаєш відпочинку від них
І повз вух пускаєш нудні розмови?
Трохи маєш щодо цього ідей,
Чи загинули в мирській боротьбі
Й за стіною егоїзму вже стих
Той до ближнього твій голос любові?..
Це питання ожило лиш тепер,
Коли ти на самоті вдалині,
Коли темінь, холоди і сніги
Огорнули тебе й тиснуть до болю
Час спиняється у вічність химер,
Почуваєшся на самому дні,
Де нема слідів людської ноги
І так хочеться в суспільства неволю!..
В руки вгризлося нервове кермо
Серце злякане сховалось кудись
Ти чіпляєшся за звук приймача,
Що охрип уже на гучності повній
Самота уже не скарб, а — ярмо
Всі думки в одну суцільну сплелись
І надії розгорілась свіча
Не всередині уже, а назовні
В грудях стрибнуло, а ось і вогні!
Теплі, жовті, довгожданні, живі
Справа, зліва виринають з пітьми...
Кіт пухнастий по узбіччю дрібцює,
Скільки ж радощів приніс він мені,
Ніби хміль пішов по всій голові!
І нарешті вже не я, а вже ми!
Так завжди — хто втратив, той і цінує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870405
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Будь ласка вибачте, за те, що я любила!
Будь ласка вибачте, що вами жила,
що тихо плакала, коли на вас чекала,
за щастя, що в душі плекала...
За те, що ображалась без причини,
за намальовані майбутнього картини...
За сміх, за радість і за сили,
що їх у мене ви вложили.
Я прошу, вибачте будь ласка,
для мене все це було, наче казка.
Та в казці залишитись не зуміла...
Пробачте, що кохати вас не вміла.
Наталія Кухта-Жмовка 30.03.03 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870393
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Я не брехатиму, без тебе проживу,
І зможу дихати, і серце буде битись.
Зап'ю водою в грудях жаливУ,
І це, повір, зовсім не гордовитість.
Як завше, питиму я свій ранковий чай,
Такий гарячий, щоб зігріти руки,
Самотньо, тихо, ну то й що ж? Нехай!
Хіба в житті аж так важливі звуки?
Колись, можливо, музику ввімкну,
Пісні, які вважали ми своїми ...
Всі спогади про нас я загорну
Десь між рядків, у несміливі рими.
Із часом знов зайду на твій фейсбук,
Передивлюсь твої пости, світлини,
Без болю пригадаю ніжність рук,
Які мене горнули, мов дитину ...
Передивлюсь, але не напишу,
Не наберу твій номер телефону.
Бачу, живий! Ну що ж, я теж живу!
Як було важко, не скажу нікому ....
Без тебе проживу, і віднайду в собі
Простих частинок щастя міріади
І всі рядки, написані тобі,
Я витягну нарешті із шухляди.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870383
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Сліди на снігу, не ціловані сонцем,
Залишає актор, що зіграть не зумів в твоїй долі.
Він ішов,завмиравши на кожному кроці,
Він чекав, що залишиш йому всі ті ролі.
Ти могла б. Ти ж хотіла зіграти у Щастя.
І сценарій життя ти у серці собі написала.
Репетиції... Рухи... Ніжний крок, щоб не впасти. -
А сценарій-то - інший. Ти не знала. Не знала.
Інше завтра. Інші спогади будуть.
Інше літо зустріне тебе у обійми.
Ти це знала - а просто не хотіла вірити.
І душа полетіла над прозаїчною вічність прірви.
Як же так? - Той сценарій лежить на поличці.
Ти читаєш його перед сном...
Він - не спогади, він - твоя звичка
У спектаклі, що зветься "експромт".
Ну а той, ідеальний, - "кохання"? -
Це вже фільм від не знятих акторів.
Пів-щасливе життя - це чекання,
Щоб зіграти колись твою долю.
22:59 06.01.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233427
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 02.04.2020
* * *
Тісними вулицями ходить
широкий світ твоїх думок.
А де ж подівся миру голуб?
Чому навколо лиш пісок?
Бреде у рваному лахмітті
Пустельник з свічкою в руках...
Ні, це не свічка - його серце
Освітлює йому цей шлях.
Цей битий шлях з проваллями й ярами,
що обсипається.. за кроком крок...
Долаючи піщані гори,
Провалюється знов в пісок.
Та серце не веде в провалля.
Й сліпець, довірившись йому,
не буде спраглим у пустелі
І знайде голуба в раю...
автор Наталія Кухта-Жмовка 04.02.03 р.
Художник Юрій Цапок
картина "Мандри"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870227
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eW5Y-88fnTo[/youtube]
Пустий зажурений вокзал,
Давно вже поїзд відійшов.
У котрий раз її він ждав,
Колись загублену любов.
Сидів без квітів в темноті,
Зажура поруч нього сіла.
Весна цвіте, як і тоді.
Вже скільки весен пролетіло!
Думки птахами знову линуть,
В далеку теплу ту весну.
Не зупинити часоплину,
Приходять часто, як із сну.
Неначе поряд знову чує,
Що тихо голос промовля:
( Весна та до сих пір квітує)
Не забувай мене,- летить здаля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870315
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Дві посестри зі мною у путі:
Надія й мрія, виплекані Богом.
Вони – це подруги мої в моїм житті,
Що повнять душу світлом і любов’ю,
Це сутність і мого, й твого життя,
Як альфа і омега існування,
Без них нема в людини майбуття,
Як і життя без вірного кохання.
Надії й мрії – в кожного свої.
Життя без них приречене до страти,
Без них не бути щастю у сім’ї,
Ні сіяти без них, ані збирати!
30.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870160
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 01.04.2020
Пусті розмови,
Під місячне с'яйво,
Про час забувають місцями,
В серці смуток,
Один з них явно без тями,
Відволікають,
Такі собі мелодрами,
Що в них на думці?,
Напевне від алкоголю все
В тумані ,трави в сечі,
Огидно дивитись на ці,
Начебто закохані пари,
Майбутні сім'ї,
В них постійні чвари,
Їхні друзі зібрались,
Початок невдалий,
Фальшивий сміх,
Забуті батьки вдома,
Під випарами печалі,
Виникає питання,
Що буде далі?,
Гнітючий кінець -
Так і не використане жало,
Чи здоровий розум пробитий,
Зрадницьким кинжалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870217
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Тупі фрази,вдавання,ганьба,
Огидно!
Кожного дня, спіткає, невпинно!
Бажання поринути за ширму.
Пролити світло в розум,
Хіба ж це ефективно
Скоріш не продуктивно, марно!,
Згодом,оманно!
Огида наростає,
Моя сутність навколо,
Тільки ображає,
Від завданного болю,
Про своє, існування забуває,
Таж ніхто про неї за стільки часу не згадає.
Тихенько, в кутку,
На своєму розладнаному інструменті,
Для всіх зіграє,
Пронизлививй звук, їх навіки покарає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870219
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Закриті штори ,
Запах свічки із ваніллю
В екрані море
Останні краплі в ванну з сіллю
А за вікном так ніжно
Дрібненький дощик моросить
Ти знай -для мене це так втішно
Цього в природи лиш просить
Зірвусь ,босоніж вибіжу з квартири
В одній сорочечці тонкій
Я ступлю кроків десь чотири,
Асфальт прогрітий і жорсткий
Ловлю губами краплі з неба
Сприймаю їх таких живих
Все ...кращого не треба
Як лід тону у почуттях нових
Ти підійдеш до мене тихо- тихо
І піднесеш в руках лате
Бо ти моє кохане лихо
А я буду і є твоє ! ❤️
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870161
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 01.04.2020
Ні, я тебе не забув!!!
І у лоні свого серця
Взяв дверцята на засув
Щоб хтось лишній не приперся
Заселю промінчик в очі
Щоб світилися завжди
Сни, щоб снилися пророчі
Світ сміявся навкруги
Щастя любить тишину
Так говорять мудрі люди
Все ж кохання на кону
А щасливих Бог не судить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870159
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 01.04.2020
Цей березневий дощ вже зовсім недоречний.
Виття самотніх площ і вулиць, повних зречень.
Шугає вітер злий, по вікнах барабанить
І сніг із рук завій спішить зліпити банер.
Слугує березіль останній день свій грішний,
Новини звідусіль погрожують невтішні.
Свинцеві хмари знов стулилися у змові.
Чимало злих розмов і чоботи – гумові.
За сонцем загляда похнюплене довкілля,
Лиш приспана біда виходить на похмілля.
Зігрій, Світило, світ промінням золотистим,
Даруй щасливих літ на мирнім тлі барвистім.
У свій останній день глумиться сірий марець,
Щоб випустить із жмень усі зимові чвари.
Вбере красу- весну в рожеве ніжний квітень,
В сукеночку рясну – із сонечка і квітів.
Плекаємо міцну надію в день прийдешній,
Пробудишся зі сну – надворі квітень, перший.
31 березня 2020
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870158
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 01.04.2020
У кузню Смерть з'явилася раптово:
- Поправ косу! - до коваля.
- Що? Вже пора? Я не готовий...
Бо ще зробить хотів би для...
- Ще не кінець, все набагато гірше!
- А що зробити, ти кажи?
- Поправ косу! Щоби косила ліпше!
- Ну, це я можу. Підожди!
А потім що? Молитися? Збирати речі?
Я вперше, знаєш, що та як...
- Ти ось про що! Ха-ха! - здригнулись плечі:
Сміялась Смерть, коваль закляк.
- Не за тобою! Принесла ось своє...
- То я живий! Іще не вмер...
- Тобі видніше... Як здоров'я твоє?
- Здоровим був я до тепер...
- Ну той живи! Працюй, трудися!
- Сказати легко... Ти сідай, не стій!
- Та заспокойся! Не трусися!
Про мене й і думати не смій!
Косу Коваль оглянув вправно -
Роботи десь хвилин на чверть
Та дерев'яними руками правив плавно
Не поспішав, бо поряд Смерть
Коли тягнути далі вже було не сила,
Сказав - Смертельна зброя ось твоя!
Подумать, скільки ти життів скосила...
- То зброя? Хто скосила ? Я?
Я ні одну людину в світі не убила.
У світі одне одного вбиваєте лиш ви!
Із за грошей, зі злості, в кого сила
Із заздрощів, з ненависті, з нудьги.
Якщо і цього вам іще замало,
То починаєте кривавую війну
Щоб у містах і селах пусто стало
Мільйони жертв кидають на біду.
І боробьба за владу, за ресурси,
Безжально знищує чужих й своїх.
Тепер, Ковалю, ти у курсі,
Що це ганьба! Великий гріх!
Колись була я молода і мила
З квітками проводжала в інший світ
Спостерігаючи, я сльози лила
Даруючи останній свій привіт.
Та надивилась я за довгі роки
Як люди клято знищують себе.
З жалю і горя втратила я спокій -
Зістарилася тілом. Та душа живе...
- Скажи, якщо косою ти не дієш,
Тоді навіщо так тобі оця коса?
- Ковалю, якже ти не розумієш -
Дорога в Рай травою заросла...
Татьяна Роньшина: https://www.stihi.ru/2016/11/11/11775
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870195
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Для мене ти фортецею була,
Проте ти вміла дарувати крила.
Поруч з тобою мав я два крила
Але фортецю брала лише сила.
Любов ніяку жінка не прийме,
Коли в ній сили і чудес немає.
Коханим назове і обійме,
Коли лиш жінка серцем покохає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870207
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Якщо вслід за сонцем ти підеш, зроби це так,
Як осінь: без марних надій /а вітри відтужать/.
(Оленка Зелена, "Ця осінь в мені")
Рясні дощі обступають тісним півколом,
Все менше сонця, і довше полон ночей.
Так холодно, що, здається, і ти схолола,
І десь подівся вогник твоїх очей.
Вважаєш, що схибив я, і тепер ми квити?
Що трохи розлуки на користь піде мені?
Та час не завжди лікар - він може вбити,
Якщо знайде шпариночку у броні.
Ілюзія смерті: в холодне осіннє місто
Сезонно вповзають химери з важкого сну...
Коли листопад повідносить останнє листя,
Я також піду. З надією на весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624041
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 01.04.2020
Закрите обличчя, зачинені двері,
Затемнені вікна, замазані очі.
Поїсти, поспати, бути не мертвим -
Коннектимось з тамаґочі.
Сто відсотків заряду на ґаджетах -
Нервовій системі розрядка.
Як чхати кожен блоґер покаже нам,
Як митись і в якому порядку.
Чорна маска під чорні кросівки.
Тренди, що скоро вже сплинуть
Скількох втратили і втратимо скільки?
Головне не втратить країну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870131
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Хто ти, хто ти, ти точно знаєш
Далі, далі вже треба йти
Вітер знову шумить стежками
Не відхиляйся від вектру мети
Потім, потім ти часто чуєш
Нащо,нащо тобі мета?
Чи ти точно віриш у себе
Чи без вітру дорога пуста
Змістом, змістом наповни душу
Плином, плином підсилюй час
Хто порушив ту денну тишу
Хто той напис відбив у віках
Що шукаючи-мусиш втратити
Щоб узяти-спочатку віддай
Щоб прийняти у когось прощення;
За дверима не завжди рай
31032020ПРОЩЕННЯ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870127
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Кохання вмирає тихо,
або ж галасливо б'ється.
Шукає собі куточок
в кімнаті її душі.
І знаєш, єдине прикро,
вона вже не так сміється...
Та, мабуть, на ступінь вища,
тримає тяжкий важіль.
Віднині відверті поруч,
а інші, не так цікаво...
Довіру втрачає слово,
бо скільки довкола слів?!
Кохання вмирає тихо...
Хоч, певне, не в тому справа.
Вона цінувала спокій...
А вогник поволі тлів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870094
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Коронавірус ,ти жорстокий, брате !
Не забирай життя людські ,
Тож не тобі здається обирати
Чи жити нам чи ні ?…..
Прийшов неначе грім з ясного неба,
Розсіяв біль і пустоту…
Цього ми не чекали, такого нам не треба.
Тепер людина -звір що загнаний в пітьму.
Так, знаєм ми багато в чому винні
Ти дав нам зрозуміти ,але хватить!
І згортуватися не те що хочем- а повинні!
Так ,кожен з нас тепер відплатить
Всесвітня проблема в нежданну годину,
Завдання надто глобальне.
Зробити з людини –ЛЮДИНУ,
Видовище узагалі не карнавальне!
Ми переможем, до болю цього хочемо.
Повернемось на звичне собі місце.
Давай один одному допоможемо
Щоб не почути вже про вірус більше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870162
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Якщо -- без амбіцій, все значно простіше,
моя недоладо, невизнаний вірше.
Не буде пояснень, не зринуть дебати,
і два читачі – це вже навіть багато.
Серця мають різну взаємовмістимість,
саме співчуття нам дається, як милість
(так сказано було покійним поетом*
задовго до бурних часів Інтернету).
Зависни, хвилино, не зраджуй уваги,
хистка моя кладко, тримай рівновагу.
Як добра дитина, з роками сильніше
люби мене щиро, невизнаний вірше.
*Ф.І.Тютчев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870064
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Цей вірус - страшне божевілля,
життя поглинає людей...
І страх не зника...І моління,-
іде із землі до небес...
Болить за людей і за рідних,
живем у окрузі тривог...
Байдужість лякає до згуби,
надіємось чує нас Бог...
І тиша, й неспокій в окрузі,
і смертю повітря фурчить...
Зеніту досягла напруга,
а людям всім хочеться жить...
І темінь ночей знов лякає,
і ранки невтішні і дні...
І що буде далі не знає,-
Ніхто на цій грішній землі...
Весна лиш людей надихає,
і квітів її аромат...
І чуються вітру зітхання
від Сходу до самих Карпат...
Нам сили всі треба зібрати,
і стиснути нерви в "кулак",
щоб цей корновірус здолати,
і буде тоді все гаразд...
На себе надіємось й Бога,
молитви йому всі несем,
щоб вірус зійшов із дороги,
у правді тоді заживем...
Не треба нам більш божевілля,
повірим собі й небесам...
В нас вистачить волі й терпіння,
не збить нас з путі вірусам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870124
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Природа звикла бути в рівновазі!
Цей стан, людство повинно берегти!
Та зраджує воно усі закони,
Відтак відповідальність настає.
Наслідком цього є лише страждання,
Нові уроки крові та смертей,
Війни та вірусів важке випробування,
Криза століття... бідність всіх людей.
Суть бідності лежить в нерозумінні
Простих, давно описаних, речей.
Які нам предки залишили на камінні -
Колиску мудрості в свідомості людей!
Письмо говорить про важливість рівноваги
Природи, людства, всіх навколишніх речей,
Співіснування та великої поваги,
Розумне виховання всіх дітей!
Нам треба швидко вчитись того вміння,
Слідувать правилам сумлінного життя,
Згідно законів густо сіяти повагу,
Яку пожне в майбутньому дитя!
Борчук Сергій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870123
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Набридло чути вже від дорогих людей
Слова дешеві, сповнені лиш болю,
Не бачити нічого в глибині очей,
А на руці ніж знову пише кров'ю.
Вже від думок розколюється голова,
Не треба слів, порожніх обіцянок,
Мовчання часто каже більше ніж слова -
Заповнюю цю тишу дзвоном склянок.
Та все одно у темряві твій силует
Щоночі бачу, ходить коло мене,
Думки, мов не мої, складаються в сонет,
А ті рядки записую на вени.
Та слів не вистачить, щоб описати біль,
Коли вже ніж летить, а твоє серце - ціль.
31.03.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870065
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Зневіра і любов - проста життєва суміш,
Хто пив її, той зайвого не п'є,
Хто без очікувань любити й жити буде,
Той і віддавшись отримає своє.
Любов бо в нас, і часу не багато,
І наше право любити без вимог,
Життя своє на страх не витрачати,
Й пусту зневіру змінити на любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793000
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 29.03.2020
Мої коти не люблять твоїх собак,
Твої закони не розуміють моїх правил.
Твої газети не читають моїх казок,
Мої гноми не дружать з твоїми тролями.
Але мої рядки знаходять шлях до твого серця,
І жодна їжа не допоможе, шлунок не стане на заваді.
Але моя осінь ніжно переходить в твою зиму,
І кожний День подяки, кожне Різдво мають сенс.
Твої посмішки не бачать моїх сліз,
Мої планети не рухаються твоєю орбітою.
Мої яблука не ростуть в твоїх печерах,
Твої актори не знайомі з моїми героями.
Але твої закони знають, як здійснити мої мрії,
І всім страхам знаходяться пояснення.
Але твої ранки знають, як звільнити мої думки з полону ночі,
І не важливо, що там коїться за вікном.
І немає значення те, що ми жителі різних світів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853254
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 29.03.2020
Ти міцно спиш, мені вже час вставати.
Світанок знову теплий і легкий.
Думки про тебе як усі зібрати?
Солодка кава, смак очікувань терпкий.
Ти міцно спиш, мовчиш мені на вухо,
Лиш за вікном щебечуть солов'ї,
І пахне цим весняним, свіжим духом.
Цілуй цілуй Цілуй її...
Ти міцно спиш, мені вже час вставати.
Твоя душа в безмежних небесах.
Навіть птахи не здатні так кохати,
Щоб крилами долати вітру страх.
11.02.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868846
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 29.03.2020
Погляд переповнений зневаги,
Знаки долі повні нових надій.
Сита по горло байдужістю,
А ти продовжуєш мене кормити надалі.
Любити тебе
Стає так складно.
Легше ненавидіти –
Очі нарешті бачать світ навколо,
Кров у венах повертається до свого звичного ритму.
Тебе недостатньо.
Так мало в моїй реальності.
А я собі нічия
І водночас полонянка такого циніка, як ти.
Любити тебе
Стає настільки неправильно.
Краще ненавидіти –
Серце не сильно болить,
Думки тривожні не так голосно шепочуть вночі.
Простіше ненавидіти –
Немає сенсу усміхатись без причини,
Немає сил любити тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869854
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020
Вісімнадцяте літо.
Блукаю світом.
І шукаю себе
У відлунні чужих життів.
То душа заховає
Білим, лагідним цвітом,
То в очах загорять
Кілька чорних рядків.
Вісімнадцяте літо.
Забути б осінь,
Що з трьох років фарбує
У серці зелені листки.
Ці моменти весни,
Усміхнутись іще раз
Просять ,
Та болить моє тіло,
тріщать затверділі кістки .
Вісімнадцяте літо.
Згадав, як сміятись,
Навіть в дні, коли ріже
колючий, холодний сніг.
Вже неначе забув
Час,
коли не хотів прокидатись,
Коли сльози рікою
тікали до втомлених ніг.
26.02.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869832
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020
У житті маю мрію і нею живу,
Бо надія вмирає остання.
Ти мені натягнула життя тятиву,
Моя доленько, зіронько рання.
Щось змінити не в силі, напевно не час,
Коли хмари снують в небі синім.
Я любив і люблю, і любитиму Вас,
Поки чую «курли» журавлині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869820
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020
***
Ти цілував її губи так,
Наче ніколи не цілував.
Ти вивчав її душу,
Наче ніколи не знав.
Але ж ти знав все,
І зраджував раз за разом,
Сприймав любов її, як прикрасу.
***
Сходами вниз,
Ти летиш у прірву,
Якщо захочеш,
Руку допомоги подам,
Але ніколи з тобою не залишусь.
youtube: https://www.youtube.com/watch?v=8DNvPszcvb8
instagram: https://www.instagram.com/stihi_miraaremag/?hl=ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869804
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020
Я не хочу засинати, коли ти десь там далеко
І не живеш в моїй безкінечній уяві.
Ти жодного разу навіть не наснився мені.
І завжди...
Все чорне: твої жарти, музика і одяг.
І сьогодні...
Все чорне: мої думки, руки і туфлі.
Я так намагалась, щоб просто все втратити,
Але ти сказав, що це немає значення.*
Ти такий правильний, і тепер я відчуваю себе клаптиком пазлу.
І завжди...
Все прозоре: мої сльози, душа, будь-яка моя закоханість.
І сьогодні...
Все прозоре: твій погляд, голос, ці почуття.
Твої слова такі гострі, що я відчуваю себе шматком м'яса.
Все так неправильно, що, здається, я виходжу за рамки можливого.
Я п'ю каву, хоч це може нашкодити здоров'ю, посеред ночі.
Але, якщо тебе це не турбує, (знаю, що так і є)
То я теж почну розбивати усі вікна.*
І сьогодні світ у твоїх кольорах,
Сьогодні світ такий, як ти.
* відсилка до пісні «In the end» – Linkin Park.
* використано в контексті Теорії розбитих вікон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869776
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2020
Може годі?! Пафосу повно у твоїх словах!
Забирай ті наобіцяні золоті гори собі!
Гірко чути твої виправдання, мене охоплює страх.
Не було ніякого кохання, тільки розпач наяву, а в снах...
А в снах ми досі удвох,
Ніби і не було ніякої брехні і зради,
Підсвідомо сама веду в думці епілог,
Сама прикладаю , цим сіль до свіжої рани.
Хотілось би , то сльози заважають.
Сказати, та не слухають уста,
Нічого , всіх хоча б раз у житті зраджують і покидають.
Тримайся люба , ти така не одна.
Гірко ? Так , це розплата за солодкі миті,
Боляче? За радісні дні
От тепер у світі треба за все платити
Безоплатно щасливою бути уві сні.
Чому все так, за що таке падіння?
Почуття розтоптані в калюжі сліз
За політ твій , за твоє терпіння,
Лиш чутно на сходовій клітинці скрип його валіз..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412335
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 28.03.2020
Ти думаєш чи буде щось по іншому?
Що доля якось зверне в інший бік?
А я не думаю про це вже більше,
Змирилася і доживаю вік.
Одного дня розбилась моя мрія
І я її зібрати не змогла.
За вітром в полі я її розвіяла
І зовсім не тому щоб проросла.
Впустились руки... все якось змінилося,
Життя, за звичкою, струмочком потекло...
В душі ні радості, ні смутку не лишилося,
Та і душі немовби не було...
І день як день... а ніч лягла примарою
Замучив відчай в передчУтті страху...
Немов й жила, та не була коханою
Своє ж кохання віддала на страту.
18. 03. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869699
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020
Вечір. Темними коридорами ходять наші тіні.
Від стіни, до якої я зараз притуляюсь і до протилежної,
Від вікна, оточеного світлом сусіднього будинку, і до мене.
А о півночі стає ще таємничіше...
Вечір. Темними коридорами грають наші тіні.
І ми поруч з ними ходимо в темряві, шукаємо когось, щоб зіштовхнутися,
І ми разом з ними торкаємось сердець одне одного.
А під ранок про все забуваєм...
Ранок. Туманна осінь прокрадається в наші коридори.
Ми зустрічаємось поглядами, наші тіні – тілами,
Ми мовчимо і стримуємо вуста, наші тіні кричать.
А ввечері неважливо...
Ранок. Холодна осінь розбиває наші вікна.
Злість керує сонними серцями, а тіні бояться,
Байдужість отримує владу і це вже не вечір, тіні тікають.
А тіні хочуть грати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869446
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 28.03.2020
Бувають повними і бідними столи, взуті щасливі люди є і босі, життя складається не з днів, які пройшли, а з тих що пам»ятаються і досі! Швидко біжать, летять у справах дні, у роздумах проходять темні ночі, в житті не тільки танці і пісні, і не лише від щастя блищать очі! Хвилюють долі доньок і синів, так хочеться щоб все було безхмарно, життя складається не з тих, що пройшли, днів, а тих, що нам запам»ятались гарно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869680
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020
В цей день тобі співали квіти,
І усміхалася трава,
І ніс до тебе теплий вітер,
Мої закохані слова.
Стрічались злітні смуги, люди,
Перемовлялись літаки.
Між нами ж – пролягли Бермуди,
Геть не на відстані руки.
Не знав я достеменно, де ти,
Чи ти відчула слів тепло,
Лиш знав, що на оцій планеті,
Як ти, такої не було…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869686
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020
У пахощах хмелю, у святощах неба скляного,
У гордій, поважній, суворій морській самоті,
В сльозинах роси на суцвіттях нарцису стрункого
Лунка його пісня хрестила хребти золоті.
Він травам гірським розчісував гриви хвилясті,
Від хижого лісу ховав рудоносих зайчат,
Він затінком пестив грифонів у мурах скелястих,
Вітри цілував крізь щілини зоряних врат.
Де полум'ям вершниць небесних його колісниця зоріла,
Сріблястий пастух зорегривих коней випасав.
Їх крила багрянцем ранкового сонця горіли,
А подих ночами пустельних вовків напував.
Коли Аштарет сивочола вбиралась у шати тремтливі
І танцем прудким будила струмки від снігів
Баский ватажок гутірку провадив грайливу - Борей-жеребець ґрунти розпашілі святив.
Кохалась душа його в чистих, прозорих джерелах,
Плелося мереживом золото кленів старих
І в пестощах спокою, в тихій, медовій оселі
Він мудрості вчив дітлахів вередливих своїх.
Там храм був і мир, де стріла його в землю впивалась,
Де злодія лисом вуста його чесні рекли,
І з трепетом серце юнацьке в обіймах ласкавих стискалось,
І ніби щитом нездоланним кохані слова берегли.
Не знала земля його крові гарячого смаку,
І брязкіт мечів не будив лісових королів,
Аж поки в іскристім, гарячім, немовби вогненім серпанку
Непроханий Гість до кордонів святих не забрів.
Зустрів той Чаклунку столітню, що мешкала в дубі сухому,
Вклонився низенько, поклав срібняка їй до ніг,
Улесливо мовив: "На долю мені молодому
повідайте, тітонько, де живе маг-лісовик?
Я десять світів обійшов, чесноти усі відспівавши,
Обличчя у камені чорнім за чвари земні ув'язнив.
Плебеєм і паном був, спокою в серці шукавши,
І йду я туди, де ще рід мій не весь ізогнив.
Хто князь цього світу, хто душу пропащу злікує?
І з рук моїх змиє гарячий багрянець вини.
Коли цю билину про долю гірку він почує,
Чи зможе прощéння і прихисток дати мені?
"На стежці чужій домівку кохану не стрінеш,
І сповідь твоя не зітре нечестивих думок.
Ти годен убити? Ти списа вогненого кинеш?
Та пам'ять про тебе згодиться лише як урок.
Чужинцем ти став не для долі своєї скрутної.
Не вбивством, грабунком чи зрадницьким срібним пером.
Отець твій і сповідь, і суд справедливий - це Совість.
І втративши честь, перед Нею ти вдариш чолом."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868607
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 28.03.2020
На перехрестях тішиться марево біле,
шукає заквітчані голі міста.
Про щось мандрівні силуети сурмили,
та хто їх почує, п'ятьох з-поміж ста...
Затихли перèспіви, горем повінчані,
фрейліни гутірки жваво ведуть.
Мости розрослися і, в камінь увічнені,
сиві піїти оди шкребуть.
Місто прощалось з імлистим обрієм,
площі сховалися в темних шинках.
Знову десь сурми гукали стурбовано,
й знову не чув їх поснулий страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868732
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 28.03.2020
Я дівчинка на випадок.
На випадок депресії,
для сесії, агресії
та низхідної прогресії.
Продай мене хасиду
за надлишкового стиду,
флюїду, пестициду
та курвогеноциду.
Злиденна королева -
собака в шкурі лева,
я бестія вогнева,
стіна твоя сталева.
І шкода, що для тебе
не янгол я із неба.
Слізлива і безлика,
лиш дівчинка на випадок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869524
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020
Клетки рвутся кристаллами льда -
Вечной жизни не получилось.
Лед ведь просто, по сути, вода,
Что внезапно остановилась.
Клетки стонут звуками труб,
Медных труб и огня, и воды.
Жизнь из сумок, из кожи и шуб
Дешевеет и тают следы.
Клетки плачут, пытаясь дышать,
Захлебнувшись бумажной важностью.
Клеткам просто не нужно мешать,
Портя мир своей многоэтажностью.
Клетки рвутся кристаллами льда
В криокамерах трусов в пижамах.
Лед ведь просто, по сути, вода,
Только смерть - не в болезнях и шрамах.
Смерть - граница. Не лгите, ваш лед
Не утопит вас в вашей причине.
Но, куда мне, я лишь черный кот,
Перешедший дорогу мужчине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869494
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 26.03.2020
* * *
Лінивий грішник у мені говорить:
– Як добре, що якийсь там карантин…
Вже може православний і католик
В неділю кілометри в храм не йти…
А совість протестує і говорить:
– Ти краще лінь відправ на карантин…
Який ти православний чи католик,
Якщо не хочеш в Життєдайне йти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869505
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 26.03.2020
Мені казали, що я загадкова,
Що наче добра, а потім сувора,
Що погляд такий, мов планує втечу,
І що зазвичай я пливу проти течій.
Мені кричали, що я ніколи
Не зможу почати нового знову,
І те, що я не прошу ні в кого
Підтримки і сил у важку дорогу.
Мене лякали "тобі не личить
триматись так, наче це не калічить"
Що ніби ти не біжиш за часом,
Який малює обличчя старшим.
Мені приписали, що я закрита
І що мій сміх - це реакція скритна
І те, що я вмію відмовляти
На запит виграти, коли треба програти.
Мені казали, а я сперечалась,
Що мати здібності це ще замало,
Що дія важче ранить за слово
Достатньо разу, якщо й випадково.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869238
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 25.03.2020
На столі лежить блокнот з усіма ненаписаними віршами,
Ти можеш його розірвати й звільнити мене.
В шафі вісить мій одяг,
Ти можеш викинути його й залишити мене на одинці з правдою.
Безжалісно ти нищив все, що належало мені,
Без печалі в очах казав, що я зайва,
Так відверто й чесно ти дав знати, що не згадуватимеш мене після всього.
Під ліжком заховані мої таємниці,
Відкрий їх, я хочу, щоб ти знав мене до кісток.
До стіни прикована моя душа,
Звільни її, вона мучилась тут довгі дні.
Безрезультатно я руйнувала всі стіни, що розділяли нас.
Так брехала й самонавіювалась, думала ти повіриш,
Віддавала свободу, думала зрозумієш.
Коридором ходить моє кохання,
Знищ його, воно не має права на існування.
Вулицями блукає мої розум і совість,
Знайди і поверни їх мені.
Було б так чудово все забути, але...
Я пам'ятатиму цей запах цигарок, який ти намагався приховати одекалоном.
Я збережу той підсніжник - символ мого мовчання.
Я викарбую на серці твоє ім'я.
Знаю, цього разу так просто мені все не минеться.
Наша історія не скінчиться й через п'ять років.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847228
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 24.03.2020
~1~
За вікном на неї дивився єдиний друг, який насправді не знав, який вона має вигляд. Лише там, за вікном, він допомагав їй насправді не розуміючи жодного її слова і потреб. Лише там... Він був лише там, був недосяжним. Він був дощем.
Нічні вогні прибережного містечка, у суміші з дощем, робили світ однією незрозумілою мозаїкою. Тільки вона її розуміла, тільки вона могла розгледіти у цьому хаосі сусідній будинок, в якому досі у декількох квартирах горіло світло, столітній дуб, біля якого стояла молода дівчина під парасолькою, напевно, чекаючи на когось. Вона бачила все, навіть своє бліде та невиразне відображення обличчя, яке викликало одну лише огиду. Це світле волосся, ці світлі очі й така ж шкіра – все це було чуже, наче не вона дивилася у вікно, а хтось зовсім інший. Таке відчуття її не покидало останній рік, відколи все змінилося.
Скільки разів вона проклинала той день, усе своє життя, але легше так і не стало. Вина була тільки її і більше нічия. Це через неї.
Біль, совість, що неочікувано прокинулась, зрадницькі сльози – все це прийшло після того зловісного дня.
Рівно рік вона мешкала в маленькій квартирі увесь час чекаючи. Чого? Вона сама не знала. Просто чекала, ховалася від світу, який завдав болю, який вона зрадила своєю боягузливістю і гордістю. А гордість – це гріх. Все ж вона не була святою. Хоча... Дитинство – це єдина пора, коли святість у ній була присутня. Але як і усе на світі, закінчилося... дитинство закінчилося.
"Як це низько, підкорятися власній тіні", – думала дівчина, але нічого низького тут не було, тому що вона була своєю тінню. Вона підкорялася собі, власному голосу.
Вона могла довго так стояти і чекати, доки в сусідньому будинку повністю згасне світло, а дівчина під старим деревом дочекається когось, тому що їй не було чого втрачати. Стрілки на годиннику давно для неї зупинились, а місяці в календарі перетворилися в один нескінченний день.
Схопивши руками краї підвіконня, вона без вагань залізла на нього. Сівши так, щоб тілу було комфортно, вона витягла з кишені старих джинсів телефон. Занадто малий ріст дозволяв це зробити. Ще рік тому, вона ніколи б цього не зробила б, ніколи не дозволила б собі робити такий необдуманий крок, який зрушив би усю її репутацію нанівець. А її вона домагалася собі цілих сім років. Але зараз у неї не було нічого, тому і турбуватися не було про що. Вже кілька місяців, як телебачення та радіо мовчало про колишню зірку.
– Хочеш поговорити? – раптом почула вона свій же голос з розмитого відображення вікна.
"Ти втрачаєш голову", – проговорив внутрішній голос.
– Так, – відповіла вона на своє ж питання.
–Тоді... відповідай на мої запитання.
Вона промовчала. Вона думала.
– Ти вважала себе колись в житті щасливою?
"Що ти робиш?" – здавалося внутрішній голос закотив очі й пішов від неї, залишивши на одинці з відображенням.
– Так.
– Коли це було?
– В дитинстві.
– А зараз ти відчуваєш щастя в серці?
– Зараз там тільки темрява і пустота.
– Чому ти була щаслива? В чому ти бачила щастя?
– Я мала батьків, подругу, кішку. Я його бачила в усьому: ранок, вечір, осінь, холод, нова книга.
– Коли ти вперше заплакала?
– Навіщо ти запитуєш?
– Просто мені цікаво, чи пам'ятаєш ти, а то я забула. Але це немає значення. Скажи, ти була впевнена у своєму щасті?
– На той час – так. Я знала, що батьки мене люблять і ніколи не залишать, подруга мене не зрадить, тому що ми з нею із одного кола. Ми з нею були тими, з кого всі знущалися і кого називали невдахами. А кішка... вона ніколи б не розповіла мої таємниці.
– Але цьому прийшов кінець?
– Так, я все втратила. В усьому винна я...
– Коли ти подорослішала?
– Коли побачила білку, – у зображенні вікна не було помітно всього того, що коїлося на зовні, але одне можна було помітити без сумніву - усмішку...
– Розкажи.
– То була осінь, – доторкнувшись до телефону, що лежав поруч, вона почала розповідати водночас повертаючись в далеке минуле. – Я не відвідувала школу, тому що хворіла другий тиждень. Батьки були у відрядженні, тому я жила сама... Я підстерігала ту білку вже давно. Вона жила в дуплі старого дуба, біля мого вікна. Щодня я чекала моменту, коли вона вилізе зі свого будиночку і я її зловлю... Та мить настала. Я зловила маленьку тваринку і стисла у руках, але відразу відпустила... – зараз, замість усмішки у вікно можна було розгледіти прозору сльозу, яка скотилася з її щоки.
– Чому ж ти її відпустила?
– Злякалася... Я злякалася, що завдала їй шкоди, що їй стало боляче. Я поставила себе на її місце. Що сталося як би мене стисли і не відпускали б. Ні... Я не хотіла бути на її місці. А скількох людей стискують так, як я її тоді? Скількох людей змушують робити те чого ви не хочуть, тому що вони потрапили в чиїсь руки, стали маріонеткою?..
– Саме тоді ти вирішила стати грінпісцем?
– Так. В ту мить я хотіла захищати усіх беззахисних, тих хто потребує допомогу. Навіть, якщо це просто тварини. Адже вони також заслуговують любов... Але зараз це...
– Хочеш повернутися в минуле?
– Воно минуло...
– Але не пам'ять про нього.
– Ні! – закричала дівчина і швидко поглянула на двері в кінці кімнати.
– Гаразд, тільки не кричи. Як забажаєш...
Запала тиша на кілька секунд.
– Хочеш, я тобі допоможу?
- Ніхто не в змозі мені допомогти, бо ніхто не знає мого болю.
– Ти помиляєшся. Я – твоя тінь. Я все знаю про твій біль.
– Так, що ж ти скажеш робити?
– Напиши йому...
– Кому?
– Ти прекрасно знаєш. – непомітно вона сама заділа одну з болючих тем минулого, яка досі не забулася.
– Як це допоможе? – дівчина зробила серйозний вираз обличчя і змінила позу в якій сиділа.
– Він зараз не той, кого ти знала в дитинстві. Зараз він для тебе незнайома людина, а незнайомцям краще всього довірити свою таємницю. Вони її не викриють, тому що вони не знають тебе, як і ти їх... До того ж, ти досі пам'ятаєш номер його квартири і поштової скриньки.
~2~
В кімнаті панувала смертельна тиша. Але було дещо набагато страшніше за неї – темрява. Вона з кожною новою миттю самотності поїдала все своїм бездушним поглядом.
– І що ми будемо робити? – промовило до дівчини відображення в дзеркалі, що дивилося на неї поглядом рудої лиси, яка щось затіяла.
– Не ми, а я, – поклавши дзеркало на стіл, вона розвернулася на стільці в протилежну сторону кімнати, де ріс великий фікус.
– Чому? – наче образилось відображення, хоча вона знала, що те з неї так глузує. – Ми ж обоє це затіяли. Точніше ти, тому що я зникаю і з'являюсь, а ти постійно існуєш.
– Про що я йому напишу? – склавши руки на грудях, запитала дівчина не відвертаючи погляду від зеленої рослини.
– Про небо, море, зорі... про любов врешті-решт.
– Я божеволію! – шепотом закричала вона.
– А хто тебе змушував замуровувати себе в цій клітці?
Проігнорувавши свої ж слова, дівчина повернула до столу і увімкнувши стару лампу дістала з шафки зошита з ручкою.
"Просто напиши. Невже це так тяжко. От побачиш, тобі стане легше!" – промовляло щось всередині неї.
Як тільки ручка опинилась в неї у руці, вона почала трястися.
– Що я роблю? – запитала дівчина у себе, але відповіді не було. Тінь мовчала, внутрішній голос мовчав. Вона була сама на сам. Все вирішувала вона і тільки вона.
Сльоза скотилася по щоці і впала на білий листок паперу, залишивши мокрий слід. На тому ж місці вона розпочала писати...
Перед тим, як почати виливати свою душу на папір, вона думала, довго думала...
Ні, вона знала, що писати, але вона не знала, як це написати. Як зробити так, щоб він зрозумів це з декількох слів, так, щоб він зрозумів хто це. Але у цьому не було сенсу, тому що... вона цього не знала.
Тим часом за вікном, свої права у ночі переймав світанок. Нічні ліхтарі один за одним блякли, світло в нових квартирах з'являлося з кожною хвилиною, а птахи починали співати свою звичну ранкову симфонію. Дерева в парках та на вулицях розцвітали з новою силою після вечірньої зливи. Це був початок весни...
Для кожного вона повинна була принести щось своє, те що потрібно було, те що належало тільки тій людині. Комусь потрібне було тепло, іншому не вистачало любові. Але тому, кому доля вже все це подарувала, весна готувала випробування- дощі, бурі, вітер. Цій дівчині, весна також дещо приготувала...
За ці декілька хвилин, що настав світанок, її душа була вилита разом зі старою таємницею на папір:
"Не знаю, чи коли не- будь відчував, чи знав і просто вдавав, що не бачиш... але я більше не можу приховувати, хоч все й минуло. Мене змусили...
Я вчиняю, як остання дурепа на світі, думаючи, що стане легше. Знаю, жалітиму... Тому ніколи не згадувати усі ці й наступні слова, я просто їх забуватиму...
Я тебе любила..."
"... не згадувати усі ці й наступні слова..." Вона прекрасно знала, що згадуватиме, знала, що саме через це не спатиме темними ночами. Але все ж вона це зробила...
– Задоволена? Я це зробила, – піднявши голову до стелі мовила дівчина.
- Так-так. А тепер все це потрібно закінчити, – пролунав медовий голос із дзеркала. – Відправ це.
– Декілька слів, які нічого не коштують?
– Ти ж завжди цього хотіла... Коли була дитиною.
Від свого ж голосу вона заплющила очі. Який же він був бридкий, чужий, нікчемний.
– Але його ж любили мільйони, – прочитавши думки мовила тінь, що переселилася з дзеркала на протилежну стіну. Тепер вона здавалася страшною, наче нічний кошмар.
– Тільки не я.
– Ти відвела мене від теми, – здогадалася тінь і її очі налилися злістю.
Дівчина знала- це страшно, але боятися не було сенсу, тому що це її власна тінь, тож якщо вона наважиться її вбити, це не буде боляче.
– А як же Кейсі? – знову прочитала думки тінь. – Якщо я тебе вб'ю, вона стане сиротою.
– Чому ти зі мною розмовляєш?! – не в змозі більше стримуватися пошепки викрикнула дівчина зі скочивши з стільчика. – Зараз світанок! Зникни! – не дочекавшись відповіді, вона швидко підбігла до вікна і відкрила штори, щоб ранкові промені осяяли кімнату. І сталося диво. Тінь зникла...
***
Вийшовши тихо з квартири, дівчина направилася до сусідніх дверей. Зупинившись перед ними і набравши повні груди повітря, вона натиснула на дзвінок.
– Це ти Астрід!? Не очікувала тебе побачити, – здивовано та з краплею розчарування промовила набагато молодша від неї дівчина, відчинивши двері.
– Вибач, якщо потурбувала, – почала вона, але та її перебила.
– Ні-ні, заходь, – взявши Астрід за руку, дівчина потягла її в середину квартири.
Її звали Роуз. Вона була єдиною людиною, яка не відвернулася від дівчини, коли її життя руйнувалося на крихти...
Вони познайомились у притулку для тварин, де працювала Роуз. На той час Астрід не була всесвітньо відомою співачкою, а Роуз була ще дитиною. Дівчинка відразу впізнала у ній початківця і віднеслась до неї без будь-якої поваги, тому вважала усіх людей, які були пов'язані так чи інакше з шоу-бізнесом хворими. Але знайомство з цією дівчиною перевернуло усі її сподівання. Астрід не була схожою на усіх тих гламурних фіф з модних журналів, чи ще на когось, вона була справжньою, зі своїм власним серцем, а не з пустою коробкою. У неї була квітка, а не бур'ян. Тоді Роуз допомогла вибрати дівчині маленьке щеня- друга для неї. Та на жаль того друга вже давно немає поміж них, але залишилась інша дружба, яка не зруйнувалась навіть тоді, коли Астрід вступила в гру з життям, в гру з самою собою...
– Ти на когось чекаєш? – зупинившись серед дверей кухні запитала Астрід. Весь стіл був заставлений різноманітними стравами, а на плиті кипіли каструлі.
– Так, – оглянувшись, наче щойно все це побачила промовила Роуз. – До мене сьогодні приїжджає старший брат. Ми не бачились декілька років. Тепер він мешкатиме у нашому місті, за декілька кварталів звідси.
– Невже? – присівши на стілець, мовила дівчина. Раптом вона забула, чому прийшла до подруги і про те, що вона затіяла разом з тінню. Вона наче перенеслася в минуле, в ті дні, коли вони разом могли просидіти на цій кухні до ночі розмовляючи просто так, без потреби.
– Гаразд, – як тільки щоки налилися червоною фарбою, подруга продовжила.- Джон також прийде. Я хочу познайомити його з братом... А ти чому завітала до мене? – раптом запитала вона і повернула своє обличчя, яке усе було в ластовинні, до дівчини.
– Я? – в мить вся ілюзія зникла і Астрід знову була тут в цьому світі, в цій реальності. Вона не збиралася розповідати правди і просити допомоги, тому зараз, в цю мить вона була зайва, непотрібна.
– Ти хотіла, щоб я посиділа з Кейсі? Так, я можу. Вона мені не буде заважати. Ти ж знаєш, я завжди допоможу, коли потрібно... А хочеш, залишся з нами? – запропонувала Роуз.
– Ні-ні. Я буду зайвою. – запротестувала та, водночас піднімаючись з-за столу. Дівчина не розуміла, чому Роуз завжди допомагала їй і підтримувала у тяжкі миті, адже вона ніколи не допомогла їй... Їхні відносини не можна було назвати навіть дружбою.
"Ти прекрасно бачиш – у неї й так багато проблем, а тут ще й ти", – нагадав про себе внутрішній голос.
– Я тебе познайомлю з братом, – але Астрід вже встигла дійти до кінця кімнати.
– Я іншим разом зайду...
– Ну гаразд, – погодилась подруга і також встала, щоб провести Астрід. – Тільки ж не забудь... Ми й так останнім часом рідко бачимося.
***
– Це погана була ідея, – сповзаючи по стіні під'їзду говорила до себе Астрід.
– Чому ж погана? – почувся голос тіні і раптом її силует з'явився на протилежній стіні. Від свого становища Астрід застогнала.
– Іди звідси... Прошу, залиш мене.
– Гаразд. Але коли ти зайдеш в квартиру заглянь до своєї кімнати і зверни увагу на стіл.
Раптом почулися кроки внизу сходів та чиясь розмова. Астрід побачила, як тінь напружилася і в ту ж мить розвіялась, наче пил...
~3~
Минуло декілька днів... Слова, які Астрід написала того вечора зникли разом з папірцем. Ось про що тоді казала тінь, коли просила поглянути на стіл. Але вона навіть не намагалася їх шукати, вона просто їх забула, наче то була гра... А серце? Чи могло воно забути минуле, забути те через, що колись розбивалось об скелі? Ні...
Сьогодні був похмурий день, тому дівчина увесь час сиділа на підвіконні дивлячись в одне місце, поза вікном- на сірий парк, що з кожною миттю огортали хмари. День був сірим, життя було сірим, усе пофарбувалось в цей колір...
"Буде дощ", – подумала вона і зістрибнула зі свого місця.
Раптом пролунав дзвінок у двері. Астрід ні на кого не чекала цього дня, тому на всякий випадок закрила на замок двері в сусідню кімнату.
Перш, ніж відчинити, дівчина зупинилась. Її змусив насторожитися занадто знайомий запах одеколону, що доносився зовні квартири.
– Не може бути! – вигукнула нялякано десь позаду тінь, але дівчина вже відчинила.
Першим, що в'їлося в очі були квіти – білі троянди. Все було зрозуміло. Це він. Якщо білі- він.
– Чого тобі? – не піднімаючи очей, запитала дівчина.
– Не скажеш навіть "привіт"? – відповів до болю знайомий чоловічий голос.
– У цьому немає потреби, – наважилась вона поглянути на нього і злісно кинула слова у повітря. Обпершись на двері, вона продовжила: – Так чому ти заявився через рік, а не через століття? Я ж знаю, ти прийшов не пробачення просити.
– Можливо спочатку запросиш мене в свій дім, а потім ми все обговоримо? – сказав він тим голосом через, який колись Астрід готова була померти. Але тільки не зараз і не в цю мить.
– Ну заходь, – відкривши повністю двері пробурмотіла дівчина.
– До речі, це тобі, – він простягнув їй букет квітів.
"Потім викину", – подумала вона і повела чоловіка на кухню.
– А можливо нам повернутися до нього? – нагадала про себе тінь, але дівчина знову її проігнорувала.
"А тобі потім дам прочухана..."
***
– Я тебе слухаю, – промовила Астрід, як тільки хлопець присів. Сама ж вона, не поспішала сідати думаючи, чим швидше це все скінчиться, тим краще.
– Я тут подумав, – почав він склавши руки на столі. – ...і вирішив. Як це правильно сказати...
"Ти що, нервуєшся?" – здивувалася подумки Астрід і сама того не помітила, як посміхнулася. Але це була не та посмішка, якою колись вона зачарувати. Ні. У цій посмішці ховалося велике зло і помста.
– ... Нам потрібно помиритися, – як можна м'якіше промовив він.
– Що?! – не розуміла дівчина сенсу його слів і тому почала майже кричати. – Ти це кажеш через цілий рік? А про що ти думав, коли виставив мене на посміховисько ледве не на весь світ?! Чим ти думав, коли робив на мене ставку в покері разом зі своїми дружками? Чим думав, коли залишив мене без даху над головою? Чим?.. – вивільнившись від слів, що хотіли зірватися уст давно, Астрід поглянула на хлопця. У цьому погляді була одна лише ненависть і жодної краплі людської душі.
– На тобі також є немала частка вини, – почав хлопець, наче не помічаючи стану дівчини. – Ти була на дев'ятому місяці, коли ми розійшлися. Ти вбила нашу дитину... – Якби Астрід не знала б його, вона повірила б цим словам. Але вона знала цю брехню, знала цю маску, знала цю людину.
– Якби я залишила її, вона померла б, – дівчина ледве стримувала сльози. – Без їжі, ліків, дому... Хіба вона могла б вижити? І це – через тебе. Ти залишив мене дому, ти її залишив дому... А там вона має усе, – вказала вона пальцем в небо. – А зараз іди звідси..
– Але...
– Іди! – закричала Астрід і вказала йому на вихід. – Негайно!
***
Відкривши тихо двері, Астрід увійшла в кімнату, яка на перший погляд, нічим не відрізнялася від будь-якою спальні за винятком своїх малих розмірів та деяких дитячих іграшок, що були розставлені біля вікна. Дівчина тихо, на носочках підійшла до ліжка де спала ще зовсім маленька дитина – її донька.
Так. Вона йому збрехала. Рік тому, коли він зруйнував її життя, вона йому збрехала, щоб захистити маленьке життя, від свого минулого і теперішнього. Саме тоді вона відмовилась від свого колишнього життя, заради нового життя. Заради того, щоб Кейсі ніколи не дізналася, що її мати в минулому була відомою співачкою, а її псевдонім знала уся країна та за її межами.
Зараз Астрід майже забула про все те, що колись для неї мало велике значення. Дорогі машини, вілли, щомісячні концерти- саме це відділило її від родини, якої тепер вона не має...
Колись, в далекому дитинстві, вона просила в свого янгола- хранителя:
– Якщо в майбутньому я дуже сильно зазнаюся, захворію на зіркову хворобу, стану егоїсткою та лицеміркою... провчи мене... провчи мене янголе, кинь мене з небес на землю, так, щоб я забула про багатство і згадала про все, що маю зараз...
Це прохання янгол здійснив, хоч це й було жорстоко... Дівчина втратила одразу все- сім'ю, друзів та кар'єру. Але окрім цього він відкрив її очі на майже нареченого, який тепер також просто минуле.
Все ж, в безвихідній ситуації Астрід не опинилася завдяки Роуз, яка увесь час допомагала дівчині, навіть коли та була "зіркою".
***
Астрід тихо прилягла на ліжко, де спала її донька і обережно обійнявши її, заснула теж...
На дворі був глибокий вечір, глибший за будь-яке море чи океан. Він наче поглинав все навколо, забираючи усі маленькі промені світла: від старих вуличних ліхтарів, до маленьких нічних кафе. Навіть зорі на небі в цей вечір не сяяли, а місяць настільки був тонкий, що майже просвітлювався. Сьогодні вечором і усією ніччю хотіла володіти тінь. Але вона не могла потурбувати сон Астрід з Кейсі...
***
Наступного ранку на папері були написані нові слова, які призначалися для людини, про яку зараз Астрід нічого не знала.
"Ні, не любов це була...
Невже тоді, багато років тому, я могла когось любити? Ні!
Дитина... Вона ще не в змозі відрізнити любов від невідомо чого. Вона думає, що знає все, не знаючи цього великого світу.
Тією дитиною була я..."
Вона писала про дитячу закоханість, а думала про справжнє кохання...
~4~
Здалеку виднілися білі паруси корабля, що повільним ходом плив на північ. Ще мить і він зникне з обрію, як і сонце, ще мить і блакитна вода потемніє. Хмари на небі повільно пливли у напрямку до сонця, наче білі пушинки. Ні. Вони були рожевими. А зараз червоні. Вони змінювались кожної миті. Ось... вже й зник корабель...
Астрід стояла на жовтому піску дивлячись далеко за хвилі, туди де щойно виднівся корабель. Її думки були чисті, білосніжні. Вона ні про що не думала, вона просто дивилася.
Раптом позаду почулися дитячі голоси: "Наздоганяй!" та веселий дівочий сміх, що перемішувався зі швидкими хлопчачими кроками по піску.
Дівчина не обернулася, але помітила, як вода до берега прибула ще на декілька метрів ближче. Зараз її ніг майже торкалися хвилі. Ще мить і ноги будуть мокрими. Саме цього вона і чекала. Чекала, коли вода торкнувшись її, забере усе, що турбує і не дає спокійно спати ночами, усе те, що не може відійти в минуле, але повинне...
Декілька днів тому Астрід розповіла Роуз про візит колишнього нареченого. Та їй порадила не зважати на нього, тому що він минуле, а минуле вона вже давно повинна була відпустити. Тому потрібно просто жити далі і не оглядатися на свої колишні помилки, адже інколи вони приносять, як результат, щастя. У її випадку – це Кейсі.
Але розмова з дівчиною не допомогла Астрід. Впавши у депресію, вона перестала їсти, спати і просто сиділа на підвіконні годинами.
Роуз не могла на це спокійно дивитися і тому вирішила заручитися допомогою старшого брата, який працював психологом. Вона надіялася, що він зможе їй допомогти.
Озвучивши це подрузі, дівчина думала, що та відмовить, але на диво Астрід погодилась...
І ось, зараз Астрід стоїть біля моря в очікуванні Ендрю- старшого брата Роуз. Дівчина сама захотіла тут зустрітися, тому що море здавалося їй єдиним, де хтось зможе її зрозуміти без будь-яких слів та пояснень. А цього вона потребувала найбільше.
Дівчина навмисне прийшла раніше, щоб побути на самоті. Але це їй не вдалося, тому що ввечері людей біля моря багато, особливо дітей. Ось, знову почувся дитячий веселий сміх та крики. В ту мить вона згадала про Кейсі, яка залишилася з Роуз. На даний час, вона була єдиним променем щастя у житті.
Як тільки в руці затремтіли від вітру листки паперу, Астрід згадала про ще три листи, які написала декілька днів тому і, які збиралася викинути в воду разом з іншими листами. Вона вирішила востаннє перечитати їх перед тим, як віддати воді на вічний спокій.
"А я тебе любила ще до того, як мої почуття пробудилися не на жарт. Але тоді все це було лише симпатія. Коли ж вдруге моє серце вирішило погратися, випробувати мене, я відчула першу в житті закоханість. Водночас, таку прекрасну і болючу...
Я досі не знаю як це сталось... Як в одну мить твоє ім'я на чужиш вустах змушувало мене червоніти, а один твій силует в темному коридорі школи – став сенсом усього життя."
"Слова, що злітали з твоїх вуст відбирали у мене віру, тому інколи мені хотілося розчавити твоє серце у своїх руках. Я думала так ти побачиш мене, серед інших."
"Думаю ти знав, як мене називали у школі всі учні, адже ці слова лунали по всіх коридорах щодня. До мене зверталися"Hi little girl!". Якщо ти не знаєш досі чому... Це не через мій малий ріст, хоча він також грає тут невеличку роль. Ні. Просто я найкраще з усіх учнів у школі знала іноземні мови. На той час, саме цим я відрізнялась від усіх інших. Інколи можна було чути й слова "Salut petite fille!", "Hallo kleines Mädchen!" або ж навіть "Hei pikku tyttö!". Це мене не ображало, навпаки, мені подобалося таке звертання однолітків до мене, тому що завдяки цьому я відчувала себе особливою. Хоч потім і забула про це. Але я завжди залишалася маленькою дівчинкою, навіть зараз я є нею. І не важливо, якщо це лише в душі, і не важливо, що від тебе я цих слів ніколи не чула..."
Завдяки останнім словам, Астрід захотіла відчути себе тією маленькою дівчинкою, що колись. Вона захотіла забути про всі проблеми дорослого життя, про дивну самотність разом з тінню. Їй захотілося хоча б в одному слові повернути час назад. Але оскільки це не можливо, вона вирішила поєднати минуле з теперішнім. Саме тому, коли дівчина розмовляла перед зустріччю з Ендрю, вона попросила його гукнути її саме на одне з тих звертань, коли вони зустрінуться біля моря. Чому? Вона обіцяла йому про це розповісти потім...
– Час, – прошепотіла Астрід і зрушила з місця. Підійшовши, як найближче до води, вона обережно присіла на пісок і викинула листки паперу на хвилі. Всі листки поплили по воді далі і лише один здійнявшись у повітря десь полетів.
Піднявшись, дівчина озирнулась навколо, але крім багатьох людей нічого не побачила.
На морі з'явився новий корабель, а старий маяк неподалік засвітив свій ліхтар, який повинен був цієї ночі вказувати шлях усім морським суднам.
Тим часом серце Астрід щось відчувало, адже воно почало відстукувати дивний ритм, який не був схожий на жодну пісню дівчини. Схоже і воно знало про наближення змін у життя своєї хазяйки..
– Hi little girl! – почула у себе за спиною Астрід чоловічий голос і відчула, як чиясь рука опинилась у неї на плечі...
[i]Кінець[/i]
[i]2017[/i]
В житті кожного, без перебільшень, є були і будуть невдачі, помилки, чорні смуги. Але всі ми напевно чули слова: за чорною смугою завжди приходить біла. І це правда, адже скільки в наших життях не було б невдач, вони зажди закінчуються, хоч і приходять потім знову. Але потрібно пам'ятати, що навіть чорні смуги мають своє значення у нашому житті, тому що вони дають нам урок.
А минуле... Його потрібно навчитися відпускати, але не забувати. Бо там ми залишили те, що робило нас щасливими- сім'ю, друзів, перше кохання, мрії. Там ми мали все, що потребували. Але й тут – зараз, життя не зупиняється на невдачах, а йде вперед.
І все ж поговоріть зі своєю тінню. Раптом, вона дасть підказку в складній ситуації. Раптом вона просто зараз за вами, просто зараз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843166
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 22.03.2020
До осені лишилось 165 днів, 10 годин і 35 хвилин,
До тебе зосталось дев'ятнадцять кроків коридором від кімнати до кухні,
До здійснення мрії потрібно почекати ще деякий час.
Ще кілька падінь і я знову стоятиму рівно.
До осені лишилось шість місяців,
До тебе зосталось оминути сусідню кімнату,
До нової закоханості потрібно забутись.
Ще кілька годин і, можливо, трапиться можливість.
До осені лишилось сотні ненаписаних віршів й листів,
До тебе зосталось ще більше незроблених справ і упереджень,
До пар лишилась якась там година.
Ще тисячі беззоряних ночей і я втрачу всі страхи.
До осені лишилось припинити писати про "когось",
До тебе зосталось одне маленьке слово "привіт",
До кайданів душі я мушу знайти ключі.
Ще трішки самонавійливих думок і все буде добре.
До осені лишилось перемріяти весну і літо,
До тебе зосталась вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844627
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 22.03.2020