Любов Іванова: Вибране

Катерина Собова

Унiверсальне iм'я

Молодий    татусь    вже    зрання
З    подарунками    носився:
В    нього    радісна      подія  –
Син    учора    народився!

Із    дружиною    вже    разом
Стали    думати,    гадати,
Щоб    було    все    за    законом:  
Яке    ім’я    сину    дати?

Дідусі    й    бабусі    хочуть,
Щоб    вчинили    їхню    волю:
Ім’я    внука    зразу    вплине
На    його      життєву      долю.

Враз    церковний    календарик
Баба    Ніна    відшукала,
Щоб    був    Ангел  –  охоронець  –
Тут    сама    вже    слідкувала.

Та    заплуталася    швидко,
Бо    всі      дати    поміняли,
І    тепер    пішла    розбіжність,
Кого    в    свята    називали.

Коля,    Петя,    Вася,    Вітя  -
Це    так    просто    і    банально,
Треба    щось    таке    шукати,  
Щоб    було    оригінально.

Ім’я,      вибране    дитині,
Благородно    щоб    звучало,
В    ситуаціях    життєвих,
Щоб    постійно    виручало!

-Ізяслав!    Це    -    супер!    Браво!  –
 Розсудила    мама    Ліза,-
Де    потрібно    -    буде    Слава,
А    де    вигідно    -    то    Ізя!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000269
дата надходження 06.12.2023
дата закладки 08.12.2023

Валентина Ланевич

Завірюха

Завірюха  лопоче  у  двері,
Дощ  з  морозом  обсіли  вікно.
Забілились  всі  лавки  у  сквері,
На  землі,  теж  своє  полотно.

В  перемішку  і  чорне  і  біле,
Як  те  наше,  буденне  життя.
То  у  радості  й,  наче  стокриле,
То  сльозою  воложить  вуста.

Ну,  а  сніг,  сипле  вниз  по  косому,
Йому  байдуже,  що  є  навкруг.
Накриває  травичку  й  солому,
Де  поля  оминає  ще  плуг.

Де  окопи  і  вирви  чи  міни,
Де  скалічені  гілля  дерев.
Де  тривога,  в  чеканні  на  зміни,
Ув  очах  та  в  душі...Поруч  рев...

Знов  озвалася  залпом  гармата,
Тане  сніг  у  вогні,  що,  як  смерч.
Огризнулась  із  лісу  граната,
Сніг  не  в  змозі  спинити  там  смерть...

Накриває:  тіла,  краплі  крові,
Листя,  квіти,  річки  та  яри.
Робить  ляпку  в  друкованім  слові,
Сипле  й  сипле  донизу  згори.

23.11.23
світлина:  Валентина  Ланевич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999258
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 08.12.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Полiт наживо (децима або еспiнела)

Припудрив  грішну  землю  перший  сніг,
Зима  не  пожаліла  дива.
З  летючих  хмар  -  політ  нажи́во  -
І  сніг  легки́й  -  для  втіх,  хоча  приліг.

Доноситься  бадьорий  сонця  сміх.
Задумлива  лиш  осінь  сива.
Спішить,  спішить  зима  вродлива.

Розкриє  щедро  сніжно-білий  міх,
І  пух  осяде  ніжно  на  поріг.
Хто  інших  радує,  -  навік  щасливий.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000412
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 08.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Осені печаль

Осені  печаль  розгубила  квіти,
В  смутку  вся  душа,  що  в  минулім  літо,
Звабливість  його  поселила  в  серці,
Ноти  чарівні  залишились  в  скерці.

Де  ж  ота  краса,  що  будила  вранці,
Промінь  золотий  на  моїй  фіранці?
І  земне  тепло,  що  так  гріло  тіло,
Серденько  моє  ніжно  тріпотіло.

Співи  солов'їв  у  саду  вже  стихли,
Ноти  гомінкі  до  весни  вже  зникли
Та  в  моїй  душі  тріпотить  надія,
Швидше  б  до  тепла  -  це  найкраща  мрія.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000324
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 08.12.2023

ТАИСИЯ

Волшебная нить.

Я        тебя        потеряла        из        вида.
Между            нами        снега        и        снега…
В        моём        сердце        застряла        обида:
Не        увижу        тебя        никогда….

Я          заботу        твою        не        забуду.
Комплименты        ты        мне        посвящал.
Я        уроки        твои        помнить        буду:
Ты        ошибки        мои        не        прощал.

Мы        с        тобою        красиво        дружили!
Среди        всех        ты        меня        отмечал.
Хоть        на        разных        планетах        мы        жили.
Задушевно          «на        ты»        величал!

Боль        разлуки        в        душе        затаилась…
Наши        чувства        нельзя        возродить…
Мне        как        будто        во      сне        всё        приснилось…
Нас        связала        волшебная        нить…

03.  12.  2023.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000079
дата надходження 03.12.2023
дата закладки 08.12.2023

Ніна Незламна

І взимку… не зламати

Зима    по  окрузі  літала,
Сніг  сірий  й  крупинки  намистом,
 Ледь  мліє,  хоч  смуток  пізнала,
Все  робить  неначе  навмисно,
Вже  й  білі  перини  встеляла.

Зухвалість  зими  ні  до  чого,
І    вітер  затих,  у  дрімоті,
Враз  ненька  відчула  тривогу,
Синочка  несуть,  у  скорботі,
 Вже  квіти  встеляють  дорогу..

 Не  стала  й  синичка  співати,
Юрба  на  колінах,  прощання,
Від  відчаю  стомлена  мати,
Згоріло  в  душі  сподівання,
Що  буде  з  війни  зустрічати.

 О  зимо,  не  будь  ти  сердита,
Достатньо  страждання    і    болю,
Кремлівська  орда  не  добита,
Сини  ж,  нам  виборюють  волю,
На  жаль  ця  проблема    не  змита..

Відвічно  кроваві  потоки,
 В  борні,  незалежність  замати,
Щоб  вижити  впевнені  кроки,
І  дух,    цей  козацький  плекати,
У  спадок,  не  втратити  волю!

Тримаймося,  братці  вкраїнці,
І  взимку  наш  рід  не  зламати,
Дамо  москалям,  ми  гостинців,
Снарядів,  шахедів  на  свято,
Приніс  Миколай  у  ряднинці,
Тож  здатні  катів  подолати!

           07.12.2023р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000345
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 08.12.2023

Амадей

НА ЦІЛУ НІЧ ВОНА МОЯ

На  цілу  ніч  вона  моя,
Чарівна  зіронька  на  небі,
В  цю  ніч  я  твій  і  ти  моя,
І  щастя  більшого  не  треба.

Застане  ранок  нас  обох,
Розійдемось,  неначе  хвилі,
І  знатиме  один  лиш  Бог,
Що  ми  були  такі  щасливі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999509
дата надходження 26.11.2023
дата закладки 08.12.2023

Lana P.

ТРОПІЧНИЙ ДОЩ

Тропічний  дощ  перебивав  усіх,
Сурмив  у  труби,  грав  на  барабанах,
Рікою  розтікався  по  бананах,
В  мелодіях  гучний  учула  сміх.

Шалений  дощ  не  йшов,  а  просто  біг  -
Примчав  з  екватору,  прямолінійний,
Неугомонно  танцював,  стихійний  -
Мільярди  в  нього  спритних,  довгих  ніг.

Пішла  до  танцю  з  ним  і  ніч  глуха  -
Емоції  переповняли  груди,
Такої  чудасії  не  забуде,
Із  ним  пустилась  сміло  в  гопака.

У  диких  джунглях  дощ  підсилив  звук  -
Природа  упивалась  і  раділа.
Я  запитати  так  і  не  посміла:
Піднесеним  відчули  Ви  мій  дух?..            20  -  26.11.23

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999552
дата надходження 26.11.2023
дата закладки 08.12.2023

Галина Лябук

Життя вирує…

Життя  вирує  в  батьківській  хатині.
Хто  хазяйнує  й  поселився  там  ?
Високо  на  горищі    -    хвостата    господиня,
Пухнасте  диво    -    наперекір  вітрам.

Моторна  і  прудка  газдиня  в  домі
Проворно  гонить  смуток  із  двора.
Виводить*    діток    -    всім  уже  відомо  :
Турботлива  матуся  і  жвава  дітвора.

-    Чим  живиться?    -  спитаєте  руденька.
Горіх  росте  крислатий  у  дворі.
Неподалік  ліщина  радіє,  що  давненько
Ніхто  не  ласував  плодами...    Бо  старі

Сусіди  відійшли  в  світи'  далекі
Й  батьки  мої,  де  зіроньки  ясні,
І  залишили  гнізда  теж  лелеки.
-    Хто  поселивсь  на  кинутій  землі  ?

Кому  дає  життя  горіх  й  ліщина  ?
Кому  добро  таке  в  прилісовім  селі...
Хто  вітер  слухає  і  плач  в  дворі  калини  ?
-    Родина  білочок    -    дорослі  і  малі.


                                                         *  Виводить    -      тут  плодити  потомство.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999622
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 08.12.2023

Катерина Собова

Дiєвий засiб

Знають    всі    в    селі    Пилипа  –
Добрий    чоловік,
Дав    Бог    силу    і    здоров’я,
І    щасливий    вік.

Ціле    літо    на    комбайні
Працювати    звик,
Був    здоровий,    витривалий,
Дужий,    наче    бик.

Та    на    старості    з    Пилипа
Залишився    пшик:
Десь    поділося    здоров’я
І    рум’янець    зник.

Всі      забули,    що    колись    був
Знатний    хлібороб,
Із    лікарні    не    вилазив
Від    отих    хвороб.

Грижа    вилізла    у    діда
Завбільшки    з    кулак,
А    у    нирках    поселились
Камінці    і    шлак.

Ревматизм    і    аденома,
Геморой,    цистит,
Печія    і    глаукома,
Дошкуляв    артрит.

Та    не    лікар    всім    здоров’я
Хворим    роздає,
Крім    лікарні    і    аптеки
Інший    засіб    є.

Рік    Пилипа    вже    не    мучить
Виразка    й    невроз,
Він    забув    про    всі    хвороби:
Допоміг…  склероз!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998770
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 21.11.2023

ТАИСИЯ

Капризы ОСЕНИ.

Где        та        волшебная        природа,
Что        полюбилась        всем        поэтам  ?
Осенняя        явилась        мода…
Осталась        песня        не      допета!

Стоит        раздетая        берёзка…
Смущаясь          явно        без          наряда.
Исчезли        яркие        серёжки,
Исчезла        яркая        помада.

Ведь      это        осень        виновата,
Что      все      красоты      оголились…
Была        цветущей        наша        хата.
Теперь        изъяны          обнажились.

Мы        терпим        осени        капризы.
Природу          мы        всегда        прощаем!
Хоть          и        приносит        нам        сюрпризы,
Потом        обильно        угощает!

20.  11.  2023.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999010
дата надходження 20.11.2023
дата закладки 21.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Давайте будемо добріші! (акровірш)

[b]Д[/b]ивлюся  в  далеч  де  майбутній  світ,
[b]А[/b]  я  чомусь  вертаюся  у  юність,
[b]В[/b]елика  сила  почуттів  політ,
[b]А[/b]  згодом  додається  стиха  мудрість.
[b]Й[/b]ого  душа  розкрита,  як  завжди́:
[b]Т[/b]обі  й  мені  освічує  дорогу,
[b]Е[/b]х,  хочеться  так  мирної  весни,

[b]Б[/b]агатством,  щоб  торкнулася  порогу!
[b]У[/b]  ній  є  все  найкраще  та  просте,
[b]Д[/b]е  щастя  зародилося  з  любові,
[b]Е[/b]нергія  родини  -  то  святе,
[b]М[/b]илуючи  красою  наші  долі.
[b]О[/b]бійми  батька,  неньчині  слова

[b]Д[/b]е  стільки  теплоти  не  передати,
[b]О[/b]берігає  та  любов  жива
[b]Б[/b]арвінком  синьооким  біля  хати.
[b]Р[/b]адійте,  любі,  бережіть  тепло
[b]І[/b]  колисайте,  мов  свою  дитину!
[b]Ш[/b]ануйте  серцем,  бо  святе  воно
[b]І[/b]  дякуйте,  за  прожиту  хвилину!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999067
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 21.11.2023

Валентина Ярошенко

Осінь зиму зустрічає

Осінь  зиму  зустрічає
Переходить  тяжкий  міст,
Чи  вона  того  бажає?
Не  покаже  свою  злість.

Посміхнеться  ще  святково
Навіть  руку  їй  подасть,
Хоч  коти  гризуть  добово
Вам  той  стан  не  передать.

Зима  нагло  поступає
Заморозить  все  живе,
Із  морозами  гуляє
Поважає  лиш  себе.

Хай  радіють  зимі  діти
Іде  свято,  не  війна.
Зморилися    все  терпіти
Перемога,  де  вона?

Вона  прийде  незабаром,
Відстані  всі  подолає
Вона  має  свої  вади,
Дурних  перемагає.

А  вони  не  розуміють  ,
Що  тепер  творять  у  нас
Спонукає  Мати-  Діва,
І  прокляття  на  весь  час,

Будуть  прокляті  їх  діти,
Онуків  їх  дістане
Вони  зможуть  все  стерпіти?
Відповідь  за  вами...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999044
дата надходження 20.11.2023
дата закладки 20.11.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Солдату

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EFHOuxTAvag[/youtube]Війни  ланцюг  стискає  міцно  душу.
Думки  твої,  солдате,  заплелись
В  одну  мету:    ворожу  бити  тушу.
Попереду  новий  гарячий  міст.

А  поки  ти  в  окопі  -  змерзли  руки.
Тебе  вже  гріє  прапор-оберіг.
Забудеш  про  поранення,  про  муки,
Бо  сняться  рідні,  хата  і  поріг.

Уранці  не  до  сну  -  війна  гуркоче.
Роса  кровавить...і  чекає  стрій.
Захиснику  сміливий,  рідний  хлопче,
Ти  сильний,  маєш  витримати  бій,

Бо  бачив  вже  не  раз  смертельні  пастки.
Зберіг,  зберіг-таки  здоровий  глузд.
Тримайся,  наш  герою,  без  поразки.
Молитва  лине  із  надійних  уст.


(Пісня  на  слова  Горової  Л.  "  Мало  чи  багато",  відео  і  виконання  Людмили  А.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998695
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 20.11.2023

Катерина Собова

Мавпи розумнiшi

Вже    годину    вчив    школярик,
Що    таке    прийменник,
Розчаровано    дивився    
На    книжки    й    щоденник.

-Треба    вчитись,-    кричав    батько,-
Пам’ятай,    Андрію,
Тоді    в    тебе    всі    здійсняться
Заповітні    мрії!

І    навчатись    ти    повинен
Радісно,    завзято,
В    рідну    школу    кожен    ранок
Бігти,    як    на    свято.

Скільки    он    істот    на    світі  –
Всі    заповнять    ніші,
А    людина    на    планеті
Є    найрозумніша.

-Це    неправда,-    учень    каже,-
І    про    це    всі    знають:
Щодо    розуму,    то    мавпи
Нас  переважають.

Все    вони    обміркували
І    навчились    жити:
Перестали    між    собою
Вголос    говорити.

Всі    домовилися    зразу,
Що    найкраще    буде,
Щоб    про    це    ніде    й    ніколи
Не    дізнались    люди.

Мавпи    можуть    показати
Усім    дупу    голу,
І    ніхто    їх    не    примусить
Йти    щодня    у    школу!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998302
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 15.11.2023

Галина Лябук

Калинове диво.

Горить  в  рубінах  калинове  диво,
Вдягнувшись  пишно  у  розкішні  шати.
Погляне  подорожній,  скаже  :    -  Мило...  
Таку  красу  хотів  би  кожен  мати.

Чаклунка-осінь  не  шкодує  фарби,
В  листочку  кожному  -  земна  краса.
Поєднані  до  тонкощів  всі  барви,
Те  диво  калинове  палає  не  згаса.

Схилились  кетяги  налиті  соком,
Як  у  поклін  до  матінки-землі,  
І  задивився  ліс  підлесним  оком
На  ягідки-рубіни  ще  терпкі.  

Мороз  поніжить  золото  калини
Красуня  скине  свої  пишні  шати.
Вберуться  кім'яхи*    у  снігові  шапчини
Стрічати  снігурів,  що  будуть  зимувати.  

Чарівно  вабить  калинове  диво,  
Вогнем  горить,  палає  при  долині.  
Побачить  подорожній,  скаже  :    -    Мило...  
І  гордість  понесе  за  неньку-Україну.  


                                                 *  Кім'  ях    -    те  саме,  що  кетяг,  гроно.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998025
дата надходження 07.11.2023
дата закладки 15.11.2023

Lana P.

ОСІНЬ ПІДКРАЛАСЬ…

Осінь  підкралась  до  саду,
Вітер  з  піснями
Сумно  звиває  блокаду
Із  теплоднями.

Ніжиться  солод  в  повітрі  -
Пурхають  мрії.
У  заспокійливім  світлі  -
Плин  ейфорії.

Буйством  химерних  історій
Виграє  конкурс  -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      
Як  нагорода  в  декорі
Випнувся  крокус.                                                                            

Хлипає  за  журавлями  
Небо  плямисте.
У  декупажі  місцями
Листя  охристе.

Пустить  пишноти  на  страту,
В  холод  безжально,
У  хуртовину  патлату
Зникне  прощально.                                    



         Жовтень-листопад  2023

P.S.  Восени  розквітнув  крокус  (на  світлині).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998292
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 15.11.2023

ТАИСИЯ

Верните Радость!

Верните          РАДОСТЬ!

Мой        правнучек        серьёзный        человек
Хотим        быть        неразлучны        мы        во        век.
Но        вот        в        общенье        нам        не        повезло:
Явилось…      неожиданное        зло!?

Разлуку        не        удалось        избежать!
Никто        не        может        этого          понять?
Мне        так        хотелось        правнучка        обнять!
Хотелось        на        ночь        сказку        рассказать…

Мы        убеждаемся          в        который        раз!
Что        без        общенья        свет        для        нас        погас!
Явился        нынче        к      нам        жестокий        век.
Страдает        дорогой        мне        человек…

Чтоб        Радость        нашим        семьям        возвратить,
Скорее        надо        войны        прекратить…

10.  11.  2023.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998250
дата надходження 10.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Мудрості урок

Ох,  як  же  важко  в  світі,  тобі  мово,
Витримувати  фальш  і  суєту,
А  так  хотілося,  щоб  все  чудово
Звучало  у  довершенім  рядку.

Душа,  мов  світ,  всміхаючися  долі
Збагачувала  ніжністю  красу,
Хотілося,  щоби  слова,  мов  зорі
Спускались  тихо  в  ранішню  росу.

І  колорити  вабили  безмежні,
Малюючи  красою  кожен  крок,
Емоції  прекрасні  та  бентежні
Нам  дарували  мудрості  урок.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998290
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Стрікс

Я до неба

(присвячується  сороковинам  загибелі  Небесноі  сотні)

Я  до  неба  звернусь
 Тихо-тихо  
Краплі  крові  приніс  
Лютий-лихо,  
Бо  без  тебе  цей  світ  
Вже  не  диха.  
Я  до  тебе  лечу  
Тихо-тихо  
––––––––––––  
Жах  від  сотні  смертей,  
Запах  крові,  
Вже  без  тебе  цей  світ-  
Без  любові,  
Зайвий,  марний,  пустий,  
Річ  не  в  слові,  
Бо  печаль  у  душі,  
А  не  в  мові.  
______________  
ДО  ЗІРОК,ДО  ДОЩУ,І  ДО  НЕБА,  
Я  ЗАПАЛЮ  СВІЧУ  ЦЮ  ДЛЯ  ТЕБЕ,  
І  ДО  ТЕБЕ  ЛЕЧУ-В  СЕРЦІ  КРИЛА,  
БО  СЛЬОЗАМИ  РОСА  ЗЕМЛЮ  ВКРИЛА.  
––––––––––––––––––-  
Ти  мені  розкажи,  
Я  почую,  
Бо  той  біль  аж  ніяк  
Не  вгамую,  
Половинки  душі  
Об"єднаєш,  
Лиш  мені  розкажи,  
Де  літаєш!  
––––––––––––-  
ДО  ЗІРОК,ДО  ДОЩУ,І  ДО  НЕБА.......

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490011
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 13.11.2023

Ніна Незламна

Ті вуса- спокуса ( віршована розповідь з гумором)

                       (  Віршована  розповідь)  

*  
Гарні  в  хлопця  вуса,
Аж  взяла  спокуса
З  осінню  в  багрянці,
Гей,  кружляти  в  танці!

Закохалась  мовчки,
Як  у  ті  листочки,
Зелененькі  й  жовті
Та  це  ж  треба  в  жовтні!

Як  проходив  мимо
Оком  глянув,    мило
Я  …    ледь  не  зомліла,
Враз,  моргнуть  зуміла.
Та…    чому  й    не  знаю,  
 Потяг  відчуваю.

Вишита  сорочка,
Чорні  має  очка
Вуса,  як  драбина
Тю,  хіба  ж  я  винна?

 На  місці  заклякла
Від  погляду  зм’якла
Серце,аж  тріпоче
Ой,цілунку  хоче  

Осінь  по  окрузі
Ну,  як  давні    друзі
Сиділи  на  лавці
Обцьомав  всі  пальці.

Торкнувсь,  ніжно  шиї
Обоє  щасливі
Тихе  надвечір’я
Ось  уже  й  весілля.

Місяць  за  віконцем
Тепло,  як  під  сонцем
У    обіймах  ніжних
Як  в  романах  книжних.

Отак  рік  за  роком,
Синок  ненароком,
На  світ  народився.
Втішався,  напився,
Чоловік  вусатий,
На  слова  багатий.

Дотик  струм  по  тілу
Вже  кохав  сп’янілу.
Ой  ночі…    ви  ночі
Закрию  знов    очі
Від  вус  шаленію
Любитися    вмію.

Будь,  лише  зі  мною
Млію  під  тобою
Так  би  вік  прожити
До  сивин  любити.

Весна,  літо,  осінь
Мінялася  просинь
Вже  ледь  посіріла
Й  молодість  змарніла.  

Життя  на  долоні
Сльозини  солоні
Вуса  білесенькі  
Завжди  рівнесенькі
Часом  підстригаю
Їх  й  діда  кохаю.


Пора  вечорова
Красиво    довкола
Вітрець  крутить  листя
 Й  калини  намисто

За  чаєм  з’єднає
Душа  не  страждає
Зігріває  погляд
Ти  ж  зі  мною  поряд.

                 01.11  2023р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998319
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Цей ліс живий (глоса)

                               Цей  ліс  живий.  У  нього  добрі  очі.
                               Шумлять  вітри  у  нього  в  голові.                        
                               Старезні  пні,  кошлаті  поторочі,
                               літопис  тиші  пишуть  у  траві.                              
                               Ліна  Костенко.


Іду  до  лісу.  Зустріч  зранку.  Кличе
в  шатро  осіннє  і  мені  шепоче
про  неба  силу,  землю  таємничу.
Цей  ліс  живий,  у  нього  добрі  очі.

Його  цілує  сонячне  тепло,
плекає  гілля,  задумки  нові.
Ховає  загадку  в  старе  дупло.
Шумлять  вітри  у  нього  в  голові.

Внизу  грибів  блискучі  ваблять  шляпки,
Вальсує  листя  в  кольорах  урочих.
Стирчать  голки  -  ялин  зелені  лапки,
Старезні  пні,  кошлаті,  поторочі.

В  них  стільки  радості  кілець,  журби,
А  ліс  із  осінню  вже  візаві.
Могутні  поруч  мудрості  дуби
Літопис  тиші  пишуть  у  траві.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998161
дата надходження 09.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Надія Башинська

ПОРАДІЙ!

Під  ногами  килим...  шелестить  
лист  опалий,  кольорами  квітне.
Морозцем  вже  пахне,  заіскрить  
незабаром  покривало  сніжне.

У  весни  є  килим-оксамит,
землю  вкриє,  цвітом  забуяє.
Сонцем  ясним  літо  звеселить,
райдужними  барвами  заграє.

Є  в  житті  у  кожного  пора,
коли  доля  сонцем  обігріта.
А  якщо  повіють  холоди,
їм  на  зміну  знову  прийде  літо.

Під  ногами  килим...  шелестить  
лист  опалий,  кольорами  квітне.
Морозцем  вже  пахне...  порадій,
вміє  гріти  й  покривало  сніжне.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998378
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Lana P.

Танцює вітер…

Танцює  вітер.  Реверанс.

Удвох  тримаємо  баланс,

Знімаємо  утому

На  диханні  одному.


Човни  готуєм  у  світи,

Щоб  океан  перепливти,

І  мовчимо,  як  риби,  - 

Аж  тріскаються  глиби.


В  полоні  місячних  очей,

У  ду́ші  скрапує  єлей,

Під  відгуки  прибою.


Магічне  слово  із  грудей,

В  обіймах  зоряних  ночей,

Летить  у  світ  луною.          12.11.23

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998419
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Valentyna_S

Бронзова печаль

На  плесо  бабиного  літа
Лягає    бронзова  печаль.
Їй  би  здійнятись  й  полетіти
Слідком  за  журавлями  в  даль.
Та  крилець,  вилитих  зі  "сплаву",
Не  відірвати  від  землі,
І  топчемо  минулу  славу
Листатих  кленів,  ясенів.
Бо  й  доля  їхня  —лопушана,
Великості  минула  хміль.
Зневага,  хоч  учора  шана,—
Така  людської  правди  сіль.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997868
дата надходження 05.11.2023
дата закладки 06.11.2023

Веселенька Дачниця

Я - жінка

Я  -  жінка!    Мені  є  цікаво  усюди!                                                      
Й  мої  вподобання    ясні.                                                                                  
Коли  ти  говориш,  що  тільки  так  треба,  -                                                                                                        
Відповім,  -  можливо,  що  -  ні  !

Якщо  ти  витаєш  десь  між  планетами  -                                      
Думки  мої  трішки  сумні.                                                                              
Не  можу  сказати  тобі  однозначно,  -                                                
Чи  так  воно  краще,  чи  ні.  
                                                                         
Коли  зігріваєш  теплом  і  любов’ю  -                                                  
Так  любо,  затишно  мені!                                                                              
І  лагідне  слово  само  з  уст  проситься                                          
Не  можу  сказати,  що  -  ні  …                                                                      

З  тобою  завжди,  як  два  береги  річки,                                        
Ми  в  парі.  А  наче  і  ні  !?                                                                                  
Сама  лише  річенька  знає  й  єднає,  -                                                        
Ви  разом,  мої  чарівні!                                                                                            
                                                                                           В.Ф.  -  28.10.2023

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997319
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 06.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Я кохаю тебе

Я  кохаю  тебе:  шепотить  тихо  вітер
І  складає  слова  із  непроханих  літер,
Промовляє  рядки  дивовижній  подрузі,
Залишає  сліди,  ніби  спогад  у  лузі.

Я  чекав  так  тебе,  і  торкається  стану,
Захистить  хоче  він  і  загоїти  рану,
Неповторна  моя,  неймовірна  спокусо,
Я  вклоняюсь  тобі,  зачарована  Музо.

За  твій  образ  краси  і  щовкове  волосся,
Ожило  вмить  усе  чи  можливо  здалося?
Та  у  серці  бринять  нерозтрачені  струни,
Наче  світ  досягнув  до  вершини  фортуни.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997583
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 05.11.2023

Катерина Собова

Виправдалась

Шестикласницю    Людмилу
Відчитала    мати:
-Щось    ти,    доню,    дуже    рано
Стала    дівувати.

Що    за    одяг    -    топ    і    шорти?
Пупа    оголила,
Безсоромнице,    сьогодні
В    школу    так    ходила!

Тебе    вчора    відшукала
Я    на    дискотеці,
А    сидіти    тобі    треба
У    бібліотеці.

-Мамо,    тихо,    розберемось,-
Мовила    Людмила,-
Он    в    казках    -    які    герої?
А    вони    всім    милі.

Попелюшка      йшла    додому  
 З    останнього    танку,
Бо    вже    мали    заспівати
Півні    на    світанку.

А    Дюймовочка    заміжня,
Що    скрізь    виробляла?
На    крота    їй    наплювати,
З    Ельфом    загуляла.

А    Тарзан    по    лісі    бігав
Без    трусів,    весь    голий,
І    всі    його    поважали  
 За    такі    приколи.

Білосніжка    вела    себе
Дуже    аморально:
Всі    сім    гномів    жили    з    нею,
То    це    як?    Нормально?

Мама    -    жінка    дуже    мудра
(Сивина    у    скроні),
Але    тут    вона    не    знала,
Що    сказати    доні…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997766
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 05.11.2023

Малиновый Рай

Розмова з осіннім лісом

Я  в  осінньому  лісі
Милувався  красою
Дивувала  мене,
І  берез  нагота,
Не  дарма  ж  називають
Пору  золотою,
Бо  у  неї  і  лист
І  душа  золота...

Бо  у  неї  думки
Не  такі  як  весною,
Скороспілі,легкі
І  купаються  в  квітах,
А  дозрілі,смачні,
Хоч  бува  з  сивиною  ,
Та  вага  тих  думок
Цінний  харч,щоби  жити...

Відкриває  величність
Осіннього  лісу,
Щось  таке,  необхідне,
Те,  що  Всесвіт  дає,
Розмовляє  душа
З  тим  далеким  ,  та  близьким.
Про  своє.  Наболіле.
Про  своє...Про  своє...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997328
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 05.11.2023

Любов Таборовець

Ой, полечко, поле…

Ой  полечко,  поле,  туманом  повите,
Окроплене  потом  і  кров’ю  полите.
Багатий,  чи  бідний  –  тобі  то  байдуже…
Лише  б  тут  трудилися  рученьки  дужі.

Лише  б  твоє  личенько  сонечко  гріло,
У  грудях  твоїх  не  пекло,  й  не  боліло…
Ой  полечко,  поле,  росою  покрите,
В  годину  тривожну  лиш  смутком  повите…

Ой  полечко,  поле  у  тяжку    годину,
Чекаєш  на  сонце  й  щасливую  днину.
У  чорній  хустині,  геть  зранене  й  босе,
З  душі  подаєш  лише  крик  безголосий…

04.11.2023
Л.  Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997802
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 05.11.2023

Галина Лябук

Сойчина наука.

На  галявині  зустрілись
Білочка  і  їжачок.
Стали  друзі  сперечатись,
Доводити,  вихвалятись
В  кого  кращий  піджачок.

                   -    Маю  я  руденьку  шубку,
                   Хвіст-мітла  не  для  потіх.
                   Плиг  з  дубочка  на  ялину,  
                   Із  ялини    -    на  ліщину
                   І  зірву  смачний  горіх.

Їжачок  замовк.  За  спритність
Тут  нема  чого  сказать:
-    Піджачок  у  нього  сірий
З  колючками.  Дуже  милий...
Білці  де  такий  узять  ?

                   Суперечку  чула  Сойка.
                   -    Хочу  розсудити  вас:
                   Хто  у  чому  народився,
                   У  яке  вбрання  одівся
                   Те  й  цініть    -  дарунок  ваш!  

Якщо  маєш  ти  літати,  
То  живи,  -  тому  радій!  
Якщо  маєш  ти  стрибати,  
Повзати  чи  швидко  мчати  
Тішся,  -  порятунок  твій!  

                   Заспокоїлись  звірята,  
                   Стали  дружбу  шанувати.  

                                           -  -  -  -  -  -  -  -  -  

Цікаво,  розкажіть  дітям:

Розумові  здібності  сойок  виходять  за  рамки  інстинкту.
Вони  звуконаслідують  спів  інших  птахів  і  навіть  ссавців.  
А  ще  сойка  відіграє  роль  "лісового  поліцейського"    -    завжди  на  сторожі.  
Вона  своїм  скрипучим  голосом  попереджає  мешканців  лісу  про  наближення  людини.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997141
дата надходження 27.10.2023
дата закладки 05.11.2023

ТАИСИЯ

Свой интернет дозирую.

Взгрустнулось        мне      о        старине…
Всё        было        в        ней        гораздо        проще:
Гуляли        барышни        в        турне…
Свиданья        назначали        в        роще.

А        почтой        им        дупло        служило!
Туда        бросали          письмецо..
Гадалка        долго          ворожила    -
Подарит        ли        жених        кольцо?

А        нынче    -    модные        тусовки.
Круиз,        банкет        и        интернет…
Весьма        прикольные        массовки
Заполонили        белый        свет.

НО        предпочла        я        путь        достойный.
Свой        интернет        дозирую.
Дарю        загадки        добровольно…
В        стихах        я        фантазирую…

31.  10.    2023.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997481
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 05.11.2023

Ніна Незламна

В осінню пору вечорову ( дит)

Гойдавсь  листок  на  павутинці,
Вітер  співав,  немов  дитинці,
Так  тихо-  тихо  колискову,
В  осінню  пору,    вечорову.
Коротший  день  йде  спочивати,
І  вам  малята  пора  спати,
Місяць  зоринки  в  гурт  збирає,
Всім  діточкам  він  побажає,
Приємних  снів,  солодких  нині,
Подякуймо  чудовій  днині,
А  завтра,  знов  засяє  ранок,
Приляже  промінець  на  ґанок,
Й  день  вересневий  усіх  звабить
А  поки  ж  місяць  діткам  радить,
Влягайтесь  в  ліжечка  любенькі,
Хай  сни  насняться,    лиш  гарненькі.

                 09.09.2023р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994243
дата надходження 19.09.2023
дата закладки 05.11.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Пані у короні (монорима)

Чаклує  осінь  на  землі-долоні,
Розхитує  горіху  сиву  крону
Уважно  зазирає  на  балкони,
а  де  б  знайти  цій  пані  саксофона?
Зіграти  хоче,  певне,  у  мінорі
І  прихилитись  низько  у  поклоні.
А  може,  їй  близька  тепер  канцона?
Нема,  мабуть,  для  неї  перепонів.
Мінлива  завше  осінь  для  сезону:
То  небо  в  барвах  синіх-синіх  льону,
То  сірий-сірий  дощ  вже  б'є  у  дзвони.
Щодня  вона  красується  в  хітонах,
Мов  побувала  у  нових  салонах.
І  винограду  стигле-стиле  гроно
Смакує  пані  у  короні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997458
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 05.11.2023

Галина Лябук

Хитра вдача.

Повний    Місяць  вбрався  в  золоте
На  побачення  до  Осені  він  іде.  
Краля  мило  посміхається  йому
Нарядилась  в  золотисте...  Та  чому?

Вітер  хмару  дощову  пригнав,  
Поки    Місяць  парасольку  взяв,  
А  Вітрисько  начепив  наряд
Та  й  собі  до  Осені  ...  Наугад

Прилетів  до  кралі    -    неспроста
Приголубив,  цілував  її  вуста,  
Показав,  бач,  силу  на  землі  :
Хитрість,  вдача  в  нього  -    чималі.  

Місяць  довго  ще  очікував  ту  мить
Поки  дощик  перестане  моросить.  
Вітер  ніжно  Осінь  пригортав,  
Місяць  парасольку  все  шукав...  

                                       *    *    *

Хитра  вдача  і  в  людей  бува
Та    в  душі  таких    -    трин-трава*...  
"Хитрий  завжди  лазівку  знайде"  
Щастя  з  твоїх  рук  украде.  
Й  живчики*    існують  -  про  це  знай,  
Думають:    -  Все  можна...  
                                                                     Пам'ятай  :
Якщо  трапилось  таке,  -    не  барись,  
Перейшли  дорогу    -    то  борись!


                                           *  Трин-трава    -    тут  у  значенні:    мені  всеодно,  все  байдуже.  
                                           *  Живчик    -    тут  рухливий  чоловік  легковажної  вдачі.  
                                             Використала  народне  прислів'я:
                                                           "Хитрий  завжди  лазівку  знайде".  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996349
дата надходження 17.10.2023
дата закладки 03.11.2023

Надія Башинська

ВСІХ ЗАЧАРОВУЄ ОСІНЬ…

Радує  легкою  свіжістю  
неба  блакитного  просинь.
Тішиться  ясними  барвами,  
всіх  зачаровує  осінь.

Щедро  розсипала  золото
в  полі,  в  саду,  у  гайочку.
А  для  землі  вона  вишила
гарну  святкову  сорочку.

Айстри,  жоржини,  гібіскуси,
цинія,  флокси,  майорці,
стихлі  троянди,  петунія
барвами  грають  на  сонці.

Крокуси  навіть  з’явилися,
ніби  весни  погляд  ніжний.
І  чорнобривці  дарують  нам  
усміх  свій  сонячно-світлий.

Можуть  вони  і  нахмуритись,
як  пелюстки  дощ  заросить.
Осінь  тоді  знов  у  літечка
теплих  деньочків  попросить.

Хоч  павутинки-сріблиночки
в  барви  яскраві  вплетуться,
в  дотиках  теплого  літечка
квіти  осінні  всміхнуться.

Радує  легкою  свіжістю  
неба  блакитного  просинь.
Тішиться  ясними  барвами,  
всіх  зачаровує  осінь...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997526
дата надходження 01.11.2023
дата закладки 03.11.2023

Lana P.

В золотій копальні…

В  золотій  копальні  висі
Сяє  сонце  злитком  -
Промені  летять  на  списі
Полум'яним  блиском.

Світло  сіють  на  планеті,
Крізь  пітьму  лупату,
Не  спинити  їх  кометі  -
Освітили  хату.  

У  світил  -  космічні  цілі,
Неземні  пенати.
Сторож-місяць  в  повнім  тілі,
Зоряні  магнати
Ніч  тримають  на  прицілі  -
Вміють  дивувати.                                  25.10.23


P.S.  Світлина  автора.  22.10.23

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997018
дата надходження 26.10.2023
дата закладки 30.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Духмяні пахощі красуні (акровірш)

[b]Д[/b]авай,  зіграй  чуттєво  на  гітарі,
[b]У[/b]  ній  твоя  розчулена  душа,
[b]Х[/b]ай  лист  всміхнеться  там  на  тротуарі
[b]М[/b]елодією  ніжно,  мов  дитя.
[b]Я[/b]  спів  додам,  оті  душевні  думи,
[b]Н[/b]атисну,  ніби  клавішу  в  гаю
[b]І[/b]  забринять  ще  чарівніше  струни

[b]П[/b]алітрою  п'янкою,  як  в  раю.
[b]А[/b]  згодом  у  осіннім  водевілі
[b]Х[/b]аризмою  розкішної  краси,
[b]О[/b]свячені  листки  уже  змокрілі
[b]Щ[/b]омиті  доторкаються  роси.
[b]І[/b]  в  затишку  де  тінь  сховала  барви,

[b]К[/b]раєчком  ока  бачу  дивний  сон,
[b]Р[/b]озбурхані  вже  пожовтівші  трави,
[b]А[/b],  як  вони  беруть  мене  в  полон.
[b]С[/b]міється  з  висоти  яскрава  зірка,
[b]У[/b]  ній  ніяк  те  сяйво  не  згасить,
[b]Н[/b]а  полотні  малюється  сторінка
[b]І[/b]  кожна  мить  говорить  сміло  -  жить!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997022
дата надходження 26.10.2023
дата закладки 30.10.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Нагода (гумор)

Цьогоріч  врожай  на  славу:
Дині,  гарбузи,  капуста...
Кавунів  зросло  чимало,
То  ж  у  погребі  не  пусто.

Дід  трудився,  ніби  бджілка,  -
У  смартфонах  грались  внуки.
Звідки  ж  взя́лась  ліні  жилка?
Працювать  не  хочуть  руки.

Тільки  спати  полягали,
Закопав  дід  ті  смартфони.
Сонце  вранці  заморгало.
Полились  із  уст  прокльони.

Задрімав  дідусь  під  вечір,
На  столі  лишились  зуби.
Внуки  тихо,  мов  овечки,
Закопали  їх  приблуди.  

Вранці  всі  вже  на  городі,
Дід  з  онуками  -  скопали.
Отака  була  нагода.
Все  потрібне  -  відшукали.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996260
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 30.10.2023

Ніна Незламна

Під стук коліс ( проза 1 ч)

               За  вікном  осінь…      потяг  мчав  лісосмугою.
       Надія  уже  кілька  хвилин,  як  вийшла  із  купе,  стояла  біля  привідчининого  вікна.  Віяло  прохолодою,  вона  дивилася  у  вікно.  В  небі  безхмарно….  сонце  котилося  до  заходу.    Та  дерева  так  миготіли,    що  губився  контраст  пейзажу,  лише  на  якісь  миті  помічала  сонячне  проміння,  що  тут  же  зникало.  Часто    кліпала  очима,    все  ж    намагалася    розгледіти  барвистість  дерев.
   Через  кілька  хвилин  по  спині  відчула  холод.    Злегка  здригнулася    і  впоспіх  зачинила  вікно.  На  голову  накинула  капішон  сіренької  курточки,  стала  зручніше,    боком  обперлася    об  стінку.
         Вагон  погойдувало…  поринула  в  думки    -  Ось  мамо,  ти  й  дочекаєшся  мене,  мій  приїзд    стане  сюрпризом.  Ой  давно  ж  ми  з  тобою  не  бачилися.  А  й  справді  так  швидко  пролетів  час.  
***
         Надія    з  дитинства  мріяла  стати  перукарем.  Уже  після  п’ятого  класу  мамі    укорочувала,  підрівнювала    волосся.  Згодом    робила    їй  стрижку  і  вже  все  частіше  підстригала  відчима.
     Після  школи,  в  містечку  закінчила  курси  перукаря.  В  селі  майже  рік  займалася  перукарською  справою.  В  неї  це  добре  виходило,  люди  були  задоволені.  
-Але  ж  це  не  заробітки  -    вкотре  задумувалася,  треба    кудись  їхати.
       І    ось,  у  таку    ж  саму  пору  року,  під  стук  коліс,  їхала  за  покликом  душі.  
 Чи  довго  думала?  Мабуть  ні!    Незважаючи,  що  на  Сході  вже  третій  рік  йшла  війна,  молодь  із  села  тікала.  Хтось  у  великі  міста  й    навіть  до  Польщі,  Німеччини.  А  хтось,  як  і  вона,    мріяв  заробити  грошенят  в  росії.  По  селі    часто  розповідали,  що  там  теж  непогано  оплачується  праця.  З  мовою  проблем  не  буде,  то  чому  й  не  поїхати?  Планувала  на  заощаджені  гроші  придбати  квартиру  в  Україні.  Можливо    навіть  у  Дрогобичі,  чи  в  Бориславі,  неподалік  від  перукарні  де  навчалася  своєї  професії.Та  й  від  рідного  села  недалеко,  щоб  навідуватися  до  рідних.  
   Від  поїздки  мати  не  відмовляла.  За  одне  бідкалася  -  телефон  кнопочний,  не  бачитимуть  одна  одну.  З    приємною  усмішкою  сказала,
-От  і  ти    доню,  вирішила  погнатися  за    довгим  рублем?!  Важко  буде,  але  побачимо  що  з  цього  вийде!
В  неї  склалося  враження,  що  мати  навіть  зраділа  такому  рішенню.  А  нічому  й  дивуватися,  звичайно  матері    важко.  Відчувала  -    являється  тягарем  для  сімейного  щастя.  Вона  ж  донька    від  першого  шлюбу,  на  жаль  батька  й  слід  простив,  мати  навіть  не  отримувала  аліментів.  Є  одне  -  єдине  фото,  на  ньому  мама    і  він  тримає  її  на  руках.  
На  зворотній  стороні  фото  написаний  рік,  на  ньому  їй  чотири    роки.  Але  батька    вона  не  пам’ятає.  Знає,  що    Миколаївна,  а  прізвище  в  свідоцтві  про  народження  мати  записала  своє.  Мабуть  була  для  цього  причина,  тому    не  торкалася  цієї  теми,  навіщо    матері  серце    ятрити.
     Три    роки    жили  удвох  та  згодом  мати    прийняла  чоловіка  з  яким  побралася.  Народила    двох  синів  -  близнюків,  які    уже  ходять  до  школи  і  щодня,  як  циганчата  просять  гроші.  А  де  ж  їх  взяти,  як  відчим    любить  у  ліжку  полежати  та  за  день  спалити  не  одну  цигарку.  А  щодо  роботи,  то  ледачкуватий.  На  якийсь  час  знайде  роботу  на  будівництві,  влаштується  помічником  і  то  ненадовго.  Та  тут  усе  зрозуміло,  адже  без  професії,    кращої  роботи  і  не  знайдеш.  
По  дорозі  до  автобуса    Надія  зустріла  сусідку  тітку  Тамару.  Побачивши  її  з  валізою,  жінка  здивувалася,
-О!  І  ти  вже  кудись  зібралася,  часом  не  до  батька?
Дівчина  трохи  розгубилася,  але  випалила,-
-Якби  знала  адресу,  може  б  і  до  нього  поїхала.
-Ой,  ні  дитинко,  адреси  не  знаю.  По  селі  чутки  ходили,  що  служив  у  Дніпропетровську,  ніби  туди  й  поїхав.  Та  хто  ж  тепер    нам  на  весілля    буде  зачіски  робити?  Але,  як  вирішила,  хай  Бог  допомагає!  Щасливої  дороги!
Подякувавши,  Надія    поспішала  на  автобус.Та  розмова  за  батька  чомусь  збентежила  її  –  Я  взяла  сімейне  фото  та  чи  він    пам’ятає,  що  в  нього  є  донька?!  Таких  татусів  на  землі  напевно  мільйони.
   Москва  велике  місто,    людей,  як  комах,.  На  жаль  ні  в  центрі  міста,  ні  поблизу,  роботи  не  знайшла.  В  пошуках  три  дні,  дві  ночі  мусила  пересидіти  на  вокзалі    в  платному  залі  відпочинку.
       Здавалося  об’їздила  пів  світу.  Та  нарешті  їй  вдалося,  на  околиці  міста    в  перукарні,  знайти  вільне  місце  й  неподалік  зняти  квартиру.
   Однокімнатна  квартира  в  новобудові  її  влаштовувала.  В  мікрорайоні    кілька  багатоповерхівок,  магазини,  школа,  дитсадок,  лікарня  й  дві  перукарні.  В  одній  із  них,  після  місячного  випробувального  строку  її  прийняли  на  роботу.
     Довкола  будинків  дороги  не  приведені  в  належний  стан,  в  дощову  погоду  під  ногами  багно.  Та  мешканці  протоптували  стежки.  І  кожного  ранку  можна  було  спостерігати,  як  люди  вереницею    поспішали  до  зупинки  автобуса,  щоб  потрапити  на  роботу.
       Працюючи  в  перукарні,  Надія  перший  рік  висилала  матері  гроші.  Але  згодом  зрозуміла,  скільки  не  вишле,  то  все  мало.  Довелося  замислитися,  а  чи  варто?    А  кому  я  потрібна,  хто  про  мене  подбає?  Та  минуло  два  місяці,  її  гризло  сумління,чи  правильно  зробила?  Можливо    мамі  дуже  потрібні  мої  гроші?!
     Хоч  дитина  і  на  відстані,  напевно  кожна  мати  серцем  і  душею  відчуває  тривогу  за  своє  чадо.Тож  Надії  довго  сумніватися  не  довелося.  Як  зазвичай,    раз  на  тиждень,    ввечері  подзвонила  мати.  Поцікавилася  її  справами,  розповіла  про    братів-  близнюків,  про  своє  життя,  буденні  клопоти.  Уже,  як  прощалися  сказала,
-Ти  оце  перестала  гроші  висилати,  то  вже  й  не  треба.  Я  розумію  на  чужині  життя  не  мед,  тобі  мабуть  і  самій  скрутно.Ти  ж  знаєш,    ми  тобі  нічим  не  допоможемо.  Мені  боляче  це  казати,  але  розраховуй  на  себе.  Будуй  своє  життя,  більше  заощадиш,  може  й  справді  придбаєш  квартиру.  Ми  самі  поставимо  хлопців  на  ноги,  не  хвилюйся,  якось  воно  буде.
Ці  слова  втішили  Надію,
-Мамо,  дякую  за  підтримку.  Я  постараюся,  щоб  усе  задумане    здійснилося.
       А  час  летів…  багато  планів,  надій  і  сподівань  та  все  пішло  не  так,  як  мріялося.  Зустріла    Олега…  перше  кохання.  Часто  приходив  у  гості  та    через  якийсь  час  стали  жити  разом.  Він  пропонував  одружитися,  але  з  часом    вона  засумнівалася,  не  треба  поспішати.    Адже  він  транжирить  гроші.  Хоч  і  оплачує  квартиру    й  дає  гроші  на    продукти  та  щодня  витрачає  гроші  на  пиво  і  два-три  рази  на  тиждень  ходить    до  клубу  «Комп’ютерні  ігри».  За  професією    будівельник,  зарплата    непогана,  але  про  заощадження  й  не  мріє.  Вважав  знявши  квартиру,  в  ній  можна  все  життя  прожити.  Це  її  насторожило,  рішення  було  остаточним  -    він  не  готовий  до  сімейного  життя.  В  одній  із  розмов  Олег    проговорився,  що  приїхав  з  Донецька  і    тут  залишиться  жити  при  любих  обставинах.
 Ось  тоді  Надія    і  вирішила  -  Попрацюю  іще  з  рік,  матиму  гроші,  тоді  можна  й    повернутися  в  Україну.
   Минуло  півтора  року…
 Осінній  вітер…      шелест  листя.  Руде    знівечене,  а  деінде  з  зеленими  смужками,  воно  по  обіч  дороги  змішане  з  багном,  ніби  низенька  огорожа,    що  відділяє  стежку.  По  ній  здаля  по  воді  де-не  -  де  маленькі  калюжі,    в  них  подібні  корабликам,    плавають  жовті    листочки.
       В  коротеньких  чобітках  на  низеньких  підборах,  вона  йшла  по  стежці  й  тягнула  валізу.  Намагалася  йти    якнайшвидше  та  все  ж  остерігалася,  щоб  не  захляпати      темно  –  коричневі  штани  .  Хоча  вони  вузенькі,  але  обережність  не  завадить.  Легенька  усмішка  прикрасила  обличчя,  коли  перед  собою    в  калюжі  побачила    листочок  –  Ох  осінь  -  осінь,  але  ж  так    красиво!    Мені  б  такий,  тільки  справжній  кораблик,  щоб  швидше  потрапити  додому.  Та  нараз  думки  роздвоїлися  –Додому…  А  що  там  на  мене  чекає?  
     Вона  тільки  тепер    усвідомила,  що  був  сплеск  емоцій,  все  вирішила  спонтанно.    Але  ж  терпець  урвався,-  заспокоїла  себе.  Три  роки  разом,  а  порозуміння    так  і  не  досягли.  Майже  щоденні    сварки    за  гроші,  примусили  зробити  вибір.
   В  цей  же  день  звільнилася  з  роботи,  зібрала  валізу.    Розчервонілий  на  обличчі,  Олег  лежав  на  дивані,  мовчки  спостерігав.
Коли  віддала  ключі  від  квартири,  розчула  сарказм  у  його  голосі,
-А  не  пошкодуєш?!
-Та  ні,  наші  стежки  розійшлися.
-Ну  тоді  щасливо!
     По  дорозі  до  автобуса  бурчала  ,-  Ну  то  й  добре,  можна  сказати  розійшлися  друзями.  Ох,  мамо,  важко  зробити  такий  крок,  але  я  не  хочу  такого  щастя,  як  у  тебе.  
   У  автобусі  багато  вільних  місць…  вона  присіла    біля  вікна.  Автобус  набирав  швидкість,  що  за  вікном  не  помічала.  Думки  снувались  павутинно  -  А  чи  було  в  нас  із  ним  кохання?  Та  мабуть  ні!  Чи  це  роки,  чи  сумісне  життя  придає  мудрості?    Хоча  в  душі  таке  гірке  розчарування  та  все  ж,  я  зробила  правильний  крок.  Я  сильна,  все  витримаю,  життя  продовжується.  
       На  залізничному  вокзалі  занадто  гучно…люди    з  сумками,  валізами,  всі  поспішають  хто  куди.  Надія  впоспіх  прочитала  розклад  потягів.  За    пів  години  відійшла  від  каси,  в  руках  тримала  квиток.  Задоволена,  злегка  розчервоніла,  поспішала.  До  відправлення    потяга  залишалося  хвилин  десять,  не  більше.
     Підійшовши,  до  вказаного  в  білеті  вагона,  вона  рукою  намагалася  з  чола  забрати  мокре  волосся.  Бальзаківського  віку  провідниця,  взяла  квиток,  зміряла  її  з  ніг  до  голови    й  посміхаючись,
-Ото  життя  і  все  ми  поспішаємо,  чому  нам  ніколи  не  вистачає  часу.
 Важко  перевівши  подих,  Надія  заговорила  тремтячим  голосом,
-  Мені  до  вас!  Добре,  що  встигла.
-Давай  проходь,  бачиш,  уже  зелений  сигнал  горить,  тож    будемо  відправлятися.
 В  тамбурі  пусто,  з  полегшенням  перевівши  подих  -  Ну  от,  здається  я  їду.
     У  купейному  вагоні  майже  всі  двері  відчинені.  Чути    розмови,  шелест  паперу,  брязкіт  ключів,  скрип  валіз,  сидіння.
       Аж  ось  і  її  купе…  двері  відчинені.  Її  зустрів  пронизливий  погляд  жінки,
-О!  Дивися  синку  до  нас  поповнення.  Маємо  супутницю,  дорога  не  близька,  думаю  не  сумуватимемо.  
   Дівчина  привіталася,  зиркнула  на  хлопця  -  О,  як  схожий  на  маму!  А  йому  років  двадцять  п’ять,  не  більше.  
 В  сторону  відставила  валізу,  хлопець  зразу  ж  піднявся,
-Якщо  вам  не  потрібна,  давайте  я  її  поставлю  під  сидіння.
-  А  він  чемний  –в  її  умі  мелькнула  думка.Трохи  розгубилася,  почервоніла.  За  мить  втрутилася    жінка,  ледь  всміхаючись,  підтримала  його,
-Так  Максе,  постав  під  своє  сидіння,  жінкам  завжди  треба  допомагати.
Біля  себе  долонею  постукала  по  сидінні,
-А  ви  не  соромтесь,  присядьте.  Чую    рідну  українську  мову,  то  ви  теж  до  Харкова  їдете,  чи  десь  ближче?
-В  Харкові  пересадка,  а  там  і  додому.
     Чи    й    снилося  їй  колись,  що  вона  потрапить  у  таку  компанію  -  точно  ні!  
     Познайомилися…,  жінку  звали  Ельвіра    Борисівна.  Хоч  і  роки  та  вона  дивилася  за  своєю  зовнішністю  -  брови,  манікюр,  макіяж,  як    ніби  жінка  з  якогось  французького  серіалу.  Тоненький,  в’язаний,  світло-  сірий    светр  з  люрексом  пасував  до  її  карих  очей  і  каштанового  волосся.  Каре  -  зачіска  ідеально  підкреслює  вилиці,  придала  обличчю  виразність,  привабливість.
     В  купе  сміх,  веселі  розмови…  разом  вечеряли,  пили  чай.
Надія  кілька  раз  на  собі    відчувала    погляд  Макса.  Він  сидів  навпроти,  свердлив  очима  її  тендітні  плечі  і  доволі  об’ємні  груди.  Дівчина  час  від  часу  на  грудях    поправляла    кінчики    розпущеного  світло  –  русявого  волосся,  намагалася    їх  приховати.
   Раптовий  дзвінок  мобільного  телефона  перервав  бесіду.  Ельвіра  незадоволено  подивилася    від  кого  дзвінок  й  з  обуренням  до  сина,
-Ох  і  коли  я  буду  мати  спокій.  Це  знову  з  роботи.
Надія  піднялася,
-Я  на  кілька    хвилин  вийду…
-Ні-ні!  Тут  ніяких  секретів,  сядьте,  -  заперечила  жінка.
З  телефона  лунав  жіночий  голос,    Ельвіра  слухала,  хитала  головою.  кліпала  очима,  нарешті    заговорила,
-Ну  у  вас,    як  завжди,  тільки  я  не  на  місці,  відразу  проблеми.  Так,  я  все    зрозуміла.  Перукарню  не  закривайте,  через  два  дні  вийде  Волошина.  Ти    сама  попрацюєш.  У  тебе  ж  є  записані  на  манікюр?
Вона  слухала  і  знову  кивнула  головою,
-Ну  то  й  добре,  як  приїду,з  усім  розберемося.  Ну  все,  бувай!
Надія  дивилася  на  неї  прямим  поглядом,
-Ви  маєте  свою  перукарню?
-Так!  Маю  на  свою  голову.  Жіночий  колектив,  це  вічна  проблема.  Одна  у  декретній    відпустці.  Друга  відпочиває  в  Трускавці,  через  два  дні  має  бути  на  роботі  А  в  третьої  донька  хворіє,  терміново  повезла  в  Київ.  От  і  думай,  як  залишитися  на  плаву,  не  втратити  клієнтів.
     В  дівчини  забігали  очі  -  Сказати  чи  ні?  А  може  це  мій  шанс?  Намагалася  приховати  хвилювання,  нарешті  наважилася,
-А  ви  знаєте  я  перукар,  маю  стажу  майже  чотири  роки.
Макс  зацікавлено  подивився  на  неї,  
-І    чоловіків  теж  стрижете?
-Так,звичайно.  
Він  всміхався  позирав,  то  на  неї,  то  на  матір,
-Оце  так  новина.  Думаю  вам  є  про  що  поговорити,  на  якийсь  час    я  вас  залишу.
Він  вийшов…
 Ельвіра  засипала  Надію  запитаннями,  попросила  коротко  розповісти  про  себе.  А  що  ж  їй  було  робити  -  Нехай  пан,  або  пропав  або  користь,  або  невдача  та  все  ж  зміниться  життя.  Ніби  на  сповіді,  навіть  непроховала  що  мала  стосунки  з  Олегом.
Після    почутого,  Ельвіра,  аж  прицмокнула  губами,
-Ну-  ну,думаю  тебе  життя  чогось  навчило.Та  ти  молода,  попереду  іще  не  одне  буде  розчарування,  таке  воно    наше  земне  життя.
Вона  повернулася  до  вікна.  Ніби  у  світлі  придорожніх  ліхтарів  шукала  рішення.Чи  довіритися  інтуїції,  запропонувати  до  себе  на  роботу?  Здається  непогана  дівчина,  хто  живе  без  помилок?  Та  іще  ж  така    віком,  як  мій  син.  Але  ж  плани  має,  хоче  купити  квартиру.  Кому  яке  щастя!  Хтось  живе  на  всьому  готовому,  а    хтось  вливається  в  цей  несправедливий  світ,  в  надії  всього  досягнути  самому.    Треба  поговорити  з  Максом,  що  він  скаже?  Не  думаю,  що  вона  стане  завадою  його  дружбі  з  Маргаритою.  На  перший  погляд,  вони    неначе    і    чимось  схожі,  чи  може  кольором  волосся,  але  ж  Маргаритка  молодша.  Чотири  роки,як  з  батьком  нам  стали  сусідами,  ніби  порядні  люди.  Втрата    рідної  людини  напевно  дуже  подіяла  на  життя  цих  двох.  Але  все  ж  Микола  молодець,  не  знайшов  собі  іншу  жінку.  Всю  увагу  приділив  доні,  щоб  добре  навчалася  та  поступила  до  медінституту.А  мені    на  старості  років,  вдома  краще  мати  медика,чим  перукаря.  Але  ж  дівчині  допомогти  треба,  ніби  щира,  не  розбещена.
   Надія  розуміла  -  зараз  її  краще    залишити,  вийшла  з  купе.
   Біля  вікна  стояв  Макс,
-Ну  і  ну,  напевно  моя  мама  запитаннями  засипала  вас.  Співчуваю  та  я  піду,  думаю  час  відпочити.
У  відповідь  побажала  хороших  снів.
Він  тільки  відчинив  двері  купе,  біля  нього  прослизнула  Ельвіра,
-Надіє,  ти  мабуть  дивуєшся,  що  син  не  запропонував  тобі  нижню  полицю.  Він  у  лютому  місяці  дві  тисячі  чотирнадцятого  року  був  на  Майдані.  Отримав  травму    правої  ноги.  Хоч  і  зробили  кілька  операцій,  але    й  нині  шкутильгає.  Оце  ж    і  літаємо  в  Ізраїль,  на  консультації.
-Та  нічого,  основне  живим  залишився.,  співчуваючи  сказала  дівчина.
І  вже  веселіше,
-  Він  молодий,  може  для  цього  потрібен  час,  звикне.  Звичайно  це  важко  прийняти,  але    основне  в  житті,  щоб  був  нормальним  серцевий  ритм  і  велике  бажання  жити.
 Ельвіра  повернулася  в  купе.  Надія,  трохи  постоявши,  теж  повернулася  в  купе.  Відчинивши  двері,  зрозуміла,  що  перервала  розмову.Та  не  проронивши  й  слова,  за  мить    лежала  на  верхній  полиці.  
   В  купе  запала  тиша,  лише  стук  коліс  порушував  її.  Дівчині  не  спалося,    думок  цілий  міх,  після  розмови,  емоцій  не  приховати.  Минуло  з  пів  години,  Ельвіра    встала,  випила  води  й  тихо  прошепотіла,
-Надю,  Макс  так  солодко  спить,  давай    вийдемо,  поговоримо.
   Вони  довго  спілкувалися,  в  основному  про  роботу.  Ельвіра    запропонувала  провести  турне  по  Харкову  і  по  Києву.  Дізнавшись,  що  дівчина  навіть  і  в  Києві  не  була,  просто  наполягала.  Надія  не  знала,  що  сказати,  шкодувала  грошей,  адже  вони  їй  так  будуть  потрібні.  Із  відкладених  на  квартиру,  боялася  й  сотню  взяти.  Все  зважувала,  розуміла,  допоки  немає  роботи,  треба  економити.
 Жінка  хитро  позирала,  побачивши,  її  сумне  обличчя,зрозуміла,  що  хоче  відмовитися.  По  –  дружньому  поклала  руку  на  плечі,  прихилилася,-Не  вагайся,  Поїдеш    з  нами,  будеш  працювати  в  моєму  салоні.  Хіба  ти  проти?  Думаю  така  пропозиція  тобі  сподобається.
В  Надії  серце  пташкою  затріпотіло,  ледь  не  вирвалося  з  грудей.  Душа  переповнена  радістю.  Від  почутого,  емоції  зашкалювали.Вона  ладна  була  розцілувати  цю  жінку,  хвилюючись  запитала,
-Це    ваше  рішення,  а  ви  не  передумаєе?  Мені  й  справді  дуже    потрібна  робота.
-Ні,  ну  що  ти.  Я  слів  на  вітер  не  кидаю.  На  цю  тему  уже  й  з    Максом  поговорила,  він  не  проти.  Восени  і  взимку  важко  зняти  квартиру,  якщо  навіть    і  не  вдасться    знайти,  місяць  -  другий    поживеш  у  нас.  О  ледь  не  забула,  а    в  паспорті    стоїть  штамп  про  одруження?
-Ні,  ми  просто  жили  разом,  я  ж  вам  все  розповіла.
-Добре!  Ти  подумай    над  тим,  що  я  тобі  запропонувала.Зараз  треба  хоч  годинку  поспати,  приїдемо  в  Харків,  там  усе  й  вирішимо.
       Надія  ні  на  мить  не  стулила  повік.  В  голові  роїлися  думки.  -  Погодитися  чи  ні?  Собі  задавала    запитання  -  А  що  я  втрачу?  А,  як    моє  обслуговування  клієнтів    їй  не  сподобається,  що  тоді  буду  робити?  Сама  каже,  що  важко  зняти  квартиру,  але  ж    я    не  хочу    їм  дошкуляти.  Цікаво…    щоб    мама  сказала?  Та  воно    напевно  на  краще,  вона  ж  й  досі  не  знає,  що  я  покинула  Москву,  не  буде  хвилюватися,  не    чекатиме.
   Потяг  Київ  –  Дніпро  відправився  згідно  розкладу,  набирав  швидкість..
Вони  їхали  в  плацкартному  вагоні.  Збуджені,  виснажені,  але  задоволені.  Позаду  турне  по  Харкову    й    по  Києву.  
 Надія  від  побаченого    в  захваті.    Лежачи  на  верхній  полиці,  роздумувала  –  Ні,  не  шкодую,  що  поїхала  з  ними.Чи  й  довелося  б  мені  коли  небуть  у  житті    побувати  в    історичних  місцях,  храмах  та  дізнатися  скільки  всього  нового.  Цікаво,  чи  це  доля  мені    познайомитися  з  цими  людьми?    І  тут  же  згадала  маму,  яка  ніколи  не  виїжджала  з  рідного  містечка.  Думала  про  братів  -Треба  буде  сказати  мамі,  щоб  не  тримала  їх  біля  себе.  Після  закінчення  школи,  нехай    в  обласне  місто  їдуть  навчатися,  згодом  хоч  світ  побачуть.
Раптово  Макс  торкнувся  її  руки,
-Надіє,  я  уже  зголоднів,  може  повечеряємо.
-Добре,  я  не  проти  -  відразу  донизу  опустила  ноги.
   Він  не  чекаючи,  зняв  її  з  полиці,  не  відпускав,  прямим  поглядом  дивився  в  її  блакитні  очі,  прошепотів,
-Я  ладен  у  них  втопитися.
В  цей  час  Ельвіра  лежала  до  них  спиною,  але  почувши  шурхів,  повернулася.
-Я  що  заснула?  Ми  що  будемо  вечеряти?  Вже  носять  чай?
 Макс  відійшов  у  сторону,
-Та  оце  ж  розбудив  Надію.  Я  такий  голодний,  а  ви  спите.
Жінка,  років  тридцяти,  що  лежала  навпроти  Надії,  почувши  ці  слова  посміхнулася  до  Макса  й  повернулася  до  стінки.  Він,  трохи  виправдовуючись,
-Вибачте,  ми  вас  потурбували,  але  ж  це    плацкартний  вагон.
 Після  вечері,  кожен  намагався  заснути.  Звичайно  купейний  вагон  набагато  комфортніший,  але  інколи    треба  змиритися  з  тим  що  є.
Надія  згадала,  як  вони  з  Максом  були  в    Києві  у  МакДональдсі.  Ельвіра  чекала  поки  вони    дещо  придбали  на  обід.  Коли  Надія  намагалася    дати  йому  гроші,  він  категорично  заперечив,
-Е  ні!  Досить,  що  за  турне  заплатила  сама,  змирився,  а  тепер  іще  за  це?  Ти    мене  хочеш  принизити?  Я  чоловік,  чи  хто?
Її  щоки  вмить  почервоніли,  випалила,
-А  ми  що  вже  перейшли  на  ти?
-Еге  ж  перейшли!  Скажи  чого  лямку  тягнути,  час  летить,  не  втрачаймо  його!  І  не  сердься,  краще  всміхнися,  це  тобі  більше  личить.
Здвигнувши  плечима,  погодилася,
-Ну  добре,  добре.Тільки  не  ображайся!
Їй  хотілося  запитати,  а  що  скаже  пані  Ельвіра?  Але  він  так  на  неї  дивився,  що  побоялася  й  слово  сказати.
Думки  роздвоїлися  -  Ба,  гадала  він  балуваний  матусин  синочок,  напевно  помилилася.  Та  хіба  б  тоді  пішов  на  Майдан?  І    чого  я    про  нього  так  подумала?!
 Поверталися    до  Ельвіри  …Макс  тримав  її  під  руку,  сказав  ледь  усміхаючись,
-Ти  не  дивуйся,  що  інколи  в  мами    беру  гроші.
Продовжив  уже  з  веселою  ноткою  в  голосі,
-  Просто    в  неї  надійніше    від  злодіїв    приховати.  
 Та  за  мить  його  голос  посерйознішав,
-Щоб  ти  знала,  я  не  ледар  і  не  симулянт,  закінчив  технікум,  нині    працюю    бухгалтером  у  двох  невеличках  фірмах.  О,  до  того  ж  у  мене  після  травми  третя    група  інвалідності,  думаю  тобі  мама  сказала.
   -І  що  так  довго?-    Назустріч  підійшла  Ельвіра,  продовжила.
-Гайда!  Швидко  обідаємо  і  на  потяг,  а  то  чого  доброго  іще  запізнимося.

                                                                                                                                                                                     Далі  буде

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997293
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 30.10.2023

Valentyna_S

Під чорним сонцем

Перед  руїнами  став  відчай  на  коліна.
Не  горе—горесько—й  не  ділиться  на  всіх.  
Бо  всіх    уже  нема…  нема  дружини  й  сина.
Умить  у  пекло  провалився  божий  світ.

Та  ні,  стоїть  іще  й  стояти  довго  буде.
То  тільки  трьох  китів  уразив  кат  під  ним.
Побідкається  світ  й  за  кілька  днів  забуде.
Покотиться  м’ячем,  не  знаючи  куди.

Він  також  якось  житиме.  Під  сонцем  чорним,
(Бо  біле  вкрадено.  Здається,  й  те  впаде).
У  скронях  скреготатимуть  нещадно  жорна,
І  зійдуться  роки  в  набряклий  гнівом  день.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996409
дата надходження 18.10.2023
дата закладки 29.10.2023

Галина Лябук

Повій, вітре, з України.

Повій,  вітре,  із-за  гаю
Всевидющий  ти    -    я  знаю.
Світить  вже  осіннє  сонце,
Смуток,  жаль  в  моїм  віконці...
Всевидющий  ти      -    я  знаю.

Де  ти  тільки  не  буваєш
На  все  згори  споглядаєш,  
Як  прокляті  вороженьки
Рвуть,  плюндрують  землю-неньку.  
На  все  згори  споглядаєш.

Повій,  вітре,  з  степу,  поля,
Де  козача  тяжка  доля:
Молодецька  кров  стікає,
Кінця  й  краю  в  цім  немає.  
Де  козача  тяжка  доля.  

Повій,  вітре,  із-за  моря
Забери  з  Вкраїни  горе.  
Поможи,  щоб  зе'млі  наші
Всі  очистити  від  раші.  
Забери  з  Вкраїни  горе.  

Повій,  вітре,  з  України  
Розкажи,  як  ворог  гине:
Козаки  наші  солдати
Орків  так  женуть  завзято  !  
Розкажи,  як  ворог  гине.  

Рознеси  по  цілім  світі,  
Як  в  бою  Вкраїни  діти:
Землю  мужньо  захищають,  
Перемогу  здобувають.  
Як  в  бою  Вкраїни  діти.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995601
дата надходження 07.10.2023
дата закладки 29.10.2023

Ніна Незламна

Байдужість ( проза)

   Сонце    йшло  до  обрію…  останні  промені  торкалися  землі.    Поволі    западали    весняні  сутінки.  
     Минув    ясний,  сонячний,  теплий  день,  придав  Марії  сили  й  віри,  що  все  буде  добре!    Вона  останньою  зійшла  з  рейсового  автобуса.    А  далі,  їй  потрібно  дістатися    до  залізничної  станції.  Там  дочекатися  електрички    і  лише  тоді,  уже  майже  буде    вдома,  хоча  добиратися    до  села,  треба  пройти    іще    цілих  три  кілометри.
           Озирнувшись  довкола,  хоч  і  зморена  та  стало  любо  на  душі,  легко  на  серці.  Усе,  що  було    задумане  -    здійснилося!  Поверталася  від  сина  -  відчувала  в  собі    піднесення  духу.
   До  станції  ішла  легкою  ходою,  згадувала  зустріч  і  з  усмішкою,  і  з  болем.Роїлися  думки  -  Хоч  і  поранений,    але  ж    у  лікарні.  І  головний  лікар  пообіцяють,  що  скоро  рана  загоїться,  лише  потрібен  час,  гарний  настрій.  А  іще  впевненість  у  собі,а  ця  риса  є  в  його  характері.  
       Ті  люди,  що  зазвичай  їздять  електричкою,  напевно  знають  розклад  потягів  і  електричок.  Вона  ж  розчарувалася,  коли  прочитала  цей  розклад,  адже  в  нічні  години  ні  потягів,  які  б  зупинялися,  ні  електричок  немає.  Але  ж  куди  подітися  ?  Звичайно  в    нічний  час  найнебезпечніше  місце,  це      в  приміщенні  станції  дочекатися  ранку.
       Кілька  спарованих  стільців  розставлені  в  два  ряди,  один  навпроти  одного.  Майже  посередині  рядка,    в  обіймах  сиділа  молода  пара.У  віконечку  касира  світилося,  але  із-за  білої  фіранки  нікого  і    нічого  не  видно.
-Ну,  що  ж  ,  хай  вибачають  -  подумала  про  себе  і  оминаючи  крайнє  місце  присіла  на  стілець.  Хоч    у  сумці  тільки    пляшка  води,  рушник  та  кілька  серветок,  все  ж    руками  пригорнула  до  себе  -Ось  так  буде  й  тепліше,  хоч  і  весна  та  все  ж    у  приміщенні  прохолодно.
   Раптово    відчула  чийсь  погляд..  Звичайно,  хто  може  дивитися,  глянула  до  молодих  людей.  Дівчина  занурилася  обличчям  до  грудей    хлопця,  а  він  прямим  поглядом    дивився  на  неї.
   Чомусь    зашарілася,  зробилося  ніяково,    на  голові    поправила    теплу,  світло-  коричневого  кольору  хустинку  і  комірці  фіолетової  курточки    -  От  та  здається  ж    усе  добре,  курточка  хоч  і  старенька,  але  ж  чистенька,  не  міг    же    про  мене  подумати  казна  що.  Здається    на  безхатченку  не  схожа.    Та  хто  вони?  Можливо  місцеві,  але  ж  чого  тоді  тут  сидіти,  он    неподалік  кав’ярня,  двері  навстіж  відчинені.Там  тепліше  і  можна  кави  випити.  А  може  в    кишенях  вітер  гуляє,  тоді  звичайно    їм  не  до  того..
   Ох,    життя….  життя.  Але  ж  цей  молодик  призивного  віку,  чомусь  тут,  не  пішов  захищати  Україну,  насолоджується  життям,  як  у  мирний  час.
     Гучний  голос  диктора  відволік  від  думок,
-  Увага!  По  першій  колії  проїде  швидкісний  потяг.  Не  стійте  край  платформи,  будьте  уважні  і    обережні!
Вона    подумки  ніби  підтвердила  слова  диктора  -  Так-  так,  у  наш  час    треба  бути  дуже  обережними,  добре  хоч  сирени  не  чути,  може  сьогодні  буде  спокійна  ніч.  Це  ж  треба  нам  такого  життя,  батьки  бачили  війну  та  й  нам  доводиться  відчути,  побачити  і  все  це  пережити.    Шкода  дітей,  скільки  чоловіків  і  навіть  молодих,  неодружених  загинуло    на  полі  бою.Уже  й  жінки  на  війні…  дожилися.  Важко,  ой,  як  важко  нам  дається  воля,  на  жаль  сусід  віками  не  дає  спокою.
     Думки  полинули  за  сина  –  Як  добре,  що  поїхала,  хоч  і  казав,    -  Не  їдь,  тебе    до  мене    можуть  не  пустити.    Та  яке  ж    материнське  серце    витримає,  щоб  не  поїхати?  Хіба  можна  бути  байдужою  до  рідної  кровинки,  не  пригорнути,  серцебиття  не  відчути.  Про  це  й    не  тощо  мови,  а  й  думок  не  має  бути.  Звичайно,  коли  побачила    сина  з  перев’язаною  лівою  рукою,  защеміло  під  серцем,  ніби  клубок  застряг  у  горлі,  їй  би  розплакатися.  Та  вона  спромоглася  взяти  себе  в  руки    -  То  добре  що  не  права  рука  та  й  лікар  сказав,    що  не  варто  хвилюватися,  усе  буде  добре.  
 Коли  побачила    рідненьке  личко,  його  погляд  ощасливив  її,  завспокоїлася  –  Дяка  Богу  живий,  любий  мій,  живий  і  це  основне.
.    Скільки  ніжності  і  тепла  він    побачив  у  материнських  очах.  Невчасно  скотилася  сльоза,  навіщо  розтривожувати  материнську  душу.  Хоч  і  це  сльоза  радості  та  все  ж,  він  відчував,  перед  нею  має  бути  мужнім.
     Дві  години,  швидко  минули,  здавалися  миттю.З  теплою  усмішкою,  син  із  сумки  викладав    гостинці,  підморгував  хлопцям  по  палаті,
-  О!  Живем  братці  тут  усе  домашнє,  посмакуємо!
Прщалися…в  обіймах  сина,  устами  торкнулася  чола  ,
-Видужуй  любий,  якби  ж  не  ця  війна,  то  разом  би  поїхали  додому.  А  так  синочку  надіюся  на  твою  добру  долю  і  на  Всевишнього.  Хай  він    і  ангели  оберігають    тебе.  За  нами  правда!  Тож  нехай  не  покидає  нас  світла    надія,  що  Україна  переможе  і  ми  скоро  будемо  разом.
   Хоч  намагалася  стримати  хвилювання,  все  ж  покидала  лікарню  з  душевним  болем.  Щеміло  серце,  боліло,  тисло  в  грудях,  хоч  це  було  зробити    надто  важко.  Все  ж  перед  сином  зуміла  стримати  сльози,  не  показала    свою  слабкість.
 В    автобусі    їхала  з  каяттям  у  душі  -  Пробач  синочку,  що  я  інколи    жаліла,  що  тебе  народила    в  свої  тридцять  сім.О,  скільки  недоспаних  ночей!  Часто  хворів,  низенький  на  зріст,  був  схожий  на  крихітний  росточок.Та  дяка  Богу  з  роками  відійшли  хвороби,  після    п’ятого  класу  змужнів  -  став  широкоплечим,середнього  зросту.
 Уже  трохи    вгамувавши  свій  біль,  ніби  виправдовувалася  -  Та  це  напевно  така  доля,  тепер  у  мене  тільки  ти  одна  надія,  мій  промінчик  радості,  з  тобою  доживатиму  вік.
     Марія,  ніби  перевертала    сторінки    особистого  щоденника-  згадувала  зустріч  і  прощання  з  сином.  Несподівано    в  голові  зашуміло,      перед  очима  губилось  світло,  мигтіла    темінь.  Чомусь  не  дуже  слухалися  руки,  з  кишені  ледве  дістала  ліки,…уже  тримала  під  язиком.  На  якусь  мить  злякалася,  здавалося    втрачає  орієнтир,  закрила  очі.
   По  приміщенню,  подібно  хвилі  шурхіт,  відкрила  очі,  поряд  нікого,  молоді  люди  копошилися,  про  щось  тихо  говорили.
-Та  мабуть  уже  все  минулося  -  подумки  себе  заспокоїла  -Це  поїздка  далася  в  знаки,  за  три  ночі  може  й  відпочила  зо  три  години,  не  більше.  Враз  затримала  погляд  на  молодій  дівчині  -  А  дівчина  славна,  якби  ж  то  щастя,  щоб  усі  жили  під  мирним  небом.  А  моя  донька  теж  славна,  а  чи  доля,чи  така  байдужість  до  всього,  що  надто  рідко  дзвонить.  Скільки  любові  і  уваги  їй  було  подаровано,  скільки  ніжності  і  тепла.  Різниця  ж  з  сином  десять  років.Той  час  для  неї  був  казковим,    всі    її  забаганки  виконувалися,  може  й  тому  стала  така.  А  може  так  подіяли  події  дві  тисячі  чотирнадцятого  року.Після  Майдану  з  чоловіком    поїхали  в  Хорватію.Уже  й  синочок  і  донька  є,  лише  фото  прислали,  але  сюди  не  їдуть.То  ніби  між  нас  айзберг,  а  може  тому,  що  його  батьки    живуть  в  росії.  Ну  хай  там  він,  а  вона…    навіть  не  приїхала  поховати  батька.  Ох,  чому  ж  усе  так?!  Що  ж  ти  доню  не  дзвониш,  ти  ж  знаєш,  що  поїхала  в  лікарню    до    Олега,  навіть  не  поцікавишся  що  і  як.  Чому  така  байдужа?А  мені  ж  зараз  так  потрібна  підтримка.
   Раптово  на  мить  закрутилася  голова…стиснувши  руки  -  Ой,  що  ж  це  я,  на  душі  важко,  ще  й  думок  -  стерв’ятників  не  можу  позбутися.  Із  сумки  дістала  пляшку  з  водою,  зробила  кілька  ковтків  і  мокрою  долонею    змочила  обличчя.  Привернув  увагу  голос  хлопця,  він  щось  говорив,  але  розібрати  про  що  йшла  мова  було  не  зрозуміти.  Вони    уже  сиділи  під  самою  стінкою,  він  обома  руками  гладив  їй  голову.
-  Ой,  як    же  я  їм  заважаю,тільки  й  змогла  подумати,    у  вухах  задзвеніло,  очі  накрила  сіра  пелена.
     Тим  часом  молоду  пару  сполохала  жінка  років  п’ятидеся.  Вона  гучно  відчинила  двері,  з  скрипінням  заволокла  кравчучку  з  великою    клітчатою  сумкою.  Тихо  бурмотіла,
-  Ой,  ба  знову  ця  парочка  тут!    Нічого  хай  потерплять,  не  все  коту  масляна.  Чекай  ,  але  ж  тут  іще  хтось  є.  Вона  підвезла  кравчучку  ближче  до  Марії.  
-  Та  вона  ж,  як  полотно  біла!  -  гучно  вирвалося  з  її  вуст.
 І  відразу  ж    звернулася  до  молодих,
-Гей,  закохані!  Ви  що  не  бачите,  що  жінці  погано?  Чому  ж  такі  байдужі?!
Хлопець,  злегка  посміхнувся,  не  відпускаючи  дівчину  з  обіймів,  відповів,
-Та  вона  недавно  щось  із  пляшки  пила,  може  перебрала.
   Жінка    уже  тримала  Марію  за  ліву    руку,    рахувала  пуль.  На  її  смуглявому  обличчі  відобразився  біль  й  розчарування.  Хвилюючись  дала  кілька  ляпасів  по  обличчю,  окропила  водою,
-Ану,  ану  давай    рухайся,  що  це  ти?!  Ану  відкривай  очі!  Чуєш,  тобі  кажу,  відкрий!
Нарешті  в  очах  Марії    прояснилося,  перед  нею  жінка,  відразу  запитала,
-Ви  хто?
-Я  Ганна,  а  от  ви  хто  тут?  Часом  не  проїздом,?  Бачу  не  з  наших.
-Так    проїздом.  
-Що  ж  ви,  ваше  серце,  як    пошкоджений  мотор,  то  чути,  то  не  чути,  а  кудись  їздите.  З  таким  здоров’ям,  самій    в  дорогу  не  варто    вирушати!  Зараз  ніби  краще,  посидьте,  помовчить,  ось  валідол  ,  візьміть  під  язик.  
Марія  тихим  голосом,
-Дякую    та  в  мене  є  корвалмент.  Правда  я  уже    його  приймала  та  думаю  іще  одну  можна  взяти,
     Вона  тільки  тепер  зрозуміла,  що  на  якийсь  час  втратила  свідомість.  Як  добре,  що  ця  жінка  небайдужа,  хто  знає,  можливо  й  спасла  їй  життя.  На  Ганну  дивилася    розгубленими  очима.  Та  відразу  помітила  й  до  неї,
-Ти  не  дивися,  що  я  так  одягнена,  повір  життя  безхатченків  не  мед.  Хоч  і  ображена  на  долю,  але  байдужою  ніколи  не  була  й  не  буду.  Допомогти  людині  завжди  готова,  а  от  красти  ні,  ніколи  не  посмію,  тож  не  бійся.  Я  тут    лише  на    зимовий    час  затрималася  з  безхатчинками.  Поїду  в  місто,  хтось  щось  дасть  з’їсти,  чи  якусь  копійчину  кине.Уже    й  на  душі  спокійніше  -  не  сиджу  у  когось  на  шиї.  Я  оце  тепер    збираюся  додому,    на  схід,  тут  у  селищі  є  далекі  родичі,  як  кажуть    провідала  та    пора    честь  знати.  Дочекалася  весноньки,  з  кожним  днем  теплішає,  треба  повертатися  до  зруйнованої  хати.  Кажуть    моє  селище    уже  звільнили,треба  їхати  наводити  лад.  В  гостях  добре  та  вдома  краще,  наших  багато  виїхало  та  все  ж  думаю  будуть  повертатися.
Марія  співчувала  жінці,  жалісно  запитала,
-А  з  переселенцями  не  хотіли  поїхати?
-Та  ні,  серед  рідні,  хоч  і  далекої  все  ж  краще.  Зима,  довгі  ночі,хоча  і  часто  світла  не  було,  але  ж  у  теплі  та  й  словом  підтримають  і  то  добре.  Ну,  а  ви  не  хочете  поділитися,  чому  у  цих  краях?
Чому  не  хочу…  до  синочка  в  лікарню  їздила.
     Минуло  зо  дві  години…за  цей  час  Марія  розповіла  про  своє  життя,  про  поїздку.
Ганна  закопошилася,  зиркнула  на  віконце  касира,
-Зараз  касир  розпочне    продаж  квитків  на  електричку.  Так  що  скоро  ми  з  вами  поки  що  поїдемо  в  одному  напрямку,  а    далі  в  кожної  своя  дорога.
--  А  може  зі  мною  поїдете,  поживете  до  перемоги?  Удвох  веселіше  та  й    у  нас  безпечніше.
-Ні-ні,  що  ви,дякую!
-Ну  тоді  хоч  погостюєте  кілька  днів.  Ви    ж  мені,  можна  сказати,  життя  врятували  .  
-Я  відчуваю  у  вас  теж    душа  добра,  якщо  комусь  стане  зле,  теж  не  залишитися  байдужою.  За  запрошення  дякую  та  ні,  не  маю  часу.  Давно  з    дому,  якщо  його  можна  так  назвати  та  й  рідна  земля  кличе.
     Відчинивши  двері  з  приміщення  станції,  передранкова  вогкість  пахнула  їм  назустріч.  Легенький  вітерець  злегка  зняв  напругу.
         На  платформі  всього  кілька  чоловік  чекали  електричку.  Звуковий  сигнал  електрички  попередив  пасажирів  про  прибуття  на  станцію.
     Дві  жінки  поспішали  до  дверей  вагона.  Марія  першою  піднялася  по  сходах,  допомогла  Ганні  підняти  кравчучку  на  площадку  вагона.
       Двері  зачинилися,  електричка  набирала  швидкість.
     Дві  добрі,  чуйні  жінки,  ніби  дві  сестри,  задоволені  зайшли  у  вагон.  Зайнявши  свої  місця,  кожна  з  них,з  блиском  у  очах  відчувала  полегшення.  Як  сонячне  проміння  віра  і  надія  зігрівала  їх  серця.  Вони  повернуться  додому,  дочекаються  перемоги!  Народ  України  заслуговує  на  щасливе,  заможне  життя.

                                                                                                                                                                           Квітень  2023р

                                                                                                                 ***
                                                                                                   Шановні  друзі!

                                                                                         Не  будьмо  байдужі!
                                                                               Сьогодні  у  день  Покрови,
                                                                   хвилиною  мовчання    пом’янемо
                                                                                     наших  синів  і  доньок,
                                                         які  віддали  своє  життя  за  Незалежність.
                                                           Хай  Марія  -    покровителька  з  небес
                                                     візьме  під  своє  крило  нашу  рідну  землю,
                                                                               квітучу,  славну  Україну!
                                                             Вітаю  наших    оборонців  зі  Святами
                                                                             Покрови  і  Днем  захисників
                                                                                       І  захисниць    України.
                                                                                         Миру  усім  іі  добра!

                                                                                                                                                 01.10.2023р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995143
дата надходження 01.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Lana P.

ЯБЛУКОМ ЗЕЛЕНООКИМ…

Ранок  туманами  гусне,
Берег  молочний  пливе.
Небо,  хмаринами  тлусте,
В  мандри  крилатих  зове.

Яблуко  зеленооке,
У  поріділім  гіллі,
Снить  ув  імлі  одиноке,
Мріє  дістатись  землі.

Жовтень  розводить  палітру  -
Осінь  вмочила  перо,
Крила  розніжені  вітру,
Пестять  таємно  нутро.                                            21.10.23


P.S.  На  світлині  останнє  цьогорічне  яблуко  на  яблуні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996674
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 21.10.2023

ТАИСИЯ

ОТГАДАЙ! № 5.

Снова      мысли        тренируем
Над        прикольною        загадкой!
Я        опять        всех        интригую
И          бросаю        всем        перчатку!

"  ИХ        НА        НЕБЕ        ЛИШЬ        ОДНА!
А        У        БАБЫ        ЦЕЛЫХ        ДВЕ!
НИ        ОДНОЙ        НЕТ        НА        ЗЕМЛЕ...."

О        ЧЁМ        ИДЁТ        РЕЧЬ???
ЖДЁМ      ОТВЕТ      и    ПОБЕДИТЕЛЯ!

26.  09.  2023.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994780
дата надходження 26.09.2023
дата закладки 21.10.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Парад осінніх днів (бездієслівний вірш)

 Жовтаво-золотий
 Парад  осінніх  днів,
 Неначе  з  теплих  снів
 Проміння  сонцестрій.
 Під  небом  голубим
 У  вальсі  вишні  лист.
 І  вітру  тихий  свист
 В  гіллі  у  горобин.
 Спідниці  у  жоржин,
 Мов  розмаїття  фарб.
 Землі  барвистий  скарб.
 О  скільки  тут  стежин!
 Жовтневий  листопад  ...
 У  задумі  верба,
 З  туманами  -  журба,
 Хоч  тисячі  принад.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996574
дата надходження 20.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Пробач

Пробач  мене,  що  вчора  не  прийшла
І  заховала  в  серці  свої  мрії
Та  знай,  коханий,  що  ота  весна
Бринить  красою  на  розкішних    віях.

Так  просто  сталось,  доленька  гірка
Чи    сумніви  проникнули  у  серце,
Тепер  ця  мить  торкнулася  рядка
Та  нотами  заграла,  наче  скерцо.

Струною  забриніла  кожна  мить,
Сягнувши  неповторно  диво-слави,
Вона  хотіла  в  серці  залишить
Найкращий  звук  найвищої  октави.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996620
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Катерина Собова

Двi невiстки

Прибули    до    Галі    в    гості
Два    синочки    з    невістками,  
То    ж    матуся    хоче    знати,
Як    живуть    вони    з    жінками.

Радісно    блищали    очі
В    старшої    невістки    Ганни:
-Колі    часто    пропоную
Трав’яні    цілющі    ванни.

Кожен    день    йому    готую
Свіжі,    вишукані    страви,
Рівномірно    і    щасливо
Йдуть    сімейні    наші    справи.

Намагаюсь,    щоб    було    все
В    тишині    і    романтично,
Зауваження    сприймаю
Без    образ,    самокритично.

Дякуючи    Колі,    знаю
(Що    раніше    і    не    снилось),
Риболовлю    вже    не    лаю,
І    футболом    захопилась.

До    молодшої    свекруха:
-Тепер    ти    хвалися,    Ніко,
Що    приємне    ти    робила
Кожен    день    для    чоловіка?

-Любить    син    ваш    їсти    смачно,  
Але    я    не    готувала,
Нехай    буде    мені    вдячний,
Що    я    іноді    мовчала.

Сам    казав,    що    я    пиляю,
Як    потужна    пилорама,
То    ж    для    нього    кожен    вечір
Замість    страви    -    нова    драма!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996558
дата надходження 20.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Галина Лябук

Вічні наречені.

Соняхи  в  квіті  й  сонце  сіяє.
Стежка  протоптана,  -    йду...
Ромашка,  схиливши  голівку  буяє,
Шепче  :  -  Влюбилась  собі  на  біду...

-  В  кОго  закохане  миле  серденько?  
На  сонечко  схожа  врода  твоя  :
Кофта  жовтава,  спідничка  біленька  -  
Ніжна  й  привітна,  Ромашко  моя.  

Сяєш  від  щастя  і  серце  радіє,  
Обранець  твій  хто?    Підкажи...  
Лагідний  Вітер,  що  полем  гуляє,  
Чи  Місяць  у  небі?    Мені  ти  скажи?  

Мить  і  рум'янцем  наповнились  щічки
Стиха  промовила  :    -    Ні-і-і...  
Вдаль  подивились  засмучені  очки  :
-      Сонях  затьмарив  душу  мені...  

Врода  і  щедрість  -    все  в  нім  пригоже:
Сонце-сорочка,  в  манишці  ясній.  
Сниться  ночами,  спати  не  можу,  
З  ним  лише  в  парі  буваю  у  сні.  

Статний,  а    я    -    непримітно  низенька
Красенем  в  полі  милуються  всі.  
Не  може  моє  вгамуватись    серденько,  
Очі  мої    в  тій  ранковій    росі...  

Сонях  й  Ромашка    -    краса  безперечно!  
Божі  створіння,  щедрОти  земні.  
Тут  щось  зворотнє  сказать  -  недоречно  -  
Вічні  наречені  на  рідній  землі.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990833
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 04.10.2023

Lana P.

ЗАГУБИВ?. .

Спиває  ніч  густу,  шумуючу  мелясу,
Сузір'ям  гравірує  знакову  терасу.
Тріпоче  серце,  як  осиновий  листок,
Розп'ятий  вітром  між  оголених  гілок.
Невже,  мене  згубив  між  просторами  часу?  -
Мій  милий  друже,  дай  же  сну  хоча  б  ковток.
Поглянь,  між  нами  жовтень  устелив  місток,
З  леліток  зоряних,  у  миті  швидкоплинні
Космічну  радість  двом  учути  на  вершині...
Посьорбує  із  чаші  осені  пітьма
Коктейль  молочний  -  місяця  ніде  нема.
Заплутавсь  у  важкім,  холоднім  хмаровинні  -
Один  у  тиші,  що  підкралась  крадькома,
Куштує  мовчки  спогади  гіркополинні?..                    2.10.23

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995243
дата надходження 02.10.2023
дата закладки 04.10.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Вогонь поезії не гасне (віланела)

Ця  ніч  розпле́ла  темні  пасма,
Пітьма  лоскоче  теплу  осінь.
Вогонь  поезії  не  гасне.

Шепоче  ніч  словами  масно
І  за  вікном  ступає  боса,
Ця  ніч  розпле́ла  темні  пасма.

Плекає  зорі  місяць  я́сний.
Затихло  враз.  Спішить  безсоння.
Вогонь  поезії  не  гасне.

Крилата  Муза  поруч  вчасно,
І  рими  налетіли  -  "оси",
Ця  ніч  розпле́ла  темні  пасма.

Тобі  дано,  мабуть,  причастя.
На  лобі  піт  приліг  росою.
Вогонь  поезії  не  гасне  -

Це  Божа,  безумовно,  ласка.
І  на  душі,  напрочуд,  хосно.
Ця  ніч  розплела  темні  пасма.
Вогонь  поезії  не  гасне.

(Хосно  -  в  значенні-гарно)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995294
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 04.10.2023

Valentyna_S

…

Мов  навзворот  кожух,
Хмари  пливуть  над  містом.
Шлейф  серпневий  пожух,
Осінь  ридає  листям.
Тонуть  в  сльозах  сліди
Й  болю  пекучого  стріли.
Кинути  б  їй  «іди!»,
Поки  ще  тут  не  осіла.
Хай  чимскоріш  зима
Двері  відхилить  й  піде.
Є  ви  чи  вас  нема,
Байдуже,  справді,  «гіди».
Не  вередливі  ми,
Мандрівники  в  цім  світі.
Ввійде  в  життя  наше  мир
Й  рештки  шляху  освітить.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993779
дата надходження 13.09.2023
дата закладки 04.10.2023

Катерина Собова

Старий зять

Розходилась    мама    зранку,
Бо    на    зятя    злиться:
-На    рік    старший    він    за    мене,
Це    куди    годиться?

Як    ти    будеш,    доню,    далі
З    таким    старцем    жити?
Йому    скоро    важко    буде
В    туалет    ходити.

Ну    і    що,    що    він    багатий,
І    мільйони      має?
Він    старіший    твого    тата,
Лисий    і    кульгає!

Доня    каже:    -Я,    матусю,
Мислю    головою:
Щастя    бачу    в    тім,    що    буду
 Я    його    вдовою.

З    таким    спадком    буду    жити,
І    горя    не    знати,
Будуть    в    мене    усі    шанси
З    кращих    вибирати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994949
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 04.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Світає…І в новому дні вся душа (акровірш)

[b]С[/b]ходить  сонце  край  долини,
[b]В[/b]ітер  шепче  до  калини
[b]І[/b]  тихенько  ніжні  віти
[b]Т[/b]ріпотять,  немовби  діти.
[b]А[/b]  ось,  поряд  ще  вербиця  -
[b]Є[/b]  краса  та  білолиця

[b]І[/b]  свої  розкішні  коси

[b]В[/b]мить  схилила  в  милі  роси.

[b]Н[/b]апилась  води  й  сміється,
[b]О[/b]сінь  ходить  вже  здається,
[b]В[/b]альс  готується  осінній,
[b]О[/b]беріг  -    в  її  творінні.
[b]М[/b]ерехтять,  як  зорі  квіти,
[b]У[/b]  садах    схилились  віти,

[b]Д[/b]ивовижно,  мов  у  раї  -
[b]Н[/b]ам  дарують  урожаї.
[b]І[/b]  смакуєм  груші,  сливи,

[b]В[/b]еселять  дари  грайливі,
[b]С[/b]вітло  падає  барвисте,
[b]Я[/b]к  кружляти  славно  в  листі.

[b]Д[/b]ивний  спів  -  чарівні  ноти,
[b]У[/b]  житті  краса,  турботи,
[b]Ш[/b]арм  осінній  знову  в  моді,
[b]А[/b]ж  виблискує  в  природі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995052
дата надходження 30.09.2023
дата закладки 30.09.2023

ТАИСИЯ

Отгадай! № 3.

Всем        известны        космонавты    -
Многочисленный        отряд!
Вспомним        первую        из        женщин,
Кто        освоил        аппарат.

Всем        подумать        предлагаю      
Над        прикольною        загадкой.
Неожиданной    бывают
Остроумные        разгадки.  

14.  09.  2023.
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993856
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 30.09.2023

Lana P.

НА БАЛКОНІ СЕРЦЯ… (сонет)

Очі  -  Всесвіту  озерця
Поміж  нами,  як  сполуки,
Сканували  ніч  до  денця,
Пов'язали  шовком  руки.

Проникали  в  капіляри  -
Наливали  мед  із  чаші.
Не  потрібні  окуляри,
Де  торкання  чую  Ваші.

Очі  -  Всесвіту  люстерця  -
Сяйва  блиски  в  тінях  злуки,
Поєднали  диво-звуки.

На  балконі  мого  серця  -
Наші  зустрічі  й  розлуки,
Задушевні  перегу́ки.                          28.09.23

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994945
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 30.09.2023

Галина Лябук

Кохання до ранку.

                                               Якби  не  було  ночі,  то  не  знали  б
                                           що  таке  день
                                                               (  народна  мудрість).  


Нічко-чаклунко  смуглява  циганко,
Тобою  милуюсь  у  тиші  на  ґанку.
Ворожиш,  гадаєш,  що  карта  покаже:
День  мимо  пройде...  А  чи  в  душу  заляже?  

Коханий  в  турботах  без  справ  не  буває:
Будує,  майструє  і  всюди  встигає.  
Твій  сокіл  ясний  летить.  Вечоріє...  
До  королеви,  що  манить,  чарує.  

Ті  коси  чорняві  такі  шовковисті,  
Вбрання  у  зірково-сріблястім  намисті,  
Корона  серпанком  місячним  сяє.  
Квапиться    День,  час  плине...  спливає.

Вже  зорі  вечірні  ясніють  на  небі.
Завершив  заняття,  в  думках  лиш  про  тебе:
Чаклунку  зустріти    -    смугляву  циганку,  
Щоб  пити  кохання  до  самого  ранку.  

Кохання  небесне    -    жагуче  і  вірне,  
Лиш  вигляне  сонце,  на  землю  День  зійде.  
Знов  буде  труждатись*    й  чекати  циганку,  
Яка  подарує  кохання  до  ранку.  


                                                 *  труждатись  -  заст.  дуже  старанно  працювати,  
                                                                                                         трудитися.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994853
дата надходження 27.09.2023
дата закладки 27.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Осіння посмішка

Посміхається  ранок  у  полі,
Я  у  ньому  в  чарівнім  полоні,
Заглядає  у  вічі  вже  осінь,
Заховавши  красу  тихо  в  просинь

Біля  стежки  трава  у  краплинках,
Ніби  в  бісері  диво-перлинках,
Ох,  краса  захопила  півсвіту,
Ідентично  весняному  квіту

Золотить  у  саду  жовте  листя,
Розмаїте  та  дуже  барвисте,
А  зоря  додає  душі  ноти
Та  невже  ти  красі  оцій  проти?

Посміхається  нічка  в  серпанку,
Простеляє  дорогу  до  ранку,
Навіть  в  дивній  озлобленій  зливі  -
Мирний  світ,  у  якім  всі  щасливі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994741
дата надходження 26.09.2023
дата закладки 26.09.2023

Ніна Незламна

Пробач онучку (рим. проза. )

Вона  давно  жила  сама…
 Так  склалося  і  не  гадалося.  Порозуміння  з  донькою  не  мала.  Та  й  онучатами  -  близнюками  майже  щодня  війна,  журливі  погляди,  хоч  у  їх  душах,  завжди  квітла  весна.  Від  того  радості,  зовсім  не  відчувала.  Були  моменти  -  розмови  про  життя,  щоб  яскравішим  було  майбуття.  Але  стара  частіш  дивилася  з  -  під  лоба,  а  в  погляді  чомусь  горіла  злоба.  
-Ой,  мамо  -  мамо,-  скільки  раз,  доня  її  просила,  -  Ти  зрозумій,  боротися  не  сила.  Хіба  онуки  можуть  заважати?  Ти  їм  би  краще,  могла  казки  розповідати.  Як  ні,  то  перед  сном  щось  заспівати.  Мені  ж  співала,  хіба  не  пам’ятаєш.-Чому  ти  мамо,  щодня  усмішку  втрачаєш?
 -Ти  маєш  щастя,  маєш  чоловіка.  Я  знаю,  люба,  це  для  тебе  втіха.  А  мені  ж  зле,  що  нема  до  кого  притулитись.  Скажи  самотній,  таким  життям  не  насолодитись,  як  стерпінь,  як  не  злитись?
 -Не  повертаймось  мамо,  що  минуло  й  мене  не  раз,  у  грудях  так  тиснуло.  Що  тата  ти  прогнала  в  надвечір’ї,  в  думках  блукала,  чом  загубилась  у  довір’ї?
 -Мене  винити,  ти  не  смій,  він  марнотрат.Чи  був  потрібен  отой  фотоапарат?  Дитячі  забавки…  когось  знімати,  то  краще  в  домі,  якусь  заначку  мати!  Різнились  погляди…  і  крок  за  кроком  віддалялись,  тож  уже  й  жити  разом  не  сподівались.  Неподалік,  старій  придбали  хатину,  хоч  і  не  раз,  ледь  стримували  сльозину.  Вже  сама  в  хаті  та  поміч  завжди  поруч,  не  раз  мінявся  молодий  місяць  на  обруч.  Роки  минали,  не  забували  онуки  і  доня.  Несли  що  мали  на  столі,  що  дала  доля.  І  божа  воля  придавала  терпіння.  Щоб,  як  не  тяжко,  все  ж  досягти  порозуміння.
 Уже  й  онуки  підросли,  на  них  чекали  інститути.  Цю  звістку  бабці  принесли,  їй  би  обох  та  й  пригорнути.  Вона  ж  мов  статуя,  скляні  очі,
 -О,  це  знову  грошей  марнова  трата.  Чи  так  багато,  їх  у  вашого  тата?  Що  розкидатися  на  якісь  інститути.  Навіщо  це,  не  можу  я  збагнути.  Адже  прожила  без  цього  і  живу,  тож  краще  було  скласти  грошву.  Щоб  згодом  на  машину,  чи  квартиру,  а  ви  неначе  біситесь  від  жиру.  Вища  освіта,  як  мізків  нема  -  не  допоможе,  а  в  тім,  що  хочете  те  й  робіть,  мені  байдуже.
 Одного  разу,  в  обідню  пору,  з  цукерками  прийшов  один  онук,  почав  розмову.  Що  дуже  скрутно,  треба  планшет  купити,  щоб  врешті  -  решт  мрію  здійснити.  Для  навчання,  то  велика  підмога,  попереду  ж  далека,  нелегка  дорога.  Розповідав,  що  вся  родина  допомогла  ,  хтось  дав  сто  гривень,  а  хтось  двісті  .  Мав  надію,  вона  ж  лише  плечима  здвигнути  змогла,  що  це  для  неї  -  не  важливі  вісті.
 А  час  летів…  Ніхто  й  подумати  не  смів.  Що  життя  зміниться  в  лютневу  ніч  і  два  онуки,  на  війну  підуть  пліч-  о  –  пліч.  Що  в  тата  рано  побіліли  скроні,  тепер  недалеко,  медбратом  у  теробороні.
 А  мати  ж  що?  Тривожні  ночі,  в  сум’ятті  дні,  в  мольбі  до  Бога,  поклони  до  землі.  -Спаси  й  помилуй,  ти  Боже,  моїх  синів!  Спини  війну!  Хай  навіки  забудуться  жахи  і  дні  смутні!
 В  цю  ніч  неспалося  й  старій…  На  тиск  подіяв  день  спекотний  і  вітер  –  суховій.  Здалося…  задрімала  на  хвилину.  І  сон  вже  бачить,  не  малу  дитину,  того  онука,  що  приходив  пожуритись,  ніби  грошей  на  той  планшет  просити.  Онук  в  труні,  уста  замкнуті,  але  до  неї  долинув  тихий  голос.  Від  несподіванки,  на  голові  відчула  кожен  волос.
 -Прощай  бабусю,  хоча  й  сто  гривень  пошкодувала  ти  для  мене.  Я  все  ж  вирішив  навідатись  до  тебе.  Напевно  знала,  що  мені  він  не  згодиться.  Я  ж  мріяв  вивчитись,  думав  будеш  мною  гордиться.  Та  видно  не  судилося  мені.  Пробач  старенька,  що  потривожив  уві  сні.  
Різко  зірвалася  з  подушки,  покрились  потом  на  обличчі  зморшки.  Вже  на  вустах  відчула  смак  солоний  і  ніби  вітер  повіяв  холодний.  Вся  затремтіла  і  гучно  розридалась,  -Пробач  онучку  та  чи  я  й  сподівалась,  що  ця  війна  забере  твоє  життя.  Гадала  ж  згодом  гроші  вам  віддам,  вони  ж  усі,  для  вашого  майбуття.  
Кілька  хвилин  схлипи  зникли  по  кутках.  В  очах  ховала  пустоту  і  жах.  Та  врешті,  від  несподіванки  прийшла  до  тями  і  охопила  голову  руками.
 На  якусь  мить  в  хатині  тихо  -  тихо,  на  жаль  дзвінок,  -Матусю  сталось  лихо….  Вона  ж  у  відповідь  мовчала  Та  згодом,  -  Я  дзвінка  чекала…  
Її  думки  весь  час  бродили  -Були  часи,  до  мене  всі  ходили.  Нині  ж  я  йду,  до  онука  попрощатись,  спитаю  Бога,чи  можу  сподіватись?  Що  він  пробачить  мені  за  жадібність,  за  гордість,  за  помилки,  які  я  зробила.  Тут  же  оправдувалась,  -  Нехай  врахує  мою  одинокість,  старість,  що  я  вже  стала  зовсім  безсила.
 У  день  похмурий,  весь  люд  понурий.  На  якийсь  час  замовкла  вся  пташина,  біля  труни  прощалася  родина.  Стара  грошву  тримала  у  руці,  гірка  сльозина  котилась  по  щоці,
 -Пробач  онучку,  прошу  пробач.  Жагучий  біль  стискав  їй  серце.
 По  всій  окрузі  рознісся  плач  і  полетів  у  піднебесся.

                                                                                                                                                                                         14.09.2023р  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993830
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 26.09.2023

ТАИСИЯ

ОТГАДАЙ!

Человек        уж        так        устроен-
Вечно        чем        то        недоволен???
Обратила        я        вниманье!
С        вечера        даёшь        заданье!
УТРОМ        НЕКТО      ВЫПОЛНЯЕТ!
ВСЁ        РАВНО        ЕГО        РУГАЮТ???    !!!

ВСЕМ        подумать        предлагаю
Над        прикольною        загадкой...
Я        давно        их        собираю!
Поделюсь      КРУТОЙ        ОТГАДКОЙ!!!

6    сентября    2023.        ЖДУ        ОТВЕТ!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993199
дата надходження 06.09.2023
дата закладки 26.09.2023

Катерина Собова

Космiчнi гостi

-Я    заплутався    в    науці,
Як    павук    в    тенетах:
Чи    є,    куме,    існування
На    інших    планетах?

Хоч    казали,    Земля    має
Космічні    причали,
Я    не    чув,    щоб    чоловіки
З    Марса    прилітали.

-Всесвіт,    куме,    то    загадка,
І    хто    його    знає,
З    чоловіків    -    це  вже    точно,
Ніхто    не    літає.

Хоч    і    соромно    буває
Правду    цю    казати,
А    жінок    з    Венери,    куме,
Довелось    спізнати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994583
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 26.09.2023

Надія Башинська

ОЙ СПІВАЙ, ПТАШИНО!

Ой  співай,  пташино!  Ой  співай,  маленька!
Радуй  добрі  й  ніжні,  лагідні  серденька.

Пісню  чують  клени,  що  біля  дороги.
Хай  зникають,  пташко,  наші  всі  тривоги.

Хай  наллються  в  ґронах  ягідки  калини.
Радує  нас  осінь  й  білі,  срібні  зими.

А  весна  рожевим  звеселяє  цвітом.
Хай  летить,  пташино,  пісня  ця  над  світом.

Від  твоєї  пісні  на  душі  так  світло...
Співай,  моя  пташко,  щоб  і  літо  квітло.

Ой  співай,  пташино!  Ой  співай,  маленька!
Радуй  добрі  й  ніжні,  лагідні  серденька.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994593
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 25.09.2023

Галина Лябук

Хочу чаклункою бути.

Хотіла  би  сонечком  сяючим  стати:
Промінням  іскристим  людей  зігрівати,
Дивитися  з  неба,  від  щастя  радіти,
Як  весело  зграйками  бігають  діти.

Хотілося  б  зіркою  ясною  стати:
В  небі  Чумацький  Шлях  пильнувати,
Щоб  в  космос  літали  такі  лиш  ракети,
Дізнатись:    існує  життя  на  планетах?

Хочеться  лагідним  дощиком  стати:
Пестити  квіти,  зе'рна  плекати,
Кров  на  землі  всю  до  крапельки  змити,
Щоб  босоніж  по  травичці  ходити.

Хотіння  моє  -  білим  голубом  стати:
Під  мирним  небом  плавно  літати,
Героїв  додому  усіх  повернути,
Хоча  про  війну  вже  не  вдасться  забути.

Хочу  з  дитинства  чаклункою  бути:
Руїни  підняти*,  життя  в  них  вернути,
Зло  спопелити  й  мир  був  усюди,
Жить  на  Землі,  щоб  не  плакали  люди.


                                                       Примітка:      вірш  для  дітей  шкільного  віку.

                                                           *  підняти    -  тут  відбудувати  зруйноване.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994095
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 25.09.2023

Анатолійович

Назбирай мені зір. Сл. О. Удайка

         НАЗБИРАЙ  МЕНІ  ЗІР
 
Назбирай  мені,  мавко,  у  лісі  чорниці,
й  приготуй  лікувальний  для  неба  настій,  
напою  я  тим  зіллям  небесні  зірниці,
щоб  в  душі  засіяли  свічада  святі.
Назбирай  мені  зір  в  чистім  полі  досвітнім,
й  макоцвітним  вітрилом  прилинь  у  мій  дім.
Я  встелю  ними  ложе  бажань  заповітних  –
в  край  дитинства  і  юності  спрагло  ходім!  
В  край  дитинства  і  юності  спрагло  ходім.

Назбирай  мені  дум  -  дивовиж  ясночолих  
і  встели  ними  густо  до  мрій  славних  шлях,  
щоб  забути  стежки  й  недоладні  ґринджоли,
що  блукали  без  цілі  в  толочних  полях.
Назбирай  мені  чар  розкошлачено-вічних  
і  вели  їх  чар-зіллям  вплітатись  ув  яв
я  тебе  покохаю  в  тих  чарах  стоїчних,
як  ніхто  і  ніколи  іще  не  кохав!
Як  ніхто  і  ніколи  іще  не  кохав!  
                               ПРОГРАШ
я  тебе  покохаю  в  тих  чарах  стоїчних,
як  ніхто  і  ніколи  іще  не  кохав!
Як  ніхто  і  ніколи  іще  не  кохав!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938181
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 21.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Україночка

Україночка  я,  українка,
Тут  моя  найрідніша  домівка,
А  земля  -  люба  ненечка-мати
І  повір,  нас  разом  не  здолати!

В  нас  і  мудрість,  наснага  і  єдність,
Неймовірна  душевна  шляхетність
Та  любов  і  краса  -  наша  сила,
Бо  серде́ньком  нас  ненька  ростила

В  нас  є  все,  щоби  жити,  любити,
Цінувати,  плекати,  творити,
Бо  найкраща  у  світі  країна  -
Це  розкішна  моя  Україна!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994226
дата надходження 19.09.2023
дата закладки 21.09.2023

Любов Вакуленко

КУПИ МЕНІ (гумор)

Мати  з  хлопчиком  на  ринку  ходять  між  рядами,
Все  чіпляється  дитина  з  проханням  до  мами:
Ну,  купи  машинку,  мамо,  ну,  купи  машинку...
Мати  каже:  заспокойся,  нема  грошей,  синку.
А  той  наче  і  не  чує,  все  своє  торочить:
Ну,  купи  машинку,  мамо!  Я  машинку  хочу!
-  Та  чи  тобі  не  набридло  увесь  час  просити?
-  Ну,  тоді  купи  хоч  жуйку,  щоб  рота  закрити.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824075
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 21.09.2023

Любов Вакуленко

ВІД ПРОСТОГО

День  народження  у  мера,  гуляє  еліта,
Атмосфера  алкоголем  щедро  підігріта...
Жінка  мера,  літня  пані,  з  натяком  на  вроду
Молодому  полковнику  не  дає  проходу:
Ну,  скажіть  мені,  мій  друже,  це  ж  не  таємниця  -
Ви  у  нас,  мені  сказали,  начальник  в'язниці?
Молодий  полковник  чемно  так  відповідає:
Так  начальник...  Так,  в'язниці...  П'ять  років  минає.
Від  захвату  знатна  пані  як  вкопана  стала,
Й  наче  в  трансі,  замріяно  тихо  проказала,
Заглянувши  пильно  в  очі  свого  кавалера:
Ви  ще  молодий  мужчина,  а  така  кар'єра!
Про  вашу  роботу  майже  не  знаю  нічого,
Ви  напевно  починали  із  в'язня  простого?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833182
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 21.09.2023

ТАИСИЯ

Юбилей.

Жизнь        сюрпризы        преподносит
Даже,        если        их        не        просят.
Юбилей        мы        отмечали.
В        сказку        нас        друзья        позвали.

Море        плещет        у        порога.
Терем        под          защитой      Бога.
Нас        приветствует        Русалка.
Рыбный        клёв        сулит        рыбалка.

Тост        за        здравие        подняли
Под        закуску        на        мангале!
ЮБИЛЯР      наш      был        в        ударе.
Струны        лопались      в        гитаре.

Море        было        не        спокойно.
Марш-заплыв        прошёл        достойно.
Рыбный        клёв        принёс        удачу.
Аромат        всех        озадачил...

Хором        песни        перепелись.
Аппетиты        разгорелись.
Удалась    уха    на        славу!
Тост  -    за        мирную    Державу!

Всех    хозяйка        удивила
Своей        щедростью        душевной.
Напоила,        накормила,
Заварила        чай        волшебный.

И        откуда        силы        взялись?
После        сытного        обеда
Состязанья        состоялись!
И        достигнута      Победа!

27.  08.  2023.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992389
дата надходження 27.08.2023
дата закладки 19.09.2023

Катерина Собова

Обрiзання

До    Мойсея    прийшов    Ізя
Просто    так    -    поговорити:
Часу    вільного    багато,
Треба    якось    скоротити.

Розказав,    що    чув    від    Сари,
Кого    бачив    по    дорозі,
Що    співали    під    гітару,
Які    ціни    на    Привозі.

-Чув    я    вісті    таки    гарні
(Нехай    вистачить    в    вас    сили),
Чув,    що    в    Києві    в    лікарні
Обрізання    вам    робили.

Хоч    ця    справа    делікатна,
Куди    саме    ви    ходили?
Знаю,    послуга    ця    платна:
Під    наркозом    хоч    робили?

Як    пройшла    вся    процедура?
Чи      ця    штука    не    боліла?
Оплатили    все    в    натурі,
А    чи    зроблено    до    діла?

З    кухні    визирнула    Ціля,
Захіхікала      єхидно:
-Обрізання    те    згадаю,
Таки    робиться    аж    стидно.

Лікарі    в    операційній
Нахилилися    всі    скопом:
В    Мойсі    щастя    те    шукали
Під    великим    мікроскопом!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993975
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 19.09.2023

Малиновый Рай

Осінній Бар

Ще  високо  пливуть  в  небі  хмари,
Ще  на  південь  птахи  не  спішать,
А  вже  осінь  гуляє  по  Бару
І  її  відчуває  душа.

     Осінній  Бар,ще  пахнуть  в  клумбах  квіти,
     Ще  шпаків  довкола  чути  свист,
     Та  сонце  по  осінньому  вже  світить
     І  скоро  розпочнеться  падолист.

Не  лякає  ще  Бар  прохолода,
Зігріває  ще  сонячний  дар,
Та  вже  зміниться  скоро  погода
І  дощами  умиється  Бар.

     Осінній  Бар,ще  пахнуть  в  клумбах  квіти,
     Ще  шпаків  довкола  чути  свист,
     Та  сонце  по  осінньому  вже  світить
     І  скоро  розпочнеться  падолист.

На  трави  ляже  перший  приморозок
І    гроза  остання  відгримить.
Але  для  Бару  осінь  не  загроза-
Яскравих  фарб  захоплююча  мить.

     Осінній  Бар,ще  пахнуть  в  клумбах  квіти,
     Ще  шпаків  довкола  чути  свист,
     Та  сонце  по  осінньому  вже  світить
     І  скоро  розпочнеться  падолист.

Вже  тумани  гуляють  над  Ровом,
Ще  сади  дуже  щирі  на  дар.
Він  завжди  був  і  буде  чудовим
Наш  осінній  ріднесенький  Бар.

     Осінній  Бар,ще  пахнуть  в  клумбах  квіти
     Ще  шпаків  довкола  чути  свист
     Та  сонце  по  осінньому  вже  світить
     І  скоро  розпочнеться  падолист.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993887
дата надходження 15.09.2023
дата закладки 18.09.2023

Веселенька Дачниця

Малинове кохання

Била  мене  ненька  зранку,
Що  стрічаюся  з  Іванком,
Який  любить  жартувати  -
Моє    личко  цілувати
         Приспів:
Не  бий,  ненько,  дитини,  дитини  
Мо’  любов  їх  єдина,  єдина!

Не  цілуй  мене,  Іванку,
Бо  дісталося  вже  зранку
За  твої  губи  медові  
Та  слова,  немов  шовкові!
         Приспів:
Цілуй  її,  Іванку,  Іванку
Із  вечора  до  ранку,  до  ранку!

Не  журись,  моя  кохана,
Хіба  в  цьому  щось  погане,
Що  кохання  в  серце  лине
І  солодше  від  малини!
         Приспів:
Як  ми  двоє  кохали,  кохалИ  -
В  любові  щасливі  бУли,  булИ!

Бо  дівчина,  як  малина  -
Вчасно  цей  збери  урожай  !                                              
А  прогавиш,  розумака,-                                            
Тоді  на  себе  лиш  пеняй!                                                          
         Приспів:
Збери  вчасно  урожай,  урожай
Не  пожалієш  -  так  і  знай,  знай,  знай!
                                                                       В.Ф.-  25.03.2023

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978702
дата надходження 30.03.2023
дата закладки 18.09.2023

Валентина Ланевич

Фотознімок у часі буття

Дощ  осінній  умив  позолоту  -
Фотознімок  у  часі  буття.
Пір’я  птаха  у  миті  польоту,
Де  прискорене  серцебиття.

Квітів  пізніх  пучок  біля  тину,
На  городі  рядок  гарбузів.
Приголубив  сльозою  й  калину
Та  березовий  лист,  що  уздрів.

Доторкнувся  до  чуба  рябого,
Ще  горіха,  що  тихо  дрімав.
Обійняв,  наче  брата  німого,
Журавля,  що  безсило  гойдавсь.

Над  криницею  той  сиротою
Схилив  голову  вниз  до  води.
Голосив...  Так,  здавалось...  Душею...
Учувавсь  йому  сміх  дітвори...

Не  повернеш  того,  що  минуло,
Що  полишило  літо,  мов  сон.
В  грудях  щемом-сльозою  торкнуло  -
Пролилося  з  дощем  в  унісон.

14.09.23
світлина:  Валентина  Ланевич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993848
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Опір в окупації

Окупація...На  площу  вийшли  люди,
Закричали:
-  Геть  із  української  землі!
Вороги  прицілились:
-  Стріляти  будем!
Мерехтіли  гидко  "зети",  вроджені  з  імли.

-  Та  невже  топтатимуть  ворожі  берці?
Не  допустимо!  -  роїлися  ввесь  час  думки.
Із  грудей  неначе  вилітало  серце.
-  Вирвемо  з  корінням  нечисті  лихі  клики!

Згуртувались  однодумці-партизани.
Вмить  листівки:
-  Із  ганьбою  згинете,  кати,
Українців  не  скорити  звірам-зайдам.
Знайте,  наш  супротив  швидко  дійде  до  мети.

Рано-вранці  чути:  напад  на  рашистів,
Серія  диверсій  і  логістиці  -  кінець.
Всі  ножі  загострені  на  терористів,
Ще  й  летить  у  їхні  голови  важкий  свинець.

В  хід  пускають  дружно  шашки  із  тротилу,
Валять  пропаганди  телевежі  і  стовпи.
Вибух!  Пил  лиш  з  окупантів  без  могили.
Ось  і  покотились  чужоземців  черепи.

Розтрощили  рейкові  полотна  миттю,
І  палає  техніка  ворожа  у  вогні.
Не  дають  борці  колаборантам  жити,
Смерть  вже  косить  виродків,  що  зрадили  в  війні.

Вигнати  агресора  -  дієві  плани.
Втілюють  у  сьогодення  власні  відчуття.
Наближають  перемогу  партизани,
Опір  чинять  з  честю,  ризикуючи  життям.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994105
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Mikl47

Завтра осінь

                                 Скоро  осень,за  окнами  август...
                                                               (Инна  Гофф)

Завтра  осінь,за  вікнами  серпень,
Вигорає  на  сонці  трава.
Може  завтра  закінчиться  спека,
Осінь  пісню  свою  заспіва.

Завтра  осінь  --  природи  дарунок.
Босі  ноги,колюча  стерня...
Не  повториться  перший  цілунок,
Не  повернеться  наша  весна.

Та  я  вірю  --  душа  живе  вічно  
 І  колись  в  паралельних  світах
Ми  зустрінемось,  може  комічно,
І  згадаємо  наш  земний  шлях.

Завтра  осінь,прощаємось  з  літом.
Півдоби  ще  до  осені  є.
У  теплі,щедрім  сонячнім  світлі
Кожна  пташка  гніздо  своє  в'є.

Тихо-тихо...Всміхаються  зорі,
Щось  цвіркочуть  своє  цвіркуни.
І  здається  --  ніде  нема  горя,
Не  було  і  немає  війни...

31  серпня.М.Гончар.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993378
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Valentyna_S

Так судилось

Ударилось  сонце  об  обрій
й  розбилось  на  друзки.
Триструнно  озвалася  домра
у  темені  згустка,
щоб  ніч  увімкнула  ліхтарик
й  світила  у    вікна—
а  чи  не  ховаються  хмари
у  людських  домівках.
Їх  стільки—    злічити  не  в  змозі—
насілося  нині.
Судилось  довіку  й  небозі
буть  в  чорній  хустині.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992887
дата надходження 02.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Lana P.

ВІТЕР

Вітер  танцює  на  пальцях  грайливо,
Перебирає  душу  тремтливо,
Як  в'язку  блискучу  з  ключами,  -
Не  спиться  йому  ночами.

То  притихає,  то  знову  бентежний  -
Неугомонний  і  обережний  -
Вливається  в  тишу  чуттєво,
Сутність  пізнавши  миттєво.

Кроки  відмірює  серцебиттями,
Легкість  дарує  із  почуттями,
Від  суму  очищує  вміло,
Зцілює  душу  і  тіло.                                7.09.23
                       

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993282
дата надходження 07.09.2023
дата закладки 13.09.2023

Галина Лябук

Умій попросити.

                             Любій  малечі,  -  
                                     про  потрібні  речі.  


Цуценя  прийшло  до  річки,  
Щоб  напитися  водички.  
Бігало,  стрибало  в  спеку,  
А  додому  так  далеко!  
Тільки  воду  стало  пити,  
Чує  голосок  сердитий  :

                   -    Бачу,  ти,  водичку  любиш,  
                   Бережок  мій  каламутиш.  
                   Геть,  іди!    Не  дам,  -  нізащо!  
                   Вода  Рибам  треба  краще.  

Цуценя  пішло,  а  спека
Не  дала  пройти  далеко.  
Цуцик  знов  зайшов  до  річки,  
Щоб  напитися  водички.  
Тільки  воду  почав  пити,  
Чує  голосок  сердитий  :

                   -    Бачу,  ти,  водичку  любиш,  
                   Бережок  мій  каламутиш.  
                   Геть,  іди!    Не  дам,  -  нізащо!  
                   Вода  Ракам  треба  краще.  

Цуцик  йде,  вже  знемагає...  
Бачить  Жабку  і  питає  :

-    Можна  я  нап'юсь  водички?  
Ти,  дозволь  пройти  до  річки,  
Каламутити  не  буду,  
Ну,  будь  ласка,  вдячний  буду.  

                   -    Ква-ква-ква!    Як  не  пустити!  
                   Скільки  хочеш  можеш  пити.  
                   Ти  хороше  цуценятко,  
                   Можеш  ще  й  помити  лапки,  
                   А  води  тут  так  багато,  
                   Що  всім  вистачить  звірятам.  
                   Лиш  сказати  не  забудь:
                   Дякую,  й  обачний  будь.  

Цуценя  стрибнуло  в  річку,  
Милось  і  пило  водичку,  
З  Жабкою  в  воді  пірнало,  
Раки  й  Рибки  розважало.  
Друзів  стало  так  багато!  
Кожний  день  розваги,  свято...  

                                     *  *  *

А  тепер  скажіть,  хороші,  
Рибка  й  Рак  скупі?    Щось  схоже?  
                                               (  дати  можливість  дітям  поміркувати,  
                                                                                             висловити  свою  думку)  
Пам'ятайте,  любі  діти,  
Вмійте  гарно  попросити.  
Ввічливі  слова  вживайте
І  про  них    не  забувайте.  


                                                           Примітка:      віршована  казочка  для  дошкільнят.  
               

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991592
дата надходження 18.08.2023
дата закладки 13.09.2023

Катерина Собова

Виправився

Тракторист    Богдан    вже    зрання
П’яний      вийшов    на    роботу,
Головний    механік    зразу
Заявив    протестну    ноту.

Товариський    суд    зібрався:
Водії    всі    виступали,  
Трактористи,  комбайнери
Боді    проповідь    читали.

Бригадир    сердито    мовив:
-Ти    повинен    пам’ятати,
Що    ніхто    тут    не    дозволить
П’яним    за    кермо    сідати.

Можна    жити,    веселитись,
І    у    всьому    міру    знати,
Треба      пити    з    головою,
Так,    щоб    розум    не    втрачати.

Вийшов    Бодя    після    суду,
Дружки    зразу:    -Що    казали?
Слава    Богу,    що    ти    з    нами,
Що    нікуди    не    забрали.

-Та    казали,    хлопці,    діло:
Щоб    я    пив    із    головою,
А    я,    дурень,    не    знав    цього  –
Пив,    Миколо,    із    тобою.

Тепер,    друзі,    вибачайте,
Все    виконувати    мушу:
З    керівництвом    пити    буду  –
Вирок    суду    не    порушу!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993666
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 12.09.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Сльози світанкові

Людське  милує  око  сонях  у  цвітінні,
Безмежне  поле  -  річка  золотиста.
Стебельця  сильні  прикипіли  до  коріння,
Небесні  шати  ніби  із  батисту.

Яка  ж  краса!  Але  один  нюанс  абсурду:
Не  вбивча  спека  це  й  не  урагани,
Приблуд  учинки    чорні  -    більше  вбити  люду,
Скалічити  невинних.  Серцю  -  рани.

В  міжряддях  затаїлись  міни.  Не  підходьте!
Вороже  плем'я  утікало  знову.
Зіпсоване,  оскаженіле.Плач  природи  -
Краса  болюча  -  сльози  світанкові.



(Дякую  за  натхнення  Катерині  Luka    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991866    )

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992806
дата надходження 01.09.2023
дата закладки 12.09.2023

Анатолійович

У мами вдома. Сл. Л. Ігнатової

Послухайте  романсовий  варіант  пісні,  з  фортепіанним  супроводом.

У  мами  вдома  затишно-спокійно,  
Як  тріск  поліна  в  грубці  в  заметіль,
І  трішки  щемно,  трішки  ностальгійно,
Бо  тихо  зрить  дитинство  звідусіль.

В  старих  книжках,    світлинах  поруділих
Його  дрібненькі  і  легкі  сліди,
Як  сік  солодкий  в  яблуках  дозрілих,
Як  терпкість  саду,  що  згубив  плоди.
Як  сік  солодкий  в  яблуках  дозрілих,
Як  терпкість  саду,  що  згубив  плоди.

У  мами  вдома  моїх  снів  окрайчик
Гарячим  хлібом  пахне  на  столі.
А  десь  казковий  довговухий  зайчик
Несе  гостинці  іншій  дітворі...

Гойдає  час  мою  стару  колиску
Десь  на  горищі,  ближче  до  зірок.
І  десь  в  мені  мале  смішне  дівчисько
На  волю  робить  відчайдушний  крок...
І  десь  в  мені  мале  смішне  дівчисько
На  волю  робить  відчайдушний  крок...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939972
дата надходження 12.02.2022
дата закладки 12.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

А я приснилася тобі

А  я  приснилася  тобі,  коли  була  в  природі  осінь,
Рядки  зворушні  та  прості  сіяли  згадкою  ще  й  досі,
Легенько  падала  краса  і  розліталась,  наче  квітом,
Вона  буває  восени,  а  ще  весною  й  милим  літом

На  землю  падали  листки,  кружляли  так  у  водевілі,
Де  зародились  почуття  у  тій  чарівності  й  довірі
І  знову  згадка  все  щемить  та  відкриває  рідні  двері,
Весна  у  серці  та  душі  відчула  солов'їні  трелі

Легенько  стелиться  туман,  стоять  в  мереживі  жоржини,
А  душу  зваблює  краса,  що  надихає  щохвилини,
Лоскоче  осені  роса  на  зеленаво-жовтих  травах,
А  десь  у  полі  мерехтить  недавно  скошена  отава.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993657
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 12.09.2023

Галина Лябук

Горді лелеки.

Здибалися  білобока
І  Бузько  цибатий.
Вона  хитра,  бо  Сорока,
Він  -  птах  мудруватий.

-  Осінь  вже:    в  тебе  дилема,  
Знов  кличе  дорога.  
Нащо  тобі  та  проблема?  
Жити  і  тут  змога!  

Ти  летиш  в  краї  далекі
Від  рідної  хати.
Можна  вдома,  вам  Лелекам,  
Перезимувати.  

Я,    як  тільки  заморозить,  
До  людей  тулюся.  
Птицю  вони  добре  кормлять
І  я  поживлюся.  

Щось  дадуть,  а  більше  вкраду
І  тим  завжди  сита,
З  голоду  не  пропаду
Я  ж  біля  корита.  

Живу  собі  без  мороки  -  
Так  й  зима  минає...  
Ти,  прислухайсь  до  Сороки
Толк  вона  в  цім  знає.  

                             -  Хитрість  зовсім  не  велика
                             Корм  у  курки  відібрати.  
                             Горді  й  чесні  ми  Лелеки,  
                             Вмієм  себе  поважати.  

                             Зовсім  не  страшна  дорога,  
                             Але  так  спокійно  спати.  
                             Маєм  силу,  крила,  ноги
                             Знов  повернемось  до  хати.  

                                           *    *.  *

Водяться  такі  Сороки:
Нагло,  ловко  обкрадають,
Хоч  й  корито  в  білобоких
Та    ще  усіх  поучають.  
Думають,  так  буде  вічно
Й  годівниця  та  бездонна.  
Ґрати  "плачуть"...  на  Довічне
Змінять  життя  закордонне.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993279
дата надходження 07.09.2023
дата закладки 10.09.2023

Надія Башинська

МОЯ ТИ РІДНА, СОНЯЧНА МОЯ!

Моя  ти  рідна,  сонячна  моя!
Ромашки  квітнуть  у  колоссі  жита.
Стоптати  хочуть  твій  веселий  цвіт.
Та  Бог  дарує  все  нові  нам  лі́та.

Цвіт  калиновий,  пісня  солов'я.
Біля  воріт  і  під  віконцем  квіти.
Люблю  тебе,  Вкраїнонько  моя.
Своє  гніздечко  тут  я  буду  вити.

Ти  вистоїш,  бо  ми  у  тебе  є.
Відважні,  мужні,  сильні  українці.
Для  нас  відкрито  серденько  твоє.
Разом  ми  сильні,  а  не  поодинці.

Єдиний,  непоборний  ми  народ.
Цінуємо  і  незалежність,  й  волю.
Моя  ти  рідна!  Сонячна  моя.
Всі  віримо  в  щасливу  нашу  долю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992383
дата надходження 27.08.2023
дата закладки 06.09.2023

Катерина Собова

Офіцiант перестарався

Те,    що    в    кухаря    Тиграна
Різнобічні    є    таланти,
Знали      бармен,    помічниці
І    усі    офіціанти.

Все    було    тут    під    контролем:
Він    не    корчив    кислу    міну,
Усміхався,    та    сувору
Вмів    тримати    дисципліну.

А    сьогодні      шеф    зірвався
І    кричав    що    було    сили,
Верещав    офіціанту:
-Де    тебе    чорти    носили?

Тобі,    йолопе    дебільний,
Скільки    буду    я    казати,
Що    на    вулицю    клієнтів
Тут    не    можна    викидати!

Хоч    який    він    буде    п’яний,
Приповзе    сюди    зарані  –
Пам’ятай,    що    ти    працюєш
У    вагоні-ресторані!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993126
дата надходження 05.09.2023
дата закладки 06.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Ніжна мелодія

В  милім  мереживі  ніжного  квіту
Вмить  загубилося  трепетне  літо,
А  у  лаштунках  всієї  природи  -
Знову  відчула  красу  насолоди

Заполонила  та  дивно  заграла,
Таку  я  ще  ніжність  не  відчувала,
В  світі  казковім  де  небо  в  намисті
Я  розшукала  там  зорі  на  листі

Казка  вечірня  бриніла  в  природі,
Дивна  чарівність  вражала  та  й  годі,
А  у  долині  розкішного  гаю:
Чулась  мелодія  ніжна  -  кохаю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993092
дата надходження 05.09.2023
дата закладки 06.09.2023

Галина Лябук

Одкровення.

Місячне  сяйво  торкнулось  будинків
Сріблом  малює  митець-невидимка.
Вулиці  мляво  ідуть  на  спочинок,
Липи  і  клени  в  нічних  сорочинах.
Віченьки-вікна  у  тиші  згасають,
Під  колискову  Луцьк  засинає...

І  сниться  вже  Лучеську  середньовіччя
Буремні  часи  ті  минулі  сторіччя  :
Любарта  Замок,  як  той  охоронець,  
Що  князь  збудував    -    славнозвісний  литовець.  
Місто  стихає  й  краса  та  казкова
Чарує  і  ніжно  звучить  колискова.  

Хто  ж  тую  пісню  душевно  співає  ?  
Стир-річка,  що  Луцьк  споконвічно  кохає.  
Несе  свою  вірність,  красу  небувалу
Десяте  сторіччя    -    багато  чи  мало?  
У  Прип'ять  течуть  її  чистії  води,  
Ніколи  не  змиють  чарівної  вроди.  

Спи,  мій  натруджений  Луцьку,  я  мушу
Начисто  відкрити  тобі  свою  душу  :
Чарують  мене  твої  парки,  проспекти...  
Кохання  моє    і    Стир-річки    -    відверте.
Місячне  сяйво  невпинно  згасає...  
Коханий  світанок  уже  зустрічає.  


                                                           Примітка  :        Перша  згадка  про  Луцьк  (  Лучеськ  )    -    1085  рік.  
                                                                                                             Луцьку    938  років    20.08.  2023  р.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992356
дата надходження 27.08.2023
дата закладки 06.09.2023

Родвін

А ви каталися у чо́вні ?

А  ви  каталися  у  чо́вні
У  літню  ніч,  що  пахне  сіном,
Дмухняним  цвітом  і  поли́ном,
Під  небом  зоряним  безмовним  ...?

Тихенько  ве́сельце  плескоче,
Об  борт  незримі  плещуть  хвилі...
Як  самоцвіти  -  зорі  милі   
Воліють  у  водицю  вскочить.

Іскриться  місячна  доріжка,
Чарує  вродою  латаття,
Своїм  розкішним  бальним  платтям  -
У  неї  з  місяцем  інтрижка  ...

А  той,  як  пан  розсівсь  на  хмарі
І  пильно  з  неба  спогляда́є   
Бо  квіти  ті,  він  добре  знає,
Ще  зрадять  в  ша́лому  угарі  !

Спустились  в  воду  з  неба  зорі
З  лата́ттям  кружаться  у  танці
А  той,  що  греблі  рве,  русалці,
Нашіптує  :   -  втечем  за  море  !

Шепоче  щось  водя́ник  мавці
Бо  в  неї  закохавсь  без  тями
Намисто  дарить  з  кораля́ми
Й  персте́ні  надіва  на  пальці

-  Еге...  подумав  місяць  ясний
   Зівати,  братці,  тут  не  треба  ...
   Скоріш  потрібно  злазить  з  неба,
   А  то  ще  вкра́дуть  дівку  красну  !

Спустився  місяць  аж  на  воду
Спокійно,  важно,  бо  гордує,
По  світ-доріженьці  прямує
До  квітки,  чарівно́ї  вроди  ...

Зненацька  вітру  буйний  по́дув,   
З'явивсь,  незвано  і  нахабно,  
Прогнав  із  хвильок  зорі  владно
Й  добряче  збаламутив  воду  !

Тож  місяць  трішки  завагався  ...  
Вітрисько  ж  швидко  все  обшастав,  
Неві́сту-квітоньку  засватав
Й  за  море  з  нею  геть  подався  !

А  місяць  знов  посів  на  хмарі
Вниз  ошелешено  взирає
І  як  то  сталося  -  не  знає,
Що  він  залишився  без  пари  ...


05-28.11.2022  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964772
дата надходження 05.11.2022
дата закладки 06.09.2023

Lana P.

СЕРПНЕВЕ…

Розпустила  кукурудза  
Коси  -  от  чудна!
В  небі  хмара,  як  медуза,
Плаває  одна.

Щупальцями  ловить  хвилі,
Навздогін  вітрам,
Перебрала  серцю  милі  -
Вірна  небесам.

Тріскає  колосся  жита  -
Сіється  зерно  -
Серпень  накладає  мита,
Виноград  вином

Плавно  скрапує  із  грони  -
Внадились  пташки.
Де-не-де  жовтіють  крони,
Гупають  грушки.                                            6.08.23

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992719
дата надходження 31.08.2023
дата закладки 06.09.2023

Родвін

Ісус і блудниця.

                                                       [i]Євангеліє  від  Іоана.
                                                             Глава  8  вірш  1-11[/i]


Син  Божий  пішов  на  Оливкову  гору,
В  маслиновий  гай,  недосяжний  вітрам,
А  з  променем  сонця  -   з'явився  він  в  Храм
Й  народ  весь,  до  ньо́го,  прийшов  в  ранню  пору...

Ісус  став  людей  там,  з  світа́ння  навчати,
І  в  Храмі  вже  жваво  точилась  розмова
Та  лемент,  зненацька,  став  в  стінах  здійматись
І  це,  перебило  Учителя  мову...

То  жіночку  книжники  і  фарисеї,
Побиту  й  налякану  в  храм  привели,
Як  варта  постали  навкруг,  коло  неї,
А  далі,  з  людьми пересуд  повели  :

-  Цю  грішницю  ми  в  перелюбі  застали.
   Мойсеїв  закон  нам  потрібно  згадать  !
   Юрбі  її  видать,  в  покуту  пристало  -
   Цю  жінку  камінням  на  смерть  закида́ть  !

Слова  ці    бентежать,  весь  натовп  лякають  !   
З  камінням  в  руках  всі  застигли  тривожно  :  
-  То  як  же,  Ісусе?...  Сказати  щось  зможеш  ?!  
А  книжники  жадібно  сло́ва  чекають  ...

Хотілось  почути  їм  в  цьому  сум'ятті
Таке,  щоб  Ісуса  змогти  розіп'яти,
Збезчестити  Ім'я,  чи  лиш  забруднити,
Або,  хоч  би  славу  Його  очорнити...

Ісус  схиливсь  низько,  і  став  щось  писати
На  долу  землянім,  аби  не  зважати  ...
Та  книжники  вперто  стояли  на  слові
Тоді   він  підвівся  і  сам  до  них  мовив  :
     
-  Хай  той,    серед  вас  хто  не  має  гріха,
   Найперший,  в  цю  жіночку,  каменем  кине

Юрба  все  почула  і  гамір  стиха
І  за́пал  покути  тихесенько  стине  ...
Знітилися  люди,  а  потім  зам'ялись,
А  самі  настирні  -  то  ті  стушувались...

Їх  совість  прокинулась,  руки  розтислись,
Каміння  з  рук  випали,  і  розкотились.
Тихесенько,  боком,  задку́ють,  навшпиньках
Юрба  розповзалась,  а  потім  розбіглась  ...

Зоставсь  лиш  Ісус,  весь  осяяний  світом*
Та  грішная  жінка,  одна  перед  Світлом**  :

Підвівшись  Син  Божий,  у  неї  питає  :

 -  А  де  ж  ті  усі,  що  до  те́бе,  щось  мають  ?
     Чи  винною  те́бе  вони  не  вважають  ?
     Тебе́  з  них  ніхто  так  і  не  осудив  ?
 -  Добродію,  жоден...  ,  це  диво  із    див...

Ісус  посміхнувся  і  мовив  :  -  Іди  ...
Із  вірою  в  Бога...  І  більш  не  гріши  !
Неси  милосердя  з  собою  в  душі,
Будь  з  Богом  у  серці  своєму,    завжди  !

Бо  Бог  й  милосердя  -  то  разом  вони,
Я  теж  не  вбачаю  твоєї  вини  !




*Світ  -  в  значенні:  частина  доби  після  ночі, РА́НОК,СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ, 
СВІТА́НЬпоет  ,  

[b][i]тобто  :  -  осяяний  ранком  [/i][/b]


**Світло  -  в  значенні:  Ісус  Христос,  Божий  Син,
       є  «Світлом  правдивим»
 ( Євангеліє  від  Іоана.  Глава  1  вірш  9  ).


[b][i]тобто  :  -  грішная  жінка,  одна,  перед  Ісусом.[/i][/b]



17-19.08.2023  р.  

Фото  :
https://ic.pics.livejournal.com/wlad55wlad/
71949366/7894/7894_900.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991726
дата надходження 20.08.2023
дата закладки 06.09.2023

Ніна Незламна

Знайомство ( проза)

   Літній  спекотний  день  збігав  до  кінця.  Та  часу  ще  достатньо  поки  стемніє.  Але  насичені  вологою    хмари,  швидко  пливли  над  містом,  ховали  сонячні  промені.  Ніби  попереджали  про  можливий  дощ.  Дув  поривчастий  вітер,      приносив  поодинокі  краплинки.  
       Маленькі,  як  намистини,  впали  на  плечі  Руслана.  Від  несподіванки,  хлопець  здригнувся,  думка  як  легка    пір’їна  –  Ой,  уже  треба  додому,  досить,  добряче    наскакався!  Він  підійняв  руку,  гукнув  до    друзів,
-Усім  па-па!  Удачі!
   В  гарному  настрої  повертався  з  волейбольного  майданчика.  Волейбол  -  це  його  захоплення,  ще  після  закінчення  третього  класу.Саме    на  часі  тренуватися,  розвиватися,  щоби  мати  закалку,  треба  пройти  багато  випробувань.  Сам  собі  хотів  довести,  що    в    житті  спроможній  чогось  досягти,  тим  паче  це  корисно  для  здоров’я.  При  настанні  перехідного  віку  фізичні  нагрузки  особливо  потрібні  і  він  це  розумів.  Енергія,  фонтаном  била  по  всьому  тілу,  її  треба  було  позбутися.  Вгамовуючи    почуття  нового  життя-  в  школі  відводив  душу  на  змаганнях.Інколи  вночі  не  спалося,  відчував  гучне  серцебиття,  знав,  треба  більше  фізичної  загрузки.    Щоби  ввечері  упав  у    ліжко  і    безпробудно  спав  до  ранку.
       Хоч  з  роками  усе  минулося  та  волейбол  так  і  не  покинув.  Після  школи  уже    другий  курс  в  університеті,  а    дворовий  волейбольний  майданчик    й  досі  манив  до  себе.  Особливо  влітку,  коли  молодь  поверталася  на  канікули,  було    гучно,  весело.  
Нині,  він  уже  другий  місяць  поспіль    має  розвагу  на  східцях  свого  під’їзду.  Ліфт  не  працює,  а  квартира  на  дев’ятому  поверсі,  тож    є    можливість  потренувати    ноги.  Звичайно    багатьом    мешканцям  не  до  вподоби,  але  що  поробиш,  поки  дійде  черга  до  ремонту,  треба  перетерпіти.  Ще  й  не  знати  скільки  часу,  тож  потрібно  якісь  запчастини,  які    на  жаль,  на  даний  час  у  дифициті.
     А  що  йому  легеню  ті  сходи?!  Як  птах  розставляє  крила  -  він    робить  помах  руками  і  ніби  перелітає  по  дві  східці.  
Батько  не  раз  бачив,    тішився  сином,  хвалив,
-Молодець!  Так  тримати!
А  мати  вкотре  пожаліє,  рукою  ніжно  торкнеться  змокрілого  чола  й    усміхнена  скаже,
-Ну-  ну!  Що  то  молодість!  Все  себе  випробовуєш?!  А    тепер  хутко  в  ванну  кімнату!  Чистий  одяг  у  шафі!  
   Щоразу  війшовши  до  ванни,  думки  про  життя  вражали.  Чому  так  швидко  час  летить?  Колись    одяг  готувала  мама,  тепер  уже    все  робить  самостійно.  Та  радів,  його  батьки  в  усьому  підтримували.  Інколи  казали,  -Домашній  хлопець!
     Та  тож  таким,  його  зробило  виховання.  Батьки    працюють  в  університеті.  Мама  в  бібліотеці,  батько  викладає  англійську  мову.
Тут  напевно  було  би  й  соромно  виховати  по-  іншому.  Інколи    з  друзями  й  пішов  би  в  нічний  клуб  та  все  зваживши,  не  хотів  засмучувати    рідних.  
Хоча  інколи  приємна  і    комфортна  атмосфера  кав’ярні  задовільняла  його,  любив  провести  вільний  час  з  друзями,  розслабитися,  послухати  музику.
   -Основне  ніякого  алкоголю,  –  говорив    вслід  напутні  слова  батько.  
Його  це  влаштовувало,  адже  не  хотів  втрачати  спортивної  форми.
   Руслан  підходив  до  під’їзду…  краплі  дощу  частіше  ляскати  по  обличчю,  плечах,
-А  ось    і    дощик!  Це  добре,    в  останні  дні  виснажується  грунт,  земля  ніби  горить,    під  сліпучим  сонцем.
За  мить  він    був  на  другому  поверсі.  Пролунало  чиєсь  буркотіння,  дрижанням  відбивалося    по  кутках  під’їзду,  зупинився,  прислухався,  тихо.    Та  враз    розбірливо  почув  жіночий  мелодійний  голос,
-Оце  так  удача.  Кажуть  у  місті    скрізь  комфортно.  Оце  так  комфорт,  ліфт  не  працює.  Казала  мамі,  навіщо  скільки  всього  наклала.  Це  ж  треба,  як  цю  сумку  заперти  на  дев’ятий  поверх?!
   Її  голос  та  останні  слова  заінтригували  його  -  здається    в  нашому  під’їзді  таких  немає,  ще  й  на  мій  поверх.
 Сміливо,  навіть  присвиснув,  не  торкаючись  ручних  поручнів,  кілька  кроків  вперед  і  уже  був  на  третьому  поверсі.На  даний  момент  жіноча  чи  дівоча    постать,  для  нього,    як  червоне  світло  для  потяга.  Між  третім  і  четвертим  поверхом  на  проміжній  сходовій  площадці  стояла  білявка.    Вона  не  чула  його  ходу,  зате  він  її  навіть  добре  зміг  розгледіти.  Зачіска  під  каре,  тендітна,  невисокого  зросту.  Морського  кольору  майка  і    джинси    облягали  тіло,    підкреслюючи  струнку  фігуру.  
-О,  якщо  я  не  помиляюсь,то  це  не  жінка,  а  дівчисько.  Іще    й  низенька  на  зріст  -  подумки  зробив  висновок.А  вбрана    ніби  в  одяг  морських  хвиль    і  що  це  за  чайка,  що  вирвалася  з  моря?!  Цікаво    яке  ж  у  неї  личко?  І  хто  вона?Може  познайомитися?!  А  чому  б  і  ні?Та  до  кого  ж  вона  приїхала?!  Ну  звичайно  приїхала,  підтвердив  свою  думку,  он  вазіза.  І  сумка    в  клітинку,  то  ніби  з  якогось  села.Може  й  справді  з  села,  якби  з  міста  то  непевно  б  одягла  шорти.  В  таку  жару  можна  було  з  плеч    і  волосся  зібрати    за  допомогою  шпильок.  І  до  кого    на  дев’ятий  поверх?  
Щоб  її    не  злякати,  тихо  кашлянув.  Не  відриваючи  від  неї  погляду,  підіймався  вище,  ставав  на  кожну  східцю.    Вона,  як  сполохана  пташка,  різко  розвернулася.  Раптовий  блиск    її  очей  вразив,  то  ніби  сонце  попало  в  його  очі.  Здавалося,  що  він    ніколи  не  бачив  таких  красивих  очей    і  зацікавленого    погляду.    Їх    блиск,    часте  миготіння,  подібне    сонячним  зайчикам  збуджували  його.
Вона  трохи  розгублено,  
 -Я  вам  дорогою  поступлюся,    напевно  поспішаєте…
Де  й    взялась  в  нього  сміливість,  випалив,
-  Та  ні,  дякую!  Ви  така  маленька,  не  годиться  надриватися  сумками.  Давайте  познайомимося.    Я  Руслан!  Чув  вам  треба    на  дев’ятий  поверх,  мені  теж  туди,  тож  допоможу.
На  якусь  мить  вона  заклякла,  легкий  рум’янець  покрив  її  щічки,здвигнувши  плечами,    розгублено  сказала,
-Та  я…    мені  незручно,  сумка  важка.  А  мене  звати  Світлана…
   Він  так  і  стояв,  подумав  -  Така  низенька,  як  стану  на  площадку  буде  нахилятися.  Мабуть  дівчина  почуватиметься  не  комфортно.
Посміхнувся,  увагу  привернув  її  кирпатий  носик,  кілька  ластовинок  ніби  прикрашали  його.  Враз  гучно  забилося  серце,  уста    кольору  вишні,  манили  до  поцілунку.  Мабуть  іще  не  ціловані,  на    якусь  мить  уявив  поцілунок  та    враз  наче  пробудився  від  її  слів,
 -Може  я  якось  сама  долізу  до  того…    дев’ятого  поверху.
-Ви  що  не  бачите  якої  я    статури.Та    хіба  можна,  такій  крихітці,    підіймати    великі  речі,  та  ще  й  кажете  важкі.
Йому  хотілося  сказати  -Та  ще  й  такій  гарненькій,  але  передумав,  скаже  причепився,  як  ріп’ях.
-Ну  добре,  ви  сумку  беріть,  а  я  валізу  вже  якось  сама  дотягну.
-Ні-ні,  ніяких  сама.  Я  йду  вперед,  а  ви  за  мною.
Підхопивши  валізу  й  сумку,  він  підіймався  по  східцях.
Думка  –  оса…    -  Оце  так  сумка!  У  неї  що  цеглу  поклали?  Тут  уже  птахом  не  полетиш.  Як  вона  її  несла,  навіть  уявити  важко!
Він  поставив  валізу  й  сумку  біля  дверей  своєї  квартири.  Вона  за  мить  стояла  поруч,    відразу,сміливо    натиснула  на  кнопку  дзвінка,
 -О!  І  як  ви  дізналися,  що  мені  сюди  треба?!
Від  здивування  його  обличчя    зарожевіло,  тихо  про  себе,  
 -Оце  так  номер!    А  може  помилилась?
Не  встиг  зібратися  з  думкою,  що  їй    сказати,  чи  запитати,  як  різко  відчинилися  двері.  Навпроти  них  стояла  його  мама,  спілкувалася  по  телефону,  
-Так,  я  зрозуміла.  
Не  покидаючи  розмови,    рухом  руки  дала  зрозуміти,  щоб  заходили.  Відразу  взялася  за  ручку  дверей,  щоб  зачинити  їх  й  продовжила    спілкування  по  телефону,
-Є  вона,  не  хвилюйтеся,  уже  є  Світланка.Треба  було  раніше  попередити,  ми  б  її  зустріли  на  вокзалі.  Ну  уже  як  є,  добре,  потім  зідзвонимося,  бувайте  здорові.
І  тут  же  звернулася  до  сина,
-А  ти  де  її  зустрів?  Цікаво…  але  ж  упізнав.  Ви  ж  років  десять  назад  бачилися.  Що  то  рідна  кров,  на  відстані  відчувається  зв’язок.
 Світлана  збуджено    звернулася  до  неї,
-У  мене  є  ваш  номер  телефона  та    мій  телефон  розрядився.  Але  ж  мої  батьки  мали  вам  передзвонити.  Вчора  зранку  до  нас  подзвонили  з  університета,  що  треба  приїхати  допомогти  з  ремонтом.  Ось    відразу  й  приїхала,    тим  паче  мені    місце    в  гуртожитку  пообіцяли.
-То  добре,  усе  нормально,    проходь,  будь,  як  вдома!    
Руслан  почувався  приголомшеним,  заніс  сумку  на  кухню,
-Я  до  ванної  кімнати.
-Добре  синку,  тільки  ж  недовго.  Племінниця  з  дороги,  теж  треба  освіжитися.
-Там…  у  сумці  гостинці,    м’ясо,  ковбаса,  сало.  І  вина  домашнього  тато  передав,-  проходячи  в  кімнату,  сказала  Світлана.
   У  квартирі  пахло  капченостями.  За  вечерею  Світлана  розповідала  про  рідне  містечко.  Мати  слухала  з  захопленням,  напевно  спогади  викликали  емоції,
-  Я  там  була,  ще  до  одруження,  мабуть  містечко  розширилося.  Гніванський  кар’єр,  річка,  є  де  працювати    й  відпочивати.  Ти  після  закінчення  університету  мабуть  поїдеш  додому  працювати?
 -  Так.  Мрію  дітям  викладати    математику,  інформатику,    це  ж    зараз  саме  на  часі.
   Руслан  у  своїй  кімнаті  уже  лежав  у  ліжку…  за  вікном  моросив  тихий  дощик.  Мелодійний  звук  дощу  заспокоював    його.  -  Як  добре,  що  я  не  встиг  до  неї    позалицятися,  ото  б  зганьбився.  Навіть  уявити  собі  не  міг,  що  це  маминого  брата  донька.    Ох,  ці  родинні  зв’язки!
   В  душі    зізнався,  що  її    не  пам’ятав.  Хоча  за  вечерею    мати  й  розповідала  
що  десять  років  назад,  влітку,    вона  приїжджала  в  гості.  Та  він  і    не  міг  її  пам’ятати,  адже  не  бачив.  Того  року  все  літо  з  однокласниками  мешкав  на  базі    відпочинку  в  Одесі.  При  розмові  мовчав,  просто  слухав,  не  хотів  нагадувати,  вважав  це  недоречним.  
 Та    все  ж  це  знайомство,  як  сонячний  промінь,  що  зігрів  душу,  в  ній  проснулося  щось  потаємне.  Ніби  торкнулися  якоїсь  струни,  що  пробудила  перше  незбагненне  почуття  невідомого.  Він  би  не  проти  зустріти  таку  тендітну,  милу,  симпатичну  дівчину.
   Поринаючи  в  сон,  роздумував  -    А  може  це  й  на  краще,  ще  не  на  часі  змінити  своє  життя.  Треба  закінчити  університет,  а    потім,  як  доля  -  можливо  й  зустріну  свою  половинку  з  зеленими,    світлими  очима.

                                                                                                                                                           2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988698
дата надходження 14.07.2023
дата закладки 11.08.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Феєрія літа

Феєрія  літа  -  в  сонячних  бризках,
В  мандрівці  легенького  вітру.
Колише  хмарки  небесна  колиска.
Терпке  і  духмяне  повітря.

І  я  споглядаю  серпневу  красу,
Смарагдові  хвилі  із  лісу.
Піймати  б  у  руки  грайливу  ясу,
Знімати  б  ще  відеокліпи:

І  аличеві  кліпси  з  блиском  злата,
Строкату  суміш  дивоквіту...
Привітний  ліс  виспівує  кантату  -
Зливаюсь  з  феєричним  літом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990562
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Lana P.

ЯСКРАВІ СНИ…

Яскраві  сни  шепочуть  хрумко  -
Відчутно  хрускіт  під  ногами.
На  вищих  нотах  пісня  лунко
Звучить  піднесено  між  нами.

А  на  вустах  -  чекання  дотик,
Проворні  вигини  плечима,
Аж  перехоплює  двом  подих,
Рухлива  кожна  риска,  зрима.

Танцюють  тіні  фантастично,
Індиго-сірого  відтінку,
У  ці  моменти  хаотично
Під  сойки  зойк  зламали  гілку.

В  екстазі  випиває  світло
Земля  від  місячного  злитку,
Тече  рікою,  тане  сріблом  -
На  литці  ставить  світлу  мітку.                                        

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989963
дата надходження 29.07.2023
дата закладки 11.08.2023

Родвін

Здрастуй,   вербонько.

Здрастуй,   ве́рбонько  привітна,  
чарівна  верби́чка
Розпустила  ніжне  гілля,  
наче  молодичка

Простягла  униз,   додолу,   
довгокосі  віти
І  вплела  свої  листочки  
у  осінні   квіти.

Пригадай,  моя  хороша,  
як  в  весняну  пору,
З  милою  сиділи  разом,  
коло  цього  двору,

Проводжали  сонце  красне,  
мов  з  любовним  трунком,
Зустрічали  ранок  ясний  
пристрасним  цілунком   ...

Покляли́сь  ми  знов  зустрітись,  
присяглись  в  коханні
І  розстались  у  схід  сонця, 
під  промінням   раннім.

Твій  далекий  шлях  -  на  захід,  
ну  а  мій  -  до  бою  !
На  схід  -  битись,  край  свій  рідний,
боронить  собою  !

Та  ця  ніченька,  коротка,  
в  нас  була  остання  ...
Ятрить  зараз мою  душу  
спомин  про  кохання,

В  буднях  і  ночах  воєнних,
в  страшній  круговерті,
Кожен  день  -  за  крок  і  ближче,  
до  лютої  смерті  !

Смерть  далека  й  прудкокрила,  
з  татарських  просторів,
Пролетівши  аж  півсвіту,  
через  море  й  гори,

Розшукала  мирне  місто  
і  скоріш,  з  дороги,
Прямо  з  неба,  нагло  й  підло,  
впала  милій  в  ноги  !

Враз  косою  долю  стяла  -
небо  слізьми  вмилось  !
Зірки  з  неба  обірвались,  
впали  і  розбились  ...

Світ,  раптово,  став  немилий,  
на  мить  серце  стало
Та  рука,  бить  вороженьків,  
зовсім  не  пристала*  !

Треба   й  далі  воювати,  
рани  залічити,
Підлих  москалів  незваних  
у  Дніпрі  топити  !

Тяжко  й  болісно  серденьку,   
та  все  ж  -  треба  жити  !
Клятих  вражих  московитів  
треба  вщент  розбити  !

Перемоги   день  настане,
згояться  руїни,  
Буде  доленька  щаслива
в  вільній  Україні  !

Кров  ворожу,  в  Чорне  море,
змиє  Дніпр  широкий  !
Запанує  в  нашім  краї
тиша,  лад  і  спокій  !
 
А  у  пам'ять  про  загиблих,
чуєш,  моя  мила  ?
Встануть  золоті  тризу́би  
на  кремлівських  шпилях  !


*пристати  (від  праці)  -  стомлюватися,   знесилюватися.


27.11.2022  р.


[i]Додаю  подачу  вірша  в  класичному  стилі  для  тих,  хто  не  відшукав  рими  між  1-м  і  3-м  рядочком  в  побудові  "шевченківський  вірш"
[/i]

[u][b]Здрастуй   ве́рбонько[/b].  
[/u]
Здрастуй   ве́рбонько  привітна,  чарівна  верби́чка
Розпустила  ніжне  гілля,  наче  молодичка
Простягла  униз,   додолу,   довгокосі  віти
І  вплела  свої  листочки  у  осінні   квіти.

Пригадай,  моя  хороша,  як  в  весняну  пору,
З  милою  сиділи  разом,  коло  цього  двору,
Проводжали  сонце  красне,  мов  з  любовним  трунком,
Зустрічали  ранок  ясний  пристасним  цілунком.

Покляли́сь  ми  знов  зустрітись,  присяглись  в  коханні
І  розстались  у  схід  сонця, під  промінням   раннім.
Твій  далекий  шлях  -  на  захід,  ну  а  мій  -  до  бою  !
На  схід  -  битись,  край  свій  рідний,боронить  собою  !

Та  ця  ніченька,  коротка,  в  нас  була  остання  ...
Ятрить  зараз мою  душу  спомин  про  кохання,
В  буднях  і  ночах  воєнних,  в  страшній  круговерті,
Кожен  день  -  за  крок  і  ближче,  до  лютої  смерті  !

Смерть  далека  й  прудкокрила,  з  татарських  просторів,
Пролетівши  аж  півсвіту,  через  море  й  гори,
Розшукала  мирне  місто  і  скоріш,  з  дороги,
Прямо  з  неба,  нагло  й  підло,  впала  милій  в  ноги  !

Враз  косою  долю  стяла  -  небо  слізьми  вмилось  !
Зірки  з  неба  обірвались,  впали  і  розбились  ...
Світ,  раптово,  став  немилий,  на  мить  серце  стало
Та  рука,  бить  вороженьків,  зовсім  не  пристала*  !

Треба   й  далі  воювати,  рани  залічити,
Підлих  москалів  незваних  у  Дніпрі  топити  !
Тяжко  й  болісно  серденьку, та  все  ж  -  треба  жити  !
Клятих  вражих  московитів  треба  вщент  розбити  !

Перемоги   день  настане,  згояться  руїни,  
Буде  доленька  щаслива  в  вільній  Україні  !
Кров  ворожу,  в  Чорне  море,  змиє  Дніпр  широкий  !
Запанує  в  нашім  краї  тиша,  лад  і  спокій  !
 
А  у  пам'ять  про  загиблих,  чуєш,  моя  мила  ?
Встануть  золоті  тризу́би  на  кремлівських  шпилях  !


*пристати  (від  праці)  -  стомлюватися,   знесилюватися.

27.11.2022  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965998
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 11.08.2023

Веселенька Дачниця

А вже ранок

А  вже  ранок,  а  вже  ранок,
Слава  Богу  за  цей  дар  !
Мама  сонце  на  світанку                              
Привітала  серед  хмар

Тато  диба,  наче  бусол  -
Від  тривог  уже  засох  -
Нема  вісточки  зі  сходу,
Де  воює  їх  синок  …

Усміхнувся  теплом  ранок,
Кинув  сонячний  привіт  -
Є  надія  -  схаменеться
Цей  лихий,  безумний  світ…

Бо  куди  ж  котитись  дальше?
Скільки  горя,  сліз  ріки…
Лихом  будуть  віддавати
Ще  прийдешнії  віки  

Земля  всіяна  металом  –
Не  зерном,  що  проросте…
Чим  віддячить  за  недбалість,
За  безглуздя  отаке!

А  вже  ранок,  а  вже  ранок,
Кинув  сонячний  привіт,  
Зупинись!  Поки  не  пізно!
Весь  кровавий  дикий  світ…
                                   В.  Ф.  -  27.07.2023

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990090
дата надходження 30.07.2023
дата закладки 11.08.2023

Малиновый Рай

СТЕЖИНА

Скажи  но,  стежина,  куди  мене  кличеш,
Куди  приведеш  і  що  я  там  знайду,
Скажи,  що  для  долі  моєї  ти  зичиш,
Знайду  я  там  щастя  чи  може  біду?

Скажи  мені  правду,  відкрито  ,  стежина,
Яка  б  не  була  ,  ти  скажи,  без  жалю,
А  може  ти  кличеш  мене  на  чужину,
А  я  Батьківщину  всім  серцем  люблю.

Про  що  таємниче  шепочуться  трави,
Яка  в  споришах  твоїх  є  таїна,
Чи  може  чекають  мене  добрі  справи
Які  вже  готує  там  та  сторона?

Стежинка,стежинка,душа  твоя  чиста,
Це  вірно  підмітив  маестро  Базай,
Ведеш  ти  до  Бару,а  Бар  рідне  місто,
А  Барська  земля  це  і  є  рідний  край.

Пройдусь  по  стежині,подивлюсь  на  трави,
Порадує  серце  і  щедрість  ланів,
Земля  моя  рідна,живе  в  тобі  слава
І  віра  в  майбутнє  моїх  земляків.

                             Леонід  Базай-великий  майстер  по  фотознімках.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990286
дата надходження 01.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Наталі Косенко - Пурик

Сміється сонце в маминій сорочці

Сміється  сонце  в  маминій  сорочці,
Я  так  люблю  чарівні  промінці,
На  дивовижно  дорогій  сторонці
Тепло  сіяє  ніжно  на  лиці

А  так  хотілось  тихо  доторкнутись,  
Відчути  всю  любов  і  доброту,
Хоч  на  хвилинку  в  радощах  забутись,
Впіймавши  неньки  милу  теплоту

У  ній  усе  найкраще  і  пригоже,
Що  може  дарувати  лиш  життя,
Любов  душевна  звісно  допоможе,
Бо  я  -  її  кровинка  і  дитя.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990790
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Родвін

Катерина

[u][b]Катерина[/b][/u]


               [i]Кохайтеся,  чорнобриві...
                   Т.  Г.  Шевченко[/i]



Нічка.  Тихо.  Спить  село,
любо  так  на  дворі,
Всівся  місячень  на  хмарку,
сяють  в  небі  зорі.

Вишня  квітне  пелюстками,
ніби  снігом  білим.
Не  засни,  моя  кохана,
вже  давно  стемніло...

Сад  заквітчаний  дрімає,
аромат  казковий...
Вітер  ти́хенько  співає  
пісню  колискову.

-  Мила  дівчино  моя
   не  проснеться  мати
   Лине  пісня  солов'я,
   вийди  погуляти  !

   В  цвіту  вишні,  наче  в  раю...
   під  розлогим  віттям
   Сядем,  будем  милуватись
   Божим  розмаїттям...

   Де  ти,  мила,  я  чекаю...  
   десь  вогні  сіяють,
   Місяць  хмарку  обнімає,  
   й  тихо  засинає...

Ось  тихесенько  у  хаті
скрипнуло  дверима  :
В  сутінках,  з'явилась  мила  -
ледве-ледве  зрима,

Як  метелик  серед  ночі,
промайнула  тінню
і  сховалась  серед  цвіту
чарівним  видінням.

Дівчину  свою  кохану,
ніжно  пригортаю
Мабуть  правду  кажуть  люди,
що  то  -  краще  раю  !

Що  сказать  про  ті  обійми  -
вітерець  все  знає  ...
Підглядали,  правда,  зорі
й  місяць  пам'ятає.

Хмарка  бачила,  звичайно,
вона  ж  не  заснула  !
А  коли  побачила  -
погляд  відвернула  !

Пісня  ніжна,  солов'їна  
лине    про  кохання,
І  танцюють  пелюсточки  
з  вітром  до  світання...
   
До  світання  милувались,
ніжились,  кохались,
А  як  зо́ря  заясніла,
світом  любувались.

В  край  небесного  шатра
заглянуло  сонце.
вже  проснулась  її  мати  -
глянула  в  віконце.

Де  там  ходить  її  доня,
де  вона  ночує  ...?
Вийшла  кликала  тривожно,
а  доня  не  чує...

Доня  з  милим  на  осонні,
взя́лися  за  руки,
Вже  звучать  слова  прощання  -
Час  настав  розлуки.

Білі  ніжні  пелюсто́чки
підхопило  вітром:
-  Що  ж,  до  зустрічі,  красуне
   ми  ще  стрінемсь  літом  !  

   Соком  ягода  наллється
   на  солодкій  вишні.
   Ми  ще  стрінемсь...  Катю,  Катю,
   не  ридай  невтішно  !  

   Найгіркішими  сльозами
   горе  не  спинити  !
   Йду  до  війська  з  легінями
   край  свій  боронити  !  

   Повернуся  літом  ясним,
   дочекайсь,  кохана  !
   Під  вінець  підем  до  церкви,
   на  рушни́чок  станем  !  

Сонце  встало  -  вже  без  нього...
сад  -  у  цвіті  пишнім...
А  вона  -  сама  стояла,
обіймала  вишню.  

Довго  й  гірко  сумувала,
плакала  невтішно.
Та  й  крізь  сльози  відчувала
поцілунки  грішні...  

Раптом  вітер  злий  повіяв  -
дійшла  до  порогу.
Замітає  білим  цвітом  -
серце  б'є  тривогу  !  

Залишилась  Катерина
з  чорною  журбою,
Все  молилась,  щоб  Госпо́дь
не  полишив  в  бо́ю  !  

Потягнулись  сірі  днини
серед  буйства  травня.
Вісточка  тоді  прийшла,
вісточка  остання...  

Мов  весняні  пелюсто́чки
літо  відлетіло.
Вітер  рвав  з  дерев  листочки  -
осінь  наступила.  

Осінь  з  сірими  дощами  -
не  приходять  вісті...
Де  ти  милий,  що  з  тобою  -
серце  не  на  місці  !  

Бідна,  з  тяжкими  думками,
сам  на  сам  з  собою.
Та  й  воно,  під  са́мим  серцем
вже  штовха  ногою...  

Вже  й  зима  в  права  вступила,
снігом  землю  вкрила.
Та  ніхто  про  те  не  знає,
де  Катрусин  милий...  

Стало  важче  вже  ходити,
живіт  випирає.
Від  очей  чужих  ховатись  -
Для  чого  ?...  Всі  знають...  

Знають,  горю  співчувають,
бачать,  що  вагітна.
Хто  чим  може  помагають  -
в  нас  народ  привітний  !  

А  як  строк  прийшов  -  без  крику,
прокусивши  губи,
Народила  дитинчатко  -
хлопченятко  любе  !  

Личком  -  викапаний  батько,
як  Микола,  звісно.
Де  ж  він,  Катін  воїн  хвацький  ?
все  немає   звістки  ...  

Сльози  виплакала  гіркі,
зустрічала  ве́сну.
Розцвіли  сади  вишневі,
теплі  дні  чудесні...  

Взя́ла  в  руки  дитино́ньку
та  й  пішла  до  саду  -
-  Біля  вишеньки  посто́ю,
   то  моя  відрада...  

Підійшла,  а  там  людина  -
згорблена,  худюща...
Наче  знята  із  хреста  -
вбита  й  невмируща  ...  

Заглянула  їй  у  очі  -
серце  заболіло  !
Очі  рідні  ...  Люди  добрі,
мало  не  зомліла  !  

Любий  їй  стоїть  Микола,
дивиться  на  сина.
Ноги  в  Каті  підкосились,
впала  на  коліна.  

На  колінах  і  коханий...
їй  цілує  руки  !
Мовби  винен  перед  нею
за  всі  дні  розлуки.  

Повернувся  він  з  полону  -
тіло  ледве  дише.
В  руки  взяв  свого  синочка
милого,  колише...  

Підхопила  попід  руку,
повела  до  хати.
Треба  в  стрій  скоріше  ставить
рідного  солдата.  

В  бані  мила,  вимивала,
сто́ли  накривала.
А  по  тім,  як  чоловіка
ніжно  шанувала.  

А  щоб  ліпше  величали
в  селі  молодичку,
в  третій  день  вони  побрались
у  малій  капличці  ! 


Іллюстрація  :    
В  надійних  обіймах  ©Соломія  Ковальчук     
https://img.monoart.com.ua/assets/images/products/
43935/dff71503b6fc9d5e518b02597a9c1559d2ae45ed.jpg

20.07.2023  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989403
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 11.08.2023

Родвін

Не варто будити красуню

                                           [i]Поетесам  України  присвячую.[/i]


Край  неба  розцвів,  як калина  -
Червоним  і  жовтим  палає.
Палка  серенада  пташина
В  відкрите  вікно  долинає.

Росинка  в  травичці  спочила  -
Перлинкою  в  променях  сяє  !
Остання  зоря  пролетіла,
На  хмарочці  місяць  дрімає...

Вже  сонечка,  промінь  веселий,
Привітно  до  нас  заглядає.
Промінчик  влетів  до  оселі
І  тіні  з  кутків  виганяє  !

Веселий  промінчик,  дбайливий,
Заглянув  у  очі    грайливо,
Торкнувся  рум'яної  щічки
Й  давай  цілувать  ніжне  личко  !

Промінчику  любий,  їй  спиться  !
Зморив  міцний  сон  діву  юну,
Хоч  ранок  багрянцем  іскриться,
Не  варто  тривожить  красуню...

Сиділа  вона  до  півночі,
Небесним  шатром  милувалась,
Вслухалася  в  подихи  ночі,
Й  до  серця  свого  прислухалась,

Вдивлялася  в  порух  сузір'їв,
В  політ  з  неба  впавшої  зорі,
Вслухалася  в  музику  вітрів
Й  до  шелесту  хвилі  у  морі...

А  серце  її  не  мовчало,
Воно  цілу  ніч  калатало,
З  ним  Муза  тихцем  говорила  
І  в  парі  із  Серцем  творила  :

Найліпші  слова  добирали,
Найбільш  принагі́днії  рими,
І  їх  потім  в  строфи  зібрали
Й  зробили  віршами  палкими  !

Тож  пісню  чудну,  солов'їну,
На  ноти  вони  переклали,
А  ноти  на  аркуш  упали
В  віршах  про  красу  України.

До  них  ще  й  Душа  приєдналась
Й  додала  рядки  про  кохання...
Та  врешті  вони  об'єднались
Й  творили  до  самого  рання.

Їх  думки  кружляли  в  етері
Та  врешті  красуня  стомилась,
Застигли  рядки  на  папері,
Невтомне  перо  надломилось

І  випало  враз  із  десниці...
Зморив  міцний  сон  діву  юну...
Промінчику,  любий,  їй  спиться  !
Не  варто  будити  красуню...


03.08.2023  р.
м.  Моршин

Ілюстрація  до  твору  :    https://beolin.club/uploads/posts/2022-06/1654798742_57-beolin-club-p-risunki-na-temu-poezii-krasivo-64.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990541
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Lana P.

Вечір над озером

Вечоріє.  Сонце  мріє. 

Хмара  хмароньку  леліє.

В  неба  очі  пурпурові  -

Краєвиди  загадкові.


Обрій  заревом  хмеліє,

У  красотах  серце  мліє.

Вгомонися,  вітре,  тихше!  -

Хвиля  рибоньку  колише.   3.08.23

P.S.  Світлина  автора.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990516
дата надходження 04.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Lana P.

РОЖЕВИЙ ПРОМІНЬ…

Рожевий  промінь  впав  на  воду,
Відкрили  очі  береги.
Пливе  ріка  -  не  знає  броду  -
В  ній  стільки  хисту  та  снаги!

Долає  відстані,  пороги.
У  мандрах  невід'ємна  суть?
В  чиї  світи  круті  дороги    
Ціленаправлено  ведуть?  

Тече  в  обіймах  часоплину,
Не  уповільнює  ходи,
Змиває  на  шляху  сліди.
Світають  сонні  острови,
А  ми  і  досі  ще  на  "Ви"
Малюєм  променем  картину.                                      

*Моя  світлина    15.07.23

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989058
дата надходження 18.07.2023
дата закладки 18.07.2023

Галина Лябук

Господар завзятий.

                                       В  липні  в  коморі  пусто,  
                                   зате  в  полі  густо.  
                                                   (  народна  мудрість  )  

Липень    заможний  примчав  -  йому  дяка,
Вдяг  вишиванку  з  волошок  і  маку,  
Бриль  з  колосками  ячменю,  пшениці,  
Вуса  із  жита,  вуста  в  медуниці.  *

У  шароварах  полем  мандрує,  
Сонцем  і  дощиком  землю  гартує.  
Справжній  козак  !    Здоровило  рум'яний
Приніс  оберемок  ромашок  духмяних.  

Лине  над  степом,  врожай  оглядає,  
Двінкоголосий  жайвір  співає.  
Барви  у  липня  блакитно-пшеничні,  
Що  дуже  личать  йому  споконвічно.  

Гість  довговусий    -    господар,  нівроку,  
Поле  у  збіжжі  радує  око.  
Все,  як  достигне,      -    серпню  збирати,  
Щоб    була  сита  Вкраїна-мати.  

Липень  вусатий  явивсь    -    за  це  дяка,  
Що  з  миром  прийшов,  не  якийсь  забіяка.  
Кулі  його  не  беруть  і  гармати,  
Крокує  статечно  господар  завзятий.  


                                       *    Тут  вуста  в  солодкім  нектарі  медунки.  
                                         (народна  назва    -    медуниця).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988314
дата надходження 09.07.2023
дата закладки 18.07.2023

Катерина Собова

В генделику

У      генделику      сільському
Тьотя      Валя    працювала:
На    розлив    горілку    й    вина,
Як    годиться,    продавала.

Валечка    до    всіх    привітна
І    веселу    має    вдачу,
Розсипає    компліменти
І    не    завжди    дає    здачу.

-Не    соромтесь,    замовляйте,
Гарно    йде    торгівля    нині!
-Пляшку      ’’Хортиці’’    подайте,-
Каже    Гриць    до    продавчині.

-Вам    з    собою?    -    запитала
(Гриця    аж    звела    судома),
-Ні,    без    вас,    хай    Бог    боронить,
В    мене    є    така    вже    вдома!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988750
дата надходження 14.07.2023
дата закладки 18.07.2023

Віктор Варварич

Відважний воїн

Триває  бій,  земля  палає
І  осколки,  як  джмелі  гудуть.
Тебе,  брате  Бог  захищає,
До  перемоги  тримаєш  путь.

І  кров'ю  просякнутий  ґрунт,
Гримить  град,  як  громовиця.
Борониш  від  ординських  хунт,
Хай  буде  міцна  правиця.

Нехай  Ангел  поряд  крокує
І  береже  від  небезпеки.
Хай  Бог  молитви  твої  чує
І  хай  згинуть  ординці  -  зеки.

Нехай  дух  тебе  бадьорить,
А  мужність  снаги  додає.
Нехай  гордо  стяг  майорить,
А  відвага  вперед  веде...

©:  Віктор  Варварич  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988904
дата надходження 16.07.2023
дата закладки 17.07.2023

Ніна Незламна

Війна не перешкода

Пори  року  змінюються,
Тож  відповідно    й  почуття,
   Всі  на  краще  надіються
Планують  мирне  майбуття.

Весняний  цвіт,  надихає,
Час  сподівань  і  світлих  мрій,
Трава  про  сон  забуває,
Під  сонцем  не  втрача  надій.

Й  ми  з  тобою  хоч  далеко,
Роз’єднали…    біда,    війна,
Ти  навік,  лиш  мій  лелека,
   Хоч    й  кровава,  в  журбі  весна.

Прохолода  пекла  в  плечі,
Разом  з  вітром,  сповивала,
Я  молилася  надвечір,
Кожну  зірку  чатувала.

 Сяє  небо,  літні    ночі,
У  бурштинових  спідницях,
Я  прогледіла  всі  очі,
Бродять  думи,  по  темницях.

Гадка  де  ти?  Чи  подзвониш?
Пори  року  не  завада,
 Землю    батьківську  борониш,
Приїзди  -  душі  відрада.  

Я  кохала  і  кохаю,
Не  перешкода,  нам  війна,
Поведеш  у  храм,  до  раю,
В  наших  серцях  квітне  весна.

                                           10.06.2023р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988894
дата надходження 16.07.2023
дата закладки 16.07.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Нове відроджується слово

Гартується,  мов  сталь,  у  жарі  горна,
Катам  вкраїнське  слово  душить  горло.
Не  замести  сліди  війни  криваві,
Приречена  ганьба  їм  і  провалля.

Ні  муки,  не  тортури  неспроможні  
Убити  мову,  правди  слово  кожне.  
Стріляли  в  слово,  а  попали  в  тіло.
У  слові  ж  саме  справжня  думки  сила.

Щоб  не  творив  цей  недолугий  ворог,
Нове  щодня  відроджується  слово.
Довічно  невмирущий  дух  поетів,
Бо  слово  істинне  сильніш  багнета.


(Вірш  присвячується  загиблим  поетам  від  рук  рашистів.)                                  https://kp.ua/ua/life/a672695-vidrodjatsja-z-popelu-kviti-ukrajinski-poeti-ta-pismenniki-jakikh-ubila-rosija                                                              

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988635
дата надходження 13.07.2023
дата закладки 16.07.2023

Валентина Ланевич

Краю мій рідний

Краю  мій  рідний,  осяяний  сонцем,
Колосом  пишним  і  хатнім  віконцем.
Верб  чередою  над  ставом,  де  ряска,  -
Все  це  чарівна  й  незаймана  казка.

Казка-колиска  зі  стін  очерету,
Крилець  метеликів  у  піруеті.
Співу  пташиного,  килиму  з  квітів,
В  порухах  голівок  -  безліч  привітів.

В  гудінні  бджоли  над  липовим  цвітом,
У  спориші,  що  шепочеться  з  вітром.  
Що  край  доріжки  біжить  навздогінці
За  подорожнім,  очиці,  -  червінці.

Та  наздогнати  лиш  можемо  завше  -
Те,  що  під  силу,  по  духу  не  зайшле.
Що  по  любові,  по  праву  та  вірі,
Що  не  підвладне  ніколи  зневірі.

Те,  що  у  серці,  у  грудях,  у  крові,
Ті  почуття,  що  у  кожному  слові.
Краю  мій  рідний,  омитий  сльозою,
В  Славі  Героїв!  Навіки  з  тобою!

16.07.23
світлина:  Валентина  Ланевич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988912
дата надходження 16.07.2023
дата закладки 16.07.2023

Веселенька Дачниця

Ой була у мами, тай одна дочка

Ой  цвіте  калина  в  зеленім  гаю
Я  тобі,  миленький,  про  любов  свою  
Розкажу  тихенько,  щоб  ніхто  не  чув,
Що  того  кохаю,  хто  звечора  був.

Цілував  у  личко,  говорив  слова,
Від  них  закружилась  моя  голова...
Мама  догадалась,  закрила  на  ключ  -
Лізь  через  віконце  і  мене  не  муч!

Часто  мама  каже:  -  «Ой,  падка  на  страсть!
З  першого  цілунку  ти  не  піддавайсь!»...
Третій  я  діждалась  –  годі  вже  терпіть!
Беріть  мене  хлопці  тай  у  загс  ведіть!

Ой  була  у  мами,  тай  одна  дочка,
Як  мама  гаряча,  скажена  така,
Як  побачить  хлопця  –  бісики  в  очах,
Аж  поруч  сороки  німіють  в  кущах!

Зібралися  хлопці:  -  Як  його  діяти?
Будем  Аліну  по  разу  цілувати!
Щоб  не  повторилось  із  третім  разком  -
Прив’язуй,  матусю,  дочку  мотузком….
                                                                                                       В.  Ф.-  06.  06.  2023  
                     
                 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987274
дата надходження 27.06.2023
дата закладки 28.06.2023

Ніна Незламна

Одного травневого вечора ( проза)

             Весняний  вечір….  сонце  зпускалося  донизу.  Край  неба    палахкотів  рожевими  смужками,  вони  частково  прикривали  пишні,    темно  -  сірого  кольору  хмари.  Сонячні  промені    все  ж  пробивалися  через  них,  ніби    через  сито,    потік  золота  прилягав  до  землі.
         Київський  вокзал  ніколи  не  пустує.  Людей,  як  комах,  майже  кожен  має  ношу,  як  не  валізу,  то  сумку,  чи  рюкзак.  А  біля  електричок,    можна  часто    побачити    з  кошиками.  Звичайно,  хто  з  роботи  добирається,  а  хто  з  дачі,  ну,    а  дехто    й    з  базару.  Скільки  людей  скільки  й  напрямків.  Хтось  уважний,  а  хто  й  розсіяний.  Як  кажуть  -  таке  воно  життя  .Час  швидко  плине,  в  людей  багато  мрій,  багато  справ.  Щоб  усе    встигнути  зробити  завчасно,    треба  від  нього    не  відставати,    треба  триматися  на  плаву.  Яким  би  життя  не  було,  коли  в  серці    сум’яття  і    розчарування,  чи    коли    є    радість  і  злагода.    
       Нині  ж    війна  і  життя,  майже  щохвилини  приносить  різні  новини.  Люди  в  напрузі,  чи  поїде  потяг,  чи  електричка,  чи  знову  буде  гудіти  сирена?  На  початку  війни  боялися  кудись  їхати.  Тепер  же  позаду  цілий  рік  воєнних  дій,  звикли.  А  орки,    на  жаль  й  не  збираються  зупинятися,  пруть,  як  стадо  баранів.  І  кожній  людині    хочеться  запитати  -  навіщо  ця  війна,знущання,грабування  ?  Заради  чого  прийшли  на  українську  землю?  Ну  хіба,  що  за  своєю  смертю.
     Ніхто    й  не  думав,  що  затягнеться  війна.  Але  паніки  немає,  треба  жити,  пристосовуватися  до  життя,    виживати  і  вірити,  що  війна  закінчиться.    І  закінчиться    тільки  перемогою  над  ворогом.
       На  платформі  приміського  вокзалу  людно.  В  таку  пору  люди  більше  їдуть  з  роботи.  Тамара  ж    уже  п’ять  років  на  пенсії,  від  доньки  добиралася  додому.  Молодим  важче,    є  діти,  треба  й  до  школи    копійчину  мати  й  так  прогодувати    важче  чим  стару  людину.  Хоча  тут  теж  є    свої  нюанси    -  потрібні  гроші  на  ліки.  Але  хто  в  селі  живе,  все  ж  таки    легше,бо    є  городина  і  якась  курка  знесе    яйце,  то  уже  трохи  легше,  не  побіжить    до  магазину,  щоб  купити.  Хоча  фізично  важко,  в  городі  треба  добряче  наробитися,  адже  з  неба    нічого  не  падає.
     Наразі  розчарування,  на  жаль    летять  ракети,  дрони.,  снаряди.
-Щодня  всі  під  Богом  ходимо,  -    таку    мову  ведуть  по  селі,-  кому  скільки  назначено.  Хтось  виживе,  а  когось,  ота  з  косою  забере,    їй  дуже  важко  протистояти.
         Ніби  всі  електрички  йдуть  за  графіком,  тішилася  Тамара,  вкотре  позирала,чи  їде  електричка.  Вона  машинально  поправила    рушник  на    круглому  білому  хлібові,  що  лежав  у  кошику.    
Отак  щоразу,  як  буває  в  Києві  так    і  привезе  додому.  А  ввечері  зайде  сусідка  запитає  про  сина,    про  доньку    з  чоловіком  й  онучатами  та  й  почаюють  разом.  А  воно  ж    намастити  хліб    духмяним  суничним  варенням  смачно,  хіба  ж  хто  відмовиться.  Погомонять  удвох,  пожуряться  про  події  на  фронті.  А  їм  нічого  більше  і  не  треба,  якби  мирно  було  та  щоб  діти  вдома  працювали  та  насолоджувалися  життям.    Тамара    багато  часу  в  роздумах-  От,  як  синок  приїде  з  фронту,тоді  вже  треба  буде  готуватися  до  весілля.    Є  дівчинка,  от  би  Бог  дав  щоби  все  було  добре  та  й  від  нього  би  дочекалася  онуків.
       Голос  диктора  повідомив  про  подання  електрички  за  маршрутом  і  потік  людей  згуртовано  попрямував  на  платформу.
 -Добре,  що  місця  указані  -заходячи  у  вагон,    у  метушні  все  ж    спромоглася    подумати  жінка.  За  пару  хвилин    вона  уже  сиділа  на  своєму  місці  біля  вікна.  В  її  купе  зайшли  дві  молодички.  Відразу  оцінила  –  Бач,  без  валіз  і  торбів,  лише  через  плече  моднячі  маленькі  сумочки,  значить  з  робити.
     У  вагоні  майже  всі  місця  уже  зайняті.  В  купе  біля  Тамари  іще  було  вільне  місце  і  коли  хтось  йшов  між  рядами  звертала  увагу  -  Це  вже  мабуть  біля  мене  присядуть.
     Перед  самим  відправленням  електрички    у  вагон  зайшло  двоє    військовослужбовців.    Ой  мабуть  із  фронту-  Подумала  і  з  цікавістю  спостерігала  за  ними.  Один  з  них  русявий,  непоголений,  видно    за  віком    трохи  старший,  на  років  п’ять,  а    можливо  й  десять.  А  другий  білокурий,  здавався  зовсім  молоденьким.  На  обличчі  видно    іще  не  густе  волосся,  напевно  рідко  голиться,  як  і  мій  синок.  Враз  защеміло  під  серцем,відвела  очі  повні  сліз.  Схилила  голову,  заспокоїла  себе-  Ой,  що  ж  це  я,  витріщилася  на  дитину.  Боженьку,  яке  ж    то  щастя  родині,    синочки…  напевно  додому  їдуть.
   Вони  впоспіх  підійшли  до    її  купе.Старший    звернувся  до  молодшого,
-От  бачиш,  все  добре,  встигли!  А  ти  хвилювався.,  за  годину  будеш  вдома.  Я  так  зрозумів  тебе  на  станції  зустрінуть.  За  три  дні  зідзвонимося,  я  побіг,  бувай!
У  хлопців-  вояків    ніби  й  проблем  нема,    щаслива  усмішка  осяяла  їх  обличчя.  Обійнялися  і  старший  поспішив  до  виходу.
Вона  дивилась  йому  вслід,  як  добре,  що  цей  молоденький  має  такого  друга.Може  й  моєму  синові  пощастить  зустріти    добру  людину.  Адже  їм  усім  зараз  так  потрібна  підтримка.  Ой  та  там  напевно  усі    такі,  коли  важко  робити  одну  справу,  тільки  об’єднання  приводить    до  успіху.
     Електричка  набирала  швидкість,  той  звук    розсипав  думки,  які  їй  навіювалися.  Час  від  часу    поглядала  на  військового,  ніби  шукала  в  ньому  щось  схожого  на  сина.  В  її  очах  ніжність  і  ласка,  частка  материнської  любові.  А  блиск  -    віра  й  надія  на  щасливе  майбуття  кожної  родини.  
Яка  ця  дитина?  Напевно  щира,  добра,  з  дитинства      привита  любов’ю  до  рідної  країни.Тільки  такі  там    виборюють  незалежність,  волю  і  світле  майбутнє  для  покоління.  Себе  на  думці  зловила  -  Ой,  що  ж  це  я  весь  час  на  нього  дивлюся.  Ніяковіла,  відводила  погляд  до  вікна.  За  вікном    цвів  срібно-  синій  сутінок  та  вона  цього  не  помічала.  Стривожилась  душа  за  сина,    як  він  там?  Уже  три  дні  нема  дзвінків.А  може  запитати  звідки  він  їде?  Та  ні,  не  скаже,  це  ж  таємниця.  За  мить,  подумки  повторювала  молитву  «Отче  наш».  Наразі    ніби    туга  відійшла,  духовне  полегшення.  
     Увагу  привернув  раптовий  дзвінок,    боєць  закопошився,  відповів,
-Так  мамо,  я  слухаю!  Так!  Так,  я  зрозумів.За  хвилин    десять  буду  з  вами.
       Тамарі  ніби  передалося  почуття  його  матері  -  Напевно    радіє,  що  приїде  син,  посміхнулася.Та  відразу  ж  на  обличчя    неначе  прилягла  тінь  -  Господи,  спаси  наших  синів,  доньок    від  куль  і  страждань.  Допоможи  перебороти    російську  наволоч,  яка  припхалася  на  нашу  святу  землю.  Боже,  почуй  молитви  материнські.  Допоможи    воїнам  у  нерівному  бою    здолати  зло  й  ненависть,  жадобу  й  заздрість!
       Поступово  електричка    зменшила  швидкість,  військовий  привстав,  поправив  рюкзак  й  швидкою  ходою  направився  до  виходу.
-Синочку  -  їй  хотілося  крикнути  вслід  -  дай  Боже  тобі    добре  відпочити!  Хай  в  тебе  все  буде  добре!  А  підеш  у  бій,    хай  тебе  захистить  моя  молитва    і  не  тільки  тебе,  а  усіх,  хто  оберігає  наші  дні  і  ночі,  наше  буденне  життя.
   Душевне  почуття  подякувати,  обійняти,  але  ж,  якби  без  поглядів  чужих  очей.  Побоялася,  що  розплачеться,  на  людях  соромно.  Незмогла    спокійно  всидіти,  чолом  торкалася  скла  вікна.    На  платформі  побачила    дівчину  з  шикарним  букетом  білого    бузку  й    жінку  з  чоловіком,  спішили  йому  назустріч.
   Котилися  сльози,  як  горошини,  яке  то  щастя    бачити  щасливого  сина.  Бажання  обійняти  й  приголубити,  як  у  дитинстві.  Не  стримать  сліз,  важко  вгамувати  почуття.  Їй  би    зустрітися  з  його  матір’ю,  обійняти,  подякувати  за  сина-  воїна!  За  його  виховання,  за  мужність,  за  сміливість,  за  любов  до    землі    України!

                                                                                                                                                                                             30.05.2023р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985129
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 17.06.2023

Катерина Собова

Iменини

У    Марини    -    іменини,
Тож    набилися    у    хату
Родичі,    куми,    сусіди,
Словом,    всіх    було    багато.

Готувалась    молодиця,  
Вночі      спати    не    лягала,
Щоб    було    все,    як    годиться,
До    ладу    наготувала.

Цілий    день    пили,    гуляли,
Уже    вечір    наступає,
А    додому    іти    гості
Аж    ніяк    не    поспішають.

Стомлена    Марина    злиться,
Вже    не    слухає    тих    тостів,
В    думці    крутиться,    вертиться:
-Йшли    б    ви    вже    до    чорта,    гості!

Є    ж    на    світі    без    халтури,  
Чемні,    виховані    люди:
Знають    правила,    культуру,
Їм    подяка    за    це    буде.

Он    французи:    попрощались,
Зразу    в    двері    -    і    додому,
А    англійці    -    ці    тихенько
Йдуть,    не    кажучи    нікому.

Зате    наші,    як    ті    свині:
Вже    нажерлись,    нализались,
Попрощалися    три    рази  –
Й    за    стіл    знову    повсідались!

Іменинниця    стогнала,
Присідала,    позіхала…
Вже    за    північ.    Так    стомилась,
Гостям    ввічливо    сказала:

-Дуже    рада,    що    не    бились,  
Тож    вам    дякую    за    свято,
Їжте    так,    щоб    не    вдавились,
А    я    йду    у    ліжко    спати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986221
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 16.06.2023

ТАИСИЯ

Мой Внучек - солнечный лучик.

Молилась      Бабушка      Всевышнему.
Чтоб      Внук      её      проведал      в      трудный      час.
Была      молитва      та      услышана.
Всевышний      выполнил      наказ.
==    ==    ==    ==    ==    ==    ==    ==
Дарит        нам      лето        чудную      сказку.
Пьём      капучино      в      уютном      кафе.
Ветер      ласкает      кожу      украдкой.
Волны      у      ног.    Ну      а      мы        «под      шафе».

Так        был        отмечен      мой      День      Рожденья!
Но      сокращается      список      гостей.
Внук        обеспечил        мне        вдохновенье.
Явно        до      самых      ответственных        дней.
 
Солнечный      лучик    -    это      мой      Внучик!
Снял      сразу      с      Бабушки      кучу      проблем.
Бабушка        с      Внуком      весело        шутит.
Дарит      ему      стихотворный        шедевр.

Бабушка        снова        расправила      крылья.
Снова      стремится        летать      в      облаках.
Прочь      из      души      убегает      унынье.
Радость      теперь      поселилась      в        стихах.

03.  06.  2023.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985090
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 16.06.2023

Галина Лябук

Молімося за Україну.

Врочисто  в  квіті  калина  сяє,
А  біль  і  смуток  серце  крає.
Витає  трунок*  той  усюди.
Весна...  На  Сході  гинуть  люди.

Вражи'ні    мало...  Ще  й  на  Півдні
Терор  влаштовують,  катівні.  
Що  їм  весна?  Потрібно  крові,  
Коли  є  зло,  -    нема  любові.  

Закон  Природи    -    невмирущий  !  
Нам  до  душі    -    усе  насущне:
Щоб    ожили  міста  і  села,  
Пісні  лунали  скрізь  в  оселях.  

Та  наше  військо  -  не  здолати  !  
За  нами    -    Україна-мати.  
Народ  згуртований  вкраїнський
Зітремо  вщент  ординське  військо  !  

Калина  в  квіті,  весна  буяє
Надію  й  віру  нам  вселяє.  
Молімося  за  Україну,  
Стояти  будем  до  загину  !  


                                                       *    Трунок  -    тут  п'янкий  запах,  пахощі.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984582
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 16.06.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Затоплене живе

Від  вибуху  весь  простір  водяний,
Хтось  обіймає  рідний  дах  руками
Й  шепоче  сам  собі:  не  плач,  не  ний.
Не  втримавсь  хтось,  на  дно  пішов,  мов  камінь.  

Затоплене  ненавистю  живе
Невігласом,  ворожим  кодлом  з  пекла.
Бо  в  дзеркало  дивилися  криве,  
У  душах  зайдів  передчасно  смеркло.

Затоплені  волають,  хтось  затих,
Реве  худоба,  а  вода  клекоче.
Скрапають  сльози  з  неба  всіх  святих,
Підтримай  швидше,  всюдисущий  Отче.

07.06.2023р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986183
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 16.06.2023

Наталі Косенко - Пурик

Мотив чудовий із душі

Мене  в  колисці  немовлям  ти  колихала,
Мотив  чудовий  із  душі  так  дарувала,
У  нім  звучала  вся  любов,  летівши  світом,
Чарівні  промені  ясні,  з'єднались  з  квітом

Краса  все  вабила  мене  картин  розкішних,
До  глибини  твоїх  думок  зовсім  маніжних,
Злітали  зіроньки  з  небес,  як  чарівниці,
В  танку  кружляли  неземні  малі  сестриці

У    струнах  милих  почуттів  лунали  звуки
І  відчували  весь  порив  кохані  руки,
Сміявся  місяць  із  небес,  краса  та  й  годі,
Зробивши  зва́бливий  уклін  святій  природі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986176
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 16.06.2023

Valentyna_S

МАКИ

То  кулі  в  тілі    стебелин.
В  розливах  пелюстинок  крові.
З  них  ніч  для  тих  збирає  сни,  
Чия  провина  у  любові.
З  незбутніх  мрій  плете  вінки—
Горить-пала  підніжок  схилку.
Слізьми  не  згоять  сум  жінки:
«Коханий,  я  без  тебе…»,  «Синку…»
З’їдає  горе  глузд,  мов  тля.
Коли  ж  спаде  іржава  мряка,
Картато  видихне  земля
Й  запурхають  на  вітрі  маки.
Знов  стерегтиме  їх  Морфей,
Аби  з  чарунку  збір  весь  –людям.
Хай  лиш  покине  край  пігмей…
Та  чи  колись  війну  забудем?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986245
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 16.06.2023

Галина Лябук

Голосисте літо.

Тарабанить  дощик:    -    Крап  -  крап  -  крап,
Зайчик  під  ялиночку  миттю    -    драп  !
Грім  гуркоче  в  небі:    -    Та  -  ра    -  бах  !
Тішиться  вухастий,  що  є  дах.

Замовк  соловейко,  нема    -    тьох,
Дуб  мовчав,  а  потім  каже:    -    Ох-х-х  !  
-    Вже  грози  не  треба    -    Ні-ні-ні...  
Дуже  лячно  стало  і  мені.

Вилетіла  сойка:    -    Ф'ю    -  ф'ю    -  ф'ю,  
Заспівала  пісеньку  свою.
Ропуха  з-під  кущика:    -    Скре  -  ква  -  ква.  
Веселка  на  небі,  ну,    й    дива'  !

Ліс  радіє,  листячко:    -    Шу  -  шу  -  шу,
Вилетіла  бджілка:    -    Жу  -  жу  -  жу.  
Дятел  вибиває:    -    Тук  -  тук  -  тук  !  
Ритмічний  з  відлунням  в  дятла  звук.  

Літо  голосисте  вже  прийшло,  
Будуть  пісні,  звуки  і  тепло.  
Нехай  процвітає  рідний  край,  
В  полі  дозріває  урожай  !  


                                                         Примітка  :        цікаво,  що  сойки  здатні  переймати  звуки
                                                                                                     інших  птахів,  навіть  ссавців,  тому  їх  спів  розмаїтий.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985507
дата надходження 07.06.2023
дата закладки 16.06.2023

Катерина Собова

Усмiшка Джоконди

-Був    я    вчора    в    галереї,
Розглядав    картини,-
Розказував    кум    Валерій
Кумові    Мартину.

-Були    гарні    і    не    дуже…
Кругом      люди    бродять,
Ці    шедеври    розглядають,
Диспути    проводять.

Бачу:    юрба    зібралася,
Всі    -    наче    завмерли…
Я    подумав:      -Що    за    диво
Всіх    сюди    приперло?

Витріщились,    як    блондинка
На    новеньку      ’’Хонду’’,
Виявилось:    всіх    цікавить
Усмішка      Джоконди.

Розглядають    зблизька,    збоку,
Потім    десь    відходять,
Милуються,    і    з    портрета
Всі    очей    не    зводять.

Я    теж    стояв    і    дивився…
На    що    час    свій    трачу?
Все    буденне    і    знайоме  –
Щодня    таке    бачу.

Посміхається    так    само
Моя    жінка    Міла,
Коли    я    її    питаю,
Куди    гроші    діла.

А    усмішка    її    мами
Щось    таке    ховає,
Там    не    те,    що    прості    люди  –
Сам    Бог    не    узнає!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984554
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Не залишиться ворожих тіней

Чому  ж  не  сонячно,  хоч  світить  сонце  за́вжди,
Пронизуючи  вістрям  дні  змарнілі.
Десятий  рік  вже  тлумляться  чужинці-зайди,
Розкривши  суть  хижацько-озвірілу.
Зомбовані  на  сказ  кремлівською  пітьмою,
З  московії  підступні  блудять  вбивці,
Не  вникнувши  в  диктаторську  жахливу  змову,
Воюють  недобиті  кровопивці.
І  цей  загарбників  непотріб  жде  погибель,
Бо  зайві  на  землі  -  це  сто  відсотків.
Потворні  наміри  у  цих  триклятих  гицлів  -
У  прах,  катів  мерзенні  руки  всохнуть.
Розплата  бу́де,  й  наближається  щоденно
За  юнь  розстріляну  ,  крихке  дитинство,
Бо  українці  мають  переможців  гени,
То  ж  не  залишиться  ворожих  тіней.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984395
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Юрій SH(Шторм)

Думки в дорозі (або «80 льє під вогнем»)

Нас  довго  намагались  запевняти,
Що  ми  там  ніби  «недолугі  гречкосії».
Та  швидко  вже  змогли  і  спростувати
Війни  кривавої  стрімкі  події.

Що  ніби  ми  не  дружні,  як  ті  горці,
Нам  намагалися  привити  плазуни.
Що  перед  силою  пасивні,  бо  не  горді,  
Та  ма́буть,  так  судили  по  собі́.

Бо  й  де  та  «гордість  горців»,  які  віддали́
Ічкерію,  Абхазію,  Осетію…  вандалам,  
Де  зараз  із  боліт  кремлівські  дикуни  
Про  «єдність»  міфи  травлять  тим  васалам.

Воно  ж  з  дивану  так  видні́ше,
Коли  є  й  час  на  різні  балачки́,
Де  і  не  чути  се́ред  «ватяної»  тиші,
Як  б’ються  за  свободу  рідної  землі.

Бо,  і  в  Бахму́ті,  Маріу́полі,  Херсо́ні…
Ми  довели́  свою  незламність  і  звитягу.
Який  би  ще  народ  зміг  в  обороні
Так  згуртуватися,  що  ворог  дав  і  тягу.

Який  би  ще  зміг  пережити  сталінізм,
Голодомор,  репресії,  брехню  «застою»,
І  довести́  незламний  духу  героїзм
Вже  і  з  рашистами  на  полі  бою.

А  волонтерський  рух,  то  взагалі,
У  світі  прикладів  таких  не  мав,
Коли  народ  в  запеклій  боротьбі,  
Як  одне  ціле,  хвилею  повстав.
 
Брехали  нам,  ніби  культура  «сходу»
Є  набагато  глибшою  за  нашу.
Та  точно  «гуру»  ті  не  нашого  і  роду,
Який  з  Трипілля  ще  почав  «варити  кашу».

Ніби  на  «сході»  і  «порядок  в  шафі».
Але  забули,  ті  «шахеди»  звідки,  
Та  як  закінчують  хусейни  і  каддафі,    
Бо  є  сьогодні  вже  й  рашизму  свідки.

Старий  прийом  кремлівських  кгбістів,      
Ніби  там  хтось  народи  два  «стравив»,
Щоб  відвести́  провину  від  рашистів,
Хто  по  Одесі,  Львову,  Києву…  гатив.

Конспірологію  стару́  підняли  
Про  нібито  якусь  «всесвітню  змову»,
Де  ще  і  «жертвами»  там  показали
Катів,  що  пруть  зі  смертю  знову.

Скільки  дітей  згоріло  у  вогні
Від  тих  «асвабадітєлєй»  з  кремля…
Зали́шились  лиш  попелу  сліди,
Де  вдерлась  нелюдей  орда…

Може  «за  мір  і  дружбу»  ще  і  досі
Є  «гуманісти»  за  чужий  рахунок?!
І  про  «всепро́щення»  там  колупає  в  носі,
Та  скласти  зброю  нам,  як  «порятунок»?!

Чим  далі,  то  крикливіші  «експерти»
«За  мир»,  та  на  умовах  москалів,
Щоб  і  країну  дати  їм  роздерти,
Аби  задовольнитись  спо́коєм  щурів.

Підсунуть  ще  й  зневіри  пропаганду,
Ніби  нам  тільки  гірше  буде  далі,
Бо  звикли  їсти  лиш  рабів  баланду
Із  заздрістю  до  тих,  у  кого  дух  зі  сталі.    

Майже  за  десять  ро́ків  в  цій  війни
Кожен  вже  визначитись  мав  сумління  –
Збирати  «лайки»  від  кремлівської  брехні,
Чи  бути  гідним  українського  коріння.  

Тому  тут  ворогам  немає  місця,
Які  так  зневажають  наш  народ.
Бо,  згинуть,  як  пожовкле  листя,  
На  кладовищі  незапрошених  заброд.

А  наш  народ  –  і  був,  і  є,  і  буде,
Попри  підступність  ворогів.
І  Перемогу  неодмінно  вже  здобуде,
Над  споконвічним  злом  катів.

Може  і  для  кого́сь  все  якось  зникне,
Та  тільки  не  для  нас,  хто  має  віру.
Бо  і  не  ми  цей  кинули  війною  виклик,
Та  нам  її  і  прикінчи́ти  задля  миру.

Тому  і  нам  з  дороги  та  в  дорогу
Йти  знову,  забуваючи  про  втому,
Аби  наблизити  жада́ну  Перемогу,
Та  з  миром  повернутися  до  дому.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984280
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Valentyna_S

МЕЛАНХОЛІЙНИЙ ВІРШ

Схлипує  пелюстка  в  затишку  долоні—
чи  упала  з  вишеньки  спросоння,
чи  її  колиску  розгойдав  навмисне
надто  рвійно  капосний  вітрисько…
Не  у  білім  цвіті—в  поглядах-наліпках
бачиться  вона  завиді-сліпню.
Нашпичачились  його  розгульні  крила
і  накрили  перед  ним  безсилу.
Стихла  пелюстина  в  ямочці  долоні.
Причаївсь  підступним  змієм  
вітер  в  кроні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982468
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Юрій SH(Шторм)

За весною

Хтось  до  колишнього  воліє,
Зітхаючи,  як  там  було  їх  літо…
Хтось  від  зими  пасивно  ниє,
Чогось  чекаючи  від  всього  світу…

Той  і  в  прийдешньому  в  безодні,
Для  кого  лиш  вчорашнє  –  сутнє.
Та  завтра  починається  сьогодні,
І  боротьбою  тв0риться  майбутнє.  

Нам  сили  духу  і  не  позичати,  
Бо  не  з  газет  життю  навчались.
Хто  крила  має,  той  не  буде  плазувати,
Щоб  мрії  все  ж  таки  збувались.
 
І  ми,  долаючи  негод  шторми,
Сприймаючи,  що  випало  на  долю,
За  те,  щоб  розквітали  на  землі  сади,
Йдемо  вперед  за  мирною  весною.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973216
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 25.05.2023

Наталі Косенко - Пурик

Не плач, калино

Не  плач,  калино,  за  вікном,
Ще  будуть  ве́сни
Ти  посміхнешся  ще  чолом,
Краса  воскресне

І  шати  вкриють  милий  стан
Тендітним  квітом,
Торкнеться  образу  туман
Чарівним  літом

А  тихим  ранком  на  гілки
Прилине  пташка,
Сховає  ніжність  у  листки
П'янка  ромашка

І  забуяє  милий  світ
У    дивних  трелях,
Здійметься  казка,  ніби  квіт
На  каруселях.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984234
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023

ТАИСИЯ

Мой Праздник.

Когда      весна        уже      в      разгаре.
В      садах      во      всю      сирень      цветёт,
В      мой      День      Рожденья      под      гитару
Мне      про      любовь          мой      клуб        споёт!

Прекрасней        чувства      нет      на      свете.
Любовь        зовёт      двоих        в      полёт.
Весна      шагает      по      планете.
С      ней      в      унисон      любовь      цветёт.

Судьба      сюрпризы      преподносит.
Используй      молодость      сполна,
Пока      не      наступила      «осень»…
Не      забывай,      что      жизнь      одна.
Пусть      будет      радостной    она.

24    мая    2023.



   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984175
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Ніна Незламна

Якби була беззуба (вірш. розп. з гумор. )

На  душі  так  гірко  жінці,
Все  ж  всміхнулась  чоловіку,
-Чи  б  кохав  мене  довіку,
 Як  би  я  була  беззуба?

Вмить  поглянув  і  лукаво,
-Чи  жартуєш  моя  люба!
Нахилився  й  так  ласкаво,
-Ти  про  що?  Отого  зуба?
Що  вибив,  я  напідпитку,
Нащо  було  зачіпати,
Ну  й    пропив,  другові    свитку!
Краще  б  було  помовчати!

-Я  журюся,  чи  довіку,
Ти  мене  будеш    любити,
Чи  до  старості  на  втіху?
             -Знов  гризеш,  то  ,  як  прожити?
             Краще  йду  та  й  знайду  дівку!  

             -Ба,  про  шльондрочку  жартуєш
Яку  дівку,  їй  ти  нащо?
       Тож  щоденно    бешкетуєш,  
І  до  сексу,  геть  ледащо
Чоловік  вилупив  очі,
   На  жаль  не  зміг  пригадати
Рідні  пестощі  жіночі,  
   Рішив,  краще  промовчати.

А  вона  ж,  як  ота  квочка!
-Що  мовчиш,  ото  з*раза,
Лиш  три  зуба  в  роті  маю,
 Й  так  набридла  твоя  зрада,
Я  за  що,    щодня  страждаю?
Тебе  біса,  запитала,
Яке  ставлення  до  мене?
Що  зраджуєш  помічала,
Може  здуру  та  прощала,
Скажи,  як  можна  не  клясти?
Стала  худа,  як  тростина,
Уже,  не  маю  чим  їсти,
Де  співчуття?  От  ск*тина!
Може…    досить  випивати?
Коли  за  розум  візьмешся,
Думала,  підем  вставляти,
 А  ти  ж  лукавий  -  смієшся.

Задню  дав,  то  що  ж  сказати!
Тож  пом’явся,  глянув  хитро,
От,  як  вижене  із  хати.
 Та  й  промовив  надто  хрипло,
-Я  й  без  зубів,    тебе  люблю,
Кому…    потрібен    отакий,
Пробач  башку,  дурну  мою,
 Ми  час…    прожили  нелегкий!

Ти  ж  в  мене  краща  за  коханку!
Давай  почнем,  все  спочатку!
Клянусь  -    кохатиму  довіку!

                                               17.05.2023р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983626
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я тебе дочекаюсь

Я  тебе  дочекаюсь,  ти  коханий  це  знаєш,
Я  тебе  дочекаюсь,  ти  вернешся  з  війни.
Я  тебе  дочекаюсь,  ти  вернутися  маєш,
Бо  в  житті  цім  коханий,  нероздільнії  ми.

Я  тебе  дочекаюсь,  знаю  Ангел  з  тобою,
Він  тебе  берегтиме  мій  коханий  в  бою.
Переповнене  серце  моє  завжди  любов'ю,
На  колінах  в  молитві  перед  Богом  стою.

Я  тебе  дочекаюсь,  буде  зустріч  ця  знову,
Пригорнуся  так  ніжно  і  кохаю  скажу.
Споглядатиме  ранок,  знов,  на  мить  цю  казкову
І  в  намисто  збирати  буде  чисту  росу.

Я  тебе  дочекаюсь,  буде  все  ж    Перемога,
Згине  зло  те  назавжди,  що  вбивати  прийшло.
Приведе  тебе  любий,  рідна  серцю  дорога,
На  поріг  де  кохання  завжди  наше  цвіло.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984010
дата надходження 22.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Надія Башинська

НА ЩАСТЯ МАМА ВИШИЛА РУШНИК

Як  проводжала  мама  у  життя,
навчала  жити  із  людьми  по-правді.
Знала  матуся:  доленька  свята
уміє  посміхатися  насправді.
На  щастя  мама  вишила  рушник,
на  ньому  квітне  ґронечко  калини.
Щоб  доленька  привітною  була,  
матуся  вишила  ясні  жоржини.

Не  раз  казала,  що  в  житті  пройти
мені  доріг  багато  доведеться.
Тому  просила  друзів  берегти,
для  них  завжди  тримать  відкритим  серце.
На  щастя  мама  вишила  рушник,
який  же  гарний  він,  барвистий,  світлий.
Як  доторкнусь  -  відчую  ласку  рук,
матусин  погляд  бачу  ніжний.  Рідний.

Життя  навчила  мама  цінувать,
нікого  у  біді  не  залишати.
Бо  тільки  серце  з  ласки  й  доброти  
зуміє  радощі  життя  пізнати.
На  щастя  мама  вишила  рушник,
у  ньому  сонце  кольорами  грає.
Я  бачу,  як  в  медових  пелюстках
матусина  усмішка  розцвітає.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983838
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 21.05.2023

Lana P.

МАГНОЛІЙ ЗАМЕТІЛІ…

Магнолій  заметілі  -
Рожеві,  чисто-білі,
Посріблені,  лапаті,
Вітрами  розіп'яті,

Здіймаються  над  світом
Із  сонячним  привітом,
Лоскочуть  нам  уяви  -
Веселкові  заграви.

Красою  оповиті,
Дощами  свіжовмиті,
Зітхають  на  прощання,
Вигойдують  бажання.

Солодкої  любові
Підносять  дух,  зіркові!                                                              

 16.05.23


P.S.  Світлина  від  10.05.23

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983467
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 19.05.2023

Валентина Ланевич

На світанку

На  світанку  парує  земля,
Туман  сизий  клубочиться  вгору.
У  гаю  чутно  спів  солов’я,
В  саду  сойка  вливає  мінору.

Щось  висвистує  шпак  на  гіллі,
В  небі  ластівка  щиро  щебече.
Сонця  диск  рожевіє  в  імлі,
Дятел  стуком  своє  усім  рече.

Горобина  убралася  в  цвіт,
Мов  дівчина  у  вельоні  білім.
І  нарциси  кивають:  "Привіт!"
На  осонні  стоять  пишнотілі.

Пломеніє  голівками  мак,
Від  бузку  аромат  йде  дурманний.
Джміль  гугнявить,  вподобавши  смак,
Польового  нектару  тюльпанів.

Розливаються  пахощі  скрізь,
Де  хвилюється  квітів  бездоння.
Плине  час,  залишаючи  зріз,
Неповторності  мить  міжсезоння.

16.05.23

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983418
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 19.05.2023

Веселенька Дачниця

Коло тину жде матуся

Де  ти,  доле  чорноброва,  де  ви,  карі  очі?                            
Проводжала  ненька  сина  тай  посеред  ночі…

Проводжала,  не  питала,  бо  не  було  часу,                            
Московіти  посунули  на  країну  нашу…

Посунула  орда  чорна,  ще  живе  дрімало,
Здригнулася  Україна…  захищатись  стала...

Захищалась,  як  уміла,  аж  небо  горіло,
Всюди  гнали  супостата,  щоб  ним  не  смерділо!  

Віділлються    орді  сльози  за  їх  лихе  діло  ...
Сонце  ясне    сушить  сльози  дітям  України  !

Відгриміло,  відболіло  -  душа,  наче  губка…
Коло  тину  жде  матуся.  Сива,  мов  голубка…
                                                                                             В.  Ф.-  30.  04.  2023  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982446
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 18.05.2023

Катерина Собова

Порада подруги

На    нічній    робочій    зміні
Скаржилася    дівка    Ганя
Вірній    подрузі    Аліні
Про    свої    переживання:

-Вийшли    заміж    Алла,    Настя…
(Тут    сльозу    змахнула    Ганя),
А    у    мене    всі    нещастя
Від    безпутнього    кохання.

Вже    четвертий    рік    Микола,
Як    той    бовдур,    щодня    ходить,
Відчуваю,    що    ніколи
Пропозиції    не    зробить.

Як    добитись,    щоб    освідчивсь?
Щоб    вчинив    він    мою    волю:
На    коліно    опустився
І    сказав    про    спільну    долю.

-Завжди    володій    собою,-
Їй    порадила    Аліна,-
Загили    у    пах    ногою,
І    твій    красень    -    на  колінах!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983416
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 18.05.2023

Ніна Незламна

Росинки… краплинки…

З  листка  на  долоню  спіймала  росинку
Ледь  -  ледь  погойдалась,  ну  менш  ніж  хвилинку
 То  ніби  перлинка  –  дарунок  природи
Вона  не  ховає  чарівної  вроди

В  ній  колір  веселки    і  сонячне  світло
Зігрій  на  долоні  -    всміхнися  привітно
Ти  радість  відчуєш  -    душі  насолода
Перлинка  на  щастя  -    землі  нагорода!  

По  травах  ясніють    сріблясті  краплинки
Під    вітром  холодним  ,  тремтять  намистинки
Лежать,  то  рядочком,    то  в  купі    дрімають
Вони,  як  і  я  -      тепла  й  сонця  чекають.

                                                     14.05.2023р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983491
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 18.05.2023

Любов Таборовець

Жадана мить

На  хустці  чорнильній  всміхнулась  Зоря,
звабливо  моргаючи  Місяцю-пану.
А  я  вся  душею  і  тілом  твоя…
Ще  мить  —  і  зустрінусь  з  тобою,  жаданим...

Ти  доторком  звабним  береш  у  полон…
Розніжене  щастя  цьому  не  перечить.
Шепочеш,  ледь  чутно:  «Я  твій  Аполлон…
І  ігри  мої  є  в  цю  пору  доречні…»

У  пестощах  очі...  Я  мружу  лице...
Терпка  насолода  торкається  тіла…
До  млості,  нестями…  Немов  олівцем,
малюєш  той  світ,  до  якого  летіла.

Ще  трошки,  і  кожна  клітинка  сповна
Володарю  ночі  віддасться  охоче.
З  тобою…  о,  СОН  мій,  хай  буде  весна
такою,  як  тіло  й  душа  моя  хочуть!

17.05.2023
Л.Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983538
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 18.05.2023

Наталі Косенко - Пурик

Завжди весною (пісня)

А  ти  мені,  а  ти  мені  в  цю  ніч  наснилася,
Що  на  хвилиночку  в  саду  вмить  зупинилася,
Тебе  побачив  у  квіту,  мов  наречену,
А  плечі  ніжно  покривала  шаль  зелена

Тебе  побачив,  а  душа  бентежно  линула,
Ти  погляд  ніжно  чарівний  легенько  кинула,
Торкнувся  стану  і  не  зміг  вже  відпустити,
Бо  серце  прагнуло  краси,  щоби  любити

І,  що  робити  підкажи,  моя  ти  доленько?
Тебе  я  довго  так  шукав,  прекрасна  зоренько,  
Залишся,  люба,  чарівна,  навік  зі  мною
І  будеш  в  серденьку  сіять  завжди  весною.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983364
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 17.05.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Аромату бузкового казка (акровірш)

А-ж  гі́лля  гнеться  бузу  від  суцвіть,
Р-анкові  пахощі  несуться  в  світ,
О-бласкані  промінням  золотим,
М-агічно  ваблять  запахом  крутим.
А  кущ  танцює  з  вітерцем  танок
Т-акий  щасливий  з  вихором  думок.
Улад,  у  такт  шепоче,  шурхотить

Б-узкова  ніжна,  надзвичайна  мить,
У-таєна  в  легендах  вікових.
З-емля  радіє  від  бузкових  хвиль.
К-ипить,  цвіте  бузок...Ах,  аромат!
О  диво-сон  травневих  серенад.
В-есня́ної  сине́лі  буйноцвіт,
О-азисом  розлився  пишноквіт.
Г-райливо  насолоджує  серця.
О-вва,  пахучість  щедра  без  кінця.

К-вітує  різнобарв'ям  кольорів,
А  очі  піднімаєш  догори,
З-ірвати  прагнеш  щастя-  пелюстки  -
Красуються  пахучості  зірки.
А-зартний  аромат...казок  стібки.

(  Бузок  ще  називають  "буз",  "синель")

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983417
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 17.05.2023

Галина Лябук

Нескорена.

Звила'    гніздо  мала  пташина
Під  мирним  небом  на  калині.
Майстерно  галузки'  сплітала,
Трудилася  й  біди  не  знала.

В  турботах  прокидалась  зранку,
Пісні  співала  на  світанку.
Радіючи,  несла  яєчка,
Щоб  вивести  діток  в  гніздечку.

Ось  так,  як  горлиця,  Вкраїна
Дочо'к    й    синів  своїх  ростила.
Як  смерч,  рашисти  налетіли,  -
Все  сплюндрували,  потрощили...

Вщент  знищили  цілі  містечка,
Безвинних  діток...мертві  личка...
Бо  народилися,  щоб  жити,  
Щоб  рід  примножить  на  цім  світі.

Ті  сльози,  що  течуть  з  журбою.
Ту  кров,  що  пролилась  рікою,  -
Повік  нікому  не  забути!  
Те  горе  і  біди  не  змити.  

Зруйновані  людські  гніздечка,
Розтоптане  життя...  Сердечко
Вкраїни-горлиці    у  ранах  -
За  що?    Бо  в  оборону  стала?

Що  вистояла,  не  упала,  
Синів  і  дочок  згуртувала?
Таких  Героїв    -    світ  не  бачив,  
Непереможний  рід  козачий!

Знову  співатиме  пташина
І  пісня  Слави  нехай  лине...
Нескорена  повік  держава
Героям,  Україні  Слава!!!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982456
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 11.05.2023

Тарас Слобода

Це зайшло вже занадто далеко…

Це  зайшло  вже  занадто  далеко,
переорана  взимку  земля  
Ніч  –  синонім  вже  рік  небезпеки,
сатана  –  рік  синонім  кремля  
І  вже  звично  дитина  питає
й  не  дивує  присутність  сльози:
Якщо  в  Умані  також  світає,
то  чому  там  мовчать  голоси?
Може,  Бога,  насправді  немає  –  
тільки  сльози,  страждання  і  кров?
Перерізана  тиша  трамваєм
«не  на  часі»  спізніла  любов…

Скільки  нам  ще  дітей  хоронити,
скільки  іграшок  ще  принести
Щоб  наситились  вже  московити,  
щоб  назавжди  всі  зникли  мости?
Щоби  йокнуло  в  Штатах  й  Берліні,
щоб  забули  манірність  свою  
Дуелянт  достоєвський  й  Берніні,
«два  Володьки»  Сосюри  в  бою  
Проміняли  на  форінти  землі  
на  зерно  обміняємо  честь  
Оголила  війна  всі  таємні  
закуточки  життя  перехресть…  

Це  зайшло  вже  занадто  далеко
і  не  видно  ще  й  досі  кінця  
Та  не  змусить  «синдром  небезпеки»
наші  страхом  забрати  місця…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981890
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 11.05.2023

Юрій SH(Шторм)

Неодмінно

Немає  справ  нам  до  старо́ї  вати,
Що  ореол  «провидців»  начепила,
Та  вміє  іншим  тільки  лиш  брехати,  
Немо́вби  не  розправити  нам  крила.

Хай  тліє  по  собі  у  москалячих  міфах.
А  нам  країну  зараз  треба  захищати,
Щоб  не  було  ординського  в  ній  лиха,
Та  мали  змогу  діти  вільними  літати.  

І  неодмінно,  після  нашої  вже  Перемоги,
Сильну,  нову  збудуємо  для  всіх  країну,
Де  всі  до  щастя  пролягатимуть  дороги
В  квітучу,  вільну,  і  заможну  Україну.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982827
дата надходження 10.05.2023
дата закладки 11.05.2023

Любов Вакуленко

ДО МАРОДЕРІВ

Якщо  це  врятує  твоє  життя,
Ти  можеш  взяти  з  мого  будинку
Будь  які  речі,  навіть  сміття...
Там  я  залишила  серця    частинку...
Якщо  це  врятує  твоє  життя,
Ні  за  чим  із  свого  не  пожалкую,
Бо  головне  не  речі,  а  серцебиття...
Щаслива,  що  мої  речі  тебе  рятують.
Та  коли  ти  взяв  щоб  перепродати  -
Знай,  що  це  не  додасть  тобі  сили.
Бо  щось  із  зруйнованого  будинку  взяти,
Це  як  розкрадати  могили.
В  кожному  будинку  чиєсь  життя,
Заховане  під  розбитим  дахом...
І  плаче  душа  як  оте  дитя,
І  летить  додому  підбитим  птахом...
Якщо  це  врятує  життя  твоє,
І  ти  вважаєш  що  це  справедливо,
Забери  з  мого  дому  все  що  там  є,
І  з  цим  надалі  живи  щасливо.

09.05.23  Л.Вакуленко

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982670
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023

Наталі Косенко - Пурик

Мить єдина

Я  зачиню  своє  вікно  перед  грозою,
Щоби  побуть  на  самоті  лише  з  собою,
Перегорнути  сторінки,  що  прочитала,
Знов  повернути  те  життя,  що  я  пізнала

Відгородитись  від  усього  негативу,
Щоби  набрати  до  душі  лиш  позитиву
Та  обійняти  милий  світ,  ніби  родину,
Тепло  віддати  і  любов,  і  мить  єдину

Відчути  знову  всю  снагу,  що  забриніла,
А  від  квітучої  краси  душа  хмеліла
І  тихо  вабили  в  гаю  весняні  роси,
Скрапала  тихо  благодать  мені  на  коси.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982628
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023

Любов Таборовець

Травневий ранок

Вмостилося  Сонце  на  ґаночок  Ранку,  
Низенько  вклонилося,  знявши  свій  бриль.
З  блакиті  бездонної  лився  серпанок
Рожевим  мереживом  в  ніжності  хвиль…

Тендітними  рухами  поміж  фіранки
Гайнуло  по  закутках  сонних  кімнат…
Насипало  жмені  проміння  у  склянки
Під  звуки  весни  й  солов’їних  сонат.

Прокинувся  сонний,  розніжений  Ранок,
Вмивається  бризками  зрошених  віт…
Ковточок  з  горнятка  спиває  Світанок,
Де  в  мареві  травня  ховається  світ.

Спасибі  Всевишній,  за  Ранок  травневий,
За  Сонце,  що  будить  його  на  зорі.
От  тільки  б  дощі  не  лилися  "сталеві"…
На  розкіш  весняну,  на  Рай  кольорів.

07.05.2023
Л.  Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982494
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 09.05.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Чи вщухне біль?

Комусь  життя  під  сонцем  гріє  душу,  
Комусь  дощем  шмагає  раз  по  раз  
І  залишає  тільки  незабудки,
Не  розкриваючи  замків  і  брам.

Не  кожному  щастить.  Хитросплетіння,
Немов  морозом  влітку  обдає,
Не  залишаючи  знайомі  тіні,
Круті  лиш  береги,  то  ж  рани  є.

Нахабно  світ  до  дна  фальшивий  досі.
Не  схибити  б  і  не  зійти  з  путі,  
Бо  задуми  тирана,  ніби  оси,
Криваво  жалять  -  пруться  до  мети.

Війна  лютує.  Сподівань  є  ж  віра.
Земля  розп'ята  -  йде  сміливець  в  бій
За  всіх  живих.  Знешкодить,  звісно,  звірство,
Що  ласе  на  чуже.  Чи  вщухне  біль?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982543
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 09.05.2023

Ніна Незламна

Все ж вірю я…

Минають  дні  -    мрій  і  сподівань,
Чи  відлітають  ввись  до  небес,
І  чи  бажанням  буває  грань,
Щоб  швидко  з  вітром,  розвіявсь  стрес.

Жахи  війни,  щодня  не  до  сну,
Машин  сирени  -    крадуть  спокій,
Все  ж  вірю  я,  в  сонячну  весну,
Хоча  і  йдуть  бої  жорстокі

Чи  можна  звикнуть  до  тривоги?
І  до  небес,  що  часто  плачуть?
Там  мрії  не  знайдуть  дороги,
Від  злив  холодних  затріпочуть.

Й  своїх  -  недосягнувши  цілей,
 Вже  біль  проймає,  безнадія,
Ти  з  нею,  мов  між  заметілей,
Лише  за  мить  анестезія.

Жива  душа,  витримає  все,
Війну,  розлуку,  дощ  мінливий,
Для  мене  милий  понад  усе,
Щоб  повернувся,  був  щасливий.

Тож  любий,  не  втрачаймо  віри!
Ми  на  порозі  перемоги!
Здолаймо,  здичавілих  звірів!
Сонячний  дощ  змиє  пожоги!

Все  ж  вірю  я…    в  сонячну  весну!

27.  04.  2023р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982635
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023

Юрій SH(Шторм)

Ще не вечір

Вже  котрий  рік  ми  в  полум’ї  війни,
Дехто  від  неї  на  дивані  і  втомився.
І  хай  тікають  перелякані  щурі,
Наш  шлях  до  перемоги  не  спинився.

Із  потойбіччя  лізе  зла  орда,
Від  трупів  їх  не  видно  вже  землі.  
Палають  наші  села  і  міста,
І  світ  весь  у  скривавленій  імлі.

Наші  вітрила  всі  посічені  від  куль,
І  ніби  небо  впало  нам  на  плечі,
Зійшовся  обрій  на  сами́й  вже  нуль,  
Де  шторм  вогню,  та,  ще  не  вечір.  

Серед  усіх  буранів  і  штормів,
Ми  стали  тільки  ще  міцніше.
І  в  нас  нема  жалю  до  ворогів,
Аби  наш  світ  ставав  чистіше.

Зомбованим  не  місце  серед  нас,
Як  тим,  хто  боягузливо  мовчав,
Коли  рашизм  ліпив  собі  іконостас,    
А  потім,  вже  і  в  людяність  стріляв.  

Може  і  краще  журавля  синиця,
Та  не  про  нас  у  клітці  вільний  птах.
І  смерть  нам  зовсім  не  сестриця,
Бо  нас  чекає  до  свободи  важкий  шлях.

Та  віримо,  дійдемо  все  одно,
До  небокраю  ми  свого́  зі  світла,
Де  буде  мир  для  всіх  там  і  добро,
Бо,  ще  не  вечір,  і  душа  не  стихла.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982213
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 09.05.2023

Веселенька Дачниця

Ой, синички веселенькі

Полохлива  лине  пісня
Вже  й  весна  розкута,
Ой,  синички  веселенькі,
В  чому  ваша  скрута?

Не  дають,  мабуть,  тривоги                                                
Весело  співати,
Допоки  будуть  вороги
По  землі  ступати...

Ой,  синички  веселенькі,
Зігрійте  серденько,
Годівничка  із  насінням  -
Поїжте,  рідненькі  !

Заспівайте,  порадуйте,
Навкруги  ж  буяє!
Без  радісного  ців-  ців-  ців,                                                            
Мов  весни  немає!
                                               В.Ф.-  02.04.2023  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980013
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 27.04.2023

Амадей

ХРИСТОС ВОСКРЕС, ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА

Вітаю  з  Святом,  ненько-Україно,
З  величним  Святом,  що  прийшло  з  Небес,
Вітаю  всіх  із  Святом  Воскресіння,
Христос  воскрес,  Христос  воскрес!

В  цей  День  ми  славим  Господа  Святого,
І  просим  Господа  усі,  старі  й  малі,
Хай  принесе  Господь  нам  Перемогу,
І  щоб  кінчались  війни  на  Землі.

Коли  нарешті  прийде  Перемога,
Найбільший  подарунок  нам  з  Небес,
Ми  будем  славить  Господа  Святого,
Христос  воскрес!    Воістину  воскрес!

Й  по  всьому  світу  буде  пісня  линуть,
І  слава  Господу  дійде  аж  до  Небес,
Господь  воскрес,  воскресне  й  Україна!
Христос  воскрес!  Воістину  воскрес!
Христос  воскрес!  Воістину  воскрес!
Христос  воскрес!  Воістину  воскрес!

         ЗІ  СВЯТОМ  ВАС,ДОРОГІ  ДРУЗІ!
СМАЧНОЇ  НАМ  ВСІМ  ПАСКИ  І  ПЕРЕМОГИ!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980334
дата надходження 16.04.2023
дата закладки 27.04.2023

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Стелись барвінку

Стелись  барвінку  блакитним  цвітом,
Щоб  пісню  дзвінку  співав  нам  вітер.
Вже  ліс  прокинувсь,  весна  всміхнулась,
Пташина  зграя  з  світів  вернулась.

А  сонця  промінь  торкнувся  личка
І  щось  шепоче  бурхлива  річка.
Всміхаюсь  сонцю,  всміхаюсь  небу,
Думками  лину  любий  до  тебе.

Стелись  барвінку  блакитним  цвітом,
Нехай  стежина  веде  нас  в  літо.
Туди  де  поле,  туди  де  гори,
Де  місяць  сходить  і  світять  зорі.

В  твоїх  обіймах  зігрітись  хочу,
В  твої  коханий  дивитись  очі.
Щоб  серце  билось,  пісні  співало,
Кохання  щастя,  нам  дарувало.

Стелись  барвінку,  музи́ки  грайте,
Теплом  весняним  нас  зігрівайте.
Кохання  ніжне  душі  торкнулось.
І  з  нами  любий  не  розминулось.

Торкнулось  серця  твого  і  мого,
Буде  життєва.  довга  дорога.
Буде  сім'я,  народяться  діти,
Усмішка  їхня  буде,  як  квіти.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980960
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 27.04.2023

Nino27

І ХАЙ ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА

[i]Я  хочу  щоб  прийшла  весна
І  з  нею  разом  ПЕРЕМОГА!
Назавжди  згинула  війна
І  біль,  і  смуток,  і  тривога...

Душа  і  серце  у  сльозах,
Вже  вічність  найкоротший  лютий.
І  бродить  смерть,  і  сіє  жах,
І  біль,  якого  не  забути.

Болить  розстріляна  весна,
Скалічене,  розбите  літо.
І  осінь  знищила  війна.
Осиротілі  плачуть  діти.

І  цим  сльозам  нема  ціни.
За  їх  страждання  безневинні
(Вони  ж  бо  сироти  війни)
Кати  відповісти  повинні.

Цвіте  заплакана  весна.
Що  день  то  ближче  ПЕРЕМОГА.
Нехай  закінчиться  війна
У  молитвах  ми  просим  БОГА.

Також  за  клятих  ворогів,
Благаєм,  БОЖЕ  справедливий,
Хто  землю  нищити  посмів,
Прозріння  дай  їм,  милостивий.

Хай  допомога  із  небес
На  землю  зранену  прилине.
ХРИСТОС  ВОІСТИНУ  ВОСКРЕС!
І  хай  воскресне  УКРАЇНА![/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981227
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 27.04.2023

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весільні квіти

Весільні  квіти  ніжності  букет,
В  твоїх  руках  моя  кохана.
Щасливій  долі  нашої  сюжет,
Ця  мить  з  тобою  незрівняна.

Приспів:

А  біла  сукня  і  фата,
Тобі  кохана  дуже  личать.
Ти  наречена  лиш  моя,
Всі  люди  щастя  для  нас  зичать.

Веселі  дружки,  легені  свати,
Пісень  весільних  нам  співають.
До  Вівтаря  тебе  буду  вести.
Музи́ки  марш  для  нас  заграють.

Весільний  коровай  на  рушнику,
Зібралася  в  дворі  родина.
Коханням  вибирав  тебе  таку.
В  моєму  серці  ти  єдина.

Твоя  усмішка  мов  троянди  цвіт,
Мене  мов  сонце  зігріває.
Для  мене  ти  увесь  великий  світ,
Мов  соловей  душа  співає.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981330
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 27.04.2023

Галина Лябук

Добро чи зло.

                                                 Добрий  плаче  від  радості,
                                               А  злий    -  від  заздрощів.
                                                       (  народна  мудрість)


Іду...  назустріч  спішать  люди.
З  добром  чи  злом?    Не  знать  мені.
Крокую  в  роздумах...  Усюди
Серед  прохожих  -  добрі  й  злі.

               Душа  у  доброго  відкрита,
               Йому  потрібно  зовсім    мало.
               Можливість  хоч  і  не  велика,
               Зате  вже  щедрості  -  чимало.
               Усмішка,  втіха  на  устах,
               Бо  любить  світ.  Як  не  радіти!
               Щасливий  навіть  він  у  снах,
               Його  всі  люблять:  друзі,  діти...  
                                                         -  
                         З-під  лоба  погляд  десь  далекий,
                         Можливості  вже  -  не  малі.  
                         Заздрість,  тьма...  в  нутрі  *  неспокій...
                         Такі  особи,  звісно,  -    злі.  
                         Душа  закрита,  щось  шукає:
                         Шпарину,  щоб  пролізло  зло.  
                         Розкидати  -  нехай  гуляє
                         І  викорінює  добро.  

Добро  і  зло  -  давно  на  світі.  
Що  вибирать?  Рішай  собі:
В  гармонії  ти  хочеш  жити,  
Чи  порпатися  у  багні?  *

Хай  на  Землі  зійде  добро,  
Його  посієм  скрізь  і  всюди.  
Боротимось  -  здолаєм  зло!  
Від  нас  залежить,  добрі  люди...  


                                     *  В  нутрі  -    тут  внутрішня  суть  кого,  чого-небудь  (  людини  ).  
                                     *  У  багні  -    тут  у  поганому  оточенні  лихих.  
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980500
дата надходження 17.04.2023
дата закладки 27.04.2023

ТАИСИЯ

Весенняя улыбка.

Вот      явилась      Весна,    так      похожа      на      Осень…
А      душа      то      моя      её      вовсе      не      просит.
На      неё      я      внимание      не      обращаю.
А      фантазию      смело          к      себе      приглашаю…

Ах!    Какая      Весна      меня      утром      встречает.
Пробуждает      от      сна      и      росой      умывает.
Я      с      улыбкой      смотрю:      всё      кругом        расцветает.
И      сердечко      моё      в        небеса        улетает.

А      среди      облаков      снова      солнце      сияет.
И      надежду      на      Мир      нам      Весна      возвращает.
Бог      Планету      Земля        никогда      не      оставит.
Дух      Святой      и      молитва      её      защищают.

20.04.2023.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980738
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 26.04.2023

Любов Вакуленко

ТО БУЛО НЕ КОХАННЯ

У  любові  немає  невдач,
Просто  ти  його  дуже  хотіла.
То  було  не  кохання...  Не  плач...
Бо  воно  для  душі,  не  для  тіла.

Ти  для  себе  його  берегла,
Ти  його  огортала  собою,
Ти  чекала  від  нього  тепла,
І  потребу  лиш  бачила  свОю.

А  в  любові  немає  "Мені",
"Я"  в  коханні  навік  розчинилось.
Твоі  очі  від  того  сумні,
Що  кохання  тобі  лиш  наснилось.

"Я  нікому  його  не  віддам!"  -
Ці  слова  виключають  кохання.
Чоловік  він,  і  вирішить  сам,
А  ти  пестиш  своі  сподівання.

Відпусти,  коли  це  не  твоє,
Бо  кохання  не  ділять  на  двоє.
І  з  долонь  воно  пристрасть  не  п'є.
Відпусти,  почуття  це  не  твОє.

Бо  кохання  для  інших  живе,
Не  шукає  свого  в  половині.
Із  сльозами  воно  не  спливе,
Бо  воно  -  протилежність  гордині.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711683
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 25.04.2023

геометрія

ЯК СОЛОДКО МРІЯТИ В ТИШІ…

                                 Як  солодко  мріяти  в  тиші,
                                 Сховавшись  від  сонця  у  тінь,
                                 В  густому  заплутались  листі
                                 Пориви  небесних  надій...

                                   І  сонечко  бавіиться  в  листі,
                                   Ледь  -  ледь  вітерець  шелестить,
                                   Проміння  неначе  в  намисті:
                                   Перлинами  ніжно  блищить...

                                   Кує  ген  десь  далі  зозуля,
                                   Чиїсь  вже  рахує  роки,
                                   Та  я  їх  лічити  не  буду,
                                   Мені  тут  приємно  завжди...

                                   Заснути  б  оце  в  прохолоді,
                                   Хай  жар  нестерпний  пройде,
                                   А  вітер  краплини  холодні
                                   Хай  дощиком  нам  принесе...

                                   Дерева  й  кущі  хай  омиє,
                                   Освітить  лани  і  поля,
                                   Любов  тоді  вірну  розкриє
                                   Оновлена  щедра  земля...

                                   Збагатить  він  людям  їх  мрії,
                                   Поповнить  натхнення  моє,
                                   І  Віра,  Любов  і  Надія
                                   У  серцях  у  людей  оживе...

                                   Якби  ще  й  війна  закінчилась,
                                   Життя  б  оновилося  знов,
                                   Додому  солдати  вернулись,
                                   Розквітла  б  ще  більше  Любов!!!      

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980649
дата надходження 19.04.2023
дата закладки 25.04.2023

Юрій SH(Шторм)

На війні, як на війні

А  на  війні,  як  на  війні,
У  кожного  свої  є  обере́ги.
Кому́сь  –  малюночки  у  бліндажі…
Є  медальйони,  хрестики,  сере́ги…  

У  мене  ж  –  карамелька  від  дитинки,
Якою  внучечка  ще  пригощала.
Мов  бурштину́  того  краплинка,  
Що  так  теплом  своїм  обігрівала.

Обгортка  стерта  вже  давно
На  тих  шляхах  буремних,
Де  не  пригодницьке  кіно,
А  лиш  вітри  в  бійницях  темних.

Та  поруч  із  дитячим  фото,
Цей  оберіг  міцніше  за  броню,
Що  захищати  буде  доти,
Допоки  і  не  зни́щимо  орду.

Бо  обіцянку  внучечці  давав,
Що  поведу  її  у  перший  клас,
Як  і  без  су́мніву  вже  знав  –
Настане  Перемоги  час.  

А  зараз,  знову  у  дорогу,
Доде́ржати  онучці  слово,
Щоб  і  до  кожного  порогу
Прийшов  вже  мир  обов’язково.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981183
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 25.04.2023

Lesya Lesya

Сонце другої весни

Прийшла  весна.  Сумна,  вже  друга  поспіль.
У  цвіті  і  піснях  своїх  німа  ,
Її,  щасливу,  буревій  зламав
Відтоді,  як  у  спадок  перший  постріл
Залишила  в  Борисполі  зима.  

Схиляються  в  поклоні  ніжні  трави
Від  важкості  небесної  сльози,
В  безлистім  гіллі-    відгомін  грози,
Як  рев  звіриний.  Враже,  хто  дав  право
Тобі  на  зло?  І  хто  сюди  просив?

Заліза  дощ  над  мирними  містами.
Вдивляються  в  запінені  тернИ
На  фронті  дрони,  птАшки-  вістуни.
ПронЕслись    Великодні  дзвони  .  Встало
Правічне    сонце  другої  весни.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980460
дата надходження 17.04.2023
дата закладки 25.04.2023

Любов Таборовець

Пам'яті рідних

Погостювали  з  нами  світлі  душі,
Та  й  знову  -  в  небо  чисте,  у  блакить.
Це  вічний  колообіг  непорушний  -
«Життя  і  смерть»  -  як  неперервна  нить.

В  добу  весни  -  відновлення  природи...
Господь  усіх  додому  відпустив...
А  вогник  свічки  їм  безперешкодно
Дорогу  світлом  божим  охрестив.    

Все  на  Землі  не  так,  як  ви  лишили,
Коли  ішли  у  Всесвіт  за  межу…                                            
Тут  ваші  очі  зорями  світили
І  стіни  дух  і  спомин  бережуть.  

Вже  стіл  накритий…  Те,  що  так  любили.
Для  трапези  із  вами  є  усе...
Покійних  душі  щоби  пораділи...
Живим  вона  надійність  принесе.

Та  Провідна  неділя  кличе  знову.
Пора  за  обрій,  рідні,  в  небеса…
Тепло  крила,  молитви,  тиха  мова
В  серцях  довіку  будуть  воскресать.

23.04.2023
Л.Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981083
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 25.04.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Черешнецвіт розлився молоком

Черешнецвіт  розлився  молоком,
А  сонячне  проміння,  ніби  пряжить.
Нарешті,  квітень  радує  теплом,
І  нитка-спомин  в'ється  з  думки-пряжі.
Про  нас,  про  шовк  небес,  кохання,  фраз
Суцвіття  раннє  і  пелю́сток  ніжність.
Цінніших  не  було  тоді  прикрас,
Ніж  щирість  почуттів,  мов  сяйво  німба,
Бо  світ  чистіший  був  у  сотню  раз
В  сільськім  черешнецвіті  білім-білім,
І  квітень  пестив  в  молодості  нас.
...Тепер  лиш  легіт  доторкався  гі́лля.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981217
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 25.04.2023

Наталі Косенко - Пурик

Дивовижне освідчення

У  весняну  годину  на  розкішному  лузі
Дарував  клен  обручку  дивовижній  подрузі,
А  за  обрієм  ніжно  посміхалася  доля,
Говорила  калині,  що  то  є  її  воля  

Зашарілась,  красуня,  опускаючи  віти,
А  її  обіймали  зачаровані  квіти
І  схиляли  голівки  тихо  в  зелен-травицю
Де  їх  світ  напувала  так  джерельна  водиця

Цю  звабливу  картину  вмить  помітили  люди,
Рознеслися  мотиви  неповторні  повсюди,
У  весняну  годину  на  розкішному  лузі
Клен  вклонявся  низенько  своїй  милій  подрузі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981210
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 25.04.2023

Надія Башинська

ЯК СИВІ ХМАРИ СТРУШУЮТЬ СНІГИ…

Як  сиві  хмари  струшують  сніги,
то  від  краси  весь  світ  тоді  світліє.
В  казкові  шати  одягається  земля,
гаї,  діброви,  поле,  ліс  радіє.

Коли  на  землю  сіються  дощі,
краплина  кожна  дзвінко  так  співає.
А  від  вологи  і  цілющої  краси
життя  в  ясній  зернині  проростає.

А  як  весною  тішать  нас  сади,
в  своїм  цвіту  вони  такі  красиві!
У  їх  красі  щодня  купаються  ясні
весняні  дні,  всі  сонячно-грайливі.

День  літній  вміє  радувать  теплом,
пташиним  співом  душу  звеселяє.
Осінній  -  золотий,  освячений  трудом,  
віти  в  плодах  низесенько  схиляє.

Коли  на  землю  падають  громи,
не  ті,  що  дощ  дарують,  а  пекельні.
Тоді  весь  світ  є  наш  в  їдкім  диму  й  вогні,
там  й  пташка  не  залишиться  у  терні.

А  нам  дано  красу  всім  берегти.
Чи  забагато,  чи  комусь  замало?
То  ж  сили  множити  потрібно  нам  усім.
З  тих,  хто  беріг,  вже  багатьох  не  стало.

То  ж  кожен  з  нас  полюбить  хай  за  двох,
а  хтось  любити  і  за  трьох  зуміє.
Землі-горошини  для  нас  є  Божий  цвіт.
А  нас  любити  всіх  Вона  уміє.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978136
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 25.04.2023

Родвін

Ве́снонька і Завірюха. Казочка

Весна,  набухшими  бруньками,
Прийшла  нарешті  в  зимній  сад,
Пройшлась  замерзлими  стежками
Й  давай  скоріш  наводить  лад  !

Сніжок  останній  розтопила,
Земельку  щедро  відігріла,
Уважно  глянула  на  став  -
Чи  є  ще  лід,  чи  вже  розта́в  ?

Туманом сивим  оповитий,
Дзюрчить  руча́єм  талий  сніг  -
Зимовий  час  своє  добіг...
А  Дід  Мороз  несамовитий

Ледь,  зранку,  хрускає  з-під  ніг  -
Він  в  сплячку  бідненький  заліг...

В  прогалині,  як  перли  -  квіти,
Пробившись  через  жухлий  сніг,
Казкові,  милі  первоцвіти
Красуються,  як  в  дивнім  сні  ...

Весна  ж  бо  часу  не  марнує  -
Від  серця  всім  тепло  дарує,
І  разом  з  сонцем,  з  вишини
Промінчик  простягла   мені  !

Зманила  в  гості  теплий  вітер,
А  щоб  лунав  пташиний  спів,
Зазвала  з  вирію  птахів  :
-   Додому  час  усім  летіти  !

    У  рідний  край  !   Пісні  співать  !
    Концерт  в  гаю  пора  давать  !

Одна  нахабна  Завірюха
Веде  себе,  як  хуліган  !
Весни,  зухвала,  геть  не  слуха...
Танцює  зимній  свій  канкан,

Як  тільки  Ве́сна  відвернеться  !

Ніяк  вона  не  схаменеться,
Хурделить  сніг  на  ніжний  цвіт   -
Завіять  хоче  цілий  світ  !

Та  стрілась  з  вітерцем  гарячим  -
Ой,  як  же  він  її  обняв  !...
Іще  б  лиш  трішки  -  і  здолав,
Гарячим  подихом  юначим  !

Ледь  вирвалася  -  не  спіймать
І  га́йда  в  ліс  -  скоріш  тікать  !

Метнулась  з  страху  по  дорозі,
А  потім  -  через  бурелом  !
І  опинилася  в  берлозі,  
З  ведмедем   за  одним  столом.

-  Послухай,  друже  косолапий,
   Єсть  діло...  Добре  дам  на  лапу...
   Берлогу  здай,  щоби  пожить...
   Та  літо  якось  пережить  !

Ведмідь  второпав,  хоч  спросоння,
Що  діло  вигідне.  Зопа́лу
Ціну  заправив...  Ой,  чималу  !
Й  угоду  склали...  Двохсторо́нню  !

Тож  Завірюха  міцно  спить...
Весни  прийшла  чарівна  мить  !


12.04.2023  р.

Фото  "  https://wallpapers-fenix.eu/lar/181123/175324532.jpg"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980240
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 18.04.2023

Катерина Собова

Спритна дачниця

Вчора    дачниця    Маринка
Вдень    додому    поспішала:
Швидко    й    вигідно    на    ринку
Продала    цибулю    й    сало.

За    кермом    сама    в    машині,
Навіть    хочеться    співати,
Бо    до    вечора    ще    встигне
Всю    картоплю    просапати.

Шурхотіли    по    асфальті
Нові    шини    у    ’’Славути’’,
Мріяла,    щоб    пощастило
Завтра    кріп    і    моркву    збути.

На    дорозі    страж    порядку
Раптом    зупинив    машину:
-Ваша    швидкість    вища    норми,-
Приголомшив    він    Марину.

Жінка    тут    не    розгубилась,
Усмішку    подарувала,
Із    сидіння    враз    схопилась,
З    сумки    гаманець    дістала.

-Я    свій    транспорт    розігнала,
На    посту    щоб    вас    застати,
Дуже-дуже    поспішала
Двісті    гривень    вам    віддати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979970
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 13.04.2023

Тарас Слобода

В лабіринтах зими заблукала у квітні весна

В  лабіринтах  зими  заблукала  у  квітні  весна,
у  природи  буває  також  мимолітня  перерва  
Я  пізнаю  тебе,  як  раніше  до  того  не  знав  
і  дарма,  що  тремтять  під  снігами  розлогі  дерева  

Крізь  холодні  світи  пробирається  промінь  тепла,
крізь  твою  оборону  прихильник  крадеться  останній
Ти  пізнаєш  мене,  хоч  раніше  сто  раз  обпекла  
і  поранила  губи  об  мене  свої  на  світанні  

На  розпечений  сніг  впаде  змочена  болем  сльоза,
і  куди  не  поглянь  –  всюди  далеч  пливе  білосніжна  
Я  спіймаю  тебе,  так  багато  тобі  не  сказав  
та  чи  варто  тепер,  ти  давно  вже  за  іншим  заміжня…
 
Та  доносять  вітри  романтичні  від  тебе  листи
ця  холодна  зима  взяла  правило  –  вік  панувати  
Як  розплетену  косу  удруге  тобі  заплести,
як  навчитись  без  тебе  не  жити,  хоча  б  існувати?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979626
дата надходження 08.04.2023
дата закладки 13.04.2023

ТАИСИЯ

Неверие всему виной.

Прошёл      он      горячие      точки.
Друзей      потерял      боевых.
Сегодня      бессонные      ночки
Не      скажут,    как      жить    мне      без      них.
+++++++++++++++++++++++++
Сегодня      мрак      спустился      пред      тобой.
Живёшь      в        кромешной        тьме      и      ты      больной…
Твоё      НЕВЕРИЕ      всему      виной.
Среди      людей      ты      будто      бы      изгой.
Но      чтобы        человечество      спасти
Христос      обязан      был      тот      крест      нести.
И      эта      жертва      принята      не      зря.
Спас      от      греха      он      в      том      числе      тебя!
Ты      душу      Божьим      светом      озари!
Ты      Бога      каждый      день      благодари!
Пусть      Радостью      наполнится      душа.
Почувствуешь  ,      как      жизнь        хороша!

11.  04.    202

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979996
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 13.04.2023

Галина Лябук

Хитра дружба.

Кузя  й  Рижик  були  друзі
У  дворі,  малята.
Полюбляли  в  цій  окрузі
У  "  Хованки  "  грати.

Вже  промовили  лічилку,
Песик  став  жмурити.
Кузя  прудко  плиг  на  гілку
Й  буде  там  сидіти...

Рижик  ходить,  кличе  друга  -
Не  знайти  нізащо.  
Втомиться  вже  так  бідняга,
А  воно  ледащо

Так  чекатиме  на  туї
Поки  песик  зляже...
Злізе  з  хованки  отої
Та  таке  розкаже,

Що  він  був  тут  коло  хати,  
Біля  нього  близько.
Рижик  не  схотів  шукати,  -
Так  брехав  котисько.

Мудрий  Ворон  те  почув  :
-  Обман...  Як  мовчати  !
Окуляри  начепив
Й  став  кота  повчати  :

-  Сором  з  другом  так  чинити,  
В  очі  подивися  сміло.
Дружбою  вмій  дорожити,
А  брехати,  -  то  не  діло.

Підійди  до  друга  краще
Так,  щоб  лапу  міг  подати  :  
-    Ти  пробач,  -  скажи.  Нізащо
Більш  не  буду  хитрувати.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979512
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 13.04.2023

Ніна Незламна

Лине пісня про калину

Нехай  трохи  й  похилилась  калинонька  в  лузі,
Але  ж  ти,  рашист  -  поганець  маєш  по  заслузі!
 Нищать    й  знищать  вагнерівців,  алкашів  проклятих.
Воїнів  -  не  збороти  й  українців  завзятих!

По  яких,  живуть  законах,  зомбовані  люди?
Під  кийками,  пригнічені,  бояться  Іуди?
 А  може,    давно  вони,  стали  нелюди,  звірі?
По  храмах,  церквах,    якій  -    поклоняються  вірі?

Терористом  легко  стати,  коли  в  очах  злоба.
Чи  ненависть  роз’  їдає  і  гризе  жадоба?
Не  вчать,  заповідь  любові  до  Бога  й  ближнього,
Тому́  й    не  матимуть  щастя,  надій,  майбутнього!

Ну,  а  наша  калинонька  гіллячко  підносить,
Кожне  серце  українця  в  Бога  миру  просить.
Світлі  мрії    до  блакиті  з  лелеками  в  колі,
Жага  жити  якнайкраще,  без  воїн  на  волі.

Зустрічаймо  сонце  ясне,  тепле  і  привітне,
Тож  плекаємо  надію,  калина  розквітне!
Стан  стрункий,  мов  наречена,  в  біленькому  вбранні,
Спів  пташиний,  залунає  про  мир,  щасливі  дні!

Українцем,  справжнім  бути,  вчать    батько  і  мати,
Все  відродимо  в  країні,  бо  нас  не  здолати!
Незалежність  відвоюєм!  Не  зігнем  коліна!
Нехай  пісня,  всіх  єднає,  слався  Україно!

Земля,    надихає  жити,  тільки  тут,  справжній  рай!
Ми  вистоїмо,  захистимо  наш  квітучий    край!
Нехай  нас,  Бог    благословить,  освятить  родини!
У  єднанні  сила  й  міць,  незламність  України!

                                                                                               07.04.2023р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979995
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 12.04.2023

Lana P.

У ЦВІТІННІ…

Пливуть  по  небу  хмар  гондоли  -
Уздрілись  в  сонячній  уяві.
Дзумлять  на  узбережжі  бджоли  -
Малі,  проворні  та  чорняві.

Впиваються  нектаром  в  пальмах,
Кокосових,  -  пахким,  як  з  липи.
Притиснув  плавно  вітер  гальма  -
До  бджіл  пилок  жовтенький  липне.

Прибій  підсилює  звучання,
Піймавши  хвилю  невагому
І  ноту,  лиш  йому  відому.

В  повітрі  сонячне  кохання  
Навіює  солодку  втому  -
Ми  умліваємо  у  ньому.                26.03.23-11.04.23

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980020
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 12.04.2023

Наталі Косенко - Пурик

Малює дощ

А  дощ  малює  краплями  картину,
Торкає  ніжно  з  трепетом  рядки,
Хоч  не  люблю  плаксиву  я  годину
Та  відображу  нотки  залюбки

Малює  парк  де  часто  ми  з  тобою
Лишали  кроки  милі  в  новизні,
Де  на  стежинах  з  радістю  й  журбою
Думки  переплітались  навесні

І  небо,  що  від  сірості  стомилось
Також  бажало  розквіту  й  краси
Та  ось,  від  сяйва  лагідно  змінилось,
Бо  доторкнувся  промінь  вже  весни.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979645
дата надходження 09.04.2023
дата закладки 12.04.2023

Любов Вакуленко

ТОПОЛІ

Розрослись  тополі  -
Знак  сили  і  волі,
Біля  мого  двору,
Побіля  воріт.
Наберусь  терпіння,
Підберу  каміння,
Свою  спраглу  душу
Понесу  у  світ.

Мої  охоронці
Від  дощу  і  сонця,
Дві  тополі  в  небо
Вітами  летять.
Тільки  вашу  душу,
Я  признатись  мушу,
Вітру-буревію
Легко  так  зламать.

Може  і  не  треба
Прагнути  так  неба,
Час  ламає  тіло,
Долю  розбива.
Добре  вам  тополі,
Вам  всього  доволі,
А  у  мене  в  віршах
Лиш  гіркі  слова.

Я  була  вербою
Тихою,  гнучкою,
А  тепер  тополя  –  
Це  життя  моє…
Хіба  що  зламаюсь,
Але  не  покаюсь,
Бо  у  мене  сила,
Як  в  тополі  є…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678084
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 12.04.2023

Валентина Ланевич

Тривожне

Щось  тривожне  гаркавить  ворона,
Хмари  темні  видніють  в  вікні.
Вік  не  бачити  б  в  небі  нам  дрона,
Та  закінчити  лік  цій  війні.

Щоби  мирні  стрічати  світанки
У  любові,  в  родиннім  теплі.
Щоб  із  жахом  не  бачити  танки,
Котрі  їдуть  у  вранішній  млі.

Щоб  ловив  зір  узори  картаті
Квітів  різних  в  цвітінні  повз  шлях.
Щоб  гніздились  лелеки  на  хаті,
Позабути  щоб,  що  таке  страх.

Вільним  бути  у  вільній  країні,
Де  панує  повага  й  добро.
Пам’ятати  до  віку  від  нині,
Що  у  ворога  хиже  нутро.

Про  ціну,  котру  платимо  кров’ю,
Із  камінною  ношею  втрат.
Вкотре  щиро  до  Господа  мовлю:
"Поміч,  дай,  нам  позбутися  ґрат.

Ґрат:  сваволі,  наруги,  безчинства,
Усього,  що  несе  ця  війна.
Жити  в  мирі  -  потреба  первинна,
Гіркоти  ж  ми  напились  до  дна.

У  поклоні  стою  я  до  Тебе,
Милий  Боже,  наш  рід  збережи!
Не  турбуюсь  в  молитві  за  себе,
Наших  воїв  у  битві  храни!"

12.04.23

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979994
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 12.04.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Розплакалось небо

Розплакалось  небо,  схлипує  квітень.
Контрасти    -  весни  забаганки.
Приховане  сонце,  сіре  графіті,
Мотиви  з  полив'яних  дзбанків.

Цей  дощ  сивоокий  враз  інкрустує
Брунькатість,  рельєфи  гривасті.
Безладдя  думок,  тривалий  вже  стугін,
Не  сплутати  почерк  цей  власний.

Несе  таїну́,  прислухатись  треба.
Отямтеся,  люди  ,  гріховні,
Бо  це  неспроста  розплакалось  небо,
Втрачає  обличчя  духовність.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979517
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 12.04.2023

Любов Вакуленко

ВТОМИЛАСЯ…

Мені  здається  серед  ночі,
         де  зірка  в  вишині  горить,
Неначе  твої  сумні  очі
         на  мене  дивляться  згори...
Неначе  голос  тихий  чую,
         він  десь  із  всесвіту  луна...
Я  за  тобою  так  сумую,
         ми  тут  всі  разом,  ти  -  одна.
Чи  біль  тебе  хоч  там  залишив,
         чи  там  тебе  хоч  хто  зустрів?
Я  тут  втомилася  від  тиші,
         як  і  втомилася  від  слів...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771854
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 12.04.2023

Lana P.

ПРИБЕРЕЖНЕ…

Берег  підставив  плече  -
Сонце  в  зеніті  пече,
Наче  укуси  медуз.
Хвилі  погойдують  муз,
Обрій  відкрив  фітобар  -
Бризом  напоює  хмар.
Море  танцює  хмільне,
Легіт  торкнувся  мене  -
Ласих  цілунків  напій.
Диханням  чую:  ти  мій!                    23.03.23

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979824
дата надходження 10.04.2023
дата закладки 11.04.2023

Юрій SH(Шторм)

Головне для нас

Що  головне  для  нашої  роботи  –
Це  не  потрапити  в  полон,
Щоб  рі́дні  не  марніли  від  скорботи,
Тривога  їх  не  крала  сон.    

Тому  завжди  остання  є  граната,
Як  запобіжник  від  провалу,
І  ворогам  щоби  була  розплата,
Та  як  найбільше  їх  не  стало.  

А  ще  –  каліцтва  не  набути,  
То  бути  пильним  на  війні,
Щоб  тягарем  нікому  і  не  бути,
А  лиш  сухим  виходити  з  води.

Робити  все  не  задля  слави,
Без  ро́зголосу  діяти  і  метушні,  
Аби  і  не  нашкодити  для  справи
Ще  й  тим,  хто  поруч  у  борні.

У  відчай  і  зневіру  не  впадати,
Аби  не  почуватись  безпорадно.
До  ворогів  страху  не  мати,
А  бити  їх  щосили  і  нещадно.

Коріння  рідне  відчувати,
Славетних  предків  родовід.
Своїх  Героїв  пам’ятати,
І  боронити  дім  від  усіх  бід.  

Кому́сь  може  і  інше  головне,
Як  з  кабаку́  дійти  до  дому,
Чи  скільки  з  банку  там  зірве́  …
А  нам  забути  би  про  втому...

Та,  головне  –  аби  була  країна  
Єдина,  процвітаюча  і  вільна!  
І  щоб  лунало  гордо  –  «Україна!»,
То  завжди  бути  духом  сильним!      

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979393
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 11.04.2023

Юрій SH(Шторм)

Довга розмова (або сто рядків з життя)

Ну  от  і  вдома,  хоч  і  ненадовго.
Бо,  не  скінчи́лась  ще  війна.
Попереду  дорога  ще  чекає  довга.  
Та  у  обіймах  рідних,  мов  сама  весна.

Як  виросли  і  помужнішали  вже  діти,
Через  війну  ковтнувши  сліз  до  донця,  
Немовби  ті  маленькі  і  тендітні  квіти,
Що  і  крізь  кригу  тягнуться  до  сонця.  

Запам’ятається  наза́вжди  їх  тепло,
Хоч  з  поглядом  щасливим,  та  сумним…
А  ще,  та  зустріч,  мов  у  давньому  кіно,
З  старим  товаришем  за  келихом  п’янким.    

Як  ми  поста́ріли  вже  за  цей  час  –  
Війна  ж  нікого  і  не  прикрашає.
Та  і  не  це  хвилює  зараз  нас,  
А  що  країну  потім  всю  чекає.

Перефарбовані  зросійщені  «пельмені»
Собі  вдягнули  вишива́нки  на  фуфайки,
Та  на  тарифах  набиваючи  кишені,
І  під  війну  підлаштували  «балалайки».

Таких  турбують  тільки  власні  гроші,
Та  ще  собі  посади  теплі  мати.
Ще  і  до  зради  здатні  такі  «воші»,
Бо  їм  однаково  вже  під  кого́  лягати.

Невже  пішли  ми  воювати  за  таких?
Та  ні!  Саме  за  тих,  кого  ці  обікрали.
Бо  ще  з  «совкових»  їх  часів  лихих,
Ми  добре  «вошей»  цих  пізнали.
 
Тому  питань  набрався  вже  вагон:
Хто  швидко  Південь  ворогу  віддав,
Де  запалали  Маріуполь  і  Херсон…
Чому  ще  у  корита  ті,  хто  крав…

Кому  так  добровольці  заважали,
Які  й  в  кросівках  гнали  окупантів.
Чому  їх  потім  всіх  розформували,
Хоч  і  нещадно  били  диверсантів…  

Чому  в  доро́ги  гроші  закопали  
Того  ще  «будівництва»  режисери.
Люди  ж  на  армію  останнє  віддавали…  
Чому  і  досі  все  збирають  волонтери…

Про  якісь  «змови  світові»  торочать,
Ніби  не  кремль  війну  цю  розпочав,
Де  вже  і  ядерну  усім  пророчать,
Аби  і  далі  світ  заляканим  мовчав.      

Бо  ж  непокараним  було  колишнє  зло
Ще  за  часів  комуністичного  режиму,
Що  міцно  так  в  свідомість  вже  вросло
Тим,  звик  хто  до  оманливого  диму.

Відсидівшись,  вже  вийшли  у  «герої»,
Бо  був  і  час  у  них,  і  спокій  у  болоті.
Допоки  інші  йшли  за  мир  до  бою,  
Ці  будували  за́тишок  для  плоті.

Собі  й  зарплати  вдвічі  змалювали,  
А  іншим  –  лиш  на  пенсію  жебрацьку.  
Ще  й  бюрокра́тією  так  дістали  –  
Відкопуй  хоч  ту  «шаблю  гайдамацьку».  

Знов  купа  довідок,  бо  де  та  «Дія»
В  простреленій  старі́й  мобілці,
Коли  ще  добровольцями  була  надія…
Та  розчинились  зараз  у  «цивілці».
 
Свідомо  ж  добровольцями  пішли,
Допоки  армія  ставала  ще  на  ноги.
А  зараз  в  чергах  місця  не  знайшли,
Бо  в  кабінетах  не  шукали  допомоги.  

Та  неможливо  осторонь  дивитись,  
Як  нищать  нашу  землю  вороги.
Аби  рашистам  за  дітей  помститись,
То  обирали  ще  і  інші  ми  шляхи.      

Але,  і  зовсім  юні  вже  на  фронт  попали  –
«Крутих»  же  за  кордон  втекло  доволі.
Невже  за  це  ми  з  ворогами  воювали,
Щоб  ще  і  дітям  випала  ця  доля?!

Та  навіть  світ,  сховавшись  в  шкаралупі,
Не  квапиться  з  Гаазьким  трибуналом.
І  скільки  ще  потрібно  доказів  у  купі,
Аби  рашистське  зло  наві́ки  вже  сконало.

Та  навіть  досі  ще  не  вистачило  духу
Закрити  їм  над  нами  спільне  небо.
Бо  не  у  них  несуть  ці  обстріли  розруху,
Та  і  не  їм  тепер  дітей  ховати  треба.  

А  ще  і  власні  судді,  олігархи,  посадовці…
Дехто  з  яких  вже  втік  і  за  кордон,  –
Такі  ж  тепер  натхненні  всі  промовці,
Бо  приховали  вчасно  свій  «притон».
 
А  там,  в  окопах,  і  чистіші  люди,
Серед  облич  від  пороху  брудних,
Ніж  в  кабінетах  марнославної  облуди.
І  наше  місце  вже  і  духом  серед  них.

Хай  інші  розмірковують  з  дивану,
Та  ми  реальність  відчували  на  собі́.
Нас  не  ввести  базіканням  в  оману,
Як  і  життя  своє  пройшли  у  боротьбі.      

І  все  ж,  ми  змусили  змінити  світ,
Хай  не  згадають  нас  задля  похвал.
Не  обирали  ми  життя  зручних  орбіт,
Бо,  головніше  –  честь,  ніж  п’єдестал.

Хоч  і  важко́ю  вийшла  та  розмова,
Та  знову  ладні  стати  всі  стіною,
Аби  країну  не  здолала  стара  змова,
Та  Перемога  стала  вже  близько́ю.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979190
дата надходження 04.04.2023
дата закладки 05.04.2023

Родвін

Вітровію. Сонет.

Сніжок  на  віти  пада  тихо,  
Ласка́во  землю  пеленає,
Мов  ніжний  пух,  зимо́ва  втіха...
Ялинку  сріблом  прикрашає  ...

Вже  сонце,  всім  нам  на  потіху,
Встає,  іскринки  розсипає,
Ледащо  вітер,  ледве  диха,
Ліниво  поле  завіває  ...

Славетний  вітре,   вітровію,
Здіймись  могутнім  буревієм  !
Всіх  ворогів  змети  з  країни  !

Щоб  не  лишилося  і  сліду
Від  окаянного  сусіда  
В  щасливій,  вільній  Україні  !


12.12.2022  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968281
дата надходження 14.12.2022
дата закладки 03.04.2023

Галина Лябук

Згуртовані.

Не  журись  весна  настала,  не  журись,
Як  природа  оживає  подивись.
Повертаються  додому  журавлі,
Знов  співатимуть  щасливо  солов'ї.

Перші  квітоньки  весняні  -  усміхнись,  
Підняли  свої  голівки  в  синю  вись.
Ось  медунка  й  волохата  сон-трава
Мружать  віченьки  від  сонця...Ну,  й  дива!

Ізумруд  вкриває  землю...  Зупинись,
До  фіалок  й  первоцвіту  доторкнись.
Струнко  крокуси  згуртовані  у  ряд
Починають  весни  красної  парад.

І  лелеки  повернулись  в  рідний  край,  
На  калюжниці  сліпучий  водограй.  *
Топчем  ряст  *  і  в  хоровод  ставаймо  всі
Нехай  тішиться  землиця  у  красі.  

Ой,  ти  веснонько-панянко,  веселись,  
Бо  вкраїнці  всі  за  руки  узялись,
І  згуртовані  ідуть  в  щасливу  днину,
Величають  рідну  землю,  Україну.  

Переможно  йде  весна    -  не  журись,  
Славним  воїнам-Героям  поклонись.  
Вирушаймо  пліч-о-пліч  усі  в  дорогу,
Щоб  здобути  довгождану  Перемогу!  




                                                 *    Водограй    -    тут  сліпучі  бризки  на  поверхні  листя.  
                                                 *    Топтати    ряст    -    це  одна  з  народних  традицій.  На  свято
                                                                                                                   Сорока  Святих  22  березня    -    босоніж  топтати
                                                                                                                     молоді  сходи  рясту,  щоб  не  хворіти  протягом  року.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978567
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 03.04.2023

Амадей

ХОЧЕТЕ ВІРТЕ, ХОЧЕТЕ НІ

Я  кумою  любуюся  голенькою  в  хаті,
Аж  тут  дзвінок:  "Ти  де  пита?  -  В  кума  на  кроваті!
Чую  кум  регоче  так,  що  аж  з  ніг  звалився,
Давай,  давай,  я  теж  уже  в  календар  дивився.

Я  кажу:"  Ти  що,  здуріла?  А  прийде  провірить,
-Та  сьогодні  ж  Перше  квітня,  він  ще  й  не  повірить!
Отримали  що  хотіли  ми  в  день  Перше  квітня,
Як  то  добре,  що  існує  День  брехні  всесвітній.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978883
дата надходження 01.04.2023
дата закладки 03.04.2023

Катерина Собова

Помiнялися ролями

-Як    воно    живеться,    куме?-
Питає    Микола,-
Чи    кума    жива,    здорова?
Донька    піде    в    школу?

-Всі    нещастя    в    мене,    куме:
Зникла    десь    заначка,
Помінялися    ролями
Жінка    і    собачка.

Іноді,    буває,    рачки
Доповзу    до    хати,
Як    дихну    я    на    собачку  –
Вона    іде    спати.

А    дихну    я    на    дружину  –
Ночую    на    ганку,
А    вона    вже    без    упину
Гавкає    до    ранку!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978874
дата надходження 01.04.2023
дата закладки 03.04.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Зореліт

Розуміння  з  пів  слова,  певне,  презент,
А  бувало  зо́всім  без  слів,  у  мовчанні.
Жарти...особливий  "англійський"  акцент.
Все  ж  нестримно    -  серце  терзало  бажання.

Ніби  ріки  лили́ся  в  теплу  одну,
Розливаючи  трепетну  ніжність  душі.
Проводжаючи  дні  -  розквітлу  весну́,
Не  збираючи  зорі  в  примарні  коші,
 
Не  жалкуючи.  Птахо-час  відлітав,
Тріпотіли  серця,  по-новому  політ,
Хоч  немає  тебе  у  світі  октав,
Є  все  ж  згадка  про  тебе  і  твій  "зореліт".

31.03.  2023  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978896
дата надходження 01.04.2023
дата закладки 03.04.2023

Ніна Незламна

Розплата ( проза)

1
 Зимовий  ранок…  тьмяне  сонце,  ледь  пробивається  через  сіру  імлу.  Вночі  зима  трохи  підсипала  свіжого  снігу.  В  центрі  містечка  вряд  пишні  ялинки,  з  них  іще  не  зняли  новорічні  ілюмінації.  По  гілках,  то  купками  сніг,  то  ніби  розстелено  срібне  мереживо.  Сонце  неначе  в  зажурі,  тож  блиск  сніжинок  скупий.  Біля  школи  гамірно…школярі  веселяться,  кидаються  сніжками.  А  чому  би  й  не  повеселитися,  адже  цьогоріч  снігу  зовсім  мало  випало.  А  свою  радість  тільки  так  і  можна  висловити.  Біля  дверей  школи  невеличке  скупчення  учнів,  на  обличчях  посмішки,  звучать  гучні  розмови  і  вітання  з  Новим  роком,  хоча  всі  новорічні  свята  уже  минули.  Філіп,  учень  дев’ятого  класу,  з  мітлою  в  руках  стояв  осторонь.  Їх  клас  сьогодні  черговий  по  школі.  В  класі  він  серед  хлопців  виділявся  зростом.  Тому,  починаючи  з  четвертого  класу,  мав  зобов’язання  взимку  відкидати  та  замітати  сніг  біля  дверей.  Цю  роботу  завжди  виконував  старанно  і  відповідально.  Таке  виховання  хлопець  отримав  від  покійних  батьків,  які,  на  жаль,  загинули  в  автокатастрофі.  Батькам  доводилося  багато  уваги  приділяти  сину,  адже  підростав  хлопчиком  –  забіякою.  Навчаючись  у  школі,  часто  зривав  уроки,  сперечався  з  учителями.  Йому  притаманна  упертість,  завжди  намагався  довести  свою  правоту,  хоча  пізніше  часом  і  шкодував.  Коли  ж  не  стало  батьків,  трохи  змінився,  але  в  перехідний  вік  надто  важко  перевиховувати  дитину.  Хоча  дідусь  із  бабусею  намагалися  дати  хлопцеві  все  найкраще,  часто  проводили  бесіди,  але  його  емоційність,  збудженість  перевершувала  усі  сподівання.  В  приватному  секторі  містечка  їх  будинок  мав  два  входи,  тому  з  дитинства  хлопець  підростав,  як  кажуть,  на  очах.  Одне  втішало  хлопця,  що  дід  із  бабусею  іще  не  такі  й  старі,  добре,  що  не  віддали  в  дитбудинок,  а  оформили  опікунство.  Дід  працював  на  одному  з  автосервісів  із  ремонту  легкових  автомобілів,  а  бабуся  кравцем  одягу  -  в  пошивному  цеху  малого  підприємства.  Звичайно,  багато  часу  забирала  робота,  тому  після  школи  хлопець  відчував  свободу.  Коли  школа  неподалік,  можна  більше  часу  провести  в  компанії  з  хлопцями.  Хлоп’яча  неуважність  до  своїх  речей  інколи  нервувала  бабусю:  -  І  що  ти  всюди,  по  всіх  кімнатах  залишаєш  одяг,  зошити,  взуття!  Ну,  Філіпе,  тобі  ж  не  п’ять  років,  пора  дорослішати!  Він  мовчав,  червонів,  відразу  закривався  у  своїй  кімнаті  .  При  такій  розмові  чоловік  намагався  зняти  напругу,  заспокоїти  дружину:  -  Та  не  звертай  ти  на  нього  уваги!  Хіба  не  бачиш,  на  обличчі  уже  волосся  росте,  гормони  впливають,  перебіситься!
2
 Гучний  дзвінок  покликав  учнів  і  вчителів  на  урок.  В  коридорі  штовханина,  один  за  одним  діти  зникали  за  дверима  класів.  Перший  урок  здивував  учнів  у  класі,  директор  школи  познайомив  із  новою  вчителькою  англійської  мови.  Доволі  молода  вчителька,  з  легким  рум’янцем  на  обличчі,  знайомилася  з  учнями.  Її  карі  очі  ніби  свердлили  кожного,  коли  той  підіймався  з  місця.  Філіп,  не  відводячи  очей,  дивився  на  неї,  то  червонів,  то  білішав  на  обличчі.  Її  стрижка  і  каштановий  колір  волосся  дуже  пасували  до  овального  обличчя  і  кольору  очей.  Почувши  своє  прізвище,  неквапливо  піднявся,  закліпав  очима,  ніби  не  розумів,  що  від  нього  хочуть.  Її  голос,  як  тоненький  звук  скрипки,  заспокоїв  його:  -  Сідайте!  Озирнувшись  на  тихий  сміх  за  плечима,  розгублено  поглянув  на  вчительку,  почервонів,  як  варений  рак.  Та  де  ж  тут  було  не  розгубитися,  як  у  голову  лізла  якась  чортівня  -  він  уявляв  її  напівоголеною  і  усміхненою.  Яка  ж  вона  гарна  й  така  молода!  Здаля  ніби  чув  чийсь  голос:  Скільки  їй  років?  Скільки…  скільки?  Кажуть,  як  відбуваються  дива,  то  їх  можна  чекати  іще  й  іще.  Цього  дня  після  уроку  англійської  мови  він  ніби  пережив  душевне  потрясіння.  Незрозумілі  відчуття  переповнювали  тіло.  Хоч  і  розумів,  що  дорослішає,  але  ж  це  вчителька!  Чому  лише  вона  так  зваблює,  а  не  хто  інший  з  дівчат.  Проходячи  вздовж  невисокого  паркану  сусіднього  будинку,  Філіп  зненацька  зупинився,  на  обійсті  побачив  Наталю  Федорівну.  Овва!  Ледь  не  вигукнув,  це  ж  треба,  то  це  вона,  моя  вчителька  англійської  мови  купила  цей  будинок.  Пригадав,  як  бабуся  бідкалася,  що  більше  року  в  цьому  будинку  ніхто  не  мешкав.  Хоч  покупці  й  були  та  не  сходилися  в  ціні.  -  Оце  так  сюрприз!  -  думки  вітряками.  -  Оце  так  сюрприз!  Як  шкода,  в  мене  попереду  іще  десятий  і  одинадцятий  клас.  Може,  незаміжня,  хай  почекає,  я  підросту!  Плуталися  думки,  від  них  ще  більше  гарячіло,  тривожилося  його  хлоп’яче  тіло.
3  
Філіп  попрощався  з  дитинством,  став  краще  вчитися,червонів  при  спілкуванні  з  Наталею  Федорівною.  Одного  разу,  стоячи  навпроти  неї,  ніби  мірявся  зростом.  -  Ого!  Та  я  майже  на  голову  за  неї  вищий!  Така  худенька,  як  берізка!  Ото  б  її  притиснути  до  себе,  а  може,  й  попробувати  поцілувати.  Та  чи  я  годен  це  зробити?  Вона  ж  уважно  подивилася  на  нього,  зробила  зауваження,  -  Ви  про  що  думаєте?  Я  вас  запитую,  чи  ви  переклали  завдання?  Якщо  так,  то,  будь  ласка,  розповідайте.  -  Ото  халепа,  подумав.  І  вже  ледь  пригадав  про  що  мова,  непоспішаючи  переказав  переклад.  Отримавши  одинадцять  балів,  на  радощах  був  би  готовий  її  розцілувати,  трохи  червонів,  сідав  на  своє  місце.  Після  уроків  усе  частіше  йшов  додому.  Хлопці  дивувалися  його  поведінці,  але  не  наважувалися  запитати,  як  кажуть,  лізти  в  душу.  Помічали  його  погляди  до  вчительки,  між  собою  переглядались,  співчували  закоханості.
4
 А  час  летів…  відбуяло  три  весни.  Попереду  випускний  бал,  дорога  в  нове  життя.  -  Куди  йти?  Чи  вчитися,  чи  працювати  з  дідом  у  автосервісі?  Над  цим  не  раз  задумувався.  Та  все  частіше  дивився  на  межу  і  стежку  між  городами.  По  ній  з  криниці  Наталя  носила  воду.  Він  так  чекав  цього  моменту,  адже  уже  кілька  разів  допомагав  їй.  При  зустрічі  привітно  посміхалася  і  казала  ніби  жартома:  -  Ну  й  помічник,  ти  ніби  мій  бойфренд.  Після  цих  слів  він  намагався  затримати  свій  погляд  у  її  очах.  Кудлаті  думки  копошилися  в  голові  –  Якби  ж  приголубила,  хоч  на  хвилинку!  Я  б  їй  зірки  з  неба  дістав,  і  ніч  би  нам  подарувала  солодкі  миті.  Ті  миті,  які  б  споріднили  нас,  і  вона  б  покохала  мене  так,  як  я  кохаю.  За  ці  роки  змужнів,  став  справжнім  легінем,  адже  щоранку  займався  спортом.  Із-  за  дерев  крадькома  й  ласо  позирав  на  неї,  довго  любувався  станом,  особливо  коли  йшла  до  школи.  Збуджувався,  уявляв,  що  торкається  її  ніжного  тіла.  Та  залишалось  одне  -  свою  похіть  втихомирював  тренуванням  на  перекладині.  Після  закінчення  школи  Філіп  частіше  став  ходити  до  дідуся  в  автосервіс,  а  з  часом  деякі  машини  ремонтував  сам.  Про  навчання  зовсім  перестав  думати.  І  дід  з  бабцею  не  наполягали,  не  мали  бажання  кудись  відправити  онука,  вважали  хай  краще  поряд,  так  надійніше.  Одного  разу,  був  саме  вихідний  день,  Наталя  з  відром  йшла  до  криниці.  Філіп  підтягувався  на  турніку,  побачив  її,  хутко  одяг  футболку.  І,  не  дивлячись  під  ноги,  побіг.  Та  враз  перечепився  через  невеличку  патику,  але  втримався,  не  впав.  Неподалік  у  траві  копошилися  кури,  миттєво  закричали,  а  півень,  як  заводний,  раз  -  у  -  раз  голосно  співав.  В  цей  час  дід  був  на  обійсті,  ганчіркою  витирав  велосипед,  крик  курей  привернув  увагу.  Бачив,  як  онук  підбіг  до  Наталі,  забрав  пусте  відро.  В  старого  йокнуло  серце.  -  Оце  дивина,  так  летів,  ніби  на  пожежу!  Ой  не  було  би  біди,  недарма  стара  каже,  поговори  з  ним,  як  з  чоловіком,  щоб  не  наробив  помилок.  В  домашніх  клопотах  дід  провів  цілий  день  ,  але  так  і  не  знайшов  часу  для  розмови.  Лягаючи  спати,  журився  за  поведінку  онука,  -  Ну  хай  би  там  якась  дівчина,  а  це  ж  учителька,  ще  й  старша  за  нього,  мабуть,  років  на  десять.  Воно  отак  розібратися,  чого  це  одній  купувати  будинок,  нехай  би  уже  заміж  вийшла  чи  що,  наче  ж  симпатична.  Дружина  підтримала:  -  Хай  би  вийшла,чи  хто  проти.  Та  де  ж  тут,  у  містечку  знайдеш  багатого.  А  самій,  маючи  невелику  зарплатню,  ще  й  вчительці,  за  бідного  виходити  не  годиться.  Серед  людей  треба  гарно  виглядати,тож  треба  чоловіка  з  товстим  гаманцем  та  й  щоби  був  нескупий.  -  правда,  я  поговорю  з  ним  завтра.  Та  чи  те  збувається,  що  людина  планує  -  не  завжди  задумане  має  в  своєму  розпорядженні.  Ранковий  дзвінок  з  Києва  порушив  усі  плани,  померла  мати  дідуся.  Вдвох  з  дружиною,  поспіхом  зібрались.  Дід  радив  онуку  не  покидати  роботу  в  автосервісі,  не  задивлятися  на  молодиць,  тим  паче  старших  за  віком.  Наказував,  щоб  не  збирав  вечірок,  був  відповідальним  і  при  собі  завжди  носив  телефон.  Бабуся  розплакалася,  обіймаючи,  шепотіла:  -Я  тебе  благаю,  господарюй,  як  годиться,  не  осоромся  перед  людьми.  Не  втрать  свою  гідність,  ти  уже  дорослий,  май  голову  на  плечах.  Цього  вечора  він  довго  не  міг  заснути.  Після  телефонної  розмови  з  дідусем,  зрозумів,  що  додому  повернуться  не  скоро.  Адже  прадіду  потрібна  допомога.  Роздумував  –  Все  зрозуміло,  таке  життя  -  коли  людині  за  вісімдесят  років  -  не  завжди  може  сама  себе  обійти.
5
 За  вікном  чудовий  ранок…  по  рожевій  фіранці  мерехтить  сонячне  проміння.  Через  відчинену  кватирку  донісся  пташиний  щебет  -  спів.  Філіп  уже  не  спав,  чув  веселий  спів,  але  відкривати  очі  не  хотів.  -  Куди  й  чого  поспішати  ?  Сьогодні  вихідний,  я  один…  яка  благодать,  свобода!  Можна  повалятися,  довше  поніжитися  в  ліжку  і  просто  помріяти.  Та  хіба  так  просто  полежиш,  коли  спокій  забрала  вчителька.  -  А  що  вона,  уже  встала  чи  ні?  Може,  в  гості  до  неї  сходити?  Всі  очі  прогледів  до  її  будинку.  А  звідти  ні  звуку,  ні  шурхоту.  Позирав  на  годинник  .-  Не  може  бути,  щоб  так  довго  спала.  Зазвичай,  я  на  турніку,  а  вона  то  квіти  поливає,  то  на  клумбі  рве  бур’ян.  Цікаво,  де  так  довго  можна  ходити?  А  може,  в  центр  пішла  купити  деякі  речі?  За  півдня  стільки  всього  передумав,  а  відповіді  так  і  не  мав.  Де  зникла?  Кепського  настрою  не  позбутися,  три  дні  поспіль  у  розчаруванні.  Думки  роїлися  -  Може  когось  знайшла?  Хоча  би  раз  натякнула  про  свої  плани,  може  поїхала  кудись.  Чи  день,  чи  ніч  в  напрузі,  може  з’явиться  світло,  але  надії  були  марні.  По  обійсті  ходив,  шукав  розраду,  як  вилити  свій  гнів?  Думка,  мов  вітер  -  В  підвалі  є  вино!  Хай  вип’ю,  ну  хоч  один  келих,  може,  позбудуся  цих  заїдливих  думок.  До  ночі  непомітно  опустошив  пляшку,  у  забутті  його  поглинув  сон.  Вранці  здивувався,  побачив  навстіж  відчинені  двері.  У  голові  шуміло,  двома  руками  намагався  зробити  масаж,  розтирав  шию.  Воно  би  усе  нічого,  але  дзвінок  із  Києва  примусив  узяти  себе  в  руки,  старався  відповідати  бадьорим  голосом.  Цей  день  був  надважким,  і  згодом  кілька  тривожних  днів  у  надії,  що  з’явиться  Наталя.  Вона  з’явилася  аж  на  десятий  день.  Сонце  уже  добре  пригріло  землю.  Злегка  нагнувшись,  порпалася  в  квітах,  збирала  сухе  листя  тюльпанів.  Його  вразила  її  засмагла  шкіра  й  доволі  відвертий  одяг.  Блакитні  шорти  ледь  прикривали  сідниці  й  такого  ж  кольору  топік,  з  якого  випиналися  пухкі  груди.  Здивуванню  не  було  меж,  коли  ж  я  встиг  її  прогавити,  коли  з’явилася?  Тож  чатував,  як  місяченько  в  небі,  нічку  за  нічкою.  Гукнути?  Ні!  За  кілька  секунд  знайшов  вихід  -  у  руці  тарілка  з  пшеницею,  розсипав  її  й  скоса  позирав  на  Наталю.  -Тю-  тю-тю-  тю!  Тю-тю-тю-тю….  Вона  ж  звичайно  миттєво  почула,  як  звав  курей,  різко  випрямилася  й  хутко  зникла  в  будинку.  -  Втекла!  Чому?  Ну  ж  бо  привітатися,  от  дурень,  побоявся  злякати.  Думав  так  краще  -  вийшло  гірше!  Підстерегло  розчарування.  Та  одна  думка  втішила  -  Вихідний  день,  сьогодні  я  наважуся  піти  до  неї!  В  кріслі,  навпроти  вікна,  вдав  із  себе  слідака.  -  Чи  є  на  обійсті,чи  немає?  Заховалася!  Нарізати  троянд  і  піти  освідчитися?  Ні,  мабуть,  зарано.  Поки  думки  виносили  мізки,  одягнена  в  легкий  літній  сарафан  Наталя  зникла  за  хвірткою.  –  Що,  знову  втече?  Але  про  це  уже  було  пізно  думати,  тож  не  буде  доганяти,  освідчуватися  посеред  дороги.  Вечоріло…а  він  все  сидів  біля  вікна,  смакував  червоне  вино.  Це  для  сміливості,  так  вирішив  дочекатися  її  повернення.  Непомітно  спустошив  пляшку.  Звук  хвіртки  його  ніби  розбудив.  -  Нарешті  дочекався!  Не  дивлячись  на  свій  вигляд,  (  набряклі  очі,червоне  обличчя),  і  те,  що  від  нього  пахло  спиртним,  він  з  букетом  червоних  троянд  сміливо  відчинив  двері  її  будинку.  Сталося  те,  чого  не  можна  виправити.  Хіба  їй  тендітній  можна  було  справитися  з  голодним  ведмедем,  який  відразу  впав  на  коліна,  освідчився.  Та,  коли  побачив  її  розгубленість,  свою  роль  зіграло  вино,  переступив  межу  дозволеного.  Лише  вдома,  під  ранок,  лежачи  в  ліжку,  прозрів  -  Що  ж  я  накоїв!  –  Але  ж  кохаю,  буду  радий  одружитися.  Шкода,  що  не  по  згоді,  а  силою  взяв.  Вона  ж  така…  вона  ж  така  солодка.  А  ті  уста,  як  стиглі  вишні,  а  груди,  ніби  маки  серед  поля,  як  ніжні  пелюстки,  що  ледь  торкалися  мого  гарячого  тіла.  Як  було  стриматись?  Зірвався  з  ліжка  –  Ні,  треба  взяти  себе  в  руки,  їй  на  роботу  не  йти,  а  я  повинен  піти.  Бо  ж  тут  контроль,  відразу  в  Києві  дізнаються,  тож  під  наглядом  дідового  друга.  Іще  чого  доброго  приїдуть,  одному  ж  краще.  Вечоріло…  край  неба  частину  сонця  накрила  чорна  хмара.  Філіп  повертався  з  роботи,  поглянувши  на  небо,  порівняв  зі  своїм  настроєм.  На  роботі  криза,  нестача  запчастин  до  машин  зупиняла  весь  ремонт.  Зморений,  виснажений,  в  кріслі  проспав  до  самого  ранку.  Прокинувшись,  роздумував  –  Чи  піти  зараз  до  Наталі?  Вибачитися  і  запропонувати  вийти  за  мене  заміж?  Все  ж  вирішив  кілька  раз  підтягнутися  на  турніку.  Раптовий  скрип  хвіртки…  привернув  увагу.  -  Чи  пішла?  Вона,  чи  хто  інший?  Як  ошпарений  окропом,  вибіг  на  вулицю.  Легкий  дорожній  пил  здіймався  вгору,  приховував  жовте  таксі,  яке  швидко  зникло  з  очей.  Минув  тиждень…  Душу  ятрила  образа  на  самого  себе  й  на  Наталю  –  Я  покидьок,  треба  було  зранку  піти  до  неї,  адже  ладен  був  на  колінах  просити  пробачення.  Та  й  вона,  нехай  би  прийшла,  випаскудила  мене  по  повній!  А  що  тепер,  між  нами  ніби  прірва.  Чому  так  низько  я  упав?  Ганьба  мені,  ганьба!  Увечері  дзвонили  з  Києва,  мала  приїхати  бабуся.
6  
За  останній  тиждень  життя  Філіпа  кардинально  змінилося.  Робота,  спортзал,  ввечері  поряд  з  бабусею  біля  екрану  телевізора.  Тут  уже  й  вина  не  випити  і  друзів  не  зібрати.  Ото  тільки  й  розваг,  що  в  телефоні  пограти  в  якусь  гру.  Та  зануритися  в  спогади.  Не  покидали  думки  про  Наталю.  Минув  іще  тиждень…  Біля  воріт  Наталиного  обійстя  з  машини  вивантажували  меблі.  На  другий  день  бабуся  приголомшила  новиною:  Наталя  виїхала  за  кордон,  по  договору,  в  оренду  на  три  роки  здала  будинок.  Це  Філіпа  зовсім  вибило  з  колії,  ходив  сердитий,  збуджений.  Через  місяців  два  отримав  лист.  Бабуся  зазирала  в  очі  онукові,  -  Ану  –  ну,  хто  це  тобі  написав.  Цікаво,  лист  з-за  кордону,  ще  й  поштарка  сказала,  особисто  в  руки.  Але  я  ж  її  роками  знаю,  під  чесне  слово  мені  віддала,  пообіцяла  -  не  читатиму.  Я  ж  по  іноземному  ні  бе,  ні  ме,  як  кажуть,  але  і  так  би  не  наважилася  прочитати,  це  ж  особисте.  В  кімнаті  безлад,  ніби  щось  шукали.  На  столі  лежить  одяг,  купа  книг,  пустий  конверт,  на  кріслі,  горою  пір’яні  подушки.  На  застеленому  покривалом  ліжку  Філіп  лежав  одягнений.  Похмурий,  зажурений.  Поруч  лист,  злегка  промоклий  від  сліз.  Цей  лист  приніс  страшну  звістку,  душевний  біль.  У  голові  ніби  били  дзвони  й  здаля  луною  доносились  слова:  «  Я  тобі  ніколи  не  пробачу!  Думаю,  настане  час  розплати!»  Цей  лист,  як  вирок  по  житті.  Восени  пішов  на  військову  строкову  службу.  Нові  знайомства,  пізнання  нового  життя,  не  раз  примушували  задуматися  про  особисте  прожите.  Коли  в  роту  приносили  листи  від  рідних,  коханих,  хтось  від  радості  підстрибував,  дехто  навіть  обіймався.  Він  же  відразу  лягав  у  ліжко,  голову  накривав  подушкою.  Таким  чином  намагався  позбутися  спогадів  про  лист.  Після  служби  працював  у  автосервісі.  За  цей  час  помер  прадід,  бабуся  поїхала  в  Київ.  Зважаючи  уже  на  похилий  вік,  вони  з  дідом  переписали  на  нього  будинок,  вирішили  жити  в  Києві.  Біля  будинку  Наталі  декілька  раз  бачив  чоловіка  й  жінку  пенсійного  віку.  Хоча  й  жив  сам,  та  життям  сусідів  не  цікавився…  Правда,  кожне  літо,  коли  біля  того  будинку  на  клумбі  розквітали  троянди,  згадував  той  єдиний  вечір,  який  провів  із  Наталею.  Та  про  помилку  в  своєму  житті,  про  яку  дуже  шкодував.  Душевний  емоційний  біль  поступово  втихав,  та  залишався  спогад,  як  рана.
7
   Збігли  роки,  як  води  в  річках…не  повернути  час  назад.  Не  мало  й  не  багато  та  після  закінчення  школи    минуло    п’ятнадцять  років.  
   Кажуть  з  роками  приходить  зрілість…Філіп  це  відчував.  Своє  життя  присвятив    праці  в  автосервісі.  Придбав    машину,  вона  ж  для  нього,  як    розрада.  Біля  неї  можна    й  поспівати  і  музику  послухати,  а  часом  навіть  поговорити,  хоча  знає,  що  у  відповідь  нічого  не  почує.Та    це  його  влаштовувало.    А  що  ж  до  особистого  життя  -    якась  панянка  на  крутій  машині  приїде  в  автосервіс,  на    на  якийсь  місяць  –  два    нагода  завести  інтрижку.Одружуватись  уже  й  не  планував.  Правда  інколи  задумувався,  як  би  ж  зустріти  таку  красиву  і  тендітну,  як  Наталя.
     В  розгарі  спекотне  літо…  Філіп    до  блиску  витирав  машину.Увагу  привернуло  таксі,  що  під’їхало    до  сусідів.  Дві  жіночі  постаті,  з  багажника  забирали  речі.  Струнка    панянка,  одягнена  в  коричневі  спортивні  лосіни      й  білий  топік,у  широкому    капелюсі,  в  темних  окулярах,  щось  говорила  французькою  мовою.  Йдучи,  рукою  кивала  до  стежки,  що  вела  до  будинку.  Інша  панянка,  трішки  худша  й  нижча  зростом  теж  мала  такий  одяг,  але  без  капелюха,  русяве  волосся,  ледь-ледь  торкалося  плечей.  
Заінтригований,  задумливо  -  Ото  так  одяг,    шкода…  побачити  би  їх  обличчя.І  чи  надовго  ці  дві  кралі  заблукали  в  наші  краї?
В  цей  час,  їм  назустріч,  уже  поспішала  сусідка,  за  мить  обіймалися  й  цілувалися.  Друга  панянка    тонким  голосом  запитала,
-А  де  дідусь?
 Від  здивування  Філіп  розкрив  рот,  з  уст  вилетіло,
-Ти  ба!  І  вже  про  себе  -Одна  француженка,  а  друга  без  акценту  вшпарила  українською  мовою.  Ото  так  сусіди,    тихенькі-  тихенькі,  ніби  й  родини  не  мали  ,  а  тут  на  тобі,  справжній  сюрприз.
На  подвір’ї    в    сусідів  тихо…  Він  сів  за  кермо  своєї    машини.  Уже  за  десять  хвилин  купався  в  ставку,  насолоджувався  вихідним  днем.
 Літній  вечір  довгий…  з  садка  чути  спів  соловейка.  Біля  входу  в  будинок,  в  лозовому  кріслі  –  гойдалці,    з  закритими  очима,  задравши  голову  доверху,  відпочивав  Філіп.  Після  довгого  купеля  в  ставку,  розслабився,  забув  про  все  на  світі.  
 Раптовий  голос  жінки  привернув  увагу,
-Марино,  я  тобі  сказала,  зачекай  тут!  Я  з  ним  наодинці  маю  поговорити!
Його  обличчя  різко  почервоніло  –Це  що  голос  Наталі?  Чи  в  мене    сонячний  удар?  Серце  закалатало  ніби  від  переляку.  Все  ж  повільно  піднявся  з  крісла,  стискаючи  кулаки,  намагався  вгамувати    стан  душевногое  хвилювання.
8
 Наталя  уже  йшла  по  його  стежці,  така  ж  красива  і  тендітна.  В  такому  ж  легенькому  літньому  сарафані,  як  колись.  Іще  на  відстані  випалила,
-Не  лякайся,  я  ненадовго.!  Нам  терміново  треба  поговорити!  Думаю…  краще  це  зробимо    в    будинку.
   Вона  не  дивувалася,  що  він    мешкає  один.  Адже  його  сусіди,  це  її  мати  й  батько.  В  цьому  будинку  вони    жили  уже  кілька  років,тож  про  його  життя  знали  майже  все.
-Оце  так  сюрприз!-  рукою  кивнув  до  дверей  будинку,-Проходь!
Наталя  на  стільці  біля  вікна…    раз  –  у  -  раз  пильно  принизливо  зиркала    на  нього.  Її  очі  виблискували  розбишатським  блиском,  суворо  сказала,
-Ти  присядь!    Бачиш  я  тут!  Може  мене  забув?  Та  думаю,  що  ні.  На  жаль  мені    тебе  не  було  можливості  забути.Ти  мені  подарунок  зробив,  а  тепер  я  хочу,  щоб  ти  його  забрав.  При  нагоді,    я  буду  з  нею  спілкуватися,  допомагати.  Я  тобі  писала,  що  прийде  час  розплати,  ось  він  і  настав.
Він  зразу    не  зміг  зрозуміти  про  який  подарунок  йде  мова,  але  коли  почув  вислів  »з  нею»,  його  обличчя  різко  побіліло.  Очі  забігали  по  підлозі,  хвилюючись,  глухим  хлиплим  голосом,
 -Ти  що  цим    хочеш  сказати?  В  мене  що,  є  донька?  То    ти  приїхала….
Наталя  різко,  майже  крикнула  ,
-Так,  я  приїхала  до  своїх  батьків  з  нашою  донькою  Мариною.Мабуть  здивуєшся.Що  до  цієї  пори  не  поцікавився  про  сусідів?  Дивно!  Я  скільки  років  присвятила  їй.  Тепер  руку  й  серце  мені  пропонує  дуже  дорога  для  мене  людина,  але    донька  його  не  хоче  прийняти.
 -Ти    мешкаєш  у  Франції?
 -Ні!  В    Німеччині,  в  затишному  містечку.
-Але  ж  я  чув  французьку  мову.
-  Це  просто  в  нашому  районі  люди  більше  спілкуються  французькою  мовою.Та  це  тебе  не  стосується.  Наша  Марина,окрім  рідної  мови,  знає  ще  три  іноземні.  Я  виховала  розумну  доньку!Вона  про  нас  все  знає.
-Ти  хочеш,  -  щоб  я  її  забрав  до  себе?
-Вона  сама  наполягла.    Ти  ж  розумієш,  в  такому  віці  дитиною  не  дуже  скеруєш.  Своїх  діда  й  бабусю  вона  добре  знає.  Перші  три  роки  моя  мама  була  з  нами,  а  згодом,  вони  з  батьком  не  раз  у  нас  гостювали.  Добре  коли  є  батьки,тож,  як  бачиш,    не  пропала.
Вона  закинула  ногу  на  ногу,  поправила  полу  сарафана  й  продовжила,  
 -Ми  втрьох  два  тижні  відпочивали  в  Криму.  Мене    Фелікс    чекає  в  готелі,  сьогодні  вночі    їдемо  в  Київ,  а  там  на  літак  і  додому.
-Кажеш  додому….А  я…
Вона  різко  підійнялася  з  стільця,  перебила  його,
-Значить  так,    Марина  залишається  тут!  Під    твоїм  наглядом    і  наглядом  моїх  батьків  піде  в  школу.Вона  уже  сама  може  вирішувати  з  ким  їй  жити.  Тож    ми  вечеряємо  о  вісімнадцятій  годині,  думаю  тобі  час  приєднатися  до  нас.  Згодом  мене  забере  таксі.
 Поглядом  зміряла  його  із  ніг  до  голови,
-Що  татусю,  може  здрейхів?От  тобі  і  розплата  !  
За  мить  швидкою  ходою,  не  озираючись  поспішила  до  хвіртки.
   Філіп    мав  йти  на  вечерю…скільки  думок,  скільки  ж  й  вагань.-Але  ж  вона  мати!  Ні,  я  відмовитися  не  наважуся.Хай  тоді  поступив  підло,але  ж  я  не  втратив  людяності.  
Кожне  слово  сказане  нею  й  досі  гуділо  в  голові,  плуталися  думки  -    Оце  так  сюрприз!  Але  думай  не  думай  та  йти  треба.
Біля  обійстя  стояло  таксі…Наталя  попрощалася  з  батьками,зі  сльозами  на  очах,обійняла  доньку,
-Мариночко!  Люба  доню,  пробач!  Але  ж  це  твій    вибір,тож  ніяких  образ.  
-Ти  не  хвилюйся,  я  буду  і  в  бабусі  з  дідом,  і  в  нього.  Він  мені  сподобався.  Не  хвилюйся,  ми  з  усім  самі  розберемося!  Дзвони,побачимося  по  скайпу.  Я  думаю  все  буде  добре!
На  ходу  до  автівки,  звернулася  до  Філіпа,
-Виправляй  помилку  молодості!Ти  за  неї  головою  відповідаєш!
 По  дорозі  здіймався  пил…  таксі  набирало  швидкість.  Важко  перевівши  подих,  Філіп  поринув  у  думки  -Чи  то  розплата,  чи  така  доля,  як  у  мене.  В  такому  самому  віці  я  залишився  з  бабусею  й  дідусем.  Але  ж  є    я    -    її  батько,  то  це  таки  розплата.  Та  я  присягаюся,    прикладу  усі  зусилля,  щоби  донька  була  щасливою  і  не  дай  Бог  їй  зустріти  такого  бовдура,  як  я!

                                                                                                                                                                                           2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978536
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 03.04.2023

Наталі Косенко - Пурик

Промінь на фіранці

Якось  прокинешся  ти  вранці,
Побачиш  промінь  на  фіранці,
Торкнешся  трепетно  рукою,
А  він  всміхається  весною

І  запалає  щастя  в  грудях,
Відчуєш  ніжність  його  в  рухах
Та  милий  промінь,  то  веснянка,
Що  солодила  тебе  зранку

Чарівна,  ніжна  і  бажана,
Неначе  дівчина  кохана,
Красиві,  стримані  манери,
Її  краса,  мов  у  Венери.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978941
дата надходження 02.04.2023
дата закладки 03.04.2023

ТАИСИЯ

Сиреневый пейзаж.

 ПОЭТ!  Не      прозевай      Весны        расцвет!
                     Не        прозевай        Любви      сонет!
                     Пейзаж      сиреневый      воспой!
                     Верни      нам      радостный      настрой!

В      моём      саду      есть      райский      уголок.
Сирень      благоухает      и      цветёт…
Зима      природу      оголила.
Пейзаж      мой      выглядит      уныло…

Но      ждите!      Дайте        срок      ещё      чуток.
Внимание      влюблённых      привлечёт.
К      цветению      готовится        Весна.
Забот      полно.      Ей      стало      не      до      сна.

Поэт      ей      посвятит      немало      строк.
Гордится      будет      райский      уголок.
Воспетый      им      сиреневый      пейзаж,
Находкой      станет      для      влюблённых      глаз.

Ещё      свежи      воспоминания…
Здесь      назначали      мы      свидания!
Пьянит      сирени      нежный      аромат.
Весеннему      цветенью        каждый      рад.

Тот        первый      поцелуй      случайный      наш…
Свидетель      лишь      сиреневый      пейзаж…
А      буйный      цвет      уже      в      который      раз
Скрывал      двоих      от      любопытных      глаз.

01. 04.    2023.    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978964
дата надходження 02.04.2023
дата закладки 03.04.2023

Родвін

Звечоріло. За край неба вже сховалось сонце

Звечоріло.  За́  край  неба,
вже  сховалось  сонце.
Місяць  срібним  промінцем
стукає  в  віконце.

Мила,  любонька  моя,
вже  заснула  мати.
Двері  в  хаті  не  скриплять  -
вийди  погуляти!

Вийди,  мила,  я  чекаю...
зіроньки  так  сяють!  
Явір  вербу  обнімає,
гори  засинають...

Під  плакучою  вербою,
біля  криниченьки,
Сядем  поряд,  голубонько,
візьмемсь  за  рученьки...    

Тихо  скрипнули  ворота,
тінню  промайнула  ...
І  в  обійми,  наче  пташка,
трепетно  пірнула*.

Милу  свою  дівчиноньку
ніжно  пригортаю.
Хто  не  знає  тих  обіймів,
той  не  знає  раю.

Зорі,  наче  самоцвіти,
в  піднебессі  сяють,
Повсідалися  на  небі,
та  ще  й  підглядають.

Місячень  приліг  на  хмарку
хай  він  нас  пробачить  ...
Косами  верба  прикрила  -  
то  й  ніхто  не  бачить  ...

Пісня  лина  солов'їна
з  вечора  до  рання,
Шелестить  тихе́нько  листя  -
шепче  про  кохання.

Ладним  личеньком  любуюсь,
пещу  ніжно  ручку
І  на  пальчик  надіваю
шлюбную  обручку...

Вітер  тихо  щось  шепоче,
не  дає  сказати...
Не  час  зараз  говорити,  
зараз  час  кохати.

На  шатрі  небоснім  зорі
самоцвітом  сяють,
Вітерець  ласкавий  ніжно
стан  твій  обнімає.

У  твоїх  обіймах  вічність
сплинула  водою
Бо  не  спинить  часу  ніжність  -
плине  час  рікою...

Серце  ніжно  завмирає,
душенька  співає  ...
Та  не  мій,  неначе,  голос
глухо  промовляє:

-   Мила,  я  тебе  кохаю,
    в  мене  ти  єдина!
    Та  в  біді,  вогнем  палає,
    стогне  Україна!

    Завтра  з  легінями  разом,  
     на  війну,  в  солдати  -
    Воювати  з  москалями,  
    край  свій  захищати  !

    Ну,  а  доки  сонце  встане,  
    то  кохаймось,  мила  !
    Щоб  навік  запам'ятати  
    про  цю  мить  щасливу  !

    Побажай  мені  кохана,   
    в  гірку  мить  розлуки,
    Слово  чільне,  щоб  дать  сили  
    в  тяжкий  час  розпуки  ...

Вже  над  краєм  горизонту  
спалахнуло  жаром,
Розгоравсь  на  сході  обрій  
згарища  пожаром  !

Мила  в  очі  подивилась,
сльози  не  ховала  ...
Мову  в  неї  відібрало,
гірко  прошептала:

-   З  ворогом,  як  маєш  стрітись,
    бий  !  Не  сумнівайся  !
    З  Перемогою,  скоріше,
    цілим  повертайся  !!!

    З  Перемогою  і  миром!
    буду  я  чекати  !
    Я  свій  вік,  з  тобою  милий,
    хочу  доживати  ...

Ніч   скидає   вже   убра́ння,
лагодиться  спати.
Зо́ря  рання  пломеніє,
час  іти  до  хати.

Вже  з'явились  довгі  тіні,
зрання  встала  мати  -
В  довгу  подорож  до  війська
сина  споряджати.

Як  примара,  ходить  в  хаті,
біллю  серце  крає  ...
Думки  з  сином  всі  -  сердешна,
з  Богом  розмовляє  :

-   Боже  милостивий,  зглянься,
    на  мою  дитину,
    Захисти  мого  синочка,
    Не  дай  йо́му  згинуть...

    Відверни  від  нього  кулю
    й  полум'я  пекельне  !
    відверни  від  нього  бомбу
    й  все,  що  є  смертельне  ...

    А  як  доленьці  судилось
    йо́му  рану  дати  -
    Хай  та  рана  легка  буде,
    щоб  в  строю  зостатись  ...

    А  якщо  йому  на  долі  -
    у  війні  загинуть...
    Ні,  не  треба,  Боже  милий  !
    Не  полиш  дитину  !

    Господи,  я  так  благаю,
    змовкнуть  хай  гармати  !
    Хай  синочок  мій  вернеться
    до  своєї  хати  !

Уже  склала  сину  торбу
повсідались  чинно...
Плаче,  молиться  до  Бога,
розпрощалась  з  сином...

Зглянься  Боже  на  молитву,
хай  не  плаче  мати  !
Боже  милий,  захисти
й  збережи  солдата  !

Бо  солдати  -  вони  діти,
Вони  -  батько  й  мати  !
Їм  би  всім  -  життю  радіти,
А  не  погиба́ти  ...

Та  розбиті  вщент  міста,
і  палають  хати  -
Вдерлися  до  нас  з  війною
москалі  прокляті  !

Треба   йти  і  воювати,   
долю  здобувати,  
Підлих  ворогів  незваних   
з  краю  виганяти  !

Щоб  земля  під   вороженьком
клятим  запалала!    
Щоби  швидше  Перемога
наша  засіяла!

Щоб  із  фронту  повернулись  
у  свій  дім,  навіки,
Наші  славнії  герої,  
діти  й  чоловіки!

Повернулись  щоб  живими  
всі,  хто  воювали
Й  нашу  славну  Україну
в  битвах  захищали!

Діточки  щоб  народились,  
а  відтак  і  внуки  !
Щоб  земля  для  нас  родила
й  не  було  розлуки  !

Щоб  ми  всі  були  єдині
з  Заходу  до  Сходу  !
Миру  й  щастя  Україні  -
нашому  народу  !




пірнула*  -  припала

11-26.03.2023  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976741
дата надходження 12.03.2023
дата закладки 03.04.2023

Lana P.

НА УРОЦІ ВИХОВАННЯ (гумору трішки - на горішки!)

Заспокоївся  дзвінок.
Виховання  йде  урок  -
Сокровенна  тема  мрій.
Враз  бажань  здійнявся  рій.

Учні  думають  про  мир,
Про  покупок  цілий  вир.
Не  утримався  Олесь:
-  А  мені  би  Мерседес...

Вчитель  зиркнув  на  весь  клас:
-  А  чому  ніхто  із  вас
Розуму  не  попросив,
Мудрости  -  забракло  сил?

Відповів  на  те  Тарас:
-  Добре  знає  кожен  з  нас...  -
І  добавив  жартома:
-  Просять  те,  чого  нема.                9.02.23

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978916
дата надходження 01.04.2023
дата закладки 03.04.2023

Родвін

Молитва за сина .

[b]  [i]Етюд  до  твору  "  Звечоріло.  За  край  неба  вже  сховалось  сонце"[/i][/b]

 [i]Ніч   скидає   вже   убра́ння,
лагодиться  спати.
Зо́ря  рання  пломеніє,
час  іти  до  хати.

Вже  з'явились  довгі  тіні,  
зрання  встала  мати  -
В  довгу  подорож  до  війська  
сина  споряджати,[/i]

[b]
Як  примара,  ходить  в  хаті,
біллю  серце  крає  ...
Думки  з  сином  всі  -  сердешна,
з  Богом  розмовляє  :

-   Боже  милостивий,  зглянься,
    на  мою  дитину,
    Захисти  мого  синочка,
    Не  дай  йо́му  згинуть...

    Відверни  від  нього  кулю
    й  полум'я  пекельне  !
    відверни  від  нього  бомбу
    й  все,  що  є  смертельне  ...

    А  як  доленьці  судилось
    йо́му  рану  дати  -
    Хай  та  рана  легка  буде,
    щоб  в  строю  зостатись  ...

    А  якщо  йому  на  долі  -
    у  війні  загинуть...
    Ні,  не  треба,  Боже  милий  !
    Не  полиш  дитину  !

    Господи,  я  так  благаю,
    змовкнуть  хай  гармати  !
    Хай  синочок  мій  вернеться
    до  своєї  хати  !

Уже  склала  сину  торбу
повсідались  чинно...
Плаче,  молиться  до  Бога,
розпрощалась  з  сином...

Зглянься  Боже  на  молитву,
хай  не  плаче  мати  !
Боже  милий,  захисти
й  збережи  солдата  !

Бо  солдати  -  вони  діти,
Вони  -  батько  й  мати  !
Їм  би  всім  -  життю  радіти,
А  не  погиба́ти  ...

Та  розбиті  вщент  міста,
і  палають  хати  -
Вдерлися  до  нас  з  війною
москалі  прокляті
[/b]

[i]Треба   йти  і  воювати, 
долю  здобувати,  
Підлих  ворогів  незваних 
з  краю  виганяти  !
 

Далі  -  по  тексту  твору  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976741


[/i]


26.03.2023  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978336
дата надходження 27.03.2023
дата закладки 03.04.2023

Любов Вакуленко

ЗАКОХАНА В ПТАХІВ

Жила  бабуся,  нічия,  старенька,
Свої  останні  міряла  роки,
Тварин  любила,  наче  рідна  ненька,
І  годувала  голубів  з  руки.

Злітались  вранці  всі  разом  до  неї,
Вона  їм  щедро  сипала  зерно.
І  ті  без  остраху,  неначе  до  своєї
Нерідко  залітали  у  вікно.

Та  час  прийшов,  і  землю  полишила
Та,  що  була  закохана  в  птахів.
Її  душа  до  неба  полетіла
На  крилах  її  милих  дітлахів.

А  тіло  в  домовині  ще  лежало
Коли  злетілась  хмара  голубів...
Вони  бабусю  в  вічність  проводжали,
А  люди  плакали,  побачивши  птахів...

А  дві  голубки,  наче  сяйво,  білі
Враз  виникли  із  сизої  імли,
На  плечі  до  бабусі  тихо  сіли,
І  аж  до  цвинтарю  злетіти  не  могли...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718451
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 03.04.2023

Тарас Слобода

Буває часом…

Буває  часом:  рими  ледь  живі,
неначе  тіні  бродять  на  папері  
і  ніби  йдеш,  та  крізь  відкриті  двері
спіраль  життя  крадеться  по  кривій

І  кожен  метр  назустріч  пустоті
з’їдає  всі  миттєвості  порожні,
хоч  бачу  я  у  незнайомці  кожній  
доволі  схожих,  та  усе  не  ті  

Коли  шукаєш  ключ  до  таємниць:
пусті  слова,  але  чогось  та  й  варті
ти  топчешся  без  продиху  на  старті,
а  потім  тонеш  в  затінку  зіниць

І  кожен  крок  карбований  теплом,  
цілунок  кожен  зроблений  навзаєм,
відлуння  мрій  несеться  за  трамваєм  
і  ріже  душу  кольоровим  склом  

І  думаю:  що  в  опівнічні  сни
вдивляючись  очима  кошеняти,
минуле  буде  легко  проміняти
на  гармонійні  вибрики  весни…

Буває  часто:  рими  не  нові,
але  й  вони  доводять  до  екстазу
Скажи  мені  без  загадок,  відразу  -  
ми  вже  відбУлись  чи  іще  живі?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978159
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 27.03.2023

Ніна Незламна

Одна стежина

Одна  стежина…    в  барвінковім  цвіті
 Коли  тупцюєш,  вперше  до  матусі
Для  ближніх  ти,  кращий  на  всьому  світі
Хоча  й  не  впевнений,  в  крокові,  в  русі.

 Змах  рученят  -  обійняти  увесь  світ
Тремтіння  тіла,    підстерігає  страх
Душею  й  серцем  сприйняти  дивосвіт
В  тих  оченятах  блиск,    враз    миттєвий  страх
Вже  безпорадність  -    прихисток  у  неньки

З  часом  готовий    сприйняти  світ,ти  йдеш  
 Трава  ніжить,  буяє,  аж  по  пояс
Дорога    знань…  стелиться,  її  знайдеш
Боячись,  хоч  озирнешся    і  не  раз  
Сам  розквітнєш    у  ніжному  суцвітті…

Де  друзі,    завжди  поруч,  як  опора
Щось  підказати,  чи  виручить  треба
Може,  хтось    хоче  схилить  до  покори
Вирішиш  сам,  чи  в  цьому  є  потреба
То  щоби  згодом,  нікого  не  винить…

Світліє  небо,  чисте,  схил  блакитний
Свої  знання,  мрієш    втілити  в  життя
Чекаєш  день,    сонячний  і  привітний
Ти  відчуваєш  гучне  серцебиття
На  яку  стежку  стати,  щоб  йти  сміло?

Їх  так  багато,  а  час  ніби  летить
Ця  мить  коротка,  як  ранкові  роси
Йди  сміливіше,  поки  сонце  й  блакить
Як  цвіт  весни,  його    бачиш  прекрасним
Любов  зустрінеш…  щоби  на  все  життя!

Буденні  дні…  робота,  жінка,  діти
Ти  ніби  птах,  що  про  родину  дбає
В  душі  весна,  вмієш  погомоніти
У  дружнім  колі,  сім’я  окриляє
Щоби  щасливим  зустріти    майбуття!

 Одна  стежина,  цінуй  своє      життя
Щоби  без  воїн  й  не  було  каяття!

                                                   Березень  2023р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978271
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023

Катерина Собова

На прогулянцi

В    Петрика    сьогодні    свято
(Нехай    заздрять    всі    малята),
На    майданчик    погуляти
Вийшов    хлопчик    вперше    з    татом.

Не    минуло  й    пів    години,
Аж    захекалась    дитина,
Прибіг    мамі    розказати,
Чим    закінчилося    свято:

-За    щось    тато    зачепився
(Наче    хтось    підставив    ніжку),
Із    розгону    усім    тілом
Тяжко    гепнув    на    доріжку.

-Ситуацію,    синочку,
Зможеш    ти    переказати?
Тільки    матюки    і    крики
Ти    повинен    пропускати.

Враз    синок    напружив    лоба,
Й    пролунало    з    вуст    Петруся:
-Якщо    так,    то    тато    тихо
Згадував    чиюсь    матусю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978009
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 26.03.2023

Галина Лябук

Матусине полотно.

Зелений  моріжок,  жовте  латаття...
Стоїть  лелека  на  одній  нозі.
Мелькає  вдалині  квітчасте  плаття,
Матуся  стелить  полотно  в  росі.

Зимою  пряла,  а  весною  ткала,
Мочила,  прала,  парила  в  золі.
Бувало  так,  що  й  нічку  не  доспала,
А  ми  були  тоді  -  такі  малі.

Як  затишно  було,  світило  сонце!
А  полотно  лежало  по  траві.
Ця  білизна  була  для  нас  віконцем,
Куди  дивились  ми  -  такі  малі.

Нема  вже  полотна,  нема  латаття,
Відлетів  лелека  у  чужі  краї.
У  пам'яті  лише  -  квітчасте  плаття,
І  слід  від  полотна,  та  спомини  мої.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816899
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 26.03.2023

Валентина Ланевич

Надвечір’я

Сонця  захід,  що  чарує,
В  злеті  качинім  -  на  пару.
В  серці  назбирує  спокій,
Промінь  чіпляє  за  хмару.

Думку  життєву  триножить,
В  співі  пташок,  в  надвечір’ї.
Хор  весняний  такий  гожий
Стихне  в  вечірнім  сузір’ї.

Ніч  розіпне  покривало,
Все  й  всіх  накриє  собою.
В  сні  відіб’ється  лекало,
Доля,  сповита  габою.

25.03.23
світлина:  Валентина  Ланевич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978191
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 26.03.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Березень бажа́ний (тавтограма на літеру Б)

Буслиний  березень  бажа́ний,
Блищить  блакиті  браво  баня.
Берези  брови  благовісні:
Бринить  бруньками  бонус-бісер.
Банкет  березотоку  близько.
Біжать,  біжать  бальзамом  бризки.
Бузьки  буяють  березілем,
Баранчики  буцають  білі.
Барвінок  барвами  бадьорить,
Билинки  бовваніють  борше.
Безмежні  бархатисті  брили.
Бусини  буднів  -  білокрилі.

(  Борше  -  швидше)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977971
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 26.03.2023

Наталі Косенко - Пурик

Всміхнулася ніжно красуня (акровірш)

[b]В[/b]есна  завітала  до  нашого  краю,
[b]С[/b]таранно  вказала  доріжку  до  гаю,
[b]М[/b]ене  повела  там  де  сонце  й  тепло
[b]І[/b]  дивно  торкнула  промінням  чоло.
[b]Х[/b]ода  така  мила  в  чарівної  пані,
[b]Н[/b]аснагу  дарує  мені  для  роману,
[b]У[/b]  погляді  тім  і  віра  й  надія,
[b]Л[/b]оскоче  вже  мир  -  найкраща  подія.
[b]А[/b]  я  подивлюся  їй  просто  у  очі,
[b]С[/b]кажу,  що  так  вдячна  за  ранки  та  ночі,
[b]Я[/b]сніє  життя,  зникають  тривоги,

[b]Н[/b]емає  біди  де  рідні  пороги.
[b]І[/b]  знову  щаслива,  як  в  минулі  літа,
[b]Ж[/b]иву  і  радію  -  це  найкраща  земля,
[b]Н[/b]есу  всю  любов  і  тепло  до  душі,
[b]О[/b]х,  вдячна  за  ласку  чарівній  весні.

[b]К[/b]уди  б  не  пішла  та  милішого,  знаю,  
[b]Р[/b]іднішого  краю  ніде  не  буває,
[b]А[/b]  лиш  найтепліше  -  це  батьківський  дім,
[b]С[/b]ховає  від  смутку  і  затишно  всім.
[b]У[/b]  нім  ти  в  безпеці  -  це  фортеця  твоя,
[b]Н[/b]е  знайдеш  святішого  чим  рідна  земля,
[b]Я[/b]ка  обігріє,  мов  ненька  дитя.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978216
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023

ТАИСИЯ

Поэтесса

Пошила      себе      платье      «декольте»!
Весна      подвинула        на      это.    
За      зиму      надоело      быть      в      «пальте»…
В      восторге      буду      я      всё      лето!

За        модой      женской      надобно      следить.
Ведь      так      красивы      наши      плечи.
Нам      нравится        на        каблучках      ходить.
Наряды      пусть      украсят      встречи.

Ведь        женщине,        в      отличье      от      мужчин,
Присущи      чувства      как      эстета.
И      у      мужчины      веских      нет      причин,
Чтоб      осуждать      её      за      это.

Всегда      как      в      сказке      женщина        живёт.
И      принца    ждёт    она      из      леса…
В      её      саду      весной      сирень      цветёт.
В      душе      она      всегда      принцесса.
Знакомьтесь!        Это          поэтесса!

26.  03.  2023.          Рисунок      мой:    тушь,    перо,    ватман.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978176
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 26.03.2023

Амадей

КОЛИ ПОБАЧУ Я КРАСУ ЖІНОЧУ

Коли  побачу  я  красу  жіночу,
Душа  співа,  не  можу  я  мовчать,
А  ще  коли  загляну  в  ЇЇ  очі,
Така  тоді  на  серці  благодать!

Від  Неї  в  мене  серце  завмирає,
Для  мене  світ  весь  солов*єм  співа,
На  небі  хори  Янголів  співають,
І  в  вірші  виливаються  слова.

Коли  побачу  я  красу  жіночу,
Років  моїх  немов  і  не  було,
Благає  серце  і  душею  хочу
Відчути  ЇЇ  ніжність  і  тепло.

Я  вдячний  Небу  і  Святому  Богу,
За  те,  що  ще  вогонь  в  душі  горить,
Я  славив,  славлю  й  славитиму  Бога,
За  дар  безцінний  цю  красу  любить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978154
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 26.03.2023

Катерина Собова

Бажання i можливостi

Через    тиждень    по    весіллі
Задоволена    Марина
Змійкою    уже    звивалась
Біля    свого    Костянтина:

-Розділю    з    тобою,    милий,
Усі    радощі    і    горе,
Ти    для    мене,    як    фортеця:
Будуть    в  нас    курорти,    море,

Бутіки,    басейн,    салони…
Друзі,    гості    -    регулярно!
В    вищих    прошарках    я    буду
Креативна    й    популярна.

Все    життя    для    мене    будеш
Теплим    і    яскравим    сонцем,
Ангелом,    коханим,    рідним,
Спонсором    і    охоронцем.

Кость    зітхав,    усе    це  слухав
(Довгий    список    його    мучив),
Мовчки    тім’я    своє    чухав
І    свій    висновок    озвучив:

-Все    для  тебе,    моя    мила,
Дарувати    світ    я    прагнув:
Якщо    будеш    ти    щаслива,
То    я    довго    не    протягну!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977694
дата надходження 21.03.2023
дата закладки 23.03.2023

Галина Лябук

Додому…

                                       Яке    кому  вдома    -    невідомо  нікому
                                 (  таке  і    самому  ).
                                                           Народна  мудрість.


Порожньо  й  сумно  коло  хати,  
Хоча  прилинула  весна.  
Кому  шпаків  тепер  стрічати?  
А  восени  їх  проводжати,  
На  жаль,  матусі  вже  нема...  

Провісників  весни  любила,  
За  спів  й  манила  їх  в  садок.  
Із  підходящого  поліна  *
Дуплянки  майструвати  вміла,  
В  руках  і  цвяхи,  й  молоток:

Пола'годить  шпаківні  треба  -  
Матуся  зробить  це  сама.  
Очистить  їх,  якщо  потреба,  
Прийде'  в  садочок,  гляне  в  небо,  
Зажуриться  :    -    Ні,  ще  нема...  

А  горобців  гонила  славно!  
-    Весна  прийшла,  з  дуплянок    -    Геть!  
Шпаки  прилинуть  дуже  рано
І  зазвучить  дзвінке    "сопрано",  
Щебіт,  свист    -    весняна  ж  мить!  

Спішать  шпаки,  летять  тому
В  садок.  Додому  все-таки,  
Та  вже  стрічать  нема  кому...  
Знайдуть  притулок  та  чому?  
На  яблуньках  сидять...  поки...  



                                                   *  Під  час  заготівлі  дров  на  зиму,  поподались  
                                                         стовбури  деревини  з  отвором-дуплом.
                                                       Це  було  те  саме  підходяще  поліно,  яке  відпилювалось,  
                                                       просушувалось.  А  весною  була  вже  прилаштована
                                                       дощечка-дах  і  планка  біля  отвору.  
                                                       Дуплянка  прив'язувалась  на  яблуньці  чи  груші.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977510
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 23.03.2023

Юрій SH(Шторм)

Війна світів

Вже  йде  війна  світів,
Не  з  фантастичного  роману.
А  проти  темряви  катів
З  кремлівського  дурману.

Хто  б  що  там  не  казав,
Ховаючись  за  виразом  «конфлікт»,
А  Вільний  Дух  повстав,
Перемогти  з  пекла  релікт.

Важка  дісталася  нам  доля  –  
Поставити  нарешті  крапку.
Та  у  борні  гартується  і  воля
Пітьми  здолати  міцну  хватку.

Недарма́  сплелися  у  клубок
Терористичні  всі  режими.
Бо,  так  і  не  засвоїли  урок,
Що  є  для  людства  вже  чужими.

Та  й  людство  має  зрозуміти,
Що  іншого  не  буде  часу,
Аби  рабами  вже  не  скніти,
То  об’єднатись  проти  сказу.

Хай  скаженіє  темряви  орда,
Та  Світло  темряву  ту  переможе!
І  хоч  вже  йде  світів  війна,
Та  наше  небо  нам  і  допоможе!
________________________

Маю  ще  і  раніше  викладену  власну  аналітичну  статтю  «Війна  світів»  з  цього  приводу  за  посиланням  http://stihi.ru/diary/utrovecherveter/2023-01-01          де  її  постійно  відновлюють  вже  мої  друзі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977838
дата надходження 22.03.2023
дата закладки 23.03.2023

Юрій SH(Шторм)

Ми залишаємось!

Можливо,  все  поли́шити  –  і  краще,  
При  першій  же  нагоді  –  і  втекти,
Де  ріки  з  молока  течуть  ледащо,
Та  ще  і  на  обставини  там  доректи.

Де  набагато  легше  бути  «патріотом»,
Коли  не  виють  повсякчас  сирени,
Віддаючись  із  закордону  всім  чеснотам,  
Складати  самовіддані  катрени.

Так,  безумовно,  треба  виїжджати,
Де  вже  міста  від  вибухів  палають.
Та  є,  хто  тільки  «свято»  хоче  мати,
По  закордонах  «манни»  все  шукають.

Ще  і  свербить  їм  всіх  повчати,
Собі  за  келихом  ігристого  вина,
Як  краще  жити,  і  про  що  писати,
Бо  ж  і  дале́ко  там  від  них  війна.

Та  вірю  в  тих,  хто  залиши́вся  з  нами,
І  негаразди  всі  упевнено  знесе.
Як  і  пишаюся  дітей  своїх  думками,      
Все  пам’ятаючи  їх  відповідь  про  це:  

«Ми  не  бажаємо  кудись  тікати»  –  
Коли  зайшла  з  ними  розмова,
–  «Бо,  перестанемо  себе  і  поважати.
Краще  життя  нам  будувати  вдома.  

Якщо  ж  покинуть  всі  рідну  країну,
То  що  вже  в  ній  зали́шиться  надалі.  
Легше  за  все  –  втекти  в  важку  годину.    
Але,  гідніше  щось  самим  робити  далі.

Тут  народилися,  і  тут  наш  дім,  
І  нашим  дітям  тут  ще  далі  жити,
По  закордонах  не  ковтати  чужий  дим,
А  свій  дім  краще  закордонного  зробити».

І  досі  згадую  слова  ці  у  важкі  часи.  
Тому  і  сам,  де  зараз  бути  треба.
Ми  залишаємось,  хай  знають  вороги!
І  нашу  Мрію  ми  підіймемо  у  небо!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977837
дата надходження 22.03.2023
дата закладки 23.03.2023

Надія Башинська

ХОДИТЬ СВІТОМ ПРАВДА

       Ходить  світом  Правда…  Різною  буває.
Десь  в  хоромах  в  сріблі-златі.  Все  відпочиває.
Десь  в  благенькій  одежині,  без  прикрас.  Убога.
Мабуть,  кожен  таку  має,  як  заслужив  в  Бога.
         Десь  працює  до  півночі,  спини  не  зігнути.
А  десь  гірчить  гіркотою.  Таку  б  нам  забути.
Хай  би  йшла  кудись  далеко,  нам  таку  б  не  зна-
ти.  Та  не  піде.  Не  гонімо  Правду  свою  з  хати.
Проженім  тих,  через  кого  Правдонька  безси-
ла.  Проженім  тих,  через  кого  Правда  посивіла.
         Як  подбаємо  про  Правду  правильно  й  повсю-
ди,  то  з  такою  будем  завжди  щасливими,  люди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977554
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 21.03.2023

Тарас Слобода

В руках догорає цигарка…

«І  прийде  час,  коли  один  скаже:  «Слава  Україні!»,  а  мільйони  відповідатимуть:  «Героям  слава!»  

В  руках  догорає  цигарка,  
порепана  танком  рілля  
В  подобі  людини  вівчарка  
десь  гавкає,  лає,  здалля  

Їй  дали  команду  «служити»,
от  сук*  і  рветься  у  бій
У  дУшах  мільйонів  ожив  ти  
Незламний  Герой  Тимофій  

В  очах  непідкорений  спокій,
два  слова  –  ціною  в  життя  
Зажди,  Той  хто  в  небі  високо  
ще  вичистить  все  це  «сміття»

В  руках  догорає  цигарка,
підносить  в  небо  ім'я  
Зима,  а  на  серці  так  жарко  
неначе  стою  там  і  я...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976188
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 19.03.2023

Амадей

ПОСМІХНИСЬ, МОЯ КОХАНА, ПОСМІХНИСЬ

Посміхнись,  моя  кохана,  посміхнись
Хай  пісні  із  мого  серця  линуть  ввись,
Хай  радіє  і  співа  моя  душа,
Виливаючи  любов  мою  в  віршах.

З  неба  сонцем  нам  любов  буде  світить,
Сам  Господь  нас  на  любов  благословить,
Ми  зіп*ємо  з  вуст  невипитий  нектар,
Подаруємо  любові  серця  жар.

Посміхнись,  моя  кохана,  посміхнись,
Я  щасливий,  чи  ж  я    був  таким  колись?
Серце  рветься  із  закоханих  грудей,
Ти  для  мене  -  промінь  сонця,  новий  день.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977505
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 19.03.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Ніколи не пробачить

Війни  жорстокість  зашкалила  давно:
Потужність  вибухів,  суцільні  жахи,  гул.
Де  ж  людськість?  Лише́  свавілля  -  пекла  дно.
Орди  нена́висть...  вже  не  має  меж  розгул.

Ракетний  смерч,  гучні  шахедів  хвилі.
А  депортація  агресором  дітей  -
Це  геноцид  і  божевільні  цілі.
Втрачаєм  рівновагу  від  тяжких  вістей.

Побої  полонених,  катування...
Не  підкорити  ворогу  простий  народ,
Хоч  стільки  переніс  в  цім  існуванні,
І  ріки  материнських  сліз  течуть,  скорбот.

Безстрашні  наші  хлопці  в  обороні,
В  гарячих  епіцентрах  йдуть  бої  щодня
За  рідних,  матерів,  синів  і  доньок,
І  за  людей,  що  знищила  лиха  війна.

Одне  лиш  радує,  що  кара  бу́де.
На  путіна  арешт  вже  ордер  видав  суд.
Геть  із  землі  вкраїнської,  приблуди.
Ніколи  не  пробачить  злочини  вам  люд.

(Людськість  -  в  значенні  -людяність)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977503
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 19.03.2023

ТАИСИЯ

С Днём ПОЭЗИИ. "Брызги шампанского".

С        Днём        Поэзии.
«Брызги        шампанского».

Сюжет      стихов      найти      не      просто.
Но      в      праздничной      компании
Рождаются      в      разгаре      тоста
Шедевры      уникальные…

Мой      аппетит      во      всю      сигналит
Об      экзотической      закуске…
Шампанское      уже      стреляет!
И      брызги      вдруг      на      женской      блузке…

Друзья      поддержат      анекдотом.
Охотники      «подстрелят      утку».
Пальба      закончится      салютом.
Поэзию      украсит      шутка.

По      вкусу      соль      добавь      и      специй.
И      причеши      поаккуратней!
Никто      не      хочет      слушать      лекций…
Стихи      в      компании      приятней.

21    Марта    2023.      Рисунок        мой      -    тушь,      перо,      ватман.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977477
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 19.03.2023

Валентина Ланевич

Обійми мене, коханий

Обійми  мене,  коханий,
Відгукнись  на  Небесах.
Помолюся  я  за  тебе,
За  земний,  що  мав  ти  шлях.

Притулюсь  у  думці  вкотре,
Розітру  скупу  сльозу.
Щось  невидиме,  тривожне,
Полишило  раптом  сну.  

Проминають  дні  за  днями,
Переходять  у  роки.
Все,  що  було  поміж  нами,
На  дні  пам’яті-ріки.

Розливаються  по  тілі
Теплим  спокоєм-крилом,
Ті  хвилини,  серцю  милі,
Що  так  личили  обом.

Що  дають  і  нині  сили
Йти  вперед  одній  за  двох.
Спочивай  у  мирі,  милий...
Хорони  мене,  Господь.

19.03.23

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977456
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 19.03.2023

Ніна Незламна

Двоє на балконах

Закружляла,  закружляла.
Я  в  таночку  із  весною.
Адже  знаю,  звеселяла
Бачу  ти,  слідиш  за  мною

Ясно  в  небі,  місяць  -  обруч
Нам  балкони  освіщає
Хоч  під’їзди  і  не  поруч
Але  ж  потяг  відчуваєм

Лине  музика,  як  зваба
На  підборах,  враз    крутнуся
Вздріла  зириш,  як  нахаба
Все  ж    наважусь,  посміхнуся

Біле  личко,  ледь  рум’янець
Прикрашає  мої  щічки
По  крайнеба,  ліг  багрянець
Огортає  полу  нічки

Ти  не  птах,  тож  крил  не  маєш
Твої  очі  ніби  зорі
За  кого  мене  сприймаєш?
Може  ждеш,  щедрот  від  долі?

Та  він,  не  людина  –  павук
Була  б  відстань-      не  завада
Відчули  б,сердець  перестук
Чи  мій  танець  не  принада?

Тебе  в  гості,    я  чекаю
Закружляємо  у  вальсі
Досить  терпіть!  Відчуваю
Нам  зустрітися  на  часі

Дві  душі  -  весни  суцвіття
Вітрець,  легенький    обійма
Тож  прийди,  найкращий  в  світі
Гадаю,  перешкод  нема.

2020р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977356
дата надходження 18.03.2023
дата закладки 19.03.2023

Наталі Косенко - Пурик

Феєрія ночі

Співи  весняні  від  тихої  річки,
Слухали  милі,  чарівні  смерічки,
Звабливе  шоу,  як  дивний  серпанок
Ніжно  співав  неповторністю  ранок

Хвилями  ноток  порушував  тишу,
Мов  легіток  дивовижну  афішу,
Сміло  гортав,  ніби  фото  з  журналу
В  милім  творінні  всього  карнавалу

Небо  схилялося,  наче  в  поклоні,
Зорі  ясні  цілували  долоні,
Місяць  маніживсь  тихенько  з  зорею,
Мило    ділився  своєю  душею

Віти  тягнулись  у  вись  до  стожарів,
Ніби  як  хвилі  торкались  коралів,
Дивна  створилась  феєрія  ночі,
Що  так  чарувала  очі  дівочі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977458
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 19.03.2023

Галина Лябук

Ода солдатові.

Ти  народивсь  в  епоху  Незалежності,
Як  проростали  паростки  Свободи.
Тоді  були  в  суспільстві  протилежності
Й  міць  гартували  в  боротьбі  народи.

На  світ  з'явивсь  й  з  тобою  твоя  доля
У  час  важкий,  буремний  для  країни.
Прийшла  тоді  очікувана  Воля
Народу  нашому  й  для  неньки  України.

Зростав  під  сонцем  й  мудростей  навчався,
Призвали,  щоб  Вітчизні  зміг  служити.
Війна  нагрянула  і  ти  не  сумнівався,
Щоб  йти  на  фронт  і  землю  боронити.

Немов  шуліки  хижі,    кровожерні  птахи
Злетілись...  Ти  -    нескорений,  солдате:
Незламний,  мужній,  а  вороги-невдахи
Рвуть  кігті  в  паніці,  біжать  з  твоєї  хати.

Важка,  козаче,  нині  твоя  доля
І  ти  в  бою  за  рідну  Батьківщину,  
Щоб  знову  посміхнулась  очікувана  Воля,  
Стояти  у  двобою  будеш  до  загину.  

Боєць  ти  гордий  й  мова  твоя  звісно
Звучить,  неначе  пісня,  а  ворогів  лякає.  
Град  куль  висвистує,  снаряди  рвуться  грізно
Відважному    Герою  жага*  допомагає.  

Ти    -    Переможець  у  війні,  солдате,  
А  міць  твоя  ще  із  Майдану  Гідності.  
Пишається  весь  світ  і  Україна-мати,  
Себе    прославив  ти    -    в  бою,  звитязі  й  вірності.  



                                               *  Жага    -    тут  нестримне  почуття  любові.