Олег Крушельницький: Вибране

Маг Грінчук

Вони не здатні любити

Здається,  що  в  Україні  розвелись  вовкулаки.
Зі  звичаєм  людським  не  знаються.  Хижацький  славлять  смак.
Снують  поодинці  та  з  іншими  не  вітаються.
Лукавлять  завжди,  неначе,  віри  в  Бога  в  них  не  стало...

Ці  лицеміри  стають  манкуртами,  без  коріння.
В  їхньому  погляді  -  лід,  у  грудях  -  холодне  каміння.
Вони  не  здатні  любити,  стерли    поняття  -  народ.
Їм  в  радість  -  війни,  сльози,  жах,  ніч  і  морок  та  незгода...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911184
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 17.04.2021


Lana P.

ЛЮБОВ — КРАЇНА

Любов  —  могутності  країна
І,  абсолютно  —  не  руїна,
Як  двоє  бережуть  присутність
І  пізнають  кохання  сутність.

Існує  ще  й  таке  повір’я  —
Живуть  в  ній  —  мудрість  та  довір’я
І  ніжність,  пристрасть,  розуміння,  
Єднає  щастя  двох  й  терпіння.                                      16/04/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911216
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 17.04.2021


Lana P.

БОРОТЬБА

Боротьба  в  світі  —
Не  поміж  добром  та  злом.
Віри  ділять  нас.                                                    29/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911215
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 17.04.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

України сини

Журавлями  лишилися  в  небі,
Душі  тих,  що  ним  завжди  жили.
Не  пригорне  матуся  до  себе,
Син  загинув  її  без  війни.

Що  відчули  вони  в  ту  хвилину,
Коли  падав  на  землю  літак.
Наче  вирвався  крик  журавлиний,
Залишаючи  розпач  і  жах.

Приспів:

Журавлиним  курликанням  з  неба  туга  летить,
Голоси  їхні  кликали  у  останню  ту  мить.
Молоді,  життєрадісні,  України  сини,
В  катастрофі  у  вогнищі,  залишились  вони...

Як  зійшло  в  небі  сонечко  рано,
А  над  полем  розсіявсь  туман.
Вдалину  все  вдивлялася  мама,
Біль  сердечний  торкався  до  ран.

І  дивились  з  небес,  сині  очі,
Промовлялись  в  уяві  слова.
Шепотів  син  її  серед  ночі,
Мила  мамо,  голубко  моя...

Не  тужи,  бо  я  завжди  з  тобою,
Тепер  я  буду  твій  оберіг.
Як  цвістимуть  дерева  весною
І  як  взимку  впаде  білий  сніг.

Не  покину  нізащо  рідненька,
Буду  завжди  у  серці  й  думках.
Найдорожча  матусенько,  ненько,
Я  приходити  буду  у  снах...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911248
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 17.04.2021


Lana P.

ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ

Планета  Земля
Тримається  у  небі  
Всесвітом  думок.      15/04/21  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911118
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 17.04.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

І тільки дощ

Дощ  зранку  заявив  про  всі  права,
Лиш  сприйняття  у  кожного  своє.
Комусь  сріблиться,  мов  вода  жива,
Комусь  у  голову  клює,  клює.
Прислухайся  до  дум  вологості.
Слова  краплинно  мовлять,  лиш  почуй.
І  почуття  у  нім,  і  логіка
І  з  кожним  рухом  шепче  нам:  врятуй...
Землиці  тихий  стогін  навесні,
Яку  грабують,    продають  в  цей  час,
Яку  шрамують  досі  на  війні,
І  тільки  дощ  орошує...Анфас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911259
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 17.04.2021


Лада Квіткова

Казкова суть

Зазираю  тихо  у  казкову  суть  -
Чарівні  істоти  у  книжках  живуть.

Обриси  яскраві,  дивні  імена,
Надихає  казка  читачів  сповна.

Споглядає  муза,  тисне  на  папір
Місяць  їй  мигає  -  зоряний  банкір.

Чаклунам  на  казку  видали  патент:
Бігають-чаклують,  створюють  контент.

Наша  справа  —  вміти  розпізнати  знак,
Вдосталь  назбирати  чарівних  ознак.

Відлітають  мрії  птахом  в  небеса.
Прочитавши  казку,  вірте  в  чудеса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911116
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 16.04.2021


Lana P.

ЖЕРТОВНА ЛЮБОВ

Пітьма-комірниця  вночі
Знайшла  у  тумані  ключі,
Відкрила  край  неба  ворота  —
Посипалась  зір  позолота,

Коли  цілувались  вони.
А  сонце,  в  обіймах  весни,
Пішло  помирати,  як  зайве,
Щоб  місяць  мав  право  на  сяйво,

Світанком  повернеться  знов.
В  жертовності  —  справжня  любов.
Повчитись  би  нам  у  природи,
І  зникнуть  тоді  перешкоди.

Людино,  і  ти  ж  бо  світи,
Дай  іншим  іти  до  мети!  
Уміймо  ж  ділити  наш  простір,
Ми  тут  —  тимчасовості  гості.              14/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911102
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 16.04.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Рокіт

А  він  іще  щось  шепотів  про  шанс,
Аби  душі  тендітної  торкнутись.
Ні,  ні,  закінчений  старий  сеанс,
Не  дружать  сонце  й  темінь  каламуті.

А  він  іще  щось  говорив  про  шанс.
Про  те,  що  їх  обох  колись  єднало.
Від*їхав  тих  стосунків  диліжанс.
Було  достатньо.  Чи  йому  замало?

А  він  іще  затьмарено  кричав,
Забувши,  де  провів  німі  півроку.
Прозоро  все.  Не  треба  зайвих  чар.
Її  страждань  не  зрозумів  він  ...  рокіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911101
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 16.04.2021


Валентина Ярошенко

Мовчазними бувають лиш квіти

Сміємося,  коли  нам  весело,
Радіємо,  коли  успіх.
Наш  світ  потопає  у  зелені,
Буває  хтось  дарує  сміх.

Реве  рідний  Дніпро  у  повені,
Шевченко  дивиться  з  гори.
А  місяць  випливає  в  човені,
І  чародійства  йдуть  весни.

Ясне  сонце  шле  свої  дарунки,
Посміхається  до  нас  згори.
Вже  закоханих  гріють  цілунки,
Усі  діждалися  весни.

Тож  радіють  дорослі  і  діти,
Дзвінко  пташина  співає.
Мовчазними  бувають  лиш  квіти,
Таке  навесні    буває.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910932
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 15.04.2021


Валентина Ярошенко

Що то за дівчина така?

У  зеленому  садочку,
Стоїть  дівчина  в  віночку.
Гарний  одяг  одягнула,
Ще  і  оком  підморгнула.

Йде  поважною  ходою,
Все  зростає  із  добою.
Їй  сонце  сяє  залюбки,
Сідають  бджоли  на  квітки.

Куди  рукою  поведе,
Все  оживає  і  цвіте.
Дерева  раді  їй  завжди,
Одягне  їх  вона  в  листки.

Вбрання  несе  вона  й  садам,
У  них  святковий  буде  стан.
Ідуть  вони,  як  наречені,
Вітром  й  сонцем  всі  вінчені.

Що  то  за  дівчина  така?
Чарує  всіх  ота  краса.
Все  пишається  собою,
Хто  зустрівся  із  тобою?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911004
дата надходження 14.04.2021
дата закладки 15.04.2021


Віктор Варварич

Весна коханням співає

Весна  у  повітрі  витає,
А  у  серці  квітує  любов.
Кохання  романси  співає,
І  звільняє  душу  із  оков.

Поцілунок  ясного  сонця,
Що  так  ніжно  нас  зігріває.
Він  заглядає  до  віконця,
Птахою  у  саду  співає.

І  аромат  квіток  весняних,
Тривожить  спраглу  душу  мою.
Краса  панянок  незрівняних,
Вибудовує  нову  струю.

Вражають  мене  гобелени,
Що  їх  весна  розмалювала.
І  голубі  очі  Олени,
Що  вродою  зачарувала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910795
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 15.04.2021


Катерина Собова

Зміїний масаж

Із    салону    прийшла    Віка
(На    стегні    тату    зробила),
Щебетала    чоловіку:
-В    цьому    -    магія    і    сила.

Цей    початок    дуже    вдалий:
Далі    буде    лоб,    сідниці,
Спину    розпишу,    як    в    Алли
(Є    така    в    нас    молодиця).

Потім    в    мене    в    перспективі
Пірсинг    -    де    вже    тільки    можна,
Буду    перша    в    колективі
(З    заздрощів    хай    лусне    кожна)!

Ботокс    зробить    свою    справу:
Губи    збільшаться    удвічі,
Груди    будуть    теж    на    славу,
Готуй    гроші,    чоловіче.

Та    найбільша    насолода  –
Це    масаж    зміїний    буде:
Він    цілющий,    завжди      в    моді,  
Розслабляє    шию,    груди.

В    чоловіка    -    шок    і    драма:
-Як    же    мені    далі    жити?
Це    вже    їде    твоя    мама,
Щоб    оцей    масаж    робити?

Щоб    це    лихо    обминути  -
Буду    працювать    в    дві    зміни,
Можеш    всякі    штучки    гнути  –
Тільки    не    масаж    зміїний!

Хочу    я    пожити    в    мирі.
Ще    колись    мене    вчив    тато:
-Дві    змії    в    одній    квартирі  –
Це    занадто    вже    багато!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911057
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021


Lana P.

КРАПЛЯ НА ДОЛОНЬЦІ

Я  дякую,  Небо,  за  те,  що  ти  є,
За  простір,  що  втримує  нас  у  цім  світі,
За  світлу  Зорю  —  кожен  ранок  встає,
Розмай,  що  втішає  весною  у  цвіті!

За  гори,  долини,  моря  і  поля,
За  хмари,  які  порятують  у  спеку,
Підживиться  ними  і  наше  земля  —
В  туманних  дощах  відведе  небезпеку.

І  за  міжсезоння,  й  чотири  пори,
Які  розважають  красою  у  році.
Ви  дивитись  пильно  на  мене  згори,
Я  ж  —  крапля  маленька  на  Вашій  долоньці!          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911034
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021


Маг Грінчук

В тумані час всього початку

Корупція  гойдає  ненаситно  світ,  що  никне  вік.
Хитнулася  планета.  В  тумані  час  всього  початку,
Але  невгасла  зірка,  на  якій  ми  колишемо  світ.
Цей  Covid  -  злочин  трутнів  -  відомих  ворогів  нащадків.

Тож  непомірні  їхні  злодіяння...  Комусь  замало.
Карати  треба  ситих  холуїв  жорстоко  в  мірі  повній.
Нелегко  жити.  Хто  вилюднів  серед  людей,  громади  -
Вже  через  таких  світ  горів  і  палав  не  раз  господній!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911028
дата надходження 14.04.2021
дата закладки 15.04.2021


Лада Квіткова

Чаша Граалю

Ти  дивився  уважно,
Неначе  хотів,  
відшукати  для  себе  якусь  таємницю.
-  Ти  така  легковажна,-
І  вир  полетів,
Цілий  вир  поцілунків,  
До  мене  на  лиця.

-Ти  духм‘яна,  як  квітка
Із  царських  садів.  -
Шепотів  ти  мені  
Пригортаючи  ніжно.
-  Ти  як  сонечко  влітку,-
І  тихо  радів.
І  казав,  що  зозуля  співає  маніжно.

Я  милуюсь  усім.  Як  же  хороше  є!
Я  спокійна  й  наповнена  «чаша  граалю».
А  на  небі  хтось  викував  щастя  моє,  
Ти  як  завжди,  найкращий,  Небесний  Ковалю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910977
дата надходження 14.04.2021
дата закладки 14.04.2021


Маг Грінчук

Немає слів…

Я  вірю  у  духовне  очищення  свого  народу.
Усі  помисли  наші  стануть  світлими  і  чистими.
Та  справи  будуть  добрими,  проростуть  пророка  сходи,
І  знищемо  кривду,  корупцію,  злидарства  причини.

Тоді  навчимося  дарувати,  хоч  краплину  добра
Не  тільки  родичам,  а  і  всьому  живому  на  землі.
Важливо  -  твердо  братися  і  влада  не  зможе  красти.
Минуле  нечутне.  Всіх  вина  перед  тими,  хто  поліг...

Про  все,  про  все  гудуть  вітри  посеред  селищ  і  степів,
Щоб  люди  знали,  що  не  знали,  -  в  кого  більш  за  всіх  гріхів...
"Сам  туркіт  горлиць  -  мова  суму",  -  ще  нам  пращур  говорив.
Ой,  зрозумійте  люди,  що  накоїли?!  Немає  слів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910908
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 14.04.2021


Надія Башинська

Якщо ви, дівчата, заміж захотіли…

Посадила  Ганька  та  й  на  яйця  квочку.
Щоб  ходила  квочка  в  зеленім  садочку.
Щоб  в  садочку  ходила,  курчаток  водила.
А  курчатка:  «  Ціпу-ціп!»
Прийшов  Семен  на  обід.

Народила  Ганька  та  й  гарненьку  дочку.
Посадила  Ганька  знов  на  яйця  квочку.
Щоб  в  садочку  ходила,  курчаток  водила.
А  курчатка:  «  Ціпу-ціп!»
Прийшов  Степан  на  обід.

Має  Ганька  сина,  має  Ганька  дочку.
Та    знов  ходить  квочка  Ганьчина  в  садочку.
У  садочку  ходила,  курчаток  водила.
А  курчатка:  «  Ціпу-ціп!»
Прийшов  Роман  на  обід.

Ой  що  ж  то  за  дивну  має  Ганька  квочку,
що  водить  курчаток  в  зеленім  садочку.
У  садочку  ходила,  курчаток  водила.
А  курчатка:  «  Ціпу-ціп!»
Є  вже  в  Ганьки  й  чоловік.

Якщо  ви,  дівчата,  заміж  захотіли,
то  в  нашої  Ганьки  квочку  б  попросили.
Щоб  в  садочку  ходила,  курчаток  водила.
А  курчатка:  «  Ціпу-ціп!»
До  вас  прийде  чоловік.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910901
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021


Lana P.

КВІТНЕВИЙ ВІНОЧОК

Жовтий  підбіл  на  горбочку    
Оксамитову  сорочку
Одягнув  собі  на  груди,
Домальовує  етюди.

Де  розлогі,  довгі  балки,
Надпивають  синь  фіалки
Із  небесної  піали.
В  них  —  весільні  ритуали.

Світлі  очі  незабудок
Розгубили  в  росах  смуток  —
Голубінь  іде  до  личка
І  смарагдова  травичка.

Мов  ромашки  білосніжні,
Анемони  в  лісі,  ніжні,
В  листі  палому  —  прикраси,
Споглядати  кожен  ласий.

А  медунки  кольорові
Пахнуть  медом  у  діброві  —
Напувають  комашину,
Звеселять  в  душі  людину.

Золотесенькі  кульбабки
Намочили  в  росах  лапки,
Задивились  на  проміння
І  розсипали  насіння.

Освіживсь  дощем  барвінок  —
Увібрався  у  відтінок
Солов’їного  садочка,
З  квіточок  заплів  віночка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910867
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021


НАДЕЖДА М.

Догорає тихо вечір

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tD6vxXY1sCA[/youtube]

Догорає  тихо  вечір,
Знов  приходить  ніч.
І  спада  журба  на  плечі,
Та  не  в  тому  річ.

Не  тому,  що  холод,  темінь,
Десь  блука  весна,
А  тому,  що  пізня  осінь,
В  душу  зазира.

Як  душі  підняти  настрій,
Ці  прогнать  думки?
Може,  ті  згадати  айстри,
Осені  квітки?

Пам"ятаєш  день  осінній,
Дощ,  як  із  відра?
Оці  згадки  вкрив  вже  іній,
Зустріч  застара.

Квіти  осені  червоні,
Дарував  колись.
Зараз  квітнуть  у  вазоні...
Мрії  ж    не  збулись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910834
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 13.04.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Кози і голуби (гумор)

На  розлучення  подав
Чоловік  Галини.
Ось  і  суд  уже  настав,
І  прийшла  дружина.

Дали  слово  перше  Толі,
Щоб  вказав  причину,
Бо  ж  для  чого  йому  воля
При  живій  Галині.

-  Я  не  буду  з  нею  жить  -
Держить  кози  в  спальні.
Запах  той  мене  гнітить,  
Це  ж  бо  не  вбиральня!

Вислухав  його  суддя
Й  каже  чоловіку:
-  Ви  налагодьте  буття,
Проживете  вдвох  довіку.

Щоб  не  пахло  у  кімнаті,
Відчиніть  віконця,
Свіжість  знову  буде  в  хаті,
Посміхнеться  сонце.

-  Ні,  не  хочу  вже  журби,
Вікна  не  відкрию.
З  спальні  мОї  голуби  
Вирвуться  -  й  полинуть!



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910826
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 13.04.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Кози і голуби (гумор)

На  розлучення  подав
Чоловік  Галини.
Ось  і  суд  уже  настав,
І  прийшла  дружина.

Дали  слово  перше  Толі,
Щоб  вказав  причину,
Бо  ж  для  чого  йому  воля
При  живій  Галині.

-  Я  не  буду  з  нею  жить  -
Держить  кози  в  спальні.
Запах  той  мене  гнітить,  
Це  ж  бо  не  вбиральня!

Вислухав  його  суддя
Й  каже  чоловіку:
-  Ви  налагодьте  буття,
Проживете  вдвох  довіку.

Щоб  не  пахло  у  кімнаті,
Відчиніть  віконця,
Свіжість  знову  буде  в  хаті,
Посміхнеться  сонце.

-  Ні,  не  хочу  вже  журби,
Вікна  не  відкрию.
З  спальні  мОї  голуби  
Вирвуться  -  й  полинуть!



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910826
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 13.04.2021


Lana P.

НІЧ ЦІЛУВАЛА…

Нас  ніч  цілувала  у  губи,
Вкривала  розсіяна  мла,
І  щирився  місяць  беззубий,
Прилип  до  холодного  скла.

Удвох  танцювали  в  уявах,
В  розніженім  лоні  світил,
Бентежилось  небо  в  загравах,
І  сипався  зоряний  пил,

Притрушував  сріблом  алею  —
Доріжка  пливла  осяйна.
А  ми  милувались  землею  —
Яка  ж  бо  красива  вона!                                    8/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910576
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 11.04.2021


Маг Грінчук

Цінність світу

По-дівочому  мовчить  вода,  чомусь  безмовний  пісок.
Позитивні  зміни  людині  дають  купання  морські.
Тож  вони  підвищують  життєвий  тонус  не  для  ока.
Невсипучий,  білосніжний  рух  води,  не  завжди  стрімкий.

Значно  покращує  вода  морська  організм  людини...
Наче  сприятлливо  впливає  на  функції  дихання,
На  сердечно-судинну  та  нервову  "картину".
Добре  тренуються  захисні  механізми  в  тиху  рань...

Так  зростає  імунологічна  активність  істоти.
Ще  невгасні  цілющі  якості  морського  повітря,
Обумовлені  його  чистотою,  кількостю  йоду,
Рівнем  насичення  озоном  і  киснем.  Цінність  світу...

Та  морській  воді  властиві  не  лиш  корисні  якості.
В  ній  размножуються  хвороботворні  мікроорганізми.
"Никне  живність  у  Чорному  морі"  -  глаголить  нам  рибак.
Щось  дрімає  в  неуцтві  вся  влада  у  рідній  стороні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910733
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021


НАДЕЖДА М.

Твоя забудеться погордість

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_V-gDROJ1W4
[/youtube]
Надворі  сонячна  погода,
Ненастрій  із  лиця  зітре,
Твоя  забудеться  погордість,
Це  вже  було,  це  так  старе.

Душа  від  слів  таких  черствіє,
Лиш  це  почує  -   защемить.
Вона    все  ж  сильна  -  зрозуміє,
Слова  не  зможуть  надломить.

І  відійдуть  в  далеку  вічність,
Змогти  лиш  все  переступить.
Прийняти  їх,  як  недоречність,
Усе  обдумать  і    -  простить.

Бо  Бог  прощає  нам  усім,
За  ЙОГО  законами  живем.
А  не  прощати  -  мати  гріх,
Слова  пробачення  знайдем.

І  злість  тут  зовсім  недоречна,
Вона  руйнує  все  життя.
Слова  бувають  необачні,
Не  знають,  що  "плетуть"  вуста...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910714
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021


Ніна Незламна

Підкрадався вечір

Присіло  сонце,  наче  на  ослінчик
Останні  промені  лягли  до  землі
Радо  впіймала,  я  один  промінчик
І  на  душі,    стало  так  тепло  мені

 Златавий  відблиск  приліг  до  берізки
І  вона  теж  жада  ніжних  цілунків
Ледь  колихала  вичесані  кіски
Адже  чекала  весняних  дарунків

Мене  вітрець,  обіймає  за  плечі
І  прохолода  освіжа  обличчя
Як  не  помітиш,  підкрадався    вечір
Хай  би  Бог  дав,  усім  благополуччя

 І  так  раптово,  ніби  мене  почув
Заспівав  шпак,  витьохкує  на  вишні
Чарівний  спів,  він  так  далеко  линув
Усі  сумління,  розвіялись  страшні  

Яка  всім  радість,  бачити  земну  красу
Золотий  обрій,  як  вінок  при  землі
І  я  втішаюсь,  з  собою  понесу
По  цій  дорозі,    іще  йтиму  нині

 Надії,  мрії,  як  скарби    у  житті
 Я  приховаю    у  теплих  долонях
Ще  пізнаватиму  щасливі  миті
Хоч  сивина,  уже  давно  на  скронях

Зберу  ромашок  і  волошок  в  житі
Поклонюсь  Богу,    за  життя  на  світі

                                                                                   10.04.2021р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910706
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021


Ніна Незламна

Підкрадався вечір

Присіло  сонце,  наче  на  ослінчик
Останні  промені  лягли  до  землі
Радо  впіймала,  я  один  промінчик
І  на  душі,    стало  так  тепло  мені

 Златавий  відблиск  приліг  до  берізки
І  вона  теж  жада  ніжних  цілунків
Ледь  колихала  вичесані  кіски
Адже  чекала  весняних  дарунків

Мене  вітрець,  обіймає  за  плечі
І  прохолода  освіжа  обличчя
Як  не  помітиш,  підкрадався    вечір
Хай  би  Бог  дав,  усім  благополуччя

 І  так  раптово,  ніби  мене  почув
Заспівав  шпак,  витьохкує  на  вишні
Чарівний  спів,  він  так  далеко  линув
Усі  сумління,  розвіялись  страшні  

Яка  всім  радість,  бачити  земну  красу
Золотий  обрій,  як  вінок  при  землі
І  я  втішаюсь,  з  собою  понесу
По  цій  дорозі,    іще  йтиму  нині

 Надії,  мрії,  як  скарби    у  житті
 Я  приховаю    у  теплих  долонях
Ще  пізнаватиму  щасливі  миті
Хоч  сивина,  уже  давно  на  скронях

Зберу  ромашок  і  волошок  в  житі
Поклонюсь  Богу,    за  життя  на  світі

                                                                                   10.04.2021р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910706
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021


Родвін

Бері́зонька моя, подру́жка  мила

-  Бері́зонька  моя,  подру́жка   мила,   
   Скажи́  мені,  чому́  ти  зажури́лась  ?
   Чи  сонце  я́сне  те́бе  не  плека́є  ?
   Чи  вітер  буйний  коси  розплітає  ?

   Чи,  може,  лютий  дикий  буреві́й
   Студе́ним  по́дихом,  в  гаю,  повіяв  ?
   Чому́  ти  в  смутку  го́лову   схили́ла,
   І віти  в  воду,  су́мно,  опустила  ?

Берізка  тихо  плаче  і  стена́є,
І  ли́ше  ше́лест  листя   долинає  :  

-  І  сонечко  голу́бить,  пригріває,
   І  вітер,  ніжний,  пестить,  обвіває,
   А  злий,  шалений,  лютий  буреві́й,
   В  суворий  край,  давним-давно,  пові́яв  ...

   Та   не  діжда́лась  я,  свої́х  дзвінки́х,
   Пташо́к  співу́чих  -  ви́вільг  золотих*...
   Ясно́ї  те́плої  години,  восени́,
   В  блакитне  небо  зли́нули  вони,

   Над  гаєм,  довго  й  сумно,  покружля́ли,
   З   гнізде́чком  милим, щемно  попроща́лись,
   А  по́тім  -  в  добру  зграю,  міцно  зби́лись,
   І  в  ви́рій,  в  край  далекий, полетіли  ...

   В  таку  тяжку́ю  пу́ть  -  шукати  лі́та  !
   В  безкра́йню  даль,  на  сам  краєчок  світу!


   Та,  дні  зимові,   вже  давно  минули,   
   Спішать  додому,  з  вирію,   птахи  ...
   Шпаки,  в  шпаківні,  рано  повернулись  !
   Лелеки,  важно,  всілись  на дахи  !
   
   Нема,  в  моїм  гнізде́чку,  тільки  їх  ...
   Моїх  співочих  пта́шок,  дороги́х  !
   
   Куди  ж,  дробиночки,  могли   подітись  ?

   Згубившись  десь,  блука́ють  в  бі́лім  світі  ?
   А  може,  хижий  яструб,  їх  дістав  ?!
   Чи  ра́птом,  шви́дкий  со́кіл наздогнав  ?!    
   А  може,  зна́гла,  втра́пили  у  сі́ті  ?

   Й  на  стіл,  давно,  попали,  в  ресторани,
   Й  замо́рські,  підлі,  до́вбані,  гурма́ни,
   Під  шардоне́,   їх  за́раз,  дегусту́ють  ?  !
   А  може,  в  пишній  клітці,  десь   ночують  ?

   Чи  то́  -  скорі́ш,  додому,  прилетіли
  Й  води́ці  мертвої,  в  своїх  полях  попи́ли  ?!
   Бо  наші,  вкра́їнські,  тупі,  дебіли,
   Цари́ну,  ядом,  геть  усю  обли́ли  !

   Он,  скільки,  сі́рих  журавлі́в  згуби́ли  !

Весна,  нара́з,  буя́є  пишним  квітом,
Гніздо,  поро́жнє,  сти́не  в  білих  ві́тах.
Журбо́ю,  ту́гою  і  горем   оповита,
Берізка  плаче,  кви́лить,  як  по  дітях...


*  вивільга  золота  -  "https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%
D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_
%D0%B7%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B0"
   (  рус.  иволга  золотая  )

Фото  -  "  https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/t
humb/9/92/Oriolus_auratus_ahisgett1.jpg/800px-
Oriolus_auratus_ahisgett1.jpg"


09.04.2021  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910610
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 10.04.2021


Катерина Собова

Урок моралi

-Урок    буде    пізнавальний,-
Каже    вчитель.    –  Всі    ви    модні.
Ми    про    цінності    моральні
Поговоримо    сьогодні:

Про    характер,    волю,    вчинок,
Участь    в    спорті,    у    змаганнях…
Вибрати    театр,    чи    шинок?
Працю,    чи    ледарювання?

Знаменитий    в    когось    предок,
Ще    герої    є    книжкові,
В    кожного    своє    є    кредо,
Всякі    дії    пошукові:

Безкорисливо    дружити,
Людям    всім    допомагати,
Від    душі    добро    робити  –
І    від    цього    щастя    мати.

-Ми    із    татом,-    каже    Коля,-
Розв’язали    цю    задачу:
Краще    дати    всім    навколо,
Ніж    отримувати    здачу.

-Оце    вірно!  –  зрадів    вчитель,-
Це    поступок    благородний.
А    хто    тато    твій,    Миколко?
Тут    не    скажеш    -    старомодний.

-Він    боксер,    усім    тут    ясно,
Цю    мораль    чудово    знає:
Роздає    він    всім    прекрасно
І    від    цього    радість    має!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910607
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 10.04.2021


Естет зі стажем

Як діамант чудовий в сто карат

О  римо  –  рима,  голубінь  незрима
Щоденно  ти  в  поетів  на  устах.
Як  чудодійний  дар  для  серця  мила,
Як  діамант  коштовний  в  сто  карат.

Ти  клаузулу  сонцем  напуваєш,
Даєш  шляхетності  і  красоти.
І  мрією  у  небі  враз  зринаєш,
Наснажуєш  усіх  із  висоти.

Вживаються  в  тобі  дві  іпостасі:
Панянка  неймовірної  краси.
І  лицар  –  леґінь  у  бою    безстрашний
Поєднані  в  гармонії    душі.

Буваєш  часом  тиха  –  дактилічна,
Як  шепіт  трав,  як  неба  широчінь
А  інколи  і  гіпердактилічна,
Як  океан,  голубиш  далечінь.

І  в  строфіці  ти  справжня  чарівниця  -
Завбачиш  все,  даси  усьому  лад.
Ти  водночас  в  руках  моїх  синиця
І  журавель  у  небі  й  ясний  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910403
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Козацьке щастя

Козацьке  щастя  -  Запорізька  Січ,
Славутича  безмежні  бистрі  води.
І  гетьмана,  вождя  до  бою  клич
Для  захисту  і  волі,  і  народу.

Козацьке  щастя  -  зброя  у  руках:
Пістолі,  шаблі  гострі  і  рушниці.
Гармати  так  потрібні  на  шляхах,
Ножі,  кинджали,  довгі  гаківниці.

Козацьке  щастя  -  чайки  і  байдак,
Меткі  гранати,  арбалети,  списи...
Щоб  не  ступив  на  землю  злий  чужак,
Сідлали  дужих  коней,  мчали  риссю.

Лиш  в  перемозі  -  щастя  козаків,
У    відступі  й  поразці  яничарів.
І  скільки  б  не  минуло  ще  віків,
Козацький  дух  не  знищити  хозарам.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910533
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021


Valentyna_S

Півні  марно  кричать:
Зорі  в  темряві  сплять.
Місяць  чухає  гостру  борідку.
З-поміж  хижих  примар
Оком  світить  ліхтар,
Чимось  схожий  на  квітку  нагідку.
Хоч  терпи,  хоч  ячи—
Все  навколо  мовчить.
Тисне  з  двору    арсенове  небо.
Хто  ж  мій  сон  налякав?
Може,  сам  заблукав,
А  чи  йти  не  бачить  потреби?
Вже  не  ніч,  ще  не  день  —
Час  прозрінь  й  одкровень…
Бачу:  морок  ворушиться  тихо.
Свій  покинувши  схрон,
Серед  сплячих  ворон
Хвацький    танець    гарцює  безвихідь.
Втретє  півні  кричать,
З  ночі  знято  печать.
Білий  голуб  клює  сни  зі  шпанок.
Де  гірчавий  полин,  
Обрій  маками  сплив.
Врешті-решт…  мандариновий    ранок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910465
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021


Білоозерянська Чайка

Серце Океану

[i]Танок  останній,  ніби  дотик  серця,
Очей  багатослівний  діалог,
На  глибу  лайнер  в  темряві  несеться  –
Останній  захід  сонця  багатьох.[/i]

Портрет  красуні  з  «Серцем  Океану»*,
Вантажний  відсік…  пристрасний  роман.
Удар…  Вода  заповнює  «Титанік»,
Закоханим  лишилася  корма.

[i]Та  врешті  все  занурюється  в  воду,
Тримає  їх  дрібний  обшивки  край.
Стихає  плач  і  стогін  серед  льоду  –
Безжальна  смерть  збирає  урожай…[/i]

Удвох  коханим  не  плисти  на  шматі,
Джек  в  купелі  лишився  крижаній.
У  тиші  Роуз  почала  співати,
Благала:  засинати  ти  не  смій!

[i]Він  говорив:  ти  мусиш  далі  жити!
-  Не  здамся,  так!  Я  обіцяю,  Джек!
…Став  океан  для  нього  вічним  скитом,
Кохана  ж  спогад  серця  береже.[/i]

На  місці  катастрофи,  вже  сторічна,
У  воду  Роуз  кине  діамант.
З’єднає  океан  серця  навічно,
Бо  саме  тут  помре  й  вона  сама.

[i]Враз  оживе  крізь  час  на  дні  «Титанік».
Їй  Джек  на  шию  вдягне  медальйон.
Навіки  разом  на  кормі  кохані,
Серця  яких  так  б’ються  в  унісон…[/i]
_______Серце  Океана_________
Последний  танец  на  закате  солнца,
Над  головой  –  тревожный  сгусток  туч.
На  глыбу  лайнер  в  темени  несётся,
Для  многих  солнца  был  последний  луч.

И  пишет  Джек  портрет  необычайный…
В  отсеке  с  грузом  вспышкою  –  роман.
Удар.  Водой  заполненный  «Титаник»  
Идёт  ко  дну,  осталась  лишь  корма.

Корабль  сверхпрочный  очень  быстро  тонет,
Влюблённых  держит  из  обшивки  край.
Стихают  среди  льда  плачи  и  стоны  –
У  смерти  нынче  славный  «урожай».

Вдвоём  не  поместиться  на  обломке,
Джек  понял,  что  двоим  не  уцелеть.
 Просила  Роуз  спутника  негромко:
Не  засыпай…  прошу…  во  сне  –  нам  смерть.

А  он  твердил:  пообещай  мне  выжить!
Не  сдамся,  да!  Держись,  прошу  я,  Джек!
Уснул-таки…  ушёл  совсем  неслышно…
Но  не  забыть  любимого  вовек.

Летят  года…  старушка  вспомнит  вечер…
И  океану  бросит  медальон.
Ведь  сердце  Роуз  он  забрал  навечно,
Уходит  к  Джеку  и  она  сквозь  сон.

…На  дне  играет  весь  в  огнях  «Титаник»,
И  шепчет  Джек,  как  искренне  влюблён.
А  бриллиант,  по  одному  с  преданий,
То  их  сердца,  что  бьются  в  унисон…


*«Серце  Океану»  –  назва  діаманту,  який  з'явився  у  фільмі  «Титанік»  (1997р.)  Ілюстрація  з  фільму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910432
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021


Білоозерянська Чайка

Весна вдвоём – она всегда весна…

[i]Весна  вдвоём  –  она  всегда  весна,
Тепло  в  цветке  обычного  жасмина.
Цена  букета  сердцу  не  важна,
Твоя  любовь  разгладила  морщины.
           
           Как  в  юности  в  тебя  я  влюблена,
           И  радости,  и  горе  вместе  делим.
           Весна  вдвоём  –  она  всегда  весна,
           От  солнышка  до  озорной  капели…

Берёзок  паре  возраст  нипочём:
Распустит  косы  милая  блондинка,
Она  всегда  юна,  когда  вдвоём,
Ведь  рядом  есть  вторая  половинка.
                 
               Нам  не  нужны  богатства,  жемчуга  –
               Уютный  плед,  накинутый  на  плечи,
               Расскажет,  что  тебе  я  дорога,
               Любовью  освятив  весенний  вечер.

Согреет  теплотою  твой  жасмин,
Печаль,  хандру  навек  от  нас  откинув.
…  Несёт  на  крыльях  журавлиный  клин
Весну  двоим…  Ей  не  страшны  седины…[/i]

/Вдохновила  картинка  с  "Одноклассников"./

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910398
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021


Lana P.

ПЕРШІ КВІТИ

Шовковий  легіт  зачепив  крилатих,
Віддав  їм  ноти  для  нових  пісень,
Щоб  лунко  завеснів  новітній  день,
Прийшло  на  землю  мелодійне  свято.

Із  коконів  листочки,  ненароком,
Вискакують  липучками  на  світ,
Вуста  магнолій  розпустили  цвіт  —
Впиваються,  пахкі,  ранковим  соком.

Очей  небесних  сонячні  софіти
Вихлюпують  розніжене  тепло
На  вкрите  росами  землі  чоло,
Співає  серце  —  тішать  перші  квіти.                  8/04/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910454
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021


Lana P.

ПЕРШІ КВІТИ

Шовковий  легіт  зачепив  крилатих,
Віддав  їм  ноти  для  нових  пісень,
Щоб  лунко  завеснів  новітній  день,
Прийшло  на  землю  мелодійне  свято.

Із  коконів  листочки,  ненароком,
Вискакують  липучками  на  світ,
Вуста  магнолій  розпустили  цвіт  —
Впиваються,  пахкі,  ранковим  соком.

Очей  небесних  сонячні  софіти
Вихлюпують  розніжене  тепло
На  вкрите  росами  землі  чоло,
Співає  серце  —  тішать  перші  квіти.                  8/04/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910454
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021


Lana P.

ФЕЇ (Дитяче)

Не  метелики,  а  феї
Розгойдались  на  ялині,
Легковажні  в  них  ідеї
І  забави  швидкоплинні.

Грають  в  хованки,  веселі,
Заціловані  вітрами.  
Їм  дерева  —  каруселі,
Розкидаються  шишками.

В  сонцесяйних  переливах
Не  побачиш  їхню  вроду,
Принесли  весну  на  крилах
І  пробуджують  природу!                        7/04/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910381
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021


Валентина Ярошенко

Кохання вічне

Тече  річка  повноводна,
Тихо  хлюпає  водою.
Чути  з  неї  прохолоду,
Заворожує  собою.

Море  в  неї  закохалось,
У  її  чудову  вроду.
Вона  іншого  чекала,
Не  давало  їй  проходу.

Серце  стукало  від  болю,
У  полон  горнула  нічка.
Не  було  ріці  спокою,
Та  її  кохання  вічне.

Каже  нелюбу:  Не  сердься,
Краще  вже  я  обірвуся.
До  коханого  озерця,
Протечу  по  іншім  руслі.

Балкою,  полями  бігла,
Та  з  коханим  все  ж  зустрілась.
Озеро  покрите  снігом,
Почуттями  обігріла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910327
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021


Веселенька Дачниця

Рецепти лікування

У  долині  горох  в’ється,
На  горбах  буяє  жито:
-  Скажи,  куме  рідненький.
За  що  ж  тебе  побито?
   -  Не  питайте,  кумцю  люба,
         За    ініціативу  -
         Я  сусідці  допоміг
         Нарвати  кропиви.
Теща  поруч  десь  була…
І  що  її  вкусило?...
Граблями  добре  провела
Нам  по  ногах  і  спині.
     -  Що,  каже,  волоцюго
         Собі  ти  дозволяєш?                                            
         Он  “корона”  людей  косить,
         Мовби  й  не  замічаєш…
-  Тещо,  моя  рідненька,
До  чого  твої    речі?
Насунь  маску  на  лице
Й  сиди  собі  на  печі,
         Бо  "корона"  -  десь  читав  я,  
         Боїться  дуже  печі,
         Лікування  ж  козакам  –
         Це  кропива  і  гречка.
                                                             В.Ф.-  05.04.  2021




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910309
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021


Надія Башинська

КРАПЛИНА

Світ  тонкий  і  ніжний,  з  маленьких  краплинок,
що  взялись  за  руки…  То  ж  міцно  тримай!
Даруй  свою  ласку  усім,  хто  є  поруч,  
і  ні  на  хвилиночку  не  відпускай.

У  світі  краплина  -  твоя  є  родина.
Краплина-домівка,  краплиночка-гай.
У  світі  краплина  –  життєва  стежина.
Ти  поміж  тих  крапель  себе  відшукай.

У  кожній  краплині  світ  дзвінко  сміється,
для  кожної  сходить  яскрава  зоря.
Тут  м’ятою  пахнуть  всі  ранки  барвисті,
і  радує  цвітом  медовим  весна.    

Хай  радістю  сяють  маленькі  краплинки,
хай  сонячно  квітне  їх  доля  ясна.
У  Всесвіті  всі  ми  краплини-іскринки,
й  маленька  краплиночка  -  наша    Земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910232
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 07.04.2021


Valentyna_S

…немовби тінь від вітру

Невже  втрачаєш  хист  до  ворожби,  зозуле,
чи  співчуваєш?  Щось  та  й  напророч…
Мов  дика  ружа  запилюжена—минуле.
Бува,  до  нього  доторкнуся  хоч-не-хоч.

І  навесні  кульбаба  розцяцькує  пагорб
не  сотнями,  а  тисячами  жовтих  сонць,
у  вишині  шукатиме  лелека  пари,
охриплий  джміль  потягне  грітись  до  осонь.

А  потім  радість  колихатимуть  жоржини
довкола  біло-голубих  хатинок-скринь.
Між  споришів,  ожин  зав’юняться  стежини,
у  далеч  побіжать  стрічати  синю  синь.

Вздовж  вулиці  постануть  явори  у  рюшах.
Садки  оглянуть  і  куценькі  городи.
Нам,  дітям,  з-за  межі  стара  сусідська  груша
під  призьбу  нищечком  підкидує  плоди…

Це  так  давно  було,  що  й  роки  посивіли.
У  дверях  перержавів  не  один  замок.
Ні,  ті  оселі  не  котеджі  і  не  вілли—
Та  лиходіїв  вже  не  стримає  кілок…

Мов  дика  ружа    запилюжена—минуле.
Життя,  немовби  тінь  від  вітру,  промайнуло.

У  60-70рр.  у  селі  хату  господарі  знадвору  не  замикали,  
а  просто  спирали  на  одвірок  кілок  як  знак  того,  що  вдома  нікого  немає

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910264
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021


Амадей

Лебедина вірність не дає

Лебідь  каже:"Знаєш,  друже,
Хочу  я  лебідку  дуже,
Добре  нам  було  б  у  парі  жить,
Ми  б  жили  з  другою  в  парі,
В  щасті  линули  б  за  хмари,
І  пили  б  оту  щасливу  мить.

Подивлюся  я  навколо,
Їх  багато  є,  відколи,
Одиноке  серденько  моє,
Та  з  другою  линуть  в  хмари,
І  щасливим  бути  в  парі,
Лебедина  вірність  не  дає".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910294
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021


Lana P.

СВІТЛІ НОЧІ

Ти  пам’ятаєш  світлі  ночі?
Удвох  згоряли  ми  дотла,
Думки  палаючі,  урочі
Таємністю  вкривала  мла.

Уранці  воскресали  знову,
Немов  нічого  й  не  було,
У  самоті  вели  розмову,
Кохання  в  душах  розцвіло.

Окрилені  злітали  в  небо,
Шляхи  долали  чималі.
Любов  дається  по  потребі
На  грішній  та  святій  землі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910250
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 07.04.2021


Валентина Ярошенко

Життя, як рідна мати

Буває  тяжкість  на  душі,
Коли  хтось  хворий  з  рідних.
Побути  десь  на  самоті,
З  морем  печалів  різних.

Не  показати  їм  сльозу,
Усмішку  дарувати.
Нам  перейти  разом  межу,
І  Бога  в  тім  благати.

Коли  підтримують  тебе,
Тобі  здоров'я  зичать.
Хвороба  швидко  відійде,
Настануть  добрі  миті.

Адже  життя  один  раз  є,
Ціну  йому  нам  знати.
З  ним  щастя  в  кожного  своє,
Життя,  як  рідна  мати.

Воно  вперед  усіх  веде,
І  є  надія  в  завтра.
Само  себе  не  підведе,
Оберігати  варто.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910149
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 06.04.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Квітнева втіха

Квітнева  втіха  -  променів  палкий  каскад,
Що  гріє,  вигріває  вогку  землю.
І  непомітно  молодіє  тихий  сад,
З  бруньок  ледь  виглядає  цнота-зелень.

Квітнева  втіха  -  сірий  блиск  очей  верби
У  лоскотах  розніженого  вітру,
А  в  первоцвітах  жовтих  бавляться  горби
І  лісові  поляни  дружно  квітнуть.

Небес  корсетка  вже  розв*язує  шнурки.
Раптово  дощ  на  втіху  барабанить.
І  комашні  потік  втікає  у  шпарки.
Зливаються  краплини  у  канкані.

Втішається  завзятий  теплий  водолій,
І  оживляє  пустки  малахітом.
Весною  хочеться  й  тобі  душевних  слів,
Щоб  серце  квітло  веселковим  цвітом.


(Водолій  -  давня  назва  квітня)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910227
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Квітнева втіха

Квітнева  втіха  -  променів  палкий  каскад,
Що  гріє,  вигріває  вогку  землю.
І  непомітно  молодіє  тихий  сад,
З  бруньок  ледь  виглядає  цнота-зелень.

Квітнева  втіха  -  сірий  блиск  очей  верби
У  лоскотах  розніженого  вітру,
А  в  первоцвітах  жовтих  бавляться  горби
І  лісові  поляни  дружно  квітнуть.

Небес  корсетка  вже  розв*язує  шнурки.
Раптово  дощ  на  втіху  барабанить.
І  комашні  потік  втікає  у  шпарки.
Зливаються  краплини  у  канкані.

Втішається  завзятий  теплий  водолій,
І  оживляє  пустки  малахітом.
Весною  хочеться  й  тобі  душевних  слів,
Щоб  серце  квітло  веселковим  цвітом.


(Водолій  -  давня  назва  квітня)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910227
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021


Маг Грінчук

Синьогубий сказ

Владолюбство  -  це,  наче,  синьогубий  сказ.
Б*ються  люди  ті,  як  пірати  за  баркас.
Українці!  Де  наш  державний  сильний  глас,
Хоч  у  нас  натура  бунтарська,  з  барикад...

Нам  потрібний  лиш  мирний  і  щасливий  час.
Тож  покажем  їм  наш  прямий  дороговказ.
Хто  вогонь  роздув?  ...Впізнали  -  хто  грабує  нас!
Свідчить  все:  девіз,  кермо  і  всі  ціни  враз!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910198
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021


Lana P.

СУНЕЛІ

Де  море  вколисує  скелі,
В  ландшафтах  хлюпоче  вода,
Русалка  на  ймення  Сунелі
Жила  у  Кита,  молода.

Рухлива,  весела,  красива  —
Сміялась  у  царстві  рибин,
Волосся  хвилясте,  як  злива,
А  очі  —  то  спалах  вуглин.

Їй  зорі  були  за  прикраси,
А  місяць  —  нічний  оберіг.
Усі  парубки  були  ласі
Пірнути  до  схованих  ніг.

На  камені,  в  сонячні  миті,
Проміннячком  гралась,  в  приплив
Рибалці  потрапила  в  сіті…
Він  душу  її  зворушив.

Злились  почуттів  акварелі,
Щезало  закляття  Кита,
З’явилися  ноги  в  Сунелі,
Не  стало  вже  більше  хвоста.

Правдива  любов  —  феєрична,
Як  вічний  вогонь,  не  згаса…
Вона  —  неповторна,  магічна,
Бо  творить  в  житті  чудеса!                    5/04/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910172
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021


Lana P.

ШЕПОЧЕ ДОЩ ВЕСНЯНИЙ…

Шепоче  дощ  весняні  мантри  —
Виловлюєм  чарівний  звук.
Сніги  пустилися  у  мандри,
Вчувається  ритмічний  стук.

Струмки  дзюркочуть  в  піруетах,
Загрались  в  шахмати  поля  —
У  чорно-білих  переплетах
Латками  дивиться  рілля.

В  природі  все  таке  мінливе,
Приходить  вчасно,  звіддаля…
Вмиває  личенько  сонливе
У  медитації  земля.                                              1/04/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910171
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021


Маг Грінчук

Не перший урок

Звістку  про  людину  нам  приносять  люди.
Квітів  аромат  приносить  легкий  вітер.
..."Тонус  життя  зростає,-  каже  чоловік,  -
Лиш  в  красі,  в  духмяності-  сила  цілюща".

Він  пригадує  в  пишнім  цвітінні  жінок,
Бо  парфуми  мають  ефект  брати  в  полон...
Дівчина  кожна  в  коханні,  наче  вогонь.
Дії  ефірних  олій  не  перший  урок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910137
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 06.04.2021


Катерина Собова

Суперницi

У    кафе    в    обідню    пору
Дві    суперниці    зустрілись,
Із    презирством    і    єхидством
Одна    одну    обдивились.

-Софочко,-    вколола    Міла,-
Не    впізнала    твого    тіла,
Ти    так    різко    споганіла,
Бо    страшенно    розтовстіла.

-Що    ти,    Міло,    я    вже    в    нормі,
Скинула    потрібну    масу,
Повернутись    в    гарну    форму
Зовсім    мало    треба    часу.

За    два    місяці    до    цього
Зайві    кілограми    мала,
На    корову    була    схожа,
Як    ти    зараз    -    виглядала.

Як    тебе    я    розумію,
А    підтримати    не    можу,
Важко    на    душі,    коли    ти
На    свиню    поросну    схожа.

Десь    півроку,    мабуть,    треба
Доганяти    кожну    фуру,
Тоді    тіло,    що    у    тебе,
Буде    схоже    на    фігуру.

Широко    відкривши    очі,
Слухала    це    все    Людмила
(Ще    ця    відьма    щось    наврочить),
І    так    мило    процідила:

-Зараз    наш    коханий    Вася,
Відчайдушний    парубійко,
Вже    до    мене    перебрався.
Цьомаю.    Бувай,    Софійко!

Враз    прощання    обірвалось:
Біля    них    проходить    Вася,
З    ним    блондинка    довгонога  –
А    ця    видра    де    взялася?

Спільний    кавалер    всміхнувся:
-Познайомтеся:    Світлана.
Тільки-що    ми    розписались
І    йдемо    до    ресторану!

Вже    не    стали    Міла    й    Софа
Одна    одну    проклинати,
Подались    в    кафе,    як    сестри
Своє    горе    заливати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910130
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 06.04.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Всміхнись мені і пригорни до себе

Лети  до  мене  пташкою,  чи  вітром,
Лети  хмаринкою,  весняним  цвітом.
Лети  коханням  сонячного  світла,
В  саду  черешня  вже  для  нас  розквітла.

Співай  мені  ти  солов'їним  співом,
Нехай  дзвенять  пісні  ті  переливом.
Торкаються  до  серденька  коханням,
І  роздають  найкращі  побажання.

Всміхнись  мені  і  пригорни  до  себе,
Нехай  радіє  щастю  нашім  небо.
Нехай  уста  цілунками  зіллються
І  в  унісон  сердечка  наші  б'ються.

Коли  розкине  небо  ясні  зорі,
Підніме  хвилю  неспокійне  море.
Ти  навіть  в  снах  до  мене  усміхнешся
Й  зі  мною  ніжно,  ніжно  обіймешся...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910036
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 06.04.2021


Амадей

Коли я чую солов"їний спів

Коли  я  чую  солов"їний  спів,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Моя  душа  від  радості  співає,
Коли  я  чую  солов"їний  спів.

Коли  я  чую  солов"їний  спів,
Той  спів  мене  у  юність  повертає,
І  знову  я,  як  в  юності  кохаю,
Коли  я  чую  солов"їний  спів.

Коли  я  чую  солов"їний  спів,
Я  знову  повертаюсь  в  свої  весни,
І  гріють  серце  почуття  воскреслі,
Коли  я  чую  солов"їний  спів.

Коли  я  чую  солов"їний  спів,
Тоді  для  мене,  вже  не  треба  й  раю,
Від  щастя  в  грудях  серце  завмирає,
Коли  я  чую  солов"їний  спів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910021
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 05.04.2021


Амадей

Коли я чую солов"їний спів

Коли  я  чую  солов"їний  спів,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Моя  душа  від  радості  співає,
Коли  я  чую  солов"їний  спів.

Коли  я  чую  солов"їний  спів,
Той  спів  мене  у  юність  повертає,
І  знову  я,  як  в  юності  кохаю,
Коли  я  чую  солов"їний  спів.

Коли  я  чую  солов"їний  спів,
Я  знову  повертаюсь  в  свої  весни,
І  гріють  серце  почуття  воскреслі,
Коли  я  чую  солов"їний  спів.

Коли  я  чую  солов"їний  спів,
Тоді  для  мене,  вже  не  треба  й  раю,
Від  щастя  в  грудях  серце  завмирає,
Коли  я  чую  солов"їний  спів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910021
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 05.04.2021


Lana P.

ОСТРІВ ФЛАМІНГО

Ласки  вітру,  моря  шепіт
Заколисують  мене,
Твій  чуттєво-ніжний  трепет
Повертає  у  земне.

Десь  весна  пускає  соки,
А  на  острові  нема…
Літа  вічного  там  кроки,
Дощовий  сезон  —  зима.

На  одній  нозі  фламінго
Прикрашають  болота.
Грають  зорі  з  ніччю  Бінго,
Вранці  —  тиша  золота.

Засмагає  день  грайливо
На  хвилястих  берегах,
Сонця  усміх  творить  диво…
Шал  і  спрага  на  вустах.                          29/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909955
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 05.04.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Тихі кроки

Я  так  твої  любила  тихі  кроки,
Хоч  серце  юне  стукало  частіше.
А  у  саду  блищали  ніжні  роси,
І  неба  голубінь  була  чистіша.

Я  так  твої  любила  тихі  кроки
Під  парасолем  місяця  чи  сонця,
І  насолода  цитувала  строфи.
Я  прислухалась  в  тиші:  чи  не  сон  це?

Здалось  одного  разу:  ані  звуку,
Я  все  ж  твої  любила  тихі  кроки.
Троянд  квітучих  доторкались  руки,
Пелюстками  стелились  сиві  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909865
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 03.04.2021


Маг Грінчук

Небезпечна гра

Ненаситними  стали  наші  хижі  "  люди".
Неспокійно  в  країні,  мов  небезпечна  гра.
Братія  байдужа...  В  краю  стає  безлюдно.
Наче  пропав  вогонь  в  очах,  замість  втіхи  -  страх.

Знов  у  пастки  ми  і  парують  злодіяння.
Ось  притихли  селища,  міста.  Зав*ялі  дні.
Не  збираються  друзі,  немає  єднання.
Виринає  темна  сила,  важка,  мов  граніт.

По  усіх  кольорах  вже  розійшовся  свинець.
Там  блукають  тіні  і  світ  не  спить  серед  звань.
Хтось  покинув  народ,  бо  надів  срібний  вінець...
Твій  кінець  почався  без  віри,  фаху  і  знань!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909931
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 03.04.2021


Маг Грінчук

Він не зайвий…

Кличе  нас  наука  ціла,  вчить  ходити  босоніж
По  росі,  траві,  піску,  стерні,  гравію  і  хвої.
По  утоптаних  стежинах,  наче  при  сплячім  сонці
Шлях  призначено  пройти  у  духовному  двобої.

Чим  фактура  ґрунту  різноманітніша  під  нами,
Тим  корисніші  дії  для  нашого  організму.
У  собі  вчуваєм  Бога,  світ  квітне  під  ногами,
Де  красуються  сади,  ліси,  поле  зеленіє...

Безліч  рецепторів  міститься  у  подошвах  ступней,
Більш  чутливих  місць  фізіологічно  прив*язаних
З  внутрішними  органами  тіла  цих  божих  людей.
Добре  знає  і  навчений  чернець,  що  гріє  м*язи?

Бо  ходіння  босоніж  -  вдячний  ефективний  засіб
Профілактики  і  лікування  багатьох  хвороб.
І  надходить  час  найглибшій  думі,    ще  він  не  зайвий...
День  у  день  світ  в  земній  турботі,  щастя  лиш  в  дорозі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909856
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 03.04.2021


Lana P.

ВЕРБОВИМ КОТИКОМ…

Вербовим  котиком  розніжуєш  нутро,
Голубиш  душу  лагідно,  несміло,
Іскрою  проникаєш  в  спрагле  тіло,
Запрошуєш  під  парусинове  шатро  —

Моїх  уяв,  красою  вишитих  світлин,
Щоб  упиватися  п’янким  розмаєм,
Стікаєш  соками  за  небокраєм,
Шляхи  долаєш  між  барвінкових  стежин.

Бруньками  відкриваєш  цілий  світ  в  мені,
Як  сонцесяйна,  найщиріша  злива,
Моя  ж  ти,  люба  веснонько,  грайлива,
Плекаєш  радощі  небесні  та  земні.                                          1/04/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909854
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 03.04.2021


Катерина Собова

Де заначка?

Виражав    Микола    Ніні
Невдоволення    на    кухні,
Був    сердитий    зранку    нині,
Заглядав    в    миски    і    кухлі:

-Різні    є    в    людей    потреби,
І    стосунки    є    хороші,
Лиш    одне    на    думці    в    тебе:
Тільки    гроші,    гроші,    гроші!

Невже    жінці    не    цікаво
Скрізь    навколо    подивитись:
Чи    наліво,    чи    направо,
Щоб    на    щось    переключитись?

-Це    брехня,-    сказала    Нінка,-
Я    красива,    як    та    пава,
Все    шукаю,    як    та    бджілка,
Бо    допитлива    й    цікава.

Капітал    в    нас    світом    править.
Гроші    -    це    не    все,    що    треба:
Інше,    що    мене    цікавить  –
Де    лежать    вони    у    тебе?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909814
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 02.04.2021


Веселенька Дачниця

А вже весна

А  вже  весна,  дивись  -  весна!
Із  вітром  грає  сонце,
Але  сумне,  чомусь  сумне
Душі  моє  віконце…  

Он  і  пташина  заспівала  -
Радо  весну  стрічає,
Чом  же  людина  не  радіє,
Чому  не  оживає?  

Чи  запеклися  у  душі
Ті  сумніви  у  масках…
А  де  ж  поділася  любов,
Людське  тепло  і  ласка?

А  чи  нам,  люди,  не  пора
Проснутися  з  весною?
Зірвати  маски  із  душі  -
Готовитись  до  бою.

Повимітати  все  лихе  -
Зерном  засіять  поле,
Щоби  родючою  була
Вкраїнська  наша  доля!
                                                                                             В.Ф.  -  20.03.2021                                                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909150
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 02.04.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тільки ти

Руки  теплі  ти  на  плечі  поклади
І  мене  у  наші  весни  поведи.
Хай  тікає  із  під  ніг  моїх  земля,
У  думках  ти  завжди  мій,  а  я  твоя.

Я  дивлюсь  у  нічне  небо,  де  зірки,
А  життя  чомусь  розставило  крапки.
Не  дозволило  зустрітись,  розвело,
Ти  поїхав  залишаючи  село...

Лиш  коли  упав  на  землю  жовтий  лист,
Малювала  осінь  пензлем  образ  чийсь.
Впали  краплі,  наче  сльози,  дощові,
Розмиваючи  малюнки  больові.

Уже  снігом  запорошила  зима,
А  тебе  усе  нема,  чомусь  нема.
Вітер  стукає  до  мене  у  вікно,
Проливається  із  келиха  вино...

Білим  цвітом  уквітчалась  знов  весна,
Вона  також,  як  і  я  тепер  одна.
Ми  посидим  разом  з  нею  у  саду,
Проводжає  місяць  зірку  молоду...

Залишилися  думки  і  мрії  десь,  
Ти  ніколи  більш  до  мене  не  прийдеш.
І  не  ляжуть  теплі  руки  на  плече,
Твій  цілунок  більш  мене  не  обпече...

Лише  пам*ять  кожен  раз  туди  верта,
Де  лишились  молоді  наші  літа.
І  любов  лишилась  в  серці  назавжди,
Мій  коханий,  мій  єдиний  -  тільки  ти...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909531
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 02.04.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Відпочили (гумор)

Запросив  бабу  Федору,  дід  Митько  в  Карпати,
Поїдемо  люба  в  гори  на  лижах  спускатись.
Підігнав  він  "  Запорожця"  і  відкрив  дверцята,
Бабу  зразу  взяли  млості,  почала  кричати.

Що  то  Митьку  за  машина,  хочу  "  Мерседеса",
Посідали  в  неї  шини,  відпадуть  колеса.
Хочу  розкіш,  салон  в  шкірі,  щоб  було  тепленько,
В  "  Запорожця"  кругом  дири,  він  уже  старенький.

Де  тобі  візьму  я  "  Мерса"  -  Федоронько  люба,
Ти  ж  кохана  не  принцеса,  випали  вже  зуби.
Підгинаються  і  ноги,  кийок  підпирає,
А  я  тебе  Федоронько  всеодно  кохаю...

Тож  давай  моя  кохана,  не  вередувати,
Збирай  швидко  свої  клунки,  зачиняймо  хату.
Не  забудь  костюм  спортивний,  двометрові  лижі,
А  ще  бутель  самогону,  щоб  розтерти  "кри́жі".

Всілись  швидко  до  машини  і  додали  газу,
Довів  Митько  свою  любку,  до  самого  сказу.
Пролетіли  перевали,  мов  в  небі  комета,
З  баби  усе  позлітало,  виправка  атлета.

Повертай  -  кричить  додому,  бо  вже  помираю,
Я  не  хочу  впасти  в  кому  у  чужому  краю.
Потерпи  моя  Федосю,  он  уже  і  гори,
Будемо  з  тобою  в  русі,  посміхнуться  зорі...

Ось  вже  й  база,  тут  трампліни  і  круті  доріжки,
Віддихають  Філіпіни,  затишнії  хижки.
Подивись  моя  Федосю,  яка  тут  природа,
Чом  не  вдіта  ти  і  досі,  час  марнити  шкода.

Говорив  Митько  так  ніжно  до  свеї  Федосі,
А  на  гірках  дуже  сніжно,  сніг  лежить  і  досі.
Взяли  вони  палки  в  руки  і  стали  на  лижі,
Полетіли  наче  круки  із  гори  до  низу.

Баба  враз  зробила  "сальто",  зачерпнула  снігу,
Краще  б  їхали  на  Мальту,  зайнялися  б  бігом.
Та  було  уже  запізно,  про  щось  говорити,
Федоронька  віртуозно  уміла  кружити...

Не  зумів  Митько  догнати,  любку  свою  милу,
Потім  міг  лише  стогнати,  бо  немав  вже  сили.
Як  додому  повертались,  вражень  було  повно,
Всю  дорогу  слухав  милу  свою  невгамовну...

І  з  тих  пір  Митько  нікуди,  більш  не  виїзджає,
На  Федоринії  груди  часто  прилягає.
Лиш  в  думках  не  забувають,  ту  свою  поїздку
Ті  горби  їх  так  лякають,  зразу  ломлять  кістки...

ВІТАЮ  ВСІХ  З  ДНЕМ  СМІХУ!!!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909731
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 02.04.2021


Lana P.

ЗАНУРИЛАСЬ…

Занурилась  у  глибину  душі
Шляхи  пізнати  невідомі,
Злітають  крила  невагомі,
Вкривають  дивним  плетивом  вірші.  

З  полону  хочу  вибратись  мерщій  —
Там  потопаю,  виринаю  —
Немає  ні  кінця,  ні  краю,
Відчула  в  ній  енергії  рушій!              26/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909664
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 02.04.2021


Lana P.

МАМА ЛАМА

В  мами  Лами  —  дві  піжами:
Біла,  бежева  у  плями,
Шарф  червоний  для  прикраси,
А  на  нім  висять  кутаси.

В  мами  Лами  —  довгі  ніжки,
Кольорові  босоніжки.
В  мами  Лами  —  шляпа  в  квіти.
Маму  Ламу  люблять  діти.                                        31/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909663
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 02.04.2021


НАДЕЖДА М.

Думки беруть в полон

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t_VQ6ZHygy8[/youtube]

Оте,    що    очі    недобачать,
То    серце    враз    усе    відчує.
Воно    не    зможе    вам    збрехать,
Нюанси    всі    ураз    врахує.

І    скаже    все,    як    воно    є,
Воно    не    може    помилитись,
Хоч    правда    болю    завдає,
Нащо    на    правду    тоді    злитись?

Та    не    вгасає    все    ж    надія,
І    ти    прискорюєш    свій    крок.
В    душі    ще    теплиться    та    мрія,
Іще    живий    тепла    ковток.

А,    може,    все    це    помилково,
Хіба    в    цім    писаний    закон?
Та    все    обдумуємо    знову,
І    ці    думки    беруть    в    полон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909661
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 02.04.2021


Lana P.

НІЧНЕ ШИТВО

Нитку  тонесеньку  —  місячне  диво,
Небо  всиляє*  у  вушко  імли,
Вишивка  голкою  йде  терпеливо,
Срібло  лягає  на  колір  золи.

Замерехтіли  зорі  квітчасті  —
Сяють  прикрасами  на  полотні,
Заворожили  сузір’я  сітчасті  —
Місяць  сміється,  співає  пісні.

Під  зорепадні  танки  хаотичні,
Зміни  проходять  у  нашім  єстві.  
Долі  у  нас,  мабуть,  також  дотичні,
Знаковий  код  на  нічному  шитві.                          30/03/21

*  Всиляти  —  протягувати  нитку  у  вушко  голки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909609
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 02.04.2021


Закохана в море

БРАК МОЗГА


Развод.    Причина:    [b]д[/b]РЕВНОСТЬ  супруга

***

Само[b]у[/b]родок    -    неудачная  пластическая  операция

***

Крышу  снесло    -    головокру[b]ш[/b]ение

***

Диагноз    -    [b]б[/b]РАК  мозга

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909592
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 02.04.2021


НАДЕЖДА М.

Чому ж тебе не зупинила

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M[/youtube]

Згадаю  все    -  і  посміхнуся,
А  як  було  це  все  ж  давно!
Та  я  все  рівно  озирнуся...
Ніким  -  судьбою  це  дано.

Нащо?-  питаю  я  у  неї,
Для  чого  їй  була  ця  гра?
Яка  жорстока  ця  ідея,
Та  ця  історія  стара...

Як  часто  в  пам"яті  спливає
Той  незабутній  один  день.
Чомусь  це  пам"ять  все  тримає,
Що  залишилася  лишень.

Давно  вже  поїзд  відійшов,
Не  буде  більше  вже  зупинки.
Вокзал  був  свідком  тих  розмов,
Які  тривали  лиш  хвилинки.

Та  серце  все  ж  чомусь  болить,
Чому  тебе  не  зупинила?
Ось  що  зробила  ота  мить:
За  нами  двері  зачинила...

Тепер  було  б  все  по-другому,
На  зло    жорстокій  оцій  долі.
Лишився  присмак  полиновий,
Що  відчуваю  мимоволі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909562
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 02.04.2021


Галя Костенко

Весна нарешті довгождана

Весна    нарешті  довгождана,
На  старті  зелень  вся  тремтить,
Сил  набирає  як  востаннє,
Щоб  ніби  вперше  розцвісти-
Дерева  білим  цвітом  вкрити,
Як  перед  шлюбом  невісто́к,
Ми  знову  будемо  радіти,
Що  ще  один  життя  виток...
Не  всі  діждались  ціі  ве́сни,  
Багато  хто  прийшов  у  світ,
Для  когось  крига  врешті  кресне,
А  хтось  складає  заповіт...
Хтось  пізнає  цей  світ  як  новий,
А  хтось  втомився  від  життя,
На  все  і  всіх  є  Божа  воля,
Світанок,  день  і  забуття...
У  кожного  свій  світ  у  світі,
Що  називається  життям,
Весні  радіємо,  як  діти,
Бо  у  душі  ми  всі  дитя...
Радієм  щиро  співу  пташки,  
Що  кличе  дзвінко  так  тепло,
Спасибі,  що  дозволив  бачить
Нам  Бог  життя  це  торжество.
Відкриєм  душу  для  добра  ми,
І  впустимо  туди  весну,
Поки  ми  з  нею,  вона  з  нами,
Дасть  Бог,  зустрінем  не  одну...
29.03.21
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909461
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 31.03.2021


Катерина Собова

Винна мама

У    жіночім    колективі
Ішли    збори    вже    годину:
Засудили    поведінку
Програміста    Валентина.

Мало    того,    що    п’яниця,
Іще    гірші    є    моменти:
Бігає    по    молодицях
І    не    платить    аліменти.

Валентин    заграв    словами:
-Розкажу    все    по    порядку:
Ось    стою    я    перед    вами,
Як    зацьковане    звірятко.

Від    народження    навчили
Міцно    втримувати    груди,
Тоді    пляшечку    встромили
Мені    в    ротик    рідні    люди.

Дуже    муляли    сідниці,
Став    на    ноги    вже    спинатись  –
То    за    мамину    спідницю
Намагався    я    триматись.

Не    дивуйтесь,    молодички,
Що    та    пляшка    мені    мила:
Всі    оці    погані    звички
Саме    мама    прищепила.

Тож    закінчуйте    це    дійство,
Тут    немає    зла,    чи    свинства,
Блуд,    пияцтво    і    бабійство
Вироблялося    з    дитинства!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909504
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021


Valentyna_S

Дубе-нелиню

На  чисте  тло  весна    кладе    шовками  візерунки.
Із  нею  заграє  снігами    вихор-скоморох.
Ти  ж,  дубе-нелиню,  стоїш  в  торішніх  обладунках,
Немов  якийсь  шляхетний  лицар  або  ж  премудрий  волхв.

Бувалець  древній,  а  не  втратив  анітрохи  лоску.
Ще  як  блистить  морозами  натерта  взимку  мідь!
Нехай  в  холодну  землю  ви́крапне  м’яку́шем-воском,
Та  знов  заграє  в  м’язах  життєпрагна  дужа  міць.

Спитала  би,  з  яких  підземних  течій  п’єш  наснагу,
Та  знаю:  навіть  не  кивнеш  моїм  словам  услід.
А  може,  скажеш,  що  над  нами  маєш  перевагу,
Бо  тут,  в  діброві,  весь  твій  мускулястий  родовід.

Отут  твої  немолоді  сини  й  дорослі  внуки.
Зросли  праправнуки  чубаті  —всі  богатирі.
Старого  діда  слухають  премудрої  науки—  
Їм  байдуже,  який  людьми  керує  зараз  вік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909466
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021


Lana P.

СЛОНИК ТОГУ

Там,  де  сонце,  як  ліхтар,
Виглядає  вище  хмар  —
Гірко  плаче  слоник  Тогу,
Бо  малесенький  комар
Укусив  його  за  ногу.

«Не  товариш  ти  мені,
То  ж  пищи  собі  в  багні,»  —
Тогу  рюмсав  у  напрузі,  —
«По  своїй  величині
Вибирай  для  себе  друзів.»                            27/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909463
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021


Lana P.

СОНЯЧНИЙ ДИСК

Сонячний  диск  у  мандрівках  —  все  вище
Кожного  дня  в  березневій  блакиті.
Вітер  загрався,  так  весело  свище,
Птаства  підсилює  звуки  в  ці  миті.

Зажебоніли  у  танцях  струмочки,
Квапляться  радо  на  зустріч  із  квітнем.
Вибухнуть  зеленню  скоро  листочки,
Вкотре  природа  в  розмаї  розквітне.

Солодко,  любо  купатись  у  ванні  —
Теплих,  розніжених  променів  сонця!
В  небо  злітають  думки  караванні,
В  душах  спалахують  світлі  віконця.        29/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909462
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021


НАДЕЖДА М.

Безіменна зірка


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P2FJfBvIRrc[/youtube]

Вечірня   прохолодна  літня  тиша,
Уважно  я  вдивляюся  в  зірки.
Моя  робота  зараз  найскладніша:
Чекати,   доки  зникнуть  ці  хмарки.

Знайти  я  хочу  найновішу  зірку,
Я  їй  надам  твоє  земне  ім"я.
Зробити  це  не  просто,  дуже  гірко,
Це   для  душі   історія  сумна.

Так  кожен  вечір  я  дивлюсь  на  небо,
Та  як  не  помилитися  мені?
Мені  оту  лиш  відшукати  треба,
Що  світить  яскравіше   навіть  в  млі.

Та  це  вона,  мабуть,  вечірня  зірка,
Що  з  заздрістю  вдивляється  на  мене.
І  миготить  її  проміння  зрідка,
А,  може,  та,  що  зветься  безіменна?

Тоді  візьми  собі  його  ім"я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909458
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сьогодні я з весною розмовляла

Сьогодні  я  з  весною  розмовляла,
В  зеленім  лузі,  де  збігав  струмок.
Вона  мені  казки  розповідала,
Тим  додавала  радість  до  думок.

Високо  в  небі,  де  вітри  блукають,
Сховавсь  у  хмарах  дощик  -  баловник.
Нарешті  птахи  в  рідний  край  вертають,
Дарує  день  -  весняний  чарівник.

Відлунням  линуть  птахів  передзвіни,
Вони  радіють,  як  і  я  весні.
А  краплі  росянисті,  мов  рубіни,
Торкають  сонця  промені  ясні.

Підсніжників  схилилися  голівки
І  пролісків  блакитний  первоцвіт.
Угору  лісу  потяглись  верхівки,
Неначе  також  хочуть  у  політ.

Весна  за  руку  повела  у  поле,
Ступай  за  мною  люба,  крок  -  у  -  крок.
Дивись,  яке  широке  й  неозоре,
Вдихни  повітря  свіжого  ковток.

Нехай  душа  зігріється  коханням,
Нехай  кохання  вогником  горить.
Весна  мені  шле  теплі  побажання,
А  я  ловлю  цю  незабутню  мить...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909318
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 29.03.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На столі букет півоній

На  столі  букет  півоній,
А  на  лаві  плед  рожевий.
Тут  лились  розмови  сонні,
Місяць  зирив  кришталевий.

З  ним  у  свідках  були  зорі,
Бож  і  їм  також  цікаво.
Слухати  чужі  розмови,
А  тоді  ховатись  в  травах.

Він  й  Вона,  а  ще  кохання,
Що  заснути  не  давало.
Зірка  згасла  вже  остання,
Сонце  вранішнє  вставало.

Ніч  так  швидко  пролетіла,
Новий  день  не  за  горами.
У  любові  дужі  крила,
Вона  завжди  в  серці  з  нами.

На  столі  букет  півоній,
Линуть  запахи  по  саду.
Він  тримав  її  долоні,
А  Вона  всміхалась  радо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909421
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021


НАДЕЖДА М.

І Я В ЦЕ ВІРЮ…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aqMMOcXHArE[/youtube]
Можливо,  ще   зустріну  я  тебе,
І  розповім,  як  я  тебе  чекала.
Я  вірю  в  те,  що  доля  нас  зведе,
Але  не  біля  цього  вже  вокзалу.

Тебе  шукатиму  очима  серед  всіх,
Можливо,  десь  почую  я  твій  голос.
А  ти  прийти  чомусь  так  і  не  зміг,
Щоб  припинити  у  душі  цей  хаос.

Іду  повільно  і  дивлюсь   уважно,
Неначе  він!   Та  ні  -  помилка  знов.
А  на  душі  так  боляче  й  тривожно.
Уже  не  вірю...  поїзд  відійшов.

А,  може,  мене  просто  не  знайшов...
А  я  була  так  близько,  навіть  рядом.
Я  вірю,  десь  зустрінемось  ми  знов,
Так  просто,  на  хвилинку  мимоходом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909340
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 29.03.2021


Родвін

Ві́три весня́ні

Ві́три  весня́ні,  палки́ми  наско́ками,
Струмочками  змили  пожу́хлі  сніги́.
Руча́ї  злили́ся  в  бурхли́ві  потоки,
А  річка  забула,  що  є  береги́...

Хли́нули  во́ди,  нестримно,  в  поля́  !
Лу́ки  скорились,  відда́лись,  розли́ву.
В  бу́рних  потоках,  втону́ла  земля  !
Не  може  противитись  ша́лу  прили́ву  !  

Виру́є  ріка́,  розмела́  береги́  !  
Вода  розлила́ся,  гладі́нь  неозо́ра  !
Долина  ріки́,  заливні́ї  луги́,  
Все  оберну́лось  в  безкра́йнєє  море  !

Бе́рег  дале́кий,  згубився  в  тумані.
О́бриси  йо́го,  ген-ге́н,  в  далині́...
Люди,  давно́  вже,  поли́шили  са́ни
І,  як  один,  пересіли  в  човни́  !

Ось  човен  пливе,  загрузи́всь  провіа́нтом.
З   копицею  сіна,  ледь  ба́рка  повзе.
Під  білим  вітри́лом  -  святкова  шала́нда!
Госте́й,  на  весілля,  з  пісня́ми,  везе  !

По́ряд  із  нами,  вели́чно  і  пи́шно,
Пливе́  плоскодо́нка,  мотором  грими́ть.
В  ря́сі  блиску́чій,  кожу́хом  укри́вшись,
Ба́тюшка,  гордо,  в  мото́рці  сидить.

Гі́лки  кущі́в  височа́ть  із  води,   
На  гі́лках  -  горобчики,  со́нечку  ра́ді  !
Там,  де  ще  вчо́ра,  видні́лись  сліди́,  
Щука  в  траві́,  причаї́лась  в  заса́ді  !

Хлопчи́сько  при  справі,  в  мисливських  чобо́тях,
Тихе́нько,  чату́є  в  поро́слій  мілі́.
З  остро́гою  ви́брався,  як  на  роботу  -
Полює  на  щук,  що  в  траву́  підплили́  !

Наш  дім  на  окі́ллі,  омитий  з  всіх  бо́ків,
Це  острів,  відня́тий  водою  в  села́...
Рі́чка,  в  ті  ро́ки  -  чисте́нька  й  глибо́ка,
На  всю  широчі́нь,  навкруги́  розлила́сь...

За  пле́сами  вод,  постає́  божий  ді́м.
Під  небом  весняним,  там  ку́поли  сяють  .
Служба  Госпо́дняя  пра́виться  в  нім,
На  Паску,  Вели́кодні  Дзво́ни  лунають  !

Дзво́ни  Вели́кодні,  радісні,  чисті
Над  талими  во́дами,  хвилями  пли́нуть.
І  з  многово́дними  хви́лями,  чистими,
Вість,  благода́тная,  радісно  ли́не  !

[img]https://i.ytimg.com/vi/Rj9t0ifNgpw/maxresdefault.jpg[/img]



25.03.2021  р.

Фото  :  "https://sun9-27.userapi.com/c626626/v626626882/513db/e9KwT9XH2co.jpg"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909204
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 29.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Розпустилася краса

Стекли  бурульки  карамеллю,
Посіяв  цукром  слів  і  фраз  мені,
А  слайди  березня  пастеллю.
І  ми  удвох  у  повені  весни.

У  мерехкому  ластовинні
Під  кипарисом  -  карнавал  зіниць.
І  обіймались  наші  тіні,
І  почуттів  єдналась  тепла  міць.

Напій  весни  -  десерт  солодкий.
Вершки  хмарин  пливуть  у  небесах.
Сердець  розкриті  ніжні  коди.
Любові  розпустилася  краса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909319
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 29.03.2021


НАДЕЖДА М.

Така історія кохання

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lL8F_WX8X4s[/youtube]
"Весна  прийшла,"-  шепоче   вітер,-
Стрункій  берізці  край  ставка.
І  ти  -  найкраща  в  цьому  світі,
Моя  ти  доля  нелегка.

Та  як  до  тебе  дотягнутись?
Так  хочу  крильми  обійнять,
До   тебе,  ніжна,  пригорнутись...
Не  міг  ні  з  ким  її  зрівнять.

Не  чула  слів  берізка  ніжних,
Не  до  душі  були  слова.
Вона  чекала   зовсім  інших,
І  тільки  ними  і  жила.

Це  лиш  для  неї  світить  Місяць,
Проміння  ніжне  посила.
Нехай  воно  і  слів  не  містить,
Душа  все  рівно  ожива.

Така  історія  кохання:
Що  недоступне  -  дороге,
Воно  приречене  -  зітхання,
Та  не  бажає  все  ж  друге...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909312
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021


Lana P.

ПРО ДУШУ (збірні мініатюри)

***
Усі  ми  від  душі  
Складаємо  вірші.
У  кожного  —  своя  душа,
Прихована  в  словах  вірша.

***
Душа,  немов  калейдоскоп  в  узорах,
В  своїх  чутливих  пошуках,  дозорах.
У  доторках  міняється,  як  квіти,
Із  почуттів  складає  самоцвіти.

***  
Кульбабовим  насіннячком
До  Вас  прилечу,
Сонцесяйним  проміннячком
В  душі  проросту…

***
Душа  твоя  —  широка,
Висока  і  глибока,
Цікава  і  безмежна,
Буває  і  бентежна,
Як  вітер-буревій,
І  я  запала  в  ній…

***
Плоть  висохне  і  погляд  посивіє,
Не  страшно,  коли  тіло  постаріє,
Шкода,  коли  душа  марніє…

***  
Ти  —  моя  мука,  я  —  твоє  горе.
Наше  кохання  —  світле,  прозоре.
Вуста-пелюсточки  шепочуть  таємно,
Що  наші  душі  злилися  взаємно.

***
Краще  вік  самому  доживати,
Ніж  «бездушне»  тіло  цілувати…

***
Порвалась  струна,
Розп'ята  на  вістрях,
Так  рвалась  душа  —
Забракло  повітря...

***
Мою  душу  торкаєш  лиш  ти
І  здіймаєш  високо  до  неба,
Вириваєш  із  лап  самоти  —
Більш  нікого  мені  вже  не  треба.    

***
Занапастити  душу  бійся,
Бо  буде  пізно  —  не  жалійся!
Вона  в  просторах  завжди  вічна,
У  людських  долях  —  пересічна.

***
Сьогодні  правила  порушу,
Я  замурую  свою  душу...
Ніхто  мене  вже  не  торкне.
А  чи  ж  почуєш  ти  мене?

***  
Мою  душу  на  вузлик  в’  яжи  —
Не  відчую  вже  болю.
У  поліські  вернусь  міражі,  
Там  співатиму  вволю!

***
Людська  душа  –  криниця,
Цілющих  вод  потік,
Міцна,  неначе  криця,
Бринить  із  року  в  рік.

***
Ми  живемо  в  долях  пересічних  —  
Ти  і  я.
Видно  так  потрібно  душам  вічним:
Я  —  твоя.

***
Як  не  лежить  душа,  то  й  не  накажеш
Любити  Вас,  хто  вже  давно  не  мій.
Два  серця  ланцюгами  не  пов’яжеш...
Холоне  тіло  в  тишині  німій…

***
Сипало,  сипало,  сипало
Сніжинками  вволю.
Сіпало,  сіпало,  сіпало
Серденько  в  болю.
Віхола,  віхола,  віхола
Прямо  у  душу
В’їхала.

***  
Сплелися  душі  глибоченько,
Теплом  укрилися  надійно,
І  так  їм  ніжно,  солоденько
Купатися  в  своїх  обіймах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909289
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021


НАДЕЖДА М.

Якби ж лист знав

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DTKA7TWSz88[/youtube]

Колись  ти  сядеш  край  вікна,
Чекати  сам  вже  будеш  осінь.
Ти  не  чекатимеш  дзвінка,
Хоч    ще  вчувається  і  досі.

І  серце  стиснеться  від  болю,
Так  тихо-тихо  защемить,
Бо  ця  гірка  для  тебе  воля,
Тебе  бажає  так  зломить.

Ти  розумієш,  що  вже  все,
Нічого  двічі  не  буває.
Уже  не  скажеш   "повезе"...
Осінній  лист  з  дерев  спадає.

Про  що  ти  думати  ще  можеш,
Що  так  пройшли  даремно  дні?
Кому  тепер  ти  все  розкажеш?
Один  тепер  в  самотині.

І  знову  лист  осінній  впав,
Сумні,  мабуть,  тепер  його  думки.
Якби  ж  лист  знав,  якби  ж  він  знав,
Листать  життєві  важко  сторінки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909173
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 28.03.2021


Маг Грінчук

Не скує нам душу лід

Світ  дитинства,  неначе  казка  переповнена  світом.
Для  душі  зачаровані  роки,  а  так  необхідні.
...Щось  чудове  ,  що  пам*ять  несе  упродовж  всього  життя.
Там  свої  діброви,  сни  рожеві,  вчинки,  там  -  юний  слід.

Добре  почуватися  у  світі  рідним  і  собою,
Бути  щасливим  між  щасливих  на  голубій  планеті.
Кожна  зірка  в  зеніті  світила  нашою  судьбою.
Та  одного  нам  знать  не  довелось  -  час  щастя  нас  мине.

Мимохідь  кинуте  кимось  слово  добре  чи  глумливе.
Випадкова  чиясь  давня  ласка  й  маленька  образа,
Кривда,  чи,  навпаки,  підтримка  і  на  диво  вродлива...
Лиш  чому  все  це  має  здатність  оживати  та  не  раз?

Наче  все  відбувалося  на  неозорій  планеті.
...Де  ніхто  із  нас  не  повинен  незнайдено  зникнути.
Були  ми  тоді  "немрущі",  невмирущі,  як  головне.
І  здавалося  завжди  всі  будемо  мати  планиду.

Та  ніколи  не  знатимо  втрат  і  чути  болі  землі,
Будемо  щасливі  дитячою  дружбою  без  вини.
Будемо  завжди  такі  як  є.  ...Не  скує  нам  душу  лід.
І  ціну  ми  знаємо  потові  і  крові  та  війни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909169
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 28.03.2021


Льорд

Навіщо твої очі пам'ятаю?

Ти  заглядаєш  в  очі.  Ні.  Не  треба.
У  них  -  пустеля  стихлих  почуттів.
Яскрава  зірка  падала  із  неба,
Бажань  ти  загадати  не  зуміла.

Тепер  при  зустрічі  чомусь  (чому?  -  не  знаю)
Враз  обірветься  в  серці  тятива.
Навіщо  твої  очі  пам'ятаю?
Чому  у  них  з'явилася  журба?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909190
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Де межа?

Забави  снігу  із  весною
Летить  посланець  від  зими.
А  в  нас  тепер  "червона  зона",
Хоч  "SOS"  кричи,  в  тривозі  ми.

Весна  у  масці.  Кряче  ворон.
Вакцина  сумнівів,  острах.
Думок  бентежних  цілий  ворох.
Як  в  шахах:  знову  хід  і  мат.

Роздвоєність,  неспокій,  в*ялість.
Безладдя,  хаос.  Де  межа?
Довіри  хоч  би  краплю,  малість.
А  сніг  летить...Стоїть  мажа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909133
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Lana P.

ГОРИТЬ В ДУШІ СВІЧА…

Горить  в  душі  свіча  із  двох  кінців:
Одна  для  друзів,  інша  —  ворогів.
Нечасто  так  в  житті  буває…
Вона  ж…  удвічі  зігріває.                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909114
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Lana P.

ЩОБ ЗАСЛУЖИТИ…

Щоб  заслужити  у  навколишніх  повагу,
Зумій  знайти  в  собі,  людино,  рівновагу,
Бо  навіть  океан  розбурханий  знаходить  повний  штиль.
Ти  містиш,  як  і  він:  повітря,  воду,  сіль…  
Додай  зусиль!                                                                                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909115
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Valentyna_S

Порцелянові лебеді білі

                                                     Батькам
Сині  очі  його  із  портрета  
Умовляють:  тримайся,  дружино.
Чуєш,  тиша  виспівує  ретро
Наших  літ  проминулих  ужинок
Із  загущених  тернами  нетрів.

Її  погляд  ковзнув  по  кімнаті,
По  ще  свіжім  букетику  лілій
Й  порцелянових  лебедів  білих,
Зачудовану  пару  крилату.
Оберіг—їм  піднос  на  весіллі.

Отой  птах  не  покине  лебідки
І  до  ирію  ввік  не  полине.
Обійматиме  щастя  єдине,
З  крил  збираючи  срібні  лелітки.
Без  журби  не  впаде  ні  сльозини…

Порцелянові  лебеді  білі—
Велемовний  піднос  на  весіллі—
З-за  межі  залишився  на  спомин
Як  подружньої  вірності  промінь,
Незгасимий  в  хмільні  заметілі.
Порцелянові  лебеді  білі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909105
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Lana P.

ПІШЛО ДОБРО (Муз. М. Ведмедері - дитяча пісня)

Пішло  добро  по  хаті,
І  стали  всі  багаті  —
На  посмішки  і  радість.
Десь  зникли  злість  та  заздрість,
Сховалася  гординя  —
Погана  господиня.

І  ніде  правди  діти  —
Допомагають  діти  —
Настуся  і  Олесик,
А  також:  котик,  песик  —
Для  мами  і  для  тата…
Сіяє  щастям  хата!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908847
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Lana P.

БЕРЕЗНЕВЕ

Прокидався  сонний  обрій  
Під  небесною  дугою.
Перші  промені,  хоробрі,
Покотилися  юрбою

Сонцесяйно,  на  землицю,
Розпливались  акварелі,
Цілували  круглолицю,
Розчинялися  тунелі.

Тьма  зникала  поступово,
Привідкрилась  ночі  брама  —
Появилась,  гонорово,
Березнева,  світла  дама.

Свіжість  вдарила  у  груди,
Розливалася  струмками,
Линув  спів  пташиний  всюди,
Скресли  почуття  між  нами.                                22/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908848
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Lana P.

ЗОРІ-МАРГАРИТКИ

Хто  розкинув  маргаритки
На  небеснім  полотні?
То  зірок  сіяють  злитки,
Як  підсвічники  нічні.

Укривають  хмари  пухом,
Щоб  не  змерзли  пелюстки,
Бубонять  вітри  за  вухом
І  шепочуть  їм  казки.

Опадають  в  мерехтінні  —
Не  вертаються  назад.
На  землі  лишають  тіні,
Утворивши  зорепад.                22/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909113
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Веселенька Дачниця

Ой чом - чом, виноград

Ой  чом  -  чом,  виноград                                                                      Слова  до  пісні
До  калини  в’ється?  -
Молодий  зубоскал
Регоче  й  сміється.

Ох,  тому  виноград
До  калини  в’ється,
Їхні  серденька  два
В  унісон  тай  б’ється.

Молодий  зубоскал
Регоче  й  сміється,
Без  любові  проживе  -
Так  йому  здається.

Дивись,  хлопче,  на  життя  -  
В  нім  –  уся  підказка,
Лікування  для  душі  -    
Це  любов  і  ласка!                        В.Ф.-  20.03.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908792
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Бракує шепотінь

В  мою  весну  тендітну  тихо  стукав,
Як  краплі-перли  юного  дощу.
У  подумках  душі  тягнулись  руки,
І  сонця  проникав  крізь  землю  щуп.

В  мою  весну  проходив  лабіринти.
Окрилений  ти  птахом  прилітав.
Гігантське  небо  квітло  гіацинтом
Були  у  тебе  тисячі  підстав.

В  мою  весну  вдихнув  ковток  повітря,
Насичений  співучістю  сплетінь.
І  досі  мариться  мені  те  світло,
Твоїх  бракує  теплих  шепотінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908968
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021


Катерина Собова

Кисле i солоне

-Ти    будь    лагідним    до    мене,-
Каже    милому    Ілона,-
Коли    гніваюсь,    Семене,
Мене    тягне    на    солоне.

І    сама    того    не    знаю,
Все    хвилююсь,    виглядаю,
Чимось    кислим    заїдаю,
Чи    прийдеш    -    переживаю.

Сьома    витріщивсь    на    милу,
Поглядом    живіт    окинув,
(Тепер    схожа    на    кобилу,
А    бодай    би    світ    цей    згинув)!

-О,    це    все    мені    відомо,
Вдома    жінку    й    діток    маю:
Якщо    в    тебе    ці    симптоми  –
То    вже    я    переживаю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909034
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021


Valentyna_S

Там, попереду, далеч імлавиться

Там,  попереду,  далеч  імлавиться,
Та  видніють  весняні    штрихи.
Криленята  лелечі  не  в’яляться,
Бо  додому  вертають  птахи.

Покружляють  терпляче  над  гніздами
(Чи  торкався    зимою  борвій?).
Дим  солодкий  хапаючи  ніздрями,
У  домівці  осядуть  сирій.

Шиї  витягнуть  бузьки  потішені
У  подяці  пташиним  богам,
Позаяк    твань,  ґрунти  розлемішені
Ліпші  за  краєвиди  Багам.

Підбадьорять  весну  криком-клекотом  —
Й  забрунькується  сад  починань,
І  пройметься  душа  дивним  трепетом,
Повна  смілих  надій  й  поривань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909014
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021


Зелений Гай

А я по Саксаганского иду

А  я  по  Саксаганского  иду
Играет  ветер  с  кудрями  в  игру

                                   Такой  же  молодой
2  раза:            Такой  же  холостой
                                     Никто  не  позовёт  его:  "Постой!"

За  шторками  уже  включают  свет
За  ними  еле  виден  силуэт.

                                       Он  для  меня  чужой
2  раза:              Ведь  я  же  холостой
                                       Никто  во  след  не  позовёт  "Постой!"

А  я  по  Саксаганского  пройдусь
С  весенним  ветром  мне  милее  грусть.

                                       Уже  не  молодой
2  раза:              Уже  не  холостой
                                       Но  я  люблю,  когда  зовёшь:  "Постой!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908996
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021


Маг Грінчук

Справа цього часу

Кожна  людина  індивідуально  сприймає  світ...
У  житті  багато  проблем  та  нам  треба  навчатись
З  допомогою  плідної  праці  подолати  слід.
Більше  рішучості  в  задумах  -    справа  цього  часу.

Завжди  сумлінність  добрий  правдивий  дає  результат.
Треба  вільно  духовно  зростати,  збагачуватись,
Не  просити  щастя  за  сльози  чиїсь  та  хліба  шмат.
Хай  доля  колюча  та    світ  тужний  і  непогасний...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908956
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021


Lana P.

СЛІДИ

Відкриті  нам  дороги  чималі.
Куди  іти  —  наш  вибір  та  бажання.
Не  залишаймо  іншим  —  біль,  жалі,
Лише  —  сяйливі  блиски  на  прощання.

То  ж  научімося  ходити  так,
Мов  ступнями  цілуєм  землю,  люде!
Тоді  не  буде  вірусних  атак,
Для  нас  планета  справжнім  раєм  буде!            16/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908321
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 22.03.2021


Lana P.

З ДНЕМ ПОЕЗІЇ! (Афоризми)

***
Поезія  —  відгук  душі,
Відображений  у  вірші.

***
Поезія  —  серцевий  гомін,
Лишає  незабутній  спомин.

***
Поезія  —  душевні  ліки:
Сьогодні,  вчора,  і  навіки...

***
Поезія  —  в  кохання  двері,
Думки  лягають  на  папері...

***
Поезія  —  це  зліт  Пегаса,
В  словах  віршована  прикраса.

***
Поезія  це  —  дивовижний  світ,
Грань  слова,  що  карбує  моноліт.

***
Поезія  —  це  відчуття  у  такті,
Словесна  подорож  в  життєвому  спектаклі.

***
Поет  майстерний,  як  коваль,
Для  читачів  кує  Грааль.

***
Поезія,  як  перелітна  птаха,  —  не  безсила,
Бо  ігнорує  межі  простору,  щоб  рвати  крила.

***
Поезія  —  моя  душа,
Хай  строго  судить  сам  читач,
Слова  складаються  в  вірша,
Душі  моєї  він  —  слухач.

***
З  тобою  я  мрію,  млію,
В  обіймах  божеволію,
Без  тебе  я  шаленію,
У  читанні  багрянію,
Полум’янію,  німію  —
Від  поезії  хмелію...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908638
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 22.03.2021


Valentyna_S

Ні, не слабка ця дівчина…

Удосталь  налітавшись  у  рожевім  сні,
Розчервоніле  сонця  бгалося  в  світанок.
Торкнулось  ніжно  біглим  променем  фіранок,
Щоб  мрії  розбудить  у  дівчини  в  вікні.

Вона  стояла  й  дослуха́лась  до  весни,  
В  котрої  віршами  в’язалися  тиради.
О,  скільки  обнадій  було  в  них  і  розради!
Як  лунко  розливалися  її  пісні!

В  них  радість  і  життя,  людського  щастя  мить,
І  метушливий  по́спіх  за  думками  літер,
Грядущих  перемін  п’янкий  духмяний  вітер…
В  них  душі  молодих  єднала  диво-нить,

Струмки  тягнули  кучугури  за  гузир
Попле́скатись  в  муругім  топищі  калюжі…
Ні,  не  слабка  ця  дівчина,  а  духом  дужа.
Сам  Прометей  у  неї  вірний  проводир.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906304
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 22.03.2021


Valentyna_S

… не сердься, сивобровий Дніпре

Не  буркоти,  не  сердься,  сивобровий  Дніпре.
Хто  дослухається  старечих  научань?
Даремним  був  вчорашній  з  вітром  спір  твій.
З  тобою  згідні  верби,  та  вони  мовчать.

Журити  полюбляєш  втоплениць-русалок
За  позирки  лукаві  й  похітливий  сміх,
Що  будить  дзвони  сов  у  сплячих  хащах  балок
До  лих.  А  їм  ще  хочеться  любовних  втіх…

Та  годі,  доста,  ненаситні  поторочі.
Дно  всіяне  без  вас  козацькими  кістьми.
Ви  чуєте,  як  хвилі  жалібно  рокочуть
Й  читають  пошепки  до  ранечку  псалми?

Не  журяться  над  ними  явір  і  калина,
Не  омивала  їх  скорбота  рідних  сліз.
І  не  китайка  вкрила—голуба  журбина
Під  шерех  очеретів  й  прибережних  ліз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908590
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 22.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

У тобі вічна сила

Відтінки,  переливи  кольорів,
Ранкова  свіжість  і  повітря.
Палітра  фарб,  багатогранність  мрій
І  різнобарвність  гами  світу.

У  тОбі  серця  радість  і  печаль,
Любов  у  тобі,  ніжність  квітів,
І  ночі  зіркова  тонка  вуаль,
І  дня  безмежне  розмаїття.

Спиваю  кожне  слово,  мов  нектар,
Бо  ти  для  мене  насолода.
Поезіє,  Господній  вищий  дар,
Не  описати  твою  вроду.

Дукати  для  душі  твої  слова,
Крилатість  янгольська  у  небі.
У  тОбі  вічна  сила,  бо  жива.
Для  мене  ти  -  життя  потреба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908677
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 22.03.2021


Маг Грінчук

Загадкова душа у дерев…

Яка  багата  і  загадкова  душа  у  дерев...
І  особливо  навесні,  коли  покриваються
Знов  міріадами  молодих  листочків  черешні.
Негучно  кожен  з  них  говорить  на  свій  лад  ожива.

І,  наче  дітвора,  разом  вони  розповідають
Безмежну  і  нескінченну  таємницю  природи.
Невтомлено  діляться  красою,  далі  -  плодами.
Росте  таємниця,  розвивається  на  свободі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908796
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 22.03.2021


Валентина Ярошенко

До дня Поезіїї

                           ВІТАЮ  ВСІХ  ІЗ  СВЯТОМ,
                           ДОРОГІ  МОЇ  ДРУЗІ!!!

Поезія,  Поезія,
Єднає  покоління.
Нема  вона  обмеження,
То,  Божий  дар  і  вміння.

Приносить  радість  у  життя,
Збагачує  чийсь  досвід.
Дарує  світле  майбуття,
До  когось  кличе  осінь.

Навчає  єдності  усіх,
Збирає  в  рідне  коло.
Підвищує  комусь  успіх.
І  зичить  добру  долю.

Веде  завжди  вона  вперед,
Як  вірити  й  любити.
Не  поважати  лиш  себе,
Потрібно  в  дружбі  жити.

Поезія,  Поезія,
То  солов'їна  мова.
Барвінком  нехай  стелиться,
Любов  у  кожнім  слові.

                                     НАТХНЕННЯ  ВСІМ,  БЛАГОПОЛУЧЧЯ  І  МУЗИ  ЩОДЕННО!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908454
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 20.03.2021


Родвін

Купаючись в сонці й небес  синяві…

Купа́ючись  в  сонці  й  небе́с   синяві́,
Додому  бреду,  по  зеле́ному  лу́гу.
Тю́паю*  бо́сим,  по  стя́тій  траві,
Співа́ю  в  весь  голос,  на  ці́лу  округу

Спеко́та  мори́ла,  стояв  літній  пал  ,
Розси́пало  сонце  палаючий  жар,
Земе́льку,  безжалісно,  день  розкалив,
Поко́си  гарячим  диханням  сповив.

Трави́ці  соло́дкий,  п'янки́й,  аромат,
Собою,  неначе,  весь  світ   заповня́є,
Лелека,   тихе́нько,  в  блакиті  ширяє  ...
Цвірку́нчики,  спішно,  з  дороги  летять

Метелики  свій   хоровод  закружля́ли   !
Ідилія,  спо́кій,  цикади  сюрча́ли  ...

Загув,  між  листо́чками,  джміль,  закружи́в...
Впало,  здавалося,  все  у  дрімо́ту,
При́страсть  забу́лась,  журба  і  скорбота
Лиш  жа́йвір,  співу́чий,  мій  слух  полони́в...

Не  біг  я  нікуди  -   в  траву́  ліг  на  спи́ну
Свій  по́гляд  уту́пив  в  ясну́  глибину́  ...
І   мріяв  ширяти,  поко́си  покинув...
Сягну́ть  піднебесся,  злетіть  в  вищину́  !

Злеті́вши  у  небо,  мале́нький   артист
Співом  прекрасним,  весь  світ  покоряє  !
Мае́стро  блиску́чий  ,  стара́нний   соліст,
Піснею  небо,  для  ме́не,  вславля́є  !

У  мріях,  до  са́мих  хмари́нок,   підня́вся,
Не  ві́дав  -  коро́тка  хвилинка  спокою...
Крає́чок  небесний,  нараз,  сповива́вся
Імлою  злові́сною,  як  пелено́ю  !

Я  зразу  ж  схопився,  та  швидше  в   доро́гу!
Пітьма  стрімко  суне  в  небе́сну  лазур...
Ну́ж-бо,  дава́й-но,  наляжу   на  ноги  -
Бо  зо́всім  негоже  потрапить  в  грозу  !

Вітер,  леге́нький,  рапто́во  з'яви́вся,
Ла́скаво  ду́нув,  з  травою  погрався...  
Повіяв  ліни́во,  нараз  збадьорився,
Рі́зко  поду́в  -  і  на  всю  розгуля́вся  !

Вже  хмара  давно  небокра́й  весь  закрила.
Зненацька  все  вщухло,  повітря  як  скло.
І  ко́вдрою  тиша  все  раптом  накрила  ...
Та  гу́ркоти  грому,  здалі́к,  донесло́  ...

Замовкли  цвірку́нчики,  стихли  цика́ди.
Не  чу́тні  небе́снії  спі́ви,  рула́ди...
Жа́йвір  затих  у  небе́сних  глиби́нах.
Листо́чок  застив,  не  дрижить  на  осині.

Довкі́лля  заклякло  у  сму́тній  тривозі.
Вже  я  не  іду  -  я  біжу́  по  дорозі  !
Пе́ред  грозою  природа  застила.
Та  ні́женьки  легкі  і  мчусь  я  щосили  !

Вітер,  рапто́во,  став  прохоло́дний  !
В  спеку,  звичайно,  це  насолода  !
Лице́  вітере́ць,  лиш  чуть-чуть,  освіжа́є
Та  неба  картина,  невтішно,  лякає  !

Мо́рок,  моги́льний,  півне́ба  відтя́в,
Так,  що  всю  синь  попола́м  розкрая́в
Світ  засліпи́ла  страшна́  блискави́ця
Хитну́лась  земля  -  гуркоти́ть  громови́ця

Вітер  сказився,   став  зовсім  затя́тий  !
Пилом  дорі́женьку,  враз  заклубив  !
І,  підхопи́вши  жмут  листя,  завзято,
Вихором  в  небі  його  закружи́в  !

Кра́плями  до́щик  упав  на  траву,
Вимочив  плечі  й  стерню́  лугову́.
Накинувся  ли́внем  і  тут  же  відста́в,
Розси́пався  градом,  затим  перестав.

Понурим  свинце́м  небеса  затягну́ло...
Мо́рок  важки́й,  скрізь  бурли́ть  і  клеко́че  !
Небе́с  синяви́  уцілі́в  лиш  кусо́чок,
А  сонце,  мабу́ть,  у  пітьмі  потону́ло.

Хмари  пливуть,  громіздкі́  і  холодні.
Су́нуть,  клубо́чать  в  небе́сних  вітра́х.
Над  світом  пану́ють,  похмурі  і  зло́бні,
Віщують  страхі́ття,  негоду  і  страх.

Вітер  скаженний,  подув,  як  назло́.
Осини  гілля́ку,  із  тріском,  зірва́ло  !
Копицю  розки́дало  і  розмета́ло.
І  мо́роком,  щі́льним,  навкруг  облягло.

Берізка  за  зе́млю  корі́нням  вчепилась,
Тремтить  вся  і  стогне,  на  бу́йнім  вітру́.
Оси́нонька,  аж  до  земли́ці  схилилась,  
Стоїть,  надломи́лася  та,  не  змири́лась  !

Ніяк  не  здається  лихо́му  вихру́  !  

В  ревучому  мо́році  -  жах  первозда́нний  ...
Розкра́яло  світ,  блискави́ця  палає  !
Скрути́вшийся  вітер,  униз,  як  прима́рний,
Хо́ботом,  з  хмар,  до  землі́,  пророста́є   !

Зви́вистий  хобот,  немо́в  хижий  спрут   !
Реве́,  як  скаже́ний,  все  кру́тить  і  ни́щить
Кого́сь  він  шукає,  все  нижче,  і  ближче  !
Секу́нда,  миттє́вість  ...  І  він  уже  тут  !

Пори́вом  зриває  з  корі́нням  берізку,
Вітром  висмикує,  наче  трави́ну   !
Неначе  били́нку,  розтя́ло  осинку,
Та  і  пожбу́рило  прямо  в  бистри́ну  ...  !

Гу́ркнуло  гро́мом  -  помилуй  мя  Біг  !   
Зе́млю  шарпа́є,  щосили,  з  під  ніг  !
Вітер  колючий  -  не  можна  вдихну́ть  !
Очі   сльозя́ться  -  не  можна  зиркну́ть  !

На  зе́млю,  потрібно  би,  па́дати  ниць  !
Прижа́тись  обвити  і,  може...,  спасти́сь...
Як  матір  обняти  і  міцно  трима́ть  !
Зубами  вчепи́тись  і  не  відпускать  !

Корі́нням  у  неї,  нараз,  прорости́,
Бурі  не  дати  у  вись  піднести́  ...

Та  вихор,  буре́мний,  як   гі́рська  вода
Хитнув,  підштовхнув  і  упасти  не  дав  ...
На  кри́лах  жорсто́ких,  у  небо,  підняв

І  зе́млю,  у  мене,  наза́вжди  відняв  ...

Мені  це  не  сниться,  я  справді  лечу
У  ди́кому  реві,  беззвучно  кричу
-   Боже  !  Всеви́шній,  я  жити  хочу́  !
Та  Го́сподь  не  чує,  про  що  я  шепчу  ...

І  жити  відміряв  -  покі́ль  я  лечу́  ...

Мелька́ють   виді́ння,  а  може  то  снить  ?
Життя  промайнуло  -   в  оста́ннюю  мить,  
Пе́ред  очима,   життя  всі  картини  !
Ось  -  я,  ще  дити́на,  а  ось  -  молоде́ць  !

А  ось  я  -  в  обі́ймах  палко́ї  дівчи́ни  ...
А  далі  -  цей  вихор  ?   І,  ма́буть,  кінець  ?
Скінчи́лись  виді́ння.  Оста́нняя  мить  -
Жа́йвір,  прощально,  в  виді́нні   брини́ть  ...

Наразі,  вже  миті,  як  кра́плі  сплили...
Лише́нь  пустота,  та  ще  -  зо́йкіт  землі,
Коли,  до  її,  доторкну́лося  тіло...
І  зникли  й  хоро́ші,  і  спо́гади  злі...

Лежу́  я  покійний,  уже  бездиха́нний...
Закі́нчилось,  раптом,  буденнеє  діло...

І  ду́шенька,  бідна,  напевно,востаннє,
На  світ  цей,  буре́мний,  ще  раз,  погляді́ла,
Поли́шила  землю  й  страшний   буревій,
У  вись  підняла́ся,  спочатку  несміло,

А  по́тім,  до  суду  госпо́днього,  зми́ла...
Купаючись  в  сонці  й  небес   синяві  !



*тюпати  -  повільно  або  важко  йти,  БРЕСТИ́
https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%82%D1%8E%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%B8


12-19.03.2021  р.

Фото   https://stihi.ru/pics/2012/05/05/5943.jpg

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908552
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021


Катерина Собова

Економiка

Почали    знання    давати
З    економіки    у    школі,
Легко    все    було    вивчати
П’ятикласнику    Миколі.

На    уроці    вчитель    каже:
-Двадцять    гривень    кожен    має,
Хто    задачку    цю    розв’яже  –
Бізнесменом    скоро    стане.

Тут    не    треба    задніх    пасти  ,
Всі    давайте    міркувати:
Куди    гроші    можна    вкласти,
Щоб    прибуток    з    цього    мати?

-На    цю    суму,-    каже    Жанна,-
Я    куплю    пучок    розсади,
А    як    вродять    баклажани  –
Їх    продам    і    буду    рада.

Тут    продовжила    Агата:
-Можна    виростити    качку,
В    неї    будуть    каченята,
Продамо    -    і    є    заначка!

Коля    руку    підіймає:
-Довго    думати    тут    нащо?
Варіанти    підбираю,  
Та    мені    такий    найкращий:

На    ці    гроші    до    бабусі
Я    автобусом    поїду,
Мій    приїзд,    тут    не    хвалюся  –
Така    радість    їй    і    діду!

На    квиток    -    я    так    міркую:
Двадцять    гривень    витрачаю,
День    у    них    я    погостюю  –
Двісті    гривень    уже    маю.

У    нас    родичі    хороші,
Вони    щедрі,    їх      багато,
На    поїздки    в    гості    гроші
Дуже    вигідно    вкладати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908546
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021


Маг Грінчук

У них закрита "ширма".

Лінуються  люди  осмислити  все,  що  творять,
Осмислити  своє  призначення  у  природі...
В  душі  задуха,  мов  світом  смуток  верховодить.
Вже  звірі  дикі  навіть  кричать  всесвітнім  хором...

Матеріальні  цінності  підійшли  до  прірви.
Сьогодні  наше  людство  в  погоні  за  грошима.
Історію  не  знають,  у  них  закрита  "  ширма".
Земному  сонцю  сьогодні  людей  не  обігріть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908517
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 20.03.2021


Lana P.

РОМАШКАМИ…

Сяйливо-жовтими  ромашками
Розквітло  небо  на  нічному  фоні.
Повиснув  місяць  між  гіллячками,
Оливкою,  на  яворовій  кроні.

На  пелюстках  гадав,  міжзоряний,  —
Лелітками  вкривалось  підвіконня,
Між  хмар  виднівся  шлях  розораний,
Повів  думки  мої...  в  своє  безсоння.                            17/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908419
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 19.03.2021


Lana P.

БРАТИК

Десять  пальчиків  маленьких  —  на  руках,
Десять  пальчиків,  ще  менших,  —  на  ногах.
Дві  маленькі  ручки  та  дві  ніжки  —
Підростає  наш  Олесь  потрішки!
Ніс  один,  два  вушка  на  голівці,
Очі  —  дві  сяйливі  блискавиці.

Наче  макові  пелюсточки,  вуста,
Хочуть  звечора  сказати,  неспроста,
«На  добраніч!»  —  таткові,  матусі
І  малесенькій  сестрі  Настусі,
Цілуватись  залюбки  охочі,
Та  спокійної  бажають  ночі!                    15/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908418
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 19.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Поезія - душі потреба (акровірш)

П-ромениста  і  неповторна
О-біймає  і  серце,  і  душу.
Е-легійна,  а  чи  мажорна.
З-ірка  в  небі  запалює  думку.
І  звучить  вона  особливо.
Я-к  мелодія  звуки  доносить.

Д-отик  ніжний  -  янгола  крила
У-рочиста  і  мудра,  мов  осінь.
Ш-тиль  морський  в  ній  і  шум  буває,
І  містичність,  і  зріла  реальність.

П-  равди  сила  -  дев*ятим  валом,
О-кеану  глибінь.  Актуальність.
Т-епло  з  нею  у  сильний  холод.
Р-анок  свіжий  і  вечір  неба.
Е-(Є)  любов,  певно,  в  кожнім  слові,
Б-ерегиня  співучої  мови.
А  душі  моїй  -  це  потреба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908351
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 19.03.2021


Valentyna_S

Легенда

Просила  Єва  милості  у  Бога,
Бо  чаша    безнадій  не  мала  дна.
В  обіймищах  студеної  тривоги
Все  каялась,  бо  винна  в  тім  одна.

Рвав  тишу  вітер-холодій  на  шмаття—
Й  здригалась  жінка,  й  сірий  білий  світ,  
В  якім  весна  збирала  мокре  клаптя,
Смітило  небо  снігом,  як  на  гріх.

Мов  довбиші  вдаряли  у  литаври,
Так  дощ  простуджений  
                                               бив  по  плечах,
А  їй  ввижалися  Едемські  барви,
Де  тепло  і  безпечно,  й  серце  наче  птах…

Забагли    жінку  втішити  сніжинки
В  незатишній  обителі  новій,
І  стали  первоцвітами  крижинки,
Надію  даючи  на  краще  їй.

Поїли  квіти  серце  Єви  світлом,
Стрічали  з  нею  первісну  весну.
Розкрилась  в  жінки  радість    ніжним  цвітом—
Й  вона  вподобала  земну  красу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908388
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021


НАДЕЖДА М.

НЕ РІЖ КОСУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3OkKpdepko0[/youtube]

Не  ріж  косу,  тобі  так  личить,
Не  псуй  жіночу  ти  красу.
Росою  вмий  красиве  личко,
(Красу  людську  в    вірші  несу.)

І  не  фарбована,  звичайна,
Нехай  в  ній  буде  сивина.
Завжди  причесана,  охайна.
Коса  для  всіх  -  це  дивина.

Тобі  дивитимуться  вслід.
І  скажуть  люди  ненароком:
Зимовий  тане  в  душі  лід,
Ти  зачаруєш  кожним  кроком.

Коса  до  пояса,  красива,
Зелені  очі,  стрункий  стан.
І  скаже  хтось:  Вона  -  щаслива,
За  цю  красу  я  все  віддам...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908348
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021


НАДЕЖДА М.

Весна іде у вишиванці

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WKJX8DR4Qjk[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DovSxcvGjTY[/youtube]
Весна  іде  у  вишиванці,
Вінок  із  квітів  і  стрічок.
(Лежали  ці  наряди  в  скриньці,)
В  руках  підсніжників  пучок.

Іде  усміхнена,  щаслива,
Летять  за  нею  журавлі.
Зима  назустріч  кида  зливу,
І  показала  цим  жалі.

Весна  задумалась  хвилинку,
Та  є  що  в  відповідь  сказать:
Про  це  прохатиме  хмаринки,
Нехай  повз  неї  пробіжать.

Нехай  і  дощ,  щоб  був  лиш  теплий,
Він  від  засу́хи  все  спасе.
Ну,  а  весна  усе  це  стерпить,
Тепло  все  рівно  принесе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908331
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021


Ніна Незламна

В березневий ранок

Березневий  ранок…  небо  ледь  сіріло
Молода  берізка,  холодом  сповита
Затремтіли  віти…  знову  побіліло
Вночі  завітала    зимонька  -  цариця

Снігу  ледь  сипнула  та  іще  в  короні
Бач  й  пухкенькі  хмари  підносять  сніжинки
Хоча  і  патлата,  поруділі  скроні
Все  ж  скувала  ріки,  до  весни  стежинки.

Гляне  в  піднебесся,    в    надії    берізка
Розійдуться  хмари  і  сонце  ласкаве
Поглядом  зігріє…  Що  змерзла  лебідка?
Проміння  направить,  до  неї  ласкаве

Затріпоче  серце  і  немов  та  птаха
Віти  -    легкі  крила,  іній  спаде  низом
А  на  поміч  вітер,  під    музику  Баха
Вже  ледь  заспокоїть,  втихомирить  співом.

                                                                                                                     14.03.2021р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908339
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021


Ніна Незламна

В березневий ранок

Березневий  ранок…  небо  ледь  сіріло
Молода  берізка,  холодом  сповита
Затремтіли  віти…  знову  побіліло
Вночі  завітала    зимонька  -  цариця

Снігу  ледь  сипнула  та  іще  в  короні
Бач  й  пухкенькі  хмари  підносять  сніжинки
Хоча  і  патлата,  поруділі  скроні
Все  ж  скувала  ріки,  до  весни  стежинки.

Гляне  в  піднебесся,    в    надії    берізка
Розійдуться  хмари  і  сонце  ласкаве
Поглядом  зігріє…  Що  змерзла  лебідка?
Проміння  направить,  до  неї  ласкаве

Затріпоче  серце  і  немов  та  птаха
Віти  -    легкі  крила,  іній  спаде  низом
А  на  поміч  вітер,  під    музику  Баха
Вже  ледь  заспокоїть,  втихомирить  співом.

                                                                                                                     14.03.2021р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908339
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021


Маг Грінчук

Цікавий час

Своїми  очима  ось  дивиться  мені  в  очі  весна.
Вся  тишею  мов  озвалася,  ще  молода  та  ніжна.
В  даль  усміхається  щиро  і  чисто...  Зникла  білизна.
Суєтність  прийшла,  скоро  злетяться  вже  птахи  голосні.

Гряде  невідворотня,  знаменна  пора.  Цікавий  час,
В  якому  збудлива  таємниця  -  щедра,  горда  врода.
Синіє  небокрай.  Свіжість  краси  природи  манить  нас.
,,,Іде  весна,  та  повільно  пульсує  ще  прохолода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908330
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021


Валентина Ярошенко

Буде життя, як казка

Знаю,  знаю,  що  люблю,
Тільки  тебе  одного.
Сама  собі  признаюсь,
Не  скажу  тобі  чогось.

Якщо  знає  чоловік,
Лише  його  кохають.
Вийде  потім  за  поріг,  
Усі  про  те  вже  знають.

Таємницю  зберегти,
Вони  того  не  вміють.
Що  найкраща  в  нього  ти,
Кому  до  того  діло.

Інші  заздрять  вже  чомусь,
Палки  в  колеса  ставлять.
То  знайде́  собі  якусь,
Морально  вони  давлять.

Не  кажіть  про  те  своє,
Нехай  буде́  загадка.
Не  потрібне  нам  чуже,
Буде  життя,  як  казка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908250
дата надходження 17.03.2021
дата закладки 17.03.2021


Валентина Ярошенко

Тепло у кожнім слові

Така  радість,  коли  всі  разом,
Діти  батьківський  дім  навістили.
Як  нам  набридло  щоденне  зло,
І  всім  хочеться  доброї  днини.

Така  радість,  коли  всі  разом,
Теплий  чай,  ті  спогади  чудові.
Ми  згадали,  що  у  нас  було,
Гріло  тепло  у  кожнім  слові.

Така  радість,  коли  всі  разом,
Коли  обіймають  нас  онуки.
Квітне  весна,  дарує  тепло,
Дає  природа  нові  сполуки.

Така  радість,  коли  всі  разом,
В  ріднім  колі  пісню  заспівати.
Щоби  раділо  все  і  цвіло,
Нас  об'єднує  любов  крилата.

Така  радість,  коли  всі  разом,
На  словах  все  те  не  передати.
Ніколи  дійсність  не  проходить  сном,
Краще  майбуття  ще  будувати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908114
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021


Валентина Ярошенко

Світлі були наші дні

Вип'ємо  чари  до  дна,
За  нашу  щасливу  долю.
Щоб  бу́ла  думка  одна,
І  хліба  родили  в  полі.

Щоб  співали  солов'ї,
Завжди  сонечко  світило.
Світлі  були  наші  дні,
Чекала  добра  година.

Весна  радість  принесла,
Збиралася  наша  родина.
Від  душі  іще  слова,
Бо  рідня,  то  завжди  сила.

Всі  зникнуть  негаразди,
Сонце  променем  зігріє.
Не  несуть  нам  спокій  власті.  
Так  вони  нас  розуміють.

Сну  не  мають  у  ночі,
Стає  апетит  поганим.
Не  достануть  їх  плачі,
Доходи  для  них  лиш  бажані.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908158
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не мовчи

Не  мовчи,  ти  тільки  не  мовчи,
Ти  промов  коханий  хочаб  слово.
Зорепади  падають  вночі,
Веде  місяць  з  зорями  розмову.

У  тумани  заховався  ліс,  
Мов  горох,  на  трави  впали  роси.
Звуки  по  діброві  розлились,
Вітер  розмарин  вплітав  у  коси.

Приспів:
А  я  нічку  мій  коханий  і  тебе  дуже  люблю,
Заживуть  на  серці  рани,  подаруй  любов  свою.
Нехай  місяць  світить  ясно,  посміхається  зоря,
Збережемо  своє  щастя,  ти  лиш  мій,  а  я  твоя.

Не  мовчи,  ти  тільки  не  мовчи,
Розмовляй  зі  мною  допівночі.
Про  кохання  тихо  шепочи́,
Подивися  милий  в  мої  очі.

До  нас  місяць  човником  пливе,
Ти  мене  до  себе  пригортаєш.
У  серцях  любов  наших  живе,
А  душа,  душа  тебе  кохає.

Приспів:

Не  мовчи,  ти  тільки  не  мовчи,
Подаруй  мені  ковток  любові.  
Подаруй  від  серденька  ключі,
Хай  звучать  мелодії  казкові.

Хай  почує  про  кохання  гай,
Хай  озвуться  голосно  трембіти.
Я  тебе,  тебе  кохаю  знай,
Так  ніхто  не  буде  більш  любити.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908171
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021


Білоозерянська Чайка

Легенда про Чорну могилу*

[i]-  Краще  смерть!  Не  піду  за  пога́нина!
Сльози  гірко  Предслава  лила.
Билось  пташкою  серденько  зранене:
Хан  хазарський  –  породження  зла!

-  Із  коханим  стрічатиму  ранки  я!
Якщо  ні  –  то  дорога  одна!
Я  не  стану  для  нелюба  бранкою,
Бо  чернігівська  горда  княжна!

Суне  нелюд-каган  на  них  битвою,
Так  накликала  панна  біди.  
Військо  славне  княжну  боронити  йде,
Мнуть  хазари  їх  мужні  ряди.

Плач  Черніговом  лине  дзвіницями:
У  бою  гинуть  батько  і  брат.
В  башті  тужить  краса  білолиця  та,
Не  повернеш  загиблих  назад.

І  з  високої  башти  у  теремі
Жінка-воїн  зірвалася  вниз.
Норовлива  душа  над  озерами
Затихала  у  величі  тризн…

Плаче  вітром  крізь  час  нещасливиця,
У  душі  її  –  повно  вини.
На  Чернігів  з  гори**  вічно  дивляться
Повні  сліз  юні  очі  княжни.[/i]

*до  398  річниці  надання  Чернігову  магдебурзького  права  (27  березня  2021  року.)

**  гора  -  мається  на  увазі  курган  Чорна  могила  висотою  11м,  де  за  легендою  поховані  батько  та  брат  Предслави.

/  Картина  Б.Ольшанського  «Берегиня»/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908085
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021


Білоозерянська Чайка

Юність, що живе в бузку

[i]Квітневий  дощ  нас  розлучив  з  тобою.
У  парку  злива  поливає  квіт.
Бузок  заводить,  змочений,  сумної  ,
В  весняний  спогад  тягне,  мов  магніт.

Побачення  в  квітучому  бузкові  –
Кохання  незабутній  аромат.
Повернуть  мрії  в  ті  літа  казкові,
де  ти  і  я…  й  веселки  перекат.

Кохання  перше  –  трепетне  і  юне,
Бузково-ніжне,  щире  та  просте.
Ніхто  не  знав,  що  хмарою  насуне
Розлука…  й  що  бузок  наш  відцвіте.

Забули  там,  згубили  нашу  юність,
Лишили  серце  під  своїм  кущем.
Тепер  же,  завдяки  весні-красуні,
Рясний  бузок  розквітнув  під  дощем.

…Ти  з’явишся  у  сквері  хтозна-звідки,
Й  відчую  я  надію  боязку:
Невже  обом  нам,  вимоклим  до  нитки,
Потрібна  юність,  що  живе  в  бузку?[/i]

/Фото  Олександра  Шаварьова-Карапат./

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908174
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021


Lana P.

ТРОЯНДОВИЙ ЦВІТ

Трояндовий  цвіт
Опадає  додолу.
Краса  не  вічна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908125
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021


Lana P.

МІСЯЦЬ ПІКЛУЄТЬСЯ…

Місяць  піклується,  правда,  татусю,
Про  кожного  з  нас,  хто  тут,  на  землі?
Пледом  вкриває  маленьку  Настусю,
Зорі  у  небі  пливуть  —  кораблі.

Сяйвом  освітлює  спальню  кімнату  —
Промені  світлі,  немов  нічники.
Щіткою,  наче  вибілює  хату,
Янголів  шле,  що  немов  двійники,

Фей-захисниць  —  хай  пливуть  до  дитини,
Взявшись  за  руки,  в  омріяних  снах,
Здмухує  в  просторі  зайві  пилини,
Що  на  космічних  гуляють  полях.                15/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908098
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021


Lana P.

ПОТАЄМНЕ МІСЦЕ

Візьми  мене  у  потаємне  місце,
Де  тільки  —  ти  і  я  на  цій  землі,
Здолаємо  дороги  чималі,
Відчуй  мій  клич,  омріяна  царице.

Дерева  привідкриють  нам  завісу  —
Пізнаєм  їхню  мудрість  вглибині,
Птахи  мовчатимуть  у  вишині,
Знайдем  притулок  на  поляні  лісу.

Впадемо  просто  неба  у  колиску
З  пахучих  трав,  у  тепло-літній  день.
Серця  співатимуть  у  такт  пісень.
Повір  мені,  до  мрії  зовсім  близько!        15/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908096
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021


НАДЕЖДА М.

В житті втрачали ви когось

Чи  ви  втрачали  рідних  у  житті,
Можливо,  своїх  вірних  друзів?
То  знаєте,  як  важко  тоді  йти
Тримають  сльози,  нерви  у  напрузі.

Життєві  фарби  вже  тоді  не  ті,
Ну  а  життя  по  -  іншому  сприймаєм.
Хіба  радієм  так  отій  красі,
У  час  такий  її  не  помічаєм.

Нам  не  хватає  поряд  рідних  душ,
Яких  ми  чули  поряд  сміх  і  голос.
І  з  кожним  днем  жаліємо  чимдуж,
Бо  обідніло  так  життєве  коло.

Коли  дощі  ідуть  безперестанку,
Це  плачуть  ті,  що   втратили  життя.
Піднімем  очі  -  бачимо  хмаринку...
Таке  гірке  оце   передчуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908046
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021


Ніна Незламна

Ранок сьогодні

Раптовий  дошик,  міленький  мжичить  зранку
Легенький  шурхіт...  чуть  по  останках  снігу
По  склу  краплини  стікають  й  на  фіранку
Хоч  в  хмарах  небо,  та  все  ж  несе  він  втіху
Весна  надворі,  пробудяться  фіалки…

Зима  змирилась,тихенько  відступає
Хоч  на  останок  завіяла  снігами
Та  все  ж  в  надії  підсніжник  виглядає
Де  не  поглянь  проталини  й  під  ногами
Мов  усміхаються  крокуси  рядами

Синенькі,  білі  й  жовті  подібні  сонцю
Приносять  радість  й  натхнення  всім  поетам
На  серці  тепло,  з  мрією  у  віконце
Погляну  в  небо  -  «  Гей,  привіт»  скажу  хмарам
 Води  вже  вилили  не  одне  відерце

Тож  досить,  уйміться,    підтримайте  весну
Хай  сонячний,  промінь  приляже  до  землі
   А  вітер,    вмить  рознесе    звітку  радісну
Й  відразу,  на  душі    -  стане  добре    мені
Я  всім,  щиро  бажаю  -Доброго  ранку!

                                                                         15.03.2021р




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908056
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021


Катерина Собова

Экологiя й горiлка

Недалечко,    біля    балки,
Тут    зібралися    вже    зрання
Всі    мисливці    і    рибалки
Відкривати    полювання.

Риби    в    сторожа    купили,
Бо    ставки    тепер    приватні,
Ліси    теж    переділили  –
Хазяйнують    люди    знатні.

Біля    гаю    походили,
Хтось    там    стрільнув    для    годиться,
І    багаття    розпалили:
Є    вже    риба,    сало,    птиця.

Андрій    качку    взяв    до    столу,
Петро    викрав    стару    квочку…
Юшка    й    каша    вже    готові  –
Посідали    в    холодочку.

Одноразові    стакани
Підключились    до    процесу  –
Від    найстаршого    Степана
До    найменшого    Олеся.

Пішли    тости,    побажання:
За    ліси,    повітря    й    воду…
Головне    у    полюванні  –
Щоб    не    нищити    природу.

Грету    Тунберг    зачепили
(Шведську    дівчинку    згадали),
Скрізь    кричить    вона    щосили,
Щоб    довкілля    рятували.

Виступ    слухали    Кіндрата:
-У    мисливській    кожній    спілці
Треба    Нобеля    вже    дати
Звичайнісінькій    горілці.

Дякуючи    їй,    живими
Залишились    зайці    й    кози,
Водоплавна    вся    пташина
Проживає    мирно    в    лозах.

Гуси,    вепри    і    лисиці,
Лосі    і    маленька    білка  -
Їх    від    смерті    (це    не    сниться)
Відведе    завжди    горілка.

Нехай    знають    всі    народи,
Що,    росою    ранком    вмита,
Буде    квітнути    природа
Поки    є    в    нас    оковита!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908040
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021


Маг Грінчук

Це гірко бачити

Заплямлений  кров*ю  історичний  процес  -
Це  збурювані  ситуації,  страйки,
Економічний  кризис,  війни,  найманці...
Проява  темних  сторін  істот  -  це  прогрес?!

Чим  більше  багатою  стає  людина,
Тим  більше  витонченим  стає  її  гріх
І  шлях  тривожний  у  неї...  Живе,  мов  кріт.
...Чомусь  так  виглядає  добру  годину.

Провини  всі  залишились  безкарними.
Злочинці  керують  нами.  Всюди  "дурман".
"Незмислені"  часи  ворог  переймає...
Зарплати,  пенсії  підвладні  жебракам.

Сьогодні  люд  не  хвилюється  даремно.
Буденний  ритм  і  тарифи  -  щедрість  влади.
Мов  кулю  у  більярді  всіх  "загнати"  раді.
Це  гірко  бачити,  навіть  чути  ремство.

Ми  бачим,  зло  властиве  людській  природі.
Вже  не  тримають  рамки    законів  людей.
Суспільство  наше  колише  світ.  Що  ж    гряде?
Система  стримування  впала  без  згоди...

Нестійкі  люди  втягнуті  в  злочинний  світ,
А  хитрі  зайнялись  пишатись,  "панувати"...
Хіба  нелегше  так  інших  розпинати.
Вони  при  владі,  впевнені  в  собі,  як  слід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907978
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 16.03.2021


Ніна Незламна

Мов промінь сонця

Знов  засріблились,  білосніжні  замети
Я  поміж  них,  напевно  могла  б  замерзти

Твій  погляд  й  моя  рука  в  твоїй  руці
Тепло  і  ніжність  назло  зимі  -  розлуці

Вогонь  в  каміні  здіймається  доверху
Поміж    дровин  тонких  ,  не  наганя  страху

Лиш  загадковість  в  нім  та  до  очей  іскрить
В  раптовім  спалаху  стріляє  і  тремтить

Як  почуття,    що  між  нас  завмерли  на  мить
Вже  від  самотності,      сердечко  не  щемить

Мов  промінь  сонця  ,  душі  освітив  сяйвом
Коханий,  любий,  тож  нам    так  добре  разом

Хоча  сповитий  березень    в  сніжній  імлі
Цьому  промінню  порадіймо    і  весні.

                                                     13.03.2021р


Вірш  до
   картини  з  інтернета

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907922
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021


НАДЕЖДА М.

Яке воно людське те щастя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI[/youtube]

Веде  омріяна  дорога,
Та  на  шляху  не  заблукай.
Згадай  усі  перестороги,
І  лиш  омріяну  шукай.

Здолай  вітри,  дощі,  тривоги.
Не  йди  до  цілі  навпростець,
Лиш  так  дійдеш  до  перемоги.
Не  увірветься  хай  терпець.

Навколо  снігу  кучугури,
Тобі  так  важко  вже  іти.
Але  ж  ти  сильна,  вір,  натура,
Ти  доберешся  до  мети.

Не  плач,  а  смійся  у  дорозі,
Повітря  глибше  тут   вдихни.
Ти  все  здолаєш,  бо  ти  в  змозі,
Сльозу  непрохану  змахни.

І  ти  уже  на  півдорозі,
Упав,  стомився...  не  біда!
Лиш  тільки  крок  і  вже  невдовзі,
Твоя  упевнена  хода...

Яке  воно  людське  те  щастя?
Мабуть,  у  кожного  своє.
І  досягнути  тому  вдасться,
Хто  в  нього  вірить  -  воно  жде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907925
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021


Білоозерянська Чайка

В Прощёное Воскресенье

[i]Прощенья  просим  в  воскресенье  –
Порой  ведь  поступаем  грубо.
Тщеславны,  злы,  слепы,  надменны
С  родными  –  теми,  что  так  любим.

Слова  обид  –  острее  бритвы,
От  них  –  болезни  урожаем.
Всё  просим  чуда  мы  в  молитвах,
Святое  часто  нарушая…

Добро    и  милость  в  дефиците,
И  часто  речь  похожа  с  лаем.
Потом  взываем:  «Нас  простите!»
Так  ничего  и  не  меняя.

Период  войн  и  эпидемий,
В  валюте  –  совесть  на  продаже.
Ведь  в  нас  самих  сидит  проблема,
И  нужно  начинать  с  себя  же.

...  Порой  играем  мы  вещами,
Которые  другого  ранят.
Пусть  Бог  простит  и  я  прощаю
Обиды,  ссоры  и  обманы.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907952
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Прощай усім

Прощай  усім,  хто  ображав  тебе.
Лиш  добре  серце  переможе  зло,
Бо  не  стійкий  нещасть  усіх  хребет.
Створи  в  своїй  душі  любові  тло.

Прощай  зневагу  їхню,  гіркоту,
Людей  негарні  вчинки,  біль  в  душі.
Мабуть,  вони    упали  в  сліпоту.
За  них  молись.  В  прощенні  лиш  рушій.

Прощай,  бо  Бог  усіх  людей  прощає.
Великодушним  будь,  й  тобі  простять,  
Бо  що    творять,  не  відають,  не  знають.
В  прощенні  тільки  буде    благодать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907954
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така довга розлука

Візьми  мої  долоні  в  свої  руки
І  мені  в  очі  ніжно  подивись.
Між  нами  довгою  була  розлука,
Але  любов  лишлась,  як  колись.

Промов  до  мене  хоч  єдине  слово
І  розкажи,  як  жив  без  мене  ти.
Так  хочеться  твою  почути  мову,
А  ще  з'єднати  юності  -  мости.

Для  тебе  слів  я  зберегла  багато
І  зберегла  ту  трепетну  любов.
Яка  для  нас  творила  з  буднів  -  свято
І  дарувала  ніжності  розмов.

Вона  серця  в  морози  зігрівала,
Весною  нареченою  була.
Букети  квітів  влітку  дарувала
А  восени  до  вівтаря  вела...

Як  добре,  що  зустрілися  з  тобою
Любов  -  тепло  ще  дарувала  нам.
Вона  була  дарована  судьбою,
Щоб  нас  за  руки  повести́  у  храм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907955
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021


Lana P.

ЦЯТКОЮ В ПРОСТОРІ…

Тихо  пливе  між  плантацій  хмарин,
Цяткою  в  просторі,  місячне  диво.
Ніч  реагує  на  світло  вразливо
І  виглядає  між  тисяч  шпарин,

Бо  довіряє  всім  серцем  йому  —
Тому,  хто  ніжить  у  променях  ясних.
Так  і  кохання  велике  не  гасне,
А  прокладає  свій  шлях  крізь  пітьму!            12/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907900
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021


Lana P.

ЦЯТКОЮ В ПРОСТОРІ…

Тихо  пливе  між  плантацій  хмарин,
Цяткою  в  просторі,  місячне  диво.
Ніч  реагує  на  світло  вразливо
І  виглядає  між  тисяч  шпарин,

Бо  довіряє  всім  серцем  йому  —
Тому,  хто  ніжить  у  променях  ясних.
Так  і  кохання  велике  не  гасне,
А  прокладає  свій  шлях  крізь  пітьму!            12/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907900
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021


Веселенька Дачниця

Виросла ти, доню

Березневе  сонце  розбудило  хату:                                                                    Тобі,  доню!
Вісткою  лелеки  про  щасливу  дату,  
У  сузір’ї  Риби  з'явилась  зірка  нова,
А  батькам  на  радість  –  донечка  чудова!
У  свитки  дитячі  вплітало  підкову,
Сповіщало  світу  про  людину  нову.
             
І  родини  щастям    повнилася  хата:
Був  тут  сміх  дитячий,  радості  багато,
Як  хмурило  днями  -  яскравіло  сміхом,
Бо  росло  дівчатко  рідним  на  потіху.
В  сім”ї,  чи  навчанні  –  проблемним  не  було
Ростили  на  радість  –  всюди  устигало.
                                                                                                                                   
Виросла  ти,  доню,  знайшла  свою  дорогу,    
Батькам  залишила  зажуру  -  тривогу.
Хай  твоя  дорога  буде  чиста  й  світла
Щоби  ти,  як  ружа,  радувала  й  квітла,
Щоб  не  забувала  рідної  домівки,
Щоби  не  сивіли  у  батьків  голівки.

У  житті  твоєму  хай  лиш  щастя  буде,
Щоби  пораділи  з  нами  добрі  люди
Зерном  засіває,  щоб  родило  поле,
Цвітом  калиновим  хай    стелиться  доля.
Жайворонків  співи  душу  звеселяють
Усім  нам,  хто  любить  тебе  і  кохає…

Сокровенне  завжди  буде  тобі  сниться:                          
І  рідна  домівка,  і  душі  криниця.
Бережи  гніздечко,  що  звила  у  парі
Від  грози  людської,  темнішої    хмари.              
Не  гнися  від  вітру  -  в  житті  все  буває  -
Доля  лиш  завзятих  береже  й  кохає.
                                                                                       В.Ф.  -  12.03.2021






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907722
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Білоозерянська Чайка

С Днём рождения, C. GREY!

[i]Поём  сегодня  дифирамбы  Вам
По  случаю  –  у  Вас  ведь  день  рождения!
Я  в  Вашу  честь  пишу  стихотворение,
Кумир  шарад  и  мастер  анаграмм!

Ведь  метаграмота  и  сло́ва  каламбуры
И  острые,  и  меткие  у  Вас.
А  Ваши  омограммы,  игры  фраз
Полечат  от  хандры  нас  без  микстуры.

В  поэзии  пусть  ждёт  большой  триумф  –
Ведь  жизнь  поэта  далека  от  прозы!
Пусть  анаграммы  вдохновляют  и  курьёзы
Ваш  нестандартный  и  глубокий  ум![/i]

С  Днём  рождения!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907860
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Ніна Незламна

Під знаком

А  чи  чекала,  ти  бабцю?  Певно  ні
 Бо  під  замком  «  таємно»    -  всі  тримали
І  ненаснилося  тобі  уві  сні
Онук  з  дружиною  сина  замали

Немов  промінчик  потрапив  в  її  очі
Вже  так  раптово  скотилась  сльозина
На  мить  згадались  недоспані  ночі
Як  старша  доня  народила  сина

Яка  то  втіха  і  не  тільки  бабці
І  в  діда,  день  народження  сьогодні
   Тож  хай,    все  добре  по  життєвій  нивці
 І  в  правнучка    будуть  щасливі  будні

А  місяць  березень  -    це  ж  вісник  весни
Хай  промінь  сонця  придасть  йому  сили
Нехай  малюк,  не  знає  жахів  війни
Щоб  тихі  ночі,  зірочки  світили...

Подумать  тільки,  вже  вдруге  прабабця
Родина  вся  -    бажає  йому  щастя!
 Нехай    нам  на  радість,  хлоп`ятко  підроста
 Міцного  здоров`я!    Многії  літа!

                                           12.03.2021р.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907840
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Маг Грінчук

Біль з пам*яті геть

Деякі  відчуття  у  головному  мозку...
Відбувається  безсонного  болю  процес.
Свідчить,  що  з  Вашим  зубом  щось  не  так,  йде  ексцес.
Вас  наводить  на  думку,  зубний  лікар  -    козир.

Світ,  знання  та  розуміння  -  причина  болю.
В  погляді  раціональний  намір,  рішення...
Позбавляєтесь  зуба  -  дум  нервовий  рівень,
Кресло,  анастезія,  лікар  над    тобою.

Час  пройшов...  Пацієнт  залишає  кабінет.
...Незабутній  стоматологічний  інструмент.
Добре  почуватися,  коли  поруч  твій  кент.
Думку  на  волю  пускаєш.  Біль  з  пам*яті  геть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907834
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Маг Грінчук

Звучить живе вогненне слово

Одна  Україна  у  нас  і  одна  мати.
Пророк  та  геній  Шевченко  Тарас  теж  один.
Художник  і  живописець  -  пейзажу  майстер.
Поет,  прозаїк,  драматург  та  вітчизни  син...

Це  він  є  батьком  літературної  мови.
В  його  творах  вся  мова  українська  бринить,
Звучить  музика  чиста  душевного  слова
У  всіх  країнах  світу.  Тож  летить  вогниста...

Лунає  з  голосним,  бентежно-гордим  дзвоном,
Щоб  засудили  злочинців  діти  і  внуки,
Щоб  встала  овіяна  правда  перед  троном
Та  зачитала  вирок  і  вручила  в  руки...

Суворою  красою  мови  на  білий  світ
Сьогодні  теж  звучить  живе  вогненне  слово,
Бо  обпікає  душу  Тараса  "Заповіт"!
Зове  прочистити  джерела  долі  знову!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907818
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021


НАДЕЖДА М.

Думками повертаємось в минуле

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=d_hqsriJ5gk
[/youtube]
Думками  повертаємось  туди,
Де  нам  було  так  тепло  і  комфортно.
У  пам"яті  лишились  лиш  сліди,
Та  добре  знаєм  -  це  безповоротно.

Щасливими  на  хвильку  можем  стать,
І  смакувать   удасться  нам  роками.
І  навіть  час  не  зможе  це   забрать,
До  подиху  останнього  -  це  з  нами.

Заглянемо  ночами  крадькома,
Воно  нас  упізнає  й  посміхнеться.
Та  за  дверми  давно  все  сімома,
Ніколи  і  нізащо  не  вернеться.

Ключі  забрав  цей  невмолимий  час,
Ось,  що  зробити  може  він  із  нами.
Та  вогник  із  минулого  не  згас,
Бо  часто  ще    приходить  це  із  снами.

Та  ми  тоді  не  плачемо  уже,
Хоч  на  душі  так  сумно  і  тривожно.
Як  діамант  безцінний  бережем,
Єдине,  що   зробити  час  не  може...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907814
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Lana P.

ХТО ВИ?. .

Хто  ви  є,  щоб  мені  дорікати
І  навчати  як  жити  сповна?
Не  посадите  душу  за  ґрати!
Це  —  мій  шлях,  і  пройду  я  сама!          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907797
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Lana P.

ЩЕ ГОВОРИЛИ…

Ще  говорили,  але  обережно,
Себе  труїли  так  бентежно.
Скривалась  правда,  кинута  за  ґрати,
Забракло  слів,  щоб  щось  сказати.            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907775
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Закохана в море

ПАРНОграфия (супружеская баллада)

(опечатки)

[b]М[/b]рачные  узы

***

Уравно[b]б[/b]ешенные  супруги    -    семейная  гармония

***

[b]Д[/b]онимают  друг  друга  с  полуслова

***

С[b]м[/b]ежная  баба    -    соблазнительная  соседка  (бес  попутал)  

***

Руко[b]м[/b]ашный  бой    -    мирное  выяснение  отношений

***

Волшебная  ска[b]л[/b]ка    -    средство  воспитательно-  наказательное  (когда  "по-мирному"  не  доходит)

***

[b]Л[/b]единение  сердец    -    охлаждение  в  отношениях

***

[b]Д[/b]ракоразводный  процесс


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907772
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Родвін

Ве́снонька, миле́сенька, де ж ти забари́лась ?

[b] [i]Весняно-сніжна  коломийка.[/i]  [/b]

Ве́снонька,  миле́сенька,  де  ж  ти  забари́лась  ?
Талою  водою,  зра́ння,  хіба  ж  ти  не  вмилась  ?
Може  ти  із  теплим  вітром,  вчора  посвари́лась  ?
Чи  тобі  зимова  казка  дуже  полюбилась  ?

Бо  з  хмарка́ми   дру́жишся,  що́дня  їх  вітаєш,
Вітруга́н,  такий  холодний,  в  гості  заклика́єш,
З  сонечком,  мабу́ть  сьогодні,  зо́всім  розсвари́лась!
А  весня́на  тепла  днина,  ма́буть,  заблудилась  .

Півні  вже  давно  пропі́ли,  да́вай  прокидайся  !
З  ме́рзлою  земе́лькою,  ско́ріш,  привітайся,
З  сонечком,  на  небокраї,  зранку  помири́ся
На  весня́ні  дивні  втіхи,  ти,  не  поскупися  !

Ми  тебе́  так  довго  ждали,  от  і  дочекались  !
Пта́шок  перелі́тних  радо,  з  ви́рію  діжда́лись  !
Про́ліски  давно  розквітли,  зеленіє  жито,
Бу́дем  ра́зом  в  ку́пі  жити,  в  лю́бощах,  до  літа  !

Тож  давай,  рідне́сенька,  сили  набира́йся,
З   ненави́сним  Лю́тнем  Зимним,  ско́ріш  розлуча́йся!



12.03.2021  р.

Фото   https://img.depo.ua/745xX/Mar2016/99600.jpg

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907785
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Ніна Незламна

Ото прорвало, так прорвало ( продовження)

       На    якийсь  час  хлопці  розслабились,схилившись  один  на  одного,  дрімали.    В  проході  між  купе,  проходила  жінка,  років  сорока,  пропонувала  купити    газети  і  журнали.    Михайло  позирнув  у  вікно,згадав  про  село  -  добре,  що  погода  сонячна,  здається,    тут  теж  давно  не  було  дощів.  Напевно  зустрінуть  мене  якоюсь  автівкою.  І  вже  посміхнувся,  пригадавши  очі  коханої  дружини  і  усмішку  своєї  кирпатенької  доньки.  Як  добре,  коли  тебе    чекають  і  позирнувши  на  Максима,  поклав  руку  на  його  плече,
 -Ну  досить  дрихнуть,  я  скоро  схожу,  будемо  прощатися.  Але  це  лише  на  якийсь  час,  я    тебе  чекатиму  в  гості.  Максим,  потираючи  руки,  здвигнув  плечима,  позирнув  навкруги,
 -От  добре,  за  пів  години  і  мій  вихід.
     Електричка  збавила  швидкість,під`їжджала  до  станції.  Кілька  чоловік  уже  стояли  біля  дверей.  Рукостискання,  обійми,    прощання…
       Михайло  спускався  по  сходах,  на  нього  чекала    усміхнена  дружина  з  донькою.Сяючі  очі,  в  них  радість  і  трепіт  сліз  на  віях.  Максим  спостерігав  з  вікна  вагона,    в  душі  за  друга  відчував  радість.  Щасливий  і  вона  така  гарненька,  сонячний  погляд,  дочекалася,  ото  почуття,  видно.що  кохає….
   Двері  зачинилися,  електричка  рушила  з  місця.  Він  повернувся  на  своє  місце.  Буквально  за  хвилини  дві  –  три,  в  купе  навпроти,    різко  піднялася  літня  жінка,  двома  руками  підтримувала  тіло  чоловіка,  яке  хилилося  на  неї.  Раптово  гучно  скрикнула,
-Миколо  тобі  зле?
 Майже  всі  пасажири  звернули  на  них  увагу.  Максим  відразу  зірвався  з  місця,  за  мить  підтримував  чоловіка,  голосно  запитав,
-Може    у  вагоні  є  лікар,    чи  попросити  машиніста,  щоб  зробив    об`яву,  можливо  є  в  іншому  вагоні…..
Його  увагу  привернула    дівчина,  на  яку  він    дивився  з  Михайлом.  Різко  піднялася  з  місця,  на  плечах  поправила  футболку,  на  поясі    підв’язала    легку  хустину,  клемового  кольору,    на  шпильку  зібрала  волосся.    З  тонометром  у  руці    підійшла  до  них.  Макс  здивовано  дивився  на  неї,  не  встиг  нічого  й  подумати,  як    вона  сміливо  до  жінки,
   -Треба  під  язик  покласти  валідол.  Маєте  при  собі  ?  Тут  душно,  можливо  в  нього  проблеми  з  серцем.
 Жінка,  знервовано  кивала  головою,    у  руці  уже  тримала  пігулку,  щось  говорила  до  чоловіка,  намагалася  покласти  її  в  рот.
-Ну,    давайте,  ось  так  його    підтримайте,  я  тиск  зміряю,  -  поспішаючи,    сказала  дівчина  і    уміло  одягла  тонометр  на  зап`ястя  руки.
-Нітрогліцерин    він  переносить?.-  знову  звернулася  до  жінки
-  Так  інколи  приймає.
-  Якщо  є    -  не  гайте  часу.
Чоловік  ледь  відкрив  очі,  щось  пробурчав,  рукою  доторкнувся  до  кишені    на  сорочці.
 -В  нього  тиск  сто  шістдесят  на  сто  десять  -  трохи  підвищений  і    прискорене  серцебиття.Не  хвилюйтеся  так,  все  буде  добре.  думаю,  це  з-за  духоти  в  вагоні.  Я  закінчила  ініверситет  імені  Пирогова,  тож  на  цьому  трохи  знаюся.
     Чоловікові  стало  краще,  жінка  обіймала  його  і  слухала  дівчину.  Вона  тихо,  поспішаючи,  давала  їй  поради,  як  діяти  далі.  І  вже  голосніше  сказала,
 -Зараз  ще    раз  зміряємо  тиск,  ви  мене  вибачте,  але  я  на  цій  зупинці  виходжу.  Хочете  визвіть  швидку,  а  ні,  то  додому  чоловіка  везіть  на  таксі,  так  буде  краще.
Максим,  аж  жахнувся,  але  ж  йому  теж  зараз  виходити.  Трохи  знервований,з  пляшки  випив  води  і  позирнув  на  телефон.  Адже  мав  передзвонити  батькам,  в  який  час  буде    на  місці  та  щось  зупинило  його.  Майнула  думка  –  хай  краще  надворі  передзвоню,  чи  маленький,  сам  доберуся  додому.
Дівчина  з  валізою,  уже    поспішала  до  вихідних  дверей.  Побачивши  її,  здвигнув  плечима  -    бач,  яка  швидка  -  поспішив  за  нею.  Пасажирів  сходило  небагато,  Максим    взявся  за  ручку  її  валізи,
-Я  вам  допоможу,  думаю  чоловік  не  ревнивий.
Її  сині  очі  ледь  засяяли,  щоки  зарум`янилися.  Вона  різким  рухом  голови  змахнула  з  чола  неслухняне  волосся,    привітно  посміхнулася,
     -Хто  знає  який  буде,  до  ворожки  не  ходила.
Аж  дух  перехопило  після  її  слів,  йому  здалося  в  нього  ростуть  крила.  Він  першим  зійшов  по  сходах  і  тут  же  подав  їй  руку,
Давайте,ось  так  краще,-    раптом  обома  руками  підхопив  її  за  талію,  ледь  підняв  і  тут  же  поставив  на  ноги.  А  легенька,  немов  пір`їнка    -  ледь  не  вирвалося  з  уст.
-Я  так  зрозумів  ви  місцева,мабуть  їдете  з  відпочинку,бачу  засмагли,  вам  так  личить.
 Про  таких  люди  кажуть  -  в    кишеню  за  словом  не  полізе.  Вона  ледь  вирячивши  очі,з  усмішкою  на  обличчі,
-Ні,    не  місцева,  я  з  Ніжина.  Дякую  за  комплімент  та  ні,    швидше  за  все,    так  вирішили,  бо  я    в  такому  одязі.    Знаєте,    відпочивала  на  морі,  як  кажуть    -  відірвалася  від  світу.  Трохи,  можна  сказати  на  прощання  захотілося    побути  модною.  Ось  і  в  дорогу  так  одяглася,  все  рівно  ці  штани  викину.  Адже  в  мене  починається  зовсім  нове  життя.  Я    тут,  від  університету  в  районній  лікарні  проходила  практику.  Тепер    треба  два  роки  відпрацювати,    за  фахом  лікар  –терапевт.  Він  тихо  засміявся,
-Ви  сказали  попрощатися  з  молодістю…  Ой,щось  я  не  бачу  тут  жінки  середнього  віку.
 Обоє  засміялися.  Направилися  до  виходу  в  містечко.
 Думки  ледь  не  розривали  голову  на  частини.  Ото  бач,  а  я  її  по  одязі  охарактерезував,  не  дарма  кажуть,  зустрічають  по  одязі,  а  проводжають  по  розуму.  А  може  в  мене  є  шанс  познайомитися  поближче.  А  раптом  пощастить,  може  й  кавалера  немає,але  ж  така  гарненька,  природна,  чим    чорт  не  жартує,  можливо  якраз  на  удачу.  Ой,  таке  відчуття,  що  в  мене  щось  прорвало  й  несе  за  покликом  душі  й  серця.  Впіймав  себе  на  думці,  що  повторив  слово  Михайла  –  прорвало.
Наподалік  від  вокзалу  запитав,
 -То  ви  де  вирішили  зупинитися?
 За  мить,    її  хитрий  погляд  зупинив  його,
 -Ой  та  годі  викати!  Здається  говорив,  що  тут  не  бачиш  жінки  середнього  віку.
Раптово  відчув  прилив  крові  до  обличчя,    почервонів.  Трохи  ніяково  заговорив,
 -Та  я  що,  я  тільки  –за.  Надіюся  ми,  ще  зустрінемося.
   Вони  стояли  біля  широкої  дороги,  що  проходила  від  щебеневого  заводу.
 -А    ти,  що  до  когось  в  гості,  так  одягнений,  зараз  багато  так  одягаються  в  дорогу,  чи  десь  тут    працюєш  охоронцем?
-Та  ні,  я  місцевий  лев,  а  чому  лев,бо    працював  охоронником  в  магазині.  А  зараз  з  далекої  дороги  добираюся  додому.
-І  де  це  та  далека  дорога?    -  запитала,  взявшись  за  ручку  валізи.
-  Та  ми  з  другом  Михайлом,  він  вийшов  на  одній  із  зупинок,  приїхали  з  АТО.  Правда    два  тижні  були  в  реабілітаційному  центрі,  закінчився  контракт,  добираюся  додому.  Думаю  продовжити  службу  охоронником,    на  мене  там  чекають.
-А,  хто?  -  не  витримала  вона,  запитала  і  тут  же  стиснула    пишненькі  губи,  хоча  очі  бігали  по  ньому,  чекала  відповіді.
-Колектив  чекає,  а  вдома  батьки.  Ой,  я  ж  с  тобою  забарився,  треба  передзвонити,  вони    ж  чекають  мого  дзвінка.  Вибач,  постій  хвилинку,  я  швидко.
 За  кілька  хвилин,    поговоривши  з  мамою,  запитав,
 -То  куди  ти  направляєшся?    Вдома  все  гаразд,  я    тобі  допоможу,  не  така  вже  й  легка  твоя  валіза.  
-Тут  недалеко,  я  зупинюся  в  гуртожитку  для  працівників  заводу.  В  ньому  мешкала  під  час  практики.  Напередодні  передзвонила,  на  якийсь  час  мені  виділять  кімнату.  А  завтра  піду  в  лікарню,  здам  всі  папери,  вирішу  питання  з  житлом.  Можливо  запропонують  щось  краще,  як  ні,  то  винайматиму  квартиру.  Здається,    тут    з  цим  проблем  немає.
   Збігали  хвилини…  Максим  лише  тепер  помітив,  що    повітря  зовсім  інакше,  чим  в  Києві,  що  вже  говорити  про  схід  України.  Коли  чув  гучний  гул  грузового  автомобіля,  поневолі  дивився  в  ту  сторону,  немов  чекав  чогось  непередбачуваного.  Як  добре,  що  у  нас  тихо…Думки  втішали  його…
     Коли  вони  вже  стояли  біля  парадного  входу  гуртожитку,  ледь  схиливши  до  неї  голову,    запитав,
 -То  я  маю  надію  на  зустріч?
-Ну,  якщо  дуже  хочеш,  то  чому  ні?  Правда  мені  ж  треба  все  вирішити,  знаєш,  яку  б  кімнату  де  не  знайшла,  напевно  в  ній  треба  буде    навести  лад.  Ну,  ти  ж  розумієш,  побілити,  чи  замінити  шпалери,  врешті  повісити  фіранки,  щоб  було  комфортно.
Він  слухав  і  весь  час  намагався  дивитися  в    її    очі,  дізнатися,  чи  щиро  говорить,чи  може    лукавить.  А  раптом  хоче  з  ним  пофліртувати  та  й  на  цьому  кінець.  Не  думає  про  сімейне  життя,  а  чи  захоче  піти  зі  мною  під  вінець,  ну  звичайно,  якщо  я  їй  сподобаюся.А  чи  захоче,    ще  й  далеченько  від  родини.  Ой,захопила  вона  мене  в  свої  сіті.Та  раптово  пригадав,
-Ой,  ми  ж  не  познайомилися!
Гучний  сміх  привернув  увагу  охоронника,  що  стояв  за  скляними  дверима,
 -Ви,  що  до  нас?
Вона  озирнулась  і  тут  же,  ласкаво  дивилася  на    Максима,  немов  огортала  теплим  поглядом,    
   -Так-  так,через  пару  хвилин.
   Уже  усміхаючись  один  до  одно,  знайомились.  Легке  рукостискання,  він  на  якусь  мить  затримав  її  руку.  Почувши  ім`я    -  Надія,  відразу  подумав-  мабуть  моя  надія,  яку  я  завжди  тримаю  в  серці,  що  все  має  бути  добре.
   Минуло  три  дні…  Максим  відсипався  після  теплої  зустрічі  з  батьками  ,  з  тіткою  Марією  (по  батьковій  лінії)  та  з  друзями.  Вчора  побував  на  роботі,  попередив,  що  за  тиждень,  буде  готовий  приступити  до  своїх  обов`язків.  Позмінна  робота  його  влаштовувала  та  й  чому  не  тішитись,  адже  зараз  не  всім  повезе    влаштуватися  відразу.
 Михайлові  написав  СМС,    що  вже  вдома.  Але  йому  дуже  кортіло  розповісти  про  знайомство  з  Надією.  А  поки  ж,  сам  собі  зізнавався,  розповідати  майже  не  було  про  що.  Він  подзвонив  їй  в  той  же  вечір  та  вона    відповіла,  що    ще  все  не  вирішено,  щоб  поздвонив  через  три  дні.
Хай  йому  грець,  потягуючись  в  ліжку,  з  телефоном  в  руці,  немов  розмовляв  сам  з  собою.  За  вікном    сонячний  день,  а  його  наче  лінь  звалила  з  ніг.  Проміння  досягало  обличчя,  приємно  пестило,  відчував  тепло.    Від  задоволення  примружував  очі  і  уже  рахував  -  один,  два,  три…  й    голосно  на  всю  кімнату,-  Рота  підйом!
Зірвавшись,  прямував  у  ванну  кімнату.
     В  квартирі  пахло  м`ятою…    Сім`я  пила  чай,  насолоджувалася  запахом    м`яти.  Батьки  переглядались  між  собою,  але  мовчали.  Помічали,  що  в  душі  сина,  щось  відбувається.  Але  не  хотіли  турбувати  запитаннями.  Адже  й  так,  два  дні,  як  на  допиті,  що    і  як.  Але  всього  не  розповісти,  багато  чого  під  знаком  »таємно».  
   Пізно  ввечері,  Максим  стояв  на  балконі,  декілька  раз  набирав  її  номер  телефона…  До  душі  підповзало  розчарування,  а  може,  просто  розіграла  мене…  Так,  як  іноді  поступають  дівчата,  щоб  більше  до  себе  привернути    увагу.  Та  тут  же  відігнав  цю  думку  –  за  фахом  лікар,  ой  навряд  чи  фліртуватиме.  Професія  відповідальна  та  й  після  закінчення  університету  не  така  вже  й  молоденька,  саме  час  звити    гніздо.
Він  так    задумався,  що  коли  на  телефоні  заграла    мелодія,  злегка  здригнувся.  Так,  це  дзвонила  вона.  Мов  та  пташка  щебетала,  
розповідала  про  роботу,  про  те,    що  вже  наклеїла  шпалери  і  на  вікно  повісила  нові  фіранки.  Їй  на  пів  року  дали  дозвіл  на  проживання,  а  згодом  вирішать,  як  бути  далі.На  жаль,  в  містечку  в    цей  час  нових  будинків  не  будували.Приватні  квартири,  люди  здавали  в  аренду  під  офіси,  тільки  там  виконувались  ремонтні  роботи.  Йому  здавалося  він  би  слухав  і  слухав  її,  тому  й  не  наважився  перебити  і  .запитати,  чому  не  подзвонила  раніше.Адже  вже  й  справді  була  пізня  година,чекав  поки  закінчить  емоційно  розповідати  про  себе.  Нарешті  вона,  немов  підбила  підсумки,
 -Ну  от,  здається  я  тобі  про  все  розповіла.Ало,  ти  мене  слухаєш?
-Звичайно,  не  хотів  перебивати.  Я  зранку  чекав  твого  дзвінка,  сама  наклеїла  шпалери,  хай  би  прийшов  допоміг..
-Вибач,  просто  незручно,  адже  ми  зовсім  мало  знаємо  один  одного.
   -Давай  зустрінемося  завтра,  ти    роботу  закінчуєш  о  котрій  годині?  
-  Гадаю,  десь  о  шістнадцятій  звільнюся,  не  раніше.
-  То  я  підійду  до  лікарні.
Вони,  ще  перекинулися  декількома  фразами  і  побажавши  один  одному  доброї  ночі,  попрощалися.  Зоряна  ніч…  ніч  роздумів  і  сподівань,  ніч  спогадів  і  світлих  мрій,  а  зорі  немов  заколихували  їх,  заводячи  в  таємність  ночі.
   Наступного  дня  він  зустрічав  її  біля  лікарні.  Вона  вразила  своєю  чарівністю.  Одягнена  в  сукню  блакитного  кольору,  яка  підкреслювала    фігуру,  дуже  пасувала  їй.  На  обличчі,    ні  гриму,  ні  помади,  волосся  спадало  не  плечі.  Він  перед  нею  стояв  бадьорий,  усміхнений,    чорне  волосся  злегка  пристало  на  чоло,  деінде  виднілись  краплі  поту.  Напевно  так  поспішав  -  зробила  висновки  й  легкою  ходою  пішла  вперед,
-Що  думав,  що  поспішаєш  на  потяг  і  він  тебе  не  почекає..
-Все  може  бути,-  рукою  торкнувся  її  плеча.  Вона  розвернулася  до  нього,ти  щось  хочеш  сказати?
-Хочу  ще  раз  подивитися  в  твої    чаруючі  очі.  І  запропонувати  прогулятися    до  річки,  у  нас  прекрасні  місця,  є  нащо  подивитися.  А  потім  сходимо  в  кав`ярню  чи  ресторан,
-Та  ні,  краще  в  кав`ярню,  там  публіка  інакша,  музика  різна  і  весела,  і  тиха.  Он  у  нас  в  Ніжені,  можна  навіть    в  кав`ярні  послухати  музику    Бетховена  і  Баха  «  к  Элизе»
-Ух!  –вирвалося  в  нього,    відразу  взяв  її  під  руку,
-Я  десь  читав,  що  лікарі  люблять  слухати  музику  цих  композиторів.  
-О,  я  обожнюю  цю  плавну  музику,  закривши  очі,  немов  літаєш  до  піднебесся  і  наче  чуєш,  як  вона  підіймається    і  поступово  десь  далеко  –далеко  зникає.Та  все  ж  залишає  на  серці  тепло,  приємне  відчуття  спокою  і    задоволення.
 Його  очі  бігали  по  її  обличчю.Вона  коли  говорила,злегка  почервоніла  і  час  від  часу    повільно  закривала  очі    і  также  повільно    їх  відкривала.
 То  де  ж  було  втриматися….    Він  притиснув  її  до  себе,  .припав    у  поцілунку.  Відчув,  як  вона  на  якусь  мить  завмерла,  руками  ніжно  торкнулася  його  обличчя.  Який  то  солод  ті  уста…він  ледве  відпустив  її    й  немов  соромлячись  опустив  очі.  Вона  ж,    поправила  волосся,  усміхнулася,  крутнулася  на  одній  нозі.  Добре,  що  туфлі  не  на  підборах  -  відразу  подумав  -    напевно  б  так  рівновагу  втратила.  Та  лише  мить,  попрямувала  навпростець,  через  дорогу,  до  річки.
   В  цей  вечір,  він  майже  о  півночі  повернувся  додому.Хоч    і  подзвонив,що  буде  пізно  та  батьки  всеодно  не  спали.  Коли  вже  вийшов  з  ванни,батько  на  кухні  пив  воду,  запитав,
-Сину  в  тебе,  що  є  дівчина?
-Так  тату…  є…    І  думаю,  що  скоро  вас  познайомлю.
       Максим,  вклавшись  в  ліжко,  телефон  поставив  на  зарядку  і  немов  сонна  думка  закопошилась  в  голові-  тепер  мені  буде  що  розповісти  Михайлу.
     Уже  минали  серпневі  дні…І  вечорами  до  землі  припадала  прохолода…Люди  збирали  урожай  і  надіялися,  що  закінчиться  війна,а  її    на  жаль,  наче  й  ніхто  не  думав  закінчувати.  На  мирній  частині    країни  життя  продовжувалось  за  своїми  звичаями
   Надія  й  Максим  зустрічалися  два  ,  а  то  й  три  рази  на  тиждень.  Вона  розповідала  про  свою  роботу,  а  він  про  свій  магазин  і  покупців,  які  інколи  намагалися,  щось  поцупити.  В  суботу  йшли  в  кав`ярню.  До  себе  в  кімнату,  вона  запросила  його  лише  один  раз,  вважала,  що  непристойно  залишатися  один  на  один.  Адже  гуртожиток,  є  гуртожиток,  тим  паче  тут  жили  і    сім`ї.  Навіщо  їй  якісь  плітки,  розмови.  Містечко  невеличке,  а  люди  не  завжди  без  заздрощів.  Вважала,  що  професія  лікар,  не  має  бути  спаплюжена  своєю  поведінкою.Нівякому  разі  не  можна    до  себе  привернути  увагу  необдуманою  поведінкою.
Максим  же    ділився  з  Михайлом.Звичайно  чоловік,як  дізнався,що  вони  зустрічаються,  аж  засвистів    в  телефон,
-Ой,.то  ти  напевно  точно  по  вуха  закохався,  ти  немов  в  карти  виграв,  тобі  повезло,  де    зараз  ті  дівчата,  без  макіяжу.  Така  гарненька,  ще  й  лікар,  велику  пташку  спіймав.  Ой  дивися,  щоб  ніхто  не  вкрав.  
   Після  спілкування,  Максим  мав  бажання  зблизитися  з  нею,    напрошувався  в  гості,  але  вона  категорично  відмовила.  Він  давно  думав  над  тим,  щоб  познайомити  її  з  батьками  та  не  знав,  вірніше  сказати,  боявся,  що  відмовить.
   Минуло    більше  двох    місяців…  Одного  вечора,  Максим  перед  побаченням  поговорив  з  Михайлом.Той,  напевно  щось  святкував,був  дуже  веселий,  його  добряче  висварив  за  нерішучість.  
     І  він,  як  завжди  після  роботи,  зустрівся  з  нею,  в  душі  відчував  порив,  готовий  був  звернути  гори.
   Доволі  сиро  й  прохолодно,  вже  майже  голі  дерева,  під  ногами  шурхотіло  листя.  Вона  взута  в  чобітки  на  підборах  і  в  осінньому,  коричневого  кольору  пальто,  тулилася  до  нього,
 -А  знаєш  я  замерзаю,  аж  холод  по  спині,  може  підемо  в  кав`ярню,  вип`ємо  кави,зігріємося,  послухаємо  музику.
Мабуть  саме  нагода  відкритися…  Рішуче  підійшов  до  неї,
 -Надійко,  я    вже  давно    хочу  зігрітися,  зігрітися    в  обіймах    твоїх,  пізнати  трепіт  твого  тіла,  твою  ласку.
Вона    позадкувала  до  дерева,  очі  полізли  на  лоб,  це  що  з  ним?  
А  він  немов  завівся  і  не  знати  від  чого,чи    пригадав  слова  Михайла,  чи  може  теж  проймав  холод,  розмахував  руками.  Несподівано  пригадав  вірш  Юрка  Ізрика    -  »  Я  жив  би  з  тобою  на  дикому  острові»,  закінчивши  читати,
-І  твої  очі  сині,мені  вже  давно  не  дають  спати.
Поспіхом    підійшла  …  рукою  торкнулася    чола,
 -Ти  часом  не  захворів?
-  О,  ні  кохана  що  ти-  гучно  сказав  і  поцілував  її.  
Легенько  звільнилася  від  обіймів,
 -Ти  знаєш  такі  вірші?
 -А  що?  Ти  лікар,  любиш  музику,  а  я  люблю  читати  і  художню  літературу,  і  вірші  про  кохання.  Ось  послухай    »  Мені  ти  приснилась  давно»  Володимира  Сосюри.
Вона,  задивившись,  як  емоційно  він  читав  вірш,  кожне  слово,  немов    пропускав  через  себе,  трохи  позаздрила  йому.  Як  добре,  має  час,  а  тут  вся  література  тільки  про  хвороби,  про  ліки.
Чи    пожаліла,  чи  за  покликом  серця    підійшла  до  нього,  той  погляд  в  очі,  як  промінь  сонця,  застигли  в  поцілунку.
А  чи  то  кров  по  жилах  так  закипіла,  він  легко  підхопив  її  на  руки,
 -Надійко,  я  тебе  кохаю!  Скажи  для  чого  нам  ці  муки.  Адже  не  діти,  нам  би  радіти,  що  ми  зустрілися.  Для  мене  ти,  як    світла  зірка  на  захмареному  життєвому  небі.
Кипіла  кров,  розходилась  по  жилах…  поставив  її  на  ноги.  За  мить    припав  перед  нею  на  коліна,  поцілував  їй  руку,  
 -Скажи  ти  підеш  за  мене?  
Вона,  не  сподівалась  на  такі  події,  наче  трохи  злякалась,  зненацька  рукою  прикрила  йому  уста  і  гучно,
 -Ні  не  треба  зараз  обручки!  Почекай!  Хай  потім!
І  вже  тихіше,
 -Давай  трохи  почекаємо,  адже  я  не  знаю  твоїх  батьків.  Як  вони  мене    приймуть  ?  Напевно  й  мої  батьки  захочуть  тебе  побачити  перед  таким  відповідальним  рішенням.
   Як  сніг  на  голову  -    її  слова  про  обручку.  І  тут  немов  зрадів.  От  телепень,  я  ж  її  навіть    не  купив.  В  солодкому  поцілунку  злегка  затремтіло  тіло…    відійшов  в  сторону,
 -Ти  права…  я  давно  думав  це  зробити,чомусь  не  наважувався…  Давай  в  неділлю,  я  заберу  тебе    з  гуртожитку,і  познайомлю  з  ними,  не  бійся  -    вони  в  мене  добрі.  Тим  паче  нам  з  ними  не  жити.  Бабуся  живе  в  двокімнатній  квартирі.  Давно  батьки  її  звуть  до  себе.Вона  ж  не  хоче  покидати  квартиру,  мені  у  спадок  залишає.
 -Гаразд,  ось  так  краще.  Гадаю  поспішати  нам  не  варто.  
Немов  сонячне  тепло  її  підстерегла  думка  -  а  я  журюся,  де    через  три  місяці  буду  жити.  
   Він  провів  її  до  гуртожитку,  поспішав  додому.  Хода  напрочуд  швидка.  В  душі  себе  сварив,  адже  давно  треба  було  купити  обручку.  Що  я,  як  той  індюк  белькочу,розповідаю  про  тих  покупців,  а  про  основне  забув.  Михайло  правду  казав,  відстаю  від  життя  .  А  тут  вже  й  посміхнувся,  згадав  його  слова  -  це  після  його  слів  за  нерішучись,  мене  так  прорвало.  Сам  собі  дивуюсь,  навіть  вірші  пригадав.  Але  ж  так  давно  їх  читав,  коли  уже  й  не  пам`ятаю.
     На  наступний  же  день,  купив  каблучку  для  заручин,  в  душі,  за  свою  безпорадність,  недолугість,  знову  картав,  соромив  себе.
   В  неділлю  моросив  дощ….Максим  зайшов  до  неї  в  кімнату,
 -  Привіт,-    поцілував  в  щоку
 Уже  одягнена  в  пальто,  перед  дзеркалом,  вона  на  шиї    поправляла    білий  шарфик,
 -  Привіт!  Щось  така  погода…  і  мені    мій  вигляд  не  подобається.  Може    гігієнічною  помадою  придати    блиску  губам?  Що  скажеш?
 -О,  ні-ні!  Що  ти  люба!  Ти  маєш  природну  красу,  саме  нею  мене  приворожила.  Я  не  вважаю,  що  накласти  макіяж  -  це  добре.Людина  має  бути  такою,  як  є.
Від  здивування  піднялися  брови,закліпала  очима,
 -Що  справді?!  Ну  гаразд,  тоді  пішли.Он,  бери    торт,  квіти,я  вранці  купила.
-Та  це  ж  я  мав  по  дорозі  заскочити  в  магазин,  купити.
Уже  зоринки  в  очах,  хитрий    погляд,  підморгнула  йому,
 -Маю  свекрусі  догодити,  чи  ти  щось  маєш    проти?  Це  ж  я    до  вас  йду  в  гості,  а  перший  раз  йти  в  квартиру  пусто  не  можна.  Кажуть  звичай  такий…
     Осінній  вечір…телий  і  привітний,  хоч  за  вікном  все  ще  моросив  дощ…Його  батьки  її  зустріли  привітно.  Довелося  розповісти  про  своїх  батьків,  похвалилася,  що  має,  ще  брата,який  навчається  в  одинадцятому  класі    Тільки  тепер  Максим  почув,  що    її  мама    в  поліклінніці  працює  медсестрою,  а  батько  в  Києві  перевозить  пасажирів  на  своїй  маршрутці.  Злегка  хвилювався  і  червонів,  чому  не  запитав  про  її  батьків.  А  Надія  вся  розпашіла,  позирала  на  нього,  наче  чекала  підтримки.
Вони  вже  одягалися,    Наталя  Петрівна  сказала,
 -А,  як  же  це  ми  познайомимося  з  батьками,  так  далеко.
Надія  навіть  усміхнулася,  
 -Думаю,  ми  до  Києва  потягом  поїдемо,  а  там  тато  зустріне,  маршруткою  завезе  в  Ніжин.
Максим  навіть  поцілував  маму  в  щоку,
 -Дякую,а  я    вже  думав,  як  це  вмовити  вас  поїхати.
Надія  задоволена  гостинністю,  мило  усміхнулася,
 -Дуже  дякую.  Приємно  було  познайомитися,  поспілкуватися.
     Вони  йшли  під  однією  парасолею  і  їм  не  було  тісно….    Він  був  на  сьомому  небі  від  щастя.  Бачив,  що  вона  всім  задоволена,  хотів    залишитися  на  ніч  в  неї.
 В  нагрудній  кишені  його  курточки  лежала  обручка,він  відчував  її  і  притискав  до  себе  Надію.  Надіявся,  що  цього  вечора  він  одягне  їй  обручку  і  вкотре  скаже  ,що  кохає  її,  не  зможе  без  неї  жити.
   Минули  зимові  свята…  Через  тиждень  після  Водохреща  в  ресторані  гучно  грали  музики.  Надія  і  Максим,усміхнені,щасливі,      танцювали  перший  танець.Родина  й    друзі  задоволено  спостерігали    за  ними.  А    Михайло  –  боярин  на  весіллі,  вкотре  припрошував  гостей  випити  за  здоров`я  молодих  і  часто  кричав  гірко.

                                                                                                                                                       12.03.2021р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907738
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Іскра не твоя

Як  цвіт  кульбаби,  буйний  вітер  нас  розніс.
Не  повернути  весняних  емоцій.
Це  ніби  йти  сліпому  у  дрімучий  ліс.
Невідомість  висить  на  кожнім  кроці.

Оте,  що  долею  написано  тобі
Не  перепишеш,  пізно  вже  писати.
І  не  веди  з  собою  марно  боротьби.
Для  чого  ці  в  душі  німі  дебати?

Багаття  не  розпалиш  після  довгих  злив.
Обходь  мене,  прошу,  щоб  я  не  звикла.
І  не  шукай  тепер  торішнього  мотив.
Я  іскра  не  твоя.  Даремний  виклик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907731
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021


НАДЕЖДА М.

НІЧ УКРАЛА СОНЕЧКО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nN9a0EYOBGs
[/youtube]
Прилетіла  ластівка,
Сіла  край  вікна.
Ти  така  гарненька,
Чом  же  ти  одна?

Загляда  в  віконечко,
Хоче  щось  спитать.
Чом  немає  сонечка?
Що  їй  тут  сказать?

Ніч  украла  сонечко
Тепле,  золоте.
Зажурилась  пташечка,
Хоче  взнать  не  те.

Чи  живуть  у  щасті
Люди  на  землі?
Чи  шляхи  тернисті,
І  тому  сумні?

Подивилась  в  очі,
Відповідь  така:
Дні  темніші  ночі,
Життя  жебрака.

А  ти  пташка  вільна,
Щастя  пошукай.
Будь  в  дорозі  сильна,
Біди  всі  здолай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907713
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021


Любов Таборовець

Скажи: "Кохаю…"

Скажи:  «Кохаю…»  квітами,
Що  грають  самоцвітами…
І  серденько  жіночеє  всміхнеться  лиш  тобі.
З  весняними  привітами,  
Дощами  й  снігом  вмитими,
Дарують  вони  радість  нам  без  суму  і  журби.

Скажи:  «Кохаю…»  ніжністю,
Щоб  не  було  розбіжності
В  тих  відчуттях,  що  пристрасно  так  ніжаться  тіла…
Здивуй  мене  незвичністю,
І  пам’ятатиму  крізь  вічність  я,
Як  в  почуттях  тих  трепетних  згорала  вся  до  тла…

Скажи:  «Кохаю…»  поглядом,
І  потону  я  в  спогадах
Про  мить  для  двох  щасливую,  коли  зустрілись  ми…
Не  відчували  холоду,
Душа  по  вінця  в  солоді
Втішалася  краплинками  -  сніжиночок  слізьми…

Скажи:  «Кохаю…»  вірністю,
І  щоб  було  це  в  дійсності.
Щоб  ми  в  любові  відданій  жили,  мов  голуби…
Втішались  щоб  буденністю,
Кохались  у  взаємності
І  промовляли  з  трепетом:  «  Люби  мене…люби…»

11.03.2021
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907685
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 12.03.2021


Valentyna_S

Замальовка

Біснуються  у  березні  завії
На  кришталевій  крапельці  тепла,
А  небо  лебедіє  й  журавліє,
Бо  вже  весна.  Весна.

Вона  ступає  обережно  краєм,
До  річок  закликає  береги,
Уверх  піднятись  просить  шовкограїв—
А  їм  не  до  снаги.

Не  втямить:  сновидіння  це  чи  прокид.
І  первоцвітами  не  пахне  сніг…
Відчуло  сонячне  проміння  докір
Й  заластилось  до  ніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907683
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 12.03.2021


Родвін

Прокинувся від дзенькоту крапе́ль… Підсніжник.

Прокинувся  від  дзе́нькоту  крапе́ль,
В  віконце  тихо  глянув  -  вже  світає,
І  ніжна  помаранчева  пасте́ль
Собою  сніг  весня́ний  прикрашає  ...

Леге́нькі  двері,  зо́всім  не  скриплять,
Тихе́сенько  виходжу  за  поріг
І  чую,  як  струмочки,  скрізь  дзюрчать,
То  тане,  тане  жухлий,  збитий  сніг  !

Як  гарно  ...  Всі  мої  ще  сплять,  
Ласка́вий  вітер  ледь  колише  віти  ...
В  прота́лині,  як  вартові  стоять,
На  клумбі,   серед  снігу  -  первоцвіти  !

Листо́чки  ніжні,  білі  пелюстки́
На  сні́гу  темному,  як  пе́рли,  сяють  !
Підсніжника,  тендітні  паростки́,
Тріу́мф  весни,  в  природі,  провіщають  !

Хай  поряд  рихлий,  сірий  сніг  лежить
Та  дивоцві́т,  не  забари́вся,  а  розцвів  !
Мабу́ть,  чарі́вний,  милий  первоцвіт,
За  ру́ченьку  весну́,  вночі,  в  наш  сад  привів  !

04.03.2021  р.


Фото   "https://sambircity.gov.ua/2019/03/01/berezhit-pervocviti-3/"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907029
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 11.03.2021


КВолынский

Кент Заморський.

 Кент  Заморський.

За  глибокими  морями,
За  високими  горами,  
Там  де  в  преріях  мустанги  –
Оселились  круті  янки…

Туди  тягнуться  небогі,
Обплював  чужі  пороги…
Тверді  бакси  заробити,
Щоб  на  світі  краще  жити.

Де  не  глянете  –  повсюди,
Розлетілись  наші  люди:
Долі  кращої  шукають,
Чужі  скріпи  прославляють!

Бо  за  гривні  –  хлебнеш  горя,
Не  доїдеш  і  до  моря…
Раз  –    лишився…будеш  лямку
Волочити  до  нестямку!

Жінки  гарні…  злиднебродом,
Обізвуть  тебе  з  народом…
Не  відмолиш    свою  душу,
Хоч  тряси  її  як  грушу.

Навіть,  деякі  подруги,
За  грошІ  терплять  наруги,
А  в  одній…  (шикарна  леді!)  
Тільки  шекелі  у  моді.

Хто  за  довгими  рублями…
(Не  навчили  їх  граблями!)
Хто  –    юаню  гордість  прОдав,
За  китайця  доцю  видав.

Тіло  там,..  а  душу  гріє  –
Найславетніша  надія:
Заробити  на  хатинку,
Щоб  ростити  в  ній    дитинку;

Щоби  рідну  мову  знала,
Щоб  родину  поважала…
Йдуть  на  гріх  і  продаються,
Часом  з  демоном  зі  ллються:
 
Хто  за  злотий,  хто  за  –    євро,
Замість  лілії,  мов  тавро,
На  плечах  завжди  відзнаки  –
Синяки  від  губ…Подяки!


Це  не  я  ….  Повірте,  люди  –  
Від  товариша  пригоди(причуди)
Він  колись  був  Новоградський,
А  тепер  він  –  Кент  Заморський!

Не  повірите!  Хто  знає!
День  народження  гуляє
В  один  день  і  тому  ж  місті,
Звідки    Леся...Думи  чисті!


Дорогі  друзі,  привітаємо  з  Днем  Народженням  нашого  дорогого  Леоніда  (Новоградця)    І  вшануємо  пам’яттю  Великого  Українського  Поета  –  Лесю  Українку.  Рівно  150  років  вона  народилась  в  м.  Новоград-Волинському.  Уклонімся  їй!      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906002
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 11.03.2021


Закохана в море

Глупиномер


Глу[b]п[/b]иномер    -    IQ-тест

***

Семь  кругов  [b]з[/b]ада    -    реклама  хулахупа

***

БЕ[b]Д[/b]крайний    -    козёл  отпущения

***

Пла[b]в[/b]учая  ива    -    доплакалась

***

Древняя  П[b]Ы[/b]ЛЬмира


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907588
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Lana P.

КРИЛА

З  хурделей  зіткане  крило
Всю  ніч  мело,  як  помело,
Внесло  засніжену  неясність.
Невчасність  —
Весна  відкрила  календар.
Зима  сховалася  між  хмар,
Не  віддає  їй  володіння.
Спасіння  —
В  довірі  сонячній,  теплі,
Що  принесуть  нам  журавлі
З  країв  далеких,  і  на  крилах  —
В  них  сила!                                                        1/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907320
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Lana P.

МІСЯЦЬ

В  нього  промінь  —  довгий  ніс.
Виглядає  з-за  куліс
В  спальню  доні,  крізь  віконце,
Хоч  округлий,  та  не  сонце.

Перевірити  мастак  —
У  кімнаті  що  не  так?
Іграшки  усі  на  місці?
Ніжки  в  Насті,  зубки  чисті?

Не  бешкетниця  вона?
Чи  весела,  чи  сумна?
Вже  вмостилася  у  ліжку
І  читає  чемно  книжку?

Як  устелиться  пітьма,
Підпливає,  крадькома,
До  Настусі  місяць  знову,
У  солодку  ніч  казкову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907556
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Lana P.

НЕ ТЮЛЬПАННИЙ…

Місяць  березень  в  нас  —  не  тюльпанний,
Із  морозцем  прилинув,  снігами.
У  хурделях  вертівсь,  невблаганний,
І  неясність  посіяв  між  нами.

Припорошені  мрії  ваганням,
Прилетіли  у  гусячій  зграї.
Він  прискорить  дерев  набухання,
Розкошлатиться  у  молочаї.

Вже  проклюнулись  проліски  перші  —
Там,  де  сонечка  теплі  цілунки.
Безперечно,  він  задум  завершить,
Бо  у  нього  —  усі  обладунки!                                      10/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907555
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Букет для тебе

В  руках  моїх  троянди  білі,
Тобі  кохана  їх  несу.
Твої  уста,  мов  вишні  спілі,
Я  сік  вишневий  з  них  зіп'ю.

І  хоч  зима  на  дво́рі  в  танці,
Не  поступається  весні.
Співають  птахи  оду  вранці
І  чути  звуки  голосні.

Моя  лебідко,  незрівнянна,
Для  мене  ти  -  весняний  цвіт.
В  моєму  серденьку  -  кохана
І  найдорожча  стільки  літ.

В  очах  твоїх  любов  іскриться,
Даруєш  щастя  ти  мені.
З  тобою  наші  таємниці,
Лиш  знають  зорі  осяйні.

Візьми  букет,  голубко  мила,
Трояндою  завжди  цвіти.
Кохання  -  то  велика  сила,
Його  ми  будем  берегти.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907518
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Веселенька Дачниця

Що сказати… карантин

Загорілись  очі  жінки:
-  Чоловіче  любий,
Стриг  мене  ти  дуже  гарно
Зосталась  без  зуба,
Тепер  твоя  допомога  
Потрібна  в  покрасці  -
Не  хочу  йти  у  цирульню,
Ну  її  до  трясці.  
Вже    не  дам  голові  ладу
Пофарбуй  із  заду,                                                  
Бо  вона  вся  сивиною  -
Зніми  серця  досаду.
-  Ну,  окей  –  говорить  Вася,  
Як  скажеш,  мій  маман!  
Дивувались  навіть  люди,
Коли  красив  паркан!
Викрашу  твою  голівку
Будеш  –  ясне  сонце,
Яке    зранку  зазирає
У  наше  віконце.

І  старався  чоловік:
Кректав,  сопів  –  красив!
Заглядав  у  правий  бік,
Вправно  вліво  лазив…
Жінка    змила  з  голови
Залишки  від  фарби...
Заясніла  голова
Як  веселки  барви!
Оченята  у  обох
Стали,  мов  відерця…
-  Що  ж  ти,  Васю,  наробив?
-  Не  плач,  моє  серце…
Що  сказати...  карантин,
Хвала  новій  моді!
Ще  такої  не  було
Покраски  в  природі...
                                                       В.Ф.-  09.03.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907515
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Катерина Собова

Шанс холостякам

Прибула    в    село    Маруся
З    нареченим    Домініком,
Познайомила    бабусю
Із    майбутнім    чоловіком.

Тут    старенька    побажала,
Щоб    жили    довіку    в    парі:
-Для    весілля    буде    зала
В    ресторані,    а    не    в    барі.

Бо    таке    лиш    раз    буває:
Гроші    ми    на    це    зібрали,
Значить,    вас    Господь    єднає,
Щоб    розлуки    ви    не    знали.

-Що    ви,    бабцю?    Що    за    мода?
Не    така    у    мене    вдача:
Заміж    один    раз    виходять
Некрасиві    і    ледачі.

Кожен    шлюб    у    мене    вдалий,
Я    характер    маю    впертий…
Краще    сядьте,    щоб    не    впали:
Нік    у    мене    вже    четвертий!

Крапку    ставити    ще    рано,
Тут    не    знаю    я    упину,
Бо    одна    із    забаганок  –
Ощасливити    мужчину.

Не    моя    вина    у    тому
(Правила    тотожні    з    віком)
Треба    дати    холостому
Шанси    стати    чоловіком!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907492
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Катерина Собова

Шанс холостякам

Прибула    в    село    Маруся
З    нареченим    Домініком,
Познайомила    бабусю
Із    майбутнім    чоловіком.

Тут    старенька    побажала,
Щоб    жили    довіку    в    парі:
-Для    весілля    буде    зала
В    ресторані,    а    не    в    барі.

Бо    таке    лиш    раз    буває:
Гроші    ми    на    це    зібрали,
Значить,    вас    Господь    єднає,
Щоб    розлуки    ви    не    знали.

-Що    ви,    бабцю?    Що    за    мода?
Не    така    у    мене    вдача:
Заміж    один    раз    виходять
Некрасиві    і    ледачі.

Кожен    шлюб    у    мене    вдалий,
Я    характер    маю    впертий…
Краще    сядьте,    щоб    не    впали:
Нік    у    мене    вже    четвертий!

Крапку    ставити    ще    рано,
Тут    не    знаю    я    упину,
Бо    одна    із    забаганок  –
Ощасливити    мужчину.

Не    моя    вина    у    тому
(Правила    тотожні    з    віком)
Треба    дати    холостому
Шанси    стати    чоловіком!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907492
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Ольга Калина

Встань, Тарасе, подивись

Встань,  Тарасе,  подивись
На  Вкраїну  нині:
Чи  багато  помінялось
В  козацькій  родині?
А  чи  вільно  і  щасливо
Живуть  у  ній  люди,  
Чи  радіють,  й  лине  пісня
Солов’їна  всюди?
Подивися,  чи  впізнаєш
Ти  Дніпро  і  кручі,  
А  чи  гірко  заридаєш,  
Що  ми  -  невезучі?  
Бач,  немає  і  донині  
Ладу  в  Україні.
Прості  люди  в  тім  невинні,  
Що  ми  не  єдині.
І  що  в  кожного  ще  досі:
«Його  скраю  хата»,
А  при  владі,  "у  корита",  
"Жидівня"  проклята.  
Обдирають  рідну  неньку,  
Як  тоненьку  липку
І  кінця  оцим  грабункам  
Ще  досі  не  видно.  
Нині  знову  в  нас  триває  
Війна  з  москалями.  
Землю  кров’ю  поливаєм
Й  гіркими  сльозами  -  
За  синами  матері
Виплакали  очі.  
"Ще  не  вмерла  Україна"  -
Слова  ці  -    пророчі...  
Ще  не  вмерла  Україна
І  не  вмре  ніколи.    
Вірим  -  буде  ще  єдина
І  здобуде  Волю!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907405
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021


НАДЕЖДА М.

А весна блукає десь в дорозі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h2Sgi3vM_28[/youtube]

Напоїла  очі  я  красою:
Квітами,  веселкою,  дощем.
І  спиваю  краплями  зимою,
А  зима  слідкує  назирцем.

Грається  у  піжмурки  з  весною,
То  упустить,  а  то  прожене.
Часом  заворожить  всіх  журбою,
І  сама  сльозою  потече.


День  за  днем  вкрадає  теплі  дні,
Вийде  сонце  на  погідне  небо.
Ось  такі  зимові  дні  чудні.
Та  весну  чекаєм,  пташок  щебет.

На  короткім  поводку  весну  тримає,
Так,  як  нас  тримають  у  житті.
Та  надія  десь  в  пітьмі  блукає,
Все  ж  ми  твердо  вірим  доброті.

А  покищо   холод,  злі  морози,
Може,  десь  промінчик  промайне.
А   весна,  як  мрії,  у  дорозі.
Доброта  престолу  досягне?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907381
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти мені подарував весну

Ти  мені  подарував  весну,
Проліски,  а  ще  блакитне  небо.
Я  сьогодні  просто  не  засну,
Не  засну  коханий  мій  без  тебе.

Ти  мені  подарував  любов,
Ніжну,  ніжну,  як  весняний  вечір.
Поцілунком  доторкнувся  знов
І  зігрів  мої  холодні  плечі.

Ти  мені  подарував  себе,
Як  же  я  коханий  цьому  рада.
Нас  весна  у  юність  поведе,
Засолодить  ніч  цю  шоколадом.

Ти  мені  подарував  зорю,
Вона  буде  нашим  талісманом.
У  долоні  відблиск  цей  ловлю,
Щастям  нас  розбудить  тихий  ранок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907394
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021


Маг Грінчук

Це не спів пташиний…

Україна  була  колись  символом  миру,
Символом  людяності  і  ще,  навіть  прогресу.
Зараз  трусить  країну  лихоманка  віри...
Почуття  єдиної  родини  має  стрес.

І  нема  злочинцям  судового  процесу.
Никне  все  у  державі,  що  кров*ю  підтекло...
Ось  хитнувся  в  течії  народ...  Росте  ексцес,
Бо  на  запах  влади  всяке  лізе  хиже  зло.

Люд,  задивляйся,  дивуйся  чи  далі  німій.
Прокує  чи  зозуля  тобі,  хоч  долю  вві  сні?
Українська  земля,  мов  полігон  чужих  мрій...
Хай  озветься  у  Вас  патріотизм,  мов  той  гнів.

Хай  озвуться  в  душі  всі  слова  "Заповіту".
Заповідь  Тараса  Шевченко  -  клич  пророка.
В  ньому  любов,  серця  щирість  і  мудрість  світу,
Із  життям  правдивим  без  прикрас,  але  з  добром.

...Підняли  знов  зарплати  собі  владні  "друзі".
Час  надходить  пройдисвітам  милити  шию.
Досить  скубати  нас  і  бюджет,  гріти  руки,
Досить  труїти  людей!  Це  не  спів  пташиний...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907354
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Слово патріота сутнє (до Дня вшанування пам*яті Т. Г. Шевченка)

Життя  коротке.  Сорок  сім,
Але  у  "Царстві  Духа"  він  володар.
Талант  його  -  взірець  для  всіх,
Бо  словом  вів  суспільство  до  свободи.

Глибокий  лірик,  драматург,
Творець  поем.  І  графік,  і  художник.
Митець  сміливий,  наче  тур.
Він  вірив  у  народ,  в  його  спроможність

Здобути  кращеє  буття.
Минулим  переймався  і  майбутнім.
Пророк  народного  життя,
Бо  кожне  слово  патріота  сутнє.

То  ж  закликав  до  боротьби
І  мріяв  про  щасливу  Україну.
Слова  Шевченка  -  це  скарби,
Дороговказ  в  житті  народу  й  нині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907348
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021


Білоозерянська Чайка

Тюльпанам

 [i]  Душа  тендітна  тягнеться  до  світла,
В  теплі  вона  розкриється  тюльпаном.
В  жіночім  щасті  так  вона  розквітла,
Краса  її  від  того,  що  кохана.[/i]

Хай  буде  жінка  ласкою  зігріта,
Вона  ж  бо  невибаглива  в  потребах.
Стійка  та  сильна  –  з  снігу  першоцвітом
Життя  жагою  тягнеться  до  неба.

[i]Не  називайте  статтю  нас  слабкою,
Ми  для  родини  зрушимо  і  гори.
Бо  на  плечах  у  «квітки»  отакої
Робота,  діти,  дім,  ошатність  двору.[/i]

Тож  крутимося  ми  без  перестану,
А  свято  нагадає  нам  весняне,
Що  ми  –  розкішні,  чарівні  тюльпани,
Зрадіє  серце  ніжно-полум’яне  –
Зі  святом!  Хай  краса  наша  не  в’яне!

/Фото  Slava  Kushvalieva  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907265
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021


Білоозерянська Чайка

Тюльпанам

 [i]  Душа  тендітна  тягнеться  до  світла,
В  теплі  вона  розкриється  тюльпаном.
В  жіночім  щасті  так  вона  розквітла,
Краса  її  від  того,  що  кохана.[/i]

Хай  буде  жінка  ласкою  зігріта,
Вона  ж  бо  невибаглива  в  потребах.
Стійка  та  сильна  –  з  снігу  першоцвітом
Життя  жагою  тягнеться  до  неба.

[i]Не  називайте  статтю  нас  слабкою,
Ми  для  родини  зрушимо  і  гори.
Бо  на  плечах  у  «квітки»  отакої
Робота,  діти,  дім,  ошатність  двору.[/i]

Тож  крутимося  ми  без  перестану,
А  свято  нагадає  нам  весняне,
Що  ми  –  розкішні,  чарівні  тюльпани,
Зрадіє  серце  ніжно-полум’яне  –
Зі  святом!  Хай  краса  наша  не  в’яне!

/Фото  Slava  Kushvalieva  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907265
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021


Білоозерянська Чайка

Молоко

[i]Як  пахне  сіном  затишний  сарай,
Терпку  духмяність  зберігають    стіни.
Бабуся  доїть  кізку.  Я  –  дитина,
До  козеняти  шепочу:  Чекай!

Діждемося  удвох  з  ним  молока,
В  цій  справі  заважати  не  годиться.
Біленька  цівка  падає  в  дійницю...
Як  нетерпляче  кожен  з  нас  чекав!

Бабуся  на  малечу  позирне  –
Крізь  марлю  мусить  молоко  зцідиться!
П’ємо  солодке,  з  пінкою,  парне
Дівчатко,  козенятко  й  наша  киця…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907221
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 08.03.2021


Валентина Ярошенко

Вам вітання, дорогі жінки!

Раз  в  рік  наше  свято  буває,
Іде  до  нас  разом  з  весною.
Із  святом  всіх  жінок  вітає,
Із  їх  душевною  красою.

Любіть  жінок  і  поважайте,
Продовжують  вони  людський  рід.
В  о́бразі  жінки:  сестра  й  мати,
донька,  бабуся-  радують  світ.

У  красі  жінки-  краса  весни,
Порівнюють  маму  з  весною.
Тепло  у  душах  здатні  нести,
Усіх  зігрівають  собою.

Вам  вітання,  дорогі  жінки!
Радощів,  любові  і  щастя!
Освічують  шляхи  Вам  зірки,
Обходять  завжди  негаразди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907292
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2021


КВолынский

Рання весна

               Рання  весна.

Дзюрчить  в  проталинах  струмочок  –  
Блищить,    біжить  під  сніг  вода:
Провісник  літепла  –  дзвіночок…
Гряде  відродження  хода.

В  річках  потріскалась  крижина,
Торосить  лід,  несеться  в  низ…
Водою  сповнилась  низина…
Моква.  Дивуйся  і  дивись.

Ще  сніг  лежить,  а  на  полянці,  
В  галяві  пролісок  тремтить…
Неначе,  виблиск  рано-вранці  –  
Неповторима  чуда  мить.

Вже  пробудилася  природа  –
Загомоніли  вістові:
Ворони,  галки!  От  порода!
Не  сплять  довічні  вартові.

Защебетали  у  садочках
Веселі  зграйки  горобців,
При  грілись  сонечком  в  куточках                                      
На  радість  селищних  жильців.

На  вербах  котики  пухнасті
Порозпускались  на  вітру…
Сльозить  борознами  берести:  
Земля…  вгощає  дітвору!

Повеселішали    дівчата,
Що  поскидали  драп-сукно
І  в  вишиваночках  на  свято  
Смакують  пристрасно  вино.  





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907285
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021


НАДЕЖДА М.

З чим порівняти можна жінку

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FNj0WXz1tBM[/youtube]

З  чим  порівняти  можна  жінку,
На  кого  схожа  так  вона?
Чарівна  жінка  -  українка,
Вона   сама,  немов  весна.

Струнка,  красива,  граціозна,
Усмішка  ніжна  на  лиці.
Звести  із  розуму  спроможна,
Завжди  за  нею  будеш  йти.

Бо  ти  повіриш  в  почуття,
Про  це  відчує  твоє  серце.
Ти  не  узнаєш  каяття,
Кохання  це  -  світле  джерельце.

Вона  буває  часто  різна,
Заплаче  мовчки  просто  так,
А  потім  в  руки  себе  візьме,
В  житті  так  сильна  ти,  однак.

Про  вірне  мріє  все  кохання,
Щоб  полюбити  тільки  раз.
Не  хоче  вірить  у  страждання,
Любить  не  буде  на  показ.

Тож  сотвори  їм,  Боже,  диво,
Зроби  щасливими  в  житті.
Для  ТЕбЕ,  думаю,  можливо,
Дозволь  з  усмішкою  їй  йти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907283
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Весна і жінка неподільні (акровірш)

В-есна  і  жінка,  звісно,  неподільні.
Е-(Є)  в  кожній  усмішка  від    Лади.
С-іяє  сонце,  дихається  вільно.
Н-ароджують  життя,  рулади.
А  як  в  романтику  цілком  пірнають!  

І  тануть  всі  сніги  навколо.

Ж-іноче  щастя  -  навесні  кохання.
І  світ  співає  пташки  соло.
Н-атхнення  серцю,  мрії  та  надії.
К-расиві,  милі  і  мінливі.
А  пахощі  п*янкі,  весняні  вії

Н-агадують  нам  світле  диво.
Е  (Є)ство  весни  і  жінки  неповторне,
П-оліт  фантазії  безмежний.
О-горнуть  ласкою,  теплом  мажорно,
Д-олають  лихо  і  бентежність.
І  оживають  ніжним  первоцвітом
Л-егкі,  немов  хмарини  в  небі  -
Ь-
Н-а  радість  людям,  втіху  вітру.
І  чари  -  від  богині  Геби.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907177
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021


НАДЕЖДА М.

А на землі ВЕСНУ не відмінили

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RAUphqIc5Jk
[/youtube]
Блакитна  квітка  визира  з-під  снігу,
В  надії,  що  прийшла  весна.
А  навкруги  узріла  лиш  відлигу,
Яка  сумна  для  неї  новина!

Тихенько  вітер  колихає  квітку,
Він  бачить,  що  вона  така  сумна.
Та  на  галявині  від  неї  стало  світло,
Вона  прекрасна,  як  сама  весна.

Стебло  тоненьке  і  таке  хитке,
Та  все  ж  тримається  щосили,
Її  бажання  так  уже  близьке,
Бо  на  землі  ВЕСНУ  не  відмінили...

_____________________________
Бажаю  всім  щасливої  ВЕСНИ!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907142
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021


Валентина Ярошенко

Найрідніше все ж своє / з гумором /

Галя  гарна  молодиця,
За  що  взятись  в  неї  є.
І  грудаста  й  білолиця,
На  гріх  усмішка  веде.

Поморгає  вона  оком,
Щей  бровою  поведе.
Жінки  дивляться  з  докором,
І  порівнюють  себе.

Мчать  хто  в  штаніх  табунами,
Що  у  відповідь  в  них  є?
Розповісти  вам  словами?
Всі  чекали  лиш  своє.

Тепер  дурнів  забагато,
Для  них  краще  лиш  чуже.
У  родині  ваше  свято,
Найрідніше  все  ж  своє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906996
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 07.03.2021


НАДЕЖДА М.

І на оновленій землі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2QT6Bq_0i00
[/youtube]


В  якій  країні  живемо,
Куди  веде  це  влада  нас?
Про  неї  мріяв  наш  Тарас,
Шляхом  ми  праведним  йдемо?

І  на  оновленій  землі,
Сумними  ходять  син  і  мати.
І  всі  обіцянки    пусті.
Та  доки  ж будемо  страждати?

Тебе  ми  згадуєм,  Тарас,
Та  не  збулось  пророче  слово.
І  сподівання  зник  запас,
Бо   "слово"  точно,  як  полова.

І  де  нам  дітися  тепер?
Кому  в  країні  цій  потрібні?
Твоїх  пам"ятаємо  сестер,
Нам  по  житті  вони,  як  рідні.

І  так  проходить  рік  за  роком,
Не  кращі  дні  за  попередні.
Думки  торкають   ненароком:
Чи  внуки  вилізуть  з  безодні?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907133
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021


Веселенька Дачниця

Іскринки життя-3

                                                           

На  свято  жіноче                                                                                                У  великої  душі
Затьохкало  серце  –                                                                                      Своя  є  шпарина:
Кишені  порожні,                                                                                              Наташа  -  сьогодні,
А  очі  –  відерця.                                                                                                А  завтра  –  Марина.
             ***                                                                                                                                              ***
Була  чогось  Муся                                                                                          Лисиця  сказала:
Зовсім  нелюдима:                                                                                      -  О,  скільки  чудес!
Микола  заходив,                                                                                            Лежить  собі  слон,
А  потім  ще  –  Діма.                                                                                        До  асфальту  примерз.
             ***                                                                                                                                              ***
І  як  пережити                                                                                                      У  бабника  Кості
Це  свято    жіноче?                                                                                          Був  свій  інтерес  -
Логіка  –  зупинись,                                                                                        В  об’ємі  –  машина…
А  душа  ще  хоче…                                                                                            А  груди  –  з  колес  !
             ***                                                                                                                                              ***
Нашого  сімейного  лікаря                                                                    І  що  з  отих  слуг
Основних  діагнозів  аж  два:                                                            Із  народу  узяти?
Іще  молодий,  то  не  хана…                                                                Живуть,  як  бомжі  -
В  легку  путь  -  як  сива  голова…                                                  На  мізерну  зарплату…
             ***                                                                                                                                            ***
Гарцюють  у  дворі  коти,                                                                        Святкове  вітання  -              
Картина  яка!                                                                                                      Кохання  із  тобою!
А  мій  милий  на  дивані,                                                                        І  раптом  осічка…
Дає  хропака…                                                      с                  в                    У  матрац  «головою»!
             ***                                                                в            Зі            і                                        ***
Кожна  жінка  -  це  унікум  -            я                              т              Тож,  бережімо  наше  –  святе,
До  всього  своя  позиція:                    т                        а                І  запасні  -  народні  традиції,
     Чоловіка  любити  –  святе,            о              ю                Щоби  було  кого  любити,  
           Кума  -  народна  традиція!            м    !!              Коли  головні,  або  в  опозиції!  
                                                                                                           !                                                        В.Ф.  -  04  .03.2021
                                                             


 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906969
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 06.03.2021


Маг Грінчук

Треба мужніти

Підриває  обман  соціальну  безпеку.
Ризикує  обманщик  поховати  себе.
Власна  брехня  навічно  заткне  йому  пельку,
Бо  дискредитує,  навіть  народ  і  тебе...

І  в  ошуканця  інформація  злослівна.
Любить  такий  зрадити  і  завдати  шкоди.
Користується    падло  довір*ям  "  осліплих"...
І  посилює  ненависть  до  світу  й  вроди.

Та  не  думайте  люди,  що  правда  потоне.
Звідусіль  її  чути,  лиш  треба  мужніти.
З  Вами  вона  зможе  і  пробити  бетони.
Треба  мислити,  бо  це  вміє  навіть  граніт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907051
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021


Lana P.

МРІЇ — У НЕБО!

Мрії  —  у  небо,  сма́га  —  до  тіла.
«Не  обпечися»,  —  хвиля  шуміла.
Схрещені  руки  під  головою.
Обрій  гойдає  море  дугою.

Крила  чаїні  видно,  як  коми.  
Вкрита  голівка  брилем  з  соломи.
На  узбережжя  —  води  сувоєм.
Сяє  пісочок,  вмитий  прибоєм,  —

Теплий,  м’якенький,  наче  із  плюшу.
Бриз  навіває  солод  у  душу,
Сіль  —  на  мольберті  у  незнайомця,
В  серці  у  нього  —  промені  сонця!                    4/03/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906978
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021


Любов Таборовець

ОТЧИЙ КРАЙ

Шумлять  тихо  трави,  в  покосах  отави
Пісню  наспівну  веде  верболіз…
Берізок  постава,  в  краю  золотавім
Спомином  душу  тривожить  до  сліз…

Ті  хвилі  блакитні,  в  льонах  лани  літні,
Мов  відзеркалення  неба  глибин…
На  соснах  столітніх,  у  ранках  досвітніх,
Сяють  смолисті  разки  намистин…

Річки  мелодійні,  в  потоці  спокійні
Серед  квітучих  лугів  і  дібров.  
Думки  елегійні,  кохання  омрійне  -
Кредо  життєве  всіх  вище  основ.

А  квіти  барвисті  лише  у  дитинстві
На  нивах  так  манять,    і  рушниках…
В  батькі́вськім  блаженстві,  в  юнацькім  шаленстві
Жили,  немов  бджоли  у  стільниках…

А  там  пахне  м’ята,  теплом  ми  обняті…
Хліб  мамин  з  пе́чі,  борщі  і  куліш…
І  ікона  «Розп’яття»,  в  будні  і  в  свята
В  домі  була  оберегом  раніш.

Нас  зи́ми  морозні,  сніги  віртуозні
Не  лякали…  Гартували,  як  сталь…
Мрії  серйозні  і  думки  грандіозні
Наші  шляхи  малювали  у  даль…

Весною  лелеки    вертались  здалека
Серце  їх  кликав  наш  отчий  поріг…
Що  та  небезпека,    морози,  і  спека!?...
З  галузок  жде  рідне  гніздо  у  дворі!

Із  часом  частіше,  у  снах  все  миліше
Щасливе  дитинство,  юності  час…
Де  все  найпростіше  було  найцінніше,
Пам’ять  туди  повертає  всякчас…

02.03.2021
Л.Таборовець


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906659
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 05.03.2021


Valentyna_S

Вода, акварелі і трішки таланту

Мазок.  Ще  мазок—це  весна  розмальовує  простір.
Вода,  акварелі  і  трішки  таланту—так  просто—
Й  ховають  замети  зухвалі  раніш  ірокези
Під  трепетно-білі  подолки  осики  й  берези.

Надмір  самовільна.  Далеко  вона  не  аскеза:
Збитошно-чарівна  й,  скажімо,  справжнісінька  крейзі.
Тече,  мов  пісок,  гіркотливий  осадок  між  пальців
Й  зникає  під  туркіт  дрижливий  в  саду  калатальця.

А  там  розгубилась  весна.  Потягнулась  за  сірим.
Ворожий  їй  спалах    вогняний,  мов  з  пащища  звіра…
На  мить  зупинило  пригнічення  рух  коліщатко:
Он  гладить  військовий  в  окопі  рябе  котенятко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906881
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 05.03.2021


Катерина Собова

Сiльська романтика

Люся    -    славна    молодиця,
Чогось      гарного    бажала,
Стала    біля    свого    Гриця
І    замріяно    сказала:

-Як    же    добре    в    цьому    світі!
Є    чарівні    скрізь    куточки…
Хочу    я    в    воді    сидіти,
Походити    по    пісочку.

Десь    у    горах    побродити
З    рюкзаком,    в    легеньких    шортах,
І    цілющу    воду    пити
Із    бюветів    на    курортах…

Мудрі    речі    перервала  
Грицева    розмова    груба:
-Довго    в    хмарах    ти    літала,  
Повертайсь    на    землю,    люба.

Думкою    далеко    скачеш,  
Тішишся    дурниці    кожній.
Ось    пісок.  Хіба    не    бачиш?
Чан    без    цементу    -    порожній.

Набирай    он    воду    з    діжки,
Будеш    розчин    колотити,
Заодно,    помиєш    ніжки,
Можеш    личко    освіжити.

В    Люсі    вирвалось    зітхання,
Подавала    цеглу    Грицю…
Отаке    в    селі    кохання,
Невичерпне,    як    криниця!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906922
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Пісня моря

Мов  цвіт  лобелії,  небесна  синь
Вдивляється  у  шумовиння  біло-пінне.
Невтомний  моря  бірюзовий  плин.
І  хвиль  дзвінка  лунає  знову  чиста  пісня.

Про  що  співає  море  повсякчас?
Про  парашути  хмар,  про  світло  сонцекола,
Про  шторм,  прибій  і  катастрофи  бас.
Кипить  його  безмежна  і    розкішна  воля.

Про  хор  чаїний,  острови  примар,
Про  втрати,  знахідки,  скарби,  пісок  і  вічність.
І  про  маяк,  і  свіжості  азарт,
І  силу  громовиць  -  кардіограмне  віче.

А  естрагонні  пахощі  навкруг  -
Стихії  бірюзової  стрімка  звабливість.
І  бриз,  і  обрію  далекий  пруг...
Ця  пісня  моря  таємнича  і  мінлива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906938
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В поезії усе життя

Поезія  -  у  цьому  слові,
Живе  частиночка  любові.
Живуть  найкращі  почуття
У  них  є  -  ти,  у  них  є  -  я.

Поезія  -  слова  і  звуки,
Вона  приймає  перші  муки.
Думки  і  розповідь  душі,
Тому  і  пишуться  вірші.

Поезія  -  у  ній  кохання,
Буває  біль,  розчарування.
Коли  розмову  поведеш,
З  початку  й  до  кінця  дійдеш.

Немає  сліз  і  біль  проходить
І  дивна  розповідь  виходить.
То  дощ,  а  то  уже  зима,
Біленький  сніг,  мов  дивина.

То  посміхається  хмаринка,
У  квітах  бі́ленька  хатинка.
Струмки  згори  стікають  вниз,
А  то  вже  осені  каприз...

І  так  весь  час  з  словами  поруч,
Вони  для  нас  суцільний  обруч.
Без  них  нам  просто  нікуди́,
Вони  дороги  і  мости.

В  поезії,  ми  з  ними  дружим
І  не  буваємо  байдужі.
Без  слів,  поезія  -  ніщо,
Її  любити  -  є  защо.

Поезія  -  в  моєму  серці,
Мов  відзеркалення  в  люстерці.
Беру  перо  й  пишу  для  вас,
В  ранковий,  чи  вечірній  час...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904600
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021


Маг Грінчук

Хлюпоче сумне

Чи  існує  у  світі,  щось  об*єктивно  правильне,
Незалежне  від  суджень,  висновків  й  уявлень  людей?
Правильність  залежить  від  культури  та  норм  прагнення.
І  майбутнє  наше  все  у  нім,  бо  немає  ідей...

Визнаємо:  життя  в  Україні  сьогодні  складне...
Ми  не  впевнені  в  правильності  усіх  своїх  рішень.
Неможливо  передбачити  все.  Хлюпоче  сумне.
Батьківщину  знедолену  знову  принизили  скрізь.

Та  знеславили  народ.  ...Виплив  місяць  нелюдимим.
Влади  рішення  не  відповідають  жодним  нормам,
Ні  духовним,  ні  моральним.  І  щось  було  правдивим?
Повноправний  день  новий  -  депутат  спішить  до  ночви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904532
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

І спогадів примерзла хвиля

Лютнева  ніч  на  роздуми  наводить.
Затишшя  -  мов  від  скуки  втеча.
Скувало  льодом  ті  кохання  води,
І  ліпить  сніг  в  вікно  хуртеча.

А  як  же  ми  купались  у  любові!
Чому  лишилась  порожнеча?
Дзвенить  лиш  інеєм  гілля  вербове,
В  кімнаті  віє  щось  чернече.

Розбіглися  стежини  сантиментів.
Зима  доклала  всі  зусилля?
Невже  ті  зустрічі  слабкі  фрагменти?
І  спогадів  примерзла  хвиля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904521
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

І спогадів примерзла хвиля

Лютнева  ніч  на  роздуми  наводить.
Затишшя  -  мов  від  скуки  втеча.
Скувало  льодом  ті  кохання  води,
І  ліпить  сніг  в  вікно  хуртеча.

А  як  же  ми  купались  у  любові!
Чому  лишилась  порожнеча?
Дзвенить  лиш  інеєм  гілля  вербове,
В  кімнаті  віє  щось  чернече.

Розбіглися  стежини  сантиментів.
Зима  доклала  всі  зусилля?
Невже  ті  зустрічі  слабкі  фрагменти?
І  спогадів  примерзла  хвиля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904521
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021


Lana P.

ОКЕАН У ТОБІ!

Море  знає  береги,
Омиває  навкруги,
У  розлючений  циклон
Вмить  порушує  закон  —        
Не  минути  вже  біди,
Бо  довкруж  нещасть  сліди.
То  ж,  людино,  мудрість  май,
Свій  баланс  завжди  тримай,
Щоб  уникнути  стихій  —  
Океан  в  тобі  є  свій!

             4/02/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904499
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021


Lana P.

БУВАЄ РІДКО…

Буває  рідко  у  житті,
Коли  душа  в  душі  вмліває  —
І  щастя  кращого  немає
У  найдорожчі  миті  ці.

Буває  рідко  у  житті,
А,  може,  й  зовсім  не  буває,
Коли  життя  тебе  ламає  —
А  ти  щасливий  в  миті  ці.            12/02/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904498
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021


Lana P.

ЛЮТИЙ

Лютий  білить  нашу  хату,
Почепив  на  стрісі  вату,
А  на  комині  бурульки.
Поробив  із  снігу  кульки,
Щоб  погрались  ми  у  сніжки.
Застелив  усі  доріжки
Білим  плетивом  хмаринок,
Із  пухнастеньких  сніжинок.
Холодом  дмухнув  на  річку  —
Засріблив  замерзлу  стрічку.
Виглядає  місяць  з  люлі  —
Люлі,  дітки,  люлі-люлі…      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904306
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021


Lana P.

ВИТВІР

Віконні  шиби
Дарують  квіти  взимку.
Витвір  природи  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904305
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021


Lana P.

РОЗДУМИ

Якщо  мене  колись  не  стане,
Ви  не  вихлюпуйте  жалі
І  не  моліться  із  попами,
А  слово  лагідне  скажіть.
 
Нехай  душа,  як  та  пір’їнка,
Злетить  в  світи,  де  Абсолют,
Засвітиться,  немов  зоринка,
Щоб  там  знайшла  собі  приют.

Розсипте  порох  над  полями  —
Земля  у  Всесвіті  одна.
Я  —  оріянка  тата,  мами,
І  їхній  дух  в  мені  сповна.                  2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904304
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021


Valentyna_S

У будень вдягнені красиво, як на свято

Допитується  вперто  внучка  у  бабусі:    
—Чому    в  горішка  зерня,  свіже  й  смакотюще,    
Ховається    в  твердій,  мов  камінь,  шкаралущі?
—Бо  буть  доступними  всі    лакомки  не  мусять.  
Горіх  не  яблучко,  не  слива  і  не  груша  —
Якщо  не  вилущиш,  то  й  зубками  не  вкусиш.

Слова  такі  ж  є:  мов  алмази  чи  корунди.
Їх  з  товщі  забуття  видобувають  люди.
В  новий  будинок  хтось    запросить  тих    посельців  —
Й  ті    приживаються,  мов  зорі  на  весельці.
Прислухайся:  барвистим  настроєм  веселки
Бринять  легітно  «бе́шкет»,  «доліні́ж»,  «люстерко»,

«Відно́ва»,  «бороді́й»,  «лови́нка»,  «лісови́ця»,
«Завста́ршки»,  «за́кутень»,  «просто́лиць»,  «мухариця»…
Таких  ласкавих    слів  заховано  багато,
У  будень  вдягнених  красиво,  як  на  свято.
Говорять  ними  тихі  та  бурхливі  долі.
Біда:  їм  не  дає    епоха    наша    волі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904288
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021


Веселенька Дачниця

Щоб не кусали

Полоще  вуха  ще  й  очі
Новина,
Піднялася  вже  на  гречку    
Знов  ціна.
Ой  не  гречки,  очевидно,
В  тім  вина,
Що  солодша  є  від  цукру
Тай  вона.
Як  подумати,  то  хто  з  нас
Не  мастак,
Стрибати    в  гречку  наяву,  
Чи  в  думках.
Знать,  цінити    нам,  берегти
Цей  продукт,
Щоби  скрізь  процвітав  отой
Гречаний  дух  -
Поля  гречані,  щоб  всюди
Буяли,
Щоб  нас  ціни  й  дикі    бджоли  
Не  кусали!
                                                                                                   В.Ф.-  23.01.  2021


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904195
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 10.02.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Снився наш сад ( романс)

Снився  наш  сад  у  вінчальному  платті,
Птахи  співали  у  ньому  пісень.
Білі  хмарини  летіли  кудлаті,
І  посміхався  так  радісно  день.

Ти  веселилась  про  щось  говорила,
У  тих  словах  відчувалась  любов.
Брало  кохання  обох  нас  на  крила,
Несло  в  країну  закоханих  знов.

Барви  веселки  стрічали  нас  радо,
Квіти  голівки  схиляли  свої.
Ли́лись  мелодії  з  нашого  саду,
Казку  створили  тобі  і  мені...

Я  цілував  твої,  мила,  долоні,
Поглядом  ніжним,  ловив  погляд  твій.
Був  я  кохана  в  твоєму  полоні
Нам  не  забути  наш  сад  дорогий...

А,  як  світанок  сни  наші  розвіяв,
Ніч  з  прохолодою  спати  пішла.
Падала  цвітом  під  ноги  завія,
Мов  наречена,  черешня  цвіла.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904259
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021


Катерина Собова

Нагодувала

Біля    хворого    в    лікарні
Промовляє    жінка    тихо:
-В    нас    новини    дуже    гарні  –
Покидає    тебе    лихо.

Слава    Богу,    вийшов    з    коми,
Вернеться    до    тебе    сила…
Я    молилась    до    ікони,
Гроші    лікарю    носила.

Зараз    побіжу    додому
І    бульйончик    приготую,
Щоб    прогнати    біль    і    втому  –
Ним    тебе    я    нагодую.

Чоловік    сказав,    що    пам’ять
Повернулась    враз    до    нього,
Кволим    голосом    промовив:
-Не    неси    з    харчів    нічого.

Чи,    бува,    я    не    сказився,
Щоб    із    долею    так    грати?
Твого    супу    я    наївся,
А    тоді    вже    став    вмирати.

Бачив    світло    у    тунелі…
Тепер    твердо    буду    знати:
Всі    твої    супи    і    кнелі
Можуть    на    той    світ    загнати!

Жінка    рада    медицині  –
Вміють    зараз    лікувати,
Тільки    нащо    було    пам’ять  
Чоловіку    повертати?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904220
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021


Веселенька Дачниця

Іскринки життя-2

                                                 
                                                                                         
                                                     

Від  зради  хотів  я  ридати…                                                      Проспав  майже  цілу  добу,
Лиш  думав  про  борщ  й  голубці.                                      А  рот  дереться  до  вух…
Чому  ти,  кохана  дружино,                                                      Від  тих  новорічних  салютів  
Любов  звела  на  манівці?                                                          Неначе  осліп  і  оглух.
                         ***                                                                                                                                    ***
Таке  воно  –  тихе  щастя,                                                            На  асфальті  сиділа  ворона
В  ставочку  сидить,  вигляда                                                  З  калюжі  воду  пила
Жабку  вже  упіймала,                                                                    Така  фінальна  картина
Можливо  –  ще  карася.                                                                Минувшого  року  була
                       ***                                                                                                                                    ***
Дідусь  наш  –  великий  дойда  -                                          Робив  «під  градусом»  зарядку
Він  полюбляв  млинці…                                                                Й  зачепився  за  пліт…
Були  його  вуса  в  сметані                                                        Тепер  –  мозолі  на  п’ятах,
Тепер  –  лише  в  молоці.                                                              Ще  й    роздертий    живіт…
                           ***                                                                                                                                      ***
Розгулявся  буйний  вітер                                                          Казав  батько  –  дам  коня,
Темні  хмари  прожене,                                                                  Не  скачи  лиш  навмання!
Тобі  подарую  усмішку,                                                                Як  появився  в  мене  кінь  -
А  ти  поцілуєш  мене.                                                                      Охопила  тиха  лінь.
                                                                                                                                               
                                                               Сова  виглядала  з  дупла
                                                                       І  думала  про  майбуття…
                                                                                 Яке  ж  осяйне  і  солодке
                                                                                           Оте  неземне  життя…    
                                                                                                                                                                               В.Ф.-  27.01.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903752
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 09.02.2021


Валентина Ярошенко

Сільське життя

Знесла  куриця  яйце,
Всім  кричить  вона  про  це.
Півень  її  зустрічає,
Щось  белькоче  і  вітає.

Враз  вчинився  такий  крик,
Песик  Туз  до  того  звик.
Усі  закахкали  качки,
Бо  принесли  до  них  води.

Зненацька  до  корита,
Зібралась  ціла  свита.
Може  хтось  прибіг  напитись,
Намір  є  всім  веселитись.

Лиш  встигай  воду  нести,
Можеш  з  ніг  упасти  ти.
Усі  кричать,  радіють  їй,
То  душ  для  них,  літній  напій.

Нагадують  і  гуси,
Крильми  й  хвостом  потрусять.
Не  забувайте  про  них  Ви,
Галасувать  можуть  й  вони.

А  крик  у  них  сильніший,
Й  натуру  мають  злішу.
Чужого  можуть  і  вчепнуть,
Траву  і  воду  також  ждуть.

Цілий  день  робота  є,
Таким  життям  село  живе.
А  які  там  огороди?
Заїздіть  всі  при  нагоді.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904098
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021


Валентина Ярошенко

Завжди про мене пам'ятай

Немає  батька  тридцять  років,
А  він  для  мене  мов  живий.
З  ним  бачу  сни  я  серед  ночі,
Любов  й  повага  в  нас  були.

Не  мають  права  розлучити,
Нехай  ідуть,  летять  роки.
Продовжує  зі  мною  жити,
Із  ним  найщасливіші  ми.

У  холод  зимній  я  зігрію,
А  влітку  принесу  води.
Ще  обійняти  тебе  мрію,
Не  зустрічалися  роки.

-Татусю,  любий  відгукнися,
Якусь  хоч  "вісточку"  подай.
У  сні  мені  частіше  снися,
Прийде  до  нас  квітучий  май.

Ось  ми  зустрілися  з  тобою,
Ти  вже  старий,  відпочивай.
Нас  поєднає  зустріч  знову,
Завжди  про  мене  пам'ятай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903980
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 09.02.2021


Білоозерянська Чайка

Левиці

[i]В  савані  –  дикім  краї,
В  чагарниках  спокійних
День  здобичі  шукає
Красуня-звір  граційна.[/i]

Поранена  левиця,
Потрапила  в  капкани.  
Аж  стогне  бідна  киця  –
Болять  їй  свіжі  рани.

[i]Голодні  левенята,
матуся  йде  на  лови.
Де  вже  неситим  спати?
Пішла,  хоч  нездорова.
[/i]
Бо  у  відсутність  лева
На  ній  одній  малята.
Савани  королева
Готова  полювати.

[i]Так  дошкуляє  спека
І  мучить,  хвору,  спрага…
Ось  стадо  недалеко,
В  очах  –  вогні  відваги.[/i]

Порушити  цю  тишу  –
Перетворитись  в  здобич.
Та  дика  кішка  інша
Йде  зраненій  на  поміч.

[i]Одна  веде  за  вітром,
В  атаку  друга  –  миттю.
Той  рик-тріумф  в  повітрі  –
Їх  сім’ї  будуть  ситі.[/i]

Залишити  у  скруті  
І  в  звірів  не  годиться.
Стрибок  –  харчі  здобуті!
Пирують  дві  цариці…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904146
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 09.02.2021


Білоозерянська Чайка

Запізно

[i]…Іду  я  вздовж  пустої  колії,
Забрали  потяг  вранішні  тумани.
А  з  ним  –  і  сподівання  всі  мої,
Бо  втратив  я  тебе  навік,  кохана.[/i]

Гітари  за  плечима  ніжний  дзеньк,
Мов  унісон  розгубленій  печалі.
Я  був  тобою  сповнений  щодень,
Подумав,  що  і  ти  цього  бажала.

[i]Пліч-о-пліч  йшли  крізь  смуги  всіх  невдач,
Й,  коли  гадав,  що  більше  не  сторонній,
Відлунням  твоє  знічене  «пробач»
Байдужими  акордами  вагонів.[/i]

Розпеченим  залізом  скрегіт-скрип:
Напевно,  ми  з  тобою  справді  різні.
Не  чуєш  під  гітару  серця  крик  –
Тобі  я  пісню  написав  запізно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904045
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021


Білоозерянська Чайка

Вцілів /монорима

А  чи  кохав?  Чи  просто  жив  в  теплі?
Все  думала…  згубила  часу  лік.
Ковток  вина,  застиглий  в  кришталі,
Запізні  сльози  краплями  на  склі  –
Одна.  В  жалі.

Твої  чуття  були  прогірклі  та  цвілі,
І  тане  свічка  на  заставленім  столі:
-То  де  ж  кохання  від  якого  ти  хмелів?
Пішов  в  нікуди…  без  пояснень.  Сніг  білів…
Німий.  Без  слів.

А  як  же  літо?  Серед  квітів  та  джмелів,
Ти  залицяннями,  мов  чарами  обплів.
Були  ми  поряд,  ніби  пара  журавлів,
Тепер,  із  раною,  без  сил  я  на  землі  –
А  ти  –  вцілів…

/Надихнула  чудова  проза  пані  Ніни  Незламної:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902803
Дякую!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903987
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 09.02.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Розваги заметілі (акровірш)

Р-анок  вистрибнув  у  лісі,
О-глянувся  хитрим  лисом.
З-аметіль  спішить  назустріч,
В-овком  виє,  скалить  зуби.
А-личу  запорошила,
Г-раб  зігнула  справжня  сила.
И  (Й)-ой,  яка  ж  вона  завзята,

З-  амітає  -  в  неї  свято.
А-рку  неба  підпирає,
М-анну  сніжну  розсипає.
Е-х,  хурделить  на  ялини,
Т-ерну  кущ  вже  білий-білий.
І  полки  дубів  в  жупанах,
Л-ипи  кутає  старанно.
І  стрибає  -  досі  ланню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904088
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021


НАДЕЖДА М.

А за вікном цвіте весна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=983_3sbKjSY
[/youtube]
А  за  вікном  цвіте  весна,
Он  білий  цвіт  скидає  вишня.
Навколо  біла  пелена,
Така  красива,  дивовижна.

Підхопить  вітер  пелюстки,
І,  ніби  білий  сніг  навколо,
В  моє  вікно  кида  жмутки,
І  ось  дерева  зовсім  голі.

Це  не  весна  цвіте  -  зима,
Що  на  весну  в  цей  час   так  схожа.
Так  вторить  вЕсну  крадькома,
Робити,  знає,  так  негоже.

Притихне,  сяде  відпочить,
І  задоволена  собою.
Та  це  буває  тільки  мить,
І  знову  сніг  летить  стіною..

А  ми  повірили  в  цю  казку,
Рука  в  руці,  весна  в  душі.
І  хай  зима  цю  скине  маску,
Так  тепло  нам  у  цій  тиші.

Серця  від  радості  стукочуть,
Душа  слідкує  назирці,
А  очі  дивляться  у  очі....
Не  заморозьте  щастя  пагінці...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904037
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021


Ніна Незламна

Мов стріла в серце

Стежки,  доріжки,  змиті  дощем
Блукала  довго,  під  серцем  щем
О  скільки  маків,  як  сліз  гірких
Серед  червоних,  милих,  п`янких

Вволю  наплачюсь  -    як  розрада
Мов  стріла  в  серце…  твоя  зрада
Та  їх  чарівність  придасть  сили
Пелюсток  трепіт  ощасливить

І  тихий  шепіт,-Не  марнуй  час
Ти,  ще  станцюєш  з  коханим  вальс
Не  вартий  сліз,тож  викинь,як  хлам
Обачна  будь,  не  вір  брехунам…

                         Вірш  до  картини  08.02.2021р.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904080
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021


Ніна Незламна

Казка про горобчика

       Вже  перший  промінь  виглядав  з-за  хмари,  ранкове  сонце  в  блакитному  полотні.  Проснувсь  горобчик  й  говорить  до  мами,-  Чик-  чирик-  чомусь  сумно  мені.  Я  хочу  самостійності  нині,  он  бачиш  там  за  сараєм  вдалині,  теж    є  горобчики  сміливі  й  не  ліниві.  Я  теж  гадаю,  туди  пора  й  мені.
-  Ну,  що  ж  хитро    поглянула  горобчиха.    Хоча  б  не  сталося    нам  з  тобою  лиха.Ти  ще  занадто  молодий,    від  гнізда  літати  далеко.  І  я  гадаю,  мабуть  це  не  схвалить    твій    тато.  Але  тобі  дозволю  полетіти  недалечко,  лиш  до  сараю.  Хоча  й  повсюди  на  деревах  листячко  та  я  тебе  застерігаю.  Будь  же  уважним  та  обережним.  Щоб  часом  тебе  не  спіймав  кіт  хитрющий.  Ой,  буває  він  такий  голодний  й  занадто  злющий.  Що  не  помітиш,  як  підкрадеться  ненароком.  Що  ти  не  встигнеш  і  моргнути  оком.
-  Чик-  чирик,  ну  добре…    добре  мамцю,  -крильця  раз  -  у-  раз  підіймав.Ой,  ну  нарешті    полечу  сам,    дозвалила  –подумав.  
     І  ось  горобчик    з  гілочки  на  гілочку,  ну    справді,  як  ота  спритна    білочка.  Все  ж  сміливо    долетів  до  сараю.Втішавсь,  подумав;  Ой,як  добре,  я  вже  свободу  відчуваю.  Але  зізнатись  трішки  він  пристав.  Присів  на  дах    й  донизу  за  всім  спостерігав.  Гусей,  качок  та  курей,      він  знав  давненько,    про  них  матуся  розповідала  багатенько.  І  про  людей,  на  них  часто    позирав  скоса.  Та  на  обійсті  їх  не  було.  Лише  на  траві  виблискувала  роса.  І  ні  крихтинки  хліба,ні  зернинки  нічого  не  побачив.  Ну  от  шкода,  даремно  відпросився,багато  часу  втратив.  Ану  ;  подумав-  Злечу  до  землі!  Кота  не  видно,так  принаймні  здається  мені.  Й  сміливо    присів  під  самими  дверима,  зненацька,  від  здивування    закліпав  очима.  За  розміром,  майже  такий  як  він,  за  ним  спостерігав  маленький  звір.  Два  чорні  очки  пристально  спостерігали,  здавалось    часом,  як  зірочки  мигали.  На  голові,  щось  подібне  тирчало,  як  у  кота  та  не  побачив  він  такого  ж  хвоста.  А  якийсь  мов  патичок  тоненький,  двигався  туди  -  сюди.  Ой-  ой,  сполохався,  якби  не  було  би  біди!  Але  його  крильця  немов  прилипли  до  спини,  певно  від  здивування,  лед  не  упав,  прихилився  до  стіни.  Завмер,  злетіти  не  мав  сили.  Раптово  горобці  поряд  присіли,
-Чик  –  чирик!  Чого  сам  тут  літаєш,  чи  може,  щось  знайшов,чи  ще  шукаєш?
 Він  відволікся    й  сам  не  помітив,  де  взялась  сила,  зненацька  злетів.    Й  за  мить    присів  на  дах  .  Вже  й  здивувався,  де  ж  подівся  страх?  І  що  за  звір,    на  нього  пристально  дивився?  Та  вже  зрадів,  з  горобчиками  веселився.  І  зрозумів,що  краще  друзів  мати  ,чим  десь  далеко  самому  літати.  Й  подумав;  принаймні  мамі  –  горобчисі,  що  я  злякався,    не  розповім  та  й  про    звіра.  Буду  хитренький,  щоб  була  довіра.    Як  буду    спати  вкладатись,  її  запитаю,  що  звіра,  бачив  якогось,  біля  того  сараю.  Нехай    мені  про  нього    повідає    все,  чи  він  загрозу  для  мене  несе.
     І  полетів  горобчик,  озираючись  навкруги,  як  добре,  що  не  сталося  біди.  А  вітерець    немов  летіти  допомагав,  що  в  дружбі  сила,  тепер  горобчик    точно  знав.  

                                                                                                                                                                       серпень  2020р

                                                                                                                                                                 Картинка  з  інтернета

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903950
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021


Маг Грінчук

Сам подивись у далеч

Чому  сьогодні  людське  життя  -  це  просто  річ,
Товар,  яким  може  маніпулювати  влада,
Який  хтось  може  знищити,  щоб  руки  погріть?
Ніщо  не  виправдовує  уряд.  Біжить  "слава"...

В  політиці  рішає  час,  його  немає.
Єдину  має  приняти  позицію  народ.
Лише  істина  до  неї  передбачає:
Ретельне  зважування  доводів  "за"  і  "проти".

Нам  треба  діяти  на  підставі  совісті.
Передумова  дії  -  результативні  вчинки.
Щасливий,  хто  увесь  віддався  ділу  й  слову.
Твої  права  в  правах  народу,  знов  себе  не  кинь...

Де  ти  -  кмітлива  і  мудрочола  людина?
Не  вірю,  що  у  нас  в  Україні  всі  продажні!
Людське  довір*я  виправдай,  іде  година...
Достали  чинодрали,  сам  подивись  у  далеч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903930
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021


Білоозерянська Чайка

У срібнім морі /секстина

Місяць  у  повні.
В  чорному  морі  зірковім  
Нашій  розмові
Певно,  не  буде  кінця,
Промені  світла  з  любові  перлинно-коштовні
В  зоряній  єдності  нам  окриляють  серця.

Зірка  до  зірки  –
Рибкою  блиснуть  в  безодні,
В  темені  водній
Замість  промовчаних  слів…
Стало  супутнику  в  морі  самотньо  та  гірко.
Світ  без  кохання  земного,  звичайно,  змалів  …


Він,  срібноликий,
З  моря  піднявшись  по  пояс.
Враз  заспокоївсь
В  аурі  сплетених  душ
І  поєднав  наші  долі  під  сріблом  довіку…
Потім,  щасливий,  у  морі  пірнав  він  чимдуж  –
Бачили  в  цьому  ми  перст  неземного  Владики.
                     
/Картина  арт-дуета  Frank  Moth,  Греція./




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903897
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Для тебе

Для  тебе,  для  тебе,  для  тебе,
Зірву  на  планеті  всі  квіти.
Для  тебе,  для  тебе,  для  тебе,
Весну  подарую  і  літо.

Для  тебе,  для  тебе,  для  тебе,
Блакитні  волошки  у  полі.
Для  тебе,  для  тебе,  для  тебе,
Птахів  щебетання  симфоній.

Приспів:

Б'ють  об  берег  і  піняться  хвилі,
Море  й  чайки  у  хованки  грають.
Посміхаються  оченьки  милі,
А  уста  поцілунку  чекають.

Для  тебе,  для  тебе,  для  тебе,
Кохана  даровані  ранки.
Для  тебе  для  тебе,  для  тебе,
Ці  ніжні,  солодкі  світанки.

Для  тебе,  для  тебе,  для  тебе,
Світитиме  сонечко  ясно.
Для  тебе,  для  тебе,  для  тебе,
Душа  даруватиме  щастя.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903857
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Не зізнаюсь

Романтика...  Мене    ж  Ви  приручили    словом.
І  я  була  готова  бігти  по  снігах,
Крізь  віхолу  колючу,  дощ  і  норду  гам.
Хоч  темно-сірі  хмари  піднімали  брови.

Ви  називали  ніжно:  "мила  жінко,  рідна".
Але  ж  мовчали  завжди  про  свою  любов.
Нещирих  не  хотілося  мені  оков.  
І  біль  скрапав,  сльозила  з  неба  пізня  зірка.

Я  не  зізнаюсь,  не  зізнаюся  ніколи,
Як  відхворіла  Вами  в  той  далекий  час,
Коли  мої  думки  плелись,  єднали  нас,
І  виходу  не  було  з  вогняного  кола.

Я  не  зізнаюсь,  не  зізнаюся  ніколи

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903846
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021


геометрія

ЛЮТИЙ ВЕСНУ ЧУЄ…

Контрастний  минув  січень,
Вже  лютий  на  посту...
За  ним  молодший  прийде,
Відкриє  шлях  в  весну...
         Та  будуть  ще  морози,
         Дощі  й  сніги  пройдуть...
         Закапають  ще  сльози,
         З  дахів  і  дерев  підуть...
Примхливий  й  непостійний,
Цей  лютий  -  хитрован...
Та  все  ж  він  на  сьогодні,
Поводиться,  як  пан...
           Ще  відчуває  силу,
           Як  вершник  на  коні...
           І  снігом  сипе  сміло,
           І  догоджа  зимі...
Сніги  ще  побіліють,
На  радість  дітворі...
Якби  не  клятий  вірус,
І  балачки  пусті...
           Що  йдуть  до  нас  сьогодні,
           Від  влади  кожен  час,
           А  люди  як  в  полоні,
           Весни  чекають  старт...
Думки  ведуть  в  дитинство,
В  них  спогади  живі,
І  вулиці  пречисті,
І  люди  не  сумні...
           Весна  скоро  прибуде,
           Вернуться  журавлі,
           І  небо  чистим  буде,
           І  дні  всі  чарівні...
І  лютий  весну  чує,
По  снігу  і  воді...
Сердито  губи  дує,
То  сніг  шле,  то  дощі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903799
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021


Закохана в море

Бестолковые опечатки 17

Дек'[b]о[/b]рация    прав    человека

***

Кремлевская    ба'ня

***

Опыт    п'ошлой    жизни

***

Зрительный    за[b]д[/b]

***

Ко'мические    пришельцы

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903784
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021


Катерина Собова

Тести

Ловелас    Петро    Малинка
Побував    усюди
І    заскочив    на    хвилинку
До    коханки    Люди.

-Ой,    Петрусю,-    каже    Мила,-
В    нас    новини    дивні:
Вже    два    тести    я    зробила,
Вони    -    позитивні.

Петя    сумно:    -  Це    віднині
(Де    тут    правду    діти)
Аж    два    тижні    в    карантині
Будеш    ти    сидіти.

Дівка    почала    поважно
Щоки    надувати:
-Дев’ять    місяців    мене    ти    
Будеш    годувати.

Від    твоїх    я    не    відмовлюсь
Квітів,    компліментів,
Чималої    дочекаюсь
Суми    аліментів.

В    Петі    мову    відібрало
І    дихання    сперло,
Наче    розум    щось    украло,
І    в    душі    завмерло.

Як    дізнається      дружина,
Її    тато    й    ненька,
Набереться    його    спина
За    всі    походеньки:

-Оце    тобі,    чоловічку,
Та    ще    й    зятю    милий,
По    ногах    за    кожну    нічку,
Що    провів    в    Людмили!

У    Петра    думки    засіли,  
Як    в    глибокій    ніші:
-Я    не    знав,    що    є    ще    тести
За    ковід    страшніші!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903766
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Едемський сад

Блакитний  птах  співає  про  кохання,
У  ніжному  Едемському  саду.
Цієї  пісні  звуки  не  останні,
Лишають  квітам  росяну  сльозу.

Торка  метелик  крильцями  пелюстки,
В  воді  прозорій  видно  танець  риб.
Трава  така  м'яка,  неначе  хустка,
Веде  стежина  змійкою  углиб.

Блакитне  небо,  жодної  хмаринки,
Торкає  сонце  променем  дерев.
В  нім  не  спішать  і  не  летять  хвилинки,
Не  чується  страшний  і  грізний  рев.

Живуть  там  звірі  мов  одна  родина,
І  дружить  лев  з  козулею  завжди.
У  дружнім  колі  дика  вся  звіри́на,
Ніколи  не  потрапить  зло  туди.

Дерева,  що  осипані  плодами,
Гостинно  пригостять  мандрівника.
Своїми,  неповторними  дарами,
З  Едемського,  казкового  садка.

В  саду  цім  зла  ніколи  не  буває,
Там  спокій  й  розуміння  завжди  є.
Теплом  й  любов'ю  сад  цей  зустрічає,
Й  дарує  кожному  тепло  своє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903750
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021


НАДЕЖДА М.

Примхлива, неповторна, так красива

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5aZAil3wSbo[/youtube]

Оця  зима,  неначе  справжня  жінка,
Так  часто  сльози  ллє   гіркі.
І  котяться  вони,  як  намистинки,
Такі  мілесенькі,  тримкі.

Земля  швиденько  сльози  ці  спиває,
Які  тут  творяться  дива!
Трава  крізь  землю    радо  проростає,
І  ніби  вся  природа  ожива.

І  бачимо  весну  ми  ще  незриму,
Думки  не  сніжні  -  весняні.
В  цю  мить  ми  забуваємо  про  зиму,
Здаються  трави  росяні.

Коли  всі  сльози  висохнуть  до  ранку,
Підкине  їх  вам  лютий  морозець...
Впаде  ваш  погляд  далі,  за  фіранку  –
Й  думки  весняні  знищить  нанівець.

Примхлива,  неповторна,  так  красива,
Ти  можеш  доторкатись  до  сердець.
І  то  нічого,  що  така    плаксива,
Бо  ти  людського  настрою  творець...

  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903725
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021


Білоозерянська Чайка

Про раннє

[i]Через  багато  років  вірші  ранні,
Здається,  набувають  інший  зміст.
Неспокій  та  збентежене  здригання
І  з  юністю  моєю  дивний  міст,

Було  багато  ліри  про  кохання  –
У  юних  –  це  природно  –  крові  зов.
Палкі,  нестримні,  часом  ураганні,
Коли  порив  сердечний  не  схолов.

І  застрягав  клубок  чуттів  в  гортані,
Аж  смуток-післясмак  свій  залишав.
Хвилюють  й  досі  змістом  вірші  ранні,
А  отже  –  не  зачерствіла  душа.
[/i]

/Шпалери  -  інтернет./

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903719
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021


Ніна Незламна

Шептались звёзды


Ночь  ворожила…  Шептались  звезды
Все  говорят,  что  нет  плохой  погоды
Нас  удивляют    зимы  капризы
В  который  раз,  уж  дарит  сюрпризы
Но  как    бы,  не  было  всем  досадно
Теперь,    кажется,    уж  всё  как  надо-
>
Зима  в  пушистой  белой  вуали
Сумела  спрятать  земли  печали
Словно  невеста  в  белых  сапожках
Морозу  шепчет,-    Погодь  немножко
Не  уходи,    я    с  тобою    краше
Зачем  же  нам  поступать  иначе
Уж  с  тучками  подписан  договор  
Не  уж  не  понял  меня  до  сих  пор
Они  пушисты,  снегу  подсыпят
Весною  влагой,  сполна  насытят
Договорилась  с  ветром  -  удальцом
Пообещал  слегка  взмахнуть  крылом
Потрусит  тучки,  взобьёт  снежинки
В  пуху  деревья,    в  них  паутинки
И  уж  тогда  наступит  твой  черёд
Ану  дружок,  ты  удиви  народ
Прибавь  силёнок,    крепчай  маленько
По  стёклам  окон  придай  оттенка
А  сможешь,  слегка  нарисуй  цветы
Ведь    ты  умеешь  придать  красоты
Поведи  взглядом  по  всей  округе
Да  посмелее,    в  помощь  подруге
И  мы  с  тобою  под  руку  пойдём
 Пусть  заискрится  златом,  серебром
Ведь  нынче  время,  наше  торопись
Придай  мне  блеска,  ну  ка  улыбнись
Месяц  всё  слышал,  ревновал  слегка
Ох,  и    хитра,    уж  зимушка  -    зима
Но  не  судил,  он  красотку  строго
Придал  оттенка,  ей  голубого…
Она  сияла,  шептались  звёзды
     Прибавив    нежности  её    блескам  
Пускай  красивей  будет  наша  гостья!

                                                           05.02.2021г  




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903712
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021


Любов Таборовець

Ти - сенс мого життя…

[i]Переклад  з  ©  Copyright:  Ирина  Самарина-Лабиринт[/i]

Повітря  -  ти  моє,  любов  до  болю…
Симфонія  народжених  надій…
У  серці  по  відбитку,  без  паролю
Живеш  в  душі  оголеній  моїй.
Ти  –  бриз  легкий,  морський  у  день  щасливий,
Весняний  дощ,  що  свіжістю  п’янить…
Ти  –  вітерець,  що  вальс  танцює  хтиво…
Ти  –  для  душі  невидимий  магніт.
Ти  -  мій  струмок,  що  врятував    від  спраги.
Ти  –  оберіг  від  втрат,  і  суму  й  бід.
Ти  –  острівець  душевної  наснаги.
Ти  –  й    в  темноті  освітлюєш  мій  світ.
Ти,  любий  -  для  віршів  моїх  наснага.
Зізнання  у  коханні  -  привід  в  них.
Тобі,  єдиний,  ніжність  і  увага,  
Обіймів  море  трепетних,  тісних…
Ти  –  сон  спокійний,  тихий  на  світанку…
Мій  промінь  сонця,  сенс  мого  життя.
Ти  відданий  і  щирий  до  останку…
З  тобою  я  квітуча,  як  весна.

04.02.2021
Л.  Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903666
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 05.02.2021


Lana P.

ТО НЕ З ЛЕБЕДІВ ПУХ…

То  легенький  не  з  лебедів  пух
Розлітається  тихо  в  цю  днину  —
Пустодуйки  з  кульбаб-відчайдух
Замережили  річку,  долину.  

Парасольки  розкрили  свої  —
Делікатні,  маленькі,  пухнасті  —
Забілили  поля  та  гаї,
На  дерева  накинули  снасті.

Лоскітливо  торкаються  вух,
Намели  кучугури  чубами,
Хаотичний  у  них  кожен  рух,
І  утеплюють  землю  снігами!              1/02/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903648
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 05.02.2021


Білоозерянська Чайка

Живопліт /секстина

Ваше  тепло
Від  потиску  долоні,
Як  бите  скло,
Що  рани  завдає.
Так,  Ваше…  то  колись  було  «твоє»,
Коли  була  ще  у  твоїм  полоні.

Імлистий  слід
Пекучий  та  солоний  –
Це  живопліт
Між  вчора  та  тепер.
Мрячить  у  спогадах  забутий  сквер,
Сльозами  вмились  посірілі  крони.

Ваших  очей
Ледь  видима  усмішка
Чомусь  пече,
як  в  свіжій  рані  –  сіль,
Завдаючи  мені  забутий  біль  –
Такий  різкий,  раптовий  та  невтішний.

Твоє  тепло…
Ох,  вибачте…  так,  Ваше…
Вже  відійшло
За  почуттів  межу.
Я  більше  їх  в  собі  не  розбуджу  –
Мій  дотик  рук  про  це  Вам  сам  розкаже…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903645
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 05.02.2021


Ольга Калина

Вже вечір заходить

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SoT1pSX1Fbc[/youtube]




Вже  вечір  заходить,  тихенько  
Спустилася  ніч  на  село.
Поїхав  мій  милий  далеко
І  смуток  зайшов  крізь  вікно.  

Сховалися  зорі  за  хмари
І  місяць  спочити  приліг.  
А  вечір  холодним  туманом  
Легенько  ляга  на  поріг.  

Де  ходиш,  я  того  не  знаю
І  з  ким  ти  проводиш  свій  час.  
А  серце  щемить  і  ридає,
На  тебе  чекає  щораз.  

Чи  досі  мене  ти  кохаєш?
У  парі  зі  мною  ти  був.
Чи  з  іншою  ранок  стрічаєш,
Можливо,  мене  вже  забув?

Ви,  зіроньки,  вийдіть  з-за  хмари,  
Ти,  місяцю,  з  неба  світи.
Нехай  розійдуться  тумани,  
Для  милого  шлях  покажи.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903572
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 05.02.2021


Білоозерянська Чайка

Про капелюшки / квадратне римування

Багатство  фасонів,  
Плюмаж…  кольори…
Каміння  коштовне  –
 рубін,  діаманти.
У  розкоші  тонуть  
блискучі  двори,
Шляхетністю  повнять
Убори  крислаті.

Кокошники  й  кло́ші  –
Мистецтво  прикрас.
Панами  й  берети  
у  стрічках  та  стразах.
Віддати  б  всі  гроші…  
так  сяє  алмаз
У  милій  «таблетці»  –
об’єкт  всіх  фантазій…

Боярки  й  тюрбани,
 «колеса»  й  брилі,
Незвичні  й  буденні,  
прості  й  елегантні.
В  мереживі  й  бантах,
 великі  й  малі,
Мірила  натхнення
 та  символи  знаті.

В  них  смак  та  культура,
 і  менталітет.
Із  фетру  й  соломи,
 із  хутра  та  повсті.
Чорніють  в  зажурі…
 й  весільний  є  тренд,
Носили  їх  вдома,
 вдягали  у  гості.

Таку  енергетику
 моді  несуть!
Для  статі  слабкої  –  
хара́ктерність  стилю.
І  сяє  кокетливо
 личко  красунь,
Й  нема  супокою  –
 такі  вони  милі!

/Картина  Ельжбети  Брожек,  Польща./

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903557
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 05.02.2021


НАДЕЖДА М.

Другого більше не дано

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8YRqKJzCmJc
[/youtube]
Ти  чув  колись  ці  порухи  душі,
Коли  душа  до  тебе  прилітала,
В  сезон   неспинних  цих  нічних   дощів,
Коли  ночами   я  не  спала?

Я  відкривала  тихо  твої  двері,
Бо  так  боялась,  щоб   не  розбудить.
Бо  всі  ті  дні  із  пам"яті  не  стерті,
Так  захотілось  поряд  посидіть..

Присіла  тільки  на  одну  хвилинку,
Поклала  руку  на  твоє  чоло.
Таку  душі  здійснила  забаганку,
І  їй  на  цей  раз  знову  повезло.

А  за  вікном,  як  завжди  непогода,
І  тонкий  місяць  загляда  в  вікно.
Він  там,  у  небі  верховодить,
І  від   проміння  в  хаті  осяйно.

Ти  відчував  мою  колись  присутність,
Коли  приходила  до  тебе  я  вночі?
Чи  рятувала  так  твою  самотність,
Коли  безперестанку  йшли  дощі?

Це  час  змінив  усе  безповоротно,
З  тобою  ми  не  молоді    давно.
А  я  приходжу  часто  непомітно,
Другого  просто  більше  не  дано..











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903640
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 05.02.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Люблю душею (алфавітний вірш)

А  я  обожнюю  красу  небесну,
Б-лакитні  кольори  і  білі  хмари.
В-еселку,  дощ,  його  вологі  фрески.
Г-абу  зими,  долини  у  туманах.
Ґ-аздиню  осінь,  у  багрянці  листя.
Д-ари  землі  -  пшеницю  й  стигле  жито.
Е-дем  лісів,  калинове  намисто
Є-лей  пахучий,  груші  соковиті.
Ж-агу  в  гаях  пісенну  солов*їну.
З-орю  ранкову,  зорепад  серпневий.
Й  -(І)  вечір  тихий,  крила  лебедині.
І  сонця  кулю  в  небі  перкалевім.
Ї-жаченят  у  травах;  смак  зернини.
Й-мовірність  урожаю  у  майбутнім.
К-расу  лугів,  шовкові  пасовища.
Л-аванди  море,  зелень  м*яти-рути.
М-агічну  ночі  загадковість,  вітру  свищик.
Н-ад  плесом  річки  журавлину  пісню.
О-рнаменти  садів,  кущі  порічок.
П-речисті  роси,  гори  живописні.
Р-івнини,  схили,  верб  зелених  стрічки.
С-вітанки  з  першим  сяйвом  променистим,
Т-анок  бджолиних  крилець  і  гудіння.
У-щелини,  метеликів  барвистість.
Ф-асет  ставків,  тополі  шелестіння.
Х-вилястий  Дніпр  могутній,  Чорне  море.
Ц-икади  спів  дзвінкий,  хрущів  вишневих.
Ч-агарники  тернові  і  простори.
Ш-ипи  троянд,  конвалії  травневі.
Щ-едроти  осені.  Іти  стернею.
Ь  -
Ю-рбу  зірок  вночі  золотоперих  -
Я  Україну  всю  люблю  душею.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903597
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021


Lana P.

ЖИТТЄВА РОЗПОВІДЬ

Французська  дівчина  навчалась  у  Китаї,
Де  рисові  поля  і  ріки  неокраї.
Жила  на  чужині  злиденно  із  сім’єю.
Багатого  китайця  син  страждав  за  нею.

Чекав  на  перший  крок  її  в  своїй  машині.
У  поглядах  його  топились  очі  сині.
І  ось,  вона  прийшла…  Постукала  в  віконце.
В  яскравих  променях  їх  пригорнуло  сонце.

Благав  він  батька,  чемно  кланявся,  сумлінно,
І  одружитись  дозволу  просив  уклінно:
—  Наш  дух,  тіла  злились  навіки,  воєдино…      
Без  неї  я  —  ніхто.  Прийми  її  в  родину.

—  Твої  вмовляння  не  поможуть  й  сокровення,
Даю  тобі  із  іншою  благословення  —
З  китайкою-красунею  у  нас  в  окрузі.
Тобі  позаздрять  рідні  та  найкращі  друзі.

Коли  на  батьківщину  вдалеч  відпливала,
В  той  день  його  рідня  весіллячко  гуляла.
Рясненькі  сльози  заливали  ніжне  тіло,
Котре,  здавалося,  навіки  заніміло.

Пройшли  роки...  Вона  —  письменниця  відома,
Життя  її  ні  з  ким  не  склалося  удома.
Він  розшукав  її,  аж  у  Париж  приїхав.
Побачити  кохану  —  найсолодша  втіха.

Здається,  все  життя  чекав  тієї  миті.
Відмовилась.  Спливли  літа  несамовиті.
І  як  не  хочеш,  та  минуле  не  вернути.
У  творах  спогади  —  кохання  не  забути.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903440
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 04.02.2021


Ніна Незламна

Навчись цінити життя

Під  ясним  сонцем  все  цінуй
Під  чистим  небом  завжди  мрій
Даремно  часу  не  марнуй
В  душі  не  кидай,  ти  надій.

Умій  прощати  на  землі
Умій  сприймате  все,  як  є
Бо  то  життя    -  бути  в  борні
І  місце  відстоять  своє.

Ти  Богом  посланий  сюди
Тож  вчення  не  зганьби  його
Правдиво  оцінить  сліди
Що  лишиш  для  світу  цього.

По  житті  ангел  поруч  йде
Охороняє  від  незгод
Крилом  обійме  й  поведе
По  тій  стежині,  де  народ.

Вже  дім  свій  має  й  достаток
Удачу,  завдяки  Богу
Бо  вже  проріс,  як  паросток
І  вОзвеличує  Бога.

Тож  нас,  він  навчає  любові
Дарує    щедроти  земні
Несе  благовість  у  слові
Повчає    прожить  -    дні  сумні.

Як  сонце,    освітить  думки
Обучить  сприймать  тривоги
Й  природи  чари…  залюбки
Тож  шлях,    пройти    маєш    довгий.

Навчися    -  життя  цінити
Другу  не  відмов  у    біді
Зумій  недругу  простити
В  очі  подивись  правді.

Читай  заповіді    Божі
Про  здоров`я  дбай  й  про    життя
Нехай  повік  дні    погожі
Ти  любов  неси,  в    майбуття!

                                             28.01.2021р



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903500
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021


НАДЕЖДА М.

Отак лишились порізно, одні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=usWdQcz5wMY[/youtube]

Ти  довго  вчив  її  тебе  любити,
Вона  тобі  слухняною  була,
Бо  так  боялась  все  це  загубити,
Тому  на  тебе  не  тримала  зла.

Та  не  цвіла  любов  ця  первоцвітом,
Не  часто  гріла  і  в  осінні  дні.
Коли  весна  вкривалась  білим  квітом,
Обоє  ви  сиділи  мовчазні.

Думками  десь  далеко  все  літали,
І  кожен   думав  про  своє  в  цей  час.
І  в  дні  такі  обоє   відчували,
Що  обмілів  чарівних  слів  запас.

І  ось  зима  у  очі  заглядає,
А  ви  вже  порізно,  одні.
Вона  на  вас  з-під  лоба  поглядає,
Чому  ж  ці  погляди  її  сумні?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903555
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021


Маг Грінчук

Шум

Чудно,  дивно  на  Землі...Доля  нам  не  дарувала
І  до  самої  межі  муки  наші,  як  чужі.
Не  по  добрій  волі  -  всіх  по  неволі  роз*єднали.
Гуркіт,  шум  і  все  таке,  лиш  ведуть  до  грабежів.

Шум  надмірний  впливає    на  серце,  органи  слуху
І  життя  гучне  з  використанням  "навушників"
Розвиває  приглухуватість  і  давить  на  "вуха".
Шум  відволікає,  травить  добру  нашу  душу.

Так  впливають  на  нервову  систему  звуки  біди.
Під  діянням  їхнім  зростає  пульсу  чистота,
Змінюються  ритмічність,  навіть  глибина  дихання.
Шум  -  забруднювач  середовища,  губить  світа.

Всі  шкідливі  ці  чадні  газоподібні  домішки
Швидше  потрапляють  до  організму  людини.
Тривалість  шуму  призводить  до  швидкої  утоми
Та  погіршення  пам*яті  і  чварам  в  родині...

Шум  чинить  погіршений  сон,  слабкість  та  біль  головний.
Люди  втрачають  працездатність  і  силу  свою.
Він  повільний  вбивця.  Нудливо,  сонно  тягне  до  труни.
Зрозуміло,  що  ми  зростили  ядовиту  змію...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903521
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021


Любов Таборовець

РАДІЙ ЖИТТЮ

Радій,  якщо  життя  барвінком  в’ється,
Цілує  сонце  кутики  очей…
І  чуєш  ти  щодня,  як  серце  б’ється,
Та  п’єш  нектар  із  зоряних  ночей…
Нехай  воно  то  плаче,  то  сміється…
Твоє  життя…  Прийми  усе,  як  є…
Що  краще  іншим  -  то  лишень  здається,
Дарує  Доля  кожному  своє…
Поки  живеш  у  вирі    буйноцвіття,
Цінуй  усе,  що  Бог  тобі  дає…
Не  будь  в  саду  зеленім  сухим  віттям,  -
Воно  вже  сили  саду  не  дає.
Цінуй  свій  сум,  бо  не  оціниш  радість,
І  біль  стерпи,  бо  тіло  ще  живе…
А  там  душа,  якій  не  треба  слабкість,
Бо  тільки  в  сильній  –  справжній  дух  живе.
Люби…  Та  так  щоб  стало  серцю  тісно…
На  двох  кохання  в  щасті  розділи.
Не  всім  в  житті  буває  легко,  звісно,
Та  кожен  має  лаври  похвали.
Тож  хай  життя  твоє  барвінком  в’ється…
Сміються  щастям  кутики  очей…
Послухай  вранці  –  якщо  серце  б’ється,
Цінуй  життя,  що  понад  всіх  речей.

31.01.2021
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903206
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 03.02.2021


Костя Ромчук

Вимолиш.

Ти  з  ним-  я  без  тебе
І  щастя  катма.
Любові  до  неба  !
Навколо  тюрма.

Ти  пестиш  руками
Його  за  боки,
Його  ніжну  раму…
Спливають  роки.

Та  стерлась  потроху
Красива  дурня.
Таке  щось  –  на  лоха,
Не  хочеш  ні  дня  !

Не  світить  нічого  –  
І  зміниться  тон  !
Тож  вимолиш  в  бога
Новіш  телефон.
 18.01.2020р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903313
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 03.02.2021


Катерина Собова

Колобок

Баба    Ніна    внучку    Таню
Чемності    навчала
І    з    метою    виховання
Казку    прочитала.

Колобочок    неслухняний
Стежкою    котився,
Чимось    схожий    був    на    Таню
(В    школі    ще    не    вчився).

Не    схотів    він    на    віконці
Тихенько    лежати,
Мовчки    грітися    на    сонці
Й    не    тікати    з    хати.

Безтурботний    був,    ледачий,
Пісеньку    співає,
А    бабуся    вдома    плаче  -
Його    виглядає.

Казку    баба    дочитала
І    тяжко    зітхнула,
Як    лисичка    рада    стала  –
Колобка    ковтнула.

І    питає    бабця    Таню:
-Що    повчальне    в    казці?
Хто    хороший,  хто    поганий,  
Хитрий,    ходить    в    масці?

-Я    лисичку    полюбила,-
Каже    Таня    мило,-
Треба    їсти,    поки    тепле  –
Так    матуся    вчила.

Баба    гралася    із    тістом
(З    дідом    -    старомодні),
Як    не    вміли    свіже    їсти  –
Хай    сидять    голодні!

Цю,    бабусенько,    науку
Усім    пора    знати:
Якщо    щастя    лізе    в    руки,
Нащо    відпихати?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903448
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021


Valentyna_S

Піки схрестилися…

Піки    схрестилися,  падає  грюкіт
В  гру  безперервну    градиного  рою.
Б’ється  об  поли,  заламує  руки,
Плач  розливає  верба  над  сестрою.

Та  уже    лігма  лежить,  от-от  стихне.
Голий  маслак  обтягла  мокротеча.
—Вижити  треба,  вербиченько.  Дихай,  —
Пролепетала  хвиляста  малеча.

Не  вгомонилася    сива  вербиця.
Лихові  цьому  не  зна,  як  зарадить:
—  Корінь  один  в  нас,  рокито-сестрице,
Й  прагнення    жити    ніхто  не  украде.

Воду  поділю  всю  навпіл,    до  краплі—
Й  хлине    живиця  твоєю  корою.
Сил  набиратиме  гіллячко  чахле,
Й  спокій  сестринський  прикрию  собою.  

Мріють    над    ставом  дві  дружки-сестриці.
Сильна  скалічену  вкрила  від  трощі.
Долі  змішалося    трав’я,  мокриці,
Й  віття  верби  дощ  до  блискоту  лощить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903446
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021


Штука

Чорні пустелі

Рубайте  ліс,
його  не  треба!
Нам  пил  та  дим
Дорожче  неба..

Паліть  його,
Сліди  ховайте.
Пустелі  чорні,  як  смола
Тваринам  згарища  лишайте.

Яке  чудове  відчуття
Весь  день  подихати  у  масках.
І  сірий  ближче  до  душі,
Аніж  весни  веселка  в  красках.

Від  сажі  чорне  буде  все,
Щоб  у  легенях  клекотіло.
І  розболиться  голова,
Піднявся  тиск  та  ломить  тіло.

Скажіть  чудово,  чи  не  так?
Копать  могили,    любе  діло.
Ось  так  ми  знищимо  себе,
Хоч  жити  гарно  всі  хотіли!
by  Shtuka  Yaroslav  
17.04.2020.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902684
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 02.02.2021


Lana P.

МОВЧИ В МЕНІ…

Мовчи  в  мені  —  ні  слова  більше.
Перечитаю  тиші  коди.
Вона  вібрує  найсильніше,
Як  неба  справжні  нагороди.

І  проникає  крізь  канали
Таємних  душ,  що  завжди  вічні  —
У  них  сіятимуть  опали…
Мовчи.  Слова  —  пусті,  невтішні.          30/01/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903339
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021


Lana P.

КНИГА «НА ХВИЛЯХ МРІЙ»

Візьми  мою  книгу  у  руки,
На  хвилях  мрійливих  побудь  —
Від  зустрічі  аж  до  розлуки
Пізнаєш  миттєвостей  суть.

Думками  полинеш  у  море,
Вивчатимеш  мову  рибин.
Насправді,  воно  неозоре,
В  обіймах  безмежних  глибин.

Удвох  упіймаємо  хвилю  —
Таку,  що  надасть  нам  баланс  —
Відчуєм  її  аж  за  милю,
Візьмемо  у  долі  свій  шанс!        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903307
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021


Закохана в море

Бестолково-толковые опечатки 8

Средиз[b]и[/b]мное  море    -    потоп  в  Одессе  в  январе

***

Л[b]и[/b]т[b]у[/b]ргический  сон    -    заснул  во  время  Богослужения

***

бес  крайний    -    перевод  стрелок  на  нечистую  силу  (бес  попутал)

***

Пенсионная  реформа  увенчалась  ус[b]м[/b]ехом  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903300
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Моторна ґаздиня

Зима  повноправна,  моторна  ґаздиня,
В  сніжинках-лелітках  її  полотно.
Сувої  тканини  дістала  зі  скрині,
Наткала  сама  на  верстаті  давно.

Вже  стелить  майстриня,  гаптує  узори.
Морозного  срібла  не  жаль  їй  на  сніг.
У  білі  берети  вдягає  знов  гори,
Бо  сніжної  пряжі  розсипався  міх.

Співають  їй  норди,  лоскочуть  принади.
Бурульок  гірдянди.  Мовчання  печать.
Зими  це  творіння  -  кришталь  водоспадів.
Моторна  ґаздиня  -  і  шати  блищать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903268
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Одна - єдина ( романс)

Зимова  ніч,  камін  у  нім  багаття,
А  на  столі  два  келихи  вина.
Легкий  шифон,  твоє  святкове  плаття,  
Усмі́шка  на  обличчі  чарівна.

Там  за  вікном  кружляє  хуртовина,
Вона  в  цей  вечір  лишилась  одна.
Нас  зігріває  вірність  лебедина,
Тобою  я  п'янію  без  вина.

Коли  торкаюсь  до  плечей  устами,
То  відчуваю  той  медовий  смак.
Що  залишився  в  квітах  нектарами
І  подавав  закоханості  знак.

Зелені  очі  з  блиском  оксамиту,
Я  в  них  топлюсь,  як  бачу  кожен  раз.
Весна  квітує  в  них  і  гріє  літо,
А  почуття  гарячі  гріють  нас.

Не  згасне  той  палкий  вогонь  кохання,
Він  серце  завжди  й  душу  зігріва.
Для  мене  ти  неначе  зірка  рання,
Дарує  зорепадами  дива...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903261
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021


Ніна Незламна

Смута зимоньку сповила…

Лежав  туман  хизувався
Зимі  в  коханні  зізнався
Втішав  рідкісний,  білявий
А  під  сонцем  кучерявий

Та  чи  думала,  гадала
Нащо  зустрічі  жадала?
Прилетів,  роправив  крила
Смута  зимоньку  сповила

Стікав  сніг,  струмки  дзвеніли
Та  й  бурульки  помарніли
Води  краплі  по  землиці
Не  втішали  молодиці

Так  оце  й  в  житті  буває
Від  омани  серце  крає
Ой,  туман    -    розчарування
Та  відкине  всі  вагання

З  морозом  у  сподіванні
Зустріне  зірниці  ранні
Адже  -  довіку  з  ним  доля
На  це,  кажуть  -    Божа  воля.

                                         25.01.2021р



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902544
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 02.02.2021


Ніна Незламна

В січневу ніч

Чом  дні  зимові  схожі  на  осінні?
Хлюпоче    дощик  у  протистоянні
Несе  загрозу  сніговим  наметам
Даючи  вволю  наридатись  хмарам.

Під  дійством  крапель  засніжена  земля
Втрача  чарівність,  ніщо  не  звеселя
Сніжинок  врода,  розлилась  у  імлі
Що  за    зневага,  зима    мов    у    ярмі

Бунтівний  вітер,  за  обрій  хмари  гнав
І  день  похмурий,  новизни  не  віщав
Взялась  все  виправить,  нічка  січнева
Тож  господарка,  справжня  королева.

І  полетіли  з  хмарин  метелики
Маленькі  й  більші,  снігу  кристалики
І  вже    земля  білим  пухом  покрилась
Вітер  жадав,  щоб    ніч  повеселилась
Підіймав,    кружляв,  вволю  годив  зимі
Тож  не  зміг  відмовити  нічній    дамі.

                                                           26.01.2021р.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902670
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 02.02.2021


Ніна Незламна

Зима мчить на коні

Час  летить…Зима  мчить    на  коні
Вона  з  ним  неначе  в  погоні
Бо  забарилась,    нині  ж  спішить
Змарнілу    землю  запорошить

І  пада,  кружля  біленький  сніг
Рядном,  ковдрами  до  неї  ліг
Щоб  врешті  не  замерзла  вона
Любові  подарує  сповна

На  деревах  заіскрить  вуаль
Приховає  перлами  печаль
Про  дні,  що  лишились  у  думках
Мороз…лякав,  наводив  на  них  страх.

Час  летить,  зима  мчить  на  коні
І  на  серці  так  тепло  мені
В  полі  вітер  сніжинки  здійма
Зберем  щедрий  врожай  в  закрома

                                                               27.01.2021р




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903150
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 02.02.2021


Ніна Незламна

Люблю, таку погоду

Ой  люблю,  таку  погоду
Прикрашає  зимі  вроду
Снігом  землю  звеселяє
Душу  й  серденько    втішає.

Ой,  віє  -  віє  вітерець
Здійма  сніжинки  й  навпростець
Чари,  розсипа  довкола
Кине,  жмут  срібла  додолу.

Пройшла    зима  по  стежинці
З  неба  зірки  на  долонці
Всюди  златом  заіскрилось
З  білим  пір`ям  розстелилось.

Поля  у  коцах  пухових
Дерева  в  шалях  шовкових
Річка  дріма,  спить  долина
Сяйвом  покрита  калина.

День  з  сонцем  витворять  казку
Одягнуть  корону  царську
Заблистить  зима  красою
Вмита  срібною  росою

Ой,  люблю,  таку  погоду!
Люблю  зимонькину    вроду!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903258
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021


НАДЕЖДА М.

Почуй мене

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-Q1x4FxDcPo
[/youtube]
Ну  як  примусить  долю  покоритись,
Щоб  була  лагідна  для  нас?
І  щоб  вона  змогла  цьому  скоритись,
І  щоб  в  житті  було  так  повсякчас.

Важка  моя  ця  просьба  -  добре  знаю,
Чому  ж  тоді  в  житті  однім  щастить?
А  я  свою,  як  є,  завжди  приймаю,
Не  раз  ти  намагалась  засмутить.

З  тобою  я  борюся,  як  умію,
Прихильною  ти  не  завжди  була.
Життя  -  це  боротьба  -  я  розумію,
Додай  мені  хоч  трішечки  тепла.

Прошу  про  це    я  також  і  для  друзів,
І  за  мою  рідню   тебе  прошу.
Ти  не  тримай  усіх  нас  у  напрузі.
Почуй  усе  оце,  що  я  пишу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902906
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 02.02.2021


НАДЕЖДА М.

Ще присмак літа залишився на губах

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6msihS6AzsQ[/youtube]

Ще  присмак  літа  залишився  на  губах,
І  я  його  краплинками  смакую.
Бо  літо  вже  давно  десь  у  бігах,
Мені  ж  узимку  так   його  бракує.

Давно  за  північ,  стогне  хуртовина,
Дрімає  тихо  свічка  на  столі.
І  капають  із  неї,   мов  сльозини,
В  душі  рояться  днів  отих  жалі.

І  не  тому,  що  ти  уже  не  поряд,
А  що  даремно  пролетіли  дні.
Вже  не  шукаю  у  пітьмі  твій  погляд,
Лиш  зазирну  в  минуле  в  темноті.

А   за  вікном  негода  не  вщухає,
Морозний  вітер  припада  до  скла...
Ти  не  прийдеш  ніколи,  я  це  знаю,
Твої  сліди  ця  хуга  замела...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903244
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021


Льорд

Жорстокість пальця

Перед  дзеркалами  ми  можемо  лише  мовчати  назавжди
наче  з  остраху,  щоб  іронічно  говорити  про  інших
за  все  життя  ми  приречені  на  власний  Сибір  у  тьмяному  світлі  та  тривозі
ми  хочемо  кричати  всьому  світу,  що  ми  з  потрійними  брусками  у  вікні
і  що  дзеркала  -  це  лише  обман  старих  некомпетентних  ангелів
але  ми  не  можемо  кричати  дзеркалу  і  обличчю
відчуття  під  нігтями  і  у  всіх  м’язових  тканинах
кровопролиття  в  пустелі  Сахара
тому  слова  не  дивують  нас  до  чи  після
які  в'януть  від  надлишкової  солі  в  гортані,  посилюючись  від  болю  в  п’ять  пальців
Я  вас  прошу,  цей  біль  в  основному  є  необхідністю  існування  тіла
або  радість  кропиви  біля  огорожі  чи  виведення  оси
і  якби  ми  знали  правду  про  жорстокість  пальця
ми  могли  б  піти  в  пекло
де-небуть
прямо  у  вогонь
але  перш  за  все  я  прошу  вас  відрізнити  іскру  від  вогню
іскра  -  це  переддень  пекла
в  якому  ви  чекаєте  і  чекаєте  або  мовчите
байдуже

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903406
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021


Валентина Ярошенко

Шукай щастя своє ти

Біжить  річка  навпростець,
Десь  впадає  в  море.
Запрошує  під  вінець,
Не  зазнає  горя.

Береги  широкі  є,
Ще  й  хвилі  могучі.
Любов  річці  віддає,
Й  мотиви  співучі.

Не  лягає  до  душі,
Пісня  моря  звучна.
Пише  їй  одній  вірші,
В  нього  тема  скучна.

Долі  вірять  не  завжди,
З  нелюбом  гріх  жити.
Шукай  щастя  своє  ти,
Щоб  повік  любити.

Пропонують  вам  одно,
Ви  з  щастям  єдині.
Є  тепер  любов  у  двох,
Ще  й  гарна  родина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903020
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 31.01.2021


Валентина Ярошенко

Зимові посланці

Напустився,  все  кружляє,
Білий  сніг  неначе  вата.
Вітерець  ним  забавляє,
Вже  насипало  багато.

Всі  сніжинки  в  бальнім  танці,
У  нарядних  білих  сукнях.
Зимові  з  небес  посланці,
Йде  велика  завірюха.

Вже  й  дерева  одяглися,
Стало  ім  те  до  вподоби.
Тільки  вітер  один  злився,
Їх  роздягне  при  нагоді.

Як  же  те  можна  терпіти?
Все  у  білім  простирадлі.
Ніде  правди  йому  діти,
Не  одягне  він  вуалі.

Неможливо  те  зробити,
Бо  він  одягу  не  носить.
Як  щасливі  має  миті,
На  цю  тему  мабуть  досить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902960
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 31.01.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коли тобі сімнадцять літ

Коли  тобі  сімнадцять  літ,
Довколо  нас  весна  буяє.
Такий  не  звіданий,  ще  світ
І  серце,  ще  страждань  не  знає.

Коли  тобі  сімнадцять  літ,
Попереду  майбутнє,  мрії.
Життя  квітує  наче  цвіт
І  не  втрачаються  надії.

Коли  тобі  сімнадцять  літ,
Бадьорості  і  сил  хватає.
Кохання  перше  у  політ,
Тебе  на  крила  піднімає.

Коли  тобі  сімнадцять  літ,
В  мелодіях,  ще  серця  -  звуки.
Хоч  зірваний  давно  вже  плід,  
Що  брав  Адам  і  Єва  в  руки.

Коли  тобі  сімнадцять  літ,
Ти  пам*ятай  -  не  завжди  буде.
Бо  не  стоїть  на  місці  світ,
Щораз  міняються  в  нім  люди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903042
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Неначе завітала Арктика

Неначе  завітала  Арктика  до  нас,  
Бо  білий  колір  нині  в  моді.
Несе  хурделиця  свій  сніговий  запас,
Циклон  гуляє  на  свободі.

В  зимовім  ареалі  зайці-біляки,
Мов  притаїлись  під  кущами.
Полярні,  ніби  залягли  навкруг  вовки  -
Намети  білими  пластами.

Ведмідь  кошлатий,  леопард  і  білий  лев
Вляглись  сугробами  на  землю.
Сова  полярна  всілась  на  гіллі  дерев,
Мороз  розсипав  з  лоском  зерна.

А  на  верхівках  сосен  -  екстремал  макак.
Пролізла  ласка  у  щілини.
Сніжить  повсюди,  повний  вже  зими  гамак.
Зимовий  подих  справжній  нині.

(  Полярний  вовк,  ведмідь,  леопард,  білий  лев,  ласка,  сова  полярна  -  тварини  білого  кольору,  а  макак  має  назву  "сніжний").

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903028
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021


Катерина Собова

Обслужила

У    кав’ярню    зайшов    Яшка:
(Обслуговувала    Нінка)
-Якщо    вам    не    буде    важко  –
Щоб    на    каві    була    пінка.

Нінка    глянула    на    Яшку,
Підвела    угору    брови:
-Та    чого    там    буде    важко?
Це    -    раз    плюнуть    і    готово!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903013
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021


Закохана в море

Киноляпы 6

Без  вести  про[b]с[/b]павший

***

С[b]п[/b]ившиеся  с  пути

***

Секс  в  большом  [b]о[/b]городе

***

Отпуск  по  обм[b]а[/b]ну

***

В  поисках  капита[b]л[/b]а  Гранта

***

Поменяться  ме[b]ч[/b]тами

***

Та[b]н[/b]ксист





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902955
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 30.01.2021


Закохана в море

Дразничное меню

Овощной  салат  с  раст[b]л[/b]ительным  маслом

***
К[b]р[/b]ашеная  капуста

***
Ка[b]з[/b]ачковая  икра

***
Суп-рас[b]к[/b]ольник

***
[b]П[/b]ороховая  каша

***
Мороженое  из  за[b]в[/b]ороженных  ягод

***
Шаманские  вина

***
Кофе,  сваренный  в  [b]д[/b]урке

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900747
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 30.01.2021


Маг Грінчук

Лікар - це воїн

Лікар  -  це  воїн,  який  захищає  здоров*я  людини.
Приступаючи  до  своєї  праці,  дає  клятву  долі...
Клятві  Гіппократа,  щоб  лікар-початківець  усвідомив  -
Необхідність  наслідування  етичних  норм  медицини.

Прикликає  тут  Бога  засвідчити  свою  обіцянку,
Закликає  ще  покарати  у  випадку  порушення,
Бо  здоров*я  людини  є  цінністю  життєвої  склянки.
Має  бути  спрямована  на  захист,  не  забруднюючи  рук.

Лікар  не  може  використовувати  знання  й  уміння,
Щоб  нашкодити  людині,  або  причинити  лихо,  смерть.
Не  повідомляти  стороннім  про  стан  здоров*я  більше  стін.
Не  повинен  він  зловживати  довірою  хворих  вперто...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902858
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 29.01.2021


Любов Таборовець

ОДИНОКИЙ ЖУРАВЕЛЬ

Загубивсь  у  полі  журавель  крилатий…
Ранки  світанкові  зустріча  один…
І  не  вабить  більше  зелен  -  гай  строкатий,
Бо  у  дні  криниці  вже  нема  води.
Тож  душа  змарніла,  крила  опустились…
Де  ж  той  спів  пташиний,  що  гудів,  мов  рій?!...
І  тужливо  якось  коси  опустились
В  заростях  узбіччя,  на  вербі  німій.
А  було  ж  інакше…  погляд  журавлиний
У  криниці  бачив  зорі  серед  дня…
Не  літав  за  щастям  в  зиму  на  чужину  -
Весни  зустрічала  тут  його  рідня.
Пив  водицю  щедру  із  землі  святої,
Разом  з  сівачами  зустрічав  зорю…
Радий,  що  своєю  довгою  рукою
Рятував  від  туги  доленьку  свою…
Та  із  плином  часу  в  світі  все  змінилось…
І  в  людей,  як  в  птахів  крила  здійнялись!
А  на  дні  криниці  думи  замулились,
Крик  душі  і  тиша  сумно  обнялись.
В  небо  кинув  погляд  журавель  цибатий…
Заржавіла  цвяхом  на  щоці  сльоза…
І  майнула  вперше    думка  винувато:
Від  землі  піднятись  в  сині  небеса…
Ті  тривоги  журно  вітер  погойдає
Рознесе  по  світу  крихтами  печаль…
Може,  хтось  почує,  може,  і  згадає,
Де    дитинства  мрії  гартував  коваль!
Серед  степу,  в  тузі,  журавель  крилатий…
Пустка  у  криниці…  Де  ж  землі  краса?!...
Де  знайти  у  долі  грішних,  винуватих,
Чи  засяє  в  травах  радості  роса?…

28.01.2021
Л.  Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902827
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 29.01.2021


Білоозерянська Чайка

В срібній нитці долі… /монорима/

[i]Іній  срібло  на  гілля́  розвішав,
Забриніло  сумом  в  мертвій  тиші.
Я  без  Вас,  звичайно,  стала  інша  –
Сніговієм  сипалися  вірші…[/i]

Кригу  день  той  у  душі  залишив,
Намагалась  повнитися  ніша  –
Та  рубець  на  серці  в  тузі  більшав,
Одинокий  сніг  валив  густіший.

[i]Ревно  я  молилася  в  узвишшя,
А  чомусь  ставала  все  крихкіша,
Біль  у  серці  не  тривожив  більше,
Але  так  і  не  ставало  ліпше…[/i]

Рік  за  роком  кожен  з  нас  старішав.
Спомин  серця  –  нашу  білу  вишню  –
В  срібній  нитці  іній  долі  вишив.
…Так  і  квітне  у  весняних  віршах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902584
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 29.01.2021


Валентина Ярошенко

Бувають в щастя миті

Покохав  козак  дівчину,
Таке  їй  наговорив.
Що  найкраща  вона  й  мила,
І  раніше  він  не  жив.

Вона  коси  розпустила,
І  додому  не  прийшла.
Аж  до  ранку  була  з  милим,
Залишилась  там  й  краса.

Мати  ніченьку  не  спала,
Бо  заснути  не  змогла.
Поміж  людей  піде  слава,
Ще  й  народжене  дитя.

Як  же  їм  все  пережити?
Як  мале  дитя  зростить?
Та  бувають  в  щастя  миті,
Допоможуть  й  далі  жить.

А  донька  дійсно  красива,
Як  погляне,  слів  нема.
Та  сталося  в  житті  диво,
Доля  їх  у  двох  звела.

Він  чорнявий,  вона  руса,
І  коса  до  пояса.
В  них  малюк  зростає  дужий,
Сила  в  його  голосі.

Співаком  колись  він  буде,
Бо  зростає  в  добрий  час.
Батько  голос  той  почує,
Він  пізнає  сина  враз.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902847
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 29.01.2021


Валентина Ярошенко

Буде свято Валентина

Прийде  лютий,  місяць  зимній,
Що  чекає  нас  тоді?
Будуть  іще  дощів  ливні?
Чи  почнуться  ясні  дні?

Що  зима  нам  підготує?
Зимній  холод  чи  тепло?
І  прогноз  що  нам  віщує?
Прийде  весна  із  добром.

Буде  свято  Валентина,
День  закоханих  у  нас.
Прийде  нова  перспектива,
Провести  святковий  час.

По  -  іншому  не  буває,
Свято  те  закоханим.
Хай  любов  в  серцях  палає,
Й  друзі  всі  запрошені.

Звук  гітари,  гучна  пісня,
Келихи  з  терпким  вином.
Прийде  любов  до  всіх  дійсно,
Бо  заходила  давно.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902903
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021


Lana P.

ЯНГОЛИ

Янголи  ви,  охоронці,
Не  покидайте  мене.
Пломінь  тримаю  в  долоньці  —
Знаю,  все  зникни  земне,
Наче  той  спалах  на  сонці  —
Швидко  згорить,  промайне…

Тільки  любові  серпанок
Нас  поведе  у  світи
І  обійме  наостанок,
Вирве  із  лап  самоти,
Й  знову  засяє  світанок
Серед  небесних  світил.          27/01/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902762
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021


Ніна Незламна

Помилка ( проза)

         
         В  квартирі  тихо…    Лише  інколи  вітер,  кинувши  на  скло  вікна  жмуток  снігу,  порушить  тишу.  І  то  так  тихо,  але  Вона  тупо  дивиться  на  скло,  хоч    й    час  від  часу    чує,  те  тихе  торкання.  Для  неї  мов    пробудження  від  думок.
     В    кімнаті,  навпроти  вікна,  святковими    стравами  накритий  стіл.  Два    кришталеві  бокали,  в  них  на  дні    залишилося    по  декілька  крапель    недопитого  вина.    Ті  залишки,  їй  здавалися    недомовленими  словами,  на    які    Вона  чекала    роками.  Вогонь    і  запах  пахучої  свічки,    часом  хитався  від  її  подиху,    торкався  душі,  намагався    втішити,  зігріти.  Бо  ж  стан  душі  такий,  як  надворі  зимовий,  холодний,  а  так  хотілося  тепла.  Немов  шукала  десь  розради,  щоб  не  розплакатись.  На    склі    вікна,  купки  сніжинок  трималися  його,  деінде    на  лисинах  стікали  маленькі  краплинки.  Цим  придали  жалю,  Вона  тихо  заплакала.  Напевно  від  своєї  недолугості,  було    бажання    все  висказати,  що  лежало  на  душі,    щоби  врешті  почув.Та  не  посміла,  адже    в  такий  вечір  не  мала  бажання  сваритися.  Декілька  років    поспіль  такого  не  було,  щоб  він  пішов  і  не  всміхнувся,  чи    не  залишивши  на  ній      ніжний  погляд,  чи  на  якусь  мить  затримався  в  солодкого  поцілунку.
В  душі,    спогад,  мов  написав  книгу  про  її  життя.Чи  плач  є  в  ньому,  напевно  так,  коли  не  приходив  вчасно,  як  обіцяв.  В  тій  книзі    викарбувані  золотом  слова  про    щасливі  миті;    в  спокусі,  в  теплих  обіймах.  Ніжні  дотики,  ласкаві  погляди,  як  нагорода  за  її  ласку.  А  Вона  мліла,    вміла    дарувати,  адже  кохала.  І  не  жадала  знати,  що  він  одружений  і  є  дитя  .  Та  мала  сподівання,  що  буде  майбуття,  нехай  не  зараз,  а  колись.  Та  поки  кров  у    жилах  кипить,  прийде  до  неї,    вгамує  полум`я,  той  жар    потушить,  що  палить  її    тіло.    Віддасть  йому  частину    тепла,  порине  в  річку  прохолоди,  з  тремтінням  впаде  на  його    мужні  груди.  Він  так  жадав  її.  Таким    солодким    було    їх  кохання.  Не  сміла  відмовити  і  Він    руками,    немов  птах    крилами,  пригортав  її.  І  обіцяв  все  життя  кохати.  Хоча  і  знала,    що  це  гріх,  але  погодилась  його  пронести  через  все  життя.  Бо  Він  один,  як  розділити  на  двох?  Коли  топилась  в  його  зелених  очах,  намов    ковток  цілющої  води  шукала  там  для  спасіння.  Тож  серце  тріпотіло,  немов  у  пташки,  що  тікала  від  ястуба,    в  обіймах  знаходила  захист.  Він  цілував  її  груди,  стан,  ховався    під  простирадло,  відчував  її  бажання,  виконував  їх  і  сам  з  блиском  в  очах,  від  задоволення  стогнав.
     Сльози  котились….    Деж  молодість?    Чому  покидає?  Адже      не    бажає  з  нею  прощатись.  Хай  би,  як  раніше….    під  лісом  широке  поле.  Почути    дзвінкоголосого  солов`я,  спів    про  кохання,  збирати  в  букет  квіти;  маки,  волошки,  ромашки  і  стиглі  колоски  жита,  пшениці.    І  бігати  по    травах,  квітах,  як  колись,  немов  діти.  Чи  на  долоню  покласти  декілька  зерен  і  пригостити,    вустами  доторкнутись  долоні.  І,  як  вдячність    -  відчути  поцілунок,  що    стрілою  проникне  через  все  тіло.  Як  же  відмовитись  від  цього?  Не  знати.  Підкралась  думка  -  »Хіба,  як  сорок  років,  то  вже  все  не  так  сприймаєш?  Можливо  хтось  та  тільки  це  не  для  нас…  В  такі  роки  здається  магія  притягує  до  того,  кого  по  -  справжньому  кохаєш.  Відмовитись?  Де  сили  взяти?
Думки  літали  -»    Ну  ось,провели  Старий  Новий  рік.  Невже  з  ним  моя  молодість  відлітає.  Перше  і  останнє  кохання  мене  покине?  Що  це  було?  Ніяких  слів,  лише  зітхання.    Між  нас,  як    прірва  в  небуття.    Холодний  став,  як  айсберг  в  океані.    На  жаль  не  доторкнувся  до  мого  тепла.  А,  як  же  я?  А  може,  ще  прийде?  Чи  може  -    це  моя  помилка  в  житті?  Ой,  від    думок,  аж  голова  стала  свинцева  «.
   Вона  встаючи  з-за  столу,  на  ходу  налила  в  бокал  вина  і  залпом  випила  до  дна.    Кілька  раз  сердито  труснула  головою,    кліпала  очима,  з  вій  на  тарілку  впали  останні  сльози.  Віддвинувши  її,    підійшла  до  люстерка,  криво  усміхнувшись,  обома  руками  взялася  за  голову.  На  скронях  помітила  кілька  сивих  волосин.  Так,  Вона  білявка,  їх  важко  розгледіти,  але  ж  раніше  не  було.  В  розчаруванні  пригадала  »-  Пішов,  але  ключі  від  квартири  не  залишив,значить  прийде!    В  душі  мов  буря  бушувала,  розставивши  руки,    повсюди  роздивлялась,  що  справді  не  залишив?    На  мить  надія,    мов  промінь  сонця    зігріла  серце.  Але,  підійшовши    до  телевізора,  на  підвіконні  балкону,  на  коробці  цукерок  помітила  ключі.  Схиливши  голову,  мов  підстрелена  пташка  припала  до    холодного  скла  вікна,  в  ньому  хотіла  знайти  розраду.  П`ятнадцять  років  надій  і  сподівань  забрав  з  собою  Старий  рік...
   Крізь  сльози  шепіт,
-  Так  це  була  моя  помилка.
     А  за  вікном  жбурляла  заметіль,  сховала  всі  стежини,  по  яких  він  приходив  до  неї.    Вітер  по  склі,  немов  би  в  такт  із  сердечним    частим  ритмом,  відбивав,-    «Так,це  помилка  …    Помилка…  Помилка…
                                                                                                                                 28.01.2021р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902803
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Графоману (сатира)

Деталі  точить,  ніби  зранку  на  станку,
Штампує  графоман  свої  вірші.
І  вилітають,  як  з  годинника  "ку-ку"
Для  втіхи  власної  пихи  душі.

Немає  рим  -  для  нього  зовсім  не  біда.
Щодня  звучать  одні  і  теж  слова.
"  Краси-весни"  -  римована  тече  вода.
Чекає,  певне,  "слава  вікова".

Спиває  насолоду  інший  графоман,
Краде  рядки  чужі  бездумно  він.
Слова  вставляє,  напускаючи  туман.
"Поезія"  абсурду,  ніби  тінь.

Колись  давно  зозулю  півень  розхвалив,
Зозуля  сіра,  звісно,  півня  теж.
Улесливі  й  тепер  коментарі,  мов  спів,
Ті  дифірамби  вже  не  мають  меж.

О  графомани!  Працюйте  зі  словами,
Хоч  ритміку  в  порядок  приведіть.
Свої  "шедеври"  прошепочіть  губами,
Не  треба  плести  із  омани  сіть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902783
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021


НАДЕЖДА М.

Ну як знайти оте, що загубили

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=u-R3IQBKb8c[/youtube]

Ну  як  знати  оте,  що  загубили?
Хто  з  вас   колись  загублене  шукав,
Чи  клеїли  оте,  що  вже  розбилось?
У  роздумах,  можливо,  все  ж  блукав.

Оте,  що  вже  не  ваше,  хтось  знайшов,
І  бережно  хранить    під  серцем  теплим.
А,  може,  подивився  й  обішов,
Залишив  на  землі,  як  лист  пожовклий.

І  десь  лежить  і  мерзне  серед  снігу,
І  нарікає:  Чом  не  зберегли?
І  весняну  чекає  все  ж  відлигу,
Щоб  ще  йому  друге  життя  дали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902773
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021


Маг Грінчук

Холодом віє

Сила  притяжіння  змішала  сіль  Землі  із  сіллю  крові.
Так  літальні  апарати  простелили  дороги  увись.
Ми  літаємо,  усвідомлюючи  свій  неспокій,  віддаль...
Та  сповиті  в  ранній  тіні  не  завжди  у  небі  бачим  вир.

Милі  оку  просторі  ці  далі,  ще  незнайомі,  чужі.
Несправність  двигуна,  щось  заніміла  річ.  Холодом  віє.
Притяжіння  Землі  гучно  знищить  літак  з  пасажирами.
Стиснув  страх,  розум  має  надію  -  зачепитись  за  віру...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902698
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Усмішка подібна весні ( романс)

Співаю  для  тебе  кохана  романси,
Співаю  кохана  для  тебе  пісні.
Коли  прокидаюсь  з  тобою  уранці,
Я  усмішку  бачу  подібну  весні.

І  я  без  вагання  тебе  називаю,
Квітучою  квіткою  в  сонячнім  дні.
З  її  пелюсток  я  росинки  спиваю,
Яка  ж  дорога,  ти  кохана  мені.

Твій  голос  для  мене  -  птахів  переспіви,
Блакитнії  очі  -  озер  глибина.
Десь  ніжне  звучання  доноситься  ліри,
Для  мене  кохана  -  ти  справжня  весна.

Хай  линуть  для  тебе  кохана  романси,
Хай  линуть  кохана  для  тебе  пісні.
Коли  ти  мені  посміхаєшся  вранці,
Я  усмішку  бачу  подібну  весні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902682
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021


НАДЕЖДА М.

Життя дається тільки раз

Життя  дається  тільки  раз,
Про  це  ми  добре  усі  знаєм.
Ми  просим  Бога,  щоб  нас  спас,
Коли  біда  когось  спіткає.
Тоді  листаємо  листки,
Коли  і  щось  кому  зробили.
На  когось  десь  сплели  плітки,
Когось  чомусь  не  зрозуміли,
Чи  відказали  в  допомозі,
Коли  страждала  так  душа..
Та  ми  ж  все  ж  кинули  в  дорозі,
Бо   та  душа  була  чужа.
Когось  пробачить  не  зуміли,
І  злість  тримали  довгий  час..
Чому  ж  тоді  ми  збайдужіли,
Коли  надіялись  на  нас?
Іще  чимало  помилок
В  житті  ми  можем  відшукати...
Та  тут  закінчився  листок...
Хоч  є   чимало  що  сказати..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902482
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021


НАДЕЖДА М.

Земля пожадно сніг спивала

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vjVBSY-togc[/youtube]


Зима  укрила  землю  снігом,
Пухнастим  білим  покривалом.
Та  не  залишилось  і  сліду  -
Земля  пожадно  сніг  спивала.

Зима  дивилась,  посміхалась:
Нащо   ти  стерла  всі  труди?
Вона   щосили  так  старалась,
Та  це  нічого:  півбіди.

І  поки  думала  -  гадала,
Трава  крізь  землю  проросла.
Вона  ще  трохи  почекала  -
І   все  знов  снігом  замела.

Не  хоче  ще  впускать  весну,
Для  неї  дуже  ранувато:
Я  ще  завії  нажену,
Ще  довго  буду  царювати.

Притихла  -  сили  вже  не  ті,
Хоч  сніг  ще  має  в  рукавах.
І  їм  наказує:  летіть!
А  ті  сніжинки,  ніби  вата.

Крихкі,  чомусь  вже  слабуваті.
(Тут  сонце  глянуло  з-  за  хмар).
Не  хочуть  слухать  -  вайлуваті.
Лиш  трішки  вкрили  тротуар.

І  тут  потік  весь  сніг  водою,
Струмки  неначе  ожили,
Текли  повільною  ходою,
Чомусь  так  радісні  були...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902417
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Валентина Ярошенко

Не считайте счастье по дням

А  я  в  тебя  поверила,
Влюбилась  до  безумия.
Судьбу  шагами  меряла,
Но  шла  строка  бегущая.

Были  твои  слова  нежны,
И  поцелуи  жаркими.
Сладкими  были  наши  сны,
Всё  длилась  жизнь  со  сказками.

А  ты  был  от  любви  далек,
Дарил  лишь  обещания.
Откладывал  с  дня  на  денек,
И  редкими  свидания.

Зачем  тебе  была  нужна?
Сравнить  на  что  способен  ты?
Приняла  свет  не  молода,
Был  многословен,  плюс  цветы.

Почему  у  души  лезут?
Деликатны  они  с  нами.
Не  имея  права  сверху,
Любят  женшины  ушами.

И  мой  пример  пусть  будет  вам
Отвечайте  им  стихами.
Не  считайте  счастье  по  дням,
Не  кончается  годами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902359
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Валентина Ярошенко

Ой, тумане!

Ой,  тумане!
Розкажи  ти  нам,  тумане...
Чому  вів  ти  нас  в  оману,
Навівав  дрібні  дощі.

Ой,  тумане!
Розкажи  ти  нам,  тумане...
Пливли  низько  твої  хмари,
І  не  чувся  спів  птахів.

Ой,  тумане!
Розкажи  ти  нам,  тумане...
Ми  всі  думали  й  гадали,
Стільки  маємо  стихій.

Ой,  тумане!
Розкажи  ти  нам,  тумане...
Хочеш  ти,  якоїсь  слави?
Не  ховай  ти  ясних  днів.

Ой,  тумане!
Розкажи  ти  нам,  тумане...
У  сльозах  і  щастя  тане,
Протів  нас  постати  зміг.

Ой,  тумане!
Розкажи  ти  нам,  тумане...
Будь  завжди  бадьорим,  пане
Неси  нам  тепло  і  світ.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902487
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Терпляча

Не  вирватись  з  його  міцних  обіймів.
Схопив,  мов  пташку,  аж  уся  тремтить.
Шепоче  мило,  ніби  білі  вірші,
Що  тануть,  знову  тануть  з  снігом  вмить.

Прокинулась  -  немає  сліду.  Тиша.
На  Сході  досі  ще  війна  гримить.
Засніжена  в  зимовій  сплячці  вишня.
Бійцям  щоночі  сняться  дім  і  мир.

А  що  ж  вона?  Утіха  -  двоє  діток.
Запитують  про  тата  кожен  день.
Помічники,  так  люблять  гомоніти.
Не  вистачає  батька  їм  лишень.

Сльоза  збігає  по  щоці  гаряча.
Скаженій  тій  війні  кінця  нема.
Вже  сьомий  рік,  а  жінка  все  ж  терпляча.
Надія  є,  хоча  в  душі  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902211
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Маг Грінчук

Не все продається

Чимала  частина  страждань  людини  залежить  від  влади?
Органи  керування  вже  стали  самі  джерелом  всього  зла.
Як  призначити  найкращий  тип  державного  управління?
Болісний  досвід  має  народ  до  загублених  кривдою  літ.

Мир,  безпека,  добробут,  правопорядок  пущені  на  дим.
Хоч  пізнали  добро  і  зло  та  сміємось  над  минулим,  старим...
Не  розчавить  нас  зло...  Не  все  продається  у  п*янім  хмелю.
Бо  надія  на  еволюціонний  процес  не  ілюзія...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902264
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Катерина Собова

Закон про рiдну мову

Зразу    всі    на    рідній    мові
В    Києві    заговорили…
Закон    прийнятий!    І    знову
Набув    чинності    і    сили.

В    ресторанах    і    книгарнях
Чулось:    «Дякую»,    «Будь    ласка»…
Все    звучало    ніжно    й    гарно
(Наче    українська    казка).

Але    клята    тут    погода
Перекреслила    всі    плани
І    помстилася    народу  –
Стали    вулиці    катками.

Лід    суцільний,    рідна    ненько,
Слизько,    ноги    мов    із    вати,
Стали    люди    потихеньку
Рідну    мову    забувати.

Всі    падіння    і    вставання
Підкріпилися    словами:
На    москальській    чистій    мові
Чиїсь    згадувались    мами…

Хто    б    подумав:    так    негайно
(Без    людей,    все    шито-крито)
Ожеледиця    погана
Може    вмить    закон    змінити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902446
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Ніна Незламна

В ранкову пору


В  ранкову  пору  тиша  навкруги
Все  піднебесся  в  сірій  пелюшці
В  зимовій  сплячці  ставу  береги
З  ними  туманні  клуби  –  зухвальці

 Вони,  як  охоронці,  звисають
Вбирають  в  себе,    смуту  зимову
Сонливий  промінь  сонця  -  вплітають
Гаммму  відсвічують,  кольорову

Білий  сніг,  ще  відображав  світло
По  березі  ,  в  сухих  травах,  що  снять
 Хоча  й  днями,  розплакавсь  помітно
Не  хтів  став,    інші  кольори  сприйнять  

Ще  не  на  часі  весну  стрічати
Хоч  день  й  підкрався  з  теплим  вітерцем
Туман    срібливсь,  став  силу  втрачати
В  воді  ховався…  дрібненьким  дощем

Тепла  надмірність  -  дива    погоди
Частіш    свої    правила  диктує
Ні,  не  спитає  вона  в  природи
Чи  добре  їй?  Лиш  наносить  шкоди…

                                                   24.01.2021р





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902418
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Білоозерянська Чайка

З горнятка серця…/сонет/

У  білих  стрі́чках  –  урочистість  саду,
Музи́ки  в  сірих  фраках  –  солов’ї.
Весняні  квіти  раннє  сонце  гладить,
В  солодкім  шумі  збуджених  роїв.

А  Муза  знову  у  свої  тенета
Спіймала  бджіл  розморені  меди.
Духмяність  слів,  як  першоцвіт  в  букетах,
Поет  з  горнятка  серця  націдив.

І  дихає  усе  цим  білоквіттям,
Продовжує  краса  весняна  зріти
У  квітах,  трелях,  сонечку  –  без  меж.

Природа  починає  зеленіти,
В  тріумфі  Муза,  весен  Афродіта:
Крізь  білі  квіти  –  ти  до  мене  йдеш…

[i]/Картина  Клода  Моне  "Весна"./[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902310
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Костя Ромчук

Веселка знову кольорами…

Коли,  здається,  все  завмерло
І  кольори  вже  відцвіли,
Життя  на  попіл  перетерло
І  не  всміхаємось  коли.

Ми  раптом  знову  починаєм
Хто-зна  чому,  бозна  чого.
Потроху  вию  піднімаєм
І  помічаєм  десь  кого…

Веселка  знову  кольорами  
І  вітер  пестить,  а  не  гне!
Він  знову  грає  нами,  нами,
Але  тепер  вже  не  зігне!

Вже  не  зігне,  бо  ми  зміцніли
І  попіл  прикриває  жар.
Із  цього  жару  ми  вже  їли,
Тому  лиш  випускаєм  пар!

Ми  випускаєм  і  паруєм.
Куди  усе  це  приведе?
Ми  маєм,  але  не  цінуєм.
Оціним  лише  слово:  Де?
15.01.2020р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902344
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Костя Ромчук

Забули душу.

Ми  народилися  для  смерті,
Та  забуваєм  по  дорозі.
Життя  чіпля.  Стаємо  вперті
І  рідко  дякуємо  бозі.

Не  ціним  подих,  навіть  воду,
Не  кажем  «дякую»  за  їжу.
На  диво,  добре  ціним  вроду,
Одначе,  лиш  допоки  свіжа.

І  забуваємо  про  душу…
А  може,  вже  її  продали  ?
І  я  скажу,  сказати  мушу:
Замало  в  неї  ми  вкладали  !
14.02.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902342
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохаю, ще тебе

Ти  чув,  як  квилить  чайка  над  водою?
Неначе  плаче  десь  мале  дитя.
Думки  мої  на  самоті  з  собою,
Бо  так  розпорядилося  життя.

Торкають  хвилі  берега  ревниво,
Не  охолонув,  ще  на  нім  пісок.
За  горизонт  сідає  сонце  мило,
На  зустріч  нічка  робить  уже  крок.

Засвітять  зорі  в  тиші  вечоровій,
Заграють  струни  серця  і  душі.
Згадаються  слова,  що  при  розмові,
Звучали  піснею  рясних  дощів.

Як  було  добре  й  затишно  з  тобою,
Та  десь  взялися  кручені  вітри.
І  заховали  щастя  за  горою,
Щоби  ніхто  із  нас  не  зміг  знайти...

Все  ж  вірю  я,  що  ще  настане  свято,
Коли  нас  сонце  променем  торкне.
І  ти  мені  промовиш  любий,  раптом,
"Я  не  забув,  кохаю,  ще  тебе!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902323
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ото полікувався ( гумор)

Каже  Гапка  до  Максима
-  Чи  у  тебе  я  єдина?
-  А  чи  є  ще  десь  коханка?
Бож  приходиш  спозаранку...

-  Гапко,  чи  ти  вже  здуріла?
Де  у  мене  вже  та  сила.
Вчора,  щось  дало  у  спину,
Стрів  куму  свою  Килину.

Запитала,  що  зі  мною,
Чом  іду  я  з  коцюбою.
А  я  їй:"Дихнуть  не  можу"
Вона  каже:"Допомо́жу."

Запросила  мене  в  хату.
Стала  зіллячко  виймати.
А  тоді,  ще  й  для  "согріву",
Натирала  ногу  ліву.

Цілий  день  так  лікувала
І  мене  перевертала.
А  як  нічка  завітала,
Вже  кумі  погано  стало.

Став  куму  я  лікувати,
Той  прийшлось  заночувати.
А,  як  сонце  засвітило,
Мчав  до  тебе  Гапко  мила.

Тільки  чомсь  ти  не  раде́нька,
Жіночко  моя  рідненька...
-  А  чому  ж  мені  радіти,
Коли  правди  ніде  діти.

Вона  завжди  лізе  боком,
То  біжить,  а  то  йде  скоком.
-  Завтра  не  прийду  додому,
А  піду  провідать  Хо́му.

Він  просив  полікувати,
Бо  не  може  з  ліжка  встати...
У  Максима  голос  дівся,
Від  тих  слів  він  розгубився...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902224
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Білоозерянська Чайка

У польоті почуттів /алфавітний вірш/

[i]А  ми  в  коханні  –  ніби  білі  лебеді…
Безтямно  тягне  пристрасть  в  шепіт  хвилі.
В  твоїх  очах  –  всі  сподівання  неба  ті,  
Голубить  сонце  у  блаженстві  милім.

Ґелґочуть  гуси…  спека…  перевтомлені…
Душа  моя  –  з  твоєю  воєдино.
Енергія  кохання  –  світлі  промені,
Є  ти  і  я…  і  вірність  лебедина…

Життя  розквітло  барвами  яскравими,
Заграла  річка  –  по  водоймі  кола…
тИ  поряд…  і  немов  одні  в  заплаві  ми.
І  стихло  на  леваді  зичне  соло.

Їм  всім  здалися  ми  зарозумілими,
Й  вони  пішли,  залишивши  нам  спокій.
Коханню  силі  тішились-раділи  ми  –
Луні  від  крил  на  бистрині  глибокій…

Ми  свій  танок  у  літеплі  виводимо,
На  фоні  хвиль,  що  променем  золо́тить,
Обізвемось  в  митцях  художнім  подихом  –
Поет  змалює  почуття  польоти…

Розправилися  крила  –  білі  красені…
Солодкий  щем  розлився  у  повітрі.
Тендітна  пара,  що  любов'ю  вразила  –
У  сни  летить…  де  тільки  ми  і  вітер.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902349
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Lana P.

НІЩО НЕ ЦІНИТЬСЯ…

Ніщо  не  ціниться  так  дорого  і  не  коштує  так  дешево  як  ввічливість.                                                                                                   М.  Сервантес

Шикарні  плаття  розлітаються  крилато  —
Торгівля  йде  завзято.
Прилавки  гнуться  від  товару,
Аби  побільш  навару.
За  гроші  скупиш  ярмарок,  а  що?    
Лиш  ввічливість  цінується  багато,
А  продається  за  ніщо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902393
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Lana P.

ДУША — НЕЗВІДАНА, ЯК ВОДИ ОКЕАНУ…

Душа  —  незвідана,  як  води  океану,  
Нуртує  гейзером  на  глибині,  
Жбурляє  лавами  гарячого  вулкану,  
Ховається  у  магмі  аж  на  дні.  
Бува,  зривається  в  неміряну  нірвану,  
Летить  із  хвилями  до  берегів…  
Під  сонцем  сушить  наболілу  свіжу  рану,  
То  ніжиться  в  обіймах  островів.  
А  то  хвилюється  в  розкішному  розливі  —  
Лоскочуть  її  стінки  камінці.  
Бентежиться  у  прибережному  приливі  —  
Турбують  її  пінні  гребінці.  
Тримає  самоцвіти,  перли  і  корали  
Лиш  для  близьких  і  вибраних  людей.  
Їй  не  страшна  негода  і  стихійні  шквали,  —  
Таємно  тулить  щастя  до  грудей.                                        17/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902392
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Lana P.

В ТОБІ, ЛЮДИНО!

Міць  океану,  сила  гір
І  мужність  дикої  природи  —
В  тобі,  людино,  —  твердо  вір,
Відкрий  в  собі  ці  нагороди.

Ти  —  шлях,  а  також  —  мандрівник,
Ідеш  позаду  тих,  хто  схибив  —
На  помилках  вчись,  кочівник,  —
Здолаєш  доленосні  глиби!                                      16/01/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902277
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Новоградець

Каченята

Шуміла  зграйка  каченят
В  краю  води.
Пливли  то  кучкою,  то  в  ряд,
То  хто  куди...
Здавалось,  їх  не  вабив  ліс,
Ні  синя  даль...
І  раптом  юнь  зірвалась  ввись,
На  вертикаль.

             Приспів.

     Для  неба  вас,  птахи,  зростила  вода  -
     Є  відстань  у  світі,  і  є  висота...
     Вам  гарно  на  плесі  латаття  цвіло,
     А  простір  покликав  -  вперед,  на  крило!

Ще  липень  ніжив  колоски
І  цвітом  пах.
Ще  ніс  тепло  туман  з  ріки
В  нічних  вітрах.
Ми  не  помітили  коли
Зросли  малі.
І  лиш  очима  провели
Їх  від  землі.

             Приспів.

Високо  зграйка  вже  летить,  -
Під  нею  світ;
Шуміла,  плавала  і  вмить
Знялась  в  політ.
Сумує  плесо,  без  малят,
В  осінню  тиш.
І  лиш  про  гомін  каченят
Шумить  комиш.

             Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902074
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021


Костя Ромчук

Брати, ховаючи руки.

Спинаюсь  навшпиньки  торкнутися  неба,
Аж  раптом  з’являється  інша  потреба  !
Хилюсь  до  землі,  щоб  набратися  сили  –
Увагу  відверне  зірковий  килим  !

Згадав,  треба  брати,  ховаючи  руки.
Як  хочеш  квадратне  –  берись  за  опукле.
Солоне  сьорбнути  з’явилася  мрія  ?
Отримати  прісне  !  Така  твоя  дія.

Чи  так,  чи  інак,  все  вирішують  миті
В  котрі  ми  не  свині,  не  риєм  в  кориті.
В  котрі  ми  для  когось  щось  робимо  путнє  –
Цим  творим  собі  гарніше  майбутнє  !
13.12.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902214
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021


Костя Ромчук

Шлях до неба.

О,  крила  змучені,  побиті  об  залізо,
Зім’яті  і  знівечені  пір’їни  !
Я  вами  бивсь  і  впав,  проте,  занадто  пізно  –
На  волі  вас  чекають  лиш  руїни.

Повір,  начхати  на  удари  пруттю  кліті.
І  на  які  не  спроможись  зусилля
Ти,  хлопче,  був  вже  спійманий  у  сіті,
Тож  крила  стали  схожі  на  бадилля.

Я  їх  змочалю  вщент  –  жаліти  крил  не  треба  !
Коли  обсіли  вас  іржаві  грати
Тоді  коротшим  значно  стане  шлях  до  неба.
Вас  затягне  –  не  треба  вже  літати  !
12.03.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901941
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 23.01.2021


Олеся Лісова

Січнева радість

Незрима  радість  в  цих  січневих  днях:
В  полях  так  щедро  встелених  снігами,
У  дрімотІ  лісів,  їх  білих  снах,
Льодовій  гірці,  вкритій  малюками.  

В  збудованих  із  снігу  кораблях,
В  очах  рибалок  з  срібними  чубами,
Хто  перший  раз  стоїть  на  ковзанах,
А  хто  в  хокей  ганяє  до  нестями.

У  безтурботних  дітях,  що  біжать
Прочищеною  стежкою  з  санками,
В  рожевих  щічках,  мокрих  чобітках,
В  переживаннях,  не  хворіти    мами.

У  посмішках  родини  за  столом,
В  колядках,  що  лунали  вечорами,
В  зерні,  що  посівали  із  добром,
У  мріях    і  бажаннях  наших  з  вами!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902181
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021


Маг Грінчук

Мов відляск

Генетики  стверджують,  що  старіння  і  смерть  вічні-
Це  зношування  теломерів  у  ході  мутацій.
Припинення  життя  -  плоть  без  душі,  лихо  на  вустах...
Тривожний  разлом,  поділ  клітини,  день,  як  ніч  -    відляск.


Холоне  кров  і  мозок  ціпеніє  в  організмі.
Незряча  темінь  вперезала,  серце  покрила  мла.
Закреслила  життя  вона.  Світло  звогнила  дотла.
Так  незавершено  всіх  згорає  душа  у  труні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902155
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021


Lana P.

РОЗКВІТЛИ ПРОЛІСКИ…

Розквітли  проліски  у  нас,
Посеред  снігу  —  справжнє  диво!
А  я  все  думаю  про  Вас,
Яка  Ви  ніжна  та  красива…

Якби  ж  вернутись  нам  в  той  час  —
У  молоді,  несмілі  роки…
Зумів  би  підійти  до  Вас,
Наблизити  зустрічні  кроки?..

Розквітли  проліски  й  у  Вас,
Як  радість  для  душі  й  надія…
Ви  —  гарна  в  профіль  та  анфас,
Я  Вами  дихаю  та  мрію.                                              22/01/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902129
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021


Ольга Калина

Все починається з любові

Все  починається  з  любові.
Буяє  надворі  весна  
І  все  навкруг  стає  враз  нове,  
Й  кохання  в  серці  ожива.  

Все  починається  з  любові  
Від  материнских  ніжних  рук,
Вона  тече  із  кодом  в  крові  
Від  дотику  дитячих  губ.

Все  починається  з  любові:
Краса  душевна  й  теплота,  
Коли  дитині  тепле  слово
В  хатині  мама  промовля.  

Все  починається  з  любові:
І  щирість  серця,  й  доброта,
Взаємність  ляже  нам  в  основу  
Будови  свого  майбуття.  

Все  починається  з  любові
До  краю  рідного  й  землі,
Саме  вона  нас  зве  на  подвиг,
На  вчинки  праведні,  святі.    

Все  починається  з  любові  –
Й  трава  без  неї  не  росте,  
Любов  звучить  у  Божім  слові,  
І  людям  із  небес  іде.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902101
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021


Ольга Калина

До Дня Соборності України

З  тих  пір,  як  Київську  ще  Русь
Усі  кремсали,
З  часів  монгольської  орди,
З  її  навали,  
Страждала,  плакала  земля  -
Людей  вбивали,  
Чіпляли  бранцям  кайдани́,
У  рабство  брали.  
Зі  сходу  інший  ворог  йшов  -
Від  московітів:  
І  грабував,  і  прибирав  
Усе  нажите.  
Із    заходу  –  литовець,  лях,
Що  кров’ю  впився.
Збирав  він  данину́  з  краян  -
Аж  потом  вмився.      
Стогнала  матінка-земля,  
Втрачала  сили,
Спливала  кров’ю  козаків,  
Що  боронились.
А  час  невпинно  так  летів  -
Роки,  століття,
Одних  міняли  ворогів    
На  інше  смІ́ття.  
І  знову  гинули  в  боях
За  Землю  й  Волю,
Слова  ці  завжди    на  вустах
Й  важливі  знову.  
Скільки  загинуло  людей  
У  громадянську,  
Згноїли  скільки  в  Соловках
В  часи  радянські?
Вбивали  воїнів  УПА
В  роки  воєнні,
Родини  нищили  дотла  –
Ні  в  чім  невинні.  
Наперекір  всім  ворогам
Відбулась    -  Злука.
Край  об’єднатися  зумів:
Рука  у  руку.  
Тепер  живемо  разом  всі
В  сім'ї  єдиній,
На    прадівській  святій  Землі..
Це    -  Україна!    


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902184
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021


НАДЕЖДА М.

Хай надія поряд тебе йде

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VFdK7i4S-g8[/youtube]

Йди  сміливо  по  слизькій  дорозі,
Обережним  будеш  -  не  впадеш.
І  не  бійся,  що  печуть  морози,
Так  сміливо  до  мети  дійдеш.

Не  ховай  обличчя  від  завії,
Сльози  хай  від  вітру  потечуть,
Хай  сніжинки  падають  на  вії,
Це  вони  від  мрії  так  цвітуть.

Ти  ідеш  невпинно  і  уперто,
Хай  не  раз  впадеш  на  цім  шляху.
Діалог  з  життям  веди  відверто:
Не  піддайся   непогоді  і  страху.

Впав?  Нічого,  швидко  підіймайся,
Це  життя  випробує  тебе.
На  ногах  упевнено  тримайся,
Ти  відчув?  Надія  поряд  йде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902087
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021


Ніна Незламна

Зимонька… у білому кожушку

Зимонька...  у  білому  кожушку
Лиш  на  два  тижні,    до  нас  завітала
Гарна,  дівиця  в  капелюшку
Зізнаюсь  сніг,    вміло    розсипала.

Гляне  направо  сипле  сніжинки
Прямо  ж,    в    білих  вуалях  поле  й  ліс
Зирить  на  ліво  сяють  стежинки
Річка...  виблискує,  по  ній  вже    міст.

Іній  бринить  -  на    стальних    перилах
З  блакитно  -  лазуровим  відтінком
Відблиск  вздовж  річки  на  покривалах
 Ще  й  місяць  світить,    мов  ліхтариком.

Річка    люстерком,  з  сніжних  кристалів
Диво    картини  мороз  малював
Вирізав  квіти  ,  сипнув    коралів
Справжня  чарівність,  мене  здивував.

Вечірня  тиша…  Вабить  мій  погляд
Кущик  калини,  грона  під  пухом
Мороз  тріскоче,  якась  тривога
Вітер  підкрався,  з  теплим  подихом.

Похмурий  ранок,  сонливій  пані
У  жмуток  взяв  й  відніс  блиск  до  річки
Що  ж  ти  красуня  нині  в  омані
В  розчаруванні,  збліднілі  щічки.

Тримайсь  любенька,  відкинь  спокусу
Не  грайся  з  вітром,  нині  збережи
Ти  білосніжність,  казкову  красу
Краще  з  морозом  землю  освіжи.

Хай  я  потішусь,ще  ж  січень  місяць
Ще  почаруй  і  хугу  запроси
Сяй  мов  веселка,    всміхнись  до    зірниць
Перлами  знов,    землю  ороси!

                                     19.01.2021р







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902080
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021


Lana P.

ПРИБЕРЕЖНЕ НА КРИЛАХ…

Тасує  пінний  берег  гребінці
Мінливих  хвиль,  що  скачуть,  мов  гінці,
Крикливих  зграй,  чаїних,  балаган
Окрилює  простори  —  снить  туман.
Вигойдується  човен  в  осоці,
Твоє  тепло  тримаю  у  руці.
Звивається  вітрисько-бусурман,      
В  очеретах  красується  лиман.

Жбурляє  сонце  спиці-промінці  —
Скидає  петельки́  в  усі  кінці,
Торочить  почуття,  як  кардиган  —
Не  дов’язався,  як  і  наш  роман,
І  котиться  сльозинка  по  щоці.
У  позолоті  тонуть  манівці,
Пливе  хмаринок  в  небі  караван,
На  крилах  мрій  здіймається  баклан.                31/12/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902035
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 23.01.2021


Білоозерянська Чайка

Сила мрії… /секстина/

[i]Над  проваллям  –
Сила  мрій    –  два  крила,
В  Задзеркалля
Нас  несе  рятівним  альбатросом.
В  нім  життя  для  вразливих  дорослих:
Без  образи,  без  зради  і  зла…

Сонце  сіє
Щедрі  зерна  тепла,
Стигла  мрія,
Витікає  з  глибин  водоспадом  –
Кришталево-прозорим  свічадом
Серце  ніжність  п'янка  обплела.

Мрії  крила
Небом  носять  мене,
Їхня  сила
Плавно  спустить  з  небес  до  підніжжя,
Ми  зіллємося  в  подиху  ніжнім,
Буде  серце  на  двох  в  нас  одне…

-  Ти  –  несправжній?
Це  ілюзія  лиш?
Я  уважно
В  очі-зорі  крізь  мрію  дивлюся
І  тону  в  них,  немов  в  завірюсі:
-  Ти  несправжній?  Ну  що  ти?  Облиш…

Стоголоссям
Почуття-ручаї
Мрію  просять:
В  водоспаді  ілюзій  вже  сиві  –
Залиши  наяву  їх  пориви!
В  справжнім  світі  вони  –  нічиї…

Все  засяє
У  красі  в  той  же  час.…
Водограєм
Забринить-заспіває  кохання…
Сонця  промінь  проб’ється  з  туманів:
І  освітить  закоханих  нас...

(Надихнула  фантастична  картина  американського  художника  Джима  Уоррена.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902026
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 23.01.2021


Любов Таборовець

Зорі світлих бажань

Я  мрію  прийти  в  твої  лагідні  сни,  
В  найсолодші  вселитися  мрії.
З  тобою  чекати  приходу  весни,
Що  сховалась  в  примружених  віях.
В  благій  ейфорії,  рука  у  руці,
Обійняти  небесні  простори,
Де  нашої  долі  невтомні  творці
Розсипають  бажань  світлі  зорі…
Можливо,  з  їх  сяйвом,  в  галактиці  ми
Щастя  знайдемо  диво-планету,
Де  будуть  реальністю  завжди  ті  сни,
Про  які  пишуть  вірші  поети.
Вирує  в  любові  там  вічне  життя,
Всі  тривоги    і  біль  пережиті…
Спільне  в  радості  й  горі  серцебиття.
Приклад  дітям,  як  вік  свій  прожити.

21.01.2021
Л.  Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902020
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кували долю ковалі

Кували  долю  ковалі,
У  кузні  над  горою.
І  чули  дзвін  той  дві  зорі
І  місяць,  що  дугою.

Кували  день,  кували  ніч
І  лише  на  світанні.
Торкнулась  доля  щастям,  пліч,
А  серденька  коханням.

Всміхнулась  й  дух  перевела
І  зазирнула  в  очі.
Блакить  небесну  їм  дала,
А  бровам    -  чорні  ночі...

Помітив  вроду  ту  юнак,
До  юнки  привітався.
Послала  доля  йому  знак,
Він  взяв  і  закохався...

Чарівна  пара  -  він  й  вона,
Усміхнені  й  вродливі.
Обоє  біля  вівтаря,
У  доленці  щасливі...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902019
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021


Valentyna_S

Стоїть зимова ніч, беззора, сива

Стоїть    зимова  ніч,  беззора,  сива.
Мов  соняхи,  в  задумі  ліхтарі.
Повіки  вікон  сіпаються  з  дива:
Пихтять  без  спину  з  люльок  димарі.

Зриває  покривало  з  тиші  потяг.
Додому  хтось  прибув  о  цій  порі:
Хто  всі  п’ять  днів  очікував  суботи,
Щоб  стати  знов  на  батьківський  поріг.

А  хтось  вертає  з  довгої  розлуки
Й  хвилини  підганяв  би,  якби  міг.
Його  обнімуть  материнські  руки,
Утішить  дім,  родинний  оберіг.

А  дехто    слухає  чеканку  з  жалем,
Бо  ждать  на  нього  вже  нема  кому.
Йому  вночі  дивитися  зосталось
У  даль  безмовну  й  про́сиву  пітьму.

-Тік-так,  тік-так,  –  відмірюють  колеса.
І  відстані  маліють,  і  віки.
Шрамує  тишу  стукіт,  наче  лезом.
Як  боляче  розставити  крапки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902009
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021


Valentyna_S

Замальовка

Вороння  креслить  чорне  коло
Й  брунькується  на  голім  гіллі.
Димар  розмотує  кодолу
І  вергне  димом  в  заметілі.
Хрумтить  шкоринка  свіжоснігу—
Це  йде  мороз  неспішним  кроком.
Нарешті  взявшись  за  чепігу,
Зростив  кристаликів  нівроку.
Вдягнув  в  них  ніч,  мов  королеву,—
Атла́сами  сіяє  плаття,
Дивує  шик  тонких  мережив
В  букетах  з  ружі  і  латаття.
Минає  ніч—й  щезає  казка.
Довкола  сіра  невидимка.
Десь  ділась  навіть  тінь  від  паска—
Зігнала  обрій  сива  димка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901056
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 21.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Зими урок

А  день  пройшовся  холодом  і  сумом.
Мороз  пробрав,  сльоза  німа  замерзла.
Шукала...не  знайшла  його    у  тлумі.
Не  вийти  взимку  знову  на  Говерлу.

Сніжить  довкола.  Ось  висить  бурулька.
На  серце  впала  снігова  лавина.
Це  не  повітряна  літає  кулька  -
Журба  і  біль  розлуки  -  двох  провина.

Морозна  проза,  ще  й  з  колючим  вітром...
...Почувся  скрип  дверей  і  тихі  кроки.
Торкнулись  одне  одного,  мов  віття,  -
Цей  день  пройшов  для  них  зими  уроком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901990
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021


Ніна Незламна

Сприймаю зиму…

Зима  укрила  поля  снігами
 Іскрить,  сріблиться,  мов  розмовля
 Як  сонце  ясне,  ну  а  ночами  
Ледь-  ледь  в  дрімоті,  як  немовля.

 То  сон  побачить,  а  то  з  морозом  
По  вікнах  пензлем  сріблить  шибки  
Водойми  вкриє  всі  мимоходом
Люстерком  сяють  ті  залюбки.

 Бува  з  зірками  веде  розмову,
 Позичить  блиску,  гне  до  землі
 І  ранком  злата  сипне  росою
 По  полю  срібла  бринить  наліт.

 Вітрець  до  танцю  запросить  зиму
 Як  пташка  крила  та  розправля
 Раптово  в  небо  зрине  незримо
 Кристалом  сіє    світ  навмання.

 А  згодом  б’ється  в  зимові  хмари
 -  Просніться  сонні,  струсніть  поля!
 На  радість  людям  розсипте  чари,
 Потішусь  радо  і  я  й    земля.

 Сприймаю  зиму,  як  чарівницю,
 Про  цю  панянку  пишу  вірші,
 Мов  з  нею  п`ю,  я  святу  водицю
 Її  казковість  –  в  моїй  душі.

                                     20.01.2021р.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901876
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 21.01.2021


Ніна Незламна

В чудовий день

Промінчик  сонця  приліг  на  фіранку
І  я  радію…    яскравому  ранку
Тож  за  віконцем,  сніг  легенький  сіє
Вітрець  іскринки  здійма,  сміло  віє.

В  городі  кущики    -  вдяглись  в  кожушки
По  них  виблискують  золоті  смужки
З  сріблясто  -  білим  й    лазуровим  відтінком
Здаля  ввижались    дивним,  казковим  замком.

Крислата  груша  від  морозу,  аж  сіра
У  сподіванні,  мороз  відступить  завтра
Товсті  гілки  тримають  пасма  снігу
Яскраве  сонце  всім  принесе  втіху.

Сповите  поле…    сяє  в  зимовім  сні
Сухенькі  трави  вкрились  -  в  студенні  дні
Сховали  в  землю  осінні  печалі
То  тут,  то  десь,  білосніжні  вуалі.

Зима  –  чаклунка,    фея,  чарівниця
Уже  посвячена  в  храмах  водиця
В  чудовий  день  ми  відзначаємо  свята
Хай  настають  початком  нового  життя!
>
Шановні  друзі,  читачі!  
З  Богоявленням  Вас  та  Водохрещем!
Щастя!  Миру  і  добра!
Всіх  земних  благ!

19.01.2021р


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901824
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 21.01.2021


Маг Грінчук

Поєднала, що змогла

У  світі  усе  неповторне...  Люд,  кожну  рослину  жалій.
Конвалія  -  це  мирна  окраса  наших  лісів  і  дібров.
Весняні  всюди  барви  і  всюди  ласки  та  багато  мрій.
Рослина  втілює  в  собі  дух  радощів  весни  і  вроди...

Ще  мало  змін  помітно  в  лісі,  зате  не  меркне  білизна.
Легенди  і  повір*я,  міфи  люди  склали  про  чари  квіт.
Це  мов  з  казками  книга,  де  розкривається  в  красі  весна.
...Життя,  яке  не  зна  кінця,  а  в  ньому  щирий  та  мудрий  світ.

Дзвіночки  білі  ніжні,  є  ще  з  тих  чудових  ранніх  квітів,
Які  бринять  привітно,  зустрічають  зі  свіжістю  вини
І  сяють  сніжно,  зеленаво,  не  поспішая  шлють  привіт.
На  все  душа  людини  відлунилась,  лиш  в  казці  -    бачим  сни...

Конвалія  цвітінням  загойда,  є  лікарська  рослина.
І  ліки  з  неї  роботу  серця  регулюють,  роблять  лад.
Підвищують  діяльність,  працездатність  у  тяжкі  години.
,,,Природа  на  Землі  нерозривно  поєднала,  що  змогла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901952
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 21.01.2021


Ольга Калина

Сьогодні матінка наснилась

Сьогодні,  матінко,  наснилась  
Такою,  як  завжди  була.  
Тоненька  стежка  в  полі  вилась,  
А  я  з  тобою  поряд  йшла.  

Ми  поспішали  так  з  тобою
І  жайвір  зверху  нам  співав,  
Щось  розмовляли    між  собою,  
А  день  новий  обох  вітав.  
 
Крізь  сон  у  серденьку  проснулись
Забуті  мною  почуття,  
Адже  роки  давно  минули,  
Коли  пішла  ти  із  життя.

А  тут  ми  разом,  зовсім  поряд,  
Лиш  тільки  руку  простягни,  
Нема  ні  смутку  ще,  ні  горя
І  сонце  світить  нам  згори.    

Ой  як  же  серце  защеміло,
Затріпотіло  у  душі
І  я  проснулась,  стрепенулась  -  
Сиджу  сама  я  у  тишІ.  

Мене  бентежать  ті  тривоги  
З  якими  ти  прийшла  у  сни.  
Пройшла  митарства  й  всі  пороги,  
Щоб  звістку  в  сон  мій  пронести́.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901895
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 21.01.2021


Катерина Собова

Репетитор

З    репетитором    удома
Розмовляє    батько    Вови:
-Як    так    можна    помилятись  –
Аж    три    рази    в    кожнім    слові?

Я    пів    року    Вас    наймаю,
Хочу    мати    результати!
Що    я    Вову    не    питаю  –
Він    не    може    розказати.

Бо    правопису    не    знає,
Диктант    пише    з    помилками,
І    весь    текст    пересипає
Лайкою    і    матюками.

-Прогрес    є,-    учитель    каже,-
Син    всі    ляпи    відчуває,
І    як    може,    на    папері
Свою    злість    відображає.

Хлопчик    дуже    емоційний,
Все,    що    думає,    те    й    пише,
А    це    зараз    дуже    цінно:
Він    -    не    просто    сіра    миша.

Я    багатий    досвід    маю:
Матюки    -    це    не    завада,
Багатьом    допомагають
Бути    у    Верховній    Раді.

Ну,    а    там,    скажіть,    навіщо
Той    правопис    Вові    знати?
Коли    вся    його    робота  –
Вчасно    кнопку    натискати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901858
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Олеся Лісова

Снігова казка

Проснувся  ранок  в  білому  полоні
Присипав  січень  змерзле,  чорне  дно,
Здмухнув  легеньку  пудру    із  долоней
Сріблястих  іскр  незаймане  панно.

Як  сонно-дивна  білосніжна  казка
Упало  з  неба  прядиво  товсте.
Дроти  прогнулись,  одинока  пташка
Сховала  дзьобик  в  пір’ячко  густе.

Ліхтар  розплющив  обважнілі  вії,
Підняв  ушанку  з  радісних  очей
Давно  не  бачив  пишні  сніговії,
Частіше  дощик  струшував  з  плечей.

Сховав  прозорі  сльози  кришталеві
Старий  колодязь,  вкутаний  у  шаль.
Сосулька  впала  на  кожух  січневий,
Зірвав  промінчик  сонця  цю  печаль.

Мільйон  сніжинок  закружляв  у  танці
Мороз  в  повітрі,  віртуоз  й  митець.
Пройшла  завія,  на  щоках  рум’янці
Піднявши  білий,  теплий  комірець.



Фото  з  інтернету.  
Дякую  авторам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901871
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Веселенька Дачниця

Мовчати не зможу

Буває,  так  якось  прорве
Звідкіль  узялось  –  не  питаю,
А  слово,  як  стрімка  вода,
В  безмежному  світові  грає.

І  вдячна  я  Богу  за  те,  що
Оживають  сірі  клітини,-
Бо  відпускати  свої  думки
Сьогодні  спасіння  єдине.

Нехай  собі  линуть  у  вись,
Комусь  зігрівають  ще  душу,
Тихенько  в  кутку  помолюсь  –                          
Мовчати  не  зможу,  не  мушу!                        
                                                                   В.Ф.  –  12.01  2021


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901734
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 19.01.2021


Ольга Калина

Із Водохрещем Христовим

Мороз  тріскотиться,  а  сонце  сміється,  
У  сніжних  кристаликах  сріблом  блищить.
Син  Божий  Хрещається,  вода  очищається,
 Бог  всім  омиватися  нею  велить.  

Йорданська  водиця  по  світу  святиться,  
Спускається  голуб  –  це  чудо  з  чудес.
Весь  світ  розтупився  –  Бог  з  Сином  зустрівся
І  голос  Господній  несеться  з  небес:  

-Ти  Сину  мій  Божий,  до  Господа  вхожий,
І  Сином  Господнім  тебе  нарекли.
На  землі  народився,  в  воді  охрестився,  
Щоб  з  людства  забрати  всі  їхні  гріхи.  

Нехай  же  водиця  сьогодні  святиться,  
І  нею  очистяться  всі  на  землі,
А  Слава  Ісуса  по  світу  несеться
І  славлять  його  хай  у  кожній  сім’ї.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901799
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Зцілює свята вода (акровірш)

З-ранку  сніг  сріблястий  від  морозу.
Ц-ерква.  Дзвони.  Водохреща  свято.
І  всміхається  зими  природа.
Л-лється  Боже  світло  в  кожну  хату.
Ю-ні  і  дорослі  у  молитві.
Є-дність,  мир,  любов  потрібні  людям.

С-инє  небо  і  щасливі  діти.
В-одохреща..Хай  добро  прибуде.
Я-нгол  радість  подарує  й  щастя.
Т-а  вода  свята  додасть  всім  сили,
А  нужденним  -  зцілення  й  причастя.

В  ополонці  річки  -  купіль  чиста
О-миває,  очищає  знову.
Д-ля  усіх  вода  свята  пречиста,
А  від  бід  -  молитва  й  Боже  слово.


 Дорогі  друзі!
Вітаю  з  Хрещенням  Господнім.  Бажаю  святою  водою  змити  всі  невдачі,  гріхи,  та  сумніви,  бажаю  з  доброю  молитвою  продовжити  свій  життєвий  шлях,  і  нехай  він  буде  довгим  та  щасливим.  Міцного  Вам  здоров’я,  любові,  добробуту  та  миру.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901783
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021


Білоозерянська Чайка

Незабутня пісня/квадратне римування/

В  жита  від  тебе
Я  втікала  прудко,
І  пахла  в  зливах
Скошена  трава.
Під  усміх  неба
Справжні  незабудки
Сором’язливо
Ти  подарував.

Приспів:
Я  не  забуду
У  житті  солодкі  миті,
Що  незабудками
Цвітуть  в  моїй  блакиті.
Вся  синява  у  кров  мою
Тобою  влита.
Волошок  синь  у  тім  краю
І  запах  літа….
                     ІІ
Спливають  роки
У  житті  так  хутко,
Вмивають  роси
Квітку  голубу.
Мій  синьоокий
Красень  –  незабудки  
Щороку  носить,
Отже  –  не  забув…
                     ІІІ  
Букет  тендітний
Довго  не  зів’яне,
Коханням  ситі
Незабутні  дні.
За  щастя  миті
Дякую,  коханий!
Вони  розлиті
Назавжди  в  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901781
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021


Маг Грінчук

Ми - не "люди з вулиці"…

Шкуродери  підняли  тарифи  і  з  МВФ  у  згоді.
Наш  терпець  урвавсь.  Негоже  -  всюди,  облуда  -  скрізь.
Ми  -  не  "люди  з  вулиці",  ми  -  України  народ
І  володарі  скарбів  її  усіх  -  урівні!

Зло  винищує  народ  хижацькою  рукою.
Істина  спотворена  і  шкіриться  драконом.
Правосуддя  не  іде  на  боротьбу  з  бідою.
...Кров*ю  забруднені  руки,  пальці  -  беззаконням.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901775
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021


Маг Грінчук

Це все ж зима

Вже  не  перший  день,  як  холод...Ще  і  снігу  мало.
Проглядає  крізь  порошу  трава  то  там,  то  сям
До  землі  з  примерзлими  листками.  Це  все  ж  зима.
Навіть  чорне  поле  -  ще  не  безнадійна  пляма...

Всі  дерева  обсипані  інеєм  та  снігом.
Нерухомі,  кришталеві,  як  у  казці  стоять,
Сяють  самоцвітами,  що  очі  проясніли.
Незвичайне  твориться  в  природі,  суцільна  благодать...

Тихо  навкруги  й  затишно,  лиш  шумлять  голуби.
Воркують  молоді,вже  не  помічаючи  сніг.
Спрагою  їхньої  мови,  звучало  в  них:"  Люби".
А  сніжинки  пухнасті  брали  високий  розбіг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901433
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 19.01.2021


Маг Грінчук

Повні докору

Батьківщина  моя  -  мальовничі  села  й  великі  міста.
Це  безмежні  колосисті  поля,  вишневі  пахучі  сади,
Повноводні  ріки,  синьоокі  озера.  Все  неспроста...
Різнобарвні  луки,    затишні  гаї  і  закличне:  "Прийди".

Україна  завжди  була  багатим,  ласим,  добрим  шматком.
Обікрали  країну  гендлярі,  продали  віру  свою.
Рік  двадцятий  минув  в  темряві  і  в  безодні.  Хаос  -  кругом.
Честь  і  совість  згасли  негадано  у  керівному  строю...

Охолола  влада  до  історії,  кинула  під  ноги.
Можете  глумитись,    реготать,  все  Іудам  дали  топтать.
Ми  на  власні  не  поклалися  чомусь  надійні  дороги.
Розгубили  друзів,    де  шукать?  Що  знов  до  янків  завітать?

Незалежні  ми!  Де  ж  правда,  де?  Скільки  народ  чекав  на  це.
А  у  нас  далеко  все  не  благополучно  і  не  в  користь.
Серед  розвинутих  держав,  України  відсутне  лице.
Тягнуться  дні  за  днями,  роки  за  роками  повні  докору...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901317
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 19.01.2021


Ніна Незламна

Від Нового року до Водохреща ( проза)

       
         Ну  от,  ми  з  вами,  в  новому  році  прожили  більше  двох  тижнів.  Збирались  в  родини,  йшли  до    храмів,    до  церкви,  виходили    на  площі    до  яскраво  прикрашених  ялинок.Хоч  і  погода  нас  не  втішала
гуляв    в`їдливий  вітер  і  йшов  нежаданий  дощ  та    ми  відсвяткували      Різдво  Христове.  Хоча  і  ковід  -  19    й  війна  на  сході  країни    та  на  Маланку  народ  співав  щедрівки  й  вітав  з  святом  Василія  Великого.    За  цей  час  багато  новин,  розчарувань;    подожчання  на  комунальні  послуги,  збільшилися  обстріли  на  Донбасі.    В  лікарнях  зменшилась  кількість  хворих,  але    ковід  продовжує  заражати  населення.  Що  гріха  таїти,  ввели  локдаун  (  жорстку  форму  карантину)    та  чи      ми    його  дотримуємося?    Зневіра  до  влади,  чи  байдужість,  неповага  до  інших,  що  завадить  нам  набратися  терпіння,зробити  так,  як  це  робиться  в  інших  державах?  Хоча  можна  зізнатися  і  там  не  все    гаразд  та  люди  більш  відповідальні  один  перед  одним.  Чи  в  такий  тяжкий  час  живемо,  чи  не  мали    належного  виховання,  чи  апатія  до  життя?  Ні-  Ні,  знаю,  досягти  порозуміння  важко,  бо  в  кожного  різні  погляди  на  життя    та  згуртованість  і  повага  є  серцевиною  об`єднання.      Важкі  часи  вже  були,  але  вижили,  переживемо  й  ці  негаразди!  Україна  була,  є    і  буде!  Збережімо,    шануймо,  щедру  землю!    Прославляймо  Творця  нашого!
     І  ось  сьогодні  Хрещення  Господнє  -  завершальне    велике  свято    різдвяно  –  новорічного  циклу.  Досягши  тридцятирічного  віку  Христос  прийняв  хрещення  від    Івана    Хрестителя  в  річці  Йордані.  Коли  вийшов  на  берег,  з  небес  почувся  голос  Бога  -    Отця,  який  назвав  Ісуса  своїм  Сином.  І  на  нього  зійшов  Святий  дух  в  образі  голуба.  Звідси  ще  одна  назва  свята  -  Богоявлення.  За  християнським  вченням  з`явився  Бог    у  трьох  іпостасях;  Бог-  Отець    -    в  голосі,  Син  Божий  -    у    плоті,  Дух  Святий  –  у  вигляді  голуба.
       Вважається,  що    на    Водохреща,  з  опівночі,  до  опівночі,  вода  набуває  цілющих  властивостей,  символізує  про  початок  життя  та  очищення.
Вона    протягом  цілого    року  зберігає  властивості  і  ми  з  вірою  п`ємо  її,  зцілюємо  тілесні  і  душевні  хвороби.  
І  нам    православним,    пращури  у    спадок  передали  звичаї.    В  цей  день    у  містах  і  в  селах,  де  є  храми,  церкви  освятимо  воду.  Вип`ємо  її,  вмиємося  та  окропімо  будинок,  тварин.    І  вдома  помолимося  біля  ікон,  поставимо  воду  на  збереження.  Щоб  принагоді  вона  нам  придала  віри  і  силоньки  для  життя.
Життя  продовжується,тож  збережемо  нашу  рідну  Україну,  нашу  щедру  ,  Богом  дану    землю!  Дай  Боже,    щоб  закінчилася  війна!  Щоб  ми  були    здатні    подолати    всі  віруси  і  ковід  та  його  іммутацію!  Шануймося,  єднаймося!  Попереду  багато  справ  і  ми  маємо  бути  сильними,здолати  всі  негаразди.  Дітям  і  онукам  у  спадок  передати  найкраще!
             Дорогі  друзі!  Щиро  вітаю  Вас  з  Богоявленням  і  
               Хрещенням    Господа  нашого  Ісуса!
                     Рано-  раненько  проснися
                   До  Боженьки  помолися!
                   Умийся  свяченою  водою
                   Він  буде  поруч  з  тобою!
                   Помолімося  до  хреста
                   Хай  омиється  душа  від  гріха!
                 Хай  вода  захистить  від  всіх    бід!
                 Придасть  здоров`я  на    цілий  рік!
                 Хай  принесе  мир  і  злагоду  в  кожен  дім!
                 Щоб  панувало  щастя  і  добро  в  нім!
               Шануймося,  всміхаймося  люди
               Нехай  світло  й  радість  запанує  всюди!

                                                                                                     19.01.2021р


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901773
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гаряча кава в день зимовий

Гаряча  кава  в  день  зимовий,
Зігріє  нас  теплом  своїм.
А  за  вікном  сніжинки  знову,
Танцюють  в  платтячку  легкім.

В  руках  у  мене  філіжанка,
Парує  кава  запашна.
Чарівна  зимонька  -  панянка,
Вмостилася  біля  вікна.

Я  з  нею  радо  поділюся,
Відкрию  навстіж  їй  вікно.
До  неї  пальчиком  торкнуся,
-  Давай,  пограєм  в  доміно?

Вона  лиш  холодом  повіє
І  лишить  усмішку  на  склі.
Зима  зігрітися  не  вміє,
Вона  дарує  кришталі...

А  в  доміно  -  з  морозом  грає,  
Коли  немає,  що  робить.
Стежини  снігом  замітає,
Щоб  когось  в  казку  заманить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901695
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021


Білоозерянська Чайка

То все - сніжинки…

[i]У  дзеркало  дивлюся
І  думаю:  старію  вже…
Вплелись  до  вроди
Дивні  срібні  пасма:
Життя  спокуси…
Зморшки…  безліч  жертв…
Вітри  негоди…
Смуток  непригаслий…[/i]

Роки  листками,
Так  зів'яли  від  негод…
Сумні  сонети
У  душі  лунають…
А  зустріч  з  Вами  –
Просто  епізод,
Вже  в  серці  злетів
Юності  немає.

[i]  …Та  я  ж  –  блондинка!
Макіяж…  Намиста  блиск…
І  фарба  на  зрадливу
Цю  сріблястість…
То  все  –  сніжинки!
Й  знову,  як  колись,
Радію  диву
В  сніжно-білім  щасті.[/i]

І  негативу  –  
Як  і  не  було.
Співаю  дзвінко
Про  найкраще  літо.
Так,  я  щаслива!
Всім  вітрам  на  зло!
Я  просто  Жінка,
Що  не  хоче  ще  старіти…

*  Ілюстрація  -  з  інтернету.

/Квадратне  римування/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901722
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021


Білоозерянська Чайка

Христос хрещається!

Над  Йордану  берегами
Пронеслась  благая  вість:
- Він  тут  є…  Він  поміж  нами!
З  Назарету  світлий  гість  
З  Трійці  таїнства  святої  –
Й  засвітилось  над  водою…

Обізвався  Бог  до  Сина:
- Сину  любий,  зрозумій:
Я  на  світі  –  триєдиний,
Чутимеш  Ти  голос  Мій,
 Дух  Святий  –  той  голуб  поряд  –
Радощі  розділить  й  горе.

Божий  сину  з  плоті  й  крові!
На  Землі  твої  шляхи:
Нести  вчення  із  любові,
Людства  взяти  всі  гріхи.
Джерело  ти  покаяння,
Віра  й  милість  їм  остання…

То  ж  в  Хрещення  –  Боже  свято  –
Запасаймося  води:
Зцілюватись,  очищатись,
Як  велів  нам  Поводир.
В  небеса  -  усі  молитви:
Просимо  гріхи  простити.

І  міцнішає  мороз,  усміхається:
- З  святом,  люди!  Вже  Христос  наш  хрещається!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901680
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021


Білоозерянська Чайка

Під сяйвом рим…

[i]А  рими  знову  розривають  груди,
Від  Божих  іскр  палаючи  вогнем.
Буває,  з  ними  сон  чомусь  мине,
Якась  нестримна  -  вдосвіта  розбудить…

Рядки,  мов  зорі,  заселили  душу,
Від  сили  світла  пульсом  б’ється  кров.
Лапатий  сніг  всю  сирість  поборов  –
І  я  про  це  вже  написати  мушу.

Сліпуче  хутро  на  деревах  звабне,
Мов  біла  вовна,  ватяно-густа.
Під  срібних  рим  розбурханий  фонтан
Танцює  сніг,  допоки  не  ослабне.

Кружляє  Муза  в  кожушку  картатім  –
Найкраща  подружка  в  краю  натхнень.
Погляньте  на  танок  Ви  їх  лишень  –
Він  здатний  справжнім  сяйвом  здивувати,
Живуть  із  нами  рими  день  у  день.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901607
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 18.01.2021


Білоозерянська Чайка

Світанки в зорях /квадратне римування/

Забути  хочу!
Ти  –  як  лихоманка.
Та  знову  сниться
Місяць  в  повні  –й  ми…
Кохані  очі,  
Зоряні  світанки
І  блискавиця  
Від  прощань  німих.

Зітерти  хочу
Вірші,  ніби  спалах,
У  смутку  рими
Журавлів  ключем.
Я  їх  щоночі
Від  людей  ховала,
Усе  незриме,
Що  в  душі  пече.

Птахи  весною
Линуть  до  хатини,
Сердець  молитва  
Тягне  з  чужини.
А  нам  з  тобою
Вчитися  б  в  пташини,
Щоб  не  згубити
Справжньої  весни.

З  тобою  поряд  –
Зараз  інші  люди.
Вогонь  забутий
Розчинився  в  млі.
Світанки  в  зорях
Не  для  мене  будуть,
І  плачуть  смутком
Наші  журавлі…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901467
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 18.01.2021


НАДЕЖДА М.

Це кохання з ночі спочиває

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x9rEp3E2vMU[/youtube]
З  ночі  народився  новий  ранок,
Зазирнув  в  щілинку  крізь  в  вікно.
(Затягнув  навколо  все  серпанок),
На  столі   іскрилось  ще   вино.

У  воді  купають  віти  квіти,
Пахощі  любистку  враз  відчув.
Довго  сплять,  ну  треба  ж   так  уміти,
Оцим  двом  він  мовчи  дорікнув.

Догоріли  дрова  у  камині,
Свічка  ледь  жеврІє..  от  дива!
Що  побачиш  крізь  оцю  щілину?
Це  кохання  з  ночі  спочива.

Що  було  вночі,  хто  може  знати,
Здогадатись  ранок  так  хотів,
Та  в  дорогу  треба  вирушати,
Новий  день   давно  уже  поспів...







 




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901571
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 18.01.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов жива

Серед  білого  снігу  зими,
Ми  розмову  про  щастя  вели.
Мрії,  наших  торкались  думок
І  летіли  увись  до  зірок.

Цілував  ти  долоні  мої,
А  я  вдячна  була  так  зимі.
Бож  вона  нас  до  купи  звела
І  для  нас  один  шанс,  ще  дала...

Тож  не  будем  втрачати  його
Не  згадаємо  те,  що  було.
Почуття  нам  принесла  зима,
Зустріч  ця  не  даремна  була.

Негаразди  в  минуле  хай  йдуть,
Серця  нашого  більш  не  торкнуть.
Бо  у  ньому  гаряча  любов,
Не  замкне,  не  накине  оков...

Розліталися  з  снігом  слова,
Поруч  ми,  любов  наша  жива!
Будем  завжди  її  берегти,
Бо  у  тебе  є  -  я,  в  мене  -  ти.












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901568
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 18.01.2021


Ніна Незламна

Я по стежці піду

Я  по  стежці  піду  до  безмежного  поля,
В  шовковистій  мережці  золотаві  хліба,
Ніжить  їх  сонцеграй,  відчувається  воля,
Радо  ними  милуюсь,  відлітає  журба.

Хмари  обрій  цілують  у  рожеві  заграви,
При  дорозі  присяду,  вдалині  неба  край,
Тут  й  повітря  інакше,  в  срібних  росах  всі  трави,
Я  ж  люблю  тебе,  земле,  прошу,  пам'ятай.

На  чужині  є  сонце  ….  та  воно  -  так  не  гріє,
Душі  дихати  легше  –  надихає  розмай
І  тріпоче  сердечко,  повернутися  мріє,
Сяйво  ллє  з  небосхилу,  ти  мене  не  втішай.

Я  садочок  згадаю  …  спокусливі  вишні,
Поріг  батьківський  вабить  –  милий  серцю  куток
І  цвіт  яблунь  в  рядочок  й  смородини  винні,
В  білосніжнім  суцвітті,  зазвичай,  гул  бджілок.

Рідне  щастя  з  дитинства  –  мені  снилося  в  котре
Я  все  йду  по  стежині,  пестить  ноги  спориш
Вітер  дме  на  волосся,  ніжно  й  легко,  комфортно  -
Та  скотилась  сльоза,  прошу,  спомин  залиш.

На  гарніше  життя  –  в  серці  віру  лишаю,
На  шляху  при  дорозі  не  згірк  щоб  полин.
Хай  голками  колючок  чужина  не  шпигає,
Тут  сім*я…  моя  доля…  все  життя  до  сивин...

             Хай  нам  сонце  яскраве,  золотить  небо  синє.
Я  люблю  тебе  серцем,  моя  Україно!

                                                                       18.01.2021р


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901681
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021


Ніна Незламна

Ой зима - зима, дівиця

Ой,  зима-  зима,  дівиця
Навкруги  сніжок?  іскриться
Запалали  ясні  зорі
Місяць  ясний  на  дозорі

Хмари  дивні  притаїлись
По  край  неба  зажурились
Все  ж  скидають  перли    тихо
Всім  приносять  світло,  втіху  

Сад  і  ліс  в  зимовій  сплячці
А  сніжинки  в  легкім  танці
Встеляють,  плетуть    мережки
В  кущах  біленькі  сережки

Чубчики  дерев  у  шапках
Грона  калин    -  в  вишиванках
В  білосніжних  і  сріблястих
Ледь  в  червоних,  попелястих

Тиха  ніч    зимі  шепоче
Землю  вітерець  лоскоче
Здіймає    пушок  легенький
Зирить  місяць  веселенький…

 Йду,  любуюсь  зимнім  дивом  
Ковдри  з  золотистим  сяйвом
У  кристаликах  -    сніжинках
Наче  в  казці  по  стежинках

Ой,  зима-  зима  дівиця
Дай  мені  насолодиться
Краєвидами,    красою
Та  морозною  росою.

                             16.01.2021р




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901564
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 18.01.2021


Валентина Ярошенко

Подарунок для душі

А  він  мені  все  посміхався,
Не  вірив,  що  настав  розлуки  час.
Потім  пізніше  завагався,
Пішло  у  далечінь  щастя  від  нас.

А  він  мені  все  посміхався,
Буде  все  так,  як  раніше  було.
Коли  закінчується  щастя,
Не  гріє  душу  любовне  тепло.

А  він  мені  все  посміхався,
Ніколи  того  не  розуміють.
Є  корона,  сім'я  і  слава,
А  твої  де  чоловічі  дії?

А  він  мені  все  посміхався,
На  відважний  не  зможу  поступок.
Не  життя  сімейне,  а  казка,
На  свята  є  завжди  подарунок.

Подарунок  є  той  для  душі,
Коли  любов  єднає  подружжя.
Мороз,  ніжний  ескіз  на  вікні,
Рядом  плече  надійне  і  мужнє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901281
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 16.01.2021


Валентина Ярошенко

Стих для поднятия духа

А  дождь  все  капал,
Капал  на  мозги.
Хотя  его  просили,  
-Ты  перестань.

А  дождь  все  капал,
Теряя  все  пути.
Всем  надоедал,
С  пути  сойди.

А  дождь  все  капал,
Устали  от  него.
Надоедал  другим,
Он  цену  себе  знал.

А  дождь  всё  капал,
Он  жить  хотел.
Зимою  он  не  нужен,
А  летом,  как  он  цен!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901407
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Дійду до тебе

Як  крають  серце  страх  і  нерішучість.
І  мжичка  сиза  сиплеться  з  небес,
Щоб  втамувати  давнюю  жагучість,
Дійду  до  тебе  через  сотню  плес.

Хоч  сумніви  повилися  плющем,
І  смуток  гостро  вп*явся  пазурами.
А  з  глибини  душі    -  болючий  щем,  -
Малює  думка  образ  піктограмно.

Відкину  гордість,  певне,  й  переляк.
Мені  самотньо  в  світі  хаотичнім.
Не  знаю,  як  дійти  до  тебе,  як?
Дійду!  Мине  ця  сиза  в  серці  мжичка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901499
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Якби ти знав

Якби  ти  знав,  як  же  вона  чекала,  
Лиш  нічка  відчувала  її  біль.
На  небі  зорі  перерахувала,
Пахніла  матіола  їхніх  мрій...

Тихенько  з  місяцем  порозмовляла,
Всі  арії  цвіркун  переспівав.
Якби  ти  знав,  як  же  вона  чекала,
А  ти  в  той  час,  вже  іншую  кохав...

Плели  думки  картини  кружев'яні,
Переплелося  все  у  голові.
Блукала  лабиринтами  в  тумані,
Десь  відбивались  звуки  голосні...

Промінчик  сонця  доторкнувся  ранній,
Її  плеча,  тоді  залоскотав.
Хотілось  так  почуть  слова  кохані,
І  щоби  він  її  поцілував.

Вже  новий  день  за  вікнами  всміхнувся,
Умилися  росою  квіти  всі.
Якби  ти  знав,  кого  в  житті  позбувся,
Тоб  не  кидав  би  у  той  час  її...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901481
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021


Ніна Незламна

В Новый год

В  Новый  год  салюты,  вино
Оно  словно  дурманило
Твои  губы,  жгут  и  манят
Ну,  а  взгляды  просто  пьянят..

Я  познал  загадки  любви
А  виновны….Глаза  твои
Знаешь,  в  них  готов  утонуть
Всю  жизнь,  буду    любить    одну.

                                                                     1970г  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901461
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021


НАДЕЖДА М.

Зовсім я не плачу за весною

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k35xx1uk4Po[/youtube]
А   зима  фарбує  усе  білим,
Світлі  й  в  нас  з  тобою  почуття.
Я  кажу  про  це  сміливо:
Не  чужі  ми  зовсім  -  ти  і  я.

Червоніють  китиці  калини,
Піддадуть  любові  ще  смаку.
Я  вплету  у  коси  горобину,
Ягідку  красиву,  хоч  терпку.

Ну  а  ти  -  погладиш  мої  коси,
Ще  -  цілуй,  цілуй  мої  вуста.
Витриш  на  щоках  гарячі  сльози,
Подивися  -  я  вже  не  сумна.

Зовсім  я  не  плачу  за  весною,
Просто,  я  боюсь  холодних  днів,
А  коли  ти  поряд,  тут  зі  мною,
Тільки  б   розуміть  мене  ти  вмів.

І  тоді  зима  вже  не  зима,
Кольорова  буде  вже  картинка,
Бо   вирує  у  душах  весна,
І  зігріє  нас  оця  жаринка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901459
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021


Ніна Незламна

Дочекались й ми зими

Ой  надворі  завірюха
Так  гарненько  в  вуха  дмуха
Та  й  летять  пухкі  сніжинки
Чарівні,  срібні  пір`їнки.

Сяють,іскриться  килими
Тож  дочекались  й  ми  зими
Ой,  повсюди  так  біленько
Тішиться  моє  серденько

Порадіймо  зимі  й  святам
Хай  нам  мир  принесе  й  щастя!
Хай  злагода  по  всій  землі
Хай  радість  прийде  в  кожен  дім.

                                                         14.01.2018р



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901387
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021


НАДЕЖДА М.

І радіє стомлена душа

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VlJNliR572A

[/youtube]

Завітала  в  сад  старий,  знайомий,
Він  уже  у  білому  вбранні.
Сніг  красивий,  білий,  невагомий,
Всі  дерева   тихі,  мовчазні.

Де-не-де  злетять  з  гілок  сніжинки,
Писне  десь  пташинка  із  гнізда.
І  давно  засипані  стежинки...
Так  гнітить  ця  тиша, німота.

Де  знайти  тут  родості  краплинку?
Не  сумуй,  знедолена  душа.
Я  знайду  тобі  хоч  на  хвилинку,
Хай  тебе  хоч  трішки  повтіша.

Роздивилась  поглядом  уважним,
Де  ж  знайти  зимою  ту  красу?
Чи  мої  думки  так  безпорадні?
Але  все  ж  упевнено  іду.

У  кінці  стежини,   що  я  бачу?
Це  перехопило  мені  дух.
Ось  тепер  і  вирішу  задачу,
Сумнів  у  душі  повільно  вщух.

Це  горить  багаттям тут  калина,
І  радіє  стомлена  душа.
Навіть  зупинилась  хуртовина,
І  її  краса  ця  спокуша...
                           

                               [img]https://fermer.blog/media/res/1/0/8/4/3/3/108433.pv1hyc.850.webp[/img]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901370
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Не запізнись

Не  запізнись  сказати  те,  що  на  душі.
Слова  знайти  повинні  адресата.
В  зимовий  час  не  зеленіють  спориші,
Під  сонцем  теплим  тане  сніг  хрещатий.

Не  запізнись  сказати,  що  ти  кимось  жив,
А  може,  це  йому  потрібно  дуже.
Бо  у  житті  буває  стільки  сильних  злив,
Морозить  інколи  людська  байдужість.

Не  запізнись.  Мовчання  не  додасть  тепла.
А  для  людини  кілька  слів  -  спасіння.
То  ж  не  зламай  душі  стебло,  бо  стільки  зла,
А  вчасно  слово  сказане-  безцінне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901367
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021


Катерина Собова

Допомога батькам

Треба    учням    розказати
Про    свою    сім’ю,    що    знають,
Розповідь    підготувати,
Як    батькам    допомагають.

Допоміг    Андрійко    вчора
В    хлів    загнати    курку    й    півня,
І    тримав    драбину    Жора,
Як    татусь    чіпляв    шпаківню.

Галя    посуд    перемила,
Олечка    шкарпетки    в’яже…
Каже    вчителька:    -  Данило
Про    свою    сім’ю    розкаже.

-В    батька    друзів    є    багато,
Всі    приходять    веселиться,
І    без    мене,    каже    тато,
Тут    йому    не    обійтися.

Не    справляється    в    нас    ненька:
Я    завдання    маю    зранку,
Бо    моя    рука    маленька  -
Влазить    в    трьохлітрову    банку.

Огірки    я    витягаю
(А    дядьки    жеруть    багато),
Татові    допомагаю
За    столом    робити    свято.

-Мені    тато,-    каже    Жанна,-
Не    таке    ще    довіряє
І    до    тітоньки    Сніжани    
По    горілку    посилає.

Підвелася    гордо    Ната:
-Нехай    заздрять    всі    Іванку:
Встиг    для    батька    назбирати
Недопалків    цілу    банку!

Став    дзвінок    усіх    завзято
На    перерву    закликати…
Діти    в    розпачі:    багато
Ще    не    встигли    розказати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901352
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021


Віктор Варварич

Старий Новий рік

Старий  Новий  рік  до  нас  крокує,
Це  чудове  християнське  свято.
Нехай  здоров'я  він  нам  дарує,
Надію  і  радості  багато.

Нехай  теплом  наповниться  наш  дім,
Дзвенить  лунко  весела  коляда,
Щирої  любові  бажаю  всім,
Нехай  щастя  у  душі  загляда.

Нехай  зоріють  вогні  святкові,
У  келиху  вино  хай  іскриться.
І  стеляться  квіти  барвінкові,
А  кохання  в  серці  розгориться.

Нехай  будуть  щасливі  наші  дні,
Мир  в  нашій  країні  запанує.
Хай  лунають  колядки  не  сумні,
А  Бог  наші  молитви  почує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901211
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021


Костя Ромчук

Подих

Я  лише  образ,  що  на  склі  
Туману  подиху  твого.
Не  видно  на  твоєму  тлі.
Та  хоч  ревную  я  його,  

Спинить  не  можу.  Я  без  рук,  
Без  сили  тихо  витіка
Вода  на  склі.  Для  тебе  друг,
Для  себе  просто  сліз  ріка.

1.02.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901192
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Ранкове щастя

Небесне  сито  притрусило  снігом  легко,
Мов  борошном  свіженьким  вищого  ґатунку.
Ранкове  щастя  розлетілося  далеко.
В  Різдвяне  свято  -  довгожданий  подарунок.

Бадьорий  настрій  -  сонце  посміхнулось  снігу.
Земля  сховалась  під  тонким  зими  покровом.
Немов  над  нотами  рука  малює  лігу,
І  грає  в  просторі  гармонія  в  дібровах.

Палітра  білосніжна,  зимна,  чиста-чиста.
Початок  дня  нового  -  білий  лист  блокнота.
Заповнити  б  його  лиш  благородним  змістом,
Сніжинок  білі  ангели  тепер  в  польоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901147
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021


Lana P.

СПОМИН

Нехай  роки  летять  у  комин,
А  з  ними  задимлять  жалі.
Тобі  залишу  вічний  спомин,
Мов  казку  грішної  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901104
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 13.01.2021


Lana P.

МІСЯЧНИЙ ХЛОПЧИК

Хлопчик  усівся  на  Місяці  зручно  —
Бовтає  ніжками,  щось  бубонить  —
Лине  мелодія  з  ніччю  співзвучно,
Дивом  пресвітлим  —  кожнісінька  мить.

Місячний  хлопчик  —  веселий,  проворний,
Вже  запалив  багатенько  зірок.
Мабуть,  у  снах  він  моїх,  ілюзорний,
Все  ж  спонукає  до  справжніх  думок.                  5/01/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901131
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021


Галя Костенко

Я перечитую твого листа


За  мотивами  вірша  Генріха  Гейне  "Der  Brief"

Я  перечитую  твого  листа,
Не  можу  зрозуміть  його,  мій  друже,
Любить  мене  ти  ніби  перестав,
Та  вже  дванадцяту  сторінку  тужиш...

Я  думала,  ми  вирішили  все,
Стосунки  наші  ніби  завершили,
Мене  вже  від  детальності  трясе,
Читать  його  не  маю  більше  сили...

Скажи  мені,  дванадцять  сторіно́к-
Чи  вартували  вони  того  ча́су,
У  світі  файних  маса  є  діво́к,
Щоби  забуть  мене  й  свою  обра́зу.
11.01.21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900934
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021


Valentyna_S

Немов дитя, вкриває тиша суєту…

Немов  дитя,  вкриває  тиша  суєту.
Намірює  секунди      стрілками  зеґар.
До  краплі  вип’ю  хвилю  таїнства  оту,
Коли  запалює  зірниці  паламар.

Навпроти  —  місяця  гарячий  смолоскип
Заманює  в  дорогу  вище  занебесь.
Буття    не  відчуваю…  мріють  чаруси́.
У  них  я  потопаю—наслання  якесь.  

Благоговійно,  бачу,  з  вікон,  з-за  воріт
Стрічають  погляди  довершені  дива.
А  хтось  помітить  завтра,  через  кілька  літ,
Що  я,  як  вміла,  світла  теж  дала  словам?

Прості,  без  масок,  чисті,  як  гірський  ручай,
Любові  подихом  здіймаю  їх  увись.  
Без  друзок  і
пасіонарності?  
Нехай!
А  може,  будем  досконалими  колись…

Чаруси́-  місця  на  болоті,  що  виглядають,  наче  квітучі  галявини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900142
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 11.01.2021


Valentyna_S

На суд історії приходять дні…

На  суд  історії  приходять  дні,
Звітують  їй,  мов  люди  Богу.
Щось  на  задвірках  лишиться,  щось  ні—
Одягне  їх  в  лаврове  віття  й  тоги.

Одначе  кожен  з  них  ніс  свій    сюрприз:  
Тим—    щастя,  тим—приблудне  горе.
Здіймалися  зірки  й  летіли  вниз,
Бо  ніпочім    людські  страхи  й  докори.

Мигцем  мигтить    нестримна  карусель,
Й  стає  гострішим  біль,  коли  нас  ранять.
Як  ввійдемо  до  засвітніх  осель,
Нам  втратити  б  і  зір,  і  слух,  і  пам’ять.

Зустріне,    мо',  Новий  Єрусалим
Без  сонця  й  місяця,  та  вічним  світлом.
Уповні  як  впиватимемось  ним,
Якщо  з  Землі  плач  занесе  нам  вітром?..

На  суд  історії  приходять  дні,
Звітують  їй,  мов  люди  Богу.
Отак  за  всіх  і  вся    пече  мені…
До  того  ж  біди  зиркають  з-за  рогу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900947
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021


Новоградець

Цвіт конвалій

На  полянці  відталій,  білі  квіти  конвалій
У  карпатських  лісах  розцвіли;
Від  зарослих  могилок  і  землянок  просілих
Цвіт  уверх,  до  тепла,  потягли.

         Приспів.

     Ви  конвалії  білі,  скільки  літ  пролетіло
     Як  ви  поряд  цвіли  навесні!..
     Ви  в  землянці  стояли  і  нещадно,  бувало,
     Вас  палив  кулемет  на  війні.

У  вогні,  Україно,  у  тривожну  годину
Ти  горіла  і  била  в  набат.
І  обтяжений  сталлю,  по  дзвіночках  конвалій
Я  ішов,  український  солдат.

         Приспів.

Висне  тиша  у  горах,  де  спалахував  порох,
І  повстанські  пісні  не  звучать.
Лиш  смереки  над  цвітом,  на  вітрах  сумовито
У  карпатському  лісі  шумлять.

         Приспів.

     (Варіант  пісні  на  власний  вірш  "Конвалії))


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900779
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021


Маг Грінчук

Люди роздуми пустили в світ

У  путь  тисячоліть  люди  роздуми  пустили  в  світ.
Вогнем  душі  висновки  сягають,  мчаться  у  політ:
Від  роздумів  надмірних  ось  сумує  селезінка,
Від  страху  нирки  всі  страждають,  в  гніві  і  печінка.

Від  стану  бурхливого  хворіють  серце,  легені.
Горілка,  пиво,  вино...  Вже  чаша  горя  до  денця.
Надмірна  веселість  негативно  діє  на  серце...
В  житті  закономірність  -  мірою  стало  відерце!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900798
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021


Віктор Варварич

Ця дивна зима


Ось  втекли  від  нас  сніжні  замети,
Зима  створила  інше  полотно.
Вона  малює  дивні  сюжети,
Від  яких  незвично  і  маркотно.

А  ми  чекали  сніжинок  в  небі,
Білосніжну  хурделицю  зиму.
А  вона  приходить  при  потребі,
Коли  і  як,  ще  досі  не  збагну.

Зима,  як  вередлива  панянка,
Кружляє  наче  дивний  лиспопад.
Норовлива  немов  куртизанка,
Із  місяцем  мандрує  на  парад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900830
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021


Валентина Ярошенко

Коли в душі живе любов

Коли  в  душі  живе  любов,
Як  голуб  в  небі  сизокрилий.
Разом  з  голубкою  удвох,
З  нею  воркують  вони  мило.

Коли  в  душі  живе  любов,  
Тоді  і  небо  без  хмаринок.
Зігріває  сонце  теплом,
Дарунок  радісних  хвилинок.

Коли  в  душі  живе  любов,
Всі  бачимо  щасливі  миті.
Десь  місяць  на  небо  зійшов,
Стали  росою  трави  вмиті.

Коли  в  душі  живе  любов,
Твоє  життя  неначе  квітне.
Ще  й  супроводжує  добро,
І  старість  проганяє  гідно.

Коли  в  душі  живе  любов,
Не  дозволя  зайти  хворобі.
У  ній  оновлюється  кров,
Має  відсіч  кожна  мікроба.

Коли  в  душі  живе  любов,
У  ній  зроста  подвійна  сила.
Бо  здатна  на  все  загалом,
Ще  в  неї  виростають  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900847
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Кальвілем пахне світ

Вже  січень,  а  не  видно  апліке  морозне,
І  не  танцює  в  білій  сукні  заметіль.
Лиш  на  столі  у  кришталевій  вазі  рози,
І  поряд  пахнуть  сніжні  яблука  кальвіль.

Зривали  разом  бережно  у  пізню  осінь...
Ще  скачуть  спомини  якимось  табуном,
А  в  серці  проросло  гілля  колюче  сосен,
Притрушене,  мов  снігом,  в*ялим  тютюном.

Вже  січень,  а  в  зими  краплисті  сльози.
Не  замерзають  почуття,  не  снився  й  лід.
Ще  на  столі  у  кришталевій  вазі  рози,
Сухі  пелюстки...  Лиш  кальвілем  пахне  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900812
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021


Катерина Собова

Лiнивi вареники

Передачу    кулінарну
Мала    Таня    подивилась:
Була    кухня    дуже    гарна,
І    все    швидко    там    робилось.

Пишна    тьотя,    не    криклива,
Переконливо    казала,
Що    вареники    ліниві  –
То    найкраща    в    світі    страва.

І    не    треба    з    тіста    того
Вам    кружечки    вирізати,
П’ять    хвилин    і    вже    «Смачного!»
Можете    усім    казати.

З    голубцями    -    так    же    само:
Замісили,    як    те    тісто,
Рис,    капусту,    фарш    і    сало,  
Все    докупи    -    й    можна    їсти.

Таня    голосно    сміється:
-Я    у    їжі    вередлива,
Тобі,    мамо,    не    здається,
Що    це    -    кухарка    лінива?

Той    вареник    не    ліпила
(Зразу    видно,    що    ледача),
Та    ще    й    всіх    цьому    навчила  –
Отака    у    неї    вдача!

Мама    вже    не    так    щасливо
Тата    на    обід    чекала,
Бо    вареники    ліниві
Перед  цим    приготувала…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900796
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021


Маг Грінчук

Невелика таїна

Різдво  Христове  -  свято  примирення.
Ісус  народився.  Він  прийшов  у  світ...
Істоту  примирити  з  Богом,  як  слід.
Людину  з  людиною  -  зіткати  мир...

Весь  гріх,  що  живе  у  нашому  серці
Істоту  робить  ворогом  Богові.
Напевно  треба  пригасити  вогонь...
І  це  розуміє  Ісус  більш  за  все.

Одне  -  це  уклонитися  людині,
А  інше  -  це  вклонитися  Богові,
Віддати  людям  себе  ,  свою  любов...
Як  розмах  сили  велетня  з  билини.

Життя  в  мирі  з  Богом  -  це  не  проблема,
Коли  у  серці  є  місце  для  нього.
...Благання  про  милість  щастя  простого.
Та  легше  чомусь  спалахнути  вогнем!

Примирення  людини  з  людиною
І    з  недругом  -  нерозв*язна  проблема.
Що  твориться  в  світі  -  людини  дилема.
Тож  Божий  гнів  невелика  таїна...

Провину  цю  знати  лиш  може  Христос.
Величне  свято  є  початком  життя
Та  гарне,  повчальне  душі  співчуття.
Народження  Бога  давніх  свідчень  стос...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900823
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021


Маг Грінчук

Смислу ріст

Хай  побудова  речення  і  тексту  без  букв  неможлива,
Бо  сам  зміст  треба  очікувати,  коли  його  вимовлять,
Запишуть,  щоб  у  собі  оселилась    та    мова  виткана.
Щоб  стати  тим,  чим  на  відміну  від  себе  неділимою...

Письмо  має  певну  обмеженість  порівняно  з  мовленням.
За  допомогою  інтонації  читає    мовець  зміст.
Він  творить  все  :  звуки  тону,  висоту  голосу,  смислу  ріст.
Акценти  ,  тривалість  речень,  тримання  пауз  красять  мову...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900728
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 10.01.2021


Білоозерянська Чайка

Часник /рондель/

Борщ  –  жіноча  забаганка  –
Вітамінний  захисник.
Отже,  слухай:  спозаранку
Завітав  до  нас  пічник.

То  було  під  час  сніданку
(Саме  чистила  часник!)
В  борщ  –  жіночу  забаганку,
Вітамінний  захисник.

-  Триста  гривень!  –  просить  з  ґанку  –
-  Тяга  є…  Згорів  сірник…
Й,  мов  нечиста  сила,  зник,
Як  відкрила  я  горлянку.
Борщ  –  жіноча  забаганка.

P.S.  …до  дверей  кріплю  в’язанку
               Від  злих  демонів  –  часник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900614
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 10.01.2021


Білоозерянська Чайка

У вихорі життя… /віланела/

У  вихорі  життя  –  я  вже  не  з  Вами,
Блукати  тінню  в  мареві  не  хочу.
В  той  холод  розгубили  всі  слова  ми…

Вони  від  нас  зникали  берегами,
Де  кожен  слід  піщаний  так  лоскоче.
У  вихорі  життя  –  я  вже  не  з  Вами…

Любов  безмежна  вкрилася  льодами.
Коли  сказати  треба  –  кожен  змо́вчав.
В  той  холод  розгубили  всі  слова  ми.

Заручниками  ми  були  й  рабами,
Постійно  снились  нам  кохані  очі.
(Та  в  вихорі  життя  –  я  вже  не  з  Вами!)

Здавалося,  кохали  до  нестями  –
Проводили  удвох  ми  дні  і  ночі,
А  в  холод  –  розгубили  всі  слова  ми…

Серця  не  б’ються  в  унісон  дивами…
І  тільки  вітер  знічено  шепоче:
-  У  вихорі  життя  –  я  вже  не  з  Вами,
В  той  холод  –  розгубили  всі  слова  ми…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900832
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021


Ніна Незламна

Про що шепочуть… ( проза)

     Про  що  шепочуть  нам  зимові  дні  і  ночі…
     Зими  початок…  Несміливий    місяць    грудень,  йому    вчасно  не  вдалося  провести  панянку  осінь.    Минали  дні,  а  рудоволоса  настирно  намагалася  з  ним  домовитися  і  це  їй  вдалося.  Часті    дощі  занадто  надоїдливо  тужливі.Чи  місяць  серпом,  чи  блідолиций  тарілкою  й  ясноокі  зірниці,  заховалися  в    своїх  казкових  шатах.  Майже  щодня  небо  в  сірій  пелюшці.
   І  в  Новий  рік,  і  на  Різдво  Христове  небо  затягнуте  хмарами.Чому  сердите,чом  насупило  брови?І  часом  з  смутком  дивиться  на  землю.Та  все  ж  комусь  була  нагода,помітити  між  хмар  Благовістну  зірку,про  народження  Ісуса.
       А      ранком…  Небо      посіяло  на  землю    дрібний  дощ;  сумний,  холодний,  нежаданий.  Дуже  схожий  на  дощ  примхливої  осені.  Ну  ось,знову  спомин  про  неї.  Такий  дощ  може    й  затягнеться,  але  ж  вже  тиждень  січня.  По  дорогах  калабані  води,    а  десь,    навіть  з    багнюкою.  На  зораних  полях  земля,  як  пластилин,  хоч  й  день  похмурий  та,  аж  виблискує.  Доволі  напилася  вологи    земля  –  матінка,  але  ж  тепер  в  душу  підкрадається  тривога,  хоча  б  не  вдарив  сильний  мороз….
   Себе  спитаю;  за  чим  сумує  природа?  За    людську  байдужість  до  неї?  Не  бережуть  Божий  дар,  засмітили,      на  жаль  вирубують  дерева  –  легені  землі.      А  можливо,  що  немає  закінчення  воїн?    Та    кожного  разу  іспити  нової  зброї,  до    чого  приведуть?  Звичайно  ні  до  чого  хорошого.  Врешті  –  решт,  вже  рік,    як  живемо  в  хаосі.  Розповсюдився  «Ковід-19»    -  по  всій  планеті.  Хто  відповість  на  багато  запитань,  чи  дочекаємося  правди?  Напевно  ж  ні!  Доведено  вченими,  ми  маємо  більше  двохсот  вірусів.  Страшно  уявити  здібність  Ковіда  імітувати  з  ними.  Інші  держави  вже  знову  закривають  кордони,    на  жаль    знову  відбувається  сплеск    захворюваності,  що  приводить  до  смертей.  В  новинах  інколи    поговорюють  про  новий  вид  ковіда.  Хто  в  цьому  винен?  Напевно  і  ми  частково,  що  гріха  таїти.  Покаятися,  шанобливо  ставитися  до  землі.
   А    що  ж    вона….  годувальниця  наша?  Як  і  кожного  року,  хоче  себе  прикрасити.  Он,  біля  гойдалки,  зморена  розквітла  фіалка.  Бідолашна,  не  може  зрозуміти,  чи  осінь,  чи  весна,  адже  спекотне  літо  далося    в  знаки.  завмирала  зелень,  висихала  й  знову  в  боротьбі  за  життя,  прагнула  досягти  мети.
І  ось,  вже  минає  другий    день  Різдва…  Можливо  небо  й  Всевишній  почули  каяття  народу,  молитви.    Небо  по  обрію  ховало  хмари,  посвітліло.  Яскраве  сонце    промінням  ласкало  землю.  
Тож  і  ми  скинемо  сум  з  душі,  з  сердець.    В  надії  прислухаємося  до  зимових  днів,    що  згодом  покажуть  свою  силу.  Земля  вбереться  в  пухову  білосніжну  хустину,  дерева  й  кущі      в  іній  й    в  вуалі  неймовірної  мережкової  краси.    А  вітер,  що  приносив  тепло,  сховається  в  долинах  поміж  гір,прислухатиметься  до    річкових  пісень.  І  зима  сміливо  запросить  в  гості  морозець.  Вологе  повітря  охолоне,  мороз  на    шибках  вікон    тихцем  розмалює    срібні    візерунки,  покаже  свою  майстерність.  В  природи  буде  міцнішим  сон,      під  білосніжним  простирадлом  зігріються  озимі  ,  наберуться  сили.
       Нам  так  хочеться,  щоб  кожна  пора  року  відповідала  своїм  критеріям.  Навесні  проснеться  природа.З  вирію  повернуться  птахи,  зазеленіє  все  довкола.День  стане  довшим,  теплішим,привітнішим.  Хоча  думаю;  ми  проснувшись,  вже  радіємо  новому  дню,  бо  це    вже  життя.  А  жити  -  це  вже  щастя.  Думаю;  влітку  насолодимся  його  подарунками,  різновидність,  різний  смак    ягід,  краса  різнобарвних  квітів  придасть  нам  віри  в  щасливе  майбутнє.  А  щедра  осінь  підтримає  нас  і    кожну  родину,  кожну  господиню  нагородить  врожаєм….
Та  про  все  це    -  треба  справжньої,  сніжної  зими  з  хурделицею,  з  чарівними  сніжинками,  щоб    зловивши  їх  на  долоні,  відчути  смак  зими.  Зліпити  сніжку,  заставити  її  заплакати  і  цим  позбутися  усіх  сумлінь.  І  світлі  мрії  тримати  при  собі,  нести  людям  добро  і  радість.  І  берегти  нашу    землю  –  матінку.    Вірю,  ми  український  народ  -  здатні  це  зробити!
   А  поки    ж,    температура  за  за  вікном  нуль  градусів.  Та  пахне  зимою,  морозцем,  а    про  що  нашепочете    нам  зима  -  ще  послухаємо  з  вами.
Всім  гарного  Різдвяного    вечора  за  святковим  столом  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900644
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 10.01.2021


Lana P.

ВРАНІШНЄ…

Сніг  утепляє  вікно  —
Біле  вляглося  сукно,
Вкрило  верхів’я  ялин.
Жевріють  краплі  калин.

Ранок  співає  вірші  —
Солодко  так  на  душі.
Ямка  цвіте  на  щоці,
Тепла  кавуся  в  руці  

У  філіжанці  й  думки  —
Так  і  летять  навпрошки.
Пахне  кленовий  сироп.
Встромлений  погляд  в  Laptop  —

Пані  читає  листа,
Складений  з  рим  неспроста.
Хай  порадіє  і  Він  —
Вірить,  тепер  не  один.              7/01/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900635
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 10.01.2021


Lana P.

ВІКАМИ…

Сумую  за  Вами  віками,  одначе,
Зима  не  сніжинками,  дощиком  плаче,
Малює  калюжами,  креслить  доріжку,
І  холодном  віє  в  самотньому  ліжку.

Збираю  уяви  —  мандрують  човнами.
Ми  щось  пропустили,  згубили  між  нами?
Мабуть,  почуття  зберегти  не  вдалося…
А  вітер  куйовдить  вже  сиве  волосся.                      5/01/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900634
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 10.01.2021


НАДЕЖДА М.

А я іду до тебе навмання

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jdejMlJpBW8[/youtube]

Густий  туман  прослався  по  доріжці,
А  я  іду  до  тебе  навмання.
Далеко  чути  тихий  плескіт  річки,
Мене  завзяття  знову  підганя.

Туман  вже   розвівається   повільно,
Спішу,  я  знаю,  будеш  ти  чекать.
І  як  завжди,  й  на  цей  раз  я  повірю,
Та  все  ж  боюсь  в  тумані  заблукать.

Вже  перший  промінь  -  загорівся  світ,
До  тебе  тут  подати  лиш  рукою.
А  хмари   розцвіли,  як  дивоцвіт,
Іду  швидкою  все  ж   іще   ходою.

Вдихну  повітря  я  на  повні  груди,
Хвилинку,  може,   другу  відпочить?
Хіба  за  це  осудять  мене  люди,
Що  я  на  зустріч  можу  так  спішить?

Ще  залишилось  трохи,  йду  я  швидше...
Поки-що  вечір  в  полі  не  застав.
В  напрузі  все  довкруж,  замовкла  тиша,
Лиш  вітер  щось  на  вухо  вже  шептав...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900479
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

З Різдвом Христовим! (акровірш)

З-ірка  перша  засіяла  над  вертепом,

Р-адість  душу  обіймає,  світло  тепле.
І  сніжинок  рій  літає  благодатний,
З-аглядає  щастя  знову  в  кожну  хату.
Д-звони  храмів  злотоверхих  скрізь  лунають.
В-есело  Різдво  родини  зустрічають.
О-біймає  всіх  Любов,  Надія  й  Віра,
М-и  вітаємо  з  Різдвом  Христовим  щиро.

Х-ай  Господь  поможе  біди  подолати.
Р-аду  дасть  усім,  врятує  сина  й  матір.
И  (Й)но  з  молитвою  у  всіх  тепер  спасіння.
С-вітле,  чисте  хай  буде,  буде  сумління.
То  ж  тоді  Господь  прийде  з  благословінням.
О-горне  духовно  люд  увесь  прозріння.
В-ийдуть  у  Різдво  з  колядкою  дзвінкою,
И-(І)  торкнеться  благодать  землі  рукою.
М-и  ж  щасливі,  бо  життя  тече  рікою.

(Йно  -  в  значенні-  тільки)

     Дорогі  друзі  вітаю  Вас  з  Різдвом  Христовим!У  це  світле  свято  бажаю  Вам  миру  і  спокою,  добра,  взаєморозуміння,  достатку,  любові,  щастя,  душевної  рівноваги,  успіхів  у  всіх  починаннях,  більше  радості,  міцного  здоров'я  і  всіх  благ!  Нехай  виправдаються  всі  очікування  і  здійсняться  найзаповітніші  мрії!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900450
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 07.01.2021


Ніна Незламна

Настав Святвечір ( проза)

     Похмурий  день…    Дерева  й  кущі    у  росі.Хоча  й  оголені,  але  всі  у  своїй  красі.  Он,  біля    калюжі,  скачуть    горобці,  веселі,  вже    й  вміло  миють  крильця  у  воді,  бач,як  тішаться  теплій  погоді.  Та  в  смутку,  аж  плаче  зима.  Мабуть  на  душі    так  гірко,  тож  снігу  так  і  нема.  Напевно    сповитий  у  небесах,    разом  з  морозом    у  сірих  парусах.
 Вщух  вітерець,  хоч  і  коханець  нині,  мо»  десь  зрадив,  чи  загубився  в  туманній  імлі.  Вже  зовсім  втратила  надії,  тож  навіть  іній  не  вкрив  вії.  Всі  зрадили,  десь  поховались  і  сірі  хмари  не  здригались.  Сповили  землю,    як  немовля,  але  ж  вже  вечір,  чи  засіяє  зоря.
 Настав  Святвечір,  тож  є  вже  і  кутя.  Напевно  всі  приготувалися  до  свята.  Й  моя  оселя  раптово  ожила  -    між  хмарин    Благовістна    зірка  -  яскраво  засвітила.  І  вже  з  хмаринок  полетіло,  ледь  –ледь  іскриться,  побіліло.  І  так  тихенько  летять…  летять  пір`їнки,  довкола  сяє  і  навіть  стежинки,  прикрасилися  в  криштальні  сніжинки.  Земля  радіє,  зима  іскриться,  ось  так  і  треба-  все,  як  годиться.  Може  до  ранку  не  розтане  ця  краса  і    врешті  –  решт,  не  розплачеться  зима.
 В  Різдвяний  вечір-  не  треба  багато  слів.  Через  молитву  кожен  покається    за    свої  гріхи.    Щоб  Бог  почув  нас,  приніс    нам  мир,  радість  і  повсякчас,    оберігав  від  хвороб,  негараздів,  на  землі  відродив    справедливість!
 Тож  і  ми  з  вами  -  порадіймо  люди!  Нехай  колядки  зазвучать  повсюди!  Нехай  у  кожній  оселі    достаток  і  любов  запанує!  І  кожен  -  один  одного  з  повагою  почує.  А    погляд  подарує  тепло    і  від    душі    й  серця  подарує  добро!
                                                                                                                                       
                                     З  Різдвом  Христовим  вітаю  вас,  шановні!
                                     Миру!  Здоров*я!  Вірних  друзів!    Безмежної  любові!
                                   Шануймо  один  одного  й  життя!
                                   Плекаймо  надії  на  краще  майбуття!
                                   Достатку!  Мудрості!  Смачної  куті!    Веселих  свят  Вам!

                                                                                                                                                                               06.01.2021р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900444
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 07.01.2021


Веселенька Дачниця

Іскринки життя

                       
                                                                                                                                                                                   НОВА  РУБРИКА
                                                                                                                                                                                         -    2021  -
 
                                                                           Як  прийде  Бик  -  вітайте  чемно,
                                                                       Бо  в  нього  гонор  -  не  даремно!
                                                                     Якщо  напхати  йому  брюхо,
                                                                 Лапші  навішати  на  вуха,
                                                             А  ще  на  роги  взуть  копита  -
                                                           То  буде  все,  мов  шовком  шито!

Миттєво  свято  пролетіло  –                                                            І  навіщо  така  морока?
На  роботу  збиратися  час…                                                            Все  було  добре…  тихо…
Висовую  ноги  з  під  ковдри,                                                        Повернулась  раптом  жінка
Уже  …  двадцять  сьомий  раз.                                                      І  наробила  лиха…
                               ***                                                                                                                          ***
Мокрий  сніг  плететься  ліниво,                                              Ворона  на  стовп  вмостилась,
Вітер  піддає  біди…                                                                                Замкнула  всі  проводи…
Не  прийду,  кохана,  до  тебе  -                                                Тепер  можна  довго  спати…
Буде  видно  сліди…                                                                                Немає  світла  й  води.
                               ***                                                                                                                ***
До  дантиста  побігла  від  болю,                                            Дівчатко  мале  -  чомушка
Він  довго  мене  морочив…                                                          Задало  питання  -  загадку,
Заглядав  у  вуха  і  очі,                                                                      Чому,  коли  я  в  дитсадочку,
А  зуб  розболівсь  серед  ночі…                                              В  нас  дома  живе  новий  татко?      
                               ***                                                                                                              ***
Проснувся,  немов  у  джунглях,                                          З  роботи  прийшов  совою
Неначе  в  гарячій  пустелі!!!                                                    І  впав  на  диван,  мов  тінь…
А  пити…  ніде  й  нічого!                                                                  ГОру  взяла,  як  завжди,
Розсіл  і  зірки  лиш  на  стелі…                                                  Ота  нездоланна    лінь…  
                                                                                                                                                                   
                                                         Новий  рік  прийшов  серед  ночі,
                                                           Коли  тіло  бажало  спочити,  
                                                                 А  думки  витали  десь  там,  
                                                                       Де  ногами  уже  не  ходити.
                                                                                                                                                                   В.Ф.  -    03.01.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900433
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 07.01.2021


Веселенька Дачниця

ЧАСТІВКИ Новорічні

                                                                     
                                                       З      вірою  у  рік  прийдешній,
                                                                 Хай  все  нам  удасться!
                                                                 Із  рогів  Бика  –  достатку,
                                                                 З  під  копит  –  лиш  щастя!

Н  –  а    траві  пасеться  Бик,                                                            Р  -  оєм    кружаться  думки,
           А  Криса  в  коморі  -                                                                              Як  в  небі  сніжинки  -  
           Хай  нам  буде  в  Новім  році,                                                    Врожай  гарний  зібрали,
           Як  рибі  у  морі  !                                                                                      Чи  будуть    обжинки?
                                 ***                                                                                                                                      ***
О-  й  чи  так,  чи  не  так                                                                      О  -  біцянки  –  ситий  не  будеш              
         Хай  цвіте  в  пшениці  мак,                                                              Стара  поговірка…
         Коли  в  маку  пшениця  -                                                                    Головне,  щоби  бюджет  -
         На  кутю  лиш  годиться.                                                                    Не  в  бюджеті  дірка!
                               ***                                                                                                                                      ***                                                                                                                                    
В  -  сюди  маска  помагає,                                                                К  -  арантин  –  серйозна  справа,  
           Навіть  у  інтимі…                                                                                        не  виходь  із  хати!
           Двох  дітей  я  народила                                                                    Як  захочеш  поїсти  -
           Від  Мао  і  Діми                                                                                              Можеш  лапу  ссати.
                               ***                                                                                                                                      ***                                                                                                                                
И      не  дивуйтесь  отим  звірям,                                                О  -соромилася  влада  -
           що  лізуть  в  барлоги  -                                                                      всюди  невезуха!
           нам  вже  руки  зав’язали,                                                            Китайські  маски  приміряла,                    
           залишилось  –  ноги.                                                                            аж  опухли  вуха!
                               ***                                                                                                                                    ***
М  -  оже  зубам  не  той  корм  -                                                  М  -  и  в  Новорічну  ніч  святкову                                                                                              
           Це  така  підказка  -                                                                                З’єднаємось  серцями,
           Хай  лікує  доброта,                                                                              Щоб  світлі  життя  кольори
           Не  дірява  маска!                                                                                    Навіки  були  з  нами!

                                                                                                                                                               В.  Ф.  -    29.12.  2020
                                                                                                         

                                                                                                                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899919
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 07.01.2021


Білоозерянська Чайка

Для душі /сонет/

Доносять  пахощі  ковша
Мед  груш  і  яблук  із  узвару.
І  спраглі  тіло  та  душа
Стають  чистішими  в  нектарі.

Багата  на  столі  кутя,
І  зорями  горить  ялинка.
Яка  кутя  –  таке  й  життя  –
Здоров’я  й  мир  –  його  родзинки.

І  свічку  біля  образі́в
На  кращу  долю  запаліть  Ви,
В  ім’я  відпущення  гріхів…

Хвороби  підуть  геть  і  битви,
В  Різдвяну  ніч  –  не  треба  слів  –
Схилімо  голови  в  молитві.

P.S.  …щоб  Бог  на  милість  змінив  гнів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900432
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 07.01.2021


Зоя Енеївна

Напередодні Різдва!

Напередодні  Різдва,
У  вечірній  час
Яскрава  зоря
На  небі  засіяла  ясно,  
Поєднала  українців
У  святковій  молитві
За  Перемогу,  свободу
На  рідній,  прадавній
Козацькій  землі
І  щоб  вогонь  війни
Погас!
5.01.2021р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900469
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021


Білоозерянська Чайка

Зажура (канцона)

Зажура  висне  у  повітрі,
Збиває  серця  рівний  ритм.
А  перехожі,  ніби  тіні  –
Снують  в  знекровленій  палітрі.

Сумні  пейзажі  на  картині…
Життя  –  суцільний  лабіринт,
Роки  сплітає  в  пасма  скирт.
А  ноти  настрою  –  в  пюпітрі.

Здоров’я  просять  люди  й  миру,
Принишклі,  злякані  з  квартир  –
Прості  бажання  ті,  нехитрі…

Природа  хвора  і  похмура  –
Підвищилась  температура…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900350
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 06.01.2021


Маг Грінчук

Доленька покращає людини знову

Аналізуючи  історичні  факти  -  я  не  шепочу...
І  з  цілковитою  підставою  буду  вже  говорити
Про  історичні  істини,  як  про  всі  вікові  уроки,
Які  потрібно  винести...  Вивчаючи  їх,  щось  робити!

Знання  про  минуле  -  розвиток  державної  політики.
Знання  про  суспільні  рухи  -  порозуміння  сьогодення
І  розуміння  історичних  варіантів  зла  на  Землі.
Сприяє  поясненню  крайнощів,  до  яких  влада  веде.

Минуле  -  це  стратегія  політичної  поведінки,
Хоч  варто  мати  на  увазі  -  не  повторюється  воно,
Але  може  застерегти  від  помилок,  схиблених  надій...
Я  серцем  чую  доленька  покращає  людини  знову!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900332
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 06.01.2021


Маг Грінчук

Частина душі

Мудрість  розумова  та  філософська  -  частина  душі.
Ми  спираємося  на  неї,  приймаючи  рішення,
Роблячи  вибір,  яку  дію  зробити  на  рубежі.
Це  властивість  -  правильно  домогтися  мети  і  мрії  !

Саме  завдяки  їй  споглядаємо  світ  і  відкриття.
Розуміємо  походження  і  незмінні  причини.
Принципи  вкладаємо  в  основу  всіх  речей,  у  життя.
Справа  розумних  частин    душі    -  це  не  дія    людини...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900066
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 06.01.2021


Катерина Собова

Роль ялинки i снiжинки

Дві    блондинки    розказали,
Що    повірили    у    диво:
Новий    рік    всі    зустрічали
В    шефа    на    корпоративі.

-Я    в    прикраси    нарядилась,-
Похвалилися    Яринка,-
Як    гірлянда    вся    світилась,
Була    схожа    на    ялинку.

Після    третього    вже    тосту
Зразу    стала    я    зелена,
І    водили    шеф    і    гості
Хоровод    навколо    мене.

-Я    була,    як    та    сніжинка,-
Перебила    її    Ната,-
Після    п’ятої,    Яринко,
Шефа    не    могла    впізнати!

Незабутнє    було    свято  –
Розбігалися    дороги…
Намагалася    кружляти
Й    падала    усім    під    ноги.

Але    прийде    скоро    в    гості
Свято    Василя    й    Меланки,
Розімнемо    свої    кості
В    нових    ролях    аж    до    ранку.

Подорож    в    казкове    диво
Темні    сили    обірвали,
Бо    на    всі    корпоративи
Знову    карантин    наклали!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900304
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 06.01.2021


Lana P.

НЕ…

Здається,  світ  весь  обмілів,
Притих  без  тебе.
Ти  привітати  не  посмів  —  
Болить  між  ребер.

Плелись  сніжинками  думки  —
Загрались  в  лего,
Своєї  не  подав  руки.
Пишалось  его?

Не  відспівались  почуття,
Словами  вбиті,
На  роздоріжжі  каяття  —
Найкращі  миті?                                            3/01/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900196
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021


Ніна Незламна

Ну не зима, а наче осінь

Дощ  лив,  всю  нічку  –  без  зупинки
Виблискують,  в    смутку      ялинки

Бринять,  на  голочках  краплинки
Стікають  кожної    хвилинки.

Ні  звідки    вітерець  завітав
Зимі  оду  душевну  співав

Чом  посварилася  з    морозом
 Хай    засніжило  б  добре  згодом.

Не  квітнуть  зорі    -у      полоні
Мов  провалилися,  в  безодні

Не  зазиває    і  ніч  в  гості
Ну  не  зима,  а  наче  осінь.

Дрімають  дерева  і  кущі
Про  зиму  не  пишуться  вірші

Хоч  і    Новий  рік  зустріли  всі
Земля  не  в  сніжинках,  а    в  росі

Давно  у    сні.  Зима  фліртує
А    я  ж  чекаю  залютує.

Морозець  розмалює    шибки
І    ялинки  вберуться  в  шубки

Завіта  віхола  крадькома
Тоді  відчую,  що  –  це  зима.

                     04.01.2021р







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900233
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021


Білоозерянська Чайка

Портрет /терцина/

Зати́шні  сни  малюють  Ваш  портрет.
І  проступають  контури  обличчя.
(На  щастя,  вже  на  них  –  імунітет!)

Малює  сон  красиво,  симетрично,
Складають  риси  шарму  весь  букет:
Цікавий.  Імпозантний.  Романтичний.

Ось  очі…  упіймати  б  їх  секрет!
Вони  найважливіші  у  портреті,
Бо  очі  –  із  душею  тет-а-тет…

Виводять  сни  художні  піруети:
Ефект  об’єму,  тіні  та  контраст.
Довершить  їх  лиш  лірика  поета.

Кілька  штрихів  –  душа  дарує  Вас,
Залишилось  в  ілюзії  завмерти  –
Це  просто  сон,  що  уявив  фантаст,
А  відтворила  мрія…    на  мольберті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900212
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

З Новим роком, друзі (акровірш)

З-има  прощається  з  Щуром  у  грудні.

Н-азад  не  повернути  рік  цей  чудний.
О-фарбив  людство  світлом  і  печаллю.
В-ажливий  і  шкідливий  з  вірусною  шаллю.
И-(Й)ой,  йой,  для  кожного  із  нас,  хоч  різний,
М-и  не  забудемо,  бо  був  він  грізний.

Р-ік  Білого  Бика  спішить,  то  ж  зустрічаймо,  люди!
О-мани  відійдуть,  гармонія  скрізь  буде.
К-аданс  пісень,  любов  і  мир  настане.
О-бійме  ласка  всіх,  а  сум  розтане.
М-и  друзів  любих  привітаєм  щиро.

Д-о  дому  щастя  завітає  легкокриле.
Р-адіймо  лиш  життю,  цей  дар  від  Бога,
У-лад  все  вдома  буде  і  в  дорогах.
З-доров*я  зичу  й  я  усім  родинам,
І  рік  Новий  хай  славить  Україну!

31.12.2020р.


Дорогі  друзі!  Від  щирого  серця  вітаю  усіх  з  прийдешнім  Новим  роком!  Бажаю  домашнього  затишку,  чудового  настрою,  яскравої  мрії,  доброї  надії,  життєвого  достатку,  радості  та  вірної  любові.  Бажаю,  щоб  Новий  рік  приніс  багато  зустрічей  з  друзями,  багато  веселощів,  багато  подорожей,  багато  приємних  турбот.  І  нехай  Ваші  серця  переповнює  щастя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899930
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021


Маг Грінчук

Свято прийде своєчасно в житті

Куди  поділись  крилаті  сніжинки  -  ці  пушинки  зими?
Уранці  безутішно  все  небо  дощем  ридає  з  пітьми.
І  зникли  морозом  мальовані  дні.  Туман  обіймає...
Лиш  пропливають  над  нами  сніжні  молодесенькі  хмари.

Із  року  в  рік,  щодня,  щоночі  сяє  світлиця  Снігурки
І  зайчик  стриба  на  вікні...Потьоки  по  шибках  шпигують.
В  озерах  вода  потемніла  до  дна.  Новий  рік  вже  в  путі...
Щасливий  час  ожива.  Свято  прийде  своєчасно  в  житті...



Дорогі    друзі!  З  Новим  Роком!  Всього  найкращого  Вам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899864
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 02.01.2021


Катерина Собова

Влаштував свято

Сиджу,    куме,    та    й    зітхаю,
Бо    дружина,    хай    їй    чорт,
Каже,    що    зими    немає  –
Подалася    на    курорт.

Від’їжджаючи,    казала
Свято    для    дітей    зробить,
Щоб    вони    запам’ятали
Цю    казкову    гарну    мить.

Злості    я    назву    причину  –
Розорився,      ясна    річ:
Дід    Мороз    взяв    за    годину,
Як    Снігуронька    за    ніч.

Походив    біля    ялинки,
Набалакав    купу    див,
Вручив    дітям    подарунки,
Ті,    що    вчора    я    купив.

Не    забув    наставить    жменю,
Белькотав:    -  Позолоти!
Двісті    гривень    у    кишеню  –
Та    й    подався    у    світи.  

А    Снігуронька    не    спала
(Оце    чесності    гарант!)
На    мені    демонструвала
Аж    до    ранку    свій    талант.

Новий    рік,    як    не    радіти?
Як    зумів,    так    влаштував:
Я    не    знаю,    як    там    діти  –
Я    його    запам’ятав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899798
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 02.01.2021


Lana P.

З НОВИМ 2021 РОКОМ!

Мандарини,  лимони,  глітвейни,
Олів’є  і  шампанське,  портвейни,
Овочеві  салати,  закуски,
І  печеня  з  домашньої  гуски,
На  десерт  вже  і  тортик  до  кави…
А  найкраще  було  б  для  забави
Нам  додати  відносин  хороших,
Доброти,  що  не  купиш  за  гроші.
І  не  буде  для  вірусів  місця,
Де  любов,  атмосфера  пречиста.
Тож  давайте  мінятись,  будь-ласка,  —
Рік  Новий  перетворим  на  казку!                                      24/12/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899795
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 02.01.2021


Зелений Гай

Злочин і кара

Лементує  баба  Настя
Чує  майже  все  село.
Зранку  горечко  застало
Тільки  сонечко  зійшло:
–  От  пройдисвіт  голопопий!
Кожа  й  кості.
У_у!  Мань’як!
Не  змогла  я  врятувати
Курочку  свою  ніяк.
Хтивий    півень.
Бідна  курка
Через  нього  не  могла
Ні  подзьобати  зернята,
Ні  ковтнути  черв’яка.
Плигав  він  весь  час  на  неї,
Не  співав  і  сам  не  їв,
Гарну  курочку  маленьку
Ні  за  що  зі  світу  звів.
По  заслугам  буде  кара,
Все,  життю  його  кінець.
З  цього  шклета  приготую
Я  на  завтра  холодець!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899771
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020


Маг Грінчук

Чим жінка захищена…

Приємно  бачити  на  пальці  у  жінки  обручку,
Яка  не  тільки  зразок  ювелірного  мистецтва.
За  нею  стоїть  мужчина  -  любий,  ще  і  кращий  друг.
Каблучка  -  дарунок  приємний,  якщо  щастя  цвіте.

Та  жінка,  котра  носить,  знає  сенс  не  тільки  ціни...
"Люблю"  -  твердять  очі  добрі  і  не  забуті  в  житті.
І  скільки  милих  її  рис  вже  не  знають  тишини,
Це  серце  з  щедрістю  улад  і  любов  на  висоті.

Зорить  увись  врода  чарівна,  слів  кращих  не  знайти.
Тож  мужчина  поруч  справжній,  то  ж  жінка  захищена.
Премудра  мова  наша  красу  навчає  берегти.
Високе  палахтіння,  трепет  серця  всім  прихильні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899712
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020


Маг Грінчук

Хаос творінь

У  цьому  житті  звершуються  багато  злочинних  вчинків.
Невинні  страждають,  кривдники  виходять  сухими  з  води.
Однак,  це  є  буття  і  не  кінець  життя  в  його  глибинах.
Оскільки  зло,  яке  чинять  люди,  переживає  плоди...

Усе  впливає  на  судьби  наших  поколінь,  несе  шкоду.
Сукупні  наслідки  кожного  зла  не  будуть  оцінені,
Бо  механізм  позбавлений  моральності  гнівить  природу.
Не  ціне  меншою  мірою  людину  -    хаоса  творінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899701
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020


Маг Грінчук

Серце вражене

Масу  проблем  створює  стратегія  владної  людини
У  пдтримці  існування  України  і  її  народу.
Ось  чому  нема  вражаючих  успіхів  у  Батьківщини.
Спільним  горем  серце  вражене  -  Земля  ножами  проймана.

А  корона  віддана  норовливій  і  слабкій  людині...
Помилки  неминучі.  Вже  нитками  наструнилось  життя.
Крок  такий  суперечить  спокою,  стабільності  і  нині...
Це  ганебне  зрадництво  від  нашого  німого  забуття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899381
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 30.12.2020


Маг Грінчук

Ведуть знання в даль

З  виходом  кораблів  та  вітрил  людина  долає  віддаль.
Навчилася  використовувати  силу  вітру  і  хвиль,
Які  дали  змогу  їй  досліджувати  світ  незвіданий.
Ці  й  інші  проекти  вершили  підкорення  стихійних  сил.

Дбайливі  ставлення  показали  велич  людського  духу.
Вони  були  пов*язані  з  колосальними  ризиками,
Ціною  нескінченних  страждань,  прогреса  й  науки  руху,
Не  зліченої  кількості  людських  життів  і  зламаних  крил.

І  користь  цих  перемог  для  всього  людства  переважує
Та  виправдовує  пережиті  людьми  муки  й  страждання.
Ведуть  знання  мене  в  даль  минулих  років,  де  хтось  мандрував.
Їх  імена  незабутні  були  й  правда  була  молода...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899252
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 30.12.2020


Маг Грінчук

Хвороби козир

Болісні  відчуття  з  проявами  в  житті  не  без  жартів...
Знаємо  ми  і  захисні  реакції  організму.
Випадково  Ви  зачіпаєте  пальцем  лезо  ножа,-
Інстинктивно  відсмикуєте  руку  швидко  і  ніжно.

Попереджує  нас  цей  рух  більш  серйозне  ушкодження...
Ви,  відчули  біль  у  грудях  і  нічим  дихати  стає  -
Це  сигнал  порушення  роботи  Соr  -  хвороби  козир.
Біль  цей  служить  людині  завжди  на  благо.  Правда  тут  є...

Страх  болю  також  може  відігравати  роль  захисну.
Боячись  обпектися,  страхуємось  усі  від  вогню.
Страх  заразитися  вірусом  -  не  без  тривог  нудитись.
Людям,  наче  він  приносить  добро,  в  забутті  день  по  дню...

(Cor  -  латин.  сл.-  серце)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899190
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 30.12.2020


Lana P.

РАДОЩІВ ДЖЕРЕЛЬЦЕ

Відкрийся,  радощів  джерельце,
Пролийся  —  в  душу,  розум,  серце,
Очисти  в  тілі  дух  та  кров  —
Всесвітня  вселиться  любов.

Призупини  невірні  кроки.
І  з  них  вивчатиму  уроки,
Складатиму  життєвий  звіт  —
Мене  зміни  і  цілий  світ!                                          22/12/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898931
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 30.12.2020


Ніна Незламна

Частушки 7

Говорила  милка  любит
Ой  боюсь,  меня  погубит
 Холодильник  пуст  -  свищи
Не  готовит  мне  борщи…
***
Приоделась  -  »при  параде»
Правда  губы  в  шоколаде
Это  так  сказать  презент
Чтоб  влюбился  президент.
   ***
Говорила  мне  мамаша
Что  нашей,    не  будет      Даша
У  неё  рот,    до  ушей
Хоть  верёвочку  пришей
***
Вчера  гнала  самогонку
Утром  вызвали  в  ментовку
Загорелся  в  глазах    страх
Собой    заплатила    штраф.
             *********
Ах,  поёт  моя  душа
Страстна  милка,  хороша
Скажу  завтра,  что  люблю
Да  в  ЗАКС  её  поведу.
                     ***
Теперь  узнал  мой  сосед  
Сколько  от  женщин  то  бед
Как  ночь    -  так  и  тормошу
Говорю  еще  хочу…
                     ***
Я    всю  ночь  её  поил
Не  помню,    что  говорил
А  на  утро  -    Боже  мой
За  мной  прибежал    конвой
                 ***
Я  сидела  взаперти
Говорила  мать  -  терпи
Потому,  что  много  врёшь
На  свиданье  не  пойдёшь.

           ***
Я  в  голубом  платьице
Все  листья  на  заднице
Вчера  в  лесок  ходила
   Миленочка  любила
                             ***
Начиталась  берёт  страсть
Как  бы  в  девках  не  пропасть
Мне  бы  милёнка  позвать
Да  наверно  сразу  дать
                                 ***
Ой,  видать-  то  свадьбе  быть
Не  могу  её    забыть
Он  торчит      как  огурец
Надо  идти  под  венец
                                       ***
Мне  в  любви  поклялся  Лель
Сразу    затащил  в  постель
Но  ведь  пьяною  была
Взяла  сразу  и  дала.
***
С  милым  купили  матрас
Пришлось  испытать    тотчас
Вспоминал  младых  портних
Любил  меня  за  троих
***
Мы  купили  мерседес
И  сразу  погнали  в  лес
Пока  травку  топтали
Машину  -  то  угнали.
 ***
Новый  год  уж  на  носу
А  я  ни  в  одном  глазу
Не  идут  ко  мне  друзья
Ведь  ковид-  выпить  нельзя
 ***
Закружила,  завертела
Словно  бабка  на  метле
Это  осень  прилетела
Всюду  растопила  снег…
   ***
Обуть  валенки  не  смог  
Нынче  Дедушка  Мороз
Ведёт  с  зимой    диалог
Просит-  Землю  приморозь!
   ***
Нос  припудрила  слегка
Нынче    в  гости    жду  быка
Сможет  ли  развеселить
Да  вирусы  победить
***
За  окном  градусов    пять
Нету  зимушки  опять
Проливной  дождь,  всем  не  мил
Но  Новый  год  -    встретим  мы!
     ***
Я  желаю  всем  Вам  счастья.
Ковид    -  думаю    удастся
 Побороть,  ведь  мы  сильны
Все  трудности  временны!
Пусть  проходят  дни  не  зря
С  Новым  годом  Вас,  друзья!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899636
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 30.12.2020


Ніна Незламна

Згадаю зими…

Вже  так  давно  немає  сонячних  днів
Та  світла  думка,  мов  має  два  крила
Зірок  не  бачу  і  кольорових  снів
Все  ж  ніч  таємна  стежку  освітила  
Кудись  поділась  білосніжна  зима
Сором*язлива    в    сповитку  туманнім
Легенький  іній  пригортає  земля
Бачить  мережки,  стрічки  в  царстві  соннім.
Свій  край  згадаю,    зими  волохаті
Всюди  іскрилось,  у  очах  зірниці
Під  дах  засіє,  не  зайдеш  до  хати
Всі  приклонялись  зимонці  -  цариці.
Веселим  гуртом,  всміхнені,  щасливі
На  санях    мчали,  в  небо  котився  сміх
З  дерев  злітали  бурульки  вразливі
З  дахів  сріблястих  розвіювався  сніг.
Серед    дерев,  попав    нібито  в  казку
Легенький  вітер,  мов  посохом  змахне
Зима  покаже,  вміло  свою  ласку  
 Так  несподівано,вмить  стрімко  жахне
Накине  білу,  пухову  рядюжку
 Неначе    струм,  миттєво  тіло  пройме
Ото  зима!    Думки  -  сніжні  крижинки
Як  сніг  вже  тануть,  адже  плюс  надворі
З  рідного  краю  привели  стежинки
Ховався  спогад  в  піднебеснім  морі.

                                                                                 26.12.2020р





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899393
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 30.12.2020


Веселенька Дачниця

ПЕРЕДНОВОРІЧНЕ

     
Життя,  як  та  хурделиця:
То  грубо,  то  вже  мелеться-
Посієш,  то  щось  виросте,
Як  пил,    журба    розвіється                                                    

Добро  хай  в  мирі  множиться
У  вузлик  світлий  в’яжеться,
Можливо,  щось  не  можеться  -
Хай  спокоєм    уляжеться,

Хай  віра  і  любов  -  квітує,
І  кріпне  у  серцях  надія,
Щоб    кожного  здійснилася
Якнайкраща  світла  мрія!

Родину  нашу  великую  
Береже  щастя  безмежне,            
Щоби  в  особистому  житті
Зігрівала    любов  бентежна.
                                                                                       
Нехай  в  серцях,  очах  і  хатах
Живе  добро,  іскриться  щастя  -
Тож,  з  Новим  роком  Вас,  шановні!
Все,  що  задумали  –  хай  вдасться!
                                                                             В.Ф.-  28.12.2020
                                                         


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899620
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 29.12.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не покидай любов

Не  покидай,  прошу  тебе  любов,
Не  покидай,  прошу  тебе,  не  треба...
Не  залишай  ні  смутку,  ні  оков,
Нехай  всміхається  блакиттю  небо.

Не  посилай  холоднії  вітри,
Вони  мене  мов  паморозь,  морозять.
Тебе  любов  я  буду  берегти,  
Неначе  в  полі  золоте  колосся.

Як  зійде  ясний  місяць  уночі
І  як  засяють  зорі  в  небі  сріблом.
Пошли  від  свого  серденька  ключі,
Ти  кожному  любов,  така  потрібна.

Всміхнеться  ніжно  осінь  -  чарівна,
Промовить  тихо  не  сумуй,  не  треба!
В  твоєму  серці  з'явиться  весна,
Й  любов  розпустить  віти  наче  ве́рба.

В  любові  захмелієш  без  вина,
Коханням  вернеться  вона  до  тебе.
Розквітне  в  серці  квітами  весна
І  буде  посміхатись  сонце  з  неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899629
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 29.12.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Де ж ти зимонько - зима

Немає  фарб  за  вікнами  уже,
Лиш  дощик  сльози  свої  ллє  і  ллє.
Стікають  краплі  по  шибках  вікна,
Калина  мокне,  у  сльозах  вона.

Течуть  струмки  заплаканих  доріг,
А  ми  чекаєм  в  гості  білий  сніг.
Від  нього  так  святково  на  душі,
Про  свято  це  напишуться  вірші.

Щоб  сніговик  всміхнувся  за  вікном,
Як  зійде  зірка  ясна  над  селом.
Ну  де  ж  ти  люба  зимонько  -  зима?
Пошли  для  нас  свої  мережива.

Не  треба  нам  отих  холодних  сліз
Їх  дощик  назбирав  вже  цілий  віз.
Нехай  прийде  у  гості  морозець
І  буде  диво  -  з  -  див  в  нас  накінець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899573
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 29.12.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Новорічна казка (акровірш)

[b]Н[/b]атрусила  пуху  птаха  білокрила.
[b]О[/b]глянись  навколо  -  килим  сніжно-білий.
[b]В[/b]крив  кущі  ,  дерева,  землю  і  паркани.
[b]О[/b]н  у  небі  зорі,  місяць  у  жупані.
[b]Р[/b]ік  Щура  втікає,  Білий  Бик  приходить.
[b]І[/b]  зима  радіє,  підбирає  коди.
[b]Ч[/b]арівна  ялинка  вже  у  кожній  хаті.
[b]Н[/b]а  зеленій  хвої  -  кольори  багаті.
[b]А[/b]тмосферно,  ніжно,  затишно  в  кімнаті,

[b]К[/b]азка  йде  у  гості.  Свято  це  строкате.
[b]А[/b]    в  душі  надія:  усміхнеться  правда.
[b]З[/b]никнуть  негаразди,  мирним  буде  "завтра".
[b]К[/b]ава,  подарунки,  шоколад,  цукати,
[b]А[/b]    навкруг  ялинки  рідні  всі  у  хаті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899567
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 29.12.2020


Волиняка

Плебеї

Плебеї  тьми  слизька  коронували,
 Зє.єно.опі,  жулі...  байст.юки.
В  зв.рину  ш.йку  ш.бло  об.днали,
«Св.ті»  зєднались,  с.ки  й  па.юки.

Лукава  т.чка  відступи  ладнає,
Переполох  у  стані  ворогів.
Зл.чинця  в  мери  висунула  зг.ая,
Щоби  подовжить  владу  зл.діїв.

Клейноти  в  з.йди,  віжки  і  корона,
В  Горбах  сидять  ю.еї...  ша.раї.
Ця  тв.нь  сама  не  згине,  не  потоне,
На  тілі,  як  присоски  лишаї.

Втомили  дух  молитвами  чужинця,
Пора  зібратись...  сонних  розбудіть.
Щоби  свого  обрати  УКРАЇНЦЯ,
Від  крісла  браття  д.пу  підніміть.

Себе  не  маєм  права  зневажати,
Невже  вам  страх  коліна  заломив.
Допоки  будем  в  ст.йлі  помирати,
Творець  серпи  іржаві  окр.пив.

Його  ж  допоки  будемо  гнівити,
Не  поважають  в  Господа  слабих.
І  славу  й  гідність  мусим  воскресити,
Щоби  позбутись  ка.нів  чужих.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899581
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 29.12.2020


Веселенька Дачниця

Я погляну тобі у лице

Я  погляну  тобі  у  лице,
Віднайду  ту  маленьку  шпарину
Хай  розмова  у  нас  потече,  
Як  струмочок  у  тиху  днину…

Про    тривогу  повідай  мені  -
Може  смуту  розвіємо  разом  -
Розженемо  з  тобою  жалі,
Що  в  душі  зібралися  з  часом…

Я  погляну  тобі  у  лице
У  нелегку  душевну  годину,
Щоби  наша  розмова  текла
Променистим  сяйвом  єдиним.
                                                                     В.Ф.  –  27.12.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899515
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020


Valentyna_S

З якого дива?. .

Вам  свіжих,  чистих  аркушів?  З  якого  дива?!
Чернеток  галки  манівці  довкруж  накрили.
Склюють  озимих  й  ярих  засіву  зернини,
Весну  прийдешню  поведуть  крізь  гай  з  тернини.

Данина  пам’яті—сніжинки-витинанки—
Ховає  за  ажурами  плакучі  ранки.
В  грудневім  бешкеті  вовтузяться  хмарини:  
Є  в  куполі  небеснім,  мабуть,  теж  шпарини…

Ліс,  взутий  в  кирзяки,  тупцюється  на  місці.
Сорока  на  хвості  йому  принесла  вісті:
Дива,  його  плішивість  –  це  гріхи  людини,
Але  вона  чомусь  не  визнає  провини.

Зустрінуть  рік  Новий  поля  смутні  й  неспані,
Аж  до  весни  сади  стоятимуть,  мов  п’яні.
Не  актуально  Дід  Мороз  чи  Морозенко,
Коли  снігами  не  вкривається  земелька.  

Дай  людям  чистого  листа—й  почнуть  спочатку?
Клянуться,  що  сам  Бог  на  нім  приб’є  печатку?
Лиш  витягне  полотна  сніжниця  з  зимарки—
Накриють  чистовик  знов  правки  і  помарки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899420
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 28.12.2020


Ольга Калина

Паморозь вранці

Ця  паморозь  біла  закутала  ранок,  
Пробуджує  небо  в  морозній  імлі.
Рожевим  багрянцем  заходить  світанок
Освітлює  іній  в  холодній  траві.  
Хоча  ще  морозець  тримає  повітря,
Та  вітер  холодний  у  сон  упада.
Маленький  горобчик  спустивсь  на  подвір’я,
Й  по  ньому  стрибає  –  поживи  шука.    
Вже  й  промені  сонця  торкаються  саду
Кришталем  виблискують  в  мерзлій  траві
І  в  листі,  деінде  лежить  з  листопаду,  
Збирають  краплини  важкі  дощові.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899396
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 28.12.2020


НАДЕЖДА М.

Висять на гілках лиш краплинки


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fgxCWnLBOdU[/youtube]
Пройшовся  дощ,  як  по  бульвару,
І  змив  весь  бруд,  що  на  шляху.
Та  вітер  швидко  прогнав  хмари,
Надав   дощу  оцим  страху.

А  хмари  мчали,  озирались,
То  тут,  то  там  ще  крапав  дощ.
Та  хмари  все  ще  опирались,
Себе  узріли  в  воді  площ.

Висять  на  гілках  лиш  краплинки,
Прозорі,  ніжні,  дощові.
І  кожна,  як  дощу  дитинка,
Лишив  на  згадки  ще  живі.

Притих  і  вітер,  задивився,
Не  руш   картинку   чарівну!
Він  поряд  них  все  ж  поселився,
Залишив  гру  цю  гріховну.

По  гілках  бігає  малеча,
Мабуть,  не  знає,  що  є  страх.
Та  враз  завіяла  хуртеча  -
І  зникли  крапельки  в  снігах...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899263
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 26.12.2020


Ніна Незламна

Ніколи не пізно ( проза)

             Пора  весняна….  Птахів  переспів…    В  пишній  зелені  потопало  містечко.
   Галя  всміхалась,  по  клумбах  квіти,    в    фату  вдяглись  красуні  вишні.    Душа  співала,  то  весни  подих,  діяв  на  неї,  молоденьку.  Його  побачила…  ті    карі    очі,  не  дають  спокою  серденьку.  А  час  пролітав,    з  поривом  вітру.  Невтіша    й    яснооке  літо.  Хотіла  побачить,  їй  такий    любий,  здалось,  лиш  з  ним  по  життю  світло.  В  селі  родина,  брат,  батько  й  мама.  В  душі  віра  -  вона  жадана.  Віщала  доля?  Того  не  знала,  ясніли  очі,  покохала.  Сама  ж,  тендітна,  світле  волося,  а  очі    сині  -  цвіт  льоночку  Думки  й  сни  добрі,  вже    ледь  всміхалась,  якби  ж  пройтися  по  садочку.
Вже  літо  відчинило  двері  вересню…….
Птахи    відлітали  у  вирій,  як  і  світлії  мрії,    і  сподівання.  Повнились  грона  солодким  соком,  уста  відчують  смак  кохання.  Лінійка…  дзвоник…  Аудиторій  так  багато  є,  хоч  вибирай.  Вони  по  різних.  Бажання  разом,  в  душі  пісні  співав  водограй.  Тарас  в  надії…  Йому  навчатись  залишилось    лише    один  рік.  В  неї    ж    курс  другий.  Зустрічі…  Кохання    повіншували  зорі.  Вона,  мов  квітка  -    пелюстки  ніжні.  Недавно  сімнадцять  минуло.  Перші    поцілунки  -    солод,  медові.  У  вирій  спокуси  затягнуло.  Мабуть    то  доля,  вже    будуть  разом,  не  до  смаку,  лиш  господині.  На  тій  квартирі,  що  винаймала.  Куди  піти?  Сльози  полинні…
Тарас  сміливо,
 -Знайшла  проблему?!    Я  скажу  мамі,    підеш    до  нас.  Моя  лебідко,  не  покину,    у  нас  попереду      -  весільний    вальс.  Як  ти  закінчиш,  своє  навчання,  тоді  й  настане,  для  нас  цей  час.  Що  до  роботи,  не  переймайся,    завжди    копійка    буде  в  домі.  Я    ж  будівельник,  а  ще  дизайнер,  ніколи  не  піддамся  втомі.
Згущались  темно-сірі  хмари…
   Волосся  дибом,    в  сльозах  мати.  Та  по  при  все,  змирилась,  що  ж  робить,-
-О,  синку-  синку!
Думки,  як  дощик,  що  по  підвіконню  дріботить.  А  в  них  різниця,  нема  й  два  роки.  Туга,  заламувала  руки.  Хто  зна,  як  краще?  Може  вже  й  для  неї,  не  будуть    ночі  -  наче  муки.  В  самої  ж  дівча,  всього  п`ять  років  та,  ще  два  сини,  трохи  старші.    А  може    лебедине  вірне  кохання,  проживуть  дружно,  без  фальші.  Та  і  я  буду  спокійно  спати,  чим  хвилюватись,  виглядати.  Чи  повернеться  посеред  ночі,  чи  на    світанку  зустрічати.
На  шибках  вікон….мороз  малює    зимові  розписні  пейзажі…
     Зима  із  вітром  принесла  звістку.  Розчарування,  чому  так  скоро?  Потай  взирала  на  невістку.  Точно    вагітна!  Думки  джмелинні.  Не  сподівались,  о    діти  –  діти.  Як  же  навчання  й  сім`ю  зберегти?  Як  пережити,  не  посивіти?  
     Мов  гурт  пташиний  -  ненька  на  чолі.  Настав  час  їхати  до  сватів.  Чудова  пара.  Тільки  не  знати,  по  долі,  ще  скільки  іспитів.  Пройти  прийдеться.  Хата,  як  вулик.  Тісно,  краще  б  жити  окремо.    Журба  й  сумління  душу  терзає,  чи  й  разом  скрути  проживемо?
В  житті  не  тільки  передсвяткова,  але    й  просто  постійна  метушня….
   Хліб  -  сіль…  Дорога…  Село  далеко,  ще  й  бездоріжжя,  як  та  карма.  Добрались  добре,  можна  сказати,  пусті  розмови….  велись  дарма.  Радісна    зустріч.    Майбутня  теща,  просльозилась,
-  Ой,  зовсім  дівча!  Галинко  люба,  моя  провина.  Недодивилась,  оце  дива.  Вже  під  сердечком  дитятко    носиш,  тож  вже  одружуйтеся  нині.
Трохи  незручно  …  та  зразу  свасі,
-  Мо»    не  завадять    у  хатині.  Поки  навчання.  Їй  самій  важко    без  досвіду  з  дитям  на  руках.
Тарас  червонів,  розхвилювався,  все  ж  подолав  прихований  страх.
-Які  там  гульки,-  голос  свекрухи,-    Вагітна  ж,  зареєструють  без  вагань.  Нині  ж  до  Рагсу  дали    заяву,    в  такі  часи  не  до  святкувань!
Час    поспішав…  приносив  перші  розчарування  …
   Збулася  мрія,  попереду  клопотливі  дні…      сімейне  життя.  Та  не  такого  ж    чекала,  надіялася  на  радість  та  щастя.  В  злобі  свекруха,
-    Галасно  в  хаті,  коли    вже  дасте  відпочити?!Йдіть  на  квартиру,  разом  не  жити,  може  навчитеся    гроші    цінити.  Хазяйнувати    будете  самі,  хай  лиш  народиться  дитятко.
Та  так  не  сталось.  В  день  вересневий,  Тарас  тішився      -  він  став  татком.  Часті  конфлікти,    сльози  на  очах,  Галя  що  зробить  -    не  догодить.  Тарас  й  не  думав  зняти  куточок.  Зима  куди  йти?  Біль  відходить….  Лиш  на  якийсь    час.  Сонячний  ранок  висушить  сльози.  Ясна  мрія…  Душу  зігріє.  Підросте  Максик,    поїдем  до  бабці  Надії.
Безхмарне  небо…    розцвів  бузок…
Веснонька  –  втіха…    Заліки  здані.  Навчатись  один  рік    лишилось.  Що    робить  далі  ?  Надумала  їхати  до  мами,    що  ж  залишилось.  Вже  й  жалкувала,  може    в  рожевих  окулярах    дивилась  на  життя?  Чом  покохала?  Ще  й  так  зарано?Обіцяв  красиве  майбуття.
Здавалось,    він  жив  своїм  життям,  із  друзями  весь  час  на  роботі.  Лиш    в  пізній  вечір  тішився  малим,    розмову  відкладав  на  потім.
Сина  зібрала….  Поїхала  в  село,  бо  суперечки  допекли.  Наче  й  дрібниці.  Принижень  досить,  нестерплю!    Й  почуття....    десь    зникли.
 Родина  рада,  онук  підростав,  маленьке  сонце  серця  гріє.  Тарас  сердитий,  рідко  приїжджав,  знов  обіцянки  -    світлі  мрії.  Все  ж    на  осінь  у  містечко  забрав,  тож  винайняв  малу  хатину.  Знову  навчання,    це  ж    останній  рік  та  й  він  обожнював  дитину.  Не  все  так  легко,  пора  холодна,  в  хаті  по  стінах  –    сирість,  грибок.  Хворіє  Максик,  тіка  надія,    в  горлі    тисне  -  образ  клубок.  По  хаті  схлипи,  важко  нині.  Гнівний  Тарас,  слова  докори,
-Що  ти  за  мати,  що  дитя  хворе.
 У  відчаї…  нема  опори….
   Сама  ж,    як  білка.  Пічку  палить,    диплом  писати,  вночі  не  спати.  Де  сили  взяти?  Згубилась  ласка,  тепле  слово.  Як  зупинити…  ті  сварки  в  хаті?  Порозумітись  чи  й  вже  вдастся.  Ждала  весноньку.  В  душі  таїла  -  треба  тікати.Частіше  згадувала  неньку.    Слова  ті,  щоб  не  спішила  заміж,  бо    дуже  важко  мати  сім`ю…    Чи  й  встигнеш    одночасно  навчатися,    загубиш  молодість  свою.
   Та  без  лікарні  не  обійшлося.  Страждання,    сльози,  під  серцем  щем.  Бога  просила  ,  звала  на  поміч,  здалося  покрив  своїм  плащем.
«Килим  життя»  -  це  чорні  і  білі  смуги…
Та  час  лікує  душевні  рани,  диплом  у  руках  -  сяють  зірниці.  І  на  обличчі,    давно  забута  усмішка,  думала  -  це  сниться.  Й  дякувать  долі,  синок  тупцює,  слова  лепече  –  тато,  мама.    Та  все  ж    щем  й    туга  підкрались  у  серця,  немов  знову  прийшла  зима.  Зібратись  важко.  Та  всі  вагання  відштовхнула…  подалась  в  село.    Тарас  вагався,  на  кращу  квартиру    не  потягне,  жаль  не  повезло.  А  тут    й    роботи,  як  на  зло  нема.    Гризе  сумління  -  любов  була?  Мов  відірвався  від  реального  життя.  Мабуть,  як  сніг  розтала.  
     З  пекучим  болем  дивилася  вслід,  навіть  грозився  забрати  сина.  Галя  ж    в  містечко  їхати  не  хотіла.    А  тут,  ще  й    така  новина.  Адже  надумав,  податись  в  обласне  місто…  там  роботи  вдосталь.  Вона    в    обіймах  з  сином,  самі  сльози  ллються,  на  серденьку    печаль.
   Не  дочекалась  ні  грошей,  ні    дзвінків.    Чомусь  не  відповідає.  ..  Майже  пів  року.  ..    Дитя  підроста,  як  батька    його  забуває.  Вже  й  одяг  малий,  за  що    купити?  Заява  в  суд  на  аліменти.    А  чого  ждати?    Й  на  розірвання  шлюбу…  зібрала  документи.  Добре,  що  в  батьків,    молочко  є,  сметана,  куряче    яєчко.  Погляд    на  сина…  дуже  схожий  на  Тараса,  заболить  сердечко.  Темненька  нічка…    Де  й  в  чому  щастя?  Між    зірок  й    хмар    ховала  смуток.  Сльоза  стікала….    Повна  відчаю,    розпач  й    біль  загрібала  в  жмуток.    Треба  змирись  і    далі  жити,  заради  любого  синочка.  Ненька  ж  дивилась  -    душа  журилась…  «Ой,  так    в`яне  моя  квіточка…».
 Час  рікою  пливе…    минають  дні.    Друзі    і  робота  в  містечку.    Відволікають  від  думок,  журби.  Є  шанс  вибрать  нову  стежечку.  З  другом  Сергієм,  що  давно    кохав,  може    зважитися,  з  ним  щастя  знайти?  Непоспішати…    А  чи    спроможний    з  сином  спільну  мову  віднайти?!
А  навесні  квіти  духмяні….
Вітерець  запахи  розносив,  п`янив,  часом  бодрив,  придавав  сил.  Про  все  забути  надихала  земна  краса  та  синій  небосхил.  Йому  б  злетіти…Та  куди?Де  краще?  Пошкодував  немає  крил.  
   В  житті  Тараса  нове  кохання.    Зразу  не  мріяв    стать  на  рушник.  Теща  хитренька  і  доня  славна,  нащо  відкладать  заручини?  Бабця,  як  квочка,
 -  Онучка  гарна!  А  чи  й  знайдеш    за  неї  кращу?
Думки,  як  оси  в  грозові  ночі,    можливо  шанс  й  справді    упущу?  Не  прогадаю.      Інше  містечко,  з  роботою  проблем  немає.  Таня  красуня,  каже  кохає  -    хоча    і  за    малого  знає.  Риба  шукає,  де  глибше,  а  
людина  –  де  краще.  На  виправдання….  Знайшов  слова  за    свій  вчинок.  Ну  й  нехай,  міркував  і    вагання…  жбурнув  подалі.  То  така  доля!  
   Рідня  в  зборі…  вінчання  в  храмі.    І  знову  плани…  Та    обіцянки,
-    Люба,  поїдемо    в  Маямі.  Навесні    краще,    коли  ще  не  настав    сезон  дощів,  тож  почекай.  Грошей  зберемо.  Заїдемо  в    Нью  -    Йорк,  сходимо  в  музей,  скуштуєм  чай.
 Але  не  склалось,  як  гадалось…
О  мрії  -  мрії…    Пусті  надії…  Грошей  нема,  марні  розмови.  Та  все  ж  на  плаву,  думки  сумбурні,    на  жаль  губились  лише  в  слові.
Кажуть    притерлись,    хоча  й  важко  знайти  спільну  мову,  жити  вкупі.  Тішивсь…  удача,  хоч  і  в    клопотах  ,  в  хаті  весело    та  й  не  скупі.
       Так  рік  за  роком,  але  ж  хоча  б  одне  дитятко  втішало    в  хаті.  Щоб  сім`я  міцна.    В    дружини  ж  думки,  з  друзями  випить,  погуляти.  Зовсім  не  думав,  що    важким  буде  життя,  але  ж    він  з  благородних.  З  усім  змирився.  Відволікався,  бабці  помічник  на  городі.  Тільки  й  радості    з  нею  поспілкуватись,  сумні    думки  розвіять.  Чи  в  комп`ютері,  щось  прочитати  і  просто  відпочить,  помріять.  Життя  слизьке,  як  на  льодовій  ковзанці,    себе  так  почуваєш.  Коли  почуєш  вирок  лікаря  -  «  Дітей  не  буде»,  вже  й  страждаєш.
   Син  далеченько  …    на  жаль,    три  роки  до  нього  не  навідувався.Часто  згадував.  В  Фейсбуці  на  фото  поглянув,  забідкався.  Швидко  час  пролетів,  скоро    в  школу,  з  грішми  туго  та  їхати  треба.  І  саме  вчасно  знайшов  халтуру.  Як  гора  з  пліч,  відійшла  журба.  Думок  багато,  як  син  зустріне?  Чи  впізнає,  це  моя  вина.  Довно  не  бачив,  під  серцем  щемно.  І  як  мене…    зустріне    вона?
Знайома  стежка…  бриніли  в  травах  срібні  роси...
Проснулись  перші  почуття..  .  Він  все  згадав…  ті    довірливі  очі.  Обійми  ніжні,  поцілунки,  та  рана,  на  жаль,    ще    кровоточить.
 Велосипед  у  подарунок    ніс    й  повний  пакунок    солодощів.  Їй    хвилювання,  так  важко  втримать,    а  Максик    радів,  аж  розпашів.  Очі  хлопця  блистіли  невимовним  захопленням,  чи  дозволить?
-Мамо,  можна  взяти?-    запитав…
 Гірко….  та  сльози  пересилить,
-Бери  Максимко!    
І    вийшла  з  хати,  щоби  ніхто  не  побачив    сліз.  Їй  так  хтілось  закричати,  в  очі  сказать,  багото  недобрих  слів.  За  мить,  уже  в  хаті,  є    батько,  мати  і  чайник,  засвистів  на  кухні.  І  син  -  весело  розповів  віршик.  Всміхнувсь,  погляди  сонячні.  Тарас    гладив  його  по  голові,  не  знав,  як  мову  розпочати.  Для  Галі  дні  були  важкими,  коли  син  умовляв  поїхати.  В      містечко  де  живе  його  татко,  все  біль  ховала  під  вербою.  І  умовляла,
-  Синочку,  ні  -  ні,  чи  нам  не  добре  вдвох  з  тобою?  Тут  молочко  є,  яке  ти  дуже  любиш,    як  же  дідусь  і    бабця?  Вони  ж  тебе    так    люблять  і,    як  посаджені  деревця?  Без  нас  вони    в  засуху  пропадуть,  не  буде  кому  їх  полити.  Змирися  любцю,    в  татка  друга  сім`я,  тож    ми,    тут  будемо  жити.
Сідало  сонце  –  тонуло  між  червоних  хмар…
   Додому  з  думками…    Прохолодна    зустріч  не  гріла  серце  й  душу.  Вже  й  зажурився,  але  ж  у  церкві  вінчані…  тепер    жити  мушу.  Згадав  про  старих,  натяк  про  друга,  що  давно    в  Галі  просить    руки.  То    мабуть  доля,    йшов  по  трасі,  прислухавсь  до  вітру,  в  його  звуки.    Запекло  в  грудях,  все  ж    не  зізнається  нікому,  певно  й  ніколи.  Є  сила  волі,    все  сховає    в  собі,  що  принесло  йому  той  біль.  Думки  
за  сина…  Мрія  -  може  знов  вирватись  ,  через  кілька  тижнів.
 Та  по  приїзду  додому,  думки,  як  попіл,  розвіялись  по  всьому  світу.  Заочно  вчився    в  інституті,  в  надії    шукав  нову  роботу.  Дружина  ж  за  фахом  перукарка,  з  роботи    приходить  запізно.  Змінилась,  стала  справжня  панянка,  що  не  по  ній  погляне  грізно.  Нагадає,  що  обіцяв  окремо  жити    й  поїдуть  за  кордон,
-Дурепа,    пішла  за  тебе,  тож  кращих  мала  не  менше,  як  мільйон.
Після  сварки  Тарас  тікав,  шукав  роботу,  щоб  десь,  як  подалі.  Мав  бажання    усамітнитися,  писав  вірші,  в  яких  ховав  печалі.
Швидко    рік  проминув….
   Тарас  відпочивав…  В    Фейсбуці  читав  новини,  побачив  фото  Максимки.    Поруч  Галя  й  якийсь  чоловік,  у  них  напевно    свято?  Та  під  фото,  квіти,    теплі  вітання  зі  вступом  у  законний  шлюб.  Примружив  очі,  защеміло  під  серцем,  потирав    змокрілий  чуб.  Але  згодом  повеселішав,  може  й  на  краще,  хай    так  і  буде.  Мабуть  треба    купить  телефон,  чого  доброго…    мене    забуде.
Та  думати    не  гріх…    Але  ж    навіть    аліменти  не  висилає.  По  скайпу  за  гроші    мовчить,  посміхнеться,  смайликів  надсилає.    Й  потішить  словами,
 -  Гарний  хлопчик!  Слухняним  будь!  
На  цьому  і  все.  Після  розмови,  син  заб`ється  у  куток,  за  мить  червоне  лице.    В  собі  схова  образу.  Ненька    каже,    на  іграшки  грошей  нема.  Он    треба    теплий  одяг  придбати,    скоро    в  вікно  загляне  зима.
 Інколи    тішився…    Навчання  у  школі,  забави  з  дідусем  у  теплій    хаті.  Часом  й  надворі…  вже  стоїть  снігова  баба,  в  шапці  волохатій.  З  Сергієм    у  сніжки  пограють,  а  іще  покатає  на  санчатах.  Веселий  
відчим,    у  очі  заглядав  -    в  хлопчика  загубився    страх.
Весняний  подих  кружляє  навкруги…
   Тепло    надворі…  Неподалік  від  хати    гніздилися  лелеки.  В  хату  забіг  Максим,
-  Ой    мамо!  Йди  подивись,    птахи  недалеко.    Такі  красиві,    а  як    розправили  крила  -    пів  неба  закрили!
Сяючі  очі,  радісно  сказав,
-    Я  бачив,  як  гілки  носили.
 Сергій  посміхнувся,  поцілував  Галину  в  щічку,  
-Ну  от  і  добре,  може  й  нам    лелека  принесе    доньку  Марічку.
     Зустріли  Новий  рік…    на  Різдво,  Галина  народила  сина.  Юрком  назвали.  Він  плакав,  брала  на  руки    чи    нічка,  чи  днина.  Принаймні  так  здалося  Максу,  до  себе    хотів  привернути  увагу.  Як  завжди  
обійняти  матусю.  Вже  частіше  її  бачив    строгу,
     «Те  не  чіпай,  туди  не  лізь,  йди  погуляй,  чуєш,  он  малий  плаче»
Вона  непомічала    його  сліз,  він  змахне    рукою    й  поскаче.  Немов  той  м`ячик?    Підскочить  до  старого,  очі  сумні,  обійме,
-Мама  кричить    -    не  маю  часу.  Діду  скажи,    а  ти    любиш    мене?
Той  тішиться,    візьме  на  руки,  приголубить,  
-  Ось  підросте  братик.  Разом    будете  гратися  і  ти  зможеш  його  угамувати.
Хай    літо  прийде,  потепліє,  забавлятимеш…  його  в  колясці.
А  сам  зажуриться,  двоє  не  одне,    важкий    тягар  лежить  на  серці.
Інколи  новини  приносять  розчарування…
 Якось  ввечері,Тарас  в  Фейсбуці  …  Фото  Галі,    з  малям  на  руках.  Ну  от  кому  везе  …    У  смутку…    аж  забриніли  сльози  на  очах.  Поїхати,  дізнатися,  як  син?    Та  як?  Пів  року  без  роботи.  Ще  й  пообіцяв  телефон!  До  всього  й  домашні  клопоти.  В  Тетяни    проблеми  з  зором,  треба  нові    окуляри  і  ліки.  Була  б  хоч  трохи    серйозніша,  в  голові    копошилися  думки.  У  перукарні    колеги…  вино,  сигарети.  Напоумити?    Та  як?  Скільки  раз    сварились!Нема  віри,  чи  й  зможу  все  змінити?  Сам  наламав  дров,    своє  життя  скалічив,  а  виправити    пізно.  Їхати  треба,  може  знайду  телефон,  за  тисяч  три…  приблизно.  Подзвонив  Галині,    мав  намір  поспілкуватися  з  сином  ,  марно.  Відповіла  ,
-    Син  не  хоче    говорити!»  На  приїзд    дала  добро.  Хоча  відчував  незадоволеність    від    життя,  відчай,    образу.  Не  варто  відтягувати  час,  як  куплю,  то  треба  їхати    зразу.
Тільки  небо  на  сході  стає  рожевим...    птахи  заводять…    свої  пісні….
 Весна…  тепліші  ранки.  Праця  в  городі.  Побільшало  й  замовлень.  Комусь  перекрити  дах,  чи  в  хаті  ремонт    зробить.        
Швидко  збіг  липень…  Підпирали  сроки  здачі  об`єктів,  тож  було  не  до  поїздки.  Взимку  не  обійшлися    без  боргів,      життя    -    калинові  ягідки.  Наче  й  корисні.    Але  чомусь  ,    не  втішають  душу,  дуже  гіркі.  Часто  роздумував…Чи    в  житті    в  когось    бувають    дні,  світлі,  райські?
   Ясні  світанки….  Спекотні  дні…  Без  відпочинку  заробляв  гроші.  Тарасу  потрібні,  адже  Таня  дуже  хоче  жити  в  розкоші.  Вже  думок    екзальтованих  рій,  коли  ж  побачимося  мій  сину?    Не  раз  згадував  недоспані  ночі,    важко,  відчував  провину.
.З  птахами  відлетіло  літо…  
Максимко  повернувся  зі  школи  розчервонілий,  знервований.  Переступивши  поріг,  жбурнув  ранець  на  стілець,  
 -  Я  що  поганий?  Мамо,  скажи  мені  ,  я  поганий  син?
-    Ні  синочку,  що  ти  любий!
-  Тато  Тарас    обіцяв  телефон.    Так  де  ж  він  ?  -      приліг  на  груди.  Приголубила  своє  пташеня,
-  Синку    тож  в  тебе    свято  скоро.  Може  й    приїде  на  день  народження.  Я  попрошу  поводься  мудро.  Та    дорослішай!  Добре  подумай.  Гадаю  має  приїхати.
-  Хай  би  вже  привіз!  Он  у  класі  всі  мають…    ще  так  довго    чекати.
Сіріло  небо…  Не  спалось  хлопцю,  чекав  тата  -  не  дочекався.  Тарас  не  забув.    Та  душили    борги,  тож  до  роботи  дорвався.  Поки  є  шанс  грошей  заробити,  як  покину?  Часто  думав  він…    Треба    аліментів  перевести    хоч  частину,    хай  почекає  син.  
 Майже  щодня,  ідучи  до  школи,  Макс  придивлявся  на  дорогу.  Інколи,  аж  пекло  у  очах,  засмучений  повертався  додому.  Уроки  й  розмови-–  не  втіха.Умовляння  мами,
 -  Не  журися!  А    може    в  нього  щось  трапилось.  Мій  любчику,  почекай,  змирися.
 Минуло  два  тижні…
Ранок  суботи…    Діти,    ще  спали.  Під    вікном  шум    автомобіля.
-  Ой,  хтось  приїхав,-    підхопився  Макс,  -  Можливо  в  когось  весілля?
-  Мамо…  ти  чуєш?  
Хитнулась  коляска.  За  мить  стояв  на  порозі.  Яскраве  сонце  засліпило  очі,  на  повіках  бринять  сльози.  Кілька  раз  кліпнув,  руками  витер  все  обличчя,  помітив  «Таксі».  Радо  підстибнув  та  відразу  ж  і  зупинився,  почув  голоси.  Як  вітерець,  тут  був,  тут  вже  й  нема,  посерйознішав,    зник  у  хаті.  
   Яка  то  радість  блиск  у  очах.  Тож  батько  вручив  йому  телефон.  Але  в  той  же  час,    ніяковів.  Йому    невірилось,  може  це  сон?  Та  ні,    здається    не  сплю,  глянув  на  маму,
 -  Нарешті  дочекався….
Притулився  до  грудей,  засоромився,
-  Я  вже  й  не  сподівався.
Не  забув    Тарас  і  про  малого,  подарував  махровий  рушник.  Й  до  сина  звернувся,
-  Ну  розповідай,  який  ти  мамі  помічник.  Чи  бешкетуєш?  І,  як  навчання?    Покажи  щоденник,  оцінки.
Опустив  очі,  розчервонівся,  мовчав.  Галя  подала  малюнки,
-  Та  в  нас  все  добре,  ось  бачиш,  як  гарно!  Це  успадкував  від  тебе.
-  Молодець  синку!  –
 Роздивлявся  малюнки.  Спитав,
-  Ти  любиш  мене?
Та  зразу,  мов  прикусив  язика.  Син  в  телефоні    щось  натискав.  У  розмову  втрутилася  Галина,
-  Він  на  тебе  дуже  чекав!  Підроста  хлопчик,  бачиш  соромиться,  ти  мало  спілкуєшся  з  ним!
Тарас    зніяковів  та  все  ж  відповів,
-  Якби    ж  життя  було  кращим  .  Весь  час    працюю,  роблю  ремонти,  сама  знаєш  всі  виживають….
Галю  заділо,
-    Мабуть  працюючі    аліменти  висилають!
Вона  сказала  так  гучно,  що  Максимко,  аж  зблід,  встав  із-  за  столу,
-Мамо,  не  сваріться!  
Він,  ще  ніколи  не  бачив    її  таку  злу.  Настала  тиша.  Син  взяв  її  за  руку,
-  Он…  вже    Юрко  проснувся.  Час  годувати.
   -  Добре  синку,  йду.  
Тарас  мовчав,  лиш  посміхнувся.  Поспіхом  допив  чай.    Рознервувався,    мріяв  не  про  таку  зустріч.    
Дуже  шкодував,  що  так  сталось,  йому  б  поговорити  віч  –  на  -  віч.  Одне  втішало,  що  Сергій  відразу  зник  з  очей,  пішов    до  батьків.  Її    ж    батьки  лише  привітались,  вдвох  возилися  біля  бичків.
 Прощались  холодно.  Галя    знову  нагадала  за    аліменти.  Макс  махнув  рукою,
 -Бувай!  
Спішив  до  друга,  взувався  в  чоботи.
Від`їжджало  «Таксі»…  Галя  вийшла,задумано  дивилася  вслід.  До  неї  ззаду  підійшла  мати,
-  Що    не  розтопив  у  серці  лід?    Я  все  чула.  Ти  надто  жорстко  повелася  з  ним.  А  він  змінився…
-Бачу….    Відчуваю    шкодує...  Цієї  ночі  знову  наснився.  Знала,  що  приїде,  Максим    мені  за  нього  всі  вуха  прожужав.    Сидить  малює  -  очі  сяють,  на  зауваження    лиш  поглядав.  Я  бачу  тягнеться  до  нього,  хоча  сьогодні    і  не  проводжав.
Надія  на  ходу,  
-Що  ти  хочеш,  рідна  кров.  Колись  й  ти  пробачиш.
   Як  все  безглуздо  вийшло…
Думки,  як  вітер,то  вривались,  то  відлітали…    позаду  село.  Стискало  серце.    На  душі  гидко,  сум,  тривога…  в  грудях,  аж  пекло.  Адже  сам  винен,  сина  про  любов    запитав,  спитати  навіщо?  Хай  грець  тим  грошам!  Адже  частину  боргу    переслав,  це  ж  поки  що.  За  місяць  вишлю.  Хіба  не  вірить,    так  прикро  та  я  ж  пообіцяв.  Довіру  важко  заслужити.Тепер  крутись  -  сам    собі  докоряв.  Після  пологів,    ще  покращала.  Перед    очима    її    погляд.  Ой,  Галю  -  Галю,  що  я  накоїв,  вже  так  шкодую,  що  не  поряд.  
Позаду  засигналила  автівка,  відволікла  від  всіх  думок
Водій  сердито,
-  Бач,  як  обганяє,  не  розумію  цих  жінок.  Чи  думає,  що  навчилася  водити,  то  й  можна    так  летіти.
-  Так,-  підтримав  розмову,  -  Вони  відважні,  лише  не  мають  вітрил,
-    сказав  й  прихиливсь    до  вікна.Чорніло  поле,    далі  багряний  ліс.Чому  й  не  знати,  все  здавалося  в  краплинах.    О!  Нехай  йому  біс!  І  вид  такий,  як  моє  життя.  Чом  до  сина    не  їздив  частіше?  Колись    була  думка    -    пробачить.  Адже  жити  хотілось    гарніше.  Згадав  слова  неньки  -  »    Виправити  помилку  ніколи  не  пізно».  Часто  повторювала»  До  життя  треба  відноситись  серйозно».
Йому  хотілося  кричати  –  «  Я  все  зрозумів,  як  виправити?  Ой,  важко  мені  на  душі!».  Задивлявсь  на  небо,    все  ж  треба  жити!  
Котилось  сонце,  змінювались  пори  року…
 Догорало  тепле  літо..  .  Ясне  небо…    Хмари  пливли  мов  човни.  Тарас  з  автомобіля    позирав  на  них,  ой,  а  красиві  ж  вони!
 То,  як  натхнення,      для  нього  бажання  відірватись    від  всіх  проблем.  Зануритися  в  любиму  роботу  ,  його  думки  –  солодкий  щем.  Нехай    в  нових  будинках,  люди  радіють  .Тішиться,  адже  це    добре.  Погляне  на  сади,  на  колоски  в  полі,  звідти  енергію  бере.  Свіже  повітря  придає  сили.  Чарує    небо  …  синє  –  синє.  Відразу    про  її  очі    спогад    й    про  кохання  те,    незабутнє.  В  душі  картає,  гаряча  молодість,  ще  й    гордість,  хотілось  волі.  У  друзів    жінки,  як  жінки,  я  ж  кинутий,  як    будяк  в  полі.  Ні  зварити,  ні  спекти.  Згадалось,
-«Хочеш  їсти  -  зготуй  сам  собі!  І  я  біля  тебе  посмакую.»
Чи  були  мої  очі  сліпі?  Шкодував  Тарас  і  не  раз,  особливо  після  розмов  із  сином.  Відчував,  що  Галі    не  до  нього,  тож  має,  ще  одну  дитину.
Пора  гаряча…    в  селі  збирання  урожаю…
Вставало  сонце..  .  Галина  принесла  чоловікові  «тормозок»,
-  Ну,  я  поїхав!  Порвернуся  пізно,  подзвоню,  як  буде  зв`язок.
Загудів  трактор,  ривком  зірвався  з  місця,  поїхав  по  дорозі.
-Мамо  йди  сюди!-  з  хати  гукав  Максим,    вмить  стояв  на  порозі,
-Юрко  знов  плаче!  
Галя  поспіхом,
-  От  біда!  І  чого  не  спати?    Всю  ніч  на  руках.  Чи  знов  на  зуби?    Я    й  не  знаю,  що  йому  дати.
Як  завжди,  весь  день    пройшов    у  клопотах.  Сонце  схилялося  до  низу.  Максимко,  повертався  з  долини,  за  ціпок  міцно  тримав  козу.  Біля  літньої  кухні    дід    й  бабця  плівкою  накривали  сіно.  
-От  молодець,  розумник,
 -  сказав  дід.    І  Галя  похвалила  сина.  Вона  саме  вийшла  з  хати.  Й    кивнувши  рукою,
-  Он  прислухайся…    Здалеку  добре  гуркотить.  В  сарай  її  веди    і  сам  ховайся.
   Зірвався  вітер,  лиш    кілька  хвилин,  небо  затягнулось  хмарами.  Розлютилася    гроза,  земля,  аж  здригалася  під  ударами.    Старенькі  в  сараї,  молились,  причитали,
-  Оце  ллє,  як  з  відра!
   Все  обійстя  у  воді…..  Посередині,  під  дощем  плавала  ковдра.  Дивлячись  у  вікно,  Галя  звернулась  до  сина,
-  Бач,  забули    зняти…  
-Та  вона  ж  стара,  після  дощу  витягнемо.Та  не  хвилюйся  ти!    Літо    ж,    висохне.  Ми  з  дідом  на  ніч,  нею  накривали  телятко.
-  Ой  мамо,  поглянь,  біля  вил,  прямо  у  воді  маленьке  ластів`ятко.
Вона  відійшла,
 -  Воно  випливе,  присядь,  пора  вечеряти.
   Огорнув  смуток.  Ой,  треба  ж  вийти  поглянути  до  пташеняти.  З  гнізда  випало,    погана  прикмета,  з  думками  вийшла  на  подвір`я.  А  дощ  періщив…    Але  пташеняти  вже  не  було,  одне  пір`я.    Певно  кіт  схопив.  За  мить  геть  взмокла,  скоро  повернулась  до  хати.  В  душі  неспокій  -    зони  немає.…    вже  й    час  вкладати  дітей  спати.
Хмари,  як    зграя  воронів,    кружляли  над  селом….
Накрапав  дощик…..  Зовсім  стемніло,  Галя    придивлялася  у  вікно.  Що  там  на  полі?  Чого  чекати,  вже    б  пішки  повернувся  давно.  
   Старі    вже  спали….    Ясніло  небо,  між  хмар  де-не-де  виднілись  зірки.  Думки,  як  оси,  дуже  розхвилювалась,  аж  почервоніли  щоки.  Уже  прислухалась,  вловила  звуки,  із    скрипом  відчинилась  хвіртка.  Два  чоловіки  поспішали  до  хати.  Хто  б  це?  Напевно  якась  звістка.
За  мить  зустрічала  на  порозі,  
 -  А  де  Сергій?  Зайдіть,  як  прийшли….
Сусід  до  неї,
-Тримайся  Галю,  гроза  попала,  вбитим  знайшли.
       Сходило  сонце….    Максим    почув  метушню.  
-  Й  тобі  неспиться  синку?,  –  спитала  мати…  крізь  сльози.
 -  Сергій  помер,  вдягну  чорну  хустинку.
 Здригнувся,  зірвався  з  ліжка,  кліпав  очима,
 -  А    від  чого,  мамо?
-В  трактор  влучила  блискавка.  
 –  Ой  та    без  батька  ж    так  погано.  Мамо  не  плач,  я  вже  підріс.  Як  треба,    я  буду  допомагати!
Ніжно  обійняла  сина,
 -  Пішли,  спочатку  треба  поховати.
   Три  тижні  село  відірване  від  світу.  Печаль,розчарування.Максимко  хотів  додзвонитись  до  батька.  Та  замало  бажання.  Бідкався,  на  жаль,  весь  час    мобільний  телефон  не  ловив  мережу.
     Похорон,  мати  сумна…  Всі  були  повбирані  в  чорну  одежу.  Хлопець    дивився  на  брата,  грається,  нічого  не  розуміє.  А  тут  хоч  й  відчим  та  жалко,    мама    в  розпачі,  страждає,  блідніє.
Огорнув  смуток…  неспокійно  на  душі….
Тарас    не  знаходив  собі  місця,  не  міг  додзвонитись  до  сина.  Дзвонив  до  Галини,  йшов  збій  зв`язку.  Як  дізнатись  в  чому  причина?  Але  ж  вже  третій  тиждень  минає.    Можливо  захворіли  діти.  З  такими  думками  їхав  у  село.  Не  дай  Боже  якоїсь  біди….
Макс  був  на  подвір`ї,  побачивши  «Таксі»,,  зразу  вибіг  назустріч.
Тату,-  зі  сльозами  кинувся  до  нього.
-  Я  теж  радий  зустрічі.
Здивувався  поведінці  сина,
-    Розповідай,  що  тут  трапилось?
Підійшла    Галя,
-  Це  ти…    Бачиш,  тепер  сама,  мабуть  так  судилось.  
Поправивши    на  голові  чорну  хустку,  запросила  до  хати.
   Пробачити  ніколи  не  пізно
Ця  думка  мулила    його  серце,  попрощавшись,  йшов  до  автівки.  Так,  шкода  Сергія  й  малого  хлопця,  нині  й  їй  непереливки.
Гіркі  думки    гризли  голову.  Як  із  цим  жити?!  Провину  визнав.  Тепер  маю  допомагати.  За  все  минуле,    себе  проклинав.
Тарас    із  червоними  очима  сідав  в  авто,  водій  розумів…  Не  до  захоплюючих  розмов.  Порушити  мовчання  не  посмів.    Ой,  до  чого  доводить  любов…  
     Уже  вдома….  На  душі  важко….
Згадував  сина,  його  очі  повні    сліз,
-  Татусю,  ти  ж  приїдеш  ?
-  Аякже,  обов`язково  будемо    разом,  знаю,  ти  мене    ждеш.
     Минув  рік…    Він  був  не  простим,  але  подавав  надії.  
«Пора  набиратися  розуму»  -  частенько    говорила  мати,  коли    знов  в  гості      їхав    до  неї  .  »Образи  треба  заховати!».
Одного  разу,    стала  свідком,  його  довгої    розмови  з  сином,
-Ой,  Тарасе,  не  рви  душу  хлопцю,  а  то  опинишся  під  тином.    Не  давай  ніяких  обіцянок,  яких  не  можеш  виконати.  Дивлюсь  на  тебе,  їздиш  до  Галі,  любиш,  тож    зумій  це  визнати.  Як  серце  не  лежить,то    постав  крапку  у  відношеннях  з  Тетяною.  Адже  скоро  зима,  думай,повинен  бути  чесним  сам  з  собою.
     За  вікном  пролітав  сніг.  Та  він  не  помічав  його,  пригадував;    літо,  як    косив  траву.  Веселий  галас,    як  малих  розгойдував  .  Та  гойдалка…  Ні,  не  забути      сонячні  усмішки,  той    блиск  у  очах.  Як  Юрко  їв,      мусив  допомогти,  він  очутився  в  його  руках.    Відкинув  голову    на  спинку  сидіння,  закрив  очі  лиш  на  мить.  Перед    очима    трава    їй  по  пояс,  з  букетом  квітів,    він  біжить.  Всміхається…  В  сонячних  променях    ромашки,  маки    і  волошки.  А  на  траві  кошик  з  суницями,    поруч    усміхнені  хлопчики.
Щось  немилосердно  стиснуло    груди.  Ой,  що  це,  чому  так  погано?  Вже  витирав  піт  з  обличчя….  поборю  страх,  поїду  завтра,  рано.
Він  вже  вдома,  жінка  у  кав`ярні,  не  чекав,  провалився  у  сон.
 Ранок…за  вікном  пролітали    пухкі  сніжинки…
   Усміхнений  встав  з  ліжка…  Враз  думка,  маю  жінку,  чи  живу  один?!  Зібрав  валізу,  спішив.  Написав  записку  -»Вибач,  мене  жде  син  ».
   Дорога  здавалася  занадто  довгою.  Він  не  знав,  що  на  нього  чекає  попереду.  Любов,  надія,  віра  -  зігрівали  серце.  Часто  згадував  мамині  слова,  ту  пораду.  Хоча    важко  впоратися  з  тривогою  та  він    їхав;
Ми  зустрілись  ранньою    весною
В  бузково-  рожевому  суцвітті
Поряд  прожити,  мріяв  з  тобою
Ти  єдина,  найкраща  на  світі!
Їду…  Спішу…  шкодую,  що    не  птах
Чи  пробачиш?  Жаль…  цього  не  знаю
Знов  прагну  …  утопитися  в  очах
Зізнатися..  .  кричати  –  кохаю
Так  шкодую,  витру  сльози    тобі
Моя  вина  …  пройшов  тернистий  шлях
Пробач  люба!    В  пекельному  вогні
Душа  горить.  Підкрадається  страх…
Як  згадую,  аж  серденько  тремтить
Для  мене  -  ти  зіронька    жадана
Спаси  любов!  Без  неї  нам    не  жить!
Надіюсь,  ти  пробачиш…  кохана.
В  руках    букет  пишних    білих    хризантем,  часто  позирав  на  одометр.  Хвилювання  терзали  душу,    до  села    залишивсь  один  кілометр.  
     Все  довкола,      вкрите  снігом,    виблискувало  проти  сонця…
   Максим    віником    підмітав  від  снігу  прохід    у  двір  та  до  хати.  Побачивши  «Таксі»,  підняв  віник  догори,  почав  ним    махати.    І  радісно  погукав,  
 -  Мамо!  Йди  сюди!  Подивись,  хто    приїхав!
За  мить  була  поруч.  В  очах  зірниці,
 -  Як  добре,  що  ти    завітав.
Із-  за  паркану,  весь  у  снігу,    вийшов  Юрко  ,
-  Тату,-    протягнув  руки.
-  Кохана,  думаю  не  пізно  повернувся,    навіщо    нам    муки  ?!  
Сказав    й  радо    підхопив  на  руки  Юрка,  обійняв  Галину.  Макс  тішився,  підходив  до  них,
-  Ей!  Забули,  ще  одну  дитину!
                                                                                                               25.11.2020р
       


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899078
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 25.12.2020


Ольга Калина

Молитва за Героїв, які відали життя за Україну




[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h9X09nrSBOY[/youtube]

Під  образом  Діви  поставлю  я  свічку
І  тихо,  й  покірно  в  молитві  схилюсь.
Тебе  прославляю,  о  Діво  Маріє,  
І  щиро,  в  скорботі  тобі  помолюсь.  

 Приспів:
Царице  Небесна,  молюся  до  Тебе,
Щоб  сина  згадала  в  Небеснім  Раю.
З  Майдану  та  Сходу  відправивсь  на  небо:
Життя    він  віддав  за  Вкраїну  свою.  

Прийми  його  душу  у  Царство  Небесне,  
Надай  свій  куточок  у  Райськім  саду.  
Ні  словом,  ні  помислом  вже  не  оскверне
Небесну  священну  обитель  Твою.

Приспів:
Царице  Небесна,  молюся  до  Тебе,
Щоб  сина  згадала  в  Небеснім  Раю.
З  Майдану  та  Сходу  відправивсь  на  небо:
Життя    він  віддав  за  Вкраїну  свою.  

Адже  так  любив  і  сім’ю,  і  родину,  
Відважно  ставав  він  на  захист  щодня.
За  Гідність,  за  Честь,  за  свою  Україну,  
На  ваги  поклав  найдорожче  -  життя.  

Приспів:
Царице  Небесна,  молюся  до  Тебе,
Щоб  сина  згадала  в  Небеснім  Раю.
З  Майдану  та  Сходу  відправивсь  на  небо:
Життя    він  віддав  за  Вкраїну  свою.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898190
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 25.12.2020


Катерина Собова

Снiгуронька

Запитала    Галя    в    свого
Нареченого    Серьожі:
-Ти    хотів    би,    щоб    на    кого
Моя    мама    була    схожа?

-На    Снігуроньку,    звичайно!
Як    тобі    така    затія?
Було    б    справді,    дуже    файно,
Щоб    здійснилась    моя    мрія.

Галя    з    радості    аж    скаче,
Бо    культурна    ця    манера:
Не    сказав,    що    мама    кляча,
Шапокляк,    або    мегера.

А    коханий    їй    доводить:
-Кажу    з    радістю,    без    злості,  
Бо    Снігуронька    приходить
Лише    раз    на    рік    у    гості!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899155
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020


Любов Таборовець

Ціную все, що маю

Я  кожен  день  ціную  за  життя.
За  все,  що  він  мені  дарує…
За  те,  що  серця  чую  я  биття,
І  там  добро  завжди  панує.

В  словах  ціную  щирість  і  тепло.
Бо  сутність  слова,  то  є  –  сила!
Краса  його,  немов  весни  зело,
Як  в  піднебессі  птаха  крила.

Ціную  душу  в  світлих  почуттях.
Нехай  у  радості,  чи  в  горі…
Лиш  не  було  б  у  ній  того  сміття,
Де  зло  й  байдужість  мають  зговір.  

Ціную    сильне,  віддане  плече,
Хвилини  спокою  і  тиші…
Важливість  тих  навколишніх  речей,
З  яких  черпаю  теми  віршів.

25.12.2020
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899173
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020


Lana P.

ІЗ НОВОРІЧНОЇ ПІАЛИ…

Вмостились  білосніжні  прядива  на  видноколі,
Тусуються  призахідні,  найдовші  вечори  —
У  грудні  дочекалися  зимової  пори.
Ти    —  зовсім  не  чужий  мені  —  та  і  не  був  ніколи…

Ворожка-ніч  віщує  зорепад  —  летіть  опали!
Чатує  круглий  місяць  нас  і  вибіливсь,  як  льон…
Якби  ж  забути  я  могла  тебе  колись,  як  сон…
Спиваю  спогади  із  новорічної  піали.                                        24/12/20
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899152
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020


Маг Грінчук

Простуй собі дорогу

Тут  твій  подих  і  від  порога  -  стежина  твоя.
Мабуть,  є  два  виду  старості  на  нашій  землі.
Люди  швидко  старіють  за  благо,  за  честь  свою
І  хворіють  дуже  часто,  особливо  в  селі.

Очі  в  них  тьмяніють  і  неприємними  стають.
Люди  здаються  безперспективними,  слабкими...
Марно  від  них  чекати  сплеск  у  житті,  мов  тліють.
Інтелектуальна  активність  для  них  вже  екстрим.

Інший  вид  старості  тривожний  для  влади  й  нині.
Це  бадьора,  активна,  продуктивна  істота.
Вік  розквітає,  енергія  не  падає  ниць.
Серце  б*є  в  груди  сміливо,  любов,  наче  цнота...

Люди  сповнені  творчих  сил  неспокійні  в  думках,
Бо  закохані  в  життя,  в  природу.  Б*ють  тривогу...
Наше  здоров*я  у  наших  працьовитих  руках.
Як  казали  в  давнину,-  простуй  собі  дорогу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899107
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 25.12.2020


Маг Грінчук

Людина - іскра у вогні

Діагностуємо  причину  хвороби  суспільства,
Запитуємо  ми  себе  про  моральність,  культуру,
Про  вірус,інфекції,  вакцину  і  -  підлість...
Життя  і  наукові  аргументи  не  фурія!

Усі  бачимо  розбещеність  людської  натури...
Проблеми  наші  не  тільки  подолати  симптоми!
Людина  -  іскра  у  вогні.  Це  наш  не  останній  тур.
Вижити,  жити...  Завдання  полягається  в  цьому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898923
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 25.12.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Мудрість на порозі

Рахує  час  літа,  немов  сніжинки,
Які  летять  і  падають,  і  тануть.
Минає  не  один  в  житті  світанок,
Крадеться  осінь,  кличе  на  обжинки.

Зозулине  "ку-ку"  рахує  роки.
Фортуни  усмішка,  чи  є  проблеми.
У  справах  грузне,  у  нових  дилемах.
Життя  проходить  швидко,  крок  за  кроком.

Людина,  ніби  дерево,  старіє.
Не  завжди  думає,  яке  коріння.
Чи  залишає  пагони  й  уміння,
Чи  зберігає  кришталеві  мрії.

Відчує  згодом,  як  літа  морозять.
І  цінуватиме  свій  час,  хвилини.
В  молитві  кожна  мить  тепер  полине,
Як  старість  прийде  -  мудрість  на  порозі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899069
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 24.12.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Дихаю тобою

Дихаю  тобою  у  грудневі  ночі,
Дихаю  любов*ю  світлою,  мов  сніг.
Іноді  будує  щось  морозний  зодчий,
А  мені  все  рівно  -  маю  оберіг.

Оберіг  родинний  -  вогнище  кохання,
Щирість  і  повага,  ніжність  почуттів.
Дихаю  тобою  в  золотім  світанку,
Взимку  сад  любові  навіть  не  спустів.

День  у  день  з  тобою  ділимо  ми  радість,
Ділимо  печалі,  біль  і  щастя,  й  сум.
Дихаю  тобою:  знов  даєш  пораду,
Ти  єдиний  в  серці,  -  втіха  ясних  дум.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898972
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 24.12.2020


Льорд

Сяду тихо схиливши чоло

Знов  у  серце  проникла  зневіра
В  ясність  світу  і  цільність  буття.
Змовкла  сонячних  мрій  ніжна  ліра.
В  знак  питання  скрутилось  життя.

В  чім  шукати  сердешну  розраду?
Нащо  брати  у  руки  перо?
Не  питаю  ні  в  кого  поради.
Сяду  тихо  схиливши  чоло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796458
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 23.12.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зимова пригода

Засинає  місто  в  сніжній  колисковій,
Вуличні  вітрини  у  вогнях  горять.
Лише  чути  вітер  у  нічній  розмові,
Бож  вітри  на  варті  завжди  гомонять.

Хтось  на  лаві  в  сквері  залишив  послання,
То  букет  розкішний  із  п'яти  троянд.
Разом  з  ним  гаряче  і  палке  кохання,
Вибивало  серце  звуки  ті  підряд...

Сніг  прикрив  сліди  вже,  стоптані,  мов  стежка
І  лягли  сніжинки  на  букет  -  фольги.
Лишилась  на  ньому  снігова  мережка,
Не  зігріє  квітів  більш  тепло  руки.

Лише  сніг  і  вітер  у  нічному  танці,
Розстеляють  в  сквері  біле  полотно.
А  наранок  чудо,  всі  дерева  в  глянці,
Черівне,  розкішне  зимоньки  панно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898969
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 23.12.2020


Ольга Калина

Мій край

Мій  –  край!  Країна!  Україна!
(Ще  раз  підкреслю  –  не  «страна»  )
У  світі  ти  така  єдина  
І  в  моїм  серці  ти  -  одна!

Лиш  у  славетнім  ріднім  краї
Та  наймилішій  стороні,  
Так  любо  сонце  зігріває  
І  посміхається  мені.  

У  Батьківщині,  в  ріднім  краї
Від  щастя  серденько  співа,  
Любов’ю  душу  наповняє
І  оживає  в  ній  весна.  

Лише  отут  я  чую  слово  
Те  милозвучне  і  просте,  
Співала  мама  колискову  -
Я  пам’ятаю  слово  те.  

Лиш  в  ріднім  краї,  в  цій  сторонці,
Де  хата  батьківська  стоїть,  
Й  до  себе  манить  крізь  віконце,  
Зове  вернутись  хоч  на  мить.

Зове  до  себе  ще  криниця  
Біля  хатини  край  села,  
Щоб  життєдайної  напиться    
Хоча  б  ковток  із  джерела.

До  себе  кличуть  білі  вишні,
Що  у  садочку  ще  цвітуть
Вони  давно  за  хату  вищі,  
Проте  гостей  ще  й  досі  ждуть.  

І  я  завжди  лечу  на  крилах  
В  оцю  хатину  край  села,  
Де  мила  серцю    батьківщина,  
Де  народилась  і  зросла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898874
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020


Білоозерянська Чайка

Неземна пара /онєгінська строфа/

Кружляє  сніг…    і  сяє  мерехтливо,
Спокусник-місяць  –  з  посмішкою  в  ріг,
Зима-красуня,  хоч  і  вередлива,
Сніжинки  розсипає  на  зорі.

Вони  блищать  нам  срібним  перламутром  –
М’яким  та  теплим  укривають  хутром.
Зима  сміється,  стелить  килими,
Бо  добре  бачить  –  небайдужі  ми…

Чуття  розводить  в  серці  теплі  гами,
Спустилось  світле  й  чисте  з  висоти,
Як  сніг,  що  нам,  закоханим  летить  –
Воно  нам  теж  дароване  зірками.

Кружляє  у  повітрі  дивина  –
Сніг  та  кохання…  пара  неземна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898820
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 22.12.2020


Ніна Незламна

Раптово стали чужі…

Хочу  зустрітися  та  не  можу
Розповісти,  що  в  мене  на  душі
Тільки  даремно  серце  тривожу
Чомусь  раптово…    ми  стали  чужі

Туманні  ранки,  сльози  на  очах
Принесла  осінь  розчарування
Весь  час  шукаю  зорі  по  ночах
Скажи  навіщо,  обом  страждання?

Холодний  листопад,  знов  спогади
І  вже  птахи  в  вирій  відлетіли
До  тебе...  проводжаю    потяги
Давно  б  зустрілись,  якби  хотіли

Я  дзвоню…  Чомусь  весь  час  мовчиш
Як  той,  листок,  що  припав  до  землі
Зрозумій,  що    ти  мене  втратиш
 Розстанеш,  із  спомином  у  імлі….

                                                                 24.11.2017р





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898458
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 22.12.2020


Маг Грінчук

Змінити - не просто

Жодних  сумнівів  немає,-  зростає  в  людях  порочне...
Нам  достатньо  і  короткого  екскурсу  в  історію.
Без  тривалого  життя  ми  бачимо    в  суспільстві  розлад...
Поведінка  людини  обтяжена,  покривджена  тобто.

Пальчиком  іконним  не  злякати,  змінити  -  не  просто.
Вибухи  дикунства,  вбивства  людей  -  незабутня  біда.
Нерозумна  поведінка  кожного  з  нас  має  прояв.
Зло  підриває  погоду,  руйнує  життя,  календар...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898871
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020


Любов Таборовець

Ти мене не буди на зорі

Мене  не  буди,  не  тривож  на  зорі,
Коли  солодко    в  снах  ще  купаюсь...
І  з  сяйвом  її,  о  ранковій  порі,
У  коханні  тобі  я  зізнаюсь...

Загравою  вуст  покриваю  вуста...
Твого  серця  жагою  торкаюсь...
І  мить  ця  блаженна,…  не  грішна  -  свята.                            
Ароматами  щастя  впиваюсь…

Прошу:  -  Не  іди,…  не  зникай,…  залиши
Хоча  б  тінь,...  щоб  мережила  ніжність…
Пульсом  серця  свого  в  моє  ти  впиши:  -
«Долі  наші  –  є  більш,  як  суміжні…»

Стихає  в  світанку  мелодія  сну...
Тіла  клітинки  сонечко  ніжить…
Надовго  в  душі  ти  посіяв  весну...
Де  в    кожному  подиху  –  свіжість…

21.12.2020
Л.  Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898838
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 22.12.2020


Білоозерянська Чайка

Пісня вітру

Як  дихається  в  рідній  стороні!
Ласкаве  сонечко  теплом  торкає  спину,  
Волошки  голубіють  на  стерні,
Так  пахне  м’ята  й  мед  із  конюшини,  –
Душевно  вітер  в  полі  гомонів.

-  Свободу  чую!  Рукавом  млинів
Я  граю  радісно!  Бентежно!  Без  упину!
…  Як  часто  згадував  я  там,  на  чужині,  
Простори  неозорі    Батьківщини…
Блакить  привітна  снилася  мені…

Бриніли  на  схвильованій  струні
В  гнучких  зелених  вербах,  ніби  сніг,  хатини…  
Сум  матіоли…  спалахи  нічні...
у  серці  –  рідна  ту́га  лебедина  –
Народні  снились  трепетні  пісні…

Нарешті,  вдома.  Запах  полинів
Вплітає  чуйно  дириҐент  в  оркестр  бджолиний  –
Вдихаю  миті  щастя  запашні:
-  Моя  найкраща  в  світі  Україно!  –
Зраділий  вітер  вітряку  дзвенів…

/Картина  Володимира  Орловського  "Український  пейзаж  з  вітряком"  1882р./

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898718
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 21.12.2020


Білоозерянська Чайка

Краю мій… /віланела

[i]Який  чарівний  ти,  мій  рідний  краю,
Ти  знаєш,  а  тобі  зима  –  пасує  –
В  поезію  красу  твою  вбираю[/i]…

Ялинка…  мерзла  гілка…  галок  зграя  –
Тепла  частинку  кожного  несу  я,
Який  чарівний  ти,  мій  рідний  краю…

[i]І  вибілене  поле  це  безкрає
До  себе  в  серце  віршем  занотую,
В  поезію  красу  твою  вбираю…[/i]

Ось  вечір  сонце  у  Лиман  ховає,
На  спалах  Муза  в  римі  тріумфує  –
Який  чарівний  ти,  мій  рідний  краю…

[i]Зринає  день  новий,  уже  світає…
Тонке  мереживо  зі  слів  плету  я  –
В  поезію  красу  твою  вбираю…[/i]

Не  знаю,  звідки  все  взялось  сама  я,
Та  рими  на  вікні  мороз  малює:
 Який  чарівний  ти,  мій  рідний  краю,
В  поезію  красу  твою  вбираю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898791
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020


НАДЕЖДА М.

Пробач мене, душе моя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YVOoETLPrfU[/youtube]

Життя  непередбачене  й  складне,
В  житті  нічого  не  буває  вічне.
Та  винятком  із  правил  є  одне:
Тримає  пам"ять,  що  було  незвичне.

Оте,  що  нас  тримає  на  плаву,
Без  дозволу  вселилось  колись  в  серце.
І  поки  є,   до  пір  отих  живу,
Життя  мого невичерпне  джерельце.

Коли  втрачаєш  -  все  наперекіс,
Життя  втрачає  фарби   -  чорно  -  біле.
Та  що  зупинить  тут  потоки  сліз,
Коли  ріка  життя  вже  обміліла?

Самотність  -  це  як  вирок  для  душі,
І  як  тепер  оце  усе  змінити?
Не  може  бути,  що    ми  уже  чужі,
Ну  як  оце  душі  все  пояснити?

І  знову  край  вікна  самотність  й  я,
А  за  вікном   повільно  вже  світає.
Пробач,  прошу,  мене,  душе  моя,
Чому  буває  так,  ніхто  не  знає...
--------------------------------------------
Події  в  творі  не  стосуються  автора






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898616
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 21.12.2020


Ольга Калина

Ще ходить осінь

Ще  ходить  осінь  тихо  попід  тином,  
Ріллею  човгає  і  блудить  в  манівцях.
Хоча  в  повітрі  так  нестерпно  зимно,  
Але  немає  снігу  білого  в  полях.  

Лише  туманом  сивим  криє  землю
І  паморозь  іскриста  всілась  на  кущах.
Сховався  вітер,  що  гуляв  по  полю,
І  тихо  десь  сидить  на  дереві  в  гілках.  

І  вже  туман  цей  сірою  стіною,  
Поглинув  весь  навколо  себе  білий  світ.  
Стара  верба,  охоплена  журбою,
Вже  не  збере  опущених  додолу  віт.  

Завмер  весь  світ  у  тихому  чеканні
Приходу  білосніжної  до  нас  зими,    
Щоби  спокійно  спали  у  мовчанні
Усі  поля  й  сади  під  снігом  до  весни.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898661
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 21.12.2020


Веселенька Дачниця

Коли його я виглядала

Коли    його  я  виглядала                                                                                  
Були  марні  чекання  ті…
І  я  в  думках  собі  сказала,
Що  є  цікавіше    в  житті!

Не  хочеш,  не  йди,  не  заплачу,
Надія  хай  собі  живе  –
Старе,  то  є  швидкоминуче,
Прийде    хай  краще  і  нове…  

Кволо  дні  собі  за  днями  йшли…
Їм  було,  може,  не  до  нас,                                    
Невже  та  зустріч  не  настане,  
Який  ще  довгий  ждати  час?

Он  рік  Новий  вже  на  порозі  -
Люди  збиваються  зі  ніг…
І  він  прийшов!  Мій  довгожданий,
І  впав  тихенько  на  поріг…

Такий  приємний  і  лапатий…
Потім  чоломкнув  мені  носа
Враз  все  змінилось…    як  казково!
Йому  лиш  погляд  –  разок,  скоса…  
                                                                                               В.Ф.    -    17.12.2020






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898646
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 21.12.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бажана зустріч

Я  закохалася  у  тебе
У  твої  очі  голубі.
Всміхалось  ніжно  мені  небо,
А  я  всміхалася  тобі.

У  філіжанках  наших  кава,
А  душу  зігріва  любов.
Ця  ніч  для  нас  така  цікава,
З  тобою  ми  зустрілись  знов...

Ти  цілував  мої  долоні,
На  вушко  шепотів  слова.
Так  пульсували  наші  скроні,
З  під  ніг  тікала  десь  земля.

З  тобою  ми  такі  щасливі,
Моя  рука  в  твоїй  руці.
Твій  поцілунок  справжнє  диво,
Назавжди  лишивсь  на  щоці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898781
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дарунки від Миколая

Нічка  зорі  засвітила,
Снігом  землю  притрусила.
Веде  стежка  через  гай,
А  по  ній  йде  Миколай.

В  торбі  він  несе  гостинці,
Олі,  Колі  і  Маринці.
Усім  діткам  на  Землі.
Дасть  дарунки  він  свої.

Всі  його  дуже  чекали
І  листи  йому  писали.
Кожен  мрію  мав  свою,
Спати  ліг  з  молитвою.

Снились  сни  такі  чудові,
Мов  веселка  кольорові.
А  наранок  в  чобітку,
Був  дарунок  ди́тятку.

Веселились  і  раділи,
Наче  вулики  гуділи.
Кожен  мав  дарунок  свій,
Серцю  милий  й  дорогий.

                             Дорогі  друзі  з  днем  св.  Миколая  вас!!!
Хай  Миколай  у  вишиванці,  розбудить  подарунком  вранці
І  принесе  у  вашу  хату,  добробут,  радості  багато.
Розбудить  приспані  надії,  зернятко  щастя  хай  посіє,
Зігріє  гумором,  любов'ю  і  принесе  вам  всім  здоров*я!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898593
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 21.12.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чарівна незнайомка

Ви  стояли  в  блідо́му  тумані,
У  руках  ваших  пахнув  бузок.
Граціозна,  як  лань,  мила  пані,
Сплетена  коса  у  колосок.

Образ  ваш,  то  ціла  загадковість,
Усмішка  -  рожевої  весни.
А  довкола  квітів  й  трав  шовковість,
Все  було  для  мене  наче  в  сні.

Щастям,  так  світилося  обличчя
І  ховалась  зваба  на  плечах.
Ніжна,  незнайомко  білолиця,
Сукня  у  мережеві  парча.

Як  уперше  поглядом  зустрілись,
У  очах  я  ваших  потонув.
Ви  чомусь  умить  ту  розгубились,
Стукіт  серця  вашого  відчув...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898498
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 21.12.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Сплетіння

Думки  твої,  мов  зорі  таємничі
Блищать  гірляндою  у  небесах.
І  зіткані  зі  згоди  й  протиріччя,
Пливуть  у  просторі  на  парусах.

Твоє  мовчання  -  прохолода  ночі,
Кришталь  морозний,  заметіль  снігів.
Вдивляюся  у  рідні  сині  очі,
Щоб  розгадати  ребуси  зі  снів.

Слова  твої  пахучі,  мов  троянди,
Як  шелест  ніжний  шовку  пелюстків.
Світанку  ласка  і  санскриту  мантра,
Сплетіння  розуму  і  почуттів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898786
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020


Valentyna_S

Спогад («Котила осінь колесо по колу…»)

Котила  осінь  колесо  по  колу,  
прибравши  липи,  мов  дівчат,  в  чільці.
Внизу  туман  водив  обвислим  волом
по  таборах  смерек  і  ялівців.

Безмовне  здивування:  дід  з  онуком
(  і  він  сюди  ж.  Літ,  видно,  вже  під  сто…)
йде  до  помосту  метушливим  кроком
з  кийком  в  руці,  розкриливши  пальто.

На  поклик  відгукаєшся  Марічки,
що  заблукав  між  горами  Карпат?
Он  там,  мабуть,  стрічались,  біля  річки,
котру  з  дівочих  сліз  злив  водоспад.

З  канатівки  розгледиш  й  полонину,
вона    збирала  верес  там  й  чебрець.
З  палкого  серця  голос  рвався  й  линув  
про  те,  що  «кнєзєм»  хоче  звать  тебе.

Огорнеш  смутком  всохлу  сокорину.
На  ній  давно  обгніздились  птахи.
Тобі  під  нею  вишивала  й  сину
сорочки,  кептарі  і  сердюки.

Охопиш  з  висоти  орлиним  оком
овечість  хмар  й  живе  єство  Карпат.
Немов  печать,  скупа  сльоза-  і  спокій.
Лише  про  нього  тут  ліси  шумлять…

…Котила  осінь  колесо  по  колу.  
На  діда    задивилась  я  іздолу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898728
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020


Білоозерянська Чайка

Що таке кохання?

[i]Кохання  –  це  сплетіння  спраглих  душ
і  серце,  що  на  двох  бажає  битись,
Це  захистом  в  негоду  тепла  свита…
Сніданок  в  ліжко…  що  несеш  чимдуж![/i]

Любов  зламає  будь-які  льоди  –
Така  вона  яскрава  та  шалена.
В  дитині  –  спільні  риси,  наші  гени,
в  ній  наше  серце  разом  назавжди.

[i]Буває,  що  ті  вічні  та  святі
Твої  чуття  –  безжалісно  роздерті.
Буває,  люблять  навіть  після  смерті  –
Живе  кохання  поміж  двох  світів.[/i]

Воно  –  в  сльозах  невтішної  вдови.
А  ще  –  підводить  хворого  на  ноги,
Хоч  ти  на  півдорозі  в  царство  Бога  –
Кохання  зцілить  вірою:  Живи!

[i]Яке  воно?...    Ще  безліч  запитань:
Взаємне?  Чисте?  Радісне?  Жертовне!
Хай  буде  ним  по  вінця  серце  повне  –
Коханням…  із  тепла  та  піклувань,..[/i]

/Ілюстрація  -  інтернет./

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898431
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 20.12.2020


Білоозерянська Чайка

Моя заметіль /анапест

Розсипає  сумне  сніговій
Під  завісу  самотнього  вечора.
Хуртовину  думок  із  далечі  ту,
Розчиню  у  душі,  ледь  живій.

Все  кружляє  їх  вічний  танок,
до  землі  припадає  заметами.
У  снігу  –  я  і  ти  –  силуетами,
а  сніжинками  –  рій  помилок…

То  ж  не  гріє  вже  тепле  пальто,
сніг  в  волосся  із  міді  вплітається.
І,  мов  пух,  заметіль  огортає  ця,
Хоч  не  бачить,  крім  мене,  ніхто…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898665
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020


Маг Грінчук

Має світло…

Усі  повинні  думати,  планувати  і  працювати.
Тут  виникає  проблема  -  ждати  звісток  про  людську  долю...
Терпіти  чи    жертвувати  собою,  жити  чи  вмирати.
І  постає  питання  перед  кожним,  шукаючи  волю...

Нам  совість  підказує  -  моральний  закон  більше  не  діє.
Кінцева  надія  для  планети  -    це  воскресіння  Хреста.
Відновлення  Всесвіту,  одночасно  правдивості  зріє,
І  відповідь  на  питання  про  призначення  сенса  життя...

Щоб  відновити  природу,  людину  до  доброї  слави...
Є  Воскресіння  Ісуса,  як  зразком  відновлення  світу.
Це  розвиток  душі,  характеру  істоти,  майже  держави.
Любити  Бога  -  надія  в  будь-якому  житті  має  світло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898638
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 20.12.2020


Катерина Собова

Ускладнення вiд Ковiду

П’є    дружина    з    мене    соки:
Не    встиг    поріг    переступить,
Ця    мегера    -    руки    в    боки:
-Ану,    дихни!    -    уже    кричить.

-Нализався,    скотиняко?
Самогонку    відчуваю,
Спати    -    в    будку,    до    собаки
Я    тебе    благословляю!

Тепер    клопоту    не    маю,
Бог    захистив    мене    від    бід:
Сердита    жінка    не    лякає  –
Перехворіла    на    ковід.

Втратила    чуття    на    запах
І    наді    мною    весь    контроль,
Вже    не    ходжу    на    задніх    лапах,
Сиджу    у    шинку,    як    король!

Поки    винайдуть    вакцину,    
Щоб    рецептори    вернути,
Не    одну    я    чарку    встигну
З    кумом    дорогим    хильнути.

Вчені    думають    ще    й    досі,
А    я    хочу    (навіть    снилось),
Щоб    ускладнення    у    носі
У    дружини    залишилось!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898666
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020


Любов Таборовець

Дарунок зимового ранку

Ніжилось  тіло  Зими  в  подушках  -
У  волошково  –  м’яких  хмаринах...
Скарби  небесні  її  в  пелюшках,
На  пухких  колисались  перинах…

З  Вітром  Хурделиця  ткала  сувій...
За  верете́ном  -  видно  світанок.
Вже  крізь  імлу  припорошених  вій,
Позіхав    розманіжений  Ранок…

Скинув  промоклий  дірявий  кожух,
Напхав  торбину  білих  полотен.
Стомившись  від  ткацтва,  Вітер  ущух…
Десь  сховався  у  щілинах  плоту.

Ранок  на  Землю  змарнілу  зійшов…
Із  пухнастим,  сріблястим  дарунком…
До  кожного  ганку  з  світлом  ішов,
Що  зібрав  за  небесним  лаштунком…

20.12.2020
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898711
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020


Маг Грінчук

Всім потрібна доброта

Якщо  ти  людина  нормальна,  то  не  втрачай  вранішний  світ.
Умийся  світлоносною  росою  своєї  совісті.
Поглянь,  що  робиться  в  країні...  У  влади  спіткань  буйноцвіт.
Ти  розумом  справжньої  правди  себе  оціни  без  схову...

У  кожної  істоти  є  те,  за  що  варто  поважати.
Його  і  треба  помічати,  тоді  змінеться  ставлення,
Відношення  до  людей.  І  не  стануть  за  Вас  забувати.
Прості,  мов  дихання,  оці  слова.  Всім  потрібна  доброта...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898420
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 18.12.2020


Маг Грінчук

Де оживає море…

Удвічі  Марс  менший  від  колиски  найвищої  проби.
Тривалість  доби  приблизно  така  ж,  як  на  нашій  Землі...
І  майже  так  само  змінюються  усі  пори  року.
Одначе  на  Марсі  набагато  суровіший  клімат.

Планета,  мабуть,  у  півтора  рази  далі  від  Сонця.
Одержує  променів  значно  менше  світла  і  тепла.
Та  атмосфера  дуже  розріджена,  бо  прозорий  сорт.
Овіяна,  гола,  холодна  планета  живе  без  зла.

Яка  погано  затримує,  держить  потрібне  тепло.
Колись  назвали  її  ім*ям  Бога  війни  без  прикрас.
Одіта  в  багряну  опанчу,  вона  жде  добре  слово...
На  всіх  наріччях  світу  планета  Марс  кличе  знано  нас.

Багато  таємниць  і  загадок  космос  несе  в  собі,
Як  фантастичний  Всесвіт,  у  якому  ми  всі  живемо.
Підносить  з  глибин  на  висоту,  коли  життя  в  боротьбі
І  в  невідомість  несе  вода,  де  оживає  море...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898181
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 18.12.2020


Білоозерянська Чайка

Зимовий маршрут

Без  тебе  душу  сковують  льоди,
І  тихий  сон  до  мене  йти  не  хоче.
Коли  ти  йшов,  промовила:  іди…
З  тих  пір  заповнив  смуток  дні  і  ночі.

А  сніг  печаллю  засипає  світ,
Душа  даремно  рветься  із  заметів.
А  паморозь…  немов  іржі  наліт,
Шнурує  в  грудях  все  живе  в  корсети.

Приспів:
Наш  сніг  раптово  переходить  в  дощ,
Так  плаче  скло  останнього  трамвая…
І  мерехтить  життя  вогнями  площ,
Моє  кохання  свічкою  стікає…

Доріжку  місяць  по  снігу  веде,
Знов  зорі  почуття  маскують  гримом.
Даремно  я  ховала  від  людей
Усе  святе,  що  вкрили  вічні  зими.

Проклав  колись  по  серцю  ти  маршрут,
Кохання  все  живи́ло,  ніби  струмом.
В  депо  сніги  дорогу  заметуть  –
Скрипить  старий  трамвай  одвічним  сумом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897732
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 16.12.2020


Білоозерянська Чайка

Зоряні акорди /децима або еспінела

Шепоче  полум’я  до  зір
Про  вічне,  тепле,  незбагненне.
І  ніжним  дотиком  до  мене
Звучить  гітари  перебір…

Я  струни  чую  ті,  повір,
Тому  не  можу  не  кохати
Акорди  в  зорянім  багатті

І  очі,  що  ясніше  свіч
Горять  у  пристрасті  всю  ніч  –
Любові  не  буває  забагато…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897813
дата надходження 11.12.2020
дата закладки 16.12.2020


Білоозерянська Чайка

Розминулися дві долі…

Розминулися  дві  долі,
Мають  власні  береги.
Сумно  падають  додолу
Від  байдужості  сніги.

Розійшлися  дві  дороги  –
Серце  вкрила  заметіль.
Засріблився  давній  спогад
 у  холодному  бутті:

Не  сніжинки…  рвало  небо
З  квітів  білі  пелюстки,
що  вкривали  шлях  до  тебе.
Йду  по  ньому  крізь  роки.

Хуртовина  стогне  в  полі
Безкінечно  дорогим.
Розминулися  дві  долі  –
Не  з’єднати  береги…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897880
дата надходження 11.12.2020
дата закладки 16.12.2020


Білоозерянська Чайка

Забутий сон /терцина

Я  розкажу  тобі  забутий  сон  –
Журба  прощань  застигла  на  долонях,
І  змучений  розлукою  перон.

Серцебиттям  –  квапливий  стук  вагонів…
Я  від’їжджаю  в  невідому  даль.
Так  плаче  дощ  на  тій  платформі  сонній.

Болять  мені  жорстокість  і  печаль...
Хочу  зійти  на  першій  же  зупинці!
Але  я  їду…  стримуючи  жаль.

Загартували  сльози  душу  в  крицю,
Самотність  розливається  дощем  –
Все  рідше  наш  перон  далекий  сниться…

Мабуть,  прийшла  пора  отих  прощень  -
Примирення  людське  замість  погорди.
У  ностальгії  –  сну  мінорний  щем  –
Грудневий  дощ  приніс  туги  акорди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897921
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 16.12.2020


Білоозерянська Чайка

Для Дами /секстина/

[i]Палке  тепло
у  канделябрі  тріпотіло.
Роялю  тло
впивалось  в  чуйну  душу,  ніби  птах,
стікаючи  по  змучених  свічах,
Вздовж  тіла…[/i]

Краса  лилась
Коханням  –  в  величі  розкішним,
Ковшем  тепла,
що  барвами  наповнив  нотний  стан,
В  чуттєвості  –  останній  віск  розтав  –
Неспішно…

[i]Під  клавіш  сніг  –
всі  незбагненні  серцю  гами.
І  нот  розбіг,
що  квітне  у  схвильованих  серцях,
в  трояндових  розсипавсь  пелюстках  –
Для  Дами…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898344
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020


Білоозерянська Чайка

Шовковичне кохання

 /Сонет  тріолетно-октавний/
Кохання  стріла  я  в  шовковиці,
У  квіті  запашнім  ряснім.
Заграли  у  душі  вогні  –
Кохання  стріла  я  в  шовковиці…
Я  згадую  тепер  подробиці,
Коли  заслав  все  білий  сніг.
Кохання  стріла  я  в  шовковиці,
У  квіті  запашнім  ряснім.
Теплом  в  душі́  наші  розмови  всі,
Букет  конвалій  на  вікні…
Самі  думки  мої  щасливі  ці,
Для  серця  бідного  –  тісні.

Читаю  спрагло  листування  –
З  шовковиці  п’янке  кохання…
/  тріолет  –  початкові  8  рядків,  октава  –  завершальні  8  рядків.  13  і  14  рядки  входять  і  в  октаву  і  в  тріолет,  сонет  –  14  рядків  –  три  катрени  і  двовірш./

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897936
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 16.12.2020


Білоозерянська Чайка

Шанс

Сьогодні  день,  коли  зустрілися  із  Вами,
В  коханні  закружляли,  мов  птахи  –
Б’є  вітер  в  шибку  мерзлими  сльозами
Та  ожеледдю  сковує  шляхи…

І  туга  шириться  за  мрії  горизонти,
Через  роки́  усе  ж  болить  душа…
Ви  стоїте,  зіщулившись,  під  зо́нтом,
А  сльози  дощ  із  краплями  змішав.

Було  б  Вам  краще  рідну  душу  не  стрічати,
В  житті  ж  бо  на  любов  немає  прав!
На  відстані  міцнішав  біль  утрати  –
Мов  хтось  жорстокий  навпіл  роздирав…

...Серцями  поряд.  Та  як  птахи  перелітні,
крізь  відстань,  перепони  різні  й  час,
Все  віримо,  що  в  іншому  столітті
Нам  доля  подарує  другий  шанс…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898114
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 16.12.2020


Білоозерянська Чайка

Гра

Так  грають  пальці…  співають  очі…
А  Ви  завмерли  в  якійсь  задумі,
Я  навіть  бачу  гірчинку  суму
На  сокровенне  моє,  дівоче…

Ви  б  так  хотіли  мене  кохати  –
Мелодій  ноти  рвуть  до  нестями.
Щасливі  разом  були  б  ми  з  Вами,
Нам  місяць  вторить  вилицюватий.

Надії    пісню  усе  ж  згасили  –
Запікся  погляд  в  ній  винуватий:
- Пробачте,  люба,  я  вже  жонатий.  –
Терпіти  гру  цю  мені  несила…

В  ніч  безпорадну  –  мелодій  зграя…
Хоч  грають  руки…  душі  –  немає.
І  все,  що  мало  двом  стати  раєм  –
Карає…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898213
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 16.12.2020


Білоозерянська Чайка

Видихну…

[i]На  нестримнім  вітрові  шаленім
Шерхне  дощ…  в  крижину  все  скував,
Не  дає  зимі  законних  прав  –
Все  жбурляє  з  неба  льоду  жмені…[/i]

Б’ється  серце  знічено  у  мене
Від  терпких,  невиплаканих  сліз  –
Плакати  не  буду  –  навідріз…
У  сльозах  замерзлих  -  тільки  клени.

[i]Всі  сніжинки-лялечки  різьблені
Гинули,  утоптані  в  багно  –
Тож  почну  життю  радіти  знов.
А  тебе  вже  видихну  з  легенів…[/i]

Я  засію  душу  безтілесну
ароматом  щастя  й  дивних  трав.
Пройде  дощ,  що  кригою  скував  –
І  настануть  знов  квітучі  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898245
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 16.12.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осіннє диво

Зацвіли  каштани  у  осінню  пору,
Золотистим  цвітом  на  деревах  знов.
Вітер  на  сопілці  виграє  їм  соло,
Цвіт  цей  зігріває  сонячна  любов.

Диво  те  природа  для  нас  сотворила,
Листячко  зелене  захищає  цвіт.
Є  в  природі  ніжність,  є  в  природі  сила,
Яка  прикрашає  й  радує  наш  світ.

Зацвіли  каштани  у  осінню  пору,
Білими  свічками  радують  людей.
Від  краси  такої,  не  відвести  зору,
Опустить  не  можна  до  землі  очей.

Ще  недавно  в  кошик  їх  плоди  збирали,
Тріскали  жупани,  падали  до  ніг.
А  сьогодні  знову  розцвіли  каштани,
Диво  -  з  -  див  осіннє  радує  нас  всіх.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898224
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 16.12.2020


Lana P.

ДО ЧОГО ПРИКРІПЛЕНИЙ МІСЯЦЬ?

До  чого  прикріплений  місяць  —
До  неба,  до  ночі,  хмарин?
Не  має  постійного  місця,
Як  навпіл  висить  апельсин.

До  чого  пришитий  нитками  —
До  дна,  що  без  краю,  кінця?
А,  може,  прибитий  цвяхами?
Послати  б  до  нього  гінця…

Скоріше,  прилипнув  до  шиби  
Медами  солодких  дрімот.
А  зорі  пливуть,  наче  риби,
У  спальню  з  далеких  висот.              15/12/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898280
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 16.12.2020


Lana P.

ПЛЯЖНЕ

Рука  —  на  гальці.
На  пляжі  —  клас!
Пісок  —  крізь  пальці  —
Втікає  час.

Гімн  вічних  звуків  
Хвилястих  грив,
Шалені  стуки  —
Відлив,  приплив.

Стікають  краплі  
З  твого  чола,
Ген  крила  чаплі
Вкриває  мла.

Зітхає  небо  —
Спеклась  земля,
Води  потреба
І  корабля  —

Пуститись  в  мандри,
Уздріти  світ,
Вчувати  мантри
Зі  всіх  орбіт.

Крізь  капіляри  —
Вода  і  сіль,
Крізь  окуляри  —
Рожевий  хміль.                    15/12/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898306
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020


Веселенька Дачниця

Астрологія підвела

                                                         
Каже  мама:  –  женись,  Грицю!
Вибирай  он  молодицю,  
Тобі  скоро  тридцять  п’ять,
Годі,  синку,  вже  гулять!
А  я  все  собі  міркую
Мені  б  тиху,  не  скупую,
Не  пила  щоб,  не  гуляла,
Тільки  мене  шанувала.
Була  в  мене  дівка  гарна  -
Ой  весело  стрекотіла,  
Що  аж  вуха  опухли
І  все  тіло  заніміло…
А  женитись  –  це  серйозно!  
Я  про  це  сердечне  діло
Довго  думав  -  взявся  сміло  -
Астрологію  вивчав,
І  про  долю  жіноцтва
Все  по  зірочках  узнав…
Наречена  моя    -  Риба,
Не  якась  там  стрекоза,
Я  заслав  сватів  до  неї,
А  вона,  мов  навіжена  -
Підсунула  гарбуза!
                                                           В.Ф.-  07.12.2020



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898330
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020


Веселенька Дачниця

І помчуся зиму зустрічати

До  побачення,  скажу  вам,  клопоти  осінні,
Відпочиньте  собі  гарно  у  свіжому  сіні.
Запряжу  я  вітерець  у  карету  з  листу
І  помчуся  зустрічати  зиму  гонористу

Зустріну  привітно,  запрошу  її  в  госпОду,
Попрошу,  щоб  засніжила  землі  нашій  вроду,
Щоби  відпочивала,  як    їй  і  годиться
Була  знову  тая  сила,  щоби  відновиться.  

Зимо,  будь  же  ти  ласкава,  засівій  на  щастя,  
Хай  же  побороти  нам  люту  чуму  вдасться.
Щоби  люд  ожив  наш  і  поселилась  радість
Квітувала  молодість,  лише  спокійна  старість.

Розверни  довкола  мережену  скатертину,
Утіш  думки  бабусі,  ще  й  порадуй  дитину.
Не  лютуй,  прошу  тебе,  крижаним  морозом
У  своєму  пануванні  не  втрачай  лиш  розум.

                                                                                                       В.Ф.  -  02.12.2020







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897582
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 16.12.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

На терезах

На  терезах  -  злагода  дій  і  хаос,
Правди  море  -  потоки  брехні.
Українець  ім*я  чи  знов  малорос?
Єдність  людства,  чи  меч  і  вогні.

На  терезах  -  пекло  наживи  і  рай.
То  ж  отямся,  людино,  скоріш.
Звіра  хижість  в  собі,  цинізм  подолай,
Не  продай  свою  душу  за  гріш.

На  терезах  сучасних  -  мир  і  війна,
Домінує  хоч  поки  життя.
Ятрить  думка  щодня  для  всіх  навісна:
Що  ж  чекає  подалі  буття?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898228
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020


Ольга Калина

Загублене кохання

Весна  і  літо  вже  пройшло,  
І  осінь  сива  
Сховала  тугу  за  вікном  
В  холодні  зливи.  
Боліло  серденько  й  душа  
З  дощем  ридала:
Покинув  милий  і  пішов  –
Його  не  стало.  

 Приспів:
Захурделило  надворі,  
Захурделило.
І  снігом  сипле  ізгори  –
Кругом  все  біло.  
І  нашу  стежку  замело,  
Де  ми  ходили.  
Чи  ж  то  кохання  в  нас  було,  
А  чи  згубили...  

Не  зеленіє  вже  верба,  
Що  над  ставочком,
В  воді  не  миє  вже  вона  
Свої  листочки.  
Покинув  милий  і  пішов    -
Його  немає.  
Мабуть,  десь  іншу  вже  знайшов  
Й  її  кохає.  
 
І  над  ставочком  вже  верба
В  журбі  схилилась.  
Не  грає  хвилями  вода  –
Покрила  крига.  
Поглинув  сніг  вже  назавжди  
Святе  кохання.  
Більш  не  повернеться  сюди
Ні  вдень,  ні  зрання.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898158
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020


Ніна Незламна

Мне нежность подари

Я  тебя  давно,  так  хотела  встретить
Лишь  бы  увидев,  в  миг  затрепетала
Как  земля  с    рассветом,  смогла    ответить
В  ласке  купалась,  как  птица  взлетала…

Ты  согревал  бы,  как  солнце,  но  не  сжёг
Чтоб  горел  костёр,  тот  костёр  желаний
А  в  нём  заманчиво  сверкал  огонёк
Чтобы  не  было…  разочарований.

Уж  тихий  вечер….  мне  нежность  подари
Миг  страсти  познаем….    любовь  хмельную
Я  в  поцелуях….  растаю  до  зари
Ты  возьми  меня….  сладкую…  земную…

                               27.05.2017р



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898145
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020


Амадей

ПРИЧАРУВАЛА_ПРИВОРОЖИЛА (авторська пісня)

Тебе  зустрів  я  літньої  ночі,
Лиш  подивився  у  твої  очі,
В  зелені  очі  лиш  подивився,
І  закохався  і  вже  влюбився.

Причарувала-приворожила,                (2  рази)
Без  тебе,  люба,життя  не  миле        (2  рази)
Без  тебе,  люба,  життя  не  миле,      (2  рази)
Причарувала-приворожила.                (2  рази)

Тебе  зустріти  серце  бажає,
Такої  в  світі  більше  немає,
Більше  немає,  в  цілому  світі,
Щось  заставляє  серце  горіти.

Причарувала-приворожила,                  (2  рази)
Без  тебе,  люба,  життя  не  миле,      (2  рази)
Без  тебе,  люба,  життя  не  миле,      (2  рази)
Причарувала-приворожила.                (2  рази)

Серцем  відчув  я  твоє  кохання,      
І  сну  немає  всю  ніч  до  рання,        
Вю  ніч  до  рання,  про  тебе  мрію,  
Живе  у  серці  моїм  надія.                        

Причарувала-приворожила,                  (2  рази)
Без  тебе,  люба,  життя  не  миле,        (2  рази)
Без  тебе,  люба,  життя  не  миле,        (2  рази)
Причарувала-приворожила.                    (2  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898079
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 14.12.2020


Valentyna_S

Та чи хочу вертатися в осінь

Та  чи  хочу  вертатися  в  осінь,
Як  у  гості  набилась  зима?
Лист  зів'ялий  увись  не  підносить—
Лиш  обходить  його  кружкома.

Зору  шлях  затуманює  в  небо,
Затягла    теплоту  пояском.
Рештки  осені    вітром  теребить
Й  припорошує  снігом-піском.

Засльозилися  очі:  це  ж  саван
Розстелила  на  товщі  століть.
З  висоти  літ  підтакує    ґава:
—  На  минущості  світ  весь  стоїть.

Пропливає  життя  щохвилинно…
Відпускаю  сумнівне  «якби…»—
Лише  «зараз  і  тут»,  як  є,    чинно.
Ще  б  зуміти    без  тіні  журби…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898042
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 14.12.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Голос любові ( слова для пісні)

Твої  очі  для  мене  немов  незабудки,
А  твій  погляд  для  мене  неначе  весна.
Моя  ніжна  і  мила,  ласкава  голубко,
Я  думками  своїми  з  тобою  щодня.

Твої  коси  шовкові,  ромашками  пахнуть,
Твої  губи,  неначе,  той  маковий  цвіт.
А  буває,  душа  переповнена  страхом,
Піднімає  на  крила  любові  політ.

Нас  дощі  із  тобою  щораз  цілували,
А  тумани  були  нам  немов  лабіринт.
Ми  так  вірно  і  палко  обоє  кохали,
Коли  падали  зорі,  яскравим  був  світ.

Я  для  тебе  беріг  усі  ноти  у  пісні,
Усі  квіти  для  тебе  я  кину  до  ніг.
Ти  кохання  моє,  хоч  не  перше,  а  пізнє,
Я  для  тебе  любов  цю  кохана  беріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898127
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Давай поговорим про музику

Давай  поговорим  про  музику,
Що  серця  торкає  й  душі.
У  вальсі  весняному  кружиться
І  чуються  ноти  в  вірші.

По  морю  пливе  на  кораблику,
У  променях  сонця  звучить.
І  навіть  торкається  равликів,
За  ними  у  поле  спішить.

Давай  поговорим  про  музику,
Її  відчувають  вітри.
Вона  навіть  чується  в  кухлику,
У  краплях  джерельних  води.

У  трепеті  крилець  метелика,
Звучання  її  також  є.
Вона  галаслива  у  сквериках,
Дрібнесеньким  дощиком  ллє.

А  ще  вона  в  серці  знаходиться,
За  неї  говорять  слова.
Коханням  мелодії  сходяться,
Живу  у  цій  музиці  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898014
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 14.12.2020


Lana P.

ВОНИ ЗУСТРІЛИСЯ…

Вони  зустрілися  зненацька,
Й  не  випадково  просто  так.
Натура  в  нього  —  сильна,  хвацька,
Пофліртувати  —  той  мастак!

Вона  йому  —  дарунок  долі  —
Рятує  душу  в  ураган.
Він  —  вітровій  у  вільнім  полі,
Який  бентежить  цілий  лан.

Вони  зустрілися  миттєво,
І,  не  надовго,  як  колись.
Обцілував  її  чуттєво,
Щоб  полетіти  стрімко  ввись.

Налаштував  для  лету  крила
Волошки  милої,  мусон.  
А,  чи  знайдеться  у  них  сила
Піймати  щастя  в  унісон?                          11/12/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897953
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 14.12.2020


Lana P.

ЯЛИНКА

Рік  Новий  ще  не  настав,
У  Настусі  —  безліч  справ.
Зупинилась  на  хвилинку  —
Чим  прикрасити  ялинку?

Вирізала  конфетті
Із  паперу,  золоті.
Почепила  мандаринки,
Зайчик  приволік  морквинки.

Назбирали  горобці,
Щебетливі  молодці,
Ягідочок  із  калини  —
Нанизала  намистини.

Білка  принесла  горіх
Для  прикраси  та  утіх,
Шишки,  яблука  медові,
Серпантини  кольорові.

В  нірку  юркнуло  миша  —
Ось  вам  зірка,  тихо  ша…
Буде  радощів  в  окрузі  —
Добре  мати  гарних  друзів!        11/12/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897956
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 14.12.2020


Lana P.

ЯЛИНКА

Рік  Новий  ще  не  настав,
У  Настусі  —  безліч  справ.
Зупинилась  на  хвилинку  —
Чим  прикрасити  ялинку?

Вирізала  конфетті
Із  паперу,  золоті.
Почепила  мандаринки,
Зайчик  приволік  морквинки.

Назбирали  горобці,
Щебетливі  молодці,
Ягідочок  із  калини  —
Нанизала  намистини.

Білка  принесла  горіх
Для  прикраси  та  утіх,
Шишки,  яблука  медові,
Серпантини  кольорові.

В  нірку  юркнуло  миша  —
Ось  вам  зірка,  тихо  ша…
Буде  радощів  в  окрузі  —
Добре  мати  гарних  друзів!        11/12/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897956
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 14.12.2020


Маг Грінчук

У зоні бешкету

Море  тихе,  але  не  спить,  наче  скоро  спалахне...
Біля  берега  воно  зеленкувате  і  сумне.
За  греблями  чорне,а  далі  синє  та  голубе.
Біля  самого  обрію  -  блакитне.  Чути  белькіт...

Море  по-дитячому  ласкаве,  коли  спокійне.
І  яке  ж  воно  грізне  у  рифах,футах  під  кілєм.
...Всі  вітри  скаламутять  маси  води,  грає  піна.
Все  стає  сірого  кольору  у  знаному  співі:

Небо  та  водяні  громади  і  кудлаті  хмари.
Вітер  холодний  зриває  тьму.  Іде  час  примарний...
Чути  тільки  гуркіт,  шум,  щось  наступає  на  берег.
Море  запінилось,  мов  кипить  у  зоні  бешкету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897966
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 14.12.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Перший сніг

Сніжинки  ніжні  небо  розсипало  щедро:
Дрібні  білясто-чисті  філігранні.
Мушнею  осідали  на  ялинки,  кедри,
Вбирали  в  сукні  клени,  липи  рв*яно.

Це  перший  сніг,  що  освіжав  зими  повітря.
Він  тихо  дихав,  йшов,  хоча  безплотний.
Старанно  повівав  грудневий  вільний  вітер,
Грайливо  дмухав,  мов  оса  зальотна.

Густішав  полохливий    срібний  сніг  щоразу,
Біліли  вулиці,  дахи  будинків.
І  стало  на  душі    моїй  так    любо  зранку
Зірками  падали  легкі  сніжинки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897940
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020


Малиновый Рай

КУКУШКА

Под  сердцем  его  ты  носила,
Дала  ему  тело  и  кровь,
А  нынче  ему  изменила,
Отняла  свою  ты  любовь.

Милые  детские  глазки
Теперь  не  посмотрят  на  мать,
Не  дашь  ты  ему  своей  ласки,
Не  будешь  дитя  целовать.

Плакал  он  мамы  желая,
Звал  тебя:"Мама  приди".
А  нынче  уж  мамка  другая
Его  прижимает  к  груди.

Его  в  тёплых  водах  купает,
Колыбельные  песни  поёт,
Любит  его  и  желает
Пускай  он  здоровым  растёт.

Пускай  он  растёт  крепкий-крепкий
И  счастье  он  должен  познать,
Так  в  жизни  бывает  что  деткам  
Чужая  роднее  чем  мать.

А  ты  молодая  кукушка
С  грехом  на  душе  будешь  жить,
А  всё  потому  "веселушка"
Что  ты  не  умеешь  любить.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897629
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 12.12.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Соснова гілка

Соснова  гілка  снігом  припорошена,
Гойдалася  від  вітру  в  самоті.
Зима  прийшла  у  гості  так  не  прошено
І  доторкнулась  холодом  її.

Стежки  позамітала  всі  хурделиця,
Вона  цю  пору  з  радістю  сприйма.
А  сніг  додолу  білим  пухом  стелиться,
Соснову  гілку  ніжно  обійма.

Десь  голоси  луною  відзивалися,
Вони  щось  гомоніли  у  цей  час.
А  може  один  -  з  -  одним  сперечалися,
Серед  заметі  тих  далеких  трас.

Всю  ніч  зігрітись  гілка  намагалася,
Ні  місяця  у  небі,  ні  зорі.
Лиш  зимонька  в  обличчя  посміхалася,
Бо  ж  дуже  було  весело  її...

Вона  лише  надранок  заспокоїлась,
Струсив  хтось  з  гілки  біленький  сніжок.
Руденька  білочка  на  ній  вмостилася,
Лишивши  слід  для  вранішніх  стежок.














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897922
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020


Lana P.

ВЕЧІРНЄ СОНЦЕ

Вечірнє  сонце  тішить  плечі,
Тепло  скидає  промінцями,
Малює  обрій  олівцями,
Яріє  небо  каганцями  —
Пусті  слова  тут  недоречні.

Присіло  раптом  на  водичку,
Голубить  хвилі  невгомонні  —
Такі  бентежні  та  солоні,
Зникає  в  їхньому  полоні,
Рум’янці  слабшають  на  личку.

А  ти  казав  —  любов  між  нами  
Навіки,  бо  така  —  остання.
Зникали  в  мареві  вагання,
Як  захід  поміняв  убрання,
Ми  розгубилися  між  снами.                    11/12/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897815
дата надходження 11.12.2020
дата закладки 11.12.2020


Галя Костенко

Є гарна традиція давня

Є  гарна  традиція  все  ще,
В  віддалених  селах  жива,
Її  я  побачила  вперше,
Коли  в  Копійча́нім  була…

Стоїть  між  хатами  криничка,
З  якої  ще  воду  беруть,
І  дуже  мені  захотілось
Водички  із  неї  ковтнуть,

Бо  тут  сама  справжня  водичка,
Джерельна,  як  Божа  роса,
Доглянута,  як  молодичка,
Під  дахом,  закрита,  краса.

Іду  до  криниці  з  думками,
Чи  вправлюсь  води  я  набрать,
Та  навіть  й  не  мала  у  тямі,
Що  хтось  міг  про  мене  подбать…

Настільки  далека  від  то́го,
Що  бу́ло  колись  зазвичай,
Я  здивувалась,  що  повне
Стояло  відро  на  кільцях…

Хай  буде  хата  і  скраю,
Особняком  хтось  живе,
Але  та  вода,  що  стояла,
Сказала  мені  про  нас  ВСЕ…

30.11.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896722
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 11.12.2020


Ніна Незламна

У окошка…

Белая  крыса  у  окошка
Жаль  осталось,  совсем  немножко
Мне  встретиться,  придётся  с  быком
Хотя  бы,  не  вспомнил  о  былом...

Когда  то,  пригрелась  на  спине
Но  место,    сердитый..    уступил  мне
Свинья  всем,  преподнесла    навоз
Вот  уж  я  …  тянула  этот  воз...

Победить  ковид  не  сумела
Честно  сознаюсь…    постарела
Быку,  может  сделать  удастся
Найти,    не  глупого  мудреца

Чтобы    он,  сумел  снять  корону
Да  вручить,  в  руки  гегемону
Пускай  этот,  разрешит  вопрос
С    меня  думаю,    не  большой  спрос...

Каким    был  год    -  уж  люди  скажут
По  стенке  может,    не  размажут
Добро...    ведь  так  делать  хотела
Простите…  просто  не  успела…

                                       10.12.2020г




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897747
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 11.12.2020


Маг Грінчук

Треба не тільки вірить

Імперії  приходять  і  відходять  -  розпиляються  в  мить.
Народи,  етнічні  групи  об*єднуються,  щоби  дружить.
І  розпадаються  знов  та  з  роками  шукають  єднання.
Несходжені  дороги  біжать  поколінь,  куди  -  ніхто  не  зна...

Періоди  розквіту  та  занепаду  мають  культури.
Віки  заховані  в  мовчазність  руїн,  світ  у  силі  тупо.
Проте  окрема  людина  була  і  так  залишається
Тією  складовою  частиною  людства,  в  тілі  -  душа...

Держави,  народи  в  певному  сенсі  дивне  утворення.
Туманом  повитий  цілий  світ.  Жива  Земля  вся  в  тривозі.
Історія  давала  та  дає  прикладів  нам  багато,
Як  люди  стають  одержимими  владою  зрадниками.

При  цьому  їх  зовсім  не  хвилює  бідність  і  спустошення.
Біду  і  зло  жадоба  влади  несе    сотням  тисяч  істот.
Війна  оселитись  бажає  тепер  у  країні  на  вік...
Щоб  зникло  в  Україні  негоже,  треба  не  тільки  вірить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897762
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зимова пані

Дивись,  на  зимовому  фоні,
Де  блиску  сія  оксамит.
Біжать  білогривії  коні,
Лиш  бризки  летять  з  -  під  копит.

Запряжені  в  різблені  сані,
А  в  санях  панянка  одна.
В  розкішнім,  розшитім  убра́нні,
Вельможна  і  наче  княжна.

Обличя  подібне  до  глянцю,
Холодна  у  неї  душа.
На  щічках  немає  рум'янцю,
У  зиму  вона  поспіша.

Як  гляне,  спиняється  серце,
Торкнеться,  лишається  слід.
Вона  королевою  зветься,
Живе  в  вічнім  царстві  де  лід.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897754
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020


Катерина Собова

Додатковi маски

Йшло    подружжя    із    базару,
Муж,    нав’ючений    торбами,
Випускав    із    себе    пару,
Ледве    шкандибав    ногами.

Дуже    часто    зупинявся,
А    дружина    оглядалась:
Їй    здалось,    що    якась    краля
Вже    занадто    вихилялась.

-Ти    розплився,    як    медуза,
А    як    дівку    цю    побачив  –  
Став    утягувати    пузо,
Пульс    у    тебе    он    як    скаче!

-Тю,    дурна,    та    вона    в    масці,
Може,    дівка    ця    -    потвора!
-А    як    гарна,    наче    в    казці?
Та    ще    й    ні    на    що    не    хвора?
 
Почала    репетувати:
-Калатати    треба    в    дзвони,
Щоб    народні    депутати
Прийняли    нові    закони:

Щоб    дівиці    й    молодиці
Додаткові    маски    мали:
Крім    тієї,    що    на    пиці,
Голі    стегна    прикривали!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897730
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Болить реально

Душевна  втіха:  він  на  світі  є.
Шар  на  деревах  знову  наростає.
(І  дивувались,  певно  б,  давні  таври)
Холоне  чай,  пригіркло  монпасьє.

Безглузда  втіха:  ми  ж  як  дві  гори,
І  не  зустрінемось,  хоча  й  хотіли  б.
Журба  тепер  розлилася  чорнилом.
Самотні  крають  вечір  вечори.

Фальшива  втіха  -  віртуальний  світ.
Літала  ж  безтурботно,  як  метелик.
Його  ж  торкнуло  слово,  мов  чепелик.
Болить  реально,  досі  ще  болить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897743
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020


Веселенька Дачниця

Крила долі

                           
Нема  гіршого  тай  ні  в  чому,
Коли  сохне  душа  по  дому,
Коли  в’януть  її  крилята,
А  без  крил  вона,  мов  розп’ята

І  блукає  душа,    як  билина,
І  шукає  якусь  шпарину
Підкріпити  снагою  надію  
Про  розгублені    чисті  мрії.

Полетіла  б  соколом  ясним,
Щоби  глянути  на  прекрасне
Де  в  садочку  червона  калина,  
Де  в  віконці  матуся  єдина,

Що  чекає  всі  дні  та  ночі
Уже  виплакала  свої  очі…
Пригорнутися  до  серденька
-  Я  з  тобою,  моя  рідненька...

І  побути  біля  криниці,
Де  джерельна  цілюща  водиця,  
Бо  смачнішої  в  світі  немає
Хай  це  люди  запам’ятають.
 
Доля  часто  з  нами  жартує
Не  пригорне,  не  поцілує,
Раптом  ударить  так  болюче
Лиш  надії  ,  що  все  минуще  …

Тішить  віра,  що  дає  крила,    
Коли  доля  чомусь  не  мила
Опускаються  в  неї    крилята
А  без  крил  вона,  мов  розп’ята.  
                                                                                                     В.Ф.-  25.10.2020




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897097
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 09.12.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така любов - одна на сотню літ

Вона  була  закохана  у  нього,
А  він  її  усе  не  помічав.
Вона  ловила  кожне  його  слово,
А  він  кохання  іншій  дарував...

Весна  до  них  приходила  у  гості,
Буяло  все  довкола  у  цвіту́.
І  часто  так  стрічалися  на  мості,
Він  йшов  із  іншою  у  пору  ту.

Вони  до  неї  навіть  не  вітались,
Про  таємницю  цю  ніхто  не  знав...
Та  в  глибині  душі,  так  сподівалась,
Бо  він  у  снах  її  до  себе  звав.

Минуло  літо,  осінь  наступила,
Пожовклий  лист  під  ноги  тихо  впав.
Вона  усе  чекала  і  любила,
А  вітер  на  сопілці  звеселяв...

Коли  зима  трусила  білим  снігом,
Їй  руку  до  маршрутки  хтось  подав.
Той  погляд  розтопив  на  річці  кригу,
Він  їй  з  усмі́шкою,  привіт  сказав...

А  навесні  в  дворі  музи́ки  грали,
Під  ноги  знову  падав  білий  цвіт.
Їм  "Гірко!"-  в  один  голос  всі  кричали,
Така  любов    -  одна  на  сотню  літ...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897551
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 09.12.2020


Ольга Калина

Мабуть, щаслива

Мабуть  щаслива  тим,  що  маю,
Бо  часто  з  Музою  літаю,  
Коли  бере  та  свою  Ліру
Й  доносить  з  неба  переспіви
Мелодій  дивних  і  казкових,  
І  тих,  що  чула,  й  зовсім  нових.

І  сльози,  в  мить  таку,  солоні  
Я  витираю  і  долоні  
Протягую  до  тих  мелодій,
Стараюсь,  щоби  їх  схопити,  
Та  в  свою  душу  запустити:
Очистити  її  і  тіло.
І  ні  до  кого  мені  діла  
У  ті  хвилини  вже  не  має  –  
Душа  і  плаче,  і  співає.    

Й  сама  у  небі  вже  літаю
Ізверху  вниз  я  споглядаю
Левади,  луки  і  діброви,  
Де  скрізь  тополі  гонорові,  
Де  клени,  вільхи  і  берізки,  
І  де  верба  розчеше  кіски,
Та  у  воді  їх  промиває,
А  вітер  пісеньку  співає,  
Оту,  що  Муза  в  небі  грає.  

І  я  беру  тоді  листочок
Та  олівця    -  хоча  б  кусочок,  
Стараюсь  все  те  записати,
Аби  лиш  встигнути,  спіймати.
Сиджу  тихесенько  і  пишу,  
Вслухаюся  в  вечірню  тишу,  
Та  ті  мелодії  збираю,  
Що  Муза  в  небі  виграває.        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897632
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020


Ольга Калина

Хустина

Пов'язує  внучка  кітчасту  хустину,
Що  так  пасувала  колись  і  мені,  
А  личко  так  схоже  її,  в  цю  хвилину,  
На  вишню,  що  квітне  у  нас  навесні.  

Й  на  яблуню  білу,  в  зеленім  садочку,  
Як  спів  соловейка  взліта  вдалечінь,  
А  сонце  відблискує  в  кожнім  листочку
Ту  просинь  безмежну  і  ту  голубінь.  

Ще  схоже  на  мальви,  що  в  нас  біля  тину,
На  маки  й  волошки  у  хлібних  полях,  
Адже  увібрала  у  себе  хустина
І  душу  вкраїнську,  й  любов  у  серцях.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897640
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020


Олеся Лісова

Віра в любов

М’язи  серця  гостріше  з  роками  
Дзвонять  в  душу  моїх  берегів,
Що  дорога  до  Бога  -  ділами
Зменшить  в  неба  узятих  боргів.

Щоб  не  стали  порожньо-прозорі
Нам  інтриги  не  треба  плести,
Небайдужість  у  щасті    і  горі
Завжди  щиро  у  серці  нести.

У  легенях  відчистити  сажу,
Із  плечей  зняти  мотлох  тяжкий,
Злість,  образи  відкинуть  відразу,
В  милосерді  –  обновок  людський.

Аби  в  горлі  слова  не  засохли,
Розпустилися  в  лагідний  цвіт,
Зарясніли  добром  переможним
Й  полетіли  у  радісний    світ.

Щоби  музика  серця  на  вітрі
Підіймалась  увись  знову  й  знов,
Розрізаючи  струни  повітря
Несла  віру  в  добро  і  любов!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897646
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020


Білоозерянська Чайка

ЧЕРВОНА ШАЛЬ

/Надихнула  чудова  зворушлива  проза  Ніни  Незламної  "Нерозділене  кохання":  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897434#com4230109./

 В  снігу  жовтіли  пізні  хризантеми,  
А  в  серці  сніжна  розлилась  печаль.  
Її  не  гріла  навіть  тепла  шаль,  
Сліпе  кохання  смутком  рвалось  в  тему.  
*
Розтанула  нечутно  зайва  мрія,
 У  хвилі  здивувань  та  потрясінь.
 Все  нездійсненне  розтинало  синь  -
 Червона  шаль  в  самотності  не  гріє.
 *
Губився  світ  ілюзій,  ідеалів...
 І  серед  сотень  вже  забутих  тем,
 Горів  букет  осінніх  хризантем.
 А  вітер  душу  рвав  червоній  шалі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897635
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020


Ольга Калина

До Дня Збройних Сил України

Могутність  армії  зродилась
У  чотирнадцятім  в  боях,  
Коли  чужинська  вража  сила
Ступала  чоботом  в  полях.  

На  захист  стали  України  
Найкращі  доньки  і  сини.  
Без  зброї  в  бліндажах  щоднини
Чужинців  стримували  ви.  

Під  звуки  й  свист  сепарських  градів
Пройшли  Дебальцевський  котел
Вітчизну  з  вас  ніхто  не  зрадив,
І  на  війні  ви  дотепер.  

Ви  захищаєте  народ  свій,
Простих  людей  спокійний  сон.    
Із  ворогом  щодня  в  двобої  
За  мир  і  сонце  із  вікон.  

За  щастя  діток  наших  з  вами,  
За  їх  прекрасне  майбуття,  
Щоб  йшли  лиш  мирними  шляхами
І  мали  радість  від  життя.  

Тож  ви  для  нас  усі  -  Герої,  
Вкраїни  ви  -  Захисники!
В  час  грізний  стали  ви  до  зброї.  
Вам  Шана  й  Слава  навікИ!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897366
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 08.12.2020


Маг Грінчук

Світ самодурства

Збурена  сторона  людської  натури  бере  гору.
Зростає  злочинності  рівень,  немов  зло  хтось  кришує.
Товстосуми  впевнені  у  своїй  правоті  в  цю  пору...
Скільки  провин  зникають  безкарними,  знає  і  шулер.

Рамки  закону  в  багні,  система  стримування  дута.
Норми  моральні  в  п*янім  хмелю.  Це  розбещеність  свідчить.
Жадібність  і    егоїзм  породжують  світ  самодурства.
Впевненість,  що  багатим  дозволено  все  -  не  відповідь!

Зло  властиве  людській  природі.  Мудрий  його    здолає.
Вирішення  проблем  неможливе  без  правди  втручання.
Мир,  безпека,  єдність,  демократія  дишуть  на  ладан.
Ми    надіями  сягаєм  простих  висот  небес  звичайних.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897380
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 07.12.2020


Маг Грінчук

Знову зрада

Болісний  досвід  страждання  людини  і  породження  зла  -
Спроба  визначення  найкращого  управління  в  державі.
Звідки  і  випливає  маса  питань...  Нас  куди  привела?
Віддалася  влада  спокусі  грошей.  Завелася  жаба.

Божа  істота  вступила  у  світову  банду  злочинців.
Всі  чиновники  втягнуті  в  жорстоку  політику  влади.
І  псевдопатріотична  пропаганда  скрізь  -  вбивати  вчись.
Стоячи  над  свіжою  могилою  "матері"  знов-  зрада!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897303
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 07.12.2020


Білоозерянська Чайка

Алмаз /четверик

[i]Різдвяний  сніг  покликав  Вас  –
Геть  забілив  буденність  сіру.
Ванільні  запахи  зефіру
В  повітря  просочились  враз.[/i]

Геть  забілив  буденність  сіру
Вершків  знайомий  аромат,
Мов  повернув  роки  назад,
На  зняту  нам  на  двох  квартиру.

[i]Ванільні  запахи  зефіру
І  кава…  що  з  вогню  стеріг…
Ні,  не  зефір  –  то  просто  сніг
Торкає  солодко  за  шкіру…[/i]

В  повітря  просочилось  враз,
Іскрилось  в  білосніжній  цноті
Щось  світле…  те,  що  не  збороти  –
Коштовне,  чисте,  як  алмаз.

[i]…Здається,  сніг  покликав  Вас…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896964
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 07.12.2020


Білоозерянська Чайка

Чому? / глоса

                                                                               [i]Чого  являєшся  мені  у  сні?
                                                                                     Чого  звертаєш  ти  до  мене
                                                                                     Чудові  очі  ті  ясні.
                                                                                     Сумні,  немов  криниці  дно  студене?
                                                                                     Чому  уста  твої  німі?
                                                                                     І.Я.  Франко.[/i]
Палке  кохання  повне  протиріч.
Так  часто  темрява  вкриває  дні.
Чому,  скажи,  приходиш  ти  щоніч?
Чого  являєшся  мені  у  сні?

Гадаєш,  що  мені  звичайний  друг…
Не  чуєш  трепет-сум  вогненний…
Та  свої  очі,  мов  зелений  луг,
Чого  звертаєш  ти  до  мене?

Так  складно  знов  прийти  до  тями,
Їх  часто  бачу  уві  сні.
Збентежують,  горять  вогнями,
Чудові  очі  ті  ясні…

У  мріях-снах  –  рука  в  руці…
Але,  на  жаль,  в  житті  це  нездійсненне.
Ти  тулиш  очі-промінці,
Сумні…  немов  криниці  дно  студене.

Прилинеш  в  сон  весняним  вітром,
Розтанеш  вранці  у  зимі…
Я  ж  буду  все  душею  тліти
Чому  уста  твої  німі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897320
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 07.12.2020


Білоозерянська Чайка

Останній монолог /глоса.

                                                                   [i]…  Я  їм  тоді  проспіваю,
                                     Все,  що  колись  ти  для  мене  співав,
                                               Ще  як  напровесні  тут  вигравав,
                                                                           Мрії  збираючи  в  гаю…
                                                               Грай  же,  коханий,  благаю.
                                                                                         Леся  Українка.[/i]

Вкриють  коси  сумом  посивілим
Іній,  сніг  -  із  виднокраю.
Своїм  серцем,  в  зраді  обгорілим
Я  їм  тоді  проспіваю…

Кохала,  Лукаше…  від  того  й  гину.
Душа  тобою  й  зараз  ще  жива.
Тож  заспівай,  коханий  мій,  єдиний,
Все,  що  колись  ти  для  мене  співав.

Хоч  білий  сніг  ліг  мороком  у  гаю  –
Зима  не  має  на  кохання  прав.
Тебе  я,  як  раніше  виглядаю,
Ще  як  напровесні  тут  вигравав.

Сопілки  звуки  ніжним  дивоцвітом
Серцю  вторять:  я  -  кохаю…
Дай  слово,  що  залишимось  в  тім  літі,
Мрії  збираючи  в  гаю…

…Уже  не  літо.  Мерзну  я  від  зради.
Твоє  кохання  крихтами  жебраю.
Чому  ти  сумно  віти  мої  гладиш?
Грай  же,  коханий,  благаю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897361
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 07.12.2020


Ніна Незламна

Нерозділене кохання ( проза)

     Пеший  день  зими…  Сонячний  ранок...  У  повітрі  відчувається    легенький  морозець.  Голі    дерева  й  кущі....    і  на  клумбі  жовті  хрезантеми,  все  покрите  інієм.  Рита  поспіхом  пройшла  біля  клумби,  але  тут  же  на  мить  зупинилася,  звернула    увагу  на  жовті  хризантеми.    Чи  забули  про  них,  дивно,  хай  би  у  вазі  потішили  чиїсь  очі,  шкода  бідолашних.  При  вході  привітався  охоронець.  Вона,  як  старому  знайомому,  у  відповідь  підняла  руку,
 -  Доброго  ранку!  І  зайшла  в  офіс.
   Привітавшись  з  коллегами,  зняла  з  плечей    в`язану  червону  шаль    і  демонстративно,  любуючись  нею,    повісила  на  спинку  свого  стільчика.  Округлилися  очі,  розчарувано  позирала  на  всіх,  чи  сліпі,    хай  йому  грець!  Що  то  за    робота  в  банківській  сфері,  весь  час  зайняті.    Хоча  б  хтось  один  та    щось  сказав,  сама  ж  зв`язала,  ще  й  такими  чудовими  квітами.  Знявши    чорного  кольору    осіннє  пальто,  кахикнула.  Але  ніхто    не  звернув  уваги.      Вадим  -    програміст,  майже  прилип  до  манітора,  водив  очима,  напевно,  щось  читав.  Завідуючий    офісом  -    Володимир  Іванович,  теж  працював  за  комп`ютером,  вводячи  текст,  щось  бурчав  про  себе.  Ой,  такі  всі  зайняті,  шкода  Тетяни  немає,  у  відпустці,  якби  вона  була,  то  вже  точно  б    розхвалювала.  А  цим,  як  не  ткнеш    під  ніс,  то    й  не  помітять.
 Рита  уважно  подивилася  на  Вадима.  Роїлися  думки,  два  роки,    майже  щодня  поруч,чому  так  і  не  зрозумів,  що  я  тебе  давно  кохаю.    Окрім  усмішки  нічого  не  подарував,  навіть  в  день  народження,  лише  кліпнув  очима  і    демонстративно  вручив  букет  квітів.  А  потім,  як  пили  шампанське,  торкнулись  келихи,  лише  сказав,-  »За  тебе!».  Якби  ж  то  знав,  як  я  сохну    за  тобою,  кожного  ранку  радію,  коли  зустрічаю  на  роботі,  тоді  й  працюється  з  натхненням.
 Раптом    Вадим  відчинив  кватирку,
-  Щось  сирістю  несе,  давайте  приміщення  провітримо.  
І  знову  занурився  в  комп’ютер.
   Рита  дивилася  у  вікно;  на  оголених  гілочках  горобини  -  злегка  іскриться  срібний  іній,  а    червоно-  оранжеві    грона  неначе  в  пуху.  Красиво,  добре,що  морозець  тримається.  Дивно,  вчорашній  день    й  не  віщував,  що  сьогодні    буде  такий    славний  день.Задивилася    у  синє  небо…  Пливли  більші  і  менші  пухнасті  хмари,  вони  інколи  доганяли  одна  одну,  а  іноді  скупчувалися.  Цікаво,  адже  надворі  майже  немає  вітру,  а  туди  вище,  стрімко  пливуть,  як  кораблі.  Ледь  посміхнулася,  от  би  мені    політати  так,  як  хмари.  А  небо  синє,  як  твої    очі…  На  якусь  мить  прикрила  балухаті  сірі  очі  й  уявила,що  обійняла  його  і  цілує.О,  якби  ті  хмари  сказали  мені,  чи  зверне  він  на  мене  увагу,  ну    хоч  коли  небуть.  Я  чекатиму    рік,  два,  три….
     Думки,  як  вітер,    не  могла  припустити,  що  в  нього  є  кохана  дівчина.  Міркувала  -  то  напевно  доля,  адже    живемо    в  одному  п`ятиповерховому    будинку,  тільки  під`їзди  різні.    Майже    кожного  ранку  бачила,  як    поспішав  на  роботу  і  як  повертався.  Потай,  слідила  за  ним.  А  він  навіть  не  припускав  такого,  немов  десь    літав.  Байдужий    до  оточення,  на  якусь  мить  підійме  голову  вище,  здвигне  плечима  і  йде  далі.  А  на  роботі    по  телефону  ніколи  й  ні  з  ким  з  дівчат  не  спілкувався,  хіба  що  з  мамою  та  сестрою.  
     Рита  симпатична  дівчина,    русява,  коротка  зачіска  їй  дуже  пасувала.Одне  часто  бентежило,  що  лікар  попередив  за    комп*ютером  треба    працювати  в  окулярах.  А  вони  часто    не  хотіли  триматися  на    її    кирпатому  носику.
Раптово  Вадим  повернувся  до  неї,
-Ну  що  мала,  ти  ще    не  замерзла,  може  заченити  кватирку?
Й  відразу,  зачинивши  її,  присів  на  свій  стілець.  І  навіщо  було  запитувати?  Адже  відразу  кинувся  звчиняти.  Це  слово  «мала»  на  неї  діяло,  як  громовиця.  І  нащо  рвати  серце?    Скільки  раз,  мабуть  з  мільйон,  не    менше,  йому    говорила,  щоб  так  не  називав.  Терпець  увірвався.    Хай  йому  грець!  Знервовано  зняла  окуляри,  жбурнула    в  бік,  але  не  розрахувала,  вони  впали  на  підлогу.
Вадим  здригнувся,  
-Тю,  це  чого  раптом?,  
Але,  як  джельтмен,  відразу  підняв  окуляри,
-  Добре,  що  не  розбилися.
Прямим  поглядом  подивилася  на  нього,    махнула  рукою,
-  Та    не  розрахувала,    слизький  стіл,  тому  і  впали.  Дякую!
Сказала  і  почервоніла.  А  очі    -    в  них  блиск  і  надія.  Хотілося  крикнути  »  Зверни  ще  раз  на  мене  увагу!  Посміхнися…  твій  погляд,  як  ковточок  свіжого  повітря  для  життя.»  Але  він  цього  не  помічав.Запала  тиша,  знову  всі    занурилися  в  роботу.
Через  години  дві,  Вадим  вертівся  на  стільці,  позирав  на  неї,  на  шефа.  Рита  ховала  очі,  розуміла  чому,  адже  в  цей  час,  завжди  запарювала  чай  і  кожен  мав  можливість    насолодитися  ним.  
Та  в  неї  не  той  настрій,  бачила  погляди,  але  вирішила  дочекатися,  щоб  попросив.  Та  де  ж    тут,  як  закон  підлості  -    невдача,  Володимир  Іванович,  басистим  голосом  порушив  тишу,
-  Так…    Рито,  а  де  наш  чай?    Моя  дружина  спекла  печиво,  що  даремно?  Якщо    я  не  помиляюся,  сьогодні  мій  день  пригощати.
   Через  декілька  хвилин,    в  приміщенні  запахло  м`ятою,  від  кожної  чашки  гарячого  чаю  підіймалася  пара.  Тож  не  відмовить  шефові,  тут,  як  кажуть,  нікуди  не  подінишся.  Це  добре,  роїлися  думки,  м`ята  заспокоює.  І  тут  же  знову  думки  про  нього.  Бач…    мовчав,  гордість  не  дозволила  попросити.  Але  ж  окуляри  підняв,  вже    й    образа  минулася,  наче  її  й  не  було.
         Знову  всі  займалися  своїми  справами.  Рита  дивилася    на  манітор,  таблиці,  рахунки,    мишкою    пересувала,  але  не  помічала  їх,  знову  підкралася  думка.    Отака  тонка  натура,  свою  чашку  завжди  побіжить  помиє,  а  взяти  інші  не  наважиться.  Знає,  що    я  мию  свою  і  шефа.  Чи  то  хоче  показати  свою  незалежність,  чи  жаліє?!  Але  ж    помічала,  що  йому  подобалося  коли  приносила  чашку  чаю.  Світліло  обличчя,  задоволено  морщив  ніс,    посміхався.
   В  обідній  час    всі  поспішали  у  кав`ярню.  Легкий  обід  підіймав  настрій.    І  трохи  жвавіше  спілкувалися.  Але  спілкувалися    знов  про  роботу.  Інколи  Рита,  себе  і  інших,  про  себе  називала  банківськими  крисами.  Які  весь  час  вели    тихий  образ    життя.  Любили,  щоб  їх  ніхто  не  відволікав  від  роботи.  
   За  вікном  сутеніло…  Робочий  день  збігав  до  кінця.  На  якісь  секунди,  її    увагу  привернув    горобець,  сів  на  підвіконня,  зазирнув  у  вікно,  за  мить    перелетів  на  грону  горобини,    охоче  дзьобав    ягоди  і  час  від  часу  вертів  головою.  Вона    поневолі    посміхнулася  й  вголос,
-Ви  бачили  таку  красу,  кажуть  полохливий  горобець,  але  не  побоявся  подивитися  до  нас.
Шеф  щось  пробурчав,    але  зрозуміти  було  важко,що  хотів  сказати..  Вадим  повернувся  й  весело,
-  Ти  перевіряєш  рахунки,чи  любуєшся  природою  та    що  коїться  за  вікном,  кумедна…  Закінчився  місяць,  день  -    два  треба  про  все  прозвітувати.
-  Я  вже  закінчую,  не  хвилюйся!
Знервовано,  пальцями  однієї  руки  постукувала  по  столі  й  кліпнувши  очима,
-  Що    скажеш  Вадиме,    перший  день  зими,  може  разом  підемо  додому,  прогуляємося,  полюбуємося  першим  інієм,  маленькими  бурульками.  Хоч  сонце    й  світило,  але  не  розтопило  цю  красу.
Здалося  знервовано  засіпався  на  стільці,  позирнув  на  шефа,  але  промовчав.  Володимир  Івановия  цю  розмову  пропустив  поза  вуха,  щось  записував  у  блокнот.
       До  закінчення  робочого  дня  залишалося  хвилин  п`ятнадцять.  Рита  вкотре  подивлялася  в  його  строну.В  душі  запитувала,  що  нічого  не  скажеш?!  Хоча  б  один  єдиний  вечір  залишитися  наодинці,  торкнутися  волосся,  очей,    губ.    Шкода…  Та  все  ж  надіялася,  відразу  за  ним    вийде,    підхопить  під  руку  й  скаже  -  Я  готова,  йдем,  погуляєм,  адже  перший  день  зими,  свіже  повітря  нас  підбадьорить.  
   Майже  о  вісімнадцятій  годині,  у  двері  постукав  охоронець,
-Вадиме,  вас  просять  вийти.  
   Очі  Рити  забігали,  немов  щось  шукали,  цікавість  розпинала  душу.  Хто  б  це?  Вона,  саме  в  цей  час,  виключила  свій  комп`ютер,  хотіла  одягатися.  Вадим  зірвався  з  місця,  на  ходу  одягав  чорну  шкіряну  курточку,
-  Бувайте!  До  завтра!
 Володимир  Іванович  махнув  рукою,
-  Бувай!  Я  ще  трохи  попрацюю.
Тільки  всигла  поглянула  в  спину,  як  вітром  здуло.  До  кого  б  це  так  поспішав?
   Вона  уже  стояла  в  пальто,  на  плечах  поправляла  шаль,  в  душі  мала  бажання  йти  за  ним,  але  щось  зупинило.  Підійшла  до  вікна.
 Ліхтар  добре  освічував  територію    біля  офісу.  Вадим  підбіг  до  якоїсь  дівчини,  обійнявши,  поцілував  в    щоку.  Вона  білявка  ,  на  зріст  ледь  нижча  за  нього,    підхопила  його  під  руку  і  вони  попрямували  по  тротуару.  Дивилася  вслід,  помічала,  як  він  розмахував  рукою,  напевно  їй  про  щось  розповідав.  Чому  не  мені?    Стиснуло  у  горлі,  на  вії  забриніла  сльоза.    Легенько  рукою    гладила  шаль,  про  себе  тихо,
-    Марні  надії…    Чому  мене  не  помітив?  Як  шкода…  Чому  нерозділене  кохання?    Як  важко  на  душі…
                                                                                                                                                                                                                                         
                                                                                                                                                                                   01.12.2020р.
                                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897434
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 07.12.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Тримаймося

Туманне  небо  прихилилось  до  землі
І  їй  нашіптує  ранкову  мантру.  
Безсніжний  грудень  розпустив  сльозу  в  імлі.
Зима,  мабуть,  пустилася  у  мандри.

Морозним  стразам  -  зась!  У  мряці  овид  десь,
Не  видно.  Сиза  мжичка  бовваніє.
В  туманнім  морі  парк  ще  напівсонний  ввесь.
Здається,  тріпотять  грудневі  вії.

І  попри  світ  туманний,  смуток  і  ковід,
Зима  прястиме  знову  білі  рядна,
Морозно-сніжний  засіяє  краєвид.
Тримаймося  за  нитку  Аріадни.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897442
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 07.12.2020


Valentyna_S

Відлистопадив тихо листопад

Відлистопадив  тихо  листопад,
Відворожила  в  підворітні  осінь.
Липучий  іній  обсідає  сад,
Як  влітку  спасівку  медову  оси.

Згорнуло    небо  стяги  голубі  
Під  гру  пеана    вітру  на  сопілці.
А  поруч  пара  сивих  голубів,
Мов    навесні,  цілується  на  гілці.

Зачудувався  ними  вереда
І,  задивившись  в  далечінь  імлисту,
В  задумі  ноти  славня    передав
Сліпому  старцю,  сонцю-бандуристу.

Тривожно-тужно  ще  загув  в  ріжок:
-Узимку,  бачте,    можна  теж  любити!
Задрібцював  «Метелицю»  сніжок
Та    ухитрився  смуток  схоронити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897293
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 06.12.2020


Білоозерянська Чайка

За роялем

[i]Будую  подумки  мости,
Вкладаю  в  дотик  клавіш  мрію,
Так  хочу  я  тебе  знайти  –
Самотній  сніг  іскрить,  біліє.[/i]

Заплющу  очі…  серцем  йду…
Я  поряд.  Подих  цей  роялю
В  заметах  чую,  по  льоду,
Всі  звуки  чисті,  небувалі.

[i]Не  загуби  мене  в  снігах,
Кохання  тепле  до  нестями.
Лети  за  серцем,  ніби  птах
Над  сніжно-білими  чуттями.[/i]

Лапатий  знову  припустив…
З  сніжинками  у  танці  мрій  ми.
Не  чую  холоду  сльоти  –
Бо  знову  у  твоїх  обіймах.

[i]…  Відкрию  очі  –  вдома  я…
(годинник  північ  б’є  настінний.)
З  роялем  мчить  душа  моя
До  тебе…  в  зиму  біло-пінну…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896868
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 06.12.2020


Любов Таборовець

Дай Боже…

Початок  вірша  -  переклад  із  ©  Сказоч-Ник  243

[b]https://www.inpearls.ru/  [/b]
Дякую  за  натхнення  та  ідею  написання  вірша

Дай  Боже,  нам  всього́  і  вчасно  й  в  міру:
Щоб  взимку  -  сніг,  весною  –  первоцвіт.
У  розпачі  –  лиш  впевненість  і  віру,
В  любові  й  щасті  –  довгих-довгих  літ!

Щодня,  дай  Боже,  бачити  світанки.
З  дощами  -  осінь,  літечко  –  з  теплом.
Щоб  в  кожнім  домі  світлі,  тихі  ранки
Родину  всю  збирали    за  столом.

Дай  Боже,  тим,  що  в  світ  прийшли  цей,  долі.
Живим  -  турботу,    спокій  -  в  небесах.
Щоб  кожен  чесним  був  в  життєвій  ролі,
Бо,  в  тебе  Боже,  все  на  терезах.

Дай  при  падінні,  трохи  менше  болю.
Хай  після  -  важчим,  але  буде  злет!
Душа  і  серце  гордість  мають,  волю...
У  віршах  за́вжди  славить  їх  поет.

Прозріння  дай,  до  ближнього  поваги,
Щоб  збагатився  милосердям  світ.
Щоб  не  відчули  голоду  і  спраги
Ніхто  й  ніде!  ...  Впишу,  як  заповіт!

Дай  Боже,  нам  всього  і  вчасно  й  в  міру:
Мороз  –  на  шибці,  на  вазонах    -  цвіт.
Всім  -  радості,  здоров’я  зичу  й  миру,
В  любові  й  щасті  –  довгих-довгих  літ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897260
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020


Любов Таборовець

А вже зима…

За́  ніч  розкрили  шкарлупки  каштани,
Порожні  під  листям  вже  сплять  «їжачки»...
Колір  змінили  прекрасні  ліани,
«Дубовими»  стали  в  троянд  колючки.

Шкіриться  сонце  крізь  сірі  тумани,
Погратися  промені  хочуть  в  "сніжки́".
Пестять  несміло  зимові  жупани,  -
Теплом  до  кісток  пробирають  стежки…

Бравий  Моро́зець  заслав  до  Калини
Сватів  дорогих  на  ранковій  зорі…
Хутро  сріблисте,  червоні  рубіни…
Їй  все  до  лиця…  і  якраз  на  порі…

А  в  хризантеми  на  щічках,  рожеві,
У  сяючих  перлах    -    ще  краплі  дощу…
Ніби  ці  факти  в  житті  й  не  суттєві  -
Та  їх  до  весни  в  свою  душу  впущу...

04.12.2020
Л.  Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897184
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 05.12.2020


Ніна Незламна

Я знову думками…

 Я  знову  думками…    лину  в  рідний  край
Де  небо  блакитне…  мене,      зустрічай
З  волошками    полечко,  рівненькі  стежки
Босонога  бігала  все    навпружки

Ясне  сонце    в  позолоту  сповива
Під  промінням  вся  природа  ожива
Павучок,    плете  мережки,    узори
Всіх  чарують,  неосяжні  простори

Я  ниць,  упаду  серед  пахучих  трав
Послухаю,  як  соловейко  співав
Від  щастя,  оброню  сльозину  й  печаль
Розвіє,    лагідний  вітерець  –  скрипаль

У  спокої  душа  й  птахи  радіють
Ці  спогади  мої    -серденько  гріють
Я  поговію  в  глибокій  тишині
За  все  подякую  батьківській  землі.

                                                         04.12.2020р
     



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897241
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020


Ніна Незламна

Все життя в надії ( проза)

       
         Осінній  день…      Небо  затягнула  сіра  пелена.    Здалеку,  наче  за  білою  ширмою,  проглядало  сонце,  наближалося  до    обрію.  По  парку  хазяйнував  прохолодний  вітер.    То  набирав  розгін,  то  на  якусь  мить  вщухав,  ховався  у  купу  опалого  листя.  Незабаром,  немов  просинався,  з  новою  силою  підіймав    декілька  листочків  і  крутив    ними  й    крутив.  Деяке  листя  припадало  до  асфальту,  а    деяке,    ще    на  якісь  секунди  танцювало  в  повільному  танці.    Інколи    вітер    так  війне,    що  листя  немов  один  одного  доганяє.  Згодом  задріботить  в  танці    під  музику  «Лебединого  озера».  Згодом,  мов  у  змові,    маленькими  купками  припадало  до  землі.
     Роза  вкотре  задивлялася  на  листя  і  відчувала  на  душі  тривову.  Мабуть    й  з  нами  так    станеться,  ти  підеш  в  одну  сторону,  я  в  іншу.  Як  немає  порозуміння,  який  може  бути  вихід?  За  три  дні  вирішиться  наша  доля.    О,Павле  …  Павле…  Зробити  важко,    щоб  в  такому  віці  розлучатись.    Але  ж,  скільки  печалі  налив  у  душу,  скільки  недоспаних  ночей.  Та  мабуть  досить…    Вкотре  журилася,  пригадувала  своє  життя.  
     У  селі  гучне  весілля…  Хтось  за  спинами  шепотів  -  »Ой,  не  буде  щаслива,  от  точно,  побачите».  Їй,    всупереч    тим  словам  так  хотілося    крикнути,  що  вони  кохають  один  одного,  будуть  щасливі.  Навіть  неповірила  тим    словам,  що  сказала  бабуся,
-У  них  в  сім`ї  всі  випивають.  Боюся,    щоб    і  тобі    Павло  не  споганив  життя.  Хочеш  бути  щаслива,  перш  за  все  не  втрать  свою  гідність,  люби  себе,  щоб  він  не  посмів  витерти  об  тебе  ноги.
   Рожеві  окуляри  і  світла  мрія.  Намагалася,  щоб  все  було,  як  у  людей.    Її  батьки  розміняли    трикімнатну  квартиру.  Звичайно  ж  ,  заради  доньки  на  все  готові,  собі  однокімнатну  квартиру,  для  молодих    двокімнатну.  Ще  й  інколи  допомагали  грішми.  
   Павло  працював  на  ЖВРз,  у    плановому  відділі.  Вона  ж  касиром  на  пошті.    Перші  два  роки,  як  лагідний    погляд  сонця,  то  тепер,  як  сон.  Все  було  добре,  злагода  й  повага,  поцілунки,  кохання.  З  надією,  що  життя  й  надалі  буде,  мов  навесні  квітучий  сад.    Роза    народили  двох  хлопчиків  блезнюків.  Поки  перебувала  в  дикретній  відпустці,  все  було  добре.  Справлялася  майже  сама,  рідко  Павло  мав  настрій  на  свіжому  повітрі  погуляти  з  дітьми.Хоча  ж  було  дуже  важко  їх  двоє,  а  вона  одна.  Все  рідше  приходив  з  роботи  вчасно,  бідкався,  що  на  роботі  завал.  Та  час  спливав.  Коли  ж  діти  пішли  в  садочок,  життя  змінилося.  Павло  став  часто  приходити  на  підпитку.  -  Причини  які?-  іншим  разом  запитувала  його.  
Очі  наче  в  тумані,
-  Та  ми  по  маленькій  чарчині.  
Інколи  змовчувала,  а  інколи    з  ним  діти    сварилися,  говорили,  щоб  не  соромив  їх  своєю  поведінкою.  Та  з  нього,  як  з  гусака  вода.  Коли  діти  навчалися  в  старших  класах,    часто  проводили  з  ним  бесіди,  але  на  жаль,  це  не  допомагало.
   В  Державі  криза,  невчасна  виплата  зарплати,  скорочення  штату.    Все  це  пережили.  Хоча  він  все  ж  знаходив  гроші    і    час,  щоб  вкотре  прийти  на  підпитку.Терпіла,  як  з`являвся  в  мокрих  штанах,  не  приходив,  а  майже  прилазив  накарячки.  Ще  важче  стало,  коли  синів    визвали  в  військкомат.  Згодом,  обоє    проходити  строкову  службу  в  морфлоті.  Молила  Бога,  щоб  у  них  все  було  добре.За  себе,  що  не  може  дати  ради  з  чоловіком,  мовчала.  Материнське  серце  ховало  все    в  собі.    Навіщо  дітям  про  таке  писати.Жила  надією,  що  Павло  таки  остепениться  і  змінить  життя.  Але  він  наче,  як  на  зло  їй,  частіше  приходив  на  підпитку.  Намагалася  напоумити;  коли  невчасно  дають  зарплату,  від  відчаю  не  треба  свою  душу  заливати  горілкою.  Просто,  як  всі  набратися  терпіння.  Але  не  так  сталося,  як  гадалося,  він  не  прислухався  до  її  порад.  Одну  надію  плекала  у  душі,  приїдуть  сини,  проведуть  з  ним  бесіду  і  він  нарешті    зрозуміє,  що  пити,  це  не  вихід.
 Як  сонця  чекала  кожного  ранку  так  і    синів  виглядала  у  вікно,  з  дня  на  день  мали  приїхати.
Тепла  зустріч,  обійми  поцілунки.  Й  Павло  протримався  три  дні,  вчасно  приходив  з  роботи.    Але  намагався    якнайшвидше  зникнути  з  очей.  Роза  ж  не  хотіла  відразу  розповідати    їм    про  батька.  Аж  тут  така  звістка,    сини  повідомили,  що  за  тиждень  їдуть  в  Одесу.  Вже  домовилися  працевлаштуватися  на  роботу    в  Одеську  судноплавну  компанію.    На  наступний  день  Павло  прийшов  на  підпитку.  Тепер  сини  і  побачили,  який  батько  приходить  з  роботи.  Роза  коротко  повідала  синам,  як  вони    живуть  останнім  часом.  Наступного  дня,  не  світ  не  зоря,  сини  розбудили  Павла.  Роза  збиралася  на  роботу,  чула  крики,  погрози.Але  втручатися  не  наважилася,  сини  вже  дорослі,  може  трохи    поправлять  татові    мізки.
   Сини  поїхали,  а  проблема  залишилася.  Їй  дивувалися  на  роботі,  що  терпелива.Вона  вже  й  сивіти  почала  від  думок,  як  бути  далі?  Та  втішала  себе,  але  ж  руки  не  підіймає.  І  вкотре  прощала.  Прийшовши  з  роботи  та  приготувавши  вечерю,  йшла  гуляти  в  парк.  Щоб  не  бачити  його  запухлого  обличчя.  Крутилися  думки,  як  ще  не  вигнали  з  роботи?  Були  прогули,  але  він  весь  час  викручувався.  Чи  то  напевно  того,  бо    ж  на  заводі  був    непоганим  спеціалістом.
   Кажуть  дальше  в  ліс,  більше  дров…  Павло  вже  й  замав  друзів  безхатченків,  інколи  у  вихідні  дні,  коли  Роза  була  на  роботі,  приводив  їх  до  себе  додому,  пиячили..  Це  вже  й  було  напевно  не  раз,  помічала,  що  все  зникало  з  холодильника.  На  кухні  пусті  пляшки  з  під  горілки  та  сміття.
     Пройшло  три  роки,  сини  були  в  гостях  лише  три  дні,  запросили  в  Одесу  на  весілля.  Вони  в  один  і  той  же  день    брали  шлюб.  Роза  плакала  і  раділа,  може  хоч  діти  не  будуть  пиячити,  а    житимуть  щасливо.  Як  було  не  поїхати,  але  Павло  категорично  відмовився,  тож  благословляти  поїхала  одна.Три  дні  поспіль  гостювала,то  в  одного  сина,  то  в  другого  і  вже  на  вокзалі  прощалися.  Невісточки,теж  близнючки,  славні  дівчата.  Дивилася  на  них  і  тішилася,    не  з  бідної  сім`ї,  вже    в  обох  є  двокімнатні  квартири,  тож,  як  кажуть,  жити  і  радіти  життю.
     Уже,  сідаючи  у  вагон,  майже  на  ходу,  син  подав  пакет,
-  Мамо  це  тобі,  ти  подивися  там,  тільки  відразу,  все  зрозумієш.
Потяг  набирав  швидкість,  вона  подивилася  в  пакет,  подумала,  що    продукти.  Але    там  лежала  невеличка  коробка  з  під  турецьких  солодощів.  Вирішила  не  витягувати,  прямо  в  пакеті    зазирнула  в  неї.  Від  несподіванки  затрусилися  руки,  в  ній  лежали  долари.  О  Господи,  що  це  і  навіщо?!    У  валізі    ж  везу  подарунки  від  невісток,  а  це  ж  до  чого?  З  думками  добираля  додому,  хоча  б  Павло  не  побачив.
   Ввечері  …    вже  вдома.У  квартирі  сморід  і  пусті  пляшки.  Сміття  і  безлад,  розкиданий  одяг,  наче  хтось  рився    у  шафах.  Павло    в  ліжку  спав    одягнений.    Від  нього  дуже  неприємно  пахло.Як  горошини,по  щоках  стікали  сльози..  Але  ж  тривожно  на  душі,  для  чого  ці  гроші?  Хвилюючись,  ще  й  знайшла  лист.
«Мамо,  так,  як  ти  живеш,  цього  більше  не  можна  допустити.  Ці  гроші  від  нас  тобі    на  квартиру.  Придбай  собі  і  ми  приїдемо  на  новосілля.  На  днях    маємо  відбувати  в  рейс,  будемо  через  пів  року.  Цілуємо.
І  підписи  синів.  Зачинилася  в  своїй    кімнаті,  дуже    плакала.  Їй  би  порадіти,  але  так  щеміло  під  серцем,  здавалося  воно  зараз  розірветься  на    шматки.
     Кілька  днів  поспіль,  носила  ці  гроші  з  собою.  Адже  прибираючи  той  безлад  в  квартирі,  зрозуміла,  хтось  шастав  по  всіх  закутках,  напевно  шукав  гроші,  чи  коштовності.  Ранком  намагалася  з  Павлом  поговорити,  але  він  з  кімнати    прошмигнув  в  душ.  На  пропозицію,-
»Давай  поговоримо»,  махнув  рукою,-  »Зараз  не  до  тебе.»  
На  ходу  натягував  светра,  в  руці  тримав  жакет,  пулею  вилетів  з  квартири.  Поглянула  на  годинник,  мабуть    на  заводі    летучка.
Цього  дня  він  повернувся  з  роботи  дуже  пізно.  Але  знову  встиг  добряче    набратися.  Видно  десь  падав,  бо    одяг  був  у  багнюці.
   Нарешті  Роза  дочекалася  неділі.  Боляче  дивитися  на  того,  кого  колись  кохала.  На  кого  став  схожий!    Хоча  кожного  ранку  приймав  душ,  в  чистому  одязі  йшов  на  роботу,  але  приходив  звідти,  смердючий,  як  безхатько.  Весь  одяг  пропитаний  горілкою,  кефаліями,    де  він  був,  не  розуміла  і  коли  встигав  так  набратися,теж  не  розуміла.Але  йти    до  нього  на  роботу  не  посміла,  вважала,  це  занадто  низько,  навіть  для  себе.  Завжди  намагалася  з  ним  говорити  спокійно,  але  він  без  галасу  не  міг,  починав  кричати,  що  зовсім  мало  випив,  немає  чого  чіплятися.  
Так  було  й  цього  разу  тільки  почала  просити,  щоб  перестав  пити,  він  відразу  знервовано  перед  нею  замахав  руками,  обличчя  почервоніло,  очі,  аж  іскрилися  від  злоби,
-Замовкни!  Замовкни,  я  сказав!  Я  що  не  маю  права  запросити  друзів,  чи  пригостити?!
Вона  не  очікувала  такої  реакції,  блідла  і  біліла.    У  відповідь,  схиливши  голову  сказала,
-Не  лякай  мене,  грозишся  кулаками,  чи  вже  так  низько  впав,  що  зможеш  на  мене  руку  підняти.
Лише  мить,  він  вдарив  її  по  голові,  вона  втратила  свідомість.
   Прийшла  до  тями…З  вікна,  їй  прямо    в  очі,  світило  сонце.  Поворухнувшись  зрозуміла,  що  весь  одяг,  що  на  ній  змоклий.  В  хаті  тихо.  Біля  столу  її  сумка,з  якою  вона  ходить  на  роботу.    Крізь  сльози  посміхнулася,  як  добре,  що  вчора  на  роботі  долари  залишила    у  сейфі.    На  голові  намацала  гулю,  знову  заплакала…
   Павло  з`явився  ввечері…    Побачивши  її,  тільки  й  сказав,  
   -  Відглегала….  Ха,  хотіла    мене  налякати…
   Це  були  останні  слова  для  неї,вона  відчувала,    обірвалася  остання  нитка,  яка  ще  поєднувала  їх.  Скільки    до  нього  було  любові,  які  останні  надії    мала,  все  пропало.  
   Наступного  дня,  Роза  на  роботі  порадилася  з    своєю  керівницею  і  її  відпустили  за  адресами,  подивитися,    а  можливо  й  вибрати    квартиру.  Остаточно  вирішила,  адже  іншого  виходу  немає.  
За  три  дні  вже  була  в  новій  квартирі.  І  знову  плакала,чи  від  біди,  чи  від  радості,  що  в  неї  такі  розумні  діти.  Що  характером  вдалися  до  неї,  а  не  до  Павла.  
   Вона    складала  свої  речі  у  сумку  і  потай,  по  дорозі  на  роботу,  заносила    речі    в  свою  нову  квартиру.  Павло    все  продовжував  приходити  на  підпитку,  але  добре  хоч  не  ліз,  як  п`яниця.  Ховалася  в  своїй  кімнаті,  він  лише  помітивши  її,  посміхався,  грав  у  мовчанку.
Їй  знадобився  лише  один  тиждень,  щоб  все  обдумати.  В    п`ятницю    вона  зустріла  його  з  роботи.  На    заводській    прохідній    когось  чекали    два  чоловіки,  спілкувалися,  розмахували  руками.  Один  з  них    топтався  на  місці,  іноді  ним  похитувало.  Видно  вже  заправилися  -  подумала  Роза  -    точно  його  чекають.    Павло  здивувався,  коли  побачив    її,  але  відразу  кивнув  рукою  до  них,  ледь  прихилившись.
 Озираючись,чоловіки  відразу  поспішили  до  виходу.
Вже    підійшов  до  неї,-  Чого  тут?  Щось  сталося?
Тільки  й  вимовила,  -  Пішли  додому.
 Їй  би  скинути  тягар  з  душі,  викричатися.  Але  вгамовуючи  хвилювання,    завела  розмову.
   Сідало  сонце….  Роза  забирала  валізу,
-Не  знаю  чи  зрозумів  ти  мене,  чи  ні,  але  я  тобі  даю  три  дні  на  роздуми.  Буду  чекати  в  парку  на  нашій  лавці.
Похабно  посміхнувся,  трохи  здивовано  запитав,
-Що  верзеш?  Ну  і  куди  ти  подінешся?
-Ти  не  хвилюйся  за  мене,    я  без  тебе  не  пропаду.  А  от  ти  без  мене  зовсім    зіп`єшся.
Павло    навіть  не  встав  з  стільця,  коли  вона  направилася  до  дверей.  Колотилося  серце,  але  вона  не  показала  сліз,  спускалася  по  сходах.  За  мить  гучно  зачинилися  двері.
   Очі  дивилися  в  нікуди,  рукою  витерала  непрохані  сльози.  В  цю  мить  підлетіла  зграйка  горобців,  її  відволікла    від    думок.  Вони  скакали  один  поперед  одного,  крутили  голівками,  цвірінькали,  позирали  на  неї.Уже  й  посміхнулася  й  тихо,  
-    Мої  маленькі…Подумали,  що    вам  щось    кидаю…
 І  тут  же,  пригадавши,    з  сумочки  дістала    печиво.  Розкришила  і  кинула  до  горобців.  Це  відволікання  від  думок,  як  віддушина  для  неї.  Озиралася,  придивлялася  вдалину,  чекала,  але  він  так  і  не  прийшов.  Можливо  й  на  краще,  досить  калічити  мені  життя.
 З  центральної  алеї  повернула  на  стежку,  а  там  недалеко  вже  й  її  нова  квартира.  Вітерець  пестив  обличчя,    в  душі  надія  і    віра,  що  все  що  відбувається,  це  на  краще.  Йшла    навпростець,    вітер  підносив  листя,  вертів  ним,  воно  припадало  до  землі,  немов  шукало  захисту,  збиралося  до  купки.
                                                                                                                                                               30.11.2020р
                                                                                                                                                                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896737
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 05.12.2020


Ніна Незламна

Все життя в надії ( проза)

       
         Осінній  день…      Небо  затягнула  сіра  пелена.    Здалеку,  наче  за  білою  ширмою,  проглядало  сонце,  наближалося  до    обрію.  По  парку  хазяйнував  прохолодний  вітер.    То  набирав  розгін,  то  на  якусь  мить  вщухав,  ховався  у  купу  опалого  листя.  Незабаром,  немов  просинався,  з  новою  силою  підіймав    декілька  листочків  і  крутив    ними  й    крутив.  Деяке  листя  припадало  до  асфальту,  а    деяке,    ще    на  якісь  секунди  танцювало  в  повільному  танці.    Інколи    вітер    так  війне,    що  листя  немов  один  одного  доганяє.  Згодом  задріботить  в  танці    під  музику  «Лебединого  озера».  Згодом,  мов  у  змові,    маленькими  купками  припадало  до  землі.
     Роза  вкотре  задивлялася  на  листя  і  відчувала  на  душі  тривову.  Мабуть    й  з  нами  так    станеться,  ти  підеш  в  одну  сторону,  я  в  іншу.  Як  немає  порозуміння,  який  може  бути  вихід?  За  три  дні  вирішиться  наша  доля.    О,Павле  …  Павле…  Зробити  важко,    щоб  в  такому  віці  розлучатись.    Але  ж,  скільки  печалі  налив  у  душу,  скільки  недоспаних  ночей.  Та  мабуть  досить…    Вкотре  журилася,  пригадувала  своє  життя.  
     У  селі  гучне  весілля…  Хтось  за  спинами  шепотів  -  »Ой,  не  буде  щаслива,  от  точно,  побачите».  Їй,    всупереч    тим  словам  так  хотілося    крикнути,  що  вони  кохають  один  одного,  будуть  щасливі.  Навіть  неповірила  тим    словам,  що  сказала  бабуся,
-У  них  в  сім`ї  всі  випивають.  Боюся,    щоб    і  тобі    Павло  не  споганив  життя.  Хочеш  бути  щаслива,  перш  за  все  не  втрать  свою  гідність,  люби  себе,  щоб  він  не  посмів  витерти  об  тебе  ноги.
   Рожеві  окуляри  і  світла  мрія.  Намагалася,  щоб  все  було,  як  у  людей.    Її  батьки  розміняли    трикімнатну  квартиру.  Звичайно  ж  ,  заради  доньки  на  все  готові,  собі  однокімнатну  квартиру,  для  молодих    двокімнатну.  Ще  й  інколи  допомагали  грішми.  
   Павло  працював  на  ЖВРз,  у    плановому  відділі.  Вона  ж  касиром  на  пошті.    Перші  два  роки,  як  лагідний    погляд  сонця,  то  тепер,  як  сон.  Все  було  добре,  злагода  й  повага,  поцілунки,  кохання.  З  надією,  що  життя  й  надалі  буде,  мов  навесні  квітучий  сад.    Роза    народили  двох  хлопчиків  блезнюків.  Поки  перебувала  в  дикретній  відпустці,  все  було  добре.  Справлялася  майже  сама,  рідко  Павло  мав  настрій  на  свіжому  повітрі  погуляти  з  дітьми.Хоча  ж  було  дуже  важко  їх  двоє,  а  вона  одна.  Все  рідше  приходив  з  роботи  вчасно,  бідкався,  що  на  роботі  завал.  Та  час  спливав.  Коли  ж  діти  пішли  в  садочок,  життя  змінилося.  Павло  став  часто  приходити  на  підпитку.  -  Причини  які?-  іншим  разом  запитувала  його.  
Очі  наче  в  тумані,
-  Та  ми  по  маленькій  чарчині.  
Інколи  змовчувала,  а  інколи    з  ним  діти    сварилися,  говорили,  щоб  не  соромив  їх  своєю  поведінкою.  Та  з  нього,  як  з  гусака  вода.  Коли  діти  навчалися  в  старших  класах,    часто  проводили  з  ним  бесіди,  але  на  жаль,  це  не  допомагало.
   В  Державі  криза,  невчасна  виплата  зарплати,  скорочення  штату.    Все  це  пережили.  Хоча  він  все  ж  знаходив  гроші    і    час,  щоб  вкотре  прийти  на  підпитку.Терпіла,  як  з`являвся  в  мокрих  штанах,  не  приходив,  а  майже  прилазив  накарячки.  Ще  важче  стало,  коли  синів    визвали  в  військкомат.  Згодом,  обоє    проходити  строкову  службу  в  морфлоті.  Молила  Бога,  щоб  у  них  все  було  добре.За  себе,  що  не  може  дати  ради  з  чоловіком,  мовчала.  Материнське  серце  ховало  все    в  собі.    Навіщо  дітям  про  таке  писати.Жила  надією,  що  Павло  таки  остепениться  і  змінить  життя.  Але  він  наче,  як  на  зло  їй,  частіше  приходив  на  підпитку.  Намагалася  напоумити;  коли  невчасно  дають  зарплату,  від  відчаю  не  треба  свою  душу  заливати  горілкою.  Просто,  як  всі  набратися  терпіння.  Але  не  так  сталося,  як  гадалося,  він  не  прислухався  до  її  порад.  Одну  надію  плекала  у  душі,  приїдуть  сини,  проведуть  з  ним  бесіду  і  він  нарешті    зрозуміє,  що  пити,  це  не  вихід.
 Як  сонця  чекала  кожного  ранку  так  і    синів  виглядала  у  вікно,  з  дня  на  день  мали  приїхати.
Тепла  зустріч,  обійми  поцілунки.  Й  Павло  протримався  три  дні,  вчасно  приходив  з  роботи.    Але  намагався    якнайшвидше  зникнути  з  очей.  Роза  ж  не  хотіла  відразу  розповідати    їм    про  батька.  Аж  тут  така  звістка,    сини  повідомили,  що  за  тиждень  їдуть  в  Одесу.  Вже  домовилися  працевлаштуватися  на  роботу    в  Одеську  судноплавну  компанію.    На  наступний  день  Павло  прийшов  на  підпитку.  Тепер  сини  і  побачили,  який  батько  приходить  з  роботи.  Роза  коротко  повідала  синам,  як  вони    живуть  останнім  часом.  Наступного  дня,  не  світ  не  зоря,  сини  розбудили  Павла.  Роза  збиралася  на  роботу,  чула  крики,  погрози.Але  втручатися  не  наважилася,  сини  вже  дорослі,  може  трохи    поправлять  татові    мізки.
   Сини  поїхали,  а  проблема  залишилася.  Їй  дивувалися  на  роботі,  що  терпелива.Вона  вже  й  сивіти  почала  від  думок,  як  бути  далі?  Та  втішала  себе,  але  ж  руки  не  підіймає.  І  вкотре  прощала.  Прийшовши  з  роботи  та  приготувавши  вечерю,  йшла  гуляти  в  парк.  Щоб  не  бачити  його  запухлого  обличчя.  Крутилися  думки,  як  ще  не  вигнали  з  роботи?  Були  прогули,  але  він  весь  час  викручувався.  Чи  то  напевно  того,  бо    ж  на  заводі  був    непоганим  спеціалістом.
   Кажуть  дальше  в  ліс,  більше  дров…  Павло  вже  й  замав  друзів  безхатченків,  інколи  у  вихідні  дні,  коли  Роза  була  на  роботі,  приводив  їх  до  себе  додому,  пиячили..  Це  вже  й  було  напевно  не  раз,  помічала,  що  все  зникало  з  холодильника.  На  кухні  пусті  пляшки  з  під  горілки  та  сміття.
     Пройшло  три  роки,  сини  були  в  гостях  лише  три  дні,  запросили  в  Одесу  на  весілля.  Вони  в  один  і  той  же  день    брали  шлюб.  Роза  плакала  і  раділа,  може  хоч  діти  не  будуть  пиячити,  а    житимуть  щасливо.  Як  було  не  поїхати,  але  Павло  категорично  відмовився,  тож  благословляти  поїхала  одна.Три  дні  поспіль  гостювала,то  в  одного  сина,  то  в  другого  і  вже  на  вокзалі  прощалися.  Невісточки,теж  близнючки,  славні  дівчата.  Дивилася  на  них  і  тішилася,    не  з  бідної  сім`ї,  вже    в  обох  є  двокімнатні  квартири,  тож,  як  кажуть,  жити  і  радіти  життю.
     Уже,  сідаючи  у  вагон,  майже  на  ходу,  син  подав  пакет,
-  Мамо  це  тобі,  ти  подивися  там,  тільки  відразу,  все  зрозумієш.
Потяг  набирав  швидкість,  вона  подивилася  в  пакет,  подумала,  що    продукти.  Але    там  лежала  невеличка  коробка  з  під  турецьких  солодощів.  Вирішила  не  витягувати,  прямо  в  пакеті    зазирнула  в  неї.  Від  несподіванки  затрусилися  руки,  в  ній  лежали  долари.  О  Господи,  що  це  і  навіщо?!    У  валізі    ж  везу  подарунки  від  невісток,  а  це  ж  до  чого?  З  думками  добираля  додому,  хоча  б  Павло  не  побачив.
   Ввечері  …    вже  вдома.У  квартирі  сморід  і  пусті  пляшки.  Сміття  і  безлад,  розкиданий  одяг,  наче  хтось  рився    у  шафах.  Павло    в  ліжку  спав    одягнений.    Від  нього  дуже  неприємно  пахло.Як  горошини,по  щоках  стікали  сльози..  Але  ж  тривожно  на  душі,  для  чого  ці  гроші?  Хвилюючись,  ще  й  знайшла  лист.
«Мамо,  так,  як  ти  живеш,  цього  більше  не  можна  допустити.  Ці  гроші  від  нас  тобі    на  квартиру.  Придбай  собі  і  ми  приїдемо  на  новосілля.  На  днях    маємо  відбувати  в  рейс,  будемо  через  пів  року.  Цілуємо.
І  підписи  синів.  Зачинилася  в  своїй    кімнаті,  дуже    плакала.  Їй  би  порадіти,  але  так  щеміло  під  серцем,  здавалося  воно  зараз  розірветься  на    шматки.
     Кілька  днів  поспіль,  носила  ці  гроші  з  собою.  Адже  прибираючи  той  безлад  в  квартирі,  зрозуміла,  хтось  шастав  по  всіх  закутках,  напевно  шукав  гроші,  чи  коштовності.  Ранком  намагалася  з  Павлом  поговорити,  але  він  з  кімнати    прошмигнув  в  душ.  На  пропозицію,-
»Давай  поговоримо»,  махнув  рукою,-  »Зараз  не  до  тебе.»  
На  ходу  натягував  светра,  в  руці  тримав  жакет,  пулею  вилетів  з  квартири.  Поглянула  на  годинник,  мабуть    на  заводі    летучка.
Цього  дня  він  повернувся  з  роботи  дуже  пізно.  Але  знову  встиг  добряче    набратися.  Видно  десь  падав,  бо    одяг  був  у  багнюці.
   Нарешті  Роза  дочекалася  неділі.  Боляче  дивитися  на  того,  кого  колись  кохала.  На  кого  став  схожий!    Хоча  кожного  ранку  приймав  душ,  в  чистому  одязі  йшов  на  роботу,  але  приходив  звідти,  смердючий,  як  безхатько.  Весь  одяг  пропитаний  горілкою,  кефаліями,    де  він  був,  не  розуміла  і  коли  встигав  так  набратися,теж  не  розуміла.Але  йти    до  нього  на  роботу  не  посміла,  вважала,  це  занадто  низько,  навіть  для  себе.  Завжди  намагалася  з  ним  говорити  спокійно,  але  він  без  галасу  не  міг,  починав  кричати,  що  зовсім  мало  випив,  немає  чого  чіплятися.  
Так  було  й  цього  разу  тільки  почала  просити,  щоб  перестав  пити,  він  відразу  знервовано  перед  нею  замахав  руками,  обличчя  почервоніло,  очі,  аж  іскрилися  від  злоби,
-Замовкни!  Замовкни,  я  сказав!  Я  що  не  маю  права  запросити  друзів,  чи  пригостити?!
Вона  не  очікувала  такої  реакції,  блідла  і  біліла.    У  відповідь,  схиливши  голову  сказала,
-Не  лякай  мене,  грозишся  кулаками,  чи  вже  так  низько  впав,  що  зможеш  на  мене  руку  підняти.
Лише  мить,  він  вдарив  її  по  голові,  вона  втратила  свідомість.
   Прийшла  до  тями…З  вікна,  їй  прямо    в  очі,  світило  сонце.  Поворухнувшись  зрозуміла,  що  весь  одяг,  що  на  ній  змоклий.  В  хаті  тихо.  Біля  столу  її  сумка,з  якою  вона  ходить  на  роботу.    Крізь  сльози  посміхнулася,  як  добре,  що  вчора  на  роботі  долари  залишила    у  сейфі.    На  голові  намацала  гулю,  знову  заплакала…
   Павло  з`явився  ввечері…    Побачивши  її,  тільки  й  сказав,  
   -  Відглегала….  Ха,  хотіла    мене  налякати…
   Це  були  останні  слова  для  неї,вона  відчувала,    обірвалася  остання  нитка,  яка  ще  поєднувала  їх.  Скільки    до  нього  було  любові,  які  останні  надії    мала,  все  пропало.  
   Наступного  дня,  Роза  на  роботі  порадилася  з    своєю  керівницею  і  її  відпустили  за  адресами,  подивитися,    а  можливо  й  вибрати    квартиру.  Остаточно  вирішила,  адже  іншого  виходу  немає.  
За  три  дні  вже  була  в  новій  квартирі.  І  знову  плакала,чи  від  біди,  чи  від  радості,  що  в  неї  такі  розумні  діти.  Що  характером  вдалися  до  неї,  а  не  до  Павла.  
   Вона    складала  свої  речі  у  сумку  і  потай,  по  дорозі  на  роботу,  заносила    речі    в  свою  нову  квартиру.  Павло    все  продовжував  приходити  на  підпитку,  але  добре  хоч  не  ліз,  як  п`яниця.  Ховалася  в  своїй  кімнаті,  він  лише  помітивши  її,  посміхався,  грав  у  мовчанку.
Їй  знадобився  лише  один  тиждень,  щоб  все  обдумати.  В    п`ятницю    вона  зустріла  його  з  роботи.  На    заводській    прохідній    когось  чекали    два  чоловіки,  спілкувалися,  розмахували  руками.  Один  з  них    топтався  на  місці,  іноді  ним  похитувало.  Видно  вже  заправилися  -  подумала  Роза  -    точно  його  чекають.    Павло  здивувався,  коли  побачив    її,  але  відразу  кивнув  рукою  до  них,  ледь  прихилившись.
 Озираючись,чоловіки  відразу  поспішили  до  виходу.
Вже    підійшов  до  неї,-  Чого  тут?  Щось  сталося?
Тільки  й  вимовила,  -  Пішли  додому.
 Їй  би  скинути  тягар  з  душі,  викричатися.  Але  вгамовуючи  хвилювання,    завела  розмову.
   Сідало  сонце….  Роза  забирала  валізу,
-Не  знаю  чи  зрозумів  ти  мене,  чи  ні,  але  я  тобі  даю  три  дні  на  роздуми.  Буду  чекати  в  парку  на  нашій  лавці.
Похабно  посміхнувся,  трохи  здивовано  запитав,
-Що  верзеш?  Ну  і  куди  ти  подінешся?
-Ти  не  хвилюйся  за  мене,    я  без  тебе  не  пропаду.  А  от  ти  без  мене  зовсім    зіп`єшся.
Павло    навіть  не  встав  з  стільця,  коли  вона  направилася  до  дверей.  Колотилося  серце,  але  вона  не  показала  сліз,  спускалася  по  сходах.  За  мить  гучно  зачинилися  двері.
   Очі  дивилися  в  нікуди,  рукою  витерала  непрохані  сльози.  В  цю  мить  підлетіла  зграйка  горобців,  її  відволікла    від    думок.  Вони  скакали  один  поперед  одного,  крутили  голівками,  цвірінькали,  позирали  на  неї.Уже  й  посміхнулася  й  тихо,  
-    Мої  маленькі…Подумали,  що    вам  щось    кидаю…
 І  тут  же,  пригадавши,    з  сумочки  дістала    печиво.  Розкришила  і  кинула  до  горобців.  Це  відволікання  від  думок,  як  віддушина  для  неї.  Озиралася,  придивлялася  вдалину,  чекала,  але  він  так  і  не  прийшов.  Можливо  й  на  краще,  досить  калічити  мені  життя.
 З  центральної  алеї  повернула  на  стежку,  а  там  недалеко  вже  й  її  нова  квартира.  Вітерець  пестив  обличчя,    в  душі  надія  і    віра,  що  все  що  відбувається,  це  на  краще.  Йшла    навпростець,    вітер  підносив  листя,  вертів  ним,  воно  припадало  до  землі,  немов  шукало  захисту,  збиралося  до  купки.
                                                                                                                                                               30.11.2020р
                                                                                                                                                                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896737
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 05.12.2020


Катерина Собова

Дресировка

Кум    прийшов    до    кума    снідать:
Біля    хвіртки    -    хлопчик    Юра,
З    ним    -    мала    сестричка    Ліда
І    великий    собацюра.

-Батько    вдома?    -  кум    питає,-
Тут    зайти    до    вас    непросто,
Вовкодав    такий    гуляє,
Що    залишить    з    мене    кості.

Береже    подвір’я    ревно,
Он    як    гордо    походжає!
Дресирований,    напевно,
Всіх    до    себе    підпускає?

Діти    раді    (гість    у    хату),
Нумо    хвіртку    відкривати,
Кажуть:    -  Рекса    любить    тато,  
Став    його    дресирувати.

Ідіть    сміло,    тут    не    слизько,
Пес    свою    роботу    знає:
Підпускає    дуже    близько,
А    тоді    вже    рве    й    кусає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897228
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020


Маг Грінчук

Хоч невгамовні муки

Кому  потрібний  сьогоднішний  хаос  і  злочинність  ,  грабіж,
Тарифи  страшні,  зарплати  скудні,  згвалтовані  пенсії.
Немовби  гриби,  скрізь  зростає  наших  депутатів  бізнес.
Силовикам  виділяють  гроші  великі  -  захисту  сенс.

Господарі  справжні  владарюють  до  висот  Батьківщини.
У  кожній  нормальній  людині  живе  любов  до  Вітчизни.
Усі  відчувають  відповідальність  за  щастя  країни
І  кличуть  народ  до  радісних  звершень  без  відгуків  грізних.

Хтозна...Люди,  не  спішить  вже  сплести  вінком  в  колосся  руки.
Не  буде  мить  розлуки,  коли  побачим  ми  світ  науки.
...Не  відступать,  не  боятись  грому,  хоч  невгамовні  муки.
Так,  я  чарую  свіжістю  людей,  не  терплю  темні  звуки...

Країно!  Я  схиляю  перед  тобою  низько  голову...
Стою  на  колінах  перед  прахом  батьків,  прадідів  наших.
Почуйте  громадяни.  Це  не  зітхання.  Це  правди  голос.
Невже  Ви  не  бачите  розбрат,  лихо,  знищення  нації?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897196
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 05.12.2020


Ольга Калина

Спливає час

Помірно  так  спливає  час:  
За  ніччю  -  день,  та  й  знову  -  темінь.  
Зі  жмутком  смутку  кожен  раз,
Немов  стискає  серце  ремінь.  
 
І  як  лещата,  силоміць,
Зіжали  й  вогник  загасили,    
Та  звуки  брязкоту  із  герць
Доносять  звістку:  є  ще  сили.  

Душа  волає:  -  піднімись!-
З  кута  глухого  вийти  зможеш.  
Не  все  ще  втрачено  –  борись!  
Ти  в  цім  двобої  переможеш!  

Шукай  стежину  ти  скоріш,
Із  лабіринту  вибирайся.
Розгубленість,  неначе  гріх,
Злим  силам  ти  не  піддавайся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897245
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020


Закохана в море

Шуточные омограммы

(по  мотивам  "Омограмматики"  С.Грея)


НА  ТРИ  МАРКИ,  ОТ  МОЙШИ,  НЕЛЬКУ
НАТРИ,  МАРК,  И  ОТМОЙ  ШИНЕЛЬКУ.

***

АЛЕГ  -  ЛИДЕР,  УДАЛ,
А  ЛЕГЛИ  -  ДЕРУ  ДАЛ.

***

НАУКА  ЗЛА,  ДУШКИ.
НА  УКАЗ:  ЛАДУШКИ.


PS.    Омограмма  -  вид  комбинированной  поэзии,  в  которой  строчки  одного  двустишия  абсолютно  идентичны  по  составу  букв,  но  имеют    различия  в  расстановке  пробелов  и  знаков  препинания.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897032
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020


Lana P.

БЛАКИТНИЙ ГРУДНЮ…

Блакитний  грудню  з  білим  переливом,
Тебе  стрічає  радісно  зима.
Як  осінь  розчинилась  в  північ  мливом,
Ти  птахом  появився,  крадькома.
У  різні  сторони  летіло  пір’я  —
Мороз  підковував  його,  як  ас.
У  блисках  сонця  ранішнє  подвір’я
Сліпило  очі  й  дивувало  нас.
І  це  —  початок,  перемінам  бути,
Та  й  випадковостей  в  житті  нема.
Збулось  щось,  не  збулося  —  не  забути  —
Ще  нагадає  нам  про  це  зима.                                                    1/12/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896914
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 03.12.2020


Valentyna_S

Непривітно-важка, закостричена

Непривітно-важка,  закостричена,
Ще  й  клеймована  знаком  тривоги,
Ти  прийшла,  блідолиця,  пригнічена,
І  виводиш  нудні  монологи.

На  догмати  твої  не  зважаючи,
Я  з  всіх  весен    позву  квітовії,
Що,  на  веслах  від  нас  відпливаючи,
Залишали  фантазії  й  мрії.

Обійдуся  тих  споминів    крихтою,
Де  корон  ми  торкались  ромену,
Де  для  нього  була  ще  Джульєттою,
А  для  мене  він  був  ще  Ромео…

У  любові  попрошу  пробачення
Й  не  шукатиму  більш  винуватців,
Бо  немає  ніякого  значення,
Хто  з  нас  справжнє  змінив  на  ерзаци.

В  двір  заходить  зима    закостричена,
Ще  й  клеймована  знаком  тривоги.
Чому  ж  досі  дивлюсь,  намагнічена,
На  позбивані  мною  пороги?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897083
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020


Маг Грінчук

Бути кращим у світі він годен

Наче  щойно  приплив  із  минулого  до  берега  човен,
Де  віки  спливають  на  хвилях  Дніпра  і  б*ються  об  нього.
Гордо  стоять  на  човні  три  брати  і  сестра  чорноброва.
Владним  рухом  показує  Кий  на  місто  владне  і  строге...

Щек  -  мудрий  полководець.  Лук,  стріли  свідчать  захист  і  силу.
Будівничий  Хорив  тримає  сокиру  в  руці  для  миру.
Він  вдивляється  в  гори    -  стоїть  споруджений  красень  "сивий",
Дідуган,  не  старіючий  лицар,  квітуче  місто  миле...

Ось  стоїть  на  березі  Дніпра  велике  місто-Київ
По  той  бік  ріки  берег  низький,  по  другий  -  високі  гори,
Променисті  міста,  чисті  хвилі  і  голубінь  на  віки,
Зорі  ясні,  дух  слави...  Бути  кращим  у  світі  він  годен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896950
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 03.12.2020


Маг Грінчук

Час не зупинити

Час  не  зупинити,  він  як  дихання  чогось  святого.
Чим  охочніше  змолоду  його  ти  вбивав  у  житті,
Тим  гостріше  відчуєш  потім  у  ритмах  серця  свого.
Ти  замислись,  чи  правильно  витрачаєш  сили  в  путі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896881
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 03.12.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Дитинства казка нетривала

Стежки  дитинства  пролягали  полем,
Вони  зеленими  стрічками  жваво  вИлись,
Їх  гріло  сонячне  гаряче  коло.
На  цій  землі  зростали  ніжні  теплі  крила.

Весна:  кульбаб  легкі  чуби  літали,
Червоних  маків  трепетали  влітку  щічки.
Пшеничні  ниви  позирали  в  далі.
Гойдалося  плісе  ромашкових  спідничок.

А  ось  і  став  у  захисті  вербовім,
Води  прозорої  блищало  плесо  вранці,
Лиш  дикі  гуси  ґелґотіли  щось  казкове,
З  "Івасика-  Телесика",  мабуть,  послАнці.

І  світ  здавався  добрим  і  цнотливим,
Така  краса  у  душах  тихо  проростала.
Міцніли  з  кожним  роком  юні  крила.
На  жаль,  дитинства    мого  казка  нетривала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896941
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020


Ольга Калина

Ніч пізньої осені

Ще  звечора  ніч,  заступивши  на  варту,  
Усе  працювала  до  поту  чола:
Закутала  землю  у  темінь  імлисту,  
Туману  сказала  лягти  край  села.

Щоб  спали  кущі  та  дерева  до  ранку,
У  паморозь  гілки  вдягла  в  гущаві,  
Співала  тихенько  свою  колисанку
Та  іній  губила  в  посохлій  траві.  

Закрили  повіки  сади  і  діброви,
У  полі  тихенько  спочила  рілля,
Сховались  за  хмарки  зірки  вечорові,  
Тихенько  до  ранку  заснула  земля.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896686
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 01.12.2020


Lana P.

ПІЗНЯ ОСІНЬ

Пахне  осінь  корицею,
Пиріжками  до  кави
І  грибами  під  глицею,
Де  гірчать  прілі  трави.

Упивається  вогкістю,
Сумовита,  відчуждена.
Оточилась  самотністю,
Делікатно  напружена.

Розлилася  туманами,
Першим  снігом  розталим  —
Пізня  осінь,  що  з  ранами,
І  з  терпцем  витривалим.

Передасть  в  зиму  спогади,
Розповита  вітрами,
А  залишить  нам  здогади  —
Щось  втаїла  між  нами…                    29/11/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896785
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020


Білоозерянська Чайка

Зі снігом поряд /канцона

Розпорошило  смутком  мокрий  сніг...
Шукаю  Вашу  руку  в  призмі  літ,
циклон  приносить  вітер  з  далини.
і  в  осуд  заплітає  серця  біг.

Впав  сніжний  доторк  -  слід  від  сивини…
Та  наш  зв’язок  міцний,  немов  магніт  –
І  він  зруйнує  холод,  вітер,  лід,
Бо  кожен  з  нас  в  душі  тепло  зберіг…

Невпинний  мокрий  сніг  нас  огортав.
Нестерпна  у  буденності  сльота,
Вмивала  щоки,  билась  об  поріг...

Хоч  сніг  закрив  останній  ріст  трави  –
В  душі,  під  снігом  –  завжди  поряд  –  Ви...


/Художник  Джеф  Роуленд,  Англія./  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896754
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 01.12.2020


Білоозерянська Чайка

Безтурботний шепіт

/  поетичний  переклад  слів  пісні  Майкла  Джорджа  «Сareless  whisper»/

Я  знаю,  що  це  був  танок  останній,
Шепоче  музика  і  щось  в  твоїх  очах.
Колись  я  бачив  це  з  кіноекранів,
Ті  ноти  -  у  знівеченім  коханні...
Й  провини  страх…

Я  винен  сам  у  підлому  обмані,
В  житті,  як  в  танці,  вже  не  буде  разом  нас.
Зі  мною  в  парі  більше  ти  не  станеш,
Хоч  може,  з  часом  і  загоїш  рани  –
Я  втратив  шанс…

Твій  шепіт  не  вернути  безтурботний,
В  очах  порожніх  смуток...  невимовний  біль.
Кохана,  я  для  тебе  на  все  згодний…
Та  ти  ідеш  чомусь  безповоротно
У  заметіль.

Слова  пробачення  –  завмерли  в  горлі,
Бо  ці  зізнання-хвилювання  непрості.
Завдав  багато  я  коханій  болю  -
мелодія  лунає  на  танцполі,
-  Прошу,  постій…

Давай  залишимося  вдвох  у  танці,
Нехай  чуттями  заспіває  небокрай.
Та  невблаганні  на  щоках  рум’янці
говорять,  що  немає  в  мене  шансів…
…  Не  залишай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896729
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 01.12.2020


Любов Таборовець

Політ душі і тіла

Яка  краса!!!  Політ  душі!…
Політ  душі  в  єднанні  з  тілом!…
Чи  словом  зможу  у  вірші
Ту  мить  впіймати,  що  летіла?!...

Летить  листочком  від  землі…
А  він  під  ноги  –  їй  на  радість…
І  чуб  вихристий  на  чолі,
І  дзвінко  з  вуст  хлюпоче  радість…

І  щастя  є!…  Воно  таке!…
Проміння  сипле  понад  світом…  
До  сонця  рветься  гомінке…
Дитина  ця    -  є  цьому  свідком.

Яка  краса!!!  Політ  душі!…
Політ  душі  в  єднанні  з  тілом!…
Замало  рим  в  моїм  вірші…
Хай  мить  таку  не  вкриє  пилом.

А  радість  сиплеться,  втіша…
Із  рук,  що  Всесвіт  обіймають.
Лети,  лети,  свята  душа!…
В  майбутнє  крила  хай  зростають.

30.11.2020
Л.Таборовець


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896763
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 01.12.2020


Маг Грінчук

Зло зайнялось з гніву

Україна  в  путах  тяжких  завжди  билася  в  минулому,
Мов  народжена  орлиця  для  сміливого  польоту.
...Вистояла  в  суворій  борні,  сліз  материнських  зачерпнув.
Вороги  палили  крила,  очі  заливали  сльози...

Із  століття  в  століття  країні  не  давали  спокою
Війни,  пожарища...  -Пораду,  свободу  не  зрозумів.
В  душах  зрадників  горить  віхолой  пекло  та  ще,  з  попилом.
Осідають  кам*яні  склепіння...  Зло  зайнялось  з  гніву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896817
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020


Маг Грінчук

Зло зайнялось з гніву

Україна  в  путах  тяжких  завжди  билася  в  минулому,
Мов  народжена  орлиця  для  сміливого  польоту.
...Вистояла  в  суворій  борні,  сліз  материнських  зачерпнув.
Вороги  палили  крила,  очі  заливали  сльози...

Із  століття  в  століття  країні  не  давали  спокою
Війни,  пожарища...  -Пораду,  свободу  не  зрозумів.
В  душах  зрадників  горить  віхолой  пекло  та  ще,  з  попилом.
Осідають  кам*яні  склепіння...  Зло  зайнялось  з  гніву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896817
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020


Білоозерянська Чайка

Картини щастя

[i]Із  суму  вирвусь  комірчини,
вдихатиму  тепло  в  легені,
черпаю  світле  просто  в  жмені  –
малює  щастя  всі  картини.[/i]

В  холодну  та  похмуру  днину,
я  настрій  уявлю  весняний  –
 вже  пахне  квітом  із  каштану,
а  вітер  просто  гладить  спину.

[i]Радію  я  осінній  сині,
не  чую  холоду  шаленства,
є  тільки  спокій  та  блаженство,
щаслива  посмішка  в  картині.[/i]

Зима.  Під  снігом  сплять  ялини,
сніг  пригощає  пластівцями.
Почуйте  настрій  цей  серцями  –
і  щастя  більше  не  покине.

[i]Життю  радійте  щохвилини,
нехай  усе  в  житті  удасться  –
ділюсь  рецептом  свого  щастя  
У  вірші…  в  сонечку…  в  дитині…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896620
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 30.11.2020


Білоозерянська Чайка

Танець світла

[i]/квадратне  римування./[/i]

[i]Зустріч-карма,
боротьба  і  пристрасть  та,
потяг  сильний
душ  споріднено-промерзлих.
Може  да́рма
пам’ять  серця  повертав
світ  живильний
почуттям,  давно  вже  щезлим?[/i]

Танець-спалах  –
ми  згоріли  вдвох  дотла…
Світ  кохання
був  незримий,  незбагненний.
Це  тримало…
крізь  роки́  я  берегла
душ  звучання
під  емоції  вогненні.

[i]Мимоволі
поза  простір,  поза  час
знов  фатально
рве  любов  з  сердець  хорали.
Примха    долі  –
танець  світла  вже  без  Вас,
Привокзальна
наші  карми  роз’єднала.[/i]

(Картина  Моніки  Луньяк.  Польща.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896604
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 30.11.2020


Білоозерянська Чайка

Танець світла

[i]/квадратне  римування./[/i]

[i]Зустріч-карма,
боротьба  і  пристрасть  та,
потяг  сильний
душ  споріднено-промерзлих.
Може  да́рма
пам’ять  серця  повертав
світ  живильний
почуттям,  давно  вже  щезлим?[/i]

Танець-спалах  –
ми  згоріли  вдвох  дотла…
Світ  кохання
був  незримий,  незбагненний.
Це  тримало…
крізь  роки́  я  берегла
душ  звучання
під  емоції  вогненні.

[i]Мимоволі
поза  простір,  поза  час
знов  фатально
рве  любов  з  сердець  хорали.
Примха    долі  –
танець  світла  вже  без  Вас,
Привокзальна
наші  карми  роз’єднала.[/i]

(Картина  Моніки  Луньяк.  Польща.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896604
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 30.11.2020


Білоозерянська Чайка

Молитва пам’яті

Молитва  ця  повинна
 лунати  звідусіль:
-  Спасибі  Богу  й  Сину  
за  хліб  святий  і  сіль.

-  Бодай  голод  не  знати!,–
 дідусь  хрестив  весь  стіл,
й  ми  слухали,  малята,
 про  вимирання  сіл.

Пройшли  роки  відтоді  
та  душу  рвуть  рядки,
Як  рили  на  городі  
з-під  снігу  буряки,

Зі  шкірок  картоплиння  
спасав  людей  кандьор,
Як  не  було  й  зернини…  
а  смерть  співала  хор.

З’являлись  людоїди
 в  страшні  часи  колись  –
Страждання  їх  і  біди
 в  свідомість  не  влились.

Ціна,  щоб  далі  жити  –
 безтямність  божевіль  –
Вмирали  їхні  діти,  
і  нищив  розум  біль…

…Хай  спочивають  жертви
 страшних  тих  лихоліть,
Сьогодні  за  всіх  мертвих
 Ви  свічку  запаліть.

Молитва  допоможе  
їм  чути  нас  звідсіль:
- Спасибі  тобі,  Боже,
 за  хліб  святий  і  сіль…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896505
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 30.11.2020


Катерина Собова

От ускочив!

Грицько    взувся    в    туфлі    модні
(Все    пройшло,    неначе    снилось),
Бо    відрядження    сьогодні
Вже,    нарешті,    закінчилось.

Залишилось    у    готелі
Нічку    якось    перебути,
Речі    склав    усі    ретельно,
Щось    приємне    хотів    чути.

В    телефоні    хтось    воркує,
Так    лоскоче    ніжно    вуха:
-Різні    послуги    дарує
Наша    фірма    «Розслабуха».

Пам’ятай,    ніщо    не    вічне,
Все    в    житті    повинен    взнати,
Плата  –  чисто    символічна:
Покер,    сауна,    дівчата…

Гриць:    -  Не    буду    я    вагатись,
Пишіть:    сауна,    блондинка,
І    по    місту    покататись,
Щоб    була    крута    машинка.

Голос    в    трубці    почав    вити:
-Не    чекав    такого,    гаде?
Вирішила    подзвонити
З    телефону    куми    Ади.

Так,    це    я,    дружина    Рита,
І    як    ти    переконався,
Вмію    ніжно    говорити,
А    ти    завжди    сумнівався.

Завтра,    милий,    будеш    вдома,
Буде    повна    розслабуха:
Без    блондинки    зникне    втома,
В    сауні    попухнуть    вуха.

Приберу    тебе    і    взую,
Як    за    звичаєм    ведеться,
І    машину    гарантую,
Ту,    що    катафалком    зветься!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896679
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020


Сіроманка

"АНГЕЛ ПРИСУТНІЙ". Картинка Х (картинки буття на межі з реальністю)

[color="#ff0000"][b]Картинка  Х.  КОЛИ  ПРИХОДЯТЬ  БУРЕВІЇ…  
[/b][/color]
Ну  що,  старенька  липонько,  цвітеш?
Духмяним  цвітом  щедро  медоносиш…
Нікого  не  благаєш,  ні  не  просиш  –
корінням  в  душу  зранену  вростеш,  
у  буревіях  рани  просмоливши,
гірке  вино  із  надр  землі  відпивши  –
о  чудо  боже,  ти  іще  живеш!

Іще  твій  пульс,  твоє  невольне  рвіння
до  висоти  пташиної,  до  хмар,
до  світлих,  небом  посланих  примар,
до  дружнього  з  людьми  порозуміння  –
немов  би  ти  на  себе  переймеш
гріхи  людські  (і  блискавиці  теж!)—
ось  сенс  життя  старого  деревиння…

Чи  в  тому  сенс,  щоб  втримати  удар,
могутньої,  як  зло,  лихої  долі,
і  вижити  у  ланцюгах  неволі
байдужості  сліпих  земних  створінь,
бо  втрата  зору  –  кара  поколінь
за  примхи,  а  хоча  би  й  мимоволі…
Удар  як  втрата!  Втрата  як  удар!

А,  може,  це  і  є  небесний  дар
терпіння,  звільнення  і,  зрештою,  прозріння  
з  самотніх  гнізд  пташиного  квиління,
де  струменить  на  вітрі  теплий  пар  –
до  осені  тьмяного  овдовіння…
Природа  –  грізний  часу  волода́р!

Ой  липко,  я  боюся  не  старіння  –
а  підлості  людських  дрібних  почвар,  
боюся  душ  дрібного  зубожіння,
що  в  сліпоті  своїй,  в  німій  покорі  –
готові  й  нас  ударити  під  корінь!
(Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:  Сполом,2013)

Пригадую  один  сон:  я  ходжу  по  старому  паркету  кімнати  босоніж…  Паркет  засипаний  золотим  піском,  освітлений  літнім  сонцем  з  вікна  –  від  того  ногам  м’яко  і  комфортно.  Відчуття  затишку  і  тепла.  І  раптом  –  звідки  не  візмись,  буревій.  Я  у  сні  тяжко  переживаю  зміну,  коли  картинку  із  золотим  піском  крутить  у  вирі  неприборканого  Вітру.  Наступна  зорова  картинка  –  все  змішалося  в  сіро-піщану  масу.  А  по  тому  –  вляглося  в  дивну  пустельну  панораму  кімнати,  на  долівці  якої  шар  пильного  піску  з  повириваним  корінням  рослин.
Буревії  приходять  не  тільки  у  снах…  Вони  навідуються  у  наше  життя,  змітаючи  усталений  порядок,  напрацьовані  роками-десятиліттями  форми  пристосування  до  дійсності.  Вони  випробовують  нашу  серцевину  на  міцність.  І,  як  відомо,  все  що  не  вбиває  –  робить  нас  сильнішими.
Повіяли  буревії  і  над  нашим  подвір’ячком  на  Поліграфічній,  спочатку  над  пралітньою  липою  графів  Замойських,  а  потім  і  над  нами  та  нашою  родинною  хатою.  Вже  згодом,  коли  ми  оговтались  від  змін,  що  відбулися,  в  розмові  з  колишнім  улюбленим  вчителем,  якому  цьогоріч  виповнилося  95  років,  я  почула  крилату  фразу:  «Про  родинну  хату  знають  усі,  хто  її  втратив!»  Золоті  слова  мудрої  людини,  яка  в  житті  перебачила  багато  лиха.  Отож,  завдану  Вітром  Долі  руйнацію,  ми  потрохи  почали  сприймати  як  неминучу  віху  Подорослішання.  Ми  –  це  моя  сім’я,  мої  найближчі  і  найдорожчі  люди:  чоловік  Роман,  доня  Устя  і  на  той  час  «великих  змін»  два  домашні  улюбленці,  старенький  17-літній  кіт  Сивулька  і  маленька  півторарічна  киця  Ласочка.  Правда,  коли  все  почалося,  киці  Ласочки  у  нашій  хатці  ще  не  було,  а  єдиному  багатолітньому  ревнивцю  Сивульці  було  на  кілька  років  менше.
Отож,  якось  у  липні  над  Львовом  пронісся  страшної  сили  смерч  –  попадало  багато  старих  дерев,  а  на  нашій  500-літній  липі  графів  Замойських  розійшлася  кора.  Над  ранок  сусід  Леонід  Павлович  Білоненко,  що  жив  над  нами  поверхом  вище  і  ставив  на  подвір’ї  під  липою  свій  старенький  «москвич»,  побачив  на  капоті  машини  велику  обірвану  смерчем  гілляку  –  і  хоч  видимих  слідів  шкоди  вона  йому  не  завдала,  страх  заволодів  сусідом  і  його  дружиною  Марією.  Відтоді  вони  замислили  позбутися  дерева.  Почалися  «сусідські  бої»:    супроти  сусідів  Білоненків  обстали  за  липу  ми  і  ще  одна  сім’я,  родина  Щепаків,  що  жила  в  подвір’ї  з  30-их  років  минулого  століття  у  будинку  навпроти,  і  наша  спільна  любов  до  дерева  дала  нам  стійкість  супроти  ворогів.  Ми  викликали  комісію  з  міськради  і  дістали  папір  з  печаткою  та  підписами,  що  липа  здорова  і  знаходиться  під  захистом  як  одна  з  найдавніших  у  Львові.  Бої  дещо  втихли,  але  ворожнеча  між  нами  і  Білоненками,  з  якими  до  того  у  нас  було  все  більш-менш  спокійно,  лише  поглибилася.
...Тут  варто  розповісти  про  ще  одну  сім’ю  «нуворишів»  Іваськевичів,  яка  приїхала  з  Солонки  на  Поліграфічну  на  початку  2000-их,  і  в  міру  свого  майнового  рівня  почала  завойовувати  простір  вільної  житлової  площі  нашого  подвір’я.  Спочатку  вони  оселилися  у  великій  квартирі  №2  з  виходом  у  внутрішній  сад,  згодом  у  зруйнованій  вибухом  гранати  (що  привів  до  смерті  молодого  29-лінього  сусіда  Юри  –  тіньові  розборки  довкола  обмінних  пунктів  кінця  90-их),  квартирі  №1  першого  поверху  з  виходом  у  браму,  замислили  створити  солярій  «Скарабей»  з  численними  символами  єгипетської  культури,  але  це  ще  не  увесь  перелік.  Згодом  їм  ще  захотілося  з  одного  із  гаражів,  перетворених  метаморфозами  Часу  із  графської  конюшні  Замойських,  збудувати  двоповерхову  студію  татуювання.  І  для  того,  щоб  провести  у  цю  студію  гарячу  воду,  старійшина  роду  Іваськевичів,  Петро  Іванович  –  колишній  начальник  одного  з  будтрестів,  почав  саморуч  рити  на  подвір’ї  глибоку  траншею  для  труби  зовсім  близько  від  липи.  Виривши  яму,  він  почав  довбати  огроменний  шмат  кореня  липи  –  від  чого  височенне  дерево  стрясалося  і  тремтіло,  як  осика.  Всі  мешканці  Поліграфічної,  15  від  старого  до  малого  повибігало  на  подвір’я  з  криком.  Вибігла  і  старша  донька  Іваськевичів  –  Галя,  що  мала  художню  освіту  і  володіла  тим  злощасним  солярієм.  «Тату,  що  робите  з  деревом»,  -  приховано  спокійно,  але  з  тривогою  в  голосі  запитала  вона.  «Та  що  для  такого  дерева  той  шмат  кореня»,  -  поблажливо  усміхався  Петро  Іванович.  Через  рік  той  самий  Петро  Іванович  сидів  під  пралітньою  липою  Замойських  розбитий  інсультом,  а  його  родина  швидко  розпродувала  всі  «єгипетські»  раритети  солярію  «Скарабей»  і  поспішно  виїжджала  у  свій  особняк  у  Солонці.  
Я  спілкувалася  з  Іваськевичами,  бо  у  них  було  двоє  маленьких  недоглянутих  діточок,  які  були  вічно  голодні,  але  з  ореолом  «крутості»  -  мобільними,  планшетами,  комп’ютерами  і  таке  інше,  і  з  ними  бавилася  моя  малолітня  Устонька,  подовгу  опановуючи  новітні  блага  цивілізації  у  їх  вічно  недобудованій  квартирі  і  салоні,  куди  навідувалися  лише  заможні  клієнти.  Щоразу,  коли  я  потрапляла  на  сходи  «солярію»,  котрі  охороняли  статуї  «анубісів»  (у  міфології  Єгипту  вони  були  ознаками  Потойбічного  Світу),  я  здригалася.  Річ  у  тім,  що  мої  професійні  знання  (більше  чверті  століття  наукова  робота  у  музеї  релігії  і  захоплення  міфологією  зниклих  цивілізацій,  у  тому  числі  і  єгипетською),  давали  мені  підставу  зауважити  Галі-власниці  про  підтексти  біди,  яку  несуть  «анубіси»  смертним  людям.  На  мої  застереження,  Галя  лише  казала,  що  вона  знає  і  читала  про  грибок  у  єгипетських  пірамідах  –  подальші  дискусії  були  не  потрібні.  Те,  як  вони  покидали  наше  подвір’я,  лише  підтвердило  мої  внутрішні  переконання,  що  не  варто  торкатися  пластів  духовного  світу,  у  якому  мало  що  смислимо.  Наробили  Іваськевичі  нашому  подвір’ю  на  Поліграфічній  непоправної  шкоди  –  вони  «смертельно»  поранили  липу  Замойських.  А  ще…  підкупом  головного  інженера  житлової  контори,  вони  приватизували  підвал,  власниками  якого  з  1939-го  року  була  наша  родина,  а  потім  перепродали  його,  втікаючи  у  Солонку,  як  свою  приватну  власність.  Перед  аферою,  Петро  Іванович  намагався  за  безцінь  купити  його  в  нас,  приходив  на  перемовини  до  мами  зі  мною.  Ми  одностайно  відповіли:  підвал  не  продається.  Тоді  він  гримнув  кулаком  по  столу,  пригрозивши:  «Нащо  вам,  жінкам,  мати  такого  ворога  в  моїй  особі!».  Апетити  Іваськевичів  стосувалися  не  тільки  нашого  підвалу  –  вони  хотіли  заселити  весь  старенький  флігель  Поліграфічної,15  гілками  свого  роду.  Але  тут  стала  поперек  дороги  формальність  –  хата  документально  була  з  незавершеною  приватизацією.  Кілька  раз  вони  як  лиси  біля  курятника,  піднімали  в  розмові  з  нами  цю  тему,  на  що  я  відповідала,  що  "в  нашій  родинній  хаті  ще  Устя  родитиме  дітей».  Добре,  що  вони  виїхали,  так  і  не  довідавшись,  що  ми  були  останні  зі  старих  сусідів,  котрі  покидали  родинне  помешкання  на  Поліграфічній,15,  переживши  смерть  мами  і  смерть  сусіда  Білоненка  (з  яким  воювали  за  липу),  і  також  смерть  сусіда  Щепака  (з  яким  відстоювали  липу  і  дружили  з  його  рідними,  як  з  тими,  хто  пам’ятав  про  старе  життя  нашого  дому).
 Липа  ж  протрималася  після  першого  удару  від  сокири  Іваськевича  (2003)  біля  5  років,  після  першого  зловіщого  смерчу  23  червня  2008  року  на  її  стовбурі  розійшлася  кора,  а  через  рік,  3  липня  2009  року  у  місці  тріщини  липа  розкололася  –  завдані  стихіями  та  такими  ж  неприборканими  бажаннями  людей  рани  далися  взнаки.  З’їхалися  спеціалісти  Зелентресту,  довго  радилися,  обрізали  всю  крону  липи  зі  сторони  її  більшого  розгалуження  і  залишили  жити,  давши  на  майбутнє  цвітіння  кілька  великих  гілок  зі  сторони  наших  вікон.    
 Щодня,  розпочинаючи  новий  день,  виглядаючи  з  вікон  хатки  на  Поліграфічній,15  я  віталася  з  липою  Замойських  як  з  рідним  членом  сім’ї,  помічаючи  всі  перетворення  довкола  неї  –  перше  весняне  листя,  момент  цвітіння,  щебіт  нового  і  старого  покоління  пташок,  перші  жовті  плями  на  відродженій  з  роками  кроні,  опадання  останніх  листків  у  перших  тижнях  листопаду.  Це  було  моїм  щоденним  ритуалом  до  4  вересня  2017  року  –  на  ранок  мого  54-ліття,  у  5.55  після  нічної  затяжної  зливи,  липа  рухнула  з  коротким  тяжким  гупом  на  глуху  стіну  подвір’я  Поліграфічної,15,  зачепивши  гіллям  розлогої  крони  балкон  дому  навпроти  –  за  знаковим  смислом  якраз  балкон  покійного  сусіда  Щепака,  це  було  символічне  прощання  з  нами,  своїми  друзями  –  мною  та  всією  родиною  Вовків  і  родиною  Щепаків.  Липу  зріза́ли  кілька  годин  невеликими  шматками  крони  та  стовбура  наступного  дня,  5  вересня  2017  року  –  на  самому  дні  прикореневого  стовбура  відкрилася  порожнина,  яка  свідчила:  липа  була  «смертельно»  хвора.  
По  тому,  як  липи  не  стало  –  стрімка  весна  і  затяжне  літо  2018  року  принесли  на  подвір’я  Поліграфічної,15  розуміння,  що  таке  задуха  у  період  жаркої  спеки  навіть  з  навстіж  розкритими  вікнами.  Принесли  вони  і  розуміння,  що  після  втрати  липи  є  лише  один  раритет  –  наш  старенький  п’єцик  з  ліпниною  у  вигляді  молодої  шляхтанки  (умовно,  графині  Замойської),  який    тримає  нас  тут,  у  хатці  флігеля  на  Поліграфічній,15,  де  ми  залишилися  в  повній  ізоляції  –  довкола  нас  снувалися  новітні  тіні  сусідів,  що  перетворили  наше  подвір’я  в  кілька  офісних  закладів,  які  стали  нав’язливо  втручатися  в  наш  звичний  побут.  А  що  сусіди-офісники  через  візію  фінансових  заохочень  були  в  фаворі  у  жеківських  начальників,  то  шукати  підтримки  у  них  не  випадало,  отож  у  головах  членів  нашої  сім’ї  почав  народжуватися  задум  полишити  родинне  гніздо  і  шукати  нове  з  умовою  –  у  старому  будинку,  де  б  відчувалася  присутня  історія,  себто  легенда.
Тепер  я  можу  з  упевненістю  сказати  –  думки  матеріальні,  маю  на  увазі:  все,  що  замислине,  рано  чи  пізно  збувається.  Тяжко  лише  в  одному  –  втрата  родинного  гнізда  це  велике  потрясіння,  яке  непросто  пережити,  шрам  лишається  болючий  і  глибокий.

Такі  змерзлі,  холодні  очі…  
Що  ти  в  них  приховала?  –  муку
 Незагоєну,  незализану,  не  залиту  хмільними  чарами…  
Сухо  час  відбиває  годинник.  
Зайшлий  кіт  жалібно  муркоче.  
О  подай  мені  швидше  руку,  
Бо  помру  я  під  цими  ударами…

Очі,  руки,  хребти-нахрапами  –  
все  жере  і  сопе,  і  схлипує…  
Кіт  нічийний  кігтявими  лапами  
в  мою  душу  чогось  поглипує…  

Що,  жебраче,  на  жебри  дивишся  –  
холод  з  холодом  враз  зустрінеться  –
 не  наївся,  то  й  не  налижешся,  
поки  вітер  не  переміниться…  

Не  мене  ти  шукай,  жебротонько,
 улещай,  де  є  стіл  і  багаття…  
Я  ж  тебе  заведу  у  болотонько,  
На  моро́ве  своє  розп’яття…  
(Зі  збірки  "...І  все  ж  -  неопалима".-  Львів:Логос,2001)

Коли  уже  пакували  речі  –  а  це  тривало  недовго,  півтора-два  тижні  (в  угоді  було  обумовлено,  що  за  місяць  після  продажі  хати  ми  маємо  з’їхати  і  дарма,  що  нове  житло  дісталося  нам  в  повній  руйнації  та  необжитості,  бо  попередні  власники  були  старенькими  людьми  і  повмирали  15  років  тому,  а  їхні  прямі  спадкоємці  жили  уже  в  іншому  місті),  у  моїй  свідомості  виринали  спогади  пережитого  (і  радісного,  і  трагічного),  і  зароджувалися  тексти  прощань,  адаптовані  з  фольклору).  Я  ходила  поміж  рідних  порогів  –  від  кімнати  до  кімнати  і  помічала  все,  до  найменших  дрібниць:  ось  на  одвірку  при  вході  у  другу  кімнату  мітки,  зроблені  руками  мами  Лідії-Надії,  мої  власні  та  доні  Устоньки  в  різні  періоди  часу,  на  мітках  дати  і  підписи;  ось  ліжко,  де  народилася  двоюрідна  сестра  Люба  в  ніч  на  2  квітня  1972  року  –  перша  доня  покійного  вуйка  Зенка,  коли  приїхала  швидка,  немовлятку  вже  було  20  хвилин.  Мама  Ліда  приймала  пологи  разом  з  сусідкою  квартири  №6,  Михайлиною,  яка  була  найстарша  в  подвір’ї,  пам’ятала  ще  діда  Михайла  Вовка  і  нашу  рідну  бабцю  –  Марію  Григорівну  Стасів-Вовк,  а  по  її  смерті  його  наступних  дружин  –  бабцю  Марію  «Сивульку»  та  Бабцю  Стефанію  Базилевич.  Та  сама  сусідка  Михайлина  на  прізвище  «Москаль»,  яка  служила  молодою  разом  із  чоловіком  Василем  у  графів  Замойських.  Вмирала  «Москальова»  вдома,  у  рідній  спальні  в  2005  році,  коли  уже  Петро  Іванович  Іваськевич  зранку  до  вечора  немилосердно  бурував  на  подвір’ї,  довкола  майбутнього  салону-студії  татуювання.  Пригадую,  що  колись  пані  Москальова  сказала  мені,  сумно  дивлячись  на  наш  флігель:  «Нещасливий  наш  дім!»,  певно  думала  про  щось  своє  і,  водночас,  про  спільно  наше.  Тепер,  знаючи  багато  з  минулого,  розумію,  що  було  багато  гіркої  правди  в  отому  її  зойку.  
Останнє,  що  не  відпускало  нас  від  уже  порожніх  стін  хатки  на  Поліграфічній,15  –  це  наш  коханий  п’єцик.  Ми  доторкалися  до  рельєфів  знайомого/рідного  обличчя  молодої  шляхтанки  на  ліпнині,  я  притулялася  до  нього  щокою  й  шепотіла  прощальні  слова,  навіяні  відомою  весільною  прощальною  піснею  [b][i]«була  би  м  вже  їхала…»[/i][/b]:

[i]«Кланяюсь  тобі,  пічко,
Моє  миле  графське  личко,
Ми  вже  тут  жити  не  буде́м».
....
«Кланяюсь  вам,  одвірки  –  
Мами  Ліди,  Усті  й  Ірки,
Ми  вже  тут  жити  не  буде́м».
….
«Кланяюсь,  наша  липко,
Що  ти  чула  Усті  скрипку  –  
Більше  не  б́у́деш,  не  буде́ш».
….
«Кланяюсь  тобі,  брамо,
Що  ти  знала  нас  і  маму  –  
Ми  вже  тут  жити  не  буде́м».
[/i]
Останнього  нищівного  удару  зазнало  моє  серце,  коли  побачило  нашу  хатку  на  Поліграфічній  уже  після  стандартного  «євроремонту»,    виставленою  на  перепродаж  –  усі  архітектурні  ніші,  що  свідчили  про  стару  австрійську  будову,  були  зрівняні  у  правильну  прямокутну  форму,  а  там  де  був  п’єцик  –  що  проходив  через  спільну  стіну  двох  кімнат  –  висіла  декоративна  рамка,  що  окреслювала  поличку  з  кришталевою  вазою  і  штучними  декоративними  квітами.  У  нашої  хатки  вже  більше  не  було  пам’яті,  нічого  про  Замойських  і  далі,  нічого  про  її  столітню  історію.

[b][i]"Вже  би  м  була  їхала,  вже  би  м  була  йшла.
Я  ще  своїй  хатоньці  не  вкланялася.
Кланяюсь,  тобі  хатко,
моя  втіхо,  моє  златко,
ми  вже  тут  жити  не  буде́м".[/b]

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896632
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020


Valentyna_S

Так-от склалося

Так-от  склалося,  як  не  гадалося,-
Ледве  дівчинка  підросла.
Вдосталь  лялькою  ще  не  награлася,  
А  на  паперть  шлях  вже  прославсь.
Стало  вперше  дівча    й,  червоніючи,
Простягнуло  руку  без  фраз.
Тихо-слізно  прохало  копієчку,
І  сміліло  більше  чимраз.
Через  тиждень-два  зовсім  без  сорому
Клало  в  куль  дрібні  копійки.
Збоку  чуло:  «Міняє  на  долари.
Отакі  у  нас  жебраки».
Під’їжджають  під  вечір  господарі,
Подання  збирають  скупе.
І  за  службу  дають  нагородою
Суп  пісний  і  чай  з  канапе.
А  смішки  розливаються  ріками,
Й  не  скінчиться  гра  в    вар’єте.
І  нікчемою  звуть,  й  недорікою-
Всміхнеться  дівчатко  на  те.
Вірить:  світом  й  нуждою  намається,
Й  буде    мати  теж    портмоне,
Негаразди  помалу  владнаються…
Прийде  час  –  і  все  промине.
Так-от  склалося,  як  не  гадалося,-
Зовсім  трішечки  підросло.
Тільки-тільки  життя  розпочалося,
А  вже  жалість  людей  принесло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896627
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020


Ольга Калина

Молитва за полеглих Героїв

Царице  Небесна,  молюся  до  Тебе,
Щоб  сина  згадала  в  Небеснім  Раю.
З  Майдану,  зі  Сходу  відправивсь  на  небо:
Життя    він  віддав  за  Вкраїну  свою.  

Адже  так  любив  і  сім’ю,  і  родину,  
Відважно  ставав  він  на  захист  щодня.
За  Гідність,  за  Честь,  за  свою  Україну,  
На  ваги  поклав  найдорожче  -    життя.  

Прийми  його  душу  у  Царство  Небесне,  
Надай  свій  куточок  у  Райськім  саду.  
Ні  словом,  ні  помислом  вже  не  оскверне
Небесну  священну  обитель  Твою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896018
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 28.11.2020


НАДЕЖДА М.

Вже повільніші твої кроки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rhj3e5spFso
[/youtube]
Вже  повільніші  твої  кроки,
Втрачаєш,  осінь,  ти  права.
Уже  не  матимеш  мороки,
Пройши  уже  твої  "жнива".

Комусь  чомусь  не  угодила,
Бо  надто  ранньою  була.
І  нас  за  носа  ти  водила,
Бо  обіцяла  ще  тепла.

Та  раптом  землю  снігом  вкрила,
Загнала  зашпори  гілкам.
Мабуть,  зимі  ти  так  годила,
Та  ми  пробачим  помилкам.

Не  будем  лаяти  за  сльози,
За  сум  осінній  без  причин.
Ти  пам"ятаєш  оті  грози,
Що  ти  кидала  між  хмарин?

Та  все  ж  була  ти  бездоганна,
Ще  кілька  днів  цвіла  весною.
Ти  все  робила  так  старанно,
Я  задоволена  тобою!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896491
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020


Ніна Незламна

День вшанування…. .

                                   «Голодомор  -    це  страшне  слово,
                       сім  мільйонів  загиблих.»

<

Схилилась  хата,    скрізь  вибиті  шибки
Гуляє  вітер.  Засипає  снігом
Тіла  оголені,  старі  рушники
Які    давно,  вже  і  не  пахнуть  хлібом

А  ні  зернини,  ні  крихт,  ні  скоринки
Не  залишилось,  лише    одне  дитя
Голодні  очі…    Діряві  ботинки
Живіт  опухлий,  крики,  аж    до  виття

Зірка  не  в  небі,  в  когось  на  пілотці
Погляд  суворий  -  голодного  вовка
По  кутках  шастав,  під  руками  мерці
Хлопчик  родився…    напевно  в  сорочці

Він  все  бачив,  але  ж  доля  на  життя
 Згадував  з  болем,  вмивався  сльозами
В  той  час  вижити,  було  справжнім  щастям
Страх    не  забути…    навіть  і  з  роками…..

***
Ми  запалимо  свічку  пам`яті,  вшануюємо
невинно  убитих  та  померлих  від  голоду…

                                                                   28.11.  2020р






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896479
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020


Valentyna_S

З пліч осені упала плащаниця

З  пліч  осені  упала  плащаниця
Де-де  в  кривавих  крапельках  калини.
Нас  вибачить,  їй  теж  усе  проститься:
Густі  тумани,  сіро-сиза  мжиця,
І  клини  журавлині,  і  сивини.

Під  сірими  серпанками  відсоння
Осяється  й  приляже  на  причілок.
Дивується  забутий    кимось  сонях,
Бо  ж  приморозь  лягла  на  оболоня.
Як  швидко  відбриніло  й  відлетіло.

Іде  від  нас  без  слів  і  без  мелодій
Й  тернового  дощу  лишає  болі.
Притлумлена    печаль  зусиллям  волі…
Піти  нестерпно  важко  навіть  гордій,
Коли    чуття  іще  неохололі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896416
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 28.11.2020


Закохана в море

ПРИКОЛКИ



Поро[b]г[/b]  сердца      -      желудок  мужчины

***

[b]Б[/b]ольноопределяющийся      -      и  хочется,  и  колется

***

Раз[b]б[/b]итый  интеллект      -      черепно-мозговая  травма

***

Це[b]л[/b]итель  женской  красоты      -      пластический  хирург

   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896390
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 28.11.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Самітник


Її  душі  торкнувся  непомітно,
Запав  у  серце  ніжне  вже  давно.
Сказав,  що  він  живе,  як  вовк-самітник,
Вона  поблідла,  ніби  полотно.

Він  недосяжний,  мовби  неба  купол,
І  мало  говорив,  все  більш  мовчав.
Вдивлялася  в  ті  очі-  чистий  купіль.
І  в  неї  зародилася  печаль.

Бо  світ  його  під  сімома  замками,
Не  підібрать  ніколи  їй  ключі.
І  незворушний  давить  суму  камінь,
Скотилася  сльоза  гірка  свічі.

Вражала  делікатність  і  галантність,
До  нього  б  доторкнутись  хоч  на  мить.
Ніколи  не  зустріне  з  ним  світанок
Самітник  зачинив  у  клітці  світ.

Дізналася  причину  однолюб  він.
Коханої  нема  -  таке  буття.
І  став  тому  самітником  відлюдник.
Чекало  дівчину  нове  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896366
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 28.11.2020


Білоозерянська Чайка

Фіолет

Серед  шуму  й  розваг  карнавалу,
Підкорю  Вас  своїм  фіолетом  –
Розплелися  від  шарму  тенета,
Бо  для  Вас  цілу  ніч  танцювала.

Серед  блиску  розкішної  зали
Стали  ми  елегантним  дуетом.
В  сяйві  ночі  лишалась  секретом
Та,  що  вічно,  здавалось,  кохала.

Очі-пристрасть  чекали  розв’язки,
І  до  неї  лишалось  так  мало…
Та  світання  порушило  казку.

Танцю  рухи  палкі,  досконалі
Не  зірвали  із  душ  рівні  маски…
Фіолет  танув  воском…  від  жалю…


(Світлина  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896450
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020


Білоозерянська Чайка

Кавові спогади (рондель )

Смакую  я  про  тебе  теплий  спогад
В  кав’ярні  серед  люду  метушні,
Вплітають  аромат  свій  черешні́
І  ронять  білий  квіт  мені  під  ноги.

Куди  б  не  повела  життя  дорога,
Кав’ярня  наша  житиме  в  мені.
Смакую  я  про  тебе  теплий  спогад
В  кав’ярні  серед  люду  метушні.

Наш  столик,  де  черешні  вид  розлогий
Й  дзижчить  у  квітах  вихор  комашні,
Я  часто  бачу,  любий,  уві  сні,
Та  вдіяти  не  можу  вже  нічого  –
Смакую  я  про  тебе  теплий  спогад…

(Світлина  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896389
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 28.11.2020


Білоозерянська Чайка

Море дихає… (тріолет. )

Гавань  тихая.
Тільки  море  і  я  –  ми  удвох,
В  ньому  дихає  вічність  епох,
Гавань  тихая…
Усвідомити  мить  цю  дав  Бог  –
Забуваю  проблеми  і  лихо  я.
Тільки  море  і  я  –  ми  удвох,
Гавань  тихая.

Море  дихає…
Видих-вдих  –  повний  магії  й  чар.
Білі  хвилі…  мов  піною  з  хмар,
Море  дихає…
Відчуваю  я  кожен  удар,
Ця  стихія  вже  стала  утіхою.
Видих-вдих  –  повний  магії  й  чар  –
Море  дихає…

…  Заколихує…
Понад  хвилі  здіймається  пар.
Місяць,  ніби  самотній  мольфар
В  гавань  тихую,
Старовинний  узявши  ліхтар,
Світить  стиха  їм.
Морський  бриз  всім  дарує  нектар  –
Море  дихає!

(Картина  Моніки  Луньяк.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896327
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

З юності хлопчисько

Дуже  дивно  -  летять  роки,
Не  так,  як  мрієш,  а  навпаки.
Все  так  добре,  та  ось  біда,
Що  справжнє  щастя  нас  покида.

Приспів:

Із  юності  хлопчисько  де  ти...  де  ти,
Десь  оселився  на  чужій  планеті.
Тебе  усе  життя  я  так  чекала,
Та  незнайомка  в  мене  тебе  вкрала...

Цеї  ночі  я  не  засну,
В  вікно  відкрите  я  зазирну.
Може  десь  там  і  ти  не  спиш,
В  вікні  до  ранку  також  стоїш.

Як  живеться  тобі,  скажи,
Хто  приходить  до  тебе  в  сни.
Хто  торкає  цілунком  губ,
Куйовдить  вперто  тепер  твій  чуб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896326
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020


Lana P.

ЗНАЙДИ В СОБІ ОСІНЬ

Затягнута  просинь…
В  собі  шукай  осінь,
В  листочках  —  палітру
Під  музику  вітру,  
Відчуй  її  пломінь,  
У  серденьку  повінь  —
Затишшя,  свободи,  тепла…

Пірнай  не  у  просинь  —
Знайди  в  собі  осінь,
Піймай  світлий  промінь  —
Пізнай  щастя  гомін.
Смакуй  по  краплинці
Душевні  гостинці,
Допоки  вона  не  втекла…          26/11/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896290
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 27.11.2020


Маг Грінчук

Живи, будь мудрішим

Людино!  Ти  спробуй  не  наїхати,  а  поступитися.
Не  захопити,  не  обікрасти  когось,  а  віддати...
Та  не  сховати  і  не  надкусити,  а  поділитися.
Не  розірвати,  а  склеїти,  тісним  вузлом  з*єднати.

Не  показати  кулак,  принизити,  а  подати  руку.
Не  завдавати  болю,  не  кричати,  а  вислухати...
Ти  спробуй  ,  побачиш,  як  хором  озвуться  всі  твої  друзі.
Ці  добрі  вчинки  зігріють  серце  твоє  гордовите.

Життя  сповнено  несподіванок,  навіть  випадковостей.
Так  що  не  роби  іншому,  -чого  не  хотів  би  собі.
Бо  все  одно  вчинки  вернуться  бумерангом,  стануть  комом...
Живи,  будь  мудрішим...  Цей  світ  належить  не  тільки  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896288
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 27.11.2020


Білоозерянська Чайка

Ніч перед Різдвом

[i]Місяць  сріблом  з  рукава
у  морозній  тиші
сипле  чари  в  ніч  Різдва  –
з  небосхилу  ніші…[/i]

Йде  з  вертепом  Коляда  –
Зірка  аж  іскриться.
Жде  красуня  молода
чобітки  цариці…

[i]Захмелілі  два  кумці
заблукали  в  нічку,
Мчить  Вакула…  у  руці  –
 сяють  черевички  .[/i]

Чари  наших  хуторів
у  красі  різдвяній…
До  Солохи  гість  забрів  –
клявся  у  коханні.

[i]Місяць  щастям  спалахнув  –
до́бре  –  переможе.
І  розсіяв  новину:
- Син  з’явився  Божий![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896286
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 27.11.2020


НАДЕЖДА М.

І не збулося, що гадалось ( ремейк на вірш Ніни Незламної)

Вірш  -  ремейк  на  твір  Ніни  Незламної

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896227
--------------------------------------------------------------------

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mNoI3cuXg68[/youtube]

Стоїть  берізка  златокоса,
Це  вітер  листя  їй  зберіг.
На  неї  дивиться  він  скоса,
Вона  для  нього  оберіг.

Пірне  у  листя  він  несміло,
Погладить  крильми  цю  красу.
Яке  красиве  біле  тіло!
Тебе  від  осені  спасу.

Отак  він  думав  ще  й  не  раз,
І  твердо  вірив  в  свої  мрії.
У  мріях  зводив  на  Парнас,
Та  добре  знав   -  хиткі  надії.

Повільно  листя  золотіло,
Холола  вже  її  душа.
А  в  вітру  серце  стукотіло,
Бо  це  його  не  утіша.

Та  не  займав  це  листя  вітер,
Опало  в  час,  коли  він  спав.
І  стали  голими  всі  віти,
Із  сумом  все  це  споглядав.

Так  не  збулося,  що  гадалось,
Тепер  самотім  зовсім  став.
А  як  тепла  йому  бажалось!
Із  жалем  гілочки  хитав...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896321
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020


НАДЕЖДА М.

Від дум осінніх відпочинь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]

Сидиш  ти  в  смутку  край  вікна,
І  я  присяду  поряд  тебе.
Вже  скроні  красить  сивина,
Та   про  це  думати  не  треба.

Про  що  ж  ти  думаєш,  коханий,
Про  що  тепер  твої  думки?
Для  мене  ти  завжди  жаданий,
Тепло  приємне  від  руки.

Присядь  до  мене  ближче,  прошу,
Підставлю  я  своє  плече.
І  так  я  смуток  твій  полегшу,
Нехай  ненастрій  твій  втече.

Для  мене  голуб  ти  сизенький,
А  твої  очі  -  неба  синь.
Ти  -  найрідніший,  мій  миленький,
Від  дум  осінніх  відпочинь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896264
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 27.11.2020


Веселенька Дачниця

Скажи чому гірка любов

В  моїм  саду  цвіте  калина                                                                                                        
І  пелюстки  скидає                                                                                                                      
Скажи,  скажи,  чому  любов
Така  гірка  буває.

Скажи  чому  ти  не  виходиш,
Коли  жду  до  схід  сонця,
Чому  закрила  ти  від  мене
Усі  свої  віконця.

Душа  моя  -  це    сонце  й  грім  -
Із  вечора  до  рання,
Скажи  за  що  мучиш  мене,  
Нащо  таке  страждання?    

Згадай,  калина  зацвіла,  
З  тобою  ми  стрічались,
А  зав’язались  ягідки  -
Немов  чужі  розстались.

Он  дозрівають  ягідки
В  моїм  саду  й  окрузі,
Скажи  чому  в  душі  туман,
Сивий  туман,  що  в  лузі…
                                                                     В.  Ф.  -    30.10.2020





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896228
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 27.11.2020


НАДЕЖДА М.

Дрімає сон осінній під вікном

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NNzLH6r7W-Y[/youtube]

Дрімає  сон  осінній  під  вікном,
Він  так   стомився  вже  мене  чекати.
А  я  життя  листаю знов  альбом,
Чи  в  час  такий  захочеться  вже  спати?

Знайомі  лиця  друзів  оживають,
Згадаєш  те,  що  не  вернеш  назад.
Осінні  ночі  згадки  навівають,
У  час,   коли  осінній  листопад.

Я  чую  друзів  вірних  голоси,
І  розумію  добре  -  це  не  сниться,
Відчую  присмак   гіркої  сльози...
Уже  світає,  та  мені  не  спиться.

Осінні  ночі   довгі  і  приємні,
Не  схожі  так  на  літні,  замалі,
Але  чомусь  такі  вони  сумні,
І   ллються  гіркі  сльози  -  кришталі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896164
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 26.11.2020


НАДЕЖДА М.

Усе життя його - політ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dPeuQmgE_J8[/youtube]

Повільно  вітер  колихає,
Дерев  кістляві  гілочки.
Здається  ніби  засинають,
І  не  болять  їх  кісточки.

Їм  сняться  сни  такі  чудові,
Ну  що  розбудить  їх  від  сну?
Так  пахнуть  квіти  ці  медові,
Весну  вдихають  запашну.

І  вітерець  уже  дрімає,
Складає  крила...уже  спить.
Із  напівсну  усе  сприймає,
Внизу  і  лист  не  шелестить.

Пірнув  спросоння  в  лист  опалий,
Зігріє  ковдра  ця  за  мить.
Ідея  все  ж  недосконала,
Від  неї  серце  защемить.

Не  можна  спати  йому  довго,
Бо  все  життя  його  -  політ.
Нема  у  нього  вихідного,
І  давить  боляче  цей  гніт.

Розправив  дужі  свої  крила,
Розбурхав   тишу  накруги.
І  де  взялася  ота  сила,
Щоб  лінь  свою  перемогти?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895945
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 26.11.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Безборонні мить і час

Кружляло  листя  восени,  і  ми  -  у  парі.
Хіба  хтось  був  тоді  щасливіший  за  нас?
Любові  танець,  танго  пристрасті...  і  чари,
Але  минули  безборонні  мить  і  час.

З  дерев  зістригла  осінь  буйні  шевелюри.
Я  жмуток  листя,  мов  надію,  берегла.  
Стіна  дощу  була  волога  і  понура.
Мотив  меланхолії.  Смуга  без  тепла.

Сховався  дощ  утомлено  в  намокле  листя.
Остуда  в  серці.  -  Повернути  б  все  назад,  -
Звертаєшся  до  мене.  Падолист  у  місті.
Звучить  повільне  танго.  Тихий  словопад.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896123
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 26.11.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Двояка душа

У  світі  так  брехні  багато,
Перемінився  чомусь  люд.
Не  щире  слово,  для  них  свято,
Тому  і  виливають  бруд.

В  думках  одне,  а  в  словах  інше,
Лукавість  мають  цілий  міх.
Їм  радісно,  як  комусь  гірше,
Чи  то  взірець  такий  для  всіх?

Чомусь  душа  в  людей  двояка,
Словами  це  не  передать.
Гострий  язик,  як  забіяка,
А  тій  людині,  благодать.

У  них  ні  совісті,  ні  віри,
Скажіть,  куди  поділось  все?
До  тих  людей  нема  довіри,
Молитва  їх  лише  спасе.

Господь  сказав:"  Покайтесь  люди!
Свої  спокутуйте  гріхи.
Добро  ви  засівайте  всюди,
Щоби  лишилось  навіки́!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896218
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохав її він до нестями

Він  кохав  її  до  нестями,
В  зимову  ніч  в  осінній  час.
Своїми,  літо  кольорами
Їх  доторкало  кожен  раз.

Вона,  сміялася  так  щиро,
Була  любов  в  її  очах.
Йому  на  вушко  шепотіла,
Ти  часто  так  приходиш  в  снах.

І  кожен  раз,  коли  світанок,
Так  мило  стукав  у  вікно.
Торкався  вітер  офіранок,
Кохання  у  серцях  жило.

Чіпало  їх  воно  думками,
І  пульсувало  біля  скронь.
Кохав  її  він  до  нестями,
Палав  у  серденьку  вогонь...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896116
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 26.11.2020


Катерина Собова

Валет

Подрузі    хвалилась    Люба:
-Я    така    щаслива,    Ганю,
Здибала    в    нічному    клубі
Накінець,    своє    кохання.

Він    -    король!      Ні    -    туз!    Багатий!
(Такий    титул    не    всі    мають),
А    чого    його    дівчата
Всі    Валетом    називають?

-Королем    він    буть    не    може,
Бо    його    побили    дами:
Віддубасили    вельможу
І    Валетиком    назвали.

Чотирьом    він    одночасно
В    вірному    коханні    клявся,
Як    із    зрадою    впіймався  –
То    в    ногах    у    них    валявся.

Придивись    до    нього,  Любо,
Чи    там    є    ще    що    кохати?
Бо    дівиці    в    такій    бійці
Щось    могли    і    відірвати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896105
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 26.11.2020


Білоозерянська Чайка

На семи вітрах /секстина. /

Ні,  це  не  зрада…
Мабуть,  це  Ваш  страх.
Моя  помада  –
В  тон  тому  настро́ю,
Для  Вас  кохання  стало  ніби  грою.
Ми  розминулись  на  семи  вітрах…

Зимова  казка
Збігла  до  кінця,
Така  розв’язка
Stories  притаманна  –
Стрімкий  роман  розсіявся  туманом,
Лишивши  осад  в  зранених  серцях.

Ніхто  й  нікому
Слова  не  давав,
Глибока  втома  –
Як  фінал  тих  зречень.
У  вирішальний,  доленосний  вечір
Ми  розгубили  правильні  слова.

Була  щаслива,
Вільна,  наче  птах.
Хоч  били  зливи,
Бурі  й  снігопади.
Це  просто  страх…  а  не  зумисна  зрада,
Залишив  серце  на  семи  вітрах.

(Ілюстрація  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896224
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020


Білоозерянська Чайка

Водевіль / секстина

На  серці  –  зимно…
Холод…  заметіль…
Про  щось  інтимне
Сніг  співає  пісню.
Світає  пізно…
Сніг  жбурляє  сіль  …

Ця  хуртовина  –
Справжній  водевіль
Танок  невпинний
Сніжно-живописний,
Де  вдвох  –  затісно
В  світі  божевіль.

Чиясь  гординя
В  серці,  ніби  цвіль,
Кохання  тінню
Від  нестачі  кисню
Свій  вирок  зді́йснить  -
Ри́неться  звідті́ль  …

Рве  пуповину,
Вперто  сипле  сіль
Знов  сніг  жарині:
Вибач,  ненавмисне…
Ми  зовсім  різні…
Й  згарок,  мов  вугі́ль  –
Резон  -  залізний…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896106
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 26.11.2020


Білоозерянська Чайка

Дух Різдва

[i]Магазинів  вітрини  дзеркальні
Оживають,  іскряться  вогнями,
Сяє  дивом  ялинка  в  вітальні  –
Помічаємо  в  них  Дух  Різдва  ми.[/i]

Переливом  –  смарагди-пейзажі:
Кличе  ковзанка  райдужним  льодом,
На  святковім,  дзвінкім  екіпажі
Поспішу  в  новорічні  пригоди.

[i]І  змагається  сніг  з  ліхтарями,
В  кого  розкоші  більше  та  блиску.
У  молитві  усі  до  Творця  ми  –
На  Різдво  Бог  до  нас  зовсім  близько.[/i]

Зійдуть  Дух  Його,  милість  і  ласка,
Захистять  від  лихого  сусіда,
Не  медичні  на  свято  вже  маски  –
Звільнить  Бог  грішний  люд  від  КОВІДу.

[i]Благодать  від  біди  вкриє  всюди  
Тих,  хто  з  правдою  жив  –  нас  із  Вами.
Вірте  в  диво  й  живіть  з  миром,  люди,
І  наповниться  світ  наш  дивами...[/i]

(Художник  Стюарт  Шервуд  "Різдвяні  ілюстрації".)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896055
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 26.11.2020


Ніна Незламна

Стройная берёзка…

Стройная  берёзка  под  моим  окном
К  ней  серая  стёжка,  сердечко  болит
Грусть  её  подружка...    Тихим  вечерком
Подойти  прижаться  -  душа  не  велит…


Нам  печаль  развеять  -    я    ведь    не  смогу
Но  хочу  с  тобою  тихо  пошептать
С  другими  общаться  совсем  ни  к  чему
Только  ты  родная,  сможешь  всё  понять

По  небу  зарницы,  месяц  молодой
Ведь  отойдёт  осень,  погрузишься  в  сон
Раздели  берёзка,  все  мысли    со  мной
Уж  вдвоём  зимою  обретём  покой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896227
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020


Ніна Незламна

Чи то морда…

Чи  то  морда,чи  лице
Чи,  як  міх,  товсте  пузце
Аж  труситься  -    підгорля
Язик,  наче  щось  муля
Ой,  послухати,  аж  жах
Раптом  бабу  узяв  страх
Що  твориться,  це  у  нас?
В  телевізорі,  мов  сказ
Ресторани  у  біді!
А  що  ж  бідним  тоді?
Хазяї  ж  –  олігархи
Потайні  вовкодухи
Статки  в  доларах  лежать
Тож  їх  досить,  примножать!
Хай  потрусять  гаманці
В  страшній  цій,  лихоманці
Поки  ковід  відійде
Пузо  -    хай,    трішки  спаде
Ледь  в  телевізор  влазить
По  всіх  каналах  лазить
Їх  би,  на  пенсію  ту
Та  мінімум  зарплату
Хай    пізнали  б  те  життя
Що  доводить  до  виття
Тих  сиріт  і  каліків
За  що,  купити  ліків?
Людоньки-де  ж  тут  правда?
Нашої  країни    зрада
 Народу  знищення    йде
До  провалля  всіх  веде
Течуть  сльози  –  не  спинить
Як  на  світі…далі  жить?

       24.11.1010р






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896028
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020


Білоозерянська Чайка

Сніг, що не чекала…

Світ  зомбований  КОВІД,  війною,
Де  скажіть,  надію  брати  й  силу?
Інеєм  вже  душі  наші  вкрило  –
То  ж  не  дивно  –  скроні  сивиною.

Я  знайду  твій  номер  в  телефоні  –
І  зустріну  в  глибині  вокзалу.
Срібло  у  волоссі  ще  терзало,
Та  рука  була  в  твоїй  долоні.

Піниться  вино  у  нас  в  бокалах,
Знов  троянди  білі  у  вазоні…
Паморозь,  що  посріблила  скроні  –
Все  в  думках,  як  сніг,  що  не  чекала.

Все  життя,    як  спринтер  в  марафоні,
Кожен  з  нас  у  перегонах  різних.
Тане  сніг  в  теплі  –  але  запізно  –  
Грає  віртуоз  на  саксофоні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895970
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 24.11.2020


Білоозерянська Чайка

Дитинство з мильної кульки

Пускало  мильні  кульки  дитя  в  лузі,
В  них  –  спогад  –  ми  прийшли  по  кропиву,
Її  збирає  заклопотана  бабуся,
Для  неї  кращі  кущики  дивлюся  –
Бабуся  –  в  рукавичках…  голіруч  не  рву.

Укриті  листя  й  стебла  волосками,
Добряче  жалять  руки,  мов  вогні.
Та  борщ  із  вітамінними  листками,
З  сметаною,  яєчними  жовтками  –
Корисний  людям  для  здоров'я  навесні.

Милують  око  коси  у  берізки…
Я  рву  в  мішечок  зелень  для  кролів
та  для  вертлявої  малої  кізки,
Дідусь  для  мітел  нарізає  різки,
І  гріють  пахощі  духмяної  землі.

Веселка  виграє  в  дощу  краплинах,
Як  в  бульбашках,  на  різні  кольори.
Весняне  сонечко  пече  у  спину,
Я  -  безтурботно-радісна  дитина,
Ліс-молодняк  стоїть...  що  зараз  весь  старий.

…  Вже  вдома  борщ  бабусин  вистигає...
Скоринка  хліба  з  печі  запашна...
І  пахнуть  звіробій  та  м'ята  в  чаї...
Як  шкод