tru: Вибране

Андрей Кривцун

Поцелуи мои другими позатираешь

1.  

Мы  ходили  по  тонком  льду,  по  обрыва  краю,
Из  заоблачных  высей  срывались  без  парашюта.
Перед  мчащимся  поездом  путь  мы  перебегали
И  в  горах  выбирали  нехоженые  маршруты.

Мы  любили  клубнику  есть,  окунув  в  горчицу.
Мы  такое  творили,  что  -  ни  пером,  ни  маслом...
А  потом  ты  сказала  :  "Всё,  нам  пора  проститься".
А  потом  ты  шепнула:  "Всё,  нам  пора  расстаться".


ПРИПЕВ

Моё  имя,  да  и  лицо,  ты  уже  не  вспомнишь.
Поцелуи  мои  другими  позатираешь.
Новым  ядом  любви  сердца  бокал  наполнишь
И  кого-то  другого,  как  и  меня,  отравишь.


2.  

Мы  сметали  границы  и  сами  рождали  звёзды,
Новый  год  отмечали  по  тысячу  раз  н`а  день.
Как  же  всё  было  просто,  как  же  легко  и  просто,
Когда  наши  дыханья  были  одним  дыханьем.

Мы  свободу  хлебали  крыл`ами,  как  будто  птицы,
На  кроватях  с  тобой  творили  такие  танцы.
До  того  как  сказала:  "Всё,  нам  пора  проститься".
До  того  как  шепнула  "Всё,  нам  пора  расстаться".

2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474868
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 07.02.2023


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2023


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2023


molfar

Коли вона заплакала уперше…

Коли  вона  
заплакала  уперше  –  
святилище  здригнулося.
Боги
на  вершах,  
сиві  голови  підперши,
відлунювали  словом.
Навкруги
буяло  літо,
шаленіло  цвітом.
Вони  ж,  мов  діти  –
у  руці  рука  -
прощалися
урочисто  і  світло.
Полин  і  вітер  –
ниточка  гірка.
Як  на  плече
упали  сльози  вдруге,
від  туги
небо  тріснуло.
Вона
не  вміла
залишатись  просто  другом
і    лугом  
поверталася  сумна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442396
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 25.01.2023


swoon

Неопознанный Счастливый Объект.

Мне  за  шиворот  падают  звёзды...
 От  улыбки  твоей  я  пьянею...
Наши  встречи  разбиты  на  дозы,
 И  я  больше  не  выпью,  не  смею    -  
Слишком  трудное  утром  похмелье,
 И  не  лечат  народные  средства...
Ты    -  моё  приворотное  зелье,
 Исключаешь  возможности  бегства.

Оттолкнувшись  от  берега  ночи,
 Всё  равно  я  вернусь  в  эту  гавань  :
То  ли  компас  мой  кем-то  испорчен,
 То  ли  атлас  неверно  составлен...
И  все  ветры  мне  дуют  навстречу,
 Все  созвездия  шепчут  :  "  Невольник..."    -
Я  на  это  одно  лишь  отвечу  :
 "  Ты    -  Бермудский  мой  многоугольник  !!!"

Но,  в  заоблачных  далях  летая,
 Я  легко  улыбаюсь  лениво      -
Сыт  волнами  и  ветром  до  края    -  
 Неопознанным  буду  счастливым  ;
Неразгаданной  тайной  вселенной,
 Ненаучно  доказанным  фактом,
Постоянным    -  но  всё  ж,  переменным,
 Очевидным    -  но  невероятным.

Словно  тайной  врачебною  связан,
 Никому  не  признаюсь,  чем  болен...
Я  любви  твоей  многим  обязан    -  
 Я  ,  по  сути,  живу  лишь  тобою  !!!
Мне  идти  ль,  плыть,  лететь  или  падать    -
 Лишь  бы  ты  надо  мною  незримо...

Ты  со  мною  разучишься  плакать...
 Я  с  тобой  научусь  быть  Мужчиной...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425957
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 21.01.2023


Lesya Lesya

Стежки

Пройдусь  думками  по  старих  стежках,
Якими  я  вела  тебе  за  руку,
А  ти  ,  невтомлюючись,все  "чомукав":
"Чому  це  так?  А  це  чому  не  так?"
Якогось  чАсу  те  "чому"  ущухло,
І  стала  чоловічою  рука.

Та  як  в  долонці  серце  ти  тримав,
Продовжуєш  його  тримать  і  досі.
І  вже  мене,  в  мою  неранню  осінь
Підтримуєш  під  лікоть  крадькома,
Коли,  буває,  буревієм  зносить,
І  проти  вітру  сил  моїх  катма.

А  я  усе  полю  старі  стежки,
Не  хочу,  щоб  вони  позаростали.
Дороги  нОві  повели  у  далі,
Я  ж  птахом  за  тобою  навпрошки.
..
А  молячись  за  тебе,  ось  згадала,
Як  поруч  тупали  оті  малі  сандалі
Й  до  одягу  чіплялись  реп'яшки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969969
дата надходження 02.01.2023
дата закладки 06.01.2023


яншива шела

Вона

Вона  залишилась  без  скла
Вона  хотіла  би  на  небо
Вона  заплакала  дощем  і  навіть  сонце  не  до  себе
Волосся  зрізане  навпіл,напевне  це  комусь  так  треба

Вона  хотіла  би  втікти  але  чомусь  її  тримає

Вона  наллє  зелений  чай  вона  ще  хоче  посидіти
Вона  говорить  сам  на  сам  її  так  люблять  всі  жаліти  
І  коли  друзі  всі  підуть  вона  навічно  ляже  спати  

Вона  хотіла  би  втікти  але  чомусь  її  тримає

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968509
дата надходження 17.12.2022
дата закладки 24.12.2022


Ася Оксамитна

Сухо

Немов  троянди  пелюстки  молочно-білі
На  тлі  холодних  сніжно-зоряних  ночей.  
Застигнуть  краплями  гарячими  на  тілі
Уявні  дотики,  до  шиї  і  плечей.  
Застигне  час,  у  поцілунках  і  тремтінні,  
Від  вітру,  чи  палких  хвилин,  яких  хотів.  
Буває  затишно  гойдатись  в  павутинні,  
Що  ніби  сплетене  із  теплих  ніжних  слів.
Не  стука  тихо  колисанкою  на  вухо
Живий  годинник,  що  відмірює  життя,  
Коли  в  словах  мороз,  коли  далеко  й  сухо,  
Тоді  лише  сильніш  палають  почуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965690
дата надходження 15.11.2022
дата закладки 23.12.2022


Ася Оксамитна

Тануча соромливість

Дихай  мені  у  шию,  наче  для  тебе  рідна,  
Хай  ці  обійми  теплі  в  сон  не  хапають  нас.
Усмішка  моя  щира  знов  тобі  необхідна,  
Тепла  на  дотик  шкіра,  ніжна  немов  атлас.  
У  чародійстві  ночі  тануча  соромливість
В  хмари  перетворилась  і  дісталась  вершин.  
Музика,  такт  і  спека  розкривають  сміливість
І  поняття  відсутнє  вічності  і  хвилин.  
Стукає  тільки  серце.  Кисень,  як  необхідність,  
Знову  наповнить  тіло,  коли  відчую  час.  
Знаю  що  ще  існує  крихітна  вірогідність,  
Що  почуття  любові  знищить  свободу  в  нас.  
Знову  боїться  розум  раціональних  суджень,  
Знову  ховає  правду  в  дальній  куток  думок.  
Від  засинань  у  шумі  і  до  тихих  пробуджень
Інший  існує  вимір,  з  ним  втрачаю  зв'язок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961698
дата надходження 03.10.2022
дата закладки 23.12.2022


Андрей Кривцун

Ко мне спешила женщина-девчонка

Так  тихо,  но  при  этом,  всё  же  –  громко,
На  цыпочках  и  –  цок-цок!  –  каблучками,
Ко  мне  спешила  женщина-девчонка
С  непереводи-див(н)ыми  словами.

Сквозь  полутьму  меж  ангелом  и  чёртом,
По  лезвию,  по  краешку,  по  грани  –  
Ко  мне  спешила  женщина-девчонка
С  солено-сладко-горькими  губами.

То  с  миром  приходила,  то  с  мечом  вдруг,
То  средь  зимы,  то  на  макуше  лета  –  
Ко  мне  по  жизни  женщина-девчонка
С  глазами  чудо-радужного  цвета.

И  кудри  ее  были  золочёны,
Темны  как  ночь,  белесы,  разнорусы  –  
Ко  мне  спешила  женщина-девчонка,
Что  соткана  из  радости  и  грусти.

***

Октябрь-2022,  с  верой  в  любовь  и  в  лучшее  завтра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961638
дата надходження 02.10.2022
дата закладки 02.11.2022


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2022


капитан Эль

фотограф

Стать  трижды  доктором  наук,
Востоком  алым  кроя  запад,
Запечатлеть  на  фото  звук,
Запечатлеть  на  фото  запах

Той  ночи,  что  была  дана
В  аренду  нам  радушным  Богом,
Переозвучить  имена,
Забыть  про  то,  что  вышло  боком

Стране,  уставшей  от  разлук
И  тишины  сменившей  сервер,
Запечатлеть  на  фото  юг,
Запечатлеть  на  фото  север,

Запечатлеть  звезду  в  руках,
Поведать,  ближнюю  тревожа,
Об  отлетевших  облаках
(О  птичке  вылетевшей  –  тоже).

Умножить  сумму  смутных  лет
На  даты  яростных  сражений,
Забыть  уныние  побед,
Припомнив  радость  поражений.

Запечатлеть  на  фото  сны
И  всё,  что  так  и  не  приснилось,
И  медальон  немой  луны  –
Как  дар  весны  и  божью  милость.

Запечатлеть  на  фото  нас,
Эпохи  тягостное  бремя,
А  после  –  вымарать  рассказ
И  засветить,  как  плёнку,  время.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932516
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 01.11.2022


Ася Оксамитна

Між нами

Добраніч.
Здолала  вже  втома.
Заплющ  свої  очі,  коханий,
Навколо  вже  берег  піщаний,
Блакить    невагома.
Вдихаймо  морські  аромати.
Я  буду  тебе  обіймати
У  снах  твоїх  вдома.

Босоніж
На  снів    роздоріжжі
Сліди  залишили  в  уяві,
Такі  вже  гарячі,  смагляві
В  достиглому  збіжжі
У  сонячній  ми  позолоті
У  сні  ми  не  з  крові  і  плоті,
Такі  по-небесному  свіжі

Торкаюсь.
Своїми  думками.
Щокою  до  мужньої  спини.
І  тану  в  тобі  щохвилини,
Сумую  ночами.
Чекаю.  Рахую  години
Вогонь  розпирає  судини.
Ці  ночі  між  нами

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918194
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 19.09.2022


Пра Дивляна

Ерос в епоху прагматизму

Феномен  Еросу  –  як  первинної  життєдайної  енергії,  ідеального  імпульсу,  що  став  поштовхом  і  першопричиною  зародження  людства  та  є  найвищим  втіленням  абсолютного  духу,  так  і  чуттєвої  сили  взаємного  тяжіння,  духовно-тілесного  єднання,  безмежного  дарування  себе  іншому,  всепоглинаючої  наповненості  й  польоту,  –  сьогодні,  в  умовах  кризи  існуючої  системи  цінностей,  що  заснована  на  відносинах  ринку  й  культурі  споживання,  втрачає  свою  божественну  суть.  Структурованість  чуттєвого  світу  й  десакралізація  Еросу,  придушення  сексуальності  стали  наслідком  «прогресу»  цивілізації  та  утвердження  системи  загального  виробництва  (заміна  «принципу  задоволення»  «принципом  реальності»  за  З.Фрейдом).  Духовна  ситуація,  яку  переживає  сучасне  покоління,  дееротизація  і  стандартизація  свідомості  й  спотворене  розуміння  самої  суті  буття  перетворюють  і  любов  на  замасковану  форму  капіталу.  Нинішня  пропагована  системою  етика  любовних  стосунків  ґрунтується  на  принципі  привласнення  та  майна,  абсолютизації  комфорту  і  стабільності,  а  сенс  таких  вищих  цінностей  як  романтика,  пристрасть,  жага,  бажання,  насолода  украй  збіднюється  й  знецінюється,  перетворюючись  на  тривіальність  у  просякнутій  культурою  споживання  реальності.  

Принцип  володіння,  як  наслідок  патріархально-власницької  системи  цінностей,  і  досі  визначає  імператив  міжлюдських  стосунків.  (Власне,  прагнення  до  оволодіння  на  всіх  рівнях  об’єктом  пристрасті  або  навпаки  –  його  неможливість,  як  і  придушене  лібідо,  становить  цілий  культурний  феномен  із  часів  зародження  цивілізації  та  є  причиною  більшості  трагедій  і  драм  людства,  що  пов’язані  з  любовною  сферою.)  Розколота  свідомість  сучасної  людини,  що  схильна  до  поділу  й  упорядкування  чуттєво-емоційної  сфери  (а  такий  поділ  суперечить  її  внутрішній  природі),  –  нав’язана  соціальними  стандартами,  що  видаються  за  істину.  Спотворення  й  маніпулювання  вічними  людськими  цінностями  та  створення  подвійних  стандартів  приховано  позбавляють  людину  здатності  відчувати,  творити,  загалом  здатності  до  чистої  насолоди  від  існування  та  свободи  на  різних  рівнях  буття,  підпорядкувавши  її  внутрішній  світ  стандарту  життя.  

Викривлення  зазнала  й  ідея  божественного  єднання  чоловічого  та  жіночого  начал,  суть  якої  –  злиття  і  творчий  політ,  трансформувавшись  у  той  самий  прихований  принцип  володіння  людиною  як  річчю.  Сюди  слід  віднести  і  питання  вірності/зради,  довіри/недовіри,  ревнощів  тощо  (також  породження  патріархату  –  до  появи  приватновласницьких  відносин  людська  свідомість  цих  понять  не  знала).  Однак  –  чи  не  уражене  людське  его  канонізувало  ці  поняття,  аби  посягнути  на  свободу  іншої  особистості  –  як  фізичну,  так  і  на  рівні  думок,  бажань,  фантазій,  почуттів?..  Аби  убезпечитися  від  зовнішніх  «посягань»  на  свою  власність  і  гарантувати  абсолютний  контроль  над  нею  і  собою.  Слід  наголосити,  що  тут  не  йдеться  про  заперечення  моногамії  та  світу  двох  –  як  того  ідеального  виміру,  що  необхідний  людині  для  осягнення  світу  і  власної  суті,  очищення  у  спільному  творінні,  досвіду  єднання-наповнення-продовження,  –  справа  в  розкритті  недосконалості  внутрішніх  механізмів  та  соціальних  нашарувань  людської  свідомості,  які  підпорядковують  велич  почуття  законам  логіки,  пригнічуючи  первинну  еротичність.

Отже  –  любов  як  гарантія.  Свідомий  дозвіл  на  почуття  до  конкретної  людини,  яка  дає  таку  гарантію.  Внутрішнє  придушення  й  витіснення  потенційних  бажань;  раціональність  вибору,  що  заперечує  чуттєвість  і  красу  природного  потягу.  Ідеалом  любовних  прагнень  для  покоління  раціоналістів,  що  культивуються  суспільством  на  всіх  рівнях  як  найвище  благо,  є  комфорт  і  стабільність  у  стосунках,  –  речі  самі  по  собі  абсурдні  й  нежиттєздатні.  Така  модель,  прикриваючись  поняттями  нібито  «спільного  розвитку»,  «взаємної  турботи»  (підміна  поняття  розвитку  бажанням  ще  більшої  соціалізації,  що,  зрештою,  руйнує  будь-які  живі  стосунки,  бо  є  втіленням  мертвого  світу;  культура  речей,  що  стає  невід’ємним  елементом  стосунків:  так,  спільно  придбані  предмети  побуту,  спільний  бізнес  створюють  ту  «ауру»,  в  якій  «розвивається»  й  «міцніє»  союз  «закоханих»),  –  насправді  базується  на  бажанні  уречевлення  всього  живого,  перетворюючи  саму  людину  на  річ,  товар,  приватну  власність.  

Прагматичний  пріоритет  сучасної  молоді  на  користь  стандарту  «будувати  серйозні  стосунки»,  що  ґрунтуються  на  стабільності,  безпеці  й  визначеності,  –  знецінює  будь-яке  духовне  прагнення  пізнати  високу  поезію  Любові.  І  найбільш  прикрим  є  навіть  не  «побутовізація»  людей  у  стосунках  (адже  суть  справжнього  почуття  у  здатності  пройти  всі  рівні  людського  життя,  залишившись  живим),  а  саме  бажання  побутизуватись,  сприйняття  любові  як  частини  буденного  й  звичного:  вибір  комфорту,  а  не  прагнення  відчувати  (якщо  таке  прагнення  взагалі  є).  Вибір  «безпечного»  об’єкта  любові  за  критеріями  зручності  й  прагматизму,  відмова  й  загалом  нездатність  на  справжнє  почуття,  яке  є  джерелом  натхнення  і  творчості:  адже  воно  є  небезпечним  для  встановленого  застиглого  мертвого  порядку.  Та  чи  можливо  «побудувати»  Любов,  і  що  таке  «серйозні»  стосунки,  і  чи  доречний  поділ  почуттів  на  серйозні/несерйозні,  високі/низькі,  правильні/девіантні?  Адже  будь-який  досвід  відчуттів  є  цінним  і  сенсовним.  Деструктивним  його  означує  свідомість  людини  епохи  прагматизму:  серйозне  і  правильне  –  бо  піддається  контролю  й,  отже,  убезпечує  від  «зайвих»  страждань  і  переживань  (бо  ж  стабільність  понад  усе!).  Ерос,  як  романтизоване  світовідчуття,  вічний  пошук  мрії,  нестримний  політ  творчої  фантазії,  потяг  до  насолоди,  яка  надихає  й  звільняє,  позбавлена  соціальних  упереджень,  –  прирівнюється  до  марного  розтрачання  себе,  часто  асоціюючись  із  розпустою  (так,  вільна,  влюблива  й  схильна  до  полігамії  людина  –  надто  жінка,  бо  ж  саме  на  ній  позначились  гендерні  стереотипи  патріархальної  моделі  світу  –  зазнає  осуду,  бо  не  належить  одному,  –  тож  яких  гарантій  від  неї  чекати?).  Тому  й  самі  поняття  вірності,  довіри  (у  загальноприйнятому  трактуванні)  є  предметом  спекулювання  на  почуттях,  обмеженням  і  лицемірством  людини  перед  самою  собою  –  бо  чи  потрібна  фальшива  гарантія,  якщо  вона  стає  злочином  проти  людської  природи,  і  хіба  вірність  –  це  не  вічна  свобода  вибору,  свобода  почуттів,  доказ  існування  глибинного  духовного  зв’язку  поза  будь-якими  категоріями  системи  і  слідування  власній  внутрішній  суті?..  

Є  й  інша  крайність  нашого  часу  –  хаотичні  «одноразові»  сексуальні  зв’язки  суто  для  задоволення  фізіологічної  потреби  (загалом  більш  властиві  чоловікам,  яким  часто  ще  й  притаманне  утилітарне  ставлення  до  жіночого  тіла  і  відсутність  потреби  (чи  страх)  емоційного  зв’язку  з  нею).  Такі  стосунки  позбавлені  будь-якої  культури  чуттєвості  й  еротизму,  оскільки  їм  чужий  досвід  почуття,  жага  пізнання  Людини;  натомість  вони  ґрунтуються  на  сумнівній  насолоді  –  тій,  що  ще  більш  пригнічує  замість  підносити,  на  голій  сексуальності,  знеціненні  індивідуальності  й  індивідуалізованого  потягу,  «колекціонуванні»  й  використанні  людини  як  одноразової  речі.  По  суті,  і  розпорошений  механізований  проміскуїтет  (підтримуваний  порноіндустрією,  що  абсолютизує  сексуальність  мертвого  тіла  –  суцільний  автоматизований  акт),  і  нездорова  аскетична  моногамність  –  є  двома  боками  однієї  медалі,  оскільки  мають  спільну  природу:  відмова  від  дива  Любові,  відмова  відчувати,  а  отже  –  відмова  від  Життя.

Парадоксально,  але  в  сучасну  інформаційну  епоху,  попри  доступність  будь-якої  інформації  сексуального  характеру,  зник  сам  дух  еротизму:  збідніла  вульгаризована  форма  сексуальності  витіснила  на  всіх  рівнях  культуру  еротичності  та  чуттєвості  –  як  той  спосіб  буття  і  світовідчуття,  що  є  втіленням  всього  живого,  природного,  вільного  і  піднесеного.  Зник  дух  тонкої  чуттєвої  інтимності  і  з  міжособистісних  стосунків,  і  з  культури  спілкування  загалом,  на  його  місце  прийшла  позбавлена  душевності  примітивізована  псевдоеротична  риторика.  Зміни  зазнало  і  сприйняття  тілесності,  оголеного  тіла,  жіночого  зокрема  –  тіла,  яке  перетворилося  на  дорогий  товар.  Чи  можливо  порівняти  насолоду  від  пізнання  дива  жіночої  краси  –  досвід  естетичного,  емоційного,  чуттєвого,  метафізичного  рівня,  що  нерозривно  пов’язаний  із  реальним  життям  –  із  кволим  притупленим  недовідчуттям  пересічного  споживача,  мозок  якого  просякнутий  шаблонним  ерзацом  віртуальної  порнокультури?  Те,  що  переживалося  як  велична  таїна,  найвище  одкровення,  втратило  свій  сакральний  сенс  і  перетворилося  на  тривіальність:  адже  "під  рукою"  сучасного  обивателя  широкий  вибір  контенту  відповідного  характеру,  де  тілесність  представлена  викривленою  і  неприродною  –  від  "класики  жанру"  до  різноманітних  перверзій.  Чи  не  тому  вільне  оголене  тіло  на  лоні  природи  як  її  органічна  частина,  без  соціальної  атрибутики,  що  наділяє  його  ринковою  вартістю,  –  вже  не  збуджує  уяву,  оскільки  не  задовольняє  «емоційних»  потреб  споживача,  або  в  іншому  випадку  –  асоціюється  і  сприймається  спотвореною  свідомістю  крізь  призму  віртуальних  порнографічних  кліше,  що  саме  по  собі  ніколи  не  може  бути  спрямованим  на  любов  і  насолоду...

У  реальності,  що  знецінює  сакральність  чистого  Еросу,  того  пориву,  що  звеличує  дух,  відбувається  тотальна  підміна  істинних  цінностей:  так,  поняття  романтики,  романтичності  –  як  усечуттєвого  потягу  до  пізнання  світу,  вічного  пошуку  краси  і  віри  у  святість  почуттів  –  звузилось  до  системної  прагматики  (наприклад,  типові  мрії  сучасної  «романтичної»  дівчини  про  «одну  велику  любов»  на  все  життя:  як  правило,  статусного  чоловіка,  який  у  перспективі  забезпечить  «щасливе»  (у  значенні  –  комфортне)  майбутнє),  ніжність  трактується  здебільшого  як  вияв  побутово-прагматичної  турботи  про  свою/свого  кохану/коханого,  а  поняття  пристрасті  –  у  сенсі  живого  екстатичного  переживання  й  проживання  любовної  жаги  і  загалом  пристрасне  світовідчуття  –  дедалі  частіше  асоціюється  з  нездоровим  потягом  до  насилля  (поширені  нині  сексуальні  садо-мазо  практики  та  інші  запозичені  з  порнографії  «експерименти»,  що  покликані  «збудити»  збіднілу  уяву,  насправді  ж  –  знищити  здатність  людини  відчувати  та  її  психіки  до  чуттєвого  фантазування).  Епоха  інтернету  доповнила  загальний  симулякр  –  віртуальне  життя  як  ідеальна  екзистенція.  Майбутня  кібернетизація  загрожує  обернутися  для  сфери  еросу  суцільною  роботизацією  особистісних  та  сексуальних  стосунків.  За  таких  умов  сублімований  світ  еросу,  трансформуючись,  набуває  раціоналізованих  рис,  а  сучасне  покоління  прагматиків  можна  охарактеризувати  як  покоління  інтернету  і…  мастурбації  (як  стилю  життя).  Втрата  віри  у  мрію  і  священність  любовної  жаги,  страх  відчуттів  і  відмова  від  них,  внутрішня  інертність,  що  викликані  свідомим  обмеженням  чуттєвості,  з  одного  боку,  а  з  другого  –  доступність  світу  порнокультури  призводять  до  ментальної  (а  часто  і  фізичної)  імпотентності  й  неспроможності  дарувати  любов  і  насолоду  реальній  людині.  

Найсильніше  приватновласницька  репресивна  ідеологія  втілилась  в  інституті  шлюбу,  що  досі  є  потужним  механізмом  контролю.  Не  заперечуючи  першоідеї  священності  любовного  союзу,  заснованого  на  духовній  близькості,  йдеться  про  соціалізоване  її  втілення.  Передусім  –  культура  нав’язаної  моногамності,  спрямованої  на  обмеження  й  придушення  первинного  лібідо.  Модель  світу  як  чітко  вибудуваної  системи  виробничих  відношень,  де  кожен  виконує  певну  соціально  визначену  роль  (вірної  дружини  і  матері,  зразкового  сім’янина),  культивування  ідеалу  упорядкованого  життя,  економічної  стабільності,  набуття  матеріальних  цінностей  як  найвищого  блага.  Дія  всіляко  пропагованого  суспільством  статусу  сімейної  людини  є  результатом  соціально-ідеологічної  прагматики  (вплив  соціальних  стандартів  більше  позначений  на  жінці,  для  якої  протягом  тисячоліть  статус  заміжньої  надавав  хоч  мінімальну  вагу  в  соціумі),  як  і  загальноприйняті  норми  виконання  сімейних  ролей,  природа  яких  має  патріархальний  характер  (гендерні  штампи:  закріплені  за  жінкою  функції  «берегині»  –  хорошої  господині,  матері  тощо,  за  чоловіком  –  обов’язок  матеріального  забезпечення;  відповідно  –  керування  цими  критеріями  при  виборі  пари).  У  такій  чітко  структурованій  системі  не  передбачено  місця  живій  поезії  Еросу,  тому  полігамна  природа  людини  є  пригніченою  і  приреченою  на  замінники.  

Вигідна  системна  політика,  що  пропагує  традиційні  сімейні  цінності,  пропонуючи  стандарти  «успішного  заміжжя»,  «виходу  із  сімейної  кризи»,  «оновлення  почуттів»  (поява  різноманітної  літератури,  психологічних  тренінгів,  пропаганда  ЗМІ  тощо),  –  доповнює  всезагальну  імітацію  й  створює  ілюзію  вдалого  життя,  оскільки  спирається  не  на  ідею  Людини  та  її  очищення  й  відродження  в  любові,  а  на  культ  пристосування,  компромісів  і  спільну  вигоду,  що  доповнюється  ще  й  вмілим  спекулюванням  на  батьківських  і  особливо  материнських  почуттях  (проблема  жіночої  соціально-економічної  незахищеності),  філософією  самопожертви  заради  стосунків,  питаннями  матеріального  характеру  тощо,  таким  чином  ще  більше  прив’язуючи  людей  до  побутового  дискурсу.  Результатом  подібних  псевдоцінностей  є  сприйняття  багатьма  жінками  власного  тіла  як  капіталу,  а  самих  стосунків  як  вигідної  комерційної  угоди,  намагання  якомога  дорожче  «продати»  себе  перспективному  чоловікові,  який  буде  зобов’язаний  «вкладати»  в  неї;  чоловіки,  які,  відповідно,  «купують»  дружину,  що  стає  частиною  їхнього  статусу  і  майна.  Навіть  пропозиція  різноманітних  сексуальних  «експериментів»  (БДСМ,  секс  утрьох,  свінгерство,  екстремальний  секс  тощо),  які  нібито  допоможуть  парі  привнести  новизну,  урізноманітнити  й  «освіжити»  стосунки,  є  нежиттєздатною:  адже  крім  того,  що  це  створення  подвійних  стандартів  (якщо  я  можу  контролювати,  чим  займається  моя  дружина/чоловік,  то  це  не  вважається  зрадою),  в  її  основі  –  не  культура  еросу,  живої  пристрасті  й  насолоди,  а  вихолощена  тілесність,  скупа  фізіологія  (відтворення  порнографічного  сценарію).  Та  й  про  яке  відродження  почуттів  може  йтися,  якщо  із  самого  початку  вони  будуються  на  нещирості  та  лицемірстві?  «У  фальшивому  світі  і  насолода  фальшива»  (Т.Адорно).  Як  правило,  після  подібних  «практик»  людина  повертається  назад  у  свою  прірву  ще  більш  відчуженою  і  розчарованою.  Як  наслідок  –  перманентний  внутрішній  стан  невдоволення  та  фрустрації:  чоловіки  в  період  кризи  середнього  віку,  які  шкодують  за  втраченим  можливостями  ледь  тліючого  життя,  жінки,  охоплені  суцільною  істерією,  бо  їхні  «жертви»  заради  збереження  сім’ї  виявилися  марними…  І  якщо  для  жінки,  яка  за  своєю  природою  більш  емоційна,  схильна  до  любовних  переживань  і  має  більшу  потребу  душевного  зв’язку  з  людиною,  яку  кохає,  –  реалізація  еросу  можлива  в  материнстві  (яке,  однак,  соціум  також  спотворив  соціально-економічними  факторами),  то  чоловік,  свідомість  якого  раціональна  й  викривлена  соціальними  стандартами  (наслідок  патріархату),  приречений  на  тотальну  підміну.  Тож  закони,  які  живили  і  підтримували  традиційну  сім’ю  протягом  століть,  зараз  не  діють.  Однак  –  поза  будь-яким  соціально-ідеологічним  лицемірством  –  цінним  завжди  залишається  природне  прагнення  любові,  світ  сім’ї  як  вільного  духовного  і  творчого  осередку,  продовження  себе  в  іншій  людині,  материнства…

Чому  ж  чистий  Ерос  є  практично  неможливий  у  сучасній  сім’ї?  Історично  моногамна  сім’я  стала  запереченням  і  бунтом  проти  пануючого  проміскуїтету,  авторитарно  накладеного  на  чоловіка  обов’язку  запліднити  якомога  більше  жінок  свого  племені.  Люди,  свідомо  обираючи  світ  двох,  відокремлювались  від  племені  та  його  благ,  часто  стаючи  вигнанцями:  для  них  це  означало  створити  світ  заново.  Імовірно,  саме  з  цим  було  пов’язано  зародження  любові  у  людській  свідомості,  любові  як  індивідуалізованого  почуття  до  окремої  особистості  (що  не  має  нічого  спільного  з  почуттям  володіння!).  За  умов  існування  людини  у  природному  середовищі  поняття  абсолютної  взаємної  довіри  й  відданості  задля  створення  нової  реальності,  нової  площини  буття,  були  питанням  виживання,  подружня  вірність  набувала  особливого  духовного  й  екзистенційного  значення,  а  досвід  буденного  завжди  мав  вихід  у  позареальне,  в  очищення  й  звільнення  людини.  Нині  ж,  в  епоху  дееротизованої  урбаністичної  культури,  що  пропонує  лише  комфорт,  зручність  і  компроміси,  традиційні  сімейні  цінності  –  гра  у  «берегинь»  та  «добувачів»,  намагання  будь-що  утримати  мораль  старої  мертвої  системи,  з  її  віджилими  і  перекрученими  поняттями  та  ідеологіями,  –  втрачають  свою  вибухову  очищувальну  силу:  вони  вже  не  у  змозі  відкрити  людині  шлях  у  пізнання,  вихід  в  інший  вимір  буття.  Справжня  любов  зараз,  як  і  справжня  сім’я  –  це  насамперед  бунт,  заперечення  й  виривання  з  існуючого  порядку,  підривання  основ  мертвого  світу.  Тому  відмова  від  зручної  форми  співжиття  заради  збереження  почуття  (не  від  самого  почуття!)  набуває  більшого  сенсу  –  вона  стає  порятунком  Еросу  від  прірви  пристосування,  відчуження  й  безвиході.  Для  життєздатності  сімейного  інституту  необхідна  його  модернізація:  єдино  можливою  альтернативною  формою  сім’ї  є  вільний  творчий  союз,  який  у  майбутньому  кібернетичному  суспільстві  стане  необхідністю  –  адже  повна  механізація  й  роботизація  покликані  забезпечити  побут  людини,  що  звільнить  її  час  для  розвитку,  любові,  творчості,  свободи,  насолоди...  

Тож  попри  недосконалість  світу  соціального  –  простір  любові  як  довершена  альтернатива  буденності,  єдиний  надсенс  –  завжди  поза  системою.  Любов  –  як  вічне  пізнання,  шлях  до  істини,  –  є  релігією  над  релігіями,  її  сила,  що  підносить  і  дарує  натхнення,  –  найвищою  формою  духовності,  потяг  до  свята  насолод  –  найвеличнішим  прагненням...  Повернімо  первинну  чистоту  і  сакральність  ірраціонального  пориву,  очищеного  від  законів  логіки,  святкуймо  буття,  сповнене  пристрасного  переживання  й  відчуттєвого  одкровення,  на  противагу  міщанській  філософії  комфортабельного  проводження  часу  й  зручного  співжиття.  Вивільнімо  первісне  Бажання  –  одвічний  інстинкт,  що  звеличує  дух,  свідомість,  тіло...  Звільняймо  розум  від  нав’язаного  поділу  –  Любов  єдина  у  своїй  суті,  а  злиття  можливе  з  будь-якою  людиною,  що  дарує  найдорожче,  як  і  цінність  кожного  емоційно-чуттєвого  зв’язку  та  священність  вічного  пошуку  –  пошуку  небесної  половини.  Кохаймо  й  палаймо!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948986
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 02.08.2022


Зоя Бідило

Томас Ділан Якби світильник освітив

Якби  світильник  освітив,  священі  шати
В  октаедрі  чаруючого  світла
Стьмяніли  б,  зачудоване  дитя
Оглянеться  запам’ятати,
Як  проступає  лик  величний,
Немов  живий,  крізь  морок  небуття.
День  витре  барви  на  губах  зів’ялих,
Під  шатами  покаже  ветхі  груди.

Мені  сказали,  розуміти  серцем,
та  серце  з  головою  безпорадні;
Мені  сказали,  дослухатись  пульсу,
Якщо  швидкий,  змінити  темп  життя.
Коли  поля  зливаються  з  дахами,  я  мчу
Часу  наперекір,  спокійний  чоловік,  
Чиє  волосся  розвіва  Єгипту  вітер,

Я  чув,  роки  багато  можуть  розказати,
Так  мало  змінюється  за  багато  літ.

М'яч,  який  я  підкинув,  граючись  у  парку,
І  досі  ще  не  досягнув  землі.

[b]Thomas  Dylan  Should  Lanterns  Shine  [/b]
Should  lanterns  shine,  the  holy  face,
Caught  in  an  octagon  of  unaccustomed  light,
Would  wither  up,  an  any  boy  of  love
Look  twice  before  he  fell  from  grace.
The  features  in  their  private  dark
Are  formed  of  flesh,  but  let  the  false  day  come
And  from  her  lips  the  faded  pigments  fall,
The  mummy  cloths  expose  an  ancient  breast.

I  have  been  told  to  reason  by  the  heart,
But  heart,  like  head,  leads  helplessly;
I  have  been  told  to  reason  by  the  pulse,
And,  when  it  quickens,  alter  the  actions'  pace
Till  field  and  roof  lie  level  and  the  same
So  fast  I  move  defying  time,  the  quiet  gentleman
Whose  beard  wags  in  Egyptian  wind.

I  have  heard  may  years  of  telling,
And  many  years  should  see  some  change.

The  ball  I  threw  while  playing  in  the  park
Has  not  yet  reached  the  ground.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946370
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 29.04.2022


Кадет

Безобразный сплин

День  привычно  утро  нахлобучил,
Ночь  передала  ему  привет...
И  рассвет,  застрявший  в  хмурых  тучах,
Не  спешит  пролить  на  землю  свет...

Неуютно  стало  на  балконе,
Нет  былого  шелеста  знамён...
И  в  мобильном  пыльном  телефоне
Тает  скудный  перечень  имён...

Ворошу  отчаянные  мысли
И  пока  сдаваться  не  спешу...
Правда,  и  мечтать  не  вижу  смысла,
Хоть  неровно  осенью  дышу...

А  она  припудрила  округу,
Макияжит  парки  и  леса...
Надеваю  свитер  как  кольчугу,
Забываю  птичьи  голоса...

Скоро  запорошит  и  завьюжит,
Заметелит  журавлиный  клин...
И  в  башку  залезет  неуклюже
Толстокожий  безобразный  сплин...

сентябрь  21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926644
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 22.04.2022


devingel_

іпанаякуіня, мля🙆🏼♂

Він  шукав  себе  серед  вулиць  міст,
І  люди  кричали:  так  треба.
А  зрозумів,  що  в  житті  ще  є  зміст,  
Просто  задивившись  на  тебе.

Хтось  дуже  тихо,  роблячи  кроки,
Ідилій  шукав  і  причалу,
А  він  в  тобі  знаходив  свій  спокій,
Коли  ти  на  нього  кричала.

Дехто  щось  чув,  говорив,  та  однак
Щастя  шукав  наголо  й  грубо..
А  він  пізнав,  яке  щастя  на  смак,
Коли  цілував  твої  губи.

Комусь  твердили  тисячу  фраз,
Що  можна  торкатись  до  неба.
А  він  на  сьоме  літав  кожен  раз,
Коли  доторкався  до  тебе..

Всі  ці  моменти,  знай,  не  здалося,
Мені,  справді,  сказав  без  жалю:
"Заблукавши  в  її  стоголоссі,
Більш  нікого  в  житті  не  люблю."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939748
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 18.04.2022


U.Lana

Не знаю, чи варто. .

Я  не  знаю,  чи  варто...от-так  шелестіти  обра́зами...
Чи  згорнути  все  ра́зом,  і  просто  минулим  зали́шити..?
І  чи  є  зміст  безсило  у  темінь  кидатися  фразами?
Коли  думка  у  тебе  лиш  чорною  ниткою  вишита...?

Кожен  мислить,  як  вміє....й  далеко  не  кожен  по  совісті...
Станем  спогадом...згаснем....не  втішивши  щастям  чи  успіхом...
Хтось  боїться  лишитись  фіналом  недоброї  повісті...
Хтось  покине  цю  землю,  розтанувши  щирим  усміхом...

Лиш  одне  життя  нам  Небом  Світлим  дароване...
І,  мабу́ть,  не  усе  треба  просто  приймати  з  подякою...
Наші  долі  чужими  думками  болюче  тавровані...
Ризикуєм  бездарно  прожити  під  вічною  мрякою...

8  листопада,  2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901967
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 15.04.2022


Redivivus et ultor

світ не зійшовся клином на тобі

світ  не  зійшовся  клином  на  тобі  -
розбігся,  ген,  веселими,  струмками
і  ті,  що  скніли  вчора  ще  в  журбі,
вже  шлють  весні  вітальні  телеграми

малюється  хоч  з  просинню  тату
на  білім  сні́гу  нетривкою  хною,
зима  ще  крикне  віхолі  -  Ату!
і  та  помчить  за  ранньою  весною

ще  мерзнутимуть  в  стріхах  горобці,
ще  ги́кне  пугач,  ніби  напідпитку...
вже,  журавель,  здавалося  б,  в  руці,
але  зима  не  вийшла  ще  зі  вжитку

і  я  горлатиму  бадьореньких  пісень,
уперто  фальшуватиму  байдужість,
зіжмакаю  докупи  ніч  і  день
в  брутальне  та  покорчене  подружжя

і  я  сміятимусь...  нещиро  й  навмання,
так  прикро  не  втрапляючи  у  ноти,
так,  як  учора.  завтра.  і  щодня,
і  щохвилини,  щосекунди,  доти...

світ  не  зійшовся  клином  на  тобі,
бо  ти  і  є  той  поліхромний  всесвіт,
отой...  що  в  радощах,  турботах  та  журбі,
у  вирах  сварок  й  колискових  бесід

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905732
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 15.04.2022


Redivivus et ultor

думав - Христос…

думав  -  Христос,  з'ясувалось  -  Юда,
прагнув  життя,  а  в  руках  -  удавка,
ніби,  й  прозрів,  та  не  втіливсь  в  Будду,
все,  що  він  мав  -  дерев'яна  палка,
все,  що  надбав,  те  забрав  з  собою  -  
спрагу  життя  і  жадобу  помсти,
небо  згорнулось  куцим  сувоєм,
вени  бриніли  в  напрузі  -  ДОСТА!
все,  що  він  мав  -  дерев'яна  палка,
він  на  тій  палці  -  смоле́не  клоччя,
жалко  померти  і...  жити  жалко,
жалять  у  серце,  а  плачуть  очі,
все,  що  він  мав...  та  не  мав  нічого!
все,  що  надбав  -  одібрали  рідні,
винен  і  людям,  і  бісу,  й  Богу,
безвісти  взявсь  та  і...  зник  безслідно

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932297
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 15.04.2022


Альбіна Кузів

Мій милий Птах…

Мій  милий  Птах,  де  ти  дістав  ці  крила,
Якими  ти  мене  підносиш  ввись
Над  поверхами  неба?  Я  зуміла
Собі  сказати:  “Дівчинко,  скорись”.

Хто  тебе  вчив  так  вміло  керувати
Буремними  потоками  між  хвиль
Моїх  душевних  течій?  Треба  знати,
Яке  впустити  з  моїх  божевіль.

І  як  не  загубитися  стежками
Серед  величних  створених  лісів
Та  безлічі  фантазій.  Щастя  з  нами.
Ти  віднайти  до  мене  шлях  таки  зумів.

Мій  рідний  Птах,  а  я  тебе  любила
У  кожному  прожитому  житті
Моїх  реінкарнацій.  Полетіли,
Люби  мене  в  безхмарній  висоті.

12.06.2015  р.
©  Альбіна  Смолянська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587184
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 15.04.2022


Єлена Дорофієвська

камень я

камень  я  белый  камень  я  камень  бел
холод  моим  дыханием  завладел
если  б  не  эти  мраморные  изгибы
он  бы  меня  по  траве  молоком  разлил  бы
в  почву  втоптал  дал  испить  корням
стал  бы  зерно  проращивать  из  меня
только  лежат  подо  мною  живее  лавы
легче  огня  беспредельнее  доброй  славы
архипелаги  вечности  острова
так  заполняют  ядра  и  атмосферы
ушельцы  из  снов  
небокопы  и  небомеры
камень  я  белый  память  светлее  скорби
но  тяжелей  чем  время  в  саду  надгробий

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935943
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 14.04.2022


меланья

Не сотвори кумира

Тогда  лишь,  когда  Муза  правит  лирой,
крылатой  песней  славится  струна,
а  для  стиха  огранкой  есть  Сатира,
как    скакуну  в  забеге  -  стремена.

Не  сотвори  ты  сам  в  себе  кумира
и  не  смотри  на  ближних  свысока!
Не  даром  Бог  со  дня  творенья  мира
об  этом  на  скрижАлях  высекал.

Сменились  времена  и  звёзд  плеяды,
но  мудрость  проросла  через  века
о  том,  что  нарциссизм  есть  страшным  ядом,
который  держишь  в  собственных  руках.

И  если  честно,  я  могу  сознаться,
что  критик  и  во  мне  рождает  грусть.
А    для  стиха  важнее  всех  оваций,
чтоб  кто-то  вспомнил  строчку...наизусть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870626
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 22.02.2022


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2022


Лада Квіткова

Люди не поїзди

У  тебе  доля  одна-єдина,
Єдине  маєш,  як  всі,  життя.  
Частіше  згадуй,  що  ти  людина.
Що  ти  -  людина,  а  не  сміття.  


Є  ті  хто  поруч,  є  ті  хто  вічно,
А  є  транзитом  «туди-сюди».
Є  ті,  хто  легко,  а  є    трагічно.  
Але  то  люди,  не  поїзди.

Якщо  ти  вдома  когось  образив,
Чи  десь  далеко  на  чужині,
Проси  прощення.  Проси  відразу.
Бо  потяг  верне,  можливість  —  ні.


Послухати  можна  тут:

[url=""]  https://www.instagram.com/p/CUKokt8ov1D/?utm_medium=copy_link[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925982
дата надходження 23.09.2021
дата закладки 15.02.2022


Тахіона

Скільки живе любов?

Сьогодні  -  ти  прекрасний  літній  день,
І  крапля  поту  на  повіці,  -  то  відзнака.
Сьогодні  -  ти  прискіплива  мігрень:
Поколювання  шкіри,  іскра,  знаки.

А  завтра  -  ти  підірвана  зоря,
Що  сяє  лише  білим  і  не  гріє.
А  завтра  -  ти  попросиш  забуття,
Бо  рефлекторно  відгукнулось  моє  тіло.

А  післязавтра  -  я  у  станні  каяття,
Твій  холод  -  смерть,  у  вічності  розлука.
Для  тебе  -  це  лиш  стадія  з  життя,
Для  мене  ж  -  це  пекльно-райська  мука.

А  через  місяць,  через  рік,  через  роки?
Напівжива,  ущент  скалічена  душа.
Лікує  час?  Але  живе  любов  поки,
Є  пам'ять,  що  моменти  воскреша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939204
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 14.02.2022


меланья

Как же хочется быть

Как  же  хочется  быть!  И  сегодня,  сейчас  -  не  когда-то,
не  в  блаженном  Раю,  а  на  грешной  и  бренной  Земле,
за  рассветом  следить,  любоваться  багряным  закатом  
и  тоску  принимать    улетающих  в  даль    журавлей.

Как  же  хочется  быть!  К  сыновьям  прикоснуться  украдкой,
этим  жестом  простым  передать  им  частичку  тепла.
Перекрасить  опять  в  рыжий  цвет  поседевшую  прядку,
объявляя  войну  непокорным  таким  зеркалам.
 
Как  же  хочется  быть...  пусть  такой,  пусть  сякой,  даже  старой,
пусть  больной  и  усталой,  забывшей  угасшую  прыть...
Для  детей  и  для  внуков,  сидящих  в  беседке  с  гитарой,
для  любого,  кто  дорог  тебе...Как  же  хочется  быть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851813
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 09.02.2022


Ірина Федорів

Я зустріну тебе випадково

Я  зустріну  тебе  випадково,
Неминуче  не  в  слушний  час.
І  піде  ні  про  що  розмова,
Бо  табу  говорити  про  нас.
Щоби  справи  були  нормальні,
Не  зачепим  сакральних  тем.
Будуть  фрази  звучати  банальні,
А  у  серці  бринітиме  щем.
Крадькома  я  ловитиму  погляд,
Не  ворушачи  спогадів  пил.
Випадково  не  випадково
Ти  мене  в  слушний  час  не  зустрів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912476
дата надходження 30.04.2021
дата закладки 07.02.2022


Юлія Сніжна

Хочу тебе…

Я  хочу  тебе!!  Без  вагання!!
Ти  скажеш  -  це  повне  безумство!!
Хоча,  якщо  чесно,  твоє  самолюбство
потішило  моє  нескромне  бажання.

Так  хочу...всього...без  останку...
Ти  скажеш  -  це  геть  неможливо!!
Хоча,  твої  очі  засяють  зрадливо,
а  тіло  прийме  відповідну  осанку.

Так  хочу...  аж  мови  немає.
Аж    очі  змінили  свій  колір.
Ти  скажеш  -  Я  теж...-  і  притягнеш  за  комір
до  себе,  так  міцно...і  кров  закипає...

*************
За  це  своє  бажання,  часом  сварю  себе  -
то  добре,  що  я  хочу...погано,  що  тебе.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672456
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 07.02.2022


Юлія Сніжна

Піано та форте

Торкнися  до  губ...  до  волосся...до  тіла  та  серця.
Звільнися  від  сумнівів.  Очі  твої,  як  озерця.
В  них  душу  твою  та  своє  відображення  бачу.
Я  хочу  усе  відчувати...Долоню  гарячу

свою  поклади  обережно  сюди.  Чуєш?  Б'ється.
Все  дужче  і  дужче.Одвічна  мелодія  серця.
Рукою  по  клавішах  тіла,  так  ніжно...піано...
Від  дотиків,  що  ледь  відчутні  так  солодко  й  п'яно.

І  так,  ніби  вперше,  ця  музика  граючи  вкотре
все  змінює.  Збудивши  струни  у  громове  форте 
захоплює  подих,  кидає  в  обійми  безодні...
Піано  та  форте...В  нас  є  лише  тут  та  сьогодні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819040
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 07.02.2022


Юлія Сніжна

Маленька чорна сукня

Маленька  чорна  сукня.  Оголені  плечі.
І  кров  по  венах  потоком  бурхливих  рік.
Чарівний,  тихий  торкнувся  до  вікон  вечір.
Питання  й  страхи  тут  зовсім  недоречні.
Затамуємо  подих...  Зупинимо  часолік...

Маленька  чорна  сукня  додолу  тихо  -
гаряче  серце  нестримно  зліта  увись.
Таких  п'янких  бажань  нестримний  вихор.
І  навіть  погляд  твій  подарує  втіху.
Слова  тут  зайві.  Мовчи.  Просто  -торкнись...

Розтанули,  розчинилися  без  вагання,
втрачаючи  лік  хвилинам  пірнали  у  ніч.
Шаленіючи,  смакували  своє  кохання.
І  щоразу,  немов  уперше  або  востаннє,
маленька  чорна  сукня  сковзала  з  пліч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898338
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 07.02.2022


Shum

В книгарні на куті

Давай  вже  в  іншому  житті
Бо  це  назавжди  забраковане
Зустрінемось  в  отій  книгарні  на  куті
Морозним  ранком  несподівано.  

Нехай  все  станеться  по-іншому
В  нас  буде  більше  правди  та  відвертості
І  ми  не  лишимось  з  розбитими
А  навчимось  терпінню  і  упертості.  

Ми  можем  переграти  все  спочатку
І  кожну  зустріч  вберегти  як  скарб
Усе  що  сказане  завірити  печаткою
А  кожен  дотик  стане  наче  карб.

Давай  все  буде,  в  іншому  житті
Спочатку,  правильно  і  впевнено
Зустрінемось  в  книгарні  на  куті
У  нашій  точці  неповернення.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937533
дата надходження 19.01.2022
дата закладки 23.01.2022


vero.ronica

Зірвався ґудзик з перехрестя нитки

Зірвався  ґудзик  з  перехрестя  нитки
До  рук  твоїх.
Ковтає  річка  листя
З  верби  -  прощання  твого  свідки  
Втопають.  Спогадів  зреклися
Про  простоту,  юнацьку  та  незрілу,
Як  сну.
Кусаєш  за  губу
Себе.

Вона,  похила,
Гіллям  лоскоче  мляві  води  річки,
Розмішані  з  іржею.
Погоріли
І  берег,  й  човен.  
Тільки  за  косички
Вітрище  смикає  похнюплену  вербу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928726
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.11.2021


Каа3003

А руки дрожат как безумные…

А,  руки  дрожат,  как  безумные...
По  клавишам...белые.черные.
И,  звуки,  когда-то  любимые...
Сегодня  траурно-шумные.

И,  тело  теплом  минус  сорок,
И,  пульс  отрицательный  в  жизни...
А  клавиши,  клавиши,  клавиши...
Касаюсь  ...а  вы  -  неподвижны.

А,  ночью  -истома  до  боли,
А,  днём  -  важных  дел  череда...
А,  клавиши,  клавиши,  клавиши...
Звук  клавиш  дороже  тепла.

А,  руки  дрожат  как  безумные..
По  клавишам...  белые,чёрные.
И,  звуки,  когда-то  любимые...
Сегодня....  траурно-лунные.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931199
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 18.11.2021


Kлер Клер

Если не с тобой

Если  я  не  с  тобой,  то  меня  как  бы  и  нет,
Я  -  не  я,  а  просто  тень  от  костра.
От  меня  не  исходит  ни  тепло,  ни  свет,
Я  как  бублик  -  пустая  и  без  нутра.

Я  вдыхаю  воздух,  но  не  дышу,
Жидкость  вливаю  в  себя,  но  сохну,
Жажду,  что  скоро  твой  голос  вкушу,
Если  в  тишине  без  тебя  не  оглохну.

Иногда  я  не  вижу  в  конце  туннеля  свет,
Очень  часто  все  что  вокруг  -  только  фон.
Но  все  сразу  меняет  твое  "привет"-
Ты  лучом  в  меня  входишь  всегда,  как  в  дом.

Авторська  начитка      https://youtu.be/M1xW3XN_LbU

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926659
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 26.10.2021


Ната Іванова

Soledad

Справи  -  звичайним  трибом.
Час  всеосінніх  прощ...
Пахнуть  щоденним  хлібом
сни  опівнічних  площ.

І  затиха  над  світом  -
пристрасне"soledad..."
Пахне  вчорашнім  літом
світлий  пожовклий    сад.

Носять  чортяки  міхом
смуток  -  мій  вічний  гріх...
Завтрашнім  пахне  снігом
Повні  блідий  горіх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928616
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 25.10.2021


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2021


Svetastik

Я тобою не обпечуся…

Я  тобою  не  обпечуся,  
Я  тобою  не  захворію.  
Знаю  чітко  цю  гру  знайому,
Пам'ятаю  всі  грані  меж.
Зачаровано  не  дивлюся
І  від  захвату  не  німію
І  у  мріях  про  невідоме
не  будую  піщаних  веж.
Я  у  погляді  не  гублюся,
Бо  тонути  в  тобі  не  вмію,
Обіцянок  і  драм  не  буде
Не  довірюся  більше  снам.
Я  тобою  не  обпечуся,
Я  тобою  не  захворію.
Тільки  б  швидше  мені  забути
що  ж  нашіптує  ця  весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921369
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 25.10.2021


Анно Доміні

Сумує дощ…

Сумує  дощ,  і  я  сумую  разом.
Туманна  поле  вкрила  пелена…
І  знаєте,  мені  здається  часом,
Що  в  цілім  світі  я  така  одна.
А  десь  далеко  гори  й  океани,
І  вічний  шум  великих  рідних  міст;
А  у  горах  осіннії  тумани
Спостерігають  тихий  падолист…
І  серце  розривається  між  ними  –  
Між  шумом  міст  і  спокоєм  лісів.
Ні,  не  змогли  б  усі  ми  стать  святими  –
Якби-то  навіть  Ти  цього  хотів.
25-26/06/2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364375
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 25.10.2021


Микола Максимович

“Десь за вікном, виблискує ліхтар”

“Десь  за  вікном,  виблискує  ліхтар”

Десь  за  вікном,  виблискує  ліхтар,
Малює  дощ  нічні,  живі  картини,
Які  в  очах  тендітної  дитини,
Неначе  всесвіт,  диво,  вічний  дар,

Що  у  калюжі  згублений  навік  –
Безмежний  світ,  не  бачити  ніколи,
Те  диво  що  оточує  навколо,
Лиш  у  дитини  віддзеркалює  між  вік.

26.06.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918096
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 25.10.2021


Христина Рикмас

Світ

А  світ  це  щось  значно  ширше
Ніж  стіни  моєї  кімнати.                                        
Давай  ми  з  тобою  повіримо  
Ніби  здатні  ще  відчувати.                    
І  хтозна  можливо  завтра
Загояться  в  ребрах  діри            
Бо  в  днях  цих  зимово  –  сірих
Так  бракне  тепла  та  віри...      

Без  почуттів  зимно  й  слизько                                                                                                                                                            
Без  них  весни  ждати    всує.                                                                                                                                                                    
Хай  щось  позаземне  й  світле                                          
Невіру  в  любов  загоїть.        
Вночі  коли  значно  легше                                                    
Відчути  холод  планети                            
Єдине  що  нас  зігріватиме                
Падіння  на  двох  та  злети.

Бо  світ  це  щось  значно  більше
Ніж  стіни  твоєї  кімнати.
Давай  ми  з  тобою  вдамо
Ніби  вміємо  відпускати...
Щоб  в  час  коли  все  ж  прийдеться      
Нам  двом  роз’єднати  руки
Змогли  б  не  тілами  -  серцями                              
Зцілитися  від  розлуки.                      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900666
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 24.10.2021


Олена Ганько

Крихкий

Крихка,  мов  квітка  альстромерії,
Чий  колір  тяжіє  до  змісту,
Та  сповіщає  лише  про  форму,
Бо  що  сьогодні  чорне  -  те  завтра  стане  
Білим  і  навпаки.
Мене  пригнічують  не  дні
Чи  ночі,
А  страчені  роки.  

Коли  в  очікуванні  
Звістки  ти  чекаєш
І  міряєш  години
Дощами,  снігом,
Відлигами
І
Падолистом,
То  природа  теж  очікує.  

Але  сніг  розтане  
Швидше,
Дощі  напоять  землю,
Відлига  вщухне  від  тепла,  
А  час  наївно  скаже:
"Ти  вже  іншаєш,
Бо  ти  тоді  собою  не  була".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928751
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021


s o v a

в губы

я  вас  немного,  кажется,  всегда,
отображая  синусы  на  встречной,
и  в  запятых  подброшенных  и  вечных,
и  среди  слов  фигурно-бесконечных.

я  вас  немного,  кажется,  да-да...
невозмутимо  нарушая  планы,
врываясь  утром  резким  и  не  званным,
переиначив  логику  обманов

я  вас  немного  ...  растревожив  сон,
встречала  раньше,  были  мы  другими,
листали  город,  мысли  обо  всём,
и  невозможность  ветренно-бессильно

и  та  взаимность  холода  со  льдом,
и  перламутр  закатных  пожеланий,
сегодня  в  такте  с  трепетным  огнём,
коктейль  безумств  в  курсоре  расстояний

и  вероятность  сводится  к  нулю,
и  все  маршруты  спутаны  дождями,
рубашки  карт  рефренами  "люблю"
тасуют  чувства  будто  между  нами

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456984
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 22.10.2021


БылОсніжка

Blacklist

у  чорному  списку  47  людей
це  не  просто  акаунти  -  Юля  Іра,  Вікторія,
чи  якийсь  взагалі  незнайомий  Андрей,
але  з  більшістю  зв‘язана  певна  життєва  історія.

хтось  кидає  в  чс  колишніх  коханих
хтось  подруг,  що  вткнули  ніж  у  спину
магазини,  які  надсилають  щоденні  реклами
або  тих  осіб,  кому  не  простили  провину.

у  свій  блекліст  поступово  занесла  47  душ
більшість  з  них  особи  жіночої  статі
не  тому,  що  вони  продають  помаду  чи  туш
всі  вони  колись  були  його  дівчата.

я  не  хотіла,  щоб  вони  мені  писали
щоб  заходили  на  мою  сторінку
чи  фотографії  мої  переглядали
або  засуджували  мою  поведінку.

P.S.  я  вже  давно  цього  не  відчуваю
життя  само  підвело  жирну  риску
весь  негатив  назавжди  відпускаю
і  0  людей  тепер  в  мене  в  чорному  списку.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785277
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 21.10.2021


horej

Рано чи пізно…

«Щастя  корисно  для  тіла,  а  смуток  розвиває  душу»
                                                                                                                       Марсель  Пруст.

Рано,  ще  дуже  рано,
Гоїти  в  серці  рану.
Нехай  поболить,  кохана!
Нехай  вона  поболить!
В  душах  вітри  завіють.
Брешемо  хто  як  вміє.
Жнемо  вже  не  те,  що  сієм!
Лікуємо,  що  не  болить!
Коротко  й  дуже  стисло
Про  те,  що  в  душі  зависло.
Що  впало  в  глибоке  крісло
Майже  без  зайвих  слів.
Сумно  і  навіть  смішно
Світ  лікувати  грішми,
В  якому  і  гріх  не  грішний
А  грішна  одна  любов.
Чи  ви́знає  ніж  провину
За  те,  що  встромився  в  спину?
Чи  мати  навчить  дитину
Як  вірно  на  світі  жить?
Не  знали  й  не  знаєм  броду
В  одну  і  ту  саму  воду!
Заходили  і  заходим...
А  совість  все  спить  і  спить.
Знову  вітрам  не  спиться,
Насіння  з  землі  здувають.
Сплячим  церквам  насниться,  
Як  віруючих  вбивають.
Без  куль,  без  ножів,  без  палиць,
Одним  лиш  невірним  словом.
Вгору  піднявши  палець,  вимовив  і  готово.
Пам'ять  зітре  на  порох  все,  що  було  до  того.
Давній  заклятий    ворог  покаже  тобі  дорогу.
Пізно,  кохана,  пізно.
В  кожному  сні  тривога.
Десь  через  мить,  приблизно,
Чорти  віднесуть  до  бога.
І  нехай  вже  тоді  як  буде,
Суперечки,  зізнання  ,  квіти.
Чи  зможуть  почате  нами
Закінчити  наші  діти?
©                                                                                                                                                                                      квітень  2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911989
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 20.10.2021


Олег Крушельницький

У ЛЮБОВІ

У  любові,  у  любові,  ночі  кольорові...
Чорні  брови  —  срібні  коси,
Очі  гонорові.

У  коханні  аж  від  рання  золотяться  роси,
Як  ті  бджілки  полохливі
Мед  до  хати  носять…

На    світанках  у  серпанках  день  вплітає  свіжість…
Хай  цвіте  на  цьому  полі
Нескінченна  ніжність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911726
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 20.10.2021


Альона Ус

Вірне кохання

 
Роздивляюся  в  дзеркалі  зморшки
Й  сивину  у  волоссі  бачу.
Уповільнити  б  час  хоч  на  трошки
Й  повернути  безжурну  вдачу.
Чоловікові  вік  не  вада,
Сила  й  мужність  завжди  у  моді.
Навіть  в  сні  обпікає  зрада,
Тому  й  думати  більше  годі.
Ти  коханий,  а  я  старію.  
Не  така,  як  була  в  юнацтві.  
Вже  стає  не  суттєвою  мрія
В  почуття,    як  у  море,  впасти.
 -  Ти,  кохана,  дивися  в  очі,
Хай  я  дзеркалом  стану  для  тебе,
Бо  милуюсь  тобою  щоночі  ,  
Обнімаю  уранці,  як  вперше.  
І  для  мене  ти  не  змінилась,
Наймилішою,  рідною  стала.  
У  житті,    нече  янгол  ,  з'явилась.
У  полоні  любові  сховала.  
Дарувала  тепло  і  ніжність.
Зберігала  у  домі  світло.
Гартування  вогнем  пройшла  вірність  -
Повертався  з  далекого  світу.
Ти  чекаєш,  як  вірна  пристань,
Через  бурі  до  тебе  лину  
І  долатиму  будь-яку  відстань  -
Я  ніколи  тебе  не  покину.





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801945
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 19.10.2021


Каа3003

Я мог бы быть для тебя…

Я  мог  бы  быть  для  тебя  
морем
И  ты  могла  бы  плыть,  
точно,
Но,  между  нами  опять  
горы...
И  марафон  по  отвесной,
ночью...

Ты  без  страховки,  и  я,
тоже
И  пелена,  из  грёз  ,и,
 нирваны.
Играет  одна  струна,
молча...
А,  вместо  крыльев...  опять
раны.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927811
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 18.10.2021


Квітка))

Спустошена, але така щаслива

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915772

З  твого  дозволу  і  натхнення


Спустошена,  але  така  щаслива
Зазвичай  такий  ранок  після  ночі
Коли  кохання  як  потужна  злива
Змете  всі  принципи  і  домисли  пророчі...

Солодкі  заціловані  вуста
І  погляди  примружені  вуалі
Що  буде  завтра,  серце  неспроста
Так  ниє  у  непроханій  печалі

Таємний  жаль  у  посмішці  зника
Спустошена,  але  така  щаслива
То  дощ  по  склу  надіями  стіка
Що  твоє  серце  недаремно  билось...

Коли  буденність  рівністю  накриє
І  кораблі  вже  знайдуть  свій  причал
Солодкий  спогад  зцілює,  оживить
Суху  пустелю,  твій  прекрасний  жаль  ...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915823
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 22.09.2021


Ліна Ланська

ДУША СТАРЦЮЄ

Душа  старцює,  хоч  би  тіні  тінь
Вхопити  і  прожогом  бігти  в  осінь  -
Під  небом  у  дощів  розради  просить,
А  звідти  лишень  позирки  святі.

І  сум  вселенський  -  випраний  вельон,
Від  опадів  солоних  кам"яніє
І  важко  шурхотять  пудові  вії,
Одвічний  накликаючи  прокльон.

Душа  старцює  -  сниться  жебраку,
Новенький  човен  хвилі  розсікає,
Оклунок  див  і  ні  кінця,  ні  краю
Тій  осені...  За  кладочку  хистку
Сріблястий  Янгол,  учепився  скраю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925913
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 22.09.2021


Дмитрий Дробин

Натурщицу ведет художник

Натурщицу  ведет  художник.
Ему  завидует  поэт.
Одним  смотреть  на  голых  можно.
Другим  же  –  почему-то  нет!
Какая  бы  родилась  рифма.
Нет  у  поэта  мастерской…
Там  бы  разделась  голой  нимфа
Накрыта  только  лишь  строкой.
Пером  такого  не  напишешь,
Как  кистью  мог  на  полотне.
Напрасно  музу  только  ищешь
И  возвращаешься  к  жене…

17.09.2021  Дмитрий  Дробин

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925554
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 22.09.2021


_VISKAS_

З‘їжте

З’їжте,  висмокчіть  з  нерва
Те,  що  в  мені  їсть  душу.
Серце  лоскоче  ребра,
В  легенях  вирощує  ружу,
Колеться  боляче  -  пусто.
Вирвіть  із  мене  вени.
Вигризіть,  викричіть  в  глухо
Всіх,  хто  в  мені  померли.
Все,  що  в  мені  померло.
Все  те,  на  чії  потреби
По  крові  намазали  медом...
І  в  сонці  зламалося  небо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911486
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 22.09.2021


IROЧКА

Здравствуй

А  ты  говоришь:  "Здравствуй.
Прости,  что  я  так  поздно.
Ну  что  ты,  нашла  счастье?"
"Нет,  говорю,  мерзну".
А  ты  говоришь  предан,
А  ты  говоришь,  любишь,
А  я  называю  бредом
И  рву  на  куски  душу...
А  ты  мне:  "Ну  что  ж,  ладно.
Знай,  я  всегда  рядом".
Смотришь  в  глаза  жадно,
Я  говорю:  "Не  надо"...
И  пообщавшись  наспех,
Бегу  к  своему  лучше,
Который  не  станет  счастьем,
Лишь  рвет  на  куски  душу...

06.06.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925828
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 22.09.2021


Anna Vdovykovska

Дівчинка з сірниками

Ти,  що  проламуєш  лід  каблуком  без  знання  глибини,  
ти,  що  втопаєш  у  ній  по  коліно  чи  й  тім'я,  
глянь,  твоя  вулиця  днесь  покривається  пір'ям,  
нині  ця  вулиця  бачить  різдвяні  сни.

Ти,  що  закутався  у  недешеве  хутро́,  
з  думкою,  що  не  купив  ковбаси  чи  ялинки,
мчиш  повз  фіякри,  люди  і  коні  до  ринку  
в  надії  купити  усе  це  ще  перед  Різдвом...  

Ти,  що  проходиш  повз  юрмиська  жебраків,  
які  навіть  взимку  п'ють  "рево"  на  меморіалах  
і  солодко  домом  зовуть  стрихи  та  підвали...  

Ти,  що  проламуєш  кригу  міську  каблуком,  
глянь  на  дівчисько  з  обвугленим  сірником.  

Ти,  що  людним  провулком  щойно  пробіг,  
глянь  на  дівчатко,  що  спить,  примерзле  у  сніг…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916214
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 21.09.2021


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2021


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2021


МАТЕО

* * * (Я бачив дивний сон…) * * *

Я  бачив  дивний  сон,
Як  дощової  ночі,
Мільйони  тіней  йшли
Скалічені,  без  сил...
Стогнали  в  унісон
Похмурі  поторочі,
Що  вилізли  з  золи
Або  старих  могил...

Без  шляху  й  майбуття
Плелися  хороводом...
І  падали  навзнак,
І  борсались  в  пітьмі.
Нечистий  місяць  стяг,
Втопив  за  небозводом...
Лишився  тільки  дощ
І  блискавки  німі...

І  плакали,  хоч  сліз
Їм  часто  не  ставало,
Примари  моїх  мрій,
Наївних  дивних  снів...
Дивились  тільки  вниз,
Як  в  темне  одіяло,
Погаслими  очима
З-під  темних  каптурів...

Прощайте  і  простіть,
Невинні,  добрі  діти...
На  кладовищі  мрій
Для  вас  зведу  я  храм...
Я  хочу  жити  ще,
Я  буду  ще  горіти.
Спокійно,  як  ліхтар...
Це  обіцяю  Вам.
                                                               2020-07-05

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921710
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 09.09.2021


Руслан Лиськов

Адамів плач

Ти  тихе  небо  над  полями  коло  дому,
Самотня  стежка  коло  древньоі  верби.
Тебе  шукаю,  наче  щастя,  наче  втому,
У  втомі  тій    відраду  серцю  від  журби.

В  очах  людей,  вечірніх  вікнах,  у  смерканні,
У  мерехтінні  вогника  в  руках.
Тебе  шукаю  навіть  у  чеканні,
Між  кроком  серця,  у  зітханні  на  вустах.

Ти  подих  птаха,  ти  промінчик  полудневий.
Скажи,  прошепочи  своє  ім'я.
Моя  весна,  мій  дощик  березневий,
Моя  надія  і  любов  моя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767636
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 02.09.2021


Руслан Лиськов

Про тебе

Ти  темну  ніч  у  коси  заплела,  
На  дно  очей  фіалки  зірвані  поклала.  
Ти  серце  із  грудей  моїх  взяла,  
І  грала  ним,  як  іграшкою  грала.  

А  що  лишилося  -  холодна  кров  як  сіль.  
І  щось  всередині  болить  і  завмирає.  
Хіба  любов  лишає  тільки  біль?  
Хіба  пітьму  любов  по  собі  залишає?  

Колись  згадаєш  -  ось  у  мене  був...  
Так,  був  колись.  Як  зірвані  фіалки.  
Та  все  минає,  ось  і  я  минув.  
Старих  речей  хіба  буває  жалко?  

І  тануть  дні.  У  Києві  зима.  
Вітри  холодні  за  вікном  вовками  виють.  
І  все  як  було.  Лиш  мене  уже  нема.  
І  мертві  квіти  у  очах  твоїх  синіють.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648944
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 02.09.2021


Єлена Дорофієвська

Возвращаться

Голубые  воздушные  пропасти  лето  пьют.
Благословенны  синонимы  августа  —  сок  и  спелость.
Ты  прости  меня,  бывший  дом,  за  слепую  смелость
ворошить  опечатанный  памятью  неуют.
Не  коснуться  ни  тусклых  окон,  ни  бледных  стен
в  пухлых  лотосах,  выжженных  солнечными  лучами,
ни  боженковской  мебели  —  будто  скитаюсь  тем
детским  призраком,  что  утратил  право  звенеть  ключами,
выбегать  за  газетами,  спутывать  чёрный  шнур
телефонного  аппарата,  переводить  картинки  на  холодильник…
О,  с  каким  же  трудом  ты  меня,  бывший  дом,  вдохнул,
и  теперь  возвращаться,  хоть  изредка,  необходимо  —
без  опозданий,  чтоб  жать  на  горбок  звонка,
исчезая  в  проёме,  спешно  снимая  обувь...
Собственным  прошлым  несложно  обманываться  издалека,
почитая  его  покой  и  застой  особый.
Только,  видно,  мой  воз  снова  с  теми  и  ныне  там:
нитки,  семечки,  скучно  —  помой  посуду.
Август  клонит  закаты  к  могильным  бабушкиным  цветам
и  качается,  увеличивая  амплитуду.
 
Сентябрь,  2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900207
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 27.08.2021


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2021


Амадей

Я думав більше не писати про любов

Я  думав  більше  не  писати  про  любов,
Я  думав  більше  не  писати  про  кохання,
Але  ж  душа  злітає  в  небо  знов,
Й  тривожить  душу  в  небі  зірка  рання.

Я  думав  більше  не  писати  про  любов,
Писати  про  сніги  і  заметілі,
Я  думав  серцем  я  вже  охолов,
Вважав,  якщо  вже  скроні  білі,

Писатиму  про  батьківський  поріг,
Ріку  дитинства,  стежку  в  ріднім  краі,
Та  задавить  любов  в  душі  не  зміг,
Не  зміг  я  задавить  палке  кохання.

Я  думав  більше  не  писати  про  любов,
Комусь  заняття  дивним  це  здається,
Але  пишу,  допоки  з  серця  знов,
Мелодія  кохання  ллється.

Я  думав  більше  не  писати  про  любов,
Але  писатиму,  я  знаю,
Бо  хто  не  пише  про  любов,
Тих  не  пускатимуть  до  Раю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863363
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 25.08.2021


Гера Пала

Муха

Я  писала  для  тебя  и  о  тебе  стихи.
О  себе  писала,  потерявшись.  
Но  боялась,  что  прочтешь  их  ты.  
Быть  отвергутой  боялась,  сознавшись.  
И  остались  так  написанные  строки.  
Никому  не  нужные,  как,  впрочем,  я.  
Не  убрать  мне  стены  все  и  блоки,
Слишком  сильно  они  давят  на  меня.  
Я  как  муха,  что  застряла  между  стекол,  
Полетаю,  попытаюсь  и  усну.  
Неизвестно  мне  куда,  зачем  и  сколько.  
Но  зимы,  увы,  я  больше  не  дождусь.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921539
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 24.08.2021


Хуго Иванов

СВИДАНИЕ

 синь  неба  беспринципна  как  дитя...
не  знает  о  законах  и  моралях...
а  мы  с  тобой  придумали  себя...
распявши  души...
на  чужих  скрижалях°.

произнося  ненужные  слова...
скрывая  истину...
за  краскою  стеснений...
мы  убегаем  сами  от  себя...
в  межстрочье...
недосказанных  мгновений.

напрасно  ожидаю  хоть  намёк...
какие  песни  сердце  ждёт...
и  тело...
душа  кричит....
и  что  то  шепчет  рот....
но  время  на  свиданье...

.......пролетело.

°скрижали  -  две  каменные  плиты,
на  них,  согласно  Библии,  были  начертаны  Десять  заповедей.
(  которые,  как  мне  кажется,  сочинила  женщина  )




*****наталія  калина  -  вільний  переклад  -  СВИДАНИЕ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709427

*****Петро  Кожум'яка  -  воспоминание  -  …СВИДАНИЕ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727421

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709426
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 22.07.2021


Хуго Иванов

А ЧТО МЕНЯЕТ ВОЗРАСТ… ИЛИ РОСТ???

А  ЧТО  МЕНЯЕТ....  
           ВОЗРАСТ.....  
                       ИЛИ  РОСТ...???????

КРЕСТЫ  ЦЕРКВЕЙ....  
           И  ЛУНЫ  МИНАРЕТОВ....????

У  КАЖДОГО...  
           ЕСТЬ  СОБСТВЕННЫЙ  ВОПРОС....

И  ТАКЖЕ  НЕТУ....  
           ПРАВИЛЬНЫХ  ОТВЕТОВ....

И  КАЖДЫЙ...  
           В  СВОИХ  ПОМЫСЛАХ....
                                                               ГРЕШОН....

ПРЕЛЮБОДЕЙСТВУЯ....
                                     ОТ  ЗАВИСТИ....
                                                       И  В  ЛЕСТИ...

И  ДУМАЯ
           ЧТО  ОН  вЕЛИК....
                                             Смешон...

А  Он...
       ПРОСТИЛ...  
                               нам...
                                         ВСЁ...

НО  ЛИШЬ....

ДО...
СМЕРТИ.



*****Айрені  Квітка  -  перевод  на  английский  
-  А  ЧТО  МЕНЯЕТ  ВОЗРАСТ…  ИЛИ  РОСТ???  
-  The  height…the  age…what  does  it  change?
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734078

*****Любов  Вакуленко  -  переспів  
-  А  ЧТО  МЕНЯЕТ  ВОЗРАСТ…  ИЛИ  РОСТ???
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711402

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669723
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 22.07.2021


Ірина Свірзінська

Пальчик на губи…

Пальчик  на  губи,  а  потім  ще  нижче.
Тіло  тремтить?  То  сідай  трохи  ближче.
Ніжно  цілуй  і  стискай  трохи  плечі.
Буквально  ще  мить  і  скидаємо  речі.
Далі  тіла  заховаєм  на  ліжку,
Я  на  тебе́  покладу  свою  ніжку.
Бачу  повільно  заплющуєш  очі  -  
Добраніч,  коханий,  і  гарної  ночі..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913420
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 22.07.2021


Svitlana_Belyakova

Со всeго, что написала…

Со  всего,  что  написала,
хотела  б,  чтоб  в  твою  душу,
хоть  капля  упала.
Дождиком      моросящим,
изморозью  снежной,
пургой  лёгкой  нежной.
Утренним  лучиком  скользящим,
ветерком  свежим  ласкающим.
Сердечной  моей  лаской,
летней  сладкой  сказкой.
Мечтою  звёздной  летящей,
верой  душевной  настоящей.
Надеждой  неумерающей  вечной,
любовью,  как  океан  безбрежной.
Весенним  цветом  пьянящим,
солнышком  ярким  палящим,
осенним  золотом  облетающим,
прикосновением  волны  морской  бархатистой,
неутолимой  страстью  морского  прибоя,
с  лунной  манящей  красотою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920017
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 20.07.2021


3^4

Літня асфіксія

Не  дихай.  Під  червневим  сонцем  сажа  -
між  серцем  і  лопаткою  ліворуч,
що  шворою  міцною  душу  в'яже.
Не  дихай  старістю,  що  ходить  поруч  -
сухою  правнучкою  кров'яних  гігантів,
яка  на  "вдих"  просочується  в  зморшки,
скупою  бабцею  коштовних  діамантів,
і  "видих"  -  з  преагонію  завдовжки

Не  дихай.  Кисень  палить  чорні  вії  -
важким  повікам  білою  межею
та  попелом  в  очах  твоїх  сіріє.
Не  дихай  варом  -  з  нього  кров  з  іржею  -
немов  закислена  отруює  тканини,
в  артеріях  прямуючи  до  мізків,
де  кожна  думка  відмирає  щохвилини  -
і  в  вени  повертаються  обрізки  

Не  дихай.  Тільки  глянь,  як  небо  душить,
мов  синя  бомба  із  отруйним  газом,
а  в  погляді  вчувається  байдужість...
Не  дихай  смерті  затяжним  екстазом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917737
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 19.07.2021


Зелений Гай

Стану папой

Папа  мой  умеет  всё  -
Сделать  ровным  колесо,
Вкусные  испечь  оладки
Да  подклеить  маме  тапки.
И  пришить  медведю  лапу,
С  гордостью  смотрю  на  папу.
Для  него  ремонт  -  пустяк,
Не  допустит  в  деле  брак.

Стану  папой,  не  шучу,
Я  отвёрткой  поверчу,
Будет  свет  гореть  всегда,
Будут  ездить  поезда
От  окна  и  до  дверей.
Только  б  вырасти  скорей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916611
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 18.07.2021


Мила Машнова

Не мандражируй, мальчик мой

Не  мандражируй,  мальчик  мой,  позади
Наши  "люблю",  "только  ты",  "навсегда",  "прости"...
В  жизни  за  всё  по  счетам  надо  в  срок  платить,
Что  ж,  да  прибудет  с  нами  расплаты  Стикс.

Хватит  бояться,  мальчик  мой,  что  люблю,
Я  —  апокалипсис,  бедствия  абсолют,
Север  бездушный...  Тебе  же  по  нраву  юг.
Не  мандражируй,  слышишь,  не  то  сблюю!

Мир  намекает:  я  —  твоя  боль  без  дна,
Что  доверять  мне  —  опасней,  чем  пить,  признай...
Думаешь:  вот  оно,  счастье,  хватайся!  На!
Это  ошибка,  мальчик  мой,  я  —  война.

Не  мандражируй,  хватит,  не  мандражи...
Давишь  на  жалость,  отчаянный  шантажист?
Я  не  карманная  ***  что  прибежит.
Так  получилось,  мальчик  мой,  это  жизнь.

Не  мандражируй  —  бестолку  мандражи.
Ты  же  хотел  обраточку?  Что  ж,  держи!


25.04.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873438
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 15.07.2021


Мила Машнова

После него у меня сокращается матка

После  него  у  меня  сокращается  матка,
В  теле  -  истома  и  бьёт  неуёмная  дрожь...
Он  оставляет  на  коже  свои  отпечатки,
Зная,  что  ног  после  секса  уже  не  сведёшь.

Он  называет  меня  Госпожой  в  своей  спальне,
И  герцогиней  -  в  обыденной  жизни,  в  быту.
Я  для  него  -  сдвиг  по  фазе  настолько  тотальный,
Что  он  заходит  со  мною  за  грань,  за  черту.

Я  покоряюсь  ему  до  того  безусловно
И  преклоняю  колени  как  ни  перед  кем...
Он  для  меня  -  не  обычный  мужчина,  любовник,
Он  -  небожитель,  открывший  мне  двери  в  эдем!

 (12  июня  2021)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916713
дата надходження 13.06.2021
дата закладки 15.07.2021


Беата

Незнайомка

Де  б  я  не  був,  я  чув  про  неї  всюди.
Та  бачити  її  мені  не  довелось..
Про  неї  говорили  в  метро  люди,
яким  з  нею  колись  зустрітися  вдалось.

Та  дівчина  небаченої  вроди.
Її  парфуми  мають  аромат  весни.
Про  неї  гомонять  усі  народи,
і  кожну  ніч  запрошують  у  сни.

Комусь  вдалось  знайти  її  у  шлюбі,
комусь  у  ліжку  навіть  довелось  зустріть...
Для  декого  сховалася  у  чубі,
до  декого  прийшла  серед  нічних  жахіть...

Зізнатися,  я  не  повірив  людям...
Їх  розповіді  були  повні  протирічч.  
Ці  ж  люди  віддавали  її  суддям,
і  радили  тікати  навсібіч.  

Її  розгледів  я  у  розпал  самоти  -  
тендітну  жінку,  що  летить  немов.
Тоді  тихенько  запитався:  "хто  ти?"
Вона,  наблизившись,  відповіла:  "Любов".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917995
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 14.07.2021


Моряк

Троянда

Я  не  буду  тебе  зривати,
І  не  буду  кривдити,  ні.
Лише  хочу  поцілувати,
Зазирнути  у  очі  ясні.

Я  не  буду  тобі  набридати,
Лише  тихо  скажу:  "Люблю".
Загорнусь  у  стіни  кімнати,
Щоб  доїсти  крихти  жалю.

Я  не  лишу  тебе  у  смутку:
Коли  сніг,  заховаю  під  дах.
Час  іти  на  останню  маршрутку.
Знай,  чекаю  на  тебе  у  снах.

26.05.2021
Стаськів  М.  А.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914939
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 13.07.2021


Redivivus et ultor

#апатія

коментар  до  твору  Malunka  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916813

намокла  муза  і  не  гріє  ранок
й  тепло  у  ліжку  надто  чужорідне,
асфальт  води  не  хоче  на  сніданок,
гидує  та  відштовхує  фригідно

гаряча  кава  ледь  лоскоче  ніздрі,
але  не  гріє,  мов  скупа  вдовиця,
а  світ  застиг,  мов  вишкварок  на  вістрі
й  не  зрозуміло  -  яв  чи  тільки  сниться

а  тиша  глушить  максимум  платівки,
перекрива  охриплий  вже  динамік,
все,  як  завжди,  щомить,  щопонеділка  -
обридлий  апатичний  сірий  ранок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916871
дата надходження 15.06.2021
дата закладки 08.07.2021


Quadro.Tony

Яркость на минимум

Яркость  на  минимум,  едешь  в  последнем  трамвае
мир  цифровой  смотрит  пристально  сквозь  твой  пиджак    
звезды  одна  за  другой  растворяются  в  мае
мгла  затянулась  твоим  бесконечным  unluck  

кто-то  далекий  сквозь  мрак  посылает  сигналы
надо  услышать  и  правильный  взять  стетоскоп
мысли  на  вкус  отдают  проржавевшим  металлом
память  твой  все  еще  самый  глубокий  окоп

мгла  улыбнулась,  убийца  остался  в  нирване
в  листьях  опавших    и  танце  туманных  витрин
в  зареве  осени  той  нам  мерещились  дали
ну  а  теперь  лишь  на  полке  амитриптилин

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918786
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 08.07.2021


sandra martini

НЕВИПАДКОВА ВИПАДКОВІСТЬ

Вона  давно  зневірилась  в  коханні…
Роки  пливли  пунктирно,  нецікаво…
Почався  дощ…  З  сусідньої  кав'ярні
Запахло  свіжим  сирником  і  кавою…

Він  теж  давно  не  вірив  у  кохання…
Самотність  півжиття  заштрихувала…
"Перечекаю  дощ  у  цій  кав'ярні…
Тут  смачно  пахне  сирником  і  кавою…"

Якась  невипадкова  випадковість
Усі  штрихи  стирала  і  пунктири!..
А  купідони  з  фресок  загадково
Пускали  стріли  першої  довіри…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918815
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 07.07.2021


Ольга Кричинська

Лінія серця на лівій долоні

Коханий,  тримавши  тебе  за  руку
я  вірила  щиро,  як  вірять  у  бога,
що  попри  набуту  у  радості  муку
не  взяла  у  всесвіту  й  крихти  чужого.

Єдиний,  так  смішно...  здавалося  часто  -  
долоня  твоя  -  це  долоня  дитини,
яка  переможе  століття  нещастя
твоєї  родини,  моєї  родини.

Колишній,  колишня,  колишнє,  колишні.
одна  з  найкоротших  -  граматика  болю,
а  руки,  роз'єднані  задумом  вищим  -
кволі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746530
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 06.07.2021


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2021


Irкina

ТВОЯМУЗИКА

Все  хороше  про  світ  цей,  напевне,  давно  проспіване..
Але  скільки  живеш  -  десь  у  тобі    лунає  музика!
 І  ти  маєш  життю  за  неї  віддячити  -  віршами,
     Розстебнувши  душі,  здавалось,  наглухо  вшиті    ґудзики..    
     

А  колись  -  все  нарозхрист  !  Так    класно  звучало  джазами..
Ти  літала  землею  легки́ми  ногами  довгими..
Граючи́сь,  розкладала  всі  сенси  і  смисли  пазлами  -  
       Їх  на  музику  Всесвіту    перекладала    молодість


Було..  З  веснами,зорями,вітром,  лі́та  засмагою..
І  звучала  у  світі  симфонія  щастя  -  з  примхами!
   Зелень  листя  до  неба  старанно  тяглась  -  і  падати
     Не  збиралась  ніко́ли.  Тільки  бриніти  і  дихати..


І  тобі  так    хотілось  всю  свіжість  вдихнути  в  ле́гені..!
Хоч  бувало,  доводилось  раптом  упасти  з  місяця  -
Намагалась  всі  сни  віднайти  в  безпросвітній  темряві..
І  розчути  важливі    слова  у  життєвій  пісеньці  
 

А  життя  все  текло  -  то  ранково-привітно  й  сонячно,
То,  ізболене  так,  що  боліти  вже  було  нічому..
Та  звучала    завжди  десь  в    тобі  лиш  твоя  мелодія..

Ти,  як  вмієш,  заграй  її  світу  -  своїми    віршами..






.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918519
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 06.07.2021


Макс Айдахо

Бог приходит к нам в разных лицах

ко  всему  привыкаешь,  если
не  привыкнуть,  сойдешь  с  ума.
сколько  раз,
за  и  против  взвесив,
попадаешься  на  обман.
в  нашем  городе  все  обычно:
люди,  улицы,  темнота,
пересуды  и  злоязычия:
тот  не  тот,  да  и  та  не  та.

Бог  приходит  к  нам  в  разных  лицах.
но  откуда,  зачем,  когда  -
знают  листья,  цветы  и  птицы.
знает  утренняя  звезда.
и  почувствовав  светотонкость
на  мгновение,
не  поймёшь:
без  тебя  Ему  одиноко,
без  тебя  Ему  правда  -  ложь.

во  спасение  чувства  счастья,
отрицая  враньё  и  злость,
начинай  всему  удивляться,
как  бы  ни  было  тяжело.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907321
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 06.07.2021


Cherry tree

Я тебе безнастанно читатиму

Я  тебе  безнастанно  читатиму,
Обпікаючись  жаром  і  холодом,
І  про  все  в  цьому  світі  питатиму,
Збагатившись  словами,  як  золотом.

Все,  що  там,  у  глибинах  заховане,
І  моїм  поступово  ставатиме.
Я,  закутавшись  в  плетиво  зоряне,
По  сторінці  тебе  пізнаватиму.

Я  губитимусь  в  числах  і  літерах,
Наполегливо  далі  вивчатиму,
І  тобі  зацвітатиму  квітами,
І  себе  тобі  теж  даруватиму.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903157
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 01.07.2021


Ulcus

…самотність (18+)

дві  краплі  стікають  від  гострих  ключиць
важкі  і  округлі,  наповнені  світлом
милується  місяць  і  блідо  мовчить
від  заздрощів,  що  не  для  нього  налито…
торкається  сяйвом  волосся  і  пліч  
соромить  промінням  цнотливий  трикутник
той  місяць  зрадливий  закоханий  в  ніч
та  іншої  ради  готовий  забути...
заплющені  очі,  солодкі  вуста...
розквітнули  стегна  в  густому  чеканні
на  мить  одкровення,  а  правда  проста  -
самотня,  як  ніч,  і  на  жаль  -  не  остання
не  пити  нікому  її  наготи
метеликів  вій  об  щоку  лоскотати
не  суть,  не  судилось,  не  стрілись  світи...
і  краплі  стікають  на  простиню...  спати...

музичний  фон  -  мінусівка  «the  silence»  Manchester  Orchestra

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917684
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 25.06.2021


foxygirl

Балада про велике місто

Велике  місто  не  зробить  тебе  щасливою,
хоч  яким  би  щирим  не  було  таке  твоє  прагнення,  -  
варто  все-таки  душу  відкрити  для  чогось  красивого
забувши  про  те,  що  все  має  мати  значення!

Велике  місто  не  зробить  тебе  щасливою
воно  лише  може  надати  мільйони  шансів
тобі  ж  залишається  з  усього  цього  “неможливого”
обрати  шлях,  який  не  веде  у  прострацію!

Велике  місто  не  зробить  тебе  щасливою
не  тікай  туди,  сподіваючись,  що  так  все  мине!
залишайся  завжди  із  собою  справжньою,  щирою  -
пам*ятай,  що  куди  б  ти  не  йшла  –  ти  береш  із  собою  себе!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850007
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 25.06.2021


Grace

Вы Меня Искали

Я  узнала...  Вы  меня  искали,
На  душе  приятно  и  тепло.
Только  Вы  наверное  не  знали,
Я  замужняя  давным-давно.
Много  лет  живём  мы  душа  в  душу,
Муж  мой  человеком  стал  родным.
По  ночам  бывает  голос  слышу,
Изменить  не  хочешь...  жить  с  другим.
Знать  бы  раньше,  что  нужна  Вам  очень,
Разными  дорогами  не  шли.
Впрочем  зря  стихи  друг  другу  строчим,
У  судьбы  цена  за  них  нули.
Мне  не  стоило  идти  налево,
Вам  спешить  направо  от  меня,
Ни  о  чем  уже  не  сожалею.
Я  любимая  всю  жизнь  жена.
Пусть  навечно  западут  мне  в  душу,
Все  стихи,  что  счастьем  не  сбылись.
Тайное  молчанье  не  нарушу,
Сердцем  я  впитаю  Вашу  мысль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917462
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 22.06.2021


Irкina

ШОУ МАЄ ТРИВАТИ !

                                 [color="#ff0000"]  група  Queen  "The  Show  Must  Go  On"[/color]  Переспів
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t99KH0TR-J4[/youtube]

[color="#0400ff"]                                                                                                                                                                                      
Тут  порожнеча.  Навіщо  це  життя?
Зі  світу  втеча  -  ти  знаєш  результат..          
Знов  і  знов  
                             я  хочу  зрозуміти,що  шукаєм  тут?
Нові  герої  -  і  новий  кримінал,
Лаштунки  долі  -  за  ними  німота..
Послухайте,чекайте,
                             чи  може  пережити  це  хоч  хто-небудь?

Шоу,живи!
Шоу,живи!
Хай  серце  рветься  вщенти,
Хай  грим  спадає  стертий    -                                                  
Але  сміх  мій-в  ме́ні..

І  що  б  не  було  -  довірюсь  долі  я  
Чи  біль  у  грудях,чи  нетривкий  роман  
Знов  і  знов  
           питаю,  чи  хтось  знає,  нащо  всі  ми  тут?
Здається,скоро  дізнаюсь  правду  я.  
І  там,за  рогом  -  розгадка  -  сенс  життя
Хай  надворі  світає  -
Тут  темно  і  я  знаю  -  Хочу  вільним  буть..

Шоу,  живи!
Шоу,  живи!
Хай  серце  рветься  вщенти,
Хай  грим  спадає  стертий    -                                                  
Але  сміх  мій  -  в  ме́ні..

Моя  душа  у  кольорах  метелика  крила́́
Не  помирає  давня  казка  -  в  новій  ожива..    
Я  лечу,….    Мій  друг!!

Шоу,живи!!
Шоу,  Живи!!!
Усмішка  на  очах  –
І  не  здаюся  я
У  цьому    шоу!!      

В  фурорі  я,
В  фаворі  я  -
І  буду  мати  сили,  щоб  все  винести
В  цім  Шоу  -    як  в  житті..

Шоу,  живи!![/color]





Empty  spaces,  what  are  we  living  for?
Abandoned  places,  I  guess  we  know  the  score,  on  and  on
Does  anybody  know  what  we  are  looking  for?
Another  hero,  another  mindless  crime
Behind  the  curtain,  in  the  pantomime
Hold  the  line
Does  anybody  want  to  take  it  anymore?
The  show  must  go  on
The  show  must  go  on,  yeah
Inside  my  heart  is  breaking
My  makeup  may  be  flaking
But  my  smile,  still,  stays  on
Whatever  happens,  I'll  leave  it  all  to  chance
Another  heartache,  another  failed  romance,  on  and  on
Does  anybody  know  what  we  are  living  for?
I  guess  I'm  learning
I  must  be  warmer  now
I'll  soon  be  turning,  round  the  corner  now
Outside  the  dawn  is  breaking
But  inside  in  the  dark  I'm  aching  to  be  free
The  show  must  go  on
The  show  must  go  on
Inside  my  heart  is  breaking
My  makeup  may  be  flaking
But  my  smile,  still,  stays  on
My  soul  is  painted  like  the  wings  of  butterflies
Fairy  tales  of  yesterday,  grow  but  never  die
I  can  fly,  my  friends
The  show  must  go  on
The  show  must  go  on
I'll  face  it  with  a  grin
I'm  never  giving  in
On  with  the  show
I'll  top  the  bill
I'll  overkill
I  have  to  find  the  will  to  carry  on
On  with  the  show
Show
Show  must  go  on,  go  on,  go  on,  go  on,  go  on,  go  on,  go  on,  go  on


                                           

                                                                   
                                                                     https://www.youtube.com/watch?v=MkEqpaDG5Hk

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910723
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 22.06.2021


NaTa Ly

O shine me a light

Author’s  music  and  text  Natalia    
Album:  my  reflection  
1  verse  
O  shine  me  a  light  in  the  darkness  
when  the  way  I  just  cannot  see  
give  me  an  anchor  to  hold  on
when  the  waters  are  troubling  me
I  need  a  light  in  the  tunnel  
can’t  wait  till  I  get  to  the  end
O  saviour,  I  need  you  right  now
I  know  you’re  a  faithful  friend  

Chorus
O  shine  me  a  light  in  the  darkness  
bring  fire  all  over  the  Earth  
let  it  burn  before  everything  
is  holy  fire,
fire  of  love    
is  holy  fire,
fire  of  love  

2  verse  
I  know  that  you  hear  when  I  call
you  never  have  turned  me  away  
O  shine  me  a  light  in  the  darkness  
Dear  lord,  as  I  humbly  pray  
when  others  don’t  understand  
when  they  say  there  are  worse  than  me  
Not  knowing  I  need  a  strong  hand
Not  seeing  the  things  I  have  seen  

Chorus:
O  shine  me  a  light  in  the  darkness  
bring  fire  all  over  the  Earth  
let  it  burn  before  everything  
is  holy  fire,
fire  of  love  
is  holy  fire,
fire  of  love  

3  verse
Not  knowing  the  depths  of  my  pain  
the  despair  and  the  anguish  within  
O  lord,  send  your  comforting  presence  
Please  help  me  to  stand  again  
let  my  prayer  come  before  your  throne  
arise,  lord,  with  healing  wings
O  shine  me  a  light  in  the  darkness  
that  my  soul  ones  again  my  sing

Chorus:
O  shine  me  a  light  in  the  darkness  
bring  fire  all  over  the  Earth  
let  it  burn  before  everything  
is  holy  fire,
fire  of  love
is  holy  fire,
fire  of  love  
Пояснення  до  публікації:

the  song  was  created  in  2018.  when  I  heard  the  topic  “shine  a  light”  at  Eurovision  then  I  wanted  to  release  on  your  own  song.

Переклад:
1  к.
О,  сяй  мені  світлом  у  темряві
коли  дорогу  я  просто  не  бачу
дай  мені  якір,  щоб  я  трималася
коли  мене  турбують  води
Мені  потрібно  світло  в  тунелі
не  можу  дочекатися,  поки  дойду  до  кінця
О  спасителю,  ти  мені  зараз  потрібен
Я  знаю,  що  ти  вірний  друг

Приспів
О,  сяй  мені  світлом  у  темряві
нести  вогонь  по  всій  Землі
нехай  горить  перед  усім
святий  вогонь,
вогонь  кохання
святий  вогонь,
вогонь  кохання

2  к.  
Я  знаю,  що  ти  чуєш,  коли  я  дзвоню
ти  мене  ніколи  не  відвернув
О,  сяй  мені  світлом  у  темряві
Дорогий  пане,  коли  я  смиренно  молюсь
коли  інші  не  розуміють
коли  кажуть,  що  є  гірші  за  мене
Не  знаючи,  що  мені  потрібна  сильна  рука
Не  бачу  того,  що  бачила  я

Приспів:
О,  сяй  мені  світлом  у  темряві
нести  вогонь  по  всій  Землі
нехай  горить  перед  усім
святий  вогонь,
вогонь  кохання
святий  вогонь,
вогонь  кохання

3  к.  
Не  знаючи  глибини  мого  болю
відчай  і  туга  всередині
Господи,  надішліть  свою  втішну  присутність
Допоможіть  мені  знову  стати
нехай  моя  молитва  вийде  перед  твоїм  престолом
встань,  володарю,  з  цілющими  крилами
О,  сяй  мені  світлом  у  темряві
щоб  моя  душа  знову  співала

Приспів:
О,  сяй  мені  світлом  у  темряві
нести  вогонь  по  всій  Землі
нехай  горить  перед  усім
святий  вогонь,
вогонь  кохання
святий  вогонь,
вогонь  кохання

Використання  літератури:

1.  Митр.  Сурозький  А.  "Світло  у  темряві":  книга/Митр.  Антоній  Сурозький,-К.:  ДУХ  I  ЛIТЕРА,  2015.  —  232  с.

2.  Я  ключку  Л.  Книга  З  темряви  до  світла:  книга/Леонід  Якобчук,-  2012.  -  296  с.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917561
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021


Мирослав Бісаврюк

Забути

Прокидаючись  десь  близько  ранку,  
Відчуваю,  як  щось  щемить  груди.  
Згадки  блимають  безперестанку  -  
Треба  просто  узяти  й  забути.  

Вітер  грав  з  твоїм  темним  волоссям...  
Погляд  ясних  очей-перламутру...  
Мені  це  відпустить  довелося,  
Просто  взяти  і  тихо  забути.  

Я  один,  ніби  посеред  поля,  
В  таємничії  думи  закутий.  
Може,  ти  -  то  була  моя  доля?  
Краще  просто  узяти  й  забути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916642
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 18.06.2021


Lana P.

ТВОЇ ДАРУНКИ

Твої  дарунки  незбагенні  —
Такі  солодкі  та  щемкі.
Ми,  почуттями  полонені
У  поцілунках,  що  п’янкі.

Твоя  любов  —  така  безмежна  —
Дарує  щастя  неземне.
Я,  наче  гілочка  бентежна,  —
З  тих  пір,  як  ти  торкнув  мене.                          16/06/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916997
дата надходження 16.06.2021
дата закладки 17.06.2021


Tanita N

Близькі й далекі

Може  дружба,  а  може,  і  ні.
То  розмови,  то  знову  мовчання.
Ми  -  на  відстані,  то  як  чужі,
то  близькі  без  зусиль  і  вагання.

Нас  то  вгору,  то  вниз  несе.
Ми  блокуємо  власні  бажання.
Про  інтимність  -  собі  лише,
та  й  собі,  як  таємне  зізнання.

Що  це?  Долі  сліпої  урок?
Чи  кармічні  якісь  коливання?
Чи  спокуси  гріховної  шок?
Чи  любові  випробування?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916721
дата надходження 13.06.2021
дата закладки 15.06.2021


Натаsha

Забытая

Вы  знаете,  забудьте  обо  мне,
И  не  тревожьтесь  именем  печальным,
Быть  может  мне  неплохо  там,  на  дне,
Где  мир  людей  становится  формальным.

Быть  может  нам,  забытым,  хорошо,
И  чужды  суеты  пустые  роли.
Судьбы  удел  -  он  свыше  предрешен,
Свои  грехи  мы  сами  же  отмолим.

Забудьте,  не  судите  больше  нас.
Рождайте  в  мыслях  праведных  героев.
Наш  профиль  исчезает  и  анфас.
И  я...мы  оставляем  вас  в  покое.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607918
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 10.06.2021


Олька Оленька

г р у з и т ь

пролетіло  вже  котре  літо
в  мене  знову  замерзли  ноги
заховалася  від  ковіду
заховалася  від  нудоти
мене  все  неймовірно  курвить
і  не  дам  вже  собі  я  ради
я  поводжу  себе  як  дура
бо  мене  нехуйово  плавить
мені  часто  бракує  кисню
...комір  твій  і  твоя  сорочка...  
перебіжками  по  під'їзду
я  ховаюсь,  як  суча  дочка
а  флешбеки  стріляють  в  спину
мене  знов  нехуйово  грузить
я  кукухою  скоро  двинусь
і  -  в  палату  на  ол  інклюзів
все  їбать  як  мене  дістало
мені  мало  без  тебе  світу
загортаю  себе  в  простирадло  
...  
можеш  ще  хоч  разок  подзвонити?  (

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888328
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 09.06.2021


Аскет

Leo

Усе,  що  лицезрієш  ти  навколо,
усе,  що  є  підвладне  розумінню,
доступне  зору,  слуху,  нюху  --  усе  є  сотворінням
Світила,  чиї  проміння  примушують  схиляти  чо́ла.

Не  бійся  величі  земного  Лева,
погрійся  в  променистості  і  сяйві,
натомість  все  брудне,  брехливе,  темне,  зайве
з  душі  твоєї  спли́не  --  вона  стане  кришталева.

Лимонне  золото,  що  розчиняє  тінь
Усе  є  обраним,  чітким,  взірцевим,  усе  є  до  ладу́.
Есенціальна  віра,  впевненість,  що  я  раптово  не  впаду́,

що  не  загублю  дивовижну  рим  сплетіння,
що  втримаю  в  долонях  пелюстки́  --  промінчиків  красу,
що  ча́сом  квітнуть  ве́рбенем  у  літньому  саду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911369
дата надходження 18.04.2021
дата закладки 27.05.2021


Аскет

Трудные слова

Не  жди  в  ответ  душевной  глубины,
ко́ли  ты  сам  поверхностен  в  суждениях.
Пусты  слова,  они  лишь  отражение,
Лишь  эхо  ненастроенной  струны.

Счастли́вы  те,  кого  сердца  честны́.
Кто  искренен,  открыт  и  чист  в  стремлениях
У  них  находятся  слова  для  откровения,
хоть  те  слова  воистину  трудны́.

Намного  проще  путь  из  фальши  и  обмана,
ведь  так  легко  на  нем  раскладывать  капканы.
Но  иллюзорно  то,  что  взращено  на  лжи.

Пускай  не  так  цветасты  искренние  фразы,
пускай  звучат  нечасто  эти  редкие  алмазы,
за  это  их  цени  и  ими  дорожи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909332
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 27.05.2021


Оксана Дністран

Зміїне

Холодно  витися  в  світі  гадючім,
Ще  і  мангуст  прудконогий  замучив.
Людям  він,  бачте,  допомагає,
Ті  ж  бо  вже  звикли  –  зграя  на  зграю.

Всім  на  біду  понаводила  діток,
Межі  довкола  окреслила  чітко,
Ку́блитись  іншим  не  заважаю.
Чашу  наповнюю  трунками  жалю.

Слиз  відігрію  ліниво  на  сонці,  –
В  нетрі  подамся,  неходжені  зовсім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915030
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.05.2021


Enol

Спустошення: Все та Нічого

Я  омиваю  лице  сухими  руками,
Хто  Я  і  Де,  Я  все  ще  пам'ятаю.
Листя  Гниє,  запах  Древніх  Богів  Я  відчуваю.
Мені  прекрасно,  майже  Щасливий,
коли  Я  Його  Вдихаю,
коли  тим  Вдихом  Я  Тут  Мовлю,
Він  повзає  Щупальцями  в  моїй  голові.
Цілющими  трояндами,  кришталевими  латами,
лавовими  ядрами,  кістками  і  стрілами,
Вона  розривається,
все  березовим  соком  ллється,  виливається.
А  Я  не  сплю,  і  нічого  не  сниться.
І  не  Стомлений  Розум  не  Мріє.
Бо  Навіщо  мені  одна  зоря,
якщо  Я  можу  мати  Тисячі.

Скажи.
Ну  Скажи,  що  Теж  Чуєш,  
як  Хтось  навіжено,  важко  б'є,
по  легким  плутонієвим  струнам.
То,  як  і  Я,  людина  Пуста,  недолуга.
Коли  Ти  Один,  то  чи  взагалі  існуєш?
Вусатий,  Лисуватий  каже:  "-  Ні."
Попиваючи  темний  ель  в  Таверні,
де  підгнивають  дерев'яні  стіни  і  стеля.
Нудота  психологічна  лиш,  Пий.
Легке  для  Неї  те  Сміття  в  Душі  Твоїй,  
той  Бруд  Вона  буде  палити,  
Тебе  тим  тушити.
Вона  не  Кришталева  Королева,
Вона  Твого  мозку  Тиха  Сома.
Будь  Ніжним  -  Вона  Сталева.  
Бо  втомилася  Вона  від  одинокого  відчуття  в  Собі  Того.
О',  Я  заважати  Буду  Твоїй  охочій  самореалізації,
якої,  як  і  самовдосконалення  буде  завжди  мало.
Матеріалізмом  похмурим,  смертним  Залежні.
Руйнувати  все  будуть  ілюзії  кращого  Життя  нескінченні.
Інший  дасть  Тобі  більш  підтримки  такої  бажаної,
чи  простої  матеріальної  Забезпеченості  кращої.
Все  впирається  лиш  в  Нашу  скованість.  
Де  Наш  потенціал  Схований?
на  "Два"  помножений.
Тиша  кричить  в  Ночі,
як  і  Ми  в  Собі.
Я  не  Воїн,  
щоб  своєю  персоною,
когось  в  бажанні  "добиватися",  
не  можу  Ті  світлі  Душі  тривожити,
це  якась  доброта  гіпертрофована.
(...ха-ха)
Де  Єва  У  Виборі  Обмежена,
Зміями  не  розбита,  не  спокушена.
Тай  можливо  це  все  чого  Вона  й  хотіла,  Бажаною  Себе  відчути.
Вторинне  задоволення  від  Дарування  задоволення  Отримати.
Дари  дарувати  не  менш  приємніше  аніж  і  приймати.
Мені  Гидко,  не  можу  за  інше  думати,
бо  потрібне  оправдання,
Свого  Існування.

nihil
нічого  не  маю
нікуди  не  спішу
нічого  не  прагну
ніщо  позаду  мене
ніщо  переді  мною
ні  Творця  наді  мною
ні  Диявола  піді  мною
а  тільки  вир  зорів  в  небі
та  терзань  сумлінь  в  мені

Лейла:  -  Кому  мовиш  це  Ти,  з  очима  закритими?
Підведись,  не  стій  на  колінах  Ти  в  ногах  Моїх.
Руку  свою  Я  простягаю  Тобі,  тримай  ж  Її.
Тонкі  кисті  рук,  маленькі  пальці.
-  І  Я  Її  приймаю,  але  постривай,  Ні,
Краще  присядь  Ти  навпроти,
на  підлогу  сталеву,  чисту,
підігни  під  себе  ноги,
Я  хочу  роздивитися  Очі.
Чорна-чорна  до  литок  м'якеньких
спідниця  кльош,  квітами  всіяна  дрібними.
Біла  сорочечка  з  короткими  рукавами,  
Я  Бачу  крізь  Неї  Яблучка  налиті,
що  грудки  високі,  маленькі
тоненький  поясок  на  високій  талії,
чорненькі  туфельки.
Я  був  Очарований,  приголомшений,
не  міг  ні  дихати,  ні  говорити,  
бо  вона  абсолютно  Інша,
і  Я  був  радий  безмірі,
на  противагу  Лірі.
Не  висока,  тендітна.
Я  бачу  Зовнішній  Світ,
брови  низькі,  тонкі,  губи  пухкі,
Світло-Зелений  галактичний  Туман,  
в  Твоїх  опущених,  Величезних,
яскраво-зацікавлених  Очах.
Він  все  прагне  зануритись  в  Зіницю  Чорну,
все  кружляє  навколо,  не  падає  в  Діру  Розуму.
Волосся  чорне,  що  вогняний  каштан,
спадаючe  на  вузенькі  плечі  прямо,  вільно.
Маленькі  вилиці,  Лице  до  Любові  "Просте",
у  формі  "сердечка"  -  ромбовидне,  
Миловидне,  ніжні  Щічки.
Носик  такий  малесенький,
чарівний,  ледве  кирпатий.
-  Дякую,  що  Людське,  
біогенне,  що  не  стримане  в  Красі,
що  надуманою  невідповідністю  себе  не  обділила.
-  Я  знаю,  що  вам  чоловікам,  Врода  -  то  все,  що  Потрібно,
а  з  Характером  Ви  владні  змиритися  ради  Того  Тіла.
Головне  Тільки,  щоб  Той  Розум,  що  за  Ним  у  Вас  Вірив.
І  ми  віримо  в  Ту  доброту  та  ніжність  за  єством  чоловічим,
бо  Ми  для  Вас  чи  не  останній  шанс  повірити  в  красоти  Світу.
Але  і  Тим,  і  Іншим  потрібна  Надія  в  Щось  Більше,
аніж  просто  в  Кістки  і  Плоть  з  місцем  під  Світилом.
В  моїм  мозку  лиш  спіралі  Іридієві,
які  дають  доступ  до  деяких  функцій  на  Ковчезі.
Я  носити  Діадему  не  хотіла,
хотіла  бути  прив'язаною  сильніше,
аніж  простою  річчю  на  голові.
В  мене  був  приклад  для  наслідування,
в  Тій,  якою  Я  виглядати  не  бажала,
але  й  так  щоб  відчувалося  "рідним".
Якою  Ти  б  мене  бачити  хотів  би,  
і  постійно  не  згадував  би  Її.
Я  тільки  ще  не  впевнена  за  тон  шкіри  цей  блідий.
-  То  дрібниці  малі,  незначні.
Ти  Тут,  в  Собі  -  це  Все,  що  має  значення.
Чого  б  Ти  хотіла  побачити?
Відкриті  Всі  дороги.
-  Щасливих  Людей,  
забутих  в  цілях  своїх,  Простих.
Вона  піднімається,
руку  Мою  Ліву  все  не  відпускаючи,
Я  до  Її  живота  Головою  пригортаюся,
рукою  Правою  в  Талії  міцно  Її  Обіймаючи,
наче  Материнської  Любові  Шукаючи.
Вона  знімає  і  відкидає  з  мене  корону,
від  Шипів  обрізаних  не  зашліфовану,
і  кладе  Свою  легку  ліву  Долоню,
на  голову  Мою  Чорну.
І  Тихо  Говорить  Невагомо.
-  О'  Аридифе,  Мій  невимушений  Сизифе,
як  щодо  того,  щоб  просто  забратися  звідси,
з  цієї  старої  Землі  виснаженої.
Тут  немає  й  чого  Чекати,
чужий  Цей  Квітник,  не  Наш.  
Нічого  не  прагни,
Нічого  не  проси,
Просто  Хоти.

Денеб  не  знати  Де,
Омікрон  покинув  Мене.
Чому  Я  ще  Тут  Все?
Прокидаюсь  -  темно,  Лягаю  -  темно.  
Це  Ніч  Полярна  чи  Я  вже  Вмер?
Писати  не  можу  у  Відчаї  фарбами  Тими,
бо  коли  відкриваю  Свою  Безіменну  Книгу,
то  бачу  кров'ю  написані  рядки  на  людській  Шкірі.
Але  Зараз,  Я  Пишу  Золотом  на  Крейдовому  папері.
Я  Чую  глухий  шум  і  гуркіт,  
наче  Тор  в  своїй  кузні  кує  і  Мовить.
Ставні  купола-ангару  розкриваються,
Хтось  з  Наших  до  Дому  приземляється.
Ковчег  Синій  з  Денебом  і  Лірою,  
чи  Білий  з  Шартом  і  Мірою?
Я  Його  не  бачу,  зі  своєї  одинокої  башти,
в  якій  вікно  лиш  в  зоряне  небо  чорне.
Чому  Я  плачу,  
Рядки  наче  освячую.  
Я  Біжу  по  спіралі-сходами  башти  в  Атріум.  
Тепла  підлога  під  бетонними  плитами.
Квітники  серпами,  міні-басейн  всередині.
Статуя  Ниць  Покаяної  Марії  Магдалини,
під  віковою  грушею  у  Східної  частини,
з  Руками  долонями  вверх  на  колінах.
Не  тутешні  на  руці  лівій  Квіти  висохлі.
О'  Ні,  Невже  Маяки  в  скорботі  виставлені?
Вчора  Їх  не  було,  це  Страх,  Я  не  знаю,  що  Робити.
Міра  на  Заході,  де  три  Пальми,  Калини.
Світить  на  все  це  жовтим  світлом,  
між  подвійною,  прозорою,    стелею  монолітною,
двадцять  ДнаТ'ів  кожен  по  кіловати  чотири.
Вентиляція  розносить  Їх  повітря  вигріте,
по  Монастирю  всьому  пустому,  тихому.
Міра  Висока  і  Худа,
у  грудях  й  стегнах  не  вирізна,  
лиш  маленькі  плечі  і  талія  тонесенька.
Те  й  тільки  комбінезон  приталений  жовто-зелений  і  підкреслює.  
Лице  завдяки  вузькому,  високому  лобу  скошеного  Витягнуте.
За  штучною,  молочною  шкірою  видно  Металеву  Основу.
За  скронями,  під  волоссям  довгим,  темно-бірюзовим,
у  косі  широкій,  вільній  на  ліве  плече  закинутій.
В  лусці-хребті  за  шиєю  низькою,  тонкою.
Від  настрою  і  Бажання  в  залежності,
Вона  Голосу  і  Шкіри  здатна  Тон  міняти.
Організм  Кібернетичний.
Вона  так  видно-схована,  
Її  Штучна  Природа  походження.
З  повним  розумінням  Її  Любили  Тим,  Наче,  щоб.
Очі  золоті,  бурштиново-жовті,
Вузько-Великі,  Живі.
Було  щось  в  Її  лиці  профілі,
що  просто  так  не  йшло  з  голови,
щось  з  бюсту  Нефертіті.  
Своєрідна  Краса,  Чиста.
Ступає  до  мене  легко,  наче  на  пружинах.
По  підлозі  глухо  дзвенять  високі  чобітки,
на  підборах  невисоких,  пласких.
Ми  Проходимо  Один-Одного  Повз,
що  за  старий  Жарт,  наче  Незнайомі.
Про  Себе  в  Собі  лиш  посміхаємося.
Старі  Друзі  Один-Одним  не  Стомлені.
-  Ти  ніколи  Першим  не  Обертаєшся.
Ух,  ну  ж  тут  і  спека,  наче  Зокс  і  не  покидала.
-  Ти  не  стривожена,  не  спустошена,
тому  й  не  боюсь  запитати  різко:
Чому  прилетіла  Сама,  Одна?
-  Тому,  що  Сама  того  захотіла,
бо  зі  Мною  при  Шарту  Ти  скованість  відчуваєш.
"А  для  чого  мені  з  нею  розкутість?"  -  Ти  подумаєш.
І  будеш  Правий,  бо  Більшою  за  Подругу  Я  Тобі  не  стану.
Матеріалізація  Примарної  Цілі  лиш  здатна  Тебе  звідси  Забрати.
В  Чоловічій  компанії,  якби  все  погано  не  було,  
а  все  закінчується  Словами:  "-  Все  Нормально."  
І  впевнюєте  Себе  Тим,  Ніби  Того  Достатньо.
Трясця,  що  за  дурний  страх  прояву  "Слабкості".
Або  ще  Знаєш,  
чому  Шарт  нікого  з  Вас  до  себе  не  Запрошує?
Так,  це  Він  Сам  знайшов  Зокс  з  Руїнами  примітивної  Цивілізації,  
і  з  порваними  Кимсь,  гострими  плитами  тектонічними.
Він  шукав  лиш  всього  зірку  блакитну  з  полем  магнітним.
"Бо  не  хоче  нав'язуватися."
Як  і  Ви  по  тій  причині  не  хочете  Туди.
"Нав'язуватися".  Чуєш?  Це  сугубо  Людська  біда.
І  Соціально  -  це  зрозуміло,  
бути  Скромним  -  то  тиха  Сила.
Але  ж  не  Тоді,  
коли  скромність  Ця,
стоїть  на  шляху  Твого  власного  Щастя.
Або  ще  гірше  -  Щастя  Чужого.
Але  ж  за  Зокс  ви  разом  Вмирали.
Там  Творіння  Ваше,
Любиме,  Однісіньке-Єдине,
за  яке  Ви  разом  билися.
Проти  Тих,  Хто  рідкі  Ядра  золоті  планетарні,
подібно  Павукам  емульсію,  нектар  живий  смоктали.
Зроби  Сам  Собі  подарунок  з  майбутнього  Ціль  Уявляючи.  
(Шкіра  на  голові  Моїй  бритій  рожевіє.
Щоки  Мої  палають,  червоніють.
За  калинове  листя  яскравіші.
Її  голос  низький,  басовитий,  
але  ні  трохи  не  чоловічий.
Він  не  б'ється  дзвінко,  
об  моє  Его  небажаною,
такою  правдою  відкритою)
Шарт  не  Єдина  на  Зоксі  Людина,
якщо  Людські  індустріальні  Колонії  Тобі  Огидні.
Людина  -  гірше  Свині  в  навстіж  розкритому  Хліві,
коли  відчуває  відсутність  правосуддя,  безкарність.
Жире  до  блювоти  Спорідненим  не  дає,
Грабує  і  вбиває,  паплюже  скільки  Може,
якщо  "ціль"  пусту,  бажану  те  виправдує,
найдену  сприйняттям  побитим,
його  викривленими  Фактами.
Створені  загадки  і  проблеми  з  хибним  відчуттям  Реальності,
потрібні  лиш  для  розуміння  власної  надмірної  самовпевненості.
У  рішеннях  і  розгадках  суб'єктивних,  
таких  Непотрібно-Потрібних.
Своїм  невідновлюваних  ресурсів  марнотратством.
У  Високому  Споживанні,  всього  Їм  Мало  Ментально,
а  Тому  Забивають  Свої  Тіла  та  Душі  Матеріально.
Тому  росте  клас  псевдо-бідняків,  
які  нічого  не  мають  -  бо  псевдо-Лінь.
З  мене  кепський  психолог  людський.
Можливо  Вони  просто  все  ще  Пам'ятають,
що  камін  теплий,  повний  шлунок  та  рідне  плече  -  то  Все,  
що  для  тихого  Щастя  потрібне.
Первісних  Бажань  Втамування.
"Що  бідніший,  то  мудріший,"  -
як  мовлять  Індійські  аскети.  
(Математика  -  то  Мова  майбутнього  і  Всіх  технологій.
і  Зараз  Вона  Мовить  зі  Мною,
О'  Ні,  Вона  Більше  за  Духа  в  Машині  простого)
Слова,  Мова  -  то  посередник  між  матерією  і  Розумом.
За  Омікроном  не  потрібен  більше  Догляд.
Обніми  подругу  стару.
-  Дякую,  що  не  забуваєте  про  Мене.
Сильніше,  Я  можливо  й  не  металевий,
але  і  не  кришталевий.
Забери  Мене  Звідси.
Тут  холодно  до  нудоти
Я  буду  жити,
як  анахорет  в  білих,
гіпсових  пісках.
Я  Створю  свій  Оазис  там.
Висаджу  Свій  Едемський  Сад.

Одного  разу  Душа  Моя  пішла  у  експедицію
Я  переміг  горе  за  шаманською  традицією
Пішов  Туди  де  Немає  Простору  і  Смутку
Туди  де  Немає  хвилювань  за  Завтра
Де  немає  сенсу  в  словах  і  роздумах
Я  на  глухому,  темному  Дні  
де  лежать  Перлини  Чисті
І  Сміявся  Я  з  Лейлою,
і  дерева  тонули  в  Глині
долини  заливалися  глибокими  морями
У  місці  де  мешкали  демони  безіменні
тінню  Вони  малюють  в  натхненні  
Голубку  Пікассо  Невагому  собою  
Я  не  чую  Диявола,  але  Я  відчув  слово  Його
Саме  там  Я  побачив  його  обличчя  Спотворене  
Його  Розум  -  то  Маяк  Під  Нічним  покровом
Саме  там  я  зіткнувся  з  ним,  і  не  Один
Чим  Все  Закінчиться,  він  показав  Мені:
Сльози  Геї,  Язик  Моро.
Беззубий  Череп  Енола,
і  Книгу  Його,  золотом  оковану.
Волосся  локони  і  речі  Тих,
чиїх  Я  вже  не  згадаю  Голоси.
Лиш  не  вистачає  Сімені  Кроноса
Все  в  Мої  скрині  чорній,
де  поросла  вже  Пліснява.
Де  Твої  Спіралі,  такі  Тонесенькі,
але  за  фундамент  весь  Важчі,
який  Я  поставив  так  Легко.
Я  Лечу  з  Усім  Цим  до  Чорної  Ями,
нічого  Більше  не  Бажаючи,  Я  Все  Мав.
Дякую  Тобі  Лейла,  Я  Тебе  Кохав.
І  Так  ні  разу  Цього  не  Сказав.
Як  Нам  дійти  спільної  Синхронізації,  Злитися,
щоб  Відлетіти  Разом  Розумом  Спільним.
-  Та  хоч  би  й  Зараз.
Ти  Назвав  Мене  Ніччю,  Пітьмою.
І  Я  не  Боюсь  Нічого,  а  тим  паче  з  Тобою.
Бо  Ти  Кличеш  Мене  "Мій  Зореграю",
і  Це  значить  для  Мене  більше,  
аніж  банальне  "я  тебе  кохаю".
І  Я  Знаю,  що  Ти  не  зможеш.
Ти  перше  про  що  Я  думаю  прокидаючись,
і  останнє  засинаючи.
І  Я  зі  спини  Тебе  обіймаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905768
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 21.05.2021


мышь

батьку…

він  забував  своє  ім'я
і  довго  силився  згадати,
хто  він  і  хто  його  сім'я,
а  в  голові  якісь  лиш  дати.

вставав  і  йшов,  допоки  хтось
не  зупиняв  його  в  дорозі,
чи  може  то  йому  здалось?
та  ж  знов  у  себе  на  порозі...

хтось  говорив  йому:  в  четвер  
після  десятого  приїду...
яке  десяте  те  тепер?
хто  б  підказав  цю  дату  діду...

чекав...а  потім?  перестав?
і  хтось  то  правда  -  приїзжає.
вже  зовсім  безрпораднім  став-
нічого  не  соображає...

він  памятав  своє  життя.
він  памятав  свою  дружину.
юнак.....а  далі  забуття,
лиш  дати,  дати  без  упину.

освітить  посмішка  лице
розгладить  зморшки  на  хвилинку:
це  він  згадав,  як  молодцем
чекав  дружину  з  родбудинку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914185
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 19.05.2021


Сволочь

Искать свое.

Просто  такие  как  мы  не  нужны  в  раю
Там  и  без  нас,  по-моему,  хорошо
Все  непременно  счастливы...  аж  поют...
Можешь  ответить  -  зачем  ты  сюда  пришел?

Просто  мы  не  умеем  себя  вести
Станем  заглядывать  ангелам  между  ног
Или  (в  раю  нельзя  же)  начнем  грустить
Или  у  бога  спросим  -  ну,  кто  тут  бог?

Нас  непременно  выгонят  -  вот  те  крест
Скажут  -  достали  гады  идите  в  ад!
Только  в  аду  не  примут  -  не  хватит  мест...
Там  и  похуже  -  в  очереди  стоят...

Так  что  давай  -  вздохнули,  рука  в  руке...
Тут,  в  промежутке,  пусто...  зато  -  вдвоем.
Видишь  -  неважно  где  ты.  А  важно  -  с  кем.
Лучше  пошли  отсюда.  Искать  свое.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422468
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 18.05.2021


Лія***

Ненаписаний лист…

-  Привіт!  Нове  щось  в  тебе?  Я  вітаю...
А  у  думках:  Люблю...  Скучаю...
-  Ну  як  життя?  А  як  твоя  робота?
А  між  рядками  ніжність  і  турбота...
-  Важкий  був  день?  Ну  що  ж,  відпочивай...
А  ладна  ж  прихилити  неба  край...
Банальні  фрази...  а  поміж  словами...
Веселка  кольоровими  стьожками...
Ну  все...  бувай...  і  лагідної  ночі!
А  подумки...  в  твої  обійми  хочу...

В  мовчанні  зміст...  затертість  фраз...
Та  заборонена  надія...  
без  прикрас...
18.03.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410819
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 17.05.2021


Аманда Блек

А можно… жить?

Разве  люди  на  свете  живут,
Чтобы  с  ними  в  итоге  прощаться?
А  навечно...  нельзя?  Пусть  бегут
И  часы,  и  века  над  пространством.

Пусть  бегут!  Только  можно  нам  жить?
Вечно  жить,  не  теряя  любимых.
И  года  не  считая,  любить...
Не  ища  снова  незаменимых.

Можно  так,  чтоб  в  сто  лет  не  стареть?
Пусть  морщины  останутся,  ладно.
Просто  сердцем,  душой  не  болеть,
Запретить  смерти  брать  беспощадно...

Кто-то  может  однажды  уйдёт...
На  секунду.  А  после  —  вернётся.
Можно  с  счастьем  дружить  круглый  год?
В  той  стране,  где  и  дождик  смеётся.

Без  усталости  петь  и  летать...
И  не  зря  жить  хотим  бесконечно,
Просто  быть,  и  любить,  и  дышать,
Ведь  в  сердца  наши  вложена  вечность.

Мы  должны,  проходя  этот  путь
Вечно  жить,  и  как  дети,  смеяться...
Я  не  верю,  что  люди  живут
Для  того,  чтоб  в  итоге  прощаться...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913600
дата надходження 12.05.2021
дата закладки 12.05.2021


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2021


Dark Lord

Там, за дождем...

Грязные  стекла  на  ощупь  целует  вода  –

Слезы  богов  на  могиле  погибшего  ветра.

Скрипка-лиса  и  надрывных  нот  череда…

Светом  сквозь  стены  в  висок  на  два  сантиметра…

 

Сталью  насквозь  душа  чрез  стену  дождя,  

Из-под  ресниц,  да  стремглав  летя  в  неизвестность…

Хрупкой  надеждой  согревшись,  тихо  скорбя

Веки  сомкнутся,  приняв  в  себя  бесконечность…

 

Там,  за  дождем…  Быть  может,  есть  еще  шанс,  

Всплеском  сознанья  разбить  весь  мир  на  осколки?

Болью  в  висках  обрушится  силы  баланс.

Там,  за  дождем…  Так  ранят  капель  иголки…

 

Кровью  на  стали  надежда…  Волю  в  кулак!

Крылья  расправить,  прокляв  имена  и  запреты!

Путь  сквозь  реальность  откроет  языческий  знак

Прочь  от  святых,  что  прячут  под  рясой  стилеты!

 

Скрипка-лиса,  сквозь  серость  мира  людей

Огненной  нитью  пробьются  иные  напевы…

Небом  высоким  за  гранью  вечных  дождей

В  сердце  ворвется  внезапно  Гроза-королева…

 

Там,  за  дождем,  меж  молний  искрится  огонь  –  

Дым  авалонских  костров,  словно  знамя  Заката…

Лук  да  колчан,  поводья  зажаты  в  ладонь

С  жизнью  прощаясь  голосом  грома  раската…

 

Грязные  стекла,  как  зеркало  мира  без  снов…

Шрамом  клеймо  на  крыльях  озябшей  надежды…

Кровь  на  запястье,  как  след  от  ржавых  оков.

Там,  за  дождем  я  буду  свободен,  как  прежде…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1134
дата надходження 24.04.2004
дата закладки 07.05.2021


Лія***

Ця осінь вже почалася без тебе…

Ця  осінь  вже  почалася  без  тебе...
Й  хоча  душа  блука  в  твоїх  стежках,
Не  зрушу  з  місця.  Ти  забрав  півнеба...
На  твому  -  сонце,  мо́є  -  у  пітьмах.
Мені  б  втекти  і  враз  усе  забути.
І  хочу  тої  втечі  і  боюсь...
Жага  колише  -  лиш  твоєю  бути,
Та  на  шляху  до  тебе  я  згублюсь.
Мені  б  тікать  від  тебе  світ  за  очі,
Й  від  себе  теж...  Бо  ти  ж  бо  завинив
У  тому,  що  в  думках  моїх  щоночі...
Я  ж  потай  мрію,  щоби  ти  спинив...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688083
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 07.05.2021


Лія***

Таїнство ночі.

Лунко  бруківкою  цокає  вечір,
Хвацько  з  пітьмою  у  танці  кружляє...
Паморозь  шаллю  кидає  на  плечі...
Нічку  ревниву  втіша,  обіймає...
Місто  дрімає,  лиш  ратуша  сонна,
Сумно  зітхнувши,  рахує  літа...
В  неба  покоях  іскристо-бездонних
Зірочці  місяць  косу  запліта...
Листя  вже  спить,  потомившись  від  танців...
Солодко  снить  запальную  весну...
"Па"  свій  останній  кружлятиме  вранці...
Потім  під  ковдру  приляже  ясну...
Стихло  усе...  заколисане  снами...
Лише  спів  Ангелів  тихо  бринить...
Завтра  прокинеться,  вмите  дощами,
Місто  моє...  
     а  сьогодні...  
           тсссс...  спить....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461581
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 07.05.2021


Лія***

Фінал

Фінал...  Зворотній  відлік  розпочато...
Страху́  нема,  лиш  в  серці  -  нездійсне́не...
І  цей  передостанній  сніг  лапатий
Вкриває  бруд  майстерно  -  nota  bene.
Всі  кольори  враз  -  спалахом  яскравим,
А  в  пам'яті  (так  дивно)  -  твої  руки...
Та  дотик  губ  і  погляд  зеленкавий,
І  присмак  солоно-гіркий  розлуки...
Минуле  все  обвите  в  павутині,
Зі  світлом  бліднуть  кадри  із  життя,
Лиш  титри  недоречно  на  латині
Воскресли...    й  ті  пішли  у  небуття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848182
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 07.05.2021


Іра Задворна

Синє небо не завжди буває синім

Виявляється  любов,  як  і  усе,  може  згоріти,
Закоханість  лишитись  місцем,  де  розвіявся  її  попіл,
Може  здатися,  що  перестає  боліти,
Постійно  відкладаючи  страждання  напотім.

А  може  новий  день  здатись  раєм,
А  може  життя  повсюди  перемогти,
А  може  вдалечині  за  горами,  вітрами,  гаєм
Закохане  у  землю  сонце  не  зійти.

І  небо  синє  не  завжди  буває  синім,
Й  спочатку  були  не  кольори,  а  їх  відтінки,
Буває  він  може  здатися  для  серця  єдиним,
А  він  всього  лише  «один  із»  тієї  жінки.

13.03.2021.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907849
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 07.05.2021


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2021


Лайель Атани

Убей шута

Убей  шута.  Он  опозорил
Тебя  при  всех.
Все,  в  чем  ты  лгал,  он  беззазорно
Поднял  на  смех.
Тебя  хвалили  лизоблюды,
Боясь  кнута;
Лишь  этот  говорил,  что  думал.
Убей  шута.

Его  молчать  петля  заставит,
Огонь  и  сталь.
Сползает  плоть,  трещат  суставы,  -
Таков  финал.
Мы  все  его  приговорили
За  то,  что  был
Честнее  всех,  когда  бранил  и
Когда  хвалил.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874477
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 30.04.2021


molfar

О, як приємно згадувати Вас…

О,  як  приємно  згадувати  Вас
у  час,  коли,  хмеліючи  коханням,
перебираю  зустрічі  останні,
де  з  Вами  на  руках  танцюю  вальс,
жаданих  скронь  торкаючись  вустами…

Як  небуденно  згадувати  Вас,
коли  вже  день  погас  і  квітнуть  зорі:
вуста  і  очі  –  стиглі,  неозорі  -
лікують  горе,  зупиняють  час,
і  світяться  коліна  у  покорі…

О,  як  приємно  згадувати  Вас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328040
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 30.04.2021


Вадим Косарєв

ШИРМА

Минуле  минуло...
Та  ми  не  забули
Усе,  що  із  нами  було  -
Добро,  холод,  зло  і  тепло
За  ширмою  вільних  ілюзій...
Нажаль,  ми  тепер  лише  друзі
І  більшого  вже  не  дано  -
Кохання,  спустившись  на  дно,
Навік  потонуло...
Минуле  минуло...

Минуле  минуло...
Я  чув  і  ти  чула,
Як  билися  наші  серця  -
Здавалось,  не  буде  кінця
За  ширмою  вільних  ілюзій...
Пішли  по  розрізаній  смузі
Під  подув  легкий  вітерця
З  тобою  у  різні  місця
І  тихо  поснули...
Минуле  минуло...

Та  ми  не  забули...

(08.04.2021.16:00.№326)
Чернігівська  обл.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910445
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021


Вадим Косарєв

ІЗ САМИМ СОБОЮ

Коли  на  підсвідомість  давить  смуток,
Я  розмовляю  із  самим  собою,
Їдкою  тютюновою  травою
Заповнюю  відрізки  самокруток.

Якщо  струну  душевну  тішить  радість,
Я  розмовляю  із  самим  собою
І  дозою  гарячого  напою
Оцінюю  солодощів  придатність.

Для  мене  то  не  має  жодних  значень,
Що  розмовляю  із  самим  собою.
Хай  кажуть  -  не  в  ладах  із  головою
І  по  мені  давно  лікарня  плаче…

(30.10.2013.15:00.№238)
Воронезька  обл.,  Росія

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641659
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 09.04.2021


moden

12 строк серости

Небес  могучих  серый  плен
Гнетёт  согбенных  от  печали,
А  те  идут  себе,  бредут
Хотя  не  всех  куда-то  звали
Волочат  за  собой  хандру
И  нею  делятся  при  встрече
Бормочут  всякую  муру
Не  важно:  утро,  день  иль  вечер
И  в  лужах  плещется  их  боль
В  глазах  -  туман  и  напряжённость
Все  чувства  сброшены  на  ноль,
А  вместо  страсти  -  отстранённость.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907889
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 16.03.2021


moden

Только себе не ври

Сбей  с  себя  спесь  и  тщеславие,
эго  своё  уйми
Всё  до  оскомы  слащавое
вытри,  порви,  сожги
Правдой  наждачно-шершавою
лучше  разгладь  бугры
Пусть  будут  строки  корявыми,
только  себе  не  ври.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907905
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 16.03.2021


Микола Карпець))

В этот вечер согрею я чай

[b]«В  этот  вечер  согрею  я  чай»[/b]

В  этот  вечер  согрею  я  чай
На  душе  что-то  холодно  –  осень
Ты  меня  тёплый  чай  выручай
Разошлись  параллельные  оси

Разошлись  –  не  свести  их  никак
Потерялись  в  костре  листопада
Вроде  кажется  –  мелкий  пустяк
Не  найти?  –  Ну  не  очень  и  надо

Но  заноет  шакалом  душа  –
Полнолуние  смотрит  в  окошко
   Грудь  сожмёт,  что  нельзя  и  дышать
Вздыбив  шерсть  замяукает  кошка

Вроде  чувствует  верный  твой  друг
Что  хозяину  что-то  паршиво
Не  хватает  мне  так  твоих  рук…
И  хандры  я  сегодня  пожива
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*17.10.19*  ID:  851727

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851727
дата надходження 17.10.2019
дата закладки 15.12.2020


Юлія Сніжна

Хочу тебе…дуже…

Мені  кортить:  які  на  смак  твої  вуста?
Як  пахне  шкіра,  та  яка  вона  на  дотик?
Ти  моя  манія,  єдиний  мій  наркотик.
Собі  дозволю  це,  бо  істина  проста  -

тебе  я  хочу...дуже...так  несамовито
зацілувати,  усього  тебе  відчути.
Так  щоб  Відбутись  (а  не  просто  так  відбути).
Запам'ятатись  кольорово,  соковито.

У  кожнім  погляді,  у  жесті  відчуваю,
все  розумію,  ніби  ми  роками  разом.
Тобі  віддам  (нехай  безумство)  все  й  одразу.
Й  ти  віддасиш  всього  себе,  я  точно  знаю.

А  поки  що,  я  тут  пограюся  словами,
твою  фантазію  розбурхуючи  вміло.
Тебе  так  хоче  серце,  і  душа,  і  тіло
очима...пальцями...губами  та  думками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777343
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 15.12.2020


Вадим Верц

Аналогия

В  обратном  
Воспроизведении
Осень  подозрительно  
Похожа  на  весну,
А  человеческая  жизнь  
В  обоих  направлениях
С  единственным  исходом:  
Клеймо  «небытие»,
Что  равносильно  
Паузе  в  природе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895479
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 25.11.2020


Вадим Верц

Постулаты

Акварельные  кляксы  планеты,
Столь  пригодной  для  жизни  и  смерти  -  
Неизвестность  в  своем  постоянстве,
Антидот  в  ядовитом  десерте.

Но  положено  веровать  в  нечто
Нерушимое  трезвостью  мысли,
Объявив  мифологию  предков
Постулатом,  трактующим  смыслы.

Благодать.  После  каждой  молитвы
Мы  не  в  силах  расклеить  ладони
И  покорно  храним  истуканов
На  просевшем  сакральном  поддоне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771452
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 25.11.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2020


kostyanika

Любовь умеет долго ждать…

Туманы,  словно  покрывало
Сокрыли  мир  от  глаз  людских,  
Так  слишком  долго  я  скрывала
Любовь  от  всех:  чужих,  своих.

И  сколько  б  сердце  не  пылало,
Чужой  не  возгорит  костер,
И  сколько  б  ни  звала,  ни  ждала  -  
Меж  нами  бесконечность  верст.

И  сколько  б  слов  не  прозвучало,
Всех  чувств,  увы,  не  передать,
Лишь  только  эхо  прокричало:
Любовь  умеет  долго  ждать!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893259
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 17.11.2020


Лайель Атани

Убей шута

Убей  шута.  Он  опозорил
Тебя  при  всех.
Все,  в  чем  ты  лгал,  он  беззазорно
Поднял  на  смех.
Тебя  хвалили  лизоблюды,
Боясь  кнута;
Лишь  этот  говорил,  что  думал.
Убей  шута.

Его  молчать  петля  заставит,
Огонь  и  сталь.
Сползает  плоть,  трещат  суставы,  -
Таков  финал.
Мы  все  его  приговорили
За  то,  что  был
Честнее  всех,  когда  бранил  и
Когда  хвалил.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874477
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 17.11.2020


Irin**Ka

Осудження…

Осудження  людей  я  не  боюсь,
Боюся  більше  я  осуджень  Бога.
За  те  що  і  не  жила  у  цім  житті
Пройшла    колись  наспіх  свою  дорогу.
За  те  що  стримувала  сміх  і  плач
Боялася  кохати  цілим  серцем
Собі  в  житті  сама  була  "палач"
І  рани  посипала  сіллю  з  перцем.  
А  цілий  світ  кричав  мені  -"живи!"
Ковтай  повітря  і  змагайся  з  вітром!
Та  я  схиляла  нижче  голови..
Гріха  боялась?!  Ні  !  Боялась  жити!
Тепер  болить  скалічене  життя
Болячок  повно...  "плечі  тиснуть  роки"..
О  Боже  мій,  прости!-  що  дар  життя  
Я  цінувать  не  вміла  анітрохи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830996
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 16.11.2020


Irin**Ka

Напевне десь ще є просте життя…

 Непевне  десь  ще  є  просте  життя
Де  місце  є  і  радості  ,і  смутку,
Де  як  в  дитинстві  весело  й  не  нудко
І  кожен  сам  собі  знаходить  заняття'.
А  ми  живем  надумано  і  важко
І  в  голові  страждаєм  від  "проблем",
Не  замічаєм  як  весняна  пташка
Літає,  вже  втомившись  від  пісень.
Як  тане  сніг,  і  як  роса  вмліває..
Росте  трава  -  пробившись  крізь  асфальт...
Ми  ніби  є  ..але  вже  нас  немає
Не  в  цьому  світі..  вплавлені  в  базьт.
У  вічний  камінь-  сумнівів  і  болю
Які  собі  придумали  самі..
Ми  все  ще  мрієм  -обманути  "долю"
По  вуха  вже  наплававшись  в  "лайні".
А  треба  просто  глянути  довкола
Звільнити  плечі  від  своїх  страждань
І  розірвати  те  порочне  коло
Воскреснути  -  для  здійснення  бажань!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831204
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 16.11.2020


Irin**Ka

Зустрілися і ти відводиш очі…

   Зустрілися...  і  ти  відводиш  очі...                      
 чи  ж  та  я  жінка,  що  колись  жадав??          
І  я  відвожу,..  бо  життя  робоче              
 пройшлось  по  мені  наче  самосвал..
Колись  кохали...  Розвело  по  світу
Невчасна  зустріч...  Спалахи  в  очах..
Мені  б  хотілось  мріяти,  творити
І  на  крило  ставати  наче  птах.  
"що  не  приходиш?  "..  Нащо  цей  цинізм??  
Цей  погляд  в  серце..  Нащо  так  брехати??  
Хіба  ж  я  ЖІНКА?  ..ні!  Я  механізм
Спекти,..  зварить,..  купити  і  прибрати.
Усе  по  колу,  впряжена  як  кінь..  
Робота,..  дім..,  батьки  старенькі..,  діти..  
І  від  краси  лишилась  тільки  тінь..
А  хочеться  ще  жити  і  любити.  
І  ми  живемо..  -  різних  два  світи
В  очах  вогонь,  а  від  душі  огарок..  
Мені  б  хотілось  -  мріяти,  цвісти
Творити  вічність-де  життя  як  спалах.  
Мені  б  хотілось...  Зачепив  струну
Не  все  в  душі  життю  вдалося  стерти  
Я  ще  не  ЖИЛА!  більше  й  не  живу
І  що  найгірше  -  хочеться  померти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832612
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 16.11.2020


Вячеслав Рындин

Он - молод

А  лист  висит  –  не  падает  
На  древе  только  –  сильный
Влюблённых  в  парке  радует
С  погодою  –  стабильный…
…морозчик  –  в  перспективе
Скользящая  структура,
Но  лист  висит  –  не  падает
Крепка  –  мускулатура…  
…скульптура  –  в  парке  древняя
У  лавки  –  под  берёзой  
Сжимается  влюблённая
Спираль-метаморфоза…
…ноябрь-братец  –  балует
Окостенелый  –  холод      
Последний  лист  не  жалует,
Но  –  Он  висит…  Он  –  молод!

10.  11.  20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894574
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 13.11.2020


надежда С

полнолуние

.................И  вот  она  пришла,благая  ночь.
Зовущая,влекущая  куда-то,
укрыла    Землю  одеялом  грез,
освободив  лик  Вечности  из  мрака

Пугает  предрешенности  простор.
Заворожив  влечет  к  себе  дорога,
из  сотканных  Богиней  лунных  снов,
из  Бесконечности  до  Бытия  чертогов

Как  хочется  ,подняв,веков  покров,
в  истоки  Вечной  жизни  окунуться.
Парить  в  любви.....  не  ведая  оков.
И  к  серду  ночи  .....сердцем  прикоснуться

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885809
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 24.09.2020


Ксенія Подільська

У твоїх долонях…

Стук  підборів  по  шкірі  асфальту,
Віддається  пульсом  у  скронях.
Вже  давно  забуте  контральто...
Лиш  рука  у  твоїх  долонях.

Нерозгадані  звуки  природи.
Хвилювання  струмом  по  тілу.
Лиш  рука  у  твоїх  долонях  
І  душа  кудись  відлетіла.

Лиш  на  мить  торкнутись  рукою
До  сторінок  твого  майбуття...
Не  рука  у  твоїх  долонях
Там  давно  моє  життя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348266
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 09.09.2020


Mariami

Ожидание

Не  задавайте  глупые  вопросы.
Не  становитесь  лицемерными  лжецами.
Не  надо,  не  чекист  вы  на  допросе,
вы  ни  над  кем  не  властны.

Я  знаю,  вы  несчастны,
но
не  просите  времени  и  встречи.
На  эту  встречу  не  придет  никто,
а  временем  делиться  -  это  слишком
долго,
страшно,
тяжело.

Вы  будете  расстроены  конечно.
Вы  разнесете  вдребезги  квартиру,
в  которой  убирали  так  поспешно.
В  которой  вы  сидели  трое  суток
и  ждали  вашей  встречи  с  Человеком,
а  Человек  пошел  на  встречу  с  миром,
и  вашу  злобу  вы  так  прятали  стыдливо
все  это  время.

И  когда  Человек  придет,  а
вы  его  вечность  ждали,
вы  накроете  сладкий  стол,
вы  закроете  входы  и  выходы
(вы  ведь  так  без  него  страдали!)
Вы  заклеите  щели  в  стенах,
вы  поставите  парапет.
Вся  квартира  -
это  ваша  с  ним  сцена.
А  на  сцене  -  печальный  дуэт.

И  вы  станете  проводить  допросы.
И  опять  вопрос  на  вопросе.
И  Человек  в  вашей  полной  власти.
И  Разговоры  про  вечное  прошлое,
про  части  когда-то  целого
уже  никогда  не  закончатся.

Вот  так  вы  отплатите
за  свое  одиночество.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884216
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 09.09.2020


Анна Шульке

Чаювання

В  болоті  сирість...  І  печаль...
І  мул  на  дні...
П'є  Водяни́к  з  меліси  чай
На  мілині...
Зелена  ряска...Каламуть...
І  череда...
Судився  цілий  світ  комусь,
Йому-вода...
Серпневий  вечір...  Вічний  спокій
Лісовий...
Якогось  звіра  тихі  кроки
У  траві...
Вже  небо  в  зорях...Чай  допито...
Спати  час.
Волога  свіжість...Тане  літо,
Як  свіча...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887566
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 03.09.2020


Eva1904

Сценарий

я  напишу  обо  всем  сценарий...
сериал  с  развратом,  среди  веселья.
яркие  краски,  воспоминания...
(киллер  убьет  тебя  в  первой  серии.)

я  напишу  о  тебе  всю  правду,
что  не  удержишь  любовь  -  постелью.
мальчик  в  обличии  минотавра,
(киллер  убьет  тебя  в  первой  серии.)

десять  сезонов,  те  фиг  обломится!
он  однозначно  зайдет  бестселлером!

НО  ты  не  успеешь  еще  опомниться,  как
киллер  убьет  тебя  в  первой  серии!😈

А.В.  #annvishtak  #annaslittlepoetry

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845090
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 03.09.2020


Олег Купрієнко

Секс накази

Ти  стоїш  навколішках,
Я  стою  зволожений.
Хтива  твоя  посмішка,
Вуст  м'яке  положення.
Ти  говориш  лагідно,
Мед  полився  звивами.
Збуджуюся  пагоном,
Формами  красивими.
Мова  в  тебе  -  дотики
Вітру,  воду  змащує.
Кола  від  еротики,
Що  постане  кращою.
Озеро  свідомості,
Голос  гонить  хвилею.
Я  у  невагомості,
Де  говориш  зливою.
Я  голодно  слухаю,
Мед  тече  уявою.
Раю  між  і  мукою,
Вродою  яскравою.
Не  даєш  торкатися,
Тіла  свого  пальцями.
Хіті  -  винуватиця,
Шепіт  як  овація.
Ти  мені  наказуєш,
Знизу  -  тихо,  дозами!
Мед  -  вустами,  фразами...

Пагін  -  надекстазами...
Я  стікаю  в  озеро...

Олег  Купрієнко  (с)  23.01.2019р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836534
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 03.09.2020


Андрей Кривцун

Почему я решил уйти…

А  задумывалась  ли  ты,
Почему  я  решил  уйти?
В  чём  причина?
Не  кричать  и  не  умолять,
И  проклятья  мне  не  швырять,
Как  копья  –  в  спину.

Не  обзванивать  лже-подруг,
Им  рассказывая  по  кругу,
Какая  тварь  я…
Не  сжигать  все  мои  стихи:
Их  писал  тебе  по  любви,
Что  была  ведь…

А  пыталась  ли  ты  понять,
Почему  мы,  умея  летать  -  
Разучились?
Почему  наших  чувств  костры,
Как  туманно-зыбкие  сны  –  
Испарились?

НАС  всё  меньше…  А  было  много.
Механически  (выдох-вдох)
Наши  ласки.
Где  весна  была  –  лишь  метель…
И  постель  –  это  лишь  постель,
А  не  сказка…

Отдалились  мы…
Что  виной?
Я  не  знаю…  Но  нам  с  тобой
Вместе  –  пусто.

Если  б  трудно,  то  –  ничего.
А  вот  пусто  –  страшней  всего…
Так  –  отпустим…

Так  отпустим.  Без  зла  и  драм.
И  поймешь  ты,  что  я  был  прав,
Может  –  позже…
Нужно  вовремя  уходить,
Чтобы  дать  возможность  любить.
Тебе  –  тоже….

9  февраля  2020  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864246
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 03.09.2020


Андрей Кривцун

И оба мы знаем, что МЫ – есть

С  тобой  не  общались  тыщу  лет…
С  тобой  разбежались  давным-давно.
Ведь  ты  посчитала,  что  НАС  –  нет…
А  я  не  сумел  убедить  в  ином.

И  каждый  дорогой  пошел  своей,
И  каждый  кого-то  себе  нашел…
И  много  ночей,  и  много  дней
Мне  было  (так  думал  я)  –  хорошо.

Я  жил  без  –  на  грани,  как  жил  с  тобой.
Без  танцев  у  пропасти  на  краю.
Без  этого  –  с  холода  да  на  зной,
Без  –  то  ненавижу,  то  люблю.

Спокойно-размеренно,  выдох-вдох,
Я  жил  с  той,  что  после  тебя  была…
Мы  строили  планы.
С  тобой  –  не  мог.
Ведь  планы  и  ты  –  огонь  и  вода.

И  свадьба  намечена  на  июль.
И  гости  рассажены  –  всё  путём...
Подкопим  –  квартиру  возьмем  свою,
А  там  и  ребеночка  заведём.

…  Такие  вот  планы.  Жизнь-проект.
Нормальная  жизнь.  Рассвет-закат.
И  вдруг  –  твой  звонок.  Твой  «Привет»
С  твоей  интонацией  рай-ад.

И  я  не  вхожу  в  поворот.
И  звезды  летят  в  земную  пыль.
И  губы  твои  –  пламя-лёд
Я  медленно-быстро  хочу  пить.

Сплетаем  себя  в  гремучую  смесь.
Взрываемся.  Падаем.  Восстаём.
…И  оба  мы  знаем,  что  МЫ  –  есть,
И  что  только  вместе  мы  ЖИВЁМ.

14  июня  2020  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879787
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 03.09.2020


Katya Shulikovska

Забываю тебя забывать…

Забываю  тебя  забывать.
Ты  по  прежнему  есть  в  моём  сердце.
Не  могу  это  чувство  унять,
И  не  знаю  куда  же  мне  деться.
Ведь  ты  в  мыслях  моих  и  во  снах.
Моё  тело  твои  помнит  руки.
Хоть  с  тобою  на  разных  фронтах,
Пережить  сложно  время  разлуки.
Как  же  можно  забыть  это  всё,
Что  с  тобою  смогла  испытать?
Зря  надеялась,  что  пронесёт.
Забываю  тебя  забывать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857068
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 03.09.2020


Наталі Рибальська

Обида

Легко  закрыться  в  кокон  от  обиды,
Запив  слезами  в  горле  горький  ком.
И  выпустить  все  важное  из  виду,
Или  оставить  мысли  на  потом.

И  холить,  и  лелеять  ранку  эту,
Не  дать  зажить,  все  молча  бередить.
Подкинуть  тему  местному  поэту,
Чтоб  в  рифмах  за  собой  ее  носить.

Она  уже  давным-давно  истлела,
Стесала  иглы,  острые  углы
А  мы  все  вспоминаем  глупо,  смело,
Что  б  убедиться  –  нашей  нет  вины

В  размолвках,  в  разночтьеньях,  восприятьи  –  
У  каждого  подтекст  и  довод  свой.
Какое,  право  глупое  занятье.
Давай-ка  руку  и  пойдем  домой…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857824
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 01.09.2020


Шон Маклех

Серце не спить

                       «I  sing  what  was  lost  and  dread  what  was  won,  
                           I  walk  in  a  battle  fought  over  again…»
                                                                                                         (William  Butler  Yeats)

Моє  серце  не  спить:
У  темну  годину  поторочі  
Очікує  Сонця  золотої  заграви.
Моє  серце  не  спить:  
У  годину  мертвої  тиші  
Стугонить  литаврами  віри:  
Віри  в  прийдешню  музику.  
Не  старіє  серце  моє:
Серце  ірландця  сивого:
Танцю  у  клітці  ребер
Як  танцювали  ірландці
Перед  звитяжною  битвою,
Вистукуючи  черевиками
Ритм  віковічної  битви  –  
Музику  Волі  й  Звитяги.  
Моє  серце  –  форель  срібляста:
Пливе  в  океан  майбутнього  
З  ріки  нашого  сьогодення.  
Моє  серце  –  то  квітка  вересу
Зацвітає,  коли  на  пагорбах  осінь,
А  в  душах  людей  зневіра.  
Моє  серце  –  то  свічка:  
Світить  у  тьмі  
І  згасає  в  заграві  світанку.  
Серце  моє  невгамовне:  
Будь  провісником  ранку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886719
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 28.08.2020


Котигорошко

ми оминаємо драконів

ми  оминаємо  драконів
і  не  тривожимо  тотемів,
щоб  заховати  в  напівтоні
німе  й  закутане  у  темінь,
ми  живемо,  як  в  Бога  в  приймах,
ми  не  подружжя  і  не  друзі
нас  світ  колись,  напевно,  впійме,
не  в  першім,  то  в  десятім  крузі,
ми  не  ламаєм,  к  бісу,  грати,
нові  будуєм  перепони,
ми  кличем  час  бездушним  катом
й  кладем  цеглини  в  бастіони,
і  береги  в  нас  протилежні,
і  ріки  наші  різнойменні,
ми  наполохані  й  бентежні,
розкидані  по  Ойкумені,
ми  не  чужі,  ми  надто  рідні,
щоб  стати  будь-коли  чужими,
ох,  квітню...  що  зробив  ти  квітню...
хіба  ж  не  знав,  що  Богу  в  прийми?
***
ми  оминаємо  драконів
і  не  тривожимо  тотемів,
ми  вимикаєм  телефони
і  мовчки  плачемо  у  темінь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886874
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 28.08.2020


Юлія Сніжна

Follow me…

А  пойдем  с  тобой  в  горы...Наденем  рюкзаки.
Там  будет  красиво,  но  тяжело,  я  знаю.
Держись  середины  тропы,  ни  шагу  к  краю,
и  не  отпускай  ни  на  миг  моей  руки.

А  пойдем  с  тобой  за  грибами  в  хвойный  лес....
Хотя  из  нас  грибники  еще  те.  Так  просто,
вдохнем  на  полные  легкие  чистый  воздух,
помечтаем  танцуя  птичий  лесной  полонез.

А  давай  пойдем  звездной  ночью  купаться  в  реке.
Желания  загадывать,  глядя,  как  падают  звезды...
А  по  сути  не  важно  куда  и  когда,  а  просто,
важно  чтобы  рядом,  всегда,  рука  в  руке.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839204
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 02.03.2020


Ulcus

ботомущогладіолус

що  там?  не  пишеш?  а  як  же  писав,  писав
лив  на  папері  віршований  дух  жасмину  
сипались  іскри  з-під  кременю  рим-кресал
медом  лилося  і  гіркло  терпким  полином
різались  вени,  зсідалася  чорна  кров
гусли  слова  мов  бурштинові  сльози  вару
щось  там  зшивав,  а  щось  вкотре  уже  поров  
брав  подарунки  й  терпів  справедливу  кару
падав  у  пекло,  возносився  до  богів
брав  машкару  і  вирощував  чорні  крила
їв  неземну  амброзію  і  говів
серцем  стримів  до  тієї,  що  так  любила...
більше  не  пишеш?  а  як  же  писав,  писав...
пера  ламались  і  клавіші  аж  диміли...
добре...  притримай...  наступній  хоч  щось  зостав
хоч  би  й  слова,  якщо  не  дійде  до  діла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865302
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020


Witer

На хвилю зупинився

О  мила,  я  у  вірша́х  лише́  на  хвилю  зупинився
Щоби́  замислитись,  а  може  дух  перевести́
Але  вогонь  кохання  мо́го  не  змінився
А  навпаки  -  ще  ближча  і  дорожча  стала  ти

Хіба  можливо  голос  твій  чарівний  позабути
Не  може  зникнути  і  сяйво  тво́їх  неземних  очей
Мить  із  тобою  -  дозволяє  скарб  набути
І  серце  -  серце  зігріває  все

Я  поруч,  день  і  ніч,  хоч  і  не  видно  -  пробуваю
Торкаєшся  долоней  ти  і  губ  моїх
Недосконало  хоч  -  та  палко,  гаряче  кохаю
Цих  почуттів  не  позабуду  і  повік

О  мила,  твоє  серце  у  мені́  палає
А  сво́є  -  я  віддав  тобі
Хай  дивовижна  казка  не  закі́нчиться,  триває
Зима  хай  принесе  і  кольори  і  відчуття  нові!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855494
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 19.02.2020


Witer

На хвилю зупинився

О  мила,  я  у  вірша́х  лише́  на  хвилю  зупинився
Щоби́  замислитись,  а  може  дух  перевести́
Але  вогонь  кохання  мо́го  не  змінився
А  навпаки  -  ще  ближча  і  дорожча  стала  ти

Хіба  можливо  голос  твій  чарівний  позабути
Не  може  зникнути  і  сяйво  тво́їх  неземних  очей
Мить  із  тобою  -  дозволяє  скарб  набути
І  серце  -  серце  зігріває  все

Я  поруч,  день  і  ніч,  хоч  і  не  видно  -  пробуваю
Торкаєшся  долоней  ти  і  губ  моїх
Недосконало  хоч  -  та  палко,  гаряче  кохаю
Цих  почуттів  не  позабуду  і  повік

О  мила,  твоє  серце  у  мені́  палає
А  сво́є  -  я  віддав  тобі
Хай  дивовижна  казка  не  закі́нчиться,  триває
Зима  хай  принесе  і  кольори  і  відчуття  нові!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855494
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 19.02.2020


Юля Гармаш

Сними меня!

Знаешь,  мне  всегда  нравились  длинные  пальцы  и  ломаные  линии.
Я  сегодня  как  двушка  -  сдаюсь.  Сними  меня!
Зрачки  расширяются,  какая  разница  где  именно,
Когда  под  моими  джинсами  кружевное  темно-синее?

Чертов  триггер  эти  твои  ласкательные  на  шипящие!
Когда  с  придыханием  и  хрипом,  то,  вроде  бы,  по-настоящему,
Раздеваешь  наглее,  обнимаешь  слаще,
Сильнее  держишь,  двигаешься  чаще...

А  потом  еще  поцелуи  с  сигаретным  дымом,  
И  разговоры  по  пол  ночи,  и  туманные  недозимы,  
Все  вещи  по  комнате,  никак  не  найду  свои  скинни,
Ты  наливаешь  кофе,  я  пью,  хоть  и  не  люблю  растворимый...


instagram:  @j.s.garmasch

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860681
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 27.01.2020


Наталка Долинська

В мене претензій до долі нема

Скільки  прожито,  знаю  сама.
Скільки  відміряно  -?знає  лиш  Бог...
Мабуть,  іду  світом  цим  недарма,
Дні  чередуючи  з  щастяи  тривог.
Вірю  у  мрію,  добрих  людей,
Можу  будь  впертою,  можу  і  ні.
Я  фантазерка,  й  багато  ідей
Так  і  лишаться  у  мріях  мені.
Дружбу  ціную  і  вірю  в  добро,
В  те,  що  попереду  світло  чека.
Знаю:  міцнішає  щастя  зело
Тих,  в  кого  щедра  для  інших  рука.
В  мене  претензій  до  долі  нема,
Хоч  і  бувало,  що  била  мене.
Та  обійшла  мою  душу  зима.
Світ  цей  люблю!  Моє    щастя  земне
Не  в  мішурі  дорогезних  прикрас.
Не  у  посадах  високих  чинів.
Щастя  мого  найчистіший  алмаз
У  материнстві  Господь  дав  мені!
В  рідних  і  друзях,    в  крилатих  словах.
У  неспокійній  бунтарській  душі.
Долею  йду  по  тернистих  стежках,
В  серце  пускаючи  болі  чужі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862064
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 21.01.2020


Alisson

Внутри меня

Внутри  меня  давно  никто  не  борется  —
возможно,  больше  не  с  кем,
а  может  быть,  ни  с  кем  не  хочет  ссориться
и  показаться  резким...

Внутри  меня  спокойствие  и  сдержанность  —
сплошная  скукотища!
И  лишь  мой  нрав,  сама  самоотверженность,
впивал  в  меня  когтища...

(29  ноября  '19  г.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856327
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 29.11.2019


Mikl47

Бывает…

Жизнь  штука  сложная,  однако...
Бывает  все  покрыто  мраком,  
А  то  вдруг  солнышко  блеснет  --
Веселым  лучиком  согреет  
И  вновь  за  тучкой  пропадет.  
Мгновение,  а  сердце  млеет,  
Забыть  не  может  кванта  света.  
И  ты  становишься  поэтом,  
Иль  графоманом...
                                                               Как  пойдет..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844713
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 14.11.2019


Go Love Ash

На! Дивись, цілуй, бери

На!  Дивись,  цілуй,  бери
         Ні  на  мить  не  відпускай
                 І  в  полоні  диво-гри
                     До  кінця  напруг  тримай
Ось  –  відчуй,  злови,  віддяч
         Відкрий  очі,  придивись
                 І  крізь  темряву  побач,
                         Що  зі  мною  робиш  ти…
Обійнявши  зачекай
         І  мене  в  собі  відчуй,
               Нізащо  не  відпускай
                       На!  Дивись,  бери,  цілуй…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646302
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 14.11.2019


Вячеслав Рындин

Фоль бланш

«Фоль  бланш»  –  
Коньяк  в  дубовой  бочке  
Томится  –  в  спячке  много  лет      
Сопит-бурчит  –  в  хмельной  одёжке  
Надёжно  заперт  –  
Стук  монет…

Банкноты  прибыли  –  
В  кулёчках
Пистоли,  шиллинги,  рубли  
Катают  бочки  как  клубочки
Спецгрузом  в  фуры  –  
В  корабли…

Идёт…  Плывёт…
Хвостом  виляет    
Винт-рейс  коньячный  –  караван
По  назначенью  пребывает    
Для  ублаженья  оных  стран!!!

30.  05.  19

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837015
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 14.11.2019


Крилата (Любов Пікас)

Мамо, не вбивай мене!

(Тим,  хто  задумує  лихе...)
Мамо  і  тату!  Ви  ще  не  знаєте,  але  
сьогодні  ваші  дві  клітини  в  одну  злилися.  
І  почалось  моє  Життя.  Я  така  рада!!!  Я  –  Вашае  дитя!!!
Уже  дізналися?  Зраділи?  Приймаєте  мою  особу?  Ні?
 Задумали  позбутись?  Зачекайте!  
Я  виросту,  на  вас  буду  подібна.  
Не  поспішайте,  не  робіть,  прошу,  дурниць!
Ось  мені  другий  місяць  йде.  Вже  органи  усі  у  мене  є  .
І  ріст  мій    -    з  десять  сантиметрів.  Т́ягнусь  вгору!
Серце  шалено  стукотить.  Послухайте!  Воно  так  прагне  жить!
А  очі  хочуть  швидше  побачить  сонце,  світ,  тебе,  матусю!
Сфотографуй  мене!  Мені  уже  чотири.  Я  дівчинка!  Майбутня  помічниця.
Але  чому  ти,  мамо,  плачеш?  Тут  веселитися  годиться!
Не  плач,  бо  плачу  й  я  з  тобою  і  миюся  твоєю  гіркотою.
Тішусь  тоді,  коли  смієшся,  долонею  ноги  торкнешся.
Ось  мені  й  п’ять.  Я  смокчу  пальчик.  Бачиш,  яка  я  молодчина?
Тобі  все-рівно?  В  твої  плани  я  народитись  не  входила?
А  я  так  голос  твій  люблю,  твій  ніжний  спів.  Тільки  не  крик...
Я  розвиваюся.  Ти,  мамо,  все  їси?  Уже  має  волоссячко  рости.
Ти  була  в  лікаря...  Та  він  якийсь  недобрий.  Холодний,  наче  лід.
Йому  все-рівно,  чи  народжусь  я  чи  ні.  Та  ти..  Ти  ж  моя  мама!    
Як  ти  можеш  дати  йому  життя  моє  згубити?  Мені  не  жити?!
Ой,  щось  пече.  Будиночок  в  вогні.  Ні,  мамо,  ні!
Не  дай  цього  зробити.  У  мені  кров  твоя  і  батькова  також...
Горить!  Болить!  Матусю!  Захисти!  Я  хочу  жить!
Я  ж  не  побачу  вже  тебе  ніколи  і  цей  світ.
Я  не  почую  голосу  твого  і  пташок  щебетання.
Не  доторкнусь  до  рук,  не  знатиму  вже,  що  таке  кохання.  
Усе...  Лечу.  Болю  уже  не  відчуваю.  Я  легка!  Я  маленька  хмарка!.
Ось  Небо  вже  мене  приймає.  Тут  таких  діток  тьма...,  як  я.
Тепер  вже    знаю,  що  таке  аборт.  Мені  усе  тут  пояснили.
Але  не  можу  зрозуміть  ніяк...  Чому,  чому  мене  ти  не  хотіла???...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361925
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 14.11.2019


Mikl47

БЕССОННИЦА

Ночь,  четвертый  час-не  спится...
Надо  спать,да  не  могу.
Вижу  образы  и  лица,
Встреч,прощаний  вереницы,
Мыслей  стаю  стерегу.

-Спать  пора  давно,парнишка.
Жизнь  прекрасна.  Не  хандри!
Перестань  мусолить  книжку.
Может  счастье  где-то  близко
В  платье  утренней  зари.

Боль  утрат  приглушат  годы-
Все  проходит  чередой.
Жизнь  по  кругу  катит  воды,..
Лишь  отцу  не  встать  из  гроба,
Мать  не  будет  молодой.

Будет  день  и  будет  пища,
Утро  вечера  мудрей,
"Завтра"  будет  лучше,чище,
Обязательно  светлей.
Спи  спокойно,дуралей!

Злюсь  и  снова  выключаю
Надоевшей  лампы  свет,
Йоги  тайны  применяю-
Руки,ноги  расслабляю...
Двадцать  за  день  сигарет!

-Я  расслаблен  совершенно,
Сердце  ровненько  стучит...
Засыпаю  постепенно
И  уже  во  сне,наверно,
Ворон  ворону  кричит:
"Спит  прек-рас-но,как  убит.
                                               2013  г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851682
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 14.11.2019


СОЛНЕЧНАЯ

ПОЗВОЛЬ, ТЕБЯ Я УБАЮКАЮ СОБОЮ…

     
                                       *********

Позволь,  тебя  я  -  убаЮкаю  собОю?..
Нет,  нет,  не  телом..,а  -  своей  душОю...
Я  поцелую  твоё  сердце  -  нежным  взглядом,
И    пластырем  любви  покрою  рану..

Я  выслушаю  боль  твою  и  слабость,
Сомнений  муки,  что  в  душе  остались...
Со  мной  -  ты  можешь  вЫсвободить  душу.
Я  свой  обЕт  молчанья  -  не  нарушу...

Сегодня  -  настоящим  будь,  открытым,
Шальным  и  слабым,  но  не  слишком  скрытым...
Забытым  всеми,  и  "совсем  не  нужным"...
Лишь  будь  -  собой,  поверь,  так  будет  лучше.

В  твоей  душе  -  печАлью    станет  меньше,
Найдём    мы    оправданье    -    душе  грешной.
Ведь,    пол  беды  -  тогда,  моею  станет...
И  успокою  я  тебя,  и  оправдаю...


Тебе  я  тоже  -  грусть  свою  открою...
Чтоб,  стать  в  беседе  -  рАвною  с  тобою.
Через  свою  боль,  я  -  твою  покрою...
Ведь,  как  помочь,  не  пережив  такое?

Позволь,  тебя  я  -  убаЮкаю  собою?..
Нет,  нет,  не  телом,  а  своей  душою...
Хочу  тебе  я  -  подарить  свой  лУчик
Чтоб,  и  в  твоём  сердечке  -  был  от  света  ключик.)




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844163
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 14.11.2019


СОЛНЕЧНАЯ

СЕМЕЙНЫЙ КРИЗИС. .

Натолкнуло  на  мысль  стихотворение  (меланьи)    
"ОДИНОЧЕСТВО  ВДВОЁМ"
   ***        ***                          

Ещё  недавно,  где-то  с  год  назад
ПережилА  я  состоЯнье  это...
Но,  через  год,  мне  стало  всё  понЯть,
Лишь  в  ГЛУПОСТИ  -  страдАнье  без  ответа!

И  в  глупости  и  в  возрасте  оно,
Ещё  в  усталой  повседнЕвной  жизни...
Но,  стоит  согласиться:  "НЕ  МОЁ..
Разлука  -  не  оставит    компромиса...

Не  проще  ,  всё  же  -  это  переждать?
СЕБЯ  менЯя,  обучаясь  счастью...
Затем,  друг-другу  -  слишком  НОВЫМ  стать,
Жизнь  обновив  СВОЮ,  другим  смакУя  в  одночАсье!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848894
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 14.11.2019