Cнежана: Вибране

Білоозерянська Чайка

Сльота

Фарбувала  губи  в  жар  калина,
Сумувала  птаха  на  ріллі.
Як  самотня  в  полі  бадилина,
Мокла  панна  в  чорному  брилі.
     Гризла  туга  чи  журба  осіння?
     Дошкуляла  осені  сльота?
     Відчувалось  ніжних  рук  тремтіння  –
     Плакала  любов  її  свята…

Не  ламай  калині,  вітре,  шати!
Птахо,  в  безнадії  не  кричи!
Може,  дощ  зуміє  відшукати
Від  кохання  втрачені  ключі…

Капелюшком  бруд-вода  стікають,
По  обличчю  –  змішані  струмки.
Серце  панни  сповнене  одчаю,
Не  збере,  покинута,    думки…
         І  ронила  кетяг-  кров  калина,
         Відбивала  злива  сум  на  склі,
         А  розлучник-вітер  без  упину
         Краяв  серце  панні  у  брилі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889166
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 19.09.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Мов стиглий плід

Як  ніч  торкає  вікна  у  будинку,
А  місяць  золотіє  угорі.
До  серця  відшукай  скоріш  стежинку,
Світитиму  зорею  у  шатрі.

Як  хороше  в  обіймах  утопати,
Душевне  відчувать  твоє  тепло.
Купатися  з  тобою  в  зелен-м*яті
І  цілувати  яснеє  чоло.

Коли  удвох,  то  сум  туманний  тане.
Коли  удвох,  радіє  наче  світ.
І  восени  любов  також  жадана,
Чуттями  сповнена,  мов  стиглий  плід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888420
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 19.09.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Мов стиглий плід

Як  ніч  торкає  вікна  у  будинку,
А  місяць  золотіє  угорі.
До  серця  відшукай  скоріш  стежинку,
Світитиму  зорею  у  шатрі.

Як  хороше  в  обіймах  утопати,
Душевне  відчувать  твоє  тепло.
Купатися  з  тобою  в  зелен-м*яті
І  цілувати  яснеє  чоло.

Коли  удвох,  то  сум  туманний  тане.
Коли  удвох,  радіє  наче  світ.
І  восени  любов  також  жадана,
Чуттями  сповнена,  мов  стиглий  плід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888420
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 19.09.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Мов стиглий плід

Як  ніч  торкає  вікна  у  будинку,
А  місяць  золотіє  угорі.
До  серця  відшукай  скоріш  стежинку,
Світитиму  зорею  у  шатрі.

Як  хороше  в  обіймах  утопати,
Душевне  відчувать  твоє  тепло.
Купатися  з  тобою  в  зелен-м*яті
І  цілувати  яснеє  чоло.

Коли  удвох,  то  сум  туманний  тане.
Коли  удвох,  радіє  наче  світ.
І  восени  любов  також  жадана,
Чуттями  сповнена,  мов  стиглий  плід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888420
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 19.09.2020


Зелений Гай

Про тапірів.

Де  кущі,  дерева,  хащі
Й  хижаків  страшенні  пащі.
Там  жили,
Нудьги  не  знали
Тапір-мама,
Тапір-татко
І  маленьке  тапірчатко.

Вдень  у  сховку  вони  спали,
А  надвечір  вже  вставали.
Фрукти  їли,
Смачні  трави
Тапір-мама,
Тапір-татко
І  маленьке  тапірчатко.

Втрьох  до  річечки  ходили
Бо  купатися  любили,
Хоботочки
Полоскати
Тапір-мама,
Тапір-татко
І  маленьке  тапірчатко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888854
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020


Білоозерянська Чайка

Березове кохання

Я  тебе  знов  шукала
У  гаю  між  беріз
Слізьми  роси  блищали  –
Мили  серця  поріз.
Все  бродила  слідами,
Де  кохання  цвіло.
Тільки  вило  вітрами:
Зупинись.  Все  пройшло…

[i]Приспів:
Сумує  гай  з  багряним  виноградом…
Боюсь,  тебе  тут  більше  не  знайду.
Кохання  між  беріз  уже  позаду  –
А  я  іду  по  росянім  сліду…
Та  серед  віт  малює  серце  погляд  –
І  лине  спогад,  ніби  білий  птах,
У  день,  коли  були  з  тобою  поряд,
Губився  світ  в  березових  гаях…[/i]

І  гойдає  колиска
Недокоханий  світ.
Ти,  здається,  так  близько  –
Між  березових  віт.
Та  тебе  тут  немає  –
Недобачений  сон.
Тільки  сонце  дрімає
Серед  плетива  грон…


Виноградом  сплелося
Те  кохання-лоза  –
Та  довершена  осінь
З  чудо-сну  вислиза…
У  гаю  інші  люди
Протоптали  стежки,
Тільки  нас  вже  не  буде  –
Розійшлись  на  віки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888857
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020


Білоозерянська Чайка

Ведмідь - гора

[i]З  ловів  поверталась  вся  сім’я  ведмежа.
Бачать  звірі,  що  на  Кримськім  узбережжі  –
уламки  корабля.  
Косолапий  тато  діяв  обережно:
в  лапи  взяв  живий  пакунок,  як  належно    –
там  плакало  дитя.

У  сім'ї  ведмежій  дівчина  зростала.
Світлих,  добрих  років  пронеслось  чимало  –
Нови́й  крах  корабля…
Вітер.  Шторм.  Гіганти-хвилі  підіймало,
пінилось  все  море,  кораблем  тріщало,
Йшла  стогоном  земля.

Після  бурі  та  красуня  світлокоса,
Хлопця  без  свідомості  знайшла,  матроса  –
Й  пропала  геть  душа…
Вже  кохання  молоде,  дзвінкоголосе
На  Велику  землю  корабель  відносить,
Ведмедів  залиша.

Вся  сім’я  по  берегу  біжить  ведмежа,
Бо  завжди  любила  дівчину  безмежно,
Ту  воду  п’є,  вбира.
Почуття  дівчини  з  милим  -  протилежні,
За  її  кохання,  як  стрімку  пожежу,
Ведмідь-  тато  скара…

Заспівала  пісню  –  про  любов  бентежну,
І  заплакала    сім’я  –  людина  все  ж  то...
Їх    дівчинці  –  пора…
З  горя  в  воду  впав  ведмідь  необережно...
та  й  застиг...    і  дотепер  на  узбережжі
Сумна  Ведмідь  –  гора…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887131
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 28.08.2020


Білоозерянська Чайка

Ведмідь - гора

[i]З  ловів  поверталась  вся  сім’я  ведмежа.
Бачать  звірі,  що  на  Кримськім  узбережжі  –
уламки  корабля.  
Косолапий  тато  діяв  обережно:
в  лапи  взяв  живий  пакунок,  як  належно    –
там  плакало  дитя.

У  сім'ї  ведмежій  дівчина  зростала.
Світлих,  добрих  років  пронеслось  чимало  –
Нови́й  крах  корабля…
Вітер.  Шторм.  Гіганти-хвилі  підіймало,
пінилось  все  море,  кораблем  тріщало,
Йшла  стогоном  земля.

Після  бурі  та  красуня  світлокоса,
Хлопця  без  свідомості  знайшла,  матроса  –
Й  пропала  геть  душа…
Вже  кохання  молоде,  дзвінкоголосе
На  Велику  землю  корабель  відносить,
Ведмедів  залиша.

Вся  сім’я  по  берегу  біжить  ведмежа,
Бо  завжди  любила  дівчину  безмежно,
Ту  воду  п’є,  вбира.
Почуття  дівчини  з  милим  -  протилежні,
За  її  кохання,  як  стрімку  пожежу,
Ведмідь-  тато  скара…

Заспівала  пісню  –  про  любов  бентежну,
І  заплакала    сім’я  –  людина  все  ж  то...
Їх    дівчинці  –  пора…
З  горя  в  воду  впав  ведмідь  необережно...
та  й  застиг...    і  дотепер  на  узбережжі
Сумна  Ведмідь  –  гора…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887131
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 28.08.2020


Білоозерянська Чайка

В осокорах

                           (алфавітний  вірш.)

[b]А[/b]  в  осокорах  є  ще  трохи    літепла́,
[b]Б[/b]езмежжя  сонця,  що  вдивляється  у  воду.
[b]В[/b]  ставку  купається  в  качиній  насолоді
[b]Г[/b]олодний  виводок,  що  мама  привела.

[b]Ґ[/b]азда  їх  випустив  –  тут  поряд,  кілька  хат,
[b]Д[/b]одому  близько  –  хай  в  ставку  збирають  ряску.
[b]Е[/b]кватор  спеки…  тільки  мами  -  качки  ляскіт.
[b]Є[/b]диний  звук,  що  втихомирює  малят,

[b]Ж[/b]овтіють    мокрі  та  кумедні  черевці́….
[b]З[/b]а  мить  –  усі  в  ставку  шукають  корм  натужно.
[b]І[/b]  –  раз!  Вони  наїлись,  зчублені  та    дружні    –
[b]Ї[/b]х  качка  хвалить:  всі  навчились,  молодці!

[b]К[/b]оли  вже  сонечко  сховається  по  вінця  –
[b]Л[/b]овці  йдуть  вервечкою  на  пташиний  двір.
[b]М[/b]ені  здається,  що  ставок  і  осокір,
[b]Н[/b]емов  бальзам  душі  –    для  кожного  вкраїнця…


 Фото  -  інтернет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886841
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020


Zorg

Вечер тухнет (Балкон) .

Вечер  тухнет,  и  ночь  на  порог
Тихо  крылья  свои  опустила.
Вперемешку  сигару  и  грог
Я  вкушаю  под    лунным  светилом.

Эта  ночь  не  спроста  хороша,
Путь  на  небе,  по-прежнему,  млечен.
Но,    хмельной  поэтический  шаг
Растревожил  пугливые  свечи.

Не  задуть  бы  мне  вас  до  утра,
Канделябра  извечные  слуги.
Ветер  носит  дыхание  трав,
Да  ночную  молитву  печуги.

Дописать  бы  успеть,  и  покой
Пусть  тогда  в  голове  воцарится.
Но,  глаза  не  прикроешь  рукой
От  стремглав  пробежавшей  зарницы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886295
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 23.08.2020


Білоозерянська Чайка

Чим мене ти можеш здивувати?

[b][i]...Чим  мене  ти  можеш  здивувати?
Я  ж  бо  вже  далеко  не  дівча  те…
Серце  все  –  зіжмакане,  зім’яте,
Зможеш  ти  від  зради  полатати,
Коли  сам  для  нього  став  ти  катом?

Що  до  цього  можна  ще  додати?
Слів  було  так  сказано  багато,
Мліла  я  у  млосній  благодаті...
А  брехня  твоя…  бодай  не  знати
Муки  серця  і  тяжку  розплату.

Все  згоріло  у  пекучій  ватрі  –
Те,  що  у  теплі  двома  зачате,
Те,  що  зберігати  більш  не  варто  –
Чи  наврочене  було?  Чи  кимсь  закляте?
Тамувала  біль  гіркої  втрати.
…  Чим  мене  ти  можеш  здивувати?[/i][/b]

(  Монорима.)

Фото  -  інтернет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886622
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020


Любов Таборовець

Я з тобою…без тебе…

Я  з  тобою…  без  тебе…
В  порції  кави  шукаю  отвіт...
Де...  коли  я  збагнула    для    себе,
що  із  твоїм  поєднався  мій  світ?...

Я  з  тобою…без  тебе…
Над  філіжанкою  в  струменях  дим…
В  нім  життя,  мов  клубочиться  в  стеблах
нестандартно  прикрашених  рим.

Я  з  тобою…без  тебе…
Кави  тепло  -  то  вогонь  на  губах...
Поцілунок...  з  патентом  для  мене,
Клавірна  музика,  що  творив  Бах.

Я  з  тобою…  без  тебе…
Ранок  лоскоче  вже  холодом  стан…
Випита  кава...    Мрії,  як  небо...
В  гущі  замулилось  дно  моїх  ран...

02.05.2020
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874377
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 05.05.2020