Mikl47: Вибране

Анатольевич

Елегія. На вірш Любові Ігнатової "Елегія дощу"

Колись  давно  написав  "Елегію"...  А  сьогодні  зайшов  на  сторінку  Люби  і  знайшов  цей  чудовий  вірш,  який  я  чомусь,  на  превеликий  жаль  прогавив.  І  мені  здалося,  що  ці  дві  елегії  можуть  поріднитися.  Розумію,  що  моя  музика  сильно  програє    в  якості  шедевру  Любочки,  але  наберуся  сміливості  погрітися  в  променях  її  таланту  і  виставлю  свій  твір  на  ваш  розсуд...
Слухайте  і  читайте  з  насолодою  Любин  твір.

               Елегія  дощу
Вслухаюся  в  елегію  дощу  
Затамувавши  подих...    Насолода!..  
І  навіть  вітер  крила  склав  -  ущух.  
Є  тільки  дощ...і  небо...і  свобода...  

Є  тільки  крапель  мельхіорний  спів  
І  відзвуки  громів,  немов  кантата,  
І  шепіт  набубнявілих  садів,  
Де  літнє  сонце  бджолами  зачато.

І  більш  нічого...  Тільки  я  і  дощ...  
Сповза  з  душі  утома  і  скорбота...  
Є  тільки  музика  всесвітніх  прощ,  
І  кожна  мить  у  ній  бринить,  як  нота...  

Я  день  пройдешній  в  Лету  відпущу  -  
Нехай  пливе  кульбабовим  віночком...  

Вслухаючись  в  елегію  дощу,  
Стаю  маленьким  весняним  струмочком...  

ID:  661510
Рубрика:  Поезія,  Лірика  кохання
дата  надходження:  23.04.2016  15:34:20
©  дата  внесення  змiн:  23.04.2016  15:34:20
автор:  Любов  Ігнатова

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932411
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Амелин

Осенние перфомансы негородской жизни

Шуточные  экспромты

[b]А  ПОД  ПЯТКАМИ  КРУТИЛСЯ  ГЛОБУС[/b]
Клавдия  Брюхатская  (Залкина)
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=433668
Шуточные  стихи

[i]По  деревне  шастать  надоело
И,  сперев  у  дедушки  прикид,
Я  в  него  "заправил"  туго  тело,
Слыша,  как  пиджак  по  швам  трещит.
………………………………………
Мастер  класс  не  хлопотное  дело!
Прибыл  в  город  и  оторопел:
В  масках  все,  внутри  похолодело,
Что  под  ними,  я  не  разглядел.

Марафонцем,  обогнав  автобус,
Двадцать  вёрст  бежал,  аки  олень,
А  под  пятками  крутился  глобус,
Шапка  деда  сбилась  набекрень!

Так  ворвался  в  хату  к  местной  диве,
Рявкнул,  задыхаясь:  -Хоть  убей!
Ты  одна  в  паскудном  этом  мире,
Мной  любима  будешь  до  соплей!

Нос  утёрла  мне  нежнейше  дама,
По  щеке  погладила  слегка...
Так  закончилась  с  поездкой  драма...
Ё-моё!  Пора  поить  быка!
[/i]

[b]Марафонец,  дамочка  и  бык[/b]
Шутка  на  шутку

Марафонцем,  обогнав  автобус,
Двадцать  вёрст  бежал,  аки  олень…
Не  на  шутку  раскрутился  Глобус  –
Аж  мелькали  тени  деревень!

Повезло!  –  в  своей  остановился…
Чем  и  как  я  в  ней  затормозил?  –  
Ничего  не  стёр,  не  простудился,
Хорошо,  что  я  здесь  старожил.

Эх,  деревня…  Наша  деревушка…
Скинул  на  коня  своё  пальто,
Из  сарая  хрюкнула  мне  хрюшка:
Мол,  ну  кто  ты  в  городе?  –  никто…

Дамочка  несёт  ведро  сивухи,
(Только  отключила  аппарат!)
И  едва  проснувшиеся  мухи
Радостно  над  ухом  мне  жужжат!

Из  сарая  сладко  пахнет  сеном…
Быть  или  не  быть,  вот  в  чём  вопрос:
У  быка  вон  тоже  по  колено…
«Счас»  утру  всем  городским  я  нос!



[b]Не  бродить[/b]
Левантина
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=433495

                                 Не  бродить,  не  мять  в  кустах  багряных
                                 Лебеды...                    С.  ЕСЕНИН

[i]Не  бродить  нам  больше  по  лугам
И  не  мять  листвы  в  "кустах  багряных",
И  не  слушать  больше  птичий  гам
В  рощах  по  утрам  духмяным...
……………………………………
Не  пойдешь  ты  больше  со  двора
В  тихий  час,  когда  угаснут  зори.
……………………………………
Никогда  не  ведал  большей  муки[/i]


[b]Осеннее[/b]
По  мотивам
                                                   
[i]Не  жалею,  не  зову,  не  плачу…[/i]
Не  брожу  я  нынче  по  лугам.
И  не  мну  траву  в  «кустах  горячих»,
Уподобясь  местным  бугаям.

Разбежимся  мы,  видать,  с  тобою,
Нынче  осень  больно  холодна,
Ну,  а  я  с  невинной  срамотою      
Просто  угораю  от  стыда…

Никогда  не  ведал  большей  муки  –  
В  тихий  час  знаменьем  роковым
Наложить  мне  на  себя  что  ль  руки?      
[i]Все  пройдет,  как  с  белых  яблонь  дым.[/i]

И  поднявшись  в  поле  из  ложбинки
Гуси  полетели  косяком…    
Обещала  ж  мне  купить  ботинки,  
Сколько  можно  шляться  босиком?..


[b]Вновь  пришёл  ноябрь-каприза...[/b]
Николай  Шумов
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=431378

[i]Вновь  пришёл  ноябрь-каприза:
Плакса,  ветреник  и  лжец.
Так  что  не  было  сюрприза
В  том,  что  осени  конец.

Листья,  мокрые  до  нитки,
Он  сорвал  и  бросил  прочь.
Лужу  сделал  у  калитки,
В  лёд  сковав  её  за  ночь.
………………………………
Для  чего  мне  эти  муки?
Может  есть  простой  ответ?
Ведь  ноябрь  полон  скуки
Даже  там,  где  скуки  нет…
[/i]

[b]Ноябрь  –  юморист![/b]
Как  говорится,  чтобы  не  было  скуки.
По  мотивам

Грязен  был  ноябрь,  расхлябан,
Но  водой  полить  не  прочь,  
Ну,  а  я  сходить  «по  бабам»  
Ясен  пень!  –  Всегда  охоч!..                                                

Вот  и  сам  промок  до  нитки
В  ветрено-глухую  ночь,
Тоже  лужу  у  калитки          
Сделал  –  ноябрю  помочь.

Но  Ноябрь  –  такой  каприза,
Дней  осенних  интриган,
От  меня  не  ждя  «сюрприза»,        
Заморозил…  хулиган!

Золота  добавил  жменьку,      
Солнцем  лужу  озаря…
Пробуждалась  деревенька,
Ох,  не  зря  он  так!  Не  зря!..

Заискрилась  вся  с  рассветом!
Лужа,  скованная  льдом…
Председатель  Сельсовета
Грохнулся  на  ней  потом.

По  моим  следам  он,  как  бы…
Хоть  и  знал,  что  некий  риск,
А  чего  регочут  бабы?..                                    
Ну,  ноябрь!..  Ну,  юморист!


Картинка  отсюда  -  http://www.bolshoyvopros.ru/questions/3399261-prikolnye-veselye-kartinki-byka-korovy-na-novyj-god-gde-najti-skachat.html  


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DqbYOZyQQI0    [/youtube]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932251
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Любов Іванова

НЕ ЛЕЧИТ ВРЕМЯ…ЭТО БЕЗ СОМНЕНЬЯ.

[b][color="#067876"]Еще  болит  и  скрыть  мне  это  сложно,
Еще  печет  у  сердца  глубоко,
А  говорят  -  забыть  с  годами  можно
Гербарий  чувств  сложив  из  лепестков.

Любой  совет  здесь  точно  не  уместен
Ну  а  подсказки...    грош  им  всем  цена.
Мечта  живет  изюминкой  на  тесте,
На  дне  бокала  вкусного  вина.

Летят  года,  собравшись  в  птичью  стаю,
Все  дальше  кадры  юности  моей.
А  я  свое  прошедшее  листаю
В  тревожных  снах,  в  бессоннице  ночей.

Не  лечит  время....это  без  сомненья,
Не  зря  об  этом  пишутся  стихи.
И  только  память,  часто  сновиденья
Вращают  кадры  чувственных  стихий.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932441
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Анатольевич

Два тижні до зими. Сл. автора Mikl47.


1.  Ще  два  тижні  до  зими,
Ще  два  тижні,
Тільки  думаємо  ми
Не  про  лижі.
Приспів  (2рази)
Що  за  осінь  в  цьому  році,
Що  за  осінь!
Досі  гріємось  на  сонці,
Ще  і  досі.

2.  Ой,  думки  у  всіх  у  нас,
Звісно,  різні:
Хтось  спізнився  на  Парнас  -
Надто  пізно.
Приспів  (2рази)

3.  Хтось  придбати  мріє  дров
На  всю  зиму,
А  хтось  мріє  про  любов
Невгасиму.
Приспів  (2рази)

4.  Кожен  щось  планує  сам-
Краще,  гірше,
Та  у  Бога  є  свІй  план
Для  нас  грішних...
Приспів  (2рази)

5.  Всім  воздасться  -  не  мине
Рай  чи  пекло...
Та  не  будем  про  сумне  -
Ще  не  смеркло.
Приспів  (2рази)

6.  Чи  ти  взутий,  чи  ти  босий  -
Неважливо.
Головне  -  чудова  осінь,
Сонце  -  диво!
Приспів  (2рази)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932382
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021


Білоозерянська Чайка

Вперта

Букет  трояндовий  в  піску
Лежить  самотньо  в  хвилі  слізній.
Ти  сварку  припини  різку,
щоб  потім  не  було  запізно…

Я  криками  не  захищусь  –
Не  бачу,  справді,  сенсу  в  цьому.
Ростуть  бо  квіти  із  дощу,
а  не  з  розкотистого  грому.

Слова  складаю  до  ладу,
чи  зрозумієш  що  із  них  ти?
Як  ні,  то  вибач,  я  –  піду,
бо  ти  не  любиш  ні  на  крихту.

Не  хочу  чути  грубий  крик
і  звинувачення  нервові.
Піду  крізь  осені  вітри,
не  завершивши  цю  «розмову»…

Зміню  життя  звичайний  курс
(Хоч  важко  буде  пережити!)
Та  знай:  назад  не  повернусь!
Лишу  я  хвилям  білі  квіти.

Подумай,  а  не  гарячкуй,
Не  кривдь,  не  ображай  любові,
щоб  не  кровили  на  піску
слова  образливо-тернові.

Замовкла.  Враз  забракло  слів.
Дощ  лоскотав  обличчя:  «Вперта!»
А  ти  стояв,  мов  онімів,
У  хвилях  розглядав  букет  той.

Обняв…  і  біль  одразу  вщух…
Ти  певен?!  Будеш  вік  любити?
«Не  бути  грому!  Йти  дощу!»  –
А  на  піску  сміялись  квіти.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931828
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 24.11.2021


Амелин

«Романс свежеиспечённого пенсионера»

Вдохновило
[b]Трубочист[/b]
ОлГус
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=331765  (ссылка  там  закрыта)

[i]Ах,  дорасти  бы  мне  до  пенсии,  ребята,
И  чтоб  настал  тот,  в  целом,  долгожданный  миг,
Когда  шальные  дни  вдруг  потеряют  даты,
И  будет  в  прошлом  ежедневный  мой  "блицкриг".

Ох,  как  я  утром  буду  сладко  просыпаться!
И  древний  дуб  мне  за  окошком  подмигнёт:
-  Мол,  можешь,  дядя,  ещё  трошки  поваляться
И  почесать  в  порыве  лености  живот.

И  защебечут  легкомысленные  птички,
Не  торопя  меня  в  космический  полёт.
И  где-то  курочка  расслабленно  яичко
Снесёт.  И  воробья  подкараулит  кот.

И  всё  покрыто  сладострастнейшей  истомой.
И  мир  опрятен,  ладен,  целостен  и  чист...

       Но,  господа,  коль  где-то  есть  ещё  труба  на  доме  -
Туда  на  пенсии  заглянет  трубочист.
[/i]


[b]«Романс  свежеиспечённого  пенсионера»[/b]
(На  мотив  песни  А.  Розенбаума  «Романс  генерала  Чарноты»  
https://www.youtube.com/watch?v=yJcyqn6tRcc  )

Ох,  как  же  утром  сладко  поваляться!..
Когда  не  лупят  по  мозгам  часы.
[i]Но,  господа,  как  хочется  стреляться,[/i]
Когда  поешь  дешёвой  колбасы…
Когда  поешь  дешёвой  колбасы…

[i]Я  жив,  мой  друг[/i],  на  пенсии,  [i]свободен,[/i]
[i]Но  стал  мне  часто  сниться  странный  сон:[/i]
Что  молоко  на  молокозаводе
Не  от  коров…  в  чём  был  я  убеждён.
Не  от  коров…  в  чём  был  я  убеждён.

Что  покупая  в  магазине  яйца,    
[i]Как  говорится,  Боже,  даждь  нам  днесь,[/i]
Да  неужели  нам  и  их…  китайцы?..          
Ну,  почему  на  пенсии  я  здесь?..
Ну,  почему  на  пенсии  я  здесь?..

[i]Mon  chère  amie[/i],  уж  утро  за  окошком,
И  хоть  чеши,  хоть  не  чеши  живот;
Но  поваляться  хочется  немножко…    
Пусть  не  меня  труба  в  «блицкриг!»  зовёт,
Пусть  не  меня  труба  в  «блицкриг!»  зовёт.

Опять  усну  в  истоме,  что  я  дома.
Труба  на  крыше  больше  не  дымит,
Друзья  мои  её  пробили  ломом…    *
И  даже  кот,  съев  воробья,  храпит…
И  даже  кот,  съев  воробья,  храпит…

Щебечут  легкомысленные  птички,
[i]В  постели  полусонной  я  один,[/i]
Пускай  в  припадке  воют  электрички,
Из  окон  выпуская  никотин…
Из  окон  выпуская  никотин…

[i]Густой  туман  спустился  на  болота,[/i]
Но  мир  опрятен,  целостен  и  чист…
И  никуда  бежать  мне  неохота,
Я  по  натуре,  братцы,  оптимист...
Я  по  натуре,  братцы,  оптимист!

(...Оптимист.  Пофигист.  Нигилист.  Гуманист.  Юморист…  и  т.п.  
Кому  что  больше  нравится…)  

*  ломом  у  меня  на  соседней  даче  два  друга  трубу  пробивали,  не  буду  распространяться,  что  получилось)))  

(наклонным  шрифтом  выделены  строки  из  песни  А.  Розенбаума  «РГЧ»)

С  благодарностью  всем  вдохновителям  (ОлГусу,  А.Розенбауму,  Пенсионному  фонду  и  др.)


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931651
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 23.11.2021


Дмитрий Дробин

Пояснения юриста в протокол

Я  шел  по  улице  и  никого  не  трогал.
На  перекрестке  мне  попался  пистолет.
Его  поднял  и  перешел  дорогу.
Я  думал,  что  патронов  вовсе  нет.
А  в  пистолетах  я  совсем  не  разбираюсь.
Носить  в  карманах  потому  боюсь.
Я  нес  в  руке,  но  тут  бандиты  показались,
Я  испугался  и  рукою  сжал  свой  «груз».
Тут  пистолет  вдруг  выстрелил  случайно
И  он  палил  подряд  так  много  раз.
Стрелять  я  не  умею.  Урожайно
Он  попадал  всем  почему-то  между  глаз…
От  страха  у  меня  дрожали  руки.
Оружие  я  раньше  не  держал.
Семь  трупов  потому,  что  близорукий,
И  я  не  целился,  когда  во  всех  попал.
Затем  приехали  туда  полицианты.
Я  пистолет  тот  к  протоколу  приложил.
Среди  убитых  криминальные  таланты.
И  каждый  в  розыске  годами  долго  был.
Я  пистолет,  конечно,  нес  на  сдачу,
Но  я  не  знал  районный  наш  отдел.
И  потому  его  искал  я  на  удачу
И  просто  сдать  «волыну»  не  успел.
У  всех  бандитов  были  пистолеты,
Но  выстрелить  из  них  там  не  успел  никто.
Наверно  отвлекали  сигареты,
Когда  грозили,  доставая  из  пальто.
Кем  я  работаю?  –  Конечно  же  юристом.
И  потому  все  изложил  я  в  протокол.
В  бумагах  и  в  делах  всегда  все  чисто.
А  задержание  –  конечно,  произвол!!!...

22.11.2021  Дмитрий  Дробин
 
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931706
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 23.11.2021


Анатольевич

Блюз "Эхо"

Выставляю  ещё  один  блюз.  Чтобы  тем,  кто  не  слышал  предыдущий,  было  понятнее,  добавляю  предисторию...

Есть  у  меня  друг  в  Германии,  в  Шверине.  Работает  в  музыкальной  школе.  Три  года  назад  я  выслал  ему  свой  блюз,  чтобы  детки  играли.  (У  меня  на  странице  он  называется  "Вечерний  блюз").  Через  год  с  моим  блюзом  его  ученик  занял  первое  место  на  конкурсе  (конечно,  не  благодаря  блюзу,  просто  играл  хорошо),  а  в  прошлом  учебном  году  девочка  Майя  с  этим  же  произведением  тоже  взяла  первое  место.  История  на  этом  не  закончилась...  Майя  сказала  своему  учителю,  что  хочет  ещё  что-нибудь  моего  сыграть.  И  будет  играть  всё,  что  я  напишу...  Вот  так  я  стал  невольным  заложником  своего  таланта  и  популярности  у  Майи...(шутка  юмора...)  Теперь  я  пишу  для  Майи  блюзы  и  не  только.  Но  мой  друг  раздал  эти  пьесы  (которые  я  думаю  выложить  на  сайт  для  вашего  ознакомления)  и  другим  ученикам...  И  теперь  им  не  хватает  моих  пьес!  И  друг  мой  говорит  не  в  шутку,  а  всерьёз  :"Пиши,  Серёга!  Мы  в  ответе  за  тех,  кого  приручили!".    Пишу.  И  буду...  Слушайте.  Извините  за  качество,  такая  программа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921862
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 22.11.2021


Катерина Собова

Нетерплячка

Дуже    хоче    дівка    Люся
З    мамою    поговорити,
Лащиться:    -Моя    матусю,
Хоч    нам    добре    удвох    жити,

Та    пора    уже    настала
Мене    заміж    віддавати:
Хочу    вийти    за    Степана  –
Ти    повинна    його    знати.

-Це    отой,    що    в    магазині
Стоїть    в    дверях    в    охороні?
Бачила    його    я    нині,
Не    підеш    за    нього,    доню.

В    нього    батько    косоокий,
Баба    -    дурнувата    Настя,
Мати    -    видра    кривобока,
То    у    кого    він    удасться?

-Ну    пусти    мене,    мамусю,
Тут    же    близько,    недалечко,-
Обіймає    її    Люся,-
Заспокой    моє    сердечко.

Не    обманю    тебе,    люба,
Це    швиденько,    я    клянуся,
Трішечки    побуду    в    шлюбі
І    до    тебе    повернуся.

Що    й    до    чого    у    заміжжі
Я    вже    трохи    буду    знати,
А    тоді    уже    щось    путнє
Будем    разом    вибирати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931634
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021


Катерина Собова

Англiйськi сни

Привела    біда    Семена
До    невролога    в    лікарню:
-Лікарю,    проблема    в    мене,
Скільки    б’юся    -    і    все    марно.

Сон    у    мене    нездоровий:
Тільки    стану    засинати  –
На    англійській    чистій    мові
Починають    всі    кричати.

Якісь    люди-посіпаки
Мене    тягнуть    на    дорогу,
Навіть    гавкають    собаки
По    англійському,    їй-Богу!

Рано    встану,      як    побитий,
Від    жахів    цих    -    серцем    млію,
Дуже    важко    мені    жити,
Бо    цих    слів    не    розумію.

-Вихід    є,-    невролог    каже,-
Будете    спокійно    спати,
Тільки    треба    постаратись
Організм    врегулювати.

Щоб    у    снах    цих    розгадати
Всю    тематику    злодійську,
Треба    взятись    і    негайно
Мову    вивчити    англійську.

Добре    з    місяць    попрацюйте
(Будете    тут    менше    спати),
Головне,    щоб    в    сні    навчились
Балачки    перекладати.

Я    гадаю,    через    місяць
У    нас    будуть    результати,
З    практики    своєї    знаю  –
Будете    спокійно    спати.

Через    тиждень    в    ресторані
Лікар    пострічав    Семена:
-Як    здоров’я?-      поцікавивсь,-
Що    в    сні    кажуть    джентльмени?

Грає    усмішка    в    Семена:
-Вже    відома    вся    балачка,
Бо    під    боком    спить    у    мене
Молода    перекладачка!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931338
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021


Едельвейс137

ТАНКА

Зелений  кущик
Один  посеред  поля.
Доля  нарекла.
Заглянь  в  самотню  душу,
Зціли  любов’ю  рани.

О,  не  дивуйся,
Побачивши  сліз  море.
Плаче  світ  щодня.
Збувається  пророцтво
Й  немає  протидії.

Спішу  помалу.
У  думці  підганяю  
Коней  повільних.
Час  не  стоїть.  Ще  треба
Заплановане  прожить.

Мрію,  ідучи.
Заполонив  уяву
Віртуальний  світ.
Вернись,  заки  не  пізно.
Дивись  під  ноги!  Камінь!..

Спостерігаю
За  хмарками  у  небі.
Уявляється
Карпатська  полонина
Й  овець  отара  біла.



Не  сомневаюсь  –  
Ведь  вере  нужна  твёрдость.
В  сердца  храм  вхожу.
Свет  Истины  сияет,
Тьму  ночи  разгоняя.
Агні-  Йога

Дух  неначе  спить.
У  ритмі  почуттєвім
Серця  лине  стук.
Єднається  Спільнота
Вогнем  Вселенським  чистим
.Агні  -Йога

Безтурботний  день,
Якого  не  буває.
Тисяча  причин
Нізвідки  виникає,
Щоб  мрія  не  здійснилась.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931240
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021


Едельвейс137

СНЯТЬСЯ ДИВНІ СНИ

Сняться  дивні  сни.
Хто  зміг  би  розгадати
Навіяне  за  ніч?
Як  їжачки  колючі
У  сни  мої  пробрались?

   Старезні  книги,
Неначе  темінь  ночі.
Хто  їх  зрозумів?
Не  букви  –  дивні  знаки
На  пам’яті  століть.

Сідає  сонце
І  день  повільно  гасне.
Сумно  на  душі.
І  тільки  матіоли
Світ  пахощами  повнять.


Світанковий  час
Туман  над  лугом  висне
Наче  молоко.
З  надією  стрічаю
Схід  сонця  і  новий  день.

Не  танець  –  драма.
Сухе  листя  кружляє
в  прощальнім  вальсі.
Згребуть  і,  врешті,  спалять
Під  усміх  злої  пані.

Монетки  наче  –  
Березові  листочки
Лежать  на  стежці.
Збираю  у  кишеню
Це  осені  багатство.

 Що,  врешті,  маєм,
Проживши  вік  земний  свій?
Пам’ять  і  печаль.
Та  ще  незмінно  синє
Без  меж  високе  небо.


Ріка  життя  надповна
Бурхливим  плином.
Кам’яне  русло.
І  я  листком  осіннім
Пороги  пропливаю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931195
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 18.11.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Шипшиново

Шипшиново...  в  розхристаному  світі,
Де  день  осінній  у  безбарвності  німій,
Де  без  оздоби  путається  віття,
І  часто  стукає  у  скронях:  ти  ж  був  мій.

Шипшиново,  коли  чуття  з  шипами.
Вогонь  блищить  достиглий  в  ягідці  простій.
Ледь-ледь  морозить...  Шепче,  шепче  пам'ять
І  акцентує:  навкруги  бринить  застій.

Шипшиново...чи  є  ти,  відгукнися.
Вже  осінь  пізня,  і  зима  також  гряде.
Червоні  ягідки  на  чорнім  нив'ї,
Де  я  і  ти  ...колись  були...І  де  ж  ти...де?  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931183
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021


o.fediienko

Халіль Джібран - Про радість і сум [переклад з англійської]

Тоді  мовила  якась  жінка:  «Розкажи  нам  про  радість  і  сум».
І  він  відповів:
–  Ваша  радість  –  це  ваш  сум  з  опущеною  маскою.
І  той  самий  колодязь,  з  якого  зринає  ваш  сміх,  нерідко  наповнювали  ваші  сльози.
Справді,  чи  може  бути  інакше?
Що  глибше  сум  вгризається  у  ваше  буття,  то  більше  радості  ви  здатні  в  ньому  вмістити.
Чи  не  є  чаша,  яка  тримає  ваше  вино,  тією  ж,  яку  гончар  випалював  у  своїй  печі?
І  чи  не  є  лютня,  гра  якої  підносить  ваш  дух,  тим  же  деревом,  яке  стругали  ножі  різьбярів?
Коли  на  душі  радісно,  зазирніть  глибоко  у  своє  серце,  і  ви  побачите,  що  радісно  вам  лиш  від  того,  від  чого  вам  сумно.
Коли  на  душі  сумно,  знову  зазирніть  у  своє  серце,  і  ви  побачите,  що  насправді  плачете  за  тим,  що  було  вам  у  радість.

Дехто  з  вас  каже:  «Радість  сильніша  за  сум».  А  інші  кажуть:  «Ні,  сум  сильніший».
Але  я  вам  кажу,  що  вони  нерозлучні.
Де  одне,  там  і  друге,  і,  коли  одне  сидить  з  вами  за  вашим  столом,  пам’ятайте,  що  інше  спить  у  вашому  ліжку.

Воістину,  ви  коливаєтесь,  наче  терези,  під  вагою  своєї  радості  і  свого  суму.
Лише  коли  ви  їх  позбавлені,  то  знаходите  спокій  і  рівновагу.
Та  тільки  скарбник  підніме  вас,  щоб  зважити  своє  золото  і  срібло,  тоді  чи  ваша  радість,  чи  ваш  сум  –  одне  неодмінно  переважить  інше.

[url="http://t.me/o_fediienko"]Підписатися  на  щотижневі  оновлення[/url]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828093
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 16.11.2021


Любов Іванова

ЖИТТЄВА ОСІНЬ

[b][i][color="#6b0505"]А  що,  коли  ми  вже  зайшли  у  осінь,
У  справжній  вир  непроханих  вітрів.
У    мудрість  літ  у  сприйнятті  відносин,
У  розмаїття  ніжних  кольорів.

Яка  вона  -  примхлива  осінь  долі,
Чи  в  ній  достатньо  всіх  принад  і  фарб?
Чи  досить  сил  на  всі  важливі  ролі,
І  на    життя  -    неоціненний  скарб.

Які  вони,  оті  осінні  мрії
Чи  не  принишкли,  не  пішли  на  спад?
Адже  і    сонце    геть  інакше  гріє,
Лягає  в  душу  смутком  листопад.

А  що  чекає  там,  в  холодних  зимах
Чи  є  реванш    і  осеней,  і    літ.
Усе  вмістилось  тут,  в  відвертих  римах
В  них  наші  мрії  й  весен  дивоцвіт...[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930862
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 16.11.2021


Катерина Собова

Фiзикиня

У    десятий    клас    прислали
Фізикиню    молоду.
-Бідна,-      в    школі    всі    казали,-
Взнає    лихо    і    біду.

З    інституту,    непогана,
Хіба    справиться    вона?
Там    бандити,    хулігани,  
Мають    пристрасть    до    вина.

Є    ще    й    інші    в    них    пороки:
Хтось    на    гроші    в    покер    грав,
Учнів    цих    на    всі    уроки
Сам    директор    заганяв.

А    цю    зразу    полюбили,
В    класі    -    повна    тишина  !
Тут    колеги    затрубили:
-Чим    же    їх    взяла    вона?

Хлопці    вже    не    грають    в    карти,
Із    дзвінком    біжать    у    клас,
Пруться    всі    за    перші    парти,
Кожен,    наче    входить    в    транс…

Не    трудіться    марно,    люди,
Я    скажу    вам    тет  -а  -тет:
-Шостий    розмір      в    неї    груди,
І    у    цьому    весь    секрет!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930452
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 16.11.2021


Zorg

Сантиментальное.

Так  хочется  теперь
       под  водку  и  котлету
Белугою  завыть
     дождливою  порой.
Но,  севши  у  свечи,
     крапаю  я  сюжеты,
В  чернильницу  мокнув
     скрипучее  перо.
Бумага  покряхтит,
     но,  многое  расскажет
О  том,  как  долго  мне
     пришлось  во  тьме  брести.
Что  падал  иногда
     и  полз  на  брюхе,  даже,
Зажав  свою  мечту,
     Как  ладанку,  в  горсти.
Бывало,  страх  и  жуть
     садились  мне  на  плечи,
Шептали  на  ушко́,  
     мол,  помолчи  чуть-чуть.
Но,  спутники  мои:
     перо,  бумага,  свечи
В  кромешной  темноте
     указывали  путь.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930888
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 16.11.2021


Тетяна Мош

Тиша

Чому  проймає  сум  в  осінній  день,
Коли  ще  так  яскраво  сонце  світить?
Бо  від  пташиних  щебетних  пісень
Звільнились  на  деревах  мокрі  віти.

Вже  за  морями  чути  голоси  –
Дзвенить  щоосені  у  щасті  вирій.
А  ми  шукаєм  залишки  краси
У  листі,  під  ногами  помарнілім.

Летить  нечутно  втомлений  листок,
Туманна  синь  стає  усе  густіша…
Хоч  би  один  пташиний  голосок!
Але  повсюди  –  незбагненна  тиша…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930767
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 15.11.2021


Irкina

ПРО нелюбов і самотність. .

[color="#bf00ff"]  [b]На  вулиці  моїй  вже  котрий  рік.  Белла  Ахмадуліна[/b][/color]

На  вулиці  моїй  -  вже  котрий  рік  -
я  чую  кроки  –  йдуть  у  безвість  друзі,
повільно  переходячи  поріг,
що  темрява  дає  нам  по  заслузі.

Занедбані  всі  справи..  В  їх  домах
немає  ані  музики,  ні  співу,
лиш,  як  колись,  дівчатка  від  Дега
блакитне  своє  оправляють  пір'я.

Ну  що  ж,  нехай  вас  не  розбудить  страх,
беззахисних,  серед  цієї  ночі.
Лише  таємна  пристрасність  до  зрад,
вам,  друзі  мої,  застилає  очі.

Гірка  самотність,  твій  характер  -  злий!
Поблискуючи  циркулем  залізним,
ти  коло  замикаєш  холодів,
не  слухаючи  всіх  запевнень  пізніх.

Тож  ти  поклич  мене  й  нагороди!
Бешкетник  твій,  обласканий  тобою,
я  втішуся,  притулюсь  до  грудей,
умиюсь  холоднечею  ясною.

Навшпи́ньки  стану  в  лісі  твоєму́,
на  тім  кінці  вповільненого  жесту
знайду  я  листя,  приязне  лицю,
відчую  це  сирітство,  як  блаженство.

Ти  тишу  подаруй  бібліотек,
мотиви  непоступливі  концертів,
і  -  мудра  стану  -  я  забуду  тих,
хто  ще  живе  -  і  тих,  хто  вже  є  мертві.

І  я  пізнаю  мудрість  і  печаль,
таємний  зміст  довірять  всі  предмети.
Природа,  доторкнувшись  до  плеча,
мені  дитинства  видасть  всі  секрети

І  ось  тоді  —  із  сліз,  із  темноти,
з  неві́гластва,  що  вже  давно  минуло,
я  знов  побачу  друзів  риси  ті,
що  з'являться  і  зникнуть  -  як  не  було..


[color="#bf00ff"]По  улице  моей  который  год…[/color]
   По  улице  моей  который  год  звучат  шаги  —  мои  друзья  уходят.Друзей  моих  медлительный  уход  той  темноте  за  окнами  угоден.//  Запущены  моих  друзей  дела,нет  в  их  домах  ни  музыки,  ни  пенья,и  лишь,  как  прежде,  девочки  Дега  голубенькие  оправляют  перья.//  Ну  что  ж,  ну  что  ж,  да  не  разбудит  страх  вас,  беззащитных,  среди  этой  ночи.К  предательству  таинственная  страсть,друзья  мои,  туманит  ваши  очи.//О  одиночество,  как  твой  характер  крут!Посверкивая  циркулем  железным,как  холодно  ты  замыкаешь  круг,не  внемля  увереньям  бесполезным.//Так  призови  меня  и  награди!Твой  баловень,  обласканный  тобою,утешусь,  прислонясь  к  твоей  груди,умоюсь  твоей  стужей  голубою.//Дай  стать  на  цыпочки  в  твоём  лесу,на  том  конце  замедленного  жеста  найти  листву,  и  поднести  к  лицу,и  ощутить  сиротство,  как  блаженство.//Даруй  мне  тишь  твоих  библиотек,твоих  концертов  строгие  мотивы,и  —  мудрая  —  я  позабуду  тех,кто  умерли  или  доселе  живы//    И  я  познаю  мудрость  и  печаль,свой  тайный  смысл  доверят  мне  предметы.Природа,  прислонясь  к  моим  плечам,объявит  свои  детские  секреты.//  И  вот  тогда  —  из  слёз,  из  темноты,из  бедного  невежества  былого  друзей  моих  прекрасные  черты  появятся  и  растворятся  снова.





[color="#bf00ff"][b]А  ти  думав  що  також  така  я.  Анна  Ахматова[/b][/color]

А  ти  думав,  що  та́кож  така́  я,
Як  не  стане  в  тобі    вогню  -
Заблагаю  тебе,  заридаю,
Кинусь  в  ноги  гнідому  коню.

Або  стану  просити  в  знаха́рок
З  заговорених  вод  корінець
Або  -  дивним  пахучим  даром  -
У  хустинці  пришлю  гребінець.

Будь  же  про́клятий.Стогоном  й  криком
Я  своїми  тебе  не  торкнусь,  
Присягаюся  ангельським  ликом,
Чудотворством  ікони  клянусь,
І  ночей  наших  полум'ям  диким  -
Я  до  тебе  вже  не  повернусь..


[color="#bf00ff"]
А  ты  думал  -  я  тоже  такая...[/color]

А  ты  думал  -  я  тоже  такая,
Что  можно  забыть  меня,
И  что  брошусь,  моля  и  рыдая,
Под  копыта  гнедого  коня.

Или  стану  просить  у  знахарок
В  наговорной  воде  корешок
И  пришлю  тебе  странный  подарок  -
Мой  заветный  душистый  платок.

Будь  же  проклят.  Ни  стоном,  ни  взглядом
Окаянной  души  не  коснусь,
Но  клянусь  тебе  ангельским  садом,
Чудотворной  иконой  клянусь,
И  ночей  наших  пламенным  чадом  -
Я  к  тебе  никогда  не  вернусь.




.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930991
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021


Valentyna_S

Шукаю передих в безмежності

Увись  піднімаюсь  сходинами  смутку.
Там  зорі  цвітуть  хризантемами,
Вбираючи  місячну  люрексну  крупку,
Розсипану  Всесвітом  в  темряві.
Там  спокій  нестоптаний  спить  без  пробудку,
Акордами  тиші  вколиханий.
Там  й    без  метушливості,  певно,  не  нудко
І  час  спочиває  віддиханий.
Ще  до  надвечір’я,  оглушена  скерцо,
Шукаю  передих  в  безмежності.
Хоч  хвилю  мені  би  її  інтермецо,
А  вранці  вернусь  до  залежності.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930884
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 15.11.2021


Irкina

. . Скоро, скоро ТИ приїдеш. .

 [color="#002fff"]  Знаю,  скоро  ти  приїдеш  !

       Знов  стару  відкриєш  хвіртку..    

                 Крізь  росою  вмиту  шибку
   Розіллєш  ти  своє  світло,
                     Як  раніше,  у  вікно..
   Це  вже  буде  незабаром  -
   Візерунки  на  долонях    
         Кажуть  -  родимку  на  скроні
   Я  невдовзі,  мій  коханий,
                       Твою  поцілую  знов..


   Знаю  -  скоро  поверне́шся..
   Подаруєш  запах  яблук..
             У  твоїх  руках  ослабну,
   Приросту  до  твого  серця,
                 В  станси  оберну  слова..
   Загорне́ш  в  свою  усмі́шку,
   З  полинами  вперемішку
         Будем  пити  нашу  тишу,
   Непору́шену  і  ніжну,
                     До  самісінького  дна..



   Хочеш,  коли  ти    приїдеш  -
   Кращі  прогорне́мо  миті..    
           Прошепочемо  в  молитвах    -
         Надвечірніх  й  передсвітніх  -
     Це  кохання  -    на  ім'я..    


   Ти  усе  ж  таки  приїдеш  !
   Сонце  привезеш  в  долонях..
                     Губи  теплі  і  солоні  
   Я  вдихну  твої  повітрям..


(  Це  буде́  колись,  в  Неділю..)

               Ти  -  приїдеш  -  знаю  я..
                 
                                 

[/color]


.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930660
дата надходження 12.11.2021
дата закладки 12.11.2021


Не Тарас

Ще не час

Ще  не  час  іти  туди,
де  не  орють  і  не  сіють,
я  люблю  свої  світи,
ще  не  всі  збулися  мрії.

Вже  і  русло  спокійніше,
кров  у  жилах  не  бурлить,
хоч  зірки  напевно  ближче,
та  на  небо  не  кортить.

Тут  все  є  як  працювати,
і  картопля,  й  сало  ,й  хліб.
Можна  й  тут  не  горювати,
коли  в  тебе  міцний  рід.

Внуків  хочеться  побавить,
може  якось  шастну  в  Крим,
може  пенсію  прибавлять,
може  стану  молодим.

Маю  жінку,сад  і  хату,
майже  все  як  у  людей,
залишилось  раювати,
і  чекати  судний  день.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930612
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 12.11.2021


гостя

…танцюй, пташко



Синя  мітка.  
Зелена  туга.
Десь  на  відстані  голоси.
Зачекай,  поки  злітна  смуга
ледь  провітриться
   від  роси.

Очі  темні.  
Тумани  світлі.
Не  обізвуться,  не  спіши.
Хтось  в  моєму  тонкому  світі
трохи  пір’ячком  
   притрусив.

Теплу  казку
плести  не  конче.
Ніхто,  врешті,  і  не  просив.
…танцюй,  пташко,  допоки  сонце.
…в  мене  ж  більше
     немає  сил

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930042
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 07.11.2021


гостя

…танцюй, пташко



Синя  мітка.  
Зелена  туга.
Десь  на  відстані  голоси.
Зачекай,  поки  злітна  смуга
ледь  провітриться
   від  роси.

Очі  темні.  
Тумани  світлі.
Не  обізвуться,  не  спіши.
Хтось  в  моєму  тонкому  світі
трохи  пір’ячком  
   притрусив.

Теплу  казку
плести  не  конче.
Ніхто,  врешті,  і  не  просив.
…танцюй,  пташко,  допоки  сонце.
…в  мене  ж  більше
     немає  сил

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930042
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 06.11.2021


Білоозерянська Чайка

ТОБІ, ЛЮБОВЕ ДО ОСТАННІХ ДНІВ

             /Переклад  пісні  М.Круга./

Тобі,  любове  до  останніх  днів,
Кладу  світлину  зжовклу  до  конверту.
Невинність  вій  у  здивуванні  брів
І  вигин  губ,  цілунками  не  стертий.
Ти  бережи  в  письмовому  столі
Під  ноти  нескінченності  мелодій.
Скажи  ревнивій  подрузі  своїй,
що  стрижка  в  неї  вже  давно  не  в  моді.

Засвідчить  фото  в  старомоднім  тлі
Секрет  очей,  як  у  Марини  Владі.
Хоч  дівчинки  тії  давно  згубився  слід,
Світлина  ж  так  –  із  юності  привіт.
Ти  бережи  на  власному  столі,
Під  ностальгічні  ноти  тих  мелодій.
Скажи  ревнивій  подрузі  своїй,
що  стрижка  в  неї  вже  давно  не  в  моді.

Ти  збережи  світлину  на  столі,
Під  ноти  нескінченності  мелодій.
 Скажи  ревнивій  подрузі  своїй,
що  стрижка  в  неї  вже  давно  не  в  моді.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930132
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021


Амелин

А ей сегодня было б пятьдесят…

А  ей  сегодня  было  б  пятьдесят…
И  мы  б  сейчас  шутили,  поздравляя…
Да  за  окном  дождит,  вон  как  блестят  
Слезинки  на  стекле…  Что  ж  –  жизнь  такая…
 
Сегодня  есть  ты,  завтра  –  нет  тебя.
И  бабочки  твои  куда-то  делись.
Хотя…  постойте!..  –  вон  они  летят,
Вы  слышите?  Порханье…  крыльев  шелест?
 
Такие  же  земные,  как  все  мы!
Но  к  небесам  они  намного  ближе  …
Жизнь  –  в  двух  десятках  взмахов  до  зимы…
Весна  от  сна  очнётся  –  вновь  увижу!
 
Опять  над  головами  запестрят,
Полётом  ярким  скрасят  серость  буден…  
А  ей  сегодня  было  б  пятьдесят,
Да  только  никогда  уже  не  будет…
 
А  страничка  Её  здесь  –  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10207
Галка,  мы  тебя  помним…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854210
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 04.11.2021


меланья

Иван да Марья

Зашел,  Иван?...Ну  что  же,  проходи,
садись  к  столу,  в  ногах  ведь  правды  нету...
За  окнами  тоскливые  дожди...
А  и  пора,  давно  уже  не  лето.
Ты  как  живешь?  Забот  полным  полно?
Понятно  дело:  дети  ведь  не  птицы...
Что  будем  пить:  коньяк  или  вино?
А  то  наш  разговор  не  состоится.  
Меняемся...  Свирепствуют  года...
А  помнится,  красивыми  мы  были,
Иван  да  Марья  звали  нас  когда...
Как  быстро  мы  отпели,  отлюбили!
Один  лишь  день,  да  нет,  скорее,  час...
его  хватило,  чтобы  все  разрушить...
На  выход!  -  я    сказала  сгоряча,
и  ты  ушел...забрав  с  собою  душу...
С  тех  пор  живу,  как-будто  напоказ:
днем  улыбаюсь,  а  ночами  плачу...
Пыталась  строить  -  не  срослось  у  нас,
и  вот  сейчас  сама  себя  дурачу...
Уже  рассвет  садится  на  престол,
а  я,  как  баба  у  разбитой  лодки...

И  уронила  голову  на  стол,
где  сиротой  стояла  рюмка  водки...  
                       

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929800
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021


Білоозерянська Чайка

Пройде ніч над нами горобина

/терцина./

Мово  українська,  солоде  дитинства!
Промовляєш  серцем  в  маминих  устах,
Жебониш  джерельно,  милозвучно  й  чисто.

Лебедить  молитва  щира  та  проста:
Від  дурного  ока  та  лихого  слова,
Наймиліші  звуки  чую  крізь  літа.

О,  премудра  нене!  Згадую  я  знову:
-  Розкидатись  словом,  доню,  ти  не  смій!
Зрониш  слово  –  думай,  слово  –  не  полова…

Карбувала  розум  із  дитинства  мій
Мудрість  покоління,  що  зрікала  мати,
І  лягала  в  серце  літеплом  з-під  вій.

-  Будуть  поряд,  мила,  різне  ґерґотати    :
Лаятися,  кпити,  драти  язика  –
Не  неси  сміття  те  до  своєї  хати…

Глянь,  яка  співуча,  красна,  гомінка
Українська  мова  –  рідна,  найсвятіша,
У  житті  хай  буде  замість  маяка.

Фарб  рясну  палітру  вислови  у  віршах,
Обійди  балачку  –  ту,  що  ріже  слух,
Намагайся  словом  запалити  інших.

В  мові  –  зміст  народу  і  родинний  дух,
Надбання  коштовне,  досвіду  скарбниця,
Голос  Кобзаревий,  він  –  крізь  час  не  вщух!

Змовкне  на  пів  слові,  хто  духовно  ниций,
Хто  двох  слів  не  зв’яже  –  набереться  знань,
Не  зміліє  мудра,  дорога  криниця.

Будуть  дивувати  м’якістю  звучань
Древнього  фольклору  чарівні  глибини,
Колорит  якого  –  мов  дзвінкий  ручай.

Пройде  ніч  над  нами  темна,  горобина,
До  гнізда  повернуть  діти  з  чужини  –
Променем  маяк  їм  завжди  з  України.

І  уже  не  буде  мору  та  війни,
Заведуть  веснянку  річка,  степ  і  гори  –
Справді,  як  за  радістю  скучили  вони!

...Чуєте?  Вкраїна  з  гідністю  говорить
Музикою  слова  мам  і  татусів.
І  стоїть  за  рідне  захисник  суворий,
 Він  –  недремне  око  пращурів  усіх!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929335
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 02.11.2021


Кадет

Лекарство от скуки

Бабье  лето  шуршит  за  окном  заcкорузлым  листом,
Старый  клён  во  дворе  расфуфырился  как  на  параде...
Солнце  в  небе  прикинулось  рыжим  пузатым    котом
И  глядит  на  прохожих  с  вуальной  печалью  во  взгляде...

Накатить  бы  с  друзьями,  но  нет,  ведь  кругом  карантин,
Люди  мрут  словно  мухи  от  новой  всемирной  заразы...
А  на  днях  вездесущий  минздрав  заявил,  что  какой-то  кретин
На  зло  всем  не  привился  от  этой  заразы  ни  разу...

Я  сначала  напрягся,  но  вовремя  выпустил  пар,
Продолжая  парить  и  курить  самосад  на  балконе,
На  минуту  представил,  что  вовсе  не  так  уж  и  стар,
И,  пожалуй,  не  так  уж  и  трудно  сегодня  уйти  от  погони...

Но,  ведь,  как  ни  пари,  а  придётся  конкретно  стареть,  -
Беспощадное  время  творит  своё  дело  исправно...
И  такая-сякая  гнилая  земельная  твердь
Нынче  выглядит  вовсе  не  так  уж  забавно...

Но  не  буду  о  грустном,  оно  прибавляет  морщин...
И  не  зря  говорят,  -  оно  в  принципе  бесперспективно...
А  вообще  без  морщин  не  найти  настоящих  мужчин,
Только  выглядит  это,  увы,  не  всегда  креативно...

Заварю-ка  чайку  и  приправлю  его  коньячком,  
Погляжу,  кто  чего  натворил  в  телеграм  и  фейсбуке,
А  потом  упаду  на  потёртый  диванчик  ничком
И  начну  колдовать  над  рецептом  лекарства  от  скуки...

октябрь  21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928770
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 01.11.2021


Вячеслав Алексеев

Да, поздно нам друг друга виноватить

Разговорился  я  на  старость  лет.
Почти  всю  жизнь  молчал,  а  тут  с  барахты-бухты
Вдруг  о  себе  решил  оставить  след,
Ну,  стихотворный  памятник  как  будто.

И  тотчас  жизни  изменился  смысл,
События  в  ином  увидел    цвете.
И  ищет  рифму  ко  всему  на  свете
Моя  предпоэтическая  мысль.

Хотел  я  иронично  и  легко
С  читателем  поговорить  заочным,
Что  радости  намного  больше  -  точно!
Что  счастье  близко,  горе  –  далеко.

Но  жизнь  -  она  страшней  кошмаров  в  снах.
Мне  веселиться  смелости  не  хватит:
Зимой  свирепою  сменилась  вдруг  весна,
И  поздно  нам  друг  друга  виноватить.
 
Стремительно  –  с  ног  на  голову  –  враз
Сменились  отношения  мгновенно,
То  идолы,  скукожась,  пали  в  грязь.
Что  было  дорого  -  все  стало  пеной.

Смотреть  мешает  глупая  слеза.
Ну  как  же  описать  мне  перемену?
Все  то,  о  чем  хотел  праправнукам  сказать,
Теряет  на  глазах  и  смысл,  и  цену.
2001  г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928651
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 23.10.2021


Ярослав К.

Пророческое

Когда-нибудь,  уставши  от  цейтнота,
Я  выйду  из  глубокого  пике,
Мажорная  в  душе  взыграет  нота,
Забуду  я  об  этом  тупике.

Немного  от  эмоций  успокоясь,
Остановлю  гитарную  струну,
И  сам  не  понимая,  что  такое,
Прижмусь  плотнее  к  илистому  дну.

Не  будет  громких  возгласов  "прощайте",
Страничку  я  свою  не  удалю,
А  просто  променяю  жизнь  на  сайте,
Чтоб  быть  поближе  к  той,  кого  люблю.

Мне  больше  не  захочется  быть  в  "нете",
Мне  жалко  будет  времени  и  сил.
Ты  будешь  у  меня  в  приоритете,
И  я  тебе,  родная,  буду  мил.

Ты  станешь,  как  несущий  радость  лучик,
И  небо  будет  вечно  голубеть.
Я  серых  не  замечу  больше  тучек,
А  петь  я  буду  только  о  тебе.

Мы  будем  говорить  с  тобой  стихами,
Угадывая  рифмы  или  ритм,
А  может  быть,  дыша  одним  дыханьем,
Нам  даже  не  придётся  говорить...


                                         Май  2018

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928537
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021


Катерина Собова

Шкiдлива робота

Дві    бабусі    -    Зіна    й    Катя,
З    ними    був    ще    дід    Тарас,
Про    професії    й    заняття
Повели    розмову    враз:

-Є    шкідливі    виробництва,
Сильні    люди    туди    йдуть,
Найшкідливіша  робота
У    політиків,    мабуть.

Як    зберуться    депутати  –
Скільки    нервів    йде    у    них!
Для    здоров’я    це    шкідливо
Від    думок    таких    лихих.

Чогось    бились    у    тій    Раді,  
Наче    в    них    вселився    біс…
-Правду    кажеш,    скільки    шкоди
Нам    ніхто    ще    не    приніс!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928457
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 21.10.2021


Любов Іванова

ЗАБЕРИ ВІД ОСЕНІ МЕНЕ

[b][i][color="#730991"]Забери  від  осені  мене
Поверни  назад  в  яскраве  літо.
Де  буяють  мальви  дивним  цвітом
І  нехай  те  щастя  не  мине.

Відвоюй    мене  у  днів  сумних,
Де  дощі  з  небес  течуть  крізь  сито,
І  вітри  пророче  і  сердито
Хочуть  геть  заполонити  сни.

Проведи  мене  в  весняний    рай
Де  роса  бринить  на  буйних  травах,
А  проміння  лагідне  й  яскраве,
І  ріки  казковий  водограй.

Укради  у  сходжених  доріг,
Їх  у  мене  досі  вже  чимало,
Хай  зневіра  не  торкнеться    жалом,
Не  пусти  її  на  мій  поріг.

Не  віддай  мене    лихій  зимі
Я  ще  юна  у  думках  і  мріях
Хай  на  скроні  вже  лягла  завія,
Я  не  згодна  жити  у  пітьмі[/color][/i].[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928519
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021


Вікторія Манойленко

Он вышел ночью на балкон

Он  вышел  ночью  на  балкон,
Курил,  курил  и  глянул  вниз,
И  то,  что  там  увидел  он,
Его  сразило.  Мозг  завис.
А  во  дворе  Ковид  гулял
При  свете  звезд  и  фонарей.
К  балкону  голову  поднял
И  произнес  негромко:  «Эй,
К  вам  обращаюсь,  человек,
Меня  за  дерзость  извините,
У  вас  и  так  короткий  век,
Зачем  все  время  вы  дымите?
Погодка  очень  хороша,
И  воздух  тут  приятный  тоже,
Вот  я  гулялю  не  спеша,
А  тут  в  пейзаже  ваша  рожа!
Куренье  —  это  только  вред,
Идите  спать,  вас  призываю,
Не  игнорируейте  совет,
Иначе  вас  я  покусаю».
27.06.2020
Виктория  Манойленко

/фото  из  открытых  источников  Интернета/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926363
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 14.10.2021


Малиновый Рай

Пахли яблука

Ми,студенти,яблука  збирали,
В  ті  осінні  незабутні  дні,
Ти  тайком  на  мене  поглядала
І  це  так  подобалось  мені.

         Пахли  яблука,пахло  осінню
         У  багатому  тому  саду
         Де  зустрів  тебе  я  ще  зовсім  
         Неціловану  молоду.


Запалила  осінь,заспівала,
Золотом  окутала  вона,
В  наші  душі  почуття  заклала
Ті,  що  так  бажались  тоді  нам.  


         Пахли  яблука,пахло  осінню
         У  багатому  тому  саду
         Де  зустрів  тебе  я  ще  зовсім  
         Неціловану  молоду.


Осінь  нам  зробила  подарунок,
Осінь  благодійниця  така,
Той  короткий  перший  поцілунок
Нам  і  досі  губи  обпіка.

         Пахли  яблука,пахло  осінню
         У  багатому  тому  саду
         Де  зустрів  тебе  я  ще  зовсім  
         Неціловану  молоду.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927704
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 13.10.2021


Наташа Марос

ПОВТОРЮ…

під  враженням...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927503

Я  прислухалася  щодня,
Бо  не  могла  без  тебе  жити,
Як  сон,  бродила  навмання,  
А  в  очі  заглядали  квіти,  -
Я  прислухалася  щодня...

І  вже  не  бачила  краси,
Бо  чула  кроки,  чула  шепіт...
Мені  вчувались  голоси,
І  неповторно-тихий  трепет  -
Не  помічала  я  краси...

А  вже  коли  біля  дверей
Я  зупинялася  безсило,
То  уявляла,  як  береш
Мене  за  руки  ти  красиво  -
Біля  самісіньких  дверей...

І  пригортаєш  до  грудей
Украй  заморену  чеканням  -
Для  нас,  для  двох  -  не  для  людей
Ті  наймиліші  привітання  -
О,  як  ти  горнеш  до  грудей...

І  щастя  пташкою  летить  -
Обійми-зустрічі  жадані  -
Година  ціла,  ціла  мить,
Як  нагорода  за  чекання,  
Де  щастя  пташкою  летить...

Як  жаль,  що  осінь  золота
Позамітала  жовтим  листом
Сліди  і  кроки,  і  вуста
Спалила,  стерла  норовисто  -
Печальна  осінь  золота...

Ще  довго  бачила  зорю,
Впускала  біль  і  сум  до  хати,
Та  я  боюсь:  все  повторю,
Бо  вже  не  можу  я  втрачати
І  пам'ятаю  ту  зорю...

Почуй  мене,  побач  мене,
Скажи...не  сила  вже  чекати...
Чи  знав  тоді  -  все  промайне,
Мов  тихим  помахом  крилатим  -
Скажи  мені...  почуй  мене...

               -              -              -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927564
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 12.10.2021


Катерина Собова

Де штори?

Перше    вересня    у    школі  –
Дзвінок    сріблом    розливався,
Сьомий    клас    теж,    як    ніколи,
Веселився    й    дивувався.

Наяву    це    все,    чи    сниться?
Витріщались    учні    всюди:
Їхня    класна    керівниця
Збільшила    в    три    рази    груди!

В    клас    зайшла    педагогиня,
Вражені    замовкли    діти:
Була    горда,    як    Богиня  –
Як    красу    таку    втаїти?

Думав    Петя:    -От    потвора!
Хоч    учителька    привітна,
Гроші,    що    здали    на    штори  –
Пішли    зовсім    не    на    вікна…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927529
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Любов Іванова

ХОЛОДА СТУЧАТСЯ В ДВЕРИ К НАМ

[b][color="#12089c"]Х-одит  фея-осень  под  моим  окном,
О-тражаясь  златом  в  дождике  косом.
Л-ес  благоухает,  весь  одет  в  парчу,
О-сень  золотая-  тихо  ей  шепчу....  
Д-ни  уже  короче,  больше  серых  туч,
А-  коль  взвоет  ветер,  он  как  монстр,  могуч.

С-ыпет  щедро  небо  дождик  на  поля,
Т-ак  ведь  просит  влаги  матушка-земля.
У-баюкал  ветер  ивы  над  рекой,  
Ч-ародейки  ели  встали    чередой...  
А-  ведь  всем  понятно  -  ветер  нынче  храбр,
Т-опает  к  нам  в  гости  господин  ноябрь.
С-телется  туманом  в  балке  за  селом
Я-ркость  солнца  блекнет,  все  же  -  перелом.

В-  каждом  дне,  в  природе  ,  и  во  всех  делах,

Д-обрый  друг  декабрь  ждет  уже  в  санях.
В-  балки  и  овраги  колкостью  залез,.  
Е-жится  от  стужи  озеро  и  лес
Р-адость  ждет  детишек,  снежные  деньки!
И-гры,  санки,  лыжи,    клюшки,  лед,  коньки!!

К-лассно  ждать  морозца,    красоте  внимать

Н-едалече...  рядом  матушка  зима...
А-  кого  пугает  стужа  за  окном.
М-ожно  выбрать  другом  ваш  уютный  дом...[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927567
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Valentyna_S

Вже нікуди без неї

Заросли  полинами  шляхи  журавлині    
Й  підбирає  шлейф  крику  птахів  чужина.  
А    у  вереса      повні  бокали  вина,
Яке    жовтень  не  випив,  а  спити  повинен.
Журавлина  застигла  в  поклоні    смутна.

Як  наточене  вістря  клинопис  осінній,
І    на  спліні  глевкім  почіткішав    рельєф.
Допікає    поблажливий  сміх  й    решильє,
Котре  вив’язав    ранком  сполошений  іній.
Із  отих    подаянь    холод  кубла  зів’є.

Нашвидку  осінь  пише  тривожні  есеї,
Заодно    літо  бабине  прихапцем  тче.
А  воно,  мов  роки,  поміж  пальці  тече
І  щезає  десь  там,  де    крилаті  антеї…
Жовта  стуженька    руку  кладе    на  плече.
Вже  нікуди  без  неї.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927445
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Груздева(Кузнецова) Ирина

ПОЭТУ

"...Молчанье  одиночеству  сродни..."
"...Молчи  не  молчи  -  не  судилось.  Судьбу  изменить..."
"...И    полночь    в    захлеб,    ей    привычно,    рыдает    стихами..."
                                                                             Виктория  Полякова

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206719


Кричи  -  не  кричи...  Наваждение  или  судьба:
Дарить  бесконечности  ночи  эмоций  Цунами,
Срывая  бинты,  не  внимая  рассудка  мольбам,
Чтоб  раны  болели  и  болью  души  -  истекали.

Молчи  -  не  молчи.  Ты  не  сможешь  в  себе  заглушить
Пространство  клокочет  и  время  струится  сквозь  память
Тебе  суждено  быть  пророком  и  Слову  служить
И  боль  отзовётся  и  ночь  зарыдает  стихами...


=============================
*Страна  Озарение  №41,  2011

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208158
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 09.10.2021


Вересова

Это я, Господи*

Современнику

Пришёл  я,  Господи,  прими!
Я  стены  возводил  тюрьмы,
хотел  я  в  глупости  наивной
и  чистой  дерзости  порывов
всех  скопом  ею  осчастливить.
И  были  мне  мечтой  хрустальной
лишь  идолы,  не  идеалы...

Но  я  не  набивал  карман
за  счёт  оружия  врагам,
я  заблуждался,  не  блудил,
в  офшоры  нал  не  выводил.
Я  нищ  перед  тобой  предстал,
мой  ящик  -  вот  мой  капитал!
Я  накопил  одни  сомненья,
грехи,  печали,  сожаленья
и  тупиковость  позади,
в  конце  неверного  пути...

Суди  же,  Господи,  суди!

*Заголовок  -  название  автобиографии  Рокуэлла  Кента  (англ.  Rockwell  Kent,  1882—1971)  —  американского  художника,  писателя,  общественного  деятеля.

7-8  октября  2021  г

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927415
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Аліна Олійник

Пиши!

Пиши  вірші  так,  ніби  серце  не  кровоточить,  
Ніби  зовсім  не  сковує  тіло  страх,
Пиши  в  уяві,  закриваючи  очі,
Ти  ж  бо  вмієш  –  підтверджують  лінії  на  руках.
Пиши,  коли  душу  огорне  мовчання,
Коли  висохне  думка,  скошена  як  трава,
Пиши,  коли  не  гоїться  рана  кохання,
Коли  байдужістю  вдарять  чужі  слова.
Пиши,  коли  губиш,  мов  голку,  риму,
Коли  не  знаходиш  її    в  словниках,
Пиши,  коли  осінь  повертає  на  зиму,
Пиши  правдиво  в  своїх    думках.
Пиши  для  себе,  пиши  для  інших,  
у  стіл,  в  шухляду,  лише  пиши!
Нехай  збуваються,  як  мрії,  вірші,
В  своєму  серці  їх  колиши.  
Пиши,  коли  потребуєш  молитви,  
Чекаєш  прощення  чи  прозрінь.
і  серед  щоденної  тої    гонитви                  
натхнення  справжнє  своє  зустрінь!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927379
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Галина Брич

А НА ЗАКУСКУ Б МЕД…

Все  більше  кислих  буднів,  солодких  менше  свят.
Стихає  пісня  втіхи,  на  жаль,  –  багато  втрат.
Болить  –  лікуй,  як  можеш,  або  змирись,  звикай,
Та  не  втрачай  надії  на  тихий  світлий  рай.

Цінуй  того,  хто  поруч,  то,  може,  ангел  твій,
Життя  ж  не  передбачиш  –  чи  дощ,  чи  суховій…
Забув  про  милість  друга  –  причина  для  тривог,
Чинив  добро  –  не  згадуй,  це  пам’ятає  Бог.

Довірили  таємне  –  не  зрадь,  не  осуди,
Для  всіх  коротка  стежка  від  щастя  до  біди.
Жени  з  душі  образу,  позбудься  темноти.
Занудьгував,  згадавши,  –  пташиною  злети.

Напився  вдосталь  дьогтю?  А  на  закуску  б  мед
І  затишок,  і  спокій,  квітчастий  теплий  плед,
Медяник  у  неділю  та  кава  чи  кисіль
Ще  й  добрий  світлий  ангел,  що  всяк  лікує  біль.
©  Галина  Брич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926845
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Любов Іванова

ЛЕТО!!! НЕ УХОДИ!!!

[b][color="#338a0e"]До  чего  не  хочется  прощаться
Лето!!!  Погоди,  не  уходи!
Неужели  дни  тепла  и  счастья
Остаются  где-то  позади.

Неужели  в  прошлом  полевые
Самые  красивые  цветы?
Спрятал  август  лето  в  кладовые
Осени  отдав  свои  бразды

Смотрят  в  реки  плачущие  ивы
Сбрасывает  лес  и  парк  наряд
Только  ели  с  соснами  красивы
Выстроились    возле  парка  вряд..

Скрыта  гладь  озер  сентябрьской    рябью,
Опустилась  в  воду  вЕрбы  прядь...
Возвращайся  к  нам  хотя  бы  ...  бабьим
Лето...на  денек...на  три...  на  пять.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926790
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Катерина Собова

Хоробра Тома

Після    двох    побачень    в    сквері
Дівчину    кохану    Тому
Прийшло      в    голову    Валері
Запросити    вже    додому.

Є    якісь    манери    дамські:
Таку    гостю,    як    приймати?
Каву,    квіти,    чи    ’’Шампанське’’  -
Що    вперед    пропонувати?

Хлопець    дуже    хвилювався,
Як    вести    себе    відразу?
-Як    вино    запропоную    -
Цим    її    я    не    ображу?

Уже    Тома    на    порозі,
Розмістилася    на    кухні,
Вся    рум’яна    від    морозу,
Вийняла    пивні    два    кухлі.

Розгубився    тут    Валера,
Хотів    свічку    запалити,
Тремтять    руки    в    кавалера…
Як    романтику    створити?

Пінитись    шампанське    хоче,
В    келихи    хотів    налити:
-Для    хоробрості,-    белькоче,-
Треба    нам    це    пригубити.

Дівка    з    радості    аж    скаче:
-Ми    розважимось    добряче!
Заховай    цей    сік    дитячий,
В    мене    дещо    є    гаряче.

Первачок    ось,    пригощайся,
Та    не    бійсь,    горілка    добра,
Пий    сміливо    і    не    кайся,
Бо    я    вже    прийшла    хоробра!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926738
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


Тетяна Мош

Любов до чоловіка

Чи  можливо  кохать  чоловіка:
Не  брутально-гарячого  звіра
І  не  воїна  –  птаха-шуліку,
А  ласкаво-чуттєвого  квіра?

Голубливі  тонкі  його  пальці
Не  торкались  жіночого  тіла,
Не  зливали  Інь  з  Янем  в  екстазі,
А  від  плоті  коханця  п’яніли.

У  обох  тугі  м’язи  на  шиї
Набрякали  від  пестощів  диких
Й  лоскотали  по  щелепах  вії  –
І  щасливі  здіймалися  крики.

Як  я  заздрю  йому,  що  дозволив
Доторкатись  до  себе  вустами
І  вбирав  кожен  поштовх  і  подих,  –
Бо  я  хочу  відчути  те  ж  саме!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921773
дата надходження 09.08.2021
дата закладки 30.09.2021


Кадет

Безобразный сплин

День  привычно  утро  нахлобучил,
Ночь  передала  ему  привет...
И  рассвет,  застрявший  в  хмурых  тучах,
Не  спешит  пролить  на  землю  свет...

Неуютно  стало  на  балконе,
Нет  былого  шелеста  знамён...
И  в  мобильном  пыльном  телефоне
Тает  скудный  перечень  имён...

Ворошу  отчаянные  мысли
И  пока  сдаваться  не  спешу...
Правда,  и  мечтать  не  вижу  смысла,
Хоть  неровно  осенью  дышу...

А  она  припудрила  округу,
Макияжит  парки  и  леса...
Надеваю  свитер  как  кольчугу,
Забываю  птичьи  голоса...

Скоро  запорошит  и  завьюжит,
Заметелит  журавлиный  клин...
И  в  башку  залезет  неуклюже
Толстокожий  безобразный  сплин...

сентябрь  21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926644
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 30.09.2021


Сніг_на_голову

Лише б


Лише  б  не  поверталися  вітри,
які  Вас  знову  приженуть  до  мене
і  зафарбують  небо  у  зелене,
й  наллють  чогось  жагучого  у  вени,
і  змусять  говорити  Вам  на  ти.

Лише  б  не  стріти  знов  того  дощу,  
що  зблизить  наші  дихання  і  руки,  
і  скопіює  точно  серця  стукіт,  
слова  заглушить  в  тому  перегуку:
–  Іди  нарешті!  –  Ні,  не  відпущу!

Лише  б  той  самий  місяць  не  впіймав
у  коло  магії  тремкого  диво-злету,  
коли  дахи  високі  й  парапети
відходять  за  межу  суцільно  стерту
й  немає  недосяжного,  нема.  

Лише  б  не  чути  злої  тишини,  
яка  на  шиї  в'яже  жмут  чекання,  
вимучує  у  смертному  бажанні
побачити  Вас  знову  –  знов  востаннє,  
торкнутися  кохання  і  вини.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921422
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 30.09.2021


Рунельо Вахейко

ПАСЕЧНИК

-  Не  пережить  мне  –  пророчил  –  зимы,
Ухаживать  некому  будет  за  пчёлами.-
Слова  утешения  были  б  никчёмными.
И  я  отшутился:
-  Дам  годик  взаймы…-
Он  не  дождался  прихода  весны.
Ульи  усеяны  мёртвыми  пчёлами  –
Пространства  немые
Со  щелями  чёрными  –
Отпевших  шкатулок,
Что  обречены.
Душа  отлетела…
И  целыми  семьями
Пчёлы  за  нею  –
Пчелиной  вселенною,
По  капельке  мёда  с  собой  унося,
Туда,  куда  солнце  ушло  –
За  леса…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925373
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 17.09.2021


Любов Іванова

ОН УШЕЛ В ТУМАН

[b][color="#06914b"][color="#bd0f35"]О[/color]-глянись  перед  тем,  как  свернуть  за    калитку
[color="#bd0f35"]Н[/color]-еужели  не  рвется  сердечко  в  куски?

[color="#bd0f35"]У[/color]-  судьбы  на  виду  мне  устроивший  пытку,
[color="#bd0f35"]Ш[/color]-квал  эмоций  оставил  и  приступ  тоски...
[color="#bd0f35"]Е[/color]-ле-еле  держась  я  хочу  улыбнуться,
[color="#bd0f35"]Л[/color]-ишь  бы  в  этот  момент  душу  в  рамках  держать.

[color="#bd0f35"]В[/color]-от  не  знаю  пока,  как  мне  завтра  проснуться,

[color="#bd0f35"]Т[/color]-о  ль  беззвучно  рыдать,  то  ли  громко  кричать.
[color="#bd0f35"]У[/color]-  дороги  твоей  будет  много  препятствий,
[color="#bd0f35"]М[/color]-ежду  жизненных  скал  вдруг  заблудишься  ты.
[color="#bd0f35"]А[/color]-  я  ждать  соглашусь  с  необдуманных  странствий,
[color="#bd0f35"]Н[/color]-о,  прошу,  не  спеши,  за  собой  жечь  мосты.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925036
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 14.09.2021


гостя

…скельця



Блукає  
капілярами  озон.
Лоскоче  губи  золота  ожина,
як  жінка,  що  приходить  у  твій  сон,
з  пекучими  
   зеленими  очима.

Пересипає
сонячний  кришталь.
Перебирає  кольорові  скельця.
Ти  не  журися  нею,  то  печаль
тече  по  лезу  
   й  виїдає  серце.

…  і  проростає
найсолодший  лід.
…  і    дикий  звір  в  лісах  твоїх  голосить.
…за  тим,  мабуть,  і  плакати  не  слід,
що  має
     остаточний  статус  -  осінь

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924906
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 13.09.2021


Любов Іванова

Я СТИХАМИ ЛЕЧУ СВОЮ ДУШУ

[b][color="#061fbf"]Я-ркие  моменты  я  одену  в  рифму

С-  радостной  улыбкой  счастья  на  лице.
Т-руд  здесь  и  не  нужен,  фразы  сами  липнут
И-х  обычно  много  собрано  в  ларце.
Х-аос  можно    где-то  далеко  оставить,
А-  когда  тревожно  -    рифма  выдаст  всхлип.
М-ы  же  можем  словом    все  легко  исправить
И  ровнее  станет  жизненный  изгиб.

Л-адно  все  и  складно  в  слове,  как  в  оправе
Е-сли  бы  так  в  жизни,  в  ней  то  все  сложней.
Ч-ерным  краскам  жизни  словом  свет  добавим
У-ж  коль  прописала    весь  букет  страстей.

С-удьбы  наши,  судьбы.  Сколько  есть  их  в  слове
В-  очерках,  романах  льются  на  листы.
О-тболело  сердце  -  лист    напоготове
Ю-велирно  словом    сводим  вновь  мосты.

Д-ал  мне  Бог  с  рожденья  важную  науку
У-тонченный  способ,  чтоб  спастись  от  слез.
Ш-ирмой  станут  фразы  и  прогонят  скуку,
У-водя  от  грусти  в  мир  красивых  грез[/color].[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924890
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 13.09.2021


Галина_Литовченко

***


Ділять  сум  ворона  й  омелá
на  старій  засохлій  яворині.
Заховались  у  тумани  сині
закутки  й  околиці  села.

Осінь  вщерть  вологи  налила.
Перехожі  ковзають  по  глині.
Ділять  сум  ворона  й  омела
на  старій  засохлій  яворині.

Кепські  не  лише  у  них  діла:
заблукала  річка  у  долині.
Не  згадає,  де  була  донині
і  в  якому  напрямку  пливла.
Ділять  сум  ворона  й  омела…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924578
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021


Галина_Литовченко

ЗАКАВКАЗЬКІ РОНДЕЛІ



1.  ***
Несла  переповнену  сумку  з  базару  –  
до  хати  додибала  ледве  жива.
В  ній  персики,  дині,  лаваш,  пахлава
та  повно  ще  різного  чудо-товару.

Це  ж  треба  без  розміру  вибрати  тару!
От  горе  ногам,  як  дурна  голова.
Несла  переповнену  сумку  з  базару  –  
до  хати  додибала  ледве  жива.

Хтось  скаже:  взяла  б  чоловіка  на  пару.
Е  ні!  Від  базару  нехай  спочива.
Не  дай  бог  сусіди  почули  б  слова,
що  сипляться  в  двері  мого  будуару.
Несла  переповнену  сумку  з  базару.

2.  ***
Вдосвіта  мекають  вівці  в  сусіда,
гикає  ослик,  тупцює  верблюд.
Ну  й  роботящий  навколишній  люд!
Руки  –  не  те,  що  в  мого  серцеїда.

Тільки  прокинувся,  ще  й  не  поснідав,
грає  натхненно  класичний  етюд.
Вдосвіта  мекають  вівці  в  сусіда,
гикає  ослик,  тупцює  верблюд.

Успадкував  божу  іскру  від  діда.
Гостряться  вуха  у  двір  звідусюд  –  
не  пропустити  б  ранковий  прелюд,
що  працьовитості  дасть  до  обіду.    
Вдосвіта  мекають  вівці  в  сусіда.

2020
                                                                                         
На  фото  картина  Тугрула  Нариманбекова  (Азербайджан)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924575
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021


Галина_Литовченко

ЗАКАВКАЗЬКІ РОНДЕЛІ



1.  ***
Несла  переповнену  сумку  з  базару  –  
до  хати  додибала  ледве  жива.
В  ній  персики,  дині,  лаваш,  пахлава
та  повно  ще  різного  чудо-товару.

Це  ж  треба  без  розміру  вибрати  тару!
От  горе  ногам,  як  дурна  голова.
Несла  переповнену  сумку  з  базару  –  
до  хати  додибала  ледве  жива.

Хтось  скаже:  взяла  б  чоловіка  на  пару.
Е  ні!  Від  базару  нехай  спочива.
Не  дай  бог  сусіди  почули  б  слова,
що  сипляться  в  двері  мого  будуару.
Несла  переповнену  сумку  з  базару.

2.  ***
Вдосвіта  мекають  вівці  в  сусіда,
гикає  ослик,  тупцює  верблюд.
Ну  й  роботящий  навколишній  люд!
Руки  –  не  те,  що  в  мого  серцеїда.

Тільки  прокинувся,  ще  й  не  поснідав,
грає  натхненно  класичний  етюд.
Вдосвіта  мекають  вівці  в  сусіда,
гикає  ослик,  тупцює  верблюд.

Успадкував  божу  іскру  від  діда.
Гостряться  вуха  у  двір  звідусюд  –  
не  пропустити  б  ранковий  прелюд,
що  працьовитості  дасть  до  обіду.    
Вдосвіта  мекають  вівці  в  сусіда.

2020
                                                                                         
На  фото  картина  Тугрула  Нариманбекова  (Азербайджан)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924575
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021


меланья

имя твое

Имя  твое,  словно  старая  песня,
бродит  ночами  в  моей  голове...
Мне  без  тебя  и  пустынно  и  тесно,
словно  весь  мир  опустел,  овдовел..
Сердце  в  плену  одиночества  стынет,
память,  как  лодку,  качнёт  на  волне,
тихо  накатит,  внезапно  отхлынет
и  холодком  проползет  по  спине.
Так  же  стоят  и  фонарь,  и  аптека...
Звезды  беседу  ведут  до  утра...
Всё  как  всегда...только  нет  человека...
Кажется:  кто-то  бездушный    украл...
За  ночь  прокрутишь  все  в  жизни  этапы,
боль  лишь  к  утру  поутихнет  слегка...
Звезды  уйдут,  а  Медведица  лапой
перед  уходом  порвет  облака...
.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924485
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 09.09.2021


Галина_Литовченко

***

.
Махнула  осінь  серпню  навздогін,
а  той  заметушився  соромливо:  
не  встиг,  як  треба,  визбирати  сливи
і  чує    докір  із  усіх  сторін.

Ввижається  угорок  передзвін,
що  в  стінках  відер  б’ються  галасливо.
Махнула  осінь  серпню  навздогін,
а  той  заметушився  соромливо.  

Вже  вересень  вмостився  на  ослін,
пильнує  сад.  Не  урожай,  а  диво!
Дісталися  йому  угорки-сливи,
антонівки  і  сніговий  кальвін*.  
Махнула  осінь  серпню  навздогін.

*  сорт  яблук  (кальвіль).  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924374
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021


Катерина Собова

Помилилась

Віктор    взяв    дружини    ручку:
-В    тебе    є    коханці?
Чому    носиш    ти    обручку  
Не    на    тому    пальці?

Галя    стала,    як    та    вишня:
А    що    ж    тут    такого?
Хай    всі    бачать,    що    я    вийшла    
Заміж    не    за    того!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924189
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021


Білоозерянська Чайка

Я в осінь йшла…

[i]Ми  знали  вдвох:  розлука  неминуча,
що  час  безжально  долі  розведе.
І  плакав  кущ  трояндовий  колючий:
"То  де  ж  кохання  те  подіти,  де?!"[/i]

Я  в  осінь  йшла…  залишивши  із  Вами
в  недужім  серці  здавлений  вогонь.
А  пустку  в  грудях  краплі  заливали,
І  ткаля-Осінь  враз  торкнулась  скронь…

[i]Давайте  зараз  будемо  відверті:
Нам  відчай  душі  міцно  охопив…
Думки  та  вірші,  ввірені  конвертам,
Так  і  не  слали…  холодили  пил…[/i]

Без  Вас  життя  до  болю  стало  звичним:
Буденним,  сірим,  дощовим  щораз.
Троянди  ж  пам’ять  заганяла  шпички,
Кровила,  мучила  та  повертала  час.

[i]Роки  зривала  осінь  непомітно,
У  гості  дощ  некликаний  вчащав.
Цьогоріч  йшли  на  зустріч  наші  діти,
До  ще  красивого  розлогого  куща…[/i]

/Дякую  за  натхнення  художницям-близнючкам  із  Італії  Anna  Elena  Balbusso./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924228
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021


majra

Осінь, осінь…

Осінь,  осінь...  Затишно  в  госпОді,
Пахнуть  медом  свіжі  калачі.
Айстри  сяють  на  моїм  городі
Так,  що  видно  навіть  і  вночі.

Чорнобривців  мерехтять  жарини,
Зберегли  від  літечка  тепло.
А  червоні  грона  горобини
Зігрівають  захололе  тло.

Вже  дощами  погасило  спеку,
Сонях  пізній  мокне  на  тині...
І  летять  до  вирію  лелеки,
Щоб  вернутись  знову  навесні...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924011
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 04.09.2021


Сонячна Принцеса

Дорога в осінь стелиться дощем…

Дорога  в  осінь  
стелиться  дощем.  
Мовчання  забродило,  
наче  вина,
на  сонці  не  настояні  іще…  
Ніхто  нікому  і  сльози  не  винен.  

Ніхто  нікому…  
Сива  далина  
полинний  спогад  
в'яже  у  хустину...  
Налий  же,  доле,  пам'яті  вина  -  
журлива  осінь  кличе  у  гостину.  



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923578
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 04.09.2021


Сіроманка

ПЕРША ПРЕЧИСТА: Успіння Богородиці (етнографія)

[color="#ff0000"][b]28 серпня —  Успіння  Пресвятої  Богородиці  і  
                     «Перша  ПРЕЧИСТА» 
[/b][/color]
     28  серпня  православні  та  греко-католики  святкують  [color="#ff0000"][b]Успіння  Пресвятої  Богородиці. [/b][/color]
     За  традицією  східної  церкви  свято  Успіння  Пресвятої  Богородиці  належить  до  переліку  дванадцяти  найбільших  свят  церковного  року.  Відзначається  15  серпня  за  старим  стилем,  28  серпня  –  за  новим  (Католицька  та  більшість  православних  церков  світу  святкують  Успіння  15  серпня).  Передував  святу  [b]Успенський  піст,  [/b]який  розпочався  14  серпня  і  тривав  два  тижні.        
 З  апокрифів  відомо,  що  за  три  дні  до  смерті  Марії  явився  архангел  Гавриїл  і  сповістив  про  близький  перехід  її  до  вічності. Немає  історичних  даних,  як  довго Божа  Мати ще  перебувала  на  землі  після  Христового Вознесіння,  ані  коли,  де  і  як  Вона  померла,  бо  про  це  у  Євангелії  нічого  не  згадано.
       Свято  має  подвійний  зміст:  зрозуміла  людська  скорбота  поєднується  з  радісною  упевненістю  в  тому,  що смерті як  знищення  і  небуття  просто  не  існує.  На  це  вказує  і  слов'янська  назва :  «Успіння» —  тобто  « Сон»,  за  яким  буде  пробудження  і  слава.
       Про  земне  життя  Діви  Марії  відомо  мало:  канонічні  Євангелія  говорять  про  Неї  тільки  у  зв'язку  з  Ісусом  Христом.  Відомо,  що  вмираючий  Христос  просив  Її  усиновити  Свого  улюбленого  учня —  св. Іоанна  Богослова .  Нарешті,  Книга  Діянь  апостольських  говорить  про  Її  перебування  серед  апостолів  в  свято П'ятидесятниці.  Після  Пятидесятниці  Діва  Марія  перебувала  в  Єрусалимі  близько  10  років.  Подальше  життя  Богоматері  описане  тільки  в  апокрифічних джерелах,  що  не  увійшли  в  Біблію  і  не  мають  догматичного  змісту.
       Один  з  переказів  свідчить  про  участь  Марії  у  розподілі  між  апостолами  земель,  куди  їм  належало  відправитися  для  проповіді.  За  жеребом  Їй  випала  Іверія  (Грузія),  з  якою  Вона  згодом  опинилася  таємничо  пов'язана  через  Іверську  ікону  Божої  Матері  .  Але  ангел  вказав  Їй  інший  шлях —  на  Афон  (північний  схід  Греції),  і  ця  Свята  Гора  стала  пізніше  світовим  центром  православного  чернецтва,  місцем  особливого  шанування  Богоматері.
       Під  час  гоніння  Ірода  на  юну  Церкву  Христову,  Пресвята  Діва  Марія  разом  з  апостолом  Іоанном  Богословом  в  43  році  пішла  в  Ефес  (на  західному  узбережжі  Малої  Азії),  в  якому  проповідувати  Євангеліє  випав  жереб  апостолу  Івану  Богослову.  Молилась  і  займалась  рукоділлям,  і  відвідувала  місця,  які  стосуються  земного  життя  її  Сина,  що  рано  пішов  з  життя.  Вона  була  також  на  Кіпрі  у  святого  Лазаря  Чотириденного  який  був  там  єпископом;  і  на  Святій Горі  Афонській,  про  яку,  як  каже  святий Стефан  Святогорець,  Матір  Божа  пророчо  сказала:  [i]"Це  місце  буде  Мені  в  жереб,  даний  Мені  від  Сина  і  Бога  Мого.  Я  буду  Заступниця  місцю  цьому  і  Богу  молитимусь  за  нього  ".[/i]
         Події  останніх  днів,  безпосередньо  пов'язані  з  Успінням  Богоматері,  символічно  відтворюють  найважливіші  моменти  Її  життя.  Новим  Благовіщенням  стає  сповіщення  архангела  Гавриїла  про  близьку  кончину,  а  прийняття  Марії  разом  з  тілом  в  "  небесну  славу  " —  новим  Введенням  в  Храм.  Як  колись  Богоматір  тримала  на  руках  немовля  Христа,  так  тепер  Її  Син,  що  спустився  з  небес  до  смертного  одра,  приймає  на  Свої  руки  маленьку  і  тендітну  душу  Марії,  яка  народилася  в  нове  життя.  Такою,  у  вигляді  сповитого  немовляти,  зображується  Її  душа  на  православних  іконах  свята.
           Незабаром  настає  кульмінація:  розлучена  з  тілом  Душа  Богоматері  знову  чудово  з  ним  возз'єднується,  і  потім  воскресле  тіло  йде  в  Потойбічний  світ. Апостоли,  які  зібралися  в  Єрусалимі  для  Її  поховання  з  усіх  кінців  Всесвіту,  розкрили  на  третій  день  гробницю  для  запізненого апостола  Фоми.  І  цей  апостол,  що  колись  засумнівався  в Воскресінні  Христа,  тепер  сам  сповістив  товаришам  про  воскресіння  Його  Матері:  бажаючи  поклонитися  тілу  Марії,  він  знайшов  у  печері  одні  лише  похоронні  пелени  .
         Час  Успіння  Діви  Марії  невідомий.  Очевидно  лише,  що  це  було  до  перших  гонінь  на  християн,  розв'язаних  божевільним  імператором Нероном в 64 році.  Старохристиянська  традиція  вказує  гробниці  Діви  Марії,  Її  батьків  Іоакима  та  Анни,  а  також  Йосипа  Обручника в Гефсиманському  саду,  в  східній  частині Єрусалиму.
       Сказання  про  тілесне  піднесення  Богоматері  на  Небо  поділяють  християни  і  Православної,  і  Католицької  Церков.  Відсутній  в  Православ'ї  урочистий  момент  увінчання  (коронування)  Діви  Марії  як  "  Цариці  Небесної  "  Ісусом  Христом —  улюблений  сюжет  західного  релігійного  мистецтва  та  живопису.      
 Успінню  Богоматері  присвячені  багато  храмів  Сходу  і  Заходу.  Назва  свята  відбилася  також  в  одній  з  найпоширеніших  на  Русі  "  священичих  "  прізвищ —  [b][color="#ff0000"][i]«Успенські»  .[/i][/b][/color]
       Основу  свята  Успіння  творять  священна  традиція  Церкви  від  апостольських  часів, апокрифічні  книги,  постійна  віра  Церкви  та  одностайна  думка  Святих  Отців  і  Вчителів  Церкви  першого  тисячоліття  християнства  але  в  Євангелії  про  цю  подію  немає  свідчень.
       [color="#ff0000"][b]Свято  Успіння[/b]  [/color]належить  до  найстарших  Богородичних  свят.  Святкування  його  почалося  в Єрусалимі невдовзі  після  Собору  в Ефесі(431 р.).  Первісне  святкування  пам'яті  Успіння  під  впливом Єфеського Собору  наголошувало  радше  привілей  її  Богоматеринства  і  тому  звалося  «Свято  Марії-Богоматері».  В  одній  з  похвальних  бесід  на  честь  преподобного  Теодосія  Великого  (†529)  говориться,  що  палестинські монахи щорічно  з  великим  торжеством  святкували 15  серпня «Пам'ять  Богоматері»,  тобто  пам'ять  її  Успіння.  У  Сирії  в  п'ятому  столітті  це  свято  мало  назву  «Пам'ять  Блаженної».  Аж  у  шостому  столітті  празник  отримує  свою  теперішню  назву:  «Успіння  Пресвятої  Богородиці».  У  перших  віках  не  всі  Церкви  Сходу  святкували  Успіння  одночасно.  Олександрійський  патріарх Теодосій (†567)  приписав  празнувати  Успіння  6  січня,  а  празник  її  Внебовзяття 9  серпня.Етіопська  Церква і  сьогодні 6  січня празнує  «Успіння  тіла  нашої  Чистої,  Святої,  Славної  Богородиці  Діви  Марії»,  а  9  серпня  «Вознесіння  тіла  нашої  Діви  Марії,  Богородиці  на  небо». Вірменська  церква святкує  Успіння  в  неділю  між  12  і 18  серпня.  Інші  Церкви  празнували  його 18  серпня.
          Цісар Маврикій (582–602)  поширив  празник  Успіння  на  цілу  візантійську  державу  і  наказав  святкувати  його 15  серпня,  бо  того  дня  він  був  осягнув  перемогу  над  персами.
         Святу  Успіння  Пресвятої  Богородиці  відповідає  [color="#ff0000"]ікона  Успіння  Богородиці.[/color]
       Існує  певна  аналогія  між  іконою  «Успіння  Богородиці»  та  іконою «Anastasis» — «Воскресіння  Христове».  Західні  іконописці  виділяють  у  житті  Христа  два  моменти.  Спершу смерть та  зішестя  в Ад,  а  потім — Воскресіння.  На  Сході,  навпаки, —  зшестя  в  Ад  вже  є  воскресінням,  адже смерть вже  подолана  смертю.  Та  ж  сама  концепція  виражена  також  на  Богородичних  іконах:  тут  «Успіння»  є  пробудженням  у  Царстві  Божому.У  них  насамперед  спостерігаємо  явище  смерті: душа виходить  з  тіла.  Але  вона  не  сходить  у Шеол,  до  пекла,  що  відповідало  б  єврейським  уявленням.  Не  піднімається  вона  й  до  неба,  як  би  цього  хотіла  грецька  платонічна  теорія.  Її  беруть  руки  Христа:  «Душі  праведних  у  руці  Божій». Христос тримає  в  руці  душу  своєї  Матері  з  такою  ж  ніжністю,  з  якою  Вона  тримала  на  руках  воплоченого Бога у  подобі  Дитяти.  Лице  Богородиці  у  хвилину  смерті  виражає спокій,  її  очі  закриті,  руки  складені  на  грудях.
         Дивною  може  здаватися  сцена,  яку  на  деяких іконах «Успіння»  зображають  перед  труною:  єрусалимський  першосвященик  Афоніуш  хоче  перекинути  труну,  де  лежить  Богородиця  руками,  але архангел  Михаїл без  вагань  відрубує  їх мечем.  Таким  буквальним  способом легенда виражає  сувору  настанову:  забороняється  наближатися  до  тайн  потойбічного  життя  з  тою  ж  цікавістю  і  з  тими  ж  методами пізнання,  які  застосовуються  до  світових  явищ.
       Але  найбільш  дивовижним  і  догматично  найбільш  глибоким  іконографічним  мотивом  є  не  вознесіння  Богоматері  у  центральній  сцені,  а  сходження  на  землю  Христа  серед херувимів,  у  славі,  яка  належить  Йому  в  кінці  віків.  Таким  чином,  перехід  від  цього  життя  до  іншого  здійснюється  через  Христа,  через  Його  присутність.  Для  Його  Матері  останній  прихід  Христа  настав  раніше,  адже  вона  є «есхатон» —  остаточна  досконалість  створіння.
     Тут  знаходить  своє  найкраще  вираження  есхатологізм  східних  Церков: другий  прихід  Христа на  землю —  це  факт  майбутнього,  яке  нас  очікує.  Але  для  святих  воно  вже  певним  чином  відбулося.  Тому  на  Сході  з  такою  побожністю  поклоняються  чудотворним  мощам,  тілам  святих,  які  збереглися  нетлінними  після  смерті.  Вони  є  невеликою  частиною  Небесного Єрусалима посеред  цього  світу.  Успіння  Богородиці  є  свідченням  цієї  надії  і  запорукою  певності  у  цьому.      В  Україні  свято  Успіння  Пресвятої  Богородиці  отримало  особливе  вшанування.      Так,  головні  монастирі-лаври  України  -  православні  Києво-Печерська,  Почаївська,  Святогірська  та  греко-католицька  Унівська  -  присвячені  цьому  святу.          У  народі  свято  Успіння  Пресвятої  Богородиці  ще  називають[b][color="#ff0000"]  «Першою  Пречистою». [/b]
[/color]

           Протягом  осіннього  періоду  є  [color="#ff0000"][b]Три  Пречистi  –  28  серпня,  21  вересня  і  4  грудня.[/b][/color]  Про  них  у  народi  кажуть:
[i]  ”Перша  Пречиста  жито  засiває,    
Друга  -  дощем  поливає,  
а  Третя  -  снігом  покриває”.  [/i]

Пiсля  Першої  Пречистої  дiвчата  в  селах  вже  не  мають  важкої  роботи.  Приповiдка  каже:  
”Прийшла  Перша  Пречиста  -  стає  дiвка  речиста”
 -  багато  говорить,  бо  немає  вже  роботи.  

         Пiсля  Успiння  Пресвятої  Богородицi  настає  весiльна  пора.  Після  свята  дівчата  чекають  старостів  на  оглядини  та  заручини.
     За  народними  прикметами,  якщо  на  першу  Пречисту  гарна  погода  -  вся  осінь  буде  гарна.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923432
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 29.08.2021


Сіроманка

ПЕРША ПРЕЧИСТА: Успіння Богородиці (етнографія)

[color="#ff0000"][b]28 серпня —  Успіння  Пресвятої  Богородиці  і  
                     «Перша  ПРЕЧИСТА» 
[/b][/color]
     28  серпня  православні  та  греко-католики  святкують  [color="#ff0000"][b]Успіння  Пресвятої  Богородиці. [/b][/color]
     За  традицією  східної  церкви  свято  Успіння  Пресвятої  Богородиці  належить  до  переліку  дванадцяти  найбільших  свят  церковного  року.  Відзначається  15  серпня  за  старим  стилем,  28  серпня  –  за  новим  (Католицька  та  більшість  православних  церков  світу  святкують  Успіння  15  серпня).  Передував  святу  [b]Успенський  піст,  [/b]який  розпочався  14  серпня  і  тривав  два  тижні.        
 З  апокрифів  відомо,  що  за  три  дні  до  смерті  Марії  явився  архангел  Гавриїл  і  сповістив  про  близький  перехід  її  до  вічності. Немає  історичних  даних,  як  довго Божа  Мати ще  перебувала  на  землі  після  Христового Вознесіння,  ані  коли,  де  і  як  Вона  померла,  бо  про  це  у  Євангелії  нічого  не  згадано.
       Свято  має  подвійний  зміст:  зрозуміла  людська  скорбота  поєднується  з  радісною  упевненістю  в  тому,  що смерті як  знищення  і  небуття  просто  не  існує.  На  це  вказує  і  слов'янська  назва :  «Успіння» —  тобто  « Сон»,  за  яким  буде  пробудження  і  слава.
       Про  земне  життя  Діви  Марії  відомо  мало:  канонічні  Євангелія  говорять  про  Неї  тільки  у  зв'язку  з  Ісусом  Христом.  Відомо,  що  вмираючий  Христос  просив  Її  усиновити  Свого  улюбленого  учня —  св. Іоанна  Богослова .  Нарешті,  Книга  Діянь  апостольських  говорить  про  Її  перебування  серед  апостолів  в  свято П'ятидесятниці.  Після  Пятидесятниці  Діва  Марія  перебувала  в  Єрусалимі  близько  10  років.  Подальше  життя  Богоматері  описане  тільки  в  апокрифічних джерелах,  що  не  увійшли  в  Біблію  і  не  мають  догматичного  змісту.
       Один  з  переказів  свідчить  про  участь  Марії  у  розподілі  між  апостолами  земель,  куди  їм  належало  відправитися  для  проповіді.  За  жеребом  Їй  випала  Іверія  (Грузія),  з  якою  Вона  згодом  опинилася  таємничо  пов'язана  через  Іверську  ікону  Божої  Матері  .  Але  ангел  вказав  Їй  інший  шлях —  на  Афон  (північний  схід  Греції),  і  ця  Свята  Гора  стала  пізніше  світовим  центром  православного  чернецтва,  місцем  особливого  шанування  Богоматері.
       Під  час  гоніння  Ірода  на  юну  Церкву  Христову,  Пресвята  Діва  Марія  разом  з  апостолом  Іоанном  Богословом  в  43  році  пішла  в  Ефес  (на  західному  узбережжі  Малої  Азії),  в  якому  проповідувати  Євангеліє  випав  жереб  апостолу  Івану  Богослову.  Молилась  і  займалась  рукоділлям,  і  відвідувала  місця,  які  стосуються  земного  життя  її  Сина,  що  рано  пішов  з  життя.  Вона  була  також  на  Кіпрі  у  святого  Лазаря  Чотириденного  який  був  там  єпископом;  і  на  Святій Горі  Афонській,  про  яку,  як  каже  святий Стефан  Святогорець,  Матір  Божа  пророчо  сказала:  [i]"Це  місце  буде  Мені  в  жереб,  даний  Мені  від  Сина  і  Бога  Мого.  Я  буду  Заступниця  місцю  цьому  і  Богу  молитимусь  за  нього  ".[/i]
         Події  останніх  днів,  безпосередньо  пов'язані  з  Успінням  Богоматері,  символічно  відтворюють  найважливіші  моменти  Її  життя.  Новим  Благовіщенням  стає  сповіщення  архангела  Гавриїла  про  близьку  кончину,  а  прийняття  Марії  разом  з  тілом  в  "  небесну  славу  " —  новим  Введенням  в  Храм.  Як  колись  Богоматір  тримала  на  руках  немовля  Христа,  так  тепер  Її  Син,  що  спустився  з  небес  до  смертного  одра,  приймає  на  Свої  руки  маленьку  і  тендітну  душу  Марії,  яка  народилася  в  нове  життя.  Такою,  у  вигляді  сповитого  немовляти,  зображується  Її  душа  на  православних  іконах  свята.
           Незабаром  настає  кульмінація:  розлучена  з  тілом  Душа  Богоматері  знову  чудово  з  ним  возз'єднується,  і  потім  воскресле  тіло  йде  в  Потойбічний  світ. Апостоли,  які  зібралися  в  Єрусалимі  для  Її  поховання  з  усіх  кінців  Всесвіту,  розкрили  на  третій  день  гробницю  для  запізненого апостола  Фоми.  І  цей  апостол,  що  колись  засумнівався  в Воскресінні  Христа,  тепер  сам  сповістив  товаришам  про  воскресіння  Його  Матері:  бажаючи  поклонитися  тілу  Марії,  він  знайшов  у  печері  одні  лише  похоронні  пелени  .
         Час  Успіння  Діви  Марії  невідомий.  Очевидно  лише,  що  це  було  до  перших  гонінь  на  християн,  розв'язаних  божевільним  імператором Нероном в 64 році.  Старохристиянська  традиція  вказує  гробниці  Діви  Марії,  Її  батьків  Іоакима  та  Анни,  а  також  Йосипа  Обручника в Гефсиманському  саду,  в  східній  частині Єрусалиму.
       Сказання  про  тілесне  піднесення  Богоматері  на  Небо  поділяють  християни  і  Православної,  і  Католицької  Церков.  Відсутній  в  Православ'ї  урочистий  момент  увінчання  (коронування)  Діви  Марії  як  "  Цариці  Небесної  "  Ісусом  Христом —  улюблений  сюжет  західного  релігійного  мистецтва  та  живопису.      
 Успінню  Богоматері  присвячені  багато  храмів  Сходу  і  Заходу.  Назва  свята  відбилася  також  в  одній  з  найпоширеніших  на  Русі  "  священичих  "  прізвищ —  [b][color="#ff0000"][i]«Успенські»  .[/i][/b][/color]
       Основу  свята  Успіння  творять  священна  традиція  Церкви  від  апостольських  часів, апокрифічні  книги,  постійна  віра  Церкви  та  одностайна  думка  Святих  Отців  і  Вчителів  Церкви  першого  тисячоліття  християнства  але  в  Євангелії  про  цю  подію  немає  свідчень.
       [color="#ff0000"][b]Свято  Успіння[/b]  [/color]належить  до  найстарших  Богородичних  свят.  Святкування  його  почалося  в Єрусалимі невдовзі  після  Собору  в Ефесі(431 р.).  Первісне  святкування  пам'яті  Успіння  під  впливом Єфеського Собору  наголошувало  радше  привілей  її  Богоматеринства  і  тому  звалося  «Свято  Марії-Богоматері».  В  одній  з  похвальних  бесід  на  честь  преподобного  Теодосія  Великого  (†529)  говориться,  що  палестинські монахи щорічно  з  великим  торжеством  святкували 15  серпня «Пам'ять  Богоматері»,  тобто  пам'ять  її  Успіння.  У  Сирії  в  п'ятому  столітті  це  свято  мало  назву  «Пам'ять  Блаженної».  Аж  у  шостому  столітті  празник  отримує  свою  теперішню  назву:  «Успіння  Пресвятої  Богородиці».  У  перших  віках  не  всі  Церкви  Сходу  святкували  Успіння  одночасно.  Олександрійський  патріарх Теодосій (†567)  приписав  празнувати  Успіння  6  січня,  а  празник  її  Внебовзяття 9  серпня.Етіопська  Церква і  сьогодні 6  січня празнує  «Успіння  тіла  нашої  Чистої,  Святої,  Славної  Богородиці  Діви  Марії»,  а  9  серпня  «Вознесіння  тіла  нашої  Діви  Марії,  Богородиці  на  небо». Вірменська  церква святкує  Успіння  в  неділю  між  12  і 18  серпня.  Інші  Церкви  празнували  його 18  серпня.
          Цісар Маврикій (582–602)  поширив  празник  Успіння  на  цілу  візантійську  державу  і  наказав  святкувати  його 15  серпня,  бо  того  дня  він  був  осягнув  перемогу  над  персами.
         Святу  Успіння  Пресвятої  Богородиці  відповідає  [color="#ff0000"]ікона  Успіння  Богородиці.[/color]
       Існує  певна  аналогія  між  іконою  «Успіння  Богородиці»  та  іконою «Anastasis» — «Воскресіння  Христове».  Західні  іконописці  виділяють  у  житті  Христа  два  моменти.  Спершу смерть та  зішестя  в Ад,  а  потім — Воскресіння.  На  Сході,  навпаки, —  зшестя  в  Ад  вже  є  воскресінням,  адже смерть вже  подолана  смертю.  Та  ж  сама  концепція  виражена  також  на  Богородичних  іконах:  тут  «Успіння»  є  пробудженням  у  Царстві  Божому.У  них  насамперед  спостерігаємо  явище  смерті: душа виходить  з  тіла.  Але  вона  не  сходить  у Шеол,  до  пекла,  що  відповідало  б  єврейським  уявленням.  Не  піднімається  вона  й  до  неба,  як  би  цього  хотіла  грецька  платонічна  теорія.  Її  беруть  руки  Христа:  «Душі  праведних  у  руці  Божій». Христос тримає  в  руці  душу  своєї  Матері  з  такою  ж  ніжністю,  з  якою  Вона  тримала  на  руках  воплоченого Бога у  подобі  Дитяти.  Лице  Богородиці  у  хвилину  смерті  виражає спокій,  її  очі  закриті,  руки  складені  на  грудях.
         Дивною  може  здаватися  сцена,  яку  на  деяких іконах «Успіння»  зображають  перед  труною:  єрусалимський  першосвященик  Афоніуш  хоче  перекинути  труну,  де  лежить  Богородиця  руками,  але архангел  Михаїл без  вагань  відрубує  їх мечем.  Таким  буквальним  способом легенда виражає  сувору  настанову:  забороняється  наближатися  до  тайн  потойбічного  життя  з  тою  ж  цікавістю  і  з  тими  ж  методами пізнання,  які  застосовуються  до  світових  явищ.
       Але  найбільш  дивовижним  і  догматично  найбільш  глибоким  іконографічним  мотивом  є  не  вознесіння  Богоматері  у  центральній  сцені,  а  сходження  на  землю  Христа  серед херувимів,  у  славі,  яка  належить  Йому  в  кінці  віків.  Таким  чином,  перехід  від  цього  життя  до  іншого  здійснюється  через  Христа,  через  Його  присутність.  Для  Його  Матері  останній  прихід  Христа  настав  раніше,  адже  вона  є «есхатон» —  остаточна  досконалість  створіння.
     Тут  знаходить  своє  найкраще  вираження  есхатологізм  східних  Церков: другий  прихід  Христа на  землю —  це  факт  майбутнього,  яке  нас  очікує.  Але  для  святих  воно  вже  певним  чином  відбулося.  Тому  на  Сході  з  такою  побожністю  поклоняються  чудотворним  мощам,  тілам  святих,  які  збереглися  нетлінними  після  смерті.  Вони  є  невеликою  частиною  Небесного Єрусалима посеред  цього  світу.  Успіння  Богородиці  є  свідченням  цієї  надії  і  запорукою  певності  у  цьому.      В  Україні  свято  Успіння  Пресвятої  Богородиці  отримало  особливе  вшанування.      Так,  головні  монастирі-лаври  України  -  православні  Києво-Печерська,  Почаївська,  Святогірська  та  греко-католицька  Унівська  -  присвячені  цьому  святу.          У  народі  свято  Успіння  Пресвятої  Богородиці  ще  називають[b][color="#ff0000"]  «Першою  Пречистою». [/b]
[/color]

           Протягом  осіннього  періоду  є  [color="#ff0000"][b]Три  Пречистi  –  28  серпня,  21  вересня  і  4  грудня.[/b][/color]  Про  них  у  народi  кажуть:
[i]  ”Перша  Пречиста  жито  засiває,    
Друга  -  дощем  поливає,  
а  Третя  -  снігом  покриває”.  [/i]

Пiсля  Першої  Пречистої  дiвчата  в  селах  вже  не  мають  важкої  роботи.  Приповiдка  каже:  
”Прийшла  Перша  Пречиста  -  стає  дiвка  речиста”
 -  багато  говорить,  бо  немає  вже  роботи.  

         Пiсля  Успiння  Пресвятої  Богородицi  настає  весiльна  пора.  Після  свята  дівчата  чекають  старостів  на  оглядини  та  заручини.
     За  народними  прикметами,  якщо  на  першу  Пречисту  гарна  погода  -  вся  осінь  буде  гарна.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923432
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021


ЛУЖАНКА

Я не люблю

Я  не  люблю,  коли  в  автівці  муха
Перед  очима  блимає,  дзижчить.
Я  не  люблю  пустих  балачок  слухать,-  
Тоді  вже  краще  і  не  говорить.

І  не  терплю  манірності  у  людях,
Мене  діймає  чванство  і  пиха.
З  такими  і  сама  буваю  люта,
Така  вже  я,  простіть,  не  без  гріха.

Не  вразять  ваші  статки  й  нагороди,
І  байдуже,  з  яких  то  ви  кругів,
Чи  обділив,  чи  дав  Бог  пишну  вроду,  -
Аби  лиш  люди  добрі,  не  лихі.

Всього  перелічити  я  не  в  змозі,
Та  знаю  свою  істину  просту:
Я  щиро  закохаюся  у  розум,
Талант  і  неосяжну  доброту...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916426
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 27.08.2021


majra

Там, край села…Мої стежки 3

Мої  стежки  3
Там,  край  села  росла  стара  осика,
А  під  горою  -  яблуневий  сад.
Я  пішки  йшла  у  світ  такий  великий,
Щоразу  озираючись  назад.

Прощайте,  мої  верби  біля  млИна,
Прощай,  ставок  і  мій  Південний  Буг!
Висока  липа,  мамина  калина,
Кудись  відбігли,  аж  за  виднокруг...

Мене  березка  з  двору  не  пускала,
Сплітала  в  килим  буйні  спориші.
А  я  маленьку  квіточку  зірвала,
Й  поклала  в  книжку  -  пам'ять  для  душі.

І  яблучка  неспілі,  аж  вклонялись,
Впадуть  додолу  -  вже  не  підніму.
...А  я  ішла  й  сама  себе  питалась  -
Чому  я  маю  йти  кудись?..  чому?...

...Що  приготує  день  мені  прийдешній,
Тривога  в  серці,  сповненім  жалю.
Моя  Стовбовка,  і  мої  черешні,
Якби  ви  знали,  як  я  вас  люблю!

Спинюсь  під  лісом,  від  душі  заплачу,
Мов  сліз  моїх  відкрилось  джерело...
Коли  я  знов?  коли  ж  я  знов  побачу,
Моє  найкраще  на  землі  село?..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922552
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 21.08.2021


Білоозерянська Чайка

Соняшникова ода

 [i]Співає,  трель  виводячи,
Вівсянка  на  межі.
Цвіркун  стрекоче  сонячну
На  стежечці-вужі.[/i]

Голубить  сонце  доню  хай  –
Селом  йде  навпрошки.
Повсюди,  в  колір  соняха,
І  стріхи,  і  стіжки.

[i]Голівки,  вкриті  золотом,
Спираються  на  тин.
Тут  пахнуть  медом,  солодом
Замріяні  хати.[/i]

Зустріне  щемом  вулиця,
В  ній  мальви,  як  вогонь.
До  хати  сонях  тулиться  –
З  дитинства  він,  либонь.

[i]Зворушливо  покотиться
Сльозина  по  щоці,
Про  батьківщину  ода  ця  –
Її  лишу  дочці.[/i]

Візьму  я  настрій  сонячний,
Любов  йому  додам.
Цінуй  це  місце,  донечко,
Тепло  свого  гнізда.

[i]Бо  не  пізнали  й  досі  ми  
Селянський  труд  важкий.
Відчуй  ногами  босими,
Бабусині  стежки.[/i]

Мов  велетенський  соняшник
Зірвався  зі  стебла,
Всіх  зігріває  сонечко  –
Тепло  мого  села…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922744
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 21.08.2021


majra

Їхали на возі

Їхали  на  возі  молоді  літа,
Доля  поганяє,  стежки  не  пита...
Коні  воронії  шлях  копитом  б'ють,
Весни  наче  мрії,  йдуть  собі  і  йдуть...

Їхали  на  возі  зрілі  вже  роки,
Всюди  на  узвозі  ями  й  штурпаки...
Віз  штовхає  кОней,  дні  аж  миготять,
Їх  ніхто  не  гонить,  а  вони  летять!..

...Їхали  на  возі,  літо  провели,
Відкривайте  двері  осені  посли!
Наливайте  в  келих  доброго  вина,
Щоб  відчути  ще  раз  смак  життя  сповна!

...А  зима  настане,  заметуть  сніги,
Льодяні  титани,  в  кризі  береги...
...Пригадає  серце  пісню  чарівну,
І  покличе  в  світ  цей  дівчину-весну!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922387
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 17.08.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Рідні серцю

Іду  по  літніх  гобеленах,
І  неба  вишивка  вгорі.
Удалині  дороги-  вени,
Радіє  сонце  цій  порі.

І  я  радію  житу,  травам,
Простору  вільному,  красі.
Земля  в  смарагдовій  оправі,
Не  чути  шуму,  голосів.

Земля  вкраїнська...Пахне  літо.
Люблю  цей  край  усе  життя.
Краси  багато  є  у  світі,
А  рідні  серцю  -  ці  жита.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921867
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 10.08.2021


Кадет

Вдоль и поперёк

Куда  девалась  стать,
Куда  девалась  прыть?
Не  выйдет  наверстать
И  нечем  нынче  крыть...

Бывало,  прыгал  вдоль
И  даже  поперёк,
Превозмогая  боль,  
Хоть  было  невдомёк,

Что  трудно  без  нужды,
Что  впереди  тоска,  
Что  нам  кресты  чужды,
Как  пули  у  виска...

Не  за  горами  дно,
Отправимся  в  запас,
Не  каждому  дано
Устроить  мастер-класс...

Ржавеет  пистолет,
Давно  не  начеку...
Посёрфлю  интернет,
Посёрбаю  чайку...

август  21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921506
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 09.08.2021


@NN@

Сумне хокку.

Зів'яли  квіти,
Ні  дощу,  а  ні  грози...
Чим  завинили?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921605
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 09.08.2021


Катерина Собова

Вiрнiсть

Із    валізою    з’явилась
Люся    у    квартирі    мами:
-Я    із    Максом    розлучилась,
Тепер    буду    жити    з    вами.

-Отакої!  -    мама    встала,
В    тата    дух    перехопило:
-Тільки      ж    місяць,    як    в    весілля
Стільки    коштів    ми    вгатили!

-Тихо,    предки,-    доня    каже,-
Зараз    виходу    не    бачу,
Уявити    навіть    важко
Долю    вам    мою    собачу.

Бо    від    мене    (вража    сила)
Вірності    хотілось    Максу,  
А    я    зразу    пояснила,
Що    для    цього    в    нас    є    такса.

Ці    обов’язки    прекрасно
Скрізь    виконує    собака,
Навіть    дурневі    тут    ясно:
Проти    неї    я    -    ніяка.

Псина    в    очі    заглядає,
Капці    ввечері    підносить,
Від    природи    вірність    має  –
Для    мужчини    цього    досить.

Молода    я    і    красива,
Маю    мужа    лиш    кохати?
В    сорок    років    стану    сива,
А    чим    молодість    згадати?

Тато    з    мамою    журились:
Не    вернуть    з    весілля    баксів,
Навіть    в    тім,    що    розлучились  –
Пощастило    більше    Максу.

Тато    каже:    -Наша    Люся
Удалась    в    свою    бабусю:
Теща    втоми    тут    не    знає
І    до    старості    гуляє.

Правда,    іноді    бабуся
Свою    вірність    проявляла:
Торік    п’ятого    дідуся
На    той    світ    уже    загнала!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921583
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 08.08.2021


меланья

Серпню

Достиглі  груші  скапують  медами,
кошлатять  брови  сиві  явори,
а  ніжні  айстри  пишними  рядами
милують  око  в  кожному  дворі.

Тепло  схололим  ранком  оповите,
шовковий  промінь  в'ється  на  кущі...
А  я  шкодую  вже,  що  сходить  літо
в  холодні,  сумом  сповнені,    дощі.

Лишився  серпня  невагомий  жмуток
пульсують  соком  визрілі  плоди...
А  на  душі  такий  осінній  смуток,
хоч  подорожник  в  неї  поклади.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921644
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 08.08.2021


Тарас Комаринський

Про міграцію вовків

Десь  в  далеких  світах  дикі  мешканці  лісу  
(Хоч  пугукали  «Ні!!!»  їм  розумні  сичі)
Власне  щастя  сховали  під  темну  завісу  —
Принесли  дроворубам  від  входу  ключі.

Розійшлись  не  на  жарт  новомодні  кумири  
І  не  мають  вони  ні  спочинку,  ні  свят  —
Гучно  в  ритмі  зловісному  гатять  сокири,
Тільки  тріски  нестримно  довкола  летять.

Сірий  в  розпачі  вовк:  «Де  пожива,  до  дідька?
Вже  не  зайця,  хоч  жабу  знайти  б  серед  трав…»
Рідних  стін  йому  шкода,  та  голод  —  не  тітка.
Він  подумав-подумав  й  пожитки  зібрав.

У  майбутнє  несуть  ноги  сірого  вовка,
В  спину  голод  жене  і  майбутня  гроза.
На  прощання  повільно  із  карого  ока
В  землю  рідну  стікає  блискуча  сльоза.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921293
дата надходження 03.08.2021
дата закладки 04.08.2021


Волинянка

Ховають бджоли…

Ховають  бджоли  сонце  у  вощину,
Складають  в  вулик  літні  дні.
Літають  з  відрами  смугасті  безупину,
Додому  –  з  повними,  із  дому  –  впорожні.

Щоб  взимку,  коли  мерзнуть  плечі,
І  лютий  холод  до  кісток  пройма,
Коли  живуть,  пихтять  гарячі  печі,
Була  комусь  солодкою  зима.

Щоб  з  ложки  меду  літечко  стікало,
Щоб  сонцю  нагадало  про  весну.
Й  маленьким  діткам  з  чаєм  смакувало
Чи  з  молоком  увечері  до  сну.

І  консервують  літо  у  вощині,
І  радо  біля  вулика  гудуть.
Дарують  мед  дорослому  й  дитині.
Ти  «Дякую!»  сказать  їм  не  забудь!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921300
дата надходження 03.08.2021
дата закладки 03.08.2021


Тамара Шкіндер

Вечір пахне малиною

Вечір  пахне  малиною,
Сонцем  стомлений  день.
Чи  була  я  провиною,
Що  забутих  пісень

Вже  не  лине  мелодія
І  не  мліє  душа.
Ніч  підкралася  злодієм
Й  мітку  суму  лиша.

Б"ється  в  шибку  метеликом.
Загляда  у  вікно.
Накрива  чорним  пелехом
Світлих  дум  полотно.

Дивна  ночі  рапсодія
Розчинилась  у  сні.
Враз  почулась  мелодія
Та,  що  грав  ти  мені....


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919282
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 13.07.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2021


гостя

Свідки…



Відпускай  без  жалю.
Обіцяй  без  надії,  бо  ти
обираєш  свій  човен,  і  з  першим  промінням  відчалиш.
…свідки  знають  про  те,  що  в  колишню  ріку  не  ввійти.
І  вінків  не  сплести  
   з  диких  лілій  твоєї  печалі.

Золоті  світлячки  
розпорошились  поміж  картин.
На  ельфійські  поля  срібне  сяйво  приходить  нізвідки.
…і  коли  віднайдеш  і  запалиш  останні  мости,
                 ……..ти    відпустиш  і  свідків



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918559
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 04.07.2021


Любов Іванова

ТА РЕКА ИВНЯКОМ ЗАРОСЛА

[b][color="#091ab0"][color="#3abf0d"]Т[/color]-е  берега  помнят  каждый  наш  вечер,
[color="#3abf0d"]А[/color]-лых  закатов    чарующий  вид.

[color="#3abf0d"]Р[/color]-ады  мы  были  загадочным  встречам,
[color="#3abf0d"]Е[/color]-сть  до  сих  пор,  то  что  память  хранит.
[color="#3abf0d"]К[/color]-ак  же  все  трепетно  было  и  мило,
[color="#3abf0d"]А[/color]-вгуст  дарил  нам  рассветы  в  росе.

[color="#3abf0d"]И[/color]-  с  небывалой,  магической  силой
[color="#3abf0d"]В[/color]-се  утопало  в  цветущей  красе.
[color="#3abf0d"]Н[/color]-о,  как  бывает,  сгущаются  тучи,
[color="#3abf0d"]Я[/color]-хту  любви    захватила  зима.  
[color="#3abf0d"]К[/color]-ажется  силой  какой-то  могучей
[color="#3abf0d"]О[/color]-бщий  корабль  разбили  шторма.
[color="#3abf0d"]М[/color]-ожет  не  кто-то,  мы  сами  сломались,

[color="#3abf0d"]З[/color]-аводь  могла  бы  от  шторма  спасти.
[color="#3abf0d"]А[/color]-  мы  бездумно  и  глупо  расстались,
[color="#3abf0d"]Р[/color]-ежет  по  сердцу  от  слова  "Прости..."
[color="#3abf0d"]О[/color]-сень  в  душе,  я  иду  к  месту  встречи,
[color="#3abf0d"]С[/color]-  горки  спускаюсь  к    густым  камышам.
[color="#3abf0d"]Л[/color]-ес  у  воды...  Может  память  излечит,
[color="#3abf0d"]А[/color]-  мне  бы  вновь  поболтать  по  душам.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918570
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 04.07.2021


Фотиния

Невольник чести

По  стопам  Амелина:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916397

[b]На  Чёрной  речке[/b]  
[i]Автор:  Свой[/i]

Я  вижу  предзнаменование
в  том,  что  в  районе  есть  река,
с  до  боли,  памятным  названием,
идущим  к  нам  издалека.

Нет  красоты  в  названии  этом,
да  и  в  течении  самом  -  
ни  ласки,  ни  любви,  ни  света
я  не  фиксирую  умом.

Умом...  А  сердце  не  спокойно.
И  память...  И  душа  вопит!
Давно,  нелепо,  непристойно
великий  был  поэт  убит.
---
И  я  стоял  над  Чёрной  речкой,
и  слёз  глаза  были  полны,
и  в  чёрных  водах  белой  свечкой
засеребрился  свет  луны.

Стоял,  и  думал  над  рекою,
что  каждый,  если  совесть  есть,
погибнуть  смертию  такою
считал  бы  больше,  чем  за  честь.

Так  полно  ж,  милые  потомки,
терзать  себя  мученьем  вновь,
что  юродивые  подонки
не  в  вас  стреляли  за  любовь.

Как  нет  без  пня  гнилого  лесу,
как  поля  нет  без  сорняка,
у  всех  поэтов  по  Дантесу
есть  и  сейчас  наверняка...
---
Я  видел  предзнаменование
на  Чёрной  речке,  и  в  тиши
сам  Пушкин  тихо,  на  прощанье
шептал:  "Пиши,  поэт,  пиши..."

[b]Невольник  чести[/b]
[b]/пародия/[/b]

Прочёл  недавно  я  в  газетах  
О  подлых  происках  ЕС  –
Что  к  маломальскому  поэту
Приставлен  собственный  Дантес!

Хотел  рукой  махнуть  беспечно,  –
Ведь  я  не  признанный  пока,
Но  мой  район  близ  Чёрной  речки  –
Заманчиво  для  маньяка!

Всё  ж  памятник  нерукотворный
Пытаюсь  строить  до  небес.
Вдруг  чую  смрад  одеколонный  –
Шпионит  «сукин  сын»  Дантес!

Душа  вопит:  «Всё  может  статься!»
Умом  буравлю  толщу  лет…
У  бездуховных  чужестранцев
В  руках  не  дрогнет  пистолет!

Хожу  с  иконкой  и  со  свечкой,
Кричу:  «Месье,  идите  в  лес!»
Как  пень  гнилой,  над  Чёрной  речкой
Мой  чёрный  человек  –  Дантес!

Но  в  тренированной  отваге
Рука  вновь  тянется  к  перу,
Перо,  как  водится,  к  бумаге…
«Нет,  фраер!  Весь  я  не  умру!»

…Вздремнул  под  утро,  но  спросонок
Я  слышал  краешком  души  –
Шептал  юродивый  подонок:
«Коль  совесть  есть,  то  не  пиши!..»


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916436
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 04.07.2021


Галина Брич

ЯКЩО ВАМ ХОЧЕТЬСЯ

А  вам  не  хочеться  бувати  «поза  зоною»,
Щоби  ніхто  нічим  не  турбував?
А  бути  білою-пребілою  вороною,
І  щоб  за  це  хоч  хтось  та  й  шанував?

А  довго  мріяти  під  стук  коліс  у  потязі,
З  вікна  вагона  споглядати  світ?
Чи  йти  в  зручнім,  хоч  зовсім  зношеному  одязі,
Босоніж  –  без  кросівок,  без  чобіт?

Вам  би  хотілось  у  дитинство  повернутися,
Вмочити  в  воду  й  цукор  сірий  хліб?
До  когось,  серцю  дорогого,  пригорнутися,
Щоб  тиша  і  ніяких  більш  осіб?

А  в  мушлю,  часом,  не  хотіли  заховатися
Й  дрімати  під  листочком  лопуха?
А  грюкнути  й  назад  не  оглядатися,
Як  допекла  годинонька  лиха?

Вам  хочеться?..  Вам  хочеться…  Вам  ще  щось  хочеться.
І  спогади…  І  повно  дум  та  мрій…
Вирують  почуття,  емоції  клубочаться…
Ви  живете́.  Ставайте  в  звичний  стрій!
©  Галина  Брич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918094
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 30.06.2021


М.Гомон

ЧЕРВЕНЬ

Місяць  червень.  Літня  спека.
Море.  Пляж.  Кругом  народ.
Так  помріяв  дві  хвилини
І  гайда  полоть  город.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918222
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021


Катерина Собова

Олiгарх

Хвалиться    колезі    Настя:
-Я    тепер    така    щаслива,
Бо    зустріла    справжнє    щастя,
І    літаю,    як    на    крилах!

Дуже    милий    мій    багатий  –
Олігархом,    точно,    зветься:
Не    біжить    у    карти    грати,
І    на    танці    не    женеться.

Не    метає    кулю    в    кеглі,
В    депутати    теж    не    преться,
Має    фірму,    де    підлеглі
(До    ста    тисяч    набереться).

Поділилася,    що    хочу
Збільшити      і    губи,    й    груди,
То    сказав,    що    у    цій    справі
Взагалі    проблем    не    буде.

-Знаю    твого    кавалера,-
Тут    колега    промовляє,-
Це    наш    пасічник    Валера  –
Вулики    прекрасні    має.

Його    бджоли-трудівниці
Свою    справу    добре    знають:
В    чоловікову    скарбницю
Дещо    з    грошей    відкладають.

Бджілки    кошти    зберігають,
Щоб    не    тратив    милий    здуру,
За    красу    твою    подбають  –
Накачають    всю    фігуру!

В    Насті    щелепа    відвисла,
Креслила    якусь    кривульку…
Все    багатство    зразу    скисло,
Луснув    олігарх,    як    булька!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918078
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 30.06.2021


Катерина Собова

Олiгарх

Хвалиться    колезі    Настя:
-Я    тепер    така    щаслива,
Бо    зустріла    справжнє    щастя,
І    літаю,    як    на    крилах!

Дуже    милий    мій    багатий  –
Олігархом,    точно,    зветься:
Не    біжить    у    карти    грати,
І    на    танці    не    женеться.

Не    метає    кулю    в    кеглі,
В    депутати    теж    не    преться,
Має    фірму,    де    підлеглі
(До    ста    тисяч    набереться).

Поділилася,    що    хочу
Збільшити      і    губи,    й    груди,
То    сказав,    що    у    цій    справі
Взагалі    проблем    не    буде.

-Знаю    твого    кавалера,-
Тут    колега    промовляє,-
Це    наш    пасічник    Валера  –
Вулики    прекрасні    має.

Його    бджоли-трудівниці
Свою    справу    добре    знають:
В    чоловікову    скарбницю
Дещо    з    грошей    відкладають.

Бджілки    кошти    зберігають,
Щоб    не    тратив    милий    здуру,
За    красу    твою    подбають  –
Накачають    всю    фігуру!

В    Насті    щелепа    відвисла,
Креслила    якусь    кривульку…
Все    багатство    зразу    скисло,
Луснув    олігарх,    як    булька!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918078
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 30.06.2021


Любов Іванова

Я У ПАМ"ЯТІ ПРОШУ ТАЙМ-АУТ

[b][color="#046656"][color="#e31246"]Я[/color]-скравий  той  роман  забути  серцю  важко,

[color="#e31246"]У[/color]-  спогадах  живу  багато  довгих  літ

[color="#e31246"]П[/color]-оринула    б  увись,  та    я  -  безкрила  пташка,
[color="#e31246"]А[/color]-дже  любов  скував  своїм  зимів"ям  лід.
[color="#e31246"]М[/color]-ожливо  й  у  зими  бувають  потепління,
[color="#e31246"]Я[/color]-  подумки  не  раз  буваю  там,  де  МИ.
[color="#e31246"]Т[/color]-ам  радість  і  любов,  там  ніжних  рук  сплетіння
[color="#e31246"]І[/color]-    літо  там  весь  час,  без  лютої  зими...

[color="#e31246"]П[/color]-опливли  врізнобіч,  як  дві  бродячі  шхуни,
[color="#e31246"]Р[/color]-озбіглись...  та  в  думках  ти  ніби  поряд  знов.
[color="#e31246"]О[/color]-дначе  це  ж  не  так,  що  почуття  лиш  юним,
[color="#e31246"]Ш[/color]-укаю  крізь  рокИ  загублену  любов.
[color="#e31246"]У[/color]-  всіх  подій  життя  зазвичай  є  і  давність,

[color="#e31246"]Т[/color]-а    наші  почуття  не  йдуть  ніяк  з  думок.
[color="#e31246"]А[/color]-  треба    їх    уже  відправити  в  туманність
[color="#e31246"]Й[/color]-  нехай  біль  віднесе  в  моря  швиидкий  струмок.
[color="#e31246"]М[/color]-ине  можливо  час,  не  буде  рватись  серце,
-
[color="#e31246"]А[/color]-би  той  час  мені  Господь    подарував.
[color="#e31246"]У[/color]-яво  моя,  біль,  звучи  десь    поміж  терцій,
[color="#e31246"]Т[/color]-а  видно  ти  мене  тоді  причарував.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918066
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 30.06.2021


Катерина Собова

Олiгарх

Хвалиться    колезі    Настя:
-Я    тепер    така    щаслива,
Бо    зустріла    справжнє    щастя,
І    літаю,    як    на    крилах!

Дуже    милий    мій    багатий  –
Олігархом,    точно,    зветься:
Не    біжить    у    карти    грати,
І    на    танці    не    женеться.

Не    метає    кулю    в    кеглі,
В    депутати    теж    не    преться,
Має    фірму,    де    підлеглі
(До    ста    тисяч    набереться).

Поділилася,    що    хочу
Збільшити      і    губи,    й    груди,
То    сказав,    що    у    цій    справі
Взагалі    проблем    не    буде.

-Знаю    твого    кавалера,-
Тут    колега    промовляє,-
Це    наш    пасічник    Валера  –
Вулики    прекрасні    має.

Його    бджоли-трудівниці
Свою    справу    добре    знають:
В    чоловікову    скарбницю
Дещо    з    грошей    відкладають.

Бджілки    кошти    зберігають,
Щоб    не    тратив    милий    здуру,
За    красу    твою    подбають  –
Накачають    всю    фігуру!

В    Насті    щелепа    відвисла,
Креслила    якусь    кривульку…
Все    багатство    зразу    скисло,
Луснув    олігарх,    як    булька!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918078
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 30.06.2021


Наталя Данилюк

Гроза відтарабанила рок-оперу…

[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-zen_doc/1773286/pub_5dae9cf3a660d700ad15d283_5daf206d7cccba00adeaeb7e/scale_1200[/img]

Гроза  відтарабанила  рок-оперу,
Сопрано  відспівала  між  осик,
І  грім,  басами  укресавши  зо́палу,
Погуркотів  над  го́рами  і  зник.

Рум'яне  сонце  випнулось  гарбузиком,
Позолотивши  змочені  поля.
Моя  космічна  і  криштальна  музико,
Тебе  спиваю  спрагло,  як  земля

П'є  свіжу  зливу,  спечена  посухою,
Отак  і  я  –  вбираю  кожен  ритм,
Лікую  душу,  слухаю  і  слухаю,
Як  плин  води  у  ринві  торохтить!

Як  рівчаками  червень,  ніби  струнами,
Перебирає  межи  камінців,
Як  у  мені  відгукується  лунами
Мажорне  цвірінчання  горобців!

Й,  шукаючи  притулку  між  деревами,
Заплутана  у  тороках  дощу,
Я  надихаюсь  звуками  червневими  –
Свічу́сь!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917960
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 30.06.2021


Кадет

Тополиный пух

Обо  мне  распускают  нелепый  слух,  -
Мол,  стреляться  хотел  два  раза...
Целый  день  достаёт  тополиный  пух,
А  в  ночи  отдыхает,  зараза...

Но  до  этого  пуха  мне  дела  нет  
И  пытаюсь  плевать  на  слухи...
А  на  всякий  пожарный,  есть  пистолет
И  палю  из  него  по  мухам...

А  когда  вдруг  становится  жалко  мух,
Ну,  они  ж  -  тоже  божьи  твари...
То  стараюсь  стреножить  мятежный  дух,
Правда,  вот  не  крещусь,  как  встари...

Эх,  житуха  стреляет  не  в  бровь,  а  в  глаз...
И  порою  довольно  громко...
Нелегко  подниматься  в  который  раз
Из-под  затонувших  обломков...

Только  хочется  верить  -  поможет  друг
И  постелет  мягкой  соломки...
А  придётся  замкнуть  свой  последний  круг,
То  не  промахнутся  потомки!

июнь  21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915822
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 08.06.2021


гостя

…майже вир



Невловима  печаль  –
третіх  півнів  чекати  на  ганку.
Із  Молочного  шляху  вкидає  хтось  срібний  мідяк.
Майже  схлип.  Майже  скрип.  Майже  подих  німої  фіранки.
…але  падають  зорі
       в  колгоспний  цукровий  буряк.

Стережися  межі.  
Щось  прозоре,  на  марево  схоже,
каламутить  пітьму,  виростає  з  твоїх  протиріч.
Майже  сон.  Майже  вир...  поможи  мені,  сонячний  Боже,
……………..пережити  цю  ніч


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912414
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 30.04.2021


Кадет

Благодать

Во  дворах  заневестились  вишни
И  шмели-женихи  тут  как  тут...
Абрикосы  наряжены  пышно
И  магнолии  буйно  цветут...

Христиане  готовятся  к  Пасхе,
Что  есть  мочи  пекут  куличи...
Но  не  видно  улыбки  под  маской
И  не  в  силах  помочь  главврачи...

Не  бывало,  чтоб  не  было  тяжко,
Но  водили  ж  невест  под  венец...
А  житуха,  она  как  тельняшка,  -
Всем  по  совести  выдаст  конец...

Чё-то  я  не  туда  забурился,
Передумал,  кого  забодать...
Чу,  рассвет  за  окном  заискрился
И  такая  вокруг  благодать!

апрель  21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912094
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021


mgoblin

просто падали звезды

просто  падали  звезды  в  огонь  костра
просто  ветром  сорвало  последний  лист
просто  клоун  на  сцене  забыл  слова
просто  боги  зажмурились  на  момент

и  мучительно  долго  кончался  день

просто  некуда  было  уже  бежать
просто  не  за  что  было  вести  войну
просто  очень  хотелось  закрыть  глаза
просто  очень  хотелось  увидеть  сон

сон,  как  падали  звезды  в  огонь  костра

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911845
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 23.04.2021


mgoblin

И создал Господь…

И  создал  Господь  человека,
И  вложил  ему  в  грудь  сердце,
И  в  придачу  дал  ему  рот,
Чтоб  изречь  справедливое  слово,
Пару  глаз,  чтоб  узреть  красоту,
И  ушей,  чтобы  истину  слышать,
Пару  рук,  чтоб  добро  творили,
Пару  ног,  чтоб  стояли  крепко.
И  вложил  в  него  дух  небесный,
И  зажег  в  нем  огонь  беспокойства,
И  отправил  его  по  дороге,
Чтобы  шел  он  путем  Господним...
И  смотрел  ему  вслед  с  любовью

И  увидели  это  бесы.
И  слепили  они  человека
Из  дерьма,  из  беспутной  глины,
Кое-как,  наугад  слепили,
И  вложили  ему  вместо  сердца,
Что  под  руку  им  подвернулось,
И  набили  голову  хламом,
И  заклеили  чем-то  веки,
И  замазали  чем-то  уши,
И  пустили  его  по  дороге
Непонятное  что-то  искать,
И  смеялись  ему  вдогонку...

Так  они  и  пошли  по  свету.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911571
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 22.04.2021


mgoblin

Человек, который…

Пыльные  дороги  поросли  травою.
Птицы  не  поют  здесь,  только  волки  воют.
За  крутым  забором  хмурится  и  злится
Человек,  который  никому  не  снится.

Среди  темных  комнат  не  услышишь  смеха,
И  шаги  по  дому  повторяет  эхо.
Неспокойным  взором  память  растревожит
Человек,  который  никому  не  должен.

Прорезь  губ  сомкнется  яростным  изломом.
Тяжело  живется  гордому  и  злому.
Пламенем  проворным  темноту  отгонит
Человек,  который  ничего  не  помнит.

Сам  себе  построил  крепкие  хоромы,
Чтоб  не  броситься  бежать  наутек  из  дому,
И  замок  пудовый  нацепил  на  двери
Человек,  который  ни  во  что  не  верит.

Только  стены  и  замки  на  земле  не  вечны,
И  засовам  не  сдержать  душу  человечью,
И  однажды  выйдет  вон  и  не  возвратится
Человек,  который  никому  не  снится.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911572
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 22.04.2021


Евгений Познанский

ХИТИН

ХИТИН*
Вы  встречали  таких,  я  знаю,
Очень  твердых,  на  вид,  людей,
Тех,  кто  мужество  излучает,
Каждой  жилкой,  порой  своей.  
Приласкаешь  при  них  сынишку,
Или  кошку  погладишь  –  в  миг!
Глянут  сверху,  какбудто  с  вышки,
Дескать  «что  же  ты  за  мужик».
Нет  ни  воли  в  них,  ни  отваги,
А  прожить  без  нее  так  сложно.
Вот  и  влазят,  они,  бедняги,
В  панцирь  твердости  этой  ложной.
Панцирь  твердый,  но  что  в  нем?  Влага!
Тараканы,  броня  -  хитин,
И    нахальство  эрзац-отвага,
У  безжалостных  лже-мужчин.
С  тем,  кто  слаб,  очень  нагло    спорят,
С  сильным  разве  что  из-за  двери.
Рисковать  собою  не  стоит,  
Ну  а  так  кто  то  в  них  вдруг  поверит?
И  ведь  верят  трусливым  хамам,
Видят  в  них  отважных  мужчин,
Принимают,  и  в  этом  драма,
За  доспехи  простой  хитин.
А  бывает,  совсем  иначе,
Парень  мягкий,  как  пышный  мех.
Он  эмоций  своих  не  прячет,
Но  на  деле  он  тверже  всех.
Он  хитина  носить  не  хочет,
Он  не  нужен  просто  ему,
Там  где  воли  есть  позвоночник,
Тараканий  блеск  ни  к  чему.
Кто  смеется,  кто  смотрит  хмуро,
Он  все  выдержит,  пусть  один.
Ведь  у  барса  мягкая  шкура,
Льву  ненужно  носить  хитин.
*  Хитин  вещество,  из  которого  состоят  панцири  насекомых.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911642
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021


Аманда Блек

Исповедь киллера

Ночь.  В  Киеве  мокро  и  сыро.
Погасли  давно  фонари.
Спят  люди  в  уютных  квартирах.
А  я...  я  замёрзла  внутри.
Вокруг  никого.  Возле  речки
Остались  лишь  киллер  и  я.
И  в  этом  ужасном  местечке
Трясётся  душа  втихаря...
Бежать  смысла  нет.  Он  быстрее,
Кричать  не  могу,  вмиг  убьет.
Была  бы  чуть-чуть  поумнее
Разбилась  бы  лучше  об  лёд!
Что  делать?  Одни  в  целом  свете...
Я  —  жертва,  он  —  опытный  зверь...
В  то  время  как  все  на  планете
Заснули,  закрыв  плотно  дверь.
—  Сбежишь  от  меня?  Это  в  планах?
—  Сбежать...  разве  есть  в  этом  смысл?
—  Конечно  же  нет.  Мир  в  туманах!
Попробуй  сбежать  и  спастись...
—  Тогда  я  сдаюсь.  Проиграла.
А  вы...  вы  убьете  меня?
—  Не  знаю...  мне  этого  мало.
Скажи  лучше...  жизнь  не  скучна?
—  Конечно  же  нет!  Это  плохо
Такое  о  ней  говорить.
Бывает  порой  суматоха...
Но  можно  мечтать!  И  любить!
—  Любить...  убивать...  так  похоже!
Мне  всё  надоело  давно.
Когда  был  глупее,  моложе
То  думал  любить  суждено!
Любовь  убивает...  Уж  лучше
Убить  пистолетом  за  миг.
Я  с  ним  с  двадцати  неразлучен
Но  счастья  за  жизнь  не  достиг...
Да  ну  это  всё!  Жить  хочу  ведь!
Любить  наконец-то  людей!
Смеяться,  как  все,  в  счастье  верить
И  верить  в  тепло  зимних  дней!
Достал  пистолет  он  из  куртки
И  выбросил.  В  речке  лежать.
Поступок  на  грани  абсурда...
Что  делать?  Остаться?  Бежать?
Сидели  обнявшись.  Как  дети.
Девчонка  и  киллер  с  душой.
Одни  на  огромной  планете
Вели  диалог  с  тишиной.
Ночь.  В  Киеве  мокро  и  сыро.
Погасли  давно  фонари.
Спят  люди  в  уютных  квартирах.
А  я...  я  согрета  внутри.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911564
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 21.04.2021


Irкina

ВСЕ так, як треба !

         Якщо  є  горе-
                         Має  бути  радість
         Якщо  є  зорі  –
                         Скоро  буде  ранок
         Живеш  щасливо  -
                         Будуть  ще  і  сльози
         Якщо  шипи  є-
                         Значить  квітнуть  рози..
         Світ  гармонійний  -
                         Десь  блукає  хаос
         Все  в  безнадії  -
                         В  мріях  щастям  мариш
         І  світло  денне                                                                                                                                                                                                                                                      
                         Обернеться  ніччю      
         Є  щось  буденне,
                         Є-непересічне..                                                                                                                                                                                                                                    
         І  час  на  втому  –
                       Треба  заробити
         І  півсвідомо
                     Всі  дорослі-діти
         Наш    має    Всесвіт
                       Безліч  барв  в  палітрі  -
         Якщо  є  темне-
                       Має  бути  світле!

         Тече  крізь  час
                     Усе  у  круговерті
         Живеш  життя-
                     То  маєш  бути  смертним!!

         І  тихо  хочеш
                   Ти  спитати  в  неба  -
         Все,так  як  треба,Боже?  
             
                     -  Так,як  треба..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911453
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021


Любов Іванова

ТАК Я ЖЕ ВОВСЕ НЕ МОНАШКА!!

[color="#0659cc"][b]Так  я  же  вовсе  не  монашка,
Во  всем  продвинутая  я.
И  слышу  вслед  порой  -  МИЛАШКА,
Бросают  парни...  и  не  зря.
Одену  топ  и  мини-юбку,
Обувку  -  байкерский  сапог.
И  нос  задрав,    несусь  голубкой.
Вот  лишь  бы  силы  дал  мне  Бог.
Пирсинг  в  носу  и  клипса  в  ухе,
Пирсинг  в  пупке  и  ниже  чуть.
Плюс  бесенята  в  бабском  духе,
Те,  что  дугой  вздымают  грудь.
Взлетают  веером  ресницы
И  манит  яркий  макияж.
Видосик  бабушки-блудницы,
Я  вся  в  натуре,  не  муляж.
Коль  глянуть  сзади  -  пионерка
И  вроде  нечего  менять,
А  развернуть  -  пенсионерка,
Бабец-бабцом...  ни  дать,  ни  взять.
Ну  что  поделать  мне?...  Старею,
Но  все  ж  душою  -  молода.  
От  всех  тайком  мечту  лелею,
Остановить  свои  года.
А  то  что  бабы  точат  лясы  ,
И  обсуждают  мой  гламур,
Мне  лепят  многих  ловеласов,
Так  это    точно  -  чересчур.[/b][/color]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911349
дата надходження 18.04.2021
дата закладки 18.04.2021


Любов Іванова

ОЗОРНОЙ ВЕТЕРОК ТЕБЯ ЦЕЛУЕТ

[b][color="#0040ff"][color="#c9300e"]О[/color]-блака,  как  белые  лошадки,
[color="#c9300e"]З[/color]-ависая,  смотрят  в  гладь  озер.
[color="#c9300e"]О[/color]-смотревшись,  дальше  без  оглядки,
[color="#c9300e"]Р[/color]-азбавляют  голубой  простор.
[color="#c9300e"]Н[/color]-ебо  блещет  дивной  красотою,
[color="#c9300e"]О[/color]-тпуская  к  травам  солнца  луч.
[color="#c9300e"]Й[/color]-  над  водной  гладью,  над  рекою.

[color="#c9300e"]В[/color]-ыплывает  солнце  из-за  туч.
[color="#c9300e"]Е[/color]-сть  вот  в  этом  магия  навроде,
[color="#c9300e"]Т[/color]-очно  дарят  выси  волшебство.
[color="#c9300e"]Е[/color]-жегодный  цикл  идет  в  природе,
[color="#c9300e"]Р[/color]-ай  земной,  апреля  торжество.
[color="#c9300e"]О[/color]-бласкать  апрель  готов  и  в  мае
[color="#c9300e"]К[/color]-расотой  садов  утешить  взор,

[color="#c9300e"]Т[/color]-ихий  бриз..  Он  влагой  нас  ласкает.
[color="#c9300e"]Е[/color]-сли  вышел  в  травы  на  простор.
[color="#c9300e"]Б[/color]-ерега  с  густыми  камышами,
[color="#c9300e"]Я[/color]-зыки  заливов  и  лагун.

[color="#c9300e"]Ц[/color]-арство  лилий  на  воде  кругами
[color="#c9300e"]Е[/color]-сли  не  смешает  все  тайфун...
[color="#c9300e"]Л[/color]-асково    зюйд-ост  нам  гладит  веки,
[color="#c9300e"]У[/color]-блажая  души  и  тела...
[color="#c9300e"]Е[/color]-й-же,  не  забыть  в  порыве  неги
[color="#c9300e"]Т[/color]-о  прикосновение  тепла.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911049
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 16.04.2021


I.Teрен

Ілюзорні рандеву

                                                                               Ельф  
Іще  живу...  
і  наяву
вітаю  фею,  
а  уві  сні  на  рандеву  
лечу  до  неї.  
Але  її
у  ці  краї
ніяка  сила,  
попри  ілюзії  мої,  
не  заманила.  
І  я,  мов  пень,  –  
ані  телень...  
із-за  фіранок
мене  вітає  кожен  день
у  хаті  –  ранок.  
Як  у  танку  
у  мить  таку
я  просинаюсь.  
Є  що  любити  на  віку,  
але  не  каюсь.  

                                                                                       Фея
Чекаю  ельфа...  
уві  сні...  
але  буває,  
веселий  лицар  у  вікні
мене  вітає.  
Мені  одній
в  часи  нічні
ніяк  не  спиться.  
У  дам  і  фей  –
один  Орфей,  
а  я  –  синиця.  
У  далині
є  журавлі..  
або  лелеки...  
але  мені
на  цій  землі
до  них  далеко.  
Так  і  живу  
і  наяву
нема  нікого.  
Але  нічого...  
в  рандеву
я  біля  нього.  



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911139
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 16.04.2021


Кадет

Апрель

Тысячи  лет  подряд
Вертится  мать-Земля...
И  копошится  взгляд
В  листьях  календаря...

Вновь  салютует  сад
Залпами  абрикос...
А  в  голове  джихад,
Или  апофеоз...

Скоро  пальнёт  в  ночи
Сиреневый  салют...
Печь  будет  калачи
Весь  православный  люд...

Слижет  рассвет  как  пёс
Звёздную  колыбель...
Вытрешь  остатки  слёз
И  улетишь  в  апрель...

апрель  21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911061
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 16.04.2021


Катерина Собова

Винна мама

У    жіночім    колективі
Ішли    збори    вже    годину:
Засудили    поведінку
Програміста    Валентина.

Мало    того,    що    п’яниця,
Іще    гірші    є    моменти:
Бігає    по    молодицях
І    не    платить    аліменти.

Валентин    заграв    словами:
-Розкажу    все    по    порядку:
Ось    стою    я    перед    вами,
Як    зацьковане    звірятко.

Від    народження    навчили
Міцно    втримувати    груди,
Тоді    пляшечку    встромили
Мені    в    ротик    рідні    люди.

Дуже    муляли    сідниці,
Став    на    ноги    вже    спинатись  –
То    за    мамину    спідницю
Намагався    я    триматись.

Не    дивуйтесь,    молодички,
Що    та    пляшка    мені    мила:
Всі    оці    погані    звички
Саме    мама    прищепила.

Тож    закінчуйте    це    дійство,
Тут    немає    зла,    чи    свинства,
Блуд,    пияцтво    і    бабійство
Вироблялося    з    дитинства!    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909504
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Де межа?

Забави  снігу  із  весною
Летить  посланець  від  зими.
А  в  нас  тепер  "червона  зона",
Хоч  "SOS"  кричи,  в  тривозі  ми.

Весна  у  масці.  Кряче  ворон.
Вакцина  сумнівів,  острах.
Думок  бентежних  цілий  ворох.
Як  в  шахах:  знову  хід  і  мат.

Роздвоєність,  неспокій,  в*ялість.
Безладдя,  хаос.  Де  межа?
Довіри  хоч  би  краплю,  малість.
А  сніг  летить...Стоїть  мажа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909133
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 29.03.2021


Сніг_на_голову

Ніч

Ніч  роздряпує  очі  і  бачу  себе,  як  кішка:
власну  тінь,  що  у  темряві  блідожовтавим  світить;
змії  дивних  думок  розповзлись  по  моєму  ліжку  –
їх  ловлю  за  хвости,  заколисую:  тихо,  цитьте.  

Ніч  вичавлює  сили  останню  живильну  краплю  –
в  тілі,  мов  не  хребет,  а  іржава  залізна  шпиця,  
затхлим  спокоєм  штори  на  вікнах  гойдають  лампи
перекошені  бліки,  у  них  здемонілі  лиця.  

Ніч  мотає  волосся  на  пальці,  багато  місця
у  кімнаті  тісній  –  приходжу  сюди,  наче  в  гості;
нині  витиму  на  ліхтарі,  бо  сховався  місяць...  
Сниться  лоскіт  трави,  відчуваю,  як  пахне  простір...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909446
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021


Білоозерянська Чайка

Осені надрив

[i]/квадратне  римування./

Світ  воскрешав
Кохання  згаслі  тіні,
Сердець  схололих
Смуток  говорив,
Моя  душа
Листком  сухим,  осіннім
Неслась  додолу  –
Осені  надрив.

Мотив  жури
Був  досвідом  безцінним,
Що  кожен  виніс
У  осінній  час.
 І  хоч  вітри
 приборкали  жарини,
 ми  дуже  винні,
 що  вогонь  погас.

Брудне  та  жовте
 Облітало  листя,
В  душі  багряній
Запеклись  слова.
 Назавжди  йшов  ти
З  вітром-танцюристом
В  густі  тумани  –
Холод  душу  рвав…[/i]

/Надихнула  картина  Willem  Haenraets,    Голландія./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909260
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021


Валерія Кропівна

Сигарета

Я  догораю  сигаретой
И  не  останется  следа.
Ты  без  малейшего  ответа
Опять  исчезнешь  навсегда.

Вновь  легкие  наполнив  дымом,
В  печали  плавно  растворюсь.
Тобою,  словно  никотином
Зависимая  становлюсь.

В  кармане  отсырели  спички,
От  боли  хочется  кричать.
Пора  бросать  свою  привычку
Кому-то  верить,  что-то  ждать.

Становится  невыносимо
Искать  в  других  тепло  и  свет.
Я  исчезаю  пряным  дымом
Твоих  потухших  сигарет.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908992
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 24.03.2021


Любов Іванова

В ВЕСЕННЕМ КРУЖЕВЕ ЛЮБВИ

[color="#160ac4"][b][i]В  весеннем  кружеве  любви
Слиянье  таинств  и  мелодий,
Ручьев,  что  в  пору  половодий
Прогнав  усталый  зимний  сплин,
Мечты  поднимут  из  глубин.
В  весеннем  кружеве  любви.

Ну  как  тут  можно  не  понять,
Душа,  как  вишня,  расцветает,
И  гладь  витрины  отражает
Полу  загадку,  шарм  и  стать.
Ну  как  же  это  не  понять!

И  сколько  лет  тебе  -  не  в  счет
Весна  способна  сделать  чудо
А  годы,  низкой  изумрудов,
Пусть  собирает    звездочет.
А  нам  с  весной  они  не  в  счет.

Пускай  в  сердцах  живет  любовь,
И  тех,  кто  юн,  и  кто  постарше,
Весна-проказница  на  марше.
Уж  слышен  шум  её  шагов
К  сердцам,  кто  ждет  свою  любовь.[/i][/b][/color]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908887
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 24.03.2021


Білоозерянська Чайка

Запізно

[i]…Іду  я  вздовж  пустої  колії,
Забрали  потяг  вранішні  тумани.
А  з  ним  –  і  сподівання  всі  мої,
Бо  втратив  я  тебе  навік,  кохана.[/i]

Гітари  за  плечима  ніжний  дзеньк,
Мов  унісон  розгубленій  печалі.
Я  був  тобою  сповнений  щодень,
Подумав,  що  і  ти  цього  бажала.

[i]Пліч-о-пліч  йшли  крізь  смуги  всіх  невдач,
Й,  коли  гадав,  що  більше  не  сторонній,
Відлунням  твоє  знічене  «пробач»
Байдужими  акордами  вагонів.[/i]

Розпеченим  залізом  скрегіт-скрип:
Напевно,  ми  з  тобою  справді  різні.
Не  чуєш  під  гітару  серця  крик  –
Тобі  я  пісню  написав  запізно…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904045
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 24.03.2021


Вячеслав Алексеев

Недописанное письмо вникуда

Дорогие  мои!  Все  здравствуйте!
Как  давно  я  вам  не  писал
О  печалях  своих  и  радостях,
О  последних  своих  адресах…

«Дорогие  мои,  все  здравствуйте!»  -
На  случайном  тетрадном  листе
Вывожу  я  старательно,  начисто,
Только  буквы  уже  не  те…

А  слова…  Их  рука  запомнила
С  тех  далёких  времен,  когда
Начинал  я  письмо  поклонами
И  заканчивал  так  всегда.

Но  иной  раз  то  лень,  то  времени
Не  хватало  –  хоть  душу  вон!  –
Заниматься  перечислением
Всех  родных  и  знакомых  имён.

Вот  тогда  родилось:  «Все  здравствуйте!»
Да  недавно  сошло  на  «нет»…
Эх,  кому  б  написать,  похвастаться,
Что  уже  я  семижды  дед…

Что  у  нас  хорошо  всё,  вроде  бы,
Правда,  вот  уже  десять  лет
Всё  мечтаю  съездить  на  родину,
Да  оказии  рядышком  нет…

Дорогие  мои,  мы  помним  вас…
Только  больше  за  упокой
Именами  родными  полнится
Не  один  вот  листок  такой  …

Черновик,  аккуратно  сложенный,
С  той  единственною  строкой
Положил  в  карман:  очень  может  быть,
Что  еще  напишу  такой.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908643
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 22.03.2021


Наташа Марос

НЕ ТЕ…

Не  те  мені  болить,  не  те,  не  те,
Боюсь,  що  вже  нема  того,  що  треба...
Болить,  що  сніг  у  березні  мете,
Та  так  мете,  що  геть  не  видно  неба...
Що  слів  немає  і  безсилля  рве
З  надії  обережно  ткану  нитку,
Що  час  пливе,  о,  Боже,  він  пливе,
Тоді  кудись  зникає  дуже  швидко...
Перемішалось  у  природі  все:
У  березні  -  сніги,  тепло  -  у  грудні,
Та  ми  чекаєм:  радість  принесе
Весна  в  холодні  наші  сірі  будні...
Нехай  мете  -  повніші  ручаї
Як  заспівають  після  вихідного,
Забудемо  тривоги  всі  свої  -
Гайда  весну  стрічати!  До  одного!!!

                       -                      -                    -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907887
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 15.03.2021


Кадет

Весна парит

Ну,  вот  и  всё,  -  зима  почила  в  бозе,
Накрылся  мартом  новый  календарь,
Растёт  цветочный  бизнес  на  мимозе
И  меньше  напрягается  фонарь...

Весна  пари́т  над  северным  простором,
Сугробы  попадают  в  форс-мажор,
А  за  окном  вороньим  хриплым  хором
Руководит  бродяга  -  дирижёр...

Взъерошились  угрюмые  поэты,
Дают  стишки  как  уголь  на-гора́...
Начхав  на  карантинные  запреты,
Резвится  на  бульварах  детвора...

Приходит  время  замутить  перфо́манс,
Хандре  устроить  аутодафе
И  снова  окунуться  в  невесомость,
Как  в  юности  счастливой,  подшофе...


март  21






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906377
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 10.03.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2021


Любов Іванова

ПРЕДРАССВЕТНАЯ ТИШИНА

[b][color="#084b9c"][color="#ed0e33"]П[/color]од  утро  убежал  куда-то  сон,
[color="#ed0e33"]Р[/color]астаяли  мечты  в  молочной  дымке.
[color="#ed0e33"]Е[/color]два  зажегся  светом  небосклон,
[color="#ed0e33"]Д[/color]ва  силуэта  вижу  вновь  на  снимке.
[color="#ed0e33"]Р[/color]азбилась  чаша  наших  прежних  чувств,
[color="#ed0e33"]А  [/color]я  еще  стремлюсь  собрать  осколки.
[color="#ed0e33"]С[/color]вязала  по  рукам  сплошная  грусть...
[color="#ed0e33"]С[/color]пасают  только  рифмы,  такты,  строки....
[color="#ed0e33"]В[/color]от  снова  утро,  снова  без  него,
[color="#ed0e33"]Е[/color]му  теперь  тепло  в  чужой  постели.
[color="#ed0e33"]Т[/color]епло  им  там...как  мне  среди  снегов?
[color="#ed0e33"]Н[/color]акрыли  сердце  вьюги  и  метели.
[color="#ed0e33"]А[/color]  вскоре  из-под  снега...  первоцвет,
[color="#ed0e33"]Я[/color],  может  быть,  с  весной  чуть-чуть  оттаю.

[color="#ed0e33"]Т[/color]огда  смогу    собрать  большой  букет
[color="#ed0e33"]И[/color]  с  чистым  сердцем  встретить  птичью  стаю...
[color="#ed0e33"]...Ш[/color]елка  гардин  касаются  груди,
[color="#ed0e33"]И[/color]скрится  снег  и  за  окном  ни  звука.  
[color="#ed0e33"]Н[/color]авеки  разошлись  у  нас  пути,
[color="#ed0e33"]А[/color]  может  замела  шальная  вьюга...[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905180
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021


Любов Іванова

ТОСКА ВОРОТАМИ СКРИПИТ

[b]​​[color="#0721a6"][color="#d41f0b"]Т[/color]акая,  знать  судьба-судьбина
[color="#d41f0b"]О[/color]шейник,  будка...  воет  псина,
[color="#d41f0b"]С[/color]теречь  добро  за  ковш  похлёбки...
[color="#d41f0b"]К[/color]  тому  же  век  его  короткий  .
[color="#d41f0b"]А[/color]  за  калиткой...  там  свобода,

[color="#d41f0b"]В[/color]идать,  проехала  подвода,
[color="#d41f0b"]О[/color]пять  шумят,  играя  дети,
[color="#d41f0b"]Р[/color]ычит  в  деревьях  старых  ветер,
[color="#d41f0b"]О[/color]бед  дадут,  коль  не  забудут,
[color="#d41f0b"]Т[/color]ревожно...  снова  лезет  в  буду.
[color="#d41f0b"]А[/color]  на  дворе  под  минус  двадцать,
[color="#d41f0b"]М[/color]ороз,  с  которым  зря  сражаться.
[color="#d41f0b"]И[/color]  до  весны  еще  далече.

[color="#d41f0b"]С[/color]юда  бы  псу  тулуп  овечий,
[color="#d41f0b"]К[/color]огда  был  молод,  грелся  бегом,
[color="#d41f0b"]Р[/color]езвиться  мог  весь  день  под  снегом,
[color="#d41f0b"]И[/color]  не  пугала  непогода,
[color="#d41f0b"]П[/color]отом  стареть  стал  год  от  года...
[color="#d41f0b"]И[/color]  все  ж,  хозяину  он  верен
[color="#d41f0b"]Т[/color]огда...  зачем  щенок  в  вольере?[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903881
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 06.02.2021


Білоозерянська Чайка

Про раннє

[i]Через  багато  років  вірші  ранні,
Здається,  набувають  інший  зміст.
Неспокій  та  збентежене  здригання
І  з  юністю  моєю  дивний  міст,

Було  багато  ліри  про  кохання  –
У  юних  –  це  природно  –  крові  зов.
Палкі,  нестримні,  часом  ураганні,
Коли  порив  сердечний  не  схолов.

І  застрягав  клубок  чуттів  в  гортані,
Аж  смуток-післясмак  свій  залишав.
Хвилюють  й  досі  змістом  вірші  ранні,
А  отже  –  не  зачерствіла  душа.
[/i]

/Шпалери  -  інтернет./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903719
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021


Катерина Собова

Тести

Ловелас    Петро    Малинка
Побував    усюди
І    заскочив    на    хвилинку
До    коханки    Люди.

-Ой,    Петрусю,-    каже    Мила,-
В    нас    новини    дивні:
Вже    два    тести    я    зробила,
Вони    -    позитивні.

Петя    сумно:    -  Це    віднині
(Де    тут    правду    діти)
Аж    два    тижні    в    карантині
Будеш    ти    сидіти.

Дівка    почала    поважно
Щоки    надувати:
-Дев’ять    місяців    мене    ти    
Будеш    годувати.

Від    твоїх    я    не    відмовлюсь
Квітів,    компліментів,
Чималої    дочекаюсь
Суми    аліментів.

В    Петі    мову    відібрало
І    дихання    сперло,
Наче    розум    щось    украло,
І    в    душі    завмерло.

Як    дізнається      дружина,
Її    тато    й    ненька,
Набереться    його    спина
За    всі    походеньки:

-Оце    тобі,    чоловічку,
Та    ще    й    зятю    милий,
По    ногах    за    кожну    нічку,
Що    провів    в    Людмили!

У    Петра    думки    засіли,  
Як    в    глибокій    ніші:
-Я    не    знав,    що    є    ще    тести
За    ковід    страшніші!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903766
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021


Ольга Береза

СТЕЖКА ДО СЕЛА

Мені  бракує  стежки  до  села,
гори  до  неба,  
тріщини  у  скелі.
…  щоб  но́ги  лоскотала  ковила,
а  небо  розчиняло  акварелі.
А  ще  —  води  живої  із  криниці,
старої  хвіртки,  
мого  Бровка-пса…
І  молока,  й  жаркої  косовиці
…  як  у  вуджарці  мліє  ковбаса.
І  того  саду,  де  сливки  звисали,
де  квітли  ружі,  стигли  полуниці.
…  гуділи  бджоли  і  птахи  співали.
Мені  бракує  Божої  десниці.

©  Ольга  Береза



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824197
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 31.01.2021


Анатолій В.

Знову осінь…

Знову    небо  заплаче  дощами,
Журавлями  печаль  защемить...
Знову  осінь  Диметри  сльозами
Вимиває  із  неба  блакить.

Знову  осінь,  знов  палимо  листя.
Знову  зрушилась  часу  спіраль.
Знов  калина  в  червонім  намисті
Загорнулася  в  жовту  вуаль...

А  думки  коло  тебе  кружляють,
Як  лелеки  навколо  гнізда,
Хоча  все  розуміють  і  знають:
Час  минає  -  тече,  як  вода...

Серед  безліч  зірок  і  галактик
Загубилися  наші  світи  -
"Я"  -  ніяк  невиправний  романтик,
І  далека,  замріяна  -  "Ти".

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896619
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 31.01.2021


меланья

Дыши

Только  взглядом  скользнул  -  и  пропала  навеки,
будто  кто-то  прошёлся  по  краю  души...
И  теперь  можешь  жить  лишь  с  одним  человеком,
а  с  другими  по  жизни  -  лишь  только  грешить.
С  ним  бываешь  такая,  как  Бог  тебя  создал,
только  с  ним  так  легко  и  болеть,  и  дышать,
и  от  счастья  летать  даже  выше,  чем  звёзды,
если  только  услышишь:  "  Как  ты  хороша!  "
По  ночам  у  окна,  если  где-то  в  дороге,
закрывая  глаза,  представлять  сотни  бед
и  вымаливать  в  страхе  у  грозного  Бога,
каждый  раз  на  коленях  давая  обет...
Только  с  ним  ты  умеешь,  как  будто  от  Бога,
свои  роли  играть,  затмевая  актрис:
то  доступнее  всех,  то  почти  недотрога,
чтоб  от  скуки  с  тобой  никогда  не  раскис.
Две  минуты  врасплох,  две  минуты  на  грани,
и  закружится  ночь  на  всех  струнах  души...
Если  он  пожалел,  что  рассветы  так  ранни,
это  значит:  он  -  твой!  И  теперь  ты  дыши...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894805
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 13.11.2020


Ира Сон

Мурка

Им  не  до  неё…  Собрали  в  спешке
Ценности  и  минимум  вещей.
Дышит  гарью  город  опустевший  –
Город,  превратившийся  в  мишень.

Смерть  пришла  сюда  не  понарошку  -
Смерть  заносит  огненную  плеть...
Взрывы,  кровь…  Кого  волнует  кошка?  
Тут  самим  бы  как-то  уцелеть.

Поезд  переполнен  до  отказа.
Слёзы.  Стоны.  Ненависть  и  злость.
(Танками  по  судьбам  прёт  зараза  -
Мерзкая  война.  Но  им  –  «свезло»)

Вдруг  метнулась  тощая  фигурка
И  застыла  свечкой  у  окна:
«Мама,  папа!  Там  осталась  Мурка!
Мамочка,  она  совсем  одна!»

Горе  умножается  стократно.
Мать  отводит  влажные  глаза:
«Мы  вернёмся,  солнышко,  обратно»…
(Правду  не  решается  сказать)

***
Снится  малышу  седая  кошка,
С  ней  ему  тепло  и  так  легко…
А  в  сыром  подвале,  под  бомбёжкой,
Мурке  снится  дом.  И  молоко.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521307
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 30.10.2020


меланья

Нет, любовь - не морковь

Нет,  любовь  -  не  морковь,  и  она  не  -  привычка...
Можешь  тихо,  спокойно  дожить  до  седин,  
а  потом  загореться  внезапно,  как  спичка,
и  почувствовать  что-то  такое  в  груди,
что  сорвёшься,  оставив  и  дом,  и  машину,
рай  искать  в  шалаше  или...лето  зимой,
где  не  мучают  стены,  а  счастья  вершина  -
приходить  каждый  вечер  с  работы  домой.
И  пастушке  в  глаза  заглянув,  будто  в  святцы,
в  синеве  чумовой  навсегда    утонуть,
потому,  что  в  глазах  незабудки  толпятся...
И  лишь  только  рассвет  разрешает  вдохнуть.

Наплевать,  что  полмира  над  ними  смеётся,
им  сегодня  тот  смех  -  точно  божья  роса...
И  неважно  уже  как  все  это  зовётся,
пусть  святые  решают  за  них  в  небесах.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890610
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 03.10.2020


Білоозерянська Чайка

Я – із вогню

[i]Я  –  полум’я,  так  часто  некероване,
Як  блискавка  спалахую  й  горю,
На  пристрасті  душевній  сфокусована,
В  життєвих  бурях  міцно  загартована  –
Стаю  на  прю…

Емоцій  шквал…  тепло…  потоки  полум’я…
Одвічний  бунт  в  душі  стрімких  пожеж,
Розпечене  повітря  влітку  полудня,
Розбурхана  душа  моя  заголена
Пала  без  меж…

Для  тебе  –  Сонце  я  завжди  жагуче,
Жарина…  феєрверк…  або    підпал.
Я  –  спрага,  що  так  часто  тебе  мучить,
А  може  попіл…  теплий  та  тріскучий…
Кохання  шал…

Енергія  вогню  та  насолоди,
В  моїх  очах  –  проміння  перелив,
Обпалених  чуттів  безмірний  подив,
Невміло  хтось  багаття  так  розводив  –
Не  загасив…

Очищення  я,  а  не  руйнування…
Рубаю  зопалу,  за  мною  –  дим.
Стихія  змін  та  магія  бажання,
І  свічки  романтичне  полихання
У  царстві  рим.[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888465
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020


Катерина Собова

Нiч з коханцем

Ганя    йде    додому    вранці  –
Гарна    видалась    погода,
Нічку    провела    з    коханцем
(Випала    така    нагода).

Хоч    було    іще    раненько  –
Здибалась    кумася    Алла:
Про    свої    всі    походеньки
Ганя    їй    і    розказала:

-Кумонько,    вже    не    моглося
(Кавалера    треба    вчити),
 Спересердя    довелося
Аж    п’ять    ляпасів    вліпити!

-Боже    мій!    Такий    наглюка?
Мабуть,    приставав    без    міри?
І    це    ж    треба    -    така    злюка,
Ненаситність,    як    у    звіра!

Перебила    її    Ганя,
Колихались    в    гніві    груди:
-Та    яке    там    приставання?
Засинав    весь    час,    паскуда!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887460
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020


Валя Савелюк

У САДУ

у  сливовій  кроні,
у  темно-зеленій  гущавині  –
глибокі  й  прозорі  тіні…
наче  зірки,
прозирають
із  темно-зеленених  нетрів  сливки́,
округло-видовжені,
з  голубим  нальотом  насичено  темно-сині

наче  маятник,
планета  гойдається  на  волосині

вобіруч  від  сливи  –  яблуні  
розпросторили  вільно  гілки
і  розбігаються,  мов  рукавасті  галактики:
сяють  і  міняться  яблука,
як  планети-сонця-зірки  
і  супутники

у  молодому  саду-Усесвіті
несповідимі  наші  путі

ми
усі,  до  найменшого,  –  пілігрими,
самих  себе  шукачі  –  
прощання-зустрічі

справжній  Друже  мій,  візьмімо  оте
з  гілки  яблуко
ілюзорно-вигадано-золоте
і  розділімо  навпіл  –  тобі  і  мені
по  половині

і  хоча  надовго  й  далеко
нас  розведуть  стежки  –  
ми  збережемо  в  серцях
золоті  половинки

вічність  мине  –
а  я  не  забуду  тебе,
а  ти  не  забудеш  мене

ні…

ми,  наче  яблуко,
двоєдині

28.08.2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887180
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 28.08.2020


C.GREY

АНАГРАММАНИЯ-770

из  одноимённого  сборника  одностиший  


761.      от  СЕМИКРАТНОГО  старения,  отцам  хватает  и  чего-то  МАТЕРИНСКОГО.

762.      позамерзали  МОЗГОВАВШИЕ  –  как  разморозить  ЗИМОВАВШЕГО…

763.      тебе,  НЕВЕЖА,  что  ВАЖНЕЕ?  –  колыма  иль  может  быть  –    ЖЕНЕВА?

764.      мы  КОСМОНАВТА  приучаем  вот…  к  непринуждённым  ОСТАНОВКАМ.

765.      …и  нахватавшись  ЛАКОМЫХ  кусков,  оно  ещё  и  ХМЫКАЛО!

766.      вы  незаметно  ПОДСМОТРИ́ТЕ  –  что  там  творится  с  ТОРПЕДИСТОМ!

767.      как  только  светофор  тот  ЗАМИГАЕТ  –  его  залепим  мы  ГАЗЕТАМИ!

768.      канатоходцу  РАВНОВЕСИЕ  держать  –  поможет  СВОЕНРАВИЕ.

769.      в  салоне  авто́  мы  семьёй  УМЕЩАЛИСЬ,  а  тёща  тоже…  УЩЕМИЛАСЬ.

770.      …и  рифмование  ГЛАГОЛЬНОЕ  –  давно  изъяли  из  ЛЕГАЛЬНОГО…
  
.......................................................................
*  ИГРА  БУКВ  *  ПРОДОЛЖЕНИЕ  СЛЕДУЕТ  

К  истоку  цикла:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887161
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 28.08.2020


меланья

вчера, сегодня, завтра

Всё,  что  было  уже,  что  случилось,
без  любых  объяснений  и  слов,
во  вчера,  словно  тень,  проскочило,
став  картинкою  в  области  снов.
Будет  память,  как  белая  птица,
приносить  эти  сны  на  крыле.
В  них  -  давно  позабытые  лица
и  оставленный  стих  на  столе...
И  меня,  молодую  такую,
в  Судаке  на  жемчужном  песке,
где  у  ног  бурно  волны  ликуют,
а  душа  -  в  позабытой  строке...

Где-то  там  и  осталась  девчонка,
и  с  тех  пор  много  прожито  лет,
Уже  знаю:  там  рвётся  -  где  тонко,
а  душе  -  нужен  бронежилет...
Я  совсем  ни  о  чем  не  жалею,
хоть  всё  в  жизни  идет  вопреки
и  упорно  судьбу  свою  клею...
А  вокруг:  черепки,  черепки...


Вот  и  завтра  уже  на  подходе..
А  что  будет  -  совсем  не  секрет:
карт  осталось  не  много  в  колоде
и  всего  лишь  одна  из  карет...
Смысл  утратят  дворцы  и  одежды,
да  и  Вера  что  всё  впереди...
А  последней  -  покинет  Надежда...
Только  крест  задрожит  на  груди...












пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887060
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020


Кадет

Шабаш зодиаков

Не  на  шутку  намедни  разгневался  Марс,  -
Забодал  его  бешеный  Овен...
Из  глобальных  проблем  он  устраивал  фарс
И  во  всём  оказался  виновен...

Бьёт  копытом  Венеру  упрямый  Телец,
Отгоняя  рогами  ракеты...
Он  вообще-то  довольно  успешный  делец
И  не  хочет  пойти  на  котлеты...

Красноречием  блещут  в  ночи  Близнецы,
А  с  утра  корчат  в  зеркало  рожи...
Но  по  жизни  вообще-то  они  молодцы
И  весьма  друг  на  друга  похожи...

На  Луне  как  на  сцене  топорщится  Рак,
Залихватские  вертит  коленца...
Помечтать-покапризничать  он  не  дурак,
Не  приемля  ничьих  конкуренций...

Самолюбием  тешится  царственный  Лев,
Как  зарницы  сверкают  зеницы...
Беспощаден  его  сокрушительный  гнев,
Не  боятся  его  только  львицы...

На  Меркурии  Дева  сама  не  своя,
Совершенствует  меридианы...
Скрупулёзностью  тешится  словно  швея
И  весьма  ненавидит  изъяны...

Не  от  мира  сего  суетятся  Весы,
Вносят  вклад  во  всемирную  повесть...
Им  бы  взять  да  отвесить  кило  колбасы,
Но  приходится  взвешивать  совесть...

Неземными  страстями  кипит  Скорпион,
Но  умело  их  прячет  в  забрало...
По  любовным  страстям  он  вообще  —  чемпион,
Но  не  будет  дружить  с  кем  попало...

На  бескрайних  просторах  резвится  Стрелец,
Мечет  стрелы,  куда  ни  попало...
Он  по  жизни  всегда  был  лихой  сорванец,
Но  ему  даже  этого  мало...

Свысока  на  округу  глядит  Козерог
И  гордится  своим  постоянством...
Он  сметает  хвостом  пыль  с  небесных  дорог
С  характерно-завидным  упрямством...

Среди  звёздных  полей  воду  льёт  Водолей,
Тырындит  про  высокие  чувства...
Он  наивно  считает,  -  какой  дуралей,  -
Что  харизма  —  основа  искусства...

Ошарашен  Нептун  экзальтацией  Рыб,  -
Вопреки  межпланетным  сюрпризам,
Посреди  необъятных  космических  глыб
Сохраняется  их  альтруизм...

Неспроста  приключился  такой  ералаш,
Голова  как  встревоженный  улей...
А  учёные  этот  вселенский  шаба́ш
Называют  магнитною  бурей...

август  20


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886816
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020


Zorg

Вечер тухнет (Балкон) .

Вечер  тухнет,  и  ночь  на  порог
Тихо  крылья  свои  опустила.
Вперемешку  сигару  и  грог
Я  вкушаю  под    лунным  светилом.

Эта  ночь  не  спроста  хороша,
Путь  на  небе,  по-прежнему,  млечен.
Но,    хмельной  поэтический  шаг
Растревожил  пугливые  свечи.

Не  задуть  бы  мне  вас  до  утра,
Канделябра  извечные  слуги.
Ветер  носит  дыхание  трав,
Да  ночную  молитву  печуги.

Дописать  бы  успеть,  и  покой
Пусть  тогда  в  голове  воцарится.
Но,  глаза  не  прикроешь  рукой
От  стремглав  пробежавшей  зарницы.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886295
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 23.08.2020


Білоозерянська Чайка

ВІТРЯК

   [b][i]Тліє  серцем  забутий  вітряк
В  самоті  на  краю  Балаклії,
Дерев’яний  каркас  весь  біліє  –
Два  століття  стоїть  як-не-як.

Мов  старий  сивочолий  козак,
Що  втомився  в  життєвому  шумі,
Грає  в  полі  безрадісні  думи…

Вільний  вітер  обійме  млина:
- Вкляк  в  печалі  віків,  старина?
Я  розраджу,  дідусю,    від    суму…[/i][/b]

Децима,  або  Еспінела  —  десятирядкова  строфа  зі  сталою  схемою  римування:  абба  аггддг.

Світлина:  старий  вітряний  млин  в  селі  Морозівка  Балаклійського  району  Харківської  області.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886767
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020


Лайель Атани

Муз

Изящных  фраз  кристальный  свет  -
Основа  всех  основ.
Господь  наш  Бог  и  сам  поэт,
Знаток  цветистых  слов,
Для  стимуляции  труда  -
Раз  я  его  вассал,
В  командировку  иногда
Мне  музу  присылал.

Но  и  на  небесах  подчас
Случается  конфуз,
И  вместо  музы  как-то  раз
Ко  мне  явился  муз.
Могучих  мышц  литая  сталь,
Слегка  небрит  и  пьян.
-  Я,  -  говорит,  -  в  пути  устал,  -
И  метит  на  диван.  -
-  Я  б,  кстати,  что-нибудь  сожрал
Да  выпил  бы  стакан.

В  скандалах  с  музом  что  за  прок?
Скандал  не  пишет  строк.
И  вот  готов  мясной  пирог
И  крепкий  пряный  грог;
А  сытый  муз  глядит  вокруг,
Диктуя  мне  -  увы!  -
Про  пыль  дорог,  уют  лачуг,
О  мертвых  и  живых...

-  Но  я  же  девочка!  -  ору.  -
Диктуй  мне  о  любви!

А  он  кричит:
-  Не  возражать!
Я  муз,  и  я  главней!  -
И  продолжает  диктовать:
Про  скоротечность  дней,
Про  мир,
Про  космос,
Книги,
Сны,
Богов,
Котов,
Людей,
Грозу,
Предчувствие  войны
И  блики  на  воде,
Пути  судьбы,
Заросший  сад,
Реки  крутой  извив,
Про  дни  и  ночи,
Но  опять  -
Ни  слова  о  любви!

-  Смотри,  -  твердит,  -  стакан  пустой,
А  ну,  еще  налей!
Я,  -  говорит,  -  музык  простой,
Без  всяких  там  соплей.

Потом,  сказав,  что  покурить,
Ушел,  захлопнув  дверь,
С  концами....  Что  и  говорить,
Вот  так  вот  музам  верь!

Двенадцать  дней  стоял  мой  дом
Безвдохновенно  пуст,
А  в  небесах  своим  путём
Распределяют  муз,
И  вот  прислали  в  счет  заслуг,
Всю  в  шелке  и  цветах,
Такую  дуру,  что  не  вдруг
Опишешь  на  словах.
Нежна,  как  трепетная  лань,
Мила,  как  розы  цвет,
Диктует  мне  пустую  дрянь,
Слащавый  пошлый  бред.

И  я  пишу  и  не  ропщу,  -
Такой  мне  выпал  рок.
Вернись,  мой  муз,  я  все  прощу
И  испеку  пирог...
Но  он  ушел  и  был  таков,
Тем  выразив  протест:
Не  напасешься  музыков
На  всяких  поэтесс.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886257
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 18.08.2020


Антон Чайчиц

Море

Прошлое  лежит  неподъемной  глыбой  
позади.  
Не  могу  оставить.  Не  могу  нести.
Ветер.  Порывы.  Сбивает  дыхание.  
Ни  слова.  Не  произнести.

Я  стою  на  берегу  бескрайнего  моря.
Я  собираюсь  вплавь.
Крики  птиц.  Зовут.  
Крики  внутри  
вторят:  
"Отпусти  и  остави.  Отпусти  
и  оставь!".

Вхожу  в  воду:  режет  
холод  по  бедрам.
Страх  уходит.  Вода  -  
растворяюсь  в  ней.
Небо  молчит  -  притворяется  мертвым,
Шепчут  волны-качели,  звуки  тлеют  
на  дне.

Помнишь,  время,  
где  не  было  горько?
Когда  не  было  криков  
внутри  и  вовне?
Разыщи  меня  
в  глубине  моря,
Разбуди  меня
в  один  из  тех  дней.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886056
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 16.08.2020


Білоозерянська Чайка

Пісня почуттів

                     [b]    [i]                (Пасторела)
- У  саду  зустрів  тебе,  кохана,
Ти,  немов  із  місяця  зітка́на,
ще  й  вуста  медово  -  полум’яні  –
втратив  спокій  свій  я  назавжди́…
- Не  гадала  я,  що  так  жадана,
З  усміхом  мені  сказала  панна,
- Що  ж,  якщо  кохаєш  –  доведи.
Усміхався  косами  серпанок:
- Від  кохання  я  до  тебе  п’яний,
Ти  скажи  мені  своє  бажання  –
Виконаю  я  його  завжди́…
- Бачиш:  в  небі  зірка  полум’я́на?
Зупини  для  мене  ти  світання  –
Хай  панує  місяць  молодий!
Зможу  серце  я  тобі  віддати  –
Блиснуло  в  очах  відтінком  м’яти.
Буду  я  тебе  за  це  кохати,-
Прошептали  ті  вуста  -  меди́…
…  Вже  твоє  бажання,  мов  гармата
В  голові  продовжує  лунати
І  звучати  в  ній  на  всі  лади.
- Буду  я  для  тебе  зорепадом,
Безперервно  ночі  всі  не  спати,
Щоб  тобі  ту  зіроньку  дістати!  –
Цілував  він  милої  сліди.

…  Хоч  пройшло  з  тих  пір  рокі́в  багато,
Пасторела  мусить  ця  звучати  –
Ти  прислу́хайся:  про  це  шумлять  сади…[/i][/b]

Світлина  -  інтернет.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885992
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 15.08.2020


меланья

Август уходит



Осталось  августу  догуливать  неделю,  
а  он  такой  же  дивный  как  вчера:
и  груши  падают,  и  сливы  поседели,  
как  угли  у  потухшего  костра.  
Судьбы  вокруг  дыхание  живое,
кружится  от  простора  голова,
полынь  горчит  и  пальцы  ранит  хвоя,
а    горизонт,  как  будто  тетива...
Такая  тишь,  что  даже  сердце  стонет,
какое-то  ранимое  совсем...
Лишь  слышно,  как  стреноженные  кони
губами  прикасаются  к  росе...
Глядишь  на  то,  как  лихо  пляшет  пламя,
беснуясь  языками  на    дровах,
и  незаметно  подбирает  память
для  песни  задушевные  слова.  
Плывут  по  речке  звёзды,  будто  руны,
играет  ветер  гривой  камыша  ...
И  так  дрожит,  как  на  гитаре  струны,  
восторгом  переполнена  душа...
Тепло.  Сидят  на  лавочках  соседи,  
а  днём  у  речки  людны  берега...
Но  появился  первый  знак  осенний  -
дрожащий  лист,  скользнувший  по  ногам...

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885776
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Sukhovilova

Мені самотність подзвонила…

Мені  самотність  подзвонила,
І  привіталась  в  телефон,
Відкрити  двері  попросила,
І  завести  свій  грамофон.
Свічки  пахучі  запалити,
Разом  з  вечерею  на  трьох,  
Бо  поруч  буде  ще  сидіти
Із  нами  лиш  Всевишній  Бог.
Я  швидко  стіл  для  нас  накрила
Під  старовинний  менует,
У  хату  двері  відчинила,
А  там  в  імлі  йде  силует.
Ну  що  ж,  привіт,  самотність  мила,
Ти  розтривожила  мій  сон,
Заходь,  я  вже  вино  відкрила,
І  завела  свій  грамофон.
Сьогодні  ти  моя  відрада,
А  ще  свічки  і  в  небі  Бог,
І  ця  не  стерта  з  вуст  помада,
Й  вечеря,  зроблена  на  трьох.
***

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885476
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Наташа Марос

ЗА КУРАЖОМ…

Не  ищите  опять  -  убежала  я  за  куражом,
За  весной,  за  мечтой,  за  горячим  расплавленным  летом...
Подышу,  поживу,  потанцую  чуток,  а  потом
Я  вернусь,  может  быть,  растеряв  своё  прошлое  где-то...

Не  зовите  меня  -  не  услышу  я  и  не  хочу,
Я  не  знаю  Вас  больше,  не  вижу  в  упор  и  не  помню...
Только  бы  никогда  не  жалеть  мне  об  этом  ничуть  -
Ведь  не  зря  убегала  в  слепую  да  глупую  полночь...

Отпустите  сейчас  -  даже  не  оглянусь  невзначай  -
Водопадом-дождём  уплыву  я  на  радуге  влажной...
И  подарком  явлюсь  -  поутру  не  придётся  скучать
Вам  уже  одному...  никогда...  ну,  а  впрочем,  неважно...

                                       -                            -                              -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885412
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020


Ulcus

Смакота ще та! (з гумором і без образ)

Якось  Гриць  покликав  друзів  борщем  частувати  -
Василя,  Павла,  Микиту,  ще  сестру  і  брата.
Узялась  дружина  Галя  зразу  до  роботи,
Буряки,  цибулю,  моркву,  картоплі  достоту  -
Все  у  горщик  поскладала,  залила  водою,
Ще  й  капусти  натрусила  шапкою  густою.
Гості  дружно  посідали,  ложками  ворушать,
Щось  жартують  між  собою,  що  голодні  дуже.
Принесла  ґаздиня  горщик,  порізала  хліба,
Насипала  по  тарілках  усім  щедро,  ніби.
Нахваляє,  припрошує  гостей  частуватись:
«Я  старалась,  готувала,  нумо  наїдатись!»
Взяв  Павло  найпершу  ложку,  зробив  круглі  очі,
Мляво,  кисло  усміхнувся  -  другої  не  хоче,
Але  якось  так...  незручно...  тож  прийшов  у  гості!
Ну  то  й  що,  що  у  тарілці  не  м‘ясо,  а  кості?
Й  ну  хвалити  господиню:  «Боже,  як  же  смачно!»
Василю  -  пісок  на  зуби,  щось  слизьке,  мов  з  флячків,
А  Микиті  на  капусті  попалася  гусінь,
Вже  готова,  бо  ж  зварилась,  -  сховав  її  в  вуса.
Сестрі  -  з  буряка  лушпайка,  брату  -  волосина,
Але  ж  гарні  друзі  в  Гриця  і  чемна  родина!
Настрою  сердешній  жінці  все  ж  не  зіпсували,
Тільки  краще  господиня  вже  й  не  готувала.  
Нащо  вчитись,  як  все  добре,  усі  тільки  хвалять?
Дурня  думка  потішає,  компліменти  -  Галю!
***
Так  і  з  віршами  буває,  хоч  вони  й  не  борщик,
Та  все  сунуть  «куховарки»  помилки  у  «горщик».
А  всі  тільки  «гарно  дуже!»,  «браво!»  кричать  всує,
А  «поети»,  як  та  Галя,  далі  «борщ»  готують!

дякую    за  натхнення  поетові  Горбункову  С,  С,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858227

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858448
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 04.08.2020


Білоозерянська Чайка

ЧЕРВОНІ КОРАЛІ

 [b]  [i]        (Віланела)

На  шиї  –  червоні  коралі,
Нанизані  срібні  дукати.
А  очі  –  так  звуть  в  сині  далі…

Я  тільки  зітхаю  в  печалі  –
Чи  може  так  серце  кохати
На  шиї  –  червоні  коралі?

Світанки,  що  разом  стрічали,
Мов  спалах,  мов  постріл  гармати,
А  очі  -  так  звуть  в  сині  далі…

Всі  рухи  твої  -  досконалі,
І  будуть,  мов  маки    палати  
На  шиї  –  червоні  коралі…

Кивнеш  мені  злегка,  недбало,
Немов  би  хотіла  прогнати…
А  очі  –  так  звуть  в  сині  далі…

Зустрінемось  ми  на  причалі…
Тебе  в  моїм  серці  –  багато:
На  шиї  –  червоні  коралі,
А  очі  –  так  звуть  в  сині  далі…  [/i][/b]

Фото  -  інтернет.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884965
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020


I.Teрен

Царство земне

І  віриться,  й  не  віриться  мені,  
що  є  десь  рай  і  пекло  за  морями,  
чи  то  у  небі,  чи  під  небесами
у  непроглядній  сивій  далині.  

Моя  свіча  ще  жевріє  у  храмі…
На  вівтарі  –  Месія.  У  тіні  –
іуди  і  лакеї  кацапні
воліють  царювати  у  сезамі.  

Але  усіх  очікує  блакить,  
де  сонце  позолотою  манить
і  кличе  за  моря,  озера,  ріки…

Колись  і  ми  закриємо  повіки…
на  тлі  імли  зупинимось  на  мить
і  канемо  у  безвісті  навіки.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884896
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 152

[b]Побывала  в  переплете
Из-за  сельского  бабья.
Может  мне  сто  грамм  нальете
А  то  нервничаю  я.

Не  бери  у  тёщи  с  бочки
Ни  капусту,  ни  рассол,
Ни  соленые  грибочки
Траванёт  тебя,  осёл!!

Есть  такие  магазины
Для  элиты,  для  блатных.
Там  и  бабы  из  резины
И  мужские  "балуны"..

Я  клялась  и  зуб  давала
Но  не  верит,  паразит!!
Сам  далек  от  идеала,
И  с  другими  не  велит.

Завела  гармонь  девчонку
И  она  скорее  в  клуб.
Муж    рыдает  ей  вдогонку
Али  я  тебе  не  люб?

Как  наварит    Даша  каши
Хватит  впрок    деревне  всей
Кормит  всех  супругов  наших,
А  спит  с  тем,  кто  богатей.

Я  соседу  строю  глазки,
Намекая  на  роман,
Типа,  я  готова  к  вязке,
Что  ты  смотришь,  как  баран!

Я  проснулась  на  рассвете
Рядом  -  голенький  мужик.
Спят  по  полкам  муж  и  дети...
Обойдется  без  улик!!

В  ленте  высветились  фотки
Я  в  кустах  в  костюме  НЮ
Вот  де  дура!  Идиотка!!
Здесь  на  сайте  мой  лопух!!

Крышу  сносит  у    у  Матрены
Хоть  беги  скорей  к  врачу!
Разыгрались  в  ней  гормоны
Замуж  я,  -  кричит  -  хочу!!

Потерял  мой  Ванька  разум
Взревновал  меня  к  Петру!
С  синяком  хожу  под  глазом
А  засос  -  полынью  тру!

Что  за  шум,  а  драки  нету?
Тут  не  праздный  интерес.
Помер  муж  соседки  Светы
А  узнав  о  ней  -    воскрес!...

А  мой  милый  учудил
Выпил  пива  кружку,
Перед  этим  год  не  пил,
Увезли  в  психушку!

Тёща  в  проруби  застряла
И  орет  уж  час  -  АВРАЛ!!
А  чтоб  громко  не  орала
На  баяне  ей  играл.

Йогой  дед  решил  заняться
За  калиткой  на  траве.
Если  б  видели,  Вы,  братцы  -
Час  стоит  на  голове.

Бабка  Дуся  мне  гадала
Я  все  верила  -  авось!
По  деньгам  -  семь  шкур  содрала,
Но  ни  слово  не  сбылОсь.[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884676
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 04.08.2020


Катерина Собова

Хазяйство

Прикрутило,    як    ніколи,
Що    пора    вже    ожениться,
То    ж    подався    наш    Микола
До    Варвари    -    удовиці.

Квіти,    торт    -    все,    як    годиться,
Розказав    мету    приходу,
Розцвіла    враз    молодиця
(Вона    гарна    була    зроду).

Сіли,    випили    по    чарці,
Щоб    не    тратить    часу    марно,
Закортіло    спитать    Варці:
-А    у    вас    хазяйство    гарне?

Коля    випив    другу    чарку,
З    гордістю    почав    дивитись,
Заспокоїв    зразу    Варку:
-В    мене    є    чим    похвалитись!

Повний    хлів    всього    я    маю:
Кролики    і    всяка    птиця,
Три    свині,    корова    Майя
І    ще    тільна    є    телиця.

Гарний    сад    і    два    городи
(Буде    десь    біля    гектара),
Все    в    оточенні    природи,
То    потрібна    мені    пара.

Бо    без    рук    жіночих,    бачу,  
Не    дам    ради    всьому    тому,
Вас    прошу    і    ледь    не    плачу,
Їдьмо    разом    вже    додому.

Жінка    Колю    геть    послала,  
Всю    скотину    його    й    птицю,
Бо    не    те    хазяйство    мала
На    увазі    молодиця…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884605
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 03.08.2020


Евгений ВЕРМУТ

ГРУСТЬ

Сдуло  воскресенье,
Понедельник  тает.
Пропустил  сирень  я,
И  не  видел  мая.

Летом  на  смартфоне
Изучал  культуру.
Грелся  на  балконе,
Ждал  чего-то  сдуру.

В  августе  от  стресса
Заблужу  средь  сосен.
Поброжу  по  лесу,
Там,  глядишь,  и  осень.

Или  просто  взвесить
"За"  и  "против",  может?
Проваляюсь  месяц  -
Результат  все  тот  же.

В  сентябре  не  в  жилу
Поздние  рассветы.
Лишь  в  одном  он  милый  -
Это  бабьим  летом.

Август  бесит  ленью,
Совести  не  зная.
Пропустил  сирень  я,
И  не  видел  мая...

02.08.2020г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884806
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

в кожній любові - своя істерика


не  відкриваю  тобі  Америки
хто,  як  не  ти,  це  найкраще  знає
в  кожній  любові  -  своя  істерика
в  кожнім  Всесвіті  чорна  діра  є
той  хто  літає,  знає,  як  падати  
звичний  до  болю,  вміє  вставати
нехтує  рухом  правила  статики
маючи  пам‘ять,  плутає  дати
хто  пізнав  швидкість,  не  хоче  повзати
але  плазує  також  уміло
з  балакуном  вирушає  в  розвідку
в  мудрості  теж  своє  божевілля
ми  в  анекдотах  знаходим  істини
бо  в  афоризмах  вони  затерті  
в  бруді  життя  лишаємось  чистими
і  живемо  у  щоденній  смерті...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884764
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Білоозерянська Чайка

На Іллю

   [b][i]  Бабуся  мовить:  на  пророка,  на  Іллю,
 Іти  нам  до  води  –  накли́кати  біду,
 Бо  можна  душу  втратити  свою  –

 Тепер  до  річки  я  сьогодні  не  піду…
 Ще  кажуть,  на  Іллю,  русалки  й  водяні,
 Свою  збирають  нечисті  орду.

 Свята  десниця  виражає  Божий  гнів,
 Нечисті  в  воду  всі  тікають  від  Іллі  –
 (Той  покидьків  карати  завжди  вмів!)

 В  це  свято  –  знають    і  дорослі,  і  малі  –
 Не  йдуть  до  хати  ні  собаки,  ні  коти,
 Бо  будуть  і  хвороби,  і  жалі...

 Молитва  на  Іллю  -  це  шлях  до  чистоти…[/i][/b]

 (Терцина.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884760
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Білоозерянська Чайка

Звукова частота

[b][i]Іде,  свідомо  уникаючи  людей,
Душа  знов  лабіринтами  старими.
Того  кохання  сила  по  шляху  веде,
Хоч  і  образа  довго  ще  пектиме…

Аж  доки  серце  справжній  спокій  віднайде.
Кровитиму  я  віршами  своїми…
Як  між  рядками  змовкне  вічне:  з  ким  ти?  Де?!
...  І  обплітають  все  довкола  рими…


У  хвилі  нашій  -  акустичній,  звуковій,
Цей  імпульс  серця  лине  ультразвуком,
До  тебе  трепет  коливання:  мій,  мій,  мій…

Сплетінням  рук…  сердечним  перестуком…
Кохання  чисте  розлилося  між  світів  –
На  тільки  нам  знайомій  серцю  частоті…[/i][/b]

(Фото-  інтернет.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884664
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Досхочу

Неба  синь  десь  зливається  з  морем,
Почуттів  виднокруг  запалав.
Тож  як  хвилі  морські,    ми  говорим,
Ллється    нібито  музики    сплав.

Гребні  пінні  лоскочуть  цілунком,
До  піска  золотого  приплив.
Мов  шампанське  ігристе  той  трунок
Досхочу  нас  обох  напоїв.

Залишається  липень  на  флешці,
Апельсинове  сонце  вгорі.
Бризки  цедри  лягають  на  стежку,
Ще  із  пестощів  крутиться  рій.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884520
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020


Ірин Ка

Воронодзьобі

У  солов‘їне  царство  внадились  ворони,
Сподобався  їм  гай,  дерев  масивні  крони.
Набудували  гнізд  та  воронят  колишуть
Так  ніби  їхній  гай  свої  закони  пишуть.
І  першим  ухвалили  такий  собі  закон,
Що  щебет  солов‘їв  принижує  ворон.
Та  тьохкають  про  щось  не  зовсім  зрозуміло.
Хай  каркають  усі,  нахабам  закортіло.
Здивуєтесь,  але  знайшлися  солов‘ята
Що  каркати  навчились  ніби  воронята.
Навіть  вихваляються  у  новій  подобі:
Ми  щирі  солов‘ї,  але  воронодзьобі!
Їх  пташенята  вже  не  вчили  солов‘їну
Та  пхали  у  крило  воронячу  пір‘їну...
Гай  наш!  -  Волають  ось  загарбники-ворони
Встановлюють  нові  для  солов‘їв  кордони.
Лунає  щебет  вже  завзято-войовниче,
Скликають  співуни  своє  пташине  віче.
Чому  це  стало  так,  де  зроблено  помилку?
І  як  вдалось  крукам  створити  таку  спілку?
Події  почались  уже  тоді  зловісні,
Як  наступили  ви  на  горло  власній  пісні.
Старий  пугач  промовив,  як  мудрості  основу.

Не  втрати  щоб  землю,  шануйте  рідну  мову...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884458
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020


Олександр ПЕЧОРА

Говоримо, усе, як сон, мине…

*      *      *

Говоримо:  усе,  як  сон,  мине.
Та  буде  світ,  і  будуть  світлі  дати.
Купує  хтось,  щоб  вигідно  продати.
Хтось  продає  своє.  А  хтось  –  мене...

Не  продаюсь.    Покаюсь  і  прощу.
За  милістю  не  стану  жалкувати.
Прихильності  не  буду  купувати.
До  щирості  лукавство  не  пущу.

Ще  буде  все.    І  грішне,  і  святе.
Самообман,  кохання  –  дивне,  справжнє.
Безцінна  дружба  й  суєта  продажня.
Все  бачить  Бог.    Гряде  ціна  за  те.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884326
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020


Білоозерянська Чайка

Духмяна елегія

     [b][i]Тієї  кави  млосно-терпкі  аромати
 В  душі  пораненій  –  вбиває  крихта  ночі.
 Як  боляче  чуття  це  відкидати,
все  те,  що  кров  мою  теплом  лоскоче.
     Та  зранені  тобою  серця  шмати,
Не  склеїти  вже  більше  …  не  з’єднати…

…  В  задумі  я  й  духмяний  мій  Еspresso…
Той  холод  рук…    тремтіння  їх  від  стресу…
Кафе  затишне  на  пустій  зупинці…
Думки…  і    одкровення…  наодинці.
А    почуття  до  тебе  всі  примарні  –
Залишила  я  подрузі  -  кав’ярні.

В  гірко-чуттєвій  ароматній  благодаті
вона  зітхала…  співчувала  моїй  втраті…[/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884179
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 29.07.2020


Білоозерянська Чайка

КАЗКА

[b][i]Ти  –  принц…  єдиний  і  коханий  мій.
А  я  –  твоя,  лише  твоя  принцеса…
Кохання  наше  лине  в  піднебесся,
О  принц…  єдиний  і  коханий  мій!
Ці  почуття,  неви́мовно  чудесні,
Торкають  серце  в  сподіванні  мрій.
І  я  твоя,  лише  твоя  принцеса.
Ти  –  принц…  єдиний  і  коханий  мій…

Ти  тільки  сумніватися  не  смій…
Кохання  наше  –  світле,  чисте  плесо,  
І  в  серці  забринять  казкові  весни  –
Бо  не  страшний  коханню  буревій.
Удвох  пройшли  крізь  самі  гострі  леза  –
Не  бути  тут  історії  сумній,
Кохання  наше  –  світле,  чисте  плесо,
Ти  тільки  сумніватися  не  смій…
 
Так  серед  днів  буденних  та  подій  –
Цій  казці  мимоволі  усміхнешся,
Бо  я  у  ній  –  закохана  принцеса,
В  полоні  вже  далеких  наших  мрій.
І,  незважаючи  на  труднощі  та  стреси,
Кінець  щасливий  в  дивній  казці  цій.
…  За  руку  лагідно  до  мене  доторкнешся,
Ти  –  принц…  єдиний  і  коханий  мій…    [/i][/b]

(Малюнок  -  інтернет.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884154
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 29.07.2020


Білоозерянська Чайка

Афродіта

     [b][i](Рондель.)

...  Оксамитом  торкає  пісок…
Б’ються  хвилі  за  день  перегріті…
В  піні  хвиль  –  я  немов  Афродіта,
що  згубила  чарівний  пасок…

     Подих  моря  голубить  мій  крок,
розчиняюсь  в  блаженному  літі.
Оксамитом  торкає  пісок…
Б’ються  хвилі  за  день  перегріті…

     Я  звільнила  себе  від  думок…
Тільки  море  і  я…  в  цілім  світі…
Захід  сонця  рожево-привітний,
що  у  хвилях  чуттєвих  тих  змок,
     оксамитом  торкає  пісок…[/i][/b]

     (Картина  -  інтернет.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884080
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Катерина Собова

Гарна хвороба

Щоби    Ян    з    самого    рання
Під    ногами    не    крутивсь,
Телевізор    дід    вмикає:
-Сиди,    мультики    дивись.

Десь    уже    через    годину
Перед    дідом    внук    з’явивсь:
-Мультиків    не    показали,
Я    там    інше    подививсь.

Враз    торкнув    старому    лоба:
-Показали    таку    жуть!
В    світі    є    страшна    хвороба  –
Імпотенцією    звуть.

А    це    дуже    страшно,    діду?
Ти    ще    трохи    поживеш?
Хочу    я,    щоб    ти    одужав,
Ти    від    неї    не    умреш?

-Якщо    чесно    говорити,
Ця    болячка    -    гарна    річ.
Як    тобі    це    пояснити?
Це    для    мене    -    гора    з    пліч!

Це    тепер    -    хвороба    віку,
Заразились    всі    діди,
Хоч    вони    і    так    каліки,
Бо    зазнали    скрізь    біди.

Живу,    горенька    не    знаю,
Бо    обов’язків    нема,
Лише    зараз    відчуваю:
Вільне    тіло    й    голова.

Так    що,    Яне,    будь    спокійний
І    у    сні,    і    наяву,  
Із    хворобою    цією
Я    сто    років    проживу!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883884
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Білоозерянська Чайка

ЧОРНА КОРОЛЕВА

[i][b]Жорстокість,  розум,  воля  –  сила  протиріччя  -
Ти  ними  трон  тримати  намагалась,
добро  дала  жорстокому  насиллю,
лине  наказ  Варфоломіївською  ніччю  –

І  звірство-різанина  протестантів  сталась…
Це  було,  дійсно,  справжнє  божевілля,
в  кров  забруднити  доньчине  весілля,
У  тому  вчинку  надлюдськім  –  твоє  обличчя…

Загинули  десятки  тисяч  гугенотів,
І  в  поколіннях  все  міркують:  хто  ти?
Чи  справедлива  королева  –  мати,
яка    дозволила  криваву  цю  охоту?

Залізне  серце,  почуття  сталеві  –
…Була  такою  ти,  о  Чорна  королево?![/b][/i]

(Картина  -  інтернет.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884046
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Любов Іванова

КОХАННЯ, ВІРНОСТІ ВІНОК

[b][i][color="#990909"][color="#090b99"]К[/color]оли  вогнений  обруч  сонця
[color="#090b99"]О[/color]дійде  на  спочинок  свій,
[color="#090b99"]Х[/color]утчіше  лину  до  віконця
[color="#090b99"]А  [/color]ти  вже  йдеш,  коханий  мій.
[color="#090b99"]Н[/color]ічна  імла  і  зорі  неба
[color="#090b99"]Н[/color]ас  зачарують  у  цей  час.
[color="#090b99"]Я[/color]  певна,  кращого  не  треба,

[color="#090b99"]В[/color]се  у  весни-краси  для  нас.
[color="#090b99"]І[/color]риси  дивні  і  лілеї,
[color="#090b99"]Р[/color]омашок  ніжні  пелюстки
[color="#090b99"]Н[/color]арцисів  ряд  уздовж  алеї
[color="#090b99"]О[/color]жини    пагони-ростки
[color="#090b99"]С[/color]вітило  ночі  -    місяць  ясний
[color="#090b99"]Т[/color]ремтливі  зорі  угорі,
[color="#090b99"]І[/color]  всеньке-все  таке  прекрасне

[color="#090b99"]В[/color]се  неймовірне  в  цій  порі.
[color="#090b99"]І  [/color]ми  удвох  такі  щасливі,
[color="#090b99"]Н[/color]іч  неповторна...  без  прикрас.
[color="#090b99"]О[/color]н,  навіть  зорі  мерехтливі
[color="#090b99"]К[/color]азково  дивляться  на  нас.[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883893
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Alisson

devils in my head

немає  таких  скажених,  як  я!  смішно,
що  я  кажу  це  тобі  постійно,
а  сам  –  сумніваюся.  лежу  собі  на  підлозі,
роздивляюся  стелю,  міркуючи  так:
о  ні,  нема  дурних.  насправді  я  люблю
дивитися  на  небо  з  цього  боку,
а  краще  було  б  –  з  того.

та  то  все  жарти.  ширяючи  на  своїх  вогненних  крилах,
я  розумію:  ніхто  не  злетів  би  вище  за  мене.
ніхто  не  знає,  чого  я  хочу,  коли  я  комусь  кажу
зробити  чи  те,  чи  те:  навіть  коли  кажу
вмитися,  чи  зав'язати  шнурка,  чи  розв'язати  задачу.

коли  гроза,  я  знаю,  куди  влучить  наступна  блискавка;
коли  я  бачу  вампіра,  я  знаю,  кого  він  вкусить.
я  знаю  багато  чого.  я  балакав  з  занепокоєними  мерцями.  –
вони  кажуть,  що  світ  котиться  в  хибному  напрямку;
я  знаю,  як  мислять  пацюк,  гадюка  або  злочинець  –
немає  таких,  як  я.  я  чую  чортів  в  голові.

всі  проти  тебе,  ніхто  не  стає  на  твій  бік.
буває,  твої  очі  –  сліпі;  буває,  ти  губишся  в  мріях.
ніхто  не  стає  на  твій  бік.  ти  думаєш,  ти  –  розумний?
ти  маєш  холодний  камінь  там,  де  в  людини  серце.

шугаючи  на  крилах,  охоплених  полум'ям,  знаю:
вже  ніколи  не  буду  так  високо.  ти  розумієш  цей  жах?

бачу  море  чорних  прапорів,  що  кожен  є  ознакою  кінця.
бачу,  як  в  муках,  в  пітьмі  та  неславі  гинуть  безсмертні.
чую,  як  гори  рушили  –  куди  вони  йдуть?  не  знаю.
вже  було  мені  бачити  смерть  багатьох  світів;
чую  хор  чорних  вдів,  що  оплакує  вбитого  бога;
–  я  чую  чортів  у  своїй  голові.

немає  таких  божевільних,  як  я.  навіщо  мені  брехати?
я  маю  багато  облич,  можу  бути  де  схочу,  та  просто
сиджу  та  сумую:  я  бачу  помилку  в  світобудові.
ці  ночі  –  такі  страшні!  я  знав  їх  живими  й  веселими.
[i]ніколи  не  знаєш  хто  зараз  з  тобою  поруч[/i]
–  так  вони  кажуть  –  [i]не  бійся,  сідлай  електричну  бурю
та  жени  цілу  ніч  аж  до  того  інфікованого  світанку.[/i]

ніхто  не  повірив  би.  ми  породили  страхіття.
я  знаю  дорогу  до  пекла,  я  знаю  життя  мікробів;
я  знаю  кожну  клітину  свого  й  твого  організмів.
багато  героїв  загинуло.  знаю  твої  кошмари,
і  хто  їх  тобі  надсилає  в  десятки  ганебних  способів.

–  той,  хто  любить  дитячі  сльози  й  змушує  їх,  дітей,
плакати.  бачу  його  нутро:  страшне,  як  вечірнє  пекло.
вони  кричать  перелякані;  він  забиває  їм  цвяхи  в  голову;
він  регоче:  [i]ми  всі  колись  помремо,  ну  чого  ти  плачеш?[/i]
місяць  спливає  кров'ю;
я  чую  чортів  в  голові

devils  in  my  head,  motörhead

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883655
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Kallina

Простые вещи

Нужно:  простые  вещи:  окна  и  двери  в  дом,  
Стены  с  плетеньем  трещин.  Звезды  над  потолком.  
Крыльев  цветных  стрекозьих,  времени,  тишины.  
Чистую  совесть,  Боже,  с  пятнышками  вины.  
Муки  душевной  нужно,  запаха  летних  дач,  
С  чаем  горячих  кружек,  старый  сухой  чердак...  
Ворохи  желтых  писем,  блеклый  узор  чернил,  
Жажды  духовной,  пищи.  Господи,  сохрани!!!  
Господи,  нужно  боли,  памяти,  слепоты,  
В  крымском  горячем  плове,  в  соли  на  полверсты,  
Я  расстворяюсь  глухо.  Времени  медогон.  
Дева,  жена,  старуха.  Я  не  могу  другой.  
Знаю,  что  бога  нету.  Нету  там  никого!!!  
Просто  мне  нужно  света  -  света  господнего.  
Ночи  черны,  как  ворон,  крехчущий  во  дворе.  
Там,  где  стояли  двое  -  точка,  пробел,  тире.
Небо  изрыгнет  камни,  азбуку  и  ключи.  
Если  меня  не  станет,  Господи,  зарррычи
Псиной  в  холодной  будке,  в  звезды  сиди,  гляди.  
Если  меня  не  будет,  заплачешь  ли,  Господи?  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867379
дата надходження 09.03.2020
дата закладки 20.07.2020


Білоозерянська Чайка

Намисто

[b]Безсилий  гнів
Від  слів  холодних,  кинутих  недбало,
Розсипавсь  мороком  й  полинув  геть  у  даль.
Не  треба  слів…
Байдужістю  Ви  все  мені  сказали,
Пуста  та  дріб’язкова  вже  ця  незначна  деталь…

Німа  печаль,
Що  підступила  з  чорними    птахами,
Гуртом  знялася  й  відлетіла  в  чужину.
Пустий  причал,
У  світі,  де  так  трепетно  кохали,
Думки  невтішні  навіть  ті  –  подалі  віджену.

А  час  іде…
Загублене  життя  в  торішнім  листі
відшукано,  але  то  справа  непроста…
Зірву  з  грудей
із  Вас  –  те  штучно  створене  намисто
Й  почну  все  відчувати…    власне,  з  чистого  листа…

З  нуля  життя
почну  тепер  сама  в  чужому  місті
щезає  слід  дешево-штучних  намистин.
і  в  небуття
відійде  з  Вас  підроблене  намисто  -
не  каяття...а  тільки  пізні  декілька  сльозин.[/b]

(Картина  Витушко  Євгенія  "Осінь".)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883268
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020


Катерина Собова

Оцiнив

Чоловік    п’є    з    пива    пінку,
Просвіщає    свою    Милу,
Що    на        Сході    можуть    жінку
Проміняти    на    кобилу.

-Яка    дикість!  –в    крик    дружина.
-Де    мораль?    І    де    подяки,
Якщо    жінку    прирівняли
До    осла,    чи    до    коняки?

От    скажи    мені    відверто,
Перестань    те    пиво    пити!
Міг    би    ти    за    мене    вмерти,
Чи    так    підло    поступити?

На    струнких    ногах    Людмили
Його    погляд    зупинився,
Так    закохано    і    мило  
На    кохану    подивився:

-Що    ти,    люба,    хай    всі    знають:
В    мене    -    дорога    дружина!
Я    б    за    тебе    попросив    би
Щонайменше      -    «Лімузина».

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883021
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


Valentyna_S

Хіба новина?

Потроху-помалу  підблизився  обрій.
Беззвуччя    снується  між  віттям  в  саду.
Нічниці,  немов  нашорошені  кобри,
Вслухаються  в  темінь,  чи  я  ще  не  сплю.

А  ніч-чорноризниця  у  завіконні
Підзбирує  сутінки  у  саківки
Й  чекає  на  сльози  гірчаво-солоні,
Що  викотять  з  серця  смутливі  думки.

Хіба  новина?  Сподівання  блаженні…
Вік  змінює  кожного  з  нас  позаяк,
Й  кохання  остуджують  час  і  буденність…
Між  нами  так  само  тепер  все  не  так.

Не  стій  же,  іди  собі,  ноче-монашко,
Й  безсоння  моє  із  собою  бери.
Хоч  боляче,  тоскно,    душі  надто  важко,
Від  мене  не  жди  подаяння  слізьми.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882762
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 13.07.2020


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 150

[b][color="#062878"]В  соответствии  с  эпохой
Мы  могли  бы  жить  не  плохо.
Но,  сначала  доллар  вырос,
А  теперь    -  коронавирус.

Вышла  полная  непруха,
Я  пошла  сирень  понюхать,
А  нюхнув,  хотелось  плакать.
Под  кустом  сел  Глеб  покакать.

После  маски  с  синей  глиной
Мы  подрались  с  Эвелиной.
Я  ж  теперь  красивше  стала
Жениха  у  ней  украла.

Возле  нашенской  реки
Бродят  только  дураки.
Их  там  ждут  девчонки-дуры
В  ЗАГС  идти  кандидатуры...

Где  ты,  где  ты,  моя  душка.
Мой  невиданный  плейбой.
Есть  в  селе    у  нас  церквушка,
Обвенчаемся  с  тобой.

Посадила  я  рассаду,
Огурцы,  редис  и  лук.
А  теперь  была  бы  рада,
Съездить  с  хахалем  на  Юг.

Подарил  мне  Вася  брошку
В  центре  с  бусинкой  литой.
В  секонд-хенде  взял  за  трёшку,
А  сказал  -  за  тыщу  сто...

Я  упала  у  забора
Понарошку,  не  всерьез.
Привлекала  так  майора,
А  поднял  меня    завхоз.

Позвонили  мне  с  собеса
Объяснили    между  тем.
Дамам  всем  с  избытком  веса
Снимут  пенсию  совсем.

Я  сварила  супчик  зятю
Первый  раз  за  10  лет.
Вроде  он  на  вкус  приятен,  
Но    на  запах  -  хуже  нет.

Не  заводится  машина
И    стою  я,  чуть  дыша.
Помогите  мне  мужчина
Выпхнуть  джип  из  гаража.

Отсидел  на  карантине
Мой  миленок  40  дней.
А  теперь  уехал  к  Нине
Говорит,  что  лучше  с  ней.

Солнце  светит,  ветер  веет,
Отдыхать  нам  недосуг.
Скоро  все  подешевеет
С  дач  пойдет  редис  и  лук.

Я  чихнула  лишь  три  раза,
Как  народ  устроил  бунт!
Кто-то  мне  по  уху  вмазал,
В  скорой  следую  в  травмпункт.

Мне  и  белый  свет  не  мил,
Жить  с  детьми  в  кибитке.
Милый  по  миру  пустил,
Пропил  все  до  нитки.

Вирус  есть,  а  масок  нет
Хоть  и  не  логично.
Нашла  старенький  жилет
Пошью  самолично.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882466
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020


Шостацька Людмила

НАКАЗ

Не  накажеш  дощам,  не  накажеш  вітрам,
А  собі  щось  наказуєш  завше,
Начищаєш  до  блиску  свій  внутрішній  храм,
Бо  не  можеш  абияк,  не  можеш  інакше.
Вимітаєш  з  усіх  лабіринтів  сміття,
Викидаєш  лахміття  думок  на  багаття.
Дорікаєш  собі  за  пустотність    життя,
Хоч  в  житті  стільки  було  чужого  багато.
Помилки?  -    а  у  кого  ж  це  було  не  так?
Називають  цим  словом  несправджені  мрії,
З  ними  зболене  серце  вистукує  в  такт,
Впавши  мокрим  лицем  на  плече  ностальгії.
Першим  променем  сонця  наказ  підпишу,
Щоб  радіти  життю,  як  Господньому  дару,
Хоча  миті  не  всі,  та  якісь  воскрешу,
Й  не  проситиму  в  жодної  з  них  гонорару.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882317
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020


Білоозерянська Чайка

Чаепитие

   [b]  [i]Ко  мне  сегодня  постучалось  Прошлое,
пришло  в  слезах,  в  мою  жилетку  плача.
Но  чай  помог  с  хрустящими  пирожными,
теперь  сидим,  о  жизни  вот  судачим…

-  Нет  больше  пищи  для  зловонных  сплетников,  
поскольку  больше  нет  душевной  грусти,-
     поведало  об  этом  собеседнику
пирожное  мое  со  сладким  хрустом...

-  Ты,  Прошлое,  всегда  было  напористым  -
всю  правду  расскажу  тебе,  не  скрою.
...Немного  подсластить  бы  твои  горести...
Ведь  ты  с  дороги  -  кушай  заварное!

...Мы  пили  чай  в  дымящихся  историях,
Прощаясь  с  тем  вредящим  -  уходящим.
Не  думали  в  тот  день  мы  о  калориях,
а  радовались  вместе…  настоящему.[/i][/b]


(Фото  -  интернет.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882276
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020


Lilafea

Намалюй мені сонце…

Намалюй  мені  сонце
Й  ту    фіранку  з  вікном,
Де  життя  промайнуло,
Вік  накривши  крилом…

Намалюй  мені  хмари,
Що  отам  в  вишині,
Як  зефірки  зависли,
Ніжно-білі  й  пухкі…

Намалюй  мені  квіти
Що  над  чистим  ставком,
Силу  сонця  ввібрали,
Щоб  спокійним  був  сон…

Намалюй  мені  ранок,
Карамельно-легкий,
Де  світанок  з  росою
Веселково-дзвінкий…

Намалюй  мені  ніжність,
Вірність  й  ті  почуття,
Що  навік  вкарбувались
На    полотна    життя…

Намалюй  мені  вічність,
Що  спливає  в  сльозу,
Розфарбовує  скроні,  
Й  сенс  життя  в  сивину…

2.07.2020
#поезія_Іванна_Осос

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881436
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


grotath

Сонет (Немає більше жодних відчуттів)

Немає  більше  жодних  відчуттів,
Наступний  кожен  крок  завчасно  хибний  -
Ти  ангел,  що  застряг  між  двох  світів,
Та  в  жодному  нікому  не  потрібний.

Хай  не  залишив  ти  по  собі  слід
І  тільки  вітер  у  кишенях  свище,
Не  встиг  змінити  самотужки  світ  -
Ти  підіймайся  вгору,  вище  й  вище.

Згори  так  добре  видно  всіх  людей,
І  ти  стоїш,  мов  на  вершині  світу...
Достатньо.  Витри  сльози  із  очей.
Один  лиш  крок  спроможний  все  змінити.

Немає  більше  страху  висоти,
Розкрий  вже  власні  крила  і  лети.

01.07  20

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881348
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


Білоозерянська Чайка

Дворик

[i][b]Ну,  что  ж  ты,  дворик,  выглядишь  старинным?
Качелей  скрип  навеивает  грусть.
Я  обниму  подросшую  рябину
и  вместе  с  нею  в  юность  окунусь.

Ты  помнишь,  как  манили  нас  качели?
Объединяли  вечером  костры?
Там  песни  Круга    сердце  мне  задели,
ах,  сколько  лет  умчало  с  той  поры…

Не  страшен  был  тогда  злодей,  пьянчуга  –
Толпою  возвращались  по  утру.
Мы  преданны  все  были,  друг  за  друга.
…Ты  видел  это,  дворик,  я  не  вру.

Воспоминаньем  -  встречи  у  подъезда,
влюбленный  свет  в  рябиновой  листве…
Кассету  Цоя,  вечером  изъездив  -
Про  группу  крови,  что  на  рукаве.

Я  помню  песни  «Ласкового  мая»  -
(Магнитофон  «Весна»  крутил  их  мой.)
Без  устали  гитара...    не  стихает...
Вот  чья-то  мама  гонит  всех  домой.

И  отзвуком  далеким,  еле-еле
Доносится  мне  перебор  гитар…
…В  два  голоса  поют-скрипят  качели
Родной  наш  дворовой  репертуар.[/b][/i]

(Фото  -  интернет.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881287
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 01.07.2020


Вячеслав Алексеев

Предчувствие вдохновения


Душа  из  тела  -  вон,
                                                           на  волю,
Где  видимость  -  на  миллион
                                                                 и  более,
Где  слышимость  -  на  тыщу  вёрст,
                                                                   не  менее,
И  радости  -  до  дальних  звезд  -
                                                               не  меряно.

Блаженствуешь  в  тиши  и  свете,
И  знаешь  ты  на  всё  ответы,
И  видишь  ты  свои  приметы,
И  чувствуешь  -  не  на  земле  ты.

Декабрь  2002  г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877610
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 01.07.2020


Вячеслав Рындин

Оставаться в солнечном июне…


Оставаться  в  солнечном  июне  
Задержаться  в  сказочной  жаре  
Продолжать  быть  зорькой  новолуний
Просто  не  исчезнуть  в  тесноте?!

Катятся  свободные  трамваи  
Тарахтит  неполное  метро
Где-то  там  задумался  прозаик
Где-то  здесь  поэт  глядит  в  окно…

Маска  на  влиятельной  фигуре
Маскарад  событий  на  Земле
Расстояние  любви  в  натуре
Метра  полтора  почти  везде…

Несомненно  –  к  нам  прибудет  «Завтра»
Летний  день  внушительных  хлопот
Толкотня  окажется  неправдой  
Славный  к  нам  придёт  аншлаг  теснот!!!

30.  06.  20

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881255
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020


Білоозерянська Чайка

Літо в суницях

[i][b]Хай  літо  все  в  суницях  –
у  снах  рожевих  сниться,
До  сну  не  стукай  –    я  не  відчиню.
Не  хочу  бути  груба,
життя  з  тобою  –  згуба
та  мука  від  пекельного  вогню.

Хай  інше  серце    плаче,
скорившись  грубій  вдачі  –
 це  більше  не  стосується  мене.
Твоє  життя  мізерне
це  літо  сокровенне
обійде  стороною,  омине.

Крізь  болі  та  чекання
згоріло  те  останнє,
що  в  спогадах  всі  називали  «Ми».
І  навіть  не  здригнеться
ледь  уціліле  серце  –
ти  як  належне  все  тепер  прийми.

Без  тебе  буду  жити,
цвісти  у  власнім  літі  –
так  омину  руйнуючу  пітьму.
Того,  хто  б'ється  в  двері,
залишу  на  папері  –
в  суничне  літо,  вибач,  не  візьму![/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881171
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 30.06.2020


Катерина Собова

Шкiльна дружба

Вже    не    бавилась    казками
Молода    красуня    Лера,
Познайомити    з    батьками
Привела    в    дім    кавалера.

-Познайомтесь,    мамо    й    тату,
Міша    так    мене    кохає,
Він    успішний    і    багатий,
І    життєвий    досвід    має.

В    тата    борода    тряслася,
З    радості    от-от    заплаче  –
Однокласника    Михася
Тридцять    років    він    не    бачив.

Мама    враз    червона    стала
Через    ті    хлоп’ячі    звички:
Пригадала,    як    Михайло
Її    смикав    за    косички.

А    майбутній    зять    доводить:
-Живе    заповідь    нетлінна:
Шкільна    дружба    переходить
У    наступні    покоління!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881203
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020


Станислав Бельский

Я люблю эту мягкую женщину сна…

Я  люблю  эту  мягкую  женщину  сна,
И  не  в  силах  –  хоть  вскользь  –  на  нее  не  смотреть;
Захлестнёт,  понесёт  голубая  волна,
И  ударит  кинжал  о  дрожащую  медь.

Ты  –  молчание  в  ветре  душистом,  лесном,
Свей  мне  сказку  свою,  дай  свой  нежный  огонь,
Дай  в  уста  горький  корень  и  в  кровь  тёплый  звон,
И  горячею  музыкой  сердце  омой.

2001

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497452
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 30.06.2020


rutzt

У невідомому столітті…

У  невідомому  столітті,
Що  щойно  вийшло  із  пітьми,
Збирав  плітки  холодний  вітер,
І  щедро  сіяв  між  людьми.
Минули  дні,  гіркі  й  щасливі,
Все  до  майбутнього  звика,
Плітки  і  досі  галасливі,
А  правда  знов  неговірка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881167
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020


VALD

СТАРІ ЧОБОТИ

Прослужили,  
                                               та  й  не  один  рік!  
Полетіли
                                   махом  на  смітник,
Зачовгані,  заляпані,  
Стоптані,  розхлябані  -
Вишвирнуті  раз  і  назавжди́...
                                                 *                                        
По  роботах  
                                           тя́жких  і  брудних,
По  гидотах
                                           мокрих  і  слизьких
Тупали,  чалапали,  
Човгали  і  чвакали
Залишали  велетня  сліди.  
                                                 *
Не  натерли
                                           в  пальцях  мозолів,
Не  роздерли
                                                 литки  до  крові  -
Підошвами,  халявами,  
Онучами  дірявими
Лівий  з  правим  ноги  берегли...  
                                                 *
Доходили
                                     гумове  життя
До  могили
                                         в  вигляді  сміття  -
З  банками  і  бляхами,  
Шматтям,  дерев'яхами
Замертво  навіки  залягли...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874029
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 29.06.2020


Наталя Данилюк

Після злив

Світку  мій,  мов  люстро,  відшліфований
Після  довгих,  окаянних  злив,
Викупаний  у  нещадних  повенях!..
Хтось  тебе  у  Бога  відмолив...

Щоби  струни,  вирвані  із  коренем,
Заново  Господь  налаштував,
І  поля,  негодою  розорені,
Розплели  зелені  коси  трав...

Щоби,  літнім  дотиком  злеліяний,
Ліс  густий  навстріч  новому  дню
Хвойними  закліпав  ніжно  віями,
Струшуючи  росяну  броню.

Все  минеться:  і  негоди,  й  віруси,
Час  роки  на  жорнах  перетре.
Тільки  б  ти,  мій  світку,  не  зневірився,
Вічне  розмінявши  на  пусте...

Тільки  б  не  здрібнився  у  гонитві  цій
За  мирським,  бо  це  -  лише  обман!..
Ген  з-за  хмари  сонце  пишні  китиці
Звісило  і  землю  обійма.

[i]Світлина  з  інтернету.[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880843
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Любов Іванова

ЛИМЕРИКИ № 22

[b]Антон  Палыч  в  вишневом  садочке
Намекал  мне  о  сыне  и  дочке.
А  сам    нищий  и  гол,  
Думал,  дуру  нашёл,
Заживем,  мол,  как  два  голубочка!!

Неприступна,  как  стенка  забора..
А  самой,  слава  Богу,  за  сорок.
И  сегодня  ей  в  след
Не  посмотрит  и  дед,
Разве  что,  после  банки  кагора.

Две  певички  из  группы  "Под  сотню",
Под  канабисом    пели  охотней.
Их  фанаты  им  тут
Не  букеты  несут!
Ту  траву,  петь  с  которой  вольготней..

Подрались  две  подружки  на  танцах,
Москвичи  горячей,  иль  кубанцы...
Драться    девкам  -  на  кой
Здесь,  в  деревне  глухой?
Всех    парней  -  сосчитаешь  на  пальцах!!

Карп  Кузьмич,  стоматолог  со  стажем
У  него  Colgate-паста  в  продаже
Но  учел  бы  изъян  -  
Нет  зубов  у  сельчан...
Мы  той  пастой  тарелочки  мажем.

Жан  Куку,  модельер  из  Европы
Шить  любил  только  юбки  и  топы
Чтобы  МИНИ  был  топ
Ну,  а  юбочки  чтоб,
Не  коленки  прикрыли,  а  жопы..

У  старушки  одной    с  Красной  Пресни
Юморок  был  такой,  что  хоть  тресни.
Ей    под  восемьдесят
Хитро  глазки  горят
И  поет  залихватские  песни.

Фредди  Крюгер  сломал  как-то  руку
(Разгонял  он  так  сам  себе  скуку...)
Позабыл  он  про  стыд
И  заплакал  навзрыд,
Тем  разжалобил  в  парке  старуху.

У  Федоры  Егоровны  горе
Петь  не  сможет  теперь  она    в  хоре
Вот  такой  вот  финал,
Голос  напрочь  пропал,
В  декабре  баба  плавала  в  море.

А  на  улице  грязно  и  сыро.
Небеса  смотрят  сверху  плаксиво
А  сосед  наш  Федот
Вброд  по  лужам  идет
Хоть  и  вплавь,  ему  ж  надо  за  пивом.

Евдокия,  жена  генерала
На  базаре  икру  продавала
Только,  о,  чудеса,  
То  из  тюльки  глаза...
Да  и  те  со  столовой  украла.

Из  столичного  города  леди
Украшенья  носила...  из  меди
А  налепит  фигни  -
Мол,  златые  они!
Но  подставу  раскрыли  соседи...

Как-то  раз  на  глухом  полустанке
Девку  сватать  приехал  на  танке
Ухажер  молодой
До  колен  с  бородой
Так  отбились  едва  из  берданки.

Вася  Пулькин,  охотник  с  ружьишком
Он  преследовал  зайца  вприпрыжку.
А  взойдя  на  перрон,
Продолжал  прыгать  он,
Что  ль  в  лесу  он  оставил  умишко..

Управдом  наш  по  слухам  в  народе
Проживает  в  двух  семьях  навроде,
Там  -  детишки  с  женой
Здесь  -  живет  с  молодой.
Ну  а  с  третьей,  как  будто,  в  разводе.[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880985
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Sukhovilova

Я стільки разів…

Тебе  я  вже  стільки  разів  проводжала,
На  ґанку  рукою  махала  услід,
І  знов  своє  серце  на  ключ  замикала,
І  в  душу  міняла  у  сотий  раз  вхід.
Тебе  я  вже  стільки  разів  забувала,
Слова  всі  твої,  наче  бризки  сльоти,
Ганчіркою  з  пам'яті  знов  витирала,
Та  це  усе  марно.  В  ній  далі  лиш  ти...
Я  стільки  разів  почуття  розбивала
Об  стіни,  мов  посуд,  що  був  дорогим,
І  вкотре  уламки  руками  збирала,
На  ґанку  їх  клеїла,  несла  у  дім.
Ти  кара  чи  щастя?  Якби  ж  то  я  знала,
Чи,  може,  спокута  для  серця  мого?
Бо  скільки  б  у  душу  я  вхід  не  міняла  -
Ти  знову  і  знову  знаходиш  його.
***

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880594
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Літо в трояндах

Їм  оди  писали  Вергілій,  Овідій.
У  Римі,  Єгипті  й  Парижі  цвіли.
І  зір  чарували  троянд  краєвиди.
Колючки-шипи  не  помітиш  в  імлі.

Цей  захист  божественна  сила  природи,
Мов  дар  королевам  дає  повсякчас.
Вражає  бутонів  незаймана  врода,
Приваблює  ніжність  квіткова  щораз.

І  літо  в  трояндах  любов*ю  зігріто.
У  квіточці  кожній  проміння  тепла.
Всміхаються  вранці  тендітні,  мов  діти
Пелюстки  шовкові  -  прикраса  стебла.

У  сонячній  ласці  купаються  квіти
В  моєму  привітнім  розкішнім  саду.
Милується  ними  легесенький  вітер,
І  я  залюбки  у  розарій  іду.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880940
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Білоозерянська Чайка

Пазлы

[i]Нет,  чувства  на  рассвете  не  уйдут  –
на  дне  моей  души  они  увязли.
На  сердце  лета  сказочный  приют,
он  слезы  осушил,  составив  пазлы…

И  никого  мне  в  сердце  не  впустить,
Вы  мне  его  собой  замуровали.
 я  продолжаю  как-то  дальше  жить,
но  вечная  любовь  уйдет  едва  ли.

Где  преданность  была  –  утерян  пазл.
лишь  пульсом  боль  осталась  в  полусфере…
Но  никогда  я  не  винила  Вас,
в  любовь,  казалось,  продолжая  верить.

Я  знаю:  чувства  те    во  мне  живут,
чредой  пустых  разлук  –  непобедимо.
Как  путь  к  мечте  среди  вранья  и  смут,
Не  просто  друг  Вы,  горячо  любимый...[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880806
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020


Евгений ВЕРМУТ

ОБОРОТЕНЬ

Дичаю  я  давно,  отчасти.
С  утра,  как  все,  а  к  ночи  волк  -
Не  разговор,  а  рык  из  пасти.
А  утром  выспался,  умолк.

А  ведь  душа  когда-то  пела.
Приснилось,  что  ли...  Впрочем,  нет.
Какая  жизнь,  такое  тело.
Какой  танцор,  такой  балет.

Неужто  снова  едет  крыша  -
Вчера  столу  судом  грозил...
Но  я  не  волк,  я  тише  мыши.
Уже  и  выть  все  меньше  сил.

Не  стану  оборотнем,  нет,  уж!
Не  уступлю  тебе,  судьба.
Так,  что  там  в  уголке  за  ветошь?
Я  спал  там?  Я?!  
Ну,  все.
Труба!

20.06.2020г.  Палата  №6.  Зооуголок.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880264
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020


Любов Іванова

НЕПОВТОРНІ ЛІТНІ ДНІ.

[b][i][color="#064f6e"]Змогла  напитися  природи...
Немов  води  із  джерела.
Торкнулась  серцем  диво-вроди,
З  відтінком  справжнього  тепла.

Зміцнилась  росами  світання,
В  саду  наслухалась  пісень.
Ловила  промені  останні,
Коли  спливав  за  обрій  день.

Вдивлялась  у  вечірнє  небо,
Та  закохалась  в  маків  цвіт.
Багатства  більшого  не  треба,
Як  досконалий  Божий  світ.

В  дощах  купала  ноги  босі,
А  краплі  чисті,  як  сльоза...
Мені  здається,  що  і  досі
В  вухах  шумить  рясна  гроза.

Землі  торкалася  руками,
Лишився  слід  на  п'ятірні.
Хіба  ж  забудуться    з  роками
Ці  неповторні,  літні  дні...[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880261
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020


уляна задарма

сплять

Зелено,  зоряно,  росяно,  зелено-зелено...
Літечку  ліжечко  в  теплій  траві  постелене.

Вечір  траву  колисає  і  "гулі-гУляє"  -
баба  ж  Зима  за  горою  гримить  каструлями.

Хлопчику  зляканий,  сон  вже  тріпоче  гривою...
Втішся  -  стоять  вартові:  будяки  з  кропивою.

Хай  там  Зимище  лютує,  не  слухай,  Лапонько  -
прийду  у  поле  малого  тебе  люлятоньки.

Бабкою  злою  вербовані  лізуть  кузьки...  Дзуськи!
Бо  на  шнурочку  зі  мною  бульдог  французький.

Знайде  в  траві  тебе,  вуркне  "Боятись  досить"  і...

Сплять  мої  Літо,  трава  і  собачий  носик)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880192
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 20.06.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Між нами магія

Між  нами  магія,  невидимий  магніт.
Хоч  утікай,  притягує  всесильно.
Експресія,  емоції  Піаф  Едіт.  
(І  як  закралось  в  серце  божевілля?)

Між  нами  магія,  то  тиша,  то  гроза.
Проміння  сонця  в  золотистих  злитках.
Сплітаємось  думками,  мов  гнучка  лоза.
Я,  звісно,  твій,  ти  -  мій  -  живі  відбитки.

Між  нами  магія,  що  не  торкнулась  тіл
І  чистої  печалі  океани.
І  сяйво  животворних  мрій  за  виднокіл,
Любові  швидкорослої  платани.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880138
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020


Ніна Незламна

Непорозуміння / проза /

                   Ліс…    долина…    Деінде  пагорби  видніються  здаля…    Село  розкидане,  старе,  старезне…    Хати,    далеко  одна  від  одної,  якась  під  соломою,  якась  під  листками    ржавого  заліза.  А  деякі  покриті    толем,  всі  потопають    серед  густо  насаджених    дерев.    Все  і    всюди  має  темні,    холодні  кольори.    Вологе  літо  і  осінь  не  барилися,  майже  щодня  кропила  землю  невеличкими    дощами.    Восени  частіше    зливи,  омиють  все  довкола,  стежки  з  рудоою  травою  покриті    водою.  Земля  вже  не  спроможна    ввібрати  в  себе  кількість  води.    А  по  дорозі,  що  йшла  в  інше  село,  рядном  багнюка,  без  гумових    чобіт  не  пройдеш.  Що    вже  говорити  за  якийсь  транспорт,  щоб  проїхати,  з  початку  осені,    ніхто  й  носа  не  показав.
   Похмуре  небо,  не  обіцяло  гарної  погоди…    Майже  під  самим  лісом,  можна  сказати  -    на  відшибі,  стара  хатина,    скривлений  дах,    покритий  толем.  Перекошені  вікна,    вросли  в  землю,  фарба  від  сонця  вигоріла,  не  зрозуміти  коли  вони  й  фарбувалися.  А  неподалік,  під  столітнім  дубом    дерев`яний  сарай.  Двері      збиті,  абияк,  з  щілинами,  зверху    весіла  стара  ряднина,  довгі  нитки  торкалися  землі.
     Баба  Орина,  одягнена  в  стару  фуфайку,    копошилася  в  сараї,  вкотре  висипала  з  фартуха    дрова.  Веселі  очі  старенької  вказували  на  хороший  настрій.    На  обличчі,    то  з`являлася  усмішка,  то  вкотре  зникала.  Часто  поправляючи  біленку  хустинку  на  голові,  щось  бубоніла  про  себе.  Та  згодом  наче  розмовляла  сама  з  собою,    тихо  раділа  й  журилася,  
 -От  добре,  гарно  виграла  закваска,  буде  в  хаті  самогон,    може  хто  зайде  купити,  скоро  ж  Жовтневі  свята.    Охо-хо-хо-хо…  
Одна  біда,  ніхто  з  родини  не  навідується,  вже  років  три,    племінників  не  було,  що  вже  говорити  за  інших.  А  нині  пізня  осінь,  хто  сюди  заїде,  щоб  щось  привезти,  може  якраз  з  села  прийде  покупець.  
Вона  зазирала  в  банку  з  самогоном,  придивлялася,
 -Ото  трасця,  така  чиста,  що  не  бачу,  чи  повна  банка  чи  ні.
Вмочила  пальця,  облизавши  його,  прицмокнула,
 -Міцненька  й  без  запаху,  дякувати  Богу.  Ну,  ще  літру  візьму  та  й  досить.
Раптом  на    обійсті  почула  шарудіння.  Чи  це  вітер  здійнявся,  чи  хтось  прийшов?    Злякано    присіла  біля  дверей,    підкрадаючись,  через  щілину  дивилася    на  обійстя,    затамувавши  подих,  тихо  –  тихо  шепотіла,    
-Тю  хто  б  це  міг  бути?    О!  Чиясь  постать…
За  мить,  щоб  зручніше,  стала  на  коліна,    хвилюючись    придивлялася.  Незнайомий,  патлатий  чоловік,  згорбившись,  роздивлявся  навкруги.    На  ньому  гумові  чорні  чоботи  й  штани    в  багнюці.  Темне  волосся  чоловіка,  лягало  на    широкий  комір  старого,  коричневого  кожуха.  На  голові    чорна  в`язана  шапка,  натягнута,  аж  на  очі.
     От  халепа,    літали  думки,  якби  ж  роки  молодші,  то    можливо  краще  б    бачила.  З  боку  й  не  розгледієш  хто  це.  Тю,  здається,  ще  й  невеличка  борідка    є,  чи  то  непоголений.
       Він,  добре  схилившись,  пішов    за  хату.  Не  знати,  що  там  робив,  але  де  видно  було  бабці,  бачила,  як  заглядав  у  вікна.  Озирнувся  й  наче  підкрадаючись,  тихо  відчинив    вхідні  двері  хати  й  зник  з  очей.
   Стара    поправила  хустинку,  перехрестилася,  тішилася,  от  добре,    що  вся  самогонка    біля  неї.  А    то  б  напевно  забрав  та  й  пішов.  А  в  хаті,    там  дуля  з  маком,  грошей  немає,  що  візьме?  Хіба  пряників,  що  тиждень  назад  приніс  сусід.  Нічого  –  нічого,    потираючи  руки  та  трохи  хвилюючись  бабця  чекала,  що  буде  далі.  Гадала,  що  довго  в  хаті    не  буде  сидіти,  дні  короткі.  Хай  Бог  милує,  не  додумається  ж  залишатися  тут  ночувати.
   Коліна  геть  затерпли,  прийшлося  встати….    І  скільки  його  бісова  душа  там  буде  сидіти,  задавала  собі  запитання.  Шкода  Барсика  немає,  то  хоча  б  налякав.  Минуло  три  дні,  як  пропав.  П`ятнадцять  років  відслужив,  шкода.    Часто  закліпала  очима,  підкралася    думка  -      може  хто  спеціально    його  забрав    і  отравив.  От  стара  дурепа,  нащо  знімала  з  ланцюга.    
 Почула  скрип  вхідних  дверей…  Чоловік  вийшов  з  хати,  повернувся  до  хвіртки,  потягнувся,    щось  пробурчав  про  себе  й  зник  за  хатою.
Дивина,  вид  і  одяг  вказує  на    безхатька.  Та  здається  не  дуже    старий,  жвавий,  шкода  боком  стоїть,  як    роздивитися  обличчя?    Бабця,  аж  впріла  від  думок  і  хвилювання.    Та  за  хвилину,    він  знову  зник  в  хаті.
 Орина,  зі  злості,  набрала    в  рот  самогону,  потримала  трохи  й  проковтнула,    а  потім  пошепки,
 -Ось  так  може  краще,  не  так  буду  хвилюватися.  Он,як  в  молоді  роки,  щоб  сміливішою  бути,  допомагало.  Нехай  цей  стрес  зніму,  щось  придумаю.
       Пройшло  з  пів  години,    в  бабці  урвався  терпець,  вона  крадучись,  ледь  не  на  карачках,  вилізла  з  сараю.  Присіла  біля  вікна,  подивитися,  що  ж  він  там  робить?      Здивувалася,  він  в  одязі,  сидів  за  столом,    в  руці  тримав  пряник,  підносив  собі  до  рота.
 От  ,  біс  тобі  в  ребро,  мої  пряники,  ледве  втрималася,  щоб  не  закричати.  От,  хай  би  розвернувся  чи  що,    нехай  би  його  пику  побачила.  І  чого  це  чудовисько  до  мене  прилізло?
 Повернулася    в  сарай,  вирішила  йти  на  пролом,  що  буде  то  буде.  Взяла    в  руки  товсту  мотузку,  колись  нею  бичка  водила  та  маленьку  совкову  лопату  з  довгою  ручкою,  якою  завжди  з  печі  вигортала  залишки  дров  та  попілу.  Відчувши  в  руці,  що  таки  нелегенька,  посміхнулася.  А  ось,  я  тебе  провчу,  бісову  душу,  як  по  чужих  хатах  лазити.  
   Душа  холола,    підкралася  до  дверей    хати,  відчинила  їх,    тихо,    мов  та  миша,    притаївшись  стала  біля  стіни,  позаду  нього.  Вирячила  очі,  слідкувала  за  ним,  а  він,  так  і  сидів  на  стільці  за  столом.  Тільки  змінив  позу,  нічого  не  жував,  облокотившись,    рукою  підтримував    голову.  Бабця  різко  розмахнулася  й  вдарила  його  по  голові,  
-Ось  тобі!
Та  не  вдалося  дуже  вдарити,  вже  не  ті  сили  в    неї,    лопатка  відскочила.  Але  чоловік  напевно  хотів  піднятися  на  ноги,    з  голови  впала  шапка,  він  обома  руками  схопився  за  голову  і  разом  з  стільцем    кубарем  полетів  на  підлогу,  впав  ниць.  Стара  швидко  скумекала,  звалилася  йому  на  спину,  мабуть  таки    трохи  подіяв  удар,  бо  він  мовчав.  Тремтячими  руками,    стільки  стало  сили,    стягувала  мотузку,    зв`язала      руки.  Він  ледь  -  ледь    зашевелився,  намагався,  щось  сказати,  вона    ж    взяла,  ще  й  ноги  зв`язала.  Зненацька  повернув  голову  в  сторону,    волосся  сповзло  на  обличчя.    
Так-  так,  а  борідка,  як    у  цапка  молодого,  чекай  -  чекай,  я  на  тебе    управу  знайду  .  Вискочила  з  хати  ,  здавалося  б  полетіла  на  крилах.Та  де  там,  ті  крила  в  вісімдесят  років,  але  намагалася  йти,  настільки  сили  достаньо,  аби  швидше.  Але  ж  сусід  Микола,    далеченько  живе.  Два  городи  по    тридцять  соток  треба  пройти,    а  це  ж    багнюкою.    Вологий  вітерець    придавав    сили,    не  відчувала  втоми.  Але,  все  ж    запихавшись,  різко  відчинила  хвіртку  й    тут    же  присіла  на    кругляк  зрізаного  дерева,  що  лежав    біля  паркану.  Загавкав  пес,  але  бабця,  ще  не  могла    заговорити.  Хапала  повітря,  наче    їй  щось  заважало  дихати.  Здавалося  –  ось-  ось  вискочить  серце,  руки  трусилися.  
         Микола  в  цей  час  був  у  хаті.  Як  тільки  загавкав  пес,    відразу  подивився  у  вікно,  за  мить  стояв  біля  Орини,
-Тітко,  що  з  вами?  Такі  червоні  на  обличчі,  що  погано?
 Старенька,  кілька  раз,  глибого  вдихнула  й  видихнула  повітря,  кивнула  рукою  й    ледь  ворочачи  язиком,    хриплим  голосом,
-Та  ні,  зараз  все  розкажу….
       Вони  вдвох  підходили  до    обійстя  Орини.    Микола  в  руці    тримав  рушницю,  бабця  вгамувала  свої  хвилювання,  просила,
 -Ти  ж  тільки  не  стріляй,  налякаєш  і  все.  Вияснемо  хто  він,  а  далі    видно  буде,  можливо    треба      сходити  до    бригадира.  Та  тільки  я  не  піду,  ти  підеш,  це  ж  далеченько.
 Чоловік,  почувши,  що  відчиняються  двері,  почав  кричати,
-  Гей,  хто  там!  Допоможіть…
 Обоє    здивовані,  за  мить  стояли  перед  ним,  побачивши  молоде  обличчя,  відняло  мову.
Він  заволав,
-  Бабцю  Орино,  це  ж  я….  Віталій..
Старенька,    як  квочка  ходила  кругом  нього,  мов  кудахкала,
-  Багато  Віталиків  на  світі  є..  І  яка  я  тобі  бабця,  опудало  патлате.  В  обдертому  кожусі,  чоботи  й    штани  в  багнюці,  як  пес  бродячий…
Микола  взяв  стареньку  за  плечі,
-Ось,  зачекайте,    тітко  присядьте  на  стільчик,    давайте  розберемося…  
 Розв`язав    хлопцю  ноги  й    посадив    на  стілець,  навпроти  бабці.
 Усміхнено  позирав,  то  на  Орину,  то  на  молодика,
 -Ну  хай  нам  цей  гість,  чи  казку  розкаже,  чи  правду  розповість.  З  яких  країв  цей  птах  прилетів…  
Хлопець,  раз    -    по  -    раз    кивав  головою,    з  обличчя  відкидав    волосся,
-Та  ви  мене  розв`  яжіть,  я  ж  нічого  у  вас  не  крав  і  не  збираюся  це  робити.  Оце    своїй  бабці  розповім,  як  мене  тут  зустріли  та  чим  пригостили.
Микола,    махнув  рукою,
-Так-  так,  давай  докладніше  все…  Хто  ти  і  звідки?
-Та  ,  я  ж  з  Межирова…  Оце  їхав  на  мотоциклі,  все  по  -  під  ліс  та  під  посадки,  а  тут,  на  початку  села,  застряг  у  багнюці.    Мотоцикл  підтягнув  до  першої  хати,  обіцяли  подивитися,    щоб  ніхто  не  чіпав.
 Він  з  хвилюванням  переводив  подих,
-  Пригадайте,  я  ж  з    бабцею  Катериною    тут  був,    дванадцять    років  назад.  Ну,  з  вашою  сестрою  ж  ,  влітку,    ще  з    вашим  дідом  Іваном  ходили  на  рибалку.  Ви  не  дивіться,  що  маю  довге    волосся.    Я  граю  на  гітарі  в  ансамблі,  в  нас    вся    команда    така,  це  зараз    модно.
Старенька  підійшла  до  серванта,
-  Чекай  –  чекай,    не  гони  вороних    коней….
Дістала  окуляри  й  старі,  руді  фото,  примруживши  очі,  хитро  запитала,
-І  скільки  тобі  нині  років?  Ось,  покажи  де  моя  сестра  і  хто  тут,    ще  є?
   Микола  ,    розв`язуючи  хлопцю  руки,  ледь  стримував  сміх.  Віталій,  потираючи  затерплі    руки,  кліпаючи    очима,    відповів  з  легким  тремтіння  в  голосі,  
-А  років  мені,  оце  в  жовтні    минуло  двадцять  три  …
Під  самий  ніс,  Орина  хлопцю  тикала  фото.  Той    пальцем    показував  і  всіх  називав  по  імені.  
 Микола,    стримуючи  сміх,  почервонів,    як  рак,    лоб  покрився  потом.  Та  згодом  здригалися  груди,    вирвалося    хіхікання,    весело  до  бабці,
-Так,    наливайте    нам  по  сто  грам  тітко  Орино,  будемо  знімати  стрес.
   Старенька,  похапцем  поклала  фото  на  стіл,  зі  сльозами  на  очах,  до  себе  притулила    голову    хлопця,  
 -  Ой  -  ой,  Боженьку,  яке    ж  непорозуміння.    Добре,    що  голову  не  розбила.Ти,  Віталику,    вже  пробач  мене  стару  дурепу.  Не  признала,  чомусь  не  признала….
Уже  виправдовуючись,
-  Ти  б    напевно  теж  не  впізнав  мене,  якби  десь  зустрілися,  скільки  років  пройшло,  давно  бачилися.
Й  відійшовши  від  нього  до  стільця,
-  І  не  знаю,  чи  й  побачуся  з    родиною,      все  вдома,  діда  давненько  нема,  мабуть    Катерина  ж  всім  розповіла.
Хлопець,  поправляв  розпатлане    волосся,
 -Та  тепер  точно    побачитися,  я  ж  приїхав  за  вами.  Я  ж  це…  Одружуюся.  Побачите,  яка  в  мене  гарненька  дівчина...
Заясніли  сонцем  очі,  усмішка  на  все  обличчя,  навіть  трохи  почервонів.
Орина  вдивлялася  в  очі  хлопця,  на  обличчя,    з  надією  знайти  схожість.    Знявся  тягар  з  душі,  раділа,  що  все  обійшлося  без    тяжких  наслідків.  Раз  -  у  -  раз  посміхалася,  тішилася,    як  добре,  що  не  забули  її,  що  ще  таки,    комусь    потрібна  на  цьому  світі.

                                                                                                                                                                     2019р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880074
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 19.06.2020


Мила Машнова

Маскарад

Она  критикует  меня,  полагая,  что  круче.
На  ней  дорогое  шмотьё  и  Montale  вместо  Gucci,
Характер  не  то  что  не  сахар,  а  прям-таки  сучий,
Но  жизнь  эту  сте-рву,  похоже,  ни  грамма  не  учит.

В  руке  левой  -  айкос,  а  в  правой  бутылочка  "Джека",
Она  -  совершенство,  она  -  эталон  человека,
Масштабу  ума  позавидовать  мог  бы  Сенека!
Она  безусловная  Альфа,  другие  -  Омега.

Талантлива.  Что  там!  Её  целовали  все  боги.
Не  то  что  меня  -  Мельпомена  в  припадке  тревоги
(на  теле  болят  до  сих  пор  поцелуи-ожоги)
...Талантлива,  да.  Но  бесславна  в  конечном  итоге.

С  мужчинами  тоже  всё  складно:  удачные  браки.
Умело  деваха,  видать,  забивает  им  баки,
Без  всяких  заклятий,  обрядов,  язычества,  магий...
(и  как  они  терпят  её  истерию,  бедняги?)

Спросить  бы  её:  "ну  чего  тебе,  деточка,  надо?
Откуда  в  тебе  столько  зависти,  злости  и  яда?"
Ответ  очень  прост:  не  спасают  ни  цацки,  ни  Pradа
От  чувства,  что  вся  её  жизнь  -  просто  часть  маскарада.

18.06.2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880090
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020


I.Teрен

Ще раз

Не  летять  із  далечі  привіти,  
а  життя  виходить  на  пряму.  
Нам  би  дочалапати    до  літа,  
пережити  до  весни  зиму.  

Облетіти  думкою  по  колу  
неозорі  луки  та  гаї
і  не  запізнитися  у  школу,  
де  чекає  усмішка  її.  

Та  уже  не  запитаю,  –  [i]хто  ти?  [/i]
І  чому  лишилися  чужі?  
І  навіщо  пожовтіле  фото  
бережу  у  пам'яті  душі?  

Мрії  розбиваються  об  ґрати,  
за  якими  темрява  ночей
на  віки  роз’єднує  людей...  

А  мені  би  ще  дійти  до  парти
і  навіки  на  льоту  піймати  
сяєво  у  погляді  очей.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880098
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020


Білоозерянська Чайка

СВІТЛО

     Не  переношу  темряву,  пітьму,
Тому  у  віршах  -  всім  дарую  світло.
Я  сонячну  поезію  візьму,
І  ці  рядки,  наперекір  всьому,
Коханням  запалю  своїм  розквітлим.

Я  щиро  вірю  –  морок  цей  спаде,
Осяяний  промінням  теплих  віршів,
Не  буде  присмерк  в  нім  бриніти  більше,
Своє  я  сонце  –  подарую  іншим  –
І  темінь  вже  не  з’явиться  ніде.

Хай  вірші  –  ті,  котрими  я  живу
Дарують  полум’яну  насолоду,
Хай  щедро  ллється  слово  повноводе,
Хай  світло  возвеличує  природу,
Чутливе  серце  ронить  в  синяву...

…Не  переношу  темряву  й  пітьму.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880108
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020


Мила Машнова

Скончалась Ночь

Скончалась  Ночь.  Бесшумно,  незаметно,
Сведя  на  нет  эпоху  перемен...
А  под  окном  Рассвет  ночную  смертность
Фиксирует,  у  грязных  стоя  стен.

Рассвета  пальцы  сильно  занемели,
Он  данные  старательно  в  блокнот
Заносит  на  коричневом  портфеле.
Запишет,  остановится,  прочтёт...

И  нет  в  глазах  ни  жалости,  ни  скорби,
Ни  мысли,  мол:  "ещё  одна",  "опять"...
Стоит  невозмутимо,  спину  горбит  -
Вошло  уже  в  привычку  смерть  встречать.

Из  жизни  в  жизнь  он  переходит  вместе
С  попытками  начать  свой  новый  день.
...Скончалась  Ночь,  как  предок  в  старом  кресле,
Прощенья  не  дождавшись  от  детей...

16.06.2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879917
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 17.06.2020


Олександр Обрій

ОТОЖ БО Й ВОНО

Тільки-но  вступиш  в  найменше  л@йно,
облизня  схопиш,  в  калюжу  пірнеш:
сміло  чекай  на  Отож  Бо  Й  Воно.
Він  –  всюдисущий,  не  відає  меж.

Мовчки  з  небес  прочиняє  вікно,
довгу  драбину  на  землю  кладе
дух  самурайський  –  Отож  Бо  й  Воно,  –
і  не  сховатись  від  нього  ніде.

Хвацько  вдягає  цупке  кімоно  –
майстер  дзюдо,  карате,  айкідо.
Після  розминки  Отож  Бо  й  Воно
через  плече  провертає  кидок.

В  світі  за  дном  пробивається  дно.
З  товчених  тушок  росте  терикон.
Тільки  й  встигає  Отож  Бо  Й  Воно
дурня  за  дурнем  "вкладати"  ривком.

Буде  й  кіно,  і  вино,  й  доміно.
Тьма  фудзіям,  фукусім,  хіросім.
Там,  де  халепа,  Отож  Бо  Й  Воно
хутко  з'являється  передусім.

Кажуть  діди,  що  було  це  давно.
Тільки-но  перший  з'явивсь  чоловік,  –
втнувши  дурницю,  "отож  бо  й  воно..."  
тихо  прорік  і  нащадків  прирік.

Люди  ж,  як  завжди,  у  всьому  винять  
як  не  японських  богів,  то  вино,
тьму  щонайменших  отожбойвонят  –
та  не  себе  лиш...  Отож  бо  й  воно...

©  Сашко  Обрій.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879944
дата надходження 17.06.2020
дата закладки 17.06.2020


Ярослав Ланьо

СПОЧИНЬ

Віддай  мені  свій  біль  й  журбу,
Сама  спочинь  в  блаженній  тиші,
Десь  на  краю  села  у  хижі,
Між  трьох  черешень  у  садку.

Хай  з  хащі,  де  ростуть  дуби,
Приносить  вітер  тобі  спокій
І  дикий  голуб  сизобокий
Хай  стане  символом  мети.

Довірся  пташці,  дай  їй  шанс,
У  трьох  словах  озвуч  всі  мрії,
З  любові,  віри  і  надії
Створи  собі  в  душі  баланс.

Віддай  мені  тривогу  й  сум,
Спочинь…Не  думай  про  турботи,
Нехай  лиш  тиші  ніжні  ноти,
Слугують  фоном  твоїх  дум.

Не  згадуй  більше  суєту,
Так,  ніби  ще  не  народилась,
Так,  ніби  все  тобі  наснилось,
Чекай,  мов  пролісок  весну.

Вона  прийде,  ти  лиш  спочинь,
Я  ж  буду  соколом  літати,
Твій  тихий  сон  оберігати,
Щоб  потім  разом  в  неба  синь!

З  новими  силами  навік,
Аби  іти  шляхами  долі,
Аж  до  могили  в  чистім  полі…
Дай  доторкнуся  твої  вій.

Дай  вкрию  пледом,  загорну
У  теплий  кокон  твоє  тіло,
А  хочеш,  як  в  дитинстві,  сіно,
Я  замість  ліжка  розстеллю?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879779
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020


Люцифер

Прости…

[i]Присвячується  —  
загубленому  діаманту  на  вершині  мрій,
божественному  джерелу  натхнення  слів  і  дій,  
в  душі  —  навік  моїй..,  
та  вже  давно..,  давно  —  чужій...
єдиній,  їй...[/i]

Прости...
Я  ідіотом  був..,  
профаном  мудрості,  що  не  зумів  спасти
вогонь  сердець  від  егоїзму,  сліпоти,  
безтактності,  дурних  манер  —  низьких,  простих..,  
вже  й  слід  простиг..,  —
цей  аркуш  час  давно  перегорнув...
Прости...  
Я  всі  ці  істини  давно  збагнув..,  
хоча,  тоді  не  вмів  сповна  я  осягти  
масштаби  наслідків..,  що  довелось  пройти..,  
глибоких  роздумів  в  моменти  самоти..,  —  
не  зміг,  не  встиг..,  —  
я  свій  урок  за  дорого  добув...  
Прости...  
За  те,  що  дурнем  був..,
не  тямив  я  в  поступках,  щоби  зберегти  
ту  квітку,  що  з  любов’ю  ніжно  так  ростив,  
хоча  й  вдалось  їй  зовсім  трішки  прорости,  
та  розцвісти..,  —  
не  доля..,  той  момент  давно  минув...
Прости...
За  те,  що  геть  не  бачив  і  не  чув..,
що  не  зумів  я  сам  себе  перемогти..,  —  
забути  гордість,  почуття  перетрясти..,
що  не  наважився  ніяк  допомогти
нам  досягти
блаженства..,  нас  підвів  я,  обманув..,  
Прости...
Я  би  усе  вернув..,  
я  б  все  віддав,  усе,  що  є,  лише  б  змогти
не  втратити,  а  навпаки  —  уберегти  
кохання,  ласки,  мрії..,  щастя  притягти..,  
застерегти  б...  —
якби  я  зразу  каверзу  відчув...
Прости...
Що  я  в  житті  твоєму  промайнув..,    
Ти  в  пам’яті  моїй  живеш...  О,  знала  б  Ти,  
скільки  мільйонів  раз  я  промовляв:  “Прости!”  
просив  себе:  “Забудь,  минуле  відпусти!..”  —  
тоді  дійти...
до  квінтесенції..,  не  ризикнув...
Прости...
Я  боягузом  був..,  —    
не  вірив  в  себе,  побоявся  підійти
я,  вдруге,  втретє...  щоби  цілі  досягти..,
змирився,  що  навік  розведені  мости...  
перепливти  б...
натомість  —  безпорадно  потонув...
Прости...  
Тебе  не  забував  я  й  не  забув,  
Ти  назавжди  в  мені..,  —  ці  спогади  нести,
ці  відгуки  давно  незбутньої  мети..,  —  
не  заслужив..,  мені  б  до  Тебе  дорости...  —
де  —  я,  де  —  Ти..,—  
я  подихом  тьми  полум’я  задув...
Прости...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879674
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020


Білоозерянська Чайка

Я віршем доторкнусь до Вас

[b]Я  ві́ршем  доторкнусь  до  Вас
Крізь  відстані,  безжальність  часу,
Кохання  б’ється  в  нім  щораз,
Повітрям  шириться  між  нас,
Ніщо  його  не  ти́шить  і  не  га́сить.

У  душах  десь  у  глибині,
Те  сокровенне  залоскоче,
Що  римами  звучить  в  мені,
Що  Вас  приводить  уві  сні,
Що  все  життя  своє  забути  хочеш.

Забути,  видно,  не  для  нас  
Кохання  так  давно  розквітле,
У  ньому  зупинився  час  –
Я  ві́ршем  доторкнусь  до  Вас,
Рядки  душі  долинуть  з  теплим  вітром.

Мій  погляд  –  ві́ршами  співа
І  подихом  звучить  в  повітрі,
В  поезії  -  душа  жива:
Кохання  трепетні  слова,
Крізь  відстань,  час  доносить  сила  вітру…[/b]

(Малюнок  -  інтернет.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879616
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020


Світла(Світлана Імашева)

ЗАПОВІДІ ГРАФОМАНА

     У  мережі  ФБ    відома  поетеса    Світлана-Майя  Залізняк    висловила  своюї  думки    про  творчість  поетів-аматорів,  яка  є  ,  на  її  думку,    часто  просто  графоманством.    Пані  Залізняк  розмістила  цікаву  статтю,  що  має  назву  "ДЕСЯТЬ  ЗАПОВІДЕЙ  ЩИРОГО  ГРАФОМАНА"
 Як  на  мене,  цікава  стаття  для  пишучої  братії.

Десять  заповідей  щирого  графомана,  або  шлях  у  глухий  кут

Кількість  переглядів:  1214
________________________________________

Так  часто  мені  доводилося  віч-на-віч  зустрічатися  з  повним  несприйняттям  будь-якої  критичної  думки,  так  часто  доводилося  шукати  слів  для  пояснення  очевидних  речей,  так  часто  я  дивувався  приголомшливій  здатності  автора  захищати  своє  творіння  будь-якими  можливими  і  неможливими,  логічними  і  нелогічними  засобами,  і  так  мене  це  втомило,  що  захотілося  сказати  про  це  аргументовано  і  всерйоз.  Настільки  в  мене  це  вийшло  –  судити  вам.  В  усякому  разі  я  намагався  говорити  аргументовано  і  чесно.  Передусім  мова  про  вірші.  Однак,  можливо  й  прозаїки  знайдуть  щось  корисне  для  себе.  Стаття  побудована  за  принципом  „теза  –  антитеза”  –  для  зручності  читання.
 
1.  ТЕЗА:  Мене  неправильно  зрозуміли,  я  хотів(ла)  сказати  зовсім  інше.    

АНТИТЕЗА:  Ганс  Георг  Гадамер  якось  сказав:  „Кожне  прочитання  тексту  є  екзистенційною  подією  в  житті  тексту”.  Якщо  доступною  мовою,  то  це  означає:  те,  що  ви  хотіли  написати  –  одне;  те,  що  написали  –  інше;  те,  що  у  вас  прочитали  –  зовсім  інше.  Розуміння  і  сприйняття  художнього  твору  –  речі  надто  суб’єктивні.  Будь-яке  прочитання  твору  мистецтва  має  право  на  життя.  І  мабуть  ніхто  в  світі  не  знає  напевно,  щ  о      с  а  м  е      написано  чи  сказано  –  приладів  для  вимірювання  суті  поки  що  не  вигадали.  Тим  більше,  якщо  мова  йде  про  такі  ефемерні  категорії  як  настрій  і  емоція.  Автор  каже:  „В  мене  вийшло  ніжно  і  романтично”,  читач  каже:  „Ні,  пафосно  і  банально”.  Хто  правий?  Об’єктивно  –  ніхто.  Але  якщо  вам  надто  часто  кажуть  про  пафос  і  банальність,  то  може  й  справді  є  така  проблема?..
 
2.  ТЕЗА:  Я  написав(ла)  понад  400  віршів,  у  мене  два  товстих  зошити,  тричі  в  районці  друкували,  а  ця  малолітка  сміє  мене  повчати.

АНТИТЕЗА:  Про  це  якось  незручно  навіть  говорити,  але  ж  мабуть  таки  не  кількість  написаних  „креативів”  є  мірилом  їх  цінності.  На  превеликий  жаль,  трапляється  іноді  таке,  що  й  тисяча  віршів  не  дають  автору  ніякого  досвіду.  Ви  пишете,  вас  хтось  друкує  в  газеті  чи  навіть  видає,  і  це  для  вас,  повірте,  -  замкнуте  коло.  Як  це  не  печально,  але  вчимося  ми  на  власних  помилках.  Ми  надто  любимо  своє  творіння,  ми  боїмося  давати  його  на  поталу  „ворогам-читачам”,  але  тільки  шляхом  всебічного  обговорення  твору  ми  можемо  набути  безцінний  досвід  на  майбутнє.
 
3.  ТЕЗА:  Я  написав(ла)  вірша,  значить  я  –  поет!

АНТИТЕЗА:  Чи  не  кожен  молодий  автор,  маючи  перед  собою  ручку  та  папір,  а  в  собі  -  бажання  та  натхнення,  хоче  сказати  світові:  "Ось  я!  Я  прийшов!  Ось  я  -  написав!  Я  заново  відкриваю  світ!"  І  нема  чого  казати  -  це  таки  правда.  Поет-початківець  зазвичай  не  відчуває  за  собою  величезного,  колосального,  приголомшливого  досвіду,  якого  ще  задовго  до  його  народження  набули  попередники.  Вони  рухали  літературу,  додавали  в  неї  нове,  намагалися  не  повторюватися  і  класти  ручкою  на  папір  не  стільки  слова,  стільки  власну  душу.  Молодий  поет  ще  не  має  на  спині  цієї  ноші,  ще  не  блукає  в  нетрях  слів,  ще  не  лякається  повтору.  Він  просто  бере  слова  з  поверхні  і  щедро  нанизує  їх  на  римовані  рядки.  Йому  ще  зовсім  не  страшно...  Страх  і  сумнів  прийдуть  дещо  пізніше,  коли  початківець  уперше  замислиться  над  вічним  запитанням  митця  "Чи  несу  я  щось  нове?"...Тоді  він  почне  вслухатися  в  найпотаємніші,  найтихіші  тони  своєї  душі,  намагатиметься  говорити  не  так,  як  до  нього  говорили  інші,  сотні  разів  жмакатиме  папірець,  викидатиме  його,  аж  поки  нарешті  не  створить  того,  що  можна  назвати  Поезією.  А  тоді  ще  довго,  місяці  і  навіть  роки,  намагатиметься  дотягнутися  до  того,  зовсім  випадково  написаного,  красивого  вірша...
 
4.  ТЕЗА:  Це  чудовий  вірш,  бо  я  писав(ла)  його  з  натхненням!

АНТИТЕЗА:  Таке  доводиться  чути  надто  часто.  Ось  яке  визначення  натхнення  знаходимо  в  Вікіпедії:  „Ентузіазм  (захоплення,  натхнення)  –  це  позитивно  забарвлена  емоція,  стан  наснаги.”  З  натхненням  можна  пекти  пиріжки  і  перепливати  річку,  плювати,  даруйте,  з  балкона  і  навіть  видавати  зарплату.  В  будь-якому  випадку  –  воно  (натхнення)  ніяк  не  проектується  на  результат,  і  в  жодному  разі  не  є  обов’язковою  передумовою  успіху.  Зважте,  будь  ласка,  що  натхнення  не  може  бути  аргументом  хоча  б  тому,  що  читач  матиме  справу  не  з  ним,  а  вже  з  результатом  –  текстом.
 
5.  ТЕЗА:  Творчість  для  мене  –  це  відпочинок  душі.

АНТИТЕЗА:  Теж  надзвичайно  поширена  сентенція.  До  того  ж,  як  серед  тих,  хто  пише,  так  і  серед  тих,  хто  читає.  „Книжка  для  мене  –  це  отдих,  а  тут  якось  дуже  сложно  написано,  а  я  й  так  на  роботі  заморився”...  і  т  д.  За  одним  з  визначень,  мистецтво  –  це  образне  осмислення  дійсності.  Акцентую  увагу  на  слові  „осмислення”  –  „ос-мислення”  –  в  основі  лежить  „мислення”,  пошук  смислу,  навряд  чи  це  просто  стан,  радше  -  процес.  Мистецтво  також  –  засіб  пізнання  оточуючого  світу.  Знову  ж  таки,  процес  пізнання  –  навряд  чи  відпочинок,  це  радше  духовна  праця.  Одна  з  трьох  світових  релігій  –  буддизм  –  базується  на  вченні  про  „духовне  пробудження”,  до  якого  нас  веде  „Благородний  Восьмеричний  Шлях”:  правильне  розуміння,  правильні  думки,  правильна  мова  і  т  д.  Отже,  мова  йде  про  самовдосконалення,  і  мистецтво  –  це  один  із  засобів  самовдосконалення,  самопізнання,  самореалізації.  Без  зусиль  нічого  створити  не  можна,  а  коли  мова  йде  про  справжнє  мистецтво  –  зусилля  мають  бути  на  грані  можливостей.
 
6.  ТЕЗА:  Он  у  Васька  теж  рими  погані,  а  чого  мені  не  можна?

АНТИТЕЗА:  Майже  як  у  пісочниці,  правда?  Скажу  одразу  –  вам  усе  можна.  Творчість,  як  на  рівні  процесу,  так  і  результату,  ні  в  чому  не  обмежує  творця.  Справа  тут  радше  в  сприйнятті.  Якщо  Васько  на  десять  віршів  допустив  одну  погану  риму  і  один  збитий  ритм  в  красивих,  образних  і  художньо  довершених  текстах,  і  цього  ніхто  не  помітив,  то  це  геть  не  означає,  що  вам  варто  робити  те  саме  в  кожному  своєму  тексті.  А  тим  більше  –  брати  на  озброєння.  Звичайно,  якщо  Васько  класик  і  таке  собі  дозволяє,  то  вам  теж  можна.  Можна.  Але  ж  проблема  цим  не  обмежується.  Вслід  виникають  питання  про  кількість  огріхів  і  їх  частоту.  То  може,  ви  таки  вчитиметеся  у  Васька  кращому,  а  не  гіршому?
 
7.  ТЕЗА:  Це  ніяка  не  хиба,  це  в  мене  просто  такий  стиль...

АНТИТЕЗА:  Це,  власне,  одне  з  найскладніших  для  пояснення  питань.  ...  Просуваєшся  віршем,  наче  чагарником,  думки  нагромаджуються,  насуваються  одна  на  одну,  словам  тісно,  знайти  в  такій  навалі  образи  майже  неможливо,  зрештою,  починає  боліти  голова.  В  чому  справа?  –  Або  я  не  доріс  до  цього  вірша  своїми  розумовими  здібностями,  або  таки  автор  „перемудрив”...  Асонансні  рими,  скупчення  приголосних,  рветься  ритм.  –  Що  це?  Неповторний  звукопис  чи  проста  технічна  невправність?  Запитання  риторичне,  і  його  під  силу  вирішити  тільки  часу.  Простих  і  очевидних  рішень  немає.  Щодо  практичних  порад,  то  хіба  одна:  додайте  в  стовпчик  похвали,  а  в  сусідній  стовпчик  –  зауваження.  Відповідь  з’явиться,  коли  віднімете  менше  число  від  більшого.  Тільки  не  переплутайте.
 
8.  ТЕЗА:  Я  думаю,  що  мені  просто  заздрять.

АНТИТЕЗА:  Тут  також  виникає  безліч  зустрічних  питань,  і  найперше  з  них  „А  судді  –  хто?”  Почувши  або  прочитавши  про  свої  тексти  негатив,  негайно  спробуйте  нагуглити  інформацію  про  автора  пасквілю.  Якщо  особливо  пощастить  –  натрапите  на  його  власні  „креативи”.  Тоді  й  робіть  висновки.  Тільки  не  забудьте:  найкращі  критики  –  то  „невдалі”  письменники.  І  якщо  людина  не  написала  в  своєму  житті  жодного  вірша  –  це  не  означає,  що  вона  апріорі  не  здатна  сказати  вам  щось  корисне.  А  щодо  заздрості,  то  все  не  так  уже  й  складно  –  власне,  цілком  можливо,  що  й  заздрять.  Безумовно,  якщо  є  чому...
 
9.  ТЕЗА:  А  мама,  папа,  бабуся  Ніна  і  собачка  Зіна  сказали,  що  це  хороший  вірш!

АНТИТЕЗА:  Знаєте,  ваші  рідні  і  близькі,  ваші  друзі  найчастіше  просто  нездатні  бути  об’єктивними,  бо  вони  вас  люблять.  І  зазвичай  вони,  самі  того  не  підозрюючи,  віддають  належне  не  вашому  віршу,  а  тільки  зусиллям,  які  ви  в  нього  вклали.  Бувають  винятки,  але  вони,  за  законом  жанру,  тільки  підтверджують  правила.  І  якщо  ви  завдасте  собі  труду  і  спитаєте  сторонньої  думки,  а  тим  більше  якщо  –  професійної,  повірте  –  „кухонні”  компліменти  з  часом  перестануть  бути  для  вас  орієнтиром.
 
10.  ТЕЗА:  Я  автор,  і  останнє  слово  –  за  мною.

АНТИТЕЗА:  Саме  час  згадати  Барта  і  його  „концепцію  мертвого  автора”.  Себто  –  надаючи  текст  для  читача,  ви  цим  самим  відчужуєте  його  (текст)  від  себе,  ви  певним  чином  втрачаєте  своє  значення.  І  далі  вже  вас  судитиме  читач.  У  ланцюгу  „автор  –  твір  –  читач”  ви  самі  бачите,  хто  є  останньою  ланкою.  (Згадаймо  фільм  Стівена  Долдрі  „Години”).  Отже,  в  житті  вашого  тексту  ви  –  перша  ланка,  а  не  остання.
 
Можна  було  говорити  ще,  бо  проблеми  діалогу  автора  з  читачем  цим  не  обмежуються.  Але  мені  здається,  що  головне  (НМСД!!!)  я  сказав.  Прошу  не  судити  строго,  бо  я  не  літературний  критик,  я  просто  читач.  Насамкінець  побажаю  віри  в  себе  і  самокритики  –  в  гармонії  між  ними  ви  зустрінетеся  з  Мистецтвом.

автор  Сергій  Осока
Аккаунт  в  Facebook:  
http://www.facebook.com/profile.php?id=100002099541845
________________________________________

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879374
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 11.06.2020


Евгений ВЕРМУТ

СТИХОПЛЕТ

(стихотворение  и  комментарий)

В  душе  всегда  я  был  поэтом
И  вот  свершилось,  ну  и  что...
Сейчас  серьезен  и  при  этом
Лью  воду  в  чье-то  решето.

Нет,  дурака  я  не  валяю,
Зато  могу  благотворить.
Коль  решето  мне  подставляют,
То  почему  бы  не  налить.

Пока  еще  народ  мне  верит,
Но,  если  выкинет,  к  чертям,
В  окно  не  влезу?  Выбью  двери,
Ведь  я  назойлив  и  упрям.

Не  остановишь  и  запретом.
Крепчаю  я  день  ото  дня.
А  тот,  кто  обозвал  поэтом,
Теперь  пусть  чествует  меня.

Не  виноват  я  в  том,  что  кто-то
В  минуту  слабости  вскричал:
-  Глядите,  братцы,  это  ж  Гете!
Да  он  начало  всех  начал!

Вы  предрекли  мне  быть  пиитом.
Вы  так  хотели?  Я  им  стал.
Придется  стать  и  знаменитым,
Кто  б  там  и  как  ни  причитал.

         Бывает,  что  человека  перехваливают.  Где-то,  в  теплой  дружеской  обстановке,  например,  на  банкете  у  начальника.  Последний,  уже  немного  подвыпив,  признается  подчиненным,  что  иногда  пописывает  стишки.  Все  дружно  требуют,  чтобы  он  немедленно  их  прочитал.  Наконец,  он,  немного  поломавшись  для  порядка,  достает  из  пиджака  блокнот,  и  зачитывает  пару  простых  полудетских  неумелых  стихов  под  дружные  аплодисменты  сотрудников.  Для  некоторых  просто  так  это  не  проходит.  Обычно  это  очень  внушаемые  люди.  Услышанная  один  раз  бурная  реакция  на  свои  произведения,  западает  в  душу.  Продолжение  не  заставит  себя  ждать.
         Это  как  похвалить  хозяйку  дома  за  какое-то  изобретенное  ею  нехитрое  блюдо.  Лицо  ее  тут  же  переполняется  гордостью  за  себя  и  за  свои  способности.  Хорошо,  если  на  этом  все  и  закончится,  но  ведь  у  некоторых  развивается  фантазия.  Они  начинают  придумывать  какие-то  новые  немыслимые  блюда.  Как  результат,  те  же  гости,  придя  в  следующий  раз  на  очередной  юбилей,  уже  будут  молчать,  всяческими  путями  обходя  новую  "гениальную"  закуску.
         Будьте  осторожны  в  своих  необоснованных  хвалебных  отзывах  к  чему  б  это  ни  было,  иначе,  незаметно  для  себя,  вы  можете  разбудить  монстра  и  страдать  вам  потом  не  перестрадать  от  его  необычайных  "гениальных"  способностей.

11.06.2020г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879344
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 11.06.2020


Катерина Собова

Медсестра

Медсестра    підмогу    кличе:
-Лікарю,    міняйте    курси:  
У    палаті    чоловічій
В    пацієнтів    скачуть    пульси.

Може,    Ковід    вже    почався?
Треба    тести    у    палати!
Тиск    у    кожного    піднявся  –
Треба    всіх    ізолювати!

Лікар    глянув    на    сестричку,
Дав    маленьку    шоколадку:
-Одягайте      рукавички,
Не    хвилюйтесь,    все    в    порядку.

Ось    піднімуть    Вам    зарплату,
А    надалі,    просто    знайте:
Як    заходите    в    палату,
То    халат    свій    застібайте!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879172
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020


Лада Квіткова

ШУТОЧНЫЙ ГОРОСКОП

(Людям  без  чувства  чувства  юмора  -  не  читать)
Часть  1
***
Овны  -  боги  развлечений.
Жопа  жаждет  приключений.
Эта  мудрая  скотина,  не  заметит  карантина,
Хоть  в  дворце,  хоть  в  шалаше  -
Будет  дело  по  душе.
Если  нужен  вам  ответ,
Овен  даст  всегда  совет.
Даже  если  ты  брутальный,
Подготовь  свой  дух  моральный.
Чтоб  услышав  правду-мать
Не  свихнуться,  так  сказать.
.

Сексуальных  игр  жрецы,
Волей  крепкие  тельцы
Уложившись  на  кровать,  в  прах  начнут  всех  ревновать.
И  другое  горе  тут  -  деньги  сами  не  идут.
А  когда  беда  с  тельцами,  то  и  всем  вокруг  капут.

А  вот  эти  молодцы,  балаболы-близнецы,
Им  не  надо  без  дискуссий  и  ни  хлеба,  ни  мацы.
Коль  близнец  настроен  дружно,
В  гости  долго  звать  не  нужно.
Чтоб  в  больничке  не  лежать,
Лучше  их  не  обижать.
Раз  позвали  -  сразу  мчите,  даже  если  вам  рожать.

Понимать  Вселенной  знаки,  могут  медленные  Раки.
Все  решает  не  спеша,  эта  тонкая  душа.
Даже  если  пули  градом  -  жизнь  у  рака  хороша.

Если  вас  обидел  кто-то,  и  сегодня  не  суббота,
Рак  в  беде  не  сдаст,  не  бросит.
Но  подумать  вас  попросит,
Может  стоит  извиниться,
И  от  зла  освободиться.
Может  враг  уже  добрее
И  вину  поймет  скорее.
Если  ваши  други  Раки  -  лучше  их  не  звать  на  драки.

Выбирает  королев  наш  самец,  мохнатый  -  Лев.
Только  чтоб  его  кормили,  да  мурлыкали  напев.
Не  нужны  тут  афоризмы,  привлекает  всех  харизмой.
Да  врагов  своих  съедает,  без  особого  садизма.
Есть  у  льва  один  пролёт  -  доверяет  тем,  кто  врёт.
Ну,а  если  правду  рубишь,  так  гляди  чего  сожрет.

А  теперь  пришла  пора  Девы  сказочной  -  Ура!
(Но  на  всякий,  пожелаю  вам  ни  пуха  ни  пера)

Это  тоже  славный  знак,  может  эдак,  да  вот  так.
Уберёт,  вскопает  грядки  и  расскажет  что  да  как.
После  лета,  как  всегда,  наступают  холода,
Если  вам  копать  картошку  -  вы  без  девы  никуда.


(любителям  что-то  исправить:
У  меня  телефон,  иногда,  даже  точку  ставить  отказывается..сорри)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878473
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 08.06.2020


Тетяна Мош

Моє ім’я


Ім’я  моє  Квітка:
без  вологи  губ  твоїх  я  зів’яну.
Ім’я  моє  Вугілля:
без  полум’я  твого  я  згасну,
від  пристрасті  згорю,
наодинці  зітлію.
Ім’я  моє  Земля:
ти  посієш  –  я  в  муках  народжу.
Ім’я  моє  Релігія:
для  тебе  моє  слово  святе.
Ми  з  тобою  єдине  ціле  –  
і  тепер  наше  ім’я  Кохання.


1997

 
Фотограф:      Clouds  Inside  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878978
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020


Наталя Данилюк

Трійця

Світе  мій  духмяний,  незабудковий!
Трійця  закосичує  сади.
Свіже  зілля  розкладає  жмутками
На  долівку  червень  молодий.

День  пташиним  співом  аж  заходиться,
Біловіє  й  піниться  бузком,
Мов  пройшла  по  небу  Богородиця
І  впустила  глечик  з  молоком.

А  хатки,  так  зелено  замаяні,
Бережуть  освячені  дари,
Щоб,  бувало,  духи  неприкаяні
Не  прокрались  в  затишні  двори.

І  такою  благодаттю  сповнені
Ці  святочні,  сонцеликі  дні!
Ну  а  квітів,  квітів  -  цілі  повені,
Аж  хлюпочуть  барвами  в  мені!

[i]Світлина  з  інтернету.[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878970
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020


Сумирний

Про куркульство та лихварство аторів КП

Спробую  цим  нарисом  подати  певні  підсумки  свого  споглядання  та  сприйняття  текстів,  що  розмістилися  останніми  днями...  Я  не  зловживатиму  кредитом  вільного  часу  авторів.  
Час  треба  витрачати  на  відпочинок.    Саме  тому,  без  усякого  плану,  довільно,    працюватиму  над  цією  темою  з  місяць..

Тож  почнемо.  Хай  першою  буде  дама  -  Надія  Башинська.  Ось  уривок  із  ії  віршу:

 ...То  ж  майже  все  віддав  Бог  дітям  і  наказав  цві-
сти,  як  квітам.  Дорослим  так  сказав:  «Втішайтесь.  
Дітьми  у  душах  залишайтесь.  А  якщо  будете  ,  як  
діти  –  життю  зумієте  радіти.»
ID: 878186
ТИП:  Вірші
СТИЛЬОВІ  ЖАНРИ:  Оповідний

Мені  подобається  надолужувати  такі  ламентації  римованих  дієслів  дореформеною  епохою  (1861),  яка  викликала  появу  торгівельного  і  лихварського  капіталу  не  лише  в  економіці,  а  й  навколо-літературній  царині.    Оповідній...  


Народ  не  може  мовчки  терпіти  примхи  долі.  І  тут  поглянемо  на  уривок  із  тексту  криптоніму  Yellow  Flame  "Ти  знаєш?"


"Пройшли  з  тобою  ми  дорогу  різну  ось  пролетіло  вже  3  роки  
І  я  не  чую  в  голові  емоції..."
 
ID: 878181
ТИП:  Вірші
СТИЛЬОВІ  ЖАНРИ:  Ліричний
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика


Мені  подобається  це    "не  чую  в  голові  емоцій...".  Це  ж  треба...    Природнім  результатом  цього  є,  мабуть,  непомірна  поширенність  можливості  -отак  -  запросто  публікувати  все,  що  у  голову  спаде...    І  сунути  його  у  "філософську  лірику"...  Я  теж  -  сую  цей  нарис  туди  ж...  


Залишки  середньовічча  подає  твір  "Гюррем"  від  Ivan  Kushnir-Adeline.

...Я  відаю,  що  перед  нею  тисячами
Замовкли  б  всі  і  впали  долілиць
І  зціпеніли  би  перед  сумирними  очами,
Тіпаючись  в  ярмі  мережева  зіниць.

ID: 878170
ТЕМАТИКА:  Любовна  лірика


Мені  подобається  -  тут  є  слово  "сумирними",  трохи  схоже  на  моє  прізвище.  Однак,  думав-думав  над  речетативом    "Тіпаючись  в  ярмі  мережева  зіниць".    Прийшов  висновку:    станова  замкнутість  селянської  общини,  прикріплення  селян  до  наділу,  кругова  порука  -  так  -середньвічча  передано...

Коли  на  дворі  проглядає  сонце  -  непомірно  поширюються  "ніжні"  і  "гарні"  форми    нищого  і  гіршого  капіталу  римарства  (  тут  -  утворення  рим).    Не  плутати,  адже  у  моєму  Харкові  є  прекрасна  вулиця  Римрарська...  Несе  зовсім  інше  значення  слова.  Так  от,  повернемося  до  наших  римотворців.  Візьмемо  рядки  із  картини  "Мелодія  дощу",  від  Кордиш  Уляни:

"...Оркестр  музику  сумну
Так  мелодійно  й  ніжно  грає,
В  дивній  мелодії  дощу
У  грудях  серце  завмирає..."

ID: 878245
ТЕМАТИКА:  Інтимна  лірика
 

Мені  подобається  ОЦЕ  стімголове  римування  дієсловами...  Все,  що  перше  під  пальці  попалося  -ген  -  через  тестатуру  -  перегналося  на  сайт...    Можливо,  двісті  років  тому,  нечісленні  заможні  селяни,  перебуваючи  серед  маси  "маломіцних"  і  прочиали  б  такі  рядки  із  завмиранням  серця,  тулячи  у  свої  голови  слова    по  складам...  Нині  -неминуче  -  індефирентність...

Коли  трапляється  "шедевр",  його  слід  подавати  цілком.    Ось  -  він  зветься  "Забуття",  від  авторки  Тетяни...

Забуття,  нема  забуття
Шукати  дарма.  Нема.
Забуття  і  кров  каяття
Проллється  дарма.  Катма.
Від  буття  втікати  з  життя
Стікає  вина.  До  дна.
З  небуття  і  до  забуття
Дороги  нема.  Дарма.

ID: 878293
ВИД  ТВОРУ:  Верлібр


Мені  подобається  його  обзивання  верлібром...  Тут  не  можна  проігнорувати  зв*язок  літературного  куркульства  з  розкладом  мізків  усім  чтачам.  Коли,  здається,  хто  прочитає  цей  мантровий-верлібр-катма-життя-до  дна,  той  перетворится  на  сільського  лихваря-глитая  та  на  щось,  може,  й  інше...  Мізерний  наділ  площі  тканини  тексту  -  бодай  едина  його  принада...  

Щастя  коли  попре,  то  вже  попре...  Раз  -  і  натрапив  на  ще  один  шедевральний  опус.  Причому    -  із  епіграфом,  розлогим,  біблійним.    Підепіграфський  твір  мав  би  розширити  та  поглибити  віковічний  текст...  Ну,  так,  задається,  треба.  Бо,  навіщо  цитування?

Тепер  -  поглянемо,  якому  розвою  піддалася  авторка  Лілія  Мандзюк

"Ти  до  церкви  записався,
Добровільно  приєднався.
З-зовні  праведним  здаєшся.
“Лицемір”,  -  у  Бога  звешся...

Друже,  Бога  не  обманиш,
Бо  Його  найперше  раниш.
Залиши  своє  лукавство,
Бо  не  ввійдеш  в  Боже  Царство.

Досить  сліпо  шкутильгати,
Знаєш:  треба  щось  міняти.
В  цьому  Бог  тобі  поможе!
Змінить  серце  зле  й  негоже.

ID: 878296
ТЕМАТИКА:  Інша  поезія  натхнення

Мені  подобається  сама  тематика  "поезія  натхнення".  Може,  букву  "т"  замінити  на  "д"?  Експлуататори,  а  ще  ліпше  -експлуататарки  біблейних  уривків,  закабаляють  (від  еврейского  вчення  "каббала")    неміряний  простір  і-нету,  роздачею  у  позику  шику-римування  a  la  записався-приєднався-маниш-раниш-кутильгати-міняти  -поможе-негоже...  Красота!  c'est  un  chef-d'œuvre,    як  кажуть  одеські  французи...    

От  де  твір,  що  охоплює  усю  нашу  тему,  водночас.  "Шампань  -  партнёр-фигурист!"  від  Євгена  Юхниці

К  поспелой  клубничке  шампанское  взял
Прихожу,  и  звоню.
---Не  сорвана  я  ещё,  значит,  нельзя
Приближать  болтовню,  -
Такое  послышалось  через  окно.
Дом  её  –  прям  стальной…

Тогда  уже  ей  пишет  сам  мой  айфон
В  её  ча́тельный  комп.

«Клубничка,  где  спряталась  ты  под  листочком,
Давай,  покажись!
Шампань,  фигуристке-клубничке  в  платочке  -
Партнёр-  фигурист!»

ID: 878503
ТЕМАТИКА:  Любовна  лірика

Мені  подобається  те,  як  Юхниця  Євген  дванадцятирядковиком  ув*язує  торгівльно-лихварський  капітал  міста  із  залишками  селянської  праці  кустарного  промислу  -  вирощення  полуниць...  І  читач,  приміром  я,  вбачає  своерідний  наріст  на  організмі  вже  вкрай  запомороченого  карантинованого  життя  -  прояв  народної  непокори.  Непокори    народного  виробництва:  шампанського,  полуниць  і  віршування  (доволі  вдалого,  слід  визнати...)

Аж  -  говть  -  і  знову  пішло  на  звуження  творчого  браншу  -  звужуючи  тим  самим  попит  на  силу  віршованого  слова...  Маю  на  увазі  ось  такі  рядки  опусу  "Схилився  ранок  в  роздумах  при  вході"  від  Вікторії  Волі...

...Прокинсь  людино,  заблукана,  далека  
Від  ніжності,  легкості,  краси,
Посміхнись,  хай  мрія  злетить,неначе  лелека
І  розіллються  довкола  світла  голоси
 
Не  бійся  поглядом  торкнутися  неба,
Нехай  в  душу  загляни  синьоока  блакить,
Відкинь  поспіх  ,  бо  найбільша  в  світі  потреба  –
Відчути  як  сенсом  наповниться  мить.

ID: 878506
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

І  звернув  я  більше  уваги  на  несамостійне  оброблення  матеріалу...  У  затінку  лінощів  автореси  запали  гарні  наміри...    У  теоретичному  відношені  полягає  сторона  мого  погляду,  у  практичному  -  шкода    нерозвинутого  сюжету,  не  мертвими  словесами...  А  ще  "філософська"  лірика...  Скоріше  Фіхте  у  його  німецькому  текстолозі  відповідає  цій  дирикторії...  

А  при  хаотичному  стані  публікацій  КП,  -  надзвичайні  лови  "перлів"  поетотворень...  Ось  -  ще  одне.  Знайшов,  утнула   Катерина  Собова:

...  Перестань    всього    боятись,
Пора    уже    знати:
Ти    повинен    намагатись
Хоч    щось    світле    мати!

ID: 878601
ТЕМАТИКА:  Іронічні  вірші

Мені  подобається  сама  іронічність  до  написаного!  Насамперед  дане  текстотворення  несе  спільну  порожнечу  із  словом  "вірш",  просто  так.    Нічого  не  можна  заперечити  проти  вакууму.  Мене  дивують,  неупинно  -  потуги  авторів  дієсловити  за  будь  що...  Зносного  оброблення  мислі  у  таких  текстах  -  ані  чичирк...  Вони  запруджують  сайт,  як  пластикові  пляшки  русло  річки...  Такий  от  підсумок...  Від  слова  сум...

У  кожному  творі  переховується  його  автор.  Коли  б  фіскальні  установи  не  мордували  заможне  селянство  і  бідноту  -  у  нас  би  не  було  пауперів.    І  це  доводтить  текст  "БУРЯЧКИ"  від  Пісаренчихи.

Сапаю  бурячки.  Схотілось  кави,
Какао,  кісілю,  кампоту  ще.
І  розумію  ж,  путає  лукавий,
Нашіптує:  "Побалуйся  борщем"
Якби  курила,  то  з  розумним  видом
Пускала  б  кільця  диму  в  небеса.
А  так,  або  сапай,  або  обідай,
Інакше  ж  не  пробачиш  собі  сам.
Розумна  жах  -  удачу  обхитрила:
Сховалась  в  затінку  й  пишу  вірша.
Що  не  кажи,  мистецтво  таки  сила:
Радіє  тіло,  бавиться  душа.

ID: 878839
ТЕМАТИКА:  Гумористичні  й  жартівливі  вірші

Мені  подобається    доволі  вдалий  пейзаж  і  жанр.  От  аби  більшість  авторів  повернулася  "обличчам"  до    сучасного  суспільства  несправедливості...  Де  про  даних  верств  населення  (тих,  що  самотужки  сапають  бурячки)  не  пишуть  забронзовілі  вже  забужки,  сняданки,  дереши,  кокотюхи  тощо...  А  добре  було  б  послаити  цей  клан  на...  на  буряки,  аби  не  вживати  іншого  слова...  


Тематика  села  -життя  на  лоні  природи  та  спогадів  -  благодатна  нива.  Нема    жодного  літератора,  що  обминув  цю  стежину,  ностальгічну.    У  цьому  бранші  звернув  увагу  на  дванадцять  рядків  "Заховані  думки"  від  Наталі  Косенко  -  Пурик.

Як  вабили  мене,  оті  стежки,
Що  вилися,  як  ниткою  до  хати,
Бо  там  були  заховані  думки
І  слід  відчутний  де  стояла  мати

Ось  образ  я  малюю  ніжно  словом,
Біжить  вже  виглядати  у  віконце,
Так  день  розпочинається  все  знову,
Коли  в  висотах  сходе    миле  сонце

І  погляд  вже  направлений  у  світ,
Де  розлетілись  діти,  ніби  пта́хи
Та  опадає  той  останній  квіт,
Але  завжди  чекає  рідна  мати...
ID: 878832
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  самий  початок    і  останні  чотири  рядки.  У  них  -  сіль  і  смак    почуття.    Розклад  селянства  -становище  жахливе...  Жихливе  тим  недбалим  ученням  наших  керманичів-державників,  яке  довело  до  спустошення  сіл...  І  це    останніми  рядками,  як  "той  останній  квіт"  -  передано  природно,  добре.    Середина  -  знівечена  римою-затасканою  "віконце-сонце"(  бо,  багато  авторів  лінується  таки  пошукати  іншу)...  А  банальна  рима  -  банальний  зміст...  Мені  очевидно.  А  чи  бачить  це  авторка?
   

Напевно,  хапаються  за  глову  модератои  КП...  Та,  нічого  не  вдієш:  за  хаотичного  стану  самопросування  -  ліпляться  поробки  на  КП,  як    наприклад  такий-собі  перл:

Одна  думка

Якже  хочеться  єднатись,
Дарувавати  оті  рідні  слова.
У  добрі  завжди  перемагати,
Щоб  у  нас  була  думка  одна.
.......
Щастя  зустрічалося  щодня,
Подяка  і  краса  у  кожному  слові.
Єднала  нас  думка  одна,
Бо  найкраща  наша  українська  мова...

ID: 878932
ВИД  ТВОРУ:  Поема
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика
автор: Валентина  Ярошенко

Мені  подобається  відсутність  хоч  якогось  зносного  оброблення  цих  рядків...  Неначе  писане,  як  пальчики  по  тестатурі  клацали  й  клацали...  Поки  не  стомилися...  Думаю,  що  подібні  віршотворці  ніколи  не  проводять  і  гадки  у  собі:  "навіщо  пишу?".  Ось,  мариться  "добре"  бажання:  "Якже  хочеться  єднатись..."  (далі  -  рима  -  незрима),    а  насамкінець  -  "Бо  найкраща  наша  українська  мова..."  Коли  наша  мова  така  найкраща,  то  шукайте  словоодяги  для  висловлення  ваших  і  наших  почуттів...  Лише  у  вже  застарілому  трохи  словнику  синонімів  Святослава  Караванського  подано  близько  15  000    синонімів...  Українська  мова    жива  -  як  море,  як  океан,  як  безмежність  фарб  і  тонів,  і  тканин,  і  тд...  Ви  ж,  пані  Валентино,  думаю,  не  носите  одне  й  те  саме  плаття...    Доброта  ж  у  Вас  присутня...  Аж  он  на  цілу  поему  мали  види...  Хай  пощастить  наступного  разу...
   

Обмежуючись  наведенням  коротких  підсумків,  де  змішую  матеріал  порівняно  вдалий  із  абсолютно,  чи  відносно  недостославним,  дивуюся...

Обчисліть  середній  оборот  одного  дня  віршопояв  на  КП,  аж  дух  запнеться...    Такі  є  дні  -  плодовиті...  Ось  плодоносить  і  авторка  Віра  Торська  "новизною"  віршописа  "Бывают  дни  когда…"

Бывают  дни,    когда  не  дышиш,  
Бывают  дни,    когда  поеш,  
Моментами  ты  видиш  и  не  слышиш,  
Моментами  ты  чувствуеш,    но  лжеш.  
И  утром  искренне  приняв  решенье,  
К  обеду  изнываеш  от  тоски.  
А  к  вечеру  усильем  воли,  
Идеш  и  ищеш  выход  впереди.    
Рожденная  в  сознанье  бодрость
Вдруг  устает...  приходит  лень.  
Тогда  уж  никакая  колкость
Не  тронет..    хоть  коли  весь  день.  
Когда  слова  написаны  под  вялость,  
Не  верь  им  милый,    добрый  друг.  
Тут  в  каждой  букве  лиш  усталость
Пишу...    а  вдруг  поможет,    вдруг.  

ID: 878929
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  визнання  самоє  поетеси  про  свої  словопади:  "Не  верь  им  милый,    добрый  друг./  Тут  в  каждой  букве  лиш  усталость  /Пишу...    а  вдруг  поможет,    вдруг..."    Такі  сповідальні  рядки  ми  читаємо,  що  аж  у  магазин  піти  хочеться.  Узяти  пляшку  і  заспівати,  під  п*янючий  супровід  фо-но  старого  Макаревіча:  "Бывают  дни,  когда  опустишь  руки,  и  нет  ни  слов...".    А,  між  тим,    авторка  носить  таке  живе  ім*я  ВІРА!  Тож,  зичу  я  їй    -  звести  до  купи  всі  розкидані  бодрячки  "сознания"  і  бути  щасливою...  


Аби  схаменутися,  досить  прочитати  останні  чотири  рядки  із  нового  тексту  "Зелен  зелений",  що  утнула  Оксана  Батицька  у  тематику  філософської  лірики:

...Літо  буяє
Знову  душа
В  благодаті  чистилища
Духом  Святим
запричастилася.
ID: 878963
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика
 
Мені  подобається,  феноменально  рядок  "В  благодаті  чистилища...".  Хоч,  я  і  не  католик...  А  кому  ж  це  із  католиків  не  сподобається...  Он  і  папа  Борджія  і    його  наступні  субсеквенти  покинули  б  це  розпливчате  вчення  про  40  днів...,  аби  прочитали  цю  флексаніму...  Вітаю  з  продукцією!

А  цей  твір  від  Білоозерянської  Чайки  несе  течіїю  мислі  -  попри,  під  і  через  "МОСТ  ЛЮБВИ".  Він  настільки  стрімкий,  що  треба  ставитися  з  огляду  на  його  міражну  стрімкість  дуже  обережно.  Наведу  лишень  уривки.  Хто  захоче  -  перечитає  увесь  на  сторінці  авторки.

...Все  мысли  –  в  том  далеком  мираже,
в  тех  тропах  счастья,  часто  нами  хоженых.

Влекут  волшебной  силою  
                                                                       те  берега
Что  к  солнцу  в  гости  нас  с  тобой  водили,
все  чувства  раскрывали  донага,
Мы  вместе  все  печали  в  них  топили...
....  А  мост  влечет  смятением  –  
                                                                             душа  к  душе,
И  чувства  вечные  -  несет  течением...

ID: 878954
ТЕМАТИКА:  Інтимна  лірика

Мені  подобається  спогад  про  пісню  "Несёт  меня  течение".  Чарівні,  неповторно-простенькі,  втім  -  вкрай  щирі  і  вдверті  слова  якої  написав  Віктор  Дюнін.  Пісня  та  живе  й  понині  -  від  далекого,  вже  минулостолітнього  1975  року.  Цю  цифру  не  мжна  порівнювати  із  цифрами  наших  фабрично-кустарного  виробництва  пісняків    Лісапетного  батальйону,  вінників  тощо.  Спасибі  авторці    "МОСТа  ЛЮБВИ"  за  спогади  про  прекрасне.  Врешті-решт  література  для  цього  й  винайшлася  нашими  пращурами,  коли  у  них  вже  відпадали  хвости...

І  дещо  до  теорії  реалізації  творчго  задуму  хочу  навести  на  прикладі  уривка  із  тексту  "Я  не  заплачу  від  злослів*я",  що  виклала  НАДЕЖДА  М.  Це  зробила  вона  до  Дня  Друзів...  У  нас  же  нині,  що  не  день  -то  якийсь  день...  Скоро  ніхто  й  на  роботу  не  ходитиме...  А  відтак,  як  заартачився  свого  часу  Струве  проти  "письменників"  -  не  стільки  по  суті,  скільки  помилковим  уявленням  про  поезію...  

...Не  буду  плакать  я  знечів"я,
Для  сліз  є  приводи  другі.
Я  не  заплачу  від  злослів"я,
Для  цього  сльози  дорогі.

Чи  дош,  чи  сльози  знову  ллються,
Сміюсь  крізь  сльози  їм  на  зло.
Та  головне,  щоб  не  спіткнуться,
Найбільш  боюся  я  цього.

Слова,  як  стріли  металеві...
ID: 879055
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  визнання  самоє  авторки,  що  слова  цього  твору    "як  стріли  металеві...".  Колючі,  холодні...  І  все  "ллються...,  щоби  не  спіткнуться"...  Ще  колись,  давно,  на  початку  пошесті  модернового  віршотворення,  буржуї  розпатякували:  продукти  обмінюються  на  продукти...  І  були  праві...  На  який  продукт  може  обміняти  цей  витвір  пані  НАДЕЖДА  М?  Адже,  вірш  -    теж  продукт.  І,  навіть,  доволі  непростий:  бо  ще  учора  його  не  було  на  всій  землі,  а  сьогодні  -  він  створений...  І  ось  він    є...  З  цього  огляду  я  завжди  дивувався  і  дивуюся  "байдужості"  авторів  до  кропіткого,  сердешно-духовного  творіння  свого  продукту...  Як  не  критикуй,  не  аналізуй,  не  підказуй,  навіть  по-доброму,  більшість  віршописців  не  робили  ніякого  з  цього  аналізу  висновку...  А,  навпаки,  енергійно  огризалися...

Коли  цілком  визнається  беспомічність,  її  терплять.  Свого  часу  Адам  Сміт  зробив  навіть  крок  назад  у  порівнянні  з  фізіократами...  Я  ж  приділю,  однак,  хоч  і  повтор  -  нетерпець.

Нетерпець  публікації  гнобить  будь-який  твір.  І  ось  прикладом  -  текст  "Час  іде"  від  Вікторії  Павлюк.

А  час  так  стрімко  йде,  невпинно,
Лиш  вперед  у  нього  шлях  .
Як  вода  він  швидкоплинний,
Летить  немов  у  небі  птах.

Час  робить  величезні  кроки,  забирає  наші  роки  ,
Щоб  думати  про  після  і  згадувати  доки.
Розміром  з  життя  він  має  папірець,
На  ньому  є  дорога  лиш  в  один  кінець.

Хоч  шлях  цей  буде  непростим,
Тернистим,повен  бід  ,печалей  ,
Та  головне  йти  не  одним,
Щоби  в  дорозі  зустрічали....

ID: 879040
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  тут  те,  щоб  з*ясувати  гарячку  віршопису,    перегляду  пробілів  між  словом  та  комами  (ставилися  вони,  певно  одразу,  як  і  писалися  -  прямо  "на  сайт")  -  просто  прочитайте  кінцівки  т.з.  рим...  "навпинно-шивидкоплинний,  роки-доки,  папірець  -кінець..."  Як  -  не  треба  й  Tableau  poetic,  аби  пожаліти  авторесу  і  побажати,  дружньо  "Щоб  думати  про  після  і  згадувати  доки"  буде  у  неї  бажання  віршувати...  Як  писатиме  молода  авторка  далі,  поживемо-побачимо.  Хай  їй  пощастить.


І  безмена  та  площина  вітіївитих  віршів  ні  про  що...  І  цитувати  марно,  втім  -  обіцяв  -  пиши...    Ось,  неначе  у  вже  згадану  дорефермену  (1861)  епоху  забовванівся  "новий"  вірш  "Душею  прикипіла"  від  Калиноньки...

Я  на  хуторі  родилась  і  зростала...
Душею  прикипіла  до  полів,
Польових  квітів  врода  чарувала
І  тьохкання  вечірніх  солов'ів.

Сплітала  я  віночки  в  житі,
Де  маки  і  волошки  розцвіли,
Ранішними  росами  омиті...
До  мене  усміхалися  вони.

Дзвеніло  тихо  золоте  колосся
 І  ніжно  лоскотало  за  чоло,
 Легенький  вітер  цілував  волосся...
 Як  гарно  ,  і  як  затишно  було  !
 
 Цей  спогад  й  досі  гріє,  наче  сонце,
 Він  такий  світлий  ,  теплий  і  легкий.
 Хатинка  біла,  світиться  віконце...
 І  мами  погляд  рідний  й  дорогий.

ID: 879041
ТЕМАТИКА:  Пейзажна  лірика  й  вірші  про  природу

Коли  читаєш  навіть  дитячі  твори  Михайла  Пришвіна  відчуваєш  пейзаж  і  настрій.  Там  усюди  вимальовуються  і  природа  і  людина  в  ній...    Пані  Калинонька,  розлучіться  із  середньовічними  римами  "колосся-волосся,  сонце-віконце"  і  вірш  виграє  від  того.  Замисел  у  Вас  є.  Наповніть  текст  живими  фарбами  слів,  а  не  шаблонами  із  "пісочніци".    І  все  буде  ладом!


І  -  невгасима  жага  у  дівчат,  особливо  писати  прямо  у  "філософську  лірику"...  Головне,  аби  -  на  люди...  Туди  ж  і  Ганка  Поліска  із  риторичним  ламентуванням  "БЕРЕЖИ  СВОЇ  КОСИ".    Подавати  суцільне  тло  тексиу  не  стану,  обмежусь  уривком.  Тут  дієслівні  римов*зи  аж  тріщать...

   ...Нехай  бурі  зловіщі  кресають,
Нехай  безсиль  по  швах  тріщить;
Вони  міці  такої  не  мають,
Щоби  справжню  любов    згубить.

ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається    як  казав  мій  друг  єфрейтор  Журба:  "  Ну  нахіба  так  писать?".

Бути  живим  -  це  динамічне,  не  статичне  поняття.  Ще  психолог  Еріх  Фром  помітив.  Помітив  і  я,  читаючи  прожогом  текст  "Люблю  життя…"  авторки  Катерини  Мотуз.    Наведу  уривки.  Бо  треба  дотримуватися  регламенту,  угорі  ж  мною  і  зазначеному.

...Люблю  руками,  щось  робити,
Не  можу,  просто  так  сидіти,
Як  маю  час  -  пишу  вірші,
На  різні  теми  -  для  душі...

І  дачу,  дуже  я  люблю,
Хоч  і  чимало  там  роблю,
Але  на  втому,  не  зважаю,
Душею  я  відпочиваю...

ID: 879221
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається,  що  нині  більшість  дівчат  у  філософську  лірикують  рубрику.  Не  подобається  байдужість  до  самовираження  незатасканими  словами...  А  ще  тревіальне  вживання  дієслівних  псевдо-рим  -    тягарем  втягує  будь-який  твір  на  дно.  На  саме  дно  болота  певних  суспілтьних  класів  -  початківців.  Із  цим  слід  боротися,  шановна  пані  Катерино...    Природнім  результатом  такої  боротьби,  повірте  мені,  буде  Ваш  успіх!  

Серед  усіх  наук,  здається,  найважлівішою  -наука  про  життя...  Втім,  антропологія  немислима  без  поетики,  ніколи.  У  кожному  вірші,  навіть  самому  незначному,  присутня  певна  історія  розвтитку  людини.  Чи  то  -фізична,  фізіологічна,  духовна,  естетична...  У  цьому  -  той  грунт,  на  якому  народжуються  таланти,  творчі.    Та  -  ближче  до  тіла,  -  як  казав  Мопасан,  вустами  Остапа  Бендера...    Ось  коротка  мережка    із  дванадцяти  радків  "Я  не  я",  що  з*явилася  недавно  під  ніком  Wicenta.

Я  схожа  на  рослину
Мені  потрібен  дощ,
Людині  потрібна  людина  
І  мені  здається  також…
Я  схожа  на  птаха
І  хочеться  літати,
Ця  птаха-бідолаха
Лиш    може  щебетати
Я  схожа  на  машину
В  якій  відмовили  гальма,
Просто  потрібно  людину
Та  поки  її  ще  нема  ….

ID: 879266
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  те,  що  у  данному  випадку  все  співпадає.  Навіть  філософічність  і  сама  поетична  безвідповідальність  авторки  до  самої  себе.  Інакше  поезія  і  не  зветься  цим  совом.  Будь-яка  справжня  література  творится  заради  щастя.  А  щастя  досягається  діяльністю  і  прекрасними  вчинками...  Тож,  сподіватимусь,  альтер-его  ліричної  героїні,    -  Wicenta  діятиме,  прекрасно  і  з  успіхом.  Радий  був  прочитати  і  перечитати  ці  12  -  рядків,  сповнені  сенсу  і  почуття,  справжнього.  І,  користуючись  нагодою,  раджу  авторці  узяти  участь  у  нещодавно  розпочатому  (як  мені  відомо)  літ-конкурсі  "НАШЕ  СЕРЦЕ".    Я  братиму!  Докладно    на  сайті:  https://zeitglas.io.ua/s2740391/  Думаю,  тікий  твір  матиме  успіх.
 
Внаслідок  прогалини  яскравих  змін  у  житті  країни,  втрачається  оптимізм.  Це  ми  споглядаємо  кожного  дня.  На  вулицях,  із  екранів  ТБ,  моніторів  PC,  планшетів,  просто  -  поглядом  у  вікно...  Однак,  далеко  не  кожна  людина  здатна  висловитися  про  це  лаконічно  і  влучно...  І  от  тут  я  наведу  меткий  тівр  "Безмежна  синь:  оптична  далина…"  авторки  Надії  Позняк.

Безмежна  синь:    оптична  далина,
обмежена  конструкцією  фото.
Початок  червня:  пісня  голосна
розлита  вколо  солодко  і  просто.

Поліфонія  ранку,  мов  яса
для  струдженого  серця.  Як  відрада.  
Для  тебе  сяє  вранішня  роса,
тобі  співає  армія  перната.
 
Немає  ні  проблем,  ані  питань.
І  нас  немає...  Ми  були  і  будем!
Є  світла  мить  про  те,  що  відліта
єдиним  спалахом  і  падає  в  нікуди.

ID: 879264
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  поєднання  філософічного  міркування  та  конкретного  споглядання  пейзажу,  побачене  струдженим  серцем  поета.  Думаю,  що  пані  Надія  насамперед  відрізнила  однорідність  начеб-то  "відсутності  проблем"  і  широчінь  "оптичної  далини"  погляду  й  поміслів  людини.  Чи  не  ясно  вже  із  першого  прочитання,  що  тут  йдеться  про,  нажаль,  тривале  падіння  світлої  миті  в  нікуди...  Коли  б  я  був  радником  нашого  президнента,  я  приніс  би  й  поклав  цей  вірш  на  зелене  сукно  коштовного  робочого  стола  керманича  найбільшої  у  Євпопі  країни,  за  територією  і  потенціалом...  

У  продовж  теми  наведу  уривок  достойний  уваги.    Це  -  фрагмент  із  тексту  "А  ти?"  Ольги  Ратинської.  (  Втім,  раджу  читачам  перечитати  увесь  тівр  на  сайта  авторки!)

Чому  так  радієш,  доню?  
Так  гасне  багато  зірок,  
Подію  подія  гоне,  
Щурячий  рік,  миші  в  рок  
Женуться  за  голим  намистом,  
Від  сірості  я  вже  пнусь,  
Не  знаю,  куди  глядіти...

Мамо,  моя  мамо!  
Вже  рутка  розквітла.  
З  гори,  ...і  я  не  дивлюся,  
Канали,  в  каналах  отих,  
Крім  нори,  ..і  ви  не  ведіться,  
Люба,  ..
Читайте  любовний  роман!  
Навіщо  Вам  серденько  грубе!...

ID: 879272
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  щирість,  вірність  і  показовість  реалій,  творчо-перегнана  крізь  мозок  і  серце.  Причому,  йдеться  діалогом  про  звичайне...  Звичайне  безбарвно-сіре  спливання  нашого  життя...  Цей  вірш,  навіть  в  уривчастому  моєму  цитуванні,  доводить  НЕПЕРЕБОРНИЙ  факт:  людина  -  значно  ширше  культури,  що  нав*язує  їй  "колективна  угода",  виписана  державниками:  часто  -звичайнісенькими  дебілами...    Вірш  вартий  найширшої  читацьекої  уваги.  Вже,  навіть  з  огляду  на  начеб-то  несвідому  мотивацію  дитини:  "і  я  не  дивлюся,  /Канали,  в  каналах  отих,  /Крім  нори,  ..і  ви  не  ведіться,/Люба...".  Такий  твір  -  знахідка,  у  кращому  розумінні  цього  слова.  Хочеться  ще  писати  про  нього,  але  -обіцяв  бути  лаконічним...  Дякую.  


Декілька  разів  переглядав  доробки,  що  викладали  на  КП  Неоніла  Гуменюк  та  Олег  Требухівський.    І  не  знаходив  полемічного  характеру  іх  системи  написання  дуплетом.  Щоправда,  пригадувалося  гоголівське:  "  А  ти  спробуй  грати  дуплетом,  от  доді  б  я  подивився..."  (  Ноздрьов  до  свого  зятя  Мєжуєва).  Як  відомо  із  подальшого  -  нічого  із  того  дуплету  не  вийшло  виграшного.  Суперечність  двоавторства  -  зв*язана  з  споживанням  літератури  пригодницького  та  гумористично-викривального  напрямку.  

Поглянемо  на  доктрину  тексту  "Пробачення  і  прощення"  від  вищеназваного  дуету.

Приходимо  малими  в  світ,
Кажуть  -  гріха  тоді  нема,
А  він  з"являється  пізніш,
Людина  ж  бо  грішить  щодня.

Росте  разом  із  нею  й  гріх,
Вона  цього  не  помічає,
А  найболючіше  близьким,
Яких  постійно  ображає.

Вважає,  що  це  все  дрібничка
У  душу  ближньому  плювать,
Як  в  тую  чистую  криничку,
З  якої  воду  потім  брать.

А  згодом  чується  "пробач",
Буває  ж  боляче  пробачить.
Наприкінці  його  життя
Тяжко  без  прощення  вмирати.

ID: 879399
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  сам  вальсоподібний  ритм    філософемних  кінцівок  "помічає-ображає-плювать-брать",  а  на  сам  цінець  -  сбивка  "пробачить  -вмирати".  Чи  не  правда  -  схоже  на  хто  в  ліс,  а  хто  по  дрова...    Можливо,  цьому  тандему  було  б  краще  танцювати,  а  вони  вірувати  заходилися?  Хто  зна...  Однак,  у  кожної  людини  є  можливість  творчого  зусилля,  що  дозволяє  вибратися  із  тупика  своєї  невдачі.  Тож,  сподіваюся  на  це.

По  мелодійно-ритмічності  ще  декілька  речень.  І  тут  поглянемо  на  12-ть  рядків  псевдоніма  Lana  P.  "-ЦЕЮ…"

Схилився  вечір  у  садку  чорни-
цею,  вгорі  запалює  вогні.
Твої  вуста  пашіли  полуни-
цею  —  солодкими  здались  мені.

Струнка  постава  видавалась  гли-
цею  —  просканував  сновида  тінь.
Гаряче  тіло  пахнуло  кори-
цею  на  фоні  диких  шамотінь.

Поласував  тобою,  мов  суни-
цею,  а  очі  —  джерела  глибінь.
Була  для  мене  в  миті  ці  зірни-
цею  між  пересічних  мерехтінь.  
     
ID: 879394
ТЕМАТИКА:  Любовна  лірика

Мені  подобається  приховане  питання  про  зовнішню  торгівлю  переносами...  Переносами  там,  де  це  немає  ніякого,  окрім  зовнішнього  зиску.    Перевірте:  чорни-цею    так  само  римується  із  полуни-цею...  Однак,  запустивши  уяву  -  можна  припуститися  що  йдеться  тут  про  якусь  ницість...    Спробуйте  самі,  читачі  мого  опусу,  тим  паче,  що  далі  йтиметься    про  горяче  тіло  -  та  ще  на  "фоні  диких  мерехтінь"  ...    Уявляєте?  До  16+.    Свого  часу  писам  Маркс  -  показати  в  так  би  мовити,  ідеально  середньому  типі...  Оттака  вона    -любовна  лірика  від  Lana  P...


Людина  частенько  дожидається  теплого,  веселого  слова...  Здебільшого,  такі  слова  трапляються  у  привітаннях  та  некрологах.  Останнє  не  чіпатимемо,  поглянемо  на  перше.  Прикладом  слугуватимуть  декілька  рядків  із  "  Привітання  від  "щирих"  зусиль…",  що  написала  Тетяна  Рейне

Не  забудь  мені  завтра  сказати,  
Привітання  від  "щирих"  зусиль.
Знаю  важко  знайти,  й  побажати,
Побажання  у  "пів  сотні  миль".

Там  здоров'я,  удача,  натхнення,
Доброти,  вірних  друзів,  краси.
Мішок  грошей,  чи  євро  пойменно,
Дім,  машину  у  двір  завести.

І  роботу,  і  яхту  на  морі,
Тепле  сонце,  пісок  просівний.
Океан  подарунків  і  зорі,
"Гаман.."лейбовий,  шкіряний....

ID: 879390
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  ізнову  філософство  жіноче.    Воно  веде  і  приведе  значно  швидше  до  загибелі  "ескадри"  нового  віршування  за  старими  звичками...  Вітання  -  немов  тост,  коли  вже  всі  під  добрячим  шофе:  лементуймо,  що  у  голову  взбреде,  всі  будуть  раді...  Головне  -не  забути  згадати    про  "Гаман.."лейбовий,  шкіряний...  Справжнє  куркульство.  Массове  ж  розуміння  якого  неменуче  веде  до  визнання...

Сьогодні  слово  "емансипація"  звучить  дещо  старомодно.  Однак,  вимоги  нового  часу  не  цілком  виконані...  Це  я  так,  "иносказательно".  А  по-суті  хочу  навести  вдалий  вірш,  що  написала   Анна  Шульке  "Пророк".

Білі  волоски  на  скроні  днів,
Як  на  тілі  застарілі  шрами...
Ти,  продутий  усіма  вітрами,
Якось  мені  в  двері  подзвонив...
Людяності  склянку  попросив
І  тарілку  добрих  слів  гарячих...
Ти,  що,  певно,  все  у  світі  бачив,
Може,  крім  камінної  роси...
Втамувавши  голод  й  спрагу,  ти
Вийшов  непоміченим  з  квартири.
Та  ще  довго  чувся  голос  ліри,
Подруги  твоєї  самоти  ...

ID: 879518
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

А  тепер  повернемося  до  емансипації...  Маю  на  меті  -  показ  цима  12-ма  рядками  тої  потужної  творчої  сили  авторки,  що  ДОВОДИТЬ  справжній  талант  висловлення,  чемність  мислі,  напругу  події  (хай  і  абстрактної,  але  -  живої)...  От,  героїня  твору  стикається  із  тими  ж  проблемами,  які  стояли  перед  жінками  і  старшого  покоління,  й  до  того...  Тоді,  коли  серце  і  душа  починає  задумуватися,  як  можна  поєднати  простий  і  безбарвний  інколи  навколішній  світ  із  захватом  поезії...  І  при  цьому  не  втратити  правди,  сподівань  і  віри  у  добро.  Щиро  дякую  авторці.


Що  існують  чисельні  іманентні  суперечності  (коли  все  внутрішньо  притаманно  предметам  або  явищам,  бо  випливає  з  самої  їхньої  природи)  відомо  давно.  Вони  -  усюди.  Он  і  Зеленський  обіцяв  одне,  чинить  інше.  Все  виплило  із  його  природи...  Був  "криворожаном",  став  "галичаном"...  Се  ля  ви...  Зберігаючи  свою  попередню  думку  про  емансипацію  як  Sache  in  sich,  отримую  розширення  діапазону  у  текстах  "Приоритеты",  які  розставила  на  КП  Eva1904.


Приоритеты  расставляя,
Пренебрегать  не  стану  впредь
И  буду  чувствовать  -  живая...
В  миг  жажды  сердца  умереть.

Внутри  меня  большая  сила
На  созидание  и  любовь.
Но  боль  ее  -  невыносима,
Порою  так,  что  стынет  кровь...

Извечно  в  топе  хит-парадов
Мольба  о  счастье  до  небес,
Но  по  аллее  променада
Поспешно  двигается  бес...

Танцует  вальс  на  панихиде
Больших  несбывшихся  надежд
И  возле  склепов  в  «пирамиде»
Всех  концентрирует  невежд.

Душа  порою  укрощает
Бесовский  неуемный  нрав,
А,  иногда,  и  так  бывает,
Что  он  неоспоримо  прав.


ID: 879528
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика


Мені  подобається  жага  дівчат  до  філософії.  Шкода  тільки,  що  справи  замальовані  у  квартах  при  цьому  зовсім  не  вигадані...  Просто  спрообуємо  помоделювати  будь-які  рядки  твору  по-новому,  наприклад  так:  
И  возле  склепов  в  «пирамиде»,    
Поспешно  двигается  бес...
Танцует  вальс  на  панихиде
Мольба  о  счастье  до  небес...

І  знову  -  усе  так,  як  у  нашому  сьогоденні...  Співпадає?    
Втім,  найекспромтніше  враження    справляє  невеликий  текст  на  основній  сторінці  авторки  (Там,  де  стоїть  напис:  Про  себе:)  Це  -  продовження,  чи,  може,  самий  початок  приоритетів.    Наведу  його:

От  страсти  у  мужчины  кровь  бурлила
И  женщина  с  улыбкой  на  устах
Сказала,  что  себя  бы  разрешила
Поцеловать,  Но  только  в  двух  местах

О  мужики,  святая  простота!
Он  к  женщине  подвинулся  поближе
И  попросил  быстрей  назвать  места
Она  сказала  -  в  Риме  и  в  Париже!
   
Якось  мити  Михайла  Пришвіна  скаржилася:  "Свиней  продавать  стали.  Раньше  всё  ели  сами,  а  теперь  продают,  чаевой  народ  пошел,  мертвый..."  Вона  мала  свій  погляд.    Авторка  Eva1904  має  теж  погляд  свій.  Цього  я,  звичайно,  і  не  думаю  заперечувати.  А  ви,  читачу?

А  на  справжні  суперечності  і  перепони  вказує    вірш  "Музей  залишився  без  музи",  що  подарував  своїй  коханій,  нам  і  дійсно  -всьому  світу  поціновувачів  справжньої  поезії   Чорнобривець.

Музей  залишився  без  музи
Тут  стало  порожньо  тепер
Немов  шарам  більярдним  лузи
Не  вистачатиме  тебе

Мені  зосталися  на  пам'ять
Недомальований  сюжет
«Остання  битва  з  вітряками»
І  твій  чарівний  силует…

ID: 879543
ТЕМАТИКА:  Інтимна  лірика

Мені  подобається  у  цьому  творі  щирість,  лекий  сум  крізь  гумор  та  самоіронічність  толкового  письменника,  який  знає  як  писати  і  вміє  це  вбирати  у  живі  слово-картинии  кожного  рядка.  Тут  немає  поділу  на  "внутрішній"  і  "зовнішній"  зиск.  Є  творча  краса,  стильна.


Третіми  особами  раніше  називали  селян-землеробів...  Оскільки  вони  розкладалися,  розкладаються  і  будуть  розкладатися  на  кляті    класи,  підкласи,  прошарки  "нашого-ще"  суспільства...  Відтак,  на  матюки  землеробів  звертали  увагу  народники,  соціалісти,  марксисти,  уклоністи,  комуністи,  націоналісти  і  різні  ще  істи...  Втім  -  аж  занадто  приділяли  цьму  уваги  -  маоісти...  Причому  матюки  у  сьогоднішньму  тлуміаченні  й  пішли  із  китайскої,  самої  звичайної  мови...  Їх  ніхто  й  не  придумував...  Коли  Тамерлан  привів  через  пустелі  і  степи,  подолавши  і  Дніпро  і  кручі,  аж  до  берегів  Москва-річки  своїх  активістів...  Прийши  й  мовні  з  ними  реформи  реформи...  Приміром,  просто  китайські  слова,  зовсім  не  матюки,  -  сентнції,  назвемо  це  так:  "Nahuiya"  із  китайскої  перекладається  просто,  аж  буденно:  "цього  не  може  бути!"...  Не  вірите,  перевірте...  І  такі  іразочки  -ще  "цветочки"...  Втім,  усе  за  смислом  відповідає...    Се  ля  ві.  

Цю  тему  мені  оновили  рядки  "Матюки",  що  утнула  на  КП  Арі  Кінлем-Задворна...

Матюки  придумав  той,
Хто  ударивсь  об  двері  мізинцем,
Розповів  як  у  нього  болить,
З  особливим  для  того  натхненцем.

«Обмежений  словниковий  запас»,
«Некультурно»,  «невиховано»…
Ох,  часом  краще  матюками  один  раз!
Накипівше  висказати...

ID: 879748
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  утискання  подібних  текстів  у  лоно  філософської  лірики...  Я  цілком  приєднуюся  до  зауваження  ще  славно-  і  сумно-звісного  пана  Струве  про  те,  що  ніякої  принципової  різниці  між  внутрішнім  і  зовнішнім  ринком  для  "натхненців"  не  існувало    й  не  існуватиме...,  як  то  утверджує  необхідність  третіх  осіб...  Адже,  нагадаю,    бути  живим  -  це  динамічне,  а  не  статичне  поняття.  А  матюки-завжди  у  русі...  Наголос  можна  ставити  на  будь-якому  складі  останнього  слова.


Якщо  селяни  -  "треті  особи"  у  сенсі  землеробства  і  розпродажу  земель  олігархату,  то  звичайні  домашні  птахи  -  символи  споглядання...  Споглядання,  озлобленого  своїм  же  куркульством...    Тому  ілюстацією  коротка  замальовка-притча  "Вільний  лебідь"  Тетяни  Мош.

Кури  лебедя  образили,
Закудахтали  красу.
Птах,  підтятий  злими  фразами,
Змив  у  синю  висоту.
Кури  на  землі  лишилися
Щось  шукати  у  смітті.
Промайнув  щасливо  крилами
Вільний  лебідь  в  висоті.

ID: 879823
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається,  вже  традиціна  тяга  дівоцтва  до  філософського  розділу,  як  відділку  поліції...    Якщо  існують  ортодоксальні  учні,  здатні  вчитися  на  творах  Езопа,  Глібова,  Крилова,  то  вина  цілком  на  таких  учнях  -  у  їх  диаметрально  протилежному  висновку.  Адже,  нічому  не  вчаться...  А  текст  -  попри  його  традиційність  і  риторизм  -  корисний.  Мораль  його,  здається  мені  така:  "  Погані  новини  сьогодні,  можуть  перетворитися  на  добрі  завтра..."  


Етика,  як  вже  зазначалося,  -  це  прикладна  психологія.  Поетичний  твір  завжди  частина  етики.  Хоча  б,  самого  автора.  Я  ставив  собі  задачу,  починаючи  цей  нарис,  не  повчанням  чи  критикою  творів,    скоріше  -  вивченням  (для  себе)  певної  еволюції  "сучасного  стану"  публікацій  на  КП.  А  те,  що  нарис  мій  дещо  деформувався  -  то  не  його  слабкість,  то  -  втручання  самих  текстів  у  моє  життя.  І  в  цьому  -  знову-таки    -  етичний  вплив...    Такий,  приємний  вплив  відчув  я  у  творі  Тетяни  Ященко  "Спокій"

Я  –  спокій.
Коли  згубились  ключі  від  минулого.
Коли  зупинились  вітри  і  потоки.
Коли  помилки  і  провини  обнулені.

Я  просто  вода  в  озері.
Не  видно  дна,  так  глибОко.
Це  десь  поза  вітром  і  грозами.
Уяви?  Безкінечний  спокій.
 
Нібито  від  підлоги  відклеєні  стопи.
Нібито  нема  ні  часу,  ні  строків.
А  спробуй  так  само  відчути?
Ти  –  спокій.

ID: 879929
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  дійсне  відчуття  того  слова,  яким  озаглавлено  цей  невеличкий  за  обсягом,  але  об*ємний  текст.  Його  можна  й  слід  перечитувати  декілька  разів.  А  можна  й  запам*ятати.  Останнє  -  це  сама  вірна  ознака  поезії.


Коротенька  правда  часто  виявляєтьсь  простим  "мещанством".  Але  й  такий  підхід  -свого  роду  внутрішня  ідеологія.    З  цього  приводу  за  ілюстративний  матеріал  подаю  текст  Наталії  Косяк  "Тебе  желаю  счастья"

И  пусть  сгорает  сердце  до  конца,
Пусть  душу  жжёт  невидимая  сила,
Я  помню  очертания  лица,
Того,с  кем  жизнь  уже  не  раз  сводила.
Пусть  пишет  он  другой  по  вечерам,
И  так  же  как  и  мне  в  любви  клянётся,
Воспоминания  свои  я  не  отдам,
Быть  может,в  нем  когда-то  тоже  отзовётся
Укроет  пусть  его  любви  волна,
Ну...или,бьёт  ручьём,безумной  страсти,
Пусть  жизнь  теперь  у  каждого  своя,
Ему  желаю  я  простого  счастья.
ID: 879970
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  философський  натяк  на  щастя:  "Укроет  пусть  его  любви  волна,/  Ну...или,бьёт  ручьём,безумной  страсти...  Коротенька  правда    не  хитає  велику,  а  лише  саму  себе...    І,  все  ж,  вона  відповідає  правді  прообразу  жінки,  яку  вигнали  із  Раю...,  щоправда,  разом  із  чоловіком...  Можливо,  й  під  пісняка:  "Мы  желаем  счастья  вам,  счастья  в  этом  мире  большом..."


Слово  "проза"  йде  від  грецької  "вперед".  Слово  "вірш"  ("стих")    -  від  "ряд",  "порядок".  За  цією  градацією  поглянемо  на  вірш  "Уже  дощі  записані"  від  Лани  Сянської

Уже  дощі  записані  до  word  (у)
Вірші  про  щось  замовчують  з  шухляд,
Торішніх  злив  дзвінку  веселу  воду
Скупий  поглинув  прілий  листопад.

Ба,  кажуть  літо  справді  календарне,
У  місті  йдуть  трамваї  за  дощем,
Загляне  вечір  нишком  до  кав’ярні,
Сховавши  сум  під  захисним  плащем.

Вікно  обіч  трамвайних  паралелей  -
Комусь  на  згадку  знімок  «про  було»,
Портрет  з  дощем  в  насидженій  оселі,
В  якій  чи  я,  чи  просто  лише  тло?

ID: 880129
ТЕМАТИКА:  Вірші,  що  не  увійшли  до  рубрики  

Мені  подобається  самовизначення  авторки  про  те,  що  такий  вірш  складно  обмежити...    Адже,  із  наведеного  12-ти  рядковика  видно,  як  мова  художнього    тексту  поділяєтьс  на  дві  частини,  внутрішньо  й  зовні.    Із  самого  початку  розмова  йдеться  вільно-організована,  а  дедалі  -  певна  (виправдана)  підкоренність  помислу  (внутрішнього  погляду-згадки)  -відповідному  строю  і  ритму:  у  яких,  здається,  оглядаєються  і  повертаються  схожі  одна  із  іншою  частини...  І  навіть,  слова  ...    Весифікація  споглядання-спомину,  дуже  вдала!  Відчутно  музичність  замальовки,  поетичнї.  

Приємно,  коли  натрапиш  на,  навіть  самий  нескладний  вірш,    мова  якого  відповідає  нормам  живої  говірки.  І,  здається,  що  твір  такий  -  дитячий.    А  чи  не  згадуємо  ми  наше  дитинство,  як  найкращий  час...  Чому  найкращий?  Брехали  менше...  Ось  там,  мені  здається,  і  виник  текст  твору  Тетяни  Горобець  (MERSEDES)  "Літо  в  гості  кличе"

Доторкне  твого  обличчя,
Промінець  ласкавий.
Літо,  літо  в  гості  кличе
І  шовкові  трави.

Берег,  річка,  ліс  казковий,
Птахи  голосисті.
І  твої  слова  любові,
Ніжні  й  такі  чисті.

Підніме  хмаринка  в  небо,
Де  гуляє  вітер.
І  приго́рне  день  до  себе,
Всі  пахучі  квіти.

Ми  неначе  одне  ціле
І  кохання  з  нами.
Лиш  би  сонечко  світило,
В  небі  над  ланами.

Лиш  би  мир  у  вьому  світі,
А  війна  -  ніколи.
Щоб  завжди  раділи  діти,
Пахли  матіоли...

ID: 880133
ТЕМАТИКА:  Пейзажна  лірика  й  вірші  про  природу

Мені  подобається  перехід  від  оспівування  природи  та  ритму  рухів  нейтральних  -  до  заклику  загально-громадянського  значення,  вселюдського.    Цей  текст  можна  покласти  на  піню,  будь  якого  жанру.  І  вона  піде  в  люди...

Здається,  найближче  завдання  прихильників  карантину  -тепер  у  перехідному  періоді...  На  нього  мало  хто  зауважує...  Однак,  все  відбивається,  бодай  і  несвідомо,  у  творах  КП-шників.    От,  прогляньмо  текст  "Я  не  боюся…"  від  Далекої  Зірки

Я  не  боюся  більше  самоти.
Із  нею  я  недавно  подружились.
До  стану  цього  треба  дорости.
У  ньому  -  тиха  радість  особлива.

У  ньому  бачу  я  себе  і  світ.
І  пізнаю  з  натхненною  жагою.
Яке  це  диво  -  ЖИТИ  на  землі.
Яка  утіха  -  згода  із  собою.

ID: 880627
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається,    що  ліричнна  героїня  не  перестає  існувати,  вона  тільки  заглиблюється  у  себе...  Може,  для  того,  аби  зібратися  з  силами  і  поставити  справу  об*єднання  всіх  само-занурених  на  твердий  грунт  доростання...

Коли  жіноцтво,  цнотливе,  не  боється  того  чи  іншого,  міцне  чоловіцтво  дає  задки.  Так  буває.  Особливо  із  огляду  на  загальний  стан  життя...  Даю  окремого  текста:  "  От  ще  би  дим  від  сигарет…",  що    уклав  у  філософську  нішу  КП  Андрій  Толіч:

От  ще  би  дим  від  сигарет  і  був  би  справжній  сплін
А  на  стіні  мертвий  поет  завмер,  чекає  рим
В  душі  свідомий  чоловік  втікає  від  подій  
Життя  біжить  за  ним  одним  та  стадо  гонить  з  ним

Усі  біжать  у  майбуття  якого  вже  нема
Сьогодні  лиш  одна  гроза  втішає,  як  слова  
А  на  стіні  ожив  поет  з  відразою  в  очах
В  душі  свідомий  чоловік  враз  розуміє  страх...

ID: 880666
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  -  контрастування  до  тексту  попереднього  -  раз.  Кустарним  виробництвом  -два.  Боротьбою  думок  із  самим  собою  -три.  Теоритичною  і  практичною  біганиною  втечі  від  подій  -  чотири...  Тут  самий  рух  і  дух  -  дуже  небезпечний  щодо  будь-яких  алюзій  та  ілюзій.  У  значенні  як  зразка  для  всієї  стадії  стогнації  мертвого  поета,  що  завмер...  Цей  твір,  на  мою  думку,  прийшовся  б  до  вітальної  адреси  будь-якому  із  мерів  нашої  державно-самоврядувальної  ланки...  Без  стану  остраху  перед  мертвими  поетами,  місцева  робота  лишатиметься  вузьким  кустарництвом...  Пробачте  загрубіле  старезне  слово...  Але  ж,  воно  живе  із  нами...


Критик  не  може  обійтися  без  грубощів.  Про  це  ще  Бернард  Шоу  писав...  Адже,  критик  бореться  з  усіма,  а  всі  -  борються  із  ним.  До  того  ж  останні  -  ведуть  "боротьбу"  даремно....  Поясню.    Критикуючи  той  чи  інший  твір,  критик  тим  самим  уже  доводить,  що  текст  твору  не  лишив  його  байдужим...  А  це  в  літературі  красного  слова  чогось-то  й  варте...  

Так  само  й  мені  -  безпристрастність  не  властива.  
Зазачу  на  втіху  всім,  чиї  тексти  я  тут  піддав  розгяду,  що  непересічні  поети  (від  Есхілу  до  Юхниці)    -  були  і  є  музично-чутливими...  А  це  означає,  простою  мовою,    звертали  увагу  і  повагу  до  уяви  про  їх  творчість,  напряму.    Філософічно  це?  Можливо...  

Ми  можемо  зустрічатися  із  своєрідним  явищем  втрати  епітетів...  На  КП  -таке  -  праворуч  і  ліворуч.  Але,  повернуся  до  конкретики.    Ось  твір  -із  всього  одним  постійним  епітетом:    "Тревожный"  чемоданчик.  За  авторства  псевдо  Птица  Радость:

"Тревожный"  чемодан  мой  собраный  стоит.
Всё,  что  по  жизни  нужно,  в  нем  так  давно  лежит:
Книг  стопка  самых  лучших,
Тетрадь  и  карандаш,
Гитара  шестиструнка
Альбом,  мелки,  гуашь...

Букетик  незабудок,  что  с  Родины  моей,
И  фото  самых  близких,  родных  моих  людей.
И  если  вдаль  дорога  меня  вдруг  позовет
"Тревожный"  чемоданчик  возьму  с  собой  в  поход.

Там  все  есть,  что  для  счастья  в  далекой  стороне.
Там  все  моё  богатство.  Там  всё,  что  нужно  мне.  

ID: 880728
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  не  ригоризм  тексту.  Тут  -  усе,  як  завжди.  Але,  "тривожний"  -  настільки  тісно  зростається  із  прив*язаним  спершу  до  нього    казенним  словом,  що  під  кінець  стає  невіддільним...  Хоча,  за  конкретним  сенсом  поетичного  життя-буття  його  героя  -  несумісний  із  ним...  Герой  не  рятується,  а  йде  "в  поход"...    Може,  стильове  й  традиційно  співвіднесене  написання  не  яскраве...  Але  рядок  "там  всё  моё  богатство"  -тягне  на  повагу,  коли  це  чесні  слова...      
 
   У  міркуваннях  кожної  людини  є  частина  ітин...  А  ще  більше  -  помилок.    Втім,  очі  (справжні,  не  п*яниці  і  не  політика)  промовлятимуть  істинами.  Простий  зразок  -в  уривку  з  тексту  "В  глазах…",  що  подала,  "не  мдрствуя  лукаво"  Марина  Чиркова:  

...Глаза  скрывают  все,  что  есть  в  душе,
но  мы  так  редко  смотрим  прямо  в  душу.
Мы  все  боимся  что-то  не  прочесть,
боимся  не  огонь,  увидеть  -  стужу...

ID: 881008
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  намагання  висловитися  про  внутрішній  присуд...  Ці  рядки  написані  неквапно  з  огляду  на  клас  гри  літературної,  однак  -  умотивовано  щиро...


Я  не  намагався  надати  характеристики  всій  творчості  КП.  Вона    -  багатолітня.  Вже  складає  у  посторі  і  часі  певний  бранш.  Отже,  ресурс  став  реальністю.  Водночас  хотів  і  хочу  "нагнати"  авторів,  чиї  твори  розглянуто  у  цьому  нарисі,  аби  їх  потуги  набрали  поетичних  образів.  Як  казали  раніше  "пройнялися  мислю",  стали  чіткими  й  виразними.    Адже  -  мірилом  ставлення  до  художнього  слова  був  і  залишатиметься  труд  автора,    його  дерзання  і  його  активність  зв*язку  із  читачем  -  народом...

Хочеться,  як  казав  Андрій  Милишко,  аби  написана  поезія  -  палала  у  серці...  Земною  любов*ю  до  всього  хорошого  і  живого...    Була  богатою  і  чесною...

Дещо  філософічно...  Ну,  що  ж...

А  з  огляду  на  те,  що  більшість  розглянутих  текстів  (все  ж  таки)  подавалося  у  рубрику  "філософська  лірика",  хочу  звернути  увагу  молодих  талановитих  авторів  КП  на,  як  мені  здається,  справжнє  втілення  філософської  лірики  через  рок-виконання:  https://www.youtube.com/watch?v=aAW0aBkXR08&feature=youtu.be&fbclid=IwAR0ZV0TcjU5kBkgNCJKlb5LebCu1NCuTTE53-ynOE-oqLKvVlrcXnXMieQQ      

   З  огляду  на  те,  що  мій  нарис  "Про  куркульство  та  лихварство  аторів  КП"  узято  до  друку  одним  із  українських  часописів,  я  завершив  короткі  оглядини.

Остаточний  варіант  публікації  буде  дещо  розширено  й  поновлено.  Втім,  сама  суть  нарису  лишатиметься...    
У  нарисі  я  не  намагався  характеризувати  творчість  усіх  авторів  КП.  Вона    -  багатолітня.  Вже  складає  у  посторі  і  часі  певний  бранш.  Отже,  ресурс  став  реальністю.  Водночас  хотів  і  хочу  "нагнати"  авторів,  чиї  твори  розглянуто  у  цьому  нарисі,  аби  їх  потуги  набрали  поетичних  образів.  Як  казали  раніше  "пройнялися  мислю",  стали  чіткими  й  виразними.    Адже  -  мірилом  ставлення  до  художнього  слова  був  і  залишатиметься    авторський  труд,  його  дерзання  і  його  активність  зв*язку  із  читачем  -  народом...


Щиро,  до  нових  зустрічей,    І.Сумирний.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878187
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 08.06.2020


Вікторія Т.

Не знаю

--  Де  ти  мандруєш?  Де  ти  пропала?
--  На  роздоріжжях  у  хмарі  буденності:
глянеш  додолу  –  котяться  чвалом
дні  і  години,  відблиски,  темності.
Їх  поганяє  турбота-німотниця,
лине  життя  ,  мов  чуже,  перебіжками,
сліпо  іде  по  руках  –  не  соромиться,
хтось  незнайомий  посмикує  віжками.
Форми  змішались  у  швидкісній  сутіні,
звуки  словесні  –  мов  шуми  на  проводі,
миті,  окремі    лиш  миті  заплутані
у  павутині  прогалистих  спогадів.
Гадка  приб’ється  (чи  знала  це  завше?),
стане  самотньо,    і  холод  проймає:
наше  життя  –  чи  таке  воно  «наше»?
що  нам  належить  у  ньому?
--  Не  знаю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761867
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 07.06.2020


Білоозерянська Чайка

Біла вишня

     [b]У  нас  з  тобою  так  нічого  і  не  вийшло  –
В  садах  вишневих  почуття  навік  згубилось.
І  білоквітним  сумом  плаче  вишня,
За  тим,  що  бути  разом  не  судилось…

     Розвів  стежками  в  різні  боки  нас  Всевишній  –
Серця  самотні  хочуть  інші  відігріти.
…Лиш  в  спогадах  щасливих  –  квітне  вишня,
І  цей  солодкий,  ніжний  запах  літа…

     Нам  не  забути  більше  зустріч  дивовижну,
Про  неї  місяць  нагадає  в  сумі  ночі,
Згадаємо  в  цвіту  ми  нашу  вишню  –
І  серце  -  її  соком  кровоточить.

     Самотньо  плаче  дощ,  сумує  від  утрати,
Бо  знає,  я  для  тебе  
                                                       назавжди́  -  колишня.
І  тільки  в  серці  буде  квітувати
У  кожному  із  нас  –  ця  біла  вишня…[/b]

(Фото  -  інтернет.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878768
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 07.06.2020


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 149

[b]Ехал  цыган  на  трамвае
А  платить  не  захотел.
Мы  его  с  подругой  Раей
Затянули  в  райотдел.

Жуть  от  тещиного  сглаза.
К  бабке-знахарке  пойду.
Раньше  за  ночь  мог  три  раза,
А  теперь  -  лишь  раз  в  году.

В  Третьяковской  галерее
Проведем  сегодня  день.
Выпить  с  другом  веселее
Под  картиною  "Сирень"  .

Дело  было  на  Байкале,
С  другом  встретилась  лоб-в-лоб!
Не  такой  он  в  витруале!!
Я  в  ударе  -  фотошоп!

Вот  такая  нынче  мода
Чтоб  продать  дороже  честь
Изучают    прям  у  входа
У  кого  деньжата  есть..

И  не  пила,  и  не  ела
Как  и  вся  моя  семья
Целый  день  в  сети  сидела.
Все  ж  зависимая  я.

У  меня  взошла  редиска,
Вырывать  ее  мне  лень.
Я  одна  така  Лариска
На  семнадцать  деревень.

А  не  выпить  ли  мне  чая
Как  вернусь  с  утра  домой.
Пятый  день  хожу  хмельная
Может  чай  прервет  запой.

Вот  такая  невезуха
Со  слезами  на  глазах.
Мой  Петро  теперь  без  уха.
Защищал  меня  от  пса!!


Ох  и  жизнь  у  нас  настала,
Как  у  старых  голубей.
В  сексе  -  дольше  интервалы  
А  аптечка  -  все  полней.

За  стеной  сосед  от  "Бога"
Закавыка  есть  одна,
Он  задрал  уже  любого
Своим  басом  допоздна.

В  телевизоре  сказали
(А  у  нас  экран  не  врет!)
То,  что  вирус  миновали,
На  работу  все..  вперед!!

Отчего  так  сердце  ноет
И  болит  моя  душа.
Закадрить  девчат  настроен
И  в  кармане  -  ни  шиша!!

Не  смотри  так  строго  Яков,
А  то  лопнет  правый  глаз.
Ну  ушла  налево  в  браке,
Но  клянусь  -  последний  раз!

Спела  милому  частушку
"Поощрю,  -сказал,  -мадам!
Купил  водочки  чекушку
Тюльки  с  бочки  двести  грамм.

Улетел  дружок  в  Европу
На  концерт,  он  меломан.
Вышел  в  город  и  прохлопал,
Как  упёрли  чемодан!

Милый  водит  трактор  в  поле
С  марта  аж  до  ноября
Ну  а  мне  тогда  раздолье  
8  месяцев  подряд.[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878726
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020


Катерина Собова

Знайшов

Невдоволена    Марина
Каже    чоловіку:
-З  таким    дурнем    я    повинна
Мучитись    довіку!

Перестань    всього    боятись,
Пора    уже    знати:
Ти    повинен    намагатись
Хоч    щось    світле    мати!

Через    тиждень    -    не    впізнати,
Чоловік    змінився.
-Тепер    світле    буду    мати,-
Жінці    похвалився.

-Виконав    твоє    прохання,
Дорога    Маринко,
В    мене    є    коханка    Таня,
А    вона    -    блондинка!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878601
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020


Юля Фінковська

Брехня як спеція

Моє  ім’я  тобі  вчепилось  в  глотку,
Як  генетична  вада  мовленнєва.
Так  повелось:  
Якщо  Адам  любить  шарлотку,
То  в  цьому  неодмінно  винна  Єва.

Якщо  у  Данте  хист  ковтати  драми,
То  це  вина  святої  Беатріче.
Приходь  сьогодні  лікувати  шрами,
Ще  хоч  разок  побрешемо  у  вічі.

А  потім  йди.  Втікай  від  фаталізму
Розкушуй  від  напруги  зубні  пломби
Накачуй  силіконом  нерви,  тромби
Бо  ти  ж  не  винен,  що  в  силу  трагізму  
Став  жертвою  моєї  гекатомби
В  ім’я  не  ампутованого  егоїзму.

Моє  ім’я  тобі  вчепилось  в  м’язи,  
Виводь  його  відбілювачем,  хлором.  
Перемагай  у  собі  відчуття  відрази,
Торкатися  мене,  мов  биту  кором.

В  тобі  хлопча  ніяк  не  постаріє,
В  мені  –  суцільні  лазарети  та  в’язниці.
Але  чогось  мене  смертельно  гріє
Твоя  брехня,  накидана  в  зіниці.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426007
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 04.06.2020


I.Teрен

Самозакоханим поетам

Читаючи,  лишаюся  собою,  
нав'язуючи  візії  свої:
пиши,  будь-ласка,  мовою  такою,  
аби  не  покалічити  її.  

Нехай  слова  складаються  у  рими
прозорі  як  високі  небеса.
Не  спокушайся  охами  чужими,  
якщо  рятує,  все-таки,  краса.  

Не  гнівайся,  велика  поетесо.  
Не  за  своє  переживаю  я.  
Пильнуй  національні  інтереси,  
коли  звучить  поезія  твоя.  

Метафори  й  епітети  Езопа  –
це  дуже  файно!  Та  не  тільки  це
формує  наші  оди  та  есе.  

Поезія  –  це  ідеальні  тропи.  
Не  копіюй  естетику  холопа,  
бо  мова  українська  –  над  усе.  



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876269
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 04.06.2020


Wicenta

Кохання немає законів

Кохати  вже  не  так  і  просто
Це  вища  арифметика  життя
Кохати  –  це  на  років  дев’яносто
Щоб  в  такт  були  серцебиття
Кохати  це  коли  не  разом  
Але  любов  несете  крізь  роки
І  щоб  не  просто  фраза
А  від  радості  в  очах  зірки
Кохати  кожним  кінчиком  волосся
І  відчувати  міліметром  тіла
Кохати  аж  до  безголосся
Щоб  виросли  на  спині  крила
Кохати  так,  щоб  до  безтями
Без  меж  і  без  кордонів
В  коханні  не  існує  часу
Кохання  не  має  законів  !

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878391
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 04.06.2020


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2020


ТАИСИЯ

Тревожные чувства (п е р е п о л о х)


   (п  е  р  е  п  о  л  о  х)

Ты    пригласил    меня    в    свой    сад.
Был    умоляющим    твой    взгляд.
Я    смело    за    тобой    пошла.
Меня    таинственность    влекла.

Ты    много    лет    растил    цветы.
В    них    воплотил    свои    мечты.
Бродили    средь    цветов    не    раз.
Печаль    исчезла    с    твоих    глаз.

Ко    мне    врывается    любовь.
И    застаёт    меня    врасплох.
Я      даже    чувствую    каков  
На    вкус    и    цвет    переполох.

Я    растерялась    вплоть    до    слёз.
Излила    чувства    у    берёз.
Ответ    в    молитве    я    нашла.
Любовь    -    на    зов    души    пришла.

Смятенья    чувств    нельзя    унять.
И      я      обязана    понять,
Что    это    свыше    нам    дано.
С    любовью    жить    впредь    суждено.

В    том    никого    ты    не    вини.
Тропинок    много    у    любви.
Лишь    успокойся    и    прими.
За    Божий    дар    -    благодари!
                       *          *          *
Но    всё-же    без      тревожных      чувств
Мир      этот        чрезвычайно      пуст.

30.  05.    2020.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877902
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Шон Маклех

Сурма

                     «Осліпни  вже  нині:
                         Вічність  стоїть,  повна  видющих  очей…»
                                                                                                       (Пауль  Целан)

Сурма  босоногого  ангела
Зроблена  з  синього  повітря:
Густого  –  наче  сльози  старої  берези
Пораненої  диким  лісовим  привидом,
Що  блукає  одвіку  стежками,
Якими  ніхто  не  ходить  –  
Ніхто,  навіть  олені  з  очима-тінями,
Навіть  тупоноги  голкоспинні.  

Сурма,  що  віщує  День  Суду
До  пори,  до  часу,  до  одкровення
Схована  до  місячної  скрині,  
Що  зачинена  срібним  замком  Спінози,
Ключем,  який  необачно  згубили
В  Небі  –  синьому  наче  море
Між  островами  мрій.  
Згубили  –  і  не  знайдуть,  
Втопили  й  чекають,
Що  впаде  він  на  голови  
Людям  сірого  міста  диму.
Сурма
Судного  Дня.  

Сурма  біловбраного  крилатого
Ховає  в  собі  ненароджені  звуки
Як  ховає  зозуля  
Круглі  кульки  народжень  і  втілень
У  чужі  батьківщини.  
А  ми  все  чекаємо  
Цієї  небесної  музики
І  все  сподіваємось,
Що  сторінки  з  чорними  літерами
Писались  колись  –  не  нами,  
Не  безпритульними  квіткарями
Немарно.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877613
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Шон Маклех

Очерет

                                   «…  Чорним  
                                               Променем  пам’яті
                                               Видираєшся  ти  до  світла…»
                                                                                                     (Пауль  Целан)

Очерет  озера  моїх  снів
Шепоче  мені  про  спокій:
Спокій  води,  що  не  знає  дна,
Спокій  дверей,  що  ведуть  в  порожнечу,
Спокій  очей,  що  не  бачили  світла,
Спокій  хмари,  що  несе  буревій.

Чапля  озера  моїх  снів  
Загубила  пір’їну  щасливого  дня
На  піщаному  березі  заплющених  очей  –  
На  піску  –  білому  наче  березень,
Де  ніколи  не  було  слідів
Босих  ніг  меланхолії.  

Коли  ти  заплющуєш  очі
Знаєш  напевно,
Що  риби  –  ці  сріблясті  форелі  хвилин
Озера  моїх  снів
Пірнають  в  глибини,
Марно  жадаючи  ковтнути  камінь
Озера,  в  якому  немає  дна.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877578
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Катерина Собова

Перестаралась

Посварилась    з    чоловіком.
Що    мені    тепер    робити?
Мудрості    немає    з    віком,
І    як    далі    в    світі    жити?

Довелося    допомоги
У    психолога    просити:
Хай    розкаже,    як    найкраще
Вдома    затишок    створити?

Готувалася    ретельно,
Як    військовий    до    параду!
Вислухав    уважно    вчений,
Потім    дав    таку    пораду:

-Чоловіка    не    заманиш
Ані    пряником,    ні    кексом,
Щастя    так    своє    прогавиш…
Треба    вам    зайнятись    сексом!

Доведіть,    що    ви    хороші,
Палко    вмієте    кохати  –
Буде    лад      в    сім’ї    і    гроші,    
Позитивні    результати.

Я    ж    не    все    там    зрозуміла,
Тому    трохи    помилилась:
Не    дійшло,    що    треба    спати
З    тим,    із    ким    ти    посварилась.

Це    була    не    легка    ноша  –
Всім    годити    і    коритись  ,  
Була    я    для    всіх    хороша,  
Саме    час    і    помиритись.

Тут    таки    перестаралась:
Чоловік    утік    із    хати,  
Я    тепер    сама    зосталась  –
Ось    такі    вам    результати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877859
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Ulcus

… про терпіння

блискучими  ртутокраплями  
по  вінця  терпіння  повниться
поспішними,  сотнекратними  
ядучими  в  даросховниці
та  скільки  це  ще  триватиме
чи  довго  іще  терпітимеш?
думки  вибухають  матами
відвертими,  неприкритими
байдуже  таке,  безсовісне
на  грані  німого  безуму
заточене  невідомістю
і  вчинками  нетверезими  
до  краю  смирення  капає
жорстоко,  до  крові,  впилося
у  зуби  тісною  капою
а...  радістю  буть  хотілося

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875906
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 28.05.2020


Катерина Собова

Баба Фенька

У    поліцію    раненько
Дід    прийшов    в    важливій    справі,
Що    побила    баба    Фенька  -
Написав    про    те    в    заяві.

Викликав    дільничий    Феньку
І    почав    мораль    читати:
-Ви    обоє    вже    старенькі,
Вам    би    жити-поживати…  

Застосовуєте    силу  –
Будете    відповідати!
Нащо    руки    розпустили?
Мушу    вас    оштрафувати.

Встала    баба,    руки    в    боки:
-Через    нього    штраф    платити?
Випив    з    мене    усі    соки,  
А    я    вчу    по    правді    жити.

Це    брехня,    наклеп    і    гадство,
Хіба    в    мене    є    та    сила?
Не    було    рукоприкладства,
Я    його    ногами    била!

Як    приймуть    закон    про    ноги,
Тоді    будете    карати,
А    ти,    діду,    ховай    роги,
І    швиденько    -    марш    до    хати!

Це    була    тобі    наука,
І    надалі    будеш    знати:
Якщо    я    підключу    руки  –
 Доведеться    вже    ховати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877197
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 28.05.2020


Любов Іванова

ЗАПЛЕТАЕТ ИВА КОСУ НАД РЕКОЙ

[b][color="#05870e"]З[/color]ажигает  вечер  россыпь  звезд  на  небе,
[color="#05870e"]А[/color]  земля  готовит  все  вокруг  ко  сну.
[color="#05870e"]П[/color]од  вербой  высокой  виден  белый  гребень
[color="#05870e"]Л[/color]ебедь  там  с  лебедкой  встретили  весну.
[color="#05870e"]Е[/color]сть  в  этой  картинке  магия  и  чудо,
[color="#05870e"]Т[/color]о,  что  несомненно  привлекает  взгляд.
[color="#05870e"]А[/color]  на  глади  водной  россыпь  изумрудов
[color="#05870e"]Е[/color]сли  присмотреться    -  звезд  за  рядом  ряд.
[color="#05870e"]Т[/color]ихо  шепчут  вербы,  делятся  секретом

[color="#05870e"]И[/color]  купают  в  водах  гибкую  лозу.
[color="#05870e"]В[/color]идимо  на  это  нет  у  них  запретов,
[color="#05870e"]А[/color]  еще  ждет  крона  майскую  грозу.

[color="#05870e"]К[/color]атят  волны  воду  к  ласковому  морю,
[color="#05870e"]О[/color]ставляя  берег,  вербы,  камыши.
[color="#05870e"]С[/color]литься  бы  скорее  пресным    водам  с  солью,
[color="#05870e"]У[/color]стье  даст  глубинам  часть  своей  души.

[color="#05870e"]Н[/color]очь  уже  по  праву  всюду  правит  балом,
[color="#05870e"]А  [/color]поток  средь  веток  прячет  тишину.
[color="#05870e"]Д[/color]ень  ушел  на  отдых,  спит  земля  устало,

[color="#05870e"]Р[/color]оссыпь  звезд  качает,  как  дитя,  луну.
[color="#05870e"]Е[/color]жечасно  темень  близится  к  рассвету,
[color="#05870e"]К[/color]ажется  -  минута  ,  брызнет  первый  луч.
[color="#05870e"]О[/color]тдается  верба  то  жаре,  то  ветру
[color="#05870e"]И[/color],  как  все,  желает  солнца  из-за  туч.[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877376
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 28.05.2020


Ярослав К.

Достать шоколадку

Милый,  отыщи  мне  шоколадку,
Стань  моей  спасительной  соломкой.
Как  же  без  неё  сейчас  несладко,
Будто  у  меня  настала  ломка!

Без  неё  так  муторно  и  гадко,
Без  неё  заснуть  теперь  не  в  силах.
Милый,  отыщи  мне  шоколадку,
Я  ж  тебя  давно  купить  просила!

Странно,  неужели  нет  в  заначке?
Все  уже  обшарила  шухлядки!
Слушай,  милый,  что  всё  это  значит?
Нет  у  нас  в  запасе  шоколадки?

Что  ты,  милый,  клипаешь  глазами?
И  не  ври,  фальшивы  эти  квесты!
Все  давно  отмазки  твои  знаю,
Если  нет  -  искать  неинтересно!

Милый  мой,  достань  мне  шоколадку...
Ну  и  что,  приспичило  средь  ночи!
Закажи  курьерскую  доставку,
Разве  не  желаешь  ты  помочь  мне?

Милая,  не  надо  обижаться,
Отчего  слова  твои  так  строги?
Просто  мне  так  впадло  напрягаться,
И  помыл,  к  тому  же,  на  ночь  ноги...


Фото  из  интернета

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877388
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 28.05.2020


Ніна Незламна

Как предсказание (проза)

         Начало  лета…    За  окном  уже  светло.  Солнечные  лучи    пробивались  сквозь  тонкие  голубые  шторы,  достигли  кровати.  Некоторые  из  них  касались  милого  личика    с    задорным  курносым  носиком,    ласкали  светлые    кудряшки  волос.  Лучи  солнца    касались  её  век,    заставляли  открыть  глаза.    Она  едва  открыла  их  и  потягиваясь,  повернулась  на  бок.  
     Вот  уже  и  утро,  наверняка    будет  хороший  день.  Лето,    красное  солнышко,  голубое  небо  и  много  -  много  всяких  цветов,  вот  что  теперь    буду  рисовать.  Интересно,  мама  спит,  или  уже  проснулась?  Наверняка  проснулась,  но    скорее  всего,  еще  нежится    в  постели.  А  так  хочется  к  ней,  залезть  под  тёплое  одеяло,обнять  её.
Она,  вдруг  вспомнив,  улыбнулась  …  О!  И  мне    так    же  хочется,    как,  наверное,    хотелось  маленькому  птенцу    под    мамино    крылышко.  Вчера    с  мамой  ходили  в  парк,  случайно,  у  куста  услышали  чириканье  птенца.  От  любопытства    заглянули  в  куст,  а  там….  В  гнёздышке  чирикал    взъерошенный  маленький  воробушек.  Он  едва  открывал  глаза  и  чирикал,  звал  на  помощь.  Потом    мы  быстро    отошли  подальше.  Присев  на  скамью,  следили,  скоро  ли  прилетит  его  мама?  Но  нам  не  пришлось  долго    ждать.  Как  только    отошли,  она  сразу    слетела  з  дерева,  попрыгала  у  куста  и  исчезла    среди  веток.  Он  больше  не  пищал.  И  я  так  хочу,  но  я  же  не  птенец,  пищать    не  буду.
   Её  голубые  глазки  засветились  радостным  блеском.  Встав  с  постели  и  подтянув  штанишки  пижамы,  слегка  покачиваясь,  направилась  в  спальную  комнату  родителей.  
   В  это  время  Светлана  уже  не  спала.  Она  пересматривала  журнал  «Мама  и  малыш».    Ведь  ей  до  родов    осталось  два  месяца.  Когда  родилась  Вика  они  жили  в  поселке,  ей  помогала  мама.  Сейчас  же  как  всё    будет?  Лёгкое  волнение  теребило  душу,  сможет  ли  справиться  одна.  На  мужа  надежда  маленькая,  с  утра    и  до  ночи,  каждый  день  на  своей  фирме;  по  техническому  обслуживанию  и  ремонту  машин.  Приходит  домой  вечно  уставший,  голодный  как  волк.    С  одной  стороны,  хорошо,  что    с  дочкой  всё  время  дома,  есть  время  приготовить    кушать.    С  другой  стороны,  все  же  плохо,  что  дочь  не  ходит  в  садик,  ведь  ей  осенью  идти  в  школу.  Лягу  в  больницу,  опять  придётся  нагрузить  маму.  Если  бы  помоложе,  а  то  ведь  года  берут  своё.  Да  еще,    эта  гипертония    её    мучит.
   Под    дверью,  Вика  прислушиваясь,  сделала  несколько  шагов,  приоткрыла    её.
-Мама,    к  тебе  можно?
Дочь  прервала  её  мысли.  Отложив  журнал  в  сторону,  улыбнулась,
-Ты  уже  проснулась?    Ну  хорошо,  иди  приляг  возле  меня.
Дочь  ,  поправив  рукой  свои  волосы,    подошла  к  кровати.  
-  Да  только  осторожно!-    отодвигаясь,  заметила  Светлана.    И  гладя  её  по  голове,    продолжила,    
-  Будь  осторожна.  Смотри    не  толкни  меня.
И  всё  же,  ещё  немного  отодвинулась.  Дочь    мило  улыбнулась,  прилегла  рядышком,  заглядывала  в  глаза,  
-А  что,  тебе  братик  не  дал  поспать?  Опять  толкался.  Мам,  дай  я  послушаю  какой  он  вредный.  
-Ну,  что  ты  дочурка,  он  совсем  не  вредный.  Это  так  должно  быть.  Это  он  даёт  понять,  что  с  ним  всё  в  порядке.  
-Вот  видишь,  ведь  я  не  зря  у  нашего  дома  рисовала    аиста.  Ты  мне  тогда  рассказала,  что  есть  такая  примета,  что  если  аист  прилетит  к  кому  –  то,  значит  родится  ребёнок.  А  я  знала,  что  у  меня  будет  братик.
 -Откуда,  солнышко?-  внимательно,  немного  с  удивлением,  заглянула  в    её  глаза.
-Вот  знаю  и  всё,-  она  обняла  её,  поцеловала  в  щеку,  хитро  посмотрев,
-  О  мам,    дай  я  послушаю  как  он  стучит.
Слегка  улыбаясь,    взяла  руку  дочери,  легонько  прислонила  к    себе.  
Затаив  дыхание,  хлопала  глазами,  прислушивалась.  За  несколько  секунд      отодвинулась,
 -Нет,    ничего  не  слышу.  Он  не  хочет  чтобы  я  его  послушала.
-Наверное  уснул,    вот    ты    его  и  не  слышишь,-    сразу  возразила,  хотела  обнять  дочь.  Но  она,  надув  губы,    слезла  с  кровати,  
-Пойду  к  себе.  Ты  всё  равно  его  будешь  больше  любить,  чем  меня.  Я  знаю….    Да,    ты  сегодня    сможешь  мне  заточить  карандаши?  Почти  совсем  стёрлись,
-Ну  конечно,  моя  маленькая  художница.  Только    сначала  позавтракаем.
     Провожая    её  взглядом,задумалась  -      вот    странно,  почему  так  часто  говорит,  я  знаю.  И  этот  её  рисунок  с  аистом,    ещё    до  зачатия  ребенка.  Твердила,  что  будет  братик.  Вдруг    вспомнила,  что  недавно,  стоя  за  спиной  дочурки,  увидела  рисунок.  Девочка    с  жёлтыми  кудряшками  стоит  на  кладке  у  реки  и  подписано-  «это  я».  Странно,  а  ведь    мы  одну    к  реке  никогда  не  пускали  и  откуда  взялась  кладка?  Фантазии…  А  может    соскучилась  за  рекой,  хочет  к  бабушке,  в  поселок.  Да  там  красиво  и  мне  бы  туда  поехать,  ведь  воздух  свежее,  да  и  спокойнее,  чем  в  городе.  Но  ведь  Руслана  одного  оставить  нельзя,    ему  сразу  даст  о  себе  знать  гастрит.
       На  кухне  свистел  чайник…    Вика,  уже  одета  в  синие  шорты  и  жёлтую  футболку,  ела  овсяную  кашу  на  молоке.  Немного    задумываясь,  обратилась  к  ней,
-А  ты  мне    сказку  прочитаешь?
Мать,    выключив    чайник,      удивилась,
-Что    сейчас?
-Угу!  А  что  нельзя.  Мне  так  хочется  рисовать,  но  тишина  меня  пугает.  А  мультики  надоели.  И  вообще  ,  разве  сказки  можно  читать  только  на  ночь?
В  ответ,  слегка  сдвинув  брови,  возразила,
-Ну  почему?  Я  просто  должна  приготовить  кушать,  а  уж  потом…
Дочь  встала  из  –за  стола,  слегка  закрыла  глаза  и  тут  же  их  открыла,  
 -Спасибо,  всё  было  очень  вкусно.  Мама,  я  тебя  жду.  
И  слегка  наклонилась.  Сдвинув  плечами,  расставив  руки  в  стороны,
-Я  как  самолёт  полечу  и  с  высоты    брошу  зернышек  воробушкам.
-Хорошо,  будь  добра,  только  осторожно  на  балконе!  
-  Не  волнуйся,  там,  мне  ничего  не  грозит.  Я  им  в  коробочку  насыплю,  а  сама  спрячусь  за  дверью.    Буду  любоваться,  как  они  будут  один  за  другим    прилетать,  чирикать    и  клевать  зернышки.  Потом  я  их  нарисую.
         Прошёл  месяц,  дни  проходили  без  приключений.  В  хорошую  погоду,    после  обеда  ходили  в  парк.  Вика  -  почти  каждый  день  рисовала  цветы,  солнышко,  безоблачное  небо  и  даже  пыталась  красиво  нарисовать  птиц.
       А  время  спешило….  Светлана  не  очень    хорошо    себя  чувствовала,  отекали  ноги,  поэтому  последнее  время  в  парк  не  ходили.  Большую  часть  времени,  дочь  на  балконе  занималась  рисованием.
     Однажды  в  обед,  Светлана,    насыпав      для  дочери  гречневый  суп  ,  погладила  по  голове,
-Я    кушать  не  хочу,  пойду  прилягу.  А  ты,  моя  умница,  сама  поешь  и  может    мультики  посмотришь?
В  глазах  дочери  грусть,  унылое  лицо,  тяжело  вздохнув,
-Иди  мамочка.  Не  волнуйся  за  меня.  Я  уже  большая.  А  у  тебя  ножки  пухнут  из-  за  братика?  Это  что  навсегда?
-Ну  что  ты,  солнышко,  это  иногда  так  бывает,  со  временем  всё  пройдет.
 Она  ушла,  но  не  в  спальню,  вышла  на  балкон.  Грустное  лицо  дочери  её  взволновало.  Ведь  пару  дней  назад,  еще    весёлая    была,  хохотушка,    а  это  ходит,  как    в  воду  опущенная.  Интересно,  что  она  сегодня  нарисовала?  На  маленьком  столике  лежало  два  рисунка.  На  одном  из  них,  изображена    зелёная  высокая  трава  и  голубое    небо  с  оранжевым  солнцем.  И    три  фигуры,  подписано;  папа,  мама,  братик.    Интересно,  а  почему  себя  не  нарисовала?  Второй  рисунок  ,  ещё  больше  удивил.  Река  разукрашена  в  серый  и  темно  синий  цвет,  а  небо  почти  всё  затянуто    чёрными  тучами,  вдалеке,  в  самом  уголке,  красная  стрела.  Такой  представила  грозу?  Странно,  буквально  три  дня  прошло,    как  была  гроза,    небо  не  было    таким.
Она  с  балкона  смотрела  вдаль.  Охота  прилечь,    совсем  отпала,  хотя  чувствовала  себя  неважно.    В  это  время  услышала,  как  дочь  включила  телевизор.  Шёл  мультик    -  «  Губка  Боб  Квадратные  Штаны».  Войдя  в  комнату,  увидела,  что    она  полулёжа  на  диване,    простым  карандашом  что  –  то  в  альбоме  пыталась    навертить.  Она,  слегка  торкнулась  её    кудряшек,    строго  сделала    замечание,
-Вика,  ты  же  знаешь,  я  запрещаю  тебе  рисовать  в  таком  положении.  Ну  отдохни  малость,    ведь  у  тебя  уже  и  так  много  рисунков.
 Не  перечила,  она  сразу  удобно  уселась,  улыбнулась,
-    Ничего,  зато  это    будет  память  о  моём    детстве.  Разве  не  так?  Ты  же  их  не  выбросишь?  
-Ну,    что  ты,  они  всегда  будут  в  твоей  комнате.    Мы  расставим  по  полочкам,будем  любоваться..  Скоро  пойдёшь  в  школу,  будет  меньше  времени  для  рисования.  Подрастёшь,    взрослой  станешь,  сама  будешь  удивляться  своему  таланту.  Вот  только    к  тебе  вопрос.  Почему  на  рисунках  река  такая  темная?  И  на  другом  рисунке  подписала  нас,  а  себя  что,  забыла  нарисовать?
Дочь  вдруг  изменилась  на  лице,  её  взгляд  показался  задумчивым,    смотрела  в  окно,
-А  меня  там  нет….  А  я  у  бабушки  буду,  что  здесь  непонятного?  Мам,  а  как  вы  назовёте  братика?
-  Ну  вот  родится,  тогда  все  втроём  и  выберем  ему  имя,  -  погладив  её  по  голове  и  поцеловав  в  лоб,  продолжила,-  Ну  я  пойду,  что  –то  устала.
     Прошло  около  недели,  Светлана  поглядывала  на  дочь,  удивлялась.  Всё  таки  семь  лет  не  пять.  Может  так  взрослеет?  Стала  замкнутой  и  уж  очень  послушной.  Но  может  это  и  к  лучшему.  
 Она,  в  который  раз,  хотела    дозвонится  к  маме,  но  телефон  находился  вне  зоны.  Да  связь  конечно,  не  лучшего  качества.  Смотрела  на  календарь,  а  ведь    ещё  день  -  два  и    малыш  появится  на  свет.
Буквально  на  второй  день,  Вику  разбудил  отец,
-Дочурка,  открой  глазки,  просыпайся!    Я    уже    готов    отвезти  тебя    к  бабушке.  
-  А  что  мама  уже  в  больнице?-  резко  сорвалась  с  кровати.
Обеими  руками    протёрла  глаза.  Поправив  волосы,    внимательно  смотрела    на  него.
-Нет,  она    дома.  Вот  в  рюкзаке  твои  вещи.  Мы  так  решили,  она  завтра  поедет  в  больницу,  а    я  тебя  отвезу  сегодня.
Она    вдруг  часто  –  часто  заморгала  глазами,  немного  щурясь,  словно  вспоминая,
-А  альбом  и    карандаши  положила?
-Ну  конечно,  не  волнуйся!    И  сказки    положила,  там    тебе  бабушка    будет  читать.  И  сама  больше  учись  читать.  Ничего  не  забыли,  не  волнуйся.
Одевшись,  она  побежала  в  спальню.  Светлана  лежала  в  постели,
-Я  не  очень  себя  хорошо  чувствую,  провожать  не  буду.  Ты  же  знаешь,  мне  тяжело  подыматься  на  пятый  этаж.
Дочь,  расставив  руки  в  стороны,  потянулась  к  ней,  в  желании  обнять.  Она,  наклоняясь  к  ней,    прошептала  на  ушко,
-Ты  моя  умница,  всё  понимаешь,  я  думаю,  ты  и  бабушку  не  будешь  расстраивать.    Будь  послушной,    аккуратной  девочкой  и    одна  от  дома  далеко  не  уходи.
Они  обнявшись,  поцеловались.  Вика,  отойдя  в  сторону,
-Мама  ты  такая  красивая,  я  тебя  очень  люблю.  У  меня    к  тебе  есть  просьба,  когда    родится    братик,  ты  сразу  назови  его  Димой.
Светлана,  нежно  посмотрев,  улыбнулась,
-  Приедешь  от  бабушки  тогда  и  выберем  имя,  я  же    уже  тебе  об  этом  говорила.
 Она,  убрав  рукой  красивые  кудряшки,  наклонила  голову  в  сторону,
-    Если  честно,  мне  почему  –то  не  очень  хочется  к  бабушке  ехать  одной,    вот  если  бы    с    тобой.  Но  если  надо,  значит  надо,  потерплю.  Правда,  долго  ли    пробудешь  в  больнице,  ведь    неизвестно.    Я  тебя    очень  прошу  назови  его  Димой.
 Погладив  дочь  по  голове,    внимательно  посмотрела  в    глаза,
-И  от  чего,    эти  синие    глазки    стали  грустные?  Я  обещаю,  ты  там  долго  не  будешь.
-Ну  всё  мам,  пока,  -  махнув  рукой  и  слегка  нагнув  голову,  пошла  к  отцу.  
Отчего  такая  грустная?  Смотря  ей    вслед,  думала  Светлана.  Ведь  раньше    только  и  разговоров,  что  поеду    к    бабушке,  ведь  там  очень  хорошо,  так  красиво.
           По  дороге    в  село,    Вика  с  машины    выглядывала  в  окно.    Все  больше  засматривалась  в  небо,  вдруг  спросила,
-Па-а  –п,  а  к  бабушке  дозвонились?
-  Нет,  это  будет  сюрприз.  Даже  не  знаем,    как  она  сейчас?  Чем  занимается?  Как  её  здоровье?
-Да  если  бы  я  стала  птицей,    взлетела  в  облака,    точно  бы  увидела  бабушку.  Пусть  даже  крохотной,  зато  знала  бы,  что  она  делает.  Или  уточек    кормит    или    в  огороде  бурьян  вырывает.
-Ох,  ты  и    выдумщица  у  нас  ,  -  он      слегка  повернул  руль  в  сторону,  продолжил,
-  Вот  и  село….  Смотри  в  саду  яблони  все  в  яблоках,  вот  это  урожай!  Только  ты  не  больно  прикладывайся  к  яблокам,  особенно,  если  будешь  пить    свежее  молоко.  Знай,  тогда    яблоки    нельзя    есть.  
Она,  задумываясь  смотрела  в  окно,  не  спеша  заговорила,
-Да    мама    мне    целую  лекцию    прочитала,  как  надо  себя    вести.  Да  и  мы  с  бабушкой  как  бы    и  не  ссорились.  Наконец-то  дождётся  меня…    Раньше,  когда  говорили  по  телефону,  говорила    что  соскучилась.    Обрадуется  моему  приезду….
   Машина  слегка  покачивалась…    Дочь,  с  заднего  сидения,  смотрела  вперёд,
-Вот  качает!  Ужас    какие  ямы  по  дороге,  как  здесь  машины  ездят?  И  почему  так  далеко  забралась  наша  бабушка.
Он  засмеялся,
-Мы  в  дороге  ровно  один  час.  Не  так  уж  и  далеко,  зато    лес    и  река  почти  рядом.  Мама    очень  скучает  по  селу,  всё  вспоминает  как  в  детстве    с  дедушкой  по  грибы  ходила  да  в  реке  купалась.
         Мария  Петровна    не  была  удивлена  приезду  гостей,  поскольку  знала,  что  дочь  скоро  должна  родить.  Обнимая  и  целуя  внучку,  сказала,
-Уж  пять  дней,  как    что-то  со  связью,  никто  из  села,    ни  к  кому  не  может  дозвониться.  Говорят  -  идут  работы…    Со  дня  на  день  обещают  сделать,    вот    уж  посмотрим.
   Она,  сложив  гостинцы  в  сумку,    поднесла  к  машине,  
-Ты  смотри  там,    Руслан,  езжай  осторожно,  не  гони  машину.  Когда  родит,  постарайся  дозвониться  к  нам.  Да  я  и  сама  буду  пробовать  вас  набрать.
Вика  подошла  к  отцу,
-Папочка  я  тебя  очень  люблю.  Нагнись  я  тебя  поцелую.
Улыбаясь,  взял    на  руки,
-Ну  что,  моя  принцесса,    придумала  чем  будешь    бабушку  развлекать?
Она  поцеловала  его  в  щеку  и    одновременно  моргнув    двумя  глазами.  Лбом  коснулась  его  лба  и    тихо  ,  почти  шепотом,  
-Чем  -  чем,  как  будто  ты  не  знаешь,  она  любит  мои  рисунки.  Слушай,  я  говорила  маме,  хочу  что  бы  братика  Димой  назвали.  Это  красивое  имя,  пусть  знает,  что  это  имя  я  предложила.
Он,  погладив  её  по  голове,  поставил  на  землю,
-Ты  сама  ему  скажешь.  Ну  я  поехал,  думаю,    через  дней  пять  ты  будешь    дома
   Вечером  они  с  бабушкой  пошли  к  реке,  напомнили  уткам,  что  пора  возвращаться  домой.  И  те,  подавая  звуки,  взмахивая  крыльями,  один  за  другим,      выходили  из  воды.  Они  пропустили  их  вперёд,  Вика  весело,  помахивая  обеими  руками,  подбадривала  их,
-Ах  вы  хорошие,    травки  наелись,  вдоволь    накупались,  пора  уж  и  баеньки.
Мария  Петровна  шла  чуть  сзади,  любовалась  внучкой.  Какое  милое  дитя,  скоро  начнётся  школа,  начнутся  мучения.  Да,  это  время    быстро  пролетит.  Иль  дождусь  увидеть  её  счастливой,  иль  доживу  я  со  своим  давлением,    до  её  свадьбы,  а  так  бы  хотелось..  
       Возле  своей  конуры  лежал  старый  пёс  Серый,  он  внимательно  смотрел  за  всем,  что  происходило    во  дворе.    Вику  он  любил,    но  подняться  ему,  наверное,    было    лень.  Хотя  очень  любил,  что  бы  его  погладили  по  голове,  дали  кусочек  хлеба.  Внучке  не  надо  было  напоминать,  она  знала,  что  каждый  вечер  его  надо  покормить  хлебушком.  И  сейчас,  перед  тем  как  ему  дать,  маленький  кусочек  оторвала  себе,  хитро  посмотрев,  подошла  к  нему,
-Ну  что,  не  сердишься  на  меня?  Ну  ты  же  не  жадный,  бабушка  и  мама  говорят,  надо  делиться.
Мария  Петровна  засмеялась,    
-Вот  уж  хитрая.  Ну  -  ка    на  ещё  этот  кусочек,    дай  ему.  Я  тоже  поделюсь  и    я  не  жадная….
       На  столе  альбом  и  карандаши.  Вика,  присев  на  стул,  складывала  карандаши  в  коробочку,
-Бабуль,  а  пойдём  завтра  к  реке,  я  хочу    нарисовать  уточек  в  воде.    
-Ну  почему  не  пойдём?  Пойдём…  У  нас,  немного  далее,  за  камышами,  кладка  есть,  рыбаки  сделали.  Я  ноги  помою,  а  ты    у  берега  маленько  искупаешься.  Если  вода  не  будет  холодной.  Только  без  меня  ни-ни,  в  реку  не  входи.  Песок  только  по  краюшке,  а  далее  глубоко.  Ну  всё,    пора  молоко  пить,  чистить  зубы  да  будем    спать  ложиться.  А    сказку  тебе  прочту  -    маленькую.    Уж  вижу  глазки  усталые,  намаялась  за  целый  день.
       Утром  Вика  проснулась  от  крика  петуха.    Улыбаясь,    хихикнула  и    встала,  как    Ванька    -  встань  ка.  Сразу  забралась  на  стул  у  открытого  окна.  Едва  не  вываливаясь  с  него,
-Эй!  Что  поёшь,  спать  не  даёшь?  А  ты  наверное  пшенички  хочешь?  
 И  сняв  ночую  рубашонку,  всунулась  в  летнее  платьице  розового  цвета.
В  это  время    Мария  Петровна  варила  овсяную  кашу  на  молоке,    услышав  внучку,  громко  позвала,
-Вика,  я  здесь…  на  кухне.
Она    в  при  прыжку  забежала  к  ней.  Увидев    внучку,  приветливо  улыбнулась,
-Ну,  ты  как  принцесса  в  этом  платьице,  а  кудряшки  запутались,  надо  привести  себя  в  порядок.  
Она  сразу  повернулась  уходить,
 -  Это  я  знаю,  пойду  всё  сделаю.
Буквально  через  пять  минут,  уже  умытая  и  причёсанная  сидела  за  столом.    Набирая    в  рот  воздух,    дула  в  кашу,  облизывала  ложку,  
-А  курочкам  и  петушку  ты  дала    пшенички?
-Конечно  дала.  И  Серого  без  тебя  накормила.  Ты  так  сладко  спала.  А  кудри  твои  шелковые  на  подушке,  ну  точно,    как  у  принцессы.  
В  ответ  довольно  посматривала  на  неё.  Прищурив  глаза,  морщила  нос,
-Ну  прям  таки  принцесса….
И  сразу  приумолкла.  Доела  кашу,  встав  из-за  стола,
-А  где  телефон,?  Я  папу    наберу,  скажу,  что  у  меня  всё  нормально.
Мария  удивилась,,
-А  почему  не  маму?
В  ответ  сдвинув  плечами,
-Ты  что  не  понимаешь,  маму  сейчас    тревожить  нельзя.  Папа  сказал,  если  что  надо,  чтобы  ему  звонила.
 Она  несколько  раз  набирала  номер,  но  так  и  не  дозвонилась.  Показав  телефон    бабушке,  она  сказала,  что  нету  зоны.  Внучка  разочарованным  голосом,  
-Я  пойду  воробушкам  дам  зернышек,  я  дома  всегда  их  кормлю.
Мария  возразила,
-Да  они  возле  кур  уже  наелись,  посмотри  на  крыше  сарая  как  весело  чирикают  да  свои    пёрышки  чистят.  Сходи-  ка    лучше  в  сад,  чёрной  смородины  поешь,  она  с  куста  вкуснее.
     После  обеда  они  пошли  к  реке.  Идти  –  то,    по  тропинке  через  огороды,    не  более  пяти  минут.  Она    отдала  бабушке  карандаши  и  альбом,  вырвалась  вперёд.  Стоя    на  кладке,  подняв  руки  вверх,  произнесла,  
-Ах  ,  какая  красота!  Мне    кажется,  я  руками  достаю  голубое  небо!  
Опустив  руки  и  слегка  опустив  голову,  засмотрелась  на  воду,
-Посмотри  как  блестит  вода  в  реке!  Лучи  солнца  так  глубоко  светят,  что  даже  рыбок  видать.
     Этот  день  был  прекрасным,  солнечным  и  тёплым.  Вика  два  раза  плескалась  в  реке.    Бабушка  стояла    по  колена  в  воде,    недалеко  от  неё,  прищуриваясь  от  солнца,    каждый  раз  напоминала,  
-Далеко  не  иди,  там  глубоко.
 После  купания,  с  наслаждением  ели  варёные  яички  и  пили  молоко.  Затем,    Вика,  сидя  на  кладке,    что-  то  рисовала  в  альбоме.
 Под  вечер  собирались  домой.  Мария  Петровна    выйдя  на  кладку,  подняла  телефон  вверх,
-Вика!  Кажется  сейчас  дозвонимся.
Она  поговорила  с  зятем  и  дала  телефон  внучке.  Та,  соловьиным  голосом,  рассказала  как  у  неё  прошёл  день.  Руслан  им  сообщил,  что  завёз  жену  в  больницу.
     Прошло  три  дня…  Они  были  на  кладке,  уже  собирались  идти  домой,  внезапно  раздался  звонок.  Мария  Петровна  улыбаясь,  на  телефоне  нажала  зелёную  кнопку.  Вика  в  это  время  собирала  карандаши  в  коробку  и  поглядывала  на  бабушку.  Удивилась,  что  она  сначала  разговаривала  весело,  а  потом  вдруг,  её  лицо  изменилось,  стало  серьёзным.
-Я  всё  поняла.  Ну  как  она  ?    Ну  хорошо,  звони,  может  как  раз  дозвонишься.  Нет.  Хорошо.  Пока.  
Вика  смотрела  на  неё,  в  недоумении,  спросила,
-А  что  со  мной  говорить  не  будет?
 -Я  тебя  поздравляю,  у  тебя  есть  братик,  а  у  меня  внучек.
 Она    поспешила  к  ней,  обняв  за  талию,  
-Ура  бабуля!  А  я  ему  уже  имя  придумала,  назовём  его  Димой.
Она,  обняв  двумя  руками  плечи  девочки,  старалась  спрятать  слёзы.  Шутка  ли,    кесарево  сечение.  Хотя  бы  всё  нормально  было.  Конечно,  мальчик  четыре  кило  и  восемьсот  грамм,  богатырь!  Как,  она  бедная,    теперь  на  руки  его  сможет  взять,  коль  так  порезанная?  Господи,  помоги  ей  в  эту  трудную  минуту!  Пряча  глаза,  посмотрела  в  сторону.  Вдруг,    у  тросника,  увидела  лодку,  отвлекла  внучку,
 -Смотри,  вон  там,-  она  показывала  рукой,  -    Гляди,  а  мы  и  не  заметили  рыбаков,  и  они  молчат,    не  признаются.
Она  громко    спросила,
-Эй,    дед  Федор!    Ты  что  ли?  Чего  не  признаётесь?  Хотя  бы  поздоровались….
Дед  крутил  спиннинг,  к  ней  громко,
-Уж  домой    собираемся…    Боялись  рыбу  распугать.  А  я  гляжу,  это  что  внучка  приехала?  
Она,  немного  покраснев  на  лице,  почти  прокричала,
-Да,    а  что  не  узнал?
В  ответ,    он  кивнул  рукой,
-Не  узнал,  подросла  за  год...
 Вика,  задрав  голову  доверху,  спросила,
-  Дед  Федор,  это  тот  который  меня  в  том  году  угощал  ранней  черешней?  А  с  ним,  что  за  мужчина  такой  высокий?
Она  погладив  её  по  голове,
-  Этот  мужчина,  его  сын  Андрей.  Они  здесь,    недалеко  живут,  третий  дом  от  дороги.
-  Ого,  дед  такой  низенький,  а  сын  такой  высокий!
Мария,  взяв  её  за  руку,
--  Да,    так  бывает,  старенькие  растут  вниз,  а  молодые  вверх.
 Вика  хихикнула,
-Ну  бабушка,    скажешь  такое…
     Прошло  несколько  дней…    Она  хозяйничала  вместе  с  бабушкой.    Мария    днём,  хоть  немного,  но  ложилась  отдыхать.  Просила  её,  чтобы    тихонько  рисовала,  жаловалась,  что  плохо  себя  чувствует,  хотя  это  скрывала  от  детей.  Но  у  девочки    пропало  желание  рисовать.  Она  набрасывала  эскиз  быстрыми  уверенными  штрихами,  но  красиво    разукрасить  не  удавалось.  Всё  казалось    хмурым,  облака  почти  касались  реки  и  никак  не  могла  подобрать  цвета,  чтобы  вода  была  посветлее.  Хотя  и  рисовала  на  ней  белые  лилии,  но  листья  получались  довольно  темными.  В  который  раз,  посматривала    на  телефон.  Ей  так  хотелось  услышать  голос  мамы  и  папы.  Но  бабушка  предупредила  её,  что  мама  задержится  в  больнице  и  еще  придется  немного  подождать.  Что  возможно  и  мама  с  братиком    после  больницы,  сразу  приедут  сюда.
           Со  связью    снова  были  проблемы  и  это  раздражало  и  Светлану  с  Русланом,      и  их  обеих,  ведь  они  ждали  звонка.  И  Мария  пыталась  набрать,  но  ничего  не  получалось.
         С  утра    стояла  чудная  летняя  погода,  хотя  был  август,  но    было  довольно  тепло  и  днём,    и  ночью.  Но  ближе  к  полудню  по  небу  собирались  темные  тучи.  Мария  Петровна  с  утра  капала  сердечные  капли,
-Знаешь  это  видно  погода  так  на  меня    действует.  Видать  снова    давление.  Я  прилягу…
Вика    испуганными  глазами  смотрела  на  неё,-
-  А  может  скорую  надо  вызвать,  бабуль  ?  Здесь  тоже  набирают  сто  три?
-Да  нет,  я  полежу  и  всё  пройдёт.  Тем  более  зоны    опять  нету,    разве  что  попробовать  пойти  на  кладку,  подальше  от  леса,    там  появится.
 Она  возле  неё    сидела  на  маленьком  стульчике,  взяв      за  руку,
-Ну  полежи  маленько,  может  и  правда  пройдёт.
       В  это  время,  Руслан    с  роддома  встречал  жену  с  сыном.  Они  решили,  что  он  сразу  отвезёт  её  к  маме.  Хотя  бы  на  пару  недель,  чтобы  после  больницы  немного  окрепла.  Да  и  дочь  будет  рядышком,  будет  помощницей,  всем  будет  спокойнее.
       Вика  рассматривала  книгу  со  сказками,  в  который  уж  раз,  беспокойно  посмотрела  на  бабушку.  Она  лежала  с  закрытыми  глазами.  Глазки  забегали  по  её  лицу,  показалось,очто  она  не  дышит.    Рукой    дотронулась  щеки  и  тихо  к  ней,
-Бабушка….  Бабушка!
 Но  она  не  реагировала  ни  на  её  руку,  ни  на  слова.  Уже  громко  позвала,
-Ты  слышишь  меня?
Маленькая  рука  потянулась  к  телефону.  В  голове  гудело,  по  телу  расходился  холод.  Позвоню  папе.  Нет,  наверное    вызову  скорую.  Она  пыталась  несколько  раз  набрать  номер  скорой,  но  связи  не  было.  Словно  птица  из  клетки,  выскочила  на  улицу,  несколько  дождевых  капель  попало  ей  на  лицо.  Волнуясь,  бросила  взгляд  на  небо,  со  всех  сторон  надвигались  тёмные  тучи.  Ею  овладевал  страх  неизвестности.
-  Надо  идти  на  кладку,  там  дозвонюсь,-  уговаривала  себя,    шептала    по  дороге,
-      Погоди  бабуля,  погоди  родимая,  я  быстро,  я  успею.
Холодные  крупные  капли  попадали  на  лицо,    на  шею,  стекали  на  хрупкие  маленькие  плечи,  мочили  платьице.    Запыхавшись,  она  подбегала    к  кладке,  навстречу  ей    шли,  те  же,  рыбаки.  Дед    удивился,
-Ты  что  под  грозу  искупаться  пришла?  А  бабушка  где?
Она  сдерживая  слёзы,    на  ходу  ответила,
-Надо    бабушке  скорую  вызвать,  ей  очень  плохо,  она  лежит  и  молчит.
Быстро    двигалась  по  мокрой  кладке,  подошла  к  середине  и  подняла  руку  с  телефоном  вверх.  Но  на  телефоне  было  всего  две  полоски.  
Дед  Федор  остановился  и    к  сыну,
-Кажется  дождь  утих.  Погоди  малость,  ей  надо  помочь.  Вон  гроза  будет,  а  она  с  телефоном,  это  же  опасно.  Иди  к  ней,  ты  же  повыше  меня,  я  подожду  и    все  вместе  пойдём.  Потом  ты  домой,  а  я  с  ней  пойду,  посмотрю,  что  там  с  Марией.
В  это  время,  Вика  подалась  вперёд,  не  замечая,  стала    на  краю  кладки  и  вдруг  поскользнулась,  выпустила  телефон.
-  Ой!-  вырвалось  с  груди.  Пыталась  поймать,  но  пошатнулась,  снова  поскользнулась  и  упала    в  реку.
       На  кладке  лежал  телефон.  Андрей    нёс  девочку  на  руках,  положил  на  траву.  Федор  быстро  подбежал,  но  ужаснулся.  На  виске  сочилась  кровь,  тело  несколько  раз  дрогнуло  и  вытянулось.  
   В  это  время  Андрей  уже    был  на  кладке,  вызвал  скорую  помощь    и  сразу  выключил  телефон,  возвратился  к  ним.    Небо  побагровело,  ослепительная  молния  вспорола  его  пополам.  Мгновенный    взрыв  пламени  на  другой  стороне  реки,  молния  попала  в  дерево.  Федор  упал  на  колени  перед    девочкой,  не  мог  сдержатся,  рыдал  навзрыд.  Андрей    на  руке  послушав  пульс,  удушливым  голосом  произнёс,  
-Нет  уже  поздно,  она  мертва.
       Гроза  снова  разрезала  небо  пополам,  сильный  грохот  раскатился    и  понёсся  вдаль.  Они  оба  плакали.  И  заплакало  небо,  пустился  сильный  ливневый  дождь.  Из  ниоткуда    взялся  сильный  ветер,  он  дождю  придавал  силы.  Им  казалось,    ему  не  будет  конца,  промокшие  насквозь,  её  тело  прикрывали    собой.  Минут  двадцать  лило,  как  из  ведра.  Когда  дождь  утих  и    одновременно  приутих  ветер.    Андрей  из  под    перевёрнутого  ведра  достал  тряпку,    с  неё  вытащил  телефон.
-  Надо  милицию  вызвать.  Ой,  по  этой  дороге  попробуй  добраться.    А  скорая  в  соседнем  селе,  так,  что    должна  скоро  быть.  Я  указал  адрес  Марии.
 Дед,  с  опухшими  глазами,    охрипшим  голосом    едва  заговорил,  
-Ты  здесь  сиди,  а  я  пойду  к  Марии,  на  минуту  заскочу  домой,  штаны  переодену,  а  то  худо  мне  будет,  не  молодой  же.
           Когда  всё  небо  засверкало  от  грозы,  внезапно  заплакал  малыш.  Они    успели  доехать  до  села,    у  сада,  Руслан  остановил  машину,    
-  Подождём  малость,  пусть  гроза  да  дождь  пройдёт,  почти    ничего    видно,  еще  в  яму  попадём.
-Вот  непогода,  а  гром,  можно  оглохнуть  -  поддержала  разговор  Светлана    и  продолжила,
-Он  есть  хочет.  Как  раз  покормлю.  Она  к  груди  приложила  сына.
После  дождя,  Руслан  завёл  машину,  не  спеша    тронулись  с  места.  Хотя    колёса  скользили,  но  всё  же    потихоньку    подъехали  к  дому  Марии.  Малыш  уже  спал  в  люльке  -  колыбельке.
     Серый,  не  сидел  в    конуре,  он  помахивая  хвостом    метался  по  двору.  Руслан  вылез  с  машины,  открыл  ворота.
 В  этот  момент,  из  дома  вышел  дед  Фёдор,
-А  вам  кто  позвонил?
Светлана  в  недоумении  смотрела,    то  на  мужа,  то  на  деда.  Почему  он  здесь?  Что  с  мамой?  Где  Вика?  Она  вылезла  из  машины,  ничего  не  спрашивая,    вбежала  в  дом.  Сразу  кинулась  в  комнату,  где  спала  Вика.  По  дивану,  в  глаза  кинулись  рисунки,  такие  же  как  дома.  Небо  в  тучах,    гроза,  черные  птицы  над  тёмной  рекой.  А  на  полу  лежал  рисунок,  на  котором  она  с  мужем  и  мальчик,  внизу  надпись  братик  Дима.  Сгоряча  схватила  рисунки,  влетела  в  спальню  мамы.  Мать  лежала  бледная,  как  стена.  Увидев  дочь,  в    её  глазах  появились  слёзы.  Светлана  лишь    успела  спросить,
-  Что  с  тобой?
Но  сию  секунду,  к  ней  подошёл  Руслан.  Сзади    него  зашли  двое  мужчин  в  белых  халатах.
 Руслан  вывел    её    во  двор,
-Иди  к  сыну!  У  мамы  наверное  инсульт.  Я  пойду  к  врачам.
 Ведь  дед  Федор  уже  успел  ему  рассказать,  что  случилось    на  реке.  Сжав  руки  в  кулаки,    до  боли,  он  не  знал  как  лучше  поступить.  Едва  сдерживая  волнение,    он  решил,  жене    о  дочери  пока  не  говорить.    Приедет  милиция,  пусть  уж  потом.  Один  за  другим  удар,  как  это  можно  пережить.  Ему  хотелось  кричать,  желание  завыть,  как  заблудившемуся    волку,  среди  пылающего  леса.
     Врачи    вошли  в  положении  молодых,  забрали  Марию  в  больницу.  Она  так  и  не  узнала  о  случившемся.
     Прошло  два  дня.  В  доме  тихо  –  тихо.    Запах  свечи  разносился  по  комнате.  У  входа,  на  лавке  сидело  несколько  старушек.  Зеркало  трюмо  завешено  белой  простынёй.  На  тумбочке  карандаши  и  альбом.  Светлана  сидела    на  стуле,  смотрела  на  останки  дочери.  В  белом  платьице,  она  лежала  как    спящая  принцесса.  Над  головой,  из  крупных  белых  ромашек,  лежал  венок.  Ручки  и  ножки  прикрыты  полевыми  ромашками.
   Убитая  горем,  она  словно  пьяная,  напичкана  медикаментами,  держала  в  руках  рисунки.  Уж  не  было  слёз.    Губы  не  уставали  шептать,
-  Если  бы  я  знала…  Если  бы  я  знала.  Эти  же  рисунки,  были    как  предсказание  мне,  почему  я  недоглядела…
                                                                                                                                                                                                                                                         
                                                                                                                                                                 19.05.  2020.
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876501
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Наталя Данилюк

Так люблю…

Під  сиворунну  мряку  дощову
Розсмакувати  твій  солодкий  голос!..
І  відпустити  смутку  тятиву  -
Нехай  летить  печаль  за  видноколо.

І  в  погляді  втопитися,  немов
Камінчик  у  прозорому  джерельці!
Хай  будуть  ніжність,  музика  й  любов,
Нехай  весна  проклюнеться  у  серці

І  зацвіте  духмяно,  як  айва́,
Розкриливши  п'янке  пелю́стя  травню.
Прислухайся,  як  дихає  трава
В  небесну  гладь,  так  лагідно  і  плавно...

І  як  вібрують  разом  в  унісон
Серцеві  ритми,  і  думки,  і  мрії,
Як  цей  легкий  травневий  напівсон,
Мов  легіт,  обціловує  нам  вії...

Й  дарма,  що  цвітом  трусить  без  жалю
За  вікнами  такий  невчасний  вихор,
Ти  просто  знай,  що  я  тебе  люблю  -
Так  солодко,  так  лагідно,  так  тихо.

[i]Світлина  з  інтернету.[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876433
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Білоозерянська Чайка

Мрія

[b]Знов  тулилась
Я  до  Вашого  тепла,
Мов  не  бу́ло
тих  покритих  сумом  років.
Так  світилась...
як  раніш  для  Вас  цвіла,
Все  відчула,
що  дрімало  в  снах  глибоких…  

Наша  мрія
Раптом  спурхнула  з  душі.
Лиш  від  того,
Що  теплом  одним  зігріті.
Ностальгія
Забуяла  в  спориші,
Всі  тривоги
Полишивши  в  теплім  літі…[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876459
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Білоозерянська Чайка

Овод

             (  По  мотивам  романа  Этель  Войнич  «Овод»)

[b]…Ступеньки  каменные  -  без  конца,
И  каждый  шаг  -  все  ближе  час  расплаты,
Не  смог  я  в  жизни  обрести  отца,
Последний  дом  мой  –  стены  каземата.

Отец  мой  –  всемогущий  кардинал,
Сутана  красная  огнем  горела.
Он  веру  в  своем  сердце  не  предал,
Благословив  меня  перед  расстрелом…

Немного  в  жизни  я  встречал  тепла,
И  в  теле  и  в  душе  кровили  раны.
Но  все  ж  любовь    в    моей  душе  жила,-
Хоть  был  для  всех  по  жизни  грубияном…

Я  правда  –  хулиган  и  балагур,
Бунтарь,  мятежник,  революций  сила.
А  где-то  в  глубине  я  тот  Артур,
Которого  Вы,  Джемма,  полюбили.

Пусть  выстрел  обрывает  жизни  нить,
В  свободу  вера  –  мой  единый  довод.
Я  в  Вашем  сердце  буду  вечно  жить.
…Прощайте,  Джемма.  Ваш  навеки  –  Овод.[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876301
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 146

[b][color="#0a0691"]Не  смотри  так  строго,  Петька,
Не  толкай  меня  на  грех!
Есть  килька,  есть  хрен  и  редька,
Праздник  будет,  как  у  всех!

Я  взяла,  а  не  украла
На  прилавке  водку,  квас.
Ох  и  жизнь  у  нас  настала
За    еду  сажают  нас.

За  стеной  соседка  злая
Криком  свалит  и  быка.
Мы  советуем  ей:  "  Рая!
Заведи  ты  мужика!"

В  телевизоре  сказали,
Пессимизму  скажем  -  СТОП!!
Склонным  гражданам  к  печали
Выдают  бесплатно  гроб.

Отчего  так  сердце  бьется
Тонус  жизненный  упал.
Фрол  молчит,  а  мне  неймется.
С  ним  скорей  на  сеновал.

Был  без  дела  старый  гроб,
(Ждал  с  небес  заяву.)
В  нем  посеяли  укроп,
Уродил  -  на  славу!!

Изнывала  я  от  скуки
Хоть  возьми  себя  -  повесь!
Вдруг  за  стенкой  слышу  стуки
-  Приходи,  мол,  выпить  есть!!

Ночью  честь  мою  украли...
Я  взмолилась:  Свят!  Свят!  Свят!!
Согрешила  я?  Едва  ли!!
Мне  ж  уже  -  за  шестьдесят..

У  соседки  муж  богатый
В  доме  мидии,  лосось
Ну  а  мой,  как  лось  рогатый
Хоть  бы  что  домой  принёс!!

Все  соседи  говорили
Прямо  в  лоб  и  по  углам.
Если  б  вы,  мол,  меньше  пили
То  на  хлеб  хватило  вам.

Наша  бабушка  Матрена
Вышла  голой  из  вагона,
Замоталась  в  простыню
И  на  конкурсу  в  стиле  НЮ...

Петя  выписал  "виниры"
По  цене,  как  пол  квартиры...
Оказалось,  все  до  ср*ки,
Их  носил  -  до  первой  драки.

Кто-то  ночью  тихо  схряпал
Три  больших  куриных  лапы.
Как  вместить  мне  в  голове?
Их  у  птицы  только  две!!!

Мимо  стада  проходила
И  застряла  в  топи  ила...
Доставал  Иван  понурый,
А  расчет  ,  сказал,  натурой.

До  утра  сидел  в  засаде
Чтоб  представили  к  награде...
Только  вора  не  поймал
И  пошел...  под  трибунал.

Говорят,  мы  веселушки.
С  переливом  голосов.
У  соседей  вянут  ушки.
Ото  всех  пропетых  слов.

Попросил  свою  я  милку
(Не  на  радость,  на  беду!!)
Коль  полюбишь  меня  пылко
Я  налево  не  пойду.

Как  милёночку  скажу,
Я  про  месяц  август...
Изменила  ему!!  Жуть!!
Но  пусть  знает  правду.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876040
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 17.05.2020


Котигорошко

duo

мій  дім  -  де  ти,  все  інше  -  тільки  хата,
з  тобою  -  сон,  все  інше  -  лиш  нічліг,
а  час  -  столикий,  може  бути  катом
і  битиме  з  замАхом  навідліг,
а  може  бути  янголом  чи  богом,
густим  солодко-пряним  киселем
чи  в  серце  заганятиме  острогу,
чи  із  косою  стане  за  плечем...
***
а  ти  -  солона,  з  мокрими  щоками,
тихцем  ховаєш  сльози  між  повік
і  я  подушку  закусив  зубами,
я  теж  солоний,  хоч  і  чоловік
і  плакати  чомусь  тепер  -  не  сором,
ридати  ридма,  гірко  й  без  причин
нам  в  унісон  собаки  виють  хором,
а  час  застиг,  згорнувся  в  желатин



   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876220
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020


Любов Іванова

ЛИМЕРИКИ № 21

[b][i]Посмотри-ка  в  окошко  ,  Явдоха
Там  Иван  твой,  жених-выпивоха...
Кривобокий,  мордаст,
Девок  щупать  горазд,
Но  бегут  все,    объелся  гороха.

Карантин  нас  разбаловал,  братцы
Стало  лень  по  утрам  подниматься..
В  гости  мы  не  идем
И  к  себе  не  зовем,
Шанс  в  психушке  у  всех  оказаться.

Думал  лысый  старик  из  Наура...
Вон,  какая  у  Нинки  фигура!!!
Ух!!  За  попку  и  грудь
Я  готов  отстегнуть..
Но  для  силы  нужна  мне  микстура.

Это  было  давно  в  самом  деле,
Я  была  и  тогда  дама  в  теле.
И  по  нраву  парням,
Звали  ПЫШКОЙ  меня,
Ну  а  дурочки  все  похудели!!

Спорит  глупая  Фекла  с  соседкой!
Обзывает  -  гусыней,  наседкой!
Типа  -  муж  ходит  к  ней
Настрогал  ей  детей
Мишку,  Эдика,Ваньку  и  Светку.

Дядя  Федор,  любитель  природы
Принимал  у  козы  как  то  роды..
Вот  и  кличут  с  тех  пор
Дядя  Федор  -  козел..
Не  соседи,  ей  Богу,  уроды...

Самогонщица,  бабушка  Лида.
Ей    кликуха  в  селе  -  ПАНИХИДА.
Водку  Лидкину  взял  -
Богу  душу  отдал...
Бражку  ставит  она  из  карбида.

Только  осень  придет  золотая,
Я  под  вечер  в  избушку...  вползаю.
Как  пройдусь  по  дворам,
Тут  -  сто  грамм,там  -  сто  грамм..
До  весны  постоянно  хмельная..

Очень  добрая  с  виду  толстушка
В  зал  ходить  предложила  подружкам.
И  поставить  рекорд
Дегустируя  торт...
Чтобы  каждая  стала,  как  хрюшка..

Некто  Штирлиц  в  далеком  Берлине
Бросил  Кэт  и  женился  на  Нине...
Раскудри  ж  твою  мать,
Борман  может  узнать!!
Захлебнутся  все  в  адреналине!

Старый    чукча  однажды  с  охоты
Для  жены  нес  фуфайку  и  боты...
Где  украл  их  -  молчит,
То,  как  телка  мычит..
А  то  выдаст  тираду  икоты....

Баба  Клава  однажды  из  морга,
"Утащила"  запчасти  для  торга
Сердце,  печень,  мозги,
(Чтоб  купить  сапоги...)
В  ресторан  продала  каждый  орган...

На  Петровку  обычным  указом
Был  направлен  сержант  одноглазый,
Он  к  тому  же  сердит
И  один  его  вид
Выбивал  показания  сразу...

Ночью  по  лесу  шел  Чикатило
И  от  страха  его  колотило..
Вдруг  из  кустиков  волк
Или  крыс  целый  полк...
Прям  у  сердца  беднягу  давило...

Пообедать  решила  Глафира
Заказала  стаканчик  кефира.
Только  повар  щекаст
Не  несет  ей  заказ...
Ой,  не  знал  он  что  баба  задира.

Баба  Нюра,  консьержка  подъезда
Не  ждала  моего,  глянь,  приезда...
Встала  в  позу  она,
Там  жена    не  одна
Надо  ждать  окончания  "съезда"...[/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876267
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020


Любов Іванова

ЛЮБИМЫЙ, ОН ТОЛЬКО ОДИН НА ЦЕЛОМ СВЕТЕ

[b][i]Цвела  тюльпанами  весна,  благоухая,
Влюбленным  было  не  до  сна  той  ночью  мая.
Раз  только  встретились  они,  но  вмиг  пронзило
Стрелой  невиданной  любви  с  огромной  силой.

А  утром  пареньку  на  фронт  и  расставанье.
Одну  лишь  ночку  дал  им  Бог,  одно  свиданье.
Была  такая  ночь  любви  -  умолкли  птицы,
Всевышний  любящим  двоим  дал  насладиться.

Рыдала  на  его  груди    девчонка  в  горе
-Прощай!  Прости!  И  очень  жди!  Вернусь  я  вскоре.
Ушел...  и  не  было  вестей  с  фронтов    ни  разу,
От  взрыва  прикрывал  друзей,  был  ранен  сразу.

Лишился  он  обеих  ног...  осколком...  миной,
Таким  вернуться  ОН  не  мог  к  своей  любимой.
А  у  неё-то  в  нужный  срок  в  мученьях  тяжких,
РодИлись  дочка  и  сынок  -  чудо-двойняшки.

Растила,  плакала  и  ждать  не  уставала,
А  тем,  кто  замуж  стали  звать  -всем    отказала.
Любимый  -  он  только  один  на  целом  свете.
А  у  неё    и  дочь  и  сын,  за  них  в  ответе.

А  ОН  покорно  принимал  судьбы  невзгоды
И  в  интернате  проживал  все  эти  годы.
А  интернат-то  рядом  был,за  два  квартала
ОН  там  от  горя  волком  выл.  ОНА...  не  знала.

А  до  войны,  ОН  так  любил  лихие    пляски,
А  нынче  время  проводил  всегда  в  коляске.
На  День  Победы,  день  святой,  на  праздник  яркий.
Везли  ЕГО  в  коляске  той  две  санитарки.

Храня  к  Победе  столько  лет  особый  привкус,
ОНА...  в  волнении  с  семьей  шла  к  обелиску.
С  ней    рядом    доченька  и  сын  и  внуков...  восемь.
И  правнучек,  пока  один,  малютка  вовсе.

В  ЕЁ  руках  горит  свеча....  в  память.  Так  надо!
ОН  со  слезами  на  глазах...  и...  вовсе  рядом.
ОН  И  ОНА..Им  чудеса  вновь  дал  Всевышний.
Вдруг  встретились  глаза  в  глаза,  на  кромке  жизни!

В  одно  мгновение  и  миг  под  залпов  грохот
Над  площадью  раздался  крик:  "Любимый!  Прохор!
Взмолилась  -  счастье  ты  моё,  обняв  колени."
А  сколько  лет  он  ждал  её  прикосновений.

Чеканя  шаг  солдаты  шли,  им  мир  внимает.
-  Мой  милый,  мы  с  тобой  нашлись...  и  снова  в  мае!
Сколь  же  любви  живет  в  сердцах!  Великий  Боже!
Дочь,  сын  спешат  обнять  отца,  и  внуки...  тоже.

Над  мирным  городом  звучат  залпы  орудий,
С  восторгом  смотрят  (и  молчат)  на  счастье  люди.
Притих  вокруг  и  шум  листвы,  восторг  смакуя,
Две  поседевших  головы  и...поцелуи.

И  слез  сдержать  не  мог  никто,  кто  видел  это,
Разлука,  встреча,  радость,  боль  -  одним  сюжетом.
От  обелиска  сын  и  дочь  везли  в  коляске
Похожее  на  них  точь-в-точь...  для  мамы  счастье.[/i][/b]

[b][color="#9c0606"]*  Этому  моему  стиху  10  лет.  Сегодня  наткнулась  на  него  и  без  слез  не  могла  перечесть.  Хочу,  чтобы  и  Вы  его  прочитали,  он  есть  на  моей  страничке  в  самом  низу  СТИХОТВОРЕНИЙ  НА  РУССКОМ,  но  только  единицы  тогда  его  прочли,  с  остальными  я  была  тогда  не  знакома...[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875300
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 16.05.2020


Тарас Комаринський

Дощовий експромт

Літала  Муза  без  спочинку,
Аж  заболіла  пара  крил.
Тихцем  присіла  на  хмаринку,
Аби  набратись  знову  сил.

Давненько  бачила  сіренька
Себе  в  поета  амплуа,
Тож  поки  Муза  тут,  швиденько
Складати  вірші  почала.

І  з  неба  рими  полилися
Кущам  на  радість  і  траві.
Й  декламувало  мокре  листя
Тихцем  катрени  дощові.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875696
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Ярослав К.

Когда не пишутся стихи

Когда  не  пишутся  стихи,
То  всё,  наверное,  в  порядке  -
Зазря  не  просится  в  тетрадку
Набор  словесной  шелухи.

Вулкан  эмоций  стих  и  спит,
Неактуальны  больше  войны,
На  сердце  благостно,  спокойно,
Простыл  и  след  былых  обид.

Сошла  уныния  печать,
Опять  улыбка  на  витрине
Лица.  И  хочется  отныне
Многозначительно  молчать...

Когда  ты  выпустишь  пары,
И,  наконец,  предашься  неге  -
Как  думать  в  августе  о  снеге,
Писать  забросишь.  
                                                                           До  поры.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862765
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 10.05.2020


Ярослав К.

Когда не пишутся стихи

Когда  не  пишутся  стихи,
То  всё,  наверное,  в  порядке  -
Зазря  не  просится  в  тетрадку
Набор  словесной  шелухи.

Вулкан  эмоций  стих  и  спит,
Неактуальны  больше  войны,
На  сердце  благостно,  спокойно,
Простыл  и  след  былых  обид.

Сошла  уныния  печать,
Опять  улыбка  на  витрине
Лица.  И  хочется  отныне
Многозначительно  молчать...

Когда  ты  выпустишь  пары,
И,  наконец,  предашься  неге  -
Как  думать  в  августе  о  снеге,
Писать  забросишь.  
                                                                           До  поры.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862765
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 10.05.2020


Кадет

Разницы

Фронт  кому-то  западный,  а  кому  —  восточный...
Ну,  а  в  общем  разницы  вроде  как  и  нет...
Там  и  там  на  бруствере  не  растут  цветочки
И  в  окопах  стелется  дым  от  сигарет...

Там  и  там  и  стыд,  и  срам,  и  раздолье  пулям...
Там  и  там  солдатики  проливают  кровь...
Там  и  там  нехитрые  письмеца  мамулям...
Там  и  там  по  вечерам  песни  про  любовь...

Нет,  пожалуй,  разницы,  от  чего  не  спится,
На  восток,  на  запад  ли  головой  лежать...
С  горя  или  с  радости  нам  бы,  эх,  напиться...
Наступать  ли,  отступать,  всё  одно  -  бежать...

Ой,  непросто  разгадать  разницы  причины,  
От  жары  ли,  холода  прошибает  дрожь...
Коль  запропасти́лся  признак  дурачины,
То  не  страшно  пропадать,  лишь  бы  ни  за  грош...

Нету  в  поле  разницы  в  том,  откуда  ветер,
Лихо  там  солдатиков  косит  пулемёт...
Маленькая  разница,  кто  за  что  в  ответе,  
А  большая,  видимо,  кто  за  что  помрёт...

май  20

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875372
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020


Катерина Собова

Прорахувався

-Подивись    на    себе,    друже,
Наче    світ    тобі    не    милий,
До    життя    ти    став    байдужий,  
В    шлюбі,    видно,    не    щасливий,

Стала    вже    горбата    спина…
Як    це    можна    допустити,
Щоб    тебе    могла    дружина
Так    цькувати    і    гнобити?

В    неї    ти    -    козел    рогатий
І    баран    тупоголовий,
 Голодранець    дурнуватий,
І    на    вигляд    -    нездоровий.

В    ліжку    ти    не    робиш    діла…
Розказала    кумі    Каті,
Що    такого    ще    дебіла
Треба    в    світі    пошукати.

Жаль    мені    тебе,    як    друга,
Бо    ти    майстер    на    всі    руки,
А    у    неї    -    ледацюга,  
Ідіот,    свиня    й    падлюка.

Чоловік    зітхнув,    промовив:
-Відповім    тобі,    дружище,
Думав,    сів    у    новий    човен,
А    там,    бач,    діряве    днище.

Правду    каже    клята    видра,
Це    дійшло    до    глузду    мого:
Як    таку    я    жінку    вибрав,
Хто    тоді    я    після    цього?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875349
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020


А.Дальний

КОНЬ

У  меня  день  один  -  как  всегда;
Ночь  в  созвездиях  -  спутница  жизни...
Как  мне  быть?!.  
За  годами  года
Улетают,  хоронятся  в  тризне.

У  меня  день  один,  словно  век,
И  часы  в  тишине,  как  кукушка,
Отсчитают  мой  срок  в  голове...
Где  же  кружка,  СТАРУХА,  где  кружка?!.

Но  не  кружку,  а  полный  бокал
От  судьбы,  золотистого  неба
Выпью  залпом.  
Всегда  я  мечтал
Окунуться  в  мечту,  где  я  не  был.

Светят  звёзды,  и  всё  хорошо...
Но  за  мною  лихая  погоня.
Настоящее  -  праздник!  
С  душой
Скачут  дни  -  белокрылые  кони.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872170
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 09.05.2020


rutzt

Якщо можеш – пиши, хоч трішки…

Якщо  можеш  –  пиши,  хоч  трішки.
Двійко  слів:  як  живеш  і  дата,
І  листи  відправляй  хоч  пішки,
хоч  на  хвилі  морській  горбатій,
черепахою,  вітром,  возом,
хоч  би  натяком,  хоч  луною,
Бо  інакше  я  втрачу  розум,
стану  деревом  чи  стіною,
самоти  переп’юся  лишку,
до  мовчання  піду  на  страту…
Якщо  можеш  –  пиши,  хоч  трішки.
Двійко  слів:  як  живеш  і  дата.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782221
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 09.05.2020


Любов Іванова

ИДУТ ДОЖДИ - ДУША В ПЕЧАЛИ

[b][i][color="#072cb3"][color="#b50e75"]И[/color]  почему  из  года  в  год
[color="#b50e75"]Д[/color]ень  ото  дня  нам  подтверждает,
[color="#b50e75"]У[/color]ж  только  ливни  у  ворот,
[color="#b50e75"]Т[/color]ак  грусть-тоска  одолевает.

[color="#b50e75"]Д[/color]а  как  же  эту  цепь  прервать,
[color="#b50e75"]О[/color]тбросить  вечные  причуды?
[color="#b50e75"]Ж[/color]изнь,  как  подарок,  благодать
[color="#b50e75"]Д[/color]ает  Господь  нам  в  виде  ссуды.
[color="#b50e75"]И[/color]згнать  из  сердца  серость  дней

[color="#b50e75"]Д[/color]олжны  мы  сами,  без  участья...
[color="#b50e75"]У[/color]крыть  размазанность  теней
[color="#b50e75"]Ш[/color]ифоном  радости  и  счастья.
[color="#b50e75"]А[/color]  то,  что  в  мыслях  -  гнать  в  архив,

[color="#b50e75"]В  [/color]леса,  подобно    волчьей  стае,

[color="#b50e75"]П[/color]оможет  в  этом  -  позитив,
[color="#b50e75"]Е[/color]го  держись,  не  отпуская.
[color="#b50e75"]Ч[/color]адру    на  мрачность  дум  одень
[color="#b50e75"]А[/color]  сверху  -зонт...  Пройдись  по  саду
[color="#b50e75"]Л[/color]ови  с    небес  любви  капель.
[color="#b50e75"]И  [/color]чувствуй  мир  цветами  радуг.[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874702
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 07.05.2020


ТАИСИЯ

Цвела СИРЕНЬ



Места  –  знакомые  до  боли.
По  этой  тропке  шли  к  реке.
Цвела  сирень,  нас  только  двое,
Весна    -  в  душе,    рука  –  в  руке.

Сверкали  «зайчики»  на  ветке.
Пьянил  цветочный  аромат.
Я  –  босиком,  ты  нёс  баретки.
Меня  смущал  твой  нежный  взгляд.

Ты  мне  дарил  сирени  ветку.
Ты  рисовал  ночной  пейзаж.
Нёс  на  руках,  как  птичку  в  клетку.
Здесь  сохранился  наш  шалаш…

Твой  взгляд    по-прежнему      смущает.
Опять  зовёшь  меня  в  шалаш.
Вино  с  годами  лишь  крепчает.
Как  привлекает  наш  вояж!

2    мая    2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874345
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 03.05.2020


Гончар

Ностальгія

[b]Ностальгія
[/b]
Ніжні  спогади  не  стерти  
І  кому  ще  це  потрібно  ?
Павутинкою  на  стернях  
Вересневий  грає  вітер.

І  та  музика  далека
Із  дитинства  лине  –  лине,
Мов  загублений  лелека,
Наче  туга  журавлина.

В  тиху  осінь  через  весни
Чи  на  радість  чи  на  муку
Ти  любов  мені  принесла,
А  собі  взяла  розлуку.

Крізь  зимою  скуті  ріки,
Через  холоду  завії
Залишилась  нам  навіки
Ностальгія,  ностальгія.

Буде  чиста  просинь  неба,
Будуть  ранні  тихі  весни,
Тільки  пам’яті  про  тебе
Плин  років  не  перекреслить.

Знов  у  спогадів  полоні,
Знов  на  осінь  повертає,
Павутинкою  на  скроні
Вересневий  вітер  грає.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561991
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 02.05.2020


Любов Іванова

ТА ВИШНЯ СНОВА РАСЦВЕЛА

[b][i][color="#05781a"][color="#ad07b0"]Т[/color]от  май  никак  не  выбросить  из  сердца,
[color="#ad07b0"]А[/color]  ведь  прошло  не  мало  -  сорок  лет.

[color="#ad07b0"]В[/color]  наш  сад  всегда  в  душе  открыта  дверца
[color="#ad07b0"]И[/color]  пусть  ни  мамы  там,  ни  дома  нет.
[color="#ad07b0"]Ш[/color]агами  не  измерить  память  эту,
[color="#ad07b0"]Н[/color]и  веснами,  ни  зимами....  ничем.
[color="#ad07b0"]Я  [/color]  пронесла  её  с  собой  по  свету,

[color="#ad07b0"]С[/color]редь  радостей,  свершений  и  проблем.
[color="#ad07b0"]Н[/color]о  каждый  новый  год    в  начале  мая
[color="#ad07b0"]О[/color]пять  я  еду    к  нашему  двору.
[color="#ad07b0"]В[/color]етвистых  яблонь  ряд  меня  встречает,
[color="#ad07b0"]А[/color]  повезет,  так  кто-то  из  подруг.

[color="#ad07b0"]Р[/color]абыня  я!!  Родных  тех  мест  рабыня!!
[color="#ad07b0"]А[/color]  вдруг  не  зря  я  вновь  сюда  иду?
[color="#ad07b0"]С[/color]падают  лепестки,  а  сердце  стынет,
[color="#ad07b0"]Ц[/color]арицу-шпанку    встретила  в  саду.
[color="#ad07b0"]В[/color]ернуть  бы  наши  встречи  каждый  вечер,
[color="#ad07b0"]Е[/color]два  уходит  день  за  небосклон,
[color="#ad07b0"]Л[/color]юбовь    была,    её  развеял  ветер,
[color="#ad07b0"]А[/color]  память  -  очевидец  всех  времен.[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874216
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я розмовляла

Я  сьогодні  розмовляла  з  садом,
Про  життя  своє  розповідала.
Гілка  вишні  нахилилась  радо,
А  на  ній  пташина  щебетала.

Я  сьогодні  розмовляла  з  сонцем,
В  променях  купалася  гарячих.
Відзеркалля  бачила  в  віконці,
До  цих  пір  воно  у  нім  маячить.

Я  сьогодні  розмовляла  з  полем,
Там  де  трави  пахнуть  й  пахнуть  квіти.
Пшениці  здаються  мені  морем,
А  на  хвилях  веселиться  вітер.

Я  в  думках  своїх  була  з  тобою,  
Відчувала  погляд  твій  ласкавий.
Розмовляла  з  ніжністю  й  любов'ю,
Бо  не  вмію  у  душі  лукавить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873896
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020


меланья

утро раннее

Не  дает  уснуть  ночка  лунная,
и  вздремну    чуток  лишь    к  утру,
ну  а  яблоня,  как  безумная,
машет  ветками  на  ветру.

Отцвела  сирень,  стала  лишнею  -
май  дела  свои  завершил,
а  июнь  уже  спелой  вишнею,
да  малиною  сад  расшил.

По  росе  пройду  босоногою,
солнце  катится  вдоль  реки,
там  подсолнухи  больно  строгие,
да  застенчивы    васильки.

Тополь  выстелил  путь  пушинками,
ветер  -    кружевом  из  песка,
а  в  пруду    плывут  под  кувшинками
поседевшие    облака.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873825
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 29.04.2020


Koheiri

Втрачене кохання

Я  і  ти  -  це  спалені  мости,
сліди,  що  вже  давно  їх  змили  хвилі,
слова,  яких  вже  більше  не  знайти,
і  мрії,  що  тепер  живуть  безкрилі.

Чи  виправдає  нас  безжальний  час
за  втрачені  надії  й  сподівання?
Чи  подарує  доля  ще  хоч  шанс
на  це  бездумно  втрачене  кохання?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873269
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Koheiri

Втрачене кохання

Я  і  ти  -  це  спалені  мости,
сліди,  що  вже  давно  їх  змили  хвилі,
слова,  яких  вже  більше  не  знайти,
і  мрії,  що  тепер  живуть  безкрилі.

Чи  виправдає  нас  безжальний  час
за  втрачені  надії  й  сподівання?
Чи  подарує  доля  ще  хоч  шанс
на  це  бездумно  втрачене  кохання?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873269
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Людськість в карантині

Восьма  вечора,  а  ніби  ніч  глибока.
І  не  чути  звуків,  і  не  йде  людина.
Світлих  вулиць  мало,  більшість  темноокі.
Місто  заніміло,  суто  карантинне.

Кожен  в  себе  дома,  там  гуляє  тиша.
Хтось  уже  куняє,  інші  -  в  Інтернеті.
Правду  і  неправду  пробігає  "миша"
Хто  як  хоче  грає  на  своїм  кларнеті.

Вірус  поглинає,  хворі  у  лікарні.
Недостатньо  масок,  захисних  костюмів.
Ніби  ніж  безжально,  лікарів  щось  крає.
Ще  пливе  "Титанік",  а  вода  у  трюмі.

Йдуть  бої  словесні  про  вакцину  й  вірус,
Хтось  жадає  влади  і  пліткує  вміло.
Світові  афери.  Де  ж  поділась  віра?
Людськість  в  карантині,  дух  її  вже  тліє.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873783
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Олеся Лісова

Як важко дихає земля

Як  день  закриє  сині  очі
Й  колиску  ночі  ніч  гойдає,
Безликих  тіней  поторочі
Грайливо  вітер  доганяє.

Зірки  під  місячний  вінець
Летять  у  мріях  заповзято,
Легенькі  хмари  накінець
Закрили  сірі  оченята.

Де  в  білім  вельоні  садок
Пігулку  ночі  вже  ковтає,
Весь  світ,  від  магії,  замовк,
Бо  велич  душу  пеленає.

І  наче  біле  янголя
На  вушко  тихенько  шепоче:
-Як  важко  дихає  земля!
Вуста  сухі  водиці  хочуть.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873268
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020


Котигорошко

Якщо хочеш

Хочеш    мати    мене,    то    –    май…
Тільки    ж    маєш    ти    те,    що    маєш…
Я    –    безмежного    світу    край,
Я    –    проковтнутий    зойк    одчаю,
Вітерець    за    закритим    вікном,
Що    розбився    об    товщ    склопакета,
Я    –    примара,    я    –    тінь,    я    –    фантом,
Тупикова    галузка    сюжету…
Розумію    убогість    свою,
Неспроможність,    нездатність,    несилу…
Я    –    порожня    обойма    в    бою,
Недокопана    кимось    могила,
Трісле    скло,    незаварений    чай…
Якщо    дико    й    нестримно    бажаєш,
Якщо    хочеш    мене,        то    –    май!
Тільки    ж    ти…    Не    мене    обіймаєш…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860966
дата надходження 11.01.2020
дата закладки 23.04.2020


Котигорошко

Давнее

[b]М.  К.[/b]

Я        любил        тебя,        не        родившись
В        этом        теле        и        в        этом        времени.
Я        любил,        когда        Бог        торопился
Из        НИЧТО        сотворить        Вселенную,
Наспех        брызнув        солнца        меланжем
Между        гор        скалистых        отрогов…
Я        любил        тебя        раньше…        даже…
Когда        вовсе        не        было        Бога…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873087
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 23.04.2020


меланья

Мудрость приходит с годами

Тогда  является  к  нам  мудрость,
когда  становится  жизнь  тише.
Глаз  не  сомкнув,  встречаешь  утро,
да  вот  стихи  уже  не  пишешь...
И  бродишь  мыслями  по  кругу
что  время  очень  быстротечно,
что  болен  ты  не  нужен  другу,
и  что  нельзя  живым  быть  вечно...
Что  миновал  час  созиданий,
что  жизнь  нас  строит  не  по  росту...
Что  просто  жить  без  состраданья,
а  умирать  -  не  так-то  просто...
Что  очень  много  посвящений
писалось  нами,  лишь  для  виду...
Что  можно  жить  и  без  прощений,
но  умирать  грешно  с  обидой...
Перебирая,  словно  четки,
мусолишь  жизнь  и  так,  и  этак...
Но  всё  неясно  и  нечётко
для  понимания  поэта...

Потом  внезапно  вспыхнет  слово,
наполнят  радостью  минуту
стихи,  казавшиеся  стоном...
В  разгар  ночной  душевной  смуты...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873016
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Ірина Кохан

Затертий вірш

Хмари-ртуть.  Весна,  мов  каземат.
Маскарад  в  ім'я  здолання  смерті?
Вірші,  рими,  образи  -  затерті,
Лиш  вітри  гуляють  поміж  хат...

В  лабіринтах  вуличних  пустель
Голуби  клюють  самотній  вечір.
Час  настав  жертовних  самозречень,
Час  дивитись  як  трава  росте,

Слухати  як  дощ  у  шибку  б'є,
Як  сади  справляють  шлюбну  пору
Й  шепотіти,  погляд  звівши  вгору,
Господи,  в  Святе  Ім'я  Твоє...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872934
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Наталя Данилюк

Великодня молитва

Писанко  барвиста,  візерунчаста,
Благодаті  всім  нам  прихили!
Вже  сади  пробуджені  розбруньчились,
У  цвітінні  ви́шень  попливли.

День  такий  -  аж  боязко  зурочити,
Сколихнути  дихання  трави!..
І  полощуть  бані  позолочені
У  небесній  купелі  церкви.

Сповіщають  дзвонами  щасливими
Світлу,  благодатну  новину.
Господи,  прошу,  благослови  мене
У  смиренні  провести  весну...

Дай  мені  набутися  у  спокої
Із  близькими,  щирими  людьми,
Дай  терпіння  й  мудрості  високої
Не  ворожість  сіяти,  а  мир.

З  тріском  не  зламатись,  не  заче́рствіти,
Не  збідніти  серцем  на  любов,
В  самоті  не  розгубити  безвісти
Оберіг  родинних  молитов!..

Не  дозволь,  щоб  кинула  під  колесо
Безппосвітних  буднів  суєта...
Дай,  щоб  у  душі  розвеликоднилось,
Як  у  храмі  нашого  Христа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872720
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 21.04.2020


Катерина Собова

Мудра баба

Дівки    гарні,    як    ті    мухи
В      парку    лавку    обліпили,
Посідали    цокотухи,  
Про    любов    заговорили:

-Де    знайти    собі    коханця
І    щоб    мати    чоловіка?
В    стриптиз-клубі,    чи    на    танцях,
Щоб    любив    тебе    довіку?

Зачепило    бабу    Олю
(Тут    присіла    на    хвилину),
Каже:    -Треба    ловить    долю
Біля    каси    в    магазині.

Ото    станьте    й    розглядайте,
Що    в    мужчини    у    корзині?
І    оцінку    свою    дайте,
Чи    практичний    буде    нині?

По    товарах    видно    зразу:
Оцей    вміє    готувати,
Той    культурний,    не    образить,
Цьому    -    тільки    випивати.

Ще    одна    є    вірна    мітка,
Перевірена,    хороша,
Бо    на    касі    бачиш    чітко
Скільки    в    кого    й    які    гроші.

По    манерах    визначайте  –
Холостий    він,    чи    жонатий:
Якщо    путнє,    починайте
Ледь    помітно    загравати.

А    тоді    вже    -    вас    не    вчити,
Свої    чари    проявляйте,
Постарайтесь    обкрутити  -
Йому    спуску    не    давайте!

Враз    дівчата    подивились
На    світ    іншими    очима,
В    супермаркет    усі    змились
Вибирать    собі    мужчину.

Баба    вільно    позіхнула,
Розрівняла    ноги    й    спину:
-Всіх      дуреп,    як    вітром    здуло,
Я    сама    хоч    відпочину!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872710
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020


Олег Крушельницький

А ХТО ЙОГО ПИТАЄ

Життя  пливе...  Куди  пливе?
А  хто  його  питає.
Пливе  туди,  куди  несе.
Куди  несе  —  не  знає...

Нехай  надія  підбере,
до  пекла  не  відпустить.
Печаль  від  серця  відведе,
хоч  хтось  любити  мусить.

Злий  пам'ятає  майже  все,
добра  не  пам'ятає.
Кому  потрібно  над  усе,
любов  тих  оминає.

Добродій  плаче  у  ночі,
лихий  над  ним  сміється.
Коли  потрібно  для  брехні,
то  з  вуст  отрута  ллється.

Святий  не  прагне  мати  все.
Минає  рабства  пута...
Свій  хрест  до  раю  донесе,
коли  любов  забута.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872290
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 16.04.2020


Ulcus

… про осінь

ось  і  ще  один  вересень  хоче  мене  здивувати
прохолодою  кутає,  вабить  зрадливим  теплом
запускає  у  небі  клубки  білосніжної  вати
крутить  з  листя  човни  і  шикує  калюжами  флот

соцмережі  рясніють  рецептами  проти  депресій
мотивують  на  зиму  купити  пухнасте  пальто
я  чекаю,  а  отже  надовго  загрузла  у  стресі
як  увімкнений  прилад  зі  зламаним  серцем  й  пультом

я  чекаю  чогось,  що  так  важко  його  описати
бо  воно  між  тривогою  й  спокоєм,  щастям  й  плачем
водночас  і  складне,  і  просте,  трохи  дивакувате
будить  радість  в  душі  і  накочує  хвилями  щем

ось  і  ще  один  вересень,  ще  один  крок  через  осінь
крізь  пахучі  дими  і  крізь  тишу  ночей  голосну
я  ловитиму  сльози  кохання  в  своєму  волоссі
як  далеку,  та  невідворотну  любові  весну

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849835
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 16.04.2020


меланья

***

Луч  ползёт  по  дрожащим  ресницам,
и  мой  сон,  прогоняя,  щекочет...
Ты  сегодня  мне  ночью  приснился,
и  душа  просыпаться  не  хочет.
Покрывается  кожей  гусиной
от  тех  чувств,  что,  нахлынув,  калечат  -
очень  уж  за  ладонями  сильно
тосковать  могут  женские  плечи...
Новый  день  зажигается  зорькой
и  надеждой  в  душе,  что,  быть  может,
ты  когда-то  узнаешь  как  горько
от  нелепых  мурашек  по  коже...

Снова  чувствами  душу  мне  сводит,
не  свихнуться  б  от  нежности  этой...
А  за  окнами  август  уходит  ...
и  моё  отзвеневшее  лето...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871979
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020


Амелин

Се ля ви…

Что-то  меня  вот  клюнуло…  )))
(Шуточные  экспромты  )

(Фото  -  http://pristor.ru/wp-content/uploads/2016/12/Смешные-петухи-картинки-7.jpg  )


[b]Я  спросил  у  тополя…[/b]
Фотиния
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870262

[i]Лежу  в  тени  вселенской  звёздной  пыли,  
Пытаясь  сказку  отделить  от  были.  

Скрипя  носками,  подхожу  к  окну…
[/i]

[b]Се  ля  ви  [/b]
(По  мотивам,  так  сказать  )        

Опять  скрипят  потёртые  носки
И  ветер  холодит  былую  рану.
Я  начал  жизнь  в  трущобах  городских
И  мне  теперь  жена  не  по  карману…

Нужны  Парижу  деньги  –  «вот  те  на»*,          
Ну  а  жене  они  нужны  тем  паче…
Ведь  я  ни  в  чём,  ни  в  чём  не  виноват  –      
Всю  жизнь  я  на  жену  свою  ишачу…

Со  мной  ей  очень  крупно  повезло!
Пускай  носки  мои,  подобно  лыжам,
Скрипят,  как  у  Боярского  седло,
Но,  слава  Богу,  что  мы  не  в  Париже…

И  увидав  меня,  не  прячьте  взгляд,
Покачивая  перьями  на  шляпах,
Ведь  я  ни  в  чём,  ни  в  чём  не  виноват…
Ну  разве  только,  что  за  ихний  запах…

Вы  вечно  молитесь  своим  богам,  
А  я  им,  «се  ля  ви»**,    не  интересен…
И  ваши  боги  всё  прощают  вам,
А  я  уже  –  на  карантине  месяц!  


*  «вот  те  на»  –  дословный  перевод  «се  ля  ви»
**  «се  ля  ви»  дословный  перевод  обратно  –  «ни  хре  на»



[b]Врата[/b]
Сергей  Штурм
https://lit-salon.ru/stihi/vrata-96538.html

[i]Намедни  как-то  вышел  за  ворота,
И  вдруг  тоска  схватила  мою  грудь:
Чегой-то  там,  чаво-та  или  что-то
Подмигивают,  не  дая  заснуть….                    
 
А  что  там,  за  воротами?  Поди  ты!
Перекрещусь  немедленно  на  храм!
Там  –  банки,  там  бандиты  и  кредиты,
И  прочий  им  сопутствующий  хлам!
 
Поперли  словеса:  коровы,  речка,
……………………………………
 
И  мир  вошел  в  меня,  и  пели  куры,
И  что-то-вдруг  раздвинулось  во  мне…
………………………………………….
…  в  старомодном,  ветхом  шушуне…
[/i]

[b]Намедни…[/b]

Хотел  уснуть  и  вышел  за  ворота,
Привык  чаво-та*  за  воротами  я  спать…
Поход  туда  –  давно  мной  отработан,    
На  Храм  перекрестился  трижды…  Вашу  ж  мать!

Упал  и  сплю…  Поди  ж  ты  –  что-то  снится…
А  сны  такие,  что  порой  охота  выть!
Вовсю  поют  невиданные  птицы…
Но  дальше  дома  тянет  сновидений  прыть:        

Коровы,  речка,  жабы  и  …кредиты.  
Ну,  ни-ча-во**  себе,  куда,  мля,  занесло!..
Вдруг  слышу  я:  какие-то  бандиты
О  чём-то  квохчут,  гады…  прямо  под  селом!..          

Уже  «шишун»  мой  просится  на  волю…
И  я  спросонья  начал  выражаться  вслух!
Смотрю  –  бежит  вся  курья  рать  по  полю!
И  в  речку  прыгнул…  клюнувший  меня  петух…


*«Чаво-та»  –  в  смысле  «вот  те  на»        
**«Ни-ча-во»  –  практически  то  же,  что  и  «се  ля  ви»  (см  **  выше)  )))



Берегите  себя!  
И  не  вешать  нос…  на  карантине!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871723
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 13.04.2020


Евгений ВЕРМУТ

МЫСЛИ НА НОЧЬ

Мечемся  в  безумье  -  снова  неудачи:
Должен  "три  копейки"?  Это  не  долги.
Ноет  боль  в  коленке?  Но  ведь  ты  не  мачо.
В  горле  пересохло?  Лишь  бы  не  мозги.

Дутые  проблемы  без  конца  и  края.
Сутками  на  взводе,  нервы  набекрень.
Где-то  глубоко  в  нас  что-то  раздирает.
Перебрать  бы  мысли,  но  копаться  лень.

Сердце  остывает,  на  душе  осадки.
Щедро  поливаем  будни  кислотой.
Жизнью  недовольны?  Кажется  не  гладкой?
Смерть  не  лучше  жизни,  даже  непростой…

13.02.2020г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864683
дата надходження 13.02.2020
дата закладки 13.04.2020


Леонид Жмурко

Торопливо пишу

Я  живу  на  краю
безрассудства,  судьбы,  или  суши,
там,  где  море,  смывая  песок,
безвозвратно  уносит
берега  и  деревья,
лодчонки  худые  и  души,
где,  хоть  вечность  живи,
но  никто  даже  имя  не  спросит.
Растворяюсь  в  пространстве
с  оттенками  неба  и  пены,
принесённой  к  подножью
стихией  могучей  морскою.
Здесь  оттаял  душой,
но  не  сразу.  Как  лёд.  Постепенно,
расставаясь,  как  с  девушкой,
нежно  любимой,  с  тоскою.
Торопливо  пишу,
изорвав  паруса  на  полотна,
не  стихи,  но  картины,
марая  безбожно  холсты,
и  смываю  в  сердцах...
Но  впитали  все  чувства  волокна,
вновь  твои  проступают,
как  лики  святые,  черты.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691775
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 12.04.2020


Леонид Жмурко

Несознательный чел

Не  читаю  газет,  не  смотрю  новостей,
много  лет  «Панасоник»  пылится
(позабыл  как  включать),  а  зачем?  Чтоб  властей
смаковать  ожиревшие  лица?

Чтобы  слушать  о  бойне,  убийствах  и  лжи,
наркоманах,  преступниках,  ворах...
Разве  нет  в  этом  мире  иного,  скажи,
чтоб  вести  не  о  них  разговоры?

Тридцать  суток  на  месяц!  И  так  целый  год,
изгаляются  СМИ  и  пугают,
превращая  людей  в  одичалый  народ,
о  потопах  вселенских  вещают...

Упрекаешь,  что  я  несознательный  чел,
равнодушный  к  событиям  в  мире,
что  останусь  однажды  совсем  не  удел,
вот  сказали  ж  сегодня  в  эфире...

Улыбаюсь:  «Сказали?  Ты  веришь  всему?
посмотри  не  ТВ,  а  в  окошко,
всё  так  плохо  за  ним?  Доверяйся  уму
своему  и  рассудку,  немножко».

Отключи  телевизор  и  выбрось  газет
целый  ворох,  пойди,  прогуляйся.
Посмотри  на  весну.  Или  времени  нет?
Незнакомцам  в  ответ  улыбайся...

Несознательный  чел?  Я  кропаю  стишки?
Мне  не  стыдно  нисколько,  кропаю.
В  истерии  всех  СМИ  оставляя  стежки  –
оглянитесь,  ведь  жизнь  не  такая!

В  ней  весенний  разгул,  щебетание  птиц,
в  ней  листва  пробивается  к  свету...
Но  молчит  о  весне  "коллонада"  страниц,
пандемию  смакуя  при  этом...
~
Заливается  смехом  вокруг  детвора.
Но  не  пишут  газеты  про  это!..
Отключайся  от  СМИ.  Повзрослей,  друг.  Пора.
И  читай  ты  побольше  поэтов.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871311
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 12.04.2020


Тарас Комаринський

Букет зів'ялих рим або сповідь графомана

Коли  перо  натре  душевні  рани,
Тоді  в  одну  зі  злих  ночей
Писати  вірші  врешті  перестану,
І  мов  гора  злетить  з  плечей.

Заплаче  гірко  Муза  безробітна,
Скубне  пір’їнки  з  крил  Пегас,
А  на  моїй  щоці  сльозу  тендітну
Осушить  безпощадний  час.

Думки  у  прозі  заживуть  вільніше
(Метафор  пута  заскладні),
А  хворі  рими  недолугих  віршів  
Яскраво  зціляться  в  огні.

Як  личить  із  Олімпу  емігранту,
Піїта  з  себе  змивши  грим,
Я  на  вівтар  померлого  таланту
Складу  букет  зів’ялих  рим.

Та  доки  йде  натхнення  з  небокраю,
Цілющим  соком  споришу
Своє  перо  я  вперто  заправляю,
Про  все,  що  бачу,  знов  пишу.

[i]Надихнуло  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871769  [/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871787
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.04.2020


Дмитрий Дробин

Я тут одна такая поэтесса

Я  тут  одна  такая  поэтесса.
Строчу  стихи  и  фотки  над  строкой.
Я  знаю  гормональные  процессы.
Все  мужики  интересуются  здесь  мной.
Я  знаю,  что  в  поэзии  так  важно.  -
На  голый  стих  картинку  ставлю  я.
Мне  «лайки»  здесь  из  них  оставит  каждый.
Прельщает  их  всех  грация  моя.
Владею  словом  я,  для  возбуждения.  –
К  литературе  возбуждаю  интерес.
И  нету  лучше  наслаждения,
Ведь  я  в  поэзии  почти  деликатес!!!

10.04.2020  Дмитрий  Дробин




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871482
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020


меланья

Нам с тобою нельзя

Перепутаны  мысли  и  чувства...и  волосы...
Твой  растерянный  взгляд    -  для  меня  западня...
Я  глотаю  слова,  непонятное  с  голосом
если  с  волчьей  тоской  ты  глядишь  на  меня.
Сладкий  хмель  твоих  губ  меня  держит  на  привязи,
но  поставлен  диагноз:  мы  просто  друзья...
Сердцу  больно  в  груди,  оно  больше  не  вынесет...
Это  высшая  мера:  нам  вместе  нельзя...
Ты  не  мой...Не  со  мной...  Безнадежно  зависимый...
Распахнулось  пальто...Зазвенели  ключи...
Мы  стоим  и  молчим,  мы  прощаемся  мысленно...
Мы  не  смотрим  в  глаза...    Только  сердце  стучит.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870807
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 07.04.2020


Сонячна Принцеса

НОЧІ КОСИ ЧОРНІ

Хто  ночі  коси  чорні  обріза́в?
Вони  тепер  такі  короткі,  пане…
З  небес  солона  падає  сльоза
у  ніжне  серце  білого  тюльпана…

У  пів  легені  дихають  поля…
Пучечок  лісу  тулиться  до  Бога…
А  людство  спить,  неначе  немовля
і  не  бажає  ві́дати  нічого...

А  людство  спить  і  бачить  дивні  сни  -
Вони  страшні,  мій  пане,  не  до  жарту…
О,  як  нестримно  хочеться  весни  -
тієї,  що  серця  розбудить  завтра...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871052
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Уявою малюю

А  квітень  розпустив  зелену  гриву,
І  сонцеграй  танцює  залюбки.
Квіткове  море  розлилося  дивне.
Уявою  малюю  я  стежки.

Від  серця  і  до  серця  ніжні  ниті,
Щоб  аромати  щастя  ти  відчув.
Лелеки  гнізда  починають  вити,
Тріпоче  вітер  саду  білий  чуб.

У  поцілунках,  ніби  в  сонцекраплях
Зіллємось  з  ніжністю  весни  теплом.
І  щебетатиме  нам  свіжий  ранок,
Неначе  білий  птах  з  міцним  крилом.

(Сонцекраплі  -  авторський  неологізм).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870951
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 07.04.2020


НАСИПАНИЙ ВІКТОР

ХОЛОДНО - ВЕСНЯНЕ

Плетуть  дороги  день.  Втікають  вікна  в  світ.
Краде  весна  думки.  І  ранок  сам  не  свій.
Між  чорно  -  білих  клавіш  душ  кричать  міста.
Згубивсь  між  стін  сердець  голодний  сонця  птах.

Живем,  як  тіні.  Скупо  ділим  хліб  -  вино.
По  колу  йдем  німі.  Гріхи  ж  -  душі  на  дно.
Втікаєм  з  тисяч  тиш,  із  суму  павутин.
Ховаєм  очі  між  зірок,  в  камінні  стін...

                                                                                                                                                 03.04.20

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870602
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 07.04.2020


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 140

[b][i][color="#6e0b0b"]Вы  не  бейте  меня,  мама,
А  то  стыдно  от  людей.
Ведь  не  лупят  даже  в  храме
Самых  конченных  бл*дей.

Новый  год  встречали  с  тёщей
Положили  весь  бюджет.
Без  еды  хожу  я  тощий,
У  жены  -  и  плавок  нет.

Клялся  доктор  Гиппократу,
Что  не  будет  взяток  брать.
Только  крой  хоть  трижды  матом,
Как  с  соблазном  совладать?!

Дед  старухе  очень  часто
Про  порнушку  говорил,
"Я  смогу!"  -  все  время  хвастал,
Пока  лез,  зачем  -  забыл!!!

Я  в  лесочке  набрела
На  пенёк  трухлявый
Платье  сзади  порвала,
Слишком  зад  вертлявый!

Села  нынче  на  диету,  
Пятый  раз  к  весам  бегу.
Два  часа,  как  жизни  нету!
Все,  бросаю,  не  могу!!

Приглянулся  мне  один.
Виду  не  показую,
Соглашуся  на  интим
Со  второго  разу  я!

Голова  моя  в  тумане
Я  ж  упал  надысь  в  кювет!!
Вспомнил,  вроде  шел  я  к  Мане
На  обещанный  ми*ет.

Хобби  есть  у  тёти  Лиды
Ей  не  важно,  кто  идёт,
Выпустит  свои  флюиды
Хлопцы  липнут,  как  на  мёд.

Мой  милёнок  простоватый
Об  уме  его  -  молчу.
Уж  вошли  в  квартиру  свАты.
Он:  "Жениться  не  хочу!"

Что  ты,  старая,  скрываешь
Прячешь  лыбу  в  кулачок.
Юнь  шальную  вспоминаешь,
А  я  вроде  дурачок!

Возвратился  кум  с  морей
И  после  обьятий,
Заорал  -  Кума,  налей!!
Не  то  белка  схватит!!

Огород  наш  затопило
От  дождя,  затем  и  град..
Лишь  свекровь  стоит  уныло
А  и  муж  мой  очень  рад...

Дочка  выросла  заметно
Все  при  ней,  красотка!
Вот,  пришла  перед  рассветом
И  в  кармане  водка.

Полюбуйтесь  вы  на  Гоги
Сам  такой  колючий,
Но  до  каждой  недотроги
Подбирает  ключик.

Размечталась  баба  Дуня
И  от  радости  -  аж  всхлып.
Нагадала  ей  колдунья,
Что  ей  дед  подарит  джип!

Выхожу  я  замуж,  мама
Пусть  совсем  уж  старый  он!
И  чего  бояться  срама
Зато  денег  там  вагон.

Подселили  нам  соседа
До  обеда  парень  спит.
Но  зато  после  обеда
Всех  гоняет,  паразит!

Формы  у  меня,  что  надо,
Лишний  вес  для  дамы  враг!
Я  ж  хоть  передом,  хоть  задом
Метр  двадцать  так  и  так.[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870576
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 04.04.2020


Ірина Кохан

Солом'яне сонце

Те  солом'яне  сонце,
яке  ти  сховав  на  горищі  торік,
зв'язавши  йому  в  пучечки  проміння
думками  зимними,
вже  сьогодні
котилося  небом
і  сяяло  дзвінко,
а  потім  скубло  траву
на  узбіччі  шляху  самотнього,
зазирало  в  душі  ярів
і  про  весну  мені  співало.
Ой,  як  рясно  лилася  пісня  ота:
на  квітучі  дерева
й  на  галявини  зелен-чубаті,
на  пахучу  ріллю
теплим  медом...
Ми  ішли  з  сонцем  вдвох
через  Землю  всю...
аж  надвечір  воно  сіло  спочити
на  пелюстці  кульбаби,
а  я  далі  пішла,  бо
горище  і  досі  відчинене.
Тож,  зачиню...
до  зими.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870430
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020


Любов Іванова

ЛИМЕРИКИ № 18

 
[color="#065e9c"][b]Я  три  маски  в  аптеке  украла
Через  дверь  от  ментов  убегала.
По  старинным    дворам  -
Супер-драйв  мусорам...
Заломили    меня  у  вокзала.

Пироманы  из  клуба  "Хлопушка"
Разбрелись  за  селом  по  опушкам.
Ну  и  кто  виноват,
Что  от  их  канонад.
Не  вздремнет  до  утра  деревушка.

Тишь  да  гладь  на  планете  на  нашей
Только  жаль,  что  поем  мы  и  пляшем,
Только  дома  сейчас,
Карантин  ведь  у  нас...
И  не  дай  Бог  появится  кашель..

Очень  вумный,  живущий  далече
Он  всех  нас  разговорами  лечит.
Что  и  как  надо  пить
И  как  вирус  лечить,
Ой  ты,  глянь-ка,  а  сам  то  ты  вечен?

Три  желанья  озвучу  рыбёшке
Номер  раз  -  золотые  сережки,
Номер  два  -  лимузин,
Номер  три,  чтоб  грузин
Мне  три  ночи  играл  на  гармошке.

Загадал  три  желания  рыбке:
Прикажи  не  орать  моей  Лидке,
Мне  утрой  с  пивом  рай
Силу    юноши  дай  ...
И  старик  весь  расплылся  в  улыбке

Коламбина,  принцесса    свет-ночи
Постоянно  как  что-то  отмочит.
Только  стань  -  посмотри...
Один  древний  старик
Замуж  звал,  но  принцесса  не  хочет.

Пани  Моника,  выйдя  из  стресса.
Для  души,  а  не  для  интереса.
Правда  это  иль  нет,
Ест  помногу  конфет.
Набрала  килограмм  двадцать  веса.

Мы  с  соседом  пошли  в  гости  к  Любе..
А  ее  дома  нет,  дама  в  клубе..
Раскудри  ж  твою  мать,
С  кем  же  будем  бухать?
Хорошо,  её  муж  дружелюбен...

Я  в  любви  признавалась  Андрею
Потому,  как  шаманством  владею.
Он  послушал  меня
Улыбнувшись  слинял.
В  ЗАГС  повел  не  меня,    Пелагею.

Вася  Пупкин,  студент  биофака
В  группе  был  еще  тот  забияка.
Кого  только  не  бил,
А  меня    вот  -  любил,
Я  как  гляну,  он  сразу  же  плакал..

Мы  готовились  к  Пасхе  с  Иваном
Поделились  с  соседями  планом.
Так  они  вперед  нас
Яйца  красят  уж  час..
Приловчились  сквозь  дырки  карманов.

Жёнка  сделала  мужу  солянку
Ели  вместе    её  спозаранку...
Пили  квас  и  компот,
Прихватило  живот!
У  обоих  нутро  наизнанку...

Кавалер  из  деревни  ОДЫШКА
Очень  классный  на  вид  был  парнишка...
Если  б    только  кивнул,
Или  глазом  моргнул.
Я  за  ним  бы  помчалась  вприпрыжку.

Квартирант  Константин  Недостача
В  плен  соседкой  напротив  захвачен.
И  не  в  счет  тут  любовь,
Дело  в  сумме  долгов.
Им  пассив  тысяч  сто  не  оплачен.

Не  буди  ты  меня  на  рассвете,
Вещи  взял,  так  шуруй  к  своей  Свете!
Мне  агент  007,
Передал  без  проблем
Запись  Вашей  любви  на  кассете.

Дикий  мачо  из  темного  леса
Еще  тот  прохиндей  и  повеса!
Тощий  и  лысоват,
Соблазняет  девчат
Будто  в  парня  вселяются  бесы...

Вася  Пупкин  студент  бизнес  школы
Поутру  пил  квас,  пиво,  рассолы
Вот  такой  молодец.
А  в  учебе  -  трындец!!!
Да  и  в  сексе  он  был  дюже  квёлый.

Я  в  любви  признавалась  Валере
Но  в  своей  деревенской  манере:
Есть  корова,    бычок,
Остр,  как  нож,  язычок.
Что  тебе  еще  надо,  холере?

Мы  с  соседом  пошли  в  гости  к  Лизе
Говорят  -  Лиза  дока  в  стриптизе.
А  она  нас  с    Петром
Била  цепью,  ведром!!!.
Я  -  в  соломе,  Петро  -  на  карнизе..[/b][/color]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870400
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020


меланья

А жизнь прошла

Тугим  узлом  жизнь  путает  дороги,
и  так,  порой,  что  можно  лишь  ползти.
И  в  чистом  поле  люди  ранят  ноги,
а  жизнь    прожить    -  не  поле  перейти.
 
Не  всё  на  нём  колосится  пшеница,
там,  в  основном,  ковёр  из  ковыля...
А  мы  форсим,  гнушаемся    синицы,
поймать  мечтая  в  небе  журавля.
 
И  вот  финал:  когда  уже  не  спится,
подушку  в  одиночестве  обняв,
всё  время  вспоминаем  о  синице...
А  жизнь  прошла,  бубенчиком  звеня...

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870354
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020


Любов Іванова

А НАМ УЖЕ МАЙ СНИТСЯ

[b][i][color="#058a13"][color="#a10678"]А[/color]прель  войдет  в  права  за  мартом,  

[color="#a10678"]Н[/color]аполнит  все  вокруг  азартом.
[color="#a10678"]А[/color]  дальше    -  тот  цветущий  месяц,
[color="#a10678"]М[/color]ногоголосьем  в  рощах  весел.

[color="#a10678"]У[/color]бор  невест  оденут  вишни,
[color="#a10678"]Ж[/color]изнь  им  подарит  сам  Всевышний.
[color="#a10678"]Е[/color]ще  бы,  все  в  цвету  вокруг,

[color="#a10678"]М[/color]еж  трелей  звонких  -  дятла  стук.
[color="#a10678"]А[/color]  сад  такой,  красивей  нету,
[color="#a10678"]Й[/color],  как  жених,  в  весну    одетый..

[color="#a10678"]С[/color]ветло  и  празднично  на  сердце,
[color="#a10678"]Н[/color]ам  в  мир  чудес  открыта  дверца.
[color="#a10678"]И  [/color]пусть  сейчас  лишь  март  в  походе,
[color="#a10678"]Т[/color]акой    процесс  всегда  в  природе.
[color="#a10678"]С[/color]дать  по  отчету  предыдущий
[color="#a10678"]Я[/color]  за  апрелем  -    жду    цветущий.[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870306
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020


Фотиния

Я спросил у тополя…

[b]Стихи  ночного  видения  [/b]
/автор:  Ник  Эль  Энн/

Звезда  отбрасывает  тень
На  тополей  немые  лица,
Дождь,  заблудившись  в  темноте,
Кругами  бродит  по  столице.
.......
И  мы  в  развалинах  луны
Лежим  с  тобой,  как  шпроты  в  масле.
 
Уже  досмотрен  поздний  сон,
Где  я  ручаюсь  первым  снегом
И  яблок  зимних  перезвон
В  продрогшем  сердце  -  оберегом.
 
Постичь  печали  не  дано......
И  новый  день  вползает  ленно
В  полураскрытое  окно
Необустроенной  Вселенной…
 
[b]«Я  спросил  у  тополя…»  [/b]
[b]/пародия/[/b]

В  постпраздничный  глубокий  полусон
Ворвался  зимних  яблок  перезвон,
Вползли  в  подкорку  ленно  мандарины,
Развалины  Луны  бьют  светом  сквозь  гардины.
 
Лежу  в  тени  вселенской  звёздной  пыли,
Пытаясь  сказку  отделить  от  были.
 
Скрипя  носками,  подхожу  к  окну…  
Ручаюсь  первым  снегом!  Ну  и  ну!!!
Там  лица  тополей!  Немые,  вроде,  лица,
Но  будто  шепчут:  «Надо  похмелиться!»
 
От  взглядов  деревянных  в  пол  я  врос,
Но,  вздрогнув  сердцем,  задаю  вопрос:
«Чем  лезть  с  советом,  психику  травмируя,
Колитесь  лучше  –  где  моя  любимая?..»
 
/Дожди  кругами  бродят  по  округе/
 
«…Что,  в  рот  воды  набрали?  Где  она?!  У  друга?»
 
И  тополя  в  ухмылке  кривят  губы:
«В  прихожей  твоя  рыбка!  Спит  под  шубой!»

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870262
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020


Фотиния

Я спросил у тополя…

[b]Стихи  ночного  видения  [/b]
/автор:  Ник  Эль  Энн/

Звезда  отбрасывает  тень
На  тополей  немые  лица,
Дождь,  заблудившись  в  темноте,
Кругами  бродит  по  столице.
.......
И  мы  в  развалинах  луны
Лежим  с  тобой,  как  шпроты  в  масле.
 
Уже  досмотрен  поздний  сон,
Где  я  ручаюсь  первым  снегом
И  яблок  зимних  перезвон
В  продрогшем  сердце  -  оберегом.
 
Постичь  печали  не  дано......
И  новый  день  вползает  ленно
В  полураскрытое  окно
Необустроенной  Вселенной…
 
[b]«Я  спросил  у  тополя…»  [/b]
[b]/пародия/[/b]

В  постпраздничный  глубокий  полусон
Ворвался  зимних  яблок  перезвон,
Вползли  в  подкорку  ленно  мандарины,
Развалины  Луны  бьют  светом  сквозь  гардины.
 
Лежу  в  тени  вселенской  звёздной  пыли,
Пытаясь  сказку  отделить  от  были.
 
Скрипя  носками,  подхожу  к  окну…  
Ручаюсь  первым  снегом!  Ну  и  ну!!!
Там  лица  тополей!  Немые,  вроде,  лица,
Но  будто  шепчут:  «Надо  похмелиться!»
 
От  взглядов  деревянных  в  пол  я  врос,
Но,  вздрогнув  сердцем,  задаю  вопрос:
«Чем  лезть  с  советом,  психику  травмируя,
Колитесь  лучше  –  где  моя  любимая?..»
 
/Дожди  кругами  бродят  по  округе/
 
«…Что,  в  рот  воды  набрали?  Где  она?!  У  друга?»
 
И  тополя  в  ухмылке  кривят  губы:
«В  прихожей  твоя  рыбка!  Спит  под  шубой!»

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870262
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Торкаюсь ніжно думкою

Торкаюсь  ніжно  думкою.  Чи  маю  право?
Це  все  одно,  що  доганяти  вітер,
Але  квітнева  сонячна  душі  оправа
Малює  райдугу  в  моєму  світі.

Торкаюсь  думкою,  немов  блакиті  неба.
Яке  ж  було  б  кохання  поміж  нами?
Вночі  я  бачу,  бачу  сни  лише  про  тебе,
Що  встелені  яскравими  зірками.

Чому  ж  всі  мрії  розпливаються  хмаринно?
Дощем  незрячим  сиплються  бажання.
Торкаюсь  ніжно  думкою  -  увись  я  лину,
Літають  роєм  всі  мої  вагання.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870270
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020


Фотиния

Чем меньше женщину мы любим…

Рецепт  от  классика  нетруден,
Написан  просто,  без  затей:
«Чем  меньше  женщину  мы  любим,
Тем  легче  нравимся  мы  ей!»

Таким  советом  вдохновлённый,
Я  и  не  думал  прятать  в  стол
Амурный  список  поимённый  –  
(Пусть  знает,  как  ей  повезло!)

Я  не  делился  с  ней  зарплатой,
Дарить  подарки  избегал,
И  даже  на  Восьмое  Марта
Букет  цветов  не  покупал!

Я  не  сюсюкал  по-телячьи  –
(Мужик  и  должен  быть  суров!)
К  чему  вот  это:  «Котик!  Зайчик!»?
Весь  мусор  бесполезных  слов?!

…Она  ушла  без  сожаленья…
А  я,  чтобы  добиться  вновь,
Ей  пел  про  «чудное  мгновенье,
…И  жизнь,  и  слёзы,  и  любовь…»

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332615
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 01.04.2020


Катерина Собова

Кара божа

Маша    -    жінка    пишнотіла,
Працювала    в    сфері    збуту,
«Мерседеса»      захотіла,
Бо    не    влазила    в    «Славуту».

З    чоловіком    витрясали
Всі    заначки,    хто    що    має:
Долари    порахували  –
Хоч    ти    плач    -    не    вистачає!

-Толю,    друзів    в    нас    багато,
І    добра    усі    нам    зичать,
Попроси    в    кумів,    чи    в    тата,
Хай    три    тисячі    позичать.

Толя    горду    мав    натуру,
Каже:    -  Згадую    з    роками,
Як    просив    колись    я    здуру
Твою    руку    в    тещі-мами.

З    того    часу    я    поклявся
Не    просить    нічого,    Машко,
На    собі    переконався    -
Бог    карає    дуже    тяжко!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870213
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020


Вячеслав Алексеев

Я убегаю и гонюсь…


Как  я  ни  вглядываюсь  вдаль  –
Вперед,  назад  –  ни    зги  не  видно.
Листки  срывает  календарь,
Летят  года  со  свистом  мимо…

И  вечным  путником  ж/д  
Я  ощущаюсь  в  жизни  этой:
Я  сел  в  вагон  -  не  знаю  где,
А  где  сойду  –  
кто  даст  ответ  мне?

И  вечно  влажное  бельё,
И  проводница  полусонна,
И  место  верхнее  моё
В  купе  холодного  вагона…

А  я  смотрю  издалека,  
Себя  в  окошке  желтом  вижу  –
Хотел  уехать,  но  никак:
То  дальше  я,  то  ближе,  ближе…

Мечусь  я  вроде  по  стране
В  купе  холодного  вагона,
Но  от  себя  не  скрыться  мне:
От  перегона  к  перегону

Я  убегаю  и  гонюсь,
Я  догоняю  и  скрываюсь…
Во  мне  бурлит  весельем  грусть,
Во  мне  тоска  моя  взвывает…

Я  убегаю  и  гонюсь…
А  силы  тают,  тают,  тают…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870043
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 139

[b][i][color="#064eb3"]В  соответствии  с  эпохой.
Мы  в  театр  пошли  с  Алехой...
Ты  куда  привел,  кретин!!
Он  закрыт  на  карантин.

Вышла  полная  непруха,
В  борщ  Петру  упала  муха.
Там  той  мухи  грамм  пятнадцать,
И  чего  прям  сразу  драться??

Я  чихнула  лишь  три  раза
Получила  сразу  в  глаз...
Все  орут,  мол,  ты  -  зараза
Изолируйся  от  нас!

Вирус  есть,  а  масок  нету.
А  правительство  нам  врет.
Ой,  подружка,  посоветуй.
Чем  заклеить  нос  и    рот.

Голубь  капнул    на    пальтишко
Плакать  тут...  или  рычать!
Слышь,  ворона,  это  слишком!
Кто  сказал  на  даму  с*ать!

Мы  похожи  только  с  тыла
Цветом    платья  и  волос.
Только  в  детстве  мамка    мыла
С  той  поры    -  не  довелось.

Я  трудилась  не  напрасно
В  койке  -  это  разве  труд!?
Все  теперь  считают  страстной
Только  замуж  не  берут!

Давеча  была    в  колхозе
В  шоке  с  тамешних  ребят
С  утреца  хильнут  по  дозе
И  весь  день  в    навозе  спят.

Без  парней  нам  вовсе  туго
Все    они  ушли  в  запой,
У  деревни  поле  плугом
Пашем  с  девками  гурьбой.

Ты,  дружочек,  не  шали
Расшумелся  вовсе!!
Были  парни...  но  ушли
Чё  орать  то  после!

Не  пойму  я  что-то  Нину
И  чего  с  утра  орет!?
Хахаль  ей  купил  машину
А  она  пешком  идёт...

Я  всю  ночку    проторчала
У  открытого  окна
Ожидала  генерала,
Не  пришел  он  ни  хрена!

Выпью  чая  вместо  рома
Если  водки  не  найду.
И  останусь  нынче  дома
В  клуб  я  трезвой  не  пойду...

Муж  умчался  на  рыбалку
Не  один  он,  а  с  кумой
Я  огрею  ту  нахалку
Раз  пятнадцать    кочергой!

Вчера  тёщу  провожали
Всем  семейством,  всей  гурьбой
А  когда  паром  отчалил,
Муж  плясал,  как  чумовой.

Ипотеку  заплатили
Трижды  плюнули  вдогон,
И    вопрос  встал  -  или-или
Хлеб  купить,  иль  самогон.

Ох  болит  мое  сердечко
Жинке  сделаю  разгон!
Мой  тайник  нашла  под  печкой
И  уплыл  мой  самогон.

На  селе  решили  драться...
Слово  дал  -  закон  суров!
Мужиков  наверно  двадцать
Ходит  нынче  без  зубов.[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869759
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 30.03.2020


Любов Іванова

ВСТРЕТИМСЯ У РЕЧКИ

[b][i][color="#031ea6"][color="#a6034c"]В[/color]едёт  тропа    к    любимому  ручью,
[color="#a6034c"]С[/color]юда  влечет  судьба  меня,  как  прежде,
[color="#a6034c"]Т[/color]ут  у  вербы  я  жду  любовь  свою,
[color="#a6034c"]Р[/color]оняя  слезы  вслед  живой  надежде.
[color="#a6034c"]Е[/color]два  позвал,  готова  бросить  всё,
[color="#a6034c"]Т[/color]олько  бы  ждал  у  той  красивой  ивы.
[color="#a6034c"]И[/color]  там,  я  знаю,  к  небу  вознесём
[color="#a6034c"]М[/color]ы  чувств  волну,  но  жаль,  без  перспективы.
[color="#a6034c"]С[/color]емейный  ты,  меня  ждёт  дома  муж,
[color="#a6034c"]Я[/color]рлык  измен  нам  вешать  не  пристало.

[color="#a6034c"]У[/color]вы,  нас  ждет  потом  холодный  душ,

[color="#a6034c"]Р[/color]азлуки  боль,  а  счастья  -  очень  мало.
[color="#a6034c"]Е[/color]ще  горят  огнями  чувств  сердца,[color="#a6034c"][/color]
[color="#a6034c"]Ч[/color]асы  в  пути  нам  годы  насчитали.
[color="#a6034c"]К[/color]ак  быть,  коль  ум  -  наш  жизненный  швейцар
[color="#a6034c"]И[/color]звлечь  не  смог  из  памяти  детали.[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869223
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020


Денисова Елена

Вірус

Як  раптом  у  життi  негода
чи  нас  вiд  остраху  трясе  -
ми  молимося  всiм  народом
та  вiримо,  що  Бог  спасе.

В  Отця  ми  просимо  без  втоми
надати  правильних  порад
та  обiцяємо  притому
позбутися  всiляких  вад.

А  Бог  не  вiрить  обiцянкам,
терпiти  нас  -  нема  вже  сил.
Вiн  влаштував  всiм  прочуханку
та  по  домiвках  розсадив,

щоб  трохи  ми  призупинили
свiй  бiг  у  суєті  суєт,
щоби  знайшли  у  себе  сили
“тiльця”  розмити  силует.

Керують  нашим  свiтом  грошi,
Мамона  -  вправний  диригент.
Ми  вже  й  самi  на  вiрус  схожi,
що  скро  знищить  Землю  вщент.

Найефективнiша  вакцина  -
знайти  любов  та  спiвчуття.
Вся  суть  небесного  посилу  -
нас  повернути  до  життя.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869183
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020


Ivan Kushnir-Adeline

Конопля

Не  повезло  тобі,  рослинко,
Людина  перекрутить  все,
Нема  у  пристрасті  її  зупинки,
А  що  занадто,  як  то  кажуть,
то  біду  несе.
Але,..
Росла  конопля  густо  в  кукурудзі,
З  вершків  на  землю  осипалося  зерно,
Були  вони  вже  на  городі  давні  друзі,  
Бо  випікали  з  кукурудзи  паляниці,
А  з  коноплі  міцне  робили  полотно.

На  осінь  стебла  у  сніпок  збирали,
Ціп  лишнє  оббивав  і  листя  і  зерно,
Пригнічені  в  ковбані  стебла  розмокали,
Щоб  від  костриці  відставало  волокно.
Відмочене,  просушене  легенько  м’яли,
У  терлицях  ламали  стебла    копітко,
Тіпали,  терли,  тріпали,    микали,
Щоби  куделі  получить  клубок.

І  ось,  зібрав  на  свято  вечорниць
Прядіння  прадавній  обряд
І  гонорових  парубків,  і  молодиць,
І  незаміжніх,  сором’язливих  дівчат.
На  припічку  свічки  палали,
На  стінах  тіні  танцювали,
В  кутках  ікони  усміхались,
Вогонь  в  печі    палахкотів.  
Такі  у  вечорниць  вже  ритуали,
Такі  традиції  Із  споконвік-віків.

Вертіли  хутко  веретена    жартівниці,
Крутив  колесо  самопрядки  агрегат,
Зачісував  куделю  без  костриці,
На  веретено  нитки  скручуючи  ряд.  
Крутитись  не  встигало  мотовило,
Бігцем  пасемники    в'язали  пасмо,
Хутчіш  веретено  щоби  звільнилось
Для  нового  прядіння  вчасно.

Поважно  чинно    парубки
І  вуса  крутять  і  ладнають  верстаки,
Ще  й  на  прядильниць  підглядають,
А  ті  прядуть  так  ніби  веселяться,
Ще  й  усміхнутись  їм  встигають.
Та  крадькома  все  ж  обирали
Хто  господиню  свого  дому,
Хто  собі  гідних  женихів…
Сподобався  хто  кому,
Який  якій  до  серця,
Яку  який  хотів.

Вже  пряжа  в  пасма  змотана,
Бажаних  серцю  кольорів,
Була  основою  для  полотна,
А  полотно  роботою  ткачів.

Як  бачите,  не  все  так  просто,
Але  сувоїв  полотна  всім  доста,
У  хаті  пахне  новим  рушником
І  скатертина  вистлана  столом,
У  господині  нові  фартушки,
Для  двору  і  верети  і  мішки,..
Подяки  широї  лунає  слово.
Рідню  всю  радують  обнови
І  рідним  радісно  за  рідних,
Нема  даремного  у  бідних.

А  ви  все  конопля  і  конопля…  
Не  повезло  тобі,  рослинко,
Лише  людина  перекрутить  все,
Нема  у  пристрасті  її  зупинки,
А  що  занадто,  звісно  ж,
то  біду  несе!


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868797
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020


Світла(Світлана Імашева)

Будьмо, браття, здорові…

Ця  весна    проростає  незвично  і  знАково:
Лихоманить  серця,  всім  болюче  однАково.
То  хронічного  зла  навісне  перевтілення…
І  пливе  в  небеса  лиш  молитва    про  зцілення.

А    Життя    Джерело  гірко  з  муки  здригається;
Мудрість  –  з  болю  росте,  і  прозріння  з’являється:
Тихо  сіймо  Любов  і  турботу  про  ближнього  –  
І  розвіється  зло  на  веління  Всевишнього.

Помолімось  всією  родиною  –  Україною:
Вже  весна  проростає  надії  калиною…
Гляньмо  в  очі  –  хай  душі  тепліють,  зближаються,
На  бігу,  у  турботах,  цього  не  трапляється…

Вже  весна  пелюститься,  та  віє  морозами,
Аномальна  весна    з  непростими  прогнозами,
Та  чекає  усіх  рідна  хата  з  родиною,
Будьмо,  браття,  здорові  –  разОм  з  Україною!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868527
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2020


меланья

Открытие сезона

Опять  меня  встречает  старый  сад  ,
расстрелянный  снопом  лучей  заката,
и  дома  позолоченный  фасад,
галоши  под  навесом  и  лопата.  .  .

"Ну  наконец-то!  -  слышу  голос  я,
уже  и  ты  приехала,  соседка!  "
Со  всех  сторон  спешат  ко  мне  друзья.  .  .
И  ожила  потухшая  беседка.

Лишь  полчаса,  и  ломится  мой  стол,
бутылка  гордо  смотрит  с  пьедестала.  .  .
Сосед  традиционно  льет  по  "сто  "...
А  бабушка  корить  пока  не  стала...

В  который  раз  встречаем  мы  сезон,
нам  он  нужней,  желанней  год  от  года,.
А  первый  тост  -  обычный  :  За  озон!
За  чудо  безграничное  свободы!

Уже  давно  стал  темным  горизонт,
а  нас  не  просто  выгнать  из  под  липы...
Вздыхает  бабушка  :  "  Ну  как  же...  за  озонт.  ..
Да  я  вас  знаю:  вам  бы  только  выпить..."

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868345
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 18.03.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Порізи

І  де  ти?  Де?  З*явився  в  дощ  -  і  вже  немає.
Плакучі  верби  розрослись  нівроку.
Якби  ти  знав  тоді,  як  я  тебе  кохаю,
Але,  на  жаль,  лиш  віддалялись  кроки.

Самотність  лезом  гострим  -  і  ятрять  порізи.
Орошені  солоною  сльозою.
То  ж  від  дощу  майбутнього  стрімкі  ескізи.
Не  відкривали  очі  тихі  зорі.

Здається,  я  була  у  непролазнім  лісі,
А  сонце  одягалось  в  світлу  ризу.
Я  терла  листя  медоносної  меліси
І  прикладала,  де  душі  порізи.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868334
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 18.03.2020


Лерочка

полмарта улетело в никуда…

[b][i]
полмарта  улетело  в  никуда,
полмесяца  пропали  в  светлой  дымке  -
арестовали  их  за  недоимки,
полмесяца  ж  кемарят,  как  всегда...

вот  так  без  половинки  и  живем,
да,  полноте,  забыли  это  слово...
к  чему  грустить  о  радостях  былого?
грусти  о  том,  что  стало  с  воробьем!..

вчера  шел  дождь,  поэтому  в  снегу
весь  двор,  дорога,  крыши  и  площадки...
несемся  в  зиму,  смело,  без  оглядки,
в  метель  и  вьюгу,  в  жгучую  пургу!..

полмарта  улетело  в  никуда,
той  "никуде"  видать  тепло  досталось,
а  нам  всё  то,  что  от  зимы  осталось  -
ненужная  холодная  беда...

и  ты  меня  встречаешь  словно  хмарь...
хмарь  из  свинца,  обрывок  темной  ночи,
без  света,  без  улыбки,  неохоче,
как  привечает  пьяницу  корчмарь...

где  радость  встречи,  поцелуя  свет?
как  было  раньше,  но  должно  быть  вечно!  
все  мраком  затянуло  бессердечным,
всё  лживый,  подлый  поглотил  навет...

все  наши  встречи  в  той  стране  "нигде",
все  расставанья  вымыты  дождями...
остатки  счастья  меряем  горстями,
а  мысли  всё  о  разной  ерунде...

такая  вот  история  моя,
смешной,  с  бородкой,  глупый  анекдотец,
забава  в  цирке,  я  -  канатоходец
и  подо  мною  вдалеке  земля...

полмарта  улетело  в  никуда,
полмесяца  пропали  безвозвратно,
а  вдруг  примчится  что-нибудь  обратно?
какая-то,  пусть  талая,  вода...


[/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868100
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 15.03.2020


Ира Сон

Дежавю

Разрывают  мой  мозг  
отголоски  безмолвного  крика.
Перекаты  набата  –  
волной  по  зажившему  шву.
И  фантомною  болью  –  
давно  позабытое  «Ирка!»
отдаётся  в  висках,  
создавая  эффект  дежавю.

Разбивая  замки,  
вырывается  память  на  волю,
на  ходу  оживляя  химеры,  
одну  за  другой.
Я  хочу  закричать  
от  неистово  режущей  боли.
И,  не  в  силах  терпеть,  
выгибается  тело  дугой.

Я  узнала  тебя!  
Я  тебя  не  могла  не  услышать!
Потому  что  люблю,  
потому  что  любила  всегда!
Потому  что  с  тобой  
в  унисон  мы  по-прежнему  дышим.
Километры,  
века,  
воплощенья  -  
для  нас  -  ерунда.

Ты  не  можешь  не  помнить,  
как  мы  говорили  часами,
как,  боясь  помешать,  
окружающий  мир  затихал…
Понимая  без  слов,  
мы  лечили  друг  друга  стихами…
Через  тысячу  лет  
я  узнала  тебя  -  по  стихам.

Ты  немного  взрослее,  
в  тебе  я  не  чувствую  злости,
лишь  немую  тоску,  
одиночество  
и  пустоту.
И  по-прежнему  ты  
ощущаешь  себя  лишним  гостем
на  жестокой  земле,  
полюбив,  как  и  прежде,  не  ту.

Ты  не  лишний,  поверь!  
Ты  реальный,  живой,  настоящий!
Неживые  не  плачут!  
Я  слёзы  твои  –  разделю.
Не  случайно  привёл  нас  
великий  и  мудрый  Смотрящий
на  дорогу  одну,  
на  одну  временнУю  петлю.

Отогрею  тебя,  
и  заштопаю  свежую  рану
зачарованной  ниткой  
из  собственных  нервов.  
И  вслед
я  не  стану  кричать,  
и,  наверное,  плакать  не  стану.
Подожду,  поскучаю…  

Да  сколько  той  тысячи  лет!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335044
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 15.03.2020


Катерина Собова

Вдалася в маму

Зранку    мама    завелася
(Доньку    в    дитсадок    збирає):
-В    кого    ти    така    вдалася?
Невже    розуму    немає?

Знову    туфлі    не    на    місці…
Як    мене    ти    розізлила!
Рукавички    чогось    в    тісті,
Наче    кекси    в    них    ліпила!

-Будеш    ти    мене      повчати?-
Каже    п’ятирічна    Люда,-
Пам’ятай,    що    я    -      не    тато,
І    мовчать    тобі    не    буду!

Починаєш    ти    кричати  –
Він    боїться    обізватись,
І    тікає    із    кімнати,
Щоб    в    машині    заховатись.

Я    його    не    розумію
І    терпіти    це    не    можу,
Верещати    теж    умію,    
Бо    на    тебе    дуже    схожа.                                                                                                                                                                            

Підганяти    тебе    треба,
Ворушись!    -пищала    Люся,-
Як    завжди,    я    через    тебе
В    дитсадочок    запізнюся!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866952
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 06.03.2020


C.GREY

АНАГРАММАНИЯ-60

из  одноимённого  сборника  одностиший  


051.  купить  САЛАТ?  ну  ладно,  в  АТЛАС  заверните.

052.      таки  лапшу  никто  не  ВЕШАЛ  как  ЛЕВША.  

053.      вначале  пианисты  КЛАВИШУ  ВКУШАЛИ.  

054.      ШАРФ  сунем  в  мясорубку  и  получим  вкусный  ФАРШ.

055.      хоть  БАНКА  и  мала,  но  в  ней  –  КАБАН…  тушённый.

056.      БОМБАРДИРУЕТ  нас  шеф-повар  БУТЕРБРОДАМИ!

057.      вместо  печёнки  –  ЛИВЕР?  я  не  ВЕРИЛ!

058.      вы,  что  же  так  ХМУРЫ?  аль  не  накушались  ХУРМЫ?

059.    в  БИСТРО  сегодня  вместо  сахара  –  СОРБИТ…

060.      ПРОСИ  у  них  СИРОП,  а  не  дадут,  СОПРИ!

.......................................................................
*  ИГРА  БУКВ  *  ПРОДОЛЖЕНИЕ  СЛЕДУЕТ

К  истоку  цикла:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866857
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020


Галина Брич

ЖУРБА

А  за  вікном  сновигає  журба
Ненадокучлива,  тихенька,  скромна.
І  не  тривожить,  іноді    хіба
На  ніч  попроситься:  вона  ж  бездомна.
І  я  впускаю.  Сяде  край  стола,
Задивиться  у  далеч  невідому.
Вона  б  і  розповісти  щось  могла,
Та  не  говорить  ні  про  що,  нікому.
Лиш  серед  ночі  тихо  шепотіла:
-Ну,  я  пішла,  спасибі,  відпочила.
Рука  тремтіла,  серце  стукотіло.
Мені,  як  вдячність,  вірша  залишила.    
©  Галина  Брич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866730
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 04.03.2020


Наталя Данилюк

Моя весна

Моя  весна  тендітна  і  окрилена,
Мов  зіткана  з  роси  і  молитов,
Її  зима  зухвала  не  осилила,
Тому  втекла  лісами  стрімголов.

Вона  для  мене  нитка  Аріаднина,
Що  виведе  із  лабіринту  снів.
Якою  б  не  була  я  безпорадною,
Але  душа  довіриться  весні.

І  крізь  імлу  проб’ється  ніжним  проліском,
Розкривши  світу  крильця-пелюстки.
Нехай  йому  і  моторошно,  й  боязко,
Але  тепло  надійної  руки

Вмить  розжене  вітри,  які  наскоками
Шматують  все,  що  стрінуть  на  путі.
І  загуде  земля  живими  соками,
І  китиці  мімози  золоті

Ударять  в  око  барвою  яскравою,
І  залоскочуть  монохромний  світ.
Запахнуть  ранки  пролісками  й  кавою,
І  леготом  вербовим  в  рукаві.

На  те  й  весна,  щоби  у  кожну  тріщинку
Вдихнути  хоч  краплиночку  душі,
І  березню,  пробудження  провіснику,
Вручити  від  усіх  дверей  ключі.

І  бути  всім  на  зло  непереможною
В  цій  за  життя  невтомній  боротьбі,
Й  судинкою  завібрувати  кожною
В  тобі.


[i]Картина:  Bernard  Charoy[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866827
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020


Едельвейс137

ЧАС РОЗДУМУВАНЬ

Ховаюсь  в  горах  
Від  суєти  земної.
Час  роздумувань.
.
-Хто  розуміє
Політ  душі  високий?
-Хто  літає  сам.
.
 Живу  самотньо
Серед  людського  тлуму.
Глухну  від  криків.
.
 В  країну  мрії
Таємний  вхід  шукаю.
Нетрями  світ  став.
.
Лягаю  спати,  
зневірившись  в  чеканні.
Лютий  буревій.
.
 Переконання
Із  досвідом  приходить.
Життя  навчає.
.
Переконуюся
У  правильності  думки.
Вік  живи  –  вік  вчись.
.
В    неславу  канув
Задуманий  вірш  новий.
Слово  не  звучить.
Весна  іде.  Натхнення
Несе  вона  поету.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866787
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 03.03.2020


Арина Дмитриева

Кукушки хвалят петухов

                                                                                                       


                                                                                                     За  что  же,  не  боясь  греха,
                                                                                                     Кукушка  хвалит  Петуха?
                                                                                                     За  то,  что  хвалит  он  Кукушку.
         
                                                                                                                                                   Иван  Крылов


Кукушки  хвалят  Петухов  в  надежде  на  ответный  отклик...
Подкормишь  рыбку  -  будет  клёв:  добавь  в  наживку  слёзы-сопли,
А  сверху  -  нежно  сахарком,  и  веточкой  укрась  укропа,
Не  важно,  текст  о  чём-о  ком,  когда  на  аве  титьки  -.опа.
Вообще,  не  важно  ничего,  когда  потоки  точной  рифмы  
Напоминают  о  Серго,  но  за  Есенина  обидно.*  
И  пусть  он  в  царствии  теней,  но  тексты  живы  и  доныне,
И  месят  их,  кому  не  лень,  но  не  выходит  даже  глина,  
Не  говоря  про  кирпичи,  чтоб  что-то  стройное  построить…
Илье  лежать  бы  на  печи,  так  нет  же,  встал,  и  -  хороводить.
И  благодарный  зритель  –  тут,  кричит  «бравО!»,  бия  в  ладоши:
-  Какой  подскок,  как  танец  крут,  никто,  как  ты,  сплясать  не  сможет…
-  О  да,  о  да!..  А  вы,  а  вы!..  Роднее  вас  я  не  встречала!
-  Да  это  просто  знак  судьбы,  чтоб  лодка  встала  у  причала...
-  И  мы  теперь  друзья  навек,  врагов  положим  на  лопатки,  
Поднимем  рейтинг  резко  вверх,  а  пародистам  -  по  сопатке,  
Чтоб  не  ленились,  и  с  утра  рекламой  двигали  нас  в  массы,
Пусть  переводы  -  ерунда,  но  есть  билеты  в  нашей  кассе,
Есть  билетёр,  афиши  есть,  в  театре  нет  ни  дня  простоя,
Такой  аншлаг  -  ни  стать,  ни  сесть,  от  криков  «бис!»  нам  нет  покоя,
Мы  гениальны,  спору  нет,    споём  друг  другу  гимн-осанну,
На  критику  -  один  ответ:  Пусть  лают,  мы  ведь  караваны!
                 ………………………………………………………………
Кукушки  ходят  к  Петухам,  чтоб  рейтинг  заслужить  лукавством…
Так  и  кукуют  по  утрам,  объединившись  в  графоманство.



*  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796929








пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799930
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 03.03.2020


Катерина Собова

Болонка

Неля    –    безтурботна    дівка,
І    жила    -    не      знала    горя,
А    тут    трапилась    путівка
В    санаторій    біля    моря.

Спакувала    дві    валізи
Суконь,    кремів    та    пігулок,
І    здала    собачку    Лізу
На    три    тижні    у    притулок.

За    болонку    довелося
Аж    дві    тисячі    сплатити:
-Чи    не    жирно    для    собаки
З    отаким    розмахом    жити?

Пояснили:    -Це    порода,
Тут    окреме    харчування,
Догляд,    стрижка    -    все    по    моді,
Буде    ще    дресирування…  

-Досить!    Я    усе    це    знаю,-
Закипіла    злість    у    Нелі,
Запитала:      -Чи    немає
В    вас    собачої    борделі?

Бо    якщо    така    порода
Вас    усіх    так    забавляє,
То    нехай    мені    псявіра
Оці    гроші    відробляє!

Буде    мати    моя    Ліза
Задоволення    без    краю,
І    прибуток    непоганий  –
Це    я    по    собі    вже    знаю!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866538
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020


Едельвейс137

ПОГОВОРІМО ПРО ХОКУ

 ПОГОВОРИМО  ПРО  ХОКУ  (ХАЙКУ)

           Тривірш,  що  виник  в  японській  поезії  шляхом  відділення  перших  трьох  рядочків  від  вірша  ТАНКА.  Найкоротший  вірш,  який  складається  з  17  складів.
           Записується  в  три  рядочки.  Середній  –  найдовший,  а  крайні  –  короткі.  Хоку  –  не  завжди  5-7-5.
           Пишеться  простою  розмовною  мовою.  Тут  яскравіше  ніж  у  живопису  проявляється  тонке  відчуття  чотирьох  настроїв:  САБІ,  ВАБІ,  АВАРЕ,  ЮГЕН.
САБІ  –  тиха  і  трепетна  самотність.  ВАБІ  –  безкінечний  спокій,  печаль,  журба.
АВАРЕ  –  сумна  чарівність  речей  (форма  Великої  Пустоти).  ЮГЕН  –  таємничість.
           Джерело  хоку  –  життя:  Природа,  Бог  і  Людина  в  єдності.  
Для  хоку  важлива    сезонність:  зима,  весна,  літо,  осінь.
Хоку  пишеться  в  теперішньому  часі:  нема  ні  вчора,  ні  завтра.
           Як  знати  чи  цей  тривірш  є  хоку?  
           Якщо  після  прочитання    ти  зможеш  пензлем  намалювати  картинку,  то  це  і  є  хоку.
           Хоку  –  це  не  почуття,  а  споглядання,  роздуми,  припущення,  здогадки,  передбачення,  домисли.
           Вчися  правильно  читати  хоку.  Читай  вголос  і  повільно,  роблячи  паузи  на  розділових  знаках.  Включай  уяву  і  вміння  бачити  не  сказане.    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866469
дата надходження 29.02.2020
дата закладки 01.03.2020


Сонячна Принцеса

ШТОРМ

Не  пантрую  на  твою  свободу,
бо  мені  потрібна  лиш  моя.
Піняться  твої  глибокі  води
аж  скрегочуть  пам'яті  моря...

Ще  образа  чайкою  кигиче...
У  душі  -  то  блискавка,  то  грім…
Вистигають  зорі  таємничі
у  безмежнім  космосі  моїм…

Стогне  вітер  на  моїх  вітрилах  -  
стільки  часу  втрачено  і  сил...

Схоже,  ти  забув  -  я  маю  крила
і  високий  серця  небосхил.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866238
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 29.02.2020


Катерина Собова

Погуляла

Вчора    йшла    з    корпоративу
(Десь    година    третя    ночі),
Було    тихо,    як    на    диво,
Затуманювались    очі…

Дуже    вже    хотілось    в    ліжко,
Заплітались    трохи    ноги,
До    будинку    прийшла    пішки
І    не    збилася    з    дороги.

Пам’ятаю,    йшла    по    шпалах,  
В    мозку    гупали    музики,
Чогось    гикавка    напала,  
І    сміялись    якісь    пики.

Знаю,    тиснули    сандалі,  
Подругу    гукала    -    Таю,
В    ліфт    зайшла,    що    було    далі
Я    уже    не    пам’ятаю…

Так    до    ранку    в    цьому    ліфті
Я    і    спала,    і    дрімала,
З’ясувалось,    що    на    кнопку
Натиснути    не    діждала!    

З    кнопкою    -    то    дуже    добре
Закінчився      поєдинок,
Бо    до    всього    того    лиха,
То    ще    й    був    не    мій    будинок!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865967
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 26.02.2020


Улитка

Рассвет, сиянье облаков

Рассвет,  сиянье  облаков
и  нежный  дождь  с  утра  –
в  итоге  пепел  и  зола,
лишь  пепел  и  зола.
Теченье  дня  согнёт  меня  
и  не  привстать  с  колен  –
как  сказано,  зола  и  тлен,
увы,  зола  и  тлен.
А  если  пепел,  тлен,  зола  –
что  ж  тратишь  столько  сил,
коль  времени  река  так  зла
и  результат  уныл?
А  если  всё  уйдёт  в  песок,
твердь  перейдёт  в  эфир,  -
чего  ж  цепляешься,  дружок,
ты  за  нелепый  мир?
Зачем  врастаешь  и  корней
раскидываешь  сеть?
А  может  быть,  всего  верней…
тихонько…  умереть…?
Но  нет!  И  в  самый  гадкий  час
и  в  самый  день  дрянной
корпишь,  чтоб  луч  твой  не  погас
меж  солнцем  и  луной,
и  как  бы  ни  был  бестолков
наш  мир  –  ну  что  же,  он  таков,
и  оценить  пора
рассвет,  сиянье  облаков
и  нежный  дождь  с  утра.

                                                         03.06.12

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866125
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 26.02.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Антициклоном не дістанеш

Знесилена  ущент  від  протягу  чекання.
Старий  годинник  зупинився  і  мовчав.
То  ж  по-англійськи  без  сльозливого  прощання,
І  неважливо  вже  чи  кава,  а  чи  чай.

Лиш  недомовленість,  незрозумілість  тінню.
Не  поцілує  синє  небо  сіль  морську.
Заплутаних  хіромантичних  досить  ліній,
І  згоди  не  дійти,  в  стосунках  -  гострий  кут.

Любов  розвіяли  пасати  чи  мусони,
І  близькість  ночі  куталась  у  паранджу.
Антициклоном  не  дістанеш  щастя  крону,
І  не  загладиш  недовіру  і  межу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866075
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 26.02.2020


Ніна Продан

МНЕ БЫ ОСИЛИТЬ ТЕМНОТУ…



Мне  бы  осилить  темноту…
Ты  обними  меня  за  плечи.
Чтоб  не  замёрзнуть  на  ветру,
Чтоб  слышать  ласковые  речи…

Хочу  с  тобой  испить  вино,
Любовь  по  капельке  смакуя,
Быть  со  Вселенной  заодно
И    раствориться  в  поцелуе.

Своё  тепло  тебе  дарить,
Быть  для  тебя  неповторимой,
О  нашем  счастье  говорить,
Быть  нужной,  трепетной,  любимой…

Дышать  с  тобою  в  унисон,
Твои    желанья    предвкушая,
Беречь  твой  беспокойный  сон,
Счастливой  быть,  беды  не  зная…

Мне  бы  осилить  пустоту…          

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866011
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2020


Людмила Григорівна

Неудавшийся эксперимент

Какая  тёплая  зима!
Ужель  холодным  будет  лето?
Или  Природа  разогрета
к  нам  гневом  праведным?  Она
терпела  долго  хамство,  зависть,
наш  неуёмный  аппетит,
(Склады,  желудок  всем  набит!)
А  нас  одолевает  жадность!!!
Копим  земной  убогий  хлам,
Хоть  знаем:  срок—  не  за  горами
И  всё,  что  скоплено  годами,
Уже  не  нужно  будет  «там».

Ведь  тело  —  временный  приют
душе,  что  вечна  и  нетленна,
Ей,  бедной,  в  «офисе  Вселенной»
держать  ответ.
Там  будет  суд
за  все  грехи  земного  тела,
Что  лишь  «хотелками»  жило:
Лишь  ело,  спало  и  пило,
И  слушать  Бога  не  хотело  —
Отца,  Который  сотворил
В  благом  порыве  человека,
Для  жизни    подарил  Планету.
Ученья  свет  ему  открыл...

Не  удалсЯ    эксперимент!
Не  оправдал  надежды  «Ноmо»,
И  надо  уступить  другому
эксперименту  постамент.
Земля  уставшая,  больна,
Температурит  в  лихорадке!
Убрать  людишек  —  жадных,  гадких,
Как  грязь  с  лица,  надежд  полна!

И  будет  тёплая  зима,
И  нестерпимо-знойно  лето...

…  От  нас  избавившись,  Планета
Здоровой,  чистой  стать  должна!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865984
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020


Master-capt

Не дай мені, Боже…

Не  дай  мені,  Боже…

Кривої  дороги
З  тяжкою  сумою…
Скалічені  ноги
Побитих  війною!

Не  дай  мені,  Боже,
Гординю  носити:
Не  бачити  схожих,
Людей  не  любити;
Позичити…  лихо,
Пізнати…  провину,
На  цвинтарі  тихо
Ховати    дитину.

Не  дай  мені,  Боже,
Невірну  дружину,
Бо  ревність,  ворожа    –  
Зживе  в  домовину;
Щоб  людям…    позаздрив!
Щоб  руки…  украли,
Злодійства  ховали,
Ще  гірш…    убивали.

Не  дай  мені,  Боже,
Коханку  від  друга,
Бо  серцю  не  скажеш,
Щой  мила    -    подруга!
Щоб  серце  не  знало  –  
Кохати    повію…
Бо  знищу,    вразливо,
І  Віру,  й  Надію!

Не  дай  мені,  Боже,
Продать  Батьківщину,  
Щоб  військо  вороже
Топтало  країну.
Нехай    Україні,
Прошу  тебе  мило,
Мов  гарній  дівчині:
Довіку    щастило.

Я  жив…як  хотілось,
І  бачив  –    півсвіту,
Роками  вертілось  
Безхмарнеє  літо.
Не  дай  мені,  Боже,
Невірному  сину,
На  смертному  ложе  -  
Печальну  годину!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 24.02.2020


Евгений ВЕРМУТ

УЙДУ БЕЗ ЧЕМОДАНА

Я  покину  мир  без  чемодана,
Без  еды,  без  денег,  без  всего.
Если  вдруг  уйду  от  вас  нежданно,
Не  забуду,  честно,  никого.

Я  покину  мир  без  чемодана.
Странствовать  приятней  налегке.
Кто-то  скажет:  -  Рано!  
Нет,  не  рано.
Мы  не  держим  жизнь  на  поводке.

Не  устал  я  жить  и  не  устану.
Я  давно  от  жизни  в  барыше,
Но  покину  мир  без  чемодана.
Все,  что  надо,  есть  в  моей  в  душе...

06.12.2019г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857079
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 24.02.2020


Катерина Собова

Таможня

Після    фільму    про  бандитів  
В    тата    Дімочка    питає:
-Ось,    таможня    -      таке  слово,
Що    воно    в    них    означає?  

-Ось    дивись:    я    їду    в    Польшу
Сигарети    продавати,
На    кордоні    дяді    в    торбу
Починають    заглядати,

А    один    кричить:    -Не    можна!
Бо    це    зветься    контрабанда!
Очі    вилупив,    сопе    так,
І    надувся,    як    та    панда.

Я    йому    -    доляри    в    руку:
-А    тепер?    Не    знав    це    лихо…
Дякую    вам    за    науку…
-Ну…    Та    можна!    Тільки    тихо.

І    цю    фразу,    наче    мірку
Знає    тут    собака    кожна,
Оце    місце    перевірки
Так    і    звуть    тепер    -    таможня!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865400
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 21.02.2020


Наташа Марос

СПОМИНИ…

...ще  зовсім  недавно  ненавиділа  себе  за  безкінечні  подорожі  в  минуле,  за  смолянисто-в'язку  пам'ять,  що,  охоплюючи  все  єство,  не  давала  спокою,  переслідувала,  мов  тінь  у  спеку,  мов  морок  темної  ночі;  безсоромно  поглинала  моє  життя...  Здавалося,  не  буде  цьому  кінця-краю...
     Спогади...  спогади...  спомини...  -  заглядаю  до  словника  і...  обираю  "спомини"  -  воно  м'якше,  тепліше...  Яке  ж  воно  близьке  і  рідне,  милозвучне,  домашнє,  влучне,  своє...  І  як  добре,  що  воно  є...  з  ним  спокійніше,  затишніше,  з  ним  ніколи  не  буде  пустки  в  душі,  йому  не  потрібні  співучасники  й  свідки...  -  воно  самотужки  щедро  заллє  собою  найменші  шпаринки  пам'яті...  Це  те,  куди  хочеться  повертатися...  З  ним  ніхто  й  ніколи  не  буде  одиноким  і  самотнім...  А  головне  -  воно  завжди  зі  мною  це  дивовижне  слово  -  "спомини"...  Це  -  всенький  світ,  ні,  це  -  Всесвіт  мого  буття,  це  прихисток  і  спокій,  цілющий  нектар  і  солодкий  трунок  чи...  бентежне  марево...Так,  так,  бо  я  сама  визначаю  яким  споминам  віддати  перевагу  -  отже,  за  мною  і  остаточний  вибір...
     Малюю  обраними  фарбами  яскравий  світ  навколо,  віртуозно  граючись  тонами  і  напівтонами...  Слухаю  музику  серця,  яку...  обираю  сама,  всупереч  їдкій  нав'язливості  негативних  думок...  Дбайливо  й  щиро  вибудовую  світ  навколо  себе,  бо,  по  великому  рахунку,  все  починається  тут...  ось...  зовсім  близько...  поруч...  Щастя  людське  не  буває  далеким  -  воно  відчутне,  воно  на  відстані  подиху,  погляду,  простягнутої  руки...
     Я  вчуся  жити...  І  найбільше  в  світі  хочу,  щоб  мене  почули,  зрозуміли,  повірили...  -  це  велике  щастя  не  загубитись,  не  зникнути,  бути  потрібною,  неповторною,  своєю...
     Я  вчуся  жити...  вчуся  щоденно  і  щохвилинно  тихо  радіти  всьому,  що  маю...  Це  надзвичайно  важко  -  вчитися  жити,  бо  світ  надто  жорстокий  і  безжальний,  а  життя...  надто  коротке,  мов  спалах...
                   
                                                                                   -                    -                    -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865260
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 18.02.2020


ТАИСИЯ

Романс

                     Романс      (звучит    в    моей    душе)

(«Твоя      печаль      души      моей      коснулась».)

Твои      стихи      меня      приворожили.
Тревога      и      печаль      проникла      в      сны.
Но    и    до    нас      поэты      сны      любили.
Ведь    сны      для      встреч    влюблённых      созданы.

У    наших      снов      не      будет      пробужденья.
Но    всё-таки      я      буду      приходить.
И    ты      придёшь    без      всякого      сомненья.
Ведь    в    наших    снах    связующая    нить.

Твои    стихи      мне    дарят    наслажденье.
Я      слышу      музыку      родной      души.
В    любви    у    нас    не    будет    продолженья.
Но    знай,    с    тобой      в    ночной    встречаюсь  я    тиши.

Ведь    наша    жизнь    подвержена      депрессии.
А    хрупкий    мир    так    трудно      уберечь.
ПОЭЗИЯ      спасает    нас    от    плесени.
И    вдохновляет    на    сердечность    встреч.

14 февраля    2020.
 
Рисунок    Автора.    Тушь,    перо,    ватман.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864801
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 16.02.2020


Катерина Собова

Вiвчарка

Чоловік    зібрав    всі    гроші,
(Здивував    дружину    Варку),
До    якогось    їздив    Гоші
І    купив    собі    вівчарку.

Лорд    -    собака,    це    не    Бобик,
Бо    якусь    медаль    там    має,
Чистокровної    породи,
Білі    ікла    вишкіряє.

Варка    вже    гризе    Валеру:
-Привіз    цього    вовкодава,
Зроби    клітку,    чи    вольєру,
Бо    піде    недобра    слава…

Може    кинутись    на    когось,
Хто    зайде    до    нас    в    подвір’я,
Всі    коти    вже    позникали,
А    з    курей    летіло    пір’я!

-Не    хвилюйсь,    табличка    висить,
Застереження    хазяйське:
«Не    підходьте    -    злий    собака,
А    ланцюг    у    нас    -    китайський».

Скоро    рік    уже    минає,
Лордові    спокійно    жити:
Жоден    візитер    цю    хвіртку    
Не    насмілився    відкрити!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864877
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 15.02.2020


Кадет

Выходим

Там  далеко  Айбак  и  Кандагар,
Но  наши  нервы  всё  ещё  на  взводе...
Нам  вслед  хрипит  душман:  «Аллах  акбар!»,
А  мы  достойно  на  броне  выходим!

И  на  броне  небритый  капитан
Потягивает  сигаретку  с  травкой...
Зачем-то  он  везёт  с  собой  Коран,
Не  думая  про  скорую  отставку...

Он  рад,  что,  может  быть,  помог  Аллах,  
Что  в  галифе  пока  ещё  всё  цело!
Уверовал  он  в  древний  альманах,
Но  нервы  днём  и  ночью  под  прицелом...

С  небес  светили  звёзды  всем  подряд...
Кому  медалью,  а  кому  могилой...
Прицельный  взгляд,  похожий  на  снаряд,
Не  заглушить  ни  водкой,  ни  текилой...

Ещё  вчера  дымился  перевал
И  падали,  увы,  вертушки  с  неба...
И  тем,  кто  в  строй  хотел,  но  не  вставал,
Венчали  кружку  корочкою  хлеба...

Рассудят  всех  Господь  или  Аллах
И  воздадут  конечно  по  заслугам...
Кому-то  крест,  кому-то  иншааллах...
А  жизнь,  как  прежде  мечется  по  кругу...

Как  ни  крути,  война  —  кромешный  ад...
Для  всех,  кто  угодил  в  её  объятья...
Неважно  -  офицер  или  солдат,
Теперь  навеки  шурави  и  братья!

февраль  20

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864827
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 15.02.2020


Любов Іванова

ПОЗДНЕЕ ПРИЗНАНИЕ

[b][i][color="#ad0a0a"][color="#0a25ad"]П[/color]олоснуло  по  душе,  как  же  так  случилось?
[color="#0a25ad"]О[/color]поздал  ты,  опоздал!    У  меня  семья...
[color="#0a25ad"]З[/color]алило  глаза  слезой,  где  же  Божья  милость?
[color="#0a25ad"]Д[/color]орогую    цену,    знай,  заплатила  я.
[color="#0a25ad"]Н[/color]е  сказал  ты  нужных  слов,  тех    что  я  желала,
[color="#0a25ad"]Е[/color]сть  наверное  на  то  множество  причин.
[color="#0a25ad"]Е[/color]й-же  Богу,  все  понять,  будет  жизни  мало,

[color="#0a25ad"]П[/color]ламя  чувств  нашло  уют  где-то  среди  льдин.
[color="#0a25ad"]Р[/color]азвела  судьбина  нас,  как  две  шхуны  в  море,
[color="#0a25ad"]И[/color]  накрыла,  не  спросив,    пеною  волной.
[color="#0a25ad"]З[/color]авершился  наш  роман  на  беду,  на  горе,
[color="#0a25ad"]Н[/color]е  любимый  столько  лет  рядышком  со  мной.
[color="#0a25ad"]А[/color]  теперь  зачем  судьба  нас  свела  сквозь  годы  
[color="#0a25ad"]Н[/color]еужели  ради  тех  сердцу  милых  слов?
[color="#0a25ad"]И[/color]  среди    любых  невзгод,    среди  непогоды,
[color="#0a25ad"]Е[/color]сть  причина  полагать    -  не  прошла  любовь!!![/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864401
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 133

[b]В  гороскоп  не  верь,  подруга.
Я  поверила  и  что?
У  избранника  лачуга
Конь  и  драное  пальто.

Спрятал  в  елке  я  бутылку
Думал  будет  под  шашлык
Отчего  тогда  у  милки
Заплетается    язык?

А  вареники  с  сюрпризом
Нам  сказала  мужа  мать,
Пока  смотрят  телевизор
Я  -  давай  их  все  кусать.

Мы  в  метель  с  кумой  попали,
Забрели  в  сторожку  в  лес,
Позабыли  о  морали,
Скажем  всем  -  попутал  бес.

На  курорт  поеду  с  милым
Отдохнуть  решил  малыш!!
Хоть  в  деревне  -  не  Курилы,
Но  есть  речка  и  камыш!!

На  ремонт  ушла  неделя
И  не  страшно,  что  в  кредит!
На  мне  женится  Емеля!!
Если  Щука  разрешит...

Я  не  сею,  не  копаю
Это  дело  не  для  дам,
Но  секрет  к  супругу  знаю...
Потому  он  пашет  сам!!

Я  купила  балалайку
Чтобы  муж  скорей  отлип.
Он  ушел  к  подруге  Майке
Та  ему  купила  джип.

Справа  Люба,  слева  Лена.
А  меж  них  -  мой  муж  седьмой.
Мне  не  в  кайф  такая  сцена,
Волоку  за  чуб  домой.

Накрывай  поляну,  Петька,
Как  ни  как  -  твой  юбилей.
Два  яйца  есть,  хрен  и  редька,
Бражки  восемь  бутылей.

Я  не  знаю  почему
На  ногах  мозоли.
Видно    все  же  туфли  жмут
Вырос  в  ногу,  что  ли?

Эх,  кому  б  теперь  продать
Новую  рацуху,
Как    в  перине  отделять
Перышки  от  пуха?

Мой  миленок    -  генерал,
А  мне  б  парня  с  роты  
Чтоб  всю  ночь  на  мне  пахал
До  седьмого  пота.

Йог  приехал  к  нам  в  село
На  постой  просился.
Меня  за  душу  взяло
А  муж  прослезился.

Срочно  делаю  подтяжку
Нужен  вид  для  секс  услуг!
Запрягу  Петра  в  упряжку  
И  с  рекламой  по  селу.

Бабка  деду  угодила
Свечи  к  вечеру  зажгла.
Из  кислющего  кизила.
Самогонки  нагнала!![/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864220
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Замість слів

Протиріччя  сердечні  під  настрій  хурделиць,
Хвилювання  бентежне  хмарин-пілігримів.
Не  чекали,  що  доля  доріжки  простеле
В  різні  бОки  життєві,  мов  гра  пантоміми.

Сум  зимового  саду  в  сріблястих  одежах,
Що  мовчанням  пронизує  ниті  душевні.
І  лиш  вітер  шалений  гуде:  де  ж  ти,  де  ж  ти?
Туги  пальці  студені  стискаються  ревно.

Замість  слів  оберемки  холодних  сніжинок.
Вже  примерзли  й  застигли  безмовні  хвилини.
І  цей  час  порожнечі  укрився  крижинно,
А  думок  тепловійність  до  тебе  все  ж  лине.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864213
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020


ТАИСИЯ

Доза РАДОСТИ

Поэт,      наполненный      тревогой      и    печалью!
Хочу      тебе      я    дозу      Радости      дарить.
Приду      тихонько      под      сиреневой      вуалью,
Чтоб      твоё      сердце      от      печали      исцелить…

Мне      верится,      что    всё      это      вполне      возможно.
И      радость      успокоит      твой      тревожный      сон.
Уйду      я      незаметно,    очень      осторожно.
Лекарство      действует      с      любовью      в      унисон.

Я      верю,      что      моё      целебное      лекарство    -
Способно      раненую    душу      уберечь.
Но      доза      Радости      не    каждому      подвластна.
Лишь    сердце    чуткое    даёт    сердечность    встреч!

08.  02.  2020.                

 Рисунок      АВТОРА    -    Тушь,    перо,  ватман.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864136
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Едельвейс137

ЧИТАЮ ХОКУ

Шовк  злетів  з  плечей.
Стан  білий  хризантеми
Очі  осліпив.
.
Немов  монетка,
На  небі  місяць.  Щойно
Я  пропив  її.
.
Холодний  вітер.
Лизнув.  Біжить  по  тілу
Табун  мурашок.
.
Бодай  ще  хвильку
Полежу,  тоді  встану.
Лінивий  ранок.
.
Спати  не  дають
Думки.  Паморочиться
Туманний  ранок.
.
Чорних  круків  тьма
На  жовте  поле  впала.
Плаче  синя  вись.
.
Читаю  хоку.
Немов  зернинки,  вірші
В  серце  падають.
.
Малиновий  стяг
В  пів-неба  майоріє.
Новий  день  встає.
.
Затяжні  дощі,
Нарешті,  закінчились.
Морозяна  ніч.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863893
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Галина Брич

ТАНГО НА АКОРДЕОНІ

Лунала  музика,  звучав  акордеон.
Звабливе  танго.  Стукіт  серця  в  унісон.
Дві  птиці,  два  крила,  рука  в  руці.
А  в  музиканта  сльози  на  щоці.

Грав  танго  на  акордеоні.
В  очах  любов,  як  на  долоні.
Душа  в  бентежному  полоні,
Красива  і  болюча  мить.
А  танго  пристрастю  палає,
Жадання  до  вершин  сягає.
Акорд  гармонію  складає.
Не  в  парі  з  ним  –  душа  болить.

Зухвалі  погляди,  пекучий  дотик  рук.
Бентежить  душі  надчуттєвий  дивний  звук.
Звабливий  подих…  губи…  медальйон…
Надривний  звук.  Замовк  акордеон.

Застигла  пристрасть  у  поклоні.
Здригнувся  біль  в  акордеоні.
В  очах  дві  крапельки  солоні.
Пекуча  скам’яніла  мить.
Душа  рятунку  знов  шукає  –
Акорд  гармонію  складає.
Звабливе  танго.  Лиш  згасає
В  бездоннім  погляді  блакить.
©  Галина  Брич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863722
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 05.02.2020


Оксана Дністран

У пастці страху

Тряслась  над  ним  –  не  загубити.
Себе  втрачала  з  кожним  днем.
Вже,  як  скотилася  з  орбіти,
Зробила  доля  хід  конем.

Страхи́  злетіли  кажанові,
Надій  примари  льодяні.
Немає  гірше  нелюбові,
Як  і  ворожої  рідні.

Ні  рокіровки,  ні  гештальти
Тому  не  можуть  помогти,
Хто  сам  змінитися  не  здатен
Заради  вищої  мети.

Коли  нема  чого  втрачати,
Вертається  справдешнє  знов.
Той  попадається  у  ятір,
Хто  відрікається  основ.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863756
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 05.02.2020


Ірина Кохан

Допишу рядки свої останні….

Чомусь  мовчать,не  пишуться  вірші,
У  кут  глухий  забились  кволі  рими.
Ржавіють  струни  зболені  в  душі,
Вже  не  лікує  часу  біг  невпинний...

В  мені  згасає  вогник...Як  болить!
Лиш  допишу  рядки  свої  останні,
Лиш  доживу  гірку,пекучу  мить...
І  в  небі  розчинюся  на  світанні...

Я  стану  птахом  Миру.  З  висоти
Я  розіллюся  зливами  любові...
Зітчу  з  добра  між  зорями  мости,
Зітру  з  Землі  шляхи  рясні  із  крові.

Чомусь  мовчать,не  пишуться  вірші.
Згасає  свічка.  Висохли  чорнила.
Дай,Боже,сил...Дай  віри  у  душі...
...здійняти  знов  підбиті  свої  крила....

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497057
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 04.02.2020


Катерина Собова

Сiмейний лiкар

-Лікарю,  така    вже    доля,-
На    прийомі    каже    жінка,-
Виникають    сильні    болі
В    мене    в    області    печінки.

А    ви  –  мій    сімейний    лікар,
То    на    вас    надію    маю,
Пила    трави,    а    хворобі
Тут    нема    кінця    і    краю.

-Ви    присядьте    на    хвилину
Ось    на    цю    кушетку    скраю,
А    я    зараз    в    Інтернеті,
Що    у    вас    там  –  прочитаю.

Хвора    каже:    -Хочу    встати:  
Вас    затримувать    не    смію,
В    Інтернеті    прочитати
Я    не    гірше    вас    зумію.

-Ну,    а    це    вже,    дорогенька,
Буде    самолікування,
З    медициною    не    треба
Тут    влаштовувать    змагання.

Зараз    прямо    з    монітора
Я    рецепт    для    вас    напишу,
Йдіть    в    аптеку,    пийте    ліки,
І    дотримуйтеся    тиші.

А    надалі,    хворі    люди,
Згідно    нашого    закону,
Лікувати    всіх    я    буду
Виключно    по    телефону.

Дуже    зручно,    бо    не    треба
Зранку    чергу    тут    займати,
І    у    вас    є    вільний    вибір:
Жити    далі,    чи    вмирати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863344
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020


Ірина Кохан

Чужі піски

Чужі  піски  поглинуть  кров  чужу,
Магічні  кола  креслитиме  доля.
Переступи,  здолай  оцю  межу,
Щоб  стати  вищим...
Зоряного  поля
Ніхто  зі  смертних  ще  не  перейшов,
У  водах  ночі  танули  комети,
Іди,  туман  сховає  під  покров
Твої  думки...
І  весен  силуети
Ітимуть  поруч  місяць,  рік,  віки
(Це  ж  задля  них  ти  жив,  вмирав  і  вірив!),
Чув  подих  смерті  з  відстані  руки
Та  все  ж  кохав...
Без  взаєму,  без  міри
Молив,  чекав  і  сонце  тепле  вів,
Мов  наречену,  на  свою  орбіту.
Та  став  чужим  як  неба  льон  зацвів...
Чужим  піском  на  берегах  Коціту.

*Коціт  -  у  давньогр.  міфології  -  одна  з  річок  "підземного  царства",  де  нібито  перебували  душі  померлих.
Зійти  на  береги  Коціту  -  вмерти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863201
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 02.02.2020


меланья

Пока я на Земле

Хорошо,  что  нельзя  это  небо  продать,
где  на  каждом  шагу  белых  ангелов  стражи,
где  блуждает  Луна,  дни  прессуя  в  года,
словно  призрак  ночной  у  озоновых  скважин.

Вот  шальная  промчалась  по  небу  звезда,
она  тоже,  видать,  ныне  в  пьяном  угаре,  
и  от  счастья  с  орбиты  сошла  навсегда...
А  мне  хочется  думать,  что  это  -  Гагарин...

Белый  саван  плывёт  в  кружевных  облаках,    
он  подхватит  меня  в  миг  истекшего  срока...
И  тогда  всё  сочтёт  моё  Божья  рука:
и  благие  дела,  и  грехи,  и  пороки...

А  пока  я  маршрут  прохожу  на  Земле,
крест  ношу  на  груди  под  нательной  рубахой,
не  хочу  размышлять  о  грехах  и  смоле...
Почитаю  стихи  под  симфонии  Баха...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863211
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020


Кадет

Заунывная задушевная

Надоело  нынче  ржать,
Загрустил  в  засаде...
Но  никак  не  удержать
Мысли  на  глиссаде...

Всё  загажено  вокруг,
Варвары  резвятся...
Ни  мирских,  ни  адских  мук
Вовсе  не  боятся...

Нету  мира  без  войны,
Истины  в  стакане...
От  сумы  да  от  тюрьмы
Нету  зареканий...

По  весне  гремит  салют
В  честь  Победы  нашей...
Эх,  закусим,  коль  нальют,
Гречневою  кашей...

Молодёжь  жуёт  поп-корн,
В  гаджет  тычет  носом...
Не  в  коня,  похоже,  корм...
Значит,  жди  поноса...

Суржик  тупо  режет  слух,
Вкус  загнали  в  угол...
От  котлет  отвадить  мух
Не  поможет  гугл...

Где  найти  теперь  слова
Острые  как  бритва?...
И  едва-едва  жива
Тихая  молитва...

Будет  легче,  но  не  факт,
Ведь  душа  распята...
И  хриплю  Володе  в  такт:
«Всё  не  так,  ребята»...

январь  20

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863246
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020


Ірина Кохан

Розкажи

Боса  ніч,  серце  латане  клаптями  чорними,
Поміж  слів  причаїлася  тиші  струна.
Розкажи,  як  до  тебе  ходою  мінорною
Йде  вона  і  очима  довкіл  поглина.

Розкажи,  як  шукаєш  розради  у  темряви,
Хміль  душі,  виливаючи  вікнам  німим,
Щедра  мить,  зорі  сходять  коштовними  зернями,
Завтра  день  знову  прийде  у  світ  молодим.

Завтра  сіль  стане  вже  не  такою  солоною,
Ночі  диск  перекотиться  за  океан.
Розкажи,  як  печуть  розміновані  спомини,  
Битим  склом  застрягаючи  в  давності  ран.

Ніч  мине  босоногим  дівчам  розциганеним,
Сонця  сік  розіллється,  не  знаючи  меж.
Ти  прислухайся  -  Хтось  за  захмарними  гранями
В  твоїй  долі  дописує:  "Ще  проростеш..."

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861344
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 23.01.2020


меланья

путаница

Я  боялась  -  замёрзнет  синица
в  стужу  зимнюю  -  больно  мала...  
А  зима  шелестнула  страницей  -
и  рукою  подать  до  тепла.  
Вот  январь  собирает  пожитки  -
не  по  нраву,  видать,  ему  власть...
Я  же  к  тем,  кто  нам  режет  снежинки,  
на  работу  мечтаю  попасть.
Не  ленилась,  кроила  бы  споро,
чтоб  водили  они  хоровод...
А  то  детям  забудется  скоро  
что  за  чудо  -  снега  в  Новый  год...
Вот  и  ветер  кружит  над  сосною,  
будто  важное  что-то  забыл...
Он  в  кого-то  влюбился  весною  
и  не  помнит  кого  полюбил...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861117
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 23.01.2020


Ulcus

Жага (18+)

Знеможена,  вдоволена,  щаслива,
Тремтяча  у  цупкім  полоні  спазму,
У  апогеї  вільного  відриву,
В  передчутті  наступного  оргазму
З-під  шкіри  струменяться  саламандри,
Пашать  вогнем  завужені  зіниці,
У  голові  повторюються  мантри  -  
Іще  хоч  раз  намаритись,  наснитись...
Хоч  мить,  секунду,  частку  півсекунди
Цей  зблиск,  цей  спалах,  ця  жага  торкання
Як  у  забутій  казці  нібелунгів  -  
Ступити  в  ніч,  щоб  вийти  на  світанні
Знеможено,  вдоволено,  блаженно
Всміхнутися  зловісному  інкубу
Що  так  любив  красиво  й  навіжено  
Й  віддав  її,  беззахисну,    на  згубу...
Солодка  спека  та  повітря  сперте,
Немов  міхи  розходяться  легені,
Останній  вдих  -  це  щастя  так  померти  -  
З  коханим  серцем  у  кривавій  жмені...

За  ілюстрацію  -  робота  Боріса  Вальєхо  «Жага  (burning)»  (фото  з  нету)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791313
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 22.01.2020


меланья

Мы встретимся

Как  будто  вырывает  кто  страницы
безжалостной  костлявою  рукой,
а  время  в  жерновах  стирает  лица,
нашедшие  в  астрале  свой  покой.

И  каждый  раз,  раздавлен  и  растерян,
беспомощный,  как  предвесенний  снег,
встречаешь  ты  ужасную  потерю,
что  множатся  как  будто  на  войне.

И  что  ни  год,  то  новые  потери...
Повадились...  И  не  одна  -  четой...
А  ты  стоишь,  все  больше  сиротея
и  ближе  перед  пагубной  чертой...

Мы  на  Земле  все  временно,  по  сути,
и  я  шепчу,  бессилие  кляня:
родимые,  прошу,  не  обессудьте,
что  вы  ушли,  оставив  здесь  меня.

А  мне  тянуть  ещё  свой  крест  до  срока,
когда  окончится  нелёгкий  путь  земной,
чтоб  мир  не  показался  одиноким
для  тех,  кто  нынче  рядышком  со  мной.

Мы  на  Земле,  как-  будто  на  постое,
придет  черёд  закатится  звезда...
И  вот  тогда  за  этою  чертою
мы  встретимся...И  точно  навсегда...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861209
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 20.01.2020


меланья

На море

Достало  всё!  Меняю  обстановку,  
а  то  одна  зелёная  тоска...
Беру  подругу,  мчим  на  остановку  
и  едем  к  морю,  то  есть  к  морякам.  
 
Квартиру  подобрали  как  бунгало,  
отметили  бутылочкой  вина,  
я  выпила  всего  лишь  два  бокала,
но  суток  пять  ещё  была  пьяна.  
 
Проснулась,  и  свело  от  злости  скулы:  
пока  я  маюсь  болью  живота,  -  
моя  подруга  в  море,  как  акула,  
а  рядом  с  ней  красавец  капитан.  
 
Из  моря  вышел...ну  мираж  из  пены...  
Я  думала  завою  на  Луну,  
ведь  там  не  только  море  по  колена,  
а  то,  что  гонит  на  душу  волну.  
 
Вот  и  накрылось  море  медным  тазом:  
не  радовали  волны  и  песок,  
пила  лишь  минералочку  без  газа,  
да  раздражал  подруги  голосок.  
 
А  ведь  она  -  ходячие  изъяны,  
того  глядишь,  задавит  целлюлит...
Но  вон  как  вышивает  обезьяна...  
А  то  стонала:"Ой,  радикулит..."  
 
Вот  так  я  отгуляла  прошлым  летом....
Опять  в  душе  зеленая  тоска...  
Желанья  отдохнуть  на  море  нету,
хотя,  быть  может,  это  лишь  пока...

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861498
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 20.01.2020


Катерина Собова

Синя курка

На    базарі    пишна    дама
Тушку    курки    оглядала  –
Сільська    бабця    продавала
І    товар    свій    вихваляла.

Панночка    цю    курку    синю
Щупала,    перевертала…
-Чим    її    ви    годували?-
Враз    бабусю    запитала.

-А    вам    нащо?    Що    за    люди?!
Про    годівлю    всі    торочать!
Знають    же,    що    брать    не    будуть,
Тільки    голову    морочать.

-Та    я    схуднути    хотіла,
Що    не    пробувала    -    марно,
А    ця    тушка    захопила  –
Результат    тут    дуже    гарний.

Куплю    цього    в    вас    скелета,
Видайте    свої    секрети,
Відчуваю,    допоможе
Тільки    ось    така    дієта.

Баба    все    це    оцінила,  
Відповідь    дала    відразу:
-Треба    півня    тобі,    мила,
Щоб    із    тебе    він    не    злазив!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861943
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 20.01.2020


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2020


Катерина Собова

Експертиза ДНК

-Ось    в    історії    є    факти,-
Каже    бабі    дід    Павло,-
Не    було    тоді    інфарктів,
І    здоров’ячко    було.

Пан    старий    там    жив    в    достатку
(Сім    десятків    розміняв),
А    на    восьмому    -    дитятко,
Всім    на    диво    -    татом    став!

Баба      наволочку    шила,
Подивилась    на    Павла,
Інтуїцію    включила  –
Зразу    відповідь    дала:

-Жінка    в    нього    -    геть    безпутня
І    брехуха    ще    й    яка!
Бо    тоді    була    відсутня
Експертиза    ДНК.

Можна    дурневі    старому
Гарну    байку    розказать:
Вже    не    діжде    піти    з    дому  –
Буде    діток    годувать.

А    тепер    вже    повелося,  
Не    обдуриш    старика…
Де    воно    на    нас    взялося
Оте    кляте    ДНК?

Хай    би    тішились    дідусі
У    свої    вісімдесят,
Думали,    що    роблять    те,    що
Не    могли    у      п’ятдесят!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860819
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 11.01.2020


меланья

крещение в лесу

Январским  утром,  ёжась  от  мороза,
я  шла  по  лесу  снежною  тропой,
вокруг  стояли  сосны  и  березы
на  фоне  снега  тёмною  толпой,

Тянулись  в  высь  седые  сосен  кроны,
лишь  веток  хруст  в  звенящей  тишине...
И  вдруг,  наполнив  всё  хрустальным  звоном,
колокола  запели  как  во  сне...

Застыло  все  вокруг  от  восхищенья,
а  лес  стоял  торжественной  стеной-
он  принимал  небесное  крещенье
березою,  осиною,  сосной...

Я  онемела,  шаг  ступить  не  смея,
боясь  нарушить  дивный  сей  обряд...
А  лес  молился  как  лишь  он  умеет,  
надев  свой  белый  праздничный  наряд...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860513
дата надходження 06.01.2020
дата закладки 11.01.2020


Любов Іванова

ПОД БОЙ КУРАНТОВ

[b][i][color="#05e626"][color="#e6052a"]П[/color]одниму  бокал    у  яркой  ёлки,
[color="#e6052a"]О[/color]диноко  здесь  в  моём  посёлке.
[color="#e6052a"]Д[/color]ом  мой  снова  пуст,  камин  и  свечи.

[color="#e6052a"]Б[/color]ыл  бы  рядом  ты  вот  в  этот  вечер.
[color="#e6052a"]О[/color]бняла  бы  я,  смакуя  счастье
[color="#e6052a"]Й[/color]  пусть  за  окном  шумит  ненастье.

[color="#e6052a"]К[/color]ак  же  я  мечту  свою  лелею....
[color="#e6052a"]У[/color]ж  не  ты  ли  там...  идешь  аллеей?
[color="#e6052a"]Р[/color]аспахну  я  дверь,  ты  у  порога
[color="#e6052a"]А[/color]  ведь  я  тебя  ждала,  как  Бога.
[color="#e6052a"]Н[/color]овый  год  с  тобой  -  какая  сказка!!!
[color="#e6052a"]Т[/color]аинство  и  в  нем,  весь  мир  обласкан.
[color="#e6052a"]О[/color]тобьют  часы  свой  звон  хрустальный,
[color="#e6052a"]В[/color]  жизни  ты  моей  теперь  -  в  реальной..[/color][/i].[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859748
дата надходження 30.12.2019
дата закладки 30.12.2019


Колосок Олександр

Мастер и Маргарита. Понтий Пилат

 "–  Чем  хочешь  ты,  чтобы  я  поклялся?  –  спросил,
         очень  оживившись,  развязанный.
   –  Ну,  хотя  бы  жизнью  твоею,  –  ответил
         прокуратор,  –  ею  клясться  самое  время,  так
         как  она  висит  на  волоске,  знай  это!
   –  Не  думаешь  ли  ты,  что  ты  ее  подвесил,  игемон?
   –  спросил  арестант,  –  если  это  так,  ты  очень
         ошибаешься.
         Пилат  вздрогнул  и  ответил  сквозь  зубы:
   –  Я  могу  перерезать  этот  волосок.
   –  И  в  этом  ты  ошибаешься,  –  светло  улыбаясь  и
         заслоняясь  рукой  от  солнца,  возразил
         арестант,  –  согласись,  что  перерезать  волосок
         уж  наверно  может  лишь  тот,  кто  подвесил?"
                                                                                                             М.  Булгаков
                               *  *  *                                                                                                                        
                               
   Под    колоннадой    царского    дворца
   сидел    он,    размышляя    без    конца
   о    бренности    его    недолгих    дней,
   о    службе    в    этой    проклятой    стране...
   о    старости,    о    том,    что    у    него
   кроме    собаки,    нету    никого...
   И    так    болела    сильно    голова,
   что    мысли    обрывались    и    слова,
   произнесенные    его    слугой,
   вдруг    полоснули    сталью    ножевой.
   -  По    вашему    приказу,    игемон,
   его    доставили,    -    промолвил  он.

   Был    жаркий    день    нисана.    Все    цвело.
   У    ног    его    дышала    тяжело
   собака    Банга.    Грозный    Крысобой
   стоял,    пространство    заслонив    собой.
   Пилат    не    видел,    как    его    ввели
   два    стражника.    В    лохмотьях    и    пыли
   стоял    тот    с    непокрытой    головой,
   глаза    смотрели    прямо    пред    собой,
   не    замечая    рядом    ничего...
   Лет    тридцать    пять  -  не    более    того  -
   он    был    хорош    собой,    но    очень    худ.
   -  Ну,    хорошо,    -    сказал,    -    Пусть    подведут.
   
   Его    толкнули    ближе.    Верный    пес
   как-будто    бы    глазами    в    него    врос,
   привстал    слегка,    учуяв    чужака,
   но    только    прокуратора    рука
   его    коснулась,    он    обмяк    и    лег
   на    серый    мрамор    у    хозяйских    ног.
   Пылала    адской    болью    голова,
   так,    что    темнела      неба    синева...
   Пилат    закрыл    глаза,    казалось    он
   в    глубокий    долгий    сон    был    погружен...
   Как    вечность    длилось    несколько    минут,
   затем    спросил:    -    Так    как    тебя    зовут?
   
   Пред    ним    стоял    с    разбитою    губой,
   измученный,    казалось    чуть    живой,
   с    руками    связанными    за    спиной,
   еврей    или    сириец      молодой.
   Его    зеленый    старенький    хитон
   клочками      обвисал    со    всех    сторон.
   -  Иешуа,    -    ответил    тихо    он.
   -  А    прозвище?    -    продолжил    игемон.
   -  Га-Ноцри.    -    По    крови    ты    кто,    плебей?
   -  Совсем    не    помню      я      родни    своей,
       но    знаю,    что    отец    мой    был    еврей.
   Он    говорил,    не    опуская    взгляд
       
   и    улыбался,    как-то    невпопад.
   -  Родные    есть?    Есть    у    тебя    семья?
   -  Нет    никого    -    один    на    свете    я.
   -  А    где    живешь    ты,    где    твое    жилье?
   -  Я    путешествую.    Пристанище    мое
       там,    где    смогу    найти    я    хлеб    и    кров,  -
       ответил    он    и    улыбнулся    вновь.
   -  Бродяга...    впрочем,    видно    и    без    слов...
       Ты    знаешь    грамоту,    ответь,    плебей?
   -  Да,  знаю    греческий,    иврит    и    арамей...
   -  Довольно!    -    вдруг    прервал    его    тиран  -
       Зачем    ты    призывал    разрушить    храм?!

   -  Я,  добрый    человек,  не    призывал...
   -  Я    -    "добрый    человек"?    -    так    ты    меня  назвал?
       В    Ершалаиме    обо    мне    твердят,
       что    я    чудовище    и    супостат,  -
       Он    говорил    не    повышая    тон,
       не    шевелясь,  -  Ко    мне,  кентурион!
       Вот,  объясни    бродяге,  Крысобой,
       как    надо    разговаривать    со    мной.
       Ты    научи  его,    но    не    калечь,  -
       Закончил    на    латыни    свою    речь.
       Марк  Крысобой    кивнул    и    подал    знак    рукой,    
       идти    приказывая    за    собой.
       Встревоженный    не    опуская    взгляд,
       ушел    за    Крысобоем    арестант...

       Молчанье    воцарилось    у    колон,
       лишь    голубь    ворковал,  сев    на    балкон,
       и    слышно    было    мелодичный    звук
       воды,    стекающей    с    фонтана    в    акведук...

       Марк    был    огромен    и    свиреп    на    вид,
       распухший    нос    был    некогда    разбит
       германской    палицей    в    ночном    бою.
       Из-за    спины    он    вынул    плеть    свою,
       небрежно    размахнувшись,  стеганул                        
       бродягу    по    плечам    и    тот    скользнул
       по    мрамору,    ударясь    об    порог  -
       вдохнул    в    себя,    но    выдохнуть    не    мог...

       Рукою    левой,    как    мешок    пустой,
       поднял    его    и    рявкнул  грозно,    -    Стой!
       Владыку    называть    лишь    "игемон",  -
       гнусавым    голосом    продолжил    он,  -
       и    много    слов    ему    не    говорить!    
       Меня    ты    понял    или    тебя    бить?
       Га-Ноцри    выдохнул    и    овладел    собой:
   -  Не    бей    меня...  я    понял,  Крысобой...



                                             продолжение  следует...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858370
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019


Наталя Данилюк

Хата

Хато  моя  стара,  ну  які  роки  там?..
А  озирнешся  –  і  півжиття  нема.
Сніг  на  тобі  полатаний,  наче  свита,
То  вже  не  ті  морози  й  не  та  зима.

То  вже  не  ті  химе́ристі  купи  снігу,
То  вже  не  так  мете,  як  колись,  віда́й…
Кинешся  в  цю  пухку  білизну  з  розбігу,
А  із  порога:  «Дівко,  ану  вважай…»  ─

Бабці  така  знайома  вже  засторога…
Хай  ти  іще  мала,  та  пізнала  все  ж:
Варто  в  житті  надіятися  на  Бога
І  на  своїх  близьких,  безперечно,  теж...

Вміти  розчути  голос  твоєї  крові,
Бути  єдиним  цілим  із  усіма,
Хто  із  тобою  зріс  у  теплі  й  любові,
Ко́го  з  доріг  вертала  сюди  зима,

Щоб  у  родиннім  колі  зустріти  свята,
Сили  набратись  з  рідного  джерела.
Як  же  дбайливо  горне  до  себе  хата,
Пір’я  летить  з  осмиканого  крила…

Як  тут  сьогодні  порожньо  й  безголосо,
Наче  з  платівки  пам’яті  стерто  дні!..
Хато  моя  самотня,  простоволоса,
Де  прихилити  серце  своє  мені?

Станеш  у  дверях  –  протяг  із  сіней  дує,
Стисне  нутро  полинна  якась  журба!..
Бабо  і  діду,  хто  вам  заколядує?
Вітер  хіба…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857626
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 15.12.2019


Таня Світла

Давай з тобою вип’ємо вина!

Давай  з  тобою  вип’ємо  вина!
З  бокалів  на  такій  тоненькій  ніжці.
Давай  з  тобою  вип’ємо  до  дна
ковточками...  удвох  —  не  наодинці.

За  наші  дні,  і  взагалі,  за  час,
що  був,  що  є,  і  буде..,  буде..,  буде.
Ще  скільки  там  відведено  для  нас
до  строку  все  земне  ураз  забути?

Колись  впаде,  розіб’ється  кришталь
на  тисячі  скалок  —  ясних,  як  сльози.
І,  мабуть,  жаль,  напевне,  буде  жаль,
що  сталися  такі  метаморфози.

Забарвляться  уламки  кришталю
у  кольори  всіх  пізнаних  емоцій.
Тоді  тебе  й  себе  я  знов  знайду
в  калейдоскопі  вже  на  тому  боці.

Хвала  мозаїці  і  світові  хвала:
за  кольори  у  візерунках  долі,
за  не  змішання  фарб  добра  і  зла,
за  почуття  і  погляди  прозорі.

Давай  з  тобою  вип’ємо  вина!
Лоза  і  сонце  у  богів  на  рівних.  
Давай  з  тобою  вип’ємо  до  дна.
Тримай  бокал  обачніше,  мій  рідний.
 
Таня  СВІТЛА
10.2019  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854282
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 15.12.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Чи варто?

Не  лоскочи  словами  знову  душу,
Мов  пухом  облетілої  тополі.
Нічого  говорити  я  не  мушу,
Не  залишилось  зерен  у  стодолі.

Осінній  подих  проникає  в  шпарки,
Спустошені  думки  від  прохолоди.
До  берега  давно  прип*ята  барка,
Стара  дорога  в  брусах  і  колодах.

Не  лоскочи  незрячими  словами.
Чи  варто  ворушити  пріле  сіно?
На  небосхилі  вечора  заграва,
А  від  вогню  повисла  кіпоть  тліну.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856062
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 02.12.2019


меланья

Я жить хочу

Я  жить  хочу,  дышать  -  любой  ценою,
и  пусть  твердят,  что  есть  он,  мир  иной,
мне  дороги  живущие  со  мною,
пусть  не  всегда  в  согласии  со  мной.
 
Я  так  люблю  читать  и  слушать  эти,
чудные  глупо-мудрые  стихи,
и  обожаю  бренный  Мир  Поэтов,
хотя  одним  считаюсь  из  плохих.
 
Года  плывут  усталой  вереницей,
прекрасный  Рай  виднеется  вдали...
Зачем  журавль?  Оставьте  мне  синицу  -
мне  дорог  бесподобный  мир  Земли!
 
Прости,  Господь,  кощунственные  речи,
где  свой  прошу  продлить  немного  век,
хотя  по  храмам  редко  ставлю  свечи  -
ведь  я  земной  обычный  человек.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856120
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 02.12.2019


Кадет

Кумиру

Было  время,  метался  не  только  во  сне,  -
Не  хватало  мне  ориентиров...
И  ещё  я  не  знал,  что  велел  Моисей
Не  творить  себе  всяких  кумиров...

Но  однажды  прямые  как  рельсы  слова
Мёртвой  хваткой  вцепились  мне  в  душу...
А  по  весям  окрестным  катилась  молва,
Что  опасно  его  было  слушать...

Но  хрипел  баритон  на  просторах  страны,
Резво  ширились  слухи  в  округе...
И  уверен  был  я  в  том,  что  все  пацаны
Наизусть  знали  «Песню  о  друге»...*

Он  как  песенный  друг  ни  о  чём  не  скулил,
Хоть  сюжеты  закручивал  лихо...
И  не  только  словами  прикольно  шалил,
Воспевая  жирафов*  и  психов...*

Но,  с  годами  серьёзней  пошёл  разговор,
Недвусмысленны  стали  намёки...
И  мне  тоже  не  нравился  выстрел  в  упор,*
И  фантазии  без  подоплёки...

Покорял  он  не  только  девичьи  сердца
И  отважно  шагал  по  канату*,
Он  свою  колею*  проторил  до  конца,
Нарушая  не  раз  постулаты...

На  язык  был  Семёныч  опасно  остёр,
Исполнял  свои  песни  на  совесть...
Для  меня  тоже  «ветром  задуло  костёр»,*
Когда  сел  он  в  небесный  свой  поезд...*

ноябрь  19

1*  -  https://www.youtube.com/watch?v=jFg3ZwT8tqM  
2*  -  https://www.youtube.com/watch?v=tZW-7tt2O68  
3*  -  https://www.youtube.com/watch?v=pX06wlCAcUI  
4*  -  https://www.youtube.com/watch?v=sQHNPEy6uc4  
5*  -  https://www.youtube.com/watch?v=xrWT06oOfmY  
6*  -  https://www.youtube.com/watch?v=aXH89UAa_0g  
7*  -  https://www.youtube.com/watch?v=d_zh92Xv4QI  
8*  -  https://www.youtube.com/watch?v=E3xdwzM1wiM  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855735
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 26.11.2019


меланья

Серёжки

Ютилась  ночь  у  летнего    причала,  
качались  звёзды  лёжа  на  волне,  
и  даже  море  в  этот  миг  молчало  -
похмельно-вяло  нежилось  во  сне.  
Ещё  волна  песок  не  разбудила,
а  чайка  не  расправила  крыло...
Прощались  двое...А  луна  следила,
как  парень  молча  взялся  за  весло.
Бежала  морем  лунная  дорожка,
ползла  слеза  скупая  по  щеке.
Блестели  полумесяцы-сережки,
что  он  оставил  в  девичьей  руке.
Ушел  моряк  в  туманы,  волны,  годы,
унёс  с  собою  счастье  в  глубину...
А  девушка  с  тех  пор  у  моря  бродит  
и  всё  с  надеждой  смотрит  на  волну...
Дрожит  все  так  же  лунная  дорожка,  
серебряным  мерцанием  полна,
а  небом  бродит  месяц,  как  серёжка,  
и  очень  жаль,  что  только  лишь  одна...

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855571
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 24.11.2019


Наталя Данилюк

Листопад

Сей  листопад,  як  злодій  на  коні,
Він  оббере  до  ниточки  цю  осінь.
Срібляста  мряка  зблисне  у  волоссі,  
Як  згадка  про  холодні,  сірі  дні.

Земля  нап'ється  сивого  дощу
За  день  до  того,  як  посипле  з  сита
Дрібні  сніги  зима  несамовита.
І  я  печаль  у  небо  відпущу  -

Хай  розгойдає  горлицею  вись,
Від  сніговиці  струшуючи  крила.
Я  чи  не  вперше  осінь  незлюбила!..
Думки,  як  пси  побиті,  розбрелись.

Цей  до  дірок  затертий  монохром,
І  ця  нависла  над  душею  втома  -
Так,  ніби  я  відірвана  від  дому,
Як  той  листок  забутий  за  вікном.

Мов  пластилін,  втрачає  форму  світ,
Піддаючись  новим  метаморфозам.
І  паморозі  біла  целюлоза
Вкриває  кисті  закоцюрблих  віт.

Сей  листопад,  як  злодій  на  коні,
Він  оббере  до  квітки,  до  травинки...
А  там,  гляди,  і  плазму  неба  вимкне  -
І  буде  сніг.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855279
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019


меланья

Одному нелегко

Одному  нелегко...потому-то  и  бродим  аллеями,
словно  призрак  ночной  или  кем-то  забыта    печаль,
убеждая  себя,  что  ничуть  ни  о  чём  не  жалеем  мы,
понимая,  что,  всё-таки,  жаль...
Тяжело  вспоминать...Грустью  дышит  вся  наша  история,
и,  встречаясь  сейчас,    мы  отводим  глаза,  как  врали...
Видно  чувства  для  нас  ни  черта,  почему-то,  не  стоили,
если  нам  они  не  помогли...
Что  осталось  теперь?  Обратится  по  имени-отчеству,
и  глаза  опустив,  протянуть  напоследок  ключи,
уходить,  понимая,  что  дальше  в  углу  одиночества
догорает  огарок  свечи...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854771
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019


tru

Ты, где то, есть.

Ты  не  мираж,  ты  времени  петля,
И  верю  я,  ты  где-то  есть  -  сидишь  в  кафе,  вдыхаешь  ароматы  чая,
Все  так  же,  как  и  раньше,  вертится  земля,
Уверен  я,  не  без  тебя,  сменяя  день  на  ночь...
Я  по  тебе  скучаю!

А  ты  танцуешь,  ты  летишь,
И  под  вечерний  шепот  волн  любуешься  грозой  в  раскатах  мая,
С  необъяснимою  тревогой  и  тоской,
Я  точно  знаю,  что  ты  где-то  есть,  Я  чувствую  тебя...
Я  по  тебе  скучаю!

Не  знаю,  объяснять,  прощать  или  винить,
Вдоль  пропасти,  как  тень,  я  за  тобой  хожу  по  краю,
И  каждый  раз,  когда  мираж  растает,  превратится  в  пыль,
Я  вспоминаю,  что  ты  где-то  есть,  Я  чувствую  тебя...
Я  по  тебе  скучаю!    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854359
дата надходження 11.11.2019
дата закладки 13.11.2019


Ірина Кохан

З дощами на "ти"

Я  з  дощами  на  "ти".
Вони  знають  ім`я  мого  его,
Їх  вологі  вуста  
заколисують  осінь  мою
І,  сповзаючи  зміями
з  неба,  торкаються  стегон,
Залишаючи  присмак
спокуси  в  моєму  раю...

Я  з  дощами  на  "ти".
Їхні  душі  таять  непокору,
Нескінченність  буття
зачаїлося  в  їхніх  очах.
По  безмовних  алеях
ведуть  в  теракотову  пору...
Я  себе  впізнаю
в  цих  холодних  осінніх  дощах.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854285
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 11.11.2019


Арина Дмитриева

Эгрегор паэтизьма








Эгрегор  паэтизьма  ловит  души  -
Плодятся  графоманы  как  грибы…
Их  муз  неповоротливые  туши
К  Олимпу  устремились,  но  увы.

Лист  лавра  примеряя  на  макушки,
Закладывая  славы  пьедестал,
Мечтают  петушата  и  кукушки,
Что  примет  их  овациями  зал,

И  критик  скажет:  «Тексты  бесподобны»,
А  злобный  пародист  закроет  рот,
Но  ясно  всем:  стишата  низкопробны,
И  снова  от  Парнаса  -  разворот.

Находятся,  конечно,  мать-Терезы,
Что  ставят  им  печать  на  лоб    -  «паэт»,
А  надо  бы  -  на  курсы  по  ликбезу
И  доп.урок  по  теме  «этикет».

А  некоторым  –  моск  проветрить  нужно,
Чтоб  зауми  в  эфире  не  плодить,
И  няня,  забрала  чтоб  с  водкой  кружку  -
Кроссворды  с  перепоя  не  творить.

Не  лечится  стремленье  к  рифмованью:
Абы  про  что,  но  день  прожит  не  зря!
…Бежит  Пегас  "весенней  гулкой  ранью"
И  ржёт  над  графоманью  втихаря.






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854144
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019


меланья

Между мной и тобой

Между  мной  и  тобой  эта  дикая  осень
пожелтевшие  листья  сжигает  дотла...
Всё  прошло  и  ушло  -  поматросил  и  бросил...
Ну  а  мне  с  той  поры  не  хватает  тепла.
От  меня  до  тебя  -  только  пара  кварталов,
и  лишь  два  светофора  мигают  в  ночи...
Между  мной  и  тобой  -  ничего  не  осталось,
только  дождь  бесприютный  стучит  и  стучит...
Он  спасает  меня  от  пустых  разговоров,
и,  надеюсь,  пройдет,  перемелется  всё,
дворник  листья  сгребёт,  все  забудется  скоро...
Только  душу  тоска  все  трясет  и  трясет...
Лист  летит,  окантован  капризной  резьбою,
но  ему  не  добраться  до  нашей  скамьи...
Сумасшедшая  пропасть  меж  мной  и  тобою  :
два  холодных  кольца,  две  несчастных  семьи...
Знаю  я,  что  живёшь  ты,  как  раньше,  на  взводе,
да  и  я  продолжаю  всё  в  том  же  ключе...
А  за  окнами  осень  продрогшая  ходит,
всё  рисует  тебя,  не  пойму  лишь,  -  зачем?

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853996
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 08.11.2019


Вячеслав Алексеев

Непролазная грязь…

Непролазная  грязь.
С  освещением  туго.
Если  честно  сказать  –  
Непроглядная  темь.
Лишь  фонарик,  желтея,
Тускло  светит  по  кругу.
От  тебя  до  меня  –
Лишь  громадная  тень.

Я  иду  за  тобой,
Попадая  по  следу,
С  сочным  чавканьем  топь
Отпускает,  шипя.
Кто  сказал  бы  вчера,
Что  сегодня  приеду
В  эту  глушь,  в  эту  степь,  
Чтоб  увидеть  тебя.  

Кто  сказал  бы  вчера,  
Что  сегодня  останусь,
Не  жалея  никак  
О  содеянном  вдруг.
А  во  всем  виноват
Этот  вальс,  чудный  танец,
Первый  взгляд,  первый  миг,  
Первый  тур,  первый  круг…
……
Этот  дивный  огонь,
Что  сейчас  между  нами,
Он  затеплился  в  том
Давнем  вальсе  искрой
И  в  осеннюю  хмарь,  
В  холода  со  снегами
Освещает  нам    путь,
Согревает  собой.

Дай  же  Бог,  чтоб  всегда
Это  пламя  не  гасло  –
Нашим  детям  и  внукам  
Светлей  будет  жить.
Бог  его  освятил,
Но  лампадное  масло,  
Чтоб  горело  сильней,
Не  забыть  бы  долить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852926
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 08.11.2019


birusa

Роздуми про життя

Людської  долі  келих  повен  болю,
І  мрій  розбитих,й  безнадійних  втрат.
Та  все  ж  не  варто  все  звертать  на  долю,
Людина  кожна  –  і  творець  ,і  кат.

Щасливі  миті  світ  усім  дарує,
Щоб  цінували  кожен  подих  свій.
Життя  перемагає  і  вирує,
Світ  загортає  в  райдужний  сувій.

Життя  і  Смерть  –  танок  пітьми  і  світла.
І  кожен  з  нас  на  перехресті  змін.
Де  кров  лилась,  знов  маківка  розквітла.
Не  зупинити  днів  прийдешніх  плин.

Немає  смерті  -  є  лише  прощання,
Прощення,  віра,сльози  каяття,
Молитва  щира  і  душі  вагання,
І  пошук  вічний  кращого  життя…

Зерно  вмирає  ,колос  щоб  зростити.
Вмирає  ніч  ,щоб  день  новий  настав.
Ми  в  світ  прийшли  навчитися  любити,
І  до  Голгофи  донести  хреста…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827062
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 06.11.2019


Ірина Кохан

Минуло все

А  ми  були  такі  близькі  й  далекі,
Такі  чужі,  як  відстань  полюсів,
Нас  проводжав  печальний  неба  клекіт,
Як  трави  ще  купалися  в  росі.

Дороги  нас  вели  за  видноколо,
Подалі  від  земної  метушні
І  пізні  квіти  з  нами  йшли  юрбою,
І  чувся  сум  осінній  вдалині.

А  ми  були.  Звичайні  і  космічні.
Перепливали  еру  своїх  мрій
І  цілий  світ  нам  задивлявсь  у  вічі,
І  був  для  нас  стихією  стихій.

Минуло  все:  і  радість,  і  розлука,
Відтоді  стільки  вишень  відцвіло...
Та  досі  в  серці  лине  перегуком  
Близьке  й  далеке  з  юності  тепло.
23.10.2019.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853276
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 05.11.2019


меланья

Отчего же там колокол звенит

Думаю,  что  есть  на  земле  места,
где  предел  всему  -  небо  и  вода,
Где  всегда  и   все  с  чистого  листа.
Жаль,  что  там  никто  не  был  никогда.
Это  край  земли,  это  стык  веков,
Это  лишь  волна,  да  надгробье  скал  -  
что  как  великан  в  гриве  облаков,
здесь  застыл,  когда  жемчуга  искал.
Чертит  по  ночам  небо  звездопад,
слышно  как  вдали  колокол  звенит.
На  волнах  плывут  тысячи  лампад...
Ну  а  днём  волну  меряет  зенит.
Там  сошлись  в  тупик  небо  и  вода
Голубой  прибой  все  грызет  гранит...
Есть  сей  дивный  край,  да  и  был  всегда...
Отчего  же  там  колокол  звенит?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853165
дата надходження 30.10.2019
дата закладки 03.11.2019


Евгений ВЕРМУТ

МОЖЕТ, ЗАВТРА УЖЕ…

Я  не  знаю,  когда,  может,  лет  через  двадцать,
Может,  прямо  сейчас  или  завтра  с  утра,
Я  схвачусь  вдруг  за  грудь  и  начну  задыхаться,
И  ко  мне  опоздают  на  поклон  доктора.

Но  жалеть  не  могу,  я  себе  не  Создатель,
И  не  мне  горевать  о  чужих  косяках.
Лишь  бы  в  спину  потом  не  бросали  "предатель".
Остальное  стерплю,  но  не  буду  в  бегах.

Сзади  давят  уже  и  в  затылок  мне  дышат.
Мол,  давай,  брат,  вперед,  перечеркивай  стих!
На  могильной  плите  ничего  не  напишут.
Был  такой,  ну  и  что,  миллионы  таких...

30.10.2019г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853205
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 03.11.2019


СОЛНЕЧНАЯ

МУЗА…

О  как  прекрасен  час  осенний
Когда  я  вижу  Вас  в  саду!..
Где  листья  падают  с  деревьев
И  солнце  светит  поутру!..

Где  яблок  урожай  последний
Вы  собираете  в  траве...
Меня  не  видя,  без  сомнений...
Сразили  напрочь  сердце  мне!..

В  той  дымке,  нежного  тумана  --
Неуловимый  образ  Ваш...
Впускал  я  в  душу,  непрестанно...
Свой  --  эндорфиновый  кураж!

Вы  --  словно  фея,  возбудили
Картину  чувства  моего...
Во  мне  --  мелодию  открыли  
Любовной  музы  естество!..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853400
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 02.11.2019


СОЛНЕЧНАЯ

Созвездие под названием МЫ…

Мы  с  тобой,  словно  две  кометы,
Неизвестно,  с  какой  планеты...
Во  вселенной,  со  скоростью  света
Проникаем  в  созвездье  "ЛЮБВИ"...

Наши  души  -  повенчаны  чувством,
Где,    нет  места  -  печали  и  грусти,
Примагнитит,  и  вряд  ли  отпустит
В  бесконечном  и  Млечном  пути.

В  мирозданье    далёких  галактик,  
Нас  откроет  -  альянс  звездных  прАктик,
Где  сольёмся,  в  красивом  созвездьи
Под    названьем    магическим    "МЫ"!..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852961
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 02.11.2019


меланья

Как же хочется быть

Как  же  хочется  быть!  И  сегодня,  сейчас,  не  когда-то,
не  в  блаженном  Раю,  а  на  грешной  и  бренной  Земле,
за  рассветом  следить,  любоваться  багряным  закатом  
и  тоску  принимать,    улетающих  в  даль    журавлей.

Как  же  хочется  быть!  К  сыновьям  прикоснуться  украдкой,
этим  жестом  простым  передать  им  частичку  тепла.
Перекрасить  опять  в  рыжий  цвет  поседевшую  прядку,
объявляя  войну  непокорным  таким  зеркалам.
 
Как  же  хочется  быть...  пусть  такой,  пусть  сякой,  даже  старой,
пусть  больной  и  усталой,  забывшей  угасшую  прыть...
Для  детей  и  для  внуков,  сидящих  в  беседке  с  гитарой,
для  любого,  кто  дорог  тебе...Как  же  хочется  быть!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851813
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 18.10.2019


меланья

Бородатое счастье

Все  твердят,  что  любовь  -  это  бурные  страсти:
вся  в  ожогах  душа  и  туман    в  голове,
мой  же  мир    -  это  ты,  бородатое  счастье  -
с  очень  нежной,  ранимой  душой  человек.

В  дом  зайдешь  -  и  заходится  сердце  до  дрожи,
я  -  подобна  несущему  тапочки  псу;
у  порога  молчу,  но  ты  знаешь,  что  тоже
я  навстречу  тебе  свою  верность  несу.

Понимаю:  уставший  приходишь  с  работы,
затупились  ножи  -  я  сама  наточу,
ну  а  ты,  улыбнувшись,  мне  скажешь:  "  Ну  что  ты..."
Отстранишь,  прикоснувшись  легонько  к  плечу.

Легкий  дым  сигарет  за  тобою  по  следу,
я,  на  стол  накрывая,  поставлю  свечу,
нету  бурных  страстей,  чтобы  вырвать  победу,
и  такою  ценой  я  её  не  хочу.

А  разлюбишь,  что  в  мире  случается  часто,  -
без  упреков  и  слез  чемодан  соберу...
Только  помни,  мое  бородатое  счастье:
лишь  закроется  дверь,  я  тот  час  же  умру...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851497
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 16.10.2019


V.S.

«Я тебе не любила ніколи»


Йду  у  слід  з  паралелями  колій
За  плечима  вже  сотні  адрес
«Я  тебе  не  любила  ніколи»  -
Набираю  просте  смс.

Я  тебе  не  любила,  не  вміла.
Мені  байдуже  де  ти  і  з  ким
Бо  любить  можна  душу,  чи  тіло,
Не  того,  хто  господар  над  ним.

Я  тебе  не  любила,  навіщо?
Моя  доля  то  інший,  мабуть
Він  інакший,  не  кращий  чи  гірший
Просто  є  -  і  у  тому  вся  суть.

Я  тебе  не  любила,  не  знала,
Що  залежна  від  тебе  уже
Де  ж  байдужість  поділась?  Пропала...
І  життя  мені    стало  чуже...

Вберегтись  не  зуміла  від  болю
Румію  так  ясно  тепер  -  
Я  тебе  не  любила  ніколи,
Я  безмежно  кохала  тебе...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851460
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019


Ulcus

… про безсоння

а  я  не  сплю  і  думаю  про  нас  -
про  те,  що  розділяє  і  єднає,
про  те,  як  невблаганно  плине  час,
про  те,  що  є  і  те,  чого  немає...

а  я  не  сплю...  не  йде  до  мене  сон,
пульсує  думка,  мов  набат,  у  скронях,
і  лиш  сердець  невпинний  унісон
несе  кохання  в  зімкнутих  долонях

а  я  не  сплю  і  наші  почуття
кладу  в  прості  та  неслухняні  рими,
вони  такі  ж,  як  все  моє  життя  -
банальні,  але  вперто  нескоримі

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809101
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 14.10.2019


меланья

Не была я первой на деревне

Не  была  я  первой  на  деревне,  не  ходили  парни  табуном,
не  по  мне  с  охапками  сирени  горестно  вздыхали  под  окном.
И  таких,  как  я,  здесь  было  много  -  целая  орава  детворы:
тонких,  конопатых,  длинноногих  -  просто  переполнены  дворы.

Бегали  лугами  босоноги,  и  у  всех  облуплены  носы,
а  отцы  учили  очень  строго  под  напевы  звонкие  косы.
Мы  же  почему-то  пропускали  эти  очень  мудрые  слова  -
что-то  непонятное  искали...Наставленья  слушала  трава...

Разлетелись,  словно  птичья  стая,  каждый  -  покоряя  облака,
и  никто  не  думал,  улетая,  что  сюда  нас  будет  гнать  тоска...
Что  лишь  здесь  всё  было  настоящим:  песни,  перебранки  и  слова,
и  слеза,  когда  ты  так  "несчастлив",  что  колоть  приходится  дрова...

Словно  сирота  теперь  деревня  -  опустели  звонкие  дворы,
и  стоят  поникшие  деревья,  вспоминая  стайку  детворы...
Не  была  я  первой  на  деревне,  девочкой,  блиставшей  красотой,
но  боюсь  -  не  стать  бы  мне  последней,  кто  сюда  вернулся  за  мечтой...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851276
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 13.10.2019


меланья

Деревенские стихи

Читатель,  я  прошу  вас:  не  вините,
что  я  пишу,  как  будто  от  сохи  -
без  нежных  пастернаковских  наитий,
простые  деревенские  стихи.
Нет  места  поэтическим  изыскам,
когда  привычный  транспорт  -  просто  воз,
а  по  весне  бывает  в  зоне  риска
тот,  у  кого  отсутствует  навоз.
Сто  раз  на  дню  здесь  слышишь:    будь  здорова!
Ежу  понятно  что  такое  жизнь,
особое  почтение  к  коровам,
и  даже  курам  на  смех  -  куражи.
Я  верю,  что  когда  дою  корову  -
поют  в  подойник  в  этот  миг  века,
а  циник  оптимистом  станет  снова,
попробовав  парного  молока.
И  некогда  потворствовать  истоме,
ведь  жизнь  сама  печатает  стихи,
а  Муза  с  петухами  возле  дома
закуталась  от  зноя  в  лопухи.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851172
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 12.10.2019


Оливия К.

Осенний анапест (из сочинения)

Я  вообще-то  не  пью!  Разве  что  от  тоски  и  по  праздникам...
Но  попутали  осень  и  пойло  меня  португальское...
Вот  бы  щас  воспарить!  Я  клянусь,  мне  хватило  б  и  разика,
Лишь  бы  вновь  пережить  ощущение  маркошагальское!  

Как  летят  журавли…  или  листья…  а  может  быть,  жёлуди…
Нет,  не  жёлуди  точно,  ведь  те  не  летают,  а  падают,  
Оторвав  от  земли  своё  тело,  на  редкость  тяжёлое,
И  мотором  взревев,  взять  и  взмыть  бы  мне  над  автострадою…  

(идея  С.М.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850961
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 09.10.2019


Наташа Марос

ХОТЬ КУДА…

Я  живу  не  одна  -
В  полумраке  ночных  фонарей
Мне  душа  не  видна,
Но  хожу  и  хожу  я  за  ней...

Все  слова  о  любви
Написала  давно,  раздала...
Ты  меня  не  зови  -
Я  не  стала  сильней,  чем  была...

Но  опять  жемчуга  
Рассыпаю  и  верю  в  траву,
Жду  весну,  а  снега
Обещали:  ещё  поживу...

И  уже  босиком
Может  быть,  не  совсем  и  смогу  -
Лет  былых  снежный  ком,
Подмигнёт,  охладит  на  бегу...

А  душа,  как  всегда,  
Улетит  налегке  без  меня  -
Ведь  она  хоть  куда  -
В  ней  так  много  живого  огня...

Закружит,  запоёт,
Молодая  весна,  берегись  -
Мы  с  душою  вдвоём
В  твою  зелень  укутаем  жизнь...

             -                    -                    -




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828354
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.10.2019


меланья

Мати

Прилетіла  весна  і  проміння  пряде  на  балконі,
де  старенька  застигла,  неначе  зрослася  зі  склом,
все  вдивляється  в  даль  і  хустинку  затисла  в  долоні,
а  думки,  як  птахи,    повертають  у  рідне  село.

Там  у  неї  в  саду  розцвітає  замріяна  вишня,
а  трава  у  дворі  атакує  самотній  поріг...
Це  уперше  вона  зустрічати  лелеку  не  вийшла,
бо  вже  сила  життя  не  тримає  натомлених  ніг.

Ні  на  що  не  грішить  -  добрі  діти  і  чемні  онуки  -
гідний  спадок  лишає  вона  після  себе  Землі,
та  не  вміє  тримати  без  діла  натруджені  руки
і  невидимі  крихти  усе  витирає  на  склі.

Поривається  вдень  стіни  кахельні  в  кухні  протерти,
скатертину  розправити,  порох  змести  на  столі...
Молить  Бога  вночі,  щоби  тільки  зимою  не  вмерти,
бо  могилу  копати  так  тяжко  у  мерзлій  землі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850905
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 09.10.2019


меланья

А телефон предательски молчит

Как  в  воду  канул:  не  звонишь,  не  пишешь...
Одна...Лишь  тени  пляшут  на  стене...
А  за  окном  дожди  буравят  крышу
и  душу  выворачивают  мне.
Дрожит  фонарь  от  сырости  простудной,
сутулится  прохожий  под  зонтом...
Дни  без  тебя  текут  печально-нудно,
и  всё  вокруг:  не  к  месту,  не  о  том...
Я  повторяю  сотни  раз  невольно,
представив,  что  гляжу  в  твои  глаза:
-  Ты  не  звонишь...  и  мне  совсем  не  больно...
Я  умерла...  так  много  дней  назад.  -
А  телефон  рука  упрямо  греет,
в  нем  жизни  нет,  но  я  чего-то  жду...
Старею,  знаешь,  как  и  все,  старею,
у  осени  своей  на  поводу.
На  сердце  ощущается  усталость,
а  телефон  предательски  молчит...
Ты  позвони...Ну  сколько  нам  осталось!  -
огарок  лишь,  от  жизненной  свечи...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850298
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 08.10.2019


меланья

Один из всех мужчин

На  жизненном  пути  из  всех  мужчин,
которыми  Судьба  нас  окружила,
есть  тот  один,  кто  снится  нам  в  ночи,
не  важно  с  кем  в  постель  бы  ни  ложилась.

Есть  тот,  о  ком  сама  с  собой  молчишь,
кто,  может  быть,  и  сам  того  не  зная,
унес  с  собой  заветные  ключи
и  запечатал  дверь    земного  рая.

Вернётся  он  к  душе  твоей  нагой  ,
кого  бы  ты  ни  встретила  в  дороге,
не  важно  даже,  если  тот,  другой,
все  звёзды  положил  тебе  под  ноги...

А  ты  в  ночи  слезами  без  причин
подсолишь  вкус  чужого  поцелуя...
И  образ,  одного  из  всех  мужчин,
появится,  тобою  призван...всуе...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850718
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.10.2019


меланья

Фальшивый мир

Осенить  бы  крестом  обезумевший  мир,
где  блефуют  везде,  где  плетут  небылицы,
создают  и  ломают  стремительно  миф,
а  улыбки  цветут  на  озлобленных  лицах.

То,  к  чему  мы  стремились  -  пустые  мечты,
а  законы  -  написанный  текст  на  бумаге...
Здесь,  играя,  целуют  святые  кресты,
как  читая  стихи,  принимают  присягу.

Все  вокруг  есть  обман,  заморочка,  клише...
Но  я,  всё-таки,  верю,  что  клятва  до  гроба  -
это  то,  что  действительно  есть  на  душе,
и  не  только  моей...Так  мы  чувствуем  оба...

Понимаем:  не  голубь  над  нами  парит,
с  чистым  помыслом  Ангел  летает  по  кругу,
и  в  разгар  этой  смутной,  продажной  поры,
мы  не  будем  фальшивыми  друг  перед  другом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850542
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019


меланья

Сентиментальность

Немало  пролетело  птиц  и  дней
и  вышло  нежных  вёсен  из  проталин,
вот  потому  теперь  мне  всё  видней,
и  я  с  годами  всё  сентиментальней...
Теперь  я  стала  больше  замечать,
как  учатся  летать  с  деревьев  листья,
что  солнце  -  словно  круглая  печать,
а    осени  походка  как  бы  лисья...
Люблю,  когда  янтарная  сосна
пылает  в  топке  рыжего  заката,
когда  звенит  лесная  тишина
и  грома  в  небе  гулкие    раскаты...
Я  нахожу  прекрасным  муравья,
отчаянно  бегущего  под  ноги...
И  думаю  о  песне  соловья:
"Он  за  меня  несет  молитву  Богу..."

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850589
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019


Катерина Собова

Все для рибалки i мисливця

Тато    з    сином    магазини
Відвідали    зрання:
Все    було    тут    для    рибалки
І    для    полювання.

Поки    хлопчик    роздивлявся
Багаті    вітрини,
Тато    вже    розрахувався,
Вийшли    з    магазину.

-А    ця    вивіска    збрехала,
Покупців    надули:
Деякий    товар    сховали,  
А,    може,    забули.

Тато    дуже    здивувався:
-Це    -    найкраща    точка,
Тут    завжди    широкий    вибір,
Порядок,    синочку.

-А    горілка    і    закуска,
Що    береш    ти    зрання?
Ну    хіба    без    цього    можна
Йти    на    полювання?

Ще    повинна    продаватись
Ложка,    миска    й    чарка,
Бо    без    цього    не    вдається
Ні    одна    рибалка.

А    невдача    під    час    ловлі?
З    кожним    може    статись!
То    повинна    в    магазині
Й    риба    продаватись!    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850487
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 05.10.2019


Наталя Данилюк

На хвилі осені

Дівчинко  із  очима,
як  скло,  вологими,
ти  вже  й  забула,  
як  пахнуть  осінні  рими…
Світ  тебе  ловить,    
обмотуючи  дорогами,
наче  бинтами  
стерильними  і  тугими.

Можна  цей  день  узяти  
і  залпом  випити,
але  від  цього  солодше  
тобі  не  стане.
Цей  сивоокий  дощ,  
наче  пес  не  при́п’ятий,
пробує  зализати  
торішні  рани.

Треться  у  шию  
носом  вологим,  
леститься,
прагне  твого  тепла  
наковтатись  вволю.  
Вся  ця  хандра  осіння  –  
маленька  дещиця
з  того,  що  перепасти  
могло  б  на  долю.

Можна  втекти  від  світу,
замкнутись  в  коконі,
випасти  непомітно  
із  цих  реалій.
Хай  собі  дні,
мов  коні  переполохані,
мчать  попри  тебе  стрімко
все  далі  й  далі.

Можна  весни  чекати,
немов  пробудження,
книгу  перегорнути,
не  прочитавши…
Та  повернути  втрачене
вже  не  здужаєш,
кане  у  Лету
осінь  твоя
назавше.

Тож  пропусти  цю  тугу
крізь  себе  хвилею,
виплачешся  –
і  стане  тобі  світліше!..
Там,  де  душа,  мов  птаха,
впаде  безсилою  –
вибухни  
ві́ршем.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850285
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019


А.Дальний

ХАНДРА

Листья  жёлтые  цвета  разлуки.
Опадают  дождями  года.
У  судьбы  очень  сильные  руки,
А  в  ногах  правды  нет  никогда.

Улетают  в  далёкие  страны,-
Птицы  знают  дорогу  домой...
Осень  хмурая  -  водка  в  стакане.
День  окутан  седой  пеленой.

Рвётся  сердце  на  волю  в  капкане
Окольцованных  жизненных  лет.
Позади,  впереди  поле  брани...
И  божественной  истины  свет.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849547
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 04.10.2019


Катерина Собова

Висока мода

За    три    роки    після    школи
Не    впізнати    дівку    Нелю,
Пощастило,    як    ніколи  –
Влаштувалася    моделлю.

Запросила,    як    годиться,
На    показ    матусю    в    гості,
Хай    побачить    і    гордиться,
Яка    доця    на    помості.

Бо    лиш    знала    ті    городи,
Корови,    качки    і    свині…
Ось    -    подяка    й    нагорода
Від    єдиної    дитини.

Почалося    дійство    скоро:
Як    пішли    усі    моделі,
Охопив    матусю    сором  –
Не    впізнала    свою    Нелю.

Наче    хто    наслав    ті    чари,
Це    було    таке    жахіття:
Всі    ходили,    як    примари
У    старезному    лахмітті!

Раптом    бачить    -    іде    Неля
(Наче    мумія    тут    кожна),
Довга    у    дірках    шинеля,
Що    й    заплутатись    в    ній    можна.

А    ведуча    розпиналась,
Що    колекція    осіння,
І    у    моді,    виявлялось,
Всі    деталі    дуже    цінні.

В    одязі    -    дірки    повсюду,
Зручно    в    будь-яку    погоду!
Розказала    всьому    люду,
Що    це    є    висока    мода.

Сидить    мама    і    зітхає:
-От    дурницю    я    зробила,
Такий    точно    светрик    маю  –
 Вчора    ним    часник    накрила.

Треба    в    Бобика    із    будки
Кофту    вовняну    забрати,
Постелила    цуценяті,
Бо    не    бачу    вже    латати.

Ще    дірява    є    спідниця
(Колись    праскою    спалила),
То    на    неї    там,    де    птиця,
Літом    квочку    посадила.

Плащ    і    сукні    теж    не    гірші
(Їх    погризли    трохи    миші),
Треба    вийняти    із    шафи
І    дірки    зробити    більші.

Їхала    додому    мама  –
Радість    груди    розпинала,
Від    побаченого    в    місті
Вся    душа    її    співала:

-Тільки,    хто    в    селі    повірить,
Що    життя    в    нас    не    пропаще?
І    колекція    осіння
В    мене    набагато    краща!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849825
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 03.10.2019


Катерина Собова

Часник

-Куме,    вичитав    в    газеті,
Що    часник    оберігає
Від    диявола    і    чорта,
Бо    цілющу    силу    має.

У    Свят-вечір    йому    дяка  –
Всі    кладуть    під    скатертину,
Щоб    кікімора    ніяка
Не    зайшла    до    вас    в    хатину.

-Мабуть,    правда    ваша,    куме,
(Вчора    я    переконався)
Дві    голівки    часнику    з’їв
І    в    маршрутку    ледве    впхався,

Там    народу    -    рідна    нене!
А    жінки,    як    показились:
Всі      шарахались    від    мене
І    до    виходу    тулились.

Бо    були    вони    всі    відьми,
Тепер    ясно    мені    стало:
Часник    виявив    цю    нечисть  –
І    так    кожну    калатало!

Невеличка    часничина,
Як    рентгеном    просвітила:
Сатанинську    всю    личину
У    жіноцтві    враз    відкрила!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844076
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 03.10.2019


меланья

А люди спят

Недолог  день,  а  жизнь  ещё  короче...
Я  тёмной  ночью,  сидя  у  окна,
ищу  на  небе  признаки  пророчеств,
когда  выходит  полная  луна.

И  всматриваясь  в  звёзды,  словно  в  лица,
представив  слепок  собственной  души,
решаю:  я  букашка  или  птица?
Но  так  и  не  могу  никак  решить.

Гляжу  на  мир  сквозь  философский  камень,
а  в  нём  сплелись:  день-ночь,  рассвет-закат...
И  в  наших  душах,  смешаны  веками,
добро  со  злом  вселились  -  на  века.

Ночь  коротка.  А  жизнь  ещё  короче.
И  с  каждым  днём  желанней  для  меня...
Я  так  ценю  огарок  каждой  ночи...
чтоб  доточить  его  огарком  дня...

А  люди  спят...Они  во  сне  летают,
и  каждый  долетит  до  палестин,
ведь  есть  своя  у  каждого,  святая,  
где  не  сказал  последнее  "  прости".

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850203
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019


Наташа Марос

НІХТО…

Моє  ім'я    не  промовляв  ніхто
Так  солодко,  так  тихо  і  так  чутно,
Ніхто  мене  не  кутав  у  пальто
Отак,  що  я  не  можу  це  забути...

Ніхто  не  кликав  мовчки  уночі
І  не  дивився  потай  через  роки.
Більше  ніхто  не  забирав  ключі
Від  мого  дому  на  імення  спокій...

Ніхто  мене  не  спопеляв,  як  ти,
Торкаючись  лиш  поглядом  далеким.
Та  щастя,  подолавши  всі  світи,
В  наш  дім  не  донесли  чомусь  лелеки...

                         -          -          -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701117
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 02.10.2019


Наташа Марос

ПЛАТЬЕ…

...источник  вдохновения:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845785

А  я  надену  платье  цветом  в  осень
И  взглядом  всю  округу  подожгу,
Я  прилечу  туда,  куда  попросишь,
Куда  захочешь  -  точно  прибегу...

К  тебе  притронусь  тёплою  ладонью,  
Согрею  сердцем  жухлую  траву,
Наполню  до  краёв  твоё  бездонье,
Чтобы  узнал  -  тобою  я  живу...

И  вот  сегодня  я  надела  платье,
Табачное,  со  шлейфом  огневым
И  ожерелье  -  красным  на  запястье,
Да  мне  бы  лишь  тебя...  застать  живым...

                                   -              -            -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850163
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 02.10.2019


Евгений ВЕРМУТ

О ДРУЗЬЯХ И ВРАГАХ

[i]Погода  шепчет:  -  Займи,  но  выпей!
(Из  уличного  фольклора)[/i]

Грозы  у  нас  постоянные  -
Быт  не  безоблачный  рай.
Шепчет  судьба  окаянная:
-  Жизнь  или  смерть?  -  выбирай.

Между  границами  мечемся,
Путая  зло  и  добро.
Спорим,  деремся,  калечимся,
Гладя  больное  ребро.

Но  наоравшись  про  вежливость,
Водкой  уняв  свою  боль,
С  другом  болтаем  насмешливо
Про  городскую  юдоль.

Как  же  душа  переменчива
За  день  -  и  крики,  и  стон...
Жить  неохота,  а  вечером
Вдруг  появляется  он.

Сядет  и  хитро  прищурится
Так,  что  твой  гонор  умолк:
-  Мне  тут  погода  на  улице
Что-то  шептала  про  долг...

Если  б  друзья  были  вечными...
Если  бы  только  могли...
Но  в  наше  время  беспечное
Вечные  -  только  враги.

Лезут  в  глаза,  но  не  верьте  им.
Им  бы  опошлить  -  и  вон.
Наглость  дает  им  бессмертие,
А  равнодушие  -  сон.

Это  ведь  мы  так  стараемся,
Сердце  сдавая  внаем:
Любим,  бранимся  и  каемся,
Дохнем,  короче,  живем!

01.10.2019г.
Фото:  http://ldiena.lt/straipsnis/8653/kodel-sulig-amziumi-mazeja-draugu

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850041
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 02.10.2019


меланья

Мой дед

Был  он  суров,  говорил  очень  мало,
чаще  всего  вёл  беседы  с  котом,
всё  о  "хозяйке",  которой  не  стало,  
и  без  которой  он  нынче  -  никто...

Выпить  любил,  но  при  этом  знал  меру,
сам  за  собою,  как  мог,  так  следил,  
в  Бога,  я  думаю,  всё-таки  верил,
только  вот  в  церковь  -  совсем  не  ходил...

И  покупал  лишь    рубашки  с  карманом:
"Нам,  мужикам,  без  кармана  -  никак",
просто  зверел  от  любого  обмана,
даже  когда  привирали  слегка...

На  вертушок  запирал  он  калитку,
косы  клепал,  хоть  и  редко  косил,
долго  в  иголку  затягивал  нитку,
а  подсобить  -  никогда  не  просил...

Всё  дорожил  сапогами  из  хрома,
часто  суконкою  их  протирал,
так  и  не  выйдя  в  обновке  из  дома,
а,  как  протрёт,  иногда  примерял...  

И,  как  идёт  за  иголкою  нитка,
так  на  Покров  за  бабулей  ушел...

Стала  растерянно  хлопать  калитка  -
не  запирается  на  вертушок...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849787
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 30.09.2019


Микола Карпець))

Извечная игра

[b]«Извечная  игра»[/b]

И  этот  год  уйдёт  в  забвенье
Мелькнёт  лишь  праздник  Новый  Год
Цепи  разорванные  звенья
Скользнут  в  пучину  мутных  вод  

Уйдёт  ни  с  кем  не  попрощавшись
Как  будто  трус  он  или  вор
Одним  оставив  короб  счастья
Другим  –  о  нём  лишь  разговор

Так  и  живут  в  надежде  люди
Что  завтра  –  лучше  чем  вчера
Переплелись  мечты  и  судьбы
Их  жизнь  –  извечная  игра
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*28.09.19*  ID:  849661

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849661
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 28.09.2019


меланья

Бессонница

Ночь  напролет  нанизываешь  слово,
но  не  поёт  капризная  строка.
А  за  окном  чужие  сны,  как  совы,
глядят,  как  ты  латаешь  облака.  
И  до  утра,  томясь  азартным  чувством,  
закрыв  себя  от  тягостных  забот,
всё  размышляешь,  и  не  об  искусстве,  
а  обо  всём,  что  в  голову  взбредёт  .
Застынет  ночь  как  перед  покушеньем,  
где  лезвие  рассвета  на  груди,
а  ты  распят  коварным  искушеньем
искать  ответы  и  не  находить.
И  у  окна,  войдя  в  "святых  святая",
где  только  зарождается  рассвет,
глядишь,  как  расстаются,  тихо  тая,
влюбленные  друг  в  друга  –  тьма  и  свет...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849627
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 28.09.2019


V.S.

"Життя"

Твій  день  починається  дивно,  авжеж?
Не  здатен  ні  слова  сказати,
Думками  дорослий  і  волею  теж,
Та  поруч  -  опікує  мати.

Твій  час  іде  швидко,  так  швидко  що  ти,
Ледь  вставши  півдéнь  зустрічаєш.
Стараєшся  швидко  чогось  досягти,
Та  з  чого  почати  не  знаєш...

Зустрінеш  нарешті  ту  першу  любов,
Збиваючи  ноги  в  дорозі,
І  рішення  вірне  шукатемеш  знов,
Хоч  те,  на  твоєму  порозі...

Ти  далі  ганчір‘я  накупиш,  й  гуде
Навушник  від  того  панк-року...
Аж  тут  підвечірок  до  тебе  дійде
Таким  непоспішливим  кроком...

Увечері  поруч  збереться  сім‘я
І  ти  їм  усе  те  розкажеш,
Де  був  і  як  склалася  доля  твоя
Старих  трохи  фото  покажеш...

А  потім  за  обрієм  сонце  зайде
І  ніби  вже  час  засинати
Та  думка  до  тебе  у  ліжко  прийде
І  стане  тихенько  терзати...

І  лиш  уночі,  коли  повно  зірок
Для  себе  ти  сам  зрозумієш
Який  і  коли  мав  зробити  ти  крок
Але  вже  нічого  не  вдієш.

Спитав  би  у  кого,  а  далі  то,  що?
Чи  ранок  новий  ти  зустрінеш?
Чи  з  часом,  обернешся  в  дивне  ніщо,
І  просто  заснувши  -  загинеш?..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849340
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 27.09.2019


меланья

Поздняя встреча

Мне  встреча  с  тобой  будто  выстрел  в  упор:
скрестили  два  взгляда  -  и  весь  разговор,
а  прошлое  не  отпускает  с  тех  пор,
когда  это  было...
Я  встретила  твой  затуманенный  взгляд,
и  не  было  больше  дороги  назад,
ведь  я  полюбила...
 
И  я  -  не  девчонка,    и  ты  -  не  юнец,
мы  всё  понимали:  не  светит  венец...
Так  что  же  выходит:  нам  выпал  конец?
А  может  начало?
Под  горлом  опасно  дрожала  струна,
а  в  небе  вечернем  качалась  Луна
и  тихо  венчала.
 
Да  нет  в  целом  мире  хмельнее  вина,
чем  то,    где  к  нему  примешалась  вина,
а  если  ещё  кровь  волнует  весна...
О  Боже  мой  милый!
Нельзя  передать  мне  строкою  стиха
как  жаждала  я  и  боялась...греха!
Так  дай  же  мне  силы!
 
И  все  закружилось...Не  ведали  мы,
как  с  сердцем,  бывает,  воюют  умы,
и  вот  пришло  время  узнать  нам  самим
как  это  опасно...
Шепнула,  склонившись  тебе  на  плечо:
"Не  бойся,  любимый,  ты  здесь  ни  при  чём,
ведь  я  же  согласна"...
 
Стояла,  как  будто  распята  душой,
а  ты  промолчал...и,  казалось,  ушел:
и  сердцем,  и  взглядом...
Откинула  выдохом  челку  со  лба
и  тихо  сказала:  "Ты  мне  -  не  судьба...
А  мучить  -  не  надо..."

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849530
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019


Кадет

Смысл жизни

Всякий,  кто  заурядно  не  мыслит
И  взирает  на  мир  прагматично,
Попытается  вычислить  смысл
Жизни  нашей,  всеобщей  и  личной...

Смысл  жизни  и  птицы,  и  зверя
Состоит  в  продолжении  рода...
То  ли  божия  это  затея,
Толь  придумала  мамка-природа...

Человеку  же  этого  мало,  -
Возомнил  себя  божьей  зеницей...
И  стремится  сорвать  покрывало,
Что  над  Вечною  Тайной  пылится...  

Ковыряется  в  недрах  планеты,
Губит  реки,  моря  и  озёра,
Атмосферу  дырявит  ракетой,
Не  страшась  ни  огня,  ни  позора...

Искушаемый  жаждой  наживы,
Беспощадно  изводит  друг  друга,
Жадно  мечется  как  одержимый  
По  сакрально-извечному  кругу...

Не  обходится  в  мире  без  тризн,
Но,  избегнувши  помыслов  низких,
Наполняй  свою  бренную  жизнь
Обожаньем  любимых  и  близких!

сентябрь  19

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849426
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 26.09.2019


Борисовна

"Юнона" та "Авось"

Андрій  Вознесенський
Пісня  з  рок-опери
"Юнона"  та  "Авось"
(переклад  з  російської)

Ти  мене  на  світанку  розбудиш,
Босоніж  вийдеш  слідом  й  заплачеш,
Ти  ніколи  мене  не  забудеш,
І  ніколи  мене  не  побачиш.

Я  прикрию  тебе  від  застуди:
«Святий  Боже!  Як  серденько  скаче!
Я  ніколи  тебе  не  забуду,
Я  ніколи  тебе  не  побачу!»

Воду  бухти  у  зморшках  загати,
Біржу  й  Адміралтейськії  грати  –
Все  оце  зможу  я  пригадати,
Все  життя  буду  я  пам`ятати.

Скрізь  кохання  твоє  бездоганне
Озираються  вишні  довкола.
Повертатись  –  прикмета  погана,
Я  тебе  не  побачу  ніколи.

І  хоч  навіть  колись  доведеться
Нам  удруге  сюди  повернути,
Знаю,  щастя  від  нас  відвернеться,
Разом  більше  не  здатні  ми  бути.

І  таке  незначне  і  мізерне
Буде  наше  непорозуміння,
Що  майбутньої  тямкості  зерня
Не  з`єднає  нас  більше  віднині.

Похитнеться  безглуздя  споруда
З  фраз,  що  птахом  злітають  неначе:
«Я  ніколи  тебе  не  забуду!»
«Я  ніколи  тебе  не  побачу!»

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849358
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019


меланья

Одиночество вдвоем

Задумались...  и  каждый  о  своем,  
а  тишина  настырно  лезет  в  уши...
Мы,  словно  одиночество  вдвоем,  
насильно  две  притянутые  души.  
Сидим:  спины  касается  спина,  
а  держат  вместе  только  эти  стены...
Поникший  муж,  несчастная  жена,  -  
хотим  (  и  так  боимся!)  перемены.  
И  все  у  нас  не  хуже,  чем  у  всех:
открыт  коньяк,  и  марки  -  впору  охнуть!
Так  отчего  же  думаем,  присев:
как  дальше  жить,  чтоб  от  тоски  не  сдохнуть?
 
 
Очнувшись  от  гнетущей  тишины,  
я  улыбнусь  растерянному  мужу,  
надену  маску  любящей  жены  
и  буду  как  всегда...готовить  ужин...
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848831
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 22.09.2019


Сонячна Принцеса

Не забувай…

Не  забувай...
Пиши  мені  листи
промінням  сонця  
на  листках  кленових,
де  перший  дотик
солодом  застиг,
де  я  -  ще  тут  -
у  тОбі  до  основи...

Очікую  
не  довгих  балачок,
не  слів  гучних
і  не  думок  високих...
У  сяєві  запалених  свічок  -
присутності  твоєі,
в  ній  -  мій  спокій.

Нехай  гуде,  
скрегоче  дикий  світ  -
Усе  довкола  -  
вікова  омана...

А  ти  шепнеш  тихесенько
"Привіт!"  -
я  щастям  п'яна.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846986
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 21.09.2019


меланья

Уходит мужчина

Когда  назревает  скандал  без  причины,
и  прежние  чувства,  как  будто  в  золе,
приходит  пора,  и    уходит  мужчина,
оставив,  как  сердце,  ключи  на  столе.
 
Положит  в  рюкзак  только  ложку  да  кружку  -
им  больше  нет  места  за  этим  столом...
А  женщина  молча  обнимет  подушку,  
в  которой  его  не  остыло  тепло...
 
Уходит  мужчина...Он  кажется  сильным,
хотя,  если  честно,  порядком  поник.
И  как  же  боится  он  встретиться  с  сыном,
который  с  порога  протянет  дневник!
 
Уходит  мужчина...Как  будто  из  клетки...
Ему  б  за  порог  -  дальше  будет  в  раю!
Он  счастья  так  много  намерял  рулеткой,
забыв,  что  лишь  Боги  его  раздают.  
 
Присядет,  шепнув:  "В  добрый  час!"  на  дорогу,
и  спрячет  в  ресницах  растерянный  взгляд...
Закроется  дверь...Постоит  у  порога...  
Шагнет  .  .  .  в  неизвестность.  .  .  в  судьбу.  .  .  наугад...

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848940
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 21.09.2019


Сонячна Принцеса

Я - ОСІНЬ

Що  тобі  до  мого  волосся?
Що  тобі  -
чи  я  сніг,
чи  камінь?
Коли  я  так  вжилась  в  цю  осінь  -
облітаю  з  дерев  листками.
Опадаю  пожовклим  листям
і  несе  мене  вітер  в  небо...
Я  так  думаю  -
років  триста
відвикатиму  ще  від  тебе...
А  що  потім?
Хіба  ж  я  знаю?!
А  тепер  -  я  в  тобі,
я  всюди.
Ще  гуляють  вітри  над  нами
ті,  що  серця  вже
не  остудять.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848759
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019


Новоградець

Наталі

Є  безліч  міст  під  небесами  -
Нью-Йорк,  Житомир,  Москвабад...
А  там,  де  все  найбільше  саме,
Стоїть  столиця  Новоград.

Там  входить  три  відра  в  півлітру
І  аж  до  хмар  ростуть  дуби,
І  там  вареники  в  макітрі,
Що  не  підняти  до  губи.

Там  в  літні  ночі  від  Сатурна,
З  крутого  берега  ріки,
Шпана  прикурює  культурно
Собі  цигарки  і  бички.

Буває,  місяць  там  в  пів-ходу
Іде  тихенько,  як  курча,
А  потім  з  шумом  бух  у  воду  -
І  по  конячи  п'є  з  Случа!

Але  єдиним  центром  світу
Став  Новоград  по  всій  Землі
Через  подружку  знамениту,
Струнку  чорнявку,  Наталі.

Я  з  ліжка  схоплююсь  в  охоту
І  мчуся  вранці  на  місток,
Коли  вона  йде  на  роботу,
Пливе  по  місту  в  дитсадок.

Можливо,  збій  у  мене  в  башті...
Думки  збиваються  в  рої!
Але  і  песики  домашні
Спішать  побачити  її.

Примчать  здорові  пси  кудлаті
І  з  ними  цуцики  малі,
І  рот  роззявивши,  завзято
Глядять  на  ніжну  Наталі.

Бо  вся  вона  такої  вроди,
Такої  тонкої  краси,
Що  голівудських  на  городи,
Або  на  цвинтар  віднеси.

Тому  в  столиці  Новограді,
Де  все  найбільше  на  землі,
Люблю  без  крему,  чи  в  помаді
Свою  гарненьку  Наталі.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848254
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Новоградець

Україні

Знову  скинуто  прапор  чужинний,
І  омріяний  з  болем  в  віках,
Над  тобою,  моя  Україно,
Жовто-синій  здіймається  стяг.

Ще  повітря  гірке  несвободи
Не  зігнали  на  Північ  вітри,
А  ростком  вже  міцніючим  сходить
Покоління  нової  пори.

Батальйони  ще  юного  війська
Заступили  дорогу  орді.
І  сміття  трьохвікове,  російське,
По  Дніпровій  спливає  воді.

Ти  близька,  як  ніколи,  до  цілі,
Недаремна  твоя  боротьба  -
На  страждальній  землі,  обгорілій,
Підіймаються  знову  хліба.

Знову  з  даху  лелека  злітає,
Над  полями  летить  вдалину.
Як  ніхто,  Україно,  ти  знаєш
Довгожданній  свободі  ціну.

Ще  кургани  в  степу  пам'ятають
Біля  себе  козацькі  шатри.
І  шумлять,  свою  пісню  співають
Над  хрестами  повстанців  бори.

Ти  вернеш  свій  кордон  неодмінно.
В  Севастополь  зайде  твій  солдат.
Ти  ніколи,  моя  Україно,
Під  ярмо  не  вернешся  назад.

Зрита  танковим  поступом  тяжким,
Свої  рани  загоїть  земля.
І  зірве  в  твоїм  полі  ромашки
На  зарослих  окопах  маля.

І  під  небом,  як  прапором  синім,
На  удачу  і  щастя  легка,
Білі  квіти,  як  символ,  підніме
Над  тобою  дитяча  рука.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741642
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 15.09.2019


меланья

Я стою на мосту

Когда  выхода  нет,  когда  нету  на  сердце  покоя,
и  так  ноет  оно,  будто  крепко  зажато  в  тиски,
подымаюсь  на  мост,  чтобы  вновь  повидаться  с  рекою
и  избавиться  там  от  смятенья,  тревоги,  тоски.

Очень  долго  могу,  наклонившись,  рассматривать  воды,
на  которых  плывут  облаков  серебристых    мазки,
и  в  весёлых  кругах  рыбы  водят  свои  хороводы,
для  меня,  почему-то,  понятны  и  очень    близки...

Я  гляжу  на  волну  и  сжимаю  перила  рукою  -
всё  сильней  и  сильней  в  глубину  меня  тянет  вода...
Может  я  рождена  этой  гордой  и  сильной  рекою
и  однажды  с  волной  мне  придётся  уйти  навсегда?

А  река  из  меня  так  и  хочет  решение  выжать:
"Шаг...,  один  только  шаг..."  -  слышу  я  сквозь  магический  сон...
Но  сбегаю  с  моста  и,  так  рада  возможности  выжить,
понимаю:  опасно  быть  с  дикой  рекой  в  унисон...



На  это  стихотворение  Ярослав  К  написал:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775819

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847987
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


меланья

Мне бы так написать

Мне  б  стихи  написать,  да  такие,  чтоб  юный  и  старый,
прочитав  их  лишь  раз  -  возвращались  к  затёртым  листам,
а  друзья  у  костра  захотели    напеть  под  гитару,
и  задумался  кто-то  в  "не  столь  отдаленных"  местах.

Мне  бы  так  написать,  чтоб  читая  их  -  женщины    в  слезы,
а  у  сильных  мужчин  заходили  вверх-вниз  кадыки,
у  суровых  солдат,  подуставших  от  жизненной  прозы,
потеплели  глаза  и  разжались  на  миг  кулаки.

Написать  бы,  да  так  ,  чтобы  в  сердце  холодном,  как  камень,
вдруг  оттаяла  жизнь,  ледяная  упала  броня,
чтобы  ты,  так  по-детски,  лицо  закрывая  руками,
наконец  поняла  ,  что  по-прежнему  любишь  меня.  .  .

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847985
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Сонячна Принцеса

Проти течій

Зустрілися  -
усе  пішло  не  так...
Забракло  усамітнення  і  тиші.
Хоча  в  душі  -  солодкий  післясмак,  -
Я  прагну  сліз,
що  серце  заколишуть...
Жадаю  сонця  в  темряві  густій,
безмовності  жадаю,
як  спокути...
Ховаю  недописані  листи,
аби  хоча  б  на  мить
тебе  забути...
Але  таке  зробити  -
то  зректись
себе  самої
на  горі  чернечій...
Лишається  чекати  і  плисти
за  течією
проти  інших  течій...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847971
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Евгений Кравцов

***

Не  стоит  -  стало  быть  нельзя.
Погасли  свечи  и  затихли  звуки,
Не  удержу  уже  твои  я  руки,
И  наши  взгляды  ничего  не  говорят.

Простились  -  стало  быть  пора.
Потешиться  надеждой  у  вокзала,
Но  напоследок  всё-таки  сказала:
"Будь  осторожен,  выйдя  со  двора..."  

День  на  исходе  -  значит  решено.
Сойдя  с  перрона  в  путь,  куда  подальше,
Не  вспоминая  никогда  того,  кто  раньше,
Дарил  всегда  последнее  тепло.

Стучат  колёса  -  путь  неблизок  мой.
Погасли  свечи  и  затихли  звуки,
Мне  снятся  много  лет  лишь  твои  руки,
А  образ  твой  всегда  передо  мной.

На  станции.  Вокзал  молчит  и  ждёт.
Чтоб  взял  билет  я  за  тобой  обратно,
Перрон  "кричит"  -  не  безвозвратно,
Кто  любит,  тот  надеется  и  ждёт.

Евгений  Кравцов  (с)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847899
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019


меланья

Хорошо, что я имею дачу

Хорошо,  что  я  имею  дачу:
воздух,  да  подальше  от  семьи,
а  ещё  сосед  там  есть,  в  придачу    -
прелести  оценивать  мои.
Потянусь,  проснувшись  рано  утром,
за  калитку  брошу  томный  взгляд
и  наброшу  в  кнопках  с  перламутром,
лишь  так  называемый,  халат.
Мой  сосед  дежурит  у  окошка,
воздух  -  смесь  озона  и  греха...
Как  же  не  пройтись  ленивой  кошкой,
грудь  прикрыв  обрывком  лопуха?
Очередь  доходит  и  до  грядок:
тяпку  цепко  держит  маникюр...
У  соседа  сердце  бьется  рядом,
полное  любовных  авантюр...
Кофе,  сигаретка  на  веранде,
а  потом  в  цветы  пройдусь  -  пора...
И  в  таком  кокетливом  наряде
(кто  посмел  сказать,  что  я  стара?  )
падаю  в  траву  среди  ромашек.
Как  же  я  люблю  их  чистоту!
Но  одна  из  рыженьких  мурашек
лапкою  щекочет  за  пяту...

Всем  вольготно  дышится  на  даче:
соловьи  поют  и  петухи...
Я  -  на  телефоне,  это  значит:
я  пишу  дурацкие  стихи...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847893
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Сонячна Принцеса

НЕЗРИМЕ

Цвіте  полин
в  ромашкових  обіймах,
цілований  вітрами  і  дощем.
Ще  є  любов  -
висока  і  незрима,
що  зрадою
душі  не  обпече,
бо  не  шукає
тлінної  утіхи,
не  вимагає  золотих  дарів...
Наповнить  серце
радістю  і  сміхом,
аби  не  тлів  печально,
а  горів.
Для  тебе
небеса  вона  прочинить
і  поведе  в  омріяні  сади...
Така  любов,  насправді,  -
без  причини...
Її  зустрінеш  -
без  вагань  іди.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847635
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Едельвейс137

Осінній смуток

Витає  смуток

В  повітрі.  Жовте  листя

На  вітрі  тремтить.

Розлуки  кольорами

Фарбує  землю  осінь.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847772
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Везе мене потяг

Везе  мене  потяг  далеко,  далеко
У  теплі  краї  де  зимують  лелеки.
Туди,  де  моря  розмовляють  піною,
Туди  де  квітують  сади  дивиною.

За  вікнами  станції,  ліс  і  долини,
Летять,  пролітають  природи  картини.
До  тебе  коханий  доба  наближає,
Душа  в  своїх  мріях  куплети  складає...

У  серці  моєму  чекання,  чекання,
Думки  найдорожчі  й  моє  хвилювання.
І  ось  у  віконці  перон  показався,
Той  бажаний  час  до  нас  двох  наближався.

Я  вийшла  із  потягу,  чуть  не  зомліла,
До  тебе  коханий  на  крилах  летіла.
Цілунки,  обійми,  троянди  червоні,
Щасливі  обоє  стоїм  на  пероні...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847727
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019


меланья

Грешники

Выплакалось  небо,  стало  синее,
дождь  мне  душу  вымочил  насквозь.
Как  же  тяжело  казаться  сильною,
если  ты  касаешься  волос!
А  глаза  твои  горят  по-пьяному,
и  такие  нежные  слова...
Кольцами  не  связаны  и  планами,
но  покончить  с  этим  -  черта  с  два...
Словно  в  рай  пробрались  незаслуженно
и  молчим,  дыханье  затаив,
лишь  дрожат,  как  голос  мой  простуженный,
губы  сумасшедшие  твои..
Я  прильну  как  будто  бы  нечаянно-
хочется  с  ума  тебя  свести...
Ну  а  ты  целуешь  так  отчаянно,
что  за  целый  день  не  отойти.
Знаю  я,  что  счастья  не  получится,
да  и  ты  всё  знаешь  и  не  лги...
Очень  долго  надо  будет  мучиться  -
совестью  оплачивать  долги.
Слов  красивых  видимо-невидимо,
но  в  уме  -  сплошная  чепуха...
Господи,  да  кто  же  это  выдумал,
счастье  из  обмана  и  греха?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847754
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Сонячна Принцеса

Не забувай…

Не  забувай...
Пиши  мені  листи
промінням  сонця  
на  листках  кленових,
де  перший  дотик
солодом  застиг,
де  я  -  ще  тут  -
у  тОбі  до  основи...

Очікую  
не  довгих  балачок,
не  слів  гучних
і  не  думок  високих...
У  сяєві  запалених  свічок  -
присутності  твоєі,
в  ній  -  мій  спокій.

Нехай  гуде,  
скрегоче  дикий  світ  -
Усе  довкола  -  
вікова  омана...

А  ти  шепнеш  тихесенько
"Привіт!"  -
я  щастям  п'яна.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846986
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 04.09.2019


Евгений ВЕРМУТ

ИЛЛЮЗИЯ

В  невидимой  глуши  души  моей  туманной
Виднеются  слегка  какие-то  черты
Какого-то  лица  с  улыбкой  очень  странной,
Но,  впрочем,  не  совсем  лишенной  красоты.

Мне  этот  взгляд  знаком,  немного  виноватый.
Мне  кажется,  что  он  обычный  человек.
Я  помнил,  что  уже  встречал  его  когда-то,
И  даже  приглашал  однажды  на  ночлег.

А  он  не  смог  войти,  смутившись  обстановкой  -
В  душе  клубилась  пыль,  был  ветер  в  голове...
Я  сам  себя  в  тот  миг  почувствовал  неловко,
Как  будто  он  меня  поймал  на  воровстве.

Он  вышел  чуть  спеша,  как  сын  из-под  опеки.
Я  даже  не  успел  сказать  ему  "прости"...

...Представил  я  себе  мечту,  как  человека,
И  понял,  что  ему  со  мной  не  по  пути.

04.09.2019г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847138
дата надходження 04.09.2019
дата закладки 04.09.2019


Едельвейс137

ХОКУ В КІНЦІ ЛІТА


.
Небом  біжучи,

З  верхами  гір  зустрілись

Хмаринки  білі.

.

Усе  минає.

Лиш  яснолиций  місяць

над  світом  сяє.

.

Світлячки  горять

В  траві  попри  дорогу.

В  небі  темрява.

.

Опускається

Вечір  смутком  на  село.

Свічка  блимає.

.

В  серцях  людських

Живуть  журба  і  радість

Сльози  тут  і  там.

.

Літнім  полем  йду.

Пісня  джерельця

Почулась  раптом.

.

Випала  роса

Вечірня.  Я  чекаю…

Прислухаюся…

.

З-за  лісу  хмара

Виходить.  Поспішаю

Випередити.

.

В  срібну  парчу

Укутав  місяць  землю.

О,  казкова  ніч!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847008
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 03.09.2019


Rekha

У августа в припеве…

Люблю  тебя.  Следы  твои  целую...
Ты  скажешь:  "Вот  зачем  всё  усложнять?!"
А  мне  не  сложно!  Ты  же...  самый  лучший!
Один  на  свете  -  лучший  -  для  меня.
И  потому...  у  августа  в  припеве  -
слова  простые,  солнце  и  песок,
и  яблок  вкус,  и...  Свет  у  этой  песни  -
от  глаз  твоих,  от  глаз  моих.  И...  всё.
А  что  ещё  дополнить  можно?  Ноты?
Все  семь!  в  любом  порядке!  Невпопад!
Песок  и  солнце...  До,  ре,  ми...  Родной  ты!
Люблю  тебя.  Следы  твои  опять...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846331
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 28.08.2019


Сонячна Принцеса

ЖИВА

Я  ні  про  що  сьогодні  не  жалію.
Спасибі  щедрій  долі  за  усе:
що  я  живу  і  мрію,  як  умію,
хоч  іноді  від  спогадів  трясе,
що  я  завжди  з  тобою  -  і  без  тебе:
у  сни  тривожно  заповзає  ніч...
за  кожну  краплю  чистої  потреби  -
мене  в  тобі,  а  чи  тебе  -  в  мені...
за  кожен  клаптик  сонячного  неба,
який  хоч  раз  над  нами  пропливав...

Спасибі  долі,  над  усе,
за  тебе  -
у  тобі  я  -  безсмертна,
я  -  жива.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846301
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 28.08.2019


Кадет

Постлетний кураж

Стремится  к  забвению  август,
Ржавеет  на  дереве  лист,
И  в  старом  термометре  градус
Весьма  обречённо  завис...

Готовятся  к  школе  детишки,
Стрижи  устремились  на  юг...
И  скоро  коротким  штанишкам
Грозит  неизбежный  каюк...

Крестьяне  порубят  капусту,
Окно  заколотят  гвоздём...      
И  хмурая  осень  припустит
Оплакивать  лето  дождём...

Скакнёт  на  вино  и  штиблеты
Нешуточный  ажиотаж...
И  даже  скупые  поэты
Поймают  постлетний  кураж!

август  19

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846188
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 28.08.2019


Евгений ВЕРМУТ

ИСТЕКАЕТ ЛЕТО

[i]-  Который  час?
-  Без  одной  недели  осень! [/i]

День  все  также  долговяз,
Но  золотоносен.
Я  спросил:  -  Который  час!
-  Без  недели  осень!

Ты  смеешься?  Нет,  не  лги!
Лето  лишь  настало.
Неожиданно  мои
Планы  разметало.

Пролетели  дни  стрелой
Без  желанной  страсти.
Солнце  низко  над  землей  -
Видимо,  к  ненастью.

В  синем  небе  яркий  круг
Дарит  меньше  света.
Без  недели  осень,  друг.
Истекает  лето...

27.08.2019г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846349
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 28.08.2019


Сонячна Принцеса

ОБІЙМИ

Одягнула  б  твої  обійми,
загорнулася  міцно-міцно,
щоб  ніхто  не  знайшов,
не  вийняв...
І  пішла  би  гуляти  містом...

Ідучи,  я  б  лічила  зорі,
забуваючи  все  на  світі...
І  була  би  тобі  -
прозора
І  гарячо-хмільна,  мов  літо...

Забрела  б  у  шалену  зливу
і  кружляла  в  ній
довго-довго...
О,  яка  б  я  була  щаслива
у  обіймах  твоіх  медових!..

І,  до  ниточки
вся  промокла,
я  б  нічого  уже  не  чула...
Там,  де  ніч  над  серцями  змовкла  -
у  обіймах  твоїх  -
заснула.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845964
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Амадей

ЗУСТРІЧ

 Вони  цю  мить,  давно  чекали,
І  ось  ця  мить,  рука  в  руці,
І  очі  сонцем  засіяли,
Й  усмішка  щастя  на  лиці.

Хоч  й  голова  його  в  сивинах,
Та  в  серці  полум"я  горить,
Оце  і  є  ота  хвилина,
Та  незрівняна  щастя  мить.

Букет  троянд  своі  коханій,
Дарує  з  трепетом  в  душі,
Отій  єдиній  і  жаданій,
Котрі  писав  пісні  й  вірші.

І  ось  вони,  нарешті,  в  парі,
Неначе  пара  голубів,
Серця  іх  рвуться  ввись,  над  хмари,
Іх  Сам  Господь  у  пару  звів.

Вона  від  щастя  засіяла,
Аж  на  очах  сльоза  бринить,
Для  них  нарешті  вже  настала,
Найщасливіша  іхня  мить.

Вони  кохали  і  чекали,
І  мріяли  у  парі  жить,
Хай  Янгол  іх  оберігає,
І  Сам  Господь  благословить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845620
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Сонячна Принцеса

ВТОМА

Тебе  нема  -
і  гаснуть  ліхтарі...
Старіє  серпнень,
огортає  втома...

Лиш  дві  зорі  -
надією  вгорі...

Без  тебе  -
я  ніде  тепер  -
не  вдома...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845823
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Юлія Ганненко

Поцелуй меня здесь

Поцелуй  меня  здесь,  на  улице,
Среди  мимо  бегущих  людей.
Я  устала  терять  тебя  в  лицах,
Обгоревших  деревьев,  теней.

Поцелуй  меня  так,  как  прощаясь.
Как  моля.  Как  уходят  с  надеждой.
Поцелуй  меня  так...  Не  каясь.
Мол,  была  я  твоей  и  прежде.

Город  этот  пропитан  болью.
Ты  целуй,  обнимай...  Взахлеб!
Я  за  толстой  закрытой  дверью:
Ты  меня  для  себя  сберег.

Поцелуй  меня  здесь...тревожно...
Я  устала.  Болит  от  оков.
Ты  люби,  насколько  возможно,
До  заношенных  болью  бинтов.

Поцелуй  меня,  слышишь.  Сейчас!
"Завтра"-  в  новых  потугах  родится!
Поцелуй,  как  в  последний  раз,
Так,  чтоб  сердцем  во  мне  раствориться!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843735
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019


doktor

Катенька (Мистика)

Как  мучает  писателей  и  поэтов  поиск  первой  фразы  или  предложения,  к  будущему  произведению,  иногда  из-за  этого  задерживается  появление  в  свет  рассказа,  стихотворения,  повести  на  часы,  дни,  а  иногда  и  месяцы.  Ведь  как  зазвучит  первая  фраза,    зависит  возьмётся  или  не  возьмётся  читать  произведение  читатель.  Как  это  происходит  в  жизни,  открыл  первую  страницу  и  прочёл  что-то  не  суразное……...И  книга  никогда  не  будет  прочитана.
Зятю  предложили  кафедру  травматологии  в  Варненском  медицинском  институте.  Как  это  произошло  –  совершенно  случайно,  он  встретил  знакомого  болгарина,  с    которым  когда  то  учился  в  Одесском  медине,  на  конференции  в  Москве,  разговорились,  и  узнав,  что  мой  зять  имеет  степень  доктора,  да  ещё  с  защитой  в  Москве,  предложил  работу  у  себя  в  мединституте,  где  он  занимал  должность  проректора  по  учебной  работе.  Зять  естественно  сразу  предложил  услуги  тестя,  т.е.  мои  услуги,  упомянув,  что  я  тоже  защищался  в  Москве  и  имею  степень  кандидата  медицинских  наук.  Сговорились  о  встрече  в  Варне,  через  три  недели.  Долго  уговаривать  меня  не  пришлось,  я  давно  мечтал  поехать  в  Варну,  где  проживали  мои  знакомые  с  детства  Надя  Няголова  и  её  близняшка  -  Маша.  Когда  то  в  1966  году  несколько  классов  106  школы  города  Одессы  на  теплоходе  «  Аджигол»  съездили  в  среднюю  школу  Варны.  Зрелище  было  захватывающее  :  на  причал  вывалил  народ  всего  города,  море  тёмных  голов,  а  я  юнец  ещё  девятиклассник,  в  возрасте15  лет,  в  самом  центре  толпы  узрел  две  маленькие  светловолосые  головки  и  как  только  спустили  трап  ринулся  в  толпу.  Сколько  было  радости,  поцелуев,  объятий  дружеских,  а  с  моей  стороны  так  и  любовных.  Я  полюбил  их  обеих  сразу  и  бесповоротно.  Одна  была  не  задача  -  они  занимались  в  12  классе,  а  я  в  9-том,  да  ещё  на  год  раньше  поступил  в  школу,  вот  и  получалось,  что  я,  по  сравнению  с  ними,  пацан  малолетний,  но  они  меня  приняли  и  сразу  повели  к  себе  домой,  объяснив  мне,  что  привести  домой  меня  они  обещали  дедушке.  Когда  мы  подошли  к  дому,  на  скамейке  сидел  донской  казак  светловолосый  усатый,  седина  только,  только  начала  осветлять  соломенный  цвет  его  волос.  Тимофей  Карпов  представился  дед,  я  отрапортовал  Виталий  Качковский.  Дед  сразу  спросил:
----А  не  внук  ли  ты    Качковского,  что  служил  у  генерала  Кутепова.  Я  в  недоумении  пожал  плечами  и  ответил  
-----Наверное.  Мой  дедушка  участвовал  в  Белом  движении  именно  под  началом  Кутепова.  Дед  продолжил:
------Жаль  мне  не  удалось  поучаствовать  в  борьбе  против  Большевичков.  Нас  Ленин  не  пустил  после  революции  в  Россию,  чтобы  мы  не  поддержали  контрреволюцию.  Мой  полк  так  и  остался  в  Варне,  где  мы,  взяв  в  жёны  болгарок,  ассимилировались  с  местным  населением.  Вот  разве  что  Надя  и  Маша  -  беленькие,  как  у  нас  на  Руси.  Взял  бы  ты  молодой  человек  одну  из  моих  внучек  в  жёны  и  продолжил  славянский  Род.    С  улыбкой  произнёс  он.
----Дедушка,  наш  мальчик  совсем  ещё  ребёнок,  ему  15-ть.  Отозвалась  Надя.
----Вы  уж  больно  взрослые.  Я  ведь  говорю  не  о  возрасте,  а  о  продолжении  Рода  Славянского.  Кому  из  вас  он  нравится  больше?  Девчонки  обе  подняли  руки.  Получается,  я  должен  благословить  вас  обеих,  как  у  мусульман.  
----Мы  согласны,  хором  выпалили  они.  Будем  ему  верными,  любящими  жёнами.  Дед  повёл  меня  в  гостиную,  где  показал  казацкий  карабин,  револьвер  и  саблю,  которые  мирно  висели  на  персидском  ковре.  На  груди  у  дедушки  красовались  три  Георгиевских  креста.  ……Я  переписывался  с  сёстрами  много  лет,  но  женитьбы  так  и  не  состоялось  ни  с  одной  из  них.  В  СССР  браки  с  иностранцами  не  приветствовались……….  В  автобусе  Одесса  –  Варна  было  довольно  уютно.  По  приезде  остановились  у  болгарского  друга  Леонида  –  моего  зятя.  Ежедневно  ходили  на  собеседование  к  ректору  и  профильным  заведующим  кафедрами.  Они  хорошо  изъяснялись  на  русском,  так,  как  учились  ,  когда  существовал  СССР  тогда  в  болгарских  школах  преподавали  русский  язык.  Уже  через  2-е  недели  мы  могли  на  улице  общаться  с  местными  жителями,  и  они  нас  понимали.  В  газете  подал  объявление,  для  Нади  и  Маши  Няголовых,  но  пока  никто  не  откликнулся.  После  обеда  ежедневно  мы  всей  семьёй  совершали  моцион  над  морем  по  приморской  улице.  На  улице  фланировало  много  народа.  Я  с  интересом  рассматривал  рядом  проходящих,  но  вскоре  стало  не  интересно  все  темноволосые,  тёмные  кожей,  с  тёмными  глазами,  кривыми  волосатыми  ногами,  они  стали  мне  «замыливать»  взгляд.  И  вдруг  в  этом  тёмном  царстве  я  увидел  королеву,  белокурую  с  из  -  синя  –  голубыми  глазами  стройными  не  волосатыми  ногами,  что  было  также  примечательно,  в  лёгком  платье,  рядом  шёл  обычный  болгарский  мужчина  с  определёнными  физиологическими  признаками,  на  которого  я  не  обратил  внимание.  Когда  мы  поравнялись,  я  всмотрелся  в  её  лицо,  оно  мне  было  до  боли  знакомо,  сжалось  сердце,  быстро  застучало,  что  это  мираж  или  действительность.  Из  моих  уст  вырвалось  громко  «Катя».  Женщина  обернулась  толи  на  произнесённое  имя,  толи  на  громкий  звук  моего  голоса.  Она  мгновение  всматривалась  в  моё  лицо  и  наконец,  решительно  пошла  ко  мне,  я  был  удивлён  и  ошарашен.  Она  подошла  так  близко,  что  я  ощущал  её  горячее  дыхание.
-----Виталик  –  это  ты.  Я  стоял,  как  в  копаный,  не  в    силах  произнести  ни  слова.  С  большим  трудом  выдавил:
----Да.  Это  я.
----Я  не  брежу,  ты  из  Одессы,  с  Большого  Фонтана,  с  улицы  Костанди.  Я  молчал.  Это  была  она  Катя  С.,  которую,  мы  её  друзья,  считали  погибшей  в  1986,  в  Новороссийске,  на  теплоходе  Адмирал  Нахимов.  Она  бросилась  мне  на  шею  стала  обнимать  и  целовать  меня,  к  великому  неудовольствию  своего  мужа.  Она  всхлипывала  и  продолжала:
------Я  знала,  что  я  здесь  в  Болгарии  чужая,    не  знаю,  как  я  здесь  оказалась,  но  мы  выясним  это,  ты  мне  поможешь  Виталик.
------Иванка  что  ты  пристаёшь  к  посторонним  людям.  Фразы  её  мужа  звучали  на  болгарском,  но  я  уже  всё  понимал  на  этом  уровне  общения.
-------Уйди,  я  не  хочу  тебя  видеть.  Я  вспомнила  многое,  вот  сейчас  и  вспомню  ещё.  А  пока  оставь  меня  я  пойду  с  Виталиком  и  его  друзьями.  Отстранила  мужа,  взяла  меня,  под  руку  и  мы  пошли  дальше  по  направлению  к  дому  Лёниного  друга.
----Виталик,  я  никогда  здесь  не  говорила  на  русском,  а  теперь  после  твоего  оклика  вспомнила  и  язык,  и  как  мы  встречались  с  тобой  у  памятника  Пушкину  на  Бульваре,  и  как  мы  любили  друг  друга.  Скажи  мне,  сколько  прошло  лет.
-----Если  сейчас  2017,  а  трагедия  произошла  в  1986,  31  августа,  насколько  я  помню,  то  прошёл  31  год,  тебе  тогда  было  20,  мне  35,  то  сейчас  тебе  должно  быть  51,  а  мне,  к  сожалению,  исполнилось  66  –ть
----Ужас  столько  лет.    Я  приглашаю  вас  ко  мне.  У  меня  большой  дом  на  берегу  моря,  Мой  муж  капитан.  Где  вы  остановились?  Я  завтра  приеду  к  вам,  а  сегодня  у  меня  предстоит  серьёзный  разговор  с  мужем.  Пусть  он  мне  объяснит,  как  я  попала  к  нему  на  корабль.  Мне  кажется,  что  он  воспользовался  потерей  памяти  и  присвоил  мою  жизнь  себе.  Чем  я  провинилась,  что  от  меня  скрыли,  кто  я  на  самом  деле.
-----  Извини,  для  начала  я  познакомлю  тебя  со  своей  семьёй.  Моя  дочь  Юля,  мой  зять  Лёня,  остальные  в  Одессе.  Мы  приехали  в  Варну  попробовать  сменить  работу.  Пытаемся  устроиться  в  медицинский  институт,  Леонид  на  кафедру  травматологии,  а  я  на  кафедру  фармакологии,  отделение  фармакотерапии.
-----Катя  иди  домой  обдумай  происшедшее,  и  я  повспоминаю,  это  на  всю  ночь,  теперь  не  уснёшь,  столько  событий,  событий  почти  мистических,  если  бы  мне  кто  ни  будь,  рассказал,  что  такое  бывает,  ещё  час  тому  назад,  я  бы  не  поверил…………
В  7-00  утра  прозвенел  звонок  в  дверь  дома  Лёниного  друга,  в  комнату  вошёл  хозяин  дома  и  сказал,  что  у  двери  спрашивают  Виталия,  очень  красивая  дама.  ……С  Катей  я  гулял  уже  третий  час  в  парке,  она  всё  задавала  и  задавала  вопросы,  а  я  всё  отвечал  и  отвечал  на  них.  В  10-00  от  Автовокзала  мы  отправились  в  Одессу  на  мягком  автобусе.  Первым  вопросом  уже  в  поездке  был:
----Мама  жива?  Я  на  некоторое  время  запнулся,  она  всё  поняла.  Ты  знаешь,  где  её  могила.  Моя  квартира  ещё  на  месте.  Есть  где  остановиться.
-----  Остановишься  у  меня,  а  там  посмотрим……
В  Одессе  после  кладбища  мы  отправились  на  пляж  12  станции.  Наступала  Осень,  на  пляже,  людей  оставалось  мало.    Мы  стояли  на  берегу  моря,  восточный  ветер  трепал  волосы  и  бился  в  грудь  -  это  большое  облегчение  для  истерзанной  души.
------Виталик,  что  мне  делать.  Этот,    негодяй,  фактически  обманным  путём  отобрал  у  меня  30  лет  жизни.  Я  прожила  их  в  чужой  стране,  с  чужими  мне  людьми,  родила  детей,  не  от  тебя,  а  от  совершенно  мне,  чужого  человека.  Как  дальше  жить  объясни  мне.  Ведь  я  ему  этого  не  прощу.  Мать  умерла,  так  и  не  дождавшись,    дочери,  разве  такое  прощается.  Ты  её  навещал:
Да.  Когда  я  приходил  к  ней,  она  меня  всегда  просила  проводить  её  к  морю,  где  она,  стоя  у  кромки  воды,  долго  всматривалась  вдаль,  как  будто  ждала,  что  вот,  вот  появится  парусник,  и  ты  спрыгнешь  с  него  прямо  в  воду  и  мокрая  и  счастливая  обнимешь  её  со  всей  неисчерпаемой  нежностью  дочери.  Но  парусника  не  появлялось,  и  мы  уходили  домой,  где  она  меня  непременно  поила  чаем  с  мятой.  Мы  засиживались,  затемно,  затем  она  меня  провожала  до  конца  Крымского  переулка  и  я  быстрым  шагом  узкими  улочками  и  переулками  в  темноте  почти  на  ощупь  шёл  домой.  Завтра  в  твою  честь  собираю  наших  Фонтанских  друзей,  отметим  твоё  чудесное  возвращение  в  Одессу.
------Ты  хоть  немного  помнишь,  что  с  тобой  произошло?  Я  узнал  из  газет  о  катастрофе.  Помню,  как  ты  не  хотела  идти  в  этот  рейс.  Как  ты  просила  замену  и  тебе  её  предоставили,  но  в  последний  момент  замена  не  явилась  на  корабль,  и  тебе  пришлось  идти  в  рейс  под  чужим  именем,  так,  как  приказ  менять  уже  не  было  возможности.  Вот  и  получилось,  что  ты  просто  исчезла  и  ни  в  каких  списках  не  числилась.  Катя  погруснела:
------Тебе  скажу  как  на  духу.  Когда  в  23-20  31  августа  1986  года  произошло  столкновение  с  сухогрузом,  курила  на  верхней  палубе.  Меня  отбросило  к  перилам,  судно  дало  крен,  который  стремительно  увеличивался.  Приподняв  брезент,  укрывающий  спасательную  шлюпку,  я  нащупала    жилет  и  одела  его  на  себя,  понимая,  что  возможно  придётся  прыгать  в  воду.  Стоял  громкий  истерический  вой  толпы,  которая  почувствовала  свою  обречённость.  Крен  увеличивался  и  я  решилась,  встав  на  перила,  я  прыгнула  в  воду,  затем  в  голове  произошла  вспышка  и  больше  я  ничего  не  помню.  Кстати  перед  отъездом  в  Одессу  я  пошарила  на  чердаке  в  старых  вещах  и  обнаружила  на  дне  старого  сундука,  то  о  чём  ты  подумал  -  пробковый  спасательный  жилет,  на  котором  виднелась  чёткая  надпись  Адмирал  Нахимов.  Вот  собственно  и  выстроилась  цепочка  тех  событий,  которую  я  не  помню.  Я  видимо  .  ударилась  обо  что-то  и  упала  в  воду.  Далее,  ближе  к  рассвету  меня  заметили  с  проходившего  мимо  болгарского  судна  и  подняли  на  борт,  несколько  суток  местный  медик  боролся  с  моим  коматозным  состоянием.  Когда  я  пришла  в  себя,  капитан  влюбился  в  меня,  как  влюблялись  множество  мужчин  до  него,  ты  же  не  просто  называл  меня  королевой,  а  тут  такой  морской  подарок.  Он  спрятал  спасательный  жилет  с  Адмирала  Нахимова  и  потихоньку  приручал  меня,  обучал  болгарскому  языку,  придумал  легенду.  Это  было  не  сложно,  так,  как  всё  начиналось  с  чистого  листа.  Я  окончила  в  Варне  экономический  институт  и  работала  старшим  экономистом  на  судне  своего  мужа.  И  вот  прогуливаешься  по  приморской  улице,  ты  Виталий  -  как  мистическое  явление  возвращаешь  меня  на  31  год  назад.  Сейчас  я  восстановила  в  памяти  все  события  и  что  мне  теперь  с  этим  делать.  Муж  негодяй,  вокруг  чужие  мне  люди  и  вне  и  в  семье,  чужая  страна,  жизнь  клонится  к  закату,  истинно  любимый  человек  не  со  мной  и  он  лишенец,  прожил  жизнь  не  со  мной,  а  с  чужой  тёткой.  Что  мне  делать?  Ответь  мне.  «Куда  бедному  христианину  податься».
------Этого  я  тебе  не  скажу,  и  пожалуй  никто  не  ответит  тебе  на  этот  вопрос.  Могу  сказать  только  «  Пути  Господни  -  неисповедимы».  Куда  -  то  судьба  да  выведет.
Эпилог
Надю  и  Машу  Няголовых  я  так  и  не  нашёл.  Катю  всей  семьёй  уговорили  вернуться  к  мужу  и  детям.  Её  капитан  часто  бывает  в  Одессе  и  пока  его  сухогруз  стоит  на  рейде,  я  вижусь  с  Катей,  так,  как  встречи  происходят  один  раз  в  квартал  или  полугодие,  как  правило,  они  проходят  бурно  в  сауне  и  не  менее  двух  суток.  Дети  Екатерины  дружат,  с  моими,  учат  моих  болгарскому  языку,  а  мои  их  русскому.  Жена  смирилась  с  тем,  что  ко  мне  вернулась  молодость  и  где-то  даже  радуется,  как  любящая  женщина,  за  внезапно  настигшее  меня  счастье,  а  с  ним  и  удовольствия,  чем  вызывает  гнев  и  нарекания  жён  моих  друзей  так,  как  подаёт  пример  идеального  отношения  женщины  к  любимому  мужчине………

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843694
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019


Денисова Елена

Між нами

Між  нами  –  
відчудження  ями,
незвані  відлуння  гірких  непотрібних  розмов.
Не  треба
дивитись  на  небо,
шукати  там  відповідь:  де  загубилась  любов.

А  тиша  
усе  голосніша...
Не  можу  повірити  й  досі  в  байдуже  "пробач".
Мовчання  –  як  сповідь  остання,
як  зимного  вітру  у  вітах  оголених  плач.

"Знайомі".
Ми  просто  "знайомі"...
Залишилось  в  пам'яті  зоряність  ніжних  ночей.
Здається,
що  все  це  минеться,
та  тільки  мені  не  забути  коханих  очей...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843627
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019


Ірина Кохан

Літо

Хтось  у  ступочці  літо  розтер
і  воно  розлилося
Ніжно-синім  жабо  волошкових
пахучих  суцвіть,
Пряним  хлібом,  що  зріє
в  утробі  важкого  колосся
І  зозулиним  "ку",  що  зривається
із  верховіть.

Перегуками  гроз  і  кармінними
хвилями  маків,
Веселковим  тату  між  хмаринностей
неба  м`яких
І  нестримним  теплом,  що  викрешує
з  зоряних  злаків
Десь  незримий  мірошник
і  сяйво  складає  у  міх.

Прохолодою  м`яти  і  соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим  сонцем  і  яблуком  
стиглим  в  траві.
Літо  в  крапельці  кожній,
воно  зовсім  поряд,  я  бачу  -  
Мальвовухим  зайчам
причаїлось  в  моїм  рукаві.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019