Зелений Гай: Вибране

Катерина Собова

Цiлитель

-Я    була,    як    спіла    вишня,
Жила    як    Ангел    -    без    гріха,
А    за    тебе    заміж    вийшла:
Була    сліпа,    дурна    й    глуха.

Віддала    роки    найкращі,
Тепер    хочу    все    забути,
Бо    життя    моє    пропаще
Вже    назад    не    повернути!

Так    частенько    починався
День    в    сімействі    Маргарити,
І    хоч    звик    до    цього    Вася,
Став    сьогодні    говорити:

-Вийшла    ти    за    мене,    фею,
В    тридцять    сім    -    це    вік    конкретний,
І    до    юності    твоєї
Я    тут    зовсім    не    причетний.

Нащо    голову    ти    сушиш,
Що    була    сліпа    й    дурненька?
Мені    дякувати    мусиш:
Я    зцілив    тебе    легенько.

Лікарям    ти    не    платила,
Гаманець    твій    не    заплаче,
Відновився    слух,    є    сила,
І    розумна    стала    й    зряча!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904858
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 19.02.2021


Наталі Косенко - Пурик

Неповторна краса білолиця

Закружляла  зима  в  хороводі,
Вбрана  в  сукню  так  сшиту  по  моді
І  в  чарівних  прикрасах  до  стилю
Ніжно  пісню  виводить  красиву

Одягла  всі  дерева  у  шати  -
Із  прикрас  неймовірні  карати
І  пишається  мила  красуня
У  чарівності  чути  відлуння

На  кущі  вже  накинула  шалі,
А  сама  виграє  на  роялі,
Ох,  майстерна,  зима  чарівниця,
Неповторна  краса  білолиця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903477
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021


Lana P.

ХВИ+ЛІ

Тримай  мене,  Хви,  та  вигойдуй!
Я  —  ніжність  твоя,  звуся  Лі.
В  собі  ти  упевнений,  гордий,
Безстрашний,  як  ті  кораблі.

Ми  довго  блукали  у  морі  —
Мрій  острів  обох  прихистив,
Світили  нам  лагідно  зорі,
Вчували  кохання  мотив.

А  сонце  тепло  дарувало,
Як  ніжились  вдень  на  піску,
Здавалось,  того  зовсім  мало
На  нашім  хвилястім  віку.

Раптово  зірвались  у  мандри,
В  поривах  здіймаючи  шал,
Нам  вітер  нашіптував  мантри,
І  бився  об  груди  причал.

І  знову  розлука  на  волі,
Омріяна  пензлем  митця.
Ми  —  хвилі  з  водички  та  солі,
Наповнюєм  людські  серця.

Бентежим,  оживлюєм  душі,
Шукаєм  себе  у  житті.
Ми  —  свіжість  у  спеку  для  суші,
Натхнення  земне  у  злитті!                                  25/01/21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902537
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021


Білоозерянська Чайка

Що таке кохання?

[i]Кохання  –  це  сплетіння  спраглих  душ
і  серце,  що  на  двох  бажає  битись,
Це  захистом  в  негоду  тепла  свита…
Сніданок  в  ліжко…  що  несеш  чимдуж![/i]

Любов  зламає  будь-які  льоди  –
Така  вона  яскрава  та  шалена.
В  дитині  –  спільні  риси,  наші  гени,
в  ній  наше  серце  разом  назавжди.

[i]Буває,  що  ті  вічні  та  святі
Твої  чуття  –  безжалісно  роздерті.
Буває,  люблять  навіть  після  смерті  –
Живе  кохання  поміж  двох  світів.[/i]

Воно  –  в  сльозах  невтішної  вдови.
А  ще  –  підводить  хворого  на  ноги,
Хоч  ти  на  півдорозі  в  царство  Бога  –
Кохання  зцілить  вірою:  Живи!

[i]Яке  воно?...    Ще  безліч  запитань:
Взаємне?  Чисте?  Радісне?  Жертовне!
Хай  буде  ним  по  вінця  серце  повне  –
Коханням…  із  тепла  та  піклувань,..[/i]

/Ілюстрація  -  інтернет./

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898431
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 26.01.2021


Lana P.

П’ЯТЬ ВІДЧУТТІВ ЛІТА (Дитяче)

Пахне  літо  суницею,
М’ятою,  чебрецем.
Медом,  сіном,  чорницею,
У  дощах  —  ялівцем.

Задивляється  маками
В  сонцесяйну  блакить
І  волошками,  злаками…
Мотилями  мигтить.

Зумкотить  комашинами,
Чує  пташечки  спів,
І  роями  бджолиними
Конюшинних  ланів.

А  смакує  малиною,
Соком  із  ягідок.
Пригощає  ожиною
І  нектаром  з  грушок.

Та  дарує  нам  дотики  
До  водички  і  трав…
Літо  —  море  экзотики
У  купальні  забав!                            18/12/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898648
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 07.01.2021


Олег Крушельницький

ПОРА ПРОЗРІНЬ

Земля  здійснила  повний  оберт  
на  милість  Сонцю  –  королю.
А  він  її  закутав  в  хустку,
в  обидва  боки,  з  кришталю.

Вона  вертілась  синьоока,
промінням  грілась  день,  за  днем,
Рум'яні  підставляла  щоки  –
вмивалась  зоряним  дощем.

Своїм  теплом  дітей  плекала,
долала  смуток  в  їх  серцях,
як  пташенят  їх  годувала,
все  оддавала  до  кінця...

Така  собі  крихка  планета,
такий  собі  Господній  дар.
Під  впливом  ультрафіолету  –
орбіту  креслить  диво-шар  …

Така    собі  космічна  Ненька
в  блакитно  -  білих  кольорах,
Така  собі  тендітна  квітка
в  небесно  -  зоряних  ланах.

Куди  не  кинеш  пильним  оком,
цвіте  в  віках  її  життя...
Шановні  друзі  з  Новим  роком!!!  
...Нехай  прийде  прозрінь  пора!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900016
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021


Наталі Косенко - Пурик

Чому?

Чому  в  житті  буває  -  не  знаєш,  як  вчинити?
Любов  допомагає,  щоб  краще  було  жити
І  віра  і  надія  в  наступні  дні  і  роки
Та  шлях  вказати  може,які  зробити  кроки

Буває  дуже  важко  та  згодом  біла  смуга,
Ось  так  в  житті  буває  знайдеш  для  серця  друга
І  порожнеча  зникне,  піде  собі  подалі,
А  смуток  і  неспокій  в  тумані  вмить  розтане

Чому  в  житті  є  зрада,  у  світу  запитаю?
Та  відповідь,  повірте,  ніде  не  відшукаю,
Прилине,  ніби  хмара  в  період  із  дощами,
Так  сміло  і  жорстоко  змагається  із  нами

Але,  як  би  не  було,  життя  завжди  чудове,
Бо  чорна  смуга  згодом  розчиниться  десь  знову
І  буде  щастя  й  спокій  -  найкраще,  що  дається,
Чудова  наша  доля,  як  сонце  посміхнеться.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895755
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 23.11.2020


Мартинюк Надвірнянський

Надвечіря

Вершини  гір  обвила  павутина
А    вище  золотіють  небеса
Душа  така  –  радіє  мов  дитина
Любується  поки  ще  день  згаса.

Холодні  краплі  трави  обросили
Ген  там  за  краєм  хмари  зайнялись
Така  краса  –  в  красі  мабуть  вся  сила
Та  вже  душі  не  зворухнути  крил.

Та  про  останнє  й  думати  не  треба
Сумні  думки  гони  від  себе  пріч
Хай  ясні  очі  плинуть  аж  до  неба
Любуються  поки  ще  прийде  ніч

Парище
2020р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895796
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020


Чайківчанка

ПОДЗВОНИЛА Б ДО МАМИ

Подзвонила  б  до  мами...
Я  ,  б  подзвонила    до    мами...
Та  ,  мовчить,  її  телефон  давно.
І  я  ,  дивлюсь  у  тумани
До  зірок  ,у  небесне  вікно.
Хочу,  почути  твій  голос  мамо!
І  притулитись,  до  тебе  ніжно.
Щоб  збудила  ,від  сну    мене  рано
Зігріла,теплом  у  зиму  сніжну.
О  ,  прошу,  прийди  до  мене  у  сни!
Порадь,  і  потіш  ласкавим  словом  .
Як  в  дитинстві  мене  обніми.
Я  так  давно  ,не  чула  твою  мову.
Немає  ,  моє  матінки  і  небуде
І  неможу  ,її  сліди  віднайти.
Тисне,мене  біль  ножем  у  груди.
Матусю,  моя  рідна  за  все  прости!
Від  втрати,  море  сліз  лл'є  моя  душа
І  слухає  ,як  віттям  шумлять  ясени  .
О,  скільки  ,хочу  розказати  я
Так  не  вистачає  ,твоєї  доброти.
Я  хочу  ,відчути  ласку  мами
на    ключ,  на  замок  закрита  хата.
Сяє,вічне  сонце  під  небесами
І  шукає,тепло  птаха  крилата.
М  .Чайківчанка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895705
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020


Білоозерянська Чайка

Зимовий романс

Кохання  серця  втрачено  без  шансів,
Не  стріну  я  тебе  за  ворітьми.
Виводить  вітер  за  вікном  романси
Для  гордої,  холодної  зими.

Душа  моя  змагається  із  вітром,
І  хоч  пройшло  уже  немало  літ,
Зворушливий  мотив  ніхто  не  зітре,
Лунає  самотою  скрип  воріт…

Зима  печально  у  вікно  загляне:
- Невже  мені  болить  іще  старе?
Повіє  знову  затишком  різдвяним,
Смарагди-очі  сяють  між  дерев…

З  минулого  дзвінок  закалатає,
Згадаємо  намріяні  дива.
Кохання  незабутнє  і  безкрає,
Глінтвейн  духмяний  з  присмаком  Різдва.

І  пише  вітер  про  кохання  станси  –
Розбити  хоче  він  зимовий  лід.
Знаходять  відгук  у  душі  романси,
Здається,  ти  стоїш  коло  воріт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895722
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020


Олег Крушельницький

ЦІ ДНІ ОСІННІ

Ці  дні  наплили  розмаїттям  —
остигли  в  затінках  думки.
Кришталь  виблискує  суцвіттям
в  полоні  стиглої  краси

Грузді  ховаються  під  листям,
роса  омила  —  підросли...
Калина  бавиться  намистом
в  обіймах  ранньої  пори.

Стомилось  Сонце  землю  гріти,
пішло  за  хмари,  десь  за  край...
А  дощ  продовжує  радіти,
бубни  невпинний  —  напувай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893049
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 21.11.2020


Олег Крушельницький

ДЕ ВЗЯТИ КРИЛА

А  я,  дивлюсь  собі  на  небо,
там  світять  зорі  чарівні...
Давно  до  них  летіти  треба,
у  ті  незаймані  світи...

Де  взяти  крила?!  Не  питайте.
Вони  даровані  птахам.
Ви  краще  душу  окриляйте  —
вперед  по  зоряним  шляхам...

Хтось  ходить  пішки  по  твердині,
а  хтось  до  вічності  летить...
Хтось  заблудився  аж  донині,
комусь  до  Сонечка  кортить...

Лишень  би  смерті  не  кортіло,
її  здається  вже  нема!
От  тільки  б  жадібність  зогнила,
та  Богу  душу  віддала!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895158
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 18.11.2020


Наталі Косенко - Пурик

Наш берег неземний

Я  берег  твоїх  дум  на  карту  нанесу
І  стануть  історичними  події,
Розмови  дорогі  із  радістю  зберу,
У  них  твій  дотик  і  бажані  мрії

Наш  берег  неземний  у  променях  весни,
Історія  малюється  роками,
Куди  не  повернеш,  на  нім  лиш  тільки  ми,
В  полоні  один  в  одного  думками

В  нім  ніжність  і  тепло,  і  все  земне  добро,
Любов,  яка  збагатить  і  зігріє
І  скільки  у  житті  етапів  не  пройшло
Та  завжди  захистити  нас  зуміє

Я  берег  твоїх  дум  на  карту  нанесу
І  стануть  історичними  події,
Розмови  дорогі  із  радістю  зберу,
У  них  твій  дотик  і  бажані  мрії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895119
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020


Крилата (Любов Пікас)

ДУБ І ЛИСТОПАД

-  Ну,  що  ж  ти,  листопаде,  наробив?
На  мені,  дубі,    золото  блистіло.
А  ти  мене  узяв  і  оголив.
Відкрив  довкіллю  моє    чорне  тіло.

Стоятиму  отак  аж  до  весни?
Не  гратиму  із  вітром  фугу    Баха?
Чіплятиму  га  голе  гілля      сни?
Не  чутиму  на  собі  подих    птаха?

- Усе  це  мусиш,  дубе,  перейти.
Листки  забрав    тобі    я  на  догоду.
Прийде  зима,    мороз  скує    ґрунти,
Не  зможеш  листю  дати  теплу  воду.

Ти  спатимеш,  як  пірамідний  глек
Під  колискові    сніжних  заметілей.  
Пробудишся  від  клекоту  лелек  
І  сонячного  променя  на  тілі.

Зима  втече,  покине  ліс  і  луг,
І  ти  даси  життя  новому  листу.
Я,  листопад,  не  кат  тобі,  а  друг.
Довірся  моїй  силі  ти  і  хисту.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894002
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 05.11.2020


Білоозерянська Чайка

Шукай!

   [i]Мене  наповнює  вітер
Тонким  ароматом  шовкового  сну,
Він  з  пам’яті  витер
Законів  межу  затісну.
І  в  волю  бентежну
Я,  сповнена  мрії,  пірну.
Собі  не  належу  –
Між  мною  і  небом  –  безмежжя…[/i]

   Волосся  тріпоче,
Немов  трав’янисто-медові  шовка́,
В  повітрі  дівоча
Повітряна  сукня  легка…
Знайди  серед  степу
В  дитячій  країні  цей  рай.
Тут  фальші  не  треба  –
Дитячу  радість  на  півнеба
Шукай…  


Художниця  Марія  Магдалена  Остхейзен,  ПАР.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894037
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020


majra

І всякий день

І  всякий  день  -  дощі,  дощі,  дощі...
За  літом  слідом  відкотились  грози.
Проходить  жовтень  в  жовтому  плащі,
Що  ж,  восени  завжди  такі  прогнози.

І  з  кожним  разом  все  коротші  дні,
А  ранок  ледь  що  сонце  пам"ятає.
Кленовий  лист  на  мокрому  вікні
Про  тепле  літо  спогад  посилає.

Вже  шурхотить  по  листю  листопад,
В  лісах  похмурих  стишені  розмови.
Зриває  вітер  пишний  маскарад,
І  до  зими  жене  осінній  човен...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893298
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 30.10.2020


Наталі Рибальська

Осень уде уходит…

🍁🍂🍁🍂🍁🍂🍁
Осень  уже  уходит,  мне  оставляя  ветер.
Листья  собрав  в  охапку,  тушит  костры  дождями.
Снова  ноябрь  промозглый,  солнце  почти  не  светит.
Тучи  снуют  по  небу  серыми  голубями.

Так  не  хватает  охры,  смытой  с  листвы  кленовой.
Пригоршни  ягод  алых  тают  в  плену  тумана.
Так  не  хватает  утра  с  щебетом  птиц  веселых  -
Серый  теперь  владыка,  это  отнюдь  не  странно.

Серый,  жемчужный...
Пеплом    снова  упал  на  город.
И,  замедляя  звуки,  также  замедлит  время.
Не  разглядеть  в  тумане  осени  яркий  всполох...

...С  шепотом  еле  слышным    гаснут    в  костре  поленья...
🍁🍂🍁🍂🍁🍂🍁

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893269
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 29.10.2020


Наталі Косенко - Пурик

Дорогий лист

Я  знаю,  що  чекаєш  ти  листа,
В  поштову  скриньку  часто  заглядаєш
І  уявляєш  в  ніжності  рядка  -
Думки  мої,  як  ніби  світ  листаєш

І  як  чекати  важко  -  знаю  я,
Мені  в  житті  чекання  це  відоме,
Бо  я  також  рідненького  листа
Все  виглядала  трепетно  із  дому

Думки  переплітає  кожна  мить
Та  я  до  них  постійно  повертаюсь,
А  в  серденьку  моєму  все  щемить
Лист  дорогий,  що  з  ніжністю  читаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892765
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020


Олег Крушельницький

НЕ НІЧ НЕ ДЕНЬ

Ой  гулі,  гулі  з  неба  кулі  —
летіть  додому  голуби...
Пройшлись  по  серцю  дні  минулі  —
залишив  пагони  журби.

Жовтіє  ліс  —  хмеліє  осінь,
похмурі  стали  вечори.
На  тих  полях  вже  видно  просідь,
де  в'ються  зграями  граки.

Не  ніч  —  не  день,  та  й  дощ  не  лихо.
Прийшла  лебідка  до  води,
вмиває  дзьобом  пір'я  тихо  —  
пора  вертає  до  зими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892695
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020


Наталі Косенко - Пурик

Мені приснилось, ніби я літаю

Мені  приснилось,  ніби  я  літаю
Та  світ  змінився,  в  нім  лише  добро,
Я  сторінки  життєві  пролистаю
В  яких  дитинство  трепетне  пройшло

Згадаю  сад  де  яблука  і  груші
Нам  дарували  смак  всього  життя,
Як  зустрічали  з  нетерпінням  друзі
І  так  всміхалась  радісно  душа

Хотілось  повернутись  на  хвилину
Де  в  поєднанні  книги  і  портфель,
Як  ненька  люба,  ще  малу  дитину
Вела  за  руку  в  школу  навпростець

Як  ми  раділи  печиву,  цукерці,
Що  смакували  ніжнії  вуста,
Як  на  біленькій  з  зошита  серветці
Всі  літери  виводила  рука

І  де  поділась  мила  безтурботність
Та  кожна  мить  щасливою  була,
Лиш  зараз  зрозуміла,  що  змістовність  -
Складала  шлях  дорослого  життя

І  зараз  сниться,  ніби  я  літаю,
Але  дитинства  не  вернуть  роки,
Я  всі  думки  життєві  пролистаю,
Щоби  в  рядках  цей  шлях  іще  пройти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892455
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 23.10.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Любов у спадок

Не  той  вже  рідний  сад,  змінилось  все  у  ньому,
Старі  дерева  в  золоті  й  багрянці.
Осінньої  не  відчувають  зовсім  втоми,
Кальян  туману  полонив  їх  вранці.

Ґаздиня  осінь,  ніби  птаха  притаїлась,
Чекаючи  проміння  в  листопаді.
Здавалось  сад  дитинства  руки  теплі  гріли,
І  слушну  хтось  давав  мені  пораду.

Знайома  стежка  встелена  тепер  листками,
Сліди  залишені  вчорашнім  вітром,
А  зараз  дивна  тиша,  ніби  заблукала,
Бурштинову  айву  тримає  віття.

Пора  осінньому  плоду  скоріш  в  корзину
На  згадку  про  коштовність  цього  саду,
Про  руки  рідні  тих,  хто  дбав  сумлінно  днини,
Залишив  нам  свою  любов  у  спадок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892236
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 21.10.2020


Білоозерянська Чайка

Дощове «Так!»

[i]В  цій  зливі  –
Все  животрепетне  бажання,
Що  наші  душі  просто  змусило  цвісти.
У  цілім  світі  –  парасоля,  я  і  ти…
А  дощ  коханням  лив  на  нас  із  висоти,
 І  ми  під  вітру  завивання  –
Щасливі.[/i]

Краплини
Закрили  нас  від  всіх  стіною,
З-під  парасолі  били  справжні  ручаї.
А  ми  скорилися  коханню  течії,
Що  нас  несла  чуттєво  в  неземні  краї,
Дощ  падав  срібною  струною
На  спини.

[i]Ті  очі…
І  серце  в  серце  –  полиханням,
Обійми  теплі  серед  бруду  та  води…
Твої  слова,  що  пам’ятатиму  завжди:
- Я  буду  поряд  у  дні  радості  й  біди.
 Чи  буде  це  й  твоє  бажання?
- Так…  Хочу![/i]
(  Світлина  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891874
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Казка осіннього лісу

Осені  дощ  все  змиває  погане,
В  тиші  німій  засинають  сади.
Іх  пригортатимуть  білі  тумани,
Будуть  ховати  осінні  сліди.

Листя  пожовкле  у  килим  вплелося,
В  теплі  краї  відлетіли  птахи.
Ліс  залишився    німим  безголоссям,
Вітер  деревам  гойдає  верхи.

Десь  у  пожовклому  листі,  самотньо,
Граються  в  піжмурки  лісу,  гриби.
Осінь  всміхається,  це  так  природньо,
Кожен  із  нас  завітає  сюди...

Втомлені  може,  та  дуже  щасливі,
Ліс  дарував  нам  свої  чудеса.
І  хоч  холодні  торкатимуть  зливи,
Око  милує  осіння  краса.

Диво    прогулянка  лишить  на  пам'ять,
Вражень  багато  й  корзину  грибів.
І  ще  нераз  нас  до  себе  поманить,
Створена  казка  осінніх  лісів...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891488
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 12.10.2020


Білоозерянська Чайка

Гуси

[i]Розлився  сум  осінніми  стежками,
Несуть  печаль  цю  співи  голосні.
Кружляють  гуси,  плачучи  над  нами:
- Повернемося  тільки  навесні…[/i]

Дерева  роблять  помахи  в  повітрі  –
Не  стати  вітам  справжніми  крильми…
З  гусьми  у  вирій  вирушає  літо,
Тріпоче  листя:  Ти  і  нас  візьми!

[i]Всміхнулось  літо  сонцем  ясноликим:
- А  хто  ж  розрадить  в  зимний  час  людей?
…  Прощаючись,  співали  гуси  дикі
І  рвали  тугу  серця  із  грудей.[/i]

Вже  золотіли  осені  красою
І  проводжали  гусячий  той  клин
Під  осінню  сльозливою-сирою
Багрянці  кленів  й  кетяги  калин.

[i]Потроху  пісня  стихла,  заніміла…
За  обрій  клин  схвильований  пірнув…
І  кожен  снив  вже,  як  із  дельти  Ніла
На  крилах  гуси  принесуть  весну.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891388
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 11.10.2020


Наталі Косенко - Пурик

Подруги

Заглядає    приваблива  осінь,
П"є  росу,  ніби  келих  вина,
Кажуть  смуток  у  душі  приносить
Та  чарівність  вражає  сповна

Подружуся  я  мабуть  із  нею,
Буде  легше  той  смуток  прожити,
Зачаруєм  чудову  алею,
Будем  з  нею  по  саду  бродити

Підем  в  парк  де  дуби  і  тополі
Розмовляють  про  миле  життя,
З  ними  миті  приємні,  чудові
Та  черпає  наснагу  душа

Поговорим  про  справи  дівочі
Потаємні  події  і  сни,
Помандруємо  в  зоряні  ночі,
Де  виспівують  пісню  струмки

Поспілкуємось,  ніби  подруги,
Вип"єм  кави,  що  ніжно  п"янить,
Ось,  як  грають  у  осені  звуки,
Скоро  жовтень  у  вись  відлетить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891282
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020


Наталі Косенко - Пурик

В закоханім полоні

Ти  тихо  брав  долоні,  промоклі  від  дощу,
В  закоханім  полоні  спивав  краплин  красу
І  ніжно  до  глибинки  бриніла  дивина
В  переданих  рядочках  жила  любов  земна

Пожовклі  вже  долини  схилялися  до  сну,
Як  ніби  не  хотіли  втрачати  всю  красу,
Поля  вже  опустілі  у  роздумах  були,
Стежки  на  роздоріжжях  в  незнану  даль  вели

Розносив  вітер  звуки  по  світу  залюбки,
Думки  такі  безмежні  летіли  до  весни,
У  ніжних  сподіваннях  відчутна  мить  була,
Любов  душі  і  серця  у  них  завжди  жила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891189
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020


Білоозерянська Чайка

Лава

[i]Вже  красень-місяць  приміряв
   Берізці  шати  золотаві,
В  м’якому  світлі  ліхтаря  -
Кохані  стрілися  на  лаві...[/i]

І  погляд  в  погляд  –  завмирав,
Нічне  побачення  хвилинне,
А  сваха-осінь  по  дворах
Плела  весільну  павутину…

[i]Світили  юним  ліхтарі,
А  жар  -  мов  струмінь,  бив  щосили.
Їх  я́сний  подих  серце  грів,
Безгрішно  так  вони  любили…[/i]

 Кохання  затишком  встеляв
Лист-жартівник  осінню  лаву  –
Горіло  світлом  ліхтаря
Взаємне  почуття  яскраве…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891046
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 08.10.2020


Sukhovilova

Ви дощ не замовляли?…

Ви  дощ  не  замовляли?  -  Ох,  якби-то,
Якби  ж  то  по  замовленню  він  йшов,
Періщить,  як  з  відра,  несамовито,
Як  добре,  що  сховала  в'язку  дров.
Сховала  в  свою  душу,  там  де  сухо,
Мабуть,  піду  багаття  розпалю,
Бармене,  не  шепчіть  мені  на  вухо,
Дощу  сьогодні  я  не  пригублю.
Будь-ласка,  не  вмовляйте,  я  ж  уперта,
Ви  краще,  он,  клієнтів  обслужіть,
Пробачте,  що  я  трішечки  відверта,
Візьміть  ці  гроші,  решту  залишіть.
Я  дрова  в  душу  з  літа  ще  складала,
Щоб  потім  розпалити  восени,
Щоб  в  час,  коли  я  дощ  не  замовляла  -
Зігріли  душу  полум'ям  вони...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890900
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020


Олег Крушельницький

ЇЙ ЖОВТЕНЬ КОСУ РОЗПЛІТАЄ

Пора  цвітінь  вже  відійшла,
не  плаче  хвощ,  не  пахне  липа.
Осіння  прохолодь  прийшла,
небесними  слізьми  омита.
Земля  вже  стішилась  —  вляглась,
зопріле  листя  обгортає…
Вона  не  спить,  ще  не  здалась,
бо  все  ще  дихає  —  кохає…
Та  набирається  води,
щоб  вдосталь  напувать  коріння…
Ще  не  далеко  до  зими  —
зосталось  крапельку  терпіння.
В  полон  захоплять  холоди,
цупкі  морози,  дні  молочні…
Покриють  осені  сліди
пухкі  сніги  та  темні  ночі…
Але  Земля  іще  не  спить,
їй  жовтень  косу  розплітає…
Ще  журавлиний  клин  летить,
туман,  ще  ковдрою  вкриває…
Повітря  вогке  —  не  сухе,
бо  сіре  небо  брови  хмурить.
Вже  Сонце  зовсім  не  пече,
воно  потрохи  очі  жмурить.
Прийде  пора  холодних  снів…
Поспиш  земля,  поспиш  рідненька...
Прийде  ще  час  казкових  днів…
Проснешся  в  сяйві  —  чепурненька!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890795
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 06.10.2020


Наталі Косенко - Пурик

А я люблю…

А  я  люблю  рядки,  які  співають,
Так  мелодійно,  як  вода  в  струмку,
Коли  тендітно,  мило  залишають
Красу  роси  на  ніжному  листку

Люблю,  коли  ступає  тихо  ранок
І  у  мереживі  окутана  трава,
Коли  плете  небачений  серпанок,
Даруючи  нам  шати,  як  весна

А  я  люблю,  коли  чарівне  соло
Розносить  мелодійний  спів  пташок,
Коли  розкішне  волошкове  поле
Доповнює  красою  мій  рядок

Люблю,  коли  троянда  загадково
Всміхається,  як  ніби  ніжний  сон,
Коли  садок  в  мереживі  казково
Захвачує  привітно  нас  в  полон

І  стільки  зваб  і  чарівних  моментів
Вирує  в  ніжній  гамі  кольорів,
Це  ніби  гра  у  море  компліментів,
Які  розносяться  у  гоміні  вітрів.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890765
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 06.10.2020


Олександр Обрій

У НАПРЯМКУ МЕТИ

Я  лежу  у  напрямку  мети.
Ніби  стрілка  компасу.  Як  вектор.
Віхоло,  мети,  але  не  ти,  –
та,  хто  накладе  на  мене  вето.

Я  лежу.  Скрутило  поперек,
скорчило  хребет  в  дугу  від  ноші.
Все  одно  тихцем  повзу  вперед  
повз  черепашині  дні  і  ночі.

Згадую  раз  по  раз  про  мету.
В  хаосі  думок  ледь  чутна  тиша.
Хай  долівку  тілом  промету  –
стане  по  мені  комусь  чистіша.

Скільки  ще  навколішки  повзти  
в  темряві  років  –  не  маю  й  гадки.
В  напрямку  мети  повзу  повз  тих,
що  вп'ялись  у  шкіру  "мертвим"  гаком.

Часом  я  лежу,  неначе  жук,
горілиць  упавши  безпорадно.
Згадую,  одначе,  що  лежу
гордим  полотном  перед  парадом,

щоб  замайоріти  вже  за  мить
в  напрямку  мети  міцним  вітрилом.
Тим  же,  хто  і  досі  ще  лежить,
доле,  подаруй  двожильні  крила.

©  Сашко  Обрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890676
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2020


Олег Крушельницький

ПРО НАБОЛІЛЕ

Холодним  туманом  покраплені  рани,
покраплені  рани  —  студена  вода.
Ми  грішнії  діти  закуті  в  кайдани,
в  кайданах  печалі  —  не  буде  життя.

Сховалась  надія  —  навіщо  сховалась?
Навіщо  караємо  мить  до  кінця?
Ми  вірили  в  Бога...  Чи  нам  так  здавалось?
Чи  підлість  убога  нам  всім  до  лиця?

Шкребе  пазурами  щось  в  млявому  серці,
вдихаємо  кволо  —  нема  співчуття.
Ми  супимо  брови,  бо  душами  вперті,
не  буде  прощення  —  нема  каяття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890047
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 29.09.2020


НАДЕЖДА М.

Слова для осені шукаю

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns
[/youtube]
Усе  про  літо,  осінь  забуваю.
Хочу  сказать  їй  пару  слів.
Слова    я  гідні  підшукаю,
Знайду   чимало  їй  рядків.

Ну  що  сказать  про  жінку  можна,
Оте  й  для  неї  підійде.
Красива,  мила  і  вельможна,
Завжди  з  запізненням  прийде.

Буває  в  настрої  поганім,
Безперестанку  сльози  ллє,
То  гонить  хмари  табунами,
Кудись,  у  безвість  їх  жене.

То  заблукає  в  своїх  мріях,
І  довго  в  них  чомусь  живе.
Не  розберемось  в  її  діях:
Візьме  -  і  лист  з  дерев  зірве.

А  ми  все  терпим,  ми  все  бачим,
Її  ми  любим,  яка  є.
Стає  все  кращою  неначе,
Хоч  часто  болю  завдає.

Дощі,  вітри,  громи,  завії,
Робота  це  її  така.
А  ми  живем  весь  час  в  надії,
Що  буде   тепла  і  м"яка.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889965
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020


Олександр Обрій

НЕ НИЙ

І  навіть  для  всіх  заборонений,
накинь  на  лице  забороло.
Як  важко  б  тобі  не  було  –  не  ний,
щоб  душу  ніщо  не  збороло.

У  час  непростий,  насурмонений
скликай  однодумців  на  сурму.
Безвихідь  впаде  –  все  одно  не  ний.  
Наснага  сильніша  від  суму.

Розгромлений,  зранений,  зронений,
усупереч  ранам  і  бідам,  –
вцілілий,  живий?  Слухай,  бро,  не  ний.
Продовжуйся:  з  прадіда  й  діда.

Не  стільки  нужда,  як  вкорінений
задавнений  острах  нового.
Наказує  голос  вгорі:  "Не  ний!"
Ти  –  в  пазусі  Бога.  Тож  з  Богом!

Несешся,  неспинений,  спінений.
Яка  тобі  треба  ще  воля?
Для  волі  два  слова  є  іменем:
НЕ  НИЙ  –  і  не  знатимеш  горя.

©  Сашко  Обрій.

Світлина  з  річки  Південний  Буг  -  Олександр  Ігнатьєв

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889609
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 24.09.2020


НАДЕЖДА М.

Осінній сум

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ckEb4w3RI48[/youtube]  
Осінній  сум  заплутавсь  в  павутинні,
Повис  на  гілках  сірим  полотном,
На  квітах  пізніх  в  білій  хуртовині,
І  здоганяв  тумани    табуном.

Для  нього  час    осінній  -  заморочки,
Тепер  він  в  силі  всіх  нас  засмутить.
Він  може  зазирнуть  у  всі  куточки,
Ну  що  від  нього  може  захистить?

Осінній  сум  буває  і  високий,
Бринить,  немов  обірвана  струна.
Поселить  у    душі  якійсь  неспокій,
Хіба  за  це  його  така  вина?

То  потече  за  річкою  глибокою,
А  то  захоче  мовчки  посидіть.
Надасть  душі  жаданого  вже  спокою,
Тому  його  нема  за  що  судить…














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889408
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020


Малиновый Рай

ТУМБОЛАЙКА (веселе, дитяче0


             ТУМБАЛАЙКА
Тумбалайка,тумбалайка
Всем  доступный  инструмент,
Тумбалайка,тумбалайка
В  целом  мире  лучше  нет.

Тумбалайка,тумбалайка,
Не  баян,не  балалайка,
Мы  по  тумбочке  вдвоём
С  внуком  палочками  бьём.

Тумбалайка,тумбалайка
Звук  весёлый  выдавайка,
Нам  так  весело  вдвоём,
Мы  играем  и  поём.

Тумболаечка  играет,
Нам  приятно,спора  нет,
Внук  с  восторгом  тумболает
И  с  задором  пляшет  дед.

Праздник  в  воздухе  летает,
Мастерство  умелых  рук,
Дед  с  восторгом  тумболает
И  с  задором  пляшет  внук.

Мы  умеем  веселиться
И  совсем  не  скучно  нам,
Заведите  тумболайку
Будет  весело  и  вам.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889386
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 22.09.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2020


Cнежана

Ще літо зовсім не згоріло

Пече  ще  сонце  у  зеніті,
Все  хоче  осінь  обдурить.
І  ми  живем  ще,  ніби  в  літі,
Не  зможе  осінь  засмутить.
Хай  не  цвіте  вже  матіола,
Та  пахне  м»ята  у  саду.
Я  кину  погляд  свій  навколо
І  чую  осінь:  Я  вже  йду!
Пройде  мурашками  по  тілу,
В  ранковій  тиші  серед  мли.
Та  ні!  Ще  літо  не  згоріло,
Надії  все  ж  іще  жили.
Червоні  кетяги  калини,
Чекають  радо  цю  пору.
Лиш  ключ  далекий  журавлиний,
Поставить  літу  вже  табу.
Це  літо  й  осінь  -  все  в  одному,
Одне  люблю,  другу  вже  жду.
Від  цього  я  не  знаю  втоми,
Бо  я  у  них,  в  обох  живу  живу.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888861
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020


Надія Башинська

ЗНАЙ, ЩО КОЖЕН Є ВАЖЛИВИМ!

На  місточку  зайченята  мили  свої  лапки.
Як  помили,  їх  сушили  вони  біля  кладки.

Як  сушили,  розмовляли  малі  зайченята:
-  Ой,  як  гарно  купаються  в  річці  жабенята.

Каченята  вчаться  плавать,    гусоньки  пірнають.
А  лелеки  аж  за  хмари  високо  літають.

А  ми  плавати  не  вмієм,  не  можем  купатись.
Як    заліземо  у  воду  –  стануть  всі  сміятись.

І  злітати,  як  лелека,  не  можем  до  неба.
Мабуть  всі  ми,  зайченята,  не  такі,  як  треба?

А  над  ними  лелеченько  у  небі  кружляє.
-  Які  гарні  зайченятка!  –  так  собі  гадає.

У  зеленому  лісочку  мають  свою  хатку.
Відпочити  прибігають  до  річки,  на  кладку.

Качки  й  гуси  позирали  теж  на  зайченяток.
Дивувались,  що  гарненьких  в  них  багато  лапок.

А  ті  лапки  бігать  вміють  і  спритно  стрибати.
Вони  швидко  добігають  до  своєї  хати.

Ну,  а  жабки  зелененькі  дивились  на  вушка.
Бо  ті  вушка  усе  чують,  вночі  -    як  подушка.

Знай,  що  кожен  є  важливим,  своє  місце  має.
Той,  хто    бігає  й  пірнає,  й  високо  літає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888265
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020


Білоозерянська Чайка

Дитинства аромати

               Моє  дитинство  пахне  яблуком  з  медком,
 Ось  дерев’яне  брязкальце  я  бачу  –
Дідусь  зробив  цю  іграшку  дитячу…
І  пахне  казка  в  халабуді  під  бузком.

   Рясна  черешня  жовта  пахне  нам  селом,
 Під  нею  –  кізка,  прикорнем  припнута.
Любисток,  м’ята  і  червона  рута  -
 Вплітаються  в  народну  пісню  за  вікном.

     Бабуся  люба  пахне  теплим  молоком,
що  через  марлю  цідить  із  дійниці.
Цей  аромат  дитинства  часто  сниться  –
 життям  за  мною  ходять  спогади  слідком.

     Дитинство  часто  пахне  салом  із  димком,
На  вогнищі  пекли  його  на  шпичках.
Ще  –  сіном,  що  дідусь  складав  в  копички…
І  матіолою  …    квітуючим  садком…

     Дідусь…  він  носить  ряску  для  качок  цебром…
 Він  чоботар  -    взуття  зі  шкіри  шиє!
Їмо  із  ним  "мундири"  ми  в  олії  –
Дитинство  пахне    щирістю  й  добром…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888278
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020


rutzt

коли день новий…

коли  день  новий
то  неначе  прокляття
і  шансів  спливає  крізь  пальці
пісок
коли  із  думок  
догорає  багаття
і  пам’ять  катує
незроблений  крок
і  виють  довкола
потворні  химери
і  сіє  мовчання
небесна  блакить,
рибалки  із  теслею
стукають  в  двері
і  просять  до  себе
погрітись  пустить

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872919
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 07.09.2020


Олег Крушельницький

ДЕВ'ЯТИЙ ВАЛ

Якісь  ви  хвилі  неспокійні,
якісь  ви  дивні,  наче  злі.
Об  камінь  б'ються  ваші  тіні  —
ламають  крила  у  пітьмі.

Чого  ти  вітер  сієш  смуту,
гойдаєш  морем  з  краю  в  край?
Забудь  навіки  про  спокуту,
за  те,  що  баламутиш  рай.

Там  де  любов  —  немає  злості,
там  навіть  сонце  не  пече,
там  ніч  як  день  —    приходить  в  гості,
там  час  в  провалля  не  тече.

Живе  там  спокій  безтурботно,
у  тій  блакитній  глибині.
Там  людям  зовсім,  не  спекотно,
як  тут  у  нас  на  мілині.

Нема  на  що  огиді  спертись  —
здійняти  в  небо  хвилі  вал,
нема  кому  там  в  душу  вдертись,
та  розігнати  гніву  шквал.

На  дні,  на  дні  лежить  кохання,
не  в  тій  бурхливій    марноті,
у  водах  повного  мовчання,
у  тій  бездонній  чистоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887390
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 01.09.2020


Олеся Лісова

Ми спішимо, куди?

Задумуюсь,  ми  спішимо,  куди?
Чому  тягнемо  вперто  соломину
І  погляд  на  одні  і  ті  ж  сліди,  
Протоптані  роками  без  зупину.

Як  рОботи  закладених  програм:
Обід,  вже  вечір,  сон  і  знову  ранок.
Ми  забуваємо,  що  лИше  нам,  лиш  нам
Дав  Бог  розмалювати  цей  світанок.

Ми  –  радість  і  обійми  теплих  рук,
Веселка  у  барвистому  просторі,
Перлини-рОси  трав’янистих  лук,
Любов  і  Усмішка  у  неосяжнім  морі.

Ми  –  сонце  в  золотистій  далині,
Що  променями    радо  всіх  голубить,
Ми  -  вітер  у  ранковій  тишині,
Що  ніжним  поцілунком  рідних  будить.

Безмежжя  висоти  і  глибини,
Зіркові  ліхтарі  у  небокраї.
Ми  –  вільні  птахи  й  простір  нас  манить
Та  приземливши  крила,  не  літаєм.

Лише  за  крок  невороття  й  біди
Ми  наче  свитку  вивертаєм  душу…
Тоді  скажіть:  «  Ми  спішимо,  куди?
Із  безкінечним:  хочу,  треба,  мушу…  »


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886795
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020


Ulcus

в кожній любові - своя істерика


не  відкриваю  тобі  Америки
хто,  як  не  ти,  це  найкраще  знає
в  кожній  любові  -  своя  істерика
в  кожнім  Всесвіті  чорна  діра  є
той  хто  літає,  знає,  як  падати  
звичний  до  болю,  вміє  вставати
нехтує  рухом  правила  статики
маючи  пам‘ять,  плутає  дати
хто  пізнав  швидкість,  не  хоче  повзати
але  плазує  також  уміло
з  балакуном  вирушає  в  розвідку
в  мудрості  теж  своє  божевілля
ми  в  анекдотах  знаходим  істини
бо  в  афоризмах  вони  затерті  
в  бруді  життя  лишаємось  чистими
і  живемо  у  щоденній  смерті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884764
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 24.08.2020


Олег Крушельницький

НА ТИХ БЕЗКРАЙНІХ ЗЕМЛЯХ

На  тих  безкрайніх  землях,  тече  ріка  любові,
дуби  підняли  віти  —  ростуть  гаї  кленові.
Гуляють  різні  звірі,  та  хижості  не  має,
там  кожна  рання  зірка  різноманіттям  сяє.

Пливуть  рожеві  хмари  прозорим  небосхилом,
фарбовані  їх  боки  ромашковим  білилом.
Сміється  сонце  мило  та  не  одне,  а  троє.
Закохані  гуляють,  та  не  самі  —  по  двоє.

Вдихають  люди  світло,  їх  серце  вічно  б'ється,
нема  проміж  них  зради  та  кожен  з  них  сміється!
Глядять  в  безкарність  діти,  дарунків  не  чекають,
бо  вільні  їхні  душі  та  горечка  не  знають

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885997
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 23.08.2020


Малиновый Рай

ЗАЖУРЕНА МАТИ


Троянди  цвітуть  біля  хати
І  лілія  цвітом  рясна,
Та  тільки  зажурена  мати
Стоїть  перед  ними  сумна.

Вона  тії  квіти  плекає
Що  б  їх  не  згубила  трава.
Милуючись  то    розмовляє,
То  пісню  сумну  заспіва.

Вона  поливає  ті    квіти,
Щоби  до  схочу  напились.
Ті  квіти  для  неї  мов  діти,
Що  десь  по  світах  розійшлись.

Сумує  за  ними,скучає,
Любов  всю  свою  залюбки
Вона  в  свої  квіти  вкладає,
Немов  то  її  діточки.

А  діти  приїдуть  на  літо
Онуків  її  привезуть.
А  від'їзджатимуть  квіти
З  собою  в  дорогу  візьмуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884817
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020


Олег Крушельницький

НА ПЕРЕХРЕСТЯХ ДОЛІ

Стоять  стовпи  на  перехрестях  долі,
не  світить  жоден,  вимкнутий  ліхтар.
Періщить  дощ  —  забракло  парасолі,
в  обличчя  б'ють  вогні  зустрічних  фар.

Земне  життя,  яке  ти  швидкоплинне.
Чому  летиш,  як  потяг  у  пітьму?
Прийшло  в  буття,  малим  дитям  —  невинним,
Постійно  б'єш  коліна  на  шляху.

Та  хоч  би  хтось,  сказав:"  Покиньте!  Досить  —
блукати  всім  по  схибленим  світам."
Схопила  нас  журба,  а  нині  косить  —
відав  на  розтин  скривдженим  вікам.

Ми  в  метушні  ховаємось  від  світла,
яке  постійно  ллється  із  небес,
щоб  радістю  у  нашім  серці  квітло,
щоб  кожен  з  нас,  не  вмерши  вже  воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883729
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 31.07.2020


Валентина Ланевич

Сонце в тумані

Ледь  видніється  сонце  в  тумані,
Теплий  промінь  запутавсь  в  дротах.
Старий  клен  теж  у  димній  пошані,
Він  стоїть  на  довічних  чатах.

Сторожить  дощем  вмиті  віконця,
Раптом  вчується  сміх  дітвори.
Там  живильна  притихла  криниця,
В  ній  гудуть  заблукалі  вітри.

Деревій  схилив  голову  білу,
Шаль  імлиста  йому  до  лиця.
Закохавсь  в  паперівку  несміло,
В  унісон  б’ються  їхні  серця.

Ще  стерня  пахне  впалим  колоссям,
Тим  достатком,  здобутим  в  трудах.
Щоб  добро  у  родині  велося,
Щоб  в  очах  іскри  щастя  -  не  страх.

27.07.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884174
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Олег Крушельницький

ГУЦУЛЬСЬКЕ ДИВО

Заплетенні  стежки  корінням,
Мохами  вкрились  на  горі.
Роса  виблискує  промінням  —
Янтар  іскриться  на  зорі.

За  плечі  обіймає  вітер.
Вдихаю  ранішній  нектар,
Пливуть  рядки  душевних  літер  ...
Сп'янів  ковтком  карпатських  чар.

Проснулись  гори,  наче  спали.
Орли  зависли  в  небесах...
Смереки  шпилями  повстали,
Малюють  тінню  на  шляхах...

Внизу  виблискують  озера,
Це  очі  матінки  Землі,
В  шатрах  прозорих  атмосфери  —
Малюють  синім  на  золі.

Гуцульська  слава,  ще  не  вмерла,
Вогонь  надією  горить!
Обвита  хмарами  Говерла,
Карпатським  духом  нас  п'янить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883504
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Ганна Верес

Коли серце не ділиться

Коли  серце  не  ділиться  навпіл,
Не  примушуй:  це  вибір  не  твій,
Бо  серця  –  не  якісь  там  канапки*  –
Тчуть  з  думок  дивовижний  сувій.

Примусово  також  їх  не  ділять,
Бо  ж  керує  цим  тільки  любов.
Це  вона  спонукає  до  дії,
Свідком  цьому  завжди  тільки  Бог!

Коли  ж  люди  не  знають  любові,
Друзів  теж  у  таких  не  бува,
Душі  повняться  їхні  злобою
І  отрутою  дишуть  слова.  
19.07.2020.
*  -  бутерброди.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883663
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Наталі Косенко - Пурик

Я щиро радію літу (коментар на вірш Сергія Лісового "Ти щиро радієш літу"

Я  щиро  радію  літу
Квітучим,  п"янким  квіткам,
Я  мило  всміхаюсь  світу,
Купаюсь  в  чарівних  снах

Вбираю  дощу  краплинок,
Вслухаюсь  в  пташиний  свист
Та  трепет  ловлю  хвилинок
Де  погляд  вже  твій  проник

І  звуки  мелодій  втішних,
Що  в  серці  лишили  слід,
Я  поглядом  теплим,  ніжним
Заповню  твій  сірий  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883696
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Наталі Косенко - Пурик

Ніжна врода

Я  посаджу  калину  під  вікном
Та  берегтиму  вірно,  ніби  долю
Стоятиме  уквітчана  вінком,
Як  наречена  ніжна  від  любові

Впаде  туман  ранковий  на  гілля
І  забринить  роса  на  ніжнім  листі,
А  згодом  подарує  їй  життя
Красу,  що  виграватиме  в  намисті

Червоні  барви  забринять  в  листках,
Ховаючи  в  полоні  ніжну  вроду,
Відлунням  чітко  стукає  в  висках,
Вбираючи  чарівну  насолоду.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881962
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020


rutzt

Де сивочолий дуб…

Де  сивочолий  дуб,
де  галаслива  сойка
ховає  у  дупло
сякі-такі  скарби,
Знімає  вітер  з  губ
солодкий  присмак  зойку,
І  пропливає  тінь
відбутої  доби.
Сплітаються  думки
у  дивний  візерунок,
І  тиша  до  небес
відлуннями  гука,
Загублені  слова,
осінній  подарунок,
Складають  ланцюжок
забутого  рядка.

мал.  Яна  Барткевича

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881466
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020


Білоозерянська Чайка

Вічне…

[i][b]Не  забувай  кохання  вічноюне,
«Люблю»,-  на  вкритому  сльозами  склі.
Нехай  бринять  цього  кохання  струни,
Хоча  роки  пройшли  вже  чималі.

Зі  мною  поруч  вічнотепла  злива,
А  в  ній  до  нитки  змоклі  я  і  ти.
І  почуттями  тими  я  щаслива,
Продовжую  їх  в  серці  берегти.

Той  вічнотихий  та  чарівний  вечір
Занурить  серце  в  чистий  зорепад,
Поверне  він  усе  з  тії  далечі,
Куди  роки  замріяні  летять.

Хай  виринуть  стежини  ті  космічні
і  зорями  коханим  вкажуть  шлях.
Бо  почуття  такі  глибокі  -  вічні,
Нам  не  сховатися  від  них  в  своїх  далях.

Та  знов  серед  ялин  вічнозелених
Наш  промінь  серця,  що  в  роках  не  згас.
Мов  усміх  сонця  ти  ідеш  до  мене,
А  хвиля  почуттів  –  змиває  час…  [/b][/i]


(Фото-  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881310
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


Білоозерянська Чайка

Літо в суницях

[i][b]Хай  літо  все  в  суницях  –
у  снах  рожевих  сниться,
До  сну  не  стукай  –    я  не  відчиню.
Не  хочу  бути  груба,
життя  з  тобою  –  згуба
та  мука  від  пекельного  вогню.

Хай  інше  серце    плаче,
скорившись  грубій  вдачі  –
 це  більше  не  стосується  мене.
Твоє  життя  мізерне
це  літо  сокровенне
обійде  стороною,  омине.

Крізь  болі  та  чекання
згоріло  те  останнє,
що  в  спогадах  всі  називали  «Ми».
І  навіть  не  здригнеться
ледь  уціліле  серце  –
ти  як  належне  все  тепер  прийми.

Без  тебе  буду  жити,
цвісти  у  власнім  літі  –
так  омину  руйнуючу  пітьму.
Того,  хто  б'ється  в  двері,
залишу  на  папері  –
в  суничне  літо,  вибач,  не  візьму![/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881171
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 30.06.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2020


Олег Крушельницький

БЛАГОСЛОВЕННА УКРАЇНА

Ой  тополі,  ви  тополі,  як  стрункі  дівчата.
Поспинались  в  синє  небо  —  горнетесь  до  тата.
Дуб  крислатий,  кучерявий  сонячно  сміється,
розпустив  рясного  чуба,  вітру  не  здається.

А  серпанок,  наче  вуса  в'ється  під  горою,
там  лоза  -  любов  квітуча  миється  росою.
Ріки  трави  напувають  соковитим  чаєм,
небом  беркути  кружляють  над  зеленим  гаєм.

Промінцями  оповило  колосисте  поле,
десь  співає  соловейко  мелодійне  соло.
Розлітались  ластівоньки  над  зеленим  лугом,
Сонце  з  хмари  визирає  золотистим  кругом.

Барви  теплі,  кольорові  на  рушник  лягають.
Хай  веселі,  щирі  люди  горечка  не  знають!
Срібні  струни  задзвеніли  від  такого  дива...
Ти  не  вмреш  в  моєму  серці  рідна  Україна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880777
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020


Олег Крушельницький

СОНЕТ Український вечір

Хвилин  безжальне  володіння...
Дощем  сплетіння  древніх  муз...
Словесних  іскор  в  серці  тління
в  вогні  єднання  кровних  уз.
Віллються  медом  звуки  арфи,
під  дивовижні  рухи  рук...
Пливуть  грайливі,  теплі  фарби...
Підкорює  безодню  рух...
Горить  янтар  на  небосхилі,
відлунням  дивовижних  чар.
Женуть  по  небу  вітру  хвилі,
отару  свіжих,  білих  хмар.

То  український  вечір  милий,
для  серця  рідний  та  п'янкий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880163
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 23.06.2020


Олег Крушельницький

КОВТОК ІЗ НЕБА

Верба  схилилася  додолу,
ковтає  воду  із  ріки.
Вдихає  світ  небесну  вроду,
під  спів  джерельної  води.

Стежина  в’ється  берегами,
веде  полями  десь  за  край.
Іскряться  краплі  під  ногами,
на  схилі  шаленіє  гай.

Вітрисько  простором  гуляє,
пасе  невидимий  табун,
колоссям  мовчазним  хитає,
під  блиски  золотистих  струн.

А  маки,  маки,  наче  зорі,
у  жовтих  стиглих  небесах.
Чарівні  квіточки  прозорі,
невинні  мрії  в  дивних  снах.

Сміємось  ми  —  радіють  діти,
Господь  єднає  небеса!
Життя  пливе  —  росяться  квіти,
дощем  вмивається  краса!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880358
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 23.06.2020


Наталі Косенко - Пурик

Для двох сердець

Я  тихо  йду  у  ніч  де  гра  туман,
Як  ніби  бережно  руками  обіймає,
А  запах  квіту,  як  п"янкий  дурман
Сліди  казковості  легенько  залишає

На  плечі  мило  накида  вуаль
З  прозорих  та  чарівних  намистинок
І  ось  прекрасна,  неповторна  шаль
Виблискує  тендітно  із  перлинок

Торкаюся  рукою,  ох,  краса,
Туман  майстерно  може  так  зіткати,
А  помічниця  в  нього  -це  весна,
Яка  красу  так  може  передати

І  ось  дует  найкращий  у  житті
Чудово  яскравіє,  ніби  зорі,
Звучать  навколо  звуки  чарівні
Для  двох  сердець,  як  неповторні  долі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880020
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020


Анна Шульке

Одуд

Одуд  в  сум-трубу  в  саду  кричить.
Холодком  повіяло  по  спи́ні...
Бо  бабуся  в  пам'яті  й  донині,
Хоч  і  літ  пройшло,  що  не  злічить...
Де  співа,  казала,  підлий  птах,
Там  хтось  точно  вмре  або  загине.
І  мої  тоді  тряслись  коліна,
І  в  долонях  розливався  страх...
Та  усі  лишилися  живі,
Одуд  хоч  волав,  не  лінувався.
А  сьогодні  сам  мене  злякався,
Як  його  розгледіла  в  траві  ...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879730
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2020


Валерія19

Я відпускаю птахом в небо

Я      відпускаю  птахом  в  небо  
                                                           Свої  думки,
Вони  повернуться  до  мене
                                                           В  слова,  рядки.
Нехай  поринуть  в  синій  простір,
                                                           В  широкий  світ,
Де  мрії  обіймають  ранок,
                                                             Де  є  політ.

Можливо  те,  що  у  віршах  -  рядки  протесту,
Межа  для  відступу  в  житті,  німого  жесту,
Шукати  істину  в  вині  немає  сенсу,
В  химери  тіло  зодягли  -  омана  цензу.

Хай  навесні  розтане  сніг
                                                             В  чисті  струмочки,
Нам    доля    напряде  з  ниток
                                                             Щастя  жмуточки.
Минуть  ті    дні,  коли  в  думках
                                                               Лиш  пустота,
Душа  воскресне,    заговорить  німота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879439
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020


Білоозерянська Чайка

Волошки при дорозі

       Не  рвіть  волошок,  люди,  при  дорозі  –
Залиште  їх  поету  для  натхнення,
Стоять  вони  блакитноокі  в  росах,
Як  свіжий  подих  неба  в  сіроденні…

     Нехай  несуть  цю  радість  всім  тендітні  –
В  серцях  байдужих  хай  заголубіє.
Теплом  озветься  подарунок  літній,
Волошка  в  серці  –  це  розквітла  мрія.

     Щодня  красою  будуть  милувати,
 А  так  -  за  день  зів'януть  у  вазоні.
 Стоять  вони  в  поезії  на  варті  -
 В  душі  натхнення  бережуть  кордони...

Блакиттю  неба  квіти  землю  вкрили,
Ліричним  полем  побреду  навпро́шки…
Душею  ллється  незабутня  сила  –
Прошу  Вас  дуже  –
                                                       не  губіть  волошки!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879256
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 11.06.2020


Валентина Рубан

ДО ТЕБЕ Я ПРИХОДИЛА ВВІ СНІ


Ти  чув?    До  Тебе  я  приходила  вві  сні,
До  ліжка  Твого  нишком  прокрадалась…
В  селі,  десь,  обзивалися  півні,
І  тінь  моя  на  Твою  постіль  відбивалась.

Ти  спав?  Розкинув  руки  на  боки,
Чомусь  насуплений  був,    а  чи  мо  сердитий?
Хоч  я  й  не  бачила  Тебе  роки,
Печаль  в  житті  -    він  на    чолі  відбитий.

Ти  бачив?  Зморшка  на  Твоїм  лиці,
Лягла  не  рівно,  ніби  борозною.
Сльоза  заснула      мовчки  на  щоці,
Що    сталося  такого  із  Тобою?

Ти  чув?    Виски  запорошила  сивина,
Хоч  темно  у  кімнаті,  та  я  чую…
І  думаю:  -  чия  ж  у  тім  вина,
Що  біля  Тебе  лиш  вві  сні…  я  так  мудрую?

А    знаєш?  Так  боюся  розбудить…
Ні,  не  Тебе,  а  те,  що  причаїлось.
Не  хочу  безнадійно  ворушить
Те  що  було,  жило,  й  між  нами  грілось.


В  селі  десь  обзивалися  півні,
І  місяць  зазирав  в  вікно  охоче.
Ти  чув?    До  Тебе  я  приходила  вві  сні,
Й  поцілувала  губи  Твої…    й  очі…

Ти  що  не  чув?    Не  говори    мені  лиш  «НІ»…
До  Тебе  я  приходила  вві  сні…

01.06.2020  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878353
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Чи дасть душі тепло

Блищать  і  вулиці,  і  панорами  площ,
Розписує  незмінний  почерк  вікна.
Печатку  мокру  ставить  невгамовний  дощ.
Лишив  автограф  спозаранку  й  вітер.

Розмова  ні  про  що,  мов  зіткана  з  химер,
А  те  вітрисько  холоду  додало.
Вмивалися  дощем,  віддалено  тепер.
Обом  нам,  певно,  слів  не  вистачало.

Весна  сумна  тікає  в  розпачі  кудись,
Завзятий  дощ  ще  сльози  ллє  крізь  сито.
Чи  просвітліє  хмарно-сіра  неба  вись?
Чи  дасть  душі  тепло  жадане  літо?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878155
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020


Наталі Косенко - Пурик

Майстерна пані

Як  дихає  життя  квітковим  раєм,
В  мереживо  одягнена  весна,
Її  краса  до  глибини  торкає,
Як  поцілунок  чарівні  вуста

Тендітна,  ніжна,  ніби  вийшла  з  казки,
Створивши  з  квіту  чарівний  букет,
А  скільки  в  ній  закладено  ще  ласки,
Щоб  дарувати  новий  свій  сюжет

Майстерна  пані,  що  і  не  сказати,
Уміє  захопити  світ  в  полон
І  ніжністю  привітно  обійняти,
Торкаючи  чарівністю  долонь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877193
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 01.06.2020


Олеся Лісова

Дощовий скрипаль

Гойдає  дощ  лаштунки  моїх  дум,
У  теплу  ковдру  заповзає  спокій,
Під  музику  тонких  небесних  струн
Промокла  ніч  стирає  денні  кроки.

Перлиночки  дощу  тук-тук,  тук-тук  
Відмірюють  по  крапельці  наркозу…
Зі  стелі  опускають,  з  божих  рук
Намисто  мрій  захмарні  віртуози.

Лоскоче  серце  дощовий  скрипаль,
Цілунку  сну  чекають  спраглі  губи,
Закутуюсь  в  тонку,  прозору  шаль
Де  дрімота    ніжнесенько  голубить.

Спускаюсь  в  задзеркальну  глибочінь
Під  чарами  Морфеєвого  трунку
У  магію  солодких  сновидінь
Нектар  яким  несе  весна-чаклунка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877874
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Виктор Кириллов

Дураки погибают стадами

Мудрецов,  как  известно,  не  много.
Их  по  пальцам  легко  перечесть.
Да,  сужденья  разумны  и  строги  -
Это  наши  и  совесть  и  честь.

Их  удел  -  быть  всегда  одиночкой.
Ты  не  встретишь  толпу  мудрецов.
В  наших  спорах  -  последняя  точка.
Любим,  помним  и  чтим,  как  отцов.

Дураки  ж  погибают  стадами.
Дураками  легко  управлять.
Разрушительные,  как  цунами,
Им  бы  только  ломать  и  стрелять.

Им  мозги  отключили  конкретно,
Только  чувства  и  дикая  спесь.
Что  не  в  тему,  то  значит  –  запретно!
Тут  не  ценятся  совесть  и  честь.

Подыграть  дураку  так  приятно
Здесь  не  нужен  ни  грош  и  ни  нож.
«Ты  ж  герой!»  -  объясни  ему  внятно.
Будет  долго  скакать,  «так  отож».

Расскажи  ему  ласково,  нежно,
Что  он  умный  и  что  –  патриот.
Эмиссар  подпоёт  зарубежный,
И  отсыплет  бабла  «на  развод».

Мудрецы…  так  ценимые  нами,
Будет  вас,  как  всегда  не  хватать.
Дураки  ж  погибают  стадами.
Дураками  легко  управлять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877556
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Lana P.

ЗАБЛУКАЛА ОСІНЬ…

Заблукала  осінь  між  зимою  й  літом,
Пелюстки  печалі  здійнялись  в  політ,
І  летять  листочки  мріями  зігріті  —
Золоті  багрянці  полонили  світ.

Засмутилась  осінь  в  дощовім  намисті
Під  вітрів  підсвисти  ранньої  пори,
Перлами  котились  слізоньки  пречисті,
Вкутала  туманом  доли  і  яри.  

Відспівала  осінь  журавлиним  клином,
Закурликав  обрій,  помахав  крильми.
Снігова  завія  тулиться  під  тином  —
Вже  під’їхав  грудень  до  воріт  саньми.

Бубенці  лунають  на  усю  округу,
Дихають  в  обличчя  коні  молоді.
Попрощалась  осінь  у  нестерпну  хугу,
Залишивши  знаки  в  крижаній  воді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876228
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Наталі Косенко - Пурик

Щоб як сон біду забули!

Дні  весни  такі  чудові,
Хтось  розсипав  в  небі  зорі,
Ось  танок  уже  створили,
Моє  серце  полонили

І  стою  в  чарівнім  лоні,
Зорі  сяють  на  долоні,
А  я  поглядом  вбираю
Та  на  згадку  залишаю

А  одненька  впала  сміло,  
Стрепенулося  все  тіло,
Загадаю  я  бажання,
Швидко  так  і  без  вагання

Хай  скінчиться  жах  у  світі
Та  життя  буяє  в  квіті,
Щоб  як  сон  біду  забули,
Спокій  серденьком  відчули!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875720
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020


Володимир Кепич

Дарунок

Не  шукай  вперто  дорогого  дарунку,
Ти  мені  ним  самим  усе  залишаєшся.
Я  тобою  мов  ранок  росою  вмиваюся,
Моєї  любові  війська  стоять  струнко.

Не  купляй  товарів  кращих  гатунків,
Котрими  вітрини  звабно  пишаються.
Не  шукай  вперто  дорогого  дарунку,
Ти  мені  ним  самим  усе  залишаєшся.

Не  тягни  мені  в  целофанах  клунків,
У  котрі  заздрий  погляд  впивається.
Кохання  пора  нехай  не  минається,  
Обтряси  солодко  тисячами  цілунків.
Не  шукай  вперто  дорогого  дарунку.
(Рондель)

27  березня  1996  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875625
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сварилось небо

Сварилось  небо,  гуркотіло,
Було  ображене  чомусь.
Щось  доказати  всім  хотіло,
А  може  "насолить"  комусь.

Заплакали  хмарини  сірі
Їх  сльози  впали  у  траву.
Дощі  доклали  свої  сили,
У  цю  погоду  вітрову.

І  потекли  струмки  рікою,
Баюри  в  дзеркалі  стоять.
Гроза  торкнулася  рукою,
Хотіла  ма́буть  день  обнять.

А  він  весну  любив  безтями
І  так  обожнював  її.
Водив  широкими  полями
І  дарував  свої  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874926
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020


Білоозерянська Чайка

Сіверський Донець

Окрасо  краю,  Сіверський  Донець,
Побачиш  –  не  забудеш  твою  вроду.
Несеш  спокійно  ти  могутні  води,
Красою  вразив  тисячі  сердець.

На  березі  -  змережані  ярами,
Мов  білі  вежі  –  скелі  крейдяні,
Ось  риба  б’ється  в  синій  бистрині,
В  запла́ві  –  сиротинці  з  болота́ми.

Найбільше  озеро  твоє  –  Лиман.
Уквітчане  лататтям  чисте  плесо,
Лиш  чути  хлюп  в  воді  рибацьких  весел
Та  інколи  пройде  катамаран.

Всі  їдуть  до  Козачої  гори,
А  не  в  Єгипет,  Грецію  чи  Сочі.
Приймають  всіх  бажаючих  охоче
Місцеві  Коробові  Хутори.

Є  лавра  Святогорська  у  долині,
Біля  заплави  –  листяні  ліси
Вдивляються  в  спокійну  твою  синь  –
Красу  величну  Сходу  України…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874807
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Вранішні роси

Вранішні  роси  -  цнотливості  роси
З  блиском  перлинним  в  шовковій  траві.
Свіжі,  розкішні,  розніжено-босі.
Розсипи  щедрості  звабно-живі.

Дерево  кожне  вкрите  краплистими,
Кущ  росянисто  зомлів  у  саду.
Мов  із  пацьорок  скотилось  намисто,
Ніжки  світанку  по  ньому  ідуть.

Вигляне  сонце,  розставить  долоні,
Промінь  тендітно  проникне  у  сад
І  обігріє  травневе  осоння.
Вранішні  роси  для  нього,  мов  клад.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874561
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Ніна Продан

МИНАЮТЬ ДНІ


Минають  дні…Минають  роки…
Волосся  сиве  вже  давно…
Вже  чую  вічності  я  кроки,
І  п`ю  я  зрілості  вино.

З  тобою  посмішкою  сяю,  
Душа  літає  наче  птах,
Твою  любов  я  відчуваю,
Бринить  сльозинка  на  очах…

Торкаюся  очима  неба
І  бачу  в  мареві  світи,
Ще  так  багато  встигнуть  треба!
Щоб  мною  міг  пишатись  ти…

За    все  в  житті  я  вдячна    Богу,
За  те,  що  в  мене  є  сім`я,
Він  відведе  біду  й  тривогу
І  буду  знов  щаслива  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863915
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 29.04.2020


Олег Крушельницький

ВОСКРЕСЛИЙ

Та  що  казати  тим  хто  жили,
в  ті  рокові  для  нас  часи.
Він  не  питав,  За  що  Іуди?
Вони  кричали  —  Розіпни!

То,  не  любов  їх  роз’єднала,
жаги  невпинна  круговерть.
Гордині  янголи  повстали  —
подарували  людям  смерть.

Безжальний  млин  та  смуга  чорна,
сухе,  несіяне  зерно…
Невпинно  труть  пекельні  жорна
все  те,  що  зрощено  було.

Погасла  Зірка  на  Голгофі!
Покинув  Землю  Божий  Син,
закрив  Ісус  блакитні  очі,
розправив  крила  чортів  млин.

Які  думки  —  такі  ми  люди!
Куди  ведуть  —  туди  йдемо!
Ми  наче  загнані  приблуди,
таврують  нас,  нам  все  одно.

Що  породив,  те  будеш  мити!
Любов  —  це  зовсім  навпаки!
Коли  на  тобі  божі  знаки,
полюбиш  все  що  навкруги.

Ісус  живий,  та  буде  жити!
Хто  дарував,  той  не  вкраде!
Хто  не  вбивав  —  не  буде  вбитий!
Хто  возлюбив,  той  не  помре!

Пройшов  крізь  біль,  поневіряння,
пізнавши  яд  черствих  сердець,
простивши  зраду  та  знущання
Господніх  намірів  творець!

Тоді  рожденний  та  надалі…
Зрощений  правдою  в  віках,
розп’ятий  в  муках  і  печалі,
воскреслий  в  праведних  серцях!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872753
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Олег Крушельницький

ВОСКРЕСЛИЙ

Та  що  казати  тим  хто  жили,
в  ті  рокові  для  нас  часи.
Він  не  питав,  За  що  Іуди?
Вони  кричали  —  Розіпни!

То,  не  любов  їх  роз’єднала,
жаги  невпинна  круговерть.
Гордині  янголи  повстали  —
подарували  людям  смерть.

Безжальний  млин  та  смуга  чорна,
сухе,  несіяне  зерно…
Невпинно  труть  пекельні  жорна
все  те,  що  зрощено  було.

Погасла  Зірка  на  Голгофі!
Покинув  Землю  Божий  Син,
закрив  Ісус  блакитні  очі,
розправив  крила  чортів  млин.

Які  думки  —  такі  ми  люди!
Куди  ведуть  —  туди  йдемо!
Ми  наче  загнані  приблуди,
таврують  нас,  нам  все  одно.

Що  породив,  те  будеш  мити!
Любов  —  це  зовсім  навпаки!
Коли  на  тобі  божі  знаки,
полюбиш  все  що  навкруги.

Ісус  живий,  та  буде  жити!
Хто  дарував,  той  не  вкраде!
Хто  не  вбивав  —  не  буде  вбитий!
Хто  возлюбив,  той  не  помре!

Пройшов  крізь  біль,  поневіряння,
пізнавши  яд  черствих  сердець,
простивши  зраду  та  знущання
Господніх  намірів  творець!

Тоді  рожденний  та  надалі…
Зрощений  правдою  в  віках,
розп’ятий  в  муках  і  печалі,
воскреслий  в  праведних  серцях!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872753
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Олег Крушельницький

ЗА ПОРОГАМИ ВІЧНОСТІ

Я  не  ходив  за  ті  пороги,
де  розливаються  віки.
Там  де  є  вічність  —  перемога,
де  райдуг  зоряні  світи.

Де  небо  чисте  та  безкрайнє,
співає  дзвінко  соловей.
Поля  цнотливі  в  оксамиті,
п'ють  аромат  п'янких  ночей.

Де  світлі  усмішки  щасливих
та  не  засмучених  людей.
Немає  хижих  та  зрадливих,
пустих  —  безжалісних  очей.

Допоки  серце  в  грудях  б'ється,
любитиму  все  те,  що  є…
Колись  -  то  доля  усміхнеться,
колись  Земля  віддасть  своє…

Не  засівайте  Неньку  пеклом,
вогненним  полем  не  піти!
Не  обливайте  Чисту  брудом,
бо  так  прощення  не  знайти!

Вона  і  так  давно  полита  —
гіркими  чорними  слізьми.
Та  тричі  горем  оповита,
колючим  дротом  та  кістьми.

Її  потрібно  шанувати
та  перестати  вже  клясти!
Любов  сердешну  дарувати,
цілющу  душу  берегти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873385
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020


Юлія Мальована

Аби не жити

Ось  дитинство  лежить  розстелене,
Нюх  лоскочуть  пічні  глашатаї,
Я  босоніж,  немов  підстрелена,
Перескочу  його  ошатненьке.

Пробіжусь  полотнищем  юності,
Втім  все  ж  кілька  разів  затримаюсь,
Над  пожмаканим,  що  не  збулося,
Я  укотре  ніяк  не  змилуюсь.

Я  укотре  помну,  посмикаю
І  неначе  навіки  випущу,
Щоб  рибиною  без'язикою,
В  біль  пірнати,  як  струмінь  в  пригорщу.

Доплетуся  тоді  у  молодість,
Проминуть  її  норовитиму,
Щоб  не  знати  про  бій  із  совістю,
Щоб  прокинутися  сповитою.

Пелюшками  чи  білим  саваном  –
Не  різнитиму…  Бо  боятимусь…
В  тобі,  молодосте  оплавлена,
Я  лиш  зрідка,  мов  тінь,  являтимусь!

Все  тому,  щоб  за  край  твій  зиркати,
Треба  ж  сили  і  час  потратити...
Ну  а  жити?...  А  жити  гірко  так,
Краще  плакати  за  витратами.

Краще  душу  сушити  пройденим,
Навіть  ліпше  іще  не  звіданим…
Сьогодення  оце  розгойдане,
Я  сідлати  залишу  відданим.

Я  тремтітиму,  я  зникатиму,
Поки  прийму  себе  всю  гамузом,
Разом  з  мріями  вщент  плескатими,
І  скупим,  як  ціна,  діагнозом...

А  тоді  я  нарешті  випрямлюсь.
І  сміливо  довкруг  дивитимусь…
Це  дитинство  лежить  не  випране?!
Ну  а  юність  кому  залишилась?!...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843392
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 07.04.2020


Евгений Познанский

СОЛНЦЕ БЕЗ МАСКИ

В  эфире  вирус!  Только  он  один!
И  факты,  и  гипотезы,  и  сказки…
Но  утру  не  мешает  карантин,
И,  Слава  Богу,  солнышко  без  маски.


Как  будто  радость  воплотилась  в  нем!
Все  охватившем,  всех  обнявшем  свете!
«Не  бойтесь,  люди,  все  переживем»
Поют  лучи…  А  мы  им  чем  ответим?

Когда-то  в  марте  таял  старый  снег,
И  серебром  ручьи  так  вышивали!
На  снег  стал  скуп  наш  прагматичный  век,
Зима  не  одевала  снежной  шали.

Но  всеравно  пришел  весны  азарт,
Пусть  снег  зимой  не  смел  и  показаться,  
Но  сохранил  весенний  месяц  март
Своих  лучей  волшебное  богатство.

Какбудто  с  самих  радостных  картин!
Идут  лучи!  Всем  дарят  нежно  ласки!
Весне  не  помешает  карантин!
И,  Слава  Богу,  солнышко  без  маски.Марта  2020

В  качестве  иллюстрации  картина  Константина  Юона  "Мартовское  солнце"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870899
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020


Ірин Ка

Мине і це…

Мине  і  це...
Куйовдяться  події.
Весна  зігріє  змерзле  деревце,
Дощу  сльоза  прикрасить  віти-вії,
Та  пташкою  жалю  злетить  слівце.
Усе  мине...
Час  не  залишить  сліду,
Та  зникне  пам‘яті  маленьке  озерце.
Лиш  Всесвіту,  немов  старому  діду,
Відомо  що  минає  все
Мине  і  це...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870815
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020


Надія Башинська

ДНІ ВЕСЕЛІ, ДНІ ЩАСЛИВІ ЙДУТЬ!

Ніч  сміялась...  зорями  цвіла,  
як  до  нас  весна  квітуча  йшла.

Де  сліди  лишались  на  землі,  
там  підсніжники  з'являлися  малі.

Де  сміялись  очі  голубі,
сині-сині  проліски  цвіли.

Ніч  сміялась...  зорями  цвіла,  
як  весна  до  нас  квітуча  йшла.

Де  стомилась  -  несли  на  крилі
весноньку  крилаті  журавлі.

Ластівки  летіли  і  стрижі,
і  грачі,  лелеки  й  солов'ї.

О,  скільки  їх  багато...  Не  злічить.
Веселіше  стане  нам  всім  жить.

Сонце  зійде.  Розійдеться  тьма.
Всі  радіймо,  бо  прийшла  весна.

Вишеньки  біленькі  зацвітуть.
Дні  веселі,  дні  щасливі  йдуть.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870519
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Торкаюсь ніжно думкою

Торкаюсь  ніжно  думкою.  Чи  маю  право?
Це  все  одно,  що  доганяти  вітер,
Але  квітнева  сонячна  душі  оправа
Малює  райдугу  в  моєму  світі.

Торкаюсь  думкою,  немов  блакиті  неба.
Яке  ж  було  б  кохання  поміж  нами?
Вночі  я  бачу,  бачу  сни  лише  про  тебе,
Що  встелені  яскравими  зірками.

Чому  ж  всі  мрії  розпливаються  хмаринно?
Дощем  незрячим  сиплються  бажання.
Торкаюсь  ніжно  думкою  -  увись  я  лину,
Літають  роєм  всі  мої  вагання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870270
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020


Олег Крушельницький

А ЩО ЛЮБОВ

А  що  душа?  Душа  не  спить,
та  серце  мріями  плекає.
Коли  відпустиш  -  полетить...
Коли  в  кайданах  -  заридає.

А  що  думки?  Думки  -  ярмо!
Залишать  сивину  на  скронях...
Посіяне  в  пітьмі  зерно
тримають  серце  у  полоні.

А  що  душевна  чистота?
Це  щирий  поцілунок  долі.
Коли  лихих  думок  нема,
життям  впиваєшся  на  волі.

А  що  є  тіло?  Тіло  -  смерть!
Нестерпний  біль  його  долає,
не  втримає  навалу  твердь,
коли  підтримки  вже  немає.

А  що  сердечна  доброта?
Це  подих  вічної  любові!
Коли  не  носиш  в  собі  зла,
коли  душа  співає  в  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869340
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020


НАДЕЖДА М.

Доторк слів

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=r9ZbUCaddrk[/youtube]

Душа  людська  -  це  скарб  емоцій,
Вона  терпляча,  хоч  вразлива.
Усе   відчути  вона   в  змозі,
Коли  слова  течуть, як  злива.

Тоді  душа  від  них  щаслива,
Бо  в  цих  словах  відтінки  ніжні,
(Почути  їх  їй  так  важливо),
Їх  порівняє  з  цвітом  вишні.

Від  ніжних  доторків  проснеться,
Хто  рзбудив?  Весна  посміла?
Словам  приємним  усміхнеться,
Отак  зробить вона  уміла.

Забуде  все,  що  так  боліло,
Хай  не  болітиме  ніколи.
Надворі  ніби  потепліло,
Проллється  запах  матіоли.

І  все  зіллється  воєдино:
Слова,  що   вимовляє  серце,
Душа  спокійна  й  нам  спокійно....
Хай слуха  тихе  серця  скерцо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868424
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020


Максим Тарасівський

Корисне читання для письменників

Наразі  в  мережі  є  те,  чого  20  років  тому  було  годі  шукати.

Пропоную  перелік  посилань  на  корисні  словники  і  кращі  монографії  у  галузі  красного  письменства.

Додавайте  у  коментарях  своє  улюблене.

Отже...

[b]Академічний  тлумачний  словник  української  мови  у  11  томах[/b],  1970-1980  http://sum.in.ua/  

[b]Електронна  версія  нового  Академічного  тлумачного  словника[/b],  у  20  томах,  томи  1-6  (далі,  мабуть,  також  буде:  http://lcorp.ulif.org.ua/ExplS/

Примітка:  оцим  http://lcorp.ulif.org.ua/ExplS/  слід  користуватися  через  Майкрософт  Експлорер,  встановивши  Майкрософт  Сільверлайт.  Через  Гугл  Хром  та  інші  оглядачі  працювати  відмовляється,  рішучо  і  беззаперечно.

[b]Український  лінгвістичний  портал.  Словники  України  on-line[/b]  (словозміна,  наголоси,  синоніми,  антоніми,  фразеологія)  https://lcorp.ulif.org.ua/dictua/  

[b]Етимологічний  словник  української  мови  у  7  томах[/b],  1982-2012,  http://litopys.org.ua/djvu/etymolog_slovnyk.htm  

[b]Словопедія[/b]  -  збірка  словників  української  мови  http://slovopedia.org.ua/  

[b]Секрети  української  мови[/b],  Святослав  Караванський  http://chtyvo.org.ua/authors/Karavanskyy_Sviatoslav/Sekrety_ukrainskoi_movy/  

[b]Charlton  T.  Lewis,  Charles  Short,  A  Latin  Dictionary[/b]
A  Latin  Dictionary.  Founded  on  Andrews'  edition  of  Freund's  Latin  dictionary.  revised,  enlarged,  and  in  great  part  rewritten  by.  Charlton  T.  Lewis,  Ph.D.  and.  Charles  Short,  LL.D.  Oxford.  Clarendon  Press.  1879.
http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3atext%3a1999.04.0059  

[b]Большой  латинско-русский  словарь[/b]  (по  материалам  словаря  И.Х.  Дворецкого)  http://linguaeterna.com/vocabula/    

Збірка  праць  [b]Юрія  Лотмана[/b]  -    http://www.ruthenia.ru/lotman/index.html  
Тут  знайдете:  Лекции  по  структуральной  поэтике  //  Ю.  М.  Лотман  и  тартуско-московская  семиотическая  школа.  М.,  1994.  С.  11–246.
Структура  художественного  текста  //  Лотман  Ю.  М.  Об  искусстве.  СПб.,  1998.  С.  14–288.
Анализ  поэтического  текста:  Структура  стиха  //  Лотман  Ю.  М.  О  поэтах  и  поэзии.  СПб.,  1996.  С.  18–252.

Колекція  праць  [b]Юрія  Лотмана[/b],  в  тому  числі:
Лотман  Ю.М.  Анализ  поэтического  текста.  Структура  стиха  (1972)
Лотман  Ю.М.  В  школе  поэтического  слова.  Пушкин,  Лермонтов,  Гоголь
Лотман  Ю.М.  О  поэтах  и  поэзии  (1996)
Лотман  Ю.М.  О  русской  литературе.  статьи  и  исследования  (1958-1993)
Лотман  Ю.М.  Сборник  работ  (Язык.  Семиотика.  Культура)  (1994)
Лотман  Ю.М.  Структура  художественного  текста
Ю.М.  Лотман  и  тартуско-московская  семиотическая  школа.  Сборник  работ  (Язык.  Семиотика.  Культура)  (1994)
Лотман  Ю.М.  Избранные  статьи.  Том  1.  Статьи  по  семиотике  и  типологии  культуры
Лотман  Ю.М.  Избранные  статьи.  Том  2.  Статьи  по  истории  русской  литературы  XVIII  —  первой  половины  XIX  века
Лотман  Ю.М.  Избранные  статьи.  Том  3.  Статьи  по  истории  русской  литературы.  Теория  и  семиотика  других  искусств.  Механизмы  культуры.  Мелкие  заметки
http://www.ex.ua/85506365  

[b]Ю.М.  Лотман[/b].  Беседы  о  русской  культуре  (аудиокнига)    
https://archive.org/details/020404KartochnayaIgra

[b]М.  Горький.[/b]  Письма  начинающим  литераторам  (раньше  тут  не  было  рекламы,  но  жизнь,  увы,  не  стоит  на  месте;  но  подождите  20  секунд,  и  вас  ожидает  весьма  занимательное  и  полезное  чтение.  Кроме  всего  прочего,  это  очень  смешно)  http://www.maximgorkiy.narod.ru/STATY/pnl.htm  

[b]Ігор  Качуровський[/b].  Променисті  сильвети:  лекції,  доповіді,  статті,  есеї,  розвідки  http://chtyvo.org.ua/authors/Kachurovskyi_Ihor/Promenysti_sylvety_lektsii_dopovidi_statti_esei_rozvidky/  

[b]Ігор  Качуровський[/b].  Строфіка.  Фоніка.  Нарис  компаративної  метрики
СТРОФІКА  http://www.ex.ua/14411741  
ФОНІКА  http://www.ex.ua/14411564  або  http://1576.ua/books/3442  
НАРИС  КОМП.  МЕТРИКИ  http://www.ex.ua/14411362  або  http://1576.ua/books/3441  

[b]В.  Пропп[/b].  Исторические  корни  волшебной  сказки  http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Linguist/Propp_2/index.php  

[b]Стивен  Кинг[/b].  Как  писать  книги  http://danshorin.com/liter/king1.html  

[b]И.М.  Тронский[/b].  История  античной  литературы.  -  М.:  Учпедгиз,  1946  http://www.sno.pro1.ru/lib/tron/index.htm  

[b]Дионисий  Галикарнасский[/b].  О  соединении  слов  http://www.ancientrome.ru/antlitr/dionysios/dion02-f.htm  

[b]Лев  Успенский[/b].  Слово  о  словах.  http://speakrus.ru/uspens/  

[b]А.П.  Коваль[/b].  Слово  про  слова.  -  Київ,  Радянська  школа,  1986.  http://www.ex.ua/14319379  

[b]Дэвид  Гордон[/b].  Терапевтические  метафоры  http://www.lib.ru/NLP/gordon.txt  

[b]Ролан  Барт[/b].  Миф  сегодня.  В  книге:  Барт  Р.  Избранные  работы:  Семиотика.  Поэтика.  -  М.:  Издательская  группа  "Прогресс",  "Универс",  1994.  Сс.  72-130.  http://www.lib.ru/CULTURE/BART/barthes.txt  

[b]Иосиф  Бродский[/b].  Возвращение  (видео)  https://www.youtube.com/watch?v=KwPrfr8PriE  

[b]Сирил  Конноли[/b],  цитаты  о  литературе  и  литературном  творчестве:  http://citaty.socratify.net/siril-konnoli  

[b]Сергій  Осока[/b].  10  заповідей  щирого  графомана,  або  Шлях  у  глухий  кут  http://maysterni.com/publication.php?id=60953  

[b]Критерії  сучасної  графоманії  (суб'єктивний  топ-5)[/b]  http://chytatsky.blogspot.com/2016/04/5.html  

[b]Поэтический  словарь  Квятковского[/b],  1966:  http://feb-web.ru/feb/kps/kps-abc/  

[b]15  советов  Астрид  Линдгрен  женщинам-писателям[/b]  http://www.gazeta.ru/lifestyle/style/2014/03/a_5966577.shtml  

[b]Інститут  світової  літератури  імені  О.М.  Горького[/b],  скарбниця  видань:  http://imli.ru/  

[b]Блог  професора  Пономарева[/b]  http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/2442  

[b]Фундаментальная  электронная  библиотека  "Русская  литература  и  фольклор"  (ФЭБ)[/b]  http://feb-web.ru/  

[b]Йо-хо-хо  і  пляшчина  рому![/b]  -  мега-колекція  словників,  довідників  і  підручників.  Звісно,  від  благородних  піратів!  -  http://www.ex.ua/1182394  

[b]Константин  Паустовский.  Золотая  роза[/b]  -  http://lib.ru/PROZA/PAUSTOWSKIJ/roza.txt  

Лінгвістичний  портал  [b]www.mova.info[/b]

Український  правопис  [b]www.http://pravopys.kiev.ua/[/b]

[b]Клайв  Стейплз  Льюис.  Три  способа  писать  для  детей[/b]  http://www.skazochniki.ru/3_ways_to_write.html  

[b]Студенческое  научное  общество[/b]  -  потрясающая  коллекция  античной  литературы  и  литературы  об  античности  http://www.sno.pro1.ru/lib/index.htm  

[b]БИБЛИОТЕКА  АНТИЧНОЙ  ЛИТЕРАТУРЫ[/b]  -  качайте  скорее,  а  то...  http://www.ex.ua/96043962  

[b]БИБЛИОТЕКА  АНТИЧНОЙ  ЛИТЕРАТУРЫ[/b]  -  https://new.vk.com/gerodotova_biblioteka  

[b]НЕЗАВИСИМЫЕ  ПРОЕКТЫ  НА  «РУТЕНИИ»[/b]  http://www.ruthenia.ru/projects/  

[b]Публикации  А.  Чудакова[/b]  -  выдающегося  специалиста  по  творчеству  Чехова  http://magazines.russ.ru/authors/c/chudakov  

[b]Зара  Григорьевна  Минц[/b]:  публикации  выдающегося  литературоведа  http://www.ruthenia.ru/mints/papers/index.html  

[b]Пиши  стихи  правильно[/b]  http://pishi-stihi.ru/  

[b]Нора  Галь.  Слово  живое  и  мертвое[/b]  -  аудиокнига  -  https://audioknigi.club/gal-nora-slovo-zhivoe-i-mertvoe  

[b]Юрий  Никитин.  Как  стать  писателем[/b]  http://aldebaran.ru/author/nikitin_yuriyi/kniga_kak_stat_pisatelem/  

[b]Словник  фразеологізмів[b][/b][/b]  http://svitslova.com/idioms-dictionary/

[b]Офіційний  сайт  української  мови[b][/b][/b]  https://ukrainskamova.com

[b]Російсько-український  словник  сталих  виразів[b][/b][/b].  І.  О.  Вирган,  М.  М.  Пилинська.  1959  р.  на  https://r2u.org.ua

Владимир  Набоков.  Лекции  по  русской  литературе  -  аудиокнига  http://asbook.co/abooks/russlit/4313-lekcii-po-russkoy-literature-vladimir-nabokov.html  

далі  буде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628299
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 18.03.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Кульбабки і курчатка

У  росяних  травах  зелених
Сховалися  жовті  кульбабки,
Що  пахнуть  і  сонцем,  і  медом
Та  світу  всміхаються  радо.

А  поруч  -  маленькі  курчатка  -
Кругленькі  пухнасті  клубочки.
І  важко  уже  розібрати
Де  квіти,  а  де  діти  квочки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832014
дата надходження 08.04.2019
дата закладки 16.03.2020


Олег Крушельницький

ЗАКОХАЛОСЬ ЧОРНЕ МОРЕ

Закохалось  Чорне  море
у  небесну  висоту
Обвінчав  рожевий  обрій
цю  безмежну  красоту
Білий  човен  простір  крає
моря  синього  гладінь
Стежку  сиву  висікає
в  царстві  водних  володінь
Вишивають  метеори
краплями  живих  вогнів
Розгулялись  на  просторах
схилами  нічних  ланів
Місяць  плине  срібним  птахом
залишає  морем  слід
Заблукав  Чумацьким  шляхом
озирається  на  схід
Тонуть  зорі  у  бездонні
промінцями  мерехтять
Хмари  ковзають  півсонні
з  вітром  мушлі  шепотять
Світлом  грають  сині  хвилі
омивають  береги
Покривають  води  пінні
позолочені  піски
Ранок  полум'ям  жевріє
плавить  води  золоті
Свіжим  бризом  з  моря  віє
Сонце  проситься  зійти....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867762
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 13.03.2020


Юрій Пивоваров

След

Я  старался  нацарапать
След  на  шарике  земном,
Каждый  день  упрямо  тратя
На  шаги  своим  путем.

Только,  глянув  без  надежды
На  дождем  размытый  след,
Сам  не  знаю,  жил  я  прежде
В  мире  этом,  или  нет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867676
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020


Олег Крушельницький

СЕРЦЕ ЛАСТІВКИ

Летіла  ластівка  додому...
До  поки  серденько  не  спить,
морів  минула  темну  воду,
присіла  похапцем  на  мить.

Духмяна  ніч  і  шепіт  всюди,
не  забарилась  -  здійнялась,
наповнила  повітрям  груди,
в  безкрайнє  небо  піднялась...

Не  має  часу  -  хвилі  линуть,
у  грудях  серце  тріпотить,
а  синім  небом  хмари  плинуть,
Земля  вогнями  мерехтить.

Не  видко  сліз  в  чужому  краю,
не  видно  болю,  самоти...
Все  ж  краще  тим,  хто  друзів  має,
батьківський  дім  куди  прийти.

Ти  не  подінешся  нікуди,
коли  збереться  вся  рідня,
коли  покличуть  рідні  люди,
у  край  гостиного  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867647
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020


Валентина Ярошенко

Вірність любові і краси

Заспівав  соловей  у  садочку
Його  спів  полинув  навкруги
Одягла  вишня  білу  сорочку
Різноспівом  повели  птахи
Розпустили  верби  своє  віття
Низько  схилились  до  води
На  ставу  лебідь  і  лебідка
Вірність  любові  і  краси
Очерета    розкішно  зеленіють
Колише  їх  вітер  крадькома
Сходи  пшениці  весні  радіють
Хвилею  переливаються  поля
Прогуділа  поряд  бджілка
Весняне  сонце  зігріло  теплом
Вона    присіла  на  маленьку  квітку
Несе  у    світ  своє  добро
Вельможна  краса  у  весняну  пору
Тому  такі  бувають  почуття
Надихає  природа  таємному  зору
Кохаються  усі  до  забуття

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863420
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 03.02.2020


Наталі Косенко - Пурик

А чим тобі пахне життя?

А  чим  тобі  пахне  життя?
Ранковими  ніжними  росами
Де  в  воду  чарівна  верба
Схиляється  довгими  косами

Квітками,  що  їх  аромат
Розноситься  ніжними  хвилями
Де  місяць  чарівний  галант
Вражає  чудовими  митями

Де  ненька,  дарує  тепло,
Вкладаючи  в  кожнеє  слово
Де  миле  рідненьке  чоло
Виблискує  щастям  все  знову

Де  сутінки  вже  на  поріг
Торкають  мереживом  ниву
Де  кожну  із  наших  доріг
Встеляють  доріжкою  миру

А  чим  тобі  пахне  життя?
Ранковими  ніжними  росами
Де  в  воду  чарівна  верба
Схиляється  довгими  косами.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863230
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020


Наталі Косенко - Пурик

Осінь-чаклунка спішить

Стелиться  сизий  туман
Ранок  дарує  дарунки,
Роси    лишають  красу
Вищого  класу  гатунки

Ніжно  вкривають  листки,
Ніби  в  вуалі  картини,
Осінь  задатки    дає
Для  дивовижної  днини

Вітер  притих  і  мовчить.
Каже:"Що  трішки  спочину",
Сяйво  в  імлі  мерехтить
В  світ  освітляє  стежину

В  чарах  година  стоїть
Лиш  капризує  хвилину,
Осінь-чаклунка  спішить
Теплу  готує  ще  днину.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850881
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 27.01.2020


Валерій

Як не любити?



Я  у  молитві  ранок  зустрічаю,
Із  радістю  я  Господу  молюсь.
І  всі  земні  печалі  забуваю,
З  надією  на  світлий  день  дивлюсь.
Де  я  не  йду,  скрізь  дякую  Творцю.
Де  я  не  стану  –  спів  в  душі  лунає.
Ти  дав  в  дарунок  мить  життєву  цю,
Весь  світ  любов’ю  щирою  буяє.
Як  не  любити  хмарку  в  небесах,
Як  не  любить  сніжинки  ніжні  білі,
Пташиний  спів,  як  не  любить  в  лісах,
Сади  квітучі,  вишні,  груші  спілі!?
Як  не  любить  струмків  весняний  дзвін
І  тишу  дивну  –  чути  серце  б’ється,
Гусей  крикливих  в  небі  синім  клин,
Мов  серед  них  і  я  лечу,  здається!?
Як  не  любити  ранішню  росу,
Що  на  травинках  зірочками  сяє,
В  тумані  річку,  осені  красу,
Коли  під  ноги  золото  лягає!?
Як  не  любити  тихий  сплеск  весла,
І  качечку,  що  в  очерет  сідає,
Яка  весну  на  крилах  принесла,
А  в  небі  сонце  радістю  палає!?
Як  не  любити  те,  що  Ти  створив
І  кожному  з  любов’ю  дав  в  дарунок?
Я  –  син  Твій,  Боже,  світ  цей  полюбив.
Ти  –  мій  Ковчег,  Надія  і  Рятунок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861866
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020


Светлана Борщ

Летить в небі хмареня

Летить  в  небі  хмареня
біле,  чисте  навмання,
ще  й  трішки  кудлате,
летить  понад  хати.

А  куди  воно  спішило,
може  дощику  хотіли
поля,  клумби  і  ліси,
повні  жовтої  краси?

Вітер  хмареня  ганяв,
ще  і  інших  підганяв
і  зганяв  овечки-хмари
до  небесної  кошари.

Як  багато  їх  збереться
і  хмарина  розростеться,
отоді  буде  і  дощ
для  садів,  лісів  також.

Із  малого  хмареняти
не  слід  дощику  чекати,
а  як  буде  хмар  –  юрма,
то  буде  з  дощем  земля.

15.11.2019-5.01.2020
Світлина  автора.
Парк  імені  Т.Г.Шевченка
Івано-Франківськ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860407
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 18.01.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2020


Любов Вишневецька

Скучаю очень…

Иду  по  парку...  Тишь  вокруг...
Октябрь  дождем  помыл  дорожки...
Сезон,  где  грусть  -  твой  старый  друг...
И  зонт  протягивал  ладошку...

Опять  печалит  осень  нас...
Бредут  все  месяцы  по  кругу...
Еще  чуть-чуть...  сгорит  октябрь...
-  Встречай,  душа,  мороз  и  вьюгу...

Осенних  листьев  сладкий  дым
коснулся  легким  покрывалом
души  моей...  Согрел  таким,
восторженных  эмоций,  шквалом!..

Тепло  почувствовала  я...
от  волн,  что  расплескала  память...
По  юности  соскучилась...
Была  она  когда-то  с  нами...

Там  души  красил  всем  рассвет!..
Таким  все  было  настоящим....
-  Друзей  верней  не  сыщешь...  нет!
И  время  было  не  летящим...

Коснулась  лучиком  любовь...
Так  искренне  встречали  чувство!..
-  Но  почему  ломали  дров?!
Не  видя  в  счастье  столько  плюсов...

Тропинки  там  судьбы  моей...
Казалось,  неба  было  мало!
Звал  дальний  край  чужих  морей...
-  Свой  берег  я  не  забывала!..

Ушли...  растаяли  года...
-  Но  сердце  жжет...  в  нем  пламя,  точно!..
Чего-то  вспомню  иногда...
Как  будто  сон...  Скучаю  очень...

*      *      *

Красиво  в  парке...  Тишь  вокруг...
Дождями  вымыта  дорожка......
Сезон,  где  грусть  -  твой  старый  друг...
И  зонт  держался  за  ладошку...

                                                                                 3.01.2020  г.

Рис.  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860110
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 03.01.2020


Ганна Верес

Ніч і ранок

Пахне  рутою-м’ятою
Ще  й  любистком  за  хатою
На  ромашках  настояна
Літня  зоряна  ніч.
А  як  ранок  туманами
Попливе  над  лиманами,
Я  ж,  думками  притомлена,
Побреду  босоніж.

Зорі  в  водах  купаються,
І  мені  посміхаються,
Я  ж  слідами  лелечими
Полечу-загублюсь.
У  красу  закохаюся,
З  ранком  тим  привітаюся,
А  зустрінуся  з  вечором  –
Знов  роси  пригублю.
11.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799116
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 25.12.2019


Мартинюк Надвірнянський

Серцю тісно


Серцю  тісно  –  ген  туди  б  йому  зійти
Де  токують  в  високості  беркути,
Де  сОколи  в  верхах  змагають  крили
Йому  б  туди,  допоки  має  сили.

Йому  б  туди  ступити  обережно
Де  залишився  поверх  слід  ведмежий,
Де  підвечіря  дні  що  раз  ковтає
Де  сніг  сліпучий  до  півліта  тає.

Йому  б  зійти  туди  на  ті  пороги
Де  олень  навесні  скидає  роги
Де  в  вишині  сміється  сонце  й  вітер
Йому  б  туди,йому  б  туди  злетіти.

Йому  б  туди  де  та  земля  принадна
Де  ніч  в  передвечірї  стелить  рядна,
Де  сонце  залишає  жовте  коло
Йому  б  туди  поки  ще  не  схололо


Йому  б  туди  де  день  стрічає  темінь
Де  з  вишини  паде  кубовий  кремінь,
Де  буревій  від  відчаю  й  розпуки
Потоками  донизу  котить  звуки.

Йому  б  туди  де  скелі  й  сірі  стіни
Там  де  ніхто  його  уже  не  стріне
Йому  б  туди  в  ті  шорохи  і  шуми
Йому  б  з  своєї  вирватись  задуми.

Парище  2019р.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857403
дата надходження 09.12.2019
дата закладки 09.12.2019


*Уляна Квітка*

Нас поглинули мегаполіси

Нас  поглинули  мегаполіси,
Загубились  в  мільйонах  машин
Ми  навчилися  жити  порізно,
Спланувавши  усе  до  хвилин.

Не  гуляють  у  дощ  закохані,
Смс  нині  краще  листів,
Перманентно  ми  з  вами  втомлені,
А  життя  наше  повне  фільтрів.

Більшість  постів  брехнею  написані,
Вчать  щасливими  бути  нещасні,
Скільки  тисяч  на  тебе  підписані?
Я  вітаю  вас,  Люди,  ми  в  пастці.

Нас  поглинули  мегаполіси,
Ми  одні  серед  тисяч  людей,
І  тихенько  та  зовсім  безболісно,
 Ми  стаємо  рабами  речей.


Уляна  Kvitka
7.12.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857240
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 08.12.2019


Richter

Перші «здобутки» влади


Солдат  ми  повернули  й  кораблі,
захисників  углиб  вернули  й  бази
(нічого,  що  узимку  й  на  ріллі),
кінець  вже  скоро  і  самій  землі…
Лишилося  вернути  унітази!

26.11.2009

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855956
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019


Артёморозов

Это ведь понятно и ежу…

Это  ведь  понятно  и  ежу:
Мы  узнаем,  если  нас  съедят.
Я  за  новостями  не  слежу,
Это  новости  за  мной  следят

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855994
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019


dj-joka

Закон Всемирного Падения


       Паденья  Ужас  бесконечен,
       Дна  Нет    -  И  Это  Хорошо,
       Ведь  если  Будет  Дно  в  Паденьи
       Лишь  Гибель  Принесёт  Оно  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855962
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019


Відочка Вансель

Інеллі Огнєвій (ДОПОМОЖІТЬ!)


Захворіла  дівчинка
Гарна  і  вродлива,
Котра  пише  вірші,
Де  є  Божа  сила.
Ні,не  нарікає,
Просить  допомоги.
Вона  стільки  знає!
Вірить  в  перемогу.
Вона  пише  вірші
Легенькі  як  небо.
Їй  би  щасливіших
Зробити  всіх  треба.
Я  би  так  просила
За  неї  молитись!
Бо  в  молитві-сила
Дівчинці  зцілитись!
Хоч  одну  хвилину
В  день  їй  подаруйте!
Врятуймо  дитину.
Я  молю:почуйте!
Світ  такий  великий!
Зберім  по  краплині...
Господечку  любий-
Поможи  дитині.
Бо  нема  байдужих
В  вкраїнській  родині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855347
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 21.11.2019


dovgiy

СПОГАД

Туман  осінній  над  долиною
Суцільним  маревом  лежить.
Вологий  шлях  попід  машиною
Повільно  тягнеться,  біжить.
І  раптом  річки  в’юнка  стрічечка
Сріблом  блиснула  в  стороні!
Було  колись,  вела  доріженька...
Тепер  біжить,  та  не  мені.
Тепер  рибальство  тільки  згадую,
Немовби  світлий  сон  швидкий
І  мало  що  так  серце  радує,
Як  плесо,  поплавці,  вудки.
Ах!  –  Боже  мій!  –  до  чого  радісно
Було  побачити  цей  світ!
Де  в  кожній  квітці,  в  кожній  крапельці
Від  Бога  бачився  привіт!
У  всій  яскравій  досконалості
Звичайне  диво  постає.
В  росинці  теж  не  бачив  малості
Бо  в  ній  таємний  Всесвіт  є.
Асфальту  плац,  поза  воротами
Дороги  нове  полотно,
Діди  й  баби  в  хустки  замотані
І  кожний  день  в  одне  одно...
В  тепленьку  мить  сидиш  на  возику
І  мовчки  згадуєш:  «було»...
Мов  павутиння  в  небо  осені
Життя  за  обрій  попливло.

19.11.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855217
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 20.11.2019


Денисова Елена

А час iде…


Хтось  тiло  нiжить  у  комфортi,
хтось  прагне  в  спортi  до  висот.
Хтось  вiрить  в  Бога,  хтось  -  у  чорта,
втомившись  вiд  людських  iстот.

Хтось  ниви  зе́рном  засiває,
хтось  дiточок  маленьких  вчить,
а  хтось  в  братiв  своїх  стріляє
i  по  ночах  спокiйно  спить.

Хтось  пише  вiршi  чи  iкони,
а  хтось  -  матюччя  на  паркан..
Розвилок  у  життi  -  мiльони,
i  кожному  з  нас  вибiр  дан.

На  свiтi  живемо  для  чого?
Який  залишимо  ми  слiд?
До  слiв  прислухайтеся  Бога,
бо  час  iде...  бiжить...  летить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855100
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 18.11.2019


Sukhovilova

Міцна кава

На  слабкості  немає  в  мене  права,
Немає  прав  на  вічне  каяття,
Типове  амплуа  "міцної  кави"
Я  вибрала  собі  на  все  життя.
Немає  прав  на  сумніви  й  тривоги,
Бо  кожен  день  -  суцільна  боротьба,
І  деколи  по  склу  ведуть  дороги,
Рятує  лиш  до  Господа  мольба.
А  що  таке  сльоза  -  і  не  згадаю,
В  джерелах  мию  рани  на  ногах,
І  знов  не  застрахована  по  краю,
І  знов  ховаю  руки  в  рукавах...
На  слабкості  немає  в  мене  права,
Збираюся  в  суцільну  зі  шматків,
Чекають  за  столом  міцної  кави,
Без  цукру,  молока,  і  без  вершків...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854324
дата надходження 11.11.2019
дата закладки 11.11.2019


Інна Рубан-Оленіч

Де ти? Де?

Де  ти?  Де?  Не  можу  дочекатись,
Може  розминулись  на  шляху?
Ну…  і  як  це  може  називатись,
Як  же  витримати  прикрість  цю  лиху???

Я  дивлюся,  як  летять  хвилини,
А  тебе  усе  нема  й  нема,
Так  нестерпно,  час  без  тебе  плине,
Саме  мить  чекання,  зокрема.

Чи  тебе  сьогодні  вже  не  буде?
Ти  в  глухий  мене  загониш  кут
Де  ти?  Де?  Скажіть  же  добрі  люди?
Чи  діждусь  автобусний  маршрут?

31.10.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853311
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 01.11.2019


Юхниця Євген

Як кіт біжить, коли ти кличеш, кличеш – ти!

Теру́нчик  з  ночі  –  й  обіймає  й  спить  на  грудях.
І  вранці  з  одягу  не  встане,  хоч  –  мочи́…
…Кіт  відчуває,  що  надовго  ти  -  десь  в  люди,
А  він  –  один,  ніхто  не  скличе…  Муркочи́ть…
…Валізи  -  лапками  царапає,  штовхайко,
Назад  під  ліжко  і  так  ніжно  нявкотить
Про  наші  ска́чучі  вечері  і  сніданки,
Як  він  біжить,  коли  ти  кличеш,  кличеш  –  ти!..

Біля  дверей  вже  не  дає  почухать  шийку:
Мов,  як  повернешся  –  тоді.  Тримайсь,  мурли́нько!

19.10.19  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852023
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 20.10.2019


Леся Геник

***О, звісно я сто тисяч неправа…

***
О,  звісно,  я  сто  тисяч  неправа́.
О,  звісно,  ваша  думка  дуже  цінна...
І  падає  не  листя,  а  слова,
де  грає  хвиля  світу  жовтопінна.

Де  осінь  розсипає  бузину,
таку  солодку  і  таку  прогірклу.
А  я  стою  собі  і  не  збагну,
чому  до  гіркоти  ніяк  не  звикну.

Чому  товчу  із  себе  спрагло  трем,
жагу  незборну  щось  перемінити.
Кому  це  треба,  Господи,  чи  тре..?
Вже  поступитися  б  і  просто  жити.

І  не  збирати  в  парку  золотім
сліди  того,  що  вигадала  осінь.
І  не  писати  день  за  днем  о  тім,
як  у  душі  ридає  неба  просинь.

І  не  шукати...  Господи,  прости!
Яка  ж  краса  жовтнева  всюди  -  сила!
Лише  б  завію  слів  перебрести,
не  обламавши  віри  ніжні  крила.

17.10.19  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852003
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 20.10.2019


Надія Карплюк-Залєсова

ПРОЩАЛЬНИЙ ТАНЕЦЬ

               

На  моєму  підвіконні  
звісив  ніжки  день  новий-
Жовтоокий,  бо  осінній,  
Багрянцево  -  золотий

Що  малий  розкажеш  зранку?  
Про  погоду?  Щось  з  новин?  
Вітер  гойдає  фіранку,  
Набира  розгін  з  вершин

Кажеш,  будем  танцювати...  
Що  ж,  давай...не  проти  я
Третя  в  жовтні  серед  п'ятниць
Майже  вже    мені  рідня

Кидай  промінь  сонця  в  шибку
Хай  не  теплий,  та  дарма!  
Бери,  жовтню,  диво-  скрипку,  -
Танго?  Вальс?  Чи  Гопака?!
 
Ну  ж  бо,  жовтню!  Стука  в  двері
Брат  твій  старший  -  листопад
Вибирай,  танцюєм  в  сквері...  
Поле,  ліс  чи,  може,  сад?  

Скрипка  -  ось.  А  ось  -  цимбали,  
Хочеш,  саксафон  бери...  
Аби  вправно  тільки  грали
І  не  крапало  згори.  

Н.  Карплюк-Залєсова
19.10.19.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851924
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019


меланья

Мати

Прилетіла  весна  і  проміння  пряде  на  балконі,
де  старенька  застигла,  неначе  зрослася  зі  склом,
все  вдивляється  в  даль  і  хустинку  затисла  в  долоні,
а  думки,  як  птахи,    повертають  у  рідне  село.

Там  у  неї  в  саду  розцвітає  замріяна  вишня,
а  трава  у  дворі  атакує  самотній  поріг...
Це  уперше  вона  зустрічати  лелеку  не  вийшла,
бо  вже  сила  життя  не  тримає  натомлених  ніг.

Ні  на  що  не  грішить  -  добрі  діти  і  чемні  онуки  -
гідний  спадок  лишає  вона  після  себе  Землі,
та  не  вміє  тримати  без  діла  натруджені  руки
і  невидимі  крихти  усе  витирає  на  склі.

Поривається  вдень  стіни  кахельні  в  кухні  протерти,
скатертину  розправити,  порох  змести  на  столі...
Молить  Бога  вночі,  щоби  тільки  зимою  не  вмерти,
бо  могилу  копати  так  тяжко  у  мерзлій  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850905
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 10.10.2019


Лилия Силина

БЛЮЗ ОКТЯБРЯ

Печалей  сбрасывая  груз,
октябрь  танцует  желтый  блюз…
Еще  чуть-чуть  –  ему  вослед
ноябрь  затянет  менуэт.
Декабрь,  звеня  смычком  тугим,
пройдет  под  новогодний  гимн.
Январь  под  тяжестью  забот
станцует  медленный  фокстрот.  
Февраль  закружит  белым  вальсом,
стараясь  нравиться  напрасно,
а  март  –  хитер  и  неказист  –
нам  насвистит  веселый  твист.
Апрель,  не  попадая  в  тон,  
простонет  розовый  чарльстон,
натопчет  май  лихой  квикстеп,
июнь  протарабанит  реп,
июль  –  неутомимый  самый  –
оранжевую  спляшет  самбу,
и  август,  взвизгнув  сгоряча,
пройдется  в  ритме  ча-ча-ча.
Сентябрь  упрячет  в  регги  грусть,
и  снова  –  этот  желтый  блюз...
Такой  вот  пестрый  хоровод  –
из  года  в  год,  из  года  в  год!…

25.10.2010

Фото  из  Интернет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851015
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 10.10.2019


Ірин Ка

Дрімучий ліс…

Мої  думки  -  дрімучий  ліс.
Як  тут  не  збитися  з  дороги?
Ти  стільки  запитань  приніс
Веду  з  собою  монологи,
Збиваюсь  з  пантелику  геть.
Куди  не  гляну  всюди  хащі.
Тобою  серце  повне  вщерть,
Ми  в  лісі  з  ним  тепер  пропащі?
Агов!  Поклич  мене,  поклич!
Піду  на  твій  чарівний  голос.
Дай,  зітканий  із  протиріч,
Відчути  твій  безмежний  космос...

Мої  думки  -  осінній  ліс,
Своїми  йтиму  я  стежками.
Ти  сонцем  у  мені  проріс,
Що  задрімало  між  гілками...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850244
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019


Наталі Косенко - Пурик

Загадка природи

Малесенькі  ручки  ,оті  оченята
Приймають  ту  ніжність,від  мами  і  тата,
Маленьке  дитятко  -  загадка  природи  ,
Бо  більшої  в  світі  нема  насолоди

Голівкою  крутить  ,  донести  щось  хоче  ,
А  сонечко  ніжне  те  личко  лоскоче,
Оті  рученята  все  пестить  без  міри  ,
Бо  ж  ще  немовлятко  нічого  не  вміє

Турбота  ,  любов  ,  все  для  нього  одного
Любимого  ,  рідного  і  дорогого  ,
Усе,  що  ми  маєм  ,  готові  віддати  ,
Щоб  було  дитятку  найкраще  зростати  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847277
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 06.09.2019


Сонячна Принцеса

Духмяна осінь…

Духмяна  осінь.  
І  вона  -  для  мене.
Немов,  щось  невід’ємне  у  мені…
Я  листячко  цілую  ще  зелене
і  те,  що  в  кольоровому  вогні.
Я  обіймаю  висушені  трави.
Я  пригортаю  ріки  і  поля...
О,  скільки  митей  в  осені  яскравих!
І  хтось  сумує  в  ній,  але  не  я.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846780
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019


Олеся Лісова

Рідні стежини

Іду  по  стежці.    Ніжна  вечоровість
Плете  гамак  притишеним  вітрам.
Високі  трави  пишуть  літню  повість,
Лоскочуть  ноги  рідним  споришам.

Цвіте  казкове  диво  –  різнотрав’я.
Пахуче  в  серце  хлюпає  чебрець.
І  на  сопілці  тихо-тихо  грає
В  обіймах  теплих  липень-пустунець.

В  водиці  миють  кучері  хмарини,
Ковтками  хміль  п’є  річечка  до  дна
Колише  вітер  хвилі  і  краплини
Купають  трави  росами  сповна.

Душа  співає  спілими  житами.
Деінде  вже  видніється  стерня.
Летять  всі  діти  літечком  до  мами
Аби  зібралась  разом  вся  рідня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841873
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 25.08.2019