Наталі Косенко - Пурик: Вибране

Lana P.

МАЯК І ЧОВЕН

Куди  маяк  вдивляється  крізь  нічку
І  що  шукає  в  непробудній  тьмі?
Не  спиться?  Погляд  ковзає  на  річку  —
Побачив  човен  одинокий  в  млі,

Який  хитав  в  очеретах  водичку,
Немов  вихлюпував  свої  жалі  —
Дрібні  стікали  слізоньки  по  личку  —
Він  був  припнутий  міцно  до  землі.

А  як  же  мріяв  курсувати  світом,
Знайти  відраду  в  мандрах,  між  людей…
Сумує  наодинці  —  збігло  літо,
Миттєве  світло  тулить  до  грудей:

«Ти  —  у  дозорі,  маєш  добру  звичку  —
Указуєш  маршрути  кораблям,
Просвітлюєш  неясність  наскрізь,  мжичку,
Життя  оберігаєш  журавлям.

Пожвавив  ти  і  мій  самітній  простір,
Хоч  погляд  твій  подався  у  світи.
Не  забувай  мене  —  приходь  у  гості!
Чекатиму…  А  ти  світи,
Сві-ти!»                                                                                                                      16/09/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889090
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 19.09.2020


Білоозерянська Чайка

Русальний квіт

На  тихій  воді  ясночола  та  горда  німфея*  –
Краса  непорочна…  така,  що  на  серці  сум’яття.
Це  німфа  прекрасна,  легка  і  чарівна  Лілея  –
Любов  невзаємна  порвала  їй  душу  на  шмаття…

Милуються  зорі,  навіки  закохані  в  неї…
Та  в  серці  –  Геракл.  Її  щастя…  а  може  прокляття.
На  тихій  воді  ясночола  та  горда  німфея  –
Краса  непорочна…  така,  що  на  серці  сум’яття.

Коли  ж  зрозуміла  красуня,  що  стала  трофеєм,
Заклякла  навіки  купавою  –  білим  лататтям.
Зорить  квіт  русальний,  немов  нареченої  плаття,
Любов  невзаємна  дісталась  свого  апогею  –
На  тихій  воді  ясночола  та  горда  німфея…



*Німфея  -  це  латаття  біле,  водяна  лілія,  водяний  лопух,  збаночки,  листоплуг,  ломич,  лопатник,  русальний  квіт,  умич  білий,  купава  —  багаторічна  водяна  трав'яниста  кореневищна  рослина  родини  лататтєвих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889066
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 19.09.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мене цілунок твій розбудить

Іду  тихенько  до  кімнати,
Де  сон  на  мене  вже  чекає.
І  може,  ще  не  буду  спати,
Душа  нехай  відпочиває.

В  вікні  моїм  з'явились  зорі,
Вони  казково  так  моргають.
У  цім  небесному  просторі́,
Закохані  слова  складають.

Радію  я,  що  ти  зімною,
У  сні  всміхаєшся  до  мене.
Іду  легенькою  ходою,
Дарую  щастя  сокровенне.

Нехай  воно  з  тобою  буде,
А  ще  у  нашому  коханні.
Мене  цілунок  твій  розбудить,
У  ніжну  пору,  на  світанні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889025
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 19.09.2020


Валентина Ярошенко

Сьогодні, в перший раз

Пішов  онук  у  дитсадочок,
Адже  сьогодні,  в  перший  раз.
Гарний,  як  з  квіточок  віночок,
Перші  крочки  на  широкий  шлях.

Здолай  життєві  перешкоди,
Хай  стане  стрічкою  дорога.
Не  зустрічай  чужої  злоби,
А  рідну  неньку  на  порозі.

І  ясне  сонце  тобі  світить,
Веселі,  гарні  дні  безхмарні.
Довге  життя  тобі  і  світле,
Зустрінь  і  дівчину  кохану.

Вам  жити  вільно  у  достатку,
Не  знати  всім  тільки  війни.
Чути  пташиний  спів  на  ганку,
Щаслива  вмиюся  слізьми.

Пішов  онук  у  дитсадочок,
Адже  сьогодні  в  перший  раз.
Гарний,  як  з  квіточок  віночок,
Перші  крочки  на  широкий  шлях.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888972
дата надходження 17.09.2020
дата закладки 19.09.2020


Валентина Ярошенко

Хто високо стрибає / байка /

Зацвірінькав  горобець,
Ось  він  сі́в  на  гілку.
-Ой,  який  ти  молодець,
Тобі  іще  б  сопілку.

Засміявся  з  нього  шпак,
-У  мене  є  будинок.
Той  горобець  надувся  враз,
-В  нас  буде  поєдинок.

-Куди  ж  тобі  до  мене?
Горобчику,  мій  любий.
До  сліз  сміюся  з  тебе,
Ти  наче  впав  із  дуба.

Не  смій  зі  мною  битись,
Полети  в  своє  гніздо.
Давай  краще  миритись,
Тож  рахуй,  що  повезло.

Задумався  горобець,
-Не  варто  нам  сваритись.
Веселились  під  кінець,
Вони  з  тих  пір  дружили.

Байка  чому  повчає?
Високо,  щоб  не  стрибав.
Разом  добро  вінчає,
З  друзями  біду  долав.






 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888653
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 18.09.2020


Ніна Незламна

МОЯ МРІЯ

Вечоріло….  Сонце  немов  купалося  в  морі…Далеко  по  обрію  червоне  з  темно  синім,  немов  грало      в  піжмурки,то  ховалося,то  знову  виднілось  на  небі.
 А  в  її  кімнаті  час  від  часу  яскраві  промені
 відблискували  ,як  хвилі…Море  здавалося  зовсім  поруч.
 Наталка  любила  спостерігати  за  хвилями,за    зміною  кольорів,які  надихали  …
Стіл  стояв  неподалік  від  вікна.      Вона  в  своїй  кімнаті  сама,батьки  займались  своїми  справами  Допіру  тато  приніс    полотно,  це  буде  подарунок  для  Сашка  ,адже  в  нього  скоро  день  народження.  Відкривши  шафу,дістала  купу  стрічок.  Ще  з  трьох  років  мама  заплітала  коси      колоском  ,які  за  кольором  були    спілої  пшениці.
А  вже  потім  красиво  закладала  їх  і  вона  здавалася  ще  круглішою  й  гарнішою.  Любила  стояти  перед  люстерком  і  завжди  просила  нові  стрічки,жовті,сині..  .А  одного  разу,  коли  вже  йшла  в  перший  клас,  заказала  атласну  білу  стрічку.  Мама  запевняла  ,  що  капрон  модно,та  Наталка  не  відступала.  Завдяки  цим  стрічкам,  мама  навчила  робити  картини,  у  них  в  кімнаті  було  дві,  зроблені  разом.    Тут  троянди  червоні  ,рожеві,атласні  квіти  мали  свій  блиск.  Аж  ось  і  георгіни  в  вазі  -  це  була  майже  самостійна      її  робота.  Руки    настільки  вміло  підшивали  стрічки,що  ніде  навіть  і  не  видно  жодної  ниточки.
Із  Сашком  познайомилися  на  площадці,  жив  в  другому  під`їзді,та  це  не  завадило  дружбі.  Він  був  чорнявий  і  найгарніший  на  обличчі  серед  дітей,його  карі  оченята  часом  бентежили  і  вона  вже  хотіла  зробити  щось  наперекір.  Та  все  ж  майже  ніколи  не  сперечалися,
він  поступався.  
Вміло  взяла  олівця  і  наводила  штрихи  картини.  Раптом  в  двері  постукали  -Ти  уроки  зробила?      -Так,матусю,маю  одну  ідею,  Сашкові  дванадцять  років,вирішила  йому  зробити  подарунок  .    Нічого  не  сказавши,привітно  глянула    і  вийшла.  Стрічки  слухалися  рук  і  вже  лягло  сонце  й  хмари,чарівну  небосинь  і  хвилі  ,підбирала  то  голубі  ,то  сині.  Якщо  глянути  здалеку,здавалося  море  трохи  штормило  .  Вдивлялася  в  своє  ж  творіння    і  трішки  раділа,    клопітка  праця  займала  багато  часу,та  Наталка    була  наполеглива.  
Ось  вже  закінчувалось  літо…Школа…Вона  чекала  цього  дня,скучила  за  Сашком.  Ще  з  першого  класу  вони    за  однією  партою.  Зазвичай  вчителька  намагалася  їх  розсадити,та  це  вдавалось  лише  на  кілька  днів,  всміхалися  один  до  одного  і  вже  знову  сиділи  разом.
Картина  вже  майже  була  закінчена…Та  та  яхта,яку  вона  вирішила  показати  в  морі,  її  чомусь  визивала  дивні  відчуття  ,вже  посміхнувшись  внизу  підписала  МОЯ  МРІЯ                  
Та  раптово  заглянув  до  кімнати  тато  -  Як  справи  доню?.
Скоро  закривши  своєю  спиною  стіл,обіймала  і  ніжно  вже  до  нього  -  Подарунок  для  Сашка  майже  готовий  ,не  підглядай!  –А  ти  ,що  не  знаєш?  !  Вони    їдуть  завтра  в  Афганістан,тато  ж  лікар,посилають  на  роботу.  Враз  хвиля  відчаю  проникла  в  душі  -  Та  нічого,завтра  піду
 привітаю.  А  там,хай.  ..Але  ж  він  повернеться  ,тату?  
           -Сподіваюся….  Та  там  війна…
 Вже  ледь  зажевріло  на  сході,,не  спалось…    Ранок  був  сонячним  та    зовсім  не  було  весело  ,  чомусь  не  покидало  відчуття    тривоги…...Гарно  запакувала  картину  і  вийшла  з  під`їзду,глянула  в  гору,  він  стояв  вже  на  балконі  .  -Сашко!  -  махнула  рукою  …    -  Заходь!    І  Наталка  піднялась  на  другий  поверх.  Біля  дверей  стояли  валізи.-Вітаю!-  почервонівши,  віддала  картину.  -Ой,  ми  ж  чекаємо  на  ТАКСІ  !    -  Та  нічого,потім  приїдеш,  подивишся  .  –  Дякую  -  трохи  засоромився    він.
 Вже  скоро  від`їжджала  машина,понурений  помахав  рукою….
- Час  плинув…    Мабуть  не  було  такого  дня,щоб  не  згадувала  Сашка.  Ось  вже    останній  рік  в  школі,скоро  Новий  рік,а  там  і  випуск….      В  цьому  році  снігу  насипало  ,як  ніколи,ще  й  ожеледиця…..  Поверталася  зі  школи.  До    другого  під`їзду  під`їхало    ТАКСІ.  Вже  поруч  з  ним  стояв  стрункий,  молодий  хлопець.  -  Олександре  ,-  гукнув  чоловічий  голос…  Наталка,  оглянувшись,  немов  завмерла  та  ненароком  підсковзнулась  і  падала…Та  раптом  підхватив  її  Сашко.
- Ці  очі…  Так,  саме  ці  карі  очі,які  вона  завжди  пам`ятала  і  чекала  з  ними  зустрічі.  -  Наталко!?    Вона  зашарілася,  відчувала,що  червоніє,серце  ледь  не  вискакувало  -,Я  .  Він  проводив    додому,трохи  соромився    її  погляду….
Сім`я  Сашка  нарешті  була  вдома.  Затіяли  ремонт  з  батьком,  робили  його  самі,життя  за  ці  роки  всього  навчило,  переїжджаючи  з  міста  в  місто.  Ось,вже    в  руках    тримав  подарунок,який  колись  принесла    Наталка,роздивлявся  його  і  повісив  на  стіну.  О!Які  ми  були  діти!    І  подумав  ,  як  гарно,  майстерно  зроблено….  Та    тільки  тепер  він  помітив,що  картина  була  підписана..  Згадалося  дитинство…  Спішив…      --Сину  ти  куди?-    запитала  мама  ,-  Я  зараз…  Він  вже  стояв  перед  її  дверима  та  не  наважувався  подзвонити,  якесь  відчуття  відповідальності  і  трохи  страху  зупинило  його…А  може  в  неї  хтось  є….
Прийшовши  до  школи  ,сідав  за  одну  парту  з  Наталкою,без  перешкод  дивився  на  неї,на  її  коси  і  все  намагався  заглянути  в  смарагдові  очі.  Вона  розквітла  квітка,тільки  так  можна  назвати.  Круглолиця,а  щічки  немов  пелюстки  рожевої  троянди  .-Ти  що  сидиш  сама?  -Так!...Тебе  ж  не  було…...
Новий  рік  пройшов  весело,адже  клас  святкував  разом.  Кілька  раз  хотів  запросити  до  танцю,та  щось  зупиняло    з  середини,кидало  в  холодний  піт  та    чомусь  починали  труситись  руки.  Що  це…Адже  з  другими  дівчатами  такого  не  було,там  все  було  просто,навіть  поводився  зухвало…
Весна  ...  Останній  дзвоник,а  далі    навчання  в  Універі,  Сашко    ж  навчався  в  мореходці  .  Часом  зустрічав  з  занять  і  по  дорозі    розповідав  про  життя  в  Афганістані.  Приходячи  додому  все  підходив  до  подарунка…Знову  і  знову  дивився  на  ті  літери  і  задумувався.  
Збігли  роки…..  Закінчилось  навчання,вже  доросла,  отримала  диплом  лікаря  .  І  перший  поцілунок  в  щічку,коли  вітав,
 все  ще  соромлячись  запросив  на  побачення.  Він  теж  відчував  себе  щасливим  ,адже  йому  вже  дали  капітана.
З  трояндами  чекав  і  хвилювався,лиш  здалеку  побачив  і  вже  посміхався.    Взявшись  за  руки  прямували  до    причалу  де  стояла  яхта,море  лагідно  покачувало  її.  Назва  золотисто  -рожево    виблискувала  на  сонці….
       МОЯ  МРІЯ  вже  відпливала  в  щасливу  подорож.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684589
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 17.09.2020


Lana P.

СЮЖЕТИ ОСЕНІ

Кажуть  —  осінь.  А  в  мене  ще  літо  —
Сонцесяйне,  солодке,  як  мід,
Сіє  щедро  проміння  крізь  сито  —
Червоніє,  соромиться  глід.

Він  давно  закохався  в  шипшину,
Причепурену  цвітом  жоржин.
Завітали  джмелі  в  конюшину,
П’ють  нектар  із  квіткових  глибин.

Чорнобривців  і  айстрів  букети
Нахилилися  аж  до  трави…
Нам  природа  диктує  сюжети,
Щоб  почати  з  нової  глави.                        15/09/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888939
дата надходження 17.09.2020
дата закладки 17.09.2020


Зелений Гай

Осінь на порозі.

Сестриця  осінь  на  порозі  -
Подруга  поетичних  дум.
Пора  прекрасна,  все  ж  за  літом,
Чомусь  не  полишає  сум.




надихнув  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888861

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888870
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 17.09.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінні візерунки

Майорить  у  гронах  горобина
І  багрянцем  листя  мерехтить.
Десь  хова  німу  печаль  калина,
У  повітрі  осінню  пахнить.

Падає  туман  на  землю  сірий,
У  росі  купається  трава.
Посмішку  дарує  ранок  щирий,
Осінь  візерунки  вишива.

Вітерець  гойдає  павутину,
Павучок  мереживо  плете.
Дуб  насипав  жолудів  корзину,
Ніжить  ще  проміння  золоте.

Завітає  бабине,  ще  літо
І  торкнеться  ніжністю  щоки.
Хризантеми  тішать  своїм  цвітом,
Десь  розмова  чується  ріки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888823
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020


Ніна Незламна

Поїздка ( проза)

                                                                                                         Поїздка
Ясний  сонячний  день…    Блакитно  –  синє  небо….  деінде    по  ньому  пливуть  пухкі  білі  хмаринки.  Траса,  мов  чорне  полотно,  залишалась  позаду.  Вздовж  посадки,  на  невеликій  швидкості  по  ґрунтовій  дорозі  їхав  автомобіль.  Блиск  дерев  приваблював  погляд,  торкавсь  душі,  придавав  радості.  По  іншу  сторону  дороги  хлібне  поле,  вже  доволі  налиті,  ледь  –  ледь,  ще  зеленаві  колоски.  Від  вітру,  вони  гойдались  наче  морські    хвилі.      
         Роман  задивлявся  вдалину…  Яка    ж  краса!  Ото  б  зупинитись,  насолодитись  цією  красою…та  він  поспішав..  Спогади  гріли  серце,  хоча  часом  чомусь  навіювали  печаль.  Добре,  що  на    сьогодні    і  на  два  дні  поспіль,  дощів  не  передбачалось.  Чийсь      потаємний  голос  звав  туди,    де  зріс.  Де  дід  і  бабця,    і  рибалка.    І  річка    з  тихою  течією,  що  переливається  перламутром.  Й  вражаючі  півметрові  соми  та  швидкі,  спритні  карасики,  карпи,  плотва.  Де  вздовж  річки    очерет,  як  охоронець  з  пахучим  зіллям,  а  між  ним  на  одній  нозі    дрімаючий  чорногуз.  А    попід    самий  берег,    веселі  балухаті  жаби  каламутять  воду.  До  чого  ж  сміливі    й  непосидючи.  Інколи,    випускаючи  бульки  з  води,  дивним  звуком  порушують  тишу.  Та  лише  хтось  з`явиться  на  березі,  за  мить,  в  воді    наче  їх  і  не  було.  А  пізні  вечори  пахучі  свіжістю,  нектаром  квітів,  трав,  то  насолода,  немов    дурман  охоплював,сповивав  душу  й  тіло.  Приваблювало  дивне  явище    земної  краси,  коли  ясноокий  місяць  купається  в  річці.  Чи  й  втримаєш  бажання,  вже    там    з  ним,  наче  за  компанію,  плескався,  насолоджувався  ніжними  дотиками  води.
     Ну  ось  нарешті….  побачив  старі,  покинуті  хати,  садки  з  напівсухими  деревами.  Хоча  пройшли  роки  та  все  ж  неподалік  від  річки,  ще  є    лелече  гніздо  на    стовпі.  Як  в  ті  часи….  ось,  хто  не  зраджує  рідного  краю.Та  де  ж  поділась  та  широка  річка?  Геть  перехопив  подих  від  напруги,чи    й  вже  висохла?  Аж  серце  йокнуло…  зміліла,  звузилась,  стрічкою  ховалась  в  високих  травах.  
           Ледь  видніється,  в  густому  спориші  дорога.  По  обіч  вклоняються  красуні  –  рожі.    Стежка,  де  та  стежка  до  цвинтаря?  Чи  може  заросла?  Розгледівши,  ні  –ні,  при  вході  все  ж  викошена  трава  та  вже  й  помітно  суха.    Що  то  літо,  зранку    сонце  з  вітерцем  попрацювало,  а  можливо    тут  дощик  меншим    був.  Відстань    сто  кілометрів,  здається  й  недалеко.  
     Чомусь  несміливо,  з  хвилюванням,  відкрив  двері  автомобіля  і  зробив  перший  крок  на  рідну,  батьківську  землю.  Стара…  сіро  -  попельнаста  з  коричневими  прожилками,    напізгнила  загорожа  потопала  в    травах  й  в  високих  ромашках  і  синіх  сокирках.Окинувши  поглядом  навколо,  скотилася  сльоза….  Згадав,  як  колись,  неподалік,    крав  в  полі  кукурудзу,,  ще  зовсім  молоденьку.  Було  зубами  здавиш  молоді  зерна,    а  там  молоко…    таке    дивне  на  смак.  Бабуся  сварилася,  нащо  так  зарано  наламав  качанів  та  бажання  перевершило  всі  сумніви,  хотілося  посмакувати  якнайшвидше.  А  дідусь  хитро  водив  веселими  очима  й  підморгнувши,шепотів,
-Хай  покричить…  нічого,  таку  вже  можна  зварити,  збити  охоту.  
Добрячий  був,  але  ввечері  повчав,  що  красти  не  годиться.  Розповідав,що  колись  і  він  мав  такий  гріх  та  тож  все  голодні,  сім`ї  великі.  Було  й      таке,  що  за  качан  кукурудзи    запроторювали  за  грати.  А  об`їждчики  навіть  стріляли  по  людях.  А  зараз…  де  ті  хазяї?  Хто,  що  хоче  й  тягне  собі,  все  мало  й  мало,  хоча    й  живуть  не  в  такій  бідності,  як  раніше.
         Лише  де  –не  –де  видно  вцілілі  хрести,  а  то  все  більше  травою  заросші    горбики.  Якби  не  цвинтар,  то  й  не  подумав,  що  то  могилки.  Ледве  знайшов    два    хрести  з  портретами  бабці  й  діда.  Невстояти  перед  тими  добрими  поглядами  з  фото.  Низько  –  низько  схиливши  голову,  припав  на  одне  коліно  до  землі.  Привітався,  за  якусь  мить  скам`яніле  обличчя.  Тиснуло  в  грудях…  погляд  в  нікуди,  вголос  прочитав  молитву  і  кілька  раз    перехрестився.
       Думки  –  птахи  здіймалися  в  дитинство…    стікали  сльози  по  щоках.  А  руки,  свою  справу  робили,  поспіхом  зривали  бур`яни.  Здалось  вже  й  посвітліло    навкруги,  то  наче  з  неба    бабця  посміхалась.Ті  ніжні,  теплі  руки,  що  пахли  хлібом,  немов  торкнулися  його.  А  поряд    сивенький    дідусь,в  руці  тримає  ложку    з  медом..  Та  чомусь  гірко  на  душі,  стискало  в  горлі,  все  ж  тихо    пролунали  слова,
- Простіть…простіть,  що  рідко  приїжджаю….Рідненькі  вас  я  пам`ятаю…
Думки  роїлись….  спогади,  як  кіно  з  екрану.  Та    наче,    хто  насипав  сіль  на  рану.  Чому  так  сплинув  час?    Здається  і  не  жив…
     До  заходу  хилилось  сонце…  підказувало  -    час  повертатись.  На  сході  темні  хмари  збивались  в  справжні  гори…  чи  грозі  бути?  Тож  не  мало  бути  опадів.  Подумки  з  вітром  розмовляв,  ну  от  вже  бачиш,  я  таки  дістався  села.  А  то  скілька  років  тільки  й  думки,  що  треба  з`їздити,  провідати  старих.    
     Іти  по  стежці,  якої  майже  не  видно,  важко  та  все  ж    дістався  до  свого  авто.  Це  вже    три  роки,  як  залишився  сам,  давно  нема  батьків  й  пішла  дружина  в  інший  світ.  А  діти…    діти,  що?  В  Європі,  в    наймах,  вже    й  мають  дозвіл  на  постійне  проживання.  А  чи  хто    й  думав,  що  таке  з  Україною  може  статися?  Що  виїжджатимуть  діти,  покидатимуть  рідну  землю,  батьків,  родину.  А  чи  й  знайдуть  вони  ту  стежку,  де  буду  спочивати  я…  Шкода,  що  рідня  похована  не  на  одному  цвинтарі…  розкидала  доля.  
       Чомусь  не  заводилась  автівка.  Вкотре  мотор  гарчав,  як  тигр  та  все  марно.  З  пакету  дістав    пляшку  води,  умився,  долонею  хлюпнув  собі  за  шию.  Так-  так,  чого  рознервувався,  втішав  себе,  ще  підніметься  тиск.    Провозився  з  нею  майже  дві  години….  Нарешті    доїхав  до  села…  накрапав  дощ  і  вдалині  ,  раз  по  раз  блискала  блискавиця.  Та  грім  доходив  до  вух  не  зразу,  тому      й  гріла  душу  світла  надія  -  все  буде  добре.  Ще  декілька  хат  і    він  виїде  на  трасу.  А  блискавиця  розгулялась…  ой,що  ж  ти,    вгамуйся  громова  сестрице!  Чом  не  даєш  безпечно  виїхати  мені?  Чого  доброго  поцілиш  в  автівку,  тож  поруч  ні  дерева,  ні  кущів.  Гей,  куди  ж  тікати?  Поспіхом  покинув    авто,  з  парасолею  в  руці    прямував  до  хат.  Вже  майже  зовсім  темно,    в  хатах    не  видно  світла.  Не  може  бути,  щоб  нікого  не  залишилося  в  селі.  Поміж    дерев,  в  одній  із  хат,    в  вікні  побачив  випромінювання,  мигтіння  світла.  Полегшено  перевів  подих,  напевно  телевізор  працює.  Пройшло    хвилини  дві  –  три,    стукав  в  вікно.  Раптово,  де  й  взялося,  під  ногами,  заскавуліло  маленьке  цуценя    й  тут  же  сховалося  в    свою  комірку.  Дзвінкий    жіночий  голос  топився  в  гуркоті  грому,
- Хто  там?
- Це  я,-  за  мить    стояв  перед  нею.
Обоє    придивлялися,    не  могли  повірити  очам.  Наталя  злегка  всміхнулась  і    запросила  в  хату,
- Заходь…  Якщо  не  помиляюсь,ти  Романе?
Й    веселим  голосом  до  чоловіка,
- Чуєш,  Григорію,  однокласник  мій  прийшов…Це  ж  треба  в  таку  пору….  Добре,що  не  змок
     Сільська  хатина  пахла  м’ятою  і  чебрецем.  І,  як  в  старі  часи,  самовар  на  столі  і  кілька  бубликів  в  закусочній  тарілці.
   За  мить  на  електричній  пічці,  на  пательні  смажилось,  шкварчало    пахуче  сало  з  цибулею.  Напевнно  свіжина,  бо,аж  збиралась  слина  в  роті,  вже  так  хотілося  посмакувати.  Господар  чемно  запрошував  до  столу  й  ледь  примружував  до  дружини  очі.  На  обличчі  усмішка,
 -Ти  подивися,  як  моя  дружина  засяяла,напевно  згадала  молоді  роки.
 Жінка  зашарілась,поправиле  сиве  волосся.  Ай  справді,  в  душі    на  якусь  мить  відчула  себе  зовсім  молодою.  Розчервонілась,чи  то  від  пательні,  на  якій  вже  смажились  яйця,  чи  то  від  несподіваної  зустрічі.
       Та  ніч,  наче  солов`їна,  скрізь  блискало  і  гуркотіло.  Вже  й  ніхто  на  погоду  не  звертав  уваги.    Щасливий,  бо  немов  потрапив  на  стежку  дитинства.  Веселі,    теплі  спогади  зігріли  серце  й  душу.  Час  від  часу  лунав  сміх  по  кімнаті,  ніби  зустрілися  в    білий  день.Лягти  поспати  і  думки  не  було.  Після  чарчини  домашнього  вина  та  смачної  закуски,  приємний  запах  чаю  спонукав  до  довгої  розмови.
     Ледь  -  ледь  сіріло…  Вщухла  громовиця…    За  вікном  вишневий  світанок…    Роман  вкотре  підійшов  до  вікна,
-Таку  красу  й  не  пам`ятаю  коли  вже  бачив…  Ви  тут  на  батьківщині,  вам  добре.  Та  я  не  заздрю,бо  напевно    теж  проблем  багато.
Шмат  сала  й    запеченого  м*яса  Наталя  клала  в  пакет,  задумуючись  підтримала  розмову,
- А  це  тобі  від  нас  гостинець.  Знаєш,  кажуть,    добре  там,    де  нас  нема.  Тож  доживатимемо  тут,  хоч  по  селі  сім  хат  лишилось,  де  хтось  зимує.  Є  й  що  замість  дач  тримають,  шкода,  все  більше  просто  покидають.  Ніхто  з  молоді  не  хоче  важко  працювати.  Все  шукають  легшого  хліба  та  чи  воно  того  варте.  Хто  знає,  хто  вигадає,а  хто  прогадає…
       Вологе  повітря  пестило    обличчя.  На  якусь  мить  відчув  себе  щасливим  птахом,  що  побував  на  волі,  злітав  в  дитинство.  Окидав  поглядом  рідне  село  і  тішився  його  красі.
     Ширі  усмішки,  теплі    погляди,    найкращі  побажання    при    прощанні.  Роман  відчував  чітке  серцебиття.    На  світі  все  ж  є  миті  щастя  такі  непередбачувані,  як  ці.    Біля  автівки  дякував…    стискання  рук,  обійми  друзів.  Наталя  намагалася  сховати  сльозу,  що  раптово,  повільно  котилася    по  щоці,
 -Ти  приїжджай  Романе!  Ми  завжди  радо  зустрічаємо  гостей  в  оселі.  Не  забувай  дорогу  до  дитинства.
Після  цих  слів,  примружив  очі  з  налитими  сльозами.  На  якусь  мить  заколотилось  серце,  мов    виривалося  з  грудей.  Непоспішаючи  присів  за  кермо,зробивши  глибокий  вдих,  намагався  вгамувати  хвилювання,  що  вирувало  з  душі  наче    вулкан.
Наталя  побачила  в  очах    сльози,  смуток,    зачинила  двері  автівки.  І,    як  в  молоді  роки,  дзвінким  голосом  сказала,  
-Щасливої  дороги,  Романе!    Не  забувай  рідне  село  і  нас!
В  відповідь  усмішка  на  обличчі,підморгнув  правим  оком  й  махнув  рукою,
-Бувайте  здорові!
     Автівка  зрушила  з  місця…  колеса  злегка  ковзали  по  мокрій  траві.Лише  декілька  хвилин,  автівка  виїхала  на  трасу.  З  піднесеним  настроєм,    час  від  часу  позирав  в    вікно,  любувався  рідними  просторами.      Розлилося  тепло  в  душі,  відчуття  вдячності  долі.    Вдалась  поїздка…  Знову  і  знову  мимо  волі  зринали  спогади    про  бабусю  й    дідуся,  про  дитинство  й  друзів.  …      
                                                                                                                                                                                                               10.07.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888797
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020


Ніна Незламна

Через поле навпростець (дит)

                                                                                                                                   (римована  казка)

                                                               Через  поле,  навпростець,  скаче  сірий  комірець.(  Зайчик)

-Літо,!  -  плеще  у  долонці,  маленький  зайчисько.
 Має  силу  скаче  вміло,  то  високо,  за  мить  низько.  Усмішка,примружить  очки,  сонечку  моргає.  Біля  нього  низесенько,  метелик  літає.  
-Гей  привіт,-  гука  зайчисько,-  Не  боїшся  летіть  низько?  
А  метелик,  як  пір*їнка,вверх  та  вниз,  вниз    та  вверх.  Красень,    крильця  барвисті,  його  злету  нема  меж.  Розважався,  веселився,    не  звернув  уваги,    швидко  полетів  до  яру,  заради  розваги.  Тішивсь    квіточками,  синенькі  і  білі.  По  травичці  вітерець  ледь  здіймає  хвилі.
     А  зайчисько    скік  та  скік,    скаче  над  травою.  І  незчувся,як    за  мить  летів,  униз  головою.  Ще  й    кілька  раз  перевернувся,  хлюп,  прямо  в  багнюку.
-  Оце  так-  так…  Оце  біда,  матиму  науку…  
-Рот  роздявив!  От    халепа,чи  то  я,  отак    загрався?!
 Від  страху  й  розчарування  швидко  на  ніжки  здійнявся.  
           Зникли  жабки  балухаті,  кожна  з  них  тремтить  у  хаті.  Де  поглибше,в  очереті,  дрімав  дядько  Чорногуз,несподівано  для  себе,  аж  по  колінця  загруз.  Геть  замовк  цвіркун  в  траві,  ледь  шуміло  в  голові.    Озирнувся  навкруги,  в  очах  веселки  круги.  Та  все  ж  носом  нюх  –нюх-нюх,  в  різні  боки  вуса,  я  в    болоті,  оце  так-  так,  настала  житуха.  І  позирнув  на  небеса,  а  там  пливуть  паруса.  Білі  хмарки  чепурненькі,  з  сонечком  вже  не  гойдались,всі  комахи,  що  літали  на  травичку  повсідались.  От  недоумок,  оце  попався,  вдача,  що  міленько,  лапкою  підтерав  носик,позирав  хитренько.Хоча    і    настрій  кепський,    швидко  вимивав  хутро.  Добре,що  поруч  джерельце,  водичка    тече  бадьоро.  Немов  пісеньку  співає,  весело  дзюрчить,настрій  підіймає.
     І  він  лапками  ,  старанно    вже  вичистив  шубку  і  маленький  хвостик.  Несподівано  відчув  до  носика  дотик.  Задзижчав  комарик,  вороже  до  нього,
-  Гей  ти  хто  лохматик?
Намагавсь  сміливо,  присісти  на  носик.
 -  От  нахаба,  чи  не  бачиш,  я  попав  в  халепу,бо  роздявив  рота.  Тож  тепер  буду  уважним,  не  здижчи  ти  наді  мно,  як    оса  та  злюща!
І  піднявши  уверх  вушка,  позирнув  суворо,
- Ану,    гайда  ти  від  мене,  бо  получиш  скоро!
Замахали  лапки  вміло,  комара  прогнали  сміло.  Скік  уліво,  скік  управо,  поскакав  зайчисько  жваво.  Біля  лісу  відчув  втому,мабуть  вже  пора  й  додому.  Догори  здіймав  голівку,не  розкажу  про  мандрівку.  Добре,  літечко,  тепленько,  і    я  вимився  гарненько.  Суха  шубка  на  мені,  от,  що  значить  літні  дні.Та  тепер  уважним  буду,  цю  пригоду  не  забуду.
                                                                                                                                                                                                         08.07.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888796
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020


Ніна Незламна

Поїздка ( проза)

                                                                                                         Поїздка
Ясний  сонячний  день…    Блакитно  –  синє  небо….  деінде    по  ньому  пливуть  пухкі  білі  хмаринки.  Траса,  мов  чорне  полотно,  залишалась  позаду.  Вздовж  посадки,  на  невеликій  швидкості  по  ґрунтовій  дорозі  їхав  автомобіль.  Блиск  дерев  приваблював  погляд,  торкавсь  душі,  придавав  радості.  По  іншу  сторону  дороги  хлібне  поле,  вже  доволі  налиті,  ледь  –  ледь,  ще  зеленаві  колоски.  Від  вітру,  вони  гойдались  наче  морські    хвилі.      
         Роман  задивлявся  вдалину…  Яка    ж  краса!  Ото  б  зупинитись,  насолодитись  цією  красою…та  він  поспішав..  Спогади  гріли  серце,  хоча  часом  чомусь  навіювали  печаль.  Добре,  що  на    сьогодні    і  на  два  дні  поспіль,  дощів  не  передбачалось.  Чийсь      потаємний  голос  звав  туди,    де  зріс.  Де  дід  і  бабця,    і  рибалка.    І  річка    з  тихою  течією,  що  переливається  перламутром.  Й  вражаючі  півметрові  соми  та  швидкі,  спритні  карасики,  карпи,  плотва.  Де  вздовж  річки    очерет,  як  охоронець  з  пахучим  зіллям,  а  між  ним  на  одній  нозі    дрімаючий  чорногуз.  А    попід    самий  берег,    веселі  балухаті  жаби  каламутять  воду.  До  чого  ж  сміливі    й  непосидючи.  Інколи,    випускаючи  бульки  з  води,  дивним  звуком  порушують  тишу.  Та  лише  хтось  з`явиться  на  березі,  за  мить,  в  воді    наче  їх  і  не  було.  А  пізні  вечори  пахучі  свіжістю,  нектаром  квітів,  трав,  то  насолода,  немов    дурман  охоплював,сповивав  душу  й  тіло.  Приваблювало  дивне  явище    земної  краси,  коли  ясноокий  місяць  купається  в  річці.  Чи  й  втримаєш  бажання,  вже    там    з  ним,  наче  за  компанію,  плескався,  насолоджувався  ніжними  дотиками  води.
     Ну  ось  нарешті….  побачив  старі,  покинуті  хати,  садки  з  напівсухими  деревами.  Хоча  пройшли  роки  та  все  ж  неподалік  від  річки,  ще  є    лелече  гніздо  на    стовпі.  Як  в  ті  часи….  ось,  хто  не  зраджує  рідного  краю.Та  де  ж  поділась  та  широка  річка?  Геть  перехопив  подих  від  напруги,чи    й  вже  висохла?  Аж  серце  йокнуло…  зміліла,  звузилась,  стрічкою  ховалась  в  високих  травах.  
           Ледь  видніється,  в  густому  спориші  дорога.  По  обіч  вклоняються  красуні  –  рожі.    Стежка,  де  та  стежка  до  цвинтаря?  Чи  може  заросла?  Розгледівши,  ні  –ні,  при  вході  все  ж  викошена  трава  та  вже  й  помітно  суха.    Що  то  літо,  зранку    сонце  з  вітерцем  попрацювало,  а  можливо    тут  дощик  меншим    був.  Відстань    сто  кілометрів,  здається  й  недалеко.  
     Чомусь  несміливо,  з  хвилюванням,  відкрив  двері  автомобіля  і  зробив  перший  крок  на  рідну,  батьківську  землю.  Стара…  сіро  -  попельнаста  з  коричневими  прожилками,    напізгнила  загорожа  потопала  в    травах  й  в  високих  ромашках  і  синіх  сокирках.Окинувши  поглядом  навколо,  скотилася  сльоза….  Згадав,  як  колись,  неподалік,    крав  в  полі  кукурудзу,,  ще  зовсім  молоденьку.  Було  зубами  здавиш  молоді  зерна,    а  там  молоко…    таке    дивне  на  смак.  Бабуся  сварилася,  нащо  так  зарано  наламав  качанів  та  бажання  перевершило  всі  сумніви,  хотілося  посмакувати  якнайшвидше.  А  дідусь  хитро  водив  веселими  очима  й  підморгнувши,шепотів,
-Хай  покричить…  нічого,  таку  вже  можна  зварити,  збити  охоту.  
Добрячий  був,  але  ввечері  повчав,  що  красти  не  годиться.  Розповідав,що  колись  і  він  мав  такий  гріх  та  тож  все  голодні,  сім`ї  великі.  Було  й      таке,  що  за  качан  кукурудзи    запроторювали  за  грати.  А  об`їждчики  навіть  стріляли  по  людях.  А  зараз…  де  ті  хазяї?  Хто,  що  хоче  й  тягне  собі,  все  мало  й  мало,  хоча    й  живуть  не  в  такій  бідності,  як  раніше.
         Лише  де  –не  –де  видно  вцілілі  хрести,  а  то  все  більше  травою  заросші    горбики.  Якби  не  цвинтар,  то  й  не  подумав,  що  то  могилки.  Ледве  знайшов    два    хрести  з  портретами  бабці  й  діда.  Невстояти  перед  тими  добрими  поглядами  з  фото.  Низько  –  низько  схиливши  голову,  припав  на  одне  коліно  до  землі.  Привітався,  за  якусь  мить  скам`яніле  обличчя.  Тиснуло  в  грудях…  погляд  в  нікуди,  вголос  прочитав  молитву  і  кілька  раз    перехрестився.
       Думки  –  птахи  здіймалися  в  дитинство…    стікали  сльози  по  щоках.  А  руки,  свою  справу  робили,  поспіхом  зривали  бур`яни.  Здалось  вже  й  посвітліло    навкруги,  то  наче  з  неба    бабця  посміхалась.Ті  ніжні,  теплі  руки,  що  пахли  хлібом,  немов  торкнулися  його.  А  поряд    сивенький    дідусь,в  руці  тримає  ложку    з  медом..  Та  чомусь  гірко  на  душі,  стискало  в  горлі,  все  ж  тихо    пролунали  слова,
- Простіть…простіть,  що  рідко  приїжджаю….Рідненькі  вас  я  пам`ятаю…
Думки  роїлись….  спогади,  як  кіно  з  екрану.  Та    наче,    хто  насипав  сіль  на  рану.  Чому  так  сплинув  час?    Здається  і  не  жив…
     До  заходу  хилилось  сонце…  підказувало  -    час  повертатись.  На  сході  темні  хмари  збивались  в  справжні  гори…  чи  грозі  бути?  Тож  не  мало  бути  опадів.  Подумки  з  вітром  розмовляв,  ну  от  вже  бачиш,  я  таки  дістався  села.  А  то  скілька  років  тільки  й  думки,  що  треба  з`їздити,  провідати  старих.    
     Іти  по  стежці,  якої  майже  не  видно,  важко  та  все  ж    дістався  до  свого  авто.  Це  вже    три  роки,  як  залишився  сам,  давно  нема  батьків  й  пішла  дружина  в  інший  світ.  А  діти…    діти,  що?  В  Європі,  в    наймах,  вже    й  мають  дозвіл  на  постійне  проживання.  А  чи  хто    й  думав,  що  таке  з  Україною  може  статися?  Що  виїжджатимуть  діти,  покидатимуть  рідну  землю,  батьків,  родину.  А  чи  й  знайдуть  вони  ту  стежку,  де  буду  спочивати  я…  Шкода,  що  рідня  похована  не  на  одному  цвинтарі…  розкидала  доля.  
       Чомусь  не  заводилась  автівка.  Вкотре  мотор  гарчав,  як  тигр  та  все  марно.  З  пакету  дістав    пляшку  води,  умився,  долонею  хлюпнув  собі  за  шию.  Так-  так,  чого  рознервувався,  втішав  себе,  ще  підніметься  тиск.    Провозився  з  нею  майже  дві  години….  Нарешті    доїхав  до  села…  накрапав  дощ  і  вдалині  ,  раз  по  раз  блискала  блискавиця.  Та  грім  доходив  до  вух  не  зразу,  тому      й  гріла  душу  світла  надія  -  все  буде  добре.  Ще  декілька  хат  і    він  виїде  на  трасу.  А  блискавиця  розгулялась…  ой,що  ж  ти,    вгамуйся  громова  сестрице!  Чом  не  даєш  безпечно  виїхати  мені?  Чого  доброго  поцілиш  в  автівку,  тож  поруч  ні  дерева,  ні  кущів.  Гей,  куди  ж  тікати?  Поспіхом  покинув    авто,  з  парасолею  в  руці    прямував  до  хат.  Вже  майже  зовсім  темно,    в  хатах    не  видно  світла.  Не  може  бути,  щоб  нікого  не  залишилося  в  селі.  Поміж    дерев,  в  одній  із  хат,    в  вікні  побачив  випромінювання,  мигтіння  світла.  Полегшено  перевів  подих,  напевно  телевізор  працює.  Пройшло    хвилини  дві  –  три,    стукав  в  вікно.  Раптово,  де  й  взялося,  під  ногами,  заскавуліло  маленьке  цуценя    й  тут  же  сховалося  в    свою  комірку.  Дзвінкий    жіночий  голос  топився  в  гуркоті  грому,
- Хто  там?
- Це  я,-  за  мить    стояв  перед  нею.
Обоє    придивлялися,    не  могли  повірити  очам.  Наталя  злегка  всміхнулась  і    запросила  в  хату,
- Заходь…  Якщо  не  помиляюсь,ти  Романе?
Й    веселим  голосом  до  чоловіка,
- Чуєш,  Григорію,  однокласник  мій  прийшов…Це  ж  треба  в  таку  пору….  Добре,що  не  змок
     Сільська  хатина  пахла  м’ятою  і  чебрецем.  І,  як  в  старі  часи,  самовар  на  столі  і  кілька  бубликів  в  закусочній  тарілці.
   За  мить  на  електричній  пічці,  на  пательні  смажилось,  шкварчало    пахуче  сало  з  цибулею.  Напевнно  свіжина,  бо,аж  збиралась  слина  в  роті,  вже  так  хотілося  посмакувати.  Господар  чемно  запрошував  до  столу  й  ледь  примружував  до  дружини  очі.  На  обличчі  усмішка,
 -Ти  подивися,  як  моя  дружина  засяяла,напевно  згадала  молоді  роки.
 Жінка  зашарілась,поправиле  сиве  волосся.  Ай  справді,  в  душі    на  якусь  мить  відчула  себе  зовсім  молодою.  Розчервонілась,чи  то  від  пательні,  на  якій  вже  смажились  яйця,  чи  то  від  несподіваної  зустрічі.
       Та  ніч,  наче  солов`їна,  скрізь  блискало  і  гуркотіло.  Вже  й  ніхто  на  погоду  не  звертав  уваги.    Щасливий,  бо  немов  потрапив  на  стежку  дитинства.  Веселі,    теплі  спогади  зігріли  серце  й  душу.  Час  від  часу  лунав  сміх  по  кімнаті,  ніби  зустрілися  в    білий  день.Лягти  поспати  і  думки  не  було.  Після  чарчини  домашнього  вина  та  смачної  закуски,  приємний  запах  чаю  спонукав  до  довгої  розмови.
     Ледь  -  ледь  сіріло…  Вщухла  громовиця…    За  вікном  вишневий  світанок…    Роман  вкотре  підійшов  до  вікна,
-Таку  красу  й  не  пам`ятаю  коли  вже  бачив…  Ви  тут  на  батьківщині,  вам  добре.  Та  я  не  заздрю,бо  напевно    теж  проблем  багато.
Шмат  сала  й    запеченого  м*яса  Наталя  клала  в  пакет,  задумуючись  підтримала  розмову,
- А  це  тобі  від  нас  гостинець.  Знаєш,  кажуть,    добре  там,    де  нас  нема.  Тож  доживатимемо  тут,  хоч  по  селі  сім  хат  лишилось,  де  хтось  зимує.  Є  й  що  замість  дач  тримають,  шкода,  все  більше  просто  покидають.  Ніхто  з  молоді  не  хоче  важко  працювати.  Все  шукають  легшого  хліба  та  чи  воно  того  варте.  Хто  знає,  хто  вигадає,а  хто  прогадає…
       Вологе  повітря  пестило    обличчя.  На  якусь  мить  відчув  себе  щасливим  птахом,  що  побував  на  волі,  злітав  в  дитинство.  Окидав  поглядом  рідне  село  і  тішився  його  красі.
     Ширі  усмішки,  теплі    погляди,    найкращі  побажання    при    прощанні.  Роман  відчував  чітке  серцебиття.    На  світі  все  ж  є  миті  щастя  такі  непередбачувані,  як  ці.    Біля  автівки  дякував…    стискання  рук,  обійми  друзів.  Наталя  намагалася  сховати  сльозу,  що  раптово,  повільно  котилася    по  щоці,
 -Ти  приїжджай  Романе!  Ми  завжди  радо  зустрічаємо  гостей  в  оселі.  Не  забувай  дорогу  до  дитинства.
Після  цих  слів,  примружив  очі  з  налитими  сльозами.  На  якусь  мить  заколотилось  серце,  мов    виривалося  з  грудей.  Непоспішаючи  присів  за  кермо,зробивши  глибокий  вдих,  намагався  вгамувати  хвилювання,  що  вирувало  з  душі  наче    вулкан.
Наталя  побачила  в  очах    сльози,  смуток,    зачинила  двері  автівки.  І,    як  в  молоді  роки,  дзвінким  голосом  сказала,  
-Щасливої  дороги,  Романе!    Не  забувай  рідне  село  і  нас!
В  відповідь  усмішка  на  обличчі,підморгнув  правим  оком  й  махнув  рукою,
-Бувайте  здорові!
     Автівка  зрушила  з  місця…  колеса  злегка  ковзали  по  мокрій  траві.Лише  декілька  хвилин,  автівка  виїхала  на  трасу.  З  піднесеним  настроєм,    час  від  часу  позирав  в    вікно,  любувався  рідними  просторами.      Розлилося  тепло  в  душі,  відчуття  вдячності  долі.    Вдалась  поїздка…  Знову  і  знову  мимо  волі  зринали  спогади    про  бабусю  й    дідуся,  про  дитинство  й  друзів.  …      
                                                                                                                                                                                                               10.07.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888797
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020


Олеся Лісова

За білими грибами

Схід  сонця  медом  небо  просочив,
Срібляста  пелена  туману  в’ється,
Ранесенько,  під  музику  лісів
За  білими  грибами  йду  по  стежці.

Під  деревом,  що  вперлось  в  небеса
Й  коріння  восьминогом  розляглося
Пробилася  крізь  мох  така  краса  –  
Аж  два  грибочки  в  парочці  сплелося.

Голівки,  як  молочний  шоколад,
Сховавши  в  ковдру  білі,  довгі  ніжки
Позиркують,  як  жовтий  листопад
Старанно    тягне  знизу  хтось  за  віжки.

Обстрижена  соснова  бахрома
Боровичок  ховає  край  дороги
Та  капелюшок  гордо  підійма
Старанно  пнеться  він  в  землі  вологій.

Осіннє  диво  з  чарами  творця!
Від    радості  серденько  завмирає.
Вклоняюся  я  лісу  без  кінця,  
Бо  наче  рідну  доньку  зустрічає.



Фото  з  інтернету,  хоча  свої  
грибочки  фотографувала
 з  перехопленим  подихом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888786
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020


Любов Іванова

НАЛЕТЕЛИ ВДРУГ ДОЖДИ

[b][i][color="#4a0404"][color="#032a94"]Н[/color]ебо  прохудилось  не  на  шутку
[color="#032a94"]А[/color]нгелы  намокли  среди  туч.
[color="#032a94"]Л[/color]ить  бы    перестало  на  минутку
[color="#032a94"]Е[/color]сли  бы    к  земле  прорвался  луч..
[color="#032a94"]Т[/color]олько  все  чернее  и  чернее
[color="#032a94"]Е[/color]й  -же-Богу,  день,  а  будто  ночь.
[color="#032a94"]Л[/color]истья  в  мокрых  лужах  на  аллее
[color="#032a94"]И[/color]  подняться  выше  им  невмочь.

[color="#032a94"]В[/color]ыцвели  от  слякоти  и  ливней,
[color="#032a94"]Д[/color]рожь  прибила  их  к  святой  земле
[color="#032a94"]Р[/color]азом  пролежат  до  стужи  зимней
[color="#032a94"]У[/color]  домов  озябших  в  серой  мгле.
[color="#032a94"]Г[/color]олыми  деревья  станут  вскоре,

[color="#032a94"]Д[/color]ни  короче,  ночи  все  длинней.
[color="#032a94"]О[/color]сень  с  летом  в  многолетнем  споре,
[color="#032a94"]Ж[/color]дет  отлета  к  Югу  журавлей...
[color="#032a94"]Д[/color]аже  птичьи  стаю  провожая,
[color="#032a94"]И[/color]скренне  я  осень  обожаю...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888781
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020


Ганна Верес

Удовина доля (Слова для пісні) .

Удовина  доля
Полином  цвіте,
Щастя  невідомо
Удовине  де.
Удовині  діти  –
Красивіш  нема,
Мов  весняні  квіти,  –
А  в  душі  –  зима.

Удовині  очі,
Мов  сама  печаль,
Удовині  ночі  –
Ліжко  без  плеча…
Удовині  сльози,
Щедрі  і  гіркі,
Удовині  коси
Пишні  і  легкі.

Удовина  хата  –
На  семи  вітрах,
А  душа  багата
У  вдови  на  страх.
Удовине  поле
Терном  поросло,
Бо  ореться  болем,
Коли  спить  село.

Удовина  пісня  –
То  журба  і  біль.
В  світі  жити  тісно
Не  дай,  Бог,  тобі.
Удовина  доля
Полином  цвіте,
Щастя  невідомо,
Удовине  де…
20.09.2016.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888733
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 15.09.2020


Білоозерянська Чайка

Соната серця

[i]У  кожного  в  душі  своя  мелодія,
що  вабить  нас  хвилюючим  магнітом,
Так  вирушаю  в  цю  безмежність  світу
під  «Місячну  сонату»  в  насолоді  я.

І  пристрасними  музики  паланнями
дарує  світ  Бетховена  графині
сум’яття  серця,  місяць  в  водній  сині  –
В  жагучім,  нерозділенім  коханні  ми…

Надія  вмерла,  –    пише  час  скорботою,  –
Світ  без  Джульєтти  –  просто  ні  до  чого.
Розповідає  про  печаль  глухого
Адажіо  сумними  чудо-нотами.

Є  в  Алегрето  привид  чи  ілюзія  –
мов  квітки  розкриття  те  променисте,
цей  світ  його  бажань  –  цнотливо-чистий,
з  графинею  Гвічарді  були  друзями…

Та  епілог  лунає  серця  мукою,
Несе  Бетховен  відчай  аж  до  скону  –
Портрет-мініатюру  в  медальйоні,
Й  сонату  серця  з  неземними  звуками.

Передавати  внутрішнє  не  стану  я  –
Твір  дихає  чуттями  несказа́нно.
…  І  крізь  віки  несе  фортепіано
Цей  заповіт  безсмертний  до  коханої.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888714
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 15.09.2020


Валентина Ярошенко

В моей душе живет надежда

А  я  люблю  тебя,  как  прежде,
Всегда  жду,  как  и  раньше  ждала.
Рассветы  встречали  мы  вместе,
Наша  зорька  на  небо  взошла.

А  я  люблю  тебя,  как  прежде,
Нас  двоих  согревала  любовь.
Не  поросло  травою  место,
Где  мы  были  счастливы  с  тобой.

А  я  люблю  тебя,  как  прежде,
Быстро  летели  дни  за  днями.
Нас  веселило  птичье  пенье,
Но  подбирались  к  нам  печали.

А  я  люблю  тебя,  как  прежде,
Те  дни  у  даль  куда-то  плыли.
Мы  радовались  счастью  вместе,
Наша  любовь  теряла  силы.

А  я  люблю  тебя,  как  прежде,
От  тебя,  как  всегда  жду  ответ.
В  моей  душе  живет  надежда,
Хотя  прошло  уже  много  лет.

А  я  люблю  тебя,  как  прежде,
Приходи  в  мои  сны  иногда.
Буду  ждать  хорошие  ве́сти,
Согреет  теплом  наша  весна.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888597
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 15.09.2020


Ганна Верес

Не твоя (Сл. для пісні)

Не  твоя  я  тепер,  не  твоя…
Продирявів  човен  сімейний…
Не  тобі  звучить  пісня  моя
І  твоя  тепер  –  не  для  мене…

Не  твоя  я  тепер,  не  твоя…
Дотик  губ  твоїх,  рук  –  буденні.
Навіть  пісня  в  саду  солов’я
Теж  лунає  вже  не  для  мене…

Не  твоя  я  тепер,  не  твоя…
Не  магнітить  мене  твій  погляд…
Жито  вилягло  у  полях
Й  нас  дві  стежки  ведуть…  не  поряд…

Не  твоя  я  тепер,  не  твоя…
Нас  вина  в  цім,  чи  вирок  долі?
Душу  сум  мою  застеля,
Та  не  хоче  мене  неволить.
22.10.2017.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888731
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020


Веселенька Дачниця

І навіщо прощатися з літом

 
І  навіщо  прощатися  з  літом  -
Не  будитиму  думи  сумні  ...
Квітуватимуть  розовим  цвітом,
Як  тюльпани  мої  навесні.

Скажу  йому  лише:  “Бувай,  красне!
Ми  зустрінемось  десь  у  ті  дні,
Як  зігріє  нас    сонечко  ясне,  
Про  тебе  складатиму  пісні”

Нехай    летять  вони  над  землею
Радість  сіють  в  садах  і  полях,
Щоб    родиною  жити  своєю,
Щоби    усмішки  на  вустах…
 
Уже    осінь  із  щемливим  смутком,
Бо  ж  підводити  підсумки  час,
А  чи  літечко  було  з  прибутком?
Чи  не  марно  дзвеніло  для  нас?

Щедре  літо,  тобі  поклонюся,
Душі  вдячність  за  твоє  земне…
Мудрість  осені  багряно  -  руса
Полонила  давно  вже  мене…

Не  завжди  є  літечко  красним,
Осінь  теж  не  в  одній  маячні
Ви  для  мене  обоє  прекрасні,
Як  дві  зірочки  в  височині,

Що  літають  десь  високо  в  небі
На    крилатих,  гривастих  вітрах
Повертаються  лиш  при  потребі,
Бо  природи  підходить  свій  час.
                                                                     В.Ф.-  05.09.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888702
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020


Ніна Незламна

Збігло літо…

Збігло  літо….  вересень  господар
Збирає  в  кошик  літнюю  красу
Стрімкий  погляд…  вдалину    між  хмар
Й  вкотре  кине,  холодную  росу

Роса  -    намисто,  ледь  багряніє
Між  квітів  й  трав,  наче  корали
Раненько  вітер,  ледь-  ледь  повіє
Від  щастя  квіти,  аж  завмирали

Шаленну  спеку  осінь  тримає
Не  зве  на  поміч  хмари  дощові
Яскраве  сонце  часу  не  гає
Безжально    палить    трави  степові

Ромашка  цвітінь  схиля  донизу
Ясне  проміння,  не  дає  дихать
Таке  палюче,  мов  через  лінзу
Як    не  пропасти,  -  шелестить  стиха.

                                                                                 04.09.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888675
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020


Валентина Ярошенко

Любов бере своє

Ти-  гарная  дівчина,
Мов  Мавка  лісова.
З  тобою  тепла  днина,
Ти-квітка  польова.

У  то́бі  мудра  осінь,
Красива  мов  весна.
Як  сонця  теплий  промінь,
Там  соловей  співа.

Як  раннє  сонце  світиш,
Даруєш  всім  добро.
А  біля  тебе  -  квіти,
Ти  -  чисте  джерело.

У  небі  зірка  рання,
Зустрінь  свою  любов.
У  двох-  одне  кохання,
Нехай  залише  зло.

Лунає  пісня  дзвінко,
Їм  скрипка  виграє.
Танцюють  танець  ніжно,
Любов  бере  своє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888473
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 14.09.2020


Віктор Варварич

Осінь

Осінні  барви  душу  гріють,
Наливають  хмільного  вина.
Наші  тривоги  геть  розвіють,
Вип'ють  щастя  пянкого  сповна.

Осінь  і  настрій  наш  лаштує,
Сіє  в  небі  дивний  зорепад.
Золотом  дерева  малює,
З  журавлями  здійснює  парад.

Коханням  в  серце  заглядає,
Співає  мелодійні  пісні.
І  кольори  вдало  єднає,
Видає  октави  голосні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888615
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Черешневе літо ( мелодія Василь Дунець)

Я  іду  стежинкою  до  тебе,
Що  в  зелених  травах  пролягла.
Розчесало  коси,літо,  вербам,
Чути  ніжні  співи  солов'я.

Приспів:

Черешневе  літо,  сонечком  зігріте,
Кличе  нас  у  невідому  даль.
Черешневе  літо  нам  дарує  квіти,
Забирає  з  серденька  печаль.

Маки  майорять  в  пшеничнім  полі,
Вітерець  розказує  казки.
Дякую  кохана  своїй  долі,
Що  у  ній  з'явилась,  мила,  ти.

Обійму  тебе  і  приголублю
Замедую  солодом  уста.
Як  же  я  тебе  кохана  лю́блю,
Літо,  а  в  душі  моїй  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888610
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020


Ніна Незламна

Гей, збираймось молоденькі (слова до пісні й танцю)

                     
Гей,  збираймось  молоденькі,  дружно  на  долині
Хай  сопілочка  заграє,  потанцюєм  нині
 Нехай  зазвучать  цимбали,  разом  звеселимся
Нас  почують  велич  гори,  танцюй  не  соромся!

Гей-  гей  -  гей,  а  в  небі  зорі…  мигтять  золотії
Хай    в    веселих,  в    відчайдушних,  збуваються  мрії!
Гей-  гей  –  гей,  линуть  музики,  з  співом  солов`їним
Хай    народ  наш,  український,  завжди  буде  вільним!

Хай  освітить  місяченько,    всі  шляхи  й  дороги
Нехай  путь  в  нас,  світлим  буде,  обійдем  пороги
Славні    хлопці  і  дівиці,    в  вишитих  сорочках
Прославимо  Україну  в  квітучих  віночках

Гей-  гей  -гей,  а  в  небі  зорі…  мигтять  золотії
Хай    в    веселих,  в  відчайдушних,  збуваються  мрії!
Гей-  гей  –  гей,  линуть  музики,  з  співом  солов`їним
Хай    народ  наш,  український,  завжди  буде  вільним!

Гей  ,збираймось  молоденькі,  при  долині  квіти
Хай  в  дружелюбній  родині  підростають  діти
Хай  шанують  і  цінують,  матусю  і  батька
 Й  традиції  поважають,  і  дядька,  і  брата

Гей-  гей  -  гей,  а  в  небі  зорі…  мигтять  золотії
Хай    в    веселих,  в    відчайдушних,  збуваються  мрії!
Гей-  гей  –  гей,  линуть  музики,  з  співом  солов`їним
Хай  народ  наш,  український,  завжди  буде  вільним!

 Земля  -  ненька,  поля  щедрі,  в  закромах  пшениця
Нехай  з  нами  порадіє    нічка    -  чарівниця
Зарябить  водиця    в  річці,    веселкові  хвилі
Та  щоб  старі  й  молоденькі,  всі  були  щасливі!

Гей-  гей  -гей,  а  в  небі  зорі…  мигтять  золотії
Хай    в    веселих,  в    відчайдушних,  збуваються  мрії…..
                   Гей-  гей  –  гей,  линуть  музики,  з  співом  солов`їним
                                       Хай    народ  наш,    український!  Завжди  буде  вільним!

                                                                                                                                                                                   11.09.2020р



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888587
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020


Ніна Незламна

Тепер і в мене є друг

Вже  літній    вечір    за  вікном  і  підкрадалася  ніч,місяць    зазирав,  мигаючи    разом    із    зірками.  Та  ще    час  від  часу  чути    сигнали  машин.
-Мамо  ,дуже  гучно,закрий  будь  ласка  балкон  -  гукнула  Настя  .  -Андрійко  заснув,то  що,їдемо  завтра  в  село?  .  -  Так,  нарешті  вирвимося  в  відпустку,я  ж  там  не  була    чотири  роки…    Все  ,відпочивайте,на  добраніч  -  поцілувала  й  вийшла.
Яскравий  ранок  світив  прямо  в  очі  дітям.  Настуся  будила  братика  –  Вставай,  їдемо  в  село  !    -  А  що  це  ?  -  протираючи  очі  підвівся  Андрійко.  Вона  почала  весело  одягатися  та  допомогла    натягнути    йому  штанці  і  футболку.  
-Давайте  вже  виходьте  -  сказала  мама.  Андрійко  в  цей  час  стояв  на  балконі,спостерігав,як  батько  вкладав  валізи  в  машину.  Трохи  насторожено  поглянув    на  дорогу,де  було  багато  машин.  Він  не  знав  ,що  таке  село,бо  ніде  далеко  з  дому  не  їздив  .  
Всілись  в  машину,тато  заборонив  розмовляти,щоб  не  відволікали  від  дороги.  Та  Андрійко  поруч  з  мамою    і  сестричкою  вертівся  в  різні  боки,  немов  шило.  Вже  тихенько  запитав  -  Настя,а  що  таке  село?    Вона  шепотіла  на  вушко,розповідала,як  була  в  бабусі  майже  щороку,коли  він  підростав  .  Хвалилася,що  там  в  неї  є  друзі,дуже  смачне  молоко  і  так  гарно,що  не  хотіла  навіть  додому.  Та  тепер    два  роки  ,  лише  влітку  привозив  тато  ,бо  вже  ходила  до  школи.
         Пильною  дорогою  зупинилися,біля  самого  лісу.  Настя  вискочила  з  машини  -  Ура!  Ура!Дивись  Андрійко  ,яка  краса!
Під  ногами  килимом  стелився  барвінок,шовкова  трава  була  майже  по  коліна.  Малий  стояв,  розкривши  рота  роздивлявся,  запитав  -  Це  що  село?    Всі  дружно  розсміялися.  Батьки  на  траві  розстелили  простирадло  і  накривали  сніданок.  Андрійко  підбіг  до  мами  ,  тримав  у  руці  рожі  -  Подивись,які  здорові  квіти,у  нас  вдома  таких  немає  .-Тут  багато  краси  ще  побачиш…
Машина  під`їжджала  до  села.  Сонце  вже  високо  піднялось,  немов  всміхалося,  хмари  в  небі  білі-білі,  майже  не  рухались  .А  теплий  легенький  вітерець  куйовдив  кучерявий  чубчик  Андрійка.  Він  вийшов  з  машини,  задер  голову    і  вертів  нею,оглядав  все  навкруги.  Бабуся  радісно  зустрічала  і  цілувала  всіх,  на  очах  бриніли  щасливі  сльози.  Вона  приїжджала  до  них  в  місто  ,тож  Андрійко    її  впізнав.
За  обідом  смакували  все  домашнє.  На  столі  лежала  пахуча  ковбаска,яка  дуже  сподобалась  Андрійкові,а    в  Насті  не  закривався  рот  ,розповідала  про  все  ,що  бачила  по  дорозі.  
Ну  що  ж  -  каже  тато  -,  Тут  свобода,  дивись  Настя  за  братиком,а  нам    є  тут  роботи  -  сіно,город….  
-Мамо,а  ти  звариш  смачне  повидло  з  жовтеньких  грушок?–    Звичайно  !  -  всміхаючись  відповіла    доні  .  -  Пішли…  Покажу  мою  подружку  -  Настя  взяла  за  руку  Андрійка  .–  Яку  подружку?-  він  здивовано  кліпав  оченятами    -  Побачиш,ти  теж  з  кимось  подружися  !
В  сараї  метушились    трохи  замурзані  поросята,хрюкали  і  хотіли  дістати  дітей,    рознюхуючи  все  .-А  вони  не  такі,як  в  мультику  -  веселився  Андрійко  і  намагався  кинути  трави.
Аж  тут  гукнула  бабуся,запропонувала  молока  .  Він  пив  присмоктуючи  ,аж  стікало  по  бороді  -  Ой,яке    смачне!  Не  таке  ,як  у  нас  в  пакетах  !    Вона  пригортала  онуків  і  ніжно  дивилася  їм  в  очі  -  Яке  щастя,що  ви  всі  приїхали  ….
 Діти  попрямували    роздивлятися    обісця  .
Дивись,Андрійку  ,пішли  туди,  там  кізочки,а  он  моя  подружка  Леся..Він  рвав  траву  і  кормив  кіз,  а  Настя  підійшла  до  корови,яка  поважно  лежала  ,жувала  траву.  Гладила  їй  шию  та  обіймала,зовсім  не  боялася.  -Я  мабуть  собі  тут  друга  не  знайду  -  чухаючи  свого  чубчика  промовив  Андрійко.  -  Що  ти    -  сказала    дівчинка,  -    --Обов`язково  знайдеш!  Он    бачиш  Барсик  ,правда  він  сердитий,  чи  грайся  з  кицькою,  теж  нічого…  -  Ні,  коти  їдять  мишей  ,не  хочу  з  ними  дружити  ,а  пес  справді  дуже  завеликий  .
         Зо  три  дні  малий  освоювався,грався  в  піску,  в  траві,  вовтузився  з  своєю  машинкою.  Настуся  плела  віночки  з  квітів  всім,навіть    татові  і  братику  ,раділа,говорила,що  це  від  сонечка.  
Якось  одного  дня,    батько  рубав  дрова,а  діти  допомагали,  складали  їх  біля  сараю.  Малий  так  дуже  заморився,що    після  обіду    випив  трохи  молока,лишив  чашку  на  траві  .а  сам  скрутився  калачиком  і  заснув.  Мабуть  пройшло    небагато    часу,раптово  почув      шарудіння.  Ой,що  це,  злякано  подумав…З  під  старих  дров  прямував  впевнено  їжачок  і  вже  допивав  його  молочко.  Широко  розкрив  очі  ,спостерігав  ,що  буде  далі…Аж  ось,їжачок  носом  перевернув  чашку,зирнув  маленькими  оченятами  на  Андрійка  і  попрямував  знову  в  свою  схованку.  Трохи  отямившись  він  закричав  -  Ой  Настю,мамо,щоб  ви  бачили…  Там  їжак!  Справжній  ,живий!    Всі  звернули  увагу  на  крик,стояли  всміхалися  до  малого,який  був  емоційний  та  збуджений,веселі  іскринки  стрибали  в    його  очах.  Довго  не  міг  вгамуватися,все  розповідав,як  він  побачив  їжачка.
         Наступного  дня  збиралися  на  річку.  Всі  зносили  якісь  речі  в  машину,а  Андрійко  вже  прямував  з  молоком  до  їжачка.  Той  же  довго  не  барився  ,вже  бистрою  ходою  добрався  до  чашки,  пив  присмоктуючи  і  кругом  зирив....
 Малий  задоволено  спостерігав,тишком-нишком  підглядав  із-за  дерева  і  шепотів-Тепер  і  в  мене  є  друг….
     Машина  їхала  не  дуже  швидко,бо  дорога  була  грунтова  ,  трохи  розбита  після  дощів.  Краєвиди  чарували    всіх  ,широкі  хлібні  поля  переливалися  з  маками  та  волошками.    Від    лісу  спускалися  вниз,вже  за  вікном  виднілась  річка.
       Тато  надував  човен  насосом  з  машини,а  мама  з  дітьми    відразу  поспішила  до  води..    Андрійко  трохи  боявся  зразу  річки  та  побачив  ,як  Настя  справно  плавала  біля  берега,  теж  заліз.    Мама  його  підтримувала  і  вже  навчала  рухам,  як  плавати.  Було  спекотно,  діти  довго  таляпалися  в  воді.
     День  пролетів  дуже  швидко,сонце  вже  червоніло  по  обрію.
Лишалися  на  ночівлю,тож  поставили  палатку.  Тато  взяв  дітей  на  човен  і  спокійно    гріб  веслами  ,немов  закачував  їх  спати.  Так  воно  і  сталось,  вже  повертаючись  назад    з  прогулянки  ,мама  несла  малого  на  руках    .А  поряд  йшла  сонна  Настуся,яка  весь  час  позіхала  і  бурчала,що  хоче  спати.
На  ранок  тато  вже  ніс  майже  повне  відро  риби,яка  дуже  хлюпалася.  Діти  скоро  руками  ловили  її    і  гучно  пищали,коли  та  вислизала  з  рук..  І  вже  збиралися  до  від`їзду.
Ось  знову  в  селі….  Малий  попросив  молока    і    скоро  поспішив    з    ним  до  схованки  їжачка  .  Його  довго  чекати  не  довелося,  вже  шмигав  та  сопів  носом  і  смакував  молоко.
Закінчувалась  відпустка  у  батьків,мали  повертатися  додому.
Всі  були  дуже  задоволені,що  погодні  умови  сприяли  відпочинку.
Бабуся  підносила  сумки  до  машини,та  чомусь    витирала  сльози.  Мама  з  татом  обіцяли  наступного  року  знову  приїхати.  Настя  взяла  Андрійка  за  руку  -  Все  пішли  в  машину  .  -  Чекай,зараз  прийду!    Підійшов  до  купи  дров,  налив  молока  в  тарілочку  і  голосно  сказав  -  Бувай,друже,
не  сумуй!  Обов`язково  дочекайся,  я  приїду!
Всі  цілувалися,прощалися  з  бабусею.  -  Онучку,підійди,  я  тебе  поцілую  .  Він  обійняв  бабусю  і  шепотів  на  вухо  -  Ти  ж  знаєш  у  мене  там,  в  дровах  живе  мій  друг,не  забувай  будь  ласка,  давай  йому  молочка.  Я  йому  пообіцяв  .  що  наступного  літа  приїду.
Вже  машина  виїхала  на  трасу.  Андрійко    дивився    в  вікно  і  думав...  Він  тепер  знає  ,що  таке  село.  …  Як  добре,що  там  живе  бабуся  і    тішився,що    теж  тепер  має  справжнього    друга  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683075
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 13.09.2020


Микола Коржик

Пані Ганна

О,  панно  Ганно,  панно  Ганно...
не  повертайте  мене  в  сни
отої  юної  весни.
О,  панно  Ганно,  панно  Ганно...

Ви  краще  знаєте  за  мене
де  те  поділося  дівча,
і  не  для  красного  слівця
згадалось  почуття  шалене.

Сказали  Ви  —    немає  Галі!
Рудий  очкарик  там  лишився,
і  під  ногами  лід  кришився,
в  холодну  ніч  пішов  я  далі.

О,  панно  Ганно,  панно  Ганно...
і  холод  в  серці  із  тих  пір...
словами  грію  я  папір,
вони  для  Вас  —  о,  моя  панно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888413
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 13.09.2020


Білоозерянська Чайка

Сніданок на траві

   На  двох  –  сніданок    у  траві  –
До  себе  запросило  Літо.
Шляхи  безкрайні,  степові  –
Туманом-молоком  залиті…

В  тіні  ранкових  прохолод,
Ледь  сонце  визирне  з  блакиті,
Нехитрий  ранній  бутерброд
Змайструю  я  на  хлібі  житнім.

Спожиток  наш  на  рушнику.
Трава  шовкова  –  замість  столу,
 До  чаю  –  мед  є  в  щільнику,
- Іди,  допоки  не  схололе!

[i]В  ранковий  час  виводить  джміль
Своє…  інтимне…  пошепки…
Із  Літом  бабиним  хліб-сіль
Ми  ласуємо  з  кошика...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888527
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 13.09.2020


Любов Таборовець

Сіє мама мальви…

Сіє  мама    мальви  біля  вікон  хати  -
Спадщину  духовну,  світлий  оберіг…
Хто  руша  в  дорогу,  має  добре  знати:
Вас  завжди  чекає  батьківський  поріг…

І  не  зрадьте  землю,  де  батьки  зростили,
Де  з  дитинства  чули    пращурів  пісень,
Де  з  колиски  мама,  мову  вчить  любити,
Світлом  наповняти    кожен  новий  день…

Різнобарвні    мальви…українські  хати…
Добрі  душі  предків  в  кожній  з  них  живуть…
За  повір’ям    давнім-  той  народ  багатий,
Праведним  де  шляхом,  всі  нащадки  йдуть…

12.08.2020
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885736
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 13.09.2020


Валентина Ярошенко

Осінь теплом вінчає

Красива  пані  осінь,
Прийшла  до  нас  з  даля.
Тепло  дарує  й  досі,
Трима  й  не  відпуска.

Вона  таємно  бродить,
По  парках  і  лісах.
З  собою  фарби  носить,
Ві́зьме  в  полон  краса.

Медові  сливи  й  груші,
Робота  є  осі.
Летять  і  пишні  мухи,
Мурахи    там  усі.

Торкає  листя  вітер,
Зриває  залюбки.
Чекати  він  уміє,
Бува  занадто  злим.

Осінь  теплом  вінчає,
Колись  пройдуть  дощі.
Бо  сльози  вона  має,
І  виллє  їх  мерщій.

Здолає  осінь  вітер,
Жінка  бува  слабка.
Полонять  сльози  гірко,
Чекає  всіх  зима.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888440
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 13.09.2020


Віктор Варварич

Осінь душі золотить

Закрило  літо  свої  двері,
І  воно  втекло  уже  від  нас.
Залишивши  щастя  у  сквері,
І  теплий  вогник  уже  погас.

Птахи  притихли  стоголосі,
Посеред  осінньої  пори.
Танцюють  в  травах  діти  босі,
І  стрімголов  біжать  із  гори.

Сонце  купається  у  росах,
Вітер  йому  коси  підсушив.
Пахнуть  отави  у  покосах,
А  день  свої  справи  довершив.

Пробігли  небом  сірі  хмари,
Їм  ще  треба  землю  напоїть.
Вже  зайнялись  дивні  стожари,
Осінь  наші  душі  золотить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888551
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020


Зелений Гай

Важкий випадок.

З  кабінету  пацієнт  радісно  крокує.
Стоматолог  спав  з  лиця,
За  столом  сумує.
Медсестра  його  пита:
-  Лікарю,  проблема?
Чи  якась  у  вас  біда,
Чи  страшна  дилема?
 -  Вперше  бачу  я  таке,
Аж  недобре  стало.
Щоб  клієнтів  ось  таких
Більш  не  попадало.
Повно  в  гаманці  купюр
Й  зо́лота  на  тілі,
Дуже  випадок  важкий  -  
Усі  зуби  цілі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888525
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люби таку, як є

П'яніти  будеш  кожен  раз,
Коли  зімкнуться  наші  руки.
Не  треба  тисячу  нам  фраз,
Лиш  серця,  серця  ніжні  звуки.

Люби  мене  таку,  як  є,
Люби  просту,  люби  відверту.
Хай  зігріва  тепло  твоє,
Май  під  ногами  землю  тверду.

З  тобою  я  усе  життя,  
Не  розлучалася  ніколи.
І  берегла  ті  почуття,  
Лише  тобі,  тобі  одному.

Ти  мій  давно,  а  я  твоя
І  хоч  роки  вже  пролетіли.
В  моїй  душі  твоє  ім'я,
Бере  щораз  мене  на  крила.

П'яніти  будеш  кожен  раз,
Коли  зімкнуться  наші  руки.
Не  треба  тисячу  нам  фраз,
Лиш  серця,  серця  ніжні  звуки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888495
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020


Білоозерянська Чайка

Жіноче літо

   Так  здавна  вже,  напевне,  повелося,
що  восени  літає  павутиння.
Воно,  як  сиве  Бабине  волосся
у  сонячному  теплому  промінні.

Врожай  зібрали,  справили  обжинки  –
І  раптом  знову  літо,  як  на  крилах…
Не  осінь  –  друга  молодість  для  жінки
У  сонцесяйві  знову  наступила.

Вона  прийшла    –  чудова,  довгождана
І  золотом  їй  заіскрила  очі.
У  літі  бабинім  квітує  панна  –
В  ній  воскресають  почуття  дівочі.

Іде…  радіє  сонцю,  як  дитина.
А  на  душі  –  та  сонячна  погода…
Хоч  у  волосся  вкралась  павутина,
Краса  жіноча  викликає  подив.

Наповнене  повітря  срібним  шовком…
Тим  настроєм  –  навколо  все  зігріте.
Кохання  в  її  серці  –  заголовком:
Не  бабине…  ЖІНОЧЕ  
                                                                         справжнє  літо!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888378
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 12.09.2020


Валентина Ярошенко

Не склалася доля

Десь  закохався  камінь  в  річку,
Завжди  на  березі  чекав.
Тиха  була  і  в  день,  і  в  нічку,
А  він  на  неї  позирав.

Її  не  зміг  він  обійняти,
На  мить  забув  слова  палкі.
Як  у  коханні  зізнаватись,
В  душі  були  думки  гіркі.

Така  бува  дивною  доля,
Закоханий,  але  без  слів.
Проводив  ніч  у  чистім  полі,
З  роками  там  і  посивів.

Прийшов  якось  старим  на  берег,
Кохану  там  колись  зустрів.
Не  стало  річки,  лише  зелень,
Можливо,  не  туди  забрів?

Пішли  в  минуле  ті  часи,
Та  річка  зрошувала  поле.
Він  не  знайшов  тії  краси,
В  нього  не  склалася  і  доля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887729
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 11.09.2020


Валентина Ярошенко

Житиме кохання у душі

Житиме  кохання  у  душі,
Пройде  воно  усі  століття.
Розповість  рядками  у  вірші,
І  піснею  зіграє  віття.

Житиме  кохання  у  душі,
Поселилося  воно  навічно.
Заспіва  й  вона  свої  пісні,
Жалібно,  та  не  трагічно.

Житиме  кохання  у  душі,
Адже  сама  того  бажає.
Береги  зустрілися  круті,
Добру  душа  відповідає.

Житиме  кохання  у  душі,
Маємо  у  тому  сенс  життя.
Бува  щастя  у  гіркій  сльозі,
Найвища  вершина  здобуття.

Житиме  кохання  у  душі,
Без  нього  життя  не  буває.
Адже  воно  подібне  грозі,
Страшні  перешкоди  долає.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887898
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 11.09.2020


Валентина Ярошенко

А ти мене завжди чекай

А  ти  мене  завжди  чекай,
У  день,  чи  може  пройде  місяць.
А  головне,  відповідай,
Чекай  у  зимній  день  той  пізній.

А  ти  мене  завжди  чекай,
Осінь,  весна,  зима  минає.
А  головне,  відповідай.
Бо  вибору  у  нас  немає.

А  ти  завжди  мене  чекай,
Вчора,  сьогодні,  може  завтра.
Ти  не  мовчи,  відповдай,
Моє  кохання  того  варте.

А  ти  мене  завжди  чекай,
Курличу  в  небі  журавлями.
Ти  на  дзвінок  відповідай,
Бо  цей  зв'язок  навік  між  нами.

А  ти  мене  завжди  чекай,
У  дощ  ,  а  чи  у  сніг  лапатий.
Я  запрошу  тебе  на  чай,
Коханням  душі  зігрівати.

А  ти  мене  завжди  чекай,
У  доль  немає  більше  шансу.
Полине  серце  в  небокрай,
У  звуках  трепетного  вальсу.

А  ти  мене  завжди  чекай,
Бо  "Завтра"  може  і  не  бути.
Душа  полине  в  небокрай,
Ми  вже  з  тобою  літні  люди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888069
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 11.09.2020


Ніна Незламна

Вже прийшла осінь

Збігли  секунди  і  хвилини
Спливає  час,  вже  й  прийшла  осінь
Ділиться  небо  на  частини
Все  більше  сизе,зника  просинь.
Вночі  збирає  з  зорей  злато
І  розсипає  по  всій  землі
На  ранок  вбраний  ліс  строкато
Й  ледь  -  ледь  торкнулись    трав  в  долині
В  саду  черешня  в  сарафані
Жовті  листочки,як  стан  душі
Засумувала    на  світанні
Вже  скоро  прийдуть,  холод  й  дощі.
Години  лічить  місяць    в  сяйві
Сприя  панянці,  хай  гуляє
Птахи  принишкли…  галасливі
В  сон  впали  квіти…  чорнобриві
Мов  колискову  всім  співає…

                                               08.09.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888417
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чомусь у грудях серце завмирає

Чомусь  у  грудях  серце  завмирає,
Коли  я  бачу  в  небі  журавлів.
В  далекі  далі  зграя  відлітає,
Цей  сум  відчути  кожен  з  нас  зумів.

Листок  осінній  притрусив  в  садочку,
Свій  килим  позолотою  країв.
Вдягнувся  клен  в  золочену  сорочку,
А  вітер  навіть  подих  затаїв.

Мене  за  плечі  осінь  обіймає,
Букет  складає  з  ніжних  хризантем.
Вона  всі  таємниці  наші  знає,
Вінок  із  листя  з  нею  ми  сплетем...

Чомусь  у  грудях  серце  завмирає,
Кінця  вже  добігає  цілий  рік.
Життєва  книга  сторінки́  гортає,
У  небі  журавлів  прощальний  крик...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888416
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020


Lana P.

ТУМАН МОРСЬКИЙ

Пляж  у  вигляді  підкови.
Море.  Пінні  буруни  —
В  білих  гребнях,  пустуни,
Снить  туман  передранковий,

Замережив  срібні  хвилі,
Завуалив  небозвід,
Сивочолий,  наче  дід,
Примостився  на  вітрилі.

Підкрадається  повільно,
Непомітно,  як  завжди,
Відшвартовується  вільно,
Не  лишаючи  сліди.                          7/09/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888408
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020


Надія Башинська

Я ПОГРАЮСЯ СЛОВАМИ…

Я  пограюся  словами…
Скільки  ж  є  багато  їх!
Сонце,  олівець,  багаття,
журавель,  дубок,  горіх.
Річка,  озеро,  лелека,
поле,    сонях  і  нора.
Тортик,  клен,  хустинка,  м’ячик,
скрипка,  музика,    гора.

         Я  пограюся  словами…
         Як  багато  є  дзвінких!
         Серед  них  –  матуся  й  тато,
         Україна,  мир  і  сміх.

Тут  і  школа,  і  портфелик,
шоколадка,  пиріжок.
І  футбол,  і  хризантеми,
песик,  котик  і  урок.
Зайчик,  білочка,  ведмедик,
книжка,    казка  і  зефір.
А  яке  ж  із  них  найкраще?
Я  люблю  їх  всі.  Повір.

         Я  пограюся  словами…
         Як  багато  є  дзвінких!
         Серед    них  –  матуся    й  тато,
         Україна,  мир  і  сміх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888140
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 11.09.2020


Валентина Ярошенко

Страшне сьогодення

Сталася  криза  у  країні,
І  мінімум  дістався  ста.
Підвищився  товар  у  ці́ні,
Усіх  кусала  та  ціна.

-В  чо́му  економію  знайшли?
Стара  вчителька  до  учнів.
-Давно  до  висновку  прийшли,
Пригощати  менше  друзів.

А  інший  учень  руку  тягне,
-Дозвольте,  Вам  щось  розповім.
Маємо  ми  котедж  сучасний,
Татко  з  коханкою  у  нім.

-  Про  нас  наша  мама  забула,
Із  братиком  тепер-  удвох.
Підвипивша  з  нами  бабуся,
Нам  свято  лише  на  "Різдво!"

А  Вовчик  руку  надто  тягне,
-Дайте  промовити  хоч  слово.
Ми  матір  вигнали  відважно!
Бо  апетит  має  казковий!

Молока  грудного  вже  не  п'ю,
Повчав  мене  мій  батько.
І  мати,  як  жінка  по  нулю,
Замінила  іншим  дядьком.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888401
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 11.09.2020


Валентина Ярошенко

Не зустрічав іще таку /байка/

Закохалась  Щука  в  Сома,
На  зубах  була  "оскома".
Усіх  гризти  надоїло,
У  бій  за́вжди  ішла  сміло.

Їй  набридло  воювати,
І  про  завтра  треба  дбати.
-Скласти  маю  з  ким  сім'ю?
У  женехи  кого  візьму?

Вона  туди,  вона  й  сюди,
-У  який  край  мені  пливти?
Усі  стали  ворогами,
Кого  ж  вибрати  сватами?

Тут  плавав  Сом  сам  по  собі,
В  той  час  співали  й  солов'ї.
Виставив  на  сонце  пузо,
Обдарований  був  слухом.

Підпливла  вона  таємно,
-Привіт,  Друже,  так  приємно.
Та  хвостом  вона  вельнула,
Що  у  Сома  склалась  дума.

-Не  зустрічав  іще  таку?
Красуню  сильну  і  прудку.
Свої  долі  поєднали,
На  весілля  усіх  звали.

Отаке  в  житті  буває,
Доля  всіх  в  одне  єднає.
Ві́зьме  один  з  життя  усе,
А  хтось  ярмо  ввесь  вік  несе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888318
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 11.09.2020


Ніна Незламна

Дитяче 11

Порада

Киця    Мура  йшла  з  городу,  на  обійсті  песик
Він  до  неї,  -  От  красуня,  так  схожа  на  персик
 Дуже  файну  шубку  маєш,  чому  там  гуляла?
-Та  оце  дарма  сходила,  мишку  виглядала
Песик  хвостом    розмахався  й  до  неї  так  мило
Та  вночі  ж  вони  гуляють,  занадто  сміливо
Тож  порада,  не  будь  соня,  треба    хитрість    мати
Не  ніжся  ти  на  дивані,  вночі  йди  гуляти…
                                                                                                                                 23.07.2019р

             Сумний  їжачок

   Початок  осені...  Ліс  ледь  жовтіє  …  Чалап  –  чалап,    сумний  їжачок…Несе  листочки,  немов  мішок.  Зібрав  докупи,  всі  на  спині….  Змайструє  лігво,  поспіша    нині.  Поки  сухенько,  тож  не  дощить.  Треба  ловити  тепленьку  мить.  Вересень  бравий,  як  на  коні…  Скоро  примчався,  коротші  дні.  І  щось    птахів  давно  не  чути….
Чорненькі  очі,    зирять  всюди…  Під  який  кущик,  де  сховатись?  Щоби  нікому  не  дістатись!  Й  проспати  міцно,  аж    до  весни…  Про  літо  бачить  гарненькі    сни.

                                                                                                                                                                       07.09.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888369
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 10.09.2020


Lana P.

БЕЗ…

Без  прощань  нема  побачень,
Без  образ  нема  пробачень.
Ллється  в  радощах  нам  світло  —
Щастя  сонечком  розквітло.

Без  зітхань  нема  зажури,
Злість  серцям  руйнує  мури.
Почуття  великогранне,
Непідкупне  і  жадане,

Без  запрошень  йде  у  гості,
Зустрічає  на  помості
Дві  закохані  людини,
Поєднавши  половини.      7/09/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888235
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 10.09.2020


Надія Башинська

ЗНАЙ, ЩО КОЖЕН Є ВАЖЛИВИМ!

На  місточку  зайченята  мили  свої  лапки.
Як  помили,  їх  сушили  вони  біля  кладки.

Як  сушили,  розмовляли  малі  зайченята:
-  Ой,  як  гарно  купаються  в  річці  жабенята.

Каченята  вчаться  плавать,    гусоньки  пірнають.
А  лелеки  аж  за  хмари  високо  літають.

А  ми  плавати  не  вмієм,  не  можем  купатись.
Як    заліземо  у  воду  –  стануть  всі  сміятись.

І  злітати,  як  лелека,  не  можем  до  неба.
Мабуть  всі  ми,  зайченята,  не  такі,  як  треба?

А  над  ними  лелеченько  у  небі  кружляє.
-  Які  гарні  зайченятка!  –  так  собі  гадає.

У  зеленому  лісочку  мають  свою  хатку.
Відпочити  прибігають  до  річки,  на  кладку.

Качки  й  гуси  позирали  теж  на  зайченяток.
Дивувались,  що  гарненьких  в  них  багато  лапок.

А  ті  лапки  бігать  вміють  і  спритно  стрибати.
Вони  швидко  добігають  до  своєї  хати.

Ну,  а  жабки  зелененькі  дивились  на  вушка.
Бо  ті  вушка  усе  чують,  вночі  -    як  подушка.

Знай,  що  кожен  є  важливим,  своє  місце  має.
Той,  хто    бігає  й  пірнає,  й  високо  літає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888265
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020


Ніна Незламна

Дорога в вирій

Холодний  вітер  обпікає  плечі
Вкотре  розгойдав  лаштунки  моїх  дум
Журливі  крики…лунають  лелечі
Мов  під  музику  тонких  небесних  струн

Хмарин  торкнулись,  як  пух  тополинний
Сонце  всміхнулось,  грайливо  цій  порі
Лелечий  погляд  ніжний  і  безвинний
Не  раз  почуєм,  ми  крики  угорі.

Ясне  проміння  –  ниточки  шовкові
Дорога  в  вирій-  сапфірові  хвилі
Хай  щезнуть  хмари,  чорні  випадкові
Птахи  бадьоро,    подолають    милі!

Вітре  -  сміливцю,    вгомонись  нарешті  
Хоч  й  пройшло  літо…  Та  є….  тепло    в  серцях
І  в  душах.  З  любов’ю….  життя  в  круговерті
Тож    повернуться,    в  хмарах…  полишать  страх.

                                                                                                                 07.09.20220.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888259
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніч п'янка - мов вино ( слова до пісні)

Ніч  духм'яна  була  і  п'янка  -  мов  вино,
Не  забути  її  нам  ніколи.
І  стелилися  трави,  немов  полотно,
З  неба  тихо  всміхалися  зорі.

Ясний  місяць  стежину  світив  нам  згори,
Хай  вона  не  скінчиться  ніколи.
Розмовляли  тихенько  про  щось  явори
І  цвіркун  веселився  навколо.

Захотілось  зорі,  впасти  в  руки  твої
І  вона  відірвалась  від  неба.
Тільки  довго  прийдеться  летіти  її,
Мабуть  цього  робити  не  треба...

Біля  тебе  є  я,  біля  мене  є  ти
І  кохання  одне  в  нас  надвоє.
Будем  в  серці  завжди  ми  його  берегти,
І  щасливими  будем  з  тобою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888250
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020


Надія Башинська

НЕ СПИНИТИ РІЧКУ…

Не  спинити  річку,  вона  повновода.
Не  намилуватись,  якщо  пишна  врода.
Не  напитись  вволю  з  джерела  водиці,
Не    вибрати  зорі  з  чистої  криниці.

Проте  можна  зерна  в  землю  висівати,
і  найкращі  квіти  можна  дарувати.
І  слова  найкращі,  ніжні,  говорити,
і  вірно,  і  щиро  можна  полюбити.

Не  зламати  мужніх  тих,    хто  захищає.
Не  спинити  часу,  що  кудись  збігає.
Не  забрати  думку,  яка  має  крила.
Не  сховати  радість,  як  душа  щаслива.

Проте  дано  друзів  нам  багато  мати,
радістю  наповнить    свої  світлі  хати.
Довірити  Богу  найясніші  мрії,
зустрічати  ранки,  сповнені  надії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888143
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 09.09.2020


Валентина Ярошенко

Вам бажаю всім добра і миру

Пробачте,  друзі  хороші  мої,
Що  мало  з  Вами  спілкувалась.
В  полон  взяли  роботи  польові,
В  думах  з  Вами  не  розлучалась.

Іще  у  мене  онуки  малі,
Ночей  потрібно  не  доспати.
Крадькома  писала  ві́рші  свої,
Тут  відпочинок  мала  мати.

Коментарі  Вам  не  писала,
Не  тримайте  на  мене  обиду.
І  відгуки  завжди  чекала,
Вам  бажаю  всім  добра  і  миру.

Тож  до  зустрічі,  любі  мої,
Вам  усім  натхнення  і  удачі.
В  нас  маються  труднощі  свої,
Кожен  вирішить  свої  задачі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888146
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 09.09.2020


Ніна Незламна

Весняний ранок

Нахмурився  весняний  ранок
Надулось  небо,сіре,сіре
Десь  заблукав  ясний  світанок
Пташиний  спів  майже  не  лине.

 Вітер  сердито  розгулявся
 Покрились  трави  білим  цвітом
 Вже  дощ  краплинами  жбурлявся
 Обнявся,танцював  із  вітром.

Та  раптом  в  небесному  морі
Здригнулось  і  загуркотіло
Докупи  зібрались  хмари  всі
І  знову  й  знову  скреготіло.

Гроза  неслась,поспішала
Хмара  вже  почервоніла
Землю  дощиком  вмивала
Та,  всміхалася  ,раділа.

Розлетілись  хмари  хмурі
Вже  біленькі  підпливали
Заіскрилось    сонце  в  небі
Птахи  дзвінко  заспівали.

Вже  весняна  гроза  пройшла
Земля  ледь  просиналася
І  зграя  горобців  мала
Вже  весело  купалася.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666888
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 09.09.2020


Чайківчанка

ТИ ВІЛЬНИЙ СОКІЛ

ТИ-  ВІЛЬНИЙ  СОКІЛ
За  моїм  вікном  падає  дощ  осінній
І  змиває  з  пам'яті  твої  сліди.
Ніби  вчора  весна  у  цвітінні
І  для  нас  цвіли  вишневі  сади...

Я  тебе  розлюбила,  не  люблю,
І  кажу  "забудь,  мене,  прощай!
З  своїх  очей  витру  гірку  сльозу,
За  розлуку  мене  не  дорікай...

А  ми  з  тобою  -  два  різні  світи,
Є  дві  планети:  Марс  і  Венера...
Я  -  Осінь,  у  весні  заблукав  ти,
Мене  обпікає  пора  лютнева...

Завітала  зима-заметіль
І  білим  снігом  замела  наш  рай.
На  серці  страждання,  біль...
Плаче  осінь,  несе  в  душу  печаль...

Я  не  хочу  згадувати  про  тебе,
Ти  -  моя  помилка,  глибока  рана.
Ти  -  сірий  день  без  сонця  для  мене,
Ніколи  не  була  твоя  кохана...

Ти  -  вільний  сокіл,  лети  собі,  лети...
Шукай  собі  пару,  своє  кохання!..
Не  рівня  душ  -  це  гірше  ніж  скарби,
Ти  -  риба  у  воді...  Я  -  зірка  рання...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888199
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 09.09.2020


Ніна Незламна

Ночь

На  улице  неуютно
Совсем    холодно  и  сыро
Согреться  хочется  и  спать
Скорее    лягу  на  кровать.
И  потихоньку  уложусь
Вот    одеялом  укроюсь.
Ты  меня  ноченька  согрей
Обними    нежностью  своей.
Пусть  не  приходят  ко  мне  сны
Не  рушат  этой  тишины.
Вот  уже  сожмусь,  согреюсь
С  мягкой  подушкой    своею.
Благоухает  ночка  вся
Я  утонула  в  ней  не  зря  
Познала  ночи  божество
Совсем    мне  стало  хорошо  
И  так  приятно,  и  тепло
Теперь  я  обрела  покой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666694
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 08.09.2020


Білоозерянська Чайка

Платівка - чар

...  Стара  платівка  відшукає  почуття,
Занедбані  життям  та  шаром  пилу  –
Й  розтопить  час…
Поверне  радісні  моменти  з  небуття
Тією  піснею,  що  слухати  любили
В  красі  терас.

   За  почуття  наївно-трепетні  пробач,
До  щему  в  серці  –  це  музикування,
Мотив  засів…
Кружляє  музику  старенький  програвач,
Лаштує  настрій  ностальгії-хвилювання
Із  тих  часів.

     Мов  дотик  серця    –  щастям  сповнена  пора,
Виводить  ноти  звукова  доріжка  –
Репертуар.
З  теплом  і  щирістю  музи́ка  вправний  гра,
І  я  прошу:  залиште  з  нами  ще  хоч  трішки
Платівки  чар…

(Копла.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888055
дата надходження 06.09.2020
дата закладки 08.09.2020


Чайківчанка

НЕВІЛЬНА ПТАШКА

Я  ,дивилась  документальний  фільм  як  наші  жінки    слов'янки  у  неволі    живуть.Вийшли  заміж  прийняли  іслам  .І  їх  там  перепродують  з  руки  в  руки.Як  деяким  вдалося  втекти  від  своїх  донжуанів  -чоловіків.І  ось  такий  вірш  вилила.

Не  з  тим    ,  голубко  пішла  ти  до  вінця
Відкрила  серце  не  тому  у  любові.
Не  про  того,    принца  мріяла  твоя  душа
Ідеш,  падаєш...збиваєш,  ноги  до  крові.

Марнуєш,свою  молодість  і  своє  життя
У  каятті,кусаєш  свої  губи  до  болю.
І  немає  ,  тому  безладу  ...краю  і  кінця
В  пісчаній  пустині  ,закула  свою  долю.

Ночами,від  безсонниці  не  спиться
Хочеш,випурхнути  з  клітки  пташко.
В  глухій  пустелі-є  не  вільна  птиця
Знаю,що  на  душі  тобі  дуже  важко.

Від  кохання,страждає  тіло  і  душа
Мов  приблуда,тиняєся  на  чужій  землі.
Ти,прозріла  і  вже  доросле  дитя
Араб  -не  любий  і  є  не  пара  тобі.

Гори,піски  -кам'яні  душі,  і  серця...
Своєму  пану  ти,  потрібна  як  служниця  .
Ти,сестро  обрала  тернисту  путь  -життя
І  висохла,твоєї  душі  тут  криниця.

Ходиш  ,  у  паранджі  у  розкішнім  замку
Волю,воленьку  закула  у  кайдани.
Думки,роєм  в  голові  бдзенять  до  ранку
Крила  обламали  -ісламські  корани.

Носить,хіджаб  підчиняється  шаріату
І  по-законам  ісламу  має  тут  жити.
Не  кожен  ,вміє  коритись  мужу  диктату
В  таких  умовах,своїх  дітей  ростити.

Прийняла,  іслам  мусульманську  віру
Відріклась,від  церкви  від  Христа.
І  хибний  крок  зробила  за  срібну  ліру
Ти  ,невільниця,служниця...  гнітить  душа.

Ти,повертайся  жінко  до  свого  дому!
Господь,добрий  батько  все  тобі  простить.
Не  втрачай,віри  надійся  на  нього
Думай,про  майбутнє...як  дальше  маєш  жить.
М  .Чайківчанка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888089
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 08.09.2020


Любов Іванова

ДО СВИДАНИЯ, ЛЕТО

[b][i][color="#ba6a07"][color="#0f31d9"]Д[/color]о  донышка  испит  цветущий  август,
[color="#0f31d9"]О[/color]стыли  от  страды    уже  поля.

[color="#0f31d9"]С[/color]ентябрь  подарит  им  дожди  и  влагу,
[color="#0f31d9"]В[/color]дохнет  побольше  свежести  земля.
[color="#0f31d9"]И[/color]  вскоре  все    вокруг  засентябрится,
[color="#0f31d9"]Д[/color]ождями  смоет  пыльные  пути.
[color="#0f31d9"]А[/color]  осень,  желтоглазая  царица,
[color="#1a07bd"]Н[/color]апеть  уже  успела  свой  мотив...
[color="#0f31d9"]И[/color]  яблоки  уж  собраны    в  корзины
[color="#0f31d9"]Я[/color]нтарный  виноград  и  много  груш.

[color="#0f31d9"]Л[/color]ишь  гроздья  ярко-красные  рябины,
[color="#0f31d9"]Е[/color]ще    на  ветках    держатся  до  стуж.
[color="#0f31d9"]Т[/color]ак  скажем  тихо  августу:  "Мы  -  в  осень!
[color="#0f31d9"]О[/color]ктябрь  с  сентябрем  нас  в  гости  просит…"[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888123
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 07.09.2020


Lana P.

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!

Медами  розливаєшся  в  мені  —
Смакую  солод,  чарівнице  мила.
І  млосно,  сонячно  стає  в  ці  дні,
Душевні  виростають  диво-крила,

Які  запрошують  у  стиглий  сад
Плодів  твоїх  —  з  утіх  і  сокровення.
Знаходжу  рівновагу  між  принад  —
Ти  надаєш  і  силу,  і  натхнення.

Легенями  вдихаю  аромат
І  відчуваю,  як  вирує  сила!
Люблю  тебе,  обожнюю  стократ,
Моя  ти,  рання  осене,  щаслива!              4/09/20


Світлина  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887910
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 07.09.2020


tatapoli

НЕ ЖУРИСЬ

Не  журись,  красунечко,  не  журись,
Прийде  твоє  щастячко,  помолись,
Як  зустрінеш  свого,  ти  легеня́,
Буде  святкувати  уся  рідня́.
На  весіллі  гратимуть  так  митці́,
Затанцюють  навіть  і  горобці.
Гірко  буде  тим,  хто  не  п’є  до  дна,
Треба  щоби  думка  була  одна.
         І  літо  –  не  літо  й  зима  –  не  зима,
         Якщо    ти  –  не  поруч,  якщо    я  –  сама,  
         Тебе  я  чекаю,  як  мабуть  ніхто,
         Коли  ти  повернешся  з  зони  АТО?!
         Я  долю  благаю:  –  мене  не  минуть!
         Коханого  швидче,  живим  повернуть!
Не  журись,  красунечко,  не  журись,
Дасть  Бог,    і  повернеться,  помолись!
Як  діждешся  свого,  ти  молодця́,
Буде  святкувати  вся  вулиця́.
На  весіллі  гратимуть  так  митці,
Затанцюють  навіть  і  горобці.
Гірко  буде  тим,  хто  не  п’є  до  дна,
Треба  щоби  думка  була  одна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634562
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 07.09.2020


Ніна Незламна

В небо полечу

Гляну  в  небо,  жага  жити
Ой,  та  чому  ж,  я  не  лечу
Птахом  би  мені  злетіти
В  небі  побачити  красу.

Обійнявши  хмари  пишні
Ніби  потону  в  перлинах
Ось  вже  висять  білі,  сині
Сама  думкою  на  крилах.

Аж  там  гори,вершини
Як  би  туди  досягти
Побачила  б  долини
Небесної  красоти.

Як  у  синьому  морі
Ніжно  хвилі  плескочуть
Так  в  голубому  небі
Всі  хмари  плинуть  хочуть.

Ось,    схожі  на  пір`їнки
Як    ті  пташечки  летять
Зібралися      докупи  
На  сонечку  мерехтять.

Зграя  тих  птахів  летіла
Високо...Туди,вдалечінь
Чорна  хмара  обійняла
Тримає    ніжно  при  собі.

А  там,  схожі  на  журавлів
Вже  чую  тихенько(  курли)
Мелодійний  гомін  звуків
Напевно  чекати  грози.

Як  би  я  ,та  полетіла
В  блакить…Між  хмари  ,в  ту  красу
Солодкий  смак  би  відчула
Пізнала  б  насолоду  ту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666684
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 07.09.2020


Білоозерянська Чайка

Скелеты в шкафу

   Запираю  на  ключ  я  скелеты.
Шкаф  для  сердца  тот  стал  саркофагом.
От  предательства  –  сеется  влага,
Зябнут  чувства,  как  будто  раздеты…

Вышиваю  судьбу  я  на  пяльцах.
Красной  нитью  –  любовь  наряжая…
Рвется  нить,  словно  миру  чужая  –
До  крови  исколола  я  пальцы.

Жизнь  моя,  больше  нити  не  путай,
На  вопросы  найди  все  ответы.
Иглы-  чувства,  что  будто  раздеты,
Пожалей  и  от  влаги  укутай…

Под  дождем  я  блуждаю  скитальцем.
Капли  бьют  по  душе  рикошетом.
Запирая  на  ключ  в  шкаф  скелеты,
Вышиваю  судьбу  вновь  на  пяльцах…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887918
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 07.09.2020


tatapoli

ДОЛЯ

                                           Експромт


Усміхалась...  долі:"Ти,  не  гай  часу́.
Щоб  ти  не  робила,  все  перенесу!"
І  переноси́ла,  як  сила  була.
Доля  ж  надломила...  І  перемогла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883480
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 06.09.2020


Валентина Ярошенко

Кобила / гумор /

Приїхала  з-за  кордону
Делегація  додому.
-Такий  гарний  у  Вас  сад,
Стільки    сотих  той  квадрат?
Садівник  у  Вас  працює?
-Люба  там  господарює.
-І  порядок  в  Вашім  домі,
Пироги    несуть  до  столу.
Аромат  чарує  всіх,
-Люба  має  цей  успіх.
-Доглянуті  й  діти  Ваші,
У  якому  вони  класі?
Нянька  доглядає  їх?
-Наша  Люба,  за  для  всіх.
-Гарний  вигляд    і  у  Вас,
Спостережливість,  є  факт.
Мабуть  маєте  коханку?
-Ні,  відмовився  спочатку,
Бо  кохаю  Любу  я,
І  щаслива  в  нас  сім'я.
Гарну  маю  я  дружину,
Так,  Ви  любите  Кобилу?




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887690
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 06.09.2020


Білоозерянська Чайка

Прогноз

   Сьогодні  опади…  і  дощ  з  очей  рясниться.
Прогноз  невтішний  –  довго  полива.
Яскравий  блиск  у  них  немовби  вицвів,
Лиш  смуток  в  запечалених  зіницях  –
Напівжива.

В  очах  блищало  сонце,  як  була  щаслива.
Той  погляд  зберігає  силует,
Що  сповнений  коханням  нефальшивим…
Чому  ж  тепер  перетворили  зливи
Любов  –  в  скелет?

Буремні  шквали  звали  грім  та  блискавицю…
На  серці  –  слід  не  одного  рубця.
А  по  сосні  біжить  сльоза  –  живиця,
Все  це  мені  щоночі  буде  сниться,
І  без  кінця…

…  Прогноз  сьогодні  обіцяє  світлу  днину  –
Пустилися  хмарки  навтікача.
Душа  не  зронить  більше  ні  сльозини,
Навіки  непосильну  ношу  скине  –
Бо  вибача…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887872
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 06.09.2020


Ольга Калина

Внучці Оленці

Тобі  чоти́рнадцять  сьогодні,
А  це  вже  так  багато  літ.
Ти  вже  доросла    і  ми  згодні,  
Що  юність  набирає  хід.  

Вже  не  цікаві  старі  ляльки,  
Що  на  дивані  стоять  в  ряд.
Як  з  ними  гратись  в  мами-доньки,  
То  краще  міряти  наряд.  

 Приміряти  вечірню  сукню
І  манікюр  свій  наростить.
Підбори,  сумочку  цю  синю
І  мрією  у  даль  летіть.

 Тобі  сьогодні  -  чотирна́дцять,  
А  це  ще  так  замало  літ.
Ще  крилам  сили  набиратись,
 Щоби  летіти  в  свій  політ.  

Усі  попереду  дороги
Й  тобі  відкриті  всі  шляхи.  
Нехай  не  буде  в  них  тривоги,  
На  довгі-довгі  ще  роки.  

Хай  сонце  ніжно  зігріває,  
Тобою  вибраний  твій  шлях,
Під  ноги  килимом  встеляє
Із  квіток  зібраних  в  полях.  

Нехай  щаслива  буде  доля,  
І  радість,  й  втіха  кожен  день,
Щоби  всього  було  доволі
Й  співало  серденько  пісень.  

Хай  мріям  надаються  крила,  
А  з  ними  й  успіх  по  життю.
Щоб  очі  радістю  іскрились
 За  світлу  доленьку  твою.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887836
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 06.09.2020


Ніна Незламна

Зберу букет квітів

Зберу  букет  квітів,  в  вазочку  поставлю
Волошки,  ромашки,  як  частинки  неба
Затамую  подих…  літечко  прославлю
 Мов  хмаринки  й    сонце  -що  мені,  ще  треба

Нам  зігріла  душі    духовита    м*ята
Пригадаю  нічку,    той  спів  солов*їний
Вона  пахне  літом,  зведу  бровенята
Цілунки,  спокуса  …  І  трав…  запах    пряний…

Зваба…  погляд  ніжний,  теплий  і  ласкавий
Й    блискавицю  в  небі,  хмари  звели  чвари
Ні,  я  не  забуду    настій  чебрецевий
З  медом  у  прикуску,    по  хаті  мов  чари

Я  в  міцних  обіймах  й  барвінкове  літо
Світанок…заграви…  Гілочка  жасмину
Як  спомин  кохання,  ми  ж  давно  не  діти
Знаю,  що  ще  прийдеш  й  надії  зернину  

Вкладу  в  букет  квітів  і  заберу    в  осінь
 Нам  серця  зігріють,  наче  літнє  сонце
Розійдуться  хмари,  заясніє  просинь
Бо  кохання  вічне  -  щастячка  джерельце.

                                                                                                         05.07.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887927
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 06.09.2020


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 154

[b]Я  сидела  на  окошке
Скукота  без    женихов.
Хорошо  соседской  кошке
Не  страдает  без    котов...

Девка  по  лесу  ходила
Чтобы  счастье  повстречать.
Шишек  пять  на  лбу  набила
Ночью  тропок  не  видать...

Кабы  я  была  царицей
И  в  селе  така  одна...
Было  б  много  инвестиций
В  виде  водки  и  вина...

Милка  любит  всё  и  сразу,
С  кем  попало  вечно  спит.
Принесла  домой  заразу,
То  ль  чесотку,  то  ли  СПИД.

Мать  моя  сказала  строго
(Так  бывает,  когда  зла!)
-Выйдешь  замуж  за  другого,
Не  за  этого  козла!

Я  прочла  все  СМСки
В  телефоне  у  Петра.
И  строчила  юморески
С  них  до  самого  утра!

Я  пропела  Вам  немало
И  не  хуже  соловья.
А  коль  весело  Вам  стало,
Знать  певичка  супер  я!!!
 
Принц  приехал  на  коне,
Хоть  красивый  харей,
Отказала...надо  мне
Минимум  -  ФЕРРАРИ!!

Просидела  я  в  инете
Чтоб  на  кухню  не  ходить,
Я  же  сутки  на  диете,
Мне  нельзя  ни  есть,  ни  пить!

Утром  встала,  сразу  шок:
В  сексуальной  позе
Рядом  дрыхнет  мужичок
Не  знаком  мне  вовсе.

Захожу  я  в  винотдел
Беру  ящик  водки.
И  полночи  восемь  тел
Заливают  глотки.

Меня  муж  застукал  с  Васей
Под    сиреневым  кустом.
Идиот,  мне  нос  расквасил
И  Васятку  бил  кнутом.

Третий  день  температура.
После  битвы    роковой...
Но  я  бабонька,  не  дура
Расквитаюсь  и  с  тобой....

Любим  горы  и  моря
На  телеэкране.
Десять  лет  мечтаем  зря
Съездить  к  морю  с  Ваней.

Принц  подъехал  на  коне
Мне  три  раза  свиснул.
Только  он-то  нафиг  мне,
Я  ж  на  Ваньке  висну.

Посидела  я  в  инете
Аж  до  первых  петухов,
Не  готов  был  завтрак  Пете,
Получила  тумаков.

Утром  встала,  сразу  в  шок
Аж  трясет  кондражкой,
Пьян  вумат    мой  петушок
Рядом  бутыль  с  бражкой.

Захожу  я  в  винотдел
Не  для  интереса.
Там  винишко  присмотрел
Для  своей  принцессы.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887945
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бережи моє кохання ( романс, мелодія і виконання Наталії Крівець)

Бережи  моє  кохання,
Воно  щире  і  просте.
І  чи  перше  чи  останнє,
Завжди  в  серденьку  цвіте.

Бережи  мою  усмішку,
Бо  для  тебе  лиш  вона.
Поспішає  осінь  пішки,
А  у  серденьку  весна.

Бережи  мій  погляд  ніжний
І  блакить  моїх  очей.
День  сьогодні  дивовижний,
Нас  торкає  за  плече.

Бережи  слова  любові
І  той  образ  дорогий.
Що  у  сонці  й  рідній  мові,
Промінець  дарує  свій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887934
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020


Білоозерянська Чайка

Сонячна родина

Три  сонячні  жучки  зігрілись  на  стеблині.
Вона  для  них  –  місточок  або  кладка.
Така  зворушлива  коралова  родина  –
Горить  вбрання  їх,  ніби  три  жарини,
Мов  ластовиння  в  них  –    кумедні  цятки.

Блищало  сонечко  в  росі  сріблистій,
І  серце  від  прозорості  завмерло.
Це  було  так  чуттєво  -  особисто,
Здавалося,  коралове  намисто
З’єднали  кришталево  чисті  перли.

Яскравий  усміх  сонячний  в  росині
Несе  поету  промінь  насолоди.
Душа  вразлива  стигне  у  бурштині,
В  тій  неозорій,  безкінечній  сині,
Що  рима  серця  в  почуттях  виводить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887861
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 05.09.2020


Ніна Незламна

В спекотні дні

Тьмяніють  річки  береги
Пожовклі  трави  ….  сум  в  росі    
В  дрімоті….  марять  вже  й    луги
Ще  сняться  сни,  що  всі  в  красі

Серпень  давно    її  украв  
Сховавши  в  казку,  в  кошик  свій
Мов  договір  з  літом  уклав
За  друга  був  їм…      суховій

Спекотні  дні,  а  час  летить
Він  відкрив  двері  осені
Відкину  сум…  Щасливу  мить
Я  віднайду  у  просині…

                                       31.  08.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887863
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коханням молодіє душа

Десь  зіронька  у  небі  зайнялась,
Вона  раділа  разом  з  нами  щастю.
В  вінок  калина  кетягом  вплелась,
А  ми  приймали  Господа  причастя.

До  нас  з  тобою  осінь  поспіша
І  роси  стелять  стежку  до  порогу.
Коханням  молодіє  ще  душа
І  кличе  за  собою  у  дорогу.

Підемо  сміло  по  стежині  тій,
Бо  поруч  з  нами  щастя  безкінечне.
У  нас  з  тобою  ще  багато  мрій,
Нас  зігріватиме  тепло  сердечне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887845
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020


Арі Кінлем-Задворна

Це все.

Я  –  тінь,  я  завжди  позаду,
Я  –  мілка,  мене  легко  перейти,
Я  -  не  перша,  я  -  нагорода,
Я  -  сходи,  по  яких  вперед  іти.
Я  -  місяця  темний  бік,
Вічна  загадка,
Я  -  журба,  я  –  не  радість,
Я  над  водою  кладка,
Я    -  чорно-білий  сон,
Який  можна  розмалювати,
Я  -  не  король,  я  -  трон,
І  це  все,  що  тобі  треба  про  мене  знати.
 
03.09.2020.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887799
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 04.09.2020


яся

Зміни настають.




                                                       О,  Маріє,  Многостраждальная  Мати,  меч  болю  прошив
                       твоє  серце  коли  ти  разом  із  своїм  сином  йшла  Хресною  дорогою,
                       коли  стояла  під  хрестом,  відчувши  усю  біль  і  страждання  його.
                       Пом"ягши  наші  серця,  Маріє,  озлоблені  і  затьмарені  споживаць-
                       кою  пристрастю.  Зупини  нас  на  дорозі  до  розбрату,  ворожнечі,
                       чвар,  ненависті,  зупини  епідемію.  Усе  в  твоїх  силах.  Поможи  нам
                       долати  зло,  що  так  багато  його.
                                                 Многостраждальна  Мати,  зігрій  наші  серця,  які  холонуть
                     і  черствіють  без  любові.  Зло,  як  сарана,  пожирає  усе,  що  в  серці
                     цвіте.  Мати  Божа,  поможи  здолати  гріх,  що  віддаляє  нас  від  
                     Бога  Отця,  затьмарює  розум  і  спустошує  душу.  І  сили  в  нас  вже
                   не  стає  протидіяти  йому.  О!  Чому  байдужіємо  ми?  Живучи  гріхом,
                   вкорінюєм  зло,  що  в  душах  болем  проросло.
                                           О!  Многостраждальна  Мати,  почуй  нас  у  цей  час.  Час  змін
                 настає  і  в  природі,  і  в  наших  серцях.
                                           Птах  миру  кружляє  над  нами.  Пишеться  історія  для  нас
                 небесами.  А  ми  лиш  виконавці  Божої  волі,  коли  хочем  щасливої
                 долі.  Та  вибір  за  нами.  Хто  свобідну  волю  має,  най  своє  він  
                 вибирає.
                         
                                             


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887677
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 04.09.2020


Ніна Незламна

Чи варто його кохати ( з гумором)

 Вечір…тиша…ясні  зорі
 Нині  ж  я,  як  надозорі
До  віконця,  все  лип  та  й    лип  
Щось  не  чути,      хвірточки  скрип    
 Вже  й  віконце  відчинила
Тож  чекаю  на  Данила
Хлопець  бравий,  мене  любить
Зацілує,  приголубить
Лиш  матуся  заважає
На  жаль    дурником  вважає
Його  погляд,  наче  ліки
Добре  знаю,  вдвох  навіки
Чорні  очі,  карі  брови
Пристрасті  в  густій  діброві
І  сердець  шалений  стук
То  кохання  гучний    звук
Основне,щоб  не  програти
Мабуть  досить  вибирати!
Я  калина,    він  дубочок
Буде  славний  вечорочок
Разом  зорі  порахуєм
Про  весілля  поворкуєм
Аж  раптово,  світло  зникло
Наче  милий,  шепіт  хрипло
- Я  прихворів,  лягай  в  ліжко
Та  полікуй  ,    мене  ніжно
Краще  не  запалюй  свічку
Кохатиму  цілу  нічку
Лиш  халатик,  зняти  встигла
Пора  близькості  настигла
Називав  мене    (княжною)
Просив  бути  не  смутною
Різні  пози,  тих  й  не  знала
Навпомацки  цілувала
Там  де  жадав,  немов  п`яна
Товклися,  аж  до  світання
Геть  знесилена,  капець
Кричить  ненька  -  Під  вінець
З  ним  ти  підеш,  моя  воля
Посміхнулась  тобі  доля
 Очі  важкі,    наче  скриня
Та  чи  я  не  господиня
Собою  розпоряджатись
З  милим  хтіла  покохатись
Руки  в  боки,  ходить  мати
Справді  досить  вибирати!
І  стягнула  простирадло
Там  Грицько,  зир    й  похабно
Я  ж  казав    моєю  будеш  
 А  Данила  позабудеш.
На  лоба  вилазять    очі  
Не  мала  такої  ночі
Ненька  не  робить  погоди
Звідки  знала,  що  догодить?
Може  й  варто,  гризе  сумнів
Поступить  треба  розумно
Спомин,  як  грудей  торкався
Як  ріп`яшок    цілувався
Знайшов  ключ,  до  мого  тіла
І    ненька,  за  зятя  хтіла
Язик  в  неї,  як  помело
Ще  ославить,    на  все  село
Та    зазирнуть  в  очі  правді
Я  й  нагулялась  насправді
Перевела  подих  доня
Та  все  ж,  неначе  спросоння
-Ця  затія,  твоя    нене
Щоб  й  робила    б  я  без  тебе
В  відповідь,  сміла  сказати
Нехай  шле,  сватів  до  хати
Тепер    вже  йди,  не  заважай
На  сніданок  зготуй  чай
Я  ж  прийматиму  екзамен
Перевірю,    на  що  здатен
Чи  є  в  нього  те,  що  хочу
 Хай,  ще  трішки  полоскочу
Посміхнулась,  як  лисиця
Буду  над    ним,  я  цариця
Треба  ж    до  весілля  знати
Чи  варто  його  кохати…

                                                 05.05.  2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887754
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 04.09.2020


Білоозерянська Чайка

Руїни

Цей  лист
Самотньо  я  пишу  у  сумі  ночі.
І  з  кожним  словом  –  теплий  спогад  вирина.
Я  бачу  темний  силует  на  тлі  вікна  –
Це  Ви…
А  бідне  серце  щось  таки  лоскоче.
Бентежна  думка  б'ється,  ніби  навісна,
Все  сумнівається,  тремтить,  та  не  мина...

А  Ви
З’являєтеся  там,  де  не  чекала.
Там,  де  появи  отакої  –  не  бува.
Від  хвилювання  зовсім  губляться  слова…
Душа
Вже  через  Вас  пережила  немало…
І  я  гадала,  що  змертвіла,  нежива,
Але  молилася  й  міцніла  в  молитвах…

У  сум
Нічний  я  уплітаю  щось  хороше:
Те  сокровенне,  зрозуміле  нам  тепло.
Для  нас  обох  воно  хвилюючим  було.
Тих  дум,
Як  не  хотіла  б  –  та  забуть  не  можу…
У  вірші  стільки  пережитого  лягло.
Уже  й  не  знаю  –  на  добро  це?  Чи  на  зло?

Та  линуть  душі…
                                   Чи  від  них  руїни…
У  хвилях  осуду  купаються…  і  піни…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887816
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 04.09.2020


Valentyna_S

Стежина (дитяче)

--Уже  набігалась,  стежино?
Де  ти  була,  в  яких  краях?
--Метнулась  в  ліс  я  по  ожину,
А  потім  вибігла  на  шлях,

Промчалась  весело  повз  поле,
Під  житній  скрилася  дашок.
Тоді  пішла  в  село  поволі
Під  щебетаннячко  пташок.

Звернула  в  луг,  а  ще  в  долину…
Квіток,  квіток,  що  не  злічить!
Спинилась  я  біля  калини,
Бо  там  пеньок  старий  клякчить.

На  ньому  я  спочила  трішки,
І  знову  в  поле.  Там  вівса…
Сколола  босі  ноги  трішки,
Та  я  не  плачу,  бо  ж  краса!..

Мене  вчаровують  і  ваблять
Поля,  квітки,  луги,  сади.
Хіба  колись  їх  зможу  зрадить?
Я  стережу  земні  плоди!

А  ти,  дитино  люба,  знай,
Що  наймиліший  в  світі  край,
Де  ти  зродився  та  зростав,
Де  рідне  поле,  ліс  і  став.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789638
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 03.09.2020


Капелька

В твоих глазах увидел счастье

В  твоих  глазах  увидел  счастье
И  отражение  любви.
Пусть  не  постигнет  нас  ненастье
И  будут  солнечные  дни.

В  твоих  глазах  восходит  солнце  
И  небо  синее  всегда,  
И  лучик  нежный  на  оконце
-Твой  взгляд.  Счастливые  глаза.

В  твоих  глазах  увидел  море
И  в  зной  прохладой  освежит,
И  с  плеч  слетают  словно  горы.
Твой  взгляд  согреет,  вдохновит.

В  твоих  глазах  оазис  счастья
Чудесной,  нежной  красоты.
В  нём  место  есть  любви  и  страсти,
И  исполняются  мечты.

В  твоих  глазах  всегда  лишь  лето  
И  очень  тёплая  весна.
Но  всё-же  в  них  бывает  редко
Зачем-то  осень  иногда.

Твои  глаза  магнитом  манят,
В  них  утешаются  сердца.
Они  в  любви,  они  не  ранят,
Они  прекрасные  всегда.

В  твоих  глазах  увидел  душу.
В  ней  отражение  добра.
Душа  сказала:"Сердце  слушай!
Пусть  будет  только  красота!"

Я  восхищён  великой  тайной  
Разумной  жизни  на  Земле.
Хотя  в  ней  всякое  бывает.
Есть  место  "вечной  мерзлоте".

Глаза  любимой  укрепляют
Всегда  на  жизненном  пути.
Порою  даже  воскрешают,  
Когда  тяжёлые  вдруг  дни.

Глаза,  лицо,  ты  вся  такая  
-Из  сказки  фея  наяву.
И  это  Женщина  любая.
Всех  воспеваю  красоту!

И  каждая  почти  Принцесса!
Свой  цвет,  узор  и  аромат.
Мужчина  увлечён  процессом
Познать  загадочный  Ваш  сад!

Вам  этот  стих  я  посвящаю!
Мужчин  умеете  любить!
Добра-любви-тепла  желаю!
Под  мирным  небом  Вместе  жить!

                       Май-  июнь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795764
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 03.09.2020


Закохана в море

Заметки диетолоХа

[b](или  к  чему  приводят  диеты)[/b]


Диетическое  п[b]ы[/b]тание

***

Жизнь  на  Саха[b]р[/b]ине  

***

[b]Г[/b]олодный  климат

***

Грудь  [b]ф[/b]ормального  размера

***

Голо[b]д[/b]оломка

***

Приз[b]р[/b]аки  сумасшествия

***

Палата  номер  [b]Ж[/b]есть




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887758
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 03.09.2020


Веселенька Дачниця

Ой саду-саду, багряний саду

Ой  саду-саду,  багряний  саду                                                Слова  для  пісні
Зніми  з  серденька  мого  досаду
Заполонило  душу  кохання
Нема  спокою,  аж  до  світання.

Душа  німіє,  болить  серденько
Він  поруч  ходить,  та  не  близенько:
І  не  обніме,  і  не  пригорне,
Наче  та  нічка  ходжу  я  чорна,

Бо  він  кохає  подругу  мою
Серденьку  лише  завдає  болю.
Подруга  ніс  від  нього  воротить,  
Він  же  за  нею  по  п’ятах  ходить.

Ой  саду-саду,  багряний  саду
Зніми  з  серденька  мого  досаду
Порадь,  садочку,  як  маю  жити
Нараз  відрізать,  чи  вік  любити…
                                                                                                     В.Ф.  –  01.09.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887773
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 03.09.2020


Ніна Незламна

Всегда была весна

Вот    опять  в  доме  одна
Проснулась  среди  ночи
Почти  совсем  тишина
Будильник  тик-так  строчит.

Снова  постель  так  холодна
Давно  ты  приезжал  ко  мне
Всё  это  долгая  зима
Скажи,  почему  весны  нет.

Ведь  раньше  чаще  приезжал
Любви  хотела  и  ждала
Так  нежно  любил,  окрылял
Ты    был,  всегда  была  весна.

Жениться  часто  обещал
Я  знаю  это  лишь  слова…
Когда  с  работы  всё  встречал
Любила…  Счастлива  была.

Время  молнией  летит
Его  не  остановишь
Признайся  совсем  остыл…
Меня  больше  не  хочешь.

Рядом  подушка  холодна
Почему  опять  тебя  нет
Скажи  в  чём  же  моя  вина…
Очень  прошу  и  жду  ответь.

И  пусть  немного  седина
Слышишь,  тобою  лишь  живу
Опять  в  постели  я  одна
Всегда  тебя  жду  и  весну.

                                           16.05.2016



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666454
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 03.09.2020


Валентина Ярошенко

Щаслива осіння пора

Вас  -  з  осіннім  першим  днем!
Із  осінньою  усіх  порою.
Зажурився  трішки  Клен,
Хоча  гордивсь  колись  собою.

Не  дзвенить  пташиний  спів,
Не  бадьорить  різноспівом.
Відлетять  скоро  в  політ,
Й  рум'яні  яблука  доспіли.

Є  тепло  лишень  у  сні!
Дрімають  жаби  на  соломці.
Ночі  довшають  ясні,
І  дні  тепер  стали  коротші.

Помінявся  світ  у  мить,
Всім  іще  сонце  усміхнеться.
Трішки  серденько  щемить,
З  давніх  пір  так  все  ведеться.

Нам  принесе  свою  любов,
Й  зустріне  щастям  своїм  осінь.
Коханих  поєднає  знов,
про  милість  ми  її  попросим.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887638
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 03.09.2020


Білоозерянська Чайка

Рондель для Осені

 Доброго  ранку,  сонячна  красуне!
Тобі  пасують  золото  й  намисто.
Ти  вся  зі  світла,  ніжно  –  промениста,
Повітряна,  тендітна,  тепла,  юна…

   Дзвенять  –  співають  мелодійно  струни,
З  блакиті  погляд,  ніби  небо  чисте.
Доброго  ранку,  сонячна  красуне!
Тобі  пасують  золото  й  намисто.

   А  раптом  хмара  на  чоло  насуне  –
Дощем  та  вітром  позбиває  листя.
Така  вже  вдача  запальна,    вогниста!
Тепло  осіннє  –  просто  дар  фортуни…  
Доброго  ранку,  сонячна  красуне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887618
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 03.09.2020


Надія Башинська

ВЕДЕ СЕСТРИЧКУ СТАРШИЙ БРАТ…

Веде  сестричку  старший  брат…
дивлюсь  я    на    дівчатко.
Яке  ж  ця  дівчинка  мала
красиве  має  плаття.

Волосся    в  неї  золоте,
рожеві  в  ньому  стрічки.
У  багатьох  ця    радість  є...
і  братики,  й  сестрички.

Ще  на  дівчаточку  нові
гарненькі  босоніжки.
І  тупають  проворно  так
маленькі  спритні  ніжки.

А  ще  ж  щебече  дзвінко  як,
немов    в  чарівній  казці.
Не  видно    тільки    личка.    Жаль.
Дівчатко    те…    у  масці.    
     
І    гірко  плакала  моя
душа…    ой,    як  боліла.
Дитиночка  прийшла  в    життя.
Кому  ж  так  завинила?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887710
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020


tatapoli

Вітаймо онуків

                 Експромт


Мій  милий,  мій  славний  і  любий  онук,🥰
бажаю  освоїти  краще  з  наук!👨‍🎓
З  натхненням  щоразу  ходити  до  школи,🚶‍♂️
вивчати  предмети  все  нові  і  нові.👨‍💻
У  тебе,  онучку  я  з  гордістю  вірю,🤗
що  будеш  старатись,  плекатимеш  мрію!✍
І  разом  із  нею  учитись  й  рости,☝️
щоб  потім,    нарешті,  її  досягти!🙋‍♂️

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887617
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 02.09.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Здрастуй школо ( слова для пісні)

Знову  відкриває  школа  для  нас  двері,
Знову  в  коридорах  задзвенить  дзвінок.
Падає  під  ноги  жовте  листя  в  сквері
І  звучить  у  залі  зустрічі  танок.

Усмішку  дарують  наші  шкільні  друзі,
Посивілі  скроні  хлопців  і  дівчат.
Та  такі  щасливі,  що  ми  знову  в  крузі,
Як  були,  багато,  то́му  літ  назад.

Не  забудем  з  вами  ми  тих  днів  ніколи,
В  пам'яті  назавжди  лишивсь  дружній  клас.
Зустрічає  радо  наша  рідна  школа,
Й  буде  зустрічати,  ще  вона  нераз.

Радісно  хай  линуть  голоси  знайомі,
Пам'ятаєм  завжди  наших  вчителів.
Вони  такі  рідні  у  шкільному  домі,
До  землі  низенький  шлемо  їм  уклін.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887656
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020


Ніна Незламна

Рибки наловили

Встали  дуже,  дуже    рано
Ясне  сонечко  дрімало
З  дідусем  йдемо  до  річки
Наловити  рибки  трішки.

А  біля  річки  тиша…
Вже  дідусь  гачка  вішав
Нині  в    нього  вже  клює
Хутко  рибку  дістає.

Я  стараюсь…  Не  відстаю
Сиджу  тихо.  Рибу  ловлю.
Мабуть  досить,наловили
І  додому  поспішили.

Посолили.  На  ганку
Вже  сушимо  тараньку
Відразу  Мурчик  прийшов
Кругом  столу  обійшов.

До  дідуся  підбігає
Хвостом  чобіт  витирає.
Плигнув,  почав  на  стіл  лізти
Кричав,  дуже  хотів  їсти.

Не  скупі,  рибки    вже  дали
Щоб  не  морочив  голови
Та  й  пішли  відпочивати
З  дідусем  в  шахи  пограти.

Чути,  бабуся  кричить
На  веранді  голосить
Ах,  ти  бісова  душа
Де  поділась  риба  вся.

Кіт  розлігся  на  дивані
Відкрив  очі,  здивовані
Тю,  нагадали,  думав  він
Я    вже  й  забув,  що  рибу  з`їв.

                                           15.05.2016р















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666450
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 02.09.2020


Білоозерянська Чайка

Модна панна

   [i]Згорає  літа  день  останній,
Сльоза  завмерла  в  кришталі.
Вже  осінь  прийде  на  світанні  –
Згорає  літа  день  останній…
У  тиші  жевріє  чеканням
Той  силует  на  мокрім  склі  –

   Згорає  літа  день  останній,
Сльоза  завмерла  в  кришталі.

   А  літо  в  золоті  розтане,
Босоніж  піде  по  Землі…
Всміхнеться  осінь  до  коханих,
А  літо  –  в  золоті  розтане…
З  вінком  осіннім  на  чолі,
В  барвистій  моді  прийде  панна.

   А  літо  в  золоті  розтане,
Босоніж  піде  по  Землі…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887531
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 02.09.2020


Valentyna_S

Село заснуло

Село  заснуло.  В  ніч  коротку
Маячать  мляві  тіні  бляклі,
Самотня  постать  йшла  і  вклякла,
І  вчулись  рипи--схлипи  хвіртки.
Скрипуче  древнє  з  невідь  «кар»
Ковтає  залпом  сіру  тишу,
Німа  природа  ледве  дише:
Боїться  з’яви  нічних  мар.
Не  спить,  як  завжди,  лиш  ліхтар.
Одним  він  оком  сліп  та  кліп--
І  світла  цілий  дужий  сніп
Розвіє  морок  нічних  чар.
Сича  почулось  «пугу--пугу»
Й  зависло  десь  поміж  дерев,
І    зринуло  надовго  знову--
Допоки  не  утихло  з  туги.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789485
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 01.09.2020


Зелений Гай

Маска з огірка.

Зранку  я  кручусь,  як  дзига,
Справ  на  вихідних  без  ліку.
В  першу  чергу  догодити
Маю  свому  чоловіку.

Щоб  чоло  було  безхмарне,
Не  були  з  грозою  очі
В  мене,  так  вже  повелося,
Завжди  найкоротші  ночі.

Смачні  страви  я  готую,
У  квартирі  прибираю.
Якщо  є  хвилини  вільні,
Іноді  про  себе  дбаю.

Ось  і  зараз,  в  час  затишшя
Прилягла,  наклала  маску
Зі  свіженьких  огірочків,
Проявля  до  себе  ласку.

Хай  мого  обличчя  шкіра
Релаксацію  розкриє
Під  пахучим  огірочком
Уповільнено  старіє.

Ось,  ось,  ось  вже  сили  маски
Відповідно  діять  мають,
Відчуваю,  що  з  обличчя
Огірки  кудись  зникають.

Відкриваю  очі,  бачу  -  
Чоловік  над  головою
Огірки  жує  і  каже:
"Народилась  ти  дурною.

Чи  пізніше  з  дуба  впала?
Знай,  що  робиш  ти  помилку.
Викладати  огірочки,
Краще  всього,  на  тарілку!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887590
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 01.09.2020


Ніна Незламна

Коли безвихідь…

Чи  краще  згубитись?  Чи  читати  й  писати
Чи  може  закритись,  в  світлих  мріях  літати  
Прийшов    час…    безвихідь  –  заховатись,  змовчати
В  імлі  безпросвітній…  Як  можна    виживати?
Заховатись      в  травах,  де  цвіркун  стрекоче?
Думка  шаленіє…  тож  політати  хоче
І  тисне  на  скроні  –  як  річкові  пороги
Здвинути    б  сумління…  Вже  й  віднайти  дороги
Та,  яку  з  них  вибрать,  лине  спів  мелодійний
Хто  ж  мені  підкаже,  який  той  шлях,  надійний
Де  імла  й  тумани,  під  ногами  пил,  брили?
Зранені    підошви,  навіки  б  засмутили
Чи  вибрати  стежку,  де  сонце  й  диво  -    квіти?
 Нехай    не  в  багатстві,    кожному  дню  радіти
Стрічати  світанки,  де  хліба  колосяться
Можливо    й  зустріти…  друга…    і  своє  щастя…
Щось  мовчить  цвіркунчик,    вирішить….  дає  змогу
Все  думки  лукаві    та  маю  вдачу  строгу
Нехай  ручка  й  аркуш,    завжди  ліки  для  душі
І  цвіркуна  пісня,      проллється  в  новому  вірші
Де    я  знайду  вихід!    Дорога  рівна  …  й    стежина
Близько  біля  дому,  де  збиреться  родина
Де  щебет    пташини,    в    лісах,  в  саду,  в    суцвітті
 Щоб  дихалось  вільно  й  жилося  краще  в  світі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887571
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 01.09.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закує для нас зозуля ( слова до пісні)

Десь  кувала  зозуленька  у  зеленім  гаю,
Ой  чи  прийде  мій  миленький,  що  його  кохаю.
Сонце  сходить  і  заходить,  нічка  наступає,
Я  чекаю  мій  миленький,  а  тебе  немає.

Попрошу  я  вітер  сильний,  щоб  летів  до  тебе,
Щоби  місячне  проміння  освітило  небо.
Щоб  зоря  тобі  моргнула  поглядом  яскравим,
Якщо  ніч  тебе  застане  в  росянистих  травах.

Коли  зорі  кине  нічка,  нехай  світять  ясно,
Хай  коханням  горить  свічка,  ніколи  не  гасне.
Буду  я  тебе  чекати  біля  водоспаду,
Змиє  він  усі  печалі,  коли  поруч  сядем.

Подивлюся  тобі  в  очі,  доторкнусь  устами,
У  коханні  будуть  ночі  линути  піснями.
Не  віддам  тебе  нікому  і  кохання  наше,
Закує  для  нас  зозуля,  про  життя  розкаже...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887578
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 01.09.2020


Надія Башинська

ОЙ, ЯК СОНЯЧНО-НІЖНО…

Літо  стежкою  йшло,  споришами  цвіло.
Літо  в  річці  пливло…  вона  хвилею  грала.
Відзеркалився  світ  у  тій  чистій  воді.
Та  прозора  вода  легко  човен  гойдала.

         Ой,  як  сонячно  ніжно.
         Ой,  як  сонячно-світло
         для  усіх  тепле  літо  цвіло.
         Ой,  як  сонячно  ніжно.
         Ой,  як  сонячно-світло
         дарувало  нам  літо  тепло.

У  барвистім  вінку,  як  на  берег  зійшло,
Зацвіло  все  навкруг…  тихо  пісня  дзвеніла.
Золочений  листок  злетів  літу  до  ніг.
Так  на  березі  тім  осінь  літо  зустріла.

         Ой,  як  сонячно  ніжно.
         Ой,  як  сонячно-світло
         для  усіх  тепле  літо  цвіло.
         Ой,  як  сонячно  ніжно.
         Ой,  як  сонячно-світло
         дарувало  нам  літо  тепло.

Барви  осінь  візьме,  буде  квітнути  ще.
Хоч  дощами  тепер  рясно-рясно  засіє.
Позолотить  весь  край  і  збере  урожай.
Бо,  як  літо,  вона  бути  щедрою  вміє.

         Ой,  як  сонячно  ніжно.
         Ой,  як  сонячно-світло
         для  усіх  тепле  літо  цвіло.
         Ой,  як  сонячно  ніжно.
         Ой,  як  сонячно-світло
         дарувало  нам  літо  тепло.

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887416
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 01.09.2020


Валентина Ярошенко

Ой літо, літечко, прощай!

Ой  літо,  літечко,  не  йди,
Твоя  пора  така  цікава.
До  школи  підуть  дітлахи,
Канікули  у  них  забрало.

Ой  літо,  літечко,  даруй,
Свою  веселу,  теплу  днину.
І  без  престолу  не  сумуй,
Продовжи  пісню  солов'їну.

Ой  літо,  літечко,  співай,
Ти  було  казкою  насправді.
І  прославляй  наш  рідний  край,
Зустрінь  золоту  осінь  завтра.

Ой  літо,  літечко,  прощай,
Надовго  ти  від  нас  зібралось?
Про  всіх  завжди  ти  пам'ятай.
Своє  тепло  всім  дарувало.

Ой  літо,  літечко,  приснись,
Діждемося  з  тобою  зустріч.
Ти  поспішай  й  не  запізнись,
Отримати  удачу  й  успіх.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887532
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 01.09.2020


Білоозерянська Чайка

Пліт

(Копла.)
[i]Прикрию  почуття,  мов  наготу,
І  зникнуть  всі  навіяні  страхи́  –
Мій  світ  тремтів…
Здається,  мов  дрейфую  на  плоту,
Де  тільки  я…  І  море…    І  птахи…
В  краю  флотів.

Свідомість  тисне  осадом  гірким,
А  серце  б’ється  в  такт  упертих  хвиль,
Горить  теплом.
Обсіли  думи  темні,  мов  круки  –
То  диким  штормом  закипає  біль
І  б’є  крилом…

Чи  довго  зможу  ще  отак  пливти?
Наш  спільний  берег  за  туманом  зник,
Коли  ж  устиг?!
Дрімає  серце  в  хвилях  самоти  –
Десь  забарився  лицар  -  рятівник…
Горять  мости.

Оголені  чуття...    самотній  пліт...
Сум’яття  -  хвилі  б’ються  крізь  роки́
Серцебиттям.
Птахи  і  море…  мій  таємний  світ…
До  болю  здертий…  вельми  шкарубкий…
Як  все  життя…
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887517
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 01.09.2020


tatapoli

З Медовим Спасом!


           Експромт

Вже  настав  Медовий  Спас.
З  Маковейчиками,  Вас!
Коржі  з  маком,  пиріжки.
Пригощайтесь,  залюбки!
Їжте  з  медом,  солоденькі!
Та  бувайте  ж,  здоровенькі!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885941
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 31.08.2020


Ніна Незламна

Дорога у житті

Коли  народишся  на  світ
Незалежно  хочеш  чи  ні
В  житті  завжди  дорога  є
Що  доля  тобі  дарує

У  дитинстві  несе  течія
Хочеш  полинути  в  майбуття
Не  знаєш,  що  тебе  чекає
Серце  цього  не  відчуває.

Дуже    хочеш  вирости  скорій
Часом    бігти  по  дорозі  тій
Науки  треба  пізнавати
Щоб  по  житті  не  відставати

І    коли  вже    на  півдорозі
Щось  вирішити    ти  не  в  змозі
Вже  подумаєш,    як  діяти
Щоб  негаразди  всі  обійти.

Живеш,  надієшся,    все  знаєш
Та    інколи  ,все  ж  відчуваєш
Не    завжди  від  тебе  залежить
Здається  зробиш,  як  належить.

І  сам  в  житті  спостерігаєш
Буває  волі,    ти  не  маєш
Не  можеш  вирішувати  все
Це  доленька  зробить  за  тебе.

Нехай  же  в`ється,    дорога  та
Здається,  по  житті  не  проста
Ти    довірся,  що  доля  твоя
Знає,  як  прожити  все  життя.

                                                     14.04.2016р




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666013
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 31.08.2020


Олеся Лісова

Прошепчи мені знову

Прошепчи  мені  рідний:«Кохана»,
Що  жадана  усе  ще  твоя,
Бо  повітря  без  тебе  не  стане
Якщо  змінить  ріку  течія.

Помани  знову  душу  сягнути
У  безмежні  тенета  небес
І  ще  раз  з  головою  пірнути
В  загадковий  цей  світ,  без  адрес.

Нехай  промені  в  віях  застрягнуть,
Залоскоче  нас  сонячний  цвіт
І  метелики  в  серці  не  згаснуть,
Як  здіймаються  крила  в  політ.

Як  почуємо  зоряну  пісню,
Захмеліють  від  щастя  слова
І  годинник  у  північ  зависне  –  
Бо  в  коханні  ж  бувають  дива.

Задурманить  обох  матіола,
Закружляє  у  вальсі  весь  світ.
Чи  буває  чарівніше  слово,
Як  «кохаю»  у  розквіті  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887465
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020


Катерина Собова

Нiч з коханцем

Ганя    йде    додому    вранці  –
Гарна    видалась    погода,
Нічку    провела    з    коханцем
(Випала    така    нагода).

Хоч    було    іще    раненько  –
Здибалась    кумася    Алла:
Про    свої    всі    походеньки
Ганя    їй    і    розказала:

-Кумонько,    вже    не    моглося
(Кавалера    треба    вчити),
 Спересердя    довелося
Аж    п’ять    ляпасів    вліпити!

-Боже    мій!    Такий    наглюка?
Мабуть,    приставав    без    міри?
І    це    ж    треба    -    така    злюка,
Ненаситність,    як    у    звіра!

Перебила    її    Ганя,
Колихались    в    гніві    груди:
-Та    яке    там    приставання?
Засинав    весь    час,    паскуда!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887460
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020


Valentyna_S

Дві душі

А  час,  його  величність,
Біжить--не  зупинити.
Невідворотну  вічність
Не  можна  обманути.

В  пітьмі  душа  блукає,
Чекає  рідну  душу:
Вона  вже  вирушає--
Її  зустріти  мусить.

--Жилося  як  без  мене?
Чи  плакала,  страждала?
--Ти  ж  бідкалась  за  мене,
З  небес  допомагала…

З  світанку  і  до  ночі
Шукала  лік  в  роботі.
Вже  виплакала  очі,
І  опекла  скорбота…
 
--Внизу  десь  живуть  діти…
Побачити  б  їх  з  неба…
--Хто  ж  нам  в  пітьмі  посвітить?
Чекати  ранку  треба.

--Не  вмерла  в  нас  любов  —
Тож  спалахнем  свічками…
Побачим  землю  знов  
Й  домівку  з  діточками…    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789616
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 31.08.2020


Білоозерянська Чайка

Дріада

(  Лісова  фантазія  -  тріолет.)

 [i]    О  лісу  дивна,  трепетна  душа!
Розтанула  у  мороку,  як  тінь.
Прекрасна  німфа,  чарами  зустрінь,
О  лісу  дивна,  трепетна  душа!
Дріада  серця,  символ  сновидінь,
Ніхто  в  житті  мене  не  спокушав.
Розтанула  у  мороку,  як  тінь,
О  лісу  дивна,  трепетна  душа!

З  Деметрою  в  духмяних  споришах,
Обходиш  ти  кордони  володінь,
В  твоїх  очах  –  небесна  голубінь,
О  лісу  дивна,  трепетна  душа!

Жар  серця,  за  коханою  полинь,
Нехай  дріаду  музика  втіша.
Розтанула  у  мороку,  як  тінь,
О  лісу  дивна,  трепетна  душа!

Орфей  до  Еврідіки  поспіша,
Кіфари  звук  лунає  в  небосинь:
- О  найпрекрасніша  із  лісових  створінь!
                   Моє  кохання!  Мій  одвічний  шал!

Історія  десятків  поколінь,
Кохання  неземне  не  заглуша,
Здається  лісова  співа  глибінь:
- О  лісу  дивна,  трепетна  душа![/i]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887348
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 31.08.2020


Ніна Незламна

Подружка

Вдова  приїхала  з  міста
Хатину  собі  купила
І  так  часто  навіщала
Уже  подружкою  стала.
Сама  весела  та  гарна
І  роками  така  сама
Вміла  гарно  говорити
Та    все  в  гості  запросити.
І  так  дружили  тихо
Коли  б  не  одне  лихо
Почав  мій  Іван  зникати
Та  де  і  з  ким  не  знати.
-Ну,  де  шатався  ти  допізна,-
-Тож  сусідці  різав  я  дрова  -.
А  якось  приходить  на  підпитку
 До  мене    відкриває  пику.
-Галя  пиріжків  напекла  
 Ти  стала  зовсім  ледача  …-.
-Ти    що,Іванку    набрався…
 Хто  ,  кексами  обжирався?-.
І  так  не  один  день  
Став  чоловік,як  пень
Йому  кажу  одне….
А  він  мені  друге….
 Вже  немає  в  домі  миру
Спокою,  ні  на  хвилину.
Тож    я  спішу  до  подружки
Прошу  мені  щось  підкажи.
Зовсім,  щось  мій  Іван  сказився
І  сьогодні  знову    напився
А  та,  я  вмію  ворожити
Скажу,  як  далі  будеш  жити.
По  картах  бачу,  сама
Покинеш  ти  Івана
Бо  є  у  нього,  одна
Друга  тепер  кохана.
З  розбитою  душею  я
Прийшла,  він  дома,  як  свиня
Сидить,  валізу    складає
Та  під  носа  промовляє.
Вона  красива  й  не  сварить
Та  завжди  дає  закусить
І    пісні  гарні  співає
Що  душу    розриває.
Я  вже  хутко  до  нього  …
-Іван,  це  ти    про  кого…?  -
-Про  сусідку  дорогу
Кажу  ,  про  подруженьку  –
І  тут  я  зрозуміла
Що  певно  маху    дала
Кажу  йому  ,-Е  ні,ні
Ще  не  прийшли  оті  дні..-.
Уже  зайшла  до  неї    в  хату
Поставила  їй  ультиматум
-Ноги  в    хаті,  щоби  не  було
Між  нами  що  було,  минуло  -.
Сусідка  хату  продала
До  міста  знов  поїхала.
 Та  вже    від  тієї  пори  
Пройшов  час,  мабуть  років  три.
 Тож  Іван,  перестав  пити
Зовсім    дружно  стали  жити.
***
Добре  дивіться  жіночки
Кого  берете  в  подружки
Хто    лестить,(вміє)  жити
Бувають  справжні  су*и.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666007
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 31.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов щасливою була

Нас  двох  познайомила  осінь,
Коли  листок  торкнувсь  руки.
Коли  холодний  дощ  моро́сив
І  чувся  тихий  сплеск  ріки.

Любов  взяла  й  зігріла  душі,
А  осінь  лиш  допомогла.
Самотність  ти  мою  порушив,
Додавши  ніжності  й  тепла.

Слова  лилися,  наче  пісня,
Торкались  звуками  мене.
Кохання  наше  хоч  і  пізнє,
Та  серце  в  грудях  вогняне́.

Раділа  щастю  цьому  осінь,
А  більше  всіх  раділа  я.
Торкав  легенько  вітер  коси,
Любов  щасливою  була.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887367
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020


Валентина Ярошенко

Як Вам, пологи? / гумор /

Запитала  лікарка  у  тата,
-Ви  іще  прийде́те  на  пологи?
Ви  ж  хотіли  все  спостерігати,
А  упали  непритомним  на  підлогу.

Зчервонівся  батько,  як  калина-
Досить,  що  присутній  на  зачатті.
Ще  й  за  мене  нахвилюється  дружина,
Ну  навіщо  їй  таке  сум'яття?  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887263
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 30.08.2020


Білоозерянська Чайка

Маестро

                             (  Секстина.)
     [i]Кохання  ноти…  чисті  та  величні
Рве  віртуоз  з  концертного  органу,
Чуттів  відтінки  в  музиці  незвичній,
Мов  пристрасть  лави,  що  кипить  вулканом  –
Палкі,  бурхливі,  линуть  в  небо  зично  –
Маестро  світ  занурює  в  нірвану…

Летить  душа  на  берег  океану,
Малює  серце  дивосвіт  музичний,
Дарує  все  надумане  й  жадане  –
Тож  я  тебе,  крізь  пережите,  кличу…
У  тому  світі  –  заживають  рани,
Їх  гоять  ноти,  як  кохання,  вічні.

Під  звук  органу  Муза  поетична
Шепоче  пісню  для  митця  жадану,
Несе  слова  натурі  романтичній  –
Здається,  я    у  почуттях  розтану.
І  пише  ручка,  мов  автоматично,
Для  тебе  знов  оці  слова,  коханий…

Веде  Любов  нам  свою  фугу  знану,
Де  повсякденне  вже  не  є  трагічним.
Послухай:  серце  в  насолоді  тане,
Таке  близьке,  своє,  а  не  чужинче…

…  Схиляюсь  низько  –
                                             Дав  же  Бог  тала́ну  –
Любов  вживляти  в  музику  класичну.[/i]

(  Світлина  -  органний  зал  Харківської  філармонії.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887328
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 30.08.2020


Віктор Варварич

Живильний дощ

Хмари  огорнули  синє  небо,
Вітер  помчав  у  зелені  луги.
А  дощі  стривожили  пранебо,
Рясні  краплі  омили  береги.

Теплий  дощ  вмиває  нашу  долю,
Біжить  потоками  в  сині  моря.
Він  відпускає  мрію  на  волю,
Його  шляхи  осяює  зоря.

Стрімка  вода  шліфує  каміння,
І  жене  у  даль  сірі  валуни.
Рясний  дощ  оживляє  насіння,
В  зелених  травах  стихли  цвіркуни.

У  небі  мерехтять  зорепади,
Дивно  палають  золоті  зірки.
Сріблять  душу  гірські  водоспади,
І  пробивають  у  землі  нірки.

Лине  із  хмар  блага  нагорода,
Як  із  глибин  прозорих  давнина.
А  для  землі  райська  насолода,
Насититься  вологою  сповна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887290
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020


Надія Башинська

ОЙ БІЖІТЬ, ДОРОГИ…

Виросли  у  полі  високі  тополі.
Просять  вони  в  Бога  для  Вкраїни  долі.
Шелестить  на  вітрі  листячко,  дрібненько.
Подивись,  Вкраїно...  люблять  тебе,  ненько.

Тут  біжить  широка  між  ланів  дорога.
Зичить  нам,  щоб  зникла  з  серденька  тривога.
Між  хлібів  розрісся  пишний  кущ  калини.
Хоче  й  калинонька  миру  для  Вкраїни.

         Ой  біжіть,  дороги…    Ой  шуміть,  тополі.
         І  тебе,  калино,  дав  нам  Бог  для  долі.
         Дав  нам    Бог  для  долі,  щоб  ви  тут  шуміли.
         З  нами  рідну  землю  захистить  зуміли.

Ой,  яка    ж  щаслива  наша  Україна.
Край  доріг  у  полі  тополя  й  калина.
Оберегом  ясним  є  для  нас  всіх  завжди.
Час  прийшов,  щоб  квітнуть  
                                                                     радості  та  правді.

Сонячна  дорога  ранки  зустрічає.
А  струнка  тополя  сили  набирає.
Ґронечком  калина  хилиться  низенько.
Подивись,  Вкраїно...  люблять  тебе,  ненько!

         Ой  біжіть,  дороги…    Ой  шуміть,  тополі.
         І  тебе,  калино,  дав  нам  Бог  для  долі.
         Дав  нам    Бог  для  долі,  щоб  ви  тут  шуміли.
         З  нами  рідну  землю  захистить  зуміли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887269
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінній сум ( слова до пісні)

Вже  збираються  птахи́  в  великі  зграї,
Покидати  їм  домівку  дуже  жаль.
Понесуть  з  собою  зібрані  печалі,
У  далеку  і  незвідану  нам  даль.

Приспів:

Лист  пожовклий,  лист  пожовклий  закружляє,
Обійметься,  обійметься  з  вітерцем.
А  на  скрипці  сум  мелодії  заграє,
І  на  землю  упаде  рясним  дощем.

В  позолоті  ліс  осінній  зажурився,
Доторкнулась  прохолода  до  дерев.
До  берези,  клен  в  зажурі  нахилився,
Тиха  чується  розмова  десь  джерел.

Загорнулися  в  туман  холодні  ранки,
Посміхнулася  їм  осінь  з  висоти.
Поцілунок  залишила  свій  на  ганку,
Щоби  ним  ще  зміг  у  день  зігрітись  ти...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887264
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020


Білоозерянська Чайка

Кондитерська душі

   [i]  Зати́шна  для  душі  кондитерська  за  рогом,
Вас  привітає  в  затінку  каштана.
Осіння  кава,  незабутня  та  духмяна,
Байдужим  не  залишить  тут  нікого.

Немає  більше  сил?  Втомилися  з  дороги?
На  серці  одинокий  щем,  погано?
Зати́шна  для  душі  кондитерська  за  рогом
Вас  привітає  в  затінку  каштана…

Кохання  визвало  зневіру  та  знемогу?
На  розсуд  найсуворіших  гурманів
До  кави  –  тарталетки  й  круасани    –
Печалі  Ваші  засоло́дить  та  тривоги
Зати́шна  для  душі  кондитерська  за  рогом...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886864
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 29.08.2020


Валентина Ярошенко

Возможно нас радует миг

Мы  спешим  не  зная  куда,
В  хорошее  либо  в  плохое.
Знайдут  ответ  наши  года,
Оставят  жизнь  в  покое.

Пройдут  с  ног  до  головы,
Радость,  либо  горькие  слезы.
Грустны,  а  может  веселы,
Датчик  взведет  наши  прогрозы.

Велика  радость,  лихая  печаль,
Невозможно  все  определить...
Зачем  нам  внезапная  даль?
Возможно  нас  радует,  миг!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887140
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 29.08.2020


Ніна Незламна

Хитренька онучка

В  бабці  хитренька  онучка
Ну  справжнісінька  лисичка
Ранком  ледь  очі    відкрила
Відразу  їсти  просила.

Бабця  насипала  кашки
Дала  смачної  ковбаски
Та  вже  хитро  смакувала  
А  кашу  їсти,  не  стала.

Тихо  каже,  до  бабусі
Щось  в  мене  зубчик  заболів
Я  зовсім  не  винна,  це  він  
Дуже  ковбаски  захотів.

                                 14.05.2016






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665815
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 29.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дарунки осені

Сиплеться  під  ноги  гамма  кольорова,
Линуть  звідусюди  звуки  чарівні.
То  шепоче  осінь  до  коханих  словом
І  дарує  ніжні  й  лагідні  пісні.

Доторкнеться  пісня  серця  почуттями
І  душа  озветься  у  осінній  млі.
Люба  моя  осінь!  Ти  завжди  із  нами,
Ті  слова  розносять  вітри́  голосні.

У  повітрі  чути  запахи  кориці,
Сонячне  проміння  неначе  бурштин.
Королева  осінь,  мила  чарівниця,
Роздає  дарунки  радісно  усім.

На  своїй  долонці  принесла  кохання
І  букет  весільний  в  руки  подала.
За  одну  хвилину  збулися  бажання,
Вона  в  світ  казковий,  радо  повела...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887167
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 28.08.2020


Надія Башинська

МИ В ТЕАТРІ АБСУРДУ…

Я  співаю  пісні,    я  літаю  ві    сні.
Знали    б  ви,    як  я  дзвінко  сміюся.
Хмурю  личко  своє…  мої  думи    гіркі.
Я  не  та,  що  ві  сні,  як  проснуся.

Куди  й  дінеться    сміх…  і  пісень  теж  нема.
Скільки  дум    тих    важких?  Як  обсіли!
І  чому  ж  воно  так?  Літо  ж  є,  не  зима.
Чому  холод,    і    де  брати  сили?

Ну,  а  що    коли  взять  й  дзвінко    так  заспівать?
Є  ж  насправді  чому  нам    радіти.
І  хоч    час  нелегкий,  непростий.  Він  такий.
Треба    вчитись    по-новому  жити.

Нам    замислитись  слід,  чому  в  масках  весь  світ,
а  тепер  дружно    плачемо  слізно?
Ми  в  театрі  абсурду    давно  маски  вдягли,
то  раніше  їх  не  було  видно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887148
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 28.08.2020


Білоозерянська Чайка

Ведмідь - гора

[i]З  ловів  поверталась  вся  сім’я  ведмежа.
Бачать  звірі,  що  на  Кримськім  узбережжі  –
уламки  корабля.  
Косолапий  тато  діяв  обережно:
в  лапи  взяв  живий  пакунок,  як  належно    –
там  плакало  дитя.

У  сім'ї  ведмежій  дівчина  зростала.
Світлих,  добрих  років  пронеслось  чимало  –
Нови́й  крах  корабля…
Вітер.  Шторм.  Гіганти-хвилі  підіймало,
пінилось  все  море,  кораблем  тріщало,
Йшла  стогоном  земля.

Після  бурі  та  красуня  світлокоса,
Хлопця  без  свідомості  знайшла,  матроса  –
Й  пропала  геть  душа…
Вже  кохання  молоде,  дзвінкоголосе
На  Велику  землю  корабель  відносить,
Ведмедів  залиша.

Вся  сім’я  по  берегу  біжить  ведмежа,
Бо  завжди  любила  дівчину  безмежно,
Ту  воду  п’є,  вбира.
Почуття  дівчини  з  милим  -  протилежні,
За  її  кохання,  як  стрімку  пожежу,
Ведмідь-  тато  скара…

Заспівала  пісню  –  про  любов  бентежну,
І  заплакала    сім’я  –  людина  все  ж  то...
Їх    дівчинці  –  пора…
З  горя  в  воду  впав  ведмідь  необережно...
та  й  застиг...    і  дотепер  на  узбережжі
Сумна  Ведмідь  –  гора…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887131
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 28.08.2020


Амадей

Не сумуй, моя зіронько рання

Не  сумуй,  моя  зіронько  рання,
Моя  зіронько  чарівна,
В  моїм  серці  горить  кохання,
А  в  душі,  знов  цвіте  весна,

Іще  очі  горять  зірками,
І  твій  погляд  ще  душу  п"янить,
Твої  очі,  немов  діаманти,
Від  них  серце  у  грудях  тремтить.

Скоро  я  вже  прилину  до  тебе,
Розцілую  так  ніжно  уста,
І  розквітне  у  серці  в  тебе,
Знову  юність  твоя  золота.

От  коли  я  приїду  до  тебе,
Буде  свято  для  серця  знов,
Буде  нашим  з  зірками  небо,
Й  замість  сонця  світить  любов.

Не  сумуй,  моя  люба,  не  треба,
Усміхнися  до  мене  знов,
Сам  Господь  нам  дарує  з  Неба,
Нашу  пізню  палку  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885886
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 28.08.2020


Valentyna_S

Ключі… Ключі від осені…

Ключі…  Ключі  від  осені  замка.
–  Хутчій,  хутчій!  –    кричать  тривожно  гуси.
Густішає  щодень  луска  ставка
Й  небесна  твердь,  мов  ясенець,  ламка,
А  соняшник  на  нім  відцвіло-русий.

Дорога  літа  тане  на  очах.
Відталь  сріблить  й  золотить  гобелени,
Вітрища  розперезані    сичать
І  грози  б’ються  гнівно  на  мечах
Й  шрамують  листя  ще  живець  зелений.

Дощі…  Дощі  –    і  на  душі  сльота.
Віки  безвихідь  держать  на  ґорґошках.
Скарбів  своїх  не  бачим  –  сліпота,
І  цілі  наші  досі  в  розпорошку.
Тож  сподівань  на  зміни  анітрошки.

А  жаль.  
                         Хоч  осінь  прийде  золота
Й  обсипле  перлами-горошком.


Ясенець-перший  неміцний  льодок.
На  горгошки  –  на  плечі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887124
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вишиваю пейзаж

Як  художник  виймає  мольберт,
Так  до  рук  я  беру  полотно.
І  малюю  нитка́ми  сюжет,
Що  з'явивсь  в  голові  вже  давно.

Ліс,  берези  і  поле  в  квітках,
А  над  ними  веселі  хмарки.
Протікає  прозора  ріка,
На  горбочку  біленькі  хатки.

Вишиває  старанно  рука,
Ось  метелик  на  квітці  заснув.
Вітерець  доторкнувся  злегка,
Колисанку  метелик  почув.

Вийшов  гарний  у  мене  пейзаж,
Подарую  для  вас  я  його...
Ти  промовиш:"Кохана,  приляж,
Відпочине  нехай  полотно."

Усміхнуся  так  ніжно  тобі,
Залишився  один  лиш  стібок.
Так  люблю  очі  ці  голубі,
У  обіймах  твоїх  вже  за  крок.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887068
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020


Валентина Ярошенко

Встретим Музу - улыбкою красивой

Поглощает  суета  прошедших  дней,
Спешим  мы  жить,  порой,  не  успеваем.
Все  равно  бежим  торопимся  за  ней,
На  скорости  всегда  жизнь  пролетает.

Мы  опять  бежим.Когда  же  будем  жить?
И  дойдем  до  факта  неизбежного  -
Время  быстрое  нам  не  остановить,
Никогда  уже  не  будем  прежними.

Оглянемся,  сколько  времени  нам  жить,
В  миг  пролетело  солнечное  лето.
Почему  всегда  короткий  жизни  миг?
Остается  наша  песня  недопетою.

Можем  мы  друг  другу    радости  дарить.
И  лишь  почаще  нужно  всем  встречаться,
Чтобы  на  пути  невзгоды  победить,
Всегда  людьми  нам  надо  оставаться.

Мы  с  Вами  вместе  станем  крепкой  силой,
а  нас  бедам  и  тревогам  не  сломить.
Встретим  Музу  -  улыбкою  красивой,
Будем  людям  красоту  стихов  дарить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887044
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 27.08.2020


Ніна Незламна

Весняний день

Золотистим  здавався  день
Сміялось  сонце,    іскрило
Все  співали  птахи  пісень
Дзвінко,весело,мінливо…

Танцювали  променята
Веселі  й  ніжні  по  землі
Шовкова  трава  блистіла
Раділа  весняній  порі.

А  в  саду  дерева  ніжно
Вдивляються  у  небосинь
Одяглися    білосніжно
Ловили  наречених  мить.

Вітерець  легенький  віяв
Боявся  зрушити  красу
Пахощі  ніжно  розсіяв
По  зелених  травах  в  саду.

Злетілись  гуси..Лебеді
В    небі  розпорошилися
Закрили  сонце,промінці
Всі  золотом  омилися.

Прилетіли  журавлята
Легенько  вітер  підганяв
Всі  відкрили  оченята
Вже  теплий  дощик  накрапав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665810
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 27.08.2020


Ніна-Марія

ЗВАБЛИВЕ ЛІТО

[img]https://scontent.fdnk4-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/p720x720/118177534_2625274091066300_7032965147186085575_o.jpg?_nc_cat=107&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=pwl5x1OJKloAX8FULEk&_nc_oc=AQnAZHI5B901ia7lPxeJFqiHCWWzYOohBM8ribQd9db9bJkf33cd5uL5WpEdA9obtGI&_nc_ht=scontent.fdnk4-1.fna&tp=6&oh=9afc44ae1e718097ff4043d6dd932826&oe=5F6A2D1A[/img]

Напій  з  твоїх  медових  вуст
повільно  краплями  стікає.
Як  гріх  привабливих  спокус,
чар-зіллям  душу  обпікає.

Хай  розчиняється  нектар.
Мене  він  взимку  буде  гріти.
Цей  дорогий  цілющий  дар
подарували  літні  квіти.

Немає  місця  вже  журбі.
Чарують  дні  казковим  цвітом.
Я  розчинюся  у  тобі,
Моє  звабливе  славне  літо.

[img]https://scontent.fdnk4-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/p720x720/118141675_2625273891066320_5971105327993278046_o.jpg?_nc_cat=107&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=_jmp5bTD_EYAX-S8shz&_nc_ht=scontent.fdnk4-1.fna&tp=6&oh=fce86ece9aafe5fef1e8fd6805ab0f45&oe=5F6C1516[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887001
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 27.08.2020


Тетяна Мош

Маестро Час

Під  шум  дерев,  під  шепіт  падолисту
Мелодію  склада  Маестро  Час.
І  горобин  палаюче  намисто
В  осінній  день  запрошує  на  вальс.

Кружляє  листя,  наче  жовті  ноти
Розсипались  із  стану  до  землі.
Гілки  із  вітром  в  парі  будуть  доти,
Доки  дощі  поглинуть  їх  в  імлі.

А  Час  змахне  в  повітрі  дивним  жезлом  –
І  все  заграє  злагоджено  в  такт.
І  одягне  вдоволений  Маестро
Уже  не  золотий,  а  білий  фрак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886320
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 26.08.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2020


Valentyna_S

Журбо, іди, іди від краю геть

Журбо,  іди,  іди  від  краю  геть!
Уже  весна  штормить  й  здіймає  радість!
Нектаром  нам  здається  кожна  мить,
Нехай  нікого    щастя  більш  не  зрадить.

Хай  в  кожного  прокинеться  любов
До  всього  світу,  врешті-решт  —  життя.
Без    докучни́х  обійдемось  промов--
Весна    оздоблює  буття  —  і  все!.

Як  білобрисе  марево    пливе
В  блакитності  божественних  шляхів!
Й  сердечок  шкарубки́х  торкне  сливе,
А  зачарованих  і  поготів.

Даруймо    щедро  теплоту    очей
Всім,  хто  в  полоні    суму,  а    не  з  нами.
Нехай  тріумф  весняний  б’є  ключем  —
Й  співає  світу  цілому  осанну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789429
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 26.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щасливі

Щасливі  -  поруч  двоє,
А  з  ними  їх  кохання.
У  шелесті  тополі
У  небі  на  світанні.

Щасливі  -  очі  в  очі,
Уста  такі  медові.
І  місяць  серед  ночі
І  запахи  квіткові.

Щасливі  -  в  кожнім  слові,
У  усмішці,  що  гріє.
Як  жити  без  любові?
Той  хто  любить  не  вміє...

Щасливі  -  поруч  двоє,
Коли  вони  відверті.
І  навіть  коли  горе,
Спасає  їх  від  смерті.

Щасливі  -  будуть  завжди,
Бо  поруч  є  кохання.
Його  хоч  раз  пізнавши,
Нема  розчарування...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886976
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 26.08.2020


Lana P.

ЖАСМИНОВА НІЖНІСТЬ

Жасминова  ніжність  і  Ви.
Солодить  вуста  теплий  вечір.
Зібралося  сонце  до  втечі
За  хмари,  що  мов  корогви.

Півонії  пишність,  бузку,
Пахучість  земна  матіоли,
Бездонність  очей  —  знак  віоли,
І  два  силуети  в  садку,

В  спокусі  між  скошених  трав,
Спивали  цілунки  поволі,
Ромашки  гадали  на  долі,
А  коник  на  скрипочці  грав.

А,  може,  то  був  цвіркунець?
Виводив  мелодію  кволо,
Прощальним  було  й  Ваше  соло,
А  спогадам  —  ні,  не  кінець!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886860
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 26.08.2020


Ніна Незламна

Летят журавли ( слова к песне)

                   
Небо    синее....    летят  журавли…
Треугольником,    в  дальние  края
Что  несут  с  собой,  ведь  мечту  они
Берегут  в  сердцах,  знаю    не  таят

 Ах  вы  журавли,  птицы  добрые
Красота  земли,  всегда  гордые
Не  прощаюсь  я,  ведь  вернётесь  вы
Время  пролетит,  Родине    верны…

Той  сторонушке,  там  где  родились
Где  ручей  звучал,  воды  напились
Где  румян  рассвет,  облака  белы
Там  где  мать,  отец,  не  будет  беды
 
Ах  вы  журавли,  птицы  добрые
Красота  земли,  всегда  гордые
Не  прощаюсь  я,  ведь  вернётесь  вы
Время  пролетит,  Родине  верны…

Небо  синее....    летят  журавли
Слышен  взмах  крыла,  даже  издали
Ни  к  чему  печаль,  возвратитесь  вы
Лишь  бы  не  было  на  земле  войны

Ах  вы  журавли  птицы  вольные
Символ  мудрости,  всегда  гордые
Не  прощаюсь  я,  возвратитесь  вы
Ведь  нельзя  прожить  без  земной  любви…

                                                                                             23.08  2020г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886902
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 26.08.2020


Віктор Варварич

Лелеки готуються в дорогу

Вже  лелеки  збираються  докупи,
Звеселяють  нас  клекотом  гомінким.
Випробовують  свою  міць  у  луках,
Їх  переліт  додому  буде  важким.

Зачаровують  своєю  красою,
І  полонять  наші  серця  крадькома.
І  проводять  польоти  над  водою,
А  в  серці  звучить  мелодія  сумна.

Вони  не  хочуть  свій  край  полишати,
Летіть  у  незвідану,  далеку  даль.
Однак  в  дорогу  треба  вирушати,
Золотиста  осінь  скидає  вуаль.

Вже  сонце  заплющує  свої  очі,
Грядут  осінні,  посірі  холоди.
І  морозними  стають  довгі  ночі,
Зовсім  поряд  подих  юної  зими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886974
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 26.08.2020


Валентина Ярошенко

Вкраїна - дівчина в вінку

Завжди  ми  мріємо  усі,
Багату  бачить  Україну.
Про  неї  пишемо  пісні,
Про  нездоланну,  сильну,    вільну.

Чарівну,  гарну  та  просту,
З  її  родючою  землею.
Вкраїна  -  дівчина  в  вінку,
Ми  зможемо  гордитись  нею.

Звучить  у  прозі  і  віршах,
Багата  українська  мова.
Стільки  століть  пережила,
Наша  любов  у  кожнім  слові.

Закінчиться  колись  війна,
З  руїн  повстанеш,  наша  ненько.
І  висохне  твоя  сльоза,
Ти  посміхнешся  нам,  рідненька.

Ми  святкуватимемо  всі,
Один  народ  -  міцна  родина.
І  станеш  ти  у  всій  красі,
Могутня,  вільна  Україна!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886859
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 26.08.2020


Білоозерянська Чайка

Мов подих вітру…

                                         (Осіннє  рондо.)
       [i]Мов  подих  вітру  теплого  –  осінній  сум  звучить.
Він  –  скрізь:  у  дивних  спогадах  пожовклих  верховіть,
У  смутку  сонця,  неба,  у  скрипі  тополинім  –
Збігає  час…  у  літа  є  лічені  хвилини.
Горобина  достигла  вже,  яскраво  пломенить,
Пташиний  ключ  готується  в  омріяну  блакить.
Столітній  дуб  озвався  неквапом  до  ялини:
- Час  не  спинить.  Не  літо  –  роки  летять  невпинно...
             Мов  подих  вітру…
Хмарки  зібрались    купкою,  стемніло  -  і  за  мить,
Повітря  пахне  хвоєю…  грибами  …    бо  мрячить.
     Пустунка  -  осінь  квітне  –    вся  айстрово  -  жоржинна  –
Привітне  літо  з  двору  та  провести  повинна.
Прощання  з  другом  сонячним  всамітнить,  схолодить…
               Мов  подих  вітру…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886956
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 26.08.2020


Катерина Собова

Не з тієї ноги

Чоловік    миршавий    Жора
На    світанку    дуже    злився:
Перебрали    з    кумом    вчора,
А    іще    не    похмелився.

Загилив    кота    ногою,
Що    підліз    так    необачно,
Заховавсь    собака    в    будку,
Бо    зробилось    йому    лячно.

Розбирала    злоба    Жору
(Теща    в    хаті    позіхала),
У    ній    бачив    він    потвору,
Що      горілку    заховала.

А    дружина    Ізабелла
(Важить    півтора    центнера),
Пишнотіла    і    дебела
Підступила    до    партнера:

-Що    за    крик?    У    чім    причина?
Ти    чого    розверещався?
Всі    розбіглися    тварини…
Гарно    день    у    нас    почався!

-Де    з    розсолом    діла    банку?
Бо    у    мене    й    ти    заплачеш!
Не    з    тієї    ноги    зранку
Встав    сьогодні,    що    -    не    бачиш?

Ізабелла    не    моргнула:
-Ми    це    виправимо    скоро!
Підняла,    і    як    ту    штангу,
Гепнула    об    землю    Жору.

-Ти    живий    там?    Цілі    ребра?-
Потрудилась    запитати,-
На    яку    там    ногу    треба?
Тепер    можеш    тихо    встати.

І    з    тих    пір    -    в    сім’ї    порядок
І    щасливе    в    спальні    ложе…
Якщо    в    кого    є    проблеми  –
Ізабелла    допоможе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886917
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Веселенька Дачниця

А більшого нам не треба

Я  гордо  навчуся  чекати,
Окріпне  зболіла  душа…
Забудемо  старі  обіди,
Не  будем  про  наші  обіти,
Невсилі    тебе  не  кохати...    

Знаю-  прийдеш,  кохання  моє!      
Розквітне  земля  на  світанку,
Зорею  всміхнеться  небо,
І  більшого  нам  не  треба,
Бо  жадані,  щасливі  ми  є!        

З  тобою  будемо  плекати
Обіцянок  наших  зЕрно  ,
А  більшого  нам  не  треба,
Бо  дано  людям  від  неба  -
Кохати…  кохати,  кохати...

Надіюсь  на  зустріч  весною,
Більшого  нам  і  не  треба  –
Ходити  у  сивих  росах
Вдихати  свіжість  покосів
І  будеш  ти  поруч,  зі  мною!  

Можливо  ти  прийдеш  улітку,
Коли  почуття  дозріють…
А  більшого  нам  не  треба  -
Кохатись  в  зірковому  небі
І  марити  з  сим  зоресвітом.

Я  вірю  у  зустріч  сьогодні  -
Мої  почуття,  як  світло,
Як  промінь,  що  із  темряви,
Бо  вже  терпкий  запах  отави
У  раниму  нас  кличе  осінь...
                                                                     В.Ф.  -  17.08.2020






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886894
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Олеся Лісова

Ми спішимо, куди?

Задумуюсь,  ми  спішимо,  куди?
Чому  тягнемо  вперто  соломину
І  погляд  на  одні  і  ті  ж  сліди,  
Протоптані  роками  без  зупину.

Як  рОботи  закладених  програм:
Обід,  вже  вечір,  сон  і  знову  ранок.
Ми  забуваємо,  що  лИше  нам,  лиш  нам
Дав  Бог  розмалювати  цей  світанок.

Ми  –  радість  і  обійми  теплих  рук,
Веселка  у  барвистому  просторі,
Перлини-рОси  трав’янистих  лук,
Любов  і  Усмішка  у  неосяжнім  морі.

Ми  –  сонце  в  золотистій  далині,
Що  променями    радо  всіх  голубить,
Ми  -  вітер  у  ранковій  тишині,
Що  ніжним  поцілунком  рідних  будить.

Безмежжя  висоти  і  глибини,
Зіркові  ліхтарі  у  небокраї.
Ми  –  вільні  птахи  й  простір  нас  манить
Та  приземливши  крила,  не  літаєм.

Лише  за  крок  невороття  й  біди
Ми  наче  свитку  вивертаєм  душу…
Тоді  скажіть:  «  Ми  спішимо,  куди?
Із  безкінечним:  хочу,  треба,  мушу…  »


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886795
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тільки в Україні (слова для пісні)

Тільки  в  Україні,  ночі  такі  світлі,
Зорі  такі  ясні  і  такі  привітні.
Тільки  в  Україні,  солов'ї  співають,
Козаки  з  любов'ю  дівчат  обіймають.

Тільки  в  Україні,  хвилі  пшеницями
І  блакитні  очі  дивляться  льонами.
Тільки  в  Україні,  пісні  голосисті
І  бурхливі  ріки  і  джерела  чисті.

Тільки  в  Україні,  зелені  Карпати,
По  траві  шовковій  радісно  ступати.
Тільки  в  Україні,  зазвучать  трембіти,
Понесе  ті  звуки  веселенький  вітер.

Тільки  в  Україні,  квітнуть  рясно  вишні,
Бережи  прохаю,  рідний  край,  Всевишній!
Нехай  над  ланами  ясне  сонце  сходить,
Нехай  мир  і  спокій  завжди  верховодить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886882
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Надія Башинська

ОДЯГНУ СОРОЧКУ Я СВОЮ СВЯТКОВУ

Одягну  сорочку  …  а  вона  барвиста.
Ґронечко  калини    тут    є    поміж    листя.

Нитка  золотиста  ніби  сонце  сяє,
вітер    в  хлібнім    полі  колосками    грає.

Ниточка  блакитна,    як  те    небо  синє,
мов  весела  річка,    що  далеко  плине.

На  моїй  сорочці  є  барвисті  квіти,
щоб  думки  крилаті,  щоб  життю  радіти.

Одягну  сорочку  я  свою  святкову,
бо  люблю  свій  край  я,  свою  рідну  мову.

Бо  люблю  свій  край  я  і  свою  родину,
свою  рідну  землю,  свою  Україну.

А    моя  сорочка…    ой    яка  ж  барвиста!
Вплетена  любов  тут  між  квіток  та    листя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886799
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Ніна Незламна

За Незалежність!

За  що  й  за  кого  стоїш  воїн?
За    рідну  неньку  Україну
Живим,  чи  згинеш  у    двобої?
 Не  покинеш  свою    країну

Бо  тут  родився  і  навчався
 Зустрічав  ранки  і  вечори
Інколи  й  плакав,  посміхався
В  родиннім  колі  пізнав  щастя….

 Ти  ж    пам`ятаєш  ненькі  очі
 Ясний  світанок  в  них  і  ласка
І  колискову  серед  ночі
Той  ніжний  погляд,      була    й  казка

Вела  у  мандри,  до  веселки
 До  поля,  в  луки,  в    ліс  й  до  Дніпра
Де    є  чаклунки    і  русалки
Здається  все  це…  було  вчора

Тьмяний  світанок,  приліг  смуток
Чекати  бою?  Ніхто  не  знає…
Всі  хвилювання    зібрать  в    жмуток
Хай  краще  пташка  заспіває

 Тих  хто  загинув,  не  повернуть
Героям  слава!Не  забудем!
Свій  шлях  цінуєм!  Тож  не  звернуть
Не  втратим  честі,  дружні  будем!

За  що  й  за  кого  стоїш  воїн?
За  рідну  неньку  Україну!
За  Незалежність!  За  свободу!
За  свою  мову  солов*їну
За  мир  і    щастя  для  народу!

****

 Шановні  друзі!

 Щиро  вітаю  всіх  з  Днем  Незалежності!
Щастя,  миру  і  достатку!  Поваги    і  любові!
Наснаги,  тепла  і  добра  Вам!  

                                                                       24.08.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886806
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Валентина Ярошенко

Хочу батьку одружитись /гумор /

-Хочу  батьку,  одружитись,
Артем  мовив  за  сніданком.
Яблука    в  саду  налиті,
Осінь  вже  зійшла  на  ганок.

-А  хто  буде  за  дружину?
Кого  будемо  вітати?
Приглянулася  Ірина,
Дядько  Йван  хай  буде  сватом.

-Ні,  вмить  батько  став  надутий,
Ота  дівка  -  не  потрібна.
Не  бажаю  це  я  чути!
Бо  тобі  сестра  то  рідна.

Гірку  правду  скажу  сину,
-З  матір'ю  її  я  спав.
То  моя  донька  Ірина,
Я  сам  колись  її  назвав.

-Може  -  Варку  за  дружину?
Синьооку,  струнку  взяти?
-Не  підійде  й  вона,  сину
Й  та  зі  мною  була  мати.

-Тата  ти  не  потурай,
Донеслось  від  мами  сину.
-Кого  хочеш  обирай,
Він  не  батько  твій,  дитино!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886798
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Білоозерянська Чайка

ВІТРЯК

   [b][i]Тліє  серцем  забутий  вітряк
В  самоті  на  краю  Балаклії,
Дерев’яний  каркас  весь  біліє  –
Два  століття  стоїть  як-не-як.

Мов  старий  сивочолий  козак,
Що  втомився  в  життєвому  шумі,
Грає  в  полі  безрадісні  думи…

Вільний  вітер  обійме  млина:
- Вкляк  в  печалі  віків,  старина?
Я  розраджу,  дідусю,    від    суму…[/i][/b]

Децима,  або  Еспінела  —  десятирядкова  строфа  зі  сталою  схемою  римування:  абба  аггддг.

Світлина:  старий  вітряний  млин  в  селі  Морозівка  Балаклійського  району  Харківської  області.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886767
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Білоозерянська Чайка

В осокорах

                           (алфавітний  вірш.)

[b]А[/b]  в  осокорах  є  ще  трохи    літепла́,
[b]Б[/b]езмежжя  сонця,  що  вдивляється  у  воду.
[b]В[/b]  ставку  купається  в  качиній  насолоді
[b]Г[/b]олодний  виводок,  що  мама  привела.

[b]Ґ[/b]азда  їх  випустив  –  тут  поряд,  кілька  хат,
[b]Д[/b]одому  близько  –  хай  в  ставку  збирають  ряску.
[b]Е[/b]кватор  спеки…  тільки  мами  -  качки  ляскіт.
[b]Є[/b]диний  звук,  що  втихомирює  малят,

[b]Ж[/b]овтіють    мокрі  та  кумедні  черевці́….
[b]З[/b]а  мить  –  усі  в  ставку  шукають  корм  натужно.
[b]І[/b]  –  раз!  Вони  наїлись,  зчублені  та    дружні    –
[b]Ї[/b]х  качка  хвалить:  всі  навчились,  молодці!

[b]К[/b]оли  вже  сонечко  сховається  по  вінця  –
[b]Л[/b]овці  йдуть  вервечкою  на  пташиний  двір.
[b]М[/b]ені  здається,  що  ставок  і  осокір,
[b]Н[/b]емов  бальзам  душі  –    для  кожного  вкраїнця…


 Фото  -  інтернет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886841
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Ніна Незламна

Коли спів пташиний…

Коли  спів  пташиний  лунає  на  волі
Чи  в  полі,  чи  в  лісі,голосний  доволі
 Тоді  й    жага  жити,  не  скаржиться  долі
Співом  заворожить…  мене  й    хліба    в  полі

Як  сумний  полине,  частенькі  октави
Наче  серце  крає…  грозові  заграви
Душа  заніміє,  від  болю  й  страждання
Не  залічить  рани  й  ранкове  світання

Та  на  душі  легше,  як  дощик…  краплини
І  ти  вже  загубиш…нежданні  сльозини
Мов  по  краю  неба,  майорить  надія
Небо  веселкове,    моя  й    птахів  мрія

 Вітерець  ранковий,  візьме  в  руки  скрипку
Весело  заграє  й  душу  одиноку
Позбудить  від  болі,  поведе  у  казку
То  дарунок    долі,  маю  божу  ласку

 Коли  спів  пташиний,  в  неба  синь  злітає
Тоді  й  квітка  в  полі  з  сонцем  розмовляє
 І  хочеться  жити,  сміятись,  співати
Життя  і  свободу  навік  прославляти…

                                                                           23.08.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886711
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020


Білоозерянська Чайка

Навіяне кручами

   [b][i]  Ми  знищили  палке  кохання  голіруч,
У  кожного  -  своє  життя  строкате.
Закрию  душу    я  знекровлену  під  ключ
І  не  залишу  іншим  дублікати.

Якщо  кохав,  то  більше  спогадом  не  муч.
Минуле  тепле  ще  ...  і  снів  багато.
…  Милуюся  красою  неозорих  круч  –
Згорає  обрій  в  річці  винувато…[/i][/b]

Сициліа́на  (октет)  —  восьмирядкова  строфа  з  двома  четвертними  римами,  розташованими  за  схемою:  абабабаб,  переважно  про  кохання.


Світлина  -  з  нашими  неозорими  Зміївськими  кручами  над  Сіверським  Донцем,  м.Зміїв,  Харківщина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886750
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020


Капелька

Дожди к нам в гости зачастили

Дожди  к  нам  в  гости  зачастили
И  возмущаться  стал  народ,
Что  урожай  водой  залили
И  стал  болотом  огород.

Что  дождь  холодный  лупит  в  спину
И  даже  зонтик  подустал.
То  норовит  залить  машину
И  всех  на  нервы  проверял.

Что  с  ураганом  подружился,
Как  тузик  ветки  потрепал.
То  дачнику  опять  приснился
И  куралесил,  чтоб  не  спал.

Дожди  гуляют  на  планете,
Они  не  в  отпуске  сейчас.
Дожди  за  лужи  не  в  ответе,
Им  просто  дан  такой  приказ.

Мы  видим  небо  стало  хмурым,
И  словно  дождик  как  с  ведра,
И  время  водным  процедурам,
А  значит  всем  домой  пора.

                         26.07.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800848
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 23.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коли в душі немає фальші

Грала  мелодія  кохання,
Звучав  у  голосі  романс.
У  ньому  мрії,  сподівання,
Він  зачаровував  всіх  нас.

Та  враз  сльоза  скотилась  гірка
І  в  грудях  дуже  запекло.
На  землю  впала  з  неба  зірка,
Їй  чомусь  боляче  було.

Фальшива  нота  прозвучала,
Слова  уже  були  не  ті.
Душа  чиясь  також  кричала,
Їй  бу́ло  боляче  в  житті.

Лише  мелодія  кохання,
Романс  цей  зможе  доспівать.
Коли  в  одному  поєднанні,
Ніщо  не  зможе  роз'єднать...

Коли  в  душі  немає  фальші,
Вона  немов  весна  цвіте.
Закохано  кружляє  в  вальсі,
Завжди́  з  коханням  поруч  йде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886681
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020


Ніна Незламна

Їх чекає дорога

Птахи  притихли…  на  порозі  осінь
Їх  доленосна    чекає  дорога
Ні,  не  забудуть,  приманливу  просинь
Де      рідний  край.  На  серці  тривога

В  блакитнім  небі    упевнений  змах  крил
Білі  лелеки,  збираються    в  групи
Туди  де  сонце,  милує  небосхил….
Злетяться  сім`ї...  на  широкі  степи

І  гучні  крики  -Кру-  кру,  подадуть    знак
Шикуйтесь  друзі!    Вже  пора  настала
Прощай  край  милий…  будемо  бачить  в  снах
І  лелек  зграя  в  височінь  злітала

Я  поневолі  огортаюсь  смутком
Слова  молитви,  для  них,  як  оберіг
Нехай    на  шляху…  теплом  зігріє  всіх
Діждусь    й  весною,    буду  стрічати  їх
 А  поки  ж  любі-  щасливої  дороги!

                                                                                         21.08.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886540
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 23.08.2020


Валентина Ярошенко

Цінуйте молодість і вроду / байка /

Вовк  в  Зайчиху  закохався,
Щось  таке  йому  найшло.
На  хатину  розстарався,
Вмів  він  теє  ремесло.

Був  завзятим  ловеласом,
Мав  він  євро  й  бакси.
Зайчиха  з  ним  була  багата,
Та  до  кохання  ласа.

Біжить  роки...  Наш  Вовк  старіє,
З  старим  не  хоче  жити.
Вже  з  іншим  всі  її  надії,
Наліво  йде  блудити.

Вовчим  життям  зажив  з  тих  пір,
Зайчиха  стала  злою.
Ходила  з  іншими  до  нір,
Поніжитись  любов'ю.

Терпів,  мовчав,  корив  не  раз,
Та  врешті  -  не  стерпів  він  долі.
Вив  він  від  болю  та  образ,
Й  загриз  свою  кохану  в  полі.

Почуйте  ж  ви  мене,  хороші
Цінуйте  молодість  і  вроду.
Не  йдуть  до  шлюбу  через  гроші,
Щоб  не  потрапити  в  пригоду!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886506
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 23.08.2020


Valentyna_S

Об мармурову вись ламає сонце списи…

Об  мармурову  вись  ламає  сонце  списи  —
Я  ж  слухаю  тремку  елегію  беріз.
Малює  в  підворітті  осінь  артескіз
Автопортрета  в  гамах  барви  барбарису.

Щорік  на  спілім-переспілім  літа  листі  
Поети  вірші  пишуть  світло-пломенисті  —
Так  просто,  для  душі.  А  може,  хтось  й  на  згад  —
Про  руна  лук  й  лугів  заквітчано-барвисті

І  споловілі  ниви  хвильно-колосисті,
Й  про  особисте  —  п’янко-солодко-гірчисте…
Не  встоявши  перед  спокусою  принад,
Я  також  кваплюся    на  творчий  променад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886621
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020


Білоозерянська Чайка

Чим мене ти можеш здивувати?

[b][i]...Чим  мене  ти  можеш  здивувати?
Я  ж  бо  вже  далеко  не  дівча  те…
Серце  все  –  зіжмакане,  зім’яте,
Зможеш  ти  від  зради  полатати,
Коли  сам  для  нього  став  ти  катом?

Що  до  цього  можна  ще  додати?
Слів  було  так  сказано  багато,
Мліла  я  у  млосній  благодаті...
А  брехня  твоя…  бодай  не  знати
Муки  серця  і  тяжку  розплату.

Все  згоріло  у  пекучій  ватрі  –
Те,  що  у  теплі  двома  зачате,
Те,  що  зберігати  більш  не  варто  –
Чи  наврочене  було?  Чи  кимсь  закляте?
Тамувала  біль  гіркої  втрати.
…  Чим  мене  ти  можеш  здивувати?[/i][/b]

(  Монорима.)

Фото  -  інтернет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886622
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020


Білоозерянська Чайка

Дивоцвіт кохання

(  Переклад  Балади  Атоса.  Російською  -  слова  Юрія  Ряшенцева,  музика  Максима  Дунаєвського.)
[i]
Ця  наречена  чарівна́,
Мов  ангел  із  небес,
З  вогню  та  пристрасті  вона,
Аж  лід  на  плесі  скрес.
І  від  кохання  п’яний  граф
Назавжди  серце  їй  віддав…

       Є  в  графськім  парку  дивоцвіт  –
Кохання  чистий  світ,
Лілеї  ніжний  цвіт…  той  цвіт…

Амбітна  панна  молода,
Дружиною  стає.
На  всіх  спого́рда  погляда:
- Це  все  тепер  моє!
На  полюванні  вже  ловці  –
Подружжя  мчить  рука  в  руці…

       Кохання  ніби  дивоцвіт  –
Лілеї  чистий  світ,
Лілеї  справжній  цвіт…  той  цвіт…

О  небо,  сила  провидінь!
Охота  ще  трива  –
І  раптом  рухнув  жінчин  кінь,
Та  впала,  ледь  жива.
Порвавсь  рукав  від  сукні,  змок  –
А  на  плечі  горить  клеймо.

Кат    посягнувся  на  святе  –
Лілея  там  цвіте,
Лілея  там  цвіте,  цвіте…

Не  чоловік  ,  і  не  вдівець  –
У  вир  обоє…  і  кінець…  

Є  в  графськім  парку  дивоцвіт  –
Кохання  чистий  світ,
Лілеї  ніжний  цвіт…  той  цвіт…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886617
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020


Надія Башинська

ДЯКУЮ!

               Роботи  в  Бога…    лиш  встигай,  а  нас  -    багато.
Ото  ж,  всім    як    допомогти?  Кому  те  знати?  Бог  довго  ду-
мав...    Нарешті  усміхнувсь.  Зумів.  Придумав!
             Створив    Бог  Ангелів  ясних.  Ті  скрізь    літають.  Усім,  
хто  просить  щиро    їх,  допомагають.  Радіє  Бог,  бо  ж  добре  
так.  І  всі  радіють,  бо  Ангели  Його  ясні  багато  вміють.
Бо  Ангели  Його  ясні  багато    можуть.  Якщо  попросиш  й  ти    
у  них,  знай,  допоможуть.
         Схотів  побачити  Господь  (  став  скрізь    ходити  ),  чи  всім  
тут    Ангелам    ясним  є    що  робити?
Переконався  –  всі  в  труді.    Роботу  мають.  І  на  землі,  і  на  во-
ді  вони  встигають.  І  задоволені    усі  й    щасливі  люди,  бо  до-
помога  їм  іде,  глянь,  звідусюди.
Та  ось  до  церкви  Бог  зайшов  й  теж  став  радіти.  Бо  молять-
ся  дорослі  тут,  між  них  є  й  діти.  І  Ангели  стараються,  бажа-
ння  зносять.  В  них  люди  Бога  про  своє,  важливе,  просять.  
Багато  Ангелів  Святих  людей  втішають.  Всміхнувся  Бог:
«  Ну,  молодці!  Діло  знають».
           Приємно  Богові,  що  все  йому  вдалося.  Аж  тут  помітив
Ангела  з  сивим  волоссям.  Стояв  він  тихо,  погляду  з  людей
не  зводив.  Видно  чекав...    та    рідко    хто  сюди    підходив.
А    був  же  Ангел    той  ясний  такий    привітний.  А  погляд    си-
ніх  тих  очей…    ой  який  світлий!
Господь  не  стримався  й  сказав:  «  Дякую!  Знаю…  Я  труд  
твій,    Ангеле  Святий,    в  стократ  приймаю  ».
         І  спалахнули  щоки    враз,  немов  ті  маки.  Для  Бога  Ангел  
від    людей  приймав  подяки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886559
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 22.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щоб з обличчя спала маска ( гумор)

Прийшла  Соня  до  гадалки,
У  неї  турботи.
Їй  в  душі  стає  так  парко,
Милий  без  роботи.

Тож  скажіть  мені  будь  -  ласка,
Порадьте,  щось  дуже.
Щоб  з  обличчя  спала  маска,
У  мойого  мужа?

Їй  гадалка  посміхнулась,
Щось  прошепотіла.
Мила  Соню,  я  прошу  вас...
Вам  сказать  хотіла...

Чоловік  ваш  ледар  званний,
Любить  тільки  спати.
Він  у  вас  якийсь  диванний,
Любить  карти  грати...

Положіть  біля  дивана,
Граблі  і  лопату.
А  тоді  будіть  Івана,
Годі,  годі  спати.

Уставай  пивко  привезли,
Хлопці  зачекались.
А  тебе  немов  розвезло,
Що  ти  спиш,  дізнались.

Як  підхопиться  з  дивана,
Тай  на  граблі  стане.
Голова  мов  барабанна,
На  вас  таки  гляне.

Ви  тоді  вже  не  баріться,
Охайте  у  хаті.
До  землі  візміть  зігніться
І  почніть  кричати.

Нехай  думає  Іванко,
Що  ви  захворіли.
Невставайте  з  ліжка  зранку,
Кажіть:"Нема  сили..."

Соня  радісна  й  щаслива,
Вийшла  від  гадалки.
Зроблю  я  Івану  диво,
Будуть  недопалки...

Тільки  сонце  засвітило,
В  бік  Івана  стука.
Ой  вмираю,  нема  сили,
Біль  терпіти  мука...

Стала  охати  дружина,
Стала  задихатись.
Став  Іванко  мов  пружина,
Навчивсь  повертатись.

Що  тобі  зробить  кохана,
Щоб  ти  не  хворіла?
В  мене  вже  на  серці  рана,
За  плечима  крила.

Не  вмирай,  тебе  прохаю,
Все  зроблю,  що  треба.
Хочеш  весь  город  скопаю,
Лиш  не  йди  на  небо...




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886590
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020


Ніна Незламна

Півник

                                                               Віршована  розповідь

На  паркані  півник
Дуже  хизувався
Він    зустрічав  ранок
Цим  дуже  пишався.  
Гучно  кричить<  ку-ку-рі-ку>
Й  двір  уважно  оглядає  
Це  ж  нині  підняв  пташину
Гордість,  крилами  махає.
Зазиває  до  сніданку  
Просипайтесь,  досить  спати
Веде  квочечка  дітвору
Гайда  травички  щипати.  
 За  мить  котик  підбирався
Хитрющий,  курчаток  уздрів  
 Але  півник  не  злякався
Підскочив  й  на  нього  злетів.
Крики,  галас  на  подвір`ї  
Перелякався  кіт  тікав
А  навколо  все    в  пір`ї
Півник  бив  його,  доганяв…
Добряче,  він  його  провчив
А  чого  все  лізе  сюди…
 І  знову,  з  гордістю  ходив
Кричав,  зазивав    до  води.
 Щаслива  родина  в  траві
 Їй  так  весело,  гуляє
   А  пвник  співає  пісні  
Обійстя  охороняє.
Знов  чатує  на  паркані  
Гарну  пісеньку  заводить
Вже  побачив,  там  вдалені
Ясне  сонечко  заходить.  
Нагулялися,  тож  досить  
Скоро  й  ця  ніченька  мине  
А  завтра,  знову  наш  півник
Свою    пісеньку  заведе.

                     12.05.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665384
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 21.08.2020


Любов Таборовець

Збирається Осінь в дорогу

У  дзеркалі  панна,  по  імені  Осінь
Розгладжує  щічки  рум’яні  свої…
Лягає  шифоном    мереживна    просинь
На  сукню,  що  їй  гаптували  гаї.
Сіяє  багрянцем    крохмалене    листя,
Коралі  Калини  на  груди  лягли…
Вже  голими  вітами  коси  сплелися
І  Хме́леві  пагони    стан  обвили…
А  шляпка  творила  довершений  образ…
Прикраса  їй  –  з  квітів  осінніх  декор.
Що  пишна  й  жадана  на  те  має  доказ:
Їй  перлами  Ранок  малює  узор…
Валізу  красуня  уже  спакувала…
Дарунків  доволі…  радітимуть    всі…
У  золото  ліс  і  сади    фарбувала,
Щоб  злитись  із  ними  у  пишній  красі…
Припудрила  носик…всміхнулася  Вітру...
Дала  настанову  холодним  Дощам…
Вже  скоро  її  парасолька    розкрита
Постане  Землі,  мов  божественний  храм.

16.08.2020
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886120
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 21.08.2020


Valentyna_S

Моя вулиця

Не  чути  дзвонів  зі  шпилів  дерев,
З  їхніх  бань  не  поллються  хорали.
Єдиний    ліхтар  на  стовпі  завмер,
Інші  --  руки  нечисті  украли.
Праворуч  й  ліворуч--полки  садиб,
Вже  приречені    непотрібністю,
Пустка    зіниць  запорошених  шиб,
Прикриті    покривом  наївності.
Відходять  життя  із  виру  буття  —
І  давлять  сліди  чорних  процесій.  
Вулицю  жде  тяжке  небуття…
Смуток  її  тиша  розносить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789323
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 20.08.2020


Капелька

Приветик Солнце! Как дела?!

-Приветик  Солнце!  Как  дела?!
Опять  несёшься  ты  куда?!
-Согреть  друзей  своих,  подруг.
Чтоб  не  замёрзли  летом  вдруг.

Тому,  кто  Туча,  буду  свет
И  просвещу  на  много  лет.
Кто  любит  просто  отдохнуть.
Могу  по  дружбе  маякнуть.

Возьмём  бутылочку  вина,
Ведь  с  нею  веселей  всегда.
Не  будь  как  туча  и  гроза;
Разрядочка  нужна  всегда.

Ведь  ты-  не  ветер  в  голове
И  не  сквозняк  в  своей  судьбе.
Не  будь  как  звёзды  вдалеке.
Не  греют,  светят  лишь  тебе...

-Понятно  Солнышко.  Опять
Спешишь  ты  ближних  поддержать,
Стремишься  тучи  просветить,
А  главное-  всегда  любить!

               Написан  в  июне  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800546
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 20.08.2020


Катерина Собова

Ревнива жiнка

У    маршрутці    жінка    мужа
Чогось    часто    смикає,
І    як    він    в    вікно    погляне  –
То    вона    кахикає:

-Куди    витріщивсь,    падлюко?-
Прошипіла,  як    змія,-
Та    худюща    он,    як    клюка,
В    тобі    бачить    бабія.

Не    до    тебе    зуби    скалить?
Поясни    мені    тоді,
Сигарету    он    та    смалить,
І    моргає    -    не    тобі?

Тебе    ж    видно,    кобеліну,
Очі    бігають    твої,
Ловлять    Галю,    Валю,    Ніну…
Ох,    нещасні    дні    мої!

-Жінко,-    ззаду    дама    каже,-
 Ви    себе    хоч    чуєте?
Та    ви    ж    свого    чоловіка
Нам    всім    рекламуєте!

Збоку    пані    обізвалась:
-Зовсім    чоловік    не    злий,
Я    б    такого    не    цуралась  –
Височенький,    показний.

Та    худа,    що    самі    кості:
-Казанова    -    вищий    клас!
Тут    ви    луснете    від    злості  –
Заберу    його    у    вас!

Загули,    як    на    Майдані,
Баби    хвалять    мужика:
Всім    підходять    такі    дані,
Зичать    всі    йому    віка.

Жінка    встала:    -Слухать    бридко!
Та    заткніться    уже    всі!
Бери    сумку,    виходь    швидко,  
Ми    поїдем    на    таксі!

Чоловік    виходив    гордо,
Всім    вклонився,    як    артист,
Під    сімейні    ці    акорди
Хоч    заробить    наш    таксист!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886465
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 20.08.2020


Надія Башинська

ІШЛО ЛІТО ЧЕРЕЗ ПОЛЕ

Ішло  літо  через  поле,
всі    йому  раділи.
Буряки,  капуста,    дині,
кавуни  і  сині.  

Посміхалася    квасоля,
боби    веселились.
Поряд    сад…    у    плодах    віти
перед    ним  схилились.

Пливло    в    човні  через    річку.
Ой  легке  ж    весельце...
-  Поплескайсь,  -  просила  річка,
потіш  моє    серце.

Завітало  і  до  лісу…
йшло  через  ярочки.
Там  виспівували  птахи
на  всі    голосочки.

А  у    лісі    кучеряві
молоді  берізки
заплели  вже    в    довгі  коси
золотисті  стрічки.

Там    зустріло  літо  осінь
в    золотім  віночку.
Її    здалека  впізнало    
ще    й    по    голосочку.

Радо  літечко  тепленьке
осінь  зустрічає.
Спас  вже  яблучка  для  неї
в  кошики  складає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886446
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 20.08.2020


Ніна Незламна

Роздуми після свят

Вже  так  давно  прийшла  весна
Минули    великі  свята
Чи  то  радіти  мені,  ні?
Щось  сум  лягає  на  душі
Мов  в  віночку  моя  земля  
Та  загубилося  щастя…
Комусь  паради,  музИки
 А  хтось  має  сльози,  крики
Чому  несуть  ветерани
Ті  георгіївскі  стрічки?
 Вв  АТО  онуки    не  пішли?
Та  чи  вони  вже  забули
Які  страшні  часи  війни….
Гадаю  бачать  чорні  сни..
Мабуть  пам`ятають  жахи…
Моя  країна  велика
Скажіть,чому  не  єдина…
Коли  згуртуємося  ми….
Та    чи  настане  всюди  мир?
Схід..  Кулі  свистять,    літають
Пісень  птахи    не  співають.
Комусь  весело,  йдуть  свята
Там,  ще    й  досі  гримить…Війна…
І  гинуть  хлопці  молоді
Скажіть  коли  кінець  війні?
Чи  буде  спокій  у  душі
Коли  моя  земля  в  крові?
Все  линуть  з  екранів  пісні
На  серці  боляче  мені…
Яке  свято,  тій  родині
Що  ховає  сина  нині?
Чому  несправедливий  світ
За  що  боремось  скільки  літ?
Прошу,    схаменіться  люди
 І  дружно  візьміться  за  руки
Ми  збережемо  Батьківщину
Тож    шануйте    землю,  родину
Щоб  моя    ненька  Україна
Завжди  була  щаслива,  вільна!

                                                 10.05.2016р






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665381
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 20.08.2020


Білоозерянська Чайка

Мчала душа…

[i]    [b]Туманні  світанки  –
Печальним  сонетом.
Рве  струни  циганка,
Вогонь  дириґентом.

     Чуттєвість  до  ранку
Лунає  наметом.
Любов  до  останку
Їм  служить  поетом.

В    шаленім  багрянці  –
Вся  пристрасть  у  танці,
Очей  полум’яні  вогні…

В  туманному  шалі
Кохання  звучало,
І  мчала  душа  на  коні…[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886419
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 20.08.2020


Валентина Ярошенко

А раніш - удвох стояли

Не  пила,  від  сліз  я  п'яна,
Серденько  болить  моє.
М'ята    край  воріт  духмяна,
Листя  запах  щедро  ллє.

Чаєм  не  змирити  душу,
Й  сну  неначе  не  було.
Стану  сумно  коло  груші,
Хоч  відчую  я  тепло.

А  раніш-    удвох  стояли,
Рясно  груша  ще  цвіла.
Ось  тепер  сама  згадала
Що  згоріло  вже    дотла.

Покохав  тепер  ти  іншу,
Мовиш  їй  ти  ті  ж  слова.
Посміхаєшся  так  ніжно,
Так  душа  твоя  співа.

Моє  щастя  десь  блукає,
Вірю,  близько  те,  нове.
І  кохання  світлим  раєм
Коло  груші  оживе...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886389
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 20.08.2020


Білоозерянська Чайка

Жінка з осіннім смутком

[i][b]Ж[/b]іноча  доля…  краплі  б’ють  в  заду́мі
[b]І[/b]ду  одна,  з  риданнями    дощу,
[b]Н[/b]аївне  серце  розривається  від  суму,
[b]К[/b]ипить  –  вирує  -  тужить:  Не  прощу!...
[b]А[/b]втобус  вже  від’їхав  від  зупинки,

[b]З[/b]апізнення  моє  він  не  чекав,

[b]О[/b]сіннім  смутком  тихо  плакали  хмаринки,
[b]С[/b]вою  печаль  розсіявши  між  трав.
[b]І[/b]  тільки  я,  геть  вимокла  і  зме́рзла,
[b]Н[/b]емов  купалась  в  осені  сльозах,
[b]Н[/b]есла  так  вперто  я    кохання  щезле,
[b]І[/b]скристе,  світле...  в  со́лодах  –  меда́х…
[b]М[/b]олилась:  Не  губи  моєї  долі,

[b]С[/b]ебе  коханню  сліпо  віддаю!
[b]М[/b]ине  і  це,  -  втішали  в  дощ  сумні  тополі,-
[b]У[/b]се,  забудь  історію  свою…
[b]Т[/b]ремтить  рука…  ламає  парасолю…
[b]К[/b]різь  зливу  -  в  такт  -  моє  серцебиття.
[b]О[/b]сінній  сум…та  я  дощеві  не  дозволю
[b]М[/b]ої  згубити  світлі  почуття…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886391
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 20.08.2020


Віктор Варварич

Любов змінює нас

Любов  квітує  дивним  цвітом,
Від  неї  серце  так  тріпотить.
Вона  притягує  магнітом,
А  кров  вирує  й  палахкотить.

Любов  дарує  сподівання,
І  мрії  в  серцях  оживають.
Любов  розпалює  кохання,
І  наші  душі  осявають.

Щира  любов  править  цим  світом,
Дарує  нам  незабутню  мить.
Вистеляється  першоцвітом,
Вона  наші  серця  весилить.

Любов  іскрить  наче  зірниця,
Вишиває  чудні  килими,
І  змінює  наші  обличчя,
Із  нею  ми  стаємо  людьми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886397
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 20.08.2020


Valentyna_S

Розлука з сином

Між  мною  й  сином--  закордоння,
Як  плавкі  на  ріці  крижини,
І  ще  вночі  оте  безсоння--
Колюче,  як  гілля  ожини.
Мене  чатує  зірка  пізня  —
Отам  сидить  в  саду  на  гілці.
Її  прошу:  рідненька,  злізь-но,
Здійми  свої  маленькі  крильця,
Полинь-прилинь      вночі  до  сина,
Його  чола  торкнись  легенько--
Нехай  вважає,  що  чужина
Його  вспокоює  серденько.
Попрошу  я  й  Тебе,  мій  Боже!  
Загой  Ти  душу  від  розлуки,
І  ангела  пошли  у  поміч
Узяти  долю  в  свої  руки.
Його  я  ангелом  теж  стану--
І  буду  з  ним  в  годину  скрути…
Незлим    усякий  хай  постане,
Хто  ллє  в  життя  лише  отруту.
О  Боже!  Захисти  Ти  сина  
Від  розчарування  і  розпуки.
Мені  ж  Ти  поклади  на  спину
Хрести    моїх  дітей  і  внуків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789167
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 19.08.2020


Капелька

Умчался скорый поезд вдаль

Умчался  скорый  поезд  вдаль,
Оставил  радость  и  печаль.
Унёс  надежды  и  мечты
В  другие  замки  и  дворцы.

Ну  что  ж,счастливого  пути.
Мы  словно  в  море  корабли.
У  каждого  свой  новый  путь
И  в  прошлое  не  повернуть...

В  житейском  море  средь  людей
Прекрасных  много  кораблей.
Несётся  каждый  по  волнам
К  родным,  к  далёким  берегам.

Пересекаются  ладьи
Для  столкновений  и  любви.
Круговорот  различных  чувств.
В  них  радость-счастье  или  грусть.

В  них  есть  билет  в  один  вагон
И  главное-  счастливый  он!
Я  счастлив,  что  один  билет
Мы  тянем  вместе  много  лет!

Умчался  скорый  поезд  вдаль,
Унёс  он  радость  и  печаль.
Билет  и  место  на  двоих.
А  значит  будет  новый  стих!

                             03.06.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794888
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 19.08.2020


Ніна Незламна

Кожне життя - як особиста скриня

         Кожне  життя  -  як  особиста  скриня  
Всі  цінності…..Здається  господиня
Чи  господар,  в  ній  часом  і  не  знаєш
Що  там…  мабуть,  що  долі  довіряєш
А  в  скрині  тій  дитинство  босоноге
Тепла  пічка,  на  жал,ь    життя  убоге
Матусина  пісенька  колискова
Добра,  ніжна,  як  рідненька  мова
Щоб  не  посмів  забуть  батьківський  поріг
Хоч  і  нехай,      буде  багато  доріг
Запам`ятай,це  в  житті  найцінніше
Вертай  назад,  знай,вдома  завше  ліпше
Підтримають…    тебе  і  батько  й  мати
В  чужім  світі,    важко  виживати
 Бо  по  житті    є  смужка  біла  й  чорна
Скрутні  часи,  наче    попадеш  в    жорна
Диво    мальви,  згадаєш  коло  хати
Добре  думай,  навіщо  десь  блукати
Візьми    рушник,що  ненька  вишивала
То  все  вночі,  як  ростила  й  плекала
 Як  оберіг,  на  щастя,  самостійність
Та  знай  же  ти,    цінуй  і  май  сміливість
Іти  вперед!  Прислухайся  до      серця
Тож  повернись,  ти    до    свого  озерця!

Буває  ,  що    й    проживав  в  достатку
Завжди  ситий,  носив  модну  краватку
То  фундамент,  ще  з  батьківського  роду
Спекулянтів.  Прийняв,  як    в  нагороду
 В  тій  родині,  завжди    хліб  –  сіль  на  столі
Та  чи  навчивсь  ти  дякувати  долі?
 Чи  спромігся,  той    народ  поважати?
Який  в  шахті,в  полі,  не  вміє  красти
Круте  авто,  гидишся  сусідів
Сите  життя…  ти  відразу  розгледів
Тож  і  їхать…  подумаєш  не  варто
Купи    -  продай...  і  тут  живеш  пухнасто…

Кожне  життя  -  як  особиста  скриня
В  наших  душах,  ховається  гординя
Хоч    на  одній  землі  попідростали
На  жаль  чомусь,    ми  такі  різні  стали
Жорстокий  світ….  Та  чи  навчились  любити
Рідну  землю?  Чи  здатні  захистити?
Не  загубить,    честь    і  совість  людини
Не  продати,  дідів,  батьків  зернини?
Не  дай  зробить  з  свого  краю  руїну!
Тож  збережем,  матінку  Україну!

                                                       20.07.    2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886347
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Синьоока

У  яскравім,  мережанім  платті,
Синьоока  красуне  моя.
Мов  весна  у  п'янкім  ароматі,
Світлочола,  мов  ясна  зоря.

Тихий  ранок  дарує  кохання,  
Пригортає  до  себе  твій  стан.
Нехай  збудуться  всі  ті  бажання,
Що  з  нас  кожен  собі  забажав.

Ми  з  тобою  немов  одне  ціле,
Погляд  твій  заворожує  враз.
А  уста,  наче  яблучко  спіле,
Я  цей  смак  відчуваю  щораз.

У  яскравім,  мережанім  платті,
Синьоока  красуне  моя.
Чомусь  тихо  так  стало  в  кімнаті,
Десь  розстанула  постать  твоя...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886349
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020


Веселенька Дачниця

Подивись, дитино

Подивись,  дитино,  в’ється  он  дорога-
Це  сердець  надія  і  душі  тривога.
Знала  та  дорога  і  радість,  і  горе  -
Зустрічала  рідних,  розбивала  долі…
В  радості  хвилину  і  важку  годину
Лиш  одна  дорога  не  знала  спочину.
Щастям  зустрічала,  гнала  біль  у  спину    
Її    льодяними  мочило  дощами,
У  хвилини  радості  –  щастя  сльозами.  
Тепер,  синку,  виходжу  з  тобою  сюди,
Щоби  зустріти  радість,  напитись  снаги.
                                                                                                                     В.Ф.-  01.06.2020                            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886333
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020


Ніна Незламна

Дивлюсь в далечінь

Дивлюсь  я  в  далечінь,  там  спокій
Чарівна  земля…Ще  майже  спить
Аж  там,  по  долині  широкій
Сріблясто..  Сизий  туман  лежить.

На  серці  так  добре  і  тепло
Сховалась,  тривога  залягла
Навкруги      зовсім  тихо-  тихо
Давно  сни  бачить  вся  пташина  

А  сиві  хмари  ледь  проснулись
Мов  перини,  закрили  блакить
На  мить  до  сонечка  всміхнулись
Воно  дрімає,  лиш  мерехтить.

По  обрію  вже  золотилось
Туман    посивів,  видно  здаля
Пташеня  в  гнізді  копошилось
Просиналася  рідна  земля.

Люблю  вдивлятися  і  мрію
Коли  все  спить,тихо  навкруги
Світанку..  Цій  красі  радію
Вже  розпорошу  свої  думки.

Закрию  очі  і  говію
Як  гарно  на  цій  святій  землі
І  всі  тривоги  я  розвію
На    душі  легко,    стає  мені.

                                             2000р




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665166
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 19.08.2020


Валентина Ярошенко

Былая грусть

А  дождь  пошел  прямо  с  утра,
Выливал  воду  словно  с  ведер.
Стояли  молча  города,
Густым  туманом  спрятал  годы.

В  печали  улицы  пустые,
С  утра  обычно    суета.
Под  солнцем  виделись  иными,
Пленила  город  пустота.

Ветер  пинал  грозные  тучи,
Гонял  назад  их,  то  вперед.
Силой  встречал  своей  могучей,
То  делал  все  наоборот.

З-за  туч  яркое  солнце  встало,
Укрыло  землю  в  миг  лучами.
Былая  грусть  сама  пропала,
И  жизнь  продолжилась  с  начала.

Засуетился  город  снова,
Бежали  авто  кто-куда.
Не  рассказать  все  одним  словом,
Свои  у  каждого  дела.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886240
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 19.08.2020


Капелька

Памяти инока Иоанна

Пятнадцать  лет  с  тех  пор  минуло,
Как  старец  инок  отошёл.
Прошёл  тернистою  тропою
И  счастье  с  Господом  обрёл.

При  жизни  помогал  он  людям
И  ныне  Богу  предстоит.
Его  молитва  и  поныне  
Мир  от  погибели  хранит.

Он  помогает  людям  верным,
Кто  в  сердце  благодать  хранит.
В  земных  трудах,в  заботах  бренных
Он  подкрепит  и  вразумит.

Как  живоносный  он  источник,
Кто  с  верой  крепкой  обратит
К  нему  во  Господе  молитву
И  помощь  сможет    получить.

Он  каждому  сказал  что  нужно,
Скорбящих  в  скорби  утешал.
Болезни  видел,  горе,  нужды
И  никого  не  осуждал.

Иной  входил,  забыв  что  грешник,
Себя  как  праведник  считал.
Но  Свете  тихий  в  святом  месте
Его  в  грехах  уразумлял.

А  сколько  с  разных  мест  Отчизны  
Услышать  слово-благодать
Так  много,  как  песка  морского,
К  нему  стремились  приезжать.

Он  говорил  что  было,  будет.
Старался  тайно  помогать.
Стихи  писал  и  в  этом  людям
Умел  к  Христу  путь  указать.

Он  сделал  множество  иконок,
Пред  ними  молятся  теперь.
Кому-то  двадцать  лет,кому-то  сорок,
А  кто-то  отошёл  в  сей  день.

Он  очень  был  любвеобильный,
Хотя  такой  и  есть  теперь.
Он  ныне  плотию  в  могиле,
А  духом  в  небе,  на  земле.

Он  молится  за  Украину
-Була  колись  Київська  Русь.
І  ще  не  вмерла  Україна
І  Рідна  Сестро  Білорусь...

Є  місто  гарне  в  Придністров’ї.
Раніш  за  це  пророкував.
У  ньому  Монастир  є  новий,
Духовні  чада  служать  там.

І  молять  старця  Иоанна
Молитись  Богу  у  ці  дні
-Привести  всіх  до  покаяння
І  до  спасіння  привести.

Да,  ныне  мир  готовят  к  бойне,
Как  на  заклание  ведут.
Повсюду  страхи,  брани-войны
К  экзамену  всех  приведут.

Хотят-  стремятся  веру  в  Бога
Восьмым  собором  изменить.
Единый  паспорт  всем  народам
И  покаянье  упразднить.

Бери  пример  не  с  нарушенья
На  небеси  и  на  земли.
Ведь  очень  сильно  согрешенье
-Избрать  неверные  пути.

Помолимся  к  Любви  взывая.
Помилуй  Боже,  пощади!
И  Матерь  Божья  Пресвятая  
Прости,  спаси  и  сохрани!

Молитесь  к  старцу  Иоанну.
Он  молится  за  Край  родной,
Чтобы  Крест  святой  не  потеряла
Отчизна-Киев-Дом  Святой.

                     
   11  июня  2016/  В  июне  2018  
   немного  отреставрированный.

О  иноке  Иоанне  в  2010  издана  книга
"Свет  сердца  невозможно  погасить".      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794629
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 18.08.2020


Білоозерянська Чайка

Білолиця

     [b]  [i]Віддала  я  тобі  кращі  ро́ки…
Замітає  сніжком  хвойний  ліс.
Розливається  світом  широким
Завірюха,  що  в  душу  приніс.

– Розлюбила  –  веде  білолиця,  –
Полум’яні  чуття  замело.
Не  кохатися  вже,  не  люби́ться,  –
Захурде́лило  стежку  в  село…

Надвечір’я…  сумними  піснями
Проводжаю  кохання  душі.
Сніжно-біла  любов  поміж  нами,
Зледеніла…  зостались  вірші́…

Затуманила  сонячні  очі
Світанко́ва  зимова  роса.
Запечалились  інеєм  ночі  –
Вогняни́й  світ  кохання  згаса…[/i][/b]

                                               (анапест.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886274
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 18.08.2020


Білоозерянська Чайка

Жовтий сум

     [b][i]  Знов  в  думках  я  на  нашій  алеї,
Де  берези  застигли  в  печалі.
Як  раділи  колись  нашій  парі
Ці  тендітні,  замріяні  феї!...
Так  багато  вони  про  нас  знали,
Милували  нас  в  трепетнім  чарі,
Захищали  від  бід  та  ударів
Почуття  наші  –  світлі  лілеї…

Наяву  ж  –  я  в  березовім  гаї.
З  білих  фей  –  жовте  листя  злітає,
Вітер  стомлені  віти  хитає:
Та  нам  виправдань  більше  немає…

…  І  скотилась  роса  кришталева:
Жовтий  сум  ронять  білі  дерева…    [/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886266
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 18.08.2020


Надія Башинська

ДОПОМАГАТИ МАЄ ДРУГ

           Коли  проснувся    вранці    Тишко,  покликав  він  відра-
зу  мишку:  -  Іди,  я  сиром  пригощу!
А  та  сказала:  -  Не  прощу!
           На  Тишка  ображалась  мишка,  бо  вчора  він  за  хвіст
схопив.    Правда,  відразу  й  відпустив.  Та  все    ж    розгні-
валася  мишка,  що  в  лапах  побувала  в  Тишка.  Із-за  того
свого  хвоста  надумалась  дражнить  кота.
         Раненько  встала...    й  до  Барбоса:  -  Давай  за  тебе  по-
сиджу.  Охороняв  всю  ніч  ти  хату.  Як  буде  треба  -  розбу-
джу.
Заснув  Барбос.  Радіє  мишка.  А  тут  якраз  з’явився  Тишко.
Мишка  ж  сидить  замість  Барбоса  і  плаче,  витирає  носа.  
-  Що  трапилось?  –  її  спитав.
-  Кудись  Барбосик  наш  пропав.  А  що  робити,  я  не  знаю.
За  нього  дім  охороняю.  На  мені,  глянь,  важкий  ланцюг.    
Допоможи!  Ти  ж  мені  друг.
Ой  гірко  ж  плакала  та  мишка…  Добра  душа  в  нашого  Ти-
шка.
-  Давай.  –  сказав,  -  мені  ланцюг.    Допомагати  має  друг.  
         Ото  була  там  сміхота,  коли  побачили  кота  на  ланцю-
гу.    А  мишка…    сказала  всім:  
-  Малий  цей  Тишко  говорить,  що  тепер  коти  будуть  всім
хати  стерегти.
-  Щось  тут  не    так,  -    промовивв    кінь.    Що  за  дурниці  ка-
же    він?
А  баран  пильно  подивився  й  спитав:  -  Ти,    Тишку,  й  гав-
кати  навчився?
А  мишка  знов:
 -  Гарненький  котик,  а  суне  скрізь  малий  свій  носик.
       Як  добре,  що  проснувсь  Барбосик!  Він  зрозумів,  що  хи-
тра  мишка  сміється  знов  з  малого  Тишка.  Ой,  як  загавкав
він  сердито!  Сховалась  мишка  в  нірці.  Тихо  сидить  там.
         Корова:  -  Му-у-у!  Я  була  певна,  що  наша  мишка  дуже  
чемна.    А  тепер    знову    думать  Тишку,  як  упіймати  хитру  
мишку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886242
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 18.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У думках багато слів

Келих  терпкого  вина  у  бокалі  на  столі,
Я  сиджу  зовсім  одна,  сумні  оченьки  мої.
По  щоці  тече  сльоза,  розтривожились  думки,
На  траві  блищить  роса  і  кудись  спішать  хмарки.

Де  ж  ти  любий  забаривсь,  запитань  стільки  в  словах,
Дощ  з  землею  поріднивсь,  а  тебе  усе  нема.
Пролилось  вино  на  стіл  і  завмерла  тишина,
Шкода,  що  немає  крил,  зустріч  швидшою  б  була.

Опустила  ніч  вуаль,  вітерець  торкався  струн,
Із  плечей  упала  шаль,  поселився  в  серці  сум.
Може  ранок  звеселить,  поцілунок  свій  пошле,
І  настане  щастя  мить,  як  коханий  обійме́.

Буде  радість  у  очах  і  кудись  піде  журба,
Ще  шампанське  при  свічах  до  самого  вип'єм  дна.
Захмелієм  від  вина,  а  ще  більш  від  почуттів,
А  сьогодні  я  одна  у  думках  багато  слів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886241
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 18.08.2020


Ніна Незламна

Спешу домой


Стихотворный  рассказ
Стучат  колёса,  поезд  едет
Мои  мысли  там,  скорей  домой
Я  думаю  она  скучает
Надеюсь  всегда  будет  со  мной.
Волнуюсь,  и  сам  не  знаю
Не  пойму,  это  от  чего
Зашибал  деньги.  Скучаю
Ведь  дома  не  был  так  давно
И  вот  уж    я  деньги    везу
Не  покидает  тревога
Уж  теперь  квартиру  куплю
Моя  будешь,  недотрога.
И    вот  стою  у  двери
Никак  не  могу  открыть
Всё  не  подходят  ключи
Досады  уже  не  скрыть.
Как    в  дурмане,  всё  стою
Не      могу  мысли  собрать
Ты  говорила    люблю
Обещала    меня  ждать.
В  подъезде  слышу  голоса
Уж  чуть    ближе,  твой  узнаю
Держишь  малышку  на  руках
Я    точно  знаю  не  мою….
Растеряны.  Двое  покраснев
Как  у  разбитого  корыта
Уже  разрывает  меня  гнев
Ну  вот,  моя  мечта  зарыта.
Наверное  сам    виноват
Знаю  тебе,  редко    писал
И  уходя    отдал  цветы
Теперь,  уже  точно    узнал
Понял…  Что  не  любила  ты.
Молча  вышел  из  подъезда
О  себе  думал.  Как  же  я….
И  почему  жизнь  жестока
Верил.  Очень  любил  тебя.
И  сам  себя  в  душе  браню
Какой  дурак,  всё  потерял
А  мысли  о  тебе,люблю
Но      снова  еду  на  вокзал.

                                               10.05.2016





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665165
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 18.08.2020


Lana P.

МАЛЕНЬКЕ СЛОВО «НІ» (ДИТЯЧА ЗАГАДКА)

Маленьке  слово  «ні»
Скакало  на  коні,
Згубило  букву  «і».
Хто  ж  досі  на  коні?        16/08/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886210
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 18.08.2020


Lana P.

МАЛЕНЬКЕ СЛОВО «НІ» (ДИТЯЧА ЗАГАДКА)

Маленьке  слово  «ні»
Скакало  на  коні,
Згубило  букву  «і».
Хто  ж  досі  на  коні?        16/08/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886210
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 18.08.2020


Валентина Ярошенко

Хоче дарувати кожен своє

Бажається,  щоб  літо  ще  було,
Так  швидко  пролетіла  його  мить.
Дарує  щастя  багатьом  воно,
У  кожного  і  серденько  щемить.

Невже  воно  для  нас  скінчилось?
Світлі  ранки  із  співом  птахів.
Раділи  всі  отому  диву,
Велич  сподівань  і  море  мрій.

Літня  пора  ні  з  чим  незрівнянна,  
Вона  надихає  кращим,  що  є.
Із  даля  лине  пісня  звана,
Хоче  дарувати  кожен  своє.

Тож  будемо  прощатися  із  літом,
Адже  нічого  вдіяти  не  в  змозі.  
Зачарує  осінь  дивним  цвітом,
Цікава  казка  у  своєму  домі.

Колись  повернеться  літо  знову,
Крізь  нашу  осінь,  зиму  і  весну.
Принесе  казку  свою  чудову,
Подарує  всім  щирість  і  красу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886217
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 18.08.2020


Чайківчанка

Я ТРИМАЮ СОНЦЕ В РУКАХ

Я  ТРИМАЮ  СОНЦЕ  В  РУКАХ
Я  ,  тримаю  сонечко  в  руках
Немов  сонях  -сонячну  квітку.
Божий  день  як  білокрилий  птах
Летить  ,птахом  в  зоряну  нічку.

Нічка  засіяла  зорі  як  зернятко
Серпень  збирає  їх  на  Чумацький  віз.
В  сузір'ї"Либідь"  спить  немовлятко
Місяць,колихає  охороняє  від  гріз.

Стеляться,густі  тумани  стіною
Жовтіє  листя  як  в  осіннім  саду.
Вітерець,здіймає  їх  легкою  рукою
Серпень,несе  у  світи  вдалину.

До  серпня,завітала  у  гості  осінь
Подає  руку  на  відстані  руки.
Літечко  ховає  в  очах  сльози
Просить,ще  сонечка  з  висоти.

Радіє,серпень  блаженій  миті
І  встеляє  зоряний  килим  до  ніг.
Мережить  павутиння  у  ниті
Бо  вже  Золота  Осінь  йде  на  поріг.

Я  дякую,тобі  літечко,  літо!
За  щедрі  дари  сонце  золоте.
За  мільйон  ,мільйон  запашних  квітів
За  троянду,що  в  моїм  раю  цвіте.

Я  тримаю,сонечко  в  руках
І  буде  хліб  і  до  хліба  на  столі.
Жито  як  море  шумить  у  полях
Цілунок  літа  дарує  на  землі.
М  .Чайківчанка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886180
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 18.08.2020


Віктор Варварич

Ти моє сонце

Я  спиваю  медовий  твій  нектар,
У  якому  літо  заблукало.
Шукаю  тебе  вище  синіх  хмар,
І  мені  тебе  так  бракувало.

Ти  мій  білий  янгол  синьоокий,
Ти  торкаєшся  спраглої  душі.
Ти  океан  безмежний  -  глибокий,
І  музою  співаєш  у  вірші.

Ти  так  заполонила  подих  мій,
І  для  мене  ти  частинка  раю.
Ти  світла  стежина  до  моїх  мрій,
Від  твоєї  любові  згораю.

Із  тобою  світ  стає  добріший,
Ти  є  еталон  чистої  краси.
Ранок  біля  тебе  наймиліший,
Ти  моє  сонце  в  краплині  роси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886229
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 18.08.2020


Капелька

Люблю смотреть на облака

Люблю  смотреть  на  облака.
Они  как  море  и  река,
Когда  опять  за  горизонт
Садится  солнце,  словно  зонт.

Картина  чудная  всегда
-  Таинственна,  торжественна.
Лучи  всё  меньше  светят  нам,
Внимая  больше  облакам.

И  тишина  приходит  вдруг.
Она-  всегда  желанный  друг.
Пора  природе  отдыхать
И  день  ложится  тоже  спать.

Пусть  всё  спокойно  отдохнёт,
Ведь  дел  всегда  невпроворот.
Давайте  вспомним  вечер,  день;
Конечно  если  нам  не  лень.

Плывут  по  небу  облака.
Уносит  жизни  их  река.
Другие,  словно  снег  и  лёд,
Не  сразу  двинутся  вперёд.

Забрались  выше  в  небеса
И  распростёрлись  как  леса.
Они,  как  ребус  и  кроссворд.
То  словно  пинчер-  классный  торт.

Всё  в  этом  мире  неспроста.
Земля,  природа,  небеса.
Непросто  так  из  далека  
Летят  по  небу  облака.

                             Май  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793906
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 17.08.2020


Ніна Незламна

По зову сердца ( проза)

           Уж  третий  день    подряд,    моросит    осенний  дождь…  За  окном    первого  этажа  пятиэтажного  дома,  слегка  склонился  молодой  клён.  Он  почти  голый,  но  несколько    тёмно    -красных  и  желтоватых  листьев,  еще  принимают  на  себя    мелкие  капли  дождя.  Продолжают    сопротивляться  порывам    холодного  ветра.  Оконное  стекло    в  мелких  каплях  дождя,  но  это  лишь  на  мгновение.  Они  быстро  соединялись,  увеличивались  и  стекали  по  стеклу.
               Валя  смотрела  на  них,  они,  как  бы,  старались  догнать  её  мысли.  Одна  за  другой    за  миг    освежали  память,  а  некоторые,  словно  подавали  знак  задержаться,  вспомнить  о  прожитом.  
             В  небольшой  квартире  тихо.  Мебель  семидесятых  годов  прошлого  века,  хранила  в  себе  её  тайну  жизни.  На  столе,  у    стеклянной  конфетницы  на  ножке,  стояло  фото.  Фото  любимого  человека,  который  в  своё    время  изменил  её  жизнь.  
-Лёня,  -  она  прошептала  тихим  голосом.  И  взмахом  руки  вытерла  свои  щёки  от  уже    застывших  слёз.  Воспоминания  нахлынули    на  неё  нежданной  волной.
         По  коридору  института  суета,  поток  людей  то  в  одну,  то  в  другую  сторону.  Она  стояла  у  большого    окна.  Смотрела    на  дома  за  окном    и  на    своё  отражение.    Вдруг,  ей    внимание    привлёк    высокий    парень,  он  в  это  время  подошёл  к  окну.  Его  взгляд  скользнул  по  её  лицу,  ей  показалось,  что  он  улыбнулся.    Красивые  черные  волосы  и  цвет  васильковых  глаз  на  какое-то  мгновение  заворожили  её.  О,  да  он  же  в  нашей  аудитории  был,  значит    учиться  будем  вместе.  Но  увы,    он  кажется  помоложе…
         Валя,  девчонка  небольшого  роста  с  голубыми  глазами  красивой  формы.  Белая  кожа  и  россыпь    слегка  заметны  веснушек  на  курносом  носу,  привлекали  внимание.  Слегка  волнистые  волосы    пшеничного  цвета  спадали  на  плечи    –  они  восхищали  многих.  Она  с  небольшого  городка  Свердловской  области.  Её  мечта    выучиться  и  работать  на  железной  дороге.  Хотя    и  закончила  школу  с  отличием,  но    мать  не  сразу  отпустила  её  из  домашнего  гнёздышка.  Они  уж  несколько  лет  жили    вдвоём,  отец  ушёл  к  другой.  Ей  было  больно  перенести  разлуку  с  ним,  но  она  себе  дала  слово,  что  и  без  него  добьётся  в  жизни  успеха.  Настырность,  уверенность  в  себе,  в  своих  способностях,  дали  в  жизни    зелёный  огонёк,    вперед  и  только  вперед.  
     Однажды  в  институтской  библиотеке,она    всё-  таки  познакомилась  с  ним.  В  библиотекарши  спросила  книгу  »  Проектирование  и  строительство  железных  дорог».  Она,  кивнув  рукой,  сказала,  что    последнюю  книгу    взял    тот  парень.  Он    склонившись  над  книгой,  сидел    за  столом  в  самом  углу  читального  зала.      Подойдя  к  нему  не  успела  и  слова  сказать,  он  поднял  голову,  улыбаясь  спросил,
-Что  тоже  за  этой  книгой?
Немного  стесняясь,    в  ответ      кивнула  головой.  Он,  указав  на  стул,  сразу  представился,
-  Меня  зовут  Леонид,  садись  рядом.  
После    нескольких  разговоров    с  ним,  она  сделала  выводы,  это    имя  ему  подходило.  Он  высоко  ценил  моральные  принципы,  дипломатичен,  гибок    в  общении.Такой  парень  не  позволит  себя    обманывать  -ложь  сразу  чует.  Довольно  умный,  обходительный  в  тоже  время  заметила,  что  большое  внимание  обращает  на    интеллектуальные    способности.    
   При  подготовке  курсовых  работ,  их  взгляды  в  чём  –то  совпадали.  Но  это  были  сугубо  рабочие  моменты.    Тайно  наблюдала  за  ним,  но  пригласить  на  чай  не  хватало  смелости.  Если  бы    жили  в  одном  общежитии,  другое  дело,  было  бы  попроще.  Но  узнав,  что  он  моложе  на  четыре  годы,  её  надежды  продолжить  дружбу  рухнули.  С  лёгким  волнение  рассуждала,  да  и  даже  после  окончания  института  смогут  ли  где  то    встретятся.  Ведь  он  из  Красноярского  края  и  кто  знает  как  сложится  жизнь  дальше?
   Время  -    оно  как  река,  не  стоит  на  месте.  Мысли    о  нём,  не  покидали  её  светлую  головушку.  Лёгкость  общения    притягивало  друг  другу.  Но  это  были  дружеские  отношения  студенческих  дней.    Мысли  о  разлуке  часто  ей  не  давали  спать.Но  время  шло  и  уж  последний  вечер  в  шумном  зале  волновал  каждого.  Вручение  дипломов,тёплые  слова  преподавателям  и  последние  обсуждения,  кто    и  куда  получил  направление  на  работу.  Леонид  ,улыбаясь,    сообщил,  что  едет  на  Украину,  но  куда  конкретно  не  сказал.  Ведь  сам  был  шокирован,  что  будет  так  далеко  от  родителей.  Правда  дома  еще  был  брат,  это  немного  успокаивало  его.  Валя    же    должна  была  явиться  в  Киев,  в  Управление    Юго-  западной  железной  дороги,  для  дальнейшего  распределения.  
Она  приехав  домой,  сообщила  маме,что  направление  получила  в  Киев.  Та,от  волнений  расплакалась,  обнимала  и  прижимала  к  себе,
-А  как  же  я,дочь?  Ты  меня  одну  оставишь?  
Но  вопрос  долго  не  обсуждался,  ведь  им  только  месяц  дали,  чтобы  по  направлению,    обязательно  все  были  устроены.  
     Большой  красивый  город  встретил  Валю  приветливо.  Она    осталась  в  Киеве,в    Управлении    Юго-Западной  железной    дороги..В  одном  из  технических    отделов    занималась  схемами  по  строительству  новых  железнодорожных  веток,  с  автоматическими  стрелками.    Вскоре  она  познакомилась    с  парнем  с  их    отдела  и  у  них  закрутился  роман.    Долго    времени  не  тянули.  Ведь  ей,  как  молодому  специалисту  дали  квартиру.  К  небольшой  вечеринке,  по  поводу  росписи,  на  постоянное  жительство    к  себе  забрала  маму.  Через  год  она  родила  дочурку  Людмилу.  Казалось,  фортуна  улыбнулась  ей,  но  не  всё  было  гладко.  Спустя  шесть  лет  они  разошлись  с  мужем.  Она  вынуждена  была  уйти  с  техотдела,  не  смогла  простить  мужу  измену,  каждая  встреча  с  ним,  вызывала    отвращение.    Перевелась    в  плановый  отдел  движения  поездов,  совмещала  работу  с  навыками  диспетчерской  службы.
         Жизнь  Леонида  сложилась  настолько  неожиданной,  непривычной  для  него.  По  приезду    на  большую  узловую  станцию  его  направили    работать  электромехаником    по  обслуживанию  автоматических  стрелок  по    распределению  вагонов.    Жизнь  в  небольшом  общежитии,не  предвещала  ничего  хорошего.  Но  спустя  два  года,    он  был  направлен  в  Киев  в  школу  по  обмену  опытом  .Он  вносил  свои  предложения  по  работе  СЦБ.  Его  заметили  в  службе  связи  железной  дороги  и  он  был  назначен  зам.  начальником.  Здесь  в  небольшом  городке  он  и  встретил  свою  любовь.  Светлана    красива  и  стройна.  Распустив    тёмные,    с    каштановым  оттенком  волосы,  напоминала  красивый,  пышный  цветок  пиона.    Они  познакомились  в  бухгалтерии,  она  вела  дела  по  технической    документации.    Ему    предоставили  служебную  квартиру  и  он  не  стал  откладывать  женитьбу.  Жили  в  согласии.  Радовались  семейной  жизни  и    очередным  успехам  на  работе.  Через  год  у  них  родился  сын  Виктор.  Они  были    безмерно  счастливы.  Несмотря  на  то,  что  он  много  времени  проводил  на  работе,  она  всегда  была  ему  поддержкой.  Он  любовался  её  красотой  и  иной  раз  не  смог  сдержатся,  желал  её  любить.  Она  очаровывала  его    светло  -  карими  глазами.  Он  желал  испить  сладость  её  губ,  познав  поглубже  тайны  естества.  
Время  летело,  через  семь  лет,  после  рождения  Виктора,  родился  сын,    его  назвали  Серёжей.
           У  Вали  семейная  жизнь  не  складывалась.  Казалось  и  характер  имела  не  сложный.  Но  ей  не  удавалось  встретить  такого  мужчину,  чтобы  покорил  её  сердце.Чтобы    почувствовала  к  нему,  то  что  чувствовала  к  Леониду.  Уже  прошло  столько  лет,  она  уж  и  смирилась  с  тем,что  ей  не  нужен  мужчина.  Смотрела  на  дочь  и  радовалась,  вот  уж  заканчивает  техникум.  А  там  гляди  и  замуж  захочет,  ведь  встречается    с  Павлом.  Хотя  он  немного  и  старше,  но  видно  надёжный  парень.  Еще  и  в  цирке  работает  акробатом,  а  Людмила  в  школе  занималась  акробатикой.  В  перспективе  думала  попасть  в  цирк,  работать  вместе  с  ним.
         Прошло  время  и  однажды      Леонид  у  двери  большого  зала  увидел  Валю.  Они  встретились  на  торжественном  собрании  посвященное  Дню  железнодорожника.  Взгляд  глаза  в  глаза,  в  душах  радость,    на  лицах    улыбки.  Он  слегка  обнял  её  за  плечи  ,
-Я  так  рад  тебя  видеть.  Валичка,  сколько  лет…  сколько  лет  …  А  ты  почти  не  изменилась.  И  тут  же,  наклонившись,  на  ухо  прошептал  ,
-Ты  так  похорошела!    Я  едва  тебя  узнал.
Она  пыталась  смотреть  в  сторону,  на  ресницах  мерцали  слёзы  радости.  Какое  счастье  его  увидеть  вновь.  Затрепетало  сердце,  от  неожиданности  приятных  слов,  к  лицу  нахлынула  кровь.  Покраснев,    нежно  взяла  за  локоть,  отвела  в  сторону,
- На  нас  смотрят.  ..    Лёня,    ты  так  возмужал.  Ну  давай  рассказывай,  как  жизнь,    где  ты  сейчас,  кем  работаешь?
Вдруг  заиграла  музыка  и  он  шепнул  ей,
-Я    после  собрания  буду  ждать  тебя  у  входа.  Давай  не  будем  оставаться  на  концерт.  
           В  кафе  играла  спокойная  музыка  с  элементами  джаза  и  блюза.  Она  кратко  рассказала  о  своей  жизни,  о  работе.  О  дочери,  которой  вчера    парень  сделал  предложение  выйти  замуж.    Не  задумываясь  сказала,
-  Вот  видишь,  я  наверное  уж  старая  стала,  а  ты  говоришь  похорошела.  Дочь    замуж  выдам,  а  там  и  внуки  пойдут.  Время  летит  и  за  ним  не  угнаться.  Ну  теперь  поделись,  расскажи  о  себе.
       Он  также  был  красив,  да  повезло  кому  –то  ,  проницательно  смотрела  на  него.  Услышав  её  просьбу,  его  всегда    сияющим    живым  блеском,  глаза  потускнели.  Он  вдруг  поник.    Это  придавало  лицу    серьёзный    и  задумчивый  вид  .В  руке  теребил    салфетку,  слегка  наклонив  голову,  не  спеша    заговорил,
-  Знаешь,  я  не  знаю  что  меня  ждёт..  .  Я  так  был  счастлив….  встретил  любимую  женщину,  она  мне  родила  двух  сыновей.  И  на  работе,всё  отлично,  сейчас  тружусь  на  узловой  станции,занимаю  должность  зам.    ШЧ  по  СЦБ.  Мои  мечты  сбылись,ведь  ты  же  знаешь,  я  любил  разрабатывать  рациональные  предложения  в  этом  направлении.  
Она  смотрела  него,  внимательно  слушала,  в  какой  раз  хотела  увидеть  его  глаза.  Но  он  не  подымая  головы,  слегка  волнуясь,    говорил  всё  тише  и  тише.  Она  уж  наклонилась  к  столу  и  взяла  его  за  руку,
-    Лёня,  если  очень  больно,  может  не  надо  вспоминать.
Он,  слегка  встрепенулся,  сжал  её  руку,
-  Знаешь,  у  моей  Светланы  онкология  .  Вот  уж  почти  год  мы  боремся  с  этим.  Но  увы,    результата  нет.  А  у  нас  мальчики,  одному  тринадцать,  а  другому  шесть  лет.    Как  они  без  неё,  не  представляю.  Уж    о  себе  ничего  не  говорю.  Но  им  же  в  этом  возрасте  так  нужна  мать,  им  надо  дать  дорогу  в  жизнь,  надо  выучить.
Она    обе  его  руки  взяла  в  свои.  Он  словно  не  заметил,    снова  опустил  голову  и  продолжил  рассказывать.  Около  двух  часов  они  беседовали  в  кафе.  Поджимало  время,  ему  надо  было  идти  на  поезд.  Она    с  нежностью  смотрела  не  него,тихо  сказала,
 -  Лёня.  А  ты  знаешь,  ведь  я  сейчас  диспетчером  работаю.Ты  не  стесняйся,    позванивай.  Может  нужна  помощь.  Я  готова  тебе  помогать,  конечно  чем  смогу.  Может  быть  деньги  нужны?
Подняв  голову,      не  отрываясь,    смотрел  в  её    глаза,
-Нет-  нет.  Деньги  есть.Спасибо.
         Они  расстались  на  остановке  метро.  Ей  было  больно  за  его  неудачу.  Это  надо  же  такое  горе.  Как  жаль  ведь  еще  так  молода,  а  дети?Тяжело  ему  будет  с  ними.
     В  этот    вечер,  придя  домой,  никак  не  могла  успокоиться.  Всё  время  ходила  по  комнате,  словно  измеряла  расстояние  от  угла  к  углу.    Мать  не  могла  не  заметить,  что  дочь  чем  –то  встревожена.    Валя  вышла  на  балкон,  хотела    мысленно  затеряться  в  городском  шуме  машин,  к  ней  подошла  мама,
-Дочь,чем  встревожена,поделись.
         Дверь  на  балкон  не  была  закрыта.  От  лёгкого  ветерка,  время  от  времени  покачивалась  нарядная  белая  тюль.  В  это  время    Люда,  с    пакетом  семечек  в  руке,  вышла  со  своей  комнаты.    Увидев,что  мать  и  бабушка  на  балконе,  в  серванте  взяла  тарелку  и  закинув  ногу  на  ногу,  присела  в  кресло.  Она    словно  растягивала  удовольствие,  руками  обирала  каждое  зернышко    и  не  спеша,  отправляла  его  в  рот.  Совсем  случайно  стала  свидетелем  этого  разговора.
Валя  облокотившись  смотрела  в  никуда,
-  Думаю  не  стоит,  зачем  тебя  нагружать  своими  проблемами.
Мать  нежно    обняла  за  плечи,
-Ты  не  смотри,  что  я  уж  старой  стала,  поделись  как  в  детстве.  Ведь  знаешь,  поделишься,    снимешь    груз  с  души,  авось  да  полегчает.
 Около  получаса,  Люда    боялась  пошевелиться,  боялась  глубоко  дышать,  ловила  каждое  слово  матери.    Уж  понимала,что  разговор  подходил  к  концу,  мысленно  ,удивилась.  Ну,  это  надо  же,столько  лет  молчала,  держала  в  тайне  свои  чувства.  Удивительно,  даже  бабушка  об  этом  ничего  не  знает.  Надо  будет  посмотреть  на  фото,  кажется,    там    вся  группа  есть.    И  кто  это    тот,    такой  красивый,  как  она  описывает  бабушке?  Вдруг  опять  услышала  голос  бабушки,
   -Да,  неизвестно  сколько  времени  она  протянет.    К  сожаление    тяжёлая  болезнь,  она    всем  приносит  много  страданий  и  горе.
Голос  матери  едва  слышен,    казалось,  что  она  плачет,
-Не  знаю  как  его  поддержать.
-Да  Валичка,  ему  очень  тяжело  будет.  Но  здесь  я  тебе  не  советчик,-  мать  заговорила  громче,-    Да  и  ты  не  слушай  ничьих  советов,  действуй  по  зову  сердца.  Прислушайся  к  нему,  прислушайся  к  своей  душе.  Спешить  –  то  некуда,  ещё  есть  время.  Кто  знает,а  может    быть  у  него  есть  кто-то  на  примете.
Уверенный,  но  тихий  голос  Валентины,
-Ну  что  ты  такое  говоришь.  Он  чист,    настолько  я  его  знаю,  он  не  терпел.  ни  кривляний,  ни  подлости,  ни  обмана.  Любит,  что  б  ни  соринки,  ни  единой    фальши.  Такие  люди  редко  встречаются  по  жизни.
Люда  услышала  шорох  и  мгновенно  скрылась  в  своей  комнате.  Она  долго  не  могла  уснуть.  Но  взглянув  на  фото  Павла,улыбнулась.  Ну  и  пускай  едет  к  нему.  Пусть  в  конце  концов  устроит  свою  жизнь,  конечно  если  захочет.  А  мы  уж  с  бабушкой,      как-то    сладим.
       Прошло  пол  года,  Леонид  приезжал  в  Киев  по  делам  и  навестил  её  на  работе.  Был  очень  рад  ,  что  попал  в  её  смену.  Где-  то  бы  отойти  поговорить,  но  увы,  работа  есть  работа.  Несколько  слов  и  лишь  задумчивые  взгляды  при  расставании.  
       На  улице  ранняя  весна…      Пахнет  талым  снегом,  лёгкий  ветерок  подбадривал,  нёс  запах  свежести.  В  этот  день,  Валя  как  всегда  пришла  рано  на  работу.  Начальник  службы  проводил  селекторное  совещание.  Услышав  о  соболезновании  Леониду,она    неожиданно  для  себя  ойкнула  и  присела  на  стул.  Это  надо  же.  От    неприятной  неожиданности,    всё  тело  покрылось  гусиной  кожей.
                 От  Управления    дороги,  несколько  человек  ехало  на  похорон.  Валя    не  могла  не  поехать.  Одна  мысль,  сейчас    его  надо  поддержать.  Родня  далеко,  вряд  ли  кто  в  это  время  приедет  с  Красноярска?  
 Леонид      был  ошеломлен  случившимся.  Хотя  и  знал,что  это  случится,  как  бы  старался  быть  подготовленным  к  этому,  но  ему  это  не  удалось.    В  его  глазах  таилась  боль.  Увидев  его,  ей  показалось,  что  за  это  время,  что  не  виделись,    он  очень    постарел.    Где  подевалась  его  стройность?  Опущены  плечи,    густые  чёрные  волосы  с  проблесками  седины    свисали  на  лоб.  По    обеим  щекам,  одна  за  другой  катились    крупные  слёзы,  он  не  в  состоянии  был  их  сдержать.  Сжимая  кулаки,  не  шелохнувшись,  стоял  у  изголовья  гроба.    Возле  него  стояли  родственники  мужа  Светланы  и  мальчик,  она  поняла,это  был  старший  сын  Леонида..  Младшего  сына  на  похоронах  не  было.  Колона  людей  шла  пешком    до  самого  кладбища.Последний  путь,  путь  боли  и  печали.  Путь  с  которого  не  возвращаются,  но  оставляют  о  себе  воспоминания.
     После  поминок,  когда  все  благодарили  за  обед    и    прощались  с  ним,он  только  теперь  заметил  её.  Не    смог  сдержаться,  затряслись  плечи,  положив  голову  ей  на  плечо,тихо  заплакал.  В  недоумении  некто  спросил,
Это,что  родня?
-Нет-нет,  -  чьи  то  слова  в  ответ,-  Они  вместе  учились,  это  с  Киева.
             Время  очень  долго    тянулось.  Каждое  утро    младший  сын  спрашивал  о  маме.    С  болью  в  душе,  уж  сколько  раз  говорил  сыну,  что  она  уже  никогда    не  вернётся.    Леонид  спал  в  сутки  по  три  часа,  разрывался  на  части;    домашние  хлопоты,    работа,  детсад.  Иногда  и  ночью  приходилось  быть  на  работе.  Хорошо,что  старший  сын  всё  понимал  и  вёл  себя  хорошо,поддерживал  отца.    Но  как  –то  вечером,  спросил  его,
- Что  так  и  буде  жить  втроём.  Мне  надо  вечером  на  волейбол,  а  ты    с  работы    приходишь  поздно.  Мне  надоедает  Серёжу  таскать  за  собой.  Да  и  ведь  ему  скоро  идти  в  первый  класс.
-  Погоди  сын,  скоро  лето,  я  вас    обеих  завезу    в  Красноярск,-  задумываясь,  ответил  он.  
-  Ну,  да  ладно,тебе  решать.  Но  учти,  я  после    окончания  школы,  насовсем  перееду  в    Красноярск.  Там  есть  техникум,  думаю  бабушка  с  дедушкой    будут  только    рады.
Леонид  удивился,  но  ничего  не  ответил  на  слова  сына.  Довольно    тяжело  расставаться  с  детьми.  Ему  было  даже  страшно  подумать,  что    он    один  останется  в  квартире.  Но  другого  выхода  просто  не  было.  И  после  окончание  ученого  года    он  отвез  детей  к  родителям.
       Лето  было  в  самом  разгаре.    Он  с  головой  окунулся  в  работу.  Приходил  домой  на  какие  –то  четыре  часа,  не  больше.  Да  и  что  его  держало  в  пустой  квартире?  Воспоминание  о  любимой  жене  забирало  сон,  иногда  чувствовал  боль  в  области  грудной  клетки.  Успокаивал  себя,  это  нервы,  это  всё  нервы.Тишина  в  комнате  давила  ,  раздражала.    Но  каждое  воскресенье,  как  всегда  с  цветами,    он  ходил  на  кладбище.    По  дороге  оттуда  заходил  на  дачу.  Хотя  в  этом  году    он  ничего  не  успел  посадить,но  всё  же  клубника  и  смородина  уродили.  Каждую  минуту  вспоминал  жену.  Перетёр    ягоды  с  сахаром,  как  это    она  делала,поставил  в  холодильник.  Последние  дни,  только  проснувшись,посматривал  на  настенный  календарь,  планировал  поездку  к  родителям.  
                 Прошло  немного  времени.    Леонид  ехал  с  пересадкой  по  Киеву,  хотел  увидеться  с  Валей.  Она    была  очень    рада,  что  позвонил  за  день  до  приезда.    Готовилась  к  встрече,  словно  шла  на  свидание.    Даже  купила  красивое  голубое  платье.  Оно  подчёркивало  её  фигуру  и  очень  подходило  к  цвету  глаз.      С  волнением,  оправилась  в  парикмахерскую,    хорошо  было  –бы,  чтобы  большой  очереди  не  было.  
       С  улыбкой  на  лице  посмотрела    в  зеркало,  любовалась  причёской.  Ну  вот,  мысли  догоняли  её,    уж  теперь  можно  идти  на  свидание.  И  взглянув  на  часы,      поторопилась  на  железнодорожный  вокзал.  
       Она,  увидев  его  издалека,  по  неволе  улыбнулась.  В  одной  руке    держал  три  белых  розы,  в  другой  дипломат.  Увидев  её,    ей  показалось    он  растерялся,  но  тут  же    поспешил    навстречу,
-Я  очень  благодарен,  что  ты  пришла.  
И  как  мальчишка,    немного  покраснев,  вручил    ей    цветы,
-Это  тебе.  Мой  поезд  через  два  часа,  давай  зайдем  в  кафе.
Поблагодарив,  она  слегка  покраснела.    Внезапно  на  неё  нахлынуло  странное  ощущение,    услышала  учащенное  сердцебиение.  Да,  она  разволновалась,  он  разбудил  в  ней  женщину.  Но  пыталась  скрыть  своё  волнение  и  взмахнув  рукой  в  сторону,громко  сказала,  
-Давай  перейдём  на  ту  сторону,  в  метрах    ста  от  сюда,  есть  кафе.
Он  поддержал  разговор,
-Да,    заметно,что  уж    вторая  половина  августа.    Людей  много,    шум,  гам,  разговоры.    Почти  все,  впопыхах,  тащат  чемоданы  и  куда-то  торопятся.
     В  кафе  было  очень  людно  и  шумно,    и  потому  они  не  сидели  долго.  Ведь  пообщаться  практически  не  было  возможности.  Выпив  по  чашечке  кофе,  отправились    побродить  у  вокзала.  Он  очень  эмоционально    рассказывал  о  успехах  на  работе.    Внимательно  слушая  его,    она  иногда    поворачивалась  к  нему,  посматривала  на    лицо.    Да,  а  кажется  на  висках  не  было  седины,  что  горе  делает  с  людьми.  И  как  быстро  летит  время.  Он  строил  планы  забрать  детей,  рассказывал  о  старшем  сыне,что  тот  после  школы  хочет    уехать  жить  к  его  родителям.    Вдруг  остановился  и  взял  её  за  руку.  Его  взгляд  утонул  в  глубине  её  глаз.Тепло  и  нежность  проникли  к  сердцу.    Ах,  столько  лет  она  ждала  этого  взгляда.Они  на  несколько  секунд  словно  замерли.  Внезапно    вздрогнули  от  звука  резкого  торможения  машины.  Он  растеряно  заговорил,  
-Валя,    ты  кажется  собиралась  в  отпуск.  Хочу  тебя  пригласить  в  гости.  Скоро  первое  сентября,  Серёжа  пойдёт  в  первый  класс.  Может  ты  мне  поможешь    его  собрать?
Она  улыбнулась…    Да,  а  ведь  она  ждала  этого  момента,давно    была  к  нему  готова.    В  душе  переживала,услышит  ли    когда  нибудь  эти  слова?  Да,    уж  не  те  годы,  чтобы  не  понимать  друг  друга  с  полуслова.  Он  улыбнулся,  мгновенно  повеселев,  одной  рукой  обнял  её  за  плечи    и  слегка  наклонившись  сказал,
 -Я  по  улыбке  понял….Ты  не  против?  Или  я  не  прав?
         За  три  дня  до  школы,    рано  утром  ,  Леонид  привёз  её  к  себе  домой.    Дети  еще  спали.  Он  только  переступил  порог,  обнял  её  и  нежно  поцеловал.  Отчаянно  забилось  сердце,  волнение  переполнило  её.  Она  тихо  прошептала,
 -Лёничка,  нам  не  по  двадцать  лет.  Хотя  время  летит,  но  не  торопи  события.  Я  пока  не  готова  к  таким  отношениям.
   Пока  она  в  шкаф  складывала  свои  вещи,  Леонид  готовил  завтрак.    Несмотря  на  его  уговоры,что  всё  будет  хорошо,  она  все  же    очень  волновалась.  Тот  первый  поцелуй,  словно  стрела  пронзила  тело.Да  столько  лет  она  не  чувствовала  мужчину.  Но  не  сейчас,  не  время,  твердила  себе.Что  скажут  люди?  Начнутся  разговоры,  ведь  после  похорон  прошло  только  пол  года.  Как  бы  он  не  хотел,  но  я  пока  надолго  здесь  не  останусь.Ведь  он    так  любил  жену.  С  его  стороны  это  не  порядочно,  как-то  надо  протянуть  время.  
 Уж  несколько  минут    Леонид  находился  в  детской  комнате.У  неё  даже  и  в  мыслях  не  было,чтобы  подслушать,что  там  происходит.  Понимала,  за  дверью  серьёзный  разговор.  Она  на  кухне  не  спеша  разрезала  батон  поперёк  и    порционно  намазывала    его  маслом.  Ей  доходили  звуки  уже    с  ванной  комнаты.  За  несколько  минут  Леонид  взял  её  за  руку,
-  Пойдём.
Да,  она  очень  волновалась.    Дети  встретили  её  приветливо,  но  с  опаской.      И  начались  домашние  хлопоты.    Поход    в  магазины,  совместные  покупки,  слегка  снимали  напряжённость  у  детей.  Виктор  называл  её  по  имени  отчеству,  а  Серёжа  был  более  нежен,  ,больше  улыбался.  Его  глазки  с  любопытством  бегали  по  её  лицу.  Когда,  она  это  замечала,  он  просто  улыбался  и  уходил  в  детскую  комнату.
         Сколько  радости  надо  ребёнку?  Ведь  каждый  знает  из  нас.  Когда  такой  большой  праздник  в  школе.Когда  ребёнок  переступит  порог  к  знаниям  и  почувствует,что  у  него  есть  поддержка,  ему  это    намного  легче  принять.  Ведь  с  одной  стороны  это    стресс  для  ребёнка.  Пойти  в  неведомое,  познакомиться  с  другими    детьми  и  вместо  мамы  рядом  учительница.
       Пробыв  целый  месяц  с  детьми,  Валя  со  спокойной  душой  уезжала  в  Киев.  Дети  приняли  её  и  это  дало  надежду,что  они  скоро  будут    вместе.  Они  все  вместе  ходили  на  кладбище,  возможно  это  и  дало  такой  результат.  Серёжа  обращался  к  ней  на  «вы»,  узнав,что  она  уедет  даже  заплакал.  
     Леонид  готовил  документы,чтобы  с  Нового  года  она  работала  у  них  диспетчером,  но  все  документы  были  готовы  только  в  марте  месяце.
   Они  не  спешили  оформить  брак,    ведь  не  дети.  Но  она  приняла  его  как  мужчину.  Всё  же  ласка,  уговоры,  нежные  слова  и  трепет  души  позволили  окунуться  в  страсть  любви.  Им  обоим  казалось,что  они  совсем  еще  молоды.Она  пылала  алым  цветком  и  он  любовался  ею.  Вдыхал  её    аромат  нежных  объятий  –лепестков.  Он  чувствовал,  что  был  любим,    в  душе  пылал  огонь  любви.  Даже  слегка  старался  страсть  унять,  ведь  так  давно  не  хмелел  от  искушения.    И  как  вином  наслаждался  её    поцелуями,  которые  сводили  с  ума.
       Солнце  всходило  и  заходило…  так  проходили  дни.  Она  часто  приезжала  на    выходные  дни,  дети  радовались,  ведь  в  доме  всегда  нужна  женщина.  И  постирать,      и  убраться,    и  иногда  помочь  сделать  уроки.  Особенно  дети  любили,  когда  она  готовила  торт.    Вообще  Серёжа  обожал  любую    домашнюю  выпечку,  но  особенно  с    масленым    кремом.  Леонид    много  времени  проводил  на  работе,    но  она  понимала,  что  нужна  ему,  нужна  детям.
   Перед    Новым  годом  заболел  Серёжа  и  ей  пришлось  взять  внеочередной  отпуск.  Доброе  сердце  не  могло  остаться  равнодушным  к  мальчику.  Температура  подымалась  до  тридцати  девяти  градусов,  казалось  он  временами  бредил.  Едва  открывал  глаза    и  просил  пить.  Иль  невзначай,  иль  по  зову  сердца,    стал  называть  её  мамой.
     Прошло  время…    Валя  переехала  на  постоянное  место  жительства,  вышла  на  работу.  Конечно,  работать  в  одной  организации  с  мужем  не  просто,  ей  казалось  ответственность  вдвойне    ложилась  на  её      хрупкие  плечи.  Работа  диспетчера,  это  в  первую  очередь  ответственность  за  безопасность  движение  поездов,  за  жизни  людей.  Новый  коллектив,  где  больше  женщин,    с    интересом  посматривал  в  её  сторону.  Ведь  не  каждая  решиться  пойти  на  двое  детей.  Но  в  то  же  время  все  понимали,  занимать  такую  должность  и  одному  воспитывать  детей  нелегко.  Её  терпение,  уравновешенность  и    мудрость  много  значила  в  воспитании  детей.  Леонид  был  счастлив.Он  видел  как  она  всем  сердцем  пыталась  всегда  уделить  внимание  и  ему,    и  детям.    Две  семьи  породнились.  Они  ездили  в  Киев  к  её    маме  и    к  дочери.  Семейная  жизнь  Люды  сложилась  хорошо.Они  со  временем  купили  квартиру  и  вскоре  родилась  внучка.
 Вале  было  приятно,  что    у  Леонида  не  было  разделения  детей.  Он    сам  предложил    на  каждого    в  банке    открыть  счёт.  И  они  ежемесячно  откладывали  туда  деньги.  Дети  об  этом  даже  не  знали.
     А  время  летело…    После  окончания  школы,    Леонид  отвез  Виктора  к  родителям  .  Парень  был  смышлёным,  грамотным,  он  в  этом  же  году  поступил  в  техникум.  
     Прошло  три  года…Выходные,  будни,  жизнь  продолжалась.  Валя  чувствовала  себя  хозяйкой,  хранительницей  семейного  очага.  Серёжа  подрастал  и  радовал  её  любознательностью.  Он  внешностью  очень  похож    на  Леонида.  Знания  мальчику  давались  не  сложно.  Все  таки  есть  фундамент.Она    иногда  была  в  восторге  от  его  умения  самому  разобраться  в  Физике,  электронике.  Да,  а  ведь  и  удивляться  ни  к  чему,  наверняка  гены  в  жизни  очень  много  значат.
     После  техникума,  Виктор  отслужил  в  армии,  а  вскоре    приглашал  на  свадьбу.  Конечно,  задумываясь,  рассуждала  Валя,  надо  поехать.  Уж  сколько  раз  они  собирались  поехать  вместе,  но  всё  как  -  то  не  получалось.  И  они,  взяв  отпуск,    втроём  поехали  в  гости.  Их  встретили  очень    тепло.  Особенно  свекровь,  всё  обнимала  и    благодарила  за  внуков.Она  понимала,что  такое  воспитывать  детей.
 И  свадьба  удалась  и  еще  две  недели  гостили.  А  погулять    и  отдохнуть  было  где.  Красноярский  край  славился  лесами.Они  собирали  грибы,  ягоды  и  даже  орехи.
             Дни  текли  чередой,  менялись  времена  года.  Время  шло…    За  эти  годы  из  жизни  ушла  её  мама.  В  дочери  всё  было  хорошо.  За  это  время,  уж  подрос  и  внук.  И  тоже  мечтал  выступать  в  цирке.    Как  хорошо,  что  была  мама,  успокаивала  себя,  как  бы  я  смогла  помочь  дочери  в  воспитании  внуков.  И  у  Виктора,  на  родине  Леонида,  было  уже  двое  сыновей.  Они  ездили  туда  через  каждые  три  года.  
           Вале  до  пенсии  оставалось  немного  меньше  года.    Она  смотрела  на  Серёжу,  ну  вот  и  он  уже  заканчивает  школу.    Уравновешенный,  симпатичный  парень,  наверное  тоже  не  одной  девчонке  вскружит  голову.  Но  последнее  время  она  увидела  напряжённость    в  отношениях  с  Леонидом.  Словно  между  ними  пробежала  чёрная  кошка.  В  душе  оправдывала    мужа,  это  всё  связано  с  работой.  Ведь  недавно  он  пошёл  на  повышение.    Последнее  время  и  даже  в  выходные  дни,  уж  совсем  мало  времени  проводил  дома.  Она  же  работала  в  смене,  чаще  ездила  на  дачу,  здесь  ей  помощником  был  Серёжа.  Она  заметила    в  нём  какую  -    то  непонятную    скованность,  но  решила,  что  это      возрастное,  не  стоит  над  этим  ломать  голову.
           Утро….    яркие  лучи  солнца  проникли  в  спальню.  Валя  проснулась  и  бросив  взгляд  на  Леонида  улыбнулась.У  нас  всё  будет  хорошо,  ведь  пришла  весна,  а  она  всегда  приносит  радость  и  мудрость.  И  слегка    рукой  коснулась  мужа,
- Вставай  дорогой.    Время  собираться  на  работу.
 Набросив  на  себя  халат,  отправилась  в  прихожую,  включила  утюг.
     Она  гладила    для  мужа  рубашку,  в  это  время,  с  ванны  вышел  Серёжа,  поздоровался  и  как  бы  мимоходом  сказал,
-Ну  мам,  ты  его    так  разбаловала.  Вы  с  отцом    меня  научили    вещи    гладить,  а  ему  самому  что    слабо?    Тебе  и    так  работы  хватает.
Леонид    уже  позавтракав,    вышел  с  кухни,  он  услышал  слова  сына,  грубо  ответил,
-Не  тебе  меня  учить….
От  сына    долго  не  пришлось  ждать  ответа,
-Слышь  пап,    я  не  обираюсь  тебя  учить.  Но  думаю  тебе  стоит  прислушаться  к  некоторым  моим  советам  и  не  только  в  этом.
Сказав  это,  он  сразу  отправился  в  свою  комнату.  Когда    в  семье  такие  моменты    случаются,  уж  лучше  уйти.  Валя    всегда  так  поступала.  Слегка  покраснев    ушла  на  кухню.  Но  тут  же  вернулась,  в  руках  держала    кожаную  папку,
-Леня,  вот  ты  забыл.
 Она  протянула  ему  папку  и    слегка  задержав  его  руку  спросила,
-У  нас  с  тобой  всё  в  порядке?  Его  взгляд    забегал  по  её  лицу,  немного  растеряно  ответил,
-  Тебя  что  –то  не  устраивает?  Мне  кажется  ты  просто  устала.  А  если  ты  о  нём,  не  обращай  внимания.  Я  с  ним  поговорю,о  чём  это  он.  И  уж  у  двери  сказал  громче,
-Да  спасибо  за  завтрак…  И  за  рубашку  тоже.
Дверь  захлопнулась…  Словно  оборвалась  струна  на  музыкальном  инструменте.  Её  стало  себя  жаль.    А  ведь  раньше,  когда  уходил,  всегда  улыбался  и  часто,  даже  при  сыне,  позволял  себе  чмокнуть  её  в  щеку.  
       Серёжа  слышал  их  разговор,  ухмыльнулся,  во  даёт.  А  всю  жизнь  учил  меня    быть  честным.  Он    в  себе  держал    тайну  о  отце,  ему  было  больно  за  мать.  Два  дня  назад,  он  с  ребятами  гулял  по  городу.  Уже  было  поздно,  домой  идти  не  хотелось.  Валя    была  в  ночую  смену,  а  отец  как  всегда  приходил  ближе  к  ночи.    Идя  по  аллее,    у  подъезда  пятиэтажного  дома  привлёк  внимание  женский    смех.  У  входа  подъезда  свет  падал  на  белокурую  женщину  и  рядом  с  ней  стоял  его  отец.  Он  приостановился,  вытаращил  глаза,  а  время    то  какое…  во  даёт!    И  он  сразу  попрощался  с  ребятами,  но  не  пошёл  домой.  А  стал  из-за  угла  следить  за  отцом.  Казалось,что  здесь  такого,  но  его  здорово  насторожило  это.  При  одной  мысли  стало  неприятно,неужели  у  него  другая  женщина?Да  нет,  какая  –то  чушь  лезет  в  голову.  Подожду  его  здесь,  пойдём  вместе  домой.  Но  вдруг,  он  увидел  как  отец  приблизился  к  ней,она  засмеялась  и  резко  зашла  в  подъезд.  Отец    кинулся  за  ней.  Серёжа  ничего  не  думая,  как  мышь  проник  за  ними.  Он  обрадовался,что  здесь  был  полумрак,  свет  горел  где  –то  по  выше.  На  втором  этаже  звук  замка  привлёк  его  внимание.Сделав  несколько  шагов  вверх,  он  увидел  как  она    забросила  руки  на  плечи  отца    и  припала  к  его  губам.  Дверь    медленно  закрылась,  щелкнул  замок.  
   Сергей    был  готов  рвать  и  метать.  Как  он  посмел?  Он  что  превратился  в  бабника?  Боже  мой,  иметь  такую  заботливую  жену    и  творить  чёрт  знает  что.  В  подъезде,  прокараулив    до  полуночи,  так  и  не  дождался  отца.  Придя  домой,  принял  холодный  душ  и  выпил  молоко  с  мёдом.  От  размышлений  стали  волосы  дыбом.  Нет,  я    мать  не  дам    в  обиду.  Он  еле  уснул,  казалось,  всю  ночь  слышал  тот  заразительный  смех.
           Ранним  утром,  он  собирался  в  школу,  но  настроения  совсем  не  было.  Все  мысли  о  отце,  интересно  давно  он  с  ней  ?  И  ночевать  не  пришёл..  он  только  сей  час  обрати  внимание,ведь  он  часто  не  ночевал  дома  когда  мать    работала  в  ночую  смену.  Недавно  говорил,что  ездил  в  Киев.  Да,  наверное    иногда    надо  больше  внимания  уделять  родителям.  Сделав  такие  выводы,  он  отправился  в  школу.  Едва  отсидел  два  урока,  волновался.  Наверное  мать  дома,  может  он  у  себя?    И  он  всё-  таки      решил  зайти  к  нему  работу.  Поймал  себя  на  мысли,  хорошо,  что  от  школы  идти      минуты  три,  не  больше.  
       Секретарши  на  месте  не  было  и  он,  слегка  склоняясь,  тихо  приоткрыл  дверь,  отец  читал  какие  то  бумаги.  Кроме  него  в  кабинете  больше  никого  не  было..  Сжав  кулаки,  это  как  поддержка  для  себя,  зашёл  в  кабинет  и  резко  закрыл  дверь.Только  теперь  Леонид  услышал,  что  кто-то  зашёл.  Он  удивился  его  появление,
- Что  на  что-  то  деньги  нужны?
Серёжа,  ото  двинув    стул    от  длинного  стола,
- Можно  я  присяду?  Хочу  с  тобой  поговорить.
- А  дома  этого  сделать  нельзя?-  выглядывая  из  –  очков  спросил  его.
- Ты  мне  скажи,    у  тебя  эта  женщина  как  давно?
- Ты  о  чём  сын?  Та  белокурая,  с  которой    ты  вчера    хохотал    у  подъезда.
- Что  за  чушь,  это  мы  просто  вместе  шли  з  работы.Она  пошла  домой,  а  я  вернулся  на  работу,  на  маневровой  горке  было    повреждение,  мне  пришлось  туда  поехать.  Кстати,  эта    женщина  председатель  нашего  месткома  уже  три  года,  если  ты  этого  не  знаешь.  И  нам  приходится  иногда  решать  некоторые  вопросы.
- Так  решать  как  вчера.    Я  не  маленький  мальчик,отец.  Я  вырос,  а  ты  просто  не  заметил.Ты  вечно  на  работе,  а  мы  с  мамой  и  на  даче,    и  на  кладбище  ездим  без  тебя,  она  как  пчёлка  пашет.  Наверное  скажешь  низко  с  моей  стороны,  что  я  следил  и  всё  видел,на  что  способна  эта  женщина.  Думай  как  хочешь,  но  я  мать  в  обиду  не  дам  .  Поэтому  я  пришел  на  работу  к  тебе,  хорошо,  что    в  приёмной  никого  нету.  Я    боюсь,  не  хочу  чтобы  она  об  этом  узнала.  Так  что    прекращай  это  безумство.  Иначе,  я  тебе  на  выпускном  вечере  видеть  не  желаю!
- Прекрати!-  вдруг  громко,  отец    остановил  его  .
Сын  уходя,-Запомни,  я  мать  в  обиду  не  дам.
               Да,    он  пережил  всё  это,потому  стал  малость  задумчивым.  Поэтому    утром,  так  разговаривал  с  отцом.  В    выходной    день  Валя  занималась  генеральной  уборкой.  Не  заметила  как  прошло  время.  Серёжа  пришел    со  школы,  поев,  закрылся  в  своей  комнате.  Да  у  сына  тяжёлое  время,  ведь    экзамены  на  носу.  Леонид  пришёл  домой  около  десяти    часов  вечера,  она  не  дождалась  его,  уснула.  Серёжа,  увидев  отца  в  прихожей,тихо  вышел  к  нему,
-  Я  прошу  тебя,пока  она    ничего  не  замечает,  прекращай  этот  бред,  Отец,  мне  за  тебя  стыдно!  
И  резко  развернулся,ушёл  в  свою  комнату,  сразу  выключил  свет.
     После  выходного  Валя  на  работе  готовила  отчет    о  повреждениях  за  квартал,    чертила  график  дежурств  на  следующий  месяц.  Это  была  пятница,  перед  выходными  днями  всегда  меньше  людей  в  дистанции.  
Она  в  обеденный  перерыв,закрыв  дверь  в  диспетчерскую,  зашла  в    подсобку  набрать  в  чайник    воды.    По  лестнице    услышала  чьи  -то  шаги,  плотно  прикрыла  за  собой  дверь.  Набрав  воды  ,  вдруг  услышала    женский  голос,  
- Да,  уж  сколько  лет,    как  он  привёз    её  с  Киева.Она  добрая  душа,  говорят,  ради  детей  за  него  пошла.    И  такая,    всегда  в    хорошем  настроении,  приветливая,  добрая  ко  всем,  грамотная.  А  он  неблагодарный,  на  старости  лет  сходит  с  ума.  Крутит  роман  с  этой.  Вон  только  вышла  с  бухгалтерии,  не  пошла  а  поплыла  к  нему  в  кабинет.  А  секретарши    то    сейчас  там  нету.
Другой    голос  грубее,  словно  шёпотом,  
- Да  я  её  знаю,  это  Оксана,  у  неё  двое  сыновей,  давно  оба  женаты.  У  неё  уж  трое  мужей  было,  никак  не  остановится.  Её,сорок  пять  лет,  а  она  всё  корчит    из  себя  молодушку.  Её  как  женщину  жалко.А    он  при  такой  должности,  фу…    Да  ни  стыда  ни  совести.  Если  хотя  бы  не  вместе  работали,  а  здесь  же  всё  как  на  ладони.
- Говорят,  пару  дней  назад,  Серёжа  с  его  кабинета  вышел,  красный  как  рак.  В  это  время  кто-то  в  приёмной  был.  Говорят,  в  кабинете  громко  разговаривали,  ссорились.Только  когда  дверь  открылась,уходил,  услышали  слова,-  «Я  мать  в  обиду  не  отдам!».  После  разговора  никого  не  принимал.Помню  жену  его,  красавица  была,  а  как  он  её  любил…    как  любил,  прям  лелеял.  
Валентине  казалось  она  замерла,  слушала  разговор  и  не  верила.  Разве  может  быть,  чтобы  Леонид    ей  изменял,  да  ещё  в  такие  годы.  Пыталась  эту  мысль    отогнать,  нет-  нет,  всё  сплетни.  Желание  выбежать  с  подсобки,  словно  птицей  с  клетки,  не  хватало  воздуха.    Боясь,  взялась  за  дверную    ручку,    но  слова  остановили  её.
- Да,  все  таки  Серёжа  молодец.    Такую  женщину  ценить  надо.Видать  всё  же  она  хорошо  воспитывала  его  детей.  Ну  да  ладно,  побежала,  мне  ещё  в  доставку  идти.  Пока.
Частое  сердцебиение  не  давало  ей  сделать  вдох.  Последние  слова  шокировали.  Ручьём  потекли  слёзы.    Хотела    на  пол    поставить  чайник,    но  не  рассчитала,  почти  уронила  его.  Умывшись  холодной  водой,  все  же  нашла  силы  успокоиться.  Резко  открыла  дверь.  Но  в  коридоре,  уже  никого  не  было.
     Она,    выпив  лекарство  от  давления,  взяла    в  руки  график  дежурств,  стала  считать    часы.  В  голове  гудело,  едва  удавалось    сосредоточиться.
         Рабочий  день  подходил  к  концу,  звонки,  записи  о  работе  отвлекли  от  всех  мыслей.      Посмотрев  на  часы,  она    решила  занести  ему    месячный  график  работ  на  подпись.  Перед    тем  как  пойти,  посмотрела  в  зеркало.  Ну  что  же…  надо  держаться.  И  слегка  припудрив  нос,    и  поправив  седые  волосы  направилась  в  кабинет.  В  приёмной  никого  не  было.  А  может  он  ушёл,  резко  открыла  дверь.  Он  сидел  за  столом,  от  неожиданности    вытаращил  глаза.    В  полуметре  от  него  на  столе  сидела  Оксана.  Увидев  её,  сощурив  глаза,  ехидно  улыбнулась  и  соскочила  со  стола.  Отошла  к  окну,  словно    там  что-то  увидела  .
Валя  уверенно  направилась  к  нему,
- Извините,  я  без  стука,  думала  здесь  нет    никого.
И  положив    график  на  стол,  сразу  вышла.
         Сердце  стучало  бешеными  молотками,  в  голове  словно  что-  то  щелкало,  она  поняла,  это  давление.  Зайдя  в    диспетчерскую,  снова  выпила  таблетку.  Успокаивала  себя,    надо  держаться.-  А  ну  Валюша,  возьми  себя  в  руки,  ведь  ты  же  сильная.  И  словно  кто-то  шептал  на  ухо,  подумай  о  Серёже,  ведь  ты  ему  нужна,  хотя  бы  в  институт  поступил.  А  уж  потом….  Она  знала,  в  любом  случае,  если  что-  то  не  так  пойдёт,    у  неё  в  Киеве  есть    квартира.  Там  друзья,  которые  всегда  поддержат,    помогут.
     Открыв  дверь  ключом,  она  поняла,  что  дома  никого  нет.    На  кухне  всё  валилось  с  рук.  Желание  от  боли    завыть  волчицей.  На  глазах  выступали  слёзы,  но  она  успокаивала  себя.  Нет-  нет,  я  сильная,  уж  лучше    как  мышь  забиться  в  угол  и  никого  не  слышать  ,  не  видеть.  Уж  сколько  раз  воспоминания  тревожили  душу.Тогда  была  ему  нужна,  попросил  помочь  поднять  на  ноги  сыновей.  Ну  вот  и  дождалась  благодарности…
         Где  -то    ближе  к    одиннадцати    часам  ночи,  в  квартиру  тихо  вошёл  сын.  Он  видел,что  в  спальне  горел  светильник,  понял,  что    дома  отца  нет.  Несколько  движений  на  кухне  и    ушёл  в  свою  комнату.
     Ей  почему  –то  вспомнилась  »  Сказка  о  золотой  рыбке»,  старушка  у    разбитого  корыта.  И  тут  же  успокоила  себя.  Да  разве  мне  так  много  надо  было,  нет  –  нет.  Звук  щелчка  замка  прервал  мысли.  Ну  вот,  пришёл,  пусть  уж  лучше  думает,  что  я  сплю.  
     Дни  в  напряжении.  Замечала  взгляды  сотрудников  в  её  сторону,  но  она  держалась.  Не  в  её  характере  ссориться,  что  –  то  выяснять,  доказывать.  
       Весна  всегда  приносит  хорошее  настроение.Тёплый  ветерок,  словно  ласкал,  подбадривал  её.  А  яркое  солнце  дарило    тепло  и  надежду.  Всё  будет  хорошо,  она  успокаивала  себя,  ведь  в  жизни  так  бывает.  Надо  время…    и  только    время    расставит  всё  на  свои  места.  Весенние  хлопоты,  подготовка  к  выпускному,    поездки  на  дачу,    снизили  градус  напряжения  в  их  семье.
     Настежь  открытое  окно…    Солнечные  лучи  пробивались  сквозь    шторы  –на  улице  хорошая  погода.  Она      способствовала  хорошему  настроению.  Ведь  сегодня  вручение  аттестатов,  выпускной  бал.  Леонид  с  сыном,  улыбаясь,  завязывали  друг  другу  галстуки.  Ну  вот,  она  смотрела  со  стороны,  кажется  отношения  наладились.  Её  успокоило  то,  что  он  не  очень  на  долго  задерживался  на  работе,    в  выходные  дни,    чаще  был  дома.  Стал  как  и  раньше,  внимательно    относиться  к  ней.
           Но  ведь    она  не  знала  того,  что  три  недели  назад,  сын  имел    очень  серьёзный  разговор  с  отцом.    Это  случилось  в  выходной  день.  Валя  была  на  дежурстве.  Сергей,    случайно  по  телефону,  услышал  разговор.    Слова  отца  поразили  его,-  «Хорошо  моя  кошечка,  я  скоро  буду.»      Почувствовал,  как  гнев      воспалил  разум.  Ярость  удушливыми  волнами  накатила  на  него.  Не  уж    -  то  пойдёт?    Мать  на  работе...    Ну,  погоди….    Ведь    я    тебя  предупреждал…
       Леонид,  словно  мальчишка  торопился,  подходил  к  её  дому.  Сергей,  сжав  кулаки,  шёл  следом.  Странно,  хотя  бы  раз  оглянулся  по  сторонам.  Не  уж-то  в  них  такая  любовь?  Или  помрачение  ума    на  старости    лет?
У  подъезда,  он    пробыл  около  полу  часа.  Нервно  курил,  хотя  очень  редко  себе  это    позволял.    Но  молодая  кровь  кипела  в  жилах.  Взволнован,  слегка    растерян,  но  всё  же  поднялся  на    этаж  ,  нажал  кнопку  звонка.  Нервно  смотрел  на  часы,  пять  минут    показались    вечностью.  
В  конце  -    концов  дверь  открылась.    Оксана  стояла    перед  ним  с  распущенными  волосами  ниже  плеч,    в  шикарном    розовом  пеньюаре.  Увидев  его  презрительный  взгляд,  побледнела,  только  и  смогла  выдавить  слова,
-Ты  успокойся,  успокойся….
Он  резко  вдохнул,  слегка  дрожащей  рукой,    отвёл  её  в  сторону  и  стремительно  направился    в  другую  комнату.  Казалось,  от  брани  и  криков    содрогались  стены.    Краткий  миг  тишины.    Леонид    от  волнения,    от  стыда  выскочил,    весь    красный  как  рак.  Он  сразу  поспешил,  открыл  входную  дверь  квартиры.  За  ним    вышел,  от  гнева,  побледневший  сын,  мгновенно    прикрыл  за  ним  дверь.    Лёгкий  румянец  покрыл  красивое  лицо  парня.  Он    взорвался  вулканом,    наговорил  много  гадостей  в  её  сторону  и  у  выхода,    глядя  в  глаза  сказал,
-Где  совесть  твоя?  Я  тебя  предупредил!  Коль  не  прекратите  это,  он    навсегда  потеряет  сына.    И    тебе    совет  дам,  поищи  себе  помоложе.
По  дороге  домой  Сергей  переживал,  неужели  не  поймёт?Да,  пусть  я  жёстко  говорил  с  ним,  но  ведь  это  так  подло  с  его  стороны.  Такую  жену,  какую  имеет,    надо  ценить,  лелеять.  А  тем  более  на  старости  лет.  Ведь  для  меня  она  мать,  мать  с  большой  буквы.  Я  счастлив,  что  она  есть  в  моей  жизни.  Пусть  только  посмеет  снова  переступить  её  порог!
             Прошло    время…    Серёжа  после  первого  курса  института  женился.  Первое  время  молодые    жили  с  родителями  невесты.  Спустя  два  года  с  помощью  родителей  купили  двухкомнатную  квартиру.  Со  временем    родилась    дочь  Руслана,  очень  похожа  на  Серёжу.    Леонид    уж  был  на  пенсии,    радовался  жизни,  радовался  внучке,  но  много  уделять  внимания    не  мог.  Его  здоровье  пошатнулось.  Валя  и  дни,    и  ночи  возле  него,  как  возле  маленького  ребёнка.  Мучило  высокое  давление,  беспокоило  сердце.  Он  несколько  раз  лежал  в  больнице,  но  лечение  результата  не  давало.
 Как  –то  ночью  Серёжу  разбудил  звонок  телефона.  Увидев,  кто  звонит,  он  всё  понял.В  дом  пришла  беда  и  здесь  уж  ничего  не  поделаешь.    Он  сразу  позвонил  и  на  всякий  случай  дал  телеграмму.  Но  в  Красноярске    на  три  дня  об’явили  штормовое  предупреждение.  Да,    начиналась  осень,  а  это  время  дождей.
       После  похорон  прошло  семь  дней.  Только  сейчас  Виктор  добрался    в    Киев.  Уж  оттуда  приехал  электричкой.  В  квартире  хозяйничала  Людмила.  Она,  с  семьёй,  приехала  ещё  вчера  вечером.Они  с  Валей    планировали    завтра  в  кафе  провести  поминальный  день  на  девять  дней  после  смерти.
         На  второй  день  после  поминок,  все  съездили  на  кладбище.  По  возвращению  ,    Валя    попросила    зайти  в  квартиру.  Когда  все  дружно  расселись  за  столом,  она  со  своей  спальни  вынесла  папку.    Слегка  дрожали  руки,  обронив  слезу,    открыла  её,
- Вот  дети,  всем  поровну.  Это  мы    вам  с  отцом    приготовили.  Уж  сколько  смогли,    не  обессудьте.  
Она  на  стол  выкладывала  пачки  денег.  От  неожиданности  наступила  тишина.  Слегка  опустив  голову  к    стулу,    хотела  присесть,      пошатнулась,  к  ней  сразу  кинулся  Серёжа,
- Мама  не  волнуйся.  Присядь.  Может  лекарство  дать?  
Он  торопясь,  принёс  стакан  с  водой  и  борсетку,  в  которой  она  всегда  хранила  свои  лекарства.  Люда  накапав  сердечные  капли,  положила  руку  на  плечо,
- Мама,  а  может  всё  же  поедешь  с  нами?
- Да  нет  же,    я  тебе  сказала,  не  уговаривай,  всё  будет  хорошо.
Она  перед  этим  имела  разговор  с  дочерью.  Сказала,что  она  ещё  здесь  нужна  сыну.    Руслана  пойдёт  в  первый  класс,  уж    может  быть  тогда  вернётся  в  Киев,  в  свою  квартиру.
 Да,    она    и  правда  устала…  не  те  уж  годы,  не  те….    Никогда  не  думала,что  он  уйдёт  первым.    Болело  сердце  и  душа,    но    её  что  –  то  звало  в  Киев.  Уж  на  вокзале,  провожая  дочь,  тихо  прошептала,
-  Я  давненько  не  была    на  кладбище  у  мамы.Но  уж  нету  здоровья  ездить  туда  -  сюда.  Ты  сходи  на  могилку,  положи  цветы  от  меня.  
       Отправился  поезд.  Она  с  сыном  возвращалась  домой.
           И  вот,    прошло    почти  три  года  после  смерти  мужа.  Она  вчера  с  Серёжей  ездила  на  кладбище.  Поправив  цветы  на  могиле,  роняла  к  земле  слёзы.  Благодарила  Бога,  что  он  был  в    её  жизни.  Благодарила  за  любовь,  за  счастливые  дни  и  ночи,  за  все  радости  и  печали,  что  пережили  вместе.
         В  квартире  настежь    открытое  окно.  Резкий  сигнал  машины  прервал  её  вспоминания.  Она  в  который  раз  посмотрела  на  фото  мужа,
-Ну  вот  Лёничка,  я  уезжаю.  Я  выполнила  свой  долг,  долг  женщины,  долг  матери,  сколько  могла  помогла  сыну.  Ты  меня    уж  прости,  ведь  я  не  знаю  смогу  ли  еще  когда  нибудь  приехать  к  тебе  на  могилку.
     В  квартиру  вошёл  Серёжа  с    дочуркой.  Нежный,  тёплый  взгляд  сына  скользнул  по  её  лицу.    Внучка  расставив  ручки  подбежала    к  ней,  обнимала  и  ласкалась.  В  полупустой    квартире  раздался  звонкий,    серебристый  голосок,
-Бабушка,  а  мы  на  такси  приехали.    На  таком...  жёлтом.
-Ну  вот  и  хорошо,  -ответила,  поцеловав  её  в  лоб.
Склонив  голову,  внучка  сразу  возразила,
-И  вовсе  ничего  хорошего  в  этом  нет,  ведь  ты  уезжаешь.  А  я  буду  очень    -  очень    скучать  за  тобой.
- Пошли  уж,  время  ехать,    нас  поезд    ждать  не  будет…  Быстрее,-  заботливо    поторопил  Сергей.  
И  взяв  чемоданы    обратился  к  дочери,
-Ты  бабушку  не  расстраивай,    ведь  мы  будем  к  ней  в  гости  приезжать.  Время  скоро  пролетит,  даже  не  заметишь.    У  неё,    через    месяц    день  рождения  и  мы    обязательно    поедем    к  ней.    
                                                                                                                                                                                                   Июнь-  июль  2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886153
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 17.08.2020


Валентина Ярошенко

Подих осені

Яблука  рум'янцем  літо  наливає,
В  далеку  дорогу  збирає  клумаки.
Ось  медовий  спас  у  гості  поспішає,
Закінчується  йому  літо  завдяки.

Дивно,  літні  ночі  стали  прохолодні,
В  далекі  краї  готуються  птахи.
Іще  посміхається  літо  сьогодні,
Та  зустріне  золоту  осінь  із  слізьми.

Так  швидко  промайнуло  тепле  літо,
Здається  його  зовсім  не  було.
У  природі  і  в  наших  душах  квітло,
Несло  всім  лише  радість  і  добро.

Веселе  кування  спинили  зозулі,
Температура  пішла  по-малу  на  спад.
Певно  осені  подих  літо  відчуло,
Великими  гронами  стигне  виноград.

Все  згодом  поміняється  в  природі,
Зелене  листя  -  різнокольоровим.
Будуть  короткі  дні  і  довгі  ночі,
Стане  із  світлого  небо  бордовим.

Життя  іде,  веде  нас  за  собою,
Десь  у  небі  прокурличуть  журавлі.
Задивимось  й  проведемо  рукою,
А  нам,  як  завше  лишатись  на  землі.












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886176
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 17.08.2020


Надія Башинська

Я ПОПРОШУ…

Бог  наділив  любов'ю  щедро  нас.
Ото  ж  всі  жити  маємо  в  любові.
Любов  з  життям  завжди  у  ногу  йде.
Вона  в  житті,  як  слово  у  розмові.

Я  попрошу  свою  любов:"Світи!
Розправ,  будь  ласка,  свої  сильні  крила.
До  всього  вмієш  підібрать  ключі.
Саме  життя  ти  в  сповиточку  гріла.

У  мене  ти,  -  скажу  я  їй,  -  одна.
Хоч  така  різна...    й  так  тебе  багато.
Ти  вчиш  любить  життя,  в  ньому  весь  світ.
Родина  в  нім  моя  і  мама,  й  тато.

І  річка,  й  луг,  у  небі  журавлі,
жоржини  розцвітають  під  віконцем.
Як  гарно  тут  співають  солов'ї...
А  ранки,  росяні,  зігріті  сонцем.

Умієш  ти  приймати  й  дарувать.
Так  добре  й  легко  завжди  із  тобою.
Розрадиш  і  зігрієш  в  холоди,
у  темні  ночі  й  дниною  ясною.

Нам  всім,  любове,  силоньки  додай.
Настав  той  час,  коли  вчимось  любити.
Лиш  ти  ведеш  дорогою  життя,
де  сонце  сяє  і  сміються  діти".

Бог  наділив  любов'ю  щедро  нас.
Вона  дає  нам  для  польоту  крила.
Як  в  спеку,  спраглим,  є  ковтком  води.
Важлива,  як  фрегатові  вітрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886081
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 17.08.2020


Тетяна Мош

Літній келих випитий до дна…

Соковита  скибка  кавуна,
Жовтобока  перестигла  диня…
Літній  келих  випитий  до  дна.
Осінь  на  баштанах  господиня!

Виноградний  кетяг  пломенить
І  звисає  краплями  бурштину.
Осінь  свій  барвистий  оксамит
Стелить  вже  на  літню  скатертину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885972
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 17.08.2020


Людмила Пономаренко

Неповторне соло

Безкрає  поле  в    злаках  соковитих,
Здається,  у  високе  небо  кличе,
І  пір’ям  падають  хмарки  посеред  жита
І  віртуозно  так,  і  таємниче.

Й  старезна    груша    в  середині  ниви
Кружляє,  мов  самотня  парасоля,
Де  між  віків  під    сонячною  зливою
Життя  лунає  неповторне  соло.

А  там,  де    жито    сходить  у  блакить,
Там  диво…  там    білявеньке  хлоп’ятко  
Цілує  літо  й  відпускає    вмить
Чи  літуна  у  вись,    чи  пташенятко,

Чи,  може,  першу  й  найсвітлішу  мрію…
Так,  ні  про  що...  а  просто  про  цей  день
В    ромашках  і  парфумах  деревію,
Щоб  він  світився  і  світив  лишень…

Щоб  сонечко  в  руці  і  паперовий  змій,
І  кольори  у  житі  волошкові,
І  повні  жмені  щастя,  повні  мрій,
І  мить,  по  вінця  сповнена  любові…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886118
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 17.08.2020


Ніна Незламна

Подарунки весни

Вже  відлетіли  з  вишні  метелики
Легенький  вітер    розвіяв  пелюстки
Яблуневі  гілочки  гойдаються
Як  наречені,    ніжно  всміхаються
Я    пахощі,    відчуваю    навкруги
Це  подарунки  чарівної  весни.
Стоїть  в  куточку  вбралася  калина
Пишається,  як  молода  дівчина
Чудові,  ніжно  -  білі    парасолі
Принесли  пахощі  п`янкі,  медові.
Красуня    весна,  у  моєму  саду
Спішу  до  неї,  кожен  день  підійду
Налюбуюся,  радію  цій  порі
Насолоджуюся,    хороше  мені.

                                                         08.05.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664780
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 17.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Яка чудова ця осіння мить

Як  я  люблю  цю  жовтокосу  осінь,
З  краплинками  холодної  роси.
Блукає  вітер  між  високих  сосен,
Торкається  до  віт  її  краси.

У  тихих  ранках  чути  прохолоду,
Туманом  застелились  береги.
Пожовклий  лист  упав  уже  на  воду,
Місток  самотній  в  вигляді  брови.

Не  чути  вже  веселе  щебетання,
Лиш  кумкання  доноситься  гучне.
Жабам  не  спиться,  навіть  на  світанні,
Розповідає  кожен  про  своє.

Неподалік  на  пасовиську  коні,
Про  їх  присутність  тихо  дзвоник  б'є.
Вони  розгнуздані  й  не  на  припоні
І  кожен  з  них  траву  собі  жує.

Пливуть  у  небі  ватяні  хмаринки,
За  ними  десь  сховалася  блакить.
Прикрасили  калину  намистинки,
Яка  чудова  ця  осіння  мить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886076
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 16.08.2020


Ніна Незламна

Жінка

Чи  має  вроду,    жінка  ця…
Вона    ж  у  кожної  своя
Лагідні  та  добрі  очі
Часто  не  спить,бачить  ночі

Коли  дитя  підростає
Вона  спокою  не  має
На  всіх  увагу  звертає
І  нагодує  й  обійме.

І  цілий  день  на  роботі
До  всього,  іще  в  городі
Вечорами  вже  на  кухні
Свіжі  пиріжки,  пахучі.

І  все  встигає  тільки  вона
Як  та  білка  в  колесі  одна
Білизну  кинути  в  машинку
Та    догодити  чоловіку.

Дитятко  в  ліжечко  укласти
Та  казочку  ще  почитати
Ця  жінка,  ангелом  літає
Свою  сім`ю  оберігає.

На  неї  Бог  поклав  надію
Продовжити  життя  на  землі
Це  мати  -  злагоди  і  миру
Та  земний  чарівний  оберіг.

                                                             1980р





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664629
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 16.08.2020


Капелька

На сердце радость, тишина

На  сердце  радость,  тишина
Когда  в  нём  мир,  а  не  война.
Когда  в  душе  цветут  сады,
Растут  прекрасные  цветы.

Когда  тепло,  любовь  и  свет
Ты  даришь  людям  много  лет.
И  сердце  песнями  звучит
-Умеет  искренне  любить.

Ты  счастлив  небу  и  земле,
Идёшь  по  жизни  налегке.
Как  солнце  согреваешь  всех
И  ближним  даруешь  успех.

Стремишься  войны  прекратить,
Цветами  землю  засадить,
Растить  прекрасный  урожай,
Чтоб  процветал  любимый  край.

На  сердце  радость,  красота.
В  нём  отражаются  дела.
В  нём  есть  красивые  мечты,
Которым  улыбнёшься  ты.

И  в  сердце  есть  тепло  для  всех.
В  нём  радость  жизни,  детский  смех
И  даже  райские  плоды,
Порою  замечаешь  ты.

Как  хорошо  когда  всё  так
И  в  сердце  свет  развеял  мрак,
Но  иногда  на  сердце  бой,
Непросто  справиться  с  собой.

                                     14.05.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792095
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 15.08.2020


Білоозерянська Чайка

Балада про розлучницю

 [b]  [i]У  п’янкому  цвіті  матіоли,
Хміль  і  спрага  жадібних  цілунків.
Ти  сказав:  з  дружиною  розколи…
Маскував  «розривом  всіх  стосунків».
Розплело  кохання  візерунки  –
Не  соромлячись  вже  осуду  сторонніх.
Билось  серце  чуйне  почуттями  лунко,
А  у  спину  –  зраджені  прокльони.

   Зараз  пригадаю  –  кров  холоне…
Поступово  все  я  зрозуміла,
Що  назовсім  ти  піти  не  згоден,
А  коханкою  –  мені  несила.
Сльози  серце  краяли-юшили:
- Повертайся  до  своєї  половини!
Так  сказала  –  і  навіки  відпустила.
Согрішила…    Каюсь…    Вирок  –  «Винна!»

Так  –  трикутник  той,  напевне,  знищено.
Б’ється  запізніле  каяття…
В  трьох  серцях  навік  –  глибока  тріщина  –
Зарубцює  якось  це  життя,
                     почуття  порвавши  на  дрантя?
Шлюбні  пута,  так  для  тебе  остогидлі,
Чи  зміцнить,  як  кажеш  ти,  дитя?
-  Іди  геть...  
                         Не  хочу  слухати...  Набридло!
Все  життя  від  тебе  –
                                                                       шкереберть…[/i][/b]

Фото-  інтернет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886019
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 15.08.2020


Valentyna_S

Засерпилося літо

Засерпилося  літо,  притомилось.
Пора  його  збігає  швидко  й  прудко.
До  вирію  пора  збиратись  хутко,
Та  жаль  лишати  все,  що  полюбило:
Пергамент    сонця  і  зелену  рутку.

Уже    листки  вишневого  присмутку
Вилічують    час  розквіту  й  згасання.
Ще  б  глянуть  їм  на  небо  в  незабудку  —
Вартівника  експрес-літописання.
В  нім  зараз  чутно  лебедів  ячання…

І  літо  ронить  сльози,  мов  пелюшки,
Бо  блискавки  взяли  його  в  нагаї  
Й  птахи  вже  не  виспівують  у  гаї,
Та  дефіле  жоржин  у  капелюшках
Розвіює  журбу:  життя  триває.


Пелюшка  —  польовий  горох.
Взяти  у  нагаї  —  сильно  бити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885956
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 15.08.2020


Катерина Собова

Віагра

-Дуже,    лікарю,    вам    вдячний,
Відчував,      оце    -    кінець…
Нині    вже    мені    не    лячно,
Сильний    став,    як    жеребець!

Та    Віагра    робить    диво,
Я    тепер,    як    той    маньяк,
Сексуальний    і    щасливий!
Ось,    в    подяку    вам    -    коньяк.

Лікар    глянув,    ковтнув    слину:
-Це    приємна    новина.
А    що    каже    вам    дружина?
Задоволена    вона?

-В    молодиць    збивав    оскому,
А    це    жінкою    займусь:
Уже      тиждень,    як    додому
Я    ніяк    не    доберусь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885970
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 15.08.2020


Ніна Незламна

Ми не забудемо

Ми  не  забудемо  героїв  всіх!
Ветерани…  Наші    дочки,  сини.
   Що    життя  віддали  за  наш  спокій
Які  не  повернулися  з  війни.

На  площах,  при  дорозі  і  в    траві
Могили,  пам`ячники,  обеліски
Поховані    для  нас  завжди  живі
Сумно,  в  жалобі  схилимося  ми….

 Сьогодні  ветерани  в  світлій  сивині
         Старенькі,їх  залишилось    зовсім  мало
Прийдуть  привітати  дорослі  і  малі
             Дев`яте  травня  особливий  день,свято.

Наші  воїни!Шановні  ветерани!
       Сердечно  вітаємо  з  Днем  Перемоги!
Бажаємо  міцного  здоров`я,щастя
Нехай  оточує  мир,злагода  завжди
Ви  наша  Гордість  і  Слава  на  віки!

                                                                     06.05.2016р



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664588
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 15.08.2020


Віктор Варварич

Серпневий дощ

Співає  дощик  пісеньку  серпневу,
З  його  вуст  лине  кохання  молоде.
Цілує  квіточку  свою  рожеву,
Вона,  ці  цілунки  так  жагуче  жде.  

Тепленький  дощик  землю  напуває,
Зрошує  краплинами  ген  навкруги.
Він  наші  душі  чудно  звеселяє,
Намотує  полем  сріблясті  круги.

Літній  дощик,  це  посланець  із  неба,
Живильна  волога  спраглої  душі.
Він,  як  повітря  нам  блага  потреба,
Малює  картини  в  моєму  вірші.

Серпневий  дощик  довго  не  триває,
Із  вечірнім  сонцем  тікає  удаль.
Всі  наші  тривоги  кудись  змиває,
Ховає  в  сутінки  журливу  печаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885952
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 15.08.2020


Капелька

О чём щебечут воробьи

О  чём  щебечут  воробьи?
Они  подвижны,  озорны.
Им  есть  о  чём  поговорить,
Свои  проблемы  обсудить.

Чудесны  песни  соловья,
В  них  вдохновения  река.
В  них  восхищение  всегда
И  утешенье  иногда.

Летят  по  небу  журавли,
Кричат  своё  "курлы,курлы".
Петух  орёт  "кукареку",
Сова  шумит  "угу,угу".

Стучится  дятел  "тук,тук,тук".
Клюв  длинный,крепкий  как  бамбук.
А  голова,  мозги-  "гранит".
Хотя  он  вряд  ли  фаворит.

Красив,чудесен  птичий  мир.
У  каждого  свой  вкусный  пир.
Кто  ест  жучка  и  стрекозу,
Кто  ловит  мошек  на  лету.

А  есть,  кто  любит  птичек  есть
И  нипочём  ни  честь,  ни  лесть.
Орёл  и  ястреб,словно  пан
И  словно  высший  птичий  сан.

И  только  сокол  может  жить
И  верой-правдою  служить.
Да,  голубь  мира-  символ  есть.
Ему  средь  птиц  почёт  и  честь.

Большое  царство  разных  птиц.
Ворон  и  страусов,  синиц.
Павлины  есть  и  попугай.
Любую  птицу  выбирай.

А  на  кого  похожи  мы
-  Народы  разные  Земли?
А  как-же  все  себя  ведут?
Какие  песенки  поют?

Хотя  ведь  каждый  человек  
Свой  личный  проживает  век.

               Апрель-май  2018  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791154
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 14.08.2020


Любов Іванова

ПОМНИ НАШИ ВСТРЕЧИ ПОД ЛУНОЮ

[b][i][color="#071fba"][color="#f00971"]П[/color]о  тропинке  узкой  мы  идем  к  реке,
[color="#f00971"]О[/color]блака,  как  птицы...  и  рука  в  руке.
[color="#f00971"]М[/color]едленно  ступаем  мы  за  шагом  шаг,
[color="#f00971"]Н[/color]е  упасть  бы  вместе  нам  в  крутой  овраг.
[color="#f00971"]И[/color],  смеясь  спустились  на  зеленый  луг,

[color="#f00971"]Н[/color]ет  в  природе  краше,  то  что  здесь  вокруг.
[color="#f00971"]А  [/color]душе  так  важно  радость  испытать,
[color="#f00971"]Ш[/color]лет  нам  дивный  вечер  мир  и  благодать.
[color="#f00971"]И[/color]  на  небе  чудо  -  россыпь  ярких  звезд,

[color="#f00971"]В[/color]идно  кто-то  создал  мир  из  явных  грез.
[color="#f00971"]С[/color]мотрим  удивленно  мы  на  млечный  путь,
[color="#f00971"]Т[/color]ам  мечты  витают,  их  бы  не  спугнуть.
[color="#f00971"]Р[/color]адостно  нам  вместе  здесь  на  берегу,
[color="#f00971"]Е[/color]сть  все  то,  что  дальше  в  сердце  сберегу.
[color="#f00971"]Ч[/color]ем  приворожил  ты,  взял  сердечко  в  плен
[color="#f00971"]И[/color]  оно  желает  новых  перемен.

[color="#f00971"]П[/color]роплывает  месяц  в  колыбели  звезд,
[color="#f00971"]О[/color]н  между  сердцами  чувственности  мост.
[color="#f00971"]Д[/color]арит  двум  влюбленным  таинство  небес,

[color="#f00971"]Л[/color]ишь  бы  праздник  этот  был...  и  не  исчез...
[color="#f00971"]У[/color]ходили  утром  с  солнечным  лучом,
[color="#f00971"]Н[/color]аполнялась  счастьем  и  твоим  теплом.
[color="#f00971"]О[/color]бойтись  согласна  и  без  лишних  слов,
[color="#f00971"]Ю[/color]ность  моя,  память,  небо,  ночь,  любовь.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885942
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 14.08.2020


Веселенька Дачниця

ЧАСТІВКИ- 12 ( Плагіат)

                                                       Антипла  -  ГІ-ГІ  -  аторські      частівки
Плагіат  наш,  плагіат,                                                                    Написала  аж  три  слова  -
Чи  у  ціль,  чи  невпопад                                                              Своя  річ,  і  своя  мова  -
Глянеш  прямо,  чи  назад  –                                                    Однодумці,  мов  той  рій…
Скрізь  і  всюди  –  плагіат!                                                          Плагіаторству  в  нас  бій!
                     *    *    *                                                                                                                        *    *    *
У  сім’ї  скандал,  не  лад  –                                                          Як  вночі  виходив  у  сад,
Глава  замітив  плагіат,                                                                Хтось  ногою  дав  під  зад,
Не  спить  вночі,  всяке  дума,                                                Аж  зірки  в  очах  світили…
Дитина  личком  вся  …у  кума.                                              Скрізь  і  всюди  –  плагіат!
                   *    *    *                                                                                                                          *    *    *  
Чи  у  будні,  чи  у  свято,                                                              Получив  солдат  наряд  -
Жінки  забули  про  наряд:                                                      Неспокійний  в  нього  нрав  -
Одні  халати  і  штани  -                                                                  Командира  «круту  річ»
Скрізь  і  всюди  –  плагіат!                                                        Плагіаторством  назвав.
                   *    *    *                                                                                                                        *    *    *
Купив  дядько  автомат  –                                                          Скоро  осінь  –  час  до  жнив  ,    
Засвистали…  плагіат!                                                                  Плагіатор  вже  ожив!
Он  у  Гані  та  Ірини                                                                            На  стовпах  знайомі  морди
На  плечах  такі  ж  висять.                                                        В  обіцянках  усі  бігборди.
                   *    *    *                                                                                                                      *    *    *
Включив  «Ті  Ві»    наугад,                                                      Каже  дідусь  про  дівчат:
Скрізь  і  всюди  –  плагіат!                                                    "Нащо  здавсь  той  плагіат"...    
Знайомі  маски    –  одні  шоу,                                                Бігав  до  них,  як  жеребчик  -
Коли  ж  буде  що  то  нове?                                                      Тепер  хвилює  результат!
                                                                                                                                                                           В.Ф.  -  10.08.2020
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885888
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 14.08.2020


Ніна Незламна

Пусть говорят

Пусть  говорят…  вот  так  походка!
Но  для  меня…  знаю  находка

Пусть  говорят  очень  строптива
Но  ты  скромна,  чуть  -  чуть  ревнива

Всё  судачат...  что  не  пара  мы
Не  слушаю,  прошу  не  томи  

Уверенность…      под  сияньем  звёзд
   Преподнесу…  чудный    букет  роз

Будешь  моя-  ангел  хранитель
Уж  хозяйкой  в  мою  обитель

Войдёшь  навек!  Я  обещаю
Ценить,  любить!  Ты  любишь,  знаю…

Пусть  говорят  …  к  чему  печали
Луна,  солнце    -  нас  повенчали

У  нас  любовь  -    в  этом  весь  секрет…
Пусть  воркуют,  нам  к  ним  дела  нет!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885884
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 14.08.2020


Ніна Незламна

Хмаринка


Маленька  хмаринка  
Лечу,  як  пір’їнка
Сонечко  сховаю
Дощиком  полляю
Виросте  берізка
Квітуча  калинка
Високий  кленочок  
Ще    й  міцний  дубочок.  
Хай  росте  суничка
Добра  полуничка
Гарненький  кабачок
Та  смачний  огірок
Гарна    помідора  
Кругла  та  червона
І  виросте  морква
Солодка,  здорова.  
Звісно  для  маляток
 Хлопчиків,  дівчаток
 Я    всіх    пригощаю
 Здоров`я  бажаю!

                 07.05.2016



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664384
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 14.08.2020


Надія Башинська

РОЗГУЛЯВСЯ ВІТЕР В ЗОЛОТОМУ ПОЛІ

           Вранці  проснувсь  вітер,  у  поле  подався.
Гарно  тут.  Казково.    Він  в  просі  сховався.  Коли-
хав  стеблини,  а  вони  шуміли.  Потім  ячмені  його  
запросили.
Ячменям  наш  вітер  підкручував  вуса.      Ще  його  
чекала  кукурудза  руса.  Там    він  розлітався…
листя  тріпотіло.  Вилетів  з  розгону  в  жито.  От  так
діло!
         Розгулявся  вітер  в  золотому  полі.
Хвилі…  Хвилі  гонить,  як  в  справжньому  морі.
А    в  небі  лелека,  мов  парусник  вільний,  похва-
лив  він  вітра:  
-    Бач,  який  ти  сильний!
Розпростер    лелека  свої  дужі  крила,  а  вони  у  ньо-
го,  легкі,  мов  вітрила.
-  Давай,  -  каже,  -  вітре  ,  тут  удвох  кружляти.  Хто
прилетить  першим  в  гніздечко  на  хаті?
-  То  твоє  гніздечко!  –  каже  вітер  вільний,  а  я  від-
почину  там  у  картоплинні.
         Натомивсь  лелека…    й  вітер  налітався,  притих
біля  тину,  в  гарбузах  зостався.
А  сонце  сміється:  
-  Тут  багато  цвіту!  Добре,  вітре,  робиш,  що  радієш  
літу.  Добре,  що  ти  маєш  друзів  так  багато.  В  світі
для  веселих  кожен  день,  як  свято.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885824
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 14.08.2020


Білоозерянська Чайка

Сузір’я закоханих

[b][i]  Виводить  вітер  листяний  мінор,
Замовк  пташиний  різнобарвний  хор,
Кохання  спалах  -  ніби  метеор,
Хвилює  серенада  надвечір’я…
Моя  душа  до  тебе  промовля,
Бо  ти  –  повітря,  небо  і  земля,
І  нотами  космічний  шлях  встеля,  
Як  лине  до  коханого  сузір’я.

     Так  міцно  серце  ти  моє  обплів  –
На  відстані  космічних  кораблів,
Сердечним  перестуком  двох  світів
Лечу  з  тобою  у  краї  незнані…
Серед  космічно-трепетних  хорів
Зорю  кохання  ти  знайти  зумів  –
І  сяйвом  галактичних  кольорів
Крізь  Всесвіт  -  серенада  про  кохання…[/i][/b]

(Серенада.)

Фото  -  інтернет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885843
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 14.08.2020


Зелений Гай

Танець бабака.

Схопив  вовчисько  якось  бабака  за  бік.
Гризун  до  вовка:    "Зупинись  шановний.  
Я  здобич  не  проста.  Бабак  я  знатний.  VIP.
Я  танцюрист  заслужено-народний.

У  лісі  темному  ти  лютий  дикий  звір
Далекий  від  естетики,  культури,
А  я  найкращий  майстер  танців  всіх  степів.
Шалені  легко  па  кручу  й  фігури.

Тож  зачекай  хвилину,  ще  мене  не  їж.
Таких  не  бачив  рухів  ти  ніколи,
Бо  так  і  проживеш  своїм  життям  пустим,
А  я  директор  бальних  танців  школи.

Ти  бік  мій  відпусти,  сумирно  стань  дивись,
Не  гай  свій  час,  отримай  насолоду,
Станцюю  я  тобі  останній  раз  в  житті
Зжереш  мене  і  кинеш  кості  в  воду."

Послабив  хватку    вовк:  "Ну  що  ж,  мастаче,  скач
Здивуєш,  за  тобою  я  поплачу"
Гризун  у  танець  той  всі  сили  свої  вклав,
Не  впав  у  відчай  -  мріяв  про  удачу.

Він  очі  вирячив  ще  й  звісив  язика
І  вовка  це  спочатку  налякало
Та  вгледівши  танок  пухкого  бабака
Від  сміху  хижаку  погано  стало.

Не  раз  йому  у  сни  приходитиме  мить
Як  цибала  над  степом  торба  з  хутра
Від  сміху  відійшовши  довго  злющий  вив  -
Бабак  сховався  в  нірку  дуже  хутко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885871
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 14.08.2020


Ніна Незламна

Зіронька в небі заясніла

   День  світлоокий….  Складав  крила
Тікало  сонце,  аж    за  обрій
Зіронька  в  небі  заясніла
Надія  в  серці,  в  душі  спокій…
Весна  малює,  різні    барви
Жовті,    зелені,  синьоокі
Ховають  брови,  темні    хмари
Все    частіш  білі,  одинокі…
Джерело  сміле  …  Звеселіло
 Буль  -  буль  лунає,  по  окрузі
Кудись  далеко….  Задзвеніло
Поміж  тополі,  впало  в  лузі….
В  кущах  пташина,  гніздо  звила
Шурхіт  у  тиші  й  ніжне  «пі-пі»
З  барвінку    стежка  в  гай  зводила
Я  розгубилась,  в  чародійстві….
Лукавий  місяць….Сяють  зорі
Лелек  перегук,    вказали  шлях
У  піднебессі,  в  темнім  морі
   До  відпочинку,      звав  кожен  птах…

                                                                                                 30.03.2019р





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831771
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 13.08.2020


Валентина Ярошенко

У любви всегда начало есть

У  любви  всегда  начало  есть,
серце  создает  все  впечатлением.
лирики,  эмоций  всех  не  счесть,
Ускоряется  сердцебиение.  

Ведь  не  может  умереть  любовь,
Молодеет  и  цветет  столетием.
как  вода  -  сильна  и  жгуча,  как  огонь,
очень  жаль  -  если  ее  не  встретили.

Бередит  и  души  и  сердца,
силою  ровняется  с  ветрами.
Мысли  гонит  вдаль  и  без  конца,
забирает  сны  у  нас  ночами.

Невозможно  чувство  то  сравнить,
предано  оно  и  человечно.
Можно  только  половинке  подарить,
поменять  на  обручальное  колечко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885764
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 13.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зустріч у снах

У  сни  до  тебе  завітаю,
Цілунком  обпечу  уста.
А  ти  напоїш  мене  чаєм,
То  буде  любий  неспроста.

Навколо  сон  -  трава  квітує,
Гойдає  квіти  вітерець.
У  філіжанках  чай  парує,
Любов  торкається  сердець.

Мені,  так  хо́роше  з  тобою,
Для  мене,  то  солодкий  сон.
У  нім,  а  ні  журби,  ні  болю
І  тихо  грає  саксофон.

Ти  усміхаєшся  до  мене,
Враз,  щось  промовити  хотів...
Шуміли  недалечко  клени,
А  ранок  взяв  і  розбудив...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885797
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020


Капелька

Памяти Чернобыльской трагедии

Стих  написан  28-29  апреля
                                     2001  года  

Пятнадцать  лет
С  тех  страшных  бед.
Чернобыль  был
И  не  остыл.

Смывается  дождём  земля
И  очищается  она.
И  снова  кругооборот
-  По  судьбам  и  финансам  бьёт.

В  Чернобыле  кто  побывал,
В  Афгане  словно  пострадал.
Навек  увидел,  перенёс
Немало  крови,  пота,  слёз.

И  плачут  матери  порой,
И  очень  часто  ждут  домой.
Полынью  в  сердце  пролегла
Для  них  Чернобыля  беда.

Так  весь  народ,  знать  неспроста,
Опять  коснулася  беда.
И  вскоре  пал  Большой  Союз.
Его  побил  Солидный  Туз.

Мы  независимы  теперь.
Ты  хочешь  верь  или  не  верь,
Но  раны  всё-равно  болят
И  вопрошают  нас  опять.

За  тех,  кто  мог  не  уберёг
И  кто  навек  костями  лёг.
Кто  ныне  продолжает  жить
И  от  Чернобыля  тужить.

Всё  это  общая  беда.
Хоть  тяжело,  но  ведь  всегда
-  Что  жизнь  не  поле  перейти
И  с  поля  брани  не  уйти.

Чернобыль-  то  Полынь-звезда.
Взорвалась  вовсе  неспроста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789155
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 12.08.2020


Капелька

Памяти Чернобыльской трагедии

Стих  написан  28-29  апреля
                                     2001  года  

Пятнадцать  лет
С  тех  страшных  бед.
Чернобыль  был
И  не  остыл.

Смывается  дождём  земля
И  очищается  она.
И  снова  кругооборот
-  По  судьбам  и  финансам  бьёт.

В  Чернобыле  кто  побывал,
В  Афгане  словно  пострадал.
Навек  увидел,  перенёс
Немало  крови,  пота,  слёз.

И  плачут  матери  порой,
И  очень  часто  ждут  домой.
Полынью  в  сердце  пролегла
Для  них  Чернобыля  беда.

Так  весь  народ,  знать  неспроста,
Опять  коснулася  беда.
И  вскоре  пал  Большой  Союз.
Его  побил  Солидный  Туз.

Мы  независимы  теперь.
Ты  хочешь  верь  или  не  верь,
Но  раны  всё-равно  болят
И  вопрошают  нас  опять.

За  тех,  кто  мог  не  уберёг
И  кто  навек  костями  лёг.
Кто  ныне  продолжает  жить
И  от  Чернобыля  тужить.

Всё  это  общая  беда.
Хоть  тяжело,  но  ведь  всегда
-  Что  жизнь  не  поле  перейти
И  с  поля  брани  не  уйти.

Чернобыль-  то  Полынь-звезда.
Взорвалась  вовсе  неспроста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789155
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 12.08.2020


Valentyna_S

Весняна заметіль

Кружляє  в  вальсі  заметіль
Із  леготом  у    парі.
Лягла  порошею  довкіл,
Хоч  снилися  їй  хмари.

Хотіла  б  подувом  легким
Дістатись  піднебесся--
Не  можуть  пелюстки  малі,
Бо  вітер  геть  уперся.

Покинуті,  лежать,  як  сніг--
Земля  марнує  вроду.  
І  вітер  їм  не  допоміг:
Їх  звабнику  не  шкода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789062
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 12.08.2020


Ніна Незламна

Чому синочку, мене не слухав…


Місяць    таївся,  ген,  так  далеко
Ледь  -  ледь  світився,  сивий  ріг  стирчить
Біля  віконця…  Туга…Серденько
Вкотре  в  тривозі  та  воно  мовчить.
Не  заховають,  хмари  їй  печаль
Хоч  вдень  й  сніжинки,  злітали  легко
Вона  дивилась,  поміж  них  в  ту  даль
Він  там  на  сході…  Її  лелека….
Геть  молоденький,  лиш  почав  бритись
Віру  й  надію,  все  несе  в  серці
За  Україну,  за  неї  битись
Він  завжди    здатен,  хоч  в  мулі  берці..
Земля  і  попіл,    урвища,  ями
Вологий  сніг  та  чомусь  кровавий
Закривав  очі,  погляд  до  мами
 Де  рідний  край….    Плач  пташки  тужавий…
 А  сніг  все  падав    і  вітер  гупав
Земля  здригалась,  трісло  скельце
Чому  синочку,  мене  не  слухав
   Плакала  мати…    Ховалось  сонце…  

                                                                   19.02.2019р












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831620
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 12.08.2020


Ніна Незламна

Я буду льотчиком / проза /


Теплий  літній  день….    В  небо  сині  ні  хмаринки…  З  садка  чути  переспів  пташок  і  запах  квітучих  яблунь…  Молоденькі,  стрункі    дерева  росли  рядами,  аж  попід    новий  двоповерховий    будинок,  з  високим  фундаментом  і    двосхилим  ламаним  дахом.
 На  другому  поверсі  будинку,  перед  вікном,  дерев`яна  лоджія.  До  неї  з  землі    тягнулася  молода  виноградна  лоза  з  блискучим,  зеленавим  листям.  Тут  же  поруч,  ледь  досягала  лоджію    стара  дерев`яна  драбина.  На  передостанньому  щаблі  драбини  сиділа  худенька  дівчинка  Оля,  вдягнена  в  жовту  футболку  і  синенькі  шорти.  В  хорошому  настрої,  весело  позирала  до  сонця,  час  від  часу    морщила  кирпатого  носика,    примружувала    сині  оченята  і    задоволено  лускала  соняхові  зернята.  Прямі  сонячні  промені,  виблискували  на  золотистому  тризубі  футболки  дівчинки,  яка  їй  дуже  пасувала.
     Біля  будинку,  майже  впритул,  лежала  купа  соломи,  це  вчора,  цілий  причеп  від  трактора,  привіз  батько  для  корови.    Наказав  дітям  не  барилися,  а    щоб  вже  сьогодні    всю    переносили  за  будинок,    згодом  збирався  там  зробити  невеличку  скирту.  
   Хоч  солома  й  торішня,  але  збереглася  добре,  від  неї  не  тхнуло  сирістю  і  мала  доволі  світлий  вигляд.    На  соломі,  у  напівлежачому  положенні,  закинувши  ногу  на  ногу  спостерігала  за  Олею  близнючка  Поля.    Така  ж  світленька  дівчинка  в  веснянках,  як    і  Оля,  вдягнена  в  такий  же  самий  одяг.  Вона  крутила  головою,  то  до  сестри,  то  до  високої  хвіртки  з  соснових  штахет,  на  якій  сидів  сусід  Сашко.  Хлопчик  наполегливо  намагався  її    вкотре  розхитати,  щоб  покататися.  Із  заздрістю  позирав  до  Олі,    мав  велике  бажання  теж  залізти  на  драбину,  але  боявся  висоти.  Чому  й  сам  не  знав  та  трусилися  ноги,  коли  ліз  по  драбині,  пройде,  три  чи  то,  від  сили,    п’ять  щаблів,  втрачав  рівновагу.      Хоча  йому  минуло    всього  вісім  років  та  в  нього  була  мрія  -  стати  льотчиком.  Тому  й  намагався  навчитися  плигати  зараз,  хоча  б  з  такої  висоти,  щоб  згодом  подолати  висоту  драбини.  Саме  хвіртка,  на  міцних  завісах,  була  йому  помічницею.    
   Знов  чути  гучний  скрип  хвіртки,  Сашко  так  розхитав  її,  що  злетів  з  неї,  як  метелик,  присівши  на  коліна,  аж  зойкнув,
 -  «  Ух  !».
 Цим  привернув  увагу  дівчаток,  відразу  зрозумів,  що  вдало  приземлився  і  від  радості,  піднявши  руки  догори  і    підскакуючи  закричав,
-  Ага!  Бачили,  бачили!  Я  все  рівно  стану  льотчиком,  ось  побачите!    І  ви  не  смійтеся  з  мене.  
Вже  трохи  спокійніше,  розводячи  в  сторони  руки,
-    А  іще,  тільки  заміж  не  спішіть,  бо  обох  вас  люблю,  хай  тільки  підростемо.  Тоді  точно  буду  знати,  котра  з  вас  буде    мені  до  душі.  Як  мій  тато  каже,  на  все  свій  час.
Здалося  на  деревах,  аж  листя  здригалося,  коли    на  все  обійстя  рознісся    голосний  сміх  дівчаток.  Оля,  аж  закашлялася  на  драбині,    раз  по  раз  хваталася  руками  за  живіт  і  одночасно  махала  ногами,
-  Ой,  держіть  мене,  бо  зараз  звалюся!  Оце  учудив!  Ну  Сашко,  тебе    треба  на  телефон  записати,  щоб  згодом  побачив  себе,  послухав  свої    висловлювання.  Це    напевно  від  падіння  в  тебе  такі    нерозумні  думки,  чи  що?
Поля,  ж  відразу  сіла  рівно,  коли  почула  те    «Ух!  »  і  з  розкритим  ротом    слухала  промову.  В  очах  блискали  веселики,  рукою  прикривала  вуста,  щоб,    від  почутого,  вгамувати    гучний  сміх.
 Дівчатка  загалом  були  дружні,  особливо,  як  дражнились  ,  чи  сперечалися  за,  що  -  небудь  з    хлопчиком.  Їм  минуло  дев`ять  років,  тож  Сашко  був  молодшим  всього  на  рік.  Але  в  нього  відчувалася  боязкість  до  всього  нового,  легко  піддавався  дівчаткам,  намагався  догодити.  А  вони  ж,  як  дві  щебетушки,  вигадували  різні  ігри  в  сімейне  життя.  По  черзі  були  нареченими  у  хлопця  і  гралися  ляльками,  вважаючи  за  свої  діти.  Сашко,  тільки  підтирав  носа,  коли  керували  ним,  то  принести  попити  води,  чи  то  відправляли,  наче  на  роботу,  бо  ж  вважався  батьком,  господарем,  який  мав  забезпечити  сім`ю.
       Він  часто  приносив    суниці,  а  нині  приніс  черешні,  що  привіз  батько  і  ці  зернята,  якими  насолоджувалися  дівчатка.  Їм  це  все  подобалося,  але  часом  і  набридало,  адже  час  йшов,  підростали,  погляди  щодо  дитячих  ігор  змінювалися.  А  тут,  ще  й  нещодавно  батько  купив  собі    і  мамі  телефон,  в  дівчаток,  аж  оченята  засяяли,  кожна  мріяла  і  собі  мати,  тільки  крутішого.  У  школі  в  дітей,  в  кого  «круті»  батьки,  вже  були  телефони,  але  ж    не  кожна  сім`я    зможе  дозволити  собі  такі  витрати.  Та  тато  їм  пообіцяв,  якщо  влітку  не  лінуватимуться,  будуть  допомагати  по  господарству,  то  один  на  двох  поки,  що  купить,  а  на  рік,  ще  один  придбає,  як  свинку  продадуть.  
 Оля  швидко  злізла  з  драбини  й  до  Сашка,
-Ану,  закоти  штани,  хай  побачу….  Коліна  цілі  чи  ні?  
Хлопчик  поправив    русявий  кучерявий  чув,  змахнувши  рукою    назад,    примружуючи  очі,  здивовано  до  неї,
-  О!  Нічого  там  немає,  не  хвилюйся.  Я  тільки    штанами  легенько  доторкнувся  до  землі,  дивися,  навіть    не  в  пилюці.
Оля  віддала  йому  пакет  із  зернами,
-  Ану  стій,  потримай,  я  подивлюся.  
Зненацька  як  м`яч  відскочив  в  сторону,
-  Не  чіпай,  я  не  маленький.  Ото  нема  що  робити,  не  керуй  мною.
 Вона  повернулася  до  драбини,  поставила  праву  ногу  на    першу  шаблю,
-  Ну,  як  ти  хочеш  доказати,  що  не  маленький,  то  спробуй  залізти  на  драбину.
Поля  довго,  мовчки  спостерігала  за  подіями,  а  потім,  вилізла  з  соломи,  направилася  до  старої,  з  дубових,  товстих  дошок,  криниці,
-  Не  дурійте,  я  зараз  прийду,  хочу  води  холодної….
Оля  відразу  до  Сашка,
-  Ну  що  полізеш?
Він,  кліпаючи  темними    оченятами,  у  знак  згоди,  кивнув  головою,  
-  Тоді  почекаємо,  хай  прийде,  оцінить  твої  здібності,  -  продовжила  дівчинка.
 Не  пройшло  й  хвилини,  як  почули  крик,  їх  звала  Поля,
-  Гайда  сюди!  Йдіть  сюди!
Дівчина  стояла  неподалік  від  криниці,  махала  руками.
За  мить,  діти  були  біля  неї.  Полінка  вказівним  пальцем  правої  руки  торкалася  вуст  на  знак  мовчання,    очі  світилися  від  радості.    Підкрадаючись  до  криниці,  прошепотіла,
-Тихо!  Подивіться,  що  тут  є,  тільки  не  злякайте!
Стара,  на  вид  чорна  криниця,  була  на  пів  закрита  товстою  дубовою  кришкою.  Біля  неї  на  лавці  стояло  пусте  відро  з  ланцюгом,  який  був  замотаний  на  барабан.  
Поля  з  хвилюванням  зашепотіла,
-  Я  відсунула  кришку,  ледь  не  оніміла  від  здивування,  вона  там  плаває,  подивіться.  
Оля  була  трохи  вища  за  Сашка,  за  спиною  обома  руками  взяла  його    за  плечі,  -    Не  поспішай,  не  нахиляйся  дуже,  щоб  не  впав  часом.
І  відразу  до  Полі,  -  Що  за  паніка?  Що  там,  хтось,  щось  вкинув?
-Та,  яке  там,  краще  подивіться,  яка  краса  там  плаває,  відповіла  дівчинка.
Вони  втрьох  нахилилися  в  криницю.  Поверх  води,  по  самому  краю  стінок  виднілися  частинки  моху  і  плавало  кілька  тоненьких  травинок,  а  під  ними,  на  воді  трималася  джерелянка.  Вона  час  від  часу  двигала  лапками,  наче  хизувалася  своїми  червоно  -  помаранчевими  плямами  і  знову  на  якісь  миті  завмирала.  Діти,  кліпаючи  очима,  дивилися  один  на  одного,  посміхалися.  Ніхто  не  наважився  злякати  це  маленьке,  боже  сотворіння.
Оля,  відійшла  в  сторону  і  тихо  сказала,
-  Де  б  ми    побачили  таку  красу?  По  телевізору  зовсім  не  те,  правда?
Поля  потягнула  Сашка  за  руку  і  тихо,  майже  на  вухо,
-    Не  чіпаймо,  хай  поплаває  !  Вода  є  вдома,  там  нап`юся.  Хай  плаває,  нащо  лякати,  вона  така  маленька.  Цікаво,  десь  же  ховається    коли  воду  набираємо,  а  зараз  шкода,  їй  заважати,  нехай  відчуває  свободу.
Діти  попрямували  до  будинку.  Сашко,  почухуючи  рукою  голову,  позирав    на  Полю,  
-  А  ти  злякалася,  так?  Я  декілька  раз  бачив  здорових  жаб,  як  на  ставок  з  татом  їздив,  під    »Дубки»,  це  дитячий  оздоровчий  табір.  Там  класно!  Ми  до  бабусі  їздили,  вона  там  повариха,  їсти  готує.  Обіцяла,  на  наступне  літо,  візьме  для  мене  путівку  туди.  Говорила,  щоб  трохи  мене    треба  відгодувати,  бо  їй  здається,  що  я  худий  і  малий.  
Оля,    посміхаючись,  хитнула  головою,
-  Ну,  ти,  як  той  магнітофон  завівся,  от  говірливий!  Ти  краще  скажи,  на  драбину  лізеш,  чи  передумав?
Полінка  шмигнула  в  хату  напитися  води.  А  Оля  присіла  на  старий  дерев`яний  диван,  із  вирізьбленою  спинкою,  що  стояв  неподалік,  під  молодою  грушкою.  Сашко,  обійшов    навкруг  дивану,  запитав,
-  Оце  хотів  запитати,  де  ви  взяли  такий  дивний  диван?  Весь  дерев`яний,  я  такого  навіть  по  телевізору  не  бачив.
Оля,  рукою  взялася  за  спинку,
-  Це  бабусин  мотлох,  тато  привіз  недавно,  говорить  пам`ять  буде.  Вона  ж  два  роки  назад  померла,  добра  бабця  була,  все  нас  цукерками  пригощала.
 З  хати,  як  біс  із  табакерки,  вискочила  Поля,  розмахуючи  руками,  швидко  вилізла  на  солому,  
 -  Так,  зараз  кілька  хвилин  полежу,  потішуся  і  будемо  носити  цю  солому,  а  то  й  день  пройде,  що  скажемо  татові.
 Олю  з  Сашком  підійшли  до  драбини.  Дівчинка  запитала,
-  То,  що  слабак,  ні?  Лізеш?  Чи  передумав  бути  льотчиком?
Хлопець  топтався  на  місці,
-  Ні,  де  ти  бачила,  ми  чоловіки  ніколи  не  відступаємо,  он  мій  дядько  з  Полтави  вчиться  в  цьому…Чекай  нагадаю…  А,  в  Кременчуці,  в  льотному  училищі,  хвалився,  вже  літав  на  вертольоті.  І  форма,  ну  одяг,  в  нього  класний,  ви  б  бачили.  То  я  лізу  першим,  а  ти  Олю  мене  страхуй,  добре?
 Вона  кивнула  головою.  Сашко    кілька  раз  поглядом  озирнув  все  довкола,  почав  ставати  на  шаблі  однією  ногою,
-  Так  один,  два…
 Відразу  його  руки  торкнулася  Оля,
-  Е  ні  !  Стоп!  Я  все  зрозуміла,  чого  ти  рівновагу  втрачаєш  і  чого  тіпає  тобою,  не  рахуй  свої  кроки  і  не  дивись    донизу,  а  тільки  вперед,  зрозумів?
Хлопець  кивнув  головою,  примружив  очі,    рухався  далі,  боявся,  що  не  подолає  висоту.  Хоча  й  не  помітив,  як  вже  був  на  передостанній  шаблі.  Поля,  лежачи  на  соломі  спостерігала  за  хлопцем,  помітивши,  що  майже  досяг  лоджії,  вигукнула,
-  Ну  молодець!
 Він  раптово  здригнувся,  відпустив  руками  драбину,  почав  хилися  в  сторону.  За  мить  Оля  схватила  його  за  футболку  і  вони  відразу  очутилися  внизу  на  соломі,  поруч  з  Полінкою.  Сашко,  не  вагався,  зірвався  на  ноги,  став  обтрушувати  з  себе  солому.  Він  розчервонівся,  в  його  очах    грали  бісики,
-  Ага,  то  я  досяг  висоти,  досяг!  Зумів!  Значить  буду  льотчиком,  буду!
Линув  сміх  на  все  подвір`я…  Дівчатка  підморгували  одна  одній.
Вони  і  не  помітили,  як  відкрилася  хвіртка,  зайшла  мама  Сашка.
Вона  не  бачила,  що  сталося,  лише  почула  останні  слова  сина  і  сміх  дівчаток.  Жінка  привітно  посміхнулася,
-  Так  мій  льотчик  –  вертольотчик,  гайда  додому,  обідати  пора!
Дівчатка  переглянулися,    всі    троє  поспіхом  вилазили  з  соломи…
Хлопчик  махнув  рукою,
-  Мені  треба,  ще    два  завдання  з  математики  зробити,  тоді  прийду,  продовжимо  тренування.  Бувайте!
Дві  веснянкуваті  дівчинки,  одночасно  махнули  рукою,
-  Бувай  льотчик  –  вертольотчик!
Мило  посміхнулися  вслід  і  відразу    взялися  розстеляти  ряднину,  якою  мали  носити  солому...
                                                                                     О6.  07.  2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831417
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 12.08.2020


Ніна Незламна

Постукай в двері…

           
Постукай  в  двері…  лишній  раз
Прошу,  мій  сокіл,  не  цурайся
Не  треба  квітів,  дивних  прикрас
Любий,  на  краще  сподівайся

Не  примхлива….  немов    осінь
В  душі  несу…  весни  надії
Хоч  на  скронях…давно  просинь
Все  ж  плекаю…    світлії  мрії

Тож    кохання  -    струмок  життя
Нами  з    тобою  пережите
Вдалось  пізнать...    і    нам  щастя
Дай  Бог  здоров`я  -    по  вІнця
Ще  не  раз  в  полі,  зберем    жито…
 
Постукай  в  двері  …  лишний  раз
Й  до  мене…    ніжно  посміхнися
Не  пам`ятаймо….  ми  образ
Вогонь  кохання,  ще  не  погас
Не  розлучити…  і  бідам  нас…

Вже  перший  промінь  виграє
Відгонить  хмари  і  печалі
День  новий…  сили  придає
Златі  трави  в  срібній  вуалі
Будемо  й  ми,    так  жити  далі
Лиш    хай  Бог,  допомагає…

 Яскравій  зірці,  як  завжди
Мені    даруй…  ласкавий  погляд
Життя  рікою…  чисті  води
Твоя  опора  ….    я  назАвжди
Разом  поборем  негаразди.

                                                             12.08.2020р



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885726
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Юрій Пивоваров

Чому так

Друзі  поцікавились:  «Василю,
Що  за  дивну  моду  ти  городиш?
Бо  не  йдеш,  як  просять,  на  весілля,
А  на  кожен  похорон  –  приходиш».

Хлопець  відповів,  чому  він  має
Звички  ці,  напрочуд  обережні:
«Там  у  мене  хоч  би  не  питають  –
Ну,  то  а  коли  ж  і  ти  нарешті?..».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885623
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Закохана в море

Бестолково-толковые опечатки 2

 
Уравно[b]б[/b]ешенные  супруги    -    семейная  гармония

***

Неви[b]д[/b]ная  девушка    -    скромная,  невзрачная

***

[b]П[/b]ыльная  сторона  ладони

***

Ч[b]а[/b]стоплюй

***

О[b]з[/b]онный  проём  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871727
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твій осінній сум

Ти  з  сумом  осінь  зустрічала
І  проводжала  журавлів.
А  вечорами  сумувала,
З  тобою  вітер  гомонів.

Він  заспокоював  словами
І  листям  тихо  шепотів.
Туман  стелився  берегами,
Він  землю  наче  димом  вкрив.

Ти  тихо  плакати  навчилась,
В  душі  своїй  ховала  біль.
На  серці  рани  все  лічила
І  розганяла  заметіль...

Коли  зима  прийшла  у  гості.
Розмалював  вікно  мороз.
Думки  з'явились  дуже  часті,
Й  слова,  що  сказані  всерйоз.

Ти  у  думках  була  щаслива,
Спокійно  там  було  тобі.
І  ніби  виростали  крила,
Ти  відривалась  від  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885700
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Любов Таборовець

За чашкою чаю

За  чашкою  чаю,  що  спрагу  тамує
відлунням  почулось:  «люблю  і  сумую…»
Стривожилось  серце  і  зжалось  до  болю…
немов  в  грудях  тісно,  і  хоче  на  волю…
На  те  ж  вона  мати,  щоб  все  відчувати:
коли  порадіти,  коли  співчувати…
Коли  у  молитві  зустріти  світання,
і  випустить  в  небо  тривогу  й    зітхання...
З  якими  словами  до  Бога  звертатись,
щоб  діти  додому  могли  повертатись...
Щоб  сон  був  спокійним,  а  на  світанні
оселя  батькІвська    сіяла  в  чеканні.
Щоб  гамір  і  сміх  було  чути  повсюди,
кровинки    птахами  летіли  зівсюди…    
У  чашці  тонула  глибока  зажура…
Їй  так  пасувала  погода  похмура…
10.08.2020
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885602
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Білоозерянська Чайка

Багряний септет

 [b][i]  Багряні  лози  винограду
понуро  віти  опустили  –
не  має  вже  кохання  сили,
всі  літні  почуття  позаду.
 Зали́шилась  підступна  зрада.
 Зриває  вітер  листя  в  просинь  –
Зарано  серце  лине  в  осінь…

Знов  королівськими  рядками
Шепоче  Осінь  вірші  Долі.
В  риданнях  падає  додолу
кохання,  що  цвіло  між  нами
 троянди  чудо-пелюстка́ми.
З  казковим  цвітом  тим  опалим,
вмить  світле  назавжди́  пропало.

Як  шкода  серцю:  все  квітуче
Тепер  у  вогнищі  згоріло,
Кохання  змовкло,  заніміле…
Усе,  що  душу  мою  мучить,
у  осінь  прагне  неминуче.
Залишивши  одну  розраду  –
багряні  лози  винограду…[/i][/b]

(Септет  або  чосерівська  строфа.)

Фото  -  інтернет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885660
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Ніна Незламна

Я зустрічаю ранок

А  ви  бачили  світанок,  який  він  мінливий?
Соромиться,  червоніє,  як  мила  дівиця
Ні,  це  ж  наче  парубійко,  зовсім  не  сміливий
На  якусь  мить  потемніє…  Зненацька  іскриться….

А  то  зовсім  випадково,    стає  весь  рожевий
Упевнено  виглядає,    до  землі  так  ніжно
Стежку  стелить  на  весь  обрій,  майстер  березневий
Сірі  на  сині  кольори,  змінює  поспішно..

Яскравий  промінь    -  художник,  намалював  ребра
Раптом  розстелив  веселку,  ледь  –  ледь  в  позолоті
Так    сміливості  набрався,    сяйво  на  пів  неба
На  мить    увагу  відверне,    пташина  в  польоті….

А  часом  морем  заграє,  хмари  справжні  хвилі
 Небо  на  частини  крає….  Ще  по  ньому  зорі
В  шати  світанок    сховає,  на    самому  схилі
Десь  до  заходу  найближче,  в  темному  просторі..

А  на  сході  квітне  мальва…  Із  відтінком  літа
Фарби  різнокольорові,  смужками,  стрічками  
Штаток    снця  яскравіє,  піднесе  ввись  світла
Вмить  промінці  поміж  хмари,    виграють  свічками…

Яке  щастя  просто  жити,  відчуть  прохолоду
Любуюся,  край  мій  рідний,  вишневий  світанок
Зачарована  красою,  маю  насолоду
Я  з  пташиними  піснями  зустрічаю  ранок…

                                                                                             23.03.2019р







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830107
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 11.08.2020


Капелька

К чему стремятся люди на Шаре на Земном?

Здоровью  не  прикажешь.  Кто  толстый,  кто  худой,
Кто  просто  очень  сильный,  кто  долго  молодой.
Но  есть  закономерность.  К  чему  стремимся  мы?
То  чаще  достигаем,  порою  вопреки.

Вселенной  не  прикажешь.  Несётся  Шар  Земной
И  всё  закономерно  вращает  Он  с  собой.
Но  есть  кто  утверждает:  "Не  Шар,  а  Круглый  Диск
И  всё  стоит  на  месте,  получше  присмотрись."

К  чему  стремятся  люди  на  Шаре  на  Земном?
Но  кто-то  снова  спорит:  "Под  куполом  живём."
Нам  двигают  идеи  про  равенство  кругом,      (1)  
Но  что-то  незаметно  и  словно  бардаком.

Опять  несправедливость.Случайна  ли  она?
Есть  страны  процветают,  спокойнее  всегда.
Но  есть,  кого  стремятся  всегда  закабалить.
Свободу  сделать  рабством,  лукаво  подменить.

Внушали  на  идеи  построить  коммунизм
И  Церкви  разрушали.Такой  антагонизм.
Людей  столкнули  сильно  друг  друга  победить.
А  лучше  бы  проблемы  в  хозяйстве  разрулить.

Про  "честные  реформы",  которым  сотня  лет.
Колхоз,  голодоморы,  репрессий  страшный  след.
Зачем-то  снова  вспомнил.  Случайны  ли  они?
Поломаны  устои,  традиции  семьи.

И  нравственность  ломают  все  годы  и  века.
Свободных  посчитали,  присвоив  номера.
Но  есть  в  народе  правда,  ей  очень  тяжело.
И  в  Украине  раны-  Её  штурмует  зло.

Она  на  растерзанье  элитой  отдана?
А  может  процветанье,  чтоб  была  красота?
Так  в  чём  закономерность  на  Шаре  на  Земном?
Что  вредно,  что  полезно,  когда  же  разберём?

(1)-Равенство  стран,  народов  и  людей.

                                                       Апрель  2018      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788152
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 11.08.2020


Valentyna_S

Стара хата

Зраджена  й  зневажена  роками  і  людьми,
Пуста,  і  вже  давно  нікому  не  цікава,
Стоїть  вона,  наче  привид  той  за  ворітьми,
В  її  шибах  давно  не  блискає  синява.

Короткий  шлях  до  хати  —  безкінечність,
Сумне  переплетіння  простору  і  часу.
Його  розплести  —    втрапить  в  потойбічність,
А  не  легенько  відчинити  простий  засув.

На  сірих  її  стінах  --    пам’ять  поколінь:
Жили  в  ній,  любили,  трудилися,  вмирали.
Печать  життя  перипетій  і  їхній  тлін,
Кинутих  назавжди  своїми  і  чужими.

Стара  самотня  хата  стоїть  за  ворітьми,
І  дивиться  на  світ  приречено-тужливо.
Уміла  б  плакати--  умивалася  б  слізьми,
А  так  на  щось  чекає  стійко  й  терпеливо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789033
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 11.08.2020


Ніна Незламна

Ой, як часто буває…

Прокидалося  село,  впали  роси  ранні
Розлетілися  чутки,  приїхала  пані
На    крутезній  машині,  до  баби  Килини
Фоткалась  на  всі  боки,  поблизу  калини.
Гомонять  -    гонорова,    тож  була  в  Європі
Одягла  круті  шорти  емблема  на    *  опі
І  сама  мов  краля,  струнка  синьоока
Кажуть,  розбагатіла,  хоч  і    одинока…
Й  до  Сашка    долетіла,  оця  звістка  нині
Чого  чекати,  спішив,  їхав  на  машині
 Але  в  нього,  що  правда,  біленька,  старенька
   Це  ж  для  села,  підійде,  втішалася  ненька
   Тож  високі  колеса,  горда  назва  «Нива»
Давно  вийшла    із  моди  та  сім`я  щаслива.
 Йому  тридцять    минуло,  а  дівки  немає
Ой,  часто  дрова  рубав…Кров  в  судинах  грає
Воно  б  давно  одруживсь  та  вибрать  не  в  змозі
Як  додому  приведе,  зразу  ж  на  порозі
Мати  зміряє  до  ніг,  каже  не  підходить
То  худа,  то  пишна,  ніяк    не  угодить.
Гордість  її  розпира,  пишалася  сином
Любила  погомоніть,  вечором  під  тином
Все  тлумачить,  молодий,  куди  поспішати?
Щоб  гарна  й  гідна  була,  треба  вибирати
Щоб  і  хата,    і  в  хаті  й  машина  крутіше
Ти  ж  у  мене  красунчик,  роздивляйся  ліпше.
 Ось    так  і  цього  разу,  коли  проводжала
-  Синочку,  придивися,  щоб  всім  догоджала
 Їхав,  чути  Винника,    голосно  далеко
 Бубонів,  -  Їй  все  просто,  а  мені  ж  нелегко
Напевно  вже  зо  двадцять,    водив  красунь  сміло
А  після  останньої,    все  село  гуділо
Сам  директор  колгоспу,  пропонував  доньку
Линуло,  аж  до  річки,  -  Я  не  хочу  Соньку
За  серце  хваталася,  його  ненька  знову
Волала,  як  без  тями,  -  Повівся  на  змову
Батько  хоче  прийняти,  бо  знає  надійно
Більш  менш  порядна  дівка,  хоче  спать  спокійно
Мені  ж    зачіска  «каскад»  й  русяве  волосся
Не  до  вподоби  зовсім!  Й  на  очі  мов  коса…
Коли  зирить  з  під  тишка  й  усмішка,  аж  до  вух
Здалеку,  ну  жирафа,  як  вдягне  капелюх.
Врешті  під`їхав  до  хати,  де  музика  грала
На  подвір`ї  Килина  в  мішки  траву  клала
Поруч  машина  ФІАТ,  колір  синій  -  синій,
 І  чемно,  -  Добрий  день,  вам  !-    сказав  господині
Та  привітно    за  хвіртку,    взялася  руками
А,  що  Сашко  напевно,    стрічать  з  рушниками
 І  хліб  -  сіль  подавати,  уже  скажеш  нині
Прийшов  руку  просити?Вмить,  гукну  Христині…
-  Я  це,  -переминався,  із  ноги  на  ногу
-  Щось  машина  затихла,  -  утратив  відвагу
Аж  тут  в  дверях  Христина,  -    фарбована  лялька
-О,  Сашко…  Сонце  моє…  Голівка  біленька
Казав  рижа,    в  веснянках,  годі  вже  брехати
Ну,  давай,  не  соромся,  тож  заходь  до  хати.
Пора  знову  відновить  приємні  стосунки
Про  тебе  не  забула,  привезла  дарунки…
А  Килина  за  вила,  -    А  я  спішу  в  поле…
Підморгнула  онучці,    обличчя  веселе
Танцювати  хотілось,  значить  погуляєм
Вже  скоро  на  весіллі,  молодість  згадаєм…
В  хаті  тихо,  привітно,  штори  опустила
Мило  в  очі  погляда,  губу  закусила
-  Приміряєш  сороку?  Відразу  обмиєм…  
Чи    за  зустріч  спочатку?  Шампанське  відкриєм  ?
Христя  сіла  на  ліжко,  позирає  скоса
Наливай,  не  соромся,  ледь  зморщила  носа
Йому  туман  в  голові,  пригадав  той  вечір
Ой,  та  я  ж,  ще  і  не  пив,  той  згадав,  чай  -    чифір
Як  після  гульки  пили  й    на  ліжко  розлили
Як  в  гріхові  горіли  і  свічки  палили…
Пусті  келихи  вина,  солодкі  цілунки
Надворі  вже  світало…  Нащо  обіцянки…
Прокидалося  село,  корова  ревіла
Гавкав  пес,  чиясь  постать,  хвіртка  заскрипіла
Сашко  бурмотів  під  ніс,  у  обіймах    Христі
-  І  кого  це  біс  приніс,  -  не  ховав  лютості
Нишком  зирив  до  вікна,  тож  здається  ненька?!
-  Полежи,  зараз  прийду,  моя  дорогенька
І  швидко  вскочив    в  штани,  виходив  із  хати
Що  ж  це  в  мене  за  життя,  досить  чатувати
 Килина  біля  курей,  голосно  ззивала
А  знервована  мати,  руками  махала
-  Ходім  синку  додому,  чому  забарився?
Та  я…  Оце  матусю…  Вчора  одружився…
****
Ой,  як  часто  буває,    любов  материнська
Так  жити  заважає  й  її  гордість  панська…
 Для  двох  радіти  щастю,  наче  перешкода
А  роки  вони  біжать,  час  спливає,  шкода…

                                                                                       26.03.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830549
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 11.08.2020


Ніна Незламна

Обіцяв татусь, я буду щасливий /проза/

Малий  хлопчина  сидить…  По  обіч  дороги….    
Задивлявсь  на  водопад,  на  його  пороги.
 А    думок  в  малого,  наче  велич  гори…
 Каже  ненька,  -  Синку….Прийшло  до  нас  горе.
 А  йому,    янгеляті,  й  п`ять  років    не  було…
 тож  воно  синьооке,  про  це,  ще  й  не  чуло  
 Навіть  цього  й  не  знало,  яке  оте  горе,  
Нині  ненька  казала,  як  штормове  море…
 Що  всіх  забирає…  Коли    морський  цар  гуляє
Так  хвилі  підійма,  човни,  до  дна  нахиляє…  
-  Та  до  моря  ж  так  далеко,-    шепоче  синочок.  
-  Давай  підем  на  місточок,  туди  на  горбочок…
 Добре  попросимо  море,  щоби  й  не  штормило,
   І  щоб  людям  та  й  ніколи  горя  неробило…  
 Міцні  руки,  мозолисті  маля  обіймали,  
-  Ой,  щоб  ви    діточки!  Горя  на  світі  не  знали!
Йшла  дорога  крива,  до  самого  низу
Поміж  трав  в  долину,  далеко  до  хмизу.
 Тут  лишили  малого,  з  ним  бабця  поруч,    
у  руках  тримала  для  волосся  обруч...
Він  здивовано  дививсь,  все    не  міг  збагнути,
чому  нині  плаче  бабця,  їх  змогли  забути?  
І  чому  тепер  старенька,  зовсім  сива  стала?
Взяла  онуча  на  руки,  каже,  що  пристала….
Та  дорога,    до  цвинтаря,    стежкою  кривою
Як  зрозуміть,чом    ненька,  плаче  під  вербою?
Все  мовчала  й  нащо,    одягла  чорну  хустинку?
Чом    хова  обличчя?  Шепоче,  -  Синку-  синку?
 Оченята  зирили,  вслід  довгій  колоні
На  губах  старенької  сльозини  солоні
Як  все  пережити  серденько  боліло
А  онучок  відчував…Тремтить  її  тіло...
До  грудей  тулила  мале  янгелятко,
-  Полетів  до  неба,  ось  тепер  твій  татко
Малий  не  второпав,  скривив  губенятка,
-  Як  це  полетів,  я  хочу  до  татка!
Ну  таке  ти  скажеш,  він  моряк  сміливий
Обіцяв  татусь,  я  буду  щасливий!
Будемо    разом  ми,    море  захищати
Гайда  вставай  бабцю,  йдем  його  стрічати!
Десь  далеко  море…  Хвилі  до  причала
А  над  ним  чайка,    голосно  кричала…
Проводжала  моряка  в  потойбічний  світ
Зрозуміє  все  це  син,  через  кілька  літ…..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829832
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 11.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Літечка дарунки

Із  квітів  польових  сплету  віночок,
Піду  із  теплим  вітром  у  таночок.
Нехай  радіє  сонечко  й  хмаринки
І  розквітають  маки  мов  жаринки.

Я  простягну  долоні  до  пшениці,
Вона  у    колосочках  колоситься.
Пташиний  хор  все  арії  співає,
Мелодія  до  серця  долітає.

Шовко́ві  трави  манять  так  до  себе,
Блакиттю  посміхається  нам  небо.
Метелики  дарують  поцілунки,
То  літечка  чаруючі  дарунки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885614
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 11.08.2020


Ніна Незламна

Привіт, чеченко! / проза /

Ранкове  сонце  світило  в  очі    Тамарі…  Вона  повернулася  на  правий  бік  і  дивилася  в  відкрите  вікно  до  стежки,  що  вела  до  садка.    Спілі  позички  покриті  краплинами  роси,  виблискували  на  сонці,  немов  звали  до  себе,  візьми  й  зірви,  скуштуй,  відчуй  той  смак…  Лише  подумала  і  вже  скривилася,  як  була    в  трусиках  і  в  майці  так  і  гайнула  через  вікно.  Шубовснулася  в  маленьку  калюжу    і  несподівано  вирвалося,
 -  Ой,  що  це,  дощ  був?!  
Скрививши  носика,  озирнувшись  назад,  бігла  вперед  до  спілих  позичок.    Ранкова  прохолода  зробила  свою  справу.  Гусяча  шкура,  як  признак  холоду  виступила  на  руках,  злегка  тремтіла  та    в  долоні  рвала  ягоди  і    захоплено  запихала  в  рот…  Кілька  раз  хапнула,  від  відчуття  кислоти  примружувала  очі,  за  мить  почула  бабусин  голос,
-  Ти  де,  дівчисько?    
Здаля  побачивши  онучку,  жінка  продовжила,
-  Ото  вреднюща,  виспалася  і  бігом  в  садок!  Он  гайда  до  роботи,  дощ  пройшов,  не  треба  воду  носити,  замочимо  речі,    згодом  будемо  прати,  ходи  сюди!
Дівчинка  з  сяючими  оченятами  хапнула    дві  жмені  позичок  і  не  поспішаючи  поверталася  до  вікна.
Бабуся  хитала  головою,
-  То  вже  йди  через  двері,  куди  прешся,  тож  ноги  в  болоті.
-  Звичайно,  -  опустивши  голову,  відповіла  дівчинка.  Вона  й  зовсім  не  мала  наміру  лізти    в  кімнату  через  вікно.
Чорне  волосся,  спало  на  чоло,  поглядом  голодного  вовченяти  дивилася  на  стареньку.  А  потім,  немов  біс  вселився,  швидко  побігла,  спеціально  з  силою  ступала  на  землю.  На  всі  сторони  з  трави  розсипалися  краплини  дощу,  вона  ж  раз  –  по  -    раз  трясла    головою,  щось  бубоніла  про  себе.
 На  веранді  бабуся  налила  в  кружку  молоко,  звівши    ледь  рижі  брови,  суворо  сказала,
-  Так  досить  ганчіркою  терти  ті  ноги,  вже    сухі  і  чисті,  ти  ж  їх    майже  вимила  в  траві..  Пий  молоко  он  з  хлібом  та  підемо  почистимо  в  корови  разом,  потім  зігрію  води,  приступимо  до  прання.
 Тамара  всілася  на  стілець,  гойдала  ногами,  з  силою  кусала,  відривала  окраєць  хліба  і  прихльобувала  молоко,  на  знак  згоди  кивала  головою  В  цей  же  час,  запитала.  
-    Бабусь,  а  чого  ти  риженька,  а  я  чорна,  ти  мені  рідна  бабуся?
-  Тю  на  тебе,  -    жінка  ледь  всміхнулася,  продовжила,
-А  тато  в  тебе  який,  хіба  не  світлий?  
Дівчинка    довірливо  заглядала    в  очі,
- Та,  я  це,  ну  він  же  не  такий,  як  ти!  Ти,  як  сонце,  а  він  он,  як  солома,  що  на  купі,  для  корови.
Стара  голосно  розсміялася  й  до  онучки,
-  В  тебе  мама  чеченка,  в  неї  коси  були,  як  смола,  такі  шовкові,  аж  виблискували.
Дівчинка  допивши  молоко,  витирала  рукою  вуста,  запитала,
-  А  де  вона?  Чому  і  тато  довго  не  приїздить?  Вона  теж  в  тому  селі  живе,  що  й  тато,  то  чому  не  приїздить?
-  Ой  дитино,  -    погладивши  по  голові  сказала  жінка  і  трохи  задумавшись  продовжила,
-  Маєш  знати,  повіялася  твоя  мама,  а  куди  й  не  знати,  напевно  повернулася  в  Чечню.  
А  я  думаю,  чого  ти  мене  чеченкою  називаєш.  А  що  це  Чечня?
-  А  біс  його  знає,  твій  тато  там  був,  десь  в  Росії.  Служив  в  армії,  її  звідти  привіз,  була  справжня,  дикарка  та  все  ж    одружився.  Спочатку  жили  тут,  в  мене,  а  потім  збудували  будинок  в  іншому  селі,  там  тебе  і  купили.
Мала  опустила  голову,  наче,  щось  роздивлялася  не  підлозі,
-  То  тато  в  тій  хаті  живе,  а  чому  мене  не  бере  до  себе?  Я  вже  так  засумувала  за  ним,  як  на  Святвечір  був  з  якоюсь  тіткою  і  все.  Я  до  нього  хочу,  там  напевно  теж  є  школа.    Не  хочу  в  школу  з  Петьком  ходити,  він  цілу  дорогу  тільки  й  знає  обзивається,  як  ти    -  чеченкою  мене  називає.
Стара  хитаючи  головою,    сердито,
-  З  сусідами  то  треба  мирно  жити.  Але  ж  він  за  тебе  на  три  роки  старший,  в  батька  вдався,  років  мало,  а  на  вид,  як  молодий  ведмідь.  Ти  з  ним  краще  не  водися.  
         В  сараї  Тамара  сапою  вигортала  солому,  разом  з  ледь  присохлим  коров`яком.  Час  від  часу  рукою  підтирала  носика,  на  чолі  від  напруження  виступав  піт.  Машинально  це  робила,  бо  доводилося    прибирати  в  сараї  через  кожні  чотири  дні.  А  ще  розстеляти    свіжу,  суху  солому  на  підлогу,  а  в  ясла  класти  свіженьке  сіно.  Боліли  рученята,  з  осторогою  позирала  надвір,  де  бабця  для  корови  терла  на  терці  старі  буряки.  Думки  про  батька  не  давали    спокою,  важко  з  бабцею  жити,  все  заставляє  робити,  хай  би  забрав  і  тітка  та,    наче  не  погана  на  вид  і  село  більше  розповідала  бабця.
   Збігало  літо…На  дворі  ледь  -  ледь  сіріло,  коли    Тамара  почула  голос  батька.  Пташечкою  зірвалася  з  ліжка,  ну  нарешті…  Він  стояв  на  порозі,  коли  вона  кинулася  до  нього,  розставивши  руки      в  різні  сторони,  
-  Тату,  таточку,  забери  мене,  я  буду  слухняна.  Я  хочу    до    тебе  в  село,  буду  там  ходити  до  школи.
Він  підхопив  її  на  руки,  худенькі  рученята  обіймали  його  шию,  притискали  до  себе  голову,  тулилася  щічкою  до  його  щоки,  зі  сльозами  на  очах,  заглядала  в  радісні  очі  батька.
-  Ну,  от  і  добре,  -    сказав  батько,  поцілувавши    доньку  в  щічку.
     Пройшло  трохи  часу…  Тамару  тітка  Галина  прийняла  з  холодним  серцем,  але  при  чоловікові  цього  не  показала.  Більше  уваги  привертала  маленькому  хлопчикові,  пояснили,  що  це  її  братик  Миколка.
 Батько  працював  в    колгоспі    трактористом,  часто  йдучи  на  роботу,  будив  доньку  збиратися  до  школи.  В  перші  дні  Галина  кілька  раз  заплітала  їй  косички  та  згодом    дівчинка  відмовилася,  вирішила  сама  заплітатися.  Їй  здалося,  що  вона    заплітала  їй  коси,  дуже  нервувала,  навмисно  робила  їй  боляче.  Коли  ж    батько  залишався  вдома  –  для  неї  щасливі  миті.  Він  більше  приділяв  їй  уваги,  хоча  й  возився  з  сином.  Лагідний,  привітний  погляд,  грів  молоде  сердечко,  він  любив  доньку.  Її  дзвінкий  голосок,  як    дзвіночок  молодого  джерельця,  тішив  його.
 Галина  була  строгою,  дівчинка  тільки  приходила  зі  школи,  відразу  вимагала,  щоб  швидко  робила  уроки  і  приступала  до  роботи.  То  підлогу  помити,  чи  то  посуд,  чи  бавитися  з  братиком.    А  їй  так  хотілося    на  вулицю,    де  гралися  діти,  де  линув  писк  і  сміх,  де  чути,  як  хтось  кричить,  -  Лови!  Лови  м`яч!
Всі  вмовляння,  відпустити  хоча  б  на  годину,  визивали  в  жінки  гнів.  Верещала  не  своїм  голосом,  що  в  неї,  аж  в  вухах  дзвеніло,  погрожувала  відправити  назад  до  бабусі.    Ці  слова  –  «Прийде  тато  тоді  будеш  гратися  де  захочеш,  а  зараз  мусиш  допомагати,  треба  заробляти,  щоб  тебе  тут  годували»,  як  ніж  в  серце  дитині,  гнобили,  ранили  душу.
       Одного  разу  Галина  наказала  дівчинці  полізти  на  горище,  дістати  соковарку.  Тамара  трохи  боялася  висоти  та  серйозний    погляд  Галини  наче  забирав  з  під  ніг  землю.  Втрачала  контроль  над  собою,  чомусь  не  наважувалась  посперечатися  з  тіткою.  Її  чорні  очі  наче  відбирали  силу,  здавалося,  що  на  якусь  мить,  в  дівчинки    темніло  перед  очима.  З  острахом  залишалася  з  нею  на  самоті.  Про  любов  до  тітки  і  речі  не  могло  йти,  хоча  батько  декілька  раз  мав  розмову,  щоб  називала  Галину  мамою.  Вона  ж    тільки  опустить  голову  донизу  і  тихо  погодиться,
 -«Добре  тату,  я  хочу  сказати  та  язик  не  слухається  мене.  Я  намагатимуся  зробити  це…  »
 Але  серце  й  душа  наче  входила  в  п`яти,  підступала  розгубленість  і    здавалося,  що    щось  здавлювало  горло,    не  давало  вимовити  те  слово  –  мама.    
         Дівчинка,    хвилин  п`ять,    руками  обмацувала  солому  на  горищі,  шукала  соковарку.  Солома,  мов    голки,  колола  ніжну  шкіру  на  рученятах,  вона    слиною  змочувала  почервонілі  пальчики,  долоні  і  знову  шукала.
-  Ну  нарешті,  -  перевела  подих,  коли  в  самому  кутку,  під  старим  ганчір`ям,  від  якого  несло  затхлим  повітрям  вогкості,  намацала  її.  Витерши  рукою  змокріле  чоло,  крикнула  до  Галини,  
-  Я  знайшла…  
І    тихо  про  себе,  
-А    казала  в  соломі…
 Свербіж  по  оголених  ногах,  якесь  неприємне  відчуття    пронизало  все  тіло.  Ой,  напевно  це  від  соломи,  зробила  висновки  дівчинка,  дуже  хотілося    трохи  почухати,  чи    хоч  погладити  ноги  та  часу  не  було.  Знала,  якщо  затримається,  то  буде  мати,  що  слухати  від  тітки,  неприємностей  не  позбудеться.  Тому  й  намагалася  по  соломі    якнайшвидше,  волокти  соковарку  до  дверей.
-  Ну  от  і  добре.  А  тепер  бери  її  і  злазь,  -    крикнула  в  відповідь  жінка  і    швидко  зникла    з  очей.
Ноги,  як  пружини  трусилися,  коли  злізала    по  старій  дерев`яній  драбині,  яка  трохи  хиталася.  Однією  рукою    трималася  за  драбину,  іншою  рукою,  наскільки  можна  було,  охопила  соковарку  та  вона  чомусь  хотіла  вислизнути…  Не  втрималась  на  драбині,  коли    та  різко  похитнулася,  за  мить  втратила  контроль.  Глухий  гуркіт  на  подвір`ї  і  гавкання  пса  привернули  увагу  Галини.  Вона  вискочила  з  хати,  соковарка  лежала  біля  її  ніг,    а  Тамара    в  траві  трималася  за  ногу,  з  рани  на    коліні  сочилася  кров.
Жінка,  аж  побіліла  на  обличчі,  верещала  не  своїм  голосом,
-  Що,  застав  дурня  Богу  молотися,  той  лоба  поб`є!  Так  і  ти!  От  покарання  мені  господнє,  де  ти  взялася  на  мою  голову?  Йди  он,  біля  криниці  промий  рану,  я    принесу  зеленку,  припечемо.  Що  напевно  рота  роззявила,  не  дивилася  під  ноги,  тому    й  злетіла?!
Солоні  сльози  відчула  на  губах  Тамара,  що  котилися  мов  горошини,  боліло  все  тіло,  особливо  нога.  Дівчинка    не  наважилася  сказати  жінці.    Відкопиливши  нижню  губу,  ледь  -  ледь  піднявшись,  накульгуючи  на  праву  ногу,  йшла  до  криниці,  яка  знаходилася  далеченько  від  сараю.  
 Ті  самі  слова,  що  й  бабуся  казала,  думала  дівчинка,  йдучи  від  криниці  до  хати  та  все  ж  у  бабусі    було  краще.  Хоч  тут  гній  тато  чистить  та    бабуся  вечорами    було  й  поцілує  в  лоба  й  щось  розповість  цікаве.  Хоч  і  бурчить  незадоволено  та  не  кричить  же  так,  що  можна  оглухнути..
Ввечері,    коли  батько  прийшов  з  роботи,  Тамара  вже  лежала  в  ліжку.  Сумні  оченята  доньки  зустріли  його,  їй    стало  зовсім  зле.  Її    то  проймав  холод,  то  кидало  в  жар.    Напевно  дружина  розповіла  йому,  що  сталося,  він  не  сварив  доньку,  погладив  по  голові,  здивовано  сказав,  
-    А  в  тебе  здається  підвищена    температура..
І  вже  до  жінки,
-  Галино,  дай  термометра!
       Випивши  ліки    від  високої  температури,  дівчинка  намагалася  заснути  та  сон  не  йшов,  хвилювалася,  адже  завтра    тато  повезе  її  в  містечко  до  лікарні.
       Після  рентгену  в  Тамари  виявили,  що  в  неї    вроджена  аномалія  розвитку  однієї  нирки.  Ліва  нирка  була  в  нормі,  а  друга
 «  підкова»,  так  її  називають,    нирка  зовсім  не  розвинена.  Ще  рентген  показав  забої  стегна    та  сідниць,  хоча  і  так  було  видно,  на  ранок  тіло  покрилося  синіми  плямами.  Батько  хватався  за  голову,  від  таких  новин.      Він  вже  й  шкодував,  що  забрав  дівчинку  до  себе,  але  ж  час  не  повернути  назад.  Не  дарма  ж  кажуть  -  якби  знав  де  впадеш,  то  соломку  б  підстелив.
   Майже  три  тижні  донька  пробула  в  лікарні,  їй  парентерально  вводили  ін`єкції,  заставляли  пити  ліки.  Тато  приїздив  кожні  три  дні  провідати,  ні  Галина,    ні  бабуся  до  неї  не  приїхали.  А  вона  так  нудьгувала    за  бабусею,  здавалося  якби  мала  крила,  то  полетіла  б  до  неї  в  обійми.
Вже  коли  дівчинка  була  вдома,  зрозуміла,  що  бабуся  навіть  не  знала,  що  з  нею    таке  трапилося.
     Надворі  осінь…  Тамара    наче  подорослішала,  робила  висновки  ,що  краще  повернутися  до  бабусі.  Адже  Галина  до  неї  не  стала  краще  відноситися.  Тільки    до  сина  й  батька  посмішка,  а  як  погляне  до  неї,  то    їдючий  погляд,  як  в  оси,  так  собі  придумала  вона.    І  ось,  напередодні  зимових  канікул,  наважилася  поговорити    батьком,
-  Тату,    я  хочу  до  бабусі,  зараз  ти  більше  часу  вдома,  може  тітка  без  мене  побавить  Миколку?
Він  здивувався  від  почутого,  такого  прохання  з  підтекстом,  можна  сказати.
-  Мені  тут  сумно,  я  не  здружилася  з  дітьми,  бо  все  вдома,  а  там  у  мене  є  друзі.  Відвези  мене,  будь  ласка.
Його  здивувало  таке  прохання,  можна  сказати  з  підтекстом.    Він  відчув  прилив  крові  до  обличчя,  намагався  стримано    говорити  з  нею.  Хотів  відмовити  та  донька  ніжно  притулилася  до  нього,  обійнявши  за  шию,
-  Тобі  зле?  Ти  так  почервонів…
Батько  гладив  по  голові,
-  Залишиш  мене,  а  я  ж  сумуватиму  за  твоїм    дзвінким  голосочком.  І  Миколці  з  тобою  весело,  він  тебе  так  любить…
-Таточку,  ну  хоч  на  Новий  рік,  -  вмовляла  донька,  зазираючи  в  світлі  теплі  очі.
На  другий  день,  батько  зранку  зайшов  в  кімнату  до  доньки,  вже  одягнений,  навіть  в  чоботах,
-  Ну,  що  готова  їхати?  Одягайся!
 Ця  звістка  їй  здалася  святом,  вона  була  на  сьомому  небі.  Батько  сидів  на  стільці,    з  усмішкою  на  обличчі  спостерігав,  як  вона  швидко  і  вміло  застеляла  ліжко.  Трохи  знервовано  одягалася  і  збирала    деякі  речі,  навіть  портфель    з  книгами  та  зошитами  забрала.  
Вони  зайшли  на  кухню,  батько  ніс  рюкзак,  Тамара  тримала  в  руці      портфель.    За  столом    з  Миколкою  на  руках  сиділа  Галина,  годувала    його  молочною  кашею.  Миколка  побачивши  Тамару,  за  мить  тягнув    до  дівчинки  рученята,  рухав  ніжками.
Галина,  сердито  гримнула  на  нього,
-  А  ну  сиди,  непосидюче!
 А  потім  до  дівчинки,
-  А  портфель  нащо  взяла?  Що  може  там  на  канікулах  будеш  завдання  якісь  виконувати?
А  потім  ледь  посміхаючись,
-  Ну  бувай!  Щасливої  дороги  вам.
І  відразу  до  батька,
А  ти  Степане,  там  не  сиди  довго,  щоб  в  обід  був  вдома.
         Старенька,  побачивши  в  вікно,  що  йде  син  з  онучкою,  аж  випустила  з  рук  черпак,  саме  хотіла  насипати  в  тарілку  щойно  зварений  борщ.  Тішилися  всі,  цілувалися,  обіймалися.  Тамара  зазирала  в  ясні  бабусині  очі,
-  У  тебе  краще,  чим  там,  хай  тато  мене  тут  залишить,  назавжди,  я  буду  слухняною,  даю  чесне  слово,  все,  що  скажеш    буду  робити.
Жінка  приголубила  дівчинку,  поцілувала  в  чоло,
-  Хай  і  правда  залишається,  ось  була  захворіла  на  грип,  не  було  кому  й  чаю  мені    подати.  Як  вона  хоче  хай  так  і  буде,  дитя  й  так  обділене  любов`ю.
       Батько  не  поїхав  відразу  додому,  довго  рубав  дрова  на  повір`ї.    День  короткий,    тож  він    при  включеному  електричному  світлі  рубав  і  складав  дрова,  відказався  від  допомоги.  Нарубаних  під  сараєм  залишилася  невеличка  купка,  а  пічку  треба  палити  щодня,  а  то  й  двічі  на  день,  зварити  їсти  та  відігріти  сир.
 Батько  зайшов  до  хати,  коли  дуже  захурделило,  у  димарі  завивав  вітер,  за  невеликий  час  всі  вікна  заліпило  снігом.  
Дівчинка    була  задоволена,  лежала  в  своїй  кімнаті,  в  ліжку  на  пуховій  перині.  Посміхаючись  роздивлялася  книгу,  коли  почула  розмову  батька  з  бабусею,  вони    пили  чай  і  про  щось  розмовляли.  Коли  вона    ненавмисно  почула  слово»лікарня»,  відразу  прислухалася.  В  цей  час  говорила  бабуся,
-  То  їй,  що  заміж  не  можна  буде  виходити?    З  однією  ниркою  це  все  –  таки  хворі  люди,  не  дозволять  народжувати.  Хоч  і  мала,  ще  та  не  виросте  ж  друга,  як  ти  кажеш…
Запала  тиша,  а  потім  стук  ложки,  напевно  колотив  чай  батько,
-  Ти  її  трохи  бережи,  важкого  не  заставляй  підіймати  та  солі  й  кислоти  поменше  треба  вживати,  одна  нирка  не  дві  сама  розумієш.  
Стара    трохи  хвилюючись  сказала,
-  А  твоя  напевно  знала,  що  в  неї  така  біда,  тому  й  покинула  вас.
 -  Це  у  спадок  від  матері  передалася  їй  хвороба.  Та  що  тепер  поробиш,  вона  ж  народила  та  треба  шануватися  і  все,  а  там    життя  покаже,  -  сказав  тихим  пониклим  голосом  батько.
Часто    й  гучно  забилося  сердечко  в  дівчини.  Так  ось  чому    в  школу  пішла,  аж    в  вісім  років,  ось  чому  така  худенька,  бідкалася  в  роздумах  мала.
 Її  життя  змінилося    в  кращу  сторону,  бабуся    забороняла  підіймати  важке.  Стала  трішки  лагіднішою…  А  вечорами  було  сяде  в  ліжку,  погукає  до  себе  і  в  обіймах  розповість  якусь  історію,  а  то  навіть  казку.  А  часом  і  заспіває  пісню,  в  неї  голос  був    дзвінкий  -  дзвінкий,  ні  в  кого  в  селі  такого  не  було.  
     До  школи  дівчинка  все  йшла  в  супроводі    Петрика,  сусід  дуже  зрадів,  коли  побачив,  що    вона  приїхала  і  буде    ходити    в  цю  ж  школу,  що  і  він.  Де  було  іншої  взяти?  Хоча  і  Тамара  трохи  раділа,  що  йде  поруч,  несе  її  портфель  та  просила  його,  щоб  не  називав  чеченкою.  А  він  кожного  ранку,  як  тільки  побачить  і  кричить,  -
«  Привіт  чеченко».
 А  потім  посміхнеться,  опустить  голову  донизу,  махне  рукою  і  скаже,
 -  Не  ображайся  ,це  по  дружньому,  воно  само  вискакує  та  і  мені  подобається    тебе  так  називати.  
Час  летів…  Зима  –  літо,  літо  –  зима….  Годинники  відстукували  секунди,  хвилини,    години…  Діти  підростали,  хоч  і  різниця  три  роки  це  не  завадило  їхній  дружбі.  Чорненька  дівчинка  –  пір`їнка,  ще  так  інколи  називав  її  Петро,  коли  ранком  йшли  до  школи.
     Чудові  літні  дні  довгі,  можна  багато  роботи  переробити.  І  допомогти  по  -  господарству  й  попрацювати  в  городі  і  навіть  можна    відпроситися  в  бабусі  на  ставок  з  дітьми.  Сьомий  клас  був  дружний,  діти    з  вулиці,  як  і  в  дитинстві  збиралися  до  купи  біля  криниці.    В  самому  низу  з  нею    вода  попадала  у  виритий  вузький  рів,  в  якому  купалися  качки,    гуси,  так  метрів  триста,  а  потім  став.  Він  не  був  глибоким,  але  декілька  джерел  тримали  воду  прохолодною.  Та  діти  купалися,  насолоджувалися  теплими,  світлими  днями.  
 Петро  вже  закінчив  вісім  класів,  інколи    разом  з  мамою  працював  на  фермі,    батько  ж  давно  навчив  хлопця  управляти  трактором.  Світлоокий  парубок  з  дитинства  любувався  Тамарою,  а  згодом  і  прийшло  раннє  кохання.    Він  дивився  в  її  волошкові  очі  і  дивувався,    сама  чорнява,  а  очі  світлі,  теплі,  привітні.  Як  і  раніше  проводив  вечори,  де  збиралися  всі  діти,  незважаючи  на  вік.  Дві  величні  тополі  колись  росли  біля  криниці,  їх  давно  зрубали  і  поклали  одну  навпроти  одної,  де  молодь  і  мала  посидіти  вечорами.  Тепер,  тут  навіть  краще  було,  росли  дві  плакучі    розложисті  верби,  придавали  затишок,  забираючи  сонячне  проміння  на  себе…  А  вечорами  хтось  брав  магнітофон,  лунала  музика  над  лугом,  ставом  і  селом,  люди  знали,  то  веселиться  молодь….
Пройшов  час  …  Тамара  закінчувала  восьмий  клас.  Струнка,  височенька,  як  берізка,  вбиралася  в  дівочу  красу.  Вона  відчувала  силу  в  собі,  хоча  знала,  що  не  простим  буде  її  життя,  пам`ятала    ту  розмову  бабусі  з  батьком,  за  свою  хворобу.  Її  останнім  часом  зовсім  нічого  не  турбувало,  відчувала  себе  здоровою  людиною.
Бабусі  минуло  сімдесят,  старенька    повільно  все  робила,  тому  дівчині  приходилося  виконувати  більший  об`єм  роботи.  Жити  в  селі  без  худоби  неможливо,  тому  весь  час  в  роботі.  Землі  сорок  соток,  тут  і  городина,  і  садок,  було  біля  чого  наробитися.  Особливо  важко  навесні,    треба  все  вчасно  посадити,  ще  й  навчання  в  школі.  Влітку,  восени  збір  врожаю.  Лишню  городину,  яблука,  ягоди  здавали  перекупникам,  що  приїздили  машинами,  міняли  на  гроші,  чи  то  на  олію,  чи  на  якісь  миючі  засоби.  Добрим,  чуйним  помічником  дівчині  був  Петро.  Виріс  справжній  легень,  помужнів,  став  серйозним,  зваженим.  До  роботи  й  звати  не  треба  було,  тільки  побачить,  що  дівчина  на  городі  з  сапою,  він  вже  тут,  як  тут,  ставав  поруч  з  нею  і  сапав  і  підгортав  бараболю.
 І  посміхнеться  й  пожартує  і  цукерками  пригостить,  ще    й  води  наносить  з  криниці    для    худоби  та  до  хати.  Його  батьки  нічого  не  мали  проти  їхньої  дружби,  хоча  й  він  був  єдиний  син.  Їм  теж  подобалася  дівчина,  виросла  на  виду,  як  кажуть.
Та  охопив  сум,  коли  пішов  в  армію,  молоде  серденько  страждало,  за  тим  теплим,  привітним  поглядом  хлопця  і  словами  ;  Привіт  чеченко».  Останній  вечір  біля  криниці  залишив  солодкі  спогади,  той,  перший  поцілунок  в  уста  пробудив  дивні  відчуття.  Все  здавалося,  що  відносини  прості,    дружні,  сусідські,  а  тут,  зовсім  інше,  наче  сонячний  промінь  ковзнув  по  устах  і  проник  в  душу.  Вона    інколи    пальцями  торкалася  своїх  уст  і  вкотре  згадувала  той    медовий    поцілунок…  Вечорами  замислювалася,  хіба  вона  може  йти  заміж?  Але  ж  ні,  вже  скільки  медичної  літератури  перечитала,  пишуть  можна  народжувати    та  є    великий  ризик.  Сучасний  світ,  йти  заміж,  значить  обов`язково  мати  дитину,  мати  справжню  сім`ю.  А,  як  ні…  Мабуть  і  не  варто  мріяти  про  це….
         Петро  служив  в    армії.  Тамара  ж  навчалася  в  місті  на  бухгалтера  по  направленню  від  колгоспу,  тож  і  залишилася  в  селі  й  працювати.  Він  писав  їй  листи  два  рази  на  тиждень,  де  все  журився,  що  скучив  за  нею,  за  селом,  що  рахує  дні  до  закінчення  служби.
     Одного  разу,  отримавши  від  нього  листа,  танцювала  біля  шафи  з  дзеркалом,  коли  зайшла  бабуся,  
-  Що  лист  отримала,  закінчує  служити?  Коли  вдома  буде?
На  радощах  дівчина  обійняла  стареньку,
-  Ой  бабусю,  через  три  дні  має  бути.
Старенька  присівши  на  стілець,  наставила  руку,
Наставивши  руку  на  онучку  сказала,
-  Вгомонися,  присядь!
-  Та,  яке  там  присядь,  -  дівчина  відкрила  шафу  і  продовжила,
-Так,  яку  ж  я  сукню  одягну?  В  якій  його  зустріну?
-  Спинися  кажу,  -  сердито  сказала  бабуся,  
-  Сядь  кажу!  Ти  знаєш,  що  ти  не  годишся  до  заміжжя,  тобі  краще  не  народжувати,  або  ж  дитини  не  виносиш,  а  можеш  і  сама  померти.  Що  тобі  важливіше  життя,  чи  та  любов?
         Початок  червня  був  спекотним…    Тамара  сиділа  за  столом  в  своєму  кабінеті  перед  відкритим  вікном.  Віяло  прохолодою…  Їй  здалося,  що  промерзла,  накинула  кофту  на  плечі,  вкотре  зирнула    на  природу.  Вночі  пройшов  невеликий  дощ,  трава  та  листочки  на  деревах  блищали.  З  них  стікали    прозорі  краплі,  переливалися  на  сонці  немов  кришталеві.  Все  довкола  знову  ожило.  Сьогодні  мав  бути  гарний  день,  зробила  вона  висновки.  Легка  усмішка  від  думок,  він  приїде,  як  не  сьогодні  то  завтра  обов`язково.    Перед  нею,  на  столі  стояв  будильник,  і  чому  він  так  повільно  тікає,  дивлячись  через  кожні  десять  хвилин,  бурчала  про  себе.  Врешті  -  решт  глибоко  занурилася  в  свою    роботу.
 Згодом  раптово  здригнулася,  привернув  увагу  шурхіт  за  вікном,    здалося  проплила  чиясь  огрядна  постать.  Відразу  за  дверима  почула    голоси  і  сміх,  двері  відчинилися.  Петро  стояв  з  букетом  польових  квітів…    Ніжно  глянув  на  неї,  на  його  обличчі  розпливлася  усмішка,  хіхікнув,
-  Ну  привіт,  чеченко!    І  розставив  руки.
 Від  радості  тріпотіло  сердечко,  як  у  пташки  крила,  вона  кинулася    вперед,  в  ласкаві  його  обійми.
           Пройшло  майже  пів  року,  здавалося  все  добре.  На  порозі  Новий  рік,    Тамара  все  шукала  нагоду  поговорити  з  Петром  про  майбутнє.  Так,  та  колишня  дружба    перетворилася  в  справжнє  кохання.  Бабуся  бурчала,
 -  Що  за  походеньки  щодня?  Що  ти  робиш?    Він  же  без  тебе  жити  не  зможе,  хіба  не  бачиш?!  Ось  свята  прийдуть,  його  мати,  все  мені  говорить  треба    сватання  робити,  а  ти  тягнеш  лямку,  поговори  врешті  з  ним,  розкажи.  А  ні,  то  я  сама  йому  все  розповім.
-  Ні  -  ні,  не  треба,  я  вже  точно  з  ним  сьогодні  поговорю.  Зустрінемо  Новий  рік,  підемо  гуляти,  вже,  що  буде  то  буде.
-  Ну  дивися,  це  вже  востаннє,  я  тобі  нагадала,
-  сидячи  на  стільці,  пригрозила    пальцем  стара.
     Петро  в  обнімку  з  Тамарою  вийшли  з  хати….  Здалеку  чути,  хтось    голосно  вітався,  поздоровляв  з  Новим  роком.  Майже  в  кожній  хаті  світилося,    було  чути  музику.
Петро  чмокнув  її  в  щоку,  ніжно  зазирнув  в  очі,
-  Тамаро,  батьки  поїхали  до  дядька,  в  Петрівку  зустрічати  Новий  рік,  хата  пуста,  може  до  мене  підемо.
Вона  чекала  цієї  миті  і  боялася…  Досить  тягнути  час,  треба  йому  все  розповісти,  взявши  під  руку,  запропонувала,
-  Давай  спочатку  пройдемося    в  сторону  посадки,  прогуляємося  на  свіжому  повітрі.  Так  красиво,  подивися,  всі  дерева,  як  в  лебединому  пуху,  а  кущі,  то,  як  шапки  одягли,  а  зверху  краплі  льоду,  як  намисто  І  видно  добре,  наче  має  бути  день,  гарна  зима  цього  року.
Петро  підхоплював  кілька  раз  сніг,  однією  рукою  і  кидав  в  сторону,
-  Тамаро,  я  не  одноразово  тобі  казав,  що  кохаю  і  досить,  вже  гратися  в  ігри,  як  діти.  Не  маленькі,  прийшов  час  одружитися,  чого    боїшся    зі  мною  залишитися  наодинці.  Гадаю  ми  добре  знаємо  один  одного,  чи  в  тебе  є  якісь  таємниці  від  мене?  
 Її  наче  хтось  кинув  в  крижану  воду,  холод  пронизав  все  тіло,
тремтячим  голосом  почала  розповідати  все,  що  мала  розповісти.  І,  що  є,    і  про  все,  що  начиталася  в  книгах  про  нирки,  і  які  застереження  роблять  медики.  Петро  уважно  слухав  її,  відчував,  як  часом    вся  тремтить,  брав  її  руку  в  свою,  притискав…
Вони  поверталися  додому,  він    легенько  торкнувся  плеча,  взяв  за  руки,
-Я  готовий  на  все,  заради  нас  з  тобою…  Ну,  не  буде  дітей,  візьмемо  з  дитбудинку,  звісно,  якщо  ти  не  проти.  Це  не  головне,  але  спочатку  влітку  поберемося.    Потім    треба  записатися  до  професора  на  консультацію  в  Києві,  а  там  життя  покаже.  Не  будемо  наперед  розчаровуватися  в  житті.  Я  знаю  одне,  ти  моя  чеченко!  Подивися  в  небо,  бачиш,  он  там  дві  зірки  в  стороні,  -    Задрав  голову  догори  й  продовжив,
 -    То  наші  дві  долі,    вони  разом,  я  за  ними  давно  спостерігав,  так,  що  все  буде  гаразд.
 Вона  ледь  посміхнулася,  хоча  очі  були  сумні.  Він  трохи  замислившись,
-  До  речі,  батькам,  не  обов`язково  це  знати,  бабця  твоя,  як  води  в  рот  набрала,    молодець,  тож  хай  і  надалі    мовчить,  це  наше,  особисте,  не  варто  всім  знати,  перешкоджати  нашому  коханню.
І  ледь  -  ледь  доторкнувся  устами  до  її  уст,    відпустив  руки,
-  Тепер,  я  тебе  розумію,  чому  не  хотіла  залишатися  наодинці.    Я  пішов  до  завтра!
   Переступивши  поріг  хати    дівчина  розплакалася,  те  напруження  в  душі,  хвилювання,  зробило  свою  роботу.  Нарешті  скинула    з  плечей  тягар  думок,  як  добре,  що  не  пішов.  Хай  хоч  все  життя  мене  називає  чеченкою  та  я  його  кохаю…
         Пройшло  два  роки…  У  вікно  стукав  весняний  ранок….  Сонячні  промені,  через  скло  і  тонкі  гардини,  проникали  в  кімнату,  плавали  по  дитячому  ліжку.  В  ній  солодко  спав  крихітний  хлопчик.  А  поряд    на  дивані,  в  халаті    лежала  Тамара.  Як  добре,  копошилися  думки,  всі  хвилювання  позаду,  тепер  я  буду  берегинею  сімейного    вогнища.  В    кімнату  зайшов  заклопотаний  Петро,
-  Ну,  що?  Як  ви  тут?  Вже  кричав  Сашко,  чи  терпить  доки  я  прийду?  Ти  не  вставай,  я  все  зроблю  сам.  Лікар  сказав    треба,  ще    добрих  два  тижні    поберегтися,  щоб  шви  не  розійшлися.  
Скрипнули  вхідні  двері,  за  мить  в  кімнату  заглянула  бабуся,
-  Прийшла  провідати…  Доброго  дня  Вам.  Я  заберу  пелюшки  попрати.
Ні  -  ні,  -  заперечив    Петро,  -    Я  ранком  всі  машинкою  поправ,  вже    висять  надворі,  за  хатою,  що  не  бачили?
-  То  може  я,  щось  приготую  поїсти,  як  треба?
Тамара  посміхнулася,
-  Та  ні,    тож  Петро  вчора  був  вихідний,  всього  наготував,  є  ,що  їсти.  Ще  вчора    його  батьки  обоє  були  тут,  всі  хочуть  допомогти.
       На  столі    біля  ліжка    в    керамічній    вазі  стояв  букет  червоних  троянд,  це  Тамара    три  дні    назад  привезла  з  лікарні.  Серед  квітів  виднілася  записка,  на  ній  великими  літерами  написано  -  »ПРИВІТ,ЧЕЧЕНКО!  ДЯКУЮ  ЗА  СИНА!  Я  ТЕБЕ  КОХАЮ!
           Пройшло      п`ятнадцять  років…    За  сімейним  столом  гамірно,  сьогодні  відзначають  день  народження,  Тамарі  тридцять  п`ять  років.  Петро  веселий,  як  наречений,  вдягнений  в  білу  сорочку.  А  вона  в  жовтій    шовковій  блузці,  яка  їй  дуже  пасувала.  Обличчя  осяяне  усмішкою,  тішилася,  задивлялася  на  двох  русявих  синів,  в  яких  різниця  у  віці  всього  два  роки  і  на  меншу,  чорняву  доньку,  якій  недавно  виповнилося  чотири  роки.  Раділа  життю,    на  душі  легко  і  тепло,  хоч  і    нелегко  довелося,    всі  пологи  через  кесарів  розтин,  але  яке  це  щастя,  бути  коханою  і  мати  дітей.    
                                                                                                                                                 Лютий  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828627
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.08.2020


Lana P.

НЕ ПОСПІШАЙ, МЕТЕЛИКУ…

Не  поспішай,  метелику,  не  весняній  —
Хай  буде  затишно  тобі  в  полоні  мрій!

Живи  у  коконі  своєму  зручно,
Зі  світом  внутрішніх  думок  співзвучно.
Не  пурхай  легковажно  над  полями,
Поводься  обережно  між  вогнями  —
Не  обпечи  свої  тендітні  крила  —
У  них  краса  твоя,  натхнення,  сила!          25/06/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885576
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 11.08.2020


Надія Башинська

БАТЬКІВСЬКА ЛЮБОВ

Батьківська  любов…  вона  як  час,
неушкоджена  пройде  крізь  грози.
Не  зупинить  її  спека  на  путі,
перешкодою  не  стануть  їй  морози.  

Батьківська  любов  додає  сил
і  підтримать  вміє,  хто  спіткнувся.
Порадіє  вона  щиро  за  того,  
кому  успіх  у  житті  його  всміхнувся.

Ця  любов  лиш  вміє  дарувать,
кожному  в  житті  вона  потрібна.
Всі  шляхи  її  до  щастя  лиш  ведуть.
в  світі  Батьківська  любов  завжди  є  вільна.

Батьківська  любов  всесильна  є,
у  дітей  від  неї  ростуть  крила.
О,  які  ж  завжди  щасливі  в  світі  ті,  
кого  батьківська  свята  любов  зігріла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885524
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 11.08.2020


Тетяна Мош

Прости

                                                           [i]    Ю.М.[/i]
Неслышимой    походкой  ты  ушёл
Дорогой  лунною  к  извечным  небесам.
Я  верю:  ты  покой  свой  там  нашёл,
Привык  к  высоким  белым  облакам.

Ушли  с  тобой  упрёки,  суета,
И  не  сбылись  далёкие  мечты.
Пустыми  стали  горькие  слова,
Далёкими  –  любимые  черты.

Был  разный  нам  отмерен  жизни  век,
Прошли  мы  вместе  только  часть  пути.
Родной,  далёкий  -  близкий  человек,
За  всё,  что  было,  ты  меня  прости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885535
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 11.08.2020


Валентина Ярошенко

Я тебе насправді кохала

Я  тебе  насправді  кохала,
Віддала  тобі  серце  і  душу.
Про  кохання  вірші  складала,
Для  солов'я,  який  мене  не  слухав.

Я  тебе  насправді  кохала,
Любов'ю,  що  зветься  неземною.
Щасливі  миті  дарувала,
Радощів  хвилини  мав  зі  мною.

Я  тебе  насправді  кохала,
Вірила  в  твої  красиві  слова.
Таємниць  від  тебе  чекала,
Та  вкрала  течія  того  човна.

Я  тебе  насправді  кохала,
Кажуть,  що  бува  любов  сліпою.
Роки  зозуля  рахувала,
Не  йти  дорогою  одною.

Я  тебе  насправді  кохала,
Не  провела  нашим  шляхом  зоря.
Любов  невпевнено  блукала,
Вона  пішла  полями  десь  сама.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885607
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 11.08.2020


Ніна Незламна

Гарна фея



                 Віршована  розповідь

Бабця  онучку  розчісувала
Обережно  косу  заплітала
Та  все  головою  вертіла
Тихо  сидіти  не  хотіла.

-  Ой  щось  боляче  мені
Не  чіпай,хай  буде  так,-
Бабця  глянула  на  неї
-  То  скажи,зробити  як  ?  -.

Онучка  гребінця  взяла  
 І  знов  коси  розпустила
Ой,  мабуть    буду  фея  я
Під  ніс  собі  говорила.

-  Так  і  до  садочка  
Можеш  запізнитись  ,-
Свариться  бабуся  
-Досить      метушитись  ,-

Всміхнулась  онучка
Гребінчика  дає
-Я    ж  пожартувала
 Давай…Заплітай  вже  -

Заглядає  у  люстерко
Аж  світиться,  сяє  вся
-Ось,тепер  напевно
Вже  гарна  фея  я  !  -.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661446
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 10.08.2020


Віктор Варварич

Літнє тепло

Біжить  ріка  по  суходолу,
Землі  вологу  віддає.
Тихий  вітер  жене  гондолу,
І  хмарам  ритму  задає.

Черпає  світ  небесну  вроду,
Піснеспів  лине  із  гори.
Літо  влаштувало  погоду,
В'ються  на  вітрі  прапори.

Біжить  струмочок  берегами,
Втікає  ген  за  небокрай.
Шелестять  трави  під  ногами,
У  долині  квітне  розмай.

У  полі  табуни  пасуться,
Галопом  біжать  до  води.
Галуззя  лози  в  небо  в'ються,
І  плетуть  живі  городи.

Хліби  ланами  колосяться,
А  у  душі  бринить  струна.
Діти  у  річці  веселяться,
Від  голосів  лине  луна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885565
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Білоозерянська Чайка

КЛІТКА

[b]    [i]  Від  хлору  сліпну,  серце  рветься  на  свободу.
Я  –  не  екзотика!  Дельфін  –  не  акробат!  
Плавник  б’є  сітка…
 Я  хочу  жити  в  лоні  дикої  природи!
В  неволі  ж  –  знову  шкіру  точить  хімікат.
Здавила  клітка…

…  Дресирування  –  немов  завчені  тортури.
Постійний  голод,  відчай,  стрес  на  самоті.
Всі  рухи  –  кволі…
Я  б’юся  тілом  об  людські  жорстокі  мури.
І  лине  крик,  останнє  соло  у  житті.
…  Нарешті,  воля!  [/i][/b]

(Копла.)

(Світлина  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885563
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Веселенька Дачниця

Ой не шуми, вітре, не вій

Ой  не  шуми,  вітре,  не  вій,
Бо  на  жінці  нема  лиця,
Висихає  і  криниця
Без  любові  бо  важко  їй.

Гляне  жінка  у  віконце,
А  милого  нема  й  нема.
Не  одна  пройшла  зима…
Де  ж  коханий,  моє  сонце?

Повертайсь  хутчій  додому,
Дивись,  он  дітки  підросли!
Ще  малесенькими  були,
Коли    їхав  ти  в  дорогу.

Гірко  криниці    без  води,
Таке  й  щастя  у  людини,
Як  без  повної  родини.
Ти  не  вій,  вітре,  не  гуди…

По  вінця  буде  криниця!
Об’єднаються    родини
В  мирну,  щасливу  годину!
Вій,  вітре,  в  радість,  до  лиця!
                                                                                                         В.Ф.-  05.08.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885552
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Маестро, серце просить

Маестро!  Серце  просить  музики,
Воно  чекає  ніжності  й  пісень.
Маестро!  Зорі  наче  гудзики,
За  ніччю  знов  для  нас  наступить  день.

Маестро!  Серце  просить  радості,
Прошу  скоріше  клавіші  нажміть.
Нехай  в  душі  не  буде  старості,
Запам'ятайте  назавжди  цю  мить.

Маестро!  Серце  просить  погляду,
Одного,  щоб  лишивсь  на  все  життя.
Пташиних  крил  у  небі  розмаху,
Щоб  чулось  пісні  і  вірша  злиття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885542
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Олеся Лісова

Солодкі обійми

Вона  чекала  цього  дня…  О,  як  чекала!..
Хоча  очей  на  ніч  одну  –  для  неї  мало
Та  цей  мурашками  по  спині  ніжний  дотик
Флюїди  щастя  ніс  у  душу,  як  наркотик.

Палкі  обійми  дарували  насолоду,
Топилось  серце  в  відчуттях,  не  мало  броду.
Вуста  всю  волю  випивали  по  краплині
І  чари  сипали  ці  очі  сині-сині.

Не  раз  хотіла  розірвати  це  кохання,
В  душевнім  полум’ї  згорали  намагання.
В  його  долонях  світлячками    квітли  зорі,
Вона  ж  запалювала  їх  в  нічнім  просторі.

Світанок  тихенько  їм  стукав  у  віконце,
Нектару  радості  -  ще  трішечки,  на  денце…
На  клапті  душу  розривали  ці  прощання
Цілунок  зустрічей  –  чекання  й  знов  чекання…


Л.Г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885523
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Катерина Собова

На поштi

Не    працюють    ясла,    школи,
Дитсадок    на    карантині,
Тож    батькам    вже,    як    ніколи,
Довелося    скрутно    нині.

Не    готові    ми    до    бою:
Треба    мати    якісь    кошти,
То    бере    доньку    з    собою
Мама    -    працівниця    пошти.

П’ятирічна    Оля    швидко
Свою    маску    одягає,
Сидить    тихо    у    куточку,
За    всіма    спостерігає.

Скрізь    так    сумно,    всі    у    масках,
І    заходять      по    одному…
Нецікава    така    казка  –
Хочеться    уже    додому.

Олечка    засумувала,  
Маму    почала    питати:
-Чому    пошту    ти    обрала?
Ти    все    любиш    відправляти?

Мама    каже:    -Доню  мила,
Що    тобі    на    це    сказати?
Так    робота    захопила,
Що    люблю    я    посилати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885519
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Valentyna_S

І завтра ніч згорить, як свічка воскова…

Згоріла  літня  ніч,  як  свічка  воскова,
І  згару  сірий  дим  до  обрію  прослався.
Новому  дню  коваль  підківок  накував  —
А  може,  хтось-таки  знайде  собі  на  щастя.

До  схилку  мчиться-галопує  день  навсліп.
Незчувся,  як  сягнув  неповерта́ння  грані
Й,  присівши  поруч  з  сонцем  тут  же  на  ослін,
Виснує,  що  були  немарними  старання.

Когось  уберегло  в  дорозі  янголя…
Хтось  розпізнати  зміг  в  коханій  половинку…
Лелека  пару  ощасливив  немовлям…
Добродій  приділив  знедоленим  годинку…

І  завтра  ніч  згорить,  як  свічка  воскова,  —
Тож  день  із  долями  всім  визначить  маршрути.
Одним  -    в  ніщо.  Комусь  -  доріжка  зіркова.
А  декого  із  нами  може  вже  не  бути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885498
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Любов Таборовець

КОКТЕЙЛЬ ЗІ СМАКОМ ЛІТА

Не  підганяйте  в  серпні  час...
То  -  дивний  на́пій,  ковток  літа.
Той  смак  його  здивує    вас
Усіх  щедрот  туди  налито...
Не  пийте  швидко  все  до  дна...
Побачте  в  ньому  сонця  очі…
Воно  улітку  –  серце  дня,
і  теплий  подих  панни–ночі.
В  коктейлі  є  букет  троянд,
І  шлейф  тонкий  з  дощу  і  зливи...
Десь,  хвильками  легкий  туман
розкинув  ніжно  свої  гриви...
Той  смак  доповнив  зрілий  сад
В  напої  -  ніжність  його  соків...
І  чуть  птахів  співочий  лад...
Зарум’янілі    неба  щоки.
І  переливи    сяйва  зір
від  зорепаду  Персеїди...
Там  шепіт  моря  -  мова  лір...
І  тінь  блаженна    пообіді.
Відчуйте  літа  дивний  смак...
У  ньому  -  молодість  і    сила.
Бо,  десь  вже  осінь,  часу  в  такт
Готує  інший  нам  уміло…

09.08.2020
Л.Таборовець


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885434
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Віктор Варварич

Ми блукали у покосах

У  твоїх  косах  квіти  барвінкові,
Від  яких  іде  кругом  голова.
Вуста  наче  панянки  гонорові,
З  яких  линуть  закохані  слова.

Ми  з  тобою  блукали  у  покосах,
Ловили  в  небі  вечірню  зорю.
Шукали  щастя  у  сріблястих  росах,
Пливли  на  парусах  в  мрію  твою.

У  садах  своє  щастя  ми  віднайшли,
Що  так  приємно  нас  здивувало.
В  ранкову  прохолоду  ми  увійшли,
Сонечко  промінням  осявало.

А  я  вдихаю  пахощі  весняні,  
Промовляю  коханкові  слова.
У  нас  вирують  вогні  полум'яні,  
А  у  душі  молодість  ожива.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885489
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020


Валентина Ярошенко

Так приємно

Так  приємно,
Коли  чоловік  вдома  відсутній.
Так  приємно,
І  спілкування  із  ним  дружні.

Так  приємно,
Коли  сама  собі  господар.
Так  приємно,
Найщасливіша  ти  особа.

Так  приємно,
Ніхто  не  гавкає  на  вухо.
Так  приємно,
І  сам  Господь  тоді  нам  служе.

Так  приємно,
Бачити  неба  синеву.
Так  приємно,
Кохають  лиш  тебе  одну.

Так  приємно,
І  жити  нам  на  білім  світі.
Так  приємно,
Радують  нас  волошки  в  житі.

Буває  й  нам  таким  приємним,
Спілкуватися  у  колі  друзів.
Дякувати  одному  Жені,
У  величезній  його  заслузі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885485
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020


Надія Башинська

А ЛІС ШУМІВ…

А  ліс  шумів…  він  ніби  кликав:
-  Який  я  гарний!  Подивися.
Дзвеніли  птахи.  Їх  мажорні
легкі  пісні,  дзвінкі,  лилися.

А  ліс  шумів…  Тягнулись  віти,
зелені  й  пишні,  до  хмаринок.
А  ті  такі  вже  легкокрилі,
ще  легші  від    пухких  пер’їнок.

Суничок  ніжних  з-під  листочків
рожеві  визирають  лиця.
В  грибочків  підростають  ніжки,
десь  побіжать…  тільки  й  дивися.

Та  як  їх  вгледиш?  Капелюшки
вже  одягли.  Такі  барвисті!
Руді,  білесенькі,  червоні,
рожеві,  жовті,  попелисті.

Горять  у  вранішньому  сонці
на  них  краплиночки  прозорі.
Бо  залишили  у  них  світло
вогнів  чарівних  ясні  зорі.

А  ліс  шумів...  вітав  нас  зрання,
він  недалечко,  йшли  ми  пішки.
Нас  тепле  літо  розбудило,
щоб  в  росах  й  ми  скупали  ніжки.

Грибів  та  ягід  назбираєм
у  свої  кошики  новенькі.
Рум'янець  літечко  залишить
на  наших  личках  веселеньких.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885262
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 09.08.2020


Білоозерянська Чайка

Йдемо босоніж

[b][i]Йдемо  босоніж…  хвилями  –  тепло́…
За  день  сьогодні  дуже  напекло.
Морський  пейзаж,  вечірня  прохолода…
і  ніжки,  що  хвилюють  пінну  воду.
Гойдає  море  місяця  чоло  –
вже  скільки  ві́ршів  в  цей  сюжет  лягло!
Коли  дрімає,  ніжиться  природа,
прибою  шум  звучить,  як  насолода…
Йдемо  босоніж…

Торкає  бриз  обвітрене  чоло,
відлунням  серця  хвилю  принесло,
у  морі  –  місяць  відбиває  вроду,
шепочуть  хвилі  про  кохання  оду.
…  Всі  почуття  в  цій  тиші  наголо́  –
Йдемо  босоніж…  [/i][/b]
(Рондо.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885370
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 09.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Заручини ( гумор)

Уранці  промовила  Жанна  до  тата:
Коханого  я  приведу  до  нас  в  хату.
По  модньому  з  мамою  ви  приберіться,
При  ньому,  прошу,  тільки  вас,  не  сваріться.

Одіньте  на  очі  оті  окуляри,
Що  з  Жориком  рідним,  для  вас  ми  придбали.
Костюма,  сорочку  і  галстук  впридачу,
А  мамі  корсета  іще  на  додачу.

Кришталь  із  серванту  прошу  заховайте
І  золото  з  пальців  своїх  познімайте.
Він  наче  сорока,  той  блиск  весь  сприймає
І  все,  що  блищить  у  кишені  ховає...

Промови  свої  у  слова  не  втикайте,
Наказ  із  матусею  цей  пам'ятайте.
Не  здумайте  в  келих  вино  наливати
І  їжу  з  мисками  йому  подавати.

Електрику  вимкніть,  побільше  інтиму,
Поставте  свічки  на  столі  для  екстриму.
І  псу  накажіть,  щоб  не  гавкав  на  нього,
Котові,  щоб  він  не  зробив,  щось  дурного...

Промовив  до  доні  у  відповідь  тато:
"А  він  не  бандит,  в  нас  не  кине  гранату?"
Ну  що  ви  татусю,  він  скромненький  дуже,
Тому  я  і  хочу,  щоб  був  моїм  "  мужем"...

У  нього  є  дача,  мов  ваше  все  поле,
А  ще  надодачу  квартира,  як  море.
У  кожному  банку  круті  дивіденти,
А  може  колись,  ще  й  піде  в  "президенти"...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885343
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 09.08.2020


Капелька

Поэт- он словно соловей

Поэт-  он  словно  соловей,
Когда  стихи  повеселей.
Когда  в  стихах  есть  красота,
Созвучна  песне  соловья.

Слова-  целительный  ручей.
Текут  и  днём  и  средь  ночей.
Они  как  воздух  для  души,
Как  свет  спасительный  в  глуши.

Летает  птица  счастья  в  них.
Прекрасный,  добрый,  лёгкий  стих.
Надежду,  радость  подаёт.
Прочтя  стих,  каждый  расцветёт...

Поэт  бывает  как  пророк.
Он  обличает  злобный  рок.
Слова-  огонь  в  них  Божества
И  вразумленье  иногда.

Он  изрекает  наперёд,
О  чём  не  ведает  народ
И  только  правду  говорит.
Разбудит  каждого,  кто  спит.

Поэт  в  тот  миг-  искусный  врач.
Но  не  жесток  он,  не  палач.
Он,  как  светильник,  светит  всем;
Лукавых  избегает  тем...

Поэт  бывает  как  судья
И  смотрит  словно  свысока.
Он  душу  взвесит  на  весах
И  чаще  облекает  в  страх.

Поэт  выносит  приговор:
"Разбойник,  врун,  а  может  вор."
Конечно,  доля  правды  есть
И  чаще  справедливый  вес.

Судья  вердикт  всем  говорит,
Под  стражу  может  заключить.
А  может  дать  зелёный  свет
-  Путёвку  в  жизнь  на  много  лет...

Поэт-  себе  сам  режиссёр.
Открытый  он,  порой  актёр.
То  запятой  подарит  жизнь:
"казнить  нельзя  спасти  стремись!"

Кино  в  стихах  и    детектив,
То  в  них  лирический  мотив
И  мелодрама  посетит,
То  вдруг  фантастика  сквозит...

Поэты!Каждому  дано
-  Писать  на  благо,не  на  зло!
О  Всех  немножко  здесь  сказал,
С  почтеньем  просто  написал.

                           Апрель  2018



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787329
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 08.08.2020


Любов Іванова

ЛИМЕРИКИ № 23

[b][color="#0f059c"]Синеглазый  грузин  из  Рустави
Все  имущество  с  банке  заставил
И    остался  вдруг  он
Без  портков,  без  кальсон
Нет  ни  денег,  ни  рядом  красавиц.

Глаша,  ключница  графа  Толстого
Не  стремилась  быть  девочкой  строгой.
Всем  доступной  была
Вот  такие  дела
Заработать  стремилась  немного...

Посейдонов  с  подводной  глубинки
Вышивает  в  клешах  без  ширинки...
В  пятьдесят  -  не  женат
Все  морфлот  виноват.
Там  в  ширинке  наверно  поминки...

Перванюк,  обитатель  предгорий
Не  мужик,  настоящее  горе...
Ухажер-баобаб
Перетрахал  всех  баб.
Дети  все,  как  две  капли  -  Григорий...

Давыдюк,  ковырятель  минисков
Наклонялся  к  коленкам  он  низко.
А  коль  выпит  им  грог
Носом  роет  меж  ног.
Если  баба,  так  прям  рядом  с  "киской".

Дуримар,  колыхатель  трясины.
Травит  нервы  нам  всем  без  причины...
Ну  ни  жить  и  не  спать,
Чтобы  как-то  унять,
Соблазню  на  траве  у  осины..

Переводчик  с  турецкого    Яков  
Он  что  пьет,  что  не  пьет  -  одинаков.
Пучеглазый  такой
Нос  синюшный  клюкой.
Всех  любил,  кроме  турков,  однако.

Перископчиков,  мичман  с  подлодки
Если  в  рейсах  бывал,  то  в  коротких.
Цель  поездок  была
Сделать  больше  бабла.
Привозил  заграничные  шмотки.

Повар  Игорь  из    местного  бара,  
Все  продукты  скупал  по  базарам.
И  его  беляши
Ели  все  от  души!!
А  потом  -  клизмы  у  санитара...

У  одной  обаятельной  леди,  
Жили  в  клетке    большие  медведи  
И  хоть  двор  их  большой  
Нарушали  покой...  
В  райотдел  обратились  соседи.  

О  одной  обаятельной  леди  
Не  из  золота  цепь,  а  из  меди.  
Подарил  -  кавалер,  
Франт  особых  манер...  
Драг  металл  не  тянул,  слишком  беден.  

Одолжил  у  соседки    чекушку  
Починить,  типа,  надо  избушку.  
Угостить  мастеров..  
Петька  врал  -  будь  здоров!!  
Обманул  за  день  третью  старушку

Новоизбранный  мэр  из  Находки
Был  любителем  пива  и  водки
Новых  тачек  крутых
И  девчат  молодых..
На  Фейсбук  кто-то  выставил  фотки!!

Два  спортсмена  из  русской  глубинки
Вместо  бутс  натянули  ботинки
И  хоть  смейся,  хоть  плачь
Не  могли  вести  мяч
Все  болельщики  пали    на  спинки.

Крыса  Катька  биолога  Гоши
Ералаш    создалА  нам  хороший.
Сделав  дырку  в  стене,
Перелезла  ко  мне.
И  погрызла  дедуле  калоши.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885361
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020


Білоозерянська Чайка

Ніч, як на долоні…

[b][i]Місяць  срібло  ронить.[/i]  Хмари  у  дрімо́ті.
[i]Берег  ловить  іскри.[/i]  Гори  –  мов  зітка́ні.
[i]Ніжну  хвилю  гонить…[/i]  Море  в  позолоті.
[i]Місяць  срібло  ронить.[/i]  Хмари  у  дрімоті.

[i]Ніч  –  як  на  долоні.  [/i]Моря  шум  самотній…
[i]Настрою  регістри…[/i]  Сум  нічного  стану…
[i]Місяць  срібло  ронить.[/i]  Хмари  у  дрімоті.
[i]Берег  ловить  іскри.  [/i]Гори  –  мов  зітка́ні…[/b]

(  Потрійний  таємний  тріолет:  А+В    С+D    a+b    А+В    a+b    c+d    А+В    С+D,
два  внутрішніх  тріолети  я  позначила  різними  шрифтами.)
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885359
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020


Valentyna_S

Очі

Привабу  особливу  має  повечір’я.
Тоді  криївку  покидає  сіра  тиша,
Щоб  вдосталь  роздивитись  павичеве  пір’я,
Котре  торкнулось  неокрайого  узвишшя.

Ті  очі,  очі…  Неважливо  —  птаха,  Гери.
А  як  додали  лоску  чорним  диким  тернам.
Гру  сяйва  рос  на  живописному  пленері
Явила  Усевишнього  рука  майстерна.

На  потім  залишімо  вічні  «не»  і  «недо»,
Скупаймо  спомини  у  шавлії  й  любистку.
Чому  тепер  в  твоїх  очах  так  мало  блиску
Й  слова  частіше  з  присмаком  гіркого  меду?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885314
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 08.08.2020


Надія Башинська

ЩОСЬ ГОВОРИТЬ ДОЩ…

Щось  говорить  дощ…  я  прислухаюсь.
-  Груша,  яблуня,  виноград.
Щось  говорить  дощ…    ще  послухаю.
-  Кава,  тістечка,  шоколад.

Зрозуміла  я  всі  його  слова.
Щедро  дощ  полив  наш  садок
і  радів-шумів,  бо  ж  він  бачив,  як
ми  з  тобою  знов  були  вдвох.

Щось  говорить  дощ…    знов  послухаю.
Ти  дивись  який!  Що  сказав…
Як  почути  зміг  він  слова  твої,  
ти  ж  мені  одній  прошептав?

Як  зустрінемось,  знаю  скажеш  знов,
ті  слова  ясні  ти  мені.
Не  здивуюся,  коли  стихне  дощ,
їх  співатимуть  й  солов’ї.

Щось  говорить  дощ…  я  прислухаюсь.
Ой  які  ж  краплини  рясні!
Підказав  мені  цей  веселий  дощ,
що  шепну  сьогодні  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885208
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 08.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сіла пташка на калині ( слова до пісні)

Сіла  пташка  на  калині,
Пісню  заспівала.
В  ній  повідала  дівчині,
Що  лиш  тільки  знала.
Там  де  сонце  сходить  рано.
Де  високі  гори.
Стеляться  густі  тумани
У  широкім  полі.

Посміхнулась  дівчинонька
І  їй  підморгнула.
Сіла  пташка  на  долоньку,
Серця  стук  відчула.
Чуєш  пташко,  серце  б'ється,
Вирватися  хоче.
На  частинки  душа  рветься.
Сумні  дні  і  ночі.

Мій  коханий  в  чужім  краї,
Вітром  обізветься.
Знає,  що  його  чекаю,
Сонцем  усміхнеться.
Якщо  будеш  в  нього  пташко,
Скажи,  що  скучаю.
Туга  в  серці,  дуже  важко,
Скажи,  що  кохаю!

Сіла  пташка  на  стеблині,
Пісню  заспівала.
Вона  любому  хлопчині,
Привіт  передала.
Розказала,що  чекає,  
Серденько  дівоче.
І  щоразу  виглядають
Її  карі  очі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885242
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 08.08.2020


Валентина Ярошенко

Чому до мене, Ви прийшли? / гумор /

Відкрива  ногою  двері,
Красива  леді-  пацієнтка.
Іскри  сипляться  із  неї,
І  носа  витерла  серветка.

До  голов.  лікаря  у  мить,
Переступа  вона  пороги.
Напевно  все  те  його  злить,
Від  подиву  зросли  і  роги.

-А  Ваший  грубий  терапевт,
Послав  на  три  веселі  букви?
Зафіксувала  той  момент,
Звернуся  у  потрібні  служби.

-Чому  до  мене,  Ви  прийшли?
Здивовано  запитав  лікар.
Куди  послали,  те  й  знайшли?
Невже  поступок  Ваший  вірний?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885313
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 08.08.2020


Віктор Варварич

Вітаю Вас діти!

Сьогодні  Ваш  урочистий  момент,
Ви  свої  долі  поєднали.
Це  у  житті  неповторний  фрагмент,
Ви  любі  Діти  сім'єю  стали.

Сердечно  вітаю  Вас  молодята,
Хай  осяюють  Вас  зорі  ясні.  
Будьте  такі  вірні,  як  лебедята,
Співайте  разом  веселі  пісні.

Нехай  Ваші  серця  любов'ю  палають,
Привітне  сонечко  ласкає  теплом.
Радісні  дні,  Ваші  душі  зігрівають,
А  Господь  Бог  осінить  своїм  добром.

Нехай  Вас  Бог  дітьми  обдарує,
Парою  милих,  небесних  янголят.
Хай  Ваші  молитви  завжди  чує,
І  з  Марією  шляхи  благословлять.

Нехай  Ангели  Вас  оберігають,
І  поруч  крокують  завжди.
І  нехай  Ваші  шляхи  осявають,
Та  бережуть  Вас  від  біди.

Щоб  щасливо  жили  до  ста  років,
І  любов  крізь  віки  пронесли.
Зробили  багато  добрих  кроків,
І  в  свої  скарби  їх  занесли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885324
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020


Зелений Гай

В поле арбузы.

В  поле  побудут  арбузы  пока  -
Солнце  прогреет  им  нежно  бока.
Силу  лучей  своих  пустит  всю  в  ход,  
Сладкими  станут  арбузы  как  мёд.
Чтобы  детишки  могли  насладиться,
Чтобы  счастливыми  были  их  лица.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885297
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ми з тобою між літом і осінню ( романс) муз. і вик. Наталії Крівець

Ми  з  тобою  між  літом  і  осінню,
Гріє  сонце  й  дощі  мережа́ть.
Пробіжуся  ранковими  росами
Краплі  мов  оксамити  блистять.

Ми  з  тобою  між  літом  і  осінню,
Ніби  тепло,  та  холод  в  душі.
Ніч  і  День  виясняють  відносини,
А  у  серці  гостюють  дощі...

Ми  з  тобою  між  літом  і  осінню,
Фарби  Серпень  розкинув  нові.
Вже  на  сіно,  в  лугах,  трави  скошені
І  притихли  в  садах  солов'ї.

Ми  з  тобою  між  літом  і  осінню,
Розділяє  один  лише  крок.
Вітер,  верби  милується  косами,
Впав  на  землю  пожовклий  листок...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885147
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 07.08.2020


Білоозерянська Чайка

ЧЕРВОНІ КОРАЛІ

 [b]  [i]        (Віланела)

На  шиї  –  червоні  коралі,
Нанизані  срібні  дукати.
А  очі  –  так  звуть  в  сині  далі…

Я  тільки  зітхаю  в  печалі  –
Чи  може  так  серце  кохати
На  шиї  –  червоні  коралі?

Світанки,  що  разом  стрічали,
Мов  спалах,  мов  постріл  гармати,
А  очі  -  так  звуть  в  сині  далі…

Всі  рухи  твої  -  досконалі,
І  будуть,  мов  маки    палати  
На  шиї  –  червоні  коралі…

Кивнеш  мені  злегка,  недбало,
Немов  би  хотіла  прогнати…
А  очі  –  так  звуть  в  сині  далі…

Зустрінемось  ми  на  причалі…
Тебе  в  моїм  серці  –  багато:
На  шиї  –  червоні  коралі,
А  очі  –  так  звуть  в  сині  далі…  [/i][/b]

Фото  -  інтернет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884965
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 07.08.2020


Valentyna_S

Діалог з батьком


                                                                                                                                     Світлій  пам'яті  мого  батька


--Мені,  моя  доню,  багато  не  треба:
Зачуй  свого  тата--  зірку  у  небі.                                      
А  прошу  одного:
Не  зрадь    слова  мого,
Що  грів  я  в  долонях
До  самого  скону.
--Мені,  мій  татусю,  зігріти  несила,
Вже  й  літ  тих  багато,  вже  й  осінь  зустріла.
Час  пройде  швиденько,
Заквилить    серденько:
«Спочити  б  пора…»
--Гай-  гай,  моя  доню,  іній  на  скронях--
То  ще  не  біда.  Відкинь  ті  вагання,
Не  лиш    в  сподіваннях,
В  любові,  стражданнях  
Наше  життя…
--А  як  же  зігріти,  не  дать  спопелити,
Як  перли,  відкрити  потрібні  слова?
Де  взять  мені    хисту,
Щоб  наче  намистом,  
Рівним  рядочком
Сплести  їх    віночком?
--Тобі,  моя  доню,  журиться  не  варто,  
Своє    правди  слово  постав  ти  на  варті.
Ти  дай  йому  сили
І  дай  йому  крила--
Окрилене  слово  
Знайде  собі  рими.                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788845
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 06.08.2020


Капелька

Пятница тринадцать- красотище день

Пятница  тринадцать-  красотище  день.
Солнце  улыбнулось.Радуйся  скорей!
Светлая  неделя  и  тепло  кругом.
Пасха  наступила!С  Праздником  живём!

Скоро  мы  услышим  песни  соловья.
Небо  торжествует,ожила  Земля.
Снова  мир  наполнен  светом  и  теплом.
Все  заждались  лета.Вкуснотищей  ждём.

Ягоды  малины.Овощи  и  фрукт.
Объедений  много.Насладимся  друг...
Лишь  бы  дали  мирно  и  спокойно  жить.
Войны  прекратили.Зачем  колотить?

Ведь  Земля  Планета-  словно  Чудный  Храм.
Пасха-  это  праздник.Праздник  тут  и  там.
Солнце  всюду  светит  для  всех  рас  и  лиц.
Тучи  пролетают  словно  без  границ.

В  воздухе  природы  чудный  аромат.
Жизнь  вся  торжествует!Пасхе  каждый  рад!
Пятница  тринадцать-  радость,а  не  зло!
Если  все  стремятся  в  мире  на  добро!

                                                 13.04.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787325
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 06.08.2020


Арі Кінлем-Задворна

Минає вже вкотре літо…

Минає  вже  вкотре  літо,
Пробігає  мимо,  
Залишає  лиш  землю  зігріту,
А  мені  із  неї  все  видно:
Сонце,  що  блищить  чарами,
На  доброго  мага  з  мультика  схожого,
Вітер,  що  танцює  між  хмарами
Під  пташині  мелодії.
Зелені  трави  так  і  кличуть  
Ще  раз  пройтись  по  них  босо́ніж,
Повітря  гаряче  лоскочуть,
Поки  ще  літо  їм  сторож.
Іди  за  літом  і  моя  любове,
Вернись,  коли  буду  готова,
Щоб  він  мене  знайшов
В  цім  світі  кольоровім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885091
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020


Любов Граб

МРІЯ


Зігрій  моє  серце  промінням  кохання,
Тобі  подарую  я  ніжність  свою,
Твій  погляд  думками  щомиті  ловлю,
З  тобою  забуду  про  всі  хвилювання.

Я  хочу  повірити  в  щирість  твою,
Слова  –  це  пусте,  хочу  серцем  почути,
Кохання  твоє  хочу  серцем  відчути,
І  спокій  в  обіймах  твоїх  віднайду.

Коханням  твоїм  хочу,  рідний,  зігрітись.
Чекаю,  мій  любий,  на  ніжність  твою.
Тобі  подарую  я  вірність  свою,
Якби  нам  нарешті  вдалося  зустрітись!

А  мрія  вже  близько,  вже  поруч,  ось-ось.
Я  відчула  всім  серцем  ніжний  дотик  кохання,
Я  з  тобою  забуду  про  біль,  про  страждання,
Моє  серце  нарешті  твоє  віднайшло.

травень,  2018
 
 
Фото  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885114
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сьогодні ми мали зустрітися всі ( Світлій пам*яті Віталія Назарука)

Сьогодні  нашому  дорогому  другу  Віталію  Назаруку  виповнилось  би  70...
Він  не  дожив  до  цього  дня  всього  місяць,  підступна  хвороба  взяла  його  в  свої  лещата  і  не  відпустила,  хоч  ми  так  надіялись  і  вірили,  що  він  переможе  і  повернеться  до  нас!  
Людина  з  чуйним  серцем,  людина  доброї  душі,  людина,  яка  завжди  підтримувала  у  скрутну  хвилину...  Поет...  Пісняр...  Гуморист...  Лишилось  стільки  ще  недороблених  справ,  стільки  мрій  і  сподівань...  Смерт  не  питає...  вона  забирає...  Та  пам*ять  про  Віталія  завжди  буде  у  наших  серцях!!!  В  скорботі  схиляю  голову...  Перед  очима  проносяться  ті  теплі  зустрічі,  в  які  ми  були  разом  на  Волині...  Пом*яніть  нашого  друга  добрим  словом,  він  заслужив  це!!!  Спочивайте  у  спокої  дорогий  друже,  в  пам*ять  про  вас  -  ця  присвята!

Сьогодні  ми  мали  зустрітися  всі,
В  святковому  дні  Ювілею.
Заплакані  квіти  схилились  в  росі
І  тиша  стоїть  над  землею...

І  Муза  сумує  і  біль  у  душі,
Так  навпіл  мене  роздирає.
Тепер  розмовляти  ми  можем  в  вірші,
А  іншу  можливість  немаєм...

Не  віриться  друже,  та  пам'ять  жива,
В  скорботі  слова  промовляю.
Життєва  твоя  обірвалась  струна,
Тебе  серед  нас  більш  немає...

Лишилися  спогади  теплі  такі,
І  усмішка  щира  і  погляд.
Сьогодні  спиваю  я  сум  гіркоти,
Здається  усе,  що  ти  поряд...

Сьогодні  ми  мали  зустрітися  всі...
Та  зустрічі  більше  не  буде.
Ти  в  небо  пішов  по  ранковій  росі,
А  ми  тебе  тут  -  не  забудем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885067
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020


Веселенька Дачниця

Моїй подрузі

                                                                                                                                                                                                                                               
                                                                                                                                                                               Присвята
                                                                                                                                                             моїй  подрузі  Катрусі  В.                                                                                                                                                                                                                                                                  
                                                                                                                                                             на  День  Народження
                                                                                               
У  кожного  Д/нюхи  родзинка  своя
Про  це  тобі,  Катю,  повідаю  я,
Бо  днів  наших  світлих  не  так  вже  багато
Хай  щастя,  здоров’я  –  по  вінця  у  хату!
 
З  тобою  несемо  ми  чашу  свою  –
Крокуємо  гордо  в  жіночім  строю!
І  як  би  не  було:  чи  легко,  чи  важко,
Хай  повною  буде  і  миска,  і  чашка!

Нехай  лише  щастя  та  сміх  із  очей,
Здоров’я  не  знає  безсонних  ночей!
А  друзі,  щоб  в  радість:  по  буднях,  у  свято,
Надійних  –  з  десяток,  не  треба  багато!  
                                                                                                           В.Ф.  –  30.07.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885094
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ранкова спокуса

Світанок  жагою  спокуси  мене  обійняв,
З  небесної  далі  видніються  валики  з  вати.
А  ранок  напоює  чаєм  із  присмаком  м'яти
І  стелиться  в  ноги  велюровим  спокоєм  трав.

Всміхається  сонце,  цілує  солодкі  уста,
Легенько  торкає  промінчиком,  зголені  плечі.
У  небі  луною,  дзвенять  переливи  лелечі,
Шле  радість  у  серце,  картина  оця  непроста

Торкається  вітер,  ще  сонного  зовсім  листа
І  ніжним  теплом  в  передзвоні  квітучого  літа.
Загадкою  настрій,  свої  нам  дарує  привіти,
У  білих  туманах  сховалась  хмарин  густота.

Розгубленим  поглядом  знову  шукаю  тебе,
Ще  спогади  літо  кристалами  сипе  на  вії.
В  строкаті  конверти  кладу  затихаючі  мрії
А  десь  у  душі,  наче  гілка  по  шибці  шкребе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885052
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ранкова спокуса

Світанок  жагою  спокуси  мене  обійняв,
З  небесної  далі  видніються  валики  з  вати.
А  ранок  напоює  чаєм  із  присмаком  м'яти
І  стелиться  в  ноги  велюровим  спокоєм  трав.

Всміхається  сонце,  цілує  солодкі  уста,
Легенько  торкає  промінчиком,  зголені  плечі.
У  небі  луною,  дзвенять  переливи  лелечі,
Шле  радість  у  серце,  картина  оця  непроста

Торкається  вітер,  ще  сонного  зовсім  листа
І  ніжним  теплом  в  передзвоні  квітучого  літа.
Загадкою  настрій,  свої  нам  дарує  привіти,
У  білих  туманах  сховалась  хмарин  густота.

Розгубленим  поглядом  знову  шукаю  тебе,
Ще  спогади  літо  кристалами  сипе  на  вії.
В  строкаті  конверти  кладу  затихаючі  мрії
А  десь  у  душі,  наче  гілка  по  шибці  шкребе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885052
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020


Надія Башинська

ЩЕ ПРИЙДУ…

Дощ  іде…  і  здалося,  що  розплакалась  хата  моя.
І  втішають  черешні,  простягають  до  неї  гілля.
Вже  їх  весни  журавки,  як  мої,  понесли  на  крилі.
Повернулась  додому…    мої    радощі  тут,  і  жалі.

         Плаче  хата  моя,  одинока  зосталась.
         А  недавно  ж  так  дзвінко  сміялась…

Чорнобривці  тут  квітли,  мальви,  м’ята,  в’юнкі  паничі.
З  ними  в  росах  вмивалась,  усміхалася  зорям  вночі.
На  світанку  будили  хату  співом  дзвінким  солов’ї.
Теплим  літом  зігріта,  в    цвіті  яблунь  приходила  в  сни.

         Плаче  хата  моя,  одинока  зосталась.
         А  недавно  ж  так  дзвінко  сміялась…

Дощ  іде…  і  здалося,  що  розплакалась  хата  моя.
І  втішають  черешні,  простягають  до  неї  гілля.
І  притих  навіть  вітер  в  яблуневому  нашім  саду.  
Хай  зігріє,  хатино,  тебе  ніжне  моє:  «Ще  прийду…»

         І  зраділа  словам  моїм  хатонька  світла.
         А  над  нею  веселка  розквітла.

       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884939
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 05.08.2020


Катерина Собова

Безвихiдь

До    нарколога    звернувся
Не    старий    ще    пацієнт:
-Був    би,    лікарю,    загнувся,
Врятував    один    момент:

Підвернулась    молодиця,
А    було    погано    -    край!
Дала    віскі    похмелиться,
І    відчув    я,    що    є    рай.

Лікар    каже:    -Тут    все    видно
(Зразу    зник    весь    оптимізм),
Як    п’яниці,    вам    не    стидно,
Згубить    вас    алкоголізм.

Такі    люди    всім    огидні,
Викликають    масу    бід,
В    вас    хвороба    очевидна
Це    страшніше,      як    КОВІД,

Якщо    хочете    ще    жити,
Бо    не    буде    вороття,
То    негайно    киньте    пити  –
Це    продовжить    вам    життя.

-Правда,    лікарю,    терпів    я,
Думав,    буду    вже    в    труні,
Бо    цей    тиждень,    що    не    пив    я,
Роком    видався    мені!

То    чи    варто      отак    жити,
Де    приходить    каяття?
Якщо    мучитись,    не    пити,
То    нащо    таке    життя?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885040
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020


Валентина Ярошенко

Про любов виростає поема

Дарує  ніч  оту  щасливу  мить,
Тоді  душа  не  зна  спочину.
Лякає  інколи  совиний  крик,
Відпочиває  в  світлу  днину.

Таємничістю  збуджені  серця,
Бо  загадковість  оживає  дивна.
Чекають  усі  ніжного  слівця,
Далека  пісня  солов'їна  лине.

Казковою  стає  щаслива  мить,
Єдина  ніч  мотиви  всі  ховає.
Кохати  дає  право  і  любить,
А  день  у  дійсність  повертає.  

Коли  душа  в  думках  вирує,
Зливає  слова  в  єдиний  танок.
Оклику  знак,  крапки  танцюють,
Плетуть  зірки  мереживом  вінок.

Про  любов  виростає  поема,
Лягають  літери  в  рівний  рядок.
Їй  у  світ  відкриваються  двері,
Збирає  води  для  річки  струмок.  







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884935
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 05.08.2020


Віктор Варварич

Ти мила панянка

Ти  чарівна  і  мила  панянка,
І  я  тебе  до  безтями  люблю.
Ти  красива,  особлива  бранка,
І  щасливою  тебе  я  роблю.

Огортаю  вірною  любов'ю,
І  малюю  для  нас  щасливі  дні.
Чуєш,  я  буду  завжди  з  тобою,
Впіймаю  в  небі  вечірні  вогні.

Дарую  кохання  лишень  тобі,
Бо  двох  таких  в  світі  не  буває.
Цілую  твої  очі  голубі,
Моє  серце  від  щастя  співає.

Я  дарую  тобі  свою  любов,
І  ці  дивні  полум'яні  ночі.
У  твої  обійми  лину  я  знов,
Цілую  вуста  такі  дівочі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885041
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020


Valentyna_S

Міліє Сквила

                             Під  гаєм  річечка  пливе…
                                                             Б.Жухевич


Блідий  місяць,  примруживши  око,
Пильно  глянув    у  річку  глибоку:
Чи  не    змарніла  врода  за  роки,
Хоче  впевнитись  легінь  нівроку.

Ясні  зорі  вдивляються  в  річку,
Чи  рум’яні  їх  зоряні  щічки.
Кругом  ставу    гучне  стоголосся:
--Хто  вербині  розчеше  волосся,

Хто  голівку  лозі  гарно  змиє,
Коли  річка  за  роки  зміліє?!
З  гаю  берізки  скотились  в  долину:
--Хто  напоїть  коріння  калині?

Річка    морщиться,  журбою  стікає:
Як  зарадити  лиху,  не  знає…
Тихо  плине,  береги  омива,
Скромна  річка  вотчини    Сквила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790006
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 04.08.2020


Капелька

Размышления у Креста

Да  молчит  всяка  плоть
И  со  страхом  глядит.
На  Кресте  Сам  Господь
И  о  всех  говорит:

"Отче!  Ты  им  прости!
Ради  них  ведь  сошёл
Я  на  землю  сию
Искупить  от  грехов.

Отче,  ведаешь  Ты!
Что  же  они  творят?!
Распинают  Меня  
И  не  любят  Тебя.

Заблудились  они,
Оступились  они!
В  жертву  Я  приношу
И  за  них  отдаю!"...

Матерь  Божья  стоит,
Еле  дышит,  глядит.
Ужасающий  миг
-Искупительный  миг.

Меркнут  вдруг  небеса,
Содрогнулась  земля.
Словно  сердце  стрела
Ей  пронзила  тогда...

Где  же  ты,  человек,
Ныне  сердцем  стоишь?
На  страданья  Христа  
Как  душой  ты  глядишь?

Содрогается  ль  сердце
При  виде  Христа,
Когда  Он  распинается
Вновь  за  тебя?

Много  было  всего,
Но  во  все  времена
Лишь  Голгофа  Христа
Искупляет  всегда.

Или  в  эти  года,
Как  и  в  те  времена,
Жизнь  изменится  вновь,
Если  будет  любовь?

Вот  снимают  Христа  
Полагают  во  гроб.
Не  забудь  никогда
Ты,  об  этом  народ.

         Великий  Пост.
   Страстная  неделя
         2000  и  2001  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786168
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 04.08.2020


Надія Башинська

ПАМ'ЯТАЙМО!

         Створив  Господь  Землю  та  й  став  прикрашати.
Ліси  зашуміли.  Там  дуби  крислаті,  клени  кучеряві,  бе-  
різки,  ялини.  Синь  сипнув  в  озера,  рікам  додав  сили.
         Розсипав  зернята,  як  ішов  полями,  і  заколосились  ті
поля  хлібами.  Біб,  часник,  петрушка,  помідори,  соя,  го-
рох  і  картопля,  буряки  й  квасоля,  огірочків  зерна  у  рі-
ллю  лягали,  морква  й  баклажани  слідом  підростали.  Со-
лодкого  перцю  та  ще    й  з  гіркотою  (кому  що  до  смаку)
лишав  за  собою.  Сіяв,  сіяв  щедро...  усього  доволі.  До-
тепер  зростає.  Так  гарно  у  полі!
         Посадив  садочок  у  весняну  пору.  Вишеньок  і  грушок  
треба  ж  біля    двору.  Виноград  повився  ґронами  рясними,  
абрикоси,  персики  підростають  й  сливи.  А  щоб  усміха-
лась  ранкам  ясним  мати,  насіяв  ще  й  квіток  Господь  біля  
хати.  Він  троянд  розкішних,  барвінку  і  м’яти,  чорнобрив-
ців  пишних  сипнув  біля  хати.  Калачики  ніжні  будуть    на
віконця.  В  пелюстках  залишив  промінчики  сонця.  В  коса-
риках  ясних  сонячні  краплини,  в  нагідках  яскравих  золоті  
перлини.
         Ой  скільки  ж  по  світу  є  Божого  цвіту!  Цвісти  кольорами  
і  весні,  і  літу.  Осінь  розсипає  золотисті  барви,  зима-чарів-
ниця    сіє  сріблом  гарним.
         Пам’ятаймо,  всі  ми  є  Господа  діти,  і  для  нього  любі,  як  
для  весен  квіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884849
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020


Lana P.

МОРЕ УЯВ

Вечір  приховує  сонячні  квіти,
В  кошик  визбирує  промені  дня,
В  небо  устромлюють  погляди  віти  —
Тепле  повітря  для  них,  як  рідня.

Блимають  злякано  і  обережно
Вискочки-зорі,  немов  каганці,
І  виглядають  крізь  темінь  бентежно,
Наче  коштовні  блищать  камінці.

Обрій  далекий  зникає  з  екрану.
Місяць  криштальний  зійшов  для  забав  —
Хоче  розважити  нічку  кохану,
А  для  романтиків  —  море  уяв!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884699
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 04.08.2020


Lana P.

ЖИТТЄВИЙ БАЛАНС (Хоку)

Життєвий  баланс  —
Тримати-відпускати.
Вчусь  у  кульбабки.      23/06/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884595
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 04.08.2020


Олеся Лісова

З тобою у душі

З  тобою,  попід  руку,  у  душі
Іду  літами,  сонцю  посміхаюсь.
Любов  у  серці  бережу,  не  каюсь
Лиш  ноги  заплітають  спориші.

Дзвінкий  потік  цілющих  ліків-фраз:
Від  спогадів  солодких  знов  хмелію,
Без  голосу  твого  душа  міліє  -  
Хоча  веду  розмови  повсякчас.

Я  дякую  тобі  за  кожну  мить,
Що  ніжить  мерехтливо  дивний  спокій.
За  промінь  світла,  що  веде  крізь  роки,
Що  мовчимо  про  те,  що  так  болить.

На  лоні  неба  наші  кораблі
Тріпоче  вітер  парусами  долі,
В  глибинах  почуттів,  ми  мимоволі
Пливем,  не  відчуваючи  землі.

Літа  невпинно  ріжуть  лемеші
Та  світить  сонце  нам  іще  звисока.
Ні,  я  не  плачу…  Я  ж  не  одинока
З  тобою,  попід  руку,  у  душі.



Л.Г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884931
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020


Валентина Ярошенко

Розцвіте з величчю і наша мова

Завтра  настане  краший  новий  день,
Звучатиме  по-  іншому  і  кожне  слово.
Почуємо  мотив  інших  пісень,
Розцвіте  з  величчю  і  наша  мова.

Адже  була  і  є  для  нас  найкраща,
У  наших  душах  вона  жила  й  живе.
Спонукає  нас  лише  думка  тяжка,
Бо  нашу  неньку,  гусінь,  як  лист  жує.

У  неї  завеликий    апетит,
Із  середини  все  вона  з'їдає.
Іще  із  зовні  підвищений  тиск,
Вона  мов  жінка,  ледве  виживає.

Ми  допоможемо  їй  у  тій  біді,
Бо  кожен  любить  матір-Україну.
Пройдуть  у  неї  сірі  дні  хмурні,
Підвищемо  і  славу  їй  і  ціну.

І  станеш  вільною,  ти  мамо-Україно!
Наше  слово  підтримає  тебе.
Забудеш  завше,  що  означає  війни,
У  краще  майбуття  воно  веде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884726
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 04.08.2020


Білоозерянська Чайка

Міст молодості

[b][i]Морське  містечко  мальовниче
Мережить  м’яко  межі  мрії.
Маестро  –  музику  мугиче,
Маляр  –  малює…  море  –  мліє…

Мов  Мавка,  марить  моя  Муза
Магічним  моря  милуванням  –
Молюски,  мідії,  медузи…
Майстерне  мови  малювання!

Могутній  місяць  морем  марить,
Мов  милий  молоду  милує…
Маленьке  місто  мене  манить  –
Міст  молодості  мій  малює.

Мережить  місяць  мерехтливо
Між  мовчазними  молитва́ми
Мистецькі  Мавчині  мотиви,
Мандрує  мостом  між  містами…

…Мов  мишоловка  москалева
Мистецький  міст  –  маяк  мулила,
Матусі  мова  мигдалева
«Мудріти  маємо!»  –  молила...

…  Мелодії  минають  миті,
Малює  магія  моменти,
Миттєвість  мрій  –  мої  моли́тви  –
Міст  молодості  –  майже  мертвий.

Мовчить  моралі  мілководдя…
Маестро  музику  «мажо́рить»  –
Можливо,  молодості  мода?  
…  Мовчить  місток…  міліє  море...[/i][/b]

(На  конкурс  віршів  однієї  літери-  тавтограм  "  Українська  мова  рідна,  пречудова"  шановної  одноклубниці  Світлани  Імашевої.)

Фото  -  Ірини  Чернишової.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884892
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020


Веселенька Дачниця

Кохання, як кришталь

Нашої  юності  чудові,  ніжні  дні  -
Ясні!
При  місяченьку  ти  зізнавсь  у  коханні    
Мені.
Життя    всміхалося,  як  сонце,  молоде,
Але…
У  парі  не  судилося  прожити  нам
Цю  мить.
Тягнулись  довгим  потягом  сумні  літа,  
Вода…
Перегоріло  і  погасло,  не  ятрить  -
Щемить…

Як  громовиця  та,  через  десятки  літ  –
Привіт!!!
Заквітувало  небо  й  вся  земля,  бо  я  –
Твоя!
Ми  зберегли  наше  кохання,  як  кришталь,
Не  жаль
Років,  котрі  збігли  з  життя  часом,  бо  ми  -
Разом!

Осінь  гріє  любові  нашої  вікно  -
Давно.
Жага  кохання  в  серцях  і  теплі  гами,
З  нами!
Ми  пронесли  ці  почуття  через  років
Життя.      
                                                                                                     В.Ф.  -    17.08.  2019  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884882
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020


Валентина Ярошенко

Таке у казці лиш буває

Позитив  несе  чудовий  ранок,
Коли  ранкове  сонечко  встає.
Милість  дарує  той  серпанок,
Неначе  в  далечінь  кудись  зове.

Несе  щастя  спів  усіх  птахів,
Звана  мелодія,яка  не  зна  спочину.
Летить  у  небо  спалах  гарних  днів,
Коротка    радість,    має    лиш  хвилину.

То  насолоджуйтесь  завжди  життям,
Має  воно  такі  короткі  миті.
Кольорові  змальовують    дива,
І  додають  красу  волошки  в  житі.

Коли  ідуть  холодні,оті  зливи,
А  душу  нам  коханння  зігріває.
Зазеленіють  враз  засохлі  ниви,
Адже  таке  у  казці  лиш  буває.

Збудуймо  казку  на  все  наше  життя,
Лише  у  ній  насправді  все  буває.
Малюють  майбуття  вірні  ті  слова,
Завжди  добро  і  щастя  їх  вінчає!

 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884690
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 03.08.2020


Valentyna_S

Бо там…

В  липневу  спеку  доспіває  літо,
Залюднює    кафе    нестерпний  вар.
Сьогодні  популярне  тут    мохіто,
І  мають  попит  лимонад  й  нектар.

Холодний  висне  запах  лайма  й  м’яти,
Покурюють  кальян  молодики.
Юнак  і  юнка  —  наче  голуб’ята  —
Воркують    про  акторів  і  смаки.  

Осібно  веселяться  три  студенти.
Святковість  їхню  обірвав  дзвінок.
Лунає  зі  смартфона:  —  Друже,  як  ти?  —
Й  шле  фронтовик  вітальних  слів  вінок.

Замовкло  товариство  у  сум’ятті.
Надовго  вщух  між  ними  тарарам…
Забулися  розмови  розпочаті…
Сполохались  думки,  бо  там…  бо  там…                          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884788
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 03.08.2020


Білоозерянська Чайка

Сільський спомин

   [b]  [i]Скажу  своєму  серцю:  спи  спокійно,
Сум’яттям  стала  слізна  слабина́.
Світи́ть  став  спомин  світлим  сяйвом:  Стій-но!
Спини́  свій  сум,  солоних  снів  стіна!

   Суворий  світ…  сердечні  серенади
Співають  спрагло  світу  солов’ї.
Сонети  слухаю,  схвильовані  сонати  –
Слов’янські  співи  створюю  свої.

   Старий  скрипаль  смичком  сльозу  самотню
Солодкому  світанню  сколихнув.
Сердезі  -  світу  спалахом  сьогодні,
Сільський  серпанок  силу  стрепенув.

     Спокуса  серця  –  синьовода  сфера  –
Спекотним  сонцем  –  стежкою  село…
Сільська  скарбниця  –  сонцеликі  сквери…
Ставок  –  смарагдом…  споришів  –  стебло…

…  Стривожу  слух:  скрипаль  своє  слухняно
Серцям  самотнім  солодко  співав.
Смугастий  світ  схвильований  серпанок
Солоним  серцем  спомин  смакував…[/i][/b]

 (На  конкурс  віршів  однієї  літери-  тавтограм  "  Українська  мова  рідна,  пречудова"  шановної  одноклубниці  Світлани  Імашевої.)

 Фото  -  Сергій  Гузаров.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884823
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020


Любов Іванова

ИЮЛЯ ПРИДОРОЖНАЯ ТРАВА

[b][i][color="#048c48"][color="#ed0e60"]И[/color]гривый  ветер  в  клумбу  забежал,
[color="#ed0e60"]Ю[/color]г  или  Север  -  жарко  нынче  всюду.
[color="#ed0e60"]Л[/color]ето  ведет  свои  цветы  на  бал,
[color="#ed0e60"]Я[/color]вляя  миру  яркие  этюды.

[color="#ed0e60"]П[/color]оля  одели  сказочный  оранж,
[color="#ed0e60"]Р[/color]оса  играет  дивным  перламутром.
[color="#ed0e60"]И[/color]  август  взять  готов  на  абордаж
[color="#ed0e60"]Д[/color]ождливый  день  и  солнечное  утро.  
[color="#ed0e60"]О[/color]бъяты  солнцем  нивы  и  поля,
[color="#ed0e60"]Р[/color]ечушки  дарят  в  жаркий  день  прохладу.
[color="#ed0e60"]О[/color]пять  к  страде  готовится  земля,
[color="#ed0e60"]Ж[/color]нивью  тропинки  создают  ограду.
[color="#ed0e60"]Н[/color]ад  полем  небо  хмурится  чуток,
[color="#ed0e60"]А[/color]  возле  троп  -  ромашки  полевые,
[color="#ed0e60"]Я[/color]вь  или  сон  -  но  справа    на  восток

[color="#ed0e60"]Т[/color]ам  к  ряду  в  ряд  три  радуги  цветные.
[color="#ed0e60"]Р[/color]езвясь  цветами  с  речки  воду  пьют,
[color="#ed0e60"]А[/color]  луг  и  дол  прижаты  трактом  к  полю.
[color="#ab03a5"]В[/color][color="#09a13f"]  густой  ковыль  дожди  воды  нальют,[/color]
[color="#b5079b"]А[/color]  я  смотрю  и  тешусь  этим  вволю.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884790
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Lana P.

СВІТЕ МІЙ, СВІТЕ!

Світе,  здивований  світе,
Сонце  освітлює  дні.
Літо,  спокусливе  літо
Хвилі  бентежить  в  мені  —
Ті,  що  в  душеному  морі
Грають  на  всі  голоси,
В  нічку  запалюють  зорі,
Струшують  срібло  з  роси.
Світе,  мій  радісний  світе,
Як  же  тебе  вберегти?
Серце,  любов’ю  зігріте,
Зможе  вести  до  мети,
Щоби  себе  віднайти!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884593
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Зелений Гай

Жуки и букашки.

Дом  из  травинок  и  цветов
Живут  жуки  тут  и  букашки,
Жуки  играют  в  прятки  в  нём,
Букашки  чай  пьют  из  ромашки.
Жуки  без  устали  жужжат,
Букашки  сказки  любят  слушать
Плетя  ковры  из  стебельков,
Жукам  по  нраву  -  листья  кушать.
Букашки  чистят  домик  свой,
Жуки  -  доводят  до  разгрома,
Бегут  на  улицу  гулять,
Букашки  остаются  дома.
Заботливо  снимают  пыль
И  паутинки  собирают,
Жуки  гуляют  без  забот
Букашечкам  не  помогают.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884742
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти пам'ятаєш

Ще  тихий  ранок  умивавсь  росою,
А  запах  кави  вже  блукав  по  місту.
Вкривалася  блакиттю  голубою,
Небесна  даль  і  сонцем  променистим.

Ти  пам'ятаєш  затишний  наш  дворик,
Кафешку,  що  за  рогом  заховалась...
Щоранку  нас  чекав  самотній  столик,
Тепер  лиш  пам'ять  про  ті  дні  зосталась.

Ти  пам'ятаєш,  як  ти  клав  долоню,
Від  неї  струм  ішов  по  всьому  тілу.
Від  щастя  пульсували  мої  скроні,
Летіли  в  серце  від  Амура  стріли.

Ти  пам'ятаєш  поцілунок  перший,
Такий  солодкий  і  такий  невмілий.
На  зустріч  вітру,  ніс  нас  з  казки  вершник,
В  обіймах  ти  тримав  мене  так  сміло.

Тепер  усе  з'являється  в  уяві,
Кафешка,  погляд  і  цілунок  ніжний.
А  ще  самотній  і  старенький  явір,
Зберіг  всі  таємниці  дивовижні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884712
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Білоозерянська Чайка

Звукова частота

[b][i]Іде,  свідомо  уникаючи  людей,
Душа  знов  лабіринтами  старими.
Того  кохання  сила  по  шляху  веде,
Хоч  і  образа  довго  ще  пектиме…

Аж  доки  серце  справжній  спокій  віднайде.
Кровитиму  я  віршами  своїми…
Як  між  рядками  змовкне  вічне:  з  ким  ти?  Де?!
...  І  обплітають  все  довкола  рими…


У  хвилі  нашій  -  акустичній,  звуковій,
Цей  імпульс  серця  лине  ультразвуком,
До  тебе  трепет  коливання:  мій,  мій,  мій…

Сплетінням  рук…  сердечним  перестуком…
Кохання  чисте  розлилося  між  світів  –
На  тільки  нам  знайомій  серцю  частоті…[/i][/b]

(Фото-  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884664
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Валентина Ярошенко

Пригода на шляху / гумор /

Гаїшник  зупинив  авто,
дав  грошей  водію:  тримай...
А  той  його  пита:  за  що?
До  Вас  претензій  в  нас  нема...

-  То  я  посвідчення  куплю,
Зрадів  тій  тисячі  водій.
-Що  Ви  сказали,  я    не  сплю,
Без  прав  Ви  їдете  на  ній?!

Дружина  в  вухо  того  лясь,
-Він  п'яний,  щось  таке  верзе.
Хоч  в  нього  це  й  не  перший  раз,
Авто  він  правильно  веде.

Гаїшник  втратив  всі  слова,
А  тут  вже  на  його  біду-
Ще  й  тещі  голос  там  озвавсь-
Додому  пішки  не  піду.

-Крадіжка,  говорила,  ж  я
Не  доведе  нас  до  добра...
Ой,  леле  матінко  моя!
-Мовчи,  ворона  ти  стара!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884470
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 01.08.2020


Valentyna_S

Ностальгія

Непозбувна  ота  ностальгія...
І  я    вкотре    роками  малію,
В  сині  очі  задивляюсь  барвінку…
А    день  дзвенить  голосно,  лунко!

На  горбочку  хатина  під  стріхою,
Старенька,  похила  —  а  в  снах    стала  втіхою.
В  ній  чиста  кімната,  з  синявою  стіни,
Долівка  підмазана  свіжою  глиною.

Причілок  хати  підтримують  мальви,
Далі  за  ними  —  дика  груша  і  кальвіль.
За  древньою  шопою--  ружа  рожева,
На  рові  від  дороги  —  височенні  дерева.

А  в  самім  кутку  дорогого  обійстя
Дуб  могутній  неохватний  розрісся…
На  моїм  подвір’ї  так  лагідно  й  тихо,
Наче  ніколи  не  бувало  тут  лихо.



Фото  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788729
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 01.08.2020


Капелька

Цветут деревья и кусты

Цветут  деревья  и  кусты,  
Теплей  от  этой  красоты.  
И  оживает  вдруг  земля  
-Преображается  она.  

К  концу  Великий  пост  идёт
И  холоднее  вдруг  стаёт,
И  "кучки"  появились  вдруг,
Тревожней  стало  всё  вокруг.

И  словно  первые  века,  
Неделя  страстная  близка.  
Вот  вербу  освящаем  мы,  
А  после  испытаний  дни.  

Дай,  Боже,  в  вере  устоять,  
Чтоб  не  забыть  и  не  продать!  
К  Тебе  с  любовию  взывать.  
Уныние,  гнев  отгонять...  

События  вновь  предстают.
На  суд  ,  на  казнь  Христа  ведут
И  содрогается  земля
От  беззакония  суда.

Померкло  солнце  в  дневной  час
И  освятился  Крест  для  нас.
Изрёк:"Не  ведают!  Прости!"
Небесный  Отче,  пощади!

Так  пролилась  Святая  Кровь,
Спасенье  дорогой  ценой!  
И  Крест  святой  даётся  в  жизнь!  
Надейся,верь  ,за  Крест  держись!

Перед  Страстной  неделей  2000  г.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786163
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 01.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Плакала скрипка

Десь  плакала  скрипка,  від  нас  недалеко,
Доносились  звуки  й  торкались  сердець.
Зривалися  в  небо  неначе  лелеки,
На  крила  підхоплював  їх  вітерець.

У  небі  нічному  зоря  миготіла
І  падали  сльози,  росою  в  траву.
Вона  пригадала,  що  також  любила,
Та  вітер  негоду  приніс  дощову...

А  скрипка  все  грала  і  линули  звуки
Їй  навіть  негода  була  до  лиця.
Так  боляче  серцю,  якщо  є  розлука,
Та  скрипка,  усе  розповість  до  кінця.

В  мелодії  тій  відчувалося  слово,
Кохання  чиєсь  з  болем  переплелось.
В  самотності  скрипка  виконує  соло,
Мелодію  цю  нам  почуть  довелось...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884611
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020


Катерина Собова

Хазяйство

Прикрутило,    як    ніколи,
Що    пора    вже    ожениться,
То    ж    подався    наш    Микола
До    Варвари    -    удовиці.

Квіти,    торт    -    все,    як    годиться,
Розказав    мету    приходу,
Розцвіла    враз    молодиця
(Вона    гарна    була    зроду).

Сіли,    випили    по    чарці,
Щоб    не    тратить    часу    марно,
Закортіло    спитать    Варці:
-А    у    вас    хазяйство    гарне?

Коля    випив    другу    чарку,
З    гордістю    почав    дивитись,
Заспокоїв    зразу    Варку:
-В    мене    є    чим    похвалитись!

Повний    хлів    всього    я    маю:
Кролики    і    всяка    птиця,
Три    свині,    корова    Майя
І    ще    тільна    є    телиця.

Гарний    сад    і    два    городи
(Буде    десь    біля    гектара),
Все    в    оточенні    природи,
То    потрібна    мені    пара.

Бо    без    рук    жіночих,    бачу,  
Не    дам    ради    всьому    тому,
Вас    прошу    і    ледь    не    плачу,
Їдьмо    разом    вже    додому.

Жінка    Колю    геть    послала,  
Всю    скотину    його    й    птицю,
Бо    не    те    хазяйство    мала
На    увазі    молодиця…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884605
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020


Білоозерянська Чайка

Білі перли

[b][i]Знов  в  самотності  лі́та,  ніби  яд,
Ті  німі  побажання  особисті.
Білим  спалахом  терни  від  троянд,
Як  розірваний  ланцюг  із  намиста.

Дивним  спогадом  літа  з  забуття,
ароматом  троянди  тим  вогнистим,
Знов  гортає  сторінку    нам  життя
І  ударами  долі  рве  намисто…

А  букет  нагадає    теплі  дні,
Бо  душа  без  кохання  вся  завмерла.
Ті  троянди  липневі  мовчазні  –
Розсипає  кохання  –  білі  перли…[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884471
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 01.08.2020


Ніна Незламна

Зустрічаю ранок

Я  весну  кликала,жадала
Вже  пташечка  мені  віщала
І  тепла  ніч,  і  свіжий  ранок
Привітний    чарівний  світанок.
В  небесній  блакиті,    мов  птахи
Ще  трішки,    хмаринки  дрімали
По  них    іскринки  танцювали
Вже  мої  очі  чарували.
Я  дуже  люблю  цей  світанок
Зустрічаю.  Вийшла  на  ганок.
Ледь  по  обрію  здригається
Біжить  промінчик  всміхається.
Вмить  яскраво  зачервоніло
Виглядає  сонце,  грайливо
Поглянь  –  но  все  небо  світліє
Уквітчана  земля  радіє.
Коли    я  ранок  зустрічаю
Ще  щасливішою  буваю.
Вже    піднялось  сонце  золоте
Навколо  все  буяє  ,  цвіте
Я  так  весну  довго  чекала
Чую  пташечка  заспівала.
Хочу  щодня    вийти  на  ганок
Щоби  зустріти  цей  світанок
Та  низько  вклонитися  землі
Радіти  миру,  життю,  весні.

                               06.05.2016









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664381
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 31.07.2020


Ніна Незламна

В гості запросила

Свою  хату  звеселяла
Ставні  вміло  фарбувала
Діда  в  гості  запросила
Уже  тісто  замісила.
Обіцяв  прийти  в  гості
Та  нарубати  дрова
Вино    стоїть  на  столі
Сама  ще  чорноброва.
Пиріжки  вже  готові
Всюди  линуть  пахощі
Приготую    Грицькові
Смачні  страви,  найкращі.
Ось,  вже  двері  відкриває
Всміхаюсь,  радію  сама
Бачу,  щось  його  качає
Ну  і  ну!  Бісова  душа!
-  Марусю  моя  люба
Чомусь  я  заблудився
Випив  зайвого  вина
У  Любки  зачепився  -.
Вже  на  диван  поклала
Та  на  чоло  ганчірку
Мабуть,  то  доля  така
Не  викину  ж  за  хвіртку.
Ось  ранок,  дід  проснувся
До  неї  посміхнувся
І  взяв  сокиру  в  руки
Рубає,  чути  звуки.
Трудитись  бажання  є
 Та  й  в  руках  силу  має
І    мене  поважає
Хай  лишається,  живе.
До  вікна  виглядала
Дуже  раділа  душа
Тихесенько    співала
Усе  добре…Не  сама…

Квітень  2016р





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664188
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 31.07.2020


Lana P.

ЯК ПОЖИВАЄТЕ, ДЯДЕЧКУ?. .

Як  поживаєте,  дядечку  липню,
Що  поробляєте  в  лагідні  дні?
Бачу,  ось  джмелик  до  квіточки  липне,
Сонце  спиває  нектар  вдалині.

Липа  духмяна  стікає  медами  —
Скрапує  солод  у  душу,  п’янить.
Вечір  запалює  ніч  світлячками,
Кожна  миттєвість  у  серці  щемить.

Ночі  сюркочуть,  у  сяйвах  зірниці  —
Місяць  розкидує  пазли  з  жарин.
Мабуть,  впиваєтесь  щастям  з  криниці
Неба  розкішного  із  намистин?

Знову  веселка  освітлює  арку,
Крилами  бабки  мережиться  плин…
Осінь  підгледіла  дійство  крізь  шпарку
І  заховалась  у  лоні  хмарин.                                    24/07/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884509
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гнатові опеньки ( гумор)

Якось  Гнат  зірвавсь  уранці,
Вибіг  на  дорогу.
Всі  несуть  гриби  "  засранці",
Мені  б  хоч  одного.

Повернулася  із  лісу,
Сусідка  Оксенька.
Кошик  виплетений  вісить,
А  у  нім  опеньки.

Ось  приїхала  Фросинка,
На  велосипеді.
Червоніла,  мов  жаринка,
А  за  нею  Федя.

Розізлився  Гнат  на  себе,
"Хіба  ж  я  ледащий?"
Взяв  до  рук  велосипеда,
Та  й  подавсь  у  хащі.

Довго  він  блукав  по  лісу,
Сідав  на  пеньочки.
В  очі  хтось  пустив  завісу,
"  Ну  де  ж  ті  грибочки?"

Дуже  вже  йому  хотілось,
Зварить  грибну  юшку.
Голова  заморочилась,
Як  зустрів  Марушку...

Вона  така  пишнотіла,
Всміхнулась  до  нього.
Щось  сказати,  ще  хотіла,
Йому  ж  не  до  того...

Серед  лісу  на  поляні,
Грибочки  з'явились.
Такі  гарні  й  дуже  ранні,
З  -  під  землі  пробились.

Скочив  Гнат  туди,  мов  в  море,
І  набив  враз  гулю.
У  очах  з'явились  зорі,
А  грибочків  "  дуля"

Міражі  довколо  нього,
Все  заполонили.
Де  ж  знайти  оту  дорогу?
Якби  ж  були  крила.

З  висоти  того  польоту,
Грибочки  б  побачив.
І  завів  Гнат  свою  ноту,
Сів  й  тихенько  плаче...

Аж  на  небі  зірка  рання,
Вгорі  засвітила.
Біг  Гнат  наче  на  змаганнях,
Виросли  враз  крила.

І  дорогу  з  переляку,
Він  знайшов  швиденько.
Зачепився  за  гілляку,
"Ну  їх,  ті  опеньки!"

"Добре,  хоч  живий  зостався,
Вовки  могли  б  з'їсти."
Так  у  лісі  налякався,
Що  не  може  сісти.

Лиш  удома  зміг  згадати,
Про  велосипеда.
"Інший  раз,  щоб  маху  дати,
Сяду  на  мопеда!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884517
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020


Олеся Лісова

Розлука

Ти  знову  мене  залишаєш
Не  плач,  серце,  тихо…
Мільйон  перехресть  поміж  нами
О,  світе  не  дихай!

Снує  павутиння  розлука  
Не  йму  у  це  віри,
Порожня  домівка  заплаче  
Під  голос  Земфіри.

Міста  незнайомі,  будинки
Малює  нам  доля,
Нічого  змінити  не  можна
Розлука  –  сваволя.

Прощальні  слова  обнадії
Вустами  шепочеш
Та  серце  солодких  обіймів
Втрачати  не  хоче.

Я  буду  терпляче  чекати,  
Бо  я  таки  сильна
І  відстань  нічого  не  варта,
Душа  ж  наша  вільна.

Літатиме  в  небі  щоночі
Кордонів  немає
І  крильми  закриє  напасті,
Бо  серце  кохає.  




Л.Г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884512
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020


СОЛНЕЧНАЯ

❤❤ НАСТУПАЕТ УТРО…

Рассветный  дождь
Меня  степенно  пробуждает...
Скрипичным  звуком
Наслаждая  вдохновенно.
Морской  прибой
Природу  воздухом  ласкает...
Жизнь  наступает  этим  утром
НЕИЗМЕННО...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884397
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 31.07.2020


Valentyna_S

Не шкодуймо гарних слів для людей

Ми  інколи  живемо  бездумно,
Неначе  запаслися  вічністю.
І  поводимось  нерозважливо,
Вражаєм  своєю  безпечністю.

А  для  когось  закінчились  весни,
Для  них  сонце  погасло  навіки.
Хтось  через  когось  нині  нещасний--
І  від  болю  не  знаходить    ліків.

Тож  живімо  щодень,  як  востаннє,
Не  шкодуймо  гарних  слів  для  людей.
Може,  завтра  для  всіх  не  настане--
Й  важко  нестерпно  тоді  нам  буде.

Буває,    живемо  легкодухо,
Мовби  наше  життя  безкінечне.
Ми  не  чуймо  чужу  біду  глухо:
Як  довкіл  глухота--  жити  лячно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788585
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 31.07.2020


Віктор Варварич

Минає день

Скачуть  на  деревах  жваві  горобці,
І  солов'їний  спів  в  небі  лунає.
Сонячний  промінчик  на  твої  щоці,
Грається  і  в  твої  коси  стрибає.

Ясний  день  тримає  щастя  у  руці,
І  вимальовує  чудні  портрети.
Добру  пораду  дають  нам  мудреці,
Вечір  ховає  людські  силуети.

А  час  біжить  немов  та  бистра  ріка,
І  нам  його  уже  не  наздогнати.
Припливає  думка  до  материка,
І  швидко  іде  до  своєї  хати.

А  на  подвір'ю  встеляється  туман,
Надвечір'я  у  гості  подалося.
Я  п'ю  жагучого  кохання  дурман,
А  твоє  єство  на  моє  вляглося.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884474
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 31.07.2020


Валентина Ярошенко

В день народження

Привітання
             Білоозерянській
                                                   Чайці!

Від  щирого  серця  і  душі,
Прийміть  від  мене  ці  вітання!
Хай  щастя  крокує  без  межі,
До  Вас  несе  палке  кохання!

Вас  сонце  променем  ласкає,
Де  Ви,  там  квіти  запашні.
Усі  цінують  й  поважають,
Панує  злагода  в  сім'ї.

Щоденно  Муза  надихає,
Наснаги  на  довгії  роки.
Нам  радо  вірші  дарували,
Задоволення  несли  рядки.

Нехай  зростає  друзів  коло,
Насолоду  майте  від  життя.
Зичу  Вам  щасливої  долі,
Як  завжди  підтримує  донька́!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884426
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 31.07.2020


Капелька

Не став нікому двійку

Звернення  до  усіх  поетів
і  читачів-гостів  Клубу.
(Стосується  це  тих,  хто  
робить  це  таємно,навмисно)

Не  став  нікому  двійку,
Бо  це  за  поведінку
Собі  й  за  виховання,
Неважні  свої  знання.

Навіщо  стільки  злоби,
Якщо  не  до  вподоби?!
Промовчи,  будь  шановним,
Будь  ввічливим  до  рим!

Не  прагни  зла  зробити!
Навіщо  засмутити?!
Чи  смуток  маєш  в  радість?
Це  ж  осліпляє  заздрість.

У  чому  сенс  образи?!
Це  схоже  вже  до  сказу.
Які  твої  бажання?!
Чи  тільки  на  знущання?!

Ти  маєш  пояснити,
Відкрито  це  зробити.
З  любов’ю  і  поважно!
Для  Клубу  й  тебе  важно!

Не  став  нікому  двійку,
Май  гарну  поведінку,
Якщо  є  в  тебе  знання
Про  справжне  виховання!

     Березень-Квітень  2018          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785895
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 30.07.2020


Valentyna_S

Цвіте бузок. Дощать садки

Цвіте  бузок.  Дощать  садки—
І  землю  вкрила  білопінна  злива.
На  гілці  шпаченя  сидить    
Й  пелюстя  трусить  на  травиці  гриви.

Крутнув  голівкою  льонок
(старається  сподобатись  фіалці),
А  поруч  молодий    кленок
Вже  тінь  встеляє  на  садовій  лавці.

Зашарілися  тюльпани:
Ромашка  й  орлик  злились  в  поцілунку.
Жасмин  зирить  за  паркани,
Сп’янівши  добре  від  свойого  ж  трунку.

І  десь  поділася  печаль:
Весна  ж  співає  гімни  всьому  світу.
Сама  як  сіла  за  рояль,
То  не  умовкне  до  самого  літа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788355
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 30.07.2020


Валентина Ярошенко

Нас ще вітає новий день

Чекаємо  на  щастя  в  день  і  в  ніч,
Отримати  від  Бога  щиру  ласку.
Ітимемо  за  ним  ми  пліч-о-пліч,
Потрапимо  колись  у  добру  казку.

А  старість  нас  нехай  не  дістає,
Іде  чомусь,  як  тінь  за  нами.
З  нас  кожен  має  враження  своє,
І  думку  вимовить  словами.

Нас  ще  вітає  новий  день,
Бажання  є  на  світі  жити.
А  час  летить,  вперед  веде,
Зустріти  нам  щасливі  миті.

Малих  й  дорослих  маємо  онуків,
На  весіллі  час  потанцювать.
Живуть  в  нашій  душі  співочій  звуки,
До  купи,  рідних  всіх  зібрать.

-Наше  життя,  не  поспішай  так  швидко,
На  певний  час  можливо  зупинись.
Бо  сутінків  в  душі  нашій  не  видно,
Від  старості    ти  нас  застережи.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884376
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 30.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я тебе чекаю ( слова для пісні)

Вийди  милий  до  потічку,
Я  тебе  чекаю.
Намочила  ноги  в  річці,
А  тебе  немає.
Серце  б'ється,  душа  мліє,
Вслухаюсь  у  звуки.
Щож  мене  скажи  зігріє,  
Як  не  твої  руки.

Попрошу  стрімкого  вітру,
Хай  не  дме  у  очі.
Хай  співає  пісень  світу,
Листячком  тріпоче.
А  кохання  зігрівати  
Буде  нас  з  тобою.
Як  ти  будеш  цілувати,
Мене  під  вербою.

Засвітили  в  небі  зорі,
Де  ж  ти  мій  миленький.
Холодно  уже  на  дво́рі,
Легеню  рідненький.
Вийди  милий  до  потічку,
Лине  пісня  плаєм.
Ступим  разом  в  одну  річку,
Скажем,  як  кохаєм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884420
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020


Капелька

Вот снова пронеслись года

Вот  снова  пронеслись  года,
Понятней  стали  времена.
Всё  больше  в  Храм  людей  идёт,
Туда  тропа  не  зарастёт.

Закончился  Великий  пост
-К  Страстной  неделе  добрый  мост.
Господь  вошёл  в  Иерусалим
И  мир  весь  торжествует  с  Ним.

"Осанна!"-  искренно  кричат,
Царём  надеясь  величать.
Но  кротко  входит  Царь  царей,
А  где-то  злобствует  злодей.

Не  хочет  Бога  принимать.
Не  хочет  Правду  выбирать.
Что  будет  дальше?  Знаешь  ты.
Час  искупления  прийти.

"Распни,распни!"-  уже  кричат.
Другие  в  ужасе  молчат.
Душа,  не  спи  и  не  молчи
Когда  вновь  распинают  жизнь!

Когда  неправду  говорят
И  может  быть"распни"  кричат.
Вот  снова  вербу  освятив,
Идём  в  мятущийся  сей  мир.

В  нём  есть  лукавство  как  тогда,
Бывают  и  страдания.
Ведь  многое  принять  нельзя!  (1)
Увы,  проникло  в  ДНК.

Благочестивым  будь  Народ!
Пусть  путь  к  добру  всегда  ведёт!
Стремись  надеяться,  любить;
По-христиански  верить,  жить!

Всё  больше  Храмов  на  Земле.
Но  сохранят  ли  верность  все?  (5)
Или  "распни  вдруг  закричат",
Или  "лукаво  промолчат"?

Вот  в  Храм  святые  к  нам  пришли
-Печерские  угодники.  (2)
Целители  и  постники,
А  также  исповедники.

Вот  покровители  у  нас.  (3)
Они  пришли  как  в  первый  раз.
В  Неделю  Вербную  вошли
Святые  Климент,  Агапит.

Иконой  чудной  и  в  мощах.  (4)
Пример  их  жизни-  Божий  страх.
В  Соборе  стали  у  Алтаря,
Чтоб  с  нами  в  жизни  быть  всегда...

Вот  распинается  Господь
За  грешный  человечий  род.
Вот  телом  снят  положен  в  гроб.
Приди  к  Нему  спастися  чтоб...

Найди  себя,  пойми  себя
Для  Пасхи  Воскресения...
Звонят  опять  колокола.
"Христос  воскрес!"  И  навсегда.

1-Различные  глобальные  
отрицательные  моменты,
вводимые  на  всей  Планете.

2-Мощи  Киево-Печерских
угодников.    

3-Свят.еп.Климент  и  преп.Агапит
пришли  в  Собор  во  второй  раз
уже    Святой  иконой  с  мощами.

4-Единственная  икона  
написанная  и  посвящённая
для  Свято-Николаевского  Собора.  

5-Но  сохранят  ли  верность  все?
"все"-в  стихотворении  подразумеваются  
Храмы  на  всей  Планете.
Именно  верующих  людей  
в  слове  "все,совсем  не  подразумевал.
Когда  в  общественную  жизнь  вводятся  
греховные  деяния  и  в  Храме  об  этом  тишина
-  разве    не  говорится  этим"Распни!"
или  не  является  ли  это  лукавым  молчанием?

               Вербное  воскресение  и  
               Страстная  неделя  2013  г

   
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785710
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 29.07.2020


Любов Іванова

ЛЕТО В ГОРСТЯХ

[b][i][color="#e80e0e"][color="#199e05"]Л[/color]адонь  протяни,  я  насыплю  малины,
[color="#199e05"]Е[/color]й  -  время  созреть,  нам  -    её  собирать.
[color="#199e05"]Т[color="#199e05"][/color][/color]ы  лучше  не  рвись  из  моей  паутины,
[color="#199e05"]О[/color]стынь...  и  готовься  любовь  принимать.

[color="#199e05"]В[/color]  июле    прекрасные  ночи,  рассветы,

[color="#199e05"]Г[/color]армония,  лад  и  единство  во  всем.
[color="#199e05"]О[color="#199e05"][/color][/color]б  этом  стихи  сочиняют  поэты,
[color="#199e05"]Р[/color]ождаются  строки  особым  теплом.
[color="#199e05"]С[/color]ердечко  волнуясь  стучит  учащенно
[color="#199e05"]Т[/color]ы,  радость  большая,  любовь,  благодать...
[color="#199e05"]Я[/color]  в  этот  сезон  буду  точно  влюбленной
[color="#199e05"]Х[/color]мельные  рассветы  в  ладонях  держать.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884375
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020


Valentyna_S

Замальовка

Серпанком  вечір  запинає  акварелі,  —
ті  ж  брижаться  молочно-сіро-попелисто,—
й  смакує    запахами  кави  з  карамеллю,
які  вітрець  поцупив    щойно  у    баристи.  

—  Бракує  начебто  ошатності  картинам.
Тож  домалюю  ще  дощу  сріблясті  френзлі,  —
комусь  промовив  вечір  в  темному  склепінні,
але  не  брав  у  руки  більш  малярних  пензлів.

Опершись  всім  старечим  тілом  на  ковіньку,  
побачив,  що  до  ставу  пара  йде  в  обнімку.
Про  що  шепочуться?  Покинув  вечір  ліньки
й  пішов  на  пі́дслухи  навшпиньки  до  зарінку.

ЗАРІ́НОК,  нку,  чол.,  діал.  Рівне  місце  біля  річки,  поросле  травою(СУМ)
ФРЕ́НЗЛІ,  ів,  мн.,  діал.  Торочки  (СУМ)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884348
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020


Амадей

В квітучий сад тебе я поведу (пісня)

До  тебе  я,  так  ніжно  пригорнусь,
Моя  єдина  і  моя  жадана,
І  ніжності  твоєі  я  нап"юсь,
Моя  кохана,  квітко  полум"яна.

В  квітучий  сад  тебе  я  поведу,
Де  нас  чекає  яблуня  креслата,
Для  тебе  квітку  щастя  я  знайду,
І  буду  все  життя  тебе  кохати.

Там  повний  місяць  вигляда  з-за  хмар,
І  стелить  нашу  долю  рушниками,
Й  твої  зелені  очі  повні  чар,
Душу  мою  наповнюють  піснями.

В  квітучий  сад  тебе  я  поведу,
Де  нас  чекає  яблуня  креслата,
Для  тебе  квітку  щастя  я  знайду,
І  буду  все  життя  тебе  кохати.

І  під  вінець  тебе  я  поведу,
Нам  буде  вічно  доленька  всміхатись,
Від  тебе  я  всі  біди  відведу,
Й  наповниться  піснями  наша  хата.

В  квітучий  сад  тебе  я  поведу,
Де  нас  чекає  яблуня  креслата,
Для  тебе  квітку  щастя  я  знайду,
І  буду  все  життя  тебе  кохати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884025
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 29.07.2020


Веселенька Дачниця

Люби життя

Добро  і  світло  переможе
Не  завтра,  через  місяць,  може,
А  може  навіть  через  рік
Тільки  не  закривай  повік,
Не  опускай  лиш  рученята,
Бо  затягне  та  сірість  клята,
Знайде  де  в  тебе  слабина
І  буде  гнути,  аж  до  дна…

Життя  -  це  вічна  боротьба,
Он  у  верблюда  два  горба
В  людини  їх  і  не  злічити…
Якщо  достойно  хочеш  жити  -
Долай  оці  постійні  старти
Життя  складне  –  не  гра  у  карти,
Тут  добре  треба  попотіти,
Щоби  збулось,  що  захотів  ти

Відчуєш  перемоги  смак  -
Не  думай,  що  ти    вже  мастак,
Бо  завтра  може  так  захмарить,
Не  угадаєш  –  звідки  вдарить…
Тримай  завжди  на  пульті  руку,
Щоби  долати  заздрість  й  скуку.
Люби  життя  -  від  землі  й  неба,
Воно  для  тебе,  лиш  для  тебе!
                                                                                                     В.Ф.-27.07.2020



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884330
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Давай поговорим з тобою

Пані  осінь  -  давай  поговорим  з  тобою,
Вже  коротшають  дні,  на  зимівлю  летять  журавлі.
Десь  блукають  тумани,  лягають  журбою,
Сумом  приспані  плеса  й  самотні  лишились  жалі.

Пані  осінь  -  у  тебе  закоханий  вечір,
Нічка  зорі  яскраві  ховає  в  туманній  імлі.
Листопадовий  плащ,  накрива  твої  плечі,
А  краплини  дощу,  миють  зморене  личко  тобі...

Пані  осінь  -  давай  поговорим  з  тобою,
Я  кали́новий  чай  заварю  і  тебе  пригощу.
А  якщо  ти  захочеш,  наллю  з  звіробою,
Парасольку  свою,  над  тобою  вгорі  розпущу.

Пані  осінь  -  для  мене  ти  наче  подруга,
Я  тобі  розповім  про  життя,  що  було  цілий  рік.
Так  не  хочу,  щоб  серця  торкалась  розлука,
Серед  віт,  щоб  луною  доносився  жалісний  крик...

Пані  осінь  -  давай  поговорим  з  тобою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884315
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020


Валентина Ярошенко

Даруй любов лише одній

Люби  всім  серцем  і  душею,
Як  риби  люблять  глибину.
Я  молодіти  буду  з  нею,
Чоло  утратить  сивину.

Люби  чарівною  любов'ю,
Даруй  для  двох  щасливі  дні.
Буду  лебідкою  з  тобою,
Таке  буває  лише  в  сні.

Відчуй  і  сам  щасливі  миті,
Які  складаються  в  житті.
Так  хочеться  у  світі    жити,
Писати  прозу  і  вірші.

Даруй  любов  лише  одній,
Бо  двох  у  світі  не  буває.  
А  залицяння  ті  прості,
Завжди  на  розпач  спонукають.

Люби,  люби,  даруй  любов,
І  будемо  удвох  щасливі.
І  казка  стане  явно  знов,
Як  ті  весняні  дні  красиві.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884247
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 29.07.2020


Білоозерянська Чайка

Ода очам

[b][i]О  очі…  та  магічна  таїна,
так  манить  серце  срібним  водограєм.
В  їх  синь  ясну,  чарівну  я  пірнаю,
Та  глибина  –  що  не  дістати  дна…

Ловлю,  мов  хвилю,  тої  зміни  мить  –
Сумні…  аж  раптом  лагідно-веселі…
Миттєвий  спалах  знов  несе  на  скелі,
Бо  в  пристрастях  уже  в  них  шторм  кипить.

У  тих  очах  –  торують  кораблі…
Мов  велетні  морські  бредуть  шляхами.
В  блакиті  ллється  ніжність  берегами,
Ось  порух  вій  –  вже  тайна  їх  в  імлі…

О  очі…  мальовничий  небосхил
у  них  принишк  в  пейзажі  неповторнім.
Причарувала  поглядом  коштовним
ця  магія  небесних  двох  світил…

У  царство  романтичних  сновидінь
Магнітом  манить  дно  заблудлі  душі.
Хоч  берегтися  я  від  тебе  мушу  –
Про  почуття  мої  співає  мушля:
- О  твої  очі…  серця  голубінь…[/i][/b]

(Малюнок  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884295
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 29.07.2020


Валентина Ярошенко

Для мене ти, натхнення Муза!

Ти  в  пам'яті  іще  зі  мною,
Рідко  приходиш  в  мої  сни.
Жила  колись  лише  тобою,
Надіялась,  що  жив  і  ти.

Дороги  наші  розійшлися,  
Наче  у  морі  кораблі.
Тяжкії  дні  розпочалися,
Солоні  сльози  уночі.

Чомусь  і  сонце  не  так  гріло,
Був  невеселий  спів  птахів.
Відчай  гуляв  в  душі  уміло,
А  розпач-  змій  до  себе  вів.

Перемогла  всі  негаразди,
Раділа  співу  солов'я.
Кінець  хороший  був  у  казки,
Бо  з  Музою  ожила    я.

Для  мене  ти  натхнення,  Муза-
Опора,  радість  повсякчас.
Дала  життю  поетів-  друзів,
Зібрала  в  дружнє  коло  нас.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884147
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Володар снів

Володар  снів  моїх  і  моїх  дум,
Зустрітися  не  можемо  з  тобою.
Заполоняє  душу  мою  сум
І  ранить  серце  гострою  стрілою.

На  землю  ніч  накинула  вуаль,
Сховати  сни  вона  мої  хотіла.
Та  зорі  з  оксамиту  сплели  шаль
І  вітер  підхоптив  її  на  крила.

Ось  знову  сон,  той  самий  сон  і  ти...
До  мене  перешкоди  всі  долаєш.
І  навіть  недосяжнії  мости,
Сміливим  кроком  ти  перемагаєш.

Володар  снів  моїх  і  моїх  дум,
До  тебе  я  звертаюся  з  любов'ю.
Ти  забери  з  душі  моєї  сум,
Щоб  накінець  зустрілися  з  тобою.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884210
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Білоозерянська Чайка

КАЗКА

[b][i]Ти  –  принц…  єдиний  і  коханий  мій.
А  я  –  твоя,  лише  твоя  принцеса…
Кохання  наше  лине  в  піднебесся,
О  принц…  єдиний  і  коханий  мій!
Ці  почуття,  неви́мовно  чудесні,
Торкають  серце  в  сподіванні  мрій.
І  я  твоя,  лише  твоя  принцеса.
Ти  –  принц…  єдиний  і  коханий  мій…

Ти  тільки  сумніватися  не  смій…
Кохання  наше  –  світле,  чисте  плесо,  
І  в  серці  забринять  казкові  весни  –
Бо  не  страшний  коханню  буревій.
Удвох  пройшли  крізь  самі  гострі  леза  –
Не  бути  тут  історії  сумній,
Кохання  наше  –  світле,  чисте  плесо,
Ти  тільки  сумніватися  не  смій…
 
Так  серед  днів  буденних  та  подій  –
Цій  казці  мимоволі  усміхнешся,
Бо  я  у  ній  –  закохана  принцеса,
В  полоні  вже  далеких  наших  мрій.
І,  незважаючи  на  труднощі  та  стреси,
Кінець  щасливий  в  дивній  казці  цій.
…  За  руку  лагідно  до  мене  доторкнешся,
Ти  –  принц…  єдиний  і  коханий  мій…    [/i][/b]

(Малюнок  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884154
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Капелька

Зима приблизилась к весне

Зима  приблизилась  к  весне
И  стало  как-то  налегке.
Ещё  укрытая  земля
И  согревается  она.

Щебечут  чаще  воробьи
Весёлые  свои  стихи.
В  снегу  деревья  словно  спят,
Им  рановато  оживать.

Природа  тоже  ведь  всегда
Внимательна  к  словам  Творца.
Всё  не  случайно  в  ней  идёт,
Хотя  не  всяк  её  поймёт.

И  часто  от  людей  беда
-Когда  греховные  дела.
Когда  заносится  коса,
С  природы  делая  дрова.

Но  ныне  всё  в  природе  спит
И  время  сочинить  есть  стих.
И  к  Храму  путь  людей  ведёт,
Пока  тропа  не  зарастёт.

Надеюсь  снова  на  себя.
Но  все  ли  правильны  дела?
И  всё  ли  верно  сочинил?
В  трудах  о  Боге  не  забыл?

Пора  учиться  начинать,
Пора  экзамены  сдавать.
Хотя  экзамен  каждый  час
На  мудрость  проверяет  нас?


                   27.02.2000

                                 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777200
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 27.07.2020


Микола Коржик

Сірість

           Сірість
                                                                                                     Сергійкові                                            

           Сірість
                                                                                                                                           
Сіре  небо  над  сірим    містом,
Сірий  дощ  на  сірий  асфальт,
Сіра  земля    під  сірим  листом,
Між  сірих  дерев  ридає  альт.

І  сірі  люди  блукають  містом.
Їх  сіра  мозкова  речовина,
Заповнена  сірим  приземленим  змістом,
Як  в  сірості  вижити  –  думка  одна.

Мене  канудить...  сірим  –  не  буду!
Сьогодні,  я  сонце  в  кишені  знайшов.
Хай  буде  смішно,  сірому  люду,
Гляньте  —  рудий  он  пішов!  
 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747597
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 27.07.2020


Білоозерянська Чайка

Афродіта

     [b][i](Рондель.)

...  Оксамитом  торкає  пісок…
Б’ються  хвилі  за  день  перегріті…
В  піні  хвиль  –  я  немов  Афродіта,
що  згубила  чарівний  пасок…

     Подих  моря  голубить  мій  крок,
розчиняюсь  в  блаженному  літі.
Оксамитом  торкає  пісок…
Б’ються  хвилі  за  день  перегріті…

     Я  звільнила  себе  від  думок…
Тільки  море  і  я…  в  цілім  світі…
Захід  сонця  рожево-привітний,
що  у  хвилях  чуттєвих  тих  змок,
     оксамитом  торкає  пісок…[/i][/b]

     (Картина  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884080
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 27.07.2020


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 151

[b]Чтобы  ноги  не  скучали
Я  открою  сундучок,
Самогонки  выпьем  с  Галей
И  станцуем  гопачок!

Милый  раненько  ложится..
Я  ж  бабёнка  молодА!
Он  уснет  -  я  вольной  птицей
Мигом  к  клубу  из  гнезда.

Мне  бы  замуж  за  Степана,
Хоть  он  тоже  старый  дед.
Чего  доброго  останусь
В  девках  в  сорок  восемь  лет.

Нету  силы  дожидаться
Мне  не  стать  уже  звездой
После  тех  телетрансляций
С  автотрасс  и  объездной.

Любит  милый  мой  колбаску
Каждый  день  несу  домой.
Вот  тогда  со  мной  он  ласков
И  в  постели  боевой.

Закадычная  подружка
Женьку  встретив  у  плетня,
Долго  ездила  по  ушкам
И  отбила  у  меня...

Милый  друг  вчера  признался
Он  с  подругой  будет  жить..
Ну  а  я,  чтоб  не  зазнался.
Их  при  встрече  буду  бить.

Злая  бабка  рвет  и  мечет
Есть  желанье  -  загулять.
Не  печалься,  дед  не  вечен.
Ты  пока  готовь  кровать!!

На  далеком  полустанке
Все  в  снегах  заключены.
Там  народ  наладит  санки
Ездит  с  горок  до    весны.

Ты  стране  угля  давала
Я  -  на  трассе  много  лет!
Обоим  нам  пенсий  мало
И  угля  по  льготе  нет.

Ивы  гнутся,  дует  ветер
И  кругом  одни  снега  ...
А  я  в  клуб  бреду  в  берете
И  в  осенних  сапогах...

Где  ты  был,  мой  фермер  Женя?
Петька  вон,  не  демагог...
Показал  мне  торбу  денег
Я  и  вышла  на  него.

Зарастает  мхом  тропинка
По  которой  бегал  в  сад.
Не  забудь,  я  та  же  Зинка.
Хоть  уже  за  шестьдесят

Мы  с  подругою  вдвоём
В  хоре  двадцать  лет  поем
Холостые  обе  с  ней,
Так  ведь  в  хоре  нет  парней.

Кому    ёлки,  кому  -  палки,
Ну  а  мы  идем  к  гадалке.
Успокоят  нам  нутро
Лишь  прогнозы  карт  таро.

Не  хочу  я  больше  водки
Через  верх  вон  льется  с  глотки.
А  от  пива  литров  два
Отказалась  бы  едва.

Я  готовила  по  книжке,
Семь  часов,  без  передышки.
Что  ж  ты,  миленький,  не  рад?
Пробуй,  вкусненький  салат.

Муженек  совсем  взбесился
По  двору,  как  лось  носился.
С  матерщинными  словами
Всех  вокруг  бодал  рогами.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883897
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 27.07.2020


Валентина Ярошенко

А сонце променем ласкало

Наше  тепле  й  добре  літо,
На  тебе  так  усі  чекали.
Ти  прийшло  до  нас  несміло,
Усі  усмішками  вітали.

Несло  нам  радісно  хвилини,
Завзятий  спів  пташок  лунав.
Світлий  ранок  у  тво́їй  днині,
І  соловей  на  все  співав.

А  сонце  променем  ласкало,
Переливало  квіти  запашні.
Більше  закоханих  збирало,
У  сутінки  вечірньої  зорі.

Нам  завжди  добре  із  тобою,
Не  відбирай  щасливу  мить.
Ти  забереш  її  з  собою,
Від  болю  серденько  щемить.

Адже  пора  твоя  чарівна,
Чому  так  швидко  пролітає?
Несе  у  далі  все  безслідно,  
А  всі  завжди  її  чекають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884067
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 27.07.2020


Віктор Варварич

Вогонь кохання розпалила

Серце  моє  ти  ув'язнила,
Піймала  закохану  струну.
Вогонь  кохання  розпалила,
І  тепер  до  ранку  не  засну.

І  цей  вогонь  в  мені  палає,
Співає  закохана  весна.
Я  відчув,  що  знову  кохаю,
І  де  ж  ти  квіточко  неземна.

І  в  душі  немає  спокою,
Кохання  стривожило  її.
Іду,  мандрую  за  тобою,
А  в  гаю  співають  солов'ї.

В  чужі  краї  помандрувала,
А  час  працює  вже  проти  нас.
Твоя  краса  зачарувала,
Як  і  сині  очі,  без  прикрас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884116
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 27.07.2020


Любов Іванова

НЕ ИГРАЙ НА ДОВЕРИИ МОЕМ

[b][i][color="#0439d6"][color="#ed1d0e"]Н[/color]ам    небо  подарило    нашу  встречу
[color="#ed1d0e"]Е[/color]му  не  верить  не  было  причин.

[color="#ed1d0e"]И[/color]  каждый  проведенный  вместе  вечер
[color="#ed1d0e"]Г[/color]отов  сказать  -  ты  лучший  из  мужчин.
[color="#ed1d0e"]Р[/color]аскрыты  для  тебя  мои  объятья
[color="#ed1d0e"]А[/color]    сердце...  сердце  -  только  для  тебя
[color="#ed1d0e"]Й  [/color]встречи  я  считала  благодатью

[color="#ed1d0e"]Н[/color]е  может  по  другому  быть,  любя.
[color="#ed1d0e"]А[/color]    ты  юлил  и    не  боялся  Бога,

[color="#ed1d0e"]Д[/color]авал  надежду    как-то  невзначай,
[color="#ed1d0e"]О[/color]т  раза  к  разу  исчезал  надолго,
[color="#ed1d0e"]В[/color]есной,  в  цветущий,  яркий  месяц  май.
[color="#ed1d0e"]Е[/color]лей  души  мне    -  страсть,  тепло  и    ласки,
[color="#ed1d0e"]Р[/color]азвел  июнь  цветочные  костры
[color="#ed1d0e"]И[/color]  захотелось  снять  притворства  маски
[color="#ed1d0e"]И  [/color]  выскользнуть  из  розовой  чадры.

[color="#ed1d0e"]М[/color]не  искренность  важнее  и  дороже.
[color="#ed1d0e"]О[/color]т  лжи  любому  хочется  бежать.
[color="#ed1d0e"]Е[/color]сть  то,  сто  скрыть  и  спрятать  ты  не  сможешь
[color="#ed1d0e"]М[/color]не  правду  эту  очень  важно  знать.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884029
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Valentyna_S

Стежина, що зветься життя

Осяйність  дня  і  темінь  ночі,
Холод,  байдужість  і    співчуття,
Теплі  очі  й  погляд  колючий--
Це  чорно  -  біле  наше  життя.

Захотілось    неповторного,
Щоб    обминало  здалека  зло?..
Стежки  не  для  всіх  проторені,
Тому  ідімо,    як  вже    лягло.

Зневіра  опалить  нам  крила,
Та  ангел  допоможе  з  небес--
Тоді  знову  з’явиться  сила
І  полегшає  наш  важкий  хрест.

Не  корю  за  підступи  долю
(Може,  втратився  смак,  відчуття?),
Упевнено  йду  я  поволі
По  стежині,  що  зветься  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788156
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 26.07.2020


Капелька

В Великий пост

Отец  наш,спаси  меня!
Господь  мой,прости  меня!
За  лесть,приставшую  порой
И  ослепившая  собой.

За  нерадение  в  пути.
Прости,спаси  и  защити!
За  пустословие  в  делах
И  за  беспечность  в  головах.

И  за  сомнение  идти
К  Тебе.Прости  и  защити!
За  неумение  понять
-Зачем  любить,зачем  страдать?!

За  боль  страданий  на  гвоздях
И  кровь  пролитую  в  веках!
За  то,что  мы  опять  живём
-Забыв  так  быстро  для  чего!

1994  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778472
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 26.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весняний вальс ( слова для пісні)

Весняний  вальс,  весняний  вальс,
Звучить  посеред  саду.
Мадам!  Пробачте!  Можна  вас!
Озвався  голос  радо.

Вона  всміхнулась...  Залюбки!
І  закружляла  пара.
Він  з  легкістю  торкавсь  руки,
Душа  у  них  співала.

Весняний  вальс,  весняний  вальс,
Немов  роман  любові.
Він  пригортав  і  ніжив  нас,
У  танці  й  кожнім  слові.

Летів  і  падав  цвіт  до  ніг,
Хурделиця  квіткова.
Весниний  вальс  для  нас  беріг,
Ці  миті  веселкові.

Весняний  вальс,  весняний  вальс,
Блакить  в  очах  небесна.
Пташині  співи  водночас,
Пора  така  чудесна.

Ласкає  й  ніжить  вітерець,
Усмішка  на  обличчі.
Закоханих  торка  сердець
До  танцю  усіх  кличе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884018
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Білоозерянська Чайка

Вічне джерело

   [b][i]Замулено-занедбано  колодязь,
де  так  натхнення  черпала  душа.
Та  все  ж  чуття  те,  з  закликом:  боротись!
Струмок  надії  в  серці  воскреша.

   Ледь  жевріє  джерельна  та  утіха  –
Але  ж  кохання  є…  воно  ще  диха!
Твій  спраглий  погляд  –  символ  чистих  вод  –
Крізь  терни  днів,  страхів,  жалів,  негод…

В  прозорості  глибинній  слід  ясніє,
Кохання  трепет  джерело  збудив,
І  ось  уже  під  натиском  води,
Наповнюються  всі  тобою  мрії.

І  скільки  б  часу  та  води  не  утекло  –
Колодязь  живить  вічне  джерело…[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883920
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Валентина Ярошенко

Звертають всі на долю

Ой,  ти  доле,  моя  доле,
Подру́жімось  із  тобою.
Вийду  я  в  широке  поле,
та  й  зустрінуся  з  любов'ю.

Щоб  були  удвох  щасливі.
Якого  вибрать,  підкажи?
щоб  не  були  дні  жахливі
Від  гільдія  застережи.

Був  щоб  справжнім  батьком  дітям
Вмілим  господарем  в  сім'ї,
Щоб  життю  могли  радіти
В  свято  ра́зом  і  в  вихідні.

Не  жалітись  щоб  на  долю,
Сльози  хай  гіркі  не  ллються.
Хай  життя  обійде  горе
і  птахи  сумні  не  б'ються.

-Вибирайте  таких  хлопців,
Що  за  них  вчи́нки  говорять.
А  тепло́  несуть  як  сонце,
Справами  любов  доводять.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883953
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Віктор Варварич

Чарівна квіточка

Я  вітаю  тебе  кохана,
Чарівна  квіточко  моя.
Ти  така  мила,  незрівняна,
А  як  вабить  краса  твоя.

Ти  така  привітна  і  люба,
Даруєш  усмішку  свою.
Поцілую  тебе  у  губи,
Дивовижну  кралю  мою.

І  до  тебе  я  притулюся,
Так  ніжно  тебе  обійму.
За  тебе  Богу  я  молюся,
І  любов  твою  я  прийму.

Полину  у  твоє  кохання,
Нап'юсь  палкої  любові.
Буду  кохати  до  світання,
Зловим  миті  вечорові.

А  на  ранок  дощик  проллється,
І  остудить  наші  тіла.
Миле  сонечко  усміхнеться,
Займеться  любові  -  стріла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884004
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Ганна Верес

Розпинає Україну…

Розпинає    Україну

«Старший    брат»    зі    сходу.

Стихла    пісня    солов’їна,

І    прив’яла    врода.

Рветься    серце    України,

Плавлять    землю    «Гради»,

Весь    Донбас    уже    в    руїнах.

За    що    ж    так    карати?

«За    що    її    розпинаєш,

Щоб    в    ярмі    тримати?

За    що    дітей    убиваєш?

Щоб    сивіла    мати?»

Ворог    тільки    посміхнеться:

«Я    тут    ні    при    чому…»

А    чи    Богу    поклянеться

Він    також    у    цьому?

Той      не    може    панувати,

Хто    брехнею    сіє.

України    не    здолати

Ніколи,    Росіє!
27.09.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685235
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 25.07.2020


tatapoli

1.

Ізнову  Січень  починає  Новий    Рік,
Його  стрічаємо  під  бій  курантів,
І  доля  циферблатних  музикантів  –
Розпочинати  нам  нового  року  лік.

Ніщо  ніяк  не  змінить  ліку  торжество,
Багатий  січень  на  свята  й  гулянки,
То  -  Старий  Рік,    то  -  Василя  й  Маланки,
А  перед  ними  –  Святий  Вечір  та  Різдво,

Й  ця  кутя,  що  з  маком,  медом  -  та  до  смаку́…
Узвар,  варенички,  м’ясце,  ковбаски,
Не  витримати  цього  можуть  па́ски,  
Завиєш  під  столом,  і  звалишся  в  кутку…

Хіба,  що  Водохреща  задасть  спи́ну?
Й  гарцює  Лютий  –  ублажає    зиму!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636887
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 25.07.2020


Любов Іванова

КОХАННЯ, ВІРНОСТІ ВІНОК

[b][i][color="#990909"][color="#090b99"]К[/color]оли  вогнений  обруч  сонця
[color="#090b99"]О[/color]дійде  на  спочинок  свій,
[color="#090b99"]Х[/color]утчіше  лину  до  віконця
[color="#090b99"]А  [/color]ти  вже  йдеш,  коханий  мій.
[color="#090b99"]Н[/color]ічна  імла  і  зорі  неба
[color="#090b99"]Н[/color]ас  зачарують  у  цей  час.
[color="#090b99"]Я[/color]  певна,  кращого  не  треба,

[color="#090b99"]В[/color]се  у  весни-краси  для  нас.
[color="#090b99"]І[/color]риси  дивні  і  лілеї,
[color="#090b99"]Р[/color]омашок  ніжні  пелюстки
[color="#090b99"]Н[/color]арцисів  ряд  уздовж  алеї
[color="#090b99"]О[/color]жини    пагони-ростки
[color="#090b99"]С[/color]вітило  ночі  -    місяць  ясний
[color="#090b99"]Т[/color]ремтливі  зорі  угорі,
[color="#090b99"]І[/color]  всеньке-все  таке  прекрасне

[color="#090b99"]В[/color]се  неймовірне  в  цій  порі.
[color="#090b99"]І  [/color]ми  удвох  такі  щасливі,
[color="#090b99"]Н[/color]іч  неповторна...  без  прикрас.
[color="#090b99"]О[/color]н,  навіть  зорі  мерехтливі
[color="#090b99"]К[/color]азково  дивляться  на  нас.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883893
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Віктор Варварич

Нам шепотіло море

Нам  так  мило  шепотіло  море,
В  дзеркалі  води  обличчя  твоє.
Очі  твої  небо  -  неозоре,
З  тобою  віднайшли  щастя  своє.

По  водиці  пробіг  місяць  -  вогонь,
А  позаду  небесні  зірниці.
Я  спив  кохання  із  твоїх  долонь,
Над  морем  пробігли  блискавиці.  

Від  кохання  тріпотіли  серця,
А  слова,  любов'ю  промовляли.
Сяяло  світло  від  твого  лиця,
Щасливі  миті  нас  звеселяли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883909
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Віктор Варварич

Чарівні Карпати

Чарівні  мої  Карпати,
Долі  моєї  сторінки.
Про  які  варто  писати,
Вони  красиві,  як  жінки.

Сині  гори,  полонини,
І  мене  у  полон  взяли.
Мою  душу  ув'язнили,
У  вишиванку  одягли.

Зелені  сосни,  ялини,
Дарують  нам  свою  красу.
Це  є  серце  батьківщини,
Яке  крізь  віки  я  несу.

Дивно  трембіта  лунає,
І  пташок  чудні  голоси.
І  вільний  дух  тут  витає,
Серед  казкової  краси.

А  чисті  джерельні  води,
Спрагу  мою  тут  тамують.
Сині  хмари,  небозводи,
Так  дивовижно  торують.

В  горах  одвічно  блукаю,
Серед  сріблястої  роси.
Завше  туди  повертаю,
Щоб  почути  їх  голоси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883890
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Квітка кохання й любові

Падають  зорі  дукатами,
Губляться  в  травах  шовкових.
Хлопці  шукають  з  дівчатами,
Квітку  кохання  й  любові.

Казкою  нічка  всміхається,
Стежку  заплутує  вдало.
Холодом  ніжок  торкається,
Ро́сяних  крапельок  жало.

Знають  усі  за  легендою,
Квітка  цвіте  в  ніч  Купала.
Вона  володіє  силою,
Яку  людина  не  мала.

Сила  Перуна  -  дарована,
Тим  в  кого  справжнє  кохання.
Кольором  дива  гаптоване
Звуками  грому  здригання...

Квітку  хто  цю  відшукає,
Буде  щасливою  парою.
Всі  перешкоди  здолає,
Як  Семаргл  із  Купалицею...


Семаргл  -  за  легендою  перший  захисник  сонячного  престолу,  небесний  воїн.
Купалиця  -  Богиня  літньої  ночі...  Про  їхнє  заборонене  кохання  розповідає  легенда.
Перун  -  Бог  грому  і  блискавки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883895
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Валентина Ярошенко

Із правдою давайте жити

Між  нами  нема  місця  для  брехні,
Вона  як  біль  пекучий  за  спиною.
Знають  про  те  дорослі  і  малі,
Сам  Бог  брехню  обходить  стороною.
 
Хто  і  коли  на  світ  її  пустив?
Вона  ні  нащо́  в  світі  не  спроможна.
Не  полетить,  вона  немає  крил,
Має  вона  одне  життя  убожне.

Слідом  вона  за  нами  вперто  йде,
А  інколи  ледь  плутає  ногами.
З  собою  недоречності  веде,
Так  починаються  сварки  між  нами.

Правдивий  голос  над  людьми  луна:
Брехня  не  пануватиме  над  світом,
Перемагає  ж  бо  завжди  вона.
Разом  із  світлом  справжня  правда  зійде.

Хай  кожен  з  правдою  почне  життя-
Почуйте  ж  Ви  мене,  всі  люди  добрі,
І  стане  світлим  радісним  буття
Й  засвітять  всім  ясні  та  щедрі  зорі!






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883859
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Катерина Собова

Гарна хвороба

Щоби    Ян    з    самого    рання
Під    ногами    не    крутивсь,
Телевізор    дід    вмикає:
-Сиди,    мультики    дивись.

Десь    уже    через    годину
Перед    дідом    внук    з’явивсь:
-Мультиків    не    показали,
Я    там    інше    подививсь.

Враз    торкнув    старому    лоба:
-Показали    таку    жуть!
В    світі    є    страшна    хвороба  –
Імпотенцією    звуть.

А    це    дуже    страшно,    діду?
Ти    ще    трохи    поживеш?
Хочу    я,    щоб    ти    одужав,
Ти    від    неї    не    умреш?

-Якщо    чесно    говорити,
Ця    болячка    -    гарна    річ.
Як    тобі    це    пояснити?
Це    для    мене    -    гора    з    пліч!

Це    тепер    -    хвороба    віку,
Заразились    всі    діди,
Хоч    вони    і    так    каліки,
Бо    зазнали    скрізь    біди.

Живу,    горенька    не    знаю,
Бо    обов’язків    нема,
Лише    зараз    відчуваю:
Вільне    тіло    й    голова.

Так    що,    Яне,    будь    спокійний
І    у    сні,    і    наяву,  
Із    хворобою    цією
Я    сто    років    проживу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883884
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Променистий менестрель

Мамині мальви

#Стихименянепокидают  
4дн.

     Мамині  мальви

Мамині  мальви
В  саду  коло  двору
Знову  лоскочуть  чуття,
Краю  замало
В  цю  літню  пору  –
Хати  й  з  Батьками  життя...

Квіти,  як  свято,
Невередливі  –
Де  посади,  там  й  ростуть.
Стеблами  банти
Вверх  в'яжуться  в  гриви,
Хочеться  з  ними  побуть...

Мама  ласкаво
З  рання́  розмовляє  –
Друзі,  немов  би  живі,
Не  як  забава,
Бо  ж  благословляє:
"В  двір  –  добро  й  радість  несіть."

Все  відцвітає,
Вже  й  Нені  не  має  –
Правду  не  зміниш,  життя...
В  мальвовім  раї  
Матуся  витає
Метеликом  в  казці  буття...

24.07.2020р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883800
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Ніна Незламна

Музика в саду

Тихо  грала  музика  в  саду
Я  не  іду  до  тебе,    лечу
Хочу  в  обійми  тебе  взяти
Та  з  пристрастю  поцілувати.

Ти  не  барись,  давно  чекаю
Тебе  кохаю,відчуваю
Чому  довго  тягнеться  той  час
Коли    любов  поєднає  нас.

Під  ніжну  музику  оркестра
Я  запрошу  тебе  маестро
Запанує    чудова  пора
Подаруєш  солодкі  вуста.

Як  добре…Натанцювались
Йдемо    разом…Обійнялись
Нехай  музика  чарівна
З`єднає  молоді  серця.

                                 05.05.2016р





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664185
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 25.07.2020


Сергій Лісовий

Коли вже лишають сили…

[b]Коли  вже  лишають  сили,
Коли  опускаються  руки...
І  ніби  усе  не  мило,
І  день  лиш  приносить  муки,
А  ніч  що  давала  б  спокій,
То  маревом  снів  голосить
І  досвід  прожитих  років
Кричить:  "Зупинись,  вже  досить..."

Ти  йдеш  і  боїшся  впасти,
Чи  ж  буде  ще  сил  піднятись?
Життя  зазвичай  смугасте...
Їм  з  зеброю  лиш  рівнятись.
Кричать  манекени  в  вітринах,
Асфальт  припікає  в  ноги...
І  коли  вже  плюватимуть  в  спину,
Не  збийся  з  своєї  дороги.
Обличчя  стомилось  на  вітрі,
Поплутані  дні  і  ночі,
В  житті  посірілій  палітрі,
Виблискують  лише  очі.
І  серце  не  спиниться  в  грудях,
Пульсуючим  стержнем  всто́їть
І  коли  розчаруєшся  в  людях...
Прийде  той  хто  рани  гоїть,
Хто  дасть  тобі  віру  в  кроки,
Хто  ношу  візьме  з  плечей,
І  світ  цей  покаже  збоку,
І  сум  забере  з  очей...
Твої  хто  розправить  крила,
Та  знову  навчить  літать,
Коли  вже  весь  світ  немилий,
Найгірше  це  відступать...

Ти  бачиш  світанок  малює,
Картину  нового  дня,
Допоки  ще  в  грудях  пульсує,
Ти  кроки  не  зупиняй...
І  поруч  плече  допоки,
То  будеш  крок  в  крок  іти
Хай  навіть  зістарять  роки,
Ми  дійдемо  до  мети...[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883615
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 24.07.2020


Valentyna_S

Знову Зірка

Плавні  інтонації  звуків  падолисту.
Серце  відбиває  танцювальний  ритм.
Пасажирський  потяг  із  протяжним  свистом
Відчиняє  долі  дверці  в  лабіринт.

Станція.  Кордон?  Оманливі  усмішки.
Віртуозний  ошук  —  так  придумав  кат.
За  колючим  дротом  ряд  бараків  й  вишки.
Вже  нема  надії  на  життя.  Є  страх.

Тільки-но  тримала  у  руках  жар-птицю.
Конкурси,  концерти,  і  овацій  грім…
Глянула  нацистам  жінка  в  очі  ниці  —
Мабуть,буде  сенс  в  спокусливій  цій  грі.

Показовий  виступ.  В  задумі  бентежній
Річ  за  річчю  звабно  стягує  вона.
Охорона,  наче  під  гіпнозом,  стежить
За  стриптизом  бранки,  тиха  і  німа.

Миттю  обернулась.  Ворогу  в  обличчя  
Туфлею  метнула  різко,  навідліг.
Вихопила  зброю  —  гідна  смерть  не  в  печі  —
Й  перший  охоронець  мертвим  долі  ліг.

Юна  танцівниця,  грація  Франческа
Підняла  з  жінками  бурю  гніву,  смерч
Й  стала  Зіркою,  життя  програвши  з  честю,
Не  програвши  битви  за  достойну  смерть.

Франческа  Манн  —  польська    балерина,  яка  відома  своїм  вчинком  в  таборі  Освенцим.  Їй  вдалося  вихопити  зброю  в  одного  із  охоронців  і  перед  смертю  разом  з  іншими  повсталими  жінками    вбити  і  поранити  кількох  нацистів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883807
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В довгому чеканні

Мені  голубка  лист  твій  принесла́,
Його  від  тебе  довго  так  чекала.
Весна  вже  буйноцвіттям  відцвіла,
І  весілля́  уже  відсвяткувала...

І  ось  твій  лист,  так  серцю  дорогий,
Думками  тихо,  поночі  читаю.
Коли  наступить  знову  день  нови́й,
Голубка  інший  принесе  я  знаю...

Я  відповідь  думками  напишу
Її  з  голубкою  тобі  відправлю.
Про  почуття  в  листі  тім  розкажу,
У  ньому  поцілунок  свій  зоставлю.

Бо  там  де  ти,  давно  іде  війна,
За  тебе  любий  так  переживаю.
Розлучницею  стала  нам  вона,
Без  тебе  мій  коханий  засинаю...

І  лиш  у  сні  торкнешся  ти  руки,
І  лиш  у  сні  всміхатимусь  до  тебе.
Любов  не  зпопелять  нашу  роки,
Наступить  день,  ти  пригорне́ш  до  себе...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883784
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020


Ніна Незламна

Дід і порося

                                     Віршована  розповідь

Заморились  бабця  з  дідом
Все  ходили  поза  хлівом
Біда.  Сховалось  порося
Бачать,  воно  біля  стільця.
От  хитрюще…  Біля  хати
Вздріло,  знов  стало  тікати
Дріботить  баба  ногами
Дід  кидає  камінцями.
Напевно  дві    години
 Ганялися,  що  сили
Нині  ж    до  трави  впали
Тихенько  задрімали.
Майже  вечоріло
Порося  хропіло
Вже  й  воно  пристало
Аж  топилось  сало.
Баба  очі  відкриває
Видить  ...  А  діда  немає
Скоро  до  хліва  подалась
Від  душі  насміялась….
Сплять  обійнявшись    всоломі
Линуть    храпи  в  хлівові
Хай  спить,  думає  бабуся…
Хоч  сьогодні  відісплюся.

                                         02.02.2016р






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663977
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 24.07.2020


Валентина Ярошенко

Казка про добро та зло

Десь  у  далекому  селі,
Це  сталося  давно.
Розповіли  про  те  старі,
Жили  Добро  і  Зло.

Друзями  були  спочатку,
Пізніше  посварились.
Та  Добро  немало  й  гадки,
Що  Зло  таке  спесиве.

Завжди  бажало  усім  зла,
Щось  каверзне  зробити.
Навіть  ненависть  зросла,
Прагнуло  Добро  убити.

Все  робило  з-під  тишка,
Та  на  Добро  звертало.
Думка  в  голову  прийшла,
На  нього  вирить  яму.

Добро  ніколи  не  сварилось,
Спостерігало  за  ним  зло.
Посміхалось  усім  щиро,
Зате  Злові  не  везло.

Пройшов  ві́дрізок  ча́су,
Дощі  пішли  великі,
Вже  сховали  яму  ту,
Вона  неначе  зникла.

Про  вдіяе  забуло  Зло,
Всього  було  замало.
Туди  потрапило  само,
Назавжди  Зла  не  стало.

Не  копай  нікому  яму,
Й  не  бери  на  душу  зла.
Бо  чекає  страшна  драма,
Сам  дістанешся  ти  дна.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883740
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 24.07.2020


Віктор Варварич

Липневий дощ

Липневий  світанок  прокидався  
Сині  хмари  небо  в  полон  взяли.
Срібний  дощик  уже  розпочався,
Краплини  мою  душу  обняли.  

Вітер  гнав  хмари  по  небосхилі,
В  далекі  і  незвідані  далі.
А  берізки  стояли  похилі,
Затихли  на  своїм  п'єдисталі.

А  птахи  у  домівки  подались,
Їх  також  налякав  сріблястий  дощ.
Примхливі  річки  сильно  розлились,
І  вляглись  калюжами  серед  площ.

А  вулиці  миттю  спорожніли,
Люди  чимдуж  падались  хто-куди.
А  дощі  дахами  стугоніли,
Залишивши  всюди  свої  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883755
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Valentyna_S

Україна

Палку  любов  співали  їй  поети,
Вічну    славу  піднімали  з  забуття.
Вона  зазнала    і  падінь,  і  злетів,
Мужньо    йшла  на  смерть  й  боролась  за  життя.


Чудовий  край  порівнювали  вміло
З  кутком  Едему  на  зраненій  землі,
Що  завжди  прагнув    мужніх  і  сміливих--
Волю  боронити  від  тяжкої  мли.

Нестерпна  і  гнітлива  тьма,  незрушна,
Шляхи  заполонила  нам  до  мрії.
Зітхали  ми  щоразу  тільки    скрушно,
Бо  вкотре  потрапляли  в  безнадію.

Й  коліна  ми  збивали  аж  до  крові,
Бо  падали,  як  несли  тяженний  хрест.  
До  тебе  не  клялися  у  любові
Всує  —    життям  захищали  твою  честь.

Знов  ворог  хоче  грона  потоптати,  
Не  шкодує  ні  людей  своїх,  ні  сил.
Вона  ж,    як  Фенікс  —  і    її  не  вбити--
Загартована    у  полум’ях  горнил.

Співають  їй  хвалу  нові  поети
За  гідність  і  нескореність  народу.
Нема  у  духа  нашого  секретів:
За  рабство  ми  не  продамо  свободи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786451
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 23.07.2020


Капелька

Дружи с печалью осторожно

Дружи  с  печалью  осторожно.
Командуй  ты,  а  не  она.
И  без  неё  порою  сложно,
Но  не  она  нам  госпожа.

Когда  печаль  приходит  снова;
Согрей,уважь  и  отпусти.
Она-  не  лошадь,  не  корова
И  не  заблудится  в  пути.

Печаль  ведь  ,  словно  королева,
Не  любит  без  вниманья  быть.
Не  нравится  когда  "налево"
Мы  будем  без  неё  ходить...

Порою  каждый  забывает.
Непогрешимость  возводя,
Дворцы  и  замки  созидает
Тем  чувствам,что  нам  не  родня.

Конечно,  все  мы-  человеки.
И  чувства  все  имеют  вес
Сегодня,да  и  в  каждом  веке,
Куда  нас  тянет  интерес.

Бывает  чувство  угнетает,
Но  не  оно  нам  командир.
Добром  пусть  каждый  наполняет,
Чтоб  сохранить  душевный  мир!

Ведь  человек  для  счастья  создан!
Не  разменяли  б  все  его.
За  чечевицу  словно  продан
И  в  рабство  отдан  для  чего?!

Проблема  чувств  на  всей  Планете
И  каждый  знает  для  себя
-Он  или  прав  или  в  ответе
За  чувство,  слово  и  дела!

Пусть  лучше  радость  расцветает!
Но  велика  её  цена.
Пусть  зло  с  Планеты  улетает,
Чтоб  было  счастье  навсегда!!!

                                     Март  2018



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784879
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 23.07.2020


Валентина Ярошенко

Сміх та й годі / гумор /

Дуже  п'яний  чоловік,
Ледве  повз  по  парку.
Ноги  ледве  доволік,
І  вмостивсь  на  лавку.

Тут  прямісінько  у  лоб,
Лось  на  нього  мчиться.
Він  не  встиг  сказати  -  стоп!
Той  його-  по  пиці!

Закрутилась  голова,
Ледве  підіймався.
Тут  -  ведмедик  насува,
...  Біг  -  не  оглядався.

Звідки  казуси  оці?
Не  було  так  з  роду!
Вже  на  нього  пруть  зайці,
Просто  сміх  та  й  годі.

Зайця  треба  упіймати,
Ноги  -  мов  гантелі,
Ще  й  черговий  став  кричати:
-  Злізь  із  каруселі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883547
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Квітковий бал

Сьогодні  у  саду  квітковий  бал,
Із  яблунь  цвіт  летить  мені  під  ноги.
Це  ти  весну  квітучу  цю  послав
І  зразу  зникли  з  серденька  тривоги.

Мелодію  всім  вітер  роздавав,
Вона  була  весела  і  грайлива.
Хтось  в  пелюстковім  вальсі  вже  кружляв,
Неначе  за  спиною  в  нього  крила.

Я  усміхнулась  радісно  тобі
І  положила  дві  руки  на  плечі.
Вдивлялась  в  твої  очі  голубі,
Ось  так  у  танці  і  застав  нас  вечір...

Він  нам  свої  обійми  дарував,
З  тобою  милий  я  така  щаслива.
І  неповторний  цей  квітковий  бал,
Нас  пригортає  цим  казковим  дивом.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883706
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Ніна-Марія

У ПОЛОНІ КРАСИ

Тут  відвернути  погляд  неможливо!
А  вечір,  глянь,  -  загравою  горить.
Озерний  плес  -  це  загадкове  диво
Сіянням  з  висоти  животворить.

А  поруч  гай  смарагдами  покритий,
Від  денних  тьохкань,  співів  ще  не  втих.
Розм'якне  скептик,  навіть  строгий  критик,
Спинившись,  занотує  кожен  штрих.

Вертаюсь  до  садиби,  геть  стемніло,
Десь  місяць  між  хмаринами  заснув.
Лиш  бовваніє  якось  підозріло
Вишневий  сад  -  коралі  одягнув.

Я,  ніби  птаха  розпростерті  крила,
Здіймаю  руки  до  самих  небес.
Поезію  природа  нам  створила,
Аж  хочеться  обняти  світ  увесь,

І  заспівати  Господу  осанну,
За  те,  що  бачу  це,  оцим  живу.
І  пізнавати  суть  іще  незнану,
Спостерігати  все  це  наяву.

Я  лиш  маленька  Всесвіту  піщинка,
Слід  пам'ятний  у  слові  відіб'ю.
А  кожна  думка,  від  життя  краплинка,
Що  віддзеркалює  судьбу  мою.

Пора  плодів  -  надворі  щедре  літо,
Хліба  достигли,  десь  уже  жнива.
Хай  настрій  цей  підніметься  над  світом  -
Тобі,  коханий  всі  мої  слова.

Автор  Ніні-Марія
[img]https://scontent-ams4-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/110313220_2599603616966681_791630104968816490_o.jpg?_nc_cat=107&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=NB30O1UOZvQAX-PK4Zp&_nc_ht=scontent-ams4-1.xx&_nc_tp=7&oh=c3e513dc04169bd091a3535a0b70b7fb&oe=5F3D19AE[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883628
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Ніна Незламна

Мати щастя

Яке  то  щастя  мати
Дитятко  народити
На  руки  його  взяти
І  до  груді    прикласти.

Подякувати  Богу
За    його  допомогу
В  душі  мати  надії
Зростатиме  у  мирі.

Пролинув  час  радіє
Синочок  підростає
Вже  в  колисці  стоїть  сам
Та  лепече  по  складах.

Ось,тягне  рученята
Уже  сміється  маля
Сам  іграшки  хватає
Їй  серце  зігріває.

Як  мама  заспіває
Ту  пісеньку  сприймає
Тихенько  тихесенько  дрімає
Спокійно  засинає…

Вона  дуже  щаслива
Те  перше  слово  *Мама*
В  кімнаті  вже  лунає
Синочка  пригортає.

                                                     1980р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663976
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 23.07.2020


Ніна Незламна

Мати щастя

Яке  то  щастя  мати
Дитятко  народити
На  руки  його  взяти
І  до  груді    прикласти.

Подякувати  Богу
За    його  допомогу
В  душі  мати  надії
Зростатиме  у  мирі.

Пролинув  час  радіє
Синочок  підростає
Вже  в  колисці  стоїть  сам
Та  лепече  по  складах.

Ось,тягне  рученята
Уже  сміється  маля
Сам  іграшки  хватає
Їй  серце  зігріває.

Як  мама  заспіває
Ту  пісеньку  сприймає
Тихенько  тихесенько  дрімає
Спокійно  засинає…

Вона  дуже  щаслива
Те  перше  слово  *Мама*
В  кімнаті  вже  лунає
Синочка  пригортає.

                                                     1980р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663976
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 23.07.2020


Ніна Незламна

Повернення ( проза)

         По  підвіконню  хлюпоче  дощ…    Великі    прозорі    краплі  потрапляють  на  скло,  подібні    тихому  тупотінню.    По  небу  хмари  метушились,  за  мить  летіли,    немов  коні    вороні.  Під  тиском  вітру,  клубилися,    кружляли  колом,    замали  вигляд  виру.    Раптовий  блиск  блискавиці,    скував  ті  хмари  темнокрилі,  освітив  все  навкруги.  Й    різкий  барабанний    удар,  наче  хтось  різко  забив  кола  в  землю  й  за  мить    луною,    ніби  з  розгону,  віддалився  вдалину.    Хмари  штовхались    між  собою,  частий,  тихіший,    барабанний    бій  рознісся  над  землею.
       Думки    й  думки…    Їх    не  зміг  позбутися    Євген.    Вкотре    рукою  торкався  чорного,    густого  кучерявого  чуба.  Чи  й  це  на  радість,  чи  й  на  біду  ця  прикмета.  Олександра    ж  приголомшила    його,  з`явилася,  як  ця  громовиця.
       Два  роки    розлуки,  лише  через    три  дні  після  зникнення,  прийшла  СМС  »  Я  в  Польщі.  Все  буде  добре.»  А  потім,  ні  дзвінків,  ні  СМС.  Дзвонив  на  цей  телефон,    але  голос    оператора  весь  час  повторював  одне  й  те  саме  -»Цей  номер    не  є  дійсним».    Згодом,  через  три  місяці,  знову  СМС  «  Уклала  договір  на  два  роки.  До  мене  не  дозвонишся.  Все  буде  добре.  Цілую».  Так  легко  сказала.  Та  нащо  ж  поїхала  в  найми?  А,  як  же  я  ?  І  чому  не  попередила  ?  Мабуть  була  впевнена,що  я  буду  проти  поїздки.  Сто  «але»    та  вже  там,  на  жаль  нічим  не  здатен  завадити.
           Напередодні  повернення,  нічого  й  не  снилось.  Різкий  дзвінок  в  двері  спантеличив  його,  хто  б  міг  бути  в  таку  пору?    Пройшло    лише  пару  хвилин,  як    він  присів  за  стіл,  домальовував,  вже  майже  готовий  проєкт  нового    житлового  дев`ятиповерхового  будинку.  Архітектура,  це  одне,    що  він  вміє  добре    робити.  Мрія  дитинства  -  будувати  комфортні      дома,  їх  цілі  комплекси.  Кажуть  везіння  гарна  штука,  фртуна    посміхнулася.  Після    навчання  в  інституті,    працював  замом  головного  архітектора  міста.  Його    тільки    це    й    підтримало  після  раптового  зникнення  Олександри.  
       Влітку,  випадкове  знайомство    в  магазині  »Книгарня    Є  »,  продовжилося  дружбою,  а  згодом  переросло  в  кохання.  Вже    більше  трьох  років  жили  разом,  здавалося  й  вирішили  одружитися.  Та    в  неї  не  було  бажання    жити  з  ним  в  двокімнатній  квартирі,  хоч    і    кажуть,  -  «  З  милим  рай    і  в  курені  «.    Мріяла,  щоб  він    за  власним  проєктом  побудував    приватний,  просторий  будинок  на    околиці  міста.  Їй  у  спадок    давно  дідусь  залишив    тридцять  соток  приватної  землі.  Вона  й  сама  за  професією  дизайнер.  Уміла  гарно  малювати,  підібрати  кольори  фасадій  й  дахів  будинків,    їх  гармонійне  поєднування  з  розмішенням  дерев,  клумб,  парків,  дитячих    майданчиків,  тощо….
         Приблизно  за  пів  години  до  грози,    Олександра  ввійшовши  в  квартиру  тільки  й  сказала,
-  Привіт!  Я  така  виснажена».  Залишила  валізу  біля  дверей  й    з  чорної  невеличкої  сумки  поклала  на    журнальний  столик    дві  пачки  долларів  і    банкоматну  картку,
- Ось,  я  все  ж  таки  це  зробила.  Це  додаток  до  наших  збережень.  Тепер  в  нас  є  гроші,  тож  ми  втілимо  мою  мрію  в  життя.  Не  ображайся,  що  так  раптово  зникла,  ти  б  мене  не  відпустив.    Я  пішла  в  ванну.
     Ось  так  просто,  примруживши  стомлені  волошкові  очі,  чмокнула  в  щоку  й  зникла  за  дверима.  Її  погляд,    каштанове  волосся  розсипане  по  тендітних    плечах,    пробудило  в  нього  чоловіка.  Нагадали    про  чарівні,  безсонні  ночі,  наскільки  вони    були  спокусливими,  приємними    для  них.  
   Пару  хвилин….  вона  вже  в  ванній  кімнаті.  Вода  тече,  хлюпоче…  напливають  думки.  Така  ж  тендітна,  як  і  була,  здається  за  ці  два  роки    і  не  змінилась.  Може  зайти  до  неї…    та  ні.    Хоча  й  жвава    та  видно,  що  стомлена.  Але  в  той  же  час  підступали  інші  думки.  Яка  впевненість?!    Не  бентежили  думки,  чи    я  тут  сам?    Чи  то    така  довіра?  І  скільки  часу  мовчала  й  чому?  Сто  запитань,чи  й  буде  відповіть…      А  може  вже  й    собі    там  коханця    мала.  Але  в  той  же  час  в  душі  протиріччя,    заспокоював  себе.    Та  ні,  ми  ж  знаємо  один  одного  та  й    вона  ж  так  присягалася  в  коханні.  На  мить  закрив  очі  й  тут  же  їх  відкрив,прислухався  до  свого  дихання,  здається  зняв  напругу.  І    все  ж,    довіра  в  житті  багато  значить.  Приїхала  і  це  тільки  на  краще.  Я  ж  стільки  днів  і  ночей  чекав  дзвінка,  чекав  і  вірив,  що  повернеться,  не  покохає  іншого.Та  й    знавши  її    брезгливість  до  інших      чоловіків,  вірніше  до  випадкових  знайомств,  що  нав`язуються  всупереч  бажанням,  напевно  ще  й  це    розвіювало  сумнів.
                   Вона,  розслаблена  після  купеля,  бажала  одного,  впасти  в  своє  рідне  ліжко,  відіспатися.  Як  миша,  крадучись  проникла  в  спальню.  Все  ж    помітив  ,    ледь  посміхнувся.  Хай  відпочине,  я  ж  все  розумію,  ми  ж  не  діти.  Як  важко  вгамувати  бажання,  щоб  поруч  бути  з  нею.  Швидкоруч  склав  всі  речі,  потирав  руки.  Довгі  хвилини  в  чеканні,  швидше  б  час  пройшов.  Мила  моя,  люба  моя  квітко  ясноока,  якби  ж  ти  знала,  як  я  за  тобою  сумував.
         Де  там  довго  всидиш,  минуло  не  більше  десяти  хвилин,    тихою  ходою  зайшов  до  спальні.  За  вікном  минулася  гроза  і  поміж  хмар  визирав  ясноокий  повний  місяць.  Він  освічував,  її    білизну,    синій    атлас    переливався.  Вона  спала  на  спині….  глибоке  декольте  й      ледь  приспущені    плечики  пеньюара,  подовжують    шию,  виділяють  прекрасну  область  ключиць.  Напівоголені    пухкенькі  груди  і  тіло  млосно  –  молоде,  так  вабили  доторкнутись.  Чи  й  можна  бути  біля  неї  байдужим?  Все  ж  не  посмів  порушити  той  сон.  Вона  ж,  як  та  квітка  волошка,  певно  бачила  ясний  сон…  адже  вже  вдома.  Біля  вікна    присів  на  стілець,    любувався  нею.  Тільки  від  уяви  огортала  чарівність,  як  він  торкнеться    її    жаданого,  п`янкого  тіла.  Легенький  піт  виступив  на  чолі.  Так  важко  втриматись…    Якби  вже  відволіктися,  зняти  напругу.  Це  відчуття,  як  вогонь,  що  гріє  серце  та  все  ж  спалахує,  здається,  аж    закипає  в  жилах  кров    й  бентежить  душу.
     Терпіння….  повернувся  до  вікна…    Мала  хмарина    ледь  приховала  місяць,  накрапав  дощ,  падав  донизу,  на  кущі    червоних  троянд.    Раніше  був  до  них  байдужий  та  наче  ненароком  ,  зірвався  з  стільця.  Ой,що  ж  це  я    та  в  мне  ж  вдома    конем  грай,  ні  випити,  ні  закусити….
           Швидкою  ходою  повертався  з  нічного  магазину.  В  руках    тримав  букет  червоних  оксамитових  троянд,  пакет    з  продуктами  і    пляшку    шампанського  вина  «Біссер».    Боявся  порушити  її  сон,  крадькома,  босоніж,    на  пальцях,  ледь  торкаючись  підлоги  пробрався      до  ліжка.    Затамувавши  подих,  вже  лише  в  білизні  приліг  біля  неї.    Не  наваживсь    торкнутись    її  тіла,  порив  одвічний….  стримував  в  собі.    Її    знову  освітив    місяць.  Здавалось,  він  не  міг  відвести  від  неї  очей.    Вона  ж  наче  відчувала  його  поряд.    Уві  сні  чарівно  посміхнулась  .  Напевно  бачить    рожевий  сон.  І  він  склавши  дві  долоні  підсунув  під  свою  щоку,  тихо  приліг  поряд.  Спи  моя  Богиня!  Спи  кохана!  Моя  половиночко,  рідненька  душа…      Нам  до  щастя  один  крок,  я  дочекаюсь  ранку….

                                                                                                                                                                                                   Липень  2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883629
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чудовий настрій

Як  я  люблю  свій  край  і  рідну  мову!
У  ній  стільки  тепла  у  кожнім  слові.
Вона  мене  щоранку  пригортає
І  навіть  соловей  нею  співає...

Від  сну  прокинулись  рожеві  ранки,
Одіне  день  барвисті  вишиванки.
В  святковому  убранні  ліс  і  поле,
В  блакить  убралось  небо  неозоре.

Бузковим  цвітом  вітер  напахнівся,
Жасмінний  кущ  біля  вікна  розцвівся.
Несе  метелик  різнобарвне  щастя,
Нехай  цей  настрій  всім  вам  передасться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883592
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


Любов Таборовець

МІЙ РІДНИЙ КРАЙ


Шумить  пшениця  з  краю  в  край,
Під  сонцем  смагне  щедрий  колос…
Земля  моя,  неначе  рай…  
В  душі  її  -  духовний  голос.
Де  пахнуть  луки  чебрецем
І  сад  у  яблуках  з  наливом,
Там  хмари    чітко  олівцем
Малюють  щедро  дощ  і  зливи…
І  п’ють  їх  маки  у  полях,
Купа  голівку  жовтий  сонях…
Веселки  райдужної  шлях
Тримає  небо  у  долонях.
Живить  повітря  петрикор,
П’янить  озону  свіжий  запах,
А  Липень  творчий  у  декор
Дарує  з  громом  небу  спалах
Над  світом  лине  диво  –  спів,
Вокальну  трель  виводить  жайвір…
Як  гімн  Землі  усіх  часів,
З’єднав  в  собі  природний    клавір.

18.07.2020
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883553
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 22.07.2020


Наташа Марос

ЧЕРТОВСКИ…

Строка  почему-то  не  пишется,
Не  тянется  к  ручке  рука,  
Мелодия  сердца  не  слышится  -
Ох,  эти  мне  "волны  Ханка"...
А,  может  быть,  стала  счастливою...
А  как  это?  Знаю  ли  я?..
Наверное,  счастье  под  ливнями  -
Случайная  встреча  моя...
Когда,  задыхаясь  от  радости  -
В  грозу-то...  куда  убежишь...
Холодными  каплями  -  в  праздники,
Словами  красивыми  -  в  жизнь...
И  небо  сезонно-прозрачное,
Гуляет  шальной  ветерок...

Пока  что  тепло  однозначно  мне,
Но...  прав  был  чертовски  Ханок...

                 -                    -                    -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866258
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 22.07.2020


Ніна Незламна

Вулиця дитинства

Стелилась  вулиця  широка
І  як  завжди  ,  їздили  авто
Старі  дерева,  не  впізнала
Бо  приїжджала  сюди  давно  .
Нові  будівлі  виросли
Та  двохметрові  паркани
Колись  босоніж  бігали
Між    городів,    лише  трави.
Краса  в  кожного  на  обісці
Цвіли  ,  буяли  квіти,пахли
Квітучі  вишеньки  в  намисті
Охороняли  люди  й  хати.
Завжди  сусід  з  сусідом  зналися
І  пили  воду  з  одного  відра
Біля  криниці  зустрічалися
Один  стіл  накривали  на  свята.
Пройшли  роки,все  не  впізнати
Чомусь  відгороджуються  всі
І  хочу  себе  запитати
Невже  паркани  кращі  ці.
Та  що  змінилося  в    житті
Хіба  стали  краще  жити?
Повідверталися    від  всіх
А  може  різні  погляди
Чи  либонь,  швидше  заздрощі…
Майже  скрізь  ворота  ковані
Усі  сусіди  розставляли
По  обісцях  пси  годовані
Та  все  по  парканах  камери.
Напевно  життя    кращим  стало
Вже  заможніші,  мають  статки
Та  дружби,  щось  забракувало
Нема  бажання  згуртуватись.
Іду  по  вулиці  ,  згадаю…
Як  весело  всі  разом  грались
Мабуть  одне  бажання  маю
Щоб  жили  дружно,  не  цурались.

                                                         02.05.2016р




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663760
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 22.07.2020


Валентина Ярошенко

Неначе у раю

Зійшло  сонце,  розпочався  день,
Блакитне  небо  ніжно  посміхалось.
Соловей  співав  своїх  пісень,
Неначе  у  раю  все  те  здавалось.

Голосно  кричав  десь  півень  на  селі,
Місяць  наче  рогом  зачепився.
Прокидались  дорослі,  спали  малі,
Сивий  туман  над  берегом  стелився.

Щебетала  ластівка  біля  гнізда,
Кликала  діток  на  сніданок.
З  шумом  пронеслася  горобців  юрба,
Спустилися  швидко  на  ганок.

Залепетіли  над  вишнею  шпаки,
Прилетіла  завелика  зграя.
Споживали  ягоди  всі  залюбки.
Присів  дятел  на  стовбурі  скраю.

Милує  око  справжня  та  краса,
Так  кличе,  манить  і  чарує  нас.
В  природі  -  щедра,  біла  полоса
і  позитив  від  неї  повсякчас.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883453
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 22.07.2020


Білоозерянська Чайка

Земной калейдоскоп

[b][i]Мы  летом  все  от  зноя  ищем  тени,
И  окунаем  тело  в  ту  прохладу.
Так  от  огня  несбывшихся  стремлений,
Мне  душу  остудить  свою  бы  надо…

Кипят  в  ней,  огненно-  стихийной,  взрывы,
Вдоль  раскаленной  –  носятся  галопом.
Вся  буря  чувств  –  стрижами  над  обрывом,
Ведет  судьбу  земным  калейдоскопом.

Всплеск.  Поворот.  И  огненным  узором
В  зеркальном  мире  –  чувства  витражами.
Как-будто  бы  искусным  режиссером
Все  драгоценное  мы  в  сердце  отражаем.

Пигменты  красок  в  жизненном  пасьянсе  –
Я  прятала  от  боли  ненадежно…
И  вновь  калейдоскоп    рисует  шансы,
 Осколки  собирая  –  все,  что  можно.[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883558
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 22.07.2020


tatapoli

СИМВОЛ ВІРИ

Таке  життя  –  сльозою  вмите,
і  без  просвіту.  Тліє  серце…
Душа  болить,  журбою  вкрита,
за  що  мені,  мій  Боже,  все  це?
Чому  терплю  багато  років,
не  розірву  злощасне  коло,
хіба  ще  мало  цих  уроків,
щоб  обернутися  навколо.
Відчути  світ  інакше  –  втішним,
нам  даний  Богом  всім,  як  є  ми  -
і  праведним,  святим  і  грішним,
за  що  ми  й  душу  віддаємо
на  Суд  Йому.  Та  то  тоді  вже...
А  зараз  як?  Не  має  міри,
дізнатись  щоби,  та  скільки  ще?!
...корюсь,  спаса  хай  Символ  віри!


                   [img]http://s019.radikal.ru/i602/1601/2a/05ea377b1cb4.jpg[/img]

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637015
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 21.07.2020


Valentyna_S

…немов кришталь

Ще  не  стара  живе-всихає  слива.
В  кору  врослася  віялами  глива.
Гіллі́в  по  кілька  вичаха́є  з  року  в  рік  —
Чи  під’їдає  корінь  щось,  чи  хтось  урік.

Ще  навесні  поміж  сухого  віття
На  ній  біленьке  купчилось  суцвіття,
Мов  доторки  до  совісті  людей:—  Жива…
А  згодом  схоронила  зсип  увесь  трава.

Птах  вмоститься  на  гілку  колихливу  —
На  мить  здигнеться  слива  полохлива,
Живильний  запульсує  в  кроні  сокорух
Й  слабкий  прокинеться  довершеності  дух.
                                   
...Життя,  немов  кришталь,  крихке  й  тендітне,
А  час  його  обмежений,  лімітний.
Коли-будь  долі  надокучить  марна  гра  —
Тож,  власне,  в  неї    намір  визріє:  пора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883554
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

До моря

Віз  потяг  в  невідому  мене  даль,
Хотіла  мама,  море  показати.
І  той  незвіданий  мені,  ще  край,
Де  чайки  вміють  крила  розпрамляти.

Лишилися  позаду  десь  ліси,
Поля  в  ромашках  й  трави  шовковисті.
Тунелі  довгі,  підвісні  мости,
Торкали  сонця  промені  грайлисті.

Вагон  гудів,  мов  вулик  навесні,
У  кожного  була  своя  розмова.
Так  непривично  все  було  мені,
За  вікнами  чарівність  кольорова.

Сидів  навпроти  й  посміхавсь  дідусь,
"Куди  мандруєш?"  -  запитав  тихенько.
Він  думав,  що  до  нього  я  озвусь,
А  я  міцніш  тулилася  до  неньки...

Дістав  з  валізи  книгу  й  дарував,
З  цікавістю  картинки  роздивлялась.
"  Ось  тут,  в  війну  онучко  воював,
Тепер  лиш  пам'ять  про  ті  дні  зосталась..."

І  ось  зупинка:"  Нам  виходить  час"  -
Матуся  дідусеві  говорила.
"Бувай  здорова!"  -  він  дививсь  на  нас,
У  цих  словах  була  велика  сила.

Відкрились  краєвиди  нам  нові,
Пісковий  берег  і  чарівні  схили.
Усе  казкове  то  було  мені,
Щось  тихо  шепотіли  моря  хвилі...

Я  дідусеве  згадую  лице,
Воно  зали́шилось  в  мені  наза́вжди.
І  часто  в  снах  цей  потяг  знов  везе,
Туди  у  край,  де  кольорові  барви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883490
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


Валентина Ярошенко

Нема різниці стільки літ

Йдемо  вперед  з  своїм  життям,
Минуле  лишається  позаду.  
Згадка  в  душі  завжди  жива,
Зустріть  невдач  ще  канонаду.

Живе  з  нами  хороше  і  погане,
Надіємось  на  кращий  день.
Нагряне  щастя  те  довгочекане,
Наша  любов    ще  з  ним  прийде.

Адже  душею  завжди  молоді,  
Вона  ніколи  не  старіє.  
Дорослі  діти  зросли  у  сім'ї,
Нам  в  душу  теплий  вітер  віє.

Що  з  Вами  нас  чекає  попереду?
Про  те  не  хочеться  й  гадать.
Наша  Муза  чекає  від  нас  злетів,
Вже  не  трикутник,  а  квадрат.

Бо  об'єм  збільшився  з  роками,
Нема  різниці  стільки  літ.
Повага  й  дружба  є  між  нами,
Єднає  нас  весняний  цвіт.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883302
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 21.07.2020


Ніна Незламна

Моя яблуня

Розцвіла  яблуня  в  саду
Спішу    до  неї,    обійму
Згадаю,  з  татом  садила
Ще  під  стіл  пішком  ходила.
Ось,    приїхала  подивитись
Та  рідній  землі  поклонитись
А  поруч  яблуні  старіші
Вони  і  стовбуром  темніші.
Я  їх  бачу,в  саду  зростає  сім
Їм  дуже  гарно  і  затишно  всім
Традиція,  народиться  дитя
Садили  деревце  на  майбуття.
Всі  знали,  як  за  садом  ходити
Не  давав  батько  байдики  бити
Тож  деревця  доглянуті  були
Бо  шанували,  їх  любили  ми.
Дивлюсь  на  яблуню,  милуюсь
Чому  не  знаю,  але  хвилююсь
Бачу  цвіте,  зі  мною  радіє
Моєоє  серденько,  щемить  і  мліє.
Така  ж  все  гарна  ,ще  не  стара
Вона    мене  зачарувала…
Ще    молодих  гілок  багато
Надіюсь.  Ще  не  одне  свято.
Я  буду  з  нею  зустрічати
І  хочу  сюди  приїжджати
В  цьому  садочку  порадіти
Як  ми  колись,  маленькі  діти.
Яблунька  душу  зігріває
Мене,    на  життя  надихає
Завжди  тут,  миті  щастя  ловлю
Я  свій  садочок  дуже  люблю.
                                           01.05.2016р








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663554
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 21.07.2020


Віктор Варварич

Зріє літо

Ще  літо  ніжиться  за  вікном,
Дозрівають  у  полях  жнива.
А  ластівка  в'ється  над  гніздом,
Так  жагуче  жалить  кропива.

Як  духмяно  пахнуть  покоси,
Струмок  у  синє  море  біжить.
Перлиною  встелились  роси,
А  осика  без  вітру  дрижить.

І  стигне  на  сонцю  малина,
Полуниця  у  збанок  втекла.
В'ється  по  гілках  горобина,
А  чорниця  вся  соком  стекла.

Так  мило  ніжить  промінь  сонця,
Світанок  привітно  дивує.  
У  винограду  зріють  гронця,
Сонце  вербі  косу  полірує.

Дзвінкий  голос  юного  літа,  
Піснеспівом  у  небі  звучить.
У  горах  лунає  трембіта,
Отара  дзвінками  дзеленчить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883477
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


Капелька

Теплей всё днём и тает снег

Теплей  всё  днём  и  тает  снег.
То  злит,то  радует  он  всех.
Но  не  о  нём  уже  рассказ,
Ведь  скоро  снег  уйдёт  от  нас.

Тепло  летит,  спешит  скорей
Снег  растопить,согреть  людей.
Дорогу  жизни  дать  земле
В  зелёной  чудной  красоте.

И  чаще  птицы  песнь  поют,
Нам  дарят  радость  и  уют.
И  на  душе  опять  весна!
Пусть  будет  в  сердце  навсегда!

Чтоб  были  добрые  плоды,
Побольше  места  для  любви!
Пусть  свет,  тепло,  пасхальный  мир
Нас  вдохновит  для  добрых  лир!

                               25-26.03.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784531
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 20.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти казав

Ти  казав,  будеш  завжди  зі  мною,
Ти  казав,  що  любов  назавжди.
І,  що  серце  не  знатиме  болю,
Не  торкнуться  його  холоди.

Ти  казав,  буде  щастя  навіки
І  його  не  зруйнує  ніщо.
Не  розмиють  дощі,  а  ні  ріки,
Ти  казав,  мабуть  так,  аби  що...

Ти  казав,  бо  любив  лиш  казати,
От    кохання  повз  тебе  й  пройшло.
Не  умів  ти  його  відчувати,
А  воно  зовсім  поруч  було...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883359
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020


Ніна Незламна

Казкове літечко

Любуюсь  …  уранішньою  красою
Шепоче  вітер  в  шовковистих  травах
В  обіймах…  із  сріблястою  росою
Іскриться  промінь,  ніжно    у  забавах


Золота  парасолька….    лягла,  до  ніг
Щедре  сонечко,    всім    роздає  тепло
А  в  небі    впертий  місяць,  висить,  як  ріг
Давно    й  його  добренько  припекло…

Казкове  літечко....  в  червоних  маках
В  рясних  ромашках,    все  думки  літають  
 Квітучі      троянди…..  в  полісадніках
Про  тебе  спогад…  віночком  сплітають  …

                                                                                                     Вірш  зі  скрині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883231
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 20.07.2020


Валентина Ярошенко

Двоє друзів

У  дворі  є  двоє  друзів,
Вони  разо́м  життя  ведуть.
Песик-  Боба  й  котик-  Кузя,
Як  у  мишей,  де  Верть,  там  Круть.

Їдять  вони  з  одної  миски,
Взаємно  лижуть  язиком.
Мають  старт,  біжать  хто  швидше,
І  вишину  беруть  разом.

Ночують  вдвох  в  собачій  будці,
Якщо  злива,  чи  йде  сніг.
Буває  інколи  і  б'ються,
Спостереження  -  то  сміх.

Хитрішим  кіт  є  за  собаку,
Частіш  лягає  він  на  спину.
В  захист  має:  кігті  і  й  лапи,
Злякати  друга,  як  дитину.

Живе  та  дружба  у  тварин,
Адже  вони  настільки  різні.
Порозумітися  змогли,
Співається    про  неї    в  пі́сні.  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883158
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 20.07.2020


Віктор Варварич

Дощ стукає у двері

Знову  дощик  стукає  у  двері,
І  біжить  краплинами  по  склу.
Ми  з  тобою  гуляємо  в  сквері,
І  ловимо  любовну  стрілу.

Мені  з  тобою  мило,  привітно,
Я  відчуваю  твоє  тепло.
Лишень  час  втікає  непомітно,
Цілую  твоє  світле  чоло.

Твої  коси,  не  скошені  трави,
А  вуста  немов  п'янкий  дурман.
В  душі  звучать  любовні  октави,
А  в  очах  безмежний  океан.

З  тобою  я  у  земному  раю,
Лечу  у  незвідані  далі,
Спиваю  кохання  у  розмаю,
Прожену  дощик  якнайдалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883262
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 20.07.2020


Віктор Варварич

Господь любить нас

Господь  привітно  нас  огортає,
Зігріває  своїм  літнім  теплом.
Господь  любить  нас  і  не  картає,
Завжди  чекає  за  своїм  столом.

Господь  спраглу  землю  напуває,
І  ніжним  сонечком  сяє  в  душі.
Співом  наші  душі  звеселяє,
Викладає  промінь  світла  в  вірші.

Малює  дивовижні  картини,
Що  так  неперевершено  зорять.
Рятує  з  життєвої  рутини,
Його  слова  любов'ю  гомонять.

Із  Його  волі  сонечко  світить,
Привітний  ранок  знову  настає.
Різнобарвні  розцвітають  квіти,
І  світлі  надії  Він  нам  дає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883343
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020


Ольга Калина

Бережімо

Мова  є  –  то  є  й  народ
Й  незалежна  та  країна.
Є  ознакою  чеснот  
Те,  що  мова  в  них  єдина.  

І  об’єднує  усіх  
Мова  рідна  і  державна,    
А  країну  цю  жде  успіх  
І  повага  і  пошана.

І  успішні  лиш  тому,  
Що  вони  себе  шанують,
Й  свою  гідність  на  віку,
Навіть,  словом  не  сплюндрують,  

Не  дозволять  і  в  думках
Честь  народу  розтоптати.  
Ту,  що  кров’ю  у  віках,
Їхні  предки  здобували.  
 
Тож  шануймося  всі  ми,  
Бережімо  рідну  мову,
Будьмо  гідними  людьми,
Не  руйнуймо  свого  дому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882943
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 19.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твої обійми

Вигравав  на  сопілці,  пісень  мені  ранок,
Примостився  на  гілці  рожевий  серпанок.
Прокидайся  кохана  -  нашіптував  вітер,
Впала  ро́сяна  крапля  на  трави  і  квіти...

А  мені  прокидатись  чомусь  не  хотілось,
Я  блукала  у  сні,  до  кохання  тулилась.
У  долоні  ловила  загублене  щастя,
А  за  плечі  хтось  ніжно  і  легко  торкався...

"Прокидайся  кохана"  -  твій  голос  почула
І  до  тебе  в  цю  мить  дві  руки  простягнула.
Смакувала  цілунком  солодко  -  гарячим,
Як  же  добре  з  тобою,  неможе  іначе...

Як  же  добре,  ось  так,  прокидатись  з  тобою,
І  завжди  зігріватись  твоєю  любов'ю.
Відійшов  сон  від  мене  далеко,  далеко,
Ти  мене  пригортав,  любий,  ніжно  і  легко...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883217
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020


Валентина Ярошенко

На небі хмарнім

О  хмари,  хмари!
Скажіть,  куди  ж  ви  пливите?
Можливо  в  гості  вас  позвали
І  теплий  вітер  знав  про  те?

О  хмари,  хмари!
І  хто  вам  тайни  промовля?
Про  землю  чи  небесні  чвари,
Можливо  пісня  солов'я!

О  хмари,  хмари!  
Краса  і  в  профіль  і  в  анфас.
То  не  несіть  тоді  печалі,
Грім,блискавицю  ви  до  нас.

О  хмари,  хмари!
Милі  іграшки  неначе
Ви  з  нами  в  схованку  пограли,
Ті  зворушливо-дитячі.

На  небі  хмарнім
Ви  веселіться  повсякчас.
Гості  гарні,  але  крізь  Вас
Проміння  підморгне  до  нас!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882852
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 19.07.2020


Ніна Незламна

Великодні свята

Ми  дивимось  завжди  в  небеса
Бо  звідти  нам  прийде  спасіння
Чекають  Великодні  свята
Чи  збудеться  народу  мрія.
Хай  линуть  дзвони  до  небес
Хай    розсіють  злобу,муки
Христос  Воскрес!  Христос  Воскрес!
Хай    замовкнуть  війни  звуки.

Хай  ніхто  не  плаче,  не  стогне
Сьогодні    свято  Воскресіння
Збережи  Україну  Боже
Бо  ми  люди  -  твоє  створіння.

Весняні  гожі,теплі  дні
І  сяє  сонце  із  небес
Пташина  співає  пісні
Христос  Воскрес!Христос  воскрес!

Розквітли  квіти  на  землі
Бо  лине  свято  із  небес
Всі  просять  в  Бога  милості
Христос  Воскрес!  Христос  Воскрес!

І  люди  пасочки  печуть
Нехай  радість  зацарює
І  всі    звичаї    бережуть
Хай  свято  вином  частує.

Просять  люди  України
Лунають  пісні  до  небес
Щоби  люди  в  мирі  жили
Христос  Воскрес!Христос  Воскрес!

                                                                   28.04.2016





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663016
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 19.07.2020


Капелька

Добро

"Добро  должно  быть  с  кулаками."
-Читали,  слышали  давно.
Идти  по  жизни  слабаками,
Везде  не  очень  то  легко...

Добро  должно  быть  современно,
Не  только  "баснями  кормить".
Должно  быть  добрым  непременно,
Учить  любви,с  любовью  жить...

Добро  в  стихах  мы  замечаем
И  сразу  чувствуем  душой.
И  с  ним  взаимны  мы  бываем
Двумя  руками  с  головой...

Добро  в  семье.  Какие  речи?!
Как  в  унисон  дышать  и  жить!
Приятны  мелочи  и  встречи,
Всегда  за  счастье  вместе  быть!

Проходят  годы.  Только  в  радость
Желанья,  чувства  и  мечты!
Ты  знаешь  истинную  сладость,
Когда  любим  и  любишь  ты...

Добро  в  общественной  работе,
Добро  во  всех  земных  делах.
Добро,что  мы  живём  на  свете
Не  так,  как  трутни  на  дровах!

Нам  всем  дано  здесь  потрудиться.
Спеши  всегда  творить  добро!
Дано  терпеть,любить,  не  злиться;
Хотя  и  снегом  занесло...

Добро  ты  видишь  в  человеке,
А  иногда  увидишь  зло.
Но  каждый  за  себя  в  ответе
И  лишь  бы  нас  "не  занесло".

Когда  мы  видим  преступленье
И  одобрительно  молчим  
-Ведь  это  тоже  нарушенье,
Что  в  сердце  плевелы  растим...

"Добро  должно  быть  с  кулаками."
И  "да"  и  "нет".  Подскажет  кто?!
Ответы  выбираем  сами,
Но  лишь  бы  выбрать  не  на  зло.

Я  говорю  здесь  без  намёков
И  просто  размышляю  вслух.
Ведь  не  всегда  мы  видим  с  окон,
Что  кто-то  слеп  и  кто-то  глух...

Добра  все  ждут  и  ждёт  природа!
Наступит  пусть  желанный  мир!
Пусть  будет  правда  и  свобода,
Ведь  скоро  вновь  Пасхальный  пир!

Добро  душой  мы  ощущаем
И  в  чувствах  сердце  говорит!
Как  Высшее  добро  бываем,
Когда  душа  любовь  хранит!

                         20-21.03.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783821
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 18.07.2020


Ніна Незламна

Трішки захворіла

Я  маленька  дівчинка
У  дитсадочок  ходжу
Та  трішки  захворіла  
І  сьогодні  не  піду.  

Ні,не  боюся  ліків
Хоча  вони  гіркенькі  
Хоробра  до  уколів  
Хоч    дуже  ж  болюченькі…

Буду  завжди  слухатись    
І  тата,  і  матусю  
Буду  горло  полоскать
Та  поважать  бабусю.  

До  садочка  я  піду  
Як  вже  здорова  буду
І  всім  діткам  розкажу
Про  цю  тяжку  хворобу.

Одягайтеся  дітки
Тепленько  і  гарненько
 Щоби,  не  захворіти  
Усім  в  садок    ходити.

                           29.04.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662856
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 18.07.2020


Катерина Собова

Оцiнив

Чоловік    п’є    з    пива    пінку,
Просвіщає    свою    Милу,
Що    на        Сході    можуть    жінку
Проміняти    на    кобилу.

-Яка    дикість!  –в    крик    дружина.
-Де    мораль?    І    де    подяки,
Якщо    жінку    прирівняли
До    осла,    чи    до    коняки?

От    скажи    мені    відверто,
Перестань    те    пиво    пити!
Міг    би    ти    за    мене    вмерти,
Чи    так    підло    поступити?

На    струнких    ногах    Людмили
Його    погляд    зупинився,
Так    закохано    і    мило  
На    кохану    подивився:

-Що    ти,    люба,    хай    всі    знають:
В    мене    -    дорога    дружина!
Я    б    за    тебе    попросив    би
Щонайменше      -    «Лімузина».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883021
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


Веселенька Дачниця

Колись любив я ходити лугом

́Колись  любив  я  ходити  лугом                                Слова  для  пісні
Тепер  ходжу  лиш  через  гай,
В  житті  доріжок  так  багато,
Яку  захочеш  –  вибирай!

Пряма  дорога  не  захопила,
Лише  вказала  вірний  путь,
А  ту,  що  в’ється  круто  вгору
Не  може  серденько  забуть.

Ще  юним  хлопцем  приворожила,
Спокій  забрала  із  душі,
Чого-чого  пряма  не  мила?
Для  чого  серцю  манівці?

Чому  не  склалося,  сам  не  знаю,
Любов  у  серці  таки  є...
В  думках  пройдуся  отим  лугом  -
Спокійно  на  душі  стає.

Колись  любив  я  ходити  лугом
Тепер  ходжу  лиш  через  гай,
Доріг  в  житті  нашім  багато,
Серцем  єдину  вибирай!
                                                                                             В.Ф.  –  03.07.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882996
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


Амадей

СПЕЦВІНИК (гумореска)

Кум  мій  віника  купив,
Радий,  аж  сміється,
Так,  неначе  він  нового
Купив  Мерседеса.

Я  питаю  :"  В  чому  річ,
Звідки  таке  свято?
-Питаєте...Привід  випить,
За  обнову  в  хату.

Теща,  та  буде  мовчать,
Бо  я  ж  купив  віник,
Тож  приходь,  підем  бухать,
У  кафе  "Барвінок".

А  навіщо  віник  той?
Я  його  питаю,
Зараз  віником  ніхто,
Вже  не  замітає!

А  я  ним  і  не  збирався,
Хату  замітати,
Я  купив,щоб  було  чим,
З  тещі  мух  зганяти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882476
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 17.07.2020


Дружня рука

Тухля

Мені  б  так  зовсім  не  хотілось,
Щоб  мрія  ця,  простий  роман,
Від  часу  пилом  тільки  вкрилась,
Тепер  так  модно  -  все  у  бан    …
В  ніщо  життя,  мудрий  Захаре,
І  Мирослава,  і  Максим,
Громади  мов  якісь  отари,
Не  виживуть  і  кілька  зим  …
Як  важко,  в  край  чужий  поїду,
Незручно,  ворогу  вклонюсь,
Болить,  та  не  покажу  виду,
Піду  для  спокою  нап’юсь  …
Щезають  села  по  Вкраїні,
Вже  Львів  немов  якесь  село,
О  ні,  ще  ходять  всі  картинні,
В  очах  мутніє  наче  скло  …
Ростуть  будівлі  і  палаци,
По  місту  бродять  боржники,
Сидять  у  ратуші  паяци,
І  тільки  в  совісті  дірки  …
А  десь  принишкла  рідна  Тухля,
А  десь  замовк  старий  Захар,
Громада  львівська  мов  потухла,
Черговий  злодій  –  супер-стар  …
По  місту  ходять  німі  тіні.
Не  залишаючи  слідів.
Чекають  вибори  осінні.
Немов  париж  сліпих  котів  …
Колись  Франко  собі  намріяв,
А  з  ними  намріяли  і  ми,
В  музей  до  нього  на  подію
Ходили  щойно  брехуни  …  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882987
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Море тихо шепоче мені ( слова для пісні)

Море  тихо  шепоче  мені...
Про  далекі  незвідані  далі.
Про  скарби,  що  лишились  на  дні
І  про  перли,  чарівні  коралі.

Море  тихо  шепоче  мені...
Розливаються  хвилі  піною.
Чайок  крики  лунають  сумні,
Дійство  це  залишиться  зі  мною.

Море  тихо  шепоче  мені...
І  торкається  нотами  рифів.
Сонця  промінь  з'явивсь  в  вишині,
Полетів  вітер  з  гір  наче  вихор.

Море  тихо  шепоче  мені...
Про  легенди  і  міфи  казкові.
Закарбую  я  все  у  душі
І  залишу  напам'ять  у  слові.

Море  тихо  шепоче  мені...
Я  до  нього  так  ніжно  всміхаюсь.
Відображення  бачу  в  воді
І  руками  до  хвиль  доторкаюсь.

Море  тихо  шепоче  мені...
Я  до  нього  слова  промовляю.
То  неначе  в  казковому  сні,
Вітер  з  хвилею  в  парі  кружляє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882940
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


Ніна Незламна

Ой, летять хмаринки

Ой  летять,  летять  хмаринки
Славні,  різні  балеринки
І  я  б  небо  підкорила
Якби  ж  мала    чудо  -  крила

Ой  летять,  так  поспішають
З  вітерцем    весь  час  гуляють
Маленькі  сірі    й    біленькі
Ой,  які  ж  вони  гарненькі

     Й  сонечко  таке  миленьке
Здається  на  вид  м`ягеньке
Я  під  ним,  зазолотилась
Яскравим  промінням  вмилась  

Ой,  летять,  летять  хмаринки
Дуже  схожі  на  пір`їнки
Я  всміхаюсь  красі  й  літу
Барвистому,  диво  світу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882835
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 17.07.2020


Білоозерянська Чайка

Вперте минуле

[b]...  У  тиші  краплями  збігає  час…
Він  стрілки  сонні  підганяє  вперто.
Історію  вже  пишуть  не  для  нас  –
На  тлі  безсоння  -  змазані  сюжети.

Залізно  діє  правило  життя  –
Що  заварив,  то  те  вже  і  вихльобуй.
Душа  німіє…а  коли  б  знаття,
Що  той  порив  лишить    пітьму  по  со́бі!

Жагу  вогню  на  сплату  тих  боргів
не  залишили  б...  серця  сподівання,
а  не  брехню,  як  правду  б  в  серці  грів…
 щосили…  зберігаючи  кохання.

Але  ж  відчула:    серце  кам’яне  –
Глухо-німе  до  болю  та  образи...
...  Минуле    вперте  стрілка  прожене
і  рани  долі  зарубцює  …з  часом…[/b]

(Фото-  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882842
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 17.07.2020


Валентина Ярошенко

Більш ніж друзі / гумор /

Жінка  у  вузький  спідниці,
До  автобуса  заходить.
Так  обтягнуті  сідниці,
Що  піднятись  -  не  виходить.

Який  сором  -  при  народі,
Трапилась  така  ганьба.
Жінка  стала  на  порозі,
І  спідницю  розстіба.

Так  застібку  бідна  смика,
(Блискавка,  то  зі  спини!)
Раптом  руки  чоловіка,
У  салон  її  внесли.

Стала  враз  вона  червона:
Як  дозволить  таке  міг?!
Чужу  жінку  до  салона,
Занести  через  поріг?

Чоловік  погладив  вуса,
Й  хитро  зуби  скалив:
-Думав  я  ми  більш  ніж  друзі,
Як  Ви  двічі  у  напрузі
Ширінку  розстібали.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882819
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 17.07.2020


Капелька

Печаль мне в сердце постучала

Печаль  мне  в  сердце  постучала
И  почему-то  грустно  стало.
Какая  разница  за  что?
Но  стало  очень  тяжело.

Она  пришла  как  королева,
Всё  личное  присвоив  время.
Ей  хорошо  вдвоём  со  мной
И  наслаждается  собой.

Она,  как  знатная  персона,  
Банкета  ожидает  снова,
К  себе  вниманье  приковав,
Взаимность  мне  пообещав.

Она  прекрасна,  но  ревнива.
Порою  в  ней  большая  сила.
Она  с  соперницей  на  "ты",
Не  любит  лишней  суеты.

Печаль,  как  милая  жена,
Желает  быть  со  мной  одна.
По  всем  путям  идти  вдвоём
Зимою,  летом,  ночью,  днём.

Но  оказалось  всё  не  так.
Дурак  не  мал.  Мал  не  дурак.
Ведь  в  жизни  главное  любовь
И  каждый  ожидает  вновь

Тепла,  уюта,  светлых  дней,
Прекрасных  радостных  идей.
Событий  добрых,  красоты,
Чтоб  исполнялися  мечты...

Печаль  мне  в  сердце  постучала
И  гостьей  дорогою  стала.
Я  понял:"Значит  так  должно,
Чтоб  каждый  пережил  своё".

                       17-18.03.2018  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782992
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 14.07.2020


Valentyna_S

Хіба новина?

Потроху-помалу  підблизився  обрій.
Беззвуччя    снується  між  віттям  в  саду.
Нічниці,  немов  нашорошені  кобри,
Вслухаються  в  темінь,  чи  я  ще  не  сплю.

А  ніч-чорноризниця  у  завіконні
Підзбирує  сутінки  у  саківки
Й  чекає  на  сльози  гірчаво-солоні,
Що  викотять  з  серця  смутливі  думки.

Хіба  новина?  Сподівання  блаженні…
Вік  змінює  кожного  з  нас  позаяк,
Й  кохання  остуджують  час  і  буденність…
Між  нами  так  само  тепер  все  не  так.

Не  стій  же,  іди  собі,  ноче-монашко,
Й  безсоння  моє  із  собою  бери.
Хоч  боляче,  тоскно,    душі  надто  важко,
Від  мене  не  жди  подаяння  слізьми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882762
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 14.07.2020


Білоозерянська Чайка

НА ВІДСТАНІ

[b]…У  Вас  немає  нових  повідомлень,-
Знов  рівним  голосом  промовить  оператор,
І  знову  згасне  день  такий  чудовий,
так  важко  знак  уваги  твій  чекати  -
ще  не  дійшов  той  лист  до  адресата...

     Всі  твої  квіти  -  знічено  завмерли,
а  й  справді:  вже  до  чого  тут  слова?
Це  вірного  кохання  світлі  перли  –
 вся  любов  у  квітці  тій  бринить-співа!
…твоя  пошта  щось  мовчить    голосова…

Знов  між  нами  -  тисячі  нестерпних  миль  –
і  від  цього,  наче  тінь  -  моя  душа  палка.
…  Сумом  серце  замітає  заметіль
і  немов  у  свіжу  рану  сипле  сіль,
та  мелодія  дощу  замість  гудка…[/b]


(Фото-  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882483
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 14.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Розмова у думках

Ти  говорив  зі  мною  у  думках,
Волосся  прибирав  з  мого  обличчя.
А  тоді  ніс  у  поле  на  руках,
Воно  у  гості  нас  з  тобою  кличе...

Духмяні  трави  соком  налились,
Кидає  нальоту  нам  щастя  пташка.
Ромашки  у  вінки  густі  сплелись,
А  ти  мене  несеш...  Тобі  не  важко?

"Не  важко  люба"  -  чую  голос  твій,
Ось  так  усе  б  життя  лише  б  з  тобою.
Потрапити  в  кохання  заметіль,
Прийняти,  що  назначене  судьбою...

Ти  говорив  зі  мною  у  думках,
Хотілося  побути  ще  з  тобою.
Я  відповідь  лишу  на  сторінках,
В  своїх  думках,  що  недають  спокою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882686
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 14.07.2020


Ніна Незламна

Не судилось

Я  піду  до  житнього  поля
 Пригадаю,  як  ми  гуляли
Між  ромашок  сховалась  доля
В  небі  зорі,  ніжно  сіяли

Та  навіщось…  Розлучилися
Не  змогли    вберегти,  ми  любов
Коси  сріблом….  Притрусилися
А  я  йду  туди,  знов  і  знов

 І  думки  про  тебе  коханий
Блукаю  під  місячним  сяйвом
Щем  в  серці,  біль  невгамований
Не  судилось  нам  бути  разом…

                                                         Вірш  зі  скрині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882703
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 14.07.2020


Любов Граб

СОН ЧИ НІ?



Чи  це  мені  наснилося,  чи  ні?
З'явилося  у  мене  відчуття,
Що  сонечко  всміхається  мені
І  душу  гріють  теплі  почуття.

Від  щастя  серце  радісно  забилось,
Переповняють  душу  ніжність  і  тепло.
Цікаво,  це  усе  мені  наснилось?
Чи,  може,  і  насправді  так  було?

Засяяли  від  щастя  оченята,
Надія  в  серці  знову  ожила,
В  житті  нова  сторінка  розпочата,
Невже  я  свою  доленьку  знайшла?

Ти  ніжно  посміхався,  ти  казав,
Що  не  відпустиш  вже  мене  ніколи.
Мене  ти  обіймав  і  цілував,
І  все  здавалося  таким  казковим!

Прокинулась...  Це  був  всього  лиш  сон,
Чарівний  сон  про  неземне  кохання.
Без  зайвих  слів,без  жодних  заборон,
Здійснилися  в  якому  всі  бажання.

12.  06.  2020

Світлина  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882614
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 13.07.2020


Білоозерянська Чайка

Про душу-близнючку

Для  кохання  не  існує  вчора
І  воно  не  думає  про  завтра.
Почуття  глибинно-неповторне,
Пристрасть,  ласка,  часом  –  непокора  –
Непідвладна  розуму  ця  мантра.

Бачить  серце,  що  очам  не  видно,
в  райдугу  фарбує  будні  сірі.
Спрагу  втамувати  необхідно
з  тим  єдиним,  відданим  та  рідним,
трепетно  смакуючи  довіру.

Для  коханих  зустріч  незабутня:
На  шляху  життя  зустрілись  двоє...
Губить  сенс  минуле  і  майбутнє,
розлилося  почуття  могутнє  –
поряд    бо  душа-близнючка  тої.

…Кожен  з  нас  під  Божою  рукою.

(Картина  Тетяни  Сергієнко  "Двоє  біля  річки".)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882645
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 13.07.2020


Валентина Ярошенко

Ми тепер з тобою квити / гумор /

-У  гніві  тикав  мені  дулі,
Погані  говорив  слова.
Кували  нам  роки  зозулі,
А  ти  словесно  добивав.

У  тебе  нерви  не  в  порядку,
ти  волав,  "як  чорт  в  світлиці?"
На  розум  не  прийшла  і  гадка,
що  лаяв  ти  через  дрібниці.

Подумаєш,  кум  обійняв,  
Лиш  час  побу́ли  на  одинці?
Не  вірно  ти  усе  сприйняв,
Так  ревнувати    не  годиться.

Якщо  з  кумою  ти  піде́ш?
Очі  я  видеру  спочатку.
І  компромісу  не  знайдеш,
Ще  пам'ятаю  твою  Златку.

Тепер    вже  ми  з  тобою  квити,
Не  буде  сором  від  людей.
Давай  в  ладу  та  в  мирі  жити,  
Заради  майбуття  дітей.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882626
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 13.07.2020


Ніна Незламна

Ты говори, я помолчу

Ты  говори,  я  помолчу
Ведь  очень  рад  видеть  тебя
Легонько    прикоснусь  к  плечу
И      волосы  уж  теребя
Крепко  и  нежно  обниму
Знаю  всегда  будешь  моя.
Считаешь,  что  я  молодой
Как  проще  сказать...Не  смею
Но  очень  хочу  быть  с  тобой
Ведь  я  весь  горю,  пылаю.
И  нет  желания  обидеть
Совсем  собой  не  владею
Хочу  тебя  нагою    видеть
Как  это  сделать  я  не  знаю.
Сейчас    сдержаться  не  могу
Но  я  готов…Слышишь,  на  всё
Наверное    потом  пойму
Что  это,  страсть  или  любовь….
Уж  растаяли    в  поцелуе
Ведь  нам  хорошо,легко  сейчас
Не  думаем,  что  будет  дальше
Знаю  ,  этот  звездный  вечер  наш.

                                                         25.04.2016



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662618
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 13.07.2020


Віктор Варварич

Львівський дощ

Ось  і  знову  стугонить  літній  дощ,
А  хмаринки  хиляться  додолу.
Він  поважно  гуляє  серед  площ,
Ховає  сонце  на  видноколу.

А  львів'яни  мандрують  тротуарами,
І  викладають  парасолі  на  парад.
Музикант  дивує  репертуарами,
Юні  артисти  влаштували  маскарад.

Дрібний  дощ  так  вправно  барабанить,
І  виграє  симфонії  чудні.
Дощик  наші  серця  не  поранить,
Веселить  неповторні  наші  дні.

Дощ,  це  звичне  явище  погоди,
І  він  містян  зовсім  не  дивує.
П'ють  каву  з  будь-якої  нагоди,
Вона  їхній  запал  мотивує.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882634
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 13.07.2020


Ніна Незламна

Чому коротка твоя стежка

Скупчились  хмари,  про  щось  шепотіли
Спочатку  тихо  ,  згодом  голосніше
Та    й  чомусь  квіти  під  вікном  схилились
Розсіявсь  смуток,  нікому    не  ліпше…

 Чому  коротка,  твоя  стежка    мамо?
Тепер  ніколи,    ти    не  поллєш  квіти
 Чом  пішла  рано?  Нам  дуже  погано
Поглянь  рідненька,  це  ж  ми  твої  діти

 Ти  так  хотіла,  щоби    пішов  вчитись
І  я  зробив  це,  провчився  один  рік
 Та  це  ж  так  мало,  хто  буде  тішитись?
Вірила  в  Бога….    він  чомусь  не  вберіг…

Пекуче  сонце,  спалило  барвінок
Отруйні  жала,  у  серце  впивались
Від  сліз    на    личко,  лягає  відтінок
Чорної  смерті.  А  ми    ж    сподівались….

Ти  чуєш  мамо,    гримить,  хмари  плачуть
 Хлюпоче  дощик  по  твоїй  стежині
 Пізні  краплини,    життя  не  збережуть
 Не  посміхнешся,  ти  своїй  дитині…

 Й  доньку  з  онуком,    вже  не  приголубиш
 Стіл  не  накриєш,  не  даси  поради
І  мого  чуба,    ранком  не  погладиш
Люба  матусю,  де  знайти  розради?

 Ридало  небо,  руйнувало  стежку
Слізьми  вмивались….  понурі  квіточки
 А  у  куточку,  павук    в`є  мережку
Ховав  негатив…  в  тоненькі  ниточки…
     
                                                                             07.07.  2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882591
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 12.07.2020


Ніна Незламна

День захисту дітей

Ранком  сонечко  проснулось
Мені  ніжно  посміхнулось
Краса!  Радію  світанку
Одягаю  вишиванку.

Нині  у  квітах  садочок
Я  сплела  собі  віночок
Ми  відзначаємо  в  цей  день
Свято!  День  захисту  дітей!

Тож  будемо  святкувати
Веселих  пісень  співати.
На  нашій  планеті  діти
Хочуть  в  мирі,  дружбі  жити.

Дорогі  милі  малятка
Любі  хлопчики  й  дівчатка
І  дорослі,  по  всій  землі
Скажемо  >НІ<  страшній  війні.

Хочу  з  святом  привітати
Та  здоров`я  побажати!  
Хай  щастя  буде  на  землі
 Завжди  літають  журавлі.

Хай  квітне  моя  країна!
Назавжди  буде  єдина!
Щоб  закінчилася  війна
Заколосилися  хліба.

Щоб  могутня  Батьківщина
Відроджувалась,  раділа!
Щоб  дзвінко  пташка  співала
Україну  прославляла!

                                                     30.05.2016р



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669357
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 12.07.2020


Валентина Ланевич

Заховаюсь від грому

Заховаюсь  від  грому  в  розмові  з  тобою,
В  час  вечірній  у  бесіді  тихій  є  суть.
Хай  лякає  природа  швидкою  грозою
Та  у  серці  тепло  й  крила  в  небо  несуть.

Гріє  чашка  гарячого  чаю  уяву
І  душа  у  чуттєвість,  назад,  робить  крок.
В  ту  єдино-бездумну,  не  в  кори́сть,  заставу,
Де  сплетіння  двох  тіл  хороводять  танок.

Я  і  ти,  і  схилялася  вічність  над  нами
В  неповторності  доторків  вуст,  трепет  рук.
Омивалось  єство  у  нетлінні  гріхами,
А  з  грудей  виривавсь  торжества  твого  звук.

І  так  щемно-солодко  ставало  відразу,
Притихала  щаслива,  ти  поруч  сопів.
В  порталі  зі  світла  подавали  трапезу,
Порційне  кохання,  де  не  треба  і  слів.

11.07.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882510
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 12.07.2020


Валентина Ярошенко

Ой, ти душе- не сумуй

Ой  ,  ти  душе  -  не  сумуй,
Відпусти  свої  думки  у  далі.
В  собі  кохання,  ти  відчуй,
Не  зволікай,  живи  у  славі.

Обіду  вилий,  із  слізьми
Словом  із  кимось  поділися,
Красу  й  любов  в  собі  неси,
Весною  в  неї  повернися..

Ти  будеш  завжди  молодою,
Стань,  ще  мудрішою  з  роками.
Не  відчуй  холод,  ти  зимою,
Зігріє  сонечко  весняне.

Зумій  відстояти  за  себе,
Пройди  мимо  всіх  образ.
Веде  вперед  кожного  кредо,
Із  посмішкою  на  вустах.

Придивись,  як  треба  жити,
Адже  життя  -  коротка  мить.
Радіти,    когось  любити,
Щоб  на  землі  панував  мир.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882521
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 12.07.2020


Віктор Варварич

Твої очі особливі

Заглядаю  в  твої  сині  очі,
В  яких  загубились  небеса.
Вони  особливі  і  пророчі,
В  них  виблискує  твоя  краса.

А  твої  п'янкі  вуста  чарують,
Вони  манять  наче  дикий  мед.
І  від  них  наші  серця  вібрують,
Перед  ними  впаде  Діомед.

Твоя  коса  долю  полонила,
Духмяних  трав  чудний  аромат.
І  мене  навіки  ув'язнила,
Як  і  древній  дух  синіх  Карпат.

З  тобою  я  про  все  забуваю,
Мандрую  дивними  світами.
Я  тебе  люба,  сильно  кохаю,
Тримаю  обома  руками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882477
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 12.07.2020


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 150

[b][color="#062878"]В  соответствии  с  эпохой
Мы  могли  бы  жить  не  плохо.
Но,  сначала  доллар  вырос,
А  теперь    -  коронавирус.

Вышла  полная  непруха,
Я  пошла  сирень  понюхать,
А  нюхнув,  хотелось  плакать.
Под  кустом  сел  Глеб  покакать.

После  маски  с  синей  глиной
Мы  подрались  с  Эвелиной.
Я  ж  теперь  красивше  стала
Жениха  у  ней  украла.

Возле  нашенской  реки
Бродят  только  дураки.
Их  там  ждут  девчонки-дуры
В  ЗАГС  идти  кандидатуры...

Где  ты,  где  ты,  моя  душка.
Мой  невиданный  плейбой.
Есть  в  селе    у  нас  церквушка,
Обвенчаемся  с  тобой.

Посадила  я  рассаду,
Огурцы,  редис  и  лук.
А  теперь  была  бы  рада,
Съездить  с  хахалем  на  Юг.

Подарил  мне  Вася  брошку
В  центре  с  бусинкой  литой.
В  секонд-хенде  взял  за  трёшку,
А  сказал  -  за  тыщу  сто...

Я  упала  у  забора
Понарошку,  не  всерьез.
Привлекала  так  майора,
А  поднял  меня    завхоз.

Позвонили  мне  с  собеса
Объяснили    между  тем.
Дамам  всем  с  избытком  веса
Снимут  пенсию  совсем.

Я  сварила  супчик  зятю
Первый  раз  за  10  лет.
Вроде  он  на  вкус  приятен,  
Но    на  запах  -  хуже  нет.

Не  заводится  машина
И    стою  я,  чуть  дыша.
Помогите  мне  мужчина
Выпхнуть  джип  из  гаража.

Отсидел  на  карантине
Мой  миленок  40  дней.
А  теперь  уехал  к  Нине
Говорит,  что  лучше  с  ней.

Солнце  светит,  ветер  веет,
Отдыхать  нам  недосуг.
Скоро  все  подешевеет
С  дач  пойдет  редис  и  лук.

Я  чихнула  лишь  три  раза,
Как  народ  устроил  бунт!
Кто-то  мне  по  уху  вмазал,
В  скорой  следую  в  травмпункт.

Мне  и  белый  свет  не  мил,
Жить  с  детьми  в  кибитке.
Милый  по  миру  пустил,
Пропил  все  до  нитки.

Вирус  есть,  а  масок  нет
Хоть  и  не  логично.
Нашла  старенький  жилет
Пошью  самолично.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882466
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020


Капелька

Про жизнь

Я-  современный  человек.
Учился  в  школе  десять  лет.
А  после  в  Армии  служил,
Но  коммунизм  я  не  зубрил.

Как  все-  любил,  трудился,  жил.
Стихов  немножечко  сложил.
Потом  Союзный  был  развал,
Свободу  каждый  добывал.

 "Всё"  надо  снова  поменять,
Счастливым  чтобы  сразу  стать!
Прогнать  подальше  коммунизм,
Построить  честный  глобализм.

И  кто-то  выхватил  "бабло"
-Оно  случайно  не  пришло.
Кто  взял  кредит,  кто  беспредел
И  снова  новый  "передел".

Народ  свободный-  кто  "совок",
Кому-то  дел  невпроворот.
Кто  скромно  ближних  "обувал",
А  кто-то  верой  "просвещал".

И  каждый  в  деньги  "зависал",
Порой  под    "дудочку  плясал".
А  жизнь  сложней  и  круче  всё,
Как  белка  крутит  колесо.

Миллионеров  "эшелон"
-Наверно  самый  умный  он!
И  "нищих"-  словно  бы  гора!
Ваш  труд  с  темна  и  до  темна.

Заводов  меньше  по  стране,
Трудней  всё  в  нашей  стороне.  
Всё  тяжелей  на  свете  жить,
Квартиру  сложно  оплатить.

Летят  года  и  вот  беда
-План  Даллеса  пришёл  сюда.
Идите  снова  воевать,
Дороги  жизни  разрушать.(1)

Столкнули  грамотно  всех  нас.
Летят  года,  проходит  час.
"Не  разсосётся"  ведь  война,
Она  приходит  неспроста.

Вражда,  раскол.  Народ  в  долгах
-Как  попрошайка  в  батраках!
Что  будет  дальше,  скажет  кто?!
Так  и  коллапс  недалеко.  (2)

Ведь  планы  кто-то  написал
-Чтоб  каждый  знал  и  выполнял.
Куда  прогрес  такой  ведёт?!
Какую  радость  он  несёт?!


(1)-  Столкнуть  народы  России  
и  Европы  между  собой.
На  данный  момент  столкнуть  
патриотов  двух  полюсов.
(2)-  Государственный  долг  
выше  крыши  и  постоянно  растёт.    

                               28.02.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782396
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 11.07.2020


Олеся Лісова

Принади літа

Як  описати  радість  незбагненну?
Коли  проснувшись  вранці,  до  зорі
Ти  чуєш  сам,  як  дихають  легені
Теплом  голубленої  матінки  землі.

Ідеш  по  стежці…  Так  ішов  би  завжди!
На  цім  святім  зеленім  вівтарі
Листають  між  розкішних  стебел  слайди
В  перлинах  трав  досвітні  косарі.

В  бентежних  звуках,  як  клепають  коси
Звучать  дитинства  батьківські  пісні.
Гортає  вітер  запашні  покоси,
Коли  дрімають  промені  у  дні.

Молитву  сонця  в  серце  зачерствіле
Несе  із  поля  колотистий  шовк,
Вливається  природи  вічна  сила
У  стерпле  тіло  кожен  тихий  крок.

Ідуть  роки  веселі,  змолоділі
Лани  дарують  їм  медовий  цвіт,
Колишуть  душу  ніжні  неба  хвилі
І  це  єднання:  ти  й  безмежний  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882325
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 11.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Благословенна любов

Ще  не  одне  випробування  нам,
З  тобою  буде  посилати  доля.
Свої  думки  я  дарувала  снам,
У  кожного  були  там  свої  ролі.

Ще  не  одна  прийде́  до  нас  весна,
Вона  життя  осипе  білим    цвітом.
І  поведе  стежинка  чарівна,
Палким  коханням  у  гаряче  літо.

Приймаю  долю,  що  Господь  дає,
Випробувань  в  житті  було  багато.
В  кінці  тунелю,  завжди  світло  є
І  це  уже  для  нас,  велике  свято.

У  кожнім  серці  де  живе  любов,
Квітучий  килим,  доленька  встеляє.
У  ній  немає  зрад,  а  ні  оков,
Всевишній  ту  любов  благословляє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882324
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 11.07.2020


Білоозерянська Чайка

ВИ КЛИЧЕТЕ МЕНЕ ВВІ СНІ…

[b][i]Ви  кличете  мене  вві  сні:  Мариночко!  Марино!
Зімкнулись  руки  –  спалах  і  гроза.
Без  снів  таких,  думок  –  я  просто  гину.
Прокинусь  –  і  на  згадку  -  тільки  зрадниця-сльоза.

Такий  палкий  порив  душі  –  і  знову  безнадія,
так  сумно  листя  падає  в  траву...
-  Коханий!  Любий!  Тільки  Вами  –  мрію.
Ви  знаєте,  що  тільки  Вами  –  дихаю-живу.

І  знов  крізь  ніч  Ви  кличете:  Мариночко!  Марино!
Та  в  день  –  короткий  спалах  від  дзвінка.
А  час  летить  –  невблаганно,  невпинно,
В  напрузі  тільки  від  віршів  моя  слабка  рука.

Так  часто  в  сокровенному  в  думках  до  Вас  я  лину,
Нікому  почуттів  цих  не  спинить…
Почути  щоб:  Мариночко!  Марино!
Я  знаю,    все  життя  моє  освячує  цю  мить...[/i][/b]




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882379
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 11.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Почаївська Лавра

Почаївська  Лавра  святиня  -  з  -  святинь,
Там  ку́поли,  сонця  торкають.
І  лине  молитва  у  тиші  з  вершин,
Там  дзвони  святково  співають.

Низенько  святині  я  цій  поклонюсь,
Здоров'я  для  всіх  попрохаю.
І  тихо  в  молитві  за  всіх  помолюсь,
Слова́  Господь  чує  -  я  знаю.

Віками  до  Лаври  паломники  йшли,
З  Волині,  Полісся,  Підляшшя.
Вони  Боже  слово  у  серці  несли,
Свята  їх  земля  заждалася...

Легендами  повняться  завжди  слова,
Реальні  історії  пишуть.
В  думках  моїх  Лавра  завжди́  ожива,
Там  вільно  леге́ні  так  дишуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882226
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 10.07.2020


Валентина Ярошенко

Справжній друг відкриє двері / байка /

Котився  лісом  колобок,
Пісні  тихесенько  співав.
Збирав  гриби  там  їжачок,
На  зиму  він  про  себе  дбав.

З  ним  привітався  колобок,
І  їжачкові  посміхнувся.
Покотивсь  через  горбок,
Неначе  в  казку  повернувся.

Поляна  квітів  у  ромашках,
Жовті  голівки  у  вінках.
По  них  стрибала  мала  Мавка,
Швидко  зникала  в  пелюстках.

Наш  Колобок  з  нею  загрався,
Забув  про  сво́ю  небезпеку.
Він  поспішав  і  так  сміявся,
Чарувала  Мавкина  втеча.

Та  лисиця  сміх  почула,
Збирала  квіти  у  корзинку.
Страшна  і  зла,  як  та  акула,
Прибрати  хотіла  хатинку.

Підкралася  вона  до  Колобка,
Ним  посмакувати    на  вечерю.
Сховався  він  в  обістя  їжачка,
Справжній  друг  відкриє  двері.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882279
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 10.07.2020


Білоозерянська Чайка

Краса твоя, Зміївщино!

   [b]  Яка  сьогодні  неймовірна  днина:
немов  в  люстерко  бачу  сонце  у  ріці,
чарують  краєвиди  Зміївщини
ті  пишнотілі  хмарки  в  молоці,
у  хвиль  безмежжі  –  жовто-стиглі  пшениці́  –
світлина…
         Вдихаю  всі  чудові  аромати:
терпку,  духмяну  велич  мішаних  лісів,
коріння,  що  не  можна  забувати,
прадавню  мудрість  пройдених  часів,
що  світла  залишають  в  спадок  нам  усім
багато.
         Натхнення  –  почуттям  –  удари  грому
і  тихий  ніжний  шепіт  течії  Дінця,
в  коханому,  у  друзях  та  знайомих,
 з  людиною  з  початку  до  кінця,
вся  щедрість  твого  серця  та  любов  оця  –
свідомо…
           Вся  єдність  з  краєм  у  серцях  відкритих,
в  крові  завжди  пульсує  рідна  сторона,
і  відчуває  Батьківщини  літо
Людина  з  серцем  відданим  –  сповна́,
Нехай  живе  ж  любов  до  краю  неземна  –
у  дітях![/b]

(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882269
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 10.07.2020


Катерина Собова

Вирiшив проблему

Баба    каже    внуку    Вані
(Біля    неї    той    крутився):
-Звички    має    дід    погані  –
Гризти    нігті    десь    навчився.

Це    так    гидко    і    негарно…
Як    від    цього    відучити?
Скільки    прошу,    та    все    марно,
Вже    й    не    знаю,    що    робити.

-А    я    знаю!    Швидко    взувся.
-Є,    бабусю,    ще    надія!
Кудись    зник,    та    вже    вернувся,
Розказав    про    свої    дії.

-Вже    не    вскочить    дід    в    халепу
І    забуде    дурну    звичку:
Я    його    вставну    щелепу
Викинув    в    глибоку    річку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882316
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020


Любов Таборовець

Слова душі

Не  всі  слова  є  в  словниках
якими  квітне  наша  мова
О,  як  багато  їх  в  думках!..
Там  цілий  світ  словесно-новий.
Хто  чув  закоханих  слова,
коли  говорять  звабно  очі?…
Розмова  поглядів    жива
їх  чують:  небо,  зорі,  ночі…
Кричить  душа,  хоча  й  німа…
В  словах:  і  радість,  біль,  то  туга…
Сильніших,  кращих  слів  нема,
якими  мовить  серце  друга…
Затихне  світ…  звучать  слова
щебече  любо  ними  серце…
А  шепіт  їх  творить  дива
магічне  в  них  звучання  терцій…
Від  розмаїття  слів  душі
ясниться  світ  і  прози  й    рими
І  ті,  що  між  рядків  в  вірші
читаються…  хоча  й  незримі
Чарівність  слів  -  душі  краса…
звучать  в  духовному    пориві…
Нехай  їх  сяйво  не  згаса,
бо  так  вони  в  житті  важливі!…

09.07.2020
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882261
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020


Веселенька Дачниця

А день біжить

А  день  біжить,  і  ніч  повзе...  
Хтось  зупинивсь,  хтось  обійде
Висить  життя  тоненька  нить,
Як  оступився  в  нім  на  мить…

Чому  накоїв  –  не  пита  …
Осудить  словом  –  страмота!
І  відверне  зверхньо  лице,  
Крутий  і  білий,  мов  яйце,

А  в  житті  є  гострі  грані...
І  вам  відомо,  пани  й  пані,
Що  не  застраховані  ми,
Як  від  сумИ,  так  і  тюрми…  
                                                                                                                     В.Ф.  -  02.07.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882227
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020


Білоозерянська Чайка

Штиль

[b]Не  хвилюй  Лиман,  нехай  дріма,
так  приємна  прохолода  рання.
Не  буди  чуттів,  яких  нема  –
не  вернути  втрачене  кохання…

Не  шукай  його  бліді  сліди,
це  –  міраж  тієї  насолоди.
Йди  вперед…до  щастя  свого  йди,
де  життя  вирує  повноводе.

…Пристрасно  чатують  рибаки
на  зорі  ранковій  мить  улову.
Вправний  ти  рибалка  і  меткий  –
 десь  ти  розставляєш  сіті  знову.

Озеро  завмерло,  спочива,
Змовкли  крики  чайок  галасливих.
А  кохання  трепетні  слова
У  цім  штилі…більше  не  важливі.[/b]

(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882166
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 09.07.2020


Валентина Ярошенко

Давай будем друзьями, лето

Летит  так  быстротечно  наше  лето,
Его  едва  недавно  дождались.
Трели  соловей  заводит  где-  то,
Кажется,  проходит    с  ними  жизнь.

Рано  утром  солнце  уже  встало,
Сойти    зорька  не  успела  с  небес.
Серебристая  роса  его  встречала,
За  все  мы  благодарны  лишь  тебе.

Никогда    душа  с  тобою  не  устанет,
Луг  живых  цветов  твоих  влечет.
Очаровывать  ты  нас  не  перестанешь,
Вдохновенья  хватит  нам  на  год.

Столько  песен  о  тебе  сложили,
Не  забыть  поэзии  такой.
Время  движется  бежит,  считая  мили,
И  не  справиться  мне  с  ним  одной.

Давай  с  тобой    друзьями  будем,  лето,
Ты  радуй  нас  с  восхода,  до  зори.
Не  уходи  от  нас  ты  не  заметно,
А  много  радости  и  света  подари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882138
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 09.07.2020


Чайківчанка

ЦЕ ТВІЙ ЧАС

Усміхнись  ,  літу  у  цей  чудовий  час
І  віднайди  себе  поміж  тисяч  зір.
Не  бійся  ,  вітру  ,грози  і  грому  глас
Повір,між  хмар  сяє  сонце  з  синіх  гір.

Ти  ,  повір  зійде  райдуга  над  тобою
Підковою  щастя  осяйна  і  барвиста.
Хмаринки  прожене  Ангела  рукою
Промінь    сонця  висушить  дощ  на  листі.

Ти,  відчуєш  життя  цю  блаженну  мить
Захочеш,почути  голос  спів  пташки.
Родились,  щоб  все  пережити  і  жить
Хоча    ,  висот  досягти  ой  як  важко!

Як  падає  зірка  у  росяну  траву
Ти  ,  загадай    крилаті  мрії  бажання.
У  мареві  заграв  побачиш  зорю
Це  Вселена  передає  вітання.

Розцвіте  мамина  мальва    край  вікна
І  у  пахощах  віддасть  тепло  земне  .
Літній  сад  зародить  всякого  добра
У  любові  ,  обійме  небо  голубе.

Час,  швидко  біжить  над  берегом  ріки
Ми  ,не  можемо  його    зупинити.
Доля  веде    у  дальну  путь  у  стежки
Досягти,  мету  цей  світ  прикрасити...

Усміхнись  літу  у  цей  чудовий  час
Спіши    ,жити  любити  й  творити.
Нехай  солов'їна  мова  єднає  нас
Дерево  життя  калину  зростити.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882115
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 09.07.2020


Valentyna_S

Блукає літо падолом зеленим

Блукає  літо  падолом  зеленим.
Наледь  отави  вруняться  увись.
А  місяць  лиш  дивується  із  мене,
Що  досі  світ  сприймаю,  як  колись.

Із  співчуттям  дивлюсь  на  сиві  верби,
Що  обступили  зморщений    ставок
Й,  ховаючи  на  окоренках  щерби,
Уп’ялися  очима  в  острівок.

Там  зовсім  молодесенькі  рокити
Ось-ось  почнуть  містичний  хоровод,
Й  у  Всесвіті  зірки  покинуть  скити,
Щоб  на  землі  відчути  смак  пригод.

Зірок  двох  бачите  —    де  сяйво  ллється  ?
То  виринають,  то  пірнають  знов.
Ставок  розгладив  зморшки.  Ні,  не  сниться!
Он  хлюпнулось  ще  кілька  сторчголов.

Давно  за  північ.  Закінчилось  свято.
А  де  ж  вінки?—  дивується  ставок.
Лоскоче  спокій  прибережна  м’ята.
—  Нема,  —  з  нізвідки  впав  чийсь  голосок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882173
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Любов Таборовець

КВІТКА ЩАСТЯ

Вже  падають  зорі  із  неба  в  траву,
Блідий  місяць  купається  в  водах...
І  знають  вони  лиш  красу  лісову
Від  якої  захоплює  подих.
 
Дівчата  в  вінок  вибирають  квітки,  
Ті,  що  магію  мають  і  захист
Лине  пісня  купальська  в  різні  кутки,
Мов  величний  природи  акафіст...

У  кожної  -    мрії:    казково-прості,
Та  свіча  у  вінку  –  оберегом.  
І  бажання  одне:  допливи,  не  втони...  
Буде  серце  з  любові  ковчегом.

В  надії  й  чеканні  вінок  попливе...
Обряд  і  повір'я...    гармонія    літа...
І  рішення  Доля  прийме́  рокове:
Чи  тужити,  чи  грать  сонцецвітом.

Кому  пощастить  знайти  квітку  оту,
Що  в  легендах  живе  і  поемах
В  сітях  ночі  розвіє  сум,  гіркоту
Почуття  збереже  у  проблемах.

Захищає  хай  скарб  свій  від  люті  і  зла,
У  коханні  завжди  буде  вірним
Щоб  нев’януча  ніжість  у  душах  цвіла
Було  щастя,  як  небо  безмірним.

Ніч  ця  купальська  хай  буде  свята
Щоб  кожен  зустрівся  із  квіткою  -  дивом...
А,  може,  десь  поряд,  її  простота
Сяє  тільки  для  вас  переливом?!...

06.07.2020
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882027
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Віктор Варварич

Літня спека

Літечко  нас  зігріває,
Овіює  ніжним  теплом.
А  день  поволі  втікає,
Спітнілим  від  жари  чолом.

Сонце,  землю  припікає,
Вода  у  струмку  ледь  дзюрчить.
Спека  далі  походжає,
А  вітерець  у  кущах  спить.

Роса  землю  напуває,
І  гасить  невтомну  жагу.
Жайвір  у  лузі  співає,
Сова  кричить:  пугу-пугу.

Пару  днів  і  спека  втече,
І  прийдуть  холодні  дощі.
А  річка  швидко  потече,
І  нам  знадобляться  плащі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882048
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Валентина Ярошенко

Ти тільки подивись /слова для пісні /

Тече  вода  з  під  явора,
А  куди,  не  знає.
В  ній  дівчина  гарная,
На  щастя  сподіває.

             П-  ів
Качечки  купалися,
Річечка  пливла.
Вони  не  сподівалися,
Що  щастя  принесла.

Буває  швидкоплинною
Усе  перемагає!
А  ще  буває  дивною,
У  со́бі  щось  ховає.

                 П-ів

Така  чиста,  як  сльоза,
Красою  всім  плекає.
Колір  в  неї  бірюза,
Два  в  одне  єднає.

                 П-ів
   
Знайди  такую  річечку,
Були  б  усі  щасливі.
Дістань  із  неба  зірочку,
Подвійна  буде  сила!

                 П-ів

Вона  певно  із  тобою,
Ти  тільки  придивися.
Осяває  ще  й  любов'ю,
В  обіймах,    посміхнися!

                   П-ів
               




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882091
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Чайківчанка

НЕ ЗРИВАЙ КВІТКУ А ПОСАДИ

А  я  нікому    ,  нічого  не  винна...
Всі  борги  ,  віддала  до  йотa  в  житті.
Моя  душа    щира    завжди  гостинна
Приймає  ,  з  радістю  гостей  на  землі.

А  ще  ніхто  ,  нікому  не  догодив
І  люд,  як  потяг  приходить,  відходить.
Добродій,  у  віршах  сонет  присвятив  
Недруг    ,попелище  вогонь  розводить.

Хтось  прийде  ,  у  дім  подасть  свою  руку
Усміхнеться,  немов  сонечко  літа.
А  лукавий  ,  як  вітрюган  без  стуку
Увірветься  ,  стопче  у  твоїм  раю  квіти.

Прийде  ,  так  нежданно  -    як  гроза  і  дощ
Нещирий  погляд  у  душу  зазирне.
І  поводиться  ,гордо  як  князь  з  вельмож
Зламає  ,  гілку  квітки...  під  ноги  жбурне.

А  без  неба,  сонця    ,води  і  роси
В  садочку  ,найкраща  квітка  зів'яне.
Ти  ,  не  зривай  троянду  ,  а  посади...
Захисти,  від    грози  залікуй  її  рани.

Боготвори    ,прекрасну  жінку  у  слові  !  
Нехай  світяться  щастям  очі    у  житті.
Цвіте  квітка  ружа  у  ласкавій  мові
Оспівує  її  вроду    соловей  на  землі.



М  .ЧАЙКІВЧАНКА.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882039
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Ніна Незламна

Зелений крокодил


                                         Віршована  розповідь

Мама  іграшку  купила  
Зеленого  крокодила
В  дитячий  садочок  брала  
Я  навіть,    разом  з  ним  спала.
Часом  був  він  худішим
Тато  вміло    надував
І  завжди    мене  тішив
Коли  товстеньким  ставав.
Та  ось,  одного  разу
Зовсім  не  слухавсь  мене  
Сказала  -  покараю  
Ні!  Куток  він  не  мине.  
Так  не  хотів  стояти  
І  чомусь  падав  весь  час
То,  як  же  покарати
Підвішу  його  на  цвях.
Примхливий,  не  чіплявся
Всю    силоньку  зібрала  
А  він  знову  пручався  
Сильніше  натискала.
Вже  й  майже  там  тримався  
Раптом  …  Гучно  засвистів
Мабуть  дуже  злякався  
Хутко,  кулькою  злетів.

                               27.04.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662392
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 08.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У Лесинім саду

Ми  йшли  до  Лесиного  саду,
Читали  ві́рші  там  свої.
А  сад  приймав  нас  дуже  радо,
Пісень  співали  солов'ї.

Манили  яблука  червоні,
Схилялись  віти  до  землі.
Так  гучно  пульсували  скроні,
Птах  щастя  ніс  нам  на  крилі...

Нектар  збирали  з  квітів  бджоли
І  роси  падали  в  траву.
Пісенний  скарб  лягав  у  долі,
Хоч  день  насуплював  брову.

Ми  йшли  до  Лесиного  саду,
Такі  щасливі  були  дні.
І  навіть  грому  канонади,
Були  в  той  час  нам  не  страшні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881966
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Надія Башинська

ПРОЩАТИ ТРЕБА ТИХ, ХТО НАС ОБРАЗИВ

         Про  те,  що  треба  лиш  добро  робити,  усім  дано  сьогодні  знать.
Щось  добре  є  завжди,  навіть  в  гіркому.  Стараймося  добро  впізнать.      
         Не  плачу  я...  то  сльози  самі  ллються.    О,  скільки  їх!  Гірчить-гір-
чить.    Болить.  
         Не  плачу  я...  то  сльози  самі  ллються.    Бо  ж  як  мені  із  ними  в  сві-
ті  жить?
О,    скільки  можна  тим  сльозам  ще  литись?.    Подумалось,  чому  гір-
чить  сльоза?  Образа  гнітить  душечку.  Молюся.    Як  добре,  що  об-
разила  не  я.
І  хоч  тепер  не  хочеться  всміхатись,  та  зникне  із  сльозами    гіркота.
Шкода,  що  так  зі  мною  поступили.  Все  ж  краще,  ніж  від  мене  ко-
гось  пекла  б  та  гіркота.
         Ясному  дню  у  очі  подивлюся  й  скажу:
-  Минеться.    За  сльози  ці  прости.  Я  вчуся,  світлий  мій,  всьому  раді-
ти,  щоб,  як  і  ти,  усмішками  цвісти.
         Невидимі  бувають  дуже  часто  в  образ  таких  (Запам'ятай!)  при-
чини.  Прощати  треба  тих,  хто  нас  образив.  Навіть  якщо  не  розуміє-
мо  провини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881911
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Валентина Ярошенко

Суши, тещо сухарі / гумор /

-Суши,  тещо  сухарі,
Бо  мене  спіймали.
На  крадіжці  погорів,
Ще  й  відлупцювали.

Теща  -  знається  в  війні,  
Лиш  про  гроші  дума.
Загадала  вмить  мені,
Стать  багатшим  кума.

Зачіпала  за  живе:
-Ні  на  що  не  здатний.
Щастя  мимо  пропливе,
Вродився  бездарним.

Тож  послухався  тебе,
Тещо,  моя  люба!
Тебе  совість  не  скубе?
Наче  впала  з  дуба.

Я  від  долорів  стрибка,
Ледь  оговтавсь  зранку!
Охорона  там  слабка,
Тож  пішов  до  банку.

Зробив  все,  як  ти  казала,
Щось  по  плану  не  пішло.
В  мить  сирена  зазвучала,
Було  усе,  як  у  кіно.

На  гарячому  застали,
Хоч  і  думав-  усе  вдасться.
Останні  долори  забрали
Тепер  буде  в  доні  "щастя"!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881919
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 07.07.2020


Lana P.

ПРОБАЧ МЕНЕ…

Пробач  мене,  квітко,  умита  слізьми,
Що  зірвана,  мабуть,  не  злими  людьми.
Не  думали,  що  зіпсувала  красу,
Знівечили  душу,  струсивши  росу,
Якою  обличчя  розніжила  ти…
За  пагубну  звичку,  байдужість
Прости…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881953
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пише чорним по білому доля

Пише  чорним,  доля  по  білому,
Пише  все,  що  її  заманеться.
То  блукає  в  тумані  сивому,  
А  буває,  що  з  ним  розминеться.

Пише  чорним  по  білому  доля,  
Наперед  вона  все  про  нас  знає.
Дозріва  помаленьку  у  полі,
А  тоді  в  кожну  душу  лягає.

Не  минеш  і  її  не  обїдеш,
Не  обскачиш  конем  ти  ніколи.
На  шляху́  свою  долю  зустрінеш
І  прийме́ш,  як  вона  тебе  зморе.

Пише  чорним  по  білому  доля,
Кому  щастя,  кому  біль  і  сльози.
Проявляється  в  кожному  слові
І  буває,  так  серце  тривожить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881864
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 07.07.2020


Ніна Незламна

Після свята Івана Купала ( рим. проза)

           Йшла  по  стежині,  вітер  розвіював  коси….  У  ногах  холод,  в  травах  морозні  роси…  Лиш  кілька  кроків,  до  річки  спустилась…  Тут,  зовсім  близько,  вербичка  похилилась…  З  сумом  в  очах  задивлялася  в  воду…  А  чи  погана?  Тож  маю  гарну  вроду!    Чом  не  помітить,  в  зіницях  блиск  кохання,  увесь  би  вік  для  нього  зірка  рання.  Світила  б    я  і  пестила  щоночі…  Якби  ж  поглянув    тільки  в  ясні  очі.    Та  все  чомусь  обходиш  стороною,    а    я  ж  борюся  в    душі  з  журбою…    
Спокійна    річка  наче  відчула  ті  страждання,  ледь  зарябила,  плеском  води  передала  вітання…  Переливалась    сріблом  з  відтінком  зеленавим.  Легенький  шепіт,  голосом  проникливим,    тужливим,  -»  Не  переймайся  він  того  не  вартий!  І  не  ховай  мила,  себе  за  грати.      Не  там  ти  долю  нині  шукаєш,  хоч  боляче,  знаю  кохаєш.  Послухай,  люба….  Пройдися  нині  до  старого  дуба.    Не  край  серце  й  душу,  за  те,  що  побачиш,  її  очистиш,  як  тихенько  поплачеш…  «
     Вона    ж  відразу,  неначе  проснулась…  Плескіт  води,    біла  лілія    усміхнулась.    Над  нею  бджілка  тихенько  дзижчала,  на  якусь  мить  здалося,  печаль  відлітала.    Вітер  підносив    звуки  здаля,  мов  обривались  струни  в  скрипаля.  Та  тож  старезний  дуб  так  заскрипів,  музично    підзивав,  мов  підійти  велів.
 А  під  ногами    білі  ромашки,  ледь    -  ледь  схилились,  чому  ж  такі,  чи  з  нею  зажурились?    Чи  вони  знають,  те  ,  чого  вона  не  знає?Хода  швидка,  від  відчаю  страждає.  Із  трепетом  в  душі,  зривала  пелюсточки.  Та  хай  там  що,  тож  ще  сплету  віночки,  куди  ця  річка  понесе  там  і  кохання,    вона  права,  треба  часу  ,  мо»  притихнуть    страждання?
       Могутній,  крислатий  дуб,  гілля  до  низу,  а  біля  нього  гора  гілок  і  хмизу.  І  звідти  сміх  вразливий,  голосний…  Та,  що  ж  це,  Боже?!      Перед  очима  спалах,  вогняний.  Це  блискавиця  відвела  її  погляд,зайнялась  полум`ям  шовковиця  поряд.    Миттєво  страх,  змусив  відступити,  в  руках  ромашки      прийшлося  розтрусити.  Позаду    чула  гучні,  веселі  голоси  і  знову  сміх.  І    озирнулась,  о  ненько  рідна,  ти  ж  навчала,  що  це  гріх!  Він  із  другою  спостерігав  за  вогнем,  що  спалював  шовковицю    ущент.  Яка  жорстокість!  Чи  серця  він  не  має?    Адже  шкода,  деревце  палає!    Гірка  сльозина  губ  дісталась,  холодила…    Невже  не  бачила,  кого  кохала  і  любила?!    Вже  й  вітер  вщух,  спопелив  жар  травицю  навкруги.  Вона    зашпортувалась  та  все  ж  бігла,  дихала  на  повні  груди.
         Всміхалось  сонце,    пестив    обличчя  вітерець,  як  вибігла  до  поля.  І    сум,    геть  відлітав,  згорів,  розсіявсь,  так  вирішила  доля!  Пройти  той  шлях  їй  було  важко,  так  боліло.  Та  повернути  все  назад  сердечко  не  схотіло.    І  відчуття  сховатися  від  всіх.  В  душі  стримувала  різкий,  болючий  сміх…    А  чи  то    дикий  крик,  зрадженої  вовчиці?  Тікала  до  своєї  вербички,    сховати  смуток  у  водиці…
 Сп`янілий  погляд,    від  всіх  переживаньпитає  свою  річка  сприйняла,  забрала  в    себе,      в  стрімкий  потік  понесла.    І  різко  закрутила  в  вирі  й    сховала  все,  лише  поверху  хвилі….    Підносили  темні  краплини  й  навік  сховали  у  глибини.
   Знесилена  упала    на  стежині…  Ой,ненько  -  ненько,    як    боляче  нині…  Здалося  лиш  на  мить  закрила  очі.  Та  вже  почула  спів  соловейка  серед  ночі.  По  небу  зоряно,  а  місяця  не  видно…  Згадалось    все,    на  душі  огидно.  В  клубок  скрутилась,  куди  йти  така  темінь,  образа  душить,  неначе  важкий  кремінь.    Й  сльозам  нестерпно  дала  волю.  Ой,що  ж  ти  робиш?Питає  свою  долю…
     Тепле  проміння  торкалося  обличчя,  нині  проснулась,  в  душі  протиріччя…  .  А  чи  я    вірно    поступила?  І  нащо  його  відпустила?    Мо»  треба  було  поборотись  за  кохання?    Впала  сльоза,  важко  та  розвіялось  таке  бажання.  І  вгамувавши  бурхливі  почуття,  йшла  по  стежині,  в  надії  знайти  щастя…
     Грайливий  вітер  копошився  в  волоссі.  А  під  ногами  трави  у  покосі.  По  них  росинки    ясні,  жовтоокі.  Й  нескошені  червоні  маки  невисокі.  Їх  не  скосили,  радістю  очі  засвітились.  Така  їм  доля,  лише  похилились.  Чи  я  не  сильна    зраду  пережити?  Ні,  ні,  буду  з  криниці  святу  воду  пити.  Й  зглянеться  доля,  хай    Бог  благословить!    Стріну  коханого,  буду  щасливо  жить.
                                                                                                                                                                                                               Червень  2019р  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881885
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 07.07.2020


Капелька

В весенней ранней тишине

В  весенней  ранней  тишине
Когда  заглянешь  в  небосклоны,
Увидишь  с  грустью  на  душе
-Как  быстро  исчезают  звёзды.

Как  догорев,  растаяв  прочь,
Но  в  памяти  ещё  мерцая,
Уводят  за  собою  ночь,
Глаза  на  день  ей  закрывая.

И  мы  когда-то  догорим,
Уйдём  и  в  памяти  растаем.
Как  верили,  как  жили  мы
-Лишь  только  Бог  об  этом  знает.

                               Весна  1992

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782387
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 06.07.2020


Valentyna_S

Весна в мені

Весна  в  мені,  в  моїй  оселі,
Леліє  і  пестує  ниви.
Біліють  в  вельонах  морелі,
Застілля  правлять  перші  зливи.

Попід  вікном  нарциси  білі
Парфуми  віють    за  орбіту,
А  сонце  у  шовковій  льолі
Пливе  під  небом  на  півсвіту.

Моїй  душі  легітно  --  легко,
Сповита  в  оксамит  неначе.
Здається,  навіть  і  не  жаль,  що  
Весна  оця  в  скиту  десь  плаче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787993
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 06.07.2020


Веселенька Дачниця

В обіймах річенька з берегами

В’ється  річенька,  в'ється  річенька  вздовж  дороги,                      слова  для  пісні
А  в  коханої,  а  в  коханої  босі  ноги.
Босі  ніженьки,  ласкаві  руки
Не  знає  серденько,  не  знає  серденько  про  розлуку…

Біжать  ніженьки,  біжать  ніженьки  по  кам’яниці
І  б'ють  пальчики,  І  б'ють  пальчики  до  кровиці.
Кохані  рученьки  обнімають,
Який  розлуки  час,    який  розлуки  час  ще  не  знають…

В  обіймах  річенька,  в  обіймах  річенька  з  берегами,
Що  ж  це  сталося,  що  це  сталося  поміж  нами…
В  воді  хлюпочуться    лиш  гусята,  
Коли  ж  скінчиться  та,  коли  скінчиться  та  війна  клята…  
                                                                                                                 В.Ф.  –  03.07.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881833
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 06.07.2020


Валентина Ярошенко

Коли одну буде любити

Півень  запитав  у  курки,
-Ти  уже  знеслася?
-Я  пила  довго  пігулки,
Іншому  вже  віддалася.

Тебе  довго  я  чекала,
А  ти  стрибав  на  інших.
Хоч  і  прийшла  про  мене  слава,
Побачила  життя  я  інше.


Тепер  усім  слово  скажу,
Бажаєте  у  щасті  жити?
Віддавайтеся  тоді  йому,
Коли  одну  буде  любити.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881834
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 06.07.2020


Ніна Незламна

Броджу шосте літо ( слова до пісні)

Зацвіти  ромашки,  пригорну  до  себе
Все    погляд  до  поля....  А  думки  про  тебе
 Пелюстки  біленькі,  торкнусь  ніжні-  ніжні
 Ой  краса    ж  довкола,  лани  білосніжні

Золотисті  плямки,    сонечка  маленькі
 Пригадаю  милий,    ми  любі  й    рідненькі
 Як  стрічали  ранки,  удвох  босоногі
Тішились  зайчаткам,  бігли  довгоногі

 Та  хто  ж  тоді  думав,підеш  на  війноньку
Що  й  мене  залишиш,свою  голубоньку
Відцвітають  маки,волошки  синіють
Птахи  на  узліссі,  про  діточок  мріють

Броджу  шосте  літо,  на  тебе  чекаю
Плекаю  надію,  в  серці  колисаю…
Повернешся  вірю,  ромашка  ясніла
То  ознака  долі,    душеньку  зігріла

Обійму  ромашки,  пригорну  до  себе
Розгулявся  вітер…  Знов    думки  про  тебе
 Пелюстки  біленькі,  торкнусь  ніжні  -  ніжні
 Ой  краса  ж    довкола,  лани  білосніжні

Пташеня  по    травах,  ще  вчиться  літати
Знаю    тобі  важко,  мене  захищати
Помолюся  Богу,  подякую  долі
Ранком  йду  зустріти,  тебе  й  щастя  в  полі….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881752
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 06.07.2020


Капелька

Про зимние и весенние чувства

А  ведь  природу  не  обманешь,
По  "старому"  ещё  зима.
И  не  всегда  ты  ей  прикажешь,
Когда  по  "крупному"  права.

И  в  чувствах  тоже  так  бывает.
Зима  в  них  или  там  весна?!
Но  чаще  лето  наступает,
Бывает  осень  иногда.

И  чувства  долго  не  обманешь,
Когда  приходит  к  ним  зима.
И  сердцу  просто  не  прикажешь,
Когда  обида,  холода!

Закономерно  в  этом  мире
И  на  вопрос,ответ  всегда.
Но  чаще  ищем  в  своём  "стиле",
Ответы  выбрав  для  себя.

Нас  всех  так  с  детства  научили  
И  снова  учат  верно  жить.
Но  чувства  не  засыпать  пылью,
Умеют  искренне  любить!

Мы  ждём  весну  (природной  встречи),
На  днях  мы  встретили  весну.
Готовим  праздничные  речи,
Подарки,  выпивку,еду.

Мы  встретим  Женский  день  рожденья!
Мужчины  поздравляют  Дам!
Есть  в  жизни  доброе  стремленье
-Поздравить  жён,  невест,всех  мам!!!

                           03.03.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780272
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 05.07.2020


Valentyna_S

Мій Ангеле

Не  згадую  тебе  й  не  кличу  всує,
мій  Ангеле  небесний,  невсипущий,
та  вдячна,  що  з  N-тисячної  гущі
мене  обравши,  
                                             вік  увесь  пильнуєш.

Ти  став  мені  за  батька  і  за  брата,
моя  надіє,  заступнику,    опоро.
Береш  за  руку,  як  йдемо  під  гору,
якщо  впаду  —  з  багна  поможеш  встати.

Коли  ж  опинюсь  десь  на  роздоріжжі,
мені  підкажеш  ближчий  шлях  до  себе,
бо  в  кожного  він  визначений  небом  —
аби  лиш  камінь  не  хитнувсь  наріжний…

Бува,  ятрять  невигоєні  рани
чи  біль    спустошує  за  миті  душу  -
ти,  знаю,  не  даси  сховатись  в  мушлю,
бо  ж  після  вечора  знов  прийде  ранок…
А  я  жива  і  жити  іще  мушу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881709
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 05.07.2020


Ніна Незламна

Ночью глухой

Я  проснулась  ночью  глухой
Что  и  кто  забрал  мой  покой
На  душе  очень  тревожно
Узнать  почему…  Так  сложно..

Темная  ночка  обними..
От  проблем,  забот  защити.
И  пусть  в  колыбели  ночной
Я  снова  обрету  покой.

Ко  мне  месяца  не  пускай
Вдруг  посветит  он,  невзначай
Один  средь  звезд,  как  хулиган
Тогда  совсем  поспать  не  даст.

Немного    подари  тепла
Чтобы  пропала  суета
Окуни  меня  в  темноту
Тогда  немножечко  посплю.

Я  закрываю,    нежно    глаза
 Да,  ты  ноченька  меня  спасла
Куда  то  лечу..Улетаю
Тихонько,  мило  засыпаю.

                                           Февраль2016г




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662190
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 05.07.2020


Надія Башинська

ТОДІ ЩАСТЯ ТОБІ УСМІХНЕТЬСЯ…

Якщо    плаче  душа…  Не  спиняй.
Бо  її  гіркота  йде  із    серця.
Якщо  плаче  душа…  Почекай.
Виллють  сльози  хай  очі-озерця.

Як  радіє  душа…    Дай  їй  час.
Хай  потішиться  душечка  вволю.
Кожен  день,  знай,  нове  щось  несе,
пережите  зливається  в  долю.

То  ж  радіймо  усім  своїм  дням,
сонцем    сяють...  хоч  є  й  непривітні.
Та  шумлять  в  них  жита  золоті
і  волошки  край  поля  розквітли.

І  радіймо  родині  своїй,
і  цінуймо,  що  є  у  нас  друзі.
Що  плодами  рясніють  сади
і  журавочки  ходять  у  лузі.

Як  гніздо  своє  ластівки  в'ють,
повернувшись  до  рідної  хати,
і  радіють  їм  дітки  малі.
Вміймо  щастя  своє  відчувати.

Щастя  в  кожного  різне.  Це  так.
Знаю,  зможеш  з  своїм  обійнятись.
Як  для  інших  в  своєму  житті,
мов  для  себе,  ти  будеш  старатись.

Може  думаєш,  кожен  тут  сам?
Лиш  собі  все?  То  тільки  здається.
Як  навчишся  ти  іншим  служить,
тоді  щастя  тобі  усміхнеться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881666
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 05.07.2020


Катерина Собова

Пiсля операцiї

Чоловіку    у    лікарні
Операцію    зробили,
Біля    нього    жінка    гарна,
(А    це    була    теща    мила).

Пацієнт    очима    водить,
(Ясна    річ    -      після    наркозу):
-А    ця    відьма    що    тут    робить?
Жінка    в    крик    і    стала    в    позу:

-Лікарю,    та    він    же    марить,
І    становить    це    загрозу!
В    нього    ж    голова    не    варить,
Передали,    мабуть,    дозу!

Лікар    каже:    -Взнав    вас    зразу,
Бо    ускладнень    тут    немає,
Чітко    вимовив    цю    фразу,
Видно,    що    давно    вас    знає.

Зір    і    мислення    прозорі,
Мова    грамотна    й    свідома,
На    поправку    йде    наш    хворий  -
Незабаром      буде    вдома.

І    хірург    від    щастя    сяє:
-Золоті    ви,    тещі-мами,
Тут    і    мертвий      воскресає,
Як    ви    поруч    із    зятями!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881733
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020


Валентина Ярошенко

Чому час нас не хоче почути?

Чому  час  поспішає  вперед?
Не  запитає  нас,  ми  із  ним  згодні?
На  крилах  його  вітер  несе,
Що  чекає  завтра,  чи  вже  сьогодні?

Летить  він  наче  швидкий  потяг,
Пролітають  миті  нашого  життя.
Почуття  виразне  лише  у  слові,
Одна  надія  на  краще  майбуття.

Чому  неможливо  його  зупинити?
Хто  розпорядок  йому  такий  склав?
Можливо  хтось  не  встиг  долюбити?
Хтось  із  ним  по-  дитячому  грав?

Чому  час  нас  не  хоче  почути?
Заглянули  в  душу  до  кожного  з  нас?
Він  -неживий  предмет,  а  ми  люди,
Тому  ніколи  не  почує  нас  час.

Тож  живімо  гарно,  сьогодні,
Зустічаймо  кожну  коротку  мить.
Нам  щастя  принесуть  дні  погожі,
Ніхто  не  знає  стільки  нам  жить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881701
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 05.07.2020


Чайківчанка

НЕ БУДЬ СУДДЕЮ

Ніколи  ,  не  суди  невинну  людину
І  не  будь,  суддею  для  інших  в  житті.
Бо  попадеш,  під  снігову  лавину  
Хуга  ,  сніговій  зіб'є  тебе  із  путі.

А    є  прислів'я  :  ''катюзі,  по  -заслузі''
Він  ,  задихнеться  без  кисню  у  вогні.
Помре  ,як  звір  у  клітці    в  дикій  тузі
Згадає  ,всіх  тих...  кого  кривдив  у  житті.

Він  ,буде  просити  милості  у  Бога
Вдихнути  у  груди  ковток  повітря.
Серце,  болітиме...  в  душі  -  тривога
Та  більше  ,не  побачить  сонця  і  світла.

Він  ,  буде  страждати  у  муках  від  болю
Захлиснеться  ,від  сліз    у  власній  крові.
Чуже  дитя,  сироту,  не  кривдь  -долю!
Не  встрибай,  у  бій...  і  не  воюй  на  землі.

Людино,  ти  людина  ,  слова  чи  діла?...
Перш,  за  все  будь  християнином  у  житті  !
Щоб  ніколи,  за  ніс  муха  не  вкусила
Не  вихваляйся,  що  ти  є  цар,  пуп  землі.

А  ти  ,  не  принижуй  нікого  у  житті!
Не  привласнюй  ,чужі  речі  і  добро.
І  не  переходь,  за  межу  на  землі
Бо  життя,  є  бумеранг  запхає  на  дно.

Захищай,  все  від  малого  до  старого  !
Тварину  і  птицю  деревце  і    квітку.
І  нагороду,  будеш  мати  від  Бога
Всяке  добро  і  ласку  на  божім  світку.
М  ЧАЙКІВЧАНКА
 




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881690
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 05.07.2020


Чайківчанка

СПІВАЙ ПТАШКО ПІСНІ

Я,  що  митті  віддаю  себе    землі
Народжую,  вірш  своє  немовлятко.
Колишу,  і  лелію  у    своїй  душі
Щебече  ,  мила  пташка  ангелятко.

Цілує  ,  ясне  сонечко  у  колисці
І  Відкриває  політ-  святе  небо.
Всміхаються,  йому  зорі  іскристі
Віддають  земне  тепло  у  потребі.

Зростає  свята  любов    у  деревце
І  розпускає  вшир  свої  руки  віти
Як  зелене  листя    шелестить  слівце  
І  сочні  плоди  зароджує  моє  літо

О    ,  рости  красуне  яблуне    в  саду!
Наливай  ,яблука  солодко  -медові.
Хай  на  вітті  ,  співає  пташка  пісню  свою
Дарує  ,  людям  сонячні    дні  святкові.

Співай  ,  пташко  пісню  зранку  до  ночі
І  розвесели,  мою  душу  в  журбі.
Нехай  не  знає  смутку  серце  жіноче
Засолодить,  пісня  життя  на  землі.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881674
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020


Любов Граб

ЧЕКАТИМУ У СНАХ НА МАМУ

Матусю  бачу  я  у  сні,
Вона  всміхається  мені,
Неначе  хоче  щось  сказати,
Але  не  може  розмовляти.
В  її  очах  я  бачу  смуток,
До  неї  підбігаю  хутко,
Роблю  ще  крок...  Секунди  мить...
Від  болю  серденько  щемить...
Я  хочу  маму  обійняти,
Як  ми  сумуємо  сказати,
Ще  крок...Один  маленький  крок...
Роблю  до  мами  я  стрибок,
Щоб  швидше  поруч  опинитись,
У  рідні  очі  подивитись,
Та  напівкроці  зупиняюсь,
Немає  мами...  Просинаюсь...
Та  це,    всього  був  тільки  сон,
У  серці  знов  горить  вогонь,
На  жаль,  ця  відстань  нездоланна...
І  мить  розлуки  невблаганна...
Я  знаю,  треба  відпустити,
Змиритися,  і  далі  жити.
Хоч  сумно,  плакать  перестану,
Чекатиму  у  снах  на  маму.

Присвята  дорогій  матусі  (посмертно)

02.  07.  2020

Світлина  з  інтернету


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881444
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 04.07.2020


Валентина Ярошенко

Добре повезло / гумор /

Моя  теща,  друга  мама,
З  нею  в  мирі  живемо.
Мовчимо  певно  тижнями,
Мені  добре  повезло.

Не  кличе  і  по  йменню,
Говорить,  він  то  той.
Потрібно,  щось  від  мене,
Лагідно  зове,  синок.

-Повези  на  кладовище,
Підійшла,  якось  вона.
Квіти    треба  там  полити,
Збирався  пива  випить  я.

Давлю  щосили  на  педалі,
За  сто  зі  швидкістю  лечу.
Ззаду  теща  задрімала,
Без  мене  пиво  друзі  п'ють.

І  тут  на  перехресті,
Десь  взявся  лейтенант.
Мені  махає  жезлом,
Летять  підряд  слова.

-На  кладовище  спішимо?
Туди  встигаємо  завжди.
Тут  сталося  таке  кіно,
Боже,  мені  допоможи.

І  він  заглянув  в  середину,
-На  кладовище  відвезу.
Теща  відкинулась  на  спину,
-Якось  не  по-людськи́,  чому?

-На  тиждень  по  три  рази,
Приходиться  возити.
Теща  очі  відкриває,
-Чому  ми  зупинились?

І  лейтенант  в  ту  ж  мить,
Пускає  під  лоб  очі.
-Я  не  знаю,  що  робить?
Почав  бити  по  що́ках.

Прийшов  до  тями  лейтенант,
Та  з  усього  розгону.
Навалив  мені  синця,
Ще  й  мат  загнув  вдогонок.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881572
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 04.07.2020


Анна Шульке

Відпусти

Відпусти  її  на  волю,
Душу,  пташку  золоту!
Полетить  вона  над  полем
І  відчує  доброту...
Полетить  вона  над  степом
І  умиється  теплом,
Десь  опівдні,  як  планету
Вкриє  сонечко  крилом...
І  побачить  вранці  рано
Велич  лісу  вдалині...
Взнає,  що  лікують  рани
Крапельки  дощу  сумні...
Прилетить  душа  до  моря,
В  неосяжності  його
Не  одне  втопилось  горе,
Втопить  і  вона  свого́...
Не  тримай  душі  в  сараї,
Доля  душ  -  любити  все.
Як  відпустиш,  назбирає
Щастя  в  світі  й  принесе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881561
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 04.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

І такі бувають почуття

У  весняному  цвіті  вишневий  мій  сад,
Ніжно,  ніжно  всміхається  ранку.
Доторкає  промінням  його  сонцепад
І  в  рожевім  ховає  серпанку.

Білі  квіти,  неначе  біленька  фата,
Прикриває  у  вишеньки  личко.
Манить  врода  її,  надзвичайна  краса,
Хоча  ростом  вона  невеличка.

Задивляється  вітер  на  вроду  оту,
Доторкнутись  до  неї  боїться.
Пригорнувся  б,  та  зі́б'є  із  квітів  росу,
Тож  чекає,  що  вишня  всміхнеться.

А  вона  прислухається  до  голосів,
Що  луною  летять  в  піднебесся.
Не  знаходить  для  вітру  чомусь  своїх  слів,
Бо  від  нього  тепла  не  діждеться...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881521
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 04.07.2020


Любов Таборовець

Кличе липа у гай

Кличе  липа  у  гай
ароматом  медовим,
Де  справжнісінький  рай
просто  неба,  казковий
Де  повітря  тремтить
в  серцевидному  листі,
Пісня  бджілок  летить
дивовижно,  врочисто…
Чи  так  славлять  свій  край,
чи  оспівують    літо…
Та  душа  просить:  «Грай!
Милу́й,  сонячним  цвітом.
Хай  небесна  блакить
ніжить  хусточку    крони,
Комашня    гомонить
про  природи  закони…
Сонце  руки  свої
простягає  крізь  віття,
А  невтомні  рої  
все  цілують  суцвіття…
Ноги  пестить    трава
шовковистим  розмаєм…
В  квітах  мрія  жива:
вечір  з  липовим  чаєм…
З  п’янко-ніжним  смаком,
де  сховалося  літо…
Губи  вкрились  медком,
а  душа  моя  світлом.  

02.07.2020
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881427
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 04.07.2020


Ніна Незламна

Её я встретил…

На  море  буря  бушевала
 И  крики  чаек  доносились
Её  я  встретил  -  не  узнала
Так    чудны    глазки!  Часто  снились

 Она    смотрела,  на  брызги  волн
На  лице  строгость,  беспокойство
 И  вдруг  всё  вспомнил,  как  ночной  шторм
Душа  пылает,  одно  расстройство

 К  кому  пришла  же  ?  Задал  вопрос
 Изнемогая,    уж  сам  себе
И  захватил  бы….  Я    штук  сто  роз
Всю  жизнь  улыбку,    хранил  в  душе.

 Прошли  года,  ты    словно  рядом
Вдвоем  делили  парту  в  школе
Слегка  скользнув,  обычным  взглядом
Нет  не  узнала…  Недоволен..

Но  не    посмею,  словно  море
Тревожить  сердце,  ведь  так  люблю
Под  тихой  гладью,  спрячу  вскоре
Свою  горячность....  я  утоплю

                                                                     Стих  из  сундука

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881522
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 04.07.2020


Любов Граб

ДОРОГІЙ МАМОЧЦІ (посмертно)

     ДЛЯ  МАМИ      (посмертно)  

 Матусю!  Мамочко  моя!
Нема  тебе  ,  тебе  нема  ...
Забрав  тебе  Господь  від  нас  ...
Тебе  вже  бачу  тільки  в  снах  ...

Вже  десять  років  як  нема,
Тебе,  матусенько  моя,
Сумую  дуже  сильно  я,
Сумує  наша  вся  сім'я.

Не  вистачає  тебе,  мамо.
Пішла  від  нас  ти  дуже  рано  ...
Стискає  серце  біль  нестерпний...
Чому  так,  Боже  Милосердний?

Минають  дні...  Минають  ночі...
Матусі  згадую  я  очі.
Тепло  долонь,  обійми  щирі,
Тоді  були  ми  всі  щасливі.

В  дитинство  знову  повернусь,
Тихенько  Богу  помолюсь.
Вернусь  думками  в  ті  часи,
Де  ми  маленькими  росли.

У  наших  серцях  назавжди,
Залишишсяживою  ти.
Ми  не  забудемо  ніколи,
Тебе,  й  твоєї,  мамо,  школи!

02/  07/  2019

ДОРОГІЙ  МАМОЧЦІ  (посмертно)

Смуток  серце  огортає,
Мами  поруч  вже  немає,
Одинадцять  довгих  років  
Ми  без  мами  одинокі.
Нам  тебе  не  вистачає,
Серце  полум'ям  палає,
Повернути  б  на  хвилинку,
Час,  як  ти  жила  в  будинку,
Нам  сніданок  готувала,
На  навчання  відправляла,
Коли  плакали  -  втішала,
До  серденька  пригортала.
Ти,  матусенько  рідненька,
Наче  зіронька  ясненька,
Супроводжувала  нас.
Зараз  ти  на  небесах,  
Біля  нашого  Творця,
Маєш  вічне  вже  життя.
З  миром  спочивай,  рідненька,
Сумує  матінка  старенька,
Сумую  я,  сестра  моя,
Сумує  наша  вся  сім'я.
Зараз  ти  на  небесах,
І  приходиш  тільки  в  снах,
На  ніч  чекаю,  щоб  заснути,
Голос  рідний  твій  почути,
Міцно-міцно  обійняти,
Як  ми  любимо,  сказати.
Спочивай,  матусю  рідна,
Знала  б  ти  як  нам  потрібна...
Ми  приймаєм  Божу  волю,
Серденько  щемить  від  болю,
Бог  забрав  тебе  так  рано...
Спи  спокійно,  рідна  мамо.

02.  07.  2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881442
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020


Капелька

Искал повсюду идеал

Искал  повсюду  идеал,
Нигде  его  не  замечал.
В  природе?  Ныне  красота;
Затем  то  бури,  то  шторма.

Смотрел  на  небо.Может  там
-Ответ  подсказка  будет  нам?
Увидел  неба  лишь  чуть-чуть.
И  там  загадка.  Млечный  путь.

Решил  я  землю  пробурить,
По  полочкам  всё  разложить.
"Тыкнуть"  как  пальцем  в  глубину
Узнать  все  тайны  наяву.

Мне  всё  в  диковинку  узнать,
Везде  хотелось  побывать.
Мечтал  найти  я  идеал,
Но  видно  я  не  так  искал.

Ведь  я  скептически  смотрел,
Умом  всё  разобрать  хотел.
Искал  я  в  людях  идеал,
Свою  греховность  не  познал.

Своих  страстей  не  победил.
Ну  и  кого  я  удивил?!
Ведь  я  и  сам  не  идеал.
Зачем  же  ближних  осуждал?!

Зачем  забыл  что  нам  добро
Небесный  словно  дар  дано?!
И  идеал  есть  всем  всегда
И  дан  он  в  образе  Христа!

В  Нём-свет,любовь,спасение!
Лишь  в  Нём  дано  прощение!
В  Нём  на  вопросы  есть  ответ!
Лишь  во  Христе  несчастных  нет!

                               20.02.  2018  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778988
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 03.07.2020


Valentyna_S

Через роки, десятиліття, як століття

Через  роки,  десятиліття,    як  століття,      
Вернув  негадано  бентежний    юний  щем.
Несміло  розбудив  заснулий  спогад  й  миттю  
Отямився  і  знов  розтанув  міражем.

Дозволити  йому  зі  мною  далі  бути
Й  пройти  невинно  разом  залишок  шляху?
Чи,  може,  краще  вдруге  спробувать  забути,
Даремно  у  стіну  не  стукати  глуху?

Через  роки,  десятиліття,  як  століття,
Стривожений  тобою,  ворухнувся    щем.
Загадка  розгадана,  й  суть  її  розкрита
Противиться,  щоб  він  назовсім  в  мене  щез…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787846
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 03.07.2020


Надія Башинська

СТВОРИВ БОГ ДЕНЬ…

           Створив  Бог  день...  створив  Бог  ніч  та  й  став  відпочивати.
Відпочив  день,  відпочив  два  й  почав  знов  міркувати:  «  А  що
коли  отак  щодня  нічого  не  робити?  У  кого  вчитися  тоді  будуть
мої  всі  діти?  Однаковісінькі  всі    дні,    одна    в  одну  всі  ночі.  Як-
що  одне  і  те  ж  щодня,  чи  радість  мають  очі?..»
Він  став  творить…    Ой  дні  ж  які!  Веселі  та  бадьорі.  А  працьо-
виті  всі  які…  буденні  є  й  святкові.  Кожному  дню  торбинку  дав.
Своє  хай  поскладає.  Коли  на  Землю  день  прийде,  своє  й    пороз-
сіває.
         То  ж  стали  розсипать  сніги  зимові  дні  сріблисті.  Весняні  ніж-
ністю  цвітуть  в  смарагдовому  листі.  Ой,  як  видзвонюють  в  гаях  
дні  теплі  літні,  Божі…  До  ніг  схиляються  в  плодах  осінні  дні  по-
гожі.
Дарує  кожен  день  своє,  що  дав  Господь  в  торбину,  тому  всі  ма-
ємо  щодня  веселу  світлу  днину.  Якщо  гірчить…  не  Боже  то.
Бог  гіркоти  не  має.  Він  лиш  щасливі,  добрі  дні  на  землю  посилає.
І  ночі  зоряні,  ясні,  для  нас  вогнями  сяють.  То  ж  дякуймо  й  радій-
мо  всі,  бо  швидко  ж  так  минають…
         Наш  Бог  –  невтомний  є  Творець!  Нам  є  чому  радіти.  Коли  вчи-
мося  в  Бога  ми  –  в  нас  вчаться  наші  діти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881358
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 03.07.2020


Ніна Незламна

Запали свічку

Чорнобильський  привид  блукає
Багато  вже  років  минуло
Та      людство  усе  пам`ятає
Ту  біду,  жахи  не  забуло.

Укрилась    чорною  ковдрою
Та  пилом  смертельним    вся  земля
Людство    втікало  з  тривогою
Скрызь    диміло,  стогнали  поля  .

В  чорний  цвіт  убралась  калина
Слізно,  гірко  ридала  земля
Зовсім  сірою    річка  стала
Вже  не  видно  ніде  журавля.

Скільки  людей,  горе  пізнали
І  скільки  там  полягло  життів
Та  чорних  стрічок  зав`язали
І  залишилось  скільки  сиріт...

Людству  не  забути  тих  подій
Ти  сьогодні  свічку  запали
Давай  помянем  героїв  всіх
Нам  с  тобою  життя  зберегли.

                                                                       22.04.2016р



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662181
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 03.07.2020


Валентина Ярошенко

Було щоби легким життя

Бажається  спокійного  життя,
З  ранку  ноги  омити  росою.
Було  щоби  легким  буття,
Провести  якийсь  день  з  собою.

Щоби  на  тебе  не  чекали,
Колись  дали  вихідний  день.
Тебе  обов'язки  не  діставали,
З  ранку  почути  солов'я  пісень.

Посуд  хтось  помив  за  тебе,
Мимоволі  хтось  з  столу  прибрав.
І  буде  в  тебе  світлим  небо,
Сам  Бог  тобі  все  те  послав.

Хтось  тобі  квіти  подарує,
Запитують,  які  у  тебе  справи?
Тоді  й  душа  тепло  відчує,
Ще  більшого  досягти  прагне.

Життя  дається  раз  в  житті,
То  воно  буває  різнобарвим.
Нехай  обминають    дні  тяжкі,
Буде  завтра  щасливим  і  гарним!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881449
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020


Валентина Ярошенко

Було щоби легким життя

Бажається  спокійного  життя,
З  ранку  ноги  омити  росою.
Було  щоби  легким  буття,
Провести  якийсь  день  з  собою.

Щоби  на  тебе  не  чекали,
Колись  дали  вихідний  день.
Тебе  обов'язки  не  діставали,
З  ранку  почути  солов'я  пісень.

Посуд  хтось  помив  за  тебе,
Мимоволі  хтось  з  столу  прибрав.
І  буде  в  тебе  світлим  небо,
Сам  Бог  тобі  все  те  послав.

Хтось  тобі  квіти  подарує,
Запитують,  які  у  тебе  справи?
Тоді  й  душа  тепло  відчує,
Ще  більшого  досягти  прагне.

Життя  дається  раз  в  житті,
То  воно  буває  різнобарвим.
Нехай  обминають    дні  тяжкі,
Буде  завтра  щасливим  і  гарним!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881449
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020


Віктор Варварич

Тепле літечко

Тепле  літо  нас  зігріває,
Окутує  своїми  крильми.
Соловей  нам  пісні  співає,
А  новий  день  читає  псальми.

Сірі  хмари  небом  мандрують,
У  тиху  і  незвідану  даль.
Тумани  себе  демонструють,
Встеляючи  сріблясту  вуаль.

Літній  день  щастя  дарує,
Із  промінням  сонця  зорить.
Земля  водицю  фільтрує,
Щоб  знову  її  можна  пить.

У  небесах  різні  картини,
Їх  змінюють  білі  хмаринки.
А  діти  плетуть  намистинки,
В  їхніх  очах  горять  іскринки.

Ніжний  вітер  вербу  колише,
І  розчісує  коси  її.
Хлопець,  дівчину  не  полише,
Дарує  сподівання  свої.

Обрій  наш  погляд  милує,
Зелена  діброва  шумить.
Сонце  листя  полірує,
Вечір  дарує  чудну  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881507
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закохалася у тебе

Я  закохалася  у  тебе,
У  твої  очі  голубі.
Вони  немов  частинка  неба,
Неначе  ясні  дві  зорі.

Я  закохалася  у  тебе,
Кохання  в  серці  бережу.
Десь  лине  солов'їний  щебет,
Ти  найдорожчий  -  я  скажу.

Я  закохалося  у  тебе,
Неначе  поле  в  маків  цвіт.
Ти  пригорни  мене  до  себе,
Не  будем  рахувати  літ.

Я  закохалася  у  тебе
І  своє  серце  віддала.
Про  щось  шепочуть  тихо  верби,
Чекають  ніжності  й  тепла.

Я  закохалася  у  тебе,
Як  вітер  в  хмари  дощові.
І  як  земля  й  блакитне  небо,
Я  буду  вірною  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881430
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Зелений Гай

Сонячний удар.

Мати  вчить  малого  сина:
--  Кепку  не  знімай,  Макар.
На  дворі  пекуче  літо,
Буде  сонячний  удар!
Син  до  матері  кидає:
--  А  сама  вдягнула  ти,
Якусь  маєчку  тоненьку,
Не  покрила  голови.
І  такі  короткі  шорти,
Мабуть  тільки  в  тебе  є.
То  скажи  мені,  рідненька,
Сонечко  тебе  не  б'є?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881428
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Lana P.

НЕБЕСНЕ

Сонце  примружує  око,
Переглядає  блакить.
Хмара  у  стилі  барокко
Небом  безкрайнім  летить

У  невідому  країну,
Гнана  вітрами  думок,
Що  не  дають  їй  спочину,
Не  відступивши  й  на  крок.

Переплітає  проміння
Легіт  гнучкий,  мов  батіг,
Знову  настало  прозріння  —
День  повернувся  з  доріг.

Обрій  втішає  водичку,
Луки,  поля  і  ліси,
Небо  відкрило  криничку
Щоби  напитись  краси!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881369
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Ніна Незламна

Обійми міцніше

Чуєш  любий,  пригорни  сьогодні
 Мо»  витягнеш,  мене  з  порожнечі?
Чом  з  тобою,  ці  нічки  холодні
Тож  обійми,  міцніше  за  плечі  

Можливо  згаснув    порив  кохання?
Як  дощ  химерний,  січе  надворі
Ні!  Знаю,  одне  твоє  бажання….
Нехай  навіють  пристрасті  зорі…

Казкова  ніч…    перли  розсипає
 В  наших  серцях  запалює  вогонь
В  міцних  обіймах  душа  співає
 Я  розтану  поміж  теплих  долонь.

                                                                                 Вірш  зі  скрині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881419
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Valentyna_S

Обпалила жар-птиця…

Обпалила  жар-птиця  подолок  підхмар’ю.
Не  повернеться,  каже,  на  мрій  попелище.
Їм  кресала  вогонь,      воскрешала  їх  марно,
А  вони  пригинаються  нижче  та  й  нижче.

Врешті-решт,  що  було,  пересіяно  ревно.
Із  половою  в  решеті  мрії  незбутні.
Та  відтинок  від  «А»  аж  до  «Я»  —  це  напевно  —
Без  омрій-провідниць  наче  ангел  без  лютні.

—  Отже,  людям  миліша  убога  пташина,  —
Виснувала  крешана  й    зронила  журлинку,
Щоб  в  душі  народилась  сльоза-горошина
І  ожили  стремління    мої  на  хвилинку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881396
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Валентина Ярошенко

Лінь вперед веде

Не  потрібно  боятись  роботи,
Нехай  вона  тебе  боїться.
Не  чекай  вихідної  суботи,
Сьогодні  покажи  своє  вміння.

Не  потрібно  боятись  роботи,
Якщо  маєш  до  неї  бажання.
Не  завдасть  тобі  турботи,
Кращим  буде  і  сподівання.

Не  потрібно  боятись  роботи,
Стаєш  в  мить  умілим  майстром.
Не  соромно  одягти  і  чобо́ти,
"Зможу!"  Стане  твоїм  гаслом.

Не  потрібно  боятись  роботи,
Нелегкою  може  бути  задача.
Якщо  не  бути  до  неї  охочим?
То  невміння  попереду  скаче.

Не  потрібно  боятись  роботи,
Стати  прикладом  за  для  дітей.
Якщо  на  лиці  ще  є  скорбота?
Тоді  вперед  тебе  лінь  веде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881361
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Валентина Ярошенко

Життя того варте

Без  Вас  сум,  лягає  на  душу,
Дорогі  мої,  по  клубу  друзі!
Скучно  жити  у  цьому  світі,
Ви,  даруєте  щасливі  миті.

Без  Вас  сум,  давить  на  серце,
Закохані  лебеді  удвох  на  озерці.
Дорогі  наші  поети  і  поетеси,
Нехай  підтримує  нас    і  преса.

Без  Вас  сум,  полонить  миті,
Тоді  не  ваблять  і  волошки  в  житі.
Не  співає  соловей  своїх  пісень,
Та  Муза  надихає  нас  що  день.

Налягає  сум,  без  Вас  на  плечі,
Радує  всіх  веселий  сміх  малечі.
Буває    так  тяжко  по  життю  іти,
Із  ними  іноді  малям  стаєш  ти!

Давайте  ті  зустрічі  дарувати,
Підтримку  і  коментарі  надсилати.
Тоді  буде  у  всіх  кращим  завтра!
Здається  наше  життя  того  варте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881350
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Ніна Незламна

петушок

                                                             Стихотворный  рассказ

На  заборе  петушок
Серебристый  гребешок
Всегда  весёлый  сидел
Целый  день  песенку  пел.
Он  так  надоел  курице
-  Что  всё,  кричишь  на  улице?
 И  пошла  она  в  аптеку
 Купить  петушку  таблетку.
 А  в  аптеке  то,  суета  
И  спешат  все,  кто  куда
-Будьте  добры,  вас  попрошу
Таблетку  дайте  петушку.
-Он  всегда  много  кричит
А  другим  молчать  велит
Провизор  отвечает
-  Что  курица  не  знаешь?
Если  петух  будет  спать
 Легко  может  в  суп  попасть  
 Вдруг  возмутилась  курица…..
 Вот  ерунда…Подумала...  
Ну  хорошо,  пускай  живёт
Уж  потерплю..  Пускай  поёт.

                                       25.04.2016



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661895
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 02.07.2020


Valentyna_S

Ранок

Засліпило  сяйво  запашного  поля:
То  пшениця  спіла  колихає  долю.
Там  --  громада  лісу  кличе  свою  пісню--
З  неба  потягнула  музику  врочисту.
Соловейка  чутно  з  чорного  терену,
Й  дятел  визволяє  тишу  із  полону.
Звідусіль  злетілось    багатоголосся  —
Струнами  стікає  в  засмагле  колосся.
Десь  бурмоче  ворон  —  когось  поучає.
Заспівати  б  в  хорі  –  талану  не  має.
Ліс  увесь  довкола  в  світлій  павутині,
В  м’ятному  жаданні  лагідної  днини.
Дуб  столітній  пильно  розкидає  тінь:
Може,  перехожий  зажадає  в  сінь.
Онде  на  узліссі  молоді  берізки
Зграйкою  спинились:  притомились  трішки.
Сонцю  теж  схотілось  до  лісу  прихилиться:
Сяєвом  зігріти    деревця  й  травицю.
От  вже  й  застрибали  промені  завзяті
З  гілочки  на  гілку,  наче  білченята.
Ліс  уже  вирує,  лісу  вже  не  нудно,
Ліс  живий  і  дише  на  всі  дужі  груди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787736
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 01.07.2020


Веселенька Дачниця

Коли б мені сови розум

Коли  б  мені  сови  розум,
Ще  й  крила  орла
Я  б  в  своєму  курятнику
Першою  була.
А  то  прийшла  молодуха
Худа,  як  билина,
Лапи,  наче  у  страуса,
В  хвості  лиш  пір’їна.
Щось  белькоче,  наче  індик,
Лапами  дригає
Нас,  заслужених  несучок,
Мов    не  помічає.

Якби    мені  сови  розум,
Ще  й  крила  орла
Я  б  в  своєму  курятнику
Лад  тай  навела.
Півні  в  мене  не  ходили  б  
В  чужі  огороди,
Своїх  домівок  береглись
Не  робили    шкоди.
Запровадила  би  для  них
Ще  й  трудовий  оброк  -
Даром  не  трясти  повітря-
Навчати  діточок.
   
Увела  би  люстрацію
В  курячій  громаді,
Було  б  видно,  хто  несеться,
А  хто  тільки  гадить.
Голосистий  і  дзьобатий
Курячий  народ
Поважав  би  чесну  працю
Зась…  в  чужий  город!
                                                                       В.Ф.-  26.06.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881323
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


Ніна Незламна

Как прекрасно жить

Как  прекрасно,  на  свете  жить
Когда  всё  есть,  друзья,    дети
Когда  вдруг  заболеешь  ты
Твой    милый  принесёт  цветы.
Заговорит  ,  приголубит
Вот  чашку  чая  поднесёт
Он  обогреет,    пошутит
Улыбку,  радость  принесёт.
А  внук,    внучка  прощебечет
Я  чай  хочу,  конфетку  ту
Вдруг  все  болячки  отойдут
И  силы  вновь  к  тебе  придут.
Так  радуйся  тому,  что  есть
И  лет  прожить  тебе,  не  счесть
И  пусть  же,  годы  не  вернуть
Ты  растопи  и  боль,  и  грусть.
Отдай  все  силы  за  любовь
Тогда,  ты  обретешь  покой
Живи,  радуйся,  пока  живётся
Уверенно  пусть  сердце  бьётся.
Живи  и  жизнью  наслаждайся
Ведь  хочешь?  Себе  признайся
Дана  тебе  жизнь    лишь  одна
Так  исчерпай  же,  её  до  дна

                                                 2016г


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661254
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 01.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мариськині мрії ( гумор )

У  Мариськи  мрій  багато,
Кожна  мрія  в  неї  свято.
Перша  мрія  в  "  ВИШ"  вступити,
Та  потрібно  щось  учити...

Друга,  заміж  добре  вийти,
Бо  немає  ні  копійки.
За  старого,  чи  кривого,
Був  би  гаманець  у  нього.

Третя  мрія  про  Канари,
Як  туди  попасти  вдало?
Щоб  погрітись  на  пісочку,
Бож  сидить  все  в  холодочку.

А  четверта  мати  "  Мерса",
Не  одні  лише  колеса.
У  "  Бутік"  щоб  завітати,
Добре  їсти,  гарно  спати...

Мрії  ці  Мариська  мала,
Кожен  день  перечисляла.
Та  на  серці  тепло  стало,
Мільонера  пострічала.

Хоч  не  дуже  вже  й  хороший,
Та  в  кишені  в  нього  гроші.
Біля  неї,  як  лягає,
З  губи  -    зуби  витягає.

Щей  до  того  глуховатий,
Має  в  вусі  апарата.
Він  почне,  як  жук  гудіти,
Серце  починає  нити.

Лисина  немов  арена,
Корчить  знатного  спортсмена.
А  як  ляже  в  ліжко  спати,
Не  розбудять  і  гармати...

Кожен  день  вона  у  стресі,
Хоч  і  їздить  в  Мерседесі.
Шопінги  вже  надоїли,
Замість  мрій,  вже  ноги  мліли.

Було  знатне  в  них  весілля,
Та  тепер  шукає  зілля.
Щоб  його  зачарувати,
І  потрохи  забувати.

Вирішила  вона  вранці,
Завести́  собі  коханця.
Ось  тоді  буде  радіти,
З  одним  спати  з  іншим  жити...

Не  вдалась  її  афера,
Бо  сама  була  мегера.
Чоловік  про  все  дізнався
А  коханець  десь  подався...

Ось  така  собі  Мариська,
Не  одна  є  блудодійська.
Хоче  грошиків  багато,
Рада  гаманець  обняти...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881341
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


Капелька

Армейские стихи (2)

Вновь  в  астраханские  края

Вновь  в  астраханские  края
Крадётся  медленно  весна,
А  во  степи  уже  тепло,
Давно  уж  с  крыши  потекло.

Весна  обрадует  всех  нас
-Кому-то  дембельский  приказ,
А  кто-то  станет  "стариком",
Кто  "черпанётся"  черпаком.

Весна,  кап-ярская  весна
Как  ты  солдату  дорога.
Ты  после  зимних,  снежных  вьюг
Напоминаешь  нам  про  юг.

----------------------

Ещё  одну  весну  встречать,
О  доме  думать,  дембель  ждать.

Стих  написан  во  время  службы  в  Армии.
Днепр  май  1985-  Капустин  Яр  июнь  1987.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881291
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 01.07.2020


Валентина Ярошенко

Ой ти, горе, відійди

Ой  ти,  горе,  відійди,
Чому  мене  спіткало?
Не  чекала  я  й  біди,  
На  щастя  сподівалась.

Ой  ти,  горе,  відійди,
Зустріти  хочу  щастя.
Старість,  а  ти    йди  кудись,
Без  тебе  жити  краще.

Ой  ти,  горе,  відійди,
Солов'ї  в  душі  співають.
Завжди́  з  тобою  я  на  ти,
Негаразди  обминають.

Ой  ти,  горе,  відійди,
Не  неси  в  душу  печалі.
Сонечко,  більше  світи,
Прожени,  вітри  незвані.

Ой  ти,  горе,  відійди,
Діждуся    весну  ту  бажану.
Ключ  журавлиний  провести,
Прокинутися  з  сонцем  рано.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881299
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 01.07.2020


Ніна Незламна

Дитяче 10

       Козенятко

Вечір  сонечко    сховав
Туман  землю  накривав
Козенятко  ме-ме  ме-
Гей  забули  ви  мене
Копитцями  туп,    туп  –  туп
По  ланцюгові    стук-  стук
Бабця  швидко,  вже  й  тут
Не    могла  його  забуть
Біжить  козлик    ме-ме-ме
 Бабця  любить  ме  –  не-  е….

               ****

   Пасу  каченяток

 Каченятка  на  долині
Пасу  зранку.  Я  ж  в  малині
Поряд  маленький  гайочок
Близько  дзюркотить  струмочок  
Пахнуть  ягоди  в  долоні
Смакота,  вуста    червоні
Вийшла,-  Кря-кря,-  невпізнали
Гучно  подають  сигнали
Рада,  умилась  в  струмочку
Відпочинок  на  горбочку
Ось  так  пасу  каченяток
 Порахую  -  сім  близняток
Як  сонечко  всі  жовтенькі
Які  ж  веселі  й  гарненькі!


Коли  ж  це  настане    
   
                                     /Для  розвитку  дитини  /

В  зимоньки  срібляста  шубка
А    в  ялинки  шапка  з  хутра
 Як  сонце  добре    припече...
Струмочком  шапка  потече....
Скажіть  дітки,  коли  ж  це  настане?
Дружно    -  Коли  сніг  розтане
В  яку  пору?  -  (  Як  весна  прийде).

                                                                       05.02.2020р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881319
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


Надія Башинська

КОЛИСЬ НА СВІТІ ЖИВ БРОВКО…

         Колись  на  світі  жив  Бровко.  Хитрющий  пес,  що
там    казати.  Любив  багато  говорить,  ще  більше,  пра-
вда,  прибрехати.
Бувало,  вірили  йому.  Хоча  добро  яке  від  нього?  Та
згодом  стали  на  Бровка  дивитись  скоса.  Та  що  з  того?
Він  же  вигадував,  що  міг.  Ну,  як  могли  таке  терпіти?
Ото  ж  недобре  так  робить.  Кривді  нікого  не  зігріти.  
           І  зрозумів  тоді  Бровко  у  чому  річ  й  сказав:  "  Гав!",  
"Гав!"  Так  він  злу  Кривду  ту  лиху  від  себе  назавжди  
прогнав.
         Вона  по  світу  ходить  ще,  хоч  невесела  вже  така.  
Когось  шукає...  Може  тих,  хто  вчивсь  обманювать  
в  Бровка?
А  уявляєте,  якщо  її  візьмуть  всі  й  проженуть?..
Можливо,  ми  тоді  пізнаєм  життя  святого  справжню  суть.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881130
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 01.07.2020


Віктор Варварич

Літній ранок

Знову  ранок  вулицею  мандрує,
І  дарує  нам  свого  щастя  ковток.
Любов  у  наших  серцях  полірує,
І  до  кохання  прокладає  місток.

Смачною  кавою  нас  пригощає,
Додає  в  неї  вершки  і  кориці.
Нові  надії  знову  воскрешає,
Везе  по  небу  нас  на  колісниці.

Із  світанком  відкриває  фіранки,
І  промінням  сонця  нас  зігріває.
Запрошує  в  гості  до  коліжанки,
Разом  із  птахами  пісні  співає.

Напоїть  зелені  трави  росою,
Із  вітерцем  заколише  діброви.
Мандрує  в  гай  повільною  ходою,
Розчеше  вербі  кучеряві  брови.

А  ти  чудовому  ранку  всміхнися,
Упіймай  його  загадкову  красу.
І  щиросердно  Богу  помолися,
І  щоб  Він  розбудив  тебе  завчасу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881209
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 01.07.2020


Капелька

Армейские стихи (1)

Кто  виноват  скажи  солдат

Кто  виноват,  скажи  солдат,
Что  ты  устал  ходит  в  наряд?
Что  ты  попал  сюда  в  Кап-Яр,
Хотя  тебя  никто  не  звал.

Что  на  посту  один  стоишь,
Глазами  жадно  в  даль  глядишь,
Не  подпуская  никого,
Не  отзываясь  ни  на  что.

Ты  службу  нёс  как  верный  пёс,
Не  понял  лишь  один  вопрос
-Ты  забывал  что  в  этот  час
Гуляют  и  поют  про  нас.

Ты  не  забыт  и  не  забит,
ты  жив  пока  живёт  тот  миг
-И  что  живой  ты  человек
И  что  служить  тебе  не  век.

Два  года  быстро  пролетят,
Последний  раз  пойдёшь  в  наряд.
Отдашь  родной  свой  автомат,
Взгрустнёшь  и  станешь  вспоминать.

Как  ты  здесь  жил,  как  ты  служил
И  все  печали  пережил,
А  ныне  ты  учил  Устав  
И  мудрость  службы  постигал.

Не  отвечай  ты  мне  солдат,
Ведь  здесь  никто  не  виноват.
Родных  и  близких  вспоминай,
Два  года  ж  Родине  отдай.

Стих  написан  во  время  службы  в  Армии.
Днепр  май  1985-  Капустин  Яр  июнь  1987

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881285
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020


Олеся Лісова

Третя лишня

Часто  у  житті  трапляються
 історії,  як  у  моєї  Л.Г.


Побачила  ці  очі  й  сонце  вийшло!
Щасливішу,  здавалось  не  знайти.
Я  вірила  тобі,  що  буде  вічно,
Кохання  світле    -  там  де  ти,  де  ти.

У  мріях  вже  цвіла  весільна  вишня,
Грааль  любові,  повний  чистоти…
Даремно,  бо  говорять  -  третя  лишня
Розбилась  доля  там  де  ти,  де  ти».

При  зустрічі  сказав,  що  в  тебе  інша
За  нами  уже  спалені  мости,
Душа  волала:  «Я  уже  колишня?»
Не  вірив  розум,  йшов  де  ти,  де  ти.

Побачила  суперницю  –  подруга?
Кусала  губи  з  кров’ю  самоти,
Бо  я  така  не  перша  і  не  друга
Та  серце  залишилось  там  де  ти.

Єство  тягнула  чорна-чорна  туга,
Де  шлях  довіри  до  людей  знайти?
Були  в  мене  коханий  і  подруга,
Зостались  зрада  з  болем  –  там  де  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881215
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020


Катерина Собова

Шкiльна дружба

Вже    не    бавилась    казками
Молода    красуня    Лера,
Познайомити    з    батьками
Привела    в    дім    кавалера.

-Познайомтесь,    мамо    й    тату,
Міша    так    мене    кохає,
Він    успішний    і    багатий,
І    життєвий    досвід    має.

В    тата    борода    тряслася,
З    радості    от-от    заплаче  –
Однокласника    Михася
Тридцять    років    він    не    бачив.

Мама    враз    червона    стала
Через    ті    хлоп’ячі    звички:
Пригадала,    як    Михайло
Її    смикав    за    косички.

А    майбутній    зять    доводить:
-Живе    заповідь    нетлінна:
Шкільна    дружба    переходить
У    наступні    покоління!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881203
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020


Надія Башинська

НЕ КОЖЕН ТАК, ЯК СОЛОВЕЙ…

         Якось  не  спалося  Вороні.  Ну  ти  хоч  плач…
не    може  спати.  А  тут  ще  й  Соловей  почав  співати.
Сиділа.  Слухала.  В  такт  пісні  тій  дзьобом  об  вітку  
стукала.
         Коли  він  стих  на  мить,  сказала:
-  Не  знає  нот!  Я  так  і  знала.  То  вверх,  то  вниз...
Не  розібрати,  яку  наступну  ноту  брати.  Не  те,  що
в  мене.  Все  в  порядку.  І  ноти  всі,  як  на  підбір.  Од-
на  в  одну.  Тут  знає  кожен  птах  і  звір  пісню  мою.
І  заспівала:  «Кар!»  ,  «Кар!»  ,  «Кар…»
Злякавсь  Борсук:  «Де?...    Що?...  Пожар?..»
А  Соловейків  спів  легкий  у  світ  летів.  Він  так  дзве-
нів!
         Ой,  скільки  ж  того  Вороння…    Та  і  його  мусим    
приймати.  У  світі  цім    пісню  свою  право  дано  всім  
проспівати.
         Не  кожен  так,  як  Соловей,  в  своїм  житті  співать  
зуміє.  Все  ж  відшукать  спробуй  своє,  що  іншим  сер-
денько  зігріє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881110
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 30.06.2020


Білоозерянська Чайка

Літо в суницях

[i][b]Хай  літо  все  в  суницях  –
у  снах  рожевих  сниться,
До  сну  не  стукай  –    я  не  відчиню.
Не  хочу  бути  груба,
життя  з  тобою  –  згуба
та  мука  від  пекельного  вогню.

Хай  інше  серце    плаче,
скорившись  грубій  вдачі  –
 це  більше  не  стосується  мене.
Твоє  життя  мізерне
це  літо  сокровенне
обійде  стороною,  омине.

Крізь  болі  та  чекання
згоріло  те  останнє,
що  в  спогадах  всі  називали  «Ми».
І  навіть  не  здригнеться
ледь  уціліле  серце  –
ти  як  належне  все  тепер  прийми.

Без  тебе  буду  жити,
цвісти  у  власнім  літі  –
так  омину  руйнуючу  пітьму.
Того,  хто  б'ється  в  двері,
залишу  на  папері  –
в  суничне  літо,  вибач,  не  візьму![/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881171
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 30.06.2020


Капелька

В Соборе солнышко взошло

В  Соборе  солнышко  взошло!
Согрело  многих,привлекло!
Ведь  чудо  Божье  получилось!
И  это-  правда,не  приснилось!

Стал  Кафедральный  наш  Собор,  (1)
Для  многих  стал  родимый  дом.
Епархия  образовалась
Во  Славу  Божию  на  радость!

И  Матерь  Божья  посетила
Даруя  "Умиленьем"  милость!  (2)
Но  "враг"  не  дремлет,не  сдаёт  (3)
И  борет  человечий  род.

Кто  Настоятелем  пребудет
Любовь  в  Соборе  если  будет?!
Всегда  по  Божьему  решать
И  никого  не  обижать!

Дороже  ценностей  земных
Святая  воля,мир  святых!
Но  кто  здесь  может  рассудить?!
Давайте  лучше  дружно  жить!

И  Паства  вроде  успокоясь,
С  благословением  настроясь
На  Пост  великий,на  дела
-Исправить  "страстные"  сердца.  

Владыка  Паству  за  Христом
Повёл  в  Небесный  Отчий  дом!
И  Батюшка  наш  Константин,
Мы  рады-пребывает  с  Ним.

Давайте  радостно  трудиться
И  во  Христе  любить,мириться!
Давайте  будем  понимать
-Собор  нельзя  делить,терять!

Столетие(уже  века)  (4)
-Невероятная  судьба.
Святитель  Божий  Николай
Молись  о  Нас  и  вразумляй...

Недавно,словно  Колизей
-Был  настоящий  здесь  Музей.
Животных  кости  напоказ
Вносили  в  Церковь  много  раз...

Давайте  будем  понимать
-Не  всё  в  "бирюльки"  нам  играть.
Гроза  над  всей  Землёй  заходит
И  буря  мглою    небо  кроет!

Дают  всем  людям  "номера"
-В  системе,словно  имена...
Давайте  каясь  исправляться
И  на  грехи  не  возвращаться.

Давайте  жизнью  дорожить
-Чтоб  не  пропить,не  прокурить.
Ведь  рано,поздно  умирать.
Какой  ответ  Мы  сможем  дать?!

Господь  зовёт  Нас  в  Храм  всегда!
Он  видит  души  и  сердца!
Он  ждёт  и  Нас  всегда  встречает!
Душа  порой  не  понимает,

Но  чувствует-что  любит  Он!
И  что  спасенье  только  в  Нём!
Он  снова  Царство  предлагает
И  каждый  волей  выбирает!

Давайте  будем  вспоминать
-Ведь  солнце  может  обжигать!
Давайте  верой  постигать
И  добрые  плоды  давать!

В  Соборе  солнышко  взошло!
Согрело  многих,привлекло!
Ведь  чудо  Божье  приключилось!
Во  всём  ищите  Божью  милость!

(1)-Свято-Николаевский  Собор  
город  Каменское
(2)-Пребывание  в  Соборе  
чудотворной  иконы  "Умиление"
(3)-лукавый  змий.Был  небольшой,  
но  серьёзный  внутрицерковный  
конфликт  в  Соборе
(4)-1898  года  построен  Собор

                       Март  2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778478
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 29.06.2020


Валентина Ярошенко

Ніжності слова

Шепоче  ніч  коханню  звіт,
За  мене  всі  ховайтесь.
Усім  закоханим  привіт!
На  щастя  сподівайтесь.

Багато  таємниць  з  давна,
В  своїй  душі  я  зберігаю.
Ними  заповнені  місця,
І  за  любов  відповідаю.

У  когось  чарівна  вона,
А  є  розбилась  на  частинки.
У  двох  запалює  серця,
Єдна  в  одну  дві  половинки.

Не  зібрати  ніколи  назад,
Туга  та  розпач  бентежать.
Хоч  чарує  сріблом  зорепад
За  ним  нема  кому  стежить.

Одна  надія  в  душах  жива,
Завжди  помирає  остання.
Почути  ті  ніжності  слова,
На  грані  довгого  чекання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881155
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Valentyna_S

Витікає літо рікою

Витікає  літо  рікою
Між  колючим  стерням  полів.
Ледь  торкнулась  осінь  рукою
Ластів’ячих  клавіш  рядків.

Володіння  міряє  сажнем--
І  свій  шал  гамує  пригрів.
В  надвечір’я  в  затінку  ляже,
Загорнувшись  в  роси  до  брів.

На  сльозистій  шибі  спонтанно
Під  світіння  зі́рок  лампад
Я  малюю,  може,  востаннє
(Час  до  нас  такий  невблаганний)
Своє  серце  літу  на  згад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805550
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 29.06.2020


Зоя Енеївна

Молоді!

У  молодих  українців
Є  гени-любити  Баьківщину,
Її  силу  в  неосяжній  красі
І  непереможності  віковій,
Захищати  кордони,  
Жертвувати  за  волю  
Народу,  незалежність
Держави,  щоб  ворога
Перемогти!
26.06.2020р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881000
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Любов Граб

ГОСПОДЬ ЗАВЖДИ В СЕРЦІ МОЇМ


Мені  сонечко  ніжно  всміхається,
Як  у  казці,  з  високих  небес,
Промінням  серця  мого  торкається,
І  я  знову  чекаю  чудес.

Вірю  я,  що  усе  налагодиться,
Буде  спокій  і  мир  на  землі,
Бог  нас  люить.  Він  поруч  знаходиться.
Його  милість  у  кожному  дні.

Мені  зорі  ласкаво  всміхаються,
Їм  довірю  бажання  свої.
На  щасливе  життя  сподіваюся,
Бо  Господь  завжди  в  серці  моїм.

27.  06.  2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881064
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Цокотали буслики

Цокотали  буслики  на  пустім  подвір'ї,
Оченята  бусинки  і  такі  довірні.
Тільки  не  побачили,  тут  живого  люду,
Бо  життя  вже  втрачене,  бескиддя  повсюди.

Цокотали  буслики,  кликали  до  себе,
У  садочку  вишенька  зазирала  в  небо.
В  білім  цвіті  яблунька  тихо  сумувала,
А  над  нею  пташечка  ніжно  щебетала...

Пригадались  радісні  дні  й  такі  щасливі,
Шелестіли  вітами  явори  мрійливо.
Двір  був  переповнений,  діточки  всміхались,
На  даху  в  кубелечку  буслі  цілувались.

І  життя  розмірено  текло,  наче  ріки,
Довгим  кроком  змірене  і  таке  велике.
Не  замітно  ро́ками  швидко  пролетіло,
У  краї  незвідані  журавлем  злетіло...

Прилітають  буслики  до  рідної  хати,
Та  немає  радісно,  кому  їх  стрічати.
Лише  вітер  тихо  у  хованки  грається
І  самотньо  ранок  з  буслями    вітається.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881109
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Віктор Варварич

Панянка з міста Лева

Дякую  тобі  любове  моя,
Що  тебе  тривожив  до  півночі.
Із  тобою  ловив  спів  солов'я,
Поринав  в  твої  синії  очі.

Твій  ніжний  голос  душі  лікує,
Із  променем  сонця  ясно  зорить.
А  ніжність  вабить  і  фокусує,
Дарує  таку  неповторну  мить.

З  тобою  насолоду  впіймаю,
Що  шепочеш  ніжні,  свої  слова.
І  як  фенікс  знову  я  згораю,
Моя  зваблива  Мавко  лісова...

Мене  вабить  вірність  лебедина,
Яка  так  неповторно  вальсує.
І  в  нас  буде  чудова  родина,
І  нехай  увесь  світ,  це  почує.

А  ти  для  мене,  як  королева,
Яка  ув'язнила  серце  моє.
Чарівна  панянка  з  міста  Лева,
Ти  покликала  у  серце  своє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881062
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Валентина Ярошенко

Бути повинне своє я /байка /

Ой  ти,  півню  не  кричи!
Бабу  Мотрю  не  збуди.
Весь  час  така  криклива,
Вона  вперта  і  спесива.

Свого  діда  загризає,
Мов  вампір  кров  випиває.
Така  в  неї  є  потреба,
Волає  завжди,  де  й  не  треба.

То  те  не  так  їй,  а  то  інше,
Невже  настане  день  світліший?
Не  знає  дід,  чим  догодити,
Долю  продовжує  він  крити.

Так  і  промчало  все  життя,
Не  раз  дістало  й  каяття.
Тоді  були  ще  молодими,
Кохає  Мотрю  і  до  нині.

Сіла  Мотя  вмить  на  плечі,
Запам'ятайте  всі  доречі.
Бути  повинне  своє  я!
Не  поганяють  хай  щодня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881045
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020


Капелька

"О традициях и о привычках "

Простите!  Очень  неудобно!
Но  промолчать  сейчас  нельзя!
Пришла  давно  такая  "мода"
На  интересные  дела.

Курить-невинная  привычка.
"Спортсменом"  тоже  модно  быть.
Ругаться,  вроде  как  прилично
-Ведь  хуже  "лузером"  прослыть.

На  пъянку  сразу  громко  скажем:
"Святое  дело!  Я  пойду!"
Порою  даже  забываем
Не  то,  что  веру,  а  жену!

На"лево"  просто  куралесим,
Когда  на  "право"  хода  нет!
Как  "друг  семьи"  себя  отметим,
Как  "спонсор"  очень  много  лет.

"Старик"-  так  Батю  величаем!
Про  предков  часто  говорим.
Мы  их  совсем  не  забываем
И  часто  в  кошелёк  глядим.

Мы  любим  выпить-  не  напиться!
Культурно  просто  посидеть.  
И  необъёмные  границы
-На  "поезд"  можем  не  успеть.

На  кухне  море  разговоров
Про  доллар,  цены  и  войну.
"Ещё  насыпать  помидоров?!
Давай  за  водочкой  схожу!"

А  на  работу,  как  на  праздник!
С  работы-  с  праздника  спешим!
Да,труд-есть  труд,  не  детский  садик.
Но  очень  часто  как  экстрим.

А  место  сзади  подтираем,
С  газеты  вырвали  листы.    (1)
Там  фото-  Храм  и  друг  бывает.
"В  доску  почёта  занесли"...

Привыкли  химией  питаться,
Себя  нитратами  кормить.
Там  много  "Е,  конкретный  "карцер".
Потом  спешим  себя  лечить...

Диеты,  принципы,  разгрузки!
Себя  "до  ручки"  доведём,
Потом  придумаем  нагрузки.
Ведь  целлюлит,  как  снежный  ком!

И  что-же  это  всё  такое?!
Сказать  что:  "Шалости?"  Нельзя.
Сказать:"Традиция?"Не  стоит.
Ведь  не  всегда  она  права.

"Традиция!"А  вдруг  привычка?!
Не  дед  Пихто  же  виноват!
Но  на  привычку  есть  отвычка,
Когда  она  нам  ставит  "мат".

Мы  часто  "валим"  на  привычки
-Свою  "вину"  на  них  сложить.
А  что  на  самом  деле  лично
Предпринял  я  чтоб  "разрулить"?!

Нам  всем  дано  здесь  потрудиться;
С  любовью,  с  верою  идти!
Терпеть,  к  Создателю  молиться!
Найти  счастливые  пути!

Давайте  будем  в  этом  мире
Внимательны  к  своим  словам!
В  душе,  В  Стране  и  в  личной  лире!
Труд  познаётся  по  плодам!

Автор  стихотворения  не  против  
некоторых  действий,о  которых  
написано  в  стихотворении,
а  против  их  крайностей-когда  они  
во  вред  себе,  ближнему  или  
являются  самоцелью.

(1)-К  сожалению  кое-где  
на  производствах  есть  такая  
мужская  привычка.

                   5-6.03.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781620
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 27.06.2020


Любов Іванова

ЛИМЕРИКИ № 22

[b]Антон  Палыч  в  вишневом  садочке
Намекал  мне  о  сыне  и  дочке.
А  сам    нищий  и  гол,  
Думал,  дуру  нашёл,
Заживем,  мол,  как  два  голубочка!!

Неприступна,  как  стенка  забора..
А  самой,  слава  Богу,  за  сорок.
И  сегодня  ей  в  след
Не  посмотрит  и  дед,
Разве  что,  после  банки  кагора.

Две  певички  из  группы  "Под  сотню",
Под  канабисом    пели  охотней.
Их  фанаты  им  тут
Не  букеты  несут!
Ту  траву,  петь  с  которой  вольготней..

Подрались  две  подружки  на  танцах,
Москвичи  горячей,  иль  кубанцы...
Драться    девкам  -  на  кой
Здесь,  в  деревне  глухой?
Всех    парней  -  сосчитаешь  на  пальцах!!

Карп  Кузьмич,  стоматолог  со  стажем
У  него  Colgate-паста  в  продаже
Но  учел  бы  изъян  -  
Нет  зубов  у  сельчан...
Мы  той  пастой  тарелочки  мажем.

Жан  Куку,  модельер  из  Европы
Шить  любил  только  юбки  и  топы
Чтобы  МИНИ  был  топ
Ну,  а  юбочки  чтоб,
Не  коленки  прикрыли,  а  жопы..

У  старушки  одной    с  Красной  Пресни
Юморок  был  такой,  что  хоть  тресни.
Ей    под  восемьдесят
Хитро  глазки  горят
И  поет  залихватские  песни.

Фредди  Крюгер  сломал  как-то  руку
(Разгонял  он  так  сам  себе  скуку...)
Позабыл  он  про  стыд
И  заплакал  навзрыд,
Тем  разжалобил  в  парке  старуху.

У  Федоры  Егоровны  горе
Петь  не  сможет  теперь  она    в  хоре
Вот  такой  вот  финал,
Голос  напрочь  пропал,
В  декабре  баба  плавала  в  море.

А  на  улице  грязно  и  сыро.
Небеса  смотрят  сверху  плаксиво
А  сосед  наш  Федот
Вброд  по  лужам  идет
Хоть  и  вплавь, &nb