Наталі Косенко - Пурик: Вибране

Ніна Незламна

Що означають слова

Що  означають,  для  нас  всі  слова  в  житті
Як  ті  волошки  розкидані  по  житі
Про  них  поеми  пишуть,  чудові    вірші
Радіє  серце,  стане  тепло  на  душі…
На  жаль  багато,    пекучих  слів,  до  болю
В  них  безнадія,    замати  кращу    долю
В  розчаруванні,    втрачених  років,  хвилин
Не  досягнув,  ти  мрій  і  бажаних    вершин…
А  скільки  радості    і  ніжності  в  слові
Коли    довіра  проростає  з  любові
Запах  квітів,  весна,  приносять  кохання
Пізнаєш  щастя,  стане  інакшим  життя…
Пусті    ж  слова    –  попіл,  рознесуться  вітром
Зима  накриє,  вмить  білосніжним  шовком
Хоч    їх    багато,  тиняється  по  світу
Проміння  сонячне,  не  залишить  й  сліду
                                                                                           
 А  нині  нам,  потрібні  слова  підтримки
Щоб  зігріли,    серця  й  душі    під  час  війни
Щоб  вгамувались,  не  змінювали  думки
Рідну  землю  відвоюємо!  Що  вини
Перед  загарбниками  ми  не  маємо
ЗА  НАМИ  ПРАВДА  і  це  важливі  слова!

                                       04.07.2022р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952292
дата надходження 04.07.2022
дата закладки 04.07.2022


Любов Іванова

А МЕНІ Б ЗОРЕПАД …

[b][i][color="#550475"]А  мені  б  зорепад,  як  бувало  у  юності  милій  
Коли  ніч  золота,  лиш  майнувши  легенько  крилом.
Вже  світанок  несе,як  вітрильник  на  вранішній  хвилі,  
Білосніжний  туман  над  долиною  й  тихим  селом.

А  мені  б  ніч  таку,де  довкола  омріяна  ніжність
Неповторність  її  я  би  несла  в  душі  крізь  роки....
Все  ж  бо  так  і  було,  та  якби  не  гнітюча  трагічність,
Коли  душі  й  серця  розривають  зловіщі  круки.

А  мені  б...  а  мені  б....  Ні,  не  треба  чарівної  ночі,
Бо  навіщо  мені  той,  забутої  юності  вир.
Бо  душа  день  і  ніч  про  одне  лиш  бажання  шепоче
-  Дай,  Всевишній,  мені  такий  цінний  і  бажаний  мир.[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952199
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 03.07.2022


Віктор Варварич

Орда чинить злочин

Знову  клята  орда  чинить  злочин,
Ракети  у  наші  міста  летять.
А  тіла  лежать  біля  обочин
І  їм  швидкі  на  допомогу  мчать.

І  знову  цей  скрегіт  металу,
Сірий  дим  стелиться  до  землі.
Карлик  хоче  до  п'єдесталу,
Тому  чинять  вбивства  москалі...

Червона  чума,  лихі  потвори
Спокійно  жить  народу  не  дають.
Руйнують  будинки  і  собори,
Здійснють  ганебну,  диявольску  суть...

А  нам  Господь  Бог  допоможе
Здолати  ненаситну  орду.
Народ  рашистів  переможе,
Прожене  від  нас  оцю  біду...

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952135
дата надходження 02.07.2022
дата закладки 03.07.2022


Надія Башинська

ЗНОВ ХИЛИТЬ КОЛОС ЖИТО ДО ЗЕМЛІ…

Знов  хилить  колос  жито  до  землі,
в  нім  дозрівають  зерна  золотисті.
А  скільки  сліз...    ще  більше,  ніж  із  хмар
по  травах  крапель  й  на  зеленім  листі.

Та  сльози  це  не  краплі  дощові,
спрагла  земля  давно  вже  хоче  пити.
Додайте,  хмари,  силоньки  землі,
щоб  щедрий  урожай  змогла  зростити.

Хліб  сіємо  ми,  щоб  життю  радіть,
щоб  Перемоги  мить  усім  пізнати,
щоб  дзвінким  сміхом  повнився  наш  дім,
й  усмішками  новий  день  зустрічати.

Бо  радо  в'ють  тут  ластівки  гніздо,
і  лелечата  синь  небес  пізнали.
Хай  наливаються  зернята  в  колоску,
з  надією  на  краще  висівали.

Зберемо  дружно  житечко  своє,
і  жайвора  зрадієм  голосочку.
Відродимось.  Щасливі  прийдуть  дні.
Дзвенить  життя  у  кожнім  колосочку.

А  ще  дозріють  груші  у  саду,  
наллються  соком  яблука  рум'яні.
Ми  коровай  спечемо  із  зернят,  
які  любов  й  жагу  життя  ввібрали.

Знов  хилить  колос  жито  до  землі,
в  нім  дозрівають  зерна  золотисті.
Так!  Це  не  сльози...  Краплі  дощові
по  травах,  по  житах  й  зеленім  листі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952098
дата надходження 02.07.2022
дата закладки 02.07.2022


Віктор Варварич

Наше кохання

А  кохання  серця  веселить,
Розквітає  яскравим  цвітом.
Дарує  всім  нам  щасливу  мить,
Манить  нас  неначе  магнітом...

Ніжить  до  себе  пригортає,
До  щастя  вказує  дорогу.
Теплим  подихом  зігріває
І  спішить  нам  на  допомогу...

Ніжним  сонечком  всіх  ласкає,
Летить  непомітно  уві  сні.
Росою  зранку  омиває,
Співає  неповторні  пісні.

Малює  цікаву  картину,
А  фарби  такі  веселкові.
Запрошує  нас  на  гостину,
Та  дарує  плоди  любові.

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952080
дата надходження 02.07.2022
дата закладки 02.07.2022


Закохана в море

Ох уж эта РУЛЬбаба

(опечатки)


Поп-кор[b]м[/b]        -          монастырская  трапеза

*****

З[b]е[/b]ваный  обед          -          80-ти  летний  Юбилей

*****

Куль[b]т[/b]баба        -        звезда  эстрады,  кино...

[b]Р[/b]ульбаба        -        женщина  -  водитель

[b]Р[/b]ульбаба        -        бизнес-леди,  руководитель

*****

Белос[b]л[/b]ежка          -          ревнивая  блондинка



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952036
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 02.07.2022


Valentyna_S

Літня ніч

Застигле  небо,  мов  каррарський  мармур,
Який  от-от  опуститься  плитою,
Масивною,  загрозливо  важкою,
Та  літню  ладність  зчахлить  до  безбарв’я.
Пашать  простори  спекотою.

Помлілі  вишні  просять  подаяння.
Їх  зори—в  триптихи  потухлих  вікон.
Ті  ж  мов  боввани.  Вечір  сірим  віком
Пригашує  тиск  шквару  аж  до  рання.
Із  попелу  зродилось  зірок  трійко…

Четверта,  п’ята…—  й  разом  альбіноски
Все  вище  й  вище  піднімають  небо.
Вже  й  місяць  виліз  ясеню  на  гребінь,
За  велетом  вся  зелень  лляє  роси…
Своїх  нам  досить.
                     Сльози  лий  для  себе.
                                                                   Тобі  їх  треба.

За  легендою,  коли  ще  не  було  роси,  один
з  останніх  велетів  регулював  дощ,  
притягуючи  хмари.Та  він  захворів  і  помер.
 Усе,  що  було  живе  на  землі,  —дерева,    кущі,  трави—
почали  за  ним  плакати.  Їх  сльози  стали  росою.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951936
дата надходження 30.06.2022
дата закладки 02.07.2022


Lana P.

КАВОВЕ…

Наша  ніч,  гарячіша  за  каву,
що  у  джезві  кипить  та  пахтить,
додаєш  надчуттєву  приправу  -
в  насолоді  розніжена  мить.

Ми  спиваєм  ковтками  малими  -
не  спекти  б  захмелілі  вуста.
Десь  витають  за  обрієм  рими,
їх  вихлюпує  темінь  густа.

Найсолодший  світанок,  без  цукру,
лоскітливо  у  торках  пройме,
глипне  сонячним  променем  в  турку
і  зодягне  у  мрії  мене.                                                                                                          29.06.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952027
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 02.07.2022


Валентина Ярошенко

Ще не вмерла Україна

Ще  не  вмерла  Україна,
Ще  вона  квітує.
Бо  у  неї  сила  ціла,
Хоч  і  стогін  чує.

Ще  не  вмерла  Україна,
Її  не  здолати.
Бо  вона  у  нас  єдина,
Усім  рідна  мати.

Ще  не  вмерла  Україна,
Ми  разо́м  із  нею.
Вона  в  нас  красива  Діва,
Несемо  ідею.

Ще  не  вмерла  Україна,
Хто  таке  задумав?
Адже  в  неї  доля  світла,
По́милку  всі  чули.

Ще  не  вмерла  Україна,
І  всі  українці.
Вкладаємо  силу  в  діло,
Доб'є́мося  цілі.

Ще  не  вмерла  Україна,
Ще  вона  квітує.
Вона  йде  вперед  так  сміло,
Бо  підтримку  чує.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951931
дата надходження 30.06.2022
дата закладки 02.07.2022


Квітка Надії

Небо

Сатинове  небо  стало  надміру  вологе,  дихає  дощем,  
Дитинно  плаче  скляний  світ,  мов  приречений  на  мовчання-втому.  
Іди  додому.  Відсьогодні  небо  не  лікує  більше  твій  щем.  
В  нього  теж  є  вихідні.  І  певно,  саме  час  поставити  кому.  

Просто  втомилось  від  чужих  рук,  щоденних  прокльонів,  дорікань,  
Його  судомить  од  нестерпно-солоних  сліз,  що  не  мають  управи,  
Пахне  загубленою  весною,  меланхолійним  духом  трав,  
Небо  забагато  знає  таємниць  і  часом  плаче  молитвами.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409338
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 02.07.2022


Надія Башинська

БІГЛИ КОНІ ПО ДІБРОВІ

Бігли  коні  по  діброві,  на  них  хлопці  чорноброві.
А  ті  хлопці,  як  дубочки,  на  них  вишиті  сорочки.

А  ті  хлопці,  як  дубочки,  на  них  вишиті  сорочки.
На  них  вишиті  сорочки...  їдуть,  де  красиві  дочки.

А  ті  хлопці  поспішають,  своїх  коней  підганяють.
Своїх  коней  підганяють,  бо  дівчата  вже  чекають:

"Їдьте,  коні,  та  й  швиденько,  зачекалося  серденько.
Швидше  б  милу  обійняти  та  й  до  раночку  стояти.

Як  засяють  зорі  ясні,  дівчиноньки  вийдуть  красні
у  запасках  та  в  віночку...  попасетесь  у  гайочку."

Бігли  коні  по  діброві,  на  них  хлопці  чорноброві.
А  ті  хлопці,  як  дубочки,  на  них  вишиті  сорочки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951970
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 02.07.2022


Аквілина

Кава

Ти  вип’єш  каву  і  мене  згадаєш,
Відчуєш  легкий,  ніжний  аромат.
Бо  кава  завжди  настрій  підіймає,
А  я  в  твоїй  душі  весняний  сад.

Лише  один  малесенький  ковточок,
Піднявся  настрій,  пісенька  звучить.
Та  не  ховай  серденько  у  куточок,
А  краще  слухай,  як  любов  дзвенить.

12.03.2021  @  Галина  Гук

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952061
дата надходження 02.07.2022
дата закладки 02.07.2022


Катерина Собова

Нагрiвся

Ночував    на    теплотрасі
Безхатько    Микола,
Хоч    казали    -    зима    тепла,
Мерз    він,    як    ніколи.

Траса    ця    вела    до    школи
(Зроблена    до    діла),
Рятувала    душу    Колі
Й    його    грішне    тіло.

А    весною    підійшов
Працівник    підстанції:
-З    газового    господарства
Ось    вам    дві    квитанції.

Читав    Коля    папірці
З    сильним    хвилюванням:
-За    тепло    щоб    заплатив
І    транспортування.

Бідолаха    белькотав:
-Як    же    мені    жити?
Газом    я    не    скориставсь,
То    за    що    платити?

Працівник    тут    розкричався:
-Як    тобі    не    стидно?
Якщо    вижив    -    розрахуйсь!
Далі    -    буде    видно.

І    надалі    залиши
Свої    забобони,  
В    нас    однакові    для    всіх
Права    і    закони.

Ти    знаходишся    не    в    джунглях,
Несвідомий    хлопе,  
Пора    знати,    що    живеш    ти
У    центрі    Європи!

Папірець    з    боргами    в    Колі
У    руці    тріпоче:
Зрозумів    хлоп,    що    в    Європу
Він      чомусь    не    хоче…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952033
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 01.07.2022


Віктор Варварич

Мій Ангел

Мій  Ангел  поруч  крокує,
Він  завжди  підставить  плечі.
Стежки  зі  мною  торує,
Поряд  під  час  колотнечі.

Він  допоможе  піднятись,
Коли  я  впаду  до  землі.
Радить  мені  не  боятись,
Іти  впевнено  по  ріллі...

Стереже  від  болю  і  біди,
Щасливі  моменти  дарує.
Мій  Ангел  іде  поряд  завжди
Та  мої  думки  генерує.

І  йому  нелегко  зі  мною,
Натомились  вже  його  крила.
Однак  Він  завжди  за  спиною,  
І  у  ньому  є  моя  сила.

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952029
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 01.07.2022


Ніна Незламна

Віє літній вітерець

Віє  літній  вітерець  
Йду  по  травах,  навпростець
 А  по  небу    хмаринки
Дивовижні  перлинки
Під  сонечком  яскравим
Ніжненьким  і  ласкавим
В  купе́лі,  в  позолоті
В  щасливому  польоті
Ой,  гарненька  ж  картинка
У  очах  веселинка….
Гей  повій,  ще  вітерець
Хай  летять,  теж  навпростець
Побачать  красу  землі
Їм  теж  ,  добре,  як  й    мені….

                                               01.07.2022р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951975
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 01.07.2022


Lana P.

Болить…

***
Болить  в  мене  серце,  болить,
і  кожна  карбується  мить
на  фоні  жахіття  війни.
О  вітре,  ти  миром  війни,
пошли  благодаті  з  небес,
щоб  світ  по-новому  воскрес,
а  сонячні  пера  в  душі
хай  пишуть  найкращі  вірші!                                  27.06.22

***
Ти,  вітре,  спокоєм  війни  -
мелодії  торкнуть  незвичні,
полинуть  ноти  поетичні,
душевні  рани  від  війни  
сильніші,  ніж  фізичні.                                                    25.06.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951729
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 30.06.2022


Валентина Ярошенко

Знову квітла Україна

Одна  думка  нас  єднала,
Жити  з  миром  в  ріднім  краї.
Знову  квітла  Україна,
В  кожного  збулася  мрія.

Щоб  Дніпро  і  його  кручі,
Мали  захист  всі  могучий.
На  полях  хліба  буяли,
Щоб  ми  горя  всі  не  знали.

Щоб  забули  всі  про  лихо,
Кожен  день  приносить  диво.
Майорів  наш  стяг  над  світом,
І  у  щасті  росли  діти.

Щоб  життя  -  не  за  хвилину,
А  зросло  в  квітучі  ниви.
Повноцінним,  як  раніше,
На  той  світ  ішли  старіші.

Із  руїн  -  в  нову  державу,
Здобула  велику  Славу.
Діям  завдяки  зростає,
Нас  вона  у  себе  має.


 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951853
дата надходження 29.06.2022
дата закладки 30.06.2022


Надія Башинська

ДО ШКОЛИ! (дит. )

         -  Знаєш,  мишко,  -  сказав  Тишко,  -  давай  будем  гратись.
Уяви,  що  йдем  до  школи,  то  ж  давай  збиратись.
-  Добре,  Тишку,  -  каже  мишкаю  -  Вчитись  хочу.  Віриш?  По-  
біжу,  зберу  портфелик,  а  ти  перевіриш.
           І  побігла  мишка  в  нірку.  Нема  коли  й  сісти.  Почала  скла-
дать  в  портфелик  все,  що  можна  згризти.  Тут  є  зерняток  ба  -
гато  з  жита  та  пшениці,  із  вівса,  із  гречки  й  проса.  Взяла  дві  
паляниці.  
Сіла  мишка  обідати.  Їла  смачний  борщик.  Раптом  хмарку  по  -
мітила.  Що  як  буде  дощик?
Парасольку  ще  поклала.  Вже  портфелик  вповні.  Та  чомусь  та-
кий  великий,  хоч  вези  у  човні!
         Ледве-ледве  притягла  портфель  на  подвір'я.  Ой  сміялись  
рябі  кури,  аж  летіло  пір'я.    
Подививсь  Рябко  сердито:
 -    Так  не  робіть  ніколи.  Наша  мишка  ще  маленька,  лиш  буде  
йти  до  школи.  То  ж  давайте  їй  розкажем,  що  з  собою  брати,  а  
вона  запам'ятає  й  буде  добре  знати.
         Вчили  всі,  хто  був  в  дворі,  що  в  портфелик  класти.  А  індик  
все  жартував:
-  Не  забудь  ще  ласти!
Коли  вийшов  на  подвір'я  наш  руденький  Тишко,  то  побачив  у  
портфелі  зошити  та  книжки,  ручки  й  олівці  в  пеналі,  і  альбом  
новенький.  Похвалив  він  малу  мишку  й  був  дуже  раденький.
         Всі  раділи  на  подвір'ї  дружно,  як  ніколи,  що  маленька  миш-
ка  Гоже  буде  йти  до  школи.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951703
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 30.06.2022


Ніна Незламна

Справжнє літо

Ой  надворі,  тепло,  світло
Ну  звичайно  це  вже  літо

 Я  поплескаю  в  долонці
Бачу  усмішку  на  сонці

   Ой,  промінчика  спіймала
Йому  пісню  заспівала

 А  він    ніжно  обіймає
Мов  до  себе  пригортає

Скрізь  краса!  Любуюсь  світом
От,  що  значить-справжнє  літо
Тож  втішаймось,  любі  діти!

                                           29.06.2022р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951839
дата надходження 29.06.2022
дата закладки 29.06.2022


Ніна Незламна

Ой сунички…

           Плете  сонечко  мережку
Золотисту  і  барвисту
Я  до  лісу,  знайшла  стежку
Трав’янисту  і  росисту
Тут  спориш,  килимком  в`ється
Нині  ніжки  обросила
Ясне  сонечко  сміється
По  сунички,  поспішила
Ой,  яка  краса  довкола
А  у  них  рум’яні  щічки
Бач  метелик,  робить  кола
Чом  злякавсь?  Летів  до  річки…
Біля  лісу  на  узбіччі
До  землиці    прихилюся
Ой    сунички,    а  пахучі
Ніби  солоду  нап`юся!

                         червень  2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951732
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022


Надія Башинська

СВІТ ВЕСЬ - МАЛЕНЬКА КРАПЛИНА!

Побачила  бджілочка  вперше  наш  гай...  а  у  нім  море  цвіту.
Барвистий  цей  цвіт  розсипати  за  щастя  квітучому  літу.

Раділи  всі    бджілочки  квітам,  нектар  солоденький  збирали.
Над  ними  у  тихому  танку  метелики  ніжні  кружляли.

І  джмелик  літав  тут  великий,  він  гучно  гудів:"Як  красиво!"
І  бджілочка  враз  зрозуміла,  що  світ  -  то  казкове  є  диво.

В  краплиночці  їй  залишили  солодкий  нектар  ранні  роси.
А  сонячні  промені  ясні  ходити  тут  всі  люблять  босі.

О,  скільки  вже  цвіту  рясного...  і  кожен  у  гаю  -  перлина.
Не  знає  ще  бджілочка  наша,  що  світ  весь  -  маленька  краплина.

Побачила  бджілочка  вперше  наш  гай...  а  у  нім  море  цвіту.
Барвистий  цей  цвіт  розсипати  за  щастя  квітучому  літу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951605
дата надходження 27.06.2022
дата закладки 28.06.2022


Катерина Собова

Закоханий чоловiк

-Поясни    мені,    Миколо,-
Кричала    дружина,-
Ти    гадаєш,    що    залізні
В    мене    руки    й    спина?

Третій    рік    ти    не    працюєш,
Сів    біля    корита,
За    що    маю    годувати
Тебе    -    паразита?

-Бачиш,    Галю,    що    кохання  –
То    така    холєра…
Ти    для    мене    найдорожча,
А    не    десь    -    кар’єра.

Головне    -    сім’я    для    мене,
Здохне    хай    робота,
Бо    про    тебе,    голубонько,
Вся    моя    турбота.

Непогано,    якщо    й    далі
Будеш    працювати,
А    я    тебе,    моя    рибко,
Буду    вік    кохати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951691
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022


Любов Іванова

ДОБРОГО РАНКУ, МОЯ УКРАЇНО

[b][i][color="#06b511"]Доброго  ранку,  моя  Україно!
Щастя  тобі,  надзвичайний  народ!
Щедро  бажаю,  відважна  країно,  
Всіх  неможливих  й  можливих  щедрот.

Доброго  дня,  мої  милі  краяни,
Хай  Вам  всміхається  неба  блакить.
Квітнуть  у  росах  яскраві  поляни,
З  вербами  річка  про  мир  гомонить.

Доброго  вечора  з  мріями  в  тиші,
В  вікнах  тихесенько  гаснуть  вогні.
Хай  ніжна  пісня  Ваш  сон  заколише,
Зичу  солодких  і  райдужних  снів.[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951555
дата надходження 26.06.2022
дата закладки 26.06.2022


Валентина Ярошенко

Пам'ять житиме в душі

Повертаємось  додому,
Зі  сльозами  на  очах.
Ми  не  мали  навіть  втоми,
Промайнув  швидко  той  час.

Зустріч  у  родиннім  колі,
І  онуки  на  руках.
Нам  світили  усі  зорі,
На  словах  не  передать.

Спів  птахів,  дитячі  звуки,
Були  радості  життя,
Забулися  війни  муки,
Позитив,  рідні  слова.

Нас  онуки  -  соколята,
Радували  кожну  мить.
Ще  вони  зовсім  малята,
Їх  потрібно  захистить.

Пройде  час,  піде́  в  минуле,
Пам'ять  житиме  в  душі.
Стихнуть  і  ракетні  гули,
З  Перемогою-  вірші.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951510
дата надходження 26.06.2022
дата закладки 26.06.2022


Віктор Варварич

Твоє кохання

Ти  обіймаєш  мене  ніжно  
І  горнешся  до  моїх  грудей.
І  балансуєш  так  суміжно,
Вдихаєш  аромат  орхідей.

А  ти  так  голубиш  наш  простір,
Проникаєш  у  мої  думки.
Запрошуєш  мене  у  гості,
До  щастя  відчиняєш  замки.

Любов  потривожила  тіло
І  влила  в  наше  серце  бальзам.
А  серце  від  щастя  тремтіло,
Та  йшло  назустріч  сильним  грозам.

Нам  з  тобою  море  шаріло
І  стривожило  серце  моє.
А  єство  так  палахкотіло,
Пізнавало  кохання  твоє.

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951494
дата надходження 26.06.2022
дата закладки 26.06.2022


Віктор Варварич

Літня спека

Небо  заховало  хмари,
Сонечко  невтомно  пече.
Вже  панують  літні  чари,
Обіймаю  твоє  плече...

А  спека  іде  шляхами,
Віє  потужний  суховій.
А  теплінь  над  берегами,
Ховає  холод  у  сувій.  

Пташечки  вологи  хочуть,
Квіточка  прагне  до  води.
Хмаринки  небо  полощуть,
Чекають  сильної  грози.

Люди  тікають  від  спеки,
Ховаються  у  тінь  мерщій.
Притихли  сірі  лелеки,
Вони  розгубили  свій  стрій...

Крокує  ясна  погода,
Сушить  зеленину  кругом.
Та  вже  іде  прохолода,   
Настає  її  перелом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951389
дата надходження 24.06.2022
дата закладки 25.06.2022


Lana P.

ДОЛОНЯМИ ВЕЧОРУ…

Схилилося  сонце  солом'яним  брилем  -
спиває  коктель  трав'яний  надвечір'я.
Складаються  пазлом  уявні  сузір'я  -
сяйливо-стрілчастим  усесвіту  стилем.

Повільно  стікає  настояна  гуща  -
на  доли  розлогі,  зелені  узгір'я.
Бурхливим  струмком  перерізана  пуща,
долонями  вечору  вкрила  надбрів'я.                                                                  21.06.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951397
дата надходження 24.06.2022
дата закладки 25.06.2022


Сашко Негрич

Кави філіжанка

Філіжанка  кави  з  присмаком  любові.  
Ти  -  у  Маріуполі,  я  -  одна  у  Львові.  
Ти  тримаєш  стійко  міста  оборону,  
Я  тримаю  міцно  вдома  охорону.

Поруч  із  тобою  друзі-побратими,
Вдома  коло  мене  сплять  донька  із  сином.
Ще  один  ковток  -  каву  допиваю.  
Любиш  ти  мене,  я  тебе  кохаю.

Ти  забув  про  сон,  їжу,  відпочинок  -
З  орками  триває  довгий  поєдинок.
Втома  поглинає  тіло  поступово,
Бо  бої  запеклі  йдуть  цілодобово.

Я  -  мов  нежива,  всі  думки  з  тобою.
Вдома,  на  роботі  з  болем  і  журбою.  
Тишина  вночі  -  розкіш  недоступна,
Бо  сирена  знов  верещить  підступна.

Філіжанку  кави  заварю  я  вранці,
Вип'ю  її  швидко  у  німій  мовчанці.
Номер  наберу  трепетно  з  любов'ю,
З  вірою  у  те,  що  ти  ще  зі  мною.

"Люба,  я  живий"  -  наче  панацея.
Значить  ще  триває  наша  епопея.
Значить  віджену  я  всі-усі  тривоги,
Ти  ж  бо  мій  герой,  вісник  перемоги.

Роз'єднала  нас  відстань  нездоланна,
Начебто  сміється  доля  невблаганна.
Та  не  розірвати  ниточку  любові,
Що  зв'язала  нас  разом  із  тобою.  

Просто  знай,  коханий,  я  молюсь  щомиті,
Всі  думки  тобою  мої  оповиті
Знай:  тебе  чекає  пристрасна  приманка  -  
Діти,  я  і  кави  тепла  філіжанка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950116
дата надходження 10.06.2022
дата закладки 25.06.2022


Валентина Ярошенко

Прийде Перемога

А  я  їду  до  онуків,
В  далеку  дорогу.
Зустрічають  теплі  звуки,
Прийде  Перемога.

Рідна  зустріч  нас  чекає,
Така  вона  довга.
Бо  війна  всім  заважає,
Крає  душу  слово.

Та  ми  змушені  терпіти,
Бо  всі  сильні  духом.
Хоч  війна,  а  сонце  світить,
З  тополиним  пухом.

Та  лютує  ворог  залпом,
Йде  на  нашу  землю.
Нівечить  поля  нам  танком,
Проростає  зерня.

Не  здолати  українців,
Сильні  ми  й  єдині.
Залишаться  їх  кінцівки,
І  сльози  родині.

Утікайте  вороженьки,
Живими  додому.
Вас  чекає  рідна  ненька,
Запросить  до  столу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951385
дата надходження 24.06.2022
дата закладки 25.06.2022


Родвін

Сьогодні з дідом на футбол

Сьогодні  з  дідом  на  футбол
Ідем,  за  руки  взя́вшись  !
Васько́  Блоха  забити  гол,
В  дворі  нам,  нахваля́вся  !

Васько  Блоха  -  він  Футболіст  !
У  нього  но́ві  бутси,
Футболка  синя  і  труси  -  
Пошила  їх  бабуся  !

А  ще  у  Васі  -  но́вий  м'яч,
Щоправда  -  волейбольний.
Ним  будуть  грать,  сьогодні  матч,
Він  -  зо́всім,  як  футбольний  !

Нас  п'ять  !   Команда  -  чемпіон  !
Всі  класні  футболісти  !
А  за  селом  -  наш  стадіон,
Ще  й  ла́вочки,  щоб  сісти  !

З  другої  вулиці  до  нас
Уже́  прийшла  команда  !
Чотири  хлопці  і  одна,
А  ко́си  в  неї  в  бантах  ...

Фізрук  -  суддя  !   Все  до  пуття  !
Свисток  -  і  матч  поча́вся  !
Ми  грали  славно  та  суддя
Підсу́джувати  взявся  !

Як  м'яч  в  ворота  нам  летів  -
Голкіпер  не  дотягся,   
Блоха  його  назад  відбив  !  !  !

Лиш  ледь  рукою  зачепив  ...
Він  ненароком,   не  хотів  !  !  !

Суддя  і  пристіба́вся  ...

Назначив  пе́наля  фізрук  !  !  !
Кричим  :   -  Суддю  на  мило  !  
Покі́ль  товклися  всі  навкруг,
Дівча  штрафний  пробило  !

Той  м'яч,   як  з  дерева  гарбуз
Летів  з  страше́нним  свистом  !  !  !
Наш  воротар  -  не  боягуз,
І  хлопець  не  без  хи́сту,

Відбив  м'яча  у  гурт  гравців
Та  прямо  Васі  по  башці  !
А  від  башки́,  така  пiдлóта  -
Той  м'яч влетів  в  свої  ворота  ...

Отак  Блоха  наш,  гол  забив  !

В  наступний  день  пішли  на  став,
Ловити  рибку  -  файне  діло  !
А  я  у  діда  все  питав  :
-   Яке  ж  з  фізру́ка  буде  мило*  ?


*  мається  на  увазі  :   -  туалетне  чи     
    господарське.  .  .


Фото   https://bipbap.ru/wp-content/uploads/2019/08/6-1-730x888.jpg


19.06.2012  р.
м.  Чернівці

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951392
дата надходження 24.06.2022
дата закладки 25.06.2022


Ніна Незламна

Як тебе назвати (рим проза)

       Весняний  ранок  в  золотій  пелюшці….  Сонце    на  хмарі,  ніби  на  подушці.    Та  смуток  серце  крає,  від  темної    імли  війни,  загрози…  Зранені  яблуні,  відцвіли.  Віднесло  вітром,  у  попіл  пелюстки,  в  печалі,  не  крапають    росинки  -  сльози.  Ім  би    усім,  більше  вологи,  жаль  сухо,  здалеку,  раз  –  у  -    раз    блиск  вогню,  як  грози….
   Най,  як  раніше,  травневі  грози,    теплий  дощик,  паруюча  земля….    І  мирне,  ясне    небо,  спів  пташок,  гул  бджілок,  квітучі  поля.  Думки  про  весну,  гріли  душу,  як  світ  надії….Тож  з  нею  завжди,  чарівний    бузковий  цвіт,  найкращі  світлі  мрії.  
   Та  не  так  нині…  Багато  днів  її  земля  в  облозі,    дрижить,    горить  і  плачуть  небеса…    Де  непоглянь,чорна  від  пилу  й  окровавлена  роса.
 Сусід  прийшов,  з  війною,  як    злодій,  злющий  ненажера…  Хто  ж  тебе  виховав,  такого    шкуродера?!
 Здалеку  знову  дим….  нависли  чорні  хмари..  ..  О,  Боже  -  Боже  коли  ж  закінчиться  це  лиходійство,  кошмари?
       Серед  руїн,  вже  нікуди  іти.  І  своя  хата…    вже  два  тижні  в  руїнах….  Із  погріба,  ледь  визира,  перекошене  малесеньке  віконце…    Жаль,    навіть  на  хвилинку,  не  досягне  маленький  промінчик  сонця.  
Жилисті  руки  із  тремтінням,  на  голові  поправила  хустинку,  ледь  дотягнулась  до  вікна…  В  її  очах  блакитних,    лише  страх,  в  розчаруванні,
 -    О  Боже….    Боже,  що  за  весна?!  І  ніби  цвіт  пахкий,    все  ж  мав  втішати…    І  Україна,  врешті  стала  процвітати.  Що  ж  буде  далі?    Чого  з  війною  прийшов?  Від  кого  захищати?  Не  наважилась,    село  полишати.
     Якийсь  невблаганний  смуток,    впився  в  душу…    Трясло    і  гойдало,    мов    зранену  грушу.  Що  позбудеться,  життя,  в  горлі  тисне  клубок.    Як  сприйняти?  Чому  сусід,  зробив  такий  крок?  Мріяв  зі  славою  злетіть  до  зірок?!  Та  ні,  не  вийде,  висохнеш  до  кісток!  Невже  своїй  країні  бажаєш  химерного  життя?  Чом,  бісова    душа,  не  думаєш  про  майбуття?!  Іще  з  садочка,  дітям  до  війни,  прививаєш    любов…    Яку(  заразу)  приймаєш,чи  ти  наркотик  ввів  у  свою  кров?  Зробився  нелюдом…  Чи  мо»  не  той  хто  був  раніше?    А,  най  би  згинув!  На  душі  гірко,  по  шкурі  сироти,  стає  холодніше.    Коси…  посрібли,  від  панічних  думок…  В  смутку,  рукою  погладила  висок,
 -  Ні!  Це  неможливо  сприйняти!  Щоб  Україну    й  собі  підкоряти?!
Думки,  як  оси,  як  тебе  назвати?  
 Ніби  картина…  спогади  про  тата…    Як  в  сорок  першому,  не  ждали  ката.    Фашистський  чобіт….  Насилля,    розруха…  Тікав  з  полону,  приморозив  вуха.
     Вона  й  досі,    ті    рубці  пам*ятає  й  шрами..  Жаль  й    роками.…    так  й  незагоїлися  рани.  Скільки  смертей!  Скільки  бід,  клятий  фашист,    приніс  кожній  людині!  Який    то  біль,  осиротілій  дитині.  В  Німеччину  дорога  задалека….  Не    звив  гнізда    ріднесенький  лелека.  Аж  обпікала  душу,  остання  кров..  В    концтаборах  забрали,  вкрали  любов!    Любов  до  життя,  до  землі,  де  щасливого    дитинства  слід…  Хоч  і    роки  минули  та    ті  жахіття,    не  забув  весь  світ.
       Думки  –  джмелі…  Тоді,  народ  пізнав,  хто  такий  фашист…  Тобі  ж,    належне,  дамо    ім*я    рашист!  Зламані  долі,  тортури,    перевершив  усіх.
Диявол,  чи  хто  ти?  Чи  обкурений,  не  думаєш  про  гріх.  Що  час  іде,  обов*язково  настигне    мить  розплати!    Інакше  ні,    не  зможу  я  тебе  назвати.
     Здійнявся  пил,  гучне  гудіння,  здаля  то  ніби  птах…  Але  ж  не  видно  крил,  холодний  піт,  тривожно,  в  очах  страх.  То  вертоліт…  кого  ж  бомбити?  Коли  із  селище  вже  виїхали  всі.  Хіба  таких,  як  я,сховались  по  підвалах,    по  погрібах…  Чи  тих  загублених,  що  спочивають  у  землі,  а  душі  в  небесах….  
     В  полоні  смутку….сльоза  скотилась,  у  грудях  тисне,    погляд  вдалину,  до    хмарин…  О  Боже…Боже,  скільки    біди  й  горя    приніс  цей  нелюд,    скільки  роз*єднаних  родин.  Який  вже  місяць  гуляє  смерть...    Куди  не  глянь,  ніби  «пройшовся»  смерч.  Дома  й  хатки  -      руїни…  хрести,    могили…  Душа  болить,  кричить,  волає…    світ  став  немилий.    Хтось  з  Маріуполя,  з  Херсона,  а    хтось  з  Запоріжжя….    Куди  людей  відвезли?  На  північ?  Де  гуля  вічний  холод,  здичавілі  ліси    і  бездоріжжя.  
О  Боже  –  Боже,  дай  серцю  втіхи…  Почуй  мене,    ворогам,  непробачай    гріхи!  Навіщо  діточок  викрадає,  вивозить?  Тож  світле  майбуття  краде,  конозить?!  Що  тут  веселі  і  щасливі  оченята,  що  до  пуття    й  доволі  ухожена  хата?  Народ  з  дитинства  навчений  працювати,тому  й  гідний  добре  господарювати!
     Пригнічені  думки….  знайшов    раб.  силу….  Спіши,  допоможи,  козацький  сину!  Прошу  рідненький,  зупини,  рашистську  навалу!    Розбий,    ворожу  челядь,  таборну,  зухвалу!  На  твою  смілісь  й  відважність  одна  надія….  Що  бабця    виживе,  здійсниться  мрія!    Стяг  України,  на  площі    знов    замайорить….  Мені  ж  синочку,  так  хочеться  жить.
       Знов  сильно  загриміло...  мов  сполохана  пташка,  ниць  до  землі,
-  О,  Боже,  як  же  страшно!
За  мить,  в  підвалі  стало  темно,  невже  помітили,  під  серцем  щемно.
   Ледь  -  ледь  почула  розмову,  ще  й  зухвалу,  затупцювались  по  підвалу,
(-  Нет  здесь  уж  пусто,  наши  всё  забрали,  разве  что  трупы,    вонючие  остались.  Куда  ты  прёшь?    Пойдём,  подвал  засыпан  да  и  что  ты  там  найдёшь.  Наши  довольны,  много  подарков    с  Украины,  не  зря  воюем,  малость  обогатились…)*
     Кілька  сльозин  скотилось  по  її  щоці,  тремтіння  тіла,  чи  так  холод  пройняв,  незрозуміла.  О,  як  би  молодша,  я  би  вас,  п*скуд,    зустріла!  Запам*ятали  би  на  все  життя!  Як  руйнувати,  вбивати,  красти,  забирати  в  народу  щастя!
   В  підвалі  трохи  посвітліло…  Мабуть  від  радості,  ледь  посміхнулась.  
-Пішли….полегшенно  передихнула,-  Напевно  їх  позбулась.  Ба,  як  пацюки,  мерзотники,  іще  щось  шукають,  щоб  вкрасти…  Мало  набрали,  Боже-  Боже,  це  ж  треба,  так  низько  впасти!  Щоб  навіть  унітази  вивозити  в  кремлівське  царство!    Це  ж  треба  мати  таке  жлобство!  Як  дикарі,  чи  свині,  що  живуть  в  лісових  хащах.  Дорвались  посіпаки,  на  радощах….
     Вже  сутеніло….  За  віконцем  підкрадалась  нічка….Думок  багато,  як  повноводна  річка…
Злегка  виднілась,    цвіль  по  стінах….  Дірявий  одяг,  як  лахміття  та  світлі  мрії  ніби  в  сповиточку.  Сира  земля…    Хоч  виснажена,    все  ж  на  колінах,    схилилася  в  куточку.
Неначе  в    бункері….тихенький  мелодійний    шепіт  -    молитва  до  Бога,
-Почуй  Всевишній,  звертається  твоя  небога.  Допоможи  синам  і  донькам  ворогів  прогнати!  В  них  дух  козацький,  його  не  зламати!  Дай  Боже  миру  і  добра  святій  землі!  Хоч  у  підвалі,  так  недобре  мені.  Але  ж  жива  і  не  покину  батьківського  краю.  Я  дочекаюсь  перемоги!  І  доки  серце  б*ється,  я  усе  витримаю,  усе  переживу,  стерплю!    Бо  хочу  вільно  жити,    Україну,  ніколи  не  покину!  Душею  й  серцем  я  її  люблю.

                                                                                                                                                                   30.05.2022р.

                                                                                                                                                                           *-  рос.  мова.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951185
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 25.06.2022


Віктор Варварич

Наше життя

Обійми  мене  моя  кохана
І  своє  тепло  мені  подаруй.
А  ти  особлива  і  жадана,
До  нашого  щастя  шлях  проторуй.

Ти  бережи  серце  від  болю,
Своє  кохання  мені  віддай.
Почуття  відпусти  на  волю
І  проведи  у  квітковий  рай.

Ми  будемо  щасливі  обоє,
У  наших  серцях  розквітне  весна.
Ми  розділили  мрію  на  двоє,
Полум'яна  любов  у  нас  одна.

Сірі  будні  нас  не  лякають,
Теплий  дощик  омиває  нас.
Твої  вуста  так  зігрівають,
Та  з  тобою  добре  повсякчас.

Наше  життя  таке  особливе,  
Малює  неповторні  картини.
До  нас  лагідне  і  не  примхливе,
Береже  від  сірої  рутини.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951314
дата надходження 23.06.2022
дата закладки 23.06.2022


Родвін

Я прибіг швиденько в сад

Я  прибіг  швиде́нько  в  сад,
Бо  достиг  наш  виноград  !
І  сьогодні,  спозаранку,
Жде  мене  дідусь  на  ганку  !

Ми  із  ним  не  в  жму́рки  граєм,
Урожай  ми  вдвох  збираєм  !
Вже  стоять  пусті  корзини  -
Дід  їх  сам  зв'язав  з  лозини  !

Виноград  вродив  на  славу  .
Я  ж  прийшов  не  для  заба́ви  -
За  якихось  три  хвилини  
Вже  нарвав  аж  пів  корзини  !

З  дідом  мрія  в  нас  давно  -
Ми  затіяли  ...  вино  !
Завтра  зробимо  мезгу́,
Тільки  мамі  -  ні  гу-гу́  !

Краще  їй  про  це  не  знати  !
Буде  гнівно  доріка́ти,
Гратись  з  дідом  не  дозволить
І  сиді́ть  мені  у  школі  ...

Якщо  мама  не  прозна́є  -
Я  до  діда  завітаю  !  
Буду  виноград  давить,
Сік,  із  дідом,  буду  пить  !

Робить  мій  дідусь  вино,
Ох  і  га́рненьке  воно  !
Тільки  я  його  не  п'ю,
Через  те,  що  не  люблю  !

Дітям  -  пити  не  дають  !
А  самі́  -  звичайно  п'ють  !
І,  не  треба  ...  Обійду́сь  ...
Лимона́ду  я  нап'юсь  !

І  скажу́  вам  найщирі́ше  :
-    Лимонад  -  напій  найліпший  !


    Зі  слів  внучка,  записано  правильно.
    Підпис                                 /  [i]Родвін[/i]  /


23.06.2012  р.
м.  Чернівці


[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxpgVpqTuSWLoUpWXnejtm0LLruqA8qKLU8A&usqp=CAU[/img]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951301
дата надходження 23.06.2022
дата закладки 23.06.2022


Штука

Духмяні липи.

Солодкий  мед    духмяні  липи,
Ці  неймовірні  відчуття.
Їх  аромат  витає  всюди,
Мов  підсолоджує  життя.

Так,  ніби  матінка  пригорне
Своє  малесеньке  дитя.
Теплом  зігріє,  заколише  
Та  заховає  в  сповиття.

І  заспокоїть,  приголубить  
Зігрітий  сонцем  ніжний  цвіт.
Ось  так  під  липами  пройдешся
Поволі  зникне  втоми  слід.

Загоїть  в  серці  біль  та  рани,
Розтопить  смутку  білий  лід.
Природа  ніби  так  і  хоче,
Щоб  став  добрішим  білий  світ!
21.06.2022
by  Shtuka  Yaroslav

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951294
дата надходження 23.06.2022
дата закладки 23.06.2022


Квітка Надії

Коли боляче - болить

"Як  не  старайся,  коли  боляче  -  болить."  
(Х.  Муракамі)  
"Людино,  заплач,  коли  тобі  дуже  важко:  сльози  —  це  твоя  незамаскована  людяність.  А  людяність  —  це  Всесвітній  Бог!"  І.Миколайчук

Отак  й  живу  собі  своїм  живим  життям  -  
Із  вдячністю  за  мить.  За  всі  щасливі  миті.  
І  не  тривожу  думку  зайвим  сум’яттям,  
Бо  вірю:  всі  шляхи  іще  мені  відкриті.  

Але  сьогодні,  мабуть,  звичний  собі  день,  
А  на  десерт  –  самоаналіз,  музика  і  вечір.  
Згорілий  день  моїх  згорьованих  натхнень,  
СтосИ  паперу.  Вірші.  Місяць.  Пляшка  порожнечі.  

"Терпи,  терпи,  терпець  тебе  шліфує",  –  каже  тато.  
Колись  все,  певно,  зміниться,  а  може  –  вже  й  за  мить?  
Мені  ж  тебе  ніколи  не  буває  забагато,  
Як  не  старайся,  коли  боляче  –  воно  ж  болить…
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435318
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 23.06.2022


Валентина Ярошенко

У майбуття здобуть дорогу

Ось  з'явився  дощ  бажаний,
Як  же  ми  його  чекали.
Урожай  в  нас  буде  славний,
Сухий  вітер  грав  полями.

Сонечко  нам  всім  світило,
Та  напевно  через  міру.
Воно  завжди  для  нас  дивом,
Підключився  дощик  в  дію.

Спрагла  Земля  веселилась,
В  мить  водички  напилася.
Додалися  в  неї  сили,
І  зустріла  Божа  ласка.

Якби  ще  додать  надію,
На  Велику  Перемогу.
Кожен  з  нас  про  неї  мріє,
В  майбуття  здобуть  дорогу.

Воскресала  Україна,
І  вдихнула  на  всі  груди.
У  минулому  руїни,
В  ній  щасливі  усі  люди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951212
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 23.06.2022


Віктор Варварич

Даруєш кохання

Ти  даруєш  своє  кохання,
Привітно  обіймаєш  мене.
Малюєш  свої  сподівання,
Шлеш  кохання  таке  неземне.

З  тобою  на  крилах  літаю,
В  казкові,  невідомі  далі.
Шукаю  мрії  в  небокраю,
Нотую  події  в  скрижалі.

Малюємо  свою  картину,
У  якій  барви  веселкові.
Крокуємо  по  серпантину,
Пожинаєм  плоди  любові.

Від  кохання  шарієм  обоє,
А  наші  тіла  ловлять  п'янку  мить.
Наше  щастя  ділимо  надвоє,
Яке  у  наших  серцях  пломенить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951168
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 23.06.2022


Віктор Варварич

Музика любові

Вже  звучить  музика  любові,
У  стривоженій  душі  моїй.
Заплете  мрії  світанкові,
І  нотує  вірші  у  сувій.

Милозвучно  так  лунає
І  дзвінко  лине  до  ріки.
Вправно  так  звуки  ладнає,
Єднає  пари  навіки.

Музика  любов  народжує
І  за  собою  кличе  у  даль.
Повсюди  нас  супроводжує,
Наливає  вино  у  грааль...

У  музики  дивний  голос,  
Що  так  неповторно  звучить.
Заплітає  житам  колос,
Дарує  нам  щасливу  мить...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951226
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 23.06.2022


Макс Дрозд

Я тебе

Я  ніколи  тебе  не  забуду.
Я  ніколи  тебе  не  побачу.
Сумувати  так  сильно  я  буду,
Обійнявши  тебе  на  удачу.

Хай  заплачуть  дощем  видноколи,
Ми  з  тобою  їм  знову  пробачим.
Я  тебе  не  забуду  ніколи,
І  ніколи  тепер  не  побачу.

Ми  не  встигли  всього  розказати,
І  не  вивчили  всю  амплітуду,
Та  настав  уже  час  відлітати.
Я  ніколи  тебе  не  забуду.

Ми  не  стали  з  тобою  чужими,
І  за  це  тобі  знову  віддячу.
Пізно  стрілися  наші  стежини  -
Я  ніколи  тебе  не  побачу.

Ми  зуміли  усе  приховати,
Відлітай  же  на  сво́ю  зорю.
І  вже  краще  тобі  не  пізнати,
[i]Як  же  сильно  тебе  я  ...[/i]

15.06.2022

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951057
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 23.06.2022


Катерина Собова

Зрозумiла

У    село    до    баби    Гані
Завітала    внучка    Ната,
Як    в    заміжжі    їй    погано
Почала    розповідати:

-Чоловік    до    шлюбу    клявся  –
Забере    мене    в    Полтаву,  
Мамі    й    тату    присягався
Берегти    мене,    як    паву.

І    привіз    мене    в    квартиру:
А    там    -    свекор    і    свекруха,
Тут    дійшло,    що    я    з    заміжжям
Вляпалась    по    самі    вуха.

Почалися    сварки,    бійки
(Аж    сльозу    змахнула    Ната),
Через    місяць    цього    пекла
Стали    ми    житло    наймати.

Чоловік    мій    без    роботи,  
Я    не    хочу    працювати,
Гроші    нам    на    проживання
Висилали    мама    й    тато.

А    це    мама    захворіла,
Гроші    всі    пішли    в    аптеку,
І    відмовили    всі    банки
Нам    кредит    під    іпотеку.

Тож,    бабусенько    рідненька,
Хай    здійсниться      моя    мрія:
Щоб    в    борги    ми    не    залізли  –
Ти    -    остання    в    нас    надія!

Баба    слухала    ці    звіти,
Зміряла    очима    Нату,
Замість    грошей,    заповіту,
Стала    внучку    научати:

-Зрозуміло    навіть    Рексу,
І    тобі      пора    це    знати:
Як    не    в    ліжку    під    час    сексу  –
То    нема    чого    стогнати.

Буде    щастя    вашій    парі:
В    мене    ось    велика    хата,
Є    город    (біля    гектара),
Буде    де    вам  працювати.

Кури,    гуси,    качки,    свині,
Фрукти    й    овочі  хороші,
Праці    підставляйте    спини  –
Будуть      в    вас    водитись    гроші.

Щось    ти    з    цього    зрозуміла?
-Тепер    ясно,-    каже    Ната,-
Треба    завжди    під    час    сексу
Дуже    голосно    стогнати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951167
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 22.06.2022


Зелений Гай

Спи подушка

Спи  подушка    -    час  ночной.
Я  прижмусь  к  тебе  щекой
И  закрою  глазки,
В  ожидании  сказки.
Одеяло  спи.  Пора.
Обещаю  до  утра
Греть  тебя  своим  теплом
Им  поделишься  с  котом,  
С  тем,  который  не  муря,
К  нам  улёгся  втихаря.
Спи  и  ты,  простынка,
В  сны  мои  тропинка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951160
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 22.06.2022


Віктор Варварич

Надихнула…

Надихнула  п'янкими  вустами
І  пригорнулась  до  серця  мого.
Обіймала  так  ніжно  руками
Палко  кохала  мене  одного.

Ти  надихнула  літніми  теплом
І  стривожила  серденько  моє.  
І  ніжила  білосніжним  крилом,
Дарувала  коханнячко  своє.

Надихнула  свої  ароматом,
Як  пригорнулась  до  мого  плеча.
А  окутавшись  теплим  халатом,
Стала,  як  миле  і  юне  дівча.

Ти  надихнула  теплим  сонечком,
І  стривожила  наші  почуття.
Цілувала  перед  віконечком
І  дарувала  щастя  без  кінця.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951131
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 21.06.2022


Lana P.

ЗГУЩЕННЯ СУТІНКІВ…

Згущення  сутінків.  Нічна  олія  
полотна  мастить  тіней  заблукалих,
Склепіння  неба.  Миготять  опали
на  згустках  дьогтю,  в  тиші  небувалій.
Палаюча  не  тліє  тільки  мрія,
чекає  на  присутні  обіцянки  
невтомних  душ,  що  люблять  мандрувати.
Космічні  відкриває  їм  палати,
між  розсипів  зіркових,  як  дукати,
виконує  таємні  забаганки.                                                19.06.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951114
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 21.06.2022


Квітка Надії

Хвилі, небо і вічність хвилин

До  серця  твого  примарні  пристані,
Тишу  порушив  солоний  прибій,
Ще  не  подолані  й  досі  відстані  
До  заколисаних  хвилями  мрій.

Літо  лишається  вирваним  спогадом,
Де  незабутній  скарб  -  кожна  мить.
Втішимось  теплим  вечірнім  спокоєм,
Зцілимось  небом  незгасним:  зорить.

Кожен-бо  крок  тут  наповнений  змістом,
Пошуком  справжніх  нетлінних  натхнень,
Спраглих  загублених  долями  істин,
Їх  назбирав  в  собі  пройдений  день.

Та  завтра  ж  бо  знову  до  турбот  всіх  марудних
Нас  понесе  в  вир  життя  часоплин.
Усе,  що  було  на  берегах  цих  безлюдних:
Лиш  хвилі,  небо  і  вічність  хвилин.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951092
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 21.06.2022


Валентина Ярошенко

Є любов без злості

Тече  річка  невеличка,
Кудись  поспішає.
Таку  має  вона  звичку,
Всіх  випереджає.

На  побачення  біжить,
Хтось  її  чекає.
Не  промайнула  жодна  мить,
Хто  палко  кохає.

Часто  рівною  дорога,
То  десь  повертає.
Зустрічаються  пороги,
Шляхи  різні  має.

Чи  сприйме́  її  свекруха,
За  рідну  дитину?
Чи  з  сусідами  обсудить?
Вирок  буде  сину.

Ви,  не  втручайтеся  батьки,
Дітям,  лише  щастя.
Любові  вашій  завдяки,
Їм  без  вас  все  ж  краще.

Розібратися  в  житті,
Вже  вони  дорослі.
Якщо  багато  почуттів,
Є  любов  без  злості.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950861
дата надходження 18.06.2022
дата закладки 21.06.2022


Віктор Варварич

Намалюю картину

Я  намалюю  кольоровий  світ,
І  сонячні  незабутні  світанки.
Казковий,  білосніжний  первоцвіт,
І  тебе  в  ролі  казкової  бранки.

Я  намалюю  дивну  картину
Та  у  якій  спокій  світом  мандрує.
Прокладає  шлях  по  серпантину,
Скелясті  гори  впевнено  торує.

Я  намалюю  палке  кохання,
Очі  твої  красиві  -  волошкові.
Зорю,  яка  горить  до  світання
І  щастя,  що  купається  в  любові.

Намалюю  миті  вечорові,
Прудкі  води,  що  течуть  у  долині.   
П'янкі  вуста,  що  хочуть  любові,
Та  наші  почуття,  що  є  донині...

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951025
дата надходження 20.06.2022
дата закладки 20.06.2022


Ніна Незламна

Кохання- справжня квітка

А  що  кохання  -    справжня  квітка
Що  не  завжди́  можна  віднайти
То  для  душі  перлинка  світла
Її  б  зуміть,  навік  зберегти

Як  одночасно    знайдуть  двоє
Серед  брехні    і  недовіри
Звабливий  блиск  у  очах  тво́їх
Дарунок  долі,    чуття  віри

Хто  він  для  неї  –  охоронець
Його…    цілунки    насолода
Рідного  краю  оборонець
Кохати  …  Божа  нагорода

Вона  ж  для  нього  ніби  ангел
Сприйняття  ласки  і  довіри
Панянка  ніжності,  всіх    джерел
Тих  кайфів  і  почуттів  вирій

Завести  душі  в  храм  любові
В  таємності,    в  жадану  нічку
Порозумітись  напівслові
Удвох,  пірнати  в  бистру  річку…

Й  палахкотіти  ніби  зорі
В  любовному  вінку  кохання
Тонути  в  ніжності,  в  покорі
То  іншого….  світу  пізнання…

А  що  кохання  -    справжня  квітка
Що  не  завжди́  можна  віднайти
То  для  душі  перлинка  світла
Навчись  ціни́ть,  зумій  зберегти

                     20.06.2022р.

                                                                       За  натхнення  дякую    Lesya  Lesya  



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951017
дата надходження 20.06.2022
дата закладки 20.06.2022


Віктор Варварич

Батьківська любов

Батьківська  любов  тебе  зігріває,
Дарує  радість,  ніжність  і  тепло.
Вона  у  твоїм  серці  проростає,
Молиться  Богу,  щоб  добре  було.

Батьківська  любов  така  особлива
І  ховається  за  строгим  лицем.
Вона  відважна  й  така  незрадлива,
І  являється  для  дітей  взірцем.

Вона  добру  пораду  дає  в  житті,
Крокує  завжди  поряд  із  нами.
Вона  добрі  вчинки  має  на  меті,
Підтримує  мудрими  словами.

А  ти  завжди  дякуй  Богу  за  тата,
Він  є  міцна  опора  для  всіх  нас.
А  без  нього  стає  пустою  хата,
Дбай  про  тата  допоки  ще  є  час.

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950948
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 19.06.2022


Lana P.

ГОЛОС ДИВО-СТРУН (мініатюри)

***
В'юнків  рожевих  повні  чаші,
налиті  сонячним  вином,
цілують  небо  під  вікном  -
сплелися,  як  бажання  наші...

***
Морська  вода  пече  -
їдка  на  рану  сіль.
Відчуй  моє  плече  -
я  розчиню  твій  біль.

***
Спита  повінню  роса,
не  зустріла  ранок  -
полетіла  в  небеса  -
сумував  серпанок.

***
Коли  торкаюсь  навпрошки
душевною  струною  -
розплавлюєш  мої  думки,
як  сонце  сніг  весною.

***
Небесна  пісня  -  особлива.
Чуттів  між  нами  -  тепла  злива.
І,  навіть,  якщо  стану  сива,  -
для  тебе  буду  я  красива.

***
Весна  відкрила  нам  шкатулку
із  дивовижних  самоцвітів  -  
у  ній  шукаємо  притулку,
між  кольорових  диво-квітів.

***
Коли  пізнали  голос  диво-струн,
ти  сумніви  посіяв  при  дорозі,
палкі  серця  пронизував  нам  струм,
ми  розлучитися  були  не  в  змозі.

***
Макові  сльози  на  травах
скрапують  дрібно  росою,
ранок  умився  красою  -
сонце  засяло  в  загравах.

***
Твій  дух  у  кожній  фібрі  тіла
розніжує  чуттєвістю  єство,
я  відчуваю  на  відсотків  сто
твою  любов,  що  захмеліла.

***
День  схо́дить  під  куполом  неба,
освітлює  вічну  блакить.
Мій  Світку,  ці  квіти  для  тебе  -
утішать  тоді,  як  болить.

*Моя  світлина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950862
дата надходження 18.06.2022
дата закладки 19.06.2022


ТАИСИЯ

Бороться ЗА МИР мы обязаны!



Семья    создаётся    для    счастья    людей.
В    ней    корни    естественно    разные.
И    все    мы    зависим    от    наших    корней.
Мы    ими    гордиться    обязаны.    

Мы    носим    фамилию    наших    отцов.
Гордимся    своей    родословною.
В    семейном    архиве    полно    храбрецов.
И    пишем    историю    новую.


Мы    чтим    наших    предков    -    единый    народ.
Мы    связаны    прочными    узами.
Семья    изучает    достойный    свой      род.
Знакомясь    с    их    бытом    и    музами.

Никак    нашим    семьям    война    не    нужна.
Мы    тесными        нитями    связаны.
Кому-то    по    вкусу    меж    нами    вражда.
Бороться    ЗА    МИР        мы    обязаны.

13.    03.  2022.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950628
дата надходження 15.06.2022
дата закладки 19.06.2022


Valentyna_S

Віражі

Здалось—через  край,  але  ні,  на  межі.
Зітхнули,  минувши,  —й  нові  віражі,
І  дивлячись  в  завтра—  побіжно  й    назад.
Дай,  Господи,  сил  нам  хоча  б  напрокат.
Ще  й  спекою  дихає  сонячна  піч,
Приходить  й  втікає  беззоряна  ніч,
Скропивши  сльозою  обірваний  схлип
Зомлілих  зелепухів  яблуні.
                                                                                             Зсип
Мете  незучора  без  спину  мітла.
Розточує  пал  знов  таріль  золота.
…Здалось,  через  край,  але  ні,  на  межі.
Лише  б  не  зламали  війни  віражі.


Фото  з  мереж

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950792
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 18.06.2022


Віктор Варварич

Ти кохання моє

А  я  пізнав  твою  палку  лобов,
Вона  немов  те  спекотне  літо.
І  у  моєму  тілі  біжить  ця  шалена  кров,
Об'єднала  серця  так  розмаїто.

Палкі  вуста  любов'ю  шепотять,
А  очі  мою  душу  чарують.
І  як  небесні  зорі  мило  мерехтять,  
Та  своє  кохання  мені  дарують.

Із  небесних  зірок  ти  прийшла  сюди,
Ти  така  красива  і  любима.
У  моїй  душі  залишила  свої  сліди,
Спопелила  своїми  очима.

Дарувала  палке  кохання
Та  в  омріяні  далі  ти  нас  провела.
Ти  розпалила  сонце  на  світанні
І  наше  щастя  в  любов  сповила.

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950718
дата надходження 16.06.2022
дата закладки 17.06.2022


Ніна Незламна

Два лелеки…. .

Два  лелеки  в  небі,  вже  зміцнілі  крила
В  піднебессі  мрії,  знов  радість  накрила
Коли  завжди  поруч  і  бажання  світлі
Стук  сердець  у  ритмі,  щасливі  на  світі

Як  безхмарне  небо,  трави  в  оксамиті
Сонячне  проміння,  добра  й  тепла  миті
Їх  не  роз*єднати,  то  щаслива  доля
Як  благословення,  на  те  Божа  воля!

                                           25.06  2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950766
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 17.06.2022


Катерина Собова

Слiдчий

У    відрядження    поїхав
Слідчий    Анатолій    Сивий:
Співставляв      події,    факти,
Обгрунтовував      мотиви.

Через    тиждень    повернувся,
Збунтувався,    як    ніколи,
Влаштував    дружині    Люсі
Допити    без      протоколів:

-На    лічильниках    в    квартирі
Записав    показники    я,  
Так    ретельно    додивлявся,
Аж    боліли    очі    й    шия.

Як    приїхав    -    перевірив:
Газ    і    воду    не    включала,  
Ніде    світла    не    вмикала…
В    кого,    мила,    ночувала?

Розпитав    я    всіх    зарані,
Щоб    за    свідків    не    хапалась:
Маму,    родичів,    лікарні  –
Ти    ніде    там    не    з’являлась.

Мусила    признатись    мила  –
Треба    ж    цьому    лиху    взятись,
Що    з    коханцем    согрішила
(А    куди    ж    було    діватись)?

А    просила    ж    її    мама,
Брат,    сестра    і    тато-вітчим:
-Ковтнеш      горя,    якщо    буде
Чоловік    у    тебе    слідчий.

Тож    послухайте,    дівчата,
У    заміжжя    -    свої    ніші:
Собі    мужа    вибирайте,
Щоб    він    був    за    вас    дурніший!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950735
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 17.06.2022


Valentyna_S

Спіч «пацифіста»

(інвектива)
Даремно  фюрера  загнали  у  куток—
Не  вперш  шарманку  «пацифіст»  заводить.—
Він  же  відкрив  преунікальніший  заводик—
Хватило  б  всім  оргдобрив  з  попелу  й  кісток.

Десь  в  Халлертау  бауер  би  мав  врожай,
І  хміль  з  тих  піль  смаку  додав  би  пиву.
Варили  ще  й  з  людського  жиру  мило—
Відмився  б  якось  він  від  злочинів.
                                                                                                           Та  жаль…

Даремно  фюрера  загнали—
                                                                               бачить  Бог…
З  волосся  знаєте  які  матраци?
До  шкіри  із  тату  доклали  б  праці—
Стільцями  дивували  б  світ,  як  Еріх  Кох.

Хоч  не  женіть  нового  фюрера  в  куток.
Ви,  мучачись,  відбілюєте  душу.
Заради  вас  він  глум  терпіти  мусить.
Віддайте  шмат  землі,  який  відкусить!
Не  заганяйте  фюрера  в    куток.
                                                                                                                                   Ок’?

Інвекти́ва  (від  лат.  invectiva  (oratio)),  у  свою
 чергу  походить  від  (лат.  invehor  —  накидаюся,  нападаю)  —  
форма  літературного  твору,  одна  з  форм  памфлета,  
що  висміює  або  гостро  критикує  реальну  
чи  уявну  особу  або  групу.

Прошу  пробачення,  але  коментарі  блокую.
Хто  згоден  з  моїми  думками,  то  просто  вподобайте.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950702
дата надходження 16.06.2022
дата закладки 16.06.2022


Lana P.

ЧИ СНЮСЯ?. .

Моя  країна  у  журбі,  
окутана  війною.
Скажи,  чи  снюся  я  тобі  -  
отам,  на  полі  бою?

Де  стільки  болю  та  зневір,
страхіття,  сподівання...
Ти  в  молитви  мої  повір,
в  них  сила  -  без  вагання!

Це  допоможе  в  боротьбі  -
за  кожен  крок  йде  битва.
Скажи,  чи  снюся  я  тобі?  
В  тобі  -  моя  молитва!                                                    15.06.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950692
дата надходження 16.06.2022
дата закладки 16.06.2022


Надія Башинська

ВПАЛИ РОСИ НА ПОКОСИ…

Впали  роси  на  покоси...  вітер  знов  літає,
де  гуляли  ми  вдвох  з  милим,  а  тепер  -  одна  я.
Ой  ти,  вітре,  тихий  вітре,  досить  тут  літати.
Пішов  милий,  ясноокий,  край  свій  захищати.

Краще,  вітре  легкокрилий,  політай  де  милий
і  додай,  прошу  тебе  я,  ти  милому  сили.
Розкажи  йому  ти,  вітре,  не  ллю  сліз  -  співаю,
з  Перемогою  додому  милого  чекаю.

Впали  роси  на  покоси,  сонце  в  барвах  грає.
Піду  лугом,  попід  гаєм,  тут  все  розцвітає.
Ой  ви,  роси,  ранні  роси,  вас  зберу  в  долоні
та  й  умию  біле  личко  зраночку  сьогодні.

Усміхнеться  калинонька  в  ягідках,  рясненька.
Лети,  вітре  до  милого,  до  його  серденька.
Розкажи  йому,  що  зріють  ягідки  червоні,
що  любитиму  ще  більше,  ніж  люблю  сьогодні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950681
дата надходження 16.06.2022
дата закладки 16.06.2022


Валентина Ярошенко

За своє щастя боріться

Найріднішими  колись,  раділи  тому  щастю,
Негаразди  все  ж  були,  надіялись  на  краще.
Та  воно  кудись  втекло,  холодом  війнуло,
Там  береги  зустрілися  із  колишнім  мулом.

Любов  не  вмирає,  вона  живе  через  роки,
Інколи  на  мить  стихає,  до  іншої  пори.
Потім  знову  повертає  у  коротку  мить,
Іде  цвітом  по  садах,  нам  допомагає  жить.

Щоб  повернути  щастя,  ми  йде́мо  навпрямки,
Розуміємо,  є  в  кожного  порція  вини.
Та  любов  повертає,  стає  навіть  сильніше,
Через  роки  багато  хто  з  нас,  стають  мудріші.

Скажу  вам  відверто,  за  своє  щастя  боріться,
Хто  опускає  руки,  то  на  чуже  дивіться.
Пам'ятайте!    Щастя-  поважає  завжди  спокій,
І  ним  володіють  закохані,  котрих  двоє.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950622
дата надходження 15.06.2022
дата закладки 16.06.2022


Lana P.

СКРИПАЛЬ І СКРИПКА

Він  грав  на  ній  уміло,
з  великою  любов'ю,
тремтіло  ніжне  тіло,
пашіло  серце  кров'ю.

Єднались  разом  рухи,
у  пристрастях  миттєвих,
лилися  диво-звуки,
в  мелодіях  чуттєвих.

Звивався  вітер  дибки  -
вчувалися  зітхання,
а  справжній  майстер  скрипки
підсилював  звучання.                                                                                                14.06.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950563
дата надходження 14.06.2022
дата закладки 16.06.2022


Надія Башинська

ГОЙДАЄ ХВИЛЯ ЛЕГКИЙ ЧОВЕН…

Гойдає  хвиля  легкий  човен,
а  в  човні  дівчина  співає
про  тиху  зоряную  нічку...
в  козака  серце  завмирає.
Вже  вийшов  місяць,  усміхнувся,
на  тих,  що  в  човні,  задивився.
Ой,  як  зраділи  в  небі  зорі,
як  ясним  сріблом  він    пролився.

І  кароока  чула  нічка  
про  що  та  дівчина  співала,
тому  й  просила  синю  хвилю,
щоб  та  легесенько  гойдала.
Вже  стихли  верби  біля  річки,  
а  пісня  та  дівоча  лилась,
до  козаченька  дівчинонька
так  ніжно-ніжно  прихилилась.

Від  ніжності  тієї  нічка
світлішою  ще  більше  стала,
як  для  козака  дівчинонька,
вона  для  ранку  заспівала.
Затьохкав  дзвінко  соловейко,
там  де  калини  рясні  віти,
замерехтіли  в      небі  зорі,
а  роси  цілували  квіти.

Гойдала  хвиля  легкий  човен,
у  нім  закохані  мовчали...
Зустрілась  нічка  з  ясним  ранком,
о  скільки  радості  пізнали.
Зустрілась  нічка  з  ясним  ранком,
Бог  дарував  і  їм  ці  миті.
Той,  хто  кохає,  є  щасливим,
любов  -  найбільше,  що  є  в  світі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950566
дата надходження 14.06.2022
дата закладки 15.06.2022


Зелений Гай

Йде мій кіт

У  печалях  серце  від  важких  новин,
Виглядаю  із  вікна  щасливих  днин,
Важко  справу  віднайти,  що  до  душі
І  чомусь  стають  всі  рідні  мов  чужі.

Перекинувши  сачка  через  плече,
Незважаючи,  що  сонечко  пече
Йде  мій  кіт  ловить  метеликів  на  луг,
Бо  життя  його  легке  і  без  напруг.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950583
дата надходження 15.06.2022
дата закладки 15.06.2022


Віктор Варварич

Будуй своє життя

Не  нарікай  на  своє  життя,
Яким  важким  воно  не  було.
Координуй  свої  почуття,
Вибирай  своє  новітнє  тло.  

Малюй  особливі  картини,
Нехай  барви  буть  веселкові.
Втікай  від  сірої  рутини,
Зустрічай  ранки  світанкові.

Ти  збудуй  своє  майбутнє  сам
І  так  майстерно  його  складай.
Це  буде  твій  особливий  храм,
Та  одвічний,  незайманий  рай.
 
А  духом  до  Бога  помолись,
Нехай  зміцнить  тебе  на  путі.  
Та  із  Його  джерела  зміцнись,  
Досягай  усе,  що  на  меті.

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950549
дата надходження 14.06.2022
дата закладки 14.06.2022


Валентина Ярошенко

Непереможного нема

Ми  переможемо  в  бою,
Ідуть  наші  бажання.
І  незалежність  там  свою,
Потрібні  виконання.

Ми-    козаки,  хтось  про  нас  чув?
Є  рішення  й  задачі.
Вони  вперед  усіх  ведуть,
Хоч  небо  колись  плаче.

Непереможного  нема,
Життя  даруєм  людям.
Всіх  поглина  життя  війна,
І  виживають  трутні.

Хитрують  всі  вони  в  житті,
Їдять  одне  солодке.
Розрахували  усі  дні,
На  інше  неспроможні.

Знайте,  правда  переможе,
І  трутні  наїдяться.
Бо  настануть  дні  погожі,
Нам  щастю  посміхаться.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950366
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 14.06.2022


Valentyna_S

Іриси

На  кінцях  кинджалів—ірисів  лампадки.
Феєрію  барв  береже  свічкогас.
Наблизиться  легіт—й  відходить  навзадки,
Аби  не  струсити  духмянистий  наст.

Земне  й  позаземне  в  шовковистих  димках.
Туманність  Плеяди,  Вуалі,  Орла
І  сяйво,  що  скрили  зірки-невидимки,
В  ефірні  суцвіття  ірис  увібрав.

Бентежність  пробуджує  лате  космічне
Й  Всевишнього  Ока  глибока  блакить.
Десь  в  півника  в  сховку  чарунки  магічність,
Бо,  врісши  у  грунт,  він  безмежжям  струмить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950481
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 14.06.2022


Катерина Собова

Роздiлила

Прийшла    в    гості    до    бабусі
Першокласниця    Софійка,
Розказала:    -Гарно    вчуся,
Хоч    не    ставлять    нам      оцінки.

Бабця    тішилась,    хвалила,
Двадцять    гривень    в    жмені    м’яла
(Отаке      внучатко    миле),
Потім    лагідно    сказала:

-Це    останні    в    мене    гроші,
Так    хотіла      тобі    дати
За    ті    успіхи    хороші,
Але,    що    тут    вже    казати:

Якби    було    вдвічі    більше,-
Баба    ойкала    й    зітхала,-
То    я    б    тобі    кожен    тиждень
На    морозиво    давала.

-Ти,    бабусю,    не    журися,-
Соня    радісно    сказала,-
Взяла    швидко    цю    купюру,
Перед    дзеркалом    поклала.

-Бачиш,    грошей    більше    вдвічі
(Баба    з    подиву    аж    встала),
Заглядала    внучка    в    вічі:
-Тобі    радісно    вже    стало?

Гроші,-    мовило    дівчатко,-
Кожен    чесно    з    нас    здобуде:
Я    візьму    оцю    двадцятку,
В    дзеркалі    -    твоє    вже    буде!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950409
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022


Valentyna_S

Гонить, гонить хмари вітер батогами…

Гонить,  гонить  хмари  вітер  батогами.
Кашляє  громами  навздогінці  вись,
І,  стомившись  бігом,  стишаться  десь  гнані—
Перед  сліз  потоком,  гніве,  й  ти  спинись!
Йде  конфлікт  стихій—
                                                                       сили  бережись!

Люто  буйвітрисько  верби  гне  додолу.
Ляскає  по  спинах  яблунь  малахай,
Розсікає  груди  клену  по  живому,
Махом  збив  без  жалю  кучму  ясенову,
В  січку  хвилі  трав  сперіщив—то  нехай?
Їхня  в  чім  вина?
                                                     Бо  земля  не  рай.

Козир  у  сильніших—так  було  і  буде
(Що  ж,  в  негоду  смуток  похмурнішав  знов),
Спірки  у  природі—звичні  й  неосудні.
Завтра  Сонце  Всесвіт  змирить,  приголубить—
Чом  же  шлях  до  миру  в  нас,  де  ллється  кров?..
Віриш,  помисл  це
                                                 Творця  світобудов?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950370
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 12.06.2022


Ніна Незламна

Зелені свята

Шановні  друзі!
Вітаю  Вас  з  Трійцею!
Миру,здоров*я,  злагоди,    добра!
Розуміння,  віри  в  серці
І  душевного  тепла!

Зелені  свята

Ой  зелені  свята,  зелені…
Поглянь….    яка  пора  чудова
Довкола…    усе  зеленіє
Сріблиться….    травичка  шовкова
Вже  квіти…    розквітли,    день  ясніє

Ой    зелені  свята,зелені
Не  блукав  ранок  у  тумані
Сонце  пестить,    землю    ніжненько
Ласкавий  промінь,  чертить  грані
Спів  птахів,  звучить  веселенько…

Ой  зелені  свята  ,  зелені
Прикрашені,  в    зіллі  оселі
Підвіконня  чебрець  чепурить
Промінь  щастя  злегка  озорить
Нам  би  спокою,  радості  мить!

Ой  зелені  свята,  зелені
На  жаль  війна,  душеньку  ятрить
Хоч  вояки  б*ються  завзято
Та  по  кордонах,  земля  горить
Не  всі  й    дівчата  мають  свято.

Ой  зелені  свята,  зелені
Просить  Бога,  дівчина  й  мати
Най  би  свято  в  кожній  оселі
Хай  замовкнуть,    усі  гармати
З  нами  правда!    Нас  не  зламати!

Ой  зелені  свята,  зелені
У  серці  трепет,  в  душах  мрія
Настане  мир,сплетуть  віночки
Втішає  віра  і  надія
В  квіти  прикрасяться  ставочки!
Й  день  перемоги  буде  святом!

                                                     12.06.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950322
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 12.06.2022


Віктор Варварич

Триває війна…

Тривожний  дух  у  небі  витає
І  уже  котрий  день  гряде  війна.
А  воїн  свою  кров  проливає
І  це  за  свободу  така  ціна...

Тримає  стрій  на  Зелені  Свята,
Щоби  ми  прикрасили  образи.
І  знову  суне  орда  проклята,
Хоче  напитись  у  дітей  сльози...

А  ми  помолімось  за  солдата
І  нехай  Бог  його  підбадьорить.
Візьме  нечестивця  у  лещата,
А  наш  стяг  хай  гордо  замайорить...

Наша  країна  перемагає
І  вже  лунає  пісня  голосна.
Бог  нас  любить  і  допомагає,  
Незабаром  згине  "клята  війна"...

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950301
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 12.06.2022


Валентина Ярошенко

Нам дороге кожне життя

З'єднала  нас  усіх  війна,
Настільки  стали  ми  рідніші.
Хоч  біль  дає  в  серця  вона,
Ми  стали  силою  міцніші.

Ви  не  здатні  нас  здолати,
Утікайте,  люті  вороги.
Бо  Росія  -  ваша  мати,
Віддає  на  смерть  вас  залюбки.

Бог  для  всіх  завжди  -  володар,
Схаменіться  діти  сатани.
В  пеклі  є  -    не  насолода,
Вам  усім  потрапити  туди.

Обманом  зятягли  в  війська,
Вам  не  дадуть,  що  обіцяли.
Із  смертю  дяка  вам  проста,
А  матері  несуть  печалі.

Яке  чекає  майбуття?
Сплотили  в  купу  сирен  звуки.
Нам  дороге  кожне  життя,
Потрібна  радість,  а  не  муки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950259
дата надходження 11.06.2022
дата закладки 11.06.2022


Lana P.

Дихай мною…

Дихай  мною  все  глибше  і  глибше,
океану  відчуй  ніжний  шал,
у  тобі  я  зростатиму  вище  -
прихистить  нас  таємний  причал.

Приголубить  в  туманнім  серпанку
місяць  в  повені  -  свідок  подій,
надихати  нас  буде  до  ранку,
у  полоні  мережаних  мрій.

Дихай  мною  натхненно,  чуттєво  -
свіжим  бризом  ласуй  досхочу,
я  відчую  твій  подих  миттєво  -
на  вітрилах  надій  прилечу!                                                                      4.06.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950206
дата надходження 11.06.2022
дата закладки 11.06.2022


Valentyna_S

Стежка

До  ніг  скотилась  стежка  їжачком.
—То  ти  стоятимеш  чи  підеш?
Ліс  в’яже  тіням    макраме  гачком,
Я  ж  погоди́лась  стати    гідом.

Крізь  стіни  звуків  підем  напролом:
Кукукання,  розспівки  в  нас,  рулади.
Тут  заправляє  всім  невидний  гном,
Та  хитрий  Ох  нам  не  завадить.

Він    на  обід  назбирує  орляк.
Глянь:  бриль    солом’яний  у  зіллі.
Он  там,  де  папороть  з-поміж    гіляк
Свіженько  й  смачно    зеленіє.

—Не  бачу,  —  скаржусь  путівниці  я…
Та  мчить  вже  вивіркою  стежка
Через  пеньки,  між  купища  петля,  
Забігла  вглиб,  дубняк  де  мешкав,

Де  комашиться    чепко  мурашня,
Де  ла́сують  пташки  суріпкою.
—  Цить,  зайво  галаслива  метушня,  —
Чірічить    стежечка  куріпкою.

Під  звуки  ладні  ранішніх  токкат
Погицують  на  листі    кванти.
—  У  вірш  красу  списати  хочеш  в  нас?
Це  ж  плагіат,  без  варіантів!

Від  мене  стежечка  метнулась  вниз,
Сліди  замівши  пишним  хвостиком.
Тривог  угамування  —парадиз.
Усі  удари  —  мертвим  стосиком.

Мов  з-під  землі  —дід  Ох.  Тримає  хмиз
Й  мені:
 —Надовго  гнів  твій  заковиз?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950091
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 11.06.2022


Штука

Акацій цвіт

Мережив  ніжних  білий  цвіт
Квітчають  парки  та  алеї.
І  ця  краса  не  первоцвіт,  
Та  не  заховані  лілеї.

Цвітуть  акації  довкола,
Гілля  схилили  над  землею.
Немов  обрусок  вишиваний
Чарує  ніжністю  своєю.

Солодким  медом  оп’янить,
Тихенько  вітер  цвіт  колише.
І  полетить  душа  між  квіти
Та  заховається  у  тиші.

Маленьких  квітів  аромат
В  собі  чарівне  щось  ховає.
Бджола  тихенько  пролетить,
Десь  тихо  пташка  заспіває..

Краса,  акації  цвітуть,
Усе  втомилось,  всюди  тиша..
Солодким  медом  білий  цвіт
Вечірнє  сонце  заколише.
05.07.2022

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950209
дата надходження 11.06.2022
дата закладки 11.06.2022


Родвін

Сім лімериків про Чернівці

Як  диви́тись  з  гори  на  Черні́вці,
Ви́дно  ба́ні,  шпилі́  і  дзвіни́ці
Серед  буйних  дерев  -
Гарне  місто  старе́  !
Вікові́  стереже  таємниці  !

                   *        *        *

Є  в  Черні́вцях  на  що  подиви́тись  -
Побродить,  погулять,  роздивитись  !
У  кав'ярню  зайти,
Тихе  місце  знайти
І  на  хвильку  від  справ  віддалитись  !  

                   *        *        *

Річка  Прут  протікає  в  Черні́вцях,
Стрімко  в  річці  вирує  водиця  ...
З  чистих  гір  пли́не  вдаль,
В  ній  води  -  не  обма́ль  !
А  як  повінь,  то  страшно   дивиться  !  

                   *        *        *

На  весні́,  біля  парку  культури,
Розквітають  роже́ві  саку́ри  !
Та  краса  неземна,
Лю́дям  Богом  дана́,
Щоб  на  квіт  той  злітались  Амури  !

                   *        *        *

У  весня́ному  місті  Черні́вці
Гарні  ді́вки,  жінки  й  молодиці  !
Серед  квітів  живуть,
Наче  квіти  цвітуть  !
Не  жінки́,  а  якісь  чарівни́ці  !  

                   *        *        *

У  славетному  місті  Черні́вці
Роз'  їжджають  авто  по  бруківці  !
Їх  там  дуже  трясе,
Часто  ю́зом  несе  !
Для  авто  -  то  дороги-убивці  ...  

                   *        *        *

В  центрі  славного  міста  Черні́вці,
Неможливо  десь  стать  на  паркі́вці  !
Як  приткну́всь  десь  -  дивись  ...
При́йде  коп  -  стережись  !
Не  погладить  тебе  по  голівці  !  

                   *        *        *

10.06.2022  р.
м.  Чернівці

Фото  https://st.depositphotos.com/1027803/3096/i/600/
depositphotos_30960021-stock-photo-watercolor-painting-of-the-cityscape.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950173
дата надходження 10.06.2022
дата закладки 10.06.2022


Ніна Незламна

Бува й таке кохання ( віршована розповідь)

Я  знов  згадала,    давню,  вразливу  мить
Ти  повернувся  просив  пробачення
А  мені  й  досі  під  серденьком  щемить
Як  пригадаю  перше  побачення...

Весняний  подих,  ковток  сподівання
І  первоцвіти,  що  збирали  в  садку
Удвох  втішались,  як  зіронька  рання
Вітала  нас,  у  сонячному  вінку

Всі  вечори    й  надвечір`я  в  обіймах
Спів  соловейка,  тепле  літо  в  росі
Враз  мов  птахи,  із  мріями  на  крилах
Що  розлучитись,  ніколи    в  знемозі….

Уже  й  побралися.  В    розчаруванні
З  перших  же  днів,    свекруха  незлюбила
Обручка  зникла,  як  милась  у  ванні
Чашу  кохання,  мо»  вона  розбила?

Підозри….  недовіра,  думки  -  джмелі
Що  сталось?  У  ліжку  не  зігріваєш
Чекай,чому  ти  не  поясниш  мені
І  сам,  мов    чорна  хмара,  тож  страждаєш...

По  хаті  смута,  виявила  слабкість
Всі  ніжні  дотики,  ні  не  стримати
На    жаль  у  відповідь,  мала  стійкість
Як  айсберга.  Той  холод    не  приспати

Й  не  розтопити.  Ніби  в  сильний  мороз
Торкнулась.  Змерзлу  квітку,  не  зігріти
Навіщо  вкотре  доводити  до  гроз
Жити  б  окремо…ти  би  мав  прозріти

На  пустім  місті,  часті  суперечки
Врешті    взнала  -    взяв    чужинку,  не  з  села
Дай  мені  Боже,  терпіння,  хоч  трішки
Чом  довіра,    нині  боком  вилізла…

Важка  дорога…  Стежка,  як  люстерко
Політ  думок,  разом  з  пухнастим  снігом
На  душі  тяжко,    на  серці    так  гірко
Чому  життя,  для  нас  не  стало  літом?

Рідний  поріг.З  валізи  дістать  речі
Наважилась,  хоч  серце  холоділо
Врешті  втішалася,  я  вчасній  втечі
Змирилась,  подивилась  збайдужіло

Та,  що  це?  О,  як  надто  низько    упав
Де  ж  та  сукня,    із  люрексом  поділась
Чи  гідність  втратив,  що  дріб`язковим  став
А  мо»  свекруха  взяла,  одуріла…

 Це  ж  не  вона  подарувала,  а  ти
Чи  то  зухвалість,  жадібність  здолала
Для  неї  вдача?  Зруйнувала  мости…
 Не  пошкодує,  що  життя  зламала?

А  за  вікном    хурделиця  співала
Ні  не  сама,  разом  з  вітром,  на  пару
Мої  печалі    в  ковдри  сповивала
Ледь  придаючи  сніжного  нектару

Вже  й  відболіло  і  давно  сліз  нема
Та  стук  у  двері,  серце  тріпотіло
Не  відчиню,  знай,  для  тебе  я  німа
Наше  кохання  з  вітром  відшуміло…

Пробач....  уже  не  любий….
Давно....  все  втрачено….

28.01.2022р

           Розповідь  не  стосується  моєї  особистості.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950121
дата надходження 10.06.2022
дата закладки 10.06.2022


Валентина Ярошенко

Пару раз іще піду / з гумором /

Ось  біжить,  кричить  Петро,
-Довіряв,  як  брату.
Зачепився  за  відро,
Там  була-  зарплата.

Ледве  втримався,  не  впав,
Двері  відчинились.
-Я  тобі  не  раз  казав,
Ти  на  мене  злилась.

Вкотре  вкрали  зарплатню,
Що  тепер  робити?
Мають  вони  ціль  свою,
Забрати,  чи  вбити.

-  Слава  Богу,  що  живий!
Головне,  ти  вдома,
Вихід  в  нас  один  й  простий,
Відпускаєш  з  дому.

Пару  раз  іще  піду,
Там  і  залишу́ся.
Обніму  ніжно  Кузьму,
Відіб'ю  в  Марусі.

А  тобі,  коханий  мій,
Битись  з  ворогами.
Шлю  тобі  цілунок  свій,
Повертайсь  до  мами.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950069
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 09.06.2022


Надія Башинська

ЗАКОХАЛАСЬ Я В ВОЛОШОК СИНІ ОЧКИ…

Закохалась  я  в  волошок  сині  очки...
сині-сині,  ніби  неба  синя  вись.
І  сміється  вже  вероніка  й  дзвіночки:
"Ти  й  у  наші  сині  очі  подивись!"

Подивилась.  Задивилась...  і  незчулась,
як  у  них  я  закохалася  без  меж.
І  цикорій  хитро  дивиться,  і  тирлич,  
бо  і  в  їх  очах  згубитись  можна  теж.

І  запитують  в  мене  ніжні  ромашки,
і  сердечник,  й  тихий  аніс,  й  деревій:
"Пелюстки  в  нас,  як  ті  крила  в  хмари-пташки.
До  вподоби  чи  тобі  наряд  є  мій?"

Ще  не  встигла  відповісти,  як  гвоздика,
материнка,  Іван-чай  до  себе  зве.
Конюшини  і  алтеї,  й  валер'яни
цвіт  рожевий  зачаровує  мене.

Сині-сині,  білі-білі  і  рожеві
квітнуть  барви...  поле  й  луг  уже  цвіте.
Дивосил,  буркун,  жовтець  і  рясне  пижмо
увібрали  в  себе  сонце  золоте.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950075
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 09.06.2022


Катерина Собова

БІДНА МОЛОДЬ

Два    старих    пенсіонери
Байдики    у    сквері    били:
За  всіма    спостерігали  –
Свої    висновки    робили:

-Пригадай,    як    молодими
В    ті    часи    парубкували:
Цигарковим    пахли    димом,  
Бо      обмежень    ми    не    мали.

’’Ватра’’    -    в    кожного    в    кишені
(Цим    дешевим    затягались),
А    якщо    перед    дівками  ,
То    дорожчим    хизувались.

-Пам’ятаю,    то    був      ’’Кемел’’,
З    намальованим    верблюдом,
Цим    товаром    дорожили,
Не    вважали    все    це    блудом.

-У    нас    молодь    зараз    бідна,
Дуже    важко    дітям    жити,
Цигарки    для    них    -    це    розкіш,
Бо    нема    за    що    купити.

На    п’ятьох    -    одна    цигарка,
Бачте,    он    по    черзі    курять,
Певне,    закордонна    марка,
Дорогі,    бо    скрізь    нас    дурять.

-Покоління      це    завзяте,
Зліплене    з    такого    тіста,
Подивіться,    які    бідні,
А    які    всі    оптимісти!

Не  потрібні    їм    карети,
І    не    клянчать    гроші    в    неньки:
Від    одної    сигарети
Всі    хіхікають    раденько!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950059
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 09.06.2022


Валентина Ярошенко

Знаходиш щастя ти своє

Яке  життя,  що  без  кохання?
Один  туман  кругом  пливе.
Невже  ви  маєте  вагання?
Дарма  усе  життя  пройде.

Воно  -  блакить  у  синім  небі,
Вся  допомога  у  житті.
Плануєш  жити  не  для  себе,
У  щасті  линуть  усі  дні.

Воно  нагадує  про  себе,
Де  б  ти  не  був,  щоб  не  робив.
Світ  відкривається  для  тебе,
А  в  ньому  так  багато  див.

Якщо  закоханий  безмежно,
Зима  тепло  в  душу  несе.
Потрібна  в  ньому  обережність,
Бо  недовіра,  поряд  йде.

Існує  заздрість  неймовірна,
Не  знаєш  в  кого  вона  є.
Єднає  двох  завжди  довіра,
Знаходиш  щастя  ти  своє.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949720
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 09.06.2022


Віктор Варварич

Вечір притих

Вже  вечір  поволі  походжає,
Заглядає  у  серденько  моє.
Літнім  теплом  мило  обіймає
І  ніжить  світле  волосся  твоє...  

Вечір  таємниці  заховає.
Він  упокорює  душу  мою.
Закохані  пари  вже  вінчає,  
Дарує  усім  нам  тишу  свою.

Обіймає  твої  ніжні  плечі,
Упорядковує  думки  сумні.
Навіює  милий  сон  малечі,  
Співає  чудесні  пісні  свої.

Він  сонце  за  гори  проводжає,
Хмаринки  розжене  у  різнобіч.
Місяць  на  кареті  виїджає,
А  вечір  вже  притих,  крокує  ніч...

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949981
дата надходження 08.06.2022
дата закладки 08.06.2022


Valentyna_S

Нічні чари

Поміж  темного  голого  гілля
Підняли  чорні  ангели  крилля  —
Із  воронячим  криком  увись
Дика  зграя  ураз  піднялась.
Із  грудей  останній  вирваний  крик
Наполохав  ніч  -  й  раптом  десь  зник
І  у  темному  полі  небес-
Ясний  місяць  злякався  і  щез.
Та  зачувши  спокій  і  тишу,
Він  на  небо  вернувся  й  ледь  дише,
Та  у  прірву  помчав  жовтим  диском...
...Десь  зловісно  покрикує  пугач,
Темні  сили  запрошує  в  поміч
Легкий    вітер  прогнав  чорні  хмари,
А  за  ними  пропали  злі  чари.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784616
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 08.06.2022


Valentyna_S

Червень

Північ  сплила  —й  на  канві  передсвіття
Півні  сурмлять  на  три  сторони  світу.
Впору  на  чати  йде  з  трухлої  мерви
Вмитий  в  крові  Іоанновій  червень.

Заспане  сонце,  в  соках  кошенілі,
Не  віднайшло  сорочечку  білу—
Й  миттю  увись,  бо  хитнулась  планета.
Ризи  Господні  шпигнула  ракета.

Землю  тривога  обв’язує  пасом.
В  сонця  червневого  сивіють  пасма.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949904
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 08.06.2022


Надія Башинська

КОЛИ ПОСВАРЯТЬСЯ ДВА ДРУГА, ТО СУМНО ЇМ ОБОМ БУВАЄ

         Давно  не  бачив  Тишко  мишки.  Сховалась  в  нірці  й  там  сиділа.
Багато  зайвого  про  Тишка  вона  усім  наговорила.  Казала,  що  ледачий  
Тишко,  не  любить  він  робить  зарядку,  вранці  вмиватися  не  хоче,  і  не  
тримає  він  порядку.  
Про  те,  що  Тишко  все  це  знає,  сказала  курочка  Рябушка.  Ото  ж  сиді-
ла  мишка  тихо  і  не  висовувала  вушка.  І  не  показувала  носик,  і  навіть  
хвостик  заховала.
Все  думала  маленька  мишка:"Навіщо  я  все  це  сказала?"
         А  в  нірці  темно,  прохолодно.  І  дуже  хочеться  погрітись  в  саду
на  сонечку,  де  квіти.  А  сонечко  таке  веселе,  і  так  яскраво  й  гарно  
світить...  Уже  скінчилися  зернята,  то  ж  їсти  хочеться  ще  зранку.  Хо-
тіла  б  з  нірки  мишка  вийти,  та  кіт  сидить  чомусь  на  ганку.
         А  Тишко  наш  зробив  зарядку,  та  ще  й  чистесенько  умився.  Сніданок  
їсти  не  хотілось,  тому  на  ганку  й  залишився.
А  сонечко  таке  ясненьке,  зігріло  спинку  і  животик.  Уже  нагрілись  вуш-
ка  й  лапки,  й  довгенький  Тишків  рудий  хвостик.  Сидів  і  думав:"Де  ж  та  
мишка?  А  чи  сумує?  Чи  радіє?  Невже  не  знає,  що  без  неї  і  сонечко  не
тепло  гріє?"
         Ото  ж  невесело  було  і  Тишку  й  мишці.  Хто  не  знає?  Коли  посварять-
ся  два  друга,  то  сумно  їм  обом  буває.
А  ясне  сонечко  всміхалось,  в  садочку  квіти  розцвітали,  дрімав  Рябко  
у  своїй  буді,  курчатка  зернятка  клювали.  Дзвеніли  бджілки.  Веселились.  
Нектар  збирали  солоденький.  І  джміль  гудів:"Який  сьогодні  деньочок  со-
нячний,  тепленький!"
         І  задрімав  руденький  Тишко.  Його  приспали  яблунь  віти.  Ну,  а  тим
часом  наша  мишка  із  нірки  ш-ш-шурсь...  побігла  в  квіти.  А  квіти  дружно  
шепотіли:"Іди!  Не  бійсь,  маленька  мишко."
Ви  б  бачили,  яка  ж  то  радість  була,  коли  проснувся  Тишко!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949890
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 07.06.2022


Валентина Ярошенко

Сильні ми й єдині

Було  у  нас  таке  колись,
Серця  любов  нам  гріла.
Як  повернути  тую  мить?
Весна  в  душі  ясніла.

Ми  кожному  раділи  дню,
Серце  й  душа  співали.
Шукали  долю  ми  свою,
Та  де,  знайти  не  знали.

А,  як  бажали  всі  весну,
Після  зими  чекали.
Не  піддавались  навіть  сну,
В  ній  насолоду  мали.

А  час  летить,  біжить  вперед,
І  коси  посивіли.
Хай  до  нас  старість  не  гряде,
Весна  -  не  заметілі.

Ще  б  діждатись  Перемоги,
Залишитись  живими.
Вигнати  рашистів  сморід,
Бо  сильні  ми  й  єдині.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949806
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 07.06.2022


Надія Башинська

КРИЛА РОЗПРАВТЕ ВСІ, ВІЛЬНІЇ ПТАХИ!

Крила  розправте  всі,  вільнії  птахи,
сонце  будіть,  бо  пора  вже  вставати.

Хочуть  почути  дзвінкі  голосочки
сосни  й  берізки,  веселі  кленочки.

Річечка  й  луг,  гай  і  поле  чекає,
пісня  весела  коли  залунає?

Птаху  -    гніздечко!  Вам  тут  його  вити.
Людям  -  у  мирі,  у  радості  жити.

Всім  нам  Земля  дана,  щоб  ми  раділи,    
щоб  берегли  її  й  вірно  любили.  

Весни  квітують  тут,  літечко  -  гріє,
осінь  з  плодами,  а  взимку  -  біліє.

Треба,  щоб  зникли  всі  гіркії  сльози,
й  чули  ми  лиш,  як  виспівують  грози.

Хай  прожене  тугу  пісня  пташина,
щоб  звеселилася  наша  країна.

Крила  розправте  всі,  вільнії  птахи,
в  небо  злітайте,  бо  час  вам  співати.  

Пишуть  для  вас  вже    мелодії  світлі
сонячні  промені,  добрі  й  привітні.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949804
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 06.06.2022


Ніна Незламна

Проснулося усе….

                                                     Вірші  з  старого  зошита...

Блаженство  весны
                                         (  от  мужчины)

Ушла    печаль  …  Открыла  дверь
Весна  красна.  Звенит  капель
Вот  чудеса…  Запел  скворец
Проворный  парень  молодец
Зачаровал  берёзы  цвет
Встретил  со  мной    ранний  рассвет
Ах  как  прекрасен  этот  миг
Весны  блаженство….  Я  постиг
***
Проснулося  усе…

Спочивав  ранок,  у    тумані
Сонливо  сонце  позіхало
Зізналось  травам  у  коханні
Сріблясті  роси  розсипало…
Із  лісу,    чути  соловейка
Той  спів….  все  плинув  над  полями
Горобчиків  весела  зграйка
Немов,  у  танці….  з  променями…

Мережки  рясно,  вкрили  землю
І  навкруги  зазолотилось
За  мить  іскрилося    по  полю
Яскраво  сонечко  світило…
Легкий  туман,  котивсь  клубочком
Довкола,    проснулося  усе
Ось  вже  й  пропав,  поза  горбочком
Нам  ранок,  щасливий  день  несе…..

***
Розсіялись  тумани…

Ледь-  ледь    рзсіялись  густі  тумани
Летять    так  швидко,  наче  дельтаплани
Куди  не  глянь,  скрізь  хмари  темно  -  сині
Такі  нестримні,  он    вже  при  долині.
За  мить    розплакались  зовсім  тихенько
Густенький  дощик  поливав  гарненько….

Всюди…  духмяні  трави,  шовковисті
Сяє…уквітчана  земля,  в  намисті.
Хай  буде  гарне  сіно  для  худоби
Хай  порадіють  житу  хлібороби
В  колоски    пишні  вбереться  пшениця
І  на  столі  запахне  паляниця…..

Всевишній    ангелів  спустив  із  неба
Була  давненько  в  дощику  потреба
Щоби  завжди    збирали  щедрий  врожай
Щоб  розвивавсь,  розквітав    мій  рідний  край!

***
Сказала  ДА
                                               (  от  мужчины)

Я  от  счастья,  закрыл  глаза
 Только  -  только,  сказала  ДА…
Покорила  нежным  взглядом…
Так  приятно,  что  ты  рядом…

А  снег  кружит,  земля  бела
Мечта  всю  жизнь…  возле  тебя
Согреться  бы,  страстно  любить
Испить  глоток  твоей  любви

                                                 январь  2000г

***

Зустріч

Скільки  років  промайнуло..  Гучно  на  пероні
Де  мій  рицар  кароокий…Темрява  в  вагоні
Стук  коліс,  як  стук  сердець,  рідний  погляд,  радість  сліз
Струмок  ніжності  й  тепла,  розтопили  зими  злість..

Я  візьму  сонце  в  долонці,  обійму  ніжненько
Хвилювання,  поцілунки..  Шепочу  тихенько
Чому  долі  розділились…Промчалися  роки
Жура  мрії  забирала…  Мені  потрібен  ти.

***

Прекрасны  дни  весны…

Любить,  творить,  летать,  мечтать
И  никогда  не  уставать
Ценить,  лелеять  и  писать
Желание,  мне  не  унять.
Когда  весна,    журчит    ручей
Уж  зелен  травы.    Соловей
Щбечет,  встречая  рассвет
И  я,  в  душе  таю  секрет
Ведь  это  значит-  я  живу
И    снова  радуясь  пишу..
>
Небо  красит  цвет  лиловый
Над  землей  туман  шелковый
Нежный  луч  его  ласкает
Постепенно,  он  уж  тает.

Диво  трель  заводят  птицы
И  берёзки  как  девицы
Уж  все  убраны  в  наряды
Ведь  весна  и  они  рады.
>
   Я  встречаю….  с  ними    утро
Ловлю  блески  перламутра
С  трав  росистых,  впечатляют
 Где-то    вновь….    мысли  летают.
>.
И  как  об  этом  не  писать
Смогу  желание  принять…
 Чудны,  прекрасны  дни  весны
И  всем  поэтам  так  нужны.

                                                     2010р






                               

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949788
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 06.06.2022


Віктор Варварич

Дощ землю напуває

Літній  дощ  землю  напуває,
Сіє  краплинами  навкруги.
У  гіллях  птаха  замовкає,  
Омивають  води  береги...

В  небі  біжать  сірі  хмаринки,
І  хочуть  звільнитись  від  дощу.
Повняться  сріблом  павутинки,
Трави  п'ють  водицю  досхочу.

Смарагдами  трави  зеленіють,
І  так  милують  серденько  моє.
Квіти  чепуряться  -  румяніють,
Верби  полощуть  волося  своє.

Дощик  по  листю  мило  шурхоче,
І  цівкою  спадає  до  землі.
Теплий  вітерець  дме  неохоче,
Гойдає  трави,  біжить  по  ріллі.

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949739
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022


Валентина Ярошенко

Знаходиш щастя ти своє

Яке  життя,  що  без  кохання?
Один  туман  кругом  пливе.
Невже  ви  маєте  вагання?
Дарма  усе  життя  пройде.

Воно  -  блакить  у  синім  небі,
Вся  допомога  у  житті.
Плануєш  жити  не  для  себе,
У  щасті  линуть  усі  дні.

Воно  нагадує  про  себе,
Де  б  ти  не  був,  щоб  не  робив.
Світ  відкривається  для  тебе,
А  в  ньому  так  багато  див.

Якщо  закоханий  безмежно,
Зима  тепло  в  душу  несе.
Потрібна  в  ньому  обережність,
Бо  недовіра,  поряд  йде.

Існує  заздрість  неймовірна,
Не  знаєш  в  кого  вона  є.
Єднає  двох  завжди  довіра,
Знаходиш  щастя  ти  своє.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949720
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022


Любов Іванова

РАЗОМ З НАМИ ПЛАЧЕ НЕБО

[b]Сьогодні  разом  з  нами  плаче  небо,
Стікає  з  чорних  хмар  рясним  дощем.
Затих  дитячий  сміх  і  пташки  щебет,
А  у  душі  весь  час  нестерпний  щем.

Вже  стільки  днів  болить  і  рветься  серце,
Бракує  сил,  бракує  навіть  слів.
Бо  сповіщають  кожен  день  про  смерті
Найкращих  наших  доньок  і  синів.

Згорьовані  матусі  і  вдовиці,
Як  гине  син,  донькА  чи  чоловік...
О,  небо,  шли  на  орків  громовиці,
Щоб  знищити  це  люте  зло  навік.

Нехай  під  ними  все  горить-палає,
І  навіть  дощ  стає  важким  свинцем.
Сам  дідько  в  пекло  браму  відкриває
І  забирає  нечисть  цю  живцем.

Дай  захист  Україні-ненці,Боже!!!
Благаємо  в  молитвах  день  при  дні.
Хай  військо  орків  люте  і  вороже
Згорить  дотла  в  пекельному  вогні.

Вже  вкотре  плаче  небо  разом  з  нами,
Затьмарена  згорьована  блакить.  
За  доньками,  за  нашими  синами
У  неба,  як  і  в  нас  душа  болить...[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949714
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022


Катерина Собова

Травматолог

Станіслав    Копиця    -    медик,  
Травматолог    непоганий,
Вислуховував    вже    зранку
Настанови    жінки    Гані:

-Ти      складай    там    руки,    ребра,
В    межах    свого    діла    знайся,
А    на    бюсти    і    на    бедра
Там    не    дуже    витріщайся.

Я    твої    манери    знаю!
Не    дивися    так    вороже,
Бо    як    очі    поламаю  –
Там    твій    гіпс    не    допоможе.

На    роботі    думав    Слава:
-Не    зуміли    нас    навчити,
Як    обстежити    ті    ребра,
Щоб    сосків    не    зачепити?

Люди    всі    мене    шанують,
Я    багато    знаю,    вмію…
Назло    жінці    опаную
Мануальну    терапію.

Буду    щупати,    де    схочу
(Всі    жіночі    точки    знаю),
Ганю    доведу    до    сказу,
А    себе    я    оправдаю!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949688
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022


Валентина Ярошенко

У насолоді - кожна мить

А  він  до  неї  посміхався,
Заглядав  в  очі  чарівні.
В  коханні  ніжності  купався,
Вони  удвох  на  всій  землі.

У  неї  очі  -  блакить  неба,
Волосся  золотом  бринить.
Не  відпускав  її  від  себе,
У  насолоді  -  кожна  мить.

Вуста  її,  як  мак  червоний,
Тоненька  талія  гнучка.
Довгий  цілунок  той  медовий,
Удвох  кудись  несе  весна.

І  зупинитись  неможливо,
Єднає  душі  почуття.
Кожна  хвилина  є  важлива,
В  тім  полягає  сенс  життя.

Барвінком  йде  життєва  нива,
Вона  у  кожного  своя,
Від  блискавиці  з  неба  злива,
У  когось  сонця  полоса.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949522
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 05.06.2022


Любов Таборовець

Життя із семи нот

Життя  -  всього  із  семи  нот.
Щодня  звучать  одні  й  ті  самі…
Але,  немов  їх  кілька  сот,
складають  долі  в  оригамі.

Життя,  на  різній  висоті,
мінор  з  мажором  коригують…
А  суть  його  й  на  самоті,
не  завжди  люди  всі  відчують.

Воно,  і  радісне  й  сумне,
біжить  акордами  по  струнах…
Душа  тендітна  не  збагне,
чом  світ  в  немилості  Перуна?...

О,  долі,  такти…  все  життя
за  загадковим  нотним  станом…
Немов  гармонія  злиття
світанку  з  місяцем  в  тумані...

04.06.2022
Л.  Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949649
дата надходження 04.06.2022
дата закладки 05.06.2022


Катерина Собова

Яка мама, така й доня

-Вже    сміються    з    тебе    люди,-
Лає    Аллу    мати,-
Доки,    дівко,    таке    буде  –
Цілу    ніч  гуляти?

Я    в    твої    шістнадцять    років
Бралася    за    діло,
Щоб    ти    знала    -    вечорами
Вдома    я    сиділа!

-Чом    не    знаю?    Не    до    танців,-
Перебила    Алла,-
Коли    в    тебе    трьохмісячна
Я    уже    пищала.

Твоя    мама    відмовлялась
Нам    допомагати:
В    свої    сорок,    на    радощах,
Заміж    вийшла    вп’яте.

Було    в    тебе    кавалерів
Дуже    вже    багато,
І    обом    нам    невідомо,
Хто    був    моїм    татом.

Я    ще    з    місяць    погуляю
(Округливсь      животик),
І    у    нашому    сімействі
Буде    третій    ротик.

Не    піде    у    ліс,    матусю,
Вся    твоя    наука,
Скоро    будеш,    дорогенька,
Бавити    онука!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949511
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 04.06.2022


Макс Дрозд

*** ("Колись я напишу тобі листа…")

Колись  я  напишу  тобі  листа,
Та  лиш  не  зараз,  а  пізніше  трохи,
Бо  ще  не  зміг  обрати  ті  слова,
Які  плили  б  в  твоїй  душі  глибокій.

Писатиму  про  літні    казочки,
Про  світлі  мрії,  й  навіть  про  любов,
Візити  в  церкву,  спалені  свічки,
І  як  програв  черговий  марафон.

Писатиму,  а  ти  лише  чекай.
Коли  це  буде  -  я  і  сам  не  знаю...
Та  не  згасай.  Палай,  прошу,  палай!
Без  тебе,  іскорко,  я  сам  завжди  згасаю.

Колись-таки  я  напишу  листа,
Зберусь  з  думками,  ставши  на  поріг,
Та  лиш  твої  побачивши  вуста,
В  душі  моїй  розтане  білий  сніг.

02.06.2022

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949582
дата надходження 04.06.2022
дата закладки 04.06.2022


Родвін

Останній промінчик змигну́в і погас.

Останній  промі́нчик  змигну́в  і  погас.
Сонце  нарешті  втону́ло  у  морі  ...
На  ша́трі  небеснім,  як  низки  прикрас,
Засяяли  ніжними  іскрами  зорі  !

Вітер  затих,  не  гойдає  й  билину,
Місяць  рогатий  на  хмарці  прили́нув.
Хвилі  на  морі  неначе  заснули, 
Зорі  із  неба  у  воду  стрибнули  !

-   Що,  кожен  з  вас  про  роботу  забув  ?
Місяць  на  них  подиви́вся  сердито  :
-   Що  тепер  з  вами  я  маю  робити  ?
Трішки  подумав  -  й  за  ними  пірну́в  !

Мі́сячень  срібний  у  морі  купається,
Зі́роньки  з  хвилями  в  пі́джмурки  граються.
Зі́рочкам  в  небі  набридло  світити,    
Ранню  зорю́  хочуть  в  хвилях  зустріти  !

Чорним  брилья́нтом  все  море  іскри́ться,
А  місяць  купається  й  зо́всім  не  злиться   !

02.06.2022  р
м.  Чернівці

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949440
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 02.06.2022


Родвін

Останній промінчик змигну́в і погас.

Останній  промі́нчик  змигну́в  і  погас.
Сонце  нарешті  втону́ло  у  морі  ...
На  ша́трі  небеснім,  як  низки  прикрас,
Засяяли  ніжними  іскрами  зорі  !

Вітер  затих,  не  гойдає  й  билину,
Місяць  рогатий  на  хмарці  прили́нув.
Хвилі  на  морі  неначе  заснули, 
Зорі  із  неба  у  воду  стрибнули  !

-   Що,  кожен  з  вас  про  роботу  забув  ?
Місяць  на  них  подиви́вся  сердито  :
-   Що  тепер  з  вами  я  маю  робити  ?
Трішки  подумав  -  й  за  ними  пірну́в  !

Мі́сячень  срібний  у  морі  купається,
Зі́роньки  з  хвилями  в  пі́джмурки  граються.
Зі́рочкам  в  небі  набридло  світити,    
Ранню  зорю́  хочуть  в  хвилях  зустріти  !

Чорним  брилья́нтом  все  море  іскри́ться,
А  місяць  купається  й  зо́всім  не  злиться   !

02.06.2022  р
м.  Чернівці

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949440
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 02.06.2022


Ніна Незламна

Вітер гойдає, молоденьку вишню…

Вітер  гойда́́є,  вишню  молоденьку
 Я  знов  згадаю,  свою  рідну  неньку
 Смачні  вареники,  сік    мастив  вуста…
 Неперешкода,  хоч  минули  літа..

Той  смак  і  запах  -  дарунок  доброти
Привітний  погляд...,    Не  забуть  теплоти
Я  б  пригорнулась,  до  тебе,  як  дитя
Щоби  зігрітись,  відчуть  серцебиття…

Чітке  тук-тук,  у  ритмі  колискова  
Звабить  до  сну,  як  ніжність  пелюсткова
 І  прийде  сон,  мов  попадала  в  казку
Я  б  так  хотіла,  знов  пізнати  ласку…

 Все  пам*ятаю  й  вишеньку  весною…
Хоч    й  так  далеко,  думками  з  тобою
 Мій  рідний  край,  вмивається  сльозою
Сісід-    рашист,  туди  прийшов  з  війною….

Стежки  розгромлені,  дома,  могили…
Цьому  народу  світ    уже    немилий…
 І  так  болить,  душа  й  сердечко,  ненько
 А  чи  й  засяє  сонечко  ясненько…

Летять  снаряди,  жаль,  сусід  озвірів
Чи  й  зможуть  воїни,  вигнать  ворогів….
Душа  ридає,  чи    й  квітнуть  вишні  в  ряд
 Чи  зустрічатиме,  милий  серцю  сад

Вітер  гойда́є,  вишню  молоденьку
Згадаю  сад,  дитинство,  рідну  неньку
 І  ті  варенички,  пахкі  на  столі
Вклонюся  Богу  і  попрошу    миру…
Щоб  жить  щасливо,  на  цій  святій    землі!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949430
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 02.06.2022


Валентина Ярошенко

А літо нам тепло дарує

Потрібно  нам  всім  дарувати,
Тепло  й  добро,  що  є  в  душі.
Спалахи  війни,  щоб  подолати,
З  натхненням  пишемо  вірші.

Коли  підтримка  йде  від  когось,
Вже  самотність  не  сприймає.
Бо  тепле  лине  в  неї  слово,
Літній  день  всіх  огортає.

А  літо  нам  тепло  дарує,
Пісні  там  линуть  солов'я  .
Лишень  комфорт  війна  не  чує,
І  не  потрібні  їй  слова.

Вже  зав'язала  та  й  набридло,
Бо  хоче  спокою  душі.
І  наплювати  хоче  в  рило,
Усім  тим  тварям,  що  в  кремлі.

Навіщо  ви  сюди  прилізли?
Із  квітами  ніхто  не  ждав.
Нехай  Господь  поставить  клізьми,
А  на  шляху  одна  печаль.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949393
дата надходження 01.06.2022
дата закладки 02.06.2022


Макс Дрозд

Ромашки

Мабу́ть  ми  ще  не  бачили  всього,
Мабу́ть  ми  просто  ще  хотіли  жити,
Хотіли  плакати,  сміятися,  співати,
Й  ромашками  коханню  ворожити.

Бо  ж  як  тоді  все  можна  пояснити?
Чому  болить  захована  душа?
Війна  всі  світлі  розчавила  квіти,
Тепер  наш  світ  -  суцільна  пустота.

Чи  пишемо  ми  самі  свій  роман,
А  може  ми  на  дошці  просто  шашки?
Давай  забудемо  про  це  хоча  би  влітку,
Й  в  зеленім  полі  назбираємо  ромашки...

01.06.2022

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949398
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 02.06.2022


Valentyna_S

Вийшли пращури з могил

Сиві  вінця  засріблились  вранці
Вічної  зажури  ковили.
Серцем  розірвавши  смерті  ланці,
Вийшли    пращури  з  могил,
Вмовкли  піснеспіви  херувимів,
Янголят  втішає  рай.
Люті  в  Гонти  й  Богуна—лавина,
Не  знаходить  місця  Чорнобай.
Чорний  Ворон  розбудив  повстанців:
—Жару  оркам!  з  піхов  пірначі!
Смерть  у  макабричнім  танці.
Падалі  очікують  сичі.
—Поміч  нашу  хай  відчують  браття,
Мертві  за  живих  рушаймо  в  бій!
З  висі  неба  падає  багаття,
Уражає  тих,  хто  звався  «свій».
—Оборонці,чуйте  голос  предків:
Помсти  їм  за  себе  і  за  нас!
—Окупанта  в  лігво!  —клич  нащадків.
З  церкви  тихим  співом—  парастас.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949311
дата надходження 31.05.2022
дата закладки 01.06.2022


Родвін

На цій землі - буя́ли б квіти …

На  цій  землі  -  буя́ли  б  квіти  ...
Сере́д  горілої  трави
Лежать  чужі  солдати  вбиті ,
Лежать  в  запе́ченій  крові  !

Розвіяв  вітер  силу  вражу,
Все  оберну́в  у  пил  і  сажу,
Розбитих  танків  кістяки́
Й  горілі,  мертві  вояки́  !

Ще  вчора  бігали  по  ха́тах
І  не́сли  смерть  та  гвалтували  !
Що  в  око  впало  -  грабува́ли,
Під  дулом  сво́го  автомата  !

І  ось  вони  лежать  ...  Безмовні,
Невідспівані,  гріховні  ...

Лежать  в  кана́ві  сучі  діти  !
Куди  ви  вде́рлись,  для  чого́  ?  
Вас  тут,  незва́них  москови́тів,
Всіх  переб'ють,  до  одного́  !

Якої  до́леньки  лихо́ї,
Прийшли  ви  до  чужих  осель  ?
Замало  вам  своїх  земе́ль  ?
Землі́  схоті́лося  чужої  ?

То  буде  мама  ваша  бідна
Стоя́ти  в  церкві  на  колінах,
Моли́тись  ре́вно  за  дітей  -
Просити  в  Бога  милосте́й  !

Блага́ть  за  ваші  ду́ші  грішні,
Безнаді́йно  й  безуті́шно  -

Не  дасть  вам  Бог  вові́к  проще́ння  !
Горіть  вам  в  о́гненній  геє́ні   !  !  !


20.05.2022  р.
м.  Чернівці

     

Фото  "   https://thumbs.dreamstime.com/z/%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB-%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2-%D0%B8-%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%89%D0%B0%D1%8F%D1%81%D1%8F-%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%8F%D1%85-165328223.jpg  "

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949117
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 31.05.2022


Lana P.

НАЗУСТРІЧ ЛІТУ…

Широке  сонце  в  надвечір'ї
занурилось  у  власний  спокій.
Притихнув  обрій  світлоокий
на  позолоченім  узгір'ї.

Перегукнулися  діброви
солодким  солов'їним  співом.
Різноголосся  переливом  
відлунням  стало  вечоровим.

Переливалося  у  спогад  -
про  найчарівніші  моменти,
а  Ваші  теплі  компліменти  -
уявні  знаки  і  мій  здогад.

Заколисала  тиша  доли,
у  поцілунках  макоцвіту,
удвох  ішли  назустріч  літу  -
п'янили  душі  матіоли.                                                                          29.05.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949198
дата надходження 30.05.2022
дата закладки 31.05.2022


Надія Башинська

А ДОБРУ ЗАВЖДИ МИР ДАЄ СИЛУ!

Розгулялося  зло...  Все  кричало:
"Це  мені  й  це  мені.  Що  так  мало?
Все  давайте  сюди,  вам  не  треба!"
Розгулялося  зло  аж  до  неба.

Попід  хмари  пішло.  Загриміло,
ще  й  сипнуло  вогнем.  Обгоріло
все  навколо,  поглянь.  Стихли  люди.
Ой  страшної  біди  сліди  всюди...

Веселилося  зло  ще  й  сміялось:
"Подивіться,  руїни!  Зосталось
жменька  попелу  лиш  у  помісті.
У  селі  сльози  ллються  і  в  місті."

Та  тут  вийшло  Добро...  Яке  сильне!
У  Добра  сила  є,  й  око  пильне.
І  злякалося  зло,  вже  й  поникло.
Ну,  а  потім  взяло...  й  зовсім  зникло!

Зло  на  вигляд  завжди  таке  страшне,  
тут  гримить  і  гуде...  та  враз  згасне.
Де  тягатись  з  Добром?  Зло  ж  із  пилу.
А  Добру  завжди  Мир  дає  силу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949113
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 31.05.2022


Валентина Ярошенко

СЛАВА ЗАХИСНИКАМ

Хай  війна  заціпить  рота.
Не  подружка  всім,  а  біль.
Прогресує  вона  доти,
Перемога  влучить  в  ціль.

Заб'є  її  вона  ,  заб'є,
Бо  силу  має  й  волю.
Не  тільки  там  слово  моє,
Від  Бога-    допомога.

Хай  допоможе  він  усім,
Надія  лиш  на  нього.
Посмішки  у  світі  цім,
Діждатись  Перемоги.

А  вона  не  за  горами,
Одного  терпіння  нам.
Україні  нашій  СЛАВА!
СЛАВА  ще  ЗАХИСНИКАМ!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949078
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 31.05.2022


Ніна Незламна

Перші кроки

                                                               (Вірш  до  картини)

 Наші  діти,  мов  соколята
І  немає  кращого  свята
Коли  маму  люблять    і  тата
То  ж  у  всіх,    радості    багато

Їх  голоси  -  життя  чарівність
 І  теплота…    й    сонячна  ніжність
Приносять  мир,  пісні  веселі
 Вони  ж,  як  квіти,  круг  оселі

Дитячий  сміх,  як  щебет  птаха
Як  огорожа,  від  любого  лиха
Зігріє  душу.  Подарить  мрію
Єднання,  щастя    і  надію….
   
А  перші  кроки  ніби  диво
Тривожать  серце.  Йди  сміливо!
 Блиск  у  очах,  як  промінь  сонця
Ну,  от  маленьке  і  збулося
Твоє  бажання.  Вперед    іди!
У  цьому  світі,  свій  шлях  знайди!

 *
Як  зійде  сонечко  раненько
Дитя  у  ліжечку  тихенько
Сопе  ледь  чутно,    дарить  спокій
Покладеш  край  думці  жорстокій
Примружиш  очі,  усміхнешся
Нам  же  рости,  війна  минеться….

Моє  маленьке,ти  моє  життя
 З  тобою  поруч,  я  йду  в  майбуття!

                                                                   29.05  2022р.



 





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949076
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 29.05.2022


Зелений Гай

Спят совята

У  дуба  том,  что  среди  леса
Ватага  зверят  куролесит:
Лисёнок,  енот,  заяц,  волк,
В  лесных  играх  все  знают  толк.

На  дубе  живёт  три  совёнка,
Корней,  Емельян  и  Миронька,
Ребята  зовут:  "Хватит  спать!
Скорей  к  нам  идите  играть!"

С  дупла  вдруг  сова-мать  вылазит
На  банду  зверят  пучеглазит:
"Корней,  Емельян  и  Мирон
Один  на  троих  смотрят  сон.

Идите  домой,  пострелята,
В  гнезде  крепко  спят  все  совята".

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949070
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 29.05.2022


Віктор Варварич

Наші діти

Наші  діти  -  наше  щастя,
Вони  дарують  свою  любов.
І  як  це  святе  причастя,
Звільняють  нас  з  гріховних  оков.

Наші  діти,  немов  квіти,
Які  наші  серця  веселять.
Любо  можуть  гомоніти,
Упіймати  щастя  норовлять.

Наші  діти,  мир  дарують,
Вони,  як  крила  за  спиною.
Свою  волю  демонструють,
За  нас  вони  стоять  горою.   

Наші  діти,  немов  зірки,
Що  наші  шляхи  осявають.
Рятують  з  швидкої  ріки,
Вони  завжди  допомагають.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949033
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 29.05.2022


Віктор Варварич

Стривожене кохання

Ми  зустрілись  у  кав'ярні.
Духмяна  кава  на  столі.
П'янять  вуста  такі  гарні,
Поважні  наче  королі.

А  у  очах  зірниці  сяють
Та  у  кохання  вказуть  нам  шлях.
Мило  любов'ю  промовляють,
Летять  у  мрію  на  кораблях.

Твій  цілунок  полум'яний,
Тривожить  серденько  моє.
Від  почуттів  я  вже  п'яний,
Спиваю  кохання  твоє.

Вітерець  колише  волосся,
А  я  обіймаю  твій  стан  стрункий.
Тривожить  війни  відголосся,
І  цей  свист  ракет  такий  дзвінкий...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948981
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 28.05.2022


Катерина Собова

Нестандартнi ноги

У    взуттєвім    магазині
Чоловіка    свого    Гриця
Намагалась    жінка    взути  –
Туфлі    брала    із    полиці.

Десять    пар      вже    переміряв,
Виставивши    ноги    босі:
Ті    тісні,    з    низьким    підйомом,
Ці    -    вузькі    і    гостроносі.

-Бачиш,    Галю,-    обізвався,-
Нестандартні    в    мене    ноги,
Тут    ніяк    не    обійдуся
Без    твоєї    допомоги.

Все    дитинство    бігав    босим,
Не    взував    я    черевиків,
Тому    ноги    розтоптались
І    тепер    такі    великі.

Галя    стала    трохи    злиться:
-Отаке    буває    свинство!
Було    б    краще,    щоб    ти,    Грицю,
Без    трусів    ходив    в    дитинстві!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948956
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 28.05.2022


Валентина Ярошенко

А любов буває різна

А  любов  буває  різна,
Є  вона  красива  й  ніжна.
Та  любов  до  України,
З  покоління  в  покоління.

Любов  діє  незрівнянна,
Найщиріша  вона  в  мами.
Має  бути  ще  взаємна,
Як  частинки  невід'ємні.

Є  любов  бажана  й  світла,
Чимось  схожа  ще  й  на  квітку.
Ро́ки  всі  молодість  несе,
Від  старості  весь  світ  спасе.

Різнобічна  і  чуттєва,
Миролюбна  та  суттєва.
Є  безкрая,  бездоганна,
Палка  сильна  і  жаданна.

Любов  кожна  красу  має,
Нас  веде  у  свої  далі.
Вдосталь  в  неї  переваги,
Є  заслуга  на  повагу.

Та  панує  любов  справжня,
Героїчно  і  відважно.
Завжди  продовжувач  життя,
Нема  без  неї  майбуття.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948821
дата надходження 26.05.2022
дата закладки 28.05.2022


Валентина Ярошенко

Щирі побажання й від душі, прошу прочитайте будь ласка, усі!


Дай  Боже  ад  сприйняв  з  повна,
Якщо  потрібна  ця  війна.
У  болі  місця  не  знаходив,
Те  заробив,  страшна  потвора.

Дай  Боже  гнилі  у  всім  тілі,
Швидко  достигла  вона  цілі.
Ти  смерть  в  конвульсії  благав,
Все  відмовляла,  як  могла.

Лишився  з  відчаєм  один,
На  самоті  і  без  води.
Щоб  бачив  ти  завжди  кошмари,
Рахував  ві́вців  ти  отари.

Куди  б  не  ліз,  в  кожний  куток,
Повітря  Бог  не  дав  ковток.
Потрапив  сам  у  страшні  муки,
Зустріли  фосфорні  сполуки.

Щоб  задихався,  йти  не  зміг,
У  ямі  падло  десь  поліг.
Каналізація  прорвала,
І  повністю  твій  рот  запхала.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948739
дата надходження 25.05.2022
дата закладки 28.05.2022


Lana P.

Посміхайся частіше…

Посміхайся  до  мене  частіше,
як  уперше  всміхнувсь,  між  людей  -
пісню  серця  почула  з  грудей  -
стало  якось  обом  веселіше.

Духу  близкість,  енергій  єднання  -
я  на  віддалі  ноти  ловлю,
зодягнуся  в  усмішку  твою  -
на  війні  нас  тримає  кохання.                                                27.05.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948909
дата надходження 27.05.2022
дата закладки 28.05.2022


Зелений Гай

Блины пригорели

У  хозяйки  блины  пригорели,
Всю  стряпню  её  еле  мы  съели
И  хозяюшке  нашей  обидно:
"Не  умею  готовить  я,  видно".

Чтобы  всё  было  ладно  да  дружно,
Ей  к  совету  прислушаться  нужно  -
Огонёк  пусть  горит  еле-еле,
Чтобы  больше  блины  не  горели.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948797
дата надходження 26.05.2022
дата закладки 27.05.2022


Надія Башинська

ЗІЙШЛО УЖЕ СОНЦЕ…

Зійшло  уже  сонце...  зайшло  вже  до  хати,  
й  хвилиночки  тут  не  заснула  ще  мати.
Всю  нічку  сорочку  вона  вишивала,  
всміхалась  рідненька  та  все  розмовляла.

Слова  ті  лились,  мов  вода  у  струмочку,  
а  барви  ясні  прикрашали  сорочку.  
Тут  ниточка  кожна  свій  слід  залишала,  
для  сина  сорочку  вона  вишивала.  

Бо  знала  -  наступить  щаслива  година,
обійме  матусенька  сокола-сина.
Що  він,  як  це  сонце,  зайде  знов  до  хати,
і  буде  матуся  його  цілувати.

То  ж  все  шепотіла:"Моя  ти  дитино!
Жита  в  колосочку  і  клен  біля  тину,
і  хата,  й  садочок,  в  саду  соловейко
чекають  на  тебе...  синочку-серденько.

А  вчора  зустрілась  твоя  знов  дівчина,
розквітла,  мов  ружа...  така  вже  красива.
Всміхнулась  привітно,  мене  все  питала,
коли  нову  звістку  від  тебе  я  мала?

Он  скільки  дівчат  вже  на  вас  тут  чекають,
вони,  як  і  я,  теж    щодня  вишивають.
Хто  батьку,  хто  дядьку,  хто  брату...
Синочки,  
           до  Дня  Перемоги  вам  шиєм  сорочки."

Молилася  мама...  в  очах  болю  жмуток,
та  сину  не  скаже.  Навіщо  той  смуток?
А  сонце  дивилось,  світлішала  хата,
молилась  за  кожного  мама  солдата.

Промінчики  ніжні  по  нитці  стрибали,
свою  золотисту  тут  барву  впізнали.
А  поряд  блакитна  вже  ніжністю  сяє...
Лиш  радість  в  сорочці  матуся  лишає.
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948416
дата надходження 22.05.2022
дата закладки 26.05.2022


Valentyna_S

Висів туман й на землю ліг

Висів  туман  й  на  землю  ліг,
Та  й  заручився  із  росою.
Верба  в  задумі,  скулиніг
Тремтить  над  річкою  дрімною.
«Де  ділась  молодість  моя?  –
Питала  в  сивого  свічада.  –
Росу  з  туманом  персть  взяла,
А  я  тому…  
           та  ні,  не  рада.
Чому  змережено  так  світ,
Взірцевий  начеб,  оку  любий,
Що  знаний  не  усім
                                                         тих  слід,
Задля  життя  хто  йде  на  згубу?
Виходять  рано  за  межу–
Не  встигли  й  на  землі  набутись,–
Мені  залишивши  журу,
Оселять  невідому  бутність».
Верба  в  задумі,  скулиніг
Тремтить  над  річкою  дрімною.
Поранок  хвилями  пробіг,
Отруєний  війною.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948763
дата надходження 25.05.2022
дата закладки 26.05.2022


Макс Дрозд

Ми розминулись

Ми  розминулись  в  темноті.
Зробив  я  вигляд,  що  не  бачу,
А  ти  лиш  підіграй  мені,
Не  озирнись  собі  на  вдачу,
І  не  гукай,  не  згадуй,  ні...
Вже  місяць  майже  тиша.
А  чи  напишеш  ти  мені,
А  чи  напишеш?

А  чи  згадаєш  хоч  колись?
Чи  посміхнешся,  як  зустрінеш?
Комусь  ти  душу  оголи́ш,
Та  й  знов  мене  покинеш.
Мабуть  це  ли́ше  гра  в  тобі,
В  якій  ми  обманулись.
Ми  розминулись  в  темноті,
Ми  просто  розминулись...

25.05.2022

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948771
дата надходження 26.05.2022
дата закладки 26.05.2022


Валентина Ярошенко

Долі подарунок

Розпочався  новий  день,
Сонечко  вітає.
Воно  нас  вперед  веде,
Ввечері  зникає.

Так  життя  біжить,  біжить
Кудись  поспішає.
Йде  за  ним  щаслива  мить,
Різне  всіх  чекає.

В  когось  радість  на  душі,
Може  бути  смуток.
Щастя  іде  в  всій  красі,
Долі  подарунок.

Комусь  його  не  знайти,
Як  би  не  старався.
Тяжкий  шлях  йому  пройти,
В  тому  доля  наша.

Хто  підкаже  в  чому  суть?
Є  вона  у  тому.
Розумом  котрі  живуть,
Вся  сила  в  законі.

Він  підтримує  всіх  тих,
Хто  багато  краде.
Не  чіпає  душів  злих,
Щастя  у  них  й  свято.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948666
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 26.05.2022


Родвін

Знову біле покривало …

Знову  біле  покрива́ло
Вранці  впало  на  село  !
Цілу  ніч  мело́  й  кружля́ло  -
Ох  і  снігу  намело  !

Перший  сніг  -  неначе  свято  !
З  гі́рки  вниз  летять  завзято,
На  санча́тах,  хлопчаки́  !
З  сміхом  граються  в  сніжки́  ,

Хлопці  і  дзвінкі́  дівчатка  ,
Лі́плять  бабу  снігову,
Крутобоку,  як  живу  !
Очі  -  чо́рненькі  зерня́тка,

На  башці́  баня́к  блищить,  
Ма́леч  рада,  аж  пищи́ть  !

Ніс  із  моркви,  чорноброва,
Фа́йна  баба  снігова  !
По́мість  рук  -  гілки́  вербо́ві,
Ще  й  з  мітлою,  як  жива  !

Старші  хлопці  і  дівчата
Повсіда́лися  в  санчата  !
І  летять  униз  з  гори
На  потіху  дітвори  !  

Сад  засніжений  дрімає,
Срібним  інеєм  прорі́с  !
Са́ваном  спови́тий  ліс
І́скрами  на  гі́лках  сяє  !

Під  ногами  сніг  скрипи́ть.  
Час  іти  -  село  вже  спить  !

 24.05.2022  р.
м.  Чернівці

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948673
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 25.05.2022


Lana P.

ПУХ ТОПОЛИНИЙ

Пух  тополиний.  Білосніжність.
Моя  покора.  Ваша  ніжність.
У  вільнім  леті  -  дух  свободи,
відтінки  сонячні  -  клейноди.
Пречисті  помисли  і  дії.
Мережать  світ  крилаті  мрії.            24.05.22


*Моя  світлина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948639
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 24.05.2022


Ніна Незламна

В наших долонях … …

                                         (  від  чоловіка)

Цей  світ  кохана,  в  наших  долонях
Хоч  і  давно,  сивина  на  скронях
Та  один  одному,  ми  ж  підтримка
Для  мене  ти,  найкраща  зоринка
Світиш  і  грієш,    і    взимку  й  літом,
Й  коли  землиця  під  оксамитом
Як    краса  -  осінь,  дивує  очі
Твої    уста…    я  любив    щоночі

Навіть  було,  я    частенько  моливсь
Щоб    подарила    радість,      як  колись
Ти  невгомонна    і  нині,  тішиш
Тримаєш  ручку,  вірша  напишеш
І  ледь  всміхнешся,  погляд  –  цілунок
Ніби  весни    цнотливої    трунок
У  снах  казкових,  душенька  мріє
Віра  в  майбутнє,  серденько  гріє.

Відходить  ніч…  Хай  настрій  ранковий
В  наших  долонях,  він  веселковий
Прикрасить  світ,  вкотре    зачарує
Моє  плече,  твоє  плече  відчує
То  ніби  подих    весни  -  красуні
Ми  геть  відкинем,  думки  сумлінні
Журбу    хай  вітер,  розвіє  в  полі
І  ми  подякуймо,  світу  й  долі!

На  якийсь  час,  загублюсь  у  часі
Поглянь  кохана,    вже  в  піднебессі
Ми,  як  птахи,  розправили  крила
Та  знаю  їх,  це  ти  подарила
Удвох    придбали  -  вдячні  любові
До  негараздів  стали  готові.
Бо    нам  силу,  придало  кохання
У  серцях,  таїли  сподівання
Хоч  і  нелегко  втримати  щастя
Я    ж  відчував,  це  зробить  нам  вдасться.

Тримаймо  люба,  міцніш  долоні
До  землі  рідної,    ми  в  поклоні
За  те,  що  ти  є    й    дбаєш  про  мене
З  тобою,    пізнав    кохання  земне.

                                                             10.02.  2022р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948607
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 24.05.2022


Valentyna_S

БІЛІ АНГЕЛИ

Під  час  оборони  Маріуполя  загинуло
 подружжя  військових.  Алла  та  Віктор
   Таран  служили  у  полку  Азов.    
Залишилась  сиротою  маленька  дитина.



А  там  ще  весна  на  пелюстках  ворожить
І    ночі,  і  дні  між  собою  не  схожі,
Й  там  горя-страждання–  безодня  без  дна.
Народ    не  скорився  і  лють  свою    множить,
А  ми,  білі  ангели,  тут,  на  сторожі,  
Щоб  пам’ять  священну  не  вбила  війна.

Цвів  квітень.  Ще  літ  не  кували  зозулі.
Ти  першим  поліг  від  ворожої  кулі.
Росою  червоною  вмилась  трава.
Пригадую  відчай  свій  зараз  спокійно,
Бо  з  травня  з  тобою,  коханий,  надійним.
Без  нас  наш  загін  оборону  тримав.

Програли  із  гідністю    смерті  в    двобої.
Тепер    в  занебессі,    щасливі  обоє,
Ми  молимось  ревно  за  наше  дитя.
Ні  жалю,  ні  суму  ні  в    думці,  ні  в  слові,
Бо    прояв  найвищий  благої  любові,
Як  задля  людей  офіруєш  життя.

А  там  ще  весна  на  пелюстках  ворожить
І  орки  війною  мордують  світ  Божий,  
Й  від  мами  дві  свічки  пливуть  по  ріці.
Тут  певні:  народ  український  все  зможе,                                                                            
У  праведнім  герці  орду  переможе
І  прихисток  знайде  в  Господній    руці.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948579
дата надходження 23.05.2022
дата закладки 24.05.2022


Любов Іванова

ЖИТТЯ ПРЯМУЄ ДАЛІ

[color="#093b9e"][b]А  життя...життя  прямує  далі
По  стежках  в  незвідані  світи.
Та  якби  ж  без  болі  і  печалі
Ці  дороги  вдалося  пройти.

Щоб  довічно  жили  наші  рідні
І  не  було  воєн  на  землі.
Щоби  всі  знедолені  і  бідні
Мали  хліб  й  до  хліба  на  столі.

Щоби  нас  не  зраджували  друзі,
Бо  навіщо  людям  маяття...
Щоби  в  травах  квітнучих  у  лузі
Ми  черпали  сили  для  життя.

Лиш  у  мріях  легко  все  і  просто,
А  реальність  -  болісна  вона.
Бо  навколо  наш  спокійний  простір
З  дня  у  день  зруйновує  війна.[/b][/color]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948603
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 24.05.2022


ТАИСИЯ

СИРЕНЕВЫЙ МАЙ,


Помню    нежный    букет    твой    сирени.
День    рожденья    вдвоём    отмечали.
Мы    на    кухне    лепили    пельмени.
Ты    меня    угощал    вкусным    чаем.  

Аромат    чудотворной    сирени
Благотворно    влияет    на    клетки.
Исчезают    симптомы    мигрени.
Обожаем    душистые    ветки.

Вновь    по    городу    запах    сирени.
Без    тебя    День    Рожденья    встречаем.  
На    столе    пышут    жаром    пельмени.
А    букет    теперь    Сын    мне    вручает…

Наша    песня    как    символ    весенний
Согревает    теплом    наши    души.
Как    прекрасен    период    цветенья.
По    семейному    любим    покушать
И    любимую    песню    послушать.

24    мая    2022.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948601
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 24.05.2022


Валентина Ярошенко

Лист від сина

Мамо  рідна,  я  на  небі,
Вража  куля  наздогнала.
Я  не  встиг  прийти  до  тебе,
І  життя  моє  забрала.

Ти  пробач  мені,  рідненька
Що  обіцянку  порушив.
Постаріла,  вже  сивенька,
Та  люблю  тебе  все  ж  дуже.

Я  на  тебе  глянь,  дивлюся
Хочу  тебе  обійняти.
Дорога  моя  матусю,
Та  відстані  не  здолати.

Мамо,  смерті  не  злякався,
Я  поліг  за  Україну.
За  щасливе  наше  завтра,
Щоб  збулися  людські  мрії.

Клятий  ворог  не  топтався,
Не  ганьбив  більш  нашу  землю.
У  груз  двісті  повертався,
У  могили  склали  чемно.

Скоро  прийде  Перемога,
І  настане  мир  у  світі.
Всім  відкриється  дорога,
Житимуть  у  щасті  діти.

Прощавай,  моя  матусю,
В  мене  друзів  тут  багато.
Не  чекай,  не  повернуся,
Перемоги  Вам  і  свята.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948551
дата надходження 23.05.2022
дата закладки 23.05.2022


Lana P.

ПРО СПОКІЙ

Солодкий,  мирний  спокою,  
живеш  в  якому  місці?
За  річкою  широкою,
рухливою,  глибокою,
у  хом'ячковій  нірці?

В  саду  між  орхідеями,
в  альтанці  потаємній?
Наповнена  ідеями,
блукала  між  лілеями...
Ті  пошуки  даремні?

Дивилась  з  насолодою  
на  тріпотливу  грушу,
втішалася  погодою,
признаюсь,  що  природою
утішила  так  душу.

Війною  вогнеокою,
де  градів  ллються  зливи,
між  битвою  жорстокою,
тобі  послала  спокою  -
набратись,  любий,  сили!                                        

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948361
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 22.05.2022


Надія Башинська

БОГ ДАРУВАВ ЗЕМЛІ НА ВТІХУ…

Бог  дарував  землі  на  втіху  сорочку,  вишиту  
квітками.  
Ой,  як  же  гарно  вона  квітне  в  садочку  нашому  
у  мами!
Червоні  маки,  чорнобривці,  розкішні  мальви,
матіола...
Цвіте  сорочка,  вабить  очі,  троянди  манять,  
як  ніколи.

Червоні,  жовті  і  рожеві  так  гарно  квітнуть  
навкруг  хати.
Ой,  де  й  кому  таку  сорочку,  як  у  землі  моєї  
взяти?!
У  полі,  в  лузі,  у  діброві  волошок  ніжних  ясні  
очка,
ромашок  білих  ціле  море,  небесний  цвіт  -  
сині  дзвіночки.

Яка  ж  ти  гарна,  земле  рідна!  Квітуєш  з  весен,  
влітку  й  осінь.  
Зими  моєї  ясна  просинь  зітче  тобі  сорочку  
сніжну.

І  таку  гарну...  ніжну-ніжну...

Тут  в  кожного  сорочки  квітнуть.  В  них  сяють  
ясні  -  ясні  ранки.  
Бо  є  найкращими  у  світі  землі  моєї    
вишиванки!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948182
дата надходження 19.05.2022
дата закладки 22.05.2022


Валентина Ярошенко

Як в закоханих очі

Ти  мене  запроси,
Там,  де  трави  похилі.
Де  птахів  голоси,
Чути  звуки  їх  милі.

Там  немає  війни,
А  серця  із  любов'ю.
Бути  в  царстві  весни,
Може  день,  ні  добово.

Колір  неба  такий,
Як  в  закоханих  очі.
І  цілунок  палкий,
Гріє  нас  серед  ночі.

Де  шепочуть  вітри,
Зізнаються  в  коханні.
Ніжний  подих  струни,
І  акорди  гітарні.

Там  немає  війни,
А  серця  із  любов'ю.
Бути  в  царстві  весни,
Нам  назавжди  з  тобою

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948221
дата надходження 19.05.2022
дата закладки 22.05.2022


Валентина Ярошенко

Ти - війна

Ти  -  війна,  війна,  війна
Що  ж  ти  наробила?
Чому  ти  до  нас  прийшла?
Душі  всім  розбила.

Зруйнувала  майбуття,
Плани  поламала.
В  багатьох  взяла  життя,
Діти  є  без  мами.

У  людей  нема  житла,
Багато  в  полоні.
Іде  смерть  до  нас  щодня,
Сльози  ллють  солоні.

Розвалила  все  живе,
Навкруги  руїни.
Розпач  і  жалі  несеш,
Стогне  Україна.

Допоможемо  зрости,
Із  руїн  поставим.
Красуватись  будеш  ти,
Чуйте  супостати.

Буде  діло,  не  слова,
Краще  помовчати.
Президент  -  в  нас  голова,
Україна-  мати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948121
дата надходження 18.05.2022
дата закладки 22.05.2022


Катерина Собова

Розумна Ганнуся

Біля    мами    п’ятирічна
Крутиться    Ганнуся:
-Мені    таке-е-е    розказала
В    дитсадку    Маруся:

Що,    як    діти    виростають,  
То    живуть    окремо,
А    я    її    пригостила
Із    тортика    кремом.

-Так,    це    правда,-    мама  каже,-
Знають    села    й    місто,
Коли    діти    виростають  –
Усім    стає    тісно.

-А    ти    куди    підеш    жити?-
Питає    Ганнуся,-
Я    відразу    догадалась:
Підеш    до    бабусі.

В    баби    цілих    три      кімнати
І    вона    багата,
Місця    вистачить    для    неї,
Для    тебе    і    тата!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948328
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 21.05.2022


Квітка Надії

Невиліковно жива

На  моїй  стороні  усесвіту,  де  ніколи  не  спить  океан,
Розлетілись  птахами  вдосвіта:  один  на  один,  сам  на  сам.
Розділились  на  «до»  та  «після»  в  цьому  світі  терпких  протиріч,
Де    немає  про  нас  більше  памяті,  не  існує  більш  наших  облич.

Час  лишає  орнаменти  зморшок  на  тонких  і  холодних  руках,
Не  впізнаємось:  "де  ми"  та  "хто  ми"  у  загублених  дальніх  світах.
Де  немає  окреслених  ліній,  а  без  ліній  ми  -  просто  дим,
Відродити  твій  образ  у  серці  і  в  пожовклих  від  часу  рим.

Відродити  і  знов  відродитись,
залишитись  невиліковно  живою.
Мої  хвилі  продовжують  битись:
настає  час  змін  і  нового  прибою.


Надихнула  ця  пісня:
P.S  https://www.youtube.com/watch?v=rzh4ADcwljo

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923095
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 21.05.2022


Квітка Надії

Найкращий друг

У  мого  друга  чотири  лапи,  чотири  лапи,
пухнастий  хвіст,
весела  вдача,  гавкуча  мова  і  добрі  очі,
середній  зріст.

І  чисте  серце,  переповнене  любові,
бо  скільки  б  ти  проблем  своїх  не  видавав,
завжди  обірве  з  розумінням  на  півслові,
уткнувшись  носом  у  плече  і  скаже:  “Гав!”

Я  вірю  в  ці  очі  -  в  них  бездна  довіри,
вдячність  пухнаста  не  відає  меж.
Та  чи  достойні  ми  вірності  без  міри?
Чи  заслужили  вони  на  нас  теж?

Я  так  люблю  ці  обійми  без  слів,
погляд  собаки  -  він  все  розуміє.
Вже  і  не  злічити  більше  тих  днів  -  
без  них  душа  навік  осиротіє...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924380
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 21.05.2022


Родвін

Розставання над Прутом. Сонет

На  схил з  гори  туман   спадає  тихо,
Клубо́чить,  па́смами,  ляга́  на  воду  ...
А  я  дивлю́сь  ...   Твою  лиш  бачу  вроду  !
Моя  ти  радість  і  моя  ти  втіха  ...

Пора  вже  йти,  твої́м  чару́юсь  сміхом,
Ще  спить  спокійно,  вра́нішня  природа  ...
Ловлю  твій  по́гляд,  наче  нагороду
Й  слова  кохання  промовляю  сти́ха  ...

Про  щось  шепо́чуться  десь  ясен  з  бу́ком,
Цілую  ніжно  я  коханій  руки  :
-  Побудь  ще,  серденько,  чуть-чуть  зі  мною  !  
 
Вже  небокрай  давно  налився  жаром.
Ще  мить  і  обрій  спалахне  пожаром,
І  сонечко  всміхнеться  над  водою  !

20.05.2022  р.
м.  Чернівці.





[u][b]Прощання  над  Прутом.  Тривожний  сонет[/b][/u]

На  схил з  гори  туман   спадає  тихо,
Клубо́чить,  па́смами,  ляга́  на  воду  ...
А  я  дивлю́сь  ...   Твою  лиш  бачу  вроду  !
Моя  ти  радість  і  моя  ти  втіха  ...

Пора  вже  йти,  твої́м  чару́юсь  сміхом,
Ще  спить  спокійно,  вра́нішня  природа  ...
Ловлю  твій  по́гляд,  наче  нагороду
Й  слова  кохання  промовляю  сти́ха  ...

Про  щось  шепо́чуться  ще  ясен  з  бу́ком,
Та  вже  нависла  чорна  тінь  розлуки  -
Набатом  в  се́рденьку  звучи́ть  тривога  !

Гримить  палає  навкруги́  війна  !
Та  в  нас  любов  -  сильніша,  ніж  вона  !
Ми  все  пройде́м  і  буде  Перемога  !  !  !

19.05.2022  р.
м.  Чернівці.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948253
дата надходження 20.05.2022
дата закладки 21.05.2022


Квітка Надії

Завтра сяду в останній потяг

Завтра  сяду  в  останній  потяг,
Відпустивши  поради  інших,
Теплий  чай,  провідниця,  протяг,
Недописані  клапті  віршів.

Завтра  сонце  зій́де́  у  мажорі,
Розіллється  соком  із  сливи,
І  потонуть  в  безмежному  морі
Всі  слова  більш  не  важливі.

Перепишемо  календар  на  літо,
Відкладаючи  лінію  старту,
Час  сказати  наболіле  відкрито
І  зачинити  двері  плацкарту.

Та  раптом  вже  немає  завтра?
І  потяг  -  це  лиш  витвори  думок...
Звучить  дощу  осіння  мантра,
Перетворившись  на  листок...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924477
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 19.05.2022


Ніна Незламна

Матусині пророчі слова

Чому  слова,  як    весна,    інколи  не  зігрівають…
А  лише  спомин  про  маму    й  дитинство  колискове
І  тихий  спів,  ніби  в  теплу  пелюшку  сповивають
Втішають  серце  …  й    в  надважкий  час,  душу  надихають.

Ті  слова  ніжні  ніколи  не  несуть  прохолоди
Хоч  вітер    коси  розвіває  й  гуляє  по  полі
І  життя  кажуть  не  завжди  залежить  від  погоди
Чомусь  частіш,  спонукають  думку  -  це  так  по  долі

Хоч  вітер  стих  та  жура  тисне  майже  кожного  дня
І  несе  рану  для  природи  й  серцю  не  байдуже
А,  ще  мов  стріли,    частіше    біль    приносить  вся  брехня
По  рос.  ТБ,  вкотре  лине,  якби  ж  бути  байдужим....

Та  хіба  можна,  не  помічати  навколишній  світ
Знов  захід  неба,    зарум`янився,    міняться  барви
Останні  промені  ніжно  пестять  яблуневий  цвіт
І  моя  яблуня,  дати  врожай,  не  втрача  віри

Чому  весна,  ніби  та    зраджена,  зранена  пташка
Не  спромоглася,  стрімко  злетіть  та    розправить  крила
Чом  пелюстки,  ще  не  розквітли,  злегка  пестять
 Імла  війни,  на  жаль,  споплюжила,  накрила…

Враз,    шелест  вітру,  як  матусині  слова  пророчі
Сусід    дитино,то  ворог  який  все  життя  заздрить
Бач,  напав  знову.  Приніс  смерть,  попухли  від  сліз  очі
Та  в  душах  віра,  що  люд  вкраїнський  себе  не  зрадить
Виборить  мир,  розквітне,  матиме  щасливу  долю.

Чому  слова,  як    весна,    інколи  не  зігрівають…
А  лише  спомин  про  маму    й  дитинство  колискове
І  тихий  спів,  ніби  в  теплу  пелюшку  сповивають
Втішають  серце  …  й  в  надважкий  час,  душу  надихають.
Присісти,  згадати  слова,  поділитися  з  друзями...

                                                                                   18.05.2022р



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948066
дата надходження 18.05.2022
дата закладки 19.05.2022


Lana P.

ОПІСЛЯ ТЕМРЯВИ…

Опісля  темряви  світанок  неминучий,  
я  вірю  в  це!  
Засяє  сон-це  
на  всі  груди,
розвидніє,  і  зникне  дим  війни  їдучий,
воскресне  по-новому  світ,  і  будуть  люди!

Квітень  2022

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947962
дата надходження 16.05.2022
дата закладки 17.05.2022


Валентина Ярошенко

Захисники- наші сини

Стала  огидна  ця  війна,
Немає  спокою  в  душі.
Яка  ж  життю  тепер  ціна?
Але  ми  пишемо  вірші.

Інколи  пісні  лунають,
Бійці  дарують  нам  тепло.
Оплески  від  нас  чекають,
Бо  переможе  все  ж  добро.

Їм  причетна  вся  сміливість,
Заради  нас  здатні  на  все.
Нам  хвилини  йдуть  щасливі,
Бо  втрати  ворог  всі  несе.

Ми  чекаємо  на  вас,
Повертайтеся  додому.
Для  всіх  настане  добрий  час,
Буде  крапка,  а  не  кома.

Захисники  -  наші  сини,
Дорогі,  ми  завжди  з  Вами.
Закінчаться  скрути  війни,
Перемога  йде  за  нами!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947739
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 17.05.2022


Валентина Ярошенко

Ми не втрачаємо надії

Бажається  життю  радіти,
Доки  позиція  така.
Навколо  нас  є  море  квітів,
Заполонила  нас  війна.

Та  весна  радує  собою,
Бо  безліч  квітів  принесла.
Вона  все  краще  із  добою,
Така  тендітна  і  ясна.

Хоч  в  душах  розпач  і  страждання,
Надмірна  тяжкість  для  сердець.
Є  й  у  війні  також  кохання,
Любов  веде  їх  під  вінець.

Усміхнені  молоді  пари,
Їх  на  війні  знайшла  любов.
Пройдуть  колись  рашистів  чвари,
Та  щастя  запанує  знов.

Надіємось,  що  прийде  завтра
Кавуни    достигнуть  й  дині,
Війни  закінчаться  події,
Стали  сильні  і  єдині.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947578
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 17.05.2022


Квітка Надії

З найглибших глибин

Всі  миті  поволі  вмирають,  складаються  у  роки,
І  там,  де  були  розмови  -  тепер  лиш  найдовші  гудки,
І  там,  де  стелились  дороги  -  тепер  сплетіння  канав,
Завершені  епілоги  під  блиски  примарних  заграв.

Десь  чути  мовчання  річки  і  дихання  мертвих  рибин:
Вже  час  давно  підніматись  із  найглибших  своїх  глибин.
Світ  повис  униз  головою,  де  слабкість  вищий  трофей:
Вже  час  не  повертатись  туди,  де  не  існує  дверей.

Леліяти  власний  квітень,  садити  омріяний  сад:
Зійдуть  вишні  і  абрикоси,  троянди  і  виноград.
Писати  листи  у  майбутнє,  не  озиратись  на  час,
Лиш  зорі  ці  вечорові  зрадливо  шепочуть  про  нас..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947604
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 16.05.2022


Квітка Надії

Так затишно мріяти восени

Знаєш,  так  натхненно  мріяти  під  листопад,
Під  срібний  шум  беріз  і  запахи  жоржин,
Під  хлюпіт  хвилі  і  кришталь  озер  свічад,
І  смуток  кольорів  непройдених  стежин...

Ця  осінь  відверта  із  присмаком  кави,
Із  запахом  меду  і  дотиком  циній,
Під  музику  сонця  у  фарбах  заграви,
За  нотами  серця  у  пісні  пташиній.

Так  затишно,  легко  мріяти  восени,
Обіймати  сонцеквіти  безголоссі,
Уже  розлилися  золотом  ясени,
І  проміння  зайчик  потонув  в  волоссі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925682
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 16.05.2022


Любов Іванова

КОЛИ УСЕ МИНЕТЬСЯ

[b][i][color="#8a0a91"]Ви  уявіть,  коли  усе  минеться,
Земля  і  світ  минулому  вжахнеться.
Оторопіє  і  замре  в  мовчанні...
ЯКІ  МИ  МУЖНІ  І  НЕПОДОЛАННІ...

Ви  уявіть,  коли  усе  минеться,
Миліше  й  сонце  з  неба  усміхнеться,
І  голосніш  співатимуть  пташини
На  радість  миру  і  святої  днини.

Хоч  неба  синь  й  засяє  бірюзою,
Вся  Україна  вмиється  сльозою.
У  тих  сльозах  ще  стільки  горя  й  болю,
Хоч  щастя  також...вибороли  ж  волю.

Потрібен  час  і  врешті  все  минеться,
До  нас  Господь  любов"ю  доторкнеться...
Загоїть  час  і  душі,  і  руїни,
Настане  МИР  і  щастя  України[/color][/i].[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947805
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 15.05.2022


Ніна Незламна

Травневий ранок…

Стрічають  ранок,  буйні  трави…
Щоб  день,  у  сонячній  заграві
Щоб  не  наносив,  ворог  рани
Із  вітром,  втішатись  у  забаві…

Стрічає  ранок,    ліс  весняний
Верба    з  клиночком  любувались
У  наряд  вбралися,    листвяний
На  світлий  день,теж  сподівались..

У  гніздах…  птахи    пробудились….
Спокійна  ніч  їх  здивувала….
Від  щастя…  по  парах  тулились….
Жодна  ракета  не  літала…..

Весняний  подих  -…  Жага  миру
Пісні  любовні,  сподівання
З  долини  лине…    веселе  »  кру»
           Зникають  з  росами  страждання…

     Нехай,  продовжиться  цей  спокій
Звуки  сирен,  не  злякають  світ
Закінчаться,    бої  жорстокі
Відійдуть  ночі    і  дні  важкі…

     Травневий  ранок…  барвінковий
                 В  саду  духмянім…      мішок  думок…
Потрапила  у  світ  казковий
             В  красу  наважусь,  зробити  крок
                                   
Дивуюсь  цвітом  яблуневим
       На  якусь  мить  зникли  тривоги
     Кульбаби  ваблять  золотавим
               Сонячний  промінь  вздовж  дороги

Вітрець  ранковий…  прохолода
     Душа  мов  птах…    тепла  бажання
Від  сну  прокинулась  природа
         Бузковий  настрій  -  віра  в  життя….

                                                                     13.05.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947803
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 15.05.2022


Малиновый Рай

Летять з яблунів пелюстки (сл. до пісні)



Який  дивовижний  цей  світ,
Тут  яблунь  привабливий  цвіт,
У  мене  ж    розквітла    вона,
Корона  років  -  сивина.

       Летять  з  яблунів  пелюстки,
       А  я  все  рахую  роки,
       Бо  хочеться  бідам  на  зло
       Аби  їх  побільше  було.

Ось  з  яблунь  летять  пелюстки,
Неначе  в  минуле  роки,
Та  кличе  в  дорогу  весна,
Дасть  Бог  не  остання  вона.

       Летять  з  яблунів  пелюстки,
       А  я  все  рахую  роки,
       Бо  хочеться  бідам  на  зло
       Аби  їх  побільше  було.

Роки  не  вернути  назад
Тримає  мене  квіткопад,
-Прикрашу  тебе  ,ти  не  йди
В  красі  будеш  жити  завжди.-

       Летять  з  яблунів  пелюстки,
       А  я  все  рахую  роки,
       Бо  хочеться  бідам  на  зло
       Аби  їх  побільше  було.

Зажди,квіткопад  мій,зажди,
Мені  ж  ще  збирати  плоди
Своє  передати  зерно,
Щоб  людям  служило  воно.

       Летять  з  яблунів  пелюстки,
       А  я  все  рахую  роки,
       Бо  хочеться  бідам  на  зло
       Аби  їх  побільше  було.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947784
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 15.05.2022


Катерина Собова

Злодійка

Ввечері    прибігла    Ніка
І    від    втоми    ледь    не    впала,
Розказала    чоловіку,
Де    була    і    що    придбала:

-Я    до    тебе    на    роботу
По    обіді    забігала,
Всі    пішли,    а    я    спішила,
Тебе    ждати    я    не    стала.

Куртка    висіла    на    місці,-
Щебетала    Ніка    Гені,-
Триста    баксів    взяла    в    тебе
Я    із    верхньої    кишені.

Гена    побілів    відразу,
Потім    плямами    вкривався,
Далі    -    полетіли    фрази,
В    компліментах    розсипався:

-От    розумна    в    мене    жінка,
Буду    всім    таке    казати,
Вона    скрізь,    завжди    і    швидко
Вміє    гроші    добувати.

Я    тебе,    моє    серденько,  
Обійму    і    поцілую:
Тільки    знай,    що      я    у    шефа
Вже    півроку    не    працюю.

Камера    там    все    знімає,
Так    і    мітить    по    мішенях…
Бог    таки    скарає    жінку,    
Яка    лазить    по    кишенях!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947748
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 14.05.2022


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Букетик конвалій

Я  тобі  подарую  букетик  конвалій,  
Пригорну  і  коханням  зігрію  тебе.
Нас  війна  розлучила  з  тобою  на  далі,
Перемога,  до  тебе  кохана  верне...

Тут  в  окопі  твоя  зігріває  усмішка,
А  ще  гріє  тепом  українська  земля.
Я  пройдуся  по  ній  вздовж  і  поперек  пішки,
Бо  горить  у  вогні  Україна  моя.

Захищати  мені  її  випала  доля,
Будем  ворога  гнати  з  святої  землі.
Бо  для  нас  українців  є  символом  воля,
Вона  в  душах  у  нас,  вона  в  нашій  крові...

Ми  пройдемо  цей  шлях,  буде  в  нас  Перемога,
Я  букетик  конвалій  для  тебе  зірву.
А  тепер  у  молитві  звертаюсь  до  Бога,
Щоб  і  він  захистив  Україну  мою.


Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947561
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 12.05.2022


Валентина Ярошенко

Я - українка, тим горджуся

Я  -  українка,  тим  горджуся,
Зросла  на  рідній  нам  землі.
Із  мріями  у  даль  дивлюся,
І  дякую  тобі  усім.

За  те,  що  ти  мене  зростила,
І  дала  шлях  у  майбуття.
Що  у  коханні  моїм  -  сила,
Що  найдорожче  в  нас  життя.

Без  тебе  жити  я  не  зможу,
Країно,  я  донька  твоя.
Настануть  дні  для  нас  погожі,
І  посміхнеться  нам  зоря.

Зростеш  із  попелу  угору,
І  краща  станеш,  як  була.
Чомусь  тяжка  у  тебе  доля,
На  тебе  заздрість,  не  в  словах.

Напали,  з'їсти  захотіли,
Занадто  челюсть  в  них  слабка.
Не  наздогнать  ніколи  цілі,
Чекає  звістка  їх  сумна.

І  пороху  у  них  не  вдосталь,
Ще  й  розуму  зовсім  нема.
Україно,  нам  Перемога,
Зникне  з  очей  страшна  чума.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947402
дата надходження 10.05.2022
дата закладки 12.05.2022


Валентина Ярошенко

Отим, що нас продав

Нехай  отим,  що  нас  продав,
Що  ні  секунди  не  вагався.
Прийде  до  нього  куча  зла,
Йде  на  той  світ  йому  вся  слава.

Котрий  продав  усе  святе,
Колись  ти  був  син  України.
Серце  зупиниться  твоє,
Ти  смерть  приніс  й  страшні  руїни.

Смутку  вам  й  вашій  родині,
Зустрічі  із  лихом  і  слізьми.
Наша  нація  єдина,
Будьте  повік  прокляті  людьми.

Усі  стануть  зневажати,
Кому  такий  потрібен  приклад?
Нас  українців  не  здолати,
Хоч  честь  свою  продав  ти  швидко.

Зникни  підлий  у  руїнах,
Крові  напився  ти  достатньо.
Дістав  до  серця  України,
Стало  життя  твоє  не  вартим.

Тобі  прокльони  і  сім'ї,
Ти  замахнувсь  на  Україну.
Вас  не  знайдуть  щасливі  дні,
Не  дочекатися  вам  миру.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947323
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 12.05.2022


Віктор Варварич

П'янкий нектар

Як  ми  кохалися  з  тобою,
У  гаях  співали  солов'ї.
Ми  обіймались  під  вербою,
А  я  цілував  перса  твої.

Кохання  палало  між  нами,
І  милозвучно  лунав  твій  сміх.
Ти  спивала  мене  губами,
І  ніжило  тепло  рук  твоїх.

Блаженний  потік  кохання  -
Він  заповнював  чашу  до  дна,
Дарував  нам  нові  пізнання,  
Які  ми  отримали  сповна.

Плоди  любові  пожинали,
Пізнали  суть  нашого  буття.
І  п'янкий  нектар  ми  спивали,
Пливли  в  насолоду  забуття.

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947511
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 12.05.2022


Ніна Незламна

Два місяця в облозі… (Моїм землякам)

                                                                 Тримайдесь  мої  дорогі  земляки!
                                                                                                 Все  буде  Україна!

                             Два  місяця  в  облозі

 В  уяві  й  досі  зберігаю  рідний  край…
Хатки….    будинки,    біля  них  клумби  квітів…
Вже  літо  кликало  в  трояндовий  розмай
Стежки  знайомі!  Усе  найкраще  в  світі!

У  ряд  приваблюють…    назви  магазинів
Тут  є  й  кав*ярня,  а  неподалік  пошта
Все  ніби  бачу,  не  позбудусь  споминів
Радість  душі,  мов  від  сонячних  променів..

Та  нині    вкотре,  мов  пробуджуюсь  від  сну
Страшні  новини,  зруйнували    уяву
Мій  край  в  облозі,  війна,  катування,  сум
Не  спромоглися  зупинить  навалу.
 
Зимовий  ранок….  круг  селища  блискавки
 В  небі  червоні  й  чорно  -  рожеві  плями
Здригнувсь  народ…  чути  грохоту  уривки
За  дві  години,  здійнявсь  пил  над  полями

 Приліт  снарядів  …  зруйновані  хатини
 Ворог  на  танках,  вже  кулеметні  черги
Життя  спинилось,  жаль  матері    й  дитини
Все  це  побачить,  як  витримають  нерви?!

 Зніміло  селище  від  болю  й  свавілля
Зранену  землю,  рашистський  чобіт  топче
Чи  від  сусіда  ми  ждали  божевілля?
За  що  країну…    мою…  знищити  хоче?

 У  очах  смуток…    за  вікном  шумно,  темінь
Душа  тремтить,  страхіття,  дрижать  будинки…
Літаки  низько,  ніби  торкнулись  землі
 Не  один  дах,    розлетівся  на  крупинки…

Пихаті  пики,  в  очах  злість  і  зневага
 Ніби  господарі,    раді  бісенята
Забрати  все  для  них  одна  розвага
Чому  не  спиниться,  ця  орда  проклята?

 Два  місяці  в  облозі…  снаряди,  кулі
 Без  сну  і  дні,  і  ночі,  не  змога  втекти
 Вже  вишні  в  суцвітті  та  ком  пече  в  горлі
Як  боляче,  стежки…..    і  мені  не  знайти…

Руїни…  Де  ж  хата?  По  сусідству  гроби
Прощення….    не  буде  тобі  супостате!
В    серцях,  таки  таїться  вогник  боротьби
Та  ти  ж….  просто  нелюд,  очманілий  кате!

     ***

 Лиш  десь  видніються,  вхожені  городи  
Лишились  люди,  все  ж  плекають  надії
Дождуться    волі,  не  втратять  дух  свободи!
Й  як  раніше,  житимуть  у  Україні!

                                 З  тривогою  й  відчаєм,
                                   чекають  своїх  воїнів!

                                                               10.05.2022р.

Ніна  Соколова  (  Свічкар)-  уродженка  селища,  
 навчалася  в  Козачолопанській  середній  школі  №  1
(  на  жаль  зараз  вона    зруйнована,  
   в  неї  влучив    рашистський  снаряд).


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947462
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 11.05.2022


Любов Іванова

ЦВІСТИМУТЬ САДИ

[b]У  цих  садах  щорік  гуділи  бджоли,
Яснів  на  сонці  груш  і  яблунь  цвіт.
Нам  милували  душу  видноколи,
Таким  безпечним  був,  здавалось,світ.

А  нині  сад  поораний  ровами,
Опалий  цвіт  прикрив  жахіття  вирв.
Як  передати  весь  цей  жах  словами,
Вже  й  сад  -  не  сад,  а  спалений  пустир.

Спинись,  убивце!!  Глянь,  земля  в  руїнах!!
Вже  ріки  горя  і  пекучих  сліз,
Ти,  орку  дикий,  нам  для  України
Своїм  безумством,  дикістю  приніс.

Хай  поки  ще  ідуть  бої  запеклі,
І  ми  живемо  посеред  тривог.
Але  ми  ВІЛЬНІ!!  Ти  ж  -  гори  у  пеклі!!!
З  нами  і  світ,  і  Всемогутній  Бог...
[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947453
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 11.05.2022


Lana P.

КВІТУЄ ТРАВЕНЬ…

Квітує  травень  білосніжно,
Ваш  сум  єство  торкає  ніжно  -
мов  Янгола  лоскочуть  пера,
і  почуттів  летить  галера
в  світи  далекі,  неозорі.
Нам  вечір  трусить  стиглі  зорі  -
на  них  загадуєм  бажання  -
і  так  до  рання...



*  Моя  черешня  на  світлині.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947338
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 10.05.2022


Капелька

Прошлое и настоящее

Стих  написан  в  марте  2017
-это  продолжение  стихотворения  
"И  каждый  счастья  захотел".
Стихотворение  было  удалено  
с  моей  странички  осенью  2017.
Изменив  название  и  убрав  один  куплет,
решил  выставить  стихотворение  снова.

Два  брата  встретились  опять,
Но  не  стрелять  и  воевать.
О  жизни  просто  рассказать
И  о  хорошем  помечтать.

Про  то,  как  встретили  весну,
Какие  планы  наяву.
Как  будут  Пасху  отмечать,
Не  помешал  бы  вдруг  снаряд.

И  каждый  вроде  бы  с  умом,
Но  вместе  что-то  не  поймём:
Зачем  опять  идёт  война,
Ожесточает  ведь  сердца?

Кто  победит  в  такой  войне
И  правда  на  чьей  стороне?
И  каждый  день  решай  одно:
"Что  плохо  и  что  хорошо?"

Растут  детишки  тут  и  там
По  нашим  чтоб  идти  стопам.
Мы  помогаем  им  опять  
На  наши  грабли  наступать...

Два  брата  просто  собрались
Сказать  про  новости,  про  жизнь.
И  каждый  парень  ведь  герой
Желал  быть  здрав,  не  упокой.

Но  в  жизни  всё  пришло  к  тому
-Пора  идти  им  на  войну,
Успеть  быстрей  нажать  "курок"
И  получить  отпуска  срок.

А  может  сегодня  ради  Христа
Прекратилась  бы  братская  война.
Не  пришлось  бы  детишек  стрелять  учить,
Ведь  лучше  трудиться,  любить  и  жить.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947351
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 10.05.2022


Капелька

Україна моя Україна

Цей  вірш  був  написаний  в  березні-квітні  2015  року
на  тему  конкурса  "Україна  моя,  Україна",  
але  зміст  мого  вірша  стосується  також  народу  РФ,
тому  й  назву  а  також  перший  рядочок  першого  
і  останнього  куплету  змінив  на  "Україна,  а  також  Росія".
В  такому  варіанті  вірш  був  видалений  з  моєї  сторінки  
восени  2017  року  через  кілька  годин  після  його  виставлення.
Вирішив  знову  виставити  вірша  змінивши  назву  і  кілька  слів.
   
Україна  моя  Україна
Прокидайся  від  страшного  сну.
Небезпечно  в  цей  час  засинати  
Щоби  після  повірить  йому.

Знов  на  сході  лунають  гармати,
Знову  гинуть  народи  від  куль.
Знов  зробили  усім  "аты-баты"
Завернув  на  війну  їхній  руль.

Може  то  і  не  сон,  може  правда?
Може  треба  себе  ущіпнути
І  пильніш  роздивитись  очами
Щоб  не  дати  себе  обманути?

Знову  цілить  влучить  брат  у  брата,
Знов  тече  християнськая  кров.
В  перемир'є  знов  сталась  атака.
Де  ж  в  цім  віра,  надія,  любов?

Де  ж  їх  правила,  чесні  закони?
В  чім  домовленність  їх  поляга?
Чи  домовились  тою  весною
І  тепер  кожний  з  них  викона.

Він  восьмий  із  Великій  семірки,
То  сучасна  масонська  є  гра.
На  кону  права  віра  і  спокій,
Людські  душі  і  мирне  життя.

Не  бажа  він  зробить  людям  добре.
Він  як  біч  -наказання  усім.
Знехтувавши  своєю  свободою
Люди  плутають  де  їхній  дім.

Дім  -це  місце  людей  існування.
Дім  -це  після  коли  прийде  смерть.
То  буде  не  душі  мандрування.
Життя  вічне  чи  вічна  смерть.

Домовину  у  землю  положать,
Тіло  буде  у  ній  спочивати
Ї  душа  вже  гуляти  не  зможе,
За  гріхи  буде  відповідати.

Буде  образно  в  неї  притулком
Поле  добре,  або  бур'яни
І  до  самого  суду  триває  
Почуття  і  стан  тої  душі.  

І  тому  ми  не  можем  сказати
Що  навічно  тут  дім  на  землі.
Так  навіщо  взаємно  вбивати?
Заробляти  взаємні  гріхи.

Князь  цього  віку  дуже  бажає
Щоб  побільше  людей  загубити
Світову  війну  розпочинає
І  народи  бажає  дурити

Що  повинні  уже  не  любити,
А  побільше  взаємно  зганьбити.
Рідну  землю  повинні  ділити,
Також  треба  сім'ю  поділити.

І  не  видно  кінця,  ані  краю  
Братовбивственній  тої  війни.
Тільки  горе  людське,  людські  рани
Як  непрохані  гості  прийшли.  (1)

Люди,  нащо  взаємно  вбивати
Ради  їхніх  масонських  ідей?
Хижа  сила  у  цім  винувата
Зло  всемирне  і  їх  бармалей.

Він  народи  за  сміття  приймає
І  до  себе  у  ад  їх  веде.
Він  не  любить  людей  і  бажає
В  кожній  праці  зробити  всім  зле.

Люди,  будьте  людьми.  Схаменіться.
Час  випробувань  знову  прийшов.
В  душу  знову  пильніш  подивіться
І  які  ти  в  ній  скарби  знайшов?

Україна  моя  Україна,  
Прокидайся  від  страшного  сну.
Небезпечно  в  цей  час  засинати
Щоби  після  повірить  йому.  

(1)  
В  цей  час  Народ  України  тримає  оборону
і  дає  відсіч  хижим  окупантам.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947346
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 10.05.2022


Lana P.

ВІЙНА ЦЯ НАША І НЕ…

Війна  ця  -  наша  і  не  наша,
бо  захопити  хоче  раша
не  тільки  неньку-Україну,
але  й  Європу  -  до  Берліну,
а,  може,  й  далі  -  та  хто  ж  знає,
осатаніла,  люд  вбиває,
нашестя  саранчі-ординців.
Найбільш  страждають  українці.                          10.04.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947337
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 10.05.2022


Віктор Варварич

Кохання творить дива

Кохання  міняє  кольори,
Воно  цвіте  серед  розмаю.
І  полонить  тихі  вечори,
Встеляє  квіти  серед  гаю.

Воно  неначе  квітка  ніжна,
Горить  у  закоханих  серцях.
І,  як  лілія  білосніжна,
Малює  рум'янець  на  лицях.

Кохання  серця  об'єднає,
Тіло  від  нього  аж  тріпотить.
Горить  вогнем  і  не  згорає,
А  в  очах  зірницею  горить.

А  хто  кохає,  добре  знає,
Що  кохання  ще  творить  дива.
Воно  до  щастя  проводжає
Ця  істина  -  одвічна  і  жива...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947310
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 09.05.2022


Ніна Незламна

Скажи, чого прийшов?

Чого  прийшов,  на  нашу  землю  воювати?
Чи  може  скажеш,  що  знов  прийшов  захищати?
Скажи  від  чого?  Навіщо  й  чого  заради?
Чи  може  злоба…  і  гнів  рашистської  влади?

Що  ми    давненько,  уже  стали  жити  краще
Зрівняти  нас?  Та  ти  ж  спокін  віків  ледаще
Городи…в    бур*янах…  і    життя  в  борг,  іпотеки
Ви  й  досі  з  прапорами,  кричите  за  совєти….

Біда  країні,  на  душі  занадто  тяжко
Сприймати  смерть,  руїни,  дуже  важко…
Ворогів,  на  жаль    трудно  людьми  називати
Так  за  що  ж,  українок  ,    прийшли  ґвалтувати???

Знаю,  жінок    -  рашисток,  з  нашими  не  зрівнять
Наші  ж,    пішли  землицю  захищать
Бо  вона  ж  їм,  найдорожча,  як  рідна  ненька
Бо  люблять  мир!  Квітне,  пахне  хлібом  земелька
Під  небом  чистим,  від  сонця  сприймати  тепло
А  ти  ж  негідник,  приніс  страждання,  сум,  пекло  …

Скажи,  чи  була    і  є  в  тебе  рідна  мати?
Дай  відповідь,  зізнайся,  хто  навчив  вбивати?
 Та  ти  ж  грабіжник,  скільки  горя  зміг  принести!
Думки  рояться,  де  жив,  виховувався  ти?

В  сім*ї,  чи  в  дитбудинку,  може  серед  звірів?
Чи  з  тундри,чи  з  уралу,  мо»  живеш  без  віри?
 Бог  розуму,  не  дав,  прочитати  заповіт…
За  що,    ненавидеш,  Україну  й  увесь  світ?

Скажи  навіщо,  палиш  землю,  с*чий  сину
За  що  знущання,  вбиваєш  малу  дитину
 Невже…  ти  не  розумієш,  не  те  століття
Воно  ж…      біднесеньке,  труситься  від  жахіття
У  очах  страх,  відчай,  біль,  захисту  шукає…  
Мабуть  ти  нелюд,    у  серці….  тепла  немає!

А  мо»,  ти  не  пізнав  материнської  ласки
Брехати?!  Досить!  Прийшла  пора  знять  маски!
Заздрість,  ненависть,  жадібність  зове  до  бою?
Ми  ж  народ    дружній,  тож  відвоюємо  волю!

Горить  Луганськ…  Під  свист,  авіабомб,  снарядів
Ховались  люди….      від  біди,  смертельних  градів
Із  дев*яносто,      в  школі  лишилось  шістдесят….
Земля  прийняла….  Небо    ж  стрічало  голуб*ят…
Яким  хотілось,  добра,  бачить  сонце,    жити…
 Скажи,  за  що,  ти  кате,    посмів  народ  вбити???

 Ні  миті  тиші,    звуки  сирени,    раз  –у  –раз
В  день  перемоги,  тоді  тікала  вража  рать
А  нині  ж    Боже,  чому  сусід,  став  фашистом
Нема  прощення!  Для  нас  тепер  рашистом
Залишиться.    Ворогом  для  неньки  України!

***

Більш,  як  два  місяці  війна…  Горить  земля,  руїни  і  сирени…
Немає  спокою,  останні  дні  відлічує  весна….
 А  я  думками  сповита  вдень  і  вночі….
 Читаю  «Молнию»,  кліпають  старенькі  очі…
 Крізь  окуляри,  сльози  –  краплини…….
Читаю,  душа  болить  та    хочу  знать  новини…
 Як  важко  людям,    тим,  хто  ховається  від  градів…  
І  трохи  жаль,  хто  радіє  від  парадів…
   Знаю,  що  прийде,  до  них  судний  день….
 Все  в  руках  Божих,  не  заспівають    пісень…    
Коли  нарешті,  прийде  прозріння.

     Яка  різниця,  думаю  сама  собі…  У  другу  світову  війну,  Америка  відкрила  другий  фронт,  допомогти  прогнати  фашистів…
Тепер  Америка  допомагає  нам,  прогнати  з  нашої  землі  рашистів…
Що  сталось  з  цим  сусідом?    Так  хочеться  його  послати…
 за  кораблем    слідом…..
         А  поки  ж,  я  вклоняюся  перед  нашими  воїнами  –  захисниками,  героями.  За  їх  сміливість,  мужність  і  віру  в  перемогу.  Дякую,  дорогі  наші  сини  і  доньки!  Все  буде  Україна!    Героям  слава!  Слава  Україні!

                                                                                                                                                                                                   09.05.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947305
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 09.05.2022


Віктор Варварич

Люба матуся

Мамо,  дорога  матінко  моя,
Ти  подарована  нам  від  Бога.
Мова  твоя  наче  спів  солов'я,  
Як  ти  поряд  зникає  тривога.

Я  на  мить  у  дитинство  повернусь,
Туди  уже  стелиться  дорога.
І  ніжно  я  до  мами  пригорнусь,
Доторкнусь  до  отчого  порога.

Ти  далеко  й  молишся  за  мене,
Любов  твоя  до  мене  неземна.
Найрідніша  люба  моя  нене,  
Ти  була  поряд  завше  дотемна.

Хай  Господь  тоді  щастя  дарує,
І  хоронить  від  тривог  і  біди.
Хай  Мати  Божа  поряд  крокує,
А  ми  щасливі,  що  у  нас  є  ти.

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947209
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Цвітуть сади, а смуток не зникає

Цвітуть  сади,  а  смуток  не  зникає,
Над  головою  небо  голубе.
Здається,  що  й  війни  ніби  немає,
Але  вона  не  зникла,  вона  є.

Летять  ракети  й  поливають  гради
І  чується  сирени  страшний  гул.
Нам  краще  б  грому  чути  канонади
І  краще  б  вітер  гілку  ворухнув...

А  коли  тиша  знову  наступає,
Ми  боїмось  чомусь  уже  й  її.
Неспокій  в  серці,  він  не  відлягає
І  так  повторюється  день  при  дні.

Воюють  хлопці  -  воїни  сміливі,
Женуть  навалу  з  нашої  землі.
В  бою  приймають  кулеметні  зливи,
На  час  прийшли  цей  роки  молоді.

Десь  там...  їх  зачекалися  кохані,
Маленькі  діти,  матері,  жінки.
Щоразу  у  молитві  ввечір,  вранні,
Навколішках  стоять  старі  батьки...

О  Господи!  Ти  захисти  цю  землю,
Не  дай  рашистам  знищити  її.
З  руїн  міста  і  села  піднімем  ми
І  буде  мир  і  спокій  на  землі.

Цвітуть  сади,  а  смуток  не  зникає,
Над  головою  небо  голубе.
Хай  Перемога  променем  засяє
І  радість  в  серце  кожного  прийде!

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947198
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022


Сара Ґоллард

Зорепади

Нехай  зорепади  у  затінку  душать,
Хай  відчувають  облогу  дверей,
Які  відчиняли  дороги  до  стужі,
Які  залиши́лись  у  сні  й  дотепер.
Нехай  же  ті  зорі  пірнають  у  тіні
І  там  віддзеркалюють  серця  биття,
Аби  тільки  вміло  і  досить  наївно
Грати  у  казку  німого  життя.
Нехай  зорепади  не  створюють  неба,
Хай  зорепади  цілують  листи,
Доля  яких  -  облетіти  пів  світу
Із  вірою  в  щастя  і  вічні  мости...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947140
дата надходження 07.05.2022
дата закладки 08.05.2022


Софія Пасічник

Здавалося, то було так давно…

Здавалося,  то  бу́ло  так  давно..
Здається,  що  це  було  так  недавно..
Присутність  твоя,  злада*  за  вікном,
Сюжет  не  но́вий,  ре́приза  не  давня

Здавалось,  що  то  було  так  давно,                                                    
Окутував  талан  обох  вінчально,                                              
Ще  не  настало  літо  —  одцвіло,
А  час  мовчить,  чи  голоси́ть  повчально?.

Теплінь  квітчала  музи  полотно,
Всміхалось  сонце,  сяяло  загравно,
Здавалось,  це  вже  було  так  давно.,
А,  виявляється,  зовсІм  недавно!.


[i]*мир,  спокій,  злагода[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947165
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022


Валентина Ярошенко

Помолюсь за Україну

Помолюсь  за  Україну,
Там  де  ти,  завжди  і  я.
Бо  в  любов  свою  я  вірю,
У  серцях  вона  сія.

Помолюсь  за  Україну,
За  безкрайнії  поля.
Бо  вона  неначе  Діва,
Всім  красою  відбива.

Помолюсь  за  Україну,
Там  волошки  у  житах.
Нема  кращої  країни,
Українські  в  ній  слова.

Помолюсь  за  Україну,
Хоч  тепер  іде  війна.
Бажання  всіх-  стіну  надійну,
Мир  у  ній  й  наші  права.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947048
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 07.05.2022


Квітка Надії

Невже весна?

Невже  весна?  Годинник  змовк.  Гудок.  Сирена.
В  календарі  малюю  двадцять  другий  хрест.
Іще  жива  Земля  моя  благословенна,
У  ранах  і  в  огні  багряно-чорних  верств.

Немає  в  Україні  більш  чужого  болю  -
Бо  нам  усім  однаково  цей  біль  пече  -  кричить.
Ми  на  своїй  землі  колись  поляжем  в  бою,
Аби  шумів  Дніпро,  цвіли  лани,  лилась  блакить.

Це  місце  сили,  серце,  пращурів  перлина.
Гартована  й  намолена  крізь  віхолу  тисячоліть,
У  нас  ще  буде  з  вами  вільна  Україна.
І  синьо-жовтий  стяг  над  трупами  орди  замайорить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942584
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 07.05.2022


Катерина Собова

Грицева брехня

Дві    куми    в    кафе    зустрілись,
Цілувались    знову    й    знову,
Після    чарки    розігрілись  –
Потягнуло    на    розмову.

-Вам,    напевно,    невідомо,-
Хвалиться    кума    Меланка,-
Що    ваш    Гриць    тікає    з    дому,
І    що    я    -    його    коханка!

-Те,    що    мій    Грицько    -    скотина,
І    десь    бігає    -    я    знала,
До    чийого    швендяв    тину  –
Його    вчора    допитала.

Трясла    його    лихоманка
І    брехав,    я    бачу,    марно,
Розказав:    його    коханка  –
Молода    і    дуже    гарна.

Хоч    бери    та    жени    з    хати,
Не    прощу    йому    обману.
Ну,    навіщо    ж    так    брехати?
Ви    ж,    кумо,    старі    й    погані…

Що    ж    він    в    вас    таке    побачив?
Чим    його    так    засліпило?
Невже    синій    ніс    привабив,
Молодим    здалося    рило?

Лились    фрази    на    Меланку
З    вуст    кумасеньки    Аніти:
-Хай    таку    знайде    коханку,
Щоб    мені    не    червоніти!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947021
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 06.05.2022


Валентина Ярошенко

Єднає в родину

Родина,  родина
Від  батька  до  сина.
Від  мами  до  доньки
В  маленькі  долоньки.

Від  діда  до  батька,
Весь  рід  наш  козацький.
Єднає  в  родину
Червона  калина.

У  Божій  молитві,
Ще  в  колосі  жита.
В  радості,  в  любові,
В  пісні  колисковій.

Зростає  родина
У  рік  із  години.
І  нас  не  збороти,
Віки,  а  не  ро́ки.

Родина,  родина
Святкова  світлина.
Гучних  птахів  пісень,
Та  в  Перемозі  день.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946953
дата надходження 05.05.2022
дата закладки 05.05.2022


Надія Башинська

ЦІЛУЄ СОНЦЕ НІЖНІ ПЕЛЮСТКИ…

Здається  знов  все  снігом  замело,
біліє  світ...  від  того  день  більш  ясний.
На  вітах  вишень  в  нашому  саду
з'явився  цвіт  весняний,  рясний-рясний.

Ще  туляться  до  купки  пелюстки,
разом  тримаються.  Невже  бояться
розкритися?  Чекає  ж  сонце  їх,  
щоб  обігріти.  А  це  ж  справжнє  щастя!

Цілує  сонце  ніжні  пелюстки,
говорить  їм:"Тепла  візьміть."  Сміються.
Повірили.  Розкрилися...  Поглянь
над  цвітом  ніжним  бджілочки  вже  в'ються.

Який  красивий  світ  наш  у  цвіту,
зігрітий  в  сонця  теплоті  й  любові.
Та  згіркло  враз...  між  білого  ясний
червоний  цвіт,  мов  краплі  болю  й  крові.

Ні!  Це  не  є  від  цвіту  біль  гіркий,
від  теплоти  завжди  світ  розцвітає.
Хай  зникне  зло,  що  холод  нам  несе,
й  ніщо  про  нього  більш  не  нагадає.

Нехай  ясніє  світ  наш  у  цвіту,
веселки  барви  грають  в  ньому,  й  сніжні.
І  зігрівають  сонця  промінці
пелюстки  цвіту  весняного,  ніжнІ.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946891
дата надходження 04.05.2022
дата закладки 05.05.2022


Валентина Ярошенко

Ми, як ніколи зрозуміли

Багата  й  сильна  в  нас  родина,
Бо  йде  вона  через  століття.
Думка  єднає  нас  єдина,
Вона  зросла  до  повноліття.

Нас  об'єднала  Україна,
Вона  могутня  й  незалежна.
Поваги  українців  гідна,
Не  буде  думка  протилежна.

Ми,  як  ніколи  зрозуміли,
Вона  найкраща  й  найрідніша.
Ми  доведе́мо  усе  ділом,
Тож  стане  ще  вона  міцніша.

Багата  й  сильна  в  нас  родина,
З  Україною  завжди  разо́м.
Для  всіх  настане  пора  мирна,
Розпрощаємося  усі  з  злом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946881
дата надходження 04.05.2022
дата закладки 05.05.2022


Валентина Ярошенко

До душі милі

Вітер  в  полі  все  гуляє,
Ще  встигає  на  гостини.
Із  дерев  він  цвіт  збирає,
Ті,  які  до  душі  милі.

Надсилає  в  подарунок,
Ними  землю  покриває.
Розганяє  навіть  смуток,
Що  на  ду́ші  налягає.

Буває  друзями  з  людьми,
Силою  не  задається.
Із  пелюстків  тче  килими,
Наче  в  казці  нам  здається.

Схоче  втіка  на  довгий  час,
Навкруги  стає  так  тихо.
Знову  повернеться  до  нас,
Несе  мир,  не  тільки  лихо.

Вся  природа  розуміє,
Інколи  мовчать  птахи.
Бо  і  в  них  душа  веліє,
Забути  спалахи  війни.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946794
дата надходження 03.05.2022
дата закладки 05.05.2022


Квітка Надії

Воїну Світла

Цей  вечір  погас,  не  принісши  споко́ю,
Скажи,  хоч  би  раз  ще  зустрінусь  з  тобою?
Обі́ймемось  ніжно,  ми  зцілимо  рани,
Невже  ще  і  досі  розлука  між  нами?

Думками  я  поруч  крізь  спалах  ракети,
Війною  у  нас  розв'язалися  долі,
Десь  там  на  далеких  орбітах  планети
Ми  дві  найрідніші  закохані  зо́рі.

Якщо  не  судилось  -  то  станем  птахами,
Нехай  увесь  світ  пролетить  попід  нами,
Розправимо  крила  -  ген  даль  солов'їна,
Під  небом  надхненним  з  ім'ям  Україна.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946512
дата надходження 30.04.2022
дата закладки 05.05.2022


Ніна Незламна

Повертайся, любий…

Поведу  розмову  з  теплими  вітрами
Хоч  далека  відстань,  любий,  поміж  нами…
Ти  там  де  стріляють  і  летять  снаряди
А  в  нас  цвіт  вишневий  розлетівсь  полями…

Саме  тими  милий  ,  де  удвох  бродили…
Де  сільська  криниця,  з  неї  воду  пили…
Корів  випасали    в  травах  шовковистих
Де  з  суничок  стиглих  сплітали  намисто…
Й  молока  парного  підносила  чашу
І  ти  був  щасливий,  не  шукав  же  кращу…

Поведу  розмову,  а  вітер  послуха…
Знаю  ворог  клятий,  там  всюди  розруха…
Та  вернешся  вірю,  проженете  ката
Стріну  зі  сльозами,  звеселиться  хата….

А  поки  ж  що  вітер,  пеститься  до  мене
А,  я  ж  хочу    рідний,  горнутись  до  тебе
Заглянути    в  очі,  тож  давно  кохаю
Повертайся  любий,  до  нашого  раю!

03.05.2022р

                                   Вірш  до  картини

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946751
дата надходження 03.05.2022
дата закладки 03.05.2022


Надія Башинська

ПЛАЧЕ ПОРАНЕНА ЯБЛУНЬКА…

Плаче  поранена  яблунька...  
ластівка  зникла.  А  сонце,
зайчик,  ведмедик  і  лялька  
злякано  дивляться...  Що  це?!

Раптом  змінилось  навколо,  
звично  лежить  тільки  сапа.
Плаче  руде  ведмежатко,  
в  нього  відірвана  лапа.

В  лялечки  пірване  плаття,
серденько  злякано  стука.
Плаче  мале  зайченятко,
в  нього  обвуглені  вуха.

Добре  було  так  і  затишно,
грались,  та  вмить  все  змінилось.
Пусткою  дивиться  хата...
що  ж  це  від  неї  лишилось?

Де  ж  це  взялася  руїна  тут?
Вікна  всі  зникли...  без  даху.
Злякано  дивиться  сонце,
ой  наробилося  жаху!

Там,  де  криниця  й  калинонька  -
камінь.  Таке  й  не  присниться.
Та  бачу  розквітлу  знов  яблуньку...
ось  хата,  бузок  і  криниця.

Можна  напитись  водиченьки,
гарно  тут  квітне  калина.
Знаємо  всі  -  ПЕРЕМОЖЕМО
і  розцвіте  УКРАЇНА!

Знов  защебече  в  садочку  
дзвінко  малий  соловейко.
Матінка  збудить  маленьких
діток  до  школи,  раненько.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946589
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 03.05.2022


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Послання із гарячих слів ( слова до пісні)

Тривожні  дні  і  серце  у  тривозі,
Лише  про  тебе  всі  мої  думки.
Із  небом  розмовляють  гучні  грози,
До  низу  вітер  нахиля  гілки.

Іще  роса  на  землю  з  трав  не  впала,
З  рікою  ранок,  ще  не  гомонів.
Для  тебе  я  коханий  написала,
Своє  послання  із  гарячих  слів.

Тобі  весна  послання  прочитає,
У  білій  хуртовині  буде  цвіт.
З  тобою  ми,  коханий,  добре  знаєм,
Що  зустріч  наша,  то  медовий  плід.

До  мене  ти  всміхнешся  любий  радо,
В  твої  обійми  ніжні  упаду.
На  нашій  лаві  ми  з  тобою  сядем,
Тебе  від  себе  я  не  відпущу.

Як  зацвіте  у  лузі  знов  калина
І  буде  солов'їний  спів  в  саду.
Промовиш  ти  мені  слово  єдине,
Тебе  кохана,  міцно  так  люблю.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946655
дата надходження 02.05.2022
дата закладки 02.05.2022


Ніна Незламна

Як наважитись…. .

Як    наважитись,  писати  про  війну
Про  печалі  й  біди,  що  приніс  ворог
Розіп*яв….  із  первоцвітами  весну
 Зранив  землю,  посіяв  смерть  і  порох…
Як  наважитись,  писати  про  війну
Коли  душа  кричить,  не  смій  стріляти!
Не  страши,  міцного,  дитячого  сну
Йому  ж  так  важко...    бачити,  сприйняти
Як  наважитись,  писати  про  війну
Коли    снаряд,  з  свистом  летить  до  землі
Скрізь  руїни…    Навіть  малу  хатину
Розбомбив  вщент,  як    все  сприймати  мені?
Хоч  дуже  важко,  писати  про  війну
Та  нас  бійці,  сміло  охороняють
Тож  знову  вкотре,  в  руку  ручку  візьму
Хоча  й  думки,  волосся  спопеляють…
Й  серце  тріпоче,  рветься  на    частини
Їх  мужність  віру  й  надію  вселяють
Настане  мир!  Зродиться  Україна!
Поля  засяють  в  золотих  колоссях
Підійме  кегли,  червона  калина!  
І  сльози  щастя,  заблистять  на  очах!

                                                       02.05.2022р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946659
дата надходження 02.05.2022
дата закладки 02.05.2022


Master-capt

* * *

Вечір  моститься  тихо  над  містом
Почорніло  зелене  вбрання,
Мов  нанизані  зорі  в  намисто
Мерехтять,  мерехтять  навмання.

Так  швиденько  тікає  стежина  –  
Душа  рветься  на  милий  поріг…
Там  в  печалі  кохана,  дружина,
Там  і  щастя  моє  й  оберіг.  .  .

Скільки  сліз  пролила…  не  розкаже,
Що  приніс  незакоханих  шлюб,
Думи  вузликом  туго  зав’яже:
Промовчить,  промовчить,  що  нелюб.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946410
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 29.04.2022


Родвін

Неопалима купина. Поема про вогонь

Війна  гримить,  пала́ють  хати,
Десь  рвуться  гради,  сіють  страх  !
Хто  міг  -  сховався  в  погреба́х  ...
Прийшли  в  село  чужі  солдати  !

В  двора́х  поставили  машини,
Побли́з  сільмагу  метуша́ться,
Грабу́ють  все,  що  тільки  вдасться  -
Пусто́шать  хати,  магази́ни  !

Зайшли  в  обійстя,  роздиви́лись,
На  жі́нок  ласо  подивились  :
-    А  ну-ка  мать,  накрой  нам  жрать  !
     Давай,  быстре́е  !  Чтоб  не  ждать  !

Схилилась  мати  над  столом,
Дістала  хліб,  дістала  сало,
Борщу  в  миски́  поналивала  -
Поїли  і  пішли  селом  ...

А  ввечері  припе́рся  п'яний,
Розв'язний,  і  ніки́м  незваний  !
Став  до  хазяйки  приставать  -
-    Не  бойсь,  не  бу́ду  убивать  !

Оха́льна  по́смішка  на  пиці,
А  руки  тягне  до  спідни́ці  :
-    Да  брось,  иди  скоре́й  ко  мне  !
     Мы  ж  не  в  гостя́х,  мы  -  на  войне  !

Аж  сли́на  хле́ще  -  так  хотів  !
Злякалась,  глянула  на  нього  -
Нещасне,  чмо́шне,  ра́ди  Бога  !
Турну́ла  так,  що  полетів  !

Ще  й  автомат  з  руки́  злетів  !
Встає,  наводить  ствол  на  груди,
Та  що  ж  він  робить  ?  !  Добрі  люди  !  !  !
Неначе  зо́всім  очмані́в  !

Ось  приложу́  кулак  до  тіла  ...
Та  раптом  хвіртка  заскрипіла  -
Вернувсь  до  до́му  з  поля  дід  !
Суворий  погляд,  грізний  вид  !

Завжди́  вступи́тися  охочий
За  сла́бших  і  за  честь  жіно́чу  !
Й  вояк  зів'яв,  відчувши  гнів  !  ...              
Та  раптом  автомат  підвів

І  стрі́лив  діду  межи  очі  ...  !

Здавалось,  світ  поме́рк  в  той  час  !
Вперед  метнулась,  боронити
Та  До́ленька  не  да́ла  вбити  -
Прикла́дом  вдарив  !  Світ  погас  ...!

Прийшла  до  тями  -  вже  світа́ло  !
Та  бу́ло  видно  -  ще  горіло...
Людське  добро  вщент  догорало  ...
Ледь  підвела  побите  тіло

І  помале́ньку  пошкульга́ла  ...
Нараз  і  чоловіка  взрі́ла.
Ледь-ледь  не  впала,  не  зомліла,
До  чо́ла  мертвого  схили́лась,

До  тіла  мертвого  припала
І  навіть  сліз  не  витирала,
І  шепотіла  й  говорила,
Що  все  життя  його  любила,

Що  світ  без  ньо́го  їй    не  милий...
Проще́ння  жалібно  просила,
Що  горе  в  хаті  допустила,
Що  краще  б  гада  сама́  вби́ла  !  !  !

Закрила  очі,  як  годиться,
Й  пошкандиба́ла  до  світли́ці  ...
Та  тільки  стала  у  порозі,
Стовпо́м  засти́ла  у  тривозі  !

Бо  у  примарнім  світлі  зга́ру,
В  кривавих  ві́дблисках  пожа́ру,
Лежало  ті́ло  на  дорозі,
На  спаплю́женій  підлозі  !

Нахилилась,  придивилась
І  без  сили  поряд  сіла  ...
Доня  старша...  Світ  немилий  ...
Звірі,  що  ж  ви  сотвори́ли  ...  !  ?

Не  ридала  -  скам'яніла  ...

Довго  ще  ота́к  сиді́ла,
Як  відчула  -  в  сні  мерзе́ннім,
В  грязних  чо́ботах  казенних,
Спить  воя́ччина  сп'яніла  ...

Хропу́ть  три  горе-окупанти
"Асвабаді́тєлі"  -  гара́нти,
В  хмільно́му  п'яному  угарі,
Безбожнії,  паскудні  тварі,

На  оббльованій  білизні
Воя́ки  із  "свято́й  отчи́зны"  !

Навпо́мацки,  нечу́тно,  бистро
У  сі́ни  впевнено  зайшла
І  до  бензопили́  каністру
В  кутку,  повнісіньку,  знайшла.

Ввійшла,  як  привид  до  світлиці
З  пічу́рки  сірники  дістала
І  бо́са,  як  в  селі  годиться,
До  спальні  все  це  притаска́ла  !

На  іко́ну  похрести́лась
Тихе́сенька,  немов  сова,
Над  воя́ками  схилилась
Й  пості́ль  бензином  облила  ...

Обілля́ла  всю  підлогу,
Беззвучно  двері  зачинила,
Помолилася  до  Бога,
А  по́тім  хату  запалила  ...

Вона  стояла  і  дивилась  -
Пала́ла  хата,  як  бага́ття  !
Чіпля́ло  полум'я  за  плаття
І  чорна  кі́птява  кружи́лась  !

А  ра́зом  з  нею  -  ду́ші  чорні,
Невідспі́вані  з'явились  !
Нараз  розве́рзлися  безо́дні,

Почувся  плач  і  зу́бів  скрегіт,
Ще  й  сатани́нський  дикий  регіт  !

І  в  пе́кло  ду́ші  провалились  !

Зверзла́сь  земля,  вогонь  погас  !

І  мати  Божа  озирну́лась  !
Заплакала  і  ледь  всміхну́лась  ...

Й  хазяйка  ди́виться  на  нас,
От  тільки  зо́всім  посиві́ла,
А    хата  -  ціла,  незгоріла  !
Немо́в  не  був  вогне́нний  час  !

Там  менша,  ба́лувана    до́нька,
Ону́чку  пе́стить  голово́ньку,
Під  хатою  цвіте  калина,
Круго́м  жахітя  і  війна,

А  хата  та  неопали́ма,
Немов  бібле́йська  купина́  !



На  фото  :  Ікона  Богородиці  Неопалима  Купина.    

Фото  :  https://facedobra.com/wp-content/uploads/2019/09/c6fdc2b8de732f48a058c9fe2dhq-kartiny-i-panno-ikona-bozhiej-materi-neopalimaya-kupina-768x958.jpg


29.04.2022  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946434
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 29.04.2022


Master-capt

* * *

               Русня  -  зверьё.
Во  все  века,  их  правда:  грабить
Соседей,  слабых  унижать,
Беспрекословно  жестко  править
И  вольнодумных  убивать.

Болван…  нарёк  себя  Нероном  –
Загнал  в  концлагерь  свой  народ:
То  Грозным,  то…  Наполеоном,
То  Сталиным  –  живёт  урод.

Десяток  злобных  иудеев
И  горстка  бешеных  армян
Наметились  служить  злодею  –
Посеребрили  свой  карман.

Рабов  и  быдло  крепостное
Загнали  в  стойло,  в  зоопарк:
Жизнь  с  ложью,  в  зеркало  кривое,        
Впихнули  скрепами…  И  мрак!

Враньём,  подставами  и  желчью
Расчеловечив  их…  в  зверьё,  
Открыв  врата  глубокой  ночью
Погнал  к  украинцам  войной.

Зверьё  рассыпалось  по  сёлам,
По  городам  и  хуторам,
Чтоб  убивать  людей  весёлых,
Чтоб  страшновато  жилось  нам.

Воняет  всё  протухшей  Русью  –
Кровь  перемешана  кирзой!
Рашизм  взошёл…  печальной  грустью,
Руснёй  –  коричневой  чумой.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946278
дата надходження 28.04.2022
дата закладки 28.04.2022


Valentyna_S

Я ХОЧУ ПОБАЧИТИ СОНЦЕ

Матінко  Божа,  я  хочу  побачити  сонце    
Хоч  би  разочок.  А  зараз  ще  ніч  чи  вже  день?
Мама  в  куточку    щось  тихо  шепоче  іконці,
Стеля  бетонна  тріщить  і  страшенно  гуде.

Граємось    в  хованку  ми  тут  усі  без  спочинку,
Нас  від  страхіть  захищає  волога  пітьма.
Братик  під  стінкою  спить  і  тримає  машинку.
Мамочка    каже  чомусь,  що  його  більш  нема.

Матінко  Божа,  я  жмуритись  хочу    від  світла,
Вух  не  стискати  від  страху.  Почуй,  поможи!
Меншає  шансів,  бракує  і  хліба,  й  повітря.
Матір  Господня,    всім  діточкам  хочеться  жить.

Варфоломія    просили  і  Римського  Папу,
Тільки-от  мужності  й  віри  в  них  менше  ніж  в  нас.
Над  Україною  душами  креслиться  мапа–
Хтось  та  й  почуй  у  пустелі  волаючий  глас!

…Ні,  всі  мовчать,  більше  про  цінність  ні  слова.
Зиск,  розрахунок,  а  вартість  життя  –  мідний  гріш.
Діти  вмирають  в  облозі  й  солдати  «Азова».
Наша  заступнице,  їх  порятуй  чимскоріш.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946188
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 27.04.2022


Ніна Незламна

О рідна земле…

Дрімали  зорі…та  все  ж  раз  у  раз  здригались
Хтіли  ясніти,  тож  на  краще  сподівались…
Їх  мріям  попіл  заважав,  здіймавсь  до  неба
О  світ  безмежний,чи  в  війні  є  потреба?

Від  страху  й  сірої  імли  сховався  місяць
О  рідна  земле,  зранена,  немає  місця
Квітучого,  як  колись  веснами  буяла
Під  мирним  небом,  світлим  ранком  звеселяла.

У  світлих  мріях…  білі  в  променях  хмарини
 Щасливі  люди,  радісні  пісні  пташини
Чому  той  ворог,  у  душі  несе  розпач,  страх?
 Чи  він  не  знає,  прийде  час  розплати,  прах!

О  рідна  земле,  вітер  знесе  темінь  й    попіл
Народ  наш  сильний,  позбудеться  усіх  (  циклопів)
Бузок  розквітне,  скрізь  замайорять  тюльпани
В  крові  тонутимуть  рашистські  горлопани!

Жорстоку  відсіч  дамо,  щоб  злодій  засвоїв
 Із  перемогою  зустрінемо  героїв!
Життя  навчило  рідну  землю  захищати
Хай  пам*ятає,  Україну  не  здолати!


                                                                   27.04.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946183
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 27.04.2022


Любов Іванова

ГЕН, ЗА ВІКНОМ БУЯЄ ЦВІТ

[b][color="#159c06"]Вже  від  повітряних  тривог
СердЕнько  птахою  тріпоче.
І  лише    Богу  монолог
Душа  з  надією  шепоче.

Ген,  за  вікном  буяє  цвіт
І  пелюстками  стелять  вишні.
Хоч  мрії  й  просяться  в  політ,
Та  де  ж  бо  їм,  як  дні  невтішні.

До  Бога  сотні  молитов
В  надії  линуть  щохвилини.
Щоб  дав  він  захист  і  любов
Народу  неньки  України.

А  мрія...  мрія  в  нас  яснА,
Найбільша  і  одна-єдина,
Щоб  ніби  сонячна  весна
Розквітла  в  мирі  Україна...[/color][/b]



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946176
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 27.04.2022


Валентина Ярошенко

Родом з України

А  ми  родом  з  України,
Звідтіля  наші  батьки.
Проросло  наше  коріння,
Через  ро́ки,  ні  віки.

А  ми  родом  з  України,
То  єдина  в  нас  сім'я.
Працьовиті  і  умілі,
З  -  за  великого  Дніпра.

А  ми  родом  з  України,
Там  Шевченкові  слова.
Тож  завжди  усі  при  ділі,
Зичим  щастя  і  добра.

А  ми  родом  з  України,
Є  велика  в  нас  любов.
Були  завжди  горді  й  смілі,
Вороги  впадуть  на  дно.

А  ми  родом  з  України,
Звідтіля  наші  діди.
Тим  пишатися  ми  вмієм,
Біль  в  душі  -  сліди  війни.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946012
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 27.04.2022


Валентина Ярошенко

Родом з України

А  ми  родом  з  України,
Звідтіля  наші  батьки.
Проросло  наше  коріння,
Через  ро́ки,  ні  віки.

А  ми  родом  з  України,
То  єдина  в  нас  сім'я.
Працьовиті  і  умілі,
З  -  за  великого  Дніпра.

А  ми  родом  з  України,
Там  Шевченкові  слова.
Тож  завжди  усі  при  ділі,
Зичим  щастя  і  добра.

А  ми  родом  з  України,
Є  велика  в  нас  любов.
Були  завжди  горді  й  смілі,
Вороги  впадуть  на  дно.

А  ми  родом  з  України,
Звідтіля  наші  діди.
Тим  пишатися  ми  вмієм,
Біль  в  душі  -  сліди  війни.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946012
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 27.04.2022


Валентина Ярошенко

Прокидається природа

Прокидається  природа,
Всіх  красою  полонить.
Спів  птахів  у  насолоду,
Світла  музика  бринить.

На  словах  не  передати,
Усі  тонкощі  краси.
Лиш  приємне  дарувати,
Чудодійної  весни.

Цвіт  нарцисів  і  тюльпанів,
І  калюжниці  рясні.
Той  увесь  пташиний  гамір,
Подарунок  дій  весни.

А  усмішка  сонця  з  неба,
Ніжність  голубих  хмарок.
Є  у  всьому  нам  потреба,
Несе  щастя  для  діток.

З  квіточкою  рученята,
Й  усмішка  на  обличчі.
По  траві  ті  ноженята,
Бажають  покотиться.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945999
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 27.04.2022


Катерина Собова

Поплатився

У    слідчого    на    контролі
Пишна    удовиця,
Сорок    днів,    як    поховала
Четвертого    -    Гриця.

Відійшли    навік    за    хмари
(В    жінки    лихо    й    горе):
Отруїлися    грибами
Стас,    Петро    і    Жора.

Слідчий    ставив    запитання
Згідно    із    законом:
-Як    так    сталось,    що    Григорій
Випав    із    балкона?

Пролетівши    таку    відстань,
Він    не    зупинився:
Вісім    поверхів    -    не    жарти,
Всім    тут    ясно    -    вбився.

Смерть    ця    дуже    загадкова:
Краще    гриби    жерти!
Невже    доля    цього    мужа
Так    жахливо    вмерти?

Як    і    личить    удовиці,
Десь    сльозу    пустила,
Так    погано    їй    без    Гриця,
Що    й    життя    немиле…

Очі    втупила    додолу,
Тяжко    так    зітхала,
Слідчому    (без    протоколу)
Чесно    розказала:

-Зв’язані    з    балконом    дії  :
Там    Грицько    крутився…
На    гриби    мав    алергію  –
От    і    поплатився!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946103
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 27.04.2022


Lana P.

НА ВОЄННУ ТЕМАТИКУ (мініатюри)

***
На  шкірі  прорізи,  у  серці  рани  -
байдужих  на  війні  нема,
так  хочеться  злетіти  у  нірвани,  
шукати  прихистку  -  катма!

***
Півнеба  хочу  обійняти  -
хіба  можливо  порівняти
оті  фронти,  що  в  нас  з  тобою
ведуть  до  перемоги  в  бою?

***
Знов  подумки  пишу  листи    -
про  все  на  світі.
Їх  відправляю  без  мети
у  буйноцвітті.
А  чи  отримуєш  їх  ти  -
думки  зігріті,
які  відшукують  мости  -
двох  сонць  орбіті?                                                        26.04.22

***
Живемо  в  повсякденнім  вирі  -
усе  дається  нам  по  вірі.

***
Гвалтує  вільну  Україну
і  мій  нескорений  народ
кремлівських  блазнів  ідіот,
щоб  спопелити  на  руїну.                        29.05.22

***
Слова  мовчать,  як  полини,
гірчать  в  повітрі,  з  далини.
О  легіте,  крилом  війни:
немає  більш  жахіть  війни!

***
Якщо  і  небо  розіп'яти  -
імперським  ордам  не  бувати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946120
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022


Lana P.

…попри все весна…

А,  знаєш,  попри  все  весна
убралася  у  перші  квіти  -
калейдоскопні  самоцвіти,
дивакуваті,  наче  діти,  -
красу  не  спинить  і  війна.

Пробудження  пора  від  сну
стрічає  нас  у  зелен-цвіті.
В  якому  ми  живемо  світі?
Ще  скільки  лиха  на  орбіті?  -
Орду  б  нам  збутись,  насувну.


*  Моя  світлина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946116
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Воскресне Україна

Христос  Воскрес!  Воскресне  й  Україна!
Не  дасть  Син  Божий  знищити  її.
І  буде  вона  сильна  і  єдина
І  буде  мир  на  цій  святій  землі.

Відновляться  міста  і  наші  села,
Всі  парки  й  сквери  знову  оживуть.
Поллється  пісня  звідусюд  весела,
Наш  край  до  життя  мирного  вернуть.

Христос  Воскрес!  Воскресне  й  Україна!
Не  дасть  Син  Божий  знищити  її.
І  Від  Карпат  аж  до  самого  Криму,
Лунати  буде:"  З  України  ми!"

Помолимось  за  нашу  Україну,
За  воїнів  нескорених  в  війні.
Нехай  Господь  дає  їм  більшу  силу,
А  окупанти  хай  згорять  в  вогні.

Христос  Воскрес!  Воскресне  й  Україна!
Не  дасть  Син  Божий  знищити  її.
Вбереться  у  весільний  цвіт  калина,
Блакитно    жовтий  буде  стяг  вгорі!

Нехай  молитва  береже  вас  люди,
Хай  буде  в  серці  кожного  із  вас.
Нехай  війни  ніколи  більш  не  буде,
А  буде  мир  на  довгий,  довгий  час!

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946089
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022


Надія Башинська

Я ВКОТРЕ ПАДАЮ…

Я  вкотре  падаю...  та  знову  піднімаюсь,
іду  вперед,  хоч  сил  нема  вже  йти.
-  Підтримай,  Господи!  -  тебе  молю,  благаю.
Ти  шлях  життя  свого  достойно  зміг  пройти.

Приймав  покірно  все,  хоч  у  лице  плювали...
під  тягарем  згинаючись  не  раз.
Ішов  вперед  завжди,  хоч  знав,  що  там  чекали
знущання  більші  ще,  випробування  час.

Я  вкотре  падаю...  та  знову  піднімаюсь,
бо  відчуваю,  що  зі  мною  Ти.
Щодня  міцнішаю  і  крила  розправляю.
Політ  чекає...    бо  зовеш  мене:"Лети!"

Я  вже  не  йду...  Лечу.  Упевнено.  Сміливо.
Назавжди  оберегом  моїм  став.
Я  відроджуся!  І  здійсниться  моя  мрія.
До  щастя,  Боже,  Ти  доріженьку  прослав.

Я  вкотре  падаю...  та  знову  піднімаюсь,
піднятися  допомагаєш  Ти.
Я  -  Україна!  І  Тебе,  Боже,благаю:
Дай  нам  свого  життя,  достойно  шлях  пройти.

Пущу  я  паростки  серед  руїн,  мій  Боже,
в  твоєму  світлі  зовсім  не  боюсь.
І  велич  нашу  ще  побачать  всі  народи,  
у  всій  красі  своїй  я  світові  з'явлюсь.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946018
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 25.04.2022


Катерина Собова

Злочин і кара

У    поліцію    потрапив
Екскаваторник    Павло:
Ліс    рубав,    а    це    законом
Заборонено    було.

Суд    сказав,    що    ця    діяльність
Незаконною    була,
На    три    роки    засудили
За    такі    гріхи    Павла.

Кажуть,    вирок    справедливий,
У    тюрму    трудяга    сів,
Кожен    день    тепер    працює
Він    на    вирубці    лісів!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945858
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 24.04.2022


Ніна Незламна

В надії…

Тривожна  ніч…  криваві  роси…
Старенька  жінка,    Бога  просить

У  світлий  день,  зупини  війну!
І  подаруй…    щасливу  весну!

 У  очах  смуток,  безнадія…
   Поміж  зірок  згубилась  мрія…

Пташок  не  чути,    заніміли
Усі  поля  давно  зчорніли  …

І  знову  сльози  навертались
Будинки  з  попілом  змішались

Війна  то  біль!  Так  серце  крає
Чи  живий  син,  вона  не  знає….
***
Лунають  звуки  до  небес
Христос  Воскрес!  Христос  Воскрес!

О,  як  спинити  цю  війну?
 І  захистити  Україну?

Благаю,  навалу  зупини!
І  мою  землю,Україну  збережи!

Шепочуть  губи  тихо-  тихо
Святійший  Боже  спини  лихо!

 ***
Шановні  здузі  З  Великоднем  Вас!
Хай  світлий  день  у  кожну  домівку  принесе  мир  і  злагоду!!
Здоров*я,  щастя    і  надії  в  нашу  перемогу!

СЛАВА  УКРАЇНІ!  ГЕРОЯМ  СЛАВА!
ХРИСТОС  ВОСКРЕС!  ВОІСТИНУ  ВОСКРЕС!

                                                                     24.04.2022р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945848
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 24.04.2022


Lana P.

КОЛИСАЛОСЬ…

Колисалось  лихо,
ой,  не  тихо,
в  милій  Україні,
у  руїні.

І  свистіли  кулі  -
ой,  не  люлі.
Загойдалось  горе  -
крові  море....

-продовження-

Не  тріщіть:  ракети,
гради,  міномети...
Мирні  колискові
будуть  у  любові!
Змінимо  ми  долю  -
вигойдаєм  волю!


*The  first  of  So  Jeo  LeBlond's  raffles,  which  included  this  egg,  raised  $6,013.60.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945559
дата надходження 20.04.2022
дата закладки 23.04.2022


Валентина Ярошенко

Кому першим? /З гумором /

А  дід  в  бабу  закохався,
Як  колись  у  двадцять  літ.
На  чужих  все  сподівався,
Бабі  став  холодний  лід.

Вони  з  нею  одружились,
І  прямісінько  в  ту  ніч.
Цноти  баба  не  лишилась,
Заблудився  в  неї  дід.

То  в  Горпини,  то  у  Віри,
Дівки  з  розуму  звели.
Він  тепер  узявсь  за  діло,
Хоч  роки  уже  пройшли.

Бабу  свою  обіймає,
І  цілує  у  вуста.
Вона  діда  відриває,
Задирає  ще  й  хвоста.

-  Ти  не  бачив  мене  ро́ки,
Коли  був  ще  молодим.
Випив  з  мене  усі  соки,
Нащо  здався  вже  старим?

Подивись  самий  на  себе,
Поперек  давно  гачком.
Несуть  запахи  від  тебе,
Не  людина,  став  пеньком.

Полисів,  тепер  без  чуба,
Ледве  ноги  волочеш,
Он  запали  в  рота  губи,
Про  любов,  щось  там  верзеш.

Веселили  гарні  хлопці,
Доки  бігав  по  дівках,
Сідай  старий  на  ослонці,
Грійсь  на  сонці  сивий  птах.

Стається  різне  у  житті,
Мене  кума  навчила.
Скінчилися  плачевні  дні,
Та  почалися  ди́ва.

Наче  крила  зросли  в  мене,
Сама  не  сподівалась.
Дурні  бились  кому  першим,
А  я  із  них  сміялась.











пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945695
дата надходження 22.04.2022
дата закладки 23.04.2022


Lana P.

МАСКУЄ КВІТЕНЬ…

Маскує  квітень  першоцвіт  снігами,
снують  сніжинки  біле  прядиво  з  небес  -
у  світлу  ніжність  світ  убравсь  між  нами  -
купаюсь  подумки  в  безодні  Ваших  плес  -

очей  глибинних,  звабою  сповита,  -
тих,  що  магнітами  притягують  мене,  -
джерельна  струменить  вода,  неспита...
Молюсь  за  Вас  -  війна  не  вічна,  промине.

І  потопаю,  виринаю  знову  -
в  палких  обіймах  тану,  як  весняний  сніг,
з  душею  Вашою  веду  розмову,
із  наших  почуттів  складаю  оберіг!                    19.04.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945556
дата надходження 20.04.2022
дата закладки 21.04.2022


Валентина Ярошенко

Назавжди у серцях

У  зіткненні  двох  різних  світів,
Звичайних  людей  із  мирним  життям.
Волею  для  них  він  майорів,
Свої  мрії  несли  у  майбуття.

В  інших  протягом  десятиліть,
Спеціально  змушених  у  бідність.
Темний  давали  приниженим  світ,
Заздрість  перевершувала  гідність.

Інформація  в  брехні  роки,
На  різні  вдавались  авантюри.
Йшла  маніпуляція  людьми,
У  забитих  не  було  культури.

Стадом  в  той  час  скористались,
Повну  мали  до  влади  довіру.
Без  жалю  над  людьми  знущались,
Лише  у  грошах  зростала  міра.

На  першому  місці  в  них  злочин,
З  війною  зайшли  до  України.
Пусті,  залиті  кров'ю  очі,
Нелюди  в  мародерстві  умілі.

Давно  на  державу  зазіхав,
Забажав  підлої  слави  "палач".
Низько  його  "  русский  мир  "  упав,
У  серцях  назавжди  наш  сум  і  плач.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945508
дата надходження 20.04.2022
дата закладки 21.04.2022


Катерина Собова

Впізнала

Петя    й    Галя    жили    гарно,
І    щоб    лишнє    не    сваритись,
Вирішили    у    цей    вечір
Фільми    жахів    подивитись.

Пропливали    персонажі
І    лунали    грізні    звуки,
Всі    герої    в    кожнім    кадрі
Нелюдські    терпіли    муки.

Там    вампірка    так    бісилась
І    на    монстрів    нападала,
Від    укусів    всі    казились,
Коли    кров    вона    смоктала.

І    коли    жорстоку    нечисть
Відьма    довела    до    краху,
-Мамочко!  –  несамовито
Закричала    Галя    з    страху.

-Верховодить    теща-мама,-
Петя    голосно    озвався,-
Бач,    ти    зразу    упізнала,
А    я    ще    в    думках    вагався.

Тут    не    гріх    і    похвалити,
Треба    ж    їй    такою    вдатись:
У    всіх    сім’ях    колотити,
Та    іще    й    в    кіно    зніматись!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945396
дата надходження 19.04.2022
дата закладки 21.04.2022


Ніна Незламна

Дитяче 8

***
Чути  мишки  голосочок
Підіймала  колосочок
Ой,  важкий...  та  все  ж    візьму
Затягну  тебе  додому

 ***
Топ  -  топ  –топ…  йду  по  калюжці
В  чобітках,  тож  у  безпеці
В  ній  проміннячко  гуляє
Мене  й  діток  звеселяє

***
Під  самісіньким  горбочком
 Під  новесеньким  місточком
Квітнуть  сонечка  маленькі
То  кульбабки  золотенькі

***
Тепле  сонечко,  яскраве
Хай  завжди,  буде  ласкаве
Мирне  й    чисте  піднебесся
Щоб  всі  люди  мали  щастя!

***
Повіває  вітерець
Густо  хвильками  вода
По  калюжці    навпростець
В  ній  листочок,  ледь  гойда

В  небі    ж  ніби  зорепад
Тішивсь  равлик  й  задрімав
Плив  вперед,  а  то  назад
Теплий  вечір  зустрічав…

Співав  вітер  в  унісон
Колисав..  мов  дитинку
Равлик  бачив  добрий  сон
Аж  до  самого  ранку….

         2021р

***
Я  мамі  сказала,  -  Хочу  погуляти
     Отам  на  доріжці,  щось  намалювати
Заглядаю  в  очі,  ніжно  притулюся
-  Не  гуде  сирена,  відпусти  матусю!
   Ось  вже  на  доріжці,  глянула  до  неба
     -  Сонечко  яскраве,  намалювать  треба
       Й  чисте  піднебесся,  прапор  України
       Пташку,  що  співає  на  гілці  калини…
             І  татуся  поряд,  щоб    з    війни  вернувся
І  мені  й  матусі  весело  всміхнувся.

                                                           20.04.  2022р.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945529
дата надходження 20.04.2022
дата закладки 20.04.2022


Lana P.

НЕБА НОТИ

Я  хочу  відчувати  неба  ноти:  
дзвенючі  у  вібраціях,  як  кришталі,
з  тобою  підкоряти  ті  висоти,
які  дозволять  відірватись  від  землі,
зафіксуватися  на  зоряному  тлі  -

хоча  б  на  мить,  а  може,  і  навіки  -
дуетом  в  парі  заспівати  ввишині,
щоб  почуттів  лились  бентежні  ріки,
розтало  серце  в  шалі  не  одній  мені,
а  плавились  обом  серця  -
десь  там,
                                   на  дні!                                                                      

9.04.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945288
дата надходження 17.04.2022
дата закладки 19.04.2022


Валентина Ярошенко

Музыка - вторая жизнь

А  музыка,  всё  музыка,
Звенит  во  все  колокола.
Не  то  совсем  нам  думалось,
С  войною  к  нам  пришла  весна.

А  музыка,  всё  музыка,
Греет  нас  на  поле  битвы.
И  всё  она  нам  чудится,
Лучше  Божие  молитвы.

А  музыка,  всё  музыка,
Она  поддерживает  дух.
Но  в  каждом  любом  случае,
Не  давит,  как  снаряд  на  слух.

А  музыка,  всё    музыка,
Всех  нас  всегда  вперёд  ведёт.
Радость  за  победу  кружится,
И  День  Победы  к  нам  придет.

А  музыка,  всё  музыка,
Как  без  нее  нам  всем  прожить?
Забыли,  всё  не  думалось,
Ведь  музыка-  вторая  жизнь.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945350
дата надходження 18.04.2022
дата закладки 19.04.2022


Valentyna_S

ВЕСНА

                                                                     Де  плачуть,  там  немає  вже  краси
                                                                                                                         П.Грабовський
Налюбована,
набрунькована,
пречудовною  здавна  наре́чена,
погордована
і  зацькована
тінню  йде  нарече́на  прире́чена.
Розтривожено  
й  насторожено
зазирає  у  плеса  з  гребінками:
«Хай  знеможена—
все  ж  пригожа  я
у  блакитнім  віночку  барвінковім.  
Загартована,
забинтована,
пересічною  маючись  жінкою,
певна:  зможемо,
переможемо…
Відчуваю  себе  українкою».

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945345
дата надходження 18.04.2022
дата закладки 18.04.2022


Валентина Ярошенко

Щастя суть

Де  наше  щастя  блукає?
Адреса  до  нього  проста.
Там  вільно  вітер  гуляє,
Де  квітка  росте  польова.

Пахне  в  повітрі  весною,
Там  гріє  проміння  згори.
Настрій  дарують  собою,
В  колориті  співу  птахи.

Низеньку  шовкову  траву,
Голубить  ніжністю  вітер.
Там  квітка  чекає  бджолу,
Чиїсь  збуваються  мрії.

Де  берег  хвилі  збирає,
Оточує  шум  навкруги.
Віти  верба  розпускає,
Схиляє  всі  їх  до  води.

Де  тиша,  тиша  панує,
Зорі  на  небі  юрбою.
Там  душа  спокій  відчує,
Лихо  пройде  стороною.

У  тому  і  є  щастя  суть,
Життя  у  рідній  сторонці.
У  небі  журавлиний  ключ,
В  зелені  трав,  в  теплі  сонця.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945244
дата надходження 17.04.2022
дата закладки 17.04.2022


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я вірю

Я  вірю,  що  з'явиться  світло  над  нами,
Цю  темряву  геть  прожене  із  землі.
З  руїн  знов  піднімуться  села  з  містами,
По  новому  їх  відбудуємо  ми.

Хай  знає  весь  світ,  що  в  нім  сильна  Держава,
Яка  Україною  зветься  для  всіх.
Вона  у  боях  здобувала  це  право
Її  не  прийняти  у  серце  -  то  гріх.

Хай  кожен  із  нас  про  ці  дні  пам'ятає,
Вони  вкарбувалися  в  нашій  душі.
Хто  землю  свою  боронить,  завжди  знає,
Що  не  переможні  ми  з  вами  усі.

Нам  боляче,  страшно,  та  ми  переможем,
Бо  наш  загартований,  мужній  народ.
Навалу  оцю  ми  із  вами  розтрощим
І  згине  вона  серед  мулу  і  вод.

Я  вірю,  я  вірю  і  всіх  закликаю,
Щоби́  не  втрачалася  віра  у  вас.
Ми  вистоїм  темряві,  добре  я  знаю
І  з'явиться  світло  у  небі  для  нас.

Знов  радісно  будуть  сміятися  діти
І  будуть  співати  птахи  у  садах.
Ми  світлу,  що  з'явиться  будем  радіти,
Наступить  нарешті  для  темряви  крах.

Автор  Тетяна  Горобець



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945241
дата надходження 17.04.2022
дата закладки 17.04.2022


Малиновый Рай

Любов велика сила


До  тебе  повернусь  живий,
Я  твердо  запевняю,
Бо  ангел  мій  і  ангел  твій
Мене  оберігають.

Земля  горить,  як  в  пеклі  я,
Та  віри  не  втрачаю,
Любов  моя,любов  твоя,
Мене  оберігають.

Вони  мене  ведуть  у  бій
І  тил  мій  захищають,
Щоб  повернувся  я  живий,
Бо  там  мене  чекають.

Я  бачу  сум  твоїх  очей,
Та  ,  люба  ,  не  журися,
Не  лий  ти  сліз  серед  ночей,
А  краще  помолися.

І  вір  і  ти  як  вірю  я,
Що  буде  перемога,
Любов  моя,любов  твоя
У  тому  допомога.

Тож  не  журись  і  сліз  не  лий
Все  буде  добре  ,  мила,
На  віки  згине  ворог  злий.
ЛЮБОВ  ВЕЛИКА  СИЛА!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945190
дата надходження 17.04.2022
дата закладки 17.04.2022


Lana P.

ХЛОПЧИКУ МІЙ…

Хлопчику  мій,  загадковий,
живеш  у  якому  сузір'ї?
Ангеликом  в  білому  пір'ї
витрушуєш  пил  зірковий.

Хлопчику  мій,  ясноокий,
будь-ласка,  всміхайся  частіше
і  пісню  співай  голосніше  -
тенор  хай  лине  високий!

Повня  підсилить  бажання,
вигойдує  неба  колиску
у  лоні  сліпучого  лиску,
ніч  у  полоні  кохання.                  15.04.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945159
дата надходження 16.04.2022
дата закладки 17.04.2022


Валентина Ярошенко

Багатство наше - Україна

Ми  українці,  щирі  люди,
Добрі  душею,  хлібом  й  сіллю.
І  мирне  небо  для  нас  буде,
Бо  слово  сходиться  із  ділом.

Багатство  наше  -  Україна,
Щасливі  в  нас  зростають  діти.
Ми  любимо  її  без  міри,
Вона  найкраща  у  всім  світі.

Від  нас  далекі  росіяни,
Зростають,  як  бур'ян  у  полі.
Немає  волі  у  них  й  слави,
Нема  поваги  і  любові.

Одна  брехня  гнітить  всім  розум,
Заздрість  -  перевагою  в  серцях.
Вона  усім  несе  загрозу,
Думка  лізе  в  голови  дурна.

Все  знищити,  зрівнять  з  землею,
На  мирний  люд  іти  війною.
Закрити  очі  всім  брехнею,
Нести  страхи  і  смерть  з  собою.

У  морі  зла  верх  візьме  правда,
Велика  прийде  Перемога.
Може  сьогодні,  може  завтра,
Залежить  все  від  допомоги.

Захисникам  всім  нашим  Слава!
Низький  уклін  тим,  хто  загинув.
Вони  всі  мужні,  сильні  й  браві,
В  їх  честь,    мовчання  в  нас  хвилина.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945133
дата надходження 16.04.2022
дата закладки 17.04.2022


Надія Башинська

А МЕНІ НЕ ТРЕБА МАЛЮВАТИ БРОВИ

А  мені  не  треба  малювати  брови,
в  Україні  всі  дівчата  чорноброві.
А  вуста  мої  медові...  ой  медові,
цілувати  буде  милий  чорнобровий.

         Українка.  Українка.  Українонька.
         Всі  говорять,  що  красива  я  мов  зіронька,
         мов  дзвінка,  весела  річка...
         Я  землі  своєї  чічка!

А  мені  не  треба  щічки  малювати,
дарували  вроду  мені  мама  й  тато.
Мої  очі,  каже  милий,  -  небо  синє,
а  волосся,  ніби  в  полі  жито  зріє.

Одягну  сорочку  вишиту,  барвисту,
заспіваю  гарну  пісню  голосисту.
Заясніють  щічки  мої,  немов  маки,
буде  милий  мене  знову  цілувати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945025
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 16.04.2022


Любов Іванова

УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ !!!!

[b][i][color="#0633ba"]Мружить  очі  за  віконцем  зранена  весна,
Хтось  і  десь  радіє  сонцю,  а  у  нас...війна.
А  у  нас  звучать  сирени,  сповіщають  страх
І  горить  вогонь  гієни  у  людських  очах.

Пригортає  міцно  мати  донечку  свою,
Бо  пекельно  б"ють  гармати  край  села  в  бою.
Не  щадить  проклятий  ворог  навіть  і  дітей,
Дзвони  світу  б"ють  на  сполох  від  орди  ідей.[/color]

[color="#d9a509"]О,  Всевишній,  наш  спаситель,нам  свій  захист  дай!
Адже  бачиш,  як  гнобитетель  сплюндрував  наш  край.
Зруйнував  міста  і  села,  душі  і  серця,
Але  воля  лиш  зміцніла  в  кожного  бійця.
 
Вистеляє  собі  ложе  квітень  в  лоні  трав.
-Україна  переможе!!,-  сам  Господь  сказав.
Майорітимуть  галяви,  зацвітуть  сади.
Наш  народ  достойний  Слави!  Слави  назавжди[/color]![/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945085
дата надходження 15.04.2022
дата закладки 15.04.2022


Віктор Варварич

Хай запанує мир

Нехай  згине  ця  клята  війна,
І  Божий  мир  в  нас  запанує.
Хай  лунає  пісня  не  сумна,
І  правда  землею  крокує.

Нехай  колосяться  хлібами  поля
І  соловей  милозвучно  співає.
Хай  тривога  не  лякає  немовля,
А  мами  тепло  його  зігріває.

Хай  біжить  сонце  за  небокрай,
І  трави  купаються  в  росах.
Своїми  барвами  тішить  гай
І  квіти  заплетені  в  косах.

Нехай  Господь  дарує  свою  любов,
Розвіє  всі  сумніви  і  тривоги.  
Нехай  звільнить  нас  із  гріховних  оков,
Проведе  країну  до  перемоги.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945031
дата надходження 15.04.2022
дата закладки 15.04.2022


Катерина Собова

Душа

Вчора    відвела    я    душу,
Хочу    знов    піти    туди…
Пригадати    зараз    мушу:
Де,    коли,    із    ким,    куди?

Що    було    -    не    пам’ятаю,
Але    дуже    рада    я,
Що    зі    мною    залишилась
Дорога    душа    моя.

І    вона    мені    шепоче,
Щоб    сиділа    вдома    я,
Бо    вона    ще    жити    хоче,
І    боїться    Бабая.

Там,    де    я    була    учора,
Не    давала    спати    їй
Молода    якась    потвора
Й    троє    сильних    Бабаїв!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945001
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 14.04.2022


Lana P.

ПРАВДИ СИЛА З НАМИ!

Знаходимося  у  воєннім  вирі  -
запекла  боротьба  йде  з  ворогами,
що  набагато  гірші,  аніж  звірі,  -
мій  край  брудними  знищують  ногами.

А  перемога  світла,  в  певній  мірі,
навіяна  звитяжними  вітрами,
даватись  буде  і  по  нашій  вірі  -
бо  сила  правди  невід'ємна  з  нами!              11.04.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944756
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 14.04.2022


Lana P.

ГОЙДАЄ НЕБО…

Гойдає  небо  хмари  білосніжні  -
вони  кружляють,  наче  лебединий  пух.
а  Ваші  доторки  безмірно-ніжні
здіймають  в  інші  виміри:  і  тіло,  й  дух!

Край  місяця  сховався  в  хмаровинні,
навпроти  сонця,  щоб  піймати  промінці,
в  очах  у  простору  -  бездонно-синіх,
а  Ви  малюєте  мій  усміх  на  лиці!                          10.04.22

*  Моя  світлина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944755
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 14.04.2022


Valentyna_S

Літають лелеки

Чому  оминули  лелеки  село,
Вітрам  безпритульним  залишивши  гнізда?
Сирени  пробурюють  простору  дно,
А  сонце  за  схилком—задимлена  гільза.

Їх  привид  війни,  мов  тенетний  павук,
Розклавши  сітки.  поусюдно  полохав.
Літають,  вмокнувши  крилята  в  пітьму…
А  там  завиднілась  й  Бучанська  голгофа.

Гологофа  в  Європі.  Народ  на  хресті,
Розіпнутий  орками…  Господи,  бачиш?
За  те  лиш,  що  вільно  він  жити  хотів,
Кат  немилосердний  йому  не  пробачив.

Літають  лелеки,  шукаючи  тиш.
На  півдні  та  сході  гуркочуть  гармати—
Країна  борониться,  ворог  не  спить…
За  сина,  ридаючи,  молиться  мати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944815
дата надходження 12.04.2022
дата закладки 14.04.2022


Валентина Ярошенко

У солов'їнім раї

А  я  усім,  а  я  усім,
Лише  добра  бажаю.
Звучатимуть  наші  пісні,
У  солов'їнім  раї.

А  я  усім,  а  я  усім,
Де  буде  мирне  небо.
Чекаємо  свій  рідний  дім,
А  більшого  й  не  треба.

А  я  усім,а  я  усім,
Залишитись  живими.
Ми  дочекаємось  ті  дні,
До  Перемоги  милі.

А  я  усім,  а  я  усім,
Вже  видно  Перемогу.
Бо  у  злі  'Пукін'  зад  свій  з'їсть,
Потрібна  допомога.

А  я  усім,  а  я  усім,
Лише  добра  бажаю.
Не  далеко  всі  ті  дні,
У  солов'їнім  раї.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944824
дата надходження 12.04.2022
дата закладки 14.04.2022


Надія Башинська

ЦІЛУЄ ЗЕМЛЮ СОНЦЕ

Цілує  Землю  Сонце...
-  Зігрію  тебе,  рідна.
Зерном  поля  засію.
Заколосишся,  світла.

Цілує  Землю  Сонце...
-Загою  твої  рани.
Сипну  червоних  маків
там,  де  глибокі  шрами.

Залишу  променята
в  твоїх  шовкових  косах,
коли  веселим  ранком
я  пробіжусь  по  росах.

Позолочу  у  річці  
грайливу  хвилю  синю
і  пригорну  до  серця  
твою  я  Україну.  

Бо  бачу,  як  з  любов'ю
боронять  її  діти.
Сипну  їм  під  віконця  
барвисті  ніжні  квіти.

А  діти  ті  хоробрі...
радію  українцям.
То  ж  підмалюю  брівці  
я  їхнім  чорнобривцям.

Цілує  Землю  Сонце...
-  Зігрію  тебе,  рідна.
Садами  заквітчаю.
Ой  розцвітеш  ти,  світла...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944838
дата надходження 12.04.2022
дата закладки 13.04.2022


Катерина Собова

Шалене кохання

Дорікнув    Петро    дружині:
-Не    кохаєш    ти    мене.
Так    і    знав,    що    в    цьому    шлюбі
Справжнє    щастя    обмине.

Якби    ти    мене    любила
І    мій    спокій    берегла,
Вийшла    б    заміж    за    Данила,
Чи    сусідського    Павла.

Галя    витріщила    очі:
-Ну    й    дурницю    ти    несеш!
Тьху,    тьху,    тьху    -    ще    й    проти    ночі
Отаку    брехню    верзеш!

Та    я    ж    тягнуся    до    тебе,
Як    ті    різні    полюси,
Костюм-трійку    ось    купила  –
Дві    шкарпетки    і    труси.

Стало    тепло    тобі    зразу,
І    твій    погляд    я    ловлю,
Балую    тебе,    заразо,
А    ти    кажеш    -    не    люблю.

Знаю    я,    моє    ти    горе,
Що    від    мене    не    підеш:
Обійдеш    моря    і    гори,
А    такої    не    знайдеш!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944775
дата надходження 12.04.2022
дата закладки 12.04.2022


Валентина Ярошенко

Виросли на Україні

А  ми  усі,  а  ми  усі,
Були  колись  закохані.
І  таємниці  наші  всі,
В  нашій  душі  заховані.

А  ми  усі,  а  ми  усі,
З  любов'ю  зустрічалися.
Тяглися  у  чеканні  дні,
На  краще  сподівалися.

А  ми  усі,  а  ми  усі,
Багато  помилялися.
Уроками  пройшли  ті  дні,
Нелегко  всім  вдавалися.

А  ми  усі,  а  ми  усі,
На  щастя  налагоджені.
І  що  настануть  війни  дні,
Із  нами  не  погоджені.

А  ми  усі,  а  ми  усі,
Виросли  на  Україні.
Є  живим  прикладом  усім,
У  житті,  в  думках  єдині.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944736
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 12.04.2022


Любов Таборовець

Повернися живим…

Повернися,  татусю,  живим…
Перед  сном  розкажи  мені  казку.
Ту  що  серцем  ти  пишеш  своїм,
де  в  сюжеті  любов  тільки  й  ласка…
В  тій,  що  зараз:  є  дві  сторони  -
Світло  й  темрява  в  душах  героїв…
Але,  таточку,  в  ній  без  вини,
гинуть  люди…  немає  спокою…
Мені  страшно,  як  чую  її.
Та  і  сон  після  неї  тривожний...
Всюди  мами  ллють  сльози  свої,
як  цілують  кровиночку  кожну...
Царство  темряви  сіє  жахи,
розсипає  скрізь  ненависть  люту…
Ельфів  Радості  держить  в  страху…
Всю  планету  окутала  смута…
Це  ж  бо  казка?!.…  Де  добрий  в  ній  знак?!…
Я  так  довго  в  підвалі  без  світла…
Допиши  її  таточку  так,
щоб  весна  в  Україні  розквітла…
Встало  сонце  в  красі  і  добрі,
а  у  небі  птахи  заспівали…
В  щасті  всі,  о  ранковій  порі,
своїх  рідних  в  обіймах  тримали…

08.04.2022
Л.  Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944395
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 11.04.2022


Ніна Незламна

Вірю в перемогу

Ти  моя  лебідка,  ніжна  синьоока
 Ти  моя  красуня  та  доля  жорстока…
Чому  ж    й  в  чому  винна    моя  Україна
 Де  пшениці    в  полі,  мова  солов*їна
 Дружні,  працьовиті  і  добрії  люди
Нам  би  Миру,  сонця  і  щастя  повсюди
Щоб  мале  дитятко  всміхалось  матусі
 Теплий,  ніжний  погляд  грів  серце  бабусі
 Щоби  татко  поруч,  мужній  і  сміливий
Щоб  війни  не  знав  він,працював  щасливий
Прошу  тебе  Боже,  зглянись  на  родину
 Спаси  від  неволі  козацьку  країну
 Всели  віру  в  душу,  любов  і  надію
Щоб  раділи  люди,  завжди  мали  мрію!

Я  вклонюсь  синочкам,  донькам  України
 За  хоробрість,  мужність,  що  сни  зберігають
У  боях    жорстоких  волю  захищають
Вірю  в  перемогу,  відженуть  навалу
Розквітне  країна,  збудуєм  на  славу
 Всі  міста  і  села,  хліб  заколоситься
Малому  дитяті,    війна  не  насниться
У  шовкових  травах,    засрібляться  роси
І  життя  настане,  жаданим,  прекрасним!

                                                                                     11.04.2022р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944680
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 11.04.2022


Капелька

Пташки лякаються сирени

Пташки  лякаються  сирени,
Але  співають  знов  пісні.
Чомусь  на  світовій  арені
Нема  відпустки  для  війни.

Земля  не  має  відпочинку
Від  безлічі  важких  подій.
Дощі,  мороз  скажений  взимку;
Чи  сніговій  і  буревій.

Страшні  цунамі.  Може  штучні?
І  пандемії  в  том  числі.
Нерівно  дихають  до  людства
Якісь  глобальні  "королі".

Вони  "дарують"  людям  кризи,
Пожежи,  зникнення  людей.
Вдяглися  в  білі,  вовчи  ризи
І  дуралей  і  бармалей.

Тому  й  тривають  в  світі  війни,
В  країнах  безлічі  проблем.
Готують  штучний  хаос,  злидні,
Життя  без  совісті  й  систем

Які  дають  хоть  краплю  волі.
Ще  не  настав  їх  Новий  мир.  (1)
Ще  вибір  є  людської  долі
Щоб  подолати  хижий  тир.
 
(1)  "О  дивный  новый  мир"  Олдос  Хаксли

                       Квітень  2022

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944625
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 10.04.2022


Капелька

Элита управляет миром

Стихотворение  написано  04.01.2022
во  время  "пандемии".
Стих  написан  после  прочтения  стихотворения  
Виктора  Варварича  "Люди  не  раби"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934991
Слова  моего  стихотворения  касаются  
всех  стран  современного  мира.

На  Сайте  стих  прочёл  про  рабство
И  был  немало  удивлён.
Проблема  в  мире  тунеядства  (1)
Страшнее  чем  кошмарный  сон.

Элита  управляет  миром
-Ей  кто-то  свыше  разрешил.
И  мир  стал  настоящим  тиром,
Чтоб  каждый  житель  согрешил.

Стреляют  мыслями  и  словом
Наносят  раны  для  души.
Порою  и  недобрым  взором
-Все  средства  типа  хороши.

Элита  руки  потирает,
Вливает  масло  для  огня
-Никто  рабом  ведь  не  признает
Себя  в  такие  времена.

Уже  намордники  в  законе.
Плебей,  знай  место  ты  своё!
Режим  всё  строже  в  нашей  зоне,
Да  и  в  соседней  "ё-ма-ё".

Рабу  даётся  кнут  и  пряник.
Что  пожелаешь  -выбирай.
Даётся  Новый  календарик
-Гуляй,  "бухай",  не  прозевай.

Смешалось  всё  в  Домах  Облонских
-Что  плохо  и  что  хорошо?
Зтап  уже  в  народах  "гойских".
Эвакуировать  за  что?!  (2)

Ау!  Живые,  есть?!  Очнитесь!  (3)
Мир  как  по  дудочке  ведут.
Хоть  лоб  разбейте,  хоть  креститесь,
Так  и  на  плаху  повлекут!

В  законе  Право  человека
Написано  не  для  рабов.  (4)
И  от  начала  эры-века
Всё  больше  гильотин,  костров.  (5)

                   04.01.2022
 
(1)  Тунеядство  глобального  уровня
-  это  когда  мировые  элиты  
считающие  себя  избранными
(династии,  кланы,  корпорации,  
тайные  общества  и  т.д.)  "неровно"  дышат  
к  человечеству  пользуясь  плодами  труда  
и  благами  народов,  считают  их  
своими  рабами  при  этом  устраивая  народам  
войны,  пандемии,  кризисы,  проблемы,
катаклизмы  и  сокращение  населения  
другими  методами.
(2)  -Принятие  в  странах  Закона  
о  массовой  эвакуации.
(3)  Фильм  "Замысел"(2019):
-Есть  кто  живой?
-"Есть  кто  живой?".  "Есть  кто  живой!".
Всяких  полно!  Живых  мало!  
(4)  -Отсутствие  Документа  о  рождении
живого  человека  и  Законы  Римского  
и  Морского  Права  говорят  не  в  пользу  
современных  народов  Земли.
(5)  -30  тыс.  умных  гильотин  завезли  в  США
для  размещения  в  лагерях  Fema.
(инсайдер  из  Белого  Дома  на  условиях  анонимности).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944619
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 10.04.2022


Любов Іванова

ЗУПИНИСЬ, ПЛАНЕТО !

[b][i][color="#0896c9"]Зупинись,  плането,  на  єдину  мить,
На  твоєму  тілі,  ген,  земля  горить.
В  неї  сиплять  гради,  б"ють  ракети  в  ціль,
А  довкола  смерті,  сльози,  крик  і  біль!

Просимо,  плането,  зупини  орду!
В  мирі  хай  розквітнуть  вишні  у  саду,
Хай  полине  з  гаю  пісня  солов"я,
Усміхнеться  сонцю  зранена  земля.

Хай  з  підвалів  вийде  врешті  дітвора,
І  відлунням  лине  сміх  у  всіх  дворах!!
А  тривоги  зникнуть  з  гучномовців  геть,
І  відпустить  серце  слово  горя  "смерть".  

Зупинись,  плането,  хай  притихне  вир,
Україні,  людям  так  потрібен  мир!!!
Вже  весна,  лаштують  гнізда  журавлі,
Хай  же  горе  щезне  з  нашої  землі.

10.04.22  р[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944608
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 10.04.2022


Lana P.

ВОРОЖІ ВІТРИ

Вітри  навалились  на  острів  -
гуляють,  неначе  пірати,  -
усіх  не  посадиш  за  ґрати,
бо  стріли  у  них  дуже  гострі.

Розхитують  хвилі  у  шалі,
плюндрують  священні  надбання    -
немає  для  них  оправдання    -
навіяли  біди,  печалі.

Природа  нашесть  таємнича  -
сюрпризи  із  фронту  і  тилу  -
дає  неабияку  силу
і  мужність,  якщо  войовнича.

Лишитись  наза́вжди  не  зможе    -
затихне  ворожа  стихія,
і  збудеться  сонячна  мрія  -
мій  край  у  борні  переможе!                          9.04.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944541
дата надходження 09.04.2022
дата закладки 10.04.2022


Надія Башинська

НЕ ЗАБРАТИ, НЕ СТОПТАТИ…

Не  забрати,  не  стоптати.  Вічно  буде  жити  
та  земля,  де  захищати  вміють  і  любити.

Не  забрати,  не  стоптати  райдугу  у  хмарі,  
де  у  небі  волошковім  лелеченьки  в  парі.

Так  як  вітра  не  спіймати  між  житами  в  полі,
так  в  народу  України  не  забрати  волі.

Любить  кожен  свою  землю  і  про  неї  дбає,
навіть  наша  калинонька  добре  серце  має.

Несе  впевнено  Славута  вперед  свої  води,
бачить  він,  що  Українців  шанують  народи.

Разом  ворога  здолаєм,  будем  дружно  жити.
Не  зламати  тих,  хто  край  свій  уміє  любити.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944489
дата надходження 09.04.2022
дата закладки 10.04.2022


Валентина Ярошенко

Теплом бажаємо ділитись

Теплом  бажаємо  ділитись,
Звикли  нести  його  в  душі.
Та  сонце  має  прояснитись,
На  українській  цій  землі.

Бо  ми  нічим  не  провенились,
Нам  не  потрібен  'Русский  мир  '.
У  вічі  прямо  ми  дивились,
Не  бачити  їм  світла  зір.

Кожну  тварину  те  чекає,
Який  посмів  вчинити  жах.
Яму  нехай  собі  копає,
Зведе  з  розуму  їх  страх.

Затемнення,  немає  сонця,
Бути  рослиною  в  житті.
Хоч  і  світитиме  в  віконце,
Подохнути  на  самоті.

Теплом  бажаємо  ділитись,
Звикли  нести  його  в  душі.
Повернуться  щасливі  миті,
Чекайте  в  кожному  вірші.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944499
дата надходження 09.04.2022
дата закладки 10.04.2022


Ірина Сенюк

Пішаком

Пішаком  .В  чужих  руках.
Боляче  і  страшно.
Пішаком.Зриває  дах.
І  сказати  важко.

Чи  вартує  доля  ця...
Чи  життям  це  зветься?
Руки-  ноги  у  нитках.
А  у  клітці  серце.

Небо  є,і  сонце  є.
Ще  сталеві  ґрати.
Але  справді  чи  твоє?
Чи  це  можеш  мати?

Лялька  ти  в  чужих  руках.
І  душа  із  льоду.
За  ілюзії  продав  
Ти  свою  свободу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944438
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 09.04.2022


Ірина Сенюк

Цокає годинник

Цокає  годинник  ,як  моя  душа.
Час  біжить  невпинно  .  Молодість  в  віршах.
Не  обріжуть  крила,не  зламають  дух.
З  нами  наша  сила.  Вогник  наш  не  стух.  

Найстрашніша  з  весен.  Та  не  боїмось.
І  Христос  Воскресне!  Дочекаємось  !
З  нами  наша  віра!  Українська  міць!
З  нами  наша  сила!І  незламна  Січ!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944405
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 09.04.2022


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Очі, що вели у бій

Її  очі  вели  його  в  бій
Її  голос  наказував  жити.
Бути  пильним  і  цілити  в  ціль,
Щоби  ворога  не  пропустити.

Ти  сміливий  -  казала  вона,
Хай  любов  моя  буде  з  тобою.
Перемога  на  всіх  в  нас  одна,
З  нами  Бог,  з  нами  Віра  і  Воля.

Бий  рашистів,  жени  із  землі,
Нехай  згине  та  гідра  проклята
Щоб  не  знали  ми  більше  війни,
Не  було  на  землі  супостата...

Коли  йшли  десь  запеклі  бої
Її  серце  пришвидшено  билось.
Він  завжди  бачив  очі  її,
Що  у  небі  зорею  світились.

Ось  така  вона  -  справжня  любов,
Ось  таке  воно  -  справжнє  кохання.
Він  у  бій  разом  з  нею  ішов,
І  беріг  у  думках  те  прохання...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944386
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 09.04.2022


Валентина Ярошенко

За роки розуму набути

Заглянути  б  в  своє  минуле,
І  оцінить  свій  кожний  крок.
За  роки  розуму  набути,
Із  помилок  взяти  урок.

Адже  в  житті  так  не  буває,
Як  ти  задумав  -    не  збулось.
Хоч  ми  усі  того  бажаєм,
І  виростає  в  душі  зло.

У  Пукіна  воно  з  роками,
В  житті  так  часто  не  везло.
Не  зміг  змиритися  з  думками,
У  війни  все  його  тягло.

Десь  заворуха,  не  порядок,
Був  він  із  перших  тут,  як  тут.
У  хід  пускав  свої  снаряди,
Збирав  у  світі  собі  слуг.

Тепер  залежні  є  від  нього,
Бо  йому  чимось  допоміг.
Від  цього  карлика  дурного,
В  страху  тремтить  весь  білий  світ.

Хлопа  не  бійтесь,  він  безсилий,
Без  розуму  давно  живе.
Нести  наругу  і  насилля,
У  ад  його  душа  веде.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944316
дата надходження 07.04.2022
дата закладки 09.04.2022


Родвін

Російським військовим злочинцям. Рондель.

Час  при́йде  й  нами́лить  джуто́ву  вірьовку  палач,
Гаспи́д  стрепене́ться  й  розкриє  до  пе́кла  воро́та  !
Востаннє  побачиш  Світ   Бо́жий  ти  під  ешафо́том  !
Суд  лю́дський  ніко́ли  тебе́  не  пробачить,  хоч  плач  !

Суд  Божий   тебе́  не  прости́ть,  не  надійся,  зазна́ч  :
В  геє́ні  вогне́ній  горі́ть  тобі  бе́зповоротно  !
Час  при́йде  й  нами́лить  джуто́ву  вірьовку  палач,
Гаспи́д  стрепене́ться  й  розкриє  до  пе́кла  воро́та  !

Тут,  на  землі́  ти  посі́яв  лиш  сльо́зи  і  плач  !
Місце  твоє́  лиш  в  вогне́нній  геє́ні,   мерзо́та  !
Давно  вже  чекає   гаспи́д  тебе  пі́д  ешафо́том,
"Проща́ньє  славянкі"  в  доро́гу  просу́рмить  труба́ч  !

Час  при́йде  -  нами́лить   джуто́ву  вірьовку  палач
Й  душа,  твоя  пі́длая,   зги́не  в  пеке́льних  воро́тах  !

                     *        *        *   

На  фото  :

John  C.  Woods  (Джон  Вудз)

Джон  Кларенс  Вудз  був  старшим  сержантом  армії  Сполучених  Штатів,  який  разом  із  Джозефом  Мальтою  здійснив  Нюрнберзькі  страти  десяти  колишніх  вищих  лідерів  Третього  рейху  16  жовтня  1946  року  після  того,  як  вони  були  засуджені  до  страти  на  Нюрнберзькому  процесі  (  Вікіпедія  )

За  що  ?  !

Із  Статуту  Міжнародного  трибуналу,
далі  -  на  російйській  мові,  щоб  краще  розуміли  :


 Из  Устава  Международного  трибунала  :

Полезно  напомнить,  какие  именно  преступления  попадали  под  юрисдикцию  данного  трибунала.  В  статье  6  они  сформулированы  так:

a.    Преступления  против  мира,  а  именно:  планирование,  подготовка,  развязывание  или  ведение  агрессивной  войны  или  войны  в  нарушение  международных  договоров,  соглашений  или  заверений,  или  участие  в  общем  плане  или  заговоре,  направленных  к  осуществлению  любого  из  вышеизложенных  действий.

b.    Военные  преступления,  а  именно:  нарушение  законов  или  обычаев  войны.  К  этим  нарушениям  относятся  убийства,  истязания  или  увод  в  рабство  или  для  других  целей  гражданского  населения  оккупированной  территории;  убийства  или  истязания  военнопленных  или  лиц,  находящихся  в  море;  убийства  заложников;  ограбление  общественной  или  частной  собственности;  бессмысленное  разрушение  городов  или  деревень;  разорение,  не  оправданное  военной  необходимостью,  и  другие  преступления.

c.    Преступления  против  человечности,  а  именно:  убийства,  истребление,  порабощение,  ссылка  и  другие  жестокости,  совершенные  в  отношении  гражданского  населения  до  или  во  время  войны,  или  преследования  по  политическим,  расовым  или  религиозным  мотивам  с  целью  осуществления  или  в  связи  с  любым  преступлением,  подлежащим  юрисдикции  Трибунала,  независимо  оттого,  являлись  ли  эти  действия  нарушением  внутреннего  права  страны,  где  они  были  совершены,  или  нет.

Все  ясно  ?  !  !  !

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944406
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 08.04.2022


Софія Пасічник

В обіймах Русалки (Війна)

Весна  у  спомині  заклякла,  
Навіяв  чари  Посейдон..
Моя  любов  в  Тобі  просякла..
ДзиґАр  відстукує  "дін-дон"..

Цей  чай  скоріш  уже  не  теплий,
Та  й  кава  явно  не  терпка,
Війна  надвОрі:  страх,  нестерпно..
Ти  пишеш:  "Скучив,  жду  дзвінка".

Небесна  в  зорях  безконечних,
І  місяць  грає  в  унісон,
Заглянь  зненацька  (там  безпечно)
В  для  тебе  вимріяний  сон..

Тут  мирно,  я  тебе  зігрію,
Із  мушлі  спрагло  дам  води,
І  приголублю,  пожалію,
СпущУ  в  безодню  жах  війни..

Вплети  журбу  в  моє  волосся,
Свій  біль  у  губи  просочи,
І  втрати,  й  те,  що  не  збулося
У  квіт  озерний  вмить  утри..

Поплач,  щоб  сльози  пролилися,
Злились  з  бездонністю  води.
Дай  руку!.  Милий,  не  журися..
Ми  мусим  виплисти  з  біди!.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944360
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 08.04.2022


Любов Іванова

МОЯ УКРАЇНО!!!

Матусю  рідненька,  моя  Україно!!!
Ти  тільки  міцнієш  в  запеклих  боях.
Ми  стали  бронею  усі  воєдино
І  ревно  боронимо  обраний  шлях.

Матусю  кохана,  дивитись  несила
На  рани  твої  у  містах  і  полях.
Та  Янгол  небесний,  розправивши  крила,
Боронить  з  народом  наш  обраний  шлях.

Матусенько-зоре,  тримайся,  хоч  важко.
(А  ти,  дикий  орку,  навіки  затям!!!)
Що  воленька-воля  для  вільної  пташки,
Це  те,  за  що  воїни  платять  життям.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944419
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 08.04.2022


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сигнали тривоги

Сигнали  тривоги  звучать
І  ми  біжимо́  у  підвали.
Ракети  у  бік  наш  летять,
То  села  й  міста  нелюд  палить.

Здригається  болем  земля,
Лишається  біль  в  нашім  серці.
Лежать  нерухомі  тіла,
Вони  не  піднімуться,  мертві.

Зруйновані  школи,  садки
І  вирвами  знищені  сквери.
Нам  вулицю  не  перейти,
Бо  снайпер  у  ціль  свою  стрелить.

Дитячий  десь  чується  плач,
По  щічках  течуть  гіркі  сльози.
Украв  їх  дитинство  палач,
Матусине  серце  морозить.

Бабуся  в  далекім  кутку,
Тихенько  читає  молитву.
Дитятко  мале  в  сповитку,
Заслухалось  мабуть,  притихло.

Стихає  сирена,  мовчить,
Та  знаємо,  то  не  надовго.
Нам  кожному  хочеться  жить,
Чекаємо  всі  Перемогу!

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944300
дата надходження 07.04.2022
дата закладки 07.04.2022


paveljurlov67ju

Доброго ранку…

Доброго  ранку,  повiтря  свіже.  
Сонечко  встало,  оченята  вже  ріже.
Проміння  світить,  гріє,  лоскоче.  
Ніби  до  тебе,  доторкнутися  хоче.
Запах,  свіжих,  ранкових  троянд.  
Заповнив  стоячий,  із  квітами  сад.  
І  через  прохід,  відкритих  дверей.
Став  пробиватись,  до  нас  і  дітей.
Блакитний  погляд,  побачив  в  очах.
І  посмішку  ніжну,  на  твоіх  устах.
Неначе  проміння,  теплотою  від  себе.
Мене  підштовхнуло,  в  обійми  до  тебе.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849802
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 07.04.2022


Lana P.

КВІТНЕВІ ХУРДЕЛІ

У  квітні  позбиралися  хурделі  -
Затьмарили  у  танцях  мегасвіт.
Чіпкі  слова  прилипнули  до  скелі  -
Перетворилися  у  моноліт.

А  не  чіпкі  злетіли  у  провалля  -
Не  повернути  їхні  каяття,
Потрапили  у  пастку  задзеркалля  -
Їм  сильні  не  послабити  чуття!                                1.04.22

*Моя  світлина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944268
дата надходження 07.04.2022
дата закладки 07.04.2022


Lana P.

ЗМІНИВСЯ СВІТ…

Змінився  світ  і  посмутнів  -
все  через  рашу.
Кремлівський  вождь  осатанів  -
ще  варить  кашу.
Приймає  з  оленів  екстракт*,
щоб  силу  мати,
здійнив  вже  не  один  теракт,
і  плаче  мати  -
моя  країна  золота,
слізьми  умита.
Хай  згине  в  болотах  орда  -
геть  московита!

P.S.  World  News  (джерело):

*Згідно  з  повідомленням  Siberian  Times,  вважається,  що  купання  і  пиття  крові  з  рогів  є  давньою  традицією  в  Росії,  яка  також  спостерігається  в  Китаї  та  Кореї.  Згідно  з  новинами,  цей  процес  нібито  допомагає  зберегти  молодість  і  підвищити  сексуальну  силу  чоловіків.  Екстракт  рогів  діє  як  тонізуючий  засіб.  Ферма  в  горах  Алтаю  повідомляє  на  своєму  веб-сайті:  «Екстракт  рогів  благородного  оленя  діє,  як  сильний  тонізуючий  засіб,  особливо  для  підвищення  чоловічої  потенції».  Образ  «сильної  людини»  Путіна  різко  змінився  з  роками,  повідомляє  The  Sun,  що  викликало  припущення.  що  він  може  страждати  від  серйозної  хвороби.  Згідно  з  новинами,  нове  розслідування  показує,  що  Путін  «постійно»  контактує  з  лікарями,  які  спеціалізуються  на  раку  щитовидної  залози.
2  квітня  2022.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944269
дата надходження 07.04.2022
дата закладки 07.04.2022


Валентина Ярошенко

Оченята вбитих діток

Послав  вас  карлик  убивати,
Злодюги,  орки,  дикуни.
Надіялись  перемагати,
Прийшли  вмирати  ви  сюди.

Що  натворили  ви  у  Бучі?
В  Гостомелі,  в  інших  містах.
Загинули  безвинні  душі,
Зростуть  споруди  на  кістках.

Нема  прощення  вам  нікому,
Навіки  проклятий  ваш  рід.
Не  вижити,  дійти  додому,
Не  бачити  вам  білий  світ.

Зробили  вас  гарматним  м'ясом,
Шляху  назад  уже  нема.
Згниють  в  землі  всі  мрії  ваші,
У  ад  дорога  вам  одна.

А  оченята  вбитих  діток,
Ввижаються  хай  вам  завжди.
У  злодіянні  Бог  сам  свідок,
Не  зник  їх  плач  із  голови.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944176
дата надходження 06.04.2022
дата закладки 07.04.2022


Надія Башинська

ПЛАКАЛА КАЛИНА

Плакала  калина  в  саду  біля  хати.  
Гіркі  сльози  лила...  плакала  навзрид.
Ягідки  стоптали,  серденько  розбили.
Гілочки  зламали...  соловейко  стих.

Плакала  калина...  не  сміли  втішати.
Розділяли  горе  -  сльози  не  вода.
Ягідок  рясненьких  їй  вже  не  підняти.
Роз'ятрена  рана  -  не  чужа  біда.

Плакала  калина...  нижче  нахилялась.
квилила  пташина,  обійма  крилом:
-  Ой  не  плач,  рідненька,  більше  ягідочкам
не  прийдеться  битися  із  лютим  злом.

Бо  ти  зло  здолала...  себе  не  жаліла,
і  провини  в  тому  твоєї  нема.
Віти  поламали,  ягідки  стоптали...
зло  лихе  назавжди  Ти  перемогла.

Ще  шуміть,  калино,  тобі  тут,  де  хати...
і  розкішним  цвітом  веселить  садок.
Ягідки  рум'яні  в  ніжнім  оксамиті,
чути  соловейка  будуть  голосок.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944137
дата надходження 05.04.2022
дата закладки 07.04.2022


Valentyna_S

                                                                                   Все  проходить  –  це  найвірніша
                                                                                     істина  у  світі
                                                                                                                                   Еріх  Марія  Ремарк
Із  сонця  полог  траурний  спаде,
час  попелом  присипле  рвані  рани,
а  гола  ява  знатиме  одне:
точити  і  без  того  гострі  грані.
І  не  відразу  барви  зцілить  дощ,
ще  довго  йтиме  мир  поміж  капканів,
Й  ми,  горем  вражені,  об‘ємом  трощ,
словесних  не  приборкаєм  тарпанів.
Сльозою  обпече  армагеддон,
і  благородний  гнів  не  дасть  спокою,
однак  життя  вкладеться  в  сіре  тло
й  підніметься  ростками  над  золою.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944223
дата надходження 06.04.2022
дата закладки 06.04.2022


Ніна Незламна

Навесні….

Навесні  квітка...  ледь  розквітла
Чомусь  не  бачить,  сонця,  світла
Рашистський  чобіт,  вщент  притоптав
Щоб  ти  негідник,  навік  пропав

Вона  ж  зростала  із  любов*ю
А  ти  залив...    людською  кров*ю
Спаплюжив  вдачу,    диво-  красу
Приніс  у  душу...  страждання    й    сум

Нема  й  не  буде  тобі  щастя
Їй  корінці  вживити  вдасться
Розквітне  квітка  й  зачарує
І  увесь  світ…  не  раз    здивує…
*  
 Зросте  пшениця,    квіти    в  полі
Під  мирним  небом  і  на  волі
Як  за  столом    дружня  родина
Полине  мова  солов*їна!
Пізнає  радість  Україна!
Заживе  знов  у  шастю  –  долі!

                                                               03.04.2022р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943895
дата надходження 03.04.2022
дата закладки 05.04.2022


Катерина Собова

Диктант

Роздала    Софія    Львівна
Зошити    з    диктантом    вчора,  
На    оцінки    всі    дивились:
Десять    балів    Лесі,    Жорі.

Та    ніщо    не    здивувало
П’ятикласника      Матвійка:
Красувалась    під    диктантом,
Як    завжди,    велика    двійка.

А    під    нею    невиразні
Якісь    знаки      ще    були,
Розглядали    усі    учні  –
Прочитати    не    могли.

Дослідили    діти    класом,
Що    було    там    двоє    слів,
Намагались    розібрати    -
Були    схожі    на    ослів.

На    перерві    наш    Матвійко,
Показавши    на    два    бали,
Запитав:    -Софіє    Львівно,
Що    внизу    ви    написали?

Вчителька    уже    кричала:
-А    ти    що,    не    прочитав?
Що    не    ясно?    Написала,
Щоб    розбірливо    писав!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944028
дата надходження 04.04.2022
дата закладки 05.04.2022


Капелька

Сусід що хижо вдерся в хату

Сусід  що  хижо  вдерся  в  хату,
Ще  й  завинив  чуже  життя,
В  добро  встромив  ведмежу  лапу
Не  мая  зовсім  каяття.

Почав  стріляти,  руйнувати
З  поважних  буцім-то  причин.
Не  зміг  у  себе  збудувати
Життя  щасливе  "господин".

Народу  басні  Солов'їні.
Медведева  й  своє  б  майно.
Біду  дає  народу  нині,
Його  свобода  як  лайно.

Обличчя  навіть  морду  хижу
Він  всьому  світу  показав.
З  землі  лахміття  робе,  "жижу".
Вже  стільки  міст  поруйнував.

Погрожує  натиснуть  кнопку.
Загроза-  ядерна  війна.
Давно  відкрив  пандори  пробку
І  миру  в  світі  більш  нема.

Прокиньтеся  усі  народи
Агресора  щоб  зупинить
І  не  пішли  на  Вас  уроди
Стріляти,  знищувати  світ.

               Березень  2022

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943938
дата надходження 03.04.2022
дата закладки 03.04.2022


paveljurlov67ju

Клуби чорного диму, у повітрі літають.

.

Клуби    чорного  диму,  у  повітрі  літають.
Ще  із  ранку  рашисти    в  Миколаїв  стріляють  .    
Плаче  мати  від  горя    бо  утратила  доньку.  
Неповернути    ій  рідну  свою  дівчиноньку.

Стони  й  крики  лунають.  Вмить  з  домівок  руїни.  
Що  ж  ви  ***    зробили  з  нашой  милої    Країни.  
Вбиті  цівільні,  поранені    люди.
Крові  багато  від  вибухів  всюди.  

Під  мирним  небом  Україні  щоб  жити.
Негайно  рашистів    треба  всіх  зупинити.
Ті  хто  втратив  життя  їх  нам  вже  не  вернути.  
Лиш  хто  виживе  знас,  зможуть  всіх  пом'янути.  

Всіх  Героїв  у  нас  незабуде  Країна.
Бо  вона  внас  одна  і  Свята  Україна.  
Відбудуєм  міста,  де  стоять  лиш  руїни.
Будуть  вільними  жити  діти  нашої  Країни.


Слава  Україні  !  
Героям  Слава  !
Слава  ЗСУ  !
Смерть  ворогам  !

30.03.2022  рік.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943603
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 03.04.2022


tatapoli

РАЗОМ ДОБРЕ ЗАХИЩАТИСЬ

Дядько  Сем  із  тої  хати,
що  за  автобаном,
наче  вже  не  дочувати,
хорий  став  за  станом...
    Просю  в  него,  дай  соломи,
щоб  владнати  стріху,
бо  літають  птахи  коло,
не  матиму  втіху...
    Чую  каже,  йди  вже  бе́ри
худобі  полови,
то  буде  собі  грести  й  рить...
Й  сам,  ходи  здоровий!
    Просю  в  него,  дай  мо  бляхи,
хату  щоб  накрити,
бо  літають  кляті  тварі,
маю  щось  зробити.
    Не  дочув  він  мову  мо́ю,
шлях  би  його  трафнув...  
Та  невдовзі  град  з  грозою  
вже  й  по  нему  бахнув...
    Як  побило  йому  грядку,
та  хату  й  баштани́,
наложив  із  переляку
у  свої  штани...
    Йой,  кричить,  віддам,  що  схочеш.
Ти  голосніш  сурмли!
Разом  будем  захищатись  
від  тої,  блін,  чуми!!!



Ps  даруйте  за  навмисні  помилки...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943636
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 03.04.2022


Любов Таборовець

Ще розквітне весна в Україні…

Моя  земле  рідна,  квітуча  калино,
Вкрав  ворог  у  тебе  весну…
За  що  він  карає  мою,  Україну?!...
За  пісню  її  голосну?!...

Не  знищить  ніколи  він  мови,  і  волі,
І  сонця,  що  з  нею  встає!
Ні  віри  в  серцях  у  щасливую  долю,
що  силу  народу  дає!

Та  темрява  зникне  з  росою  на  сонці,
Розквітне  калина  в  саду!
І  Мир  запанує  у  рідній  сторонці,
як  знищим  ворожу  орду!

02.04.2022
Л.  Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943808
дата надходження 02.04.2022
дата закладки 02.04.2022


Lana P.

ЖУРАВЛІ

Жовтіють  верби,  як  мімози,
ласують  соками  землі,
умиті  в  ранішній  імлі,
рум'янцем  зашарілись  лози,
курличуть  в  небі  журавлі.

Лопочуть  крилами  щосили  
і  мріють  про  солодкі  сни.
О  світе,  миром  обійми,  -
вітри  попутні  голосили,  -
спини  знущання,  вир  війни.

Свою  любов  до  ріднокраю
несуть  пернаті  крізь  жалі  -
зусилля  їхні  немалі  -
єднаються  у  спільну  зграю,
розвіюють  хмарини  злі.                                                                  1.04.22

*моя  світлина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943746
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 02.04.2022


Надія Башинська

ЙДУТЬ СОЛДАТИ…

Ідуть  солдати.  Йдуть  солдати.  Йдуть  солдати...
радіють  в  селах  і  містах  їм  наші  хати.
Ідуть  солдати.  Йдуть  солдати.  Йдуть  солдати...
То  ж  витри  сльози,  Україно,  наша  мати.

Ідуть  солдати.  Йдуть  солдати...  Наші  діти.
Ми  будем  жити.  Будем  жити.  Будем  жити
За  себе  й  тих,  кого  тепер  немає  з  нами,
свій  край  прославимо  ще  добрими  ділами.

Ідуть  солдати.  Йдуть  солдати...  Наші  світлі.
Ой,  які  ж  гарні!  Які  славні!  Які  рідні!
Ми  є  для  них  усіх  щодня  -  міцна  підмога.
Завжди  найкращих  вибирає  Перемога.

Ідуть  солдати.  Йдуть  солдати.  Йдуть  солдати...
радіють  в  селах  і  містах  їм  наші  хати.
Ідуть  солдати.  Йдуть  солдати.  Йдуть  солдати...
То  ж  витри  сльози  Україно,  наша  мати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943722
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 02.04.2022


Малиновый Рай

МАРІЧКА (на мотив

   




 Дівчатам  Україночкам,нашим  захисницям
             присвячую
                         Марічка
"Расцветали  яблони  и  груши"
ми  колись  співали  залюбки...
Та  чужою  стала  нам  "Катюша",
як  рашистів  вдерлися  полки  
на  квітучу  землю  українську,
в  мирні  села,  радісні  міста,
сплюндрували  землю  материнську,
плач  і  стогін  до  небес  зліта!    ОЙ!
Сплюндрували  землю  материнську,
плач  і  стогін  до  небес  зліта!

Не  цвіли  ще  яблуні  і  груші,
І  калина  в  лузі  не  цвіла
Як  орда  по  морю  і  по  суші
Україну  знищити  прийшла.

Лізли  танки  і  земля  горіла,
З  неба  смерть  кидали  літаки,
Та  не  здасться  Україна  мила,
А  скоріше  навіть  навпаки.

Єй  рашисти  ,гади  подивіться,
Хто  стоїть  на  березі  Дніпра,
То  дівчина,  що  вас  не  боїться,
Побратимів  бойова  сестра.

У  косі  блакитно  жовта  стрічка,
А  в  руках  надійний  автомат,
Українська  дівчина  Марічка
Пожене  вас  вороги  назад.

Україна  орків  переможе
І  Марічка  усміхнеться  знов,
Сам  Господь  І  діва  Мати  Божа
Україні  повернуть  любов.

Стане  мир  на  водах  і  на  суші,
І  Марічка  ще  побачить  те
Як  розквітнуть  яблуні,  і  груші,
І  калина  в  лузі  зацвіте.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943749
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 02.04.2022


paveljurlov67ju

А що Чернобиль зовсім забули ?


Які  ж  ви  кончені    дибіли.  
Ви  не  окопи,  Ями  собі  рили  .  
А  що  Чернобиль  зовсім  забули  ?
Ідозу  класну  хапнули  .

 Її  вам  хвате  на  многії  літа.    
Якщо  і  виживе  ваша  еліта.
Наша  Земелька  знущань  не  прощає  .
А  хто  з  орків  приперся  усіх  поховає.

Слава  Україні  !!!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943711
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 02.04.2022


Валентина Ярошенко

Любов завжди весна несе


Любов  завжди  весна  несе,
Молодим  хочеться  кохання.
Бо  від  війни  нас  Бог  спасе,
Тож  є  у  завтра  сподівання.

По  -  іншому  не  можна  жити,
Хай  згине  ворог  назавжди.
Чому  забрав  щасливі  миті?
Звіринці  жах  нам  принесли.

В  злорадстві  всі  не  знають  міри,
Дівчат  гвалтувать  і  жінок.
Зникають  десь  і  наші  діти,
За  подвиг  дасть  їм  Бог  вінок.

А  Пукіну  вінка  не  треба,
Хай  не  несе  йому  печаль.
Застрягнуть  в  ньому  зуби  вепра,
І  свічка  в  руки  за  медаль.

Нехай  конвульсії  вбивають,
Ще  тягне  рот  і  очі  в  бік.
Щоб  не  міг  слова  він  сказати,
Не  бачив  він  ніколи  світ.

Затьмарив  хмарою  всім  очі,
Приніс  усім  "  Свой  русский  мир".
Засяє  сонце  після  ночі,
Подохне  в  ямі  десь  вампір.

Вже  перемога  йде  за  нами,
Навалив  кучу  "  Русский  мир".
Ми  гордимось  захисниками,
Від  нас  усіх  низький  уклін.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943714
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 02.04.2022


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Материнські сльози

Вона  втратила  доньку  і  сина,
Що  пішли  на  війну  воювати.
Її  діти,  прекрасна  родина,
Плаче  тихо  навколішках  мати.

Серце  стиснулось  каменем  в  грудях
І  прокляття  для  ворога  линуть.
У  ці  дні  стало  боляче  людям,
Та  безстрашні  вони  в  цю  хвилину.

З  фотографії  донька  всміхнулась,
Син  промовив,  не  плач  моя  мамо.
Куля  втрапила  не  розминулась,
Але  ми  будем  завжди  із  вами.

Поцілуйте  молодшого  брата,
Хай  скоріше  росте,  підростає.
Буде  сміхом  наповнена  хата,
Хто  на  небо  іде  -  не  вмирає.

Посадіте  берізку  і  дуба
І  щоранку  ви  їх  поливайте.
Ми  і  там  вас  матусенько  любим,
З  вами  будем  завжди  -  пам'ятайте.

Буде  мир  і  прийде  Перемога,
І  міста  відбудуються  знову.
А  тепер  всі  моліться  до  Бога,
І  в  молитві  ведіть  з  ним  розмову.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943735
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 01.04.2022


Master-capt

Горлиця.

           Горлиця.
Г  уркотіла,  воркувала  –
О  беріг  зелом  плела,
Р  аніш  сонечка  вставала,
Л  етка…    втіхою  була.
Й  ойкне  серденько…  приб’ється!
(Ц  им  спокусує  мене...)
Я  вить  щастя  –  неземне.


Горлиця  -  пташка,  що  приносить  щастя  в  нашій  міфології.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943620
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 31.03.2022


Катерина Собова

Лерині проблеми

-Хочу    я    такою    бути,-
Каже    дівка    Лера,-
Щоб    за    мною    упадали
Гарні    кавалери.

І    щоб    бігали    за    мною
Всі    мужчини    браві,
Я    із    них,    щоб    вибирати,
Мала    повне    право.

Мама    слухала,    зітхала:
-Тобі    мало    бою,
Що    дружини    усі    їхні
Біжать    за    тобою?

Із    качалкою,    дрючками,
Або    з    макогоном,
Не    раз    патли    видирали,
Лякали    законом.

А    як  разом    всі    зберуться  –
Так    навчать    любити,
Що    не    тільки    кавалерів  –
Не    захочеш    жити!

Каже    Лера:    Тут    вже,    правда,  
Небезпечно    жити,
Треба    місце    проживання
Вже    мені    змінити!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943614
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 31.03.2022


paveljurlov67ju

Поездка….

Однажды  я  ехал  на  седьмой  километр    маршрутным  автобусом.  А  были  уже  осенние  заморозки.  После  очередного  такого  заморозка  дорога  по  которой  мы  ехали,  была  укрыта  белым  инеем...Автобус  был  наполнен  людьми,  сидячих  мест  не  было,  довелось  стоять  ...  Впереди  меня  тоже  стояли  пассажиры  как  и  я  держась  за  поручни  в  автобусе  ...  Водитель  ехал  неспеша...Мимо  нас  промчался  на  скорости  грузовой  микро-автобус  и  вдруг  я  увидел  как  на  доли  секунд  время  медленно  затормозилось  и  всё  как  в  медленной  съёмке  стали  медленно  но  плавно  двигаться.    Второй  автобус  ехал  в  это  время  тоже  замедлено  и  плавно,  много  быстрее  обгоняя  наш  автобус.  Обогнав  наш  автобус  его  моментально    заносит  перед  нами  и  он  врезается  в  железный  круглый  столб  где  расположено  ограждение.  Водитель  резко  затормозил  внезапно  прозвучал  скрезет  тормозов  и  время  стало  по  прежнему  как  было  до  этого.  Мы  все  попадали  вперёд  друг  на  друга  держась  кто  как  может  а  кто  просто  повалился  на  собеседника    не  удержавшись  за  поручьни...Это  произошло  за  доли  секунд  ,люды  потихоньку  сталы  подыматься,  после  очередного  толчка  и  приземления....  До  второго  автобуса  осталось  с  метра  полтора  пассажир  который  находился  во  второй  машине  там  чудом  остался  жив  .Он  открыл  двери  выйдя  наружу    и  бросил  шапкой  об  пол  ..Не  знаю  что  он  говорил,  или  молился  слышно  не  было...  Но  мимика  и  жесты  обозначали  полный  испуг  и  благодарность  всевышнему  за  спасение  .  У  нас  тоже  в  салоне  автобуса  все  как  будто  были  рождены  в  рубашке...  Последовали  голоса  слава  Богу.  Объехав  этот  участок    проишествия,  наш  автобус  поехал  по  своему  маршруту  дальше  .  Но  в  памяти  всех  пассажиров  остался  на  долго  этот  момент  пережитого.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850127
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 31.03.2022


Надія Башинська

НАЙБІЛЬША СИЛА НА ЗЕМЛІ - ЛЮБОВ!

Найбільшою  у  світі  є  Любов,
вона  свята  і  додає  всім  сили.
Її  не  зборе  на  Землі  ніхто
й  ніколи,  знайте,  щоб  не    говорили.

         Найбільша  сила  на  Землі  -  Любов,
         її  нікому  і  ніколи  не  здолати.
         Бо  з  колисковою  і  шелестом  дібров
         дано    їй  словом  рідним  в  серці  проростати.

Цінуй  і  бережи  завжди  свій  рід,
бо  рід  є  -  найцінніше.  Знай,  мій  сину.
Це  він  навчив  тебе,  синочку  мій,
по-справжньому  любити  Батьківщину.

         Найбільша  сила  на  Землі  -  Любов,
         її  нікому  і  ніколи  не  здолати.
         Бо  з  колисковою  і  шелестом  дібров
         дано  їй  словом  рідним  в  серці  проростати.

Найбільшою  у  світі  є  Любов,
споконвіків  ми  нею  є  багаті.
Любов'ю  зігріваються  серця  
в  веселій  й  світлій  кожній  нашій  хаті.

         Найбільша  сила  на  Землі  -  Любов,
         її  нікому  і  ніколи  не  здолати.
         Бо  з  колисковою  і  шелестом  дібров
         дано  їй  словом  рідним  в  серці  проростати.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943377
дата надходження 27.03.2022
дата закладки 31.03.2022


Lana P.

В КИШЕНІ НЕБА…

В  кишені  неба  обрієві  крила
Зарожевіли  яро  в  надвечір'ї  -
То  березень,  у  лебединім  пір'ї,
На  землю  кинув  розкоші  вітрила.

Дерев  оголені  прикрасив  плечі,
Щоб  відчували  затишок  під  пухом.
Листкам  торішнім,  грабовим,  на  вухо
Чуттєвий  вітер  шепотів...    До  речі,

Свою  любов  передавав  уміло,
Перебирав  на  пальцях  струни  долі  -
Шарілися  хмарки  на  видноколі,
І  небо  втихомирено  хмеліло.                            29.03.22

*Моя  світлина  у  березні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943597
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 31.03.2022


Валентина Ярошенко

Захисники - справжні Герої

Настане  наш  День  Перемоги,
Воєнні  скінчаться  жахіття.
Усі  міста  вийдуть  з  облоги,
Прикрасить  квітом  весна  віття.

Будемо  сльози  проливати,
Після  страждань,  усіх  тортур.
З  руїн  державу  підіймати,
Український  покажемо  дух.

Поки  що,  рано  нам  радіти,
Маразм  "Пукіна"  йде  без  кінця.
Мужністю  варто  володіти,
Вже  в  мобілізації  війська.

Людей  продовжує  гнобити,
Нема  нацистським  діям  спину.
Їх  допоможе  Бог  добити,
Назавжди  ворог  від  нас  згине.

Захисники  -  справжні  Герої,
Збережи  всім  їм  Боже  життя.
Лунає  Слава  в  кожнім  слові,
Звільняють  вже  села    і  міста.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943551
дата надходження 30.03.2022
дата закладки 31.03.2022


paveljurlov67ju

Сон….

Спав  я  у  ліжку,  сниться  тут  сон.
Світло  і  газ,  в  нас  викрав  Мамон.
Поки  народ,  наш  солодко  спав..
Скільки  хотів,    то  стільки  й  накрав.

Зробив    він  людям,  велику  шкоду.
Вхатах  покрилося,  все  кригами  льоду.
Світло  і  газ,  продав  за  границю.
А  гроші  поставив,  собі  у  скарбницю.

Десь  прикупив,  собі  острівок.
Там  де  нейде,  навіть  сніжок.
Літака  він  купив,  собі,  й  мерседес.
Охорону  завів,  і  двух  стюардес.

Для  літака,  найняв  він  пілота.
Ще  залишилося,  у  доволь  злота.
Тепер  живе  він,  де  немає  зими.
А  в  крижаних  хатах  ,  мерзнемо  ми.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851937
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 30.03.2022


Irкina

…Вітер ЗМІН…


 [color="#0037ff"]Scorpions  -  Wind  Of  Change  (World  Events  Version),  Переспів[/color][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=98I8rO6MUtg[/youtube]

[color="#004dff"]На  днях  німецька  рок-група  Scorpions  змінила  слова,  присвячені  москві,  в  одному  зі  своїх  головних  хітів  Wind  of  Change  («Вітер  змін»).На  концерті  у  Лас-Вегасі  вокаліст  гурту  Клаус  Майне  замість  першого  рядка  пісні  «I  follow  the  мoskva  down  to  Gorky  Park»  (у  перекладі  –  «Йдучи  берегом  москви-ріки  до  Парку  Горького»)  заспівав  «Now  listen  to  my  heart,  it  says  Ukrainia»  («Тепер  послухай  моє  серце,  воно  каже  Україна»).Таким  чином  гурт  підтримав  нас.
Ця  пісня,  кажуть,  колись  долучилась  до  розвалу  срср!  Хай  така  ж  -  тільки  гірша  -  доля  спіткає  ненависну  рашу!!![/color]




Хоч  серце  збите  вщент,
В  нім  УКРАЇНА  -    Є
Із  променем  добра  й    надії  ..
І  -  крізь  війну  і  ніч  –  
Я  кличу  вітер  змін  –  
Нехай  він  вість  добра  навіє  !



Стискається    весь  світ..
Чи  хтось  подумать  міг,
Що  може  зня́тись  ніж          на  брата  ?
Що  ж,  в  перехресті  бід    
Потужний  вітер  змін
Ще  принесе  за  зло  розплату  !


[color="#006aff"][i]Хочу    
     
Ще  вдихнути  в  груди  свіжий  спокій    ночі,

Щоб    навіяв    дітям  лиш  солодких  снів

 Вітер  добрих  змін.[/i][/color]




Всі  вулиці  –  в  вогні..
А  спогади  в  мені
Так  ждуть  від  завтра  змін  на  краще..
В  житті  і  серці    –  бій,
Та  України  біль  
Ще  перейде    -  в  любов    -  назавжди..



[color="#006aff"][i]Хочу      
   
Ще  вдихнути  в  груди  свіжий  спокій    ночі,

Щоб  приніс  всім  дітям  лиш  солодких  снів.  

 -  Вітер  добрих  змін.[/i]


(...повтор...)[/color]  




І  вітер  цей  дзвенить  -  
Майбутньому  в  лице  ...      
У  штормі  зріє  мить,
Що  правду    принесе!
То  ж  заспівай  мені  про  все,  що  святе  -
Й  світ  -    зцвіте  !..




[color="#006aff"][i]Хочу  
       
Знов  вдихнути  в  груди  теплий  спокій    ночі,

Щоб  приніс  нам  всім  безжурних  снів.

 -  Час  самих  добрих  змін.[/i].......
....[/color]












[color="#0062ff"]Послухай  моє  серце  .В  нім  говорить  Україна.  Я  чую,  як  дме  вітер  змін.Серпень.  Літня  ніч.Повз  проходять  солдати,  слухаючи,  як  дме  вітер  змін.//Світ  стає  тіснішим.Хіба  ми  могли  подумати,  що  одного  разу  станемо  один  одному  близькими,  як  брати?Світ  застиг  в  очікуванні  нового,Все  просякнуте  цим  відчуттям,  його  приніс  вітер  змін.//Допоможи  мені  хоч  на  мить  поринути  в  чари  тієї  славної  ночі,Де  наші  діти  будуть  мріяти,  овіяні  вітром  змін.//Я  йду  в  по  вулиці.  Далекі  спогади  назавжди  залишилися  в  минулому.Послухай  моє  серце  .В  нім  говорить  Україна.  Я  чую,  як  дме  вітер  змін.Серпень.//Допоможи  мені  хоч  на  мить  поринути  в  чари  тієї  славної  ночі,Де  наші  діти  розділять  з  нами  свої  мрії.//Допоможи  мені  хоч  на  мить  поринути  в  чари  тієї  славної  ночі,Де  наші  діти  будуть  мріяти,  овіяні  вітром  змін.  //Вітер  змін  Дме  в  обличчя  часу,Як  штормовий  вітер,  який  змусить  задзвеніти  Дзвін  свободи  в  ім’я  душевного  спокою  людей.Нехай  ваша  сопілка  проспіває  про  те,  Що  хоче  сказати  моя  гітара  ...//Допоможи  мені  хоч  на  мить  поринути  в  чари  тієї  славної  ночі,Де  наші  діти  будуть  мріяти,  овіяні  вітром  змін....[/color]





.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943500
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 29.03.2022


Irкina

…Вітер ЗМІН…


 [color="#0037ff"]Scorpions  -  Wind  Of  Change  (World  Events  Version),  Переспів[/color][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=98I8rO6MUtg[/youtube]

[color="#004dff"]На  днях  німецька  рок-група  Scorpions  змінила  слова,  присвячені  москві,  в  одному  зі  своїх  головних  хітів  Wind  of  Change  («Вітер  змін»).На  концерті  у  Лас-Вегасі  вокаліст  гурту  Клаус  Майне  замість  першого  рядка  пісні  «I  follow  the  мoskva  down  to  Gorky  Park»  (у  перекладі  –  «Йдучи  берегом  москви-ріки  до  Парку  Горького»)  заспівав  «Now  listen  to  my  heart,  it  says  Ukrainia»  («Тепер  послухай  моє  серце,  воно  каже  Україна»).Таким  чином  гурт  підтримав  нас.
Ця  пісня,  кажуть,  колись  долучилась  до  розвалу  срср!  Хай  така  ж  -  тільки  гірша  -  доля  спіткає  ненависну  рашу!!![/color]




Хоч  серце  збите  вщент,
В  нім  УКРАЇНА  -    Є
Із  променем  добра  й    надії  ..
І  -  крізь  війну  і  ніч  –  
Я  кличу  вітер  змін  –  
Нехай  він  вість  добра  навіє  !



Стискається    весь  світ..
Чи  хтось  подумать  міг,
Що  може  зня́тись  ніж          на  брата  ?
Що  ж,  в  перехресті  бід    
Потужний  вітер  змін
Ще  принесе  за  зло  розплату  !


[color="#006aff"][i]Хочу    
     
Ще  вдихнути  в  груди  свіжий  спокій    ночі,

Щоб    навіяв    дітям  лиш  солодких  снів

 Вітер  добрих  змін.[/i][/color]




Всі  вулиці  –  в  вогні..
А  спогади  в  мені
Так  ждуть  від  завтра  змін  на  краще..
В  житті  і  серці    –  бій,
Та  України  біль  
Ще  перейде    -  в  любов    -  назавжди..



[color="#006aff"][i]Хочу      
   
Ще  вдихнути  в  груди  свіжий  спокій    ночі,

Щоб  приніс  всім  дітям  лиш  солодких  снів.  

 -  Вітер  добрих  змін.[/i]


(...повтор...)[/color]  




І  вітер  цей  дзвенить  -  
Майбутньому  в  лице  ...      
У  штормі  зріє  мить,
Що  правду    принесе!
То  ж  заспівай  мені  про  все,  що  святе  -
Й  світ  -    зцвіте  !..




[color="#006aff"][i]Хочу  
       
Знов  вдихнути  в  груди  теплий  спокій    ночі,

Щоб  приніс  нам  всім  безжурних  снів.

 -  Час  самих  добрих  змін.[/i].......
....[/color]












[color="#0062ff"]Послухай  моє  серце  .В  нім  говорить  Україна.  Я  чую,  як  дме  вітер  змін.Серпень.  Літня  ніч.Повз  проходять  солдати,  слухаючи,  як  дме  вітер  змін.//Світ  стає  тіснішим.Хіба  ми  могли  подумати,  що  одного  разу  станемо  один  одному  близькими,  як  брати?Світ  застиг  в  очікуванні  нового,Все  просякнуте  цим  відчуттям,  його  приніс  вітер  змін.//Допоможи  мені  хоч  на  мить  поринути  в  чари  тієї  славної  ночі,Де  наші  діти  будуть  мріяти,  овіяні  вітром  змін.//Я  йду  в  по  вулиці.  Далекі  спогади  назавжди  залишилися  в  минулому.Послухай  моє  серце  .В  нім  говорить  Україна.  Я  чую,  як  дме  вітер  змін.Серпень.//Допоможи  мені  хоч  на  мить  поринути  в  чари  тієї  славної  ночі,Де  наші  діти  розділять  з  нами  свої  мрії.//Допоможи  мені  хоч  на  мить  поринути  в  чари  тієї  славної  ночі,Де  наші  діти  будуть  мріяти,  овіяні  вітром  змін.  //Вітер  змін  Дме  в  обличчя  часу,Як  штормовий  вітер,  який  змусить  задзвеніти  Дзвін  свободи  в  ім’я  душевного  спокою  людей.Нехай  ваша  сопілка  проспіває  про  те,  Що  хоче  сказати  моя  гітара  ...//Допоможи  мені  хоч  на  мить  поринути  в  чари  тієї  славної  ночі,Де  наші  діти  будуть  мріяти,  овіяні  вітром  змін....[/color]





.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943500
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 29.03.2022


Валентина Ярошенко

Українців не здолати

Вже  весна  до  нас  прийшла,
Як  же  ми  її  чекали.
Що  закінчиться  зима,
Зникнуть  всі  наші  печалі.

Холод  душі  нам  не  грів,
Принесе  весна  кохання.
Йтимуть  зграї  теплих  слів,
Не  було  у  нас  вагання.

Мріям  нашим  не  кінець,
Є  любов  у  нас  і  щастя.
У  окопах  нехай  десь,
Нас  тримає  рука  братська.

Одна  стали  ми  сім'я,
Україна  наша  мати.
У  крові  пливе  земля,
Українців  не  здолати.

Нехай  моляться  за  нас,
Всі  Боги,  що  є  на  світі.
Віримо  прийде  той  час,
Даруватимуть  нам  квіти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943403
дата надходження 27.03.2022
дата закладки 29.03.2022


paveljurlov67ju

Війна 2022.

Мила  наша  гарна,  Україна  Мати.
Скільки  будеш  бідна,  ти  іще  страждати.
Народ  наш  загнали    у    війну  по  шию.
Від  війни  я  цьої,  в  душі  вовком  вию.

Я  дивлюсь  на  небо,    скрізь  своє  віконце.
А  на  небі  світить,    і  жовтіє  сонце.
Золотим  промінням,    Край  мій  зігріває.    
І  на  серці  наче,  справжня  крига  тає.

Щоб  серцеву  кригу  розтопити  люду.
Гоніть  тих  хто  лихо  спричинняє  всюду.
Так  давайте  Братья,  єднатись  із  Вами  !
Проженимо  з  України  ми  їх  буловами.  

Може  ті  хто  прийдуть,  після  тих  прогнатих  
Побояться  мабуть,    булав  наших  знатних.  
І  на  довго  будуть,  Нас  всі  пам*ятати.  
Що  ми  зможем  знову,  булаву  узяти.

Щоб  Україну  Рідну,  Край  свій  захистити..
Весь  Народ  повстане,  ворога  побити  .
Лишь  тоді  на  серці  і  душі  спокійно  .
Коли    Ненька  наша.  Україна  Вільна.

Слава  Україні  !!!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941833
дата надходження 07.03.2022
дата закладки 27.03.2022


Валентина Ярошенко

" ВЕЛИКЕ Я" Розвал Путінського плану

Ну  що  вампір,  напився  крові?
Невже  вона  тобі  тошнить?
Нема  такого  навіть  слова,
Велике  щастя  іще  жить.

Залийся  нею  малий  карлик,
У  тебе  смерть  йде  по  слідах.
Бажав  великої  ти  слави?
Мабуть  зірвався  в  тебе  дах.

У  тебе  вид  сірої  миші,
Хоч  ніс  себе  через  роки.
Від  страху  через  раз  ти  дишеш,
А  у  війні  став  клоун  ти.

Чому  у  бункері  сховався?
І  зникло  десь  "ВЕЛИКЕ  Я".
Ти  в  перемозі  завагався,
Там  спорожнилася  свиня.

Тобі  не  бачить  перемоги,
Розбиті  всі  твої  війська.
Брати  дадуть  всю  допомогу,
Лиш  смерть  твоя  швидше  прийшла.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943315
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 27.03.2022


Валентина Ярошенко

Дивилась мати на синочка

Дивилась  мати  на  синочка,
Щоб  назавжди  запам'ятать.
І  одягнули  не  в  сорочку,
А  у  воєнний  камуфляж.

Той  крик  душі  і  плач  матусі,
Були  у  спокої  вітри.
Схиляли  голови  всі  друзі,
Чим  їй  тепер  допомогти?

В  ту  мить  не  бачила  нікого,
Лиш  у  труні  своє  дитя.
Ні  кривди  на  убивцю  злого,
Не  допоможуть  злі  слова.

Розбите  серце  без  надії,
Перед  очима  чорна  тьма.
Проте,  якими  були  мрії?
Тихо  скотилася  сльоза.

Царство  небесне,  сину  любий,
Заради  нас  поклав  життя.
Хай  вічна  пам'ять  тобі  буде,
А  у  твоїх  синів-  весна!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943236
дата надходження 25.03.2022
дата закладки 27.03.2022


Valentyna_S

Мама моя пам'ятає війну

Мама  моя  пам’ятає  війну:
Танк  у  дворі  та  чужинці  у  хаті,  
Німець  цукеркою  тішить  малу
І  по-своєму  ґелґоче  до  тата.

Прийде  пізніш  усвідомлення  зла
На  обеліску  карбованим  списком,
Плачем  удів,  руйнуванням  дотла…  —
«Мир»  набуло  в  нас  високого  смислу.  

Плаче  вона  від  образи  й  тепер,
Бачачи    звірства  московських  улусів.
Темних  істот,  що  лиш  вийшли  з  печер
З  хрестиком  знаним  іще    до  Ісуса.

Каже  антихрист,  що  нам  він  несе
Щонайсправжнішу  любов  християнську.
Кулями—бомбами  храми  спасе,
Мимрячи  стиха  молитву  шаманську.

Нищить  «нацистів»  убивством  дітей,
Зморою  голодом  в  довгих  облогах.
Кат  упивається  жахом  смертей  —
Буде  відплата  ще,  зграє  убога!

Дивиться  ненька  на  ницість  русні,
Сльози  по  рисках  біжать  мимовільні.
Мамо,  радіє  довкілля  весні!
Вистоїм,  рідна,  втішаю.  Ми  сильні.


Z  має  конотацію  “смерть,  похорон,  єднання  з  Отцем  небесним”.
 Отакий  символ  обрав  путін  для  своєї  “спецоперації”.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943336
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 27.03.2022


Капелька

Навіщо в Путлера повірив

В  Москве  сказали-  там  фашисты
И  очень  много  наркоманов.
Иди  стреляй,  "работай"  быстро
И  "поливай"  из  танков,  градов.

Бомби  дома,  взрывай  роддомы
-Широкий  к  коммунизму  путь...
Вы  не  вояки!  Мародёры!
Что  вы  творите?  Просто  жуть!

Зачем  вломились  вы  зимою?!
Зачем  расстреливать  весну?!
Підготувались  до  двобою
-Зламали  долю  не  одну.

Навіщо  в  Путлера  повірив  (1)
Ваш  поневолений  народ?!  (2)
Чи  мало  однієї  віри?!
Гальмуйте,  вас  ведуть  як  зброд

На  ритуальне  поховання,
На  знищення  і  на  ганьбу,
На  материнські  хвилювання
І  на  прокльони  за  війну.

Навіщо  взяв  меча  у  руки,
Щоб  волю,  правду  полонить?!
Чекають  вас  душевні  муки
У  все  життя  і  в  кожну  мить!

                         22.03.2022

(1)  -В  Москве  проведут  лекцию  о  том,  что  Путин  
станет  Богом.  7  сентября  2014  г.  в  Воскресенье  
уникальная  лекция  и  круглый  стол:  "...станет  ли  
Президент  Владимир  Путин  богом  по  благодати,
т.е.  будет  ли  он  иметь  всё  тоже,  что  
и  Творец  вселенной.  Является  ли  Владимир  Путин  
богом  по  природе  или  он  только  может  стать  им  
по  благодати?  Можно  ли  поклоняться  В.Владимировичу  
как  богу  на  земле?"  -лекция  основателя  общественного  
движения  "Божья  воля"  и  эксперт  в  области  путинизма  
Дмитрий  Энтео.
1)  Слова  В.Путина  из  его  выступления:  "Кто  говорит  
что  Россия  для  русских,  тот  или  прид...к  или  провокатор."
2)  Ответ  с  трибуны  В.Жириновского  женщине-депутату:  
"Власть  никогда  не  принадлежала  народу  
и  принадлежать  не  будет!  Иди  отсюда!  Дура!"
2)  Отрывок  из  книги  Т.Грачёвой  "Когда  власть  не  от  Бога"  
2010  г.,  которая  издавалась  и  продавалась  только  в  РФ.
В  отрывке  на  страницах  15-16  говорится  про  власть  РФ  
и  про  народ:  "А  что  делают  с  противником?  С  ним  воюют  
и  его  пытаются  уничтожить.  Беспрецедентная  ситуация,  
когда  власть  ведёт  войну  против  собственного  народа  
не  для  того,  чтобы  сохраниться  у  власти  в  собственном  
государстве,  а  для  того,  чтобы  это  государство  
уничтожить."
2)  Навіщо  в  Путлера  повірив
     Ваш  зазомбований  народ?!

             

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943310
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 26.03.2022


Чайківчанка

МИ, ВІЛЬНІ ЛЮДИ

Україна  розмовляє  мовою  душі
Росія  підлим  язиком  "руського  міру".
На  кожному  слові  мат  ...І  сичать,  як  вужі
До  лживих  нових  князів  немає  довіри.

А  українська  душа  чує  голос  землі
І  має  співчуття  до  людей,  до  природи.
Солов'їна  мова  немов  паростки  в  ріллі
Є  святим  хлібом  -  вистражданого  народу.

Ми,  любимо  правду  слова  є  вільні  люди
І  молимось  щирою  душею  до  Бога.
Доброзичливі,  і  маємо  серце  в  грудях
Зустрічаємо  гостей  з  хлібом  із  дороги.

Я  вірю  ,ми  вистоїмо  у  цім  двобою
Вороги  не  закують  в  ярмо,  кайдани  нас.
Нескорений  люд  бориться  за  свою  волю
Щоб  сонце  миру  усміхалось  з  небес    для  нас.

Скажіть,  чи  можна  поважати  вбивцю-царя?...
який  зажерся  із  усім  світом  до  смерті.
По  -приказу  вбиває  українця  орда
Спалила  наш  рай,  рве  живу  душу  на  чверті.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943293
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 26.03.2022


Родвін

Российский народ, я к тебе обращаюсь

Росси́йский  народ,  я  к  тебе  обращаюсь  :
-  Зачем  ты  прислал  к  нам  сыно́в  воевать  !  ?
Отправил  на  смерть,  навсегда  распроща́ясь,
В  чужие  пределы  посла́л,  умирать  !  

Лежат  они  мертвые,  пе́плом  укрылись,
Свой  взгляд  устремили  в  небес  глубину
А  ду́ши  их  ве́чные  в  ад  покати́лись
За  то,  что  с  мечо́м  к  нам  приперлись  в  страну  !  !  !

За  то,  что  пришли  к  нам  незванно  и  подло,
Неся  в  наши  стены  разру́ху  и  смерть  !
Как  древние  ва́рвары,  дикое  кодло  -
В  аду  вам  прокля́тым  наве́чно  гореть  !

Не  осознав  перед  Богом  провинность,
Не  осознав  своей  тя́жкой  вины  -
Бомбили  и  жгли  города  Украины,
За  то,  что  мы  что-то,  вам  вроде  должны  !

Мы  этот  должо́к  отдадим  вам  стори́цей  !
Гру́зом  двухсотым  полу́чите  вы  -
Сынов  ваших  мы  размели́  под  столицей  !
И  всем  остальным  -  не  сносить  головы́  !

Страну  обязательно  мы   восстано́вим  !
Дере́вни  и  се́ла,  и  вновь  -   города  !
Це́ркви,  сожже́нные  вами,  отстро́им,
А  не́нависть  к  вам  сохрани́м  навсегда  !  !  !

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943274
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 26.03.2022


Надія Башинська

НАС УСІХ ЧЕКАЄ ПЕРЕМОГА!

Розпростер  лелека  дужі  крила,
ой  весела  ж  пісня  тут  дзвеніла,
соловейка  слухали  садочки...
А  тепер  боронять  край  синочки.

Кожен  з  них  коханим  є  і  братом,
і  для  діточок  є  добрим  татом,
і  відваги  їм  не  позичати.
То  ж  пишайся,  Україно-мати.

Хоч  стоять  в  зажурі  ще  тополі,
й  гіркоти  багато  в  нашій  долі,
засіваєм  ниву.  Золотися.
Усміхнись,  Вкраїнонько!  Всміхнися.

Любим  тебе,  Україно  рідна,
ти  синами  є  своїми  сильна,
в  козачат  до  світла  лиш  дорога.
Нас  усіх  чекає  -  Перемога!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943157
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 26.03.2022


Віктор Варварич

Боротьба за волю

І  знову  стріляють  гармати,
Кляті  гради  чинять  вбивчу  суть.
А  оркам  волю  не  зламати,
Українці  до  свободи  йдуть.

Вони  мужньо  боронять  свій  край,
І  який  кожному  дав  життя.
Ароматно  пахне  коровай,
Захищає  мами  -  вишиття.

Димлять  посірілі  дороги,
Кругом  пошматована  земля.
Воїни  йдуть  до  перемоги,
Долають  клятого  москаля...

Та  й  іншого  не  може  бути,
Бо  сам  Господь  є  наш  поводир.
Нам  належить  волю  здобути,
А  без  боротьби  не  буде  мир.

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943242
дата надходження 25.03.2022
дата закладки 25.03.2022


Чайківчанка

УСМІХНИСЬ, МЕНІ БУДЬ, ЩАСЛИВОЮ !

Усміхнись,  мені...    будь,  щасливою!
І  витри  сльозу  зі  своїх  очей.
Глянь,  життя  колоситься  нивою
зростає  колосом  з  сотні  ідей.

Ти,  люби  життя  розправляй  крила
Рано  сонце,  як  вперше  зустрічай.
Хай  звеселяє  співом  -    пташка  мила
І  веде  у  тихий  рай  місяць  май.

Живи  ,твори    не  думай  про  завтра!
Шануй,  того  хто  поруч  з  тобою.
Запалює  ніч  зоряна  ватра
Закоханих  єднає  любов'ю.

Весна,  це  є  пора  для  кохання
Не  марнуй  свої  молоді  літа.
Любов  у  серці,  як  зірка  рання
Дарує  щастя  душа  розквіта.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943152
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 24.03.2022


Катерина Собова

Крадіжка

Бачу    -      хвацько    циган    їде
На    велосипеді,
На    всі    боки    поглядає,
Як    в    театрі    леді.

Реготав    я    з    цього    дива,
Аж    за    боки    брався,
А    тепер    аж    страшно    стало:
Чого    я    сміявся?

Виявляється,    украв    він
Мій    велосипедик!
Не    знав,    мабуть:    я    в    районі
Найчесніший    медик.

Але,    що    тут    дивувати?
Сяду,    щоб    не    впасти:
Для    циганів    -    не    проблема
Навіть    танк    украсти!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943162
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 24.03.2022


paveljurlov67ju

Вже місяць йде ця клята війна.

Вже  місяць  йде  ця  клята  війна,  яку  ти  росія  почала.  
Невже  в  тебе  своєї  земельки  нема,  за  що  ж  ти  на  нашу  напала?
Стриляешь  із  градів    по    нашій  землі,  руйнуєш  міста  наші  й  села.  
А  школи,  лікарні,  дитячі  садки,  ракетами  й  бомбами  змела.
Поглянь  лиш  на  наші  Герої  міста,  тепер  вних  стоять  скрізь  руїни.  
Забрала  внас  безліч  невиних  житів,  дітей  і  родин  України.  
Так  cкільки  всім  лиха,  розлуки  і  сліз,  росія  змогла  наробити.
Потрібно  Країні  будуть  довгі  роки,    щоб    знову  Нам  все  відновити.

Слава  Україні!
Героям  Слава!  
Слава  ЗСУ!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943115
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 24.03.2022


Lana P.

ЗАКРИЮ НЕБО (мініатюри)

***
У  війнах  переможців  не  буває  -
Не  повернути  нам  утрачене  ніколи,
Коли  стріла  вогненна  потрапляє  -
Зникає  все  живе,  чорніють  видноколи...                            22.03.22

***
Ще  скільки  життів  забере  ця  війна?  
Рашистська  орда  знову  рветься  до  бою  -
Яка  ж    ненаситна,  ворожа  вона...
Для  тебе  я  небо  закрию  собою!                        22.03.22

***
Сховалось  листя  в  верховітті  -
Весну  чекає,  молоде.
Хай  буде  мир  в  усьому  світі,
І  світить  сонце  золоте!                                                    19.03.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943092
дата надходження 23.03.2022
дата закладки 24.03.2022


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Непереможний наш народ

Чим  завинила  Україна,  
Перед  Росією  скажіть?
За  те,що  вільна  і  єдина,
За  те,  що  в  мирі  хоче  жить?

Смердючий  ворог  споконвіку,  
Все  не  давав  її  життя.
Пророчив  долю  її  гірку,
Щоби  не  мала  майбуття.

Вона  ж  тягнулася  до  світла,
Як  виноградная  лоза.
Завжди  весела  і  привітна,
А  інколи  уся  в  сльозах.

Вперед  робила  свої  кроки,
Наперекір  всім  ворогам.
Усе  хотіла  мати  спокій,
Щоб  краще  в  ній  жилося  нам.

Не  спалося  все  окупантам,
Аби  загарбати  її.
Та  не  хватило  їм  таланту,
Всі  потопають  у  "лайні".

Бо  наш  народ  -  велика  сила
І  Україна  в  нас  одна.
Вона  ту  силу  в  нас  зростила,
Вона  у  спадок  нам  дана.

За  нами  буде  Перемога,
Непереможний  наш  народ.
Він  завжди  має  віру  в  Бога,
Козацьких  сил,  землі  щедрот.

Автор  Тетяна  Горобець
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943069
дата надходження 23.03.2022
дата закладки 23.03.2022


Чайківчанка

ДИВЛЮСЬ НА ЯСНІ ЗОРІ

Дивлюсь  у  небо  на  ясні  зорі
Слухаю  ,як  співають  солов'ї  .
Місяць  пливе  немов  по  морі  
 Сіє  квітучі  мрії    у  долоні  мої.

Зелен  гай  розквітнув  буйно  листям  
Вздовж  села  вулиць  цвітуть  сади.
Глянуло  сонечко  із  захристя
Весна  кличе    у  молоді  роки.

Насіяла    весна  квіток  ,як  зір
Голубіє,  як  льон    синя  блакить  .
Ллється    ріка  благодаті  із    гір
І  дарує  закоханим  цю  мить.

Весна  будує    сонячні  мости  
Цвіте    пролісок  немов  у  казці.
Лелекою  лечу  де  ходиш  ти
Квітну  весною    у  божій  ласці.

Побачила  тебе  у  тім  раю
Йшла    немов  юна  весна    до  літа.
Нам  цвіли  мільйон  фіалок  в  маю
Сяяли  очі    щастям  у  квіту.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942946
дата надходження 21.03.2022
дата закладки 23.03.2022


Lana P.

ЛЮБЛЮ ТА МРІЮ…

Люблю  та  мрію,  Вас  лелію,
Моя  рідненька  половино,  
Така  близька  мені,  людино,  -
В  обіймах  ніжних  ночі  млію.

Пречисті  почуття  рікою  
Переливаються  у  груди  -
Я  з  Вами  дихаю  усюди,
Веселкою  свічу  тремкою.

Якщо  любов  не  порятунок  -
Окраса  справжня  для  планети,
Ворожі  відведе  багнети,
В  житті  -  найкращий  подарунок!                  21.03.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942973
дата надходження 22.03.2022
дата закладки 23.03.2022


Lana P.

… НАМАЛЮЮ…

Небо  тобі  намалюю  яскраве  -
Чисто-бездонне,  як  очі  твої,
Сонце  сяйливе,  таке  величаве,
Зоряні  ночі,  співучі  гаї.

Три  голубочки-провісники  миру
Крилами  множать  всесильну  любов!
Витягнем  неньку  з  ворожого  виру,
Бо  недаремно  козацька  в  нас  кров!                                              21.03.22


*Моя  світлина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942972
дата надходження 22.03.2022
дата закладки 23.03.2022


Малиновый Рай

Ти вір і я повернуся


Ти  не  вір  ,моя  мила,брехні,
Я  живий  і  з  ворогом  б'юся.
Вір  ,голубонько,тільки  мені,
Переможемо!  Я  повернуся.

Якщо  скажуть  мене  вже  нема
Ти  не  вір,буду  я  довго  жити.
Ти  же  знаєш  і  віриш  сама
Я  не  можу  тебе  залишити.

Буду  мужньо  за  тебе  стояти
Моя  славна,надійна  ,єдина.
Буду  землю  свою  захищати
Буде  вільна  моя  Україна,

Буду  битися  я  без  зупинку,
Буду  завжди  відважним  в  бою,
За  Українську  кожну  травинку
І  за  кожну  сльозинку  твою.

Навіть  в  саму  скрутнішу  годину
Ти  надійся,ти  вір  і  чекай.
Не  вдягай,мила,чорну  хустину
І  у  церкві  свічок  не  тримай.

І  коли  прийде  час  перемоги
Я  прийду  і  скажу  щоб  ти  знала,
Повернувся  до  твого  порога,
Твоя  віра  мене  врятувала.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942888
дата надходження 20.03.2022
дата закладки 21.03.2022


Валентина Ярошенко

Свято для нас буде

Доки  йтиме  ця  війна?
Ніхто  із  нас  не  знає.
Поспішає  вже  весна,
Агресор  міць  втрачає.

Чи  втомились  вороги?
Чи  то  скінчились  гради?
Хоч  розлючені  вони,
Хай  вкусять  себе  ззаду.

Всі  тортури  над  людьми,
Хто  з  них  тепер  в  облозі.
Боже,  їм  допоможи,
Там  муки,  смерть  і  сльози.

І  дітки  у  полоні,
Їх  вивезли  в  Росію.
В  нас  сльози  йдуть  солоні,
Фашистів  суд  у  дії.

Застряг  ворог  у  крові,
Хай  захлинеться  нею.
Якщо  голови  чумні,
Окропить  шлях  своєю.

Ще  треба  потрудиться,
І  свято  для  нас  буде.
Колись  усе  скінчиться,
Вдихнемо  на  всі  груди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942502
дата надходження 16.03.2022
дата закладки 20.03.2022


Валентина Ярошенко

Не остання оця мить

Просимо  усіх  почути,
Ворог  нам  таке  творить.
Умирають  мирні  люди,
Не  остання  оця  мить.

Закидає  мирне  місто,
Іде  знищення  людей.
Проявляє  своє  звірство,
Куди  все  те  приведе?

Адже  має  він  поразки,
Злодія  оте  гризе.
Нелюдські  в  нього  повадки,
Смерть  і  муки  він  несе.

З  вояками  не  воює,
Бо  вже  памперсів  нема.
На  собі  нехай  відчує,
Забере  всіх  їх  земля.

Просимо  усіх  почути,
Беріть  приклад  всі  із  нас.
Вже  по  горло  всрався  'Пукін',
І  Кадирова  спецназ.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942577
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 20.03.2022


Valentyna_S

Збудись, свідомосте…

Цвіте  весна  кривавим  цвітом,
гамує  спрагу  сірий  сніг,  
червоно-чорні  маки  сліплять—
збудись,  свідомосте,  від  снів.    

Збудись  урешт  пекельним  гулом,  
останнім  плачем  з-під  руїн,
направленим  в  лікарню  дулом
чи  криком  відчайним  моїм.

Відкинутим  на  край  відламу  
і  вмить  розхитаним  життям,  
що  слабне  й  відпускає  маму
вслід  за  народженим  дитям.

Наріжний  камінь  збито  струсом,  
у  попіл—ближнього  люби,
і  на  однім  хресті  з  Ісусом  
розп’ято  заповідь  «Не  вбий!».

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942751
дата надходження 19.03.2022
дата закладки 20.03.2022


Lana P.

НІЧНІ СЮЖЕТИ

Цілувало  небо  темну  нічку,
Ущипнуло  місяця  за  щічку,
Потрусило  зоряні  сузір'я  -
Падало  на  землю  срібне  пір'я.

Розпустили  крила  білі  гуси  -
Ущільнились  снігові  обруси.
Може,  лебеді  трусили  пухом?
Вітер  лоскотав  мене  за  вухом  -

Шепотів  історії  казкові  -
Мабуть,  з  казкарем  він  був  у  змові.
Бачила  героїв  силуети  -
Проживала  повністю  сюжети.                              19.02.2022

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942616
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 19.03.2022


Ольга Калина

Розбитий будинок

Розбитий  будинок  тут  вщент  –  не  вцілілий,  
Розкидана  цегла,  фрагменти  покрівлі.  
З  панелі  куски  по  всій  вирві  лежать,  
А  вирва  глибока  –  більш  метрів  за  п’ять.  

Бетон  розлетівся  на  дрібний  пісок,  
І  меблі  побиті,  лежить  чобіток,
І  речі  дитячі,  і  ніжка  стола,  
 Кусок  телевізора..    Боже,  рука..  

Присипана  тут  під  землею  людина..
А  може  жива  ще?!  Скоріше,  сюди-но..!  
І  збіглись  з  усюди,  і  стали  копати..
Скоріше!  Скоріше!  Потрібно  дістати..  

Дістали..  Є  пульс..  І  кладуть  на  носилки..  
Ніхто  тут  не  знає:  а  хто  вона  й  звідки?!
Бо  зараз,  на  часі,  спасати  життя.
Тож  мчить  до  лікарні  людину  швидка.  

Розбиті  будинки,  розбиті  міста..  
І  як  не  здригнулась  у  вбивці  рука?!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942646
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 19.03.2022


Валентина Ярошенко

В баби був дід генералом / з гумором/

В  баби  був  дід  генералом,
У  минулі  ті  роки.
Не  відносився  він  дбало,
Мав  коханок  залюбки.

Все  були  в  нього  навчання,
Мав  провести  їм  урок.
Не  було  в  баби  вагання,
Посилав  постійно  '  цмок'.

Бабі  трапилась  нагода,
У  бою  застерегти.
Відкривалась  вся  нагота,
Нема  слів  відповісти.

Не  одне  дівча  на  рило,
Було  в  кожного  по  три.
Посміхався  дідусь  мило,
Треба  було  все  пройти.

Тепер  дідусь  ледве  диха,
Ще  у  нього  памперс  друг.
І  у  домі  тепер  тиша,
Бо  поражений  щей  слух.

Хто  йому  тепер  дружина?
Де  коханки  ділись  в  мить?
Посміхається  він  мило,
Бо  бажає  іще  жить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942590
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 19.03.2022


Катерина Собова

Таланти жiнки

Скаржився    Петрові    Жека:
-Торік    здуру    оженився.
Що    дружина    недалека  –
Аж    тепер    я    роздивився.

Ні    краси,    ані    фігури,
Придане  –  лиш    чепчик    з    бантом,
Не    наділена    Всевишнім
Жодним    у    житті    талантом.

-Ти    щасливий,-      Петя    каже,-
Як    у    маслі    будеш    жити,
З    половиною    такою
Можна    всі    дива    творити.

А    моя,    на    жаль,    Ельвіра
Дуже    вже    талановита…
Я    спочатку    не    повірив,
Де    собака    та    зарита.

За    два    роки    жінка    встигла
Все    добро    моє    прибрати,
Я    й    не    знав,    що    в    неї    друзі  –
Прокурори    й    адвокати.

Виявляється,    що    троє
В    неї    вже    було    синочків
(Десь    в    селі    були    в    бабусі,
Підростали    в    холодочку).

Щось    давала    підписати,
Ставив    підпис    я    охоче:
Для    всіх    став    я    рідним    татом,
Хоч    дітей    не    бачив    в    очі.

А    недавно    розлучилась
(Бо    зі    мною    зійшлась    здуру),
Пояснила:    підшукала
Вигідну    кандидатуру.

Вилізли    її    таланти
І    приховані    моменти:
На    дітей    чужих    із    мене
Беруть    справно    аліменти.

А    я,    Жеко,    хочу    щастя,
Оженюсь    без    варіантів,
Об’яви    всім,    що    потрібна
Жінка,    тільки    без    талантів!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942654
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 18.03.2022


Олеся Лісова

Не плач, матусю

Не  плач,  матусю  рідна,  не  журися
Бо  бачу,  що  горюєш  день  і  ніч.
Коли  поглянеш  в  небо,  придивися,
Мене  впізнаєш,  поміж  інших  свіч.

Мені  тут  добре.  Мамо,  як  тут  тепло!
Веселі  діти  всюди,  чути  сміх.
Немає  болю.  Сонця  перевесло
З  долонь  пускає  зайчиків  до  ніг.

Немає  обстрілів,  орк  бомби  не  скидає,
Не  тулимось,  кудись  подівся  страх.
Тихенько  так,  сирена  не  лякає…
У  всіх  навколо  -  крила  на  плечах.

 Вже  маю  друзів.  Нас  таких  багато,
Чиє  коріння  вирване  з  землі,
Невинно  вбитих  звіром  супостатом,
Рашистом,  що  керує  у  Кремлі.

Ми  –  просто  діти,  що  хотіли  жити.  
Закрийте  небо!  -  всі  благали  світ.
Чи  він  глухий,  чи  не  хотів  почути,  
Чи  серце  їхнє  –  голий  пустоцвіт?

Цієї  ночі,  мамо,  ти  приснилась:
Ми  йшли  по  мирних  луках  і  полях.
В  ромашках  літо  радісно  іскрилось
І  вітер  грався  піною  в  струмках.

Все  буде  добре,  мамо,  ми  це  знаєм!
І  ще,..  солдатам  нашим  передай:
-Крильми  від  смерті    їх  позакриваєм,
Від  куль  ворожих,  весь  наш  рідний  край.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942582
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022


Irкina

. . І будуть люди. .


Всі  маски  знято.  Всі  рамки  стерто  .

Ще  вік  -  до  страти.  Чи  мить  –  до  смерті.


Ще  маєш  шанси.  Вже  знаєш  сенси.

В  короткі  станси  лягають  меси.


Гудять  тривоги.  Лунають  сурми.

Всьому  живому  -  зриває  струни.


Тьмяніє  сонце.  Ридають  зорі.

Шаліють  орки.  Їм  треба  крові.


Рвуть  коси  бо́ги  від    тво́рень  своїх  .

За  перемоги  –  платня  -  війною.


Земля  і  небо  –  як  поле  битви.

Хтось  ім'я  шепче  твоє    -  в  молитві..


Ще  маєш  час  ти  ,  ще  маєш  вірші..

..А  може,  завтра,  все  стане    іншим  ?



Пройдеш  пороги  до  нових  істин  .

Знайде́ш  дороги  народжень  -  з  тризн.

Тут,  на  Землі  ти,  чи  в    наднебессі  -

Цей  світ  любити  –  нови́м  -  воскреснеш..




Небес  заграви  вдихнеш  у  груди  -


..І  зійдуть  трави...  І  будуть  -  люди...  








       [color="#ff0000"]  УКРАЇНА  -  ПЕРЕМОЖЕ!!![/color]





.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942585
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022


Lana P.

МІЙ АДМІРАЛЕ…

Ваш  якір  в  моєму  морі,
Припнутий  до  дна,  адмірале!
А  Ви  у  нічному  дозорі  
Пильнуєте  цінні  корали.
 
У  бухті,  омріяній  нами,
Вигойдує  сни  бригантина,
Ваш  прихисток  тут,  між  штормами,  -
Наснаги  набратись  причина.

На  палубі  -  зоряні  коди  -
Таємна,  містична  в  них  сила.
Найкращі  в  житті  нагороди  -
Любові  розкішні  вітрила!                                                                              


 14.03.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942397
дата надходження 14.03.2022
дата закладки 17.03.2022


paveljurlov67ju

Навіщо Ви прийшли до Нас?

Навіщо  Ви  прийшли  до  Нас?  
Нам  кажете,    врятуем  Вас.
А    Ваше  начебто  спасіння
Надовго  будуть
пам'ятати  покоління.

Як  тільки  Українські  перешли  границі,
Почали  грабувати  скрізь  крамниці.
В  місцевих  жителів  стріляти  ,
І  їх  будинки  руйнувати.

Пройшов  фашист  по  
Україні,
І  топче  нашу  землю  нині.
Мирне  життя  перетворили  Наше  в  Ад.
Так  будьте  прокляті,  і  Путін  з  Вами  гад  !!!

Неможу  все  в  собі  тримати  ,
Я  хочу  на  весь  світ  кричати.  
Душа  болить  потрібні  лати,      
Щоб  в  душі  дири  відлатати.

В  Країні  біль,  стріляють  гради  ,
А    землю    топчуть  орки  -  гади.
Скрізь  плачуть  діти,  матері.
І  проклинають  іх  старі.

Ця  біль  у  кожної  родині.
Ми  Українці  всі  Єдині!
Одна  вона  у  нас  Країна,
Єдина  Вільна  Україна!

Навіщо  ОРК  прийшов
до  нас  !
Спочатку  зруйнував  Донбас  ,  
Міста  трощив,  трощив  всі  села.
І  думав  гра  дуже  весела  ,

Пройде  по  Київській  столиці,
Йому  дадуть  тут  паляниці.  
І  будем  ми  його  рабами.  
А  він  нас  гнати  батогами.

Але  ми  Вільна  Україна!
Нас  не  поставить  на  коліна.  
Фашист  не  прийде  в  наші  хати.
Ніколи  нас  не  подолати.

Ми  не  Фашисти  як    вони  .
А  Українські  доньки  та  сини.
Всі  будем  захищати  Батьківщину.  
Єдину  Неньку  Вільну  Україну  !!!

Слава  Україні  !!!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942380
дата надходження 14.03.2022
дата закладки 16.03.2022


Валентина Ярошенко

Ми переможемо війну

Українці,  мої  любі!
Ми  переможемо  війну.
Адже  правда  завжди  буде,
У  нас  закладено  струну.

Струну  миру  і  любові,
Наша  надія  в  кожен  день.
Там  прямують  людські  долі,
І  віра  всіх  вперед  веде.

Її  в  нас  не  відібрати,
Бо  ми  тепер  одна  сім'я.
Дано  війну  нам  подолати,
Короткі  руки  у  Кремля.

Вони  взмозі  лиш  вбивати,
Та  гвалтувать    юних  дівчат.
Народила  всіх  їх  мати,
Зомбірував,  напевно  кат.

Йде  війна  із  мирним  людом,
Ми  безліч  втратили  дітей.
Повним  адом  життя  буде,
Всіх  не  пробачити  смертей.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942382
дата надходження 14.03.2022
дата закладки 15.03.2022


Valentyna_S

Якби ж то міг солдат із Трептов-парку…

Якби  ж  то  міг  солдат  із  Трептов-парку
відкрити  правду:  має  гріх  тяжкий  ?
Хай  би  без  поспіху  скрутив  цигарку
й,  поміркувавши,  оповів-таки,

як  з  дому  гнав  німецького  фашиста,  
як  виливав  на  нього  жовч  і  гнів.
Була  притому  совість  його  чиста,
бо  людську  гідність  втратити  не  смів.

Звільняв  він  окуповані  країни,
не  раз  дитячі  рятував  життя,
беріг  чужі  святині  від  руїни,
та  не  утратив  дару  співчуття…

і  вірилось.  В  добро  хотілось  вірить,
у  створений  мистецтвом  ідеал.
Та  похитнулась  відтепер  довіра,
бо  сьогодення—світ  кривих  дзеркал.

Над  дедоваєватєльской  расієй
немовби  чорний  ангел  пролетів,
зерно  брехні  й  нелюдськості  посіяв,
й  земля  солдата  зрощує  катів.

Доспіли,  бач,  які:  дітоубивці,
адепти  фюрера,  сусідів  встид.
Прийшли  в  війні  з  цивільними  сміливці
вчиняти  в  Україні  геноцид.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942365
дата надходження 14.03.2022
дата закладки 14.03.2022


Valentyna_S

В залізнім кулаці

За  хвилю  до  безумства  
                                           мирно  дихав  Рим
В  залізнім  кулаці  володаря  Нерона.
А  потім    небо  видихало  пломінь  й  дим.
Тиран,  натхненний,  ждав
                                               від  слухачів  поклонів.

Палали  амфілади  довгих  дев’ять  днів.
Лягали  попелом  святині  давні  міста.
Із  вежі  імператор  в  сивій  пелені
Декламував  про  Трою  
                                               жваво  й  урочисто.

Його  величність  купчив  родичів  гроби,
Спонуканий  політеїчним  пантеоном.
Отож  патриції,  плебеї  і  раби
Мовчали,
                                                 лякані  диктаторським  законом.

Та  все  ж  настав  кінець  
                                               приниження  й  ганьби.
Сенат    вердикт  оголосив—
                                               і  параноїк
Лементував  до  номенклатора:  «Убий!
Убий  мене,  
                                               бо  хочу  смерті  я  швидкої!».

Обмануті  облудливим  потоком  слів
І,  мовби  під  гіпнозом,
                                               напівсонні
Народи  вибирають  дотепер  собі
Керманичів—новітніх  деспотів-неронів.
                                                 

Нерон  відомий  тим,  що  страчував  будь-кого,  хто  був  з  ним  не  згоден,  включаючи  власну  матір.  Він  же  розіп’яв  учня  Ісуса  Христа—  Петра.  Писав  вірші,  був  актором.  Кажуть,  для  більшого  натхнення    наказав  спалити  Рим.  
     Йому  дісталося  1808  Олімпійських  вінків.  Однак  домагався  він  подібних  результатів  шляхом  обману.
     Вважаючи,  що  зелений  колір  поліпшить  зір,  Нерон
носив  одяг  зеленого  кольору,  свою  спальню    прикрасив  хризолітами,  навіть  арена  для  гладіаторських  боїв  була  засипана  малахітом.  На  самі  бої  імператор  споглядав  через  відшліфований  смарагд.
У  ванній  у  воді  плавали  рибки,  які  випускали  електричні  розряди.
Простий  народ  його  любив.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941834
дата надходження 07.03.2022
дата закладки 14.03.2022


Віктор Варварич

Україна переможе

Далі  бомлять  землю  московити
І  знову  кругом  сирени  ревуть.
Вони  хочуть  вільний  народ  вбити  
І  чинять  свою  диявольську  суть.

Триває  ця  запекла  боротьба  -
Одвічна  війна  між  добром  і  злом.
А  плюгавому  карлику  -  ганьба,
Країна  здобуває  перелом.

Народ  московії  далі  мовчить,
Кров  наших  дітей  на  їхніх  руках.
А  він  сховавши  голови,  скавчить,
І  далі  ходить  у  мокрих  портках.

Народ  здобуває  перемогу
І  нищить  цих  клятих  окупантів.
І  неоклінно  молиться  Богу,
Руйнує  ницих  колоборантів...

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942281
дата надходження 13.03.2022
дата закладки 13.03.2022


Надія Башинська

ВСТАЛО СОНЦЕ…

Встало  сонце...  знов  росою  умилося  зранку,
личко  рушничком  утерло.  Вдягло  вишиванку.

І  пішло  воно  зі  сходу...  увесь  день  ходило,
а  під  вечір  на  заході  за  горою  сіло.

Усміхалось  до  всіх  сонце...  і  було  привітним,
всіх  на  світі  зігрівало  проміннячком  світлим.

Завтра  сонце  знову  встане...  вмиє  личко  зранку,
одягне  свою  барвисту  гарну  вишиванку.

Знов  ходитиме  над  світом...  буде  всім  світити,
щоб  усі  запам'ятали,  як  треба  любити.

Щоб  усі  запам'ятали:  Україна-ненька
від  зла  світ  весь  врятувала  й  сонечко  ясненьке.

Боронила  сонце  й  небо...  Землю  рятувала,
синь  небес  і  позолоту  в  себе  увібрала.

Слава  Богу!  Україні  і  героям  слава!
Все  зробили,  щоб  у  світі  Правда  розцвітала.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942132
дата надходження 11.03.2022
дата закладки 13.03.2022


Катерина Собова

Примусове кохання

-То    це    правда,    що    вже    друга
В    тебе    дівка    -    Лера?
Вона    ж    така    недолуга
Й    страшна,    як    холера!

Тут    вже    треба    зір    і    мову,
Й    розум    відключати,
Щоб    лягти    із    нею    в    ліжко,
Та    ще    й    переспати.

-А    куди    ж    мені    діватись?
До    стіни    пришила…
Ця    не    буде    довго    гратись  –
Сильна,    як    кобила.

Гаркнула,    неначе    в    рупор  -
Йде    луна    по    хаті,
Як    та    вежа    -    здоровенна,
Метрів    два    в    обхваті.

В    неї    в    боксі    -    перемоги,
Як    мені    тікати?
Відбиватись    -    нема    змоги,
Мусив    покохати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942207
дата надходження 12.03.2022
дата закладки 12.03.2022


Віктор Варварич

Мій славний народ

Пишаюсь  тобою  мій  народе,
Ти  міцний,  як  ця  закалена  сталь.
І  твій  дух  вільний  прагне  свободи,
Його  нескорить  плюгавий  москаль.  

Я  вірю  у  твою  перемогу,
Уже  котрий  день  проводиш  борню.
Приймаєш  бій  і  молишся  Богу,
І  захищаєш  дітей  від  вогню.  

І  щоденна  боротьба  триває,
Та  із  кожним  днем  міцнієш  і  ти.
Наш  Господь  тобі  допомагає,
Здолать  орду  і  дійти  до  мети.

І  згинуть  всі  кляті  нечистивці,
Розвіється  ця  нещівна  війна.
Розквітнуть  у  полях  чорнобривці,
Зазвучить  мелодія  не  сумна.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942203
дата надходження 12.03.2022
дата закладки 12.03.2022


Валентина Ярошенко

День перемоги- свято для нас

Втікайте  люті  окупанти,
За  межі  нашого  кордону.
Є  вашому  життю  гаранти,
Живими  доповзти  додому.

Втікайте  вороги  закляті,
Не  нівечіть  нелюди  землі.
Можливо  вас  чекає  мати,
Ще  й  нагороди  у  Кремлі.

Звірині  бачили  повадки,
Смертельні  вибухи  із  градів.
Жахливі  тривали  випадки,
Завжди  зустрічали  вас  радо.

Скоріше  втікайте  злодюги,
Ніколи  вам  не  стати  людьми.
Чекає  вас  суд  по  заслузі,
Хоча  б  не  наваляйте  в  штани.

Почуйте  жорстокі  нацисти,
В  останній  пропонуємо  раз.
Вже  капітуляція  близько,
День  Перемоги  -  свято  для  нас.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942178
дата надходження 11.03.2022
дата закладки 12.03.2022


Lana P.

ПЕРЕМОГА СВІТЛА

Звіщають  неба  труби
Про  перемогу  Світла  -
Планета,  щоб  розквітла,
Очистилась  від  згуби  -
У  березні,  до  квітня.

Мир  принесуть  лелеки,
Підмогу  в  нашу  хату  -
Підсилену,  крилату,
І  зникнуть  небезпеки  -
Розплата  буде  кату.

Я  відчуваю,  любий,
Фіалки  під  ногами,  
Приховані  снігами.
Їх  сонечко  голубить  -
Цілує  просто  в  губи!                                                      8.03.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941928
дата надходження 08.03.2022
дата закладки 10.03.2022


Надія Башинська

ЛЕТІЛА ГОЛУБКА

Летіла  голубка,  крилонька  біленькі.
Летіла  голубка  до  отця  й  до  неньки.

А  як  прилетіла,  у  садочку  сіла.
Побачила  неньку  та  й  заговорила:

-  Ой  вийди,  матусю...  ой  вийди  із  хати.
Нехай  вийде,  мамо,  із  тобою  й  тато.

Подивіться  пильно  на  мене  біленьку,
вісточку  синочок  передав  гарненьку.

Б'ємо  воріженьків...  Ой  дамо  ж  лихому!
Повернемось  швидко  ми  до  свого  дому.

Летіла  голубка,  крилонька  біленькі.
Несла  сину  радість  від  отця  та  неньки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942019
дата надходження 09.03.2022
дата закладки 10.03.2022


Катерина Собова

Заздрiсть

Чоловіки    в    холодочку
Грали    в    карти,      в      доміно,
Запізнився    Вася    Квочка  –
Вдома    додивлявсь    кіно.

Збуджений    на    лавку    всівся,
Наче    в    хаті    був    аврал,
Із    промовою    завівся  –
Дуже    вплинув    серіал.

-Як    же    в    нас    несправедливо!
Прав    немає    в    мужика…
Ось    в    арабів,    як    на    диво  –
Скрізь      хазяїна    рука.

В    тих    краях    життя    хороше,
Звісно,    той    Алі,    Саїд,
Маючи    гарем    і    гроші,
У    житті    залишить    слід.

Має    право    набирати
Цілий    штат    собі    дружин
І    в    покорі    їх    тримати:
Кожній    по    заслузі    -    чин.

Ті    найкращі    -    для    кохання,
Ті    -    в    роботі,    ось    де    суть!  
І    у    ліжко    йому    зрання
Їсти    й    пити    вже    несуть.

А    у    нас,    хіба    закони?
Тут    одну    лиш    вибирай,
А    на    більше    -    заборона,
Хочеш    -    тещу    доглядай.

Подививсь    я    -    ледь    не    плачу,
В    РАЦСі    болю    завдають:
Цю    одну    -    дурну    й    ледачу
Під    розписку    видають!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941971
дата надходження 09.03.2022
дата закладки 10.03.2022


Родвін

Российский солдат, я к тебе обращаюсь !

Росси́йский  солдат,  я  к  тебе  обращаюсь
Тебе  Украи́ну  вовек  не  сломать  !  !  !
Штык  в  в  землю  вонзи  и  домой  возвращайся,  
Ведь  ждут  тебя  дома  невеста  и   мать  !

Но  если  сейчас  ты  меня  не  услышишь,
Продолжишь  суровую  с  нами  тяжбу́  -
С  мечо́м  ты  пришел,   от  меча  и  погибнешь  !
И  гру́зом  двухсотым  верне́шься  в   гробу́  !

Танков  коло́нны  и  градов  машины
Испепели́м,  защити́м  города  !
Силу  дает  нам  любовь  к  Украине,
Рабо́м  нам  не  быть,  под  пято́й  -  никогда  !

От  крымских  степей  до  полесского  края
Раскинулась  наша  родна́я  земля  !
Готовы  погибнуть  тебя  защища́я,
Любовь  беззаветная,  боль  ты  моя  !

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941909
дата надходження 08.03.2022
дата закладки 09.03.2022


Валентина Ярошенко

До перемоги крок за кроком

А  свято  є,  було  і  буде,
Нікому  нас  не  подолати.
Живі  ми,  українські  люди,
А  з  нами,  Україна  -  мати.

Яку  б  професію  не  мали,
Освіта  є  у  людей  різна.
Війна  усіх  нас  об'єднала,
Тепер  задача  у  нас  спільна.

Хто  може,  тим  допомагає,
Велика  кількість  є  роботи.
Захисники  міста  звільняють,
В  когось-  волонтерів  турботи.

Обов'язком  подати  руку,
Тепер  вона  така  потрібна.
Іде  війна:  сльози  і  муки,
Хоч  словом  поміч  необхідна.

А  свято  є,  було  і  буде,
До  перемоги  крок  за  кроком.
Боже,  страшні  спалахи  чути,
Та  мирне  небо  прийде  згодом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941913
дата надходження 08.03.2022
дата закладки 08.03.2022


Валентина Ярошенко

Гряде вже перемога наша

А  ворог  лізе,  лізе  й  лізе,
На  повні  груди  дихать  не  дає.
Навіть  весна  до  нього  з  снігом,
Ми  у  надії,  час  його  пройде.

Хай  йому  очі  повилазять,
Шляху  не  бачить,  куди  він  повзе.
Нехай  всіх  біль  і  сльози  наші,
Прямою  стежкою  у  ад  веде.

А    диверсантів,  сук  продажніх,
Чекають  болота,  котрі  без  дна.
Вони  для  нас  гості  поважні,
В  вінках  посадимо  їх  до  стола.

Розповімо,  як  нам  живеться,
Сонце  закрили  чорна  тінь  і  тьма.
Всім  ворогам  місце  знайдеться,
Чекає  домовина  їх  тіла.

Пройшла  до  них,  якась  повага,
Бути  велика  честь  в  нашій  землі.
Одна  йде  ненависть  й  зневага,
Лишиться  пам'ять  в  місті  і  селі.

Облиш  нас  пукінська  навала,
Дії  прокляті  й  всі  ваші  кістки.
Гряде  вже  перемога  наша,
У  бій  повстали  доньки  і  сини.
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941814
дата надходження 07.03.2022
дата закладки 07.03.2022


Lana P.

Веснa

Весну  малює  очерет  -
Мочає  пензель  в  небо  ясне  -
Таке  сяйливе  і  прекрасне  -
Видніє  березня  портрет.

Здають  позиції  сніги  -
Вже  оголили  чорноземи,
Лишають  сонячні  емблеми,
Їм  вітер  додає  снаги.

Зашаленів  малий  струмок  -
Пустився  у  біги  щосили,
І  затріщали  льоду  брили  -
Відволікали  від  думок.

Таку  чекали  ми  весну  -
Не  у  руїнах  та  жахіттях,
Щоб  радість  квітнула  в  суцвіттях.
О,  світе,  зупини  війну!                                                                                    


*Моя  світлина.            6.03.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941797
дата надходження 07.03.2022
дата закладки 07.03.2022


СОЛНЕЧНАЯ

💔💔💔 ПРИШЛА ВОЙНА….

Пришла  война...нас  разбросало...
Нет  ря́дышком  родных  людей!
Наш  Киев  га́ды  обстреляли  
Лесно́й,  Трое́щину  сильне́й!

Весь  мир  в  душе  переверну́лся!
Нет  я́сности,  как  дальше  жить?
Бог  призывает  нас  очну́ться,
Чтоб  в  людях  -  лю́дность  разбудить!

По  сё́лам  -  танки,  автоматы...
Ирпень  и  Буча,  всё  в  огне!
Народ  их  кро́ет  благи́м  матом!
Боль  материнская  везде́!

Народ  очну́лся  от  зомби́зма,
Жаль  только,  что  такой  ценой!
Воняет  воздух  от  фашистов,
Им  не  понять  боли  людско́й!

Раке́тным  гу́лом  стонет  небо,
Клуби́тся  дым  под  небеса́!
А́нгелы  плачут  над  плане́той,
Вздыма́я  души  на  крыла́х!

Фанто́мно  виден  город  Харьков...
Его  забыть  возмо́жно  ль  нам?
Вся  Украина  -  рiдна  мати
Стон  испуска́ет  тут  и  там!

Одесса-мама  вновь  страда́ет!
Чернигов  лупят  нещадя́!
В  нас  Белоруссия  стреляет...
Тем  распина́ют  -  как  Христа!

Как  жить,  ко́ль  озвере́ли  люди?
Детдо́м  с  плане́ты    сте́рли  сей!
Их  больше  никогда́  не  будет
Их  души  -  ста́я    лебедей...

Молю́  Марию  я  Святую
Ты  Сына  Божьего  спроси
За  како́й  грех  мы  так  беду́ем?
Прости  нас  Го́споди,  прости!

Пусть  будет  мир  скоре́й  по-всюду!
Его  должны  мы  все  ценить!
Войны  пускай  нигде  не  будет!
Сплоча́йтесь  люди  -  чтобы  жить!

СОЛНЕЧНАЯ(Кондратюк  Т.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941761
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 06.03.2022


Катерина Собова

Дві біди

Із    барсеткою    в    машині
Виглядав    заможним    паном:
І    батьки,    і    всі    знайомі  –
Всі    пишалися    Степаном.

Справи    вирішив    у    банку  –
Все    чудово,    слава    Богу!
Раптом    стрів    стару    циганку,
Причепилася    до    нього:

-Дві    біди,-    ворожка    каже,-
Біля    тебе    будуть    витись:
Перша    (ось    як    карта    ляже)  –
Тобі    треба    оженитись.

А    із    другою    бідою
Після    шлюбу    будеш    знатись,
То    своєю    головою
Будеш    сам    вже    розбиратись.

Із    появою    дружини
Все    само    собою    сталось:
Усі    кошти    якимсь    чином
Дуже    швидко    розсмоктались.

Тепер    пішки    Стьопа    ходить
Із    потертим    сірим    ранцем,
З    допомогою    дружини
Став      із    пана    голодранцем.

З    свого    досвіду    дізнався:
Є    на    світі    сила    вража…
Перед    кожним    присягався,
Що    циганка    правду    каже!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941737
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 06.03.2022


Валентина Ярошенко

Тримаймося люди

Тримаймося  люди,
Міцною  стіною.
Фашистським  злодюгам,
Що  йдуть  із  війною.

Тримаймося  люди,
Ми  сильні  із  вами.
Несуть  усім  смуток,
Розрухи  й  печалі.

Тримаймося  люди,
Бо  правда  за  нами.
Дніпровські  ті  кручі,
З  Шевченка  словами.

Тримаймося  люди,
Ми  горді  і  вільні.
Не  візьмуть  тортури,
Не  знищать  нас  війни.

Тримаймося  люди,
Ми  з  вами  єдині.
Чекають  їх  муки,
І  смерть  в  домовині.

Тримаймося  люди,
Фашистів  зламають,
І  в  небі  салюти,
Вогнями  заграють.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941678
дата надходження 05.03.2022
дата закладки 06.03.2022


Надія Башинська

МАТІНКО БОЖА, СВЯТАЯ ПОКРОВО…

Матінко  Божа,  Святая  Покрово,
Ти  чуєш  молитви...  у  них  кожне  слово,
наповнене  вірою  у  Перемогу...
Ми  знаєм  -  Ти  з  нами.
               Дай  нам  підмогу.

Вкриваєш  омофором  сад  і  діброви.
З  тобою  міцніють  сини  чорноброві,
русяві,  біляві...  Сини  України.
Загой  їхні  рани.
             Примнож  їхні  сили.

Дай  засинати  під  колискову
новонародженим...  відчути  знову
мамину  ласку  і  татову  силу
діточкам  нашим.
             Дай  Світові  -  Миру.

Матінко  Божа,  Святая  Покрово,
Ти  чуєш  молитви...  у  них  кожне  слово,
наповнене  вірою  у  Перемогу.
Ми  знаєм  -  Ти  з  нами.
               Дай  нам  підмогу.            

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941626
дата надходження 04.03.2022
дата закладки 06.03.2022


Irкina

Я - УКРАЇНА !


Я  була  радісна  і  гарна  дівчина  !
Я  -  УКРАЇНА!
                     …..        Мене  -  вбивають!
Зшаліло    градами  все  тіло    ріжеться  ,
До  горла  близиться  скажена  зграя.



Я  люблю  землю  цю  !  Я  люблю  квіти  всі  !
Весну  любила  би..
                                                                 Мене  -  вбивають…
--  Світ  щемно  дивиться  з  сльозою  на  щоці  
               –  Ти  мусиш  битися.  Ти  сміла,  знаєм!



Ми  всі  в  захопленні!    Цікаве  шоу  це!
Ти  гарно  борешся.  Мужність  –  безкрая!
Ми  навіть  молимось!      …Чому  ж  сумне  лице?
От  оплески  тобі  !
                                                         -  мене  -  вбивають…



                   –  Щита  ми  не  дамо…    –  Бо  хтось  так  ухвалив..
                 У  тебе  є  твій  меч..    візьми  ще  стріли..
               Здригнемося  не  раз,  згадавши,  що  колись,
         Як  лилась  твоя  кров  –  все  ж  була  мила..




А  Я  ВСЕ  Ж    -    ЖИТИМУ  !    Адже  зі  мною  –  БОГ!
Шалений  маніяк  схлинеться  кров'ю!    
В  любові  роджена        –  Я  Є  –  ДЛЯ  ПЕРЕМОГ  !
Моя  земля,    душа  –  завжди  зі  мною!






[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2ABNMRWr1Sg[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sn4uo4BkRYg[/youtube]






.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941697
дата надходження 05.03.2022
дата закладки 05.03.2022


Малиновый Рай

УКРАЇНА, ТЕБЕ НЕ ЗДОЛАТИ



Йде  війна  жорстока,вже  міста  горять,
Нищить  Україну  московитська  рать,
Та  не  подолати  їй  народ  такий,
Що  не  здасть  ніколи  край  свій  дорогий.

     Україна,тебе  не  здолати,
     Ти  маєш  і  силу,і  волю.
     Всі  будуть  тебе  поважати,
     А  Бог  тобі  дасть  славну  долю.


Ллється  море  крові,танки  їх  горять,
Дух  наш  український  їм  не  подолать,
Вже  нема  росії  ,  раша  тепер  є
Ї  рашистів  лютих  дужий  воїн  б'є.

   Україна,тебе  не  здолати,
   Ти  маєш  і  силу,і  волю.
   Всі  будуть  тебе  поважати,
   А  Бог  тобі  дасть  славну  долю.


Буде  перемога,згине  московіт,
Коли  згине  ворог  прийде  мир  у  світ,
Буде  вона  світла,ціла  і  єдина
Кращою  в  Європі  наша  Україна.

     Україна,тебе  не  здолати,
     Ти  маєш  і  силу,і  волю.
     Всі  будуть  тебе  поважати,
     А  Бог  тобі  дасть  славну  долю.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941642
дата надходження 04.03.2022
дата закладки 05.03.2022


Lana P.

ТРОЯНДОЮ…

Обплутаю  трояндою  плетучою
Тебе,  мій  милий,  і  нікому  не  віддам!
Розквітну  піснею  в  душі  жагучою,
Ядучі  колючки  зали́шу  ворогам!                      3.03.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941580
дата надходження 03.03.2022
дата закладки 05.03.2022


Lana P.

ЗАКОН УСЕСВІТУ

Закон  Усесвіту  не  має  "хати  скраю"  -  
Ми  всі  поєднані  на  цій  Землі-планеті.
Спиніть  війну  -  не  дайте  розгорітись  "третій"!
У  пеклі  вогняні́м  не  буде  іншим  раю!                                                                  4.03.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941634
дата надходження 04.03.2022
дата закладки 05.03.2022


Валентина Ярошенко

До серця дійти

Українці!  Ми  сильні  духом  завжди,
Якийсь'  Пукін'  нас  переможе?
Не  дано  зрозуміти,  до  серця  дійти,
Вигніє  зад,  бо  він  не  зможе.

Не  дістатись  української  душі,
Вона  така  у  нас  багата.
Ми  сила  на  захисті  своєї  землі,
Смерть  тому,  хто  хоче  здолати.

Гострі  їм  зрубають  голови  мечі,
Для  нас  вони  давно  безсилі.
Зійде  скоро  'Пукін'  з  розуму  у  сні,
Його  з'їсть  рачиця  мило.

Вона  давно  дробить  його  хребта,
Він  постійно  топче  ногами.
Дай  Боже,  щоб  смерть  його  швидко  знайшла,
Завжди  настав  мир  між  нами.
СЛАВА    УКРАЇНІ!!!  ГЕРОЯМ  СЛАВА!!!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941576
дата надходження 03.03.2022
дата закладки 05.03.2022


Віктор Варварич

Господи, спаси нас

Господи,  Тебе  я  благаю,
Збережи  людей  і  рідний  край.
Від  болю  сльозу  я  змиваю,
Зціли  душу,  орду  покарай.

Нехай  цвіт  народу  не  гине
І  пропаде  ця  клята  війна.
І  молитва  до  Тебе  лине
Та  звучить  пісня  наша  сумна.

Захисти  народ  України,
Який  із  ордою  бій  веде.
Боже,  підійми  нас  з  руїни
І  нехай  Твоя  сила  гряде.

Нехай  любов  Твоя  панує
І  зцілить  серця,  дарує  мир.
Нехай  кожен  Тебе  почує,
Бо  Ти  наш  Господь  і  поводир.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941649
дата надходження 05.03.2022
дата закладки 05.03.2022


Капелька

Без объявления войны

Идёт  четвёртый  день  войны,
Столкнули  жёстко  две  страны.
За  две  различные  идеи
Ракеты  в  Киев  полетели.

Без  объявления  войны
С  мечом  соседи  к  нам  пришли.
(м)Учения  как  на  убой
И  завязался  смертный  бой.          27.02.2022

Стреляют  в  города  и  сёла,
Кровь  потекла  рекою  снова.
Какая  мать  вас  родила?
Благословила  ли  она?

Всё  в  этом  мире  не  случайно.
Вновь  вспоминают  Вангу,  Майя
И  "Протоколы  мудрецов",
Где  зверь  показывал  лицо.

Про  Три  Войны  там  были  планы,
Их  фанатично  выполняли.
Им  подсказал  из  бездны  зверь,
Хоть  веришь  ты  или  не  верь.

Мир  на  пути  Армагедона.
Свободу  и  Днепра  и  Дона
-Зачем  ломать  природы  суть?
Зачем  встревать  в  мас...в  муть?

И  мир  уже  не  будет  прежним,
Хоть  каждый  будет  с  вас  прилежным
И  начертание  врага
Война  народам  принесла...

Фашизм  гуляет  на  планете
-Об  этом  много  в  интернете.
Фашизма  следствие  -война.
Экзамен  людям  принесла.              02.03.2022

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941494
дата надходження 02.03.2022
дата закладки 02.03.2022


Малиновый Рай

Весна 2022


Березень!Прийшла  весна,
Здавалось  би  радіти,
Та  по  землі  повзе  війна
І  гинуть  Божі  діти.

Та  по  землі  повзе  чума
В  червонім  маскараді,
Вона  надіється  дарма,
Що  їй  всі  дуже  раді.

Вона  надіється  на  те,
Що  є  непереможна.
Та  ти  ж  напала  на  святе,
Душа  твоя  безбожна.

Остання  це  твоя  весна,
Остання  це  дорога,
Бо  ти,  москалький  сатана,
Повстав  сам  проти  Бога.

Весна  прийшла,все  зацвіте
І  мирним  буде  небо,
І  оживе  усе  святе,
І  буде  світ  без  тебе.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941454
дата надходження 01.03.2022
дата закладки 02.03.2022


Катерина Собова

Заразна застуда

На    побачення    з    коханцем
Я    боялась    запізнитись,
Довелося    на    роботі
Терміново    відпроситись.

Перед    шефом    прикидалась
(Співчували    мені    люди),
Ледве    на    ногах    трималась
Я    від    сильної    ’’застуди’’.

За    годину    в    ресторані
Я    з    коханцем    танцювала,
І    що    я    шляхетна    пані  –
В    ті    хвилини    забувала.

Час    не    тратила    тут    марно:
Веселилась,    розважалась,
Погуляла    дуже    гарно,
Перед    ранком    спати    вклалась.

А    оце    в    обідню    пору
Співробітниця    дзвонила:
Поцікавилась    здоров’ям,
Співчутливо    говорила:

-Вже    пів    офісу    сьогодні
На    роботу    не    з’явились,
Подзвонили    усі    шефу,
Що    від    тебе    заразились!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941473
дата надходження 02.03.2022
дата закладки 02.03.2022


Родвін

Струмочок

Окра́й  розлогої  калини,
Де  ліс  до  кручі  похилився,
Якоїсь  грозово́ї   днини  
Струмочок  джерельце́м  пробився  !

Погля́нув  вгору,  огляді́вся  !
І   знов  у  глиб  землі  забрався,
Бо  дуже  про́стору  злякався, 
Що  раптом,  перед  ним  роздався  !

Мерщій  між  ко́ренів  сховався
Дрижить  і  злякано  шепоче  :
-  Матусю,  я  туди  не  хо́чу  !
   Я  ледь  там  з  кручі  не  зірва́вся  !

   Земе́лько,  матінко  рідне́нька, 
   Не  хочу  в  світ  той,  лю́ба  ненько  !

Шепоче  матінка  :   -   Мій  милий,
   Весь  час  триматись  за  спідни́цю,
   Струмо́чку,  лю́бий  -  не  годиться  !
   Прийшов  твій  час  !  Набравсь  ти  сили  !

   Не  бійся  синку,  той  світ  білий  -
   Безмежний,  зва́бний!   Будь  же  смілий!
   Ступа́й  з  домашнього  порогу,
   І  плинь  у  дальнюю  дорогу  !

   Течи́  крізь  до́ли,  стань  рікою,
   В  посу́ху  спрагле  поле  зро́сиш,
   Водою  спра́гнених  напо́їш
   Й  зіллє́шся  з  хвилею  морсько́ю  !

   Струмо́чку,  сину  мій  рідне́нький, 
   Збира́йсь  в  дорогу  потихе́ньку  ...

                       *      *      *

Струмок  зітхнув,  підня́всь  нагору,
Спинивсь  на  схилі,  обдивився  !
Й  джере́льцем  чистим,  з  косогору,
До  світу  білого  пролився  !

Я  пам'ятаю  те  джере́льце,
Якийсь  прохожий  -  добре  серце
Зладнав  із  лу́бу  жолобо́чок,
Та  ще  й  з  бере́сти  туєсо́чок  !

Вода  в  струмочку  -  ло́мить  зуби  !
А  смак  -  в  слова́х  не  передати  !
Горішка  вільхи,  листя  дуба,
Всіх  трав  ввібрала  аромати  !

Дзвінки́м  мале́ньким  водогра́єм
Зіско́чив  з  жолобка́  струмочок,
Водою  спо́внив  туєсочок
Й  чимду́ж  побіг  до  до́лу  з  гаю  !

                       *      *      *

Лиш  мить  -  і  він  скоти́всь  в  доли́ну.
Ніде́  не  став,  не  забари́вся,
В  обі́ймах  рі́чки,  що  там  пли́не,
У  день  погожий  опини́вся  !

Спокійна  й  сонна,  як  здавалось,
Річе́нька  Ро́двіною  зва́лась  ...
Тихе́нько  во́ди  не́сла  вдаль
Прозо́рі,  чисті,  як  кришта́ль.

Під  тінню  пра́лісів  поліських,
Крізь  хлі́бні  ниви  на  осо́нні,
Чере́з  просто́рні  оболо́ні
Лежав  той  шлях  її  неблизький  .

По  Прип'яті,   Дніпру  до  моря,
До  хвиль  солоних  -  вольна  воля  !

                       *      *      *

Так  пли́нув  час  -  не  знали  горя.
Річки́  текли,  як  час  -  невпи́нно...
Вогня́на  раптом  спала  зо́ря*,
І  стали  во́ди...  як  поли́нню  ...

Поли́нню  й  Ро́двіну  накрило  ...
І  згі́ркла  чиста  і  прозора  !
Незлі́чно  лю́ду  помори́ло,
Жахливі  зга́дки  про  ту  по́ру  !

Щоб  в  море  не  діставсь  поли́н,
Брута́льно  рі́ченьку  спини́ли  -
По  руслі  дамбу  споруди́ли*
І  Родвіни  скінчи́вся  плин  !

Рвону́лась  річка  з  берегі́в,
Аби  не  втра́тити  свободу  !
Та  не  здола́ла  перешкоду
Лиш  розлила́сь  сере́д  лугів  ...

А  з  ча́сом  поросла  травою
Ще  й  комиша́ми,  й   осоко́ю,
Дрібно́ю  ря́сочкою  вкрилась  -
Болотом  Родвіна  зробилась 

Попала  річенька  в  неволю
І  пли́нуть  вдаль  -  нема  вже  сили  ... 

                                           *          *          *

А  джерело́  ?   Струмочо́к  милий  ?

-   На  схилі  ще   дзвенить  джере́льце,
    Та  де  ж  прохо́жий  -  добре  серце,
    Що  зро́бить  з  лу́бу  жолобо́чок,
    Та  ще  й  з  бере́сти  туєсо́чок  ?  !  

    Вода  в  джере́льці  -  ло́мить  зуби  !
    Ввібра́ла  лісу  аромати  -
    Трави  і  листя,  хвої  й  лубу  !
    Смачна́  -  в  слова́х  не  переда́ти  !

Хоч  до́бра  в  джерелі  води́ця,
Та  ні́кому  її  напи́тись  !
Людей  давно  нема  в  окру́зі  !
Нема  ні  в  лісі,  ні  в  яру́зі,

Нема  ні  в  се́лах  ні  в  міста́х,
Ніхто  не  по́рпається  в  полі,
Безлюдні  се́ла  сіють  страх,
А  ві́кна  в  місті  по́вні  болю  !

Коли  вогня́на  впала  зо́ря,
Трава,  земля,  й  мала́  били́на
Гірки́м  напо́внились  поли́ном.
Зазна́ли  люди  в  то́й  час  горя  !

Тіка́ли  всі  -  й  старе́  й  дитина
Домі́вки  рі́дні  залиша́ли
Нічо́го  з  хат  не  забирали
Зірва́лись  з  місця  ...  Й  на  чужи́ну  ...

Струмок  самесенький  лишився,
Він  із  берізкою  здружився,
Дзюрча́в  їй  тихо  щось  на  схилі
І  мріяв  про  соло́ні  хвилі  ...  

          *      *      *
                            36  ро́ків  по  то́му  .

Пройшли  роки́.  Світ  став  іна́кший.
Але  не  гірший  і  не  кращий,
На  сонці  ні́жились,  дріма́ли,
Біди  ніщо  не  віщува́ло  ...

Напа́сть  прийшла́,  коли  не  жда́ли.
Берізку,  ва́рвари,  зрубали,
У  грязних  ки́рзових  чоботях,
В  багнюці,  полині́  й  болоті

У  воду  влізли  до  струмочка  :

-   Сматрі́  Ярьома  ручєйо́чек,
    Савсе́м,  как  дома,  в  Ярасла́вле.
    Давай-ка  сдє́лаєм  чайочек
    И  фля́ги  здесь  панабира́єм  !

    А  пато́м,  ядре́на  мать,
    Пає́дєм  Києв  ваєва́ть  !

Стої́ть  їх  двоє,  в  камуфля́жі,
Тупі,  жорсто́кі  і  байду́жі,
Чужо́го  світу  персона́жі,
Нена́висні,  гаспи́дські  душі  !

-   Земе́лько,  матінко  рідне́нька, 
    Це  ж  що  твори́ться,  лю́ба  ненько  !
    Не  хочу  я  їх  напува́ти  -
    Зага́рбники,  чужі  солдати  !

Дістали  фля́ги,  нахили́лись,
Армійські  фляги  у  обох,
Струмок  в  світ  білий  подиви́вся,
А  по́тім  вмер  і  пересо́х  ...

Зага́рбникам  не  дав  напи́тись,
Не  дав  їм  спрагу  вдовольни́ти,
Бо  краще  вмерти,  чим  змири́тись
І  в  ра́бстві,  під  п'ято́ю,  жити  !

-   Куда  ето  вода  дева́лась  ?
    Сквазь  землю  на  глаза́х  ушла́  !
    Хатя  бы  ка́пелька  аста́лась,
    Насы́тить  жажду  не  дала  !  

Спраглі  й  злю́щі  ще  кружля́ли
З  пусти́ми  фля́жками  в  обо́х,

А  десь,  в  дале́кім  Яросла́влі,
Струмо́к  росі́йський  теж  засо́х  ...

                                           *          *          *

Вогня́на  раптом  спала  зо́ря*  -    [i]І  засурмив  третій  Янгол,  і  велика  зоря  спала  з  неба,  палаючи,  як  смолоскип.  І  спала  вона  на  третину  річок  та  на  водні  джерела.  А  ймення  зорі  тій  Полин.  І  стала  третина  води,  як  полин,  і  багато  з  людей  повмирали  з  води,  бо  згіркла  вона... 

Об'явлення  св.  Йоана  Богослова
8:10-11:[/i]


дамбу  споруди́ли*  -  Google  координаты  
   цього  місця    51.363176,30.116286

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941409
дата надходження 01.03.2022
дата закладки 01.03.2022


Валентина Ярошенко

Перемога буде наша

Не  можна  опускати  руки,
Надію  мати  на  все  краще.
Ворожих  градів  чутно  звуки,
Все  ж  перемога  буде  наша.

Тут  зігніють  тіла  ворожі,
Усім  Богом  даної  землі.
Вони  на  Гітлера  похожі,
'Пукінські'  тварини  неземні.

Вони  із  мирними  воюють,
Оті  нелюди,  чиїсь  сини.
У  війні  правила  існують,
Прийшли  вбивати  нас  вони.

Ми  віримо  у  наше  військо,
Свою  землю  взмозі  захистить.
За  метр  землі,  за  кожне  місто,
Інколи  життя  -  коротка  мить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941281
дата надходження 27.02.2022
дата закладки 01.03.2022


Малиновый Рай

Війна страшна

Війна,яка  ж  страшна  вона.
Не  думали  і  не  гадали,
Що  прийде  у  наш  дім  вона.
Прийшла.Як  хижий  звір  напала.

Здригнулася  земля  від  болю
Коли  пішов  на  брата  брат,
Щоби  відняти  віру  й  волю,
Посипався  на  землю  "град".

Злітають  в  РАЙ  небесний  душі
Простих  людей  і  вояків
І  гіркі  сльози  очі  сушать
Як  війна  губить  малюків.

Чому  на  нашому  порозі
З'явились  люті  вороги?
Та  знають  хай,  всім  скрутять  роги,
Не  буде  їхньої  ноги

На  нашій  неньці  Україні.
Зметемо  навіть  їх  сліди
Чим  і  займаємося  нині.
Спровадимо  їх  на  завжди.

Вставай  Український  народе!
До  зброї!  Знищимо  ху***ло.
Відстоїмо  свою  свободу,
Заживемо    йому  на  зло.

Моліться  Богу!  Він  є  з  нами,
Він  допоможе,захистить!
Ми  переможемо,настане
І  навіть  скоро,  така  мить.

На  ноги  стала  Україна!
І  вже  нікому  не  зламать.
Вона  НЕ  СТАНЕ  НА  КОЛІНА,
А  буде  тільки  процвітать.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941378
дата надходження 28.02.2022
дата закладки 01.03.2022


Lana P.

ВІДСТУПИТЬ ТЕМРЯВА…

Відступить  темрява.  Світанок  близько.
Незламний,  український  мій  народе,  за  тобою  майбуття!
На  полі  відсічі  -  нелегко,  слизько.
Вклонімось  перед  воїнами  низько
І  янголами  світлими  -  хто  раненим  врятовує  життя!                  28.02.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941368
дата надходження 28.02.2022
дата закладки 28.02.2022


Lana P.

МОЛИТВА

Молюсь  за  тебе,  рідна  нене,
Моя  Вітчизно  дорога.
Віщує  листячко  зелене,
Що  стане  мирною  весна.
І  згинуть  вороги  прокляті,
Як  непробудний,  сірий  бруд.
І  заживе,  немов  на  святі,
Наш  гідний,  волелюбний  люд!                          25.02.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941369
дата надходження 28.02.2022
дата закладки 28.02.2022


Lana P.

В ЧОРНИЛЬНИЦІ…

В  чорнильницю  вечора  пе́ра
Вмочили  зірки,  крізь  туман.
Сяйлива  на  небі  Венера
Коханим  напише  роман.

А  місяць  їй  чеше  волосся  -
Розкішне,  хвилясте,  як  льон.
Наснилось?  А,  може,  здалося?  -
Співають  серця  в  унісон.

У  парі  цілуються  хмари  -
Поєднує  вітер  мости,
А  ніч  напускає  нам  чари,
Коли  доторкаєшся  ти...                                  26.02.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941265
дата надходження 27.02.2022
дата закладки 27.02.2022


Калинонька

Спаси нас , Господи !

Ми  не  станемо  ніколи  на  коліна,
Не    знищить  ворог    і  не  зІгне  нас!
Вистоїть  цю  біль  пекельну  Україна,
В  цей  нелегкий  і  тривожний  час  !

 Ми  стоїмо  за  рідний  край  стіною  ,
 Не  віддамо    ні  клаптика  землі!
 Народе  мій!  Кріпись  і    йди    до  бою!
 Дивись  ,  несуть  на  крилах  весну  журавлі...
 
 Хай  та  весна  розквітне  не  у  крові  ,
 А  в  росах  ,що  на  трави  упадуть.
 У  мирі  ,  щасті  ,злагоді  й  любові...
 Життя  ж  за  неї  хлопці  віддають.
 
 Спаси  нас,  Господи  ,  у  цім  кривавім  герці,
 Синів  від  смерті  і  поранень  захисти.
 Дай  їм  мужність  і  відвагу  в  серці,
 Щоб  свою  землю  рідну  вберегти  !


 
   
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941226
дата надходження 26.02.2022
дата закладки 26.02.2022


Катерина Собова

Коктейль "Золота рибка"

Прийшла    жінка    перед    ранком
З    гулянки    додому,
Чоловік    від    хвилювання
Ледь    не    впав    у    кому.

Стрепенувся,    став    казитись:
-Дивись    мені    в    очі!
Бачу,    щоб    повеселитись,
Тобі    мало    ночі!

-Розкажу    все    до    дрібниці:
Я    зайшла    до    бару,
Не    сама,    ти    не    подумай  –
З    Леською    на    пару.

Вона    з    милим    розлучилась  –
Повна    катастрофа!
Разом    ми    колись    учились,
Ще    підсіла    Софа.

В    барі    ми    потанцювали,
Нам    коктейль    налили
’’Рибка    золота’’    назвали  –
Всі    його    хвалили.

В    голові    враз    закрутилось…
Отака    зараза!
В    рибку    я    перетворилась  –
Це    відчула    зразу.

І    тоді,    ти    не    повіриш,
До    самого    рання
Мусила    задовільняти
Всі      чужі    бажання!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941225
дата надходження 26.02.2022
дата закладки 26.02.2022


Надія Башинська

ОЙ РАДІЙТЕ, ОЧІ…

Ой  радійте,  очі.
Зникнуть  сльози  рясні.
Золотіє    сонце.
Прийдуть  дні  ще  ясні.

Та  ви  ж  не  проспали.
Ранесенько  встали.
Вам  ніколи  сльози  
не  допомагали.

Ой  радійте,  очі.
Краще  усміхнемось.
Всі  ми  разом  -  сила.
За  руки  візьмемось.

За  руки  візьмемось.
Серденько  зрадіє.
Боронім  країну
кожен,  як  уміє.

Ой  радійте,  очі.
Зникнуть  сльози  рясні.
Золотіє  сонце.
Прийдуть  дні  ще  ясні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941219
дата надходження 26.02.2022
дата закладки 26.02.2022


Родвін

Лежать ключі в моїм столі . Негероїчна поема


[i]  На  знімку  :    ключі  від  хати,  яка  знаходилась  на  вулиці  Кірова,  за  номером  5  в  селі  Копачі,  Чорнобильського  району.[/i]






Лежать  ключі  в  моїм    столі...
Такий  тяжки́й,  болю́чий  спо́мин
Про  я́сний  ранок  і  поли́н
Про  жах  й  покинуті  осе́лі

В  моєму  рі́дному  селі...
І  біль  розп'ятої  землі...

                     *      *      *
                             с.  Копачі.
                             26  квітня  1986  р.  Субота

Був  квітень  і  земля  буя́ла.
Яскраве  сонце  і  тепли́нь.
Весна  в  своїх  правах  стояла
Скрізь  цвіт  весни  -  куди  не  кинь...

Субота.    Ніжність  і  сонливість
Іду,  поли́шив  передпо́кій.
Блакить  небес,  ранко́ва  свіжість
І  ніжний,  дивови́жний  спокій  ...

Пелю́сток  вишні  тихий  та́нок,
Вже  чуть  пташо́к  весня́ні  співи.
Нара́зі  хвіртка  заскрипіла...
Сільськи́й  звича́йний,  тихий  ранок.

Ступа́ю  тихо  через  ганок
І  наші  погляди  зустрілись...

З  пустим  відром  зайшла  сусідка,
В  очах  тривога,  жах  і  туга...
Весня́ий  настрій  стерся  швидко  :
-  Стрясло́ся  що  ,    яка    нару́га  ?  !

Я  не  питав,  дивився  в  очі,
А  в  відповідь  вуста  шепочуть  :
-  Ти  знаєш,  а́томна  взірва́лась  ...
Отак  ця  вісточка  ввірва́лась,

Як  ніж  у  мозок...  Дні  і  ночі
Із  цим  жили́  ми,  а  тоді
Ніяк  та  вість  не  уклада́лась
В  моїй  безжурній  голові...

-  Тьоть  Мань,  спокійно,  то  -  брехня  !
   Обман  !  !  !  Такого  не  буває  !
   Я  ж  там  працюю,    добре  знаю  :
   Це  -  ви́гадки,  це  маячня́  !  !  !

   Не  може  атомна  взірва́тись
   Ніко́ли  !    Це  не  може  статись  !
   Плітки́  це  все  !  Якась  облуда  !
   Реактор  -  надміцна́  споруда...!

Нара́з  ,  неначе  перемкну́ло,
І  фрази,  що  хотів  сказати,
В  очах  сусідки  потонули...
Там  біль  ...  не  можу  передати...

                   *      *      *

Неква́пливо,  весь  в  клопо́тах
Зго́рбившись,  немов  старий
Йде,  натомлений,  з  роботи
Наш  сусід  Петро  Цибрій  -

Сторож  гідромонтажу́  

Зупинився,  привітались  :
-    Дядьку  Пе́тре,  що  там  сталось  ?
     Ка́жуть,  а́томна  взірва́лась  ?  !

-    За́раз,  хлопці,  розкажу  ...

Дядько    мо́вчки  зупинився,
Дістав  "Приму",  закури́в
Помовча́в,  заговорив  :
-      Блок  крізь  зе́млю  провали́лвся  ...

       Четвертий  блок  немов  пропав,
       Бо  навіть  стін  його  нема́є  ...
       Там  сильно  щось  вгорі  палає  ...
       Алеж  я  довго  не  стояв,

       То  і  не  все  там  роздивився.
       Що,  до  чого,  -  я  не  знаю,
       Та  реа́ктора  -  немає  !  !  !
       Може,  просто  розвали́вся  ...

       Ніхто  нічо́го  там  не  знає,
       Ну  що  я  то́лком  розкажу́  ...  ?
       Я  -  сто́рож,  скла́ди  стережу  ...
       Яду́чий  дим  навкру́г  вита́є,

       Від  то́го  диму  погиба́ють  ...
       Поже́жники  ...  Покрі́влю  га́сять
       Вогонь  збивають  і  не  злазять  !
       І  пе́кло  те  не  покида́ють  !

       Свідо́мість  на  посту́  втрачають  ...
       Їх  в  медсанчасть  везуть  машини,
       Поже́жні  но́ві  під'їжджають  ...
       І  лізуть  хлопці  по  драби́нах

       У  са́ме  пе́кло,  на  верши́ну  ...

Замовк  Петро,  погасла  "Прима"  :

-      Лихо  лю́те  там  зчини́лось,
       Таке  жахі́ття,  що  й  не  снилось  ...
       Аби  це  горе  під  дверима
       У  наших  хат  не  опинилось  ...

Та  й  рушив  далі,  невеселий...

А  десь,  жорстока  і  незрима,
Біда  вже  кра́лась  до  осе́лей  ...

                   *      *      *

В  сільраді  то́лком  не  сказа́ли...
Бубні́ли  щось  про  непола́дки,
А  по́тім  прямо,  в  лоб  спитали  :
-   Ти  ж  знаєш,  що  в  нас  за  порядки   ...
    Ти  ж  грамотний,  чого  питаєш  ?  
    І  станцію  ти  добре  знаєш...
    То  з'їздь  !  А  по́тім  нам  розкажеш  !

Я  з'їздив,  краще  б  там  не  був  ...
А  ліпше,  навіть,  щоб  не  чув  ...

           *   *    *

Доро́гу  вла́сті  перекрили,
Прийшлось  тоді,  в  об'їзд   податись!
На  мотоци́клі,  як  на  крилах,
Впросте́ць  до  станції   дібратись  !

Через  луг,  поті́м  по  да́мбі,  
По́під  ліній  проводами  !
Яки́хсь  в  дорозі  п'ять  хвили́н
І,  ось   він  -  АБК*  один  ...

ОРУ́  проїхав,  зупинився,
На  блок  поглянув  й  обломи́вся  !*

Як  би  сказав  Петро  Цибрій  :
-   Крізь  землю  блок  той  провали́вся  ...
     Якщо  не  так  -  то  розвали́вся,
     Немає  блока  -  хоч  убий  !

Жахну́всь  я  сили  руйнівно́ї
І  розверну́всь  ...    До  прохідно́ї  ...

           *    *   *
                           ЧАЕС.  АБК-1,  прохідна.
                           26  квітня  1986  р.  Субота                              

Проско́чить  швидко  не  вдало́ся,
Бо  про́пуск  прапорщик  забрав.
Він  був  розгубленим,  здало́ся,
І  довго  щось  перевіря́в  :

-   Є  в  спи́сках  ...  На  четвертий  блок  ...
    Немаю  пра́ва   не  пустити  ...
    Та  ра́джу   Вам  -  не  слід  ходи́ти  ...
    У  очі  глянув  і  замовк.

Я  пам'ятаю.    Ту  пора́ду,
Звича́йно  ж,  я  ігнорува́в  ...
Тим  більше,  чув  я,  як  позаду,
На  дроті  хтось  доповідав  :

-  Реа́ктор  цілий,  безпере́чно  !
   Вода  в  реактор  подає́ться,
   Дах  погаси́ли.   Не  займе́ться  !
   Все  під  контролем,   все  безпе́чно  !

Не  знав  тоді  масштаб  біди́  !
Не  слухав  до́брую  пораду  !
Залишив  прохідну́  поза́ду
Й  помчав,  чимду́жче,  до  труби́  !  

              *   *   *                                        

Горілим  тхне  тут,   сажа  й  пил  !
Четвертий  стро́щений  і  тліє  !
Дим  бу́рий  криє  небосхил,
Від  цього  жа́ху  серце  мліє  !

Четвертий,   близько,  я  спини́вся,  
Уважно,   пильно  обдивився  !
Заточи́всь,  перечепи́вся
Чуть  -  чуть  не  впав  і  не  уби́вся   ...

Під  ноги,  врешті,  подивився  !
Невті́шна  і  страшна́  картина
Поста́ла  враз  пере́д очима  -
Неначе,  білий  світ  скінчи́вся  !

З  нутра́  ввись  ва́лить  ї́дкий  дим  !
Навкру́г  все  вси́пано   скалка́ми   !
Бетон,   залізо  -  все   густим
Кіптя́вим  ша́ром  під  ногами  !

Все  забива́є  запах   зга́ру,
Смоли́  й  пале́ного  вугі́лля,
А  ще  -  гарячого  металу
І  за́пах  хімії  з  окі́лля  ...

Траву   накрило  чорним  пилом,
Вугіллям  всипаний  маршрут  ...
Так  не  буває  !   Що  за  диво   ?
Не  може  буть  вугілля  тут  !

Стій  !   Не  вугі́лля  це  -  графі́т*  !  !  !
Наразі  це  -  найгірший  фа́ктор  !
Нецілий,  певно,  цей  реактор   ...
Катастрофа ... На  весь  світ  !  !  !

Й  нічи́м  вже  тут  не  допоможеш  !
Потрібно  йти  відсі́ль  !   Скорі́ш  !
Пора  вертатись,  по́ки  можу  !
Бо  пропадеш  тут  ні  за  гріш  !

Та  б'ється  думка,  недоречна  :
-  Реактор  цілий,  все  безпечно,
   Все  під  контролем,  безпере́чно  ...  

           *   *   *

Чимду́ж  наза́д,  якмо́жна  швидше,
І  на  прохі́дній  ли́ше  мо́вив  :
-    Дружи́ще,   дя́кую  на  слові,
     До  бло́ка  не  підходьте  ближче  ...

    Графіту  там  лежить  чима́ло  ...
    Реактор,  пе́вно,  розірва́ло  ...

У  ві́дповідь  :   -   Про  це  ми  знаєм,
    І  на́віть  всіх  попереджаєм  !
    Начальство,  тільки,  Бога  мать  !
    Ніяк  про  це  не  хоче  знать  !

    Бояться  правди,  от  шакали,
    А  всі  ж  дози́метри  в  зашка́лі  !
    Твердя́ть  від  ра́нку  :  -  Все  безпе́чно,
    Все  під  контролем,  безпере́чно  !


           *    *    *

Верну́всь  в  село.  Квіту́ють  вишні.
Ледь  видно  листя,  в  цві́ту  пи́шнім,
Голу́бить  вітер  ніжно  ві́ти,
В  двора́х,  на  клумбах  -  ні́жні  квіти  !

Сміє́ться  сонечко  на  небі,
Невтомний  жа́йворон  бринить  ...
Бджола  стурбо́вана  летить,
Ну  що  іще  для  щастя  треба  ?  !

Я  йшов  смурни́й,  не  рад  весні́,    
Під  я́сним  сонцем,  синім  небом.
Чи  то  приви́ділось  мені,
Чи  то  було́  в  кошмарнім  сні,

Що  бачив  пе́кло,  по́руч  се́бе  !
І  щось  робить,  негайно,  треба  ...


           *    *   *
                             с.  Копачі.  Сільрада
                             26  квітня  1986  р.  Субота

З  обіду  я,  зайшов  в  сільраду,
Про  що,  де  бачив,  розказа́ти.
Не  встиг,  бо  зам.  не  дав  сказати  -
Він  сам  все  знає  !    Він  тут  -  влада  !

Не  заставив  зам.  чекати  -
Він  підвівсь,  дістав  бумаги,
Тиші  попроси́в,  ува́ги,
Й  урочи́сто  став  читати  :

-   З  району  нам  прийшла  депе́ша,
    З  якої  слі́дує  
       по-пе́рше  :

       В  машза́лі  лопнув  трубопровід,
       Стався  ви́тік,  ви́лив  масла,
       Загорівсь  електропровід  
       Й  запала́ла  маслотра́са  !

       Поже́жники  вогонь  туши́ли,  
       Гаси́ли  полум'я  безстрашно,
       Уміло,  грамотно  й  відважно  !
       Й  пожежу  швидко  погаси́ли  !  !  !
      
       По-дру́ге  ,   
       маю  що  сказати  :

       Пані́чних  слу́хів  не  сприйма́ти,
       Й  сами́м  плітки́  не  розпуска́ти  !

       І  вре́шті  решт,  та  в  Бога  ж  мать   !

       Спокі́йно  !   Не  панікува́ть  !
       Ідіть  додому  ляга́ть  спать  !  !  !

       Кажу  Вам  ще  раз  -  все  безпе́чно  !
       Все  під  контролем,  безпере́чно  !

                  *      *      *

Ті  дні  кошмаром  промайну́ли  ...
Пройшли́  літа́,  біль  не  стиха́є
Хоч  може,  з  ча́сом,  призабу́лись,
Та  в  снах  події  ті  зрина́ють  ...!

                  *      *      *

                                                     27  квітня  1986  р.  Неділя

Неділя.    Вийшов  в  передпо́кій,
Ще  рано,  але  спать  -  незмо́га  !
Нервозний  і  тяжки́й  неспокій,
В  душі́,  як  крик,  брини́ть  тривога  !

Красивий  і  бенте́жний  ранок  ...
Ступаю  тихо  че́рез  ганок,
Не  чуть,  чому́сь,  пташи́ні  співи  ...
Нара́зі,  хвіртка  заскрипі́ла  -

Прийшла,  пові́рена  від  вла́ди,
З  папе́рами  у  пу́хкій  па́пці,
Посильная  сільсько́ї  ради,
Й  наказ,  читає  по  бумажці  ...

Дослівно  зміст   не  пригада́ю.
Текст,  може,  десь  в  архі́в  й  схова́ли  ...
Та  суть,  звича́йно,  пам'ятаю,  
Прибли́зно,  так  вона  сказала  :

-    Затя́мте  всі  й  не  забува́йте  :
     В  хата́х  віко́н  не  відчиня́йте  !  
     Діто́к  гуля́ть  -  не  випуска́ти  !
     Нехай  сидять  тихе́нько  в  хаті  !

     Й  доро́слі,   вдома,  щоб  сиді́ли,
     По  дво́ру  й  са́ду  не  ходили...
     Ну,  там,   худо́бі   їсти  дати  ...
     Папе́ри  всі  свої́  зібра́ти,

     Кошто́вні  речі  й  гроші  взяти,
     Ще  й  те́плий  одяг...  І  чека́ти  !

     Чека́ть  візиту  медсестри́,
     Роби́ть  щось  -   в  хаті,  чи  в  веранді
     І  буть  готовим,  по  команді,
     Поли́шить  хату,  днів  на  три...

Під  пі́дпис  все  -  щоб  не  забу́ли  !
А  ще  -  таблетки  роздава́ла...
Під  пі́дпис,  що́би  в  рот  покла́ли
Пігу́лки  з  йо́дом  !    Наказала

Не  ви́плюнули,  щоб  ковтнули  !
На  ді́ток  пальцем  насвари́ла,
Щоб  ро́тики  вони  відкри́ли,
І  впевнитись,  чи  проковтнули  ...

Поті́м,  знервована  й  нера́да,
По  ха́тах  да́лі  побрела́,
Ще  залиши́лось  пів  села́
Їй  обійти́,  поті́м  -  в  сільраду  ...

                  *      *      *

Пройшо́вся  й  я,  зайшов  в  сільраду,
Гибі́в  там  зам.,  над  телефоном...
Чи  знає  щось  ?  Чи  дасть  пораду  ?
Туди  ж  зайшов  наш  агроном.

На  до́шці  став  наказ  читати,
Ніяк  не  може  зрозумі́ти,
А  як  дійшло́,  дава́й  кричати  !
Його́  проси́ли  не  шуміти,

А  агроном  -  всіх  в  Бога  мать  :
-    Посівна́  ...!    Не  дам  зірва́ть  !
     Жіно́к  -  перебирать  в  кага́ти  
     Картоплю  ж,  бо  пора  саджати  !

       Механізаторів  -  на  стан  !
       Роботи  -  море  ...!    Океан  !
       Плуги́  й  сіва́лки  готува́ти,  
       Два  тра́ктори  ремонтувати  !

Він  не  каже,  він  вола́є  !
Бо  день  весняний  -  рік  годує  !
Не  перший  рік  він  ...!  Добре  знає  !
Та  раптом  гул  моторів  чуєм    !

Монотонний  і  надривний.
Над  принишклою  землею...
Довжелезною  змією,

Буси  тя́гнуться,  невпи́нно...

Я́сним  днем,  при  світлі  фар,
Пусті́,  безлюдні,  як  прима́ри,
Людей  щоб  вивезти  від    зга́ри,
Спішать  з  усю́дів,  на  пожар  !

Скільки  їх  ?  Десятки  ?  Сотні*  ?
Там  проїхали  того́  дня.
Зняті  з  київских  маршрутів...
Ту  колону  не  забути  !

Нараз,  на  спо́лох,  телефон
Цю  тишу,    дзвінко,  розтривожив  :
-    Так,  слу́хаю,  сільрада,  ...  зможем  !
Та  враз,  здригну́вся  барито́н  :

-    Все  зробим  ми  !    Я  гарантую  !
     Не  допускати...    Чую,  чую  !

А  потім,  трішки  промовчав,
Повісив  трубку  і  сказав  :
-    Евакуація...    Людей  із  міста...
     Матір  Божая,  пречи́ста...

     Гарантува́ти  ві́льний  рух.
     Із  дванадцяти  до  трьох  ...
     Узбі́ч  дороги  не  стояти,
     На  шлях  плуги  не  випускати...

Люди  стихли,  скам'яніли,
Всі,  хто  був  тут,  зрозуміли,
Що  буде,  вре́шті,  із  селом...
Замовк,  нарешті,  й  агроном...   

            *      *      *

Нічо́го  більш  не  виясня́ли.
Тихе́нько  в  двері  подали́сь,
Як  в  чо́мусь  ви́нні,  розпроща́лись
Та  й  по  домівках  розбрелись  ...

Спіши́ли,  щоб  скорі́ш,  до  хати...
Папери  в  кучу   всі  зібра́ти,
Кошто́вні  речі  й  гроші  взяти,
Ще  й  теплий  одяг...  І  чекати  !
    
Сидіти  -   в  хаті,  чи  в  вера́нді  
І  буть  готовим,  по  команді,
Днів  на  три  поли́шить  хату,  
Три  дні  -  це  ж  зо́всім  небагато  ...   

            *      *      *

                                                                         1986  р.  Ве́рбна  неділя.*

Той  час  мину́в,  немов  вві  сні,
Не  в  сні,  в  жахливому  кошмарі  ...
Весна  в  пекельному  угарі
І  спо́внені  тривоги  дні  ...

Під  грізний  гу́ркіт  вертольотів,
Вдиха́ючи  їду́чий  дим,
Ішли  щоранку  на  роботу  !
Покинувши  зати́шний  дім  !

Жінки́  ходили  на  кага́ти,
В  мішки  картоплю  відбира́ти,
Дідусь  у  млин  -  муку  моло́ти  !
Весна  багата  на  роботу  ...

Та  жо́ден  праці  не  цура́вся  !
Для  всіх  закон  в  селі    прости́й  :
-  Вмирати  може  ти  й  зібрався,
   А  хліб, будь  ла́скавий,  засій  !   

Пройшла  неділя,  дні  вербо́ві,*   
На  ста́ні  у  ремонті  трактор,
Дві  сіва́лки,  вже  готові
Та  тліє  за  селом   реа́ктор  ...   

           *      *      *

                                                       5  травня  1986  р.  Понеділок

Автобусів  в  той  день  не  жда́ли,
Хоча́  звича́йно  добре  знали,
Що  нас  чекає  гірка  путь  !
Що  при́йде  час  і  заберуть

В  автобуси.  І  повезуть  
У  даль,  від  рі́дного  порогу  ...
Готові  всі  були  в  доро́гу
Пода́лі  від  біди  гайну́ть  !  

Грузи́лись  швидко,  без  зупинок.
Тули́лись  мо́вчки,  не  без  сліз  !
Немало  бо́лісних  сльозинок
Тоді  упало  до  коліс  !

Вмостились  діти,  як  дорослі.
Неусмі́хнені,  серйозні,
Стриво́жені  :   -  Куди  ж  ми  з  дому  ?
-  Мату́сю,  а  коли    додому  ?  !

-    Днів  через  три  -  вам  все  об'являть  -
     Ви  ж  тя́мите,  у  чому  суть  ?
     Пожежники  тут  все  попра́влять
     Й   додому  всіх  вас  привезу́ть  !

В  ванта́жівки  грузи́ли  скот  ...
Корів,  свине́й  везли  на  бі́йню  !
Нерво́вий  тик  і  рук  тремтіння
І  скри́влений  від  пла́чу  рот...

Більш  повезло́ домашній  птиці  -
Зерна́  їм  да́ли,  як  годи́ться  
І  хві́ртки  скрізь  повідкривали  !
Котів  із  хат  повипускали,

Собак  від  бу́док  відв'язали,*
Прощально,  з  жалем  подивились,
В  автобус,   спо́внені  турбот,
Знерво́вані,  нарешті  всілись.

Та  ду́ші  коло  хат  лиши́лись  ...

           *       *      *

До  тих,  хто  був  в  той  час  у  полі,
Або  на  тракторному  стані,
Хто  був  на  фермі  чи  у  школі,
Автобуси  були  пода́ні

Прямі́сінько  до  їх  роботи  !
Тоді  й  скінчи́лись  їх  турбо́ти  -
Жіно́к  забра́ли  від  кага́тів  -
Чуть  -  чуть  лиши́лось  перебра́ти  !

Мого  діду́ся,  Кицуна́
Під  руки  вивели  з  млина,
І  так,  в  робочому  убра́нні,
У  бус  всадили,  невблага́нні  ...

Людей  забрали  із  полів,
А  трактористів  -  від  ріллі́,
Від  о́ранки  взяли́  мужчин  !
Була  на  те  значна́  причина  :

Весня́ний  вітер  хи́ский,  змі́нний,
Подув  з  пожа́рища  в  село  !
І  дим,  їдки́й,  радіакти́вний,
На ха́ти  лю́дські  понесло́  !  

          *      *      *

Зібрали  всіх  -  мали́х,  стари́х,
Усі  в  автобусах  розсілись,
Нарешті  всі  угомони́лись.
В  салоні  навіть  шум  затих  ...

Водій   уже  мотор  завів,
Пора  рушать  від  цього  лиха  .
-   Стривай  !  -  Чийсь  голос  задзвенів  :
-   Ключі  на  ла́вочці  зали́шив  !

Побіг,  верну́вся  сам  не  свій
-   Ключі  забув,  ключі  від  ха́ти,
    Ну  ти  хоч  па́дай,  а  хоч  стій
    Замки́  б  прийшло́сь  тоді́  збивати  ...  

         *       *      *

Пройшли́  обі́цяні  три  дні,  
З  тих  пір,  як  з  дому  відлучи́ли  ...
В  чужі  оселі  притули́ли
Та  ще  й  в  далекій  стороні  !

Спинився  час,  лиш  сірі  дні,
Листки́  в  календарі́  зрива́ли,
Зміша́лись  бу́дні  й  вихідні́,
Лиш  кло́потів  вони  дода́ли.

Минали  тижні.  Невесе́ла
Нови́на  швидко  нас  дістала  -
Зломи́ли  й  в  зе́млю  закопа́ли
Всі,  в  рі́дному  селі́,  осе́лі  !

Хати́  звали́ли  й  потрощили  !
Зламали  двері,  стіни  й  стелі  
Й  бульдо́зерами  в  глиб  зарили  !

Лише́нь  ключі  від  них  лиши́лись  ...

         *       *      *

Давно́  замки́  заіржаві́ли,
Лежать  в  сплюндро́ваній  землі.
Давно  вже  люди  постарі́ли,
Живуть  в  збудо́ванім  селі.

І  ті  ключі  вже  не  потрібні,
Що  відмика́ли  ха́ти  рі́дні  .
І  треба  б  все  давно́  забути,
І  тих  ключів  давно  позбутись  ...  !

Лежать  ключі  в мої́м  столі́...
Такий  тяжки́й,  болю́чий  спо́мин,
Про  я́сний  ранок  і  поли́н,
Про  жах  й  поки́нуті  осе́лі

В  моє́му  рі́дному  селі́,
Про  біль  розп'я́тої  землі́...  

         *       *      *

*  тут  і  далі  -  абревіатури  подаються  без  перекладу,  як  імена  власні,  для  більш  реалістичного  відтвореня  подій.

АБК  -  административно  бытовой  
корпус  (  рос.  )

ОРУ  -  открытое  распределительное  
устройство  (  рос.  )

*облом  -  різкий  перехід  до  негативних  емоцій

*графіт  -  графітова  кладка,  знаходиться  виключно  всередині  реактора,  поміж  уранових  стержнів  (  пробачте  за  простоту  пояснення  ).  Герметичний  від  зовнішнього  середовища.  Графітові  блоки  мають  характерну,  унікальну  форму,  переплутати  їх  ні  з  чим  не  можна.  Графіт  зруйнованого  реактора  надзвичайно  радіоактивний,  і  разом  з  уламками    ядерного  палива  становить  радіаційну  небезпеку  номер  один  -  на  віддалі  в  два  метри  до  уламка  графіту  смертельна  доза
радіаціі  набирається  беззахисною  людиною  приблизно  за  10  хвилин.

*  У Прип'ять прибуло  понад  1200 автобусів з  інших  міст  України.  На  залізничну  станцію  Янів  було  подано  два  дизельних  потяги  на  1500  місць. Евакуація була  оголошена  жителям  як  тимчасовий  захід,  із  собою  дозволяли  брати  тільки  речі  першої  необхідності.  (  Вікіпедія  )

дні  вербові* -    вербна  неділя,  в  1986  р.  відмічалась  з  27  квітня.

Собак  від  бу́док  відв'язали,*  -  одна  із  собак  знайшла  своїх  хазяїнів  у  Лехнівці,  новозбудованому  селі,  за  230  км  від  Копачів,  через  рік.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941208
дата надходження 25.02.2022
дата закладки 26.02.2022


Надія Башинська

ЩОСЬ ТУТ ТАК, А ЩОСЬ НЕ ТАК…

Щось  тут  так,  а  щось  не  так...
Чи  то  щука,  чи  то  рак?

Може  так,  можливо  й  ні.
Україна  у  вогні.

Комусь  мало?  Все  собі.
Ну  і  що  ж,  що  хтось  в  біді?

Скупа  в  радості  сльоза.
Хай  легка  буде  хода.

Розцвіте  наш  рідний  край.
Кожен  свій  збере  врожай.

Що  сказати  ще?  Міркуй.
Своє  серденько  почуй.

Щось  тут  так,  а  щось  не  так...
чи  то  щука,  чи  то  рак?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941217
дата надходження 26.02.2022
дата закладки 26.02.2022


Lana P.

НІЧНІ СНІГИ

Танцює  ніч,  як  на  долоні,
Безсоння  додає  снаги  -  
Мої  голубите  Ви  скроні,
І  тануть  вічності  сніги.                          20.02.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941201
дата надходження 25.02.2022
дата закладки 26.02.2022


Любов Іванова

ТРИМАЙСЯ, МОЯ РІДНА УКРАЇНО!

[b]Нехай  горить  під  ворогом  земля
І  перетворить  зброю  їх  в  руїни.
Та  тих,  хто  за  вказівкою  кремля
Ступив  на  вільну  землю  України…

Не  буде  їм  прощЕння  на  землі
Їх  не  пробачить  і  Господь  на  небі.
І  в  кожному  містечку  і  селі
Зустріне  ворог  спротив  при  потребі.

О,  Боже  наш,  що  хочемо  –  спитай…
Нас  захисти  від  ворога-убивці!!
За  злочин  окупанта  покарай,  -
Благають  в  дні  буремні  українці.[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941187
дата надходження 25.02.2022
дата закладки 25.02.2022


Lana P.

МЕЛОДІЯ СЕРЦЯ

Вдивляються  вікна  у  всесвіт,  ще  сонні,
А  перший  промінчик  цілує  вуста.
Танцюю  на  пальцях,  на  Вашій  долоні,  -
Мелодія  серця  до  щему  проста.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940937
дата надходження 22.02.2022
дата закладки 24.02.2022


ТАИСИЯ

Homo Sapiens бессилен.


Нам    приказали      сидеть    дома.
Объявлен    строгий    карантин.
Терпели    мы    два    долгих    года.
Так    распоясался    кретин.

Тут    Homo    Sapiens    бессилен.
В    борьбу    вступил    медперсонал.
Настолько    вирус    стал    активен.
Без    вакцинаций    ждёт    финал.

Режим    общения    нарушен.
Спасает    только    интернет.
Я    навострила    свои    уши.
Надежды    к    счастью    в    мире    нет.

А    я    привыкла    жить    вольготно.
Чтоб    рядом    дружная    семья.
Теперь    мир    катится    в    болото,
Где    правит    балом    сатана.

Я    не    хочу    тонуть    в    болоте.
Три    раза    «Файзером»    колюсь.
Пишу    стихи    в    своём    блокноте.
Усердно    Господу    молюсь...

ВЕСНА      прогонит      нашу      грусть!

20.    02    2022.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940758
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 24.02.2022


Катерина Собова

Запасний варiант

-Доню    мила,-    каже    мама,-
Буду    я    просити,
Аби    ти    вже    перестала
Коханців    водити.

Вже    пора    тобі    навчитись
І    розум    включати:
З    чоловіком    розлучитись,
А    тоді    гуляти.

-Ну    ти    вже    як    скажеш,    мамо,
Наче    з    дуба    впала!
В    мене    розуму    чимало,
Все    я    спланувала.

Як    ідеш    ти    в    магазини
Туфлі    купувати,
Ти    ж    не    будеш    оті    старі
Зразу    викидати?

Якщо    розмір    не    підійде,
Чи    фасон    не    вдасться,
Вибирати    нема    з    чого  –
То    й    старі    згодяться.

От    і    я    про    себе    дбаю  –
Закрутила    й    з    босом,
Це    щоб    (Бога    я    благаю)
Не    лишитись    з    носом.

Всіх:    теперішніх,    колишніх
До    купи      збираю:
Нехай    краще    буде    лишнє,
Ніж    не    вистачає!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941085
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 23.02.2022


Валентина Ярошенко

Україно - ненька

Україно  люба,
Ми  повік  з  тобою.
Ми  сини  і  доньки,
Станемо  стіною.

Україно  люба,
Україно-  мати.
Ворогам  ніколи,
Нас  не  подолати.

Україно  люба,
У  світі,  найкраща.
А  ворожа  доля,
Назавжди  пропаща.

Україно  люба,
Незалежність  наша.
Хто  до  нас  полізе,
На  полях  поляже.

Україно  люба,
Росіян  безглуздя.
Смерть  усіх  чекає.
Лихий  час  для  людства.

Україно  люба,
Ти  -  вільна  держава.
Величі  бажаєм.
Й  великої  слави.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941083
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 23.02.2022


Ніна Незламна

Думки про рідне селище

               (Моє  рідне  селище!  Я  від  тебе  далеко,
                     але  моя  душа  і  серце  завжди  з  тобою)
                                               (    Клуб  поезії  Ніна  Незламна)  

Знову  думками  в  рідному  саду
Де  вишні  вряд,  по  стежці  я  іду
Тут  народилась.  І  босонога
Стежки  зміряла.  Просила  Бога
 За  мене  ненька  в  нічні  години
Як  духи  злі  плели  павутини
Та  кров  козацька  протіка  в  жилах
Земна  любов  -  подарили  крила!

 Рідненьке  селище  Козача  Лопань
І  повноводна  річенька  Лопань
 Придали  сили.  Й  віри  в  суцвітті
Серед  цих  вишень,  кращих  у  світі
Як  навесні  в  весільному  вбранні
Вбирали  в  себе  ранки  туманні
З  промінням  сонячним    несли  радість
Тікала  слабість,  вдихала  свіжість
Замала  сил,  здійнялась  на  ноги
В  рідному  селищі,  є  дороги  
 І  не  одна,  по  якій    ходила
Красу  довкілля,  в  серці  схранила…

Хатки…  хатки    потонули  в  садах
Від  поля    марево,  сльози  в  очах
 То  сонце  пестить  золоту  стерню
А,  я  ж  її  і  досі…  так  люблю
Хоч  і  колола,    ноги  до  болі
Та  душа  мріяла  -    будь  на  волі
Де  вітер  коси  розсівав  на  плечі
 Коли  лунали  голоси  лелечі
В  річці  вода,  грала  веселкою
Втішавсь  лелека  із  лелекою
По  всій  долині  гусячі  лапки
Ясніють  сонцем  жовті  лампадки
В  квітах  ховаються  ранні  роси
Легкий  вітрець,  пестить  вербі  коси
Що  до  води,  нахилились  низько
А  тут  й  тополі,  в  рядочок  близько
Мов  на  параді  височать  вгору
Як  не  полюбиш,  ти  літню  пору
 Коли    краса,  чарує  довкола
 А  далі,  моя  рідненька  школа.

Широке  залізничне  полотно
Воно  мені,  знайоме  так  давно
Шлях  до  станції  Козача  Лопань
Правда  не  пройдеш,    без  переживань
Адже  потяг  за  потягом  спішить
 Часом  здається,  вся  земля  дрижить
Але  ж    дороги,    іншої  нема
І  незалежно  весна,  чи  зима
             Єдиний  шлях,  тільки  цей  до  школи.  

Полотно  ділить,  селище  навпіл
Частина  рівно,  є  й  часом  нахил
Де  вздовж  дороги,  а  де    й  посадки
За  ними  вряд  будинки  і  хатки.

Я  часто  в  снах,  бачу  рідні  стежки
Безмежна  втіха  та  беруть  думки
 В  цей  час  важкий,  тривожиться  душа
Сусід,на  жаль,    нікого  невтіша
Брехливо,  нахабно  зливає  бруд
 На  наш  козацький,  відчайдушний  люд
Бажає  знищити  Батьківщину
Закатувать  у  тюрмах    родину
Хто  хоче  мирно  жити  й  працювать
Країну  щастя  й  добра  збудувать
Вирощувати  зернові  в  полі
Й  виховувати    дітей  в  любові
Щоби  ніколи  не  знали  війни!
 Єднаймось  люди!  Заради  життя
Заради  волі,  майбуття  й  щастя!

                                             23.02.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941057
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 23.02.2022


Ніна Незламна

Ти дочекайся

                                 (вірш  до  картини)

Хочу  зануритись  в  твої  обійми
 І  стук  сердець,  відчути,  чіткий  в  ритмі
Що    дано  долею,  не  вагайсь,  прийми  
Бо  я  найкраща  в  твоєму  гаремі

Карі…  звабливі  очі,  як  ти  хотів
 Тож  зізнавався,  дивлячись  у  очі
Ввечері,...    скаржився,  що  осамотів
 Що  на  подушці,  шукав  серед  ночі

І  мав  бажання  цілувати  вуста
 Пишні,  солодкі  -  смак  стиглої  вишні
Тож  дуже  важко,  вгамувати  відчуття
Нашої    близькості.  Розлуки  тижні…

Ти  шепотів,  що  вже    занадто  довгі
А  мій  літак,  знов  на  захід  летів
 Хоч    бути  разом  і    бажання  благі
І  поміж  нас  давно  нема  секретів…

Прояви    вдячності,  наше  кохання
Є    спокій    і  злагода  в  розмовах
Море  спокуси,  ніжність.  Сподівання
Тонути,    вдвох  у  весняних  загравах…

Хочу  зануритись  в  твої  обійми
 А  поки    ж,  поміж  хмарин  у  небесах
Ти  дочекайся,  екзаменом  сприйми
Вернусь…  і    розтану  в  любовних    іграх….

                                                                     18.02.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940946
дата надходження 22.02.2022
дата закладки 23.02.2022


Valentyna_S

Ждання

Іде  весна.  Як  скельце,  день  умиваний
Садів  смакує  подих  післясоння.
В  світи  дрібнить  грунтів  засмута  звивами,
І  заснопили  промені  осоння.
Полагідніле  небо,  ледь  підсинене,
Навідало  оселю  ластів’ячу,
Накриту  літом  бабиним    хустиною—
А  там  зіщулилось  ждання  тремтяче.
Бо  ж  в  провесіні  поривання  змішані:
Мінливого  характеру  панянка.
Та  вислухавши    сповіді    овіршені,
Вона  пришле  нам  пісню-вишиванку—  
Із  вітром,  а  чи  з  спраглою  пташиною…
Моєю  будь-що  пройде    Україною.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940995
дата надходження 22.02.2022
дата закладки 22.02.2022


Капелька

Мишень - в ней сердце на прицеле

У  нас  почти  спокойно,  мирно,
Но  на  границе  льётся  кровь.
Звучит  всё  чаще  "струнко,  смирно".
Душа  -мишень.  И  в  глаз  и  в  бровь.

Мишень  -в  ней  сердце  на  прицеле.
Оно  умеет  так  любить.
И  лучше  б  грозы  прогремели,
Чем  "грады"  показали  прыть.

Весна  стучит  сильнее  в  двери.
Готовься  сеять  и  пахать
И  соловья  услышать  трели.
Зачем  природу  убивать?

Зачем  играть  в  чужие  игры?
Мас...в  планы  выполнять.
Вы  не  шакалы  и  не  тигры.
Зачем,  Россия,  нападать?

Весь  мир  ведут  к  Армагедону,
Ломают  жизнь  в  любой  стране.
Мы  верим  Шустеру,  Гордону
И  грамотной  их  стороне.

В  стране  напротив  -Соловьёву,
И  Вассерману  верит  он,
А  "Вольфу"  доверяет  слову
Как-будто  тот  Багратион.

Но  существуют  также  Коны,
О  них  наверно  ты  не  знал.
Их  заменили  на  законы
Чтоб  каждый  "честно"  нарушал.

Не  предавай  любовь  и  совесть!
Свободу,  правду  не  теряй!
Пиши  прекрасную  лишь  повесть.
Не  нападай,  не  убивай!

                       22.02.2022

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940992
дата надходження 22.02.2022
дата закладки 22.02.2022


Ніна Незламна

Весна дрімає…

Вона,  ще  там,  за  горами  сховалась
Може  між  них,  дрімає  в  пухких  хмарах
Весна  -  дівиця,  краплями  вмивалась
Роси  ранкової.  Тонула  в  чарах
Злата  сонячного  й  світлій  блакиті
Пісні  наспівували  їй  струмочки
Між  хребтів,  що  смужками  в  оксамиті
Ще  й  водні  бу́льки  зводили  таночки.
І  час  від  часу  кольори  веселки
Здіймались,  підфарбовували  хмарки
В  жовто-  зелені  й  рожеві  прожилки…
Навіяли…  вечорові  присмерки…
Так  сонця  мало….  ще  дрімає  весна
Вершини  гір,  тримають  білі  ша́пки
Я  добре  знаю,  це  не  її  вина
Тепліший  березень  прискорить  кроки
Нас  первоцвітами  потішить  вона.

                                                       20.02.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940945
дата надходження 22.02.2022
дата закладки 22.02.2022


Надія Башинська

СВІТИЛОСЬ СОНЦЕ В КОЖНІМ СЛОВІ …

         Спинивсь  Господь.  Заслухавсь...  Мова  лилась,  мов  музика  красива.
Слова  дзвеніли,  ніби  пісня,  тиха  вечірня,  солов’їна.  Були  вони  такі  іск-
ристі,  немов  грайливеє  джерельце.    Світилось    сонце  в  кожнім  слові,    
проміння  зігрівало  серце.
         Думав  Господь:  «  Ой,  гарна  ж  мова,  мов  тихий  сильний  плин  ріки.
Уміють  тут  дорожить  словом,  то  ж  вірно  служить  їм  віки.  В  ній  кожне  
слово,  мов  в  намисті  перлинки-бусинки  рясні.»
Співала  ненька  колискову…
           «Ой  спи,  синочку  мій!  Засни.  
         Ой  спи,  мій  синку!  Дужим,  сильним,
         відважним,  мужнім  виростай.
         Землю  свою  люби,  мій  рідний,  
         свій  рідний  край  оберігай.»
         Згадав  Господь:  «Я  чув  цю  пісню  і  бачив  воїнів-синів!  І  їм  співала
ненька  рідна,  край  боронить  навчила  свій.  Яка  красива  мова!  Сильна.
Живе  Моя  в  ній  благодать.  Стоять  відважні  козачата.  Тут  й  слово  вміє  
захищать.»
         Всміхнувсь  Господь:  «Тримайтесь,  вої!  Я  з  Вами  у  святім  двобої.
Пора  вже  МИРУ  панувати.  Я  хочу  чути,  як  синочку  співає  колискову  ма-
ти  про  сонце  ясне  й  неба  синь.  Зросте  тут  в  щасті  кожен  Син!»
         Стояв  Господь.  Заслухавсь...  Мова  лилась,  мов  музика  красива.
Слова  дзвеніли,  ніби  пісня,  тиха  вечірня,  солов’їна.  Були  вони  такі  іск-
ристі,  немов  грайливеє  джерельце.    Світилось    сонце  в  кожнім  слові,  
промінням  зігрівало  серце.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940915
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 22.02.2022


Валентина Ярошенко

Багатство є для всіх єдине

Сумують  небеса  без  зорів,
Без  квітів  і  трав  стогне  земля.
В  полон  водами  візьме  море,
Дай  Боже,  почути  нам  солов'я.

Багатство  є  для  всіх  єдине,
Повік  стане  вільною  земля.
Посміхалось  нам  небо  мирне,
З  врожа́ями  ниви  і  поля.

Дай  Боже,  радості  всім  більше,
Веселішим  був  дитячий  сміх.
Наздоганяв  усе  частіше,
Всіх  охочих  трудовий  успіх.

Зростуть  міста  і  села  всюди,
Майбутнє  стане  наше  кращим.
Невже  у  нас  того  не  буде?
Дай  ворогам  життя  пропаще.

Лишили  смерть,  страшні  руїни,
Материнські  сльози  й  безліч  зла.
Нехай  втікають  з  України,
Кров'ю  синів  вся  вкрита  земля.

Пробачення  звірям  немає,
Пошли  Боже,  фашистів  у  ад.
Горіть  в  смолі,  хай  чорт  подбає,
Відчує  усе  на  собі  кат.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940910
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 22.02.2022


Ніна Незламна

Втеча ( проза)

           У  блакиті  яскраве  сонце,  проміння    пестить  землю,  висушує  сріблясті  роси.  Через  відчинене  вікно,  проміння    скаче  по  обличчю  Софійки,  лоскоче  щічки.  Раз  і  вдруге  відмахнулася  рукою,  ледь-  ледь  відкрила  оченята,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            -Ото,  таке  яскраве,  чом  не  даєш  спати!  Чого  пристаєш,  ну  дай  іще  трішечки  подрімати!
         В  хаті    майже  зовсім  тихо,    з-за  дверей  іншої  кімнати  ледь  чути,  -  «  Тік  -  так…  тік  –  так…»,  це  годинник.  В  нічній  сорочці,  вона  підбігла  до  відкритого  вікна    й  відразу  ж  відсахнулася,  трохи  злякалася,  
-  От  бешкетники!  Надумали  мене  лякати?!  Що  їсти  хочете?  Такі  невгомонні,  хитрі  і  спритні!  Ба,  як  навчилися  мені  заглядати  в  очі.
         Горобці,  що  сиділи  в  кущах  та  під  вікном,  зненацька  злетіли  на  калину,  що  росла  поруч.  Вони  скакали  по  гілочках,  крутячи  голівками,  позирали  в  її  сторону.
-А  звикли,  щоб  вас  нагодувала!  Зараз,  тож  почекайте.  Здається  вдома    нікого  нема,  от  і    добре,  я  трішки  побавлюся  з  вами.
Раптово  скрипнули  й  відчинилися  двері  в  її  кімнату.Відчим  сердитим  голосом,  
-Ану  дівчисько,  я  тебе  попереджав,  ніякого  годування!
Його  обличчя  від  злоби  посіріло,  густі  чорні  брови,  їй  нагадували  Карабаса  Барабаса  з  кінофільма  «Золотий  ключик»  .
Ото  впав  у  пасію  -  тільки  й  могла  подумати.  .Острах  торкнувся  душі,  тіло  судорожно  затремтіло,  як    пір`їна,  миттєво    опинилася    в  ліжку  під  ковдрою.  З  під  неї    їй  вдалося    зробити  шпаринку.    Мов  загнана  у  клітку  пташка,  сполохано  спостерігала  за  ним.  Він  сердито  зачиняв  вікно,  в  цю    ж  мить  пролунав  голос  матері,
-Янчику,  любий….    Ходи,  вже  сніданок  готовий!
 Грізна  постать  різко  розвернулася,  чорні  очі  забігали  по  ліжку,
-  Чекай,  я  з  тобою  ще  проведу  бесіду.
 На  ходу,    знову  щось  нерозбірливо  бурчав,  за  собою  гучно  зачинивши    двері,  зник.
         Відчувши  полегшення,  Софійка    кілька  раз  здригнулася.  Нервовими  рухами  думки,    перевела  подих    і  зіжавши  кулачки  прошепотіла,
-Ба  який  злюка,  а  мама  каже  хороший.  Це  він  при  ній  хороший  і  то  не  завжди,  а  коли    вона  на  роботі,  то  хоч  з  хати  тікай.
   За  кілька  хвилин,  обійнявши  подушку,  з  ліжка  гойдала  ногами,    тупо  дивилася  на  підлогу.  Їй  так  хотілося  бути  сильною,  зуміти  дати  відпір  на  його  неприємну  поведінку,  але    втримати  сльози  ніяк  не  вдавалося.    Великі  краплини  зливалися  до  купи,  стікали  по  щічках,
-Бабусю  забери  мене  звідси,  забери.  Невже  ти  не  відчуваєш,  як  мені  тут  погано.  Навіщо  їй  цей    злий  чоловік,  вона  його  любить  більше  чим  мене…
З  кімнати    пролунав  сміх…  голос  матері,
-Та  не  чіпай  ти  мене,  ото  пристав,чи  вночі  було  мало.
За  мить,  Софія  в  руках  тримала  вату,  запихала  в  вуха,
-Оце  зараз  почнеться  концерт,  ота  їх  любов.    Добре  хоч  не  вночі.
     Адже  її  часто  пробуджував  скрип  ліжка  і  гучний  сміх.  Поневолі  доводилось    чути  такі  слова,  про  які  навіть  бабусі  було  соромно  розповісти.  Тільки  закліпає  оченятами,  подумає,  для  чого  люди  видумали  таку  любов.
         Софійка  -  руденька  дівчинка  з    милими  синіми    оченятами,  дуже  схожа  на  батька.  Коли  їй  було  чотири  роки,  він  покинув  їх.    Марія  розповідала  донці,  що  подався  в  Росію,    там  і  одружився,  покохав  іншу  жінку.  
Не  раз  роїлися  думки  -  Бабуся  казала,  в  житті  можна  кохати  тільки  один  єдиний  раз  і    на  все  життя.  А  чому  ж  тато  вдруге  покохав,чи  полюбив?  А,  як  же  я?  Але  ж  чекай  дядьку  Янику,  де  ти  взявся  на  мою  голову,  ти  мене,  ще  згадаєш.
Плакала,  пригадала,  як  він  з`явився  в  їхній  хаті.  Налякав  її  своєю  статурою  та  чорною  шевелюрою,  яка  ледь  прикривала  великий,  горбатий  ніс.  Вона  забилася  в  куток,  як  пташенятко  від  хижака.  А  мати  тільки  й  сказала,
-Нічого,  звикнеш!  
     Пізніше,  десь  через  місяць,    Яник  в  сільському  магазині  віддав  продавчині  Маріїн  золотий  ланцюжок.  А  сам  збрехав,  що  донька  ним  гралася  й  напевно  загубила  в  траві.  
Того  дня,  Марія  була  сама  не  своя,
 -Шкода,  чотири  грама  золота,  а  це  ж  гроші!
На  обійсті,    разів  двадцять  перемацала  кожну  травинку,  але  так  і  не  знайшла.  Доньку  ж  до  самого  вечора  заповторила  в  куток.  Хоча  Софія  і  намагалася  їй  довести,  що  не  брала,  що  бачила,  як  він    в  магазині,  за  ланцюг  просив  більше  грошей.  Але  мати  їй  не  повірила,  бо    той  тільки  й  торочив,
-Що  ти  віриш  своїй  мрійниці!  Вона,  де  ступне  там  і  збреше,  як  твоя  мати.  
 Але  дитина  не  розуміла  до  чого  тут  бабуся,  іще  дужче  плакала.  Боязко,  як  сполоханий  зайчик  в  лігві,  так  і  вона  виглядала  з-  за  штори,  яка  від  кімнати  відділяла  піч.
   Згодом,  коли  про  це  розповіла  бабусі  та  зажурливо  подивилася,  розвела  руками,
-  Сонечко  моє,  що  я  зроблю.  Вони  мені  тебе  не  віддадуть.  Я  скільки  раз  говорила,  щоби  в  нашому  селі  пішла  в  школу,  але  умовити  не  вдалося.
       Минув  час…    Софія    перейшла  в  третій  клас,  більш  -  менш  розуміла,  як  треба  поводитися  при  дядькові.  Мати  й  бабуся  повчали,  що  не  треба  сперечатися,  а  краще  промовчати.  Звичайно  це  рідко  вдавалося  зробити,  адже    з  першого  дня    його  незлюбила.  Вона  добре  пам`ятає,  як  з  маленьким  пакуночком  прийшов  до  них  у  хату.    Як  Марія,  ті  гроші,    що  складала  на  одяг  для  себе  й    для  неї,  всі  витратила  на  нього.  Каже  сором  такого  батька  мати,  тож  треба  одягати,  а  в  нас  і  так  дещо  є  носити,  тож  обійдемося.  
 Пізніше,  дівчинка  похвалилася  бабусі,  стара  сама  пішла  в  магазин,  за  свої  гроші  придбала  їй  одяг  і  взуття.  І  перед  школою  придбала  все  що  потрібно,  бо  мати  весь  час  тільки  й  плакала,  що  невистачає  грошей.  Стара  Катерина  сердилася,  хитала    головою  й  промовляла,
-Коли  ти  навчишся  жити!  Щоби  без  нас  робила?    
 А  батько  Марії,  лише  одного  разу  бачив  Яника,  сказав  більше  й  на  поріг  не  ступне,  не  поважає  тих,  що  часто  на  підпитку  та    відхиляється  від  роботи.  Такі  тільки  й  шастають,  щоби  знайти  якусь  дурепу,  щоби  годувала  і  одягала.
   Звичайно  почувши  такі  слова,  Софія  без  сумніву  зненавиділа  його.  Ці  розмови  та  іше  ревнощі  зіграли  свою  роль.  А,  Яник,  родом  із  Закарпаття,  такі  слова  чула  дівчинка,  а  згодом,  як  пішла  до  школи,  вже  дивлячись  на  карту,  дізналася  де  це  знаходиться.  Іноді  казала  матері  і  чого  він  до  нас  приперся,  навіщо  він  тобі?!  Марія  ж  умовляла  доню,  тлумачила,  що  буде  мати  батька,  але  та  у  відповідь  хитала  головою,
-Він  не  мій  батько,  я  його  називати  татом  не  буду,  він  злий.
 Одного  разу,  навіть  перед  бабусею  заприсяглася,
-Хай,  що  буде,  чи  битимуть  мене,  чи  в  куток  ставитимуть,  до  смерті,  ні  разу  не  назву  його  татом.
       Напередодні  Великодня  ,  Катерина  привезла    два  кошика  гостинців:  домашньої  випічки:  паски,    хліб,  крашанки,    сирі  курячі  яйця,    два  добрячий  шматка  копченого  м`яса    і  стільки  ж  сала.  Софійка,  після  поцілунків  і    обіймій  з  бабусею,  діставала  з  кошика  три  кільця  пахучої  домашньої  ковбаси,
-Ого  скільки  багато  всього!    Мамо,  ото  вже  твій  Яник  наїсться,  певно    стане  жирним,  з  брюхом,  як  наш  сусід  дід  Сашко.Той  ледве  ноги  переставляє.
Катерина,  сердито    її  шарпнула  за  руку,  долонею  закрила      рота,
 -Софіє  та  чи  так  можна!  Ану  цить!
Хоч  це  було  сказано  доволі  сердито,  все  ж    онучка  притулилася  до  неї,  почала  шепотіти,
-  Ой,  бабусю,  чула  би  ти,  як  вона  йому    годить!  І  горілки  наллє  в  чарку  і  все  що  краще,  то  йому  дає  їсти,  а  мені,  то  вже,  що  залишиться,  якщо  все  вдвох  не  з`їдять.
 Та  приголубила  онучку  й  до  доньки,
-Що  я  чую?!  Це  правда?
 -Мамо  він  приходить  з  роботи  голодний,  як  вовк.  Тож  на  будівництві  робота  виснажлива,  важка.
-Досить!  Я,  зрозуміла.!  Ще  й  горілку  купуєш!
   Звернулася  до  онучки,
-Ти  йди…  погуляй,  я  маю  з  мамою  поговорити.
     Близько  години  в  хаті  ніби  хто  дорогу  перебіг,  гучна  розмова,  крики.    Нарешті,  Софія  побачила,  як  бабуся  вийшла  з  хати,
-Ходи,  поцілую  та  вже  піду.  Ти  слухайся  маму,  після  зелених  свят,  на  все  літо  тебе  заберемо.
-Це  правда?  Що  сказала,  відпустить?
-Не  хвилюйся!  Це  при  умові,  що  ти  закінчиш  школу  на  відмінно.  Тож  старайся!  Будь  гарною  дівчинкою,-      поцілувала  в  чоло  і  попрямувала    по  стежці,  що  вела  через  городи.
 В  Пасхальні  дні,  в  домі  гулянка  затягнулася.  З`явились  чужі  чоловіки,  їли,  пили  горілку,  гучно  розмовляли  про  якісь  справи.  Марія,  як  квітка  розцвіла  серед  них,одягла  красиву  сукню,  до  всіх  всміхалася,  розповідала  анекдоти.  
 Софії  здавалося,  що  про  неї  всі  забули.  Вона  любила  тишу.  Бабусина  хата  -  гавань  радості  і  любові.    Де  завжди  пахне  м`ята  і  чебрець.  А  на  веранді,  завжди  в  глечику  парне  молоко,  яке  вона  обожнювала.  Їй  дуже  хотілося  якнайшвидше  закінчити  школу  і  поїхати  до  бабусі.  А,  як  не    буде  кому  завезти,  то  й  ладна  пішком  добратися  до  неї.
     Вже  минула  й  Поминальна  неділя,  а  троє    чоловіків  так    і  жили    з    ними.  Правда  спали  в  окремій  кімнаті,  яка  знаходилася  за  гостинною  кімнатою.  Дівчинці  здавалося,  що  вони  й  не  збираються  кудись  зникати.  Одного  разу,  вона  помітила,  як  мати  з  трьома  чоловіками  зачинилася  в  сараї.    Її,  ніби  хто  облив  окропом,  бігла  стежиною  по  між  городами,  мов  руденька  вивірка.  Як  подалі,  в  густу  високу  траву,  що  огороджувала  сільський  садок.  Ніхто  і  не  помітив  її  зникнення.  Вона  довго  лежала  на  траві,  задивлялася  в  небо,  проводжала  сонце  до  заходу.
     Сутеніло,  прохолода    торкнулася  плечей,    мурахами  пробиралася  по  спині.  Перша  думка  –  треба  повертатися  додому,  ще  захворію,  як  закінчу  школу?  Бабусю,  як  я  хочу  до  вас.
     Софія  крадькома  вийшла  з-за    хати.Троє  чоловіків  і  відчим,  розсівшись  на  спориші,  грали  в  карти.  Яник  помітивши  її,  доволі  хриплим,  пропившим  голосом,
 -Ану  руденька,  підійди  до  нас!  Не  бійся  дядьки  хороші.  А,  ще  будуть  кращі,  якщо  ти  їх  будеш  слухатися.  Бач,  таке  весіллячко  в  нас,  я  програв,  тож  маю  розрахуватися.  Підійди,  я  сказав!
   Вона  відразу  схопилася  за  вуха.  Подумала,  що  відчим  хоче  зняти  золоті  сережки,  які  їй  подарувала  бабуся.
Чоловіки  ледве  язиками  ворочали,  одночасно  про  щось  зашепотіли,    потім  пролунав  сміх.  Вона  все  ж  насторожено  підійшла  до  вітчима.  Єхидна  усмішка,  очі  налиті  кров`ю  налякали  її.  Зненацька  прикрив  очі  й    його  велика  рука  простягнулася  під  її  сукню.  З  силою  притиснув  до  себе  й  до  чоловіків,
-Я  думаю  вже  можна,  товстенька,  майже  ввійшла  в  силу.  
Двома  руками,  вона  виривалася  від  нього.  Чоловік,  що  сидів  поряд,  закрутив  її  руки  назад.  Брудна    долоня  накрила  рота.
-Ти  мені  програв  три  рази,  тож  я  перший,
-  Е  ні!  Ти  йди  до  Марії,  он  Микола  каже,  вже  готова  до  всього,  тож  лови  кайф.  Ну…хіба  вже  потім…
Софія  відчула  послаблення  ,  її  руки  вирвалися,  товкла  вітчима,  тремтячим  голосом,
-Я  віддам  сережки,  віддам.  Дядьку  Янику,  ви  так  не  жартуйте!  Повеселилися  і  досить,  а  те,  що  програли  в  карти,  я  знаю  де  заховані  гроші….
-О,  це  вже  потепліше…  Ти  не  бійся  мене…
-Ні-  ні,  я  зараз,  я  хутко,  дуже  хочу  до  вітру,  потім  покажу  де  гроші.
 Чоловік  навпроти  вітчима,  жадно  провів  по  її  шиї,торкнувся  грудей,
-Ти  попробуй  яке  ніжне  тіло,  он  і  грудці  вже    ледь  скам`янілі….Може  я…
 За  мить  двоє  чоловіків    штовхали  один  одного.    Яник  прошепотів,
-Нам  обом  треба  спасатися,  неси  гроші,  бо  мене  підріжуть.
Він  почав    розбороняти  чоловіків.    Третій  чоловік  кліпав  очима,  не  розумів,  що  коїться.  Бо  вже  скільки  випив  горілки,  що  не  зміг  і  рухнутися.
Софія,  окинувши  оком,    влетіла  в  хату.  На  ліжву  лежала  оголена  мати.  Вона  на  ходу  вкрила  її  ковдрою,  сама  ж  кинулася  до  відчиненого  вікна.  …
       Скільки  бігла  і  не  пам`ятає,  крізь  сльози  озиралася.  Позирала  на  небо,  шукала  місяця  й  зорі,  
-Ой,  скоро  ж  зовсім  стемніє…
З  лоба  стікали  краплини  поту,але  вона  їх  ніби  й  не  помічала,знову  бігла.  Зразу  ніби  й  чула  гупотіння,    остановившись  лише  на  мить,  прислухалася  .Не  могла  зрозуміти,чи  то  шарудіння,чи  в  голові  так  гуділо,  що  не  змогла  розібрати.  
Нарешті  жаданий  ставок…  полегшено  перевела  подих.  Тільки  тепер  відчула,  як  палають  ноги.  Зуд  і  біль,  її  тіло,  аж  тріпотіло.  Звичайно  зрозуміла,  що  пожалилася  кропивою..  Хвилюючись,  тремтячими  пальчиками,  з  сукні  здирала  ріп`яхи,  зайшла  у  воду.Декілька  раз  судорожно      затремтіла  та    все  ж    поступово    в  ногах  відчула  менший    зуд,  зникав  сильний  свербіж.  
   Цю  дорогу  вона  добре  знала,  але  йти  далі  не  наважилася,    далі  стежка  через  ліс.  В  голові  гуділо,  знову  прислухалася…  боялася  почути  чиїсь  голоси.  Так  і  не  впевнилася,  чи  її  хтось  доганяє,  чи  ні,  знесилена,охопила  руками  свої    худенькі  плечі,  пішла  вперед.  Вона  вийшла  на  стежку,    притулилася  до    першого  ж  дерева,  
-Зараз  трішки  відпочину,  зараз….
 В  очах  мов  пелена….  Повіки  важчали,  мимоволі  стулялися,  підкрався  сон.
     Настала  ніч…по  небу  де-не-де  мерехтіли  зірки…  А  місяць,то  виринав,то  знову  пропадав,  ховався  за  хмари.  У  лісі  ніби  й  тихо,  лиш  де-інде  щось  тихо  зашарудить.  Сові  не  спалось…кілька  раз  крилами    порушила    тишу.  Можливо  раптово  когось,  чи  щось  уздріла  гучне  –  Ку-гу-у-у  рознеслося  по  лісу.
Софійка  здригнулася,  кліпала  очима,  з  уст  вирвалося,
-    Ой,  де  це  я?    Так  темно….  
Згадала…    Почуття  сильного  душевного  болю,  безвихідь,  розпач.  Але  озирнувшись  і  знову  прислухаючись,  притулилася  до  дерева.  Руки  самі  тягнулися  до  ніг,  вже  гладила  їх,  вгамовувала  зудіння.  Перепліталися  думки,  але  іншого  виходу  не  було,  вирішила  подрімати,  дочекатися  ранку.  
   Світало…  Над  ставом    здіймались  перші  промені  сонця,  торкалися  води,  вона  блистіла,  веселково  переливалася.  Спів  зяблика  її  розбудив.
-Ой,-    злегка    затремтіла,  -  Все  ж  прохолодно.  
Озирнувши  все  довкола,  заплакала,
-Я  ніколи  не  прощу  тобі,  ніколи.  Цю  подію  повік  не  забуду.  Ой,  мамо  -  мамо,  я  ж  тобі  казала,  навішо  він  тобі!
Як  горох,  по  щоках  котилися  сльози,  оминала    дерева,  кущі,  поспішно  йшла  через  ліс.  Втішала  себе,
-Іще  з  кілометр  залишився  і  вже  буду  в  бабусі.
     З  лісу  виднілося  зелене  поле…    Листки  гороху  виблискували  на  сонці,  де-  не  –  де  звисали  краплі  роси.  Легенький  вітерець  пестив  обличчя,    висушував  сльози.  Задоволено  озирнулася,поглянула  на  сонце.  На  якусь  мить  зупинилася  і  вже  легенька  усмішка  ковзнула  по  її  обличчю,
 -  А  тут,    вже  й    рукою  подати…
 Хотілось  пташкою  летіти…гучно  билося  сердечко,  поспішала.    Йшла  навпружки,    лише  де-не  де  йшла  по  межах.  Їй  хотілося  притулитися  до  любимої  бабусі,  розповісти,  що  коїться    вдома.
         Бабусин  садок….  щаслива  мить.  Дід    біля  вуликів  оглядав  планки,  відмахувався  від  бджіл.
       Вона  наближалася…  Думки  застерігали  -  Хоча  би  не  налякати,  як  краще  зайти,  але  ж    хвіртка,  напевно    закрита  на  клямку.  Як    полізу  через  паркан,  ще  більше  налякаю.
.  Крадькома  шмигнула  за  сарай,    закричав  сполоханий    півень.  Палкан,  уздрівши  її,  стояв  на  двох  лапах,  заскавулів.    Софійка  вже  стояла    біля  хвіртки,    саме  в  цей  час  Катерина  вийшла  з  хати.  Від  здивування  очі,  ледь  не  вилізли  на  лоба,  веселим  голосом,
-О!  А  хіба  ми  не  закриті  на  клямку,  ти  де  взялася.  А  мама  де?А  що  з  ногами?  Чому  незаплетена?
 Скільки    треба  сили  і  мужності  цій  дівчиннці,  щоб  вгамувати    відчуття  образи.  Щоб  не  злякати  свою  рідну  бабусю.  За  мить  випучилися  очі    повні  сліз.  Вона  намагалася  їх  струсити,  підійшла,
-Бабусю,  мені  з  тобою  треба    поговорити.Тільки  хай  дідусь  поки    мене  не  бачить.  
Зблідніла  Катерина,  схопилася  за  голову,
-Ой  Боженьку,  щось  сталося?!  Чого  ж  ти  вся  така?
-  Та  ні,  нічого  бабусю,  всі  живі,  здорові,тільки  пішли  до  хати.    Після  цих  слів  Катерина  полегшено  перевела  подих,
 -Ну  то  пішли!  Боже  -  Боже  де  ж  ти  так  поранилася?!  Як  ти  наважилася  прийти  сама?    Я  зараз  йодом  оброблю  рани,  мусиш  потерпіти  і  все  розказати.
     Софійка  обома  руками  обійняла  її  за  талію,  довірливо  дивилася  в    ніжні  стурбовані  очі.  На  згоду  кивнула  головою.  Кому  ж  вона  ще  зможе  розповісти,  окрім  своєї    рідненької  бабусі.  Адже  найбільше  довіряє  тільки  їй,  тому  й  розповість,  чому  зважилася  на  втечу.  
                                                                                                                                           2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940870
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022


Зелений Гай

Носорог

Чу!  Грохот  доносится  -  джунгли  трещат,
На  ветках  мартышки  от  страха  кричат,
Сквозь  чащу  идёт  напролом  носорог.
Вы  слышите  топот?  Появится  рог!

Где  жутко,  опасно  -  он  там  проходил,
Ему  не  страшны  тигр,  лев,  крокодил.
Из  дебрей  дремучих  он  выход  найдет.
Где  путь  не  проложен,  плевать,  он  пройдет!

Термитники  рушит  и  топчет  цветы,
Ломает  деревья,  лианы,  кусты.
Как  грома  раскаты,  как  яростный  шквал
Его  топот  громкий  уже  всех  достал.

"Куда  так  несёшься?  Врагов  напугать?
А  может  спешишь  ты  кого-то  спасать?"
"Кого  мне  пугать  тут?  Кого  мне  спасать?
Я  просто  иду.  Я  ведь  вышел  гулять."

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940855
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022


Катерина Собова

Винна влада

Руки    в    діда    Віті    пружні  –
Бабу    Галю    обіймав,
Про    обов’язки    подружні
Він    сьогодні    нагадав.

Але,    як    дід    не    мостився,
Чогось    нового    хотів,
Лиш    подумав    -    вже    втомився
І    фіаско    потерпів.

-Це    все    влада    винувата,
Ось    до    чого    довела,-
Дід    розказував    завзято,-
Хай    би    трясця    їх    взяла!

Я    до    слабості    не    схильний,
Це    система    в    нас    така,
Пригадай,    який    я    сильний
Був    колись    за    Кравчука!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940867
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022


Любов Таборовець

Музика скрипаля

Злетів  смичок  –  мов  жайвір  ніжно,
Знялися  ноти  в  небеса…
А  з  ними  плач,  і  тихо  й  гнівно,
Ховала  музики  краса.

Лилась  акордом  тепла  злива
У  жили  матінки  Землі…
А  в    мить  якусь  -  вже    незрадливо
Сніжинки  танули  в  імлі…

То,  раптом,  рокотами  грому
Неслася  музика  жалю…
Мов  горобина  ніч  оскому,
В  смичок  вплітала  скрипалю.

А  ось  стрімкий,  скелястий  берег,
Омитий  хвилями  морів…
Вчувався    в  нотах  ніжних  шерех
Дерев  і  вітру  угорі…

То,  мовби  все,  і  вмить  –  нічого
Стихія  й  тиша  обнялись…
У  скрипці  рай…  той  сон  від  Бога,
Де  ноти  щастям  рознеслись…

20.02.2022
Л.Таборовець




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940831
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 21.02.2022


Капелька

Зачем ты начал воевать

Зачем  ты  начал  воевать
И  в  обе  стороны  стрелять?
Зачем  законы  преступил
И  заповедь  совсем  забыл?

Разрушил  мирные  дома,
Подставил  церковь  и  себя.
Опять  сбивают  самолёт,
А  в  нём  гражданский  ведь  народ.

Ты  как  паук  сплетаешь  сеть,
В  которой  торжествует  смерть.
Ты  хочешь  крови  как  вампир
И  хочешь  покорить  весь  мир.

Мечтаешь  Киев  захватить
И  паспорт  свой  всем  "подарить".
Стремишься  Русь  восстановить  
И  КГБ  в  ней  насадить.

Ты  у  руля  большой  страны,
Которую  не  любишь  ты.
Большой  Семёрки  чемпион
И  не  указ  тебе  ООН.

Твой  путь  ведёт  людей  в  беду
И  в  мировую  кабалу.
Зачем  тебе  нужна  война,
Неужто  она  мать  родна?

Зачем  людей  гнобить  в  стране?
Они  и  так  как  на  войне.
Зачем  в  погибель  уводить,
Чтоб  вместе  с  демонами  быть?

Ты  знаешь,  пролетает  век
И  остаётся  только  след,
А  если  много  нагрешил,
То  значит  сильно  наследил.

Запутать  ведь  порой  легко,
Распутать  может  не  дано.
Распутин  -рус....  человек.
Какой  же  будет  твой  ответ?

Какой  ответ  простых  парней,
Которых  поджидает  смерть?
Какой  ответ  людей  в  миру
Кто  верит  в  честную  войну

И  ложь  за  правду  посчитал.
Не  тех  в  душе  он  "убивал"...
Ты  истину  опять  распял,
Давно  об  этом  ты  мечтал.

Какого  духа  твоя  Русь?
Порой  и  думать  берегусь.
А  выбор  ведь  уже  стоит:
Московский,  европейский  чип.

Возможно  начал  воевать
Быстрей  в  концлагерь  чтоб  загнать
И  мир  "мамоне"  покорить,
Любовь  и  правду  подавить.

Стих  написан  в  июле  2014.

Стихотворение  было  удалено  
с  моей  страницы  осенью  2017,
но  поскольку  стихотворение  
не  потеряло  своей  актуальности  
и  сейчас,  то  решил  выставить  его  
снова,  изменив  в  нём  четыре  
строчки  и  несколько  слов.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940796
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022


Капелька

Зимою солнышка так мало

 Три  месяца  ноябрь  -январь
солнышка  почти  не  было  видно.

Зимою  солнышка  так  мало,
Вверху  как-будто  пелена.
Химтрейлы.  Словно,  сеть  упала
Пытаясь  поглотить  меня.

Ну  и  тебя  конечно  тоже
И  всех  живущих  на  земле,
Вскормив  народы  с  детства  ложью
-Крутись  как  белка  в  колесе.

Вращай  свой  глобус  под  ногами,
Летай  как  пуля  в  небесах.
Они  играются  ведь  нами
И  собирают  свой  гаввах.

Они  неровно  дышат  к  людям.
Друг  не  скрывается  как  вор,
Поделится  любимым  блюдом,
В  сердцах  не  выстроит  забор.

Но  бармалеи  не  такие
-Сломать,  закрыть  и  запретить.
Они  другие  и  чужие
-Не  могут  искренне  любить.

И  потому  весь  мир  на  взводе,
Уже  не  раз  нажат  курок.
Утилизация?  Ну  вроде.
Глобальный  в  Матрице  урок...

Финальный  занавес  обмана
От  света  мир  плотней  закрыл.
У  "зверя"  исцелилась  рана
И  гены  людям  подарил.

                         18.01.2022

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940791
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022


Надія Башинська

ЛЕТІЛИ ЖУРАВКИ…

Летіли  журавки  до  рідного  краю...
вони  повертались  та  й  до  свого  гаю.

Летіли  журавки,  крильця  тріпотіли,
своїй  землі  рідній  журавки  раділи.

А  у  гаю  травка  та  й  зазеленіла...
бо  журавкам  ніжним  вся  земля  зраділа.

А  кожна  журавка,  як  краплинка  світла,
вона  несе  весну,  щоб  земля  розквітла.

А  кожна  журавка  краплю-радість  несла,
щоби  земля  рідна  у  цвіту  воскресла.

Кружляють  журавки  ген  у  небі  синім...
так  весна-красуня  додає  всім  сили.

Летіли  журавки  до  рідного  краю...
вони  повернулись  та  й  до  свого  гаю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940767
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022


Ніна Незламна

Горить земля….

Горить  земля...
Скільки  підірваних  мостів
 Скільки  поставлено  хрестів
 О  скільки  бід!  Скільки  горя!
   І  мертвих  чайок,  вздовж  моря
 Відстріляних  із  гарматів
У  тюрмах  змучених    братів
 Що  воювали  за  свободу
Не  берегли…  душу  свою
Дивились  у  вічі    смертям
Щоб    спалося,  спокійно    нам…

І  день  і  ніч...
По  бліндажах  блукає  сум
Всім  непозбутись  їдких  дум
Про  смерть,  синів,  що  полягли
Чи  в  них….    на  руках  вмирали
І,  як  сказати  матерям
На  війну  кожен,    йшов  дитям
А  серденько  зупинилось…
Матусі,  мабуть  й  не  снилось
 Що  син  зростав    -  йти  на  війну
 Що  не  зустріне  вже    весну
 І  не  спечеться    каравай
 Його  душа  злетить    у  рай….

Летять  снаряди...
 Ворог  не  спить,    імла…  кордон
Знов  підкрадається  »дракон»
 І  свисти  пуль  збивають  сніг
Понапивались,  луна  сміх
То  їх  розвага,  їх  пиха
 Банда  на  землю  зазіха
 Коли  ж  нажреся,  (людоїд)?
Чи  замість  серця,  маєш  лід?
Не  сняться,  тобі  ті  хрести?
За  гріх  маєш  відповісти!
Перед  людьми  й  перед  Богом
Маєш  кроваву  дорогу
Не  мрій  про  рай,  тобі  у  ад
На  тебе  там,  жде  (маскарад)!

Страждають  сім*ї...
О,скільки  бід!  Скільки  горя!
 Коли  уйметься  ця  буря?
Буря  ненависті,  війни
Коли  ж  повернуться  сини?
Знов  стемніли  небосхили
О,  Всевишній,  дай  їм  сили
Вистоять  за  Україну!
Землю  зберегти  й  родину!

                                 19.02.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940761
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022


Любов Таборовець

Моя УКРАЇНО

Розкинулась  вдалеч  Земля  неозора,
Оспівана  дзвінко  в  піснях  солов’я.
Гостям  у  ній-  щедрість,  лихим  -  непокора  
Найкраща  у  світі  –  країна    моя.

Ти  крила  свої  гартувала  віками
У  попелі  згарищ  та  іскра  жила,
Що  духом  нескореним,  сильним,  роками
До  волі  звитяжно  народ  свій  вела.

Він  є  невмирущий,  велична  державо!
Історія  -  в  пам’яті,  в  мові  твоїй.
У  пісні  чарівній  -  традиції  й  слава,
Духовності  думка,  і  сила  у  ній.

Зранена  в  битвах,  душа  покалічена...
У  посмішках  щирих  -  прекрасна  Земля!
В  диво-вінку,  немов  сонце,  магічному
Нащадкам  своїм  кожен  день  промовля:

«Гуцули  і  лемки,  горянців  родина,
Бойки  славетні  і  поліська  сім’я…
Для  нас  УКРАЇНА  –  свята  Батьківщина
В    «Тінях    предків  забутих»  -  наше  ім’я.

Любіть  свою  мову,  родину,  країну
В  любові  такій  –  непоборні  ми  є!
У  Вірі  й  Надії  наблизимо  днину,
Де  щастя  розквітне  повсюди  земне.

24.08.2021
Л.  Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940701
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 20.02.2022


Lana P.

МІЙ МАЛЯРЕ…

Мій  маляре,  у  Вас  -  магічна  щітка,
Що  пестить  тіло  й  душу  водночас.
Вібрує  дивом  кожна  світла  мітка  
І  барви  випромінює  для  нас.

Мій  маляре,  Ваш  пензель  чудоді́йний
Фантазій  відображує  політ  -
Далекий,  загадковий,  містерійний...
До  щему  підкорив  мене  Ваш  світ!                      19.02.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940689
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 19.02.2022


Закохана в море

Турция - Настурция

(каламбуры)


*****
Обладатели  НАТУР  поэтических
Приглашаются  НА  ТУР  романтический

*****
За  морем  Черным  у  НАС  ТУРЦИЯ,
Цветет  в  той  Турции  НАСТУРЦИЯ.
ЗА  БОРОМ  кедровым  -  вишневый  сад,
А  за  ЗАБОРОМ  -  дивный  виноград

*****
Недалеко  от  БАКА  ЛАВР  зеленый,
Под  лавром  БАКАЛАВР  грустит  влюбленный

*****
Не  бойся,  маленький  укольчик  в  ВЕНУ,
И  полетишь  к  невесте  в  ВЕНУ

*****  
БРАТ  И  СЛАВУ  не  забыл  позвать  -
В  БРАТИСЛАВУ  едем  отдыхать





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940693
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 19.02.2022


Валентина Ярошенко

Нам потрібно ще жити

Наші  роки  біжать,
Та  душа  не  старіє.
В  Бога  віра  одна,
В  ній  живе  ще  надія.

Бо  настав  такий  час,
І  що  далі  чекає?
Є  натхнення  у  нас,
Дамо  відсіч  печалі.

А  любові  шматок,
Наше  серце  зігріє.
Ще  повітря  ковток,
Живе  завжди  надія.

І  онуки  зростуть,
Наша  гордість  і  варта.
В  очах  сльози  чомусь,
Не  пройшло  життя  марно.

Наші  роки  біжать,
Ми  не  взмозі  спинити.
І  часу  вже  не  жаль,
Нам  потрібно  ще  жити.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940648
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 19.02.2022


Lana P.

ЛЕБЕДИНЕ КРИЛО

Цим  віршем  був  навіяний  вірш:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940614

Для  мене  будь  сонцем,
Моїм  охоронцем  -
Тобі  подарую  тепло.
Будь  мені  хвилею:
Теплою,  милою  -
Цілунками  вкрию  чоло.
Стань  мені  піснею:
Світлою,  пізньою  -
Відчуй  лебедине  крило!                31.01.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940633
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 19.02.2022


Валентина Ярошенко

Любов із струнами тепла

Невже  весна  зайшла  у  лютий?
Теплом  всю  землю  обняла.
Не  дивлячись  на  зимні  скрути,
Дощами  землю  полива.

І  я́сне  сонце  з-за  хмаринки,
Зробило  радісний  наш  день.
Зазеленіли  всі  долини,
А  день  по-  троху  ніч  краде.

Сніги  розтанули  й  зібрались,
Водою  десь  в  низовині.
Струмками  всі  туди  стікали,
Дзюрчали  весело  пісні.

Стоять  баюри  серед  вулиць,
Там,  де  пошкоджений  асфальт.
Із  під  коліс  летить  повсюди,
У  різні  сторони  вода.

Невже  весна  зайшла  у  лютий?
Нехай  залишиться  вона.
Бо  вже  бажається  відчути,
Любов  із  струнами  тепла.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940592
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022


Катерина Собова

Аналогiчний приклад

В    нас    урок    літератури
Був    цікавим    і    комічним:
Мислити    навчав    нас    вчитель
Послідовно    і    логічно:

-Долетить    не    кожна    птаха
Над    Дніпром    до    середини,
То    невже    цей    птах    -    невдаха,
Чи    ще    інші    є    причини?

Встав    Грицько    голубоокий:
-Гоголь    цим    хотів    сказати,
Наш    Дніпро    такий    широкий,  
Що    його    не    подолати.

-Молодець,-    сказав    учитель,-
І    ця    істина    є    вічна.
Постарайтеся    назвати
Приклади    аналогічні.

Каже    Леся:    -  Ось    в    Кореї,
Там    уже    свої    причини,
Жодна    в    них    собака    нині
Не    дійде    до    середини.

Не    тому,    що    там    собаки
Вибирають    відпочинок,
А    тому,    що    всі    корейці
Дуже    люблять    цих    тваринок!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940573
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022


Любов Таборовець

Прокидається Весна

Десь  там,  під  снігом,  тихо-тихо,  
вже  прокидається  Весна…
Землі  шепоче  :  «Глибше  дихай,
твої  вже  барви  бачу  в  снах…»
Сонливо  сонце  ніжить  плечі,
З-за  хмарки  зирка  крадькома...
Все  виглядає  ключ  лелечий,
який  сховала  десь  Зима.
А  он  гілля,  вже  жде  розлоге,
пухнастих  котиків  юрбу.
Їх  коси,  скупані  вологі,
мов  юнку,  вбрали  ту  вербу.
Скрегоче  пані  Завірюха,
і  Вітер  злий  гуде  вночі…
Весна  під  боки  Зиму  штурха,
а  та  лиш  плаче,  і  мовчить…

18.02.2022
Л.  Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940546
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022


Ніна Незламна

Позаздрив ( з гумором)

За  столом,    посварились  сусід  із  сусідом
Зпересердя,  кожен  друга  обзивав  дідом
Хоч  роки,  ще  ого-го,  до  молодиць  гожі
Стали  пики  червоні,  як  під  вікном  рожі
Старий  дід,  сидів  навпроти,  ними  пишався
 В  очах  сльози,  згадать,  молодість  намагався
Ой,  мені  б,  ваші  роки,  не  втрачав  би  шансу
Такі    славні  жіночки,  а  вони  до  «Шнапсу»!
Як  телята  до  корови,  от  присмоктались!
Сказав  вголос,-  Досить  пить,  вже  понажирались!
 Дві  сусідки,  жінки  славні,  схожі  на  квочки
Тож  спочатку  не  втручались,  дивились  мовчки
 А  коли,    дійшло  до  бійки,  стали  наливати
По  грам  двісті  кецнувши,  пішли  танцювати
Хапа  кожна,  чоловіка  й  тулить  до  себе
Нащо  силоньку  втрачать  та    ще  й  без  потреби
Ходи  сокіл,  ходи  ясний,  жвавіший  у  бійці
Може  нині,  вже  й  догодиш,  своїй  милій  жінці
Брали  заздрощі    старого,  підкрутив  вуса
 Так  за  віком  годиться,  взяв  обох  за  вуха
 Вже  хитрий  погляд,  всміхнувсь,  змовчати  не  в  змозі
Як  воєвода,    гучно  крикнув  на  порозі
Забіяки!  Ну,  як  півні!Гайда  до  хати!
Може  й  справді,  настав  час  квочок  потоптати…
Вслід  дививсь,  позаздрив  дід,  почухав  брюхо
От  мені  б  ,  молодому!  Жаль  не  та  житуха….

                                                                                               13.02.2022р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940542
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022


Калинонька

Лесю Курбасу ( 135- річчю від дня народження визначного актора і режисера присвячується)

Театр  для  нього-  все  його  життя,
 Йому  віддав  свою  любов  і  сили.
 За  це  терпів  сибірське  заслання,
 Та  вороги  дух  Леся  не  зломили.

Він  збирав  і  терни  ,  і  зірки
Своєї  творчості,  що  нЕсла  подих  Волі.
Успіх  на  сцені...  Згодом  катівні  ,  Соловки...
Правди  не  вбили  ,  не  зігнули  долі.

 Його  життя  -  це  приклад  для  всіх  нас,
 Його  мистецтво  житиме  в  народі.
 Пам'ять  про  нього  не  стирає  час,
 А  дух  його  витає  на  свободі.

 Як  сильний  вітер  дух  його  витає
 І  сіє  зерна  правди  на  землі.
 У  нашім  серці  дружно  проростає,
 І  світить  нам  дороги  у  імлі.


 Він  тут  ,  із  нами,  всіх  нас  окриля,
 Він  оживає,  бореться,знов  ролі  грає!
 Його  шанує  рідная  земля,
 Лесь  Курбас  в  пам'яті  народу  не  вмирає!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940405
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 17.02.2022


Зелений Гай

Новый самокат

Я  лечу,  как  птица,
Я  безумно  рад,
Подарил  мне  папа
Новый  самокат.
Оттолкнусь  ногою
Только  раз,  один,
На  ковре  волшебном
Мчусь,  как  Алладин.
И  совсем  безшумно
По  кругу  двора
Я  кружусь  и  смотрит
Наша  детвора.
Вот  я  накатаюсь
И  всем  уступлю,
Радостью  делиться
С  ними  я  люблю.
Я  лечу,  как  птица,
Я  безумно  рад,
Подарил  мне  папа
Новый  самокат.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940488
дата надходження 17.02.2022
дата закладки 17.02.2022


Valentyna_S

Поговори зі мною, весно

Поговори  зі  мною,  весно,  
Пошепково,
Щоб  лютий  не  підслухав  
Й  звичай  не  зламав.
Мов  ненароком,  
Доторкнись  чола    шовково,
Бо  біллю  білою  зурочила  зима.  

Приходь,
Зродись  підсніжниково,  ластівково,
Розхресть  фіа́лково  барві́нкові  пучки.
Приходь  завчасно
Променисто-веселково
Й  розкидай  увсібіч  стобарвисті  стрічки.

Та,  зрештою,
Дій  так,  як  ти  сама  захочеш,
Лиш  розтермось  зелений  трепет,
Не  барись.
Весна,  послухавши,
Проникливо  сокоче:
Змирись.  Уже  не  та  я,
Що  була  колись.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940420
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 17.02.2022


Галя Костенко

Село моє Козин зоветься

Село  моє  Козин  зоветься,
Найкраще  в  світі  серед  сіл,
Тут  народилось  моє  серце,  
І  лине  пташкою  в  свій  дім.

Вже  і  селом  назвати  важко,
Лиш  в  пам’яті  таким  живе,
Як  і  колись  співають  пта́шки,
Але  не  в  тих  садах  уже…

Не  в  тих  лугах,  не  в  тому  лісі,
Та  й  на  Козинці  вже  не  тій,
І  журавлі  не  в’ють  на  стрісі
Сараю  родичів  моіх…

Усе  не  те,  та  й  ми  не  ті  вже,
Час  плине,  як  вода  в  Дніпрі,
Дитинства  свідки  на  горищі-
Предмети,  що  були  тоді:

Ось  зошит  мій  каліграфічний,
З  чорнильним  на́́жимом  пера,
Ці  артефакти  історичні,
Давно  вже  викинуть  пора.

Їх  можна,  врешті  так  і  буде,
На    все    відведено  свій  час,
Та  викинуть  не  здатні  люди
Дитинства  пам’яті  окрас…

І  доки  будемо  ми  жити,
Старого  свідки  Козина,
Спішімо  внукам  розпові́сти,
В  якім  раю  жилося  нам…
05.02.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939537
дата надходження 07.02.2022
дата закладки 17.02.2022


Ніна Незламна

Напевно не судилось…

                               Вірш  до  картини

А  чи  зможу,    пробачить  собі
 Що  не  вислухала,  я  в  той  день
 Нарікатиму,  часто  в  журбі
Не  до  радості,  не  до  пісень..

І  квіти  ті  ,  що    подарував
Чомусь  серце  не  зігрівають
Так  машинально  поцілував
Чи  почуття  вже  дотлівають?

 Як    жаринки,  що    пестять  лице
З  комина…  полум`ям  надії
Пригрівають  теплим  промінцем
З  радістю  згадаються  мрії

Най  би  посидів,  вкрившись  пледом
 Зі  мною  поруч.  Час  поспіша
 Я  пригощу  чаєм  із  медом
 Спалахкотить  сильніше  свіча

Ота  свіча,  що  запалили
 Що  віддзеркалювалась  на  склі
В  очах    зоринки  веселили
Протистояли  тьмяній  імлі…

Але  напевно  не  судилось
Той  спалах  був  лише  на  миті
Хоча  і  серце  гучно  билось
Та  я  не  хочу    в  мріях  жити...

А  чи  зможу,  пробачить  собі
Що  не  вислухала.  Не  доля
Я  в  листі  напишу    тобі
То  на  краще,  то  Божа  воля
Хоч  душа  й  серце  в  боротьбі
 Але  так  комфортніше  мені….

                                                 16.02.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940390
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 16.02.2022


Катерина Собова

Самолiкування

На    подвір’ї    баба    Ліда
З    подивом    підняла    брови,
Бо    помітила:    в    сусіда
Вигляд    зовсім    нездоровий.

-Може,    Петре,    застудився?
Ти    ж    раніше    не    трусився…
Це    в    твоєму    організмі
Отой    вірус    поселився!

-Ой,    не    знаю,    бабо    Лідо,
Так    чогось    сльозяться    очі,
Оце    кашляв    до    обіду,
Бачу,    буде    так    до    ночі.

-Бери    всі    з    собою    гроші,
В    поліклініку    йди    зразу,
Там    обладнання    хороше,
Виявить    твою    заразу.

-Хоч    поради      ваші    гарні,
Постараюсь    пояснити:
Не    піду    я    у    лікарню,
Дуже    хочеться    ще    жити!

Добре    помагає,    наче,
Всім    рецепт    від    баби    Гані:
З    кумом    випити    добряче
Й    паритись    з    кумою    в    бані!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940372
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 16.02.2022


Надія Башинська

УКРАЇНО-НЕНЕЧКО, УКРАЇНО-ЛЕЛЕЧКО…

Бачу  тебе  квіткою,  у  саду  розквітлою.
Сонця  ясні  промені  в  пелюстках  горять.
Бачу  тебе  зіркою...  на  Землі  лиш  світишся.
Ніжною  лебідкою  можу  ще  назвать.

Ти  мов  кущ  калиновий,  що  квітує  веснами.
У  покорі  хиляться  ґронечка  ясні.
Мов  красуня-дівчина...  та  смуток  у  погляді,
бо  Вкраїно-серденько,  гіркнуть  твої  дні.

Доки  сонце  яснеє  у  блакиті  світиться,
кожен,  як  уміємо,  будем  боронить.
Україно-ненечко,  Україно-лелечко,
захистить  зуміємо,  бо  вмієм  любить.

Бачу  тебе  квіткою,  у  саду  розквітлою.
Сонця  ясні  промені  в  пелюстках  горять.
Бачу  тебе  зіркою...  на  Землі  лиш  світишся.
Ніжною  лебідкою  можу  ще  назвать.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940351
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 16.02.2022


Валентина Ярошенко

Додать спів солов'я

Мала  зустріч  із  зятями,
Говорю,  що  вже  стара.
Порівняння    із  роками,
Для  них  мати,  молода.

Це  приємно  нам  почути,
А  роки  беруть  своє.
У  душі  весну  відчути,
Головним  оте  слівце.

Давно  знаємо  про  себе,
Хоч"тр-р-р  уже  ми,  а  не  но".
З  землі  дивимось  на  небо,
А  ми  сильні  всеодно.

Нехай  спробують  здолати,
Хоч  старенькі  -  не  слабкі.
На  що  здатні,  показати,  
Дати  відсіч  цій  війні.

Ми  усі  за  Україну,
Бо  вона,  ненька  одна.
Ми  за  святість  всьому  миру,
Ще  додать  спів  солов'я.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940354
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 16.02.2022


Lana P.

Завія-листоноша…

Хутка  завія-листоноша
Листи-сніжинки  адресатам
Розкине  -  легша  стане  ноша,
Щоби  раділа  кожна  хата.

І  кожен  лист  цей  -  неповторний,
Як  візерунки  на  сніжинках.
А  вітер  в  пору  цю,  проворний,
Складає  пазли  по  картинках...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940358
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 16.02.2022


Валентина Ярошенко

Найдорожче, що є

Вже  їдуть  онуки,
Яка  тепла  звістка.
Зігріють  їх  звуки,
Мов  весняна  квітка.

Вони,  ще  маленькі,
Такі  в  нас  завзяті.
Із  виду  гарненькі,
І  шкоди  багато.

Удвох  бешкетують,
І  мама  насварить.
У  завтра  прямують,
Минуть  лихі  чвари.

Чекає,  що  далі?
Страх  бере  за  дітей.
Помисле  хто  зараз?
Сном  для  нас  все  пройде.

Світле  небо  для  нас,
Теплі,  сонячні  дні.
Обмине  страшний  час,
Порадієм  весні.

Не  стать  на  коліна,
Молить  Бога  за  все.
Мати  -  Україна,
Найдорожче,  що  є.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940158
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 15.02.2022


Ніна Незламна

Першій зустрічі - п*ятдесят

                                         (  від  чоловіка)

Моя  єдина,  ти  синьоока
Ми  вберегли,    як  зіницю  ока
Наші  відносини.  Хоча  й  старість
І  знаєм  декого,  брала  заздрість.

Наше  життя  -  джерело  б*є  ключем
Хай  під  серцями  від  радості  щем
У  обіймах    держим  світлі  мрії
З  добра    й    щастя,  плекаєм  надії

В  саду  квітучому,  білим  пір*ям
Най  налюбуємося  сузір*ям
Як  колись.  У  нашу  першу  зустріч
Повз  будинків,  ялинки  пообіч

Ніби  кралі,    у  вуалях  білих
Ми  ж    тонули  в  поглядах  несмілих
І  дотик  рук,  перший  легкий  трепіт
Душі  і  серця.  А  згодом  шепіт...

Слова  сердечні,  слова  кохання
Мов  присоромилась  зірка  рання
Перший  цілунок,  як  ніжність  квітки
І  присягання  -  разом  навіки!

Вже  за  плечима  п*ятьдесят  років
Зроблено  в  такт,  незчисленних  кроків
Щодо  розбіжностей,  без  них  ніяк
Покірність,  злагода  –  ніби  маяк...

У  піднебессі  купчились  хмари
Один  твій  погляд  -  руйнівні  чари
Всі  негаразди,  як  сніг  розтали
Життя  пізнали,  мрії  плекали.

Всього  було,  завірюхи  й    зливи
Та  нас  кохання,    гріло  щасливих
Весна  -  красна,  знов  квітли  троянди
Ними  втішались,  ми  разом  завжди...

Теплі  погляди,  слова  підтримки
Тож    ми  йдемо  й  далі  без  зупинки
Нам  не  забути  молоді  роки
Бо  в  них  завжди  -  моя  підтримка  ти!

Нехай  же  мир,    повсюди  панує
Та  кожен  з  нас  у  душі  відчує
Що  попереду    не  найкращі  дні
Хай  Бог  дасть  терпіння  тобі  й  мені!

Ми  повтішаймось    чистій  блакиті
Разом  відчуймо  щасливі  миті
І  порадіймо  сонцю  у  зеніті
Для  мене  ти  найкраща  в  світі!

                                           14.02.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940184
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 14.02.2022


Капелька

Сегодня праздник День влюблённых

Сегодня  праздник  День  влюблённых
И  сердце  бьётся  как  олень.
Люби,  цени  красавиц  многих.
Будь  как  бамбук,  не  будь  как  пень.

Сегодня  день  любви  и  счастья
И  снова  нарасхват  цветы.
Ты  в  этом  празднике  участвуй.
Все  дамы  супер-красоты.

Дари  внимание  и  нежность,
Пусть  будет  страстным  поцелуй.
В  любви  пусть  будет  свет,  прилежность.
Картину  счастья  нарисуй.

Мужчины,  женщин  обнимайте
И  исполняйте  их  мечты.
В  нирвану  нежно  погружайте
И  сладко  погружайся  ты.

Люби  прекрасные  порывы;
Пусть  будет  добрым,  светлым  дом.
Нет  больше  счастья,  чем  когда  вы
Довольны,  счастливы  вдвоём

Когда  счастливы  ваши  дети
И  внуки,  в  целом  -вся  семья.
Звучат  волшебные  лишь  звуки,
В  них  -ма'-лень-кая  стра-на...

Сегодня  праздник  Всех  влюблённых
-Подарки,  музыка,  цветы
И  много  поздравлений  новых
И  даже  лето  средь  зимы.


Тепла,  добра,  успехов,  радости,
любви,  счастья  желаю  Авторам  
и  Гостям  Клуба  Поэзии  Украины.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940178
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 14.02.2022


Valentyna_S

Кассандра

Вслід  кидали:  вона  не  з  нами,  ой,  не  з  нами…
Йти  в  пущу  щось  схиляє  пані  загадкову.
Словами  рідними  чужу  веде  розмову
І  відчиняє  не  хвіртки—ненаські  брами.

А  звідти  не  почути  про  козацьку  славу:
Погудки  іудеїв  глушать  з  Вавилону,
Хоча,  як    ми,  давно  привиклі  до  полону,  
Сусідам  віддані  безвинно  не  поталу.

Вона  не  з  нами—в  Римі.  Біля  стоп  Месії…
Вогнів  досвітніх  силу  начебто  пророчить,
Котрі  засвітять  в  царській  темряві  робочі,
А  варто  б    зглянутись  на  муки  гречкосіїв…

Про  нас  «раби»,  «біда»,  —  промовить  з  гіркотою
Й  не  в  змозі  приховати  у  блакиті  туги.
Шукає    світла,  щоби  вибратись  з  яруги,
Бо  ж  як  сліпма  нас  путтю  вивести  отою?

…Ромашка  ніжна  під  заслоном  олеандра,
Що  змусила  на  світ  дивитись  по-новому,
Провидиця  різких  майбутніх  переломів
Була  не  з  вами.  Йшла  попереду  —Кассандра.

Несла  нам  слово,  витончену  грацію,
Котре  сягнуло  світових    вершинних  рівнів,
Надію,  що    здобудем  волю  неодмінно
Й  народ  консолідується  у  націю.

Раніше  ромашка  була  емблемою  товариства  
боротьби  з  туберкульозом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940124
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022


Lana P.

БІЛІ КРИЛА

Мені  подарували  білі  крила-
В  них  загадкова,  невід'ємна  сила  -
Літати  в  макрокосмос  за  віршами,
Ділитися  емоціями  з  Вами!                                                    9.02.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940125
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022


Амадей

Про Януковича й Азарова і не тільки (відповідь на вірш

На  світі  я  живу  не  перший  день,
Чимало  написав  віршів,  пісень,
Про  Януковича  писать,  не  довелося,
Хоча  й  дожив,  до  сивого  волосся.
Був  долар  вісім,  зараз  майже  тридцять,
Вже  після  них,  тарифи  зросли  втричі,
Вже  після  них  в  нас  почалась  війна,
Хоч  в  цьому  є,  можливо,  й  їх  вина.
При  них  по  їжу  їздили  солдати,
Додому,  щоб  було  щось  пожувати,
Була  в  нас  армія,  на  рівні  Бангладеш,
Що  й  по  тривозі  танк  не  заведеш.
Субсидій  їхня  влада  всім  давала,
Утричі  більше,  ніж  дають  тепер,
І  за  трубу  ніхто  тоді  не  дер,
Бо  влада  честь  і  совість  тоді  мала,
Не  шкуродернічала,  як  деруть  тепер.
Сьогодні  штрафи  по  сімнадцять  тисяч,
Скажіть,  це  Янукович  їх  підняв?
Тепер  техогляд  хочуть  увести,
Щоб  знову  штрафи  дерти,  дерти,  дерти,
Щоб  довести  людей,  таки,  до  смерті,
Це  в  кращім  разі  -  в  гіршім  до  війни,  
Ось  тут  вже  не  однаково  мені!
На  місяць  газу  нам  давали  стільки,
Що  зараз  на  всю  зиму  не  дають,
Сто  кіловат  тоді  давали  світла,
За  що  ж  скажіть  на  владу  ту  плюють?
Що  військо  наше  Вітя  розікрав?
Чи  Крим  здав,  чи  Донбас,  за  що  його  цькувати?
Чи  може  краще  стали  люди  жить?!!!
В  Європу  не  хотів  пускати,
А  що  пенсіонерам  там  робить?
Він,  кажуть,  долари  Камазами  возив,
Ну,  це  скажу  вам,  прямо  диво  з  див,
Він  що,  на  катер  їх  забрав  з  собою,
Щоб  якось  поділитися  з  Москвою?
Скажіть,  а  хто  придумав  Роттердам?
Потім  тарифи  піднялися  втричі,
Азаров  ніби  їх  не  піднімав  !!!
Про  це  я  точно  знаю,  чоловіче.

В  мене  за  інше  голова  болить,
Сьогодні  молодь  вся  сидить  в  Європі,
З  Європою  ми  оказались  в  ж.пі,
Хто  Україну  буде  боронить?!!!

ХТО  УКРАЇНУ  БУДЕ  БОРОНИТЬ?!!!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940090
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022


Надія Башинська

ЧОГО Ж ШУКАТИ КРАЩОГО?. .

Чого  ж  шукати  кращого?..  У  світі
є  сад    в  цвіту,  сміються  наші  діти.
Говорить  світ  до  нас.  А  його  мова
така  співучо-ніжна.  Веселкова.

Чому  ж  тоді  стоїть  на  стражі  воїн?
Та  вже  ж  було  ой  як  багато  воєн.
Пролито  сліз...  Не  вбере  ціле  море.
Не  зігріває  людям  душу  горе.

А  сонячна  малесенька  кульбабка
в  густій  траві,  зелена  спритна  жабка,
чи  бджілочки  над  квітами,    красиві,
дарують  радість  й  додають  всім  сили.

А  солов'ю  радіє  гнучка  гілка,
бентежить  серденько  комусь  сопілка,
видзвонює  в  гаю  потік  співучий,
і  дозрівають  десь  в  садочку  груші.

Говорить  світ  до  нас...  Хто  розуміє,
той  сам  добра  зернята  щедро  сіє.
Від  доброти  стає  світ  значно  кращим,
то  ж  бережім  його,  бо  він  є  нашим.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940075
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022


Катерина Собова

Маски в школi

На    уроки    Петя    в    школу
Книжку,    зошит    забував,
Зате    маску    на    обличчя
Завжди    при    собі    він    мав.

Вчора    однокласник    Женя
Чемно    Петі    розказав:
-Поклади    її    в    кишеню,
Дуже    ти      зразковий    став!

-Не    тобі    мене    повчати,-
Гордо    Петя    відповів,-
Задоволення    щоб    мати,
Свої    правила    завів.

Бо    раніше    тільки    дулі
У    кишені    я      складав,
Як    мене    до    дошки    фізик,
Або    мовник    викликав.

А    тепер    я    маску    маю,
Тішусь    нею    день    при    дні,
Бо    під    нею    виробляю
Різні    фокуси    свої:

Корчу    вчителям    гримаси
(Гарна    витівка    така),
А    директору      у    класі
Покажу    ще    й    язика!

Ця    забава    -    як    обнова,
Бо    від    Жені    взнав    Тарас,
І    методика    Петрова
Облетіла      школу    враз.

Кожен    вчитель    дивувався:
Вся    у    масках    дітвора…
І    ніхто    не    догадався,    
Що    заслуга    ця      -    Петра!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940065
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022


Iринонька

Стара хата

Старенька  хата,  дерев'яні  сходи,  
Ніхто  на  них  давненько  не  ступав.  
Тут  тільки  вітер  на  подвір'ї  бродить,  
І  уночі  угукає  сова...

А  хтось  колись  спішив  по  них  додому,  
І  чоботом  великим  наступав.  
А  може  хтось,  схилившися  від  втоми,
На  сходах  тих  собі  відпочивав.  
Стрічали  на  порозі  й  проводжали,  
Поштар  газети  на  ті  сходи  клав...
Зеленими  й  червоними  бували,  
А  потім  вже  ніхто  не  фарбував.  
Коли  нога  остання  наступила,  
Під  ній  скрипіли  дошки  від  жалю...
Тепер  лиш  пам'ять,  як  велика  брила,  
Схилила  там  голівоньку  свою.  
Бешкетник  вітер  уночі  стихає,
Почути,  як  угукає  сова...
Крізь  дерев'яні  сходи  прорастає  
Ніким  уже  не  кошена  трава...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939946
дата надходження 12.02.2022
дата закладки 13.02.2022


Ніна Незламна

Перше побачення

Сьогодні  сонце  світить  лиш  для  неї
 Ловить  проміння,  як  вісник  удачі
Молоде  серце,  стука,  шаленіє
Чомусь  раз  –  по  –  раз,  здригаються  плечі

Та  душа  знає,  не  вітер  холодить
А  хвилювання,  тож  жде  побачення
Хоч  легкий  вітер  й  волосся  куйовдить
У  час  жаданий,  він  не  має  значення

 В  руках  тримаєш  -  перші  підсніжники
Квіти  весни,  як  перше  побачення
Напевно  в  лютому,  як  порадники
І  від  думок,  педантичних  звільнення…

Холодний  місяць,  а  дав  зрости  квітам
Напевно  знав,  про  омріяну  зустріч
Що  зігрівала,  серця  молодятам
Щоби    в  житті,  по  стежці  йти  пліч-о-пліч

Сьогодні  сонце,  світить  яскравіше
 І  не  завада,  хмаринки  тремтливі
Адже  попереду,  найцікавіше
 На  них  чекає…  Вдвох  вони  щасливі…

                                                             12.02.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939990
дата надходження 12.02.2022
дата закладки 12.02.2022


Lana P.

ПРО ТЕБЕ МРІЯТИ…

Про  тебе  мріяти  -  це  щастя.
Я  відчуваю,  як  зап'ястя
Теплом  пульсують  у  мені,
В  морозні  зігрівають  дні.

Світають  найсолодші  ночі,
Що  день  побачити  охочі,
В  обіймах  ранньої  зорі,
Чекають  зустрічі  з  доріг  -

Десь  поміж  небом  і  землею.
Ти  розливаєшся  єлеєм  -
В  тобі  я  ніжністю  тремчу,
Лечу...                                                                                            9.02.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939912
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 12.02.2022


Ніна Незламна

Лютневий подих….

Лютневий  подих  прикрашає  клени
Синяву  снігу    припорошив  златом
А  мені  ж  хочеться  бачить  зеленим
 Їх  гілочки,    щоб  пахли  ароматом…

 Пахли  весною,  тож  не  за  горами
Хоч  іще  поле,  в  білому  лататті
І  морозець,  іскриться  вечорами
Вона  прийде́....    в  шифоновому  платті…

Зачарує....    розсипаним  намистом
 Із  діамантів  і  льодових  мостів
По  стежинах,  дорогах,  пройде  містом
 Лишивши  слід  на  поверхні  асфальтів
Малі  озерця    в  сонячнім  промінні....

Лютневий  подих  давно  потеплішав
Він  не  суворий,  як  йому  годиться
Тож  недарма  світлий  день  подовшав
Й  пташина    жвава,  зранку  веселиться
 Теж  відчуває  наближення  весни.

                                                   11.02.2022р

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939877
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 11.02.2022


Зелений Гай

У медвежонка на ушке заплатка

У  медвежонка  на  ушке  заплатка
Видно  пришлось  ему  в  жизни  не  сладко.
Может  на  дерево  лез  да  упал,
Может  какой-то  нахал  надорвал.

Чтобы  он  дальше  мог  весело  топать
Нам  довелось  мишке  ухо  заштопать.
Хоть  у  него  и  потрёпанный  вид
Но  он  на  полке  счастливый  сидит.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939845
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 11.02.2022


Катерина Собова

Глуха баба

Відчувала    глуха    баба
Себе,    як    на    крилах:
Місяць    тому    апарат
Слуховий    купила.

У    сім’ї    ніхто    не    знав
І    не    догадався,
Що    під    хусткою    у    вусі
Апарат    ховався.

Дуже    чітко    усі    звуки
Баба    розрізняла,
І    за    місяць    вже    три    рази
Заповіт    міняла!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939795
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022


Ніна Незламна

Я за тебя буду молиться ( стихотворный рассказ)

Она  была,  такая,  вся  в  веснушках
Курносый  нос,    а  глазки  изумруды
Златые  серьги,  сверкали  на  ушках
Я  очень  часто,  её  видел  в  снах

Двенадцать  лет,  немного  и  немало
 Но  мне  казалось,  я  тогда  влюбился
Сердце  стучало,  дышать  не  давало
Помню  под  утро,  дивный  сон  приснился…

Мы  с  нею  за  руки,  в  поле  средь  цветов  
Где  солнца  луч  и  блеск  на  её  губах
Уж  обнимая,  целовать  был  готов
Но  вдруг  увидел  слезинки  на  глазах

 Нет  не  посмел,  она  как  лист  дрожала
Зажав  в  руке,  три  синеньких  цветочка
Взглядом  магическим  уничтожала
Моё  желание.  Я    сказал  -Точка
<
И  вдруг  проснулся,  от  этого  слова
Сухие  губы,  а  сам  весь  в  поту
Страстно  хотел…  я  её  поцеловать
Уж  удивился,  что  во  сне    был  кроток

Ещё  тогда,  она    сердце  разбила
Мы  в  одном  классе,  танцы,  вечеринки
Не  до  свиданий,  уроки  зубрила
А  я  настаивал,  помнил  слезинки
<
Уж  повзрослели.  Но  до  сих  пор  желал
Алых  губ  коснуться  и  нежно  обнять
Увы  пред  взором,  дивным,  замерзал
Ведь  не  мог,  в  тот  час  желания  понять

 То  ты  строга,  вдруг  легкомысленная  
Как  подойти?  Уж  снова  влечёшь  к  себе
Улыбка  тёплая,  божественная
Вновь  на  свидание,  торопился  к  ней

 Цвела  сирень.  В  глазах  отблески  весны
Уж  нет  веснушек,  так  румяны  щёчки
Думал  навеки  мы  соединены
Ах  так  прекрасна  в  весеннем  веночке

Увы  разлука,  она  в  институте
 И  после,  разошлись  наши  дороги  
Мой  путь  на  север,  душа  на  распутье
Нет  денег,  как  выжить,  в  тягость  тревоги!
<
 Прошло  пять  лет,  всё  номер  недоступен
В  сердце  печаль,  как  осенняя  пора
Разочарован,  стал  совсем    безумен
 Иль  день,  иль  ночь,  себя  ругал  втихаря

 Родные  улицы,  но  тебя  здесь  нет
Прошлое,  песком  сыплется  сквозь  пальцы
Но  мои  чувства  пылают  много  лет
 Пламенем,  таким,    как  и  её  щёчки
<
Вечер  болен,  как  я  одиночеством
Ведь  до  сих  пор  помню  тот  запах  лета
Когда  в  объятиях,  его  творчеством
Мы  наслаждались  и  ждали  рассвета

Лепестки  роз,  она  средь  них  как  ангел
Где    то  скрывались  постепенно  звёзды
Для  нас  двоих,  соловей  сладостно  пел
И  мы  от  счастья  вытирали  слёзы

Иль  сон,  иль  нет,  услышал  стук  каблуков
Она,    уверен,  лечу  словно  птица
Всю  жизнь  любимая,  тебя  ждать  готов
Я  за  тебя,  всегда    буду  молиться…

Уж  у  двери,  как  луч  солнца  и  света
           Сердца  трепещут,  серьёзный  разговор
Как  сладок  грех….  до  самого  рассвета….

                                                                         2021г




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939779
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022


Олеся Лісова

Де згрішили?

Ці  нестерпні  і  дикі  думки  невсипущі
І  безодня  з  під  вік:  ми  живемо  навіщо?
Як  метеликам,  всім  пораховано  дні,
Стоїть  чорна  ворожка  в  застиглім  вікні.

На  сирену  спасіння  зриваються  ангели
Відродити  все  те,  у  що  вірили  й  прагнули,
Бо  на  лезі  розпуки  недовго  ходити,
Попрощавшись  зі  світом,  з  ким  будемо  квити?

Від  безвиході  мізки  зриває  цунамі.
Де    згрішили,  що  доля  б’є  дико  ногами?
Найболючіше  в  серце  втикає  шипи
В  тих,  що  руки  дбайливо  в’язали  в  снопи.

Та  за  них    не  прожити  –  не  наша  стежина,
А  у  милості  долі  блага  одежина.
Розлетілися  круки,  чатують  щодня,
Розірветься  ж  колись  материнська  броня.

Що  ночами  не  спала,  плела  у  молитві,
Щоби  світло  взяло  перемогу  у  битві.
Хоча  крилами  ворон  їм  сонце  закрив,
Може,  захист  батьківський  коріння  пустив?


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939758
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022


Анатольевич

Цвіт яблунь. Сл. Л. Таборовець

Сипле    цвітом  яблунь,  заметіль  в  саду
-  Я  до  тебе,  милий,  стежкою  іду…
Чи  на  радість  зустріч,  а  чи  на  біду  -
Скаже  це  ромашка,  що  в  траві  знайду.
Чи  на  радість  зустріч,  а  чи  на  біду  -
Скаже  це  ромашка,  що  в  траві  знайду.

Тихо  шепотіла:  -  Любить,  а  чи  ні?...
Пелюстки  ловили  крила  вітряні…
Серце  завмирало…  У  чеканні  сад…
-  Чи  летіти  птахом,  чи  вертать  назад?...
Серце  завмирало…  У  чеканні  сад…
-  Чи  летіти  птахом,  чи  вертать  назад?...

Цілувало  сонце  береги  душі,
Як  Любов,пелюстка  впала  в  спориші...
Стихла  хуртовина,  де  зустрілись  ми,
Поєдналось  щастя  з  росами-слізьми…
Стихла  хуртовина,  де  зустрілись  ми,
Поєдналось  щастя  з  росами-слізьми…
Поєдналось  щастя  з  росами-слізьми…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939695
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022


Валентина Ярошенко

Життю немає вороття

Несуться  дні,  у  даль  летять  літа,
Не  хочеться  у  старість  поринати.
Назад  життю  немає  вороття,
Маленьку  мить  потрібно  шанувати.

Здається,  ще  вчора  із  тобою,
Побачення  чекали  вечорами.
Почуття  наповнені  любов'ю,
Раділи  щастю,    квітло  поруч  з  нами.

Згадай  тепер,  як  вперше  цілувались,
Таємний  подих,  шалений  бій  сердець.
Все  більше  з  тобою  віддалялись,
У  кожній  казці:    розв'язка  є  й  кінець.

Так  швидко  промайнув  щасливий  час,
І  світле  небо  хмари  заснували.
Назавжди  доля  розділила  нас,
А  ми  того  зовсім  не  планували.

Потонуло  у  вирії  життя,
Палке  кохання  гріло  нас  роками.
Даремно  спливають  в  буднях  літа,
Були  довгочеканими  святами.

На  мить  до  себе  щастя  повернути,
Заглянути  таємно  в  рідні  очі.
Ще  раз  медовий  смак  із  вуст  відчути,
Приходять  лише  в  сни  темної  ночі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939712
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022


Lana P.

ДИРИГЕНТ

Чуттєвий  кожен  інструмент,
Запрошений  на  наш  концерт.
Лунають  ноти  оркестрові,
Приховані  в  серцевій  ніші,
Емоцій  тих,  що  найсильніші,  -
Звучать  в  мелодіях  любові.
Ви  -  віртуозний  диригент.                              5.02.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939505
дата надходження 07.02.2022
дата закладки 08.02.2022


Lana P.

СПРАВЖНІЙ ДРУГ (набір міні з прод. )

***
Лютнева  розвіялась  хуга.
Обожнюю  милого  друга  -
Для  мене  він  став  охоронцем  
І  світить  негаснучим  сонцем.              8.02.22

***
Твої  слова  -  настояне  вино,
На  почуттях  солодких  та  ігристих...
О  друже,  як  п'янить  мене    воно  -
Я    вибухаю  подивом  іскристим!                  28.01.22

***
Мелодії  виводять  солов'ї    -
Аж  заливається  округа.
У  розмаїтті  губляться  гаї  -
У  Вас  я  відшукала  друга.

***
Ще  будуть  сніг  і  сонцезливи,
І  скресне  крига  навісна.
Для  мене  за́вжди  ти  красивий  -
Як  друг,  коханий  і  весна!            22.02.22

***
Мій  Світку!  Ця  зірка  для  тебе
Палає  палким  почуттям!
І  кращого  щастя  не  треба,  
Ніж  те,  що  зоветься  життям!                    22.02.22

***
Бережи  себе,  мій  друже,
Я  люблю  тебе,  і  дуже!
Промайне  війна  пекуча,
Наша  зустріч  -  неминуча!                  28.02.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939613
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 08.02.2022


Ніна Незламна

Садок вишневий….

 Як  вабить  очі,    краса  довкола
У  ряд  дерева,  трава  шовкова
Садок  вишневий,  рідний  уві  сні
Цими  ночами,  ввижався  мені

Палає  тіло,  ніби  все  в  вогні
Душа  волає-  Ні,  не  будь  біді!
Садок  вишневий,  весь  у  суцвітті
Він  наймиліший,  за  все  на  світі
Тут  бджіл  симфонія,зранку  звучить
Йду  по  стежинці  -  це  щаслива  мить

Мені  то  холодно,  то  вмить  жарко
Але  я  знаю,  що  іти    варто
По  обіч  гляну,  всюди  казково
Поміж  гілок,  промінь  веселково
Так  виграє,  ніжно  пестить  мене
За  мить  мов  холод  підкрався  в  серце.

То  темна  хмара,  закрила  весь  світ
Краплини  смутку  на  деревах  віт
 На  хмарі  тій,  неначече    стоїть  трон
На  ньому  власник,  сам  цар  омікрон

У  піднебессі,    керував  балом
І  так  зненацька,  різко    кинджалом
Він  ранив  серце,  щоби  зомліла
Та  в  битві  цій,  вистоять  зуміла

Хоч  на  вустах  і  сльози  солоні
Та  я  настирно,  здіймала  долоні
Туди  до  неба,  де  Бог  і  сонце
Маленький  промінь,  торкнувсь  віконця
І  я  сприйняла,  сонячне  тепло
 Промінь  життя  -    любов  Всевишнього!

Поспішив  вітер,  на  допомогу
Відігнав  хмару,  прогнав  тривогу….
Я  знову  йду,  трава  шовковиста
Вдягла  на  себе,  златі  намиста

І  ранні  роси,  купають  ноги
В  рядочок  вишні,  як  обереги
Вселяють  віру  -    цей  сон  на  життя
Плекаю  мрію  -  пізнати  щастя!

Як  вабить  очі,    краса  довкола
У  ряд  дерева,  трава  шовкова
Садок  вишневий,  квітне  уві  сні
Такий  красивий,  знов  наснивсь  мені….

                                                     08.02.2022р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939576
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 08.02.2022


Валентина Ярошенко

Щасливі дні лише з любов'ю

Крокую  я  у  сни  далекі,
Гніздяться  там  мої  лелеки.
Наливають  колосом  поля,
Тому  радіє  і  моя  Земля.

В  природу  з  атакою  весна,
Поспішає  річка  вздовж  села.
Дарунком  є  пісня  солов'я,
В  морі  щастя  вирує  душа.

На  бал  збираються  дерева,
Схожі  стають  на  наречених.
Ще  мелодія  з  співом  птахів,
Йде  плеяда  щасливих  подій.

Здаються  небесні  блакиті,
Оскільки  з  хмарами  злиті.
Коли  ж  груди  Земля  відкрива,
Сонце  тоді  теплом  зігріва.

Щасливі  дні  лише  з  любов'ю,
Всіх  полонить  весна  собою.
Нехай  здаються  нам  всі  миті,
Щастям  одним,  з  добром  политі.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939542
дата надходження 07.02.2022
дата закладки 08.02.2022


Valentyna_S

А терен цвіте…

А  терен  цвіте  й  лист  роняє  в  розмаю,
Бо  дівчина  гадки  журливі  пряде.
Сердешна  до  ранку  тихенько  ридає
Он  там,  край  віконця.  Та  він  не  іде.
А  терен  цвіте…

У  пошуках  пташка  літає  у  гаю,
Законом  природи  підкорена,  жде,
Щоб  пісню  єдину,  достойную  раю,
Найбільша  колючка  звільнила  з  грудей.
Смерть  в  терні  знайде…

Шляхи  на  землі  розляглися  лукаво.
Крізь  хащі  тернові  ведуть  до  зірок.
Заграви,  тумани,  провалля,  та  жваво
Й  терпляче  долаєм  пригод  ланцюжок.
Устигнути  б  в  строк…

О  терне!  Наруги  й  нелюдської  муки
Христу  ти  завдав  на  Голгофській  горі,
Та  місця  немає  в  серцях  для  розпуки:
На  Нього  Всевишній  поклав  весь  наш  гріх…
Ще  там,  на  горі…

Тремтиш  при  дорозі  на  рідних  тере́нах.
Голки  виставляєш  фальшивим  щитом.
Вгамуй  наполохані  соки  у  венах:
Ти  вартий  також  сині  неба  шматок.
Впав  сизий  листок…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939446
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 08.02.2022


Valentyna_S

Тиша  розчісує  ночі  волосся
Й  шепче  губами  закли́ни  у  такт.
Небо  нарешті  з  колінець  звелося,
Кинувши  даток—  натертий  п’ятак.
Всесвіт  обрамив  чільцем-ореолом—
Золотом  відлиску  дальніх  світів.
Темная  ноче,  забудь  ти  про  соло:
Зоряна  сув’язь  розлунює  спів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939218
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 08.02.2022


Валентина Ярошенко

З добром і совістю душа

Просило  їсти  й  так  нявчало,
Чому  потрапило  сюди?
Маля  лишилося  без  мами,
З  жалем  дивилось  навкруги.

Таке  маленьке  і  тендітне,
Зайвим  з'явилося  в  сім'ї.
Воно  нікому  не  потрібне,
Такі  жахливі  стали  дні.

Давно  минули  здивування,
Кількість  зростає  тих  тварин.
Набридли,  чи  нема  бажання,
Їх  завезли  бігом  кудись.

Вони  піклуються  про  себе,
Чи  варте  їм  життя  тварин?
Віддаючи  голодній  смерті,
В  душі  не  маючи  провин.

Якщо  тварина  не  потрібна,
Нащо  давати  їй  життя?
І  людські  вчинки  будуть  гідні,
З  добром  і  совістю  душа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939452
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 07.02.2022


Надія Башинська

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, СЛОВО!

Люблю  тебе,  слово!  Люблю  тебе,  рідне.
Про  росяний  ранок  і  небо  погідне,
про  верби,  що  в  річці  купають  знов  коси,
про  трави  розкажеш,  що  ляжуть  в  покоси?

Повідай  про  поле,  там  хліб  дозріває,
що  вітер  крилатий,  де  хоче,  літає...
що  мальвами  квітне  в  саду  наша  хата,
і  дзвінко  щебечуть  малі  ластів'ята.

Ти  соняхи  в  полі  напоїш  дощами,
розкажеш,  як  пахне  у  лісі  грибами,
як  літо  фарбує  суничкам  всім  щічки,
з-під  віт  визирають  руденькі  лисички.

Люблю  тебе,  слово!  Люблю  тебе,  світле.
Дзвенить  в  тобі  пісня  і  яблунька  квітне.
Скількох  ти  зігріло,  ласкаве  і  сильне...
Ти  є  оберегом,  святе  наше.  Рідне.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939396
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022


Ніна Незламна

Просили в неба

Загриміло,  десь  в  глибині  небесного  моря
Скреготіло  раз  -  у  -  раз  і  за  мить…  Блискавиця
Розрізала  навпіл,  сіро  -  чорні  хмари  поряд
 І  від  сяйва,  голову  сховала  лебедиця.

А  річка  неначе  завмерла,  довго  чекала
В  напрузі,  врешті  добавить  дощик  трішки  води
Від  спеки,  уже  зовсім  зміліла    і  страждала
Маленькі  рибки  давно  не  ведуть  хороводи.

І  лебідь  задивлявся  догори,  немов  просив
У  неба  допомоги,  полий,  будь  ласка,  почуй
Адже  в  цих  чарах  зріс,  тут  все  життя,  її  любив
Благав,  доволі  поповни  річечку  і    врятуй.

Щоби  повсюди  все  зазеленіло  і  краса
Довкола,  як  тепла  весна…  Так  весело  було
Качки  кричали….  Із  зіллям    очерет  сміявся
                     Й  пташиний  спів  лунав,  пробуджував    все  навколо.

Сильно  гриміла  дощата    колісниця.  Летів
Зривав  з  дерев  листя  вітер  і  ховав  в  травицю
 Як  паарасолею    здіймав  зірване.  Двиготів
Клубком  котивсь  по  землі,  все  скидав  у  водицю

Мабуть  прохання,  почули  всемогучі  Боги
Птахів,  природу,  що  від  засухи,  аж  стогнала
Все  зупинили,  дощиком  вмивали    береги
Велика  хмара,    раденько  зливою  ласкала.

04.07.2017р





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740784
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.02.2022


Катерина Собова

Спритний оператор

Камеру    маленьку    маю
(В    мене    тут    свої    мотиви),
З    задоволенням    знімаю
Пікніки,    корпоративи.

А    на    другий    день    гуляки
Цей    відосик    проглядають,  
В    кожного    гримаси    жаху
На    обличчі    застигають.

Всім    дивлюсь    я    гордо    в    вічі,
Ціни    називаю    вищі…
Платять    більше    мені    вдвічі,
Щоб    це    відео    я    знищив!

Побажання    клієнтури
Я    виконую    негайно:
Знищую    всі      шури-мури
Й    почуваю    себе    файно.

Маю    вже    квартиру    й    дачу,
Головне,    тут    треба    знати:
Де,    коли,    в    якому    місці,
І    кого    із    ким    знімати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939380
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022


Master-capt

* * *

Какое  ложе  нам  судьба
Преподнесёт  на  завершенье?
В  миг  торжества  и  упоенья
Укроют  саваном  уста,
Или…  в  печальном  долголетье
Среди  лохмотьев  в  сильный  смрад,
Ты  будешь  ежедневно  рад
Просить  помиловать  проклятье.
Господь  придумал  заточенье
Тому,  кто  жадный  был  и  глуп:
Кусочек  сна,  да  жидкий  суп,
Чтоб  искупили  всё  в  мученьях.
И  только  к  избранным,  святым
Придут  с  поклоном  наши  чада:
Отдать  долги…помочь  бы  рады
С  большим  усердием  своим.
А  что  же  мне?..  Почить  бы  сном  –
Утихомириться  украдкой,
С  улыбкой  солнечной  и  сладкой,
Прикрытым  Ангела  крылом!


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939332
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 06.02.2022


Любов Таборовець

Сипле цвітом яблунь…

Сипле    цвітом  яблунь,  заметіль  в  саду
-  Я  до  тебе,  милий,  стежкою  іду…
Чи  на  радість  зустріч,  а  чи  на  біду
Скаже  це  ромашка,  що  в  траві  знайду.

Тихо  шепотіла:  -  Любить,  а  чи  ні?...
Пелюстки  ловили  крила  вітряні…
Серце  завмирало…  У  чеканні  сад…
-  Чи  летіти  птахом,  чи  вертать  назад?...

Цілувало  сонце  береги  душі,
Як  Любов-пелюстка  впала  в  спориші...
Стихла  хуртовина,  де  зустрілись  ми
Поєдналось  щастя  з  росами-слізьми…

05.02.2022
Л.  Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939321
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022


Надія Башинська

ОЙ НАСІЮ ПРОСА…

Ой  насію  проса  та  й  піду  по  росах
через  поле  у  долину,  там  побачу  я  калину.

А  калина  рясна  гронечка  схиляє,
добре  знають  ягідочки,  хто  мене  щодня  чекає.

Бачать,  хто  чекає  й  мене  приголубить,
добре  знають  ягідочки,  хто  мене  насправді  любить.

Знає  вже  калина,  чула  нашу  мову,
що  вплету  я  в  свій  віночок  ніжну  гілку  калинову.

Ягідки  красиві,  кожному  б  так  вдаться,
у  весільний  свій  віночок  я  вплету  для  свого  щастя.

Ой  насію  проса  та  й  піду  по  росах
через  поле  у  долину,  там  побачу  я  калину.

А  калина  рясна  гронечка  схиляє,
під  калиною  рясною  мене  миленький  чекає.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939284
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022


Амадей

БУЛА ЦЕ ПЕРША ТРЕПЕТНА ЛЮБОВ

Вона  умішкою  мене  причарувала,
Несмілим  дотиком  до  юної  душі,
І  ніби  сонцне  в  небі  засіяло,
І  полилися  з  серденька  вірші.

Душа  співала,  соловейком  в  гаю,
Свої  весняні  голосні  пісні,
Де  в  кожній  пісні  чулося  "кохаю",
Й  до  млості  солодко  на  серденьку  мені.

Мелодія  в  душі,  то  завмирала,
То  воскресала  в  серці  знову  й  знов,
Літав  у  хмарах  я,  й  душа  співала,
Була  це  перша,  трепетна  любов.
                     .  .  .  .  .  .  .
Вже  білим  снігом  вкрило  мої  скроні,
Багато  утікло  в  ріці  води,
Втікли  роки,  мов  полохливі  коні,
Та  я  її,  любитиму  завжди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938134
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 05.02.2022


Віктор Варварич

Стежка до кохання

Ти  кохай  мене  мила,  кохай,
Хай  співає  від  щастя  душа.
Заведи  у  квітучий  розмай,
А  я  напишу  тобі  вірша...

Та  подаруй  палке  кохання,
В  омріяні  далі  проведи.
Зустрінем  сонце  на  світанні,
Я  із  тобою  буду  завжди.

Будемо  ловить  в  небі  зорі,
Смакувати  жагучу  любов.
Купатимось  в  синьому  морі,
І  цілуватимось  знов  і  знов.

І  ми  стежиною  підемо,
У  наші  закохані  далі.
І  в  любов  шляхи  прокладемо,
Відкинем  смуток  якнайдалі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939181
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022


Катерина Собова

Достовiрна iнформацiя

Баба    Ганя    інформує
Своїх    подруг    по    під’їзду:
-Он    Петрівни    син    прямує,    
На    якомусь    був    він    з’їзді.

Лоботряс    і    ледацюга,
Хоч    із    виду    симпатичний,
Кажуть,    інститут    закінчив,
Не    якийсь    там,    а    медичний.

-А    я    чула,    що    розумний,-
Обізвалась    баба    Шура,-
Оцінили    його    в    ВУЗі
І    взяли    в    аспірантуру.

Баба    Ганя    не    здається
(Заперечити    тут    нічим):
-Через    те    і    залишили,
Щоб    людей    він    не    калічив.

Подивіться,    ті    синочки,
Що    знання    слабенькі    мали  –
Ці    кругленькі    колобочки
Всі    міністрами    в    нас    стали.

А    хто    вчився    так,    як    треба  –
Мінімальна    в    них    зарплата,
До    цих    пір    по    торбу    їдуть
У    село    до    мами    й    тата!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939170
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022


Lana P.

ЛЮТНЕВА ПЛЯШКА

Закоркували  день  сніги  
В  лютневій  пляшці.
Зітхає  вітер  від  нудьги  -
Завис  в  розтяжці  -
Поміж  наметами  двома,
Що  курять  люльки  -
Поземка  в'ється  крадькома.
Дрібні  бурульки  -
Прозорі,  наче  кришталі,  
Маленькі  криги  -
Торкнутись  мріють  до  землі,
Під  час  відлиги.                                                                                      1.02.22


*Моя  світлина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939023
дата надходження 02.02.2022
дата закладки 03.02.2022


Валентина Ярошенко

А у неї все, як є / з гумором /

Поверталась  Галя  з  гульок,
У  одному  черевику.
Не  було  на  ногах  чулок,
Десь  краса  поділась  з  виду.

Сама  себе  не  впізнала,
Коли  бачила  в  трюмо.
З  болем  лікоть  десь  зідрала,
Тисла  гуля  на  чоло.

Розкуйовджене    волосся,
Зародився  той  синець?
Та  гуляння  все  ж  вдалося,
Не  прийде́  йому  кінець.

Така  гарна  молодиця,
І  усе  у  мене  є.
Нехай  щастя  мені  сниться,
Його  з  неба  хтось  пришле.

Позавидуйте  Ганнусі,
Її  праця  в  руку  йде.
Чоловік  стараться  мусить,
А  у  неї  все,  як  є.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939034
дата надходження 02.02.2022
дата закладки 03.02.2022


Надія Башинська

У КОЖНОГО З НАС - ЄДИНА! (слова для пісні)

Дарована  Богом,  мов  сонце  в  блакиті,
для  нас  Україна  -  єдина  у  світі.
Де  верби,  тополі  й  калина  рясна,
звучить  рідне  слово  і  спів  солов'я.

Україна  -  моя  і  твоя.
         Україна  -  козацька  земля.
         У  кожного  з  нас  -  єдина.  
                                                                       Україна!

Не  треба  ходити  чужими  стежками...
Де  вишні  в  саду  і  дзвінка  пісня  мами,
дзвенить  споконвіку  наш  велет-Дніпро.
Тут  в  щасті  нам  жити  -  щоб  там  не  було!

Україна  -  моя  і  твоя.
         Україна  -  козацька  земля.
         У  кожного  з  нас  -  єдина.  
                                                                       Україна!

Люби  рідний  край  той,  що  є  в  твоїй  долі,
на  рідній  землі  ти,  мов  пташка  на  волі.
Завжди  додасть  сили  нам  рідна  земля.
То  ж    будьмо  їй  вірні,  як  вірна  вона.

Україна  -  моя  і  твоя.
         Україна  -  козацька  земля.
         У  кожного  з  нас  -  єдина.  
                                                                       Україна!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939018
дата надходження 02.02.2022
дата закладки 02.02.2022


Малиновый Рай

Весенний пейзаж

Подснежники  сделали  дело
Весну  разбудили  они
Она  всех  сегодня  согрела,
Цветами  украсила  дни.

Крокусы  как  зажигалки,
Без  листьев,дарили  стриптиз,
Смеялись  на  клумбах  фиалки,
Собой  любовался  нарцисс

Запах  сирени  кружится,
Звёзды  тюльпанов  горят
Золотом  в  росы  ложится
Луны  круглобокой  наряд,

Травы  ковёр  расстелили
Черёмуху  в  нежный  наряд
Волшебники  вновь  нарядили,
А  птицы  весельем  бодрят.

И  словно  с  большого  бокала,
В  котором  любви  эликсир,
Весна  щедро  всех  угощала,
Устроив  свой  праздничный  пир.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938951
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 02.02.2022


Валентина Ярошенко

Перемагає все ж життя

Що  переможе  сум  чи  спокій?
Перемагає  все  ж  життя.
Чи  вітер  полонить  наш  простір?
Завідує  усім  війна.

Корупція  вогнем  вирує,
Немає  думки  про  людей.
Влада  про  себе  лиш  планує,
Куди  ж  усіх  нас  приведе?

Вона  турбується  про  себе,
Зітерши  мудрість  поколінь.
Лиш  при  Союзі  -  чисте  небо,
І  спокій  лиш  тоді  зорів.

Що  переможе  сум  чи  спокій?
Перемагає  все  ж  життя.
А  вітер  полонить  наш  простір,
І  плаче  зранена  душа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938945
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 02.02.2022


Валентина Ярошенко

Ти щастя моє

Ти  щастя  моє,  іще  моя  мрія,
Та  радість  моя,  в  майбутнє  надія.
З  тобою,  як  птаха  в  небо  злітаю,
В  безмежних  просторах,  любий  кохаю.

Подібного  щастя  я  не  впізнала,
Тепер  моя  доля  кращою  стала.
Ті  добрі  очі,  усмішка  ласкава,
Все  чарувала,  за  душу  торкалась.

Настрій  веселий  душа  відчуває,
Твій  біль  рятунок  у  мене  шукає,
І    крає  на  шмаття  лиш  серце  моє,
Ще  радісна  звістка  у  вирій  несе.

Мій  любий,  тебе  без  міри  кохаю,
Не  сплю  ночами,  бо  вірші  складаю.
З  тобою  лягаю  і  ранком  встаю,
Забрав  ти  мій  спокій  і  душу  мою.

Пробач  мене,  любий,  тяжко  без  тебе,
Вже  не  зобидю,  пригорну  до  себе.
Назавжди  разом,  тобі  обіцяю,
Ти  щастя  моє  -  тебе  я  кохаю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938750
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 01.02.2022


Закохана в море

ПТУРС молодого бойца

(Практически  Теоретическое  Учебное  Руководство  по  Службе)  

                                                           "О,  воин,  службою  живущий,
                                                             Читай  устав  на  сон  грядущий.
                                                             И,  ото  сна  опять  восстав,  
                                                             Читай  настойчиво  устав"
                                                                                                             А.В.Суворов
                                                                     
                                                             "запомни,  воин:  даже  УСТАВ,-
                                                               не  отдыхай,  а  учи-ка  УСТАВ"
                                                                                                                             C.GREY

*****

Учить  УСТАВ  -  святое  дело,
Мобилизуй  и  ум,  и  тело.
В  строю,  на  генеральской  даче  
Учить  УСТАВ  -  твоя  задача.

И  даже  прапорщиком  став,
Ты  всё  равно  учи  УСТАВ.
Не  думай.  В  случае  войны
Нам  фейербахи  не  нужны.

Ещё  УСТАВ  пошли  невесте  -
Повесит  пусть  на  видном  месте,
Заучит  все  от  А  до  Я,
И  будет  крепкая  семья!
_____

В  мозгах  порядок  наведён  -
Родился  истый...  солдафон!
Хвала  ему  и  честь,  и  слава!
Кому?  Солдату?  Нет.  УСТАВУ!




                                                                         

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938881
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 01.02.2022


Ніна Незламна

Лютий

Лютий  лютий.  В  скло  закутий
Став  вже  спить,  у  задзеркаллі
Мороз  бравий,  лід  сріблистий
Блиски  злата,  в  сухім  зіллі

Нині  Лютий  воєвода
Вміло,  всівся  на  престолі
Утіша…  зимова  врода
Хуги…    жартливі  гастролі

Парчовий  бісер  по  полі
 По  стерні,  сяють  алмази
Іскрять  зірками  тополі
Дивні  сни  бачать  берези

Вітер  Лютому  -  брат  вірний
У  злагоді  веселиться
Надихає  час  вечірній
Сніжок,ясно  проміниться

Зима  із  Лютим,  у  змові
Пухом,  засіва  стежинки
Розстеля  ковдри,  шовкові
Біло…  мерехтять  сніжинки.

               01.02.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938873
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 01.02.2022


Катерина Собова

Мурахи

Позавчора    на    городі
Я    мурашник    розкопав,
І    за    дивом    цим    природи
Цілий    день    спостерігав.

Не    було    тут    ні    наради,
І    начальник    не    кричав,
І    дебілами    мурашок
Головний    не    називав.

Метушилися    комашки
І    не    йшли    на    перекур,
Не    було    у    них    замашки,
Щоб    сховатись    десь    за    мур.

Підіймали      те,    що    впало
І    малеча,    й    татусі,
Головне,    що    здивувало  –
Працювали    тут    усі.

Не    давали    крихті    впасти,
Все    носили    на    горбі,
Не    старалися    украсти,
Чи    присвоїти    собі.

Ми    жили    і    жирували
На    природних    всіх    дарах,
Як    же,    люди,    ми    відстали
Від    простеньких    цих    мурах!

Треба,    щоб    комахи    нині
Показали,    і    не    раз,
Особливо,    депутатам
Досконалий    майстер-клас.

Може    в    нас    тоді    закони
Будуть    не    як    в    дикунів,
І    спрацює    заборона
На    хапуг    і    брехунів.

Цілий    день    в    думках    боровся
За    знедолений    народ…
Ввечері    дістав    від    жінки
За    нескопаний    город!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938861
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 01.02.2022


Lana P.

ТЕПЛО

Тепло  даруйте  людям  Світла  -
Не  згаснете,  примножите  своє.
Подяка  сонцю  -  кожен  день  встає,
Щоб  в  кожного  душа  розквітла!                  14.01.21


*Моя  світлина  у  жовтні  2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938488
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 01.02.2022


Lana P.

ЦАРІВНА МЕТЕЛИКІВ

Він  делікатно  посипав  запалом  серце  квітки,
Направлене  до  маяка  вселенської  любові,
На  пелюстках  пахучих  залишав  сяйливі  мітки  -
Довкіл  переливалися  веселки  кольорові.

Троянду  пестив,  облямовував  у  позолоті  -
Любив  метеликів  царівну,  пристрастю  зігріту,
Оберігав  од  тіней  чарів  злосних,  в  живоплоті,  -
Натхненно  виплекав  для  себе  справжню  Афродіту.                    31.01.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938832
дата надходження 31.01.2022
дата закладки 01.02.2022


Ольга Калина

Вітаємо! ( Капралюку Івану Миколайовичу)



На  Вінниччині  в  ріднім  краї
Поля  всі  снігом  замело.  
Втопає  в  сніжному  розмаї
Клітенка    -  це  твоє  село.  

У  цім  селі  ти  народився,  
Пройшло  дитинство,  підростав,
В  Кропивні  в  школі  ти  учився..
Не  зоглядівсь  –  дорослим  став.

Життєва  стежка  від  порогу
В  поля  безмежні  пролягла,  
Ти  вибрав  вже  свою  дорогу  -  
І  доля  в  світ  цей  повела.

Студентські  роки  безтурботні,  
Немов  ті  коні  пронеслись,  
Закінчив  ВУЗ  -  вже  на  роботі,    
І  часто  їздиш,  як  колись,

Додому..Там,  де  рідна  хата,  
Де  квітнуть  айстри  під  вікном,  
Де  завжди  виглядає  мати,  
І  стара  груша  за  садком.  

Позаду  всі  свята  різдвяні,  
В  права  вступив  вже  новий  рік  
І  в  дні  січневі,  морозяні  
Йде  свято  знов  на  твій  поріг.  

Це  –  День  народження  й  сьогодні
Прийшов  до  тебе  Ювілей,  
Тож  побажань  хай  лине  сотні
Й  багато  в  дім  іде  гостей.  

Тебе  вітатиме  родина  
І  баба  Ганя  поміж  них,  
Хоч  ти  -  дорослий  –  все  ж  дитина.  
І  я  вітаю  від  усіх.  

Всі  зичимо  щасливу  долю,  
Здоров’я  міцне,  Многа  Літ,  
І  щоб  всього  було  доволі:
Добра,  достатку  на  весь  вік.  

Щоб  завжди  сонечко  світило
Промінням  теплим  на  твій  шлях,  
Кохання  в  серці  пломеніло,  
Як  квіти,  що  цвітуть  в  полях.  

Господь  нехай  благословляє
І  Мати  Божа  береже,  
Хранитель-Ангел  захищає
І  поряд  хай  з  тобою  йде.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938819
дата надходження 31.01.2022
дата закладки 31.01.2022


Капелька

Я получил твоё письмо

Я  получил  твоё  письмо
И  долгожданный  в  нём  ответ.
Я  думал-  точно  повезло,
Но  было  в  нём  лишь  слово  "нет".

Конечно  я  не  Дон  Жуан,
К  тому  же  не  Ален  Делон
И  на  душе  вдруг  больше  ран
Как-будто  пробежался  слон...

Уже  прошло  так  много  лет
С  улыбкой  вспоминаем  дни
Когда  желанный  твой  ответ
Был  просто  розыграш  весны.

С  уведомлением  письмо,
Которое  вручили  мне,
Первоапрельское  оно
Пылится  где-то  в  вышине.

А  через  пять  минут  звонок.
Ты  в  дом  зашла,  сказала  "да".
Весенний,  жизненный  урок
Соединил  нас  навсегда.

И  продолжение  "кина"
-Подарок  нам  на  Новый  год.
Дочурка  первым  января  
Пришла  в  наш  славный,  добрый  род.

                     Декабрь-  январь

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938727
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022


Капелька

Весь мир ведут к Армагедону

Весь  мир  ведут  к  Армагеддону
И  казахстанцев  в  том  числе,
Но  кто-то  держит  оборону,
А  большинство  на  "умняке"

Что  правильно,  мол,  по  закону
Скорее  разогнать  майдан...
Не  по  Небесному  ведь  Кону
В  стране  рулетки  барабан.

Людей  лишают  прав,  свободы.
Пойми,  остались  годы,  дни
Когда  свободные  народы
Лишат  и  солнца  и  земли.

С  "намордников"  всё  начиналось
И  продолжается  ещё.
Одной  на  всех  победы  малость.
Не  ошибиться  б-  за  кого?

За  кьюар  коды,  без  которых
И  "не  купить  и  не  продать"?
Война  ровняет  злых  и  добрых,
Но  честь  лишь  подвигом  назвать.

Правительства  "с  цепи  сорвались",
Такое  вводят  для  людей,
"Экспериментами"  занялись,
Как-будто  правит  Бармалей.

Сначала  травят  пандемией,
Потом  укольчики  дают.
Сердца  от  страха  в  аритмии
-Таинственный,  опасный  спрут.

Готовятся  большие  бойни,
Зачистки  и  Армагеддон,
Искусственные  глады,  войны.
Пройти  непросто  Рубикон.

                         07.01.  2022

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938721
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022


Ніна Незламна

Зимовий сон

Як  душі  поклик,  широке  рідне    поле
У  ізумрудах,    привидилося    мені
Напередодні  ж,  стояло  майже  голе
Аж  зачаровує,  білосніжне  нині
Я  зрозуміла,    його  бачу  уві  сні

 Пухкі  намети,  ледь-  ледь,  торкав  вітерець
Легкі  сніжинки,  здіймались  й  припадали
Сліди  глибокі,      я  крокую    навпростець
А  вдалині  простирадла  вигравали

Приворожила,  шовковистість  пагорбів
 Ніби    торкнулись  чепурної    блакиті
Хатки  по  обіч  -    біленькі  шапки  грибів
 Й  дерев  вертушки  іскрять,  сріблом  облиті

 Не  зупиняюсь,  упевнено  йду  далі
 Рідний  край,  а  за  хатками    яр  дитинства
 Я  по  дорозі  гублю  усі  печалі
Мов  проснулась,    досягла  стану  блаженства
Врешті  обожнення,    всього  свого  єства

 Сонячний  промінь,  ледь    торкнувся  обличчя
   Білизна  снігу,    заважа  глянути  в  яр
Переливається,  сяє  потойбіччя
 З  нього  б*є  золотом,  не  глянеш  без  окуляр

 Я  вже  стою,  майже  над  проваллям
 Донизу    гладдю,  по  обіч    рване  рядно
Біле  й  руде  лежить  подібно  хвилям
Що  вже  замерзло.  Лиш  біле  накрило  дно.
 
Здійнявся  вітер,  в  обличчя    б*є  крупою
 І  за  мить  тане.  Струмочками  краплини
Стікають    вниз.  Я    почуваюсь  сильною
Живу,  радію,    щаслива  в  ці  хвилини

 Легенький  стук….  І  десь  розвіявсь  сон
До  скла  вікна  прилипають  сніжинки
Гуля  хурделися,  співає  в  унісон
Я  на  обличчі  відчуваю  сльозинки.

На  душі  ж  тепло,  за  сон  вдячна  зимі….

                                 30.01.2022р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938698
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022


Надія Башинська

ОЙ НЕ ВИЙСЬ, НЕ ВИЙСЬ, ТУМАНЕ…

Ой  не  вийсь,  не  вийсь,  тумане...  
                                                 скільки  ж  можна  виться?
У  саду  козак  й  дівчина,  дай  наговориться.

У  саду  козак  й  дівчина,  двоє  молоденькі.
Біля  тину  бє  копитом  коник  вороненький.

Краще  вийся  ти,  тумане,  з  саду  у  гайочок.
Та  й  стелися  там,  тумане,  ніби  барвіночок.

Як  пливтимеш  під  горою,  та  й  через  долину,
обніми  там  одиноку  червону  калину.

А  щоб  легко,  мій  тумане,  доріженька  слалась,
скажи  їй,  що  дівчинонька  козака  діждалась.

Скажи  їй  хай  не  сумує,  ягідочки  згіркнуть.
Козаченько  й  дівчинонька  ще  до  неї  прийдуть.

Ой  не  вийсь,  не  вийсь,  тумане...  
                                                 скільки  ж  можна  виться?
У  саду  козак  й  дівчина,  дай  наговориться.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938686
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022


Любов Іванова

ЗИМНИЙ ДЕНЬ СМЕНИЛСЯ НА ВЕЧЕР МОРОЗНЫЙ

[b][i][color="#0b27b5"]Зимний  день  незаметно  сменился  на  вечер  морозный
Обагрился  лучами  над  лесом  пурпурный  закат...
Мне  тебя  не  вернуть...  ты  озвучил,  что  все  слишком  поздно,
Окатила  реальность,  как  бурный  с  горы  водопад.

Не  прошу  объяснений,  мне  ясно,  что  чувства  остыли
Не  разжечь  тот  костер,  что    буран  отчуждений  задул.
Нас  с  тобой  разделяют  теперь  не  холодные  мили.
А  лишь  то,  что  ты  сам  от  меня  где-то  в  бездну  шагнул.

Холода...  холода,  и  бураны,  метели  да  вьюги.
И  на  сердце  зима,  ледники  нету  сил  растопить
-"Да  ты  плюнь  на  него",  -  мне  советуют  часто  подруги...
Им,  скорее  всего,  не  пришлось  в  жизни  так  вот  любить.

День  сменился  на  ночь,  полотном  мгла  укутала  город
Мне  опять  не  уснуть,  мне  с  бессонницей  ночь  коротать.
Нет,  не  тот  за  окном,  а  вот  тот  что  в  душе  моей  -    холод,
С  ним  в  обнимку,    одной    снова    зимнее  утро  встречать.[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938684
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022


Valentyna_S

Замальовка

Кружальце  сонця  пахне  хлібом  й  сиром.
Прослались  волоком  дими  рожеві.
Востаннє  дише  настил  вогко  й  сиро
В  бутті  своїм  оманно-міражевім.
Холодні  сльози  скрапують  із  гілля,
І  мучить  увесь  день  бурульок  нежить.
До  себе  прислухається  довкілля
Й  не  розуміє,  що  його  бентежить…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938629
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 30.01.2022


Валентина Ярошенко

Моя любов - це тільки ти

З  тобою  думками  я  квітла,
Раділа  сонцю  і  теплу.
В  душі  жила  надія  світла,
Несла  з  собою  я  весну.

Любові  промені  гарячі,
Ранкове  зарево  в  очах.
Ніжні  вуста  твої  завзяті,
Таке  буває  лиш  в  казках.

Я  сподівалася,  що  щастя,
Прийшло  до  мене  назавжди.
Буде  моє  майбутнє  кращим,
Моя  любов  -  це  тільки  ти.

Душа  співала,  посміхалась,
На  хвилях  любих  почуттів.
Я  часу  відліку  не  знала,
Тонула  в  безліч  гарних  слів.

Але  та  казка  промайнула,
Кудись  подівся  милий  сон.
У  грудях  біль  страшний  відчула,
Застряг  у  горлі  тяжкий  ком.

Враз  небо  хмари  заховали,
Забрали  сонце  у  полон.
А  ми  дивились  і  не  знали,
До  нас  розлуки  час  прийшов.

Якщо  то  було  не  кохання,
Маленька  лиш  зграя  думок.
Є  кривда  та  розчарування,
У  серці  ще  болю  клубок.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938578
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022


Ніна Незламна

В зимовій тиші

Поринули…    в  зимовій  тиші
Срібний  човен  -  місяць  у  морі
Дарують  світло  ясні  зорі
Поетами…    пишуться  вірші…

Я  мов  тону,  в  небесній  красі
Сузір*я  Діви,  ледь  голубить
Так  меготить,  до  себе  вабить
Подібне  чистій  водній  плесі…

Місячне  сяйво,  грає  на  склі
Мороз  -    майстер  чудових  картин
Квітки,  малює  з  срібних  тканин
Як  не  втішатись,  дивній  красі

Дрімає  хуга…    за  горбами
Біленький  сніг,  дарує  чари
Ще  поміж  гір,    сни  бачать    хмари
Радіймо  тиші  і  ми  з  вами.

               
                                   Вірш  до  картини
                       29.01.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938551
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022


Закохана в море

Киноляпы 10



Сатурн  в  противо[b]г[/b]азе

***
Гу[b]р[/b]маноид

***
Ко'мические  яйца

***
Б[b]л[/b]ат  из  космоса

***
Б[b]л[/b]ат  2

***
В  империи  о[b]с[/b]лов

***
Безумный  [b]ф[/b]ейс

***
Вечный  з[b]е[/b]в


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938499
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 29.01.2022


Lana P.

СУЦВІТТЯ (набір мініатюр)

***
Ви  засинаєте  в  моїй  уяві  -
Омріяно-крилатій,  як  небесний  птах.
Єство  бентежать  дотики  ласкаві  -
У  Ваших  рано  прокидаюся  очах.

***
Зібрались  квіти  у  суцвітті  -
Краса  складається  з  простого.
Ви  знаєте  усе  на  світі  -
А  я  нічого...

***
Погляди  Ваші  прозорі.
Падають  крилами  зорі,
Тануть  сніжинками  в  морі  
Неба  нічного  в  дозорі.

***
Снуються  тіні  вечорові
Від  неутомних  димарів.
Як  тільки  місяць  зазорів  -                          
Спалахують  слова  любові.                      28.01.22

*Мої  суцвіття  на  світлині.  Жовтень  2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938533
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022


Lana P.

У МАНДРІВНОМУ МОРІ…

Коли  обоє  в  морі  Мандрівному
Гойдаємось  на  хвилях  насолоди    -
Підтримкою  стають  бентежні  води  -
Не  відчуваєм  відстані  та  дна,
Вражає  їхня  чиста  глибина,
Відкрита  навстіж  небу  голубому.

Вихлюпуєм  енергії  потоки  -
Так  заряджаєм  простір  позитивом,
Таємні  знаки  наших  доль  курсивом
Малюють  обрії  удалині,
Перепливають  всесвіт  у  човні,
Щоб  ми  пізнали  сутності  уроки.                        24.01.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938534
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022


Любов Таборовець

Усе, як колись

У  вихорі  вальсу  вишневих  пелюсток
З  тобою  за  руки  тримаємось  знов.
Моргає  крізь  хмари  нам  сонячний  згусток,
Леліє  і  досі  він  нашу  любов.

Летять  понад  вишнями  зграями  птиці…
Вітають  весну...  обіймають  крильми.  
Десь  вда́лечі  соло  ведуть  громовиці...
Порвав  усі  пута  злий  вітер  зимі.

Усе,  як  колись…  Та  ж  шовкова  травиця
нам  ноги  купає  в  холодній  росі…
Від  щастя  всміхаються  зорі-зіниці,
Лиш  паморозь  грає  самотньо  в  косі.

Не  раз  журавлі  пролітали  над  садом…
У  вирій  несли  наші  смутки  й  жалі.
Щоб  літньої  ночі,  під  час  зорепаду,
«Люблю…»  написати  на  чистому  тлі.

27.01.2022
Л.  Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938384
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 29.01.2022


Ніна Незламна

Треба до весілля знати ( з гумором)

Вечір…тиша…ясні  зорі
Нині  ж  я,  як  надозорі
До  віконця,  все  лип  та  й    лип
Щось  не  чути    хвірточки  скрип

Вже  й  віконце  відчинила
Тож  чекаю  на  Данила
Хлопець  бравий,  мене  любить
Зацілує,  приголубить
Лиш  матуся  заважає
На  жаль  дурником,  вважає

Його  погляд,  наче  ліки
Добре  знаю,  вдвох  навіки
Карі  очі,  чорні  брови
Поцілунок  у  діброві

І  сердець  шаленні  стуки
То  кохання,  дзвінкі  звуки
Основне,  щоб  не  програти
Мабуть  досить  вибирати!

Я  калина,    він  дубочок
Буде  славний  вечорочок
Разом  зорі  порахуєм
Про  весілля  поворкуєм.

Аж  раптово,  світло  зникло
Наче  милий,  шепіт  хрипло
-Прихворів  я,  лягай  в  ліжко
Та  мене,  полікуй  ніжно
Мабуть,  не  запалюй  свічку
Кохатиму  цілу  нічку

Лиш  халатик,  зняти  встигла
Пора  близькості  настигла
Називав  мене    (луною)
Просив  бути  не  смутною

У  позах,  тих,  що  й  не  знала
Навпомацки  цілувала
Де  жадав,  неначе  п`яна
Тож  товклися  до  світання.

Геть  знесилена,  ой  капець
Кричить  ненька  -    Йди  під  вінець!
Кажу  підеш,  моя  воля
Посміхнулась  тобі  доля!

Важкі  очі,    наче  скриня
Та  чи  я  й    не  господиня
Собою  розпоряджатись
Хотіла,  з  ним  покохатись.

Руки  в  боки,  ходить  мати
Справді  досить  вибирати!
І  стягнула  простирадло
Там  Грицько,  зир    й  похабно
Я  ж  казав    моєю  будеш
А  Данила  позабудеш!

Ненька  не  робить  погоди
Звідки  знала,  що  догодить?
Геть  вилазять  на  лоб  очі
Не  мала  такої  ночі

Може  й  варто,  гризе  сумнів
Поступить  треба  розумно
Спомин,  як  грудей  торкався
Як,  ріп`яшок    цілувався

Знайшов  ключ,  до  мого  тіла
І    ненька,  за  зятя  хтіла
Язик  в  неї,  як  помело
Ще  ославить,    на  все  село
Нагулялася  насправді
Як  у  очі,  глянуть  правді…

Подих….перевела  доня
Та  все  ж,  неначе  спросоння
-Це  твоя,    затія  нене
Щоб  й  робила  я  без  тебе!

Що    ж    тепер  тобі  сказати
Нехай  шле,  сватів  до  хати
Нині  йди,    вже  не  заважай
На  сніданок,  зготуй  чай!

Я  ж  прийматиму  екзамен
Перевірю,    на  що  здатен
Чи  є  в  нього  те,  що  хочу
Хай,  ще  трішки  полоскочу!

Посміхнулась,  як  лисиця
-Я  над  ним,    буду  цариця
Треба  ж,    до  весілля  знати
       Варто,  чи  ні  покохати…

               січень  2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938458
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 28.01.2022


Катерина Собова

Що продовжує життя?

Прочитав    Петро    в    журналі:
’’Сміх    продовжує    життя’’.
Мовив    до    дружини    Валі:
-Я    скажу    без    каяття:

Це    брехня,    як    казка    вічна,
Дана    дурням    на    біду.
Буду    мислити    логічно
І    тобі    це    доведу.

Довгий    вік    в    жінок    -    відомо:
Це    природа    так    дала,
Подивись,    в    селі    лиш    вдови  –
Чоловіків    смерть    взяла.

Мали    всі    красу    і    силу,
І    ніхто    не    знав    біди,
Веселилися,    любили
І    сміялися    завжди.

А    жінки    були    в    них    кляті,
Догризали    татусів,
І    мегери    ці    завзяті
До    цих    пір    живі    усі.

Значить,    сміх    тут    ні    до    чого,
Хоч    народ    іще    не    звик  –  
Усі    знайте:    вік    продовжить
Вам    істерика    і    крик!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938449
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 28.01.2022


Валентина Ярошенко

Неможливо про це мовчати

Щастя  поважає  тишу  ту,
Тільки  там  воно  гостює.
На  цю  тему  Вам  знову  пишу,
Воно  попереду  крокує.

Де  тиша,  спокій  і  повага,
Ще  додається  там  любов.
Уявіть,  яка  в  нього  наснага,
Себе  дарує  знову  й  знов.

Усі  чекають  його  завжди,
У  нього  ціль,  куди  прийти.
До  коханих  воно  плине  завше,
Де  є  любов:  там  я  і  ти.

Згадка  про  кохання  -  минуле,
Лишилось  душевне  тепло.
Не  дістане  російська  куля,
Жити,  стільки  Богом  дано.

Неможливо  про  це  мовчати,
Агресор  навів  на  нас  ціль.
Чому  радіти  й  посміхатись,
Держати  лише  свою  міць.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938366
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022


Ніна Незламна

Не подзвоню…

Мабуть    ревнуєш,      може    й  ні,  коханий  мій
Тліли  думи,  мов  у  вогнищі,      не  знала
Як  хмурий  день,  так    сумно  на  душі  мені
Нічка  втекла…    У  серці      мрію  украла…      

І  ясний  місяць,  збліднів,  утратив    красу
У    хороводі,  між  тьмяних    сонних  зірок
Приніс    у  душу  недовіру  й  сліз  росу  
Ні,  я  не  здатна,  відважитись,  зробить    крок….

 За  собою  не  відчуваю  провини
Ти  пішов,    ніби  навіть    не  озирнувся
Чом    ревнуєш?  Як  нежданна  хуртовина
Тож  не  клич,  до  тебе  я  не  повернуся

Обвинувачення,усі    безпідставні
Вже    й  бере  сумнів,  чи  в  нас    було  кохання
Вкотре  згадаю  прогулянки  недавні
В    душі  на  краще,  я  мала  сподівання

Не  подзвоню,  нехай,  що  поміж  нас  було
 Ой  так  важко,    доленько,  слізонька  бринить
Сніжна  зима,  зуміла  зупинить  тепло
 Все  забрала….    Ой,  як  же  серденько  болить

                                                                               Вірш  до  картини
                                                                                                           2018р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938329
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022


Любов Іванова

А Я ШУКАЮ ВТРАЧЕНУ ЛЮБОВ

[b][color="#051d94"]А-  води  плинуть  ріками  в    моря,

Я-  пробую  в  потік  пустити  смуток.

Ш-епоче  мені  вранішня  зоря  -
У-  долі  не  великий  щастя  жмуток.
К-охання  загубилось...  не  знайду,
А-  вірила,  ось-ось  мені  це  вдасться.
Ю-нацтво,  перші  зустрічі  в  саду,

В-есняне,  наше  вимріяне  щастя.
Т-ам  залишився  простір  юних  мрій,
Р-азом  ми  спільні  плани  будували,
А-  ти  був  мій,  тоді  був  тільки  мій...
Ч-и  ж  нам  лихе  щось  долі    віщували?
Е-легія  сумна,  а  не  романс
Н-аписана  чомусь  у  нас  з  тобою
У-  всьому  Бог  дає  людині  шанс...

Л-ишити    б  все,  пов'язане  з  журбою.
Ю-рбою  дум  заповнені  роки,
Б-езмежним  залишається  бажання.
О-дне-єдине,  що  далось  взнаки  -
В-ернути  те  прогаяне    кохання.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938317
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022


Малиновый Рай

На порозі війна

На  порозі  стоїть  тінь  війни,
Тінь  від  лютого,ніби  то,брата,
Та  твої  Україна  сини
Будуть  гідно  тебе  захищати.

Ти  у  нас,  рідна  ненька,  одна,
Ти  найкраща  країна  у  світі
І  тобі  непотрібна  війна,
Крові  хочуть  ворожії  діти.

Не  пройдуть!Станем  всі  як  стіна,
Від  землі  до  безкрайого  неба,
Ти  у  нас,  Україно,  одна
І  нам  іншої  мами  не  треба.

Лютий  ворог  прийшов  на  поріг
Та  не  буде  тут  щастя  для  нього.
Об'єднаємось  всі,з  нами  Бог.
І  за  нами  буде  перемога.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938290
дата надходження 26.01.2022
дата закладки 27.01.2022


Катерина Собова

Кредити

Стрів    Микола    куму    Ганку,
Такий      радий,    не    сердитий:
-Оце    йду,    кумо,    із    банку,
Ось    -    оформив    два    кредити!

Ганка    каже:    -В    магазині
(Хоч    тепер    дороговизна),
Прямо    зараз    йдіть    у    відділ
Чоловічої    білизни.

І    купіть    труси    найкращі
(А    не    жінці    м’ясорубку)!
Здивувавсь    Микола:      -Нащо?
Дуже    дивна    ця    покупка…

А    щоб    куму    було    ясно,
Мудра    Ганка    пояснила:
-Зразу    буде    в    вас    прекрасно,  
Далі    стане    світ    немилий.

Різними    вам    кредитори
Заспівають    голосами,
Віддасте    борги,    а    тіло
Хоч    прикриєте    трусами!    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938127
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022


Ніна Незламна

Розумний песик

                                                           /дит.розповідь/

Була  зима,  схожа  на  осінь…
І  ранок  видався    похмурий
Лиш  де-  не-  де  виднілась  просинь
Барсик  сидів,  занадто  хмурий
Все  зранку  гавкіт,  веселенький
Дивлюсь    й  не  можу,  я    зрозуміть
То  все  розпустить  хвіст  пишненький
Може  надумав,  ти  захворіть?
Гукала  та  нема  емоцій
Схилив  голову,    іще    нижче
Побачила,  сльозу  на  оці
   Що  робить?  Вже  підійшла  ближче
Що  за  біда?  Чому  сумненький?
Немов    дитя,  тихенько  плачеш
Він  скаулів..  ..  О  мій  гарненький
Кістка  в  тарілці,  ще  щось  хочеш?
Побіг    до  буди,  ціпок  тягне
А  вона  й  справді  далеченько
Знов  озирнеться  й  ніжно  гляне
Мов  підзивав,  давай  швиденько
Що  за  диво,  буда  прикрита
Якесь  лахміття  і  газети
Шматок  хліба,    біля  корита
З  під  дошки  видно,  шмат  котлети.
Я  ледь  присіла.  А    він  лиска
Руки  й  обличчя.  Махав  хвостом
Його  торкнулась  шийки,  писка
Ото  замала,    клопоту    з  псом.
За  мить,  хтось  пискає  із  буди
-Диви!  -  Сама  до  себе  гучно
Хто  там?  Двома  руками  туди
Мені  ж,    було  дуже  незручно
Що  мусила,  я  до  землі    лягти.
Мале  біленьке  кошенятко
Дуже  трусилось,  в  моїй    руці
Чиєїсь  кицьки,  янгелятко
Таке  худеньке,  одні  хребці.
Легесеньке,  немов  пушинка
А    Барсик  мій,  так  звеселився
То  радості,  немов  іскринка
Проникла  в  серце,  сполошився.
Бігав,    що  духу,  наче  в  цирку
На  лапках,  жваво  як  в  таночку
До  кошеняти,торкавсь  писку
І  лискав,  мов  смачну  цукерку.
Тільки  тепер,  я  зрозуміла
Чом  дивний  був,  мій  дружок    Барсик
Його  душа,  добра  веліла
Розумний,    гарний  в  мене  песик.

                                         15.12.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938117
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022


Lana P.

А ТИ ОДИН…

А  ти  один  межи  світил,
Даруєш  серцю  сотні  крил
В  бентежних  грудях.

Світаєш  у  моїй  душі
І  спонукаєш  на  вірші  -
Нутро  що  будять.

Здіймаєш  у  свої  світи
І  кажеш:  "Сонечком  світи  -
Мені  та  людям!"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938070
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 25.01.2022


Master-capt

* * *

                 Бесовщин.

Здесь,  когда-то  пахло  Русью,
Жизнь  бескрайностью  полна…
Вспоминает  русин  с  грустью
Истукана  Перуна.

Как  всегда,  на  переломах  
Наших  скрепов  и  святынь,
Появлялся  идол  Молох  –  
Володимир  Бесовщин.    

Он  огнём,  мечом  и  розгой
Запретил  уклад,  устой…
Окрестил  Христовой  верой
Володимир,  князь  –  Святой.
 
Сколько  трепета  и  страху
Натерпелись  под  крестом?
Виртуозно,  поп  лишь  взмахом              
Напугает  вас  перстом.

От  Владимира  Святого
До  Володи  Ильича
Православного,  немого
В  темноте  вела  свеча.

В  закупоренном  вагоне
Появился  новый  блик…
В  Петрограде  на  перроне
Заплясал  безбожный  век.

Что  творил  сей  изверг,  Боже?
Полстраны  пустил  в  расход!
Вспоминается  до  дрожи  –  
Изменённый  жизни  ход.

Здесь,  когда-то  пахло  Русью…
Бренность  –  смрад  и  вонь  сапог!
Воровской  бездарной  властью
Угнетён  лихой  народ.

Просветлённые…  готовят
Нам  бредовый  перестрой:
Скрытно  братьев  кривдой  травят,
Предвещают  смертный  бой.

Усадили  гниду  править
Над  кремлёвскою  ордой,
Лизоблюды  ловко  славят:  
«Ты  –    Владимир,  наш  герой!»

Он  –  несчастненький  поверил,
Что  назначил  его  Бог…
Отработку  Бог  отмерил  –  
Развалить  гнилой  чертог;

Он  осину…  кол  заточит
И  натянет  между  ног…
Православную  скалечит  –  
Всё  величье  скрутит  в  рог.

Рядом  клоун,  в  президентах,
Крест  дубовый  смастерил,
Схоронить  Святую  в  лентах  –  
Володимир  затемнил!

Был  ведь  муж,  в  устоя  диких  –
Князь  Владимир  Мономах,
Из  Владимиров  –  Великий!
Вспоминается  в  умах.

………

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938057
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 24.01.2022


Валентина Ярошенко

Мій коханий запізнився

Не  шуми  зелений  клену,
Не  веди  ще  більший  сум.
Болить  серденько  у  мене,
Бо  знаходить  безліч  дум.

Мій  коханий  запізнився,
Може  зовсім  не  прийде.
Ще  поганий  сон  наснився,
Болить  серденько  моє.

В  літню  пору  запізнився,
І  куди  усе  веде?
Він  на  іншу  задивився,
Болить  серденько  моє.

Вже  і  осінь  завітала,
Ти  тримай  слівце  своє.
Я  роки  тебе  чекала,
Болить  серденько  моє.

Невже  можна  все  стерпіти?
Морозцю  зима  дає.
Заморожені  всі  квіти,
Болить  серденько  моє.

Ти  прийдеш  колись  до  мене,
Я  чекаю  все  ж  тебе.
Хай  шумлять  тим  листям  клени,
В  мить  кохання  нас  знайде.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938052
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 24.01.2022


Lana P.

НА ПУЛЬСІ… (набір міні з прод. )

***
Межи  невидимих,  чудних  світил
Лунають  ноти  загадкові  -
Вколисуєш  мене,  мої  світи,  
Що  народились  у  любові.

***
Тримаю  сонце  лагідне  в  долонях  -
Хурделиця  замовкла,  голосна.
А  Ви  пульсуєте  ритмічно  в  скронях  -
Щомиті  наближається  весна.

***
На  шляху  високих  терцій,
Ваш  почула  стукіт  серця,
Що  уміє  так  радіти
І  з  вітрами  гомоніти.

***
Літають  журавлі  в  далекий  вирій,
Щоразу  повертаються  додому.
Здіймаємось  удвох  у  інший  вимір    -
Розвіюєм  у  насолоді  втому.                                              24.01.22    _    11:10

***
Мій  пульс  розкаже  більше,  аніж  я  -
Коли  торкаєтесь  його  рукою  -
Під  нами  витанцьовує  земля,
І  ніжні  почуття  пливуть  рікою.                                                  27.01.22

***
Я  Вас  бачила  й  не  раз,
Споглядали  й  Ви  мене.
Прислухалася  до  фраз  -
Це  було  щось  неземне...

***
Твої  торкання  не  забути.
Мені  без  тебе  і  не  бути  -
Самотньо  просто  існувати,
Але  ж  так  хочеться  кохати...

***
Цей  світ  -  магічніший,  аніж  здається.
Спинись!  Прислухайся  до  свого  серця,
Відчуй  пульсацію  природи  -
Відкриєш  справжні  насолоди!

***
Накрило  лютий  мливо  сніжне.
Мовчання  Ваше,  дуже  ніжне.
Вчуваю  дихання  весняне
І  Ваше  серце  полум'яне!              8.02.22

***
Пульсують  очі  -  два  джерельця,
Емоцій  вир  -  без  каяття.
З  кожнісіньким  ударом  серця,
Мої  зростають  почуття.                                                          8.02.22

***
Поміж  стрибками  гармонічних  терцій,
Ви  соловейком  тьохкаєте  в  серці  -
Переливаєте  душевні  ноти,
Даруєте  незвідані  висоти!                        11.02.22

***
Коли  влучає  Купідонова  стріла  -
Здається  світ  убраним  у  небесне,
У  серці  крига  неодмінно  скресне  -
Зникає  вмить  буденності  густа  імла,
Навколо  все  піднесене,  чудесне!                8.02.22


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938054
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 24.01.2022


Калинонька

Старша сестра

С  ловом  добрим  твою    душу  я  зіггрію  ,
Т  оркнуся  серцем  до    твоїх  тривог.
А  як  спіткнешся  у  житті,  то  зрозумію,
Р  адію  завше  ,  що  з  тобою    Бог.
Ш  елестом  думки  тихо  приголублю,
А  все  тому  ,  що  тебе  ,  сЕстро    люблю  !

 С  кажу  тобі  ,  щоб  ти  була  здорова,
 Е  хом  любові  хай  душа  бринить!
 С  правна  бабуся  ,  матінка  чудова,
 Т  ебе  хай  серце  більше  не  болить!
 Р  адіють  діти  ,  онуки  ,  вся  наша  родина,
 А  ти  -  ювілярка!  Мати  ,  бабуся  ,сестричка,  
                                                               І  просто  ,  хороша  людина!



   

   
                                                                   




     



   












 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937930
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022


Амадей

МИ НЕ ДОСПІВАЛИ ЩЕ ПІСНІ СВОЇ

Сонечко  на  небі  з  хмарками  гуляє,
Посила  на  землю  сонячний  привіт,
Я  дивлюся  в  небо  і  душа  співає,
Ніби  скинув  з  себе  я  десяток  літ.

Вітерець  берізку  у  гаю  гойдає,
І  сміються  трави  в  ранішній  росі,
У  гайку  кохана,  я  тебе  чекаю,
Ми  ж  не  доспівали  ще  пісні  усі.

Ти  прийдеш  кохана  в  вечір  з  солов"ями,
Будемо  у  парі  ми  співать  пісень,
Про  оте  кохання,  що  живе  між  нами,
Буде  нам  співати  пісню  соловей.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937925
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022


Надія Башинська

МАМИНА МОЛИТВА

Часто  бачу  мама  молиться  тихенько,
у  молитві  щирій  хилиться  низенько.
Молиться  матуся  та  й  за  всю  родину,
й  за  свою  рідненьку  неньку-Україну.

Мамина  молитва,  мамина  молитва  
ввись  летить  до  Бога…  добра,  ніжна,  світла.

Молиться  матуся,  щоб  зіслав  Бог  долю,
щоб  беріг  синочка  і  красуню-доню.
І  щоб  повертались,  мов  птахи  крилаті,  
наші  всі  дороги  до  рідної  хати.

Мамина  молитва,  мамина  молитва  
ввись  летить  до  Бога…  добра,  ніжна,  світла.

Щоб  цвіла  калина,  веселила  ґронцем,
щоб  у  полі  жито  наливалось  сонцем.
Просить  мама  -    вишням  щоб  раділа  хата,
і  сміялись  дзвінко  малі  внученята.

Мамина  молитва,  мамина  молитва  
ввись  летить  до  Бога…  добра,  ніжна,  світла.

Часто  бачу  мама  молиться  тихенько,
у  молитві  щирій  хилиться  низенько.
Помолюсь,  як  мама,  я  за  всю  родину
й  за  свою  рідненьку  неньку-Україну.

І  моя  молитва,  і  моя  молитва  
хай  летить  до  Бога…  добра,  ніжна,  світла.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937897
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022


Ніна Незламна

Звечоріло…

Звечоріло…    сніг  пасмами  летить…
Біло-  біло,    мене  втіша  ця  мить…
Перебираю,    я  січневі  дні
Врешті  минулися  дуже  сумні

Більше  пів  місяця,  мов    безсила
Зима  ,  як  птаха,  стомились  крила
Зачинена  за  семи  замками
Втішалася  ясними  зірками
Й    вітер  віяв,  весь  час  ніс  вологу
Кожен  з  нас  приховував  тривогу
За  озимі,  ледь  виднілись  з  землі
Ще  й  рідкі,  в  густих  росах  уві  сні
Та  ми  зраділи    хрещенській  днині
Яскравий  сніг,  сяяв  на  долині
У  купелі    веселились  люди
Розмови,  веселий  сміх  повсюди
І  знов  зима,  порошила  ниви
І  накривала    усіх  щасливих…

Звечоріло...    сніг  пасмами  летить…
Біло  -  біло,    мене  втіша  ця  мить…
Як  добре,    зима  вдягла    окрасу
За  дні  чудові  вдячна  Ісусу.

                             19.01.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937901
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022


Катерина Собова

Вiдпустка

Жінка    дивиться    з-під    лоба
І    теребить    хустку,
Заявляє,    що    її    я
Зіпсував    відпустку.

Це    для    мене,    як    грім    з    неба,
Що    казати    маю?
Пояснити    зразу    треба,
Тож    кажу,    як    знаю:

-Твої,    Вірочко,    наклепи
Тяжко    ображають,
Ці    слова    у    саме    серце
Як    стріла    вражають.

Як    я    міг    твою    відпустку
Раптом    зіпсувати,
Коло    ти    вже    цілий    місяць
Не    виходиш    з    хати?

Ти    не    лазила    по    горах,
Не    купалась    в    морі,
Але    ж    зовсім    я    не    винен
У    твоєму    горі.

До    відпустки    -    не    причетний,
Гніватись    не    варто,
Бо    всі    гроші,    які    мали,
Я    програв    у    карти.

Вбереглась    ти    від    всіх    видів
Вірусів,    туризму,
Не    зазнала    біди    й    болю
І    від    травматизму.

Ти    жива    і    здоровенька,
І    проблем    не    знаєш,
Тож    мені    за    все    любенько
Дякувати    маєш!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937898
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022


Любов Таборовець

Якби…

Якби  говорили    про  щастя  мовчанням,
В  невидимій  склянці  топили  жагу,
То  думи  омріяні  з  чаші  бажання
Легко  лилися  б  у  життєву  снагу.    

Якби  ж  колисалося  щастя  тихенько,
Обходило  заздрість  чужої  душі,
Літали  б  у  радості  крила  легенькі,
Не  капали  б  сльози  на  рими  в  вірші.

Якби  всі  серця  зачинились  від  злості,
На  аркуші  долі  очистилось  тло.
Щоб  тільки  любов  і  добро  були  гостем
О,  скільки  на  світі  щасливих  було!

Якби  ж  то...  Якби  ж  то  нам  мудрість  на  старті,
Та  кожному  доля  у  кошик  дала  -
Дорогу  життєву  пунктиром  на  карті
Змінили  б  оту,  що  до  нині  була.

21.01.2022

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937726
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 23.01.2022


Valentyna_S

Лесин ясен

Над  чубом—стріли  блискавиць,
Кулі  з  свистом—повз.
Лиш  тінь  моя  лягала  ниць.
Бід  не  брав  всерйоз.
Тримавсь  корінням  двісті  літ
В  ґвалті    змін  епох.
У    камбінальних  кільцях  звіт—
Як  були  ми  вдвох.
Так,    довго  пульсував  в  мені  
Дотик  її  рук,
Й  лишила  спомин  в  сивині  
Радощів  і  мук.
Осіла  думка  в  кладці  гіль
Муляла  не  раз:
В  безглуздій  смерті  древа  сіль,
В  щезненні    нараз?
…Безсмертний  втілиться  мій  дух
В    колянці-дуді.
На  ній  заграє  до  ладу
Хтось  «Сім  струн»  тобі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937811
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 23.01.2022


Віктор Варварич

З тобою на крилах літаю

Я  обіймаю  тебе  щодня,
З  тобою  на  крилах  літаю.
До  тебе  крокую  навмання,
Слова  любові  промовляю.

У  очі  твої  заглядаю
І  ловлю  цю  небесну  блакить.
Від  твого  кохання  згораю
Та  спиваю  неповторну  мить.

Тебе  до  грудей  пригортаю,
Цілую  вуста  полум'яні.
В  жагучу  пристрасть  поринаю
І  смакую  миті  кохані...

А  ти  даруєш  свою  любов
І  зцілюєш  серденько  моє.
Звільняєш  душу  мою  з  оков
І  віддаєш  кохання  своє.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937761
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 23.01.2022


Любов Іванова

ДЕД МОРОЗ ШАЛИЛ И В МАРТЕ!!

[b][color="#07a60c"]Дед  Мороз  пришёл  под  вечер,
Вид...  О  Боже...  ну  до  слёз.
Поздравлялкой  так  отмечен  -
Синий  -  весь,  не  только  нос...

Во  упился  -  до  предела
Новогодний  Дон  Жуан.
Я  его  скорей  раздела,
Уложила  на  диван...

Ну  а  Дед  -  не  вяжет  лыка,
Развалился  и  храпит.
Рядом  села...  -  Горемыка!!
Нужен  доктор  Айболит!

Так  сидела,  сострадая..
И  листала  календарь...
Тут...  как  молнией  средь  мая!!!!
Нынче  -  МАРТ....  а  не    январь!!

Я  !!зачем  ему  открыла?
Знать  меня  -  попутал  бес?
Дед  Мороз  -смотрю!  Впустила!
Тут  не  разум,  а  рефлекс!

Завтра  -  День  8-го  Марта!
Блин!  Вот  это  карнавал...
Он,  выходит,  целый  квАртал  -
С  Новым  годом  поздравлял![/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937797
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022


ТАИСИЯ

Скупые рыцари.



Сегодня      жизнь      серьёзная.
Нет    места    в    ней    иронии.
А    я    амбициозная.
И    мне    нужна    гармония.

В    почёте      философия.
С      годами    всё    печальнее.
Побольше    надо    «кофея»
Преодолеть      отчаянье.

Общаюсь    я    с    поэтами.
Средь    них    скупые    рыцари
С    печальными    сюжетами.
В    них    радость    ограничена.

Нас      ждёт    финал    не    радостный.
И      есть    о    чём      тревожиться.
Но    может    лучше    праздновать
С    улыбкою    на    рожице?

21.  01.  2022.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937777
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022


Ніна Незламна

В день обіймів ( з гумором)

Ой  за  віконцем,  мете  й  мете  завірюха
 На  печі  зранку,  чоловічок  пузо  чуха
Три  дні  поспіль  святкував,  наївся  добряче
Жінка  хитро  погляда  -  Ну  вставай  козаче
 Ой    замело  ж,  ніхто  й    не  зайде    до  хатини!
 -Та  не  бурчи,  хто  прийде  лихої  години!
Уже  ж    гостей,  було  доволі,  хіба    Грицько
Той  знахабнілий,  припреться,  як  чортисько
 Наїсться  нахаляву,  аж    морда  червона
 Чи  ждеш,  чорноброва,  на  кума  Соломона?
Бачив  -  бачив,  що  всміхалась,  як  та  Солоха
Що  чекала  під  Святвечір  свого    жениха!
 -Треба  було  й      мені  когось    чекати    нині
Ти  чи  й  скажеш,  тепле  слово,  як  тій  ґаздині
 Тільки  й  чую,  що    поїсти  та  випить  треба
Я  ж  весною  квітну,    є  в  іншому  потреба
Ба  чи  ти  здуріла  жінко,  минуло    ж    сорок!
 Донька  пішла  заміж,  чи  в  голові  вже  морок?
-Глянь,  а  вчора    хваливсь,  козаком  називався
 Перед  кумом,  наче  справжній  сич  надувався
 Розпашівсь,  розказував,  який  справний  в    ліжку
                             Давай  встань  та  покажи,  як  любиш  лебідку
Чи  може,  я  приляжу,  обійми  гарненько
-Та  ми  ж,  не  вмістимось  вдвох,  -шепоче  тихенько
 -То  встань,  ледаще,  чи  я  тобі  вже  й  не  пахну
Біда,    здається  з  тобою  зовсім  зачахну
 Та  враз,    зі  скрипом  різко  відчинились  двері
-Ба,  куме,  чого  іще    в    ліжку  о  цій  порі?!
 І  почав    куму  обіймати  раз  і  вдруге
І  вже  втретє.  –Гей  куме,називався  другом!
Заволав  чоловік,  ледве  злізав  із  ліжка
Де  й  взялась  під  ногами  скручена  доріжка
Заштортнувся  й  гепнувся.  Як  завадить  куму?
У  душі,  так  зашкребло,  не  стерпіти  глуму!
Вмить  кум  кинувсь,  підіймав,  хитро  посміхнувся
-Та  сьогодні  ж  день  обіймів  чи  ти  забувся.
 Соломон,  кумі  морга,-Вкладем  його  спати
Та  й    удвох,підем,  треба  ж  сніг  повідкидати
 -Що  шепочеш    їй?  Мо»  прийшов  похмилитись?
 Сніг  кидав,  на  сніданок  боявсь  запізнитись
Пожвавішала  дружина,  стіл  накрила
Усміхався  Соломон,  ніби  замав  крила
 День  обіймів,  утрьох  добре  відсвяткували
 А  що  далі  буде,    кум  з  кумою  вже  знали.

                                                                         21.01.2022р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937762
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022


Закохана в море

швейЦАРСКОЕ

(Экспромты  на  каламбуры  С.Грея)

***

Искусных  ШВЕЙ  ЦАРИ  И  их  супруги  заказали
И  лишь  в  ШВЕЙЦАРИИ  с  трудом  их  отыскали

***

ПОЛУЧИЛ  синяк  на  лоб  непослушный  мой  сынок
ПОЛ  УЧИЛ  так  малыша  ходить  помалу,  не  спеша

***

Лиса  И  ВОЛ  ГАЛЕТ  нам  привезли  на  Рождество
Клевать  их  может  ИВОЛГА  ЛЕТ  сто

***

АРЕСТ  ОРАТОРА  был  в  нашем  ресторане
А  РЕСТОРАТОРА  поймали  на  обмане

***

В  двенадцать  СБОР  -  НИКА  празднует  победу
На  выход  СБОРНИКА  стихов  всех  зовёт  к  обеду


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937705
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 22.01.2022


Закохана в море

КИНОляпы 9

 

Бр[b]а[/b]танская    империя

***

П[b]ы[/b]ленепробиваемый

***

Персона    нон    [b]бл[/b]ата

***

[b]Н[/b]ервопроходец

***

Петля    [b]б[/b]ремени

***

Бе[b]г[/b]лая    гвардия

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934480
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 22.01.2022


Валентина Ярошенко

Без друзів, то завжди біда

Боляче  лишатись  на  одинці,
Не  стало  друзів,  ні  тепла.
Нащо  подарунки,  чи  гостинці,
Без  друзів,  то  завжди  біда.

Неможливо  тепер  без  них  жити,
Тих  зустрічей  мріє  душа.
Спілкуватися,  добром  ділитись,
Для  друзів,  дарунком  вірша.

Відповісти,  теплом  привітати,
Підтримку  у  цей  лихий  час.
У  мішки  негаразди  збирати,
Збуватися  їх  повсякчас.

Я  зичу  не  здаватись,  писати,
Прогресують  нехай  слова.
Дай  Боже  нам  ціль  відстояти,
Слабкою  любов  не  була.

Ми  створили  таке  міцне  коло,
Нам  град  російський  під  силу.
До  колін  давно  Балтійське  море,
Ми  всі  бажаємо  миру.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937712
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 22.01.2022


Валентина Ярошенко

Величина любви

Любовь  свою  в  душе  не  спрячу,
И  в  дальний  путь  не  провожу.
Да  и  не  может  быть  иначе,
О  ней  тебе  я  расскажу.

Её  размеры  необъятны,
Настолько  сила  велика.
Возможно  только  нам  понятны,
Идёт  с  земли  под  облака.

Величиной,  как  вся  Вселенна,
Она,  как  матушка  земля.
Богатая  и  бесконечна,
Быстра,  как  горная  река.

Любовь,  как  волны  океана,
Такой  бурной  без  обмана.
Сравниться  может  с  небесами,
Да  с  великими  плюсами.

Препятствием  неодолима,
Так  несравненна  и  чиста.
Совершенна  й  неотразима,
Грандиозна  и  нам  близка.

О  старости  любовь  не  знает,
На  свет  явилась  уж  давно.
Столетия  длинной  пронзает,
Ей  чудеса  творить  дано.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937607
дата надходження 20.01.2022
дата закладки 22.01.2022


Lana P.

БЛІДНІЄ МІСЯЦЬ…

Блідніє  місяць  омелою  -
Між  хмар,  обтягнутих  імлою,
Мандрує  у  нічній  копальні.
Прикрасив  небо  загадкове,
В  убранні  срібному,  овальний,
І  ложе  віднайшов  казкове  -

Вмостився  на  сосновій  кроні,
Занурив  погляд,  у  безсонні,
У  глибину  моєї  спальні.
Укритий  сніжною  полою,
Таємні  знаки  шле,  вітальні,
Щоб  утішалася  тобою.                              20.01.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937698
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 22.01.2022


Надія Башинська

ОЙ ТАМ, ЗА ГОРОЮ…

Ой  там,  за  горою...  та  й  за  високою.
живе  дівчинонька  з  русою  косою.

А  та  коса  руса,  мов  у  полі  жито,
мені  б  із  такою  вік  у  щасті  жити.

До  тої  дівчини  щодня  хлопці  ходять,
та  стежки  до  серця  чомусь  не  знаходять.

А  я  взяв  наваживсь,  спитав:"Чия  Настя?",
дівчина  всміхнулась:"Ти  є  моє  щастя".

Ой  там,  за  горою...  де  річечка  в'ється,
живе  дівчинонька,  що  моєю  зветься.

Кажу  всім  вам,  хлопці,  нехай  кожен  знає:
в  світі  є  найкраща,  що  лиш  вас  чекає.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937759
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022


Любов Таборовець

Треба жити сьогодні

Спалахом  сонця  життя  пролітає...
І  що  буде  завтра,  ніхто  з  нас  не  знає.
Здається  недавно  у  батьківській  хаті
У  сповиточку  гойдала  нас  мати.
В  травах  дитинства  лишилося  "Вчора".
Вказівка  до  нього  -  Зоря  вечорова.
В  долоньках  красуні  -  кохання  і  мрії,
Валіза  на  "Завтра"  у  світлих  надіях.
Дні  так  минають  у  спогадах,  планах,
Немов  сторінки  у  життєвих  романах...
Шукаєм  "Сьогодні"...  А  його  там  нема...
На  тих  сторінках  –  порожнеча  німа...
Сумуєм  за  тим,  що  давно  відійшло,
Летимо  на  вітрах,  яких  ще  не  було...
А  потрібно  Сьогодні  навчитися  жить!
Щоб  щастя  ніде  не  прогавити  мить!
ПокИ  є  здоров’я,  покИ  є  ще  час,
ПОки  вогник  в  душі  і  в  очах  не  погас.
То  ж  цінуймо  усе,  що  є  сенсом  життя,
ПОки  в  злагоді  з  ритмом  серця  биття...  

20.01.2022
Л.  Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937594
дата надходження 20.01.2022
дата закладки 22.01.2022


Катерина Собова

Алiментник

Був    малим    -    завжди    боявся,
Що    є    в    світі    вража    сила,
І    за    маму    я    тримався,
Щоб    мене    не    загубила.

Щоб    за    мене    не    забули,
Всі    увагу    приділяли,
Так    хотів,    щоб    всі    навколо
Ласку    і    любов    давали.

Тепер    виріс    і    злякався,
Що    мене    запам’ятають,
І    знайдуть,    де    б    ховався  -
За    законом    покарають.

Зараз,    де    не    повернуся,
Випливають    всі    моменти:
Алла,    Люба,      Віка,    Нюся  –
Подали    на    аліменти.

Всі    невинні    ці    мармизи
Раптом    дружно    об’єднались,
ДНК    (ту    експертизу)
Враз    зробити    догадались.

Вчора    пристави    з’явились
(Думав,    буду    на    Канарах),
А    тут    раптом    прояснилось,
Що    опинюся    на    нарах.

Скільки    тих    дітей    -    не    знаю,
Але    вже    приходить    з    віком,
Що    найбільше    в    світі    горе  –
Народитись    чоловіком.

Зрозумів:    життя    й    дитинство  –
Це    великі    дві    різниці…
Був    щасливий,    як    чіплявся    
Я    за    мамину    спідницю!

Хто    з    жінок    багатство    має  –
Відгукніться,    вас    почую,
Я    без    тями    вас    кохаю,
Руку    й    серце    пропоную.

Хто    зі    мною    цим    багатством
Зможе    зразу    поділитись  –
Обіцяю,    що    до    смерті
Буду    я    за    вас    молитись!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937571
дата надходження 20.01.2022
дата закладки 22.01.2022


Ніна Незламна

Бач, яка вона…

Бач,  яка    вона  спритненька
Пташечка,  славна,  маленька
Фур  туди,  за  мить,  фур  сюди
Це  ж  подалі  -  геть  від  біди
Коти  завжди  на  охоті  
Най  би  в  хаті  та  й  в  дрімоті
А  то  все  на  підвіконні
Хоч  зима  та  невгомонні
 Непозбутись    й  нині  звичок
Так  і  зирять,  на  синичок
Один  з  них  пішов  до  хати
Інший  ніби,  став  дрімати…

Гойда  вітер  годівничку
Враз  помітив,  кіт  синичку
Зернятко,  хутко  схопила
Мов,  до  себе  поманила
 Але  ж  десь,  зникла  відразу
Немов  сич,  трима  образу
Кіт  піднявся,  потягнувся
Та  й  довкола  озирнувся
От  халепа,  в  очах  злоба
У  душі  гризе  жадоба
З*їжився,  погляд  до  неба
Ні,    мабуть  краще  не  треба
 Пустий  задум,  не  дістати!
Та  й  поплентався  до  хати…

Знов  синички,  на  верхівці
Хутко-  хутко,  вже  на  гілці
Де  висить  шматочок  сала
Ось  одна,  уже  й  дістала
 Уміло  дзьобиком    клює
Напевно  усвідомлює
Мабуть  добрі  живуть  люди
Що  про  неї  не  забули…
Ич,  на  гілочці  синичку
Гойда  вітер  й  годівничку
В  сподіванні  не  завада
І  синичка  всьому  рада  
Добре,  є  де  поживитись
В  мріях,  з  весною  зустрітись.

                               19.01.2022р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937564
дата надходження 20.01.2022
дата закладки 22.01.2022


Віктор Варварич

Ти особлива

А  твоя  краса  така  чудова,
Очі  наче  небесний  океан.
Усмішка,  як  квіточка  ранкова,
І  полонить  мене  немов  дурман.

Твоя  любов,  як  казкова  мрія,
А  дотик  вуст,  як  це  п'янке  вино.
Твій  погляд  серце  моє  леліє,
На  кохання  надіється  воно.

А  твій  голос  літа  відголосся,
Лікує  і  тривожить  водночас.
І  ароматом  п'янить  волосся,
Біля  тебе  зупиняється  час.

Так  приємно  тебе  пригортати,
Обіймати  соковиті  груди.
Лиш  тебе  одну  хочу  кохати,
Та  цілувати  ніжно  повсюди.

Поряд  з  тобою  я  розквітаю,
А  серце  так  шалено  тріпотить.
Від  твого  кохання  я  згораю,
І  ловлю  в  тобі  закохану  мить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937615
дата надходження 20.01.2022
дата закладки 22.01.2022


Ніна Незламна

Розсипає срібло

Вчора  тьмяно,  сьогодні  світло
Розсипає  зимонька  срібло
 То  міленько,    за  мить  лапато
Летить  сніг,  заіскрилось  злато
Вся  земля,    під  білим  шовком...

На  деревах    крихкі  сніжинки
Як  тонесенькі    павутинки
 Вже  й  мереживо    розстелилось
Усе  радужно  звеселилось
Стало  тепло  мені  на  душі...

Я  не  піду,  до  свого  саду
Лиш  порадію  зорепаду
Мені  так  хочеться  назвати
І  врешті  січень  привітати
 Що  він  спромігся  в  хрещенські  дні
Краси  придати  святій  землі.
*
Шановні  друзі!  
Щиро  вітаю    з    Водохрещем  Христовим!
Миру,з  доров`я!  Злагоди,  щастя!
 Достатку  і  любові!

                                                     18.01.2022р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937473
дата надходження 19.01.2022
дата закладки 19.01.2022


Наташа Марос

ЗГУБИВ…

Згубив  мене  на  відстані  років,
Розлив  життя,  мов  молоко,  додолу,
І  досі  я  на  килимку  липкім  -
Не  можу  відірватися  від  дому...

Поранив,  щоб  не  йшла  я  у  світи,
Не  бачила,  не  чула  і  осліпла,
Заплакано-закохана,  а  ти
Спокійно  йшов  по  квітах  мого  літа...

Печаллю  брів  по  росяній  землі,
У  травах  загубивши  адресата,
Тебе  чекала,  навіть  час  зомлів,
Аби  заснула  невимовна  втрата...

О,  відпусти  мене,  о,  не  тримай,
Не  обривай,  бо  вже  не  маю  цвіту,
Не  повертай  утрачений  розмай,
Не  оглядайся,  не  затьмарюй  світу...

Не  згадуй  почорнілі  спориші,
Не  струшуй  стиглі  вишні  ненароком...
Не  буде  вже...  Та  і  мої  вірші
Давно  забули,  як  втрачала  спокій...

                     -                    -                    -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937385
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022


Ніна Незламна

Дорога на захід ( поема)

Шумів,  аж  гуготів  вітрисько…
Подібний  шаману,  носився  по  окрузі…
Старенька,  йшла,  жахалась.  Низько
                   Схилялась,  топталась,  щось  шукала  по  лузі
Раділа  своїй  одвазі

Худенькі,  жилисті  руки….
Долонями  торкалася  пожовклих  травин
Чорніло…  усе  навкруги
Водички,  най  би  знайти,  хоч  декілька  краплин
Занадто,    пекучі    сльози

Змочити    б,  пошерхлі  губи
Уже  кілька  днів  без  неї,  має  страждати
Життя..  .  Чом  ведеш  до  згуби?
Та  чому  й  за  що  покарання  відбувати
Ще  й  таке…сурове  мати…

Країно  -  мов  зранена  птаха
Замучена.  Так  довго  з  рани  сочиться  кров
Зруйнована  і  моя  хата
Та  знай,  що  до  тебе  ніколи  не  вмре  любов
Моя…  й  людей,  що  боронять  знов.

О,  Україно  -  ненько  рідна
Скажи  мені,  за  що  ти  маєш  таку  долю
Адже  земля  солодка,  плідна
Най  би  пшениці  колосилися  по  полю
Народ  назавжди,  замав    волю!

Що  за  життя,чому  довго?
Вже  восьмий  рік  стріляють,  іде  війна  на  сході
За  мить  ногою,  ледь  човга
Тож  босонога,  саме  була  на  городі
Давно  в  змушенім  поході

Ой,  в  той  день,  сильно  бомбили
Земля    тремтіла,  урвища,  руїни,  ями
Та  за  що  ж,  так  незлюбили?!
Усіх  принижували,  звали  холуями?
Тікала    степом,  полями…

Вузенькі  очі…  всі  в  сльозах
Розтирала,  корявим  пальцем    по  обличчі
Вночі  й  вдень,    аж  брав  жах  і  страх
Хати  в  полум`ї,      вмить  гуркіт,  пороху  кучі
Всюди    з  грунту,  стирчать  корчі.

Чути  крики,  ридання,  стогін
Та  то,  лише  на  якийсь  час    і  знов  снаряди
О,  як  боляче,  пече  спомин
Війна…  .О  Боженько  скажи,  чого    заради?
На  жаль,  хтось  втішається  зраді…

Ледь-  ледь  не  впала,    притомилась
В  руках  лахміття,  обмотала  босі  ноги
Вкотре  Всевишньому    молилась
Нема  води…Пошкутильгала  до  дороги
Та  не  позбутись  їй  тривоги…

В  одній  руці,    сіра  патика
В  розчаруванні,  в  ногах  пекло,  нестримний  біль
Іде,  зашпортується,    пхика
Ніби  загублене  дитя,  а  на  губах  сіль
Краплю  б  води  та  й  вийти  звідсіль!  .

Пливуть  по  небу    чорні  хмари
Удалині.  Страшили  видом,  наче  круки
Моя  надія,  сипніть  чари
Води  святої!  Спинилась,  підняла  руки
До  піднебесся  благі  рухи…

Краплі  з  неба  –  нині  доброта
Мов  навіжена  їх  ловила,  в  очах  радість
Насолода,  медові  вуста
Знову  є  сила,упевненість.Хоч  і  старість
Я  все  ж  дійду,  до  України!

Вкотре  подякувала  Богу
З  під  куртки  виднілась  біла  вишиванка
Журбу  прогнала  і  тривогу
Хай  знають,  я  українка,  не  самозванка
Люблю  безмежно,  свій  рідний  край!

На  все,  багата  моя  земля!
Вона  йшла,  долала  відстань  бездоріжжями
Колись,  тут    лунав,  спів  солов`я
Були  дружні,    усі    втішались  врожаями…
В  безнадії,  вмилась  сльозами.

Надвечір`я…  де  притулитись
Здаля,  до  заходу,  виднілися  руїни
Чи  хтось  є,  щоби    помолитись
Тут  не  одній  і  відпочити  серед  руїн
Було  б  кому  мовити  слово.
***
Дошкутильгала.    Хмари  -    думи
Де  ж  ділись  люди?  Серце  розривала  туга
Неприховати  того  суму
Валялось  шмаття,  чиясь  обгоріла  нога
Під  стінкою,  ніби  барлога…

Бідненькі,  мабуть  тут  ховались
Не  дочекались  наших  воїнів-  героїв
Напевно,  як  я  сподівались
Боже,чому  цей  ворог  й  досі  не  засвоїв
Що  земля  наша,  не  віддамо!

Біль,  жура…  повсюди  руїни
О,  Боже  –  Боже,  кровавий  слід  лишить  сусід
Чи  й  дістанусь,  я  до    родини!?
Тихий  дощ  …щурхотів,  ніби  співав  їй  услід
За  що  людям,  навіщо  скільки  бід…

***
Напіврозвалена  хатина…
Стіни  в  осколках,  але  ж  є  де  притулитись
Скрутилась  мов  мала  дитина
Забутись  хочеться  і  уві  сні  зцілитись
А  ранком,  до  своїх  спішити.

За  мить,  лиш  зімкнула  повіки
Почула  тиху,  коряву  російську  мову
Щоб  згинули  ви  всі  навіки!
Бажання  крикнуть,  враз  тулилася  до  схову
Нехай  би  йшли  швидше  до  рову.

Один  за  одним  лунав  постріл
Летіли  кулі  -  розважалися  чужинці
Перед  очима  літав  попіл
Потай    скотилась,  затремтіла  у  копанці
А,  щоб  посліпли  ви  злочинці!

Жива,  чи  не  жива…Світанок
Рожевим  кольором  заяснів.Розбудив  пташку
Ховалась.  Співом  стріла  ранок.
Стара  пролежала  в  безпамёятстві  всю  нічку
У  очах  мла,-  Та  ні,  ніби  жива!

Брав  сумнів,  що  так  довго  спала?
Тиснуло  в  груди,  о,  як  відкинуть  цей  тягар
Під  ворохом  землі  лежала
Все  ж  спромоглась,  звільнилась.  Вдалині  взділа  пар
Лице  сльозами  умивала

О,  скільки  сіл    спромоглась  прийти
Людей  катма,  а  хоча  б  одна  жива  душа
Там  наші,  якби  ж  швидше  дійти
Повзком  вперед,  щоб  не  помітили,  поспіша
Лякало,  що  наступила  тиша.

Вмить  постріл,  ворожий    просвистів
Від  несподіванки,  здригнулась,  не  злякалась
Привіт,  певно  від  терористів
Все  ж  закипіла  в  судинах  кров.  Сподівалась
Серед  своїх,  чого  боятись?

Чекайте!  Прийде  час,  відомщу!
Як  лань,загнана,безсила,  копошилася
І  ось,  вже  чує  запах    борщу
Раденька,в  небо  подивилась,  молилася
О,  Боже,  дякую,  я  жива

Синьо  жовтий  прапор  майорів
Втішалась,  -  Тут  свої,  майже    дійшла  додому
Як  у  сні...  в  бліндаж  снаряд  влетів
Здригнулась,-  Ой,  Боже  чому  відчула  втому?
Я    ж    люблю,    рідну  Україну!

Летіли  хмари  ніби  круки….
Знову  гриміло,  земля  здригалась,стемніло
Душа  злітала.  Вітру  звуки  
Як  скрипки  плач.  Земля  прийняла  її  тіло
Не  стало  й    воїнів,  тих,  хто  був  у  бліндажі….

***
О,  Боже,    скільки  біди    і  страждання
Випало  на  долю  України….
Нема  і  не    буде  ворогу    прощення!

                                                       2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937345
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022


Lana P.

РОЗТАЛЕ…

Не  втримати  сніг,
Що  випав  до  ніг.
Він  дуже  крихкий,
Занадто  м'який,
Затепла  земля.
Видніє  здаля
Підтала  рілля,
Як  біля  нуля.  
Розтане  й  зима  -
Не  вічна  вона!                            Грудень  2021

*Моя  світлина

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937325
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022


Амадей

ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПОГАСНЕ

Любов  ніколи  не  погасне,
Допоки  ще  живе  душа,
І  так,  неначе  сонце  ясне,  
Вона  сіяє  у  віршах.

Допоки  ще  хвилюють  серце,
Твої  малинові  вуста,
Допоки  птахом  в  грудях  б"ється,
Ота  п"янка  любов  свята.

Любов,  ніколи  не  погасне,
Вона,  мов  полум"я  горить,
Це  почуття,  святе,  прекрасне,
Нічим  в  житті  не  замінить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937146
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 18.01.2022


Дружня рука

Узимку квакає сердита жаба на болоті

Ну  що  тут  скажеш,
Військо  ідіотів
На  рідну  землю  
Преться  напролом  ...
Веселу  музику  
Включили  "на  роботі".
І  якось  байдуже,
З  добром  усе  чи  злом.
Тут  вам  "комбат",
Тут  вам  якісь  "солдати",
Руїна  там,  де  були  рідні  хати,
Тож  нумо  по  світах  
Багном  
Своїм  
Під  музику  жбурляти  ...
З  часів  Мазепи  
Це  у  них  за  звичай  -
По  українцях  чоботом  пройтись.
Що  з  того,  що  царі  
Й  пройдисвітки  -  цариці  -  
Вже  не  такі  верткі,  як  то  було  колись  ...
Тупа  бравада  
Світу  вже  над  міру.
Чужа  біда,  
Та  світ  уже  озливсь.
В  Москві  ягуся  
Оновила  ліру.
Монах  вертівсь
І  не  туди  моливсь  ...

[b]Раби  мовчали.
Цар  собі  казивсь.
[/b]
Та  тут  сказали,
Щоб  не  помиливсь.
Хоч  по  світах
Ти  гроші  поховав,
Уміло  діток
В  "лордах"  влаштував.
А  тут
Дивись
Пестливе  те  дитя.
Чекає
У  болото  вороття.
Пахолки  теж
Схопилися  на  ноги.
З  тої  великої  тривоги.
Все,  що  назбирано  невидимим  трудом
Враз  оголосять  на  цілий  Дурдом  ...

[b]Злякавсь.  
Сидить.
Трясеться  трон.[/b]

А  тут  ще  й  в  гості  омікрон  ...  
..........
А  що  ж  мої,  отут?
Що  найрідніші?
Звучать  колядки,  жарти,  вірші.

Сердита  жаба  розкричалась  на  болоті,
У  неї  мабуть  щось  болить  у  роті  ...    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937087
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 18.01.2022


Віктор Варварич

Хай день малює казку

Нехай  цей  день  малює  казку,
Промінням  сонця  зігріває.
Подарує  радість  і  ласку,
Любов'ю  у  серці  палає.

Нехай  гарний  настрій  панує,
І  буде  день  із  нових  ідей.
Нехай  коханий  завжди  чує,
І  дарує  букет  з  орхідей.

Нехай  люди  тебе  цінують,
А  життя  квітує  наче  сад.
Хай  щиру  усмішку  дарують,
В  душі  панує  спокій  і  лад.

Нехай  Господь  шле  довголіття,
І  мудрістю  осінить  тебе.
Зичу  рясних  бажань  суцвіття,
Хай  коханий  у  щастя  веде.

Нехай  здійсняться  твої  мрії,
І  у  житті  не  буде  тривог.
Живи  в  любові  і  надії,
Нехай  із  тобою  буде  Бог.

Для  моїх  чудових  друзів  Світлани  і  Насті!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937313
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022


Валентина Ярошенко

Закохані були там ми

Не  йду  -  лечу,  коханий  мій,
В  чарівні  очі  заглядаю.
Чекає  погляд  мене  твій,
Від  нього  завжди  я  згораю.

Скажи,  що  мій,  а  я  твоя,
І  подих,  і  душа  -  єдині.
Одне  на  двох  серцебиття,
За  мить  здолає  рік  хвилина.

У  тебе  біль,  а  плачу  я,
І  щастя  стелиться  безкрає.
На  двох  і  радість  в  нас  одна,
Бо  ми  однаково  кохаєм.

За  нас  радіє  вся  земля,
І  сонце  в  небі  не  згасає.
Для  нас  звучить  спів  солов'я,
З  -  за  хмари  місяць  посміхає.

А  щастя  лине  в  наші  сни,
Нема  бажання  прокидатись.
Закохані  були  там  ми,
Злій  старості  нам  не  здаватись.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937275
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 18.01.2022


Анатолій Волинський

* * * (переклад)

Свободи  сіяльник  пустинний,
Я  вийшов  вранці,  до  зорі;
Рукою  чистою,  в  невинній,
В  невільні  борозни  сліди  
Кидав  животворяще  сім’я  –  
Та  тільки  втратив  часу  вельми,  
На  добрі  думи  і  труди.

Пасіться,  мирнії  народи!
Вас  не  розбудить  честі  клич.
Нащо  стадам    дари  свободи?
Їх  треба  різати  та  (стрич).
Їх  спадщина…  із  роду  в  ро́ди
Ярмо  з  дзвіночками  та  бич.
́

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937281
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 17.01.2022


Ніна Незламна

Січень

Аж  засріблить  січень,  засіяє
Земля  довкола,  в  білій  вуалі
То  потмяніє,  з  вітром  гуляє
В  собі  сховає    зимні  печалі

Тож  потепління,  б`є  всі  рекорди
Зимовий  дощ  -    осінні  дарунки
Температура  -  весни  акорди
У  змові  з  вітром  трепітні  звуки

Вночі  січень.  ..  розсердився,    зирить
Всівсь  на  хмарі  ,  як  володар  часу
Місяць  око  -  іронічно  щирить
І  підморгує,  йому  щоразу

Поволі…    втекли  хмари-  перини
Місяць  вповні  –  мороз,    аж  шаліє
За  мить,    іскряться    білі    пір`їни
Знов  веселиться,  січень  радіє.

                                                     14.01.2022р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937245
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 17.01.2022


Віктор Варварич

В твоїх очах купаюсь

Уже  в  бокалах  гаснуть  свічі,
Я  пливу  в  синіх  очах  твоїх.
Давай,  кохана  тихий  вечір,
Ми  пізнаєм  в  почуттях  моїх.

Рук  твоїх  мене  торкання,
І  я  п'янію  без  вина.
І  в  очах  горить  кохання,
Лунає  пісня  голосна.

Моя  любима  і  кохана,
Давай  пізнаєм  нашу  любов.
Ти  моя  квітка  полум'яна,
Я  радію,  що  тебе  знайшов.

В  твоїх  очах  я  купаюсь,
Тебе  щасливою  зроблю.
Випить  любов  намагаюсь,
Як  сильно  я  тебе  люблю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937188
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 17.01.2022


Катерина Собова

Гарний заробiток

Пляж    в    Одесі.    Всюди    люди,
Бірюзова    хвиля    грає…
-Дихайте    на    повні    груди!  -
Дядько    в    рупор    закликає.
 
Я    -    на    пляжному    просторі,
І    мені    хай    добре    буде:
Не    для    дихання    на    морі
Привезла    я    свої    груди!

Шостий    розмір    -    таку    розкіш
Де    ще    зможу    показати?
І    сама    бікіні    шила,
Щоб    оце    в    піску    лежати?

Зранку    в    морі    походила,
Кинула    халатик    скраю,
Не    пройшла    якась    година  –
Залицяльників    вже    зграя.

Відбиватись,    відмовляти
Не    було    вже    в    мене    сили,
Селфі    щоб    зробила    з    ними  –
Добрі    гроші    всі    платили.

Дихаю    на    повні    груди,
Впевненість    з’явилась    й    сила:
Місячну    зарплату,    люди,
Я    за      тиждень    заробила!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937228
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 17.01.2022


Надія Башинська

НЕХАЙ КОЛОСИТЬСЯ!

Ми  до  хати  йдемо,  Василя  ведемо.
Будем  віншувати,  будем  жартувати.

Привели  й  Маланку,  сіємо  всіх  зранку.
Нас  тут  повна  хата...  є  й  коза  рогата.

Весело  співаєм,  ниву  засіваєм.
Нехай  колоситься  й  життя  веселиться.

Ковбасу  смачненьку    кладіть  у  торбину,
буде  веселіше  співати  Василю.

Василь  та  Маланка  й  танцювати  мають,
дайте  пиріжечків,  бо  ж  по  сім  з'їдають.

А  коза  рогата  в  нас  теж  вередлива,
бере  тільки  гроші...  бо  не  хоче  сіна.

Нехай  буде  хата  на  добро  багата.
Щастячко  призвемо...  
                                                   через  рік  прийдемо.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937151
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022


Valentyna_S

Весни предтеча

Прогріло  сонце  ополонку
В  надземній  кризі,
Весну  накліпало  спросонку
В  прадавній  книзі.
Кладе  сомнамбула  наосліп
Чужі  лекала.
Зима  ж,  як  тінь,  простоволоса,
Обруси  ткала…
Фотонів  зрання  тішив  хрускіт
Снігів  скоринок.
Вдень—черв’яків-струмочків  журкіт
Й  річок  з  лощинок.
Заклали  пролизень  надвечір
Умах  сніжинки.
Розтали  з  виром  колотнечі
Зими  журинки.
Сховалось  до  пори  світило,
Та  це  не  втеча—
Зима,  як  вміло,  сповістило,  —
Весні  предтеча.
Всесяйне  завтра  з  ополонки
Нам  ті  ж  репризи:
—Вже  яр  зв’язала  посторонки
Конятам  сизим!

Яр—поет.  весна

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937140
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022


Любов Таборовець

Окраса зимового саду

Напнула  святкову,  тернисту  хустину,
Ще  й  шубку  зимову,  сріблясту  вдягла.
Окраса  садиби  й  старенького  тину  -
Святим  оберегом  Калина  була.

У  бік  її  зиркають  голі  дерева,
Скрегочуть  гілками,чекають  весни…
На  стовбурі  сяє  сльоза  кришталева,
Там  сплять  під  корою  омріяні  сни.

Вклонилась  привітно,  гостинно  Калина  -
У  полудні  сяєвом  бісер  заграв…
Всміхнулась,  немов  молодая  дівчина,
Бо  личко  рум’яне  Мороз  цілував.

Їй  лагідно  пестив  Вітрець  усе  тіло,
Боявся  порушить    палітру  краси…
Хоча  до  знемоги,  бувало,  кортіло,
Ту  випити  вроду  з  води  і  роси.  

Снігур  чепурний  завітав  на  гостину
Вмостився  в  долоньки  красуні  тії.
І  щедро  посипались  на  скатертину
З  цілющого  грона  серця  золоті.

16.01.2022
Л.  Таборовець


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937150
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022


Valentyna_S

Як в зимовий простуджений вечір…

Як  в  зимовий  простуджений  вечір
Заблукають  у  потемках  зорі,
Сокотітиме  вогник  у  печі  
Й  на  стіні  намалює  узори,

Розгорни,  люба  мамо,  хустину,
Подаровану  мною  обнову,
Де  на  синьому—маки  й  жоржини,
І  з  червоних  ромашок  підкови.

Як  зимовий  простуджений  вечір
Чорнотою    завішає  вікна,
Усміхне  хай  сяйниста  хуртеча—
Дрібноцвіту  краса  непоникла.

Не  раз  вернеться  стужа  зимова
Й  лепетатиме  дощ  не  до  речі—
Загорнись  у  хустину  тернову
В  день  січневий  й  безбарвистий  вечір.

До  весни  зачекати  лиш  трішки—
І  подвір’я  потоне  в  розмаї.
На  обличчі  матусі  усмішка,
Рідні  руки  мене  обнімають…

Сокотить  про  щось  вогник  у  печі,
Розмальовує  тінями  стіни.
Розцвіло    літо  в  мами  на  плечах,
В  її  ясних  очей    мерехтінні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936458
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 16.01.2022


Валентина Ярошенко

Для тебе

Ти  звешся  фея,    давня  мрія,
Чарівність  ночі,  чи  зорепад.
Можливо  є  сузір'ям  Діви,
Мотив  пісні,  дзвінкий  водопад.

Ти  -  віра,  любов,  ти  -  надія,
Завжди  твердо  стоїш  на  ногах.
Ти  -  натхнення,  чиясь  довіра,
Та  миттєва  сльоза  на  очах.

Несеш  щирість,  спокій,  повагу,
В  душі  тепло,  з  добром  на  руках.
Ти  -  мудрість,  весела  розвага,
Для  когось  зірка  на  небесах.

Ти  -  спів  солов'я,  ти  -  дарунок,
Ясна  веселка,  щаслива  мить.
Бажаний,  медовий  цілунок,
Лебідка,  яка  прагне  любить.

Одна  міць,  старанність  і  воля,
Ота  велич  людської  душі.
Нехай  тобі  знайдеться  доля,
З  справжнім  щастям,  що  є  на  землі.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937091
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 16.01.2022


Зелений Гай

Замер лес в ожидании…

Замер  лес  в  ожидании  чуда,
Старый  дуб  сбросил  наземь  свой  лист
Вот  зима  со  дня  на  день  прибудет
По  подарочкам  главный  министр.

Ворвалась,  щедро  лес  одаряя
В  блёстках  весь  меж  деревьями  снег.
На  иголках  еловых  сияет
Сине-белый  и  сказочный  мех.

Хоть  приходит  она    с  холодами
Но  с  собой  в  чемоданах  несёт
Каждый  раз,  шубки,  шапки-ушанки,
Всё,  что  есть,  то  зверью  раздаёт.

Зайцу  шустрому    -    белую  шубку
И  пушистые  лисам  хвосты,
Телогреечку  серому  волку,
Пусть  с  морозом  он  будет  на  "ты".

В  эти  дни  на  снегу  часто  встретишь
И  енота  и  белок  следы
Лишь  медведя  следов  не  заметишь
Спит  в  берлоге  и  в  ней  видит  сны.

Будет  спать  он  пока  не  разбудит
Клич  весны  тёплой  "Мишка,  привет!"
Вот  такие  дела!  На  медведя
У  зимы,  как  всегда,  шубы  нет.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937075
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 15.01.2022


Master-capt

Козаки.

 Козаки.

За  «поребриком»  -  рашисти
Кривду  сіють,  горе  жнуть,
Невгомонні  шовіністи  –
Тих  хто  правду  каже  –  б’ють.
Брешуть  світу,  що  не  винні,
Що  придумана…  хула,  
В  найжорстокішій  провині
Іловайського  котла.

Не  сховати  підлі  душі
За  помиями  брехні,
Порозкидані  їх  туші  
У  Донбасі  по  стерні.
По  звірячому  хоронять
Засекречені  гроби…
Найсвіжіших…  знову  клонять  –
Нові  трупи,  їх  горби…

Не  уміють  мирно  жити:
Сіють  смерті,  сіють  зло…
Кров  чужинську  люблять  пити,
Бо  володар  в  них…  ху…ло.
Зупинили  вбивць,  навалу  –  
Добровольці…вояки!
Не  збороти    укров  славу  –
Вольних  духом!..  Козаки!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937065
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 15.01.2022


Валентина Ярошенко

Вічне джерело

Весна  настане,  сніг  розтане,
Іде  так  з  року  в  рік.
В  новій  сім'ї  дитя  зростає,
Продовжується  рід.

Після  весни  -веселе  літо,
Зігріє  всіх  теплом.
З  роками  виростають  діти,
Це  -  вічне  джерело.

Життя  несеться  за  хвилини,
Осінь  поспішає.
Із  дня  у  день  -  нову  картину,
Сніг  в  чоло  вплітає.

Потрібно  час  нам  шанувати,
Жити  сьогоденням.
На  повні  груди  посміхатись,
Зайняті  щоденно.

Вперед  не  бігти,  зупинитись,
Життя  -  коротка  мить.
Воно  не  взмозі  повторитись,
Нам  мріяти  й  любить.

Життя  потрібно,так  прожити,
Щоб  наш  лишився  слід.
Здобутками  могли  гордитись,
На  довгий,  довгий  вік.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937034
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 15.01.2022


Віктор Варварич

Зима в Карпатах

Зима  гуляє  у  Карпатах,
Засипає  снігами  кругом.
Мчить  із  пагорбу  на  санчатах,
Мандрує  у  мрію  потягом.

Зима  із  вітром  бешкетує,
Замітає  дороги,  шляхи.
Узорами  шибки  гаптує,
Та  з  морозом  лякає  птахи.

Крутими  стежками  крокує,
Окутує  схили  і  ліси.
Смерекам  коси  полірує,
Юна  зима  -  еталон  краси.

Танцює  красиво  у  полі,
Скидає  білосніжну  вуаль.
Крокує  у  вечір  поволі,
Нотує  події  у  скрижаль.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937031
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 15.01.2022


Ніна Незламна

Присоромилася весна

Мабуть    дуже,  присоромилась  весна
Хитренько  до  літечка  поглядала
Полуницею  почервоніла  вона
Прощальну  пісню  ніжно  заспівала.

Та  й  з  вітром  весело  зашепотіла
Поміж    густих,  шовкових  трав  і  квітів
Барвистому    ранку,    дуже  раділа
Він  про  шалене  кохання  шелестів.

Та  ні!  Миленько  весна  усміхалась
І  землю  уквітчала  новим  цвітом
Вона  в    сонячних  промінцях  купалась
Привітно  обіймалася  із  літом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736531
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 15.01.2022


Lana P.

В КИШЕНІ НЕБА…

В  кишені  неба  -  хмарній  табакерці
Сховався  місяць  -  звершує  дива!
А  Ви  танцюєте  в  моєму  серці  -
Узимку  тане  крига  льодова.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936963
дата надходження 14.01.2022
дата закладки 14.01.2022


Lana P.

БАРВІНКОМ…

Земля  барвінком
Стрічає  перше  січня.
Квітки  не  в'януть  
В  обіймах  новоріччя.
Сніги  від  щастя  тануть.        

*Моя  світлина  1.01.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936962
дата надходження 14.01.2022
дата закладки 14.01.2022


Валентина Ярошенко

Неси радість знову

Пройшли  уже  свята,
І  дощ  періще  знову.
Чи  вже  прийшла  весна?
Чи  осінь  веде  мову.

Невже  зима  слабка?
І  "нюні"  розпустила.
Закохана  вона?
Підлеглі  її  диву.

-Ти  зимонька,  зима-
Сніги  твої  й  морози.
Твоя  зимня  краса,
Кому  потрібні  сльози?

Діє  на́що  слабкість?
Сміялися  б  онуки.
Є  можливо  заздрість?
Візьми  себе  у  руки.

Неси  радість  знову,
Що  жива  ти,  доведи.
Дай  похмуру  брову,
Будь  такою,  як  завжди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936949
дата надходження 14.01.2022
дата закладки 14.01.2022


Катерина Собова

Ковiдна тисяча

Тисяча    -    за    двоє    щеплень!
Радість    для    Петра    хороша:
Розписав    куди,    й    як    скоро
Він    потратить      усі    гроші.

На    квитки    в    кіно,    театри
(Подарунок    для    дружини),
Подорож,    басейн,    а    решта  –
На    книжкові    магазини.

Тож,    не    гаючись,    з    книгарні
Розпочав    походи    нині,
Вибрав    книгу    дуже    гарну
’’Всі    поради    господині’’.

Зачитався    нею    вдома,
Олівцем    став    відмічати
(Жінці    щоб    було    відомо),
Як      котлети    готувати.

Щоб    млинці    не    пригоріли,
Були    пишні    і    рум’яні,
Як    зробити,    щоб    у    торті
Був    бісквіт    і    вишні    п’яні.

В    чому    джинси    замочити?
Як    сорочку    прасувати?
Ґудзик    правильно    пришити
І    дитину    годувати.

Прочитала    все    дружина,
Певні    висновки    зробила,
Враз    (сама    не    знала),    раптом
Дуже    книги    полюбила.

Тож    на    другий    день    раненько
У    книгарню    завітала,
Кама    Сутру    найдорожчу
Тут    на    диво    всім    придбала.

Принесла    цей    скарб    додому,
Так    захоплено    читала    -
Чималенько    таки    пунктів
Для    Петра      навідмічала!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936829
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 14.01.2022


Віктор Варварич

Кохання - ріка

Твої  вуста  прагнуть  поцілунку,
А  очі  любов'ю  промовляють.
Я  смакую  нектар  твого  трунку,
Наші  єства  кохання  бажають.

В  тобі  палає  жага  шалена,
Струменіє  дивовижна  ріка.
Ти  красуне  така  незбагнена,
Насолода,  невимовно  п'янка.

Поряд  з  тобою  я  розквітаю,
А  серце  так  шалено  тріпотить.
Від  твого  кохання  я  згораю,
І  ловлю  в  тобі  закохану  мить.

Ти  наче  келих  пянкого  вина,
У  тобі  горить  вогонь  кохання.
Ти,  красуне  в  мене  така  одна,
Даруєш  мрії  і  сподівання.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936894
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 14.01.2022


Віктор Варварич

Кохання - ріка

Твої  вуста  прагнуть  поцілунку,
А  очі  любов'ю  промовляють.
Я  смакую  нектар  твого  трунку,
Наші  єства  кохання  бажають.

В  тобі  палає  жага  шалена,
Струменіє  дивовижна  ріка.
Ти  красуне  така  незбагнена,
Насолода,  невимовно  п'янка.

Поряд  з  тобою  я  розквітаю,
А  серце  так  шалено  тріпотить.
Від  твого  кохання  я  згораю,
І  ловлю  в  тобі  закохану  мить.

Ти  наче  келих  пянкого  вина,
У  тобі  горить  вогонь  кохання.
Ти,  красуне  в  мене  така  одна,
Даруєш  мрії  і  сподівання.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936894
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 14.01.2022


Ніна Незламна

Злети думок

Думками  потай,  злетіти  ввись
Де  в  небі  хмари  чарівниці
Може  нарешті,  там  би  вляглись
 Та  приховати  їх    в  скарбниці

Та  де  ж  утримати  хмар  політ?
 А  в  них  всі  мрії  і  бажання
Знаю  думки  ,  не  лишають  слід
Лиш  теплий    спогад,  сподівання
 
Пух  лебединний  держуть  хмари
 В  зимову  пору  землю  вкрасять
В  казкову  ніч  розвіють  чари
Жагу  лілати  не  погасять

 А  в  чарах  тих  є  срібло  й  злато
І  я  потішусь  зимі  в  сяйві
І  не  одне  зустріну  свято
Навіщо  тут,  думки  журливі

На  склі  мороз  малює  казку
На  якийсь  час  дуики  притихли
Я  відчуваю  божу  ласку
Літать  бажання,на  мить  вщухли..

 Окину  оком    білосніжно
Хурделиця  пройшлась  полями
Знов    зорі  мерехтять  привітно
Пора  вечірня….злет    з  думками

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936837
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 13.01.2022


Закохана в море

proФФession de ФУА

(опечатки)


[b]Б[/b]ЕДАгог
***
ди[b]В[/b]айнер
***
ГЕ[b]Й[/b]олог
***
[b]К[/b]АРМАцевт
***
ш[b]а[/b]урман  (штурман)
***
о[b]б[/b]делочник
***
[b]п[/b]орнорабочий
***
тру[b]п[/b]оукладчик
***
кассир  [b]м[/b]оргового  зала
***
а  также:
[b]ш[/b]изик,  ист[b]е[/b]рик,  
поВ[b]О[/b]Р,  диетоло[b]х[/b],  
психоло[b]х[/b]  и  прочие  олохи


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936763
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022


Амадей

А В ХАТІ МАТІНКА НЕ СПИТЬ

Гуляє  віхола,  сніжить,  аж  стогне  хата,
А  в  хаті  матінка  не  спить,  не  може  спати,
У  неї  спогади  сумні,  щемить  серденько,
Синок  загинув  на  війні,  страждає  ненька.

Немає  радості  душі  ...  мабуть  не  буде,
Цей  біль  не  можна  задушить,  повірте  люди,
Чекала  все  своє  життя,  онуків  в  хату,
Але  те  щастя  відняла  війна  проклята.

Благає  Господа  вона,  став  на  коліна,
Щоб  кінчилась  уже  війна,  щоб  цвіт  не  гинув,
Гуляє  віхола,  сніжить,  аж  стогне  хата,
А  в  хаті  матінка  не  спить,  страждає  мати.


   На  написання  вірша  надихнула  поезія  Ольги  Калини
присвячена  нашим  з  вами  Захисникам,  які  не  повернулися  живими,
та  їх  матерям  які  виростили  Героїв.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936712
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022


Ніна Незламна

Гуляє віхола

Ох  і  гуляє,  нині  віхола
Ліхтар  гойдається  туди  –  сюди
Ледь-  ледь  іскряться  храму  купола
Не  заховатись,  діду  від  біди

Він  став,  як  тінь,  не  гріє  лахміття
На  ногах  пальці  -    ніби    бурульки
Яке  ж  жорстоке,  нині  століття
Хтось  жре  доволі,  справляє  гульки
А  тут  не  має,  де  і  зігрітись.

Холодні  стіни,  брами  навкруги…
Шниряє  вітер,  по  усіх  кутках
Геть  задубіли,  жилисті  руки
Знобить  все  тіло,  аж  проймає  страх

Десь  недалеко  святкують  Різдво
Лунає  музика,  розмови,  сміх
Перед  очима    руде  марево
Цьому  безхатченку,  вже  не  до  втіх
Не  діставсь  храму,  щоб  помолитись…

Ох  і  гуляє,  нині  віхола
Скрип  ліхтаря  -  як  сердечні  ритми
Всупереч  долі,  душа  схолола
Вона  ж  хотіла,  шукала  тепла…

                                             08.01  2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936709
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022


Валентина Ярошенко

" Німий закон "

Хочеш  вижити,  мовчи,
Є  для  нас  "німий  закон".
Справедливість  не  знайти,
Так  тепер  й  давно  було.

Хочеш  вижити,  мовчи,
Проживай  тихенько  дні.
Що  зробити  зможем  ми?
Тобі  боляче  й  мені.

Хочеш  вижити,  мовчи,
Всі  закони  протів  нас.
Нам  діждатися  б  весни,
Хай  порадує  нас  час.

Хочеш  вижити,  мовчи,
А  хто  чує  ті  слова?
Пропонують  всі  казки,
Правди  -  не  було  й  нема.

Тримайте  люди,  руки!
І  слово  вам  погоже.
Несуть  нам  різні  слухи,
А  правда  -  переможе!


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936543
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 11.01.2022


Ніна Незламна

Славна кізка

Вередлива  -  кажуть,  -  дуже
Оте  все,  мені  байдуже
Хочу  я,  на  пасовисько
Добре  знаю    -  це  не  близько

Гучно  кричу,  -Ме  -  ме,    ме-    ме
 Тож  поведіть    пастись  мене.
Хочу  волю,    я  пізнати
 Трави  вдосталь  смакувати

Хоч    й  зі  мною  заморока
Славна  кізка,  чорноока
Тож  знайте,  дуже  добренька
Слухняна  я    і  гарненька.

                               Червень  2017р



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743634
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 11.01.2022


Катерина Собова

Жiноча сутнiсть

Мовила    дружина    Грицю:
-Щоб      жіночу    сутність    мати  –
Губи,    груди    і    сідниці
Треба    добре    накачати.

Для    жінок    -      це    стало    звично
(Кожна    щоб    про    себе    дбала),
Хірургія    в    нас    пластична
Скрізь    надійна    й    досконала.

Щоб    моя    душа    раділа
(Віднесись    до    цього    схвально),
Елемент    якийсь    на    тілі
Виглядав      щоб    не      банально.

Пірсинг,    ботокс    нехай        буде,
Чи    складне    татуювання,
Звернуть    хай    увагу    люди  –
Цим    підкреслю    я    кохання.

Гриць    уважно    жінку    слухав,
Склалась    риска    між    бровами,
Думав    і    за    вухом    чухав,
Потім      виклав    усі    плани:

-Твої    мрії    -    то    пропаще.
Я    прикинув,    що    робити:
І    дешевше    буде    й    краще,
Як    хвоста    тобі    пришити.

Із    фінансами    в    нас    скрутність,
Нащо    гроші    викидати?
Хвіст    твою    чортячу    сутність
Буде    скрізь    демонструвати!

 Цього    досить    елемента,
Чогось    іншого    не    хочу,
Ним      покажеш    всі    моменти
Й    сутність    всю    свою    жіночу!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936619
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022


Любов Іванова

ПЕЙЗАЖ-КАРТИНА ЗА ОКНОМ

[b][color="#0d15a6"]П-оле-полюшко  мое,  даль  бездонная,  
Е-здить  можно  день-деньской  на  санях.  
И-  такая  тишина...  монотонная
З-азывает  в  путь,  морозцем  звеня.  
А-  вот  выйти  из  избы  -  дело  сложное,
Ж-жет  за  щеки  минус  двадцать  с  лихвой.

К-то  снегА  сровнял  за  ночь  с  огорожею,
А-  закрутень  был  вчера  очень  злой.
Р-езвый  лучик  наст  согреть  не  пытается,
Т-ихо  прыгает  по  веткам  берез.
И-  за  полдень  на  закате  теряется,
Н-еба  ширь    готовя    снова  для  звезд.
А-  закат  в  мороз  малиново-алый,

З-агляденье,  не  найти  лучше  слов.
А-  откуда  не  возьмись    ветер  шалый

О-  себе  напомнил  к  вечеру  вновь.
К-ак  же  классно  из  домов  сквозь  гардины
Н-аблюдать,  как  пишет  фея-зима
О-балденные,  седые    картины,
М-ир,  сводящий  красотою  с  ума..[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936600
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022


Амадей

ОТІЙ ЄДИНІЙ І ЖАДАНІЙ

Й  тобі  пороша  скроні  притрусила,
А  в  тебе  в  серденьку  іще  цвіте  весна,
І  розлюбити  ти  не  маєш  сили,
Від  щастя  розквітаєш  ти  щодня.

Літа  уже  у  вирій  відлетіли,
Вже  літечко  у  скронях  відцвіло,
Але  мабуть,  так  Господу  схотілось,
Щоб  ти  відчула  Лебедя  крило,

Від  щастя  засвітились  твої  очі,
Від  щастя,  заспівали  солов"ї,
Розмови  й  зустрічі  із  юністю  щоночі,
Вмить  ожили  у  серденьку  твоїм.

П"яній,  люби,  лови  щасливі  миті,
Душа  від  щастя  в  небо  хай  зліта,
Найщасливішою  ти  будь  у  цілім  світі,
Не  дивлячись  на  прожиті  літа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936428
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 11.01.2022


Lana P.

ХЛОПЧИК ПОТІ (гумор)

"Знов  потрапив  у  десятку!"  -
 Утішається  дідусь.  -
"До  стрільби  ти  маєш  хватку  -
Поділись,  і  я  навчусь."

Усміхнувся  хлопчик  Поті,
Вийняв  руки  із  кишень:
"Я  стріляю,  а  вже  потім
Домальовую  мішень!"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936572
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 11.01.2022


яся

Українське Різдво.



                                                                           А  де  поділося  свято?  Невже  його  з"їли?  А  без  свята
                         так  сумно.  Мерщій  до  ялинки,  будемо  його  там  шукати.  Та  там  його  
                           нема.  А  може  воно  десь  у  натовпі  заблукало?  І  там  його  немає.  За
                           святковим  столом  нема  і  у  душі  нема.  Свято,  де  ти?  Полишило  свято
                         затишну  домівку  і  помандрувало  кудись.  Можливо  воно  хоче  відпо-
                         чити?  Втомилося  свято.  Радість  зникає,  смуток  душу  огортає.
                                                                           Різдво  спустилося  на  землю,  щоб  ми  народилися
                         для  неба.  В  муках  і  стражданнях  народжується  Україна.  І  народи-
                         лася  небесна  Україна.  А  ти,  Україно  земна,  прийняла  народження  
                         Христа?  Хто  Його  життя  розділяє,  той  свою  частку  у  небі  з  ним  має.
                         Народжуємося,  живемо,  помираємо.  Хто  з  Богом  помирає,  той  життя  у  собі
                         має  і  перейде  від  смерті  до  життя.  Істина  свята.
                                                                             Засумувало    свято.  Добра  і  правди  в  світі  небагато.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936454
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 11.01.2022


Капелька

Остаться просто человеком

Остаться  просто  человеком
-Как  это  очень  хорошо.
"Не  улететь"  с  другой  планетой,
Не  быть  кому-нибудь  на  зло.

Остаться  просто  человеком
-Любимым,  нужным,  дорогим.
Как  очень  много  значит  это
-Когда  ты  знаешь,  что  любим.

Остаться  просто  человеком
-Незримо  "зверя"  победить,
Ведь  мы  за  многое  в  ответе
-Ценить,  творить,  уметь  любить.

Остаться  просто  человеком,
Хотя  так  просто  стать  никем.
Будь  молодцом  зимой  и  летом,
А  кто-то  ведь  замёрз  в  сей  день.

Остаться  просто  человеком,
Ребёнку  место  уступив.
Ему  ещё  учиться  в  этом
И  ты  примером  научил.

Остаться  просто  человеком.
Всегда  есть  выбор-"да"  и  "нет".
Ты  проходил  всё  это  где-то,
Хотя  минуло  много  лет.

Остаться  просто  человеком
-Как  это  важно  для  страны.
Защитником,  певцом,  поэтом.
Учить  детей,  растить  цветы.

Остаться  просто  человеком
-Всех,  словно,  солнышко,  согреть.
И  сказано  ведь  было  кем-то:
"Что  жить  в  пример-  надо  уметь".

Остаться  просто  человеком,
Простив  друг  друга  от  души
И  в  Рождество  Христово  это  
И  во  все  праздничные  дни.

Остаться  просто  человеком
-Согреть  хорошие  мечты.
Живём  сейчас  и  этим  веком
И  воплощаем  для  любви.

Вторая  половина  стихотворения:

Коснусь  я  важных  размышлений,
А  ведь  то  был  единый  стих.
На  свете  много  развлечений
-Хороших  и  совсем  плохих.

На  свете  много  есть  вопросов,
Задать  порою  их  легко,
На  обсуждение  выносим:
"Что  плохо  и  что  хорошо?"

Остаться  просто  человеком,
Не  возноситься  над  войной,
Мечтая  умереть  за  "это"
С  одной  с  другою  стороной.

Простите,  если  всё-же  жёстко
Сказал  с  какою  стороной.
Останься  просто  человеком
И  я  остануся  с  тобой.

Не  цель  ведь  жизни-  чтоб  погибнуть.
Не  цель-  побольше  погубить,
Но  цель-  спасения  достигнуть,
Не  навредить,  не  наследить.

Кому  война  сегодня  в  радость?
Кто  счастлив  горем  на  войне?
Остаться  просто  человеком
И  в  Украине  и  в  Москве.

Обоих  Вас  столкнули  лбами
С  ружьём  направив  для  "любви",
Чтоб  стали  общими  ......,
Так  и  не  поняв-  где  же  Вы?

Зачем  сейчас  мне  "распинаться"?
Сложил  бы  стих  про  "аси-сяй",
Но  человеком  чтоб  остаться
И  не  жалеть  что  промолчал.

Вот  снова  праздники  приходят
И  Новый  год  уже  пришёл,
Вопросы  новые  находят.
А  кто  на  них  ответ  нашёл?

Остаться  просто  человеком
И  гражданином  и  отцом.
За  будущее  мы  в  ответе
И  настоящее  потом!

Стихотворение  написано  в  начале
января  2018  и  было  сразу  разделено  
на  две  части  с  добавлением  в  начале  
его  второй  части  двух  куплетов.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936559
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 11.01.2022


Любов Таборовець

Ховає день засмучене лице

Ховає  день  засмучене  лице,
Тінь  втоми  землю  огортає…
Схилившись  над  папером  з  олівцем,
Немовби  лісом  я  блукаю…

За  чаєм  теплим  кутаюсь  в  думки…
На  мить  якусь  стає  тепліше...
Зніму  з  душі  поржавлені  замки,
І  відпускаю  світло  в  вірші.

Бо  я  живу,  сповідуюсь  у  них…
Сплітаю  радість  туго  з  болем.
А  сповідь  на  папері,  то  не  гріх,
То  зоране,  багате  поле.

У  купі  сніг,  і  листя  і  дощі…
Журбу  сувоєм  котять  хмари…
Та  легко  серцю  в  зорянім  плащі
Ховає  ніч  душевні  чвари…

10.01.2022
Л.  Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936545
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022


Валентина Ярошенко

Була любов, а не слова

Несе  нас  доля  у  всі  боки,
Життя  із  нею  разом  йде.
Зустріне,  ще  кохання  стоки,
У  новий  світ  воно  веде.

Усі  бажають  щедру  долю,
Ніхто  не  знає,  де  живе.
Вона    гуляє  десь  на  волі,
Захоче  і  до  нас  прийде.

Ніхто  адреси  їй  не  знає,
То  є  велика,  чи  мала.
І  кожен  з  нас  її  чекає,
Маленьке  щастя  принесе.

Нам  щастя  душі  зігріває,
Живе  із  ним  палка  любов.
Бо  кращого  в  житті  немає,
Їм  посміхається  добро.

Адже  без  них  не  можна  жити,
Бо  є  у  цьому  сенс  життя.
Їх  шанувати  і  любити,
Була  любов,  а  не  слова.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936502
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти для мене зорею світи

Пролетіли  так  швидко  роки
І  назад  вони  вже  не  вернуться.
В  край  вертаються  тільки  птахи,
А  роки  у  думках  лише  в'ються...

Тихий  берег,  кохання  -  ріка,
Несла  хвилями  нас  за  собою.
Обіймала  так  ніжно  рука,
Ми  щасливі  були  із  тобою.

Посміхалася  наче  весна,
Наче  пташка  на  зустріч  летіла.
А  тепер  залишилась  одна,
Не  піднятися  більше  на  крила.

Не  співати  нам  разом  пісень,
Не  кружляти  у  парі  з  тобою.
І  чомусь  сірим  став  навіть  день,
А  душа  не  витримує  болю.

Пролетіли  так  швидко  роки,
Наче  бистрії  коні  промчали.
Не  догнати  кохання  -  ріки,
У  минуле  роки  повертали.

І  як  важко  не  буде  мені
Перешкоди  усі  я  здолаю.
Ти  для  мене  зорею  світи,
За  тобою  я  дуже  скучаю...

Автор  Тетяна  Горобець  (MERSEDES)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936508
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022


Ніна Незламна

Хай розтануть сніжинки

Ой  почекай,    вітре  хоч  хвилинку
Нехай  спіймаю,    білу  сніжинку
Бо  з  нею  мрії,  мої  літають
І    я  радію,  ніби  те  дитя

Мені  вдалося  її  спіймати
Всміхнись  коханий,  подарувати
Я  тобі  хо́чу,  в  ній    всі  секрети
Про  життя  наше,  падіння  й  злети
Любий  не  ва́рто,  нам  сумувати

А  в  небі  зорі,  наче  перлини
Нам  шлях,  хай  освітлюють  й  стежини
Хай  заіскряться  й    казкові  миті
Для  двох,    дарують  щастя    щомиті!

Вітер  спинити,  справа  не  проста
Тож  ти  коханий,  поцілуй  в  уста
Хай  всі  сніжинки,  розтануть  між  нас
Поки  вогонь  кохання  не  погас…

                                               03.01.2022р
                                                     Вірш  до  картини.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936510
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022


Lana P.

Ваші очі

Ваші  очі  -  ворота  до  раю,
Заворожує  зір  глибина.
Потопаю  у  них,  виринаю  -
Неможливо  дістатися  дна.

Ваші  очі  -  сяйливі  люстерка  -
Погляд  мій  в  далину  між  сторіч.
Я  розтанула  в  них,  як  цукерка,
Почуттями  запалених  свіч.

Ваші  очі  -  це  космосу  диво,
Випромінюють  світло  душі.
Поглядають  на  мене  сяйливо  
І  диктують  найкращі  вірші.                                                  2.01.22

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936455
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 10.01.2022


Любов Таборовець

Спогади з юності

Замітає  стежки…  В  хуртовинах  сади…
Де  босими  в  росах  світанки  стрічали.
У  туманах  морозних  загубились  сліди
На  них,  серед  зір,  наше  щастя  вінчалось…

Із  юності  вітром  понеслися  літа...
Помережили  мрії  даль  невідому…
Та  приходить  у  сни  їх  пора  золота
У  нічку  тихеньку,  без  стуку,  до  дому.

А  в  них  твої  очі  -  мов  волошки  в  траві
Посеред  зими  мені  літом  все  сняться…
Ми  не  чули  сердець,  а  вони  ж  бо  праві  -
Забути  кохання  нікому  не  вдасться.

Заспівають  птахи,  знову  прийде  весна…
Красуня  з-за  пагорбу  вже  визирає.
Та  не  скаже  й  вона  чия  в  тому  вина,
Чому  душу  у  спогадах  сум  огортає...

09.01.2022
Л.Таборовець


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936425
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022


Ніна Незламна

Прекрасна пора ( дит)

Ой,  як  казково!  Летять  сніжинки
Іскрять  чарівно,  блистить  повсюди
У  бистрім  танці,    як  балеринки
Віхола  снігу,    нанесла  груди

До  віконця,  радо  виглядаю
Юрба    дітей,  немала́  зібралась
Поспішаю,  чобітки  взуваю
На  щедру  зиму  й  не  сподівалась
Уже  й  з  гірки  весело  спускалась!

Ой,  красива  ж,  зимонька,  чудова!
Кружляє…  падає  сріблястий  сніг
Стоїть  баба…  снігова,  здорова
Як  гарно!  Навколо  лунає  сміх…

*
То  це  ж  канікули  -  прекрасна  пора!
Гайда  швидше,  летимо  на  санчатах
Хай  веселиться,  радіє  дітвора!
Нехай  усмішка  сяє  на  вустах!

                                                     09.01  2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936403
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ми зустрінемось знову

Як  зірка  упаде  із  неба,
Ти  загадай  бажання.
В  Різдвяну  ніч  спішить  до  тебе,
Негаснуче  кохання.

Воно  минає  перешкоди
І  сніжні  заметілі.
Не  стра́шні  витівки  природи,
Коли  ідеш  до  цілі.

Приспів:

І  нехай  і  нехай  мрії  збудуться,
Ми  з  тобою  зустрінемось  знову.
Сніг  мете,  сніг  кружляє  по  вулицях,
Він  веде  із  зимою  розмову.

І  нехай  і  нехай  мрії  збудуться,
А  Різдво  подарує  нам  казку.
Нехай  ба́жана  зустріч  відбудеться,
Бо  чекати,  повір,  дуже  важко.

Доторкнулась  сніжинка  щоки,
Перекинулась  в  краплю.
Ледве  видно  у  небі  зірки,
Та  до  тебе  я  втраплю.

Приведуть  мене  мрії  мої
І  зігріє  кохання.
Ти  долоні  простягнеш  свої,
І  здійсняться  бажання.

Приспів:

Автор  Тетяна  Горобець  (  MERSEDES)









пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936393
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022


anna zakohana

Мають боятися

Сумні  жінки  мають  боятися,
що  інша  люба  знайдеться  йому...
І  уночі  самотньо  задихатися,
коли  кохання  піде  у  пітьму.

А  дехто  з  задрістю  сміялися,
Коли  закоханих  побачать  наяву..
Не  вміли  з  щирістю  кохатися,
Й  тримати  своє  щастя  наплаву.

Уміють  ревнувати,  ображатися,
Тримати  радість  міцно  у  тюрмі.
Вбивати  особистість,  невсміхатися,
і  плакати  у  хустку  в  стороні...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929221
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 09.01.2022


Valentyna_S

ДЛЯ ВСЬОГО СВІЙ ЧАС

Не  впору  зима  в  прах  посічена  січнем  бездумно.
Підмети  й  останні  латки  розійшлися  по  швах.
І  холод  голодний  безсніжжям,  вільгота—аж  сумно.
—Що  за  чудасія?—немудрий  втішається  птах.
…Надвечір  сріблиться  під  місяцем  наст,
Однак  ним  не  втішиться  Екклезіаст.

А  прийде  весна—нависиджує  сонце  кульбабок.
Хустина  рясна  з  жовтоквіть  лоскотатиме  зір.
Здійметься  увись  теплоти  цьогорічної  зграбок,
Щоби  в  рік  потомний  із  нього  сплести  знов  узір.
…Тоді  аж  вспокоїться  Екклезіаст,
Бо  в  Всесвіті,  справді,  все  має  свій  час.  

«До  всього  свій  час  і  година  своя  кожній  справі».
В  сторіччі  якім  почали  ми  забіг  до  межі,
Закон  обманувши  заради  гордині  і  слави,
І  хто,  крім  людини,  у  тім  винуватий,  скажіть?..
…Під  хвилями  схов  Атлантиди  руїн.
Аби  ж  не  дзвенів  ні  по  кому  знов  дзвін.

«До  всього  свій  час  і  година  своя  кожній  справі»  —  вислів  
нібито  Екклезіаста,  автора  однієї  з  книг  Біблії.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935746
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 09.01.2022


Катерина Собова

Сексуальне виховання

Скаржилась    сусідці    Люсі
Молоденька      Ніка:
-За    свій    шлюб    я    вже    боюся,
Втрачу    чоловіка.

Йому    зовсім    не    цікаві
Всі    мої    забави,
Після    сексу    повернувся
До    стіни    зубами.

Хочу    ласки    я    напитись,
Гратись    без    упину,
А    тут    змушена    дивитись
На    широку    спину.

-Було    й    в    мене    таке    лихо,-
Відповіла    Люся,-
Я    владнала    справу    тихо,
Зараз    похвалюся.

Є    відтінки    у    коханні,
Треба    це    відчути:
Сексуальне    виховання
Тут    повинне    бути.

На    стіну,-      призналась    Люся,-
Додала    я    дещо:
Зразу,    тільки    повернувся,
А    там    -    портрет    тещі.

Мамин    погляд    здатність    має
Всюди    керувати,
Чоловіка    направляє
Мене      обіймати.

Тепер    Ніка      -    королева
Із    таким    секретом:
За    годину    уже    бігла
З    маминим    портретом!    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936307
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 08.01.2022


ТАИСИЯ

Новогодний сюрприз.


Мне    было    очень    одиноко
В    эту    таинственную    ночь.
Я    пью    коктейль    с    лимонным    соком.
«Заказ»      мой      выполнен    точь    в    точь.

Звонок    звонит    в    12      ночи:
«    К    Вам    по    заказу    Дед    Мороз»!
«Спешил,    хозяюшка,      к    Вам    очень!
Сюрприз    особенный        принёс»!

Снимает    «нос»!    Снимает      шапку…
Им    оказался      друг  -    поэт!!!
Берёт    меня    в    свою    «  охапку»
И    водрузил    на    табурет!

Как    в    детстве    я    стихи    читаю.
В    них    фантастический    мотив.
Вдруг    гаснет    свет,    свеча    моргает…
И    тихо    музыка    звучит…

Мешок    открыл    он    грациозно.
И    вдруг      гитару    достаёт…
Поэт    играет      виртуозно.
Романс      мне    о    любви    поёт.
А    я    сижу,    разинув      рот…
Слеза    от    радости    течёт…

В    антракте    -  «  скатерть    самобранка».
И    тост      «  За    здравие    персон!»
Лихая    песня      про      «смуглянку»…
А      в        заключенье    -    «Вальс-  бостон»!

07.  01.    2022.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936192
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 08.01.2022


Любов Таборовець

З Різдвом Христовим!

Малює  зима  візерунки  святкові,        
Срібляста  палітра  мережить  дива…
Вся  дружня  родина,  в  обновах  любові,
До  свята  різдвяного  стіл  накрива…

Святкова  вечеря,  і  «книш»  із  зернятком…
Бо  душі  померлих  із  нами  в  Різдво.
Смакує  медова  кутя  у  горнятку...
Тут  хліб  для  Ісуса  й  свячене  питво...

Тихо  дзвонами  ллється  радості  повінь...
Бо  Дідух  в  оселі...  всі  запахи  страв...
Вже  першої  Зірки  Різдвяної  промінь
У  святковій  молитві  сяйвом  заграв.

Із  легкістю  в  небо  підноситься  сповідь...
Очищення  душ  і  Багата  кутя,
Дають  нам  можливість  забути  про  «ко́від»
В  ту  мить,  коли  славимо  Боже  Дитя.

Живуть  нехай  вічно  традиції  предків,
Хай  гріє  серця  усім  казка  Різдва.
Дарує  хай  мир  для  Вкраїноньки-неньки
Щоб  линула  світом  ця  Радість  Нова́.

«книш»  –  кругла  паляниця  з  малесеньким  хлібцем  зверху  –  для  душ  померлих

07.01.2022
Л.  Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936226
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022


Надія Башинська

ЯКІ СЛОВА?

Прийшло  у  світ  мале  дитя,  із  ним  в  вертепі  Мати.
Напевно,  хоче  немовля  нам  всім  про  щось  сказати...

Мабуть,  почуєм  ті  слова,  що  будять  сонце  зранку,
що  несуть  світло  у  наш  дім,  гойдаючи  фіранку.

Вони  веселі,  гомінкі  і  лагідні,  й  цікаві,
вони  є  ніжні,  ще  й  які,  почуєш  їх  від  мами.

І  мужні,  й  сильні  є  слова,  що  вміють  захищати
свою  родину,  рідний  край.  О,  значать  як  багато!

Співаю  гімн  я  тим  словам,  що  є  у  колисковій.
О,  як  багато  в  них  тепла...  всі  скупані  в  любові.

Радію  завжди  щирим  тим,  веселим  і  приємним,
що  у  закоханих  в  серцях  є  в  закутках  таємних.

Їх  в  цей  святковий  світлий  день  світ  щедро  розсипає.
Знайдіть,  відчуйте  і  скажіть  тим,  хто  на  них  чекає.

Слова  уміють  привітать,  додати  сили  вміють.
         Нехай  перлиночки-слова,  звучать  як  пісня  солов'я,
                                     як  музика  легка  й  дзвінка  
                                                                             із  вуст  на  радість  линуть.  

Прийшло  у  світ  мале  дитя,  із  ним  в  вертепі  Мати.
Прислухаймось,  які  слова  нам  всім  хочуть  сказати?..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936216
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022


Валентина Ярошенко

Знайти вихід / байка /

На  старість  діда  домагалася,
Не  йшов  сон  бабі  уночі.
Постійно  молодість  ввижалася,
Чекала  її  у  вікні.

-Себе  ти  опануй  й  мене  не  клич,
Тож  відпочити,  дай  стара.
Згадай,  давно  старими  стали  ми,
І  наша  молодість  пройшла.

Дуже  близько  лягла  біля  діда,
За  талію  навіть  взяла.
-Твого  кохання  нема  й  сліду,
Була  я  молода  й  дурна.

Нема  міри,  так  дістала  діда,
В  одну  мить  забравсь  на  спину.
-Я  бабо,  на  тобі  у  царство  їду,
Не  чекай  у  добру  днину.

-Куди  без  мене,  зібрався  діду?
Не  пущу  тебе  нікуди.
З  собою  візьмеш  побачить  світу?
Знаєш,  мені  тяжко  буде.

Заснула  баба,  обнявши  діда,
Солодкі  бачила  сни.
Знайти  вихід  і  нас  зрозуміти,
Щоб  дійсністю  стали  вони.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936209
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022


Ніна Незламна

Різдвяний Святвечір

В  обіймах  хмар  зимовий  вечір
А  душа  мріяти  бажає
Я  не  боюся  холоднечі
Його  краса,  мене    вражає

Він  особливий,  як  і  колись
У  новорічному  суцвітті
Засліпить  очі  сріблястий  блиск
Мороз    по  склі  наносить    квіти

А    відблиск  золота  зігріє
За  мить  іскрить,  вогнем  бенгальським
Я  ніби  ….в  казці,  серце  мліє
Душа  співає  і  радіє

На  небі  зіронька  сіяє
То  вість  -  дитятко  народилось
Хай  увесь  світ,  Ісуса  знає
Щоб  йому  людство  поклонилось.

Тож  нехай  в  цей,  Різдвяний  вечір
Серця  надія  зігріває
Біленький  сніг  пада  на  плечі
Усіх  зі  Святом  привітає!

 Шановні  друзі!  
Дозвольте    й  мені  привітати  Вас!  З  Різдвом  Христовим!
Бажаю  миру,    міцного  здоров*я,  злагоди,  достатку!  
Поваги  і  любові!  Родинного  щастя!  Бадьорості  духу!
Успіхів  у  всіх  починаннях!

                                               06.01.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936113
дата надходження 06.01.2022
дата закладки 07.01.2022


Надія Башинська

НА УВЕСЬ СВІТ ЗІРОНЬКА* ЗАСЯЯЛА СВІТЛО

На  увесь  світ  зіронька  засяяла  світло,  
місяць  поміж  зірочок  розсіває  срібло.
Де  маленька  зіронька  ясно  засвітилась,
там  мала  дитинонька  в  яслах    народилась.

І  місяць  яснесенький  теж  яскраво  сяє,
у  вертеп  в  віконечко  стиха  поглядає.
А  той  місяць  ясненький  ллє  багато  срібла,
бо  мала  дитиночка  є  Господу  рідна.

І  колише  Синочка  у  ясельцях  Мати,
пастушки  з  ягнятками  прийшли  привітати.
І  співають  Ангели  Господньому  Сину...
й  три  царі  вельможнії  вітають  дитину.

На  увесь  світ  зіронька  засяяла  світло,  
місяць  поміж  зірочок  розсіває  срібло.
Вранці  зійде  сонечко,  стане  золотіти,
та  ясніш  від  сонечка  дитині  світити.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936144
дата надходження 06.01.2022
дата закладки 06.01.2022


Закохана в море

подПУШКИНСКОЕ

(каламбуры)


у  кота  Васьки  шерсть  с  густой  ПОДПУШКОЙ
ему  не  страшен  грипп  -  он  спит  зимой  ПОД  ПУШКОЙ  

*****

умерьте  ГОНОР  -  АРА  вам  не  по  карману
и  ГОНОРАРА  нет,    берите  обезьяну

*****

пьёт  французское  ВИНО,  КУР  бойцовских  обожает  
-  так  это  ВИНОКУР  давно  кайф  от  жизни  получает

*****

в  кафе(!)  мы  пили  пиво,  НЕ  ЗА  БУДКОЙ,
там  повстречался  со  своею  НЕЗАБУДКОЙ

*****

устала  слушать  что  не  НАДО  ЕСТЬ
мне  это  скоро  может  НАДОЕСТЬ









пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936055
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 06.01.2022


ТАИСИЯ

Я в восторге!

Я      в      восторге    от    снега    белого!
Я    всё    детство    на    лыжах    бегала!
Потом    в      юности,    даже    в    старости
Мне    лыжня    дарит    много    радости!

Белоснежная    сказка    явилась,
Бодрость    духа    во    мне    пробудилась.
Потому    то    живу    я    с    улыбкой.
Хоть    житуха    вокруг      стала    зыбкой.

Получаем    мы    с    детства    закалку
На    коньках,    на    лыжне,    со    скакалкой.
Потому    будем    помнить    до    гроба
Кувырканье    в    плену    у    сугроба.

Поспешите    скорей    смазать    лыжи.
Не    подвержены    будете    грыжи.
Избежите    вы    массу    болезней.
Свежий    воздух    всегда    всем    полезен.

04.  01.    2022.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935917
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 06.01.2022


Валентина Ярошенко

Була на плечах голова

Так  тяжко  буває  на  душі,
Коли  хтось  тебе  підставив.
Ти  солоній  піддаєшся  сльозі,
Щоб  ніхто  того  не  бачив.

А  біль  тримаєш  на  одинці,
Адже  все  не  справедливо.
Радієш  з  друзями  хвилинці,
Знай  зустріли  не  радиво.

Посміхалися  вони  всі  дні,
Мені  гострий  меч  заткнули.
Відчула  підозру  на  мені,
Обіди  так  швидко  заснули.

Я  давно  жінка-безобідна,
Мені  по  всьому  тринь-трава.
Нам  головним,  щоб  сонце  видно,
Й  була  на  плечах  голова.

Я  давно  жінка    на  все  здатна,
Дарую  всім  друзям  добра.
Хоч  більшого  я  щастя  варта,
Перемогла  навіть  козла.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936041
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 05.01.2022


Master-capt

Цугцванг.

                 Цугцванг.

Когда  свободная  Таврида
В  зловещий  мир  «оторвалась»,
Закралась  кровная  обида:
Тяжёлым  камнем  улеглась.

Весной,  за  стены  крепостные,
Загнав  «Троянского  коня»,  
Нарушив  все  права  мирские  –  
Не  может…  честный  мир  принять!

В  одних  окопах  вшей  кормили  –  
Добыли  царский  уголок,
Как  Каин  брату…нож  всадили,  
Библейский  подали  урок.

Не  первый  раз,  скорее  –  в  сотый,
Приходят  хаты  разорять…
Их  жизнь  -  война!  Звериный  метод  –  
Соседей  слабых  убивать.

Не  верь  словам,  не  падай  духом
Когда  прилезут  на  постой…
Будь  на  чеку  и  с  острым  слухом…
Пришли…будь  вверен  –  за  тобой!  

Их  Третий  Рим,  их  стольный  град
Падут  под  догмами  вранья!
Грядёт  великий  камнепад:
Воров,  шакалов,  воронья.

Рашисты-гномы  Чудь  немую
Загнали  в  полный  дерибан,
Нацистов  –    поросль  молодую
Вскормили  скрепами…Цугцванг!
                       Цугцванг!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936036
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 05.01.2022


Катерина Собова

Побачення наослiп

Есемеску    я    отримав.
Серце    в    грудях    аж    вирує:
Познайомитись    наосліп
Гарна    дівка    пропонує.

-Чом    би    й    ні?    -  собі    подумав,-
Он    в    проєкті    показали:
За    одруження    наосліп
Позитивні    ставлять    бали.

Подзвонив:    -  Чекати    буду
Рівно    в    п’ять    біля    фонтанів.
Тож    прийшов,    на    лавці    всівся
В    холодочку    від    каштанів.

Час    підходить.    Я    хвилююсь.
Есемеску    посилаю:
-Я    сиджу    на    синій    лавці,
З    нетерпінням    вас    чекаю.

Потім    вивів    таку    фразу
(Щоб    їй    довго    не    блукати),
Щоб    знайшла    мене      відразу  –
Я    продовжую    писати:

’’Біля      мене    чогось    всілась
Товста    і    бридка    дівиця,
Я    відсунувсь,    бо    це    лихо
Не      дай,    Боже,    ще    присниться’’.

Сів    від    неї    далеченько,
В    телефон    вона    дивилась,
Як    ужалена      осою,
Раптом    швидко    підхопилась.

Враз    наблизилась    до    мене,
Пам’ятаю    (це    не    снилось),
Два    удари    -    і    на    цьому
Це    побачення    накрилось.

Як    та    хмара    розчинилась,
Я    на    лавці    залишився,
Виплював    в    долоню    зуба,
Під    фонтанами      умився…

Усім    раджу,    любі    друзі,
Додаються    в    нас    закони,
Як    щось    робите    наосліп,
То    ховайте    телефони!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936018
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 05.01.2022


Ніна Незламна

Тікають хвилини…

Годинник…тікають  хвилини
Нам  добавляють  світлі  днини
І  щастям,  наповнилась  душа
Час  поспішає,  прийде  весна

Погляд  до  неба,  блакить  сива
Пухкенькі  хмари  мають  крила
Нині  прощались  з  мокрим  снігом
Їм  би  літати  теплим  літом

Там,  де  веселка  загадково
Де  цвіт  калини,  скрізь  казково
Та  не  той  час,  вони  теж  мріють
Доки  ж  поля  іще  біліють…

Тихо  помліють...  у  забутті
А  сльози  -  лід,  згублять  на  путі
Мороз  раптовий,  снігом  ляжуть
Про  сум  хмарин,  землі  розкажуть…

Годинник...  тікають  хвилини
Нам  добавляє  світлі  днини
Зима  ж  намалює  кружева
А  ми,  готуємось  до  Різдва.    

04.01.2022р.
                                                                                                       
́́

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936023
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 05.01.2022


Валентина Ярошенко

Із дивом казковим

А  свята  наче  й  не  було,
Бо  сніг  дощі  забрали.
Раділо  місто  і  село,
Не  йдуть  нехай  печалі.

Вже  Новий  рік  і  дід  мороз,
Із  нами  попрощались.
Іде  тепер  до  нас  Різдво,
Усіх  з  цими  Святами!

Поверне  снігу  нам  зима,
Спілкується  з  вітрами.
Не  дасть  ще  спокою  вона,
Закидає  снігами.

Прийшла  до  нас  її  пора,
Вона  це  добре  знає.
Відпочиває  з  кимсь  вона,
І  холод  не  пускає.

Із  сонцем  поспішає  день,
Вже  з  настроєм  святковим.
То  Божий  син  до  нас  прийде,
Із  дивом  він  казковим.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935915
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 05.01.2022


Валентина Ярошенко

А щастя є?

А  щастя  було,  у  когось  є,
Потри́мати  й  відчути.
Воно  у  кожного  своє,
Можливо  є  у  суті?

У  чистім  небі  воно  є?
Проміння  шле  нам  сонце.
Бери,  борись,  бо  то  твоє,
Дарунок  у  віконці.

Без  щастя  тісно  на  землі,
Із  голубом  у  небі,
Слова  у  нашому  вірші,
Нам  більшого  й  не  треба.

Завжди́  щастя  чомусь  мало?
Ти  шукай,  його  й  знайди.
Ще  здоров'я  буде  вдалим,
Щастя  там  де  я  і  ти.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935723
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 05.01.2022


Віктор Варварич

Втекли сніги

Втекли  сніги  зовсім  рано,
На  вулицях  гуляє  дощ.
А  десь  лунає  сопрано,
Гуляє  з  вітром  серед  площ.

Ясний  день  одягнув  хмаринки,
Ув'язнив  світлі  мрії  мої.
А  рясний  дощ  лл'є  без  зупинки,
Нав'язує  мотиви  свої.

Повняться  ріки  водою,
Біжать  у  невідому  даль.
Мрії  сковані  журбою,
Ховаються  в  сіру  вуаль.

Розсіюється  сірі  хмари,
І  сонечко  зігріє  всіх  нас.
Зима  розсипле  білі  чари,
Залишати  нас,  їй  ще  не  час.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935996
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 05.01.2022


Ніна Незламна

Загадкова хмарина…

Яка  вона  ота  хмарина
Затьмарила,  майже  весь  обрій
По  обіч,  синяви  стежина
По  краю,  ніби  велич  гори

Геть  чисто,  розділила  небо
Та  загадковість  у  вишині
А  може,воно  так  і  треба
Що  приховала    в  тій  глибині?

Певно  посіє,  трохи  снігу
А  мо»  заплаче,  іще  й  дощем
Та  це  ж  зима,  нам  не  на  втіху
І  по  природі  ніби  ножем

Не  матиме,  радості    й  зима
Хіба  краще,  буде  озимим?
Навіщо,    сльози  лити  дарма
Хай  вкрива…  пухом  лебединним….

Он  один  промінь,  загубився
Відбився  золотом  по  полі
Напевно  часу,  ритм    згубився
Морозу  й  снігу  б  нам  доволі…

Яка  вона  ота  хмарина
Затьмарила,  майже  весь  обрій
Хай  заіскрилася  б  стежина
І  на  душі  б,  я  мала  спокій.

                                                     02.01.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935889
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 04.01.2022


Любов Іванова

ДЕД МОРОЗ ПРИШЕЛ ПОД ВЕЧЕР

[b][i][color="#0625bf"]Дед  Мороз  пришёл  под  вечер,
Песни  пел  и  танцевал.
Вид,  конечно,  безупречен....
Только  -  кто  его  позвал?

Этот  факт  укрыл  он  тайной
И  молчит,  как  партизан.
Ну,  а  мне  то...  чрезвычайно…
По  душе  сей  хулиган!

Я  же  пятый  год  без  мужа,
Извелась  без  мужика.
Все  казалось  -  неуклюжа...
Что  вы!  Как  лоза  гибкА!

Страсти  эти  были  кратки
И  не  длинною  любовь...
Думала  -  на  ласки  падкий!
А  он  в  дверь...  и  был  таков.

Не  один  ушел...  с  деньгами,
С  бриллиантовым    кольцом!
Я  -  с  куриными  мозгами,
Он  -  охотник  на  глупцов...

А  на  утро  в  райотделе
Суматоха,  беготня!
СобралОсь  на  самом  деле
Пять  девиц...  кроме  меня.

Вот  пишу,  да  не  впустую,
Так  симпатией    объял.
Он  вот  так  меня  шестую
С  Новым  годом  поздравлял!![/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935875
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 04.01.2022


Віктор Варварич

Щастя на двох

Ти  поклич  мене,  мила  пані,
І  до  тебе  я  миттю  прийду.
Впіймаємо  мрії  кохані,
Для  тебе  квітку  я  віднайду.

Твоє  серденько  відігрію,
Розвію  сумніви  і  печаль.
Вселю  оптимізм  і  надію,
Наллю  вина  в  золоту  грааль.

Моя  любов  тебе  зігріє,
І  прожене  сиві  тумани.
Кохання  подарить  зумію,
Проведу  тебе  до  нірвани...

Ми  з'єднаємо  наші  серця,
Вип'ємо  наше  щастя  на  двох.  
Я  проведу  тебе  до  вінця,
Наше  кохання  гріє  обох.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935869
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 04.01.2022


Ніна Незламна

Дарунки плаксивої зими

Чом  зажурились…    криштальні  ясени
Грайливі  краплі  -  до  гілок  цілунки
Морозом  сковані,  наче  восени
Зими  плаксивої,  терпкі  дарунки

Стовбури…  в  панцерах,  холод  проймає
Але  в  снігах,  було  добре,  тепліше
 Певно  на  дощ,    образу  кожен    має
Дрімать  в  сніжинках,  краще,комфортніше.

Де  не  глянь  проталини,  руде  листя
Йому,    ще  не  вдалось  добре  упріти
Поміж  дерев,  вся  поверхня  плямиста
І  січень,    на  погоду    дуже  злиться
Як  зміг  дать  маху  в  гості  впустив  осінь…

                                                               01.01.2022р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935777
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 03.01.2022


Irкina

На останній моїй зорі…


 [color="#5f1563"]..  Знаю,  будуть  тоді  вогні  -

   Там,  на  площі,  побіля  брам…
   Світла  -  полум’я  дасть  мені    -        
   Щоб  вказати  дорогу  в  Храм


   ..  Знаю,  буде  це  навесні,
   Коли  в  день  переходить    ніч  -
   Серед  шерхоту  кажанів
   В  небі  з’явиться  Ангел  мій


   Злегка  схилиться    і  зітхне,                            
   Весь  знесилений,  в  крилах  –  злам..    
   Скажу  –  Легітно  втіш  мене  -  
   Розкажи,  чи  чекають  там  ..?


   ..  Заколише  духмяна  ніч  
   Вільним  шелестом  тонких  крил..
   І  засмучений    Ангел    мій    
   Тихо  вимовить  -  Ти  -  любив  ...    


   Скаже  він  –    Не  загоїш  ран  -
   В  вирій  твій  вже  тобі  пора..
   Скоро  знайдеш  дорогу  в  Храм  -
   Ти  вже  знаєш,  чи  варта  гра


   Всіх  свічок,  що  ти  засвітив,
   І  згасив    (  необачно      вкрай  )  …
   Нові  крила  даю  –  лети
   Там  побачиш,  чи  є  твій  рай..                  



         І  злечу  я    -  до  всіх  світань,
       Його  прощень,  моїх  молінь..

       Знаю,  буде  це  в  світлу  рань

       На  останній  моїй  зорі..







.[/color]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935797
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 03.01.2022


Lana P.

МІСЯЦЬ І ЛІХТАРІ

Сяєва  нічні:
Ліхтарі  міняються  -
Місяць  ніколи.


Джерело  натхнення:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934462

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935626
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 03.01.2022


Lana P.

РІК НОВИЙ (2022)

Рік  Новий  -  новий  підрозділ
Недописаної  книги.
Ми  собі  даємо  дозвіл  -
На  пригоди  та  інтриги.

Як  не  хочемо  творити  -
Вибір,  звісно,  вже  за  нами  -
Можем  просто  повторити,
Що  написано  роками.

Подарунки  йдуть  із  неба  -
Дні  листками  -  чисто-білі,
Кожен  вирішить  для  себе
У  зимові  заметілі.                                                                                  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935624
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 03.01.2022


Lana P.

ПЕРЕХІДНЕ У НОВОРІЧЧЯ…

Спустилася  на  землю  мряка  -
На  доли,  гори,  ліс,  поля.
Затихнув  вітер-забіяка.
В  обценьках  стиснута  земля,
Не  ворушилась  у  предтечі.  

Дерев  холодних  голі  плечі
Трималися  з  останніх  сил  -
Підперли  рік  старий  від  втечі,
Щоб  не  утік  за  небосхил  -
Мабуть,  боялись  порожнечі.

Коли  з'явився  сонцепромінь  -
Зникала  поступово  мла  -
Так  рік  старий  залишив  спомин,
А  темна  нічка,  як  зола,
Начаклувала  дивні  речі  -

В  обіймах  стріла  новоріччя,
Опівночі  -  і    не  спроста
Цілунок  твій,  з  приходом  січня,
У  мене  сяяв  на  вустах...
Слова  були  тут  недоречні.                              1.01.22

*Моя  світлина  -  31.12.21.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935661
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 03.01.2022


Амадей

Знову будуть щасливі вони ( продовження " РУСАЛОНЬКИ" Тані Горобець)

А  були  ж  вони  в  парі,  кохані,
В  них  лилися  із  серця  вірші,
Зла  чаклунка  розбила  кохання,
Бо  чаклунка  була  без  душі.

Соловейком  співає  коханий,
А  Русалонька  в  морі  стражда,
Соловейка  й  Русалоньку  в  морі,
Розлучає  холодна  вода.

Але  прийде  весна  із  піснями,
Вже  недовго  чекати  весни,
Й  знову  будуть  закохані  в  парі,
І  щасливими  будуть  вони.

 Написати  цей  вірш-продовження  надихнув  вірш  Тані  Горобець
"Русалонька".  Спасибі  Танечко.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935712
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 03.01.2022


Надія Башинська

ВЖЕ ЗАСНУЛИ ЯБЛУНІ В САДУ…

Вже  заснули  яблуні  в  саду,
а  ми  їх  боялись  розбудити.
Розмовляли  мовчки,  де  гуртком
вишеньки  зібрались  ніби  діти.  

Виноград  там  сливку  обійняв,
міцно  так  обвив  її…  та  ніжно.
Вечір  ясні  зорі  розсипав.
стало  в  небі,  як  в  садочку…  сніжно.

Сніг  в  саду  на  вітах,  вигравав
в  сяйві  місяця  і  зір  тих…  срібно.
І  світивсь  тепер  для  нас  обох
чистотою  світ  сріблисто-світло.  

Добре  так  з  тобою…    тут  ми  вдвох,
все  притихло.  Ніченька  приспала.
А  зима  закутала  в  саду  
деревця  в  пухнасті  покривала.

І  в  твоїх  обіймах  тепло  так…
зорями  сміється  до  нас  Вічність.
Чув  весь  світ,  як  ти  мені  сказав  
вперше  тут  в  саду:  «Моя  ти  ніжність».


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935734
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 03.01.2022


Віктор Варварич

Сірі очі полонили

Полонила  сірими  очима,
Щоночі  приходиш  у  мої  сни.
Стоїш  перед  моїми  дверима,
Поверни  мені  спокій,  поверни.

Ти  милозвучним  голосом  лікуєш,
Поцілунки  займають  серце  моє.
Незабутні  враження  ти  даруєш,
І  те  неповторне  кохання  своє.

І  ти  пахнеш  медовим  нектаром,
Серце  моє  так  палко  тріпотить.
Ти  прийдеш  до  мене  незабаром,
Подаруєш  знову  любовну  мить.

Із  тобою  на  крилах  я  літаю,
Від  поцілунків  твоїх  шалелію.
Коли  ти  поряд  я  немов  у  раю,
І  випиваю  полум'яну  мрію.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935719
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 03.01.2022


Катерина Собова

Свекрухи

Три    свекрухи    в    холодочку
Сіли    спочивати,
Кожна    свою    невісточку
Стала      ’’вихваляти’’:

-Мені    вмерти    було    б    краще,-
Починає    перша,-
Взяв    синок    таке    ледащо,
В    неї    рот,    як    верша.

Обзиває    мене,    бідну,
Всякими      словами,
Огризаюся    я    гідно  –
Шлю    її    до    мами.

Друга    тему    підхопила:
-Не    брешу,    їй-Богу,
Сину    ця    ворожа    сила
Причепила      роги!

Бачила    кума    Наталя,
Як    вона    за    тином
На    всі    зуби    реготала
Із    рудим    Мартином.

Не    терпиться    уже    третій
Про    свою    сказати:
-Я    відчула    кінець    світу,  
Як    вніс    її    в    хату.

Що    вже,    люди,    нетіпаха,
Спить    он,    аж    запухла,
І    швидка,    як    черепаха  –
Йде    півдня    на    кухню.

Я    заглянула    в    каструлю,
То    мало    не    вмліла,
В    неї      (нащось    склала    дулю)
Й    вода    пригоріла!

Звечоріло,    а    свекрухи
Мелять      язиками,
Враз    забули    -    самі    колись
Були    невістками!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935720
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Русалонька

Сумувала  Русалонька  в  морі,
Розпрощалась  з  коханим  вона.
Водяні  їй  лишились  простори,
А  йому  залишилась  земля.

Моря  хвилі  торкалися  тіла,
У  очах  безкінечності  сум.
Вона  чайкою  вслід  полетіла  б,
Загубилась  в  мелодіях  струн.

Не  приносять  їй  радості  перли,
Ні  троянда  пахуча  в  руці.
В  її  серці  любов  не  померла,
Покотилась  сльоза  по  щоці...

Пригадалися  зустрічі  їхні,
І  як  гріли  собою  слова.
Як  вони  їй  тепер,  ось  потрібні,
Кожне  слово  в  думках  ожива.

Як  була  у  обіймах  коханих,
Веселилась  від  щастя  душа.
Як  розмову  вели  із  вітрами,
Тепер  думка  одна  потіша...

І  коли  місяць  сходить  на  небі,
Відбивається  блиском  в  воді.
Кличе,  кличе  Русалка  до  себе,
Та  коханий  не  чує  її...


Автор  Тетяна  Горобець







пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935703
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022


Амадей

Я НЕ РАХУЮ ВЖЕ СВОЇ РОКИ

Я  не  рахую  вже  свої  роки,
Немає  сенсу  роки  рахувати,
Допоки  в  світі  є  такі  жінки,
Котрих  без  тями  хочеться  кохати.

Я  не  рахую  вже  свої  роки,
Допоки  в  серці  солов"ї  співають,
І  відчуття  жіночої  руки,
Неначе  сонце  душу  зігрівають.

Я  не  рахую  вже  свої  роки,
Й  скажу  вам  чесно,  рахувать  не  буду,
Допоки  серце  в  грудях  стукотить,
Живу  коханням  і  кохати  буду.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935688
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022


Валентина Ярошенко

Гарна я собою

У  мене  я  нема,
Бо  тільки  ти  і  ти.
Душа  все  відчува,
Нема  ніколи  ми.

Мабуть  я  не  зросла,
Рівнем  із  тобою.
І  зріст  мати  дала,
Гарна  я  собою.

Не  бачила  себе,
Уже  стала  стара.
І  три  онуки  є,
Життя  вперед  веде.

Це  найбільше  щастя,
Яке  є  у  житті.
Світить  сонце  ясно,
Хай  мають  кращі  дні.

Та  є  у  мене  я,
Дарую  вам  вірші.
І  пісня  є  моя,
Є  щастя  для  душі.


З  Новим  роком  мої  друзі!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935687
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022


Ніна Незламна

Я гляну у вікно

Я  спозаранку  гляну  у  вікно
Ба!  Місяць  уже  не  рогатий
Переливається…      ледь    помітно
Ич,  мабуть  на  мрії    багатий

Аж  сяє,  перламутрові  щоки
Мабуть,  з  нічкою  веселився
Чи    славно,  порозважались    зірки
Хто  зна?  Спілкувались  пошепки

Та    про  що,  йшла  мова  ?Але  ж  красень!
До  землі  посилав  цілунки
А  можливо,    загубивсь  у  часі
Вперто    жде,    на  ранкові  трунки
Утішався,  сніжинкам  у  вальсі

Вони  падали  наче  нізвідки
Я  подумки,  з  ними  в  таночку
На  деревах,    перлиночки    зрідка
Калина  –мов  дівча  в  віночку

Яскравіє  білосніжний  килим
Я  з  радістю,  гляну  повсюди
Нині  й  ранок  здається  веселим
Зимі,потішмось      добрі  люди!

                                                         20.12.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935686
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022


Віктор Варварич

Різдво ступає на поріг

Уже  Різдво  ступає  на  поріг,
За  столом  збирається  родина.
Люд  вертається  з  далеких  доріг,
Щоб  прославити  Божого  Сина.

Вже  небом  розсипались  зірниці,
І  романтичний  настрій  дарують.
Передзвін  лунає  із  дзвіниці,  
І  коляндники  мир  нам  віншують.

Люди  чекають  різдва  Месії,
І  який  через  одну  мить  прийде.
І  пролунає  голос  Марії,
Яка  Ісуса  у  світ  поведе.

Він  народився  в  яслах  на  сіні,
А  пастушки  радість  нам  принесли.
І  три  царі  схиливши  коліна,
Народженому  шану  віддали.  

Святковий  настрій  уже  панує,
Господь  дарує  в  цей  різдвяний  день.
Щастя  і  любов  людям  віншує,
І  Божа  радість  ллється  із  пісень.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935673
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022


Надія Башинська

ЯКЕ ЦЕ ДИВО… БІЛИЙ СНІГ

Яке  це  диво…  білий  сніг,
привів  рік  тигра  на  поріг.
Йшов  тигр  по  білому  сніжку,
він  у  смугастім  кожушку.

Так  граціозно  тигр  ступав,
йшов  впевнено.  Не  поспішав.
А  сніг  сріблився  на  гілках,
раділи  зорі  в  небесах.

Яке  це  диво…  білий  сніг,
кожна  сніжинка  ніби  сміх,  
весела,  чиста  та  дзвінка,
щоб  була  дням  легка  хода.

Хай  кожен  з  них  несе  добро
в  родину…  в  місто,  і  в  село.
Здоров’я  і  достаток,  й  мир
щоб  завітали  в  кожен  дім.

Щоб  чисті  помисли,  ясні,
і  хліб  духмяний  на  столі,
цвіт  сонця  в  ранішнім  вікні,
криниця  в  кожному  дворі.

Щоб  множився  козацький  рід,
і  клен  шумів  біля  воріт,
всі  повертались  в  рідний  дім.
Тут  щастя  усміхнеться  всім.

Яке  це  диво…  білий  сніг...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935620
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 02.01.2022


Віктор Варварич

Зима дивує

Зима,  як  вередлива  пані,
Снігами  сипле,  рясно  дощить.
Ходить  у  плащі,  і  в  жупані,
В  оману  ввести  нас  норовить.

Інієм  сади  огортає,
І  прокладає  свої  стежки.
Сніжинками  на  сонці  грає,
Кружляє  у  небі  залюбки.

В  шуби  дерева  одягнула,
І  ялинкам  навела  красу.
А  вербичкам  коси  зігнула,
Заморозила  на  склі  росу.

Із  вітром  дерева  гойдає,
А  з  морозом  сковує  річки.
У  мрії  шляхи  прокладає,
Розкидає  в  небі  зірочки.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935622
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 02.01.2022


Віктор Варварич

Дякую, Отче!

Дякую,  Отче  за  щастя,
Яке  даруєш  кожен  день.
І  за  пресвяте  причастя,
Та  за  дари  Твоїх  натхнень.

Дякую  за  хліб  на  столі,
І  за  всі  дари  природи.
За  те,  що  іду  в  камзолі,
І  за  Твої  нагороди.

Ще  дякую  за  дар  життя,
І,  що  привів  мене  у  світ.
Ти  вивів  мене  з  небуття,
І  дарував  багато  літ.

Дякую,  що  любиш  мене,
Прощаєш  провини  мої.
Даруєш  небесне  й  земне,
Дякую  за  ласки  Твої.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935523
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 01.01.2022


Ніна Незламна

На календарі останній лист

Я  обриваю  листки  з  календаря….
Минають  дні  …В  душі  трепіт,  сумління
Якби  хотілось,  це    бачить    уві  сні
Розлуки  шепіт  -    між  трав  у  долині

Ми  приховали  в  ній  розчарування
Та  має  кожен,  своє    сподівання
Загублена  довіра  все  ж  проснеться
Хай  нині,    тільки  зимонька  минеться

Напередодні  ждем    Нового  року
Думкам  дать  раду  -  маєм  замороку
Хто  перший  з  нас,  відчує  весни  подих
І  від  сумління  лишиться  лиш  порох…

Схуд  календар,  зриваю  лист  останній
Раптом  дзвінок…    ти  дзвониш,  мій  жаданий…
***  
 Шановні  друзі!  
Щиро  вітаю  з  Новим  роком!
 Зичу  миру,  здоров*я!
 Щастя,  любові!
Достатку  й  поваги!
Успіхів  у  творчості!

                             31.12.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935502
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 31.12.2021


Віктор Варварич

З Новим роком!

З  Новим  роком,  друзі  вітаю,
Шлю  радість  від  всієї  душі.
Здоров'я  і  щастя  бажаю,
Хай  ідуть  благодатні  дощі.  

Хай  сонце  усміхається  зранку,
І  ніжно  зігріває  усіх  нас.
Наливаю  каву  в  філіжанку,
І  дарую  картину  із  прикрас.

Нехай  Божа  радість  панує,
І  любов  всі  серця  веселить.
Хай  Господь  мир  усім  дарує,
А  кохання  серця  спопелить.

Нехай  буде  щаслива  родина,
І  співає  за  святковим  столом.
Хай  оминає  лиха  година,
І  також  норовливий  вітролом.

І  хай  щастя  світом  мандрує,
Радісна  усмішка  бадьорить.
Хай  один,  одного  почує,
І  дарує  неповторну  мить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935496
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 31.12.2021


Любов Іванова

З НОВИМ 2022 роком!!

[b][color="#19a303"]Величавий  і  красивий
Тигр  пройшов  ліси  і  ниви,
Подолав  горби  й  долини
Та  прийшов  до  України...

Що  приніс  він  українцям?
Сподівань  по  самі  вінця!!
А  іще  -  надію  щиру
На  повернення  нам  миру!!

Всім  дарує  міць  і  силу,
Й  новорічну  казку  милу.
У  серця  і  у  оселі
Дні  щасливі  та  веселі!!

Ще  цей  милий  чарівник
Всім  здійсняти  мрії  звик.
То  ж  без  всякого  вагання
Всі  задумуйте  бажання!!

З  Новим  роком  всіх  вітаю
І  усім-усім  бажаю!!!
Щоб  щасливилось  в  родинах,
Та  щоб  квітла  Україна..[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935479
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 31.12.2021


Lana P.

Грайливі сніжинки

Грайливі  сніжинки  -  завій  поцілунки  -
З  теплесеньких  вуст  по  краплинці  стечуть,
Пригод  новорічних  веселі  дарунки,
Коли  на  термометрі  падає  ртуть.

*Моя  світлина.

Вітаю  з  Новим  роком!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935465
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 31.12.2021


Lana P.

УКРАПЛЕНА НІЧ

Украплена  снігами  ніч  
Насолодилася  до  втоми  -
Сніжинками  снувала  коми,
Коли  моїх  торкався  пліч...                      29.12.21


*Світлина  автора  30.12.21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935464
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 31.12.2021


Lana P.

ЛИСТОПАД ПОГАСНУВ…

Листопад  погаснув  у  витті  вітрів,
Погасивсь  холодними  дощами,
Пригощався  білими  снігами,
День  короткий  аж  ніяк  його  не  грів  -
З  протягами  наскрізь  крижаними  
І  ночами  довгими,  нудними  -
Доки  зиму  спозаранку  не  зустрів  
Блиском  найсолодшого  морозу.
Не  відчув  сезонності  загрозу  -
Інеєм  сріблястим  тихо  зазорів.
Грудень  розпаковував  валізу
На  землі  замерзлій,  як  залізо,
Смугами:  чорничних,  білих  кольорів.                                        12.12.21


*Моя  світлина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935438
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 31.12.2021


Амадей

КОЛИ СЕРЦЕ ВІРНО ЛЮБИТЬ

День  чекаю,  два  чекаю,  а  дзвінка  нема,
Може  в  тебе  поселилась  в  серденьку  зима?
Щось  замовкли,  не  співають  в  серці  солов"ї,
Може  зима  поселилась  у  душі  твоїй?

Обізвися,  серденятко,  тільки  не  мовчи,
За  тобою  тужить  серце  і  душа  кричить,
Я  не  вірю,  що  кохання  замели  сніги,
Може  десь  воно  блукає,  ходить  навкруги?

Розтоплю  я  кригу  серця  серденьком  своїм,
І  трояндою  розквітнуть  почуття  твої,
Коли  серце  вірно  любить  -  не  страшна  зима,
День  чекаю,  два  чекаю  ...  а  дзвінка  нема.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935393
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 31.12.2021


Валентина Ярошенко

А Новий рік іде, іде!

А  Новий  рік  іде,  іде,
Прямує  у  всі  двері.
І  свято  нам  усім  несе,
Заходить  у  оселі.
                       П-ів
Буває  радісно  із  ним,
Душа  вже  пламеніє.
Дарує  нам  багато  див,
І  щастям  усім  сіє.

Непередбачений  для  нас,
А  він  добром  всім  діє.
Усім  настане  добрий  час,
Бо  кожен  про  те  мріє.

                     П-ів
Буває  радісно  і  з  ним,
Душа  вже  пламеніє.
Дарує  нам  багато  див,
І  щастя  усім  сіє.

Чуже  усім    без  нього  буть?
Єдиний  в  цьому  році,
Бо  не  складали  в  тому  суть,
Не  дай  сльози  на  оці!

                     П  -ів
Буває  радісно  і  з  ним,
Душа  вже  пламеніє,
Дарує  нам  багато  див,
І  щастям  усім  сіє.

Любі,  мої  друзі!
Вітаю  Вас  із  Новим  роком!
Нехай  удача  всіх  спіткає!
А  Божий  син,  про  Вас  подбає!
Щастя  Вам,  добра  і  миру!
До  нових  зустрічей!

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935455
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 31.12.2021


Закохана в море

"Мы - мирные люди, но наш бронепоезд…"

(каламбуры)


хоть  ВОЙ  НА  луну,  хоть  залезь  под  кровать
но  если  ВОЙНА  -  все  пойдём  воевать

*****

всё  есть  для  боя  -  УМ  И  РАТЬ
да  неохота  УМИРАТЬ

*****

РАЗ  ГРОМ  орудий  слышен  в  море
РАЗГРОМ  врага  наступит  вскоре

*****

вот  высший  ПИЛОТАЖ  всех  поколений  -
ПИЛОТ  АЖ  двадцать  сбил  мишеней

*****

мы  с  триумфом  пройдём  ПОД  АРКАМИ
а  друзья  нас  засыпят  ПОДАРКАМИ



[i]Хай  мир  панує  в  Україні  та  в  кожній  родині!
Хай  ваше  життя  буде  щасливим!
З  наступаючим  Новим  роком  і  Різдвом  
Христовим,  дорогі  одноклубники![/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935441
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2021


Катерина Собова

Проблеми боксу

Дівчині    коханій    Ніні
Скаржився    боксер    Микола:
-Криза    паливна    в    країні,
Стало    важко,    як    ніколи.

Хочеться    тут    вовком    вити,
Бо    сьогодні    нам    сказали,
Що    вже    змушені    закрити
Тренажерні    усі    зали.

Це    для    мене    -    чорна    дата,
Кулаки    це    відчувають,
Всі    мої    чемпіонати,
Як    фанера    пролітають.

-Вихід      є,-    сказала    Ніна,-
(Працювала    вона    в    банку)
Установу    нашу    знаєш?
Тож    прийди    до    мене    зранку.

Візьми    паспорт    і    на    тебе
Ми    оформимо    кредити,
І    не    буде    вже    потреби
Тобі    в    зали    ті    ходити.

З    таким    видом    спорту    рано
Тобі,    голубе,    прощатись,
Із    колекторами    будеш
Регулярно    тренуватись.

Це    міцна,    надійна    школа,
Сам    побачиш    результати:
В    світових    боях,    Миколо,
Будеш    ти    перемагати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935420
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021


Ніна Незламна

Хотілося щастя ( слова до пісні)

Ой    у  полі,  в  полі,  жита  колосяться
 А  рудій  дівчині,  хотілося  щастя…
 По  полю,  бродила,  ромашки  всміхались
Вітрець  хвилювався,трави  прихилялись

А  в  лісі    пташина  дзвінко  щебетала
Уздріла  дівчину,  радісно  вітала
Ти  ж  така  красуня..  як  сонце  ясненьке
Як  безхмарне  небо,  личенько  гарненьке

В  букет…  збери  квітів,    по  садку    пройдися
Близесенько  зовсім,  старенька  криниця
 В  ній  свята  водиця…  Козак  поспішає
Тож  додому  їде,  спрагу  відчуває
 
Поворкуй  голубкою,    водиці  подай
І  собі  відразу,  бажання  загадай
Чаруючі  очі      –  блакитні  небеса
Козак  усміхнувся  –Та  ти  моє  життя

 Ти,  як  колосок,  що  мене  врятує
Бог…  на  небі  знає,  він  мене  почує
 Ніжно    приласкаєш,  а  ще  й  нагодуєш
Вмієш  приголубить,  знай  не  пошкодуєш

 Тож  люба,  підемо  по  одній  стежині
Най  всюди,  лунають  пісні  журавлинні
 Нам  щастя  бажають,  разом  вік  прожити
Удвох,  будем  мила,  життям  дорожити…

                                                                                   06.08.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935414
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021


Irкina

Є тільки НІЧ . . .

[color="#aa00ff"]Переклад  (скорочений)[/color]  [color="#0062ff"][b][color="#ff0000"]"New  Year’s  Morning[/color]  "[/b]  [/color][color="#ff0000"]  [color="#9d00ff"]Helen  Hunt  Jackson    [b](1830-1885)[/b][/color]

[color="#6c3091"]    ..Поміж  старим  і  нови́м  -
                                                                   лиш  ніч..
   Є  -  тільки  ніч,  треба  встигнуть  -  все  !
   Втомлене  серце  -  старе  -  болить  ..                      
   Злагоду  серцю  -  ця  ніч    несе  !
   ...

         І,    хоч    торішні    бажання    вже
       Майже  загасли  -  надія  є,
       Що  в  світлу  мить  квітом  розцвіте  -
       Нове  -  із  пилу  старих  суєт  ..
       ...

       І  -  з  новорічних  щедротних  рук
     Всі  благодаті  зійдуть  до  нас    !
     Дні,  де  любов    не  взнає  розлук  -
     Я  добре  знаю  -  прийде́  цей  час..
     ...

         ..Є  тільки  ніч  між  старим  й  новим
         Вже,  все  що  міг,  рік  старий  прожив..
         Варто  ж    чи  ні  нам  чекати    змін
         І  новорічних  чарівних  див?
         ...
     
         Завжди  -  лиш  ніч  -  між  старим  й  новим
       Ніч  -  як  цілющий  зі    сну    бальзам
       ..  А  нові  ранки    насвітять    в    дні  
         Новонароджені    чудеса  !
       ...

           А  кожна  ніч  -  то  священний  час  
         Для  сповідань,  одкровень,  молінь..
         І  -  кожен  день    -  нам  дарує  шанс
         Радості  -  з  неба,  дерзань,  прозрінь..


     ..Є  тільки  ніч    -  між  старим  й  новим  -

       Майбутнє  -  те,  що  збулось  між  мрій..                                                                                
       Ранок  і  ніч  -  і  між  ними  -  сни..

           Кожне  світання  -  як  Рік  Новий  ![/color]



         
     [b]  Всім  -  щасливої  Новорічної  ночі![/b]




Новорічний  ранок  
Лише  ніч  від  старого  до  нового!  Лише  ніч,  і  так  багато  роботи!  Серце  Старого  року  все  стомлене  ,  Але  сказало:  «Новорічний  відпочинок  прийде».[b]//[/b]  Старий  рік  похоронив  надії  серця  ,  але  довірливо  сказав:  «Цвітіння  новорічної  корони  розцвіте  з  праху  мертвих”.[b]//[/b]І  з  новорічної  щедрої  руки  Всі  подарунки    достатку  посиплються;Справжнє  кохання  зрозуміє  -  я  до  нього  прийшов  через  всі  невдачі.[b]  //[/b]Тільки  ніч  від  старого  до  нового!  Ніколи  за  ніч    змін  не  відбувалося.  У  Старого  року  була  своя  робота..  Ніяких  новорічних  чудес  не  буває.  [b]//[/b]Завжди    лиш  ніч  від  старого  до  нового!  Ніч  і  лікувальний  бальзам  сну!  Кожен  ранок  -  як  новорічний  ранок,ранок  свята,котре  треба  зберегти[b]//[/b]Усі  ночі  священні  ,  щоб  мати  сповідь,  рішучість  і  молитву,  всі  дні  -  священні  дні  для  пробудження  ,  нових    веселощів  в  сонячному  повітрі  [b]//[/b]  Тільки  ніч  від  старого  до  нового,  тільки  сон  з  ночі  до  ранку,  нове    -  це  старе,що  відбулось  .  З  кожним  світанням  народжується    новий  рік.


[color="#77468f"]New  Year’s  Morning
Helen  Hunt  Jackson
Only  a  night  from  old  to  new!Only  a  night,  and  so  much  wrought!The  Old  Year's  heart  all  weary  grew,But  said:  "The  New  Year  rest  has  brought."[b]//[/b]The  Old  Year's  hopes  its  heart  laid  down,As  in  a  grave;  but,  trusting,  said:"The  blossoms  of  the  New  Year's  crown  Bloom  from  the  ashes  of  the  dead."//...
But  to  the  New  Year's  generous  hand  All  gifts  in  plenty  shall  return;True  love  it  shall  understand;By  all  my  failures  it  shall  learn.//...Only  a  night  from  old  to  new!Never  a  night  such  changes  brought.The  Old  Year  had  its  work  to  do;No  New  Year  miracles  are  wrought.//Always  a  night  from  old  to  new!Night  and  the  healing  balm  of  sleep!Each  morn  is  New  Year's  morn  come  true,Morn  of  a  festival  to  keep.//All  nights  are  sacred  nights  to  make  Confession  and  resolve  and  prayer;All  days  are  sacred  days  to  wake  New  gladness  in  the  sunny  air//Only  a  night  from  old  to  new;Only  a  sleep  from  night  to  morn.The  new  is  but  the  old  come  true;Each  sunrise  sees  a  new  year  born.[/color]





.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935412
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021


Ніна Незламна

А я вночі…

А  я  вночі…    дивилась  на  сніжинки
Мені  ж  здавалось,  що    падають  зірки
Яскраві,  сріблі,  лягли  на  стежинки
Ніби  в  дрімоті,  розсипали  хмарки…

Зимова  тиша…  Куди  не  глянь  казково
Рогатий  місяць  ледь    виглядав  між  них
А  то  насмілиться  й    увесь  випадково
До  землі  гляне,  виблискує  святково
Ніби  вітає  передноворічну  ніч…


Нехай  ще  трохи,  подрімають  хмаринки
Свіженький  сніг,  яскравіше  заіскриться
Очі  осліплять,  білесенькі  сніжинки
Й  мені  можливо,зимна  краса  насниться….

                                                     30.12.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935415
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021


Надія Башинська

ДРУЖНО ЗАСПІВАЙМО, БРАТТЯ-УКРАЇНЦІ!

Дружно  заспіваймо,  браття-українці.
Ми  разом  всі  -  сила,  а  не  поодинці.
Хай  пісня  весела  серденько  зігріє.
Збудеться  усе,  про  що  з  нас  кожен  мріє.

А  у  наших  мріях  жито  в  колосочку.
А  у  наших  мріях  радість  в  голосочку.
Зазирає  мир  вже  у  ясні  віконця.
В  нім  блакить  небес  є  і  проміння  сонця.

На  Бога  надію  усі,  браття,  маймо.
Добрими  ділами  Його  прославляймо.
І  зміцніє  в  праці  наша  вся  родина.
Розцвіте  під  сонцем  ненька-Україна.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935375
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021


Valentyna_S

А дощ то моросить, то ллє…

       (  з  гумором)
А  дощ  то  мороси́ть,  то  ллє,
Та  ми  на  нього  не  в  претензії.
Лиш  змокло  яблуня́  мале,
Зіщулились  в  саду  гортензії.

А  дощ  то  мороси́ть,  то  ллє  —
Й  не  дасть  змінитись  декораціям.
По  полю,  по  гаю  гульне,
В  долоньки  пад