Ой, голубе, голубочку,
Чому гудеш у садочку
Чепурненькому улітку,
Що вдягнув зелену свитку?
Виглядаєш свою любку —
Сизу, віддану голубку?
Хочеш бути серцю милий
І виспівуєш щосили,
Щоб впізнала здалеченька,
Як мелодія рідненька,
Перелита в журні співи,
Принесла душі мотиви,
Твій відчула голосочок,
Прилетіла в холодочок?
Пережди цю темну хмару.
Вір! Свою зустрінеш пару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884908
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 06.08.2020
Ми з тобою між літом і осінню,
Гріє сонце й дощі мережа́ть.
Пробіжуся ранковими росами
Краплі мов оксамити блистять.
Ми з тобою між літом і осінню,
Ніби тепло, та холод в душі.
Ніч і День виясняють відносини,
А у серці гостюють дощі...
Ми з тобою між літом і осінню,
Фарби Серпень розкинув нові.
Вже на сіно, в лугах, трави скошені
І притихли в садах солов'ї.
Ми з тобою між літом і осінню,
Розділяє один лише крок.
Вітер, верби милується косами,
Впав на землю пожовклий листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885147
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020
У зеленім гаю де долина купалася в квітах,
Ти побачив красу, що ховалася в розкоші вітів,
Стиха так підійшов, не сполохати дивну картину
Серед чарів земних ти побачив чарівну дівчину
І стояла вона, описати красу не можливо,
Погляд, врода її так були неймовірно красиві,
З ким би міг порівнять та забракло промовити слово,
Повертався щораз, щоб побачить красу її знову
Зелен-гай гомонів і картина ще більш чарувала,
А в додаток красі солов"їная пісня звучала,
Розкривався весь світ,бо краса вирувала навколо,
А ти тихо стояв, не знайшовши найкращеє слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885043
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
Ти чарівна і мила панянка,
І я тебе до безтями люблю.
Ти красива, особлива бранка,
І щасливою тебе я роблю.
Огортаю вірною любов'ю,
І малюю для нас щасливі дні.
Чуєш, я буду завжди з тобою,
Впіймаю в небі вечірні вогні.
Дарую кохання лишень тобі,
Бо двох таких в світі не буває.
Цілую твої очі голубі,
Моє серце від щастя співає.
Я дарую тобі свою любов,
І ці дивні полум'яні ночі.
У твої обійми лину я знов,
Цілую вуста такі дівочі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885041
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
[b] [i] (Секстина.)
Дощ накрапає осінній,
Зводить від холоду плечі.
Знову при сяйві каміну –
Тихий самотності вечір.
Сонце сховало проміння,
Ніби в димар теплій печі.
По димоходу із печі
Сонце розгойдує тіні.
Сушить сльозу недоречну
Спалах в огненній глибі́ні.
Мовби одна кровотеча -
Серце в суцільній руїні…
Нащо залишив руїни?
Знищив любов безсердечно?
Тріск від вогню у каміні:
- Зрада… розлука… і втеча…
Те́, що в душі мало ці́ну,
Стало тепер – п о р о ж н е ч а.
Всі почуття – порожнеча,
Замість кохання - святині…
Всі найважливіші речі –
Лиш від вогню напівтіні.
… Попіл кохання з дале́чі
Вітер навіяв осінній…[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885108
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
[i][b]...Одним єдиним натиском руки…
(Любити край завжди навчала мати...)
Район наш історичний Зміївський
Вже перестав на карті існувати…
В обуренні хвилюється народ,
Донець козацький в подиві вирує,
Вали Змієві… рай земних щедрот,
Чомусь тепер все об’єднав Чугуїв.
Так, руйнувать – це Вам не будувать,
До Харкова тоді б вже приєднали.
… Цей натиск кнопки... підпис і печать –
Забракло слів…повірте, їх замало.
І кожен з нас тепер абориген
В єдиній до сьогодні Зміївщині.
Одна надія на місцеві ОТГ –
та нашу силу знову подрібнили…
Але коріння в нас таке міцне –
Ліси, лани та вод озера сині –
І ця негода, ніби сон мине,
Ми любимо свій край –
це головне,
Ти завжди будеш, моя люба Зміївщино![/b][/i]
( Фото - Оксана Лахтина.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883090
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020
Щастя ... Яке воно щастя ?... Що значить ?...
Щастя, - коли ти здоровий і світ білий бачиш.
Радієш красою рідного краю,
Всміхаєшся сонцю й зеленому гаю.
Щастя ,- як в любові і злагоді літа пролітають ,
Коли діти здорові і тебе зустрічають...
Як друзі надійні і щирі душею,
Коли впевнено йдеш ти своєю землею.
Коли маєш роботу , людям користь приносиш,
Помагаєш нужденним , за них Бога просиш.
Щастя,- коли не стріляють , не гинуть сини...
Радіють скрізь діти , немає війни.
Щастя ,- коли усі повернуться з чужини,
Стануть господарями , не рабами чужими...
щастя - боротися за кращу долю,
За єдність краіни , за мир і за Волю!
Щастя ... Що потрібно для нього ?
Боротись за ЩАСТЯ і більш нічого ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880750
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 14.07.2020
Зацвіли в долині польові ромашки,
Ніжні і тендітні квіточки біленькі.
Їм пісні співають гамірливі пташки
І гойдає вітер голівки маленькі.
Іх цілує сонце , дощик поливає,
І вмиває личко ранкова роса...
Вони такі гарні,коли сонце сяє...
І коли заходить...Яка ж то краса!
Промінці грайливі зранку іх вітають,
Пелюстки міняться в ранковій росі.
Вітерець подує , голівки схиляють
І кружляють в танці, як в казковім сні.
Наче балерини у спідничках білих,
Жовта серединка , як сонце сія!
Між трав-оксамитів купками присіли,
Вся у білім цвіті матінка-земля.
І хвилює море білих ,ніжних квітів,
Милуюсь красою я серед полів...
І , здається,сонце ще ясніше світить,
І весь світ від щастя ,ніби захмелів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880997
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 14.07.2020
Серед літа випав білий сніг
І засніжив, стежку до саду.
Червень місяць зима як на сміх
Квіти повибивала градом.
Під клен заховався соловей
І жайвір під зелене листя.
Тіло затремтіло у лілей
І Сяє кришталеве намисто .
А за вікном, л'є проливний дощ
В природі революція іде.
Вітерець ,зняв пелюстки у рож
Плаче гірко небо голубе.
У Карпатах зимонька зима
Одягла у шубку ялицю.
І стоптала чобітьми жита
А крижаний град ранив птицю.
Повінь, наробила біди, шкоди
Домівки водою замулила .
Знищений урожай від негоди
Чаїно, птаха заголосила.
Шумить, потоком море води
І зруйновані мости життя.
Надія, на Бога з висоти
Щоб літечку раділа земля.
До літа , завітала зима
Зелені трави посивіли.
З -за хмар виглядаємо тепла
Щоб від сонця квіти ожили.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882618
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 12.07.2020
Хотелось бы мне стать грузовиком
И развозить по белу свету счастье.
И в солнышком согретым ясным днём,
И в лютые морозы,и в ненастье.
Я радовал бы милых малышей,
Даря им долгожданные игрушки.
А книжки,то для старшеньких детей,
В них сказочки,рассказы и частушки.
А тем, в кого в душе играет юность,
Любовь дарил бы, что чистей лазури,
Уехавшим чтобы домой вернулись,
К родным местам,к родной инфраструктуре.
О,если бы я был грузовиком,
Что наделён великой Божьей властью,
То с радостью вошёл бы в каждый дом
И подарил бы жителям всем счастье.
У каждого работа чтоб была,
Основа всенародного дохода,
Она бы славы рейтинг подняла
Родного Украинского народа.
Я б сделал так ,чтоб важные чины,
Кто наделён большой законной властью,
Заботились об имидже страны.
Страна- народ,а он желает счастья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881004
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 12.07.2020
Давай пройдемось, стежкою життя,
Де роки дарували різні миті,
Як у житті із малого дитя
Писались сторінки у книгу зшиті
Як стежка бігла не завжди легка
і мрії то збувались, то ховались
Та полонила світова краса,
Як ніби барвами зі мною все змагалась
Де чарував барвінок на стежках
Та погляди у ньому розчинялись,
Як малювали зустріч у думках,
А потім ніжно, мило зустрічались
Давай пройдемось, стежкою життя,
Де роки дарували різні миті,
Як у житті із малого дитя
Писались сторінки у книгу зшиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882538
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 12.07.2020
Заховаюсь від грому в розмові з тобою,
В час вечірній у бесіді тихій є суть.
Хай лякає природа швидкою грозою
Та у серці тепло й крила в небо несуть.
Гріє чашка гарячого чаю уяву
І душа у чуттєвість, назад, робить крок.
В ту єдино-бездумну, не в кори́сть, заставу,
Де сплетіння двох тіл хороводять танок.
Я і ти, і схилялася вічність над нами
В неповторності доторків вуст, трепет рук.
Омивалось єство у нетлінні гріхами,
А з грудей виривавсь торжества твого звук.
І так щемно-солодко ставало відразу,
Притихала щаслива, ти поруч сопів.
В порталі зі світла подавали трапезу,
Порційне кохання, де не треба і слів.
11.07.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882510
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 12.07.2020
[b]…У Вас немає нових повідомлень,-
Монотонно мовить оператор,
Гасне в сумі день такий чудовий,
важко знак уваги твій чекати -
не дійшов той лист до адресата...
Сумні квіти - знічено завмерли,
Пожовкли... вже до чого тут слова?
вірного кохання світлі перли –
у кожній квітці - почуття співа!
…а пошта щось мовчить голосова…
Між нами - тисячі нестерпних миль –
від цього, наче тінь - душа палка.
… І сумом замітає заметіль
немов у свіжу рану сипле сіль,
мелодія дощу замість гудка…[/b]
(Фото- інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882483
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 12.07.2020
Я намалюю для тебе сонце,
І цвітіння барвистих троянд.
Загляну в душу через віконце,
І, де любов сяє із гірлянд.
Намалюю тобі синє море,
Спів пташок у зеленім гаю.
І безмежне небо - неозоре,
І чудне цвітіння розмаю.
Я намалюю тобі пшеницю,
Що заколосилася в полях.
Упіймаю для тебе жар-птицю,
Що заховалась в акварелях.
Намалюю твої дивні мрії,
Що в пошуках щастя блукають.
І світлі, променисті надії,
Які від кохання згорають.
Намалюю тобі сподівання,
Що так тривожать душу твою.
І неповторне моє кохання,
Та полум'яну любов свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882385
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 11.07.2020
Хіба напишеш на воді про почуття?
Безбарвність заклекоче надто важко.
У хвилюваннях вітру, річка, мов жита,
А думка набагато більше важить.
Води чимало утекло, розмито слід.
Туманна каламута, порожнеча.
Тобі ж не вперше переходити у брід.
І непомітна швидкохідна втеча.
Під глянцем сонячним не мрій, бо ти не той,
Кого б моя душа навік жадала.
Фривольний день, фривольна ніч, фривольний тон.
Розходяться вже по воді кружала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881432
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 11.07.2020
Не дотягнутися журбою.
Здається, ми на різних континентах.
І не знайти нам супокою.
Існують ще уривки всіх фрагментів.
Сахара й обшир океану.
Глибинних почуттів живий оазис.
Чому ж він з блиском ятагану?
Незрозумілості і жаль, й образа.
Поговорімо, лиш відверто,
Без гордості у тихе надвечір*я,
Щоб апатично мить не стерти,
Щоби душа не впала у зневір*я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882332
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 11.07.2020
Я запрошую Вас, у гостину,
Де багато любові, тепла,
Тут надійна, прекрасна людина
Всім, дарує свої почуття
Світ чарівності свій відкриває
Розділяє життя і думки
Та слідочки приємні лишає,
Ніби щирі, ласкаві листи
Насолоджуйтесь, любії друзі,
Все від серця пишу залюбки,
Щоби Ви, у чудовій окрузі
Всі читали прекрасні рядки
Та отримали море емоцій,
Що наповнять Ваш внутрішній світ
і у цьому найважчому році,
Щоб відчули щасливий політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881407
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020
Чарівна верба заплітає коси
Та стрічки вплітає ніжнїї, як роси,
Каже подивись:"Яка я красуня?"
Навіть в далині чути це відлуння
Модниця верба змінює наряди,
Має смак вона ноточки для зваби
Та шумить усе, розмовляє ніжно
Мова гомінка лине мелодійно
Світло пролягає дивно по місточку,
Є свята краса в кожному листочку,
В тишині звучать дивнії октави
Стиха кличуть нас ніжності появи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881508
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020
Створив Бог день... створив Бог ніч та й став відпочивати.
Відпочив день, відпочив два й почав знов міркувати: « А що
коли отак щодня нічого не робити? У кого вчитися тоді будуть
мої всі діти? Однаковісінькі всі дні, одна в одну всі ночі. Як-
що одне і те ж щодня, чи радість мають очі?..»
Він став творить… Ой дні ж які! Веселі та бадьорі. А працьо-
виті всі які… буденні є й святкові. Кожному дню торбинку дав.
Своє хай поскладає. Коли на Землю день прийде, своє й пороз-
сіває.
То ж стали розсипать сніги зимові дні сріблисті. Весняні ніж-
ністю цвітуть в смарагдовому листі. Ой, як видзвонюють в гаях
дні теплі літні, Божі… До ніг схиляються в плодах осінні дні по-
гожі.
Дарує кожен день своє, що дав Господь в торбину, тому всі ма-
ємо щодня веселу світлу днину. Якщо гірчить… не Боже то.
Бог гіркоти не має. Він лиш щасливі, добрі дні на землю посилає.
І ночі зоряні, ясні, для нас вогнями сяють. То ж дякуймо й радій-
мо всі, бо швидко ж так минають…
Наш Бог – невтомний є Творець! Нам є чому радіти. Коли вчи-
мося в Бога ми – в нас вчаться наші діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881358
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 03.07.2020
Вновь в астраханские края
Вновь в астраханские края
Крадётся медленно весна,
А во степи уже тепло,
Давно уж с крыши потекло.
Весна обрадует всех нас
-Кому-то дембельский приказ,
А кто-то станет "стариком",
Кто "черпанётся" черпаком.
Весна, кап-ярская весна
Как ты солдату дорога.
Ты после зимних, снежных вьюг
Напоминаешь нам про юг.
----------------------
Ещё одну весну встречать,
О доме думать, дембель ждать.
Стих написан во время службы в Армии.
Днепр май 1985- Капустин Яр июнь 1987.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881291
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 03.07.2020
Кто виноват скажи солдат
Кто виноват, скажи солдат,
Что ты устал ходит в наряд?
Что ты попал сюда в Кап-Яр,
Хотя тебя никто не звал.
Что на посту один стоишь,
Глазами жадно в даль глядишь,
Не подпуская никого,
Не отзываясь ни на что.
Ты службу нёс как верный пёс,
Не понял лишь один вопрос
-Ты забывал что в этот час
Гуляют и поют про нас.
Ты не забыт и не забит,
ты жив пока живёт тот миг
-И что живой ты человек
И что служить тебе не век.
Два года быстро пролетят,
Последний раз пойдёшь в наряд.
Отдашь родной свой автомат,
Взгрустнёшь и станешь вспоминать.
Как ты здесь жил, как ты служил
И все печали пережил,
А ныне ты учил Устав
И мудрость службы постигал.
Не отвечай ты мне солдат,
Ведь здесь никто не виноват.
Родных и близких вспоминай,
Два года ж Родине отдай.
Стих написан во время службы в Армии.
Днепр май 1985- Капустин Яр июнь 1987
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881285
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 03.07.2020
В далекій савані, де спека щодня
Стоїть на засохлій рівнині,
Розказує друзям своїм левеня,
Що взимку дощі ідуть сині.
І слухає зграйка маленьких котів -
Ще левами стануть не скоро -
Як шторм голубий в небесах хлюпотів
І падав у кратері Нгоро.
Роззявивши ротики, тихо сидять
На сонечку діти звірині,
В думках уявляють як хвилі шумлять,
В озера спадаючи сині.
Аж раптом, буває, верхівки дерев
Здригнуться від окрику тата.
Гарчить на малечу розсерджений лев:
"Заткніться там, годі брехати!
Не котяться хвилі морські з висоти,
А падають крапельки сірі!
Затихніть, бо зараз начищу хвости,
Сопливі, дурні іще звірі!"
Малята на ноги і ходу мерщій -
Подалі від грізної зграї...
І знову розмову про сині дощі
Одне з левенят починає.
Бо хоч і сліпими родились вони
В останні пориви циклону,
Є все-таки досвід життєвий у них,
Знання дощового закону.
Он озеро синє, і неба блакить
Розкинута зверху над ними,
А значить, і дощик зимовий шумить,
Краплинками йде голубими.
І хай скільки хоче гарчить із кущів,
Про сірі доказує тато,
Не хочуть таких непотрібних дощів,
А ждуть голубих левенята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878938
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 01.07.2020
Думи, мої думи ...чого , вам не спиться?...
До ранку, шукаєте світло на землі.
Ідіть , між люди спитайте , як їм живеться
Чому розпинають на хрест душу палачі.
Лукавий , глядить на чуже косим оком
Лишень ,би увірвати шмат добра собі.
Напруга, вольтова б'є в душу сильним током
Брат , з брата дере шкуру очі, в гіркій сльозі.
Зупинись, не розпалюй вогонь!... Oбпече!
І прийде день розплати за сльози вдови.
Ти, не тішся що ранив словом серце живе
Літаєш, високо орлом від чужої біди.
Мудрий чоловік який вміє мовчати
Слухати, інших мову як трава росте.
І у любові , часточку себе віддати
Нахилити, ясне сонце небо голубе.
Думи, мої думи душу не тривожте !
Не додавайте, мені жалю і журби.
Ніколи, не зігріє теплом серце порожнє
Хто живе, без Бога... той руйнує, щастя мости.
М ЧАЙКІВЧАНКА
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881060
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
Марина… Ще з народження «Морська» я,
Душа прозора в ліриці до дна.
У ній, бурхливій, хвилі б'ють і грають:
Розхристана, оголена, чудна…
Малюю серцем моря горизонти,
Поезія – між гребенями хвиль,
На дні ж – Ви потаємне не чіпайте –
Залиште почуття зі мною Ви.
Вирує море – я немов дитина.
Літа ж не зупиняються, спішать.
І між людей розчулено-невинна,
На хвилі мчить довірлива душа.
А бриз несе ранкову прохолоду,
Кришталь кохання, прошу, не покинь.
"Люблю" у віршах – мов чуттєва ода,
Тривожать почуття прозору синь.
Каскад зірок.. припливи та відпливи…
Для когось гра, комусь же – усерйоз.
Удвох не знали ми перед розривом,
Що холод почуттів несе норд-ост.
Чутки людські водойму забруднили,
Здавалось, мить – і я у ній тону.
Морській душі усе тепер немиле,
Кохання йшло навік у глибину…
З народження моє ім'я Марина –
Рядок у вірша хвилею веде….
Та особисте у морських глибинах
сховаю потай у надійній скрині
У твані, недосяжній для людей ...
рос. версія
С рожденья имя мне дано «Морская»,
И каждый душу норовит раскрыть до дна.
А в ней, сумбурной – волны бьют, играя,
Как на ладони, в штиль - душа моя видна.
Рисую сердцем моря горизонты,
Поэзию влечет прибрежною волной,
На дне же – сокровенное не троньте –
Пусть чувства вечности останутся со мной.
Плеск моря, его влажное дыханье
Взывает к чувствам - и стоим мы, чуть дыша.
В той неге – и чиста, и первозданна,
Влюбленно-ласкова безбрежная душа…
Несет прохладу бриз нам с упоеньем:
Чистой любви, хрустально -хрупкой - не покинь.
"Люблю" кричат тебе стихотворенья,
Тревожат силой чувств своих морскую синь.
Все изменилось с пенным тем отливом:
Огнем душа сияла под каскадом звезд.
Вдвоем не знали мы перед разрывом,
Что охлажденье чувства принесет норд-ост.
Волной неслась уже молва людская,
Казалось мне, что в этот миг - я утону.
И штормом билась вся душа морская,
Любви роняя чувства с треском в глубину…
С рожденья имя мне дано Марина –
Играет море белой пеною в строке.
И только где-то там, в шелковой тине
Все сокровенное - навеки в сундуке...[/b]
(Фото - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881055
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
В кожнім звукові нового дня,
Що так горнеться сонцем сердечно,
Учувається рідне ім’я
Й на душі стає щемно-безпечно.
Щипає горло тремтяча сльоза
І тепло розливається в грудях.
Хоч у прядках легка сивина
Та думки радість зустрічей будять.
Твоя усмішка, мужнє лице,
Ласка в голосі простір колише.
Хіба можна забути все це,
Світ навколо тобою лиш дише.
Образ твій у ранковім вікні,
В солов’їнім невтомному співі.
Гріють душу ім’я позивні
І в веселості щирій, і в гніві.
28.06.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881050
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
Як мило в світі від добра,
Коли дарує нам душа,
Торкає серденько теплом
І ніжним, радісним чолом
В житті тоді прекрасно жить,
Коли чарує кожна мить,
Як ніби виростають крила,
А в них звичайно наша сила
Висот ми можем досягнути,
Якщо любов й тепло відчути
І, що іще для щастя треба -
Людське добро і мирне небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881011
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
Ось і тепло мандрує по світу,
Вистеляє квітникові килими.
Ми радіємо ніжному літу,
І стаємо кавово - засмаглими.
Ніжимось у сонячних проміннях,
Тепле літо до себе пригортаємо.
Ловимо сонце у сновидіннях,
І світанком в реальність повертаємо.
Гомінливі птаства хороводи,
Хвалебні оди, мелодійно видають.
А дивні небесні громоводи,
Літу особливого шарму додають.
Ломімо ці миті незбагненні,
І його ласкаву простоту.
І вечірні проблиски - вогненні,
Та теплого літа доброту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880871
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 28.06.2020
І сумно, й радісно мені,
Коли приходиш ти.
Вуста палають у вогні —
Немає самоти.
Пригорнеш ніжно до грудей,
Зціловуєш печаль —
Тону в бездонності очей,
Знімає ніч вуаль.
Розмови в’яжуть явори
Під арфовий мотив,
До світанковаї пори
Єднаються мости. 26/06/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880888
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Ловлю в долоні крапельки дощу,
Сумую, що літа кудись тікають.
Пробач, що я минуле ворушу,
Думки мене до нього повертають.
Роки назад уже нам не вернуть,
Вчорашній день, ніколи не настане.
Вони мов води бистрії течуть,
Лишаючи свої на серці шрами...
А дощ іде, змива твої сліди,
Де ти ступав лишилося озерце.
І скільки б по минулому не йти,
Любов'ю не зігрієш більше серце.
Лише думки торкають раз - у - раз
І сторінки минулого листають.
Немає у душі моїй образ,
Минуле - наче птахи відлітають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880741
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Нема Лізі що робити -
Пішла скаржитись до мами:
-Вже з четвертим стала жити,
Всі вони козли - козлами!
Перший Валдіс - здоровенний,
Цей латвієць втік у Ригу,
Бо мій суп і борщ щоденний
Схожий був на мамалигу.
Другий Ян - до всього ласий,
Хоч старий, а міг все зжерти,
Вимагав до каші м’яса,
Й не збирався, падло, вмерти.
Таких дурнів, як був третій,
У житті зустрінеш рідко:
Щось козлине було в Петі,
(Як у цапика борідка).
Про четвертого - не знаю,
Цей тваринну має звичку:
М’яса він не вимагає,
Курить все якусь травичку.
Мати вже кричить на Лізу:
-Пора, дівко, розум мати!
Треба, щоб козли не лізли,
Свою хвіртку закривати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880730
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Букет ромашок польових
приніс мені. А де їх взяв?
Вони найкращі для мене.
Дивуюся, а звідки взнав?
Які в них ніжні пелюстки…
на них гадать не стану я.
Ці квіти сонячні, ясні,
шепочуть лиш твоє їм’я.
Звучать в них жайвора пісні,
що чуло небо голубе.
О, знаю я, як прийдеш ти,
розкажуть, як люблю тебе.
То ж нам не треба зайвих слів,
ці квіти кращі є від них.
Глянь, щастям світиться ясний
букет ромашок польових.
Букет ромашок польових,
звичайно, в полечку зібрав.
Вони найкращі для мене...
і підказали, як ти взнав.
Там, де волошок синіх цвіт,
і гордовитий виріс мак,
вони між житніх колосків
моє ім'я шептали... Так?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880686
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Полоснув тишу вечора дощ,
А на серці поріз від мовчання.
Цілувала б слід від підошви,
Якби стукнув у шибу з старанням.
А натомість шумить за вікном,
Розливає струмки сильна злива.
Б’ю до Господа вкотре чолом,
Лиш з тобою я буду щаслива.
Хай проблеми, на те є буття,
Все минає у змиві водою.
Викресається іскра з тертя,
Як душа гомонить з теплотою.
Не чекай у ваганні ночей,
Пригорни словом ніжним, жаданим.
Витри сльози печалі з очей,
Ти ж для мене завжди був коханим.
Охоронцем зіркових доріг
Галактичного простору висі.
На двох доля сплела оберіг,
Ним пов’язані душі і досі.
23.06.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880620
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Мені з тобою легко, мов пір*їні,
Летіти там, де теплий віє вітер,
І поринати в мрію й говорити
В ефекті за штрихами світлотіні.
Мені з тобою легко, ти ж романтик
В чаклунстві сонячному слів і струмі,
Живлющої води для серця-руни,
В гармонії співучій звуків мантри.
Мені з тобою легко і в мовчанні,
У тиші зашифрованій врочисто.
Своїм вражаюче люб*язним хистом
Коректно у життя моє втручатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880545
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 25.06.2020
[b]Огонь с огромной силой полыхает,
И лижут пламя злые языки.
Мы, не борясь с бездушия грехами,
Вдруг стали так с тобою далеки –
Что любящее сердце в угольки
Им превратить поспешно дали сами…
Те искры осуждений только крепли.
И разгоралась с ветром боль костра,
А люди, видно, с зависти ослепли,
История уже, как мир стара –
Ведь там, где от любви была жара –
Два сердца навсегда остались в пепле,
Блуждая над немыми угольками,
На пепелище тянется дымок
А может, мы наказаны грехами?
Все думаю: кто тот пожар навлек?
…И разрешит ли нам с тобою Бог
Два сердца с пепла оживить стихами?[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880709
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Ми щасливі купалися в травах,
Нас сприймала зелена краса,
В небі вже догорала заграва
І на травах з'явилась роса.
Я тебе пригорну та зігрію
Я тобі прошепочу вірші,
Моя доля,любов і надія,
Половинка моєї душі.
Ми купались в безмежному полю,
В ніжних хвилях живої ріки
Заплелися в одну наші долі,
Об'єднались серця навіки.
Ти моя неповторна ,єдина,
В серце дивляться очі твої,
А лице червоніше калини
Бо на нім поцілунки мої.
Вже вечірня зоря догоріла,
Завтра нова світитиме нам,
Ми на віки удвох моя мила,
Я нікому тебе не віддам.
Ми пройдем по життю як по травах,
Об'єднавшись немов дві ріки,
Бо любов то для нас не забава,
Як кохати лише на віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880522
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020
На мить давайте, люди, стишимо свій біг,
Молитву подаруємо в цій тиші
Захисникам, хто повернутися не зміг,
Зберігши від фашистів найсвятіше.
Вони, як ми – ростили доньок та синів,
Були Вітчизни вірні патріоти.
Згадаймо долі, понівечені в війні,
Схилімо наші голови в скорботі…
Лише на мить одну згадаймо їх усіх:
Кого чекала та не стріла мати –
Кохати, жити він хотів, але не зміг…
Вдову, що зачекалася солдата…
Останній подих - вічний подив юнака,
Що впав від кулі на духмянім полі.
Сліпа війна їх душі кинула зіркам,
Так не забудьмо ж, люди, це ніколи!
В стрімкому русі на хвилину зупинись.
Замислившись про вічне та нетлінне –
В скорботній тиші за героїв помолись,
Ти їм завдячуєш своїм життям, людино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880495
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 23.06.2020
Ти моє,кохана,тепле літо,
Ти цілюща ранкова роса,
Визрівша черешня соковита,
Ти моя ромашкова краса.
Піду в поле назбираю квіти,
Все в букет складу, що там росте,
Принесу і подарую літо
Я тобі серденько золоте.
Цей букет тобі прибавить сили,
В ньому сонце ,вітер і роса,
Будь здорова завжди моя мила,
Тішить хай мене твоя краса.
Ми разом зустріли літо наше,
Дочекались ми його таки,
Що на світі може бути краще,
Чим любитись так як голубки.
Ми з тобою ,люба,літу раді,
Воно нам дарує щастя знов
Воно все у гарному наряді
Подарує нам свою любов.
Піду в поле назбираю квіти,
Найдорожчі квіти польові,
Щоб тобі,кохана,подарити
З ними почуття мої живі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880210
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
«И всё ж не напрасно владеем мы слогом!
Отдать нужно много - коль много дано…
Не быть чтоб в долгу перед Господом Богом. –
Посеем для наших потомков зерно!»
Автор - поэт Колос Николай Леонидович.
Стих «Господа Поэты!»
Я всё стремилась в параллельный мир.
Его искала я в космическом пространстве.
Координаты слала я в эфир.
И даже научилась находиться в трансе.
Вдруг нахожу другой я вариант.
Как оказалось, «далеко ходить не надо».
Друг подсказал, - ценю его талант.
Мир параллельный я нашла со мною рядом.
Поэты Сайта создали свой мир.
Назрела миссия - спасения Планеты.
Всевышний наши мысли освятил.
До сердца каждого их донесут Поэты.
Призвание Поэта - Божий дар.
Талант Поэта исполняет волю Бога.
В сердцах бушует творческий пожар.
Укажет он народам верную дорогу.
31 марта 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870100
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 20.06.2020
В надії сила втомленого серця.
У ній пізнаєш світу промінь.
Підеш чи босий, а чи взутий в берцях,
Стрибнеш заради щастя в пломінь.
Надія вкаже шлях під час падіння.
Хоча й струмують перешкоди.
І свіжістю огорне випар пріння,
І сподівань розкриє коди.
Надіє, не зачахни тільки в пастці,
І жертвою не стань облуди.
Зривай сміливо із насмішок маски,
Змітай непотріб, пересуди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880243
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Йде літо полечком. Радіє.
Усе навколо зеленіє.
Шепнуло, стишивши ходу:
« Я ж обіцяло, що прийду!»
Радіють літу пишні трави,
встеляють шлях весь чебрецями,
й ромашок літечко сипне...
в них квітне сонечко ясне.
Йде літо… весело співає,
усе навколо розцвітає.
В садах вже наливає плід,
всім гріє душу його хід.
Взяли волошок біля річки
і барв у райдуги на стрічки,
для літечка вінок сплели...
й радіють діточки малі.
Сміється літо: «Пам’ятаю!
Всіх вас у річечці скупаю,
візьму у сонця теплоти.
До школи треба ж підрости.»
Йде літо стежкою. Радіє.
Усе навколо зеленіє.
Шепоче, стишивши ходу:
« Я ж обіцяло, що прийду…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880153
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Забути все і подолавши втому
Підвестись й гордо знов вперед іти
Туди, де ще до болю все знайомо
Щоб щастя на хвилину віднайти
Сміливо всі страхи свої здолати
Зустрітись із минулим віч-на-віч
Усе найкраще в спогаді з'єднати
Тривоги й смуток хай поглине ніч
Зібрати пазлик із уламків серця
І посмішкою розтопити лід
Хай соловейко піснею заллється
Любов в душі залишить теплий слід
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878791
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Я у тебе колись закохалась,
Ще каштани збирались цвісти,
Пам‘ятаю як очі боялась
До очей я твоїх підвести.
Лиш чекала від ночі до ночі
На ту чорну шовкову вуаль,
Що спадала на нас і охоче
Ми в обіймах топили печаль.
Твої дотики струмом крізь тіло
Я проводила кожен ампер,
І душа так шалено тремтіла.
А в твоїй щось проснулось тепер?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878081
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 19.06.2020
На порозі уже літо
Веселяться мило діти,
Сад квітучий скинув шати
Смак фруктовий хоче дати
Свій наряд змінили квіти,
Посміхаються, як діти,
Спів пташиний у гайочку
Проводжає до струмочку
Птахи крилами змахнули,
Щоби настрій всі відчули,
У садочку не далеко
Поселилася лелека
У природі все, як треба,
Є безмежність синя неба,
Мова ніжна, мелодійна,
Пісня ллється солов"їна
Світ звабливий - дивоказка
Обіймає мила ласка,
Божий дар - сама природа,
Неймовірна насолода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880131
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Ти живи, прощай, ідти,
І на інше не зважай.
Залишай добрі сліди,
Стежку проклади у рай.
А коли на крутогорах,
На коліна впадеш.
Ти у небесних просторах,
Силу свою віднайдеш.
Ти не чини зла нікому,
А втікай від злої хули.
Завше бажай добра, злому,
До любові його схили.
Коли плюють в душу,
Ти на них не зважай.
Їх зло і приглуше,
Ти від нього втікай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880018
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Їй надто довга літня ніч
Й занадто куций літній день.
Ідуть слідком, і йдуть навстріч,
Й сама вона йде до людей.
Гуде мурашником вокзал.
Асфальт і брук шкребуть авто.
Охайну пані всяк впізнав,
Та хто вона, не зна ніхто.
Торговок ряд. Отут життя.
Його відчула доокіл.
Під легіт теплий співчуття
Розклала м’яту й чистотіл.
Мовчить. Не просить. Метушня
Знов підхопила, мов листок.
Пересихала в луск сушня,
А їй добра хоча б ковток.
Прохожий чулий не мине -
Щось купить в неї за дрібняк.
Коли ж від жінки день гайне,
Збере всі сили у кулак,
Розділить з ніччю смуток свій
І злине думкою туди,
Де лиш початий той сувій,
В якім залишаться сліди…
Тепер їй надто довга ніч
Й занадто куций літній день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880168
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Білий голуб прилетів до вікна
І затуркотів на підвіконні.
Приніс , радісну вісточку здаля
Літечко на крильцях у долоні.
Літо,- це дивоказка на землі
У буйноцвітті все квітне , цвіте,
Лунають у трелі солов'я пісні
Променем ніжить небо голубе.
Я , відчиню вікно у літній сад
Вдихну , духмяні пахощі раю.
Засолодить літо як шоколад
Всяке добро у кошик назбираю.
У яблуні , яблука золоті...
а у груші, солоденькі грушки .
Вишня , зародила вишні рясні
Усміхається ,сонечко з висоти.
Літо, заквітчало маком жита
Синіми волошками у полі.
Збирає. нектар зі цвіту бджола
Літає , як пташка у роздоллі .
Вже прийшло, літо, літечко до нас!
І розсипає ,діаманти дорогі.
О , який цей прекрасний ,чудовий час !
Малює ,божу красу нам на землі .
Зійшло, сонце соняхом у небі
Дарує море квітів пахощі цвіт.
Сяє, вечірня зіронька для мене
І на крилах мрій несе у політ.
Я ,піду у смарагдові трави
Назбираю, зіллячко у букет.
Задивлюсь у сонячні заграви
І заспіваю, літечку сонет .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880169
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
[b]День летней сказкой смеется.
А почему- Вы спросите?
Ведь волосам цвета солнца
Так далеко до осени...
Ветер ласкает ресницы
В прохладной истоме ранней.
Кажется, снова мне снится
Поле цветочных желаний.
В шляпе - поля изогнуты
Задорно, наискосок,
В мыслях шальных и огненных
Солнцу сродни - завиток.
Солнце жжет рыжие кудри:
- Шляпу быстрее надень!
- С солнечным радостным утром!
Пусть будет красочным день![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878597
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Эпиграф: Мечтайте о великом!
лишь великие мечты в силах
затронуть людские души.
Марк Аврелий.
Иду я по жизни уверенным шагом.
Мне ветер прохладою дышит в лицо.
Семейная жизнь с добродетельным флагом
Тропу проложила в страну мудрецов.
Меня соблазняют мечты о великом!
В намеченных планах - Всемирный Проект,
Чтоб наша планета из стадии дикой
Зажгла над всем Миром Божественный Свет!
Земля натерпелась того беспредела.
Пора обустроить её по-людски.
Ведь землеустройство Планеты назрело.
Так жизнь не влечёт никого без любви.
Высокие цели обязаны ставить.
Задачи глобальные можем решать.
Нам дерзкий проект назревает составить.
Чтоб плановый рейс мог Господь совершать.
Пора от мечты перейти к воплощенью.
И тесную связь со Всевышним внедрить.
Ему наша помощь нужна без сомненья.
И мы без Него так не будем блудить.
Моя специальность* весьма романтична.
Романтикам Мир рукоплещет давно.
В глубины морей проникали цинично.
Нам к новым открытиям плыть суждено.
*Землеустройство.
18. 06. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880070
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020
Ліс… долина… Деінде пагорби видніються здаля… Село розкидане, старе, старезне… Хати, далеко одна від одної, якась під соломою, якась під листками ржавого заліза. А деякі покриті толем, всі потопають серед густо насаджених дерев. Все і всюди має темні, холодні кольори. Вологе літо і осінь не барилися, майже щодня кропила землю невеличкими дощами. Восени частіше зливи, омиють все довкола, стежки з рудоою травою покриті водою. Земля вже не спроможна ввібрати в себе кількість води. А по дорозі, що йшла в інше село, рядном багнюка, без гумових чобіт не пройдеш. Що вже говорити за якийсь транспорт, щоб проїхати, з початку осені, ніхто й носа не показав.
Похмуре небо, не обіцяло гарної погоди… Майже під самим лісом, можна сказати - на відшибі, стара хатина, скривлений дах, покритий толем. Перекошені вікна, вросли в землю, фарба від сонця вигоріла, не зрозуміти коли вони й фарбувалися. А неподалік, під столітнім дубом дерев`яний сарай. Двері збиті, абияк, з щілинами, зверху весіла стара ряднина, довгі нитки торкалися землі.
Баба Орина, одягнена в стару фуфайку, копошилася в сараї, вкотре висипала з фартуха дрова. Веселі очі старенької вказували на хороший настрій. На обличчі, то з`являлася усмішка, то вкотре зникала. Часто поправляючи біленку хустинку на голові, щось бубоніла про себе. Та згодом наче розмовляла сама з собою, тихо раділа й журилася,
-От добре, гарно виграла закваска, буде в хаті самогон, може хто зайде купити, скоро ж Жовтневі свята. Охо-хо-хо-хо…
Одна біда, ніхто з родини не навідується, вже років три, племінників не було, що вже говорити за інших. А нині пізня осінь, хто сюди заїде, щоб щось привезти, може якраз з села прийде покупець.
Вона зазирала в банку з самогоном, придивлялася,
-Ото трасця, така чиста, що не бачу, чи повна банка чи ні.
Вмочила пальця, облизавши його, прицмокнула,
-Міцненька й без запаху, дякувати Богу. Ну, ще літру візьму та й досить.
Раптом на обійсті почула шарудіння. Чи це вітер здійнявся, чи хтось прийшов? Злякано присіла біля дверей, підкрадаючись, через щілину дивилася на обійстя, затамувавши подих, тихо – тихо шепотіла,
-Тю хто б це міг бути? О! Чиясь постать…
За мить, щоб зручніше, стала на коліна, хвилюючись придивлялася. Незнайомий, патлатий чоловік, згорбившись, роздивлявся навкруги. На ньому гумові чорні чоботи й штани в багнюці. Темне волосся чоловіка, лягало на широкий комір старого, коричневого кожуха. На голові чорна в`язана шапка, натягнута, аж на очі.
От халепа, літали думки, якби ж роки молодші, то можливо краще б бачила. З боку й не розгледієш хто це. Тю, здається, ще й невеличка борідка є, чи то непоголений.
Він, добре схилившись, пішов за хату. Не знати, що там робив, але де видно було бабці, бачила, як заглядав у вікна. Озирнувся й наче підкрадаючись, тихо відчинив вхідні двері хати й зник з очей.
Стара поправила хустинку, перехрестилася, тішилася, от добре, що вся самогонка біля неї. А то б напевно забрав та й пішов. А в хаті, там дуля з маком, грошей немає, що візьме? Хіба пряників, що тиждень назад приніс сусід. Нічого – нічого, потираючи руки та трохи хвилюючись бабця чекала, що буде далі. Гадала, що довго в хаті не буде сидіти, дні короткі. Хай Бог милує, не додумається ж залишатися тут ночувати.
Коліна геть затерпли, прийшлося встати…. І скільки його бісова душа там буде сидіти, задавала собі запитання. Шкода Барсика немає, то хоча б налякав. Минуло три дні, як пропав. П`ятнадцять років відслужив, шкода. Часто закліпала очима, підкралася думка - може хто спеціально його забрав і отравив. От стара дурепа, нащо знімала з ланцюга.
Почула скрип вхідних дверей… Чоловік вийшов з хати, повернувся до хвіртки, потягнувся, щось пробурчав про себе й зник за хатою.
Дивина, вид і одяг вказує на безхатька. Та здається не дуже старий, жвавий, шкода боком стоїть, як роздивитися обличчя? Бабця, аж впріла від думок і хвилювання. Та за хвилину, він знову зник в хаті.
Орина, зі злості, набрала в рот самогону, потримала трохи й проковтнула, а потім пошепки,
-Ось так може краще, не так буду хвилюватися. Он,як в молоді роки, щоб сміливішою бути, допомагало. Нехай цей стрес зніму, щось придумаю.
Пройшло з пів години, в бабці урвався терпець, вона крадучись, ледь не на карачках, вилізла з сараю. Присіла біля вікна, подивитися, що ж він там робить? Здивувалася, він в одязі, сидів за столом, в руці тримав пряник, підносив собі до рота.
От , біс тобі в ребро, мої пряники, ледве втрималася, щоб не закричати. От, хай би розвернувся чи що, нехай би його пику побачила. І чого це чудовисько до мене прилізло?
Повернулася в сарай, вирішила йти на пролом, що буде то буде. Взяла в руки товсту мотузку, колись нею бичка водила та маленьку совкову лопату з довгою ручкою, якою завжди з печі вигортала залишки дров та попілу. Відчувши в руці, що таки нелегенька, посміхнулася. А ось, я тебе провчу, бісову душу, як по чужих хатах лазити.
Душа холола, підкралася до дверей хати, відчинила їх, тихо, мов та миша, притаївшись стала біля стіни, позаду нього. Вирячила очі, слідкувала за ним, а він, так і сидів на стільці за столом. Тільки змінив позу, нічого не жував, облокотившись, рукою підтримував голову. Бабця різко розмахнулася й вдарила його по голові,
-Ось тобі!
Та не вдалося дуже вдарити, вже не ті сили в неї, лопатка відскочила. Але чоловік напевно хотів піднятися на ноги, з голови впала шапка, він обома руками схопився за голову і разом з стільцем кубарем полетів на підлогу, впав ниць. Стара швидко скумекала, звалилася йому на спину, мабуть таки трохи подіяв удар, бо він мовчав. Тремтячими руками, стільки стало сили, стягувала мотузку, зв`язала руки. Він ледь - ледь зашевелився, намагався, щось сказати, вона ж взяла, ще й ноги зв`язала. Зненацька повернув голову в сторону, волосся сповзло на обличчя.
Так- так, а борідка, як у цапка молодого, чекай - чекай, я на тебе управу знайду . Вискочила з хати , здавалося б полетіла на крилах.Та де там, ті крила в вісімдесят років, але намагалася йти, настільки сили достаньо, аби швидше. Але ж сусід Микола, далеченько живе. Два городи по тридцять соток треба пройти, а це ж багнюкою. Вологий вітерець придавав сили, не відчувала втоми. Але, все ж запихавшись, різко відчинила хвіртку й тут же присіла на кругляк зрізаного дерева, що лежав біля паркану. Загавкав пес, але бабця, ще не могла заговорити. Хапала повітря, наче їй щось заважало дихати. Здавалося – ось- ось вискочить серце, руки трусилися.
Микола в цей час був у хаті. Як тільки загавкав пес, відразу подивився у вікно, за мить стояв біля Орини,
-Тітко, що з вами? Такі червоні на обличчі, що погано?
Старенька, кілька раз, глибого вдихнула й видихнула повітря, кивнула рукою й ледь ворочачи язиком, хриплим голосом,
-Та ні, зараз все розкажу….
Вони вдвох підходили до обійстя Орини. Микола в руці тримав рушницю, бабця вгамувала свої хвилювання, просила,
-Ти ж тільки не стріляй, налякаєш і все. Вияснемо хто він, а далі видно буде, можливо треба сходити до бригадира. Та тільки я не піду, ти підеш, це ж далеченько.
Чоловік, почувши, що відчиняються двері, почав кричати,
- Гей, хто там! Допоможіть…
Обоє здивовані, за мить стояли перед ним, побачивши молоде обличчя, відняло мову.
Він заволав,
- Бабцю Орино, це ж я…. Віталій..
Старенька, як квочка ходила кругом нього, мов кудахкала,
- Багато Віталиків на світі є.. І яка я тобі бабця, опудало патлате. В обдертому кожусі, чоботи й штани в багнюці, як пес бродячий…
Микола взяв стареньку за плечі,
-Ось, зачекайте, тітко присядьте на стільчик, давайте розберемося…
Розв`язав хлопцю ноги й посадив на стілець, навпроти бабці.
Усміхнено позирав, то на Орину, то на молодика,
-Ну хай нам цей гість, чи казку розкаже, чи правду розповість. З яких країв цей птах прилетів…
Хлопець, раз - по - раз кивав головою, з обличчя відкидав волосся,
-Та ви мене розв` яжіть, я ж нічого у вас не крав і не збираюся це робити. Оце своїй бабці розповім, як мене тут зустріли та чим пригостили.
Микола, махнув рукою,
-Так- так, давай докладніше все… Хто ти і звідки?
-Та , я ж з Межирова… Оце їхав на мотоциклі, все по - під ліс та під посадки, а тут, на початку села, застряг у багнюці. Мотоцикл підтягнув до першої хати, обіцяли подивитися, щоб ніхто не чіпав.
Він з хвилюванням переводив подих,
- Пригадайте, я ж з бабцею Катериною тут був, дванадцять років назад. Ну, з вашою сестрою ж , влітку, ще з вашим дідом Іваном ходили на рибалку. Ви не дивіться, що маю довге волосся. Я граю на гітарі в ансамблі, в нас вся команда така, це зараз модно.
Старенька підійшла до серванта,
- Чекай – чекай, не гони вороних коней….
Дістала окуляри й старі, руді фото, примруживши очі, хитро запитала,
-І скільки тобі нині років? Ось, покажи де моя сестра і хто тут, ще є?
Микола , розв`язуючи хлопцю руки, ледь стримував сміх. Віталій, потираючи затерплі руки, кліпаючи очима, відповів з легким тремтіння в голосі,
-А років мені, оце в жовтні минуло двадцять три …
Під самий ніс, Орина хлопцю тикала фото. Той пальцем показував і всіх називав по імені.
Микола, стримуючи сміх, почервонів, як рак, лоб покрився потом. Та згодом здригалися груди, вирвалося хіхікання, весело до бабці,
-Так, наливайте нам по сто грам тітко Орино, будемо знімати стрес.
Старенька, похапцем поклала фото на стіл, зі сльозами на очах, до себе притулила голову хлопця,
- Ой - ой, Боженьку, яке ж непорозуміння. Добре, що голову не розбила.Ти, Віталику, вже пробач мене стару дурепу. Не признала, чомусь не признала….
Уже виправдовуючись,
- Ти б напевно теж не впізнав мене, якби десь зустрілися, скільки років пройшло, давно бачилися.
Й відійшовши від нього до стільця,
- І не знаю, чи й побачуся з родиною, все вдома, діда давненько нема, мабуть Катерина ж всім розповіла.
Хлопець, поправляв розпатлане волосся,
-Та тепер точно побачитися, я ж приїхав за вами. Я ж це… Одружуюся. Побачите, яка в мене гарненька дівчина...
Заясніли сонцем очі, усмішка на все обличчя, навіть трохи почервонів.
Орина вдивлялася в очі хлопця, на обличчя, з надією знайти схожість. Знявся тягар з душі, раділа, що все обійшлося без тяжких наслідків. Раз - у - раз посміхалася, тішилася, як добре, що не забули її, що ще таки, комусь потрібна на цьому світі.
2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880074
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020
Кілкий тризуб у жовтому вінку,
блакитне небо душу оповило.
Богдан підняв гетьманську булаву,
а сонце миле бавиться грайливо.
Лягають коси на міцне плече,
козак дівчину ніжно обіймає,
Дніпро могутній по степам тече
та схід і захід водами єднає.
Покрилась цвітом весняна земля,
орел свої розправив дужі крила
у небо очі мати підняла,
бо темна сила духу не скорила.
Ти настраждалась досить! Вже пора...
Здійняти вверх окроплені знамена!
Щоб жодна підла, зрадницька рука,
тебе не змусила ставати на коліна!
Хай свято буде в хаті й на дворі,
хай добрі люди радісно сміються!
Нехай не крають душу скрипалі —
брати живими с пекла повернуться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879770
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 18.06.2020
П*янкий нектар - слова, що сказані мені.
Я кожне милозвуччя хочу пити.
Чи, може, чарівний цей в*ється хміль вві сні,
І виграє казковий дивний вітер?
Волошки засівають щастям небеса,
Меди словесні потекли рікою.
Так слова кожного бринить земна краса,
То ж відгукнулася любов луною.
Бо сходять вже сузір*ями слова п*янкі.
Закохана сплету із них віночок.
Отак з тобою, любий, жити б всі віки,
І пити слів нектар і дні, і ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879845
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 18.06.2020
В маленьком мире,
где много цветов,
Маленьких много
красивых домов .
Они утопают
в прекрасных садах
Сияют камнями
в различных местах.
В маленьком доме
где много цветов,
Люди живут,
и сияет любовь
Они не болеют,
не ведом им страх.
И радость на лицах
в счастливых сердцах.
В маленьком сердце ,
где много цветов,
Маленьких много
небесных миров.
Они утопают
в небесных садах ,
Сияют камнями
на всех небесах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879904
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 16.06.2020
После дождя свежо и красочно кругом –
Поляна от ромашек запестрела,
Мажорно птицы распевают трели,
Взбодрившись под ромашковым дождем.
Душистым запахом окутан сад и луг.
От белокурых трепетных ромашек
Благоухают поле и овражки,
И захотелось улыбнуться вдруг.
Так к очевидному ты, наконец, придешь:
Чтоб мир для всех добрее стал и краше,
Нужно смотреть глазами тех ромашек,
Что волшебством природы дарит дождь...
…На праздник жизни луг в цветах пришел,
Сияет белизной своей рубашки.
Пусть дождь идет из солнечных ромашек,
Испачкаться ему совсем не страшно -
Пусть будет радостно, уютно, хорошо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879789
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 16.06.2020
Вийшов Тишко на подвір’я… до обіду спав у хаті.
Потягнувся він, нагнувся, присідав… розминав лапи.
Привітався із Барбосом (той завжди був радий Тиш-
ку) й запитав:
- Скажи, мій друже, чи ти бачив хитру мишку?
- Хитра та, - сказав Барбосик, - бігала тут увесь ра-
нок. І була така смілива, забігала аж на ґанок. Від ку-
рей зерно носила і ховала в свою нірку. Кроленяток
зачіпала і козу дражнила Білку.
- Почекай! Тебе спіймаю. Бач, надумалась дражнити?
Не захочеш більш зерняток від курей в нірку носити.
От умився він чистенько й біля яблунь причаївся.
Аж тут чує:
- Ти проснувся? Бачила, що вже й умився. На. Візь-
ми ось на сніданок три зернини золотенькі. Як з’їси
одну, то будеш, коте, завжди веселенький.
А як другу з’їсти схочеш, не забудь три рази вмиться.
Виростеш тоді великим, будеш хитрим, як лисиця.
- Ну, а третю нащо їсти? – запитав у мишки Тишко.
- Третю з'їж ти неодмінно. Подивись, яка красива.
Бо від третьої у тебе виросте, як в лева, грива.
І замислився наш Тишко, яке зерня першим з’їсти?
А тим часом хитра мишка стала сир в коморі гризти.
Знай, буває чужа мова солоденька і зваблива. Та
пусті такі розмови й не дають робити діла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879857
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 16.06.2020
Кохати вже не так і просто
Це вища арифметика життя
Кохати – це на років дев’яносто
Щоб в такт були серцебиття
Кохати це коли не разом
Але любов несете крізь роки
І щоб не просто фраза
А від радості в очах зірки
Кохати кожним кінчиком волосся
І відчувати міліметром тіла
Кохати аж до безголосся
Щоб виросли на спині крила
Кохати так, щоб до безтями
Без меж і без кордонів
В коханні не існує часу
Кохання не має законів !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878391
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 16.06.2020
Щодня, дивись у дзеркало на лице своє
Щоб побачити, зображення -суть життя.
З роками ,міняється обличчя твоє
І по -іншому ,сприймає цей світ душа.
І зрозумієш , для чого народився ти...
Захочеш , жити у гармонії зі світом.
З ким , поруч ідеш день удень , як сонце світи...
Зігрій ,яскравим променем і теплом літа.
Нехай думки ,розженуть хмари проблем вітром
І нестрашний, за вікном холод... проливний дощ.
Радій, життям... Зустрічай , веселку привітно
Віднайди, ти крихту щастя у пахучих рож.
У пахощах, земного раю загуби журбу
Та вдихни ,у духмяні солодощі квіту.
І у буденному житті пий божу красу
Не сумуй, бо для тебе квітне раннє літо.
О, не спіши ,зупинись, зроби крок у життя!
Наповняй, у свої груди нектар райський цвіт.
Час, швидко сипеться піском у небуття ...
Не повернути, весну назад молодих літ.
Ти , насолоджуйся кожною миттю життя!
Не відкладай, на завтра жити і творити.
У цей світ, ми прийшли щоб будувати буття
У любові ,на землі свій слід залишити.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879871
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 16.06.2020
Іде дощ струменіє ріка,
Небо одягнуло сіру вуаль.
Біжить у даль річка стрімка,
Сонце озолотило пектораль.
По шибках вібрують струмки,
Вони краплини до купи збирають.
Ловлять загублені думки,
Таємниці свої не розкривають.
Ти ідеш до мене на світанні,
В повітрі пахнуть квіти і озон.
Ти ще не зізналась у коханні,
А в душі лунає акордеон.
Ми зустрілись не випадково,
Твоє серце про кохання співає.
Ти підійшла так загадково,
А у очах твоїх пристрасть блукає.
Ми ніжимось в обіймах літа,
А у горах мелодія лунає.
Це звучить дивна трембіта,
Впиватись коханням нас закликає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879739
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 16.06.2020
́Коли ти поряд ідеш, горять зірки,
Вечір ховається за небокрай.
Ми ловимо погляд бистрої ріки,
Який біжить у самшитовий рай.
Наші серця спивають літню красу,
Що встелилась в зеленій долині.
І я твоє кохання в серці несу,
І лечу в піснях по полонині...
В небесах лунають дивні голоси,
Це спів пташок, що нас чарують.
А ми ідемо на свої полюси,
Де щастя і радість панують.
Ми пливемо у наші дивні мрії,
Де панує спокій і тихий лад.
Зігрієм серця і наші надії,
І впіймаємо звуки серенад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879818
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 16.06.2020
А я пірнаю в літнє розмаїття,
Туди, де пахне м*яти зелен-лист,
І звеселяють дзвоники суцвіттям.
Цикад вже чути тихий пересвист.
О, червню із малиновим світанком!
Рум*янець року, кресник, світозар.
В ромашках, маках тонуть свіжі ранки,
А на горі - ліщин густий чагар.
Порічки самоцвітами палають,
Вишневий смак торкнувся ніжно губ.
Півоній і любистку літні слайди
І шавлії пахучий цвіто-чуб.
Як хороше душі у сонцекресі,
У шлейфі смуги соковитих трав,
Аж річки заблищало чисте плесо.
О, червню юний, в тебе стільки барв!
(Червень називають ще рум*янець року, кресник, світозар.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879070
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Из жизни...
Нашла приют себе собака
под плитами... у теплых труб...
И рядом - мусорные баки...
Возможность выжить как-нибудь...
Нашла надежную пещеру...
Не отберет теперь беда
ее весну... надежду... веру...
- Переживет все холода!..
Чтоб позже радоваться солнцу...
(Одна из радостей собак)...
И знать, что жизнь не оборвется -
Душа полезла в полумрак...
Зима пришла!.. С морозом лютым...
с колючими метелями...
А псу на трубах тАк уютно!..
Покой по всем артериям!
Сквозь много дней... снега и бури...
Проснувшись рано поутру...
Встряхнув свой сон с мечтой лазурной
Собака шла встречать зарю...
Однажды сон ей оборвали...
Притихла... Шум невдалеке...
- Собаку вдруг... замуровали!!!
С душой... в безмолвной темноте...
Цемента воз нашлепал дворник!
Закрыл ей лаз... забрал рассвет...
Вдруг зарыдала тАк минорно!..
- Собаке к жизни хода нет!..
Вопила... выла... голосила
в гробу собака много дней!..
Скулила сколько было силы!..
Тот лаз теперь всего важней...
Но не всегда на небе тучи!
Несчастной все же повезло...
Смогла услышать звук плакучий
девчонка... просто, мимо шла...
С отцом примчали к той могиле...
и захватили молоток...
Плиту отец бил... сильно-сильно!!!
Чтоб изменил судьбу Дружок...
Сползла совсем беда клыкаста!
Как пелена кромешной тьмы...
А пса душа... вдохнула счастье!..
Еще кус жизни отломив...
Сама карабкалась из ямы...
От девочки не отрывая взгляд...
Потом... пошла... поковыляла...
К попыткам... дальше выживать...
* * *
Но ей одной... уйти не дали!..
Обнявши нежно... насовсем...
Ценители простой морали...
- Где есть любовь... там нет проблем...
* * *
Коль нет у пса ничьих объятий...
Когда не нужен никому...
Не будет дома вероятно...
Когда тАк плохо одному!..
Тогда пусть каждая собака
найдет приют у теплотрасс!..
А человек приносит к бакам
для них чего-нибудь поесть...
Но лучше... с каждой бы душою...
по жизни... путник рядом был!..
С такОй великою любовью!!!
- Чтоб не касалась горя пыль...
17.01.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861698
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 15.06.2020
Добро и зло идут по свету,
Из века в век идёт борьба.
Обоим солнце ярко светит,
А ночью радует луна.
Обоих воздух вдохновляет
Дышать и видеть этот мир.
Для них природа расцветает
И приглашает их на пир.
Когда же войны на планете,
Добру тогда потяжелей.
Хотя за зло лишь зло в ответе,
Добро становится сильней.
Ему чтоб выжить снова надо
Средь зла растить плоды добра.
Наверно есть на свете карма
За прошлые свои дела.
И снова рушатся эпохи,
Оставив чудо за собой
Прогресса, вер. Порою крохи,
Что удивляют красотой.
И восхищают гигантизмом,
Чего не строят и теперь.
По круче всяких коммунизмов,
Всех утопических идей.
Есть пирамиды, мегалиты,
Дворцы и крепости кругом.
Есть удивительные плиты,
Не вырубишь их топором.
Есть множество следов прогресса,
Мы не умеем делать так.
Из камня, из песка и леса
Построили нам говорят.
Следы высоких технологий
На скалах и в пустынях есть.
Не сохранилося историй
-Кто жил, любил, трудился здесь?
Лишь только мифы, даже сказки
Фантастику нам говорят.
Учёные сгущают краски
И отвергают всё подряд.
Кто разломал и уничтожил
И даже в землю закопал?
Давайте вместе подытожим
Вопрос, который здесь поднял.
Добро и зло идут по свету,
Из века в век идёт борьба.
Обоим солнце ярко светит,
А ночью радует луна.
Июнь 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845846
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 15.06.2020
Я в небесах увидел чудо.
Ведут ступени вверх и вниз.
Реально вижу что повсюду
Есть крыша-купол и карниз.
И фабрика над облаками
Фигуры чудные плетёт
И удивляемся мы с вами
Когда глядим на небосвод.
Мы видим ясную поляну
-Раздолье доброе небес.
Увидим волны и цунами,
То вдруг- непроходимый лес.
И небо всё за облаками,
Могучей кучкою оно.
В ней гром и молнии метали,
Бывает снегом занесло.
Природы фабрика не дремлет,
Свои законы и права.
Гремит, гудит, морозом стелет,
Хотя уже растёт трава.
15.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868590
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 15.06.2020
Медсестра підмогу кличе:
-Лікарю, міняйте курси:
У палаті чоловічій
В пацієнтів скачуть пульси.
Може, Ковід вже почався?
Треба тести у палати!
Тиск у кожного піднявся –
Треба всіх ізолювати!
Лікар глянув на сестричку,
Дав маленьку шоколадку:
-Одягайте рукавички,
Не хвилюйтесь, все в порядку.
Ось піднімуть Вам зарплату,
А надалі, просто знайте:
Як заходите в палату,
То халат свій застібайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879172
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 15.06.2020
На побаченні Микола
Ніжно Люсю обіймав:
-Закохався, як ніколи,
Своє щастя я спіймав!
Хочеться подарувати
Всі найкращії слова,
А їх важко підібрати,
Бо п’яніє голова.
Від кохання шаленію
І щасливу мить ловлю,
Слів бракує, просто млію –
Тебе, мила, так люблю!
Люся каже: -Ти не думай,
Ми продовжимо цю гру:
Подаруй потрібну суму,
А слова я підберу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879738
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
-Чому, вербо зажурилась?
Стоїш сумна біля води.
Зелені коси розпустила,
Розпач принесла сюди.
Блакитне небо над тобою,
Білі розкидані хмарки.
Сонечко зігріває собою,
Не має більшої краси.
Біла чайка над водою,
У затінку двоє лебедів.
Розкажи, що із тобою?
Хто зобидити посмів?
-Як мушу я не сумувати?
Вітер зламав моє життя.
Зозуля перестала кувати,
Лишились біль і каяття.
Довго йому не піддавалась,
Зізнавався мені у любові.
Ще і красою вихвалявся,
В брехливе повірила слово.
Десь іншу тепер обіймає,
Повторює завчені слова.
Мене відчай не покидає,
Як зросте без батька дитя?
Розкидають красиві слова,
Полонять тим дівочі душі.
Різною жіноча доля бува,
Потрібно своє серце слухать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879410
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Стала я баба і мужик,
Користуватися він мною звик.
Белькоче п'янь немов індик,
Нікуди білий світ не зник.
Для нього сірий він завжди,
Туманом стелеться з даля.
Із Музою на п'ядесталі ми,
Воно ледве ногами дебуля.
Ввесь час звучить"ВЕЛИКЕ Я",
На ньому держеться сім'я.
Куди втілити його "Я" ?
Чи пам'ятає він моє ім'я?
Бажаю вдячність надіслати,
Що ми тепер, одна сім'я.
Зуміймо радість розділяти,
Цю історію вигадала я!
А спокій панує у кожній сім'ї,
І ллється щастя через вінця.
Дарує свою красу душі,
Вона з весною завжди квітне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879500
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 15.06.2020
[i]Коментар-відповідь до вірша [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16477"]Крилатої[/url] - [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879759"]Якби ти знав[/url][/i]
Якби Ти знала, як Тебе люблю,
Якби, хоча б на мить Ти уявила,
Як я у долі лиш одне молю —
Моє — своїм Ти б серце оповила…
Якби могла, якби лиш Ти могла
Моїх думок хоч відголос почути —
Ти б як троянда влітку — розцвіла,
І вже б ніколи не змогла заснути…
Якби торкнулась Ти б моїх грудей,
То я б укрив своїми твої плечі,
Й повів би нас за зовом, що веде
В польоти, невідомі нам, лелечі…
Якби Ти стала світлом хоч на мить,
В мій погляд увійшла б одного рання —
Побачила би те, що так п'янить... —
Нектар благоговійного кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879777
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
З дитинства паростки любові
В мені корінням проросли.
Їх залишу назавжди в слові,
Щоб і нащадки берегли.
Святу любов до ріднокраю
Невтомно крізь роки несу.
Віночком в риму заплітаю,
Його Божественну красу.
Де весни квітнуть білопінно,
Чарує солов'їний спів.
Вітри в степах Таврійських вільно
Колишуть золото хлібів.
Люблю Карпатські полонини,
Цей Богом даний справжній рай!
Стрімких потоків переливи,
І веселковий водограй.
А край ожиновий Волині,
Де Мавки славні й Лукаші.
Живе у серці і донині
Й теплиться спомином в душі.
О, земле, рідна життєдайна,
Повік нескорений народ.
Нехай же Віра сонцесяйна
Веде до праведних свобод!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868000
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 15.06.2020
Відбуяла красуня весна.
Дивним цвітом п'янким відшуміла.
Я - мов птаха у клітці. З вікна
Щемним спогадом серденько гріла.
Як хотілось торкнутись краси,
По Співочому полю пройтися.
І почути дзвінкі голоси,
Що в саду Ботанічнім лилися.
Під твоє заховатись крило.
І забути хоча б на хвилинку
Розставання. Щоб щастя зійшло...
Щоб відчути його хоч краплинку.
Гомоніти б з тобою всю ніч.
Скільки ж всього в мені наболіло!...
Линьте думи мої навсібіч,
Хай спочине душа зледеніла.
13.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879769
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2020
На вулиці - плюс сорок...
біля хати –
Прив’ялого жасмину аромати.
Солодку млість несила нам вдихати,
Від спеки в голові – суцільний морок…
Розпечену, знесилену, змокрілу
По вулицях запилено- спекотних
Нечастих перехожих тінь самотню
Ми бачимо в задусі захмелілій.
Дме суховій, пожежна небезпека…
Повітря б’є знесилено-гаряче,
Чекає на вологу нетерпляче
Природа.
Дошкуляє літня спека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879557
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Місяць червень -- щедрий місяць--
Вчора зливою вгостив,
А сьогодні день, як пісня.
Сонця дав для добрих жнив.
Літо починає перший --
Буйнотравий та п'янкий;
Свіжий мед, смачні черешні...
Ой, солодкий же який!
Бджоли бідні вже не плачуть --
Дочекалися тепла.
Всі працюють -- не ледачі.
Ну а трутень не бджола.
Хоч і роблять мед солодкий,
Та не солодко бджолі --
Так працюють вік короткий *,
Аж на крильцях мозолі.
І в один з червневих ранків,
Голос пробуючи свій,
Вперше я щось в знак подяки
Крикнув мамі молодій. . .
Хоч не Божа я комашка --
Теж спішу у метушні
Все зробити без поблажки
Що назначено мені.
Місяць в кожної людини
Є з Днем Ангела своїм.
В кого сніг на іменини,
В кого блискавка і грім.
Червень перший в трійці літній.
І скажу без зайвих слів :
Хоч є жовтень, січень, квітень --
Він найкращий з місяців!
*Тривалість життя бджіл залежить
від строків виходу з комірки.
Виведені в березні живуть до 35 днів.
У червні -- до 30 днів.
В період головного медозбору --28-30 днів.
У вересні - жовтні -- 80-100 днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879660
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Дивовижні життя - кольори,
Наче присмак моєї долі.
Коханням прийшли у вечори,
І спивають щастя поволі.
Наші серця любові бажають,
Хочуть упіймати юну весну.
Вони у старість йти не бажають,
Співають пісню свою голосну.
Вони ще так прагнуть кохання,
Пишуть уривки любовних фраз,
В душах пломеніють бажання
Хочуть спить насолоду хоч раз.
Любов, бажання, солодкі мрії,
І як невтомно біжить час.
А в серцях ще жевріють надії,
Що кохання прийде до нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879648
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 15.06.2020
[b]Я ві́ршем доторкнусь до Вас
Крізь відстані, безжальність часу,
Кохання б’ється в нім щораз,
Повітрям шириться між нас,
Ніщо його не ти́шить і не га́сить.
У душах десь у глибині,
Те сокровенне залоскоче,
Що римами звучить в мені,
Що Вас приводить уві сні,
Що все життя своє забути хочеш.
Забути, видно, не для нас
Кохання так давно розквітле,
У ньому зупинився час –
Я ві́ршем доторкнусь до Вас,
Рядки душі долинуть з теплим вітром.
Мій погляд – ві́ршами співа
І подихом звучить в повітрі,
В поезії - душа жива:
Кохання трепетні слова,
Крізь відстань, час доносить сила вітру…[/b]
(Малюнок - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879616
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Схилені плечі, голівка посріблена,
Руки- мережки життя,
Вишита хрестиком доля відспівана,
Веснам нема вороття!
Мамо, голубонько, в хамарах захована,
Знаю, тебе не верну!
Серцем торкаюся спогадів зрошених,
В них я тебе віднайду!
Кажуть-найбільше кохання до милого.
Мамо, такого нема!
Є лиш любов твоя в серці зігрітая,
Й не захолоне вона.
Всі оті ніченькі в казках проведені,
Щастям для мене були,
Всі ті роки, що для мене відмолені,
В ласці твоїй процвіли!
Ось і тепер коли сум підкрадається,
Гне мої плечі тягар,
Очі заплющую й знову ввижається,
Казка, що нищить печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814571
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 14.06.2020
Заграла сяйвом семицвіття вмить
Веселка в небесах щасливо.
І фарби світла додала в блакить.
Повіримо із нею в диво.
Творіння Бога - райдужний місток.
Надія єдності остання.
Зробити правильний зуміймо крок.
Господь почує всі прохання.
Молімось, люди, щиро від душі.
Покаймось за свої діяння.
Веселка нині - це добра рушій.
Минуть і війни, і страждання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879425
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 14.06.2020
Розвихрені червоні пишні мальви
Живим вогнем палахкотять під стріху.
На сонячнім причілку їх чимало.
Очам людським - це особлива втіха.
Шугають язиками, мов з багаття.
Садила мати у літа дівочі.
Здається, полум*ям займеться хата,
На щастя, квіти виросли урочі.
Ввібралась хата у живий віночок
У центрі пелюсткового багаття,
Колише місяць квіти опівночі,
Закоханий давно у сонні шати.
А вранці усміхнеться берегиня,
Оселя українська з нею квітне.
Улюблені ці рожі для родини.
Про їх красу шепоче навіть вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879621
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020
Розлючений котиться грім
І хльостає хмари до крові.
Щось коїться там, угорі.
Комусь там забракло любові.
Здавалося б, в небі небес
Все справно. Закони - без крайніх.
Всесвітній бринить полонез -
Тож станів нема надзвичайних.
Зі сходу вітрище жене
Брунатно-свинцеве розхристя.
Буй-ви́корч притоптує, мне
Колосся остисте, зернисте.
Траву й почуття - до землі,
Зриває з дерев парасолі.
На хмурому сірому тлі
Малює, як хлющ, мокростої.
Забрьохався день в слизоті.
Я жду семисмужну веселку,
Щоб вибрати шлях пустоті
До вмитого неба меделком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879586
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 14.06.2020
Тріпотить у росах світанок,
І ніжно шелестить трава.
Небосхилом пробіг серпанок,
День входить у свої права.
У небі соловей співає,
І виводить дивні хороводи свої.
Лебідь, лебідку намовляє,
Липу заполонили бджолині рої.
Сонця проміння ланами мандрує,
І так особливо лоскоче мене.
Ранній косар у поле чимчикує,
Сполоханий заєц в кущі дремене...
І ти також прокинулась з ранку,
Росою вмила сині очі свої.
Випила кавусі філіжанку,
А я цілував палкі вуста твої.
Ти мене ніжно огорнула,
Дарувала привітне тепло.
Закохана мить промайнула,
Наче її зовсім не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879553
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 13.06.2020
Я хочу дарувати й дарувати,
Усю красу, що бачу навкруги
і в серденька із ніжністю вкладати,
Щоб посміхались радісно всі Ви
Тепло вбирали, милу насолоду,
Щоби щасливі стали хоч на мить,
Бо настрій знаю, змінює погоду,
Щоб у житті нам було легше жить
Черпайте друзі, та мені не шкода,
Я хочу дарувати світ краси,
Щоб засіяла кожна мила врода
Та негаразди наші всі пройшли
І лише згодом, ми згадаєм звуки,
Які були жахливії часи,
Що в скрутну мить слова,як сильні руки,
Нас захищали сміло від біди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879513
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 13.06.2020
Не ходив по Луцьким я проспектах,
В Луцькім замку пиво я не брав,
Не молився дивлячись на церкви,
Навіть воду з Стира не вживав.
Не скуплявся на його базарах,
В "Бравий Швейк" дівчат я не водив,*
Так шкода, що зрозумів я зара,
Як в житті багато пропустив.
Що я в Луцьку не бував ні разу,
Луцьких я дівчат не цілував.
Хай вони простять мені відразу,
Бо такої змоги я не мав.
Я своє життя провів у полі,
Там де тільки жайворон і я,
Та не нарікаю я на долю,
Бо ж вона то доленька моя.
Я по світі майже не мандрую
Там живу, де завжди проживав,
Та мабуть на старість пошкодую,
Що ніколи в Луцьку не бував.
*Бравий Швейк-ресторан по вул.
Лесі Українки,56.
200 м. від Театральної площі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879042
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 13.06.2020
Хтось знову помітив,
людина шукає
себе,
Людина в обгортці
загорнута,
загублена сміло.
Людина ховає дарунки від Бога
й тепло,
Не справжня людина
і все прикриває
уміло.
Усе, що в людини
посходило
у душі,
Усі таємниці і справжність
у фантик
згортає.
Людина палить мости і міста
у собі
І вірші руйнує -
також
і від того
згорає.
Куди не глянь -
людина в обгортці,
багато таких,
Не справжніх
і бути собою
не хочуть
І більш не повернуть
себе простих,
Слабкі вони,
знаю,
і слабкості їх
самих точать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878221
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 13.06.2020
Ніхто у тобі не зросте,
наче дерево
високо-високо,
Ніхто не відіб'ється,
не ввійде в історію
лінією на руці.
Не зможеш ти
вимкнути світло,
що десь у тобі
так глибоко,
Коли хтось знаходиться
не по волі
в твоєму серці.
Ніхто не заповнить тебе тишею,
ніхто не торкнеться
берега,
Ніхто не зможе залишити
начерки
на душі,
Допоки не впустиш у себе,
допоки любов
попід ребра
Не ввійде
і не пустить паростки
з часом
зі своєї мушлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879022
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 13.06.2020
Коли Господь створював світ, подбав, щоб множивсь його цвіт.
Щоб кожен шанував свій рід, важливим був щоб кожен пліід.
Всього було багато…. Все ж став Бог міркувати, яку б створить ще
Благодать, щоб всіх з любов’ю зігрівать?
Це відбувалось в квітні. Думки роїлись світлі. В цей час світ Бо-
жий розцвітав. Велику чвшу Господь взяв. Цвіту того брав крихітку
від кожного, на донце.
Коли все старанно зібрав, то засвітилось... Сонце!
О, як же тішилась Земля, як Сонце-квітка розцвіла… В тій квітці
небо і земля, в тій квітці вітер і вода, у ній є ти, у ній є я. Бо соняч-
не проміння із різного насіння… із кожної зернини, із кожної роди-
ни.
Знай, Сонце-квітка любить сміх. Цвіте вона одна на всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878969
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Кохання- наче справжня казка.
Багато в неї є причин.
Вона не скаже нам будь ласка,
Але кінець частіш один.
Вона знаходить свою долю
Там, де кисільні береги.
Де назавжди кохані двоє
Для щастя все перемогли.
Вона дарує насолоду
- Чудову пісню солов’я.
Добром кінчаються пригоди
І знову мир, а не війна.
Кохання розцвітає всюди
Де гарний є врожай добра.
Любіть, цінуйте добрі люди
Себе і близьких і життя!
Жовтень 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812190
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 10.06.2020
Мудрий ,вислухає тебе до кінця
Дасть,пораду відкриє очі на життя.
А дурень,хвалиться що є крутий
Зачепи ,його гавкає як пес злий.
Мудрому ,позичиш гроші на лік
Буде , добро пам'ятати увесь вік.
А дурню,подаруєш гнідого коня
Він залише ,тебе коли біда.
Краса, не вічна з лиця воду не пити
Ти, будь ,душeю ніжна щоб сонцем світити.
Хвалиться,лисиця що є як маків цвіт
Зніми,маску з лиця побачиш душі світ.
Що з того ,що гарна чорноброва ,мила
Коли немає щастя, то й доля плаксива.
Хвалиться,білявка що є гарне личко
В голові ,вітер гуляє ...росте, як дичка.
Не той цар,є багатий що має владу-
А той пан,славний ,що дає всьому раду.
Лукавий,жадний дріб'язковий в усьому
Добрий,і щирий бачить велике у малому.
Не той красивий,що вміє гарно говорити
А той красивий ,що вміє добро творити.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879080
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Літо іде легкою ходою,
Чарує нас своєю красою,
У сукні розшитій цвітом,
Розкидує щастя світом.
Поля в оксамит одягнула,
Струни кохання підтягнула.
Вони лунають на два голоси,
Оспівують світ - дивної краси...
Вісаж відтворила вміло,
Як сонце в небі ясніло.
Одягнула вишиванку гарну,
Змалювала картину янтарну.
Троянди красою збагатила,
Добавивши колір із чорнила.
Вишивала чудні килими,
І у небо змахнула крильми.
А ми тепле літо спіймаймо,
І ніжність його випиваймо.
Хай кохання у серці бринить,
Ловімо цю незбагненну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879098
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Нам усміхалась незаймана вишня,
А Солов'ї співали дивні пісні.
І лунала мелодія колишня,
Її октави незвичні - голосні.
Я дивився в твої сині очі,
У яких кружляла дивна краса.
Цілував вуста твої дівочі,
Мене чарувала твоя коса.
Ми з тобою наче у вулкані,
Твоє єство горнулось до єства.
Пізнавали шляхи, ще незнані,
Крокували в глибину блаженства.
Цілунки твої, як самоцвіти.
А стан твій такий гнучкий.
І від любові займались квіти,
А голос твій гомінкий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879132
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Весна.
Відцвіла, зазеленіла
І листками шелестить…
Квітом-зав'язі...родила,
Тепер, мамою зорить.
Озирнись…навколо діти
Ручки тягнуть за поріг
І на радість всьому світу –
Їства стеляться до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877469
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 09.06.2020
І знову манить серце щемно та поляна –
Фізрук вогонь розвів, як Прометей,
На полі - вогнище, куліш кипить духмяний,
Він пахне дружбою дорослих і дітей.
Козацькі курені готові до змагання,
Є оселедці й вуса, хвацький свист…
Не мислить табір без дитини існування,
Бо в усмішці дитячій - його зміст.
Сьогодні заклад наш іще на карантині,
Ніхто не знає долі цьогоріч.
І линуть спогади в емоціях дитинних,
Та в думах про сезон – безсонна ніч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879024
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Як вабили мене, оті стежки,
Що вилися, як ниткою до хати,
Бо там були заховані думки
І слід відчутний де стояла мати
Ось образ я малюю ніжно словом,
Біжить вже виглядати у віконце,
Так день розпочинається все знову,
Коли в висотах сходе миле сонце
І погляд вже направлений у світ,
Де розлетілись діти, ніби пта́хи
Та опадає той останній квіт,
Але завжди чекає рідна мати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878832
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Свої долоні протягну до тебе,
Бо відчуваю лиш тепло й любов,
Душа у тебе, як безхмарне небо,
Яке в полон захопить мене знов
Там, ніби є долина - світ казковий,
Що полонить красою почуттів
І небосхил у ньому теж зразковий ,
Як хвилі досконалі у морів
Я хочу пригорнутися душею,
В твоїй любові ніжно утонути
Та засіяти звабливо зорею
І справжні почуття твої почути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878939
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Змирилось небо, більш не тужить.
На схилку сонце очі мружить.
У мочарах зникає швидко даль.
Старої ковдри сіра вата,
Немов вся вись — на латі лата,
Ховає передвічну пектораль.
Вже й ніч вітає нас окрайцем,
А дівич-зірка — першим танцем.
Глибинами Усесвіт нависа.
Хтось перед себе кине погляд
Й байдуже вицідить: «Непроглядь»,
А хтось у захваті гукне: «Краса!»
Почує ніч. «От невидальце…», —
Промовить й згорне покривальце.
Вмить заполонить погляд розсип зір.
Хай смуток серденьок не точить,
Куштуймо чар хмільної ночі.
З сузір’їв виплітаймо мрій узір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878973
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
З тобою не запалювали свіч,
Не цілував мої ти ніжно руки.
Звучала пісня в горобину ніч,
Роїлися думки. Терпіння. Муки.
Лежали пелюстки сухих троянд
На клавішах холодних піаніно.
Нанизані роки і блиск гірлянд -
Співав дискант Лоретті Робертіно.
Лиш не почула кроки тихі я
В густих трояндах біля темних вікон.
І досі у душі твоє ім*я,
Хоч спільних не було у нас реліквій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878724
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 08.06.2020
Очі неба — світло-сині.
Ну, а я на карантині
День народження святкую —
Чуєш, світе? «Чую, чую!» —
Грім гуркоче, дощ співає —
Небо так мене вітає
З п’ятдесят вже шостим літом —
Стільки червнів ось прожито.
Подарунки від природи —
Це найкращі нагороди! 4/06/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878481
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 08.06.2020
Ти запросив мене в маленький скверик,
Де зустрічі були у нас колись.
Торкнувся квітки радісно метелик,
Раділа я, що мрії знов збулись.
Ті почуття лишилися незмінні,
Кохання досі в серці я ношу.
Чекала довго на твої обійми,
Нарешті, ти слова мої почув.
Спішу любов на зустріч із тобою,
А серце б'ється знову, як тоді.
Воно згорає в полум'ї любові,
Переді мною очі голубі...
Ця довгожданна зустріч відбулася,
На гілці птах співав своїх пісень.
Раділи ми і сквер разо́м сміявся,
Таким щасливим був сьогодні день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878945
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
А я тепле літо впіймаю руками,
І ніжно до себе пригорну.
До твого серця увійду потічками,
Налаштую любовну струну.
І палкими обіймами зачарую,
До любові зроблю, ще один крок.
Променем сонця душу відполірую,
Прокладу шлях до небесних зірок.
Буду любуватись твоєю косою,
Яка духмяним ароматом п'янить.
Ти звабила мене своєю красою,
І від кохання моє серце горить.
Помандруємо з тобою світами,
Віднайдемо до любові ключі.
І буде пристрасть шалена між нами,
До вінця, вип'ємо кохання вночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879008
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
Свої долоні протягну до тебе,
Бо відчуваю лиш тепло й любов,
Душа у тебе, як безхмарне небо,
Яке в полон захопить мене знов
Там, ніби є долина - світ казковий,
Що полонить красою почуттів
І небосхил у ньому теж зразковий ,
Як хвилі досконалі у морів
Я хочу пригорнутися душею,
В твоїй любові ніжно утонути
Та засіяти звабливо зорею
І справжні почуття твої почути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878939
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
Выхожу на первую платформу,
К ступенькам направляюсь не спеша,
Проводник провёл меня по форме.
Проводник-хорошая душа.
Жмеринский вокзал-сердец сплетенье,
Жмеринский вокзал-любви мгновенья,
Жмеринский вокзал-то встреч восторги,
Начало всех начал в пути-дороги.
Он народ встречает у вагона,
Вежливо билет из рук берёт,
Проводник уставший, полусонный,
Но никогда себя не выдаёт.
Жмеринский вокзал-сердец сплетенье,
Жмеринский вокзал-любви мгновенья,
Жмеринский вокзал-то встреч восторги,
Начало всех начал в пути -дороги.
Кого-то,видно мама, провожает,
Кому-то поцелуи шлют в окно,
А поезд тихо ходу набирает
Под музыку ,здесь так заведено.
Жмеринский вокзал-сердец сплетенье,
Жмеринский вокзал-любви мгновенья,
Жмеринский вокзал-то встреч восторги,
Начало всех начал в пути -дороги.
Кого-то вновь в дорогу провожает,
Уже и тепловозик прокричал,
Кого-то долгожданного встречает,
Родной наш, древний,Жмеринский вокзал.
Жмеринский вокзал-сердец сплетенье,
Жмеринский вокзал-любви мгновенья,
Жмеринский вокзал-то встреч восторги,
Начало всех начал в пути -дороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878583
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 06.06.2020
Рядки складаються з думок
І чути навіть див-струмок
Співає пісню чарівну
Та заколихує до сну
І річка губиться в далі́
Там де співають солов"ї
Та колискова все бринить
Від слів матусі кожну мить
Звучить ідилія краси
Квітки торкаються роси,
Чарівна мить летить у світ
Та залишає ніжний слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878598
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Ніколи наш народ не жив без війн,
І кожен раз від них він був у шоці…
Вони зустрілись тут – вона і він, –
Де чатувала смерть на кожнім кроці.
Вона і він, неначе два крила
Одної долі, котра поєднала
Її, що медсестрою тут була,
Й його у час, коли весна буяла.
І свідчив про кохання блиск очей,
Не поміщалось серце в теплих грудях.
І вже нема важливіших речей,
Ніж почуття… Й святішого не буде…
Диктує їм задимлена весна
Свої військові і людські закони:
Садів тут незвичайна білизна
І смерть, що ворог слав з-за териконів.
Та почуття сильніше від війни,
Тож під ногами в них рушник весільний,
Все переможуть з гідністю вони,
Під силу їм і Путінська Росія.
5.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744675
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 05.06.2020
Пробачте друзі за розлуку,
Що вас не бачив певний час.
У тому мав, бо’ певну тугу,
І часто згадував про вас.
Прекрасний клуб і море друзів,
Любов... розрада і печаль.
Бувало в радощах... і тузі,
Талантів чудна пектораль.
Дискусій спори ж не вляглися,
Ковток поезії... кришталь.
Хоча й сексоти не звелися,
Біда лиха - лиха ж на жаль.
Однак скажу у певні, скучив,
Хоч часом й балував Парнас.
В думках вертався неминуче,
За вами думав повсякчас.
З сторінки витрушу пилюгу,
Й залишу в корені мораль.
Розділю з вами радість - тугу,
А що було... лише деталь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878474
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Життя єдиний раз дається,
Отож тримай його в узді.
Пустим не рви даремно серця,
Щоб не спіткнутися в путі.
Цінуй його за простотою,
За чистоту його шануй.
Щоб не вернулося ганьбою,
Своєю честю не торгуй.
Не все за гроші продається,
Будь ради гідності твердим.
Бо лише сумнів закрадеться,
Погубиш… в каїнах сліди.
Не пий омани сладкострастя,
В житті потрібен результат.
Як віддаси й тобі воздасться,
Назад, як правило, в стократ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878572
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 05.06.2020
У ДЕРЕВ ДОЛЯ ЯК У ЛЮДЕЙ
А у дерев доля,як у людей
В кожного є душа,вік життя.
Дихає у повітря пахучий елей
Набирає сили від сонця тепла.
Є ,люди дуби...є ,як тополі...
Одні,як клени...інші,як ясени.
Є,яблуні ,вишні,груші медові
Цвітуть, наливають сочні плоди.
Куди вітер занесе зернину
І там прийметься, впускає корінці.
Мати земля леліє свою калину
Пагінець,зростає у дивокрасі.
Всі ми, творіння...діти, Дажбога
Увірветься, вітер зламає віти руки.
В душі,біль... відчай ,і тривога
Плаче,сосна ...старі граби,буки.
Мороз,вітрюган обшарпує листя
Ногами притопче рожеві мрії.
Нерозквітлий цвіт...обірвана пісня
В душі,помирає остання надія.
Є деревця,що цвітуть у саду
Потребують,людських рук і уваги.
Як Діва,одягають білу фату
Вродою красиві дають наснаги.
Родинне дерево духом міцне
Благословене Богом на землі.
Дощ,омиє крони листя золоте
Від подиху сонця...оживає у красі.
А не всі ,плоди солодкі як мід
Є, гіркі,червиві кислі,гнилі.
Одне,впаде...Інше зорить у світ
І радіє,як квітнуть сонячні дні.
А у дерев ,доля як у людей
Одне,зросте у віки століття.
А інше,зрубають пилою під пень
На дрова,у камін...згорає віття.
Не прилетить , соловей до їх віть
Не заспіває,не защебече пісню.
Обірветься, життя ...застигне мить
Душа,небом заплаче слізно.
Я ,Притулюсь ,до дерев до душі
Відчую,як б'ється його серденько.
Поезія,це солодкий плід на землі
Залікує,біль рідна мова ненька.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878425
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Не повертай мене в минуле
Не клич в ту ніч… Я не прийду.
Літа, мов хмари промайнули,
Назад дороги не знайду…
В те серце, що жило тобою
Довіку двері зачиню…
Ти не буди в душі кохання,
І не тривож… Воно у сні…
Злетить зоря його світання
З пташиним хором навесні…
Нехай спочинуть його крила,
Розвіє сон думки журні…
Прибуде сил моїй любові…
Воскресне… Зцілиться єство…
Коли відчую зойк у крові,
Й незнане тіла божество…
Я відпущу її… й себе на волю,
Нехай відчують торжество…
05.06.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878690
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Бажаю променів яскравих,
І привітних сонячних вам днів.
Квітучих світанків - червневих,
І гаму життєвих кольорів.
Сонечко усміхається привітно,
Вам зорять оксамитом, трави в полях.
Тривоги втікають непомітно,
До кохання встеляється свій шлях.
Нехай орошують вас теплі дощі,
Щастя, гомінливо ллється у серця.
Нехай любов вселиться у вашій душі,
І осінить радість Небесного Отця.
Хай міцніє віра, зникає тривога,
І світло осяює життєві стежки.
Хай дорога веде вас до Бога,
А життя в'яже золоті пряжки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878684
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Ледь – ледь світало за вікном… Максимко кліпав очима й морщив носа, перевертався з боку на бік. Ото … й чомусь вже не спиться? Була в нього така звичка, вкотре рукою тернув під носом. І вже підвівся, широко розставивши ноги, сидів на ліжку, почухав чуба. Терпіння лопло, здалося в роті пересохло й злізши з ліжка, босоніж поплентав на кухню. За мить, перед ним, у нічній сорочці, стояла мама. Здивовано дивилася й знизавши плечима, запитала,
-Тю, Максимку, чому не спиться? Ти раптом не захворів?
Переминався з ноги на ногу, не знав, що їй відповісти, кліпав оченятами. Та все ж тихо сказав,
-Чомусь не сплю. І все думаю… Ти вчора сказала, що Таня і Люба мене виведуть в люди. Оце лежу, згадую, в голові крутиться, швидше б це сталося, щоб я дізнався, як це в люди?
Мати мило посміхалася, а він дивувався її веселості. Ледь стримуючи сміх, взяла за руку, вела назад до ліжка. Тихо заговорила,
-О мій маленький! То я так сказала, бо ж сьогодні на центральній площі міста масове гуляння до Дня захисту дітей. Там проводитимуть різні ігри, конкурси, буде концерт, продаж сувенірів, солодощів. Підеш разом з з сестричками, оце те, воно і є «підеш в люди». Тобто будеш там , де багато людей. Це трохи далеченько, щоб до центру йти пішки, автобусом доїдете швидше.. Ми й справді живемо в мікрорайоні, де садочок близько, робота й зовсім поруч поліклініка. У нас свій дитячий майданчик, майже всі один одного знаємо. А це ти будеш бачити багато незнайомих людей, але можливо і когось з наших зустрінеш. Тож гайда в ліжко, ще лише пів на п`яту ранку.
Накривши його ковдрою, прилягла поруч, погладила по голові,
-Спи сонечко моє, спи…
Він лежав, кліпав очима і думав. Здалося зрозумів, що на нього чекає щось нове. Цікаво, яким буде цей день? І це його трохи бентежило. Поглянув на маму, вона тихенько, мелодійно сопіла. Зморщив носика, на його обличчі повільно розпливлася посмішка. Вже заспокоївся, підсунувся ближче до неї і заснув.
Гучні звуки розрізали тишу…За вікном ясно світило сонце. Максимко відкрив очі, посміхнувся. О! Напевно нам повезе, буде гарний день. Таня і Люба голосно сперечалися. Вони близнючки і завжди одягаються однаково. Тільки без крику цього не відбувається, в що ж нарешті краще одягтися? Суперечка йшла про футболки, в яких йти і які під них одягти блайзери? О! Добре що нагадали. А я, не мрію стати моряком та моя футболка в білу й синю полоску, а спереду зображений Мюнхаузен. Мені мама про нього казку читала. Але ж де й мій куптур? Можливо й справді буде пекуче сонце, ще нагріє мені башку, як було того літа. Тоді так зле стало, мама сказала перегрівся. Сестричкам добре, вже майже дорослі , недавно святкували їм день народження. Чотирнадцять років, нічого собі, по зрівнянню з моїми п`ять з половиною. Вони симпатичні, тато їх називає синьоокими пампушечками. Та я не думаю, що вже й такі товсті. А мама каже дівчатка входять в сік та, як це не знаю. Коли запитав її, то вона тільки посміхнулася й сказала,
- Підростеш - узнаєш.
А мені вже зараз - все хочеться знати. Он букви і числа вдовбують в голову, а цього пояснити не хочуть. Та я люблю своїх сестричок, вони часто мене заводять в садочок. Їх школа в другому мікрорайоні. Я того року туди з татом ходив. Шкода, що тато на роботі, мама каже не вихідних, ні прохідних. Він на залізниці машиністом працює. Важка в нього робота, вдень і вночі спокою нема, це теж так мама каже. Хоча сама теж працює на залізниці, але старшим касиром. Добре хоч вона не ходить в нічну зміну, люблю коли мене вкладає спати.
Від роздумів відволік сміх. О, вже не сперечаються. І злізши з ліжка,за мить був біля іх кімнати, хитро заглянув,
-Гей! Привіт! Своїми суперечками та сміхом - мене розбудили.
Дівчата посміхалися. Таня поправила розпатлане русяве волосся на лобі й сказала,
-Ну що малий Мюнхаузен, вже прокинувся?
Він відразу скривився, не любив коли його так називають. І з розгону кинувся до неї, намагався вкрити ковдрою,
-Не називай мене так, я тобі вже скільки раз говорив!
Раптом в дверях з`явилася мама,
-Так, я пішла на роботу, ви тут самі впораєтесь.
На столі поклала триста гривень,
-Гадаю, вам досить на розваги. Хай Макс покатається на електромобілях, ну морозиво, солодощі, тільки небагато.
Люба різко піднялася, звісила ноги донизу й запитала,
-А як він вередуватиме та ще щось захоче?
-То дасте йому виволочки. Та й приїдете додому,- відповіла мати.
Він, вирячивши очі, подивився на неї. Цікаво, що таке виволочка? І яка вона на смак солодка,чи солона?
За мить, Таня накинула на нього ковдру,
-Так заховайся і не слухай розмови дорослих, це не правильно.
Після сніданку Максимко складав пазли. А сестрички одна одній плойкою підкручували кінчики волосся, яке ледь діставало плечей. Сміялися, задивлялися до дзеркала, любувалися розкішними завитками. Він спостерігав за ними. Ото й насправді дівота, так каже тато, мабуть він правий. Хочуть бути красивими, вже до них часто приходять однокласники. О! А, як вони верещать, коли в хлопців виграють в шахмати. Шкода, я ще не вмію в них грати. От в шашки грати, мене тато вже вчить, здається трохи петраю.
Вони ледве влізли в автобус, який прямував до центру міста. Йдучи по алеї, Макс дивувався. А люду скрізь, як комах. Навіть з малюками у візочках і зовсім старенькі, навіть є з паличками. Метушня й такий гамір, час від часу, аж у вухах лящало. Крізь гамір, здалеку, то гучніше, то тихіше проривалася музика й слова якоїсь пісні. Справді, такого напливу людей, він ще не бачив. Вздовж площі виставка картин з Будинку дитячої творчості, їх продавали діти. Любувався картинами, що були намальовані олівцем і фарбами. Приваблювали картини, на яких зображені герої з мультфільмів. З розкритим ротом задивився на картину з бісеру, вона блищала на сонці, переливалася. Люба стиснула руку й гучно,
-Дивися муха влетить, прикрий рота.
І чого чіпляється, догнала думка. Та тут же побачив усміхнених Сашка й Володю, які підходили до них. О, вже й кавалери тут, як тут. Це були однокласники сестричок. Він радо звільнився від Любиної руки. Почав вертітися, позирати на всі сторони. Вже від компанії чув гучний сміх й зажавши губи, хитав головою. Чи довго базікатимуть, вже й їсти охота.
Та вони наче прочитали його думки. Таня схопила його за руку,
- Ну давай, досить вертітися, йдемо в кав`ярню.
Смачно пообідавши, з кав`ярні виходила молодь. І Макс, задоволений обідом , теж поспішав на вихід. Розмахував руками. Ото, як класно пообідали, пелімені, шашлики, «Кока -Кола». Оце свято, справжнє, цікаве, смачне і солодке. В кав`ярні, він уважно прислухався, коли замовляли страви та слово «виволочки» так і не почув. Хоча б побачити, що воно таке? Весело спілкуючись, підійшли до надувної гірки. Неподалік кілька дітей стояли біля батута і біля дитячих електромобілів.
Це ж так класно! Макс, з сяючим обличчям, тішився за кермом поліцейської автівки. Люба розрахувалася з касиром і дозволила іще покататися на білому Мерседесі. Вона ж з друзями направилася до лавки, яка, саме в цю пору, звільнилася. Братик інсцинував своє задоволення, примружував очі, весь час посміхався й хитав головою. Хотілося їх погукати, як бувало вдома, коли грався з друзями на дитячому майданчику, але тут стримував себе, пообіцяв же мамі бути чемним, не капризувати.
Ну от, напевно вже й досить розваг. Він ледве задирав ноги, нарешті виліз з батута. Хоча й зняв кептур, коли скакав, та все ж все обличчя було в краплинах поту. Стоячи на асфальті, йому все ще здавалося, що він скаче. Обома руками тримався за Любу, вона серветко витирала його обличчя. Він так втомився, що й не проти лягти поспати. Йому трохи набрид навколишній галас, ця метушня, хотілося додому.
Проходячи біля великого білого будинку, раптово заграла весела музика, гучно запрошували на концерт. Всі люди ринулися ближче до сцени і вони теж пробралися, як найближче, щоб було видно Максу. Де й сила в нього взялася, стояв, як на пружинах, захоплювався танцями й дитячими піснями. Хотілося й собі, разом з дітьми, гопака потанцювати. Ото краса. Підскакував та інколи рукою витирав спітнілого лоба. Оце,свято! Справжнє диво! А то тільки по телику бачив. Так то ж зовсім не те. А тут все тільки діти виконавці, молодці, а красиво як! Він часом почував себе метеликом, розправляв руки й вигинався, як дівчатка в східному танці. Його вразили яскраві костюми виконавців, дружність та їх веселість. Як добре, що я потрапив на це свято. Озирався до сестричок і вже не вперше помітив, що Таня приглядалася в телефон. Але колись все закінчується і вона згодом взяла його за руку,
-Ну досить, вже наскакався…. Шкода, що пізно розпочався концерт. Та нам час йти додому.
Ніхто не заперечував, бо справді всі пристали. Але по дорозі, біля переходу продавали солодку вату, заварні тістечка та морозиво. Хіба хто зміг би пройти мимо таких пахощів ? В Макса засяяли очі, смикнув за руку і обвів всіх поглядом,
-Я теж хочу і тестечко й морозиво!
Гучний сміх загубився в натовпі людей. За кілька секунд, вже задоволено смакували, хто, що хотів.
Люба серветкою витирала Максу уста.,
-Так, досить, наївся, нагулявся, поспішаймо додому, йдемо на автобус.
В автобусі тісно і душно. І куди вони всі їдуть, позираючи на всіх, дивувався хлопчик. Він,повернутий до вікна, стояв між двома сестричками. В очах мерехтіло, наче кудись летів. Люба раптово підхопила його за плечі,
-Ти, що засинаєш? Чому руку відпустив?
У відповідь здвигнув плечима, промовчав. Сам не міг зрозуміти, як це його потягнуло на сон.
Коли вони вийшли з автобуса, свіже повітря наче й справді пробудило хлопчика. Дівчатка взяли його за руки. Люба, поправивши на своїй голові кептур, сказала,
-Так, давай поспішаймо, ми тебе заведемо додому, а на нас чекають хлопці. Ми, ще хочемо прогулятися по парку.
І де в них та сила, подумав. Сон наче втік, але ноги не слухалися. Як це я маю, ще на п`ятий поверх піднятися?
Сестри підіймалися по сходах, обоє взяли його за руки. Переглядаючись, голосно сміялися з нього коли він, після третього поверху зашпортувався, ледь підіймався,
-Ой, я вже не можу… Де той тато? Він би давно мене на руках поніс…
Таня весело запитала,
-А, що Максе сподобалося свято?
Він тільки кивав головою. Мав такий вигляд, наче в нього вже й сили заговорити не було.
На них вдома вже чекала мама. Люба, щось прошепотіла їй на вухо і вони зникли за дверима.
Мати, посміхаючись, дивилася на сина,
-Але ж вигляд у тебе, як у вичавленого лимона. А очі сонні, наче ти зо три ночі не спав. Йдемо в ванну.
Він не заперечував, під струмом хоч і ледь теплої води та все ж освіжився, збадьорився. Захоплено розповідав, як йому все сподобалося. Та вийшовши з ванної кімнати, задумався і вже за кілька хвилин скривився.По ньому було видно, що в нього зіпсувався настрій. Замотаний у великий махровий рушник, надувши губи, лежав на дивані, дивився в стелю.
-Ти чай будеш пити?- запитала мати.
- Не хочу твого чаю, - закрив обличчя рукою.
Вона здивувано до нього,
-О! А що, щось сталося? То такий веселий був, а нині, як тебе щось вкусило.
У відповідь, повільно, сердито заговорив,
-Вкусило… вкусило… Нічого не вкусило. Ти сказала, щоб вони мені дали виволочки. Я чекав – чекав, так і не дочекався.
Ледь стримувала сміх,
-Ти напевно гарно поводився…
Він не чекав, що скаже далі, перебив її,
-І поводився чемно і не капризував, а вони мені її все рівно не дали.
Ніжний погляд до сина, розчервоніла, мовчки натягнула на нього піжаму. Він метляв руками, забирав її руки від себе, сердито позирнувши, сказав,
-Я, що сам не можу заправитися… Дай, я сам … Дай….
Обійнявши, взяла на руки й понесла в кімнату. Поклавши в ліжко, з усмішкою на обличчі, сказала,
-Ти перетомився. Тобою керують емоції. Закрий очі, заспокойся і послухай. Я тобі зараз розповім, що ж означає слово »виволочки».
Макс закрив очі та відкрити їх, вже забракло сили. Слова мами лунали мелодійно, немов колискова. Це лише кілька секунд і він наче десь летів. Перед собою бачив діток, що танцювали на площі, а потім, немов туман і все зникло. Тихенько засопів…
2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877873
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 05.06.2020
Пам'яті свого брата присвячую:
Захмарилось синєє небо
Й сльозима полили дощі,
Згадала сьогодні про тебе
Ось тут, за вікном, в тишині.
Туманом окутався ранок
Та й мрячка стіною стоїть,
І крапля води в цей світанок
У цівці по склу все біжить.
Туман проковтнув ту стежину,
Що завше до тебе вела.
Обірвана нитка незрима –
Остання надія була...
Обірвану нитку не зв’яжеш,
Біль й сум не затулиш плащем.
Нікому про це не розкажеш,
Лиш небо заплаче дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877355
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 05.06.2020
Ось і літо прийшло.
Ми його вигляда́ли.
Холод нам принесло –
Ми цього не чекали.
Те́пла дуже зима –
Ми не бачили снігу.
А за нею весна́
У дощах прогриміла.
Хоч цвіли яблуні,
Білі вишні і сливи,
Та дерева сумні,
Бо красу змили зливи.
Холод, дощ і мороз
Всю весну́ нас лякали.
Цвіт пропав абрикос..
Ми ж тепла так чекали.
І тепер вже сюди
До нас йде любе літо..
Дочекаймось зими,
Щоби знову зігрітись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878269
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Умите літечко рясним дощем
Цвітінням трав пахло духмяно.
Пишним, калиновим, старим кущем,
Що, аж у грудях стало п’яно.
Нестиглим колосом зелен-хлібів,
Де зайчик вкляк і тільцем знімів.
Ще душу полонив пташиний спів,
Клин ромашок польових білів.
Вервечкою над берегом ріки
Молоді верби величаві.
Шептались між собою про роки,
Як захід сонця проводжали.
Що весни проминуть, як не тужи,
І віти зашкарублі стануть.
В житті незмінні часові сліди,
Вони у безвісті не кануть.
04.06.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878570
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Как пахнут твои руки мама!
Уткнусь лицом и пропаду!
От взрослой жизни я устала!
И гнусь тростинкой на ветру!
Дай ощутить тепло ладоней,
Меня морозит от потерь!
Я так измотана погоней,
За светлым будущим детей.
Дай мне забыться на мгновение,
Меня ты знаешь лучше всех!
Там,в моей жизни,как на сцене
Имеет цену лишь успех!
Я отдохну немного,мама,
И снова в путь,и снова в бой!
Я в этом мире не пропала,
Лишь потому что ты со мной!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874961
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 04.06.2020
Схилився ранок в роздумах при вході,
Перед дверима сотень доль й життів,
Щоб об’єднати їх у вічнім хороводі,
Звільнивши від омани відчуттів.
Прокинсь людино, заблукана, далека
Від ніжності, легкості, краси,
Посміхнись, хай мрія злетить,неначе лелека
І розіллються довкола світла голоси
Не бійся поглядом торкнутися неба,
Нехай в душу загляне синьоока блакить,
Відкинь поспіх , бо найбільша в світі потреба –
Відчути як сенсом наповниться мить.
Вікторія Болібрух
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878506
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020
Я ту ніч лишу собі на згадку
І тепло, яким мене зігрів.
Не забуду нашого світанку
Й ніжну пару білих голубів.
Кожен раз, як їх я зустрічаю,
Спомин постає в моїх думках.
Вогник свіч і філіжанки з чаєм
І блакить, блакить в твоїх очах.
Не забуду слів твоїх... Кохаю!
І твої цілунки наче мед.
Кожен раз у ті часи вертаю,
Знаю все, що буде наперед...
Я ту ніч лишу собі на згадку
І любов на згадку залишу.
Шепотіння ніжності світанку,
До цих пір у серці я ношу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878262
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 04.06.2020
Лягали спати на весні,
Аж глип, настали літні дні.
Всміхнулось сонечко до нас,
Цінуйте люди літній час.
Працюйте, з радістю живіть,
Природі збитка не робіть.
Для Вас все квітне навкруги,
Не буде в Вас злоби, нудьги.
Хай буде свято на душі,
Співайте наче солов'ї.
Добро, любов у всі часи
Най будуть з Вами на землі.
Червень 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878208
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 03.06.2020
У цвіт вбралася калина,
Вона подібна нареченій.
Рум'яні щічки у дівчини,
Як блискавиці очі ті зелені.
У цвіт вбралася калина,
А навкруги розкішна трава.
Десь із далека пісня лине,
І від того радіє душа.
У цвіт вбралася калина,
Де шумить зелений гай.
Неймовірна у квітах долина,
І пісня все ж не втиха.
У цвіт вбралася калина,
У далечінь дорога в'ється.
Неповторна в природі картина,
Рідним краєм вона зоветься.
У цвіт вбралася калина,
Свої коси розпустила верба.
За плечима зростають крила,
В ту мить залишає журба.
У цвіт вбралася калина,
Її сонце теплом зігріває.
А у небі ключ журавлиний,
Що кращого у світі буває?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878423
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
Очеретини розрослись –
Ледь чутно шерех.
За тим, що втрачено колись
Сумує берег.
Як відчуваю в самоті
Хвиль шепотіння,
Була найкращою в житті
Любов осіння.
Слова кохання, мов птахи
Співали в гаю,
Черемха квіт зняла сухий -
життя збігає.
Посутеніло від імли,
І згасла пісня.
Кохання ми не вберегли –
Уже запізно…
Зігнорували дорогим -
удвох недбало…
І нас по різні береги
Пришвартувало.
Та нагадали знов мені
Любов останню
Два дикі лебеді сумні,
Як те кохання…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878095
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 03.06.2020
Мій рідний краю, мила дивовижа,
Люблю я шум та і чарує тиша,
Твої гаї де солов"ї щебечуть
Та мимоволі впевнено перечуть
Твої сади у розкоші квітують,
Як ніби перед господом звітують,
Їх аромат вража і зачаровує,
Немовби дивину новітню створює
Мій рідний краю, ніжна неповторність,
Увесь букет утворює змістовність,
У нім панує гомінка наснага,
Як казки чарівної мить поява.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878366
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
Дякую, тобі Боже за дар життя,
Що невтомно крокую на вершину.
Збираю скарби для вічного життя,
Нашу одвічну - другу батьківщину.
За дивні, неповторні світанки,
Які мою душу зігрівають.
За неймовірні, привітні ранки,
Що променем сонця в серці сяють.
Дякую, Отче за небо голубе,
За теплий дощ, що серце омиває.
За промінь світла, що від Тебе йде,
І на шлях любові направляє.
І за дар молитви, що до Тебе веде,
Душу лікує, до світла закликає.
За теплу любов, яка від Тебе гряде,
Хто її знайшов, той істину пізнає.
За все я дякую, Господи Тобі,
Що любиш і теплом зігріваєш.
Ти крокуєш поруч в щасті і журбі,
І про мене завжди пам'ятаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878050
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Я дякую тобі, за синє небо,
Що можу глянуть у його блакить,
Хоча від мене так воно далеко
Та додає краси, щоби творить
За дивовижні, свіжії світанки,
Що можу зустрічати на зорі
Та милі серцю сплетені серпанки,
Які дарують миті чарівні
За квіти, що всміхаються красою
Та все чарують барвами весни
І можу відобразить, що росою
Спокійно по траві ось так пройти
І у важкі хвилини так відчутно
Вже зважуєш всі цінності життя,
Я берегтиму віддано і мудро,
Як ненька береже своє дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878001
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Чом ти, моя доля, скапуєш сльозою,
Із душі безмовно проливним дощем?
Вигод не шукала, ішла за тобою,
На вузенькій стежці стрілась з вітерцем.
Обіймав за плечі, лоскотав обличчя,
Осідали в серці пристрасні слова.
Задивлялась в очі, ось, вона - дещиця,
Від щастя й любові кругом голова.
Навпіл із коханням ділила розлуку,
Єднала молитва два різних світи.
Дарувала доля радість мені й муку,
Тяжка ж моя ноша та маю нести.
Приспів
Вітре, ти, мій вітре! Вітре, мій коханий,
Забери з собою в політ, не впусти.
Біля тебе завше в сонце день убраний,
Ти, для мене Сонце, лиш єдиний ти.
30.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877971
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Ой заграй, музико, а я затанцюю.
Бо твою, музико, мелодію чую.(2р.)
В ній дзвенять потоки… співають Карпати.
Мене до милого відпустила мати.(92р.)
Озую новенькі свої черевички,
Буду танцювати з милим біля річки.(2р)
Буду танцювати з милим біля річки,
Де шумлять високі зелені смерічки.(2р.)
Буду танцювати та ще й заспіваю,
Бо весело жити нам у ріднім краю.(2р.)
Ой заграй, музико, а я затанцюю.
Бо твою, музико, мелодію чую…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877736
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Слова любові особливо пахли
Весною, мов акацієвий цвіт.
Складались зустрічей жадані пазли,
І зачарованим здавався світ.
Слова улітку, наче пломеніли,
Як полуниця лісова на смак.
У двох серцях одна струна бриніла.
Мелодія звучала, звісно, в такт.
А восени слова любові зріли,
Мов яблука солодкі й запашні.
Хоч від плодів схилялось нижче гілля,
То ж теплими були осінні сни.
Слова узимку ніжно-філігранні.
Тепер вітри й морози не страшні.
Щасливі, хто зберіг своє кохання,
І знов їм дочекатися б весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877877
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Я думаю, як передати цілунок,
Якого тримаю роками для Вас?
В мозаїці ночі знайду порятунок,
Допоки у серці вогонь не погас.
Керуючись світлом блакитного дива,
Що в небі вигойдує сотні хмарин,
Я думку пошлю, а вона — незрадлива,
Довірю вітрам — адресат Ви один!
До вуст дорогих донесуть поцілунок,
Міцніший вина і солодший за мід,
І шепіт любові — настояний трунок.
Засяє веселкою нам небозвід! 30/06/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877989
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Гойдає дощ лаштунки моїх дум,
У теплу ковдру заповзає спокій,
Під музику тонких небесних струн
Промокла ніч стирає денні кроки.
Перлиночки дощу тук-тук, тук-тук
Відмірюють по крапельці наркозу…
Зі стелі опускають, з божих рук
Намисто мрій захмарні віртуози.
Лоскоче серце дощовий скрипаль,
Цілунку сну чекають спраглі губи,
Закутуюсь в тонку, прозору шаль
Де дрімота ніжнесенько голубить.
Спускаюсь в задзеркальну глибочінь
Під чарами Морфеєвого трунку
У магію солодких сновидінь
Нектар яким несе весна-чаклунка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877874
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020
А дощ не може вгамуватись,
Все ллє і ллє немов з відра.
З весною хоче танцювати,
Але надіється дарма.
Він їй бузок в букет збирає,
З калини цвіт кида до ніг.
У очі тихо зазирає,
Щоб танець був таки у них.
Весна дарунки не приймає,
Вони холодні й водяні.
Вона на милого чекає
Щоб він зігріти зміг її.
Дощу цілунки не для неї,
Не по дорозі - каже нам.
Не буду дощику твоєю,
Танцюй ти друже краще сам.
Піднявшись в небо над землею,
Відмов не може пережить.
Дощ зрозумів, не бути з нею,
З сльозинок танець мережи́ть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877875
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Сьогодні знову я тебе, любов, –
Як і учора! – знову не побачив.
На серці бите скло, і так, неначе
Це ти усе розбила, так, немов
Відсутністю втопила у журбі –
Сьогодні знову! Боже, вже у соте
В ту саму рану серце поколоти –
У сотий раз удалося тобі.
Уже й черешня ніжністю цвіте;
Не вирішити цю сумну задачу,
Як я тебе ніколи не побачу
І як не запитаю більш про те,
Чи серце ще відроджується, бо
Воно ожити може, наче квіти
І чи побачу ще тебе до літа?..
Сліпа любов – це істинна любов!
Ти знаєш, ти ж не знаєш головне! –
Як ти комусь потрібна до боління,
Що ти комусь Венера і Афіна,
Що день цей також згасне і мине,
А завтра – знову туга до небес
І завтра хтось чекатиме так само
На зустріч із любов’ю до нестями
І, може, він зустріне ще тебе.
29.05.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877815
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
❤❤❤ ❤❤❤
Что может быть прекраснее ЛЮБВИ?
От Бога...всё в ней свЯто...в духе дышит...
С рождения...она у нас в крови!..
Вначале спит.., ко времени пронИжет!..
О, как прекрасен, этот Мир, тогда...
Когда, ЛЮБОВЬ, нечаянно случится!..
И две душИ обнимут небеса!..
Сердцам их - невозможно утаИться!
То чУвство, словно вихрь в облаках...
Проснётся...его больше не удЕржишь!
Распространяясь, унесёт в векА...
ОбожествИт...разбудит..и повЕржит!..
(❤...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877711
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Розплескалось небо у нічному морі.
Шепотіла ніжність під моїм вікном.
Усміхались щиро золотаві зорі.
Цілував той простір місячний поклон.
Груша лопотіла листям метелково.
Обіймались душі у чарівну ніч.
Почуттів малюнок - фарби кольорові.
Вітерець торкався лагідно до пліч.
Радість, ніби хвиля, лоскотала серце.
У нічному морі ми були удвох.
Щастя нам дісталось, чисте, мов джерельце.
Солов*їна пісня розливала "тьох".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877753
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
[i]Знаєте, як озеро люблю без тями,
Й блакитне небо, сплетене з ялинами?
Душа його співає кольорами,
Негода із надмірними дощами –
Дуетом з невгамовними краплинами…
Знаєте, скільки сонця, світла та пісень,
У дні моєму, із дитячими турботами?
Як з дітьми швидкоплинно гасне день -
Із прагнень, щастя,віри та натхнень,
А тепле серце – розмовляє нотами…
Знаєте, як всі думки про них щоразу,
Як розумієш: саме там – твоя душа?
Ти забуваєш труднощі й образи,
Дитячі гріють щирі, теплі фрази,
І те тепло тебе уже не полиша?
Знаєте, що я цим раєм - захворіла?
Колеги й діти і батьки - одна родина.
Зігріють серце від проблем змарніле –
Найкраще місце на Землі - ти, Біле!
Бо головне для кожного із нас - дитина…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877705
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Це так красиво, коли жінка любить,
Багаття, небо, … все в її очах,
Вона мовчить, та щось шепочуть губи,
І так багато в цих несказаних словах …
Вона умить готова обійняти,
Вона не помічає Всесвіт навкруги,
Не смійте в неї почуття це відібрати,
Ще буде час на заметілі і сніги …
Люблю дивитись, коли жінка любить,
Так зовсім ненароком, тільки мить,
Вона у собі щось таке розбудить,
Нікому це не в силах зупинить …
Яка вона тоді стає красива!
О ні, красивою вона була завжди.
Ні, відчайдушна, чарівна, смілива.
Не оминай таку. Їй серцем посвіти …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877535
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Я хочу до тебе....
Долатиму небо,
Долатиму пекло,
Крізь терен у рай...
Побачити очі...
Без них темні ночі,
Неначе з безодні
Приходить печаль...
Торкнутись долоні....
І наче в полоні,
В полоні кохання,
Так добре - тримай...
Пірнути з тобою...
І стати весною,
Твоєю весною,
Мене зустрічай....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869517
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 28.05.2020
Любов, як рання пташка. Їй би небо й крила.
Щебече знову серце. Крик у нім весни.
Як сонце спалить ніч. Така кохання сила.
Болить, пече, щемить. І світ думкам тісний.
Усі серця ідуть в свій храм тепла й любові.
Між тисяч сонць шукав і все ж знайшов своє.
Люблю тебе, зірки очей, вуста медові.
І вдячний Богу я, що ти у мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877174
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Ще осокори в Україні
Стоять засніжені, а тут
Під субтропічним небом, синім,
Південні квіти вже цвітуть.
Ти їх садила, наша мамо,
Як зеленіла тут зима.
І ось цвітуть вони так само,
Коли тебе уже нема.
Ми назви їхньої не знаєм,
Звем просто мамині, і все...
Їх вітер з моря обтріпає,
Пелюстки їхні обнесе.
Але жовтіють біля хати,
В промінні сонячного дня,
І біля них шумлять внучата,
Твоя улюблена рідня.
Нам у чужій землі, гостинній,
З тобою затишно було.
Ці жовті квіточки донині
Ще бережуть твоє тепло.
Повільно теплий вечір тане
В каліфорнійському краю.
І світлий промінь наостанок
Наповз на квіточку твою.
Ти там далеко, в Божім домі,
А зовсім поряд, у траві,
Горять з іменням невідомим
Твої суцвіття польові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875199
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Прийми мої вітання
В далекій стороні,
Хай збудуться бажання –
Так хочеться мені.
За тебе цілий келих
Я висушу до дна,
Таких як ти, веселих,
Не знала і… весна.
Для всіх ти є товариш,
А другом - був мені,
Борщ з янками не звариш
В далекій стороні.
Ти там для них… аміго,
Чи може - камарад,
Креолочку,.. до стогу –
Сьогодні будеш рад!
Та ще й трішки здоров’я –
То зичу я тобі.
Великого натхнення
В АТОшній боротьбі!
Бо голос твій не чути
На рідній стороні,
Засмучені поети
І болісно мені!
Сьогодні в п. Новоградець... День Народження! Вітаю Льоня! Здоров'я, Успіхів і Натхнення тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826764
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 27.05.2020
Весною мрії розцвітають
І дуже гарні їх плоди.
Вони нектару набувають,
Чарівності і смакоти.
Весною серденько тріпоче
Почувши пісню солов'я
І слухає його охоче
Природа, небо і земля.
Весною сонечко дарує
Гарячі, ніжні промінці.
Ніхто за сонцем не сумує
-Попереду ще літні дні.
До нас знов літечко мандрує
І навкруги така краса,
Бо Україна знов квітує
Для радощів і для добра.
Травень 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877110
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 27.05.2020
В твої руки...
Я закохалась в твої руки,
Хіба в житті таке буває...
А в час нестерпної розлуки,
Тебе душею відчуваю...
Мелодії блаженні звуки,
Рука в руці,та віч на віч...
Я закохалась в твої руки,
У ту казкову першу ніч...
В моїх словах нема науки,
То почуттів моїх рушій...
Я закохалась в твої руки,
І доторкнулась до душі...
20 03 2020 р
Вікторія Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875337
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 27.05.2020
На мілкому лимані солонім - фламінго рожеві
Притулились серцями в замруженій тиші привітній.
Поєдналися очі назавжди в танку місяцевім.
У чужому краю, але разом лишились залітні…
Вони вирвались десь із гнітючої серце неволі,
Де без подиху вітру, мабуть, кожен з них би загинув.
Поєднало кохання разом дві знівечені долі
І злилися вони у польоті синхронно-єдинім.
Все танцюють у щасті танок - незабутньо-величний,
І дивують красою незвичною тихі озера.
Чисте, світле кохання цих двох - як легенда одвічна,
Мов вогонь в їхніх душах – яскраво-рожеві ці пера…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877343
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Підсвічений вечір свічками бузку.
Половий димок звідусюди.
На лихо, зозуле, так пізно не куй:
Тут тисяча весен ще блудить.
Заграва згорнула багряну вуаль
Й лілове вдягла напинало.
І небо беззоре — димчаста емаль —
Спускається наче.
Смеркало.
Зелені півсутінки впали в траву,
Та плюснуло місячне сяйво —
І бачу феєрію справді живу:
Довкіл золотавиться майво.
Підсвічений вечір свічками бузку
Спинивсь на моїм полустанку.
Ілюзія бранки?
А нам на піску
Чи ж варто возводити замки?
Квітує, буяє навколо життя,
Коротка до болю миттєвість.
Що душу пече, довести б до пуття,
Бо хтозна, чи буде можливість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877394
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Ліхтарики черешень перших
Рубінами налиті в травні.
А сонячний промінчик-вершник
Ще скаче у шовкових травах.
...Як смакували нам черешні!
Щасливим був травневий подих.
І де ж узявся з жалом шершень?
Чому не ти зі мною поряд?
Стежиною пройшла зрадливість,
Шершневе розпустила жало.
І щастя стало враз мінливе,
Гілля від вітру розгойдало.
Пригіркло черешневе диво,
Дзижчить ще шершень у рубінах.
А спогади принесли зливи,
І мокне дерево під тином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877483
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Круглий місяць в арці ночі
Ніжне марево торочить,
Розганяє темну млу,
Помандрує в далину
І розчинеться в блакиті,
Як осяйні сонцемиті
Заберуть його в полон, —
Повисить, як медальйон,
На весільній сукні неба,
Зникне… З’явиться потреба
Вечір вести до вінця…
Метушня та — без кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877434
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Нема того броду, де п’явок ловили,
Як йшли з братом зі школи, малі ще були.
Все змінилося з часом, змінилися й ми.
Лиш стежка дитинства у спомині слідом,
У купі строкатих, наївних думок.
Учителька перша і буковка перша,
І клякса чорнильна до дірки підтерта,
П’ятірка та двійка, "коза" і лінійка,
І шеренгою школа - настав випускний.
Малиновий дзвоник і квіти та сльози,
І перший бар’єр із життєвої прози.
Ранці за плечима, йдуть діти до школи,
Їх кроки вбирають нові коридори,
Як і до нас, - шлях, - верби та осокори.
22.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876863
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Спочатку душі сонцем напоіти б,
А потім хай зливаються тіла,
У небо птахом щоб хотілося злетіти,
Від щастя щоб п"яніла голова.
Від щастя серце щоб пісні співало,
Від щастя світ хотілося обнять,
Кохання другим сонцем щоб сіяло,
Лилась щоб з серця Божа благодать.
Коли любити хочеться - любіть,
Коли співати хочеться - співайте,
Лише святого в бруді не качайте,
Не оскверніть оту священну мить.
Таке в житті буває тільки раз,
Лиш раз в житті буває така мить,
Ця щастя мить залишиться для нас
І буде вічно голову п"янить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876866
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 23.05.2020
А де́тство, ты помнишь,
Как в поле пшеничное бегали?..
Весь день напролё́т
Мы гоняли гурьбо́й, босиком!
О, сколько цветов в поле том,
Разве все их изве́даешь?
А их аромат опьяня́л
В том в селе каждый дом!
*** ***
Срывали с ромашек тогда
Лепестки белосне́жные!
Гадали... хотели узнать
О взаимной любви!
И за́ руки взявшись с тобою,
Мечтая, надеялись,
Как вырастим взрослыми,
Верности клятву дадим!
*** ***
Мы под фоногра́мму
Концерты показывать бегали,
Собрав у себя во дворе
И своих, и чужих!
С бутылок не нужных
Свои микрофоны мы делали,
Весёлым концертом,
Всегда развлекали других!
*** ***
Девчонки достали одежды
Из "скры́ни" прабабушек!
Мальчишки, с отцовских плече́й
Принесли пиджаки!
И петь, под гитару (фане́рную)
Стали мы жалобно,
Про адрес любимой,
Который в Стране не найти!
*** ***
А после концерта, мы мчались
В то поле зака́тное,
Где ветер ласкал гладь колосьев
Ржаных и других!
Колосья, цеплялись за нас
И немного царапали.
Мальчишки, нам рвали букеты
Цветов полевых!
*** ***
Укра́шено Богом всё поле
Цветами причУдными...
Цикорий и пи́жма, фиалка,
Репе́й, василёк...
Ещё одуванчик, чабре́ц,
И лаванда паху́чая,
Мак красный, и кле́вер,
И мальвы пленящий цветок!
*** ***
Собравшись у поля,
Сидели девчо́нки под Ивами...
Веночки плели,
Распустив, длинны косы свои!
И было светло в душах наших,
Мы были счастливыми!
Ведь, помощь друг другу
И бабушкам нашим неслИ!..
*** ***
Коров, мы всегда выгоняли
На пастбище ра́ннее,
Насты́рных быков отогнав
От бурЁнок своих!
Ответственно было всегда нам
Людей пожелание,
Где вы́пасти стадо,
Куда к водоёму сводить!
*** ***
Бесце́нный, наш опыт, приходится
Лично отта́чивать!
В науку, нам жизнь приводила
Мудрейших людей!
Нас с детства к труду приучАли,
Как земли обсАпывать...
Те грядки, с заро́сшей картошкой
В противный пыре́й!
*** ***
Любили на ветках вишнёвых
Сидеть и шелко́вичных!
Мы ягоды, в банку срывали,
К груди привязАв!
И если на дерево влезли,
ДержАсь не по совести...
То, сразу срывались на землю,
Коленки содрав!
*** ***
Но, годы летели...
И лета так мало осталось нам!
То школа, то ВУЗы...
Житейская лишь суета!
Мы стали взрослее
И в сердце, с любовью оставили
Лазе́йку, в то время,
Где детство пребудет ВСЕГДА!
(❤с любовью...о детстве❤)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876852
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Я снова напишу стихи
И даже рифму подберу.
Пусть будут добрые они
И умножают красоту.
В стихи добавлю позитив,
А так-же неба синеву.
Вновь песенный течёт мотив.
Похож он чем-то на волну.
Похож на лёгкий ветерок,
Который облегчает путь.
Похож на запад и восток,
Когда не разделяет суть.
Ведь лирика почти всегда
Мир наполняет красотой.
В ней солнце, воздух и вода
И лес прекрасный за рекой.
В ней чувства лучшие людей
-Душевность, дружба и любовь.
И мир становится добрей
И расцветает вновь и вновь.
Ноябрь 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858619
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 21.05.2020
Дрібні, життя щасливого, уламки
Так хочеш ти і склеїть, і зліпить.
Самотність виє вовком спозаранку
І хвіртка до хатини не рипить.
Холодний попіл сірості світанків:
Там палить туга вицвілі листи
З долоней повних радісних серпанків,
Років прожитих зоряні мости.
Годинник стрілки повертає в осінь,
Вітри ж несуть і хлюпають у вись
Вербові струни і весняну повінь
Шепочуть тихо до тебе: Дивись!
Там ваші мрії… Небо не вміщає
Намисто всіх тих райдужних перлин.
Сердець проміння ночі освітляє
Фарбує чорну темряву в кармін.
Як мало треба – крапельку любові
І ніжно-теплу руку на плече,
І тихе слово в барви вечорові,
Як ніч полотна зорянисті тче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868585
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 21.05.2020
Не солов’їні тут лунають трелі —
Частують співом горді кардинали,
Пернатих різнобарвні карнавали
Розвеселяють гайові оселі.
У лісі не знайти нектар-медунки,
Тут розквітає трілліум весною,
Красу дарує теплою порою,
Як розкладає квітень обладунки.
Під сонцем — онтарійська діадема —
Рожеві квіти, білі, пурпурові
У листі тогорічнім — знак любові,
Канадської провінції емблема.
Фото автора.
Спів кардинала:
https://www.youtube.com/watch?v=lv3-BZHmWNI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876542
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Не забувай мене в ранковім світлі свята,
Коли врочисто сонце розкриває світ.
І повногруддям дихає земля завзято,
Колише вітровій цнотливий диво-квіт.
Не забувай у день напружено-гарячий
У суєті людській бурхливої ріки.
Тебе одного дочекаюся терпляче,
Яку б нам прірву не пророчили б роки.
Не забувай мене в безшумний вечір смутку.
Відчуй, що у думках терпких лиш ти один.
І не зів*яла досі пам*ять-незабудка,
Немов води душа черпнула із глибин.
Не забувай мене в безмовну стиглість ночі.
До тебе в загадковість сонну прилечу
І ніжно-ніжно цілуватиму я очі,
Адже любов не сохне, це ж бо вічний чур.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876589
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Ой, сьогодні справжнє свято
Подивись на мене - Тато!
Бач, яка з самого ранку
Одяглась у вишиванку.
Пахощі, розцвів бузочок
Та не йду, нині в садочок
Знову усіх стривожили
Тож карантин продовжили
За вікном сонячний ранок
Сумувать точно не стану
Мамі, посміхнуся мило
Справді, вишиванка – диво!
Їй подякую за працю
Поцілую іще бабцю
Фартушок, її робота
Танцювать, взяла охота
Пригадала свій садочок
Гоп- гоп-гоп, піду в таночок
Мов мак червоний, спідниця
Хай звеселиться, світлиця!
Щоб по личку, аж рум`янці
Справді ж гарна в вишиванці!
***
ШАНОВНІ ДРУЗІ, ЧИТАЧІ!
ВІТАЮ ВСІХ З СВЯТОМ ВИШИВАНКИ !
МИРУ! ЗЛАГОДИ! ЗДОРОВ*Я!
ДОСТАТКУ! ЩАСТЯ В КОЖНУ ДОМІВКУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876702
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Тріпоче літній день, мов лист на вітрі восени.
Волосся сонячне на вітті ясотіє.
А хмара хлипає : «Мені ти руку простягни —
Й мій дикий жаль, розділений на двох, змаліє».
Ще не заговорило небо тучу громіздку,
Та я до літа знову приязно горнулась,
Бо он та дівчина, — на інвалідному візку, —
Зустрівшись поглядом зі мною, усміхнулась.
Медянкою запах потік тривог гіркий полин,
І розступилися дощу фортечні стіни.
Намість дзвінка завіса з перламутрових перлин
Очам відкрила вартість вічну і нетлінну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876379
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Вирушаючи вдаль, ти поправив попутні вітрила
Мурувала розлука стіну, але вас не скорила.
Безбережжя ріки стало вірним супутником човна,
У запінених хвилях зникала самотність бездомна.
Виглядала кохана, чекала в безмежній тривозі,
Як голубка летіла, стрічала тебе на дорозі.
Хоч минали роки: осінь зими на літо міняла
Але пісня любові в душі солов’їно співала.
Розтривожені думи об щастя розбились сльозами,
Бо ця зустріч зв’язала дві долі в одну рушниками.
Одягнула весна їхній сад у білесенькі шати
Щоб за руки життям по стежині надій мандрувати.
Фото з інтернету. Дякую авторам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875957
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Дорогий, ненаглядний читачу!
Я душу тобі сьогодні відкрив.
І тепер тобі вже рішати задачу,
Чи даремно на світі життя я прожив.
По дорогах життя я йшов тільки прямо.
Колін я не гнув ні перед ким і ніде.
Не йшов по байракам, не падав у яму, -
До людей я ішов, в яких слово живе.
Лиш дурнів я не любив... та фарисеїв.
Бо ці істину гнуть під ноги завжди,..
Щоб з ближніх зробити нікчемних пігмеїв,
А самим під "шумок" повзти до мети.
А мета в них дрібна та нікчемна,
Лиш би живіт свій набити сповна...
А щоб в сусіда в очах стала ніченька темна,
Л'ють у гранчак, не жаліють вина.
Якщо не вино, то слова пусті і брехливі
І ніщо їх не мучить: ні правда, ні совість, ні суть.
Ніщо їх не виправить, навіть смерть у могилі.
Бо так і підступно, з брехнею на той світ і йдуть.
Якби це були... тільки чужинці... чи іновіри,
А то знайомий, близький або ж сусід...
Вважає, що щастя здобуде на братові шкірі
І з люттю вже дивиться нишком у слід.
Дорогий мій,.. мій ненаглядний читачу
Я сьогодні стараюсь кинути в душу зерно,
Бо хочу рішити найважчу у світі задачу, -
Щоб людина людині завжди несла добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220740
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 20.05.2020
Я сонце, що ховається за твоєю тінню,
Я дощ, що змив твої сльози,
Я небо, що зачаровує своєю синню
І насилає на ввесь світ похмурі грози.
Я вітер, маю крила і літаю,
Я сон чудовий, що приходить уночі,
Я любов, і все, що ти про неї знаєш,
Та, що єднає і мовчить в тишині.
Я вічно, я тікаю в захід,
Я мить світанкової роси,
Я метушлива пробуджена птаха,
Що сховалась в гіллі виноградної лози.
19.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876533
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
На земле никто не остается,-
Улетают в поднебесье души,
Телу, праху почесть воздается,-
Поминанием покой лишь рушим…
Все уходят рано или поздно,-
Это просто так закономерно,
Каждому свое вещуют звезды,
Зная о заслугах достоверно…
Жизнь с понятием материально
Затмевает, кажется, успешной,
Превосходит часто, что морально,
Утопая в алчности вся грешной
Спешка та к достатку,- в самом главном,
Остальное рушит задним планом
С замедлением в том ритме плавном,
Как с бездушьем,- в суете с обманом…
Бедность не считается пороком,
Если человек душой богатый
В беготне, где все летит потоком
Свет не может вольным быть, крылатым…
С мудростью,- итог судьбы с уроком
Фотоснимком в памяти отснятый,
В светлости и темени жестокой,
Закавык, прорех где многовато…
Ведь когда на исповедь дорога,-
Начинаем познавать духовность,
Звать на помощь с праведностью Бога,
Вспоминая также родословность…
Жаль, что часто недопонимаем,-
Лишь душа уйдет в иной свет вечный,
В гонках путь мирской свой сокращаем
И теряем облик человечный
Не вникаем,- жизнь дана на свете,
Чтобы зря не тратить ни минуты,
Уходя же,- передать те детям
В святости прошедшие маршруты…
18.05.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876358
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Сіріє втомлений вечір,
Він весь промок під дощем.
А я обіймаю твої плечі.
Закутую теплим плащем.
Зникають десь перехожі,
Їх налякали сірі дощі.
Дні похмурі на тебе не схожі,
Світло горить в твоїй душі.
Ти увібрала красу від природи,
Що дарували небеса.
Ти чарівна за будь-якої погоди,
Мене полонила твоя краса.
Ти збирала закохані мрії,
Ловила у небі зірки.
Додавала світлі надії,
Ніжно обіймала біля ріки.
Ти відшукала своє щастя,
Кохання в серці гомонить.
Воно зцілює, як причастя,
І як зріле вино - п'янить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876044
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 18.05.2020
-Чому так сталося ?Скажи?
Куди поділося кохання?
Не принесла весна краси,
Зима забрала сподівання.
Лишився розпач на душі,
А відчай ятрив серце.
Настали дні такі сумні,
Мрії розбилися на скельця.
Завивав вітер у ночі,
Місяць за хмари заховався.
Заполонили душу дощі,
Коли коханням милувався.
Лікує час душевні рани,
Пройде любов через віки.
Курсують хвилі в океанах,
У ріках купаються зірки.
Нею посміхається сонце,
Піснею переливають солов'ї.
Радість дарує у віконце,
Приходиш ти лише у сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876257
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Кохана жінка, це як тепло в душі,
Що дарує миті барвисті - яскраві.
Її красу оспівують неповторні вірші,
Романи видають образи цікаві.
Кохана жінка - білосніжна перлина,
Що на подвиги нас надихає.
Вона наче наша батьківщина,
Яку чоловік відважно захищає.
Кохана жінка - еталон краси,
Що наші серця заполонила.
Вона вроджена із води і роси,
Нашу любов у своє серце впустила.
У її душі панує доброта,
А ніжність стелеться барвисто.
Вона буває поважна і проста,
Крокує з нами так урочисто.
Вона наче чисте джерело,
Води з якого зцілять душевні рани.
Вона летить з нами, як одне крило,
Туди, де вирують океани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876284
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Разошлись мы с тобой по понятиям,
У нас разные взгляды с тобой,
Ты меня называешь приятелем,
Я тебя называю судьбой.
Мои чувства к тебе засекречены,
Мне не быть половинкой твоей,
С моим другом вы в церкви повенчаны.
Я своих уважаю друзей.
Когда часом с тобою мы встретимся
И ты спросишь опять:"Как живёшь",
Миё сердце от радости светится,
Только этого ты не поймёшь.
Слава Богу ты вижу счастливая,
Вижу всё У тебя хорошо.
И по прежнему очень красивая,
А я счастье своё не нашёл.
Я тобой наслаждаясь любуюсь,
О тебе вздохи все и мечты,
Прячу взгляд и конечно волнуюсь,
Чтоб о тайне не ведала ты.
Разногласия есть по понятиям,
Приношу любви в жертву себя,
Пусть я буду всего лишь приятелем,
Чтоб хоть изредка видеть тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876202
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Я год уже как трезвый,
Год ни в одном глазу
И ноги на ночь мою
У голубом тазу.
Терплю, живу аскетом --
Такая знать судьба.
И для чего все это?
Да для одной тебя!
Не знаю ли оценишь
Ты подвиги мои. . .
Пройдешь, глазами смеришь,
Не зная о любви.
В клуб "белая ворона "
Вот-вот уже влечу,
Лишь кое что немножечко,
Но твердо довинчу.
Закручивать, довинчивать
На правильный манер
Свою походку личную
Мне нравится теперь.
Короче так -- я завтра же
Без допингов и доз
Приду к тебе средь бела дня
С букетом алых роз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876249
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
В твоих глазах, я не увидела луча,
Но всё же шла, на свидание, не спеша,
Увы так быстро, время пролетело,
Уж оказалась, ты вишенкой спелой.
В душе сомнение, таила всегда,
Женою быть иль нет… Но видно судьба,
За нас решила, в прекрасный вечер,
Ты улыбаясь, нежно взял за плечи.
Силёнок нет, тебе противоречить,
Знаю давно, ведь ты не бессердечен,
Хотя в глазах, не увидела лучей,
Но я же знала, навек буду твоей,
Ведь трепетало сердечко при встрече,
Ты мне любим, один на этом свете.
15.05.2020 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875989
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Коли об’єднує любов два серця назавжди,
Щаслива пара обіцянку хоче дати
Як буде важко: «Зупинися, пережди»,
А потім зможете спочатку все почати.
Якщо ви разом, ви-одне життя.
Ви-ціла, неподільна половина.
Бо чоловік без жінки, як мале дитя,
А жінка без коханого- це недописана картина.
Ви пронесіть любов свою як від початку так і до кінця.
Зумійте не згрішити, міру майте.
І в 70 разом із дітьми,випийте винця.
На золоте весілля молоді роки згадайте.
Повірте,в розкоші ви щастя не знайдете.
Від дорогих речей міцнішим шлюб не стане.
Лише в підтримці ви складні шляхи пройдете.
І лід «розлуки» зразу же розтане.
Одне крило не має стільки сили,
Без іншого високо не взлетить.
І щоб вам не казали, не просили.
Своє кохання ви зумійте захистить.
Кохайте щиро, віддано, ласкаво,
Обман залиште і по совісті живіть.
Коли запал в очах горів і вам було цікаво,
Ви той запал до смерті збережіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876164
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 17.05.2020
[b]Всегда одна теперь в саду заброшенном,
Лишь ветер навевает свой сонет,
Стою, росой умытая непрошенно,
И вижу того сада буйный цвет…
В весеннем счастье наши души пели,
Уютно было, шумно, хорошо.
Волшебно птицы заводили трели –
Пока к чужому саду не ушел.
И те шипы, вонзенные тобою,
Рвала из сердца, губы с силой сжав.
…Тот сад в цвету, посаженный с любовью,
Погиб в печали, все тепло отдав.
А я цвету…Я не должна сломиться…
Весна моя - рассвет, а не закат,
Сонетом ветра в воздухе кружится
Моей любви цветущий дивный сад…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876231
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Вдохновите, меня, на творение
Вы ведь ждёте мой искренний слог!?
Будь о кошке он, или о пении
Первом шаге, хотите пролог?
Этот цветок так нежен
Бархатом в вашей руке
Переливается пряжей
Кофе в грудном молоке
Поднимается краюшек, в пенке
Согревается пальцами ток
И пульсирует движется венкой
Воздух сладкий, душистый цветок
Обонянием силою ветра
Лёгким танцем небесной реки
Притяжение губ, миллиметром
Нектарин сладких снов лепестки..
Вдохновите меня..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876203
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Ось тільки згадала про ніжний пісок,
Що так біля річки лишився
І скільки крупинок то стільки думок
Та кожен на нім зупинився
Яскравеє сонце і пляж-килимок,
Лоскоче проміння ласкаве,
Тепло так вирує, що стука висок,
Оту насолоду приймає
Візьму на долоні крупинки малі -
Думки всі свої пролистати,
Така вже безмежність його на землі,
Що може життя все вібрати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876230
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Я часто згадую той день,
Як ми зустрілись очі - в - очі.
Птахи співали нам пісень,
Всміхалися уста дівочі.
Горіло серце від вогню,
Від полум'я душа горіла.
І твоє трепетне, люблю,
У холоди мене так гріло.
Я пам'ятаю дотик твій,
Як ми кружляли вдвох у вальсі.
У нас було багато мрій,
Вони ж згубилися у часі.
Чому? Ніхто не знає з нас,
Можливо, так потрібно долі.
Та перший той весняний́ вальс,
Тепер танцює вітер в полі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876233
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Я не можу без тебе, хочу дихати й жити тобою,
Проте ти, навіть з друзів, забрала мене із путі.
Хоч живу я тобою і за тебе готовий до бою -
Не рішучий я був і тому знов живу в самоті.
Але як же болить… В душі пустота…Усе мов в тумані…
Ти наче фортеця, а душа твоя ніби броня.
Я ходжу напідпитку, а часами від болю я п’яний
І закохуюсь більше у тебе, кохана, щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876213
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Рожевим пуп’янком розцвів світанок
Й розлив в маснички прегустий туман.
Ні, дивуватись я не приостану
Красі тій.
Скаже хтось:
самообман.
В моїх словах ні грама позолоти.
Це копії невдатні земних див.
Побачені хоч раз всупір цейтноту,
Вони лишають в серці позитив.
Ви обзирніться, люди, довкруж себе
(І ті, котрі прожили за літ сто):
Он якір кинуло в калюжу небо,
Й флотилія там білих пелюсток…
Шепочуться півонії в очіпках
Про швидкоплинність весен і життя…
За світ оцей тримаємось ми чіпко
І всотуєм його до забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875667
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 13.05.2020
[i]Без тебя в этом мире нет больше тепла,
Ведь разлука сожгла мое сердце дотла.
Не могу я ни с кем поделиться собой –
Повторяю одно: ты со мной! Ты со мной!
Ты со мною всегда: днем и ночью. Тогда
Я тебя отыщу без труда и стыда,
Просто сердце укажет дорогу к тебе,
Роковую дорогу в несносной судьбе.
Ты услышишь меня и посмотришь в глаза,
И они, как никто, смогут все рассказать.
Ты согреешь меня, уняв страшную дрожь,
Успокоишь, что вновь никуда не уйдешь.
И в душе моей вспыхнет безоблачный свет –
Ведь теплее тебя никого в мире нет…
[/i]
(Фото - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875694
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Дитя маленьке тягне ніжні ручки
До рідної матусі, мов до сонця.
І усміхається оце "чомучка",
Для нього мати - янгол-охоронець.
Росте, росте дитя - уже школярик,
І поруч рідна обіймає мама.
І на добро вона благословляє.
Любов її подібна до розмаю.
Ось юність крила сильні розправляє.
Дороговказ ти чуєш материнський:
Зі шляху не збивайся, ти ж не Каїн.
Будь завжди гідним донькою чи сином.
Життя не балує і дме вітрами,
Хоч віддаляють часто вас дороги,
І в віці зрілому з тобою мама.
Не забувай ні хати, ні порогу.
Коли час старості приходить раптом,
Вже й матері потрібна допомога.
Вночі і вдень, і кожним світлим ранком
Ти матір бережи - вона від Бога.
(Дорогі одноклубниці-матусі, щиро вітаю Вас з Днем матері! Бажаю справжнього родинного щастя, довгих років життя, міцного здоров*я, любові і поваги від чоловіка, дітей і внуків.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875354
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2020
Супруга часто упрекала,
Что мало помогаю ей,
Что жить давно со мной устала….
Чудачка! В простоте своей.
Моряк… весь в море. Она…одна
Тянула всё, что подрастало…
Хранить очаг… немалая цена –
Одиноко тосковала!
И тут, как раз, под женский день,
Решился, подменить подружку;
Забот её: бескрайна хрень –
Пошёл преображать избушку…
С утра, как принято – детишки,
Горячий кофе, в спаленку…
Работа, дом, семья, делишки…
Жена – немножко пьяненька...
Под свет луны, в кроватку к милой
Свой тяжкий день…ели влачу!
Судьба немного подшутила:
Мой пыл угас…за всё плачу!
А там…в благочестивой ложе –
Краса… раздетая лежит…
Супружний гон, как долг – положен!
О, Боже! Голова болит!
Дорогие женщины, с Праздником Вас, с весной. Берегите себя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867335
дата надходження 08.03.2020
дата закладки 06.05.2020
Поезія на початках дитина -
до рук попроситься погомоніти з нею,
аби забутися нарешті від проблем :
словами танцювати, марево складати.
Поезія, немов примхлива наречена,
то ніжно заколише співом гіпнотичним,
а потім раптом вирветься із рук -
шукайте вітру полем атмосфери.
Поезія, неначе половинка,
до серця вцілить поглядом - рентгеном.
І вже самому хочеться втекти,
бо надто все отут примхливе.
Поезія, як зачарована особа,
котру завжди хотіли розгадати люди.
Та лиш торкнуться краєчком -
уже вулкан їх накриває вмить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868914
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 05.05.2020
Закрыли мир на карантин.
Железный занавес опять
С небес спустили не один
Вопросы важные решать.
Нельзя с детьми гулять в лесу;
Нельзя на море, океан.
На встречную вдруг полосу
Занёс Планету ураган.
И мчится, маску натянув,
Законы новые вводя
Про землю, воздух и Луну;
Прививкой наградить тебя.
И мир становится другим
-Порядок новый настаёт.
И новый на Планете гимн
И каждый этот гимн поёт.
Ведь вместо мировой войны
-Коронный, новый, хитрый грипп.
Судьбу благодарите Вы,
Что каждый в пандемию влип.
Нам так с экрана говорят
Открытым текстом между строк,
Что будут года два подряд
Преподавать такой урок.
И лишь когда изменят мир,
Закрутят гайки насовсем,
Среди чумы устроят пир
-Всемирный царь в подарок всем...
Приснится же такая чушь,
Ведь верю- будет всё не так.
Проходит ночь; исчезла тушь,
Которая легла как мрак.
25 апреля 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874614
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 05.05.2020
Весна й Любов- це рідні сестри.
Їх зустріч- свято на землі,
Бо намагаються привести
До розцвіту весняні дні.
Весна- це радісна красуня,
Завжди у молодих літах.
Завжди привітлива, без суму.
Весна не полюбляє жах.
Любов сестрі допомогає,
Без неї не було б життя.
Тому Весна й перемагає
І боронить сердцебиття.
Але чомусь у цьому році
Весна сумує за людьми,
Бо в хаті їх сини і доці
Сидять як в клітці солов’ї.
Нехай минає швидше лихо,
Щоб була радісна земля,
Живуть у щасті наші діти,
Країна кожна розцвіта.
Квітень 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872541
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 30.04.2020
В квартирі з телевізору линуть передноворічні привітання… За вікном, мерехтіння різнокольорових гірлянд. Ну, ось, вже за двадцять третю, подумки зазирає у вікно. Під Новий рік
всі чекають дива та чи я дочекаюсь? Не знаю де ти… Навіть не подзвонив, чи вже й забув? Можливо іншу знайшов, молоденьку волонтерку, чи санітарку, з якою перевозиш поранених. А може гріх беру на душу? Де ти нині і чому мовчиш? Хоч подзвони, бо ж під серденьком щемить.
Легенький мокрий сніг прилипав до скла й розставав, прозорі краплини котилися донизу. Та ні не буде мені дива, вже вмовляла себе, гірка сльоза попала на вуста. А літо ж було с присмаком солоду, квітуче і щасливе. І та обіцянка гріла їй майже півроку. Чекала радості, добра, хотіла сімейного тепла. В дощову осінь…з нею виливала сльози. В душі вкотре сперечання, немов грози. А чи чекати? Чи він просто тоді пожартував. Та його погляд здавався щирим і теплим, немов вогник в казці надій. Серед сірих, похмурих, низьких хмар шукала відповідь в імлі. Інколи вийшовши на балкон, дивилася, як вітер гонить при землі останній зірваний з дерева листочок , а то підійме й понесе його так швидко. І він вже зникне з поля зору. Та вона тримала вогник в душі, він, то згасав, то знову набирався сили від думок.Чи буде диво? Чи, принаймні, хоч почує дзвінок? Коли ж закінчиться ця війна? Від думок холод по тілу.
До Нового року залишається кілька хвилин.... До дзеркала підійшла, для кого зачіску робила? Як важко зустрічати Новий рік, в одинокості. Легка усмішка на обличчі й сама до себе,
- Шампанське. Як кажуть, все є, і хліб, і сіль… Тільки тебе нема…
По телевізору показують вітання президента, здивовано присіла на диван,
-Ти, ба ! Ось і диво! Він без краватки, без білої сорочки..
Вона уважно прислухалася до слів, раз – по – раз кліпала очима. Вже окрім нього, інші люди вітали. У горлі ком, зібралися хвилюючі почуття, чи й вдасться йому все зробити? Він зібрав всю Україну, з кожного куточку лунало вітання, намагається всіх примирити, об`єднати. На віях мерехтіли непрохані сльозини. Вона не помічала їх. Емоції переповнювали душу, якби ж все збулося, що сказав. І ти б повернувся додому назавжди. Й не хоронили б матері, жінки соколів своїх. Тоді б нарешті і ми побралися. Їдеш на Схід, зникаєш місяцями і вкотре, при розлуці шепочиш на вухо, що так треба, треба їхати, служба кличе віддати борг країні.
Два келихи, поставлені на столі, наповнила вином, на спинці стільця повісила його військовий плащ . Думки джмелині, ну от, ти не приїхав, буду пити я за двох, а тобі там, хай гикнеться!
По телевізору - лунає відлік секунд… Здригнулася від дверного дзвінка. Метеликом здійнялася, швидко до дверей. Гучно билося серце, а може він, жадана мрія. В таку пору, хто ж там? З тремтінням зазирнула в дверне вічко… Це він, скотилася сльоза, ну от і я дочекалася новорічного дива.
01.01.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859940
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 30.04.2020
Торкаюсь ніжно думкою. Чи маю право?
Це все одно, що доганяти вітер,
Але квітнева сонячна душі оправа
Малює райдугу в моєму світі.
Торкаюсь думкою, немов блакиті неба.
Яке ж було б кохання поміж нами?
Вночі я бачу, бачу сни лише про тебе,
Що встелені яскравими зірками.
Чому ж всі мрії розпливаються хмаринно?
Дощем незрячим сиплються бажання.
Торкаюсь ніжно думкою - увись я лину,
Літають роєм всі мої вагання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870270
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 29.04.2020