Манівцями, очеретом, босі і голодні,
Ми прямуєм у Європу, а хати холодні,
Покинули, вітер віє, в димарях гуляє,
А ми в пана,лізем з шкіри, злотий заробляєм.
Позабули свою мову, рідне слово й пісню,
Бо не модно у Європі виспівувать слізно.
Співать в пісні про дівчину, про каріі очі,
Про стан гнучкий, про високі почуття дівочі,
Ми зреклись заради грошей, усього святого,
Просимо лише "зелених" у Господа Бога.
Позабули й батька й матір, в найми ...хто до кого.
Мовчать села, не співають, та й кому співати,
Залишились жить в селі три - чотири хати.
Все заросло бур"янами, хати похилились,
Мовчать села, баби й діди у селі лишились.
Не співає, слізно тужить Ненька - Украіна,
Та щодня бійця хоронить, найкращого сина,
Що пішов за Украіну - Неньку воювати,
Залишились сиротами, старі батько й мати,
Та дружина-удовиця, згорьована доля,
Залишилась одинока, як тополя в полі.
Дожилися, вже корівку рідко де побачиш,
Щоб сказати що ледачі, люди не ледачі,
В пана, потом вмиваються, щодня, щогодини,
Гірким потом заробляють гроші для родини.
А де ж твоя слава мамо?! Слава Украіни!
А де ж твоя Ненько пісня?! В Києві не чути!
Позабули ми Хортицю, позабули Крути,
Не чуть пісні, не співаєм,весіль не справляєм,
А влада людей наймитами по світу пускає.
У Європу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840162
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 02.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2019
Забуваються часи оті потроху,
А які ж періоди були,
Коли з розумом і совістю епохи
У майбутнє скопом ми ішли!
Панував той розум в кожнім домі,
Юрті, хаті, саклі і дворі.
Комітети, осередки і райкоми,
А кругом секретарі, секретарі…
І згадалася мені одна усмішка,
Яку склав дотепний той народ,
Що сміявсь відкрито, а не нишком,
Не складав їм величальних од…
Якось Другий Третього у спорі
Дурнем, а чи йолопом назвав,
Третій про образу для розбору
Першому заяву накатав.
Перший Другого на килим викликає
І парла по зав’язку дає,
Другий твердить:
- Достеменно знаю,
Що набитий дурень Третій є.
Вам потрібно перевірити самому,
Чи багато в Третього ума.
Ось нехай він збігає додому
І узнає чи він вдома чи нема.
- А і справді, - Перший загорівся, -
Проведемо цей експеримент! –
Тисне кнопку, Третій появився
І побіг дому в айн момент.
- А тепер я бачу, що наш Третій –
Дурень з дурнів, на увесь район!
На що ж було бігти й даром хекать,
Як у нього вдома справний телефон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839776
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
ДЕРЖАВА, ПРО ЯКУ МРІЯВ ГЕТЬМАН БОГДАН
Богдан Хмельницький хотів відродити древню до-київську ще Державу, на чолі якої мав стояти обраний князь. Таку державу колись називали Сарматією. Рід Хмельницьких мав на це право, бо з діда по матусі ( Ружинські – дід по матусі гетьман Богдан Ружинський ) він мав відношення до старовинних родів (Данила Галицького, Гедиміна), от і по батькові , що був з роду гетьмана Венжика Хмельницького, він мав право на це. Тож, ніякому царю князь український не міг й не бажав присягати( угода, якщо й була -лише тактична) . БО він був з роду, який вищий над царем Московським. А ота брехлива рада й так звана Переяславська угода – то історичний фейк.
В 1677 році гетьман Юрій Хмельницький підписувався на документах « Юрій Хмельницький Венжик, ксіонже сарматійський і гетьман усього війська запорозького.»
тож, навіть Юрій Хмельницький знав про задум батька, -Створити незалежну вільну та демократичну військову Країну..
Хмельницький же був отруєний, хитро й підло . Тому мали відношення як Росіяни, так і Західні "сюзерени" .. яким не вигідна була вільна козацька Держава з людиною на чолі , яка мала відношення до перших родів.
Нині Україна має пройти ізнову шлях, який ми не допрацювали. ( понад 300 років маємо здолати за кілька років. І не помилитися і не схибити . Маємо здійснити мрію пращурів.
А. Бук-стефко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830777
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 23.06.2019
Рано чи пізно ми будем щасливі!
Іти назустріч своїм пригодам,
Вірити в те, що існує диво,
Замість причин шукати нагоди,
Любити щиро без нотки фальші,
Іти по світу безперешкодно,
Добром до краю налити чаші
І танцювати коли завгодно...
Рано чи пізно ми будем жити!
Радіти сонцю, радіти вітру,
І під дощем по калюжах бігти,
Щоб веселкову знайти палітру.
Забудем невдачі, згадаємо літо,
Підемо назустріч дитячим мріям -
Є стільки цікавих речей у світі,
Якщо замість страху обрати дії.
Дамо можливість собі творити,
Любити рідних, прощати винних
Душею прагнути до зенітів,
Думок високих і надто вільних.
Ми знаєм точно, рано чи пізно
Впаде нам зірка із неба в долоні,
І знову почуємо мамину пісню,
І буде куди повертатись додому...
Ще зовсім трішки і жити почнемо,
Десь на межі між завтра і вчора,
І час для себе тоді знайдемо,
Ще зовсім трішки, вже дуже скоро...
Рано чи пізно цей день настане,
І ми щасливими будем звісно,
Головне, щоб не було занадто рано...
Головне, щоб не було занадто пізно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839711
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Дехто владу ділить століттями
Дехто гроші рахує вагонами
По життю пробиваються ліктями
Хабарами,зірками й погонами
Ділять землі від сходу до заходу
У могутності власній змагаються
Стільки слів про добробут і злагоду
Стільки мрій через них розбивається
Нас годують гучними промовами
У хоромах розкішних ховаючись
Ще не ситі підступними змовами
У той час,коли кров проливається?...
Жити в світі,що війнами зморений
Дорогою ціною обходиться
І свідомо при глузді здоровому
Знов на граблі ставати доводиться
Може досить?Нічого не зміниться!
І не тих ми в бою захищаємо!
Справжній ворог уже не зупиниться,
Ми на грудях змію прихищаємо
Сильні духом,ми зло переможемо!
Справжня влада належить народові!
Душу й тіло за волю положимо!
Ми з руїн Україну відродимо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748978
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 23.06.2019
Хочу слово своє донести до сердець
Багатьох-багатьох, з ким не бачусь в ці дні.
Річка часу пливе у один лиш кінець
І все менше лишається бути мені.
Не сумую за тим, що за обрій пішло,
Не жалкую за тим що у днях не зберіг
Ще і досі в душі зберігаю тепло
Від колишніх близьких, яких бачити міг.
Вдячний долі за те, що ви поруч були,
Що давали надію на дружбу й любов
Хай ви тихо від мене назавжди пішли
Зло не буде чорнити прокляттями кров.
Я не вмію клясти. Не навчився в житті.
Відпускаю від себе, наче птахів в політ
Хай щастить вам на вашім життєвім путі
І хай небо дарує вам многая літ!
Хай без мене це буде… ну, що ж, хай і так!
Не збираюсь просити у когось жалю
Досить того, що я, наче зранений птах
Іще прагну до неба, де мрію люблю.
Своє слово розправлю потужним крилом
Піднімусь над оцим примітивним буттям
І до зір полечу над байдужості злом
Щоб здолати його голубим почуттям.
Попри всю гіркоту пережитих невдач,
Або помилок прикрих, ще тліє в душі
Ніжна іскра любові, що часом як плач,
Виливається зовні у щирім вірші.
Коли плаче душа, коли серце щемить
Неможливо щось штучно складати в рядки
І яка ж то бажана омріяна мить
Коли править натхнення рухом руки.
Моя мрія… нехай у цей час як міраж
Виринає в свідомості ніби мана
Я цю жінку бажаю щодня і щораз
Бо вона ніби сонце на небі – одна
Стільки літ я шукав поміж тисяч зірок
Стільки літ її кликав до свого гнізда
Та ніяк не приходив для зустрічі строк
Не давала можливості люта біда
А коли вже зустрілись, то тільки і зміг
Запитати її: де ж раніше була?
Наче промінь осінній зайшла на поріг,
Осліпила надією й далі пішла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839317
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 21.06.2019
Віщували нічого дивного,
Хмари неба лазурного сну,
І в промітті ліловозастиглому
Розворушили першу сльозу.
І померкла розписана тишею,
Грань розмитого обрію дня,
Розколовшись трухлявою вишнею,
Ставши символом передчуття…
Закрутившись у шквал тьмяним вихором,
Чорне сонце розірваних хмар,
Прогриміло картиною вироку:
Чисте небо – прелюдія чвар!
Буря!
21.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839503
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019
Тіні в сутінках незримі,
Повертаю знову вас,
Та приходьте не для рими,
Нам прощатися вже час.
Розступіться мрячні тіні,
Зникніть з обрію навік,
З переливами тремтіння,
Лийтесь з човника повік.
Хлиньте образи бентежні,
В смуток взявши кутик губ,
Любі та беззастережні,
В жар кохання, в клекіт згуб.
Ще згадаються розмиті,
Риси страчених обличь,
Їх серця слізьми обмиті,
Мертвим сяєвом зіниць.
Розступіться мрячні тіні,
Із закляттям мертвих снів,
Розведіть палке горіння,
Із давно забутих слів.
Мов цезура між рядками,
Перса сповнюють життям,
Руки сплетені руками,
Сонце віддане устам.
Знаю, ти прийдеш Авроро,
З думи висотаєш жаль,
Осяйна і Світозора,
З поцілунком крізь вуаль.
Розійдуться мрячні тіні,
Згинуть з обрію навік,
І тебе візьму в обійми,
Як новітній чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839504
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019
Чи ти кохав ? Чи ти любив?
Кохав ти їжу чи тварину?
Любив ти дівчину єдину ?
Чи у думках ти розум загубив?
І ти не знаєш:
Кого кохаєш , а що любив;
І з ким життя ти хочеш будувати;
А з ким можливо будеш руйнувати?
Для цього треба знати - що таке кохати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839498
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 21.06.2019
Шевченко Олексій Володимирович
( 12.02.1988р.н – 19.06. 2914р.) № 184
Левків житомирського району Житомирської області
Старший солдат, розвідник-кулеметник 95-ї окремої
аеромобільної бригади
Загинув 19 червня 2014 р. у бою під Красним Лиманом
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
Він мріяв про кар’єру офіцера,
Військовим бути змалечку хотів.
Проте тоді не знав, що незабаром
На Сході буде бити ворогів.
Позаду залишились вуз і школа,
І служба у підрозділі « Грифон».
Спортивну мав статуру він, відколи
Почав в команді грати у футбол.
З амрестлінгу він їздив на змагання
І був призером в них не раз.
У рідному селі почав навчання
Для діток з волейболу в вільний час.
Пишались у Левкові односельці
Цим гарним, добрим, щирим юнаком,
Було для всіх відкрите в нього серце -
Тож став він мужнім, справжнім козаком.
І вже коли позвала Україна,
Був першим з тих, які пішли на схід.
Позаду залишалася родина -
Попереду був ворог – той «сусід».
На завданні, як рушили з Лиману,
Відбити міст над Сіверським Дінцем,
Отримав Олексій смертельну рану -
І небеса поповнились бійцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839497
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019
Натщесерце сонячний фреш:
Завойована теплим літом.
Мені небо, аби без меж,
Щоб, мов сокіл, увись летіти,
Цілувати крони дерев,
Я вам вдячна, мої зелені!
Ліс гривастий, неначе лев,
Прохолоду сипне у жмені.
І дитинного щастя клич
Проведе по верткій стежині,
Тій, що в'ється, мов круч-панич,
У шумливі гаї пташині.
Розливається м'ятна кров
По пульсуючих венах літа,
І ромашки очима сов
Задивляються в розкіш світу.
Невагома, легка, мов пух,
Поринаю у пряні трави,
Спів Дажбогів ловлю на слух,
Граю в піжмурки із вітрами.
У полоні оцих красот
Від розквітлості мружу очі.
Літо шле пелюстковий код:
Завойована остаточно....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839231
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 20.06.2019