Марічка Султана: Вибране

Не Тарас

Дай весна тепла

Весна  ніяк  не  вступить  у  права,
То  задощить,  то  приморозить,
Чомусь  так  хочеться  тепла,
Та  тільки  холод  більше  в  моді.

Он  скільки  квітів  розцвіло,
Стоять  в  зажурі  сонця  просять,
Давно  такого  на  півдні  не  було,
Майже  весь  березень  вітри  ,морози.

Уже  і  теплий  Олексій  пішов  у  ніч,
Завтра  прокинемось  змінивши  місяць,
Та  тільки  краще  тепла  піч,
Коли  небесне  не  гріє  і  не  світить.

Наче  крадеться  повільно  черепахою,
Та  всеж  колись  прокинемось  в  плюсах,
Ще  в  холодок  ховатимось  під  хатою,
Але  сьогодні:"Дай  весна  тепла".́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870198
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 10.06.2020


Не Тарас

Зліпив же Бог

Зліпив  же  БОГ  таке  от  диво,
Пустив  оцю  красу  у  світ,
Весні  всміхається  сміливо,
Прекрасна  квітка-гіацинт.

Нарцис  закоханий  у  себе,
А  гіацинт  ,він  не  такий,
Очима  дивиться  у  небо,
Там  де  веселки  слід  ясний.

Вже  зранку  тягнеться  до  сонця,
Дарує  посмішку  мені,
І  колихає  у  долонці,
Буденні  мрії,  тихі  сни.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869522
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 10.06.2020


Yar_oslav

Про любов

Писати  про  кохання  як  переливати  річку  із  новорічного  холодця
Марна  справа  в  якій  багато  емоцій  
І  немає  кінця
Пхати  до  рядків  образи  і  почуття
Застосовувати  складні  слова
Типу  самопожертви  і  каяття
Когось  винуватити  і  когось  це  її
Грузнути  в  рядках  як  в  брудній  колії
Розслабся  чувак  ти  не  на  війні
Ти  на  стільці,  ймовірно  в  вбиральні
Скрипиш  там,  як  потяг  на  сортувальній
Писати  про  любов  це  найперша  ознака
Того  що  ти  знаєш  ознаки  її  зодіака
Її  улюблений  камінь  і  колір
Коли  за  цими  ознаками  впаде  її  опір
А  я  думаю,  що  те  все  трішки  не  так
Не  треба  знати  стільки  ознак
Щоб  зрозуміти  щось  головне
Це  розуміння  приходить  саме

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879251
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020


Іван Блиндюк

Я знаю, кохана, ти плакала вчора…

Я  знаю,  кохана,  ти  плакала  вчора  –  
Нещастям  весь  дім  проник.
Додолу  спустилась  завішена  штора.
У  ванній  промок  рушник.

Із  фільтра  біжать  дистильовані  сльози.
Вороже  блистять  ножі.
Годинник  на  мене  дивиться  косо,
Аж  кішки  шкребуть  в  душі.

Від  суму  змарніли  троянди  у  вазі.
Троянди,  що  я  приніс.
Сядем,  у  тиші  поснідаєм  разом,
А  потім  повторим  на  біс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879228
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020


Не Тарас

Гайда до праці

Натруся  зранку  мазями  святими,
Гайда  до  праці,хватить  спочивать,
Тримають  руки  кріпко  ще  сокиру,
Так  я  дрова  наладився  рубать.

Гуп,стук-галузки  врізнобіч,
А  де  товстіше  обухом  в  колоду.
Зимою  буде  з  жаром  піч,
Колю,рубаю,  маю  насолоду.

Усякий  труд  корисний  і  потрібний,
А  лінь  то  матінка  слабких,
То  ж  на  сьогодні  план  потрійний-
Рубать,носити,скласти  в  оберіг.

Є  результат,бо  кліть  повніє,
Якась  то  користь  з  мене  є,
Я  по-старечому  радію,
Худіє  день,  то  ж  на  сьогодні  все.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870746
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 18.04.2020


Не Тарас

Зелені, казкові. (Марічці Султана)

Що  ж  ті  очі  казкові,зелені,
І  ніхто  в  їх  безодню  не  впав?
Що  ніхто    не  напився  натхнення?
За  ті  очі  ніхто  не  кохав?

Не  побачили  блиску  і  туги,
Як  бісенята  пускали  навкруг?
Ще  чогось  не  сказали  подруги,
І  про  очі  не  мовив  Ваш  друг?
́
Ще  не  пізно  і  мрії  рожеві,
Ваші  очі  побачать  ясні,
Принц  сполохає  Вашу  оселю,
І  можливо  на  білім  коні.

Він  загляне  у  ті  смарагдові,
Та  й  не  зможе  забути  краси.
Ті  зелені  вони  для  любові,
Дві  краплинки  п"янкої  краси.

Буде  так,не  злякаєте  диво,
Чари,очі,  зелений  туман,
Такий  колір  дарують  щасливим
І  не  здатні  вони  на    обман.

Бризне  сміх  із  зелених,веселих,
Не  покотиться  з  горя  сльоза,
А  в  рядках  і  простих  і  пісенних,
Тих  очей  чистота,  глибина.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866152
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 16.03.2020


Не Тарас

Бути метеликом твоїм

Я  хочу  бути  метеликом  твоїм,
Заглянуть  в  очі  сині,сині,
Ти  красивіша  за  інших  дів,
Для  тебе  крилець  переливи.

Пити  нектар  із  твоїх  губ,
Лукаву  бачити  посмішку,
Торкатись  щічок,твоїх  рук,
Заснути  поруч  в  теплім  ліжку.

Вмоститись  на  твоє  плече
І  тріпотіти  про  кохання,
В  дівоче  тіло  молоде,
Свої  навіювать  бажання.́

Твоїм  метеликом  навік.
Я  хочу  бути  моя  мила,
До  мене  ніжно  доторкнись,
Щоб  не  зламались  білі  крила.  

Життя  коротке,  пурхав  і  не  стало.
Зроби  тату  на  пам*ять  про  цю  мить,
І  я  повстану,  з  попелу  повстану,
Щоб  дихати  тобою  і  любить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863591
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 05.02.2020


Ольга Калина

Пустка у хаті

Пустка  у  хаті,  
Пустка  в  душі-
Суму  багато.
Навіть,  в  тиші

Так  одиноко
Й  сумно  мені.  
Темінь  глибоку
Бачу  в  вікні.

Ніч..Все  закрила
Чорна  стіна.
Шибку  зросила
Мрячка  й  імла.  

Десь  там  надво́рі
Спить  все  навкруг,
Навіть,  і  зорі,
Далі  наруг,  

Десь  заховались  
Й  тихо  сидять,
Хмарами  вкрились  -
Мило  так  сплять.  

Я  ж  сиджу  в  хаті
Зовсім  одна,  
Хтіла  б  поспати  –
Та  сну  нема.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858872
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


skif.art

Погляд

Оглядаюсь  навколо  себе
І  пустеля  людей  навпроти
Не  потрібно  нікокого  ,  крім  тебе
Сердця  стукіт  ,  долі  супроти

Океанів  ,  таємні  хвилі
Береги  омивають  сміливо
Ми  з  тобою  під  світлом  сили  
Для  кохання  ,  усе  можливо

Відчуваю  твій  ніжний  погляд
Через  відстань  зірок  далеких
Перероджується  світогляд  
Почуттями,    на  крилах  легких

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858873
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


Наталі Косенко - Пурик

Дивовижна картина

Ось  вербичка  загралася  з  вітром,
Розпустивши  волосся  краси
Світанковим  вмивається  світлом
Рушничок  -  це  лишивші  листки

Там  калина  уже  виглядає
Поправляє  чудове  вбрання,
Ніби  тихо  у  гості  чекає,
Посміхаючись  мило  зрання

А  ялина  розкішна  і  горда,
Вбрана  в  сукню  із  зелен-краси
Виграє  неповторная  врода    
Колоритом  п"янкої  роси

Дивовижна  картина  та  й  годі,
Вже  в  тенетах  тендітна  душа,
Як  чудово  майстерно  в  природі
Зачаровує  сміло  краса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858875
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зазирни в моє серце

Зазирни  в  моє  серце,
Моя  доля  то  ти.
Вона  птахом  несеться
В  невідомі  світи.

Там  де  радість  рікою
З  течією  пливе.
Ми  зустрілись  з  тобою,
Бо  ти  щастя  моє.

Доторкається  вітер,
Шелестінням  думок.
Їм  би  в  небо  летіти,
Плести  з  квітів  вінок.

А  вони  повертають,
Все  до  тебе  мене.
Лиш  тому,  що  кохають
І  воно  не  мине...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858880
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Шовкова й кольорова

Прикрасою  дівчаток  є  вона,
Матусі  їм  у  коси  заплітають,
Бо  диво-віткою  цвіте,  наче  весна
І  як  веселка  різнобарвна  сяє.

Милує  око  пишний  з  неї  бант,
Втішаються  дівочі  гарні  личка.
То  ж  підкажу  я  трішки-трішки  вам,
Що  це  шовкова  кольорова...(  стрічка).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858884
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


wanatol

Прокидайтесь


Прокидайтесь  люди,  прокидайтесь
Незабаром  Різдво  і  Новий  рік
Ви  проблемами  не  дуже  переймайтесь
І  до  щастя  починайте    знову  лік.

А  воно  химерне  та  яскраве
В  небі  зірочками    мерехтить
Постарайтесь  люди,  постарайтесь
Хоч  одну  та  все-таки  зловить.

Бо  у  нас  з  вами  життя  по  колу
Сум  і  радість  як  два  береги
Новий  рік  не  привід  для  розору
Згинь  війна  і  назавжди  помри.

Віримо,  що  нас  Господь  почує
І  поверне  живими  всіх  наших  синів
Прокидайтесь  і  нехай  кожен  відчує
Неповторну  атмосферу  новорічних  днів.

23.12.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858891
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


Моряк

The worst


Be  mad  at  me,
Be  weak  and  strong.
You  know  I'm  lying  all  along.
You  know  I  tried  to  kill  myself.
Your  picture's  hidden  on  my  shelf  .

Remember  me  in  mirror's  view.
I've  been  so  high  to  see  you  Sue,
But  you  don't  look  me  in  the  eyes.
My  hurt  slowly  turns  to  ice.

You  hate  me,  cause  I  left  you  there.
Sometimes  you  say  that  I  don't  have  soul.
They've  always  laughed,  I've  never  cared.
The  worst  is  to  leave  without  goal.

I've  lived  to  write,  to  hear  your  voice
But  now  I  don't  have  any  choice.
So  baby  put  records  on,
The  worst  in  living  —  die  alone.

24.11.19  ©Стася
(Максим  Стаськів)
(Maksym  Staskiv)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858894
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


Надія Башинська

КОЛЯДА!

Коляда!  Коляда  світом  іде.
До  нас  весела  коляда  щастя  веде.

         Хай  лунає  пісня,  хай  дзвенить.
         Дай  нам,  Боже,  в  цьому  щасті  жить.

Коляда!  Коляда  світом  іде.
До  нас  весела  коляда  радість  веде.

         Хай  лунає  пісня,  хай  дзвенить.
         Дай  нам,  Боже,  в  радості  всім  жить.

То  ж  радіймо  усі...    в  дім  хай  зайде.
До  нас  весела  коляда  з  миром  іде.

         Хай  лунає  пісня,  хай  дзвенить.
         Дай  нам,  Боже,  в  світлім  мирі  жить.

Коляда!  Коляда  світом  спішить.
     Дай  нам,  Боже,  в  щасті!
           Дай  нам,  Боже,  в  радості!
                 Дай  нам,  Боже,  в  мирі  світлім  жить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858898
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


Веселенька Дачниця

Чогось мені не пишеться

Чогось  мені  не  пишеться,
Туманом  смуток  ложиться…
Десь  радість  заблудилася  -
Добро,  любов  не  множаться…

Повсюди  хмурі  личенька,
Зневіра  в  душах  сіється…
Коли  ж  омана  в  серденьку
У  кожному  розвіється?

Коли  засяє  сонечко  –
Зігріє  душу  ласкою?
Щоби  родина  кожная
Повірила  у  казку  ще...

Де  люте,  ненависне  зло,
Добро  перемагає…
Нехай  же  прийдешній  2020  рік
Любов’ю  засіває!                              

Щоби  радість  -  мир  і  спокій  -
В  серцях  наших  селилися,
Щоб  України  личенька
Від  щастя  засвітилися!
                                                                           В.Ф.  -  19.12.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858902
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


Вячеслав Рындин

***

Ой,  ви  очі,  мої  очі  –      
Десь,  когось  шукали,
Серед  змученої  ночі  –
Майже  заблукали?!
Біля  тину,  коло  хати  –
Вербонька  всихає,
Сновидіння,  наче  мати  –
Пісеньку  складає:
Ой,  люлі,  мої  люляти  –
Дівчина  кохана,
Скільки  років  зачекати,
Ось  вона  побрана?!
Посумую,  поблукаю  –
Ніченька  лунаста,
До  весілля  завітаю  –
Райдуга  цвітаста:
Ізвиваються  музики  –
Танці,  привітання,
Гупотіння,  п’яні  пики  –  
Проводи  кохання…
Ой,  ви  очі,  тихі  сльози  –
Закінчилась  казка,
В  ній  зав’яли  мої  рози  –
Мабуть,  це  поразка?!

16.06.09

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858903
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


Зелений Гай

Хай пишуть всі.



Хай  пишуть  всі.  Це  краще  ніж  стріляти.
Малі,  великі  й  баба  із  села.
З  гучним  ім'ям,  поета,  бува  читаю  вірші  -  
Вихоплюється  думка:  "А  дай-но  краще  я"




Надихнув  "Мимохіть  і  мимохідь"  автор    І.  Терен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858908
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Чи вистоїть?

Спа-процедура  хвилювань  осінніх
І  фототерапія  об*єктива,-
Всього  вже  вистачає  людям  нині,  -
Краси  з  салонів  ллється  ціла  злива.

Лише  у  душах  целюліту  жмені,
І  долями  брудні  керують  гроші.
Корупції  ніяк  не  зрушить  кремінь.
Байдужості  щодня  кусають  воші.

Черствіють  роки  в  бурнім  сьогоденні.
Чи  вистоїть  криштальна  кулька  світу?
Бо  завивають  млосно  і  студенно
Земля  стражденна  й  війн  гарячий  вітер.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858912
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


яся

А все починається з них.



                                                           Через  очі  так  легко  потрапити  в  серце.  
                         Дорога  ця  коротка.  Один  лише  погляд  і...  вона  у  
                         твоєму  серці.  Вона  знає  як  відкрити  його.  Відкрите
                         серце.  О!  Який  великий  скарб  у  ньому!  Та  ж  поцупити
                       можуть.  І  замикається  серце,  і  опиняється  любов  в  
                       неволі.  А  від  того  й  в"янути  почне  і  плодів  не  принесе.
                                                           Тож,  не  закриваємо  своїх  сердець,  щоб  
                       відчути  інші  серця,  їх  тривоги  і  болі,  радість  і  любов.
                         "  Світло  тіла  -  око.  Як.  отже,  твоє  око  ясне,  все  тіло  
                           твоє  буде  світле.  А  коли  твоє  око  лихе,  все  тіло  твоє
                           буде  в  темряві.  Коли  ж  те  світло,  що  в  тобі,  темрява,  
                           то  якою  великою  буде  темрява!"  (  Мт.6.  22-23).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858914
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


Не Тарас

Отож дивись не помились

Як  все  програємо  безруким  і  рукатим.
Бурштином  закидаєм  весь  світ.
Із  гей-парадами  під  кожну  хату.
З  червоних  ліхтарів  зіп*ємо  гріх.

Коли  зрубають  останню  деревину,
Коли  всі  річки  висохнуть  до  дна,
Коли  ще  й  землю  продадуть  дебіли.
Тоді  вже  амба.отоді  біда.

Будуть  поганці  нами  ярмувати,
Знову  топити  в  поті  і  крові,
А  годувальницю  і  нашу  Матір.
Любить  не  будуть  вражі  чужаї...

Була  країна  раптом  щезла,
Лиш  гордий  прапор  рветься  в  вись,
Будемо  їсти  "ще  не  вмерла".
Отож  дивись  не  помились...́




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858646
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 23.12.2019


Не Тарас

Життя в смартфоні

Сусідка  молода  сміялась  з  мене:
"Куди  плазуєте,рачкуєте  куди?"
"Повзу  в  майбутню  світлу  ойкумену,
Життя  в  смартфоні,от  мені  туди."

А  рачкував    так  то  від  хворі.
Дешеве  паливо  під  деревом  збирав,
Лежать  горілиць  горіхи  чорні
Згодяться  тільки  в  пічку  на  розпал.

А  щодо  владних  радикальних  мір,
Так  згоден  я,  поменше  треба  думать.
Дрова  і  газ  в  квартиру  .а  чи  двір,
Наповнять  кошик  .щоб  було  що  хрумать.

Беріть  скоріше  обіцяний  кредит.
Земельки  прикупіть  гектарів  сто.
Не  бидлом  ,а  панами  на  весь  світ,
Ото  нам  підфартило.повезло

Що  ж  буде  весело  разом  із  президентом,
В  смартфоні  відшукати  хірургію.
Ще  народити  мамі  дитинчатко
Разом  з  смартфоном  в  чистім  полі.

Та  легше  бути  рачкувати  по  дорогах,
Коли  той  гаджет  не  втоне  у  багні.
Тисни  кнопульку  пенсіонер-нероба,
А  там  всі  відповіді  світлі  і  ясні.

Та  не  висовуйтесь  з  холодної  квартири,
Смартфон  зігріє,чудо  із  чудес.
Селу  не  треба    корови  й  свині,
Хіба  що  для  порядку  смартопес.

Ох  як  далеко  компи  і  смартфони.
Від  миски  пісного  ,зеленого  борщу.
Запрограмуйте  як  прожить  мільйонам,
На  українську  пенсію  худу.

Та  не  забудьте  всім  по  самокату,
Додайте  лялечок  гарненьких  на  обід.
Ми  будем  без  Європи  процвітати,
І  без  отих  сільськогосподарських  угідь.

Рачкую  далі,поки  що  без  смартфонуЮ
Мрію  про  Крим  і  мир  на  цій  землі,
Пішла  сусідка  вже  давно  додому,
Але  куди  ідемо  усі  ми?́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857337
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 23.12.2019


Віктор Гала

молодість

́

Скінчилось  літо.  Осінь.  Вже  й  зима,
А  там  дивись  вже  й  вишня  зацвітає.
Летять  роки,  чекаю,  та  дарма,
Що  молодість  про  мене  ще  згадає.

Пішла,  не  залишила  по  собі
Ні  слова,  ні  пів  слова,  вмить  розтала,
Лишилась  пам'ять  -  сльози  на  вербі,
Я  підійшов,  одна  в  долоню  впала.

Гірка  краплина,  ніби  все  життя
Влилось  у  неї.  Крапля  нагадала
Про  віру,  про  надію  почуття,
Що  з  молодістю  враз  усе  пропало.

Лікує  час?  Не  вірю,  то  брехня,
Літа  мої  ту  молодість  украли.
Шукаю  я  її  тепер  щодня,
Та  часу  залишилося  замало.

Роки,  роки  -  багатство  ви  моє,
Куди  пішли  і  звідки  вас  чекати?
Інтриги  час,  немов  павук  снує,
Все  ж  молодість  я  хочу  дочекатись.
       


©  Copyright:  Виктор  Гала,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119122103976  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858667
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019


Чайківчанка

ПРИСВ'ЯТА ЧОЛОВІКУ

ПРИСВ'ЯТА  ЧОЛОВІКУ
В  ПАМ'ЯТЬ,  ТВОЮ  ЗАПАЛЮЮ  СВІЧУ
МОЛЮСЬ,  І  ЗГАДУЮ  ТВОЄ  СВІТЛЕ  ІМ'Я.
ШУКАЮ,  ВЧОРАШНІ  СЛІДИ...  ЛИЮ  ,СЛЬОЗУ...
ПРОСТИ  ,ЩО  ВІД  СМЕРТІ  НЕ  ВБЕРЕГЛА  .
ТИ  ,ДУЖЕ  РАНО  ПІШОВ  З  ЖИТТЯ
ЗГАСЛО,  ДЛЯ  ТЕБЕ  СОНЦЕ  З  ВИСОТИ.
СВІТЛИЙ  ОБРАЗ  ЗАЛИШИЛА  ТВОЯ  ДУША
У  МОЄМУ  СЕРЦІ  -ТИ  БУДЕШ  ЗАВЖДИ.
Я  НІКОЛИ  ,НЕ  ЗАБУДУ  ТЕБЕ...
І  НИЗЬКИЙ  ,УКЛІН  ВІДДАЮ  ДО  ЗЕМЛІ.
В  ДЕНЬ  НАРОДЖЕННЯ  ВІТАЮ  ТЕБЕ!
НА  МОГИЛУ,  НЕСУ  ТРОЯНДИ  ТОБІ.
ПАМ'ЯТАЮ...  ЛЮБЛЮ...  СУМУЮ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858647
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019


Тарас Ковалюк

Люблю Життя

Люблю  життя,  коли  воно  спонтанне,
Коли  імпровізація  –  це  все.
Не  дома  готуватись,  а  на  парах,
Й  дико  розумне  корчити  лице.

Люблю  життя,  коли  тягар  помірний,
Коли  спочить  на  хвильку  маєш  шанс,
Коли  є  друзі  і  колеги  дійсно  вірні,
З  якими  тягнете  один  баласт.

З  ким  з  перших  днів  –  останні  самураї,
З  ким  кожен  день  на  лінії  вогню
Проти  тупого  стада  тих  шакалів,
Котрі  не  знають  вірності  в  бою.

Люблю  життя,  коли  з  кінця  приходом  
Ми  залишились  тими  ким  були,
А  не  піддались  аморальним  модам.
Ненавиджу  розлуку,  аж  болить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512048
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Крізь терни до зірок

Хоч  далеко  не  сам  я,
Але  дико  –  так  дико  і  якось  самотньо.
Погляд  віддам  небесам,
І  байдужим  опорам-колонам.
Подаруй  мені  крила
Незаслужено  –  знаю,  благаю  в  кредит
Я  віддам  достроково
Обіцяю,  лише  дай  так  пожити.
І  далеко  не  щоби  
Злетіти  всіх  вище  й  зависнуть
Хочу  я  за  собою
Протягнути  достойних,  -  і  вниз.
Не  бажаю  висот
І  не  буду  впиватися  раєм,  я  знаю.
Не  жадаю  я  помсти
І  завидливих  поглядів  скраю.
Від  одного  згораю
Від  бажання  віддячити  всім  милосердним,
Я  далеко  не  ангел
Але  крила  зробили  б  хоть  трішки  веселим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512049
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Ти назвалА мене актором

Ти  назвала  мене  актором..,
Не  знаючи,  наскільки  близько  ти  була  до  правди
Й  далекою  водночас.  Недоступна.
Ти  назвала  мене  актором,..
Щож,  життя  –  театр,  кажуть,  -  хєра-з-два,
Життя  –  це  цирк,  і  не  інакше.  Я  в  нім  клоун.
Ти  назвала  мене  актором.
Хай  не  брехня,  та  –  пестощі  для  психопата,
Яким  здаватися  хотів.  В  повітрі  м’яко  пахла  м’ята,
І  дико  вулик  наш  гудів.
Ти  назвала  мене…  не  так.
Актор  лиш  приміряє  ролі,  а  я  –  в  своїх  заплутався.
Все  по-нагоді,  по-погоді  –  міняю  маски,  скурюючи  цигарки.
Ти  назвала…  ах  як  же  вжалила  
У  те  саме,  пекуче,  й  поглядом  добавила.  Мовчу  вже.
Ти  назвала  мене  актором,
Хоч  я  обмежився  б  означенням  ‘дебільний’
Або  чужим  поняттям  ‘йкийсь  дурний’.
Й  читаючи  це  все  може  поймеш  ти,
Що  ти  на  мене  вплинула  не  менш  ніж
Ввесь  цей,  хоч  і  сраний,  факультет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512249
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Кошеня, кучеряве

 Затягнувся  брудний  горизонт
Наче  тьмою  очікувань  п’яних
Як  терпіти  цих  труднощів  тон
Коли  ти  не  з  своїм  кошеням,  кучерявим.
 Мені  б  глянуть  на  тебе  хоч  раз
А  то  фарби  навколішки  в’януть
Мені  б  скинуть  увесь  цей  дискантний  баласт
Й  називати  тебе  кошеням,  кучерявим.
 Я  б  навіки  забув  ці  домашні  кайдани
Щоб  з  тобою  -  по  світу  -  без  тями
Й  осівши  на  острові  втіхи  –  к  хуям  все
Й  ніжно  пестить  своє  кошеня,  кучеряве.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512754
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

38. 1

Я  у  соплЯх  як  у  болоті,  в  теплі  холодних  батарей…
Добре  живеться  тій  сволоті,  не  думаючи  про  людей.
З  ледь  теплим  термосом  в  обнімку,  температура,  фаренгейт,-
Такі-то  ціни  на  лимони,  медикаментів  хоч  убий
Якщо  я  зранку  не  проснуся,-  то  й  не  будіть  мене,  окей?!
Хоч  сон  хороший  подивлюся,  а  не  на  `Currency  Exchange`.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563751
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Бабуїн

В  диму  ванільних  сигарет,
Під  другу  порцію  глінтвейну,
Відкрила  свій  мені  секрет,
Так,  наче  я  глухий  до  неї.

Не  бачив  болі  у  очах,
Ані  журби,  ні  покаяння,
Загартував  її  той  страх,
Та  ликом  перешита  пам’ять.

Спершу  подумав:  «Чому  я?!
За  що  мені  такі  балади?!».
Вона  допила  мій  коньяк.
Зморожусь  зараз  -  буду  гадом.

Давно  вже  друзі  так  сердечно
Не  виливали  мені  душу,
Мої  підозри  та  безпечність
Вона  на  мить  пропасти  змусила.

Не  чув  ні  галасу  ні  шуму,-
Лише  мелодія  тих  слів
Звучала  наче  тренувалась
На  тих  хто  слухати  не  вмів.

Словами  мені  змалювала
Інакше  бачення  тих  днів,
Вона  –то  їх  всерйоз  сприйняла,
А  я,  виходить,-  бабуїн.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562740
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Трон Маріонеток

Мені  не  треба  інших  громадянств,
Не  треба  віз,  ні  визнання  еліти,
Я  лиш  прошу  для  України  шанс
Не  замикати  ряд  країн  третього  світу.

Я  не  збираюсь  лишній  раз  просити  вас
Почути  люду  витомлений  стогін,-
Ви  Вже  оглухли  до  благальних  фраз,
Ви  Вже  наставили  всьому  народу  роги.

Щоб  так  безлюдно  знехтувати  всім
За  що  повірили,  за  що  тебе  обрали,
Раніше  обходилися  без  слів,
Тепер  –  триндять,  і  тирять  більш  ніж  крали.

Там  –  люди  гинуть,  люди  більш  ніж  ти,
Вони  своє  життя  кладуть  на  карту,
Щоб  тут,  в  тилу,  спокійненько  росли
Як  їхні,  так  і  твої  діти,  падло.

Тобі  повірили,  –  ти  зрадив  свій  народ,
Під  монастир  підвів  свою  ж  громаду
Героям  буде  вдосталь  нагород
Тобі,-  життя  буд́е  не  шоколадом.

Достойно  править  той,  хто  правити  не  прагне,
Кому  за  кредо  совісність  і  честь,
Але  в  Парламент  не  беруть  порядних
Й  ми  знову  терпимо  Маріонеток  єресь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562751
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Між

Поміж  рядками  тих  пісень,  що  заставляють  битись  серце
Між  аудиторій,  кожен  день,  коли  забув  куди  несешся
Між  «Так»  і  «Ні»,  між  «За»  і  «Проти»,  серед  добра  й  серед  агресій
Десь  там-то  правда  і  живе.  Між  заспокоєнь,  серед  стресів.  

Там,  де  дорога  пустирем  попри  залюдненість  здається
Десь  у  глибинах  горизонту,  коли  цікавості  не  йметься  -
Між  нас  усіх  зростає  відстань,  але  ніхто  не  схаменеться
На  півдорозі  зникне  слід,  того,  що  згадувать  прийдеться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563752
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Похороніть мене без почестей

Похороніть  мене  без  почестей,  мені  однако.
Я  краще  здохну  стоячи,  чим  буду  жити  раком
Й  заледве  виживаючи  всміхатись  мудакам
В  голодному  страху  бездомного  собаки.
Нехай  проб'є  мене  іще  одна  куля  на  виліт,
Я  не  горбатитимусь  в  милі  на  благо  зрадливих
Циніків  і  їх  ідилій  вирізаних  з  сухожиль  
Моїх  і  всіх  зневірених  в  дієвих  змінах.
Хто  поліг  тоді  -  кричить  "Ганьба!"  тобі  й  мені
Що  ми  вмудрились  все  просрати,
Все  відвойоване  продать  за  копійки,
І  ті  -  просрати.  Пробач  же,  Україно-мати,
Та  так-  раби  ми  на  віки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577546
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Не спиться, не спиться, не спиться мені!

Не  спиться.  Не  спиться.  Не  спиться  мені.
Десь  сонечко  ніжиться  снами  -
То  щастя  моє,  що  дарує  політ  
Й  так  швидко  тікає  до  мами.

Не  спиться.  Не  спиться.  Не  спиться  мені.
З  цієї  життєвої  драми.
Так  довго  шукав,  критикуючи  світ,
Омиваючи  пір'я  сльозами.

Не  спиться.  Не  спиться.  Не  спиться  б  мені.
Питаю  у  тиші  поради.
Цікаво,  що  сниться  коханій  моїй.
Надіюсь,  що  я.  Був  би  радий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577991
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Хто залишив відкритими двері?!

Хто  залишив  відкритими  двері?!
Нас  протягне  усіх.  Вікна  навстіж.
Хто  слова  тут  писав  на  папері?!
Дописати  їх  мав  би  щастя.
Хто  зпаплюжив  ці  книги  сакральні,  
Малювавши  чортів  між  рядками?!
Всі  сторінки  в  них  -  ліві,  непарні.
Ну  так  хто  їх  редактор,  хто  автор?!
А  по-правді,  хто  знає  чи  варто  
жалітися,  нити  про  корективи.
Це,  скоріш  за  все,  чисто  азартна
гра  на  витримку  авторських  впливів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578461
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

А краплі як люди

Коли  приходить  в  гості  дощ,-  
Приносить  у  пакеті  смуток,
Й  вальяжно  виклада  його  на  стіл,
Та  розливає  по  долонях  лікер  з  незабуток,
Із  закупорених  в  пляшках  морів.
А  краплі,  й  розводи...  Ці  краплі  як  люди,
Вислизають  між  пальців  і  снів,
Залишають  тобі  тільки  запах...  і  бруд,
Що  не  змити  вже  з  пам'яті.  Ні!
Кажу  'Ні!',-  я  не  буду  як  всі.  
Уподібнитись  їм,-  все  одно  що  вподібнитись  бруду.  
Як  піду,-  то  не  кажучи  слів.
Як  піду,-  то  всього  не  забуду.
Не  скажу,  що  хотів  когось  вбити,
Не  скажу  що  любив,  що  провів
Безліч  часу  вивчаючи  смуток,  
І  що  з  радості  -  вити  хотів.
Не  скажу,  що  себе  віднаходив
В  їхніх  вибриках,  й  знову  губив.
Що  в  очах  засинав  не  чекаючи  згоди
На  прохання  ув'язнених  див.
Не  скажу,  що  чекав  розуміння
Й  спотикався  об  камні  голів.
Не  скажу,-  й  буде  чистим  сумління,
А  скажу  лиш:  "Чекаю  листів!".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579419
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Як не крути

Як  не  крути,  а  все-таки  життя  прекрасне,
Хоч  часом  і  викручує  смертельні  паси.
Я  думав,  вже  погас  і  не  знайду  це  щастя,
Без  міри  пригощався,  сам  над  собою  знущався.
Сам  не  знаю  де  блукав,  де  спотикався  й  шастав.
Питання  не  по  адресу,  бо  я  зірвав  зап'ястя.
/Я  все  дивуюся,  як  ти  на  мене  повелася
Бо  якщо  вірити  чуткам,  я  -  безпринципна  мразь
Або  ж  -  дебіл  і  п'яниця,  а  правди  у  обох  ні  краплі,
Хоча  й  розносило  вітрами  недорваний  дах  мій./
Немає  слів,  які  б  усе  це  описали,
Нема  снігів,  що  б  виразили  те  буття,
В  якому  жалюгідно  тлів  до  твоєї  появи.
Тепер  палаю  сонмом  сонць,  надіюсь,  це  -  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579424
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Кам’яний Вердикт

Шеймас  Гіні.  зі  збірника  "Opened  Ground"/  
The  Stone  Verdict(1987)  

Коли  стоїть  він  у  судовій  залі
З  ціпком  в  руці,  і  досі  в  капелюсі,
Скалічений  непевністю  в  собі
Й  презирством  до  улесливої  шани.
Нечесно  буде  якщо  вирок  просто  ляпнуть
Очікує  не  слів  він  на  заключному  суді
Якому  довіряв  усе  життя,  у  німоті.
Нехай  все  буде  як  в  суді  Гермеса,
На  купі  каменів,  де  камені  –  вердикти,
Що  їх  до  ніг  кидали  до  аж  допоки
Він  стоятиме  по  пояс  в  піраміді
Свого  прощення:  може  від  воріт  або  стіни,  
Де  бур’яном  укрилась  тиша
Хтось  врешті  зважиться  сказати,  
«А  дух  його  жевріє!».-  І  скаже  забагато.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580682
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Особистий Гелікон.

Шеймас  Гіні.  "Personal  Helicon".  зі  збірника  "Opened  Ground"

Дитям  мене  було  не  відірвати  від  криниць,
Старих  насосів,  відер  і  лебідок.
Я  любив  тьму  тунелю,  небо  сковане,  й  як  пахне
Водорість,  грибок  і  мокрий  мох.

Одна,-  в  цегельні,  з  обваленим  дахом,
Я  любувався  гуркотом,  з  яким  відро
Зірвалося  з  канату  і  пропало
В  ній  безслідно  і  бездонно.

Під  ровом  кам’янистим  –  неглибока,
Родюча,  як  якийсь  акваріум.
Коли  тягнеш  корінь  з  сухої  мульчі  -
Біле  обличчя  витає  над  дном.

Інші,-  як  ехо  вертали  твій  крик
Із  чистим  музичним  звучанням.
Й  одна  страхітлива,  із  чащі,  туди,
Пацюк  наплесн’увся,  в  моє  відбиття.

Тепер,  лізти  в  коріння,  пальцями  в  мул,
Витріщатись  Нарцисом  в  джерела  -
Не  для  зрілої  гідності.  Я  пишу
Аби  бачить  себе,  аби  темрява  ехом  звучала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580694
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Кузня

А  я  кую,  Кую  поки  кується,  
Допоки  жар  в  печі  не  стух,
Кую,  поки  залізо  все  ще  гнеться
Під  молотом,  під  серцем,  Під  тягарем  агресій
До  всього,  що  порочить  світ,
Від  чого  нам  на  дні  живеться  (так  х--ово)

В  своїй  печері  темній,  серед  вогню  думок,
Махаю  молотом  Гефеста  мов  скажений,
Вже  кулі  викував,-  доковую  курок
Гвинтівки,  що  знесе  з  Олімпу  тих  зрадливих  демонів.
В  моїй  печі  палає  синє  полум'я  нестушне,
І  дзвоном  роздаються  вдари  молота  об  сталь,
Він  звик  до  блискавиць,  та  ті  вже  нікому  не  нужні,
Бо  Громовержець  здавсь  без  бою  і  поринув  у  печаль.
А  з  ним  усі,  кому  колись  кувалась  збруя
В  цих  пасторальних  кузнях.  З  цих  печей
Виходили  божественні  шедеври.  Не  пойму  я
Куди  поділись  всі  майстри  мечей.
Я  сам  сюди  прийшов  на  тихий  стогін  
замучених  у  відчаї  примар,  
В  минулому  -  безстрашних  воїнів  свободи,
Вони  ж  і  розпалили  в  печах  жар.
Їхні  промови  перетворювали  орди  
Рабів  у  волелюбних  чесності  борців,
Їхні  тиради  заставляли  бути  гордим,
А  не  цуратися  землі  своїх  батьків.
Їх  теж  життя  кидало  в  різні  боки
І  нас  теж  випробовує  на  міць,
Все  підсилаючи  егоїстичних  лжепророків,
Та  не  змістити  їм  ідеї  цеї  вісь.
Добро  і  злагода  панують  в  нашій  хаті,
Надворі  затишно,  хрущі  тихіш  гудуть,
А  вишня  розцвітає,  і  молодіє  матір,
Як  діти  скрізь  порядок  наведуть.

Тож  я  кую,  Кую  поки  кується,  
Допоки  жар  в  печі  не  стух,
Кую,  поки  залізо  все  ще  гнеться
Поки  не  висякла  удару  цього  суть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580873
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Суїта суїт

Суїта  суїт,  по  колу,
Не  викупаємо  приколу
Говоримо  немов  на  різних  мовах
Як  критикуємо  престол.  
Немовби  Вавилон  навколо:
Громом  ударило  в  будову
І  все!,  -  живемо  "по-новому"!!
Вітаю,  друзі,  в  нас  дефолт.
Що  не  новина  то  хед-шот.
Ніхто  не  винен.  Живемо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583064
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Я в тиші чую, як куються мої цвяхи

Я  в  тиші  чую,  як  куються  мої  цвяхи,
Страждати  я  вже  звик,  тож  їхні  палки  мені  -  нахєр.
Вже  так  затрахали  відмазки  ваші  й  ваші  страхи,
Нехай  змирився  ти,  та  я  за  тебе  буду  рвати
Гнилі  роти,  а  зрадникам  -  кривавого  орла,
Раз  ми  вже  загорілись,  брат,  -  палаємо  дотла.
Хвала  батькам,  що  наші  запали  не  тушать,
Хвала  братам,  що  їхня  стіна  -  незворушна,
Любов  -  для  дам,  що  й  їхня  любов  не  бездушна,
Ганьба  катам,  і  гнидам,  що  в  спину  плюють  нам.
Впасти  не  дам,  хоч  ти  як  спотикайся,-  я  поруч,
Пам'ятай,  для  Олімпу  -  треба  вміти  осилити  гору,
Ми  здолаєм  потвору,  й  заживем  по-людськи,  по-новому,
Не  опустимо  ж  рук!  В  очах  -  сяйво,  долаюче  морок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583585
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Цей птах народжений літати

Цей  птах  народжений  літати,
Як  і  маса  інших.
Як  всі  -  народжений  співати,-
Та  пісня  слух  ще  ріже.
Й  хто  зна,  чи  досягне  хоч  раз
Висот  тих  ясних
Де  літають  його  мрії  будучи  на  дні  
Чи,  -  згасне,
Так  і  не  пізнавши  щастя  яструба.
Ще  пташеня,-  а  каже  вже  серйозні  речі.
Не  випади  з  гнізда  завчасно,
Рано  тобі  до  відречень!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583065
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Печалі пісня

Я  про  це  нікому  й  слова  мовити  не  стану
Я  духом  падаю,  хоч  вигляду  й  не  подаю.
Раніше  з  усіх  сил  боровся  з  цими  почуттями,
Тепер  же  -  відпускаю  тихо,  я  їм  волю  даю.
Мені  набридло  всім  і  кожному  тут  посміхатись,
Не  помічаючи,  що  так  ніким  і  просную.
Я  буду  при  розмові  очі  кудись  відвертати,
Бо  хтось  та  й  прочитає  у  них  смуток  і  тугу  мою.
Я  уникатиму  тусовок  і  скупчення  люду,
Я  не  привик  провину  прятати  за  словом  "Ми",
Мене  бентежать  їхні  вигуки  й  тупість  повсюдна.
Хто  вам  дозволив  нажиратися  у  час  чуми?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583914
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

В тебе бувало брат таке?

В  тебе  бувало,  брат,  таке?
Ти  сам  собі  як  кістка  в  горлі,
Урвав  би  рельсою  по  морді
За  все  розтрачене  людське.
В  тебе  бувало,  брат,  таке?
Не  радий  що  живеш  на  світі
Ним  обінрітий,  сам  -  як  вітер,
І  шкода  тих,  в  кого  ти  є.
В  тебе  бувало,  брат,  таке?
Бувало?!  Вибач  за  підняту  тему,
Та  раптом  якось  стало  темно
І  все  навколо  мов  макет:
Ламке,  м'яке  і  бутафорське,
Мов  все  життя  пішло  в  піке.
Може  вино  п'янке  занадто,
Може  розтрачено  й  багато,
Зате  ти,  брате,  в  мене  є!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577679
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Прокинься.

Прокинься,-  І  зрозумієш  що  ти  спиш.
Покинь  все,-  І  ти  відкриєш  нові  далі.
Палай  же  до  кінця  поки  насправді  цим  гориш
Й  візьми  з  собою  всіх  кому  чужа  горизонтальність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577547
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

* * *

Мені  б  змінити  місто,
В  якому  я  живу,
Щоб  було  в  ньому  чисто  -  
Я  би  тут  вільний  був.

Мені  б  порядних  друзів,
З  ким  легко  на  духу,
Щоб  довіряв  і  вчився,
І  сам  щоб  другом  був.

Мені  б  життя  без  тризни,
Що  наніч  ріже  слух,
Щоб  був  «своїм»  корисним,
А  не  ярмом  розлук.

Мені  б  зірватись  вище,
Не  опускати  рук,
Щоб  хоч  змінити  днище,
В  якому  я  живу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584468
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Тряпка

Знову  омут  як  петля,  затягуєш  тугіше,
Знаю,  що  пора  зізнатись,  але  тобі  смішно.
Зіштовхни  ліпше  донизу,  вибий  табурет  з-під  ніг,
Хай  холоне  кров,  як  недовіра  у  очах  твоїх.
Хоча  вирішувать  тобі,  житиму  чи  проісную,
Моя  душа  в  руках  твоїх,  уста  твої  в  мріях  цілую
Замість  недоказаних  синонімів  слова  «люблю»,..
Я  кожну  ноту  голосу  твого  як  повітря  ловлю
Чисте,  ласкаве  і  свіже,  наче  природа  дише
Недоторкана,  возвишена,  життя  мого  сценарій  пише,
А  як  раптом  стану  лишнім,  ти  не  жалій  і  викинь,
Я  звик  переносить  це  наодинці  з  криком  диким,
У  масці  клоуна  на  людях,  щоб  без  підозр  великих
Ржали  з  психопата.  Та  так  і  є  раз  так  любити…

От  чому  я  так  боявся  відпустить  це  знов  на  волю,-
Тряпку  робить  з  мужика,  те  що  люди  звуть  «любов’ю»!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512247
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 17.12.2019


Тарас Ковалюк

Я не боюсь, не нию, не страждаю!

Я  не  боюсь,  не  нию,  не  страждаю,
Й  кому  в  мої  проблеми  вникнути  тут  до  снаги,
Як  і  раніше,  думаючи,  вибираю
Серед  варіантів  раю,  куди  зарікався  дійти.

Не  можу  й  через  силу  забути  минуле,
Куди  вкладав  всю  душу,  Господи  прости,
Нам  вже  нізащо  не  зостатися  тими  ким  були,
Ми  вже  не  відбудуєм  спалені  мости.

Ми  розійшлись,  розбіглись,  розлетілись,
Мов  від  мисливця  пострілу  пугана  дич,
Ми  так  ведем  себе,  мов  шляхом  помилились
Півсвіту  проблудили,  а  далі  вже  й  не  клич.

Ми  з  тисячі  людей  обрали  одиниці,
Одним  із  одиниць  ми  в  тисячу  і  не  ввійшли,
Одним  не  вимовляли  своїх  пропозицій,
І  на  останок  залишаєшся  для  всіх  чужим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599524
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 17.12.2019