Вилана: Вибране

Ниро Вульф

Двое и дождь

Он  шёл,  не  замечая  под  ногами  грязь,
Под  хлёстким  ливнем,  в  ураганный  ветер,
Фортуна  обманула,  лишь  одна  напасть,
А  ведь  когда-то  был  счастливей  всех  на  свете.

Души  не  чаял  он  в  избраннице  своей,
И  потакал  он  каждому  её  желанью,
Он  мерял  жизнь  свою  любви  словами  к  ней,
Летел  на  крыльях  к  вехам  мирозданья.

Но  был  обманут  он  жестокою  судьбой.
Любимая  ушла…лишь,  сердце  разбередив,
А  дождь  всё  льет  и  льет  как  затяжной,
И  подпевает  ему  полный  грусти  ветер.

Зачем,  зачем?  ..Её  он  так  любил,
В  душе  теперь  незаживающая  рана,
Разорван  в  клочья  разноцветный  мир,
Он  погрузился  в  чёрную  нирвану.

От  грусти,  что  спасёт  –  холодный  дом?
Остался    друг  его  один  –  собака,
В  груди  сжимается  из  крика  ком,
И  как  же  выйти  снова  в  свет  из  мрака?

Дождь  падал,  капли  словно  ртуть,
Он  думал,  больше  счастья  нет  на  свете,
Ему  любовь  всей  жизни  не  вернуть,
И  нервно  потянулся  к  сигарете..

Пусть  ненадолго  его  согреет  дым,
И  вдруг  заметил  одинокую  фигуру,
Она  в  мгновенье  поравнялась  с  ним,
Куда  идёт  одна  в  такую  бурю…

Окликнул…  завязался  разговор,
И  покурить  спросила,  надо  же  согреться,
Судьбы  своей  жестокий  приговор
Попутчица  открыла,  куда  теперь  уж  деться…

И  рассказала,  что  была  так  влюблена…
(у  всех  влюблённых  вырастают  крылья)
И  верила  ему,  и  ждала  допоздна,
Любила  без  претензий,  просто  сильно.

Избранник  тоже  чувства  не  таил,
Любовью    он  незримо  окрыленный,
Любил  он  скорость  и  не  тормозил,
Он  гонками  навек  был  увлечённый…

Но  так  случилось,  что  разбился  он,
Любимую  одну  оставил  он  в  смятеньи,
И  вот,  теперь,  под  проливным  дождём
Она  душе  своей  всё  ищет  утешенье.

Вот  так,  по-разному  кончается  любовь,
Уходят  просто  так  или  навеки,
Нещадно  кто-то  режет    руки  в  кровь,
Другой,    пытается  вновь  жить  на  свете.

И,  может,  встретившись    в  пути,
Те  двое  смогут    горе  превозмочь,
Всё  также  будет  ветер  выть,
Уходят  двое  в  непроглядный  дождь.







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801097
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 04.09.2022


Катерина Собова

Сексуальне виховання

Скаржилась    сусідці    Люсі
Молоденька      Ніка:
-За    свій    шлюб    я    вже    боюся,
Втрачу    чоловіка.

Йому    зовсім    не    цікаві
Всі    мої    забави,
Після    сексу    повернувся
До    стіни    зубами.

Хочу    ласки    я    напитись,
Гратись    без    упину,
А    тут    змушена    дивитись
На    широку    спину.

-Було    й    в    мене    таке    лихо,-
Відповіла    Люся,-
Я    владнала    справу    тихо,
Зараз    похвалюся.

Є    відтінки    у    коханні,
Треба    це    відчути:
Сексуальне    виховання
Тут    повинне    бути.

На    стіну,-      призналась    Люся,-
Додала    я    дещо:
Зразу,    тільки    повернувся,
А    там    -    портрет    тещі.

Мамин    погляд    здатність    має
Всюди    керувати,
Чоловіка    направляє
Мене      обіймати.

Тепер    Ніка      -    королева
Із    таким    секретом:
За    годину    уже    бігла
З    маминим    портретом!    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936307
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 01.07.2022


Виктория - Р

Моє безмежне щастя!

Моє  безмежне  щастя!

Я  кожний  подих  твій  ловлю,
В  душі  чуття  колишу.
Ти  знаєш...Я  тебе  люблю!
Як  цю  ранкову  тишу.

Я  кожне  слово,кожний  жест,
Малюю  в  барвах  літа.
Твоїм  теплом  за  сотні  верст,
Мій,любий,я  зігріта.

Я  кожний  дотик,й  серця  стук,
Сприймаю,мов  причастя...
Я  божеволію  від  рук,
Моє  безмежне  щастя!
07  06  2019  р.
Вікторія  Р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838295
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 17.06.2022


Владимир Зозуля

Дождь не мешает нам любить

https://youtu.be/ewDC1KWrFbI



Какое  чудо  музыка  Марради...
Ты  слышал  ли…  а  может  быть,  внимал?
Хотя  бы  миг...  хотя  бы  бога  ради…
И  просто…  чтобы  не  сойти  с  ума…

Ты  знаешь…  
Столько  звука,  света,  чувства!
Она  внутри…  она  вокруг  и  сплошь.
Ты  знаешь…  
Это  больше,  чем  искусство,
Она…  –  любовь  и  мир…  цветок  и  дождь.
И  в  ней  мои:  аналог  и  несходство,  
Блаженства  –  боль  и  слова  –  тишина.
(Но  не  хватает  вечного  сиротства)
(И  слишком  много  в  ней  надежды  на'…)
Но  столько  звука!  Столько  чувства!  Знаешь,
Ещё  чуть-чуть  –  и  я  поклясться  б  смог,
Что  видел  небо  –  пальцеруких  клавиш,        
Где  жизнь  играет  человеко-бог.
Да,  смертный  бог.  Но  клавиши…  но  руки…
Они  соприкоснулись  и  слились…
И  жизнь  уже  вся,  будто  в  этом  звуке!
И  музыка  уже,  как  будто  жизнь!

Ты  знаешь…  столько  чувства…  столько  чувства…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843403
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 27.09.2019


Райка

Эта синяя ночь

Эта  синяя  ночь  нас  с  тобой  обнимала,
Эта  дивная  ночь  нам  дарила  мечты,
О  тебе,  мой  родной,  я  так  долго  мечтала,
Эту  синюю  ночь  подарил  мне  лишь  ты.

Рассыпается  звезд  золотое  монисто,
Я  плыву  за  тобой,  утопая  в  глазах,
Голубой  их  туман  обволакивал  быстро,
Что  не  знала  сама,где  туман,  где  мечта.

Эта  синяя  ночь  роковою  стезею
Опоясала  жизнь  и  украла  мечты,
А  на  сердце  моем  только  вслед  за  бедою
С  сожаленьем  твои  уносились  черты.

Эта  синяя  ночь  нас  с  тобой  обнимала,
Стороною  любовь  нас  с  тобой  обошла,
Счастью  верила  я  и  тебе  лишь  внимала,
Нас  холодным  рассветом  судьба  обожгла

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847650
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Алексей Ильичёв-Морозов

Моему Есенину

Я  ни  перед  кем,  не  преклонялся
И  гордо  голову  держал…
Пока  мне  сборник  не  попался,
В  котором  я  тебя  узнал.


Узнал  я  твой  великий  гений,
Литературного  письма!
Ты  мудр  и  ярок,  без  сомнений  –
Незаурядного  ума!


В  твоей  душе  –  пламени  жарком
Любовь  к  родимой  стороне!
Ты  стал  её  –  ценным  подарком,
Стихией  в  песенной  волне!


И  словно  старец  над  Россией
Пророча  будущего  весть,
Явлён  в  поэзии  мессией
Пришедшим    бунтовать  и  цвесть!


Эх,  мой  Есенин  –  божьей  силой
Прославил  ты  –  крестьянин  Русь!
На  лавры  приведён  кобылой…
Позволь,  тебе  я,  поклонюсь.

07  февраля  2006  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634992
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 18.04.2019