шановні святі!
хто загубив пухового
білого німба?..
…дивиться німб,
а мудрої голови
під ним нема…
от і плаває по блакиті,
наче парусник без керма
на якусь хвилю
чи долю миті
і над моєю русою головою
завис променисто –
та не знайшов
потрібного змісту…
...у непокриту голову
сонечко припіка –
вчасно як прилетіла
біла
кульбабова парасоль-ка
23.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917901
дата надходження 26.06.2021
дата закладки 06.09.2021
Вже у неба неначе не та висота,
і не ті кольори заховались в волоссі,
Бо міняється все. Не міняються тільки міста,
у яких не були ми з тобою і досі,
не губили на площах і вуличках час,
і не випили каву усю у кав’ярнях,
Бо усе, що на світі стосується нас,
має значення. Тільки відверто непарне.
От і мудрість поволі в думках пророста,
і без остраху очі вдивляються в осінь,
Бо міняється все. Не міняються тільки міста,
у яких не були ми з тобою і досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835143
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 25.01.2021
Дивлюсь на світ дитячими очима,
В його сердечність вірую, а в нім
Шанують гонор, гупають дверима,
Довіру перетворюють на дим,
Морочать ближніх, не дарують ласки,
Не підбирають у розмовах слів,
Немов ніхто не чув ніколи казки,
І щирою наївністю не жив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836466
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.01.2021
В кучерях згубилася фіалка.
Сповнена казкових щирих мрій,
Босонога дівчинка Наталка
По траві пробіглась росяній.
Між хмарками знову заховався
Неслухняний дощик- бешкетун.
Втомлений, він щиро дивувався,
Як в траві виспівує цвіркун
І танцює дівчинка Наталка.
Звідки радість, хто їй щастя дав?
Де поділась квіточка фіалка?
Хтось в кучериках її сховав?
Весело стрибають босі ніжки!
До землі схотілося дощу:
— Я біжу побавлюсь зовсім трішки!
Хмарка розізлилась: «Не пущу!»
Посіріла і надула щоки:
— Неслухняний! Хто тебе так вчив?!
Ну а дощик, ніби ненароком,
Кучері Наталці намочив.
Засміялась дівчинка щаслива,
Рученята тягне до води:
— Не лякає кучерявих злива!
Дощику! Іди! Іди! Іди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887824
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 27.10.2020
[b]М. К.[/b]
Я любил тебя, не родившись
В этом теле и в этом времени.
Я любил, когда Бог торопился
Из НИЧТО сотворить Вселенную,
Наспех брызнув солнца меланжем
Между гор скалистых отрогов…
Я любил тебя раньше… даже…
Когда вовсе не было Бога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873087
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 27.10.2020
Роботи в Бога… лиш встигай, а нас - багато.
Ото ж, всім як допомогти? Кому те знати? Бог довго ду-
мав... Нарешті усміхнувсь. Зумів. Придумав!
Створив Бог Ангелів ясних. Ті скрізь літають. Усім,
хто просить щиро їх, допомагають. Радіє Бог, бо ж добре
так. І всі радіють, бо Ангели Його ясні багато вміють.
Бо Ангели Його ясні багато можуть. Якщо попросиш й ти
у них, знай, допоможуть.
Схотів побачити Господь ( став скрізь ходити ), чи всім
тут Ангелам ясним є що робити?
Переконався – всі в труді. Роботу мають. І на землі, і на во-
ді вони встигають. І задоволені усі й щасливі люди, бо до-
помога їм іде, глянь, звідусюди.
Та ось до церкви Бог зайшов й теж став радіти. Бо молять-
ся дорослі тут, між них є й діти. І Ангели стараються, бажа-
ння зносять. В них люди Бога про своє, важливе, просять.
Багато Ангелів Святих людей втішають. Всміхнувся Бог:
« Ну, молодці! Діло знають».
Приємно Богові, що все йому вдалося. Аж тут помітив
Ангела з сивим волоссям. Стояв він тихо, погляду з людей
не зводив. Видно чекав... та рідко хто сюди підходив.
А був же Ангел той ясний такий привітний. А погляд си-
ніх тих очей… ой який світлий!
Господь не стримався й сказав: « Дякую! Знаю… Я труд
твій, Ангеле Святий, в стократ приймаю ».
І спалахнули щоки враз, немов ті маки. Для Бога Ангел
від людей приймав подяки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886559
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 27.10.2020
Весна й світання… і лелека в луці
Поважно й радо зустрічає день
Серед кульбаб, що сонечку сміються,
І солов’їних весняних пісень.
І ти радієш гостю, птасі щастя,
І не злякати щоб, тихенько йдеш,
І трави туляться до ніг квітчасто,
Й горобина біляво квітне десь…
Й лелека так довірливо і близько
Ступає ранком серед впалих рос,
Що серцем відчуваєш, мов дівчисько,
Як щось чудове в світі відбулось,
Незнане, і зворушливе, і світле,
І не прожите ще ніким й ніде…
…З лелекою удвох посеред квіту
Обіймами стрічаємо цей день.
Хтось серцем пригортає, хтось - крилом
За смак весни й за те, що просто є…
Де стежку білим квітом замело,
Лелека в луці ранню тишу п’ є…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876008
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 05.09.2020
Безкрає поле в злаках соковитих,
Здається, у високе небо кличе,
І пір’ям падають хмарки посеред жита
І віртуозно так, і таємниче.
Й старезна груша в середині ниви
Кружляє, мов самотня парасоля,
Де між віків під сонячною зливою
Життя лунає неповторне соло.
А там, де жито сходить у блакить,
Там диво… там білявеньке хлоп’ятко
Цілує літо й відпускає вмить
Чи літуна у вись, чи пташенятко,
Чи, може, першу й найсвітлішу мрію…
Так, ні про що... а просто про цей день
В ромашках і парфумах деревію,
Щоб він світився і світив лишень…
Щоб сонечко в руці і паперовий змій,
І кольори у житі волошкові,
І повні жмені щастя, повні мрій,
І мить, по вінця сповнена любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886118
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 05.09.2020
Кап… Кап…Кап… Ти чуєш? Крапле дощ?
Осінь вибирається на прощу?
Мокрими ганчірками холош
Додаючи блиску у калоші?
Кап… Кап…Кап… Реванш бере весна?
У двобої з кригою та снігом?
Свіжовбрана, вимита, ясна
Увірвалась карколомним бігом?
Ні, не осінь, липень за вікном,
Квітне під парканом гладіолус.
А весна… Давно спочила сном.
-Не весна… - шепоче тихий голос.
Кап… Кап…Кап… То сльози на папір?
Чи краплини крові по паркету?
Хто малює відчаю узір???
Так стомився… Гратися в поета.
Кап… Кап…Кап… Незримий пише перст?
Чи сама краплинка розпливлася
В РОршахів такий… Кумедний тест -
Юна танцівниця… Девадасі…
Вигинає стегна у танку,
Чудернацько поєднавши пальці.
Хто її створив, таку стрімку?
На чиїх це вишивалось п’яльцях?
Так стомило мерехтіння слів,
Не до мене звернених, дражливих.
Страшно… Серед тисячі світів
Загубити свій… Такий важливий.
Кап… Кап…Кап… То воскова свіча
Обтікає, виливає сльози?
Гасне гніт у свіччиних очах,
Віск блідий застиг… Напівдорозі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884306
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 07.08.2020
іди, іди, прасуй сорочку,
вари кисіль, мети поріг*,
нам не дівочить й парубочить
десь попідтинню, край доріг,
нам не лягати у постелю,
нам не хреститимуть дітей,
наш дім не стане капітеллю**
і не прийматиме гостей,
нам не закинуть недоладність,
нас не хвалитимуть за хист,
нарізно в нас і лихо, й радість,
ми -чийсь зневажений каприз,
іди, втікай, бо я - зневіра,
бо я - твій гріх, бо я - то смерть,
бо наше щастя - щастя Пірра,
обскубане й подерте вщерть,
бо ця любов - криниця болю -
кипить і хлеще через край,
заросле диким зіллям поле...
а там - життя, а там - розмай,
а там - залюблено й щасливо,
а там - усе не так, як тут,
іди... рятуйся, ріж наживо,
підпалюй, к бісу, клятий трут!
іди... іди... іди, на Бога!
слова цупкі, немов батіг
і гострі, як в боку острога...
а я не зміг... а я не зміг...
*Народний забобон - коли вимести хату після чийогось відходу, то він вже не повернеться
** Тут - основа (чогось)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884597
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 07.08.2020
Все буде добре, може, навіть краще.
Ти, певне, вже збираєш камінці,
Що квітень-чарівник метав із пращі
Кудись у світ? Синиця у руці,
А журавель… Кружляє та кружляє,
Розносить крИльми білих хмар акрил.
Чи жар долонь його внизу чекає,
Чи просто – два жакани поміж крил?
Все буде добре, може, навіть мило.
Все лишиться на влежаних місцях.
Живим – життя, а мрець зійде в могилу
У вересом заквітчаних полях.
Все буде добре, далі буде осінь,
По мокрому асфальту шелест шин…
Варшава, Бельсько-Бяла, Краків, Познань?
Я – one of many, з багатьох один…
Промоклі ноги і горілка з перцем,
Чомусь у скронях стугонить канкан.
Вкололо в грудях голкою… У серці?
Ні… Ворухнувсь між крилами жакан…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883877
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 27.07.2020
не підказує нумерологія
гороскопи теж не утішення:
хоч в свободи проста технологія
хто в нас любить прості рішення?
нам бо ж треба орду дикую
щоб вродили хрести рясно
у багно неодмінно пикою
щоб до крові і щоб невчасно
щоб роботи було лірникам
щоб трусилося все думами
щоб клялися у них здирники
що до пекла женуть тлумами
щоб і крихти не було щирого
щоб робилось усе зопалу
де ж узятись отут ирію?
чом не взятись отут попелу?
мал. Івана Хивренка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878678
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 12.06.2020
Під сиворунну мряку дощову
Розсмакувати твій солодкий голос!..
І відпустити смутку тятиву -
Нехай летить печаль за видноколо.
І в погляді втопитися, немов
Камінчик у прозорому джерельці!
Хай будуть ніжність, музика й любов,
Нехай весна проклюнеться у серці
І зацвіте духмяно, як айва́,
Розкриливши п'янке пелю́стя травню.
Прислухайся, як дихає трава
В небесну гладь, так лагідно і плавно...
І як вібрують разом в унісон
Серцеві ритми, і думки, і мрії,
Як цей легкий травневий напівсон,
Мов легіт, обціловує нам вії...
Й дарма, що цвітом трусить без жалю
За вікнами такий невчасний вихор,
Ти просто знай, що я тебе люблю -
Так солодко, так лагідно, так тихо.
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876433
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Хмари-ртуть. Весна, мов каземат.
Маскарад в ім'я здолання смерті?
Вірші, рими, образи - затерті,
Лиш вітри гуляють поміж хат...
В лабіринтах вуличних пустель
Голуби клюють самотній вечір.
Час настав жертовних самозречень,
Час дивитись як трава росте,
Слухати як дощ у шибку б'є,
Як сади справляють шлюбну пору
Й шепотіти, погляд звівши вгору,
Господи, в Святе Ім'я Твоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872934
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 23.04.2020
Давай мовчати, хай весна говорить,
Отак, як ще ніхто не говорив.
Хай вічне сонце осідлає гори
І зазирає в очі теплих нив.
Слова невчасні, бач, сади квітують,
Ти їхню казку словом не поруш.
Мов янголи безгрішні, пахнуть юнню,
І гублять білі сльози з білих душ.
Оцій весні в словах нема потреби,
Їй ще до нас хтось розказав усе...
Хай котять журавлині крила небом
Своє вертання щемно-голосне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871228
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 12.04.2020
чорне, червоне, ще чорне... і знов кармін
серце ж шукає спрагло аквамарину
з відчаєм б‘ється і хоче барвистих змін -
неба і моря, інше - уже вторинне
сонце і воля, перегуки райських птиць
шорстко-солоний шепіт порожніх мушель
щоб розчинитись, розтанути, вознестись
і накупати в щасті буремну душу
чорне, червоне... пекучий контрастний душ
та не змиває срібна вода мурашок
в злив - тільки час під краплистий врочистий туш
знову червоно-чорне на смугу старше
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865249
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 12.04.2020
що там? не пишеш? а як же писав, писав
лив на папері віршований дух жасмину
сипались іскри з-під кременю рим-кресал
медом лилося і гіркло терпким полином
різались вени, зсідалася чорна кров
гусли слова мов бурштинові сльози вару
щось там зшивав, а щось вкотре уже поров
брав подарунки й терпів справедливу кару
падав у пекло, возносився до богів
брав машкару і вирощував чорні крила
їв неземну амброзію і говів
серцем стримів до тієї, що так любила...
більше не пишеш? а як же писав, писав...
пера ламались і клавіші аж диміли...
добре... притримай... наступній хоч щось зостав
хоч би й слова, якщо не дійде до діла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865302
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 06.04.2020
— Життя, ти прекрасне! Я буду казати до скону!
Допоки живу, поки ріками — венами кров!
— Так справді гадаєш? А відчай, прощання, а втома?
Десятки за спИною їдко-колючих розмов...
— Ні-ні... не кажи... все минає... воно тимчасове!
Ти — вчитель! Гартуєш! Це лиш черговИй твій урок!
Ти — ніжність, кохання, удача, ти —зцілення словом!
— Я — в прірву безглуздий останній приречений крок...
А словом вбиваю...
— Лікуєш!.. Загоюєш рани!
— Хіба ж їх загоїть сльозами окроплена сіль?..
— Ти — безмір душі і очей глибина океану!
Ти — пульсу удари з відлунням на тисячі миль!
— Я — леза холодного сталь на чийомусь зап‘ясті.
Я — кров на асфальті, не змита вчорашнім дощем.
— Ти — світло!..
— В тунелі?..) Я — морок...
— Любов ти і щастя!
— Я — в горлі клубок! Я — у серці розбитому щем!
— Мовчи! Бо не чую! Землі не торкаються ноги!
Дивись! Я лечу! Відштовхнутись змогла що є сил!!!.
— Смішна... Що ж... удачі. Лети... Не забула нічого?
... Угору хотіла?! До неба?!.. наївна... без крил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866370
дата надходження 28.02.2020
дата закладки 06.04.2020
Як жаль, що не стрічати разом нам світанків,
Не чути клекоту охриплих сонних півнів,
Не пити кави з однієї філіжанки
І ти ніколи не народиш мені двійню…
Не бити посуд, не сміятись потім тОму,
Не зупиняти сварку ніжним поцілунком
І не кохатися, переборовши втому.
Життя… Воно таке скупе на подарунки.
А кажуть, ніби щедре… Де там, моя доле,
За дрібку щастя вже завбачена розплата
Та ми і платимо, гортаючи поволі
Той прайс із приписом – «Беру передоплату».
Такі близькі і, водночас, такі далекі…
Чи крім кохання, може, й щастя завітає?
Як прикро, що минатимуть наш дім лелеки,
Хоча… В нас навіть дому спільного немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867623
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 29.03.2020
Вже давно я не вірю в якісь дива,
У казки і мультфільми, у happy end,
В силу слова, та і, взагалі, в слова.
Моє небо — в калюжі, розбите вщент.
Я врятую метелика із води,
Як в дитинстві — в долоньці життя мале.
Змокли крильця. Нічого. До хмар лети,
Вище неба здіймись, як колись, але...
Між зірок мого янгола віднайди.
Розкажи, що без нього — сама- одна...
...Я з поверхні тебе підняла води,
На поверхню б мені — із грузького дна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868154
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 29.03.2020
Чом сумуєш, моя пташино?
Чом пісень не співаєш ти?
Замерзають цупкі хвилини,
Відміряючи днів хрести.
Чорнослізно там, окрай гаю,
Плаче-журиться бузина -
Вона відчай твій колисає,
Чи ж її у тім є вина,
Що зима розпустила коси,
І скрипучим зробився світ.
Чуєш, ворон з-за хмар голосить,
Знаменує снігів політ.
Не сумуй, моя пташко мила,
До тепла сім відлиг, сім хуг.
Дуже скоро відчують крила,
Як життям просочився луг.
Як парує земля щедротна,
Видихаючи зимний гнів.
І, зриваючи з цвіту ноти,
Заспіваєш ще бузині.
Ну а поки, чекай малече,
Слухай ритми морозних снів.
Палить вовну холодний вечір...
Ще один день відполотнів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857562
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 23.02.2020
А кутя в полу́миску, як зорі,
Що зібрали янголи вгорі.
Морозець поскрипує надворі,
Ніч полоще коси в димарі.
Під вікном ялинку місяць бавить,
Бо уже померкла від Різдва.
На столі парують теплі страви,
Плаче свічка, піниться узвар.
Ще не чути "Щедрик-щедрівочка"
І дзвінких дитячих голосів,
А зима вмостилася, мов квочка,
Над сухими га́врами лісів.
Ще Ісус в Йордані босі ноги
Не вмочив і гладь не сколихнув...
Пугачами всілись вобороги
Межи гір у мареві півсну –
Стережуть блаженну сиву тишу,
Поки дзвін двори не розбудив.
На мотузці зіроньку колише
Янголя над дзеркалом води.
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861747
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 26.01.2020
Боса ніч, серце латане клаптями чорними,
Поміж слів причаїлася тиші струна.
Розкажи, як до тебе ходою мінорною
Йде вона і очима довкіл поглина.
Розкажи, як шукаєш розради у темряви,
Хміль душі, виливаючи вікнам німим,
Щедра мить, зорі сходять коштовними зернями,
Завтра день знову прийде у світ молодим.
Завтра сіль стане вже не такою солоною,
Ночі диск перекотиться за океан.
Розкажи, як печуть розміновані спомини,
Битим склом застрягаючи в давності ран.
Ніч мине босоногим дівчам розциганеним,
Сонця сік розіллється, не знаючи меж.
Ти прислухайся - Хтось за захмарними гранями
В твоїй долі дописує: "Ще проростеш..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861344
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 19.01.2020
Хато моя стара, ну які роки там?..
А озирнешся – і півжиття нема.
Сніг на тобі полатаний, наче свита,
То вже не ті морози й не та зима.
То вже не ті химе́ристі купи снігу,
То вже не так мете, як колись, віда́й…
Кинешся в цю пухку білизну з розбігу,
А із порога: «Дівко, ану вважай…» ─
Бабці така знайома вже засторога…
Хай ти іще мала, та пізнала все ж:
Варто в житті надіятися на Бога
І на своїх близьких, безперечно, теж...
Вміти розчути голос твоєї крові,
Бути єдиним цілим із усіма,
Хто із тобою зріс у теплі й любові,
Ко́го з доріг вертала сюди зима,
Щоб у родиннім колі зустріти свята,
Сили набратись з рідного джерела.
Як же дбайливо горне до себе хата,
Пір’я летить з осмиканого крила…
Як тут сьогодні порожньо й безголосо,
Наче з платівки пам’яті стерто дні!..
Хато моя самотня, простоволоса,
Де прихилити серце своє мені?
Станеш у дверях – протяг із сіней дує,
Стисне нутро полинна якась журба!..
Бабо і діду, хто вам заколядує?
Вітер хіба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857626
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 05.01.2020
Цукерка. Тістечко. Какао.
Злітає янгол на плече.
Душа забула про лукаве
І час невидимий тече.
В думках мелодія. Не збути.
Спектакль демонструє скло.
А в мене поспіху отрути
В житті неначе й не було.
Не бачив наче гріх у вічі.
Не чув прокльонів чорних слів…
Тож хай цей світ мене не кличе,
Я ще какао не допив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825969
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 04.01.2020
Нічому не вчать
незагоєні рани,
І сила не тане
моральних повій.
Чому, мій народе,
ти любиш оману?
Чом досі брехня
у правиці твоїй?
Навіщо ти молишся
тіням облуди,
Які у свавіллі
не знають кінця?
Народе!
Це ідоли з дубу,
не люди!
І з дубу змайстровано
їхні серця!
Чи ти не дорослий?
Чи глузду немає,
що кличеш до себе
збіговисько лих?
Ти наче і досі
блукаєш Сінаєм,
І виє пустеля
у душах твоїх.
Він годується попелом! Звело його серце обманене, і він не врятує своєї душі, та не скаже: «Хіба не брехня у правиці моїй?» Ісаї, 44
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846418
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 06.11.2019
Коли настають
Невеселі часи
І гідність здають
Без бою,
Уперта свобода
Іде у ліси,
Де чистить
Стареньку зброю.
Довкола танцює
Непроханий страх,
І сумнів у спину
Дише,
Бо стільки манкуртів
Лишилось в містах,
Страждати за них
Навіщо?
Та виграє хто
Із нечистим війну
Й оберне на крапку
Кому?
І чиститься зброя
За тих, хто ціну
Нарешті складе
Усьому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853702
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 05.11.2019
-Діду, в мене є питання
(Зараз дуже актуальне),
Як раніше спілкувались
Ви в мережах соціальних?
-Ой, було цікаво з нами,
Бо любили теж скандали,
Все, що думали і знали –
У мережі викладали.
Ім’я дівчини писав я
У під’їзді, й як на диво,
Десь уже через годину
Відгуки ішли правдиві.
Блогери твою бабусю
Завжди першу виставляли,
Навіть стін не вистачало –
Так її коментували.
Я дописував останній,
Її батько зупинився…
А щоб не забив до смерті –
То на ній я оженився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852559
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 26.10.2019
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 26.10.2019
Хочеться так кольорового світу…
Там, де тумани повзуть крадькома,
В небі розвішане бабине літо,
Й тішиться спокоєм пустка німа.
Ходять долиною спогади сиві.
Пахне грибами замріяна мить…
Хочеться так кольорового дива
Й сірого менше на серці носить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849058
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 17.10.2019
Рудою лисицею
жовтень приліг край діброви,
Вдивляється в сонце
туманністю сірих зіниць.
Журбує душа -
хутро світу стає пурпуровим
І близиться час
завірюх і гучних колядниць.
А що ж тій душі?
Їй би соняхів цвіту по вінця
І хвиль голубих
(як же рясно буяв льоностав!),
Їй дрібку тепла,
як і кожній закоханій жінці,
А замість дощів
солов"їних до ранку октав.
Ще трохи розмов
про намріяне і про буденне
Під небом з бузку,
не під пасмами хмар затяжних.
Та ронять дерева
свої золотаві знамена,
Скоряючись жовтню,
що стиха підкрався до них.
І ранки тепер
в попелястих краватках із диму,
Ключі журавлині
лишають свій сум голосний.
Душа переходить
межу цю осінньо-незриму,
Відтак журбуватиме
аж до самої весни...
5.10.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850636
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 17.10.2019
Десь гримнуло - і світ перехрестився,
В траву скотились груші. А душа
В розчахнуте грімницею розхристя
Ковтнути прохолоди поспіша.
Як сірий обрій блискавка розверзла,
Загирцав кінь і в поле полетів.
І де те літо? Де та спека щезла?
Дощами гепають зі стріхи сто чортів.
А трави пˊють і пˊють живильну воду,
Хати скупались й просять рушників.
Старий лелека кланяється броду,
Сади збирають груші у поділ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849142
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 27.09.2019
Я повернулася, я повернулася!
Хай лиш думками, що ж у тім?
Стрічай мене, акацієва юносте,
У сонцедзвоні золотім!
Стрічай, веди мене аж на околицю,
Роки минули, а я ні.
Вже кропива у ноги не так колеться,
Палають макові вогні...
Посидь зі мною, поки сонце ситцеве
Збере з гілок останки дня,
Допоки ночі первісток не випливе
З-за храму світу, іздаля.
Лиш не питай, чом довго не приходила...
Як душу гріє цей нектар!
Щораз твоє цвітіння дивним спогадом
Мене приводить на вівтар,
Де дзвін коси проймає лезом в пам`яті,
Гукає тата сіножать.
В калюжах кораблі з паперу загнуті
По хвилях все біжать...біжать...
Де шум вітрів з дерев злітає піснею,
Цілує очі і чоло,
Й під вишнею, під маминою, пізньою
Моє дитинство відцвіло.
Де степ широкий обіймає крилами,
Он, я ще юною біжу!
А угорі небесна синь вітрилами
Малює днів моїх межу.
Побудь ще трохи поряд, моя юносте,
Блакитноока, золота...
Акація цвіте!! Я повернулася!
Не повертаються літа...
23.05.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836835
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 06.09.2019
Отут і спочину:
на лоні древніх степів,
порослих казками і ковилою,
вдихаючи небо усе, аж
до останньої краплі
(воно ж бо не раз ще відродиться).
Хвилі все котяться й котяться
морем духмяних трав
і лоскочуть думки.
А довкруж деревій, деревій, деревій
і пахучий такий,
і такий довговічний
білим квасом напоює спраглість очей,
мов холодний пломбір на вустах дитинства.
Степ живий...
Набагато живіший, ніж
офісні джунглі міст,
втоптані в бетон.
Степу ганглії тягнуться
від Потопу
й до нових
пришесть...
Як волошки співають
свої сині пісні!
А їх слухає вічність.
І я.
Розтинаючи хвилі,
ідуть степом деревляни
з Іскоростеня до...
сиплють з мішків
густо-густо
гарячі родзинки цмину,
жовті.
І сміються
аж степ затихає.
Чутно дихання їхнє...
Спочину отут.
Щастям повниться серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837407
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 06.09.2019
То ще не осінь, ще не осінь,
То тільки серпня тепла мідь,
То павутинка у волоссі
З далеких зоряних століть.
То тільки подих вересневий
З-за хвіртки літньої пори.
І липи ці, що наче леви,
Ховають золото між грив…
То ще вирують свіжі соки
У пору щедрих врожаїв!
Ще обрій твій такий високий,
І перша зморщечка між брів –
Це тільки розчерк ледь помітний,
Який залишили роки.
Нехай позаду буйний квітень,
Та є ще серпень палахкий.
То ще не іній, чуєш, жінко!
То зацвітає деревій.
Ще спомин юності барвінком
Так свіжо дихає з-під вій.
Іще дитинство там, за рогом,
Ти тільки руку простягни.
Хай не нащупаєш нічого,
Та вчуєш дихання весни.
То кілька аркушів століття,
В якому твориш і живеш.
Ти ще повторишся у дітях
І у нащадках їхніх теж.
Де ж ті літа вітроволосі?
Гукнеш – і серце стисне щем…
Хіба ж то осінь? Ні, не осінь,
То тільки серпень із дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844703
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 06.09.2019
Моя адреса - видуманий світ,
Вікно і ліжко, затишна кімнатка.
Мені ще так потрібен твій привіт,
Без тебе тут ні холодно ні жарко...
На серці порожнечею без дна,
Якщо ти не приїдеш, ляже вечір...
А чашка чаю в нас на двох одна,
І затишок накину нам на плечі.
В моєму світі небо голубе,
Й написана для нас щаслива п'єса...
Не вистачає там лише тебе...
У тебе тепер є моя адреса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801353
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 10.08.2019
Таке жартівливо-пародійне скорочення виразу «літературне об’єднання» почув від Олександра Печори. В цьому народному новотворі відчувається натяк на те, що літератори збираються в групи задля випивки. Проте наші письменники і поети мають добре почуття гумору і на таке не ображаються.
1.
Останнім часом мені попались декілька заміток, в яких картали і українські літературні спілки, і літераторів, і саму їх літературу.
Мовляв, поезія і проза українська – дуже пафосна*, важка, болісна, багатовимірна і годиться лише для страждань та «надривів серця», і аж ніяк не підходить для легкого читання і масового споживача, а головне – неконкурентоспроможна на світовому літературному ринку.
Поети (літератори) – занадто консервативні, серйозні, філософічні, а ще не мають свого читача і не здатні здобути Нобелівську премію в галузі літератури.
Літературні об’єднання – фінансово малорентабельні, регіональні, створюються для того, щоб «на примітивних літвечірках вислуховувати фальшиві компліменти знайомих і друзів, і потім красиво обмити відповідними напоями для настрою, щоб не геть було гірко від такого дозвілля». О!
Що тут скажеш! Хочеться заперечити. Гадаю, що не все так однозначно і не все так погано. По кожному з пунктів вище означених критичних претензій міг би висловити якісь свої міркування. Почну з літературних об’єднань.
2.
Лише два тижні минуло з того часу, як я повернувся з Луцька, де відбулося п’яте щорічне зібрання літературно-мистецького коша «Ріднокрай». Програма цього своєрідного міні-фестивалю була насичена і захоплива. Це радісна зустріч зі старими друзями, розвіртуалення і знайомство з новими. Це і чудові екскурсії в супроводі кваліфікованих екскурсоводів по визначним історичним, культурним і природним місцям Луцька, Волині і Рівненщини. Це презентація колективної збірки «Українська вишиванка», що відбулася в одній з Луцьких міських бібліотек. Це і отримання пам'ятних грамот, дипломів, авторських візитівок і грошових винагород від очільників й організаторів літературно-мистецького коша «Ріднокрай». Це чудовий відпочинок і підзарядка для творчості. Це і придбання сувенірів, спілкування з однодумцями, розмови про життя і творчість, нічні посиденьки з гітарою, наповнення враженнями, товариські трапези*.
(Під час цих трапез подумалось: «Ну, і нехай «ЛітрОб’єднання». Випити келих вина чи чарку чогось міцнішого в компанії приємних, талановитих і розумних людей не лише радісно, а і корисно!»)
Коротка інфа* про літературно-мистецький кіш [b]«Ріднокрай»[/b].
[u]Учасники і засновники[/u]: Основний кістяк «Ріднокраю» викристалізувався протягом 2010-2014 років серед відвідувачів сайту Євгена Юхниці «Клуб Поезії». Поети, піснярі, композитори, які намагаються творити в класичній традиції, поступово затоваришували, розвіртуалились, почали зустрічатись малими групами. В 2014 році Віталій Назарук, Олександр Печора та Микола Серпень ризикнули заснувати літературно-мистецький кіш. На сьогодні «Ріднокрай» об’єднує понад сто митців (поетів, музикантів, художників) з різних регіонів України, а також з української діаспори в Польщі, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, Швеції, Канаді, Аргентині і навіть в Китаї.
[u] Мета:[/u] Об’єднати в літературно-мистецьку спільноту патріотично налаштованих творчих людей, які щиро, справдешньо люблять Україну, свій рідний край, щоб разом пропагувати рідне слово, українську пісню, звичаї свого народу та його історію, а також популяризувати свою творчість, видавати книжки і надавати всіляку можливу підтримку авторам. А також співпраця з іншими літературними угрупуваннями і творчими організаціями, колективні та авторські виступи, підготовка публікацій, презентації книжок і альманахів, творчі вечори.
[u]Діяльність і досягнення:[/u] За час існування літературно-мистецького коша «Ріднокрай» під його опікою вийшли в світ сім колективних збірок: «Мотиви ріднокраю», «Жити й мислити українно», «Понад усе нам Україна», «Опалені рими», збірка пісень «Про рідне та близьке», «Українська вишиванка». Окрім цього видаються й авторські книжки, газета «Ріднокрай» та літературно-художній календар «Ріднокрай». Ріднокраївці приймали участь в конкурсах, фестивалях, концертах, презентаціях. Відбувалися щорічні зібрання в Луцьку, періодичні зустрічі в Києві, Ірпіні, Лубнах, Одесі та інших куточках України.
[u] Де шукати:[/u] Автори-ріднокраївці тусуються* і представляють свою творчість на сайтах «Клуб Поезії», «Поетичні Майстерні», в різних соціальних мережах (найбільше Facebook). Пісні, кліпи, відеопоезія, деякі концерти і інтерв’ю можна знайти на хостингу YouTube, на сайті pisni.org.ua та інших інтернет-ресурсах. Про «Ріднокрай» і окремих його авторів було вже чимало повідомлень і заміток в різноманітних ЗМІ.
[u] Плани:[/u] – розширювати рамки свого об’єднання, залучаючи до співпраці майстрів всіх видів мистецтв, як образотворчих так і прикладних, що працюють в патріотичному ключі.
3.
Творчі Люди в Україні завжди прагнули об’єднання в мистецькі спілки. Говоритиму лише про неформальні й формальні літературні організації та угрупування україномовних письменників. Іноді вони були невеличкі – всього 3-4 учасника. А бувало нараховували тисячі мистців. Наприклад, Національна Спілка Письменників України в 1986 р. мала — 1095 авторів, а в 2014 – було вже 2110 членів Спілки.
Перші літературні групи* з’явились ще в 19 сторіччі.
Наприклад:
[b]Пряшівська літературна спілка[/b] – (1850-1853) (Олександр Духнович).
[b]Руська трійця[/b] – (1833-1837, Галичина) – (Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький, М. Ількевич, М. Кульчицький).
[b]Покутська трійка[/b] — В. Стефаник, Лесь Мартович, М. Черемшина.
[b]Молода муза[/b] — Остап Луцький, Петро Германський, Богдан Лепкий.
[b]Харківська школа романтиків[/b] – (1830-1840-ві роки) – (Ізмаїл Срезневський, Амвросій Метлинський, М. Костомаров, Левко Боровиковський, Михайло Петренко, Опанас Шпигоцький).
Українське відродження 20-х років XX ст. — яскравий феномен історії українського народу. Його коріння — у нетривалому, але важливому періоді відновлення української державності 1917-1920 pp. Ця доба дала досить сильний імпульс національному розвитку.
Найвідоміші літературні угрупування цієї пори:
[b]Біла студія[/b] – (1918).
[b]Гарт [/b]– (1923-1925 рр.) – (Василь Еллан-Блакитний, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Хвильовий, Олександр Довженко).
[b]Ланка [/b]— (1924-1926 рр., Київ) –( В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович).
[b]Плуг[/b] – (Харків) – (Сергій Пилипенко, Наталя Забіла, Дмитро Бедзик).
[b]ВАПЛІТЕ[/b] (Вільна академія пролетарської літератури) – (1926-1928, Харків) – (М. Хвильовий, М. Бажан, О. Довженко, М. Куліш, В. Сосюра, П. Тичина).
[b]Гроно п’ятірне [/b](Неокласики) – ( Київ) – (М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, М. Драй-Хмара, О. Бургардт).
[b]Молодняк [/b]– (1926-1932) – ( С. Воскрекасенко, І. Гончаренко, Я. Гримайло).
[b]ВУСПП[/b] (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) – ( І. Кулик, І. Микитенко, І. Ле, Л. Смілянський та ін.).
16 червня — 12 серпня 1934 у Києві на I Всеукраїнському з'їзді радянських письменників утворено Спілку радянських письменників України, як складову частину Спілки письменників СРСР, започаткованої того ж року.
Підставою для появи Спілок письменників України та СРСР була постанова ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 «Про перебудову літературно-художніх організацій». За цією постановою, ліквідовано [b]всі[/b] літературні організації, які на тоді ще існували і був створений підготовчий комітет для організації [b]єдиної[/b] Спілки письменників СРСР і відповідні республіканські комітети. Статут СП СРСР зобов'язував радянських письменників до «активної участі в соціалістичному будівництві і [b]підпорядкування[/b] політиці комуністичної партії». (Виділено жирним мною).
Московсько-радянський тоталітарний режим швидко «розібрався» з неофіційними літературними об’єднаннями і пильно слідкував, щоб вони більше не утворювались. Навіть в роки хрущовської «відлиги», коли було реабілітовано імена репресованих письменників, привідкрито дорогу молодим літературним талантам, започатковано декілька нових підвладних творчих спілок (спілка журналістів, спілка кінематографістів і т.п.), стали виходити літературні журнали, але навіть тоді на будь-які неформальні угруповання і далі було накладено табу.
Проте, спілки україномовних поетів і письменників в цей час існували в еміграції. Наприклад такі:
[b]Танк[/b] — (1929-1933, Варшава) — (Юрій Липа, Євген Маланюк, Павло Зайцев, Авенір Коломиєць, Юрій Косач, Андрій Крижанівський, Олена Теліга).
[b]Празька школа[/b] – (Прага) – (О. Ольжич, Ю. Дараган, О. Теліга, Є. Маланюк, Л. Мосендз, О. Лятуринська, Н. Лівицька-Холодна, О. Стефанович).
[b]МУР[/b] (Мистецький український рух) – (1945 р.,Німеччина) – (Є. Маланюк, У. Самчук, І. Багряний, Т. Осьмачка, В. Барка, Ю. Косач та інші.
[b]Нью-Йоркська група поетів[/b] – (Нью-Йорк) – (Б. Бойчук, Б. Рубчак, Ю. Тарнавський, П. Килина, Е. Андієвська, В. Вовк).
В роки Горбачовської «пєрєстройки» почалася лібералізація суспільно-політичного життя, виникли численні, непідконтрольні офіційній владі "неформальні" організації, політичні партії і рухи. Утворювались і нові літературні угруповання.
Літературні угруповання 80-90-х років ХХ ст.:
[b]Бу-Ба-Бу[/b] (Бурлеск-Балаган-Буфонада) – (1985-1996) – (Ю. Андрухович, В. Неборак, О. Ірванець).
[b]Пропала грамота[/b] – (Ю. Позаяк, В. Недоступ, С. Либонь).
[b]ЛуГоСад[/b] – (1984, Львів) – (І. Лучук, Н. Гончар, Р. Садловський).
[b]Творча асоціація 500[/b] – (1994, Київ) – (М. Розумний, С. Руденко, Р. Кухарчук, В. Квітка, А. Кокотюха).
[b]Червона фіра[/b] – (1991, Харків) – (С. Жадан, Р. Мельників, І. Пилипчук) -східноукраїнський аналог літературного карнавалу Бу-Ба-Бу.
[b]Музейний провулок, 8 [/b]– (1990р.) (В. Борисполець, О. Бригинець, В. Жовнорук).
В роки незалежності кількість літературних спільнот значно збільшилась. Окрім обласних, а іноді й районних організацій НСПУ та АУП, створювались літературні гуртки, студії і клуби при кафедрах української літератури, на факультетах філології та журналістики, навіть в технічних вузах, в школах, при бібліотеках і музеях. Але чимало було і цілком приватних, позбавлених формалізму угруповань.
Наприклад:
[b]ММЮННА ТУГА[/b] – (1990) – (Мар'яна Савка, Маріанна Кіяновська, Юлія Міщенко, Наталя Сняданко, Наталя Томків, Анна Середа).
[b]Нова дегенерація –[/b] (1991-1994 pp., Івано-Франківська область) (С. Процюк, І. Ципердюк, І. Андрусяк).
[b]Нечувані[/b] – (1995) – (Олена Галета, Галина Крук, Ірина Старовойт).
[b]Західний вітер [/b]– (1992 р. Тернопіль) – (В. Махно, Б. Щавурський, В. Гайда, Г. Безкоровайний).
[b]Пси святого Юра[/b] – (1994-1997) – (Юрій Покальчук, Юрій Андрухович, Ігор Римарук, Василь Герасим'юк, В'ячеслав Медвідь, Віктор Неборак, Олександр Ірванець).
[b]ОЧІ [/b]– (Орден чину ідіотів) – (1995, Львів) – (Назар Гончар, Роман Козицький, Володимир Костирко, Андрій Крамаренко, Іван Лучук, Ігор Драк).
[b]АУП[/b] (Асоціація українських письменників) – (1997). Ідея утворення Асоціації виникла під час роботи III з’їзду Спілки письменників України в жовтні 1996 р. Літератори, незгодні з творчими та організаційними принципами й традиціями, «совєцького», як вони вважали, об’єднання письменників, подали заяви про вихід із СПУ. 9 квітня 2001 р. Асоціація набула статусу Всеукраїнської творчої спілки. На сьогодні членами Асоціації є 158 письменників.
Та справжня лавина українських літературних об’єднань в Україні виникла в 2000-2010-х роках з появою інтернету і соціальних мереж.
З’явились численні літературні і поетичні «братства», «бригади», просто «групи» і «групи в Фейсбуці» (чи в інших соціальних мережах), «гурти», , «гуртки», «клани», «клуби», «кола», «майстерні», «організації», «ордени», «платформи», «проекти», «простори творчості», «середовища», «союзи», «спілки», «спільноти», «студії», «тусівки» і т.д. і т.п.
Одні групи більш чітко формулювали свої завдання, навіть публікували власні творчі маніфести, декларації чи заяви. Інші такою конкретизацією не переймалися.
Хтось групується за віком чи гендерним принципом, хтось утворює земляцтва.
Є досить закриті спільноти, учасників яких цілком влаштовує спілкування між собою. А є групи, що реалізовуються в зовнішньому векторі діяльності – вони організовують поетичні вистави, перформанси, вечори.
Хтось задовольняється спокійною, майже родинною, творчою атмосферою і читанням творів, переглядом відеороликів. А комусь подобаються бурхливі обговорення, дискусії, полеміка, дебатування, суперечки.
Завдяки соціальним мережам в інтернеті людям, котрі мають схильність до якихось вузьких жанрів чи пристрасть до певних літературних форм стало легше знаходити один одного.
Хтось всіляко випинає свою окремішність і елітарність, а хтось йде на широкі контакти і тішиться масовим читачем.
Деякі угруповання влаштовує віртуальне спілкування на сайті. Деякі визнають лише «живі» регулярні зустрічі.
Ось, для прикладу, коротенький список деяких сучасних літературних об’єднань, які мені висвітились в пошуковику:
[b]Арт-клуб "а linea"[/b] - об'єднання письменників, прозаїків, поетів, музикантів, художників, фотохудожників, акторів театру і кіно, артистів і людей мистецтва. Організатори біля 150 заходів в Одесі, серед яких концерти, музично-літературні вечори.
[b]Бабай[/b] – (Одеса) – проект покликаний об’єднати, консолідувати українську горор-тусовку. Він присвячений «темному» мистецтву: Жахи, трилер, нуар, дарк-фентезі, міфологія, криваві історії, містика.
[b]Клуб Поетів Чорноморки[/b] - це вільна, незалежна платформа для розвитку молодих одеських авторів і музичних колективів. Дає можливість безкоштовно виступати і слухати; проводяться літературно-музикальні вечори щомісячно.
[b]Куртуазний матріархат[/b]– (2012, Київ)
[b]Літературний КУТочок[/b]- (Львів)
[b]Література. RV[/b] (Рівне)
[b]Майстерня Маґди Дзвін[/b] (Львів)
[b]Мистецька платформа «Вулична поезія»[/b] - (Київ) - задум реалізовується шляхом безпосередньо читань для перехожих. «Вулична поезія» - це можливість отримати драйв, коли незацікавлені перехожі зупиняються послухати вас.
[b]На горищі [/b]– Літературно-журналістська студія – (Львів-Сихів)
[b]Обмін речовин[/b] – (Тернопіль) – літературні читання. Для кожного заходу шукають десять молодих літераторів, яким є що прочитати і які не соромляться своїх робіт.
[b]Обрій [/b](Кропивницький)
[b]Перехрестя [/b]– (Київ) – літературна спільнота. Діяльність: вільне спілкування, читання й обговорення творів (власних і чужих), колективні та авторські виступи, підготовка публікацій, презентації книжок і альманахів, творчі вечори (у тому числі – благодійні).
[b]Свідки Слова[/b] (Київ) – Головна мета угруповання – мотивувати одне одного до творчості, до активнішої діяльності.
[b]СВОЄ СЛОВО[/b] - (Київ) - Літературні творчі вечори. (Семінари і лекції, поетичні вистави і перформанси, фільми, ролики, відеопоезія).
[b]СтихіЯ[/b] – (Запоріжжя) – творче об'єднання для організації творчих зустрічей, літературних, музичних та літературно-музичних вечорів.
[b]Фантастика_UA[/b] - група у ФБ, присвячена різним жанрам фантастики: наукова фантастика, фентезі, альтернативна історія чи майбутнє, жахи, стімпанк тощо, максимально охоплюючи більшість жанрів.
[b]Avant-Garde [/b](Одеса)
[b]LITERARY STAGE[/b] – (Літстейдж) – спільнота, яка має на меті популяризацію сучасної української літератури будь-яких жанрів, збираються раз на місяць у Музеї шістдесятництва, щоби приємно провести час у творчій атмосфері. В програмі літературні читання, авторські вечори, поетичні дуелі.
[b]Magnum Opus [/b](Полтава)
[b]SPATIUM [/b]–(Львів) - має на меті популяризацію авторів, які пишуть вільну поезію - верлібри, частково білі вірші.
4.
Об’єднання, зріднення людей, гуртування в групи у всіх можливих варіантах завжди робило Україну і українців сильнішими, і навпаки – обособлення нас ослабляло. Невже ж краще киснути в своїх розрізнених нірках, іноді гризтися через якісь дрібниці і періодично «стукати» один на одного в ЗМІ і різні контори!
Вважаю, література є однією з першооснов культури країни, а культура є базисом, фундаментом формування життя держави. І то, мабуть, добре, що держава зовсім не втручається в діяльність творчих спілок. Добре, що ще знаходяться справжні меценати, які добровільно, безкорисливо надають фінансову і організаційну допомогу в підтримці Української Культури.
Постійними і наразі єдиними меценатами літературно-мистецького коша «Ріднокрай» є Микола Серпень та Віталій Назарук. Дай їм, Боже, здоров’я!
На завершення наведу рядки з вірша Віталія Назарука «Земле виший нам долю»:
[i]…Але воскресала доля України,
Як за руки бралися брати.
Заживали рани, зникли десь руїни
І цвіли посаджені сади.[/i]
Нехай же цвітуть наші посаджені і створені поетичним пером сади!
----------
* Пафос — почуття особливого піднесення, великого захоплення. Під цим словом часто розуміють награність. Насправді в перекладі з грецького páthos означає «пристрасть». Пафос — це душевний підйом, наснага. У літературних творах цей термін позначає вищу емоційну точку, досягнуту героями і яка знайшла відгук у серцях читачів.
* Трапеза - це не просто обід або вечеря, не лише прийняття їжі і пиття, це спілкування з однодумцями (чи одновірцями), всією сім'єю або братією.
* Тусуватися, тусувати або тусити – (сленгове) - проводити час з іншими людьми у спілкуванні чи розвагах, соціалізуватися.
* Інфа – скорочений сленговий варіант слова “інформація”.
* Літературні групи – В цій своїй замітці згадав далеко не всі теперішні і ті, що існували колись літературні об’єднання, а лише ті, які легко відшукалися мені в інтернеті.
--------------
Віктор Охріменко
01.08.2019
На фото учасники п’ятого щорічного зібрання літературно-мистецького коша «Ріднокрай» в Луцьку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844003
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019
Розбризкує небо сонце
Краплинами свіжих рос...
Пожухлий листок в долоньці -
Усе, що не відбулось..
Усе чого так хотілось,
Жадалось, в душі пекло
Сльозою роси скотилось,
Як, наче і не було...
Забулися літні грози,
Уже червоніє глід...
Змивають солоні роси
Із пам`яті свіжий слід!
Дерева багряно сонні,
Холодного вітру свист...
Тримаю листок в долоні-
Від літа прощальний лист!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810107
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 16.07.2019
[b][i][color="#7e0ab0"]Нектар п"янкий із вуст моїх збери,
Напій смачний жагучого кохання.
І вже негода, шквали і вітри
Не принесуть ні краплі хвилювання...
А я тобі тихенько прошепчУ,
Слова, які нікому не казала...
Я до небес неначе птах лечу
Коли ще так душа моя співала?!
Солодкий щем по тілу пробіжить
Торкнеться тих глибин, що досі спали.
Яка блаженна, неповторна мить.
Мов літ на сорок ми молодші стали....
Не відпускай, прошу, не відпусти,
Не скаламуть надій моїх озерце,
Бо вже тоді благального "Прости.."
Не будуть чути... ні душа, ні серце.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841585
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 16.07.2019
В моїм саду веселка народилась
І пˊє з калюжі воду дощову.
А грім пішов, гуркоти розгубились,
Розсипалися цвітом у траву.
Все увібралось в пахощі і перли.
Післядощівˊя – сокровенна мить.
Червнево-оксамитові маневри
У душу трусять роси і блакить.
Дивлюсь на світ вишневими очима,
Бо грім ударив в серця глибину.
В моїм саду веселка залишила
Для спогадів щасливу борозну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839808
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 14.07.2019
[color="#131dd4"][b][i]Яка прозора тиші нагота,
Яка глибока темрява у ночі,
Як солодко опівніч ця тріпоче
Зоринним небом душу огорта.
Укинув жмуток місяця до віч,
Умить розповноводив мої ріки,
І світ украв для мене під повіки,
І згірклу муку, як спливе ця ніч.
Хай вишневіє мˊякоть на вустах,
Хай огортає ніжність мою спину..
Розлий мене і випий до краплини –
Нехай насниться нами самота.
Лиш на світанку знайдуться слова,
Засолоніє завтра стерплий спогад.
Ця ніч минеться нами… мов дорога
Спливає
по загублених
слідах.[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841593
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Цих покосів повінь запашна
І квіток мозаїка строката!..
Даленіє цяткою човна
У любистку викупана хата.
День, мов кінь, пустився навпрошки,
Лиш на сонці блиснули підкови.
Голосами вдарились пташки
Об тінисті, сонні ще діброви.
Мов пацьорки, блимає роса,
Золотиться липа кучерява,
І твоя наклепана коса
Тонко так посвистує у травах.
Ще ранкове сонце не пече,
Межи гір крадеться жовтим лисом.
І здається, що твоє плече
Небо простромило мідним списом.
Що твоя занесена коса,
Ніби меч над серцем полонини…
Що ота розбризкана роса –
Плач трави, пекучий і полинний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837959
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 14.07.2019
Неділенька. Зеленосвяття.
В повітрі повно світла й див!
Немов коралове багаття
У полі червень розпалив –
І полились шовкові маки
У волошкову голубінь.
Зі сну прокинулись байраки,
Розкинувши крислату тінь.
Забили дзвони величальні –
І покотилася луна.
Заквітла в зелені клечальній
Хатина кожна чепурна.
Невтомні бджоли розгойдали
У сонці скупані двори.
Мов перламутрові опали,
Міняють трави кольори,
Ввібравши золото небесне
Намистом срібної роси.
А серце – чшш, анішелесне
Від благодатної краси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838950
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 14.07.2019
Завесніло довкруж – кожна мить відшліфовує вічність.
Забриніли, розвились, завили голодні думки.
Та слова все не ті, переспівані чи надто звичні,
А слова, як обжинки - готичних думок сторінки.
Так у тиші й стою. Скільки слів у такому мовчанні!
Так обрядно лягає на груди неви́гойний щем.
Я сьогодні ще гілка весняна, в квітучім убранні,
А вже завтра летітиму в осінь пташиним ключем.
У мовчанні тремчу – мов уперше весну зустрічаю,
Мов мені оцей світ зеленить і цвіте навкруги.
Мов на вишитій стежці мене із весною вінчають
Закосичені сонцем, до щастя причетні боги.
Завесніло в мені – і слова розгалузились в серці…
І весніють, ясніють, пˊяніють, дзвенять у красі!
На вустах розлились і лоскочуть бажання відверті,
Будять квітку у грудях весняні оці голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836608
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 27.05.2019
У час як горіли нарцисові вогні,
А ніч стригла своїх чорних овець
у затишку безодні,
Попід вікна
в шкарпетках із вовни
тулилися сни:
строкаті,
кирпаті,
цибаті,
руді,
у ластовинні,
смішні
і не дуже,
страшні,
кучеряві,
кульгаві,
у татуажі,
з волоссям із сажі.
Сміялися і плакали.
Ліпили глечики з учора й завтра
і клали туди
юну м"яту
вітром злегка прим"яту
й заливали небесним узваром.
Ніч достригла овець.
А вогні нарцисові так і горіли.
Не всі сни
ще збулись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835019
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 19.05.2019
Коли мене не стане на землі,
А в вишині на зірку стане більше -
Я знаю,буде осінь. Журавлі.
І поміж листя плакатимуть вірші.
І буде все однаково мені
Чи хто нап'ється тою вже сльозою.
Котитиметься сонце по стерні,
Пливтимуть хмари сірі наді мною.
Гаряче літо з яблунь обпаде
Плодом духмяним. Ляже на покоси.
Високе небо, сизе, молоде,
Вдивлятиметься дощовито в осінь.
І поросте вже по мені трава,
Палатимуть жоржинові пожежі.
У своїх віршах буду я жива.
Жива. От тільки в світі протилежнім.
Летітимуть за обрій журавлі,
Прощальний крик кидаючи дібровам.
І в мить, як відірвуся від землі,
Захочу тут лишитися хоч...словом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 17.03.2019
Життя мінливе. Всьому є свій час,
У всього на землі є свої дати:
Коли кому зіп'ятись на Парнас,
Кому упасти, а кому злітати.
Є час горіння айстрових пожеж,
Народжень і вмирань,і днів транзитних,
Акацієвих повеней без меж,
Кохань палких у медозливах липи.
Є час штормів і штилів є пора,
Страждань і втрат, миттєвостей розлуки,
Буянь зелених в полі диких трав
Й зимових заметілей перегуків.
Є час для щастя й обертів планет,
Палких розмов, перонів і причалів,
Світань бузкових з небом тет-а-тет
І щирих сліз в болючому мовчанні.
Є час безсонь і затяжних думок,
Годинникар в захмар'ї знає міру.
Для всього дати є поміж зірок -
Нема часу, щоби втрачати
ВІРУ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825477
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 17.03.2019
Віджите перетвориться на сон
І обернеться сказане луною,
Та все одно який довкруж сезон,
Бо Ви в мені залишились весною.
Реальність всоте змінить вітражі,
Покриється волосся сивиною,
Та що з того, що стане на душі,
Як Ви у ній залишились весною?
І хай років розкришить доля скло,
І двері в світ зачиняться за мною,
Моє життя даремним не було,
Бо Ви у нім залишились весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826709
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 25.02.2019
І вечір. І небо.
І добре. І тихо.
Стриножений місяць
пасеться між хмар.
Доба загубила
природжену пиху
І річка пускає
туманний муар.
А у далині,
в почорнілому полі,
Що снігу ковтнуло
останню сльозу,
Вже духи весни
позбиралися в коло,
І кличуть приховану часом
красу.
Малюнок Олега Шупляка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826235
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Просто пообіцяй, що після дощу ти віднесеш всіх равликів, яких зустрінеш на дорозі - в місце, де вони зможуть жити далі.
Просто пообіцяй, що кохатимеш того, кого не потрібно змінювати. Якщо ти захочеш його змінити - то він просто вибраний тобою. А потрібно, щоб зустріч дарував Господь. Удосконалити, прикрасити можна будинок і ялинку на Різдво. А людина або твоя, або чужа. Якщо ти хочеш його змінити - це не кохання.
Просто пообіцяй, що будеш дякувати Господу за все. За прекрасний день, за втому, за сміх, за сльози.
Просто пообіцяй бути живою. Радіти коли радість. Плакати коли боляче.
Просто пообіцяй дивуватися сніжинкам, у яких сім куточків. Просто пообіцяй зараз посміхнутись. Якщо навіть щось не так. Якщо добре і трішки самотність.
Просто пообіцяй бути щасливою.
Відочка Вансель
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819316
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 11.02.2019
Вам дякую, люди хороші,
Що ви не пішли собі далі,
Я прошу уваги, не грошей,
Не пафосних слів чи медалі.
Часу небагато? Я знаю,
Хвилини мов бджоли довкола,
Та навіть не хліба благаю,
Його не настачить ніколи.
З вершечків досягнень чи зросту,
Допоки не змило юрбою,
Я прошу помітити просто
І спогад забрати з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748457
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 11.02.2019
Блищали в небі діаманти,
Нічний тихенько дихав бриз,
Трусили янголи талантом,
Летіли рими й ноти вниз.
Летіли задуми нового,
Летіли образи картин,
Ідеї настрою тонкого
І навіть натяки доктрин.
Земля виспівувала канти,
Гуляв прозорий, чистий сміх,
Трусили янголи талантом,
Та потрапляло не на всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748595
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 11.02.2019
Цей день настояний на римі,
На ніжних дотиках краси,
Пливуть думки неопалимі
Та міста тішаться баси.
Деревам хочеться не снігу,
А трохи сонця і тепла,
І тихо туги тане крига,
І часу сиплеться зола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824648
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 11.02.2019
Я младенец перед вами –
Ураганные ветра,
Словно щепка над волнами
И бессилен, как трава.
Вы несётесь по простору –
Не находите преград,
Возбуждая страстей свору,
Всё круша, что невпопад.
Кто не терпит вашей силы,
Тому близится конец…
Рок судьбы…осилить смелым –
Предлагает Бог-отец.
Ваши вольные проказы
Вдохновляют мою прыть…
Флибустьеры…их рассказы
Умиляют гордо плыть.
Да…моряк и вечный спутник
Ваших бешеных затей...
Вы – достойнейший соперник
Всех желаний и страстей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823689
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 05.02.2019
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 26.01.2019
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 26.01.2019
Місто вечірнє. Вогників тиха парафія.
Просить душа чайного трохи зволоження,
Трохи мовчання і трішечки географії,
Щоб пам’ятати твоє місцезнаходження.
Бавиться час у годиннику довгими стрілками,
У вальсуванні не знаючи жодної міри.
П’ятниця наче, а настрій такий понеділковий,
Що в календар остаточно загублена віра.
Нащо листок, що фіксує даремно миттєве?
Навіть планети буває міняють орбіти.
Знаю де ти. А все решта таке несуттєве.
Тільки от чай певне треба ще трохи нагріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821837
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 19.01.2019
Ніч до землі
горнеться.
Зоряний пил
світиться.
А у думках
Хортиця,
хмари і дзвін
місяця.
Сріберний степ
хвилями.
Небо мовчить.
Стомлене.
Коні пливуть
тінями,
наче якісь
спомини.
Десь мерехтять
вогники,
зваблюють снів
прозою.
Я відв’язав
човника,
та в супокій
ковзаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821500
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Предыстория здесь: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?
Дойти вдвоём. Сквозь боли миражей…
По углям обжигающих снежинок,
Не слыша дальних криков журавлей,
Не видя под ногами сколов льдинок,
Не замечая отблесков святынь
В погасших фонарях в лучах рассвета,
Переступая пропасти гордынь,
Не раздавая глупые советы
Тем, кто пытался правду нам сказать,
Пророчествуя призрачность итогов,
Грозя: «Нельзя вам больше танцевать,
Не будете помилованы Богом,
Вы - не такие, вам не место здесь,
И ваши чувства – призрачное завтра,
И мы собьём с вас праздничную спесь,
Застынет ваш минор струной гитарной.»
Но, мы идём, наш праздник не отнять,
И сказка близко, карты не обманут…
Пусть гаснут свечи, но звезде сиять.
«Ушли в весну…» - Завистники помянут.
История cоздания стихотворения:
Муэдзин
ну а пока мы вместе
Ну а пока мы вместе. До зари,
До смерти ночи в отблесках рассвета,
До боли, что рождает миражи
Шальной любви в больной душе поэта...
Еще не все. Минорных строк сюжет
Еще не сложен. Саваном снежинок
Еще не скрыт наш одинокий след
Среди звенящих пустотою льдинок...
КружИт метель. Заносит фонари,
И в безразличье гасит звезды - свечи,
И криком падших стонут журавли -
Свинцовым небом боль разлуки лечат.
Еще мы вместе... Призрачен итог
Безумных танцев в холоде пустыни -
На Углях прошлого, на отблеске святыни,
На том, что дал нам милостивый Бог...
Я верю чувствам...В праздниках зимы,
В ее шальном морозно-дивном завтра
Нам все же выпадет счастливейшая карта -
Дойти вдвоем до сказочной весны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821104
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
І білий день,
І відчуття багаті,
І танці слів
Під звичний фон думок…
Якщо оце усе
Докупи взяти,
Просіявши скрізь досвіду пісок,
Долити щось хвилююче
І щемне,
І дрібку снів
Додати до смаку,
То може вийти навіть щось приємне,
Загорнуте в мелодію м’яку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806088
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 06.01.2019
Бувають ритми для краси.
Бувають ритми для тривоги.
Під них рихтують голоси.
Та з переляку роблять ноги.
Під них танцюють і живуть,
На світ вихлюпують капризи,
До серця прокладають путь,
І звідтіля ідуть до біса,
Звуть сонце, ген пітьму женуть,
Мандрують літом, люблять осінь,
І тяжко тут лише тому,
Хто ритмів тих не чує зовсім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806190
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 06.01.2019
Вітаю з днем,
Якого не було,
Який пустити не просив
До дому,
В якому ще думками
Не шкребло,
В якому ще нічого
Невідомо.
Якого щойно розпочався
Час,
В якому ще можливості
Відкриті.
Вітаю з днем,
Який прийшов до нас.
Таких як є
У цьому давнім світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806401
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 06.01.2019