Ти інший. Ти собі це вже дозволив,
Чи лізеш в рамки, щоб зламатись знов?
Достатньо в серці мужності і волі,
Буденності позбутися оков,
Обрати шлях за для якого йшов
В цей світ?
Зозуленям між рідних, друзів
Вживаєшся в стандартну глупу роль.
В гріхи, до забуття, безжально грузнеш,
Бо як не дієш, то від горя луснеш,
Не взнавши, що в потенції – король.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921482
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2021
Там де ве́рба плакуча,
На гіллі вітер спав...
По долинах і кручах,
Своє щастя шукав.
Натомився за нічку,
Ліг собі відпочить.
Пробудилася річка,
Що піснями дзвенить.
"Ой ти річечко - річко,
Не шуми я прошу.
Заспокійся водичко,
Бо приліг я до сну..."
Як почула розмову,
Ту, самотня верба.
Вона вітер не словом,
А гіллям обняла.
"Не шукай свого щастя,
Не збирай його з мрій.
нам зустрітися вдасться,
Знай ти мій, тільки мій..."
І з тих пір вітер вербі,
Розплітає косу́.
Пригортає до себе
Її ніжну красу.
А вона все шепоче,
Лиш для нього слова.
З ним в обіймах щоночі,
Про любов розмовля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917643
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 29.06.2021
О, як приємно згадувати Вас
у час, коли, хмеліючи коханням,
перебираю зустрічі останні,
де з Вами на руках танцюю вальс,
жаданих скронь торкаючись вустами…
Як небуденно згадувати Вас,
коли вже день погас і квітнуть зорі:
вуста і очі – стиглі, неозорі -
лікують горе, зупиняють час,
і світяться коліна у покорі…
О, як приємно згадувати Вас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328040
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 29.04.2021
Якщо мовчу -
дослу́хайся -
про що,
а не питай:
чому або наві́що.
Мовчання - віще.
Не жалій свічо́к...
Зазеленів листок
на попелищі,
і вітер свище
ближче,
ніж за крок?
Будь вища.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844520
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 27.04.2021
«ФІЛОСОФІЯ МУРЧИКА»
— Не знаю, як у місті живеться тим городським кастрованим приблудам, а от у нас, сільських красенів, життя цікаве: вільне (іноді навіть занадто), просторе й самостійне. Хоча я не пам’ятаю, щоб коти коли-небудь голосували за незалежність.
Так розповідав Мурчик баби Катрі вороні, котра щойно прилетіла зі столиці до них у село.
Пів години він вислуховував про «абарзєвших», на думку ворони, голубів мовчки, але коли вона почала порівнювати котячі долі, його то зачепило за живе.
— От я би, — продовжував він, — ні за що б не проміняв своє життя поруч із живою природою на «київські пекторалі» !
Кіт не знав, що означає цей вислів, але баба Катря часто його вживала, коли порівнювала міську непотрібну розкіш із тим, що виросло в неї на городі, Вона так і казала:
— Проміняв, гаспид близорукий, бабину картоплю на київські пекторалі!
І якщо про руки баба казала правду — вони дійсно були близькі до «гаспида»,(так розумів кіт, цю істину) — то й про пекторалі, ясне діло, теж не брехня.
Мурчик, хоч так само не любив картоплю, як і Катрин онук, але мусив їсти частенько, бо бабині принципи були незламні: картопля — то золото.
Баба, мабуть, не знала, пояснював собі Мурчик, що золото коти теж не їдять.
— От хіба бачила ти в тому Кийові, щоб коти парувалися прямо там, де зустріли свою любов? — продовжував Мурчик, хоча питання його мало суто риторичний характер.
— Я взагалі чув, що там у них на це заборона, і щойно ти подумав про те, що потрібно залишити свій слід на цій нещасній землі й завести потомство, тамтешнім котохвостим одразу відбивають бажання. Столичні господарі відрізають їм телембики! Точно-точно! Страшно й подумати, як то воно потім оте, гендерно-рівне існування.
Що не кажи, а в селі про таке годі і згадувати.
На цьому моменті ворона перестала скубти своє пір’я і подивилась кудись удалечінь: напевно, осмислювала глибоку філософську мудрість нашого Мурчика. Кіт, примруживши очі, теж про щось задумався.
Погода цього дня в селі теж була на боці філософського жанру: світило тепле яскраве сонечко, в повітрі пахло весняними травами, димом багаття, землею, і особливого шарму в слоїчок цього денного повітряного парфуму додав терпкий аромат кози Сніжани.
Голосіння баби Катрі перебило момент споглядання Всесвіту Мурчиком:
— Грім! Заради Бога, перестань обсикати ті ворота, скоро іржею підуть!
Як видно зі слів, баба Катря була дуже набожною жінкою, принаймні Мурчик був у цьому впевнений.
Бо, на його думку, досконало знала всі церковні обряди: він не раз бачив, як баба «святила» свого чоловіка, діда Максима, дрючком, питаючи в нього, де той подів заначку. І щоразу не забувала додати:
— Що мовчиш, як грішник на сповіді?!
Але і «грішник» стільки разів був освячений, що його можна було вже «приставляти» до лику святих.....»
• далі буде.
Людям без гумору, мої співчуття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911094
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 16.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2021
І коли я йтиму цією стежкою,
Назустріч з'явишся ти,
Наче хтось вдало кинув монеткою,
Не розбіглися кроки-сліди ...
І коли я раптом піду не туди,
Дощ закриє весь світ,
І коли раптом впізнаю: це ти,
Ти ж у відповідь скажеш: привіт.
І коли ти чомусь втечеш у ніч,
Я за тобою піду,
Блукатиму кілька днів - сторіч,
Не здамся, тебе знайду.
І коли ти чомусь втечеш у сніг,
Я стану сніговиком,
І вітер зупинить свій біг,
А сніг стане струмком ...
І я розтану у твоїй весні,
Але не щезну, хоч буду не тим,
В очах горітимуть два вогні,
І жоден не буде чужим ...
А потім настане літо,
І не потрібно бути не тим,
Як добре навчитись уміти
Не бути для когось чужим ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860894
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 16.01.2020
Без друзів. Без одного. Я і Бог.
Ось так на світі живемо ми вдвох.
Ось так. Виходить. Літо, осінь... Сніг.
Так диво просто падає до ніг.
Ось так. Буває. Грудень. Новий рік.
Ось так тихенько час у небо втік.
Ось так. Чекати щастя і Різдва.
Ось так... Життя й малесенькі дИва.
Ось так буває. Тільки це життя.
Ось так.Здаєтьсч, що серцебиття
Твоє у тиші Янгол лиш почув.
Ось так, маленький, ти мене відчув...
Тихесенько... Він на душі заснув...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815327
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 24.11.2019
Прошу, пожалуйста, побудьте моей Музой
Останьтесь в моей жизни тёплым майским днём
Обещаю, что не стану тягостью, обузой
Просто приходите, с Вами кофе горького попьём
И как всегда, без сахара, великолепна горечь
Которая согреет на минуту, час или же день
Мне с Вами было хорошо. И очень
не хочу, чтоб Вы оставили лишь тень
Простите за наивность, это просто глупо
Я цепляюсь за тепло и доброту
Мне просто хочется прийти к кому-то
Осуществить свою несовременную мечту
Чтоб было тихо, просто, горячо, уютно
На денёк почувствовать себя не одиноким
Ах да, простите Вы, что я ежеминутно
Всё о Вас. Как будто Вам важны все эти строки:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181382
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 21.11.2019