***
Розкрита книга. Мерехтливе світло.
І склянка недопитого вина.
І вітру подихи, холодні й непривітні
Вриваються з відкритого вікна.
Полиці з книгами, старі світлини –
Застиглі спомини далеких днів.
Годинник цокає, рахуючи хвилини.
І довга ніч, без краю і без снів.
Тремтливе світло лампи на папері.
І склянка недопитого вина.
…а ти вслухаєшся, що раптом скрипнуть двері
І ввійде, посміхаючись вона.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823691
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Я у твоє́му королівстві побував
Це там, де зовсім інші принципи панують
Всю силу, здавалось би знайомих слів на собі відчував
Блаженні ті серця, які за простотою зміст глибокий чують
О неповторна ти, і спогади про тебе спокій не дають
Я й досі там, і від пісень твоїх— весь абсолютно розчиняюсь
Короткий був той час, та в пам'яті тепер на все життя живуть
Твій образ, очі твої, руки... — я схиляюсь
Схиляюсь, кожен раз, коли побачу я твою́ красу
І вмить — навко́ло неповторні барви сяють
Якщо мені це вдасться — я віршами опишу́
Тебе, яку на міліони ро́ків раз єдиний зустрічають
Творець мені дарує щастя повноту
Я можу бачити, я можу думати, я можу говорити із тобою
Я можу відчувати подих твій, і твою теплоту
І милуватися перлиною морською!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816900
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Я – прибулець. Я – блазень світу.
Тіні спогадів над руїнами.
Та повзуть літосферні плити,
І морочяться ери змінами.
Пролітають сніги колючі,
І народи ідуть в історію,
Забувається все болюче,
Розлітаються вщент теорії.
Хтось бажає себе зігріти,
Хтось чека копійок на паперті.
Я – прибулець. Я – блазень світу.
Хочеш, буду тебе цікавити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816799
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Моя поэзия хотела бы светить и освещать,
Как солнца луч, свечой, лампадой, лампочкой…
Но только вычурностью, злостью не кричать!
Быть чистой, нежной, легкокрылой бабочкой…
Моя поэзия хотела бы любить, мечтать!
Светло, красиво, вдохновенно, радужно…
Сердца разбитые надеждой снова окрылять,
Чтоб стало на Душе тепло и радостно!
Моя поэзия хотела бы задумчиво молчать…
О том, чем проза жизни слишком переполнена…
И бред больного разума не выдавать
За гениальность строк в оправе золота…
Моя поэзия могла бы честно рассказать
О наболевшем, но на лучшее всегда надеясь…
И опыт жизни, знания свои отображать,
От хода времени нисколько не старея…
Моя поэзия могла бы критикой обдать
Пороки, слабости и недостатки человека…
Но стоит ли?.. свою душевную тетрадь
Окрашивать в цвета, темней чернеющего снега…
Моя поэзия хотела бы светить и освещать!…
Она как кружева, ручная, тонкая работа…
В ней память прошлого и настоящего печать,
И очарованной Души звучат хрустально ноты…
/ 31.10.2017 /
(c) Марина Малиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816772
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018