Затьмарила землю і небо покрила
Сріблястими зорями ніч.
Зі сходу на захід повзуть небосхилом
Мільйони палаючих свіч.
Пливуть вони дружно, мигають звисока,
Не сходять зі шляху ніде.
А з ними сузір'ям, завжди одиноким,
Велика Ведмедиця йде.
Далеко на Північ, проходить по небу
Маленька сестричка одна,
І з нею Великій зустрітися треба,
Та тільки не може - сумна.
Їх в просторі космос з своєї колиски
Розкидав ще зовсім малих.
Під розміром різним, горінням і тиском
Вирує життя своє в них.
Летять вони двоє, кружляють по колу,
По тверді своїй голубій,
І жаль, що не зможе Велика ніколи
Потиснути лапку Малій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797257
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 11.11.2018
[b]НЕХРИСТ[/b]
Палкого почуття важке й крихке нидіння
Тримає серце ціпко в юдолі склепіння,
Що наче вишукане з пекла тихе тління
Бездумно поглина життя мого тяжіння…
Душа зліта… І справді, то не є видіння:
Він – нехрист! Вже здобув у володіння
Нестрим серцебиття, палке буття кипіння
Й опанував його, вкрав унікальне вміння…
Я ж знов сплітаю сцени мрійного цвітіння,
А час в свої все тягне, в епілог змертвіння.
[b] [i]Дзвенислава Гай-Нижник[/i][/b]
[i]13 серпня 2018 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802988
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 22.08.2018
А я вся зроблена зі сталі,
Найвища проба на плечі,
Коли потріскали скрежалі,
Злетіли ластівки в ключі,
У небі хмари обіймали,
І дощ співав уже без нот,
Краплинки з карми вимивали,
Старенький втомлений блокнот,
Така розтрісканна доріжка,
Веде ж вона до джерельця,
Роззуті ніжки давить трішки,
Та я дійду все ж до кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799196
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 08.08.2018
омріяні чужими береги,
закутані в неонові тумани _
на гострих іклах вікові сніги,
імлисте сонце_ око ігуани_
між незнайомців_ соляних стовпів_
стоїш і сам_ в подИві непорушній,
мереж напружених гіпнотизує спів,
між скронь хрустить молитви шкаралуща_
по лезу бритви кожен йшов сюди_
аби завмерти взрівши врешті вічність_
зіниці ловлять спалахи космічні,
лоскочуть дно фантомні їх сліди_
і все одно, як звався, з ким злягався,
коли і де з’явився з небуття_
кармічний пазл за мить анулювався,
світогляд розлетівся на шматтЯ_
холодним сріблом шелестять екрани_
нічого зайвого віднині навкруги_
імлисте око / чорні береги/
стерильний сніг / неонові тумани_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802050
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 06.08.2018