Понеси мене човник в країну
Моїх світлих фантазій і мрій,
Хочу плавати там цілу днину,
У "Венеції" власній своїй.
Забери від життєвих реалій
У світи безтурботних хвилин,
У світи із моїх аномалій,
У міста з кольорових цеглин.
Понеси по вузеньких каналах
Поміж вулиць, що пахнуть вином,
Залиши у гучних карнавалах,
Із близькими людьми за столом.
Я у мріях, мов вітер у полі,
Куди хочу, туди і лечу,
Дай набутись мені там доволі,
Дай наплаватись там досхочу.
А як зорі на небі засяють -
Ти назад мене знов поверни
У реальності світ, де чекають
Тепле ліжко і лагідні сни.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877293
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Як дихає життя квітковим раєм,
В мереживо одягнена весна,
Її краса до глибини торкає,
Як поцілунок чарівні вуста
Тендітна, ніжна, ніби вийшла з казки,
Створивши з квіту чарівний букет,
А скільки в ній закладено ще ласки,
Щоб дарувати новий свій сюжет
Майстерна пані, що і не сказати,
Уміє захопити світ в полон
І ніжністю привітно обійняти,
Торкаючи чарівністю долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877193
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Зі смолоскипом у руках прийшла спалити
Місток маленький, що сховався у тіні
Зелених туй, які стоять, мов моноліти,
На тлі минулого в безкрайній далині.
Старенькі дощечки блищать у чистих росах,
Неначе в рибок перламутрова луска,
І вітер капосний знов плутається в косах,
Біля містка завмерла з полум'ям рука.
Я вмить згадала, як я тут когось зустріла
Як міст, мов кіт, від наших кроків муркотів,
Свій смолоскип в холодну річку опустила,
Вогонь прощально зашкварчав...зашепотів...
Пожеж не хочу, хай стоїть місток у росах,
І я побуду тут ще трішечки в тіні
Зелених туй, разом із вітром в моїх косах,
На тлі минулого в безкрайній далині...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877234
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Не вистачає мені сплеску крил,
Тріпочеться лиш серце голубино.
Чи, може, Муза із останніх сил
Воркує тихо, зовсім тихо нині.
Я слухаю ці звуки чарівні,
Що розчиняють у повітрі хмари.
Але ж ті точки больові з весни.
Від них немає зілля у мольфара.
Пронісся, ніби вітер у душі.
Тепер твої слова вже недоречні.
Хоч надихав крилато на вірші.
Здавалося кохання безкінечним.
Я спробую без тебе у політ.
Слова крилаті знову визрівають.
І мов голубка, я полину в світ.
На щастя, Муза є й не покидає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877088
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Обізвалися трембіти,
Підхопив ті звуки вітер.
І поніс увись луною,
Над високою горою.
Звеселились полонини,
Загойдалися модрини.
Птахи радо щебетали,
Едельвейси розквітали.
Край Карпатський - наче казка,
Мами й тата ніжна ласка.
Радо, весело стрічає,
Чаєм з медом напуває.
І веде стежина вгору,
До знайомого нам двору.
Обіймають теплі руки,
Ніби й не було розлуки.
Сад за мною зажурився,
Як побачив, то вклонився.
Положив мені в долоні.
Смачні ягоди червоні.
Я дивлюся і радію,
Врешті - решт збулися мрії.
Те, що рідне, не забути,
З гір - трембіти голос чути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877077
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Він йшов вітати другу маму:
У сні з туману виринав.
Давно полинув між світами,
Сьогодні ж в гості завітав.
Бо нині свято у родині
І день народження її,
Хоч сина цього не родила,
Але як рідний був в сім’ї.
Цей син загинув на Донбасі
І шостий рік його нема,
Тож святкування не на часі
Й для цього настрою нема.
А він із ночі, на світанку,
Постукав вітром у вікно,
А потім в двері ще на ґанку,
Щоб чутно в хаті їй було.
Вона проснулася, схопилась:
- Невже, синочку, ти прийшов?
І це насправді, не наснилось,
Додому стежку ти знайшов?
І миттю вибігла на ґанок,
Відкрила двері аж навстіж,
Але туманом лише ранок
Торкнувся до холодних пліч..
Немає сина тут сьогодні.
Мабуть, примарилось у сні.
Букет лілей на підвіконні.
- А хто ж приніс його мені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876988
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Як гнівно небо супить брови,
І під картуз хова лице…
А дощ графітові, шовкові
нитки малює олівцем…
Розквітла в посмішці - шнурочку
царівна квітка польова…
Їй раптом ніжно на листочок
вмостилась крапля дощова…
Відчувши дотик насолоди,
кров пружно в жилах потекла…
І якось дивно, в прохолоді,
душа миттєво ожила.
Невтомно крапля все шукала
чутливі зони на листку…
Свій трепет тіла віддавала
в любові тихім завитку.
Купалась райдужно у щасті,
чеканням втомлена жага…
Він їй не дасть уже упасти…
О, неповторна мить блага!..
Довкола світ - це їх обійми…
І торжествує в нім життя!
Моя душа у мріях з ними
злилась в єдине відчуття…
20.05.2020
[b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876706
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Неможливо роз'єднати дві краплини,
Що стікаючи по склу, сплелись в одну,
Це, мов знайдені дві долі, дві людини,
Що із осені пролились у весну.
Неможливо, просто так, двома руками
Від'єднати срібний місяць від землі,
Це, мов друзі, що разом ідуть роками,
Навпіл ділять мрії, радощі, жалі.
Неможливо, просто взяти й розірвати
Жмут із сотні, або тисячі ниток
Між серцями, що навчились цінувати
Цей незримий для очей людських зв'язок.
Неможливо змити сонце із блакиті,
Неможливо нам, які б не йшли дощі
Змити з пам'яті слова, людей і миті,
Що давно вже стали часткою душі.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876862
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
У діадему ніч збирала зорі,
Вкладала срібні блискавки туди.
На сукні гладдю вишила узори,
Щоби вони цвіли немов сади...
Замилувався місяць таким дивом,
А ніч всміхалась тільки і всього.
Кружляла у танку вона щаслива,
До танцю зазивала щей його.
Він придивлявсь лишень до рухів ніжних,
Та все не намагався підійти.
Не бачив тих очей її бентежних,
Боявся в її серце увійти...
Бажання ночі й мрії - так далеко,
Не знає чи здійсняться, ще вони...
Прийде у гості дню - чваньлива спека,
А нічка танцюватиме у сні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876823
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Хрестик до хрестика, нитка за ниткою,
Шиється диво на білій канві,
Вмить оживають стібки диво-квіткою,
Ніжні мережки – волошки в траві.
Голка пірнає у глиб полотняную,
І виринають рельєфи шиття,
Чорну й червону, зрадливу й коханую,
Нитки малюють узори життя.
У вишиванці усе поєдналося:
Радощі, мрії і жалі земні,
Мовою предків нащадкам озвалася,
Вишивка схована в скрині на дні.
21.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876754
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Коли колючка ранить палець,
нам боляче і його шкода.
Чому ж словами ранимо серця,
не доводячи почате до кінця?
Я прилюдно отстоюю свої погляди, а це
означає, сама повинна жити у згоді з ними,
захищаючи свої права у цьому Світі.
У мене Праведний Бій самій з собою,
хочу не здаватися краще, а бути.
Нехай скрутних хвилин в Житті більше ніж щасливих,
але вони не зробили мене мовчазнішою.
Може від Життя і неабияк втомилася,
але розслабитися не даю собі право.
Свою Дорогу прокладаю сама,
шлях тернистий, але я по-життю не артист,
а її учасник, зі своєю Чашею Страждання,
почуваю себе часткою Світобудування.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876734
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Ой, сьогодні справжнє свято
Подивись на мене - Тато!
Бач, яка з самого ранку
Одяглась у вишиванку.
Пахощі, розцвів бузочок
Та не йду, нині в садочок
Знову усіх стривожили
Тож карантин продовжили
За вікном сонячний ранок
Сумувать точно не стану
Мамі, посміхнуся мило
Справді, вишиванка – диво!
Їй подякую за працю
Поцілую іще бабцю
Фартушок, її робота
Танцювать, взяла охота
Пригадала свій садочок
Гоп- гоп-гоп, піду в таночок
Мов мак червоний, спідниця
Хай звеселиться, світлиця!
Щоб по личку, аж рум`янці
Справді ж гарна в вишиванці!
***
ШАНОВНІ ДРУЗІ, ЧИТАЧІ!
ВІТАЮ ВСІХ З СВЯТОМ ВИШИВАНКИ !
МИРУ! ЗЛАГОДИ! ЗДОРОВ*Я!
ДОСТАТКУ! ЩАСТЯ В КОЖНУ ДОМІВКУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876702
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Вітри, вітри - шумлять, гудуть,
Про щось розповідають.
Учора там... сьогодні тут...
Неначе крила мають.
Вони веселі - то сумні,
А то сердиті дуже.
У вікна стукають мені,
А то, якісь байдужі.
Збивають краплі дощові,
Обтрушуючи віти.
Тоді, сховаються в траві,
Там, де яскраві квіти.
Візьмуть, метелика штовхнуть,
Мабуть погратись хочуть.
Ти доганяй... я тут... я тут...
Словами так лоскочуть.
Та налітавшись досхочу,
Набавившись - втомились.
Присіли тихо на пеньку,
Магічно розчинились...
І стала тиша навкруги,
Теплом торкнула плечі.
Лягали спати береги,
Вже наближався вечір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876694
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Вітри, вітри - шумлять, гудуть,
Про щось розповідають.
Учора там... сьогодні тут...
Неначе крила мають.
Вони веселі - то сумні,
А то сердиті дуже.
У вікна стукають мені,
А то, якісь байдужі.
Збивають краплі дощові,
Обтрушуючи віти.
Тоді, сховаються в траві,
Там, де яскраві квіти.
Візьмуть, метелика штовхнуть,
Мабуть погратись хочуть.
Ти доганяй... я тут... я тут...
Словами так лоскочуть.
Та налітавшись досхочу,
Набавившись - втомились.
Присіли тихо на пеньку,
Магічно розчинились...
І стала тиша навкруги,
Теплом торкнула плечі.
Лягали спати береги,
Вже наближався вечір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876694
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Так багато, наче квітів в цьому світі,
Почуттів, неподарованих ніким,
Відцвітають непрожиті кимось миті,
З ароматом трішки пряним і гірким.
Так багато, мов проміння у блакиті,
Теплих слів, так і несказаних, на жаль,
Вистигають десь, мовчанкою покриті,
І поблискують в серванті, мов кришталь.
Так багато, мов піщинок у Сахарі,
На планеті цій несправджених надій,
Над барханами летять з самумом в парі,
Розсипаючись над дюнами із мрій.
Не потрібно щось чекати, треба жити,
Витягаючи з серванту слів тепло,
Дарувати почуття, а з ними - квіти,
Щоби потім надто піздно не було.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876646
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 21.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KKwzrMlY4W4
[/youtube]
Пройшли дощі і обважніли трави,
І краплями впивалася земля.
І яскравіші стали літні барви,
Таман шовковий землю застеляв.
В повітрі аромати душі пестили,
Евшан - полин нам груди лоскотав.
А ми тоді з тобою ще не вірили:
Це час осінній душі обіймав.
І падали повільно самоцвіти,
Так добре відчувала це душа,
Бо серце не хотіло шаленіти.
Нащо ти цілував тоді вуста?
Гіркий полин торкнувся губ моїх,
Чому так сталося, ну як це зрозуміти?
Прийшла це осінь в літо рано, наспіх,
Щоб нас гірким ностоєм напоїти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876641
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Тріпоче літній день, мов лист на вітрі восени.
Волосся сонячне на вітті ясотіє.
А хмара хлипає : «Мені ти руку простягни —
Й мій дикий жаль, розділений на двох, змаліє».
Ще не заговорило небо тучу громіздку,
Та я до літа знову приязно горнулась,
Бо он та дівчина, — на інвалідному візку, —
Зустрівшись поглядом зі мною, усміхнулась.
Медянкою запах потік тривог гіркий полин,
І розступилися дощу фортечні стіни.
Намість дзвінка завіса з перламутрових перлин
Очам відкрила вартість вічну і нетлінну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876379
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 20.05.2020
Гучніш забили промені у дзвони.
Відлуння відкликає обрій з крес,
І сірі шиби вікон, з ночі сонні,
Вітають день зіницями небес.
Бентежних душ тонкі озвались струни.
У них гармонія – єдиний смисл.
Стриножує приблудні мислі струмінь
Й вимушує лягти на чистий лист.
Кривавлять маками поля багаті,
Уздовж стежок – барвінкові хрести…
Суттєво вміти в себе убирати
Лише відтінки світла й доброти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872805
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Я у тебе одна і єдина у світі,
У квітучій весні і у теплому літі.
Я у тебе одна ясна зіронька в небі,
Буду довго світити і тільки для тебе.
Я у тебе одна дорога і кохана,
Осінь, а чи зима я всерівно бажана.
Я у тебе одна, чи дощі, чи морози,
На обличчі усмі́шка, коли навіть грози.
Я у тебе одна найдорожча і мила,
А любов нас взяла і понесла на крилах.
Я у тебе одна, нею так і лишу́ся,
Бож таки не дарма українкою звуся.
Я у тебе одна, там де ріки і гори,
Пісня птахів дзвінка, крики чайок над морем.
Я у тебе одна, ти один є у мене,
Такі ніжні слова, шепотять навіть клени.
Я у тебе одна, промовляють берізки,
І летять в даль слова, вітер чеше їм кіски.
Я у тебе одна, лине тихо луною,
Ми щасливими будемо завжди з тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872716
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Вмився ранок сріблястий росою;
Прокидаються сонні гаї...
У повітрі ще пахне весною;
Ніжно тьохкають десь солов‘ї.
Розквітають суцвіттям суниці;
Мов у кадрі весь простір блищить...
І весна, у барвистій спідниці,
На побачення з літом спішить.
Пахне день розпашілий грозою,
Щемно запах конвалій п‘янить.
Літо вкотре зустрілось з весною...
Лиш чому на душі так щемить ???...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871067
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Вітрів сухожилля розбурхали води,
Чаїні ячання розгойдують вись.
Орли у польотах підшукують коди —
На березі тіні у танцях сплелись.
Хвилясті бентежать, озвучують простір,
Набравши розгону прискорюють біг,
До берега мчать, як непрошені гості,
В малих інтервалах збивають двох з ніг.
Піщані намети цілує промінням
Розпечене сонце і ставить тавро.
Баклан блискавично зірвався з каміння,
У води чорнильні мачає перо —
Напише роман про стрічання, розлуки
Під свисти вітрів, що летять в нікуди.
Мандрують обоє, узявшись за руки,
А хвилі нещадно змивають сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871056
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
ВЕСНА КУПАЄТЬСЯ У МОЛОЦІ
Світанок осяює зорі пречисті
І небо як срібні роси у парчі
Красуня весна у калиновім листі
Купається у біленькім молоці
Встало сонечко та усміхнулось зорі
Випромінює у даль райдужний шлях
Розсипає дорогий алмаз до землі
І зацвів перший пролісок у снігах
З синіх гір задзвеніла бистра водиця
Над берегом річки діброва шумить
У небокраї кружляє біла птиця
Зранку сонце дарує казкову мить
Ще вчора хуртовина заметіль зима
Дерево безлисте було у журбі
А прийшла весна у сад золота пора
Красуня вишня у білосніжній фаті
Нарцис усміхнувся лілії під вікном
Тюльпан милується як мальва цвіте
Так пахне ароматом ліловим бузком
Від сонечка радіє серце молоде
Як розквітають щастям сонячні дні
І лебідь шукає казковий тихий рай
Щоб віднайти своє кохання на землі
У парі злітати за синій небокрай
Зранку до вечора співають солов'ї
Звеселяють моє серце піснями.
На крилах мрій лечу у далі голубі
Там , де мій Лебідь, зоріє над зірками.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870943
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Я свою мрію в небо відпускаю,
До тебе птахою нехай летить.
Нехай тобі розкаже, як кохаю
І подарує незабутню мить.
Тримай її в обіймах, мій коханий,
Зігрій її прошу своїм теплом.
Хай з мрією тебе зустріне ранок,
Накриє щастям, вірності крило.
Ти бережи її не дай загинуть,
Не ображай коханий, а люби.
Мої слова до тебе з серця линуть,
Бо в моїй мрії найдорожчий ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870938
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Дорогі друзі!!!
Шановні поети і поетки!!!
Щиро вітаю вас з Днем ПОЕЗІЇ!!!
Бажаю всім міцного здоров'я,творчих успіхів,
плідної Музи,терпіння всім у ці нелегкі дні,
будьте щасливі з розумінням ставтесь до
теперішньої ситуації, теплого вам весняного
сонечка, любові і Божого благословіння!!!
Поезія - найкраща подруга, яка не зрадить,
Вона торкається любов'ю, а не заздрить.
Поезія - співає, наче мама, колискові,
Вона, зі мною дихає у кожнім слові.
Поезія - то казка, що дарує справжнє диво,
З тобою люба, почуваюся щасливо.
Поезія - мені подарувала свої крила,
А ще, несе мене по морю мов вітрила.
Моя подруго, буду завжди вірною для тебе,
Торкатимусь думками білих хмар і неба.
З тобою в світі цьому жити, сонячно й приємно
І знати, що пишу вірші я недаремно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868757
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020
Про що шепочуть котики вербові,
Розніжені у променях тепла?
Вітри їм струшують пилки медові,
Щовечора укутує імла.
Пухнасті, в срібноперому убранні,
З піднятими голівками увись —
Потрібно стріти сонце на світанні,
Прошепотіти небу, як колись…
Ні! Не колись, а згодом потихеньку
Розгорне кимим радісно земля —
Смарагди увінчають нашу неньку,
І уквітчаються луги, поля.
Про що шепочуть котики вербові,
Жовтенькі, наче сонячний нектар?
Намарилися сни їм кольорові,
Весни кохання, мов п’янкий узвар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868696
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Душа, мов поле, поле тихе, обгоріле,
Хтось випадково буйні трави підпалив,
Зайнялась віра, що в колоссі днями зріла,
Та вчасно дощ з небес вогонь цей зупинив.
Душа, мов поле обгоріле в плямах чорних,
У почуттях, що почорніли від вогню,
У сподіваннях тьмяно-сірих, ілюзорних,
За це усе лише себе одну виню.
Душа спустошена, від неї пахне димом,
Та де-не-де любов жевріє ще, мов гніт,
Іще жевріє десь, ховаючись за гримом,
Який, мов маска, посміхається у світ.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868689
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Не знаешь, где оно
последнее мгновение.
С кем больше никогда не увидишься,
куда больше никогда не воротишься.
Не знаешь тот последний раз,
выставляешь Жизнь, как на показ.
Каждая секунда отлетает в небытие,
как снежинка тает вдалеке.
Жизнь тем и ценна, пока длится,
путает свои страницы.
Богатством Души хочу поделиться.
Радостью дышать, видеть и слышать.
Не ныть, не надеяться напрасно,
и будет всё у нас прекрасно.
Богатство деньгами не измеришь,
оно из другого измерения,
в сердечном место-расположении.
Надеюсь всё больше на Ангела-Хранителя,
своего покровителя.
Он знает мой первый вздох и шаг,
только Он - мой Жизненный Падишаг.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868682
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Шпаки прилетіли
і світ звеселили.
На крилах здалеку
принесли весну.
Ці пташки малії
співають на гіллі.
Ти, земле, проснись
із зимового сну.
Бруньки́ ось на гілці
й маленькі пагі́нці,
бо дерево тихо
собі ожива́.
Аж ген по долині
і тут по стежині –
кругом зеленіє
зелена трава.
Вже пролісок квітне,
а сонце привітне
до нього сміється
так ніжно згори.
Хай цвіт цей нас тішить,
а сонечко ніжить,
бо ми так чекали
цієї пори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868658
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Мені тебе не розлюбити,
Весна кохана... тоді літо.
До нас у гості завітає,
З тобою поруч підем гаєм.
Там солов'їні чути співи,
Такі веселі і грайливі.
А я тримаю твою руку,
Щасливі двоє, без розлуки...
Хмарки пливуть кудись завзято,
Коли ти поруч в мене свято.
Твоя усмі́́шка сонцем сяє,
А моє серденько кохає.
Ось так... думками я з тобою
У них ми поруч, тільки двоє.
А ще любов в серцях єдина
І вірність ніжна, лебедина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868644
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
У пам’яті прокручую без ліку,
Дивуюся, ну як же ти зумів?
Не ждала дивини уже довіку,
А ти, як поклик долі, прилетів.
Не грав німу комедію театру,
Казок не обіцяв, а ні пажів,
А тихо, кожен день по сантиметру
Топив із мого серця лід віків.
Вкидав у ватру все давно минуле
І попелом розвіював навкруг.
Вовків-страхів ти відганяв поснулих,
Закутував від вІтрів-волоцюг.
Горнув до серця ніжно мої крила
З яких зривала пір’я зла зима.
Бальзами прикладав, щоби злетіла,
Піднятись в височінь змогла сама.
Вустами цілував сухі зап’ястя,
Літати поміж хмари знову вчив.
Я зорям посміхалась. Знала - вдасться,
Повірити у диво віщих снів.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863638
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
А в жінки, як в погоди
Свої примхи -
То сонячно, а то
Чекай у мить
Негоди.
Не зрозуміти жінки
І погоди.
І захотіла вона
Серед зими
Весну.
Ну, як не виконать
Оту примху,
Бажання?
І подарувало небо
Їй кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862833
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 28.01.2020
Півмісяць холодним кришталиком
Киває мені й не перечить,
І легітним вкутує шаликом
Лавандовий вечір.
Прикована дивним предтечею
Нічниця зродилася з глею.
Десь обрій сховався від кречетів--
Йде Всесвіт межею.
Ховаю обличчя у присмерку,
Угадую в прийшлім минуле.
Таким же розписане почерком…
Чому не забулось?
Зимовий надвечір лавандою
Засіяв у спомин дорогу.
Я в нім залишилася бранкою —
Без слів й епілогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862774
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 28.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XeH93zEsg0o[/youtube]
Ледь прокинувсь літній ранок,
Вмивсь росою із гілок.
Що іще із забаганок?
Спив росу із пелюсток.
А квіток! Це ж літо - море,
Глянув - квіточка одна,
( А теплінь така надворі!)
А вона чомусь сумна.
Біля неї джміль пухнастий,
Все вустами припада.
Він у неї гість тут частий,
Та красуня - все рида.
Він і так, і сяк до неї,
Крильми збив усю росу.
Він давно вважав своєю,
Цінував таку красу.
Але щось не співпадало,
Чом пішло усе не так?
Не його вона чекала,
Любий серцю - пастернак.
----------------------------
Так розбились сподівання,
Хоч цвіла в душі надія.
Принесе розчарування,
Зависока надто мрія...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862772
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 28.01.2020
Вже не кажу тобі «люблю»,
Не кажеш ти мені «кохаю»,
Але чудово, певна, знаєш,
Що в Бога щиро я молю,
Щоб першим гін не смів пройти
(Хоча думки сумні відводжу)--
Я просто дихати не зможу,
Якщо не будеш поруч ти.
Не говори про почуття--
Я впізнаю їх у мовчанні,
Як бережливо на світанні
Поправиш ковдру на плечах.
Вже не освідчуйся мені,
А, як завжди, гости уранці
Зеленим чаєм в філіжанці —
Й хай буде в нас так день при дні.
І в наш знаменний світлий день
Даруй букет троянд вогненних,
Що сам ти виплекав для мене…
Благаю, прошу: будь лишень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852082
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 21.10.2019
Піднялася хуртовина цвітом від вишень,
В серці твому я єдина співаю пісень.
Хуртовина, хуртовина наче у раю,
Знає серденько єдине, як тебе люблю.
Я вночі неможу спати, думи не дають,
Як клубок той розмотати, що коханням звуть.
Хуртовино, хуртовино не кидай свій цвіт,
Нехай прийде той єдиний стежкою із літ.
Як засвітить в небі сонце променем ясним,
Задзвенить в моїм віконці ніжний передзвін.
Обійму тебе коханий в вишневім саду,
Горить серце полум'яно, я тебе люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852012
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 21.10.2019
Небо зоряне, небо зоряне...
Доля, ніби нива, поорана.
Місяць-підвісок - світиться скибка,
Тонко виводить жалібна скрипка.
Хлопці не сплять, в окопах на варті.
Що ця війна покаже їм завтра?
Снайперські кулі цілять підступно,
Ворог сховався онде за куп'ям.
Схід у кривавих корчиться ранах,
Молодість гине, де ж той світанок?
Боже, на тебе тільки надія,
Щоб не були скалічені мрії.
Небо зоряне, небо зоряне...
Доля, ніби нива, поорана.
Місяць-підвісок - світиться скибка,
Тонко виводить жалібна скрипка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843517
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 31.07.2019
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019
Сліди Наталки стихли на помості.
Десь розчинились в зимах і системах.
Ми більш не при́йдемо до неї в гості,
Й вона не вийде на цю клубну сцену.
Не чутно нині Лисенка і вальсів,
У за́світ відійшли сільські актори.
Вони учили не втрачати шансів
І праці віддаватися до змори.
В нудьзі за театралами із поля,
За плачем вдаваним й веселим сміхом,
За впертістю Наталки і Стодолі
Рипить поміст, неначе стогне лихо.
Вороння будить клубні шиби криком,
В’ють гнізда й виють на піддашші сови.
Клуб скніє. Зиркають примари з вікон,
Щоб мурмотіти з мороком й багровим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843163
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019
Ранковий сплін, дощу прозорий сум.
І Ви мені згадалися одразу,
І пронизав єство солодкий струм,
Предивна мить розхмареного джазу
Вас привела у пам*яті сюди.
Повітря пахне спокоєм і дивом,
А дощ цілує листя лободи
І зазирає в очі голубливо.
А я мовчу, так боязко словам,
Вони бояться тишу спопелити.
І замість мене дощ розкаже Вам
Про біль і щастя виплеканий диптих.
Все голосніше плаче вогкий джаз,
Ловлю на слух оцю поліритмію.
Мені так лячно мріяти про Вас...
Й забути Вас, напевно, не посмію...
19.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842880
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Подалі відкладаю ті моменти,
котрі рішити, певно, не під силу,
бо музиканти ми — не диригенти
на цій землі, а отже, не всесильні.
Я намагаюсь жити, просто жити,
й, прокинувшись із першою зорею,
цей неймовірний світ наш полюбити
в гармонії з божественним Орфеєм.
Люблю ледь-ледь пробуджені світанки
і мерехтіння зірок серед ночі,
сріблясті соло іволги й вільшанки,
й як ключ лелечий восени клекоче.
Люблю сади у сукнях наречених
і краплі волошкові в спілім житі,
окрай ставка вербиченьки смиренні,
густі отави, стразами овиті…
Так мимохіть приходить розуміння,
що цінувати кожну мить готова,--
тож , хвилювання сповнена й натхнення,
щодня зі світом прагну я розмови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842824
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Від вашої душі так пахне ніжно,
Що враз, коли вдихнув, то захмелів,
Вона така тендітна, білосніжна,
Що дух заперло і забракло слів.
Від вашої душі любов'ю віє,
В ній так багато сонця і краси,
Вона теплом мої клітини гріє,
Бринить в мені мембраною весни.
Я стільки бачив і пізнав багато,
П'янів від ароматів різних душ,
Та вашу хочу все життя вдихати,
Плекати, наче сад із білих руж.
Важкий туман звисає над землею,
Вологістю торкається взуття,
А я бреду в тумані за душею,
З якою вже зрослися почуття.
Нічого не скажу вам, обіцяю,
Ніяких запитань, стандартних фраз,
Можливо, лиш побачите: "кохаю"
В очах, що мовчки дивляться на вас.
Можливо, я торкнусь до вуст вустами,
І дві душі з'єднаються в одну,
Сплетуться в дикій пристрасті тілами,
Засвітять сяйвом темну далину.
Це буде феєрично, дивовижно,
Можливо буде, я б цього хотів.
Вдихаю душу, що так пахне ніжно,
Спирає дух...немає більше слів...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842917
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Я довго так йшла до своєї мети,
Проходила біль і далекі світи.
Торкалась думками крутих берегів,
Долала нелегких сто - тисяч шляхів.
Боролась з неправдою серед людей,
Життя дарувало ще більше ідей.
Не втратила в серці своїм доброту
І завжди вживляла у дійсність мету.
А поруч зі мною поезія йшла,
Вона така щира і добра була.
Я з нею ділила і радість і біль,
Була в мене в думці одна лише ціль.
Писати, писати, творити дива,
Щоб линули звуки, звучали слова.
І друзів хороших мені Бог послав,
Бо як я страждала один лиш він знав...
Я дякую Богу і друзям за те,
Що кожен готовий підставить плече.
Для мене ви рідні, хороші такі,
Тепер будем поруч у ногу іти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842805
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019
Я из тех, кто не предает
Любимым не ищет замену...
В подушку ночами ревет,
Во всю презирает измену.
Из тех, кто варенье зимой
Отправит почтовой посылкой.
В записке напишет: «Родной,
Простуду лечат малинкой».
Из тех, кто болтает взахлеб,
И ночью, любуясь Вселенной,
Теплом растопит колючий лед,
Докажет любовь - нетленна!
Я из тех, кто письма хранят
И не любя не целуются,
Я из тех, кто вечности взгляд
Возьмет за любимых не жмурясь
Я из тех, кто не предает,
Любимым не ищет замену.
Я из тех, кто верит и ждет,
Но платит высокую цену...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840631
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 02.07.2019
Я есть и я любима,
Пусть жизнь порой невыносима
и как бы не было уныло,
Плевать, что все так опостыло
Я есть и я дышу…
Закат встречаю и зарю,
Я плачу, радуюсь, грущу,
я улыбаюсь облакам,
и синим-синим небесам,
подарки делаю друзьям
и я прощаю все врагу,
я есть и я люблю…
Пусть одиночество порой,
как верный друг хранит покой,
пусть лучик солнца золотой,
укажет путь к мечте шальной,
пусть будут терни и ушибы,
пусть будут слезы и слова,
упреки, ссоры и обиды
и круговерть и суета,
и иногда пусть будет горько
души проблему я решу,
Пусть жизнь мне лет отмерит столько,
Чтоб доказать : Я есть и я ЖИВУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840133
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019
В повітрі метелик блакитний,
Торкається неба крильми.
Міняється колір на світлі,
Вмиваються трави слізьми.
Підхоплює радісно вітер,
В обійми хапає його.
Складає слова теплі з літер,
Цілує легенько в чоло.
Блакитний метелик - то диво,
Якого небачили ми.
У промені сонця грайливо,
Він пе́ребирає крильми.
Лети мій метелик на волю,
До квітів метелик лети.
Хай буде щасливою доля,
На це заслуговуєш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840089
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Нехай, образи в минулому залишаються.
Нехай, печаль мине нас.
Нехай, мрія, як птиця-щастя злетить.
Нехай, в серці замовкає плач.
Нехай, щасливим буде ранок,
полудень і вечір.
При зітханні, Молитва словами дзюрчить.
У сяйві очей, радість не мовчить.
У душі, кличе Віра,
у кожному Слові - Сила.
Світло від Світла народжує Любов.
Світ крихкий, як росинка мала,
як ДНК не видима, але Головна.
Виноградне Гроно, в долоні вміщується,
а скільки Сили Сонця в ній зібрано?
У пориві вітерця, теж своя Суть,
насіння направляє на новий шлях.
У всьому свій Сенс і Розумна Сила,
з крапельки народжується водоспаду лавина,
з піщинки - бархани, із зернятка - хліб,
кожен Природі свій прах віддає.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840060
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
[b][color="#ff0040"]Обнялася Райдуга з Калиною —
Зійшовся сонм
семи зірких небес —
Каганець Усесвіту це блимає
У кетягах —
молитвою воскрес:
Грозови́щ семи й семи вітрів сурма —
Луна в крапелиночках одчаю —
Сонцедайного,
єлейного вина —
післягроззя ним
боги́
вінчають.
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840048
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Ми ввірвались з тобою у літо,
В ніжне поле, квітковий розмай.
Де волошки і маки так квітнуть,
Де шумить наш березовий гай.
Ми ввірвалися стрімкоголово,
Разом з літнім і теплим дощем.
День до нас усміхнувся казково
Із веселим, легким вітерцем.
Там де берег купається в річці,
Де густа піднялась осока.
Трави з квітами наче на ситці,
Лине пісня пташина дзвінка.
Я біжу, ти мене доганяєш
І на руки хапаєш свої.
Роси в травах з розгону збиваєш,
Вітер коси куйовдить мої.
І летять з уст слова, що щаслива,
Ти шепочеш:" Кохаю тебе."
І немає найкращого дива,
Коли щастя на двох в нас одне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840038
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nDE5dXlkTy4[/youtube]
Літали мрії -
розвіяв вітер.
Мабуть, безкрилі,
бо час все витер.
Чи слабосилі,
тому й замовкли.
Чи дощ стіною,
вони й намокли.
Слабке цвітіння,
довге мовчання.
Ледь- ледь жевріння,
чи небажання.
І знову спроба -
піднятись в хмари....
Надії мрії..
Хто
цим
не марив?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839994
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019
Вікно... Одне лише вікно, що зв'язує зі світом,
Квітує у весну воно, в плодах яскравих літом.
Радіє серце цій красі, бо іншої немає,
Мольберт і пензлик у руці і душенька співає...
Прозорі крапельки дощу на шибці залишились,
Малює він картину цю, щоб додавалось сили.
А ось уже летить сніжок і на вікні узори,
Сіпнуло щось, неначе шок, побачилося море.
Уяв багато, а воно, одне лише у нього,
Всміхалося йому вікно, що варто дорогого.
І сонця промені ясні, торкнулися долоні,
В яскравих блискавках вогні, - птахи на підвіконні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839967
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019
Гори шафрановi вкритi рiзьбою ходiв та отворiв,
Зроблених в каменi здавна малими й старими вiтрами.
Далi, мiж хмар, наче струни, натягненi вежi,
Далi – лиш те, що згубилось одвiку в небесному мoрi,
Те, що, ламаючи променi свiтла, яснить кольорами,
Стрiмкiстю мурiв неначе змiтає усталенi межi.
Стяги безмірними крилами зрушують свiт, i, здається,
«Повний вперед!» – пролунає за хвилю безмовна команда.
Гомiн і спів, передзвін кришталевий – вiдсутнi ремарки,
Буря вдягає вітрилами вежі, у щоглах сміється
(Може, то тiльки полоски туману прозорим глiсандо)…
Рвуться у простiр живi галереї, колони та арки,
Сніжне мереживо сяє – летючi повiтрянi сходи.
Зверху, на шпилi – там роза вiтрiв променіє вустами.
Дихають шелестом зали, шепочуть, насвистують хитро,
Нiби з тяжінням земним досягнувши таємної згоди…
З бiлого скла, кришталю й порцеляни раптово постане
Замок співучих вiтрiв i вітрил у повiтрi creatus ex vitro.
*creatus ex vitro – утворений зi скла (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839911
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 25.06.2019
Ти бачиш, сонце вже сіда́є,
Рум’янцем небо багряни́ть.
Високо жайвір ще співає,
А поле слухає, мовчить.
На полі жито достига́є,
До сонця тя́гнеться увись.
І від землі всю міць черпає,
Вже, майже, стигле – подивись.
Тут вітер бавиться в колоссі,
Знайшов волошок пелюстки́.
Неначе неба синю просинь,
Гойдає по́махом руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839914
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 25.06.2019
Примостився місяць на розкішній кроні —
Підпирає щічки віттячком верби,
Листячком лоскоче срібносяйні скроні.
А навколо нього — хмари, як гриби,
У шапках біленьких, що не видно ніжок —
Виросли миттєво в пору дощову,
Притулились, наче купка сироїжок,
Острах наганяють на нічну сову.
Та — давай кричати, блимати очима,
Наче ліхтарями, в темному дуплі.
Місяць зашарівся, став, немов цитрина,
Враз купчасті хмари зникнули в імлі.
На вербицю красень одягнув корону,
Хоч і не надовго — все ж позолотив,
Ощасливив кралю — сам подавсь до трону,
Почуття залишив у безмежжі див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839884
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019
Ніжно сутінки закутують
теплотою - завісою,
беруть у свій туманний полон,
піднімають мене з колін.
Неначе в цій тиші
я врятована і більше ніколи
не залишуся одна.
Здалека звучить мелодія дощу Шопена
мене кружляє сміливо,
навіть, якщо ніхто і ніде мене не чекає,
у Душі затишно і Серце співає.
Хочеться Жити не дивлячись на дощинки
сестрички - сльозинки.
Круги дощ малює,
ллє, як із відра,
зливою балує.
Сміливий, зухвалий, потрібний,
насолоджуюся промокаю,
ніби дівчинкою безглуздою, малою,
себе відчуваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839855
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019
Неправда... Мрії збуваються,
Коли так сильно мрієш ти...
В житті чогось добиваєшся,
Будуєш для щастя мости.
Неправда... І доля стелиться,
Білим цвітом в наше життя.
Тоді, нестрашна хурделиця,
Коли ідуть вдвох до кінця.
Неправда... Мені не мариться,
Твій голос в яскравому дні.
Ти кожен раз повертаєшся,
Як тільки погано мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839833
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019
Стежка полем в’ється між житами,
У краї, де сонечко встає,
Жайвори співають дивні гами,
Тут все рідне, тут усе моє.
Вдалині покошені долини,
Тут проміння між снопів снує,
Пахне сіно сонячної днини,
Тут все рідне, тут усе моє.
На обніжках дивовижні квіти,
Райдуга забарвила в своє,
Обіймають світ вербові віти,
Тут все рідне, тут усе моє.
В небі, як у морі хмари-хвилі,
Чи гарніше щось у світі є?
Тут усі куточки серцю милі,
Тут все рідне, тут усе моє.
23.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839795
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Як сонце спочиває на горі-вершині, —
Вінчається любов у сяючій короні,
З коштовностей-скарбів, розсипаних зі скрині,
І возвеличується на небеснім троні.
Довкруж роса розсіює сріблясті блиски
На кожну сплячу квітоньку в пахучих травах,
Наблизив горизонт проміння до колиски —
Палахкотить, переливається в загравах.
Призахідні вітри направились до річки,
На відпочинок аж до ранку — є причина —
На них принадливі вичікують смерічки,
В розмитих сутінках з блакитними очима.
Самодостатній місяць виглянув з-за штори
Хмарок — насолодитися п’янким весіллям.
Кохання душ розширює земні простори,
Залюблених і зачарованих привіллям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839782
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
На пасовисько вийшли коні
Їх гриви ніжні наче шовк.
Б'ють копитами, мов в долоні,
На відпочинок день пішов.
Роса горохом пада в трави,
Туман лягає в береги.
Притихли, не шумлять діброви,
Став тьмяний місяць угорі.
Не видно зір, сумує небо,
Лише дзвіночок дзінь і дзінь...
Гуртує він коней до себе,
У берегах лунає він.
Де зможеш ти таке побачить,
Де зможеш, ще таке почуть.
Лише природа цим віддячить,
Картини майстра постають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839750
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
На жизнь смотрел я вроде трезво
Искал для счастья все пути
Но понял я что бесполезно
Искать извне, что есть внутри
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839630
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019
А Я БЕЗ ТЕБЕ ВЧУСЯ ЖИТИ
А я, без тебе вчуся жити...
У мріях,журавкою літаю.
Життя ,ще раз не повторити
І не вірю,що тебе немає..
Я не можу, твій образ забути
Ти ,у сні снишся ночами мені.
втрачаємо,не можемо осягнути
Що немає, більш рідних на землі.
Крутиться ,земля...життя триває
Я додому ,тебе чекаю ,жду.
Тануть сніги.Зима минає
Лелека,несе сумну весну.
Від себе, втікаю в нікуди...
Іду ,мов у пустиню Сахару.
холод,від Антарктичної мерзлоти
Ні жива,ні мертва від удару.
Живу ,минулим ...а не майбутнім
Літо ,цвіте....на душі -зима.
І лечу,увись вітром попутнім
Наді мною ,ллє дощ.В очах сльоза.
Так хочу ,почути голос твій.
Щоб по -телефону подзвонив.
Мовчить.Замовк телефон мій.
І переглядаю,смс що залишив.
Я ,несу тобі троянди букет
на могилі, запалюю свічу.
У вірші ,нотую цей сюжет
Доземний ,поклін тобі віддаю.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839600
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019
Заснув ставок. Здається, і не дише.
Крильми метелик-хіпі захват пише.
Старенькі верби, зовсім посивілі,
Розшукують даремно долі хвилі,
Однак, вродливиць дивних бачать лише.
Рогіз в циліндрі чистім-- ні пушинки —
В «завмри» загрався. Може, на квітинки
Він задивився білого латаття
Або калюжниць у жовтеньких платтях…
Я ж спомини збираю по крупинках.
Новий місток підставив дужу спину,
Мене відводить на вузьку стежину.
Ти щезла, стокілометрова втомо,
Бо я удома. Знову в себе вдома.
Душею й серцем врешті-решт спочину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839593
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019
у шафі зігнулась старенька світлина,
облущились стіни і рами вікна,
легенько гойднулась руда скатертина,
що мирно покоїлась в плямах вина.
і раптом свічки на столі загорілись,
запахло жасмином з віконних щилин,
почулись розмови і люди з'явились,
неначе зійшли із пожухлих світлин.
усе гомоніло у ритмах бурхливих,
наряди, кольє, діаманти і сміх...
багато відвертих, десятки фальшивих,
та всім їм хотілось розваг і утіх.
тут друзі, тут рідні, тут просто знайомі,
вино виноградне і келихів дзвін,
неначе весь світ у маленькому домі
ожив і вирує між цеглою стін.
гарячим повітрям наповнився простір,
що солодко пахне життям і вином,
хтось тут залишився, а хтось просто в гості...
вже перші сніжинки летять за вікном...
хитається в холоді кущик жасмину,
свічки в порохах на комоді стоять,
це все ожило лиш на мить, на хвилину,
і знов голі стіни безжально мовчать...
у шафі зігнулась старенька світлина
сховалась кімната в листках спориша,
вона, мов чиясь непрожита хвилина,
яку так плекає розбита душа...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839574
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019
[i]Хочу жити
на березі моря
у твоїх очах.
Та знов передали
штормове попередження :
грози, шквали, буревії, -
як заперечення
моменту романтики
людського буття...
Піду в рятувальники -
така, значить, доля
триматись парасолі
наших чуттів.
Шукаю закапелка
серед стихії,
де простір мутніє,
вітри шаленіють
і дивно щось зріє...
У хвилях прозорості слів
зійшла веселка !
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839403
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 21.06.2019
Моя любов - коли ти лиш радієш..
Коли все добре й світло на душі..
Моє кохання - це коли ти губиш..
Всю свою радість,віру у життя..
Моя любов - коли не маєш перешкод ти..
Моє кохання - це коли ти програєш..
Моя любов - коли ти усе маєш,
коли здоровий,енергійний ти..
Моє кохання - коли ти в недузі,
лежиш безсилий,ледве дишеш ти..
Моя любов - не лише користати,
щось в тебе брати, в тебе позичати..
Моє кохання - тобі віддавати, усім ділитись..
В біль поринати,і страждати..
Лише з тобою і страждати..
Моя любов - це те,лише казати..
''кохаю'',''довіряю'' ,''не віддам''..
Моє кохання - діями казати...
І довіряти...Навіть смерті в руки не віддати..
Моя любов - казати і казати..
Моє кохання - лиш тебе кохати..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839466
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SG1ama7O96s[/youtube]
Відчуй мене, хоч я далеко.
Відкрий зачинене вікно,
Я - прохолодний вітер в спеку,
Другого поки не дано.
Почуй мене, я - шелест листя,
Я - тінь, я - радість, благодать.
Навколо глянь, ти зупинися..
Почув? Це - струни їх звучать.
Будь обережним: поряд квітка,
Дивися, вся вона в росі.
Чи знаєш виросла тут звідки?
Тобою вплетена в косі.
Умийся ранньою росою,
Пройдись по скошеній стерні.
Повір! Іду я за тобою...
Це - наяву, а не ві сні.
Торкнись мене, я дозволяю.
Я - літо , сповнене тепла.
Я - зірка та, що не згорає..
Я із минулого прийшла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839465
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2019
Блищить у хвилях море бірюзою,
На горизонті цяточки малі.
Каміння слайдів скупчилось ордою,
Удаль пливуть розкішні кораблі.
Он парусник у далині сумує
І сонце доторкається води.
Веселий вітерець кудись мандрує,
Лишились на піску його сліди.
Стою і насолоджуюсь красою,
Квітчаста парасолька у руці.
Зелені трави вмилися росою,
Пробігся промінь сонця по щоці.
Вдихаю свіжість, що дарує море,
Вслухаюся у чайок дивний крик.
А під ногами глибина прозора,
Люблю цей неозорий материк...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839426
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019
на сцені загадкова тінь з'явилась,
задумливо поглянула у зал,
вербою над гітарою схилилась,
здригнулись теплі струни і вокал.
на очі впала часточка волосся,
на шиї вени стали, мов дроти,
одежа лоскотала ноги босі,
які вкривали залишки сльоти.
вона сховала очі у повіки,
глибинні звуки розривали зал,
то ранили, то були наче ліки,
то відкривали вогняний портал.
мов білі крила, підіймала руки,
розходився в душі забутий шов,
у просторі кружляли чорні круки,
а з ними недоспівана любов.
між стінами літав і бився голос,
тремтів на шиї дивний талісман,
а десь за вікнами вирує мегаполіс,
за синім обрієм дрімає океан.
вона відкрила очі, зупинилась,
гітара стихла...з нею і вокал...
живицею пісні з душі сочились
в порожній і холодний темний зал.
***
На світлині співачка, музикант, композитор, автор багатьох пісень, фіналістка Голосу Країни і просто хороша, добра людина Агата Вільчик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839308
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Не чувствовать ничего - это роскошь!
Не чувствовать ничего – это бедность,
оглохшая от одиночества нежность,
ослепшая от предательства верность,
И любовь, потерявшая терпкость.
Ты хочешь сказать это роскошь -
Пустота и безмолвие сердца:
Не волнует людская оплошность,
Коль ослабли петли на дверцах.
Не чувствовать ничего - это роскошь!
Это пьяная в «доску» трезвость,
Растерявшая силы гордость,
И в душе глубочайшая бездна,
Память болью вчистую стерта!
Не чувствовать ничего - это роскошь!?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839264
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Загублюсь у соснах, серед літа,
Де каньйони тихо собі сплять.
Де краса річок й озер розлита,
Де дуби мов вартові стоять.
Загублюсь з тобою, чи без тебе,
Помилуюсь пасмами беріз.
Хмарами що виткали на небі,
Неперехідний, дрімучий ліс.
Загублюсь у полі серед квітів,
Серед трав, що миються в росі.
Заховаюсь у сплетінні вітів,
Що до неба тягнуться в красі.
Перейду через місток веселки,
Що коромислом повис після дощу.
На щоці цілунок літа терпкий
Я на довгу пам'ять залишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839265
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Люби життя
Мій дім, під небесами у безмежнім просторі
Де, у Білі ночі,зорі ходять як пави.
А там Місяченько ,сидить на царськім троні...
І осяює,місячну доріжку у гай у трави.
Птахою ,відриваюсь від землі на іншу планету
Де відлуннює ,музика в зоряній тишині.
Я слухаю,спів ангела і сонячні сонети
Щоб написати,вірші принести щастя землі.
Я ,тихим вітром розвію печаль журбу з душі
І раньою Зіркою, веду на квітучі береги.
Люби ,життя ...бо один раз цвіте на землі
Ця прекрасна мить -коротка,як солодкі сни.
Сиджу ,самотня у тиші на краєчку небокраю
І думу,думаю про життя божий світ.
Життя,не з медом ,але красиве у земнім раю?...
Не проспи молоді літа....вдихай у пишноцвіт.
Не біжи...сядь ,на хвилинку відпочинь ,Зупинись!...
Послухай ,як шумлять верби над бистрою водою.
Глянь,на гаї ,ліси ,як віти здіймаються увись?!...
І шепочуть,:"люби життя ...іди ,за ним тихою ходою".
М .Чайківчанка.
ЛЮБИ ЖИТТЯ
Люби життя - прекрасний світ!
Цінуй кожен час кожну мить.
Мрій, думай і лети в політ,
щоб на землі добро творить.
Життя є різноманітне
Є смуга чорна, а то біла.
Кожного ранку привітне
Сонце у вікні дає сили.
Шануй життя божу днину
Не вернеться воно назад.
Вчись, працюй та сій зернину
І зрости свій квітучий сад.
Життя тече немов ріка
Ніхто не може спинити.
Роки біжать вода стрімка
Родились жити, любити.
Всевишній любить усіх нас
Подарував життя долі.
Не марнуйте даром свій час
Будьте сівачем у полі.
Збудуйте гніздечко свій дім!
Пізнайте Бога на землі.
Продовжуйте свій рід у нім
Славте божі діла святі .
М ,ЧАЙКІВЧАНКА.
ЯКЕ ЦЕ ЩАСТЯ ПРОСТО ЖИТИ!
О, яке це щастя просто жити?!
Зустрічати сонечко на землі .
У своїх долонях світ творити
Вдихати в аромат сонячні дні .
У різну пору-життя прекрасне!
Весною , літом, осінню і зимою,
Як розквітає сонечко красне
Я ловлю кожну мить рукою.
Лечу пташкою у зелений гай
Щоб відчути радість на волі.
Розпускаю крила у небокрай
Милуюсь землею у просторі.
Я крильми птаха обіймаю цей світ
У зір приймає причастя душа.
Воскресаю ,як білосніжний цвіт
І цвіту трояндою немов весна.
О, яке це щастя просто жити !
Бачити райдугу як ллє дощ.
Сіяти, зерно... І сад, ростити,
На землі, ти пан серед вельмож.
Сонце цілує тебе у щоку
Ти , щасливий радієш долі.
А коханий ,тобі каже ''люблю''
І дарує квіти волошкові.
Знаєш ,що чекають , ждуть тебе...
Відкриють двері серед ночі .
Є людина ангел серце золоте
Він , захистить на кожнім кроці.
У час смутку, печалі журби,
Підтримає, словом напоїть чаєм.
Нестрашно через океан плисти
З милим життя є справжнім раєм.
Як місяць ясний осяює стежки
Випромінює сонечком душа.
Не боїшся з ним як дмуть вітри
Твої сни колише Ангела рука.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
ID: 861954
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 2010 1907
ЩАСТЯ , ЦЕ ПРОСТО ЖИТИ
А щастя, це просто жити на землі
Ловити, зорі під небесами.
А зранку , бачити сонце у вікні
Щоб співала пташка -мовою мами.
А щастя, це є велика родина
Є дорогі батьки, діти й внуки.
А поруч, мила кохана людина
А ти, щасливий не знаєш розпуки.
Щастя, любов мами й батька плече
Збуваються твої мрії сто чудес.
І безтурботне дитинство золоте
У тихий рай, везе кінь полонез.
Щастя, відчути святу божу любов
Коли присутній Ангел біля тебе..
І оживає твій дух із молитов
Ти, сяєш сонцем на край неба.
У кожного щастя своє особисте
щоб був , мир у душі затишок в домі.
Коли цвіте сад, а чи шумить листя...
Насолода у пісні, і у слові.
А щастя, це просто жити на землі
І радіти кожним днем піснями.
Бачити, цей прекрасний світ у сні
Птахом летіти понад світами.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
2010 0809
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839241
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Джмеликом,
Метеликом
Літечко мигтить.
Квітами і хмеликом
Солодко п‘янить.
Співами-
Мотивами
В травах цвіркотить.
Золотими крилами
Бавиться блакить.
Бабкою,
Кульбабкою
Відлітає мить.
Райдужною кладкою
Небо майорить.
Зайчиком-
Стрибайчиком
Скаче — не спинить!
Сонячним калачиком
Вдалеч відлетить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838804
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 15.06.2019
Умилась ніч туманом наостанок,
За посторонки тягнуть півні ранок.
Прибрав шатро понад землею Всесвіт
Й ховає разом з зорями у безвість.
До неба трави підняли долоні,
Вже й очі протирають квіти сонні…
Сплило й червоне жариво на прузі,
Бліда ж зірниця мов завмерла в тузі,
З небес німотно дивиться-- не блимне--
На розсвітання прохолодно-димне…
Тривожиться за когось і не гасне,
Готова вмить до ніг його припасти…
Щось стримало незриме, потаємне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838369
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
Золота краплинка в небі
Мерехтить, немов маяк,
Виринає про потребі
З хмар плавучих, як мідяк.
Так далеко — не дістати
Крізь нічну імлу-вуаль.
Довкруж зорі, як цукати,
Підсолоджують печаль. 9/06/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838360
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
Кажуть, сльози лікують. Налийте мені грам двісті…
А які є смаки? Щоб не дуже гірчили…
А для профілактики що підкажете їсти?
Вас такого у школі не вчили?
Кажуть люди, помічна є мазь з екстрактом віри…
Та я пробувала - мені не допомагає.
Мастила нею сердечні рани на шкірі,
А воно чогось не заживає...
Я недавно читала в медичних журналах,
Що любов – панацея від горя…
Але де ж дістати оригінала
У підробок в яскравих обгортках горах?
А у вас так було? Ви самі як лікувались?
Як серце міцним зробили?
А… Ви теж сльозами вмивались…
- Обережно несіть, щоб не розлили…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837626
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019
Отут і спочину:
на лоні древніх степів,
порослих казками і ковилою,
вдихаючи небо усе, аж
до останньої краплі
(воно ж бо не раз ще відродиться).
Хвилі все котяться й котяться
морем духмяних трав
і лоскочуть думки.
А довкруж деревій, деревій, деревій
і пахучий такий,
і такий довговічний
білим квасом напоює спраглість очей,
мов холодний пломбір на вустах дитинства.
Степ живий...
Набагато живіший, ніж
офісні джунглі міст,
втоптані в бетон.
Степу ганглії тягнуться
від Потопу
й до нових
пришесть...
Як волошки співають
свої сині пісні!
А їх слухає вічність.
І я.
Розтинаючи хвилі,
ідуть степом деревляни
з Іскоростеня до...
сиплють з мішків
густо-густо
гарячі родзинки цмину,
жовті.
І сміються
аж степ затихає.
Чутно дихання їхнє...
Спочину отут.
Щастям повниться серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837407
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019
Сонце вдягається в колір гранату,
Втомлено тліє блакить у вогні,
Свіже повітря заходить в кімнату,
Відблиски теплі горять на стіні.
В хату забігли, в руках - подарунки,
Впали щасливі на ліжко м'яке,
Теплою ковдрою з ніжних цілунків
Вкрив моє тіло...жагуче...палке...
Знову і знову закохуюсь в душу,
І, наче вперше, від ласки тремчу,
Ти - моє сонце, ти море, ти суша,
Щастям напою тебе досхочу.
Знай, що мене сотворили для тебе,
Я твоя - квітка, ти - поле моє...
Хмари розсуну, якщо буде треба,
Знай, моє серце навіки твоє.
В світлі метелики тихо літають,
Вечір сповзає з балкону у дім,
В дім, де кохають, де завше чекають,
В дім, де лежить із довіри килим.
Сонце пішло непомітно із чату,
В домі навпроти погасли вогні,
Дивиться місяць з вікна у кімнату,
Тіні дерев розповзлись по стіні...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837379
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019
ти з розуму мене щоночі зводиш,
знайшла в моїх думках для себе роль,
тепер ти в мої сни завжди приходиш,
вгадала від дверей душі пароль.
сьогодні в сні зі мною розмовляла,
і пахла шоколадом з молоком,
батистову суконку поправляла,
і сонця диск крутився за вікном.
а потім він скотився у квартиру,
осяяв довгий ряд химерних лиць,
мольберт із полотном плодів інжиру,
і маски, що всміхалися з полиць.
за стінами гуділи древні труби,
а я хотів торкнутись твоїх губ...
холонув простір і скрипіли зуби,
від холоду змерзав самотній дуб.
в обдерту шафу від снігів сховались,
цілунки...спека...хвиля до злиття -
і знову гонг! тіла не поєднались,
нас видернув зі сну гачок буття...
я теж, мабуть, тебе щоночі зводжу,
я теж знайшов в тобі для себе роль...
тепер і я у сни твої приходжу,
я теж вгадав дверей твоїх пароль.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837378
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019
Літо, літо, літечко,
Розпесть ниву житечком
І розгойдуй вітерцем —
Буде він твоїм взірцем!
Ще порадуй зливою —
Райдужно-красивою,
Сонцем щедро осіни
Після довгої весни.
Устеляйся квітами,
Вигравай трембітами,
Зазирни за небокрай,
Тільки швидко не втікай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837200
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019
Поміж квітучих яблунь, малесеньке дівча
В веснянках, босоноге, а пояс конюшина
Лиш в одних трусиках, щоранку зустріча
Це райдужне літечко, де пахне шипшина…
Туман легкий, молочний, на плечі ледь припав
Прохолода, аж пестить, відступа сонливість
Ясненький промінь сонця, з вітерцем обіймав
Квіти вабили очі, окраса, чарівність…
Земна врода, літечко… Глибока небо синь
Весь небокрай ситечком, з білесеньких хмарин
Трава ніжки лоскотить, роса тихо дзінь - дзінь
Ледь мерехтить, неначе розсипаний бурштин…
Щасливі оченята… Скупалася в росі
І вже біжить до мами, про все розповісти
Чудове літечко! І так тепло на душі!
Давай рідненька, разом потішимось красі!
01.06.2019р
Шановні друзі!
З першим днем літа!
З Днем захисту дітей!
Миру, щастя і любові всім!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837205
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019
натягнуті струни з емоцій так гучно порвуться,
натягнуті гнівом - свобода від довгих тремтінь...
як ехо далеке ,твої почуття відізвуться,
розвіяні часом, кохання не вічне, лиш тлін...
з терпких обіцянок, де крила із мрій не розкрились...
емоції шквалом знесуть усе чисто рікою,
з бурхливості слів... залишаться лишень три крапки,
маленька надія, де все ще сховалось... можливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837155
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Спустошенність в душі моїй вирує,
Розсипалась надія...трішки жаль...
Кричу у простір...тільки тиша чує,
Відлунюює від стін важку печаль.
Хтось плаче у душі, лице сміється,
Подумалось: так просто! Але ж ні,
Ця посмішка не просто нам дається,
Коли серденько топиться в сльозі.
Коли у світі власному напруга,
Коли питання линуть до Творця:
Навіщо і куди? Навколо хуга...
По венах бродить сумнів без кінця.
В такі моменти посмішка, мов брила,
Така важка, як кілька мегатонн,
В такі моменти я складаю крила
Іду в метро й купую там жетон.
Спустошенність, немов сира безодня,
Ні мрій в такій душі, ані бажань...
І тільки лиш рука з небес Господня
Витягує на землю зі страждань.
Я вірою змиваю сіль із серця
І знов всміхаюсь сонцю і грозі,
Ця посмішка не просто нам дається
Коли серденько топиться в сльозі.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837137
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019
У чорній мантії підкралась нічка,
Агати магії навколо.
А ось і місячна з*явилась свічка,
Зірок розкрилися долоні.
Твоя любов , немов безмежний Всесвіт.
Душа зливається з душею.
І почуттів єднає диво-сервер,
І квітнуть білії лілеї.
То ж ніч ця п*є на бруденшафт із нами,
Бо під покровом Афродіти.
Торкається гарячими вустами,
І знову хочеться любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837120
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019
скорилася, змирилася,
влипають в скло дощі.
закрилася, зносилася
сорочка на душі.
боялася, ховалася,
як мушля у піску.
кохалася, цуралася
і падала в ріку.
оголена, розгромлена,
сиділа у пітьмі.
знедолена, підтоплена,
мов хата навесні.
змерзаючи, стискаючи
руками срібний хрест,
не знаючи, блукаючи
повзла на Еверест.
крутилася, спинилася,
мов дзиґа на краю,
дивилася, скотилася
сльозина у пітьму.
хрестилася, навчилася
летіти над буттям.
зцілилася, омилася
і збудувала храм.
розділася, відкрилася,
у світлі дня стою,
молилася, зустрілася
із тим, кого люблю...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836922
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 30.05.2019
Дивлюсь у захваті, не вимовлю і слова:
Відкрилися ворота райські на землі!
І полилась мелодія чудова
Понад житами ранньої зорі!
Духмяним різнотрав’ям диха вітер,
Співають серенади цвіркуни,
Полощуть в річці верби коси-віти,
Чаклують ранок в небі чаклуни.
Потягуються на лататті малі жабки,
Ще бусел спить – весь світ іще для них,
Стрибають в лози, грають ляпки-лапки,
Сміється в вуса добрий водяник.
Дзвенить роса, упавши на дзвіночки,
Дзвенять дзвіночки: -Дзень-дзелень-дзелень!
Прокинься, світе, вмий заспані очки,
Землею йде новий щасливий день!
І обрій вже горить, палає небо,
Розлилось полум’я, в промінні гасне ніч,
І я стою щаслива, бо так треба –
Щоб темні тіні розбігались навсібіч.
Бо вже відкрилися ворота раю,
Геть ніч! Геть морок із чола!
Святий черговий день розпочинаю
Так, наче вчора зовсім не жила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836804
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
Дивлюсь у захваті, не вимовлю і слова:
Відкрилися ворота райські на землі!
І полилась мелодія чудова
Понад житами ранньої зорі!
Духмяним різнотрав’ям диха вітер,
Співають серенади цвіркуни,
Полощуть в річці верби коси-віти,
Чаклують ранок в небі чаклуни.
Потягуються на лататті малі жабки,
Ще бусел спить – весь світ іще для них,
Стрибають в лози, грають ляпки-лапки,
Сміється в вуса добрий водяник.
Дзвенить роса, упавши на дзвіночки,
Дзвенять дзвіночки: -Дзень-дзелень-дзелень!
Прокинься, світе, вмий заспані очки,
Землею йде новий щасливий день!
І обрій вже горить, палає небо,
Розлилось полум’я, в промінні гасне ніч,
І я стою щаслива, бо так треба –
Щоб темні тіні розбігались навсібіч.
Бо вже відкрилися ворота раю,
Геть ніч! Геть морок із чола!
Святий черговий день розпочинаю
Так, наче вчора зовсім не жила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836804
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
Жовті каченята
Влізли до калюжі.
Забруднили лапки,
Але все ж байдужі,
Що побачить мама
Качка вайлувата,
Всіх почне сварити,
Особливо тата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836717
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 27.05.2019
Ти так пильно мене розглядаєш,
Мов тварину у джунглях густих,
То під лупою душу вивчаєш,
То жадаєш знайти в мені гріх.
Так, я грішна, як всі на планеті,
Як мільйони звичайних людей,
Гріх повсюди: в житті, в інтернеті,
Він в світанках і в серці ночей...
Не дивися так пильно, не треба,
Краще просто за руку візьми,
Мовчки ляжемо вдвох просто неба
І вдихнемо повітря грудьми...
Не дивись, не троюдь мою душу,
І сховай свою лупу в рюкзак,
Випий соку чи з'їж спілу грушу,
І зніми свій розшитий піджак.
Ну чому ти мене розглядаєш?
Краще глянь, як сузір'я горять...
Ти не зможеш знайти, що шукаєш,
Краще просто відчуй благодать...
А між нами з тобою є схожість,
Ти є в кожного з добрих людей,
Ти безгрішна, прискіплива совість,
Ти одна замість сотні судей.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836343
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 25.05.2019
О МІЙ МІСЯЦЮ ЛЕЛЮ
О мій місяцю лелю -серце моє!
до тебе лечу у безсонні ночі .
і дивлюсь, у Всесвіт у вікно твоє...
і прошу мрію скарби найдорожчі.
Я птаха ,приречена на самотність,
і в заметіль зими шукаю тепла.
вірю ,у силу духу- неповторність...
у твоїм царстві, сяє моя зоря.
О величний князю місяцю ясний !
у чорнооку ніч, я корюсь тобі .
і на крилах лечу у рай прекрасний
щоб віднайти ,крихту щастя для душі.
Я замріяна -у пречисті небеса
закохана, у ніжну пісню весни.
від землі ,втікає самотня душа,
надивитись як сяють ясні зірки
Крізь світи зорю до берега Дністра
послухати ,як шумлять віттям ясени.
Будую міст де біжить ріка життя
і я щаслива бо чую мелодію весни.
Земля засніжена білими снігами,
і закута, у довгі зимові сни.
а моя душа, прагне літа ночами...
де верба ,над ставом квітучі береги.
Я не прошу, ні золота, ні срібла...
а вдихнути, у пахощі зелен гаю,
злітаю, у ніч де блаженне світло...
де вишня, у саду цвіте у розмаю.
Полохливу птаху вітром не лякай!
зоряним дощем мою путь освяти.
У рідній мові у слові приласкай,
і на семи вітрах у даль мене неси.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829324
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019
А де знаходиться душа?
Ша... Не сполохай її.
Це така тонка субстанція,
До серця пролягла
Її дистанція.
Ось там і замешкала вона.
Вона - сама душа. Ша...
Ранима і така чутлива.
Погляд. Думка. Слово.
І душа радіє,
І душа страждає.
Ніхто її не розгадає.
Вона таїна.
У серці надійно
Схована вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829317
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Я залишусь на роздоріжжі без тебе й без імені,
Не кричатиму, не молитиму, просто піду.
Тільки очі із неба засяють волошками синіми,
Сиплять блискітки срібні на кригу між нами тверду.
Поверну в інший бік і губитиму сльози лиш перлами,
Може, вітер улітку закотить в зелену траву,
Може, як насінини, зростуть аж до неба стеблами,
Може, наче крижинки, розтануть у ніч грозову.
Може, діти знайдуть і додому нестимуть, як м'ячики
У долоньках маленьких, неначе предивні скарби,
Дивні мрії мої вже чужі зігріватимуть пальчики,
Розростуться по світу, як після дощу гриби.
Я залишусь на роздоріжжі без тебе й без імені,
Не кричатиму, не молитиму, просто піду.
Тільки спогади, мої вірні картинки сповільнені
У кутку в темну скриню, всміхаючись, мовчки складу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824281
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019
ЛЕЧУ НА УКРАЇНУ ІЗ ЖУРАВЛЯМИ
Соняшник повертає голівку до сонця,
де випромінює сонячне світло тепло.
Щоб налити зернину у своїх долонцях
роздати людям щастя та радість і добро.
Я як соняшник вдивляюсь у синє небо,
тягнусь ,де є ласкаве проміння золоте.
Всесвіт, освітлює у даль стежки для мене,
І з небесної криниці черпаю святе.
Соняшник, у полі сяє, як ясні зорі...
і дозріває поміж нивами пшениці.
а вітерець колише пелюстки шовкові,
Верстаю, милі до додому до світлиці.
Я Лечу ,в роздолля з журавлями,
На крилах жаданих мрій ранньої весни.
І зелене море оспівую піснями-
А у травах,вдихаю зореквіт з роси.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823998
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019
Присвята всім матерям, які втратили сина на Майдані і війні.
О дитино моя -ти любов і ніжність!
Ясне сонечко-Ангела два крила.
Йду ,за тобою синочку у вічність,
Крізь сизі тумани і терни життя.
Гасну свічею від відчаю розпуки,
Не бачу, білого світу іду в заметіль.
Ніхто ,не замінить сина, одні муки...
Смерть ,пожирає душу -землі сіль.
Прости,що побиваюсь за тобою-
не знаходжу ,місця собі на землі,
Несе, течія ріки за бистрою водою,
Шукаю ,берег надії вчорашні дні.
Сльози ,каменем зросли у ношу,
Вітер, шмагає в лице бичем дощу...
Невимовна туга ,рве навпіл душу-
І я незнаю, чи мертва... а чи живу.
Без тебе -сирота... верба при дорозі-
Душа, згорає у попіл від горя і біди.
А ти сяєш ,зорею під небесами у. Бозі,
О сину мій ,що не захистила прости.!
Надворі ,зима холод мороз хуртовина,
Вітровії, замели білі сніги до порогу
А сива мати, додому чекає, жде сина-
Слізьми, вмиває личко молиться Богу. .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823541
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Її зустрів, таку відкриту,
Ні граму фальші - чистота...
А тіло - наче з оксамиту,
Вона то грішна...то свята.
Її зустрів, таку цікаву,
Браслет із яшми на руці,
У сірий день - завжди яскрава,
Із родимкою на щоці...
Її зустрів, таку містичну,
Із дримбою в тонких руках,
Таку жадану, гіпнотичну,
Немов оаза у пісках...
Її шукав, таку незнану,
Мов Андромеду в телескоп,
Вона шепоче до туману,
І п'є із вуст землі сироп.
До неї йшов з-за океану,
Голодний, босий...і з вином...
Її зустрів, таку рум'яну,
Відчув, що знав її давно...
Її знайшов...і знову Вірю
Вона - мій шерп у Гімалаях!
Її назвав: " Духовна Рія"-
Одвічний шерп в світах безкраїх!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823388
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Темна нічка тече по кварталах,
За вікном - шорхотіння сльоти,
Хтось живе у холодних підвалах,
І вдивляється в тінь самоти...
Бачить постіль тепленьку і чисту,
Коли спить біля свого вогня...
Чимчикує, мов привид по місту,
Розчиняючись в променях дня.
Їдким смородом тхне від кофтини,
Шмурдяком пахнуть руки й вуста,
Мов приховані світу частини,
Мов незримі на мапі міста...
Дикий вітер б'є в раму віконну,
І здіймає в повітря сміття,
Хтось в підвалі повісив ікону,
Тихо молиться їй все життя.
Розлетілось сміття по кварталах,
Стогнуть траси під шепіт сльоти,
Хтось живе, мов примара в підвалах,
Ставши тінню в руках самоти...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823239
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
Якби я мала, -синку пташинні крила?...
полетіла ,за тобою у синє небо.
і зорею небесний рай освітила
Сонечком осяяла стежки для тебе.
Скажи ,дорогий сину де ти зараз є?...
Дай якийсь знак,мені - з високого неба
краєм ока, гляну у віконце твоє,
тай килим маків простелю для тебе.
Дні ночі до тебе прокладаю мости,
і у смутку, в дитинство біжу босоніж.
Де у саду ,зростали юності роки,
А тумани, ведуть у вічність роздоріж.
Заблукала, між хмар океані синім,
і не можу ,до тебе стежку віднайти...
О брате -вітре, неси вітання дитині...
подаруй, світу білі троянди весни.
Я віддам, тобі сину всі скарби земні...
Щоб ти воскрес,ожив у новому житті.
Гасну свічею, нема радості мені...
Озовись ,де ти?... я несу любов душі.
Чекаю,жду щоб прийшов до мене у снах
Білим голубом торкнувсь у шибку мою
Шукаю, повсюди ...лечу -як синій птах,
Щоб зацілувать, рани голівку твою.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823237
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Котилось сонечко… донизу,
Промінчик пестив, купку хмизу,
Куль - баба вранці, у дрімоті,
Павук тче килим, він самотній.
Тримають путь, додому бджілки,
Нектаром сповнені, клітки,
Сховався вечір, у тумані,
Все небо в хмарному жупані.
Зненацька пташка, закричала,
Земля скорилась, задрімала,
Спів соловейка, чути з лісу,
Свою готує…. ніч завісу.
22.07.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801040
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 28.07.2018