Galkka2: Вибране

Олена Квітень

Замок спiвучих вiтрiв


Гори  шафрановi  вкритi  рiзьбою  ходiв  та  отворiв,
Зроблених  в  каменi  здавна  малими  й  старими  вiтрами.
Далi,  мiж  хмар,  наче  струни,  натягненi  вежi,
Далi  –  лиш  те,  що  згубилось  одвiку  в  небесному  мoрi,
Те,  що,  ламаючи  променi  свiтла,  яснить  кольорами,
Стрiмкiстю  мурiв  неначе  змiтає  усталенi  межi.
Стяги  безмірними  крилами  зрушують  свiт,  i,  здається,
«Повний  вперед!»  –  пролунає  за  хвилю  безмовна  команда.
Гомiн  і  спів,  передзвін  кришталевий  –  вiдсутнi  ремарки,
Буря  вдягає  вітрилами  вежі,  у  щоглах  сміється  
(Може,  то  тiльки  полоски  туману  прозорим  глiсандо)…
Рвуться  у  простiр  живi  галереї,  колони  та  арки,
Сніжне  мереживо  сяє  –  летючi  повiтрянi  сходи.
Зверху,  на  шпилi  –  там  роза  вiтрiв  променіє  вустами.
Дихають  шелестом  зали,  шепочуть,  насвистують  хитро,
Нiби  з  тяжінням  земним  досягнувши  таємної  згоди…
З  бiлого  скла,  кришталю  й  порцеляни  раптово  постане
Замок  співучих  вiтрiв  i  вітрил  у  повiтрi  creatus  ex  vitro.

*creatus  ex  vitro  –  утворений  зi  скла  (лат.)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839911
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Ольга Калина

Сонце сідає

Ти  бачиш,  сонце  вже  сіда́є,
Рум’янцем  небо  багряни́ть.
Високо  жайвір  ще  співає,
А  поле  слухає,  мовчить.

На  полі  жито  достига́є,
До  сонця  тя́гнеться  увись.
І  від  землі  всю  міць  черпає,
Вже,  майже,  стигле  –  подивись.

Тут  вітер  бавиться  в  колоссі,
Знайшов  волошок  пелюстки́.
Неначе  неба  синю  просинь,
Гойдає  по́махом  руки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839914
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Lana P.

Місяць і верба

Примостився  місяць  на  розкішній  кроні  —
Підпирає  щічки  віттячком  верби,
Листячком  лоскоче  срібносяйні  скроні,
А  навколо  нього  —  хмари,  як  гриби,
У  шапках  біленьких,  що  не  видно  ніжок  —
Виросли  миттєво  в  пору  дощову,
По  бокам  обсіли  в  формі  сироїжок,
Острах  наганяють  на  нічну  сову.
Та  давай  кричати,  блимати  очима,
Наче  ліхтарями,  в  темному  дуплі.
Місяць  зашарівся,  став  немов  цитрина,  
Враз  купчасті  хмари  зникнули  в  імлі.
На  вербицю  красень  одягнув  корону,
Хоч  і  не  надовго  —  все  ж  позолотив,  
Ощасливив  кралю  —  сам  подавсь  до  трону,
Почуття  залишив  у  безмежжі  див.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839884
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Svitlana_Belyakova

Нiжно сутiнки закутують…

Ніжно  сутінки  закутують
теплотою  -  завісою,
беруть  у  свій  туманний  полон,
піднімають  мене  з  колін.
Неначе  в  цій  тиші
я  врятована  і  більше  ніколи
не  залишуся  одна.
Здалека  звучить  мелодія  дощу  Шопена
мене  кружляє  сміливо,
навіть,  якщо  ніхто  і  ніде  мене  не  чекає,
у  Душі  затишно  і  Серце  співає.
Хочеться  Жити  не  дивлячись  на  дощинки
сестрички  -  сльозинки.
Круги  дощ  малює,
ллє,  як  із  відра,
зливою  балує.
Сміливий,  зухвалий,  потрібний,
насолоджуюся  промокаю,
ніби  дівчинкою    безглуздою,  малою,
себе  відчуваю.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839855
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Неправда

Неправда...  Мрії  збуваються,
Коли  так  сильно  мрієш  ти...
В  житті  чогось  добиваєшся,
Будуєш  для  щастя  мости.

Неправда...  І  доля  стелиться,
Білим  цвітом  в  наше  життя.
Тоді,  нестрашна  хурделиця,
Коли  ідуть  вдвох  до  кінця.

Неправда...  Мені  не  мариться,
Твій  голос  в  яскравому  дні.
Ти  кожен  раз  повертаєшся,
Як  тільки  погано  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839833
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Інна Рубан-Оленіч

Тут все рідне, тут усе моє.

Стежка  полем  в’ється  між  житами,
У  краї,  де  сонечко  встає,
Жайвори  співають  дивні  гами,
Тут  все  рідне,  тут  усе  моє.

Вдалині  покошені  долини,
Тут  проміння  між  снопів  снує,
Пахне  сіно  сонячної  днини,
Тут  все  рідне,  тут  усе  моє.

На  обніжках  дивовижні  квіти,
Райдуга  забарвила  в  своє,
Обіймають  світ  вербові  віти,
Тут  все  рідне,  тут  усе  моє.

В  небі,  як    у  морі  хмари-хвилі,
Чи  гарніше  щось  у  світі  є?
Тут  усі  куточки  серцю  милі,
Тут  все  рідне,  тут  усе  моє.

23.06.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839795
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Lana P.

Як сонце…

Як  сонце  спочиває  на  горі-вершині,  —
Вінчається  любов  у  сяючій  короні,
З  коштовностей-скарбів,  розсипаних  зі  скрині,  
І  возвеличується  на  небеснім  троні.

Довкруж  роса  розсіює  сріблясті  блиски
На  кожну  сплячу  квітоньку  в  пахучих  травах,
Наблизив  горизонт  проміння  до  колиски  —
Палахкотить,  переливається  в  загравах.

Призахідні  вітри  направились  до  річки,
На  відпочинок  аж  до  ранку  —  є  причина  —
На  них  принадливі  вичікують  смерічки,
В  розмитих  сутінках  з  блакитними  очима.

Самодостатній  місяць  виглянув  з-за  штори
Хмарок  —  насолодитися  п’янким  весіллям.
Кохання  душ  розширює  земні  простори,
Залюблених  і  зачарованих  привіллям.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839782
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Картини майстра постають

На  пасовисько  вийшли  коні
Їх  гриви  ніжні  наче  шовк.
Б'ють  копитами,  мов  в  долоні,
На  відпочинок  день  пішов.

Роса  горохом  пада  в  трави,
Туман  лягає  в  береги.
Притихли,  не  шумлять  діброви,
Став  тьмяний  місяць  угорі.

Не  видно  зір,  сумує  небо,
Лише  дзвіночок  дзінь  і  дзінь...
Гуртує  він  коней  до  себе,
У  берегах  лунає  він.

Де  зможеш  ти  таке  побачить,
Де  зможеш,  ще  таке  почуть.
Лише  природа  цим  віддячить,
Картини  майстра  постають...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839750
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Редьярд

На жизнь смотрел я вроде трезво

На  жизнь  смотрел  я  вроде  трезво
Искал  для  счастья  все  пути
Но  понял  я  что  бесполезно  
Искать  вовне,  что  есть  внутри

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839630
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Чайківчанка

Я БЕЗ ТЕБЕ ВЧУСЯ ЖИТИ

А  Я  БЕЗ  ТЕБЕ  ВЧУСЯ  ЖИТИ
А  я,  без  тебе  вчуся  жити...
У  мріях,журавкою  літаю.
Життя  ,ще  раз  не  повторити
І  не  вірю,що  тебе  немає..
Я  не  можу,  твій  образ  забути
Ти  ,у  сні  снишся  ночами  мені.
втрачаємо,не  можемо  осягнути
Що  немає,  більш  рідних  на  землі.
Крутиться  ,земля...життя  триває
Я  додому  ,тебе  чекаю  ,жду.
Тануть  сніги.Зима  минає
Лелека,несе  сумну  весну.
Від  себе,  втікаю  в  нікуди...
Іду  ,мов  у  пустиню  Сахару.
холод,від  Антарктичної  мерзлоти
Ні  жива,ні  мертва  від  удару.
Живу  ,минулим  ...а  не  майбутнім
Літо  ,цвіте....на  душі  -зима.
І  лечу,увись  вітром  попутнім
Наді  мною  ,ллє  дощ.В  очах  сльоза.
Так  хочу  ,почути  голос  твій.
Щоб  по  -телефону  подзвонив.
Мовчить.Замовк  телефон  мій.
І  переглядаю,смс  що  залишив.
Я  ,несу  тобі  троянди  букет  
на  могилі,  запалюю  свічу.
У  вірші  ,нотую  цей  сюжет
Доземний  ,поклін  тобі  віддаю.
М  .Чайківчанка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839600
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Valentyna_S

…бо я удома

Заснув  ставок.  Здається,  і  не  дише.
Крильми  метелик-хіпі    захват  пише.
Старенькі  верби,  зовсім  посивілі,
Розшукують  даремно  долі  хвилі,
Однак,    вродливиць  дивних  бачать  лише.

Рогіз  в  циліндрі    чистім--  ні  пушинки  —
В  «завмри»  загрався.  Може,    на  квітинки
Він  задивився  білого  латаття
Або  калюжниць  у  жовтеньких  платтях…
Я  ж  спомини  збираю  по  крупинках.

Новий  місток  підставив  дужу  спину,
Мене  відводить  на  вузьку    стежину.
Ти  щезла,  стокілометрова  втомо,
Бо    я    удома.  Знову  в  себе  вдома.
Душею  й  серцем  врешті-решт  спочину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839593
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019


Sukhovilova

розбита душа…

у  шафі  зігнулась  старенька  світлина,
облущились  стіни  і  рами  вікна,
легенько  гойднулась  руда  скатертина,
що  мирно  покоїлась  в  плямах  вина.
і  раптом  свічки  на  столі  загорілись,
запахло  жасмином  з  віконних  щилин,
почулись  розмови  і  люди  з'явились,
неначе  зійшли  із  пожухлих  світлин.
усе  гомоніло  у  ритмах  бурхливих,
наряди,  кольє,  діаманти  і  сміх...
багато  відвертих,  десятки  фальшивих,
та  всім  їм  хотілось  розваг  і  утіх.
тут  друзі,  тут  рідні,  тут  просто  знайомі,
вино  виноградне  і  келихів  дзвін,
неначе  весь  світ  у  маленькому  домі
ожив  і  вирує  між  цеглою  стін.
гарячим  повітрям  наповнився  простір,
що  солодко  пахне  життям  і  вином,
хтось  тут  залишився,  а  хтось  просто  в  гості...
вже  перші  сніжинки  летять  за  вікном...
хитається  в  холоді  кущик  жасмину,
свічки  в  порохах  на  комоді  стоять,
це  все  ожило  лиш  на  мить,  на  хвилину,
і  знов  голі  стіни  безжально  мовчать...
у  шафі  зігнулась  старенька  світлина
сховалась  кімната  в  листках  спориша,
вона,  мов  чиясь  непрожита  хвилина,
яку  так  плекає  розбита  душа...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839574
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019


Мандрівник

На березі моря

[i]Хочу  жити  
на  березі  моря
у  твоїх  очах.
Та  знов  передали  
штормове  попередження  :
грози,  шквали,  буревії,  -
як  заперечення  
моменту  романтики
людського  буття...
Піду  в  рятувальники  -
така,  значить,  доля
триматись  парасолі  
наших  чуттів.
Шукаю  закапелка
серед  стихії,
де  простір  мутніє,
вітри  шаленіють
і  дивно  щось  зріє...
У  хвилях  прозорості  слів
зійшла  веселка  !
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839403
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 21.06.2019


Лілія Левицька

Моя любов. . Моє кохання

Моя  любов  -  коли  ти  лиш  радієш..
Коли  все  добре  й  світло  на  душі..
Моє  кохання  -  це  коли  ти  губиш..
Всю  свою  радість,віру  у  життя..
Моя  любов  -  коли  не  маєш  перешкод  ти..
Моє  кохання  -  це  коли  ти  програєш..
Моя  любов  -  коли  ти  усе  маєш,
коли  здоровий,енергійний  ти..
Моє  кохання  -  коли  ти  в  недузі,
лежиш  безсилий,ледве  дишеш  ти..
Моя  любов  -  не  лише  користати,
щось  в  тебе  брати,  в  тебе  позичати..
Моє  кохання  -  тобі  віддавати,  усім  ділитись..
В  біль  поринати,і  страждати..
Лише  з  тобою  і  страждати..
Моя  любов  -  це  те,лише  казати..
''кохаю'',''довіряю''  ,''не  віддам''..
Моє  кохання  -  діями  казати...
І  довіряти...Навіть  смерті  в  руки  не  віддати..
Моя  любов  -  казати  і  казати..
Моє  кохання  -  лиш  тебе  кохати..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839466
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019


НАДЕЖДА М.

Я із минулого прийшла

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SG1ama7O96s[/youtube]

Відчуй  мене,  хоч  я  далеко.
Відкрий  зачинене  вікно,
Я  -  прохолодний  вітер  в  спеку,
Другого  поки  не  дано.

Почуй  мене,  я  -  шелест  листя,
Я  -  тінь,  я  -  радість,  благодать.
Навколо  глянь,  ти  зупинися..
Почув?  Це  -  струни  їх  звучать.

Будь  обережним:  поряд  квітка,
Дивися,  вся  вона  в  росі.
Чи  знаєш  виросла  тут  звідки?
Тобою  вплетена  в  косі.

Умийся  ранньою  росою,
Пройдись  по  скошеній  стерні.
Повір!  Іду  я  за  тобою...
Це  -  наяву,  а  не  ві  сні.

Торкнись  мене,  я  дозволяю.
Я  -  літо  ,  сповнене  тепла.
Я  -  зірка  та,  що  не  згорає..
Я  із  минулого  прийшла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839465
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019


А.Дальний

СВЕТ ПРЕДКОВ

Пух  повсюду  -  это  лето...
Загрустили  тополя.
Речка,  солнце  на  рассвете:
Дом  родной,  моя  земля.

Украина  -  дух  и  гордость!
Самый  радужный  мой  край.
И  звучат,  звучат  аккорды,
Музыкант,  родной,  играй!

Льются  песни,  дышит  слава.
Казаки  -  лихой  народ...
Воля  -  жизненное  право  -  
Тянет  воинов  в  поход.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839430
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вдихаю свіжість моря

Блищить  у  хвилях  море  бірюзою,
На  горизонті  цяточки  малі.
Каміння  слайдів  скупчилось  ордою,
Удаль  пливуть  розкішні  кораблі.

Он  парусник  у  далині  сумує
І  сонце  доторкається  води.
Веселий  вітерець  кудись  мандрує,
Лишились  на  піску  його  сліди.

Стою  і  насолоджуюсь  красою,
Квітчаста    парасолька  у  руці.
Зелені  трави  вмилися  росою,
Пробігся  промінь  сонця  по  щоці.

Вдихаю  свіжість,  що  дарує  море,
Вслухаюся  у  чайок  дивний  крик.
А  під  ногами  глибина  прозора,
Люблю  цей  неозорий  материк...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839426
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019


Sukhovilova

Загадкова тінь…

на  сцені  загадкова  тінь  з'явилась,
задумливо  поглянула  у  зал,
вербою  над  гітарою  схилилась,
здригнулись  теплі  струни  і  вокал.
на  очі  впала  часточка  волосся,
на  шиї  вени  стали,  мов  дроти,
одежа  лоскотала  ноги  босі,
які  вкривали  залишки  сльоти.
вона  сховала  очі  у  повіки,
глибинні  звуки  розривали  зал,
то  ранили,  то  були  наче  ліки,
то  відкривали  вогняний  портал.
мов  білі  крила,  підіймала  руки,
розходився  в  душі  забутий  шов,
у  просторі  кружляли  чорні  круки,
а  з  ними  недоспівана  любов.
між  стінами  літав  і  бився  голос,
тремтів  на  шиї  дивний  талісман,
а  десь  за  вікнами  вирує  мегаполіс,
за  синім  обрієм  дрімає  океан.
вона  відкрила  очі,  зупинилась,
гітара  стихла...з  нею  і  вокал...
живицею  пісні  з  душі  сочились
в  порожній  і  холодний  темний  зал.
***

На  світлині  співачка,  музикант,  композитор,  автор  багатьох  пісень,  фіналістка  Голосу  Країни  і  просто  хороша,  добра  людина    Агата  Вільчик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839308
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Валерія19

Не чувствовать ничего

Не  чувствовать  ничего  -  это  роскошь!

Не  чувствовать  ничего  –  это  бедность,  
оглохшая  от  одиночества  нежность,  
ослепшая  от  предательства  верность,
И  любовь,  потерявшая    терпкость.

Ты  хочешь  сказать  это  роскошь  -
Пустота  и  безмолвие  сердца:
Не  волнует  людская  оплошность,
Коль  ослабли  петли  на  дверцах.

Не  чувствовать  ничего  -  это  роскошь!

Это    пьяная    в  «доску»  трезвость,
Растерявшая  силы  гордость,
И  в  душе  глубочайшая    бездна,
Память  болью  вчистую  стерта!

Не  чувствовать  ничего  -  это  роскошь!?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839264
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загублюсь…

Загублюсь  у  соснах,  серед  літа,
Де  каньйони  тихо  собі  сплять.
Де  краса  річок  й  озер  розлита,
Де  дуби  мов  вартові  стоять.

Загублюсь  з  тобою,  чи  без  тебе,
Помилуюсь  пасмами  беріз.
Хмарами  що  виткали  на  небі,
Неперехідний,  дрімучий  ліс.

Загублюсь  у  полі  серед  квітів,
Серед  трав,  що  миються  в  росі.
Заховаюсь  у  сплетінні  вітів,
Що  до  неба  тягнуться  в  красі.

Перейду  через  місток  веселки,
Що  коромислом  повис  після  дощу.
На  щоці  цілунок  літа  терпкий
Я  на  довгу  пам'ять  залишу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839265
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Чайківчанка

ЛЮБИ ЖИТТЯ

Люби  життя
Мій  дім,  під  небесами  у  безмежнім  просторі
Де,  у  Білі  ночі,зорі  ходять  як  пави.
А  там  Місяченько  ,сидить  на  царськім  троні...
І  осяює,місячну  доріжку  у  гай  у  трави.
Птахою  ,відриваюсь  від  землі  на  іншу  планету
Де  відлуннює  ,музика  в  зоряній  тишині.
Я  слухаю,спів  ангела  і  сонячні  сонети
Щоб  написати,вірші  принести  щастя  землі.
Я  ,тихим  вітром  розвію  печаль  журбу  з  душі
І  раньою  Зіркою,  веду  на  квітучі  береги.
Люби  ,життя  ...бо  один  раз  цвіте  на  землі
Ця  прекрасна  мить  -коротка,як  солодкі  сни.
Сиджу  ,самотня  у  тиші  на  краєчку  небокраю
І  думу,думаю  про  життя  божий  світ.
Життя,не  з  медом  ,але  красиве  у  земнім  раю?...
Не  проспи  молоді  літа....вдихай  у  пишноцвіт.
Не  біжи...сядь  ,на  хвилинку  відпочинь  ,Зупинись!...
Послухай  ,як  шумлять  верби  над  бистрою  водою.
Глянь,на  гаї  ,ліси  ,як  віти  здіймаються  увись?!...
І  шепочуть,:"люби  життя  ...іди  ,за  ним  тихою  ходою".

М  .Чайківчанка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839241
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Lana P.

Літечко

Джмеликом,
Метеликом  
Літечко  мигтить.
Квітами  і  хмеликом
Солодко  п‘янить.

Співами-
Мотивами
В  травах  цвіркотить,
Золотими  крилами
Бавиться  блакить.

Бабкою,
Кульбабкою
Відлітає  мить.
Райдужною  кладкою
Небо  майорить.

Зайчиком-
Стрибайчиком
Скаче  —  не  спинить!
Сонячним  калачиком
Вдалеч  відлетить.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838804
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 15.06.2019


Valentyna_S

Умилась  ніч    туманом  наостанок,
За  посторонки  тягнуть  півні  ранок.
Прибрав  шатро  понад  землею  Всесвіт
Й  ховає  разом  з  зорями  у  безвість.

До  неба  трави  підняли  долоні,
Вже  й  очі  протирають    квіти  сонні…
Сплило  й  червоне  жариво  на  прузі,
Бліда  ж  зірниця  мов  завмерла  в  тузі,

З  небес  німотно  дивиться--  не  блимне--
На  розсвітання  прохолодно-димне…
Тривожиться  за  когось  і  не  гасне,
Готова  вмить  до  ніг  його  припасти…
Щось    стримало  незриме,  потаємне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838369
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Lana P.

Місяць

Золота  краплинка  в  небі  
Мерехтить,  немов  маяк,
Виринає  по  потребі
З  хмар  плавучих,  як  мідяк.

Так  далеко  —  не  дістати
Крізь  нічну  імлу-вуаль.
Довкруж  зорі,  як  цукати,
Підсолоджують  печаль.                    9/06/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838360
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Волинянка

В аптеці

Кажуть,  сльози  лікують.  Налийте  мені  грам  двісті…
А  які  є  смаки?  Щоб  не  дуже  гірчили…
А  для  профілактики  що  підкажете  їсти?
Вас  такого  у  школі  не  вчили?

Кажуть  люди,  помічна  є  мазь  з  екстрактом  віри…
Та  я  пробувала  -  мені  не  допомагає.  
Мастила  нею  сердечні  рани  на  шкірі,
А  воно  чогось  не  заживає...

Я  недавно  читала  в  медичних  журналах,
Що  любов  –  панацея  від  горя…
Але  де  ж  дістати  оригінала
У  підробок  в  яскравих  обгортках  горах?

А  у  вас  так  було?  Ви  самі  як  лікувались?
Як  серце  міцним  зробили?
А…  Ви  теж  сльозами  вмивались…
-  Обережно  несіть,  щоб  не  розлили…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837626
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Ірина Кохан

Степ

Отут  і  спочину:
на  лоні  древніх  степів,
порослих  казками  і  ковилою,
вдихаючи  небо  усе,  аж
до  останньої  краплі
(воно  ж  бо  не  раз  ще  відродиться).
Хвилі  все  котяться  й  котяться
морем  духмяних  трав
і  лоскочуть  думки.
А  довкруж  деревій,  деревій,  деревій
і  пахучий  такий,
і  такий  довговічний
білим  квасом  напоює  спраглість  очей,
мов  холодний  пломбір  на  вустах  дитинства.
Степ  живий...
Набагато  живіший,  ніж
офісні  джунглі  міст,
втоптані  в  бетон.
Степу  ганглії  тягнуться
від  Потопу
й  до  нових
пришесть...
Як  волошки  співають
свої  сині  пісні!
А  їх  слухає  вічність.
І  я.
Розтинаючи  хвилі,  
ідуть  степом  деревляни
з  Іскоростеня  до...
сиплють  з  мішків
густо-густо
гарячі  родзинки  цмину,
жовті.
І  сміються
аж  степ  затихає.
Чутно  дихання  їхнє...
Спочину  отут.
Щастям  повниться  серце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837407
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Sukhovilova

Сонце вдягається…

Сонце  вдягається  в  колір  гранату,
Втомлено  тліє  блакить  у  вогні,
Свіже  повітря  заходить  в  кімнату,
Відблиски  теплі  горять  на  стіні.
В  хату  забігли,  в  руках  -  подарунки,
Впали  щасливі  на  ліжко  м'яке,
Теплою  ковдрою  з  ніжних  цілунків
Вкрив  моє  тіло...жагуче...палке...
Знову  і  знову  закохуюсь  в  душу,
І,  наче  вперше,  від  ласки  тремчу,
Ти  -  моє  сонце,  ти  море,  ти  суша,
Щастям  напою  тебе  досхочу.
Знай,  що  мене  сотворили  для  тебе,
Я  твоя  -  квітка,  ти  -  поле  моє...
Хмари  розсуну,  якщо  буде  треба,
Знай,  моє  серце  навіки  твоє.
В  світлі  метелики  тихо  літають,
Вечір  сповзає  з  балкону  у  дім,
В  дім,  де  кохають,  де  завше  чекають,
В  дім,  де  лежить  із  довіри  килим.
Сонце  пішло  непомітно  із  чату,
В  домі  навпроти  погасли  вогні,
Дивиться  місяць  з  вікна  у  кімнату,
Тіні  дерев  розповзлись  по  стіні...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837379
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Sukhovilova

Ти…

ти  з  розуму  мене  щоночі  зводиш,
знайшла  в  моїх  думках  для  себе  роль,
тепер  ти  в  мої  сни  завжди  приходиш,
вгадала  від  дверей  душі  пароль.
сьогодні  в  сні  зі  мною  розмовляла,
і  пахла  шоколадом  з  молоком,
батистову  суконку  поправляла,
і  сонця  диск  крутився  за  вікном.
а  потім  він  скотився  у  квартиру,
осяяв  довгий  ряд  химерних  лиць,
мольберт  із  полотном  плодів  інжиру,
і  маски,  що  всміхалися  з  полиць.
за  стінами  гуділи  древні  труби,
а  я  хотів  торкнутись  твоїх  губ...
холонув  простір  і  скрипіли  зуби,
від  холоду  змерзав  самотній  дуб.
в  обдерту  шафу  від  снігів  сховались,
цілунки...спека...хвиля  до  злиття  -
і  знову  гонг!  тіла  не  поєднались,
нас  видернув  зі  сну  гачок  буття...
я  теж,  мабуть,  тебе  щоночі  зводжу,
я  теж  знайшов  в  тобі  для  себе  роль...
тепер  і  я  у  сни  твої  приходжу,
я  теж  вгадав  дверей  твоїх  пароль.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837378
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Lana P.

Літо, літо, літечко…

Літо,  літо,  літечко,
Пести  ниву  житечком
І  розгойдуй  вітерцем  —
Буде  він  твоїм  взірцем!

Ще  порадуй  зливою  —
Райдужно-красивою,
Сонцем  щедро  осіни
Після  довгої  весни.

Устеляйся  квітами,
Вигравай  трембітами,
Зазирни  за  небокрай,
Тільки  швидко  не  втікай!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837200
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019


Ніна Незламна

Яке чудове літо

                                         
Поміж  квітучих    яблунь,      малесеньке  дівча
В  веснянках,  босоноге…  В  пояс  конюшина
Лиш  в  одних  трусиках,  щоранку  зустріча
Це  райдужне  літечко,    де  пахне  шипшина…

Туман  легкий,    молочний,  на  плечі  ледь  припав
Ця  прохолода  пестить…  Відступа    сонливість
Ясненький  промінь  сонця,  із  вітром  обіймав
Вабили  очі  квіти….  Окраса,  чарівність…

Земна  врода,  літечко…  Глибока  небосинь
Весь  небокрай  ситечком,  з  білесеньких  хмарин
Трава  лоскотить  ніжки,  роса  тихо  дзінь  -  дзінь
Аж  мерехтить  легенько,    розсипаний  бурштин…

Щасливі  оченята…    Скупалася  в  росі
І  вже  біжить  до  мами,  про  все    розповісти
Яке  чудове  літо!  Як  тепло  на  душі!
Давай  разом  рідненька,  потішимось  красі!
                                                                                                               

                 Шановні  друзі!

       З  першим  днем  літа!

         З  Днем  захисту  дітей!  

         Миру,щастя  і  любові  всім!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837205
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019


Квітка))

натягнуті струни…

натягнуті  струни  з  емоцій  так  гучно  порвуться,
натягнуті  гнівом  -  свобода  від  довгих  тремтінь...
як  ехо  далеке  ,твої  почуття  відізвуться,
розвіяні  часом,  кохання  не  вічне,  лиш  тлін...

з  терпких  обіцянок,  де  крила  із  мрій  не  розкрились...
емоції  шквалом  знесуть  усе  чисто  рікою,
з  бурхливості  слів...  залишаться  лишень  три  крапки,
маленька  надія,  де  все  ще  сховалось...  можливо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837155
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019


Sukhovilova

Не просто…

Спустошенність  в  душі  моїй  вирує,
Розсипалась  надія...трішки  жаль...
Кричу  у  простір...тільки  тиша  чує,
Відлунюює  від  стін  важку  печаль.
Хтось  плаче  у  душі,  лице  сміється,
Подумалось:  так  просто!  Але  ж  ні,
Ця  посмішка  не  просто  нам  дається,
Коли  серденько  топиться  в  сльозі.
Коли  у  світі  власному  напруга,
Коли  питання  линуть  до  Творця:
Навіщо  і  куди?  Навколо  хуга...
По  венах  бродить  сумнів  без  кінця.
В  такі  моменти  посмішка,  мов  брила,
Така  важка,  як  кілька  мегатонн,
В  такі  моменти  я  складаю  крила
Іду  в  метро  й  купую  там  жетон.
Спустошенність,  немов  сира  безодня,
Ні  мрій  в  такій  душі,  ані  бажань...
І  тільки  лиш  рука  з  небес  Господня
Витягує  на  землю  зі  страждань.
Я  вірою  змиваю  сіль  із  серця  
І  знов  всміхаюсь  сонцю  і  грозі,
Ця  посмішка  не  просто  нам  дається
Коли  серденько  топиться  в  сльозі.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837137
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Під покровом Афродіти

У  чорній  мантії  підкралась  нічка,
Агати  магії  навколо.
А  ось  і  місячна  з*явилась  свічка,
Зірок  розкрилися  долоні.

Твоя  любов  ,  немов  безмежний  Всесвіт.
Душа  зливається  з  душею.
І  почуттів  єднає  диво-сервер,
І  квітнуть  білії  лілеї.

То  ж  ніч  ця  п*є  на  бруденшафт  із  нами,
Бо  під  покровом  Афродіти.
Торкається  гарячими  вустами,
І  знову  хочеться  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837120
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019


Sukhovilova

Зустрілася

скорилася,  змирилася,
влипають  в  скло  дощі.
закрилася,  зносилася
сорочка  на  душі.
боялася,  ховалася,
як  мушля  у  піску.
кохалася,  цуралася
і  падала  в  ріку.
оголена,  розгромлена,
сиділа  у  пітьмі.
знедолена,  підтоплена,
мов  хата  навесні.
змерзаючи,  стискаючи
руками  срібний  хрест,
не  знаючи,  блукаючи
повзла  на  Еверест.
крутилася,  спинилася,
мов  дзиґа  на  краю,
дивилася,  скотилася
сльозина  у  пітьму.
хрестилася,  навчилася
летіти  над  буттям.
зцілилася,  омилася
і  збудувала  храм.
розділася,  відкрилася,
у  світлі  дня  стою,
молилася,  зустрілася
із  тим,  кого  люблю...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836922
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 30.05.2019


Волинянка

Ранок

Дивлюсь  у  захваті,  не  вимовлю  і  слова:
Відкрилися  ворота  райські  на  землі!
І  полилась  мелодія  чудова
Понад  житами  ранньої  зорі!

Духмяним  різнотрав’ям  диха  вітер,
Співають  серенади  цвіркуни,
Полощуть  в  річці  верби  коси-віти,
Чаклують  ранок    в  небі  чаклуни.

Потягуються  на    лататті  малі  жабки,
Ще  бусел  спить  –  весь  світ  іще  для  них,
Стрибають  в  лози,  грають  ляпки-лапки,
Сміється  в  вуса    добрий  водяник.

Дзвенить  роса,  упавши  на  дзвіночки,
Дзвенять  дзвіночки:  -Дзень-дзелень-дзелень!
Прокинься,  світе,  вмий  заспані  очки,
Землею  йде  новий  щасливий  день!

І  обрій  вже  горить,  палає  небо,
Розлилось  полум’я,  в  промінні  гасне    ніч,
І  я  стою  щаслива,  бо  так  треба  –
Щоб  темні  тіні  розбігались  навсібіч.

Бо  вже  відкрилися  ворота  раю,
Геть  ніч!  Геть  морок  із  чола!
Святий  черговий  день  розпочинаю
Так,  наче  вчора  зовсім  не  жила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836804
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019


Волинянка

Ранок

Дивлюсь  у  захваті,  не  вимовлю  і  слова:
Відкрилися  ворота  райські  на  землі!
І  полилась  мелодія  чудова
Понад  житами  ранньої  зорі!

Духмяним  різнотрав’ям  диха  вітер,
Співають  серенади  цвіркуни,
Полощуть  в  річці  верби  коси-віти,
Чаклують  ранок    в  небі  чаклуни.

Потягуються  на    лататті  малі  жабки,
Ще  бусел  спить  –  весь  світ  іще  для  них,
Стрибають  в  лози,  грають  ляпки-лапки,
Сміється  в  вуса    добрий  водяник.

Дзвенить  роса,  упавши  на  дзвіночки,
Дзвенять  дзвіночки:  -Дзень-дзелень-дзелень!
Прокинься,  світе,  вмий  заспані  очки,
Землею  йде  новий  щасливий  день!

І  обрій  вже  горить,  палає  небо,
Розлилось  полум’я,  в  промінні  гасне    ніч,
І  я  стою  щаслива,  бо  так  треба  –
Щоб  темні  тіні  розбігались  навсібіч.

Бо  вже  відкрилися  ворота  раю,
Геть  ніч!  Геть  морок  із  чола!
Святий  черговий  день  розпочинаю
Так,  наче  вчора  зовсім  не  жила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836804
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019


Romashe4ka

Каченята

Жовті  каченята
Влізли  до  калюжі.
Забруднили  лапки,
Але  все  ж  байдужі,
Що  побачить  мама
Качка  вайлувата,
Всіх  почне  сварити,
Особливо  тата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836717
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 27.05.2019


Sukhovilova

Мене розглядаєш…

Ти  так  пильно  мене  розглядаєш,
Мов  тварину  у  джунглях  густих,
То  під  лупою  душу  вивчаєш,
То  жадаєш  знайти  в  мені  гріх.
Так,  я  грішна,  як  всі  на  планеті,
Як  мільйони  звичайних  людей,
Гріх  повсюди:  в  житті,  в  інтернеті,
Він  в  світанках  і  в  серці  ночей...
Не  дивися  так  пильно,  не  треба,
Краще  просто  за  руку  візьми,
Мовчки  ляжемо  вдвох  просто  неба
І  вдихнемо  повітря  грудьми...
Не  дивись,  не  троюдь  мою  душу,
І  сховай  свою  лупу  в  рюкзак,
Випий  соку  чи  з'їж  спілу  грушу,
І  зніми  свій  розшитий  піджак.
Ну  чому  ти  мене  розглядаєш?
Краще  глянь,  як  сузір'я  горять...
Ти  не  зможеш  знайти,  що  шукаєш,
Краще  просто  відчуй  благодать...
А  між  нами  з  тобою  є  схожість,
Ти  є  в  кожного  з  добрих  людей,
Ти  безгрішна,  прискіплива  совість,
Ти  одна  замість  сотні  судей.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836343
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Чайківчанка

О МІЙ МІСЯЦЮ ЛЕЛЮ -СЕРЦЕ МОЄ

О  МІЙ  МІСЯЦЮ  ЛЕЛЮ
О  мій  місяцю  лелю  -серце  моє!
до  тебе  лечу  у  безсонні  ночі  .
і  дивлюсь,  у  Всесвіт  у  вікно  твоє...
і  прошу    мрію  скарби  найдорожчі.
Я  птаха  ,приречена  на  самотність,
і  в  заметіль  зими  шукаю  тепла.
вірю  ,у  силу  духу-  неповторність...
 у  твоїм  царстві,  сяє  моя  зоря.
О  величний  князю  місяцю  ясний  !
у  чорнооку  ніч,  я  корюсь  тобі  .
і  на  крилах  лечу  у  рай  прекрасний
щоб  віднайти  ,крихту  щастя  для  душі.
Я  замріяна  -у  пречисті  небеса
закохана,  у  ніжну  пісню  весни.
від  землі  ,втікає  самотня  душа,
надивитись  як  сяють  ясні  зірки  
Крізь  світи  зорю    до  берега  Дністра  
послухати  ,як  шумлять  віттям    ясени.
Будую  міст  де  біжить  ріка  життя
і  я  щаслива  бо  чую  мелодію  весни.    
Земля  засніжена  білими  снігами,
і  закута,  у  довгі  зимові  сни.  
а  моя  душа,  прагне  літа  ночами...
де  верба  ,над  ставом  квітучі  береги.
Я  не  прошу,  ні  золота,  ні  срібла...
а  вдихнути,  у  пахощі  зелен  гаю,
злітаю,  у  ніч  де  блаженне  світло...
де  вишня,  у  саду  цвіте  у  розмаю.
Полохливу  птаху  вітром  не  лякай!
зоряним  дощем  мою  путь  освяти.
У  рідній  мові  у  слові  приласкай,
і  на  семи  вітрах  у  даль  мене  неси.
М  ЧАЙКІВЧАНКА


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829324
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019


яся

Не дано.



                             А  де  знаходиться  душа?
                             Ша...  Не  сполохай  її.
                             Це  така  тонка  субстанція,
                             До  серця  пролягла
                             Її  дистанція.
                             Ось  там  і  замешкала  вона.
                             Вона  -  сама  душа.  Ша...
                             Ранима  і  така  чутлива.
                             Погляд.  Думка.  Слово.
                             І  душа  радіє,
                             І  душа  страждає.
                             Ніхто  її  не  розгадає.
                             Вона  таїна.
                             У  серці  надійно
                             Схована  вона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829317
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Кароліна Дар

Роздоріжжя

Я  залишусь  на  роздоріжжі  без  тебе  й  без  імені,  
Не  кричатиму,  не  молитиму,  просто  піду.
Тільки  очі  із  неба  засяють  волошками  синіми,
Сиплять  блискітки  срібні  на  кригу  між  нами  тверду.
Поверну  в  інший  бік  і  губитиму  сльози  лиш  перлами,
Може,  вітер  улітку  закотить  в  зелену  траву,
Може,  як  насінини,  зростуть  аж  до  неба  стеблами,
Може,  наче  крижинки,  розтануть  у  ніч  грозову.
Може,  діти  знайдуть  і  додому  нестимуть,  як  м'ячики
У  долоньках  маленьких,  неначе  предивні  скарби,
Дивні  мрії  мої  вже  чужі  зігріватимуть  пальчики,
Розростуться  по  світу,  як  після  дощу  гриби.
Я  залишусь  на  роздоріжжі  без  тебе  й  без  імені,  
Не  кричатиму,    не  молитиму,    просто  піду.
Тільки  спогади,  мої  вірні  картинки  сповільнені
У  кутку  в  темну  скриню,  всміхаючись,  мовчки  складу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824281
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Чайківчанка

ЛЕЧУ НА УКРАЇНУ ІЗ ЖУРАВЛЯМИ

ЛЕЧУ  НА  УКРАЇНУ  ІЗ  ЖУРАВЛЯМИ
Соняшник  повертає  голівку  до  сонця,  
де  випромінює    сонячне  світло    тепло.
Щоб  налити  зернину  у  своїх  долонцях
роздати  людям  щастя  та  радість  і    добро.
Я  як  соняшник  вдивляюсь  у  синє  небо,
тягнусь  ,де  є  ласкаве  проміння  золоте.
Всесвіт,  освітлює  у  даль  стежки      для  мене,
І  з  небесної  криниці  черпаю  святе.
Соняшник,  у  полі  сяє,  як  ясні  зорі...
і  дозріває  поміж  нивами  пшениці.
а  вітерець  колише  пелюстки  шовкові,  
Верстаю,  милі  до  додому  до  світлиці.
Я  Лечу  ,в  роздолля  з  журавлями,
На  крилах  жаданих  мрій  ранньої  весни.
І  зелене  море    оспівую  піснями-
А  у  травах,вдихаю  зореквіт  з  роси.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823998
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Чайківчанка

СИНОЧКУ , МІЙ ПРОСТИ!

Присвята  всім  матерям,  які  втратили  сина  на    Майдані  і  війні.
О  дитино  моя  -ти  любов  і  ніжність!
Ясне  сонечко-Ангела  два  крила.
Йду  ,за  тобою  синочку  у  вічність,
Крізь  сизі  тумани  і  терни  життя.
Гасну  свічею  від  відчаю  розпуки,
Не  бачу,  білого  світу  іду  в  заметіль.
Ніхто  ,не  замінить  сина,  одні  муки...
Смерть  ,пожирає  душу  -землі  сіль.
Прости,що  побиваюсь  за  тобою-
не  знаходжу  ,місця  собі  на  землі,
Несе,  течія  ріки  за  бистрою  водою,
Шукаю  ,берег  надії  вчорашні  дні.
Сльози    ,каменем  зросли  у  ношу,
Вітер,  шмагає  в  лице  бичем  дощу...
Невимовна  туга  ,рве  навпіл  душу-
І  я  незнаю,  чи  мертва...  а  чи  живу.
Без  тебе  -сирота...  верба  при  дорозі-
Душа,  згорає  у  попіл  від  горя  і  біди.
А  ти  сяєш  ,зорею  під  небесами  у.  Бозі,
О  сину  мій  ,що  не  захистила  прости.!
Надворі  ,зима  холод  мороз  хуртовина,
Вітровії,  замели  білі  сніги  до  порогу
А  сива  мати,  додому  чекає,  жде  сина-
Слізьми,  вмиває  личко  молиться  Богу.                      .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823541
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Sukhovilova

Мій шерп

Її  зустрів,  таку  відкриту,
Ні  граму  фальші  -  чистота...
А  тіло  -  наче  з  оксамиту,
Вона  то  грішна...то  свята.
Її  зустрів,  таку  цікаву,
Браслет  із  яшми  на  руці,
У  сірий  день  -  завжди  яскрава,
Із  родимкою  на  щоці...
Її  зустрів,  таку  містичну,
Із  дримбою  в  тонких  руках,
Таку  жадану,  гіпнотичну,
Немов  оаза  у  пісках...
Її  шукав,  таку  незнану,
Мов  Андромеду  в  телескоп,
Вона  шепоче  до  туману,
І  п'є  із  вуст  землі  сироп.
До  неї  йшов  з-за  океану,
Голодний,  босий...і  з  вином...
Її  зустрів,  таку  рум'яну,
Відчув,  що  знав  її  давно...
Її  знайшов...і  знову  Вірю
Вона  -  мій  шерп  у  Гімалаях!
Її  назвав:  "  Духовна  Рія"-
Одвічний  шерп  в  світах  безкраїх!
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823388
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Sukhovilova

Темна нічка…

Темна  нічка  тече  по  кварталах,
За  вікном  -  шорхотіння  сльоти,
Хтось  живе  у  холодних  підвалах,
І  вдивляється  в  тінь  самоти...
Бачить  постіль  тепленьку  і  чисту,  
Коли  спить  біля  свого  вогня...
Чимчикує,  мов  привид  по  місту,
Розчиняючись  в  променях  дня.
Їдким  смородом  тхне  від  кофтини,
Шмурдяком  пахнуть  руки  й  вуста,
Мов  приховані  світу  частини,
Мов  незримі  на  мапі  міста...
Дикий  вітер  б'є  в  раму  віконну,
І  здіймає  в  повітря  сміття,
Хтось  в  підвалі  повісив  ікону,
Тихо  молиться  їй  все  життя.
Розлетілось  сміття  по  кварталах,
Стогнуть  траси  під  шепіт  сльоти,
Хтось  живе,  мов  примара  в  підвалах,
Ставши  тінню  в  руках  самоти...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823239
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Чайківчанка

ЯКБИ Я МАЛА СИНКУ ПТАШИНІ КРИЛА


М  .ЧАЙКІВЧАНКА.
Якби  я  мала,  -синку  пташинні  крила?...
полетіла  ,за  тобою  у  синє  небо.
і  зорею  небесний  рай  освітила
Сонечком  осяяла  стежки  для  тебе.
Скажи  ,дорогий  сину  де  ти  зараз  є?...
Дай  якийсь  знак,мені  -  з  високого  неба
краєм  ока,  гляну  у  віконце  твоє,
тай  килим  маків  простелю  для  тебе.
Дні  ночі  до  тебе  прокладаю  мости,
і  у  смутку,  в  дитинство  біжу  босоніж.
Де  у  саду  ,зростали  юності  роки,
А  тумани,  ведуть  у  вічність  роздоріж.
Заблукала,  між  хмар    океані  синім,
і  не  можу  ,до  тебе  стежку  віднайти...
О  брате  -вітре,  неси  вітання  дитині...
 подаруй,  світу  білі  троянди  весни.
Я  віддам,  тобі  сину    всі  скарби  земні...
Щоб  ти  воскрес,ожив    у  новому  житті.
Гасну  свічею,  нема  радості  мені...
Озовись  ,де  ти?...  я  несу  любов  душі.
Чекаю,жду    щоб  прийшов  до  мене  у  снах
Білим  голубом  торкнувсь  у  шибку  мою
Шукаю,  повсюди  ...лечу    -як  синій  птах,
Щоб  зацілувать,  рани  голівку  твою.

М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823237
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Ніна Незламна

Вечірній пейзаж

                     
Сонце  котилося  донизу
Промінь  пестив  гірочку  хмизу
Куль  -    баба  ледь  –  ледь,  вже  в  дрімоті
Павук  тче  килим,  на  самоті.
Тримають  путь  додому  бджілки
Заповнили  нектаром  клітки
Ховався  вечір  в  густім  тумані
Все  небо  в  хмарному  жупані.
Зненацька  пташка  закричала
Земля  скорилась,  задрімала
Спів  соловейка,  чути  з  лісу
Свою  готує….Ніч  завісу….

                                                               22.07.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801040
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 28.07.2018