Інна Рубан-Оленіч: Вибране

Ярослав Ланьо

В НІЧ НА КУПАЛА


Мов  тепле,  ніжне  масло  з  гострого  ножа,
Упав  намоклий  одяг,  від  купань  прозорий,
Відбитки  вічних  зорь  іскряться  на  плечах
І  пестять  груди  твої,  місячні  долоні.

Добавлю  в  келих  щастя  божевільних  мрій
І  смачно  вип`ю  залпом  щирі  поцілунки,
Замри  хоча  б  на  мить,  не  ворушися,  стій,
Дозволь  мені  в  уяві  зберегти  малюнки.

Дай  доторкнутися  вустами  до  плеча,
ВужЕм,  гарячий  подих,  щоб  ковзнув  по  шиї,
Вже  тіло  в  стані  первородного  гріха,
Й  душа  тремтить  від  чар  оголеної  феї.

Зніми  з  вологого  волосся  і  повісь,
Вінок  ромашковий  на  гілочку  берези,
Вдихни  цей  запах  м`яти,  що  кружляє  скрізь
У  загадкову  ніч  купальської  імпрези.

На  мить  стань  Даною  -  богинею  води,
В  мені  закоханим  розлийся  ти  струмочком,
Крізь  серце  паростком  бузковим  прорости,
Гірською  квіткою,  карпатською  -  дзвіночком…

Засохне  з  часом  на  берЕзі  твій  вінок,
Дощі  розмиють  в  полі  попіл  від  багаття,
А  де  ти  будеш  через  рік,  лиш  знає  Бог,
І  перед  ким  святкове  скинеш  до  ніг  плаття.

Та  я  все  рівно  пам`ятатиму  цю  ніч,
Чаклунський  запах  диму  з  м`ятою  й  травою,
І  дві  споріднені  душі,  що  пліч-о-пліч,
Літали  голими  до  ранку  над  водою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841139
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 08.07.2019


grotath

Самотність в натовпі

Ми  загубились  в  натовпі  давно,
Нас  так  багато  й  всі  такі  далекі,
Та  різними  шляхами  ми  йдемо,
Стараємось  втікти  з  юрми  безликих.

Ти  втік  від  них  і  залишився  сам.
Сказав,  що  не  повернешся  ніколи,
Не  віриш  більше  їхнім  голосам...
Лиш  цілий  світ  порожніх  душ  навколо.

Не  сам.  У  колі  друзів  ти  своїх.
Не  знаєш  вже,  реальність  це  чи  мрії.
І  де  гарантія,  що  хтось  із  них
Не  вигадка  чи  плід  шизофренії?

Та  наче  є  вони,  і  не  один,
Але  немає  з  ким  поговорити,
І  з  ким  підряд  по  декілька  годин
Сидіти  можеш,  чи  кудись  бродити.

Вони  не  стануть  слухати  тебе,
Всі  мають  і  своїх  проблем  по  горло.
З  середини  тебе  щось  забере
І  все,  що  було  біле,  стане  чорним.

Тоді  ти  знов  замкнешся  у  собі,
Бо  розумієш  тільки  серед  інших,
Що  всі  вони  кругом  такі  самі,
Самотні  в  натовпі,  немає  гірших.

Та  сліз  не  помічають  на  щоці,
Коли  кричиш  -  тебе  ніхто  не  чує,
І  тільки  думають  навколо  всі,
Що  в  голові  твоїй  чогось  бракує.

23.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839815
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Любов Вишневецька

Первый вальс.

(Разговор  с  соседскими  мальчишками).

-  Учитесь,  парни,  с  ранних  лет...
с  душою  нараспашку...
кружиться  в  вальсе...  тет-а-тет...
Как  одноклассник  Сашка.

Какой-то  праздник,  помню,  был...
Пронзили  вальса  звуки...
Стелился  шепот...  взглядов  пыл...
-  Он  взял  меня  за  руку...

Шепнул  чего-то...  и  повел...
в  созвездиях  кружиться!..
Туда  двоих  поднял  ковер...
-  Там  сказки  вереницей!

Надежно  так...  его  ладонь
мою  держала  спинку!..  
-  Я  в  поднебесье...  рядом  он!..
И  звезды  на  тропинке...

Горела  зорька  алая...
Окутан  тайной  вечер...
-  Он  слышал...  как  дышала  я!..
Смотрел  в  глаза...  на  плечи...

Накрыло...  точно  пеленой!..
Каким-то  совершенством...
-  В  минуты  те...  был  Сашка...  мой!..
Немыслимым  блаженством...

С  тех  пор  прошло  немало  лет...
Немало  и  сюжетов...
-  Но  до  сих  пор  ладони  след...
на  спинке  обогретой...

-  Учитесь,  парни,  с  ранних  лет...
с  душою  нараспашку...
кружиться  в  вальсе...  тет-а-тет...
Как  мой  любимый  Сашка.

                                                                             16.06.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838962
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019


Valentyna_S

Круговерть краси

Весна  ось-ось,  уже  на  горизонті.    
З  шухляди  сонце  витягне  гуаш
І  перемінить    світ  в  однім  моменті,
Прихорошивши  гай  та  пустопаш.

Ще  приоздобить    білосніжно  сад,
Розпише    трав’я  теплим  оксамитом.
Красою  форм  нас  вразить    виноград,
Фіалки  на  осонні  --    фіолетом  .

Мої  стрункі  заманливі  іриси,
Тріумфу  варті  в  конкурсі  краси,
Примули  і  лілеї,  й  барбариси
Утішать  очі  з  ранньої    весни.

А    влітку  сонце  фарб  іще  знайде
Для  руж  цнотливих  й  маків  ярих  вроди.
Окіл  ще  пензлем    бачно  поведе
Тим  чарівницях  гордим  на  догоду.

На  чорнобривці,  айстри  й  дивосил
Востаннє    барвами    наосліп  бризне  
(Хіба  ж  терпіння  вистачить  і  сил?)--
Й  об  землю  втомлено  промінням  брязне…

Пред’явить  Бог  Усесвіту  імлі
Землі    найдивовижнішу  окрасу.
Її  пізнати  в  су́єтній    петлі  
Нам  теж  зуміти  б  встигнути  завчасу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823881
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019


М.С.

Так… (переклад з Інна Рубан-Оленіч)

Втрачаю  розум,  бо  тебе  немає  поруч,
І  знає  лише  Бог,  як  хочу,
Щоби  з  твоїм  лише  зустрівся  погляд,
І  впала  я  тобі  на  плечі.
Купатись  в  ніжності  і  ласках,
І  чути  голос  твій  завжди,
Щоби  на  всі  питання  і  бажання,
"Так,..  так..."-  відповідав  лиш  ти.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806540

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823869
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Валентина Рубан

ВІТАННЯ ІННОЧЦІ

Добрий  ранок  ,  донечко,
Хоч  сонця  й  нема.
Ти  для  мене  –  Сонечко,
Й  літо,  не  зима.

Лютий  усміхається  
Ніжно  та  уклінно.
Знаю,  що  старається
Це  для  Тебе    ж,  [b]Інно.[/b]

Чуєш,  як  синички  
Співають  пісень?
Це  вітають  Ангели  
[b]Іннусь  [/b]у  цей  день.

Хай  Твій  Ангел,  донечко.
З  вечора  й  до  рання.
Щастя  сипле,[b]  Інночко,[/b]
І  вірне  кохання

Хай  оберігає  Він
Всюди  і  завжди.
І  не  допуска  до  Тебе  
Горя  та  біди.


Хай  здоров»я,    радості
Й  добра  пошле  з  неба.
І  в  житті  Твоєму
Буде  все,  як  треба.

Зі  святом!
02.02.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823796
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Valentyna_S

Ходить ніч--блукальниця сива…

Ходить  ніч  —  блукальниця  сива,
Як  жебрачка  сліпа,  попідтинню
Під  порошею  білою  млива
Й  уклякає  фантомною  тінню.

Ледь  вловимі  обриси  сірі
Оминають  акорди  органа.
Дріб  крупи  в  холодних  пунктирах
Наспівають  зимі  цій  осанну.

Ніч  нагору  викотить  ноту  —
І  не  буде  симфонії  спину.
Не  запрагнуть  мрії  польоту  —
До  сердечок  коханих  полинуть.

Чудна́  ніч  на  білому  фоні…
Чом  сховалися  яснії  зорі?
Як  в  туманному  Альбіоні,
Панорама  із  крапель  прозорих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823721
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Надясемена

Завірюха зоряна

Завірюха  зоряна,
Іскри  у  всі  сторони,
На  семи  вітрах.
Закружляла  втіхою,
Розлетілись  віхоли,
Золотих  мурах!
Сад  сріблястим  вишила,
Сніжний  цвіт  на  вишеньках,
Свіжість  холодів.
Погляди  зустрілися,
Зорі  розступилися,
І  бракує  слів!
Сніг  пухнастим  килимом,
Перший  слід  на  білому,
Наче  крадькома,
Замітає  вулиці,
Нам  дарує  зустрічі,
Сніжна  ця  зима!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823294
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 30.01.2019


М.С.

Де живуть вірші. (Переклад з Інна Рубан-Оленіч)

Сторінка  в  клітинку,
Обгортка  конфетки,
Поля  на  газеті,
І  в  барі  салфетки.
І  зошит  лекційний,
Обоїв  уривки,
А  ще  паперові
Закладки  із  книжки.
Квиток  з  електрички,
Рекламний  плакат,
Чи  від  сірників  хтось
Коробочку  дасть.
І  ось  тільки  зараз,
Чи  в  щасті,  чи  в  скуці,
Я  вірші  складаю
В  своїм  ноутбуці.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814382

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823042
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Ярослав Ланьо

САМОТНЯ ПОЕТЕСА


Душа  розхристана…Самотня  поетеса,
На  Ти  зі  Всесвітом,  на  Ви  чомусь  з  людьми,
Ти  мов  з  французького  роману  баронеса,
В  якої  кращі  друзі,  сумніви  й  думки…

На  дні  життя  з  пером,  ти  мариш  сьомим  небом,
Холодні  руки  тягнеш  до  бездушних  хмар,
П`єш  чай  шипшиновий  з  густим  травневим  медом
І  уявляєш,  в  порцеляні  тій,  нектар.

Розбите  серце  ніжне…Доля  ставить  пробу,
Відбиток  розпачу  на  змореній  душі,
Відсік  Дамоклів  меч  останню  в  житті  спробу,
Знайти  від  хвіртки  щастя  втрачені  ключі.

Холоне  чай  з  шипшини,  липнуть  в  меду  губи,
Бажання  крикнути,  торкнутись  словом  хмар…
Та  десь  у  грудях,  вкотре,  помирають  звуки,
Які  так  прагнули  літати  мов  Ікар.

Пусте  вікно  у  двір…На  вулиці  безлюдно,
В  душі  така  ж  зима  і  серце  наче  лід,
Малюють  хмари  в  небі  образи  так  чудно,
А  ти  вже  третій  день  не  вийшла  за  поріг.

Сидиш…Чаюєш  знову…Думаєш  про  долю,
Римуєш,  в  зошиті  у  кліточку,  слова,
Про  пристрасть  й  щастя  чиєсь  скріплене  любов`ю…
А  замість  крапки,  на  листі  лежить  сльоза.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822872
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Валентина Рубан

СПИТЬ СЕЛО


Спить  село  закутане  снігами,
Мабуть  відпочити  прилягло.
Поле  й  ліс  змінили  свої  гами  -
Чорно  білим  ситцем    затягло.

У  заметах  верби  при  долині
Змерзлі  віти  опустили  в  лід.
І  ставок,  сховавши  хвилі  сині
Чомусь  спохмурнів  і  навіть  зблід.

Вулиці  сховались  в  перемети,
Всі  будинки  шапки  одягли.
Золоті  калинові  кларнети  –
Вітри  буйні  ніжно  потягли.

Як  діжа,  з-за  хмари  місяць  сходить.
 Ой  красива  ж,  неповторна  мить.
За  собою  зграю  зір  виводить.
Щоб  в  селі  моєму  відпочить.

22.01.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822352
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Протоієрей Роман

Вмістити серце може невмістиме!

Вмістити  серце  може  невмістиме,
Насамперед,  це  Божу  Благодать.  
Якщо  у  світі  є  щось  непростиме  -  
Так  це  невміння  від  душі  прощать!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821680
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 18.01.2019


majra

Я не знаю

Я  не  знаю,  що  тобі  сказати,  
Розійшлись,  як  в  повінь  береги...
Між  печалей  загубилось  свято,
І  весну  засипали  сніги.

Та  чи  треба  тут  щось  говорити,
Доля  розсудила  нас  сама...
Ми  не  вміли  цінувати  літо,
А  тепер  не  тішить  нас  зима.

Задивляюсь  в  душу,  наче  в  небо,
В  глибину,  яка  не  має  дна...
...Як  зробити  перший  крок  до  тебе,
У  надії,  що  прийде  весна?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821114
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019


М.С.

Натхнення. (Переклад з Інна Рубан-Оленіч)

Позбав  мене  рамок  і  граней,
Оков,  заборон,  забобонів,
Відкрий  таємницю  бажання,
Для  вчинків  малюй  горизонти.
За  руку  веди  мене  ніжно,
Я  буду  безжурна  й  примхлива,
Свавільна,  бажана  і  вільна,
З  Тобою  я  буду  щаслива.
Торкнись  мене  ніжно  словами,
І  наші  бажання  зіллються,
Нехай  хоч  в  польоті  фантазій,
Все  ж  змушу  Тебе  усміхнутись.
Подумаєш:  що  тут  такого,
У  мозку  моїм  могло  статись?
Щоб  навіть  через  кілометри...
Тобою  могла  надихатись...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811115

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820870
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Жадана

А  він  жадав  прозорості  небес,
Ранкової  тендітності  її  пелюсток.
І  сильних  хвилювань  бентежив  прес,
І  сонячне  видіння  доторкалось  бюсту.

А  він  жадав  очей  нічну  зорю,
Щоб  душу  сяйво  золотаве  лоскотало,
І  шовком  шелестів  від  сукні  рюш...
Принади  вабили,  і  знов  -  думок  коралі.

А  він  жадав,  жадав  її  усю,
І  ніжно  називав  трояндою  з  шипами,
Але  ж  охоплював  нещадно  сум:
Заміжньою  була  жадана  серцю  пані.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820859
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Шостацька Людмила

"ЩЕДРИК" МАНДРУЄ СВІТОМ


"Щедрику",  "Щедрику",  ходиш  по  світу.
Радість  приносиш  у  кожну  оселю.
Скрізь  роздаєш  благодать  свою  світлу,
Духом  своїм  оживляєш  пустелю.
Мови  усі  тебе  знають  і  люблять,
Хоч  ти  й  звучиш  скрізь  на  мові  любові.
Мило  виспівують  "Щедрика"  губки
В  Штатах,  в  Канаді,  у  Лондоні,  в  Львові…
Будуть  співати  тебе  наші  внуки,
Вічно  бринітиме  музика  ніжна.
"Щедрику",  "щедрику",    скрізь  –  твої  звуки,
Ти  ж  не  забудься,  де  справжня  Вітчизна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820439
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


М.С.

Мокрий жовтень. (Переклад з Інна Рубан-Оленіч)

Мокрий  жовтень  ввірвавсь  в  мої  мрії,
Ніжно  гладить  сльозою  щоку,
Твою  ніжність  відчути  не  смію,
Кину  все  у  життєву  ріку.

Порожнеча  й  навколо  нічого,
Знову  сенсу  нема  і  від  долі  вже  нам  не  втекти,
Де  тепер  я  Тебе  відшукаю  і  знову,
Десь  далеко  згубилися  наші  шляхи.

Щось  болить  у  душі  і  так  щемно,
Заховалися  мрії  в  тумані,  в  простих  цигарках,
Де  Тебе  я  знайду,  бо  навколо  так  темно,
Порожнеча  в  душі,  та  не  хочу  я  так.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811227

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820278
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 05.01.2019


Настуся

Открою дверь, сниму сапожки

Открою  дверь,  сниму  сапожки,  под  ними  вскоре  будет  лужа,
Проветрю  комнату  и  душу.  И  полюблю  ещё  сильней...
И  станет  вдруг  смешно  и  больно,  как  я  слаба  и  неуклюжа,
Как  в  этом  хрупком,  зыбком  мире  мне  никогда  не  быть  твоей...

Неспешно  будет    гаснуть  вечер  под  тихий  стон  температуры,
Мне  будут  сниться  твои  руки,  а  сны  наверное  не  грех...
И  будет  вновь  ругаться  мама  на  громкий  стук  клавиатуры,
А  за  окном  неслышно  падать  и  тут  же  таять  первый  снег...

Уже  не  хочется  метафор,  уже  привыкла  всё  взаимно:
Ставать  куском  поперек  горла,  светить,  молчать,  прощать,  дразнить,...
И  отпускать,  не  потому  что  любовь  прошла  весенним  ливнем,
А  потому  что  сил  нет  больше  так  нежно,  трепетно  любить...

Пусть  отвыкаю  слишком  долго,  пусть  ничего  не  будет  к  чаю,
И  на  щеке  солёным  морем  опять  не  вовремя  слеза...
Когда-то  стану  я  счастливой.  И  даже  взрослой.  Обещаю.
Не  уходи  сегодня.  Знаешь,  я  так  люблю  твои  глаза...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819939
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


М.С.

Прийшов до мене нині Дід Мороз. (Переклад з Інна Рубан-Оленіч)

Прийшов  до  мене  нині  Дід  Мороз,
З  усмішкою  спитав  мене:"Впізнала?"
Й  повільно  попливла  з-під  ніг  земля,
В  просторій  залі  стало  місця  мало

Спитав:"Де  пропадала?  Чим  жила?"
І  про  конфети  я  тебе  спитала...
Для  чого?  Я  не  розумію  і  чому?
Бо  не  на  це  я  відповідь  чекала.

Достатньо  лиш  мені,  щоб  очі  в  очі,
Й  гарячі  доторки  долоні,
Яскравий,  ніжний,  пристрастний  твій  силует,
На  нестійкім,  холоднім  і  рутиннім  фоні.

Здавалось,  що  відчув  і  ти,
Те,  що  на  волю  із  душі  моєї  рвалось,
В  мені  вулкан  ти  мрії  розбудив,
Лише  навчитись  жити  з  ним  зосталось...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819284

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819560
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Valentyna_S

Вишивала мати

Вишивала  мати  рушники  зимою.
Вишивала  ружі,  братики  і  маки.
Віншувала  вечір  піснею  журною,
А  надворі  вітер  стугонів  і  плакав.

Під  руками  неньки  розпускались  квіти,
Барвами  весніло  полотно  на  п’яльцях.
Закликало  радість,  кликало  у  літо,
Як  його  торкалась  ніжність  її  пальців.

Тріскотіли  дрова  весело  у  грубі,
Відсвіти  торкались    на  обличчі  смутку.
Усміхалась  мама,  усміхалась  любо
Квіточкам  яскравим  у  маленькім  жмутку.

Вишивала  мама  рушники  зимою.
Вишивала  гладдю  й  хрестиками  квіти.
У  кімнаті    пахло    лісом  і  смолою.
Забавлявся    снігом  на  подвір’ї  вітер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819270
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 30.12.2018


М.С.

Новий Рік вже удруге… (Переклад з Інна Рубан-Оленіч)

Новий  Рік  вже  удруге  шукає  стежину  свою,
Приведе,  що  до  мого  порогу.
Заблукавши  в  полях,  де  хурделиці  свист,
Не  знайде  в  моє  серце  дорогу.

Що  за  свято,  для  мене,  таке  Новий  Рік?
Якщо  люті  у  серці  морози,
Коли  нічим  радіти  й  печаль  у  душі,
На  щоках  все  виблискують  сльози.

Розставання  з  тобою  посеред  зими,
Мені  серце  ущент  розбиває.
Інший  любить  мене,  як  колись  я  тебе,
І  про  тебе  мені  нагадає.

Як  зробити  мені,  щоб  його  покохать,
Як  колись  я  тебе  покохала.
Б'ється  серденько  в  грудях,  і  просить:  "Зажди",
Почуття,  щоб  свої  я  згадала.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819114

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819425
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Ніна Незламна

Пускай….

Пускай,    кружится  голова
Пускай,  навек  буду  твоя
Пускай,  и  лето,  и  зима
Но  не  преграда  ведь  она
Пускай  метель,  щиплет  мороз
 Знаю  придёшь  с  букетом  роз.
Подаришь…  Месяц    в  небесах
Растаю…  Вдруг  в  твоих  глазах
Только  прошу  не  отпускай
Всё  будет  так,  как  есть,  пускай!
Люби  и  я  буду  любить
Цени,  всегда  буду  ценить
Пускай  снега  искрят  вокруг
Я  знаю  точно  ты  мой  друг
После  зимы  придёт  весна
Но  не  теплей  меня  она
Я  стану  солнечным  лучом
 И    у  нас  всё,  будет  путём
И  ты,  и  я,  и  целый  свет
Любви  такой  же  нигде  нет!
Ты  слышишь,  всё  как  есть,  пускай
Крепче  держи,  не  отпускай!

                                                               2000г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819233
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018


rutzt

Як маєш натхнення – слухай

Як  маєш  натхнення  –  слухай.
Як  маєш  бажання  –  вір
У  силу  і  велич  духу,
В  досяжність  високих  зір,
У  янгольський  голос  срібний,
У  невідворотність  мрій…
Зумій,  як  тобі  потрібно.
Не  хочеш?  Тоді  не  ний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818210
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 21.12.2018


НАСИПАНИЙ ВІКТОР

НАПОЛОВИНУ МАЖОР гумореска


Майже  кожен  день  в  новинах  бізнес  та  офшори.
Гнат  частенько  каже  жінці:  -  Ми  також  мажори.
Ті  он  мають  татка,  мамку.  ГрОшей  наче  гною.
Віллу,  джипа  і  щоденно  бутерброд  з  ікрою.
Що,  хіба  живем  погано?  Гірше  від  крутого?
Я  і  сам,  як  пан,  бо  маю  половину  з  того!
Хочу  –  їм  собі  з  ікрою  нагло  бутерброда.
Кабачків  у  мене  море.  Майже  півгорода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817821
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


М.С.

Я так сильно кохаю… (Переклад з Інна Рубан-Оленіч)

Я  так  сильно  кохаю...  й  лякаюсь,
Щоб  кохати  й  самотньою  жити.
Образ  твій    у  юрбі  я  шукаю,
Чимскоріш,  щоб  тебе  вже  зустріти.

Хочу  поруч  з  тобою  стояти,
Через  відстані  перелетіти.
Щоб  тобі  всю  себе  дарувати,
У  майбутнім,  щоб  сяяло  світло.

В  світі  тому  лиш  ти  є  і  я,
Чи  ти  згідний  на  сотню  чудес?
Ніби  музика,  ллються  слова,
Що  писала  тобі  в  смс.

Щоб  кохати  й  писати  вірші,
Серед  мрій  потонути  й  прокинутись.
Чи  почуть,  що  потрібна  тобі,
І  навіки  з  тобою  залишитись.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806341

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816987
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Ярослав Ланьо

ВІСК НА ДОЛОНІ


Зерном  вінок  пшеничний  тулився  до  скроні
І  зимній  протяг  свічки  полум`я  гасив,
А  ти  у  теплий  віск  вдивлялась  на  долоні,
Так  ніби  доля  і  любов  ховалась  в  нім.

Шматок  маленький  щастя  вечором  на  свято,
Щоб  серцем  вірним  покохати  на  вікИ…
Хіба  у  Господа  ти  просиш  забагато,
Тепла  очей  коханих  й  дотику  руки?

Хіба  не  варта  ти  любові  до  безтями,
З  думками  грішними  і  потягом  до  змін,
Коли  забудеш  подзвонити  навіть  мамі,  
Бо  поряд  в  ліжку  зачекався  томний  Він?

Підводиш  карі  очі…Манікюр  для  нігтів,
Ховаєш  в  русий  колір  юну  сивину,
Сама  в  свята  собі,  даруєш  квіти  білі,
Вечірню  усмішку  закутавши  в  тугу.

Щаслива  в  гості  йдеш  у  сукні  від  Pollardi,
Неначе  грішний  світ  вже  вчора  впав  до  ніг…
А  вдома,  вкотре,  біля  дзеркала  в  халаті,
Сльозою  теплою  змиваєш  з  душі  біль.

Була  б  ти  мамою  найкращою  на  світі,
І  берегинею  домашнього  вогню…
Тобі  й  не  треба  у  житті  ті  квіти  білі,
Аби  колись  вже  прошептав  Він:  Я  люблю…

А  поки  випічка,  для  себе  лиш,  на  кухні,
З  десертним  келихом  в  Різдво  на  самоті…
Й  жіноча  віра  в  те,  що  дотики  розкуті,
Тобі  не  тільки  будуть  снитися  вночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815987
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Андрей Кривцун

Случайные…

Случайные  встречи  бывают  намного  важнее,
Чем  те,  что  расписаны  нами  на  годы  вперед.
Случайные  люди  бывают  намного  роднее,
Чем  те,  кто  роднее  по  крови,  но  –  страшно  далек.

Случайные  фразы  меняют  порой  всё  на  свете:
Мы  заново  будто  рождаемся.  Странно  –  но  факт.
Случайные  связи  средь  холода  дарят  нам  лето.
Пусть  даже  на  миг.  Но  за  миг  этот  стоит  –  хоть  в  ад.

Случайные  мысли  –  как  перья  на  крыльях  идеи:
Чем  больше  –  тем  шире  размах  и  вольнее  -  полет.
Случайные  искры  сжигают  основы  империй  -  
И  рушатся  те…  И  другое  на  смену  идет.

Случайные  рифмы  приходят  на  пятом  бокале  -  
Смешные  такие,  как  ты,  когда  делаешь  вид,
Что  злишься  ужасно,  что  пропасть  легла  между  нами…
Но  сердце-котенок  другое  так  нежно  мурчит.

29  ноября,  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815703
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 30.11.2018


М.С.

А він співав… (Переклад з Інна Рубан-Оленіч)

А  він  співав...  Дивився  в  мої  очі,
Так  глибоко,  так  пильно  і  так  сміло,
А  він  співав...  Чіпляв  в  мені  струну,
-"І  в  чому  ж  справа?"-  я  не  розуміла.

А  він  співав...  Я,  ніби,  перший  раз,
Від  нерішучості,  заплющувала  очі,
А  він  співав...  Наспів  знайомих  фраз-
Як  вирванії  лірики  рядочки.

А  він  співав...  Я  розчинялась  в  ньому,
І  у  ту  мить  сама  себе  боялась,
А  він  співав...  В  осінній  тихий  день,
А  я,  немов,  у  полум'ї  купалась.

А  він  співав...  І  відчував  мене,
Хоча  знайомі  лиш  годину,
А  він  співав...  А  відчувала  я
Безумство  і  тепло  глибинне...

А  він  співав...  І  все  про  мене  ніби,
І  всі  слова  для  мене  призначались,
А  він  співав...  Учора  так  красиво,
А  звуки  дотепер  зостались.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813267

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815370
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Протоієрей Роман

Селфі

Авторська  пісня  


Я  селфі  з  поросям  зробила  вчора
І  рідним  вислала,  що  на  селі  живуть  -
Та  дідуся  чуть  не  забрала  скора,
З  коханим  фото  сплутали,  мабуть!

А  ще  з  бульдогом  селфі  посилала,
Він  личко  лиже,  я  його  цьом,  цьом,
Так  бідна  бабця  гикати  почала,  -  
Така  ось  плутанина  з  женихом!

До  селфі  в  мене  пристрасть  досконала,
Кому  –  кіно,  кому  –  психічний  зрив,
До  лева  в  клітку  голову  запхала  –  
Він  мало  собі  хвіст  не  відкусив.

Хотіла  б  мати  селфі  з  президентом,
Та  як  його,  пухнастого,  впіймать?
Тут  треба  на  живця  спец-аргументом
І  дар  свій  гіпнотичний  підключать!

Як  з  мерса  вилізе  той  «персик»  білозубий,
Не  встигне  навіть  губи  облизать,
А  я  йому  на  шию:  «Hello,  любий!»,
Айфончиком  клац-клац:  «Ану,  стоять!».

«Стоять,  пацан!»,  -  і  в  очі  йому  погляд,
Мов  перша  я  твоя  крута  любов!
Хоч  охоронців  трошки  сіпне  поряд,
Але  їх  «бос»  буде  вже  мій  улов!

Літала  у  Маямі  я  за  дивом,
Де  озеро  тубільців  чарівне,
Зробила  селфі  навіть  з  крокодилом,
Він  шкірився  і  лоскотав  мене.

Казав,  що  з`їв  тут  двох  американок
І  двох  англійців  «мекнув»  на  десерт,
А  ти  така,  як  ніжний,  тихий  ранок,
Ну  що  сказать!  Ну  симпатяга!  Ну  естет!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814405
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Волинянка

ЗамкИ

Замки…  Замки  одні  навколо…
У  кожного  своя  комфорту  зона…
Життя  йде  по  спіралі,  як  по  колу,
У  масці  доброго  хамелеона.

Закриті  на  замки  квартири,
Автівки,  сейфи,  навіть  телефон.
Так  боїмося,  що  десь  поруч  дезертири,
Замкнути  все  –  щоденний  марафон.

А  ще  сховати  геть  усе  потрібно,
Щоб  сам  забув,  що  в  тебе  воно  є.
Ти  любиш?  Викинь  чи  сховай,  бо  видно,
Під  маскою  тримай  лице  своє.

Позамикали…  Все…  З  плечей  обуза  впала.
Вже  злодії  не  страшні  у  житті.
Але  щоденно  мріємо,  щоб  відшукала
Ключі  людина,  із  якою  по  путі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814347
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Юрій Цюрик

Таке не забувається ніколи…

Таке  не  забувається  ніколи...
Ті  кадри  з  чорно-білого  кіно,
Де  дівчинина  зі  старої  школи
Замріяно  дивилась  у  вікно.

Вдивлялась  в  далечінь  сріблясту  щемно;
В  очах  бездонних  -  неба  голубінь.
Дівоче  серце  билося  шалено
У  просторі  рожевих  сновидінь.

Роки-роки...  Відлуння  мрій  далеких...
Безмежна  радість  світлих  почуттів...
Вже  відлітають  втомлені  лелеки
В  барвисту  осінь  з  кришталевих    снів.

Та  певен  -  не  забуду  я  ніколи  -
Моменти  чорно-білого  кіно
І  дівчинину  зі  старої  школи,
Що  мило  так  дивилась  у  вікно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814181
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


М.С.

Поруч хтось ходить. (Переклад з Інна Рубан-Оленіч)

Поруч  завжди  хтось  проходить,
             Кохання  лише  не  приходить...
Що  ж  це  він  не  вибирає,
               ту,  що  по  ньому  страждає...
Як  зрозуміть,  в  чому  діло?
               Спрагле  до  ласки  вже  тіло?
Глянути  страшно  у  очі  -
                 може  сльоза  в  них  дівоча?
Штопаю  мрії  шматочки,
                 плачу  тихенько  в  куточку...
Як  воскресити  надію  -
                 жити  сама  я  не  вмію...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796062

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814186
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Світла (Імашева Світлана)

"Сучасна" мова

 Наші  діти  підросли:
 Вільні,  серцю  милі,
 Різні  мови  вчать  вони,  
 Тож  заговорили:
     
 Мовить  внук  меткий  бабусі:
-О  гросс-мутер,  сюсі-пусі
Не  прикольно  вже  мені,
Стрьомно  з  вашої  фігні.

З  чуваками  йдем  на  паті,
Гьорли-тьолки  будуть  в  хаті,
Я  від  них  конкретно  прусь,
Не  грузи  мене,  бабусь!

Буде  класна  веселуха,
Та  спокуха:  не  порнуха,
Будем  дрінкати  бухло,
Ваші  причіпки  -  фуфло.

Був  сьогодні  кльовий  шопінг:
Відірвав  неслабий  смокінг,
Шузи  класні  -  це  прикид,
Етикет  ваш  геть  обрид.

Ти  ж  на  стіл  метай  скоріше
Пудинг,  сендвіч  -  все  смачніше,
Кекс,  біфштекс  -  давай  жратви,
Все  прикольне  для  братви.

-  О,  май  лав  балбес  онук,
 Ти  відбився  геть  від  рук,-
 Мудра  мовила  бабуся.-
 Що  ти  кажеш?  Я  боюся,
 Що  з  тобою  щось  не  так.
 Що  за  мова?  Хто  чувак?

Я  тебе  не  андестенд,
Тож  лови  такий  момент:
Мовить  рідною  не  вмієш,
Я  тебе  не  розумію,
Тож  говорю  напрямки:
-  Вчіться  мови,  хлопаки.

 І  на  паті  не  шмигляйте,
 А  на  сендвіч  заробляйте,
 Ну,  а  в  мене  -  форс-мажор,
 Оголошую  терор.
         **********

Живемо  в  часи  новітні,
В  третьому  тисячолітті,
А  проблеми  все  такі,  вічні:
Діти  і  батьки.
І  чудову  нашу  мову,
Солов'їну,  калинову,
Рятувати  мусим  знову
Від  чужинської  полови.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813953
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 16.11.2018


М.С.

Забута мелодія. (Переклад з Інна Рубан-Оленіч)

Як  давно  це  було,  перейшло  ніби  сон,
Нам  пісні  вигравав  наш  старий  патефон.
Поспішала  платівка  життя  знов  прожити,
Дуже  жаль,  що  нам  юність  більш  не  повторити.

Приспів:
Призабута  мелодія  нашого  щастя,
Як  далеко  ми  зараз  зустрітись  чи  вдасться.
Пролетіли  як  швидко  роки  наші  дні,
Не  дружина  я  і  не  подруга  тобі.
Призабута  мелодія,  наспів  забутий,
Як  же  жаль,  що  життя  нам  назад  не  вернути.
Ми  з  тобою  не  думали  і  не  гадали,
Що  ніколи  в  серцях  не  загояться  рани.

Не  вернути  нам  юність,  й  зірок  всіх  нам  не  зрахувати,
Не  вернути  нам  ночі  -  коли  не  хотілося  спати.
Не  вернути  ті  дні,  не  вернути  ті  миті,
Де  Кохання  палало  й  хотілося  жити.

Пролетіли  роки  і  не  так  воно  вийшло,
Дім,  робота,  сім'я  і  у  тебе  шлюб  інший.
А  хотілось  би  все  хоч  на  мить  повторити,
Щоб  згадати,  як  вчились  кохати  і  жити.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793435

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813224
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 12.11.2018


М.С.

Забута мелодія. (Переклад з Інна Рубан-Оленіч)

Як  давно  це  було,  перейшло  ніби  сон,
Нам  пісні  вигравав  наш  старий  патефон.
Поспішала  платівка  життя  знов  прожити,
Дуже  жаль,  що  нам  юність  більш  не  повторити.

Приспів:
Призабута  мелодія  нашого  щастя,
Як  далеко  ми  зараз  зустрітись  чи  вдасться.
Пролетіли  як  швидко  роки  наші  дні,
Не  дружина  я  і  не  подруга  тобі.
Призабута  мелодія,  наспів  забутий,
Як  же  жаль,  що  життя  нам  назад  не  вернути.
Ми  з  тобою  не  думали  і  не  гадали,
Що  ніколи  в  серцях  не  загояться  рани.

Не  вернути  нам  юність,  й  зірок  всіх  нам  не  зрахувати,
Не  вернути  нам  ночі  -  коли  не  хотілося  спати.
Не  вернути  ті  дні,  не  вернути  ті  миті,
Де  Кохання  палало  й  хотілося  жити.

Пролетіли  роки  і  не  так  воно  вийшло,
Дім,  робота,  сім'я  і  у  тебе  шлюб  інший.
А  хотілось  би  все  хоч  на  мить  повторити,
Щоб  згадати,  як  вчились  кохати  і  жити.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793435

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813224
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Ярослав Ланьо

ПРИСТРАСНИЙ РАНОК

Моя  ти  Фрейя  неземна  розплющ  вже  очі,
Холоне  кава  в  чашці  без  твоїх  обіймів…
Вже  й  моє  серце  остиває  після  ночі,
Мов  надивилося  сюжетів  грішних  фільмів.

Бог  дав  красу  земну  і  чарами  припудрив,
Амур  впустив  у  серце  стріли-орхідеї,
Аби  під  ніжним  шовком  соковиті  груди,
В  мені  розбурхували  пристрасні  ідеї.

Мов  янгол  крилами,  буджу  тебе  цілунком,
Грудей  гарячих  доторкаючись  вустами
І  зачаровано  милуюся  малюнком-
Мостом  прозорим  між  реальністю  і  снами.

Цвітучі  клівії  впадають  в  ейфорію,
Встидлива  папороть  фарбує  жовті  коси,
І  зайчик  сонячний  розтрушуючи  мрію,
З  плечей  стрибаючи  зникає  у  волоссі  .

Яскравий  промінь  в  улоговинці  лопаток,
Свої  ідеї  вимальовує  сакральні,
А  на  потертому  паркеті  бог-світанок,  
Танцює  вальс  весни  під  музику  Вівальді…

Прим`яте,  голим  тілом,  гладиш  простирадло,
Рукою  теплою  торкаєшся  перини,
І  ніби  кішка  абіссинська  елегантно,
Мені  показуєш  на  тілі  м`які  вгини…

До  біса  чорну  каву…Клівії  та  промінь,
Ще  не  вставай  із  ліжка,  світ  нас  зачекає,
У  мене  серце  не  остигле…Інше  в  камінь,
Тепер  хай  Ерос  безсоромний  про  нас  дбає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812322
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Тарас Комаринський

Ти від кохання нашого завис (пародія)

[i]На  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812128  [/i]
Інна  Рубан-Оленіч
[b]Коли  з  тобою…[/b]

Моя  реальність,  моя  сповідь,
З  тобою  завжди,  як  ні  з  ким...
З  тобою  зустріч  у  світанок,
З  тобою  -  у  вечірній  дим...

Коли  з  тобою  -  я  співаю,
З  тобою  -  пізнаю  я  світ...
З  тобою  -  навіть  на  роботі,
Бо  ти  для  мене  -  ввись  політ...

Ми  падали  і  ударялись,
Розбили  голову-екран,
Та  нерозлучно,  все  ж,  лишались,
Ділити  біль  душевних  ран...

Коли  було  тобі  погано,
Шукала  поміч  збившись  з  ніг,
Ніколи  я  не  забувала,
Скільки  разів  мені  поміг...

Коли  я  вже  тебе  діждуся?
І  пристрасно  візьму  до  рук
На  тебе  ніжно  подивлюся,
З  ремонту  забратий  нетбук...

[b]Ти  від  кохання  нашого  завис  (пародія)[/b]

Ми  разом  спілкувались  з  дядьком  Ґуґлом
І  лайкали  маленьких  кошенят.
Тебе  вважала  я  коханцем,  другом,
Підживлювала  байтами  щодня.

За  що  мені  тепер  триклята  мука?
Який  лихий  тебе  поплутав  біс?
Про  що  ти  думав,  лагідна  падлюко,
Що  від  кохання  нашого  завис?

Вже  ніжний  дотик  мій  ти  ігноруєш,
Процесор  твій  холодний,  наче  лід.
Куди  ти  в  електронних  снах  мандруєш?
Скажи,  й  піду  я  за  тобою  вслід.

Без  тебе  пропадаю  другий  вечір,
Без  тебе  б'юся  лобом  об  стіну...
А  може,  щоб  роман  наш  став  безпечним,
Я  рукавички  з  ґуми  одягну?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812195
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Ярослав Ланьо

ТИ ДЛЯ МЕНЕ ТАКА, ЯК БУЛА


Запах  твого  тіла  трішки  незбагненний,
Голі  плечі-мармур,  шия,  ніжність  рук,
Як  шкодА,  що  вік  людини  такий  тлінний…
Та  життя-роман,  ще  встигне  в  свіжий  друк.

Легким  подихом  до  скроні  доторкнуся,
Хай  палкі  вуста  відчують  аромат,
Потяг  серця,  пристрасть,  ласка…І  спокуса,
Це  любові  й  віри  справжній  результат.

Як  шкодА  душі,  що  вік  не  милостивий,
І  стрімкі  роки,  на  жаль,  беруть  своє…
Лід  розлук,  мороз  кохання…І  відлиги,
Все  булО  у  нас,  все  бУде  і  все  є.

Та  для  мене  нині  ти  така  ж  тендітна,
Як  в  той  світлий  день  коли  вдягла  фату!
Не  змогла  часу  безжальних  ночей  злива,
Жінки  вроду  змити  з  личка  і  красу!

Ну  й  нехай  буде,  що  діти  вже  дорослі,
В  цьому  щастя  й  радість  кожної  сім`ї…
Пам`ятаєш,  як  з  дівчатками  йшли  в  гості,
А  тепер  чекаєм  вдома  їх  самі.

Ти  для  мене  люба,  молода  назАвжди!  
Сітка  зморшок  є?  Та,  стільки  би  біди…  
В  почуттях  кохання  головне,  то  справжність,
Скільки  ж  солі  з`їли  разом  за  рокИ!

Головне  для  нас,  кохання  не  втопилось,  
Не  пішло  під  кригу  в  озері  життя…
Нам  колись  з  тобою  в  юності  й  не  снилось,  
Що  наш  крок  за  кроком  разом,  в  майбуття!

Бо  для  мене  квітко,  ти  така  ж  тендітна,
Як  в  щасливий  день  коли  вдягла  фату!
Не  змогла  часу  безжальних  ночей  злива,
Жінки  вроду  змити  з  личка  і  красу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812005
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Сергій Прокопенко

Мы платим за всё

Мы  платим  за  всё.  Даже  если  не  знаем
Цены  достижений,  поверь!
Богатство  находим,  а  друга  теряем.
Удачи  –  начала  потерь.

Бывает,  что  радость  слезою  смывает  -
"За  так"  жизнь  удачу  не  бросит.
Ведь  так  справедливость  долги  собирает  –
Возврата  не  ждёт  и  не  просит.

И  если  вдруг  Муза  от  вас  отвернулась  -
Не  вяжутся  строки  хоть  плач,
Так  знайте,  что  это  судьба  поперхнулась
Чредой  ваших  прежних  удач!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811457
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 27.10.2018


Сергій Прокопенко

Серце не гніти

В  твоїх  очах  вечірняя  зоря,
Мов  за  туманами,  за  втомою  сідає.
Й  до  сну  про  щастя,  мов  до  того  раю
Метеликом  летить  листок  календаря.

Ще  один  день,  згасивши  мрію,  засина.
І  подружка-журба  знов  душу  обіймає.
І  ніжно  так  у  пазурях  тримає.
Одна.  Одна  тепер.  А  в  чім  твоя  вина?

Хіба  у  тім,  що  віддано  кохала
І  віддавала  все  своє  тепло.
І  наче  все  як  у  людей  було,
Та  назавжди  єдиною  не  стала.

За  що  твою  любов  так  зрадило  життя?
Хіба  ж  ти  на  самотність  заслужила?
То  ж  доля  так  незграбно  ворожила.
Невже  до  щастя  геть  немає  вороття?

Не  думай  так  і  серце  не  гніти.
Поринь  у  сон  і  там  заглянь  за  обрій.
Повір  собі  –  все  скоро  буде  добре.
Він  прийде,  бо  не  може  не  прийти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811446
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 27.10.2018


М.С.

По шпалах. (переклад з Інна Рубан-Оленіч)

Переплуталась  правда  й  облуда,
Винуватий  хто  не  зрозуміти,
В  житті  кожного  є  колія,
Чи  не  хочеш  по  шпалах,  як  я?
Чи  не  хочеш,  щоб  все  сторчголов?
В  божевіллі  розбурхати  кров.
Одна  мить  для  нас,  мов  вічність  ціла,
Ще  б  омріяне  "Так"  з  уст  злетіло.
Несподівано  все,  як  у  сні,
Чи  це  дійсно  приснилось  мені?..
Мрії  всі  і  чекання  без  краю,
Всеодно  ж  Ти  пізнаєш  яка  я,
І  пробудження  буде  і  млосне  зітхання,
По  вологому  тілу,  ковзання,
Мить  торкання  і  дотиків  ніжних,
Буде  певності  мить  і  мить  сумнівів  вічних,
Наперед  знаю,  що  переважить,
Бісить  думка  про  це  і  так  манить.
В  житті  кожного  є  колія,
Та  Ти  хочеш  по  шпалах,  як  я...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810426

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810737
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Протоієрей Роман

У лісі загубилось ведмежа…

У  лісі  загубилось  ведмежа,
Дивилось  сонце  сумно  у  калюжу...
Щоб  зрозуміть,  чи  є  в  тварин  душа,
Самому  сперше  треба  мати  душу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810563
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Тарас Комаринський

Колір. Синій (пародія)

[i][b]Оригінал:[/b][/i]
Інна  Рубан-Оленіч
[b]Колір.  Синій[/b]
[i]  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802017  [/i]

Синє  небо,  море,  річка,
Синя  у  волоссі  стрічка,
Проліска  весняні  очі,
Сині  -  теплі,    літні  ночі.
У  волошках  синє  поле,
Синім  шиєм  -  голка  коле,
Кожен  українець  знає  -
Прапор,  теж  цей  колір  має

[b][i]Пародія:[/i][/b]

Синя  курка  на  прилавку,
Синій  настрій  у  білявки,
Синій  носик  у  п’янички,
Синя  цвіль  на  паляничці,
На  морозі  синя  шкіра,
Сині  гроші  у  касира
І  синець  під  оком  синій.
Ще  є  пісня  "Синій  іній".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809884
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


М.С.

Сама зігріюсь я в морози люті. (переклад з Інна Рубан-Оленіч)

Сама  зігріюсь  я  в  морози  люті,
Тебе  із  серця  геть  я  прожену,
Даровані  троянди  вже  давно  забуті,
Чи  зможе  хтось  тепер  допомогти?
Нехай  сама  розвію  я  тумани,
Щоб  у  душі  не  висох  океан,
Загояться  в  ній  колотії  рани,
І  сіллю  упаде  на  них  обман.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809110

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809472
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 09.10.2018


Анатолій Розумний

ЖНИВА

Вже  знов  червоні  кетяги  калини
Горять  собі  між  листям,  а  в  полях  -
Достиг  новий  врожай...  Спів  журавлиний
Ледь  чутно  десь  згори  у  небесах...

Настав  серпневий  день…  Жагуча  спека...
На  дворі  знов  гарячая  пора.
Куди  не  глянеш  ти,  ген-ген  далеко,
За  обрій  аж  розкинулись  жита...

Беруть  женці  вже  стиглеє  колосся,
І  дзвінко  серп  стинає  до  стерні
Струнке  стебло...  Розвіює  волосся
Легенький  вітер...  Піт  в  них  на  чолі…

Слідом  за  ними  йдуть  жінки  й  дівчата,
Збирають  жать  та  в'яжуть  у  снопи.
Малі  тупочать  поряд  ноженята,
Й  луна  веселий  щебет  дітвори…

Присіли  відпочить  в  обідню  пору,
Шмат  хліба  і  гладущик  молока...
Забули  трохи  ледь  про  свою  втому,
І  знов  до  праці  стала  вся  сім'я.

Останні  зжато  колоски  на  ниві,
Обв’язано  уже  останній  сніп...
Втомились...  Лише  очі  в  них  щасливі,
Бо  гарний  уродився  нині  хліб...

Ось  вже  й  до  дому  їм  пора  вертати,
Веде  вузька  стежина  до  села...
Вже  виглядає  їх  старенька  мати,
А  на  столі  вечеря  їх  чека...

Зійшов  вже  місяць,  сяють  в  небі  зорі,
Лунає  тиха  пісня  над  селом...
З  тих  пір  багато  літ  минуло  й  досі  -
Це  в  нашій  пам`яті,  це  наш  геном...


Анатолій  Розумний
24.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809266
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018


rutzt

Холодний вітер хмари бовтає…

Холодний  вітер  хмари  бовтає,
В  дерев  випрошує  уклін,
Зелена  карта  крита  жовтою
В  пасьянсі  вічних  перемін.
Самотнє  поле  марить  зливами,
Пакує  пам’ять  вантажі,
Бо  дуже  хочеться  красивого
І  у  природі,  і  в  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809221
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018


Протоієрей Роман

Біла ніжність

В  вечірніх  сутінках  мов  розчинялись  сквери,
Лист  під  ногами  ніжно  шелестів...
Я  погляд  твій  впіймав  —  це  погляд  був  пантери,
Я  не  злякався,  я  цього  хотів!

Серед  колон  твій  профіль  дише  миром,
У  кріслі  застигає  мармур  рук,
Серпанок  місяця  завмер  над  небосхилом,  —
Сердець  і  потяга  далекий  перегук!

Ми  вже,  здається,  разом  цілу  вічність!
А  тиша  далі  все  вивчає  нас...
Цвіте  у  горщику  конвалій  біла  ніжність,
Мабуть,  забув  про  наше  існування  час!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809056
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 07.10.2018


СЕЛЮК

ВОЛИНСЬКІ БАГАТСТВА

Широкі  луги,  де  лелеки  бредуть  табунами,
Гаї  і  лісочки,  частіше  ліси  й  болота.
Льонові  поля  протягують  руки  у  хмари,
Багата  пшениця,  по  кольору  в  нас  -  золота.

Рушник  полотняний  і  крайки  розшиті  руками
Камзоли  у  скрині,  що  бабця  тримала  роки.
Тернівка  п’янка,  що  пахне  чомусь  болотами
І  в  росах  «капкани»  що  ставили  скрізь  павуки.

Це  Бога  дарунок,  моє  найдорожче  Полісся,
Пісні  невмирущі  і  лебеді  білі  в  воді.
Тут  Мавки  живуть  і  зрідка  ідуть  на  узлісся,
Де  їх  виглядають  давно  Лукаші  -  молоді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808093
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Валентина Рубан

СВЯТКУВАЛО МОЄ СЕЛО

Святкувало  моє  село,
Розквітало  барвисто  піснями.
Гарно  й  весело  всюди  було,
Сонце  ясно  всміхалось  над  нами.

Ніжний  погляд  моїх  земляків,
Щирі  оплески  линули  всюди.
Знаю  я  через  призму  років,
Які  гарні  в    селі  моїм  –  люди.

Хай  село  вже  не  те,  що  колись,
І  багато,  що  в  ньому  змінилось.
Та  все  рідне  тут,  як    не  дивись,
Як  же  часто  воно  мені  снилось…

Я  вклонюсь  Тобі  ,  рідне  село,
Всім  стежкам  і  дорогам  хрещатим.
Повертаюсь  сюди,  як  було  –
Бо  ще  ждуть  мене  батько  і  мати.

22.09.  2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807498
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.09.2018


rutzt

Як перейдуть у вирій таємниці…

Як  перейдуть  у  вирій  таємниці
Мої  слова  і  телефонний  дзвін,
Коли  зима  закружить  білолиця
Про  мене  згад  під  скрегіт  хуртовин,
Коли  в  морозі  задубіють  втрати,
І  невблаганні  заревуть  вітри,
Я  буду,  мов  весну,  тебе  чекати,
І  майструвати  човника  з  кори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806304
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018


Катерина Собова

Мама - воїн

П'ятирічний  Віля  з  татом
Мовчки  фільм  дивилися:
Там  індійці  щось  кричали,
Чогось  метушилися.

-  Тату,  що  воно  за  люди?
Всі  у  пір'я  вбралися,
І  фломастерами  дивно
Так  розмалювалися?

-  Це  індійське  плем'я  дике,
Бачиш,  як  гуртуються,
Розфарбовують  всі  пики  -
До  війни  готуються.

Вороги,  як  їх  побачать  -
З  переляку  впадуть  всі,
І  забудуть,  що  тримали
Лук  і  стріли  у  руці.

-  Наша  мама,-  каже  Віля,-
Воювать  збирається,
Скільки  туші  на  тих  віях,
Очі  -  аж  злипаються.

Біля  пупа,  в  бровах  кільця,
Й  в  носі  теліпаються,
Крем,  помада  на  обличчі,
Пудра  обсипається.

І  наколка  в  неї  класна,
Вибриті  виски  смішні...
Ті  індійці  -  всі  нещасні,
Не  такі  вони  й  страшні.

Наша  мама  переможе
Будь-якого  вояка,
Як  нам,  тату,  пощастило,
Що  вона  страшна  така.

У  те  плем'я  піде  в  шортах,
Їм  покаже  кулака,
Вони  крикнуть:  -  Бачим  чорта!
Дадуть  зразу  драпака!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806123
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018


Ярослав Ланьо

БУРХЛИВА НІЧ


Чи  спали  янголи  на  хмарах,  чи  дивились,
Як  на  світанку  я  торкався  твоїх  губ,
До  щік  розпечених,  грудей,  очей  і  вилиць,
Як  цілував  веснянки  на  зап`ястях  рук?

Ніч  обнімала  світ  вологими  руками,
З  небес,  на  груди,  Місяць  ліхтарем  світив,
Ти  намагалася  додому  йти,  до  мами…
Та  знову  падала  у  омут  моїх  слів.

Читав  я  вірші  тихо,  гладив  ніжно  плечі,
На  хвилі  пристрасті,  душа  мов  той  фрегат,
Шукала  нібито  попутних,  теплих  течій,
А  тіло  прагнуло  цілунків  і  розваг.

Зіпріло  свіже  листя  від  твоїх  обіймів,  
Блукали  равлики    босоніж  по  росі,
Один  за  одним  хриплі,  голосисті  півні,  
Горлянки  дерли  на  сусідському  дворі.

Гілки  духм`яні  з  м`яти,  заплелися  в  коси,
Корівка  Божа  на  оголеній  руці,
Шовкових  стегон  дотик,  незабутній  й  досі,
Та  щира  усмішка  блаженства  на  лиці…

Чи  в  небі  тішились  боги,  чи  лиш  сміялись,
Що  наділили  нас,  гріховним  цим  добром…
Та  нам  булО  вже  не  до  них,  бо  ми  кохались,
В  садочку  літньому,  за  фермерським  ставком.

Під  ранок,  травами,  я  ніс  тебе  додому,  
В  росі  ромашки  дикі  липли  знов  до  ніг,  
Мені  ж  здавалося  тоді,  що  попри  втому,  
Я  все  життя  тебе  носити  так  би  міг…

Колись    проситиму  я  в  Місяця  і  Долі
Іще  б  одну  для  нас,  таку  бурхливу  ніч...
Всі  інші  грішні  ночі  ,  на  димок  лиш  схожі,  
А  ця,  вогнем  бажань  була,  ось  в  чому  річ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806062
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Краса осіння із відтінком смутку

Краса  осіння  із  відтінком  смутку,
Дерева  у  вогнястому  вбранні.
Зібравсь  сполоханий  у  серці  жмуток,
І  наче  дощ  шумить  про  щось  мені.

Удвох  ми  не  пірнали  в  щедру  осінь  
І  разом  по  дорозі  не  брели.
Між  нами  досі  тиша,  безголосся,
Хоч  в  небі  чути  лебединий  клик.

І  ти  не  пестив  ніжно  русі  коси,
Світанки  щастя  не  стрічали  ми.
А  поодинці  цілували  просинь,
Оцю  осінню  неповторну  мить.

Якби  ж  краса  вже  без  відтінку  смутку,
Дерева  у  пікантному  вбранні.
Так  хочеться  кохання  стиглий  жмуток.
Прошепочи  "люблю"  лише  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805969
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Кому потрібні поетеси?. .


Кому  потрібні  поетеси  –  
Цей  вир  надмірних  почуттів?
В  коханні  пристрасті  і  стреси,
А  в  некоханні  –  й  поготів!

Поетка  не  картоплю  смажить  –
В  серцях  запалює  вогонь!
То  рознервує,  то  розважить  –
І  так  до  посивілих  скронь.

Хто  хоче  жити  на  вулкані?
Іти  крізь  темінь  навмання?
Подібно  звивистій  ліані  –
І  орхідея,  і  петля.

Сам  обирай,  чого  ти  хочеш,
Кого  ти  виплекаєш  в  ній.
Злякався?  То  сиди,  молодче,
Читай  поезію  і  мрій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805850
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Sukhovilova

Так чудово сьогодні

Так  чудово  сьогодні,  так  ясно,
В  горобині  заплутався  промінь,
Розливається  днина  прекрасна,
Тисячами  казкових  симфоній.

І  так  хочеться  серцю  співати,
Приголубити  промінь  рукою,  
Разом  з  листям  у  танці  кружляти,
Гомоніти  стрімкою  рікою.

Мов  роса,  прилягти  на  травинку,
Наче  хмарка,  за  обрій  втекти...
І  покласти  цей  день  у  торбинку,  
Разом  з  ним  у  майбутнє  піти...

Споглядаю  прощально  зозульку,
Що  пірнула  в  рясну  голубінь,
Відпускаю  повітряну  кульку,
У  розп'яту,  неторкану  синь.

Так  чудово  сьогодні,  так  ясно,  
І  звільнився  заплутаний  промінь.
Засвітилася  зірка  прекрасна,
Пише  ноти  для  нових  симфоній.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805829
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Крилата

ВСЕ МИНАЄ

Знаєш,  все  та  колись  минає.  
От  і  літо  свічу  задуло.
Вітер  в  лузі  траву  гойдає.
Сіра  хмара      наводить  дуло,

Зараз  буде  дощем  стріляти
І  співати  бельканто  хриплим,
З  закапелків  душі  змивати
Все,  що  там  до  країв  прилипло.

Губить  сонце  тепло  на  кросі.
Сад  скидає  плоди  із  ложа.  
І  моє  почуття  під  осінь
Осипається,  наче  рожа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805809
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018


Валентина Рубан

ПРОХОЛОДОЮ РАНОК ДИШЕ.

Прохолодою  ранок  дише.
Вітер  чисту  росу  збиває.
Осінь  дивну  картину  пише.
Чарівніших  за  цю,    не  буває.

Золотими  гаптує  нитками
Лист,  що  падає  десь  в  саду.
Накриває  туман  намітками.
Все,  що  трапиться  на  виду.

Осінь  квітами  щиро  дурманить,
Що  так  рясно  іще  цвітуть.
Теплі  дні  нас  усе  кудись  манять…
Та  вже  швидко  вони    відійдуть.

05.09.2018р


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805644
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Ольга Калина

Надходить осінь

Тепленька  золотава  осінь  
Ступає  тихо  на  поріг,
А  в  небі  простяглася  просінь
Із  сотні  витканих  доріг.

Пішло  по  них  спекотне  літо
У  ту  безмежну  синю  даль,
Дрібними  дощиками  вмите
І  не  повернеться,  на  жаль.

Вдягнула  осінь  вишиванку,  
Спішить,  щоб  скрізь  навести  лад,
Веселку  кинула  в  світанки  -
Казковим  став  вишневий  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805529
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Richter

На порозі осені


Скінчилося  жарке  південне  літо,
радіємо  осінній  цій  порі.
Ідуть  насилу  в  школу  знову  діти,
несуть  у  ранцях  перші  букварі…

Серпнева  вочевидь  спадає  спека,
вже  лагідніше  сонце  погляда.
До  хуги  з  лютовіями  далеко
і  кучугури  снігу  –  не  біда.

Ще  вдосталь  часу  до  дзвінких  морозів,
це  станеться,  як  листя  опаде.
Яскрава  осінь  нині  на  порозі,
в  чарівну  казку  вересень  веде!

01.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805176
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 01.09.2018


Oxana Levina

Віктору

Старанно  ліз  до  неба  він  чіплять  
Лелекам  колесо  на    яблуні  високій.
Бо  будуть  вони  скоро  повертать
Із  вирію    весни  любов  й  неспокій.

Він  так    хотів,  щоб  сіли  у    дворі,
Й  звели  гніздо  –  просту  прикмету  щастя,
І  щоб  над  ним  літали  угорі,  
Чи  в  сонячну  погоду,  чи  в  ненастя.

Він  пензлем  малював  величний  злет,
І  їхні  крила,  як  художник  світу.
Він  їм  радів,  немов  малий  радів,
Бо  всі  митці  щасливі,  наче  діти.

Але  гніздо  лелеки  не  звели,
І  щастя  йому  так  й  не  дарували.
Померла  мати  й    з  нею  всі  жалі,
Й  нещастя  в  його  дім  пришкандибали.

Він  ще  ліпив  скульптурний  барельєф,
Він  ще  боровсь  з  самотністю  і  горем.
І  фарбами  замішував  рельєф,
Розчарувань  великих,  наче  море.  

Ще  малював,  та  з  горя  лише  пив,
А  скоро  молодим    його    не  стало.
Бог  його  мрії  не  благословив,
А  з  ним    і  рідна  хата    занепала.

Хтось  поволік  додому  постамент,
Хтось  різьблені  ложки  ним  і  тарелі.
 А  я  лиш  фотографії  батьків,
Й  його  світлини    юні  і  веселі.  

Упали  стіни  й  виріс  чагарник,
І  чужі  люди  яблука  збирають.
Засипало  мальовані  листки,
Й  лелек,  що  на  малюнках  тих  літають.

Чому  так  сталось?  Думаю  сама…
Чому,  як  геній  не  зіграв  він  ролі?
Та  мудреці  говорять  не  дарма:
Бог  дав  талант,  та  не  відміряв  долі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805008
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 31.08.2018


Юлія Гаркавець

Не просто так

Не  просто  так  усе  буває  в  світі,  
І  сонце  сходить  теж  не  просто  так.  
Щодня  життя  дає  нам  шанс,  прожити  
І  залишити  добре  щось  в  віках.  

Нехай  не  буде  це  дарунок  пишний,  
Є  інші  речі,  найдорожчі  за  усе.  
Маленький  вчинок,  може  й  непомітний,  
Але  комусь  він  щиру  радість  принесе.  

Не  просто  так  в  життя  приходять  люди.  
Хтось  тільки  на  хвилинку,  хтось  в  роки.  
Добро  є  скрізь,  воно  живе  усюди:  
Чи  в  твоїй  посмішці,  чи  в  крапельці  роси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804940
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018


Попіл

Чи ти була?

Чи  ти  була?  Чи  це  лише  мотив
мені  принесла  перелітна  пташка?
Не  уявляю,  як  до  цього  жив,
але  тепер  без  тебе  дуже  важко.

Коротка  мить  змінила  все  живе,
немає  сну,  а  ночі  довші  й  довші.
Велике  горе  -  не  знайти  тебе,
але  ще  більше  -  втратити,  знайшовши

Дмитро  Славич

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804443
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 26.08.2018


Валентина Рубан

ДОНЕЧЦІ

В  моєї  донечки  сьогодні  свято,
Тридцятирічний  в  неї  ювілей.
З"явилась  Ти  на  світ  літньої  днини,  
Щоб  радувати  і  любить  людей
.
З  чотирьох  років  Інночка  співає,
Даруючи  усім  душі  тепло.
А  танцювать,  співать  скількох  навчила,
І  розуміти  -  де  добро,  де  зло.

Для  мене  донечка  і  гордість  і  надія,
Вона  для  мене  найдорожча  в  світі.
І  я  радію  всім  її  удачам,
І  тішусь  тимсь,  як  її  люблять  діти.

У  ювілейне  світле  Твое  свято,
Бажаю,  доню,    радості  й  тепла.
Здоров"я  в  всіх  Святих  Тобі  благаю,
Любові,  успіхів,  удачі  і  добра.

Нехай  здійсняться  всі  Твої  бажання,
Усе  найкраще,  хай  збувається.
Здорова  будь,  щаслива  і  весела.
Хай  доля  Тобі  щиро  посміхається

02.08.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804413
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 26.08.2018


Валентина Малая

ДЕ НАРОДИЛАСЯ МОЯ КРАЇНА

[color="#1a00ff"][i][b]
/  до  27-річниці  незалежності  УКРАЇНИ  /
тема  деяких  катренів-  за  підтримки  ЛОТа...

-Моя  країна  ,Україно!
ДЕ    народилася  й  коли  ?
В  низовині,а  чи  в  долині
Із  світла,а  чи  із  імли…=

-В  степу  під  вітром,в  чистім  полі,
Там  де  гуля  козацька  воля,
Там,де  волошки  сині-сині,
«Курли»  почуєш  журавлині.

Там  ,де  пшениця  колоситься,
І  дзвін  церковний  голоситься,
Співають  гучно  солов'ї,
Налиті  зеленню  гаї,

Де  гарні  хлопці    і  дівчата,
В  цвіту  калини  кожна  хата,
Де  носять  плахти  й  вишиванки
І  шаровари,і  жупанки,

У  косах  в  дівки  квіти  й  стрічки,  
А  ймення-  Галі  та  Марічки.
На  грудях  в  них  нитки  мониста
Червоні,жовті,золотисті.

І  чобітки  бордові  ,гарні
Й  запаски  теж  неординарні
А  хлопці-  Петри  та  Миколи-
Це  сильні  й  мужнії  сокОли

Гуцули,бойки,підгіряни,
З  села,містяни,християни.
Співають  весело  пісень,
Цікавий  в  оних  кожен  день.

Де  сяють  гордо  прапори,
Де  вільно  думай    і  твори;
Їдять  і  сало  ,і  часник,
На  стінах-вишитий  рушник.

А  килимки  в  цвіту  барвінку
Читають  Лесю  Українку,
Шевченка  славлять  ,Л.Костенко,
Франка  Івана  й    Симоненка…

Де  купа  визначних  учених,
Також  культурних  діячів,
І  відкриттів  є  незліченно,
Неоціненних  внесків-тисячі.

І  ,де  у  різних    видах  спорту-  
Лиш  срібні  й  золоті  медалі...
І    Олімпійські  чемпіони-
То-Наше  сонце  п"єдесталів.

Це  І  Клочкова  й  Ломаченко,
Іще-Чеба́н  і  Браславе́ць.
Ще  і  Клички́  і  Семере́нки
Та    і    Інне́сочка    Краве́ць.

І  Серебря́нська  і  Тайма́зов,
І  Тара́сенко,і    У́сик,...
І  Шемя́кіна  й  Шарі́пов,
Торохті́й  і  також    Пу́ндик.
/Всіх  їх  не  перелічити,
краще  в  списку  подивитись/*.

Де  сильний  і  козацький  дух,
Дай  Боже,щоби  він  не  вщух!
Де  боронять  свою  державу
І  де  не  лізуть  в  чужі  справи.

Де  червоніє  горобина
І  мову  люблять  солов"їну.
Живуть  традиції  батьків,
І  кожен  має,що  хотів...,

Дніпра  де  сила  і  могуть,
Де  марганець  -    з  землі  –здобудь.
Столиця-Київ  величавий,
А  куполи  там  золотаві.

Де  люблять  матір-Батьківщину,
Цінують  символи  країни!
Вітаємо  тебе,Державо!
Тобі  «Ура!»  і  СЛАВА!СЛАВА!!
Й  СЛАВА  ГЕРОЯМ!
                                         ГЕРОЯМ  СЛАВА!!!

*  Імла  —  скаламучення  повітря  внаслідок  присутності  продуктів  конденсації  водяної  пари  (краплин  вологи,  кристалів  льоду),  підвішених  частинок  пилу,  диму,  гарі.  Видимість  становить  від  1  до  9  км.

*СПИСОК  ОЛІМПІЙСЬКИХ  ЧЕМПІОНІВ  УКРАЇНИ

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D1%87%D0%B5%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

*УКРАЇНСЬКІ  НАУКОВЦІ
/  гадаю,їх  набагато  більше,ніж  у  цьому  списку    /

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F:%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96

24.08.2018р.[/color]
**************************************************
[color="#ff0022"]
ВІТАЮ  ВСІХ  УКРАЇНЦІВ,  КЛУБІВЦІВ,ЧИТАЧІВ,
ГОСТЕЙ,ДОРОСЛИХ  І  МАЛЕЧУ
 З  ДНЕМ  НЕЗАЛЕЖНОСТІ  УКРАЇНИ!!
БУДЬМО  ЗДОРОВІ,ЩАСЛИВІ,МИРНІ!
ЖИВІМО  У  ЛЮБОВІ!І  ШАНУЙМОСЯ!!
СЛАВА  УКРАЇНІ![/color]
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804244
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

А попереду - осінь сердечна (експромт)

                                                                       Н  K

Скоро  осінь...за  вікнами  серпень  
Вже  останні  дарує  ромашки.
Що  диктує  тобі  твоє  серце,  
Прислухайся  -  не  буде  промашки.

А  воно  відчуває  немало...
Десь  кленовий  листочок  жовтіє.
Хоч  ця  осінь,  мабуть,  не  примара,
Все  ж  пульсує  душа  твоя  й  тіло.

Щире  серце  ще  полум*ям  грає,
І  зігріє  когось,  безперечно.
Залишився  серпневий  окраєць,
А  попереду  -  осінь  сердечна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804066
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Valentyna_S

А вечір пахне травами

А  вечір  пахне  травами,
Медом  і  душицею.
Гіркою  пахне    кавою
Й  здобою  з  корицею.
 
Стогне  сад,  обвішений
Горнятами-плодами,
Й  місяць,  зовсім  сплющений,
Дивується  із  нами.

Вечір  косить  серпиком
(Вже  хмари  у  покосах)
І  розставляє  глечики
Попід  серпневі  роси.

Літиться  ще  літечко
У  всьому  щедрокраї
Й  сипле  через  ситечко
Лелітки  на  врожаї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803965
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Валентина Рубан

ВІТАННЯ

А  день  сьогодні  в  Тебе  особливий,
Який  не  є,  а  іменинне  свято.
Ми  хочемо,    аби  Ти  був  щасливий,
Щоб  злагода  й  добро  було  у  хаті.

Присядем  дружно  за  столом  святковим,
Поллються  на  Твою  адресу  тости…
Ми  побажаєм,    щоб  Ти  був    здоровим,
І  приєднаються  до  цього  усі  гості.

У  Тебе  серце  добре  й  руки  золоті,
Завжди  спішиш  усім  допомагати.
Нехай  же  буде  на  Твоїм  путі,
Тепла  і  світла  й  радості  багато.

Хай  довго  ще  Тобі  кує  зозуля  в  гаї,
Незгоди  хай  обходять  стороною.
Нехай    Господь    Тебе    охороняє,
Завжди  і  всюди  захистить  Собою.

                                                           20.08.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803734
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 20.08.2018


Сергей Куринный

Брутальный

Брутальный,  загадочный,  чуть  грубоват,  но  красивый
Оазис  в  пустыне,  и  словно  спасенье  от  жажды,
Живительной  влагой  для  серости  будней  контрастом,
Единственным  ты  называла  его,  возносила,
Срывалась,  к  нему  улетая  в  объятья  на  время.
Триада  и  таинство  чувств.  С  ореолом,  над  всеми
В  твоём  представлении  он  для  тебя  идеальный.  
Объятья  его  -  ты  подобного  не  ощущала…

Любовь  ли,  влюблённость  и  страсть,  и  шальное  безумство,
Юдоль  или  просто  такая  нелепость  событий,
Банальные  фразы,  скольжения,  стоны  соитий,
Орнаментом  красок  на  холст  седины  наших  будней.
Вальяжный,  на  грани  безумия    страстный  романтик
Неистовый  крик  высекал,  словно  искры  из  камня,
Искусно,  скорей  виртуозно,  в  движениях  плавных,
Касанием  губ  превосходством  в  фантазиях  тайны.

Изысканно,  две  виноградины  с  дрожью  нежданной,
Забвение  в  нежности  страстных  касаний,  скольженье
Юзом  в  былое  фантазий  с  жадностью  искушений
Мощью  толчков  в  извержении  магмы  вулканной.
Исток  родника  среди  жажды  желания  страсти,
Нега,  истома,  изящность  в  томлении  ягодном,
Каплей  вина  на  груди  в  разноцветии  радуги,
Аутентичностью  чувств  в  неподдельности  красок.

Принципы,  верность,  табу  над  любовью  и  чувствами,
Реквием  с  болью  в  стихах:-  Ты  прости  за  любовь,  
И  невозможность  быть  рядом,  любуясь  тобой,
Тайные  силы  нас  тянут  друг  к  другу  безумные.
Яркою  вспышкой  таинственность  встреч  и  свиданий,
Жадность  глотков  неподдельной  живительной  влаги.  
Ехать,  а  чувства  свои  излагать  на  бумаге
Нежностью  строк,  удаляясь  опять  в  расстояниях.
Искренность  с  болью  разлуки,  печаль  и  бессонница,
Ересь  и  вздор  к  нашим  чувствам  не  могут  дотронуться…

‎‎‎‎‎‎‎‎‎©Сергей  Куринный      7  ‎февраля  ‎2013  ‎г.,  ‏‎20:08:51

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402471
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.08.2018


rutzt

Ранок. Скоро дев’ята.

Ранок.  Скоро  дев’ята.
Пил  розносять  авто.
Ходить  хмара  пузата
У  блакитнім  пальто.
Ще  дерева  зелені,
Та  наївні  думки,
І  течуть  теревені
Мов  холодні  струмки.
Десь  мугикає  свято.
Дзвін  повітря  трясе.
Ранок.  Скоро  дев’ята.
Просто  серпень  і  все.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803591
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018


OlgaSydoruk

Я сыграю тебе сарабанду…

На  укрытой  маркизой  веранде,
Ночь  прохладой  коснётся  груди...
Я  сыграю  тебе  сарабанду…
На  огонь  прилетят  мотыльки…
На  невидимой  параллели,
Где  печали  разводят  мосты,
Ты  полюбишь  мои  акварели  -
Из  пурпуровой  наготы…
Незабвенную  сарабанду…
И  гламурные  строки  богинь…
В  голубые  колосья  лаванды
Кто-то  вылил  небесную  синь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803354
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Ганна Верес

Люблю я

Люблю  зими  веселу  заметіль,
Коли  сніжинки  в  танці  знемагають,
А  ранком  сонце  снігову  постіль
Вогнем  запалить,  випливши  з-за  гаю.

Люблю  і  ранні  подихи  весни,
Коли  сніги  розбуджені  рідіють.
Коли  тепло  затче  не  тільки  сни,
Але  й  розбудить  світлооку  мрію.

Люблю  я  гамір  літній  дітвори
І  шум  вітрів,  і  гуркотливі  грози,
І  косовицю  ранньої  пори  –
Такою  є  життя  сільського  проза.

Люблю  осінні  спалахи  дібров
І  полотно  замисленого  неба,
Коли  від  хвилювань  холоне  кров
І  пеленають  сум  з  водою  верби.
19.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802990
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 14.08.2018


Східний

Дощ

                   

І  знову  дощ  в  моїм  вікні
Березам  миє  довгі  коси.
Біжить,  мов  джин,  по  цій  жарі,
Лишає  в  травах  перли-роси.
Ще  б’є  долонями  в  асфальт,
Відстукує  забуте  танго,
Чи  з  вітром  закружляє  вальс,
Зіграє  реп  на  старім  банджо.
А  я  вдивляюсь  в  ритм  дощу,
В  намоклі  лиця  перехожих
І  розумію,  що  люблю
Ці  дні  погожі  і  негожі.
Люблю  –
І  сміх,  і  радість,  і  весну,
Люблю  дивитися  у  далі,
І  розумію,  що  живу,
А  дощ  змиває  хай  печалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802886
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018


НАДЕЖДА М.

У нас з тобою тільки п*ять хвилин

Друкується  повторно  із  змінами.
---------------------------------------
Я  цей  вокзал  ніколи  не  забуду.
Щасливим  був  той  незабутній  час...
Цю  круговерть  я  пам"ятаю:  квіти,  люди...
Тепер  згадаю  дещо  і  про  нас.

У  нас  з  тобою  тільки  п"ять  хвилин
Душа  чомусь  в    неспокої,  в  тривозі..
Так  невблаганний  зараз  часоплин.
Тупцюється  розлука  на  дорозі...

Чом  доля  невмолима  так  для  нас?.
Та  що  сказать,  що  сумувати  буду?
Чи  обмілів    потрібних  слів  запас?
Невже  колись  піддасться  все  осуду?

А  очі  в  очі,  тут    би  пару  слів..
Грайливий  вітер  розкида  волосся,
А  ти  сказать  їх  так  і  не  зумів.
І  вітер  занімів,  мені  здалося...

І  запекла  щоку  гірка    сльоза.
Останній  поцілунок  в  спраглі  губи.
(Запахла  квітів  вранішня  роса...)
На  хвильку  пригорнув  і  приголубив...

З  тих  пір  пройшло  немало  літ  і  зим,
Чомусь  весь  час  оце  перед  очима.
А  той  вокзал    неначе  став  глухим,
А  зустріч  десь  розтала  за  плечима..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802778
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 12.08.2018


Зоряна Кіндратишин

Українка

Вона  Богом  з  любов'ю  створена
Із  самого  ребра  Адама,
Неземною  красою  озорена,
В  ній  чуттєвості  -  ціла  гама.

Ідеальне  творіння  Господа:
Він  -  митець  над  всіма  митцями!
Наче  Ангел  із  неба  послана,
В  світ  залюблена  до  нестями.

Поєднав  у  ній  Бог  непоєднане:
Щире  серце  та  нерви  зі  сталі,
Щось  покірне,  та  неприборкане,
І  тендітність,  і  витривалість.

В  її  грудях  живуть  лід  і  полум'я,
Промінь  сонця  та  блискавиця.
В  кожнім  русі  багато  значення:
Лані  грація  -  хватка  ж  вовчиці.

До  найменших  дрібниць  відшліфована,
Подарована  світу  Богом.
Дуже  ніжна,  проте  гартована
Для  творіння  життя  нового.

А  красою  якою  наділена!
Наче  створена  лиш  для  кохання.
І  гаряча,  й  палка́,  несподівана  -
Все,  що  треба,  в  однім  поєднанні.

Берегиня  сімейного  вогнища,
Вірна  доня,  дружина,  мати  ...
І  на  цьому  життєвому  поприщі
За  сім'ю  може  гори  зламати.

Мовби  зіткана  з  ніжного  марева,
Чарівниця  ...  богиня  ...  Жінка.
Як  вінець  Його  власного  творива  -
Неповторна,  п'янка  ...  УКРАЇНКА!

©  Зоряна  Кіндратишин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802644
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Леся Утриско

Мить

Здається  осінь  літом  замаїлась:   
Запах  чебрець  в  обіймах  матіол,  
Ранкова  синь  на  пагорбі  присіла,  
Торкнувся  ранок  до  небесних  зол.

Притихло  все  -  в  цілунку  очерети,
Цвіркун  сонет  витягує  в  гіллі,
Лягають  роси  в  пензлі,  де  портрети  
Пшениць  тугих,  на  зораній  ріллі.  

Казково  так...  лелека  зажурився  -  
Далека  даль  відлунням  мерегтить,  
Чуть  відпочити  в  хаті  зупинився,  
В  своїм  гнізді,  де  враз  застигла  мить.  

Одна  лиш  мить,  бо  завтра  жде  дорога,
За  обрій  сяде  літо  золоте,
В  нім  спогади  -  забути  їх  незмога,
Таке  багате,  пишне  та  просте.  

Булькаті  очі  айстрів  кольорових,  
Сміються  так,  мов  завтра  їм  не  жить,  
Вмлівають  в  поцілунках  днів  чудових,
Одну  лиш  мить,  таку,  коротку  мить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802638
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018


ullad1

О ВЕЧНОМ

[color="#7a0d76"][b]Вкушают  соседи  от  стука  дурман:
У  них  перфоратор,  у  нас  —  барабан.
И  выбор  у  нас  перспективней,  конечно.
Ремонты  проходят,  а  музыка  —  вечна![/b]
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801934
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Таїсія Шашилкіна

Закохана в життя


Я  полюбила  камерність  і  тишу  -
Такий  собі  невинний  антураж.
Давно  листів  нікому  я  не  пишу,
Та  й  обірвався  поетичний  стаж.  

Люблю  тепер  красивий  захід  сонця,
Світанкам  посміхатись  в  полі  трав.
Дивитись,  на  дитячій  як  долоньці
Із  сонця  зайчик  ніжно  прикуняв.

Я  полюбила  спеку  і  негоду,
Вітрів  пориви  в  галасі  стихій.
Люблю  гуляти  в  дощ  і  непогоду
І  віддаватись  мареву  надій.

Я  полюбила  дні  і  тихі  ночі,
Безмежне  небо  в  морі  голубім.
Люблю  дивитись  в  щирі,  добрі  очі.
Люблю  купатись  в  океані  мрій.

І  як  би  це  життя  не  катувало,
Я  вдячна  Богу,  що  іще  люблю.
Яким  би  не  пекучим  було  жало,
Я  вірю  ще,  надіюсь,  я  живу.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801738
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 03.08.2018


Liuba

Без назви

Якщо  ти  бачиш  тіло,  а  не  душу  –  
То  не  твоя  історія  життя,
Бо  тіло,  з  часом,  ту  поставу  рушить.
Душа  ж  безсмертна  –  такий  сенс  буття.

Якщо  в  людині  бачиш  тільки  постать:
Обличчя,  груди,  ніженьки  стрункі,
Принад  і  пристрастей  у  тій  оправі  вдосталь,
Так  важко  зрозуміти  чого  хочеш  ти.

Чи  хочеш  задоволеної  плоті,
Релаксу  і  оргазму  через  край.
А  далі  кожен  при  своїй  роботі
І  більше  не  згадаєш  де  той  рай.

А  може  хочеш  зазирнути  в  очі,
Побачити,  що  коється  в  душі,
Прожити  всі  її  безсонні  ночі?
Одне  питання:  чи  готовий  ти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801711
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018


М.С.

У перше осіннєє свято.

У  перше  осіннєє  свято,
Колись  народилася  Ти.
Хотів  би  сьогодні  бажати,
Трояндою  пишно  цвісти.

Не  знати  ніколи  печалі,
Не  знати,  щоб  горя  і  бід.
Усмішкою  всіх,  щоб  стрічала,
І  це  повернеться  Тобі.

Земного  краплиночку  Щастя,
Щоби  дарував  кожний  день.
На  крилах  хотіла  б  літати,
Душа,  щоб  співала  пісень.

Здоровий,  природній  рум'янець,
Щоби  не  сходив  з  Твоїх  щік.
У  Злагоді,  Мирі,  Достатку,
Проходив,  Щасливо,  Твій  Вік.

Від  мене  це  буде  останнє,
А  може  додасть  хтось  іще.
Кохання,  Кохання,  Кохання,
Хай  кожний  день  новий  несе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801662
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018


Валентина Рубан

МОЇЙ ІННОЧЦІ

 

Сьогодні  день,  коли  Ти  народилась,
Моя  єдина,    донечко  рідненька.
Мені  така  навіть  вві  сні  не  снилась,
Найкраща  в  світі  ,  квіточка  гарненька.

Тебе  я  щиро  хочу  привітати,
Не  знаю,  де  мені  таких  і  слів  узять.
Аби  Тобі  ,  Іннусенько,  сказати,
Щоб  всю  любов  і  ніжність    передать.

Пишаюся    Тобою,  доброю,    вродливою,
Здоров»я  Тобі  в  Бога  я  молю.
Я  хочу  бачити  Тебе  завжди  щасливою,
Бо  дуже,  дуже,    я  Тебе  люблю.

Нехай,  як  пісня.  Твоя  доля  буде,
Красивою  –  щоб  без  кінця      і  краю    
Нехай  з  роками  радості  прибуде,
І  те,  що  серденько  найбільш  чекає.

Нехай  ніколи  в  Тебе  не  зміліє
Озерце  Ніжності,  Любові  і  Тепла.
Удачі,  Радості  хай  доля  не  жаліє,
А  ще  –  Надії,  Вірності    й  Добра.

Цілую  міцно  –  міцно,  моя  донечко.
Моє  Ти  Щастя,  моя  Гордість,  моє  Сонечко.
                                                                                 02.08.2018  р


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801614
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018


Тамада

ПОБАЖАННЯ МУЗИКАНТУ


То  ж  наповнимо  stakatto,
І  піднімем  всі  ligatto:
Зичим  для  добра  fermatu!
Та  з  repryzamy  зарплату!

Хай  дієзи  –  не  бемолі
Будуть  віщунами  долі!
Поліфонія  життя
Хай  веде  у  майбуття!

Менше  різних  модуляцій,
А  на  сцені  –  лиш  овацій!
Будь  завжди  міцним    bekarom
І  ніколи  не  грай  даром!

Хай  здоров”я  буде  в  тілі,
Ну  а  ти  завжди  при  ділі!
І  віншуєм,  і  вітаєм!
Многа  й  блага  літ  бажаєм!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801375
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018


Шостацька Людмила

МАЕСТРО


                                                                       /Пам’яті  Миколи  Мозгового/
Затихло  серце  серед  ночі…
Ніч  голосила  на  все  місто.
Так  обірвалось  на  півноті
Життя,  назбиране  намисто.
Рояль,  упавши  на  коліна,
Закрив  всі  клавіші  руками.
Ридав…  Від  болю  й  голосіння
Не  зміг  змиритися  з  думками…
Йому  так  жаль  було  Маестро.
І  як  самому  далі  жити?
–  О,  Пісне,  втіш  від  суму,  сестро!
Не  зможу  знову  полюбити…
А  як  кровиночка  сумує,
Його  лілеї  й  матіола…
Минув  і  день,  і  ніч  не  всує.
Концертний  зал.  І  знову  –  соло…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801291
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018


Протоієрей Роман

Черемха

Цвіте  черемха  запашна,
Засипав  білий  квіт  алею...  
Жіноча  зрада  більш  страшна,  
Бо  жінка  зраджує  душею!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801254
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Залишусь твоєю…

Тихо...  Ніч...  Лиш  листя  шелестить
У  траві  цвіркун  пісні  сюркоче.
Місяць  в  небі  зорям  ворожИть
У  човні  він  їх  катати  хоче.

Ніч  ховає  серед  зір  дива,
Розкидає  діаманти  в  небі.
Серед  них  стежина  пролягла,
Любий  мій  по  ній  спішу  до  тебе.

Я  спішу  коханий  в  твої  сни,
Щоб  у  них  зустрітися  з  тобою.
Понесе  кохання  нас  весни
І  пригорне  тихо  під  вербою.

Там  де  річка  тихо  хлюпотить,
Там  де  зорі  падають  у  неї.
Нас  кохання  жде,  воно  не  спить,
Залишуся  у  тім  сні  твоєю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801187
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 29.07.2018


Протоієрей Роман

Час

Ні,  не  лікує  час,  не  вірте  в  казку!
Стікають  срібні  роси  з  пелюстків…
Час  накладає  марлеву  пов`язку
Якихось  вражень,  свіжих  почуттів.

Поганий  лікар  час,  та  що  казати,
Знов  свіжа  рана,  знову  каяття,
І  ми  повземо,  як  поранені  солдати,
По  полю  нашого  жорстокого  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800639
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 25.07.2018


rutzt

У кожнім році є така доба…

У  кожнім  році  є  така  доба,
Коли  здається  літо  нескінченним,
В  прозорім  небі  хмарка  голуба
Несе  дощі  в  краї  благословенні,
В  полях  ще  досить  місця  для  труда,
І  мовчки  квіти  дивляться  у  вічі,
Та  осені  вже  чується  хода,
І  вітер  невеселе  щось  мугиче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800544
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018


Віталій Назарук

ХМАРИ ПЛИВУТЬ У НІЧ

На  парусах  хмаринки  ввишині
Пливуть  по  небу,  творячи  редути.
А  на  землі,  неначе  у  вині,
Червоні  маки  пробують  заснути.

Перші  зірки  з’явились  в  небесах,
У  росах  маки  квіти  похилили.
Згасає  захід  і  його  краса
Із  ніччю  починає  говорити.

Ударили  акордом  цвіркуни,
А  солов’ї  неначе  навіжені,
Зганяють  білі  хмари  в  табуни,
Щоб  засвітились  зорі-наречені.

Місяць  сховавсь  між  хмар  у  табуні,
Із  рідка  наглядає  за  порядком.
А    цвіркуни  на  порваній  струні,
Дарують  ночі  пісеньку  на  згадку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800103
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 21.07.2018


Ольга Калина

Сум (амфрібрахій)

Нависло  захмарене  небо  
І  плаче  дрібненьким  дощем,
А  вітер  сьогодні  ганебно
Цим  сірим  накрив  все  плащем.

В  повітрі  так  пахне  грозою
І  чути  вже  грім  вдалині,
А  туга  гіркою  сльозою
Малює  портрет  на  вікні.  

Застигла  невипита  кава
І  книга  лежить  на  столі  -
Сьогодні,  чомусь,  не  цікава...
Й  думки  пропадають  в  імлі.  






















Амфібра́хій  (грец.  αμφιβραχυς  —  з  обох  боків  короткий)  —  в  античній  версифікації  —  трискладова  стопа  на  чотири  мори  з  довгим  середнім  складом.

У  силабо-тонічному  віршуванні  —  трискладова  стопа  з  середнім  наголошеним  складом  (U—U).  Константа  віршового  рядка  може  бути  двоскладовою,  перетворюючись  на  ямб  з  наголосом  на  останньому  складі,  чи  в  позанаголошеному  стані  містити  кілька  складів  (пеан);  найліпший  варіант  амфібрахія  —  при  парокситонній  римі,  коли  витворюється  гармонійний  акаталектичний  рядок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799756
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Любові дикий хміль

Обвив  альтанку  дикий  хміль  в*юнкий,
Думкам  було  занадто  тісно.
Галопом  мчався  день,  мов  білий  кінь,
Не  вистачало  ніби  кисню.

І  думала  про  те,  чому  ж  втекла,
То  ж  каменем  упала  черствість
І  почуття  спотворила  на  злам.
Куди  ж  поділась  давня  чемність?

Коли  втікала  -  поглядом  обпік,
Не  зупинив  -  в  душі  колючість.
На  самоті  в  альтанці  -  млості  пік:
Любові  дикий  хміль  -  живучий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799655
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018


М.С.

Відчуваю я смак Твоїх губ.

Відчуваю  я  смак  Твоїх  губ,
В  ньому  є  аромат  полуниці.
Він  солодкий  і  трохи  терпкий,
Досхочу  я  ним  хочу  напиться.

Я  кохатись  з  Тобою  б  хотів,
Проникати  углиб  твого  тіла.
Відчувати  шалений  той  ритм,
Із  яким  так  серця  стукотіли.

Щоб  по  собі  залишити  слід,
Кілька  крапель  вологи  живої.
Зрозуміти,  щоб  хтось  колись  зміг,-
Тут  бували  закоханих  двоє.

Ніжні  рухи  вперед  і  назад,
Повторити  бажання  нестримне.
До  знемоги  вже  "б'ються"  тіла,
Бо  оргазму  чекає  їх  вибух...

Ось  настав  вже  останній  акорд,
У  конвульсіях  двоє  забились.
І  до  дна  чашу  випити,  щоб,
У  обіймах  до  ранку  лишились.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799572
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 17.07.2018


Протоієрей Роман

Багатство серцю радість не несе!

Багатство  серцю  радість  не  несе!
Багатий  -  це  не  значить,  що  здоровий,
Хто  стверджує,  що  гроші  можуть  все,  -
Той,  певно,  ради  них  на  все  готовий!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799343
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018


rutzt

На цій землі усе не випадково…

На  цій  землі  усе  не  випадково:
Погане  й  добре,  грішне  і  святе,
Зневіра  в  людях,  віра  в  добре  слово,
У  папороть,  що  раз  на  рік  цвіте,
Бундючний  ворон,  бусел  на  колибі,
Зловісний  вигук,  подих  доброти…
У  цьому  світі  завжди  знайдеш  вибір
Яким  шляхом  до  вічності  іти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799088
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018


Юлія Ганненко

Любой вид счастья

Любой  вид  счастья  -  дело  очень  личное.

Сказать  нельзя,  кто  прав,  кто  виноват.

Ведь  чье-то  счастье  с  шиком  неприличное,

А  для  кого-то  счастье  -  лишь  закат...


Кому-то  -    деньги,  слава  и  удача.

Кому-то  -  теплый  у  мангала  старый  плед.

Кому-то  ,может,  за  границей  дача.

Кому-то  -  первый  на  песочке  детский  след.


Есть  счастье-мир  и  счастье  -  чей-то  ад.

В  здоровье  -  счастье,  счастье  есть  в  молчаньи.

Кому-то  -  шанс  вернуть  бы  все  назад,

Кому-то  утонуть  в  чужой  печали...


Есть  счастье  -  миг,  есть  счастье  -  навсегда!

Когда  тепло.  И  есть  с  кем  посмеяться.

Когда  всю  жизнь  ,  сквозь  многие  года,

Никто  с  тобой  не  хочет  расставаться!


Мое  же  счастье  в  том,что  ты  живешь!

Дана  мне  Господом  великая  награда

Тебя  любить...  я  знаю,  не  поймешь  -  

Тебе  для  счастя  этого  не  надо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798956
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 12.07.2018


Ольга Калина

Повертаюсь до матусі ( анапест)


Простяглися  поля  із  хлібами,
Обвисає  налите    зерно.  
Повертаюсь  сьогодні  до  мами,  
Поспішаю  у  рідне  село.  

-  Як  же  ти  поживаєш,  матусю,
Виглядала,  напевно,  мене?
Cподівалась,  що  я  повернуся    
І  що  лихо  мене  обмине.  

Ні,  забути  свою  батьківщину    
Не  могла  я  в  чужій  стороні,
Повернутись  скоріш  до  родини
Повсякчас  так  хотілось  мені.      

Як  в  дитинстві,  схилити  голівку
На  твоє  вже  похиле  плече,
Розмовляти  про  нашу  домівку
І  про  те,  що  душа  береже.  

Богу  дякую,  рідна    матусю,  
Що  застану  живою  тебе.
До  натруджених  рук  прихилюся,  
Не  залишу  ніколи  тепер.    

Бо  миліше  нічого  немає,
Як  вкраїнська  моя    сторона,
Де  матуся  рідненька  чекає
І  калина,    що  біля  вікна.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798907
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 11.07.2018


Леся Утриско

Стигле літо.

Тихо  літо  сідає  за  обрій  відцвілого  жита,
Вже  й  Івана  Купали  відспівують  ген  журавлі,
Боса  нічка  в  зажурі  у  зоряних  зливах  омита,
Стигле  літо  в  розмаї  крокує  по  засмаглій  землі.

Заплітає  заграви,  у  кошик  збирає  чорницю,  
Насолоду  нектарну  ожинові  п'ють  береги,  
Пісня  стиглих  пшениць  одягає  святкову  спідницю,
В  ранніх  росах,  пянких,  переспівами  мліють  птахи.  
 
Жовті  груші,  мов  дзвони  гудуть  загадкову  журу,
Одинокий  лелека  крилом  доторкає  повіря,
Змокле  літо  у  липах  вмостило  пахучу  жару,  
Дивний  сонях  пелюстками  сипле  казкове  подвіря.  

А  надвечір  похмуро  всміхнеться  весела  гроза,  
Пишні  трави  одягнуть  віночки  вродливих  веселок,
Мов  солодкі  хліби,  у  запарі  набухне  лоза,
Літня  ніч  одягнеться  в  намисто  із  світлих  химерок.  

Стигле  літо  в  розмаї  крокує  по  засмаглій  землі,
Боса  нічка  в  зажурі  у  зоряних  зливах  омита,
Вже  й  Івана  Купали  відспівують  ген  журавлі,  
Тихо  літо  сідає  за  обрій  відцвілого  жита...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798727
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 10.07.2018


М.С.

Бути водою я хочу. (переклад з: Інна Рубан-Оленіч)

Бути  водою  я    хочу,
Щоб  у  мені  Ти  купався...
Сонечком  бути  я  хочу,
Мною  щоби  зігрівався...

Берегом  бути  я  хочу,
Щоби  Тебе  все  чекати...
Каплею  бути  я  хочу,
Й  тіло  Твоє  цілувати...

Ти  поцілуй,  обніми,
Милий  легенько,
Душу  лише  не  злякай...
Не  засмути  серденько...

Як  у  солодкому  сні,-
Місяць  ясний  вже  уповні...
Хочу  тонути  в  Тобі,
Завжди,  щоб  був  милий  поруч...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797098

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798723
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 09.07.2018


Тарас Комаринський

Поневіряння новенького Айфона (гумореска)

На  китайському  заводі  Айфон  народився.
Мав  він  все,  що  зараз  в  моді,  і  цим  всім  гордився.
Мріяв  ще  із  магазину  для  добра  служити...
Ось  заходить  чоловічок,  щоб  його  купити.
Тут  в  процесорі  вселилась  радість  превелика  --
Він  одразу  ж  уподобав  цього  чоловіка.
Бізнесмен?  Банкір  солідний?  Великий  начальник?
Значить,  стане  у  пригоді  складний  планувальник.
Сірі  якісно  замінить  просту  секретарку,
Класику  йому  прокрутить  по  дорозі  в  парку.
Але  що  це  за  білявка,  що  із  ним  мандрує?
Як,  невже  це  все  серйозно?  Він  мене  дарує???
А  чому  чохол  рожевий?  Не  треба!  Благаю!!!
Я  ж  у  ньому  ідіотом  справжнім  виглядаю.
Довелось  із  тим  змиритись,  раз  хазяйка  хоче.
Швидше  б  тільки  до  роботи,  душа  аж  тріпоче.
Але  поки  що  транслюю  котиків  в  Ютьюбі
І  поради  їй  шукаю,  як  збільшити  груди.
Сотні  дивних  еСеМеСок  я  пересилаю.
Та  невже  мене  ця  доля  все  життя  чекає?
А  хіба  мене  створили  дурнею  займатись?
Так  не  можу  більше  жити.  Краще  вже  зламатись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798607
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 08.07.2018


М.С.

Хоч наяву, хоч в мріях, хоч у казці.

Хоч  наяву,  хоч  в  мріях,  хоч  у  казці,
Зустрілись  двоє,  пристрасть,  ласки.
Двох  тіл  сплетіння  в  різних  позах.
Слова  Кохання  у  віршах  і  прозі.
Дивитись  разом,  як  десь  Сонечко  сідає.
Як  ніжно  пальчики  по  звабах  тіла  грають.
Відчуй  на  грудях  мої  губи.
Їх,  легким  подихом,  я  приголублю.
Торкнуся,  язичком,  сосочка.
Яка  ж  солодка  Єви  дочка.
Спущусь  цілунками  все  нижче,  нижче.
Тремтить  все  тіло  -  ледь  не  дише.
Відкинь  стидливісь-  відчувай,  як  жінка.
Обом  приємно,  солодко-не  гірко.
Губами  пробіжусь  по  стегнах.
Знайду  куточок,  де  і  вогко  й  тепло.
Почну  я  пестити,  налиті  кров'ю,  губи.
Своїм  Ти  стогоном  мене  погубиш.
Я  відчуваю  твої  рухи  конвульсивні.
Мабуть,  емоції  занадто  сильні.
Готові  разом  в  казку  полетіти.
Що  нам  робити,  де  себе  подіти?
Хіба  не  хочеться  такої  казки?
Де  є  Кохання  й  море  ласки.
Немає  заборон  і  не  буває  стидно.
І  цілувати  можна  все,  що  видно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798508
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 08.07.2018


Валентина Рубан

ЛІТА НЕПОВТОРНА МИТЬ


Зацвіли  ромашки  і  лузі,
І  васильки  і  чебрець.
І  смолянки  довгоногі.
Іван  –  чай  зацвів,  жовтець.

Материнка  вабить  око,
Деревій    прибрався  в  сніг.
І  дзвіночки  стали  в  коло,
Липник  притуливсь  до  ніг.

Подорожник  розіслався,
Уже  кашку  викида.
І  горілочки  суцвіття
З  –  за  полину  вигляда.

Будяки  причепурились,
Одяглись  в  рожевий  цвіт.
Незабудки  причаїлись,
І  мокрець  викинув  квіт.

Запишався  звіробій,
І  Петрові  батоги,
Прихопивши  з  неба  синь,
Поглядають  навкруги.

Запахи  п»янкі  дурманять,
Літа  –  неповторна  мить.
Так  красиво,  так  звабливо
Як  все  це,  та  не  любить…

                                     04.  07.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798141
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 05.07.2018


Лилея

Закружи меня в танце…Голову мне закружи!

Закружи  меня  в  танце...
Голову  мне  закружи!
Чтоб  летала  от  Счастья!
Будь  полётом  Души!
Будь  моим  вдохновеньем!
А  я  Музой  прийду...
Вместе  в  танце  закружим!
Не  во  сне  -  наяву!
Две  Души,  как  пушинки!
Улетая,  взлетят!
В  стихотворном  танце!
Я  люблю  твой  взгляд!
Взлетаю  от  Счастья,
Когда  вижу  тебя!
Закружи,  закружи!
В  танце  Счастья  меня!
Этот  танец  -  Счастья
Будет  нам  на  двоих!
Закружи,  закружи!
В  танце  Счастья,  Любви!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797836
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018


Zoia_Berezovska

Між яскравими зірками…

Місяць  Сонечко  яскраве
                   Вкотре  запросив  на  каву.
Рано-вранці  Сонце  встало,
                   Промінчики  причесало,
Вмилось  дощиком  рясним,
                   Стало  милим  і    ясним.
Веселкову  всю  палітру
                   Упліло  у  шарфик  з  вітру,
З  хмар  накинуло  вбрання
                   І  побігло  ще  зрання
Десь  на  захід,  аж  зі  східу;
                   Не  боялось  морем  броду,
Грому,  гавкоту  собак
                   Не  лякалося  ніяк.
Місяць  теж  убрався  в  шати,
                   Пішов  Сонечко  стрічати.
Тільки  обрію  торкнулись  —
                   знов  в  дорозі  розминулись.
                                   ....................
Так  вже  склалося  віками:
                     Між  яскравими  зірками
Розминаються  щоразу...
                     ...Їм  не  пити  кави  разом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797643
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018


Валентина Рубан

КОЛИСКОВА ДЛЯ ТЕБЕ

                                     

Заколисує  вітер  шовкову  траву,
І  наспівує  їй  колискову.
Я  для  Тебе  найкращу  троянду  зірву,
І  зорю  прихилю  вечорову.

Я  розвію  туман,  від  дощу  захищу,
Я  зігрію  Тебе  серденьком.
Я  до  Тебе  ніяких  незгод  не  пущу,
Моє  сонечко,  доню  рідненька!

Я  за    Тебе  молюся  і  ночі  і  дні.
Щастя  –  долі  у  Бога  благаю.
Щоб  веселка  сіяла  в  твоєму  вікні,
Й  добрі  янголи  –  оберігали.

Щирий  сміх  щоб  дзвенів  у  оселі  Твоїй,
Нехай  радість  прийде  на  розмову.
Нехай  мрії  Твої,    заповітні    і  святі,
Чують  ніжну  Твою  колискову.

                                                         29.06.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797605
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018


М.С.

Солодких снів кольорових.

Солодких  снів  кольорових,
Моря  цілунків,  любові.
І  хай  тобі  казка  присниться,
А  я  у  ній  буду  за  принца
Ти  ж  будеш  моя  принцеса,
Красуня  і  поетеса
Тебе  поцілую  у  губки,
Кохана  моя  Ти  голубко.
А  ще  поцілую  у  груди,
Нехай  тобі  щастя  прибуде...
І  скрізь  де  ти  тільки  дозволиш,
Бо  ти  мене  з  розуму  зводиш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797588
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018


М.С.

Серденько у грудях тріпоче.

Серденько  у  грудях  тріпоче,
Від  світу  сховатися  хоче.
Так  тісно  йому  вже  у  грудях,
Чекає,  що  хтось  приголубить.

Зустрінемось  в  Місяці  повнім,
Хай  пристрасть  бажання  доповнить.
Яка  ж  літня  нічка  коротка,
Розмова  приємна  й  солодка.

А  потім  вже  буде  світанок,
Кава  у  ліжко  й  сніданок.
Ми  сил  наберемось  і  знову,
Продовжим  вчорашню  розмову.

Розмова  без  слів,  лише  тілом,
Як  швидко  доба  пролетіла.
І  друга  мине,  якщо  схочеш,
Яка  ж  та  розмова  хороша...

Лиш  губи  зіллються  в  цілунку,
П'яніємо  зразу  ж  без  трунку.
Які  ж  ці  цілунки  солодкі,
Якщо  прагне  серце  любові.

Віддати  усе  до  краплинки,
Готові  обі  половинки.
Чому  ж  така  нічка  коротка?
Яка  ж  Ти  насправді  солодка.

Тіла  наші  голі  і  душі,-
Усі  перепони  ми  зрушим.
У  тіло  одне  ми  зіллємось,
Цілющого  трунку  нап'ємось.

Сьогодні  Адам  ми  і  Єва,
Король  я,  а  Ти  Королева.
Експертами  стали  в  Коханні,
Хай  нічка  не  буде  остання.

Солодка,  як  Вишня  Ти  п'яна,
Кохатися  будем  до  рання.
І  хай  би  була  ніч  полярна,
Наснаги,  я  вірю,  нам  стане.

В  Коханні,  з  Тобою  невтомні,
Цілунки  Твої  неповторні.
Ще  й  ласки  благає  все  тіло,
Яка  ж  Ти  Кохана  вродлива.

Кохання  нам  душі  єднає,
Це  взнає  лиш  хто  покохає.
Шалено  серця  наші  б'ються,
Всі  ночі  короткі  здаються.

Губами  торкнуся  до  тіла,
Щоб  кожна  клітиночка  мліла.
І  груди,  і  стегна,  і  лоно,
Тепер  Ти  в  моєму  полоні...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797522
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018


Ганна Верес

А літо падало в траву

А  літо  падало  в  траву
Росою-м’ятою,
Купало  ніжну  синяву…
Хмаринки  –  ватою.
Закучерявились  сади,
П’яніють  вишнями,
А  он  –  мережкою  сліди,
Мабуть,  Всевишнього…

Дзвеніла  тиша  навкруги,
Як  зорі  падали,
У  сивім  мареві  луги
Й  долини-впадини.
Осяяв  місяць  наш  поріг
Ще  й…  посміхається…
Здалося,  тишу  він  стеріг
Тим,  що  кохаються…

Тікало  літо  поміж  трав
Назустріч  осені,
Лягло  покосами  з  отав,  
Сміялось  росами  .
То  раптом  падало  в  стерню
Дощами  синіми,
А  ми  злилися  у  сім’ю
Й  були  щасливими.
19.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797384
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 29.06.2018


НАДЕЖДА М.

Спростуй тоді такі мої думки…

Любов  приходить  якось  непомітно,
Так  довго  вибира  потрібний  шлях.
Вона  така  вразлива  і  тендітна,
І  селиться   у  вибраних  серцях.

Роздивиться:  не  збилась  чи  з  адреси,
Чи  здатне   пестить  серце  її,ждать?
Навіщо  таке  думать?  Зайві  стреси..
Та  краще  про  це  зараз  промовчать...

Вона  примхлива,  як  і  кожна  жінка,
Та  довго  терпить,  поки  сила  є.
А  потім  непомітно  так,  навшпиньках,
Неначе  біла  хмарка  розтає.

Частинками  у  простір  відлітає,
Та  хоче  озирнутись  ще  назад.
Із  жалістю  це  серце  покидає.
А,  може,  ще  й  жалкує  за  розпад.

І  ти   біля   розбитого  корита,
За  грубість  і  за  зраду,  нелюбов.
Твоя  козирна  карта  вже   побита.
А,  може,  повернеться  любов  знов?

Не  та  любов,  що  квітне  бур"янами,
І  що  кричать  про  неї  на  весь  світ.
А  вхід  туди  колючими  тернами..
Роздивишся,  а  то  лиш  пустоцвіт...

Можливо,  щось  не  так..  Я  помиляюсь?
Пробач,  кохання,  за  мої  думки.
Якщо  не  так,  тоді  я  вибачаюсь...
Спростуй  тоді  оці  мої  рядки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797355
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 29.06.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Фея ніжності й кохання…

Маленька  фея  ніжності  й  кохання
Тобі  я  оповім  свої  бажання.
Відкрию  душу  й  все,  що  наболіло,
Пораду  ти  дасиш  свою  так  вміло.

Маленька  фея  ніжності  й  кохання,
Ти  розчини  в  повітрі  всі  страждання.
Хай  змиють  проливні  дощі  тривоги
І  будуть  щастям  встелені  дороги.

Нехай  твій  дотик  розігріє  серце,
Нехай  воно  заб'ється  в  ритмі  скерцо.
Пробудиться  в  чарівних  звуках  радо
В  весняних  переливах  канонади.

Хай  усміхнеться  пролісок  привітно,
Хай  зійде  ясне  сонечко  над  світом.
Нехай  шумлять  зеленії  діброви,
Маленька  фея  щастя  і  любові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797350
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 29.06.2018


Олександр Киян

ВРЕМЕНА ГОДА

Все  поры  года  хороши,
С  природой  спорить  бесполезно  ,
Весна  -рождение  души,
Поют  капели  Солнцу  песни.
 
Стоят  берёзки  вдоль  реки  ,
Сестрёнки  ивы  к  ним  прижались,
И  белых  яблонь  парики  ,
Пронзённые  грозой  кинжальной.
 
Спешит  тропинкою  июнь,
В  тени  укрыться  от  жары,
А  ветер  знахарь  и  колдун,
Но  жаль  талант  в  земле  зарыт.
 
Укрылось  небо  волшебством,
Мерцает  ситцевым  рассветом,
И  сходит  Принцем  на  престол,
Искристое  ,  хмельное  лето.
 
Упрятал  лужи  листопад,
Туманы  стелются  лугами.
Седые  росы  серебрят,
И  звёзды  падают  над  нами.
 
Златая  осень  на  дворе  -
Святая  вольница  Поэтов  ,
Сердцам  извечно  в  ней  гореть,
Их  откровением  согрета,
 
Грустят  озёра,  гладь  во  льду,
Зима  приходит  к  нам  нежданно,
И  в  хмурых  дней  судьбу  крадут,
Ночей  ползут  вдаль  караваны,
 
Встречаем  вмести  Новый  Год  ,
И  к  Рождеству  свечей  не  гасим,
На  всё  приходит  свой  черёд,
Неисчерпаемых  фантазий  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796938
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 24.06.2018


Валентина Рубан

Як же гарно!

Посміхаються  лукаво    ягідки  на  сонці,
Я  радію,  бо  до  мене  зараз  їдуть  гості.
Мов  недавно  ця  чершня  розпускала  квіти,
Як  же  гарно,  як  додому  приїзджають  діти.

Поглядає  з  зелен  –  листу  червона  малина.
Вже  накрита  на  гостину  біла  скатертина.
А  клубничка  визирає  і  собі  до  сонечка.
Як  же  гарно,    як  до  мене  приїзджає  донечка.

                                                               20.06.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796588
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 22.06.2018


Ганна Верес

Знайомий портрет

Чи  щастя  було  строкате,
Чи  так  жартувала  доля,
Що  Він  був  на  боці  ката…
Вона  ж  –  за  Вкраїни  волю…
Озвалось  кохання  болем…

Вона  першокласний  снайпер
Та  й  Він  теж  стрілець  нівроку.
І  рвались  серця  їх  навпіл  –
Вони  у  війні  півроку…
А  доля  стояла  збоку.

Поділене  й  небо  навпіл,  
Хоча  в  нім  нема  кордонів…
Під  ним  –  України  мапа…
Ламала  усіх  недоля…
Їх  завтрашнє…  невідоме…

Рушницю  піднявши  звично,
Прицілився  і…  спізнився:
В  приборі  його  оптичнім
Знайомий  портрет…  світився.
Завмер  чоловік…  Спинився…

В  його  молодому  оці
Мелькало  людей  чимало…
«Вона  це…  на  тому  боці…
На  мушці  його  тримала.»
В  душі  його  щось…  зламалось…

Між  ними  не  просто  метри  –
Держави  дві  поміж  ними…
І  друзів  десятки  мертвих,
І  дзвони  по  них…  тужливі,
Й  кохання…  А  чи  можливе?!
16.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796196
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 19.06.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я до тебе спішу…

Я  до  тебе  спішу  мій  коханий,
Через  поле  іду  навпростець.
Де  ромашки,  де  м'ята  духм'яна,
Де  квітує  так  рясно  чебрець.

Сонце  ніжно  цілує  у  щічки,
Вітер  коси  куйовдить  мені.
А  у  мене  усмішка  на  личку
І  співають  в  душі  солов'ї.

Незабудки  і  небо  злилися,
У  єдину  всецілу  блакить.
Ріки  у  береги  розлилися
І  роса  під  ногами  бринить.

Я  іду,  я  спішу  мій  коханий,
Щоб  упасти  в  обійми  твої.
Біль  відійде,  загояться  рани,
Як  уста  доторкнуться  мої.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795930
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018


Фея Світла

Муза

[youtube]https://youtu.be/A-donwjeywE[/youtube]

[i][b]Не  втрать  таланту  –  цей  дарунок  Бога  
і  хай  там  що,  цю  ласку  бережи.  
Хай  не  завадить  заздрості  облога,  
не  падай  в  розпач  і  пиши...  пиши.
 
Хай  ображають:  "Що,  поетом  стала?
Давно  не  вміла  два  додати  два?!"  
Ти  не  зважай  на  кпини  –  їх  не  мало,
лише  Талант  творитиме  дива.

Нема  підтримки?  Друзі  відвернулись?  
Пропали  десь  римовані  слова?  
А  як  же  я?  Я  поряд  –  мрія  збулась!  
І  для  поета  –  вірна  вартова.  

Твори!  Натхнення  знову  надиктує
тобі  слова  –  ось  ручка  і  папір.  
Пиши,  подруго!  Хай  душа  святкує
творіння  з’яву.  Вір  у  себе,  вір!
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795914
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018


Юлія Л

Вишнева мить

Заграла  скрипка  на  весільній  брамі.
Налилась  соком  вишня  у  саду.
Ця  урочиста  мить,  неначе  в  храмі,  –
Стрічає  наречений  молоду.

Вино  кисло-солодкого  нектару
П’янить  від  поцілунку  на  вустах,
Шалене  серце  стрімко  б’є  удари
І  рветься  із  грудей,  неначе  птах.

Любов  із  присмаком  терпкої  вишні.
В  очікуванні  щастя  кожен  крок.
Дві  різні  долі  поєднав  Всевишній.
Під  вічним  небом  назавжди  удвох.

Куштуй  червоне  яблуко  спокуси,
Бо  у  твій  світ  прийшла  пора  любить.
В  дитинство  відлетіли  дикі  гуси.
Весільний  дзвін  пробив  вишневу  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795891
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 17.06.2018


Терновий

Те літо знов розплакалось дощами…

                                             ***
Те  літо  знов  розплакалось  дощами,
Запахли  медом  липи  на  весь  світ,  
І  знову  зорі  падають  ночами,  
І  знов  бентежить  душі  зореліт.
Дозріють  спасівки  на  яблуневім  вітті,
Заполовіють  у  полях  жита
І  стане  так  серпнево  в  цілім  світі,  
І  літо  бабине  полине,  як  літа.
Порозквітають  айстри  коло  хати
І  губи  будуть  з  присмаком  малин,  
І  будуть  бусли  над  селом  літати,
Збираючись  у  свій  одвічний  клин.
І  будем  мовчки  проводжати  літо,
Що  відлітає  із  буслами  до  весни,  
І  будем  знов  надіятись  зустрітись,
Ховати  спомини  про  нього  в  наші  сни.
І  хоч  здається,  що  усе  прожито,
І  перегорнуто  усі  календарі  –
Люби  мене  –  таке  коротке  літо,
А  скоро  знову  осінь  надворі…
                                   ***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795886
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 17.06.2018


Новоградець

Пісня дитинства

                   Запозичено  з  твору  Ольги  Калини
                   "Давай  заспіваємо  пісню".

Ти  чуєш  -  в  полях  золотистих,
Де  хліб  ще  не  зовсім  доспів,
Колосся  і  квіти  барвисті
Шумлять  колисковий  наспів.

Сідає  лелека  на  хату
І  маки  цвітуть  за  вікном  -
Нам  мама  цю  пісню  крилату
Співала  колись  перед  сном.

Ми  в  мріях  птахів  чорно-білих
Сідлали,  впадаючи  в  сон,
На  край  горизонту  летіли,
Де  з  небом  зливається  льон.

Роками  і  обрієм  скрито
Уяви  дитячої  світ,
А  голосом  маминим  літо
Співає  про  птахів  і  цвіт.

Над  квітами  лине  здалека
Ця  пісня  на  білім  крилі,
І  знову  несуть  нас  лелеки
До  самого  краю  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794979
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 14.06.2018


Ярослав Ланьо

ЗАВТРА


Життєва  азбука  -  кохання  то  неволя,  
А  плащаниця  в  плямах  ніби  почуття...
Так  часто  випадок  приймається,  як  доля,  
Що  існування  є  синонімом  життя.

Щоденні  сумніви  приймаємо  за  впертість,  
Хоч  наша  впевненість  це  лише  незнаннЯ
І  не  шануємо  ні  правду,  ні  відвертість,  
Та  вірим  часто,  не  в  реальність  -  в  майбуття.

Живемо  діями,  яких  і  сенс  не  знаєм,  
І  Бога  тішимо  плануючи  життя,  
Ми  вже  синицю  не  цінуючи  тримаєм,  
Бо  раді  бачити  десь  в  хмарах  журавля...

У  нас  лиш  завтра  дійсно,  може  все  відбутись,  
Сьогодні  й  вчора  в  нашій  пам`яті  нема,  
Тому  не  встигнувши  проблеми  ми  позбутись,  
Чомусь  дивуємось,  що  жде  нас  знов  біда.

На  день  наступний,  вкотре,  ділимо  пів  щастя,
А  радість  нинішню,  на  потім  бережем.
Як  діти  мріємо,  що  завтра  все  нам  вдасться...
І  так  до  смерті  аж,  допоки  не  помрем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794529
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018


Lana P.

Місяць, Хмара і Річка

Надкусила  хмара  місяцеві  щічку,  —
В  неї  серденько  від  ревнощів  щемить.
Срібний  погляди  жбурляв  на  любу  річку,  
Мабуть,  боляче  йому  було  в  цю  мить.

Не  здавалася  хмарина  сіроока  —
Затуманила  коханому  чоло
І  занурилась  в  нутро  його  глибоко,
З  ним  єдналася  усім  вітрам  назло.

Не  дістатися  йому  до  мандрівниці,
Не  здійснитись  мріям  серед  мерехтінь,
І  не  вирватись  з  обіймів  чарівниці...
Цілувала  річку  місяцева  тінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794466
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Музика моря

(Impression)

Плюскочуть  хвилі  музикою  моря,
Прибоєм  б*ється  серця  сила.
Під  сонцем  вічно  вигравати  -  Мойра,
І  на  щоглі  нести  вітрила...

І  ллються  звуки  асорті  морського
Ріжком  і  скрипкою,  тромбоном...
То  спокій  і  надійність,  то  тривога,
Бо  таємниче  моря  лоно.

Органно-трубно  шторм  торкає  нерви,
Чи  штильність  флейти  в  благодаті...
І  до  морської  музики  маневрів
Я  прислухаюсь  у  зачатті.


(Мойра  -  доля.  Музичні  інструменти  -  ріжок,  скрипка,  тромбон,  орган,  труба,  флейта.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794453
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018


М.С.

Тобі. (переклад з: Інна Рубан-Оленіч)

Йдемо  вперед  -  у  кожного  свій  шлях...
Життя  твоє  за  сотні  кілометрів,
Зустрінем  почуття  і  швидко  скоротим,
До  метрів...  сантиметрів...  міліметрів...

В  житті  нам  двом  вперед  іти...
Корону  втратити  не  жаль,  для  спілкування...
Бо  підказало  щось  мені
До  тебе  написати  це  послання...

В  житті  знаходити  не  треба  перешкоди,
Кохання  прийде,  замість  нагороди...
Ти  прилетиш  з  попутним  вітром,
Щоб  насолоджуватись  кожним  міліметром...

Всі  вигини  звабливого  тіла
Чекають  блаженства  і  моря  похоті...
Щоб  наші  душі  поріднились
В  палкому  танці  чарівних  дотиків...

Щоби  відкрити  нам  інший  Всесвіт,
Релаксувати  в  повному  екстазі...
Навіки  злитися  в  Коханні,
В  хвилюючій,  скаженій  фазі...

Мовчиш.  Боїшся,  просто,  мені  повірити...
Що  щастя  можна  до  себе  приміряти...
Крок  зробити  до  мене,  вперед...
Щоб  до  дна  випити  цілющий  мед...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791321

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794399
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018


Протоієрей Роман

Ранковий садок напувала роса…

Ранковий  садок  напувала  роса,
Троянди  хитались  спросоння...  
Є  в  світі  одна  безумовна  краса,  
Яка  вабить  всіх,  -  це  здоров'я!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794172
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018


Шостацька Людмила

ОСТАННЄ КОХАННЯ

                                                     Взяла  і  знову  закохалась.
                                                                     Хоч  як  клялася:  "Ні,  ні,  ні!"
                                                     "Ставала  в  позу"  і  пручалась:
                                                                     "Не  треба  більш  воно  мені!"
                                                                     А  тут  з  ним  днює  і  ночує,
                                                                     А  гляне  в  вічі  –  не  мигне.
                                                                     І  не  гукай,  бо  не  почує  –
                                                                     В  його  обійми  як  шугне.      
                                                     Під  ніс  йому  –  і  чай,  і  каву.
                                                                     Попала  прямо  до  тенет,
                                                                     Чи  то  вродливий,  чи  ласкавий  -
                                                                     Її  коханий  –  Інтернет?
                                                           



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794157
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018


СЕЛЮК

ЖІНКА І ВЕСНА

Коли  на  серці  у  жінок  весна,
То  серце  б’ється,  як  лелечий  клекіт.
Сміється  жінка  –  жінка  не  сумна
І  мрії  відлітають  в  край  далекий.

В  ній  розквітає  навесні  тепло,
Вуста  гарячі  мають  смак  медунки.
Такого  навіть  влітку  не  було,
Хмільні  в  жінок    весною    поцілунки.

В  той  час,  як  вітер  проліском  дзвенить,
А  жайвір  жінці  крила  пропонує.
Вона    весною  птахою  летить,
Жінка    тоді  і  поглядом  чарує.

Як  перші  роси  піднімуть  траву,
Легкі  тумани  з  жайвором  полинуть.
Зробить  тоненьку  жіночка  брову
Всі,  хто  це  бачить,  біля  неї  гинуть.

Весна  і  жінка  –  жінка  і  весна,
Сплелися  разом  у  єдине  ціле.
Такою  й  взимку  сниться  нам  вона,
Бутон  тендітний  –  щастя  нерозквітле.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793945
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 01.06.2018


Протоієрей Роман

Алея нас веде вздовж айстр дивних…

Алея  нас  веде  вздовж  айстр  дивних,
Які  сміялись,  мов  дівчата  білолиці...
Нема  і  не  будé  таких  любимих,
Які  б  не  лаялись  через  якісь  дурниці!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793875
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Наталка Долинська

Міняю мітлу на крила


Міняю  мітлу  на  крила,
Мітла  хоч  б.у.,  файненька.
Мене  вона  чесно  носила,
Нівроку  така,  швиденька.
А  зараз…ну  просто  втомила,
Змінити  в  житті  щось  хочу.
Я  мрію  давно  про  крила  –
Найкращу  прикрасу  жіночу!
А  колір  мені  не  важливий,
Для  мене  це  не  суттєво,
Доплата  потрібно  можливо?!
На  карту  скину  миттєво!
Одну    я  умову  маю  –  
Лиш  зламаних…  ні  не  треба!
Причину  поломки  знаю…
Такі  не  піднімуть  в  небо.
Обтріпані  зовсім  на  шмаття
Невдачами  і  бідою.
Такі  лиш  душі  сум’яття
Дадуть  і  гіркого  болю.
А  я  от  міцні  шукаю!
Такі  щоб  від  щастя  літати!
Щасливі  я  крила  бажаю!
Що  хочу  я  забагато?!
Ну  добре…  нехай  хоча  б  цілі…
На  них  дожену  я  мрію!
І  крізь  років  заметілі
Знов  радістю  ниву  засію…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793076
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 25.05.2018


Віктор Фінковський

Ліліанна Вівчар Випускний вальс

Приспів:
Вальс,  неначе,  під  чарами...
Вальс,  як  лебеді,  парами
Ми  назавжди  збережемо  до  школи  любов.

Вальс,  вальс,  вальс...
І
І  прийшла  довгожданна  мить,
Серце  стукає,  тріпотить,
Тут  зібралася  вся  рідня,
Ми  чекали  так  цього  дня,
Із  шкільного  гніздечка  ми
Розлітаємось,  як  птахи.
Випускниці  і  випускники:
Проминули  шкільні  роки.

Вальс,  вальс,  вальс...

ІІ
Проминуло  шкільне  життя
І  попереду  майбуття,
Повні  задумів  та  ідей
Ми  зустрінем  прийдешній  день.
Непомітно  пролинув  час
І  залишив  на  згадку  вальс,
Пам'ятаймо  шкільні  роки,
Випускниці  і  випускники.

Вальс,  вальс,  вальс...

ІІІ
Проминули  часи  шкільні
Ще  недавно  були  малі
А  тепер  ми,  як  маків  цвіт,
Вирушаємо  у  політ,
Хтось  боявся  зайти  у  клас
І  потрфель  більший  був  за  нас
Не  забудьмо  шкільні  роки,
Випускниці  і  випускники.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t4pNeAC9Gxw[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792767
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 22.05.2018


Протоієрей Роман

Не переймайся успіхом мирським

Не  переймайся  успіхом  мирським,
Дивись  на  речі,  ніби  звіддаля.
Яким  би  тіло  не  булó  близьким,
А  все-таки  лише  душа  своя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792544
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 21.05.2018


М.С.

За вікном барабанять дощі. (переклад з: Інна Рубан-Оленіч)

За  вікном  барабанять  дощі,
Краплі  мокрі  їх  холодом  дихають,
Розпливаються  вікна  в  сльозі,
Тільки  люди  їх  стогін  не  слухають.

Справ  у  них  від  зорі  до  зорі,
У  роботі  завжди  всі,  в  турботах,
І  про,  що  їм  вже  не  зрозуміть,
Свої  вітер  сюїти  виводить.

А  я  хочу  простого  тепла,
Розуміла  душа  душу,  щоби,
Жити,  щоб  без  брехні  і  без  зла,
Тільки  мало  в  житті  цього    всього.

Хочу  щастя  я  і  почуттів,
Щоб  могла  до  знемоги  кохатись,
Щоб  відчути  в  своєму  житті,
Смак  взаємності  й  також  поваги.

Диво  хочу  відчути  в  собі,
Його  потім  долонями  гладити,
І  за  ручки  з  Коханим  вести,
Як  він  ніжками  тупа  радіти.

Милуватись,  як  зубки  ростуть,
Як  слова  не  завжди  вимовляються,
Лікувать  від  нежданих  простуд,
І  як  друзі  в  "новому  житті"  зустрічаються.

Щоб  здоров'я  міцнішим  було,
І  у  рідних,  і  в  близьких  у  всіх...
Щоб  везіння  в  наш  дім  вже  прийшло  ,
І  лунав  тільки  радісний  сміх.

Поки,  що  край  віконця  я  мрію,
І  дивлюся,  як  дощик  іде,
Я  на  щастя  все  мовчки  чекаю,
Скоро  вірю  до  мене  прийде.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790634

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792527
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018


Валентина Рубан

ПРОШЛИ ГОДА, , ,

Прошли  десятилетия,  года,
А  в  памяти  пробела  нет.
Я  знаю,  что  я  снова  молода,
И  мне  всего  16  лет.

Я  вечер  с  нетерпеньем  ожидаю,
Мне  чудится,  вот  встретимся  опять.
Но  где  реальность,  что  –  то  я  не  знаю,
А  где  мечта?    Я  не  могу  понять.

Мне  кажется,  мне  чудится,  мне    верится,
Я  чувствую,  что  где  –  то  рядом  ты…
Да,  а  Земля  все    -  таки  вертится,
Где  была  пустота  –  растут  цветы.

Цветы  моей  любви  и  надежды,
Моих  падений  и  моих  удач…
Мы  встретимся  …  и  разойдемсь  как  прежде,
И  не  грусти!  Не  сожалей!    Не  плачь!!!.

Прошли  года,  их  не  вернуть  назад,
В  любви,  у  нашей,    будущего  нет.
Все  ближе  к  нам  подходит  листопад,
А  это  лишь  -  из  юности  привет.

                                             18.05.2018  г.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792297
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 19.05.2018


Валентина Рубан

ДЕНЬ ВИШИВАНКИ

Розквітають  вишиванки
У  моєму  краї.
Потопають  українці  ,
В    квітковім  розмаї.

Квітнуть  маки  на  полотні,
В  багряних  узорах.
Мальви,    півники  зірчасті,
В  волошкових  зорях.

Пишні    кетяги  калини
У  дубовім  листі.
І  ромашки  ,  в  барвінковім,
Голубім  намисті.

Розквітають  вишиванки.
Наче  ясне  сонечко.
Одягнули  ми  їх  зранку  –
Я    і    моя  донечка.

                                           17.05.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792146
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 19.05.2018


Ярослав Ланьо

ЗАГУБЛЕНІ


Повільно  з  хмизом  догорає  час  в  каміні,
Засохла  бура  пляма,  в  келиху,  вина…
Ми  вдвох  загублені  у  тліючому  світлі,
Де  серце  збуджує  мелодія  сумна.

Нічні  метелики  безглуздо  помирають,
Вогню,  прозорим  доторкнувшись  лиш  крилом,
І  тіні  наші,  в  поцілунку  завмирають,  
Перед  зачиненим,  для  інших  всіх,  вікном…

Два  крісла-гойдалки  і  ковдра  в  колір  кави,
Три  сходи  стругані,  що  стогнуть  кожну  ніч.
Казан  із  міді  у  кутку,  весь  майже  в  сажі,
Та  домурована,  з  старої  цегли,  піч.

Старий  свічник  затертий  з  бронзовим  відливом,  
Крива,  напівзгоріла  свічка  набакир
І  скатертина,  що  вціліла  дивним  чином,  
Протерта  віком  посередині  до  дір.

Легенький  протяг  в  дверях,  свіжість  несе  з  лісу,  
Букова  хаща  темна,  млосно  шелестить,
А  ми,  за  руки  взявшись,  слухаємо  пісню,  
Як  в  римах  Джо  Дассена,  серденько  щемить…

Ти  збудувала  на  руїнах  мого  серця,
В  старій  буковій  хащі  грішної  душі,
Будинок  щастя  та  очистила  озерця-
Надію  й  Віру,  що  замУлились  в  житті.

Сьогодні  ніч  буде  такою,  як  ніколи!
Одні,  загублені  в  обіймах  темноти…
Під  ретро  звуки  зі  старої  магнітоли,
Ми  шепотітимемо  в  темряві:  Люби!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792087
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018


Протоієрей Роман

Якби жінки…

Гілки  осик  над  обрієм  гойдались,
І  ніби  цілувались  безсоромно...
Якби  жінки  лиш  для  одного  чоловіка  одягались,
То  це  не  відбувалося  б  так  довго!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792008
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018


Валентина Рубан

МАТУСІ

Матусенько,  прийду  на  твій  поріг,
Погляну  в  очі,    поцілую  в  скроні.
Вклонюся  низько  –  низько,  аж  до  ніг,
Погладжу  стомлені  натруджені  долоні.

Ти  край  вікна  сидиш,  на  нас  чекаєш,
Раз    по  раз  все  вдивляєшся  в  дорогу.
Як  знаю,  як  ти  радо  нас  стрічаєш,
Яку  за  нас  таїш  в  душі  тривогу.

Ти  все  життя  так  тяжко  працювала,
Натомлені    в  тебе    душа  і  тіло.
Ти  кожен  день  у  ланку  поспішала,
І  все  тоді  в  твоїх  руках  горіло.

Ти  вміло  й  справно  вдома  лад  давала,
Тепер  ,  рідненька,  тільки  спочивай.
Зозуля,  щоб  хоч  трішки  літ  тобі  вкувала.
Щоб  не  спішила  відлітать    далеко    в  гай.

Нехай  Господь  дає  хоч  трішки  тобі  сили,
За  тебе  молимось,  матусенько,  всі  ми.
Й  хоча  б,  які  вітри  нас  по  життю  носили,
Нам  дуже  хочеться  побути  ще  дітьми.
 
                           12.05.  2018  р




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791390
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018


Ярослав Ланьо

ВРЯТУЙ


Впусти  мене  колись,  в  свої  сади  зелені,  
Туди…Де  ще  ніхто  ніколи  не  бував.
Де  справжня  Ти!  Де  щирі  почуття  й  відверті
І  плоть  оголена  така,  як  Бог  нам  дав!

Хвилину  зачекай,  чи  в  грудях  щось  здригнеться,
Вдихни  з  цілунком  в  мене,  пристрасне  життя,
Хай  моє  серденько  з  Твоїм  у  такт  лиш  б`ється,
А  Ти  в  обіймах  засинала  мов  дитя.  

Схопи  мене  навіки…В  душу  щоб  вчепився!  
Став  Твоїм  сенсом…Нервом…Кров`ю  в  жилах  став!  
Був  завжди  поряд,  навіть  в  снах  не  загубився…
Й  за  ніч  розбещену,  себе  на  страту  дав!

Вдихни  з  цілунком  в  мене,  щастя  хоч  на  мить  лиш,  
Аби  коханню  нині  заздрили  й  боги…
І  присягни  мені,  що  більше  не  залишиш,  
Що  будеш  поряд  всі  відведені  роки!

Я  задихаючись  у  Тобі,  посміхнуся,  
І  хай  від  радості  і  щастя  хоч  помру,  
Я  гордим  Феніксом  у  небо  все  ж  зірвуся
І  прокричу  над  білим  світом:  Я  люблю!

Блаженно  й  гаряче  мені  в  Твоїх  долонях...
Ти  врятувати  мене  все  ж  таки  змогла  
І  я,  волосся  знов  цілуючи  на  скронях,  
Шепочу  й  дякую  за  те,  що  вберегла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791187
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 11.05.2018


Коток Оксана

Осіння пора

Пора  осіння  з  неповторною  красою,
Мов  чепурна  ґаздиня  тихою  ходою
Господарює,  красить,  золотить,
Мозаїкою  казку  скрізь  творить.

Колотить  фарби    жовті  та  багряні,
А  барви  зріджують  дощі  й  тумани.  
Сумна,  проте  захоплююча  акварель,
Мить  сподівання,  роздумів,  ідей.    

Вальсує  з  мокрим  листям  вітер  долом,
Вверх  підійме  й  розкидає  довкола.
Акорди  птахів  лиш  зрідка  чутно,
На  небі  висить  сіре  полотно.

Тепер  вся  осінь  в  спілому  буянні,
Бо  відчуває  неминучий  час  прощання.
У  ній  немає  ні  образ,  ні  люті.
Вона  царює  одиноко  на  розпутті.

[i]Твір  із  скрині[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791037
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 10.05.2018


Валентина Рубан

ГРОЗА

Піднявся  вітер,  посіріло  небо,
З  –  під  вій  скотилася  непрохана  сльоза.
Ти  не  дзвонив,  мабуть  це  так  і  треба,
Мов  на  душі,  край  неба    починалася  гроза.

Холодний  вітер  шматував  волосся,
Дощем  періщило  і  душу  і  чоло.
Мене  забув  ти,ну  а  може  це  мені  здалося.
А  мо  нічого  поміж  нами  й  не  було…?

Ридає  небо,  розриває  душу,
Тріпає  серце,  мов  оте  гілля.
Я    знаю,  з  цим  усім  змиритись  мушу,
Ще  прийде  спокій…але  звідкіля?

Притихло  все  зненацька,  як  і  починалось.
Із    стріх  вода  стікає  у    відерце.
Природа  ожила,    все  стрепенулось,
Гроза  омила  мені  душу  і  серце.

                                                   08.05.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790904
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 09.05.2018


Валентина Рубан

***** ВІН приходив.

Він  підкрався  під  моє  вікно,
Щось  тихенько  мені  шепотів…
Я  не  знаю,    чого  він  прийшов?
Я  не  знаю,  чого  він  хотів?

Він  ходив  коло  хати,  ходив,
І  співав  мені    і  танцював…
А  як  вийшла  я  на  поріг,
Там  мене  він…  поцілував.

Він  мене  обіймав  жагуче,
Стиха  плакав  мені  на  плече.
Ті  обійми,  мов  трішки  колючі,
І  сльоза  його  –  не  пече…

Як  прийшов,  так  раптово  й  покинув,
Навіть  трішечки  не  вагався.
Через  сад,  через  став,  у  поле
Цей  травневий  дощик  і  подався.

                                                       07.05.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790780
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018


Протоієрей Роман

Краса не потребує розуміння

Почуй  живого  серця  тріпотіння
На  росянистих  пелюстках  зорі!..
Краса  не  потребує  розуміння
І  вище  тих,  хто  створює  її!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790541
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018


М.С.

Над прірвою. (переклад з: Інна Рубан-Оленіч)

Над  прірвою,  під  небом,  над  землею,
Де  долі  гойдалка  розбилася  об  побут.
На  небі  мрія,  намальована  тобою,
Розтане,  як  історія  забута.

Дощем  кохання  із  небес  проллється,
Квіткові  всі  надії  оживуть,
Не  заросте  стежинка  до  озерця,
Де  лебеді,  закохані,  пливуть.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789910

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790481
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018


М.С.

Болю багато в великій душі. (переклад з: Інна Рубан-Оленіч)

Болю  багато  в  великій  душі,
Страху  багато  й  страждань.
Суджень  багато  в  моїй  голові,
В  серці  багато  таємних  бажань.

Слів  багато,  що  кинуті  вдаль,
Сліз  багато  на  висхлих  щоках,
В  небі  багато  моїх  журавлів,
Також  синиць,  що  тримала  в  руках...

Масок  своїх  і  чужих  так  багато,
Тих,  що  пройшли  й  зупинились,
Тих,  хто  поклав  на  житті  своїм  штамп,
Й  просто  у  тьмі  розчинились.

Мало  і  ніжності,  мало  турбот,
Барв  яскравіших  в  житті  тому  сірому,
Мало  мені  розуміння...  і  от...
Жити  набридло  лиш  тільки  із  вірою...

Я  все  чекаю  -  проходять  роки,
Ті,  що  мені  ніяк  не  вернути,
Бо  промайнуть,  як  вода  всі  вони,
Я  тоді  зможу  лише  усміхнутись.

Кину  я  оком  -  театр  тут  абсурду,
Де  усі  грають  написані  ролі
Все  так  було  і  завжди  так  буде  -
Ти  -  лише  тінь,  а  життя  -  повне  болю...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789784

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790480
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018


Протоієрей Роман

Такої квітки не викохував ще сад!. .

Такої  квітки  не  викохував  ще  сад,
Як  ти,  моя  прекрасна  Україно!
Нема  ніде  таких  струнких  дівчат,
Ніде  не  пахне  так  пахуче  сіно!

Ніде  так  затишно  душа  не  задріма  
Під  мантією  зоряних  смарагдів,
Але  і  дурнів  теж  таких  ніде  нема,
Нема  таких  гульвіс  і  казнокрадів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790326
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018


М.С.

Нудьгую так без Тебе я. (переклад з: Валентина Рубан)

Нудьгую  так  без  Тебе  я,
Вже  сонце,  ніби,  і  не  світить.
Весна,  вже  ніби,  й  не  весна,
Пройде,  мене  і  не  помітить.

Сама,  я  ніби,  не  своя,
Не  знаю  ніжності  і  ласки.
У  пам'яті  моїй  живуть,
Уривки  чарівної  казки.

Я  принца  бачу  ніжний  погляд,
І  чую  я  биття  сердець.
Кидаю  я  йому  під  ноги,
Кохання  й  вірності  вінець.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789812

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790331
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018


Валентина Рубан

Весняна краса.

 

Вузенька  стежинка  біжить,  
У  яр,  аж  до  самого  лісу.
Що  скинути  ще  не  спішить
Думок  товстелезну  завісу.

Його  звеселяють  пташки,
Співаючи  гарних  пісень.
Мурашки,  немов  іграшки,
А  він  мовчазний  ніч  і  день.

Як  сонечко  вип’є  росу,
Листочки  умить  затріпочуть,
Сполохати  ніжну  красу
Не  зможуть,  чи  просто  не  схочуть.

Бо  в  затінку  тихо  цвітуть
Конваліі    дзвоники  ніжні.
З-  за  листя  ,  немов  виглядають,
Білесенькі  крапельки  сніжні.

А  пахощі….-  їх  не  знайти
Подібних  ,    у  цілому  світі.
Весна    заквітчала  усе,
І  як  цій  красі  не  радіти!!!

                                                 04.05.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790291
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018


rutzt

Гарячий вечір, охолонь!

Гарячий  вечір,  охолонь!
Почуй,  що  музика  шепоче,
Це  танець  стиснутих  долонь
І  ніжних  поглядів  у  очі.
Жени-но  скепсис  свій  чимдуж,
Залиш  на  потім  важкість  слова,
Це  танець  дотиків  і  душ,
Які  звело  невипадково.
В  цій  музиці  фінал  безсонь,
Вона  відверта  і  правдива…
Гарячий  вечір,  охолонь,
Не  заважай  сьогодні  диву.
 
 
Ілюстрація  -  кадр  з  кліпу  гурту  "Coldplay"  "Gravity"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790019
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 02.05.2018


Валентина Рубан

Я так скучаю без тебя

                                         

Я  так  скучаю  без  тебя,
Мне  солнце  будто  бы  не  светит,
Весна,    как  будто  не  весна,
Пройдет,  меня  и  не  заметит.

Сама  я  будто  не  своя,
Лишена  нежности  и  ласки.
Лишь  в  памяти  моей  живут
Отрывки  из  минувшей  сказки.

Я  вижу  принца  нежный  взгляд,
Слышу  биение  сердец.
Бросаю  под  ноги  ему
С  любви  и  верности  венец.

 1994  г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789812
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 01.05.2018


ullad1

Віршик-четвіршик. Повчальникам.

[color="#7a0a7a"][b]Не  можете  добряче  похвалити,
То  не  беріться  правити  і  вчити,
Бо  всі  ваші  розсудження-тлумачення
Не  мають  ролі  і  не  грають  значення.
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789547
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 29.04.2018


Світлана Вітер

Живе надія

Я  виглядала  не  один  десяток  літ
Того  єдиного,  що  долею  зоветься.
А  на  тобі  зійшовся  клином  цілий  світ,
Ти  увірвавсь  до  мого  стомленого  серця.

Та  знов  одна,  в  чужої  долі  на  краю.
Навіщо  дав  мені  Господь  тебе  пізнати?
Немов  над  прірвою  бездонною  стою,
Тебе  не  сміючи  коханим  називати.

Коли  щасливий  ти  –  не  підійму  очей,
Щоб  не  змогли  вони  всю  правду  розказати,
Як  ти  приходиш  в  мої  сни  серед  ночей
І  не  даєш  дороги  наші  розв’язати.

Я  пам’ятаю  кожне  слово  з  вуст  твоїх,
Далекий  погляд  наче  ріже  по  живому.
Проходиш  мимо  і  земля  іде  з  під  ніг,
Душа  кричить:  я  не  віддам  тебе  нікому.

Насправді  ж  голос  мій  схвильовано  тремтить,
Як  тільки  маю  змогу  бути  біля  тебе.
Рахую  день  за  рік,  коли  щасливу  мить
Себе  знайти  в  твоїх  очах  дарує  небо.

Твого  життя  торкаюсь  струнами  душі,
І  попри  те,  що  ця  любов  приносить  муки,
Живе  надія,  що  твої,  а  не  чужі
Мене  до  серця  пригорнуть,  зігріють  руки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789468
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 29.04.2018


Richter

+Танець з тишею

Несамовита  і  холодна  тиша
листає  сторінки  всього  життя.
Вона  черговий  розділ  мовчки  пише
під  супровід  мого  серцебиття.

Перегортає  нескінченні  ночі,
похмуро  зазирає  у  вікно.
Її  байдужі  очі  не  пророчать
мені  нічого  доброго  давно.

Відверто  подивлюся  їй  у  вічі,
неволі  не  злякатися  вже  бранцю,
вдягну  костюм  і  запалю  всі  свічі,
та  запрошу,  як  в  юності,  до  танцю.

За  вже  немолодечі  міцно  плечі
тримає  сивочола  танцівниця  –
моя  коханка  вірна,  Порожнеча,
безмовна,  невгамовна  чарівниця.

Всього  було  в  житті  моїм  удосталь:
жалю,  любові,  радощів,  тривог…
Та  все  ж  за  спокій  підіймати  тости
ще  рано.  Бог  дасть,  це  не  епілог.

02.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769274
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 28.04.2018


Сергій Прокопенко

Я бачу найпрекраснішу картину

Я  ще  лежу,  Ти  перед  дзеркалом  стоїш.
Я  бачу  найпрекраснішу  картину  –  
Твоєї  статі  найвиразнішу  частину-
Отой  останній  мій  досяжності  рубіж.

І  пристрасті  гуде  відпущена  струна
Коли  я  бачу  вигин  цей  звабливого  стегна
Та  дивовижні  надпластичні  литочки́
І  п'яточок  рожеві  квіточки́!

Оці,  чарівної  небесної  краси,  
Звабливі  і  підтягнуті  сіднички!
На  що  ж  ховати  їх  за  маревом  спіднички?
Мені  в  полон  ти  все  одно  їх  віддаси!

От  я  лежу,  Ти  перед  дзеркалом  стоїш.
Я  бачу  найпрекраснішу  картину!  
Іди  –  я  розцілую  твою  спину
Й  візьму  останній  мій  досяжності  рубіж!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789204
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018


Ганна Верес

Село моє рідне

Село  моє  рідне  –  краса  незрівнянна,
Криниць  глибина  в  тобі  й  шепіт  хлібів,
Від  тебе  стежина  вела  і  від  мами.
Несу  ці  два  образи  завжди  в  собі.

Село  моє  –  то  сторона  веселкова
З  травневою  свіжістю  квіту  садів,
Всевишній,  повісивши  в  небі  підкову,
Помітив  для  мене  місцини  святі.

Село  моє  –  мною  не  випита  казка,
Де  гай  потонув  у  піснях  солов'їв.
Самотньо  коли  на  душі  мені  й  важко,
Думками  лечу  до  притихлих  ставів.

Село  моє,  ти  мій  початок  для  пісні,
Де  верби  схилились  в  зажурі  своїй,
До  тебе  вертатиму,  доки  не  пізно  –
Хрести  там  чекають  моєї  сім'ї.
11.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789180
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018


М.С.

Вогонь, невгасимий. (переклад з: Інна Рубан-Оленіч)

Вогонь,  невгасимий,  палає  в  мені,
В  душі,  серед  бурь,  ураган.
Змітає  усе  на  своєму  путі,
А  в  серці  справжній  вулкан.

Ти  здалеку  вогник  свій  гасиш  в  собі,
А  мрії  літають  за  вітром.
І  як  зрозуміти,  чому  в  голові,
Як  громом  лунає:  Ти...  Ти...  Ти?

Якщо  б  хоч  на  мить  пригорнути,
Грудьми  доторкнутись  грудей,
В  бездонних  очах  потонути,
Не  спати  ні  днів,  ні  ночей.

Торкатись,  впиватись,ковзати,
П'янкий  аромат  відчувати.
В  обіймах  й  цілунках  згорати,
Взаємності  дару  бажати.

І  бути  твоєю  до  крихт,  до  дрібниць,
До  подиху  в  тиші,  до  стогону.
Очей  млосний  погляд,  що  все  спопелить,
В  жаданні  гріха  і  полону...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788763

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789017
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018


Галина Яцків

Полинове розп'яття

А  хтось  казав,  що  зорі  падають  на  щастя...
Коли  та  зірка  падала  на  Землю,  де  було  Небо?
На  Україні  всі  сади  збирались  до  причастя,
В  Чорнобильській  окрузі  хтось  казав:  "Не  треба..."

Ураз  не  стало  цвіту  і  дерева  голі
Були  готові  до  неминучого  свого  розп'яття.
І  тому  диво-квіту  вже  не  заздрили  тополі,
Й  вони  розп'яти  всіх  хотіли  за  безладдя.

А  люди  що?  Німі,  глухі,  тому  й  безсилі...
Бузковими  гілками  із  вулиць  Києва  до  світу
З  параду  в  камери  всміхались  діти  милі-милі...
О,  голови  так  задурити  -  треба  вміти!

А  час  іде  -  біжить:  уже  й  тридцятка  з  гаком!
Чим  далі  в  ліс,  тим  зрозуміліше,  що  виходу  нема.
А  влада  далі  нас  годує  "пиріжками  з  маком",
Смакує  нам!  Смакує  досі!  Дарма...дарма...

Навіщо,  люди,  нам  життя  дає  науку?
Ми  граємо  із  ним,  як  в  лотерею:  нас  дурять  вже  давно.
В  "чорнобильській"  лікарні  ви  візьміть  дитя  за  руку,  
Хай  душу  струмом  б'є!  Б'є!  Життя  лиш  раз  дано!

[i][i]"І  засурмив  третій  Ангол,  і  велика  зоря  спала  з  неба,  палаючи,  як  смолоскип.  І  спала  вона  на  третину  річок  та  на  водні  джерела.  А  ймення  зорі  тій  Полин.  І  стала  третина  води,  як  полин,  і  багато  з  людей  повмирали  з  води,  бо  згіркла  вона..."[/i]    Об.  8:10-11:[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789007
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018


М.С.

Черемха зацвіла в гаю.

Черемха  зацвіла  в  гаю,
Від  аромату  дух  спирає.
Коли  зустріне  доленьку  свою,
Ніхто  з  нас  наперед  не  знає.

Прийде  вона  у  молоді  літа,
А  чи  коли  на  носі  старість.
Та  є  на  світі  істина  проста,-
Кохання  нам  приносить  радість.

Триватиме  воно  усе  життя,
А  чи  згорить  миттєво,  як  сірник.
Минає  все  без  вороття,
Але  лишає  в  серці  слід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788922
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018


Твоя Сніжинка

Доброї нічки, кохана…

Щиро  вдячна  Сіроманцю!!!  🐺  🌸



Хочу,  шалено  хочу...Хочу  тебе  до  нестями.
В  твої  подивитися  очі,  торкнутись  тебе  руками.
Маю  сміливі  надії,  фантазії,  сподівання  -  
в  обійми  твої  обгорнутись,  згадати  на  дотик  Кохання.
Приємне  тобі  робити  -  вмію,  хочу  і  буду!!!
Ніжно  так,  особливо,  витру  помаду  з  губок...
Вогник  горить  ніжний,  ледь  пригасаючий,  свічки...
Втомлені  та  щасливі  заснемо.  Доброї  нічки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788819
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018


Валентина Рубан

Весна красна

                     
В  -  еселкою  сон  виграє,
Е  –  тюди  весняної    ночі.
С  –міються  в  гаях  солов»ї,
Н  –  ебеса  зачаровують  очі.
А  –  зорі  розсипались  враз,
К  –  ругом  заясніли  заграви,
Р  –  адіє  усе  навкруги,
А  –  тиша  сховалася  в  трави.
С  –  піває    душа,  розквіта,
Н  –  еначе  вишнева  гілка,
А  –  їй  підспіва  в  унісон    -  тендітна  сопілка.

                                                   23.04.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788769
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018


Валентина Рубан

Заквітчана весна

                                             Заквітчана    весна

Зацвітають  весняні  сади,
Буйним    цвітом  чарують,    дурманять.
Солов»ї      на  мажорні  лади.
Своїм    співом    в  садочок  той  манять.

Небо  чисте,    ясне,  голубе,
А  по  ньому  -  засіяно  зорями.
Місяць  човником  радо  пливе.
Вишиває  красу  ту  узорами.

Біля  ставу  старезна  верба,
У  воді  свої  коси  купає.
Сонце  раннє,    он  там,  з  –  за  горба,
Перші  промені  нам  посилає.

І  наступить,  прийде  славний  день,
Задзвенить    в  стоголоссі  піснями.
Зацвіте  все  навкруг,  оживе,
І  цю  радість  розділить  між  нами.

                                                                         23.04.2018  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788766
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018


Амадей

Запізніле кохання

Дивлюсь  на  личко,  й  серце  співає,
Це  ж  та  єдина,  що  я  кохаю,
Хвилюють  серце  уста  жіночі,
Що  сну  лишають  мене  щоночі.
Люблю  серденьком  цей  погляд  ніжний,
Хоч  розумію,  вона  ж  заміжня,
Хоч  розумію,  забути  мушу,
Чому  ж  запала  у  саму  душу?!!
Чому  так  пізно  в  житті  зустрілись,
Коли  вже  скроні  в  нас  сріблом  вкрились,
Коли  кохати  не  маю  права,
Кохання  пізнє  -п"янка  отрава.
П"янить  серденько  вона  медами,
Не  може  бути  любов  між  нами,
Не  може  бути,  і  не  повинно,
Але  ж  любити,-яка  провина?
Яка  провина,  що  серце  хоче,
Бачить  чарівні  жіночі  очі,
І  любуватись  іі  красою,
Перед  якою  ніхто  не  встоіть,
Краса  жіноча  ім  Богом  дана,
Така  чарівна,  така  жадана,
Благати  буду  цієі  ночі,
Нехай  насняться  ці  карі  очі,
Нехай  насниться  личко  кругленьке,
Нехай  співає  моє  серденько,
Я  цілу  нічку  щасливий  буду,
У  сні  кохати,  гріха  не  буде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788420
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Катерина Собова

Люблячi дiти

Баба    Домка    грошенята
Із  пенсії    відкладала,
Тож  від  моди  не  відстала
І    мобілку  вже  придбала.

Вадик-син,  невістка,  внуки
У    столиці  проживають,  
Непогано    заробляють
І    свою  квартиру  мають.

А      торік  придбали  дачу,
І    хвалилась    всім  Домаха,
Що    купив  синок  машину,
Зветься    вона    «Євробляха».

І    в  селі    всім    розказала:
-Олігархом    Вадик  став,
І    оту  круту  машину
Аж  з  Німеччини    пригнав!

І    сусіди    добре  знають
(Їх  Домаха  задовбала)
Як  її  всі  поважають  –
Внуки  і  невістка  Алла.

А  на  свято    -    була  Трійця,
До    Домахи    завітали
Такі    ж  баби    -    відпочити,
Всі    новини  розказали:

Як  було  сьогодні  в  церкві,
Як    отець  Василій  правив,  
І    що  Вітька  Гавриленків
Варчину  Марго  знеславив.

Тут    в  Домахи    на  весь  голос
Обізвалася    мобілка.
-Внуки    гучність  тут  включили,-
Пояснила    баба    Мілка.

Це,  щоб  всі,  хто    є,  почули,
Як  Домаху    люблять  діти.
Тихо!  Зараз    ми  почуєм,  
Що    там  будуть    говорити.

-Алло,  мамо,-    в  телефоні,-
У  нас  зараз  обмаль  часу,
Вислухати    постарайтесь,
І    в    дорогу    вже  збирайтесь.

Ми    всі    їдемо    на  море,
(На  руках  уже  путівки),
Мій    водій  до  вас  прибуде  –
Буде  голуба    автівка.

Відвезе    він    вас  на  дачу:
Будете  за  всім  дивитись,  
По    можливості    (це  ж  літо)  –
Трішки    будете  трудитись.

Треба    все  пересапати,
Прополоти    всі  грядки,
Помідори    підв’язати,
Поливати    огірки.

Консервацію    закрити
(Ви  вже  досвід  маєте),
Ми  не  будемо  Вас  вчити,
Ви    все  добре    знаєте.

Скрізь    помиєте  в  кімнатах,
І    вазони    поливайте,
Там,  де  рибки    -    не  забудьте:
Корм    і  воду  поміняйте.

І    картоплю  не  забудьте,-
 Розпиналась  в  трубці  Алла,-
Покропити  й  підгорнути
(Ми  її  ще  й  не  сапали).

Тут    Домаха    перебила:
-Не    збивайте  мене  з  мислі,
Я    вам  зараз    скажу  гарно
(В    бабів    щелепи    відвисли).

-Чуєш,  Алло,  я    оглухла
Вже  від  цього  крику  й  гаму,
На  все  літо  на  городі
Постав    раком    свою  маму!

Хай    слухає    соловейка,
Жайворонка    і    зозулю,
А    від    мене  одержите
Величезну    гарну  дулю!

Бабам    смішно:    -Що,  Домахо,
Люблять    діти?  Хай    їм  грець!
Ховай    свою  гарну  дулю,
Будем    їсти    холодець!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788662
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Ганна Верес

Кохаю

Дзвеніла    тиша    навкруги,
Як    вперше    ми    зустрілись,
Серця,    як    в    полум’ї    стоги,
Коханням    загорілись.
Ми    ж    так    кохались    –    я    і    ти,
Немов    одна      сполука,
Та    не    змогли    життям    пройти    –
Завадила    розлука.

Дзвеніла    тиша    навкруги,
Свої    в    неї    закони:
Ніколи    річки    береги
Не    зійдуться.    Ніколи!
Давно    вже    вицвіли    літа  –
Біліють  пасма  в  косах…
Не  раз  розтали  вже  сніги,
Та    душі    щастя    просять.

Дзвеніла    тиша    навкруги,
Як    ми    зустрілись    знову.
Де  трави  пахли,  вже  стоги  –
Те    саме    тільки    слово.
–  Кохаю,  –    вимовила    я,
Ти    в    унісон:  
   –  Кохаю.
Хай    це    високе    почуття
Усе    життя    триває.
11.05.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788602
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Протоієрей Роман

Застигли зорі над кущем троянд…

Застигли  зОрі  над  кущем  троянд...  
Почуй  мої  не  голосні  слова!  
Міцна  моя  любов,  мов  діамант,
І  ніжна,  наче  квітка  польова!

Перед  дощЕм  ліс  подих  тамував,  
Верба  чарівно  опускала  цвіт...  
Хто  хоч  одну  людину  покохав,  
Той,  несумнівно,  покохав  весь  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788535
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Валентина Рубан

Абрикоси.

                                                                   
Стоять  абрикоси  замріяні,
В  своїм  білопінному  цвіті.
З  вітрами  в  обнімку  і  з    мріями,
Що  кращих  нема  в  цілім  світі.

Пелюсточки  щиро  всміхаються,
Летять  до  них  бджоли  і  оси.
Зі  мною  тихенько    вітаються.
І  цвіт  осипають  на  коси.

Вітрами  вони  обціловані,
Жартують  із  ним  і  пустують.
Стоять  вони  мов  намальовані
Красою  своєю  дивують.

Цвітуть  абрикоси,  пишаються,
Немовби  ідуть  до  вінця.
У  вальсі  веснянім    кружляються
Й  красі    цій    -  немає  кінця

                                                                     22.04.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788564
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Світлана Вітер

Туга за юністю

Йду  понад  рікою.  У  сріблястих  росах,
У  траві  високій  губиться  мій  слід.
Розвіває  вітер  на  ходу  волосся
І  вплітає  в  нього  черемшини  цвіт.

Густі  верболози  похилили  віти,
Плюхає  об  беріг  хвилею  вода.
Та  в  отих  обіймах  ніде  смутку  діти,
Як  в  люстерко,  юність  в  спогад  загляда.

Де  ж  ти  загубилась,  чом  не  повернешся,
Не  зігріють  серце  вісімнадцять  літ.
Промайнеш  думками,  тихо  озирнешся
І  сипнеш  в  долоні  облетілий  цвіт.

Не  можливо  тугу  усмішкою  скрити.
На  душі  лягає  нот  печальних  звук.
Скарб  найбільший  маю,  це  можливість  жити.
Тільки  час  стікає,  як  пісок  із  рук.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788473
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Світлана Вітер

Мамина осінь

Звернуло  сонце  стежкою  на  осінь,
Холодні  роси  берегом  лягли.
Заплутались  тумани  мамі  в  коси,
Та  їх  красу  змінити  не  змогли.

Вона,  як  завжди,  квітонька  весняна,
Дарма,  що  жовтий  лист  вкриває  шлях,
Осінній  день  нудьгою  їй  не  стане,  -
Добром  зійде  в  натруджених  руках.

В  душі  палкій  не  відцвіте  ніколи
Вишневий  сад  у  білому  вбранні.
Дівчина  юна  на  порозі    школи
На  фото  усміхається  мені.

На  мить  той    рідний  погляд  стисне  груди,
Покличе  неповторна  далина.
Туди  життя  повернення  не  буде,
Де  ронить  цвіт  сімнадцята  весна.

Злітає  в  небо  пісня  журавлина,
Крізь  пальці,  мов  пісок,  збігає  час.
На  крилах  долі  я  до  мами  лину,
І  хай  вона  не  розлучає  нас.

Два  рідних  серця  в  тихій  благодаті
З  надією  чекатимуть  весни.
А  мамині  літа  -  птахи  крилаті,
Хай  не  спішать  до  вирію  вони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788471
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Валентина Рубан

Наш сад.

Сад  шкільний  потопає  у  цвіті,
Зачаровує  юнь  навесні.
Він  один  такий,  мабуть,  у  світі,
Кращий  бути  лише  може  вві  сні.

Яблуння  посміхаються  квітом,
Вишні  білі  –  немов  до  вінця.
Свіжа  тінь,  спів  пташок  чути  літом,
І  красі  цій  немає  кінця.

Ну,  а  осінь  медово  дурманить,
Стиглі  яблука    сипле  до  ніг.
Цим    до  себе  садок  усіх  манить,
На  шкільний  нас  скликає  поріг.

Сад  шкільний  в    синій    іній  прибрався
І  під  сріблом  тихенько  дрімає.
У  красі  своїй  він  запишався  -
Бо  такого  ніде  більш  немає.


15.02.2014р.  Валентина  Рубан

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788158
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Віктор Погуляй

Три колоски

Три  колоски  лежали  край  дороги,
Бо  випали  з  дитячоі  руки,
Обабіч  з  бур'яну  дитячі  ноги
Стирчали,  поламавши  будяки...
І  тихо  так...дзижчали  лише  мухи,
Злетілися  на  свіжу  мертвечину,
На  кров,  що  запеклась  в  літню  задуху,
І  рясно  покривала  усю  спину...
Три  колоски  -  ось  вся  іі  провина,
Цієі  крихітки,  що  вийшла  сама  з  хати,
Бо  голод  гнав  у  поле  цю  дитину,
Де  вже  зібрали  хліб,  де  все  вже  зжате...
І,  лазячи  по  полю  на  колінах,
Вона  знайшла  аж  десять  колосків,
Намнула  декілька,  вже  в  роті  повно  слини...
Та  враз  згадала  про  своіх  батьків,
Вони  лежали  в  хаті  на  долівці
Із  меншим  братиком,  який  вже  не  кричав...
Іі,  дитини,  найріднішу  трійцю
Душив  там  голод  тихо,  мов  удав...
Губами  лише  взявши  три  зернини
Маля  затисло  у  одній  долоні
Решту  зернят,  таких  смачних  і  стиглих
Що  паморочивсь  світ,  гуло  у  скронях..
Тож  похапцем  узявши  колосочки,
Аби  мерщій  додому,  до  батьків,
Дитя  пішло,  немов  той  ангелочок,
Щоб  братик  меньший  трохи  попоів..
Та  на  дорозі  з  криком  :"Стой,  скатіна!"
Что,  варавал?!  Паказивай  мнє  рукі!"
Дитину  наздогнала  й  пхула  в  спину
Якийсь  мерзота,  в  чоботи  узута.
Зістрибнувши  з  коня,  узяв  нагайку
І  злобно  так  між  зуби  процідив:
"Когда  же  ваша  самастійна  шайка
Падохнєт  вся,  а  ти  всьо  єщьо  жив!"
І  уперіщив  так,  що  злізла  шкіра,
Був  перший  зойк,  а  далі  уже  -  тиша,
Лиш  свист  нагайки  було  чути  звіра,
Допоки  він  цю  справу  не  облишив...
Дитя  лежало  в  бур'янах  колючих
Та  все  ж  стискало  у  одній  долоні
Зерняток  жменьку,  теплих  і  пахучих,
А  потім  вони  в  жменці  й  охололи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742333
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 19.04.2018


Надясемена

печаль мине

Печаль  мине.  Перехворію,
Вдихну  заквітчану  весну,
Згадаю,  що  радіти  вмію,
Себе  забуту  поверну.
Ту,  що  метеликом  безпечним
Ловила  сонячне  тепло,
Нехай  це  дивно,  недоречно  --
Осотом  поле  поросло.
Дощами  крила  обважніли,
Чо  то  сльозами  безнадій,
Зберу  в  кулак  останні  сили,
Скажу  собі:  хандрить  не  смій.
Вдихну  в  легені  подих  вітру,
І  гляну  на  широкий  світ,
Скінчився  фільм.  Фінальні  титри,
А  завтра  день  новий  на  зліт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788040
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

А він все грав

А  ось  і  нічка  в  довгій  темній  сукні,
Зірки  шпильками  заблищали,
І  неба  з  місяцем  ясна  сполука
Пишалася  на  п*єдесталі.

...А  він  все  грав  і  грав  на  саксофоні
Мелодію  чарівну  ночі.
І  сумніви  розвіяли  мусони,
Краплинки  сліз  з  очей  жіночих.

Жадали  так  давно  серця  любові,
Немов  ковток  води  в  пустелі.
І  снились  серіали  кольорові,
І  двоє  в  ролі  менестрелей.



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D47TuqBKth8[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788019
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Наталія Глиняна

Батькам

(Автор  Наталія  Глиняна)

Подякую  я  вам,батьки,
За  ночі,що  ви  не  доспали.
Дитинства  й  юності  роки,
Які  мені  подарували.

За  вашу  ласку  та  тепло,
Поради  мудрі  й  настанови.
Крізь  справедливість  та  добро,
Дали  мені  життя  основи.

Ви  завжди  поруч,в  різний  час,
Прийдете  вмить  не  допомогу.
І  Богу  молитесь  за  нас,
Благословляєте  в  дорогу.

Несете  радість  у  серцях,
Яка  з  любов’ю  пригортає.
Сіяє  усмішка  в  очах,
Що  душу  наскрізь  зігріває.

Прощення  хочу  попросити,
Що  сльози  лилися  не  раз.
За  ті  слова,яких  не  змити,
Були  болючими  для  вас.

Від  серця  я  вам  посвящаю
Оці  слова,оці  рядки.
Я  вас  люблю  і  поважаю  -  
Мої  ви  дорогі  Батьки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787918
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 18.04.2018


Світлана Вітер

У батьківській хаті

Я  знов  просинаюсь  у  батьківській  хаті,
Радіє  світлиця  ранковій  зорі
В  кутку  рушники,  як  лелеки  крилаті,
Мов  гнізда,  вкривають  ікони  старі.

Тут  пахне  дитинством  і  завжди  спокійно,
В  душі,  озирнувшись  назад,  защемить.
І  сонячний  зайчик  пройдеться  по  стінах,
Ввірветься,  як  спогад,  і  зникне  за  мить.

Згадаю,  як  вранці  матуся  будила:
«вставай,  моя  доню,  до  школи  пора»
І  вулиця  наша  стає  галаслива,
Біжить  на  уроки  її  дітвора.

І  тільки  приходить  субота-неділя,
У  двір  поспішаємо  гратись  у  квачик,
В  руках  не  планшет  і  не  спінер  з  мобільним,
А  плюшевий  мішка,  скакалка  і  м’ячик.

Це  все  ще  було  у  дитинстві  моєму,
Змінились  бажання  і  пріоритети,
Підійду  до  мами  і  міцно  обніму,
У  неї  в  обіймах  згадається  все  те.

А  ти  пам’ятаєш,  питаю  у  мами,
Як  вдвох  вчили  алгебру,  твори  читали,
І  в  грубці  вогонь  тріскотів  вечорами
За  те,  щоб  вернутись  в  той  час  –  все  віддала  б.

Лишилося  спогадів  дуже  багато,
Дивлюсь  старі  фото,  сміюся  чи  плачу.
Частенько  навідуюсь  в  батьківську  хату,
Бо  довгу  розлуку  вона  не  пробачить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787875
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 18.04.2018


Протоієрей Роман

Та жінка…

Троянди  роси,  наче  сльози,  гублять,
Є  серед  них  прекрасна  і  предивна!..  
Та  жінка  тільки,  яку  ніжно  люблять,
Лиш  може  буть  по  справжньому  чарІвна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787747
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018


Василь Царинюк

КУПАЛЬСЬКА НІЧ

Туманом  вкрилися  долини,
Затихли  гомінкі  гаї;
Кирпатий  місяць  вигнав  чинно
Отари  зоряні  свої.
Завмерли  в  сутінках  тополі  -
Шляхів  незмінні  вартові;
ЖитА  принишкли  на  роздоллі,
Поснули  коники  в  траві.
Заплутавшись  у  верховітті,
Гуляка-вітер  задрімав.
Ставки  парують,  днем  зігріті,-
Мов  чаю  в  блюдця  хто  налляв.
Лісами  бродять  одчайдухи  -
Шукають  папороті  цвіт;
Русалки,  мавки,  відьми,  дУхи
В  цей  час  з"являються  на  світ.

Зависла  ніч  над  рідним  краєм,-
Духмяна,  тепла,  -  неземна!
Палає  ватра,  ген  -  за  гаєм,
І  в  серці  кожному  -  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742666
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 15.04.2018


ТАИСИЯ

Волшебные аккорды

Для  многих    праздник    славится    застольем  –
Обилием    за    праздничным    столом…
Меня    влечёт    весеннее  раздолье,
Заботливо    умытое    дождём.

Я  слушаю  мелодию    оркестра.
Весной  она    торжественно    звучит.
Невидимый    таинственный  маэстро
Так  виртуозно  им    руководит!

Рождаются    аккорды  в  чистом  поле.
Звучат  они  на  речке  и  в  лесу.
Как  будто    радость  вырвалась  на  волю,
Печальную  покинув    полосу.

От  спячки  пробуждается  природа.
Спокойнее  журчание  воды.
Весна  –  одно  из  лучших  времён  года,
Восторженно  о  ней  поют    дрозды.

Сильнее  ощущаем  жизни  цену…
Торопимся  с  утра    в    цветущий    мир,
Туда,  где  щедро  наполняет  вены  
Божественный  напиток  –    эликсир.

15.  04.  2018.            Рисунок    автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787521
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018


Надія Башинська

ДОРОГА ДО СЕЛА…

Обличчя  вже  прикрасили  морщини,
і  вкралася  в  волосся  сивина.
Тепер  зовсім  вузенькою  здається
дорога,  що  в  життя  мене  вела.

         Дорога  до  села...  в  тополях,  ясенах.
         Яка  ж  для  мене  ти  близька  і  рідна!
         Як  часто  тепер  бачу  тебе  я  в  своїх  снах.
         Моя  ти  світла!

Садили  ми  дерева  край  дороги
у  юні  свої  роки...  молоді.
Є  радощі  на  ній  наші  й  тривоги.
Широкою  здавалась  нам  тоді.

         Дорога  до  села...  в  тополях,  ясенах.
         Яка  ж  для  мене  ти  близька  і  рідна!
         Як  часто  тепер  бачу  тебе  я  в  своїх  снах.
         Моя  ти  світла!

Тут  все  в  цвіту,  мов  сніжні  заметілі,
затрималися  в  нашому  саду.
І  себе  відчуваю  молодим  я,  
коли  цією  стежкою  іду.

         Дорога  до  села...  в  тополях,  ясенах.
         Яка  ж  для  мене  ти  близька  і  рідна!
         Як  часто  тепер  бачу  тебе  я  в  своїх  снах.
         Моя  ти  світла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787460
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 15.04.2018


Валентина Рубан

ІДЕ ВЕСНА

   Весна  підкралась  тихо.  непримітно,
Принесла  свіжість,  ніжність  і    красу.
Всміхнулось  тепле  сонечко  привітно,
Линуло  ясний  промінь  на  росу.

Враз  небо    стало  лагідне,  привітне,
І  ранок  будить  моложавий  вітерець.
І  молоденьке  листя  на  берізці,
Тріпоче  пустотливий  вітерець..

В  під  вікном  -  пишаються  дві  вишні,
Красуні,  мов  зібрались  до  вінця.
Кругом  весна  цвіте,  пташки  співають  ніжно,
І  радують    нам    душі  і  серця.

                                             26.05.  1995  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787472
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018


pivasik

Борщ с мясом

Б-еру  кастрюльку,ставлю  на  плиту.

О-сновою  свекла  идёт  к  борщу.

Р-азрежу  пополам  ещё  капусту,

Щ-епотку  соли,  что  бы  было  вкусно.


С-метану  подаю  уже  к  столу.


М-яско  всегда  я  свежее  беру.

Я-нтарный  цвет  бурлящего  борща

С-ума  меня  так  сводит  иногда.

О-станься,  угощу  тебя  немножко.

М-ой  ручки  и  готовь  большую  ложку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787266
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018


Валентина Рубан

Я тебе виглядаю.

В  самоті  я  Тебе  виглядаю,
Та  думками  я  там,  біля  Тебе.
Як  ніхто  я  тебе  дожидаю,
Й  щохвилини  молюся  за  Тебе.

Моє  серце  забрав  Ти  у  мене,
І  тримаєш  його  у  полоні.
Я  так  хочу  зустрітись  з  Тобою,
Щоб  відчуть  Твої  теплі  долоні.

Подивитись  в  твої  карі  очі,
Захмеліть  у  п»янкому  цілунку.
І  полинуть  в  незвідані  ночі,
Для  сердець  відшукать  порятунку.

                               1997  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787076
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018


Vin Libert

Від кохання свого одурманені

Від  кохання  свого
одурманені,
На  ковдрі  лежали
скуйовданій.
При  тямі,
шалено  закохані.
Їх  обходив  
немов  би
час.

Описати  б  словами
красивими,
Та  зібравшись
думками  і  силами.
Не  опишеш
такими  їх  милими,
не  опише  й  письменний
ас.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787006
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018


Валентина Рубан

Зустріч весни

Зустріч  весни.

У  садочку  проліски  цвітуть,
В  синє  небо  з    ніжністю  вдивляються.
Це  вони  стрічають  так  весну,
На  тепло    і  сонце  сподіваються.

Яблунька  проснулася  від  сну,
Гілочки  тоненькі  простягає.
І  вона  зове  юнку  –  весну,
Що  прийшла  вже  й  землю  прикрашає.

Синє  небо  пролісками  квітне,
Ясне  сонце  всіх  теплом  частує.
Все  кругом  красиве  і  привітне,
По    весняному  вже  і  вітерець  пустує

 Не  змовкає  вже  пташиний  спів,
Що  дзвенить  кругом  на  всі  лади.
Вже  ожив  ставок  від  лебедів,
Скоро  –  скоро  зацвітуть  сади.

.                                                              2018  р


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786709
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 10.04.2018


Валентина Рубан

ВІН

                                                                                               
     Я  побачила  Його  здалеку.  Він  швидкою  ходою,  не  шукаючи  дороги  чи  стежки,  навпростець    гонився  за  мною.  Він  дуже  поспішав,  суворішав  на  ходу,  прискорюючи  її.  Я  відчувала  Його  подих,  ось  –  ось  від  наздожене  мене.  ..    Вже  Він  торкнувся  мого  волосся,  взяв  тихенько  за  руку,  випереджаючи,    ніжно  –  ніжно  обняв  мене,  дихнувши,  спершу  збоку,  потім,  забігаючи  наперед  –  прямо  в  обличчя.  Холодна  свіжість  Його    торкнулася  моїх,  щік,  очей,  губ,  які  Він  пестив  до  нестями  лагідно  і  терпляче.
 Мені  хотілося  від  Нього  втекти,  але  він  міцно    схватив  мене    в  свої  сильні,    вогкувато  –  прохолодні      «руки».    Його  було  так  багато.  Я    почувалася  маленькою  піщинкою  і  його  сильних  обіймах.    Він  своєю  присутністю  заполонив  все  навкруг.  За  Ним  не  було  видно  ні  дороги,  по  якій  кожного  дня  ходила,  ставка,  який  зазвичай  виблискував  своїм  сріблястим  плесом,  дерев,  що  мовчки  стояли  обабіч  дороги.  Не  видно  було  великої  гладі  безкрайнього  неба,  ні  золотого  ріжка  Місяця,  ні  голубих  зірок  розсипаних  нашвидкуруч.  Кругом  був  лише  Він.    Один  Він  і  більше  нічого.  Чому  Він  поруч,  коли  чекала  зовсім  іншого?    Невже  біль  і  щем  моєї  душі  так  Йому  до  вподоби?      В  мене  не  було  настрою,  та  Його  це  зовсім  не  бентежило!?  Він  бачив  сум  в  моїх  очах  –  і  це  Його  зовсім  не  розчаровувало.  Нарешті,  мої  думки  були  дуже  далеко  від  Нього,  а  він  обіймав  мене  ще  дужче.  
Мені  хотілося  лишити    Його  і  полинути  в  свої  нездійсненні  мрії,  якими  були  переповнені  всі  мої  думки  ,  надії  і  сподівання.  Та  Він  мене  ні  на  мить  не  відпускав…Ми  були  з  Ним  лише  вдвох,  цього  похмурого  зимового  вечора,  одні  –  єдині…
       По  моїх  щоках  котилися  сльози,  чомусь  холодні  –  холодні,  як  крига.  Чиї  вони,  мої  чи  Його?  Вже  зрозуміти  важко.  Та  й  часу  для  роздумів    майже  не  лишись,  Я  вже  була    біля  свого  будинку.  Відкрила  двері  і  поволі  повернулась  до  Нього.  Він  нікуди  не  пішов.  Стояв  похмуро,  з  надією  дивився  мені  прямо  в  очі.  Я  на  прощання  змахнула  Йому  рукою,  подарувавши  втомлену  посмішку    і  тихо  промовила:
- Спасибі,  що  провів  мене  додому.  Мій  вірний  і  невибагливий  друже,  ..  Тумане.
                                                                     14.02.2014  року.
                                                                     В.Рубан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786414
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 08.04.2018


Ярослав Ланьо

ЗНАЙДУ

Якщо  помреш  колись…  Я  теж  помру  з  тобою,
Навіщо  березня  мені  квітучі  дні?
Ти  й  так  мого  пів  серця  забереш  без  бою,
А  щастя  залишок  задушиться  в  мені.

Віддам  життя  на  страту,  кину  душу  в  прірву!
Всі  сльози  висушу  і  вижму  з  тіла  кров,
Бодай  за  погляд  твій  єдиний  зовсім  згину  -
Та  подарую  знов  воскреслу  я  любов!

Дай  обійму  ще  раз,  а  ти  повернеш  серця
Ту  половинку,  що  у  вічність  понесла,
Нехай  воно  у  грудях  дзвонами  заб`ється,  
Аби  бузком  розквітла,  зморена  душа…

Якщо  впадЕш  з  небес,  розчинишся  в  безодні
І  станеш  кішкою  у  іншому  житті,
Тебе  вмить  видадуть  зелено-сірі  очі
Та  шарм  і  грація  у  надбаній  душі.

Куди  б  не  зникла  ти:  у  другі  паралелі,
В  чужі  світи  пішла,  чи  іншу  площину-
Я  відшукаю  серцем  чарівні  ті  двері
Оселі  затишної  в  грішному  саду!

Та  стань  хоч  ким  ти  люба,  кішкою,  совою,
Тебе  впізнаю  я  по  неземним  очам...
Спалили  ж  древні  греки  за  кохання  Трою,
А  я  уламки  спопелю  свого  життя.

Я  знов  згрібатиму  із  попелу  руками
Останні  вуглики  в  яких  живе  вогонь,
Щоб  повернути  собі,  вірою  й  думками,
Твою  блукаючу  по  Всесвіту  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786411
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 08.04.2018


Хуго Иванов

ВЫлюБИ… меня…

раньше  снилось  море...  
и  стихи...
а  сегодня...
влажность  губ...
и  страсть...

вдруг  твои...
желанные  грехи...
жаром  тела...
начал  ощущать...


возвратилась  сказка...
из  вчера...

где  я  Маг...
учил  тебя  заклятьям...

обращал
движенья...
и  слова...

в  ключ  к  мечтам...
оргазмам...
и  зачатьям...

превращал  тебя...  в  виолончель...
пробуждая...
кнопочки...
и  точки...

страстной  львицей...  
рвущую  постель...  
от  Желанья...
в  наивысшей...
строчке...

было  всё  давно...  как  никогда...
счастье  прежитое  в  раю...

но  во  сне...  
секретные  слова...
надо  мной...
вернули...  власть  свою...

запылало  тело...
и  душа...

закипели  страсти...

твоя  грудь..  
колени...
твоё  Даа!!!..

в  запредельном  счастьИ...

властный  шёпот...
дикого  огня
зазвучал...
повсюду...


Вы...  
Люби...  
Меня...

ВЫлюБИ...  
Меня...

выЮБИменя!!!

выЮБИменявыЮБИменя

В.Ы.юби.М.Е.Н.Я.а.а.а......

..........................
И  Я  ВСЁ...  ЗАБУДУ...

*****Петро  Кожум'яка  пародия  на  -  ВЫлюБИ  меняя…  -  Запой
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718086

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717667
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 06.04.2018


Кароліна Дар

Багатогранна особистість

Нехай  у  голові  моїй  дивацтва,
Нехай  щодня  знову  якісь  пригоди
Хтось  каже,  що  це  наслідки  відьмацтва,
Та  коли  я  ще  матиму  нагоди?
Нехай  як  хочу  плакати  сміюся
А  як  сміюся,  то  одразу  зі  сльозами,
Зате  собою  бути  не  боюся
Над  цим  усе  ж  працює  хтось  роками
Нехай  я  то  принцеса,  то  бунтарка,
Хоч  дівчина,  та  поведінка  як  в  хлопчиська
Та  попри  все  я  точно    не  дикарка
Тож  Вибачте  дивацтва  все  ж  дівчиська.
Для  когось  дівчинка,  а  іншим  Термінатор
Хтось  каже  зіронька,  а  можу  засвітити
Сама  собі  в  житті  я  імператор
Ще  маю  вміння  голови  крутити
Не  вірте  слухам,  поки  не  побачили,  
Бо  від  людини  також  це  залежить
Ви  вчинків  ще  моїх  не  передбачили
І  це  вам  вже  робити  не  належить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785986
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 04.04.2018


Валентина Рубан

Що маємо, про те й співаємо.

Що  в  своєму  серці  маємо,
Про  те  в  клубі  ми  й  співаємо:
 Про  вербу  і  калину,
Про  криницю  край  тину
їПро  стежину  шовкову,
Про  оспівану  мову.
Батьківщину  рідненьку,
Про  матусеньку  -  неньку.
Як  "Несе  Галя  воду",
Про  дівочую  вроду.
Про  сусідку  і  кумку,
Про  козацькую  думку.
Про  вечірнє  стрічання,
І  безмежне  кохання.
Про  зелену  діброву
І  "любов"    чорноброву.
Сині  верби  край  річки,
Очі  Ганни  й  Марічки.
Про  волошки  у  полі,
Й  буйний  вітер  на  волі.
Про  лани  колоскові
І  світи  веселкові.
Де  співа  перепілка,  
І  озветься  сопілка.
Про  заквітчані  коси,
У  траві  чисті  роси...
..І  душа  стрепенеться,
 Коли  скрипка  озветься.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785765
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 03.04.2018


Валентина Рубан

Чорний тюльпан

 Присвячений  нашому  земляку,  
воїну  -    афганцю  Валодимиру  Вовку.

Тридцять  років  в  серці  пустота,  
Тридцять  років  біль  і  гіркота.
Де  і  як  скінчився  його  путь,
Неможливо  про  таке    забуть.

Він  лишився  там,  на  чужині,  
Непотріній  всім  страшній  війні.
Під  палючим  сонцем  серед  скал,
В  кишлаку,  де  басмачів  оскал.

А  вони  ж  не  вміли  ще  стріляти,
Через  те,такі  страшні  утрати.
Скільки  на  їх  тілі  було  ран?
А  скількох  привіз  "Чорний  тюльпан"!

Пам"ятаєм  ,  як  все  це  було...
Прилетів  такий  в  наше  село.
Материнське  серце  розірвав,
Ніби  сам  снаряд  в  груди  попав.

Повні  смутку  материнські  очі,
Серце  з  цим  змиритися  не  хоче.
Про  синочка  нічого  не  знає,
І  до  цього  часу  виглядає...

Може  ж  він  об  кулі  не  оббився?
Може  де  в  тунелі  заблудився?
Може  по  аулах  десь  блукає?
Може  до  родини  шлях  шукає?

Ходить    мати  на  могилку,  поминає,
Царство  Боже  сину  посилає...
Та  сльозою  гірко  обіллється:
-  А  якщо  живий...нехай  хикнеться.

                                                 15.02  2014  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785436
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 01.04.2018


Валентина Рубан

НЕОПАЛИМА КУПИНА

Майже  сто  літ  в  селі  не  дзвонять  дзвони,
І  Храму  Божого  у  нас  немає.
Святі  місця  зрівнілися  з  землею,
Та  пам"ять  людська  інше  знає.

Три  козаки  :  Донець,  Гнідий  і  Бублик
Колись  давно  село  нам  заснували.
І  першим  ділом,  що  вони  зробили-
Храм  Свято  -  Троїцький  побудували.

Знайшли  найвище  місце  у  селі
І  Храм  побудували  на  землі.

В  святу  неділю  всім  співали  дзвони,
На  вранішню  всіх  службу  зазивали.
І  півча  гнідинчанок  голосистих,
Псалмів  Господніх  хороше  співали.

Було  таке  в    селі,  -    тепер  немає,
Хто  ж    віру  так  безжально  убиває?
Навіщо  ті  важкі  літа  розрухи
Розбили  серце  людям,  заламали  руки?

Святиню  на  пустиню  обернули,
Щоб  про  святого  Бога  всі  забули.
Із  гуркотом  скидали  важкі  дзвони,
Порозбивали,  знівечили  всі  ікони.

Одній  із  них  судилось  зберегтися,
В  руках  надійних,добрих  опиниться..

На  покуті,  аби  ніхто  не  бачив,
Ій  нове  місце  Бог  тоді  призначив.
Щоб  ворогів,  катів  не  дратувати,
Доводилось  картиною  таємно  прикривати.

В  неділю,  Паску,  Трійцю  чи  Різдво,
В  старенькій  хаті  все  кругом  цвіло.
Вбиралось  пишно  рушниками,
Простими  зшитими  руками,
З-за  вишитого    цвітом  павільйона,
На  всіх  дивилася  свята  ікона.,

Молилась  пистрасно  іконі  баба  Варка,
Увечері  молилася  і  зранку.
Бо  мала  хист  своїми  молитвами,
Як  її  мати  -добрими  словами,
Зарадить  горю,  віру  уселити,
Щоб  легше  в  світі  людям  було  жити.

Водили  мами  діток  до  Варвари,
Аби  "пристріт"  зникав,  втихали  чвари,
Аби  зцілити  -  в  моливтах  вони
Звертались  до  "НЕОПАЛИМОЙ  КУПИНИ"

З  сивих  давен  кожна  людина  в  селі  знала,
Що  та  ікона  від  пожеж  оберігала.
Багато  хто  може  згадати  ,  як  було,
Пожежа  насувала  на  село,
А  хати  під  соломою  стояли,
Одна,як  загориться  -  всі  палали.

Раз  спалахнула  хата  ненароком,
І    впевнено  пожежа  своїх  кроком,
Летіла  прудко;  на  селі  біда,
Лилась  із  Рудки  відрами  вода,
Та  неможливо  було  все  це  зупинить,
Вогонь  "  з"їдає"  хату  в  одну  мить.

Ще  й  вітер  пустотливо  розгулявся,
Немов  брехня,  по  вулиці  подався.

Вже  клуня  у  сусіда  догора,
А  в  іншого  спалахує  друга.
У  третій  хаті    крик-  дитячий  плач,
Вогонь  біжить,  мов  капосний  палач.
Все  пожира,  його  не  зупинить,
А  люд  сердечний  плаче  і  кричить.

В  цю  мить  Варвара  в  хату  подалася,
"НЕОПАЛИМУ  КУПИНУ"  взять  здогадалася.
Святим  Хрестом  перехрестила  всіх,
І  вітер  відвернувсь  і  зовсім  зник.

Вода  лилась  із  відер  так,  як  треба,
Та  раптом  дощ  рясний  линув  із  неба.
Все  зашкварчало,  задиміло  і  погасло,
Й  враз  сонечко  всміхнулось  усім  ясно.  

Всі  люди  йшли  ікону  цілувати,
І  силі  Божого  спасіння  дивуватись.

Та  ось  селом  пробігла  новина,
"Замироточила"  НЕОПАЛИМА  КУПИНА.

З  очей  святих  котились  сльози,
Чи  за  минулим,що  розбили  грози?
За  часом  тим,  як  в  церковці  стояла,
Мирян  на  путь  господній  направляла?

Чи  мо  згадала,  як  співали  дзвони
І  золотом  сіяли  всі  ікони...
Ніхто  про  те  незна,  а  що  НЕОПАЛИМА  КУПИНА  свята,
В  нас  кожен  гнідинчанин  пам"ята.

                                                         Травень  2013  р.











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785322
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018


Валентина Рубан

Іннусі від матусі.

Сонечко  в  вікно  сміється,
Вітерець  в  садку  шепоче.
А  Іннуся  -  щебетушка,
Просинатися  не  хоче.

Трішки  губку  закусила,
А  на  щічечках  рум"янок.
Просинайсь,  моя  рідненька,
Вже  на  землю  прийшов  ранок.

                                         1994  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785260
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Валентина Рубан

Любити легко

Любити  легко,  як  любов  взаємна,
Відкрита,  а  хоча  [b]  б  [/b]таємна.    
                         Лише  [b]б[/b]  були  в  тії    любові  крила
                         Аби  вона  у  вись  злетіть  зуміла.
Аби  не  затулили  її  хмари,
І  ми  [b]б[/b]  з  тобою  завжди  були  в  парі.
                         Аби  нам  сонечко  завжди  світилось,
                         Нам  і  жилося    [b]б[/b]  весело,  любилось
Усі    [b]б[/b]  турботи  ми    ділили  пополам,
Повір,як  гарно      [b]б[/b]  було  нам.
                           Ми  одне  одного  зуміли    [b]б[/b]  вік  любити.
                           Як  добре  нам  було    [b]б[/b]  у  світі  жити.
Усе  [b]б[/b]  було,  якби  не  оте    "[b]б"[/b]
А  мені  важко,  бо  люблю  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785256
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Анастасія Лінчук

Він учився весь свій вік (сатира)

Він  учився  весь  свій  вік  –
З  року  в  рік,  з  року  в  рік:
Осінь,  зиму  і  весну,
Без  наїдку  і  без  сну!

Він  трудився,  як  умів:
Олівець  в  руках  димів!
Вечорами  не  гуляв  –  
Книги  мудрії  гортав.

Множення  таблицю  вивчив
І  англійський  алфавіт,
Курс  історії  закінчив  –  
Знав  усе  про  всенький  світ!

Після  школи  в  славне  місто,
У  столицю  завітав.
Психологію  всю  чисто  –  
Й  Канта,  й  Фрейда  прочитав!

Після  вузу,  зрозуміло,
Прагнув  взятися  за  діло  –  
Продуктивно  працювати  –  
Жити  і  не  бідувати.

Написав  він  резюме,
І  доладне,і  яскраве,
Та  й  послав  його  саме,
Щоби  взятися  за  справу.

Що  ж  йому  відповіли?
І  не  знатно,  й  не  багато:
«Треба  досвід  немалий,
Щоб  у  нас  тут  працювати!»

Другий  раз  пішов  питать  –  
Повернувся  з  результатом:
Усьому  того  навчать,
Хто  заплатить  їм  багато.

Після  цього  він  іде
У  солідну  установу,
Де  з  міністрами  веде
Про  вакансію  розмову.

«Бачимо,  що  хлопець  знатний,
Працівник  нівроку…
Постажуйтеся  безплатно
Ви  у  нас  півроку.

Чи  візьмемо  після  цього  –  
То  важко  сказати…
Може,  знов  підете  з  Богом
Роботу  шукати.»

Він  побачив,  що  тут  знову
Нічого  не  вдасться.
Й  пішов  в  іншу  установу
Пошукати  щастя…

Там  сказали,  хай  зуміє
Довідки  узяти,
Що  здоровий,  не  хворіє,
І  що  нежонатий,

Мрій  злочинних  не  плете,
В’язниці  не  знає…
І  ще  довідку  про  те,
Що  довідку  має!

Марно  хлопець  наш  старався  –  
Так  ніде  й  не  влаштувався:
Перспективні,  вмілі,  здібні
Для  держави  не  потрібні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785163
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Шостацька Людмила

БАЯНІСТ


                                         З  баяном,  обійнявшись  на  Проскурівській,
                                                         Тривожив  душі  людям  Баяніст.
                                         Не  зраджував  ніколи  своїй  Музиці,
                                                         Немов  на  сцені  виступив  артист.    

                                                           Бувало  хтось  його  оцінить  гривнею,
                                                           Бувало  й  хтось  віддасть  йому…аж  дві.
                                           Мелодія  здіймалася  пташиною
                                           І  звуки  розливалися  живі.
                                                               
                                           Летіла  вона  в  небо  по  всіх  вулицях,
                                                           Поринула  у  пахощі  всіх  нот.
                                                           Така  була  в  Маестро  ця  супутниця,
                                                           Із  втіленням  усіх  його  щедрот.

                                           Із  Музикою  вже  давно  одружені,
                                           В  них  двох  один  –  баянний  організм
                                           І  хоч  немає  статусу  заслужених,
                                                           Є  справжньої  любові  механізм.  

                                                           Всі  кнопки  із  басами  заціловані,
                                                           Любов  така  –  одна  на  все  життя.
                                                           А  ноти  як  прекрасно  завіршовані!
                                                           І  кожна  пісня  –  то  нове  дитя.                                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785091
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018


Валентина Рубан

Летять літа.

Дуже  стрімко    летять  літа,
Мов  весни  не  було,  а  вже  літо  безжально    стукоче.
Щедра  осінь  ступа  на  поріг,
А  з  цим  серце  змиритись  не  хоче.

Тільки  вечір  ступив  на  поріг  ,
Через  мить  -  уж  небо    світає.
Ніби  вчора  прийшов  Нивий  рік,
А  сьогодні  вже    й  сліду  немає.

Ніби  вчора  буяли  саді,
Й  солов"ї  в  зелен  -  шатах  співали.
А  сьогодні  осінні  вітри
Жовте  листя  безжально  зірвали.

Прохолодою  дише  зима,
Ніби  душу  -  скалічено  квіти.
За  минулим  -  безмежні  жалі.
Але  як,    де    їх  можна  подіти?

Та  надія  шепоче  слова:
-  Ти  надійся  і  вір  у  прекрасне,
Скоро  прийде    красуня  весна,
І  світитиме  сонечко  ясне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785079
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018


Валентина Рубан

ЗАКОХАНІ

Місяць  човником  пливе,
Зорі  псміхаються.
Ось  закохані  ідуть,
Стануть,  обіймаються.

Щастя  світиться  в  очах,
Серденька  тріпочуть.
Посміхаються  вуста,
Цілуватись  хочуть.

Десь,  в  калиновім  кущі,
Соловей  виводить.
Йдуть  закохані...  Між  их
Сама  любов  ходить.

Нічка  тихо  розсипає
Кришталеві  роси.
Тихо  ніжність  заховалась  
У  дівочі  коси.

Все  стихає,  засинає,
У  обіймах  ночі.
Не  сплять  лише  почуття  -
Юначі  й  дівочі.

                                       29.03.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785072
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ієрогліф мелодії кохання

Ієрогліфом  дивним  вплітався  вечір...
Цілували  теплі  долоні...
Розсипались  пазли  п*янкої  предтечі
І  складались  не  по  сезону.

А  серця  роздягали  легкі  флюїди,
Чарувала  ніжністю  ліра.
І  любові,  і  ласк  росла  піраміда,
Аж    під  шкірою  кров  тремтіла.

Орхідеї  білі  з  корінням  в  повітрі  
З  ієрогліфом  в  мить  змішались.
І  не  дивлячись  в  ноти,  що  на  пюпітрі,  
Мелодійно    двоє  кохались.  



                                                                                                                                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784913
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 29.03.2018


Валентина Рубан

Звездопад

Звездопад  на  улице  моей,
Но  а  я  по  прежнему  грущу.
Вот  звезда,  я  загадаю  ей
Свою  неугасиму  мечту...

Сколько  будет  у  моей  судьбы,
Зла  и  горя,  несчастливых  дней?
Если  б  превратиться  мне  в  звезду.
Светила  бы  всегда  любви  моей.

Может  быть  смогу  во    сне  хоть  раз,
Подняться  на  большую  высоту,
И  звездочкой  единственной  во  тьме,
Взглянуть  в  глаза  твои,  сказать  "Люблю".

Но    все  не  так,  любить  тебя  -  люблю,
Но  на  пути  твоем  стоять  не    смею.
А  вечером  взгляну  на  звездочку  одну,
И  буду  тосковать  я  вместе  с  нею.    

                                                                       24.04.1981  г.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784918
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 28.03.2018


Ярослав Ланьо

ЛИШ БЕРЕЖИ СЕБЕ


Лиш…  Біля  сонця  близько  не  літай,
Аби  на  попіл  не  згоріли  крила…
І  не  щезай  з  очей  за  небокрай,
Щоб  душу,  в  небі,  плоть  не  загубила!

Не  наближайся  близько  до  вогню,
І  до  підступних  не  підхоть  Ти  схилів…
За  Тебе  знову  Господа  молю
Так  щиро,  що  в  молитві  вже  посивів.

Куди  би  доля  грішна  не  вела…
Я  всі  б  шляхи  засипав  пелюстками,
На  тих  дорогах,  де  хоч  тінь  пройшла,
Зеленими  зростав  би  я  кущами!

Оазизом  я  був  би  кожен  крок,
Аби  зі  мною,  вижила  в  пустелі…
Як  янгол  би  беріг,  чи  наче  Бог
І  небом  синім,  став  би  замість  стелі!

Холодною  водою  з  джерела,
До  мене  щоб  торкнулася  вустами,
Ковтком  смачним  вечірнього  вина
Із  пристрастними  мріями  й  думками!

На  білі  крила  руки  б  я  змінив,
Щоб  ангелом  Твоїм  на  віки  стати,
І  хто  б  Тебе  сьогодні  не  любив…
Ти  будь  щаслива…Це  лиш  хочу  знати!

Життя  без  Тебе  –  тіло  без  душі,
Лиш  бережи…Благаю  і  молюся…
Щоб  взнати  наперед  земні  путі,
Дай  до  чола  вустами  доторкнуся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784705
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Валентина Рубан

Моїй Іннусі.

А  на    душі  так  гарно  й  сонячно,
І  хочеться    казати    всім    -  усім.  
Сьогодні    свято    у  моєї    донечки,
Ій  виповнилось    рівно    двадцять    сім.

Моя  Іннусю,    люба    моя  донечко,
Вітання    шлю    із  квітів  і  пісень.
Ти    моя    радість,  моя    гордість,  моє  сонечко,
Живу    тобою  і  пишаюся  щодень.
 
Хай  Бог    тобі    дає  міцне  здоров"я,
Ілля  -  пророк,-    пророчить  гарну    долю.
Удача,    щастя,    ніжність  і    кохання,
Нехай  завжди  і    скрізь  будуть    з  тобою.  

                                                               02.08.2011  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784555
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Валентина Рубан

В моєї донечки - ювілей.

В  моєї  донечки  сьогодні  ювілей,
Ій  -  25  -  це  зовсім  мала  дата.
А  озирнувшись  все  -  таки  назад,
Дуже  багато  можна  доброго  сказати.
                     Ще  ніби  вчора    -  перші  мовила  слова,
                     В  чотири  -  вже  сама  пісень  співала.
                     А  скільки  гуморесок  Глазового.
                     В  дошкільні  роки  з  сцени  прочитала!
У  пам"яті  пливуть  шкільні  роки  -
Свята,уроки  -  це  турбота  звична,
Два  дні  у  тиждень,  і    отак  шість  літ-
У  неї  зазвичай  -  музична.
                       Гри  на  баяні  Дмитрович  учив,
                       Й  святу  до  музики  любов  навчив  пізнати.
                       А  Тесля    -  всі  свої  з  сольфеджіо  знання,
                       Зуміла  моїй  Інні  передати.
Співали    з  нею  ми  у  області  не  раз,
У  Білоножків,  на  їх  фестивалі.
Дипломи,    грамоти,  подяки.  похвала.
Заслуг  багато  і  вони  чималі.
                         Шкільні  роки  спливли.  як  один  день,  
                         В  ліцей  педагогічний  поступила.
                         Не  встигла  оглянутися  назад,
                         ВУЗ  Ніжинський  успішно  закінчила.
Навчаючись,  співала  Інна  в  хорі,
Гастролі  "Світича",  усім  мабуть,  відомі
Німеччина.  Рим.  Сербія  і  Вена,
Туреччина...,  але  найкаще  вдома.
                           І  вже  учитель  ,-  Музика  і  спів,
                           Хореографія  -  її  це  спеціальність.
                           Робота  в  клубі    -  це  її  сихія,
                           Концерти,  виступи,творча    діяльність.

І  не  сидить  вона  ніколи  склавши  руки,
Іннуся  наша  весь  час  рветься  до  науки

                             Академію  керівних  кадрів  культури  закінчила.
                             І  в  Київ-  у  магістратуру    поступила.
                             Це  все  позаду  -  три  дипломи  має,
                             Працює  віддано  і  хороше  співає.
В  відпустку  в  "Весельці"  ще  працює,
Ії  там  люблять  і  шанують.
І  поважають  і  вожаті  й  діти,
Я  цим  пишаюсь  -  ніде  правди  діти.
                                 Тож  я  вітаю  Тебе  ,  моя  рідна  донечко,
                                 Надія  моя,  мрія,  моє  сонечко!
                                 Й  бажаю  Тобі  світла,  щастя,  долі
                                 Бажаю,  щоб  добра  було  доволі.
Співаєш    ти  -  хай  і  душа  співає,
Удача  хай  до  Тебе  поспішає.
Хай  доля  стороною  не  обходить,
Нехай  вірна  любов  Тебе  знаходить.
                                   Здоров"я  хай  міцніє,  як  граніт,
                                   Іще  ,  хоча  б  на  повну  сотню  літ!

                                                                                   02.08.2009  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784412
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Валентина Рубан

ДУША

Ви  чули.  як  душа  кричить?
А  бачили  ви,  як  вона  ридає?
А  знаєте,  як  хоче  та  летіть,
Але  куди  летіть,  мабуть  не  знає.

Ви  знаєте.  як  же  вона  болить,?
Нестерпно  випікає  в  грудях  рану.
А  знаєте,  як  тяжко,  як  мовчить,
Й  не  пізнає  ні  правди  ні  обману?

Як  гірко  тій  душі  у  самоті,
Як  вона  стогне  темними  ночами.
Як  поспіша  від  себе  утекти,
Щоб  десь  букать,  покинутою  нами.

А  знаєте,яе  плаче  та  душа,
Коли  її  не  хочуть  зрозуміти?
А  знаєте,  куди  вона  біжить,
Аби  зустріть  ту,  без  якої  неможливо  жити.?

А  знаєте,    як  стріне  половинку,
Ту,  до  якої  пагне  й  рветься.
Тоді  вона  живе,  радіє  і  цвіте.
Співає  щиро  від  душі  сміється.

                                                         10.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784398
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Марічка Волошка

Знову кличе дорога в село,

Знову  кличе  дорога  в  село,
Де  у  небі  біліють  лелеки,
Де  дитинство  моє  одцвіло,
Де  найкращі  у  світі  смереки.
Де  у  мами  на  серці  жалі,
Як  обрус  на  столі  застеляє.
Бо  недавно  ще  діти  малі,
А  тепер  поруч  їх  вже  немає.
У  куточку  свячений  вінок.
І  мої  вже  посріблені  скроні.
І  росте  у  синочка  синок,
Простягає  до  мальви  долоні.
І  пливуть  понад  світом  роки.
Ронить  цвіт  уже  вкотре  калина.
Найсвітліші  у  мами  думки
В  колисковій  і  казці  для  сина.
У  намисті  вишневі    сади,
І  трава  на  стежині  прим’ята.
Всі  дороги  ведуть  нас  туди,
Де  дитинство  і  мамина  хата…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784215
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Ярослав Ланьо

МАТЕРЯМ


Я  так  любив  колись  за  шию  пригортати,
Торкатися  любимої  щоки,
Аби  в  обіймах  ніжних,  мирно  засинати,
З  упевненістю  сина  -  поряд  Ти…

В  дні  негараздів  знати,  поряд  Ти  зі  мною,
Коли  у  нежить,  хочеться  води,
Коли  лиш  слово  тихе  мамине,  від  болю
Врятує  вмить  і  заспокоїть  сни.

Я  так  любив  колись,  у  будні,  перед  святом,
Робити  крем  для  тістечок  Твоїх,
Кривенькі  зірочки  чи  квіточки  для  пасок,
І  так  радіти  чуючи  Твій  сміх…

Усе  в  минулому,  в  тумані  днів  осінніх,
Як  колибельний  ніжний  отой  спів,  
В  дитячій  радості  без  нету  і  мобільних,
Що  з  кольорових  вирвались  знов  снів…

Всесильні  Мами  наші,  Господа  творіння,
Що  Вам  проблеми,  праця,  метушня?
Ви  людства  пишна  крона,  цвіт  його  й  коріння,
Без  Вас  в  гріхах  загинула  б  Земля!

Без  Вас  би  музика  по  світу  не  звучала,
Та  і  кому  б  писали  ми  вірші?
Хочу  щоб  кожній  з  Вас,  хоч  зірочка  упала,
З  небес  на  серце  й  сяяла  душі!

Хай  Ваші  донечки  пізнають  материнство,
Хай  в  слові  МАМА,  щастя  лиш  живе…
Допоки  мами  є  –  є  юність  і  дитинство
І  рід  людський  ніколи  не  помре!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784196
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018


СЕЛЮК

БІГ ЖИТТЯ

Де  розмістивсь  колодязь  на  кутку,
Де    вишні  білі  вперлися  у  хату.
Де  бджоли  позбирались  у  льотку,
Стрічає  нас  в  селі  старенька  мати.

Життя  носило  нас  по  всіх  світах,
Збирали    мрії  в  плетену  корзину.
При  сильних  крилах  кожен  був,  як  птах,  
Допоки  завели  свою  родину.  
 
Змінились  звички  -  враз  нове    життя,
Воно    учило  долю  розуміти…
Родиною  запахнули    жита,
Радість  прийшла,  як  народились    діти.

Всі  зрозуміли,  що  магніт  в  селі,
Що  там  чекають    онучат,  як  Бога.
Що  дідусі  й  бабуні  –  це  святі,
Вони  для  нас  надія  і  підмога.
 
Пішли  у  вічність  ті,  хто  піднімав,
На  ноги  ставив  дорогих  внучаток.
Бігло  життя  і  кожен  з  нас  це  знав…
Комусь  -  кінець,  але  комусь  -  початок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784194
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018


Светлана Борщ

Ходить зима із кожухом

Ходить  зима  із  кожухом
і  слухає  довгим  вухом:
чи  це  веснонька  іде,
може  забарилась  і  жде?

Уже  веснонька  збиралась,
у  віночки  прибиралась
і  збирала  в  пелену.
квітів,  щоб  красить  весну.

І  землиця  прикрашалась,
радо  з  весною  віталась
і  дивилось  круглим  оком
синє  озеро  глибоке.

Погляділа  наче  стрічка
блакитна  красуня-річка
і  синіли  небеса,
розбудила  їх  весна.

Ой,  веснонько,  приходи,
і  замети  розтопи,
стануть  весело  дзюрчати,
весну-красну  зустрічати.

Стане  веснонька  ходити,
дзвоном  із  стріхи  будити,
цвірінчанням  пташечок
і  дзюрчить  вже  ручайок.

Будемо  пісні  співати,
весну-красну  закликати
на  поляни  лісові,
щоб  прийшли  дні  весняні.  

Веснянка.
21.03.2018.
Світлина  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784154
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018


Ганна Верес

Дитинства сторона

Там,  де  зозулі  долі  тчуть  в  садках,

І  солов’ї    світанки  рано  будять,

Здається,  що  то  Господа  рука

Мене  туди  вселила  поміж  люди.

Шляхи  круті  долала  я  в  житті

І  звідала  всього:  висот  щасливих,

Невдачі  й  першу  в  косах  заметіль,

І  щебет  діток  милих,  галасливих.


Сьогодні  знов  у  пам’яті  мій  край,

З  людьми  трудящими  й  теплом  поспішних  весен.

Там  неоспіваний  ніким  ще  дивний  рай,

Де  очі  сонцю  засліпили  плеса

Ставочків  трьох.  Дитинства  сторона…

Вона  й  сьогодні  надто  мені  мила,

Де  вулиця  у  туї  порина,

Й  ярки  росою  срібною  умились.


Там  хмари  гострокрилих  ластівок

І  іволга  ридає  до  світання,

Мого  дитинства  світлий  островок

І  слід  на  серці  першого  кохання.

Весна  вдягла  укотре  свій  вінок

З  кульбабок  жовтих  й  просині  рясної,

Звіряток  запросила  у  танок,

Щоб  рутою  впилися  запашною.


За  мене  знову  молиться  село,

Щоб  мала  у  житті  безпечні  кроки,

Можливо,  це  мені  й  допомогло,

Що  я  живу  –  не  плентаюся  збоку!
19.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784164
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018


Валентина Рубан

Я повернусь.

Я  до  тебе  однак  повернусь,
Хай  колись,  коли  зовсім  не  ждатимеш.
Я  до  тебе  вві  сні  прийду,
Коли  міцно  і  солодко  спатимеш.

Я  до  тебе  колись  прийду,
Вітерцем  тебе  обійматиму.
Я  в  краплині  дощу  прийду,
Твої  очі  й  вуста  цілуватиму.

Я  хмаринкою  повернусь
Щоб  ходити  слідком  за  тобою.
Я  промінчиком  сонця  всміхнусь,
Від  морозу  прикрию  собою.

Я  до  тебе  однак  прийду,
Хутовинами,  прийду  зливами.
Хай  не  зараз,  колись  прийду,
І  ми  будем  з  тобою  щсливими.

                                                           27.10.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784059
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Валентина Рубан

Весна.

Летять  у  небі  журавлі,
Додому  повертаються.
Весну  несуть  своїй  землі
І  радісно  вітаються.

Травичка  нажно  вигляда,
У  небо  тягне  руки.
Стрічаєм  радо  ми  весну
Після  зими  -  розлуки.

Проміння  сонячне  спада,
Цілуючись  з  землицею.
Весна  сміливо  засіва
Свіжу  ріллю  пщеницею.

І  дикі  гуси  гельготять,
Над  нашим  рідним  краєм.
Додому  з  вирію  летять
Ми  так  на  них  чекаєм

                                                   2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784055
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Валентина Рубан

Україна

Україна  -  ненька  чорноброва,
Ніжна,  щира  тиша  вечорова.
Та  струнка  тополя  серед  поля,
Та  верби  плакуча  терпка  доля.

Та  у    лузі  червона  калина,
Та  вродлива  молода  дівчина.
Мальви  гожі  біля  огоожі,
Та  любисток,  м"ята,  рута,  рожа.

Вишня  біла  на  причілку  хати  -
Все  це  Україна  -  наша  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783861
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018


М.С.

Ти сидиш на своєму дивані.

Ти  сидиш  на  своєму  дивані,
Мені  дивишся  прямо  у  очі.
Карі  в  Тебе  вони,  незрівнянні,
Потонути  у  них  дуже  хочу.

Голос  Твій  я  хотів  би  почути,
Лиш  живий,  а  не  той...  в  телефоні.
І  від  інших  людей  відпочити,
У  матусі  природи  на  лоні.

Доторкнутись  до  ніжної  шкіри,
По  звабливих  пробігтися  формах.
Не  діждусь,  певно,  тої  я  миті,
Щоб  зробити  це  вже  було  можна.

Свіжим  сіном  встелити  нам  постіль,
Ніжно,  ніжно  Тебе  обійняти.
У  цілунках  забути  про  Сонце,
І  кохати,  кохати,  кохати.

Біля  річки  удвох  прогулятись,
І  росу  позбивати  у  полі.
Та  на  жаль,  я  Тебе  тільки  бачу,
На  світлинах  в  своєму  смартфоні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783767
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Валентина Рубан

Приходив ти…

Приходив  Ти  до  мене  ції  ночі,
Я  цілувала  Твої  губи,  очі.
Я  чула  подих  Твій  і  серця  гупотіння,
Це  точно  Ти  був,  Ти,  а  не  видіння!

Я  ж  пам"ятаю,  тільки  в  Тебе  такі  руки...
За  мить  з  Тобою,  я  б  стерпіла  усі  муки.
Лише  б  з  Тобою  -    неповорна  мить...
Тепер  цим  відчутям,  я  буду  жить...

                                                               24.01.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783688
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Валентина Рубан

Вірш про Тонку.

По  дорозі  прямій,  що  ледь  вправо  зверта,
Сухий  явір  похмуро  схилився.
Тут  табличка  висить  -  ніби  тайну  гласить,
Хутір  "Тонка"  ось  тут  причаївся.
                   В  зелен  -  шатах  дерев,  в  буйноцвітті  садів,
                   Білі  хати  похмуро  зітхають.
                   Що  стоять  в  самоті  по  боках    двох  доріг,
                   І  на  тонківців  вперто  чекають.
Вже  не  так,  як  колись,  жайворонок  співа.
Соловейко  не  так  вже  виводить.
Лише  кілька  сільчан  по  землиці  святій
Топчуть  ряст...    Вже  до  клубу  не  ходять...
                   Була  школа,    продмаг  і  юрба  дітлахів,
                   Щебетали.  гасали  по  вулицях.
                   Трактори  і  машини  снували  щораз...
                   Та    тепер  за  всім  цим  Тонка  журиться.
Скільки  мудрих  людей:  лікарів,  вчителів,
Хліборобів,  військових,  ти  земле  зростила?
Скільки  людям  в  життя  ти  путівку  дала,
А  вони  тебе  всі  полишили...
                     Лиш  у  мріях  і  снах,  у  тривожних  думках,
                     Часто  линуть  у  хутір,  до  хати.
                     Де  родились  вони,    де  дитинство  пройшло,
                     Де  жили  колись  батько  і  мати.
Де  у  небі  яснім  рясно  зорі  цвіли,
Де  на  луг  буйні  трави  манили.
Де  закохані  йшли,тде  щасливі  були,
Де  стрічались,  де  вірно  любили.
                       Де  в  леваді  босоніж  топтали  траву,
                       Де  під  лісом  отаву  косили.
                       Де  тепер  бур"яни,  де  німа  тишина.
                       В  пустках  блудить....Сказати  не  сила.
Тебе  голод  морив,  тебе  ворог  палив,
Ти  здолала  незгоди  і  болі.
Рідна  Тонко  моя,  дорога  сторона,
Зичу  я  тобі  кращої  долі.

                                                                   27.07.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783677
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Катерина Собова

Жiноча доля

Лежить  Степан  на  дивані,
Поснідавши  зрання,
А  в  його  дружини  Гані  –
Сльози  і  зітхання.

Що  сама  вона  все  тягне,
Невже  така  мода,
Що  у  жінки  крім  дітей  –
Кухня,  хлів,  городи?

Ще  й  ледачий  чоловік
(Дав  Бог  дармоїда),
Всі  в  цьому  роду  такі
Із  прадіда  –  діда.

-Що  я    -  ледар,  це  ти,  Ганю,
Лишнє  вже  загнула.
Ти  бачила,  як  Писанка
Літака  тягнула?

Різні  у  жінок  є  долі
На  життєвій  ниві,
Ти  ж  дивилася  проект
«Зважені  й  щасливі».

Легко,    думаєш,  тягнути
Двадцять  одну  тонну?
Тобі  цього  не  збагнути
До  самого  скону.

З  чоловіка  толку  мало:
Ще  й  тягнути  не  почав  –
Упирався,  намагався,
І  від  розпачу  кричав,

Обливався,  бідний  потом,
Наче  десь  у  тропіках,
Бо  зробили  на  проекті
Із  нього  дистрофіка.

І  це  ж  треба  –  в  день  весілля
(Є  ще  дурість  в  нас  така),
Відірватись  від  застілля
Й    волочити  літака!

Всі  родичі  були  п’яні…
Я  судить  беруся,
Що  того  аероплана
Тягла  сама  Руся.

Про  свою  нелегку  долю
Не  балакай  більше,
Сама  бачиш,  що  жінкам
Буває  ще  гірше.

А  ти,  Ганю,  слава  Богу,
Гарна  і  здорова,
Трішечки  перепочила  –
Іди  рубай  дрова!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783528
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Валентина Рубан

ДЕНЬ ЩАСТЯ.

День  щастя...  А  який  це  день?
Коли  душа  твоя  співа  пісень.
Коли  серденько  в  грудях  легко  б"ється,
Коли  коханий  щиро  посміхнеться.
Це  день.  коли  хороша  пісня  льється,
Це  день.  коли  у  тебе  все  вдається.
Коли  живі  батьки,  здорові  діти,
Коли  ти  знаєш.  де  себе  подіти.
Куди  піти.  з  ким  радість  розділить,
Це  щастя!  Ради  цього  треба  жить.
Всміхатись  сонцю,голубій  блакиті,
Це  ті  потрібні  і  щасливі  миті.
Коли  любов  і  радість  у  родині,
Коли  пшеничний  хліб  на  скатертині.
Коли  сусіди  дружні    та  веселі.
Коли  достаток  і  добро  в  оселі.

Усім.  усім.  кому  рядки  ці  прочитать  удасться,
Хай  буде  -  Мир.  Любов,  Здоров"я  й  Щастя!.

                                                                             20.03.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783427
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Валентина Рубан

О чем я думаю ?

Я  думаю  о  жизни,  бытии,
Родных  и  близких,  думаю  о  детях.
Я  думаю  о  мире  на  земле,
О  том.  как  все  таки  жить  хорошо  на  свете

Я  думаю.  конечно,  о  друзьях,
Которых  я  люблю  и  уважаю.
Я  думаю  о  песнях  и  стихах.
Которые  пою,  пишу,  читаю.

Я  думаю  все  так  же  о  врагах,
Которых  не  хочу  иметь.  Имею.
Но  зла  на  них  я  вовсе  не  держу,
И  ненавидеть  их  я  не  умею.

Я  думю  о  птицах.  о  цветах,
Которые  цветут  нам  в  жизни  вечно.
Я  думаю,  конечно.  о  любви  -
Красивой,  нежной,  чистой.  бесконечной.

                                                                             07.07.2017  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783347
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Валентина Рубан

Вечір.

Прохолодою  дихає  вечір,
Листя  в  такт  йому  пісню  співає
В  синє  небо  несміло  і  тихо,
Перша  зіронька  вже  випливає.

Білокора  берізка  схилилася,
Щось  до  ясена  гомонить.
А  он  двчина  з  нашої  вулиці,
На    побачення,  мабуть,  спішить.

Поспішаю  і  я  на  побачення,
Серце  ніби  відлунює  кроки.
Поспішаю?  Куди?  Запізнилася...
Пролетіли  вже  юності  роки.

Прохолодою  дихає  вечір,
Цвіркуни  щось  своє  десь  виводять.
Все  стиха,  засинає,  дріма,
Лиш  закохані  ,де  -  не  -  де.  ходять.

                                                       15.08.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783258
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Валентина Рубан

Я родом із пісні.

Я  родом  із  пісні,  з  далекого  літа,
З'явилась  на  світ  я  любов'ю  зігріта.
                                     Жила,  виростала  в  хатині  біленькій,
                                     Мені  колискову  співали  маленькій.
А  як  підросла,  стала  вже  розмовляти,
Тоді  я  пісень  всім  любила  співати.
                                         Бо  я  народилась  в  пісеннім  краю,
                                         Село  своє  рідне  всім  серцем  люблю
Тут  все  мені  рідне  -  ставки  і  ліси,
Ніде  не  стрічала  такої  краси.
                                           Тут  кожна  стежина  знайома  до  болю,
                                           Чи  йтимеш  селом,  а  чи  звернеш  на  поле.
Тут  трави  сміються  в  ранковій  росі.
І  все  потопає  в    казковій  красі.
                                             А  неба,  яка  волошкова  блакить...
                                             Як  можна  Світличного  та  не  любить.
Жила  в  цім  краю,  його  ніжну  красу,
Я  в  серці  своїм  все  життя  пронесу.

                                                                                       1998  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783254
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


М.С.

Свічі. (переклад з: Інна Рубан-Оленіч)

Темна  кімнатка  і  ніч  за  вікном,
Свічі  горять  -  ми  з  тобою  разом...
Звуки  мелодій  неначе  крізь  сон,
Шелестом  листя  метеликів  крила,
Що  у  багатті  палкому  згоріли...

Божественно  легко  з  тобою,  о  небо...
Самі  на  землі  -  нам  нічого  не  треба...
А  сон  у  пітьмі,  ти  не  бійсь,  не  розтане,
Віддай  данину  неземному  коханню,
Веди  нас  алеями  райського  саду...

Стіни,  освітлені  тільки  свічею,
Відблиском  дивним  витає  кохання...
Тіні  химерні  лягають  на  стелю,
Душі  зливаються...  тіні...  бажання...
Ти  зрозумій  і  повір...  Ми  останні...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783060

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783103
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Валентина Рубан

Для Тебе.

Я  для  Тебе  хотіла  бути,
Найближчою  в  світі  людиною.
Як  же  мріяла  і  надіялась,
Бути  завжди  для  Тебе  єдиною.
                                   Я  б  для  Тебе  зуміла  бути,
                                   Найріднішою  сестрою.
                                   Де  б  Ти  був,  як  Тобі  б  не  було,
                                   Я  б  завжди  була  із  Тобою.
Я  для  Тебе  зуміла  б  бути,
Найвірнішою  подругою.
Розуміла  б  Тебе  і  усе  життя
Ти  б  був  перший,  а  я  -    другою.
                                       Я  б  змогла,я  була  б  для  Тебе
                                       Найбажаніша  коханка.
                                       Берегла  б  Тебе  і  леліяла,
                                       День  і  вечір  і  ніч  до  ранку.
Я  б  любов"ю  своєю  і  ніжністю,
Зігрівала  б  Тебе,  як  мати.
І  Тебе  від  усіх  невдач  
Я  б  зуміла  оберігати.
                                         Я  б  молитвою  стала  Твоєю,
                                         Я  б  була  Тобі  берегинею.
                                         Я  б  рабинею  стала  Твоєю,
                                         Я  б  була  Твоєю  Богинею.
Я  б  світилась  Тобі  зорею,
Розквітала  б  для  Тебе  жоржиною.
Якби  тільки  були  ми  разом  -
Була  б  кращою  в  світі  дружиною.
                                           Я  Тобі  б  з  неба  зорі  знімала
                                           З  них  стелила  б  Тобі  стежину.
                                           І  кохала  б  Тебе  до  нестями,
                                           Цілувала  б  Тебе  без  упину.
Я  б  у  спеку  водою  криничною,
Тебе  б  спраглого  напувала.
Я  б  у  холод  горячим    серцем,
Тілом  виснаженим  зігрівала.
                                             Я  б  літала  з  Тобою,як  думка,
                                             Ніби  тінь  за  Тобою  б  ходила.
                                             Я  б  у  серці  Твоїм    цвіла  піснею,
                                             ...Бо  люблю  Тебе  так,  як  любила.

                                                                                                     2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783010
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Валентина Рубан

Четверть віку, як я із села…

Четверть  віку,  як  я  іх  села,
Із  Світличного,  де  народилась.
Де  дитинство,  де  юність  пройшла,
Де  любов  моя  перша    зустрілась.
       Тут  шляхи  протоптала  усі,
         Всі  дороги  і  вулиці  знаю.
         Тут  співать  научилась  пісні,
         Які  й  зараз  усім  я  співаю.
Тут  до  болю  любила  поля,
На  яких  буряки  сапувала.
І,  як  пахне  весною  рілля,
Це  найперше  в  житті  я  узнала.
           Батько  трактором  краяв  поля,
           До  темна,  із  самого  світанку.
           А  матуся  спішила  завжди  
           На  машину,  щоб  їхать  у  ланку.
Тут  бабуся  доїла  корів,
І  мене  за  собою  водила.
Як  же  гарно  лунав  їхній  спів,
Як  на    "дойку"    їх  везла  машина...
             А  які  тут  буяли  сади,
             Цвітом  землю  завжди  прикрашали.
             Ну.  а  осінню  з  школи  туди  
             На  водили,    щоб  яблука  рвали.
А  який  біля  школи  бузок!
В  цілім  світі  такого  немає.
І  красою  своєю  п"янить,
Ароматом  усіх  напуває.
             Четверть  віку.  як  я  із  села
             Із  святої  землі  і  від  сонечка.
             І  сьогодні    радію  я  тим  -
             Тут  працює  тепер  моя  донечка.

                                                                                     2008  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782989
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Тарас Комаринський

Магнітні бурі (гумореска)

Учора  з  кумом  випили  плящину,
І  довго  іще  пивом  "шліфували",
А  потім  ще  посиділи  з  годину,
Пісень  веселих  разом  поспівали.

Сьогодні  сумно:  спрага,  сильна  втома.
І  крутить  голову,  немов  від  дурі.
Причина  цього  всім  давно  відома:
Виною  всьому  є  магнітні  бурі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782946
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Альона Ус

Верба

Здається  ,  недавно  бруньки  наливались,
Зелені  листочки  були.
У  дзеркалі-річці  верба  милувалась
На  пишнії  віти  свої.
Роса  світанкова  —  каміння  коштовне,
Виблискує  сяйвом  кришталь  .
Тумани  імлисті  —  то  вбрання  шовкове,
Біла  небесна  вуаль.
Тендітна,  вродлива  верба  розцвітає,
Заздрять  тополі  здаля.
І  вітер  проміння  їй  в  коси  вплітає,  
Несуть  аромати  поля.
Усе  навкруги,  наче  пісню  співає,
Стелить  свій  килим  трава,
А  вітер  хитрущий  тихенько  питає:  
«вважаєш,  єдина  така?»
Верба  усміхалась  і  не  сподівалась,
Що  літо  так  швидко  мине.
Із  глибокого  дна  виглядає  старість,
Холодним  привітом  подме.
І  падає  листя  у  мутнії  води,
Час-злодій  украде  усе...
Горбата  стара,  без  ніякої  вроди
Весняного  вітру  ще  жде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782937
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Крилата

ЗИМА ЗАГРАЛАСЬ

Зима  загралась.  Знову  сипле  сніг,
Хоч  березень  два  тижні  календарить.
Двокольоровий  крокус  занеміг,  
Набрався  пилу  білого  і    марить.  

І  у  видінні  бачиться  йому
Дід  Морозенко  із  лицем  бандита,  
Що  з  торби  сипле  холод  і  пітьму.
Так  лячно  квітці,  аж  мокріє  свита.

Збирає    крокус  волю  у  кулак,
Кричить:
- Іди!  Твій  час  у  прірву  кану!
Ховає  дід  обличчя,  мов  слимак.  
Пускає  промінь  сонце  із  туману.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782893
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Валентина Рубан

Гнідинцівські лебеді.

Потепліло,  повесніло.  вже  городи  люди  садять,
А  у  небі  понад  ставом  дивні  птахи  два  літають.
Покружляли,  бачу,  в  небі,  з  шумом  сіли  в  чисту  воду,
І  неначе  задивились  на  свою  чудову  вроду.
Гордо  плавали.  шукали  пристані  в  нас  на  воді,
І  для  всіх  іменувались  -  "гнідинцівські  лебеді".
Очерет  їм  шепче  пісню.зорі  осявають  путь,
Ну,  а  лебідь  і  лебідка  всім  спокою  не  дають.
Чи  на  ферму  поспішають,  чи  у  поле  люди  йдуть,
Замилуються  красою,  мимо  ставу  не  пройдуть.
А  лебеді  закохані  вже  побудували  дім.
І  молода  гарна  пора  зажила  щасливо  в  нім.
     Але  раптом  їхнє  щастя  вмить  розбила  зла  рушниця,
Із  несамовитим  криком  закричала  в  небі  птиця...
Зла  рука  лебідку  вбила,  лебедя  спіткала  туга,
На  охах  в  нього  померла  його  вірная  подруга.
Похиливши  горду  шию,ніби  підламавши  крила,
Довго  він  не  зміг  злетіти  звідти,  де  упала  мила...
Потім  в  небо  він  піднявся,з  сумом,  з  болем  закричав.
Мов  назавжди  попрощався,  світ  за  очі  десь  помчав...
Три  весни,  як  лід  розстане,як  минають  холоди.
Прилітав  самотній  лебідь  у  Гнідинці,  до  води.
Бо.  мабуть  не  зміг  забути,  де  залишилось  кохання?
Бо,  мабуть  не  дуже  швидко  можна  подолать  страждання
Ось  в  четверте  потепліло,  знов  городи  люди  садять,
Як  колись,у    нас  над  ставом  дивні  птахи  два  літають

                                                                                           1993  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782787
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018


Валентина Рубан

ВЬЮГА.

Сонный  вечер  в  окошко  стучал.
Пела  песни  красавица  -  вьюга.
Знаю  я  ,  ты  меня  тогда  ждал,
А  случайно  явилась  подруга..

Плакал  воск  от  горящей  свечи,
У  бокалах  застыло  вино.
Слезы  те,  были    так  горячи...
Это  было  все  очень  давно.

Все  с  годами  ушло  в  никуда,
Будто  спрятался    вечер  в  ночи.
И  лишь  память  не  скроют  года,
Не  погасят  сияние  свечи

                                             16.11.2017  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782784
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018


Валентина Рубан

ТОБІ

Знайомі  очі  знову  бачу.  
Знайомі  бачу    я  вуста.
Стоїш    від  мене  ти  далеко,
Поруч  -  дружина  молода.

Всього  хвилина  ,  і  розлука,
Твій  поїзд  вже  відходить  в  путь.
До  тебе  лину  я  душею,
Та  пізно  все  назад  вернуть.

І  знов  важкі  роки  без  тебе,
З  тобою  лише  я  вві  сні.
А  може  доля  подарує,
З  тобою  вечір  по  весні.

Пройшла  весна,  настало  літо.
Тебе  ж,  коханий,  все  нема.  
Кругом  сади  цвітуть  зелені,  
А  в  мене  на  душі  зима...

Хоч  серцю  сумно,  пусто,  важко,
Та  ніби  іскорка  горить.
О,  ні.  Ніхто  на  цілім  світі  
Надій  не  зможе  задушить.

Ось  серце  вмить  забилось  в  грудях.
Воно  віщує  -  поруч  ти..
Любов  моя    від  сну  проснулась,
Й  засяяла  на  всі  світи.

Ти  бизько  вже,  ти  йдеш  до  мене,
Знов  бачу  рідні  я  вуста...
І  переконуєшся  вкотре,-
Життя  -  це  штука  не  проста.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782630
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Валентина Рубан

Моє село.

У  шістнадцятім  столітті,    в  сороковіі  роки,
Із  повстання  повертались  запорізькі  козаки.
                         Після  бою  і  місті  Варин    небезпеки  уляглись,
                         А  Гнідий,  Донець  і  Бубик  в  путь  -  доріжку  подались.
Між  широкими  ланами  річка  Рудка  шелестить,
Тут  спинилися  козаки,  щоб  хоч  трішки  відпочить.
                         Повноводная  красуня,  буйна  зелень,  ніжний  цвіт
                         Так  запали  ім  до  серця,  затуманили  ім  світ
І  Панас  Гнідий  задумавсь,  посміхнувсь  собі  в  вуста,
І  вирішив  поселитись,  де    природа  непроста.
                           Де  з  світанку  і  до  ночі  солов"ї  концерт  дають,
                           Де  розлогі  сині  верби  з  річки  листям  воду  п"ють
Де  по  пояс  буйні  трави  з  вітром  ніжно  гомонять.
Ясний  місяць,  тихі  зорі,  так  чарують,  полонять...
                           То  ж  лишилися  козаки  дику  землю  обживать,
                           Житла  собі  будувати,  поле  стали  оброблять.
Гнідинці  -  село  назвали.  І  з  тих    пір  і  по  цей  час,
Не  знайти  на  Украіні  кращого  села,  ніж  в  нас.
                             Так  село  нам  заснували  три  завзяті  козаки.
                             Хай  міцніє,  розквітає,  для  людей  на  всі  віки.

                                                                                                                           2009  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782589
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Олекса Удайко

МУЗИКА ВЕСНИ

                                 [i]  Музика  –  це  жінка…  
                                                               [b]  Ріхард  Ваґнер  *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]                                                                  

[i][b][color="#035766"]«Шерше  ля  фам»  -  сказав  би  нам  француз.
І  з  ним  навряд  чи  варто  сперечатись:
Від  катаклізмів  і  сімейних  уз  
У  Неї  –  тайни.    І  до  них  –  печаті.    

Погоді  бути  –  ключ  трима  Вона,
Прогніваєш  –  січнева  завірюха:
До  серця  прислухається  весна  –
Вона  у  ньому  Божу  ласку  слуха.

Від  Неї  ми  залежимо  відтак,
Бо  ж  недарма  наймення  їй  жіноче…
Й    не  можемо  ми  жити  вже  онак:
Вона  творить  із  нами  все,  що  хоче!

І  кажуть,  що  в  весни  багато  примх,
Що  сьогоріч  –  не  бути  урожаю…
Ми  при  весні,  як  в  музиці!  Ми  при…
Вона  ж  творить  усе,  що  забажає!

Й  сказав    би  Ваґнер:    «Музика  –  весна»…
Комусь    –  весна,  комусь  –  примхлива  осінь:
В  житті  буває  музика    сумна,  
Хоч  музики  весни  ми  в  Неї  просим.

Либонь,  не  заслужили  ми  кантат,
Не  варті  ми  й  одарених  симфоній:      
Довкола  душ  витає  атентат
Й  сумбур  
                           пустих,  
                                                   безкарних  
                                                                                 какофоній.[/color][/b]

23.04.2017
________
*Відомий  не  лише  гарною  музикою,
   але  й  ніжним  ставленням  до  жінок.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 16.03.2018


Валентина Рубан

Прохання

Скільки  років  мовчати  я  вміла,
Ну,  а  зараз.  просто  не  сила.
Я  любов"ю      не  переболіла,
Й  загасити  його  не    зуміла.

Не  прошу  я  у  тебе  багато,
Просто  зрідка    поговорить.
Моє  ж  слово  тебе  не  поранить,
І  нічого  не  зможе  змінить.

Я  ж  у  тебе  згоди  просила,
На  дзвінки  і  на  зустріч  тоже.
Ти  пробач,  якщо  чим  завинила.
Чи  образила  тебе  може?

Не  шукай    порятунку  в  мовчанні.
Не  до  цього  усе  це  ведеш.
Ти  від  мене  сховаться  зумієш,
А  від  себе.  повір.  не  втечеш.

                                                           21.07.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782458
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018


rutzt

Я буду щасливим…

Весна  розкидає  ляпки
Прозоро-сріблястих  хмар,
Я  буду  щасливим.  Крапка.
Я  вільний  від  зла  і  чвар.
Я  –  задум,  я  –  дух,  насіння
Миттєвостей  і  годин,
І  тішиться  небо  синє,
Бо  ще  врятувавсь  один.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782399
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018


Катерина Собова

Класний журнал

Учителька  заплакана
Мала  вид  нещасний:
-В  нашім  класі  -  трагедія,
Пропав  журнал  класний.

І  я  впевнена,  Андрію,
Твоїх  рук  нечиста  справа.
Знайте,  діти,  що  це  злочин,
Це  не  жарти,  й  не  забава.

-Не  такий  він  уже  й  класний,
Щоб  так  побиватись,-
Сказав    Андрій,  устаючи,
-Нащо  хвилюватись?

Із  пропажі  ви  зробили
Випадок  нещасний,
Ви  «Плейбоя»  прочитайте  –
Ото  журнал  класний!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782301
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018


Lumen74

ПО КОЖЕ, КАСАЛИСЬ СТРОКИ!

Вновь  по  коже  касались  строки,
обвивали  словами  властно,
обвалакивало  в  глубокий
вдох  и  выдох  речами  страстно!

Изречения,  как  уроки  -
словно  губы,помадой  красной
привлекательные,  притоки
обладающие  контрастно!

Вновь  по  коже,касались  строки...
Сладко,жарко  ты  жалишь  разум...
Осмыслением  тем  глубоким...
Поэтического  экстаза!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782231
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Валентина Рубан

Летять у небі журавлі…

Летять  у  небі  журавлі,
Додому  повертаються.
Весну  несуть  своїй  землі,
І  радісно  вітаються.

Травичка  ніжно  вигляда,
У  небо  тягне  руки.
Стрічаєм  радо  ми  весну,
Після  зими  -  розлуки.

Проміння  сонячне  спада
Цілуючись  з  землицею.
Весна  сміливо  засіва
Свіжу  ріллю  пшеницею.

І  гуси  дикі  гельготять,
Над  нашим  рідним  краєм.
Додому  з  вирію  летять,
Ми  так  на  них  чекаєм!.

                                                     2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782125
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Катерина Собова

Ревізор

Передачу  «Ревізор»
Дививсь  Микола  вчора,
Проявить  себе  задумав
В  ролі  ревізора.

Знайшов  в  шафі  рукавички
(Ті,  що  для  городу),
Халат  вдягнув  і  шапочку,
Яка  вийшла  з  моди.

Жінка  Настя  розкладала
На  столі  провізію,
Коли  раптом  ввірвалася
На  кухню  ревізія.

-Коли  витяжку  ти  мила?
Минув  тиждень  як-не-як,
Чом  каструлю  не  накрила,
У  якій  лежить  буряк?

В  холодильнику  в  продукти
Тикав  своїм  пальцем:
-Чого  стікера  немає
На  банці  із  смальцем?

Чого  в  тебе  лежать  поряд
Молоко  і  голубці,
Сир  чому  тут  біля  м’яса,
Та  ще  й  тісто  на  млинці?

І  тоді  у  праву  руку
Черпак  взяла  Настя:
-А  тепер  за  ревізором
Я  влаштую  страсті!

Не  питайте,  чим  скінчилась
Перевірка    кухні.
Були  крики,  істерика
І  розбиті  кухлі.

Ледве  втрапив  наш  Микола
У  кухонні  двері.
Цього  вечора  ліг  спати
Коля  без  вечері.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782120
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Валентина Рубан

Не забуду.

Я  не  можу  тебе  забути,
Я  зробить  цього  просто  невмію.
Не  судилось  з  тобою  бути,
Я  ж  це  знаю  і  все  розумію.

Просто  хочу  тебе  я  бачить,
І,  хоч  зрідка  поговорить.
Це  для  мене  багато  значить,
Без  минулого,  як  же  жить?

Скільки  років    я  зустрічі  ждала?
Хочеш  вір,  а  не  хочеш  -  смійся.
Та  щоб  взять  і  тебе  забути,
Не  зумію  я  -  і  не  надійся.

                                         Грудень  2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782117
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Марічка Волошка

УРОКИ КРАСИ


                                               Зоря  світанкова  згасає,
                                               І  падає  сонцю  в  долоні.
                                               Як  тихо!    Краса  воскресає
                                               В  землі  найріднішої  лоні.

                                               Вона  розкриляється  в  пісні,
                                               В  ключі  піднебеснім  лелечім.
                                               Вона  у  святім  материнстві,
                                               У  першому  слові  малечім.

                                               Вона  –  це  замріяний  вечір,
                                               В  рожевих  туманах  світання,
                                             Як  день  соромливо  займеться  .
                                               І  знову  настане  чекання.

                                               Чекання  осяйної  миті,
                                               Що  думки  і  серця  торкнеться.
                                               І  в  небі  веселка  розквітне  –
                                               Душа  тому  диву  всміхнеться.

                                                 В  красі  поєднання  предивне:
                                                 Це  пишний  букет  –і  підсніжка,
                                                 Дитяче  замурзане  личко
                                                 Й  таємнича  Джоконди  усмішка.
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782187
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Катерина Собова

Три подруги

Три  подруги  вихвалялись
Як  рік  Новий  зустрічали,
У  фантазіях  змагались
І  захоплено  пищали.

-Я  стрибала  з  парашутом,-
Каже  радісно  Орися.
Було  страшно,  але  круто  –
Ти  летиш,  неначе  птиця…

Я,-  продовжила  Зоряна,-
На  Мальдіви  полетіла,
Там  на  пляжі  засмагала,
Свого  принца  я  зустріла.

-Ти  чого  мовчиш,  Ірино,
Де  тебе  в  цю  ніч  носило?
Доповзти  додому  рано
Не  було  вже,  певне,  сили?

-Та  на  кухні  разом  з  вами,
За  столом  ми  втрьох  сиділи,
Ви  пили  і  щось  курили,
А  я  тільки  салат  їла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781915
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Валентина Рубан

Моя хата.

Моя  хата  у  садочку,
Стоїть,запишалась.
В  білу  вбралася  сорочку,
Мов  заміж  зібралась.

А  у  хаті  на  покуті
Образи  із  павільйоном.
На  картинах  -  рушники,
Всіх  стрічають  із  поклоном.

Свіжо  змазана  долівка,
Глиною,  до  речі.
На  всю  хату  пахне  хлібом,
Витягнутим  з  печі.

Вже  із  поля  повернулись
Мої  батько  й  мати.
Зайдуть  в  хату,  посідаєм,
Будем  вечеряти...

З  -  за  причілка  виглядає  
Зоря  вечорова.
Все  стихає,  лиш  тихенька
Тягнеться  розмова.

                                     Грудень  "011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781900
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Валентина Рубан

Село моє.

Село  моє  красиве  і  співуче,
Його  поля  великі  і  родючі.
А  люди  -  трударі  привітні  і  пригожі,
Мов  квіти  весняні.  мов  маки  й  рожі.

Село  моє  розкішне  і  прекрасне,
Як  яблуневий  цвіт,  як  сонце  ясне.
Село  моє  з  ставками  і  садами,
Зігріє  душу,  як  обійми  мами.

Село  моє  розкинулось  в  долині,
В  тополях,  мальвах,    в  квітах  і  калині.
Село  моє,  мій  рідний    отчий  край,
Красуйсь,  рости,  живи  і  процвітай!

                                                                 18.09.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781899
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Шостацька Людмила

ЧАСТИНА МИТЦЯ

                                                                 Скрипка,  кажуть  –  частина  самого  Митця.
                                                                 Вона  знає  про  все:  про  любов  і  печалі…
                                                                 Неймовірний  дарунок  для  нас  від  Творця.
                                                                 Обіймав  її  талію  сам  Страдіварі.

                                                 Рід  Гварнері  любив  її  більше,  ніж  жінку
                                                 І  душа  розривалась  в  руках  Паганіні,
                                                                 Відкривала  вона  ніжним  звуком  сторінку
                                                                 І  незмінно  була  на  висотах  богині.

                                                                 Так  смичок  краяв  серце  з  малої  октави,
                                                 Цілував  він  щоразу  чотири  струни,
                                                                 Жив  любов’ю  завжди  по  дорозі  до  слави.
                                                 Знов  приходила  скрипка  до  мене  у  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781809
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Валентина Рубан

Ти знову не прийшов.

А  ти  сьогодні  знову  не  прийшов,
Хоч  добре  знав.  що  я  тебе  чекала.
Від  болю  руки  в  небо  підняла.
Й  тебе  вернуть  Всевишнього  благала.

Хотіла  я,  щоб  ми  були  удвох,
Удвох  ділити  радість  і  печалі.
Але  ж  чому,  скажи  мені,  чому,
Між  нас  лежать  незрозумілі  далі?

Хто  тебе  більше  ,  любить,  аніж  я?
Чи  ж  моє  серце  не  для  тебе  б'ється?
Скажи,  коли  до  мене  ти  прийдеш?
Коли  до  мене  щастя  посміхнеться?

З  тобою  хочу  бути  ночі  й  дні.
Мені  не  треба  й  крапельки  розлуки.
Я  вже  нестерпно  жду  хвилини  ті.
Коли  сплетуться  у  обіймах  руки.

Я  жду,  коли  твої  п'янкі  вуста.
До  моїх  губ  уп'ються  в  поцілунку.
Від  ласки  й  ніжності  твоїх    палких  долонь
Просити  хочу  в  Бога  порятунку...

                                                               11.02.2009  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781784
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Валентина Рубан

Мій рідний край.

Мій  рідний  край:  степи.  ліси,  діброви,
Моря    безкраї,  золоті  поля.
Квітуча  і  співуча  Україна,
Священна  моя  батьківська  земля.

В  моєї    України  сині  очі,
Від  пролісків  і  волошок  у  житі.
Прозорі.  чисті  солов'ні  ночі,
Мрійливі    ранки  росами  умиті.

На  погорбі  стоять  стрункі  тополі,
В  калині  пісню  соловей  заводить.
Стіну  хлібів  колише  вітер  в  полі,
Поволі  сонце  із  -за    лісу  сходить.

В  садах  красиві  села  поховались,
Скрізь  квітнуть  мальви,пахне  рута  п'ята.
Казкова  моя  мати  -  Україна.
До  болю  рідна,  щедра  і  багата.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781782
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Катерина Собова

Рольові ігри

Зародився  план,  ідея
У  дружини  в  голові,
Що  повинні  бути  в  спальні
Всякі  ігри  рольові.

-Ти  придумай  якийсь  образ,
Тихо  підійди  до  ліжка,
Розкажи,що  ти  за  птиця,
Погладь  ніжно  мої  ніжки…

-Зрозумів,-  і  з  тим  я  вийшов,
Посидів  трохи  на  дивані,
Зайшов  у  спальню,  як  веліли:
-Дієтолог  я  ваш,  пані.

Тут  раптом  у  моєї  киці
Полізли  очі  аж  на  лоба
І  стали  хижі,  як  в  тигриці,
І  заревла,  як  та  худоба.

Підскочила,  як  на  пружині
(Скінчилося  життя  тут  мирне)
-Ти  бачиш  в  мені  не  дружину,
А  лише  корову  жирну!

Він,  бачте,  лікар-дієтолог,
Не  лицар  і  не  масажист,
І  не  султан,  не  косметолог,
Тиран,  мучитель,  шантажист!

Як  більмо  тобі  на  оці
Мої  зайві  кілограми.
Все.  Я  завтра  забираюсь
І  їду  на  село  до  мами!

Бо  тебе  вже  не  хвилює
Все  моє  прекрасне  тіло!
І  не  встиг  я  зоглядітись,
Як  на  мене  полетіли:

Важка  праска,  креми,  гелі,
Ваза,  лампа  і  стілець,
Пудри,  туші  і  гантелі,
Думав    я  –  мені  кінець.

Дивлюсь  на  руку  перебиту,
Синяк  вже  око  все  закрив,
І  серце  плаче  вже  розбите…
Я  висновок  такий  зробив:

-Кохайтесь,  друзі,  по-  простому,
Нащо  вам  методи  нові?
То  ж  обминайте,  чоловіки,
Ці  всякі  ігри  рольові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781715
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Коток Оксана

Материнство

Прекрасна  і  блаженна  та  хвилина,
Коли    маленька  крихітка  -  дитина
До  мами  щиро  ручки  простягає,
Воліє  ніжності    і  ласки  вимагає.

В  обійми  прагне,    де  тепло  й  приємно.
Ці  відчуття  для  них  єдині  і  взаємні!
Бо  мамин  дотик  -  простір  радості  і  щастя,
Підтримки,  любощів  і  поцілунків  рясних.

[b]-    Ти  -  непосида,    живчик    і    чомучка
В  майбутньому.      А  зараз  -  йди  на  ручки![/b]
Життя  єднає  сутність  материнства
З  бажанням  ощасливити  дитинство.

[i]Присвячується  доньці  Аліні[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779150
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 11.03.2018


Катерина Собова

Баба Настя

На  базарі  баба  Настя
Сир  і  яйця  продала,
Поки  обійшла  аптеки  –
Вже  й  автобуса  нема.

Вирушає  баба  пішки,
Хоч  далеко  до  села.
-Як  же  болять  мої  ніжки,-
Свою  пісню  затягла.

Аж  тут  ззаду  -  мотоциклик,
Називається  він  «Ява»,
За  кермом  якийсь  хлопчина,
А  за  ним  сусідський  Слава.

Зупинила:  «Візьміть,  діти,
Не  покиньте  в  полі  бабу…»
-Та  куди  вже  вас  подіти,
Причепіться  якось  ззаду.

Настя  хутко  примостилась,
Хлопців  міцно  обняла,
Заревів  маленький  транспорт  –
Тільки  курява  знялась.

Тут  дорожній  страж  порядку
Вигулькнув  з  кущів  зненацька,
З  своїм  жезлом  на  дорогу
Він  виходить  гордо  й  хвацько.

Хлопці  -    газу,  і  повз  нього
З  ревом,  свистом  пролетіли.
-Зупиніться!  Зупиніться!
До  них  ззаду  долетіло.

-Та  нехай  вас  грім  скарає
І  поб’є  нечиста  сила!
Клята  баба  спідницею
Усі  номери  закрила!

Два  жевжики  й  стара  баба,
Що  із  них  тепер  узяти?
Та  по  цій  дорозі  в  ямах
Їх  мені  не  наздогнати…

Баба  каже:  -Хоче  їхать!
Куди  ж  тебе,  дядьку,  взяти?
Він  думає  –  баба  трьох
Зможе  разом  обійняти.

Освідчений,  при  погонах,
Зразу  видно  –  не  з  села,
Десь-то  в  справах  забігався,
Що  й  маршрутка  утекла.

Голосує,  бідолашний,
На  дорозі  без  обіду.
Як  же  мені  пощастило:
Він  стоїть  там,  а  я  їду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781547
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Катерина Собова

Розлучення

Після    чергової    сварки
(Часто  так  трапляється)
У  суді  Микола  й  Рита  
Врешті  розлучаються.

Дає    покази  Микола:
(Перед  цим  поклявся  суду,
Що  не  збреше  він  ніколи,
Правду  тут  казати  буде).

-Ваша  честь,  моя  дружина
Зовсім  стала  вже  пропаща,
Це  п’яниця,  наркоманка,
І  до  того    -  ще  й  гуляща!

Скільки  років,  а  не  вміє
Ні  спекти,  ані  зварити,
В  ліжку    -    не  горить,  а  тліє,
(Навіть    сором  говорити).

А  учора    ось  з’явилась
Перед  самим  уже  ранком  –
Добре,  що  за  дім  згадала
Після  ночі  на  світанку.

-Боже  мій,  яка  неправда!-
Підскочила  Маргарита,-
Ваша  честь,  я  тільки  правду
В  суді  буду  говорити.

Я  прийшла  додому  рано,
Бо  була  в  сусідки  Лери:
Цілу  ніч  ремонт  робили,
Удвох  клеїли  шпалери.  

Все  нутро  кипить  в  Миколи,
Аж  червоні  стали  вуха:
-Запишіть  у  протоколі,
Що  вона    іще  й  брехуха!

Бо  насправді  тої  ночі
Я  був  у  сусідки    Лери.
Ми  там  клеїли,  це  правда,
Тільки  зовсім  не  шпалери.

Не  гуляє  десь  ночами
Чесна  і  порядна  Лера,
Бо  вона  приймає  вдома
Усіх  своїх  кавалерів.

В  бій  вступає  Маргарита:
-Бреше  і  не  червоніє,
Що  п’яниця  я  невмита
І  до  того    -    ще  й  повія!

Ваша  честь,  ночами  пес  цей
Часто  вдома  не  буває,
Сам,  падлюка,  десь  гуляє
І  на  тиждень  пропадає!

Суддя  зважував,  вагався,
Щось  у  тексті  виправляв,
Усміхався,  дивувався,
Потім  рішення  сказав:

-Хоч  ви  пара  ідеальна,
Інтереси  у  вас  спільні,  
З  цього  дня    -  це  не  формально:
Ви  розлучені  і  вільні.

На  правах  сусідів  добрих
Можете  іти  до  Лери,
Випивати,  розважатись
І  втрьох  клеїти    шпалери.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781546
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Світла (Імашева Світлана)

Діти Комп'ютеросвіту

                                           Початок  уроку:
                                                                     -  А  що  таке  СОВІСТЬ  і  ЧЕСТЬ?
                                       -  Учителю,  що  ви?
                                                                       Вони  вже  давно  не  існують!
                                           То  все  архаїзми.  А  час  наш  -  
                                                                         це  підкуп  і  лесть,
                                             Це  -  влада  багатих,
                                                                         що  гроші  бездушні  рахують...

                                           Вже  вік  двадцять  перший
                                                                         новітні  дола  рубежі:
                                         У  хаосі  часу  -  
                                                                   дитячі  зневірені  душі.
                                       У  нас  ще  дитинство  було,
                                                                     а  вони  -  на  межі,
                                       Живуть  на  межі  між  епох
                                                               й  катаклізмів  грядущих.

                                       Це  -  діти  Комп'ютеросвіту  -  
                                                                 нащадки  мої  і  твої...
                                       Та  слів  тих  насущних
                                                                   не  вміють  вони  трактувати...
                                       А  я  їм  читаю,
                                                                   як  плачуть  в  садах  солов'ї,
                                     Кажу  їм  про  те,
                                                                 що  існують  ще  ПРАВДА  і  МАТИ,
                                     Що  є  УКРАЇНА  -  
                                                                   чекає  на  їхні  уми,
                                     Їх  світлі  таланти  й  серця,
                                                                     що  любов'ю  омиті,
                                     Що  БІБЛІЇ  мудрість
                                                                     і  геній  Шевченка  -  живі,
                                     Й  вони  нас  врятують
                                                                     у  цьому  безумному  світі...
                                     Вони  мені  вірять,  можливо,
                                                                       й  напевно,  не  всі...
                                     Та  я  ще  тримаюсь
                                                                 і  книгу  навіщось  стискаю...
                                     Читаю  їм  вірші
                                                         про  сонце,  про  квіти  й  дощі,
                                     В  очах  цих  дитячих  
                                                               майбутнє  Землі  відчуваю...  
                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617658
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 11.03.2018


Валентина Рубан

Без тебе.


Мить  без  тебе,  дві  без  тебе
Ось  уже  і  рік  минув.
Чи  хоч  інколи  згадаєш?
А  моживо  вже  забув?

Ніч  без  тебе,    день  без  тебе,
Десять  років,  двадцять  п"ять...
Чи  хоч  раз  тебе  побачу?
Чи  ж  зустрінемось?.  Як  знать...

Літо  мліє,  осінь  гріє,
Не  одна  -  вже  тридцять  п"ять...
Чи  весна  й  зима  зуміє
Нашу  зустріч  нагадать?

Жовтень  листом  догорає,
І  в  останню  його  мить
Доля  щиро  посміхнулась,-
Захотілось  знов  любить!

Захотілось  пригорнуться,
В  рідні  очі  задивиться...
Як  не  вийде  щось  вернути?
Хочби  ж  знову  не  згубиться

                                                   10.03.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781480
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Валентина Рубан

Як зустрінемося.

Скільки  цвіту  у  весни,
Скільки  снігу  у  зими.
Стільки  буде  в  нас  любові,
Як    зустрінемося  ми.

Як  зірок  у  небесах,
Скільки  сонця    з  висоти,
Стільки  щастя  нам  всміхнеться,
їЯк  покличеш  мене  ти.

Яка  хвиля  на  воді,
Яке  небо  голубе.
Такі  будемо  щасливі,
Як  побачу  я  тебе.

Скільки  співу  в  солов"я,
Скільки  квітів  у  саду.
Стільки  радості  в  нас  буде,
Як  до  тебе  я  прийду.

                       01.03.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781476
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Катерина Собова

В автобусі

В  автобусі    «Київ  –  Умань»
Пасажири    -    пани  й  пані
По  місцях  порозсідались,
І  зайшов  уже  останній.

Знайшов  місце  біля  пані,
Враз  квиток  їй  показав,
Що  гуляв  десь  на  хрестинах
Їй  навіщось  розказав.

І  коли  автобус  рушив  -
Чоловіка  сон  зморив:
-Відпочити  трішки  мушу,-
Так  сусідці  пояснив.

На  плече  їй  похилився,
Далі    -    аж  на  груди  впав,
Та  з  огидою  штовхнула,
Бідний  аж  на  ноги  встав.

Перед  цим  вона  волала:
-Подивіться  сюди,  люди,
Цей    п’яниця  безсоромний
Вклався  вже  мені  на  груди!

-Я  ж  вас,  дамочка,  не  знаю,
Вас  я  зовсім  не  люблю…
Випадково  нахилився,
Я  ж  нічого  не  роблю!

Ззаду  баба  з  цікавістю  
За  оцим  спостерігала,
Тож  звернулась  до  мужчини
І  поважно  розказала:

-Є  такий  в  людей  закон,
Не  мені  уже  вас  вчити:
Якщо,    дядечку,  вже  вклались  –
Тоді  треба  щось  робити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781365
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Катерина Собова

Бабині поради

Кожен  день  бабуся  Дуся
Однаково  починає  –
Дорослу  онучку  Люсю
Все  на  розум  наставляє:

-Пора  тобі,  дитиночко,
Свою  пару  вже  шукати,
Перескочило  за  тридцять  –
Скільки  можна  вже  чекати?

Усе  їздиш  по  Єгиптах
І    гуляєш  по  Мальдівах,
А  того  не  помічаєш,
Що  ти  уже  стара  діва!

Дівка  морщилась,  зітхала,
Ще  спросоння  позіхала,
Як  закінчила  бабуся,
То  тоді  сказала  Люся:

-Є  у  шоу  «МастерШеф»
Гарний  хлопець  Браво    Ектор,
Заміж  я  за  нього  хочу
І    готуюсь  до  проекту.

Вивчила  заморську  кухню,
Холодець  вмію  зварити,
Хоч  для  мене  головне  –
Колумбійця  обкрутити.
                           
-Бачу,  дівко,  ти  в  круїзах
Увесь  розум  розгубила.
Схаменись,  опам’ятайся!
Ти  життя  не  знаєш,  мила…

Та  цей  Ектор  вже  посивів,
Нежонатий  досі  ходить,
Бо  спекти,  а  чи  зварити
Йому  ж  ніхто  не  догодить!

Зроби  соус  з  кока-коли,
Запечи  йому  вужа,
Не  так  стала  біля  столу,
Не  того  взяла  ножа,

Не  смачні  качині  шиї,
Де  жовтки,  а  де  білки…
Швидко  полетять  в  помиї
Твої  страви    й  тарілки.

То  кальмара  він  захоче,
То  якесь    тірамісу,
В  тебе  забере,  дитино,
І  здоров’я,  і  красу.

Нерви  буде  всім  мотати,
Бо  до  кінця  своїх  днів
Буде  з  радістю  ковтати
Змій,  жабів  і  тарганів.

Ти  повинна  врахувати
Ще  одну  важливу  фішку:
За  їхніми  законами
Який  буде  він  у  ліжку?

Ти  з  цим  Ектором  щаслива
Не  будеш  ніде  й  ніколи.
Шукай  нашого  Максима,
Василя,  Петра,  Миколу…

Цьому  звариш  вареників,
Чи  колись  якусь  галушку  –
На  руках  носити  буде
За  борщ,  кашу  і  за  юшку.

Шукай,  Люсю,  чоловіка  –
Тільки  хлопа  –  українця,
Будеш  з  ним  завжди  здорова,
Й  буде  щастя    -  аж    по  вінця!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781366
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Sindicate

Ти посміхнувсь… Й весна прийшла

Ти  посміхнувсь.Весна  прийшла  сьогодні
Гойднулись  в  такт  із  вітром  спориші
Ти  посміхнувсь.  А  на  краю  безодні
З'явилась  я.  Й  закохані  вірші

Не  все  ще  втрачено  і  вимріяне  щастя
Я  ним  одним  до  тебе  говорю
Візьму  тебе  так  ніжно  за  зап'ястя
І  прошепочу  як  тебе  люблю

Вдихай  мене.  Я  тону  як  у  морі
Без  тебе  все  вбиває  хижий  час
А  твої  очі  як  на  небі  зорі
Як  вогник  мрій  який  ще  не  погас

Жодна  стіна  не  варта  твого  тіла
І  не  замінить  грім  твого  плеча
Ти  мимо  йшов.  А  я  впіймать  хотіла
Та  ти  б  не  сприйняв  що  мале  дівча

Може  коханням  створювати  зорі
І  гратись  ними  потім  досхочу
Я  так  люблю.  І  у  твоєму  морі
Тону  щораз  й  від  відчаю  кричу

Ти  посміхнувсь.Весна  прийшла  сьогодні
Гойднулись  в  такт  із  вітром  спориші
Ти  посміхнувсь.  А  на  краю  безодні
Зустрілись  дві  закохані  душі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781348
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Валентина Рубан

Скільки літ, скільки зим.


Скільки  літ  минуло?    Скільки  зим?
Був  колись  для  мене  ти  чужим.
Та  роки  зуміли  стерти  все,
І  тепер  нас  один  вітер  по  життю  несе.

Скільки  відшуміло  зим  і    літ?
На  тобі  зійшовся  мабуть  світ.
Хтось  зненацька  перепутав  наші  долі.
Як  траву  шовкову  в  чистім  полі.

Хто  тепер  розплутає  їх  коси?
Тихий  вечір,  чи  ранкові  роси?
Чи  омріяна  чаклунка  диво  -  ніч,
Що  спішить  до  нас  усе  життя  навстріч?

Скільки  ж  було  виплакано  сліз?
Скільки  листя  облетіло  із  беріз?
Та  я  вірила,  і  на  життєвому  путі,
Нам  судилось  одне  одного  знайти.

Не  померкли  наші  чисті  почуття,
Ми  несли  їх  в  серці  все  життя.
І  тепер  я  вірю    ти  не  скажеш,
Отого  срашного:  "Серцю  не  прикажеш"

                                                                           05.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781321
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Валентина Рубан

Зустріч

Багато  так  сказать  Тобі  хотіла,  
При  зустрічі  -  усе  кудись  поділось.
Лиш  серденько  бентежно  гупотіло,
Чи  ми  зустрілись?  Чи  мені  наснилось?.

Ти  поруч,  та  насправді  так  далеко  -
В  думках  своїх  шукаєш  порятунку...
Ну,  а  мені  з  тобою  добре  й  легко,
Мов  напилась  любовного  я  трунку.

Мов  повернулася  в  далеке  наше  "вчора",
І  знов  чекаю  радо  на  побачення...
Літа  промчались,  та  не  все  минуло...
Ну,    та  яке  це  зараз  має  значення?

Ми  знов  удвох,  як  у  наш  перший  вечір,
Під  зорями  ясними  в  літніх  росах..
Лише  літа  ледь    посріблили  скроні,
І    молодість  сховали  десь  в  покосах

                                                                                           05.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781312
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Parxom

Кохай…

Цятками  поту  чи  дощу  в  пітьмі  поцілунки?!
В  мареві  хмарок  блукає  розгублений  місяць.
Я  все  чекаю  кохання  твого  поцілунків
Так  як  чекають  від  Бога  прощення  черниці.

Десь  там  зігріє  теплом  сонце  землю  і  море.
Хвилі  змивають  з  піску  відбитки  від  кроків.
А  ми  з  тобою  продовжуєм  гратися  в  ролі
Подруги  й  друга...  протягом  обрію  або  років?

Вкотре  весна  на  дворі  зайшлася  сльозами.
Землю  потоками  мокрими  знову  залила.  
А  я  і  досі  не  знаю  чи  є  що  між  нами,
Чи  у  своєму  житті  ти  когось  хоч  любила?!

Але  дарма!  То  для  мене  давно  не  важливо!
Справжні  чуття  завжди  вміли  терпляче  чекати.
Щиро  бажаю  лиш,  щоби  ти  була  щаслива,
Навіть  якщо  не  мене  ти  навчишся  кохати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781266
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Радомір

Біла хмаро

Будь  зі  мною,  біла  хмаро,
Полишились  тільки  сни.
Доторк  ніжними  губами
Не  спиняє  боротьби.

Най  обнімимось  вітрами
У  сузір’ї  водоспаду
Я  по  степу  ковилами,
Ти  по  небу  раптом  градом.

Будь  зі  мною,  янголятко,
Кучеряві  твої  дні…
Хвиля  котиться  до  ранку
Чути-чути  сплеск  води.

Мої  руки,  твої  очі  –  
Не  спиняйся  –  говори.
Стались  ми,  як  світ  пророчі...
Ти  в  усьому  повторись.

Не  чеканнями  –  бажанням,
Не  відлунням  –  тембром  злив.
Будь  зі  мною,  біла  хмаро,
Твій  цілунок    пив  би  й  пив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771002
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 09.03.2018


Sukhovilova

Чекання

Яке  сьогодні  чисте  небо,
А  Зорі  -  мої  почуття!
Коханням  світяться  для  тебе,
В  чеканні  вічного  злиття!

А  місто  спить  у  шубі  білій,
Сніжинками  накриті  сни…
Вони  такі  тендітні,милі,
Неначе  цвіт  серед  весни..

В  твій  сон  тихенько  завітаю,
Прийду  туди,  де  будеш  ти!
Холодне  місто  залишаю…
Рятую  нас  від  самоти…

Долоні  ніжно  поцілую,
Притисну  душу  до  грудей…
До  тебе  все  життя  мандрую,
В  чеканні  зустрічі  очей!!!!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454635
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 09.03.2018


Sukhovilova

Заслухалася піснею

Заслухалася  піснею  рідної  землі,
І  серце  переповнилось  любов'ю.
Злетіли  спогади,  неначе  журавлі,
Разом  із  тугою,Рідненька,  за  Тобою...

Побачила  свій  край,  неначе  уві  сні,
Поки  ще    місто  спало  у  тумані,
Як  вдома  прокидаються  сади  рясні,
І  сонечко  з-за  обрію  встає  багряне.

У  вишиванку  вдягнута  моя  душа,
Блукає  десь  під  небом  України,
Живе  у  спогадах,  як  вітер  в  споришах,
В  обіймах  рідної  моєї  Батьківщини!

А  по  щоці  котилася  гірка  сльоза,
До  тебе  пригорнуся,  мов  до  мами,
І  як  цілує  трави  вранішня  роса,-  
Так  я,  рідненька,  поцілую  твої  рани.

Заслухалася  піснею  рідної  землі,
І  серце  переповнилось  журбою.
Злетіли  спогади,  неначе  журавлі,
Разом  із  тугою,  Рідненька,  за  Тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781226
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Richter

Оральний секс

Колись  з  дружиною  своєю
орали  землю,  ставши  цугом.
Впряглась  кохана  прямо  в  шлею,
а  сам  –  з  чепігами,  за  плугом.

Затим  натхненно  скородили,
впрягався  я  вже  в  борону.
Бо  ні  вола  в  нас,  ні  кобили
й  дружину  мав  лише  одну.

Садили  бульбу  ми  по  тому
у  землю,  прямо  під  леміш.
А  на  останні  сили  вдома
удвох  зварили  ще  й  куліш.

Кохатись  ми,  як  миші  сірі,
утратили  весь  інтерес.
Любовні  втіхи  в  повній  мірі
нам  замінив  оральний  секс.

07.03.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781174
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Валентина Рубан

Місяць і Зіронька.

В  небі  зірка  зустрілася  з  місяцем,
Підморгнула  в  вечірній  імлі.
І  чарівно  поглянувши  в  вічі
Прошептала:  -  "Ти  радий  мені?"

Вдвох  вони,  ніби  взявшись  за  руки,
В  небі  синім  пливли  до  світання.
Вона  знову  поглянула  щиро,
Й  запитала:  "Це,  мабуть.  кохання?"

Так  блукали  вони  зачаровані.
Поки  сонце  зійшло  із  -  за  поля.
Він  схвильоано.  тихо  промовив:-
"Це  напевно.  кохана,  вже  доля  ".

Як  колись  вечір  тоне  у  сутінках,
Всіх  весна  зігріває  теплом.
Поспіша  місяць  знову  до  зіроньки,
Де  ім  буде  так  гарно  обом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781091
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Валентина Рубан

Мы встретились с Тобой не зря.

Мы  встретились  с  Тобой  не  зря,
И  к  этому  я  очень  долго  шла.
И  Бога  и  судьбу  благодаря,
Нашла  Тебя,  единственный,нашла.

Чрез  бесконечности  крутых  дорог,
То  падая,  то  подымаясь,  как  зоря.
Все  время  вел  меня  к  Тебе  на  встречу  Бог,
И  все  ж  мы  встретились  сТобой  не  зря.

Сумели  мы  с  Тобой  поговорить,
Пусть  это,  как  неведомая  нить,
Нас  унесет  в  далекие  края.
Где  Ты  был  мой,  а  я  была  Твоя.

Не  зря    мы  встретились  с  Тобой,  прости,
Что  чувства  сквозь  года  сумела  пронести.
Прости,  что  Твой  нарушила  покой.
Спасибо  за  тот  миг,  что  Ты  провел  со  мной.

                                                                                           28.12.2016  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780896
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Валентина Рубан

Ностальгія

Розійшлися  наші  долі,  як  дороги,
Що  лишили  нам?    Печалі  і  тривоги.
Пам'ять  днів  минулих,    сподівання,
А  мені  в  придачу  ще  й  кохання.

І  не  знаю,  де  тепер  мені  з  ним  дітись?
Де  хоч  раз  мені  з  Тобою  ще  зустрітись?
Щоб  на  Тебе  до  безтями  надивиться,
Спраглим  серцем  твого  голосу  напиться.

А  ще  хочеться  з  Тобою  говорити...
Наші  зустрічі    в  уяві  відтворити.
Повернутися  в  далеку    "нашу  казку",
І  ідчути  Твою  ніжність  хочу  й  ласку.

                                                                             01.11.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780890
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Валентина Рубан

Весняне.

Привітне  сонце  ніжно  землю  обіймає,
В  блакиті    неба  вітер  хмари  гонить.
В  пахучій  зелені  спів  соовейка  не  змовкає,
І  вишня  білий  цвіт  додолу  ронить.

Вузька  стежина  пролягла  між  трав  високих,
Поруч  каштани  запалили  білі  свічі.
Я  поспішаю  на  побачення  до  тебе,
Щоб  пригорнутися,  щоб  глянути  у  вічі.

І  ось  безжально  хмара    сонце  заступила,
І  так  тривожно  в  яворові  іволга  співає.
Невтомний  вітер  согне,  плаче  сумовито.
На  серце  біль,  тривогу  й  смуток  наганяє.

                                                                                       19.05.1997р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780862
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Ю-Ра

Без любви…

С  каждым  утром,  с  каждым  днём,
Мне  всё  труднее  быть  дождём,
Всё  тяжелее  ветром  быть,
Морозным  снегом  холодить.
Пробиться  из  земли  ручьем,
Скалою  на  хребте  крутом,
Волною  океаны  бороздить,
Осеннею  листвою  застелить,
Быть  зноем,  солнцем  и  песком,
Огнём,  металлом  и  листком.
Всё  тяжелее  не  любя,
Мне  в  мире  проявлять  себя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743786
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 06.03.2018


Валентина Рубан

А ти мене учора розбудив.

Чому  мовчить  самотньо  телефон?
Ні  говорить,  ні  слухати  не  хоче
Думки  біжать,  а  в  серці  пустота,
І  біль  якийсь  стурбовано  лоскоче...

А  ти  мене  учора  розбудив,
Прийшов  тоді,  коли  я  міцно  спала.
Багато  слів  хороших  говорив,
Та  не  було  між  них  тих,  що  чекала.

Ти  говорив,  що  вже  прийшла  весна,
Ти  говорив,  що  тепле  сонце  сяє...
Ти  говорив  усе  і  говорив,
Не  чула  я  лиш,  про  що  серденько  благає

І  ось  дзвінок,    немов  бджолиний  рій,
Ввірвавсь  привітно,  розбудивши  ранок.
Приніс  букет  із  світлий,  чистих  мрій,
Надією  ступив  мені  на  ганок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780622
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Валентина Рубан

Прихід весни

Співала  у  саду  моїм  синичка,
Веснянку  мабуть,  щиру  і  дзвінку.
Почула  пташка,  що  вже  скоро  прийде.
Весна  -  красуня  в  зорянім  вінку.

Співала  гарно,  виразно  й  привітно.
Так,  що  у  жилах  стигла  кров.
Вона  співала  про  святу  і  грішну,
Свою  жагучу  пісню    про  любов.

Бо  і  любов  приходить,  наче  весни...
Підкрадеться  нежданно  і  теплом  -
Обійме  ніжно,  лагідно  всміхнеться
Й  лишиться  там,  де  хороше  обом.

Де  у  закоханих  горять  від  щастя  очі,
Й  життя  пливе,  як  добрі  віщі  сни.
І  чується  синички  гарний  голос,
А  це  -  прихід  жаданої  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780624
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Юрий Стайер

Подаруй мені ніч…

Подаруй  мені  ніч...  хоч  одну  подаруй...
Щоб  забувся  я  в  морі  безмежного  щастя
Ти  коханням  нестримним  мене  зачаруй
Щоби  згинули  пріч  і  журба  і  нещастя

Я  мов  спраглий  юнак,  що  у  розпачу  впав
Між  пісчаних  барханів  глухої  пустелі
І  я  знаю  що  більше  мені  не  знайти
Ні  краплини  води,  ні  жилої  оселі
І  чекати  вже  нічого,  як  не  сумуй

Подаруй  мені  ніч...хоч  одну  подаруй...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709921
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 06.03.2018


Радченко

Чоловікам


З  Восьмим  березня,  чоловіки!
Вам  дається  іще  один  шанс
Довести  всім,  що  ви  залюбки
Справи  зробите  всі  замість  нас:
І  попрати,  і  витерти  пил,
І  на  кухні,  немов  майстер-шеф,
І  накрити  святковий  стіл,
І  підлогу  помити  теж.
Ще  й  скупитись  в  крамниці,  та  так,
Щоб  сімейний  бюджет  не  страждав,
Сукню  жінці  попрасувать,
Та  і  сам,  гарно  щоб  виглядав.
А  увечері  посуд  прибрать,
Перемить,  в  кухні  лад  навести
І  не  дай  Боже  вам  сказать,
Що  у  вас  голова  болить.
Що  втомились  й  не  чуєте  ніг
І    спина  так  болить,  аж,  пече!
Подаруйте  коханій  ніч  —
Вам  кохання  хай  силу  дає.
З  Восьмим  березня,  чоловіки!
Ми  вас  любимо  кожну  мить,
Допоможемо  вам  залюбки
Наші  справи  переробить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780441
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018


Валентина Рубан

сніг кружляє

Сніг  танцює,  кружляє,  летить,
І  лягає  не  сміло  на  вії.
Ти  до  мене  сьогодні  прийди,
Лиш  про  тебе  думки  мої  й  мрї.

Сніг  танцює,    кружляє,  летить,
Замітає  мою  стежину.
Тихо  й  ніжно,  як  тінь  прийди,
Я  до  тебе  на  зустріч  лину.

Й  закружляє  обох  заметіль,
Зацілує  снігами  білими.
І  розкаже  зима  усім,
Як  були  ми  з  тобою  щасливими

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780470
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018


Валентина Рубан

тиша

Йдучи  сьогодні  слухала  я  тишу,
Я  бачила,як  дихає  земля.
Та  дум  своїх  важких  чомусь  не  лишу,
Мабуть  від  того  це,  що  я  сама.

Йду  стежкою  вузенькою  до  лісу,
Блукаю  у  задумливім  саду.
Зима  розвісила  снігів    завісу,
Я  в  цій  красі  земній  тебе  знайду.

Ти  прийдеш  тихо,  як  самотній  вечір,
Обнімеш  ніжно,  мов  туман  п"янкий.
Ти  проженеш  із  серця  порожнечу,
Бо  в  цілім  світі  ти  один    такий

Я  йтиму  завтра,  слухатиму  тишу
Поруч  зимою  замилуєшся  і  ти.
Надій  святих  ніколи  не  полишу,
Бо  нам  судилось  одне  одного  знайти

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780466
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018


Антон Максимов

Подруге

Тебя  я  помню  светлой,стройной
С  большою  русою  косой
Весёлой  и  совсем  спокойной
С  кристально  чистою  душой

Когда  в  минуты  не  покоя
Я  снова  вспомнил  о  тебе
Набрал  дрожащею  рукою
Твой  номер,пригласив  к  себе

С  тех  пор  забыл  о  всех  на  свете
Забыл  печаль  и  грусть  забыл
Мы  только  двое  на  планете
И  удержатся  нету  сил

Чтоб  губ  твоих  мне  не  коснутся
Чтоб  вкус  твой  вновь  не  ощутить
В  твоих  объятиях  не  проснутся  
И  чтоб  тебя  не  полюбить

Я  знаю  сложно  в  это  верить
И  выбирать  среди  двоих
Но  если  это  не  проверить
То  не  поймёшь  ты  чувств  моих

Пойми,мне  хорошо  с  тобою
Я  смог  терпеть  бы  месяц,год
Готов  бороться  сам  с  собою
Нырнуть  готов  в  круговорот

Поверь,не  просто  так  взаимно
Кусали  жадные  уста
Мечтая  иногда  наивно
Смотрели  страстно  мы  глаза

Я  верю,что  совсем  не  долго
Осталось  мне  терпеть  и  ждать
Надеюсь  скоро  будем  вместе
Себя  друг  другу  отдавать

За  руки  взявшись  очень  крепко
Взаимно  заглянув  в  глаза
Мы  осознаем  несомненно
Что  быть  нам  вместе  навсегда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780453
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018


Михайло Чир

Жив не для себе….

*  *  *

Жив  не  для  себе,  а  для  всіх.
Орав  те  поле  й  рясно  сіяв.
І  був  один,  єдиний  гріх  -
Жив  майбуттям  і  вічно  мріяв.

Плило  минуле  в  далечінь
І  сьогодення  з  ним  згасало.
Майне  майбутнього  лиш  тінь,
Щоб  в  серці  полум’я  палало.

Мрії  не  те,  що  вже  було,
Стало  реальністю,  здійснилось.
Це  завжди  те,  що  не  збулось,
Те,  що  ніде  не  повторилось.

Мрія,  мов  квітка,  відцвітає,
Щоб  розцвісти  у  іншім  часі.
Живеш  і  віриш,  і  не  знаєш,
Коли  ж  здійсняться  мрії  наші.

23.03.2008  (Михайло  Чир)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780407
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018


Vlad Voloshun

Жінка


Навколо  неї  створюють  легенди
Малюючи  незримий  ідеал  небес
Вона  як  голос  внутрішній,  потреба,
Міраж  далекий  й  життя  сенс

Заради  неї  ведуться  війни,
З  неї  картини  пишуть  і  нею  живуть.
Вона  це  перший  крик  перемоги.
Її  боготворять  і  її  кленуть

Її  ненавидять  і  моляться  до  неї
Її  шукають  і  втікають  від  її  чар
Порівнюють  невинність  до  лілеї
Й  вона  випускає  чоловікам  пар

Вона  і  подруга  й  цариця  і  богиня  
Вона  і  ангел  охоронець  й  сила  зла
Вона  це  та  що  дарує  життя
Вона  це  жінка  і  грішна  і  свята

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780417
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018


М.С.

Яскраво Сонце світить.

Яскраво  Сонце  світить,
А  я  чекаю  ночі,
Допоки  Місяць  зійде,
Й  побачу  Твої  очі.

У  мріях  я  літаю,
Тебе  у  снах  я  бачу,
За  ніжність  я  кохаю
І  за  непросту  вдачу.

За  вигин  тіла  кожний,
За  шкіру  шовковисту,
І  за  грайливий  погляд,
За  шию  у  намисті.

Чекати  миті  буду,
Щоби  напитись  трунку,
І  наші  спраглі  губи
Злилися  в  поцілунку.

Ти  душу  роз'ятрила,
Що  не  засну  відразу,
Шукаєш  щастя  мила?
Давай  шукати  разом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780386
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018


КВолынский

Заглушу…

Заглушу  обиды,
Охмелю    печали:
Потускнеют  виды,
Приумолкнут  дали.

Не  зовёт,  как  прежде,  
Одинокий  голос,
Не  взрастёт  в  надежде  –  
Пустоцветный  колос.

Так,  ведь,  нужно  Богу  –
Претерпеть  участьем,
Каждому  немного  –  
Искупаться  в  счастье;

Мне  судьба  дарила
Наслаждаться  пеньем,
Как  любовь  молилась
В  рождестве  весеннем.

И  казалось  счастье  –  
Вот  оно:  берите!
Обречёшь    проклятье
В  окружённом  свете!

Да    винить,  то  нечем,
Кто,  кого    посмеет?
Время  –  доктор…  лечит!
Мук  душевных…веер.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740052
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 04.03.2018


Валентина Рубан

Чому?

Чому  заплакало  весняне  небо?
Верба  плакуча  сумно  зашуміла?
Чом  в  серці  затаїлася  тривога?
 Чому  так  пізно  я  його  зустріла?

Роки  пливуть  в  чеканні,  сподіванні,
І  душу  тисне  невимовна  туга.
Так  хочеться  потонути  в  коханні,
Та  відчуваю  завжди  -    друга.  

Чом  ніжність  свою  навпіл  розділяєш?
Чому  теплом  своїм  не  завжди  грієш?
Чому  весь  час  кудись  ти  поспішаєш?
Чом  до  кінця  мене  не  розумієш?

Чом,    вербо,    низько  нахилила  віти?
Засвітить  сонце,  як  минеться  злива.
Хай  плаче  дощ,  а  я  буду  ридати,
Бо  лише  з  ним  я  можу  буть  щаслива.

                                                                                                         12.04.1997р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779969
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018


Валентина Рубан

Я чекаю

По  засніженій  стежці  в  саду,
Я  до  тебе,  коханий,  іду.
В  синій  іній  дерева  вдяглись,
Вийди,  милий,  у  сад  подивись.
                                                           Подивися,  це  лише  тобі,
                                                           Ясно  зорі  горять  голубі.
                                                           А  кругом  заметіль,  холоди,
                                                             Я  чекаю,  коханий,  прийди.
Де  не  глянь  –  все  покрили  сніги,
Два  самотні  стоять  береги.
Мов  кришталь  заблищали  льоди,
Ти  у  казку  мене  поведи.
                                                             Поведи,  де    мені  і  тобі,
                                                             Ясно  зорі  горять  голубі.
                                                             А  кругом  заметіль,  холоди,
                                                             Я  чекаю.  коханий,  прийди.
Подивись,  це  для  нас  заметіль,
Легко  й  швидко  накриє  постіль.
Та  чомусь  нам  оці  холоди,
Не  дають  полетіти  туди.
                                                               Полетіти  туди,  де  тобі,
                                                               Ясно  зорі  горять  голубі.
                                                               А  кругом  заметіль,  холоди,
                                                               Я  чекаю,  коханий,  прийди.
По    засніженій  стежці  в  саду,
Я  до  тебе  коханій  іду.
А  кругом  зорепад,  зорепад.
Я  до  тебе  йду  наугад.
                                                                   Наугад  це  тобі  і  мені.
                                                                     Ясно  зорі  горять  голубі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779967
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018


Валентина Рубан

Весна прекрасна

Грайливо  сонце  посміхається,
В  моїм  засніженім  саду.
Зима  з  Весною  зустрічається,
А  я  назустріч  їм  іду.

Синичка  співом  зустріча  мене,
Де  в  інеї  дерева  сплять.
Вже    зовсім  скоро  ця  зима  мине,
І  гуси  дикі  прилетять.

Ось  –  ось    піснями  стоголосими
Струмочки  будуть  вигравать.
Великі  води  землю  спраглую,
Щедротно  будуть  напувать.

І  солов’ї  чарівним  голосом  
Співатимуть  на  всі  лади.
І  забуяє  поле  колосом.
І  пишно  зацвітуть  сади.

Грайливо,  ніжно  випромінює
Усмішку  сонце  ясне.
Радіє  серце  і  душа  співа:
Яке  ж  життя  прекрасне.

                                                                                                 19.02.2012  року.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779833
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018


Валентина Рубан

Дикі гуси

Летять  в  нічному  небі  дикі  гуси  
                                                     Несуть  на  крилах    молоду  весну.                                                        
                   І  пошум  крил    найперших  птахів  мусить                        
Все  розбудити  від  міцного  сну.    

                                       Уже  весна  зіткала  дивний  килим                                                
                                                     Із  пролісків  і  рясту  диво  –  цвіту.                                                            
                                               Несуть  весну  на  крилах  дикі  гуси,                                                        
                                                           Тепло  й  надію  для  усього  світу.                                                                
                                                                                                                                                     
                                           Земля    чекає  вже  добірні  зерна,                                                              
                                           Які  впадуть    у  вигріту  ріллю.                                                            
                             Летять  в  веснянім  небі  дикі  гуси,                                                
                         Усе  цвіте  навкруг,  і  все  це  я  люблю.                                      
 
                                                                                                                                                     Квітень  2008р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779835
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018


NzR

Не снилася

Напишу  вірш  щоб  ти  мені  не  снилася,
Бо  дуже  страшно  спати  так,
Й  нехай  в  тім  сні  ти  вірною  лишилася,
Та  всеодно  той  сон  поганий  дуже  знак

Ти  скажеш,  що  від  тебе  я  відрікся,
Вогнем  спалив  давно  усі  мости,
Але  згадай,  не  сам  коханням  я  попікся,
А  зрадою  й  брехнею  обпалила  мене  ти.

Нехай  судити  буде  мене  доля,
За  те,що  щиро  я  любив,
Якби  напевне  була  моя  воля,
То  я  б  тебе  у  своє  серце  не  впустив.

Пробач,  вже  не  залишилось  варіантів,
Ти  змусила  мене    піти,
В  твоїх  очах  побачив  я  багато  фігурантів,
Мене  на  них  свідомо  проміняла  ти...

Я  знаю,знову  ти  когось  полюбиш,
Присвячена  буде  йому  душа  твоя,
І  обдуривши  своє  серце    приголубиш,
Його,з  бажанням  щоб  то  був  не  він  а  я...

Тепер  я  спогад,все  як  ти  хотіла,
Зійшли  сніги,прийшла  моя  весна,
Тепла  тоді  ти  мого  просто  нехотіла,
А  зараз  -  вже  й  мене  тепер  нема..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780088
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018


Володимир Верста

Терпсіхора

Мовчи!  Ні  слова!  Я  прошу,  не  треба!
Нехай  говорить  танець,  я  і  ти
Кружляємо  в  сонеті  аж  до  неба.
Яскравим  сяйвом  шлях  мій  освіти.

В  саду  плодами  зацвітають  стебла
У  піруеті,  ніби  серпантин,
Збираємо  суцвіття  бога  Феба
І  творимо  божественний  мотив.

О  як  лунають  ці  чарівні  струни
Твоєї  ліри,  кличуть  у  танок.
І  я  малюю  в  мерехтінні  руни,

Що  тягнуться  у  тисячі  стежок.
Моя  богине,  буду  завжди  юним,
Прийми  від  мене  осяйний  вінок.

Терпсіхора  —  дочка  Зевса  й  Мнемосіни,  за  одним  із  міфів,  мати  сирен;  муза  танців  і  хорового  співу.

Аполло́н,  Феб  —  один  із  олімпійських  богів,  покровитель  музики,  віщування  і  лікування,  поводир  хору  муз.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  28.02.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779534
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018