Валентина Ярошенко: Вибране

Наталі Косенко - Пурик

Любов до краплинки

А  ти  так  чекала,  благала-благала,
Краєчком  хустинки  сльозу  витирала,
Ховаючи  розпач  між  вітами  вишні
Лиш  чулися  звуки  тендітні  у  тиші.

А  ти  так  чекала  хвилину  єдину,
Свою  найдорожчу,  найкращу  дитину,
Любов  до  краплинки  усю  віддавала
І  сльози  любов'ю  завжди  витирала.

Як  можеш  любити,  скажи  любе  серце?
А  сили  черпаєш,  рідненьке,  ти  де  це?
Збагнути  не  можу,  спитаю  в  природи,
Вона  допоможе,  хіба  ж  будеш  проти?

Затихла  природа,  задумалась  трохи;
Та  як  не  любити  найкращі  пороги,
І  рідну  кровинку  та  як  не  зігріти?
Без  цього,  повірте,  лиш  серцю  хворіти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002263
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 04.01.2024

Маг Грінчук

Змеле дробарка всіх…

Проситься  людиною...  Стає  нелюддю  на  службі.
Плутає  язиком,  швидко  руками  загрібає...
Депутатська  посада  доходна,  міри  не  знає.
Горем  людським  обгороджена!  ...Має  захист  і  слуг.

Наче  достатньо  всього  та  однак  це  їм  замало.
Збільшують  собі  зарплати  і  ладні  нас  загнати...
Впевнені  не  знайдеться  управи,  вдасться  тікати...
Думають,  все    зійде  безнаказано,  обіграли!

Час  війни...  Матері  пошепки  набирають  голос.
Не  уникне  кари  вбивця,  ні  зрадник,  ні  утікач...
Чуєш  внутрішний  ворог  -  службовець,  війни  наглядач.
Змеле  дробарка  всіх,  за  майбутнє  скалічених  доль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002285
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 04.01.2024

Н-А-Д-І-Я

ОБЕРЕЖНО - МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XeH93zEsg0o
[/youtube]
А  дні  ідуть,  неначе  чередою,
Все  ближе  й  ближче  до  весни.
До  неї  дотягнутися  рукою,
А  поки  що,  у  мріях  ще  іти.

І  вірить,  що  зима  ця  не  надовго,
Морози  і  завії  всі  пройдуть.
А  мрії  подолати  усе  в  змозі,
Стежками,  що  омріяні  ведуть.

Літають  мрії  ніжні,  легкокрилі,
Ніколи  не  залишать  наодинці.
Вони  багато  мають  в  собі  сили,
Живуть  у  кожній  з  нас  клітинці.

Лише  повірити  у  них  старайтесь,
Тримайте  міцно  у  своїх  серцях.
Хіба  щасливий,  хто  за  щастям  гнався?
Він  більше  нагадає  нам  невдах.

Омріяне  -  щасливе  це  кохання,
Що  має  дужі  крила,  ніби  птах,
Немов  би  загадкова    зірка  рання,
Його  людьми  оспівано  в  піснях

Не  бавтеся  з  коханням,що  на  осліп
Колись  подарувала  вам  судьба.
Ці  почуття  пройдуть  з  життя  поволі,
І  відійдуть  без  сліз  у  забуття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002289
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 04.01.2024

Н-А-Д-І-Я

ЖИТЄЄВА КНИГА НА СТОЛІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7hJ0aAEGGs8[/youtube]


Життєва  книга  на  столі,
Відкрию  новий  я  листок.
Роки  прожиті  там  мої,
В  життя  дарований  квиток.

Не  раз  гортала  сторінки,
Падіння  й  злети  між  рядками.
А  як  хотілось  обійти,
Що  не  вдавалося  часами!

Сльоза  розмита  на  папері...
Чому  ж  так  плакала  душа?
Та  сльози  ті  були  даремні,
А  так  примусили  страждать.

Хіба  згадаєш  все  прожите?
Були  причини  різні  сліз.
Та  час  суворий    є  учитель,
Життям  важким  все  далі  вів...

Ось  новий  рік  -  нова  сторінка,
Ніщо  не  взнаєш  наперед.
Що  доля  витне,  ця  злодійка,
Для  мене  поки  що  секрет...



 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002113
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 03.01.2024

Валентина Ланевич

Білий сніг

       Білий,  лапатий  сніг,  повільно,  ледь  погойдуючись  від  подиху  легенького  вітру,  що  вирішив,  певно,  і  собі  насолодитись  спогляданням  срібнокрилих  сніжинок,  падав  на  промоклу  від  нещодавнього  дощу  землю,  поступово  вкриваючи  собою  весь  довкіл.
       Чутливо-ніжні  сніжинки  чіплялись  за  крони  дерев,  паркани,  дахи  будинків,  зникали  у  сизих  клубках  диму,  що  вився  із  димарів,  обсідали  собою  лінію  електропередач,  обліплювали  придорожні  пологі  схили    та  низини,  закриваючи  даль  молочним  серпанком.
       Здавалось,  що  сніг,  хоче  закрити  собою,  вибілити  усі  земні  рани,  біль  від  котрих  витав  у  повітрі,  бо  надто  багато  горя,  сліз  та  відчаю  вже  випало  на  людські  долі.  Прикрити,  затулити  світ  від  ненависті,  пожадливості  та  нечуваних  донині  звірств,  звірів  у  людській  подобі.  
       Якось,  з  особливим  трепетом,  сніг  вкривав  молоденькі  вишні,  що,  обійнявшись  віттям,  зростали  одиноко,  окремо  від  інших,  та,  попри  свою  уроджену  тендітність,  мали  гнучкість  та  стійкість,    інакше  ж  і  бути  не  може,  якщо,  не  зважаючи  на  усі  зимові  злигодні,  хочеш  вижити,  щоб  розвитись  весною,  забуяти  пишним  та  ніжним  ліловим  цвітом.  Вишні  стали  для  нього  уособленням  чистоти,  уособленням  надії  та  віри  на  краще  завтра,  завтра,  сплетене  із  теплого  сонячного  проміння,  любові,  миру  та  добра.

02.01.24
світлина:  Валентина  Ланевич  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002156
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 03.01.2024

Lana P.

У ніч новорічну…

Плетуться  вогні  крізь  перлинні  ворота
І  дражнять  зірок  у  небесних  садах.
У  ніч  новорічну  цілунків  любота  -
Сніжинок  розталих  на  спраглих  вустах.              1.01.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002174
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 03.01.2024

Наталі Косенко - Пурик

Очі (від імені чоловіка)

Я  у  вічі  загляну  твої,
А  у  них  глибина-глибина,
Як  на  всій  неймовірній  землі
Відобразилась  ніжна  краса.

Дивний  гай  і  квітучі  сади,
Там  частиночка  кожна  жива
І  тендітність  краплинки  роси
Убирає  зелена  трава.

Бачу  в  них  і  проміння  земне,
І  чарівні,  мов  світ  небеса,
Неповторність  все  кличе  мене
Де  сховалася  ніжна  краса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002098
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 03.01.2024

Веселенька Дачниця

З Новим 2024 роком !

                                                                         
 
                                                           З  -  апрягайте,  хлопці,  коні
                                                                     Усі,  що  є  –  стальнії  !
                                                                     Вільним  духом  заряджайтесь,
                                                                     Щоб  збулися  надії  !

Н  -  е  мовчіть  і  не  ховайте                                              Р  –  уки  впевнено  тримайте
         Свої  яскраві  почуття,                                                            Мітлу  та  лопату,
         Бо  все  мине,  як  зорепад…                                      Щоб  ноги  не  сунув  ворог
         Таке  життя,  таке  життя.                                                      В  нашу  землю  й  хату  !

О  -  собливі    привітання                                                    О  –  бнімашки,  поцілунки,
         Нашим  усім    ЗАХИСНИКАМ!                            Хай  зігрівають  ВАС  !!!
         Здоров'я  кріпкого,  щастя,                                                У  Новий  високосний  рік,  
         Війні  –  кінця,  миру  всім  нам  !                      У  мирний,  добрий  час  !  

В  -  асиль  і  Меланка  -                                                            К  –  оли  засяє  зірка  ясна
         Здійснять  хай  забаганки!                                                  У  новорічну  ніч,
         Рік  Дракона  над  усе  -                                                            Хай  буде  затишно  і  тепло
         Мир  і  спокій  принесе  !                                                          Від  радісних  облич  !

И  -  ч,  як  снігом  замело!                                                    О,    Народе!  Твоя  сила  
         Мов  скатерка  до  обіду…                                      В  єдності  та  волі  !
         Й  ворогів  так  заметемо  -                                                  Ще  розквітне  Україна,
         Не  залишиться  і  сліду!                                                        Як  жито  у  полі  !

М  -  и  разом  -  незборима  сила!                                М  -  ИРУ,  злагоди  і  щастя
         У  важку  хвилину  -                                                      У  прийдешнім  році  !
         Бережімо  Україну                                                                        Дідусям,  мамам,  бабусям,
         І  кожну  родину!                                                                            Батькам,  синам,  доцям  !

                                                                                                                                                   В.  Ф.  -  30.  12.  2023    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002052
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 03.01.2024

ТАИСИЯ

Новогодние сюрпризы.

Новогодние          сюрпризы
 Сын          для          Мамы          преподносит.
Ель          живую          прям          из          леса
Неожиданно          приносит…
Аромат          по        всему          дому
Так          про      лес          напоминает.
С          детства          сказки        нам          знакомы.
Этот          праздник          обожаем!
Вся        семья          готовит          маски.
Наряжаются          зверюшки.
В          Новый          Год          нельзя          без          сказки.
И          подарки          под          подушкой.
Стол          хозяйка          накрывает.
Дед        мороза          приглашает…
Пусть        молчат          сегодня          пушки.
Хор          исполнит          нам          частушки.
А        когда          концерт          в          разгаре,
Вам          сыграем          на          гитаре…
Свой        талант          покажет          каждый.
Этот        праздник        самый          важный…

01. 01.    2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002162
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 03.01.2024

Lana P.

ГРАЄТЬСЯ ВІТЕР…

Грається  вітер,  куйовдить  волосся,
Бризом  розніжує  спрагле  нутро.
Берег  укрився  хвилястим  шатром  -
Лунко  підхоплює  хвиль  стоголосся.
Ви  були  поруч,  авжеж,  не  здалося,  -
Пестили  душу  орлиним  пером.

Гострий,  як  бритва,  пронизливий  погляд  
Танув,  мій  птаху,  у  солоді  мрій,
Серце  збентежив  у  вирі  подій,
Перекроївши  очима  світогляд.
Усмішка  мила  вчувалася  поряд,
Аплодував  невгомонний  прибій.

Вмить  поманили  мене  без  вагання
В  парі  зробити  важливий  ривок,
Крила  черкали  натхнень  острівок  -
Двоє  ширяли  до  самого  рання...
Ви  підняли  романтичні  бажання
До  мерехтливих  яскравих  зірок!      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002046
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 03.01.2024

Н-А-Д-І-Я

ОСТАННІЙ ЛИСТ КАЛЕНДАРЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VPecpAeYWhQ[/youtube]

Останній  лист  календаря,
Чомусь  сумні  думки  навіяв.
Зійшла  вечірня  знов  зоря,
І  новий  рік  вже  десь  замаяв.

Яким  він  буде,  хто  це  знає?
В  душі  все  ж  теплиться  надія:
З  добром  до  нас  він  поспішає,
Здійсняться,  вірю,  наші  мрії.

Засвітить  сонце  по  -  другому,
Осяє  стомлені  обличчя,
Бо  що  було,  те  тимчасово,
Нехай  і  в  сні  нам  не  присниться.

Та  час  загоїть  усі  рани,
Лиш   пам"ять все  це  не  зітре.
Нам  нагадають  серця  шрами,
Цей  біль  ніколи  не  пройде.

------------------------------------
Вітаю  всіх  моїх  Друзів  і  читачів  з  Новим  роком.
Щастя,  здоров"я,терпіння,  віри  і  надії
Бажаю  всім!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002064
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 02.01.2024

Наталі Косенко - Пурик

Згодом буде лиш спогад

Замітає  зима,  замітає,
На  дорогах  кришталь  залишає,
Ніби  дивна  із  казки  царівна,
Ох,  краса  неземна,  неймовірна.

Кришталеві  створила  стежини,
Впершу  чергу  каток  для  дитини,
Ковзани  та  завзяті  санчата,
Веселяться  і  хлопці,  й  дівчата.

Замітає  зима,  замітає,
Килимками  поля  застеляє,
Неймовірна  картина  зимою,
Згодом  буде  лиш  спогад  зі  мною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001926
дата надходження 30.12.2023
дата закладки 30.12.2023

Маг Грінчук

Освячена кров'ю…

Людина  не  подолала  засмаглий  свій  егоїзм.
Звичайно,  себе  утягнула  в  злочинний  світ.
Історія  відкриває,  як  і  хто  славить  Вітчизну...
Від  злого  початку  зло  залишає  свій  слід.

Всі  владні  люди  не  тримаються  в  рамках  закону.
Порушені  норми  і  немає  контролю...
Безкарними  залишаються  провини  під  сонцем.
...  Проява  темних  сторін  людської  природи.

Недобра  люду  натура  гору  бере  на  Землі.
Зростає  злочинність  на  верхах  і  в  погонах.
І  втрати  розлилися,  як  моря  великі  й  малі.
...Ця  "куля"  освячена  кров'ю  безборонно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001874
дата надходження 29.12.2023
дата закладки 29.12.2023

Катерина Собова

Мемуари

Академік    Рабінович
(Із    дружиною    гуляли),
Із    професором    зустрівся  –
Колись    разом    працювали.

Пригадали    семінари,
Свої    праці    наукові,
Як    усі    студентські    пари
Присвятили    рідній    мові.

-Я,-    сказав    професор    гордо,-
Пишу    зараз    мемуари:
Все    правдиво    до    подробиць    -
Не    літаю    десь    за    хмари.

Академік    враз    засяяв:
-Це    прекрасно!    Всі    ми    знали,
Що    талант    ваш    не    зів’яне!
Вже    багато    написали?

Чи    дійшли    до    того    місця,
Коли    вийшли    на    роботу,
І    сто    доларів    у    мене
Ви    позичили    в    суботу?

Тут    детально    зупиніться:
З    ювілеєм    це    співпало,
Всіх      хотіли    напоїти    -
А    грошей    не    вистачало.

А    я,    добрий    Рабінович,
Признаюсь,    зробив    це    здуру:
Не    подумав    і    позичив
Дорогу    таки    купюру.

В    мемуарах    все    важливо:
Різні    зустрічі    і    дати,
То    ж    помітьте:    мені    суму
Із    відсотками    віддати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001725
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 27.12.2023

Віктор Варварич

Грудень танцює

Ти  поглянь  кохана  на  грудень,
Як  він  романтично  танцює.
Засипа  снігом  на  полудень,
З  морозом  картини  малює.

Він  запрошує  нас  на  каву,
Наливає  у  бокал  вина.
Співає  чудову  октаву
І  звучить  мелодійно  струна.

Коханням  у  серці  вібрує,
Розпалює  світлі  почуття.
Танцювати  вальс  пропонує
І  прискорює  серцебиття.

Заглядає  у  твої  очі,
І  ловить  цю  небесну  блакить.
Ніжно  обіймає  щоночі
І  жагучі  серця  веселить.

А  твоя  душа  щастю  радіє,
Огортає  мене  до  світання.
Гармонію  порушить  не  сміє,
Віддає  своє  справжнє  кохання.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001720
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 27.12.2023

ТАИСИЯ

ЧЕЛОВЕК.

Мне        в        душу        сей        рассказ        запал.
Его        мне        очевидец        рассказал…

Мужчина          жил        вполне        беспечно.
При        нём        любимая        жена.
Но    жизнь        известно,      что      не        вечна:
Жена        внезапно        умерла…
Родня        мужчину        выгоняет.
Другого      нет      ему        пути
Он        у        могилы        прозябает:
В        надежде        здесь        приют        найти.    
Кому        то        вырытую        яму,
Он      приспособил          для        жилья.
Принёс        побольше        целофана.
Уютней        выглядит      она.
Потом      в      работу        окунулся.
Трудился        явно        на        износ.
Не        раз        он        падал        под              откос,

Когда      однажды        он        очнулся
И    явно      слышал      стук          колёс,
Промчался        мимо      паровоз…
На        «скорой»      он        попал        в        больницу.
Судьба        свершила        поворот.
И        там        больничная          сестрица,
В        нём        родственника        узнаёт….
Теперь          не        будем        торопиться.
Вперёд        не        будем        забегать.
Мужчине      надо          подлечиться…
Сегодня        у      него      своя        кровать…
Судьба      даёт      ему      возможность  –
Достойно        завершить      свой        путь.
Не        помешает        осторожность:
Ты        прежде      Человеком      будь!

Пока        работает      твой      мозг  –
Не      должен        падать      под      откос…
Не      лезть        в        могилу        раньше      срока,
Чтоб        не        сойти      за      идиота.

Сюжет        проник        мне      в      душу        глубоко!
Ведь      оставаться          Человеком            нелегко…
Достойно      должен      Человек        прожить      свой      век.
Чтоб      оставался          Человеком            Человек!
 27.  12.    2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001715
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 27.12.2023

Маг Грінчук

Що робиться?

Рік  чотирнадцятий  -  "цар"  ворушить  колишнє...
І  сутінь  сіла  на  мозок  людський  нечутно.
"  Хазяїн"  чорних  справ  білий  хліб  пересолив...
Конфлікти,  брехня  в  мережі,  ідей  -  каламуть.

І  майже  вдалось  розчахнути  ворогу  нас.
...Як  розгорталась  картина  ми  знаємо  всі.
Війна  гучна...  Роки  лихоліття  -  з'єднали...
Народ  загарбникам  відсіч  дає  звідусіль.

А  скільки  злочинів!  Та  скільки  гине  людей.
Живі  стали  свідками  безсмертної  слави,
Лиш  слави  -  простих  людей.  ...Честь  і  совість  веде.
А  хтось  не  там,  де  потрібний!  Нема  управи.

Всі  бачать:  у  багатих  тіла  розпухають,
А  гроші  з  розуму  зводять  майже  до  зради.
Що  робиться?Замисляться,  чи  всі  пихаті?
Дивлюсь  і  дивуюсь:  їх  ніхто  не  карає,

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001676
дата надходження 26.12.2023
дата закладки 27.12.2023

Женьшень

ПЛАЧЕ СВІЧА СТІКАЄ ВІСК ДОДОЛУ

Плаче  свіча  стікає  віск  додолу  
Душі  захрипло  моляться  й  мовчать  
Хочуть  додому  хочуть  так  додому
Щоби  з  ріднею  мирний  день  стрічать  

Димить  світанок  страхом  покриває  
Серця  з  любові  змучені  й  живі
Кулі  летять  та  Бог  їх  відвертає
Іще  не  час  їм  сяяти  згори

25.12.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001661
дата надходження 26.12.2023
дата закладки 27.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Батьківське тепло (Б)

Берегтиму  я  найкраще  батьківське  тепло,
Баритон  отой  душевний  і  його  чоло,
Буду  спогади  плекати,  мов  мале  дитя,
Бачу,  як  вони  впливають  на  моє  життя.

Береги,  стежки,  дороги,  пройдені  шляхи,
Бережу  свої  я  крила,  мов  оті  птахи,
Бо  лиш  з  ними  буде  радість,  сила  вся  у  них,
Біль  пройде  і  знову  щастя  почуттів  порив.

Берегиня,  хтось  так  скаже  іронічно  вслід,
Будь,  що  буде,  але  в  серці  знов  розтане  лід,
Батько,  знаю,  що  то  святість,  вічний  оберіг,
Бо  лиш  він  любов  укласти  в  серце  моє  зміг.

Без  любові  та  довіри  вже  ніяк  мені,
Бережу  слова  надії,  мрії  всі  свої,
Буду  спогади  плекати,  мов  мале  дитя,
Бачу,  як  вони  впливають  на  моє  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001654
дата надходження 26.12.2023
дата закладки 26.12.2023

Н-А-Д-І-Я

ВЕЧІРНЄ НЕБО ВИШИТЕ ЗІРКАМИ

Нехай  крізь  мить  зірці  судилося  згаснути  назавжди,  
чудово,  якщо  вона  до  кінця  сяяла  самим  яскравим  світлом.  (Ф.  Брукс)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BQxeAq3bxjE[/youtube]


Вечірнє  небо  вишите  зірками,
І  кожна  зірочка  -  душа  чиясь.
І  серед  них,  засвічена  є  нами,
Вона  не  просто  звідкілясь  взялась..

Осінній  день  і  кольорові  гами...
Приречені  на  зустріч  ми  були.
Та,  мабуть,  це  влаштовано  богами,
Вони  за  руки  по  житті  вели.

І  засвітили  зірочку  над  нами,
Рокована  дорогу  осявать.
Вона   одна   між  іншими  зірками,
Змогла  казковим  світлом  зчарувать.

І  кожен  раз,  коли  ми  разом,  поруч,
Коли  в  сплетінні  руки  і  серця,
Наш  погляд  квапиться   завжди  угору,
І  дякуєм  за  зустріч  ми  Творця.

Світи  завжди,  коли  йдемо  крізь  терни,
Коли  туман  засліплює  нам  шлях,
Коли  буває  настрій  наш  нестерпний.
Ти  будь  терплячою,  світи  на  небесах.
I

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001547
дата надходження 24.12.2023
дата закладки 25.12.2023

Н-А-Д-І-Я

ШЕЛКОВИСТО ЗВЕЗДНО ПОЛОТНО

ПІСНЯ  ДРУКУЄТЬСЯ  ПОВТОРНО    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164197  

Шелковисто  звёздно  полотно,
Месяц  из-за  тучи  выплывает.
Прелесть!..Неприятно  лишь  одно:
Зрелище  печальное  бывает.

Вспыхнула  на  небе  вдруг  звезда
И  мгновенно  полетела  вниз...
Сердце  встрепенётся  вмиг  тогда:
Это  оборва́лась    чья-то  жизнь.

А  вокруг  ничто  не  изменилось
Золотит  луной  в  реке  вода.
Я  не  верю!  Может,  мне  приснилось,..
Что  звезда  исчезла  навсегда.

Снова  не  спеша  плывёт  рассвет.
Темнота  во  мгле  тихонько  тает.
И  холодный  льётся  лунный  свет...
Красотище!    Лучше  не  бывает.

А  душа  прощается  с  землёй,
И  печаль  глубокую  скрывая,
Взмах  крылом,  и  с  горькою  тоской,
Вдруг  исчезла,  словно  птичья  стая...

   4.01.  2010  рік

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001584
дата надходження 25.12.2023
дата закладки 25.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Нічна насолода

Тихо  всміхається  вечір,
Скоро  вже  спати  малечі,
Нічка  дарує  їм  казку,
Мовби  матусену  ласку.

Пестить  так  ніжно  рукою,
Дивно  лоскоче  вербою,
Золотом  ясним  від  сонця
Лине,  мов  сон  до  віконця.

Вміло  малює  пейзажі,
Ось  ,  подивись,  персонажі:
Милі,  цікаві,  казкові,
Чути  загадку  в  розмові.

Вже  посміхається  нічка,
Ніжно  хлюпочеться  річка,
Сон  викликає  дрімоту,
Щоби  відчуть  насолоду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001412
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 23.12.2023

Капелька

Замёрзла каждая травинка

Замёрзла  каждая  травинка
И  льдом  покрылась  на  ветру,
А  под  ногами,  словно,  льдинка
-Земля  под  панцирем  в  снегу...

Надели  панцирь  отчужденья
Народам,  странам  всей  Земли.
Всё  реже  чудное  мгновенье,
Всё  чаще  войны  -  знак  судьбы.

Настала  жатва.  Разделенье
Границ,  религий  и  мечты
Открыли  факт  порабощенья
И  виртуальности  "игры".

Открылся  факт  захвата  мира,
Манипуляции  людьми
И  нелюди  проходят  мимо
Напялив  маску  для  "любви"...

Замёрзла  каждая  травинка
И  льдом  покрылась  на  ветру,
А  под  ногами,  словно,  льдинка
-Земля  под  панцирем  в  плену.

                             11.12.2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001376
дата надходження 22.12.2023
дата закладки 23.12.2023

Маг Грінчук

Не наша дорога…

Війна-біда  різного  "  штибу"  конфлікту.
...Тут  не  згасити    всі  фальшиві  новини.
Заглянь  у  дзеркало  літописних  століть:
Усі    завзяття,  наче  зрадна  година.

Вся  інформація  -  життя  реакція,
Яка  несе  горе  й  зло  чи  перемогу.
Знаменна  точка  зору,  а  не  подяка...
Потік  іносказань  -  не  наша  дорога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001295
дата надходження 21.12.2023
дата закладки 22.12.2023

Чайківчанка

О, ЗАГРАЙ СКРИПАЛЮ ПІСНЮ ПРО ЛЮБОВ

О,  заграй  скрипалю  пісню  про  любов  ,
Хай  серед  зими    душа  цвіте  весною!
Вечірня  зоря  веде  у  казку  знов
Дарує  віночок  пісень  нам  з  тобою.

Хай  на  струнах  скрипки  музика  дзвенить!
Стихне  за  вікном  сніговій,  метелиця.
Для  двох  сердець  дарує  прекрасну  мить
І  ,  на  килимі      -  сніжні  квіти  стеляться.

А  сніг  іде,  падає  та  кружляє,
У  цім  блаженстві  немов  би  алмаз  блищить.
Де  живе  любов,  там  душа  співає...
Закоханих  -  білий  лебідь  благословить.

О,  заграй  скрипалю  веселі  пісні!
Запроси  на  свято  лебедів  кохання.
Хай  збуваються  мрії,  дзвенять  пісні  
І  малює  казкові  сни  -  зірка  рання.

Хай  серце  не  знає  смутку,  та  журби!...
У  мріях  злітає  у  даль    до  ясних  зір.
Хай  знаходять  пари  білі  голуби!...
У  долоні  ловлять  щастя  із  синіх  гір.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001230
дата надходження 20.12.2023
дата закладки 21.12.2023

Маг Грінчук

Розійшовся свинець…

 Струсонули  терористичні  держави  небо,
 Роздираючи  його  на  шматки  споживача...
 Обвалилися...  По  світу  розійшовся  свинець.
 Трусить  лихоманка  наживи  Всесвіт  у  цей  час.

 Спалені  круговиди  відкривають  нам  рани
 З  вечорами  тривожними,  з  думками  темними,
 З  іншим  русим  небом  у  холодному  тумані.
 Ми  цей  путь  у  куряві  земній  не  всі  пройдемо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001174
дата надходження 19.12.2023
дата закладки 20.12.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

І мед гірчив (вільний переклад)

И  мёд  горчил  -  зачем  крутой  рассол...
И  снег  чернел  -  да  так,  что  блёкла  сажа...
Ты  никогда  меня  ведь  не  любил,
Но  мне  уже  не  страшно.
Залётный  снег  засахарил  рассол,
И  оттепель  отмыла  то,  что  гусло.
Ты  не  был  ведь  дыханием  во  мне,
Но  мне  совсем  не  пусто.
Трава  впитала  небо,  а  в  траву
Забрался  ветер  острый  и  студёный.
И  эту  зиму  я  переживу  -
Во  мне  пусть  стонет.
Новейшим  снегом  замету  следы  -
Дорожки  пульс,  который  и  не  бьётся,
А  ты  крылом,  прозрачнее  слюды,
Черкнёшь  по  сердцу.

(Вільний  переклад  Світлани  Пирогової)




(Вірш  Наталки  Фурси

І  мед  гірчив  –  не  треба  і  ропи…
І  сніг  чорнів  –  та  так,  що  блідла  сажа…
І  ти  мене  ніколи  не  любив…
Та  вже  не  страшно.
Залітний  сніг  цукрив  мою  ропу.
Відлига  вимивала  сніг  загуслий.
А  ти  в  мені  і  подихом  не  був…
Та  вже  не  пусто.
Трава  всотала  небо,  а  траву
сотає  вітер,  гострий  і  студений…
Я  зиму  і  оцю  переживу  –
хай  входить  в  мене.
Новітнім  снігом  притрушу  сліди  –
як  стежки  пульс,  який  уже  не  б’ється…
А  ти  крилом,  яснішим  од  слюди,
черкнеш  по  серцю!  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001081
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 18.12.2023

ТАИСИЯ

Возраст смеху не помеха.

Пусть          пенсионный          возраст          не          страшит.
Я          творчеством          увлечена.
Активный          мозг          идеями          кишит.
Пришла            желанная          пора!

Могу          на          ватмане        пейзаж          создать.
Моё        призванье    -    тушь,          перо.
И        в        шахматах        победу        одержать.
Открыто        в          мир        моё            окно.

Могу        позволить        раннюю        пробежку
По        экзотическим        местам.
Везу        оттуда        полную        тележку
Иронии        к        своим        стихам.

Теперь        я        посещаю        клуб        поэтов.
На        сайте        критиков        полно.
Я        всем        дарю        свои        стихи        при        этом.
Открыла        в        интернет          окно.

Люблю        иронию        в        стихах        и      юмор.
Мне        с        ними        веселее        жить.
От        смеха        ведь        никто        ещё        не        умер.
Друзья!        Давайте        не        хандрить!
Будем      творить,      шутить,        любить!

18.  12.    2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001052
дата надходження 17.12.2023
дата закладки 17.12.2023

Родвін

Сніжинки

[b][u]Сніжинки[/u][/b].

Коли  йде  сніг  -  повітря  чисте-чисте
І  пахне  свіжим,  спілим  кавуном  ...
Мов  пух  літає,  тихо  й  урочисто
І  все  навкруг  здається  дивним  сном...

Сніжинки  плавно  й  вичурно  кружляють,
Немов  панянки,  нудно  вибирають
Постіль,  в  якій  прийдеться  довгу  зиму  спать,
Дрімать  щасливо  й  мирно  спочивать  ...

А  може  просто  -  трішки  полежать  ?
Бо  доленьки  одвік  ніхто  не  знає,
Ніхто  ж  у  світі  Бога  не  спитає,
Чи  заіскришся,  чи  то  канеш  розтавать  ...

Сніжинки  стомлені  з  небес  летять...
На  грішну  землю...  Доленьки  шукать...

16.12.2023  р.

Фото  :  https://pustunchik.ua/uploads/school/cache/faa5a82d5e632dfcfd903bfddf2e983c.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000984
дата надходження 16.12.2023
дата закладки 17.12.2023

Маг Грінчук

Що за диво є правда

Розкажу  Вам,  що  за  диво  є  правда
І  чому  вона  є  проти  зла  лікарем...
Обпікає  душу,  не  спадає  з  лиць
Та  роздмухує  брехню,  немов  заграву.

Своєчасне  чесне  слово  лякає...
Совість  журиться,  стає  обережною.
Люд  простий  жахається,  наче  ката.
Хитрі,  лиш  приймають  життя  все  безмежне...

Миру  і  війни  проблеми  зростають.
Що  в  твоєму  серці,  це  в  тобі  самому.
...Винні  владні  і  пастухи  всіх  "отар"!
Правильні  думки  "топчать"  і  роблять  змову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000974
дата надходження 16.12.2023
дата закладки 17.12.2023

Веселенька Дачниця

Вітання подрузі

                                                                                                                                                 Вітання
                                                                                                                                 Галині  Дмитрівні
                                                                                                                             з  Днем    народження
Хай  тобі,  моя  хороша,                      
Усміхається  сонце,                                                                                                                                  
А  Господь  завжди  зігріє
Всі  твої  віконця!

Любов,  тепло  нехай  витає
У  твоїй  родині,
Щоби  здорові  були  рідні,    
Наша  вся  країна!

А  ще  -  спокою  і  миру,  
Щоб  душа  співала!
Нехай  відійде  все  лихе,
Із  нашого  краю.                                      
                                                                 В.  Ф.-  16.12.  2023    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000944
дата надходження 16.12.2023
дата закладки 16.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

У спокої щастя знайду (акровірш)

[b]У[/b]паду  до  землі,  обійму,  тебе  ненько,

[b]С[/b]еред  смутку  й  жахів,  найдорожчу,  рідненьку,
[b]П[/b]ригорнеш  до  грудей,  мов  матуся  дитину,
[b]О[/b]беріг  -  це  любов,  що  страхіття  зупинить.
[b]К[/b]рай  найкращий  в  житті  де  завжди  я  бувала,
[b]О[/b]х,  як  тяжко  мені,  бо  печалі  зазнала,
[b]Ї[/b]ї  ноти  до  сліз  розворушують  душу,

[b]Щ[/b]е  не  раз  все  пройду  і  здолати  я  мушу!
[b]А[/b]  тоді,  мов  струна  Україна  заграє,
[b]С[/b]вітлом  вічним  тепла  і  душевності  раєм,
[b]Т[/b]існо  вузи  зімкне  і  з'єднає  навіки,
[b]Я[/b]к  уміє  вона,  щоби  знову  прозріти!

[b]З[/b]никне  сум  і  печаль,  соловей  заспіває,
[b]Н[/b]енька  рідне  дитя  із  війни  зустрічає,
[b]А[/b]  навколо  скрізь  мир  закрутився  юрбою,
[b]Й[/b]ого  звуки  тепла  вже  з  тобою,  зі  мною,
[b]Д[/b]о  небес  підійме,  світло,  тиша  вирує,
[b]У[/b]  найкращих  краях  серце  радість  відчує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000936
дата надходження 16.12.2023
дата закладки 16.12.2023

liza Bird

Скринька Пандори

Відкрилась  злощасна  скринька  Пандори,
Портал  облудний  з  ненависті  й  злості,
Не  бачить  криваве  лихо  кордони,
Належне  місце  й  жорстокій  є  помсті.

Тепер  безупинне  як  стримати  зло,
Смертельної  люті  збурений  вихор?
Далеко  в  жорстокій  війні  все  зайшло,
Чим  думав  же  цар,  загравшись  фашизмом?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000904
дата надходження 15.12.2023
дата закладки 15.12.2023

Н-А-Д-І-Я

СКУПА СЛЬОЗА СКОТИЛАСЬ ПО ЛИЦІ

                                                                                   В  житті  бувають  такі  моменти,  коли  сльози  туманять  очі.
                                   Але  набагато  важче,  коли  плаче  душа,  а  очі  сухі...     

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4UgUHVstBxY[/youtube]


Скупа  сльоза  скотилась  по  лиці,
О,  скільки  довелось  їй  пережити!
Не  та,  осіння,  що  тече  по  склі,
Оця  не  зможе  душу  зачепити.

Це  -  зовсім  інша,  це  -  людська,
І  не  такий  у  неї  смак.
Це  -  не  проста  тече   вода...
Багато  має  ще  ознак...

Вона  -  страждання,  це  і  біль,
Хіба  розкажеш  це  словами?
Сльоза  стікає  мимовіль,
Хвилює  часто  все  ж  ночами.

Душа  не  плаче  від  безсилля,
А  лиш  тому,  що  вона  є.
А,  може,  просто,  що  недоля,
Не  радість,  жалю  завдає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000340
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 15.12.2023

Н-А-Д-І-Я

ПРИСМАК ДАВНИНИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ekkHfvHLQAg[/youtube]

Стара  елегія  любові,
Сплетіння  ніжних  слів  і  душ.
Все  зрозуміло  тут  з  пів  слова,
Я,  час,  прошу  тебе,  не  руш!

Гіркий  цей  присмак  давнини,
Коли  навколо  ніч,  як  море.
Нема  кого  у  тім  винить,
Що  посміхалися  їм  зорі.

Нехай  ця  музика   звучить,
Для  тих,  хто  цінить  почуття,
Хто  вміє  вірно  так  любить,
Бо  це  -  одна  краса    життя.

Повіяв  легкий  вітерець,
Із  тих  часів,  що  незабутні.
Запах  по-старому  чебрець,
Та  де,  роки,  ви   безтурботні?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000874
дата надходження 15.12.2023
дата закладки 15.12.2023

Катерина Собова

Унiверсальне iм'я

Молодий    татусь    вже    зрання
З    подарунками    носився:
В    нього    радісна      подія  –
Син    учора    народився!

Із    дружиною    вже    разом
Стали    думати,    гадати,
Щоб    було    все    за    законом:  
Яке    ім’я    сину    дати?

Дідусі    й    бабусі    хочуть,
Щоб    вчинили    їхню    волю:
Ім’я    внука    зразу    вплине
На    його      життєву      долю.

Враз    церковний    календарик
Баба    Ніна    відшукала,
Щоб    був    Ангел  –  охоронець  –
Тут    сама    вже    слідкувала.

Та    заплуталася    швидко,
Бо    всі      дати    поміняли,
І    тепер    пішла    розбіжність,
Кого    в    свята    називали.

Коля,    Петя,    Вася,    Вітя  -
Це    так    просто    і    банально,
Треба    щось    таке    шукати,  
Щоб    було    оригінально.

Ім’я,      вибране    дитині,
Благородно    щоб    звучало,
В    ситуаціях    життєвих,
Щоб    постійно    виручало!

-Ізяслав!    Це    -    супер!    Браво!  –
 Розсудила    мама    Ліза,-
Де    потрібно    -    буде    Слава,
А    де    вигідно    -    то    Ізя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000269
дата надходження 06.12.2023
дата закладки 14.12.2023

Катерина Собова

Догодив

Міля    й    Вова    нещодавно
Стали    разом    в    парі    жити,
Чоловік    старався    дуже,
Щоб    дружині    догодити.

-Принесу    тобі      я  каву,-
Сказав    милий      жінці    якось,-
Що    тобі    смакує    краще:
’’Нескафе’’,    чи,    може,  ’’Якобс’’?

-Принеси    таку,    щоб    зразу
Захотілося    співати,
З    ковтком    кожним    все    навколо
Починало    розквітати.

Щоб    блищали    зразу    очі,
Щастям    душу    розпирало,
А    ще,    милий,    дуже    хочу,
Щоб    кохання    в    серці    грало.

Вова    ніжно    усміхнувся,  
Поглядом    обміряв    Мілку,
На    одній    нозі    крутнувся:
-Зрозумів.    Несу    горілку.

Задоволена    дружина,
Бо    розумний    в    неї    Вова:
Всі    бажання    й    забаганки
Розуміє      із    півслова!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000654
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 14.12.2023

Веселенька Дачниця

Така наша доля

Як  ходила  доленька
По  м’якій  ріллі,
То  кріпнули  ніженьки
Ще  зовсім  малі.

Кріпніть,  кріпніть  ніженьки  
Шептала  земля…
Це  ж  Ваша  країна  -
Луги  і  поля  !

Це  ж  Ваші  простори,
Від  Карпат  до  моря  -
Набирайтесь  ніженьки
Сили  та  здоров’я  !

Міцні  стали  ніжки,
Розквітала  доля  -
Яструбом  на  землю
Впало  лихе  горе..

У  важку  годину  -
Каменем  рілля…
Не  квітує  –  стогне  
І  горить  земля  !

Доля  похитнулася  -
Всюди  бомби  –  жах  !
Та  стоїть  незламно
На  твердих  ногах!  

Не  топтати  землю,
Яка  силу  дала  -
Підняла  на  ноги
І  загартувала!

Кожен  хай  подумає,  
Що  він  утрачає
Перш,  ніж  говорити,  -
Моя  хата  скраю...

Така  наша  доля:
Землю  захищати  -
Вона  нас  ростила,
Як  рідная  мати  !                        В.  Ф.-14.11.  2023    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000782
дата надходження 13.12.2023
дата закладки 14.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

І зрозуміти, що ми вже не діти

А  ми  зустрілись  осінню  з  тобою,
Щоб  поділитись  радістю  й  журбою,
Вдихнути  аромати  милих  квітів
і  зрозуміти,  що  ми  вже  не  діти.

Торкнутись  миру  та  блакиті  неба,
А  більшого,  повірте,  і  нетреба,
Сказати  слово  ніжне  та  ласкаве,
Відчути,  що  життя  найкраще  з  нами.

Впіймати  погляд  рідний  і  привітний
Та  знати  -  найщиріший  він  і  вірний,
Схилитися  в  обіймах  і  завмерти,
Такі  хвилини  дійсно  не  зітерти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000805
дата надходження 14.12.2023
дата закладки 14.12.2023

Маг Грінчук

Ще не навчились…

Бруд  житейський  усіх  тиранів  виповз  на  поверхню.
Зло  -  хазяїв,  "праця"  -  крадіїв,  злочин  -  шкуродерів...
Вже  усього  довелось  на  Землі  нам  надивитись.
Не  навчились...  Тож  скільки  істотам  прийдеться  вчитись!?

У  серцях  живе  жадоба,  нездолана  крадіжка.
Правда  гине  в  похмурих  очах  і  на  -  чистих  ліжках.
Де  злочинність,  корупція,  підкуп  безмірно  течуть.
Люди  сумні  і  злі  ,  лиш  сльози    на  обличчі  печуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000757
дата надходження 13.12.2023
дата закладки 13.12.2023

Маг Грінчук

Душевні прояви…

Доброта  і  милосердя  -  багатоликі
І  потреба  у  них  на  планеті  повсякчас.
Навіть  тоді,  коли  немає  біди  й  лиха.
Навіть  там,  де  гори  спокійні,  здатні  мовчать.

Твердь  земна  не  хитається  ще  під  ногами,
Лід  не  скував    душу  кожної  людини...
Є  душевні  прояви  й  думки  зі  слідами,
Навіть  щось  ще  більше  -  любов  до  Батьківщини.

Має  свою  душу  кожна  істота  жива
І  у  чистій  душі  свій  дивний,  чутливий  світ.
...Трепетне  і  щемне  почуття,  як  не  ховай!
Це  усе  те,  на  чому  стоїть  життя  повік...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000590
дата надходження 10.12.2023
дата закладки 13.12.2023

Lana P.

ВІТЕР ФАНТАСТИЧНИЙ…

Вітер  фантастичний  розгойдає  човен,
Вимріяний  нами  на  морях  утіх,
Теплими  чуттями  він  по  вінця  повен,
Нас  не  залякає  атмосферний  сніг.                                                      10.12.23
20:45

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000670
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 13.12.2023

Віктор Варварич

Кохання ковток

З  тобою  в  щастя  поринаємо,
Випиваємо  кохання  ковток.
Жагучу  любов  ми  пізнаємо
І  до  ейфорії  зробимо  крок.

Золотий  ключик  відшукаємо
Відчинемо  до  свого  серця  шлях.
П'янку  насолоду  черпаємо,
Летимо  у  мрію  на  кораблях.

Наші  серця  повняться  любов'ю,
В  яких  палке  почуття  струменить.
З'єднаються  гарячою  кров'ю,
Яка  яскравим  багаттям  горить...

Зазвучить  мелодія  кохання,
Поєднаємо  палкі  почуття.
Ми  пізнаємо  наші  бажання,
Попрямуєм  разом  у  забуття...  

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000686
дата надходження 12.12.2023
дата закладки 13.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Неповторна соната

Вітер  заграв  неповторну  сонату,
Сміло  торкнувся  далеких  висот,
Мовби  відчув  глибину  експонату
Тих  дивовижно  зворушливих  нот.

Стукало  серце  у  такт  мимоволі,
Дихала  суть  та  життя  в  унісон,
Як  на  долоні  розхристані  долі
Ніжно  теплом  доторкалися  скронь.

Чулися  звуки  маніжно  незнані,
Кликали  в  далеч  казковості  снів
І  посміхалися  миті  бажані
В  дивному  трепеті  рідних  полів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000692
дата надходження 12.12.2023
дата закладки 13.12.2023

Любов Вишневецька

Листва кружится…

-  А  знаешь,  милый,  я  любила...
Тогда  ты  самым  лучшим  был!..
Но  вдруг  неведомая  сила
рвет  пару  крыл...

Повсюду  тают  солнца  блики...
Исчезла  в  небесах  лазурь...
Округа  крылась  ветром  диким...
Замерз  Амур...

Ох,  как,  родной  мой,  я  любила!
Тогда  таким  ты  нужным  был!..
Но  лился  шепот  средь  ухмылок...
-  Ты  изменил...

И  стал  чужим  вдруг...  безразличным...
Тепло  ладоней  позабыл!..
Слеза  застряла  средь  ресничек...
Уходит  пыл...

Листва  кружится  по  аллее...
Прохлада  больно  давит  грудь...
-  А  я  дышу...  и  не  надеюсь...
Ищу  свой  путь...

                                                                         12.12.2023  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000716
дата надходження 12.12.2023
дата закладки 13.12.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Полiт наживо (децима або еспiнела)

Припудрив  грішну  землю  перший  сніг,
Зима  не  пожаліла  дива.
З  летючих  хмар  -  політ  нажи́во  -
І  сніг  легки́й  -  для  втіх,  хоча  приліг.

Доноситься  бадьорий  сонця  сміх.
Задумлива  лиш  осінь  сива.
Спішить,  спішить  зима  вродлива.

Розкриє  щедро  сніжно-білий  міх,
І  пух  осяде  ніжно  на  поріг.
Хто  інших  радує,  -  навік  щасливий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000412
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 09.12.2023

Віктор Варварич

Мудра жінка

А  ви  загадкова  мила  пані,
Малюєте  цікаві  картини.
Життя  вирує,  як  на  вулкані,
Розвіюєте  сірі  рутини.

Ви  ловите  життєві  моменти
І  невтомно  крокуєте    вперед.
А  друзі  дарують  компліменти,
Вечорами  вас  зігріває  плед.

Ви  даруєте  всім  свою  любов,
Яка  привітно  нас  обіймає.
Одягаєте  душу  із  обнов,
В  ній  мелодія  щастя  лунає.

Ви  мудра  і  така  сильна  жінка,
Ваша  порада  снаги  додає.
Вишукана  й  щира  Українка,
Ми  всі  щасливі,  що  ви  у  нас  є.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000417
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 09.12.2023

Маг Грінчук

Щось не звичайне.

Все  тягнеться  в  світі  до  життя  лиш  поволі.
І  всьому  торжествує  тут  промінь  терпіння.
Перемога  гряде  одвічного  живого...
Хоч  не  всі  пізнали  почому  сіль,  людський  піт.

І  не  всі  роблять  зачин  для  завтрашнього  дня.
На  планеті  ще  є  що  славити,  звичайно.
Дивно,  не  цінують  труд,  бо  люд,  як  та  свиня...
Цю  біду  пустили  в  хату...  Щось  незвичайне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000435
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 09.12.2023

Веселенька Дачниця

Життя ніким не зупинити

І  прийде  ранок,  і  буде  день,                                    
Співати  будуть  солов’ї  ...                                          
Хтось  щось  знайде,  а  хтось  не  гляне        
На  оці  опуси  мої.                                                                        

Моє  бажання  -  лиш  почути                                          
Спів  звеселяючих  пісень,                                                
Що  так  торкають  серце  й  душу,                              
Дають  наснагу  в  хмурий  день.                                      

Життя  ніким  не  зупинити:                                          
Усе  міняється,  тече...                                                              
Хтось  собі  мовчки  відвернеться,                        
А  когось,  може  запече,                                                          

Коли    знайде  таке  для  себе,                                        
Що  теплом  душу  огорне  -                                              
В  годину  відчаю  і  смути                                                
Добром  згадає  і  мене.                                                            

Ніхто  ніким  не  застрахований  -                        
Є  всі  ми  грішники  в  житті...                                    
Відлетимо,  як  птахи  –  мрії,                                      
У  різній  час,  у  майбутті...                                              
                                                                         В.  Ф.-25.11.  2023  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000366
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 09.12.2023

Галина Лябук

Дух козацький зігріває.

Зимонька-зима  прийшла
Сльоту,  студінь  принесла.*
Не  хотілось    її  ждати,  
Мерзнуть  козаки-солдати.
Зимонька-зима  прийшла.

Захурделило  навколо,  
Сніжно-біле  покривало
Вкрило  все  і  бліндажі
У  зимовім  пейзажі.
Захурделило  навколо.

У  бою  в  мороз  і  сніг...  
Вам  вклоняємось  до  ніг.
Ворогам    -    непереливки,  
Свято  вірим,  козаченьки.  
У  бою  в  мороз  і  сніг...  

Дух  козацький  зігріває,
Хоч  й  окопи  замітає.
Сила,  віра  і  завзяття,  
В  душах  пломенить  багаття  -  
Дух  козацький  зігріває.

Молимось,  за  Вас  рідненькі.
Ви  тримайтесь,  козаченьки.
Вороги  і  їх  прокляття
Не  погасять  те  багаття.  
Молимось,  за  Вас  рідненькі!  


                                                       *    Сльота,  студінь    -    мокрий  сніг,  багнюка,  дуже  холодно.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000444
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 09.12.2023

Lana P.

Закована печаль…

Закована  у  лід  зими  печаль  -

Грудневі  постаралися  морози.

Як  жаль  мені  ось  цього  світу,  жаль  -

Ідуть  уприскувань  смертельні  дози.


P.S.  Світлина  автора  4.12.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000446
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 09.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Повір

Весна...це  дарунок  землі,
Краса...від  природи  мені,
Живу  ...і  ціную  життя,
Несу  ...все  тепло  в  майбуття.

Пройде...звук  неспокою  й  жах,
Лише...відгукнеться  в  думках,
Повір...у  найкраще  життя
До  зір...де  душі  почуття.

Схоплю...ніжні  мрії  свої,
Люблю...я  обійми  твої,
Жива...бо  у  серці  весна,
Дива́...ця  краса  неземна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999970
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 09.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Це святі почуття

Ти  приснись  у  ві  сні,
Підкажи  мені,  ненько,  дорогу,
Щоби  я  навесні
Прилетіти  могла  до  порогу.

І  відчула  ту  мить,
Лише  в  милих  і  мирних  мотивах,
Хай    душа  забринить
І  країна  розквітне  щаслива!

Посміхнеться  душа
І  відчутно  зрадіє  до  болю,
Ось  і  радість  прийшла,
Залишивши  лиш  спогад  журбою.

І  заграє  життя,
Заспіває  пташина  у  гаї,
Це  святі  почуття,
Які  тільки  відчуєм  в  розмаї.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000191
дата надходження 05.12.2023
дата закладки 09.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Осені печаль

Осені  печаль  розгубила  квіти,
В  смутку  вся  душа,  що  в  минулім  літо,
Звабливість  його  поселила  в  серці,
Ноти  чарівні  залишились  в  скерці.

Де  ж  ота  краса,  що  будила  вранці,
Промінь  золотий  на  моїй  фіранці?
І  земне  тепло,  що  так  гріло  тіло,
Серденько  моє  ніжно  тріпотіло.

Співи  солов'їв  у  саду  вже  стихли,
Ноти  гомінкі  до  весни  вже  зникли
Та  в  моїй  душі  тріпотить  надія,
Швидше  б  до  тепла  -  це  найкраща  мрія.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000324
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 09.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Мої думки

Сьогодні  думки  розлетілись  мої,
Мов  квіт  у  весняну  годину,
Лечу  в  найдорожчі  для  серця  краї
Відчути  зворушну  хвилину.

Впіймала  наснагу  та  світло  тепла
І  знову  я  лину  в  дорогу,
Де  мила  домівка  та  рідна  земля
І  стежка,  що  кличе  додому.

Вдихнути  б  усе  до  найменших  краплин,
Злетіти  у  вись,  ніби  пташка,
Обожнюю  миті  солодких  хвилин
Де  в  травах  сховалась  ромашка.

Найкраще  та  миле,  що  є  у  житті
Тривожить  і  гріє  роками,
А  кожна  частинка  на  рідній  землі
Летить  у  простори  думками.

Схилилась  і  знову  лечу  в  ті  краї
Де  рідна  для  серця  хатина,
А  в  слід  все  підштовхують  думи  мої,
Відчула,  що  знову  дитина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000467
дата надходження 09.12.2023
дата закладки 09.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Золота перлина

Заховалася  в  гаю  золота  перлина,
Влаштувала,  ніби  рай  чарівна  година,
З  листя  сплетений  вінок  виграє,  мов  зорі,
Розвівається  краса,  наче  хвилі  в  морі.

Так  чарує  та  бринить  горобина  мила,
Від  барвистого  тепла  я  уже  щаслива,
Причаїлася  в  гаю,  додала  ще  шарму
І  співаночку  з  вітрів  нам  дарує  гарну.

А  прощатися  ніяк  не  бажає  осінь,
Сяють  ніжні  барви  ще  у  красуні  й  досі
Та  вже  бачим  рідше  ми  дивні  колорити,
У  відпустку  пані  йде  готувати  свити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999823
дата надходження 30.11.2023
дата закладки 06.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Неземний сюжет

А  мене  зачарувала  пані  чарівна,
Мов  художниця  торкнулась  вміло  полотна,
У  мереживо  із  срібла  одягла  сади
Притрусила  сніжним  дивом  зморені  луги.

Повела  у  парк  за  місто,  як  в  літневий  час,
Там  з  тобою  ми  гуляли  ввечері  не  раз,
Де  співав  так  мелодійно  вітер  свій  мотив
Та  розносив  на  простори  світовий  порив.

Ще  сміливо  захопила  сквери  та  стежки,
Змалювала  неповторні  осені  листки,
Підійнялась  на  покрівлі  -  ось  зими  намет,
Пише  далі  чарівниця  неземний  сюжет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999662
дата надходження 28.11.2023
дата закладки 06.12.2023

Білоозерянська Чайка

На Варвару

Морози  Варчини
Чи  Бабин  день  –
А  скільки  втрачено,
Війна  іде.

Раніш  вареники
Й  добірний  мак.
Ішли  хрещеники  –
Свята,  зима…

Просили  Варку  ми:
Позбав  хвороб.
Тепер  лиш  цілими
Лишитись  щоб.

Снять  Україною
Малі  й  старі:
В  чужі  країни  їх,
з  тепла  дворів.

Сміх  вечорницями
Та  ворожба  –
Усе  насниться  нам
Вві  сні  хіба…

Де  танці  парами  –
Плачі  вдови.
Звемо  Варвару  ми:
Війну  урви!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000141
дата надходження 04.12.2023
дата закладки 06.12.2023

Маг Грінчук

Не розв'язана справа…

Коли  кожна  людина  живе  в  світі  з  Богом,
Примирення  легке  людини  з  людиною.
Якщо  Господь  з  висоти  не  чує  любові,
То  віра  вже  душу  істоти  покинула!

Із  недругом  ро́змир  -  не  розв'язана  справа.
Собі  ти  не  в  силі  відмовити  -  вижити...
Пізнав  спокуси  світу,  продав  і  державу.
Любити  Батьківщину  ти  відроду  не  звик.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000105
дата надходження 03.12.2023
дата закладки 06.12.2023

ТАИСИЯ

Волшебная нить.

Я        тебя        потеряла        из        вида.
Между            нами        снега        и        снега…
В        моём        сердце        застряла        обида:
Не        увижу        тебя        никогда….

Я          заботу        твою        не        забуду.
Комплименты        ты        мне        посвящал.
Я        уроки        твои        помнить        буду:
Ты        ошибки        мои        не        прощал.

Мы        с        тобою        красиво        дружили!
Среди        всех        ты        меня        отмечал.
Хоть        на        разных        планетах        мы        жили.
Задушевно          «на        ты»        величал!

Боль        разлуки        в        душе        затаилась…
Наши        чувства        нельзя        возродить…
Мне        как        будто        во      сне        всё        приснилось…
Нас        связала        волшебная        нить…

03.  12.  2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000079
дата надходження 03.12.2023
дата закладки 06.12.2023

Віктор Варварич

Кохання крізь час

Там  у  далекому  тумані
Наше  кохання  вирувало.
Жило  неначе  на  вулкані,
Свою  історію  писало.

А  серця  жагуче  кохали,
Малювали  свої  картини.
Від  почуттів  в  небі  літали
І  єднались  дві  половини...

Ми  були  щасливі  з  тобою,
Палко,  любили  і  кохали.
Ловили  зорі  під  вербою,
Ми  наші  душі  поєднали.

Я  віддавав  тобі  своє  тепло,
Ти  дарувала  закохані  миті.
Нам  із  тобою  так  добре  було,
Я  купався  у  твоїй  блакиті.

Разом  йшли  на  зустріч  долі,
Пізнавали  чисту  любов.
Ми  розстались  мимоволі,
Та  одягли  душі  з  обнов...

Світлі  і  чисті  почуття  -
Незаймані  наші  мрії.
Прискорюють  серцебиття,
Пишуть  спогади  в  сувії.

Незабутні  спогади  про  нас
У  моїм  серці  досі  живуть.
І  над  ними  непідвладний  час,
Вони  у  річці-життя  пливуть.

Кохання  з  роками  міцніє,
Його  гартує  важке  життя.
І  білосніжне,  як  лілії,
Прямує  із  нами  до  кінця.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000051
дата надходження 03.12.2023
дата закладки 06.12.2023

Ольга Калина

Святому Миколаю

Святий  Миколо-Чудотворцю,  
Молися  Господу  за  нас,  
Бо  ми  чекаємо,  мов  сонце,  
Дорогоцінний  мирний  час
І  довгождану  перемогу,
Бо  вже  несила  зло  терпіть,  
В  душі  тамуючи  тривогу,  
Щоденно  близьких  хоронить.  
Нічого  більше  не  благаєм,  
Лиш  тільки  орків  зупини,  
Хай  Україна  не  страждає,  
Нехай  не  буде  в  нас  війни!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000240
дата надходження 05.12.2023
дата закладки 06.12.2023

Інь-янь

Колись…

Колись  я  погладжу  ніжно  твоє  гарне  рукою  волосся,
Зігрію  обіймами  плечі  й  цілунками  встелю  долоні,
Колись  пробіжуся  рікою  і  запах  відчую  колосся,
Торкнуся  я  лагідно  пальців,  лишившись  в  п'янкому  полоні.

Колись  я  погляну  ніжно  в  твої  дійсно  бездонні  очі,
Сніданок  тобі  приготую  і  каву  смачну  у  світанок.
Колись  підійму  тобі  настрій,    і  сміх  скрізь  почую  дівочий,
Зустріну  в  обіймах  і  піду  з  тобою  кружляючи  в  танок.

Колись  я  промовлю  ніжно,  що  кохаю  тебе  дуже  міцно,
Відкрию  всі  разом  дверцята,  всі  фіранки  у  серці  для  світла,
Колись  я  наповню  по  вінця  грааль  чуттів  з  тобою  змістом,
Так  щоб  душа  твоя  й  моя  від  щастя  у  житті  розквітла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000257
дата надходження 06.12.2023
дата закладки 06.12.2023

Малиновый Рай

Поранене серце

Затиснуте  серце  в  лещата,
Від  болю  -"Рятуйте"-кричить,
Не  буду  я  більше  кохати,
Мене  від  кохання  болить."

Не  ждано,не  гадано  зрада
Як  лезом  пройшлась  по  мені,
Іди  і  про  мене  не  згадуй,
Не  бути  разом  нам,  вже  ні.

Не  гляну  в  твої  більше  очі,
Слів  добрих  тобі  не  скажу.
Геть  думать  про  тебе  не  хочу,
Тобою  вже  не  дорожу.

Дні  стали  темніші  як  ночі,
Та  виживу,сили  ще  є
Але  тебе  знати  не  хоче
Поранене  серце  моє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000038
дата надходження 03.12.2023
дата закладки 03.12.2023

Зелений Гай

Снігороби

Сніг  звичайний  без  оздоби
Нам  гартують  снігороби,
Зберігають  у  коморах
На  крутих  високих  горах.

Як  зими  пора  настане
Діють  разом  згідно  з  планом  —
Просівають  через  сито
Сніг,  що  зроблений  був  літом.

Йтиме  він,  однак  буває
Снігу  нам  не  вистачає  —
Снігороби  лінувались,
Влітку  схилами  валялись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000033
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 03.12.2023

Чайківчанка

НАВЧИСЬ СЛУХАТИ ТИШУ

Навчись  слухати  тишу,
Як  пробуджується  світ  від  сну.
Як  ніч    дитя  колише
Малює  дивну  казку  чарівну.

Навчись  слухати  тишу,
як  гойдає  листя  дуба,  вітер.
Пізнаєш  суть  найвищу  -
у  святім  писанні  із  літер.

Навчись  слухати  тишу,
Як  плаче  важко  дощ  за  вікном.
Шум  хвиль  -  ріку  найглибшу
Коли  побиває  птах  крилом.

Навчись  слухати  пташку,
Як  шумить  діброва,  ліс  і  гай.
Молися  коли  важко
Закохайсь  у  синій    небокрай.

Звільнись  від  стомлених  дум
Відпусти,  як  пташку  на  волю.
Вдихни  у  п'янкий  парфум
У  квіт  ромашки    в  чистім  полю.

Навчись  слухати    ручай,
Як  цвіркун  у  травах  цвіркоче.
Із  синіх  гір  водограй
Як  вода  дзвенить  та  плюскоче.

Навчись  слухати  небо,
Як  сонце  світанок  стрічає.
Більше  щастя  не  треба,
Як  соловей  пісні  співає.

Розлились  в  барвах  квіти
О  ,  яка  в  гармонії  краса!
 Дух  летить  понад  світом
Дарують  мить  щастя  -  небеса.




 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999850
дата надходження 30.11.2023
дата закладки 30.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Під мотив листопада

Під  мотив  листопада
Я  зустрітися  рада,
Щоб  побачити  очі,
Сни  згадати  пророчі.

Під  акорди  жоржини
Зачарують  хвилини,
А  у  звабливий  вечір
Вже  ніщо  не  перечить.

Тихо  тінь,  що  від  сонця,
Знов  торкає  віконця,
Дивна  річка  стихає,
Все  довкола  змовкає.

Засинають  всі  квіти,
Мов  малесенькі  діти
І  у  ночі  казкові
Сняться  сни  загадкові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999382
дата надходження 25.11.2023
дата закладки 27.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Осінній вальс

Ти  запросиш  на  вальс,  закружляємо  в  жовтому  листі,
Бач,  калина  стоїть  у  тендітно  барвистім  намисті
І  розкішний  пейзаж  вже  накинув  тендітні  вуалі,
Ми  пройдемо  не  раз  де  розкинулись  звабливі  далі.

Закружляємо  ми  у  танку  неповторнім  і  дивнім,
Ніжний  образ  краси,  відшукавши  чарівний  і  мирний
І  весь  трепет  душі  знов  відчуємо  в  кожному  русі,
Віддамось  почуттям  і  такій  дивовижній  спокусі.

І  у  митях  нічних  де  сховалася  ніжності  ласка,
Світ  для  нас  залишив  неймовірну  та  радісну  казку
І  у  сяйві  земнім  де  відчутні  всі  ноти  природи,
У  її  тишині  ми  відчуємо  смак  насолоди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999206
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 27.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Давайте будемо добріші! (акровірш)

[b]Д[/b]ивлюся  в  далеч  де  майбутній  світ,
[b]А[/b]  я  чомусь  вертаюся  у  юність,
[b]В[/b]елика  сила  почуттів  політ,
[b]А[/b]  згодом  додається  стиха  мудрість.
[b]Й[/b]ого  душа  розкрита,  як  завжди́:
[b]Т[/b]обі  й  мені  освічує  дорогу,
[b]Е[/b]х,  хочеться  так  мирної  весни,

[b]Б[/b]агатством,  щоб  торкнулася  порогу!
[b]У[/b]  ній  є  все  найкраще  та  просте,
[b]Д[/b]е  щастя  зародилося  з  любові,
[b]Е[/b]нергія  родини  -  то  святе,
[b]М[/b]илуючи  красою  наші  долі.
[b]О[/b]бійми  батька,  неньчині  слова

[b]Д[/b]е  стільки  теплоти  не  передати,
[b]О[/b]берігає  та  любов  жива
[b]Б[/b]арвінком  синьооким  біля  хати.
[b]Р[/b]адійте,  любі,  бережіть  тепло
[b]І[/b]  колисайте,  мов  свою  дитину!
[b]Ш[/b]ануйте  серцем,  бо  святе  воно
[b]І[/b]  дякуйте,  за  прожиту  хвилину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999067
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 27.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Магія душі

Я  Вам  пишу,  бо  знаю,  що  чекали,
Мого  листа,  немовби  квіт  весни,
Ті  слайди  найпрекрасніші  листали
У  сяйві  філігранної  краси.

Пробачте,  що  забрала  ваші  мрії,
Які  Ви  так  плекали,  берегли,
А  промінь  милий  пестив  мої  вії,
На  мить  здалося,  що  були  то  Ви...

Мене  ось  згадка  також  захопила,
У  ній  вбачалась  магія  душі,
Була  то  справді  чарівна  хвилина,
Коли  читали  вірші  Ви  мені.

Той  ніжний  погляд  відданий  і  вірний.
І  голос,  то  здіймався,  то  стихав,
Емоцій  світ  виразний  і  умілий
У  серці  ноти  назавжди́  лишав.

Хотілося  лиш  просто  знов  відчути:
Таку  приємну  та  блажену  мить,
Дівчам  тим  безтурботним  ще  побути
Й  насолодитись  ароматом  -  жить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998839
дата надходження 18.11.2023
дата закладки 27.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Спогад, як літо

Лягає,  стелиться  туман,
Легенько  падає  під  ноги,
А  в  мене  пишеться  роман
Про  найдорожчі  ті  дороги.

Ховає  смуток  і  печаль,
Затамувавши    дивний  погляд,
Не  зупинити  час  на  жаль
Та  і  не  бути  нам  вже  поряд.

Все  розчинилось,  все  пройшло,
Немовби  квіт  опав  із  вітів,
Лише  привабливе  чоло
Всміхалось  спогадом,  як  літо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998671
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 27.11.2023

Віктор Варварич

Твоє волосся

Золотом  сяє  волосся
І  довге  неначе  життя.
Лине  твоє  відголосся,
Пришвидшує  серцебиття.

А  коса  душу  зігріває,
Духмяним  ароматом  п'янить.
І  спогадами  обіймає,
Світлою  фарбою  золотить.

Ти  крокуєш  у  тепле  літо,
У  спогади  вертаєш  думки.
Йдеш  урочисто  -  розмаїто
І  сріблиш  ці  дзеркальні  струмки.

Ця  мить  вже  не  довго  триває
І  у  мрії  крокувати  час.
А  любов  серця  звеселяє,
Одягає  душу  із  окрас.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999381
дата надходження 25.11.2023
дата закладки 25.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Під мотив листопада

Під  мотив  листопада
Я  зустрітися  рада,
Щоб  побачити  очі,
Сни  згадати  пророчі.

Під  акорди  жоржини
Зачарують  хвилини,
А  у  звабливий  вечір
Вже  ніщо  не  перечить.

Тихо  тінь,  що  від  сонця,
Знов  торкає  віконця,
Дивна  річка  стихає,
Все  довкола  змовкає.

Засинають  всі  квіти,
Мов  малесенькі  діти
І  у  ночі  казкові
Сняться  сни  загадкові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999382
дата надходження 25.11.2023
дата закладки 25.11.2023

Віктор Варварич

Лікуєш душу мою

Вибрав  юну  закохану  весну,
Що  квіткою  розквітає  в  гаю.
Тобі  співаю  пісню  голосну,
Кохаю  палко  серед  розмаю.

Ловлю  у  тобі  закохану  мить,
Лікуєш  втомлену  душу  мою.
У  тобі  кохання  аж  струменить,
Віддаєш  жагучу  любов  свою.

Ти  моя  квіточка  особлива,
Пломенієш,  як  вечірня  зоря.
Ти  привітна  і  така  вродлива,
Полонила  принца  і  короля.

Тобі  хлопці  романси  співають,
Художники  дарують  картини.
А  поети  пісні  складаюють,
Ти  світло  моєї  батьківщини.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999352
дата надходження 24.11.2023
дата закладки 24.11.2023

Н-А-Д-І-Я

ОСТАННІ ДНІ ОСІННІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x9rEp3E2vMU
[/youtube]
Останні  дні  осінні
Не  радують  теплом.
Похмуре  небо  синє,
Немов  покрилося  сріблом.

Зима  зробила  спроби,
Чи  ждуть    її  уже?
І  кинула  морози  -
Чекає,  вірить,  жде.

Тихенько  притаїлась,
Підкинула  сніжок.
Та  з  осінню  зустрілась-
В  очах  був  холодок.

Нічого  не  сказала,
Свій  погляд  відвела.
Нахабство  її  знала,
Та  стала  все  ж  бліда.

Кипіло  все  від  злості,
Як  втамувать  злобу?
Чому  ж  це  крутять  кості,
Невже  престол  гублю?

Зима  тут  посміхнулась:
Ну  що,  моя  взяла?
До  неї  пригорнулась,
Ще  спочивать  пішла...

Осіннє  ніжне  сонце,
Пробилося  крізь  скло.
Раділо  чомусь  серце,
Чи    цій  зимі  на  зло?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999302
дата надходження 24.11.2023
дата закладки 24.11.2023

Віктор Варварич

Зима танцювала

Ясні  зорі  небо  осявали
І  освічували  до  щастя  шлях.
Наші  мрії  стежку  прокладали
І  розпорошилися  у  полях.

Вже  за  обрій  сонце  полетіло,
Заховало  стривожені  думки.
У  ліхтарях  світло  мерехтіло,
Та  втекло  ген  у  сріблясті  струмки.

В  високих  горах  на  полонині,
Гуцул,  юну  гуцулку  покохав.
Відгомін  осені  у  долині,
Сніжок  припорошив  і  заховав.

Білосніжна  зима  танцювала,
Сніжинки  полетіли  до  землі.
І  красою  нас  зачарувала
Та  пройшлась  у  вишитім  камзолі.

А  ми  з  тобою  біля  каміна,
Випивали  кохання  аж  до  дна.
Вогонь  смакував  сухі  поліна,
В  серцях  бриніла  кохання  -  струна.  

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999014
дата надходження 20.11.2023
дата закладки 20.11.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2023

Любов Іванова

НЕ ПЛАЧ, МАТУСЮ

[b]В  розмовах  син  просив  "Не  плач,  матусю!
Я  у  боях  бороню  рідний  край.
Здолаєм  ворогів,  я  повернУся
Спечеш  мені  духмяний  коровай.

Зберемо  рідних  й  друзів  за  столами,
О!  Скільки  втіхи  буде  і  розмов.
А  в  храмах  дзвони  поміж  куполами
Озвучать  радість  -  мир  до  нас  прийшов...

Плекала  мати  віру  кожну  днину,
І  вірила  -  Всевишній  вбереже.
Та  що  ж  це  !!  Що!!  Привезли  домовину...
Невже  це  правда,Боженьку  !!  Невже  !!!

Погасли  всі  найкращі  сподівання,
Порвалась  віри  і  надії  нить..
Які  ж  матусі  випали  страждання
І  де  ж  ті  сили  горе  пережить...

Зібрались  друзі,  рідні  і  знайомі...
Є  на  столі  духмяний  коровай.
Чола  торкнувся  сонця  ніжний  промінь
Шепоче  мати  -"З  Богом  спочивай..."

Життя  віддав  за  неньку-Україну  
В  серцях  залИшив  невмирущий  слід.
І  птахом  білим  в  небеса  полинув...
-Герою  слава,  -  стелиться  услід.[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999037
дата надходження 20.11.2023
дата закладки 20.11.2023

Крилата (Любов Пікас)

Вір у себе

Оповідання

     Жили  були  три  дівчинки  –    три  вірних  подруженьки:  одна  біловолоса,  друга  –  чорнокоса,  а  третя  –  руда,  як  абрикоса.  Дружили  дівчатка  з  малих  літ.  Одна  кричала  при  зустрічі:  «Привіт!»  Друга  казала:  «Вітаю!»  Третя  промовляла:  «Здоров’я  бажаю!»  Одну  звали  Оксана.  Другу  –  Діана.  А  третю  –  Мар’яна.    Оксана  любила  малювати.  Діана  –  співати.  А  Мар’яна  –  книжки  читати.    Оксані  її  подруги  на  день  народження  кольорові  олівці,  фарби,  альбоми  й  розмальовки  дарували.  Діані  –  мікрофон,  книги  з  нотами  і  текстами  пісень,  шпильки  до  волосся,  набори  дитячі  косметичні.  А  Мар’яні..  ну,  звісно,  що  –  книги.  Оксана  й  Діана  ходили  на  заняття  до  Школи  мистецтв:  одна  там  училася  малювати,  друга  –  співати  й  на  гітарі  грати.  Обидві  брали  участь  у  різних  конкурсах.  Діану  мама    записала  до  літературної  студії.  В  ній  дівчинка  під  керівництвом  учителя  вивчала  основи  літературознавства.  Слухала,  читала  також  твори  відомих  письменників  і  сама  пробувала  щось  складати:  загадки,  прислів’я,  вірші,  есе.
     Усіх  трьох  подруг  часто  залучали  до  проведення  класних  і  загальношкільних  свят.  Одна  картини  виставляла,  друга  співала,  третя    артистично  чужі  вірші  читала  чи  щось  зі  свого  написаного  або  у  виставі  якусь  роль  грала.  Це  їй  вдавалося!    
   Багатьом  дітям  подобалось  те,  що  Оксана,  Діана  та  Мар’яна  –  дружні,  що  займаються  тим,  до  чого  мають  покликання.  Та  були  і  такі,  які    заздрили  дівчатам,  називали  їх  вискочками.  Деякі    навіть  насміхалися,  як  от  Ліда,  яка  сказала  якось  Оксані,  Діані  та  Мар’яні    після  того,  як  вони  заявили,  що  після  школи  розвиватимуть  свої  творчі  уміння  й  оберуть  професії  згідно  поклику.  
- Вважаєте  себе  крутими,  супер  талановитими?  Приземліться!  Таких,  як  ви  тисячі.  Ти,  Оксано,  далеко  не  Марія  Примаченко  чи  Іван  Марчук.  Тобі,  Діано,  до  рівня  Квітки  Цісик  чи  Соломії  Крушельницької,  як  землі  до  неба.  Та  й  ти,  Мар’яно  –  не  Леся  Українка  чи  Ліна  Костенко.  На  таку  вершину,  як  вибрались  названі  мною  особи,  вам  не  зійти.  Тому  виберіть  собі    щось  більш  приземлене  –  професію,  яка  точно  даватиме  прибуток.    Моя  мама,  наприклад,  вважаю,  правильний  вибір  у  свій  час  зробила  –  стала    власницею  продуктової  крамнички.  Так,  на  початках  мусила  добре  собою  потовкти,  зате  тепер  у  неї  грошей  –  кури  не  клюють.  Як  вийду  зі  школи  й  повчуся  2  роки  в  училищі,  то  теж  свій  магазин  відкрию.  Продаватиму  те,  що  буде  користуватися  попитом  у  людей.  
- І    моя  мама,  зробила  висновок,  обрала  потрібну  професію,  -    мовила  Галя,  Лідина  подруга.  -  Вона  –  манікюрниця.  Має  стабільний  дохід.  До  неї  люди  в  чергу  записуються.  І  я  буду,  як  мама.
- А  моя,  ви  знаєте,  -    вчителька  математики,  -  додала  Юля.  –  Я  теж  хочу  йти  стежкою  вчительства  –    тільки  вчити  дітей  не  математики,  а  англійської  мови.  Так,  з  дітьми  працювати  непросто,  ще  й  наш  час,  але  хто  хоче,  може  знайти  з  ними  спільну  мову.  Є  ще  у  професії  вчителя  і  такі  плюси  як  робота  до  обіду,    репетиторство.    
- Та,  будь  ласка,  вибирайте  собі,  дівчата,  професії,  які  хочете.  Це  ваше  право.  А  наше  –  вибирати  те,  що  ми  хочемо,  -  відповіла  Ліді,  Галі  та  Юлі  Оксана.
- Саме  так,  -  потвердила  Діана.
- Згідна  зі  своїми  подругами,  -  сказала  Мар’яна.
Минуло    20  років.    Ліда,  Галя,  Юля,  Оксана,  Діана  та  Мар’яна  прибули  до  рідної  школи  на  зустріч  однокласників,  яку    організувала  їхня  класна  керівниця  Уляна  Романівна.      Вона  запропонувала  кожному  своєму  колишньому  учню  розповісти  коротко  про  себе.  Юля  разом  зі  своїм  чоловіком  відкрила  невеличке,  та  затишне  кафе  в  районному  місті,  Галя  –  орендувала  кімнату  для  салону  краси,  Юля  стала  вчителькою  англійської.  Оксана  поїхала  до  столиці,  вийшла  заміж  за  киянина,  з  яким  разом  навчалася  в  Арт  академії  сучасного  мистецтва  ім.  Сальвадора  Далі,  залишилася  жити  в  Києві.  Працювала  у  видавництві,    малювала  картини  на  виставки  та  продаж.    Здобула  нагороди,  премії.  Діана  стала  солісткою  Львівського  оперного  театру  ім.  Соломії  Крушельницької.  Разом  із  трупою  акторів  театру  їздила  на  виступи  в  різні  країни.  Вона,  як  і  Оксана  була  відзначена  різними  нагородами.  Мар’яна  закінчила  Львівський  фаховий  коледж  культури  мистецтв,  у  якому  вивчала  бібліотечну  справу.  Вона  стала  директоркою  однієї  із  львівських  бібліотек.  За  остання  десять  років  видала  два    романи  і  три  збірки  віршів  на  різні  теми.  За  свою  творчість  так,  як  і  її  подруги,  отримала  нагороди:  за  роман  –  міжнародну  премію,  за  збірку  патріотичних  віршів  –      літературну  премію  від  Львівської  облради.    Ліда,  Галя  та  Юля  опустили  голови,  коли  почули  від  своїх  однокласниць  таку  інформацію.  По  звершенні  виступів  вони  підійшли  до  трьох  дівчат-подруженьок  і  вибачились  перед  ними.
- Віра  може  багато,  -  сказала  Оксана.  –  Ми  вірили  в  себе.
- Праця  може  багато,  -  мовила  Діана.  –  Ми  багато  працювали,  здобували  знання,  вдосконалювали  свої  вміння.
- Душа  може  багато,  -  додала  Мар’яна.  –  Ми  йшли  за  її  покликом,  з  радістю  й  любов’ю  займались  тим,  чим  займались.
- Шана  вам,  -  з  повагою  вклонилася  дівчатам    Ліда.  Галя  та  Юля  зробили  те  саме.
- Вчителько!  Друзі!  У  мене  виникла  ідея!  Я  б  хотіла  десь    через  місяць  на  вихідних  організувати  виставку  своїх  картин  у  рідному  місті!  –  мовила  Оксана,  коли  після  спільного  обіду  у  міському    кафе  прощалася  з  однокласниками  і  класною  керівницею.
- Похвально!  –  сказала  Уляна  Романівна.  –  Організовуй!  Я  чим  зможу,  допоможу.
- Думаю,  я  б  у  цей  час  могла  привезти  двох-трьох  артистів  зі  свого  оперного,  і  ми  б  заспівали  на  сцені  місцевого  ПК,  -  підхопила  хвилю,  яку  випустила  Оксана,  Діана.
- Чудово!  –    вигукнула  класна  керівниця.
- Тоді  мені  потрібно  буде  провести  літературну  зустріч,  і  бажано  у  бібліотеці  ПК.    Прийдете,  на  наші  заходи,  дорогі  однокласники?  -  спитала  Мар’яна.
- Так,  звісно!  –  закричали  й    заплескали  всі  у  долоні.    
- Тоді  за  мною  обід!  –  сказала  Ліда.
- Ми  допоможемо  тобі  його  організувати,  -  підхопили  інші.  
Однокласники  обійняли  свою  вчительку,  пообнімали  одне  одного  і  розійшлися.  
   За  місяць  все,  що  запланували,  зробили.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999027
дата надходження 20.11.2023
дата закладки 20.11.2023

Віктор Варварич

Бережіть друга

Друг  ніколи  не  зрадить,
Завжди  підставить  плече.
Гнів  йому  не  завадить,
Хоч  в  його  серці  пече.

Поряд  із  нами  крокує,
Дарує  усмішку  й  тепло.
Ранені  серця  лікує,
Проганяє  від  тебе  зло.

Злі  нотатки  не  напише
І  не  гострить  тихо  меча.
Друг  ніколи  не  залише,
Не  рубає  все  від  плеча.

Бо  життя  дружбу  формує,
Гартує  на  міцність  вогнем.
В  дружбі  любов  домінує,
Огортає  своїм  плащем.

Дружбою  треба  дорожити,
Вона  з  нами  йде  до  кінця.
Безкорисливо  любити,
Проганяти  смуток  з  лиця...
 
©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998944
дата надходження 19.11.2023
дата закладки 20.11.2023

Маг Грінчук

Досить…

Довірлива  людина  в  обіцянках  купалась,
Але  мрії  мінливі  у  солдатській  печалі...
Осіннє  дихання  вляглося    на  скроні  мої.
І  хтось,  ніби  той  камінь  кинув  у  серце  мені.

Нас  всіх  у  державі  зносять  на  будматеріал.
Довірливость  тут  розбилась  у  скорботі  їхній.
...І  двері  закрились  на  небі,  не  дав  інтервал.
Нам  досить  склепу  сирого  і  дивитись  на  них!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998949
дата надходження 19.11.2023
дата закладки 20.11.2023

Теодот

СПОЧИВАЙ У МИРІ, БРАТЕ

                                     До  річниці  початку  повномасштабної
                                     російсько-української  війни  

                                     Усім  загиблим  молодим  воїнам
                                     України  посвячується

                                                 Спочивай  у  мирі,  брате,  
                                               не  ти  вибрав  долю,  
                                               що  так  рано  привела
                                               тебе  у  могилу.  
                                                 Хай  не  плаче  твоя  мати
                                               гіркими  сльозами,
                                               не  тужить  дівчина  
                                               довгими  ночами.  
                                                 Не  тривожся,  милий  друже,  
                                               що  не  будував  хати,  
                                               не  водив  ти  сина
                                               добрими  стежками,  
                                               не  садив  ти  дерева
                                               в  лузі  над  водою,  
                                               не  сумуй  над  тим,  козаче,  
                                               не  ти  вибрав  долю.  
                                                 Бо  підняв  ти  духа  свого
                                               високо  до  неба,  
                                               й  повела  тебе  дорога  
                                               на  твою  Голгофу.  
                                                 Не  сам  був  ти,  ранній  цвіте,  
                                               в  останню  хвилину,  
                                               духом  був  я  із  тобою,  
                                               весняної  днини.  
                                                 Не  судилося,  юначе,  
                                               щасливої  долі,  
                                               кров,  пролитая  тобою,  
                                               омила  ту  землю.  
                                                 Коли  там,  в  високім  небі,  
                                               переможний  гімн  заграє,  
                                               подивися  на  Вкраїну,  
                                               й  згадай  мене,  брате...  

                               
                                                               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974913
дата надходження 24.02.2023
дата закладки 18.11.2023

Lana P.

Тихоокеанське…

Знімає  втому
Тихоокеанською  
Хвилею  вечір.

Світлина  автора  13.11.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998546
дата надходження 14.11.2023
дата закладки 15.11.2023

Надія Башинська

РАДІТИ ЧАС!

Просить  земля:"Хмариночко,  полий!"
Хмаринка  полила  б,  та  стільки  нема  сили.
Та  ось  з'явились  хмарки,  звідкіля?...
й  громи  так  грізно-грізно  задзвеніли.

І  вже  шумить,  іде  рясненький  дощ,
бо  ліс  і  поле  сизі  хмари  вкрили.
Радіють  яблуні  та  груші  у  саду,
умився  персик,  напилися  сливи.

Повивсь  сміливо  вгору  виноград,
у  вишеньок  розчервонілись  щічки.
На  грядці  веселяться:"От  так,  так...",
під  листя  лиш  ховаються  порічки.

Вони  такі  маленькі.  Налякав
їх  дощ  рясний  і  грізний  грім.  Не  знали,
що  на  це  свято  -  диво  дощове,
уже  давно  навколо  всі  чекали.

Воно  прийшло.  Прийшло!..  Радіти  час,
бо  життєдайної  все  сили  набереться.
А  поміж  хмар  веселочки  дуга
до  всього  світу  радо  усміхнеться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998604
дата надходження 15.11.2023
дата закладки 15.11.2023

геометрія

А ЛІТА НІБИ Й НЕ БУЛО (2)

                                       Дивлюсь  в  вікно,  дерева  голі,
                                       Я  не  одна  уже  живу,
                                       Живу  у  сина  я  сьогодні,
                                       Й  тягар  життя  свого  несу...

                                       Діти  мої,  внуки  і  друзі,
                                       Допомагають  мені  жить,
                                       І  хоч  живу  в  сімейнім  крузі,
                                       Думки  в  Долинську  знов  пливуть.

                                       Там,  у  Долинській,  мій  будинок,
                                       Вже  більше  року  сам  стоїть,
                                       І  не  чекає  він  обжнивок,
                                       Пустка  й  йому  певне  болить...

                                       Були  там  й  радості,  і  болі,
                                       В  моїм  минулому  житті...
                                       Моє  життя  -  це  іспит  долі,
                                       У  не  простім  моїм  бутті...

                                         І  я  молюсь  щоденно  Богу,
                                         Щоб  допоміг  спинить  війну,
                                         І  знов  дивлюся  на  дорогу,
                                         І  перемоги,  як  всі  жду...

                                         Мені  болить  війна  в  країні-
                                         За  кожне  місто  і  село,
                                         І  за  людей,  й  за  їхні  долі,
                                         І  літо  знову  щоб  прийшло...

                                         А  ще  так  хочеться  сьогодні,
                                         Щоб  все  хороше  в  нас  було,
                                         Щоб  люди  всі  були  здорові,
                                         Й  щоб  літо  в  кожного  цвіло...  

                                         І  щоб  війна  швидше  скінчилась,
                                         І  більш  щоб  воєн  не  було,
                                         Щоб  гарні  сни  усім  нам  снились,
                                         І  літо  всім  несло  тепло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998484
дата надходження 13.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Н-А-Д-І-Я

ДЕНЬ І НІЧ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VPecpAeYWhQ[/youtube]

За  високою  горою,
Проживає  ніч.
З  днем  не  встрінеться  ніколи,
Живуть  в  різнобіч.

Вийде  нічка  погуляти,
День  чомусь  ще  спить.
У  думках  -  його  обняти,
Як  оце  зробить?

Так  за  це  невдячні  долі,
Робить  все  на  зло.
Завдає  обом  їм  болі,
Як  не  повезло!

Місяць  все  це  розуміє.
Як  допомогти?
Чи  зробити  це  зуміє,
Як  кохання  зберегти?

Кинув  якось  срібну  стежку,
Може,  ж  зведе  доля?
Так  хотів  продовжить  казку,
Марні  всі  зусилля...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998377
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Надія Башинська

ПОРАДІЙ!

Під  ногами  килим...  шелестить  
лист  опалий,  кольорами  квітне.
Морозцем  вже  пахне,  заіскрить  
незабаром  покривало  сніжне.

У  весни  є  килим-оксамит,
землю  вкриє,  цвітом  забуяє.
Сонцем  ясним  літо  звеселить,
райдужними  барвами  заграє.

Є  в  житті  у  кожного  пора,
коли  доля  сонцем  обігріта.
А  якщо  повіють  холоди,
їм  на  зміну  знову  прийде  літо.

Під  ногами  килим...  шелестить  
лист  опалий,  кольорами  квітне.
Морозцем  вже  пахне...  порадій,
вміє  гріти  й  покривало  сніжне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998378
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Маг Грінчук

Не погасить рани

У  смертного,  останнього  рубежу
Стоїш  навіки.  Гранітні  долоні...
Душа  лиш  там  -    на  небі,  без  міражу,
Хоч  кров'ю  освячений  вічний  твій  сон.

Стоїш...  І  в  руках  остання  граната.
...Багрове  полум'я  струїться  без  слів.
Тут  серце  батька  і  сина  і  брата.
Їх  сила  дихання,  вже  мають  свій  спів...

І  горе  людське  достигло  в  мовчанні.
Не  тушить  сльоза  багрове  полум'я.
Притулок  їхній  не  погасить  рани,
Де  хвиля  правди  цікава  поволі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998418
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Lana P.

Танцює вітер…

Танцює  вітер.  Реверанс.

Удвох  тримаємо  баланс,

Знімаємо  утому

На  диханні  одному.


Човни  готуєм  у  світи,

Щоб  океан  перепливти,

І  мовчимо,  як  риби,  - 

Аж  тріскаються  глиби.


В  полоні  місячних  очей,

У  ду́ші  скрапує  єлей,

Під  відгуки  прибою.


Магічне  слово  із  грудей,

В  обіймах  зоряних  ночей,

Летить  у  світ  луною.          12.11.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998419
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Н-А-Д-І-Я

ПІДКРАДАЛАСЬ СІРА МИШКА ( КАЗКА)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TyqxoCd1XDA[/youtube]

Підкрадалась  сіра  Мишка,
До  Котячого  хвоста.
Йшла  повільно:  тишком  -  нишком,
Та  яка  була  мета?

Спав  мій  Котик  солоденько,
Хіба  чув  він  цю  біду?
Була  Мишка  вже  близенько,
Кіт  не  чув  легку  ходу.

Заглядав  колись  він  в  нірку,
Хотів  Мишку  цю  зловить.
Та  вона  втікла  у  шпарку,
(  Це  все  важко  уявить!)

Заховалась  під  диван,
Кіт  усе  ж  її  чекав.
Але  що  це?  Там  капкан?
Малу  Мишку  налякав.

Ой  як  пахло  м"ясо  там,
Та  її  не  обдурити.
(Вона  приклад  всі  котам).
Все  ж  хотілось  надкусити.

На  дивані  спав  господар,
Раптом  голосно  він  чхнув.
Мишку  страх  тоді  пройняв..
Тут   мій  Котик  позіхнув.

Що  за  пахощі  такі,
Чи  це  Мишка  на  свободі?
Лапки  скочили  легкі,
Бачить  -  Мишка  при  нагоді.

А  вона  у  нірку  шмиг,
Не  дістанеться  Коту.
Не  було  в  ту  ніч  інтриг,
Всі  пішли  у  дрімоту...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998428
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Валентина Ланевич

Пливе човен по заплаві

Пливе  човен  по  заплаві,
Над  ним  сонце  в  горі  грає.
Думки  ґречні  човняреві
В  серце  нехотя  кидає.

Проминають  дні  за  днями,
Біжать  стрімко  з  течією.
Розгорнув  би  їх  руками,
Була  б  тільки  лиш  моєю.

Та,  щось,  ніби  поміж  нами
Невидиме  оку  стало.
Не  відгониш  його  снами,
Не  креснеш  вогонь  кресалом.

Як  немає  іскри  в  душах,
Що  коханням  в  світі  зветься,
Не  знайдеш  на  морях  й  сушах,
Що  не  в’яжеться  -  минеться.

Бо  в  кохання  така  сила,
Котра  все  в  житті  здолає.
Вона  двом  лаштує  крила  -
З  вітром  в  небо  підіймає.

І  у  щасті  і  у  горі,
Чим  би  в  серце  не  кололо,
Двох  кохання  -  в  ночі  зорі
Й  вузлувате,  та,  все  ж  -  коло.

Божий  промисел  без  ліку,
Що  дається,  як  пізнання.
Жити  в  парі  -  скільки  віку  -
Долі  дань,  як  те  світання.

12.11.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998442
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Н-А-Д-І-Я

ДВІ ЧЕРВОНІ СМУЖКИ ( ГУМОР)

Показала  Мишку  Дашка,
Дві  червоні  смужки.
На  душі  так  стало  важко:
Нащо  ці  пелюшки?

Крик  дитячий  невгамоний
З  ранку  й  до  світанку.
Так!  Той  вечір  був  чарівний,
Що  тривав  до  ранку.

Що  ж  тепер  отут  робити?
Помилок  не  справить.
Чи  покинуть,  чи  любити?
Як  усе  оце  поправить?

Утікти  -  найкращий  вихід,
Може,  за  кордон?
Там  пожити  трохи  тихо...
Не  пуска  ж  закон.

Поки  думав,  поки  мріяв,
Час  не  може  ждати.
Нащо  все  це  заподіяв?
Вже  не  може  спати.

Раптом  стука  хтось  у  двері:
Здрастуй,  любий  тато!
Це  наступний  з  його  серій:
Дітки  -  винуватий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998312
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 11.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Мудрості урок

Ох,  як  же  важко  в  світі,  тобі  мово,
Витримувати  фальш  і  суєту,
А  так  хотілося,  щоб  все  чудово
Звучало  у  довершенім  рядку.

Душа,  мов  світ,  всміхаючися  долі
Збагачувала  ніжністю  красу,
Хотілося,  щоби  слова,  мов  зорі
Спускались  тихо  в  ранішню  росу.

І  колорити  вабили  безмежні,
Малюючи  красою  кожен  крок,
Емоції  прекрасні  та  бентежні
Нам  дарували  мудрості  урок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998290
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 11.11.2023

Lana P.

ОСІНЬ ПІДКРАЛАСЬ…

Осінь  підкралась  до  саду,
Вітер  з  піснями
Сумно  звиває  блокаду
Із  теплоднями.

Ніжиться  солод  в  повітрі  -
Пурхають  мрії.
У  заспокійливім  світлі  -
Плин  ейфорії.

Буйством  химерних  історій
Виграє  конкурс  -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      
Як  нагорода  в  декорі
Випнувся  крокус.                                                                            

Хлипає  за  журавлями  
Небо  плямисте.
У  декупажі  місцями
Листя  охристе.

Пустить  пишноти  на  страту,
В  холод  безжально,
У  хуртовину  патлату
Зникне  прощально.                                    



         Жовтень-листопад  2023

P.S.  Восени  розквітнув  крокус  (на  світлині).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998292
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 11.11.2023

Н-А-Д-І-Я

ГНІТИТЬ НЕСПОКІЙ ДНІВ СУМНИХ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wUncv5RqmgE

[/youtube]  

Життя   не  мед  і  не  гірчиця,
Це  -  серединка  серед  них.
Все  ж  долі  треба  підкоритись.
Гнітить  неспокій  днів  сумних.

А  ми  все  ж  боремось,  бо  знаєм,
Проходить  все  і  це  пройде.
Притишим  хід  і  все  чекаєм,
Що  день  наступний  принесе.

Та  час  омріяний  далеко,
Він  не  спішить  чомусь  до  нас.
Його  чекаєм,  хоч  й  нелегко,
Терпіння  маєм  про  запас.

Чекаєм  долі  подарунки,
Ми  їх  виглядуєм  під  час.
З  нею  не  ведемо  ми  рахунки,
Надіємсь,  буде  нам   ще шанс.

Отак  із  вечора  до  рання,
Чогось  чекаєм   у  житті.
І  не  втрачаєм  сподівання...
Не  завжди  ж  жити    у  біді...




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998248
дата надходження 10.11.2023
дата закладки 11.11.2023

Н-А-Д-І-Я

СКОТИЛАСЬ КРАПЛЯ ПО ВІКНІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Dbn-VkE7ebU[/youtube]

Ввійшла  повільно  осінь  в  душу,
Скотилась   крапля  по  вікні.
Прийняти  осінь  я  все  ж  мушу,
Неначе  ж  родичка  мені.

Вже  відгриміли  літні  грози,
Сховалась   радість  по  кутках.
А  осінь  все  ж  несе  погрози:
Не  втримать  літо  у  руках.

У  косах  срібні  павутинки,
В  очах  вже  блискітки  не  ті.
В  життя  прийшли   уже  обжинки,
Збирати  помилки  свої.

З  тобою  можна  сумувати,
І  пожалітись  на  життя.
Та  часто  зможем  вдвох  поплакать,
Таке  зробила  відкриття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997747
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023

Надія Башинська

ВІТЕР ЗНОВ ГРАЄ НА ФЛЕЙТІ…

Вітер  знов  грає  на  флейті...
хмари  збирає  у  танок.
Потім  їх  знов  розганяє,  
вийшовши  зранку  на  ґанок.

Іноді  плакати  стануть:
-  Ну,  для  чого  ми  зібрались?
Вітер-дебоша  всміхнеться:
-  Та  ж  то  ми  так  розважались!

Сердяться  хмари...  аж  сірі
від  хвилювань.  Я  не  знаю,
як  можна  так  жартувати?
А  вітер  ховається  в  гаю.

Там  почекає...  Розбіглись?
Він  тоді  знов  закружляє.
Осінь  золотить  листочки,  
вітер  тихенько  зриває.

Часто  буває  закриють
все  небо  хмари  ті  вперті.
Золотом  сіється  осінь...
вітер  знов  грає  на  флейті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997757
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023

Катерина Собова

Виправдалась

Шестикласницю    Людмилу
Відчитала    мати:
-Щось    ти,    доню,    дуже    рано
Стала    дівувати.

Що    за    одяг    -    топ    і    шорти?
Пупа    оголила,
Безсоромнице,    сьогодні
В    школу    так    ходила!

Тебе    вчора    відшукала
Я    на    дискотеці,
А    сидіти    тобі    треба
У    бібліотеці.

-Мамо,    тихо,    розберемось,-
Мовила    Людмила,-
Он    в    казках    -    які    герої?
А    вони    всім    милі.

Попелюшка      йшла    додому  
 З    останнього    танку,
Бо    вже    мали    заспівати
Півні    на    світанку.

А    Дюймовочка    заміжня,
Що    скрізь    виробляла?
На    крота    їй    наплювати,
З    Ельфом    загуляла.

А    Тарзан    по    лісі    бігав
Без    трусів,    весь    голий,
І    всі    його    поважали  
 За    такі    приколи.

Білосніжка    вела    себе
Дуже    аморально:
Всі    сім    гномів    жили    з    нею,
То    це    як?    Нормально?

Мама    -    жінка    дуже    мудра
(Сивина    у    скроні),
Але    тут    вона    не    знала,
Що    сказати    доні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997766
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Бринить колишнє (квадратне римування)

Хіба  забудеш?
Слова,  що  говорив
Проникли  в  душу
Непомітно  так.
Яскраві  будні,
Бадьорості  порив
Влягався  плюшем,
відчувався  смак.

А  зараз  тиша,
Осінняя  журба.
Вже  дні  пожовкли,
Схилена  трава.
Сумує  вишня,
І  тих  думок  юрба.
В  минулім  жовтні
Пам'яті  ужва.

Якби  вернути
Ніжності  хвилини.
Чуттів  всесилля,
Бо  ніби  гріє.
Поникла  ж  рута,
Холодніє  днина.
Слабіють  крила,
Слабіють  мрії.

І  вже  не  можна
Повернути  долю.
Не  стане  вишня
Молодою  знов,
Бо  осінь  схожа
На  луну  у  полі.
Бринить  колишнє,
Мов  душевний  схов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997768
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023

Маг Грінчук

Вальс

Різні  обличчя,  вік  і  водночас  -  щось  спільне  в  усіх.
Вальс  об'єднав...  Це  найтонше  торкання  до  серця.
Музика  витончена,  легка  і  рухи  -  на  втіху.
Доказ  тому,  хто  поруч  з  тобою,  хто  знає  все...

Музика  тут  вражає  поетичністю,  ніжністю.
Все,  ніби  казка,  ніби  наснилось...  Жива  любов.
Люди  вальс  танцюють  повсюди  не  за  вірністю  ніг.
Радість,  натхнення...  У  глядачів  багато  розмов.

Люди  завжди  шепочуть:"Вони  мабуть  закохані".
Вальс  -  спів  вітру,  мелодія  душ,  зачарування...
Це  і  ніжна  квітка  ,  жива  вода  з  чужим  докором,
Поцілунок  зворушливий,  легкий  -  сподівання...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997780
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023

Віктор Варварич

Вітаю з Днем народження!

Осінні  барви  душу  веселять,
Вистиляють  золоті  килими.
І  тебе  упіймати  норовлять
Та  огортають  своїми  крильми.

Ти  чарівна  неначе  квітка,
Яка  розцвіла  як  дивен  -  цвіт.
Ти  ніжна  немов  та  лебідка,
Бережеш  жіночий  заповіт.

Полониш  своєю  красою,
Твоя  усмішка  завжди  мила.
Твоя  сім’я,  як  за  стіною,
Своїм  дітям  зміцнюєш  крила.

Ти  жінка,  що  любов  віддаєш,
Обіймаєш  нас  своїм  теплом.
Свою  сім'ю  завжди  бережеш,
Огортаєш  їх  щирим  добром.

Хай  для  тебе  сонце  завжди  гріє
І  не  ввійдуть  у  душу  холоди,  
Хай  Господь  твоє  серце  леліє
І  буде  поруч  з  тобою  завжди.  

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997175
дата надходження 28.10.2023
дата закладки 28.10.2023

ТАИСИЯ

ВСТРЕЧА.

ВСТРЕЧА
(  эпизод)
Есть        у        мужчин        весомая        причина
Суметь        успеть        нажать        на        тормоза.  
Встречает        он        такую        чертовщину,
Контакт        с        которой        допустить        нельзя.

По        горным        тропам        едет        он        с        улыбкой.
А        там        всего        лишь        узкая        стезя.
И        было        бы        нелепою        ошибкой
При        встрече        не        нажать        на        тормоза.

Навстречу            кривобокая        старуха
И          яркая        красавица        при        ней.
Мелькнула        мысль      -      «старухе        не        житуха»…
Спасаю        жизнь      тому,        кто        красивей…

Но        ведь        водитель        знает        своё        дело…
Отчаянно        нажал        на        тормоза!
Критический        маневр        прошёл        умело…
А        у        старухи        потекла        слеза…

Та        встреча        оказалась        не          напрасной:
Оставила        в        сердцах        глубокий        след.
Мужчина        проявил        себя        прекрасно:
Отважный        рыцарь,        чуткий        человек…

Такая        романтическая        встреча
Перерастает        в        пылкую        любовь.
Красавицу        встречает        каждый        вечер.
И        тормозит        пред        нею        вновь        и        вновь.

А        ей        без        мужа        выживать        не        гоже.
И        без        любви        прожить        никак        нельзя.
Давайте        же        друг        другу        мы        поможем:
Почаще        нажимать        на        тормоза…

В        семье        прекрасная        традиция        живёт!
Как        только        надвигается        «гроза»,
Супруги        вспоминают        мудрый        анекдот:
«Почаще        нажимать        на        тормоза»!
27.  10.  2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997161
дата надходження 27.10.2023
дата закладки 28.10.2023

Valentyna_S

Хоку

Вівсята  сонце
остюками  лоскочуть.
Гратися  хочуть.

***
Схлип  пташеняти
збудив  уранці  хату.
Півень  зацитькав.

***
Рожевіє  схід
і  блакитніє  захід.
Єднання  в  згоді.

***
Співає  сосна
дзвінкоголосо.
У  кроні  —  шпаки.

***
Напинаються
лебединими  грудьми
білі  вітрила.

***
Обрій  розтанув
в  брудно-сірій  намітці.
Накрапає  дощ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997165
дата надходження 27.10.2023
дата закладки 28.10.2023

Lana P.

ЖОВТНЕВА ГОЛУБІНЬ…

Жовтнева  голубінь
у  позолоті  кленів,
п'є  сонячний  нектар
із  присмаком  вина.

Прозора  височінь
відкрила  сонцю  жмені  -
позбавилася  хмар
велична  далина.

Розп'яту  світлотінь,
де  трави  снять  зелені,
оживлює  ліхтар  -
диск  сонця  у  світах.

В  багатті  шамотінь
листки  летять  червлені,
І  сходить  на  олтар
Усмішка  золота.                                                  Жовтень  2022-2023


Світлина  автора    22.10.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996783
дата надходження 23.10.2023
дата закладки 23.10.2023

Надія Башинська

ЗА ВІКНОМ ЗНОВ ДОЩИК МОРОСИТЬ

За  вікном  знов  дощик  моросить,
заховавсь  Барбосик  наш  у  буду.
Я  люблю,  як  дощик  той  шумить,
пісню  дощика  я  слухать  буду.

         Дощик,  дощик...  Дощик,  поливай
         наш  квітник  і  полечко,  й  садочок.
         Клени  золотисті  край  доріг
         радує  нехай  твій  голосочок.

Проростуть  зернятка  золоті,
стрілочки  до  сонця  потягнуться.
І  над    рясним  цвітом  навесні
дзвінкотючі  ластівки  зав'ються.

За  вікном  знов  дощик  моросить,
хитрі  очки  з  буди  визирають.
Слухаю  й  радію...  Як  дзвенить!
Бо  й  для  мене  краплі  ті  співають.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996656
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 22.10.2023

Н-А-Д-І-Я

ТАКЕ ЖИТТЯ, ВСЕ РОЗУМІЮТЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lY1ZHss1eO8
[/youtube]
Літає  вітер  в  чистім  полі,
Розносить  листя  по  ріллі.
В  них  серце  стиснеться  до  болю:
Далеко  так  вже  до  рідні.

Їм  ще  пожить  із  ними  трохи,
Насолодитись  ще  життям.
Тому  вселились  оці  страхи,
Бо  вже  немає  вороття.

Пригріє  сонце,  заспокоїть,
На  хвильку  інші  в  них  думки,
Та  рани  серця  не  загоїть,
Які  далися  їм  взнаки.

Погладить  вітер  час  від  часу,
Коли  у  настрої  бува.
Хоч  знає  він:  в  них  мало  шансу,
Їх  не  врятують  вже  дива.

Таке  життя,  все  розуміють,
Заплачуть  тихо    із  дощем.
Поки  вони  ще  багряніють,
Та  на  серцях  болючий  щем...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996570
дата надходження 20.10.2023
дата закладки 22.10.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Парад осінніх днів (бездієслівний вірш)

 Жовтаво-золотий
 Парад  осінніх  днів,
 Неначе  з  теплих  снів
 Проміння  сонцестрій.
 Під  небом  голубим
 У  вальсі  вишні  лист.
 І  вітру  тихий  свист
 В  гіллі  у  горобин.
 Спідниці  у  жоржин,
 Мов  розмаїття  фарб.
 Землі  барвистий  скарб.
 О  скільки  тут  стежин!
 Жовтневий  листопад  ...
 У  задумі  верба,
 З  туманами  -  журба,
 Хоч  тисячі  принад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996574
дата надходження 20.10.2023
дата закладки 22.10.2023

Н-А-Д-І-Я

ПРОЙШЛА ВЖЕ ОСІНЬ ПОЛОВИНУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P9StCiviQcM
[/youtube]
Пройшла  вже  осінь  половину,
Та  не  спинила  свій  політ.
Зима  все  ж  дивиться  у  спину,
Лаштує  речі  на прихід.

Уранці  кине  морозець,
І  змінить  колір  раптом  листям.
Урветься  в  осені  терпець:
Нащо  ввійшла  в  мої  обійстя?

Зима  сховалась  під  паркан,
Протерла  гарно  свої  очі.
Знов  провалився  її  план,
В  думках:  чекати  знову  ночі?

Та  осінь  знову  розкошує,
Взяла  в  веселки  кольори,
Старанно  листя  всі  фарбує,
Цвітуть  веселкою  двори.

А  вранці  сонце  знов  пригріє,
У  листя  зашпори  пройдуть.
Зима  тепер  це  розуміє:
Її  всі    плани  пропадуть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996621
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 22.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Пробач

Пробач  мене,  що  вчора  не  прийшла
І  заховала  в  серці  свої  мрії
Та  знай,  коханий,  що  ота  весна
Бринить  красою  на  розкішних    віях.

Так  просто  сталось,  доленька  гірка
Чи    сумніви  проникнули  у  серце,
Тепер  ця  мить  торкнулася  рядка
Та  нотами  заграла,  наче  скерцо.

Струною  забриніла  кожна  мить,
Сягнувши  неповторно  диво-слави,
Вона  хотіла  в  серці  залишить
Найкращий  звук  найвищої  октави.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996620
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 22.10.2023

Valentyna_S

Під чорним сонцем

Перед  руїнами  став  відчай  на  коліна.
Не  горе—горесько—й  не  ділиться  на  всіх.  
Бо  всіх    уже  нема…  нема  дружини  й  сина.
Умить  у  пекло  провалився  божий  світ.

Та  ні,  стоїть  іще  й  стояти  довго  буде.
То  тільки  трьох  китів  уразив  кат  під  ним.
Побідкається  світ  й  за  кілька  днів  забуде.
Покотиться  м’ячем,  не  знаючи  куди.

Він  також  якось  житиме.  Під  сонцем  чорним,
(Бо  біле  вкрадено.  Здається,  й  те  впаде).
У  скронях  скреготатимуть  нещадно  жорна,
І  зійдуться  роки  в  набряклий  гнівом  день.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996409
дата надходження 18.10.2023
дата закладки 19.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Думки печалі

Я  бачу,  що  зажурена  стоїш,
Сльоза  скрапає  тихо  на  серветку,
Думки  печалі  зібрані  твої,
Неначе  перелистуєш  абетку.

І  кожен  смуток,  ніби  алфавіт
Перечисляє  всі  земні  моменти,
Немовби  знає  кожен  твій  прихід,
Указує  на  ті  життєві  стенди.

Не  плач,  моя  хороша,  не  тужи,
Прошу  не  витрачай  життя  на  сльози,
А  просто  посміхайся  і  живи,
Як  ніжний  квіт  прекрасної  мімози.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996316
дата надходження 17.10.2023
дата закладки 19.10.2023

Lana P.

Лине вечір на хмарі…

Лине  вечір  на  хмарі  -
У  дощах  відголосся,
Очі  в  осені  -  карі,
Сивина  у  волосcі.

Може,  Бабине  літо
Павутинно  вплелося,
Пролетіло  над  світом,
І  дотла  віддалося

Кочовим  вітровіям?  -
Зашнуровують  просинь,
Над  зріділим  верхів'ям
Зажурилася  осінь.                                      16.10.23


 P.S.  Світлина  автора.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996312
дата надходження 17.10.2023
дата закладки 19.10.2023

Маг Грінчук

Звикли незабутні…

                                       "  Вибираючи  богів  для  поклоніння,
                                           Ми  вибираємо  джерело  сили
                                             Для  своєї  душі".
                                                                                             Карфаген  214  р.до  н.е.

Журналісти  пишуть  "правду"  з  тієї  руки,
Із  якої  бажають  добре  "поїсти"...
Не  потрібно  лукавити  і  брать  на  штики!
З  ваших  трудів  мало,  що  вийде  без  звісток.

Ви  впряглись,  не  жаліючи  люд,  у  плуг  війни.
Всюди  порались  швидкоруч...  Шлях  у  судьбу?
І  для  фактів  шкідливих  зорали  полини...
Величатись,  пишатись  -  ждуть  незабутні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996430
дата надходження 18.10.2023
дата закладки 19.10.2023

Lana P.

БЛИЗНЮКОВІЙ ДУШІ…

Нам  душі  поєднало  небо,
Під  спільний  стукіт  двох  сердець.
Енергій  всесвіт  я  для  тебе  -
Мого  натхнення  ти  творець!                17.10.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996439
дата надходження 18.10.2023
дата закладки 19.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Всміхається пані

Притишила  осінь  тендітну  ходу,
Бо  знає  до  саду  я  знову  прийду,
Торкнуся  листків  колоритних,  як  світ,
Здійсню  з  чарівницею  милий  політ.

Примружила  очі,  вже  тінь  на  вікні,
Всміхається  пані  привітна  мені,
Ох,  як  веселить  її  дивна  краса,
Скрапає  на  квіти  маніжна  роса.

Стою  зачарована  в  ніжності  мрій,
Земна  дивовижність  торкається  вій,
Як  погляд  прекрасний  в  чудовому  сні
Дарує  мотиви  зовсім  неземні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996467
дата надходження 19.10.2023
дата закладки 19.10.2023

Катерина Собова

Шпаргалка

Після    іспиту    на    лавці
Плакала    Марійка:
-Я    все    вчила    і    все    знала,
В    результаті    -    трійка.

А    ти    завжди    не    встигала
І    гуляла,    Ірко,
Викладач    тобі    всміхався,
І    вліпив    четвірку.

Про    це    знає    уся    група,
І    казала    Галка,
Що    у    тебе    привселюдно
Він    забрав    шпаргалку.

-Було    б    дві    таких    шпаргалки,-
Хизувалась    Ірка,-
Були    б    мені    компліменти
І    тверда    п’ятірка.

Замість    формул    і    означень
(А    я    їх    не    вчила)  –
На    купюрі    у    сто    євро
Позначку    зробила.

Відібравши    зразу    в    мене
Незаконні    речі,
Викладач    радів    і    пахнув,
Наче    хліб    із    печі.

Всього    п’ять    таких      ’’шпаргалок’’
Я    приготувала,
Можу    вам    рапортувати:
Іспити    всі    склала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996008
дата надходження 13.10.2023
дата закладки 14.10.2023

Катерина Собова

Два бенкети

Прийшов    Гриць    з    букетом    пишним
До    мами    Ельвіри:
-Я    кохаю      вашу    Елю,
В    наше    щастя    вірю.

Хочу    з    нею    одружитись,
Буду    вік    кохати,
Маю    гарну    я    посаду  
І    гідну    зарплату.

Мама    в    крик:    -Не    буде    цього!
Зразу    зауважу:
Швидше    я    перед    тобою
Отут    трупом    ляжу!

-О,    це    радісна    подія,-
Гриць    підняв    кашкета,-
Жаль,    що    я    тут    не    потягну
Другого    бенкета!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995641
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 14.10.2023

Катерина Собова

Ненажерлива теща

Приїхала    теща    в    гості
(Часто    тут    буває),
Доня    кличе    вже    до    столу  –
Маму    пригощає.

Внук    Сергійко    сів    напроти,
Вже    не    верховодить,
Із    бабусі,    що    їсть    шпроти
Він    очей    не    зводить.

-Що    так    пильно,    любий    внучку,
Бабу    розглядаєш?
Хочеш    казку    розказати,
Чи    віршика    знаєш?

-Ти    їси,    бабусю,    гарно,
Хочу    я    сказати:
І    за    мене,    й      за    матусю,
Й    ложечку    за    тата…

-Звідки      це    тобі    відомо?-
Баба    здивувалась,-
З’їла    борщ,    а    за    котлети
Й    курку    ще    не    бралась.

-Казав    мені    вчора    тато
І    бив    себе    в    груди:
-Як    припреться      твоя    баба  –
За    трьох    жерти    буде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995279
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 14.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Розмова з осінню

Осене  прекрасна,  розпочни  розмову,
Полони  красою  моє  серце  знову,
Закружляй  у  танго  дивовижно  з  вітром,
Вашу  досконалість  вже  ніщо  не  зітре.

Вмілі  рухи  грацій,  мову  загадкову,
Як  люблю  я  ніжність  милу  та  чудову,
Погляд  неймовірний,  що  чарує  квітом,
Може  ти,  красуне,  подружилась  з  літом?

Чи  з  весною  може  стали,  мов  подруги,
Поєднавши  вміло  чарами  округи,
А  можливо  просто  роль  свою  зіграла,  
Щоби  моє  серце  ніжно  трепетало?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995933
дата надходження 12.10.2023
дата закладки 13.10.2023

liza Bird

Ідеальна жінка

Ідеальна  звичайно  ця  жінка,
Їй  живеться  за  певним  правилом,
Бо  природно  така  поведінка,
Де  старанність  з  відчутним  надлишком.

Своєчасно  зготує  вечерю,
Не  забуде  й  про  працю  щоденну,
Прибере  ще  гарненько  оселю,
Це  відтак  не  складає  проблему.

І  кожного  дня,  отак  без  кінця,
Повсюди  ли́шенько,  тільки  вона,
Завжди́  акцентує,  наша  сім'я,
Все  ж  може  вирішить  просто  сама.

За  тою  тепер  непогрішністю,
Усім  близьким,  зазвичай  як?  Добре?
Скажу  чоловік,  вже  з  відвертістю,
Тихенько  інколи  тінню  пройде.

Та  можливо  не  треба  завзято,
Творити  себе  ідеальною,
А  світитися  лагідним  сяйвом,
Й  лишатися  жінкою  справжньою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995560
дата надходження 07.10.2023
дата закладки 07.10.2023

Lana P.

БОРЕАЛЬНИЙ ЛІС*

Розхитують  спогади  світлі  берізки
В  лісах  бореальних*  дрімучих  ялин.
Північні  вітри  заплітають  їм  кіски,
У  хованки  бавляться  в  ложі  ожин.

Припудрюють  сосни  літневу  стежину  -
У  ніздрях  лоскоче  жовтавий  пилок.
Унадився  чорний  ведмідь  у  малину  -
Ласує,  згорнувшись,  чудний  колобок.

У  душу  вдивляються  очі-сапфіри,
Немов  намистинки,  веселих  чорниць.
Заманюють  в  хащі  гриби,  що  без  міри,
Упасти  у  небо  кортить  горілиць.

Енергій  потік  у  стрімких  водоспадах  -
Інтимні  місця,  де  танцює  ріка.
Прихилене  небо  в  рясних  зорепадах,
І  Ваша  надійна  підтримки  рука.                                    

*Бореальний  ліс  названий  на  честь  Борея,  грецького  бога  північного  вітру.

Cвітлина  автора.  Серпень  2023р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995388
дата надходження 04.10.2023
дата закладки 05.10.2023

Білоозерянська Чайка

Допоки тепле все зі мною

Вогонь  фужеру.  Тло  каміна
Рожеві  полиски  троянди.
І  перші  вірші  –  для  шухляди.
Танок  на  стелі  та  на  стінах  –  
Весна  у  спогадах  нетлінна.
Вирує  ніжністю,  казками
Вино,  що  в  келихи  плескали….

А  ми  купаємось  у  мріях,
Яким  удвох  лиш  існувати.
Зірковим  небом-циферблатом
Господар  Часу  сяйво  сіє…
Я  усміхаюся  крізь  вії:
Безмовність  буде  голосною,
Допоки  тепле  все  –  зі  мною.

Свою  доріжку  місяць  стелить.
У  хаті  –  сміх  тече  струмочком.
Полінця  радісно  тріскочуть.
Виблискує  солодким  келих.
Ти  –  щось  розказуєш  веселе.
…Між  тіней,  квіткою  троянди
       Із  юності  –  хореї-ямби…

/септет/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995448
дата надходження 05.10.2023
дата закладки 05.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Пам'ять свята

Позолотила  осіння  подруга  стежини,
Правда,  яскравими  стали  вечірні  хвилини?
Править  чаклунка  та  створює  дивні  наряди,
Пензлем  виводить  красу  чарівну  для  розради.

Пестить  тендітно,  дарує  розкішні  пейзажі,
Просто,  немовби  зійшли  зі  світлин  персонажі,
Променем  ніжно  грайливим  торкається  тіла  -
Проявом  щастя  душа  від  краси  захмеліла.

Проміжок  часу  -  впіймати  його  так  важливо,
Падає  лист  і  включає  мотив  дивна  злива,
Пам'ять  свята  не  дає  все  забути  навіки,
Плідно  карбує  ті  миті  для  серця,  мов    ліки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995412
дата надходження 05.10.2023
дата закладки 05.10.2023

Valentyna_S

Хоку

Бродить  лелека,
підкачавши  штанята.
Довгий,  цибатий.

***
В  око  криниці  
упало  кілька  зірок.
Світанок  вийме.

***
Молодий  місяць
колихає  підкову.
Не  упустив  би.

***
Небо  і  земля
відбиваються  в  росі.
У  краплях  —  вічність.

***
Далекий  обрій
ліг  тонкою  смугою.
Підкреслив  небо.

***
Упала  чайка
в  кучугури  хвиль.
Забавляється.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995177
дата надходження 01.10.2023
дата закладки 01.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Світає…І в новому дні вся душа (акровірш)

[b]С[/b]ходить  сонце  край  долини,
[b]В[/b]ітер  шепче  до  калини
[b]І[/b]  тихенько  ніжні  віти
[b]Т[/b]ріпотять,  немовби  діти.
[b]А[/b]  ось,  поряд  ще  вербиця  -
[b]Є[/b]  краса  та  білолиця

[b]І[/b]  свої  розкішні  коси

[b]В[/b]мить  схилила  в  милі  роси.

[b]Н[/b]апилась  води  й  сміється,
[b]О[/b]сінь  ходить  вже  здається,
[b]В[/b]альс  готується  осінній,
[b]О[/b]беріг  -    в  її  творінні.
[b]М[/b]ерехтять,  як  зорі  квіти,
[b]У[/b]  садах    схилились  віти,

[b]Д[/b]ивовижно,  мов  у  раї  -
[b]Н[/b]ам  дарують  урожаї.
[b]І[/b]  смакуєм  груші,  сливи,

[b]В[/b]еселять  дари  грайливі,
[b]С[/b]вітло  падає  барвисте,
[b]Я[/b]к  кружляти  славно  в  листі.

[b]Д[/b]ивний  спів  -  чарівні  ноти,
[b]У[/b]  житті  краса,  турботи,
[b]Ш[/b]арм  осінній  знову  в  моді,
[b]А[/b]ж  виблискує  в  природі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995052
дата надходження 30.09.2023
дата закладки 01.10.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Сапер

Минає  бій  гарячий,  ще  димить  повітря.
Затишшя  майже...відпочинок  для  бійців.
Лише  сапер  шукає  небезпеки  вістря,
За  сантиметр  від  смерті  мінний  є  "приціл."

Снаряди  нерозірвані  шукають  очі.
"Сюрпризи"  мінні  пробують  тепер  щупи.
Без  дронів  -  "шанс"  зірватися  саперу  в  клоччя,
Хоч  помилка  всього  одна  -  кісток  стопи́.

Важлива  дуже  обережність  для  сапера,
Знешкодити  всі  пастки  росіян-заброд,
І  витривалість  нелюдська  живого  нерва,
Аби  наступний  бій  ішов  без  перешкод.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994955
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 01.10.2023

Катерина Собова

Старий зять

Розходилась    мама    зранку,
Бо    на    зятя    злиться:
-На    рік    старший    він    за    мене,
Це    куди    годиться?

Як    ти    будеш,    доню,    далі
З    таким    старцем    жити?
Йому    скоро    важко    буде
В    туалет    ходити.

Ну    і    що,    що    він    багатий,
І    мільйони      має?
Він    старіший    твого    тата,
Лисий    і    кульгає!

Доня    каже:    -Я,    матусю,
Мислю    головою:
Щастя    бачу    в    тім,    що    буду
 Я    його    вдовою.

З    таким    спадком    буду    жити,
І    горя    не    знати,
Будуть    в    мене    усі    шанси
З    кращих    вибирати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994949
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 01.10.2023

Маг Грінчук

Осінь

Господаркою  чистоплотною
Осінь  повсюди  землю  прибрала  -
І  ліси,  і  поля  та  болота.
Добре  вітрами  усе  підмела.

І  родник  припороскала  злегка
Чистою  життєвою  водою
І  росою  струмка  вмила  скали,
Де  не  має  зорові  кордону.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995076
дата надходження 30.09.2023
дата закладки 01.10.2023

Маг Грінчук

Не дамо Україні зникнути!

Наче  зовсім  недавно  прокотився  гул...
Ми  були  між  минулим  і  майбутнім,
Захищали  інтереси  минулого
І  любили  пряме  слово  почути...

Ми  орієнтовані  на  демократію,
Де  основою  нашого  суспільства
Стане  людина  з  її  правами  без  втрат?!
Хоч  не  зможемо  стулити  щільно  крил!

Треба  йти  в  майбутнє  шляхом  очищення,
Піраміду  корупції  знищити!
Досить  війни  "дивацької",  загоїм  свищ...
Світ!  Не  дамо  Україні  зникнути!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995079
дата надходження 30.09.2023
дата закладки 01.10.2023

Шарм

За порєбріком

Московити  -  нам  ніяк  не  браття
І  ріднею  зовсім  не  були:
У  народів  різні  є  зачаття  -
Паростки  від  світла  та  імли!    

Проведу  я  зараз  паралелі
Щоб  узріть  кацапський  антипод:
Бо  є  суть  в  словесній  каруселі,
Що  з  душі  висловлює  народ:

У  нас  кажуть:  досить!  -  Жили  бідно!
А  це  значить  -  треба  щось  робить:
Щоб  хоч  трошки  вже  було  й  солідно,
Щоб  хоч  краще  стало  якось  жить!

Й  кожен  з  нас  працює,  як  та  бджілка,
Й  досягає  в  звершеннях  дива,
А  в  кацапів,  головне  -  "бутилка",
Втілює  обов'зки  й  права.

І  живуть  у  вічному  болоті,
Бідні  ледацюги  і  раби.
В  пропаганди  сяйва  позолоті  -
У  брехні  сучасної  доби!

І  для  них  завжди,  напевно,  свято
Раз  таке  зуміли  вже  й  сказать:
Є  початок:  "  нє  жилі  багата"
І  кінцівка:  "  нє..й  начінать!"

від  себе:  душевні  виродки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995088
дата надходження 30.09.2023
дата закладки 01.10.2023

Віктор Варварич

Хмелію від твоїх чар

Твої  карі  очі  полонили,
А  п'янкі  вуста  тривожать  мене.
Лід  в  моєму  серцю  розтопили,
Дарували  кохання  неземне.

А  твої  коси  мене  чарують
І  духмяний  аромат  аж  п'янить.
А  художники  тебе  малюють,
В  тобі  жагуче  кохання  горить.

Ти  немов  ясне  проміння  сонця,
Що  зігріває  у  холодну  мить.
І  сяєш  променем  із  віконця,
Твоя  краса  навіки  ув'язнить.

Ти  крокуєш  наче  королева,
Твій  стан  вишуканий,  такий  стрункий.
Живеш  у  чудному  місті  Лева,
Голос  твій  мелодійний  і  дзвінкий.

Із  тобою  на  крилах  літаю,
Та  випиваю  медовий  нектар.
Неземну  насолоду  пізнаю,
Сонце,  я  хмелію  від  твоїх  чар...

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995125
дата надходження 01.10.2023
дата закладки 01.10.2023

Надія Башинська

ЩЕ ВЕСЕЛО ХВИЛІ ПЛЕСКАТИМУТЬСЯ…

Гойдається  лихо  на  хвилях  морських,
хвилюється,  піниться  море.
Який  же  це  жах!..  Ой  недобрий  який
той,  хто  в  світ  пустив  таке  горе.

Хизується  лихо,  а  хвилі  несуть
до  берега  зло  те  недобре.
Хвилюється  море...  А  рибонька,  глянь,
мале  рибеняточко  горне.

Тому  й  уповільнився  хвиль  стрімких  біг,
а  чайки  понесли  на  крилах
пересторогу...  Всі  чують  від  них:
"Зробіть  все,  що  є  в  ваших  силах!

Вини  у  тім,  море,  твоєї  нема,
що  лихо  те  хвиля  понесла.
Знай,  знищать  його  ті  відважні  в  човні,
до  щастя  в  руках  їхніх  весла."

Ще  весело  хвилі  плескатимуться,
де  гірко  так  чаєчки  квилять.
Бо  знищать  біду  ті  відважні,  в  човні,
що  світло  несуть,  в  щастя  вірять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994721
дата надходження 25.09.2023
дата закладки 27.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Осіння посмішка

Посміхається  ранок  у  полі,
Я  у  ньому  в  чарівнім  полоні,
Заглядає  у  вічі  вже  осінь,
Заховавши  красу  тихо  в  просинь

Біля  стежки  трава  у  краплинках,
Ніби  в  бісері  диво-перлинках,
Ох,  краса  захопила  півсвіту,
Ідентично  весняному  квіту

Золотить  у  саду  жовте  листя,
Розмаїте  та  дуже  барвисте,
А  зоря  додає  душі  ноти
Та  невже  ти  красі  оцій  проти?

Посміхається  нічка  в  серпанку,
Простеляє  дорогу  до  ранку,
Навіть  в  дивній  озлобленій  зливі  -
Мирний  світ,  у  якім  всі  щасливі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994741
дата надходження 26.09.2023
дата закладки 27.09.2023

Маг Грінчук

Безсмертя гарант

Самоткана  тиша  в  країні
Тягнеться  до  пшеничної  зорі.
Спить  летюча  миш...  Ми  -  не  винні.
Не  повинні  і  жити  у  норі.

У  квітів  купола  розкрились,
Хоч  згоріла  ніч  вся  дотла,  горять...
День  такий  народжують  вітри,
Роду  нашого  безсмертя  гарант.

Без  вітрів  нас  не  розпізнати,
Пам'ять  людська  завжди  бродить  з  ранку.
Все  минуле  хочеться  знати...
Правда  не  промайне,  як  Майдан...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994789
дата надходження 26.09.2023
дата закладки 27.09.2023

Катерина Собова

Космiчнi гостi

-Я    заплутався    в    науці,
Як    павук    в    тенетах:
Чи    є,    куме,    існування
На    інших    планетах?

Хоч    казали,    Земля    має
Космічні    причали,
Я    не    чув,    щоб    чоловіки
З    Марса    прилітали.

-Всесвіт,    куме,    то    загадка,
І    хто    його    знає,
З    чоловіків    -    це  вже    точно,
Ніхто    не    літає.

Хоч    і    соромно    буває
Правду    цю    казати,
А    жінок    з    Венери,    куме,
Довелось    спізнати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994583
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 24.09.2023

Чайківчанка

НАСНИЛОСЬ МІСТО - МОЄЇ ВЕСНИ (Рідний мій Львів-співає Олег Тучапський)

Наснилось  мені  місто  -  моєї  весни,
Як  цвітуть  білі  каштани  у  Львові.
На  Високому  замку  стрункі  ясени
Мальовничі  краєвиди  чудові.

Я  журавкою  лечу  у  зелений  гай
На  свято  весни  вдягла  вишиванку.
А  тут  для  закоханих  сердець  -  справжній  рай
Щебет  солов'я  втішає  львів'янку.

Пробудилось  від  сну    сонечко  вранці  
Розпустило  цвіт  золоті  пелюстки.
 Малює  білесеньке  личко  львів'янці
Дарує  мить  щастя  з  божої  руки.

Тут  вдень,  вночі...  під  дощем,  снігом  на  варті,
Стоять  два  камінні  леви  біля  брами.
 Маленький  Париж  немов  зірка  на  карті
Запалює  вогник  свята  -  піснями.
     ----------------2-----------
Я  в  думках  лечу    додому  у    княжий  Львів,
там  де  звучить  мелодія  скрипаля.
Щоб  під  небесами    мій  дух  залебедів  -
У  польоті  ощасливив  журавля.

Тут  так  пахне  кавою  і  шоколадом,
Запросить  у  бар  на  каву  красень  Львів.
Знайде  найкращу  зірку  під  зорепадом
До  вівтаря  веде-      білих  голубів.

Гостинно  стрічає  у  капелюсі    Львів,
На  кареті  покатає  нас  містом.
І  звеселяє  гостей  -    соловейка  спів
В  гаю  привітає  кленовим  листом.


Запросив  на  побачення    -  князь  Львів
Я  поспішаю  на  Високий  замок.
Нахиляє  синє  небо  з  казкових  снів,
Де  сонячно  світає  -    літній  ранок.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.







 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994576
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 24.09.2023

Катерина Собова

Сюрприз для шефа

Із    проханням    йде    до    шефа
Працівник    Кирило,
Хвилювався,    як    ніколи  –
Всього    потом    вкрило.

Витер    лоб,    в    кишеню    швидко
Заховавши    хустку:
-Ось    заява,    хочу    взяти
Тижневу    відпустку.

-Не    дозволю!-    шеф    гарикнув,-
Ні    по    якій    квоті!
Ти    що,    дурень,    і    не    бачиш  –
В    нас    завал    в    роботі!

-Та    у    мене    є    причина,
Треба    відлучитись:
Щоб    не    було    далі    лиха  –
Мушу    одружитись.

-Хто    вона,    ота    дурепа?
Що    це    за    робота,  
Що    погодилася    вийти
Враз    за    ідіота?

Тут    Кирило    випнув    груди,
Зразу    взявсь    за    діло,
Знав,    що    гірше    вже    не    буде,
І    промовив    сміло:

-Зберегти      під    час    відпустки
Я    прошу    зарплату,
Бо    погодилася    вийти
Ваша    доня,    тату!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994298
дата надходження 20.09.2023
дата закладки 21.09.2023

Крилата (Любов Пікас)

САМА СОБІ

Сама  собі  Бог  і  сама  собі  –  право,
Сама  собі  слава    –  російська  держава.  
В  День  миру  по  ВОЛІ    пускає  ракети,
На  крові,    руїні  справляє  бенкети.

П’є  жовч  і  глядить  так  упевнено,    злісно.  
Гадає,  під  нею  не  зрушиться  крісло.
Планує  біду,  сіє  морок,  облуду.  
Удавиться  злом  своїм.  Буде  так!  Буде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994379
дата надходження 21.09.2023
дата закладки 21.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Вальсує квіт

Ти  бачиш  неповторно  милий  світ,
З  весни  прилинув  дивно  білий  квіт,
Війнув  красою,  мов  чудовий  вальс
І  ця  чарівність  вже  була  не  раз

Кружляло  все:  дерева  і  кущі,
Той  ніжний  промінь  на  моїм  лиці,
Сміялось  сонце,  дихало  у  слід,
Яка  безмежність  непростих  доріг

Ти  відчуваєш  кожну  милу  мить,
Вона  у  серці  радістю  бринить,
В  красі  чуттєво  все  до  глибини,
Мов  дивний  спогад  ранньої  весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994359
дата надходження 21.09.2023
дата закладки 21.09.2023

Cнежана

Врятуй мене від дум осінніх

Врятуй  мене  від  дум  осінніх,
Від  цих  недоспаних  ночей,
Потоку  сліз,  нерозуміння
Цих  непростих  твоїх  речей.
Не  погаси  промінчик  світла,
Цей  не  зруйнуй  дороговказ.
Ковток  осіннього  повітря,
Нехай  врятує  й  на  цей  раз.
Врятуй  від  вітру  в  непогоду,
Коли  дощі  січуть  в  лице,
І  зупини  свою  погорду,
Поки  не  знищили  ми  все.
Одним  лиш  поглядом,  чи  словом,
Поки  не  пізно,  ще  є  час.
І  хай  засяє  зірка  знову...
Допоки  ми  є...  врятуй  нас!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994363
дата надходження 21.09.2023
дата закладки 21.09.2023

Cнежана

Пригода в Курячім гаремі… ( гумор)

Зібрав  з  гарему  Півень  всіх  Курей,
Всіх  обдививсь   від  голови  до  п"яток.
Тут  всі  чекали  жаданих  вістей:
Хто  зможе  з  них  подарувать  Курчаток?

Стоять  усі  красиві,  як  одна,
Лише  одній  було  все  нецікаво.
Бо  Півню  пара  -  так  думала  вона.
І  на  Курей  дивилася  лукаво.

Вона  струнка,  красиві  довгі  ноги,
Хіба  йому  є  кращий  варіант?
У  виборі  чекала  перемоги,
Похвастатись  знайшла  оцей   момент.

На  неї  кинув  Півень  скоса  око,
І  порівняв  із  іншими  Курьми.
Вона  для  нього  трохи  зависока,
Та  ноги  не  розгледів  у  пітьмі.

Вони  були  криві  і  нігті  довгі,
Він  досягне  лиш  до  її  плечей.
У  виборі  цей  Півень  дуже  строгий,
І  довгих  не  любив  плести  речей.

Та  Курям  не  сподобався  цей  вибір,
І  влаштували  сварку,  крик,  і  гвалт.
В  цей  час  Бровко  із  будки  вибіг,
Побачили  зубів  його  оскал.

Схватив  "найкращу"Курицю    за  хвіст.
В  зубах  тріщало  сіре  пір"я.
В  цій  гуморесці  є  такй    ось  зміст:
Себе  не  вихваляй,  не    будуть  тобі  вірить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982272
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 21.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Україночка

Україночка  я,  українка,
Тут  моя  найрідніша  домівка,
А  земля  -  люба  ненечка-мати
І  повір,  нас  разом  не  здолати!

В  нас  і  мудрість,  наснага  і  єдність,
Неймовірна  душевна  шляхетність
Та  любов  і  краса  -  наша  сила,
Бо  серде́ньком  нас  ненька  ростила

В  нас  є  все,  щоби  жити,  любити,
Цінувати,  плекати,  творити,
Бо  найкраща  у  світі  країна  -
Це  розкішна  моя  Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994226
дата надходження 19.09.2023
дата закладки 19.09.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Опір в окупації

Окупація...На  площу  вийшли  люди,
Закричали:
-  Геть  із  української  землі!
Вороги  прицілились:
-  Стріляти  будем!
Мерехтіли  гидко  "зети",  вроджені  з  імли.

-  Та  невже  топтатимуть  ворожі  берці?
Не  допустимо!  -  роїлися  ввесь  час  думки.
Із  грудей  неначе  вилітало  серце.
-  Вирвемо  з  корінням  нечисті  лихі  клики!

Згуртувались  однодумці-партизани.
Вмить  листівки:
-  Із  ганьбою  згинете,  кати,
Українців  не  скорити  звірам-зайдам.
Знайте,  наш  супротив  швидко  дійде  до  мети.

Рано-вранці  чути:  напад  на  рашистів,
Серія  диверсій  і  логістиці  -  кінець.
Всі  ножі  загострені  на  терористів,
Ще  й  летить  у  їхні  голови  важкий  свинець.

В  хід  пускають  дружно  шашки  із  тротилу,
Валять  пропаганди  телевежі  і  стовпи.
Вибух!  Пил  лиш  з  окупантів  без  могили.
Ось  і  покотились  чужоземців  черепи.

Розтрощили  рейкові  полотна  миттю,
І  палає  техніка  ворожа  у  вогні.
Не  дають  борці  колаборантам  жити,
Смерть  вже  косить  виродків,  що  зрадили  в  війні.

Вигнати  агресора  -  дієві  плани.
Втілюють  у  сьогодення  власні  відчуття.
Наближають  перемогу  партизани,
Опір  чинять  з  честю,  ризикуючи  життям.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994105
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 18.09.2023

Капелька

Два мира вижу я вокруг

Два  мира  вижу  я  вокруг.
Мир  Божий  -добрый,  светлый  он.
Мир  для  людей  -друзей,  подруг
-Любовью,  словно,  озарён.

В  нём  красота  высоких  чувств,
Гуляет  тихая  волна,
Добро  и  правда  будут  пусть
И  исполняется  мечта.

Природа  радует  людей,
Ведь  с  ней  в  гармонии  живут
И  сотни  радужных  идей
Несут  в  мир  счастье  и  уют.

Мир  Божий  -самый  лучший  рай.
В  нём  ясно,  радостно  всегда.
Мир  Божий  в  сердце  создавай
-Тишь,  благодать,  а  не  война...

Но  рядом  по  соседству  тут
Мир  злобный,  хищный  и  чужой.
Он  разрушает  добрый  труд
Коварной,  вражеской  судьбой.

Он  "дышит"  злобой  на  людей,
Капкан  -обмана  пелена.
С  РФ  направил  как  зверей
-То  "операции"  беда.

"Стрижёт"  мир  вражий  как  овец
Людей,  мир  фауны  давно.
Бездушный  мир,  он  без  сердец
И  кровь  рекою  как  вино.

Сосуд  наполнен  до  краёв,
Переполняется  уже,
Сирены  слышится  вновь  рёв
В  ещё  непроданной  земле...

Два  мира  вижу  я  вокруг.
Мир  Божий  -добрый,  светлый  он.
Мир  злобный  проявился  вдруг
Из  разных  стран  со  всех  сторон.

                             08.09.2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994107
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 18.09.2023

Капелька

Шумит осенняя листва

Шумит  листва  -волнует  ветер
Красиво,  сказочно  на  свете.
Проходит  летняя  пора
Хотя  на  солнце  днём  жара.

Шумят  вновь  новости,  новыны
Ведь  неспокойно  в  этом  мире.
Обман,  агрессия,  война
Роняют  жёсткие  слова.

Шумит  в  душе  -боль  не  остыла
И  многим  даже  жить  не  мило,
А  мир  земной  ещё  пылит,
Душа  и  плачет  и  болит.

Шумит,  свистит  -летит  ракета,
Вновь  позади  осталось  лето.
Шумит  осенняя  листва
Роняя  листья  как  слова.

                         08.09.2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994108
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 18.09.2023

Маг Грінчук

Кому потрібна…

Істото!  Не  убий,  не  руйнуй,  не  будь  рвачем,
Не  будь  лжесвідком,  не  будь  гнобителем,
Не  обмовляй  язиком,  сльоза  і  так  пече.
...Людина  себе  скасовує  швидко!

Тому  ми  обминаєм  моральні  закони...
Зникає  і  культурна  традиція.
Освіта  на  фальші,  знання  за  гроші  і  тон.
Кому  ж  потрібна  така  "  ідилія"?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994118
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 18.09.2023

Маг Грінчук

Не все так просто…

Факти  у  світі  свідчать,  що  не  все  так  просто...
Розмаїття  життя  брудне  в  кожнім  народі.
Люди  не  всі  знають  ціну  потові  й  крові.
...Це  тріумф  не  демократичного  підходу!

Бідні  -  об'єкт  свідомого  регулювання
З  боку  інших  -  тих,  хто  заніс  себе  у  божки.
Створення  хаосу  -  їх  задумка  зарання,
Як  сценарій  життя  і  смертей  -  горе-років.

Все  узгоджено  і  без  свідомості  людства!
Аргумент  цей  на  сьогодні  незаперечний,
Хоч  в  очах  публіки  не  помітна  правди  лють...
Мозок  і  тіло  людей  мертвими  безпечні!

Ось  чому  ніхто  не  здатний  зберегти  тебе,
Звикли  тут  більшість  люду  мовчати,  чекати.
Хтось  збайдужив  до  горя,  Бога  небесного.
Чути  від  них:  "Щось  нема  за  чим  жалкувати".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994121
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 18.09.2023

Веселенька Дачниця

Чоловік з яйцями

                                                       
               Ця  історична  пригода  була  років  двадцять  тому,  ще  на  початку  нового  двадцять  першого    століття,  коли  не  всі  люди  мали  особистий  транспорт,  як  у  наш  теперішній  час.  
               Робочий  день  ще  тільки  розпочався,  а  дзвіночок  на  дверях  архіву  нагадав  працівникам,  що  прийшов  відвідувач.  Консультант  вийшла  до  відвідувача,  бо  сьогодні  в  архіві  -  неприймальний  день,  але  той  наполегливо  просив,  щоб  його  пропустили  до  завідуючої.  Він  говорив  про  те,  що  приїхав  із  райцентру  і  привіз  документи  для  передачі  в  архів...  
             Завідуюча,  почувши  розмову  консультанта  про  те,  що  потрібно  було  хоч  передзвонити  і  попередити,  що  приїдете,    бо  могли  б  її  не  застати  на  місці,  вийшла  з  кабінету  до  відвідувача…
             Яким  було  її  здивування,  коли  побачила  колегу  із  райцентру,  який  на  «кравчучці»,  (так  у  народі  називають  невеличкі  двоколісні  візки  для  перевезення  сільськогосподарської  продукції),  привіз  документи.  
             Так  як  документи  на  зберігання  в  архів  передавалися  згідно  з  графіком  їх  передачі,  то  було  чому  дивуватися,  бо  їх  об’єм  завжди  був  великий,  їх  привозили  з  організацій  вантажівками,  або  іншим  транспортом,  а  тут-  візочком...                                                                                                                                                                                                                                                                    
       -  Це  у  вас  всі  документи?  –  запитала  завідуюча,  коли  чоловік  розв’язавши  дві  картонні  коробки,  заповнені  документами,  зайшов  у  кабінет.
       -  Так,-  сказав  він.  Це  відібрані  на  зберігання  документи  за  два  роки.  Наступну  партію  привезу  пізніше,  бо  я  ж  добирався  до  вас  автобусом...  Більше  просто  нікуди  було  взяти.  
             Чоловік  поставив  дві  картонні  коробки  з  документами  на  стілець,  а  портфель  -«дипломат»,  так  називають  прямокутні  портфелі,  положив  на  приставний  стіл  у  кабінеті  завідуючої,  прикривши  двері  кабінету…

             Перекинувшись  декількома  реченнями  про  роботу  та  життя-буття,    колега  запитав  чи  можна  пройти  в  туалет.  Завідуюча  пояснила  куди  і  як  пройти,  і  він,  вставши  зі  стільця,  взяв  у  руки  свій  дипломат...    
         -  Я  ледве  здержалася,  щоб  не  розсміятися,  -    розповідає  завідуюча.  Уявіть  собі          маленьке  приміщення  -  туалет,  як  в  однокімнатній  квартирі,  поруч  вмивальник  з  вішалкою  для  полотенця.  Там  більше  немає  місця  для  інших  речей.                                                                                                
             Кажу  йому:  "Хай  полежить  тут  ваш  дипломат,  нікуди  з  кабінету  він  не  подінеться".          
         -  Ні,  ні...!  -    відповів  чоловік  і  забравши  з  собою  портфель,  вийшов  із  кабінету.
                                                                                                     
           -  Моя  жіноча  цікавість  була  настільки  великою,  що  хотілося  просто  підглянути,  що  і  як  можна  робити  з  тим  дипломатом  у  тісному  туалеті,  –  каже  завідуюча…
             Знову  зайшовши  у  кабінет  до  завідуючої,  чоловік  закрив  двері.  Поклавши  дипломат  на  стіл,  почав  його  відкривати...
         -  То  я  хотів  у  туалеті  перевірити  чи  цілі  яйця  –  сказав  він,  відкриваючи  дипломат.
             Сьогодні  в  автобусі  така  тіснота,  думав  що  не  довезу  їх  …    

             У  дипломаті  лежали  рядочками,  як  сірники  у  коробочці,  цілі  –  цілісінькі  курячі  яйця,  навіть  не  перекладені  папером.  Їх  було,  мабуть,  чотири  чи  п’ять  десятків…  
         -  Скільки  вмістилося,  -  сказав  він.  Це  яйця  нашої  місцевої  птахоферми.  Візьміть,  як  подяку  за  вашу  роботу,  бо  знаю,  що  багато  чого  не  доробив  у  питаннях  діловодства.  Я  ж  один  у  конторі  працюю:  ні  секретаря,  ні  консультанта  у  нас  немає…    
             Працівники  архіву  з  усмішками  згадували  і  цього  чоловіка,  і  ціленькі  смачні  курячі  яйця,  які  він  привіз  в  автобусі  за  вісімдесят  кілометрів  від  обласного  центру.  Вони  були  дійсно  смачними,  як  елітні  яйця  нашої  Косівщинської  птахоферми.    
             Частенько  згадуючи  цю  пригоду  -  жартуючи,  працівники  запитували  завідуючу,  коли  ще  до  нас  приїде  чоловік  з  яйцями…      
                                                                                                                                               В.Ф.  –  15.09.  2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994127
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 18.09.2023

Віктор Варварич

Не ходи з лукавим

Життя  малює  чудні  картини,
Ти  розпізнай  загадкову  красу.
Звільнись  від  щоденної  рутини,
Спивай  тільки  благодатну  росу.

Будь  поряд  з  тими,  хто  тебе  чує,
Даруй  щиру  любов  з  серця  свого.
Не  ходи  з  тим,  хто  завжди  мудрує,
Бо  він  недостойний  серця  твого.

Не  ділись  з  ними  любов'ю  своєю,
Бо  не  сприймають  вони  щиро  її.
При  нагоді  обернуться  змією,
Вони  лукаві,  будуть  завжди  чужі.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994135
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 18.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Ти чуєш. як плаче дощ?

Ти  чуєш,  як  плаче  дощ?
Сльоза  на  гілки  скрапає,
У  сфері  холодних  площ  -
Немовби  душа  ридає

Зігріть,  обійнять  його,
До  болю  він  так  благає,
Щоб  тихо  схилить  чоло
Та  серце,  яке  страждає

Ти  чуєш.  як  плаче  дощ?
Як  ніби  чиясь  дитина,
Загублена  серед  площ
В  найважчу  в  житті  хвилину

Ті  краплі  дощу  мені.
Ось,  так  нагадали  смуток,
Неначе  в  моїй  душі
Щемливо  торкнулись  струнок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993968
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Маг Грінчук

Вперед…

Здатність  до  співчуття  вже  зникає  в  людині...
Владні  сьогодні  не  в  стані  відчути  себе,
Уявити  на  місці  інших  в  цю  годину.
Не  спроможні  оцінювати,  творять  безлад...

Промовляють  думи  всякі  ситі  холуї,
Що  не  відірвати  від  пишнот  ,  позолоти.
...Із  палат  відправити  в  бойові  людські  рої.
Зброю  в  руки  і  ...  Вперед  чинодралів  роти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993863
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Катерина Собова

Обрiзання

До    Мойсея    прийшов    Ізя
Просто    так    -    поговорити:
Часу    вільного    багато,
Треба    якось    скоротити.

Розказав,    що    чув    від    Сари,
Кого    бачив    по    дорозі,
Що    співали    під    гітару,
Які    ціни    на    Привозі.

-Чув    я    вісті    таки    гарні
(Нехай    вистачить    в    вас    сили),
Чув,    що    в    Києві    в    лікарні
Обрізання    вам    робили.

Хоч    ця    справа    делікатна,
Куди    саме    ви    ходили?
Знаю,    послуга    ця    платна:
Під    наркозом    хоч    робили?

Як    пройшла    вся    процедура?
Чи      ця    штука    не    боліла?
Оплатили    все    в    натурі,
А    чи    зроблено    до    діла?

З    кухні    визирнула    Ціля,
Захіхікала      єхидно:
-Обрізання    те    згадаю,
Таки    робиться    аж    стидно.

Лікарі    в    операційній
Нахилилися    всі    скопом:
В    Мойсі    щастя    те    шукали
Під    великим    мікроскопом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993975
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Надія Башинська

ОТ

Захотілось  бегемоту  
Оту,  Оту,  Оту,  Оту...  
на  свою  іти  роботу.

От  пішов,  узявши  арту,
по  дорозі  зустрів  Авпу.
Та  до  школи  поспішала
і  вела  малого  Ава.

Де  працює  бегемот?
По  професії  хто  От?
Кого  зустрів  по  дорозі
недалеко  тут,  на  розі?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994002
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Lana P.

ОКРАЙЦІ…

Дістались  сонячні  окрайці
На  узбережжі  білій  чайці
Останнього  літотепла  -
Дорога  в  осінь  повела.        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994040
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Lana P.

БУДЕННЕ…

Буденне  коло.  Каламуть.
Як  вибратись  із  нього?
Але  не  в  тому  наша  суть...
Із  самого  простого

Переплітаються  дива,
Як  сонячні  знамена,
Несказані  звучать  слова  -  
Мелодія  вогненна.

В  оркестрі  неба  сотні  лір,
Як  ангелів  вітрила,
Несуть  у  інший  вимір  -  вір!  -
Серцям  дарують  крила.                                              14.09.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993877
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Н-А-Д-І-Я

БІДА НАВЧИТЬ ( для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=znvDWKLv8qI[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=txCB6REY-1w[/youtube]
Сидить  малий  шпачок  в  гнізді,
Навколо  все  він  оглядає.
У  нього  крильця  ще  слабкі,
Про  це  від  мами  добре  знає.

Йому  так  хочеться  злетіть,
Узнать  красу  усю  землі.
Та  не  насмілиться,  тремтить,
(  Проблеми  будуть  немалі).

Хотів  літати  він,  як  мама,
Змахнув  крильми  -  і  полетів.
А  там  вже  інша  панорама,
Краса  не  та  вже  почуттів.

А  кіт  дививсь  на  це  уважно,
Хороша  пташка  на  обід!
(Шпачок  був  надто  легковажний).
Врятуй,  матусенько,  від  бід!

Вона  почула,  прилетіла,
Шпачка  понесла  до  гнізда.
Його  все  тіло  так  тремтіло,
Могла  б  тут  трапитись  біда..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993623
дата надходження 11.09.2023
дата закладки 12.09.2023

Lana P.

ТАНГО

Вуста  стікають  соком  манго.
Вібрує  у  рухливім  танго
Чуттєвий  танець  язиків,
В  палких  обіймах  почуттів.
Зійшлись  під  небом,  на  землі,
Кружляють  тінями  на  склі
Обоє,  лащаться  в  полоні...
Тріщить  камін  на  їхнім  фоні.                      



                         11.08.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993624
дата надходження 11.09.2023
дата закладки 12.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

А я приснилася тобі

А  я  приснилася  тобі,  коли  була  в  природі  осінь,
Рядки  зворушні  та  прості  сіяли  згадкою  ще  й  досі,
Легенько  падала  краса  і  розліталась,  наче  квітом,
Вона  буває  восени,  а  ще  весною  й  милим  літом

На  землю  падали  листки,  кружляли  так  у  водевілі,
Де  зародились  почуття  у  тій  чарівності  й  довірі
І  знову  згадка  все  щемить  та  відкриває  рідні  двері,
Весна  у  серці  та  душі  відчула  солов'їні  трелі

Легенько  стелиться  туман,  стоять  в  мереживі  жоржини,
А  душу  зваблює  краса,  що  надихає  щохвилини,
Лоскоче  осені  роса  на  зеленаво-жовтих  травах,
А  десь  у  полі  мерехтить  недавно  скошена  отава.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993657
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 12.09.2023

Н-А-Д-І-Я

КОЛИ ДОЩІ ВСІМ ДО ДУШІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]

Розлютилось  чомусь  небо,
Стало  хмарки  проклинать.
Ви  за  що  на  нас,  не  треба!
Завжди  слухаєм  ми  Вас.

Зупинилось  на  хвилинку,
Чує  "Ви"  в  них  перший  раз.
Не  чекало  цього  вчинку,
Гнів  на  ласку  міня    враз.

Нащо  ви  несете  дощ,
Люди  це  у  вас  просили?
Ну  полийте  землю...щож,
Нащо  ви  людей  дурили?

І  розплакались  хмаринки,
Хіба  ми  тут  винуваті?
Ми  тримали  дощ  у  скриньці,
Знали:  будете  ругати.

Посміхнулося   тут  небо,
Пролились  рясні  дощі.
Тоді  слухати  й  не  треба,
Коли  дощі  всім  до  душі..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993436
дата надходження 09.09.2023
дата закладки 10.09.2023

Н-А-Д-І-Я

ТЬОХНУЛО СЕРЦЕ ТАК БОЛЯЧЕ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hLrgSifFRuM

[/youtube]
Тьохнуло  серце  так  боляче:
Осінь  прийшла  -  зустрічай!
Літо  пройшло  вже  квітуче:
Тихо  шепочу  -  прощай...

Вслід  помахаю  хустинкою,
Сльози  зітру  із  очей.
Нову  гортаю  сторінку,
Гарних  чекаю  вістей.

Осінь...  Якою  ти  будеш,
Зможу  любити,  як  літо?
Може,  мені  ти  підкажеш,
Буду  тобою  зігріта?

Слухала  осінь  уважно,
Просто  всміхнулась  мені.
Відповідь  так  невиразна,
Все  ж  зрозуміла  вповні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993213
дата надходження 06.09.2023
дата закладки 07.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Поранена душа

Чому  понурена  стоїш,
Уся  в  якімсь  дурмані?
Думки  свої  в  собі  таїш,
Неначе  у  тумані

Для  чого  в  серденьку  печаль
Лишила  і  забула?
Вона  в  душі  твоїй  на  жаль
Твоє  тепло  відчула

Укорінилась,  ожила
І  залишить  не  сміє,
Тому  поранена  душа
Ще  до  цих  пір  хворіє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992836
дата надходження 02.09.2023
дата закладки 04.09.2023

Маг Грінчук

Хоч пан ти вельможний

Усім  сказати  нелюдям  стало  просто:
-Моя  країно!  Щиро  я  тебе  кохаю
Безкрило  і  пишно,  і  ,  навіть  без  проби...
Але  любов  треба  доказати  без  "раю".

Усім  серцем  і  м'язами  та  нервами
І  працею  в  непокірному  вогні  життя,  
Ні  зі  скляними  зіницями  неука,
Хоч  з  поглядом  відкритим  сліпого  майбуття.

Буває,  що  треба  кров  свою  давати,
Стояти  донором  Батьківщині  навічно.
Лиш  після  цього  ти  зможеш  всім  сказати:
-Тебе  я  люблю,  люблю,  Україно!  Я  -  твій...

Тоді  це  не  стане  мовою  пустою,
Хоч  пан  ти  вельможний,  гроші  не  приворожать...
І  дбати  про  себе  забудеш  рукою...
Нехай  тебе  славлять,  ти  пишатись  не  зможеш!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992805
дата надходження 01.09.2023
дата закладки 03.09.2023

Катерина Собова

Нова гра

У    пісочниці    в    садочку
Старші    діти    розважались:
Було    весело    й    цікаво  –
В    ’’Колобка’’    всі    дружно    грались.

Баба    плакала    із    дідом,
Бо    у    них    велика    втрата…
А    тим    часом    хлібний    виріб
По    доріжці    став    петляти.

До    фіналу    прийшли    швидко:
Хитра    лисонька    Марійка,
Завдяки    словам    солодким,
З’їла    колобка-Андрійка.

-Це    старе,    і      вже      набридло,-
Вередлива    каже    Ната,-
Нову    гру    у    депутатів
Зараз    будемо    всі    грати.

-Я    не    вмію,-    каже    Коля,-
Про    таку    не    чув    ніколи,
Навіть    брат    мій    теж    не    знає,  
Хоч    навчається    у    школі.

-Я    навчу    вас,-    каже    Натка,-
Ви    повинні    уявити,
Що    я    ваша    депутатка,
І    повинні    так    робити:

Я    в    вас    буду    забирати
Іграшки    і    все,    що    зможу,
А    ви    дякуйте    й    надійтесь
Лиш    на    себе    й    ласку    Божу.

Сидіть    тихо,    як    ті    миші,
Не    подумайте    сопіти:
Вам    нічого    не    залишу,
А    ви    мусите    терпіти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992804
дата надходження 01.09.2023
дата закладки 03.09.2023

Valentyna_S

В темній казці

Спочатку  
світ  довкільний  зник.
З’явившись,
вдяг  химери  маску.
Її  злий  викрав  чарівник
й  відвів  до  себе  в  темну  казку?

Незвичне,  
інше  в  казці  тій  —
й  сміливій  лячно  поміж  тіней,
хоч  голоси  людські,  живі,
і  сонця  чуються  ворсини

на  личку,
лобику  й  руках.
Мов  кішка,  граючись,  лоскочуть  
дитячість,  сховану  в  очах…
А  дівчинка  вернутись  хоче

до  видимих  колишніх  днів  —
і  не  полосканих  ще  лезом  —
в  майбуть,  однак,  незнану  їй,
ступає…
ніжкою  й  протезом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992885
дата надходження 02.09.2023
дата закладки 03.09.2023

Valentyna_S

Так судилось

Ударилось  сонце  об  обрій
й  розбилось  на  друзки.
Триструнно  озвалася  домра
у  темені  згустка,
щоб  ніч  увімкнула  ліхтарик
й  світила  у    вікна—
а  чи  не  ховаються  хмари
у  людських  домівках.
Їх  стільки—    злічити  не  в  змозі—
насілося  нині.
Судилось  довіку  й  небозі
буть  в  чорній  хустині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992887
дата надходження 02.09.2023
дата закладки 03.09.2023

Прозектор

За обрій линуть журавлі…

За  обрій  линуть  журавлі,
Прощально  клекчучи  услід  –
Луною  плач  той  по  землі
Віщує  осені  прихід.

Затихне  скоро  пісня  нив,  
Веселий  цвіт  почне  тьмяніть
Й  стежки,  якими  я  бродив,
Припорошить  кленова  мідь.

Лежу  у  травах  навзнаки  –
Не  тішусь  вже  і  не  журюсь,
Лише  минулі  все  роки
Невільно  згадую  чомусь.

Хмарини  в  небі  чималі
Рахую  майже  в  напівсні.
А  в  далеч  ринуть  журавлі,
Аби  вернутись  повесні...

[i]30.VIII.23  р.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992948
дата надходження 03.09.2023
дата закладки 03.09.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Любити й вірити (квартон)

Любити  й  вірити  -  є  ж  справжнє.
Усмішку  дарувати  іншим.
Добра  надати  хоч  би  краплю,
У  серці  щезнуть  муки  тіні.

Метеликом  -  в  політ  на  світло,
Любити  й  вірити  -  є  ж  справжнє.
Очиститься  від  лжі  повітря.
В  душі  ж  -  чистіше,  мов  у  храмі.

І  відстояти  з  честю  правду,
Про  біль  чужий  не  забувати.
Любити  й  вірити  -  є  ж  справжнє.
Не  втратити  життєву  ватру.

Нужденному  подати  руку,
І  віднайти  комусь  розраду,
Щоб  серце  не  ятрили  круки,
Любити  й  вірити  -  є  ж  справжнє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992092
дата надходження 24.08.2023
дата закладки 24.08.2023

Шарм

Дружок

Ранним  утром  стою  на  вокзале.
На  перроне  почти  никого.
Серый  пёсик  в  заезда  начале
И  он  к  урне  припал  —  отчего?

Неужели  на  этом  вокзале,
О  тебе  кто-то  думал,  «Дружок»?
Люди  что-то  тебе  набросали  —
Кто-то  кинул  туда  пирожок?

Подозвал  бедолагу  я  тихо,
У  меня  ведь  найдётся,  что  дать:
Пусть  хоть  раз  ты,  голодное  лихо,
Хоть  сегодня  бы  смог  потерять!

Ты  покушай  голодный  Дружочек,
Чем  ещё  я  тебе  помогу?
Вот,  что  есть  —  разрываю  кулёчек
И  еда  уж  лежит  на  снегу.

И  поверь  ты,  Дружок,  что  приятно
На  твою  мне  мордашку  смотреть:
Как  луч  солнышка  тёплый  занятно
Красит  радужно  серую  шерсть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991836
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 21.08.2023

Наталі Косенко - Пурик

Казка, що влітку

Я  іду  по  рідненьких  стежках,
А  душа  розквітає,  мов  квітка,
У  розгублених  милих  думках  -
Намальована  казка,  що  влітку

Дрібонить  уже  дощ  свій  мотив,
Защеміло  знов  серце  до  болю
І  було  стільки  сонця  і  злив
Та  ми  все  поєднали  з  тобою

Заглядаємо  в  книгу  життя  -
Сторінки,  мов  зворушні  картини,
В  них  розлука  і  всі  почуття
Де  є  мудрість  і  щемні  хвилини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991704
дата надходження 20.08.2023
дата закладки 20.08.2023

Віктор Варварич

Літо збирається в дорогу

Уже  втікає  тепле  літо
І  прудко  біжить  у  синю  даль.
Землю  скувало  монолітом,
Заховало  тужливу  печаль.

Пшеницю  у  полі  золотить,
Садами  крокує  грайливо.
І  дарує  нам  казкову  мить,
В  юну  осінь  іде  сміливо.

Наповняє  бокали  вином,
Пригощає  нас  виноградом.
І  ніжиться  під  нашим  вікном
Та  любується  водоспадом.

На  світанку  біжить  росами,
Повертає  нас  у  дитинство.
Землю  встеляє  покосами,
Ощасливлює  материнство.

Літо  заховає  тривогу,
До  світлих  мрій  прокладає  шлях.
Запрошує  молитись  Богу
І  славить  Україну  в  піснях.

 ©:  Віктор  Варварич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991591
дата надходження 18.08.2023
дата закладки 20.08.2023

Valentyna_S

Чайки на скибах

Тушує  леміш  краєвид.
Два  кроки  до  крайки.
На  гребенях  зораних  скиб
Хитаються  чайки.
Із  висі  до  низу  штрихи—
Тремтливе  розкрилля.
Немає  у  зрілості  хиб—
Цвіт  зріє  в  бадилля.
Зі  ставу  злетілись  птахи
Поплакатись  полю.
Хто  скривдив  вас,  хто  той  лихий?
Хто  болем  вік  поїть?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991526
дата надходження 17.08.2023
дата закладки 20.08.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Життя - вселенська таїна і диво (рондель)

Життя  -  вселенська  таїна́  і  диво.
Не  випадково  все  буває  в  нім.
Довірся  тільки  помислам  святим.
Розсудливість  потрібна  й  терпеливість.

Засій  добром  життєву  щедро  ниву,
Дай  відкоша  всім  за́думам  лихим.
Життя  -  вселенська  таїна  і  диво.
Не  випадково  все  буває  в  нім.

Брехні  і  фальші  раптом  змочить  злива.
В  зневір'я  не  впадай,  не  будь  слабким,
Бо  й  лід  весною  стане  нетривким.
Подякуй  Господу  -  сяйнеш  щасливим.
Життя  -  вселенська  таїна  і  диво.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991447
дата надходження 16.08.2023
дата закладки 17.08.2023

Наталі Косенко - Пурик

Назавжди полюбила

Якщо  тобі  тяжко,  згадай  цвіт  калини
І  ті  найдорожчі  події  родини,
Зворушливий  ранок  де  бавились  роси
І  звабливі  серцю  липневі  покоси

Згадай  милий  промінь  від  ясного  сонця,
Що  ніжно  торкався  у  ранок  віконця,
Солодкий  мотив  неповторного  літа,
Що  сміло  всміхався  привабливим  квітом

Рідненьку  стежину  і  дивні  моменти,
Що  все  дарували  душі  компліменти,
Бузкову  алею,    що  ніжно  манила  -
Я  рідну  красу  назавжди  полюбила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991347
дата надходження 15.08.2023
дата закладки 17.08.2023

Наталі Косенко - Пурик

Чому вертаюсь знову?

Я  Вам  пишу,  а  що  сказать  -    незнаю,
Чи  може  просто  помовчу  в  листі,
Усі  думки  в  душі  перебираю
Та  серце  каже,  що  вони  не  ті

І  дивна  річ,  чому  ж  вертаюсь  знову,
На  ті  місця    де  сказано  -  люблю?
Я  згадую  зворушливу  промову
Де  порівняли  вроду  і  зорю

Мабуть  мені  цього  не  вистачає,
Слів  щирості,  такої  глибини,
А  серце  сторінки  усе  листає,
Торкає  ваші  скроні  сивини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991490
дата надходження 17.08.2023
дата закладки 17.08.2023

Наталі Косенко - Пурик

В серці бережу (від імені чоловіка)

Я  любов  п'янку,  кохана,  в  серці  бережу,
Наче  промінь  дивовижний,  що  несе  весну,
Милу  казку  неповторну  із  святих  доріг,
Що  торкається  красою  де  лиш  твій  поріг

Бережу  твою  і  ніжність,  мовби  маків  цвіт,
Найдорожчу  в  світі  вірність  у  безмежжі  літ
І  ту  посмішку  найкращу,  яка  є  в  житті,
Найрідніший  милий  подих,  що  бринить  в  тобі

Я  твій  погляд  неймовірний  тихо  бережу,
Ніжну  квітку  неповторну,  мов  саму  весну,
Аромат    п'янкий  і  милий,  як  весняний  квіт,
Берегтиму  всю  чарівність  я  до  склону  літ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991199
дата надходження 13.08.2023
дата закладки 14.08.2023

Крилата (Любов Пікас)

АБЕТКА з назвами тварин (ред. )

ВІРШИКИ  ТА  ЗАГАДКИ

АКУЛА
Живу  я  в  морі,  любий  друже.
У  мене  зуби  гострі  дуже.
Я  радо  інших  риб  ковтаю.
Бо  корму  іншого  не  знаю.

БАРАН
Люблю  гористість,  небом  вкриту,
І  травку  їсти  соковиту.
Хоч  невеликого  я  росту.
Ріг  маю  кручений  і  гострий.

ВОРОНА
За  кольором,  немов  смола  я.
Житло  в  селі  і  в  місті  маю.
Горіх  кладу  до  дзьоба-рота.
Співати  «Кар»  -  моя  робота.

ГОЛУБ
Літаю  попід  небесами.
Гніздо  будую  під  дахами.
Кручусь  у  парку  цілу  днину,  
Шукаю  крихту  чи  зернину.
Я  сірий,  білий,  наче  зайчик,
Даси  мені  хлібини  крайчик  
В  зимовий  сніжний  день  холодний,
Як  буду  дуже  я  голодний?

ҐЕДЗЬ
Із  комашиного  я  роду.
Люблю  в  ґрунти  сирі  і  воду.  
Мене  не    дуже  люблять  люди,
Кусаю  їх  у  плечі,    груди,  
Свій  хобот  їм  під  шкіру  пхаю
І  кров,  мов  упир,    висисаю.
Та  п’ю  я  і  нектар  із  квітки.
Не  бійтесь  надто  мене,  дітки.

ДЕРЕВОЛАЗ
Жабка  я,  мала  за  зростом,  
Дволапкова  і  безхвоста.
Я  люблю  вологу,  страх!
Скачу  по  землі  й  кущах.
Але  треба  знати  ,  друже,  
Небезпечною  є  дуже.
Можу,  трунком  пригостити,    
Десятьох  одна  убити.

ЕРДЕЛЬТЕР’ЄР
Ердельтер’єр  –    собака  це.
Він  заробляє  на  м’ясце.
Поранених  несе  з  полів,
Шукає  міни  у  землі.

ЄХИДНА
Думаєш,  це  їжачок,  
Бо  свитина  з  колючок?
Ні,  це  інший  хтось,  повір.
Їсть  комах,  мурах  цей  звір.
Носить  яйця  на  собі
В  сумочці  на  черевці.
Вилізе  з  яйця  мале  –  
Попіклується  незле.

ЖУК-ОЛЕНЬ
Хоч  має  крила  ця    тварина  комаха,  
Але  не  муха.  І  не  птах.
Не  олень,  хоч  і  роги  має.
Ними  кору  дерев  згризає.  

ЗУБР
Раритетна  ця  тварина.
Схожа  на  бика,  дитино.
Тільки  важча  та  міцніша,
Аніж  бик,  і  ще  страшніша.
Більш  масивні  має    плечі,  
Травку  йде  скубти  під  вечір.

ІНДИК
Свійський  птах.  Є  в  нього  сила,
Довгі  ноги,  дзьоб  і  крила.
Віялом  хвіст  розпускає,  
«Пуль-пуль»  з  горла    випускає.
Коли  злиться,  скаженіє,
Шия  в  нього  червоніє.

ІПАТКА
Є  такий,  Софіє,  Златко,
Птах,  що  зветься  він  іпатка.
Чорно-бурий  носить  міх.
Щоки  білі,  наче  сніг.
Під  очима  жовте  пір’я.
Любить  море  під  узгір’ям.
Рибу  вправно  птах  лапає,
Нею  дзьобик  напихає
І  несе  в  нору-печеру
Любим  діткам–ненажерам.  

ЙОРА
Йора  –  пташечка    в’юнка.
Гусінь  з’їсть  чи    павука
І  сидить  собі  на  гілок.
Жовтим  світить  її  тіло.
Крила  в  самки  чорно-білі.
Спинка    –  як  оливки  спілі,
А  в  самця,  мов  стигле  жито.
На  узліссі  любить  жити.

КРОКОДИЛ
Довгий  і  масивний  дуже.
Слід  його  боятись,  друже.
Зуби  він  гострющі  має,
Ними  все  живе  кусає.
Любить  воду  і  болото.
Полювать  –  його  робота.

ЛЕВ
Жовтий,  наче  сік  цитрин.
Лідер  він  серед  тварин.
Шевелюру  пишну  має.
Зебру  з’їсть,  коли  піймає.

МАВПА
Ця  тварина  по  гілках  
Скаче,  наче  білка,  птах
Шерсть  брунатну  вона    має.
Рве  банани,  в  морду  пхає.

НОСОРІГ
Хто  собі  в  болоті  ліг
І  задер  угору  ріг?
Хто    зело  їсть  (і  охоче!),
Вмне  пів  міха  –  й  знову  хоче?
Носить    ріг  малий,  та  гожий,
Ним  живе  пробити  може.

ОЦЕЛОТ
Оцелот  з  родини  кішки,  
Сонячно-брунастий.
Спина  –  в    смугах,  в  цятках  –  ніжки,
Черевце  –  білясте.
У  дуплі    він  має    хату.
Уночі  полює.
Радо  птицю  з’їсть  крилату,  
Змієм  поласує.

ПЕГУЗА
Вона  широка,  круглорота.
Плавати  –  ось  її  робота.
Не  спить,  як  люди,  на  дивані,  
Живе  пегуза    в  океані.
За  довжиною  –  невеличка,
За  кольором,  немов  гірчичка.
Плавці  –  парканчиком  по  спинці.
А  хвіст,  мов  ніготь  на  мізинці.

РАЙДУЖНИЦЯ
Чорно-бурі  крила  має.
У  лісах  вона  літає,
Біля  річки  –      бережком,  
Вздовж  доріг  –  бочком-лужком.
Білі  смужки  в  неї    є,
Сік  берези,  клена  п’є.
Гусінь  радо  їсть,  малята.
Очі  в  неї  на  крилятах.
Райдужниця  –    так  ось    зветься.
То  сидить,  а  то    знесеться.
Це  метелик,  любить  цвіт.
Підійдеш  –    піде  у  зліт.

СИЧИК-ГОРОБЕЦЬ
Хто  цей    сірий  молодець?
А  це  сичик-горобець  –  
Птах  такий,  це  треба  знати,  
Має  крила,  щоб  літати,
І  належить  він  до  сов.
У  Карпатах  має  схов.
У  дуплі  гніздечко  в’є.
У  роду  найменшим  є.
Їсть  цей  сичик  гризунів,  
Велетів-комах  зі  пнів.
Корм  готує  восени,  
Щоб  дожити  до  весни.  

ТУШКАНЧИК
Це  не  мишка  і  не  зайчик,  
Це  гризун-ссавець  тушканчик.
Наче  зайчик,  він  вухатий.
У  землі  будує  хату.
Наче  мишка,  має  хвіст.
Тільки  більший  в  нього  ріст.
Очі  круглі  та  великі.
Їсть  цибульки  лілій  диких.
Закриває  в  нірку  вхід,  
Щоб  не  вліз  лихий  сусід.

УМБРА
Умбра  –  є  така  рибина.
Щуки  –  це    її  родина.
Плаває  в  Дністрі,  в  Дунаю.
Три  плавці    вздовж  низу  має.
А  вгорі  –  лише  одненький.
Тіло  –  буро-червоненьке.
Низ  жовтавий,  смужка  збоку.
Хвіст  округлий  і  широкий.
Зуби  хоч  дрібні,  та  гострі.
Рачків  їсть,  комах,  що  рослі.
Повизбирує  й  личинки.
В  ямки  кидає  ікринки.

ФЛАМІНГО
Фламінго  –  птах  великий  і  красивий.  
Коли  маленький,  то  пухкий  і  сивий.
А  виросте  –  рожевий    він,  дитино,
Або  такий,  як  ягоди  калини.
Стоїть  він  на  одній  нозі  частенько,
А  другу  гріє  пір’ячком  густеньким.
Живе  у  зграї,  а  не  наодинці.
Молюски,  раки  –  череву  гостинці.
Міряє  землю,  по  воді  ступає.
І  дуже  рідко    плаває,  літає.

ХОМ’ЯК
Хоч  малий  він  –  цей  ссавець,  
Але  справжній  молодець.
Під  землею  риє  хід.
Там  сидить,  як  річку  лід
Покриває,  їсть  харчі,
Що  наніс  їх  уночі
Влітку.  Як  їх  діставав?
З  поля  крав,    за  щоки  пхав,
Приносив  до  нірки  все,  
Їв,  як  прагло  черевце.

ЦЕСАРКА
Звуся  гарно  я  –  цесарка.
Кошу  травку,  мов  косарка.
Лободу  з’їм,  конюшину,
Кропиву  і  реп’яшину.
Їсти  часто  –  моя  праця.
У  хвості  пір’їн  шістнадцять  -  
Куций  та    униз  спадає.
Спинку  тлусту,  круглу  маю.
Як  виходжу  я  на  стежку,
Всім  показую  сережки.
Отака  я  пташка  дивна  –  
Синьо-чорна,  світло-димна.

ЧАПЛЯ
Зростом  більша  я  за  метр,  
Свита  в  мене  –    сірий  фетр.
Під  грудьми  –  рядком    торочки  –  
Білі,  мов  яєчка  в  квочки.
Ноги  довгі,  довгий  дзьобик.
Не  боюся  я  хвороби.
По  болоті    чап-чалаплю.
Звуть  мене,  зазвичай,  чапля.
Корм  мій  –    жаба,  навіть  змійка.
Їх  шукаю  –  шия  –      двійка.

ШКІРОЇД
Шкіроїд  –  це  жук,  малята.
Ним  харчуються  пташата.
Він  –    пилок  з’їсть    із  ромашки,
М'ясо  вмерлої    мурашки,
Миші,  білки  чи  тхора  ,
Та  не  зразу,  дітвора.  
Хоч  дрібної  жук  породи,  
Любить  він  робити  шкоду:
В  сушку  впхається,  в    какао,
В  рибу  в’ялену  і  каву,  
В  хутро,  шкіру  влізе  нишком,
В  шерсть,  у  льон  і    навіть  в  книжку.
Він  хвороби  не  приносить,  
Але  те,  що  вхопить,  косить.

ЩИГЛИК
А  хто  це  в  нас  такий  строкатий?
Це  щиглик  –  птах  такий,  малята.
За  розміром  цей  молодець,
Немов  середній    горобець.
Та  більш  стрункий  й  талановитий.
Одягнений  у  барвну    свиту.
Співає,  аж  беруть  мурашки.
Пісень  зо  двадцять  знає  пташка.
Веселих  повно  в  нім  емоцій.
Дітей  виводить  двічі  в  році.
Для  них  гніздо  пушком  вкриває.
Насіння  бур’янів  з’їдає.

Ь
Знак  м’якшення  тут  підоспів…
Шукать  на  нього  слово  –    всує.
Вкінці,  в  середині  є  слів,
Промовиш  їх  і    м’якість  вчуєш:
Лось,  журавель,  рись,  горобець,  
Форель,  сьомга,    ведмідь,  рибець.  

ЮРУМІ  
Тварина  є  така  у  світі.
Мурашок  їсть  вона,  термітів.
У  неї    тіло  довгувате.
Повільна  дуже,    вайлувата.  
В  брунатній  свиті,  чорноока.  
Ніс  довгий  та  і    хвіст  –    нівроку,
Блистить  до  сонця,  мов  копійка.
Язик  в  юрумі,  наче  змійка.
Ним  вона  зловить    харч  -  ковтає,  
Бо    в  морді  зубчиків    немає.
На  лапах  кігті,  наче  море.
Мурашник  ними    добре  оре.  

ЯСТРУБ
Яструб  –    птах  лісної  зони.
Трохи  більший  від  ворони.  
Хижу  він  натуру  має,
Інших  птахів  поїдає.
Часом  вивірку  чи  зайця  
Вхопить,    щоб  набрати  сальця.
Має  він  зігнутий  дзьобик,
Буре  пір’я,  хмурий  лобик.
Високо  гніздо  будує.
Діток  виведе  –  годує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991103
дата надходження 11.08.2023
дата закладки 12.08.2023

Крилата (Любов Пікас)

АБЕТКА з назвами тварин (ред. )

ВІРШИКИ  ТА  ЗАГАДКИ

АКУЛА
Живу  я  в  морі,  любий  друже.
У  мене  зуби  гострі  дуже.
Я  радо  інших  риб  ковтаю.
Бо  корму  іншого  не  знаю.

БАРАН
Люблю  гористість,  небом  вкриту,
І  травку  їсти  соковиту.
Хоч  невеликого  я  росту.
Ріг  маю  кручений  і  гострий.

ВОРОНА
За  кольором,  немов  смола  я.
Житло  в  селі  і  в  місті  маю.
Горіх  кладу  до  дзьоба-рота.
Співати  «Кар»  -  моя  робота.

ГОЛУБ
Літаю  попід  небесами.
Гніздо  будую  під  дахами.
Кручусь  у  парку  цілу  днину,  
Шукаю  крихту  чи  зернину.
Я  сірий,  білий,  наче  зайчик,
Даси  мені  хлібини  крайчик  
В  зимовий  сніжний  день  холодний,
Як  буду  дуже  я  голодний?

ҐЕДЗЬ
Із  комашиного  я  роду.
Люблю  в  ґрунти  сирі  і  воду.  
Мене  не    дуже  люблять  люди,
Кусаю  їх  у  плечі,    груди,  
Свій  хобот  їм  під  шкіру  пхаю
І  кров,  мов  упир,    висисаю.
Та  п’ю  я  і  нектар  із  квітки.
Не  бійтесь  надто  мене,  дітки.

ДЕРЕВОЛАЗ
Жабка  я,  мала  за  зростом,  
Дволапкова  і  безхвоста.
Я  люблю  вологу,  страх!
Скачу  по  землі  й  кущах.
Але  треба  знати  ,  друже,  
Небезпечною  є  дуже.
Можу,  трунком  пригостити,    
Десятьох  одна  убити.

ЕРДЕЛЬТЕР’ЄР
Ердельтер’єр  –    собака  це.
Він  заробляє  на  м’ясце.
Поранених  несе  з  полів,
Шукає  міни  у  землі.

ЄХИДНА
Думаєш,  це  їжачок,  
Бо  свитина  з  колючок?
Ні,  це  інший  хтось,  повір.
Їсть  комах,  мурах  цей  звір.
Носить  яйця  на  собі
В  сумочці  на  черевці.
Вилізе  з  яйця  мале  –  
Попіклується  незле.

ЖУК-ОЛЕНЬ
Хоч  має  крила  ця    тварина  комаха,  
Але  не  муха.  І  не  птах.
Не  олень,  хоч  і  роги  має.
Ними  кору  дерев  згризає.  

ЗУБР
Раритетна  ця  тварина.
Схожа  на  бика,  дитино.
Тільки  важча  та  міцніша,
Аніж  бик,  і  ще  страшніша.
Більш  масивні  має    плечі,  
Травку  йде  скубти  під  вечір.

ІНДИК
Свійський  птах.  Є  в  нього  сила,
Довгі  ноги,  дзьоб  і  крила.
Віялом  хвіст  розпускає,  
«Пуль-пуль»  з  горла    випускає.
Коли  злиться,  скаженіє,
Шия  в  нього  червоніє.

ІПАТКА
Є  такий,  Софіє,  Златко,
Птах,  що  зветься  він  іпатка.
Чорно-бурий  носить  міх.
Щоки  білі,  наче  сніг.
Під  очима  жовте  пір’я.
Любить  море  під  узгір’ям.
Рибу  вправно  птах  лапає,
Нею  дзьобик  напихає
І  несе  в  нору-печеру
Любим  діткам–ненажерам.  

ЙОРА
Йора  –  пташечка    в’юнка.
Гусінь  з’їсть  чи    павука
І  сидить  собі  на  гілок.
Жовтим  світить  її  тіло.
Крила  в  самки  чорно-білі.
Спинка    –  як  оливки  спілі,
А  в  самця,  мов  стигле  жито.
На  узліссі  любить  жити.

КРОКОДИЛ
Довгий  і  масивний  дуже.
Слід  його  боятись,  друже.
Зуби  він  гострющі  має,
Ними  все  живе  кусає.
Любить  воду  і  болото.
Полювать  –  його  робота.

ЛЕВ
Жовтий,  наче  сік  цитрин.
Лідер  він  серед  тварин.
Шевелюру  пишну  має.
Зебру  з’їсть,  коли  піймає.

МАВПА
Ця  тварина  по  гілках  
Скаче,  наче  білка,  птах
Шерсть  брунатну  вона    має.
Рве  банани,  в  морду  пхає.

НОСОРІГ
Хто  собі  в  болоті  ліг
І  задер  угору  ріг?
Хто    зело  їсть  (і  охоче!),
Вмне  пів  міха  –  й  знову  хоче?
Носить    ріг  малий,  та  гожий,
Ним  живе  пробити  може.

ОЦЕЛОТ
Оцелот  з  родини  кішки,  
Сонячно-брунастий.
Спина  –  в    смугах,  в  цятках  –  ніжки,
Черевце  –  білясте.
У  дуплі    він  має    хату.
Уночі  полює.
Радо  птицю  з’їсть  крилату,  
Змієм  поласує.

ПЕГУЗА
Вона  широка,  круглорота.
Плавати  –  ось  її  робота.
Не  спить,  як  люди,  на  дивані,  
Живе  пегуза    в  океані.
За  довжиною  –  невеличка,
За  кольором,  немов  гірчичка.
Плавці  –  парканчиком  по  спинці.
А  хвіст,  мов  ніготь  на  мізинці.

РАЙДУЖНИЦЯ
Чорно-бурі  крила  має.
У  лісах  вона  літає,
Біля  річки  –      бережком,  
Вздовж  доріг  –  бочком-лужком.
Білі  смужки  в  неї    є,
Сік  берези,  клена  п’є.
Гусінь  радо  їсть,  малята.
Очі  в  неї  на  крилятах.
Райдужниця  –    так  ось    зветься.
То  сидить,  а  то    знесеться.
Це  метелик,  любить  цвіт.
Підійдеш  –    піде  у  зліт.

СИЧИК-ГОРОБЕЦЬ
Хто  цей    сірий  молодець?
А  це  сичик-горобець  –  
Птах  такий,  це  треба  знати,  
Має  крила,  щоб  літати,
І  належить  він  до  сов.
У  Карпатах  має  схов.
У  дуплі  гніздечко  в’є.
У  роду  найменшим  є.
Їсть  цей  сичик  гризунів,  
Велетів-комах  зі  пнів.
Корм  готує  восени,  
Щоб  дожити  до  весни.  

ТУШКАНЧИК
Це  не  мишка  і  не  зайчик,  
Це  гризун-ссавець  тушканчик.
Наче  зайчик,  він  вухатий.
У  землі  будує  хату.
Наче  мишка,  має  хвіст.
Тільки  більший  в  нього  ріст.
Очі  круглі  та  великі.
Їсть  цибульки  лілій  диких.
Закриває  в  нірку  вхід,  
Щоб  не  вліз  лихий  сусід.

УМБРА
Умбра  –  є  така  рибина.
Щуки  –  це    її  родина.
Плаває  в  Дністрі,  в  Дунаю.
Три  плавці    вздовж  низу  має.
А  вгорі  –  лише  одненький.
Тіло  –  буро-червоненьке.
Низ  жовтавий,  смужка  збоку.
Хвіст  округлий  і  широкий.
Зуби  хоч  дрібні,  та  гострі.
Рачків  їсть,  комах,  що  рослі.
Повизбирує  й  личинки.
В  ямки  кидає  ікринки.

ФЛАМІНГО
Фламінго  –  птах  великий  і  красивий.  
Коли  маленький,  то  пухкий  і  сивий.
А  виросте  –  рожевий    він,  дитино,
Або  такий,  як  ягоди  калини.
Стоїть  він  на  одній  нозі  частенько,
А  другу  гріє  пір’ячком  густеньким.
Живе  у  зграї,  а  не  наодинці.
Молюски,  раки  –  череву  гостинці.
Міряє  землю,  по  воді  ступає.
І  дуже  рідко    плаває,  літає.

ХОМ’ЯК
Хоч  малий  він  –  цей  ссавець,  
Але  справжній  молодець.
Під  землею  риє  хід.
Там  сидить,  як  річку  лід
Покриває,  їсть  харчі,
Що  наніс  їх  уночі
Влітку.  Як  їх  діставав?
З  поля  крав,    за  щоки  пхав,
Приносив  до  нірки  все,  
Їв,  як  прагло  черевце.

ЦЕСАРКА
Звуся  гарно  я  –  цесарка.
Кошу  травку,  мов  косарка.
Лободу  з’їм,  конюшину,
Кропиву  і  реп’яшину.
Їсти  часто  –  моя  праця.
У  хвості  пір’їн  шістнадцять  -  
Куций  та    униз  спадає.
Спинку  тлусту,  круглу  маю.
Як  виходжу  я  на  стежку,
Всім  показую  сережки.
Отака  я  пташка  дивна  –  
Синьо-чорна,  світло-димна.

ЧАПЛЯ
Зростом  більша  я  за  метр,  
Свита  в  мене  –    сірий  фетр.
Під  грудьми  –  рядком    торочки  –  
Білі,  мов  яєчка  в  квочки.
Ноги  довгі,  довгий  дзьобик.
Не  боюся  я  хвороби.
По  болоті    чап-чалаплю.
Звуть  мене,  зазвичай,  чапля.
Корм  мій  –    жаба,  навіть  змійка.
Їх  шукаю  –  шия  –      двійка.

ШКІРОЇД
Шкіроїд  –  це  жук,  малята.
Ним  харчуються  пташата.
Він  –    пилок  з’їсть    із  ромашки,
М'ясо  вмерлої    мурашки,
Миші,  білки  чи  тхора  ,
Та  не  зразу,  дітвора.  
Хоч  дрібної  жук  породи,  
Любить  він  робити  шкоду:
В  сушку  впхається,  в    какао,
В  рибу  в’ялену  і  каву,  
В  хутро,  шкіру  влізе  нишком,
В  шерсть,  у  льон  і    навіть  в  книжку.
Він  хвороби  не  приносить,  
Але  те,  що  вхопить,  косить.

ЩИГЛИК
А  хто  це  в  нас  такий  строкатий?
Це  щиглик  –  птах  такий,  малята.
За  розміром  цей  молодець,
Немов  середній    горобець.
Та  більш  стрункий  й  талановитий.
Одягнений  у  барвну    свиту.
Співає,  аж  беруть  мурашки.
Пісень  зо  двадцять  знає  пташка.
Веселих  повно  в  нім  емоцій.
Дітей  виводить  двічі  в  році.
Для  них  гніздо  пушком  вкриває.
Насіння  бур’янів  з’їдає.

Ь
Знак  м’якшення  тут  підоспів…
Шукать  на  нього  слово  –    всує.
Вкінці,  в  середині  є  слів,
Промовиш  їх  і    м’якість  вчуєш:
Лось,  журавель,  рись,  горобець,  
Форель,  сьомга,    ведмідь,  рибець.  

ЮРУМІ  
Тварина  є  така  у  світі.
Мурашок  їсть  вона,  термітів.
У  неї    тіло  довгувате.
Повільна  дуже,    вайлувата.  
В  брунатній  свиті,  чорноока.  
Ніс  довгий  та  і    хвіст  –    нівроку,
Блистить  до  сонця,  мов  копійка.
Язик  в  юрумі,  наче  змійка.
Ним  вона  зловить    харч  -  ковтає,  
Бо    в  морді  зубчиків    немає.
На  лапах  кігті,  наче  море.
Мурашник  ними    добре  оре.  

ЯСТРУБ
Яструб  –    птах  лісної  зони.
Трохи  більший  від  ворони.  
Хижу  він  натуру  має,
Інших  птахів  поїдає.
Часом  вивірку  чи  зайця  
Вхопить,    щоб  набрати  сальця.
Має  він  зігнутий  дзьобик,
Буре  пір’я,  хмурий  лобик.
Високо  гніздо  будує.
Діток  виведе  –  годує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991103
дата надходження 11.08.2023
дата закладки 12.08.2023

Наталі Косенко - Пурик

Рідненька вулиця

Рідненька,  вулице  моя,
Мій  любий  краю,
Тут  найродючіша  земля
І  світ  розмаю

Сади  квітучі,  чарівні
Де  аромати
І  чари  просто  неземні
Та  запах  м'яти

Ріка  найкраща  на  землі
Де  прохолода,
Там  посміхається  мені  
Уся  природа

Її  чарівність  та  п'янка
В  полон  схопила,
Як  ніби  подихом  весна
Серця  зцілила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991126
дата надходження 12.08.2023
дата закладки 12.08.2023

Веселенька Дачниця

ЖИТТЯ - ЯК ДОРОГА закінчення

             Теперішня  війна  -  найлютіша  за  всі  попередні…  
З  ворогом    легше  боротися,  коли  твердо  знаєш,  що  це  твій  ворог.  А  на  Сумщині  довгий  час  дружні  сусіди  були  під  боком.  Переплетені  долі  багатьох  людей,  бо  на  одній  вулиці  жили  українці  та  росіяни,  разом  закінчували  школи  і  вузи,  діти  та  дорослі  дружили.  Як  їм  бути,  коли  брат  пішов  на  брата,  батько  повинен  вбивати  сина,  який  воює  проти  України,  бо  оженився  на  сусідці  з  Росії?  А  там  же  внуки  підростають…    Родинні  відносини,  як  правило,  повинні  об’єднувати  сім’ю,  рід,  а  тут  таке  завертілося…  Важко  розібратися  простому  народу  у  цій  брудній    політиці.
І  все  через  нелюдів,  які  закрутили  хвостами,  як  дияволи,  а  "братній"  народ    перетворився,  в  більшості,  на  стадо  –  куди  його  гонять,  туди  бреде,  не  думаючи  про  наслідки.  А  думати  потрібно,  бо  нате  в  людини  голова  на  плечах,  а  не  порожній  баняк  чи  каструля…  
           Зрозуміло,  що  не  кожна  людина  таке  витримає…  
Наше  українське  жіноцтво,  рятуючи  дітей  від  війни,  виїхало  за  кордони.    Деякі  «чоловіки»  повтікали…  Залишилися,  в  основному,  хоробрі  та  надійні  люди,  які  для  захисту  міста  від  ворога    готували  «коктейлі  Молотова»,  бо  з  одним  автоматом  чи  бронежилетом  на  трьох  захисників  ворога  не  зупиниш…

             Як    кажуть  сумчани  з  політехнічного,  які  одними  із  перших  захищали  місто  від  ворога  зі  сторони  вулиці  Харківської,  -  стало  легше  дихати,  бо  повтікали  люди,  які  сіяли  паніку.  Стало  легше  розібратися  між  людьми  в  питаннях  «хто  є  хто»...                  Хоч  багато  зустрічається  і  таких,  які  живуть  за  принципом  «моя  хата  з  краю»,  ще  й  розносять  плітки  про  те,  що  нашій  армії  допомагати  не  треба,  бо  вона  всім  забезпечена.  Та,  Господь  їм  суддя…
             Хоробрі  люди  завжди  були  і  будуть…  На  них  тримається  світ.
                                             …    Бо  хто  ж  тоді  буде  свій  край  захищати  -
                                                       Мажори,  п’яниці  чи  ті  сируни,  
                                                       Що  повтікали  із  рідної  хати
                                                       Іще  на  початку  страшної  війни?...  
                                             
             Надія  Михайлівна  згадує  про  те,  що  післявоєнний  період  Другої  світової  війни  теж  був  важким…  Багато  чоловіків-калік,  які  повернулися  з  тої  війни,  просто  спивалися,  жебракували  на  вокзалах:  обірвані,  зарослі  та  голодні,  без  рук,  чи  ніг  –  вони  викликали  жалість  і  страх  у  дітей.  А  переможці  не  повинні  справляти  гнітюче  враження…  Тому  їх,  десь  у  середині  шістдесятих  років,  відправляла  тодішня  влада  в  спеціальні  притулки,  щоб  «не  псували  обличчя»  тодішнього  радянського  союзу.  
             Ту  минулу    війну  запам’ятала,  бо  вона  більше  двадцяти  років  відгукувалась  то  на  дітях,  то  на  дорослих    розривами  снарядів,  патронів,  іншої  зброї,  яку  часто  знаходили  на  полях  чи  в  лісах...  
             Із  цікавості,  ще    дев’ятилітньою,  сама  «перевіряла»,  чи  розірвуться  знайдені  в  землі  патрони,  якщо  кинути  їх  у  вогонь.  Добре,  що  «перевірка»  закінчилася  благополучно.  Своєчасно  впала  на  землю,  тільки  трохи  порохом  руки  посікло.  Ну…  іще,  мама  лозиною  «висвятила,  щоби  більше  не  кортіло  перевіряти».    А  скільки  дітей  залишилося  після  війни  сиротами…  Росли  діти  –  безбатченки,  бо  чоловіків  катастрофічно  не  вистачало.    Голодний  народ,  в  основному  жінки  і  діти,  від  зорі  до  зорі  трудилися,  вирощуючи  хліб,  відбудовуючи  країну.  

           Тепер  історія  повторюється  війною  з  росіянами,  тільки  наслідки  набагато  важчі,  бо  ворог  –  нелюд,  скаженіє  та  грозиться  ще  й  атомною  зброєю…  І  допоки  його  не  зупинити,  не  закрити  скажену  глотку  -  він  буде  грозитися  і  вбивати…
           Тоннами  всякого  металу  від  зброї  вкрито  тридцять  відсотків  території    нашої  Української  землі…  Щоб  тільки  її  очистити  -  пройдуть  десятки    років.  А  скільки  горя  принесе  ще  нерозірвана  зброя  -  снаряди,  міни  і  всяка  нечисть,  що  лежить  на  полях,  лісах  чи  у  водах…

             Україна  переможе  -    ми  всім  миром,  обов’язково  переможемо,  бо  за  нами  правда,  бо  ми  захищаємо  свою  землю,  свою  державу  -  рідну  Україну,  на  яку  напав  ворог  -  рашист,    ворог  -  нелюд…  Тільки  ціна  нашої  перемоги  гірчитиме  не  одному  поколінню  українців.  Душевні  рани  українського  народу  ніхто,  і,  мабуть,  ніколи  не  зрозуміє,  не  оцінить.  Бо  це  не  речі,  які  можна  викинути,  купити  чи  замінити  іншими  –  це  треба  відчути  «на  власній  шкірі»  від  голови  до  мізинця  ноги…  
             І  тільки  згуртованість,  наша  єдність  і  допомога  кожного  у  загальну  справу,  дасть  добрий  результат.  Нехай  добрі  зусилля  кожної  людини,  зібрані  у  загальний  Великий  Український  Кошик  принесуть  довгождану  Перемогу.
                   ...    Україно!  Сонце  сходить...  Умийся  росою!            
                             Нехай  серце  та  обличчя  світяться  красою!...



                                                                                       ПЕРЕД...        чи          ПІСЛЯМОВА
               Мета  цієї  повісті  -  на  прикладі  Надійки,  її  друзів,  рідних  і  близьких  людей,  розповісти  читачам  про  те,  що  яким  би  трудним  не  було  життя,  якою  б  важкою  не  була  життєва  дорога  кожного  із  нас  -  не  треба  впадати  в  відчай.  Відчай  –  не  порадник  добрим  справам…
Потрібно  боротися  за  свою  мету,  вірити  в  добрий  результат,  бо  тільки  наполеглива  праця,  цілеспрямованість,  дають  хороші  плоди.  І  завжди  пам’ятати  про  те,  що  доля    сміливих  і  наполегливих  любить.  Бо  тільки  своєю  працею,  діями,  знаннями  вирощуються  найсмачніші  плоди,  які  ми  любимо  і  ніжно  бережемо.  
                                                                                                                                                                   В.  Ф.  –  07.  08.  2023    
                                                                                                                                                                 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990761
дата надходження 07.08.2023
дата закладки 09.08.2023

Наталі Косенко - Пурик

Аркуш на столі

Як  побачиш    на  моїм  столі
Чистий  аркуш  у  вечірню  днину,
Пригадай,  що  вразило  тоді,
Збережи  зворушливу  хвилину

Лист  блокноту,  зірваний  умить,
Швидко  так  захочеш  дописати,
Все,  що  наболіло  і  щемить,
Серцем  і  душею  розказати

Лише  аркуш  витримає  все,
Збереже  і  радість,  і  печалі,
Те,  що  у  куточку  десь  живе
Силуетом  кличе  знову  в  далі

Дивні  ікебани  на  вікні  -
Мить  закарбувалася  навіки,
Чистий  аркуш  на  моїм  столі,
В  роздумах  стомилися  повіки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990542
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 09.08.2023

Наталі Косенко - Пурик

Сміється сонце в маминій сорочці

Сміється  сонце  в  маминій  сорочці,
Я  так  люблю  чарівні  промінці,
На  дивовижно  дорогій  сторонці
Тепло  сіяє  ніжно  на  лиці

А  так  хотілось  тихо  доторкнутись,  
Відчути  всю  любов  і  доброту,
Хоч  на  хвилинку  в  радощах  забутись,
Впіймавши  неньки  милу  теплоту

У  ній  усе  найкраще  і  пригоже,
Що  може  дарувати  лиш  життя,
Любов  душевна  звісно  допоможе,
Бо  я  -  її  кровинка  і  дитя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990790
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 09.08.2023

Надія Башинська

А ЧИ ЦЕ ТАК?

Якось  Жираф  сказав:
-  Так,  так...
Почули  його  Горобці  і  здивувалася:
-  Це  як?
За  ними  Крокодил:
-  Це  знак.
Тупнув  ногою  навіть  Лось  й  промовив
спересердя:
-  Ось!
-  Так,  так...  Це  як?  Це  знак?  Вже  й  "Ось"?  -
шептав  в  кущах  тихенько  хтось.
І  у  норі  хтось  заховавсь.  Всі  розуміли,  що
злякавсь.
           Такий  зчинивсь  переполох...  Тут  чули
 "Ай!",  і  "Ну!"  і  "Ох!".
Що  тут  було...  Таке  знялось.  Забули  з  чого  
й  почалось.  
Шукали  винуватця?  Так.
Його  знайшли.  Це  був  Їжак.  Бо  ж  чули  всі,  
як  сказав  "Ак!"
А  чи  це  так?
         Хто  зна,  що  хочеться  тій  знаті?  А  винні  є
невинуваті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990802
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 08.08.2023

Valentyna_S

Катрени "Миті, карбовані віршем"

                                   ***
Цей  чорний  атла́с—мов  на  білому  савані
Нейлонів,  шовків,  органзи—
Сукеночка,  швачці  підшити  зоставлена,
Із  блиском  застиглим  сльози.

                                 ***
Дві  ромашки—двоє  доньок
Залишив  татусь  по  собі
Й  своє  серце  на  долоні
В  невмирущої  любові.

                               ***
— Що  привезти  вам  ще?—питання  звикле
До  медиків  від  знаних  волонтерів.
— Те,  що  завжди,  й  чотири  черевики…
Лівих.  Для  урятованих  саперів.

                               ***
Даремно  в  школі  вчили  бузувіра:
—Не  грайся  хлібом,  бо  святий:
Він,  обернувшись  із  людини  в  звіра,
Із  збіжжям  спалює  порти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990836
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 08.08.2023

Н-А-Д-І-Я

МЕЛОДІЯ СЕРЦЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dgFdGD_YCgg

[/youtube]

Висить  самотній  Місяць  вповні,
Про  що  тепер  його  думки?
Хоч  він  спокійний  ніби  зовні,
Та  все  ж  здається,  що  важкі.

За  що  ж  це  доля  покарала,
Нести  самотності  цей  хрест?
Зі  мною  шутку  цю  зіграла,
Не  в  змозі  він  вчинить  протест.

Так  хоче  він  обняти  зірку,
Яка  світліша  від  усіх.
І  на  душі  так  стане  гірко,
Можливо,  це  для  нього  гріх?

До  неї  лиш  дістать  рукою,
Ця  думка  знову  підмива.
Він  так  убитий  самотою,
Та  мрія  в  серці  ще  жива.

Погляне  ніби  ненароком,
Краса  її  затьмарить  світ.
І  ця  зажура  так  глибока,
Його  так  мучить  сотні  літ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990633
дата надходження 06.08.2023
дата закладки 06.08.2023

Lana P.

СОЛОВ'ЇНІ МІНІАТЮРИ

***
В  клітці  тісно  канарейці  -
Радощів  немає.
Заспіває  соловейко  -  
Йде  відлуння  гаєм!

***
Роззуваєш  очі  до  сліпоти,
Роздягаєш  душу  до  наготи,
Випробовуєш  ніч  на  долоні,
Солов'ями  витьохкують  скроні.

***
Тримає  небо  сонце  в  кулаці  -
Лоскочуть  промені  долоні.
Твоя  рука  тремтить  в  моїй  руці,
Витьохкують  пісенно  скроні.

P.S.  Соловейко  (червоний  кардинал)  живе  у  моєму  садку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990430
дата надходження 03.08.2023
дата закладки 04.08.2023

НАСИПАНИЙ ВІКТОР

Кохання – оберіг (пісня)

Та  не  сумуй,  кохана,  через  часу  плин.
Ми  приростаєм  двоє  до  старих  світлин.
Гірчить  чомусь  не  кава.  Спогад,  мов  полин.
Це,  певно,  кличе  в  осінь  журавлиний  клин.

приспів
Цілує  тепле  літо,  золота  пора.
У  сад  підем  обоє  серед  пишних  трав.
І  поміж  щедрих  яблунь,  де  зірок  салют,
Шепочу  ніжно,  щиро:  я  тебе  люблю!

А  ми  з  тобою,  мила,  наче  два  крила.
Чого  журитись,  рідна,  що  весна  пішла.
Пройшли  з  тобою  поруч  різних  сто  доріг.
Несем  своє  кохання  –  родини  оберіг.

приспів
Цілує  тепле  літо,  золота  пора.
У  сад  підем  обоє  серед  пишних  трав.
І  поміж  щедрих  яблунь,  де  зірок  салют,
Шепочу  ніжно,  щиро:  я  тебе  люблю!

Удвох  ідем  щасливі.  Ділим  дні,  літа.
В  житті  єднає  міцно  нас  любов  свята.
Зростають  швидко  діти.  Їм  свій  шлях  і  час.
Кохання  нас  тримає.  Світить,  мов  свіча.

приспів
Цілує  тепле  літо,  золота  пора.
У  сад  підем  обоє  серед  пишних  трав.
І  поміж  щедрих  яблунь,  де  зірок  салют,
Шепочу  ніжно,  щиро:  я  тебе  люблю!

03.08.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990455
дата надходження 03.08.2023
дата закладки 04.08.2023

ВАЛЕНТИНАV

На полі слова

[i][b]А  я  збираюся  на  море,
хоч  в  Україні  йде  війна,
і  відчуваю  в  грудях  з  болем,
від  мене  помочі  нема…
Все  намагаюсь  скасувати,
свою  нечувану  вину…
І  на  словах  спішу  сказати:
Я  у  віршах  веду  війну…
Свою  війну  на  полі  слова,
з  самого  серця  та  Душі,
адже  вірші,  то  також  зброя,
щоб  убивати  дух  русні…
[/b]0[/i]3.08.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990406
дата надходження 03.08.2023
дата закладки 03.08.2023

Lana P.

ПІСЛЯ ГРОЗИ*

Клаптики  неба
Під  крилами  ховає
Блакитна  чапля.

*Світлина  автора  29.07.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990191
дата надходження 31.07.2023
дата закладки 03.08.2023

ВАЛЕНТИНАV

Цілюще почуття

[i][b][color="#ff0000"][/color][/b][/i]Самотній  явір  при  долині,
зеленим  листям  шелестів.
Признання  молодій  калині,
в  коханні  тихо  шепотів.

Цвіла  калина  білим  цвітом,
немов  у  шлюбному  вбранні,
напоєна,  мов  трунком,  літом,
вітри  голубила  тривні…

Летіла  сизая  голубка,
на  явір  сіла  відпочить,
відчула  яворові  смутки,
згадала...  як  воно  щемить...

Протуркотіла  ніжно  пташка:
Могутній  явір,  не  журись,
Любов  взаємна  –  то  як  казка,
котру  хтось  вигадав  колись.

То  ж,  не  шукай  утіхи  в  комусь,
бо  щастя  лиш  в  твоїй  Душі…
Відчуй  Любов,  мов  невагомість,
цілющим  почуттям  в  собі…
01.08.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990234
дата надходження 01.08.2023
дата закладки 03.08.2023

Валентина Ланевич

Клубок думок

Клубок  думок  так  тисне  груди,
Б’ється  у  темінь  за  вікном.
Куди  не  кинь  -  біда  по  всюди
І  не  відгониш  її  сном.

В  осінній  близькості  примарно
Війни  відчутний  пекла  слід.  
До  гаспида  благати  марно
І  не  сховаєшся  під  під.

А  як  же  хочеться  всім  жити  -
Від  немовляти  до  старих.
Новому  дню,  життю  -  радіти
І  не  вслухатися...  Чи  стих?

Чи  стихнув  гуркіт  бою  поруч?
Чи  не  летить  шахед?  Панно...
І  на  душі  шкребеться  гіркість...
Десь  крик  на  поміч...  Бите  скло...

Вогонь  та  дим  в  тилу,  на  фронті,
Стогін  поранених  і  кров.
Спокій,  спотворений  в  час  смерті,
І  сотні  тисяч  молитов.

Щирі  -  підносяться  до  Неба,
За  ради  миру  та  добра.
Щоб  дав  Господь  доволі  кеби,
Щоб  стала  вільною  земля.

01.08.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990284
дата надходження 01.08.2023
дата закладки 03.08.2023

Наталі Косенко - Пурик

Справжній рай

Ти  не  чаруй,  ти  не  плекай,
Лиши  на  згадку  ще  любові,
Я  знаю  твій  душевний  рай
Мотиви  створює  чудові

Найкращий  аромат  землі
І  рідний  дотик  її  світу,
Уся  краса  бринить  в  мені,
Мов  подих  чарівного  квіту

Найсмаковитіші  поля
Мене  приваблюють  красою,
Там  пахне  росами  земля
І  літом,  осінню  й  зимою

За  небосхилами  де  гай
Шепоче  трепетно  піснями,
Такі  місця  -  це  справжній  рай,
Який  зображую  рядками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990385
дата надходження 03.08.2023
дата закладки 03.08.2023

Наталі Косенко - Пурик

Сила життя

Бережіть,  поки  є  ще  кого  берегти,
Підійдіть,  обійміть  і  зігрійте,
Намагайтесь  у  серце  тепло    донести,
Просто  сядьте  та  з  ними  помрійте

Пригорніть  до  душі  та  проникніть  в  життя,
Бо  добро  і  любов  так  вагомі,
Бережіть  найрідніших,  святі  почуття
Та  погладьте  побілені  скроні

Доторкніться  до  рук,  тих  натруджених  рук,
Які  дуже  від  праці  стомились,
Бо  тепло  випромінює  ніжності  звук,
Лиш  від  нього  -  миттєво  зцілились

Обійміть,  приголубте,  мов  ненька  дитя,
Бо  рідніших  у  світі  немає,
А  любов  і  тепло  -  це  та  сила  життя,
Яка  серце  і  душу  єднає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990219
дата надходження 01.08.2023
дата закладки 03.08.2023

Капелька

В лесу чудесная природа

В  лесу  чудесная  природа.
Природа  свыше  всем  дана.
Принадлежит  она  народу
Для  отдыха  и  для  труда.

Она  встречает  позитивно
Романсом-песней  соловья
Когда  приходят  люди  мирно
И  дарят  добрые  слова.

Лес  -удивительная  сказка;
Шедевр  природы  на  земле;
Зелёная,  живая  краска.
Все  краски  собраны  в  тебе.

Ты  восхищаешь  нас  весною,
Зимою,  осенью,  всегда
И  вдохновляешь  красотою
Питая  души  и  сердца.

Лес  дарит  ягоды,  орехи,
Грибы  и  даже  дикий  мёд
И  собирателей  успехи
Всегда  своими  признаёт.

Вот  только  молнии  орудий
Ему  покоя  не  дают.
Зачем  ожесточились  люди
И  разрушения  несут?

Пусть  солнце  правды  расцветает!
Завоевателей  долой!
Пусть  зло  с  планеты  улетает
С  обманом,  злобой  и  войной!

                     17  июля  2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990094
дата надходження 30.07.2023
дата закладки 31.07.2023

Наталі Косенко - Пурик

Мудра матінка-природа

Бачу  я  вербу  розкішну,  нарядилась  ,  як  весна,
Ніжні  локони  грайливі,  наче  дівчини  краса,
Чути  мову  неповторну,  дивні  співи  солов'я,
Як  же  гарно,  як  же  ніжно  в  них  купається  земля

Чарівна  і  неймовірна  -  там  закладене  життя,
Мудра  матінка-природа  береже  нас,  мов  дитя
І  у  радощах,  і  в  горі  -  вона  вірна  назавжди,
Якщо  ми  зійшли  з  дороги,  прокладе  свої  сліди

І  у  дощ,  і  завірюху  -  обігріє  нас  теплом,
Обійме  і  приголубить,  ніби  ненечка  крилом
Та  завжди  в  любу  подію  -  скрізь  підставить  нам  плече,  
Від  її  п'янких  цілунків  посміхається  лице.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990046
дата надходження 30.07.2023
дата закладки 30.07.2023

liza Bird

Дзвін, дзвін, дзвін!

Дзвін,  дзвін,  дзвін!

Зараз  ніби  в  церкві,

Так  болить  мені  живій,

Як  згадаю  мертвих.

Дзвін,  дзвін,  дзвін!

Хіба  ж  повернути,

Господи  мене  прости,

За  розпач  та  муки.

Дзвін,  дзвін,  дзвін!

Війна  злюща,  люта,

Стільки  ще  тобі  руїн,

Стільки  крові  бути?

Дзвін,  дзвін,  дзвін!

Душу  давить  й  ріже,

До  ікони  на  поклін,

Дай  же  сили  Боже!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989847
дата надходження 27.07.2023
дата закладки 29.07.2023

Шарм

Не пойму

Почему  же  душа  нараспашку,
Почему  же  свет  яркий  в  глаза?
Подари  ты  мне,  солнце,  рубашку
Из  небес,  где  поёт  бирюза!

Я  пройдусь  по  полям,  по  просторам
Окунувшись  в  раздолье  цветов  —
В  красоту,  так  приятную  взорам,
Как  в  ожившую  радугу  снов!

Здесь  пернатых  поющая  ода,
На  душе  от  которой  светло.
Торжествуй  же,  родная  природа
И  спасибо  тебе  за  тепло!

Ведь  люблю  я  цветущее  лето:
Походить,  побродить  одному.
Затеряться  неведомо  где-то
Отчего?  —  Я  и  сам  не  пойму!

Почему-то  всё  тянет  куда-то
И  хотел  бы  весь  мир  я  обнять!
Мне  всегда  ведь  всего  маловато,
А  чего?  —  Не  могу  я  понять…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989995
дата надходження 29.07.2023
дата закладки 29.07.2023

Наталі Косенко - Пурик

Сум

Сумує  гілка  у  саду,
Тріпоче  й  досі,
Вона  чекає  все  весну,
Що  вбралась  в  просинь.
Торкає  серденько  моє,
Сльоза  скрапає,
Душа  вбирає  те  святе,
Як  звіт  листає.

В  печалі  пролісок  стоїть,
Бо  відквітає
Та  він  не  раз  красу  століть
Ще  пролистає.
Впаде  непрохано  роса
На  жовте  листя,
Збігає  щемно,  мов  сльоза
Тендітна  й  чиста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989965
дата надходження 29.07.2023
дата закладки 29.07.2023

Lana P.

ПЕРСИКОВИЙ РАЙ (хоку)

 ***
Теплі,  пухнасті  
Персикові  сонечка.
Прикраса  саду.

***
Таємні  очі
Золотого  зеніту.
Персиковий  рай.

***
Нектарна  брослива,
Поцілована  сонцем,
Стікає  соком.

***
Манить  нектаром
Сіяючий  оксамит  
Стиглих  бросквин.

***
Плід  солодощів.
Всередині  отрута.
Дволиций  персик.

***
Народжуються
З  персикової  кісточки
Мрії,  ідеї.

***
Усі  персики  
Із  токсичних  зернят.
Солодкий  трунок.

***
Підсолоджує  
Смакові  рецептори
Мова  персиків.

***
Персики  в  небі
Оселились  у  зорях.
Соковита  ніч.

***
Стікає  літо  
По  брусквинових  щічках
Солодощами.

P.S.  *Персик  (бро́слива,  брускви́на́,  броскви́на́).

Моя  світлина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989991
дата надходження 29.07.2023
дата закладки 29.07.2023

Маг Грінчук

Із добрим словом

Закінчується  наше  життя  не  тоді,
Коли  -  як  стужею  думки  охолонуть.
Хто  зна,  коли  судилось  нам...  Не  май  надій.
Шляхи  до  перемоги  із  добрим  словом!

Холодна  криця  прийде,  ляже  в  інший  час.
Наступить  інша  хвилина  ввібрати  суть...
Прийде  і  віддалиться  в  даль  серце  від  нас
З  безмовністю.  ...Безсильна  даремна  смута.

Тож  серце  відчує  тугу,  смертельну  тьму
І  вгомониться,    затремтіти  забуде.
Та  тяжко  в  завмиранні  не  буде  йому,
Бо  зустрічі  ні  з  ким  теж  більше  не  буде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990024
дата надходження 29.07.2023
дата закладки 29.07.2023

Катерина Собова

Муки ледаря

Жінка    Галя    ввійшла    в    хату  –
Невсипуча    трудівниця,
І    насилу    розбудила
Чоловіка    свого    Гриця.
       
-Паразите,    совість    маєш?
Уже    сонечко    в    зеніті!
Господи,    за    що    караєш?
Чи    є    правда    в    цьому    світі?

Чого    жінка    в    ярмі    ходить,
В    праці    рук    не    покладає,
А    цей    трутень    сидить    зверху
І    тебе    ще    й    поганяє?

Гриць    підвівся,    озирнувся,
Продер    очі,    вклався    знову,
Смачно    двічі    потягнувся
І    включився    у    розмову:

-А    ти,    Галю,    старомодна,
Наче    баба    на    базарі,
Дорікаєш,    що    я    ледар,
З    друзями    гуляю    в    барі.

Кажеш    ти,    що    я    нероба
І    сиджу    на    твоїй    шиї,
А    нема,    щоб    пригадати
Слова    лагідні    і    милі.

Зараз    навіть    не    говорять
Інвалід    ти,    чи    каліка,
Бо    це    грубо,    некультурно  –
Ображає    чоловіка.

Я    не    винен,    що    у    мене
Тут    свої    координати:
Я    -    з    обмеженим    бажанням
На    городі    працювати.

Це    в    моєму    організмі
Якась    сила    збунтувалась,
І    сама    природа,    Галю,
На    мені    позбиткувалась.

Бог    можливості    обмежив,
А    я    теж    хотів    би    слави,
Та,    як    бачиш,    потребую
Навіть    захисту    в    держави.

Сон    мене    не    покидає,
Ще    хвилина    -    я    відключусь…
Йди,    Галинко,    до    роботи,
А    я    вже    за    двох    відмучусь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989665
дата надходження 25.07.2023
дата закладки 27.07.2023

Незламна

Заберу я у зиму…

Заберу  я  у  зиму    солодких  медів,  
Що  збирає  краплинами  літо.  
І  в  обіймах  розпуки,  у  млі  холодів
Тими  трунками  буду  зігріта.  

Наберу  я  у  осінь  спізнілих  суниць,  
Що  сушилися  липнем  у  спеку.  
Й  заговорених  трав,  по  які  я  колись
Забредала  у  луки  далеко.  

А  сьогодні  бажаю  хмільного  дощу,  
Щоб  у  пісні  його  потонути.  
Я  думками  за  птахою  в  небо  злечу,
Набираючи  сині  у  груди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989804
дата надходження 26.07.2023
дата закладки 27.07.2023

Наталі Косенко - Пурик

Пробудження

За  дивним  гаєм  де  туман
Ховає  сонячні  мотиви,
Краса  чарує,  мов  дурман
І  розкриває  світ  красивий

Стежина  мила,  що  веде
У  гай  де  пахне  все  весною,
Так  зачаровує  живе
Та  ніжно  бавиться  росою

Радіє  зморена  земля,
Від  сну  прокинулась  та  грає,
Вона  маніжна,  мов  дитя  -
Життям  всю  душу  заряджає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989817
дата надходження 27.07.2023
дата закладки 27.07.2023

Lana P.

СЛИВА

Горіху  мила,
упала  слива
коріннім  вгору,
у  теплу  пору,
від  урагану  -
дерев  тирану.
Взялася  сива
літнева  злива
і  оживила  -
зняла  на  крила
любов  горіха.
Плоди  -  утіха!              30.09.22


P.  S.  Світлина  автора  26.08.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989818
дата надходження 27.07.2023
дата закладки 27.07.2023

Костянтин Вишневський

Я з вас дивуюсь…

Я  з  вас  дивуюсь…

Питає  хлопчика  сусідка:  -  Слухай,  Льова!
Твій  брат  новонароджений  горланить  увесь  час,
З  ним  все  нормально,  він  здоровий?
-  Ой,  тітко  Соня,  я  таки  дивуюсь  з  вас!
От  уявіть  собі  –  у  вас  нема  зубів,
На  голові  –  волосся  ноль,  як  на  коліні,
А  руки-ноги,  наче  не  свої,
Весь  час  лежиш  тільки  на  спині,
Сидіти  –  зась,  ходити  й  поготів,
Сказати  ні  бельмес  –  не  знаєш  мови,
Під  себе  можна  тільки  пудити  без  слів,
І  слюні  розпускати,  як  корова.
От  я  б  тоді  на  вас  і  подивився,
Ви  б  так  кричали,  що,  напевно  і  Привоз  закрився!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989742
дата надходження 26.07.2023
дата закладки 26.07.2023

Ніна Незламна

Була весна ( слова до пісні)

                           (  слова  до  пісні)

Була  весна,  ввірвалась  злива,
І  ти  тримав  мене  в  обіймах,
Зізнаюсь  я,  була  щаслива,
Мені  б  уже,  злетіть  на  крилах.

Від  почуттів,  поруч  з  тобою,
Забулись  зимні  протиріччя,
Удвох    омилися  водою,
Знов  радісно  сяють  обличчя.

Та  все  минулося    з  весною,
Зруділо,  як    у  квітах  ранніх,
Розпач,  незгоди,    між  росою,
В  ній  втрата  мрій  передостанніх.

Основна  ціль,  що  мені  снилась,
Вдягти  віночок  біля  річки,
Тобою  любий,  я  гордилась,
Ти  ж  заплітав  у  коси  стрічки.

Яскраве  літо    наступило,
Пекуча  спека,  громовиця,
Усі  бажання  спопелило,
Не  дало  нам,  насолодиться.

Бо  ж  під  парчовим  небом  нічки,
Не  одяг  же,  ти  мій  віночок,
Не  цілував  рум’яні  щічки,
Поспішив…  з  іншою    в  садочок.

Барвистий  світ.  Ввірвалась  злива,
Це  спомин?Чи  виділа  у  сні?
Скажи  чому,  весна  зрадлива?
Не  плачу,  хоч  так,  болить  мені.

                                               12.07.2023р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989668
дата надходження 25.07.2023
дата закладки 26.07.2023

Крилата (Любов Пікас)

Герою Віталію Скакуну (присвята)

українському  військовику,  саперу  інженерно-саперного  відділення  137-го  ОБМП,  Герою  України  присвячено  

           Прожив  так  мало  –  лиш    від  сотні  чверть,
Хоч  не  хворів,  у  силі  був  і    цвіті.  
Прийняв  свідомо  він  від  долі    смерть  
Щоби  могли  пожити  інші  в    світі.
             Замінував    і  підірвав  він  міст  
У  місті    Генічеську  і…  –    до  неба.
Який  у  цьому,  скажете  ви,    зміст?
Глибокий!  Терміновою    потреба!
             Потоком    танки  сунули  з  РФ.
Ще  мить  -    крізь  міст  дісталися  б    до  міста.
Віталій  розумів,    це  яв,    не  блеф,  
Тому  й  сказав    вогню  якшвидше:    «Віста!»
             Хід  військ    ворожих  він  спинив  на  час.
Його  підрозділ  місце  встиг    змінити.
А  потім  –    знову  пекло.      Плакав      Спас.
Не  чули  зайди,  зло  ішли  чинити.
             Морпіх    загинув...  Маму  біль  бере  –  
Утік  той  сміх,  що  жив  колись    у  хаті.
Героя  орден  і  морський  берет  
Днесь  на  виду    у  синовій    кімнаті.
         Вчинок    Віталія    зі  схвальним    почуттям
Прийняла    неня  –  думав    про  державу!  
Віддав  за  неї  без  торгів    життя!
Здобув  родині  й    Україні    славу.
                                                                                                                                         25.07.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989693
дата надходження 25.07.2023
дата закладки 26.07.2023

Рунельо Вахейко

НЕПРОСТІ ЧАСИ

І  чути,  -  каже  хто  завгодно,  
Що  в  непрості  часи  сьогодні
Ми  живемо,  як  виявляється.
Часи  щасливі  віддаляються  
Все  дальше  й  дальше  кожний  раз,  
Невидимі  уже  для  нас.  

Куди  ж  часи  прості  поділись?  
Усе  це  якось  підозріло.  
Жили  ж  у  більшості  заможно  
І  хай  там,  може,  небагато  -
Всього  хватало,  що  казати,  
Життю  радіти  було  можна.

Куди  ж  поділося  все  разом?  
Летіли  здалеку  лелеки,  
Несли  на  крилах  щастя-радість,  
Ніхто  не  бачив  небезпеки,  
Варяги  йшли  спокійно  в  греки,  
Усі  давали  собі  раду.  

Куди  ж  часи  прості  поділись?  
Батьки  й  країна  знов  при  ділі  -
Синів  і  дочок  споряджають
Туди,  де  і  моря  палають,  
Де  лихо  впевнено  пригрілось  
І  вороння  кружляють  зграї  
Й  нема  тому  кінця  і  краю  .

Були  прості  часи,  здавалось.  
Щось,  може,  просто  пам'ять  стерло  ?
Лиш  непрості  часи  зостались  
І  землю  припекло  нестерпно,  
І  стало  дихати  нелегко,  
Кудись  поділися  лелеки.  

Із  давніх  пір  у  нас  в  житті  
               Часи  важкі  і  непрості.  
Де  ж  ті  поводирі  святі?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989724
дата надходження 25.07.2023
дата закладки 26.07.2023

Lana P.

СОБІ…

Буває,  опускаєш  руки,
Без  слів,  жалів  і  без  образ,
Коли  несуть  вітри  розлуки
У  невідомість  і  без  фраз.
Гартують  прояви  турботи    -
Хоча  здається  все  навспак.
Запам'ятай:  не  з  вітром  -  проти
Здіймається  увись  літак!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989555
дата надходження 23.07.2023
дата закладки 24.07.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Ніч розпинали в Одесі

Каверзний  ворог  блудив  уночі,
Дії  агресії:  дрони  й  ракети.
Ніч  розпинали,  кричи,  не  кричи,
Чорні  руїни  -  страшні  силуети.
Ціль  у  підлоти  -  зерно  і  порти,
Хвиль  вибухових  дістали  будинки.
Ранений  той,  хто  сховатись  не  встиг,
Хлопчик  маленький  упав  на  цеглинки.
Скрізь  червоніла  пожежа  в  складах,
Слід  залишило  вороже  насіння.
Вже  вогнеборці  рятують  цей  страх.
Душі  тривожні,  не  сплять  -  в  потрясінні.
В  Храмі  поцілили  в  серце  -  вівтар.
Плачуть  від  горя  ікони  вцілілі.
Це  для  всієї  Одеси  -  тягар.
Помсту  відчують  потвори,  зітліють.


(Тягар  -  у  значенні  гнітючі  переживання)

(Вночі  з  19  по  23  липня  2023  р.в  Одесі  була  ворожа  масована  атака.  В  результаті  -  пошкоджено  резервуари  із  зерном  та  причали  Одеського  порту,  кілька  житлових  будинків,  автомобілі,  склади,  Спасо-Преображенський  кафедральний  собор  і  т.д.  Багато  постраждалих,  серед  яких  четверо  дітей,  одна  людина  загинула).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989545
дата надходження 23.07.2023
дата закладки 24.07.2023

Капелька

Красивы летние пейзажи

Красивы  летние  пейзажи
-Закаты,  солнце  в  облаках.
Увидев  их  стремишься  даже
С  любовью  передать  в  стихах.

Ведь  в  облаках  -в  небесной  сказке
Следы  невиданных  зверей,
Пирог  на  солнечной  закваске
Всех  напитает  поскорей.

Летит  по  небу  чудо-вата
Боясь  помять  свои  бока,
На  землю  смотрит  виновато:
"Всем  до  свиданья  и  пока."

Бывает  быстро  улетает  
И  мчит  как  белка  в  колесе,
Порою,  словно,  отдыхает
-Вдруг  зависает  налегке.

На  небо  смотрят  снизу  люди
И  редко  замечая  там
-Пришелец  прилетел  на  блюде
(Таукетянина  вигвам).

Землян  проверил  -все  ли  в  норме,
Дорогой  верною  идут?
И  что  у  них  сегодня  в  моде
И  крепко  ли  их  держит  спрут?

Да,  облака  -сплошная  тайна.
Их  вес  десятки,  сотни  тон.
Они  и  сказочная  манна
И  даже  чей-то  рубикон.

Красивы  летние  пейзажи
-Закаты,  солнце  в  облаках.
Такое  видится  однажды
И  отражается  в  стихах.

                       Июль  2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989526
дата надходження 23.07.2023
дата закладки 24.07.2023

Веселенька Дачниця

ЖИТТЯ - ЯК ДОРОГА ч. 5

                                                                                                                                           
             Кінець  двадцятого  -  початок  двадцять  першого  століть  чергувалися  як  добрими,  так  і  сумними  подіями.    Масові  звільнення  людей  з  підприємств  та  організацій,  мітинги,  забастовки,  безробіття…  У  магазинах  –  черги  за  продуктами…  
             Якось,  будучи  у  відрядженні,  з  автобуса  вийшла  жінка  і,  не  поспішаючи,  попрямувала  в  напрямку  Дубенського  замку.  Захотілося  подивитися,  що  тут  змінилося  з  тої  пори,  де  колись  готувалася  до  вступних  екзаменів  у  педагогічне  училище…
             Невеличкий  скверик  не  впізнати  -  повиростали  величні  дуби  і  липи.  Уже,  мабуть,  давно  знесли  й  ті  лавочки,  бо  всюди  -  різноманітні  кіоски  та  каруселі.    Замок,  омитий  водою  ріки  Іква,  має  охайний  вигляд:  і  всередині,  і  зовні.  Тільки  якоюсь  пусткою  віє  навкруги…  Обміліла  ріка  Іква,  перетворилася  на  рівчаки,  які  позаростали  очеретами…  
             Надії  Михайлівні  пригадалося,  як  велетенські  хвилі  повноводної  ріки  обмивали  стіни  фортеці.  Навіть  пісню  згадала,  яку  в  шкільні  роки  так  любила  співати  з  подругою:  
                               "  Звилася  грізно  стара  фортеця,
                                                   Навколо  тиша  спить  вікова,
                                                   А  поруч  хвиля  о  берег  б’ється
                                                   Прозорі  води  несе  Іква.

                                                 Тут  кожен  камінь  ще  пам’ятає
                                                 Тараса  Бульбу  і  Кобзаря  ….

               Серце  зжалося  від  болю…  Кожен  камінь  -  той  пам’ятає,  а  що  пам’ятаємо  ми,  люди?  Безглузду  меліорацію,  котра  спустошила  наші  річки,  озера,  що  навіть  в  сільських  колодязях  не  стало  води…  Поля,  на  яких  тодішнє  керівництво  планувало  вирощувати  овочі,  позаростали  очеретом,  рогозою  та  верболозами.  Природу  не  обманиш…    Повноводна  ріка  перетворилася  на  жалюгідну  канаву,  в  якій,    хто  знає,  чи  риба  водиться.    А  ми,  дітлахи,  ловили  рибу  і  раків,  не  на  Ікві  -  бо  боялися  її  глибини,  а  на  притоках  цієї  ріки.  І  в  такій  чистій  воді,  що  було  видно,  як  по  піщаному  дну  плавають  рибки.  Водилися  тут  соми,  в’юни,  щуки,  плотва.  
Плетеними  із  лози  корзинами,  або  просто  голіруч  її  виловлювали,  так    багато  було  риби.  Зав’язували  на  руку  якусь  тканину,  щоб  раки  за  пальці  не  кусали,  і  витягували  їх  з-під  берегів  річки.  А  вони  сидять  під  берегами  в  піщаних  норках  і  такі  великі,  що  як  кинеш  у  відро  декілька,  то  вже  й  піввідра.  Тепер  раки  делікатесом  стали:  невеличкі  -  це  щоб  понюхати,  бо  там  нічого  їсти,  а  великі  продаються  за  такою  ціною,  що  тільки  можна  на  них  подивитися.  Рідко  хто  дозволить  собі  таку  розкіш…    
             А  Дубенський  замок  вистояв  більше  п’яти  століть…  Його  ніколи    не  змогли  взяли  штурмом  вороги.    Всередині  Замку  розміщено  краєзнавчий  музей,  де  зберігається  перший  бурштиновий  амулет.  Цікавими  є  велика  колекція  іконопису  та  художній  зал,  де  картини  написані  аквареллю.  
Дивлячись  на  силу  і  велич  цієї  пам’ятки  історії,  подумала,  що  потрібно  розповідати  і  проводити  екскурсії,  розпочинаючи  з  підземелля  цього  Замку.  Тут  збережено  предмети,  які  використовувалися  в  покараннях  за  правопорушення  кінця  шістнадцятого  -  початку  сімнадцятого  століть.    Дуже  цікаві  предмети  Середньовіччя…  Багато  чого  вартий  Ганебний  стовп  позору  за  вчинену  крадіжку.  Певне,  не  одна  людина  своєчасно  схаменулася  б,  дивлячись  на  цю  споруду.    Особливо  ті,  які  тепер  крадуть  не  мішками,  а  вагонами  і  не  бояться  Божої  кари…
             Переходячи  Ринкову  площу  в  центрі  міста,  Надія  Михайлівна  остовпіла,  побачивши,  як  двоє  хлопчиків  шкільного  віку  шпурляють  ногами  надкушену  булочку…    Перед  очима  -  голодне  дитинство  і  така  ж  маленька  булочка,  яка  запам'ятался  на  все  життя...    Підійшла,  підняла  булочку  з  асфальту.  Зробила  зауваження  мамам,  які  спокійно  курили  на  лавочці.  У  відповідь:  «А  що  тут  такого?  Діти  граються»...                                                    
         -  Чим  граються?  Хлібом?!  Ви  хоч  знаєте  йому  справжню  ціну?
         -  Яка  різниця,  його  голуби  і  так  поїдять,  –  почула  у  відповідь…
                   
             Заспокоїлася  уже,  їдучи  в  поїзді…    Дорога  була  довгою,  за  вікном  проносилися  як  великі  розквітлі,  так  і  занедбані  села.  Все  як  у  нашому  людському  житті…  
Ті  люди,  хто  не  здається  у  важку  годину,  не  опускає  голову  і  руки  -  виживають  у  складних  життєвих  обставинах.  І  живуть,  радуючись  життю  і  радуючи  навколишній  світ.  Людей  лабких  доля  не  щадить,  тому  стають  вони  наркоманами,  п'яницями,  або  в  тюрмах  опиняються...
           Життя  не  балувало  моїх  подруг  Аню  і  Марійку,  але  завдяки  наполегливості,  -    обоє  закінчили  вищі  навчальні  заклади  і  стали  спеціалістами  своєї  справи.
Анна  Миколаївна,-  після  закінчення  Харківського  юридичного  інституту,  довгий  час  працювала  народним  суддею  в  Криму  і  Дніпропетровщині.  Вийшовши  на  пенсію,  продовжила  приватну  діяльність  в  адвокатурі.  Багатьом  вона  допомогла  у  житті...  
За  це  її  шанобливо  називають  наша  мама-Тереза...
Марія  Василівна,  -  закінчивши  будівельний  факультет  Рівненського  інституту,  трудилася  все  життя  на  будівництві.  Неодноразово  була  нагороджена,  як  спеціаліст  своєї  справи.
 А  розпочинали  подруги  трудову  діяльність    з  профтехучилищ...    Зі  спеціальності  маляра-штукатура.  За  ці  роки,  що  працювали  на  будівництві,  освоїли  додатково  спеціальності  опоряджувальника  стін  мармуровою  крихтою  та  плиткою.
       Завжди  пам’ятаючи,  що  доля  наполегливих  любить,  ставила  перед  собою  кожен  раз  якусь  мету  і  добивалася  всього  своєю  працею.  І  хоч  були  у  житті  якісь  сумніви,  розчарування,  але  коли  твердо  йдеш  до  задуманого,  то  вже  не  думаєш  скільки  часу  займе  цей  шлях…  Якою  б  тернистою  не  була  ця  дорога–  наполегливість  і  віра  дають  добрі  плоди.
     -  Я  щаслива!  -  говорить  Надія  Михайлівна.  Люблю  людей  і  працю.  У  мене  прекрасна  сім’я:  чоловік,  з  яким  прожили  разом  багато  років,  двоє  дорослих  дітей.  Маю  прекрасну  освіту  та  роботу.  
         Життєвий  шлях  людини,  напевне,  ніколи  не  буває  гладеньким.  На  дорозі  мого  життя  були  і  тернові  колючки,  і  ями  з  різним  брудом,  але  наполегливість,  віра  в  людей  зробили  мене  щасливою.    В  яких  життєвих    ситуаціях  не  була  –  завжди  зустрічала  добрих  людей  на  своєму  шляху.  Їхню  підтримку,    допомогу  та  доброту  запам'ятала  на  все  життя.
             Коли  мене  запитують,  що  легше  будувати,  будинки  чи  правову  державу,  відповідь  одна  –  будинки.  І  хоч  будувати  будинки  -  важка  фізична  праця,  але  відпочинеш,  подивишся  на  плоди  своєї  праці  -  душа  спокійна.  Про  правову  державу  так  не  скажу,  бо  моральна  сторона    є  завжди  набагато  важчою,  ніж  фізична…
                                                                                                                                     В.  Ф.  –  07.05.2023    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989448
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 22.07.2023

Незламна

Згадаю літо

Згадаю  літо  це  колись,  
Самотньо  сяду  край  вікна,  
Зустріну  щемно  падолист
З  горнятком  кави,  надсумна.

Згадаю  все  я  до  дрібниць:
Як  ніжно  пісню  коник  грав
У  килимі  рясних  суниць;
І  як  вінок  плела  із  трав;

Сліди  від  ягідних  чорнил
Та  румбамбаровий  узвар;
Ласкавий  дощ,  що  тихо  лив
З  кудлатих  посивілих  хмар.  

Такий  солодкий  літа  щем  -  
Моїй  душі  п'янкий  бальзам,  
Народиться  новим  віршем,  
Коли  згадаю  сам-на-сам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989431
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 22.07.2023

Родвін

Катерина

[u][b]Катерина[/b][/u]


               [i]Кохайтеся,  чорнобриві...
                   Т.  Г.  Шевченко[/i]



Нічка.  Тихо.  Спить  село,
любо  так  на  дворі,
Всівся  місячень  на  хмарку,
сяють  в  небі  зорі.

Вишня  квітне  пелюстками,
ніби  снігом  білим.
Не  засни,  моя  кохана,
вже  давно  стемніло...

Сад  заквітчаний  дрімає,
аромат  казковий...
Вітер  ти́хенько  співає  
пісню  колискову.

-  Мила  дівчино  моя
   не  проснеться  мати
   Лине  пісня  солов'я,
   вийди  погуляти  !

   В  цвіту  вишні,  наче  в  раю...
   під  розлогим  віттям
   Сядем,  будем  милуватись
   Божим  розмаїттям...

   Де  ти,  мила,  я  чекаю...  
   десь  вогні  сіяють,
   Місяць  хмарку  обнімає,  
   й  тихо  засинає...

Ось  тихесенько  у  хаті
скрипнуло  дверима  :
В  сутінках,  з'явилась  мила  -
ледве-ледве  зрима,

Як  метелик  серед  ночі,
промайнула  тінню
і  сховалась  серед  цвіту
чарівним  видінням.

Дівчину  свою  кохану,
ніжно  пригортаю
Мабуть  правду  кажуть  люди,
що  то  -  краще  раю  !

Що  сказать  про  ті  обійми  -
вітерець  все  знає  ...
Підглядали,  правда,  зорі
й  місяць  пам'ятає.

Хмарка  бачила,  звичайно,
вона  ж  не  заснула  !
А  коли  побачила  -
погляд  відвернула  !

Пісня  ніжна,  солов'їна  
лине    про  кохання,
І  танцюють  пелюсточки  
з  вітром  до  світання...
   
До  світання  милувались,
ніжились,  кохались,
А  як  зо́ря  заясніла,
світом  любувались.

В  край  небесного  шатра
заглянуло  сонце.
вже  проснулась  її  мати  -
глянула  в  віконце.

Де  там  ходить  її  доня,
де  вона  ночує  ...?
Вийшла  кликала  тривожно,
а  доня  не  чує...

Доня  з  милим  на  осонні,
взя́лися  за  руки,
Вже  звучать  слова  прощання  -
Час  настав  розлуки.

Білі  ніжні  пелюсто́чки
підхопило  вітром:
-  Що  ж,  до  зустрічі,  красуне
   ми  ще  стрінемсь  літом  !  

   Соком  ягода  наллється
   на  солодкій  вишні.
   Ми  ще  стрінемсь...  Катю,  Катю,
   не  ридай  невтішно  !  

   Найгіркішими  сльозами
   горе  не  спинити  !
   Йду  до  війська  з  легінями
   край  свій  боронити  !  

   Повернуся  літом  ясним,
   дочекайсь,  кохана  !
   Під  вінець  підем  до  церкви,
   на  рушни́чок  станем  !  

Сонце  встало  -  вже  без  нього...
сад  -  у  цвіті  пишнім...
А  вона  -  сама  стояла,
обіймала  вишню.  

Довго  й  гірко  сумувала,
плакала  невтішно.
Та  й  крізь  сльози  відчувала
поцілунки  грішні...  

Раптом  вітер  злий  повіяв  -
дійшла  до  порогу.
Замітає  білим  цвітом  -
серце  б'є  тривогу  !  

Залишилась  Катерина
з  чорною  журбою,
Все  молилась,  щоб  Госпо́дь
не  полишив  в  бо́ю  !  

Потягнулись  сірі  днини
серед  буйства  травня.
Вісточка  тоді  прийшла,
вісточка  остання...  

Мов  весняні  пелюсто́чки
літо  відлетіло.
Вітер  рвав  з  дерев  листочки  -
осінь  наступила.  

Осінь  з  сірими  дощами  -
не  приходять  вісті...
Де  ти  милий,  що  з  тобою  -
серце  не  на  місці  !  

Бідна,  з  тяжкими  думками,
сам  на  сам  з  собою.
Та  й  воно,  під  са́мим  серцем
вже  штовха  ногою...  

Вже  й  зима  в  права  вступила,
снігом  землю  вкрила.
Та  ніхто  про  те  не  знає,
де  Катрусин  милий...  

Стало  важче  вже  ходити,
живіт  випирає.
Від  очей  чужих  ховатись  -
Для  чого  ?...  Всі  знають...  

Знають,  горю  співчувають,
бачать,  що  вагітна.
Хто  чим  може  помагають  -
в  нас  народ  привітний  !  

А  як  строк  прийшов  -  без  крику,
прокусивши  губи,
Народила  дитинчатко  -
хлопченятко  любе  !  

Личком  -  викапаний  батько,
як  Микола,  звісно.
Де  ж  він,  Катін  воїн  хвацький  ?
все  немає   звістки  ...  

Сльози  виплакала  гіркі,
зустрічала  ве́сну.
Розцвіли  сади  вишневі,
теплі  дні  чудесні...  

Взя́ла  в  руки  дитино́ньку
та  й  пішла  до  саду  -
-  Біля  вишеньки  посто́ю,
   то  моя  відрада...  

Підійшла,  а  там  людина  -
згорблена,  худюща...
Наче  знята  із  хреста  -
вбита  й  невмируща  ...  

Заглянула  їй  у  очі  -
серце  заболіло  !
Очі  рідні  ...  Люди  добрі,
мало  не  зомліла  !  

Любий  їй  стоїть  Микола,
дивиться  на  сина.
Ноги  в  Каті  підкосились,
впала  на  коліна.  

На  колінах  і  коханий...
їй  цілує  руки  !
Мовби  винен  перед  нею
за  всі  дні  розлуки.  

Повернувся  він  з  полону  -
тіло  ледве  дише.
В  руки  взяв  свого  синочка
милого,  колише...  

Підхопила  попід  руку,
повела  до  хати.
Треба  в  стрій  скоріше  ставить
рідного  солдата.  

В  бані  мила,  вимивала,
сто́ли  накривала.
А  по  тім,  як  чоловіка
ніжно  шанувала.  

А  щоб  ліпше  величали
в  селі  молодичку,
в  третій  день  вони  побрались
у  малій  капличці  ! 


Іллюстрація  :    
В  надійних  обіймах  ©Соломія  Ковальчук     
https://img.monoart.com.ua/assets/images/products/
43935/dff71503b6fc9d5e518b02597a9c1559d2ae45ed.jpg

20.07.2023  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989403
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 22.07.2023

Віктор Варварич

Новий шлях

Новий  шлях  нотує  мрії  у  сувії
Та  із  кораблем  прокладає  цей  путь.
Подарує  нам  загадкові  події,
Які  із  спогадами  у  нас  живуть.

Серед  цього  шляху  ми  себе  пізнаєм,
Намалюєм  особливі  картини.
Життєві  пазли  докупи  поскладаєм,
Звільнимось  від  щоденної  рутини...

І  у  цьому  життєвому  розмаїтті
Та  посеред  особливої  краси,
Блукають  наші  думки  в  любов  одіті,
Тамують  спрагу  із  сріблої  роси.

©:  Віктор  Варварич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989400
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 22.07.2023

Наталі Косенко - Пурик

Волога краса, як вечірній смак (акровірш)

[b]В[/b]  сутінках  вечірніх  поверталась,
[b]О[/b]гортав  схвильовано  туман,
[b]Л[/b]егітку  легенько  посміхалась,
[b]О[/b]х,  як  обіймав  мене  за  стан.
[b]Г[/b]омоніли  радісно  долини,
[b]А[/b]  в  безмежжі  зеленавих  трав

[b]К[/b]олихались  віти  край  стежини,
[b]Р[/b]озчинявшись  у  суцвітті  барв.
[b]А[/b]  хотілось  слід  мені  лишити,
[b]С[/b]міло  так  пробігтись  по  росі,
[b]А[/b]  у  чарах  ніженьки  змочити,

[b]Я[/b]к  приємно  бути  в  новизні.
[b]К[/b]раєвиди  душу  забавляють

[b]В[/b]  розмаїтті  щастя  і  тепла,
[b]Е[/b]нергійно  смуток  проганяють
[b]Ч[/b]арами,  як  вміє  лиш  весна.
[b]І[/b]  лечу  окрилена  в  любові,
[b]Р[/b]ай  та  й  годі  в  серці  та  душі,
[b]Н[/b]е  знайти  мені  такого  знову
[b]І[/b]  не  відшукать  на  всій  землі.
[b]Й[/b]ого  сяйво  й  мила  неповторність

[b]С[/b]интезують  велич  у  житті,
[b]М[/b]аю  щастя,  що  така  змістовність,
[b]А[/b]  вона,  мов  світло  у  імлі,
[b]К[/b]олихавши  чарами  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989404
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 22.07.2023

Н-А-Д-І-Я

КОЛИСЬ В ЖИТТІ СКЛАДЕМО МИ ЕКЗАМЕН

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RU9i2jVzWko[/youtube]


В  житті  колись    складемо  ми    екзамен,
Ми  хочем,  щоб  була  оцінка  п"ять.
Що  заробили,  те  і  маєм,
Не  треба  іншого  чекать.

Якщо  робили  помилки,
І  крапку  ставили,  не  кому,
З  цим  непогано  все  ж  жили...
Кому  із  нас  це  невідомо?

Не  вчили  правила  колись,
Життя  пропущені  уроки.
Вони  в  житті  не  прижились,
Бо  гордовитий  зависоко.

Вердикт  свій  ставили  тому,
Кого  ще  можна  врятувати.
І  легко  рвали  ту  струну,
Яка  могла  ще  гарно  грати.

А  що  ми  знаєм  про  три  крапки?
Про  що  вона  нам  розповість?
Так  часто  друзів  берем  в  "лапки",
Вже  іншу  мають  особливість.

Не  брать  нікого  за  дужки  (  ),
А  розуміти  друзів  треба.
Легкі  із  ними   все  ж  стежки,
Щоб  їх  здолать  -  життя  потреба.

Я  ненавиджу  ті  слова, 
Які  ховають  щось  від  мене.
В  житті  не  рідко  так  бува.
Не  назову  їх  поіменно.

Найважливіший  знак  -  це  оклик!
Коли  від  серця  слово  йде.
Бо  він  розумний  співрозмовник,
Такий  тебе  не  підведе!!!

Я  не  забула  про  тире,
Про  крапку  з  комою,  питання.
Але  про  них  вже  не  тепер,
Про  них  писать,  нема  бажання...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989230
дата надходження 20.07.2023
дата закладки 20.07.2023

Наталі Косенко - Пурик

Вечірній подих

У  тиші  говорить  вечір,
Схиляє  мене  до  сну,
Вкриває  листками  плечі,
Ховаючи  наготу

Дарує  весна  ескізи,
Написані  так  давно,
Як  ніби  яскраві  візи
Незнаного  ще  кіно

Сріблиться  роса  на  вітах,
Виблискує  мов  кришталь
І  тихо  по  всьому  світу
Вкриває  красу  вуаль

Схиляється  небо  чисте  -  
Блакитне  та  чарівне
І  чути  -  весняне  листя
Шепоче  щось  неземне...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989220
дата надходження 20.07.2023
дата закладки 20.07.2023

Катерина Собова

Подарунок мамi

Першокласниця    Оленка
Подарунок    готувала,
Із    днем    Матері    вже    зранку
Рідну    неньку    привітала.

Розповіла,    що    до    свята
Усі    діти    готувались,
І    зробити    своїм    мамам
Справжнє    свято    постарались.

Хлопці    клеїли,    ліпили,
Щось    з    картону    вирізали,
А    дівчатка    щось    в’язали
І    серветки    вишивали.

-Щоб      було    оригінально,
Довго    думала,    гадала,
І    метеликів    у    шафі
Я    для    тебе    назбирала.

На    твоїй    новенькій    шубі
Їх    там    повно    -    всі    живенькі…
Ось,    матусю,    їх    тут    двадцять,
Волохаті    і    гарненькі.

Мама    кинулась    до    шафи,
Затряслися    в    неї    губи,
Бо    дивилася    із    жахом
На    свою      облізлу    шубу.

Здивувалася    Оленка:
Все    в    матусі    не    до    діла,
Щоб    плигати    та    радіти  –
То    вона    чогось    зомліла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989132
дата надходження 19.07.2023
дата закладки 20.07.2023

Катерина Собова

Злодюжка

Охоронець    в    олігарха
Чесно    гроші    заробляє:
Опівночі    ходить,    бродить  –
Сад    великий    оглядає.

Тінь    помітив,    що    на    груші
Притиснулась    між    гілками,
І    за    стовбур    учепилась
Невеличкими    руками.

Сторож    упізнав    в    бродяжці
Підлітка    -    сусіда    Гриця
(Його    предки    не    працюють
І    заядливі    п’яниці).

-Злазь,    поганцю,    акуратно,
Грушечці    не    дай    упасти,
Я    тебе    навчу,    злодюго,
Як    в    людей    порядних    красти!
       
-Навчіть,    дядю,    вас    благаю,
А    то    я,    як    не    старався,  
Все    робив,    як    навчив    тато,
І    вже    в    третій      раз    попався!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988217
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 20.07.2023

Н-А-Д-І-Я

ЧОМУСЬ ТЕБЕ Я ВИГЛЯДАЮ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hgYRrgQxkUw[/youtube]
Волосся,  ніби  спілий  колос,
Мрійливі  очі  голубі.
І  тихий,  ніжний  був  твій  голос,
Таким  побачила  у  сні.

Кудись  спішиш  ти  кожен  вечір,
Здаля  всміхнешся  ти  мені.
Привіт!  -  короткі  наші  речі,
І  швидко  зникнеш  в  далині.

Чомусь  тебе  все  виглядаю,
Проводжу  поглядом  завжди.
Нащо  оце  мені,  хіба  я  знаю?
Та  крикнуть  хочеться:  зажди!..

Пройшло  уже  чимало  літ,
Тебе  не  бачила  давно.
Та  жду  я  все  твоє  "  привіт,"
І  як  тоді,  виглядую  в  вікно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989173
дата надходження 19.07.2023
дата закладки 20.07.2023

Lana P.

У СВІТІ ВАШИХ ІНТОНАЦІЙ…

Читальний  зал  без  папараці.
Під  рушником  портрет  Шевченка.
У  світі  Ваших  інтонацій,
Чуттєвих  дикцій  і  овацій,
Впізнала  наче  Симоненка,
Полинула  у  вир  вібрацій.

Сучасні  потекли  верлібри  -
Душевні  вигравали  фібри.                                                                    

Віршів  проникливе  читання  -
Вслухалася  у  кожне  слово.
Отак  би  тішилась  до  рання  -
Коротким  те  було  зібрання,
Ви  розчинилися  раптово,
В  серпанку  світлих  декламацій.            8.07.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989192
дата надходження 19.07.2023
дата закладки 20.07.2023

Валентина Ланевич

Захід сонця

Сторожить  вечір  захід  сонця,
Сховалась  сутінь  між  дерев.
Пес  у  дворі,  либонь  з  просоння,
Завзято  гавкнув  й  ні  телень.

Денна  задуха  не  спадала,
Дрімав  і  вітер  в  холодку.
Була  б  зозуля  ще  кувала,
Та  -  наспівалась  до  схочу.

Під  лісом  соняшник  голівку,
Схилив,  геть  низько  до  землі.
Місяць  зіркам  призначив  стрілку,  
А  сам  розтанув  ув  імлі.

Помежи  хмар  у  висі  згинув,
Котрі  закрили  небозвід.
Від  річки  ж  крик  чаїний  линув  -
Стискалось  серце...  День  все  блід...

Як  ті  роки  життєві  з  віком,
Що  не  спиняють  часу  лік...
Вчепивсь  востаннє  за  одвірок  
Й  до  ранку  згаснув  сонця  лик.

19.07.23  
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989197
дата надходження 19.07.2023
дата закладки 20.07.2023

Наталі Косенко - Пурик

Не відчувала більшої краси

А  я  люблю  у  розкоші  гаї,  
Коли  мені  всміхаються  красою,
Хотілося  б  хоч  трішки  навесні
Почути  їхню  трепетну  розмову

Вербі  заплести  віти  у  косу,
Насолодитись  ароматом  раю,
Відчути  справжню  трепетну  росу,
Душею  доторкнутись  до  розмаю

Його  маніжний  дотик  де  лиш  ти,
Цілунки  милі  променів  ласкаві,
Не  відчувала  більшої  краси,
Хіба,  що  найніжніший  дотик  мами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988006
дата надходження 06.07.2023
дата закладки 06.07.2023

Н-А-Д-І-Я

ЛІТО ПОВЕРТА ДО СЕРЕДИНИ

Літо  поверта  до  середини,
Та  в  душі  неспокій  і  жалі.
Все  чекаєм  доброї  години:
Коли  ж  нас  покинуть  москалі?

Хто  придумав  їх  "братами"  звати,
Повернувсь  у  кого  так  язик?
Матері  учили  вас  вбивати,
Ти  до  цього,  ворог,  уже  звик?

Чи  рука  підніметься  й  на  матір,
Коли   щось  не  те  побачиш    в  ній?
Не  любила,  виростила  звіра,
І  зростила  у  житті  бруднім.

Та  колись  настане  час  розплати,
Не  пробачить  вам   Всевишній,
Чи  заплаче  за  тобою  матір  ?...
Перед  Богом  і  людьми  ви  грішні.

Упаде  убитих  кров  у  землю,
Кольорові  квіти  розцвітуть.
Всіх  вас  пам"ятаєм  поіменно,
Час  і  пам"ять  з  серця  не  зітруть..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987798
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 03.07.2023

Lana P.

РОЗБИЛОСЯ НЕБО…

Розбилося  небо,  неначе  яйце,  -
Жовтком  заблищало  призахідне  сонце  -
Вогненними  бризками  промінь  в  лице,
Текло  хмаровиння  білком  у  віконце,
До  раю,  відкритого  пругом  тихцем.

Вода  спалахнула  в  яскравих  тонах  -
Всотала  красу  неземну  вечорову,
Шаманський  туман  зачаївся  в  ярах,
Розгублений  вітер  сховавсь  у  діброву.
Темніло.  Кував  місяць  срібну  підкову.              25.06.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987804
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 03.07.2023

Надія Башинська

ВЕДМІДЬ ПРИЙШОВ ДО ЧЕРЕПАХИ…

         Ведмідь  прийшов  до  Черепахи…  Їй  розказав,  що  у  думках,  
у  очі  пильно  подивився  і  запитав:  «Чи  буде  так?»
Та,  що  хотіла,  розпитала,  а  потім  так  йому  сказала:"Не  кожен  
день  в  житті  є  свято.  Я  бачу  перешкод  багато.  Чимало  часу  й  сил  
піде,  поки  до  тебе  це  прийде."    
Не  захотів  Ведмідь  чекати.    Вже  голова  не  та  і  лапи,  і  шерсть  на
ньому  негуста.  Було  в  житті  стільки  пригод…  
Спитав:  «Якщо  без  перешкод?»
         То  ж  Черепаха    міркувала…  Все  варіанти  вибирала,  чомусь  кру-
тилася  й  кривилась.  Потім  пішла  та  ще  й  умилась.
Сказала:  «  Сил  пішло  багато,  щоб  перешкоди  ті  прибрати.»
         Ведмідь  їй  добре  заплатив,  без  перешкод  же  захотів.  То  ж  Чере-
паха  заробила.  Є  у  Дубаї  в  неї  вілла,  і  на  Канарах,  кажуть,  має.  Бо  
хто  працює  –  заробляє!
Тепер    Ведмідь  щороку  спить.  У  снах  приходить  щастя  мить.
       Існують  перешкоди.  Так.  Та  не  шукайте  Черепах.  Нехай  ніякі  пе-
решкоди  не  роблять  нам  в  житті  погоди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987765
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 03.07.2023

Валентина Ланевич

Буйний вітер

Між  дерев  розгулявсь  буйний  вітер,
Під  "цвірінь"  горобців  розшумівсь.
В  висі  хмарки  усім  шлють  привіти,
Щоби  кожен,  що  зможе  змінив.

Не  тривкий  світ  ми  маємо  нині  -
І  в  природі,  й  в  наступному  дні.
Пливуть  в  небі  ключі  журавлині,
Дай  же,  Господи,  спокій  душі!

Убієнні  з  Небес  просять  долі,
Щоб  живі  у  безпеці  жили.
Не  тремтіли,  щоб  листям  тополі,
Душі  в  тілі  живих  з-за  біди.

Хай  тремтять  сльози  радості  й  щастя,
Дай  нам,  Господи,  завтрашній  день!
Хай  відхлине  московське  нашестя,
Щоб  співати  на  Славу  пісень!

02.07.23
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987710
дата надходження 02.07.2023
дата закладки 03.07.2023

Віктор Варварич

Дощ тривожить душу

А  цей  літній  дощ  розтривожив  душу,
Змиває  натомлені  миті  мої.
Крізь  пекучий  біль  крокувати  мушу
І  я  витру  солоні  сльози  твої...

Загляну  у  дивне  задзеркалля,
Там  відшукаю  спогади  свої.
І  віджену  думки  від  провалля,
Нехай  серце  звеселять  солов'ї...

Я  полину  у  карпатські  гори,
Щоб  напитись  живильної  води.
І  обійму  безмежні  простори,
Залишу  на  скелі  свої  сліди.

Пройдусь  цими  вузькими  стежками
Та  впорядкую  тривожні  думки.
Сховаю  спогади  між  рядками,
Та  зачиню  сильний  біль  на  замки.  

Знаю,  що  мої  друзі  поряд  ідуть,
Відчуваю  тепло  їхньої  душі.
Вони  радість  свого  серця  віддають,
Приймають  мій  біль  схований  у  вірші.

©:  Віктор  Варварич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987730
дата надходження 02.07.2023
дата закладки 03.07.2023

Valentyna_S

Поля зеленого гриву…

…
Поля  зеленого  гриву
Легіт  гребінкою  чеше
Й  не  надивується  диву:
Пралісок  в  листячко  плеще
Сивій  затихлій  зозулі
З  дзьобом,  набитим  окрайцем
Хліба  черствої  зажури,
Що  полонила  весь  край  цей.
Чорна,  хрещатим  барвінком
Ходить  дорогою  хресною.
Ранку,  бий  в  промені  дзвінко!
Віро,  будь  з  нами  воскреслою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987737
дата надходження 02.07.2023
дата закладки 03.07.2023

Наталі Косенко - Пурик

Чому про татка мало віршів? (акровірш)

[b]Ч[/b]ерез  роки,  які  проникли  в  світ,
[b]О[/b]х,  як  про  батька  хочу  написати,
[b]М[/b]олю  душею,  хоча  б  кілька  літ  -
[b]У[/b]спішно  ті  моменти  пролистати.

[b]П[/b]риємний  голос  і  чарівна  мить,
[b]Р[/b]озквітнувший  жасмин  і  запах  казки,
[b]О[/b]так  у  затишку    іще  пожить,

[b]Т[/b]еплом  згадати  найдорожчу  ласку.
[b]А[/b]  як  було  наповнене  життя,
[b]Т[/b]акого  знаю  -  вже  не  буде  звісно,
[b]К[/b]азав,  що  найдорожче  я  дитя,
[b]А[/b]  зараз  тільки  спогад  гріє  слізно.

[b]М[/b]ене  любив,  як  миле  янголя,
[b]А[/b]  у  душі  прекрасно  милі  ролі,
[b]Л[/b]еліючи  найкращі  почуття,
[b]О[/b]біймами  всміхаючися  долі.

[b]В[/b]елика  дяка,  за  його  труди
[b]І[/b]  море  незрадливої  любові,
[b]Р[/b]ука  тремтить,  виводячи  рядки,
[b]Ш[/b]окуючи  моментами  поволі.
[b]І[/b]  знову  розгубилися  думки
[b]В[/b]  отих  світах,  що  прагнуть  все  до  волі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987575
дата надходження 01.07.2023
дата закладки 02.07.2023

Надія Башинська

УКРАЇНА В НАС ЄДИНА - НЕ ПОСТАВИШ НА КОЛІНА!

Теплоти  дає  Бог  літу,  не  стоптати  Його  цвіту.
Україна  в  нас  єдина  -  не  поставиш    на  коліна.

Щоби  доля  наша  квітла,  дружно  всі  йдемо  до  світла.
Варті  гарної  ми  долі,  вільні  мов  вітри  у  полі.

Україна  –  наша  мати,  завжди  будем  захищати.
Ми  її  відважні  діти,  вміємо  життю  радіти.

Теплоти  дає  Бог  літу,  не  стоптати  Його  цвіту.
Україна  в  нас  єдина  –  не  поставиш    на  коліна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987586
дата надходження 01.07.2023
дата закладки 02.07.2023

Н-А-Д-І-Я

ТИХО ПЛИНЕ КУДИСЬ МАЛА РІЧКА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6v8khnfOf7E[/youtube]

Тихо  плине  кудись  мала  річка,
Води  омивають  береги.
Сама  схожа  на  красиву  стрічку,
Поряд  не  відчує  хтось  жаги.

Доганяли  незначні  потічки,
По  каміннях  пробивали  шлях.
Але  де  ж  це  ви  взялися?  Звідки?
Певно,  народилися  в  дощах.

Все  спішать,  щоб  сонце  їх  не  взріло,
Наступає  вітер  їм  на  п"яти.
Надає  потічкам  знову  сили,
І  за  це  не  можуть  докоряти.

І  за  мить  влилися  вони  в  річку,
Стала  повноводною  ріка,
Що  тепер  не  схожа  вже  на  стрічку:
Повна  сили, жвава  і   стрімка.

Поспішить  упасти  в  синє  море,
Давня  мрія  збудеться  за  мить.
І  тепер  красива,  дуже  горда,
Бо  в  морській  стихії  буде  жить..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987423
дата надходження 29.06.2023
дата закладки 02.07.2023

Н-А-Д-І-Я

ЖИТТЄВА ОСІНЬ ЗОЛОТА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6PgiRF_GpU0
[/youtube]


Життя  іде  повільним  кроком,
Кому  відміряно  і  скільки?
Коли   схитнешся  ненароком,
Ціну  життю    узнаєш  тільки.

Життя  терпляче,  довго  терпить,
Нам  пробачає  помилки.
І  часто  може  їх  все  ж  стерти,
Та  пам"ятатимуть  роки.

Ось  новий  день  і  все  спочатку,
Спішим,  кудись  все  біжимо.
І  попадаєм  знову  в  пастку,
Бо  робим  знову  щось  не  "то".

Допоки  є  пряма  дорога,
В  думках:  ми  це  переживем.
Аж  тут  вже  старість  край  порога,
Та  по  життю  іще  пливем.

Під  гору  йти  стає  вже  важче,
Плетуться  поряд  всі   роки.
І   вже  до  обрію  все  ближче,
Це  відстань  -  в  довжину  руки.

І  все  позаду  те,  що  мали,
Жили,  як  вміли  ми  колись.
Жаль,  залишилось  дуже  мало,
Бо завітав вже  падолист...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987498
дата надходження 30.06.2023
дата закладки 02.07.2023

Н-А-Д-І-Я

СМАЧНЕНЬКІ ЯГІДКИ МАЛИНКИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuLguFzjNA[/youtube]


Висять  на  гілочці  плоди,
Смачненькі  ягідки  малинки.
Приходжу  часто  я  сюди,
Знаходжу  час  тут  для  зупинки.

Скуштую  ягідки  смачні,
На  що  вони  мені  так  схожі?
На  поцілунки  ті  твої,
Солодші  ягід  оцих,  може.

Колись  удвох  ми  смакували,
Були  щасливими  без  меж.
Але  тоді  ми  ще  не  знали,
Що  час  колись  нас  змінить  теж.

Промчались  дні  ті  безтурботні,
Не  хоче  пам"ять  забувать.
Та  дні  живуть  іще  спекотні,
Когось  ще  можуть  здивувать.

Прийдуть  закохані  вже  інші,
Не  зрадять слово  те  -люблю,
І  будуть  вже  за  нас  мудріші,
Не  втратять  так,  як  ми  любов  свою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987600
дата надходження 01.07.2023
дата закладки 02.07.2023

Н-А-Д-І-Я

ПРОКИНУВСЬ РАНОК, ЯК ЗАВЖДИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=y7n2QQQJw_E[/youtube]

Прокинувсь  ранок,  як  завжди,
Умився  срібною  росою.
Лиш  десь  лишилися  сліди
Дощу,  що  плакав,  мов сльозою.

Та  це  було  лише  вночі,
Цих  сліз  тоді  ніхто  не  бачив.
Ніхто  не  чув  його  плачі,
Усе  було  так  тихо,  наче.

Туман  сховав  на  ранок  все,
Ніхто  ці  сльози  й  не  побачив.
І  новий  день  уже  іде,
Все  ж  він  дощу  був  дуже  вдячний.

Сам  поспішив,  допоки  сонце,
Ще  на  дорозі  не  зустрів.
Що  ледь  пливло  із  горизонту...
А  потім?...Думки́  у  кожного  свої..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987677
дата надходження 02.07.2023
дата закладки 02.07.2023

Lana P.

Суничний червню…

Суничний  червню  у  жасминовім  убранні,
Прийшов  із  любим  літом  рано  на  світанні
В  час  тихих  дзвоників,  розквітлих  у  траві,
Укрив  покосами  низов'я  лугові,
Під  гул  джмелів  мохнатих,  коників  сюрчання.

Суничний  червню  з  винними,  як  мед  вустами,
Солодкий  хміль  розлив  старанно  поміж  нами  -
Стікає  краплями  ранкової  роси.
Пташок  досвітні  розбудивши  голоси,
Полинеш  вдалечінь  над  сивими  світами.                        29.06.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987512
дата надходження 30.06.2023
дата закладки 30.06.2023

liza Bird

Щаслива жінка

Ця  жінка,  джерело  енергії  святої,
Потік  незримий  зітканий  увесь  з  любові,
Та  усмішка,  в  ній  стільки  ніжності  в  основі,
Її  промінчик  кожний  на  веселку  схожий.

Ця  жінка  безпечна,  тож  весела  й  привітна,
Додому  тягне  рідних,  так  ніби,  магнітом,
Там  затишно  завжди,  бо  чекають,  дивися,
В  цій  хаті  пахне  кавою  й  свіжим  бісквітом.

Ця  жінка  оберіг,  бо  молиться  за  рідних,
Та  чорні  хмари  розганяє  всі  відразу,
І  мудрість  де  ота  береться  в  неї,  звідки,
Біду  ж  уміє  обійти  та  негаразди.

Важливо  дуже  зберегти  цей  стан  повірте,
Коли  з  середини  ласкаво  сипле  сяйво,
Це,  мабуть,  правило  вважається  одвічне,
Щаслива  жінка,  то  коли  кохають,  знаймо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987100
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 28.06.2023

Наталі Косенко - Пурик

Черкаси

Черкаси,  Черкаси,  Черкаси  -
Найкращий  мій  краю  земний,
Виблискуєш  ти,  наче  стрази,
Звабливим  мотивом  весни

В  тобі  є  привабливе  літо
І  осені  мила  краса
Та  радісне,  трепетне  світло
І  срібна  на  травах  роса

Твій  шарм  загадковий  і  ніжний,
Його  не  побачиш  ніде,
А  голос  блаженний  і  вічний
З  собою  любов  лиш  несе

Скрізь  чути  привабливі  співи,
Ревучі  мотиви  Дніпра,
Чарівність  прекрасної  діви
Та  гордість  безмежна  добра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987222
дата надходження 27.06.2023
дата закладки 27.06.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Маки яскравіють

Маки  мерехтять...У  роздумах  одвічних...
Стільки  бачила  земля  дідів!
Рідне  поле,  де  в  травинки  кожній  вічка,
Де  у  вітру  вільності  мотив.

Пломеніють  макові  легкі  голівки,
Сонця  погляд  лагідно  блищить.
Бджіл  дзижчання,  цвіркунів  солодкі  співи...
Над  красою  поля  -  неба  щит.

Маки  яскравіють,  ніби  краплі  крові.
В  полі  цім  немало  полягло,
Бо  боровсь  за  незалежність  кожен  воїн,
Мирним,  щоби  квітло,  вільним,  тло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987150
дата надходження 26.06.2023
дата закладки 26.06.2023