Навіяв квітень стільки самоти,
Що глухо навіть серед сотень звуків,
Де спліну незакінчений мотив
По колу ходить котру вже добу. І в
Тій незграбній музиці ходи,
Коли навзаєм тільки сни і вина,
Для мене не залишив, мабуть, ти
Зумисно спільних снів і половини.
Лиш хміль за північ бродить в голові.
Зірки вкривають небо ластовинням,
Та ці свічада, наче не живі.
Кому і що вони на світі винні?
І каменем наріжним циферблат:
Не поверне минуле й за офіру.
Вишневим цвітом пломеніє сад,
Та у весну без тебе я не вірю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788337
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 21.04.2018
що та хвиля на хвилю усвідомлені сни
зі строкатим / кислотним контентом_
за хвилину до штилю і тривкої вини
прагнув стати крилатим_ та де там...
з неба сиплеться наче зі стелі луска,
чорні руки ламають дерева_
вечір зморений плачем спустив з мотузка
звіра вітру з пронизливим ревом...
обережно обходиш зомлілих святих,
що вляглися на травах згорілих,
зміну тла моніториш, один серед тих_
не спромігся втекти від прозрілих>
>від блідих, лупооких кураторів зла
в ритуальних, стерильних одежах,
що в печерах глибоких, де прах та зола
ллють мастило на череп ведмежий...
де та хвиля на хвилю_ якісь манівці
до вінків з гіацинтів сакральних_
вовк вдягнув самовільно драну шкуру вівці
і бреде в лабіринт сповідальні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787716
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018