ОСЬ ЩО РОБИЛОСЯ Зеленським ДЛЯ ЗДАЧІ УКРАЇНИ - Росії.
За останні 2,5 роки:
▪️СКОРОЧЕНО 40 тисяч військових посад (армія, медслужба, аеромобільні війська, розвідка, тощо)
▪️Збройні ЗАВОДИ часто ПРАЦЮВАЛИ
в режимі скороченого тижня (бо не було чим платити з/п).
▪️СКОРОЧЕНО фінансування патріотичних фільмів (на кшталт «Кіборги», «Крути»
і «Заборонений»).
▪️ЗБІЛЬШЕНО кількість російських
і російськомовних серіалів.
▪️ДОВЕДЕНІ до БАНКРОТСТВА
Мистецький арсенал і Довженко Кіно.
▪️ПАДІННЯ ЕКОНОМІКИ – це не секрет,а оцінка світу.
▪️ЗРИВ операцій по вагнерівцям і
▪️ПЕРЕДАЧА агресору ЄДИНОГО свідка
по збитому Боїнгу – Цемаха.
▪️Сотні КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
бойовим генералам, бійцям ЗСУ та політикам, які мали суттєвий вплив
на міжнародних партнерів.
▪️Восени 2019 діючий Верховний Головнокомандувач ПРОІГНОРУВАВ історичний саміт НАТО в Лондоні.
▪️Тоді ми ВІДВОДИЛИ повним ходом ВІЙСЬКА і
▪️ВІРИЛИ каналу 1+1 про те, що мир уже наступив.
▪️За ТИЖДЕНЬ до початку війни остання бригада ЗАКІНЧИЛА РОЗМІНУВАННЯ
зі сторони Криму.
▪️Прибрані всі протитанкові загородження. Із-за цього за декілька годин взяли Херсон і Херсонську область і Маріуполь у повну блокаду.
▪️Заарештовано 15 тис. бронежилетів, половина з яких із-за цього стали непридатними.
▪️Завод Іскра (радіолокаційне об’єднання, РЕБ) став.
▪️Завод ХКБМ (бронетехніка) з початком 2022 року перейшов на 1 денний робочий тиждень. (вже були повідомлення західних партнерів про широкомасштабне вторгнення)
▪️Замовлень на КБ «ЛУЧ» (протитанкові комплекси) немає.
▪️Скасовано програму фінансування наших
✔️«Громів» (дальність 500 км), ✔️«Сапсанів» (дальність 50-480 км, ✔️«Нептунів» (крилата ракета, дальність 280 км),
✔️«Вільхи-М» (ракетний комплекс, дальність до 130 км.)
Це ТЕ, ЧИМ МОЖНА було СТРІЛЯТИ
з тої ж Одеси чи Запоріжжя,
ЧИМ МОЖНА було ТОПИТИ кораблі ворога, які обстрілюють Маріуполь і всю Україну.
▪️Ігнорування 28 –ми повідомлень США про вторгнення.
ГРОШІ на велике БУДІВНИЦТВО ,
а НЕ на велику ОБОРОНУ !!
Вже підраховано, що МОЖНА було ВСТАНОВИТИ ППО у ВСІХ обласних
центрах України, і не тільки.
Я не буду писати про непрофесійність, популізм:
-20 тис євро на кожного народженого, -є-смартфони для бабці тощо),
-про педофілів і корупціонерів депутатів, -«корабельні сосни», -«тіхонєчько в лєс уйду», -офшори,
-скажений ріст цін, -інфляцію,
-мега-ріст комуналки, -відпочинки на оманах і буковелях енну кількість разів,
-енну кількість разів спроб відмінити чи скасувати закон про мову чи його окремі положення,
-відміну субсидії більшості українців,
-провал боротьби з епідемією Ковід,
-днюха друга на мчс-ких вертольотах,
-невидача одного одіозного олігарха в США, -провал боротьби з корупцією…
Цей список можна писати безкінечно,
було б кому читати.
Звичайно, Україна переможе.
Звичайно, ми вистоїмо.
Тільки одне питання – Якою ціною?...
Відповісти1 д.
1 з 15
VoxCheck
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972194
дата надходження 28.01.2023
дата закладки 28.01.2023
Ти дивишся на мене по-небесному,
А я ж земна!.. А я ж проста, нехитра...
Моя краса піде услід за веснами,
Розвіється із часом сивим вітром.
Я у лиці змінюся, мабуть, дуже,
Сутулою постава моя стане,
Але любов з роками, як і душі,
Не постаріє наша, не зів'яне.
Ти цілуватимеш мої кохані очі,
З лиця мого збереш тендітно пасма
І ненароком ніжно прошепочеш:
Яка ж ти люба серцю і прекрасна...
І я забуду про усі стандарти,
З твого кохання набираю силу.
А думати про молодість не варто,
Коли отак в любові пощастило.
17/09/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960829
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022
АНОНС
Міжнародним літературно-мистецьким журналом
«Склянка Часу*Zeitglas» оголошено
тринадцятий міжнародний поетичний конкурс
“Чатує в століттях Чернеча Гора”
Це літературне змагання поетів проходить відповідно темі
«На синє небо виходить зоря…»
та полягає у художньому осмисленні сьогодення.
Умови конкурсу:
мова написання - українська або російська;
обсяг твору - обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши). Твори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 22 травня 2022 року.
Опісля 22 травня заплановано видання ВІСНИКУ конкурсу.
Прохання до авторів:
Будь ласка, дотримуйтеся умов конкурсу. Дбайте про ретельність Ваших творів.
Твори переможців буде перекладено німецькою мовою та надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2022 році.
Дипломи буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки: zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942552
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Чому в думках ти не зі мною?
Чому я не в твоєму сні?
Чому, захмелена весною,
Ніяк не скажеш ти мені
Про те, як ти мене кохаєш,
Що я давно в твоїх думках
І ти щовечора чекаєш,
Що я з’явлюся в твоїх снах?
Прийду з бузком, ледь усміхнувшись,
Зловлю твій погляд. Та сумний
Не можу бути, повернувшись,
Я іншим. Я давно не свій…
Ти не спіймаєш суму більше
Він вже пішов, бо поруч ти.
Хоч це і сон і я вже інший, -
Та щастя хочу зберегти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941549
дата надходження 03.03.2022
дата закладки 03.03.2022
А сум ніяк нікуди не подіти,
Він плентається все за мною.
Не болить. Весна. Пахнуть квіти.
Але не розпрощатися з журбою.
До тебе завжди тягнеться душа,
Немов дитина, вона хоче дива.
Любов жива, але моя тобі - чужа.
І стукає печаль, яку я не просила.
Ну що ж, заходь. Поп'ємо чай.
Подивимося спогади обоє.
Я не востаннє їй скажу прощай.
Пов'язані: ми подруги з тобою.
І тиша дім мій довго наповняє:
Моє ім'я твої уста не вимовляють.
Любов і смуток поруч - так буває.
Не знають суму ті, що не кохають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940834
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
Поклич мене в своє життя,
Поклич мене у свою долю,
В свої душевні почуття,
В хвилини радості і болю.
Поклич в думки на самоті,
Поклич мене у дні і ночі
В свої світанки золоті
У таємничі сни пророчі...
Поклич мене в квітучий сад,
В свої дороги і стежини
Де літній тихий зорепад,
Малює.зоряні картини.
Хай буде спека, дощ чи сніг,
Не зраджу я твоєї мрії,
Моє кохання - оберіг,
Твій берег щастя і надії.
Поклич мене,гукни і'м' я,
Воно співзвучне, як кохання,
Я половиночка твоя,
Твоє омріяне чекання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939833
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 11.02.2022
Це правда? Ти дійсно зникнеш?
Назавжди? Безповоротно?
Взаємозв’язку уникнеш
Безболісно? Безтурботно?
Робитимеш це без туги?
Пишатимешся цим фактом?
В собі не відчуєш напруги?
І вже не поновиш контакти?
Не схочеш мене почути?
Побачити? Написати?
Зумієш усе забути?
Не будеш більше чекати?
Не думатимеш ніколи?
З усмішкою не згадаєш?..
Скажи! Я ОДИН із болем?
З нас двох Я ОДИН страждаю?
Одному МЕНІ погано?
Про НАС тільки Я сумую?
Тремтять лиш МОЇ мембрани?
До інших лиш Я ревную?
І що? Що робить з тобою?
Як діяти пропонуєш?
Лишити себе з собою?
Й не чути, як ти не чуєш?
Змиритись? Тебе віддати?
Згасити вогонь у грудях?
Свої почуття сховати?
Та ні! Навпаки все буде!
2018 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939020
дата надходження 02.02.2022
дата закладки 03.02.2022
Серед сотень очей я зустріла твої,
Серед тисяч усмішок - найкращу.
І співають в садах свій етюд солов'ї,
Зустрічають весну, та не нашу.
Заспівали про щастя, про яблуні цвіт,
Про чиєсь дивовижне кохання.
І про те, як колись, через тисячу літ
Ти згадаєш мене без вагання.
Пригадаєш рядки, що тривожили кров,
І розмови такі безтурботні.
І той погляд, що спалював знову і знов,
Та про мрії, мов ріки глибокі.
Пригадаєш як сон був солодший за мед,
Лише там ми могли бути разом.
І ми знали удвох кожен крок наперед,
Без докорів, чи болі й образи.
Час летить стрімголов, ніч малює зірки,
Десь блука твоє щире кохання.
Ти зустрінеш його, та колись,крізь роки,
Все ж згадаєш мене без вагання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938822
дата надходження 31.01.2022
дата закладки 31.01.2022
Мого кохання вистачить на двох
У серці почуттів – велика сила.
Ти лиш піддайся, не боронься, щоб
Я нас палкіш удвічі полюбила.
Ти мовчазний і на слова скупий –
Зізнаннями мене тремтіть не змусиш.
Та відчуваю: погляд твій сумний
Пірнає у мою глибоку душу.
Ти з почуттями вийшов на борню,
Та я твою тортуру пересилю.
І знов кладеш ти голову свою
На пестощів моїх ласкаву хвилю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938055
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 24.01.2022
Ти відьма! Бестія! Чортиця!
У тобі стільки є всього,
Що не можливо не влюбиться!
Злодійка спокою мого!
Забрала все, що було в мене!
Лік часу загубив і сон.
Натомість відчуття шалене,
Я бранець, втрапив у полон.
Тебе це веселить, смієшся,
Приснилась верхи на мітлі,
І недосяжною здаєшся,
Як зорі у нічній імлі.
Ти зваблюєш, принади манять,
На злочин здатний і на гріх,
Іскряться очі, серце ранять
І западає в душу сміх.
У тобі щось таки магічне,
Ти на мітлі, це віщий сон!
І поетично-еротичне
Єство свій скинуло хітон.
Тебе у рамку, чи за ґрати?
Молитись, чи тебе клясти?
Але не можу не кохати,
Хоч знаю, бестія це ти!
12. 01. 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936748
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=okxFq0qHmg0[/youtube]
Ні колосся на ниві, ні цвіту,
В димці захід не палить вогнів.
Срібний вересень бабиним літом
В білі нитки округу заплів.
Оглянись, не сумуй, Валентино,
Ще горять чорнобривці в саду!
Я на стежці топчу павутину,
По твоєму подвір'ю іду!
Пише осінь пейзаж на Волині,
Добавляє мазки золотим...
Тільки з квітами в дім Валентини
Я по стежці іду не за тим.
Хай обтрусять комети сузір'я
І просиплються тисячі зір!..
У поліських краях надвечір'я
Без любові немає, повір!
Ще лелеки ідуть по Стоходу,
Над лісами розкинуто синь.
Ще в свої кольори - на погоду -
Чорнобривці фарбують Волинь.
Тут художниця-осінь відкрито,
По сюжету, включає в пейзаж
Валентину і бабине літо,
І наводить мазком макіяж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936753
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022
Коли холод у душу віє,
Коли серце скував мороз –
Твої очі ховають вії,
Та у них – все-одно добро.
І в мені проростають зерна,
І спадає з душі ярмо
Коли ніч заглядає темна
У найдальші кутки думок.
Коли віхола свище люто,
Непроглядно сніги метуть –
Ти не можеш зі мною бути,
А проте – все-одно ти тут.
10.01.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936551
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 11.01.2022
А я ж бо знаю, мила, як Тобі нелегко..,
Як лезом ріже, наче землю, леміші,
Своєю ніжністю стараєшся ділитись,
Що залишилась в глибині душі...
Візьми мою, якщо у тім потреба..,
Візьми, візьми, нащо вона мені...
Без Тебе, у життєвім цім вогні
Вона згорить, а іскри полетять до неба.
Тобі послужить, вірю, як своя,
Дарма, що теж роз'ятрена й розтята
Вона усе, зуміє пам'ятати..,
І мріяти й кохати , так як я.
Із нею можна радитись вночі,
Спочити в неї зможеш, на плечі,
Коли здається вже нема відради...
Ніколи у житті, вона не зрадить..,
Бери, вона ще сильна, не старенька,
Бери, бо більше нікому вділить..,
А я ж то знаю, як щемить серденько,
Я ж відчуваю, мила, як Тебе болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936312
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 08.01.2022
Ой у полі, в полі, жита колосяться
А рудій дівчині, хотілося щастя…
По полю, бродила, ромашки всміхались
Вітрець хвилювався,трави прихилялись
А в лісі пташина дзвінко щебетала
Уздріла дівчину, радісно вітала
Ти ж така красуня.. як сонце ясненьке
Як безхмарне небо, личенько гарненьке
В букет… збери квітів, по садку пройдися
Близесенько зовсім, старенька криниця
В ній свята водиця… Козак поспішає
Тож додому їде, спрагу відчуває
Поворкуй голубкою, водиці подай
І собі відразу, бажання загадай
Чаруючі очі – блакитні небеса
Козак усміхнувся –Та ти моє життя
Ти, як колосок, що мене врятує
Бог… на небі знає, він мене почує
Ніжно приласкаєш, а ще й нагодуєш
Вмієш приголубить, знай не пошкодуєш
Тож люба, підемо по одній стежині
Най всюди, лунають пісні журавлинні
Нам щастя бажають, разом вік прожити
Удвох, будем мила, життям дорожити…
06.08.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935414
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Ти мене не почуєш крізь вітер.
Ти мене не побачиш крізь дощ.
Я тепер крізь терновище літер
Продираюсь, мов зранений вождь.
Я не той, хто тут литиме воду,
Бо давно вже пройшов крізь вогонь.
Лялько вуду з небесного роду,
Від земних не втечеш ти погонь.
Ми повік в це розсіяне плем’я
Не повернемось більше уже.
Може, в світі у цьому не лев я,
Та мене його знак стереже.
І від того я несамовитий,
Що не знаю ні зречень, ні прощ…
Ти мене не відчуєш крізь вітер.
Ти мені не пробачиш крізь дощ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934747
дата надходження 23.12.2021
дата закладки 24.12.2021
Немов ножем, вже вкотре, перерізало літа...
Принишкли ззовні всі емоції...ймовірно...
Лиш знову в пам'яті мелодія проста
Та ми з тобою... ніби знову... ліпше рідних...
Затьмарив вечір все, що було поза мрій,
Затьмарив все, окрім емоцій та бажання.
Втомився розум від примарних, та надій,
Втомилось серце без живильного кохання...
Немов ножем зухвало перерізали літа
Й принишклі ззовні всі емоції прорвало:
Лиш знову в пам'яті мелодія проста
Та ми з тобою... ніби листя - вщент опали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934751
дата надходження 23.12.2021
дата закладки 24.12.2021
Як у інший світ відійшов ти,
Я відчула й себе неживою.
Йду вперед, шепіт губ лиш: "Прости!
Як же жити без тебе й з тобою?"
В грудях холодно й лячно, зима
Поселилась в душі непідкупно.
Залишилось "колись"...Все дарма...
Біль сердечний пече невідступно.
Я гукаю, цілую сліди,
Де життя у тобі ще палало.
Я кохала, не чула біди,
Над тобою ж вже сонце згасало.
Опускаюсь на землю святу,
Притискаю світлину руками.
Не обіймеш, не витреш сльозу...
Пам’ятаю, що було між нами.
Що у висі зоріло весь час,
Розливало тепло почуттями.
А безмежжя текло поміж нас…
Не приспала…Приходить ночами…
23.12.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934748
дата надходження 23.12.2021
дата закладки 24.12.2021
Ні прізвища, ні імені, ні дати…
Така ціна є миру в Україні.
Ти невідомим, братику, солдатом
поснув у тім бою. І спиш понині.
Тебе чекає горем вбита мати,
вдивляється крізь шибу на дорогу…
Вставай, ходімо, досі вже лежати,
утри з її очей роси вологу.
Дай обійняти найрідніше – сина!
Хай просвітлиться небо понад вами
і розквітає мальвами хустина,
і поле не заходиться громами…
Усе на світі буде – Україна!
Що Ти лежиш, як не про тебе мова?
Вставай, пішли, чекає мати сина…
Ні імені, ні прізвища… Лиш номер.
24.12.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934775
дата надходження 24.12.2021
дата закладки 24.12.2021
Моє серце зігрій руками,
Свою любов мені подаруй.
А кохання випий вустами,
І палку насолоду відчуй.
І нехай серця запалають,
Як дві зірниці у небесах.
Мелодію щастя впіймають,
Полетять в мрію на парусах.
І нехай тіла знемагають,
Від любовної ейфорії.
Вуста шепочуть, що кохають,
Подарують світлі надії.
Зігрій мене прошу - благаю,
В одвічне кохання заведи.
Даруй любов серед розмаю,
Залиши в мені свої сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934169
дата надходження 17.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Добридень, моя зіронько ясна,
Вітаю тебе щиро з ювілеєм,
За тебе кращої я у житті й не знав,
Щоб сяяла так сонячно для мене.
Тобі сьогодні перші СІМДЕСЯТ!
Між нами – роки, діти і онуки.
Вони вже на побачення спішать,
Кохання першого смакують дивні муки.
Цілунків перших слід на їх устах,
Такий буває тільки у п’ятнадцять…
Чом доля повелася з нами так?
Чи не тому, що я не вмів зізнаться?!
Нас пів століття з гаком відділя…
Волосся у сніги давно прибралось.
У кожного стезя своя, сім’я.
Вже й старість несподівано підкралась…
Але ж душа не хоче ще старіть,
І з цим боротись люди, бач, безсилі,
Бо саме душі – наші бунтарі
І в юності, і коли скроні сиві.
Я теж десяток восьмий розміняв,
А в снах тебе з собою поруч бачу.
Твоє життя – колюча теж стерня…
Чому ж ми так зробили необачно!?
Ріки життя назад не розвернуть,
Адже й вода тече згори – не вгору.
Буває, що у спогади пірну…
Там кожен пригубив свій келих горя.
Мобілку твою довго я шукав,
Аби хоч так, на віддалі, зізнатись.
Надія, часом, геть була крихка,
Щоб через стільки літ тобі сказати:
«Тебе кохаю більше за життя
Ще з першого юнацького зітхання
І зрозумів: нетлінні почуття,
Якщо це справжнє у людей кохання.
Кохаю так, як і тоді кохав,
Не буде хай секретом це для тебе,
Й немає в цьому жодного гріха:
Це – воля неба!»
16.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934183
дата надходження 17.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Чоловік прийшов з роботи
Забув скинути чобо́ти
На стіл кинув, грошей жмуток
Де й подівся, в жінки смуток
Ой, Андрійчику, Андрійку
На плече, покладь голівку
Хай я трішки приголублю
Нині тебе, дуже люблю
Так…я… це.. Тож хочу їсти
Не викручуй мені мізки
Та дай чоботи, я скину
Кепське діло,зрушив спину
Жінка враз, халат задерла
Звеселилась, носа втерла
-Чобітки, нам не завада
Іншій позі, буду рада
І чого, нам йти до спальні?
Хіба зле? Тепло в вітальні…
Ну давай, горю бажанням
Клади край, усім ваганням!
Здивувавсь, кліпа очима
Трясця в чому ж, тут причина
То по тижні на (дієті)
Розібратися б в секреті?
Вже й розстебнута сорочка
Розкудахкалась, як квочка
-Що забув де краще взятись
Основне, нам не спинятись
За мить скрип, двері в веранді
Перешкода насолоді
Злобно ричала собака
Певно погана ознака…
Враз кум, з одежою в руках
Трясеться, зблід, у очах страх,
-Там… оце… бульдог зірвався
А, я ж вийти сподівався …
17.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934117
дата надходження 17.12.2021
дата закладки 17.12.2021
[i] [color="#bd0d0d"]О, ці закінчені совки!
О, діти вічного застою![/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/5QeRnCp5Xqo[/youtube]
[i][b][color="#a1067f"]Жахливий сон явивсь мені сердь ночі:
глухий задвірок, голод, Колима…
Й сховати ніде вже прозрілі очі,
й нема на чому зір свій зупинить,
й сховатися нам ніде, хоч на мить, –
темниця скрізь! Просвітку вже нема!
...Ми смажимо чомусь жовтаве сало,
щоб, певно, враз горілкою залить.
Такого зла, здавалося, замало:
округ – блатні пісні. І – матюки...
О! Краю мій – розгнуздані совки!
О! Призабута, та знайома мить! –
розгул давно минулої епохи.
Й негідний відчуваючи мотив,
тут я розлупався від сну потроху
і в підворіття стрімко шугонув,
мов в зоні тій ніколи і не був…
(Мо’, з бодуна жахіття те наснив?)
…Не Колима, а дивна річка бронзи*
і мальовнича вікова Лугань –
не сон, а яв: всесильні в світі бонзи**–
затворник сочинського замку Пу
і дядя Джо on line, але... всліпу***
"лупають" нам життя як Божу дань.
Паркан новітній нам городять
й горо̀д для за̀сіву скородять,
щоб Зе-Ко-Путінські блатні
волали звідти владне «НІ»****
майдано-виборній громаді:
“куда итдти, куда – не надо”…
[/color]
[color="#bd0d0d"]О, консервація совка!
О, резервація застою![/b]
15.12.2021
_________
*Кальміус (з латини – річка бронзи),
Лугань – відомі річки Донбасу;
**тут як чванливий посадовець;
***дійство те йшло, звичайно ж, без UA;
****одна із вимог Мінських домовленностей –
конституційна автономія псевдореспублік
ОРДЛО з правом вето у В. Р. У.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933987
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 16.12.2021
Ти неначе сонце його промінець,
Пригортаєш ніжно, даруєш тепло.
І ніхто не зможе розбити сердець,
Бож любові - щастя обом нам дано.
Приспів:
Тільки подаруй мені погляд хоч раз,
У чарівну казку мене поведи.
Там де є любов там немає образ,
За́вжди там весна і немає зими.
Ти немов фіалка, троянди бутон,
Солов'їна пісня і краплі дощу.
Я прийму кохана від тебе цей сон
І тебе у серце до себе впущу.
Я для тебе мила дістану зорю
І сплету всі ріки в єдиний пучок.
Буду шепотіти, що палко люблю,
Ну а ти на зустріч зроби мені крок.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933951
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Наберу я в долоні світ барвистого листя,
А душа в нього мила і до тонкощів чиста,
Бачу се́рденько добре, ніби справжня людина,
Так тендітна і дивна, як малеька дитина
Пригорну я до себе, обійму і зігрію,
Від осінніх мотивів так душею хмелію,
У красі розчиняюсь, світ кружляє в повітрі,
Неповторні листочки колоритні й тендітні
І танцює чарівність вся зібравшись в таночок
Та бринить тихо- ніжно дивовижний листочок
І у звабливих чарах, що думки захопили,
Нам даються моменти, щоби просто любили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933913
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Хоч віртуальна дружба в нас з тобою,
Та ми з пів слова відчуваємо її.
Вона в життя ввірвалася з весною,
Коли від сну все прокидалось на землі.
Радію так, що ти з'явивсь у мене,
Твою підтримку дружню, відчуваю я.
Є поетичне слово в нас взаємне,
Без нього дружба, не буватиме міцна.
Я радість в спілкуванні відчуваю,
По поетичних ми блукаєм сторінках.
У них зустрівшись, дуже добре знаєм,
Таємні почуття до нас приходять в снах...
Для мене ти збираєш ясні зорі,
Подорожуємо у місячнім човні.
Я відчуваю доброту у кожнім слові,
Яку з цілунком посилаєш ти мені.
Твої слова звучать неначе пісня
І часто так торкають серця і душі.
А може то любов, як перша - пізня,
Про неї розповідь ведуть, мої вірші.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933746
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Краса її – у пасмах сивини,
А серце – у рубцях твердих від болю.
У них сліди останньої війни,
Де здобуває Україна волю.
Усе, що мала, жінка віддала:
І чоловіка, й сина… (То ж – дитина)…
Лишилась без надійного крила…
П’є полини й журбу у самотині…
І все ж вона не повна сирота –
Рідня у неї є і… Україна.
І думка народилась непроста:
Тих замінити, хто в бою загинув.
З коханим попрощалась і синком,
І в Господа поради попросила.
Знайомий уже був їй і військком
(Допомагав ховати мужа й сина).
Переконала… «Краще так для всіх,
Адже вона не просто жінка – мати.
Росія чинить непростимий гріх,
Коли прийшла до нас дітей вбивати.
Нічого, що за сорок їй давно,» –
Думки ловило небо у зірницях,
І місяць слухав також крізь вікно,
Втопивши погляд у її зіницях.
Вона не спить.. Як стріне її Схід?
Обов’язок її туди покликав,
Адже забрав у неї все «сусід»,
Тож має заплатить за її лихо.
«Я мушу Україну рятувать,
Адже чоловіки мої… убиті, –
Будильник нагадав, – пора вставать…»
Проснувся й ранок, росами умитий…
13.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933688
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Зайду, і трепетно відкрию скриню
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих ,кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало таки волі
Старезну скриню в дрова поламати.
Давно не чутна мамина розмова.
Пішла , стомившись роки довгі жити.
А під вікном- заграва калинова,
І до криниці йдемо воду пити.
То мамина намолена хатина.
Мина її і сирість і задуха.
Кудись мчимо. ЗайдЕмо на хвилину
Щоб тишу там іще живу послухать.
Там білих стін ще не торкнувся порох,
І в квітах рушники над образами.
Тече молитва, відганяє морок
Кружляючи і досі понад нами.
В вікно лиш гляну - зразу щемно в очі
Впадає хата , місяцем омита
Голубкою біліє і воркоче -
Запрошуючи грубу затопити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933559
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Слід блискучий на матовім склі,
Ніби витвір уяви зі слів.
Візерунки – сплетіння думок.
Два назустріч, назад – один крок.
Тут зустрілися холод й тепло,
Що минуло, а що прибуло.
І на склі тім узори дощів
Та картини із білих снігів.
Там шедеври морозні живуть,
Де думки й почуття оживуть.
Льон синіє, троянди цвітуть,
Чудернацькі химери пливуть.
Слід блискучий на матовім склі,
За вікном день похмурий в імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933476
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 10.12.2021
Не чекай її більше, не треба.
Всі надії вітрисько розвіяв.
Вже морозить зима білоребра,
І холодну прикрасила віллу.
Оселилась в промерзлих хоромах.
Льодом взялись любові краплини.
Білі стіни - не розкіш, а втома.
Білизна гіркотою в перлинах.
Не зігрієш її, не старайся.
Порожнеча у віллі зимовій.
То ж проміння ловитиме краще.
Бо тепло зігріває в любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933449
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 10.12.2021
А дід шепче бабі в вухо,
-Я тебе чомусь бажаю.
У ту мить щось баба чуха,
І уваги не звертає.
Мабуть сон наснився діду,
Такий завзятий із димком.
Та від диму нема й сліду,
Замучився з попереком.
Баба таки щось дочула,
Навіть краскою взялася.
-Чи працює в тебе дуло?
Впевнено тут розляглася.
-Та ні бабо, щось наснилось,
Дід від неї відвернувся.
-Я думала прийшло диво,
В очах світ перевернувся.
Що ж мені тепер робити?
Діду, спати я не можу.
-Ти згадай щасливі миті,
Коли настрій був хороший.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933445
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 10.12.2021
Усе у порівнянні і...
поєднанні...
[youtube]https://youtu.be/pmoYP_QvGsM[/youtube]
[i][b][color="#098894"][color="#055b66"]СВОЄ І НАШE
Своє і наше – як то все не сплутати ,
як розділити вcе у час журби?
Нам би радіти власному теплу, а ти
шукаєш ярмис від нашесть юрби.
Й безсилою здається контрацепція –
чужинське нам вже в’їлося в крові…
Нам би підняти людськості концепції –
вони ж у нас покояться в траві!
І щоб в житті ні перед ким не прогинатись,
й не бути нам такими, як ми є,
пора вже, витуривши іноземну на́пасть,
збагнути все до рисочки своє.
І жити так, щоб жоден гнус бруднющим носом
підмурок наш уже не підточив,
і щоб не пхав його у наше тепле просо –
у злодія нема на те причин!
Своє і наше! Дві, як кажуть в нас, різниці!
Своє і наше?.. Зайвий жоден спір:
своє – то благодаті Божої зірниці,
а наше – то вода з Карпатських гір!
Любімо ж ми своє, хранімо вельми наше –
обидвоє – як рідні два крила...
Щоб парувала на столі весела каша,
шануймо все, що Ненька нам дала.
[/color][/color][/b]
7.12.2021
_______
Про своє і наше краще читати в супроводі пісні
Славка Вакарчука, який підгледів задум віріша.
Світлина із мережі Інтернет...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933261
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Чарують… перші подихи зими
Хова панянка свої ідеї
Із трепетом, тебе чекали ми
Зранку красуня, подібна феї
*
Дихне довкола- земля під шовком
По ньому срібло й біленьке злато
І наче зразу, в злагоді з вітром
Злегка війне, заіскрить занадто!
*
Ніби зірниці, здійма догори
Замерехтять і не на одну мить
Вже приліг подих на сільські двори
Спориш руденький злегка затремтить
Чом спромігся, хтось порушить спокій?
*
Стрімкий подих ніби політ птаха
Із небес, плавно летять сніжинки
Під покровом, білим, кожна хата
У кришталі з блиском всі стежинки
*
Вже в день хмаринки, як пароплави
А поміж них, сонце жовтооке
Упаде сніг в росяні заграви
Краплини вмиють гаї. Й широке
Полечко… засіяє золотом…
*
Вечірній подих, як легкий туман
З`єднання прохолоди і тепла
Та ненароком вітер мов шаман
Дмухне…Сніг розтав… суцільна імла
Усе сповиє в нічний міцний сон…
06.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933224
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Зимовий вечір….. Молилась, цілувала хрестик,
Щоб не поранитись, на пальчик клала наперстик,
Що полегшить тягар на душі? В смутку до ранку,
Вишивала для сина, сорочку - вишиванку.
З`являлись на полотні, відмінні візерунки,
Як пам`яті народної… сердечні відлунки,
В кожен хрестик із думками доленьку вплітала,
І читала «Отче наш» ? Всевишнього благала.
Щоб син з війни повернувся, щасливим, здоровим,
Наперекір, завірюхам сніговим, тривогам,
Щоб чисте небо і сонце привітне, ласкаве,
На полотні проміння золотисте, яскраве.
Зігріло душу у виборі своєї стежки,
Стежки в життя, щоб мрії не розбились на дру́зки,
А вздовж, пообіч, яскраві, ясноокі квіти,
Щоби, не плакав.А по долі тільки радіти.
Спромігся. Завжди поспішав до рідного дому,
Ніколи, забуть не посмів, до неньки дорогу,
Ниточка до ниточки, омрійливо всміхалась,
Хрестики мережками, на краще сподівалась.
Догоріла свічка… Запалав сонцем світанок.
Затремтіло серце –Боженьку,дай мирний ранок!
Помарніла… дві сльози скотились на хустину,
Я вже вишила сорочку, повертайся сину!
05.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933166
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EU5T_VIxly0[/youtube]
Коли приходить вечір в хату,
Щоб скоротати ніч зимову,
Люблю з тобою розмовляти,
Чарує ніч така шовкова.
Я задивляюсь в твої очі,
Що випромінюють тепло.
А серце з радості стукоче,
Я хочу, щоб завжди отак було.
Струмками линуть твої речі,
Казковий світ з них вирина.
І я схиляюся на плечі,
Життя зникає рутина́.
Тебе вивчаю знову й знову
Яка все ж ніжність твоїх рук!
І вітер слухав цю розмову,
Нехай не буде в нас розлук.
Мене ти вводиш в світ казковий,
Я, як дитина, вірю в це.
Аж поки промінь світанковий,
Мене у тебе не вкраде.
І вже у сні йдемо у казці,
Там не зима - цвіте весна.
І пахне м"ята так на грядці,
І в цім щасливі ми сповна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933152
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
***
(Пам'яті Ольги Ільків -- особистої зв'язкової легендарного Романа Шухевича («Тарас Чупринка»).., Звання :
Генерал-хорунжий і Головнокомандуючий УПА)
***
Дороги..,
Які вибираємо
Ми,
Щоби, колись --
Зрозуміти :
Важко-тяжко
Зійти
З тої дороги,
Що губить
І в пропасть провадить
Світи,
Бо..
Ніхто тобі не допоможе,
Якщо ти сам
Не захочеш зробити
Того,
Чим варто -- дальше,
Без блуду --
Іти..,
Вперто іти
Переконанням випробовувань
Сили,
Во ім'я нації --
Для слави України..!
--------------------------------------------
06.12.2021; Paris (A / a)
=======================
(!!!)
“Я просто щаслива людина. Бо хто вірить у Бога,
хто Йому вдячний, той вже є в Раю.
Для нас нема смерті.
Для нас є майбутнє.
Все, що ми перейшли, всі муки наші — це ніщо.
Мене Бог притримав при житті, як свідка тої епохи.
Щоб я передала доказ віри в незалежну Українську
державу.
Ми здобули кров'ю і муками самостійну Україну, і
тепер ми мусимо наповнити її своїм українським
змістом, своєю любов’ю, благородством, почуттям
краси, своєю піснею, яка є безсмертна і якій нема
рівних.
Вона оживляє наш дух і кличе нас у майбутнє”..!
-------------------------
(ОЛЬГА ІЛЬКІВ -- «Роксоляна», «О.Звіробій»)
======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933136
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Літа мої до осені спішать,
За ними – слід у долі перевеслах…
Радіє і хвилюється душа,
Неначе пташка синьооким веснам.
Екватор перетнувши вже давно,
Летять вони в тривожну невідомість,
Смакуючи, немов старим вином,
Гуманністю, що визнача свідомість.
Минають дні і тижні, й місяці,
Карбуючи у пам'яті події,
Які мережками розквітли на лиці,
А я на зло їм тихо молодію.
2.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933147
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Зайшла Зоська до книгарні,
Пита в продавщиці,
-Чи є книги у вас гарні,
Хочу подивиться.
Продавщиця відпові́ла,
-Вам про що бабусю?
В мене нога оніміла,
Цілу ніч верчуся.
-Ви до лікаря зверніться,-
Дає та пораду.
-Що ви, любко схаменіться,
В черзі я позаду.
Все стою, усе чекаю,
Всі мене штовхають.
Йой, кричу, що помираю,
А вони зітхають.
Як піді́йде черга ближче,
То обід почнеться.
Їжте, кажу дохтор швидше,
Бо болить вже серце.
Він подивиться на мене,-
- Уже час бабусю.
Вам вінок робити з клена,
А ви сюсі - пусі...
Цілий час чекаю й більше,
А його немає.
Люди під дверима інші,
З черги випирають.
- Я стояла і молилась,
Враз терпець ввірвався.
Закричала - мов сказилась,
Натовп розіпхався.
- Двері враз мені відкрились,
Сіла на кушетку.
Іскри в очах заіскрились,
-Дайте хоч таблетку.
Промовила Зоська тихо,
-Невже помираю?
Чи наїв вже лікар пиху,
-В медсестри питає.
А вона її на вухо.
Закричала здуру.
-Треба бабо ноги рухать,
Щоб була фігура.
Тоді й лікар прийме швидко,
Бо він таких любить.
-А на вас, дивитись гидко,
Його від вас нудить...
Зоська вийшла з кабінету,
Лікар й не з'явився.
Полетіла, мов комета,
З думкою:"Вдавився!"
-Ось й прийшла я до книгарні,
Книгу купувати.
Щоби ноги були гарні,
Й молодою стати...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933119
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Я пам'ятаю, як вона пішла.
Ще дотепер та мить перед очима.
Ні зайвих слів, ні сліз, ні нотки зла.
Вона пішла, не гримнувши дверима.
Не обернулась. Не спинила крок.
У невідоме йшла без нарікання.
І я мовчав. Лиш дим від цигарок,
За нею в двері "вийшов" на прощання.
Мені б зірватись, вибігти услід,
Мені б їй впасти в ноги чи в обійми.
Її обличчя витерти від сліз,
Торкнутись вуст, які були моїми.
Мені б спитати: ти ідеш куди?
Мені б у слід кричати: зупинися!!!
Та я дивився на її сліди,
Які зникали ув опалім листі.
©Н.Хаммоуда
06.12.2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933036
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021
Обрій у передвечірньому мареві…… Червоне сонце й смужки темно синіх і рожевих хмар навіювали думки. Ну от минув ще один день, а час летить. І так рік за роком. Під квітучим бузком, Таня присяде на лавці, в ньому знаходить розраду. Інколи поскаржиться на долю, а інколи і теплі спогади на якусь мить зігріють серце. Та деякі спогади чомусь з гірчинкою.Чому колись була довірливою дівчинкою? Запах квітучого бузку вкотре нагадав про той вечір.
***
У школі випускний вечір…. На ній пишне плаття феї, подібне вбранню квітучої вишні. Біляве, локонами волосся, ледь прикривало пишненькі груди. Проникливий погляд синіх очей, Артур не міг не помітити. Та не наважувався її запросити на танець. З під лоба спостерігав - гарненька, ледь пригадав її ім`я, здається Таня. Школа велика, три випускних класи, чи й запам`ятаєш цих красунь, кілька раз переконував себе. Якби ж з одного містечка, а то десь на відшибі живе, чи й не з якогось ближнього села. Адже кілька раз помічав, як виходила з рейсового автобуса, що зупинявся неподалік від школи.
А може й справді наважитися запросити? Але ж прийдеться провести додому. Може інші дівчата не помітять, вже добряче набридли одні й ті самі обличчя, їх пусті розмови. Та чи готовий я? І, як завжди підбадьорив себе - Але й чому не можна злегка фліртонуть?! Впоспіх кілька раз поправив чорнявого чуба, що щойно спав на чоло. Його невеличкі карі очі неначе забігали й заблискали од сподівання. Черговий флірт, ну хіба що на один вечір, тож попереду навчання у великому місті.
Раптово, гучний голос ведучого відволік від думок,
-Оголошую білий танець.
Ой, як же вона чекала цього моменту, подібна пташці, пурхнула через весь зал. Ледь почервонівши, присіла в реверансі.
Омріяні, веселі закружляли в вальсі. Жадані хвилини дотику, поглядів, легкий трепіт тіла, перевернули весь світ.
Привітно мерехтіли зорі… від повного місяця лилось блакитне сяво, освітлювало шлях. Позаду залишилась школа. Артур обережно тримав її за руку,
-Тобі далеко додому?
-Та ні за містом новобудови. Правда автобус в цю пору не їздить.
-То я візьму таксі, бо ж це не близий світ.
На згоду, лиш схилила голову, мовчала. В душі втішалась, батьки в нічну зміну, тож не буде запитань.
Зацікавлений погляд… Вздовж дороги горіли ліхтарі, його вразили двоповерхові будинки з красивими масандрами. Адже не знав, що тут виріс цілий мікрорайон. Трохи здивувався, коли вона запросила зайти в будинок, випити чаю. Думка стрілою – Тож не дурень відмовитись. Хіба я вже такий красень, щоби мене майже кожна запрошувала до себе в гості. Але ця, здається не з бідненьких, хто знає, може й не на один вечір…
Він відпустив таксі,
-Раз це не на пів години, навіщо чоловіка тримати. я потім зроблю замовлення.
Вона з заздрістю дивилася на його телефон, який тримав у руці. В класі кілька учнів, вже придбали собі такі телефони. Їй же, батьки пообіцяли подарувати на вісімнадцятиріччя. Але до нього, ще майже цілих десять місяців.
На кухні засвистів чайник. Вона з серванту діставала цукерки й серветки.
-Таню можна я сам приготую чай.
Мимохіть мелькнула привітна усмішка,
- Ну, якщо дуже хочеш… Там знайдеш чашки, цукор.
Розмова про школу його не цікавила. Розповідав, як придбав телефон та ділився думками про нові комп`ютераи, про їх запровадження в різних сферах. Коли запитав про її батьків, зрозумів, що вони до ранку тільки удвох. І озираючись, в одну із чашок кинув пігулку снодійного.Він вже не вперше це робив з дівчатами і цього разу не хотів втратити шансу. Горіло бажання провести з нею ніч, відчути себе справжнім мачо.
Приємний запах чаю рознісся по кімнаті. Вона ніби потрапила в сіру імлу. Декілька раз кліпала очима, не могла зрозуміти, можливо тільки на очах? Чомусь не надто контролювала свої рухи. Невимовна млість, опанувало якесь ослаблення тіла, не по її волі. Він наполегливо й жадібно цілував уста, у відповідь вона з насолодою приймала їх. І непомітила, ніби росою під сонцем роставала під ним, лиш відчувала його приємний запах тіла. Врешті, плаття феї опинилося на підлозі… Він не втратив шансу…
Раптовий гучний спів півня пробудив її. Теплі сонячні промені пестили оголені груди. За мить незадоволено насупила брови, то ніби у голові дзвін, думки - Ой, що ж це я? І чому? Чому спромоглася дозволити?! Утік! А може, він просто спокусник дівчат? Можливо тому й завжди з ними веселий, усміхнений, привітний. Але ж здається, бачила в окрузі порядних дівчат. Напевно я одна схибила, але чому так сталось?! По кімнаті рознеслося гучне ридання.
***
В хаті прибрано, затишно… Після миття підлоги відчувався запах хлорки. Це на угоду батькам, вони обоє медики, працюють в бригаді швидкої допомоги. Розповідаючи про розповсюдження мікробів, мати іще з малих літ її привчила до такого прибирання.
Добре, що в руки взяла швабру, під ліжком, як спогад про цнотливу ніч, лежала його краватка. Вирішила, що батькам цього краще не знати. Але загублену ним краватку приклала до грудей, відчула тепло, ніби перед нею його ясні очі. Думка - Нехай і гріх, але ж для мене ця зустріч чиста, без фальшу. Намагалася себе заспокоїти. Та чи покличе, чи прийде він до неї, все ж підкрадався сумнів, терзав душу. Прискіпливо дивилася до дзеркала, але за мить всмінулася, втішила себе,
-А чому й ні, тож здається не гірша за інших.
Пригадала той потаємний дотик, почервоніла й присівши на стілець, обняла голову руками,
- Але чому не заборонила? Чому перед очима так раптово з`явився туман? Ой, що ж це я накоїла!
За вікном гул запорожця… З роботи повернулися батьки.
***
Теплі сонячні дні не втішали її молоде серце. Відцвівший бузок, ще більше засмучував. Не хотілося, ні любуватись квітами, ні мріяти, не задивлятися на небо і мугикати про себе, якусь пісню як вона, це раніше любила робити. В надії зустрітися, кілька днів поспіль, ходила в школу. Але зустрітися з ним не вдалося. Гордість завадила дізнатися його домашню адресу. Та навіть якби й дізналася, то швидше за все, не насмілилася би піти до нього. Від химерних думок немає втіхи. Якби хотів побачитися, то мав би сам приїхати, тож знає де мешкаю. І кожен місяць, того ж самого числа, сідала на лавку біля бузку і чекала, може хоч ввечері приїде.
Збігали дні, вже й місяці… А далі життя, ніби річка, що повернулася у своє русло. Навчання в торговому технікумі, проживання в гуртожитку. Гризло сумління, чому все так, чому так і не приїхав? Та в оточенні веселих друзів, відходив душевний біль, час заліковував рану.
Позаду навчання… Вонавивчила комп`ютер, працювала в бухгалтерії консервного заводу. Від роботи додому далеченько. Її часто на своєму автомобілі підвозив Сергій, який мешкав неподалік. Він працював шофером на бортовій машині, на базу перевозив продукцію. Славний, русявий молодий чоловік, одружений.
-Пристав у прийми, так він сказав їй –Хотів би мати сина ,чи доньку, але не в таких умовах.
Інколи бідкався про непорозуміння з тещею. Таня ж цю сім`ю не знала, бо вони років два, як тут купили будинок. Сергій інколи був дуже знервований, скаржився, що теща чіпляється за всякі дрібниці. Гризе, що він мало заробляє, попрікає, що в дитбудинку не навчили поваги. Родини він не знав, лише від бабусі у спадок залишився город й від старої глиняної хати купа трухлявого дерева.
Вона слухала його скарги, робила висновки, як вийде заміж, то від батьків треба жити тільки окремо. Але де та з ким познайомитися? Та щоб закохатися так, щоб, аж тіло тремтіло, щоб серце вискакувало з грудей. Щоб так, як описують у книгах. Хоча інколи і брав сумнів, що є таке кохання. Сидячи в машині, інколи й зупиняла на ньому погляд - А він нічого, хай не красень, але видно людина, щира, добра. Напевно тому, що в житті не раз довелося відчути приниження, неприязнь, зраду і навіть голодування. Ніби жартома, але не раз їй говорив,
-Ти, як не знайдеш собі гарного хлопця, знай, я твій запасний варіант. Ти мені дуже подобаєшся і я би з тобою розділив останній шматок хліба й ми би народили дитя.
Вона після таких слів червоніла, ховала очі, намагалася вгамувати гучне серцебиття. Та тут же про себе посміхалася, сказав таке - запасний варіант.
***
Літній вечір… Сонячне проміннія мерехтіло по вікнах автобуса. Сьогодні затрималася на роботі. Їй надокучили папери, хотілося відволіктися, раз – у – раз повертала голову до вікна. Дивись но - помітила про себе - вечір,а сонце так припікає, чи це так через скло. Автобус зупинився на одній із зупинок, від здивування, очі мало не вилізли на лоб. Артур привселюдно притискав і цілував білявку. До обличчя прилинула кров, відчула пашіння щік, защеміло під серцем. Це ж треба п`ять років, як п`ять днів. Але ж сором, при людях так себе поводити. Ну нехай би обіймав,а це! Тільки тепер до неї прийшло прозріння, попутав біс, думала, що закохалася. Напевно ловелас, як жаль, що з ним провела першу ніч. О, таких на світі багато є, гарно співають, вкладають у ліжко. Згодом, як довговухі зайці, що в чужому городі з`їли капусту, стрімголов тікають. На мить уявила цю картину, скривилася - Як низько, це ж треба так опуститися! Тож іще не темно, до чого йдемо? Але відразу думка - стріла пронизала серце, тихо сама про себе,
-О, хай мене Бог простить за такі думки, тож сама теж не подарунок.
Але душа знову хвилями вирує думками, ніби переслідує - А може тоді він мені щось підсипав? Йой, чи й часом не снодійне? От, що значить бути іще зовсім довірливим дівчиськом. Подумки себе критикувала- А, що отримала!Чому в рожевих окулярах була? Тепер навчило! Нема чого задивлятися на красенів,тим паче їм довіряти.
***
Минув рік… Літо видалося доволі спекотне. Таня з задоволенням дивилася з вікна потяга. За віддану роботу їй виділили путівку в санаторій. Потяг Київ- Євпаторія прибував на залізничну станцію.
Хоча і їхала в плацкартному вагоні, але була задоволена знайомством з симпатичною русявою Надією. Тішилася, що майже однолітки, дівчина працювала на консервному заводі в Вінниці. Вона вже три дні, як мала відпочивати в цьому ж санаторії, але із- за квартального звіту затрималася на роботі.
Синява моря вабила до себе, зачаровувала. Море щодня змінювалося, на його красу, не можна було надивися. Зранку до обіду дівчата з задоволенням купалися, насолоджувалися теплою водою, плескітом лагідних хвиль, засмагали на пляжі. А ввечері, прогулянки по набережній. Морське вологе повітря заспокоювало, придавало сили. Виникало бажання помріяти, а інколи й поділитися думками про життя. Вони жили в одній кімнаті, за одним столом харчувалися в їдальні. Два дні їх було тільки двоє та згодом до них підсіли двоє молодих чоловіків. Вадим – чорнявий, кароокий, з Києва, працював в Обчислювальному центрі при залізниці. Він відразу зізнався, що вдома дружина і трирічна донечка. Усміхаючись попередив, що дуже любить танцювати. Запрошував до компанії, разом відвідати Танцювальний зал. Олег же, за нього вищий зростом, русявий з красивими синіми очима. Його доволі хитрі очі ніби свердлили Таню. Він з Кременчуга, майже кожного разу розповідав про пригоди на рибалці. Намагався більше уваги привернути до себе.Таня теж не проти повеселитися, розважитися, потанцювати. Але дівчина остерігалася закрутити курортний роман. На танцях так і танцювали тільки з своєю компанією
Одного разу, Надія з Вадимом мали відправитися на екскурсію , прогулянку вздовж узбережжя Євпаторії. Таня не переносить морської хитавиці, тому в цей день збиралася просто повалятися в ліжку. Олег здивувався, що вона не з ними і теж вирішив залишитися. Він мав настрій напроситися до неї в гості, напередодні навіть придбав коробку цукерок й пляшку вина. Але Вадиму це не сподобалося. Він вирішив попередити Надію, що Вадим якось проговорився, що два рази був одружений, більше не планує заводити серйозні відносини.
Таня дізнавшись такі новини, ледь зблідла й до Надії,
-От ти скажи, чому я така невезуча, як не одружені, то ловеласи, коли зустріну порядного? Чи може вже всі перевелися?
І ледь посміхнувшись, вже веселіше
,- А може їх всіх уже розібрали!
Та Олег все ж прийшов до дверей кімнати й майже пів години просив, щоб вийшла поговорити. Їй дуже хотілося йому в очі сказати неприємні слова, але спромоглася стриматись. Дивувалася, не могла зрозуміти, чому, як красень так і ловелас.
***
По поверненню додому, на неї чекав сюрприз. Біля вокзалу, з червоними трояндами в руках, на неї чекав Сергій. Блискавки в очах, усміхнений, кинувся назустріч,
-Я так чекав, так чекав на тебе.І день не день, і ніч не ніч, переді мною твої красиві очі і усмішка, яка вселяла надію, що там з тобою все гаразд.
-Ой Сергію, що за промова! Прямо ніби співаєш! Я вдячна, що зустрів, але…
-Помовч, хай я подивлюся на тебе, я сумував…Не віриш?! – його рука лягла на плече, хотів обійняти.
Вмить,брови звузилися, відсторонилась,серйозний погляд, розвела руками,
-Тю, ти що з глузду з`їхав! Ти повинен знати, що ми друзі, тож не нахабній!
Як завжди, усівшись на задньому сидінні, машина зрушила з місця, набирала швидкість.
Всю дорогу погляд до дзеркала, він любувався її обличчям,
-Знаєш, я пішов від дружини, живу в гуртожитку. Оце собі лишив машину. Все інше, що придбали,залишив їм. Шкода, скільки вклав сили й грошей на євроремонт. Але хай не поминають лихим словом. Добре, що діло не дійшло до дітей. Тоді би напевно й далі терпів всі приниження. Можна сказати - в мене розв`язані руки. Нікому й нічого не винен, нічим не зобов`язаний., тільки шкода років.
Він помітив, як вона ледь зблідла, витримуючи довжелезну паузу, опустила голову, не наважилася подивитися до дзеркала.
Ззаду засигналили… Сергій тільки тепер помітив, що їде з швидкістю 40 км/ год, натиснув на педаль газа. Їхали мовчки…
***
-Тут пару будинків і я буду вдома.Дякую, що підвіз!- зненацька попросила зупинитися біля магазину.
-Ти що соромишся, що нас разом побачать?
-Ні, просто не хочу зайвих розмов і запитань від батьків, вони сьогодні з нічної зміни.
Зразу розгублено позирнув, але за мить, опанувавши себе, уважніше ковзнув по ній поглядом, випалив,
-Я не віддам валізу! Тобі буде важко й незручно. І мені сором, що це за чоловік, що боїться зустрітися з батьками дівчини, яку кохає.
-Оце сюрприз,- вирвалося з її уст. Зніяковіла, більше ні слова, поспішила в машину.
Між ними ніби чорний кіт пробіг, доїхали мовчки. Й на мить не підійняла голови, з його рук забирала валізу, тихо сказала,
-Дякую! До побачення! Від тебе зразу скільки сюрпризів, що їх всі важко сприйняти!
Швидкою ходою поспішила до хвіртки.
Вслід, він все ж наважився голосно сказати,
-Я твій запасний варіант! Прислухайся до свого серця.
Сергій кілька днів не з`являвся на роботі, тільки згодом дізналася, що пішов у відпустку.
Йому було не до відпочинку, зайнявся бабусиною ділянкою. Планував збудувати будинок, звозив будівельний матеріал.
***
А час летів… Дощова осінь навіювала смуток. Дівчина часто задивлялася на дерева, які губили листя, порівнювала їх з днями, які минали в одинокості.Згадувала Сергія, який після відпустки відразу звільнився. Хоч було з ким поспілкуватися - інколи себе ловила на цій думці.То мабуть ненароком випалив –« Кохаю». І тепер просто зник, як сніг на сонці.
Зимові дні принесли недобру звістку. З консервного заводу вивозили всю продукцію, до Нового року завод мали закрити.
Навесні Таня поїхала в Вінницю, працювала в бухгалтерії на одній із фірм по продажу меблів. Колектив дружній, в основному жінки, а в залі продажу продавчині. Чоловіки ж тільки консультант та директор, яким вже за п`ятдесят й молоді хлопці - вантажники. Від містечка до Вінниці, займало всього пів години часу і це її влаштовувало. Одне бентежило, що немає з ким провести вільний час. Хотілося прогулятися по набережній, полюбуватися Бугом. Але одна не наважувалася, адже автобус ходив лише до двадйятої години.
***
Уже три роки вона працює на фірмі по продажу меблів. А вечорами вдома за комп`ютером. По скайпу спілкувалася з однокласницями, любила подивитися кліпи. За пахучим чаєм з м`ятою, з батьками дивилася телевізор . Любила читати книги, слухала музику. Оце і всі її розваги. Але батькам подобалося, що донька поруч, тому про особисте життя, не дошкуляли запитаннями. Коли дівчина проводила час за комп’ютером, сміялася, мати все ж надіялася, що в неї є друг. Інколи й задумувалася, чому не приведе додому, не познайомить? Адже вже не двадцять років, пора й гніздо звити.
Сонячний травневий день… Напередодні обіду метушня, вхідні двері офісу, раз – по – раз, то відчинялися, то зачинялися. Люди намагаються вчасно оформити кредити. Таня підходила до вхідних дверей, крізь скло сонячне проміння осліпило її, поневолі всміхнулася. Якась жінка відразу товкнула й незадоволено до неї,
-І до кого оце всміхатися? Дайте зайти, я поспішаю.
Інша б може щось й сказала, але настрій був чудовий, адже весна і все квітне й пахне. Чому люди такі злі? - майнула думка. Легенький вітерець розвівав каштанове волосся, дивилася під ноги, не поспішаючи, спускалася по сходах.
Увагу привернув знайомий голос. Біля вантажної машини, з якої носили меблі, побачила Сергія. Гучне серцебиття заставило призупинитись. Ніби сполохана косуля, очами забігала, чи підійти, чи непомітно прошмигнути. Але кортіло поспілкуватися, перевівши подих, прямим поглядом дивилася на нього. Намагалася в ньому знайти зміни, відразу висновки - посвіжів, навіть помолодів на років п`ять.Чекай, на скільки років він старший за мене? Напевно на років шість. Доки думала, він вже помітив її, йшов назустріч,
-Привіт Тетянко! Як поживаєш?
Вмить дзвінкий жіночий голос, привернув їх увагу. Струнка,чорнява дівчина- продавчиня світилася щастям, розставивши руки, впоспіх спускалася по сходах,
-Сергійчику, сонечко моє, де ж ти пропав?
За мить повісилася на його шиї,
- Чому до нас не заходиш?
Ну і видала! Такої зустрічі він не чекав. Адже лиш з місяць назад, перекинувся кількома словами, коли по журналу вибирав меблі для свого будинку. Навіть забув, чи знайомився з нею чи й ні.Така поведінка його роздратувала, обличчя покрилося червоними плямами. Що за концерт, хотілося її запитати. Та вона не дала й слова сказати, заторохтіла, як сорока.
-Ну, зібрав свої меблі? Значить скоро в гості запросиш?
Ледь стримуючи гнів, тупо дивився на неї. Таня зробила висновок, що вона тут зайва, здвигнувши плечима,
-Сергію рада тебе бачити, не буду вам заважати.
Йому би продавчиню послати до біса, але ж вважав, на сходах, соромно вести такі розмови. Лише пронизав її сердитим поглядом, кивнувши рукою, поспішив до машини.
В цей час Таня біля кіоска купувала солодощі. Ніби й не хотіла за ним слідити, але голова сама поверталася в його бік.
***
Їй тільки в домашній обстановці вдалося розслабитися.. Виснажена роботою, з чашкою чаю, дивилася телевізор. Батьки були на нічній зміні,тож ніхто не відволікав від думок. Робота роботою, а от зустріч з Сергієм, її ніби підкосила. Весь час переслідували думки - Що в нього з нею спільного? Можливо в них щось було? Чому Ємілія? В своєму колі, продавчині часто називали її кокеткою. Чи поряднішої не знайшов?
Не спалось…І ніби місяць не вповні й з відчиненого вікна пахло свіжістю, мало би заспокоїти, заколисати. Але підкрадалася думка за думкою і весь час про нього. Лише на мить закрилися повіки - перед нею він, з трояндами в руках. Безсонні ночі, сердечні тривоги, виснажували душу, а може й справді це кохання? Чому не байдуже мені?
Раніше часто зазирала до дзеркала.а це й на мить не мала бажання, в ньому побачити себе. Помітно змарніла, геть пропав апетит, підстерігала тривога, ніби щось загубила. На роботі, вже кілька днів погляд до вікна, сама себе запитувала, а може сьогодні приїде? Чому раніше його тут не бачила? Навіть наважилася набрати його номер телефона, але по ньому відповів чужий чоловічий голос. Напевно змінив на крутіший, але ж навіщо змінювати номер? А може вдруге одружився?
Мати вже декілька тижнів спостерігала за донькою, не витримала, наодинці запитала,
-Доню, ти посварилась з другом? Хай би привела до нас, познайомилися
-Та, що ти мамо, який друг, то так знайомий.
-Ні, доню поглянь на себе, змарніле личко й очі задумливі, невеселі. Гадаю це не причина їсти, як мале дитя і скільки ваги ти втратила?
-О мамо,, це напевно весна так подіяла.
–Ти вважаєш, що мати своєї доньки не знає?
-Ну гаразд мамо. Але він був одружений…
-Так- так! А детальніше можна, діти є?
-Та ні, дітей нема, але він за мене старший на років шість, не менше.
Материнська усмішка зняла напругу,
-Ой, доню- доню! Хіба не бачиш який час! Яка статистика? Процентів сімдесят, не менше, розпадається шлюбів. А знаєш чому? Бо жінок на світі більше, от й котра хитріша та й обкрутить, намагається владнати своє життя. Багато ранніх шлюбів, а вони в основному розпадаються. Ти просто прислухайся до свого серця. Тобі вже не сімнадцять років, пора дорослішати . Знаєш, ми з батьком вже й онуків хочемо. А квітка запилюється, доки цвіте, подумай доню.
Після розмови, на душі Таня відчувала полегшення. Але думок цілий міх – Але ж десь пропав Сергій, чомусь не видно. Підкрадався сумнів, можливо вже й справді встиг вдруге одружитися?
За вікном ледь- ледь мерехтіли зорі… Довкола молодого місяця туман – віщував дощову погоду. За мить уявила їх кдвох під парасолькою й посміхнулася. Дива, чому так уявила? Згадала його слова » Я твій запасний варіант», поглянула до дзеркала - А й справді схудла, треба себе брати в руки й нарешті щось вирішувати.
А час летів… з дерев й кущів злітало барвисте листя.. При сонячній погоді, чарівність осені в різних кольорах приваблювала прогулятися по алеях містечка. Щоби швидше минав день, затримувалася на роботі, додому їздила останнім автобусом.
Сьогодні цілий день мжичив холодний дощ. Вечоріло… вогкість проймала все тіло. На зупинці автобуса, під парасолькою, стояла Таня. Сигнал машини привернув її увагу.Через дорогу, з вікна вантажної машини рукою махав Сергій. Де й взялась впевненість, не задумуючись поспішила через дорогу. Він насторожився, адже перехід не тут, біля магазину. Чоло покрилося потом, виліз з машини. Вона вже стояла поруч.
-Ну, як дитина, це просто щастя, що жодної автівки.
-А ти розхвилювався?
Хустинкою витирав піт,
- Звичайно! Я радий тебе бачити. Вже скільки часу пройшло, ні разу не зустрів. На жаль часті відрядження, у ваших краях буваю рідко.
-Я дзвонила на твій телефон…
-В мене його з машини вкрали, разом з грішми.
–Багато було?
-Це не важливо, сідай поїхали, завезу тебе додому.
-Додому?
Запала тиша.
Його мужні руки лягли на її плечі,
-Може я дочекався, поїдемо до мене?
-Куди? В гуртожиток?
Сергій зрозумів, не треба втрачати часу, поцілував в уста. Звільнившись, позирнула на нього й раптово зацвіла густим рум`янцем. Нагадала, про запасний варіант. Як добре, що про це ні слова, дав час розібратися в собі. Ніби шукаючи підтримки, усміхнулася своєю стриманою усмішкою, притулилася до нього. Ніжний поцілунок в уста, її відповідь на нього, дав зрозуміти, що вона не проти бути разом. Радість переповнювала його,
-Їдьмо в село! Побачиш будинок, який я побудував. Вже завіз меблі, але все немає часу розставити, чекав на тебе. Адже це ми зробимо разом?
-Так! Особливо на кухні, щоби я себе відчувала справжньою господинею.
Сергій почувався щасливим, слідив за дорогою, час від часу позирав на неї. Вірилось і не вірилось, що нарешті дочекався.
Легенький сміх при розмові з батьками по телефону.. Ніжний погляд до нього,
-Ну все, я попередила щоб сьогодні на мене не чекали. Ми до них навідаємось у суботу…
Вона дивилась у вікно… Холодна осінь і непривітна, мжичить дощ. Та нині і погода мені не зіпсує настрій…. Ну от нарешті, настав момент почати своє сімейне життя. В серці зацарювала радість, душевний спокій.
Край дороги під дійством вітру в купах копошилось листя, ніби горнулося одне до одного. Усміхнена задумалась - Осіння казка… напевно в таку пору всі хочуть зігрітися, сховатися в обіймах, як і я.
Листопад 2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932731
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 03.12.2021
Обрій у передвечірньому мареві…… Червоне сонце й смужки темно синіх і рожевих хмар навіювали думки. Ну от минув ще один день, а час летить. І так рік за роком. Під квітучим бузком, Таня присяде на лавці, в ньому знаходить розраду. Інколи поскаржиться на долю, а інколи і теплі спогади на якусь мить зігріють серце. Та деякі спогади чомусь з гірчинкою.Чому колись була довірливою дівчинкою? Запах квітучого бузку вкотре нагадав про той вечір.
***
У школі випускний вечір…. На ній пишне плаття феї, подібне вбранню квітучої вишні. Біляве, локонами волосся, ледь прикривало пишненькі груди. Проникливий погляд синіх очей, Артур не міг не помітити. Та не наважувався її запросити на танець. З під лоба спостерігав - гарненька, ледь пригадав її ім`я, здається Таня. Школа велика, три випускних класи, чи й запам`ятаєш цих красунь, кілька раз переконував себе. Якби ж з одного містечка, а то десь на відшибі живе, чи й не з якогось ближнього села. Адже кілька раз помічав, як виходила з рейсового автобуса, що зупинявся неподалік від школи.
А може й справді наважитися запросити? Але ж прийдеться провести додому. Може інші дівчата не помітять, вже добряче набридли одні й ті самі обличчя, їх пусті розмови. Та чи готовий я? І, як завжди підбадьорив себе - Але й чому не можна злегка фліртонуть?! Впоспіх кілька раз поправив чорнявого чуба, що щойно спав на чоло. Його невеличкі карі очі неначе забігали й заблискали од сподівання. Черговий флірт, ну хіба що на один вечір, тож попереду навчання у великому місті.
Раптово, гучний голос ведучого відволік від думок,
-Оголошую білий танець.
Ой, як же вона чекала цього моменту, подібна пташці, пурхнула через весь зал. Ледь почервонівши, присіла в реверансі.
Омріяні, веселі закружляли в вальсі. Жадані хвилини дотику, поглядів, легкий трепіт тіла, перевернули весь світ.
Привітно мерехтіли зорі… від повного місяця лилось блакитне сяво, освітлювало шлях. Позаду залишилась школа. Артур обережно тримав її за руку,
-Тобі далеко додому?
-Та ні за містом новобудови. Правда автобус в цю пору не їздить.
-То я візьму таксі, бо ж це не близий світ.
На згоду, лиш схилила голову, мовчала. В душі втішалась, батьки в нічну зміну, тож не буде запитань.
Зацікавлений погляд… Вздовж дороги горіли ліхтарі, його вразили двоповерхові будинки з красивими масандрами. Адже не знав, що тут виріс цілий мікрорайон. Трохи здивувався, коли вона запросила зайти в будинок, випити чаю. Думка стрілою – Тож не дурень відмовитись. Хіба я вже такий красень, щоби мене майже кожна запрошувала до себе в гості. Але ця, здається не з бідненьких, хто знає, може й не на один вечір…
Він відпустив таксі,
-Раз це не на пів години, навіщо чоловіка тримати. я потім зроблю замовлення.
Вона з заздрістю дивилася на його телефон, який тримав у руці. В класі кілька учнів, вже придбали собі такі телефони. Їй же, батьки пообіцяли подарувати на вісімнадцятиріччя. Але до нього, ще майже цілих десять місяців.
На кухні засвистів чайник. Вона з серванту діставала цукерки й серветки.
-Таню можна я сам приготую чай.
Мимохіть мелькнула привітна усмішка,
- Ну, якщо дуже хочеш… Там знайдеш чашки, цукор.
Розмова про школу його не цікавила. Розповідав, як придбав телефон та ділився думками про нові комп`ютераи, про їх запровадження в різних сферах. Коли запитав про її батьків, зрозумів, що вони до ранку тільки удвох. І озираючись, в одну із чашок кинув пігулку снодійного.Він вже не вперше це робив з дівчатами і цього разу не хотів втратити шансу. Горіло бажання провести з нею ніч, відчути себе справжнім мачо.
Приємний запах чаю рознісся по кімнаті. Вона ніби потрапила в сіру імлу. Декілька раз кліпала очима, не могла зрозуміти, можливо тільки на очах? Чомусь не надто контролювала свої рухи. Невимовна млість, опанувало якесь ослаблення тіла, не по її волі. Він наполегливо й жадібно цілував уста, у відповідь вона з насолодою приймала їх. І непомітила, ніби росою під сонцем роставала під ним, лиш відчувала його приємний запах тіла. Врешті, плаття феї опинилося на підлозі… Він не втратив шансу…
Раптовий гучний спів півня пробудив її. Теплі сонячні промені пестили оголені груди. За мить незадоволено насупила брови, то ніби у голові дзвін, думки - Ой, що ж це я? І чому? Чому спромоглася дозволити?! Утік! А може, він просто спокусник дівчат? Можливо тому й завжди з ними веселий, усміхнений, привітний. Але ж здається, бачила в окрузі порядних дівчат. Напевно я одна схибила, але чому так сталось?! По кімнаті рознеслося гучне ридання.
***
В хаті прибрано, затишно… Після миття підлоги відчувався запах хлорки. Це на угоду батькам, вони обоє медики, працюють в бригаді швидкої допомоги. Розповідаючи про розповсюдження мікробів, мати іще з малих літ її привчила до такого прибирання.
Добре, що в руки взяла швабру, під ліжком, як спогад про цнотливу ніч, лежала його краватка. Вирішила, що батькам цього краще не знати. Але загублену ним краватку приклала до грудей, відчула тепло, ніби перед нею його ясні очі. Думка - Нехай і гріх, але ж для мене ця зустріч чиста, без фальшу. Намагалася себе заспокоїти. Та чи покличе, чи прийде він до неї, все ж підкрадався сумнів, терзав душу. Прискіпливо дивилася до дзеркала, але за мить всмінулася, втішила себе,
-А чому й ні, тож здається не гірша за інших.
Пригадала той потаємний дотик, почервоніла й присівши на стілець, обняла голову руками,
- Але чому не заборонила? Чому перед очима так раптово з`явився туман? Ой, що ж це я накоїла!
За вікном гул запорожця… З роботи повернулися батьки.
***
Теплі сонячні дні не втішали її молоде серце. Відцвівший бузок, ще більше засмучував. Не хотілося, ні любуватись квітами, ні мріяти, не задивлятися на небо і мугикати про себе, якусь пісню як вона, це раніше любила робити. В надії зустрітися, кілька днів поспіль, ходила в школу. Але зустрітися з ним не вдалося. Гордість завадила дізнатися його домашню адресу. Та навіть якби й дізналася, то швидше за все, не насмілилася би піти до нього. Від химерних думок немає втіхи. Якби хотів побачитися, то мав би сам приїхати, тож знає де мешкаю. І кожен місяць, того ж самого числа, сідала на лавку біля бузку і чекала, може хоч ввечері приїде.
Збігали дні, вже й місяці… А далі життя, ніби річка, що повернулася у своє русло. Навчання в торговому технікумі, проживання в гуртожитку. Гризло сумління, чому все так, чому так і не приїхав? Та в оточенні веселих друзів, відходив душевний біль, час заліковував рану.
Позаду навчання… Вонавивчила комп`ютер, працювала в бухгалтерії консервного заводу. Від роботи додому далеченько. Її часто на своєму автомобілі підвозив Сергій, який мешкав неподалік. Він працював шофером на бортовій машині, на базу перевозив продукцію. Славний, русявий молодий чоловік, одружений.
-Пристав у прийми, так він сказав їй –Хотів би мати сина ,чи доньку, але не в таких умовах.
Інколи бідкався про непорозуміння з тещею. Таня ж цю сім`ю не знала, бо вони років два, як тут купили будинок. Сергій інколи був дуже знервований, скаржився, що теща чіпляється за всякі дрібниці. Гризе, що він мало заробляє, попрікає, що в дитбудинку не навчили поваги. Родини він не знав, лише від бабусі у спадок залишився город й від старої глиняної хати купа трухлявого дерева.
Вона слухала його скарги, робила висновки, як вийде заміж, то від батьків треба жити тільки окремо. Але де та з ким познайомитися? Та щоб закохатися так, щоб, аж тіло тремтіло, щоб серце вискакувало з грудей. Щоб так, як описують у книгах. Хоча інколи і брав сумнів, що є таке кохання. Сидячи в машині, інколи й зупиняла на ньому погляд - А він нічого, хай не красень, але видно людина, щира, добра. Напевно тому, що в житті не раз довелося відчути приниження, неприязнь, зраду і навіть голодування. Ніби жартома, але не раз їй говорив,
-Ти, як не знайдеш собі гарного хлопця, знай, я твій запасний варіант. Ти мені дуже подобаєшся і я би з тобою розділив останній шматок хліба й ми би народили дитя.
Вона після таких слів червоніла, ховала очі, намагалася вгамувати гучне серцебиття. Та тут же про себе посміхалася, сказав таке - запасний варіант.
***
Літній вечір… Сонячне проміннія мерехтіло по вікнах автобуса. Сьогодні затрималася на роботі. Їй надокучили папери, хотілося відволіктися, раз – у – раз повертала голову до вікна. Дивись но - помітила про себе - вечір,а сонце так припікає, чи це так через скло. Автобус зупинився на одній із зупинок, від здивування, очі мало не вилізли на лоб. Артур привселюдно притискав і цілував білявку. До обличчя прилинула кров, відчула пашіння щік, защеміло під серцем. Це ж треба п`ять років, як п`ять днів. Але ж сором, при людях так себе поводити. Ну нехай би обіймав,а це! Тільки тепер до неї прийшло прозріння, попутав біс, думала, що закохалася. Напевно ловелас, як жаль, що з ним провела першу ніч. О, таких на світі багато є, гарно співають, вкладають у ліжко. Згодом, як довговухі зайці, що в чужому городі з`їли капусту, стрімголов тікають. На мить уявила цю картину, скривилася - Як низько, це ж треба так опуститися! Тож іще не темно, до чого йдемо? Але відразу думка - стріла пронизала серце, тихо сама про себе,
-О, хай мене Бог простить за такі думки, тож сама теж не подарунок.
Але душа знову хвилями вирує думками, ніби переслідує - А може тоді він мені щось підсипав? Йой, чи й часом не снодійне? От, що значить бути іще зовсім довірливим дівчиськом. Подумки себе критикувала- А, що отримала!Чому в рожевих окулярах була? Тепер навчило! Нема чого задивлятися на красенів,тим паче їм довіряти.
***
Минув рік… Літо видалося доволі спекотне. Таня з задоволенням дивилася з вікна потяга. За віддану роботу їй виділили путівку в санаторій. Потяг Київ- Євпаторія прибував на залізничну станцію.
Хоча і їхала в плацкартному вагоні, але була задоволена знайомством з симпатичною русявою Надією. Тішилася, що майже однолітки, дівчина працювала на консервному заводі в Вінниці. Вона вже три дні, як мала відпочивати в цьому ж санаторії, але із- за квартального звіту затрималася на роботі.
Синява моря вабила до себе, зачаровувала. Море щодня змінювалося, на його красу, не можна було надивися. Зранку до обіду дівчата з задоволенням купалися, насолоджувалися теплою водою, плескітом лагідних хвиль, засмагали на пляжі. А ввечері, прогулянки по набережній. Морське вологе повітря заспокоювало, придавало сили. Виникало бажання помріяти, а інколи й поділитися думками про життя. Вони жили в одній кімнаті, за одним столом харчувалися в їдальні. Два дні їх було тільки двоє та згодом до них підсіли двоє молодих чоловіків. Вадим – чорнявий, кароокий, з Києва, працював в Обчислювальному центрі при залізниці. Він відразу зізнався, що вдома дружина і трирічна донечка. Усміхаючись попередив, що дуже любить танцювати. Запрошував до компанії, разом відвідати Танцювальний зал. Олег же, за нього вищий зростом, русявий з красивими синіми очима. Його доволі хитрі очі ніби свердлили Таню. Він з Кременчуга, майже кожного разу розповідав про пригоди на рибалці. Намагався більше уваги привернути до себе.Таня теж не проти повеселитися, розважитися, потанцювати. Але дівчина остерігалася закрутити курортний роман. На танцях так і танцювали тільки з своєю компанією
Одного разу, Надія з Вадимом мали відправитися на екскурсію , прогулянку вздовж узбережжя Євпаторії. Таня не переносить морської хитавиці, тому в цей день збиралася просто повалятися в ліжку. Олег здивувався, що вона не з ними і теж вирішив залишитися. Він мав настрій напроситися до неї в гості, напередодні навіть придбав коробку цукерок й пляшку вина. Але Вадиму це не сподобалося. Він вирішив попередити Надію, що Вадим якось проговорився, що два рази був одружений, більше не планує заводити серйозні відносини.
Таня дізнавшись такі новини, ледь зблідла й до Надії,
-От ти скажи, чому я така невезуча, як не одружені, то ловеласи, коли зустріну порядного? Чи може вже всі перевелися?
І ледь посміхнувшись, вже веселіше
,- А може їх всіх уже розібрали!
Та Олег все ж прийшов до дверей кімнати й майже пів години просив, щоб вийшла поговорити. Їй дуже хотілося йому в очі сказати неприємні слова, але спромоглася стриматись. Дивувалася, не могла зрозуміти, чому, як красень так і ловелас.
***
По поверненню додому, на неї чекав сюрприз. Біля вокзалу, з червоними трояндами в руках, на неї чекав Сергій. Блискавки в очах, усміхнений, кинувся назустріч,
-Я так чекав, так чекав на тебе.І день не день, і ніч не ніч, переді мною твої красиві очі і усмішка, яка вселяла надію, що там з тобою все гаразд.
-Ой Сергію, що за промова! Прямо ніби співаєш! Я вдячна, що зустрів, але…
-Помовч, хай я подивлюся на тебе, я сумував…Не віриш?! – його рука лягла на плече, хотів обійняти.
Вмить,брови звузилися, відсторонилась,серйозний погляд, розвела руками,
-Тю, ти що з глузду з`їхав! Ти повинен знати, що ми друзі, тож не нахабній!
Як завжди, усівшись на задньому сидінні, машина зрушила з місця, набирала швидкість.
Всю дорогу погляд до дзеркала, він любувався її обличчям,
-Знаєш, я пішов від дружини, живу в гуртожитку. Оце собі лишив машину. Все інше, що придбали,залишив їм. Шкода, скільки вклав сили й грошей на євроремонт. Але хай не поминають лихим словом. Добре, що діло не дійшло до дітей. Тоді би напевно й далі терпів всі приниження. Можна сказати - в мене розв`язані руки. Нікому й нічого не винен, нічим не зобов`язаний., тільки шкода років.
Він помітив, як вона ледь зблідла, витримуючи довжелезну паузу, опустила голову, не наважилася подивитися до дзеркала.
Ззаду засигналили… Сергій тільки тепер помітив, що їде з швидкістю 40 км/ год, натиснув на педаль газа. Їхали мовчки…
***
-Тут пару будинків і я буду вдома.Дякую, що підвіз!- зненацька попросила зупинитися біля магазину.
-Ти що соромишся, що нас разом побачать?
-Ні, просто не хочу зайвих розмов і запитань від батьків, вони сьогодні з нічної зміни.
Зразу розгублено позирнув, але за мить, опанувавши себе, уважніше ковзнув по ній поглядом, випалив,
-Я не віддам валізу! Тобі буде важко й незручно. І мені сором, що це за чоловік, що боїться зустрітися з батьками дівчини, яку кохає.
-Оце сюрприз,- вирвалося з її уст. Зніяковіла, більше ні слова, поспішила в машину.
Між ними ніби чорний кіт пробіг, доїхали мовчки. Й на мить не підійняла голови, з його рук забирала валізу, тихо сказала,
-Дякую! До побачення! Від тебе зразу скільки сюрпризів, що їх всі важко сприйняти!
Швидкою ходою поспішила до хвіртки.
Вслід, він все ж наважився голосно сказати,
-Я твій запасний варіант! Прислухайся до свого серця.
Сергій кілька днів не з`являвся на роботі, тільки згодом дізналася, що пішов у відпустку.
Йому було не до відпочинку, зайнявся бабусиною ділянкою. Планував збудувати будинок, звозив будівельний матеріал.
***
А час летів… Дощова осінь навіювала смуток. Дівчина часто задивлялася на дерева, які губили листя, порівнювала їх з днями, які минали в одинокості.Згадувала Сергія, який після відпустки відразу звільнився. Хоч було з ким поспілкуватися - інколи себе ловила на цій думці.То мабуть ненароком випалив –« Кохаю». І тепер просто зник, як сніг на сонці.
Зимові дні принесли недобру звістку. З консервного заводу вивозили всю продукцію, до Нового року завод мали закрити.
Навесні Таня поїхала в Вінницю, працювала в бухгалтерії на одній із фірм по продажу меблів. Колектив дружній, в основному жінки, а в залі продажу продавчині. Чоловіки ж тільки консультант та директор, яким вже за п`ятдесят й молоді хлопці - вантажники. Від містечка до Вінниці, займало всього пів години часу і це її влаштовувало. Одне бентежило, що немає з ким провести вільний час. Хотілося прогулятися по набережній, полюбуватися Бугом. Але одна не наважувалася, адже автобус ходив лише до двадйятої години.
***
Уже три роки вона працює на фірмі по продажу меблів. А вечорами вдома за комп`ютером. По скайпу спілкувалася з однокласницями, любила подивитися кліпи. За пахучим чаєм з м`ятою, з батьками дивилася телевізор . Любила читати книги, слухала музику. Оце і всі її розваги. Але батькам подобалося, що донька поруч, тому про особисте життя, не дошкуляли запитаннями. Коли дівчина проводила час за комп’ютером, сміялася, мати все ж надіялася, що в неї є друг. Інколи й задумувалася, чому не приведе додому, не познайомить? Адже вже не двадцять років, пора й гніздо звити.
Сонячний травневий день… Напередодні обіду метушня, вхідні двері офісу, раз – по – раз, то відчинялися, то зачинялися. Люди намагаються вчасно оформити кредити. Таня підходила до вхідних дверей, крізь скло сонячне проміння осліпило її, поневолі всміхнулася. Якась жінка відразу товкнула й незадоволено до неї,
-І до кого оце всміхатися? Дайте зайти, я поспішаю.
Інша б може щось й сказала, але настрій був чудовий, адже весна і все квітне й пахне. Чому люди такі злі? - майнула думка. Легенький вітерець розвівав каштанове волосся, дивилася під ноги, не поспішаючи, спускалася по сходах.
Увагу привернув знайомий голос. Біля вантажної машини, з якої носили меблі, побачила Сергія. Гучне серцебиття заставило призупинитись. Ніби сполохана косуля, очами забігала, чи підійти, чи непомітно прошмигнути. Але кортіло поспілкуватися, перевівши подих, прямим поглядом дивилася на нього. Намагалася в ньому знайти зміни, відразу висновки - посвіжів, навіть помолодів на років п`ять.Чекай, на скільки років він старший за мене? Напевно на років шість. Доки думала, він вже помітив її, йшов назустріч,
-Привіт Тетянко! Як поживаєш?
Вмить дзвінкий жіночий голос, привернув їх увагу. Струнка,чорнява дівчина- продавчиня світилася щастям, розставивши руки, впоспіх спускалася по сходах,
-Сергійчику, сонечко моє, де ж ти пропав?
За мить повісилася на його шиї,
- Чому до нас не заходиш?
Ну і видала! Такої зустрічі він не чекав. Адже лиш з місяць назад, перекинувся кількома словами, коли по журналу вибирав меблі для свого будинку. Навіть забув, чи знайомився з нею чи й ні.Така поведінка його роздратувала, обличчя покрилося червоними плямами. Що за концерт, хотілося її запитати. Та вона не дала й слова сказати, заторохтіла, як сорока.
-Ну, зібрав свої меблі? Значить скоро в гості запросиш?
Ледь стримуючи гнів, тупо дивився на неї. Таня зробила висновок, що вона тут зайва, здвигнувши плечима,
-Сергію рада тебе бачити, не буду вам заважати.
Йому би продавчиню послати до біса, але ж вважав, на сходах, соромно вести такі розмови. Лише пронизав її сердитим поглядом, кивнувши рукою, поспішив до машини.
В цей час Таня біля кіоска купувала солодощі. Ніби й не хотіла за ним слідити, але голова сама поверталася в його бік.
***
Їй тільки в домашній обстановці вдалося розслабитися.. Виснажена роботою, з чашкою чаю, дивилася телевізор. Батьки були на нічній зміні,тож ніхто не відволікав від думок. Робота роботою, а от зустріч з Сергієм, її ніби підкосила. Весь час переслідували думки - Що в нього з нею спільного? Можливо в них щось було? Чому Ємілія? В своєму колі, продавчині часто називали її кокеткою. Чи поряднішої не знайшов?
Не спалось…І ніби місяць не вповні й з відчиненого вікна пахло свіжістю, мало би заспокоїти, заколисати. Але підкрадалася думка за думкою і весь час про нього. Лише на мить закрилися повіки - перед нею він, з трояндами в руках. Безсонні ночі, сердечні тривоги, виснажували душу, а може й справді це кохання? Чому не байдуже мені?
Раніше часто зазирала до дзеркала.а це й на мить не мала бажання, в ньому побачити себе. Помітно змарніла, геть пропав апетит, підстерігала тривога, ніби щось загубила. На роботі, вже кілька днів погляд до вікна, сама себе запитувала, а може сьогодні приїде? Чому раніше його тут не бачила? Навіть наважилася набрати його номер телефона, але по ньому відповів чужий чоловічий голос. Напевно змінив на крутіший, але ж навіщо змінювати номер? А може вдруге одружився?
Мати вже декілька тижнів спостерігала за донькою, не витримала, наодинці запитала,
-Доню, ти посварилась з другом? Хай би привела до нас, познайомилися
-Та, що ти мамо, який друг, то так знайомий.
-Ні, доню поглянь на себе, змарніле личко й очі задумливі, невеселі. Гадаю це не причина їсти, як мале дитя і скільки ваги ти втратила?
-О мамо,, це напевно весна так подіяла.
–Ти вважаєш, що мати своєї доньки не знає?
-Ну гаразд мамо. Але він був одружений…
-Так- так! А детальніше можна, діти є?
-Та ні, дітей нема, але він за мене старший на років шість, не менше.
Материнська усмішка зняла напругу,
-Ой, доню- доню! Хіба не бачиш який час! Яка статистика? Процентів сімдесят, не менше, розпадається шлюбів. А знаєш чому? Бо жінок на світі більше, от й котра хитріша та й обкрутить, намагається владнати своє життя. Багато ранніх шлюбів, а вони в основному розпадаються. Ти просто прислухайся до свого серця. Тобі вже не сімнадцять років, пора дорослішати . Знаєш, ми з батьком вже й онуків хочемо. А квітка запилюється, доки цвіте, подумай доню.
Після розмови, на душі Таня відчувала полегшення. Але думок цілий міх – Але ж десь пропав Сергій, чомусь не видно. Підкрадався сумнів, можливо вже й справді встиг вдруге одружитися?
За вікном ледь- ледь мерехтіли зорі… Довкола молодого місяця туман – віщував дощову погоду. За мить уявила їх кдвох під парасолькою й посміхнулася. Дива, чому так уявила? Згадала його слова » Я твій запасний варіант», поглянула до дзеркала - А й справді схудла, треба себе брати в руки й нарешті щось вирішувати.
А час летів… з дерев й кущів злітало барвисте листя.. При сонячній погоді, чарівність осені в різних кольорах приваблювала прогулятися по алеях містечка. Щоби швидше минав день, затримувалася на роботі, додому їздила останнім автобусом.
Сьогодні цілий день мжичив холодний дощ. Вечоріло… вогкість проймала все тіло. На зупинці автобуса, під парасолькою, стояла Таня. Сигнал машини привернув її увагу.Через дорогу, з вікна вантажної машини рукою махав Сергій. Де й взялась впевненість, не задумуючись поспішила через дорогу. Він насторожився, адже перехід не тут, біля магазину. Чоло покрилося потом, виліз з машини. Вона вже стояла поруч.
-Ну, як дитина, це просто щастя, що жодної автівки.
-А ти розхвилювався?
Хустинкою витирав піт,
- Звичайно! Я радий тебе бачити. Вже скільки часу пройшло, ні разу не зустрів. На жаль часті відрядження, у ваших краях буваю рідко.
-Я дзвонила на твій телефон…
-В мене його з машини вкрали, разом з грішми.
–Багато було?
-Це не важливо, сідай поїхали, завезу тебе додому.
-Додому?
Запала тиша.
Його мужні руки лягли на її плечі,
-Може я дочекався, поїдемо до мене?
-Куди? В гуртожиток?
Сергій зрозумів, не треба втрачати часу, поцілував в уста. Звільнившись, позирнула на нього й раптово зацвіла густим рум`янцем. Нагадала, про запасний варіант. Як добре, що про це ні слова, дав час розібратися в собі. Ніби шукаючи підтримки, усміхнулася своєю стриманою усмішкою, притулилася до нього. Ніжний поцілунок в уста, її відповідь на нього, дав зрозуміти, що вона не проти бути разом. Радість переповнювала його,
-Їдьмо в село! Побачиш будинок, який я побудував. Вже завіз меблі, але все немає часу розставити, чекав на тебе. Адже це ми зробимо разом?
-Так! Особливо на кухні, щоби я себе відчувала справжньою господинею.
Сергій почувався щасливим, слідив за дорогою, час від часу позирав на неї. Вірилось і не вірилось, що нарешті дочекався.
Легенький сміх при розмові з батьками по телефону.. Ніжний погляд до нього,
-Ну все, я попередила щоб сьогодні на мене не чекали. Ми до них навідаємось у суботу…
Вона дивилась у вікно… Холодна осінь і непривітна, мжичить дощ. Та нині і погода мені не зіпсує настрій…. Ну от нарешті, настав момент почати своє сімейне життя. В серці зацарювала радість, душевний спокій.
Край дороги під дійством вітру в купах копошилось листя, ніби горнулося одне до одного. Усміхнена задумалась - Осіння казка… напевно в таку пору всі хочуть зігрітися, сховатися в обіймах, як і я.
Листопад 2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932731
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 03.12.2021
Обрій у передвечірньому мареві…… Червоне сонце й смужки темно синіх і рожевих хмар навіювали думки. Ну от минув ще один день, а час летить. І так рік за роком. Під квітучим бузком, Таня присяде на лавці, в ньому знаходить розраду. Інколи поскаржиться на долю, а інколи і теплі спогади на якусь мить зігріють серце. Та деякі спогади чомусь з гірчинкою.Чому колись була довірливою дівчинкою? Запах квітучого бузку вкотре нагадав про той вечір.
***
У школі випускний вечір…. На ній пишне плаття феї, подібне вбранню квітучої вишні. Біляве, локонами волосся, ледь прикривало пишненькі груди. Проникливий погляд синіх очей, Артур не міг не помітити. Та не наважувався її запросити на танець. З під лоба спостерігав - гарненька, ледь пригадав її ім`я, здається Таня. Школа велика, три випускних класи, чи й запам`ятаєш цих красунь, кілька раз переконував себе. Якби ж з одного містечка, а то десь на відшибі живе, чи й не з якогось ближнього села. Адже кілька раз помічав, як виходила з рейсового автобуса, що зупинявся неподалік від школи.
А може й справді наважитися запросити? Але ж прийдеться провести додому. Може інші дівчата не помітять, вже добряче набридли одні й ті самі обличчя, їх пусті розмови. Та чи готовий я? І, як завжди підбадьорив себе - Але й чому не можна злегка фліртонуть?! Впоспіх кілька раз поправив чорнявого чуба, що щойно спав на чоло. Його невеличкі карі очі неначе забігали й заблискали од сподівання. Черговий флірт, ну хіба що на один вечір, тож попереду навчання у великому місті.
Раптово, гучний голос ведучого відволік від думок,
-Оголошую білий танець.
Ой, як же вона чекала цього моменту, подібна пташці, пурхнула через весь зал. Ледь почервонівши, присіла в реверансі.
Омріяні, веселі закружляли в вальсі. Жадані хвилини дотику, поглядів, легкий трепіт тіла, перевернули весь світ.
Привітно мерехтіли зорі… від повного місяця лилось блакитне сяво, освітлювало шлях. Позаду залишилась школа. Артур обережно тримав її за руку,
-Тобі далеко додому?
-Та ні за містом новобудови. Правда автобус в цю пору не їздить.
-То я візьму таксі, бо ж це не близий світ.
На згоду, лиш схилила голову, мовчала. В душі втішалась, батьки в нічну зміну, тож не буде запитань.
Зацікавлений погляд… Вздовж дороги горіли ліхтарі, його вразили двоповерхові будинки з красивими масандрами. Адже не знав, що тут виріс цілий мікрорайон. Трохи здивувався, коли вона запросила зайти в будинок, випити чаю. Думка стрілою – Тож не дурень відмовитись. Хіба я вже такий красень, щоби мене майже кожна запрошувала до себе в гості. Але ця, здається не з бідненьких, хто знає, може й не на один вечір…
Він відпустив таксі,
-Раз це не на пів години, навіщо чоловіка тримати. я потім зроблю замовлення.
Вона з заздрістю дивилася на його телефон, який тримав у руці. В класі кілька учнів, вже придбали собі такі телефони. Їй же, батьки пообіцяли подарувати на вісімнадцятиріччя. Але до нього, ще майже цілих десять місяців.
На кухні засвистів чайник. Вона з серванту діставала цукерки й серветки.
-Таню можна я сам приготую чай.
Мимохіть мелькнула привітна усмішка,
- Ну, якщо дуже хочеш… Там знайдеш чашки, цукор.
Розмова про школу його не цікавила. Розповідав, як придбав телефон та ділився думками про нові комп`ютераи, про їх запровадження в різних сферах. Коли запитав про її батьків, зрозумів, що вони до ранку тільки удвох. І озираючись, в одну із чашок кинув пігулку снодійного.Він вже не вперше це робив з дівчатами і цього разу не хотів втратити шансу. Горіло бажання провести з нею ніч, відчути себе справжнім мачо.
Приємний запах чаю рознісся по кімнаті. Вона ніби потрапила в сіру імлу. Декілька раз кліпала очима, не могла зрозуміти, можливо тільки на очах? Чомусь не надто контролювала свої рухи. Невимовна млість, опанувало якесь ослаблення тіла, не по її волі. Він наполегливо й жадібно цілував уста, у відповідь вона з насолодою приймала їх. І непомітила, ніби росою під сонцем роставала під ним, лиш відчувала його приємний запах тіла. Врешті, плаття феї опинилося на підлозі… Він не втратив шансу…
Раптовий гучний спів півня пробудив її. Теплі сонячні промені пестили оголені груди. За мить незадоволено насупила брови, то ніби у голові дзвін, думки - Ой, що ж це я? І чому? Чому спромоглася дозволити?! Утік! А може, він просто спокусник дівчат? Можливо тому й завжди з ними веселий, усміхнений, привітний. Але ж здається, бачила в окрузі порядних дівчат. Напевно я одна схибила, але чому так сталось?! По кімнаті рознеслося гучне ридання.
***
В хаті прибрано, затишно… Після миття підлоги відчувався запах хлорки. Це на угоду батькам, вони обоє медики, працюють в бригаді швидкої допомоги. Розповідаючи про розповсюдження мікробів, мати іще з малих літ її привчила до такого прибирання.
Добре, що в руки взяла швабру, під ліжком, як спогад про цнотливу ніч, лежала його краватка. Вирішила, що батькам цього краще не знати. Але загублену ним краватку приклала до грудей, відчула тепло, ніби перед нею його ясні очі. Думка - Нехай і гріх, але ж для мене ця зустріч чиста, без фальшу. Намагалася себе заспокоїти. Та чи покличе, чи прийде він до неї, все ж підкрадався сумнів, терзав душу. Прискіпливо дивилася до дзеркала, але за мить всмінулася, втішила себе,
-А чому й ні, тож здається не гірша за інших.
Пригадала той потаємний дотик, почервоніла й присівши на стілець, обняла голову руками,
- Але чому не заборонила? Чому перед очима так раптово з`явився туман? Ой, що ж це я накоїла!
За вікном гул запорожця… З роботи повернулися батьки.
***
Теплі сонячні дні не втішали її молоде серце. Відцвівший бузок, ще більше засмучував. Не хотілося, ні любуватись квітами, ні мріяти, не задивлятися на небо і мугикати про себе, якусь пісню як вона, це раніше любила робити. В надії зустрітися, кілька днів поспіль, ходила в школу. Але зустрітися з ним не вдалося. Гордість завадила дізнатися його домашню адресу. Та навіть якби й дізналася, то швидше за все, не насмілилася би піти до нього. Від химерних думок немає втіхи. Якби хотів побачитися, то мав би сам приїхати, тож знає де мешкаю. І кожен місяць, того ж самого числа, сідала на лавку біля бузку і чекала, може хоч ввечері приїде.
Збігали дні, вже й місяці… А далі життя, ніби річка, що повернулася у своє русло. Навчання в торговому технікумі, проживання в гуртожитку. Гризло сумління, чому все так, чому так і не приїхав? Та в оточенні веселих друзів, відходив душевний біль, час заліковував рану.
Позаду навчання… Вонавивчила комп`ютер, працювала в бухгалтерії консервного заводу. Від роботи додому далеченько. Її часто на своєму автомобілі підвозив Сергій, який мешкав неподалік. Він працював шофером на бортовій машині, на базу перевозив продукцію. Славний, русявий молодий чоловік, одружений.
-Пристав у прийми, так він сказав їй –Хотів би мати сина ,чи доньку, але не в таких умовах.
Інколи бідкався про непорозуміння з тещею. Таня ж цю сім`ю не знала, бо вони років два, як тут купили будинок. Сергій інколи був дуже знервований, скаржився, що теща чіпляється за всякі дрібниці. Гризе, що він мало заробляє, попрікає, що в дитбудинку не навчили поваги. Родини він не знав, лише від бабусі у спадок залишився город й від старої глиняної хати купа трухлявого дерева.
Вона слухала його скарги, робила висновки, як вийде заміж, то від батьків треба жити тільки окремо. Але де та з ким познайомитися? Та щоб закохатися так, щоб, аж тіло тремтіло, щоб серце вискакувало з грудей. Щоб так, як описують у книгах. Хоча інколи і брав сумнів, що є таке кохання. Сидячи в машині, інколи й зупиняла на ньому погляд - А він нічого, хай не красень, але видно людина, щира, добра. Напевно тому, що в житті не раз довелося відчути приниження, неприязнь, зраду і навіть голодування. Ніби жартома, але не раз їй говорив,
-Ти, як не знайдеш собі гарного хлопця, знай, я твій запасний варіант. Ти мені дуже подобаєшся і я би з тобою розділив останній шматок хліба й ми би народили дитя.
Вона після таких слів червоніла, ховала очі, намагалася вгамувати гучне серцебиття. Та тут же про себе посміхалася, сказав таке - запасний варіант.
***
Літній вечір… Сонячне проміннія мерехтіло по вікнах автобуса. Сьогодні затрималася на роботі. Їй надокучили папери, хотілося відволіктися, раз – у – раз повертала голову до вікна. Дивись но - помітила про себе - вечір,а сонце так припікає, чи це так через скло. Автобус зупинився на одній із зупинок, від здивування, очі мало не вилізли на лоб. Артур привселюдно притискав і цілував білявку. До обличчя прилинула кров, відчула пашіння щік, защеміло під серцем. Це ж треба п`ять років, як п`ять днів. Але ж сором, при людях так себе поводити. Ну нехай би обіймав,а це! Тільки тепер до неї прийшло прозріння, попутав біс, думала, що закохалася. Напевно ловелас, як жаль, що з ним провела першу ніч. О, таких на світі багато є, гарно співають, вкладають у ліжко. Згодом, як довговухі зайці, що в чужому городі з`їли капусту, стрімголов тікають. На мить уявила цю картину, скривилася - Як низько, це ж треба так опуститися! Тож іще не темно, до чого йдемо? Але відразу думка - стріла пронизала серце, тихо сама про себе,
-О, хай мене Бог простить за такі думки, тож сама теж не подарунок.
Але душа знову хвилями вирує думками, ніби переслідує - А може тоді він мені щось підсипав? Йой, чи й часом не снодійне? От, що значить бути іще зовсім довірливим дівчиськом. Подумки себе критикувала- А, що отримала!Чому в рожевих окулярах була? Тепер навчило! Нема чого задивлятися на красенів,тим паче їм довіряти.
***
Минув рік… Літо видалося доволі спекотне. Таня з задоволенням дивилася з вікна потяга. За віддану роботу їй виділили путівку в санаторій. Потяг Київ- Євпаторія прибував на залізничну станцію.
Хоча і їхала в плацкартному вагоні, але була задоволена знайомством з симпатичною русявою Надією. Тішилася, що майже однолітки, дівчина працювала на консервному заводі в Вінниці. Вона вже три дні, як мала відпочивати в цьому ж санаторії, але із- за квартального звіту затрималася на роботі.
Синява моря вабила до себе, зачаровувала. Море щодня змінювалося, на його красу, не можна було надивися. Зранку до обіду дівчата з задоволенням купалися, насолоджувалися теплою водою, плескітом лагідних хвиль, засмагали на пляжі. А ввечері, прогулянки по набережній. Морське вологе повітря заспокоювало, придавало сили. Виникало бажання помріяти, а інколи й поділитися думками про життя. Вони жили в одній кімнаті, за одним столом харчувалися в їдальні. Два дні їх було тільки двоє та згодом до них підсіли двоє молодих чоловіків. Вадим – чорнявий, кароокий, з Києва, працював в Обчислювальному центрі при залізниці. Він відразу зізнався, що вдома дружина і трирічна донечка. Усміхаючись попередив, що дуже любить танцювати. Запрошував до компанії, разом відвідати Танцювальний зал. Олег же, за нього вищий зростом, русявий з красивими синіми очима. Його доволі хитрі очі ніби свердлили Таню. Він з Кременчуга, майже кожного разу розповідав про пригоди на рибалці. Намагався більше уваги привернути до себе.Таня теж не проти повеселитися, розважитися, потанцювати. Але дівчина остерігалася закрутити курортний роман. На танцях так і танцювали тільки з своєю компанією
Одного разу, Надія з Вадимом мали відправитися на екскурсію , прогулянку вздовж узбережжя Євпаторії. Таня не переносить морської хитавиці, тому в цей день збиралася просто повалятися в ліжку. Олег здивувався, що вона не з ними і теж вирішив залишитися. Він мав настрій напроситися до неї в гості, напередодні навіть придбав коробку цукерок й пляшку вина. Але Вадиму це не сподобалося. Він вирішив попередити Надію, що Вадим якось проговорився, що два рази був одружений, більше не планує заводити серйозні відносини.
Таня дізнавшись такі новини, ледь зблідла й до Надії,
-От ти скажи, чому я така невезуча, як не одружені, то ловеласи, коли зустріну порядного? Чи може вже всі перевелися?
І ледь посміхнувшись, вже веселіше
,- А може їх всіх уже розібрали!
Та Олег все ж прийшов до дверей кімнати й майже пів години просив, щоб вийшла поговорити. Їй дуже хотілося йому в очі сказати неприємні слова, але спромоглася стриматись. Дивувалася, не могла зрозуміти, чому, як красень так і ловелас.
***
По поверненню додому, на неї чекав сюрприз. Біля вокзалу, з червоними трояндами в руках, на неї чекав Сергій. Блискавки в очах, усміхнений, кинувся назустріч,
-Я так чекав, так чекав на тебе.І день не день, і ніч не ніч, переді мною твої красиві очі і усмішка, яка вселяла надію, що там з тобою все гаразд.
-Ой Сергію, що за промова! Прямо ніби співаєш! Я вдячна, що зустрів, але…
-Помовч, хай я подивлюся на тебе, я сумував…Не віриш?! – його рука лягла на плече, хотів обійняти.
Вмить,брови звузилися, відсторонилась,серйозний погляд, розвела руками,
-Тю, ти що з глузду з`їхав! Ти повинен знати, що ми друзі, тож не нахабній!
Як завжди, усівшись на задньому сидінні, машина зрушила з місця, набирала швидкість.
Всю дорогу погляд до дзеркала, він любувався її обличчям,
-Знаєш, я пішов від дружини, живу в гуртожитку. Оце собі лишив машину. Все інше, що придбали,залишив їм. Шкода, скільки вклав сили й грошей на євроремонт. Але хай не поминають лихим словом. Добре, що діло не дійшло до дітей. Тоді би напевно й далі терпів всі приниження. Можна сказати - в мене розв`язані руки. Нікому й нічого не винен, нічим не зобов`язаний., тільки шкода років.
Він помітив, як вона ледь зблідла, витримуючи довжелезну паузу, опустила голову, не наважилася подивитися до дзеркала.
Ззаду засигналили… Сергій тільки тепер помітив, що їде з швидкістю 40 км/ год, натиснув на педаль газа. Їхали мовчки…
***
-Тут пару будинків і я буду вдома.Дякую, що підвіз!- зненацька попросила зупинитися біля магазину.
-Ти що соромишся, що нас разом побачать?
-Ні, просто не хочу зайвих розмов і запитань від батьків, вони сьогодні з нічної зміни.
Зразу розгублено позирнув, але за мить, опанувавши себе, уважніше ковзнув по ній поглядом, випалив,
-Я не віддам валізу! Тобі буде важко й незручно. І мені сором, що це за чоловік, що боїться зустрітися з батьками дівчини, яку кохає.
-Оце сюрприз,- вирвалося з її уст. Зніяковіла, більше ні слова, поспішила в машину.
Між ними ніби чорний кіт пробіг, доїхали мовчки. Й на мить не підійняла голови, з його рук забирала валізу, тихо сказала,
-Дякую! До побачення! Від тебе зразу скільки сюрпризів, що їх всі важко сприйняти!
Швидкою ходою поспішила до хвіртки.
Вслід, він все ж наважився голосно сказати,
-Я твій запасний варіант! Прислухайся до свого серця.
Сергій кілька днів не з`являвся на роботі, тільки згодом дізналася, що пішов у відпустку.
Йому було не до відпочинку, зайнявся бабусиною ділянкою. Планував збудувати будинок, звозив будівельний матеріал.
***
А час летів… Дощова осінь навіювала смуток. Дівчина часто задивлялася на дерева, які губили листя, порівнювала їх з днями, які минали в одинокості.Згадувала Сергія, який після відпустки відразу звільнився. Хоч було з ким поспілкуватися - інколи себе ловила на цій думці.То мабуть ненароком випалив –« Кохаю». І тепер просто зник, як сніг на сонці.
Зимові дні принесли недобру звістку. З консервного заводу вивозили всю продукцію, до Нового року завод мали закрити.
Навесні Таня поїхала в Вінницю, працювала в бухгалтерії на одній із фірм по продажу меблів. Колектив дружній, в основному жінки, а в залі продажу продавчині. Чоловіки ж тільки консультант та директор, яким вже за п`ятдесят й молоді хлопці - вантажники. Від містечка до Вінниці, займало всього пів години часу і це її влаштовувало. Одне бентежило, що немає з ким провести вільний час. Хотілося прогулятися по набережній, полюбуватися Бугом. Але одна не наважувалася, адже автобус ходив лише до двадйятої години.
***
Уже три роки вона працює на фірмі по продажу меблів. А вечорами вдома за комп`ютером. По скайпу спілкувалася з однокласницями, любила подивитися кліпи. За пахучим чаєм з м`ятою, з батьками дивилася телевізор . Любила читати книги, слухала музику. Оце і всі її розваги. Але батькам подобалося, що донька поруч, тому про особисте життя, не дошкуляли запитаннями. Коли дівчина проводила час за комп’ютером, сміялася, мати все ж надіялася, що в неї є друг. Інколи й задумувалася, чому не приведе додому, не познайомить? Адже вже не двадцять років, пора й гніздо звити.
Сонячний травневий день… Напередодні обіду метушня, вхідні двері офісу, раз – по – раз, то відчинялися, то зачинялися. Люди намагаються вчасно оформити кредити. Таня підходила до вхідних дверей, крізь скло сонячне проміння осліпило її, поневолі всміхнулася. Якась жінка відразу товкнула й незадоволено до неї,
-І до кого оце всміхатися? Дайте зайти, я поспішаю.
Інша б може щось й сказала, але настрій був чудовий, адже весна і все квітне й пахне. Чому люди такі злі? - майнула думка. Легенький вітерець розвівав каштанове волосся, дивилася під ноги, не поспішаючи, спускалася по сходах.
Увагу привернув знайомий голос. Біля вантажної машини, з якої носили меблі, побачила Сергія. Гучне серцебиття заставило призупинитись. Ніби сполохана косуля, очами забігала, чи підійти, чи непомітно прошмигнути. Але кортіло поспілкуватися, перевівши подих, прямим поглядом дивилася на нього. Намагалася в ньому знайти зміни, відразу висновки - посвіжів, навіть помолодів на років п`ять.Чекай, на скільки років він старший за мене? Напевно на років шість. Доки думала, він вже помітив її, йшов назустріч,
-Привіт Тетянко! Як поживаєш?
Вмить дзвінкий жіночий голос, привернув їх увагу. Струнка,чорнява дівчина- продавчиня світилася щастям, розставивши руки, впоспіх спускалася по сходах,
-Сергійчику, сонечко моє, де ж ти пропав?
За мить повісилася на його шиї,
- Чому до нас не заходиш?
Ну і видала! Такої зустрічі він не чекав. Адже лиш з місяць назад, перекинувся кількома словами, коли по журналу вибирав меблі для свого будинку. Навіть забув, чи знайомився з нею чи й ні.Така поведінка його роздратувала, обличчя покрилося червоними плямами. Що за концерт, хотілося її запитати. Та вона не дала й слова сказати, заторохтіла, як сорока.
-Ну, зібрав свої меблі? Значить скоро в гості запросиш?
Ледь стримуючи гнів, тупо дивився на неї. Таня зробила висновок, що вона тут зайва, здвигнувши плечима,
-Сергію рада тебе бачити, не буду вам заважати.
Йому би продавчиню послати до біса, але ж вважав, на сходах, соромно вести такі розмови. Лише пронизав її сердитим поглядом, кивнувши рукою, поспішив до машини.
В цей час Таня біля кіоска купувала солодощі. Ніби й не хотіла за ним слідити, але голова сама поверталася в його бік.
***
Їй тільки в домашній обстановці вдалося розслабитися.. Виснажена роботою, з чашкою чаю, дивилася телевізор. Батьки були на нічній зміні,тож ніхто не відволікав від думок. Робота роботою, а от зустріч з Сергієм, її ніби підкосила. Весь час переслідували думки - Що в нього з нею спільного? Можливо в них щось було? Чому Ємілія? В своєму колі, продавчині часто називали її кокеткою. Чи поряднішої не знайшов?
Не спалось…І ніби місяць не вповні й з відчиненого вікна пахло свіжістю, мало би заспокоїти, заколисати. Але підкрадалася думка за думкою і весь час про нього. Лише на мить закрилися повіки - перед нею він, з трояндами в руках. Безсонні ночі, сердечні тривоги, виснажували душу, а може й справді це кохання? Чому не байдуже мені?
Раніше часто зазирала до дзеркала.а це й на мить не мала бажання, в ньому побачити себе. Помітно змарніла, геть пропав апетит, підстерігала тривога, ніби щось загубила. На роботі, вже кілька днів погляд до вікна, сама себе запитувала, а може сьогодні приїде? Чому раніше його тут не бачила? Навіть наважилася набрати його номер телефона, але по ньому відповів чужий чоловічий голос. Напевно змінив на крутіший, але ж навіщо змінювати номер? А може вдруге одружився?
Мати вже декілька тижнів спостерігала за донькою, не витримала, наодинці запитала,
-Доню, ти посварилась з другом? Хай би привела до нас, познайомилися
-Та, що ти мамо, який друг, то так знайомий.
-Ні, доню поглянь на себе, змарніле личко й очі задумливі, невеселі. Гадаю це не причина їсти, як мале дитя і скільки ваги ти втратила?
-О мамо,, це напевно весна так подіяла.
–Ти вважаєш, що мати своєї доньки не знає?
-Ну гаразд мамо. Але він був одружений…
-Так- так! А детальніше можна, діти є?
-Та ні, дітей нема, але він за мене старший на років шість, не менше.
Материнська усмішка зняла напругу,
-Ой, доню- доню! Хіба не бачиш який час! Яка статистика? Процентів сімдесят, не менше, розпадається шлюбів. А знаєш чому? Бо жінок на світі більше, от й котра хитріша та й обкрутить, намагається владнати своє життя. Багато ранніх шлюбів, а вони в основному розпадаються. Ти просто прислухайся до свого серця. Тобі вже не сімнадцять років, пора дорослішати . Знаєш, ми з батьком вже й онуків хочемо. А квітка запилюється, доки цвіте, подумай доню.
Після розмови, на душі Таня відчувала полегшення. Але думок цілий міх – Але ж десь пропав Сергій, чомусь не видно. Підкрадався сумнів, можливо вже й справді встиг вдруге одружитися?
За вікном ледь- ледь мерехтіли зорі… Довкола молодого місяця туман – віщував дощову погоду. За мить уявила їх кдвох під парасолькою й посміхнулася. Дива, чому так уявила? Згадала його слова » Я твій запасний варіант», поглянула до дзеркала - А й справді схудла, треба себе брати в руки й нарешті щось вирішувати.
А час летів… з дерев й кущів злітало барвисте листя.. При сонячній погоді, чарівність осені в різних кольорах приваблювала прогулятися по алеях містечка. Щоби швидше минав день, затримувалася на роботі, додому їздила останнім автобусом.
Сьогодні цілий день мжичив холодний дощ. Вечоріло… вогкість проймала все тіло. На зупинці автобуса, під парасолькою, стояла Таня. Сигнал машини привернув її увагу.Через дорогу, з вікна вантажної машини рукою махав Сергій. Де й взялась впевненість, не задумуючись поспішила через дорогу. Він насторожився, адже перехід не тут, біля магазину. Чоло покрилося потом, виліз з машини. Вона вже стояла поруч.
-Ну, як дитина, це просто щастя, що жодної автівки.
-А ти розхвилювався?
Хустинкою витирав піт,
- Звичайно! Я радий тебе бачити. Вже скільки часу пройшло, ні разу не зустрів. На жаль часті відрядження, у ваших краях буваю рідко.
-Я дзвонила на твій телефон…
-В мене його з машини вкрали, разом з грішми.
–Багато було?
-Це не важливо, сідай поїхали, завезу тебе додому.
-Додому?
Запала тиша.
Його мужні руки лягли на її плечі,
-Може я дочекався, поїдемо до мене?
-Куди? В гуртожиток?
Сергій зрозумів, не треба втрачати часу, поцілував в уста. Звільнившись, позирнула на нього й раптово зацвіла густим рум`янцем. Нагадала, про запасний варіант. Як добре, що про це ні слова, дав час розібратися в собі. Ніби шукаючи підтримки, усміхнулася своєю стриманою усмішкою, притулилася до нього. Ніжний поцілунок в уста, її відповідь на нього, дав зрозуміти, що вона не проти бути разом. Радість переповнювала його,
-Їдьмо в село! Побачиш будинок, який я побудував. Вже завіз меблі, але все немає часу розставити, чекав на тебе. Адже це ми зробимо разом?
-Так! Особливо на кухні, щоби я себе відчувала справжньою господинею.
Сергій почувався щасливим, слідив за дорогою, час від часу позирав на неї. Вірилось і не вірилось, що нарешті дочекався.
Легенький сміх при розмові з батьками по телефону.. Ніжний погляд до нього,
-Ну все, я попередила щоб сьогодні на мене не чекали. Ми до них навідаємось у суботу…
Вона дивилась у вікно… Холодна осінь і непривітна, мжичить дощ. Та нині і погода мені не зіпсує настрій…. Ну от нарешті, настав момент почати своє сімейне життя. В серці зацарювала радість, душевний спокій.
Край дороги під дійством вітру в купах копошилось листя, ніби горнулося одне до одного. Усміхнена задумалась - Осіння казка… напевно в таку пору всі хочуть зігрітися, сховатися в обіймах, як і я.
Листопад 2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932731
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 03.12.2021
Два келихи червоного вина
І пурпуро́ва гілочка калини.
Довколо листопаду дивина,
Кружляє нас в осінній хуртовині.
Приспів:
Якщо прийде́ негадано зима
І кине своє срібло на волосся.
Втішатися вона буде дарма́
Її з тобою ми не боїмо́ся.
Питаєш ти, чи холодно мені,
Не холодно, тобі я промовляю.
Для мене то найщасливіші дні,
Зі мною ти і я тебе кохаю.
Я так люблю - летять увись слова,
Вони торкають місяця у небі.
В смарагдах, ще виблискує трава,
А я щаслива, так тулюсь до тебе.
Два келихи червоного вина
І пурпуро́ва гілочка калини.
Тепер я знаю, в світі не одна,
Коханий біля мене і єдиний.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932362
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Ян - відомий всім нероба,
Не виходив навіть з хати,
Все придумував хвороби,
Щоб ніде не працювати.
Лікарю уже набридло
Час на нього витрачати,
До психолога направив
Пацієнта виправляти.
Молода психологиня
Стала з Яном говорити:
Двісті гривень за годину
Мусив тут же заплатити.
Хлопу зразу, безумовно,
Стало прояснятись дещо:
Ці питання безкоштовно
Задають дружина й теща!
Кожен день його морально
Так навчились проробляти,
Що за їхні всі прийоми
Вчений ступінь треба дати.
Від фізичної розправи
Треба тіло рятувати,
Хоч-не-хоч, а треба завтра
На роботу вирушати.
Ян забувся за лікарню,
Зрозуміло стало нині,
Що вправляють мізки вміло
Вдома дві психологині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932347
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Сніг сивини вкриває твої скроні
Й на мою косу падає також.
Та мої руки у своїх долонях
Ти зігріваєш, милий.То любов
Нам сили додає обом творити
І сіяти добро, немов зерно,
Щоб рясно-рясно проросло воно,
Не скаржитись на свою долю - жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932331
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Вона навчилася брехати,
Хоча набожною була.
Лились слова солодким медом,
Душа чорніла, мов смола.
Їй так хотілося відмитись,
Ходила в храми для людей.
Похизуватись, так годиться,
Щоб говорили цілий день.
Здавалось щиро так молилась:
Причастя, сповідь та свічки.
Брехня змією притаїлась
І за спиною балачки.
Вона сама прекрасно знала,
Що гріх не сажа, а життя.
І все надіялась в поклонах,
Сльозу пускала, мов дитя.
Була, немов на роздоріжжі,
Ніхто не взнає те життя.
Але цей смак солодко-п'яний,
Втопив в душі всі каяття.
Гріхи манили та спокуса,
Назад немає вороття.
І так залишиться назавжди
Непереписане життя.
І за для втіхи все покине,
Шукає кращого буття.
І не зупинять умовляння,
Ані покинуте дитя!
І так покотиться по світу,
Немов би листя чи сміття.
І так кружлятиме допоки,
Під серцем з'явиться життя.
І знову жалості, страждання,
Назад немає вороття.
Та в храмах чути не молитви,
А лиш фальшиві каяття.
Ба так потрібно для годиться,
Сльозу пускати, як диття.
Та все ж залишиться назавжди,
Не переписане життя.
12.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898872
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 29.11.2021
Де гори в тумані,
Ні горя, ні лиха,
Сиджу під вербою,
Дихаю тихо.
Думки, наче хвилі
З'явились..зникають.
Чи то доганяють,
А може тікають.
І роки за ними
Поволі спливають.
Дивлюсь і дивуюсь,
До верби схиляюсь.
І ніби в дитинстві
Листочками граюсь,
Пускаю на воду,
Пливуть та зникають.
Куди занесе їх,
Маленькі не знають.
І нас, наче листя
На хвилях гойдає.
По річці пливемо,
За обрій зникаєм.
Мандруємо світом,
В заплавах блукаєм.
І десь, зупинившись,
Коріння пускаєм.
Ростемо, зростаєм,
Родина та діти
І ніби все добре,
Нема що хотіти.
Та часом так хочеться
В даль полетіти,
Із вітром на хвилях
Про щось гомоніти.
На березі річки
Тихто сидіти,
Де верба зелена,
Де трави та квіти,
Де роси казково
Будуть бриніти.
Де гори синіють
Промінням омиті,
Де граються хвилі
А з хвилями діти.
27.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932310
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Скажіть, чи нині, ви бачили ліс,
Стоїть зажурений в якійсь задумі,
В легкім тумані. Діаманти сліз,
Срібляться роси в осінньому сумі.
Не пестить сонце, над лісом хмари,
Та це ж уже настала пізня осінь,
Примхлива пані, проводить чвари,
З дощем і вітром, геть зникла просинь.
Сумує ліс, затихли всі птахи,
Інколи спокій порушить листя,
Легенький вітер гойдає верхи́
І роси падають, як намисто.
Майже з оголених дерев, трохи,
Зліт листя у повільному вальсі,
Уже відчуло зимовий подих,
І впаде, у глухім безголоссі.
Скажіть, чи нині ви бачили ліс,
Уже здаля , зовсім не майорить,
При землі листя й темно жовтий віск,
Зимова днина, вже скоро схитри́ть,
Краса осіння… з часом відгори́ть.
10.11.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932223
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jX2GWZqQ_ps[/youtube]
Вночі сьогодні випав сніг,
Такий холодний, несміливий.
На перепріле листя ліг,
Для мене був він особливим.
На нім шукаю я твій слід,
Що восени десь загубився.
Чи по дощу ішов убрід,
Не тим шляхом і заблудився?
Нема нікого... Місяць в повні,
Мене помітив у вікні.
Зірки всміхалися безмовні,
Та не раділа я зимі...
Нічний дзвінок порушив тишу:
Вітаю з першим днем зими!
На пам"ять ці слова залишу,
Що десь загублені в весні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931901
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Коли дорослі діти,
З поваги до батьків
Ідуть по їх орбіті,
В дім Янелох забрів.
З каструлі виїв кашу,
Напісяв у компот,
Все в домі, що є краще
Кусає, пхає в рот.
Хто свариться, чи плаче,-
Він виганяє геть.
Неадекватний з вдачі,
Кусючий, що той ґедзь.
Ви зможете, малята.
Не слухайтесь батьків,
Читайте книг багато,
Позбавтесь нелохів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931872
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Сердитий рев комбайнів не скасує
цей біг її, – немов пташиний спів!
Пливе нечутно нивами косуля, –
володарка розораних степів.
Копитом б'є об скелі й голі стерні,
ковтаючи свободи млосний дух.
Стрибки її, граційні і майстерні,
не відають вагань, жалів, недуг.
Вона біжить... Цей біг їй так пасує!
Парує степ опісля косовиць.
За обрієм міста гасають всує.
Вона ж... немов за мить злетить увись.
Із нею мчать косулі-побратими,
крізь коси нив, що, скошені, лежать.
Вона біжить од бігу, од рутини,
туди, де ряботіє сіножать.
Де мріють-даленіють лісосмуги,
де сонно бовваніє, наче бриль,
курган-могила, в балки і яруги,
в каньйони, в край дідів – гранітних брил.
Не Галиччю, Поділлям чи Посуллям, –
Побузьким рідним степом мчить вона,
його струнка володарка, – косуля, –
щоб з ним одним набутися сповна!
© Сашко Обрій.
04.11.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931867
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Свобода вітру -
У полі, на роздоллі -
Найкращі співи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931826
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Він так давно без неї був:
Шукав по всьому світу щастя.
Та в серці вогник не задув,
Й летів, мов грішник, до причастя.
Біля порогу зупинивсь,
Душа співала ніжні гами,
У дверях німбом зачепивсь...
А з'сувалося - рогами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912117
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 23.11.2021
Як умиєш личко у нічній росі
Та пройдеш, як мавка тихо при зорі
І туман укриє ковдрою тепла,
Знаю, що зігрілась ніжністю душа
Вже злітає листя, падає в саду,
Я кохана сон твій ніжно бережу,
Не зімкну повіки,, всю любов віддам,
Я не дам розвіять спокій твій вітрам
А коли на ранок сонечко зійде,
Поцілую ніжно я твоє лице,
Обійму міцніше, і люблю скажу,
Я завжди готовий берегти красу
Мила і кохана, я без тебе, знай,
Ніби лист , злетівший, що залишив рай,
А з тобою, люба - дихаю, живу,
Подихом осіннім ніжність бережу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931728
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021
Сіла баба на припічку,
Насіння лузає.
- Спечи, бабо перепічку,
Дід її прохає.
- Я втомилася за день,
Вариш воду діду.
Надоїв ти, старий пень,
За кордон поїду.
Буду там відпочивати,
Каблуки надіну.
Житиму, як делегати,
Шляпку і пір'їну.
- Куди тобі каблуки?
Подивись на ноги.
Худі й криві мотузки,
Тапці із соломи.
Посварились баба з дідом,
Посідали мовчки.
- Насипай, будем обідать,
Стара моя квочко.
Посміхнулася бабуся,
Підійшла до діда.
- Насипаю, мій Колюсю,
Де ж тебе подіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931745
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021
Світились очі юної дівчини,
Як погляд стріла на собі хлопчини,
Який кохання запалив жарину,
А з неї уже полум"я з"явилось.
Ой, очі, очі, що ви наробили?
Позбавили і спокою. і сили,
Нема від вас ніякого рятунку,
Неначе з губ медових спила трунку.
Вночі та вдень вас біля себе бачу.
Скажіть, в житті для вас я щось та значу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931736
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021
Дуже хоче дівка Люся
З мамою поговорити,
Лащиться: -Моя матусю,
Хоч нам добре удвох жити,
Та пора уже настала
Мене заміж віддавати:
Хочу вийти за Степана –
Ти повинна його знати.
-Це отой, що в магазині
Стоїть в дверях в охороні?
Бачила його я нині,
Не підеш за нього, доню.
В нього батько косоокий,
Баба - дурнувата Настя,
Мати - видра кривобока,
То у кого він удасться?
-Ну пусти мене, мамусю,
Тут же близько, недалечко,-
Обіймає її Люся,-
Заспокой моє сердечко.
Не обманю тебе, люба,
Це швиденько, я клянуся,
Трішечки побуду в шлюбі
І до тебе повернуся.
Що й до чого у заміжжі
Я вже трохи буду знати,
А тоді уже щось путнє
Будем разом вибирати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931634
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
[b]Ю[/b]шку подяк готують по смерті,
[b]В[/b]ишуканих слів брак за життя.
[b]І[/b]нколи носить штани роздерті,
[b]Л[/b]якає перед обрієм відплиття,
[b]Я[/b]к пусто бува у доходів кварті.
[b]Р[/b]адості єлею збляклі співчуття.
ЮВІЛЯР
28 серпня 2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931565
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
Я давнюю любовь укрыла тайною.
Где боль была, остался тонкий лёд.
Она ж не хочет оставаться давнею
Ну хоть во сне,да что-то мне шепнет.
Я давнюю мечту укрыла тайною.
Повесила замок.И без обид.
Она ж не хочет оставаться давнею
И все мне спутать планы норовит.
Я давние стихи укрыла тайною.
Хоть не сожгла, оставив на потом.
Но им не хочется считаться давними-
Все просятся ко мне живым листом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931542
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
/тріолет./
Хоч тридцять літ пройшло відтоді,
Життя не збавило свій темп.
Бабусю, в нашому городі,
Хоч тридцять літ пройшло відтоді
та Ваша жовта вишня родить,
ще й два десятки хризантем.
... Хоч тридцять літ пройшло відтоді.
Життя не збавило свій темп.
У вікнах бачу блиск і подив:
Від Вас чекають ті вістей.
Іду, мов сотні пішоходів,
У вікнах бачу блиск і подив,
Бо нові мешканці в господі,
Там інша дівчинка росте...
... У вікнах бачу блиск і подив
Від Вас чекають ті вістей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931332
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Зігрій мене в осінню ніч
І подаруй своє тепло.
Торкнись устами моїх пліч,
Щоб небо зорями цвіло.
Нехай розкаже Листопад,
Про нашу віддану любов.
Впаде листковий снігопад,
А ми посеред нього знов.
Зігрій мене, прошу, зігрій,
Щоб не торкалися вітри.
Не відбирай завітних мрій,
Ти ніжних слів наговори.
А я до тебе усміхнусь
І тихо так прошепочу.
Кохання досхочу нап'юсь,
В осінню пору дощову.
Зігрій мене своїм теплом,
Від себе більш не відпускай.
Щасливі будемо разо́м,
Коли ми вдвох - то справжній рай.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931241
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021
Відживала квітка своє тепле літо…
В погляді звабливім тихий сум ховавсь…
Ще душа тендітна, сонечком зігріта,
В самім серці ніжно завиток звивавсь…
А під ним зернинку - крихітну дитинку,
Вітерець в колисці трепетно гойдав…
Зронить лебедину хмарка їй сльозинку
Перлами засяє в пелюстках вода.
Ще думки у мріях, як сади в завіях…
Не про вік короткий, паморозь, туман…
А життя - в любові, пахощах, надіях...
На її пелюстках - в сторінках роман.
Там - весняні зливи, птахів переливи,
В пісні, що зродилась серед літніх віт...
Почуттів розливи, щирі, не зрадливі,
Та краса, що тішить й зберігає світ.
І нехай відійде це життя за обрій -
Вихором у пам’ять пахощі прийду́ть ….
Душу залоскочуть… Стане серцю добре...
Спогади-пелюстки в осінь поведуть.
17.11.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931175
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021
У парку блукала… Навмисне губилась в дощі.
Як діти, буває, уся до клітин промокала.
Сміялась до сонця, на зорі вдивлялась вночі.
В опалому листі над ранок щораз засинала.
Руда кучерявенька пані в розкішнім вбранні
красиво ступала у жовтих яскравих панчішках.
В руках парасолька, в зіницях гарячі вогні,
в устах її дихання вітру, грайлива усмішка.
У парку на неї чекав одинокий скрипаль,
всі струни його вібрували для неї в молитві.
Вона танцювала й виводила ніжками «Па»,
із листям кружляла у повному ніжності ритмі.
Я бачила їх… Вони вдвох усміхались дощу.
Я чула, як тихо вона промовляла: «Коханий…»
Як він шепотів: «Я тебе більше не відпущу….»
І як вона ніжно до нього зверталась: «Мій пане…»
Він їй дарував із ранкових туманів вуаль.
Вона йому золотом світ навкруги прикрашала.
Я бачила їх… І я чула, як плакав скрипаль,
коли його осінь під білим покровом зникала.
©Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931005
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
У забаганках осені - туманність:
Кристали льоду, крапельки води.
І сизоликий день в чуттєвих гранях,
І доля зводить нас вряди-годи́.
Любов така буває лиш весною,
І не по вінця - тільки через край.
Скажи, чому туманною сльозою
Окроплений цей невимовний рай?
Розвидниться, а далі що? Безвихідь?
Бо примхи осені не зупинить:
То вітер дмухне вогко, а то - тихо.
Любові краплі ...- це туман щемить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930988
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wQzbLJaZ_sA[/youtube]
Колись у нього був всій дім,
Сім"я була така велика.
Тепер лишився він один,
Життя його тепер безлике.
Зібрав пожитки в стару торбу,
Вони не варті і гроша.
Життя його - одна дорога,
Але душа його втіша.
Ось зараз він прийшов до хати,
Лиш голі стіни, без даху.
І залишилось лиш зітхати,
Все придалось йому страху.
Дістав потерту стару кобзу,
Дарунок батька тих часів,
Почули люди, що поблизу,
Лилася музика і спів.
Юрба зібралась чималенька,
Послухать пісню дивака,
А на лиці сльоза скупенька,
На душі впала чужака.
Притихла навіть дітвора,
На діда мовчки поглядали...
Та день повільно догорав,
Співця з журбою покидали.
Пішов кобзар, залишив жаль,
Життя таке ж несправедливе!
За ним попленталась й печаль,
Така болюча і вразлива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930960
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
[b][i][color="#730991"]Забери від осені мене
Поверни назад в яскраве літо.
Де буяють мальви дивним цвітом
І нехай те щастя не мине.
Відвоюй мене у днів сумних,
Де дощі з небес течуть крізь сито,
І вітри пророче і сердито
Хочуть геть заполонити сни.
Проведи мене в весняний рай
Де роса бринить на буйних травах,
А проміння лагідне й яскраве,
І ріки казковий водограй.
Укради у сходжених доріг,
Їх у мене досі вже чимало,
Хай зневіра не торкнеться жалом,
Не пусти її на мій поріг.
Не віддай мене лихій зимі
Я ще юна у думках і мріях
Хай на скроні вже лягла завія,
Я не згодна жити у пітьмі[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928519
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 14.11.2021
/Секстина./
Маг-віртуоз у чарах, мов купав –
І ткала осінь неземні бажання…
Зойк скрипки розтинав осінній парк,
листки в’юнили жовтими стрижами.
І в сумі вітер вторив у димар:
ніщо людське чужим він не вважав-бо.
Він не вважав… а ті пориви нот –
як листя, що не має більше сили,
Змарніло та розсипалось давно
І тільки в скрипці жалем голосило.
Даремні мрії, осене, стринож:
Залиш хмільні в своїх туманах сивих.
У сивих – тих, що золото вбрання
Імлою, холоднечею притрусять.
Десь там, у них, живе душа моя –
Не вся, звичайно, та вже добрий кусень.
Її давно там спеленала я –
а з скрипалем тепер ми тільки друзі.
І тільки друзі між щасливих пар
Шукають те, що часу не збороти.
Хоч нарізно ідуть в знайомий парк,
та, ніби в листя, падають у ноти,
Під скрипки зойк – для всіх він просто шарм! –
Ридають двоє втомлено-самотніх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930607
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021
Заплітала осінь, заплітала
В білі коси жовті кольори
Заблукало серце, заблукало
Першу зустріч, прошу, повтори
Скільки ще ходити нам по краю,
Скільки ще не звіданих світів
У тобі щоденно відкриваю:
Те що описати бракне слів
Загравала осінь, загравала
З уст кокетки тихо падав лист
Зрозумів і я у чому справа
Ми, на жаль, не ті як і колись
Ми запал з роками розміняли
Вимірені кроки раз по раз
Може не обачливо минали
Недосказаність і скупість фраз
Заховалась осінь, заховалась
Та чи в цьому є твоя вина
Ти ж у мене швидко закохалась
А кохання – це завжди війна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930603
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021
…І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Тарас Шевченко
[youtube]https://youtu.be/5nkgfoaI_rI[/youtube]
[i][b][color="#76077a"]Ідуть вперед пригноблені народи,
звільняючись від утисків і пут,
лупають корінні й м’які породи –
базальт, граніт і кострубатий бут.
А що ж з тобою, ненько Україно,
чому спіткнулась раптом на путі?
Невже ще не настала та година,
щоб відродити барви золоті?..
Згадаймо велетів борні і думки,
і приклади незборності, звитяг.
Вже годі жабам у болоті кумкать –
пішов вперед вкраїнський паротяг!
Й нікОму нас не збити з пантелику –
з дороги правди й волі не звернуть!
Провідники і пращури великі
вказали нам до волі й правди путь…
І хай біснуються вожді імперій,
плюють услід сатрапи наддержав –
настала вже нова, свобідна ера,
плоди її свавілець вже пожав.
Плетуться у хвості цивілізацій
народи, де є кормчими царі:
Азопи і Америки локацій
цькують собак недолюдки-псарі .
А нам, вкраїнцям, будувати хату –
одну з успішніших в ряду держав,
щоб кожному ту насолоду мати,
що ще ніхто в житті свомУ не мав.[/color][/b]
11.11.2021
___________
На світлині автора - один із кадріа акції
"Ні - капітуляції", що мала міце у КИЄВІ
в день Незалежності 24 серпня 2019 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930578
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021
Когда мышата спят в кроватках,
Достав из печек пирожки
Их мамочки бегут в прихватках
На плечи натянув платки.
И босиком по свежим лужам,
Пока луна не в облаках,
Забыв, что не доели ужин
И что прихватки на руках.
Весенний ветер воздух греет
И мышкам хочется опять
Почувствовать душевный трепет
И вальс мышиный станцевать.
Под лунным светом на поляне
Сирень душистая цветёт,
Там кот играет на баяне
И песни о любви поёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930471
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021
І знову дощ, і знов негода.
Намотує лічильник час.
Та не комусь, собі вдогоду
Спинися в літі ще хоч раз.
Щоб мирно так призупинити
Швидкий життєвий марафон.
А день, подрібнений на миті,
Передивився свій щаблон.
Малює дощ на вікнах стрази.
Послухай тихий шум дощу.
Остудить осінь не відразу.
Ще буде сонця досхочу.
Тепла ще буде й насолоди
Золочених осінніх див.
Не переймайся, що негода.
Це серпень спеку покропив.
Притиш ходу і ще відчуєш,
Що так душею молода.
І що усіх скарбів вартує
Твоя притишена хода.
Хтось мудрий вчив: "Спіши повільно!"
Бо не вернути збіглий час.
Минуле стало неподільним.
Майбутнє ще прийде до нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923178
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 10.11.2021
Шлях до моря засипано шклом...
Пальці в капцях бояться бігти.
Черговий алконавт... об чоло
б’є допиту пляшчину... і - в квіти.
Пляж чутно по гучних матюках.
Повороти гниють в сечовинні.
За горбами ледь стримують “Ах”
Якісь пані й панове невинні.
Бігти далі вже нікуди. Тут
Пляж, де дядечко вивалив пузо.
Із води споглядає бруд..
Поспливали померлі медузи...
А природа - як Канни, як Рим!
Як в Туречині - море і гори...
За два дні полюбила я Крим!
І зненавиділа так скоро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262850
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 09.11.2021
Твої слова мовчать в мені,
Настояні в осінні дні
У листопадному вині -
Такі натхненні та хмільні -
Солодять душу, осяйні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930394
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Мені ночами літо сниться, пахучі трави у лугах,
Воно із сонцем веселиться і потопає у квітках.
Дзвінкі потоки рік, озера і гір висока далечінь,
Воно мені дарує крила і кличе неба голубінь.
Я так люблю пахуче літо і сонця променів тепло,
А ще коли росою вмите і заціловане воно.
Коли щебечуть птахи дзвінко, бджолиний хор співа пісень,
Там рудохвоста скаче білка, посе́ред паркових алей.
Почули б ви, як грають грози, на інструментах зразу всіх,
І витирає вітер сльози, а дощ комусь змиває гріх.
Мені ночами сниться літо, хоч за вікном уже зима,
Накрила землю білим цвітом, за руку сон мене трима...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930363
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Осенний в парке нынче день...
Безмолвное затишье...
Бреду тропинкой старых сцен...
- Здесь к прошлому я ближе!..
Здесь милый был рассказчиком...
Судьбой тот миг пролистан...
А вместо нас на лавочке –
сухой кленовый листик...
Любви горячей здесь огонь
зажегся средь прогулок!..
- Впервые здесь моя ладонь
его щеки коснулась...
Бреду одна средь тишины...
Шаль памяти – утеха...
Сюжеты здесь сохранены
и ласковых слов эхо...
Душа напьется желтизны...
шуршаний под ногами...
- Я там... где раньше были мы!..
И было счастье с нами...
9.11.2021 г.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930372
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Що в тобі, мово? І звідки
Барви взяла ти оці?
В юної панни-лебідки
Серед густих чебреців?
Ллєшся, і ніжиш, і гладиш,
Піснею рвеш в голубінь.
Звідки взялися принади
Й чари – в звичайній тобі?
Лине розкотисто, лунко
Слово духмяно-хмільне –
Ти, мабуть, Мавка-чаклунка,
що зчарувала мене?
Навіть в журбі журавлиній
Слово сказав – обійняв.
Вся Україна в людині –
В звуках, як спів солов’я…
Сонячна і веселкова,
Мудрий зв’язок поколінь.
В серці навік колискова –
Світ би без неї змалів.
Мово! Ти – мама й кохана,
Донька чи син, побратим,
Сонечко! Річка! Каштани!
Все найдорожче – це ти…
Мовить нам серце поета –
Сльози біжать по щоці.
Рідна, скажи мені, де ти
Барви взяла всі оці?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930362
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Я тебе чекаю, як зоря,
Місяця галантного із неба,
Мов дощу так висохша земля
І думки і близькі, і далекі
Я тебе чекаю, як трава,
Щоб тихенько ніжно пригорнутись,
Мов ранкова трепетна роса,
Утонути в ній та вмить забутись
Як чарівна квітка у саду
Та чекає милий промінь сонця,
Мов чудове літо у вінку,
Ніжно, заглядаючи в віконце
Я чекаю так, як ще ніхто,
Не чекав тебе у цілім світі,
Ніби квітка з'єднана з листком,
Що мрійливо бавиться у квіті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930337
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Стиглою грушею висохлі трави,
Хитро, по-лисячі, трішки лукаво.
Любить гуляти в червонім плащі,
Зазолотила дерева й кущі.
Модниця ця дуже довго вбиралась.
В різнії сукні барвисті вдягалась.
Коси плела, на вітри розпускала,
І чобітки нові, стильні придбала.
Потім блукала, співала, сміялась.
Барви змарніли: вона розридалась.
Тож не дивуйтесь, коли йдуть дощі,
Осінь сумує в червонім плащі.
Дякую за натхнення Ніні Незламній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930330
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Туди не дійти, де не втримають ноги!
Зачинені двері — забутий рояль.
Тернові стежки на оббиті пороги,
Закутані квіти у чорну вуаль.
Стоять темні тіні, схилились од віку,
У брамі чавунній палає вогнем…
Не впустить провидець старого каліку,
Він теж божевільний й махає мечем.
А муза втомилась, лежить на узбіччі,
Така синьоока, голодна, худа…
Пройшло позаочі величне сторіччя,
Колись загубилось та й досі — нема.
Вблагаєш — вблагай, голоси та вимолюй,
Ставай на коліна та милість проси!
Та все ж, не кляни та не шкірся на долю,
Свій дух підійми та й надалі неси!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930290
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 08.11.2021
Покликала осінь в дорогу,
Складаю у торбу роки.
Всі статки збираю убогі,
Знов плачуть від суму свічки.
Від ноші зігнулись рамена,
А треба, а треба іти.
Стезя вкрита листям із клена.
Заради якоїсь мети
Покликала осінь в дорогу.
Приймаю її вічний зов.
Вклоняюся рідним порогам –
На весну повернуся знов.
Із першою брунькою віршів
Прийду, щоб розцвів справжній сад.
Я вийду з зимової тиші
З намистом пташиних рулад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930287
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 08.11.2021
Поміж хмар ясніє просинь…
Сонце… злата не шкодує
В черевичках, модних осінь
Листям… місточки будує
Нині нічка просльозилась
Жовті фарби посіріли
Тож водою земля вмилась
Де –не-де краплі яскріли
Як розсипане намисто
Й мерехтіли веселково
На калині, урочисто
Кегли сяють світанково
Он синичка, вже на гілці
Ціт-те-те- мов привіталась
До заблудшої мокриці
Й веселенько розгойдалась
Хоч і вогко й холодненько
Та втіша сонячна днина
Іще ж сонце, височенько
Тож погріюся, я нині
06.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930081
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021
Чому плачеш, осене?.. Золота нема?
Цвіт зів’яв і близько вже холодна зима?
Чому плачеш? Бабине літо відцвіло?
Понесли на крилечках журавлі тепло?
Непомітно сплинули золотаві дні…
Не плач… Гріють серденько спогади ясні.
Ти ж цвіла жоржинами й чорнобривців цвіт
силоньки додасть ще всім на багато літ.
Бачу твою усмішку… втіха неспроста.
Квітнуть хризантемами вже й мої літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930076
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021
Как-то навеяло… летним вечером
Она спешила, была мной замечена
Вдруг вдохновением увенчана…
Словно под музыку, родился стих...
*
Звонкий звук…. разносился вокруг
Каблучки…. по асфальту стук - стук
А по клумбам, под солнцем цветы
Я спешу, знаю ждешь, меня ты
*
Как всегда, назовёшь кокеткой
А мне кажется, сладкой конфеткой
Ведь когда, это часто слышу
На мгновенье, свой нрав возвышу
*
Я тороплюсь, вновь в синем платье
Браслета блески на запястье
Что подарил, в тот летний вечер
В любви поклялся, рад был встрече
*
А звёзды в небе, словно свечи
Уж нежность рук, приняли плечи
Под светом, сиянием лунным
Так сладки, наши поцелуи
*
Ловили… запахи жасмина
И звезды, слились воедино
Развеялся… туман сомнений
Ведь был, наш вечер откровений
*
Звонкий звук…. разносился вокруг
Каблучки…. по асфальту стук - стук
А по клумбам, под солнцем цветы
Тороплюсь, милый ждешь, меня ты...
05.07.2021г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929999
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 05.11.2021
Цей тихий листопад так непомітно
Ввійшов у ночі і світанки пурпурові.
Хмарин пливуть фантазії тендітні,
А я купаюся росинкою в любові.
Хоч лист злітає, у душі - барвисто.
Цей тихий листопад умовностей не має.
І воля почуттям, вогнів намисто.
В мозаїці земній строката тепла гама.
Сумісність душ у тиші листопада,
Коли оголеність дерев - не серця пустка.
Осіння благодатна серенада
Із романтично-пізнім , щедрим смаком мусту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929920
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 04.11.2021
Ворожить осінь на вітрах -
Тремтить, немов билинка.
У Ваших я тону очах
І тану, як сніжинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929699
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021
Тебе я розбудила ніжним подихом,
Торкнула так чарівністю вуста
І осяйнула тихим милим дотиком,
Як ніби посміхнулася весна
Чарівно привіталася із долями,
Війнула ароматами квіток
І романтично, наче з неба зорями
Схилила дивовижністю думок
Тебе я розбудила, хоч й вагалася
І місяць вже освічував поріг,
Тобі весною ніжно посміхалася
З таких далеких і близьких доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929677
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ktfm3-hQ_z8[/youtube]
Не покидай свій рідний край,
Як важко не було б тобі.
Немає кращого, це знай,
Його кидають лиш слабі.
Не взнаєш ти на чужині
Того, що дома покидаєш,
Бо ви для всіх отам чужі,
Радій тому, що дома маєш.
Там гроші виплакані слізьми,
Думки у край свій повертають.
І не щасливий ти грішми,
Душевним сумом огортають.
Спішіть додому, до сім"ї,
Батьків не кидайте старих.
Дітей жалійте ще малих,
Вони без матері - це гріх.
Поки ви там, вони ростуть,
Виходять вас все виглядати.
Так швидко роки і дні стечуть,
Діти самі і пустка в хаті.
Роки назад не повернеш,
Нікого гроші не врятують,
Дітей своїх не пригорнеш,
Послухай серце, що диктує.
Нема сумнішої печалі,
Як сум за рідним, милим краєм.
Це кажуть ті, що там бували,
І гіркі сльози витирали...
Та час пройде, не зупинити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929622
дата надходження 01.11.2021
дата закладки 01.11.2021
Екскурс по сумісних альманахах видавництва «Лілія» , «Так ніхто не кохав...»
В січні 2019 року одержала запрошення з видавництва « Лілія» :
Всім нам знайоме це почуття: коли перехоплює подих, уповільнюється дихання, “мурашки біжать” по шкірі, прискорюється серцебиття. Це неймовірне магічне почуття – кохання. І всі відкривали його для себе по-своєму. Звичайно, що творчі люди найбільше надихаються саме цим почуттям, адже воно віками окриляло: художників, співаків, письменників, полководців, царів, та й звичайних людей на неймовірні вчинки, призводило цілі нації до занепаду або розквіту. Віримо, що у кожному авторові кохання зачіпало найпотаємніші чуттєві струни душі, що змушувало виливати свої емоції на папір. Знаємо, що у багатьох постійно поповнюється творчий доробок на дану тематику, тому вирішили за доцільне реалізувати тематичний літературний проект.
Запрошуємо Вас взяти участь у новому літературному альманасі «Так ніхто не кохав…», присвяченому поняттям кохання, відносин між людьми, розлуки, зради, прощення, дню Св. Валентина та ін.
До цього альманаху ввійшли також мої роздуми:
Тамара Швець м. Дніпро
Жінка -творіння Творця,досконалого і вищого Митця,
Рисами наділив її такими, задум цей слід зрозуміти,
Щоб життя на Землі процвітало, щасливо дорослі і діти жили...
Чоловіки – це мужність, сила і відвага,
Щоб на Землі був мир і спокій, головна їх роль...
Якщо ці ролі не ганьбити, не рватись до багатства, і сумнівних утіх,
Гармонічно жити в мирі, природу і людей навколо цінувати, поважати,
Багато кращим стане все, що бачить зір...
Доросле покоління, передасть наступним,той приклад – кращий всяких слів, законів,
Що є хороше, а що ні, чого слід уникати, чого не слід робити..4.03.18 10.40
О, женщина, ты совершенство,
Природой в дар тебе дано,
Рожать дитя, и не одно,
Ты стимул в жизни для мужчин,
Не нужно им других причин,
Чтобы в полет всегда стремится,
И чести, славы им добиться…
Так грациозна, так красива,
По жизни ты идешь как диво,
Блаженство , радость излучая,
Всегда уверенно шагая,
Желаешь сделать мир добрей,
Создать уют и воспитать детей… 2009
Родные, милые мужчины
Сказать сегодня вам хотим мы
Что все, что все, что делаем – для вас
Вчера, и раньше ,и сейчас
Ваш взгляд серьезный вдохновляет
И каждая об этом знает
Прическа, форма и наряд
Для вас, как будто, на парад
Улыбка ваша, как магнит
Не раз нам сердце теребит
Характер твердый и умелый
И как всегда, довольно смелый
Как ваше твердое плечо
Под стать, всегда оно прочно
Помочь вы рады нам всегда
Вам честь поэтому, хвала
Мужчины рядом – нам надежно
И жить уверенно нам можно… Февраль 2009
Мужчина, муж, мой идеал,
Не зря любовь завоевал,
За годы все прошли с тобой,
Что предназначено судьбой,
Был Север Крайний и тайга,
В вагончике прошли года,
Детей растили мы в заботе,
Учили правде и работе ,
Для книг мы денег не жалели,
Чтоб многое узнать успели.
Твой разум, твой авторитет,
По жизни пишет свой портрет,
И глядя на тебя, всегда,
Надежно чувствуешь себя …2009
Мужчины правы, когда себя жалеют,
Ведь есть кому заботиться о них, в детстве – мать дитя лелеет,
Подрастут – подруг заводят,женятся – жена у ног.
Мужчины правы,выделяя свою роль,
Но не всегда, конечно, это совпадает,
Хорошо, если добытчик в семье он.
Бывает чаще, жена на себя взвалит ношу
Добытчицы, хозяйки, няньки и жены,
Несет по жизни,стараясь оправдать,
Выбиваясь со всех сил.
Мужчины правы, отдыхая,
Читая книги, повышая интеллект,
Женщины, все чаще, на кухне – возле плитки,
Готовя борщ, второе и десерт.
Мужчины правы, когда семья на первом месте,
Жену, детей заботой окружают,
Согласие и счастье есть в таком семействе
Сохраняется, передается детям, внукам на долгие года… 27.06.17(написаны в больнице)
Женщины не ошибаются, когда влюбляются,
И выбирают себе друга на всю жизнь…
Женщины не ошибаются профессию выбирая,
Она ведь кормит их всю жизнь…
Женщины не ошибаются подругами себя окружая,
Дорожат, стараются эту дружбу сохранить…
Женщины не ошибаются, детей рожая,
Воспитывая и оберегая их всю жизнь…
Женщины не ошибаются, когда поют от счастья,
Если, конечно, оно досталось им… 28.06.17 (написаны в больнице)
Что может женщина, не счесть,
Природа главную ей роль дала,
Материнством наделила,
Родить и воспитать детей,
Свое тепло и душу в них вложить,
Чтобы потом гордиться ими...18.06.17(написаны в больнице)
В весенний, ласковый денек,
Слова для женщин, с песен взяты,
Мужчинам, даже невдомек,
Насколько женщины богаты,
Богаты женскою судьбой,
Быть мамой, бабушкой, сестрой,
Хранить очаг в семье своей,
Душой заботиться о ней…
Красивы, ласковы, умелы,
Их совершенству нет предела,
Мужчин вокруг зачаровали,
Свои улыбки всем раздали…Март 2009
Цветы жизни – дети, внуки,
Мы их рожаем и растим,
Душой своей и сердцем их любим и жалеем,
И постоянно думаем, заботимся о них,
И то, что мы в них вложим,
Положит отпечаток и на нашу жизнь…
Как Андерсен сказал, что нужно нам для жизни,
Солнце, свобода и маленький цветок,
Над которым мы свою голову склоняем,
Любуемся, ухаживаем, бережем…19.06.17 ( написаны в больнице)
Грустить не надо, жизнь прекрасна и каждый день в подарок дан
Грустить не надо, время ценность, которое не восполняется ничем
Грустить не надо, это тормозит движение вперед к успеху, к цели
Грустить не надо, музыка звучит, это импульс для новых дел,свершений
Грустить не надо, улыбнись, твою улыбку заметят и оценят
Грустить не надо, оглянись, о ткрыто поле знаний, увлечений
Грустить не надо, позвони, поддержи других, чем можешь
Грустить не надо, творчеством займись, время не останется для грусти… 24.06.17 (написаны в больнице)
Тепло души рождает позитив,
Тихая мелодия звучит,
Кто рядом, этот чувствует мотив,
Хочет тоже нам тепло свое отдать.
Тепло души –результат внутренней борьбы и силы.
Бальзам и елексир для окружающего мира.
Тепло души –суметь нам сохранить,
Отдать родным и близким,
Наполнить им свой внутренний кувшин 6.07.17(написаны в больнице)
Гармония в душе это покой, уверенность и наслажденье
Открывается простор для новых дел, свершений
Гармония в душе, когда ты счастлив, с любовью смотришь
На людей и отдаешь свое тепло
Гармония в душе, когда здоров, чувствуешь себя моложе
Гармония в душе, когда любуешься природой, восходом солнца,закатом дня
Гармония в душе, когда любимая работа и с пользой время отдаешь
Гармония в душе, бальзам который, ничем другим ты не заменишь… 21.06.17(написаны в больнице)
Притяжение взглядов, душ и сердец,
Каждый в поиске себе подобных,
Родственных ждет понимание,
У других возникает вражда…
Притяжение земли так сильно,
Впитывает в себя тепло и доброту,
Наше настроение на нее влияет,
Урожай от этого зависит…
Притяжение небесной глади.
Завораживает взгляд,
Оптимисты смотрят в небо и мечтают,
Другие только ноют,всех ругают,
Угрюмо смотрят вниз…14.05.17 (написаны в больнице)
Приветствую Новый день, улыбаюсь,
Солнышко встречаю, лицом к нему тянусь.
Надеюсь и мечтаю, что сделать в этот день смогу,
Ведь многое можно успеть, нужно только сильно захотеть.
Приветствую Новый день, вчерашнюю грусть, обиды уйму
Я снова – мечтаю, я снова живу
Каждую минуту с пользой проведу многое уже умею,другому научусь.
Приветствую Новый день и открываю дверь в волшебную страну,
С возможностями без потерь,где могут любить,помочь и ценить,
Счастливою сделать, Звезду свою открыть…25.06.17(написаны в больнице)
Мир прекрасен, улыбнись,своей улыбкой озари,тех, кто рядом и вокруг…
Солнышко взойдет,тучи разойдутся,,все вам улыбнутся…
Мир прекрасен,присмотрись, в колорите все,
Серость от себя гони,больше смотри ввысь…
Облака плывут,как корабли в море,в ечером луна взойдет,звезды засияют…
Мир прекрасен, помечтай,планы ты построй,
Друзей хороших пригласи в свой дом…
Травы зеленеют,все вокруг в цвету,земля нам дарит щедрые плоды…
Мир прекрасен, открывай для себя другие страны,
Путешествуй, отдыхай, буль активной самой…
Небо так бескрайне,просто загляденье,Вселенная дает нам все,
Возможности - безмерны…18.06.17( написаны в больнице)
Я жизнь люблю, и каждый день я наслаждаюсь,
Восходом солнца восхищаюсь,классическую музыку я слушаю в тиши,
И что-то новое себе я открываю,пишу стихи и планы, и мечтаю,
И каждый человек мне интересен,так как он знает то, чего не знаю я…
Когда душа спокойна и поет, на подоконник голуби садятся,
Ведут свой птичий разговор, и все понятно, что мы не одни,
Даже птицы понимают наши мысли и дела,
Позитив к нам тянет все живое… и это нужно помнить, каждый миг,
И даже в мыслях, не желать другим плохого,
Так как все возвращается к тебе…
Я жизнь люблю - какой в ней колорит,она многообразна и прекрасна,
Если Всевышний здесь нас поселил…
Утро, день и вечер кажется обычным,
Только детали каждый час от нас зависят,
Как мы построим день, какие нас займут дела, возможностей не счесть,
Свои способности нужно лишь учесть…
Занимайся тем, что хочешь, можешь, в гармонии с собой и окружением живи…18.06.17 ( написаны в больнице)
Наслажденье мечтать кто может здесь поспорить
Не ныть , не плакать , не страдать стремиться быть свободным
И чаще всматриваться ввысь, восходом солнца любоваться
Природу и людей любить и чаще ими восхищаться
Наслаждение мечтать чувствовать пульс жизни
Строить планы, создавать, изучать науки, открывать свои таланты
В общем жить в гармонии без скуки
Наслаждение мечтать это вдохновляет
Утром хочется вставать, просыпаться рано
Целый день не унывать, сколько дел ведь надо сделать
Вечером взглянуть на звезды, отыскать свою
Ей поведать все секреты, вместе помечтать
Наслаждение мечтать утром, днем и ночью
Жить красиво, многолико с оптимизмом
Бороться с слабостью своей и стараться побеждать
Интересным делом заниматься, милосердным, добрым быть
И такими же людьми стараться окружать
Наслаждение мечтать это так не просто,
Видеть все в красивом цвете, серость как бы и не замечать,
Лучше чувствовать себя ребенком, и наивно все мечтать, мечтать
Это даст заряд для новых и хороших дел, главное ты в это прежде сам и
Без сомнения, поверь… 20.06.17( написаны в больнице)
Радуюсь жизни, по другому не могу
Полноценной жизнью я живу
Радуюсь жизни, с восходом солнца Новому дню, удачу ловлю
Радуюсь жизни, как малый ребенок, не глядя на возраст и седину
Радуюсь жизни, я улыбаюсь, хотя болею, ходить не могу
Только так поддержать себя я смогу
Радуюсь жизни и восхищаюсь, слушаю музыку, со всеми дружу
24.06.17( написаны в больнице)
Рассвет встречая с наслажденьем, и так легко мне на душе
Рассвет встречаю с удивленьем, как я могла вчера грустить
Рассвет встречаю и надеюсь, что жизнь моя изменит курс,
Печаль и грусть переболеют, снова улыбнусь… 25.06.17(написаны в больнице)
Душа поет, когда ты счастлив, когда ты дышишь полной грудью
Душа поет когда восходит солнце, утро открывает Новый день
Душа поет, когда ты любишь тех кто живет с тобою рядом
Душа поет, когда ты знаешь, что можешь делать что умеешь
Получая удовольствия от этого труда
Душа поет, когда любимый муж, дети, внуки рядом
Чувствуешь вниманье и заботу их
Душа поет, когда увидишь месяц, сиянье звезд, бескрайний небосвод
Душа поет, когда видишь улыбки на лицах тех, кто окружает
Душа поет, когда друзья приходят в дом или звонят
Без фальши, искренне и с интересом
Душа поет, когда успешен ты и те, кто с тобой рядом
Тогда и зависть не придет на твой порог
Душа поет, когда ты полон сил творить, мечтать и восхищаться
Душа поет, когда ты открываешь мир, узнаешь то, чего не знал раньше
Душа поет всегда на позитив, на все хорошое и доброе что окружает,
Душа поет, когда ты слышишь звонкий смех детей, людей счастливых
И думаешь тогда, как мир вокруг прекрасен… 21.06.17(написаны в больнице)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929593
дата надходження 01.11.2021
дата закладки 01.11.2021
У саду вишневім загубилась осінь,
Відшукать чарівну я не можу й досі,
Загляну в гайочок, може там притихла
Де стоїть калина ще зовсім не стигла
Але там немає, лиш її слідочки,
Де встеляла листям ніжно килимочки,
Тож пройдусь по стежці у лісок-заграву,
Може відшукаю осені появу
Ось уже лісочок, дивина-поляна,
Поряд ще струмочок виграє сопрано
І вже бачу пані, тихо так здригнулась,
Глянула у вічі. ніжно посміхнулась
І тепер в обіймах милі дві панянки,
Зустрічаєм разом дивовижні ранки,
Я дарую мову, чарівні рядочки,
А вона із листя стелить килимочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929592
дата надходження 01.11.2021
дата закладки 01.11.2021
У ви́рій відлетіли журавлі,
А з ними ра́зом - теплі дні яскраві !
Дере́ва го́лі, у туманній млі ...
Іскри́ться па́морозь вдосві́т на тра́вах !
Гаря́чі фа́рби зга́сли ... Ген в далі́
Похму́ра ски́рда, по́серед ріллі ...
В розо́рах свіжий мокрий сніг білі́є
Та ла́тка поля зо́рана чорні́є ...
Ген-ге́н за полем сірий, мокрий ліс,
Крає́чок со́нця із-за хмар видні́є ...
Осіннє сонце ... Сві́тить, та не гріє ...
А вітер зно́ву дощ до нас прині́с !
Холодний дощ ... Над нами десь завис
І, наче ма́ком, ле́две-ле́две сіє ...
Дріма́є я́блунька, про ве́сну мріє,
Намо́клі яблука колише на гіллі́ ...
Колю́чий вітер ... Кру́тить, шалені́є,
Заме́рзлі кві́ти хи́лить до землі́ !
Чуть-чу́ть сніжи́ть, та скоро захурде́лить
І білий са́ван зи́монька посте́лить !
А по́ки - сля́коть хлю́па під ногами ...
І осінь плаче зи́мними сльоза́ми !
Воло́гий холод ла́пає за плечі,
За шию кра́плі почали́ стіка́ти ...
Б'ють дрижаки́ ! Пора́ тіка́ти
У теплу хату ... Всістись коло пе́чі,
І ба́ять добрі ка́зочки малечі ...
А осінь - у віко́нце, спогляда́ти !
05.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929376
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
/терцина./
Мово українська, солоде дитинства!
Промовляєш серцем в маминих устах,
Жебониш джерельно, милозвучно й чисто.
Лебедить молитва щира та проста:
Від дурного ока та лихого слова,
Наймиліші звуки чую крізь літа.
О, премудра нене! Згадую я знову:
- Розкидатись словом, доню, ти не смій!
Зрониш слово – думай, слово – не полова…
Карбувала розум із дитинства мій
Мудрість покоління, що зрікала мати,
І лягала в серце літеплом з-під вій.
- Будуть поряд, мила, різне ґерґотати :
Лаятися, кпити, драти язика –
Не неси сміття те до своєї хати…
Глянь, яка співуча, красна, гомінка
Українська мова – рідна, найсвятіша,
У житті хай буде замість маяка.
Фарб рясну палітру вислови у віршах,
Обійди балачку – ту, що ріже слух,
Намагайся словом запалити інших.
В мові – зміст народу і родинний дух,
Надбання коштовне, досвіду скарбниця,
Голос Кобзаревий, він – крізь час не вщух!
Змовкне на пів слові, хто духовно ниций,
Хто двох слів не зв’яже – набереться знань,
Не зміліє мудра, дорога криниця.
Будуть дивувати м’якістю звучань
Древнього фольклору чарівні глибини,
Колорит якого – мов дзвінкий ручай.
Пройде ніч над нами темна, горобина,
До гнізда повернуть діти з чужини –
Променем маяк їм завжди з України.
І уже не буде мору та війни,
Заведуть веснянку річка, степ і гори –
Справді, як за радістю скучили вони!
...Чуєте? Вкраїна з гідністю говорить
Музикою слова мам і татусів.
І стоїть за рідне захисник суворий,
Він – недремне око пращурів усіх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929335
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021
Слова, як листя зірване із гі́лля
Розніс безжально вітер навсебіч.
В полоні осені усе привілля,
Туманний подих, журавлиний клич.
Дощу безбарвний накрапає бісер,
Дрібний цокоче, мов слова, слова...
Не гасне жовте полум'я узбіччя:
Кущі, дерева вбрані і трава.
Нічого не лишилось, тільки осінь
Стирає, ніби губкою, слова.
Мінливості царина і без лоску,
Як ніч міняє день, не спить сова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929208
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
У переході музика звучала
Журливі ноти, як осіння днина
Сидів безногий, душенька кричала
О, скільки бід на тебе є людино!
А скрипка грала - ніби плач дитини
То завивала, як вовк одинокий
Душа у відчаї, як сиротина
О скажи Боже, чом світ такий жорстокий?
По сходах, летить листя ніби в прірву
З ним вітер грає, то здійме й знов кида
Не може, протистояти лукавству
В життя зневіра, ніби в серці кинджал
Війна позаду…За що боровся я?
І тягне руку, дайте хоч копійку
А шурхіт листя- тихий шепіт здаля
Кому тепер, потрібен… ти братику?
Смичок здригався, тремтіли сльозини
Знов спомин, серце крає про вояків
Бліндаж бомбили майже щогодини
Жалів, навіщо єдиний уцілів ?
Всі перехожі кудись поспішали
Хтось посміхався, є й в чорній хустині
Скорботний звук, час від часу вривався
Ковід по світу, бешкетує нині..
О,скільки бід на тебе є людино!
28.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929202
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
Зажурилась мама нині:
-Нема, доню, нам добра!
Дорікала Василині:
-Уже дівка ти стара.
І зітхаю я, і плачу,
Ох, думки тяжкі мої…
Я вже виходу не бачу,
Так і будеш без сім’ї?
Я б і зятя шанувала,
Був би він мені, як син,
І онуків доглядала б,
Коли в яслах карантин.
-Старомодна ти, матусю,
Ширше подивись на світ,
Я гуляю й не печуся,
Що минуло тридцять літ.
І твої прохання марні –
Жити чесно, не гулять,
Ці дівки - старі й негарні
Зараз всі міняють стать.
Швидко зміниться картина:
Там не буде вже проблем,
Коли стану з Василини
Бравим хлопцем Василем.
Будеш ти тоді багата
І щаслива на виду,
Невісток тобі я в хату
Скільки хочеш приведу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929178
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
Я тебе забути не змогла,
Хоч роки так швидко пролетіли.
Почуття морозила зима,
А вони все душу мою гріли.
Я тебе забути не змогла,
Не забула очі волошкові.
В тебе, я закохана була,
Лише не купалася в любові.
Я тебе забути не змогла,
Як тільки в житті не намагалась.
Із під ніг тікала десь земля,
Коли на стежині зустрічалась.
Я тебе забути не змогла,
Ти пробач, пробач мені коханий.
Все життя весна в душі цвіла,
Лікувала біль мені і рани.
І любов, що в серденьку цвіла,
Своїм поцілунком доторкалась.
Я тебе забути не змогла,
Вірна почуттям своїм осталась.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929084
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 27.10.2021
І прорости,
вчепитися корінням,
Як тільки сила, - ми такі земні...
Твоїм творінням бути - вже везіння,
Твоє ж везіння, Боже, - у мені.
І прорости.
Цвісти, не відболіти
самій собі, не знидіти комусь.
Везіння, часом, - вміти полетіти,
Думками вгору.
Тихо озирнусь,
А там роки-роки...
і за роками
Видніє світло вічної мети.
В життя вчепися впевнено руками
І прорости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929111
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 27.10.2021
Я пишаюсь, що ти – моя мова,
Хоч і ціляться в тебе людці.
Ти – матусі свята колискова,
До вкраїнського раю східці.
Я пишаюсь, що ти – моя мова,
Хліб, вода і освячена сіль,
Білолиця моя й чорноброва,
Ти – з любистку цілющий купіль.
Я пишаюсь, що ти – моя мова,
Ти – мій меч, ти – мій щит і броня,
П’ю напій життєдайного слова,
Сію поле із твоїх зернят.
Я пишаюсь, що ти – моя мова
Вийшла з лона минулих віків
Як держави моєї основа,
Й вища ти від усіх язиків.
Я пишаюсь, що ти – моя мова,
Всім нащадкам моїм – ніжний квіт,
Ти така, мов святкова обнова –
Прикрашаєш собою весь світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894446
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 27.10.2021
Це – справжній бій, не з розповіді знаю,
Коли живеш, але напівживеш.
Коли слова у душу залітають –
І ти долаєш гострі грані меж.
Не день, не два дивилась в очі Лесі,
Як та сльоза на кінчику пера.
Я сповідалась часто поетесі:
Ні тут, ні там мені ще – не пора.
Десь верби-Мавки плакали про весну,
Я скаменіла від болючих фраз.
«Я ще жива, я встану, я воскресну», –
Прошепотіла мантру чи наказ.
Я – українка, виграю цю битву,
Хоча болить, і вже воно – моє.
Читаю вірш, цю Лесину молитву,
Вона мені зламатись не дає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906050
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 27.10.2021
Тобою вранці розмовляє місто,
Тобою ночі вражено мовчать,
Шепоче теж тобою в парку листя,
Тобою хмари в безвітрів'ї сплять.
Тобою гріє дуже щиро сонце,
Про тебе пташка в небесах кричить,
Не посмутніло вранішнє віконце,
І вечір теж тобою тихо снить ...
Я за тобою може й не встигаю,
Така швидка, мрійлива і близька,
Буває, бачу лиш пташину зграю,
І десь на мить одну твоя рука ...
Про тебе ввечір шепотіння клавіш,
І саксофон про тебе одізвавсь,
Ну де ж таку між квітів тих поставиш,
Я й не помітив, день новий почавсь ...
Несеться світ та й сам не зна навіщо.
Засмутиться. Так сталось. Не туди.
А потім раптом дощ чужий вперіщить.
І змиє всі твої й її сліди ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916925
дата надходження 15.06.2021
дата закладки 16.10.2021
Час-меломан крутить вічну шарманку --
Неблагозвучно хриплять голоси.
Вітер за вітром ганяються зранку,
Ніби розлючені бійкою пси.
З жаху дерева згинаються луком,
Та не у всіх є той хист до гнуття.
В кого нема його -- падають з грюком,
Так і не змігши зігнути хребта...
Дощ як вперіще в обличчя із градом --
Очі закриєш, сховаєш лице. . .
І поводир твій щось в тебе вже краде,
Знає -- нічого не буде за це. . .
Зливи потужні знущаються зранку,
Трощуть вітри навіть справні тини. . .
Де відшукати таку колисанку
Щоб повщухали, нарешті, вони? ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880947
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 14.10.2021
Мов гарба з гарбузами по бруку,
Безугавно гримить над селом,
Лиже пес мені злякано руку
Червонющим своїм язиком.
Спалахнуло пів неба -- і тихо,
А за мить тарарахнуло так,
Що земля застогнала на лихо --
Грішні душі обнишпорив страх.
То гарба та, утративши гальма,
Висікаючи іскор снопи,
Шандарахнула в скелю захмарну,
Твердь небесну струснувши таки.
Розкотились дива гарбузові,
Розбивались на друзки дрібні
І цілющі їх соки озонні
Спрагло пили простори земні.
Пес тулився, мабуть,з переляку,
Своїм носом торкався лиця.
Я сприймав, розумів це, як дяку,
І споріднено бились серця.
Дуже гарно що скінчилось гарно!
Певно, Бог поки милує нас.
Доброта твоя, Боже, безкрайня.
Дай рабам твоїм ще один шанс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921600
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 14.10.2021
Оце так осінь! Мов копчена риба,
Обвітрює завзято разом з пивом.
От-от дощі знесуть мою садибу...
Калинове намисто просто диво.
Буває у дощах єство своє ховає --
Таке спокусливе,таке звабливе...
І хай собі. В печі вогонь палає
І все єство мурличе:"Я щасливий".
А на столі шматок добрячий сала
І, мов сльоза, карафка самогону.
Все натуральна українська страва
Без всяких там шарлоток з-за кордону.
До біса все -- глінтвейн, отруйні суші!
Цибулька ближче з часничком у парі.
Немов павук, облутав грішні душі --
Надійно діють вишукані чари.
А ще гармонь співуча на додачу,
Вареничків гарячих півмакітри.
І хай та осінь вірусами плаче --
Все по цимбалах -- є ще більше літра!
Джерело натхнення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926059
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926459
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 13.10.2021
ПРИТЧА ПРО ПРАВДУ
Людям в двері стукала правда —
Непричесана, непроста.
І не скажеш, що їй були раді
І у селах, і у містах.
Ну хіба ж то таку чекали?
Кому правда здалась така —
Не улеслива, не ласкава,
Незручна та на смак гірка...
І манери у правди “ грубі ”,
І одягнена “ не в сезон “.
Ставить правда питання руба —
В такій правді який резон?
Негнучка та ще й ріже вуха
Той її викривальний тон…
Народ правду уважно слухав,
А за мить… закатав в бетон.
© Володимир Присяжнюк
29.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927845
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 13.10.2021
Все минуло між нами, як осінь оця проминає,
Я давно вже забула твій погляд і твій силует.
Нещасливий лиш той, хто кохання ніколи не взнає,
Найбагатший лиш той, хто любові складає сонет.
Хай слова ці, тобі чи комусь, — за однаковим змістом,
Я любила цей світ і всім серцем люблю, що тут є.
А сьогодні вже осінь підкралась, кружляє над містом
Листопадова жінка — з любові, любов віддає.
Є призначення — жити… і хай в гороскопі — мудріші,
Прогнозують про мене… Я знаю, любов — понад все!
Все життя я пройду, залишивши сліди, — мої вíрші,
На золóченім листі, що осінь по світу несе.
Хай слова ці, тобі чи комусь, — за однаковим змістом,
Я любила цей світ і всім серцем люблю, що тут є.
А сьогодні вже осінь підкралась, кружляє над містом
Листопадова жінка — з любові, любов віддає.
[youtube]https://youtu.be/5swPZYLD4CM[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927718
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Стояла осінь вся в сльозах і горі,
А поруч мати сива як зима,
Був син у неньки, а тепер нема,
Сльозами-листям плачуть осокори.
Схилився тато, наче дуб в скорботі,
На плечі камінь ліг - душа болить,
З неба дощі як сльози - не спинить,
І шепіт вітру на тужливій ноті.
Сумне весілля в сина для родини,
Тут варта з друзів сумно так стоїть,
Життя війна забрала в одну мить,
Батьків осиротила й Україну.
Їх Син-Герой, а був лише солдатом,
Він боронив цю землю - рідний край,
"Ти нас не кидай, синку, зачекай!
Хоч лебедем прилинь!" - благає мати.
Плакала-билась об труну земля,
Падали сльози мамині додолу,
В небо здіймався шепіт осокорів,
Героям Слава! - ніби, промовляв.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927649
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 11.10.2021
Ти у снах моїх завжди
Закохана, щаслива...
"Я люблю тебе...А ти? "
Усміхнена, вродлива.
Світло у твоїм вікні,
Жаби в ставку голосять...
"Не забудеш мене, ні? "
Любистком пахнуть коси.
Грає вальси наш оркестр --
Танці біля клубу.
Місяць звісився з небес,
Цілує очі, губи.
Зірка впала і нема...
Яка ж бо мить прекрасна.
--Не шукай мене дарма --
Згоріла я, погасла.
Находився за роки
Далекими стежками;
Осінь стукає в шибки
Холодними дощами.
--Не забудеш мене, ні?..
Удвох по росах босі ...
Світло згасло у вікні...
Любистком пахли коси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862007
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 10.10.2021
Привет, как рада тебя слышать,
В руках держу опять тетрадь.
Рысью бегут дожди по крыше,
Не знаю я с чего начать.
Нас разделяют километры,
Грязью заляпанных дорог.
Читаю ты скучаешь где-то,
А я люблю в стихах восторг.
Но, если дождь и листопады,
До наготы город раздет.
То я люблю в объятья падать,
Тому в чьих строчках яркий свет.
Забьюсь в укромный уголочек,
И чувствую твой нежный взгляд.
Среди стоящих многоточий,
Признания в ушах звучат.
И кажется мы очень близко,
И разлилось в душе тепло.
Пожар устраивает искра,
Рвет пламя выше облаков.
Мечты становятся к нам ближе,
Сквозь строчки улыбаюсь я.
Мы задыхаясь счастьем дышим,
Друг в друге ангелом живя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927630
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZiCVYmdC3DI[/youtube]
Ти, осінь, щедра на дари,
Укрила листя золотом.
Та це, звичайно, до пори,
Ошпариш швидко холодом.
Мінливий настрій зіпсує
Оте, що дарувала.
Що подаруєш - забереш,
І скажеш - жартувала.
Роздягнеш сад - залишиш голим,
Ну чим прикрить цю наготу?
І залишається безсилим,
Сховає тільки гіркоту.
Та осінь тут права, що скажеш?
На все у неї є свій план.
Щоб залишити море вражень,
Для цього треба мать талан.
Укриє землю жовтим листям,
Сама в нім зможе полежать,
Дерева хай качають віттям,
Приємо буде так й поспать.
Що сниться, осене, тобі,
За чимось ти жалкуєш?
Була колись ти у журбі,
За тим, що ти руйнуєш?
Чи ти закохана у сум,
І нам його даруєш?
Чи в тебе є такий задум,
І нам це демонструєш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927601
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021
Чому забрали мікрофон?
Нічого літо вже не скаже.
А ностальгія в жовтий фон,
Не впишеться, то так – розмаже…
Піти, узявшись за листок,
Багрянцем в царство тридев`яте,
Лиш перескочити місток,
В туманів і дощів палати.
Що ж там? Ні місяць, ні зоря,
Садів принишклих божевілля,
Старенька груша в янтарях,
І виноградників похмілля,
Та ще Покрова пригорне,
Як мати, до душі, до серця,
Зігрівши спогадів огнем,
Очей схвильовані озерця.
Ще далі - журавлів блакить,
Куди ж ви? Не тікайте. Що ви?
За голосом луна біжить,
І тоне в килимах діброви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927594
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021
Давним-давно, не кожен знає,
Не скаже з точністю коли,
По ковилі сухій, без краю,
Війська Батиєві ішли.
Польотом стріл, вогнем і криком
Гула пекельна круговерть.
Неслись народам військом диким
Полон і голод, жах і смерть.
Пройшов той час, промчав стрілою,
В степу кіннотою відгув...
А шлях прокладений ордою
Її нащадок не забув.
Повзуть стійким прокляттям знову,
Чумною хмарою біди,
І траки вже, а не підкови,
Гримлять дорогою орди.
З прогресом в лад, через приціли,
Не так, як в час кочівників,
В шарнірних баштах ловлять цілі
Розкосі очі чужаків.
Рве грубий хід "вісімдесятки"
Донецький грунт і договір.
Біжить шахтарським краєм гладко
Сталевий кінь Уральських гір.
Під траки дім - вперед машина!
Залізний править дипломат!
Тріумф орди - її година!
Скоріше в ствол новий снаряд!
А час повільно гнав світила
І не помітили в кремлі,
Як їхня зірка тихо сіла,
Зайшла за обрієм землі.
Пішла за нею вслід удача,
Розбійний фарт минулих днів.
І розкладаючи інакше,
Снаряд назустріч посвистів.
І ось димиться, догоряє
Вогнем поплавлена броня.
І угорі кружляє зграя,
Шумить крикливе вороння.
Такий закон - агресор-воїн,
Мечем махаючий з плеча,
В чужій землі, по ходу бою,
Пропустить сам удар меча.
І вслід його зорі погаслій,
Повільно сівшій вдалині,
У небі нові зорі ясні
Зійдуть у східній стороні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894813
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 06.10.2021
Як я люблю, ці хризантеми білі!
Ці сонечка, що пахнуть уночі.
Здається тихим раєм день осінній,
Що навіть і не падають дощі.
Як я люблю цей спокій, що панує
В квітках поміж долоньок пелюстків.
Вмивають роси і на них ночують
Сріблясті дива — кульки водяні.
Погідний ранок сонно спочиває,
Що навіть спокій обгорнув плече.
В мізерну крихту не любов згорає,
А білим цвітом повниться земне.
Як я люблю ці диво-самоцвіти,
Маленькі сонечка до спраглої душі.
Чого ж від долі можна ще хотіти?
Хіба що жити, жити на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363546
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 06.10.2021
Подарувала жовту осінь мені доля,
Вплела у душу сивий вітер і роки,
А я життям, немов окраєчком від поля,
Іду напитись до таємної ріки...
Іду туди, де так безслідно і цнотливо,
Де стихли раптом всі придумані птахи,
Де світ народжується в зраджене "можливо"
І розплітаються невпевнені шляхи.
А я іду...а ти куди? Невже зі мною?
Тобі так хочеться? Ну що ж, тоді іди...
А там, ти знаєш, там тумани над рікою,
А там написано на камені : куди ?
А там завжди: Чи є ...чи просто не існує...
Там очі дивляться у мрію без надій...
А там на березі безвихідь хтось малює,
Неначе скупчення заплетених стихій.
Тобі так хочеться? То ж спробуй, не вагайся,
Тобі дарую своє зношене взуття,
Лише тепліше, дуже прошу, одягайся,
Бо ти з ілюзій вийдеш прямо у життя!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926869
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021
Чи знали зорі, що кохаєм?...
Чи місяць відчував тепло долонь,
як сяйво розсипав над гаєм,
де гріли поцілунки як вогонь?...
Мабуть, що знав, бо шкірив зуби...
Крізь зелен-віти тихо споглядав.
А ми кохалися до згуби…
Пестливо вітер пісню нам співав…
Слова, як трунок... Муза з серця...
Мелодія лилася крізь тіла…
З любов'ю струн, акордом терцій,
під купол неба стогоном неслась…
А звідти, рясни́м зорепадом,
злітали мрії… падали в траву…
Від них той слід в душі свічадом,
палахкотить і досі, мов в раю.
25.09.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926159
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
На осінніх ланах свіжий вітер гуляє,
Так висвистує, ніби схолов від нудьги.
Розфарбованим золотом землю вкриває,
Шле останній привіт від п'янкої пори.
Потопає оранж у сріблястій калюжі,
Та виблискує промінь в краплинах роси
На сухих пелюстках у тендітної ружі,
Як невтішний коханець в полоні журби.
Оксамитовий ліс в кольорах пекторалі
Стелить долом на трави вбрання дорогі,
Висікає вогнем намистини - коралі,
Розмальовує воском листки золоті.
Ця фієрія фарб й нотки зрілого трунку
Залишають на згадку той присмак дощу,
що пролився з небес вересневого ранку
Та й омив, наче сповідь, остиглу красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926145
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
***
Пожовклий сум осінніх меланхолій –
Пора несповнених бажань,
Притихлий біль обірваних мелодій,
Пора утрат і розставань.
Дощів докучливих по шибах перестук,
вогкі тумани у долинах
І листопадове тремтіння рук,
І присмак гіркоти полинний.
Барвисті хороводи айстр і хризантем
І подих бабиного літа.
За чимсь минулим ностальгійний щем
І жовтий ліс, дощами вмитий.
Щось вже скінчилось, щось лиши́лось в літі,
Чиїсь утратились сліди.
Тремтить замерзлий лист на вітті
В передчутті навислої біди.
Прощальний дим багать на скопаному полі,
Чиїсь слова – усе не ті, не ті…
Пожовклий сум осінніх меланхолій
Тебе розіпне на хресті.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925468
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021
Напрочуд теплий серпневий ранок…. Легкий туман ледь- ледь припав до землі…Здаля виднілися квітучі, пишні чуби лопухів і де-не де, мов загубилася трава, кілька стеблинок ніби підглядали за всім, що навкруги.
Так і Він вкотре озирав довкола і закидав вудочку в ставок. За звичкою, озираючись потирав руки. За мить догнала думка - Щось так клює паршиво - і чи здалося, чи й справді сприйняв легкий плескіт води.
-Тю, - сам собі, -цікаві звуки і хто б тут, нині мав бути? Здається звечора , один я був на дачах. І знову насторожений погляд на червоний поплавок. А він гойдався на тихеньких, веселкових хвилях, подібний загубленому кораблику. Вода рябила, переливалась і перший відблиск сонця відбивався в його очах.
Зникав туман, топився в воді. А чагарник, пробуджувався від сну, листочки скидали росу, ледь помітно підіймалися, тягнулися до сонця. Десь здалеку крикнула качка, вмить, неподалік якась їй відповіла і знову сплеск води…
Та що це тут, хіба так близько може бути качка? І не боїться, ото дива! Він пригинаючись, тихо піднявся. За метрів десять, ближче до берега, біля зілля, спиною до нього, по пояс у воді стояла молода жінка. Довге, солом`яного кольору волосся, розпливлося по воді. Вона, раз- по - раз руками, бризкала воду на плечі.
Він вмить руками став протирати очі, там, поміж зіллям і чагарником туман іще не зник. То ніби русалка - підкралась думка… Та ні, здається ж я вчора не пив, якась мура в голову лізе… Що за чортівня! Поглянув на поплавок , той- все гойдався, здавалось з вітром сперечався, ніби проявляв свою непохитність. Лиш пару кроків зробив вперед, присів, роздвинув листя чагарника. Оголена жінка долонями торкалася води, повільно поверталася до нього.
Немов злякався та все ж тихо,
- О ні!- рукою прикрив очі. Та вмить роздвинув пальці – А груди! Мабуть уста дитини, ще не торкалися цієї краси! Напевно очі світлі, якби ж то ближче підійти, але ж злякаю. О, Боже, що за думки, чому так бешкетують…
Раптово, поспішаючи, вона зібрала волосся в гумку й піднявши руки догори, кинулася у воду. За мить, подібна рибі, розвернулася, лягла на спину. Той сплеск води і її стан манив до себе, в душі бажання - іще, хоч раз, подивитися. Закляк на місті, не відвести очей. Звісно не русалка – врешті, подумки зробив висновок, але ж красуня…
Вона ж, розставила руки в сторони, злегка дріботіла ногами, упевнено трималася на воді. І майже непомітно пливла в сторону білого латаття. Від хвиль квіти злегка підіймалися і опускалися, одночасно мінливо виблискували на сонці.
Таку картину, чи й колись побачиш… Його чоло змокріло від поту, по жилах розтеклась гаряча кров.
- Та, що це,- пальцем струсив краплину з носа. Враз по спині пробігли мурашки. Ні-ні, в такі роки, на таких красунь задивлятися не варто.
Геть від напруження, відчув, що тіло заніміло. Ніби той робот, повільно повернувся до вудочки.
- Мабуть я голову втрачаю, - сам до себе.
Згадалось… Колись з дружиною доволі накупався. Насолодився її устами. Та, чоловіча ненаситність, бентежила все тіло. Були часи…сама природа шепотіла про кохання. Але ж наситився…
Чорт забирай, що за дитячі роздуми… Але ж красива, витончений став і молода. Я ж шостий рік, як одинак. Й мені вже скоро сімдесят, а хай би, ще хоча би на якусь мить торкнувся я, того рідного плеча, з яким прожив своє життя. І, як колись, притулився до щоки.
Почув сильніший сплеск води, чув качки крик і прислухався в тишу. Цікавість все ж перемогла, різко піднявся, подивився в її сторону. Вона на березі, в чому мати народила, рушником витирала волосся. Він все ж не спромігся відразу присісти. Жінка, чи дівчина й не розібрати, напевно помітила його. Різко розвернулася і зникла за кущами глоду.
Кілька секунд… вже безнадійний погляд на поплавок. Той несподівано різко затремтів і раз- у - раз, то топився, то виринав.. Сполоханий, від здивування вирячив очі, поспіхом потягнув вудочку. На гачкові тріпалася щука.
-Ого! Пролунало над водою, здійнялось ввись і поступово, вже тихіше зникло вдалині.
Щука, розміром не менше сантиметрів сорок, вигиналася, намагалася зірватися з гачка. Де й сила взялася, різко потягнув до себе.
Щука виверталася, розбризкуючи з себе воду, тріпалася на траві. На його обличчі розплевлася усмішка, в захваті дивився на неї,
-Оце так улов! Як одну рибку вже не в змозі спіймати, то нехай хоч ця, нарешті потішить мою душу.
30.08.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925469
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021
Вже мені осінь вишиває клени:
Багряним, жовтим, золотим,
А ще так хочеться, щоб вишила зеленим,
Промінням осяйнула голубим.
Я, як природа, прагну втіхи,
Джерельної напитися води,
Каштани падають і падають горіхи,
Воркують тихо дикі голуби.
Осінній вітер ще в дорогу кличе,
Та я не взмозі вже за ним спішить.
Зима з-за обрію настирливо курличе,
Я з осені у зиму іду жить.
Стоїть зима у мене на порозі,
Вже вкрила коси сріблом сивина,
Та не лякають і вітри, й морози,
Лякає те, що знову йде війна.
А що таке війна я добре знаю,
Приходить вона в сни, як наяву,
Тривоги й болі знову відчуваю,
Ну як же зупинити цю війну?..
Довгі дороги вже я подолала,
Та світять мені сонце і зірки.
І повість я свою не дописала,
Хоч вже за обрій котяться роки.
Отож пишу, пишу, як вишиваю,
Свого життя вагомі сторінки,
Дітей і внуків завжди виглядаю,
Джерельно-чисті лагідні струмки.
Живу одна, роздумую, читаю,
Пишу казки, вірші,пісні,
І насолоджуюсь поезією й піснями,
Хоча думки й реалії сумні...
Може й не все я встигну написати,
Війна на Сході душу обпіка...
Та хочу я онукам передати-
Наснагу й велич кожного рядка...
І нехай осінь вишиває клени:
Багряні, жовті, золоті...
Ще будуть ранки свіжі і рожеві,
А ночі й дні спокійні і ясні!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924984
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021
Ой , що ж то за осінь в зеленім вінку,
Ой , хто ще тай бачив красуню таку ?
Намисто калини вплела у вінок,
І з літом пішла у прощальний танок.
А літо кружляє свій танець прощання,
Хвилина для радості в нього остання.
І сонечко гріє , немов до безтями,
Та пахне ще літо кругом полинами.
А осінь в тумани вже ранки убрала,
Роса на травичці холодною стала.
Сади ваговиті , немов при надії...
До сонечка гріються , про осінь їх мрії.
Така молода і красива та осінь,
Ще трошки і кине на небо вже просинь.
Золотом вкриє ліси і долини,
Дощем зацілує намисто калини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924980
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021
Ти чуєш, село засинає?
У тиші маленьких дібров.
Усе навкруги затихає,
Щоб завтра прокинутись знов.
Послухай кажу, подивися.
Довкола сама темнота.
То вечір над нами схилився,
Лиш чути десь голос кота.
На змореній сонцем травиці,
Сховалась маленька оса.
Вона тут чекає водиці,
До рання, до поки роса.
Послухай малесеньку річку,
Послухай її береги.
Виконують тут кожну нічку,
Симфонію "плачу верби".
А в лісі від запаху хвої,
Можливо лишитись назавжди.
Одразу забудуться твої
І біди і всі негаразди.
Усе це я знаю на пам'ять,
Бо ж виріс у цій атмосфері.
Мене всі ті тонкості манять,
У тій чудернацькій манері.
Ти чуєш, село засинає?
Одразу стає якось легко,
Як жаль, що мене там немає.
Як жаль, що я зараз далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924941
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021
Давним-давно, не кожен знає,
Не скаже з точністю коли,
По ковилі сухій, без краю,
Війська Батиєві ішли.
Польотом стріл, вогнем і криком
Гула пекельна круговерть.
Неслись народам військом диким
Полон і голод, жах і смерть.
Пройшов той час, промчав стрілою,
В степу кіннотою відгув...
А шлях прокладений ордою
Її нащадок не забув.
Повзуть стійким прокляттям знову,
Чумною хмарою біди,
І траки вже, а не підкови,
Гримлять дорогою орди.
З прогресом в лад, через приціли,
Не так, як в час кочівників,
В шарнірних баштах ловлять цілі
Розкосі очі чужаків.
Рве грубий хід "вісімдесятки"
Донецький грунт і договір.
Біжить шахтарським краєм гладко
Сталевий кінь Уральських гір.
Під траки дім - вперед машина!
Залізний править дипломат!
Тріумф орди - її година!
Скоріше в ствол новий снаряд!
А час повільно гнав світила
І не помітили в кремлі,
Як їхня зірка тихо сіла,
Зайшла за обрієм землі.
Пішла за нею вслід удача,
Розбійний фарт минулих днів.
І розкладаючи інакше,
Снаряд назустріч посвистів.
І ось димиться, догоряє
Вогнем поплавлена броня.
І угорі кружляє зграя,
Шумить крикливе вороння.
Такий закон - агресор-воїн,
Мечем махаючий з плеча,
В чужій землі, по ходу бою,
Пропустить сам удар меча.
І вслід його зорі погаслій,
Повільно сівшій вдалині,
У небі нові зорі ясні
Зійдуть у східній стороні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894813
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 24.08.2021
У кав’ярні дівка Лора
Похвалилась кумі Аллі:
-Вийду заміж я вже скоро,
Заживу, як в серіалі.
У кіно - чітка картина,
Ясні задуми і теми:
У кінці прийде мужчина –
Вирішить усі проблеми.
Ось у мене на сьогодні –
Безгрошів’я й два кредити…
Поруч ходять хлопці модні,
Всі нормальні, не бандити.
Хтось наважиться, я вірю,
Мене, бідну, заміж взяти,
Не такі ж вони всі звірі,
Серед них є і багаті.
Пояснила швидко Алла:
-Щастя тільки дурням сниться.
Між життям і серіалом
Величезна є різниця.
Шлюб, кумасю, це омана,
Фільму - повна протилежність,
Ти вже ходиш, як в тумані
І втрачаєш незалежність.
У житті - реальні теми:
Тут мужик приходить зразу,
Додає свої проблеми
І доводить вас до сказу.
В нього, в найманій квартирі,
У кутку в порожній шафі
Злидні крутяться, як в вирі,
І квитанції від штрафів.
Потім виявиться: в принца
Більш цікаві є моменти,
Що платити він повинен
На трьох діток аліменти.
Не так весело вам буде,
Як почуєте цю фразу
(А її розкажуть люди),
Що судимий був два рази.
Тож на диво не надійтесь,
Радості від мужа мало,
Краще в ліжку самі грійтесь
І любуйтесь серіалом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922166
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 14.08.2021
Високе літо в апогеї року,
Дзвенять отави косами в лугах.
Пшеничний колос поважнів - нівроку!
І пломеніють маки у житах.
...Село будили півні голосисті,
Туман, як сон, у виярки втікав.
Стояли квіти в росах, як в намисті,
І промінь сонця день благословляв.
До неба доростала кукурудза,
Сміялись в вуса пишні ячмені.
Ми - безтурботні! літо, я і друзі,
Ото й були найщасливіші дні!
А далі - школа, непрості науки,
Бо й працювали, як дорослі ми.
Вручала доля зустрічі й розлуки,
Щоб ми були, як люди між людьми.
...А, як співали! - ген, там під горою!
А ми, малі, вже знали всі пісні!
Стелився вечір по селі - луною,
Що аж хотілось плакати мені.
Так гарно - про криницю і відерце,
Яке козак дівчИні діставав.
І тріпотіло, і щеміло серце,
Бо так ніхто ніде більш не співав.
Чи - туман яром, туман долинОю,
Виводили на різні голоси.
...Спинялась мить над Вічною рікою,
Світ завмирав від захвату й краси.
...Я знов прийду в село після розлуки,
Коли весна повернеться в сади.
Щоб знали діти і мої онуки
Цілющий смак криничної води.
А потім разом дружно заспіваєм,
Аж буде чутно в другому селі!..
Попід горою або десь за гаєм,
Заграють нам небесні скрипалі.
Нехай хоч в мріях - полечу додому,
Хоч піснею - до серця притулю,
Мій рідний край у часі золотому,
Бо я його, як і життя - люблю!
08.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922060
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 13.08.2021
Нема нікого вдома, зачекайте,
Я недалечко, скоро підійду.
А може, трохи згодом завітайте,
Для вас завжди хвилинку я знайду.
Посидимо, розкажете новини,
Що нового у нашому селі...
...Минає літа друга половина,
Відсвяткували врешті Ілії.
Вже скоро Спас і яблучка медові,
Солодких свят із нетерпінням ждуть.
А на стерні мережки волошкові,
З ромашками і маками цвітуть.
І, слава Богу, житечко вродило,
Тож будуть паляниці й калачі,
Погоже літо світ підсолодило,
Серпневі зорі падають вночі.
Потрошки розкриваються горіхи,
І сонях пелехатий вже доспів.
...Як мало людям треба тої втіхи,
Аби сусід сусіда розумів.
Щоб не пішло злослів'я поміж ними,
І не мовчали в гніві, як чужі...
Щоб не були ніколи ворогами,
І тільки квіти квітли на межі.
І добрий день казали й добрий вечір,
Ділили сум і радість поміж всіх.
Коли прийдеш, щоб це було до речі,
І навпіл розділявся сум і сміх.
Щоб кликали хоч часом - до вечері,
Не так поїсти, як на балачки,
Щоб на замок не закривались двері,
А лиш вставлялись в клямку маячки.
06.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922058
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 13.08.2021
У час недобрий він-вона зустрілися,
Коли на сході запалав Донбас…
Серця обох коханням загорілися,
Таке в житті буває тільки раз.
Вона прийшла до нього на побачення…
Він – під хрестом, вона – над ним – жива!
Але яке тепер це має значення?
Вони – удвох! І зайві вже слова…
Здолала жінка сотні кілометрів же,
Аби знайти могилку цю і хрест.
Не вірилося, що коханий мертвий вже…
–Чому вказав на нього Божий перст?
Адже кохання тільки розгорялося,
Чому ж усе звелося нанівець?
Він воїн був, та смерть якось підкралася…
А мріялося ж стати під вінець!..
Вона себе тепер вважа вдовицею –
Одна-однісінька і в будні, і в свята –
Зчорніла вся та так, що жаль дивиться вже…
Сніжок на скронях. Ба, не молода…
Стоїть вона, немов у землю вкопана,
Тепер уже дала волю сльозам.
Могилка рясно-рясно ними скроплена
Без слів уже зуміла розказать:
І як непросто в світі цім без нього їй,
І як приходить він до неї в сни:
–Якби ожив, то цілувала б ноги я…
Зненацька й день розплакався ясний…
Хто знає, чи останнє це побачення,
Що думала вона про все тоді,
За нього теж її сльозою сплачено…
Може ж, коханий теж йому зрадів?
Дивився хрест і думав свою думоньку:
Могила, бач, цвіте собі в вінках…
Живе кохання довше, аніж людоньки:
Було так, є і буде у віках.
5.08.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921527
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
[i]Друзям по перу та однодумцям…[/i]
[youtube]https://youtu.be/datT_1I6tGI[/youtube]
[i][b]Я не нажив ніяких авуарів,
паїв земельних, на майно паїв,
бо ж мізки в добродбайстві я не парив –
валютного барила не наїв
Натомість володію гострим словом,
правдивим і, хотілося б, твердим.
За “дичиною” не ходив на лови –
глитав домівки гірко-пряний дим.
Мета моя – історія народу,
новітньої історії есе…
Не кланяюсь воді чужого броду,
бо доля ріднокраю – над усе.
Тож ранком будить морок мій неспокій –
до чину стати в зламі ночі й дня,
аби громаді дати щось, допоки
народ бідує, як моя рідня.
Не мій це звичай – злобу наживати,
в житті ж бо вабить жвавий позитив:
душа відкрита і простора хата
для друзів, котрих любо я нажив.[/b]
5.08.2021
На світлині автора: на протестній акції
під час відмітин Дня народження УПА та
Війська українського в Києві 14.10.2019.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921474
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
Коли у парі два крила,
Нас піднімають в небо.
Любов, як казка ожива,
У неї вірить треба.
Торкають серденька слова,
У мріях оживають.
Коли у парі два крила,
То кращого немає...
Ті крила доля нам дала,
Що би у вись злетіти.
І за собою повела,
Що би у щасті жити.
Як поєднаються серця,
Мелодія заграє.
Коли у парі два крила,
Тоді душа співає.
Шептати буду, ти моя,
Найкраща в цілім світі.
Коли у парі два крила,
Не можна не любити.
Любов свята... любов свята,
Святішої немає.
Коли у парі два крила,
Вогонь в серцях палає.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921412
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 05.08.2021
Коренівський Сергій Петрович
(24 квітня 1981р – 6 серпня 2014р)
Старший прапорщик Збройних сил України,
головний сержант роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону,
128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.
Загинув 6 серпня 2014 р. в бою за аеропорт Луганська.
Стоїть могила, вітер віє
Й стяг жовто-синій майорить,
А в мами й досі серце тліє,
І ниє кожен день, й болить.
Сумує і кричить щоночі,
І не примириться ніяк,
Змарнілі, виплакані очі -
Від сина жде якийсь хоч знак.
Усе чекає, що присниться,
Постукає в нічне вікно,
Малою пташкою приб’ється -
Адже, не раз вже так було.
Вона ж тоді відкриє двері,
А чи віконечко навстіж:
- Тебе чекала до вечері,
Сідай, синочку мій, поїж.
І сяде син її вечерять,
Вона ж навпроти, за столом.
Загляне сонечко у двері
Й зігріє їх своїм теплом.
І буде з сином розмовляти
Про все на світі, про життя,
Ще не стомилась виглядати -
Сім літ сьогодні як нема.
Сім літ минуло як Сергійко
З війни додому не прийшов,
Життєва згасла в небі зірка,
Там прихисток душі знайшов.
А матінка його чекає,
І хоче бачити щодня,
А що присниться –добре знає,
Бо тут уся його рідня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921408
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 05.08.2021
Ви не дивились в мої очі і не торкались моїх рук,
Але думки дзвінкі, пророчі переплелися в перегук.
Чи то весни досвітній промінь, пташок веселий переспів
Збудили приспані надії, зірвали звуком безліч слів.
Ніколи ви мені не снились і в мріях постать не була,
Із стріхи крапелька прозора мого торкнулася чола.
А я на сонце задивилась поміж зіниці світові,
Як пам’ять юності торкнулась гарячим струменем в крові.
Я вас не бачила ніколи і в серці голос не бринів,
Почулось, ви мені сказали, що до весни ще кілька днів.
Від вітру брунька стрепенулась, немов відлига відлягла,
Чи так від подиву здалося, чи то - від сонця і тепла.
Ще лютий з подихом зимовим і десь в дорозі журавлі,
Біленькій пролісок, мов вісник, розцвів з холодної землі.
Чи то замріяній здалося, коли весна несе квітки
В ту мить хотілося відчути торкання вашої руки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903955
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 02.03.2021
А жінка буває на осінь так схожа,
Вуалью захований сум у очах.
Вона, як та осінь заплакати може,
Дощами холодними скроплений шлях.
Вона то холодить, то сонечком гріє,
Шепоче на вушко кохані слова.
Буває, що з осінню разом радіє,
А інколи плаче із нею бува.
Її, як і осінь вітри обіймають
І настрій у неї мінливий такий.
Буває на крила свої підіймають,
З дзвінким стоголоссям пташиних хорів...
А жінка буває на осінь так схожа,
Ранима, як осені в неї душа.
Вона наче пані чарівна, вельможна,
До тебе у гості завжди поспіша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873224
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
А що душа? Душа не спить
та серце мріями плекає...
Коли відпустиш — полетить,
коли в кайдах — заридає.
А що думки? Думки — ярмо.
малюють сивину на скронях...
Посіяне в пітьмі зерно,
тримають серце у полоні.
А що душевна чистота?
Це ніжний поцілунок долі...
Коли лихих думок нема —
життям впиваєшся на волі.
А що є тіло? Тіло — смерть.
Нестерпна біль його здолає...
Не втримає навалу твердь,
коли підтримки вже немає.
А що сердечна доброта?
Це подих вічної любові!
Коли не носиш в собі зла,
коли душа співає в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869340
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 26.03.2020
Село моє, далеке, те, єдине,
Де загубивсь дитинства мого слід,
Це ти мене ліпило як людину
І у 15 провело у світ.
Село моє – та незабутня казка,
Яку я п’ю усе своє життя,
Де батька сум і мами світла ласка
Були моїм натхненням для звитяг.
Село моє, ти в повені туманів
Нагадуєш мені небесний рай,
Життя любов до тебе не зламало:
Дитинство там і юності пора.
Село моє, ти та свята колиска
І долі найвірніший оберіг,
Де роду слава й біль переплелися,
Де найдорожчий батьківський поріг!
11.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843215
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 28.02.2020
Ця жінка неповторної краси,
Як розпач збожеволілого раю,
Немає меж у погляді без краю,
Й уста п’янкі, зароджені з роси.
Ця жінка так розкішна, мов гроза,
Як пишна лань замріяного ранку,
Зірви з душі печаль... нічну фіранку,
В ній дихає нескорено лоза.
Ця жінка - божество з усіх божеств,
Де холод витинає стиглі плечі.
Любовниця і жриця - різні речі,
Єдина із закоханих торжеств.
Ця жінка - неповторність почуттів,
Оспівана, вселенною обнята,
У ніг її розхристана й розп’ята
Любов, котроі вічність ти хотів...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863939
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 26.02.2020
В поета лиш одна життєва дата –
Це день народження… Й лиш той митець,
Котрий зумів всього себе віддати,
Зодягне слави непростий вінець.
За паспортом – Висоцький Володимир,
За покликом – він бунтівний поет.
По лезу бритви доленька водила,
Саме таким постав його портрет.
Не маючи ні золота, ні слави,
Він надто рано відійшов-спочив,
Хоч особливо зорі йому сяли,
Та нагород поет не заслужив.
Пісні й тепер людей до купи зводять,
Їх крила – понад містом і селом
Й єство поета на думки наводить,
Тому, мабуть, так рано відцвіло.
Поезія його жива й донині,
Бо зіткана із правди і надій,
Тому й близька вона простій людині.
Хто пригубив її, життю радів.
24.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773370
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 12.01.2020
Я б за тобою в небо
В жовто-блакитне небо
Я за тобою Герою
Йшла б за тобою босоніж
Скрізь кулемети й молитви
Злість і ганебну заздрість
Я б збудувала кордони
Жовто-блакитні кордони
Серед яких Герою
Ти як завжди могутній
Щирий та безтурботний
Йдеш на нудну роботу
П'єш по дорозі каву
Думаєш про погоду
В тебе звичайні турботи
Але сьогодні Герою
Ти посміхнувся із неба
Я за тобою Герою
Буду іти віками
Через круті дороги
Вкриті сльозами назавжди
Через жахи і рани
Я буду йти до тебе
Щоби сказати Герою
"Дякую,що зі мною
жовто-блакитне небо".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859228
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019
..слова, поєднані
з небом і....
музикою...[youtube]https://youtu.be/ciSQL2Kb1eg[/youtube]
[i][b][color="#046370"]Я – часто те, чого в житті й немає:
посів і сходи зграбності ума –
весна тоді, як в дійсності – зима,
хмільний продукт творіння і уяви.
Метафори, епітети, мотив…
Житло ж моє у небі. Що й казати,
там замість хат – Пегасові палати,
де де Бог й мою присутність освятив.
(Здобутки мовні віршу вельми вдячні,
бо пошук слів буває вогневим,
не гребує ж незвіданим, новим.
В собі шукає, він бо ж не ледачий.)
Так і живу в лінгвістиці одвічнїй,
у пошуках тематики, ідей
для втіхи небайдужих ще людей,
в ком превалюють цінності стоїчні.
Мене покликав, певно, поліглот,
що тямить у мистецтві навігацій
й не має ні відпусток, ні вакацій,
в руках бо держить вірний ехолот…
То й кажуть, що народжений від Бога,
бо володію долями не гірш.
Така вже випала мені дорога...
Я – вірш![/color]
[/b]
21.12.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858756
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019
Коли Сонце затьмарить жінка,
Вона - світло, вона – тепло.
Вона - зірка і намистинка,
У житті тобі повезло…
Ти встаєш, а у хаті світло,
В хаті тепло, горить в печі.
Значить любить і понад світом,
Ти це бачиш і вдень й вночі.
Чоловікові це за щастя,
Перед ним розстелився рай.
Ти бери з вуст її причастя,
Бережи її – не віддай…
Ти лелій таку жінку, друже,
Бо для тебе така одна.
І люби її дуже- дуже,
З нею випий любов до дна.
Коли Сонце затьмарить жінка,
Вона - світло, вона – тепло.
Вона - зірка і намистинка,
У житті тобі повезло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858220
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Куди йдемо? Розхристані, півголі,
Обдурені, обкрадені сто раз…
Заполонили схід чужі загони.
Захоплені і Крим наш, і Донбас.
У море шлях Москвою перекритий.
Над нами – душ загиблих тисячі.
Одні і ті ж роками – при кориті,
Й тривогу сіють кожен раз сичі.
Куди йдемо? Чіпляючись ногою,
Кульгаєм, спотикаємось щораз.
Несем своє невимовлене горе.
І стогне в домовині наш Тарас!
Плекали добровольці нам надію.
Підставив плечі фронту волонтер.
Йому бійці, як батькові раділи,
Та ворогом він названий тепер.
А скільки материнської любові
Везли їм волонтерки у серцях!
Здавалося, це посланці від Бога,
Мов ангели були вони бійцям.
І що тепер? Знов ворогів шукаєм?
Взялись, як і колись, четвертувать,
Щоб викинути душі їх шакалам?
Ні, Україну треба рятувать!
14.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858073
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 16.12.2019
Слово рідне... Яке ж воно світле!
Кажуть, слово - то справжня перлина.
Школа, ластівка, яблунька, хата,
небо, квітка і друг, й Батьківщина.
Слово рідне... Яке ж воно ніжне!
Щастя нашого чиста краплина.
Море, річка і зірка, й озерце,
клен, тополя, черешня й калина.
Пам'ятайте: своє - найдорожче!
Де б не був, до тебе озоветься.
Слово рідне - це музика серця,
мов мелодія лагідна ллється.
То ж цінуймо ці світлі перлини.
До прозорої краплі - краплина.
Сонце, поле, матуся і тато,
мир і райдуга, дружна родина.
Бо непросто воно нам дається.
Вміє слово нам душу зігріти.
Розцвітай, наша лагідна мово,
і світи всім... Ти вмієш світити.
Слово рідне... Яке ж воно світле!
Кажуть, слово - то справжня перлина.
Слово рідне... Яке ж воно ніжне!
Щастя нашого чиста краплина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854255
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 15.12.2019
Якщо у Рай зачиняться ворота,
Прийдеш, скажи, в обіймах обігріть?
Мені давно наснилася скорбота,
Гріх у долоні - лінія тремтить.
Гріх у долоні, а на серці - шрами,
Холодний піт, не буде каяття,
Бо наше щастя варте навіть драми,
А що та драма, коли фарс - життя?
А що та драма, лиш театру сцена
Весь біль відчує і душі печаль.
Тут і вино, і леза, вкотре, вена
Уникнути не спромоглась, на жаль...
Уникнути не спромоглась, безсило,
Молилася: коханням покарай!
Прийдеш, коли зламало і скрутило
І навіть шпарку зачинило в Рай?
07.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658166
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 15.12.2019
Душею досягаю вище неба,
за обрії, до райдуги дуги,
коли ще відчувається потреба
побачити лани, гаї, луги.
Почути ще дитячу колискову,
яку несуть на крилах журавлі.
У висі долинає наша мова,
усі її і радощі, й жалі.
Недавні екзекуції й етапи
ще пам’ятає небо і земля.
Усюди опустошили кацапи
питоме слово, заодно й поля.
Бо чую що? А лайку посполитих.
А бачу що? А висохлі кущі.
І ви хотіли, щоб чужа молитва
була почута і пішли дощі?
Філософи московської науки –
данайці ще несуть свої дари.
Я вам про це, а ви мені про муки,
задля артикуляції жури.
І не котіть на мене вашу бочку,
не дуйте на ворожі вітряки,
а, долетівши у найвищу точку,
до мене підіймайтеся, таки.
Іще триває світова посуха,
допоки над городами летить
усе, що Богу затуляє вуха.
І поки є у головах розруха,
ви Сина розпинаєте в ту мить,
коли не боїтеся сили Духа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857953
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 14.12.2019
Мы склонны цепляться за вещи, которые на самом деле не имеют никакого значения. Когда вы осознаете, что всё – это не более чем перспектива, вы станете свободным человеком впервые в своей жизни.
Вы обретёте покой и избавитесь от тяжкого бремени действовать в соответствии с тем, кем вы «есть». И что в итоге останется?
Неподдельное счастье, охватывающее всё ваше тело.
Вы не можете контролировать всё, что происходит в вашей жизни, однако вы способны выбирать то, как реагировать на это. Вы можете научиться видеть возможности там, где другие видят только неудачи. Всё зависит от вашего восприятия событий.
Практически всё, что делает нас несчастными – это результат нашего мышления, вещей, за которые мы цепляемся, и способов, при помощи которых мы вводим себя в заблуждение. Вы обладаете неограниченным талантом и потенциалом, однако вы не сможете проявить себя в полной мере до тех пор, пока не освободите свой разум.
Как только вы перестанете быть в плену собственного разума, вы сможете делать то, что действительно имеет значение, и начнёте жить поистине прекрасной жизнью.
«Будь благодарен за то, что у тебя есть; радуйся тому, где ты сейчас находишься. Когда ты поймёшь, что тебе не на что жаловаться, тебе будет принадлежать весь мир». – Лао-Цзы
Если вы до конца дочитаете эту статью и начнёте применять данные в ней советы, ваша жизньстанет радостной, продуктивной и потрясающей.
Для этого вам нужно отпустить следующие 20+ вещей. Это будет нелегко; для того чтобы изменить своё мышление, требуется время. Однако вы можете начать уже сегодня, делая шаг за шагом на пути к большому счастью, самореализации и неограниченному изобилию.
Итак, соберитесь и приготовьтесь услышать правду.
1. Отпустите прошлое.
Жить прошлым – значит не жить вообще. Это отнимает много сил, приносит боль и немного сводит с ума. Не позволяйте старым ошибкам или утраченным вещам тревожить вас. Всё это осталось позади вас. Прошлое не имеет смысла. Это иллюзия, концепция, которую все мы разделяем, поскольку она помогает нам навести порядок в мире вокруг нас; это не реальность.
Что прошло, того не воротишь. Есть только настоящее, и это всё, что у вас когда-либо будет. Живите здесь и сейчас и радуйтесь жизни. Возможно, ваше настоящее ужасно. Возможно, в прошлом у вас была «идеальная» девушка или хорошая работа, но теперь вы всё потеряли.
Как быть? Вы не сможете вернуться к тому уровню счастья, если сейчас погрязнете в своих негативных мыслях и чувствах. Сделайте выводы и начните предпринимать действия в настоящем, чтобы сделать завтрашний день лучше.
«Быть здесь и сейчас – вот что действительно важно. Нет ни прошлого, ни будущего. Время – вещь весьма обманчивая. Всё, что когда-либо будет – это настоящий момент. Прошлое подарило нам определённый опыт, который мы не в силах изменить. Мы можем надеяться на будущее, однако мы не знаем, есть ли оно вообще». – Джордж Харрисон
Примите то, что было раньше; рассматривайте прошлый опыт как уроки, которые необходимо было пройти на пути к светлому будущему. Имейте чёткое видение будущего, однако живите здесь и сейчас!
2. Отпустите работу, которую вы ненавидите.
В среднем человеку отведено 30 тысяч дней жизни. Из них 10 тысяч он тратит на работу. Если эта работа для него в тягость, то жить так – полное безумие. Почему люди добровольно тратят треть своей жизни на то, чтобы быть несчастными?
«Расширять своё резюме – это всё равно, что копить секс, чтобы заниматься им в старости». – Уоррен Баффет
Прислушивайтесь к своему сердцу и интуиции, и ваша «работа» будет казаться безвременной. Найдите работу, которая вдохновляет вас и окружающих людей. Работу, от которой вы будете чувствовать приятную усталость. Работу, от которой вы будете получать максимальную отдачу. Вы должны любить то, чем занимаетесь.
Вы можете кардинально изменить свою жизнь, бросив работу, которую ненавидите, и начав делать то, что вы любите.
Что вы оставите после себя? Ваш труд – это ваш вклад в общество. Оттачивайте свои навыки, занимайтесь тем, что приносит вам удовольствие, чтобы питать собственные усилия – и вы увидите, как всё постепенно становится на свои места.
«Выбирайте себе работу по душе, и тогда вам не придётся работать ни одного дня в своей жизни».– Конфуций
Не позволяйте своим обязанностям диктовать, как всё должно быть: вы можете продолжать работать днём, а выходные и поздние вечера использовать для того, чтобы воплощать в жизнь идеи, которые вас действительно привлекают. Не поддавайтесь искушению делать всё исключительно ради денег и начните заниматься тем, что на самом деле имеет значение. Тем, что заставляет вас улыбаться и кричать: «Я самый счастливый человек в мире».
3. Отпустить потребность всегда быть правым.
Никто не может быть правым всё время – существует бесчисленное множество точек зрения и взглядов на ту или иную ситуацию.
Если вы заметили, что оказались втянутым в бурную дискуссию, помните, что в реальности способа выйти из неё «победителем» не существует. Просто отпустите эту ситуацию.
«У вас свой путь, у меня – свой. Что касается пути правильного и единственно верного, то его не существует». – Фридрих Ницше
Разговоры слишком часто перерастают в соперничество, которое, в свою очередь, превращается в драки или споры, которые могут длиться вечно.
Вместо того чтобы наслаждаться здоровым обменом идеями, мы иногда оказываемся в ситуациях, когда стремимся доказать, что мы самые умные и лучше разбираемся в каком-либо вопросе.
Как правило, мы не слушаем своего собеседника, поскольку обдумываем в голове то, что собираемся сказать дальше.
Учитесь слушать, и люди будут ценить вас как внимательного человека, который искренне заинтересован в том, что они говорят.
4. Отпустите всех негативных людей, присутствующих в вашей жизни.
Одни люди буквально высасывают из вас жизнь, другие делают вас лучше. Вы можете выбирать то, какими людьми себя окружать, и вы в действительности не обязаны поддерживать отношения с теми, кто тянет вас вниз.
Люди, с которыми вы тесно общаетесь, должны любить и подбадривать вас, заставлять вас хотеть быть лучше.
«Негативные мысли застревают в нашей голове потому, что мы верим в них, а не потому, что мы хотим или выбираем их». – Эндрю Бернштейн
Те, кто приносит негатив в вашу жизнь, будут только мешать вам чувствовать себя счастливым или чего-либо достигать – равно как и себе. Не делайте им одолжение, оставляя их в своём кругу общения.
Просто отпустите их. В мире полно невероятных людей, которые помогут вам достичь своих целей и которые будут любить и понимать вас. Не жалейте на них своё время и энергию, потому что они этого заслуживают, как никто другой.
5. Отпустите потребность всё контролировать.
Правду говорят: вы – всего лишь человек. Вы не бог. Расходуя энергию на невозможные вещи, вы вредите своему здоровью. Одна из этих невозможных вещей – это попытка всё контролировать. Многие из нас делают это постоянно, даже не осознавая того.
Примите человеческую ограниченность. Поймите, что в вашей жизни есть не так много вещей, которые вы можете контролировать. Самая главная из них – это ваша реакция. Подстраивайтесь под мировой поток. Если появилось сопротивление, плывите мимо. Если появилась возможность, хватайтесь за неё.
«Опустоши свой разум. Стань аморфным, бесформенным как вода. Когда воду наливают в чашку, она становится чашкой. Когда воду наливают в чайник, она становится чайником. Когда воду наливают в бутылку, она становится бутылкой. Вода может течь, а может крушить. Будь водой, друг мой». – Брюс Ли
Вы не можете контролировать всё, что происходит вокруг вас, своих близких, незнакомых людей или коллег. Не нужно тратить время на бессмысленные попытки. Не попадайтесь в эту ловушку. Позвольте вещам просто быть и выходите из сложных ситуаций достойно и изящно.
Когда вы отпустите свою потребность всё контролировать, вы почувствуете себя намного счастливее. У вас появится больше времени на то, чтобы делать значимые вещи.
6. Отпустите потребность всегда производить хорошее впечатление на других людей.
Люди, прежде всего, ценят искренность, хотя многие и не осознают этого. Каждый из нас на инстинктивном уровне способен распознать того, кто притворяется.
«Когда вы беспокоитесь о том, что подумают другие люди, вы становитесь их пленником». – Лао-Цзы
Не пытайтесь быть тем, кем вы в действительности не являетесь, чтобы впечатлить других людей. Это не сработает. Никогда.
Это простая истина, которую знают все популярные люди. Окружающие начнут тянуться к вам лишь только тогда, когда вы снимете маску и прекратите притворяться. Наиболее привлекательными нас делают наши уникальные черты характера и пережитый опыт. Это ваши самые ценные активы.
«Будьте тем, кем вы есть, и говорите то, что чувствуете, потому что те, кто выступает против, не имеют значения, а те, кто имеет, против не выступают». – Бернард Марух
Чем больше вы тратите сил на то, чтобы произвести впечатление на других, тем менее эффектно вы выглядите в их глазах. Верьте в себя, выражайте себя открыто и уделяйте время тем, кто ценит вас за то, кем вы есть.
Если вы столкнётесь с людьми, которые не ценят вас таким, каким вы есть, с людьми, которые хотят, чтобы вы изменились, не нужно переживать по этому поводу. Задумайтесь над тем, действительно ли вам нужны те, кто стремится диктовать, каким человеком вам быть.
Никто не должен вас контролировать. Перестаньте позволять внешнему миру указывать, кем вам нужно быть и что вы должны делать.
7. Отпустите сопротивление переменам.
Скорее всего, вы верите в то, что будущее может быть лучше настоящего. У вас наверняка есть стремления, желания и цели – в принципе, так и должно быть. Однако, как бы парадоксально это ни звучало, многие боятся перемен, хотя и очень ждут их.
«Некоторые изменения выглядят отрицательными на поверхности, но вы скоро поймёте, что Вселенная создаёт в вашей жизни что-то новое, освобождая перед этим место для него». – Экхарт Толле
Помните, что мы не можем контролировать вещи, которые происходят с нами, однако мы наделены способностью выбирать то, как реагировать на них.
Научитесь рассматривать каждое изменение в своей жизни, будь оно желательное или нет, как возможность для появления чего-то большего. Вы не можете предвидеть будущее, поэтому верьте, что ничего просто так не случается.
Примите реальность и позвольте ей быть. Изменения помогут вам забраться на ступень выше.
«Жизнь – это серия естественных и спонтанных изменений. Не сопротивляйтесь им; это приведёт лишь к огорчениям и сожалениям. Позвольте реальности быть реальностью. Пусть всё идёт своим чередом». – Лао-Цзы
Всегда двигайтесь вперёд с позитивным настроем. Следуйте за своим счастьем, прокладывайте собственный путь и принимайте изменения – не сопротивляйтесь им. Когда вы отпустите и примите перемены, они станут вашим величайшим оружием против посредственности.
8. Отпустите свои страхи.
Страх – это иллюзия. Его даже не существует – вы создаёте его сами. Его нельзя увидеть или потрогать. От него нельзя избавиться при помощи таблеток или денег.
Это простая реальность человеческой жизни. Страх – он только в вашей голове. Каждый человек испытывает его, однако победители не позволяют ему парализовать себя: они преодолевают его и делают всё возможное, чтобы достичь своих целей. Жизнь слишком коротка, чтобы зацикливаться на том, чего вы боитесь.
«Повернитесь лицом к вашему величайшему страху; после этого страх уже не имеет над вами власти, а страх перед свободой съёживается и исчезает. Вы свободны». – Джим Моррисон
С другой стороны, страх – это рост. Очистите свой разум, взгляните на свои перспективы и осознайте, что бездействие хуже самого страха, потому что вы боитесь потерпеть неудачу или задеть эго. Бездействие – это то, что мешает жизни стать прекрасной.
Бездействие – это то, что не даёт вам стать великим.
9. Отпустите все оправдания.
Как часто вы по каким-либо причинам откладываете на потом то, что вы должны сделать сейчас? Это происходит потому, что ваш мозг стремится сохранить комфортный статус-кво и избежать боли.
Таким образом, вы ищете оправдания, чтобы не заниматься тем или иным делом, которое ваше подсознание воспринимает как рискованное или приносящее дискомфорт.
Оправдания мешают вам делать то, чего вы боитесь, они держат вас в безопасности – по крайней мере, на поверхностном уровне. Однако мы знаем, что оправдания просто ограничивают ваш рост. Вы не хотите жить самодовольной, ленивой жизнью. Если бы это было так, тогда бы вы не читали эту статью.
«Мастер находить оправдания редко бывает мастером в чём-нибудь ещё». – Бенджамин Франклин
Научитесь выявлять моменты, когда вы ищите оправдания. Они ограничивают вас. Вместо этого, сосредоточьтесь на росте и развитии. Всякий раз, когда вы хотите сказать себе «У меня нет времени» или «Я так устал» или когда появляется соблазн праздно провести время, напоминайте себе о том, к чему вы стремитесь.
Напоминайте себе о том, что оправдания не дадут вам достичь своей цели. Если вы не хотите, чтобы ваша жизнь изменилась, тогда следуйте на поводу собственных оправданий. Если вы хотите, чтобы жизнь стала лучше, отбрасывайте их в сторону и идите вперёд, не оглядываясь.
10. Отпустите мысли о том, что вы недостаточно хороши.
Вы хороший человек, и вы заслуживаете всё, что хотите иметь. Также вы свой злейший враг и свой самый жёсткий критик. Если вы хотите встречаться с какой-либо девушкой, добивайтесь её. Если вы видите возможность для развития бизнеса, хватайтесь за неё.
Когда вы твердите себе, что у вас ничего не получится, вы правы. Вы либо можете, либо нет. Решение остаётся за вами.
С другой стороны, когда вы говорите себе, что вы сможете сделать что угодно и стать кем угодно, вас ничто не остановит.
«Если вы думаете, что проиграете – вы проиграете. Если вы думаете, что не отважитесь – вы не отважитесь. Если вы хотите, но боитесь – вы не добьетесь. Если вы ожидаете неудачу – она придет к вам. Успех всегда приходит к тому, кто к нему стремится. Основная схватка происходит в нашем уме. Если вы думаете, что победите, вы обязательно победите. Вы должны захотеть, чтобы устремиться ввысь. Поверьте в себя, чтобы выиграть. Победа не всегда приходит к самому сильному или быстрому, но рано или поздно – она обязательно приходит к тому, кто верит в себя».– Уолтер Уинтл
Мир ваш. Магии не существует; чтобы чего-то достичь, нужно работать, преодолевать проблемы и неудачи. Однако вы можете контролировать своё настроение, реакцию на происходящее и дальнейшие действия.
Не позволяйте тому, что говорят или делают другие, влиять на вас. Вы достаточно хороши и заслуживаете счастья, как никто другой.
11. Отпустите привязанности.
В любую секунду, в любой день, в любой момент вы можете потерять что-то или кого-то. Свой дом, автомобиль, телефон, отношения – это не постоянные вещи, и ни одна из них не способна сделать вас на 100 процентов счастливым.
Счастье приходит изнутри, и это не есть плохо. Это лучшее, что вообще может быть: это означает, что вы можете быть счастливы прямо сейчас – при условии, что измените своё мышление и просто отпустите ненужные привязанности. Самые приятные переживания в жизни рождаются тогда, когда вы свободны от чувства привязанности.
«Причина, почему многие люди в нашем обществе страдают, болеют и испытывают стресс, связана с нездоровой привязанностью к вещам, которые они не могут контролировать». – Стив Мараболи
Знаю: легче сказать, чем сделать. Однако это вполне возможно. Согласно восточной философии, все страдания возникают из-за привязанностей. Обратите внимание, что привязанность не имеет ничего общего с любовью – привязанность вызвана страхом что-либо или кого-либо потерять, а любовь – она чистая, добрая и бескорыстная.
Там, где любовь, нет места страху.
12. Отпустите потребность в одобрении.
Вы знаете себя лучше, чем кто-либо другой. Вы также знаете (на инстинктивном и интеллектуальном уровне), что лучше для вас. Однако в мире полно людей, которые любят указывать другим, что им делать. Не слушайте их.
Не поддавайтесь воздействию своего окружения – будьте выше этого, будьте самодостаточным, тем, кто следует по собственному пути. Выработайте свои правила поведения и кодекс чести и живите в соответствии с ними.
«Совершенный человек всё ищет в себе, ничтожный – в других». – Конфуций
Не нужно искать одобрения своих действий и того, кем вы есть, со стороны других людей. Просто будьте всегда самим собой и никогда не останавливайтесь.
То же самое касается других сфер. Вам не нужны наркотики и алкоголь, чтобы хорошо проводить время и быть принятым социальной толпой. Вы можете контролировать своё настроение – и вы не должны зависеть от чего-либо внешнего.
Это относится и к женщинам: когда вы хотите получить признание от женщины с целью почувствовать себя удовлетворённым, вы исходите из позиции необходимости и нестабильности. Вы говорите, что вы слишком слабы, чтобы быть собой, без получения чего-либо от неё.
Следовательно, вы стремитесь брать, а не давать, что создаёт условия, в которых любовь не может расти.
Это опасно, неприглядно и приводит к разочарованию. Будьте уверены в том, кем вы есть, не имея нужды в человеке, который заставлял бы вас чувствовать себя значимым.
Более того, когда вы научитесь быть самим собой, избавитесь от потребности в одобрении и обретёте здоровую самоуверенность, вы заметите, как ваш успех у женщин вырастет в десятки раз.
13. Отпустите гнев и злость.
Сколько раз вы жалели, вспоминая о тех моментах, когда вы проявляли злость и гнев? Гнев – это естественное чувство, однако в долгосрочной перспективе оно, как правило, является малопродуктивным, бесполезным и болезненным.
Гнев будет грызть вас изнутри, оказывая влияние на ваше физическое и психическое здоровье.
Всякий раз, когда вы злитесь, остановитесь и подумайте: стоит ли ситуация ваших затрат энергии? Вспомните ли вы о ней через месяц? А через год?
Когда вы гневно реагируете на происходящее, вы увеличиваете его воздействие на вас. Вы даёте ему власть над собой.
«Искусный боец никогда не впадает в гнев». – Лао-Цзы
Более того, гнев имеет тенденцию порождать гнев. Каждый раз, когда вы поддаётесь гневу, вы увеличиваете вероятность того, что в будущем вы будете намного легче воспламеняться. Гнев умножает негативную энергию в вашем теле и разуме.
В мире достаточно плохого. Не становитесь его частью.
Вместо этого, оставайтесь спокойным и невозмутимым. У вас есть цели, которых нужно достичь, а гнев – это плохие ветра, которые уносят вас от того, что действительно важно.
14. Отпустите плохие отношения.
Вы наверняка знаете бесчисленное множество мужчин, которые несчастны в своих отношениях. Они жалуются на своих девушек, они постоянно ссорятся, они находят отговорки, чтобы не быть рядом с ними.
«Если отношения не выдерживают долгого срока, зачем тратить на них силы и время?» – Николас Спаркс
Все вокруг задаются вопросом: если у них ничего не получается, то почему они до сих пор остаются вместе?
Причина, как правило, заключается в следующем: 1) им не хватает смелости разорвать отношения и остаться одним; 2) они имеют дело с нездоровой созависимостью.
Ни один из этих вариантов не является хорошим, они оба препятствуют счастью, которое вы заслуживаете.
Заканчивать отношения всегда нелегко, однако чем быстрее вы это сделаете, тем лучше. С каждым днём плохие отношения становятся только хуже и разрушительнее для обоих партнёров.
Вы запутываетесь всё больше и больше, после чего уже не можете развязать образовавшийся узел. Однако хуже всего является то, что вы тратите на плохие отношения своё драгоценное время, хотя могли бы уже быть счастливы и свободны от этого тяжкого бремени и негативной энергии.
«Никогда не позволяйте человеку быть вашим приоритетом, в то время как для него вы являетесь всего лишь одним из вариантов». – Марк Твен
Никогда не сохраняйте отношения ради секса. Да, физическое влечение – это часть формулы здоровых отношений, но не основа.
Нездоровые отношения принесут вам только несчастье. К выбору человека, которого вы хотели бы видеть рядом с собой, нужно всегда подходить разумно и с позиции целостности.
15. Отпустите все кратковременные стимулы.
Корпорации вкладывают миллиарды долларов в новые способы, призванные убедить нас покупать их продукцию. Существует множество людей, которые зарабатывают неплохие деньги, сочиняя истории, влияющие на наши потребительские привычки.
Каждый день нам твердят о том, что мы должны смотреть популярные программы, чтобы быть в курсе происходящих событий, покупать современные автомобили и дома, пробовать последние кулинарные творения и носить одежду мировых брендов.
Это признаки хорошей жизни, поэтому нам говорят, что мы должны потреблять, чтобы жить счастливо.
«Вещи, которые вы имеете, в конце концов, завладевают вами. Вы обретёте свободу делать что угодно лишь после того, как потеряете всё». – Чак Паланик
Но что вы в действительности получите, когда у вас появится лучший автомобиль, стильная одежда и шикарный пентхаус? Станете ли вы лучше после просмотра «Игры престолов» в течение пяти часов подряд?
Приблизит ли вас игра в X-Box к достижению ваших целей?
А как насчёт зависания в барах и траты денег на выпивку (чтобы стать смелым и с кем-нибудь познакомиться) – неотъемлемой части «хорошего» времяпрепровождения?
Когда потакания низменным желаниям становятся всепоглощающими, они начинают мешать вам действовать и развиваться. Вы превращаетесь в пассивного потребителя информации и продуктов, вместо человека, который создаёт что-либо сам или служит благим целям.
Не будьте тем, кто живёт для того, чтобы потреблять творения других. Вместо этого, будьте тем, кто производит неизгладимое впечатление на мир своими собственными творениями.
16. Отпустите свою неуверенность.
Ваша неуверенность не приносит никакой пользы – если вы говорите себе, что вы недостаточно хороши, то так оно и будет. Неуверенность порождает бездействие и поведение, свойственное ребёнку, она отталкивает людей – в особенности женщин.
У нас всех есть слабые места и сферы, в которых нам не хватает уверенности, однако разница между счастливыми (успешными) и несчастными (неуспешными) людьми заключается в том, что первые принимают её и не зацикливаются на ней.
Вместо того чтобы позволять своей неуверенности портить жизнь, они борются с ней и становятся уверенными, энергичными и позитивными, чем привлекают других людей. Они выходят победителями из любой ситуации.
«Один из величайших путей в жизни – это преодоление неуверенности и овладение искусством пофигизма». – Джоу Конрат
Для многих людей то, что называется «автоматическим негативным мышлением», может оказаться парализовывающим – на протяжении дня их мозг генерирует сотни отрицательных мыслей. Трудно делать что-либо хорошее, когда в вашей голове преобладают негативные эмоции.
В свою очередь, «автоматическое позитивное мышление» способно помочь вам продвинуться на новый уровень счастья и продуктивности. Вы полностью контролируете свой разум. Когда позитивное мышление станет вашей привычкой, результаты не заставят себя ждать. Начните прямо сейчас.
17. Отпустите потребность жить в соответствии с ожиданиями других людей.
Друзья, семья, враги, учителя, правительство, СМИ и тысячи других безымянных и безликих организаций считают, что они знают, как будет лучше для вас. Но так ли это?
Где-то внутри вас есть голос; если вы прислушаетесь к нему, он скажет вам, чем вы действительно хотите заниматься в жизни. Многие люди постоянно игнорируют этот голос, и он, в конце концов, замолкает навсегда, а вместе с ним исчезают и все шансы на счастье.
«Я пришёл в этот мир не для того, чтобы оправдывать ваши ожидания, а вы пришли в этот мир не для того, чтобы оправдывать мои». – Брюс Ли
Будьте честны с самим собой на предмет того, что вам нравится, что приносит вам счастье и чего вы действительно хотите. Если вы будете жить в соответствии с чужими ожиданиями, это сделает вас несчастным и отвлечёт от вещей, которые действительно важны для вас.
Вы не можете угодить всем. Как это ни парадоксально, но люди также склонны восхищаться теми, кто не ищет их одобрения – мы распознаём, когда человек не чувствует потребности соответствовать чьим-либо ожиданиям, и связываем это с силой и разумностью.
Это ещё одна причина, чтобы направить собственную жизнь в том направлении, которое вас действительно привлекает. Вы живёте один раз, не забывайте об этом.
18. Отпустите все жалобы.
Что хорошего дают жалобы? Ничего. Они отнимают у вас драгоценное время. Вместо того чтобы тратить свою энергию на полезные дела, вы каждую секунду жалуетесь, что лишь портит вам настроение.
«Жалобы не работают как стратегия. Каждый из нас имеет ограниченный запас времени и энергии. Нытьё вряд ли поможет вам достигнуть своих целей и стать счастливым человеком». – Рэнди Пош
Не позволяйте внешним факторам влиять на вас. Будьте незыблемы. Ничто не может сделать вас несчастным, если, конечно, вы не позволите этому случиться.
То, что делает вас несчастным, другого человека может привести в восторг – всё сводится к точке зрения.
Когда вы жалуетесь на что-либо, вы даёте этому власть над собой. Будьте выше своих проблем и не позволяйте им влиять на вас. Начните прямо сегодня. Вы слишком заняты достижением своих целей, чтобы беспокоиться о пустяках.
19. Отпустить все неудачи.
Иногда люди терпят неудачи в жизни, и это нормально. Чем быстрее вы это поймёте, тем быстрее вы начнёте делать то, что действительно имеет значение. Каждый хотя бы раз в своей жизни сталкивался с неудачами. Неудачи – это неотъемлемая часть процесса роста, они преподносят нам уроки и опыт, необходимые для достижения конечной цели.
«Только те, кто не боится больших неудач, могут достичь больших успехов». – Роберт Ф. Кеннеди
Если вы облажались в прошлом, это не значит, что так будет и в будущем. Ошибаться – это нормально. Важно то, что вы делаете прямо сейчас.
Страх и неуверенность иллюзорны и порождают бездействие.
Избавьте свой разум от них и продолжайте путь. Неудачи иногда случаются, и вы не можете это контролировать. Однако, несмотря ни на что, двигайтесь дальше и позвольте им стать частью вашей истории успеха.
20. Отпустите потребность сравнивать себя с другими.
Вы обладаете уникальными дарами и талантами. Такого человека, как вы, в мире больше нет. Более того, счастья и успеха хватит на всех.
«Будь собой, остальные роли уже заняты». – Оскар Уайльд
Сравнивая себя с другими, вы впустую тратите время. Вместо этого, вы должны сосредоточиться на том, чтобы стать лучшей версией себя. Кого волнует, что делают другие? Беспокойтесь лучше о том, что делаете вы.
«Сравнение – это смерть радости». – Марк Твен
Вместо того чтобы сосредотачивать внимание на том, чтобы сравнивать себя с другими людьми, сфокусируйтесь на своих сильных сторонах. Работайте над совершенствованием собственных навыков. Станьте лучшим в том, что вы делаете.
Также знайте, что в вашей жизни уже есть множество вещей, которые способны принести вам счастье.
21. Отпустите мысль о том, что деньги сделают вас счастливым человеком.
Согласно многочисленным психологическим исследованиям, счастье за деньги не купишь. Мы все слышали эту истину миллион раз, однако упорно продолжаем её игнорировать.
Деньги не являются плохими сами по себе, они могут облегчить нашу жизнь во многих отношениях, однако вещи, которые делают нас счастливыми, являются нематериальными. Это друзья, семья, отношения, впечатления и самореализация. Вот в чём заключается настоящее, продолжительное счастье.
«Не думайте, что деньги делают всё, в противном случае вам, рано или поздно, придётся делать всё за деньги». – Вольтер
Накопление богатства никогда не принесёт истинного удовлетворения, поскольку мы всегда хотим большего.
Сейчас вы можете думать, что стали бы самым счастливым человеком на свете, если бы в следующем году заработали миллион долларов. Однако это не так, потому что когда этот момент наступит, вам уже будет хотеться иметь пять миллионов.
Научитесь ценить опыт и отношения выше материальных ценностей.
Самосовершенствование является сильным показателем счастья. Когда вы узнаёте что-то новое, занимаетесь физическими упражнениями и работаете над достижением своих целей, это придаёт смысл жизни и пробуждает оптимистические тенденции. Мы знаем, что будущее будет светлым, и мы радостно двигаемся ему навстречу.
Итак, сосредоточьтесь на том, чтобы стать лучшей версией себя, окружите забой близких людей, и сфокусируйтесь на деятельности и целях, которые вызывают у вас неподдельный интерес. Когда вы следуете своим истинным желаниям, ваши драйв и оптимизм будут преобразованы в деньги, которые вам нужны, чтобы жить так, как вы хотите.
Заключительные мысли
Если вы отпустите эти 20+ вещей, это поможет вам стать счастливее. Вы можете начать прямо сейчас. Не в каком-то туманном будущем.
Запомните эту истину: настоящий момент значит больше, чем любое другое время в вашей жизни, потому что ваши текущие действия определяют то, кем вы становитесь, а то, кем вы становитесь, определяет качество и направленность вашей жизни.
Степень ответственности, которую вы берёте на себя за свои поступки, равносильна степени личной власти, позволяющей вам менять или создавать что-либо в своей жизни.
Неважно, кто виноват – главное, что мы полны решимости оставить прошлое позади и жить так, как мы хотим, начиная с сегодняшнего дня.
Не завтра, не на следующей неделе, не в следующем месяце. Вы должны сегодня принять решение об изменениях, чтобы гарантированно создать жизнь, о которой вы всегда мечтали. Вы готовы это сделать?
Перевела на украинский язык 12.12.19 14.42
На фото – мой рисунок.
Ми схильні чіплятися за речі, які насправді не мають ніякого значення. Коли ви усвідомлюєте, що все - це не більше ніж перспектива, ви станете вільною людиною вперше в своєму житті.
Ви знайдете спокій і позбудетеся від тяжкого тягаря діяти відповідно до того, ким ви «є». І що в результаті залишиться?
Непідробне щастя, що охоплює все ваше тіло.
Ви не можете контролювати все, що відбувається у вашому житті, однак ви здатні вибирати те, як реагувати на це. Ви можете навчитися бачити можливості там, де інші бачать тільки невдачі. Все залежить від вашого сприйняття подій.
Практично все, що робить нас нещасними - це результат нашого мислення, речей, за які ми чіпляємося, і способів, за допомогою яких ми вводимо себе в оману. Ви володієте необмеженим талантом і потенціалом, однак ви не зможете проявити себе в повній мірі до тих пір, поки не звільните свій розум.
Як тільки ви перестанете бути в полоні власного розуму, ви зможете робити те, що дійсно має значення, і почнете жити воістину прекрасним життям.
«Будь вдячний за те, що у тебе є; радій тому, де ти зараз знаходишся. Коли ти зрозумієш, що тобі нема на що скаржитися, тобі буде належати весь світ ». - Лао-Цзи
Якщо ви до кінця дочитаєте цю статтю і почнете застосовувати дані в ній поради, ваше життя стане радісним , продуктивним і приголомшлевим.
Для цього вам потрібно відпустити наступні 20+ речей. Це буде нелегко; для того щоб змінити своє мислення, потрібен час. Однак ви можете почати вже сьогодні, роблячи крок за кроком на шляху до великого щастя, самореалізації і необмеженого достатку.
Отже, зберіться і приготуйтеся почути правду.
1. Відпустіть минуле.
Жити минулим - значить не жити взагалі. Це забирає багато сил, приносить біль і трохи зводить з розуму. Не дозволяйте старим помилкам або втраченим речам турбувати вас. Все це залишилося позаду вас. Минуле не має сенсу. Це ілюзія, концепція, яку всі ми поділяємо, оскільки вона допомагає нам навести порядок в світі навколо нас; це не реальність.
Що пройшло, того не повернеш. Є тільки сьогодення, і це все, що у вас коли-небудь буде. Живіть тут і зараз і радійте життю. Можливо, ваше справжнє жахливо. Можливо, в минулому у вас була «ідеальна» дівчина або хороша робота, але тепер ви все втратили.
Як бути? Ви не зможете повернутися до того рівня щастя, якщо зараз загрузнете в своїх негативних думках і почуттях. Зробіть висновки і почніть вживати дії в сьогоденні, щоб зробити завтрашній день краще.
«Бути тут і зараз - ось що дійсно важливо. Немає ні минулого, ні майбутнього. Час - річ вельми оманлива. Все, що коли-небудь буде - це справжній момент. Минуле подарувало нам певний досвід, який ми не в силах змінити. Ми можемо сподіватися на майбутнє, однак ми не знаємо, чи є воно взагалі ». - Джордж Харрісон
Прийміть те, що було раніше; розглядайте минулий досвід як уроки, які необхідно було пройти на шляху до світлого майбутнього.
Майте чітке бачення майбутнього, проте живіть тут і зараз!
2. Відпустіть роботу, яка вам не подобається.
В середньому людині відведено 30 тисяч днів життя. З них 10 тисяч він витрачає на роботу. Якщо ця робота для нього тягарем, то жити так - повне безумство. Чому люди добровільно витрачають третину свого життя на те, щоб бути нещасними?
«Розширювати своє резюме - це все одно, що збирати секс, щоб займатися ним в старості». - Уоррен Баффет
Прислухайтеся до свого серця й інтуїції, і ваша «робота» буде здаватися передчасною. Знайдіть роботу, яка надихає вас і оточуючих людей. Роботу, від якої ви будете відчувати приємну втому. Роботу, від якої ви будете отримувати максимальну віддачу. Ви повинні любити те, чим займаєтеся.
Ви можете кардинально змінити своє життя, кинувши роботу, яку ненавидите, і почавши робити те, що ви любите.
Що ви залишите після себе? Ваша праця - це ваш внесок у суспільство. Відточуйте свої навички, займайтеся тим, що приносить вам задоволення, щоб жити власними зусиллями - і ви побачите, як все поступово стає на свої місця.
«Вибирайте собі роботу до душі, і тоді вам не доведеться працювати жодного дня у своєму житті» .- Конфуцій
Не дозволяйте своїм обов'язкам диктувати, як все повинно бути: ви можете продовжувати працювати день, а вихідні та пізні вечори використовувати для того, щоб втілювати в життя ідеї, які вас дійсно приваблюють. Не піддавайтеся спокусі робити все виключно заради грошей і почніть займатися тим, що насправді має значення. Тим, що змушує вас посміхатися і кричати: «Я найщасливіша людина в світі».
3. Відпустити потребу завжди бути правим.
Ніхто не може бути правим весь час - існує безліч точок зору і поглядів на ту чи іншу ситуацію.
Якщо ви помітили, що опинилися втягнутим в бурхливу дискусію, пам'ятайте, що в реальності способу вийти з неї «переможцем» не існує. Просто відпустіть цю ситуацію.
«У вас свій шлях, у мене - свій. Що стосується шляху правильного і єдино вірного, то його не існує ». - Фрідріх Ніцше
Розмови занадто часто переростають в суперництво, яке, в свою чергу, перетворюється в бійки або суперечки, які можуть тривати вічно.
Замість того щоб насолоджуватися здоровим обміном ідеями, ми іноді опиняємося в ситуаціях, коли прагнемо довести, що ми найрозумніші і краще розбираємося в якомусь питанні.
Як правило, ми не слухаємо свого співрозмовника, оскільки обдумуємо в голові те, що збираємося сказати далі.
Вчіться слухати, і люди будуть цінувати вас як уважну людину , яка щиро зацікавлена в тому, що вони говорять.
4. Відпустіть всіх негативних людей, присутніх у вашому житті.
Одні люди буквально висмоктують з вас життя, інші роблять вас краще. Ви можете вибирати те, якими людьми себе оточувати, і ви насправді не зобов'язані підтримувати відносини з тими, хто тягне вас вниз.
Люди, з якими ви тісно спілкуєтеся, повинні любити і підбадьорювати вас, змушувати вас хотіти бути краще.
«Негативні думки застряють в нашій голові тому, що ми віримо в них, а не тому, що ми хочемо або вибираємо їх». - Ендрю Бернштейн
Ті, хто приносить негатив у ваше життя, будуть тільки заважати вам почувати себе щасливим або чого-небудь досягати - так само як і собі. Не робіть йому послуги, залишаючи їх в своєму колі спілкування.
Просто відпустіть їх. У світі повно неймовірних людей, які допоможуть вам досягти своїх цілей і які будуть любити і розуміти вас. Не шкодуйте на них свій час і енергію, тому що вони цього заслуговують, як ніхто інший.
5. Відпустіть потребу все контролювати.
Правду кажуть: ви - всього лише людина. Ви не Бог. Витрачаючи енергію на неможливі речі, ви шкодите своєму здоров'ю. Одна з цих неможливих речей - це спроба все контролювати. Багато з нас роблять це постійно, навіть не усвідомлюючи того.
Прийміть людську обмеженість. Зрозумійте, що у вашому житті є не так багато речей, які ви можете контролювати. Найголовніша з них - це ваша реакція. Підлаштовуйтеся під світовий потік. Якщо з'явився опір, пливіть повз. Якщо з'явилася можливість, хапайтеся за неї.
«Спустошити свій розум. Стань аморфним, безформним як вода. Коли воду наливають в чашку, вона стає чашкою. Коли воду наливають в чайник, вона стає чайником. Коли воду наливають в пляшку, вона стає пляшкою. Вода може текти, а може трощити. Будь водою, мій друже ». - Брюс Лі
Ви не можете контролювати все, що відбувається навколо вас, своїх близьких, незнайомих людей або колег. Не потрібно витрачати час на безглузді спроби. Не попадайтеся в цю пастку. Дозвольте речам просто бути і виходите зі складних ситуацій гідно і витончено.
Коли ви відпустите свою потребу все контролювати, ви відчуєте себе набагато щасливішими.
У вас з'явиться більше часу на те, щоб робити значущі речі.
6. Відпустіть потребу завжди робити гарне враження на інших людей.
Люди, перш за все, цінують щирість, хоча багато хто і не усвідомлюють цього. Кожен з нас на інстинктивному рівні здатний розпізнати того, хто прикидається.
«Коли ви турбуєтеся про те, що подумають інші люди, ви стаєте їх бранцем». - Лао-Цзи
Не намагайтеся бути тим, ким ви насправді не є, щоб вразити інших людей. Це не спрацює. Ніколи.
Це проста істина, яку знають всі популярні люди. Навколишні почнуть тягнутися до вас лише тільки тоді, коли ви знімете маску і припиніть прикидатися. Найбільш привабливими нас роблять наші унікальні риси характеру і пережитий досвід. Це ваші найцінніші активи.
«Будьте тим, ким ви є, і говоріть те, що відчуваєте, тому що ті, хто виступає проти, не мають значення, а ті, хто має, проти не виступають». - Бернард Маруха
Чим більше ви витрачаєте сил на те, щоб справити враження на інших, тим менш ефектно ви виглядаєте в їхніх очах. Вірте в себе, висловлюйте себе відкрито і приділяйте час тим, хто цінує вас за те, ким ви є.
Якщо ви зіткнетеся з людьми, які не цінують вас таким, яким ви є, з людьми, які хочуть, щоб ви змінилися, не потрібно переживати з цього приводу. Задумайтесь над тим, чи дійсно вам потрібні ті, хто прагне диктувати, якою людиною вам бути.
Ніхто не повинен вас контролювати. Перестаньте дозволяти зовнішнього світу вказувати, ким вам треба бути і що ви повинні робити.
7. Відпустіть опір змінам.
Швидше за все, ви вірите в те, що майбутнє може бути краще сьогодення. У вас, напевно, є прагнення, бажання і цілі - в принципі, так і має бути. Однак, як би парадоксально це не звучало, багато хто боїться змін, хоча і дуже чекають їх.
«Деякі зміни виглядають негативними на поверхні, але ви скоро зрозумієте, що Всесвіт створює в вашому житті щось нове, звільняючи перед цим місце для нього». - Екхарт Толле
Пам'ятайте, що ми не можемо контролювати речі, які відбуваються з нами, проте ми наділені здатністю вибирати те, як реагувати на них.
Навчіться розглядати кожну зміну в своєму житті, будь воно бажане чи ні, як можливість для появи чогось більшого. Ви не можете передбачити майбутнє, тому вірте, що нічого просто так не трапляється.
Прийміть реальність і дозвольте їй бути. Зміни допоможуть вам забратися на щабель вище.
«Життя - це серія природних і спонтанних змін. Не чиніть опір їм; це призведе лише до засмучення і розчарування. Дозвольте реальності бути реальністю. Нехай все йде своєю чергою ». - Лао-Цзи
Завжди рухайтеся вперед з позитивним настроєм. Слідуйте за своїм щастям, прокладайте власний шлях і приймайте зміни - не чиніть опір їм. Коли ви відпустите і приймите зміни, вони стануть вашим найбільшою можливістю проти посередності.
8. Відпустіть свої страхи.
Страх - це ілюзія. Його навіть не існує - ви створюєте його самі. Його не можна побачити чи помацати. Від нього не можна позбутися за допомогою таблеток або грошей.
Це проста реальність людського життя. Страх - він тільки у вашій голові. Кожна людина відчуває його, однак переможці не дозволяють йому паралізувати себе: вони долають його і роблять все можливе, щоб досягти своїх цілей. Життя занадто коротке, щоб зациклюватися на тому, чого ви боїтеся.
«Поверніться обличчям до вашого превеликого страху; після цього страх уже не має над вами влади, а страх перед свободою зіщулюються і зникає. Ви вільні". - Джим Моррісон
З іншого боку, страх - це зростання. Очистіть свій розум, погляньте на свої перспективи і усвідомте, що бездіяльність гірше самого страху, тому що ви боїтеся потерпіти невдачу або зачепити її. Бездіяльність - це те, що заважає ж
9. Відпустіть всі виправдання.
Як часто ви з яких-небудь причин відкладаєте на потім те, що ви повинні зробити зараз? Це відбувається тому, що ваш мозок прагне зберегти комфортний статус-кво і уникнути болю.
Таким чином, ви шукаєте виправдання, щоб не займатися тією чи іншою справою, яку ваше підсвідомість сприймає як ризиковану або приносить дискомфорт.
Виправдання заважають вам робити те, чого ви боїтеся, вони тримають вас у безпеці - принаймні, на поверхневому рівні. Однак ми знаємо, що виправдання просто обмежують ваш зріст. Ви не хочете жити самовдоволеним, ледачим життям. Якби це було так, тоді б ви не читали цю статтю.
«Майстер знаходити виправдання рідко буває майстром в чому-небудь ще». - Бенджамін Франклін
Навчіться виявляти моменти, коли ви шукайте виправдання. Вони обмежують вас. Замість цього, зосередьтеся на зростанні і розвитку. Всякий раз, коли ви хочете сказати собі «У мене немає часу» або «Я так втомився» або коли з'являється спокуса бездіяльно провести час, нагадуйте собі про те, до чого ви прагнете.
Нагадуйте собі про те, що виправдання не дадуть вам досягти своєї мети. Якщо ви не хочете, щоб ваше життя змінилося, тоді прямуйте на приводу своїх виправдань. Якщо ви хочете, щоб життя стало кращим, відкидайте їх в сторону і йдіть вперед, не озираючись.
10. Відпустіть думки про те, що ви недостатньо гарні.
Ви хороша людина, і ви заслуговуєте все, що хочете мати. Також ви свій найлютіший ворог і свій найжорсткіший критик. Якщо ви хочете зустрічатися з будь-якою дівчиною, домагайтеся її. Якщо ви бачите можливість для розвитку бізнесу, хапайтеся за нього.
Коли ви твердите собі, що у вас нічого не вийде, ви маєте рацію. Ви або можете, або ні. Рішення залишається за вами.
З іншого боку, коли ви говорите собі, що ви зможете зробити що завгодно і стати ким завгодно, вас ніщо не зупинить стати прекрасною.
Бездіяльність - це те, що не дає вам стати великим.
«Якщо ви думаєте, що програєте - ви програєте. Якщо ви думаєте, що не наважилися - ви не наважилися. Якщо ви хочете, але боїтеся - ви не досягнете. Якщо ви очікуєте невдачі - вона прийде до вас. Успіх завжди приходить до того, хто до нього прагне. Основна сутичка відбувається в нашому розумі. Якщо ви думаєте, що переможете, ви обов'язково переможете. Ви повинні захотіти, щоб спрямуватися увись. Повірте в себе, щоб виграти. Перемога не завжди приходить до найсильнішого чи швидкого, але рано чи пізно - вона обов'язково приходить до того, хто вірить в себе ».- Уолтер Уінтл
Світ ваш. Магії не існує; щоб чогось досягти, треба працювати, долати проблеми і невдачі.
Однак ви можете контролювати свій настрій, реакцію на те, що відбувається і подальші дії.
Не дозволяйте тому, що говорять або роблять інші, впливати на вас. Ви досить гарні і заслуговуєте щастя, як ніхто інший.
11. Відпустіть прихильності.
У будь-яку секунду, в будь-який день, в будь-який момент ви можете втратити щось або когось. Свій будинок, автомобіль, телефон, відносини - це не постійні речі, і жодна з них не здатна зробити вас на 100 відсотків щасливим.
Щастя приходить зсередини, і це не є погано. Це найкраще, що взагалі може бути: це означає, що ви можете бути щасливі прямо зараз - за умови, що змініть своє мислення і просто відпустіть непотрібні прихильності. Найприємніші переживання в житті народжуються тоді, коли ви вільні від почуття прихильності.
«Причина, чому багато людей в нашому суспільстві страждають, хворіють і відчувають стрес, пов'язана з нездоровою прихильністю до речей, які вони не можуть контролювати». - Стів Мараболі
Знаю: легше сказати, ніж зробити. Однак це цілком можливо. Згідно східної філософії, всі страждання виникають через уподобання. Зверніть увагу, що прихильність не має нічого спільного з любов'ю - прихильність викликана страхом що-небудь або кого-небудь втратити, а любов - вона чиста, добра і безкорислива.
Там, де любов, немає місця страху.
12. Відпустіть потребу в схваленні.
Ви знаєте себе краще, ніж будь-хто інший. Ви також знаєте (на інстинктивному і інтелектуальному рівні), що краще для вас. Однак в світі повно людей, які люблять вказувати іншим, що їм робити. Не слухайте їх.
Не піддавайтеся впливу свого оточення - будьте вище цього, будьте самодостатнім, тим, хто слідує за власним шляхом. Виробіть свої правила поведінки і кодекс честі і живіть відповідно до них.
«Досконала людина все шукає в собі, нікчемна - в інших». - Конфуцій
Не потрібно шукати схвалення своїх дій і того, ким ви є, з боку інших людей. Просто будьте завжди самим собою і ніколи не зупиняйтеся.
Те ж саме стосується інших сфер. Вам не потрібні наркотики і алкоголь, щоб добре проводити час і бути прийнятим соціальним натовпом. Ви можете контролювати свій настрій - і ви не повинні залежати від чого-небудь зовнішнього.
Це відноситься і до жінок: коли ви хочете отримати визнання від жінки з метою відчути себе задоволеним, ви виходите з позиції необхідності і нестабільності. Ви говорите, що ви занадто слабкі, щоб бути собою, без отримання чого-небудь від неї.
Отже, ви прагнете брати, а не давати, що створює умови, в яких любов не може рости.
Це небезпечно, непривабливо і призводить до розчарування. Будьте впевнені в тому, ким ви є, не маючи потреби в людині, яка змушувала б вас відчувати себе значущим.
Більш того, коли ви навчитеся бути самим собою, позбудетеся від потреби в схваленні і знайдете здорову самовпевненість, ви помітите, як ваш успіх у жінок зросте в десятки разів.
13. Відпустіть гнів і злість.
Скільки разів ви шкодували, згадуючи про ті моменти, коли ви проявляли агресію і гнів? Гнів - це природне почуття, проте в довгостроковій перспективі воно, як правило, є малопродуктивним, марним і болючим.
Гнів буде гризти вас зсередини, роблячи вплив на ваше фізичне і психічне здоров'я.
Всякий раз, коли ви злитеся, зупиніться і подумайте: чи варта ситуація ваших витрат енергії? Згадайте ви про неї через місяць? А через рік?
Коли ви гнівно реагуєте на те, що відбувається, ви збільшуєте його вплив на вас. Ви даєте йому владу над собою.
«Майстерний боєць ніколи не впадає в гнів». - Лао-Цзи
Більш того, гнів має тенденцію породжувати гнів. Кожен раз, коли ви піддаєтеся гніву, ви збільшуєте ймовірність того, що в майбутньому ви будете набагато легше займатися. Гнів примножує негативну енергію в вашому тілі і розумі.
У світі досить поганого. Не ставайте його частиною.
Замість цього, залишайтеся спокійним і незворушним. У вас є цілі, яких потрібно досягти, а гнів - це погані вітри, які забирають вас від того, що дійсно важливо.
14. Відпустіть погані відносини.
Ви напевно знаєте безліч чоловіків, які нещасні в своїх відносинах. Вони скаржаться на своїх дівчат, вони постійно сваряться, вони знаходять відмовки, щоб не бути поруч з ними.
«Якщо відносини не витримують довгого терміну, навіщо витрачати на них сили і час?» - Ніколас Спаркс
Всі навколо задаються питанням: якщо у них нічого не виходить, то чому вони досі залишаються разом?
Причина, як правило, полягає в наступному: 1) їм не вистачає сміливості розірвати відносини і залишитися одним; 2) вони мають справу з нездоровою співзалежністю.
Жоден з цих варіантів не є хорошим, вони обидва перешкоджають щастю, яке ви заслуговуєте.
Закінчувати відносини завжди нелегко, проте чим швидше ви це зробите, тим краще. З кожним днем погані відносини стають тільки гірше і більш руйнівними для обох партнерів.
Ви заплутуєтеся все більше і більше, після чого вже не можете розв'язати утворився вузол. Однак найгірше є те, що ви витрачаєте на погані відносини свій дорогоцінний час, хоча могли б уже бути щасливі і вільні від цього тяжкого тягаря і негативної енергії.
«Ніколи не дозволяйте людині бути вашим пріоритетом, в той час як для нього ви є всього лише одним з варіантів». - Марк Твен
Ніколи не зберігайте відносини заради сексу. Так, фізичний потяг - це частина формули здорових відносин, але не основа.
Хворі відносини принесуть вам тільки нещастя. До вибору людини, яку ви хотіли б бачити поруч із собою, потрібно завжди підходити розумно і з позиції цілісності.
15. Відпустіть всі короткочасні стимули.
Корпорації вкладають мільярди доларів у нові способи, покликані переконати нас купувати їх продукцію. Існує безліч людей, які заробляють непогані гроші, пишучи історії, що впливають на наші споживчі звички.
Кожен день нам твердять про те, що ми повинні дивитися популярні програми, щоб бути в курсі подій, що відбуваються, купувати сучасні автомобілі і будинки, пробувати останні кулінарні витвори і носити одяг світових брендів.
Це ознаки хорошого життя, тому нам кажуть, що ми повинні споживати, щоб жити щасливо.
«Речі, які ви маєте, врешті-решт, заволодівають вами. Ви знайдете свободу робити що завгодно лише після того, як втратите все ». - Чак Паланік
Але що ви насправді отримаєте, коли у вас з'явиться кращий автомобіль, стильний одяг і шикарний пентхаус? Чи станете ви краще після перегляду «Ігри престолів» протягом п'яти годин поспіль?
Чи наблизить вас гра в X-Box до досягнення ваших цілей?
А як щодо зависання в барах і витрати грошей на випивку (щоб стати сміливим і з ким-небудь познайомитися) - невід'ємної частини «хорошого» проведення часу?
Коли потурання ницим бажанням стають всепоглинаючими, вони починають заважати вам діяти і розвиватися. Ви перетворюєтеся в пасивного споживача інформації і продуктів, замість людини, яка створює що-небудь сама або служить благим цілям.
Не будьте тим, хто живе для того, щоб споживати творіння інших. Замість цього, будьте тим, хто справляє незабутнє враження на світ своїми власними творами.
16. Відпустіть свою невпевненість.
Ваша невпевненість не приносить ніякої користі - якщо ви говорите собі, що ви недостатньо гарні, то так воно і буде. Невпевненість породжує бездіяльність і поведінку, властиву дитині, вона відштовхує людей - особливо жінок.
У нас всіх є слабкі місця і сфери, в яких нам не вистачає впевненості, однак різниця між щасливими (успішними) і нещасними (неуспішними) людьми полягає в тому, що перші приймають її і не зациклюються на ній.
Замість того щоб дозволяти своїй невпевненості псувати життя, вони борються з нею і стають впевненими, енергійними і позитивними, ніж залучають інших людей. Вони виходять переможцями з будь-якої ситуації.
«Один з найбільших шляхів у житті - це подолання невпевненості і оволодіння мистецтвом пофігізму». - Джоу Конрат
Для багатьох людей те, що називається «автоматичним негативним мисленням», може виявитися паралізувати - протягом дня їх мозок генерує сотні негативних думок. Важко робити що-небудь хороше, коли у вашій голові переважають негативні емоції.
У свою чергу, «автоматичне позитивне мислення» здатне допомогти вам просунутися на новий рівень щастя і продуктивності. Ви повністю контролюєте свій розум. Коли позитивне мислення стане вашою звичкою, результати не змусять себе чекати. Почніть прямо зараз.
17. Відпустіть потребу жити відповідно до очікувань інших людей.
Друзі, сім'я, вороги, вчителі, уряд, ЗМІ та тисячі інших безіменних і безликих організацій вважають, що вони знають, як буде краще для вас. Але чи так це?
Десь всередині вас є голос; якщо ви прислухаєтеся до нього, він скаже вам, чим ви дійсно хочете займатися в житті. Багато людей постійно ігнорують цей голос, і він, врешті-решт, замовкає назавжди, а разом з ним зникають і всі шанси на щастя.
«Я прийшов в цей світ не для того, щоб виправдовувати ваші очікування, а ви прийшли в цей світ не для того, щоб виправдовувати мої». - Брюс Лі
Будьте чесні з самим собою на предмет того, що вам подобається, що приносить вам щастя і чого ви дійсно хочете. Якщо ви будете жити відповідно до чужих очікувань, це зробить вас нещасним і відверне від речей, які дійсно важливі для вас.
Ви не можете догодити всім. Як це не парадоксально, але люди також схильні захоплюватися тими, хто не шукає їх схвалення - ми розпізнаємо, коли людина не відчуває потреби відповідати чиїмось очікуванням, і пов'язуємо це з силою і розумністю.
Це ще одна причина, щоб направити власне життя в тому напрямку, який вас дійсно приваблює. Ви живете один раз, не забувайте про це.
18. Відпустіть всі скарги.
Що хорошого дають скарги? Нічого. Вони забирають у вас дорогоцінний час. Замість того щоб витрачати свою енергію на корисні справи, ви щосекунди скаржитеся, що лише псує вам настрій.
«Скарги не працюють як стратегія. Кожен з нас має обмежений запас часу і енергії. Ниття навряд чи допоможе вам досягти своїх цілей і стати щасливою людиною ». - Ренді Пош
Не дозволяйте зовнішнім факторам впливати на вас. Будьте непорушні. Ніщо не може зробити вас нещасним, якщо, звичайно, ви не дозволите цьому статися.
Те, що робить вас нещасним, іншу людину може привести в захват - все зводиться до точки зору.
Коли ви скаржитеся на щось, ви даєте цьому владу над собою. Будьте вище своїх проблем і не дозволяйте їм впливати на вас. Почніть прямо сьогодні. Ви занадто зайняті досягненням своїх цілей, щоб турбуватися про дрібниці.
19. Відпустіть всі невдачі.
Іноді люди терплять невдачі в житті, і це нормально. Чим швидше ви це зрозумієте, тим швидше ви почнете робити те, що дійсно має значення. Кожен хоча б раз у своєму житті стикався з невдачами. Невдачі - це невід'ємна частина процесу зростання, вони підносять нам уроки і досвід, необхідні для досягнення кінцевої мети.
«Тільки ті, хто не боїться великих невдач, можуть досягти великих успіхів». - Роберт Ф. Кеннеді
Якщо ви облажались в минулому, це не означає, що так буде і в майбутньому. Помилятися - це нормально. Важливим є те, що ви робите прямо зараз.
Страх і невпевненість ілюзорні і породжують бездіяльність.
Позбавте свій розум від них і продовжуйте шлях. Невдачі іноді трапляються, і ви не можете це контролювати. Однак, незважаючи ні на що, рухайтеся далі і дозвольте їм стати частиною вашої історії успіху.
20. Відпустіть потребу порівнювати себе з іншими.
Ви володієте унікальними дарами і талантами. Такої людини , як ви, в світі більше немає. Більш того, щастя і успіху вистачить на всіх.
«Будь собою, інші ролі вже зайняті». - Оскар Уайльд
Порівнюючи себе з іншими, ви даремно витрачаєте час. Замість цього, ви повинні зосередитися на тому, щоб стати кращою версією себе. Кого хвилює, що роблять інші? Турбуйтеся краще про те, що робите ви.
«Порівняння - це смерть радості». - Марк Твен
Замість того щоб зосереджувати увагу на тому, щоб порівнювати себе з іншими людьми, сфокусуйтеся на своїх сильних сторонах. Працюйте над вдосконаленням власних навичок. Стати кращим в тому, що ви робите.
Також знайте, що у вашому житті вже є безліч речей, які здатні принести вам щастя.
21. Відпустіть думку про те, що гроші зроблять вас щасливою людиною.
Згідно з численними психологічними дослідженнями, щастя за гроші не купиш. Ми всі чули цю істину мільйон разів, проте вперто продовжуємо її ігнорувати.
Гроші не є поганими самі по собі, вони можуть полегшити наше життя у багатьох відношеннях, однак речі, які роблять нас щасливими, є нематеріальними. Це друзі, сім'я, стосунки, враження і самореалізація. Ось в чому полягає справжнє, тривалий щастя.
«Не думайте, що гроші роблять все, в іншому випадку вам, рано чи пізно, доведеться робити все за гроші». - Вольтер
Накопичення багатства ніколи не принесе справжнього задоволення, оскільки ми завжди прагнемо більшого.
Зараз ви можете думати, що стали б найщасливішою людиною на світі, якби в наступному році заробили мільйон доларів. Однак це не так, тому що коли цей момент настане, вам вже буде хотітися мати п'ять мільйонів.
Навчіться цінувати досвід і відносини вище матеріальних цінностей.
Самовдосконалення є сильним показником щастя. Коли ви дізнаєтеся щось нове, займаєтеся фізичними вправами і працюєте над досягненням своїх цілей, це надає сенс життя і пробуджує оптимістичні тенденції. Ми знаємо, що майбутнє буде світлим, і ми радісно рухаємося йому назустріч.
Отже, зосередьтеся на тому, щоб стати кращою версією себе, оточіть близькими людьми , і сфокусуйтеся на діяльністі і цілях, які викликають у вас непідробний інтерес. Коли ви прямуєте своїм істинним бажанням, ваші драйв і оптимізм будуть перетворені в гроші, які вам потрібні, щоб жити так, як ви хочете.
Заключні думки
Якщо ви відпустите ці 20+ речей, це допоможе вам стати щасливішими. Ви можете почати прямо зараз. Не в якомусь туманному майбутньому.
Запам'ятайте цю істину: зараз значить більше, ніж будь-який інший час у вашому житті, тому що ваші поточні дії визначають те, ким ви стаєте, а те, ким ви стаєте, визначає якість і спрямованість вашого життя.
Ступінь відповідальності, яку ви берете на себе за свої вчинки, рівносильна ступеню особистої влади, що дозволяє вам змінювати або створювати що-небудь у своєму житті.
Неважливо, хто винен - головне, що ми сповнені рішучості залишити минуле позаду і жити так, як ми хочемо, починаючи з сьогоднішнього дня.
Не завтра, не наступного тижня, не в наступному місяці. Ви повинні сьогодні прийняти рішення про зміни, щоб гарантовано створити життя, про яке ви завжди мріяли. Ви готові це зробити?
Переклала на українську мову 12.12.19 14.42
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857743
дата надходження 12.12.2019
дата закладки 12.12.2019
Лучшие высказывания гениального Чарли Чаплина.
Речь великого комика на своё 70-летие.
Когда я начал любить себя, я понял, что тоска и страдания — это только предупредительные сигналы о том, что я живу против своей собственной истинности. Сегодня я знаю, что это называется «Подлинность».
Когда я начал любить себя, я понял, как сильно можно обидеть кого-то, если навязывать ему исполнение его же собственных желаний, когда время еще не подошло, и человек еще не готов, и этот человек — я сам. Сегодня я называю это «Признание».
Когда я начал любить себя, я перестал стремиться к другой жизни, и вдруг увидел, что всё, что окружает меня, приглашает меня расти. Сегодня я называю это «Зрелость».
Когда я начал любить себя, я понял, что при любых обстоятельствах я нахожусь в правильном месте в правильное время, и все происходит исключительно в нужный момент, поэтому я могу быть спокоен. Теперь я называю это «Уверенность в себе».
Когда я начал любить себя, я перестал красть свое собственное время и проектировать грандиозные проекты на будущее. Сегодня я делаю только то, что приносит мне радость и счастье, то, что я люблю делать и что приводит мое сердце в радостное настроение. Я делаю это своим собственным способом и в своем собственном ритме. Сегодня я называю это «Простота».
Когда я начал любить себя, я освободился от всего, что приносит вред моему здоровью — пищи, людей, вещей, ситуаций. Всего, что тянуло меня вниз и уводило прочь от себя. Сначала я назвал это позицией здорового эгоизма. Сегодня я называю это «Любовь к самому себе».
Когда я начал любить себя, я прекратил пытаться всегда быть правым, и с тех пор я ошибаюсь меньше. Теперь я узнал, что это «Скромность».
Когда я начал любить себя, я прекратил жить прошлым и беспокоиться о будущем. Сегодня я живу только настоящим моментом, в котором все происходит. Теперь я живу каждый день, день за днем, и называю это«Осуществление».
Когда я начал любить себя, я осознал, что ум мой может расстраивать меня, и что от этого можно заболеть. Но когда я объединил его с моим сердцем, мой разум стал моим ценным союзником. Сегодня я зову эту взаимосвязь «Мудрость сердца».
Нам больше не нужно бояться споров, конфронтаций или разного рода проблем с собой или с другими. Даже звезды сталкиваются, и из их столкновений рождаются новые миры. Сегодня я знаю: «Это — Жизнь».
Кращі висловлювання геніального Чарлі Чапліна.
Промова великого коміка на своє 70-річчя.
Коли я почав любити себе, я зрозумів, що туга і страждання - це тільки попереджувальні сигнали про те, що я живу проти своєї власної істинності.
Сьогодні я знаю, що це називається «Справжність».
Коли я почав любити себе, я зрозумів, як сильно можна образити когось, якщо нав'язувати йому виконання його ж власних бажань, коли час ще не настав, і людина ще не готова, і ця людина - я сам. Сьогодні я називаю це «Визнання».
Коли я почав любити себе, я перестав прагнути до іншого життя, і раптом побачив, що все, що оточує мене, хто взяв би мене рости. Сьогодні я називаю це «Зрілість».
Коли я почав любити себе, я зрозумів, що за будь-яких обставин я перебуваю в правильному місці в правильний час, і все відбувається виключно в потрібний момент, тому я можу бути спокійний. Тепер я називаю це «Впевненість в собі».
Коли я почав любити себе, я перестав красти свій власний час і проектувати грандіозні проекти на майбутнє. Сьогодні я роблю тільки те, що приносить мені радість і щастя, те, що я люблю робити і що призводить моє серце в радісний настрій. Я роблю це своїм власним способом і в своєму власному ритмі. Сьогодні я називаю це «Простота».
Коли я почав любити себе, я звільнився від всього, що приносить шкоду моєму здоров'ю - їжі, людей, речей, ситуацій. Всього, що тягло мене вниз і виводило геть від себе. Спочатку я назвав це позицією здорового егоїзму. Сьогодні я називаю це «Любов до самого себе».
Коли я почав любити себе, я припинив намагатися завжди бути правим, і з тих пір я помиляюся менше. Тепер я дізнався, що це «Скромність».
Коли я почав любити себе, я припинив жити минулим і турбуватися про майбутнє. Сьогодні я живу тільки справжнім моментом, в якому все відбувається. Тепер я живу кожен день, день за днем, і називаю це «Здійснення».
Коли я почав любити себе, я усвідомив, що розум мій може засмучувати мене, і що від цього можна захворіти. Але коли я об'єднав його з моїм серцем, мій розум став моїм цінним союзником. Сьогодні я кличу цей взаємозв'язок «Мудрість серця».
Нам більше не потрібно боятися суперечок, конфронтацій або різного роду проблем з собою або з іншими. Навіть зірки стикаються, і з їх зіткнень народжуються нові світи. Сьогодні я знаю: «Це - Життя».
Переклала на українську мову 16.08.18 14.32
На фото мій малюнок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857522
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2019
Серцю тісно – ген туди б йому зійти
Де токують в високості беркути,
Де сОколи в верхах змагають крили
Йому б туди, допоки має сили.
Йому б туди ступити обережно
Де залишився поверх слід ведмежий,
Де підвечіря дні що раз ковтає
Де сніг сліпучий до півліта тає.
Йому б зійти туди на ті пороги
Де олень навесні скидає роги
Де в вишині сміється сонце й вітер
Йому б туди,йому б туди злетіти.
Йому б туди де та земля принадна
Де ніч в передвечірї стелить рядна,
Де сонце залишає жовте коло
Йому б туди поки ще не схололо
Йому б туди де день стрічає темінь
Де з вишини паде кубовий кремінь,
Де буревій від відчаю й розпуки
Потоками донизу котить звуки.
Йому б туди де скелі й сірі стіни
Там де ніхто його уже не стріне
Йому б туди в ті шорохи і шуми
Йому б з своєї вирватись задуми.
Парище 2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857403
дата надходження 09.12.2019
дата закладки 09.12.2019
То не холод, як плачуть дощі,
Й наскрізь вітер бездушно проймає.
Холод той – що лежить на душі,
Як мене біля Тебе немає.
То не сум, коли хмари кругом,
І вологий туман обіймає.
Сум тоді - коли мов батогом
По живому зневіра шмагає.
Не біда, якщо сніг заміта
Ті стежки, що удвох ми топтали.
В тім біда, що душа пам»ята
Те, що вже відчувать перестали.
То не біль, коли серце шемить,
Тут зарадити можуть уколи.
Біль тоді – коли втрачена мить,
Та, яку не вернути ніколи.
27.11.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856122
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 28.11.2019
Неспокійні, тривожні думки
Полонили мій розум і душу.
І колючі слова у рядки
Уже вкотре вплітати я мушу….
Тяжко так, серце їсть каламуть,
Злість! Змінити нічого не можу!
Як отару німу, нас ведуть.
Ми ж покірно несемо цю ношу.
Крок за кроком у нове старе
Повертаємо човен надії.
Наш керманич щосили гребе
Від свободи все далі і мрії.
Запряжемося знову в ярмо?
І вдягнемо зросійщені пута?
Збайдужіло на північ йдемо,
Мабуть, міцно московська отрута
В нас засіла…. Зцілитися б нам…
Українцями буть - не хохлами!
Душ від скверни очистити храм.
Тільки приспані сплять ворогами…
Ні земля не болить їм, ні мова,
А юрба свято вірить в царя,
Знов засилля чужинського слова,
Дежавю. Сон страшний. Маячня…..[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855605
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 23.11.2019
Тобі листів я не писав,
Бо в цьому не було потреби.
Хоч я, бувало, так скучав…
Про це знав я і синє небо.
Я всі листи писав в душі,
Все говорив, що відчуваю.
Проте святе не ворушив,
Ти добре знала, що кохаю.
Я інколи просив вітрів,
Щоб почуття мої понесли.
У дні такі, коли я тлів,
А так хотілося воскрести.
Колись ще напишу листа,
Він стане сповіддю для тебе.
Бо ти в душі моїй свята
І хай мене осудить небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855492
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 23.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4Y0WfrkeLD8
[/youtube]
Опале листя перепріло,
А серед них мої листи,
Чомусь вони недолетіли,
Між ними вітер шелестить.
Старанно вибере їх з листя,
Крильми обійме і летить.
Читать не сміє - особисті,
Ніщо не зможе зупинить.
Це так здавалось, та негода
Збивала вітер з усіх сил.
Туман, дощі і прохолода,
Торкнулись вітру слабких крил.
Присів на дерево спочити,
Відкрив тайком один з листів.
Хотів узнати, як любити,
Бо сам не знав цих почуттів
Відкрив, а там, на жаль, все пусто.
Це справа часу і дощів.
Він зрозумів: тут все так просто,
Папір не втрима ніжних слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855511
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 22.11.2019
Прилетіла весна і проміння пряде на балконі,
де старенька застигла, неначе зрослася зі склом,
все вдивляється в даль і хустинку затисла в долоні,
а думки, як птахи, повертають у рідне село.
Там у неї в саду розцвітає замріяна вишня,
а трава у дворі атакує самотній поріг...
Це уперше вона зустрічати лелеку не вийшла,
бо вже сила життя не тримає натомлених ніг.
Ні на що не грішить - добрі діти і чемні онуки -
гідний спадок лишає вона після себе Землі,
та не вміє тримати без діла натруджені руки
і невидимі крихти усе витирає на склі.
Поривається вдень стіни кахельні в кухні протерти,
скатертину розправити, порох змести на столі...
Молить Бога вночі, щоби тільки зимою не вмерти,
бо могилу копати так тяжко у мерзлій землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850905
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 21.11.2019
Он бил врага, в Победу верил свято,
он брал Берлин, познал цену утрат,
всех схоронил: жену и дочь, и брата,
последним внука - пал в бою солдат.
Теперь, как ломоть, жизнью он отрезан:
постылой ночью снится батальон,
а днем зайдут, бывает, из собеза,
да раз на месяц, - местный почтальон.
Там, за окном, надрывно воет стужа,
и за порог не вырваться никак...
А он один... И, никому не нужен,
все вспоминает как горел Рейстаг...
Лежат в столе награды ветерана,
он на груди их так и не носил...
Все просит смерти... И смертельно ранен,
он жизни никогда так не просил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854899
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 21.11.2019
Между мной и тобой эта дикая осень
пожелтевшие листья сжигает дотла...
Всё прошло и ушло - поматросил и бросил...
Ну а мне с той поры не хватает тепла.
От меня до тебя - только пара кварталов,
и лишь два светофора мигают в ночи...
Между мной и тобой - ничего не осталось,
только дождь бесприютный стучит и стучит...
Он спасает меня от пустых разговоров,
и, надеюсь, пройдет, перемелется всё,
дворник листья сгребёт, все забудется скоро...
Только душу тоска все трясет и трясет...
Лист летит, окантован капризной резьбою,
но ему не добраться до нашей скамьи...
Сумасшедшая пропасть меж мной и тобою :
два холодных кольца, две несчастных семьи...
Знаю я, что живёшь ты, как раньше, на взводе,
да и я продолжаю всё в том же ключе...
А за окнами осень продрогшая ходит,
всё рисует тебя, не пойму лишь, - зачем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853996
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 21.11.2019
Обійми ти мене обійми
І до серця свого пригорни.
Поцілунок залиш на устах,
Щоби радість була у очах.
Буде осінь, чи може зима,
Буде дощ, а чи сніг, то дарма.
Хочу рук твоїх чути тепло
І щоб затишно завжди було.
У душі, ще живуть почуття,
Не руйнує їх навіть життя.
І стежина ще в весну веде,
Я на ній все чекаю тебе...
У кімнаті зі мною пітьма,
Я без тебе коханий одна.
Лише ніч і у небі зірки,
А твій образ торкає руки.
Обійми ти мене обійми
І до серця свого пригорни.
Поцілунок залиш на устах,
Щоби радість була у очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855396
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019
Збожеволіти Тобою,
Знов очікувати осуд,
Озираючись на ближніх
І втрачати з цього розум…
Проклинати це прокляття…
Й божеволіти Тобою!
Помолившись на колінах,
У морозно-злу негоду,
Засинати на світанку,
Заховавшись з головою,
Під холодну, білу ковдру...
І там марити Тобою.
Прокидатись по обіді…
І лежати наче мертвий,
Подих стримувати в ліжку –
Де Ти? Де Ти? Де Ти? Де Ти?
Знов закусуючи губи,
Кулак стиснувши до болю…
Вкотре сам собі зізнатись-
Божеволію Тобою!
Не живий я і не мертвий…
Мов примара в сяйві світла.
Зник мій спокій, щезла віра
І надія кудись зникла.
Душ холодний не рятує,
Біль не змиється водою,
А у скронях кров пульсує…
Божеволію Тобою…
У бажання просто жити,
Щоб не знати мук і горя,
Лізуть думи, лізуть рими,
Павуки плетуть знов поле.
Розстеляють павутиння,
Аж завіяло бідою…
І у тих тенетах липких -
Божеволію Тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778058
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.11.2019
І не глінтвейн пила, а тугу прохолоди.
Сльота з небесних сит трусила сльози.
Не тільки за вікном нудна нічна негода,
Давила повсякденна млосна проза.
Утомленій душі хотілось знову злету.
Хоч скелями стриміли міцно стіни,
А все це сталось несподіваним дуплетом,
Коли вже не чекала переміни.
Крізь негідь променем любові, мов сонетом,
Торкнувся ніжно серця в пізню осінь.
Відчула пристрасть пасодоблю не паркетну,
Бо бачила в очах глибоку просинь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855292
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
А ми були такі близькі й далекі,
Такі чужі, як відстань полюсів,
Нас проводжав печальний неба клекіт,
Як трави ще купалися в росі.
Дороги нас вели за видноколо,
Подалі від земної метушні
І пізні квіти з нами йшли юрбою,
І чувся сум осінній вдалині.
А ми були. Звичайні і космічні.
Перепливали еру своїх мрій
І цілий світ нам задивлявсь у вічі,
І був для нас стихією стихій.
Минуло все: і радість, і розлука,
Відтоді стільки вишень відцвіло...
Та досі в серці лине перегуком
Близьке й далеке з юності тепло.
23.10.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853276
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 19.11.2019
Сіє мжичка крізь сито мокроти,
Заховала схід сонця в туман.
Чинить розум безмовний супротив,
Щоб не мати сутужний обман.
Пробігають події думками,
Як літа проминали, мов сон.
Не можливо сказати словами,
Що в душі раптом стало хрестом.
Паралелі доріг й перехрестя,
Що химерно в єдине сплелись.
Що торкались любов’ю зап’ястя
Чи тікали у ночі, як рись.
Що смішили, хворіли і сльози
Чи то щастя, чи болі лились.
Не дає нам Господь, що не в змозі,
Понести ми у сяючу вись.
16.11.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854919
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Папір зім'ятий, ручка на столі,
Думки вирують і шукають місця,
Листки сковзнули чисті до землі,
І байдуже, що безлад біля крісла.
Чи день чи ніч, вже якось все одно,
Доба летить щоденно в невідомість,
Усе придумане щезає у вікно,
І паморочить згадка вже свідомість.
Холодна осінь, гаснуть ліхтарі,
Все сказане у прозі посоталось,
Летять за вітром непрочитані вірші,
Лише не сказане у пам'яті зосталось.
Мерехкотить дощами листопад,
І пізня осінь холодом скрегоче,
Десь там далеко в небі зорепад,
Їм щось у слід сказати серце хоче.
Вирують в хаосі придумані вірші,
Мотлошить їх безжалісно вітрами,
Пора буває листопада у душі,
І серце знає плакати дощами.
Лю...
листопад, 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849646
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 14.11.2019
Добро и зло идут по свету,
Из века в век идёт борьба.
Обоим солнце ярко светит,
А ночью радует луна.
Обоих воздух вдохновляет
Дышать и видеть этот мир.
Для них природа расцветает
И приглашает их на пир.
Когда же войны на планете,
Добру тогда потяжелей.
Хотя за зло лишь зло в ответе,
Добро становится сильней.
Ему чтоб выжить снова надо
Средь зла растить плоды добра.
Наверно есть на свете карма
За прошлые свои дела.
И снова рушатся эпохи,
Оставив чудо за собой
Прогресса, вер. Порою крохи,
Что удивляют красотой.
И восхищают гигантизмом,
Чего не строят и теперь.
По круче всяких коммунизмов,
Всех утопических идей.
Есть пирамиды, мегалиты,
Дворцы и крепости кругом.
Есть удивительные плиты,
Не вырубишь их топором.
Есть множество следов прогресса,
Мы не умеем делать так.
Из камня, из песка и леса
Построили нам говорят.
Следы высоких технологий
На скалах и в пустынях есть.
Не сохранилося историй
-Кто жил, любил, трудился здесь?
Лишь только мифы, даже сказки
Фантастику нам говорят.
Учёные сгущают краски
И отвергают всё подряд.
Кто разломал и уничтожил
И даже в землю закопал?
Давайте вместе подытожим
Вопрос, который здесь поднял.
Добро и зло идут по свету,
Из века в век идёт борьба.
Обоим солнце ярко светит,
А ночью радует луна.
Июнь 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845846
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 14.11.2019
Жури нині вистачає,
хоч ходи, хоч сядь і плач...
Нам і влада підкидає,-
колючки своїх невдач...
Їх невдалі "передачі",-
засмітили нам мізки...
Ще й на зло є на додачу,-
вже поважні в нас роки...
Я не буду безупинно,
свою долю закликать...
Кину я журу за спину,
буду жить і працювать...
То нічого, що стара я,
та у мене все ще "так"...
Може втретє, може вп"яте,-
буду долю виглядать...
Може щастя я ще стріну,-
на старечому путі...
Я його вхоплю за спину,
занесу хоч на плечі...
Ви не смійтесь, добрі люди,
я умію жартувать...
Хоч і важко нині всюди,
не люблю я сумувать...
Є у мене все що треба,-
І для серця, й для душі...
Це від Бога, чи від неба,-
даний дар писать вірші...
Моя доля в дітях й внуках,-
в них і радість, й благодюать...
Пиріжків ось напечу я,
й буду їх у гості ждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854697
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
[color="#ff0000"]
[i][b]Не жалкуйте про те, що старієте,
багатьом не дождатись тих літ.
Про глибокі літа, вмійте мріяти,
Лише обраним даний той вік…
За Життя свого кожного року –
будьте Богові вдячні у тім,
що народжені в дану епоху,
за морози, за сонце і грім.
Той, хто вміє радіти малому,
по дитячому бачить красу, -
не бувати душею старому,
та й не гаяти даром часу…[/b][/i][/color]
22.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852286
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 12.11.2019
…повсідалися рясно хлопці,
як горобці
на калині, –
на бойовій броні…
обличчя у всіх – благородні:
серйозні,
а у поде́котрих – сонячно-щиро усміхнені
чолові́ки-батьки-брати-сини…
недавно іще в миру́ трудилися,
училися,
кохались-любились-женилися…
і от вони
стали – воїни,
кша́трії… вої –
кіборги, ду́хи війни…
Герої!
славних прадідів
із Великих Могил емана́ції –
вос-кре́шений Дух Нації
…а учора ще пліснява,
зафутля́рено-пі́снява,
їх обзивала манку́ртами,
на рідній землі – чужаками,
безба́тченками-рабами,
поколіннями,
навіки захряслими у байдужій прострації…
перед
вос-кре́шеним Духом Нації
чи не пора прийти
із покая́ним словом
і публічно по́милку визнати
за друковані сто́си хули́ ?
тепер – соколи і орли…
буй-тури, леви…
ви
пристосуватися
до подій умієте –
уже славу їм пієте…
кайтеся!
зізнавайтеся,
що ніхто з вас не був прови́дцем,
а крикливими півнями істери́чили,
гралися-римувалися, розкидали слівцем,
у гордині своїй задава́лися,
що керуєте Сонцем:
Сонце ж без півня знає,
коли Пора настає
і Сонце
сходити має…
де ви нині –
крикливі півні,
із обтушко́ваних піделітних сараїв?
хто знає…
чи реальність наша умовна,
чи глухота-сліпота ваша повна,
метафізично-духовна…
глашатайство – тільки кредо,
показна, розхожа мрія –
чи мімікрія?
чи кров неприборкана, бунтівна,
вимагає жертви від інших вона?
кличе-зове
до пролиття крові –
як виправдання,
ра́ціо-наліза́ція
серцем нездібності до Любові…
…Світла Воїни –
на щастя, вони
як і тоді вас не чули,
так і зараз ви їм не треба:
за ними – Душа України,
над ними – одкрите Небо…
…повсідалися рясно хлопці,
як горобці
на калині, –
на бойовій броні́…
сонячно-щиро усміхнені –
обличчя у всіх – благородні…
відкриті
діти…
бійці
ізвідкись
у прорізь бійниці
смерть чатує щомиті:
чоловіки-батьки-брати-сини –
кшатрії-воїни…
пацани…
…і ті, хто прийдуть додому –
ніколи не вернуться
із війни…
…усвідомлення місії,
родові́дні рації,
незборимість
Духу Нації
20.11.2014
[i]
*е[i]манація - витікання, випромінювання, виділення чого-небудь звідкись.
*пацан-. те саме, що хлопчак
*рація – тут: розумна підстава, обґрунтування чого-небудь.
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538320
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 12.11.2019
Туман густий розливсь навколо…
Не видно кроку де ступить…
Туман… Важка осіння втома
Ніяк не хоче відпустить...
Навкруг мов молоко розлито,
І дихать важчає щораз...
Тут, мабуть, загубилось літо,
Відщебеталось в котрий раз...
Наскрізь пронизує волога,
Душа тремтить як билина...
І не знайдеш де та дорога,
Що приведе вже до тепла...
Туди, де ясно сонце сяє...
Де квітнуть трави до небес...
Туман все далі заливає...
Не жди в цей час таких чудес...
Анатолій Розумний,
07.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853968
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 12.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oL_fNiM89wc[/youtube]
Скидає осінь вишиванку,
З любов"ю склала свій наряд,
(Дощем умилась спозаранку).
Чи знадобиться ще? Навряд.
Зробила все, що спланувала,
Замилувала нам серця.
Отак тихенько міркувала:
Краса мені все ж до лиця.
А що тепер? Стоїть вся гола.
Ну чим прикрити наготу?
Із страхом дивиться навколо,
Сховать не може гіркоту.
Он поглядає хитро вітер,
Не вперше бачить цю красу.
Цікавий осені цей витвір,
Що добігає до краЮ.
ПролИлась слізними дощами,
Пора уже іти до сну.
Лиш заспокоїть сон думками:
До вас в красі ще поверну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854413
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Dc7sMrYdCrQ[/youtube]
Скажи мені, що любиш,
Слова твої медові,
Розгублено наллю я,
У келишок душі.
Минатимуть в чеканні ,
Хвилини вечерові,
Усі думки таємні,
Зіллються у вірші.
Скажи мені, що любиш,
А пити знову, й знову,
Так пристрасно я буду,
Твої хмільні меди.
Купай мене у ласці,
Як зірку світанкову,
У мрій чарівну казку,
Мене ти поведи.
П’янітиму від тебе,
Бо ти – це насолода,
Чеканням і терпінням,
Все ж вимолила я.
Скажи мені, що любиш,
Й осіння прохолода
Відступить, бо зігріє,
Мене любов твоя.
02.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853458
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
Невже Московії пихатій
Не вистачає ще землі,
Що лізе й лізе в нашу хату,
Ладу не даючи своїй?
Невже це та, що наглість мала
Себе «сестрою» величать,
Століттями хребет ламала,
Сокиру мала палача?
Невже ми саме з тим народом
Йшли на Берлін, взяли Рейхстаг?
Тепер від заходу до сходу
Вся Україна у хрестах!
Вона героями зростила
Лук’яненків і Міхнюка,
Високим духом наділила,
Що ворогів усіх лякав!
Чому ж, води набравши в рота,
Народ Росії це терпить?
Боїться виступити проти?
А мо’, не люди там, стовпи?!
28.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853463
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
Пішла боронити Батьківщину
Ода - присвята медсестрам,
захисницям, які
загинули на сході)
***
Пізньою весною, в квітучім садочку,
Ненька вишивала донечці сорочку,
Там роду оберіг - маки червоненькі,
Листочки біля них, ніжні зелененькі,
Все від злого ока і думок гнівливих,
Символ - пам`ять роду, всіх бійців загиблих.
Сонце припікало, матінці на плечі,
Душеньку втішали лепети лелечі,
Рясно в вишиванці синенькі волошки,
Хоч й пристала нині, вишию, ще трошки.
В жіночій сорочці… Цвіт - символ вірності,
Краси душевної, тепла й ніжності,
Лозу виноградну, як знак родючості,
А грона багаті - то щастя й радості.
Увірвався вітер, до саду вразливо,
Привіталась доня, сказала сміливо,
-Ой, піду я, ненько, на схід воювати,
Зісковзнула голка, заплакала мати,
Та й вже до заручин, готова сорочка,
Й стрічки прив`язала до твого віночка.
Рушники вишиті, давно на весілля,
Чи й закінчиться, це московське свавілля?
Чи й думала мати дівча – патріотка?
Хоч згадка про діда - у шафі пілотка,
Вмовляла й кричала – Не йди, не йди, доню,
В ніжних очах сльози, цілунки в долоню,
-Я, вже й придивлялась на весільну сукню,
Куди поспішаєш, це ж життя в безодню!
Весь пташиний щебет, замовк на хвилину,
Обіймала ненька, як малу дитину,
Ні, не проводжала, лиш вслід подивилась,
Ой, коли ж підросла? Біль в серці… змирилась.
Пливли чорні хмари, все туди, до сходу,
Думки немов в річці, не знаючи броду,
Змарніле обличчя, сива голіво́нька,
Сьогодні чому, мені не дзвонить донька?
Так вночі гриміло, розгулявся вихор,
Ранком небо сіре, падав дощик тихо,
Мабуть втішав душу, ніченьку не спала,
Думи… все до сходу, біду відчувала.
То осені вада… рано впало листя,
Молитву читала, донечко озвися!
У вікно стук гучний… молода пташина,
Надіслала звістку, здригнулась хатина,
Ота клята куля, серце зупинила,
Вона ж молоденька, в чому ж завинила?
Красуня дівчина в білому халаті,
В надії на щастя, всі ж думки крилаті....
Тіло заніміле… тягнулось до світла,
Сили покинули… хапала повітря,
Бути ні, не може! Скажи за що Боже?
Відібрав дитину, так робить негоже!
Пішла ж боронити свою Батьківщину,
Спасати воїнів - теж чиюсь дитину!
Боже, скільки років ворони літають,
Люди, геть безвинні… бідують, страждають.
Все село зібралось, припадало в горі,
Зупинились в журбі - пінні хвилі в морі,
Віра в щасті жити, все ж прийде розплата,
Не обійде – знаю, кремлівського ката.
В безкрайньому небі летіла лелека,
Не вернеться птаха - дорога далека,
У чорній хустині, мовить мати долі,
Хотіло ж ангелятко, жити на волі,
Не гріх - то є люди! Любить землю рідну!
Загинула доня… за Неньку – Україну!
Жовтень 2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852581
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 25.10.2019
Над океаном пара птиц
Летит не ведая границ,
Под солнцем,между облаков
Без всяких виз и паспортов.
Летит спокойно за "бугор"
И им не нужен коридор,
Не надо доллары менять.
Их рады все везде принять.
Над волнами под небосводом
Он летят.У них свобода.
Такое людям только снится.
Свободы нет.Везде граница.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828047
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 30.03.2019
І знов дощить. Люблю я миті ці,
Коли весь світ в одній лише краплині.
А ти його тримаєш у руці,
Тримаєш, наче небо на стеблині.
І чуєш, чуєш кожен видих - вдих
Глибин планетних в клаптику калюжі,
О, скільки ж сили у речах простих!
Як часто ми до них такі байдужі.
Дощить, дощить, симфонія води,
Напнуті струни з хмар і аж до серця.
Цей сірий дощ мій друг, мій поводир,
В життєвім плині тихе інтермеццо.
21.04.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828037
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 10.03.2019
[b]З неба кружляє листок[/b]
Золото, золото, золото
Зліва і справа – і скрізь
Небо неначе розколоте
Хтось розірвав синю вись
Звідти під музику вальсу
З неба кружляє листок
Не залишивши нам шансу
З ним ще летить тисяч сто))
Може не сто, може більше
Та не у цьому тут суть
Стало навколо світліше
Сонце на землю несуть
12.10.18 М.К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821107
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
[i] [b]Tth [/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть, пізня любов – це не свято
лиш уява, лиш розуму гра…
та її ж не закинеш... за/грати (!..)
як заснула душа
загора_
ється в жінки
раптово
при слові
що вона є жадана комусь
хто вподобав її за любові…
і засвітиться очі…
І ус_
мішка враз на обличчі заграє
у погадці про зустріч із тим
хто ще й досі так ніжно кохає
і вважає кохання святим…
забагато того не буває,
що любов’ю своєю назвеш
і її своєчасною – теж…
воно вічне – оте любування,
бо воно не окреслює меж…
у любові – одвічне кохання
[/color][/b]
9.01.2019,
Kln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
моя і не моя країна,
моя і не моя земля,
не хоче мати чути сина
чия у цьому є вина?
чужа лунає всюди мова,
і так багато злих людей,
вдягає вишиванку сталін,
вінок вдягає саша грей.
моя і не моя країна,
Христос тут явно не воскрес,
свята неділя з перегаром,
спиртним вимірюють прогрес.
дощами ллються сльози Стуса,
гримить розгніваний Тарас,
а за вікном регоче туса.
чи ж хтось із них читав "Кавказ"?
всі вищі речі у ломбардах,
а в мізках лиш амфітамін,
країну цю програли в карти,
народ мовчить в полоні цін.
глуха, сліпа, німа еліта
будує до небес паркан.
у цій країні віру вбито,
мільйони в цій країні ран.
моя і не моя держава,
кладе мені на спину хрест.
лишилось вирізати нирку,
або повіситися десь.
за неї мруть найкращі діти,
ідуть митці жебракувать,
на троні ж ті, кому на неї
завжди відверто НАПЛЮВАТЬ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820611
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Не плач, моя нене,
Краплиною з неба…
В долоні твої я дощем упаду.
У сни ще не раз я прилину до тебе
Й у Бога здоров'я тобі попрошу.
Ти злих ворогів не суди, моя нене,
Не винні, що серця не мають вони.
Тобі ще матусю, життя своє треба
Для діток моїх зберегти.
Ти виховай внука, таким же як сина,
Справжнісіньким сином своєї землі.
Ти виховай внучку, струнку як калина,
Щоб вірно любила країну свою.
Дружину мою, рідненька матусю,
Люби її так, як ти любиш мене.
Вона тобі, нене, подарувала онуків,
Люби її, мамо, й все горе мине.
Прости, моя нене, що я провинився,
Під кулі пішов…Ти благала: «Не йди!»
Ти знаєш, матусю, патріотом родився,
Не зміг не любити, не зміг не піти.
Не плач, моя нене,
Краплиною з неба…
В долоні твої я дощем упаду.
У сни ще не раз я прилину до тебе
Й у Бога здоров'я тобі попрошу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820586
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Широке поле із трав і квітів стелилося вздовж дороги й посадки. Колись - тут морем колихалися жита, а зараз, то наче степ
майже по коліна квіти й трави.… Ромашки більше трималися купами, а волошки деінде розсипані повсюди, тягнулися догори, ближче до сонця, в надії після прохолодної ночі отримати більше тепла. Деякі квіти відцвіли, трави ледь - ледь присохли, чи то змінили кольори на темно – зелені, жовті й руді. Серпневий вітер гойдав квіти, загравав з ними, легенько прихиляв до землі, витанцьовував по травах, ховався поміж них, часом наче дрімав. Та, то лише на декілька секунд, а потім знову десь летів, пробуджував птахів. Ті стрімко вилітали з густішої, напівсухої трави. А часом з під листків великих будяків - лопухів, що почувалися тут королями. Височіли над всіма, принижуючи позирали на все, що довкола, виставляли наперед свої пишні, квітучі голови. Вдавали із себе володарів цього покинутого поля.
Роман і Оксана, посміхаючись один до одного, щойно вийшли з міжміського автобуса, вони повернулися з лікарні. Він отримав поранення під Луганськом, більше трьох місяців пролежав у лікарні, переніс чотири операції. Його чорне волосся підкреслювало кожну деталь блідого, скрапленого потом обличчя. Трохи змоклий чуб, спадав на чоло, він зробив декілька кроків, глухо сказав,
- Слухай, не поспішай, дуже жарко… Куди нам спішити, три кілометра навпростець й будемо вдома.
Вона поправила коротке, русяве волосся, ледь надула свої круглі щоки, стурбовано до нього,
- Та ні, навпростець не підемо, де там вже нам, там кроти горбів понаривали, ще й трава висока, наберемося реп`яхів….
Заклопотано, з сумки дістала телефон,
- О! І тут немає мережі, десь - то хвилюються наші, що довго нас не чути.
Удвох трималися за руки, дивилися один одному в очі, намагалася побачити в них те, чого так чекали, ніжності й любові, без якої пробули три роки поспіль. Поранення далося взнаки, він трохи шкутильгав на праву ногу, осколки снаряду зрешетили її. Дякувати Богу, молоде тіло спроможне загоїти рани, шкода, що вся нога в шрамах, але й добре, що все ж вдалося її зберегти.
Яскраве сонце підіймалося вище, розсипало ясні промені, добре пригрівало, висушувало останні роси в густих травах. Поодинокі метелики перелітали з однієї квітки на іншу, при цьому, то швидко підіймалися вище, то повільно спускалися донизу і десь зовсім зникали поміж трав. А трохи далі, з посадки, линув дзвінкоголосий переспів птахів. Роман вдивлявся туди й прислухався, наче намагався відрізнити, чи то спів пташиний, чи звук снарядів, які часто доводилося чути.
Вітерець пестив їх обличчя, очі сяяли від радості. Оксана зорила своїми ясними смарагдовими очами і все, ще не вірила, що він тепер буде поруч. Що буде вдома з дітьми, які так чекають на нього, невже й насправді позаду туга, всі хвилювання й в роздумах недоспані ночі….
Йти жарко під гарячим сонцем, воєнний одяг зберігав тепло, йому хотілося, як швидше збутися його. Відчути подих неньки - землі, цього рідного поля, що колись сам його орав трактором.
Вона вирвалася вперед, майже зайшла між дерев посадки,
- Давай сюди, ось тут, за шипшиною відпочинемо. Рідненький мій, зовсім пристав… Давай руку, допоможу присісти, спирайся, чи тримайся за мене, як тобі краще, сам дивися.…
Рукою торкнулася його чола, хотіла витерти краплини, що з`явилися знову. Він перехопив рукою її руку, міцно притулив до своїх грудей,
- Якби ж ти знала, як я сильно сумував за тобою, за твоїм голосом, волоссям, як пахнеш вся, просто п`яниш….
Солодкий ніжний поцілунок, доля подарувала щасливу мить… Гучно забилися серця, здавалося затихло все навкруги і спів птахів, і шелест листя на деревах.
Вона ховалася в його обіймах, сама ж в душі немов замала крила, здавалося летіла назустріч сонцю – жаром обпікало все тіло. Як добре, що він є - це щастя, моя доля, не буду я сама, як та тополя серед поля. Сльозинки радості в очах і теплі погляди.
Роман присідав до землі, вона, сама худенька, як тростинка, все ж намагалася підтримати його, щоб безболісно, це вдалося зробити,
- Ну ось відпочинемо трохи, давай зніму ці берці …
Злегка почервонівши, швидко присіла, старанно розшнурувала взуття, поспіхом знімала, ледь торкнулася раненої ноги,
- Дуже болить? Будемо йти не поспішаючи і правда куди й чого нам квапитися…
Час від часу шелестіло листя дерев…. Вони радісно перекусили бутербродами з ковбасою й сиром, с термоса чай пили.. Оксана задивилася на нього, помітивши сивину на скронях, щось хотіла сказати та відразу передумала. Адже він раніше, ще в лікарні, просив її, щоб про війну ні слова, щоб не сипати сіль на рану, що запала глибоко в душі, яка не знати коли затягнеться. Важко переніс втрату побратимів, молодших за нього хлопців, які загинули на полі бою. Просив не торкатися цієї теми, бо і так ночами здригався, все здавалося, що десь знову свистить і на шматки рветься земля. А іншого разу чув стогін й нестерпний крик, від якого, аж гуділо в голові.
Роман приліг спиною на траву, підклав руки під голову, любувався небесною синявою. Де – не -де білі, маленькі розпливчаті хмаринки здавалося стояли непорушно, але все ж ледь помітно здригалися, наче човни в тихому морі. Як гарно! Яка краса- думки летять в сонячний простір, Боже дай мені душевний спокій. Лежачи, рукою зірвав кілька травин, підніс під ніс, нюхав,
- Оксанко, ти відчуваєш запах трави? Оце лежу, насолоджуюся пахощами й свіжим повітрям, мене, аж п`янить…
Сидячи біля нього, крутнула головою в сторону,
- О! Та це ось, чебрець росте близько, вітер віє в нашу сторону...
Похапцем підійнялася, весело й радісно, з усмішкою на обличчі, рвала листочки й ледь присохлі квіти чебрецю,
- Нарву на чай. А ти не п`яній, а то, як доберемося додому.
Недовго думаючи, Роман дістав з сумки капці, взувся,
- Подай руку, цьому немічному інваліду, хай я встану….
Оксана звела брови докупи, трохи підвищеним голосом сказала,
- Почекай траву покладу в пакет. Ти це слово забудь Романчику, все буде добре. Он поле - це покинуте…. На тебе чекає вже три роки пустує, далеченько від села, немає бажаючих зорати!
Він піднявшись, випрямився, примружив очі від сонця, задивлявся на поле,
- Ой ти знаєш, я б і босий пішов по цій рідній землі, так за нею сумував, хай би відчув її, думаю, придала б мені сили. Інший раз, як на мить - було задрімаю в бліндажі, поле насниться, хвилясте, то наче море лагідне, а колоски довгі, повні, аж блищали на сонці…
Ніжний погляд до нього,
- Ромчику, ще находишся босоніж, на подвір`ї споришу багато, зелений, м`якенький, волохатий, ще й височенький - в ньому купатися можна… А, як поле з житом, чи з пшеницею побачиш уві сні, люди кажуть, на щасливе сімейне життя. От бачиш любий, все збулося, радіймо, живемо один раз на світі….
Вони йшли вздовж посадки… Ледь – ледь шелестіло листя дерев, чоловік, дивлячись вперед, про щось думав, мовчав. Вона, не поспішаючи, йшла за ним, сумку й пакет, перекинула через плече, в руці тримала телефон,
- О! Вже є мережа, зараз до наших подзвоню.
Усміхаючись, призупинилася, набрала номер телефона, голосно заговорила,
- Мамо Привіт! Це я! У нас все в порядку. Ми приїхали, зараз йдемо по дорозі, вздовж посадки…
Потім слухала, що говорить мати, продовжила,
- Не було зв`язку, тому й не дзвонила. Гаразд, до зустрічі.
Легенько торкнулася його плеча,
- Не поспішай, зараз назустріч автівкою виїдуть. Сусід наш, дід Микола… То старий козак – колись пізнав, що таке війна, часто розпитував, хвилювався за тебе, хвалив, що пішов захищати нашу землю.
Роман кивнув головою, посміхнувся, ніжно взяв її за руку,
- Оксанко, я тебе просив, менше розмов, де я був, що робив. Я просто обов`язок виконував перед Україною, якби не пішов, якби дивився родині й односельчанам в очі. Досить про це.
Їм назустріч їхав старенький « Запорожець. Оксана, побачивши, як дитина, аж підскочила від радості,
-Он! Вже їдуть, бачиш?!
Автівка під`їхала, зупинилася. Різко відкрилися двері. Як пташенята вилетіли із гнізда, так син і донька, вилізли з авто, махаючи руками бігли до батька.
-Тату! Тату! - гучно покотилося полем.
У Романа на очах сльози,
- А підросли!
Оксана рукою змахувала сльози радості, ледь хвилюючись сказала,
-Та, що ж ти хочеш, Марійка перейшла в п`ятий клас, а Сергійко в третій.
Здавило в горлі від хвилювання, вона не змогла більше нічого сказати. Крізь сльози дивилася, як діти тулилися до батька, він ледь тримався на ногах, боявся впасти від обіймів.
Дід Микола тим часом виліз із автівки, події розчулили його, краплини сліз витирав на худорлявому обличчі.
- А ну, покажись соколе, герою наш! Молодець! Помужнів, справжній воїн!
Роман нахилившись, обіймав сусіда, а той пнувся, чмокав його в щоку.
Старенький похлопав по плечі,
- Ну гайда, їдемо! З самого ранку, біля сільради, з хлібом-сіллю чекають на тебе односельчани й родина... Поспішаймо!
Оксана, розпашіла, як троянда, весело присіла на переднє сидіння автівки. Їй було дуже приємно чути такі слова від діда, гордилася чоловіком.
На задньому сидінні діти, з обох боків, обсіли тата, один перед одного задавали питання, а він з сяючими очима пригорнув їх до себе, гладив голови, цілував в чоло.
Автівка рушила з місця…. Роман чомусь хвилювався… Відчуття радості гріло серце, він чув, як воно гучно б`ється. Яке то безмежне щастя повернутися додому….
30.11.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818181
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 25.12.2018
Ніхто в житті не знає долі наперед…
З ким вірність жде, а де чекати зради…
Хто стане другом нам, хто радість відбере,
а хто у час сумний додасть розради.
Хто знищить все прекрасне… Хто усе віддасть,…
розділить хліб, і слово тепле скаже.
Хто руку допомоги в час важкий подасть,
а хто й в простій пораді нам відкаже.
З ким почуваєшся самотнім і чужим,
Кому відкриєш легко серце й душу…
Або ж усе життя своє живеш із тим,
кого не любиш, а терпіти мусиш.
Ніхто не знає, яку маску одягне,
І що де жде, блукаючи цим світом…
Кого удача всюди, й успіх посягне,
а хто за гріх зів’яне пустоцвітом.
Таке людське життя: одним завжди щастить -
біль, горе і страждання - мають інші.
Одним - за справедливість завжди вічний бій,
а де - хто і брехнею є мудріший.
Так живемо на цій святій своїй землі
І в благодаті, радості і в злості…
Грішим, як недосвідченні і молоді,
Забувши те, що ми на ній лиш гості.
Ще помилкам чужим ведемо справно лік,
а про свої не хочемо і чути…
Та рідних, друзів ображаємо весь вік,
не боячись страждання від покути.
Там де кричати треба, довго мовчимо,
А інколи і по святинях топчем…
І перед сірістю ми трусимось давно
Хоча красиво жити усі хочем.
Ми в розпачі, коли не досягли мети
Наше життя у суєті нестримній…
Дивись, воно пройшло... І ми уже не ті,
Бо за вікном звучить наш вальс осінній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791174
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 18.12.2018
Вона мов хмаринка
Красуня айстра, а колір синенький,
Листочок з нею, добре зелененький,
До рук пригорну, а вона мов хмаринка,
Пухкенька, ніжна, ну така, як пір`їнка.
Втішає очі і трішки пахне медом,
Роса срібляста, її покрила пледом,
Поміж травиці, джміль пісеньку співає,
Стрічати осінь, нас обох умовляє.
Літечко сховалось
Колишуться в верби віти, мов пісню співають,
Немає чому радіти, всім сум навівають,
Злітає золотий лист у річку із намулом,
Чому осінь прилітає, хай би тепло було.
Й день світлий, щоб не коротшав і тепліші ночі,
То краще б, пісні слухали, ми птахів співочих,
І сонечко височенько, хай би усміхалось,
Керує скрізь пані осінь, літечко сховалось.
02.09.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805791
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Не люблю я ринок, він як плаха,
Тут життю складається ціна...
Он змарніла жінка-бідолаха
Буги-вуги, п'яна, витина.
З магазину музика безплатна
Сколихнула захмелілий дух,
Вліво-вправо хилить бідне плаття,
Жінки вид пошкрябаний припух.
Пасма сірі хмарою нависли
На серпи опущених повік.
Обминають люди танцюристку,
В кожного базар у голові.
Музика хазяйського продмагу
Звеселяє серце жебракам...
І танцює жінка до упаду,
Є робота стегнам і рукам.
А сама худенька - де ті стегна?
Де ті руки - кволі гілочки,
Буги-вуги кров шумить у венах,
А навколо ціни - як свічки.
Може, гривню хто захоче дати,
То вогню добавить...От біда,
Бийте в дзвони - це ж невтішна Мати
На виду у світу пропада!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805374
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 03.09.2018
Я смакувала смаженим мигдалем...
Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
І небо синє вабило перкалем,
І сонце розсипало бризки цедри.
А ти хотів, щоб бігла я на зустріч
В твої міцні обійми, як раніше.
Але мовчить чомусь сердечний зумер,
Десь почуття мої сховались в нішу.
А ми були щасливі в тім романі.
Чи зацвіте тепер мигдаль квітучий?
Воскресне світло, а чи ніч кажанна?
Чи розрівняєш ту глибоку кручу?
...Я смакувала смаженим мигдалем...
Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
Природна ода з лона пасторалі,
І замість кажана - пташиний щебет.
(Світлини мої. Мигдаль із мого саду.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804398
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 26.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2018
Вже весна різнотрав'ям прикрасила,
Одягла в оксамит береги
І хлюпочуть в лататті карасики,
Діловито снують навкруги.
По ставочку гасають за школою,
Розгулявшись в обідній порі,
Тільки хвильки розходяться колами
На потіху шкільній дітворі.
Вже стомившись від формул і класиків,
Вчителів і уроків щодня,
Подивитись на срібних карасиків
До ставочка біжить дітлашня.
Їм ніщо - срібнобоким карасикам,
Вся наука шкільна непроста,
А директор - Вікторія Власівна,
Взагалі, до самого хвоста.
Вони рибками вільними створені
І пливуть безтурботно в воді -
То під верби сховаються в корені,
То мерщій в комиші молоді.
І стоять, ігноруючи дзвоника -
Ну не хочуть у клас школярі!
Хочуть просто гуляти на сонечку,
Бо вже травень давно надворі.
Вже пташки повернулися з вирію,
І пора відпочить від занять,
Бо в ставочку прикметою вірною
Карасята в воді хлюпотять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724149
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 27.05.2018
Пташко моя сизокрила,
Грудка в коричневий пух,
Крильця, як два вітрила,
Змахом легеньким - пурх.
Очка - зернятонька льону,
Боязні скільки й тривог...
Ти не хвилюйся, в чужому
Серденьку також є Бог.
Ніжки, мов гілочки з вишні,
Хвостиком - круть та верть.
Горлечко рветься від пісні,
Дзьобик - олівчика чверть.
Ти не тривожся, як листячко
Впаде в багряну в траву,
Поки ще гріє літечко,
Пісню неси дзвінку.
Лащиться сонечко в затінку,
Квітне черемха п’янка,
Місяць колише ніченьку
В трелях гучних солов’я.
Краю нема наймилішого,
Як соловейко співа.
Зіроньки світять над стріхою -
Це Україна моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781107
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 26.05.2018