: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D_KW0E5tvc0[/youtube]
Хлопець чорнобровий літом волошковим
Рве букет із квіток в полі за селом
З голубих волошок, польових ромашок,
Серденько дівчини зігріти теплом.
Приспів:
Білі хмарки в небі, білі хмарки в небі
В далеч синю швидко знову понеслись.
Я іду назустріч, милий мій, до тебе -
Наші дві стежини ув одну сплелись.
Стеляться під ноги спориші розлогі
На вузеньку стежку з наших юних літ.
Квіти волошкові, сині, фіалкові
Закохали серце в цей казковий світ.
Приспів:
Білі хмарки в небі, білі хмарки в небі
В далеч синю швидко знову понеслись.
Я іду назустріч, милий мій, до тебе -
Наші дві стежини ув одну сплелись.
Цілу ніч гуляєм, зорі нас вітають,
Стелиться під ноги рясний зорепад.
Роси світанкові, очі волошкові
Кличуть в тепле літо нас обох назад.
Приспів:
Білі хмарки в небі, білі хмарки в небі
В далеч синю швидко знову понеслись.
Я іду назустріч, милий мій, до тебе -
Наші дві стежини ув одну сплелись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009015
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Ну чому ти сумна
Відкрий душу мені.
Не борись ти одна
В ці задушливі дні.
Я знайду ті слова,
Як повітря важливі,
І скажу їх тобі,
Заспокою можливо,
Почуття всі свої
Я відкрию для тебе,
Нехай очі твої
Стануть чисті як небо.
Тільки ти не сумуй,
Посміхнись, я благаю
Мою душу почуй
Вона каже:"Кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008636
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 17.03.2024
Вихвалялась Валентина дочками завзято,
Одна в мене балерина, друга в депутатах.
Третя дуже знатна леді, їздить на Канари,
Є ще й син у мене Федя, ледар і бездара.
Працювати він не хоче, любить добре їсти,
Цілий день мов кіт муркоче і сидить у кріслі.
А як тільки борщ запахне, бере зразу ложку,
Запихає на дві гулі, робить в губі трощу.
Балерина завітає у гості до мами,
Все дієтою балу́є і шле телеграми.
В телеграмах чоловіку надає роботу,
Мабуть буде так довіку у неї він " мотом".
Як приїде депутатша у гості до мене,
То не мов японська гейша, кімоно зелене.
Все промови якісь строчить, шукає трибуну,
А тоді блука щоночі з бару її сунуть.
Коли ж третя завітає, дуже знатна " леді",
То така до всіх привітна, навіть і до Феді.
Він її так полюбляє, наче котик треться,
Бо багато грошей має, мов курка несеться...
Спокійніше в хаті стане, як нема нікого,
Серце рівно в мене б'ється і не болять ноги.
Нехай мають свої справи і в них поринають,
Я від них не хочу слави, хай собі тримають...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007958
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Раз зайшов кум до куми,
Позичити сала.
А кумася на"горі",
Сало те сховала...
"Хочте куме сала ви,
Лізьте на горище.
В мене болить голова,
А там вітер свище".
Лізе по драбині кум,
А вона трясеться.
Глядь у кошичку собі,
Курочка несеться.
Тихо... тихо - каже кум,
Я яєць не хочу.
Не роби будь - ласка бум,
Лиха напророчиш.
Тільки він проговорив,
Ті слова завітні.
Ставсь нервовий в курки зрив,
Очі не привітні.
Кума взяв від того страх,
Курка закричала.
Їхав вниз він по щаблях,
Де кума стояла...
Тільки й всиг промовить я,
Тут не винуватий.
Люба кумонько моя,
То драбина клята.
А ще курка мов змія,
Засичала злісно.
Переляк отримав я
І драбина трісла...
Замість сала гулю він,
Отримав добрячу.
Виймав щепки із колін,
Сів й з кумою плачуть.
Ще й кума із злості так,
Кума обізвала.
Став червоний кум, мов рак,
Стидно мабуть стало...
Стежкою пошкандибав,
Навпростець додому.
Злість у серці не тримав,
Мав велику втому...
Більше мабуть сала він,
Позичать не буде.
В голові, ще й досі дзвін,
Скажу добрі люди...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007957
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6hFLriHU-rg[/youtube]
Умили роси чудо-квітку,
Вона була у здивуванні,
В очах її всім було видно:
У неї місія - кохання.
І хто не йде - загляне в очі,
Чи хтось наважиться зірвать?
Чи зберегти її у змозі,
Комусь її подарувать?
Багато нею милувались,
Та крок пришвидчували свій.
Вона самотньою лишалась,
І не було ніяких змін.
Повільно роси опадали,
Котивсь до вечора вже день.
Чомусь любить всі не бажали.
Жила надія у душі лишень.
Та ось ішов один хлопчина,
Зірвав цю квітку й заховав.
Тепер здійсниться його мрія,
Яку давно він так чекав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006748
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
-Я до сина їздив в гості,
Був на виставці учора,
Вернісажем вона зветься,-
Кумові хвалився Жора.
-Там художник бородатий
Представляв свої картини,
І про образи й пейзажі
Торочив нам дві години.
За хвилину дружні шаржі
Показав, як малювати:
Хто хотів, то він за гроші
Міг усіх обдарувати.
От вже майстер! Вірте, куме,
В мене дух перехопило:
На очах у всіх присутніх
Із картини робить диво.
На портреті - гарний дядько,
Бачать всі: сміється, наче,
Мазнув пензлем біля рота –
І той дядько уже плаче !
Кум відразу розсміявся:
-Його фокус - як пружина!
Так майстерно часто робить
Дорога моя дружина.
Коли п’яний - я регочу,
Тут художник - моя Ніна:
Мазок віником по пиці –
І у мене - кисла міна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006752
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Гриць сказав сьогодні жінці:
З кумом йду я на рибалку.
Нервував і гриз все нігті,
Потім викурив цигарку.
Приготуй мені сніданок,
Доки буду, я не знаю.
Та не думай про коханок,
Я від них давно тікаю.
Ще налий мені п"ять капель,
Бо надворі холоднеча.
Щось із ночі давить кашель,
А в душі знов порожнеча.
Подивилась жінка скоса:
Все узяв що для рибалки?
Щось важка твоя ця ноша,
А для чого взяв куфайку?
Гриць почухав чомусь носа,
Що ж отут йому збрехать?
Чи велика була доза?
Як зморюсь, то щоб поспать.
Раптом чує він дзвінок:
Любий, довго тебе ждать?..
Не обдуриш цих жінок,
Краще дома буду спать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006473
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Поезія і ти - для мене такі близькі,
Мої в ній почуття гарячі, пломенисті.
Поезія і ти - блакить небес і зорі
І стукіт серця б'є, неначе хвилі моря.
Поезія і ти - для мене не роздільні,
Поезія і ти - для мене крила вільні.
Без неї я одна, одна так, як без тебе.
Хоч в ній зима, весна і літнє, ясне небо.
Поезія і ти - допомагають жити,
Поезія і ти - водою не розлити.
І навіть коли дощ, то там живе кохання,
Коли метуть сніги, нема розчарування.
Поезія і ти - веду щодень розмову.
Поезія і ти - дарує мить казкову.
І як прийде весна в квітучому убранні,
Поезії й тобі віддам у дар кохання.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006413
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024
Намалюю тобі білі лілії,
Щоб ти ім'я моє не забув.
Щоби дні не були твої сірими,
Щоби настрій завжди в тебе був.
Квіти ці в ароматі духмяному,
Квіти ці носять ім'я моє.
У промінні яснім полум'яному,
Коли сонце на небі встає.
І коли візьмеш в руки ти лілії,
Зразу любий згадаєш мене.
Ми кохання на них своє вилили,
Воно завжди у серці живе.
Буде дощик за вікнами плакати,
По шибках будуть сльози текти.
Краплі з квітів роси будуть капати,
Їх в долоні збиратимеш ти.
Посміхнеться до тебе знов лілія.
В ній усмішку побачиш мою.
Буде завжди з тобою моє ім'я,
Пам'ятай, що тебе я люблю.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005961
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 16.02.2024
ЗАКОХАНІ СЕРЦЯ
Закохані серця́ в обіймах щастя,
Й кохання, що народжене у них,
І п'ють його, немов Святе Причастя,
Що подане із рук усіх святих.
Закохані серця́ в обіймах долі,
Прихильністю колись торкнулась їх,
З Господньої вони кохають волі,
То ж у кохання шлях сердець проліг.
Закохані серця́ у нас з тобою,
Вони коханням кожну мить живуть,
Вмиваються коханням, мов росою,
Й коханням ніжно й мило так цвітуть.
Закоханні серця́... яке блаженство,
Великий рай прекрасних почуттів,
Це хміль, дурман й думок усіх шаленство,
І наших струн душевний переспів.
Закохані серця́ - це насолода,
Живильне кришталеве джерельце,
Дарунок долі, Божа нагорода…
Напевно заслужили в Бога це.
Закохані серця́ – бажань сплетіння,
І мрії, й неймовірні відчуття,
Це двох зіро́к і сяйво й мерехтіння,
Народжених кохати все життя.
14.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005801
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Ти сказав мені: люблю
Коли освідчивсь ти мені: люблю…
Залоскотало душу це зізнання…
– Я ж, мабуть, в його полум’ї згорю?
– Гори, палай! Я й є твоє кохання!
Очима ти сказав мені: люблю,
Тому слова були вже непотрібні.
Коханням і стежину простелю,
Її тобі осяє місяць срібний.
Душі своєї двері відчиню,
Впущу тебе, як бажаного гостя.
Коханням ненадпитим задзвеню,
Най залуна воно у високості.
Нехай кохання ллється через край,
Від цього оп’яніємо до млості,
За це, прошу, о Боже, не карай,
Не руш того поміж серцями мосту,
Яким ти наші душі поєднав,
Адже для мене він єдиний в світі,
З яким у щасті я не бачу дна,
З яким мені і затишно, і світло.
Коли ж кохання трунком уп’ємось,
То зорі стерегтимуть нас до ранку,
Аби, чого чекали, те збулось,
І щастя не поменшало у збанку.
5.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005717
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Я знаю любий, що ти є,
Моє кохання, сонце, небо.
Я стільки літ живу без тебе,
Та гріє образ твій мене.
Я знаю любий, що ти є,
На цій землі, хоча далеко.
Як в теплий край летить лелека.
Мені привіт передає.
Я знаю любий, що ти є,
Приходиш в сни, мене цілуєш.
Цілунком душу ти лікуєш
І навіть зцілюєш мене.
Я знаю любий, що ти є,
Хоч за вікном зима, чи літо.
Так порядкують гордовито,
Усе ж чекаю я тебе.
Я знаю любий, що ти є...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005797
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Я в серці маю те, що не вмирає,
Воно у ньому полум'ям горить.
У дощ і заметілі зігріває,
А ще вітрами на гіллі шумить.
Я зустрічаю радо з ним світанки,
Ловлю в долоні зорі у ночі.
Я є його єдина полонянка,
Від нього лиш тобі віддам ключі.
Я з ним живу щоденно, щохвилинно,
Оберігаю, щоб ніхто не вкрав.
Воно зі мною перше і єдине,
Його мені Господь сам в руки дав.
Я прийняла його, як подарунок,
Воно щораз нагадує тебе.
Гарячого кохання ніжний трунок,
Воно немов молитва - теж святе.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005522
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Любов розтопить кригу, тож повір:
Зі мною станеш ти навік щасливим.
Лише впусти до серця чуйних лір,
Зміни прогнози з вітром норовливим.
Сьогодні я із пахощів безумств
Тобі віддам всю відданість й бажання,
Лише б торкнутись знову твоїх уст,
Де жар приліг зі спраги частування...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999038
дата надходження 20.11.2023
дата закладки 25.12.2023
ТЕБЕ НЕ РАНЮ - вип'ю до останку...
НЕ РАНЮ - зацілую усього...
Давай потонем в пристрасті до ранку,
У нашім сні... Де світло і добро...
Лунає тихо музика... На фоні...
ЗАВМЕР АКОРД... А з ним - й моя душа...
Сьогодні разом... Завтра - на пероні...
Бувай... Цілую... Ти - моя зоря...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999350
дата надходження 24.11.2023
дата закладки 25.12.2023
Тихий вечір йде в садочок...
Посміхнусь, як кобзарю:
- Я плету тобі віночок!..
Хай заквітчує зорю...
Тінь лягла попід забором...
заховала солод грон...
У безкрайнії простори
лине спокій... лине сон...
Місяць світ вгортав у хустку!..
Срібло сипав навкруги...
Я з промінчиком пелюстку
піднімаю догори!..
По м’якій траві стежини
доля стелиться моя...
- Раптом там, де кущ ожини...
спів розлився солов’я!
Зупиняє миттю подих!
Зупиняє серця стук...
З ним так часто щастя ходить...
Нагадав про біль розлук...
Вечір влігся у садочку...
чув бажань моїх слова...
- Розповім, як в холодочку...
милий ніжно цілував...
23.12.2023 г.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001444
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 25.12.2023
Від кохання твого шаленію,
В серці жар у моєму горить.
Твої очі для мене це мрія,
Моє серце без тебе болить.
Загоряться для нас в небі зорі
І зійдуться у парі мости.
Будем вірні ми нашій любові,
Щастя будем своє берегти.
Щебетатимуть птахи нам дзвінко,
Буде стукати дощик в вікно.
В світі я найщасливіша жінка,
Бо не всім так кохати дано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352387
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 07.12.2023
З тобою ми, моя любов, такі подібні,
Як ти мені, так я тобі, завжди потрібні.
Візьми мене, прошу тебе, в свої обійми
І почуття, зі свого серця, мені вийми...
З тобою ми, моя любов, сміємось й плачем,
Для мене ти, як я тобі, багато значим.
Я пригорнусь, моя любов, до тебе ніжно,
З тобою в вальсі закружляю білосніжнім.
З тобою я, моя любов, у тихий вечір...
Торкне легесенько, рука за мої плечі.
І те тепло, що з глибини до мене лине,
Я віддаватиму, любове, щохвилини...
З тобою ми, моя любов, посеред ночі,
Так часто плачемо удвох і тремо очі.
Такі гіркі, солоні сльози і пекучі,
А за вікном шумлять, шумлять вітри могучі...
Моя любове, я любить не перестану,
Минуть роки і час залічить наші рани.
Полине музика так ніжно і чарівно,
Ковток повітря ми вдихати будем вільно.
І на світанку, нас з тобою хтось розбудить,
І ніжно, ніжно прошепоче, що так любить...
Я покладу свої долоні в твої руки,
У нас не буде ні печалі, ні розлуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393786
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 07.12.2023
Хлопець (вже в літах) Микола
Розказав учора мамі,
Що з усіх дівчат в районі
Перевагу надав Мані.
Вона якось похвалилась,
Що на кухні порядкує,
За рецептом особливим
Рибу заливну готує.
А сьогодні для знайомства
Вже привів Марусю в хату:
Мамі хай продемонструє
Всю енергію завзяту.
-Коля каже, що у тебе,-
Лагідно щебече мама,-
Щодо риби є секрети,
Поділись, щоб і я знала.
Стали очі круглі в Маньки:
-Спосіб заливний - не диво:
Відкусила шмат тараньки
Й запила ковточком пива.
Головне тут і важливе –
Цей процес не зупиняти:
Як закінчиться таранька –
Можна й раків заливати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999674
дата надходження 28.11.2023
дата закладки 28.11.2023
Північ нависла над хатою,
Темінь окутала двір.
В небі, химерно-патлатою,
Хмарка пливе поміж зір.
Качка стурбовано крякає,
Кличе до себе качат.
Вітер неспішно розгойдує
В гіллі гніздо пташенят.
Віття схилилось над річкою,
Плине між ним десь вода.
Тихо зве й любо, сестричкою,
Хвильку неспинну верба.
Час протікає скуйовджено -
Є він чи, наче й нема.
Місяць ріжком, схарапуджено,
Тицяє простір дарма.
Темінь цибатою гускою
Напосідає валком.
Та прийде ранок й, пробуджено,
Сонце засяє кругом.
12.07.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988543
дата надходження 12.07.2023
дата закладки 13.07.2023
Відзначали роковини
Славного поета.
Почепили серед сцени
Гарного портрета.
У президії сиділи
Все лауреати.
Значків на них та медалей
Не порахувати.
У окремих тих регалій
Назбиралась купа:
Все бряжчало і блищало
Від плечей до пупа...
Раптом рама захиталась,
І Тарас помалу
З неї виліз, шапку скинув
І побрів до залу.
Вся президія схопилась:
"Стійте! Зачекайте!
Ми вас просим на трибуну,
Вірші почитайте!"
А Тарас їм: "Куди мені
До вашого брата?
Ви он скільки начіпляли
Серебра та злата.
А у мене кожушина
Та шапка кудлата.
Так, як спина не тулиться
До стіни горбата,
Не притулиш демократа
До лауреата."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988631
дата надходження 13.07.2023
дата закладки 13.07.2023
Дочекалась чоловіка
Із дрючком великим Ніна:
Він ввалився в хату вранці
Й опустився на коліна.
-Ти, Миколо, совість маєш?
Я віддам тебе до суду!
Може, ти собі гадаєш,
Що я все прощати буду?
Забирайся геть, проклятий,
Бо терпіти вже не сила,
І не хочу я питати,
Де тебе цю ніч носило!
-Жінко, перестань кричати!
Як це сталось - сам не знаю…
Мушу я тобі сказати,
Що велику святість маю.
В мене є щось надприроднє,
Загадкове і містичне,
Сама знаєш, що я чесний
І завжди самокритичний.
Дуже я на Бога схожий,
Навіть слухати втомився,
Куди зайду - усі кажуть:
-Господи, ти знов з’явився?
В мене місія почесна -
Завжди між людьми бувати:
Вищі сили мені кажуть
Скільки пити і де спати.
Возлюбив тебе Всевишній,
Бо ти - жінка із народу,
Оцінив твої заслуги
І мене дав в нагороду.
Вже повинна за цю святість
Тебе гордість розпирати!
Поможи мені піднятись
І вклади у ліжко спати.
Ніна слухала і била,
Дрючок гупав, як ніколи,
Бо на цей раз відвернулись
Вищі сили від Миколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985506
дата надходження 07.06.2023
дата закладки 09.06.2023
Ти - сонця полум'яний жар
У сяйві літнього відтінку
Твоя любов як Божий дар
Що сяє безперепочинку
Твоя любов до висоти
Мене підштовхує щоразу
Упевнено і вільно йти
Долаючи весь біль й образу
О скільки в тобі - доброти
О скільки ніжності живої
О скільки сили й простоти
На перехрестях віри й волі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985072
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 04.06.2023
Я тебе дочекаюсь, ти коханий це знаєш,
Я тебе дочекаюсь, ти вернешся з війни.
Я тебе дочекаюсь, ти вернутися маєш,
Бо в житті цім коханий, нероздільнії ми.
Я тебе дочекаюсь, знаю Ангел з тобою,
Він тебе берегтиме мій коханий в бою.
Переповнене серце моє завжди любов'ю,
На колінах в молитві перед Богом стою.
Я тебе дочекаюсь, буде зустріч ця знову,
Пригорнуся так ніжно і кохаю скажу.
Споглядатиме ранок, знов, на мить цю казкову
І в намисто збирати буде чисту росу.
Я тебе дочекаюсь, буде все ж Перемога,
Згине зло те назавжди, що вбивати прийшло.
Приведе тебе любий, рідна серцю дорога,
На поріг де кохання завжди наше цвіло.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984010
дата надходження 22.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Яка ж краса пробудження пізнати
Поміж рядків твоїх що з серця йдуть
Ідуть у світ щоб всі могли зчитати
Пароль до серця - незбагненну суть
В мені - любов в тобі - добро і ніжність
Трава невинна гріється дощем
Мені б до тебе де безмежна вірність
Мені б у небо де в любов пірнем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983365
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 21.05.2023
В окопі усмішка твоя так гріє,
Від кулі береже любов твоя.
Душа моя зустрітися так мріє,
Мій Янгол, за тобою скучив я.
Нічні атаки сміло відбиваєм,
Від них щоночі сну у нас нема.
Та ми з тобою люба добре знаєм,
Що Україна - ненька в нас одна.
А ворог робить боляче їй дуже,
Він спопеляє села і міста.
До сліз дитячих ворогу байдуже,
Бо ж не цінує радості життя.
На землю нашу він прийшов вбивати,
Щоб знищити усе з лиця землі.
Не знає він, що нас не подолати,
Ми боронити будемо її.
Не віддамо свого "чумі" проклятій,
Зітрем її на порох в одну мить.
І буде на душі тоді лиш свято,
Коли "чума" у полум'ї згорить.
Ми віримо, настане Перемога,
Бо сильний дуже, наш козацький дух.
Засвітить світло послане нам Богом,
Піднімуться до неба сотні рук.
І буде радість литися рікою,
Обійми щирі, натовпи людей.
Тоді і ми зустрінемось з тобою,
Найщасливіший, мирний буде день...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981776
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 07.05.2023
Мамині очі - все розуміють,
Мамині очі ласкають і гріють,
Мамині очі не досипають,
Мамині очі сумують й страждають.
Мамине серце - добре й привітне,
Мамине серце любов'ю квітне.
Мамині руки - втоми не знають,
Голос матусеньки ніжно співає.
Вона пожаліє та приголубить,
Навіть за витівки - мама нас любить.
Завжди чекає в гості додому,
Як усміхнеться, знімається втома.
Ми тебе любим, наша ти рідна,
Нехай, для тебе весна розквітне.
Нехай, співають птахи й щебечуть,
Нехай, тепло принесе тихий вечір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284841
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 28.04.2023
Чи є кохання справжнє на землі...
Мабуть що є, бо як без нього жити.
Йому пісні співають солов'ї,
Від нього в щасті проживають діти.
Чи є кохання справжнє на землі...
Мабуть що є, воно завжди зі мною.
Кохані очі бачу я твої
І розмовляю в снах лише з тобою.
Чи є кохання справжнє на землі...
Та є... Та є... Скажу сто раз для тебе.
Про почуття пекучі і жалі,
Нам розповість яскрава зірка з неба.
Чи є кохання справжнє на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302250
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 28.04.2023
Зітхає хуртовина за вікном,
А я вслухаюсь в її звуки.
Час відлітати і махне крилом,
Зима в останні дні розлуки.
В холодних березневих кришталях,
Бурульки наче оксамити.
Весна все ж прокладає собі шлях,
Щоб вбралися в зелене віти.
Рапсодія заграє джерела
І потечуть струмки рікою.
Весна за руку дощик привела,
Їй сумно в краї буть одною.
І хоч лежить на вулиці ще сніг,
Вночі мороз, ще веселиться.
У день весна всміхається до всіх,
Тому в людей веселі лиця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780931
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 28.04.2023
Є казкова країна мрій
У ній щастя завжди живе.
Там усміхнений погляд твій
І кохання ніжне твоє.
Там хмарини неначе пух,
А дощі мелодійний звук.
Там кохання сімейний дух
І шаленного серця стук.
Є казкова країна мрій,
Я у ній буваю щодня.
У душі багато надій,
А попереду ціле життя.
Як полину у мрії ті,
В них зігріюсь твоїм теплом.
Лише там живуть в доброті,
І радіють казковим сном
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777543
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 28.04.2023
Я сьогодні прокинулась рано,
Зазирнула в замерзле вікно.
Що побачила там... панораму...
А довкола зими полотно.
Закружляли у танці сніжинки,
Білим пухом летіли згори.
Знову в шуби оділись ялинки
І притихли сумні явори.
Взяла в руки зима акварелі,
Посміхнулась зухвало весні.
Сніговії вернулись й хурделі,
Залишивши дарунки на склі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783979
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 28.04.2023
Ми давно вже з тобою на" Ти",
Зустрічаєм світанки прозорі.
Будем щастя своє берегти,
А у свідках поля неозорі.
Теплим променем ніжна весна,
Поведе нас у мандри далекі.
Ми удвох, я тепер не одна
І несуть в небо щастя лелеки.
Доторкнувся до мого плеча,
І обпік поцілунком гарячим.
Розлилися душі почуття,
Вітерець їх таємно побачив.
Розкуйовдив волосся мені,
Щоб не мліли послав прохолоду.
Ми давно вже з тобою на " Ти ",
А кохання весни насолода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783781
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 28.04.2023
Весільні квіти ніжності букет,
В твоїх руках моя кохана.
Щасливій долі нашої сюжет,
Ця мить з тобою незрівняна.
Приспів:
А біла сукня і фата,
Тобі кохана дуже личать.
Ти наречена лиш моя,
Всі люди щастя для нас зичать.
Веселі дружки, легені свати,
Пісень весільних нам співають.
До Вівтаря тебе буду вести.
Музи́ки марш для нас заграють.
Весільний коровай на рушнику,
Зібралася в дворі родина.
Коханням вибирав тебе таку.
В моєму серці ти єдина.
Твоя усмішка мов троянди цвіт,
Мене мов сонце зігріває.
Для мене ти увесь великий світ,
Мов соловей душа співає.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981330
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 26.04.2023
Стелись барвінку блакитним цвітом,
Щоб пісню дзвінку співав нам вітер.
Вже ліс прокинувсь, весна всміхнулась,
Пташина зграя з світів вернулась.
А сонця промінь торкнувся личка
І щось шепоче бурхлива річка.
Всміхаюсь сонцю, всміхаюсь небу,
Думками лину любий до тебе.
Стелись барвінку блакитним цвітом,
Нехай стежина веде нас в літо.
Туди де поле, туди де гори,
Де місяць сходить і світять зорі.
В твоїх обіймах зігрітись хочу,
В твої коханий дивитись очі.
Щоб серце билось, пісні співало,
Кохання щастя, нам дарувало.
Стелись барвінку, музи́ки грайте,
Теплом весняним нас зігрівайте.
Кохання ніжне душі торкнулось.
І з нами любий не розминулось.
Торкнулось серця твого і мого,
Буде життєва. довга дорога.
Буде сім'я, народяться діти,
Усмішка їхня буде, як квіти.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980960
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023
Кохання й пісня, й гамірна столиця –
Саме між ними вибір мав зробить…
Не раз і сцена буде йому сниться,
Та всі-усі ми доленьки раби…
Чи закохався цей солдат удруге,
Коли назвав вже іншу: «Ти моя!»
Чи від армійської це сталося напруги?
Ні, голос мав, неначе в солов’я.
Вона ж на крилах слави вже літала
І кликала його також в політ.
А в Україні… донечка зростала
І пізнавала дивний білий світ.
Служити довелось йому три роки,
Тож чергувались муштра і свята,
Аж поки служба добігала строку.
Він поряд з її славою літав.
Ще тліли почуття в листах нечастих,
Що посилав дружині на село,
Шукав між двох своє сімейне щастя.
Кохання перше все ж перемогло.
Він повернувся, як маленька Ната
На ніжки власні вперто зіп’ялась.
Чи це дозволило йому переконатись,
І мрія солов’їна не збулась.
Пробігли дні і місяці неспішно,
Аж ось таксі із міста прибуло:
Була це та лебідонька успішна,
Котра на сцену кликала крилом.
Їх стріча вже під вечір відбулася,
Кінця чекали місяць і зірки.
Дружина з ними гідно повелася,
Хоч другим була берегом ріки..
Його чекала сцена у столиці.
Талант його не міг же підвести.
Здавили мозок подруги гостинці:
Як же без батька донечці рости?
І він спинив свій вибір на дружині –
Її в житті уперше цілував.
Провів співачку знану до машини,
Не поскупився все ж і на слова:
Життя моє, як і твоє, єдине,
І місце кожному намічене у нім.
Належить моє серденько… дитині…»
Й застигли вдвох в риданні у німім.
Він залишився там, де особливо
І трави пахнуть, і пливуть хмарки.
Чи був цей чоловік в житті щасливим,
Що вибрав інший берег він ріки,
Про це лиш місяць знає і зірки…
20.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980781
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 21.04.2023
Вони зустрілись випадково -
Серед хрестів, поміж могил.
Слово чіплялося за слово -
З прожитих літ здувало пил.
Горнулась тиша з піднебесся,
Влягалась на холодність плит.
Пам’ять потужним відголоссям
В юність стелила оксамит.
Світили зорі вечорові,
"Смуглянку" слухали з гори.
Між тим... "Як діти? Чи здорові?
Змінив нас час..." "Й не говори..."
Вдивлялись в зморшки на обличчі,
У сиве плетиво років.
Набутий досвід ливсь у вічі -
Вертав у сьогодення днів.
"Мені пора..." "Й мене чекають..."
Розбіглись стежки врізнобіч.
Лиш душі предків, певно, знають,
Про дивність, дану двом на стріч.
20.04.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980703
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023
Дощі нарешті вгамувались
І сонця промені ясні.
Землі легесенько торкались,
Всміхались радісно весні.
Весна неначе наречена,
Вдягла на голову фату.
Свій килимок трава зелена
Їй розстелила на горбку.
Птахи дзвінких пісень співають,
Луна летить у береги.
Вони так весну прославляють,
Хмарок торкаються крильми.
І я весні також раділа
Її обожнювала я.
Як надувалися вітрила,
У даль їх несла течія.
Побачив дійство теє вітер,
Весну до танцю запросив.
Їй дарував найкращі квіти,
Чекав у гості, так любив.
Я милувалася весною,
Непередати цю красу.
Вона була разо́м зі мною,
Під ноги кидала росу.
Автор Тетяна Горобець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980732
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023
Не боюсь я в житті темноти,
А дороги люблю запорошені.
Я живу, щоб мені перейти
І відомі дороги, й несхожені.
Знову крок, а за ним - іще крок,
Мені доля так рідко всміхається.
Я за кроком роблю новий крок,
У житті не всі мрії збуваються.
А воно все ж цікаве життя,
І потрібне воно всім і кожному,
І таке неповторне життя,
І воно не буває непрошеним.
Знову крок, а за ним - іще крок,
І легким він не часто буває,
І хоч важко роблю новий крок,
Щастя більшого в світі немає...
Я пройду всі дороги земні,
Кожен крок до мети наближає,
Хоч нестерпно ступати мені,
Йду й тоді, коли сил вже немає.
Знову крок, а за ним- іще крок,
І хоч падаю, знов піднімаюся.
Кожен крок у житті- це урок,
А дороги - життям називаються...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980038
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 19.04.2023
Чого явір серед двору
Стоїть похилився,
А верба, що біля нього
Опустила листя.
Гнеться явір, верба гнеться,
Гілля опускає.
На її зелене листя
Роса випадає.
У дворі там і калина
Чогось потемніла,
Тільки ніжная ромашка
Квітне білим - біло.
То не явір нахилився
За впалим листочком,
А то батько зажурився
За своїм синочком.
Не верба то біля хати
Вкрилася росою,
За синочком бідна мати
Вмилася сльозою.
Не калина потемніла-
Молода дружина.
А ромашка ніжно- біла,
То його дитина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980409
дата надходження 16.04.2023
дата закладки 19.04.2023
Віка мучилась, хворіла
Підряд дні і ночі:
Дуже голова боліла,
Аж штрикало в очі.
Всі пігулки закупила,
Гелі, креми має,
Хоч у них цілюща сила –
Не допомагає.
Радили кота придбати,
Щоб зникла недуга,
Не покращав її стану
Й куплений папуга.
До цілительки ходила,
Та сказала: -Пізно
Ти звернулась, та врятують
Тебе трави різні.
Бачить дівка, що загнеться,
Час проходить марно,
Вирішила наостанку
Звернутись в лікарню.
Лікар каже: -Завтра зрання
Викиньте всі ліки,
Заманіть для проживання
В хату чоловіка.
Через місяць до лікаря
Прийшла з результатом,
Щастям, радістю ділилась
Наче з рідним братом:
-Все в порядку, я здорова,-
Реготала Віка,-
Тепер болить голівонька
В мого чоловіка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980245
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 15.04.2023
Я знаю ти при́йдеш, я знаю,
Обі́ймеш, пригорнеш до себе.
Світанки з тобою стрічаю
І встелене зорями небо.
Я знаю ти будеш зі мною.
У будь - яку важку хвилину.
Запросиш на зустріч з собою,
Під нашу з тобою калину.
Я знаю, що зустріч ще буде,
Я дуже на неї чекаю.
Весна розквітає повсюди,
Душа соловейком співає.
Коли теплим променем літо.
До нашого тіла торкнеться.
Я знаю ти будеш любити,
В обійми мої повернешся.
Я знаю так буде, так буде,
Бо серцем усе відчуваю.
Воно тебе любий так любить,
Я знаю, я знаю, я знаю...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979510
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 07.04.2023
[color="#f73408"] Автор щиро дякує всім тим,
xто поздоровив з минулими
народинами. [/color]
Як відповідь на побажання
В А М, Д О Р О Г І Д Р У З І:
[color="#ff2f00"]₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪[/color]
Бувальщина*, що символізує
життя одинокого чоловіка…
[youtube]https://youtu.be/zrn9orMjBq0
[/youtube]
[i][color="#800482"][b]З лебідкою розстався я давно,
з тих пір чомусь отак одинаку́ю.
Палю сигари, балуюсь вином:
люблю свободу – матінку святую!
З гусьми усе ж свої я узи в‘ю
і непогано з ними уживаюсь,
та про якусь таку-сяку сім’ю
й не думаю, хоча буденно маюсь.
…І раптом зойк, як лебединий клич,
враз розкриляє лебедині крила,
й паде із неба в серце те “Ки-гич”,
мов кам'яна непереборна брила…
[/color][/b]
28.03.2023
_________
*Світлина автора демонструє одинокого
лебедя, що давно мешкає на каналі у ра-
йоні Лінденталь міста Кельна, спростовуючи
відому притчу про “лебедину вірність ” і
“смерть ” у разі втрати лебідки.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978555
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 30.03.2023
Каже дівка Маргарита:
-Порадь, тату, що робити?
Бо прийде Микола завтра
Про весілля говорити.
-Парубок Микола гарний,
Добрий, чемний і багатий…
Не впирайся, давай згоду,
Будеш щастя, радість мати.
-А мені здається, тату,
Для заміжжя мало цього,
Є недоліків багато
У характері у нього.
Самовпевнений, пихатий,
Хіба вміє він любити?
От візьми такого в хату,
Як з таким я буду жити?
Він не вірить в Рай і Бога,
І в небесні подарунки,
І для нього не існують
Всякі відьми і чаклунки.
Має розум недалекий
І уява не багата:
Відкидає всяке пекло
І що буде там розплата.
Засміявся батько щиро:
-Оце в цьому вся причина?
Переродиться твій милий,
Все вирішується чинно.
З мамою ви доведете –
Він повірить в протилежне,
Що існує відьма й нечисть,
І сприйме це, як належне.
В цьому пеклі для Миколи
Буде праведна дорога:
Сам придумає молитви
Й з ними звернеться до Бога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978437
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 28.03.2023
Як же хотілось бути їм щасливими,
Хоча були зі скронями вже сивими!
Пили життєве нарізно вино,
Присмачене медами й полином.
Були обоє з непростими долями,
Де радість чергувалася із болями,
І та земля, де кожен слід лишав,
Де тіло гартувалось і душа.
Їх душі теж давно вже стали сивими…
О, як вони хотіли буть щасливими!
Для них самотність карою була,
А очі часто смуток застеляв.
Їх діти підросли, стали крилатими…
Жили, як всі – не в замках із палатами,
Плекали мрію у душі святу:
Долать за висотою висоту.
Вона і він тепер жили надіями,
Що зміниться все іншими подіями:
Що скоро-скоро зміниться життя –
Війни не буде і сирен виття.
Їм ласки і тепла обом хотілося,
Аж поки стежечки їхні зустрілися.
Він пригорнув її своїм крилом,
Аби на цей раз щастя не втекло!
Пташиною душа в нім стрепенулася.
Здалося, ніби молодість вернулася.
Вже не лякав його солідний вік,
Адже у нім проснувся… чоловік!
Хоч сивими були, але красивими,
Чи то літа зненацька ощасливили,
Чи під свою опіку взяв їх Бог?
Ні! В душах поселилася любов!
25.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978359
дата надходження 27.03.2023
дата закладки 27.03.2023
[b][color="#d40886"][color="#069140"]П[/color]-ора така - весна прийшла
[color="#069140"]І[/color]- враз в свої права вступає.
[color="#069140"]Д[/color]-арунки щедрі всім знайшла,
[color="#069140"]В[/color]-она між квітів їх тримає.
[color="#069140"]І[/color]- дітворі, і хто в літах
[color="#069140"]К[/color]-удись спішити є причини.
[color="#069140"]Н[/color]-а небі клином вільний птах
[color="#069140"]О[/color]-креслив шлях до України.
[color="#069140"]М[/color]-илує очі перший ряст,
[color="#069140"]З[/color]-а диво - крокуси й тюльпани,
[color="#069140"]А[/color]- клумби... барв такий контраст,
[color="#069140"]Ц[/color]-е хоч пиши про них романи...
[color="#db0bd4"][color="#0bdb54"]В[/color]-есна... біля будинку без* -
[color="#0bdb54"]І[/color]-млі туманній противага,
[color="#0bdb54"]В[/color]-абливий дар самих небес,
[color="#0bdb54"]Б[/color]-ез перебільшень - дії мага.
[color="#0bdb54"]У[/color]-брався буйним цвітом кущ,
[color="#0bdb54"]З[/color]-омління легке нам дарує,
[color="#0bdb54"]О[/color]-дначе, це ж весна довкруж!
[color="#0bdb54"]К[/color]-раса, що кожен рік чарує.
*без - бузок[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978239
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2VUdrAY-Jdk[/youtube]
Місяць, ніби вперше бачить зірку,
Ту, що яскравіша від усіх.
Та чомусь на серці стало гірко,
Бо вона не для його утіх.
Довго- довго дивиться, гадає,
І не зводить ласкавих очей.
Чи й вона на нього споглядає,
Скільки днів й недоспаних ночей?
Як дістати те, що неможливо,
Як відчуть далеке те тепло?
І летять думки, неначе зливи,
Це бажання в серці проросло.
А думки в неспокої згорають,
Як знайти тут вихід для душі?
В море стрічку срібну він кидає.
Що іще придумать в метушні?
Цю проблему вирішив враз ранок,
Зникла зірка, як і не було.
Місяць милувався наостанок,
Все, що так бажалося, пройшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978174
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 25.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2VUdrAY-Jdk[/youtube]
Місяць, ніби вперше бачить зірку,
Ту, що яскравіша від усіх.
Та чомусь на серці стало гірко,
Бо вона не для його утіх.
Довго- довго дивиться, гадає,
І не зводить ласкавих очей.
Чи й вона на нього споглядає,
Скільки днів й недоспаних ночей?
Як дістати те, що неможливо,
Як відчуть далеке те тепло?
І летять думки, неначе зливи,
Це бажання в серці проросло.
А думки в неспокої згорають,
Як знайти тут вихід для душі?
В море стрічку срібну він кидає.
Що іще придумать в метушні?
Цю проблему вирішив враз ранок,
Зникла зірка, як і не було.
Місяць милувався наостанок,
Все, що так бажалося, пройшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978174
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 25.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2VUdrAY-Jdk[/youtube]
Місяць, ніби вперше бачить зірку,
Ту, що яскравіша від усіх.
Та чомусь на серці стало гірко,
Бо вона не для його утіх.
Довго- довго дивиться, гадає,
І не зводить ласкавих очей.
Чи й вона на нього споглядає,
Скільки днів й недоспаних ночей?
Як дістати те, що неможливо,
Як відчуть далеке те тепло?
І летять думки, неначе зливи,
Це бажання в серці проросло.
А думки в неспокої згорають,
Як знайти тут вихід для душі?
В море стрічку срібну він кидає.
Що іще придумать в метушні?
Цю проблему вирішив враз ранок,
Зникла зірка, як і не було.
Місяць милувався наостанок,
Все, що так бажалося, пройшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978174
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 25.03.2023
Давно у світ я юнкою пішла
Під шум дощів осінніх, сум туманів,
Де згодом особистістю зросла
І планку гідно всі роки тримала.
Вернутись мала в край, де проросло
Моє слабке, беззахисне стебельце,
В далеке поміж трьох ярів село,
Щоб відпочити і душею, й серцем.
Там відшукаю стежку в споришах,
Де слід дитинства зачекавсь на мене,
Торкнуся ружі дикої куща,
Вдихну роси, що краплями на клені.
Дійду й до перекошених воріт,
Аби збудити давнє їх скрипіння.
На них завжди сидів наш чорний кіт.
Змінилось все, окрім небес склепіння.
30.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977546
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 21.03.2023
Дід привів свою корову
До ветеринара:
-Таке лихо нас спіткало,
Наче Божа кара.
Треба щось проносне дати,
Рятувать скотину,
Я привів, щоб подивились –
Прив’язав до тину.
Практикант на діда глянув,
Молодий Валера:
-Ось прогляну у конспектах,
Що то за холера.
-Та це просто!- засміявся
Щиро дід Омелько,-
Я взяв трубку і пігулку,
Їй розкрию пельку,
А ви в трубку вкладіть ліки,
Вставте в рот корові,
Один раз дмухніть щосили,
І - будьте здорові!
Та пігулка, достеменно,
Кажуть у народі,
Вмить опиниться в худоби
Прямо в стравоході.
Вже три дні ніхто не бачить
Нашого Валери:
Чи, бува, не приключилась
З ним якась холера?
Дід Омелько поцікавивсь:
-Що з тобою, сину?
Ти якийсь безсилий, жовтий,
Під очима - синій…
-Злий і підлий жарт зі мною
Худобина втнула:
Ця рогата скотиняка
Першою дмухнула!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960485
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 21.03.2023
Через тиждень по весіллі
Задоволена Марина
Змійкою уже звивалась
Біля свого Костянтина:
-Розділю з тобою, милий,
Усі радощі і горе,
Ти для мене, як фортеця:
Будуть в нас курорти, море,
Бутіки, басейн, салони…
Друзі, гості - регулярно!
В вищих прошарках я буду
Креативна й популярна.
Все життя для мене будеш
Теплим і яскравим сонцем,
Ангелом, коханим, рідним,
Спонсором і охоронцем.
Кость зітхав, усе це слухав
(Довгий список його мучив),
Мовчки тім’я своє чухав
І свій висновок озвучив:
-Все для тебе, моя мила,
Дарувати світ я прагнув:
Якщо будеш ти щаслива,
То я довго не протягну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977694
дата надходження 21.03.2023
дата закладки 21.03.2023
...Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... Шевченко
Шикувалися в шеренги
Вої біля Брами
А всередині хтось грізно
Брязкотів ключами
І гукнув: "Чого багацько
Вас сюди припхалось?
Думали, в Раю зненацька
Сили забоялись?"
Вої втомлено стояли
Цигарки палили
Та шоломів не знімали
Чуба не хилили
І мовчали.
Голос вдруге
Загримів залізом:
"То чого ви аж до пругу
Стали наче лісом?
Дайте відповідь та йдіте
Не смійте мовчати!
Говоріть, або ходіте!
Нічого стояти!"
Вийшов воїн
І озвався:
"Слава Україні!
Вийде Бог?
Чи він сховався
Десь у Саду тіні?"
"Як ти смієш?? Схаменися!
Коли Бог ховався??"
"Він напевно не дивився
Коли я звертався.
Він не чув молитов наших
Не чув дітей плачу
Чи осліп у стінах ваших
Чи не хоче бачить.
Хочемо почути в Нього
За що нам це горе?
В чому винні наші діти
Нащо крові море?
Чому наш садок вишневий
Рубати дозволив?
Чом хатиноньку біленьку
Попелом засмолив?"
Довго-довго за ворітьми
Панувала тиша.
"Вас приймаємо із пітьми
Так звелів Всевишній!" -
Голос мовив урочисто.
"Нам не треба Раю.
У нас свій є. Хай розкаже
Чому він палає?!"
Ошелешене мовчання.
Потім: "Як не треба?!
Із-за цього сперечання
Ви прийшли до Неба?!
Шляхи Бога незбагненні!
Варто би вам знати!"
"Це вже чуємо відвіку.
Є ще щось сказати?
Крові ріки, крові ріки
І суцільні муки
І страшний пекельний вітер
Опалив нам руки
Руки щирі, працьовиті!
Втомлені у битві...
Чом не чує у блакиті
Нашої молитви?"
"Ми все бачимо..." "Здається
Не туди дивились
Хам сам Бог до нас озветься
І проявить милість.
Ви не бачите що Брама
Заросла тернами
Вам байдуже наші рани?
За що таке з нами?
Та на нас уже байдуже.
Діти, наші діти!
Бо вони є наші душі!
Їм, як нам, горіти?
Подивися нам у вічі
Чому обминаєш?
Чи усіх ти, Чоловіче,
Діток розпинаєш?.."
Заревіло в високості
Блискавки зірвались
Та стояли в повнім рості
Вої й не схилялись.
"Ми прийшли сюди із пекла
Не того. Земного.
Тож що раптом трохи смеркло
Не варте нічого.
Дай нам відповідь й вернемо
Своє боронити
Вдруге ми уже не вмремо
Й тут не будем жити."
Спалахнули терни разом
Засуви упали
І неначе за наказом
Янголи постали
Широко розкрили Браму
Голови схиливши
До небес високих Храму
Дорогу відкривши.
Та не Бог виходив звідти
А такі ж військові
Святослав із Сагайдачним
Піші і верхові.
От Гатило з Дорошенком
Шухевич, Мазепа
І козацьке військо хвацьке
Розкотилось степом
Йшли бандерівці й татари
Шляхта гонорова
Усміхавсь Сірко у вуса
Хмель же супив брови
Залізняк і гайдамаки
З Холодного Яру
З ними сотні Чучупака
Сунули мов хмари
Кривоніс, Нечай, Голота
Кий, Аскольд, Петлюра
Нескінченні полки, чоти
Аж здіймалась кура.
Шикувалися, ладнались
Поруч з вояками
Руки тисли їм, вітались
Люльку затягали.
З пломенем в руці крилатий
До воїв промовив:
"Вже не треба тут стояти
Бог таке вам мовив -
Ви почуті, не забуті
Він Сам з вами плаче
І надію лише має
На козацьку вдачу.
Ви усі його творіння
І у вас Він вірить
Знає що нема терпіння
На це лихо зирить.
Вірить у садок вишневий
І біленьку хату.
Україну! Що рідненьку
Не здолати кату.
Повертайте. Рай ваш буде
Із руїн постане
Будуть діти, будуть люди
І щастя настане.
Україна забуяє
Нескоренна, вічна
Райським садом засіяє
Мить мине трагічна."
Розгорнуло військо крила
Полишивши втому
Й повернуло в Україну
Вирієм додому.
І летять відважні душі
Дають в руки силу
Щоби нелюдів бездушних
Загнати в могилу
....
Вийшов кволо дід старенький
З відкритої Брами
Хрест наклав услід тихенько
І вмився сльозами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976537
дата надходження 10.03.2023
дата закладки 19.03.2023
Привіт, далекий друже милий
Чи прочитаєш це чи ні
Чи може ці слова згоріли
В пожежах вільної борні
Чи заховаєш біля серця
А може стиха проклянеш...
Чи станеш до нового герцю
А може просто не збагнеш
Забувши мову і країну...
Не знаю, знати не дано
На щастя може. Сину-сину
Минулого зніму рядно
Відкрию те що чув і бачив
І в майбуття тебе молю
Не забувай про Україну
І так люби, як я люблю
Відчуй той поклик журавлиний
І де б не був - сюди вертай
І щирим серцем солов'їним
Знов про калину заспівай...
Мабуть давно все відгоріло
І на скаліченій землі
Постала в цвіті Україна
Із повоєнної ріллі...
Давно вже висохли всі сльози
І що таке сирени гук
Не знатимеш як на морозі
Той автомат примерз до рук
Як нелюди дітей вбивали
І Салтівку засипав "град"
В "Амстор" ракети прилітали
Хоч не було там і солдат...
Гостомель, Київ, Ірпінь, Буча...
А Маріуполь, Соледар
Як о дев'ятій неминуче
Мов в серце - метроном удар...
Як серце гіркота стискає
Як лють ножем у скроні б'є
Душа кричить, душа палає
Набатом до небес гукає:
"Прокинься, Боже! Де ти є?!"
І зуби зціпивши, черговий
Донат кидаєш за живих
Щоби зберіг життя військових
Щоби не було жертв нових
Щоб ППО ракети збило
Щоб арта загриміла знов
Загнала ворога в могилу
І щоби його псячу кров
В широкий океан розлила!
Жахаю тебе, брате, друже?
То добре. Знати мусиш ти
Що коли будеш ти байдужим
То знову питимеш журби
Із присьорбом із гіркотою
І знову горло обпече
Тою пекельною смагою
І вкотре проклятим мечем
Й вогнем до хати прийде горе...
І це відбудеться, повір
Як тільки ти забудеш мову
Не встигнеш обернутись - знову
В наш рай вдереться лютий звір.
Не пробачай. Забудь смирення
У "покаянія" не вір
Запам'ятай це одкровення
Що пам'яттю погаслих зір
У майбуття тобі лунає.
Ти вистоїш. Я вірю, знаю
І мудрим будеш. Нескоренним
І світло у грудях нести
З тобою рай буде спасенним
В саду вишневому цвісти
Цвіти і ти. Радій, пишайся
Діток - як в небі зірочок
Рости. Й про нас не забувайся
У полі рясних квіточок
Захисників то щирі душі
Що боронили рідний край
Вклонися. І не рви байдуже
І добрим словом привітай.
Старих провідай ветеранів
І обійми, якщо ще є
Не за царя і не за пана
Вони стояли. За своє!
І пам'ятай - ці справжні Люди
Були опорою Небес.
Воскресла Україна всюди!
В ній Бог воїстину воскрес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977493
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 19.03.2023
Вже по річці пливе бита крига,
Свою справу зробила весна
І на серці з'явилась відлига,
Бо мені посміхнулась вона..
Весна!
Хай пригріє вона,припече,
Щоб все зло потекло і розтало,
А життя чистим руслом тече
І як квіти добро проростало.,
Весна!
Хай наповнить вона землю миром,
Хай позбавить її від страждань.
Тече крига по водному виру
І в душі стає більше бажань.
Ми не завжди будемо в оковах,
Ми полон розірвемо як лід
І буде ще багато чудових
Мирних,добрих і сонячних літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977324
дата надходження 17.03.2023
дата закладки 18.03.2023
[b][i][color="#071fba"]Романтика... романтика, всі її бажають
І живуть без настрою, як її не мають.
Я рішила цей пробіл заповнити врешті
Побувать в романтиці у її арешті.
Придбала я свічечки з ароматом хвої,
Щоб могли в романтиці купатись обоє.
Ниньки ж саме п"ятниця, завтра- відпочинок,
Заходить супруг у дім і веде очима...
Що свічки у нас горять, визвало в тривогу,
Стоїть в дверях хреститься і молиться Богу.
Після слів: "Ой, Боже ж мій!!, - розродився в перлах,
А свічки у нас чому? Невже теща вмерла ?"[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968869
дата надходження 21.12.2022
дата закладки 17.03.2023
[b][color="#600482"]Що за ранок такий, знову пам"ять говорить зі мною
І благає уклінно - ти в юність мене відпусти.
Я босоніж піду і приляжу між трав під вербою.
Повернусь у свій край, де б, які не здолала світи.
Я нап"юсь досхочУ з джерела у долині водиці
І в струмочок прозорий опущу долоні свої.
Та хоч злива з небес, чи хоч гучно звучать громовиці,
Тиша тут аж бринить, лиш в гаях гомонять солов"ї..
Хай у тишу мене заповиють вітри і тумани,
Я засну на плечі у верби, що побіля ріки.
Шелестить очерет, у купелі вербові ліани.
Пам"ять, вдячна за те, що вернула на ці острівки.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972826
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 17.03.2023
(Слова для пісні від імені чоловіка)
З блиском котиків вербових сірі очі.
Зупинився, ніби дивиться весна.
А на вулиці струмки дзвенять співочі,
В серці ніжно виграє легка струна.
Приспів
Чарівниця сіроока, пташка рання
Прилетіла у мій край пощебетать.
Сонцем теплим усміхнулась мені вранці,
І засяяла небесна благодать.
Голуби воркочуть тихо білокрилі.
Я, мов вкопаний, стою, дивлюся вслід.
Дівчино-весна, голубко, ніжна, мила.
Зупинись, не йди за живопліт.
Приспів
Чарівниця сіроока, пташка рання
Прилетіла у мій край пощебетать.
Сонцем теплим усміхнулась мені вранці,
І засяяла небесна благодать.
Бачити тебе я хочу, чарівнице,
Щоби квітли сірі очі, мов верба.
Чорноброве щастя, чічко білолиця,
Лиш з тобою відійде журба.
Приспів
Чарівниця сіроока, пташка рання
Прилетіла у мій край пощебетать.
Сонцем теплим усміхнулась мені вранці,
І засяяла небесна благодать.
(Весна, 2021р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976788
дата надходження 12.03.2023
дата закладки 13.03.2023
[b]Море, сонце, пляж, пісок, на піску дівиця,
Посміхається усім, погляд аж іскриться...
Хлопці і чоловікИ, що проходять поряд
Зачаровані усі, не відводять погляд.
Йшов над берегом моряк, став, зачарувався,
- До цієї гавані я б пришвартувався!!
А дівиця вслід йому вислови зухвалі, -
- Не дивись спокусливо, іди собі далі...
Потім льотчик прямував - птиць сталевих вершник,
Як угледів цю красу, аж зіпрів сердешний.
До красунених тілес низько нахилився, -
- Ой! На цей аеродром я би приземлився..
Та вона і на цей раз не повела оком,
- Не займай мене, герой, іди собі боком!!
А за ними йшов шофер, і всього три слова,
Та солодкі ж бо які: "Кралю, будь здорова!!"
І озвучи, як нектар: "Ой, моя ж ти втіхо,
Я б в твій милий "автодром" разів десять в"їхав."
Ну а далі, вечір був - кон"ячок, шампанське
І звичайно закусон - дороге все, панське.
Далі - томно в будуар прямували разом,
Краля думала, що все станеться одразу..
...Ліг шофер і захропів у футболці й шортах
Для красуні це удар, сум її огОрта...
Краля штовхає під бік,: "Ну, давай "в"їжджати"..
Бо інакше я тебе виштовхаю з хати!"
- Ти, красуне, не кричи, як народ на владу,
Я, як вип"ю, за кермо ні за що не сяду...[i][color="#0a5587"][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975949
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SFqdiEAn1Os[/youtube]
[i]Сатаніють орки, землю рвуть,
Хочуть Україну розіпнуть,
Тож давай снаряди підганяй,
Заряджай скоріше, заряджай.
Приспів:
Ти тримайся, брате мій, тримайсь,
Не впадай у відчай, не впадай.
Буде в нас ще битва не одна –
Це війна, мій брате, це війна.
Бахмут, Краматорськ і Вугледар
Орків б’ють і стримують удар..
ЗСУ – найкращі на землі,
Мужні та відважні в боротьбі.
Приспів:
Ти тримайся, брате мій, тримайсь,
Не впадай у відчай, не впадай.
Буде в нас ще битва не одна –
Це війна, мій брате, це війна.
Ще недовго, друже, потерпім,
Виженемо клятих ворогів,
Свято перемоги принесем
Й вільно в Україні заживем.
Приспів:
Ти тримайся, брате мій, тримайсь,
Не впадай у відчай, не впадай.
Буде в нас ще битва не одна –
Це війна, мій брате, це війна.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975360
дата надходження 28.02.2023
дата закладки 28.02.2023
Я закохалася... Люблю...
Зігрію серце твоє в холод...
Мрію на двох устами п'ю
Й це не тваринний знаєш голод!
Це дещо вище! Зрозумій!
Де ще невинність та... Дитинна!
Де ніжністю спиняю... - Стій!
Може твоя я половина?
11.02.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973548
дата надходження 12.02.2023
дата закладки 12.02.2023
[b][color="#0319a6"]Кум Петро жалівсь Івану, гладячи маніжку,
- Не такий я, як раніше, з жінкою у ліжку.
Це аж раптом раз в півроку і то, як попало,
Хоч сам добре розумію, це для неї мало.
От і сплю весь час у клуні, від гріха подалі,
Щоб не вводити Марію часто в стан печалі.
А вона й не претендує, певно, що вже звикла,
Це б на другу, то вже точно виставила б ікла.
Кум Іван погладив вуса і з-під брів всміхнувся,
-А не той я козацюра, щоб де треба, гнувся!
Я ще здатен на щоночі і з великим смаком,
Загрібаю кайф по повній, наче рибку саком.
А Петро як зарегоче, аж прилип до стінки,
- Що придумав ти, Іване, в тебе ж нема жінки!
Кум Іван моргнув з підтекстом,як той Казанова,
- Так, немає та здається ж, про твою йде мова.[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973503
дата надходження 11.02.2023
дата закладки 11.02.2023
А душа її заплакано сміялась
Помережив дощ її сліди
В теплоту у спогадах верталась
Хоча й знала будуть холоди
Мріяв Ти що я впаду в багнюку...
Але ж ні! Замріяна стою...
Тільки дим від твого перегуку...
Й шелест трав яких вже не зборю...
9.02. 23.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973368
дата надходження 10.02.2023
дата закладки 11.02.2023
О, ці несказані слова,
Що вміють таврувати душу
І дихання перекривать!
Отож мовчать себе не змушуй,
Адже душа, мов камертон,
До всіх миттєвостей чутлива,
В ній часто губиться кордон –
Цим і щаслива, й нещаслива.
О, ці несказані слова…
Думок народжують мільйони,
Примушують і сумувать,
Сльозу ковтать гірко-солону.
В тих думах костеніє біль,
А отже, жити з цим не варто,
Тож послугу зроби собі,
Якщо душа горить, як ватра.
О, ці несказані слова!
Як вони мозок обпікають!
Чим душу здатні напувать,
Що не навчилася лукавить!
О, ці несказані слова…
7.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973253
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023
Не все так сіро в нашому житті,
Тож те, що маєш, треба цінувати,
Й про заповіді не забудь святі,
Що слід любов'ю душу лікувати.
Та й не бува життя ніде без втрат,
Надто тоді, як все залите кров'ю.
Лиш волі не осилить супостат.
Рани в душі ж лікуються любов'ю.
Цінуй і те, що терпить тебе світ,
І що виходиш ранок зустрічати,
Що ти на цій Землі – для когось свій,
Що вмієш сердитись, любити і… прощати.
Прислухайсь, як життя бринить в тобі:
– Люби мене у снах і в непогду,
Повчись кохатись в пари голубів,
Аби уникнути в сім'ї незгоди.
Прислухайся до шепоту зірок,
Коли на них ворожить тихий вечір,
Зайди у роси, котрі п'є ярок,
І зором проведи клини лелечі.
І ти забудеш про свої літа,
Хоч осінь уже й давить твої плечі,
І істина народиться свята:
Любов лікує все: тебе й малечу!
25.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973205
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023
Білий сніг наче лебідь кружляє,
Доторкає своїми крильми.
Моє серце любов'ю палає
І чекає, чекає весни.
Заквітує вона білим цвітом.
Свої запахи ніжні віддасть.
І зігріє теплом наче літом.
Поєднає закоханих нас.
Солов'єм моє серце співає,
Хоч у краї гостює зима.
Всі дороги й стежки замітає.
Та дарма, та дарма, та дарма.
Ми зустрінемось милий з тобою,
Закружляє нас вальсом танок.
Заціловані будем любов'ю
І летітимо аж до зірок.
Ну а поки що сніг хай кружляє
І танцює, танцює зима.
Срібний килим під ноги лягає,
День казковий за руку трима.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973227
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023
Мелодія весни в твоїм саду
Продовжує у серце моє литись,
Тебе немає там та я іду
Щоб нотами весни насолодитись.
Я знаю, що на світі десь ти є
І також зачарована весною,
І відчуває серденько моє,
Що поруч ти,тут подумки зі мною.
Іду один серед живих дерев,
Де вдвох раніше милувались раєм,
Чом сталось так,терпкіше за терен,
Чому втрачаєм тих кого кохаєм?
Я знаю, що на світі десь ти є
І також зачарована весною,
І відчуває серденько моє,
Що поруч ти,тут подумки зі мною.
Співають хором весело шпаки
В твоїм саду весну вони вітають,
І я бажаю дуже залюбки
Тебе зустріти серед цього раю.
Я знаю, що на світі десь ти є
І також зачарована весною,
І відчуває серденько моє,
Що поруч ти,тут подумки зі мною.
Та ж яблуня в цвіту стоїть вона,
Приваблює,нагадує минуле.
Прошу я Бога,щоби ця весна
Тебе до мене знову повернула.
Я знаю, що на світі десь ти є
І також зачарована весною,
І відчуває серденько моє,
Що поруч ти,тут подумки зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972499
дата надходження 31.01.2023
дата закладки 07.02.2023
Тепла кава в моїй філіжанці,
За вікном хазяйнує зима.
В білосніжній своїй вишиванці,
Зачарований погляд трима.
Яж дивлюся на неї із сумом,
Бо про тебе мої всі думки.
Сніг мете, заміта нерозумно,
Всі дороги в снігу і стежки.
Уявляю твій погляд, усмішку
І волошкове поле в очах.
Доторкнутися хочу так нишком,
До твого мій коханий плеча...
Може й ти п*єш десь каву самотньо,
Споглядаючи зиму в вікні.
І мій образ до тебе сьогодні,
На хвилиночку прийде у сні.
Мій коханий я знаю, я знаю,
Перепон не несе нам зима.
Я тебе милий мій обіймаю,
Наближаючи весну сповна...
Заквітує вона буйним цвітом,
Заспіває у серці любов.
Полетить ніжна пісня над світом,
Ми з тобою зустрінемось знов.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971054
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 15.01.2023
Удар. І хмарочос згорнувся вниз.
У пастці кам’яній – дорослі й діти.
Кричав від жаху зранений під’їзд,
не в силах жертв навіки відпустити,
і звіра кляв.
Від ран, каліцтв – здригалася земля.
Без снігу майже. Сива. Заніміла.
А ненаситний виродок стріляв
і нагло смертю сипав, здичавілий,
на янголят…
Стискалось серце. Стукала біда.
Вмивали сльози береги Дніпрові,
бо крові мирних нелюд зажадав.
Кришились стіни, ніби сірникові
на Василя.
«Птахи надію людям принесуть,
Болить бо Україні так від ран тих…
потвору ж – зачекався Вищий Суд.
Поверне зло до нього бумерангом!» –
Бог промовляв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971045
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 15.01.2023
Страждають люди, разом з ними... Музи,
А ворог цілить в серце кожну мить.
Ми не слабкі і не сповзаєм юзом,
Хоча душа від вирв і ран болить.
Наводять жах розтерзані новини,
Щодень вбиває мУченицький плач...
Руїни, рани, смерті, домовини
Приніс з війною бункерний палач.
І ось тому бракує часом сили
На поетичні фрази і слова...
Коли і те, що було дуже милим
Вже не сприймає серце, як дива.
.
Коли затихнуть врешті-решт гармати,
Загоїть рани матінка-Земля.
Зуміє Муза повним зростом стати,
Заговорити словом кришталя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971039
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 15.01.2023
Повертайся, до мене хоч з пекла,
Повертайся,до мене хоч з Раю,
Тут без тебе мені так нестерпно.
Поверни його, Боже, благаю!
Повертайся ти з вихору смерті
Переможцем над орком ворожим.
Я молюся щоденно відверто:
-Захисти його Матінка Божа.-
Повертайся,верни мою мрію
В щасті разом з тобою прожити,
Я тебе своїм серцем зігрію,
Я тебе буду вірно любити.
Повертайся ти з вихору смерті
Переможцем над орком ворожим
Я молюся щоденно відверто:
-Захисти його Матінка Божа.-
Я загою усі твої рани,
Твою душу любов'ю зігрію.
Повертайся додому,коханий,
Я на це не втрачаю надію.
Повертайся ти з вихору смерті
Переможцем над орком ворожим
Я молюся щоденно відверто:
-Захисти його Матінка Божа.-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970914
дата надходження 13.01.2023
дата закладки 14.01.2023
Якщо раптом тобі стало сумно,
І в душі щось немовби шкребе,
То згадай, що є хтось, хто безумно
Пам’ятає і любить тебе... :)
Якщо ти пройнялася журбою,
І в очах все неначе пливе,
То згадай, що є хтось, хто тобою
Та любов’ю до тебе живе... :)
Якщо враз стане холодно, сніжно,
І з очей потічок потече,
Знай, що хтось хоче тепло і ніжно
Обійняти тебе за плече... :)
Якщо тугою в серці завіє,
Й твоя посмішка вмить пропаде,
Знай — тебе хтось бажає, ні — мріє
До своїх пригорнути грудей... :)
Якщо стало враз смутку багато,
Чи то настрій похмурий застав,
Знай — хтось марить тебе цілувати
У медово-солодкі уста... :)
Якщо раптом печаль огортає,
Підніми погляд свій до небес,
Знай, що хтось, десь далеко, вітає
З Днем Народження, Сонце, Тебе!.. :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970853
дата надходження 13.01.2023
дата закладки 13.01.2023
Шукай в моєму голосі "люблю",
Бо кожна нота і кричить і плаче,
Занадто в душу впала я твою,
І все чудово та печально наче.
Шукай в моїм мовчанні всі слова,
Я знаю ти їх добре розумієш,
Із серцем посварилась голова,
Йому ж так добре і ніщо не вдієш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970816
дата надходження 12.01.2023
дата закладки 12.01.2023
Так кличе пам’ять у минуле!..
Чи й справді щось колись було?..
- А я нічого не забула!..
Хоч щастя... повз мене пройшло...
Він не кохав... мені відомо...
Не линув в небо до пташок!
І зірка перша невідома...
- До нього я робила крок!..
Назустріч не летів коханий!
То я була неначе тінь...
В моїй душі росли тюльпани,
а він не знав таких цвітінь!..
Як загубились... я хворіла...
Розлука до цих пір пече!..
Його ж не знало болю тіло!
Печаль не хмурила очей...
А я блаженною блукала...
по світу горечко тягла!..
- Без нього неба стало мало!
Та повернути... не змогла...
Тепер лиш пам’яті криниця
бриніла ніжністю... теплом...
Стає реальним те, що сниться!
- Я посміхнуся... ми – разом...
12.01.2023 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970824
дата надходження 12.01.2023
дата закладки 12.01.2023
***
Мені б тебе на мить,
на вечір, ніч, на рік…
Нехай мені щастить
в тобі зоріти вік.
Вкриватися теплом,
допоки світ трива.
Немов солодким сном
впиватися сповна.
Ти в снах моїх щораз
зухвало до межі.
Так ніжно раз у раз
торкаєшся душі.
Я цю палку любов,
яку не всім дано.
Під шепіт молитов
сховаю під ребро.
©Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970809
дата надходження 12.01.2023
дата закладки 12.01.2023
Коли буває сумно на душі,
Думками лину у село до мами,
І чую я усі оті пісні,
Які співала мама вечорами...
Було до нас заходили жінки,
Що йшли з роботи пізно вечорами,
Хоча і стомлені дуже були,
Додому йшли вони завжди з піснями...
І їх чекали дома дітлахи,
Й вони додому, звісно, поспішали,
Та не співать вони все ж не могли,
І стомлені, вони пісні співали...
Ми з братом і сусідські дітлахи,
Повернення з роботи всі чекали,
Назустріч їм ми вибігали всі,
І разом з ними теж було співали...
Пісні були й веселі, і сумні,
Бувало з співом й сльози витирали...
Більшість жінок удовами були,
І малі діти з ними сумували...
П"ять роки не була я вже в селі,
Та й тих жінок, і мами теж немає,
Я пам"ятаю майже всі пісні,
І спів той у мені знов оживає...
Не намагаюсь я його забуть,
Що пригадаю й нині я співаю,
І мами, і жінок в піснях тих суть,
У пам"яті я, звісно, зберігаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970569
дата надходження 09.01.2023
дата закладки 09.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2023
У сумнівах двох внутрішніх світів,
Де завжди вище вірогідність щастя
У тих, хто все насправді зрозумів
Й тримає тебе міцно за зап'ястя.
Крізь відстань часто губляться слова
У мареннях фіналів вірогідних.
Я просто хочу затишку Різдва
Будь де, аби в твоїх обіймах рідних.
У сумнівах двох внутрішніх світів,
Є впевненість того що є між нами.
Одне в нас замість тисячі життів.
Тримай мене, тримай мене губами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970248
дата надходження 05.01.2023
дата закладки 07.01.2023
́
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ,МИЛА МОЯ!
Прийми щирі від нас привітання,
Нехай посмішка сяє твоя
І здійсняться твої всі бажання!
Дай Бог миру і спокою дай,
І здоров'я міцного-міцного.
На добро ти надій не втрачай
І життям насолоджуйся довго.
Нехай радість буде в кожній миті,
Кожен день принесе чудеса,
Ти , кохана,найкраща на світі,
Хай твоя не згасає краса.
Хай негода тебе оминає
І все рідне буде не чуже.
Нехай щастя тебе обіймає,
Ангел Божий тебе береже.
Розцвітай,як черешня весною,
Як ті квіти , що так любиш ти,
Ми пишаємось,люба,тобою.
Молимо Бога тебе берегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970080
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 04.01.2023
Технарі завершили роботу,
До ангарів зібрались іти...
На бетонці готові до зльоту
Двадцять перший і восьмий борти.
На прогріві вібрують турбіни,
Перевірено з центром зв'язок.
Вертоліт ВПС України
Керосином і кров'ю промок.
Другий в парі піде за ведучим,
Відстаючи всього лиш на мить.
Уцілілий в околицях Бучі
До бахмутських полів долетить.
Командир, за командою з вишки,
На маршрут підіймає борти;
Йдуть над лугом і берегом низько -
В мінімальний запас висоти.
Застарілі радянські машини...
Проти них - ППО, ЗРК;
На висотах - труна для людини
Гвинтокрилий гібрид літака.
"Старичок" нові правила бою
Від сучасних ракет не прийме.
І все жметься, повзе над травою
Гелікоптер, в сто тридцять кеме.
Від напруги стікаючи потом,
Екіпажі тримають маршрут.
Розшифрують по записах потім,
Всі нюанси штабні розберуть.
Ну, а поки що рідне повітря
Загрібає потужно фантом, -
Керосин пожираючи в літрах,
Оббиває верхівки гвинтом;
По околиці йде над тинами,
Кренить корпус в долині річній;
На крутих поворотах, і прямо,
Обережно крадеться по ній.
За хвилину - над точкою пуску...
Смерть оскалює зуби зблизька.
Запобіжник, форсаж і ловушки -
По панелі пробігла рука.
Борт угору зривається круто -
"Старичок" ще не зовсім ослаб!
По броні, зосередженій в групу,
Ураганно зривається залп.
Потягнулася стрілка тремтяча
На рятуючий нуль висоти.
Екіпажі відходять - удача!..
І працюють, працюють гвинти.
Від окопів махає піхота.
На ударних бортах - не до них...
Детонація вершить роботу
На палаючих цілях стальних.
А пілоти долають в низинах
На зворотному курсі маршрут.
Віртуози ПС України
Над сухим очеретом ідуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970088
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 04.01.2023
Любите за сердце, за душу любите,
За искренность, смелость, мечту, доброту,
Любите за всё, но не губите,
Святую надежду и простату,
Идите на лево, идите на право,
И вверх по ступенькам, и в низ по горе,
Идите в перёд и услышите браво,
Закат поклоняется только заре,
Не слушайте грубость, не слушайте бред,
И глупости тоже шанс не давайте,
Не слушайте зависть она лишь во вред,
И с миром ложитесь, и с миром вставайте,
Святую надежду и простоту,
Любите за всё, но не губите,
За искренность, смелость, мечту, доброту,
Любите за сердце, за душу любите!!!
28.12.22.
А.Горобец.
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969503
дата надходження 28.12.2022
дата закладки 29.12.2022
Вдовою жінка стала надто рано.
Давно і він дружину поховав.
Робота і нудьга ятрили рани,
У самоті німіли і слова.
Та якось їхні погляди зустрілись,
І сказано було усе без слів.
Думки не раз безсоння їхнє гріли
Аж поки ранок починав сіріть.
Саме вони й покликали на згубу
Того, що кожен у душі носив:
Давно не знали ласки її губи,
Не раз і дощ сльозою моросив.
Наважились не зразу на єднання –
Такий уже сільський менталітет,
Чи не давав їм згоди на кохання,
Аби не постраждав авторитет.
Але життя їм інше диктувало:
Тепло бажалось повернуть до гнізд.
Самотність їх тепер не турбувала,
Бо між серцями був… кохання міст.
22.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969439
дата надходження 27.12.2022
дата закладки 28.12.2022
Мовчи! Мовчи! Що серце вже зчерствіло!
Замовкло все як ніби й не жило!
Забулось все! Хоча й горить ще тіло ...
Дощі пішли й снігами замело...
Мовчи душе! Мовчи рідненька пташко!
Про мить оту де ми у міражі!
Мовчи! Мовчи! Бо ж знаю як це важко!
Коли кохаєш просто на межі!
22.12.2022.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969298
дата надходження 26.12.2022
дата закладки 26.12.2022
Років п’ять тому Григорій
Шукав жінку для кохання:
Бути в радості і в горі
Поруч звечора до рання.
Щоб жила вона в столиці
І свою квартиру мала,
І його, як чоловіка,
В трьохкімнатній прописала.
Розхитало нерви Гриця
Нинішнє життя в столиці:
Зникнення води і світла,
Тож спокійно вже не спиться.
Жінка й теща догризають
(Де ті мирні вже стосунки)?
Межи очі злісно пхають
Ним не сплачені рахунки.
Щодо розкоші у місті
Помінялась думка в Гриця,
Кинувся в село шукати
Незаміжню молодицю.
Головне, щоб була хата,
В хаті грубка, як годиться,
Дров накладено багато,
У дворі - своя криниця.
Лоскотала душу Гриця
Неабияка приманка:
У підвалі на полицях
Консервація у банках.
В ящиках - картопля, морква…
Ожила уява в Гриця:
Не загрожує тут голод,
Бо в хліві є свині, птиця.
Зразу спалахне кохання
Й почуття найкращі в Гриця,
Неважливо, хто це буде –
Дівка, баба, чи вдовиця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967012
дата надходження 30.11.2022
дата закладки 25.12.2022
У Бахмуті зима... Догорілий квартал
Накривають сніжинки і міни.
У полях приміських атакуючий шквал
Гасить рота бійців України.
Для солдата окоп, для машин капонір -
Врито в землю підрозділ бригади.
Глибину і БК перевір, командир -
За тобою містечко позаду.
У траншеях вогні... З холодами війни
Бездоганно справляється рота.
А на чорних вітрах бойової весни
Не припиниться груба робота.
Піхотинцю в степу не впливають на бій
Білосніжні замети і маки.
Під ногами стерня, чи цвіте деревій -
Наступаючі ходять в атаки.
Десь, в Монако, сидять імениті синки,
Демонструють манери дівчата.
А між стін земляних набивають стрічки
Джентльмени ствола і лопати.
Піхотинець - солдат, і належить йому
Через пекло пробратись поволі.
Не вожді, а бійці - у вогні і в диму -
Континентів вирішують долі.
Їхні предки пройшли дві війни світові,
Розписались на стінах Берліна.
І піхота автограф у центрі Москви
На гранітну поверхню накине.
Хто живими пройде - знає тільки лиш Бог -
Через Курськ і ворожу столицю...
Розрахунок стрічки набиває удвох,
А на бруствері іній сріблиться.
У Бахмуті зима... В капонірах тісних
Від морозу біліють машини.
У траншеях холодних вогні біля них
Палять мотострілки України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969104
дата надходження 23.12.2022
дата закладки 25.12.2022
Коли весна загляне в твою душу
І збудить там незайману струну,
Ти, попри все, мовчать її не змушуй,
Не дивлячись на вік чи на війну.
Дай волю їй для пізнього звучання,
Торкнувшись її серденьком своїм,
Най заспіва, зчарована коханням.
Так весни зустрічають солов’ї.
Кохання й весни… Їх не розділити…
Така вже їх порода непроста,
Ніхто його не може зупинити,
Коли воно у серці пророста.
25.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968149
дата надходження 12.12.2022
дата закладки 12.12.2022
Той перший сніг... Він був такий веселий.
Так легко-легко сипався до ніг.
Здавалось, небеса відкрили двері,
хотіли чути наш веселий сміх.
Ловили. Так... немов маленькі діти,
сріблистий сніг в долоні ми свої.
І чули, як дзвенів він, чисто-чисто,
мов дружних бджіл дзвінкі-дзвінкі рої.
Ялини всі вже в карнавальних платтях,
на кленах - білі теплі кожушки.
А в горобин - легкі, м'які хустини,
дуби ось нахлобучили шапки.
Відчули ми, що світ святий і чистий,
буває так й коли мине гроза.
А завтра в бій... краплиною сніжинка
скотилась, мов непрохана сльоза.
Зігрію я твої долоні, рідна,
зіп'ю твою сльозину-гіркоту.
Здолаєм зло, щоб всі могли пізнати
й відчути світу ніжність й чистоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968039
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 12.12.2022
Життя наше – суцільна таємниця:
Коли й на скіьки ми прийшли у світ,
Якої глибини душі криниця,
І скільки древу роду мати віт.
Є особливою і загадка кохання:
Хіба це не душевних струн дует,
Де в двох сердець єдине коливання?
Хтось розгадав із вас оцей секрет?
19.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967930
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 10.12.2022
Білі лебеді Д.Хмелев «Доля»
Білі лебеді в небі блакиті,
Віддаю я вам душу свою.
Ми сьогодні поляжем убиті,
У пекельнім нерівнім бою.
Жалкувати ніколи не буду,
Що скінчилось життя на весні.
За майбутнє, за нашу свободу,
Йду я у вічність і друзі мої.
Мій розтерзаний край, обіймає весна,
У бузковім гаю запах п’яний.
Світлу долю у мить, спопелила війна,
Ви пробачте мене, мила мамо!
За коханих, за рідних, за тебе,
Жити хочу, не хочу вмирать!
Україно, дивись – онде в небо,
За лебідками душі летять.
Не здолає ніхто нас насправді,
Вип’єм ми ще по чаші вина.
Бо немає у Бога неправди,
Будь ти проклята, відьма-війна!
Чорна хвиля землі, смерть і біль навкруги,
Білий птаха на обрії синім.
Сліз пекучих ріка, перейшла береги,
А матуся все тужить за сином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967644
дата надходження 07.12.2022
дата закладки 07.12.2022
Кожен вечір мама Томі
Вже вкотре казала:
-До весілля, моя доню,
Щоб з Петром не спала.
Бачиш, он сусідка Люба
З радості не скаче:
Спала з парубком до шлюбу –
Тепер гірко плаче.
-Та коли ж там спати, мамо?
(Це дратує Тому),-
Після сексу я від нього
Зразу йду додому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967557
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 06.12.2022
Запізніле кохання їм осяяло шлях,
Коли він і вона заблукали у буднях.
Вирувала весна у дзвінких ручаях,
Молоділа і кликала їх у майбутнє.
Та крилата весна набирала розмах,
Напивались бруньки найсвіжішого соку.
Кожен з них це по-своєму радо сприймав,
Але душі обох їх утратили спокій.
Випадково вони стрілись і… обнялись
Там, де клен сиротів. Кров бурлила у венах…
Споглядала згори розтривожена вись,
Доки впала зоря на гілля того клена.
І здалося обом, що та мить рокова,
Що ця стріча й зоря не були випадкові…
Потонули в цілунку найніжніші слова –
То зоря потай кинула щастя підкову.
20.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967521
дата надходження 05.12.2022
дата закладки 06.12.2022
[b]Сперечались на світанку за моїм селом
Люта злість, сестриця дідька і з людським добром,
Злість кричить несамовито: "Всіх введу в пітьму !!
Вас і морок безпросвітний й холод обіймуть!!"
А добро всміхнулось стиха й мовить без прикрас,
-Від такого, як ти лиха, захист є у нас!
Українки й українці, це такий народ,
Стали скелею міцною, проти вас, заброд."
Навіть в темряву і холод, ми, як моноліт,
Вік гарячими серцями зігріваєм світ.
Мир сприймає нашу волю, справжню, без афіш,
Та й усі випробування роблять нас міцніш.
А тобі, ганебне лихо, тільки в пекло шлях,
Відвоюємо ми волю в цих важких боях!
З нами Бог і з нами правда в визвольній борні
Утопись, відроддя злості, у своїй брехні ![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967470
дата надходження 05.12.2022
дата закладки 05.12.2022
Лебідь журився на річці...
- Де ж тепер пара його?!
Бути одному на віці
розпорядився сам Бог...
Холодно... стелиться вітер
листям ржавілим... сідим...
Птаха сумує... у світі
бути судилось однім...
Хвиля шепоче про милу...
В небо підійме крило...
- Птах не знаходить обійми...
Не віднайдеться тепло...
Лебідь тужив за минулим...
Крик заплітався в вербі!..
Доля неначе заснула...
Серце тонуло в журбі...
3.12.2022 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967304
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Ты меня пригласил в своё сердце,
Вдохновил взглядом глаз цвета хаки
Приоткрыл потайной души дверцу,
Мне приятны подобные знаки!
Дышишь мною ты как оксигеном,
Кровь по венам пульсирует током!
Знаю... это к большим переменам!
Глубина чувств уходит к истокам!
27.11.2022
(СОЛНЕЧНАЯ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967414
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 04.12.2022
А ти залишишся... життям
В якому так хотілось жити
Новітнє щось в ньому відкрити
Що не підвладне відчуттям...
А ти залишишся в крові
Та що тече у моїх венах
Смертельним струмом у антенах
І римами у голові...
А ти залишишся слізьми
Ті що хотіли так пролитись
А може навіть залишитись
За спиною в когось крильми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966399
дата надходження 23.11.2022
дата закладки 23.11.2022
Не прожену ввійди в моє життя
Стомилась вже тебе у нім чекати
Бо ж сірість ця немає майбуття
Душа ж так прагне в літі розквітати!
Прийди - прийди в обійми загорни!
У теплоту що пахне тихо щастям
З моїх думок зі снів встань - оживи!
Хай сяє сонце скривджене нещастям!
Нехай весна розтопить холоди
Не смій мене щасливу забувати
Хай буде світ без сліз і без біди
В якім любов лиш вміє лікувати
Не проганяй в час лютої зими
Без тебе ж серце буде замерзати
Не проганяй коли прошу - прийди!
Дозволь мені ці почуття - віддати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966357
дата надходження 22.11.2022
дата закладки 22.11.2022
Кум Петро і кум Ярема
Випивали зрання:
-Як воно на тому світі?-
Ставили питання.
І, логічно, перша думка
Виникла відразу:
-Чоловіки у Едемі
Із жінками разом?
-Що ви, куме,- заперечив
Запальний Ярема,-
Чоловіки від жіноцтва
Там живуть окремо.
Уяви, що ти в садочку
Мирно походжаєш,
Усю Божу благодать
З квітами вдихаєш…
А тобі назустріч жінка
Про своє белькоче,
А там теща поспішає,
Теж уваги хоче.
Зрозумієш: існування
У Раю пропаще,
Зробиш висновок відразу:
В пеклі буде краще!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966314
дата надходження 22.11.2022
дата закладки 22.11.2022
Скарживсь кумові Кирило:
-Є в біди своє коріння,
А причина цьому - жінка,
Хитре й підле це створіння.
Оженився вже вчетверте.
Кожній щось не вистачало:
Першій - гульків, ресторанів,
Другій - коштів моїх мало.
Третій - не такі прикраси
Дарував на кожне свято,
А четверта верещала,
Що немає в мене блату.
І прозріння тут не видно –
Так історія диктує…
Жодна на призналась видра,
Що їй розуму бракує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966045
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 20.11.2022
Стою над прірвою... Що далі?
Ще крок вперед й зірвусь... О, ні!
Назад іти? Куди?.. Не маю.
Я є Земля! Горю в вогні.
Скількох вогонь цей вже поглинув,
дорослих й діточок малих.
А я кричу, кричу:"Спиніться!"
Чомусь не чують слів моїх.
Не чують... Не навчились чути.
Не бачать? Бачити ж дано.
Чи ті, що нищать, серце мають?
Комусь болить... їм всеодно.
Здається сон жахливий сниться,
це страшно бачити й вві сні.
Так, видно, в доленьці судилось -
цей шлях тяжкий пройти мені.
Та бачу, бачу... є сміливі,
які через вогонь пройдуть.
Прошу: "Дай, Господи, їм сили,
нехай від прірви відведуть".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965816
дата надходження 16.11.2022
дата закладки 16.11.2022
Їм зустрітись так ніколи й
не судилося…
А можливо це обом лише
наснилося…
Це кохання народилось
несподівано,
І могло, здавалось, бути,
нерозділеним,
Адже скроні в нього й неї
посріблилися,
Але стежка між серцями
простелилася.
Він їй оди посилав,
єство голублячи,
Кожне слово вишивав,
до серця тулячи,
Через віддаль обіймав,
мов лебідь крилами.
І на сайті, і в житті
були кумирами.
Бігли літечка, летіли –
не спинялися.
Ніжні душі без їх згоди
покохалися.
Молоділи й почувалися
щасливими,
Вже не скроні – стали й голови
їх сивими.
Але злодійка-війна
все перекреслила…
Поетеса його серце
рідше пестила…
Воно ж часто, розтривожене,
спинялося,
Коли бомби чи ракети
розривалися.
«Де ти? Де?» – питав її він
із тривогою
І боровся із хворобою-
знемогою,
Доки й світ йому закривсь…
Не попрощалися…
Тільки долі все ще їхні
сперечалися:
«Ой, чому? Чому так пізно
ми зустрілися
І так мало їх теплом тоді
Погрілися?..
Те кохання народилось
несподівано,
То чому ж воно лишилось
недоспіваним?»
З неба голос: «Долі можуть
помилятися.
В них попереду ще вічність,
щоб кохатися!»
14.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965724
дата надходження 15.11.2022
дата закладки 15.11.2022
Хай дмуть вітри холодні за вікном,
Троянди ж квітнуть ніби дивні мрії.
Вкрива все осінь золотим сукном,
Стежки, сади… та тільки не надії.
Цвітуть троянди. Неземна краса
Торкає ніжно душу пелюстками.
Те що цвіте, ніколи не згаса,
Чарівність й неповторність разом з нами.
Знов час прийде й троянди зацвітуть,
Красою юною розбудять нас весною.
Хай вони в наших спогадах живуть,
Щоб веселить світ райською красою.
31.10.2022 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965580
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 13.11.2022
Він свою долю спокушав не раз,
Може, тому і смерті не боявся.
Не випадково й на війну зібравсь,
Аби сумлінням потім не карався.
Тепер він тут, де побратими й смерть,
Де кожен крок останнім може стати.
Із ним – «Калаш» – надійний інструмент,
Що здатен ворога не одного дістати.
Згадавсь Афган і… росіянин-друг,
Який закрив його тоді собою…
І сопки голі, й вороги навкруг,
І дим стіною – чорний свідок бою.
Тут інше все… І ворог майже свій…
Розміняно й бійцем десяток шостий.
Несміло скроні стали вже сивіть –
Адже дідусь… Впустив у душу злості:
Як же ви можете, «брати», нас убивать?
Чим перед вами ми заборгували?
Чи не пора систему ту зламать,
Котра цькує, щоб ми ворогували? –
Притис до себе воїн автомат
І сам собі й йому в думках поклявся –
Допоки зброю зможу я тримать,
Вбивать вас буду – у полон не здамся».
Потріскані вуста він прикусив
І дихання на мить спинив ритмічне…
Не так давно загинув… його син –
Ця рана в серці батьковім навічно.
10.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965278
дата надходження 10.11.2022
дата закладки 10.11.2022
Хіба можна любити холод?
Треба холод вчить цінувати тепло......
------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vk6VL95E88U[/youtube]
Ця осінь нас не радує теплом,
Відкрию я свою заначку.
Тепліше ніби стане й за вікном,
Погрітись так - це моя звичка.
Тепліше стане навіть й на душі,
І зникнуть всі думки про зиму.
І хоч з тобою ми давно чужі,
Пошлю й тобі тепло незриме.
Надп"єш із келиха мого добра,
І станеш ти тоді вже іншим.
Не будеш нудьгувати задарма,
Душею станеш багатішим.
Як холод у душі - забудь розпуку.
Відчуй тепло, що може відігріть.
Насиплю промінців у твою руку,
Навчить тебе оце тепло любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964747
дата надходження 05.11.2022
дата закладки 06.11.2022
Не надо ставить лайки,
Вы лучше помолитесь,
За всех больных и старых,
И на детей не злитесь,
Не надо рюмкой водки,
Обиды заливать,
Простите и проститесь,
Всех будут отпевать,
Пожертвуйте минутку,
Для ближнего и Неба,
Добром спасёмся люди,
На всех нам хватит хлеба,
Пожертвуйте любовь,
На счастье для хранимых,
Пусть радуга надежды,
Подарит вам любимых!!!
15.01.22.
Горец.
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964810
дата надходження 05.11.2022
дата закладки 06.11.2022
Бузковий місяць йде за хмари,
Але за мить їх омине.
Грайливі дійства мають чари,
Які в полон беруть мене.
Дива небесні таємничі –
Магічна сфера володінь.
Дивлюся простору у вічі
І бачу низку провидінь...
Бузковий місяць небом плине
Та пестить зоряний квітник.
А я для тебе та єдина,
Яка в душі твоїй навік.
Та що той вік... на віки вічні! –
Сердець глибинні почуття.
Дивлюся простору у вічі
І бачу наше надбуття...
09.02.2019
––––––––––––
Ілюстрація:
Валерій Крючков
"Бузковий місяць"
––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964815
дата надходження 06.11.2022
дата закладки 06.11.2022
Туди, де зорі виснуть у імлі
І пахнуть роси молодим туманом,
Летять думки на вільному крилі,
А в них тривожних спогадів немало.
Дитинства там і миті, і роки,
І юності літа, легкі, русяві,
Їх свідками були і є зірки,
Що падали у тихі води ставу.
Голубить серце спогади оті
І пам'яті знов дякує у –енне
За роки безтурботні, молоді,
Під супровід мелодій «Зелен-клена».
На мить здалось, що й я – уже не я,
А та далека дівчина з косою,
Залюблена у небо і поля,
З душею, що поранена красою.
Може, це добре, що думки крилаті
Допомагають повторить життя
Все, до дрібниць, а головне, без плати
І з присмаком німого каяття.
27.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964370
дата надходження 31.10.2022
дата закладки 31.10.2022
Цілий місяць залицявся
Удівець Кирило:
Я раділа і літала –
Була, як на крилах!
Іноді приносив фрукти,
Хвалився, зараза,
Що не дасть мені заснути
Вночі аж три рази.
Одружились. І зазнала
Я розчарування…
Де ж ті ночі романтичні,
А в ліжку - кохання?
Якби ж я була розумна,
Не така дурепа,
Може, б мене обминула
З заміжжям халепа.
Я повинна вночі встати
(Такий не дасть вмерти),
Виявляється, три рази
Він встає, щоб жерти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961021
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 27.09.2022
Не сприймай ти доброту за слабкість
Чи, можливо, за малість ума.
В доброті, переважно, - розважність,
Сила волі й терпимість сповна.
Доброта дозволяє сміятись,
Якщо ти так рахуєш про це.
Але, знай, що на прикрість нарватись
Можеш прямо в щасливе лице.
Бо насмішку нікчемну не кожен
Підносити дозволить йому.
Зрозуміти те вчасно, дай Боже,
Щоб без прикрості в слові: " Чому?"
Й не хитруй ти у тихій надії:
"Ще є хтось, що наївно-дурний."
По житті все у взаємодії, -
Станеш сам ненароком такий.
Живи в мирі з собою, в природі,
Лицемірство, як є, відпусти.
Заздрість вітру віддай при нагоді,
В душу Господа й спокій впусти.
04.09.22
світлина: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958627
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2022
***
Палили картоплиння на городах
І дим стелився по розораній ріллі
Яскріли айстри в пишних хороводах
І літо бабине летіло по землі.
А десь далеко, а чи й так далеко
Війна збирала свій щоденний урожай
Вже відлетіли до весни лелеки
Покинувши як біженці цей край
Та ще не вірилось, що скоро осінь
Прине́се щемно-ностальгійні дні
Затягне мрякою небесну просинь
Прийдуть дощі, холодні і нудні
І закружляє вітер жовте листя
В останнім карнавалі літніх снів
І вічним листопадом освятиться
Печаль лісів, печаль полів.
Було́ журливо і чомусь прощально
І вечір в сутінках зачах
Було́ самотньо посеред мовчання
І тихий розпач у твоїх очах…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958313
дата надходження 01.09.2022
дата закладки 01.09.2022
Ти до Сонця руки простягни,
бо йому Любов потрібна наша.
Зігріває Сонце нас щодня,
хоч і в нього гіркоти є чаша.
Ти до Сонця руки простягни,
усміхнися весело й привітно.
Ти відчуєш стільки теплоти…
і на серці стане світло-світло.
Промінці торкнуться рук твоїх,
і тепло своє їм подарують.
І долоні стануть зігрівать,
бо вони Любов твою відчують.
Сонце, місяць, зорі, небеса,
річка, поле, зелен-ліс, діброва…
Все єдине в цьому світі. Так.
Тут для всіх Любов – єдина мова.
Знай, що Сонцю, як і нам, болить,
гіркоти у нього з дна по вінця.
Бо не розуміє Сонце, як
обпалить посміли бджілці крильця?
А чому так гірко квилить птах,
й рибкам мало місця в синім морі,
стогне хтось у золотих житах...
мерехтять тривожно в небі зорі?
Ти до Сонця руки простягни…
теплота – Любові є основа.
Сонце ясне зрозумієш ти,
бо Любов – найкраща в світі мова.
А якщо навчишся ти любить -
станеш цінувать, оберігати.
Як же добре буде в світі жить…
щастя це всі маємо пізнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958069
дата надходження 30.08.2022
дата закладки 30.08.2022
Пахне осінь дощем,
Прілим листям і маревом сивим…
Це народжує щем,
Що приліг на черені душі.
Одиноке плече
Почуватися хоче щасливим,
Бо самотність пече,
Коли душі навколо чужі.
–Ти до мене прийди
Через терни і трави шовкові,
Ту стежину знайди,
Що відома із літ молодих,
І мене розбуди,
Повернувши у мрії бузкові.
Прошу, тільки прийди,
Із коханням до мене прийди!
Ти до мене прийди
Теплим дощиком в час громовиці,
Коли тиша мовчить і вітри загубились в імлі.
Ти до мене прийди,
Коли з неба сійнуть зоряниці,
Щоб осяять сліди,
Що вели через наші сади.
–Я до тебе прийду,
Тільки ти, тільки ти дочекайся,
Промінцем упаду
У долоні твоєї душі.
Струни там віднайду,
Від кохання лиш не відрікайся,
Адже ми не чужі,
Відчуваю, що ми не чужі.
13.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957898
дата надходження 28.08.2022
дата закладки 28.08.2022
А та колиска ще мала, мені вночі наснилась знову,
Забуть її я не змогла, вона створилася з любові,
Солодкий голос милих снів все долинав із серця неньки,
Я хочу глянуть дивний світ, коли була зовсім маленька
Хотілось швидше підрости, в життя дорослеє пірнути,
А зараз в рай отой п'янкий стежину хочу повернути,
Пройтись сміливо, як дитя, щоб ні турбот, а ні печалі,
Щоб нічка дивна, чарівна зіграла п'єсу на роялі
І посміхнувся б милий світ і я в дитячому полоні,
Де милі посмішки батьків торкнули люблячо долоні,
Неповернути вже ніяк, та мить залишилась у серці,
Лиш тільки грітиме в думках та у душі відчинить дверці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956344
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 14.08.2022
Давно не говорила в голос, що люблю,
Що так сумую за тобою, рідний, милий.
Зібрала в серці жменьку крихт із кришталю,
Той час, що був для нас обох такий щасливий.
Перегортаю вкотре вервечку подій,
Прощання стримане, молитву і надію.
Чекання трепетне, загорнуте в сувій,
Чуттєвості душі на грані, що зумію.
Все витерплю в тривозі, лиш би тільки жив,
Здригатись від дзвінка крізь сон у тихий ранок.
Наше кохання сам Господь благословив,
Впивались душі ним без застережних рамок.
По вінця медом, млостю із грудей в вуста,
Де світ зливавсь у веселковості єдиній.
Нахабно вжалив в тім’я посвист батога, -
Війни жорстокий світ безжалісно-мінливий...
09.08.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955944
дата надходження 09.08.2022
дата закладки 10.08.2022
Моє недолюблене літо
Спливає в затінках дібров,
Дощами дрібними омите,
Сховалось в покосах отав.
Жнивує ранковим серпанком
Ще втомлена з ночі земля
І мжичка холодна щоранку
Долину в діброві встеля.
Осіння пливе прохолода
На скошені трави сухі,
А серпень,змінивши погоду,
Частіше дарує дощі.
Ще трішки і звихриться осінь,
Все вкриє туманним плащем.
А зверху зажурену просинь
Проріже пташиним ключем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955960
дата надходження 10.08.2022
дата закладки 10.08.2022
Я чую кроки десь далеко,
Якщо ти зможеш, то прийди,
Чи прилети, немов лелека,
Хоч не цвітуть уже сади.
Не бійся ти осінніх днів,
Зумій душею доторкнутись.
Колись зробити це ти вмів,
Не бійся з нею перетнутись.
А я чекатиму, узнаю,
Я пам"ятаю кожен крок.
А зараз просто поринаю,
У сум нездійснених думок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955896
дата надходження 09.08.2022
дата закладки 09.08.2022
Амадей не може не любити,
Любов веде його через життя,
Його душа для нас як сонце світить
І зігріває як мале дитя,
Його любов усім нам відкриває
Якою має бути людська стать.
Його любов на пісню надихає,
Яку з любов'ю хочеться співать.
І дай Вам Боже довго-довго жити
Нам дарувати вірші і пісні,
А ми за це Вас будемо любити,
Любов'ю дужчою як та що на весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955731
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 08.08.2022
[b][i][color="#0fa302"]Ти все куєш для нас роки, зозуле,
Може й насправді, знаєш, скільки їх.
Чи є, скажи , стежина у минуле,
Яка веде на батьківський поріг?
Серед дерев, густими споришами,
Крута, аж ген, до самої межі.
У дім, де пахло завжди пирогами
Де нам раділи щиро й від душі.
Як і раніше, росами сповитий,
Любистку кущ під маминим вікном
А на столі, хустинкою прикритий,
Стоїть гладущик з свіжим молоком...
А з-за причілку зараз вийде мама,
Бринить на віях радості сльоза...
Десь це сховалось за густим туманом,
Цей кадр життя не вернеться назад.
Чи ж є у світі у минуле стежка
Та, куди водять стомлені думки?
Нема її... Лиш пам"яті мережка,
Яку не здатні стерти і роки.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955692
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 07.08.2022
Я б все віддав лише за одну ніч,
Одну лиш ніч, щоби побуть з тобою,
Щоб залишитись в парі віч-на-віч,
Й упитися жагучою любов'ю. ( 2 рази)
Я б все віддав лише за одну ніч,
Щоб гріти знов твої замерзлі руки,
Цілунком щоб торкнутись твоїх пліч,
І знати, що немає більш розлуки. (2 рази)
Я б все віддав, лише за одну ніч,
Щоб ми ловили зорі у долоні,
До тебе я прийду, лише поклич,
Не дивлячись на посивілі скроні. (2 рази)
Я б все віддав лише за одну ніч,
Одну лиш ніч, щоби побуть з тобою,
Щоб залишитись в парі віч-на-віч,
Й упитися жагучою любов'ю. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955694
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 07.08.2022
Облітає бузок - білосніжний і синій -
За вікном на алеї шкільній.
І під вальс номер два перламутровий іній
Невагомо лягає на ній.
Приспів:
Танцює наш десятий клас,
Танцює свій бузковий вальс.
П'янить вечірній аромат,
Парфуми пахнуть від дівчат.
В останній раз танцює вальс
Десятий клас... Спинися, час!
Час багато разів, від прощального балу,
Обсипав пелюстки голубі.
Сині квіти сюжет ненадовго писали,
Лиш на згадку мені і тобі.
Приспів.
На доріжці ліхтар... І бузок облітає.
Ми проходимо поряд по ній.
Ти можливо забув... А я все пам'ятаю
Пелюстки на алеї шкільній.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955407
дата надходження 04.08.2022
дата закладки 07.08.2022
Я б все віддав лише за одну ніч,
Одну лиш ніч, щоби побуть з тобою,
Щоб залишитись в парі віч-на-віч,
Й упитися жагучою любов'ю. ( 2 рази)
Я б все віддав лише за одну ніч,
Щоб гріти знов твої замерзлі руки,
Цілунком щоб торкнутись твоїх пліч,
І знати, що немає більш розлуки. (2 рази)
Я б все віддав, лише за одну ніч,
Щоб ми ловили зорі у долоні,
До тебе я прийду, лише поклич,
Не дивлячись на посивілі скроні. (2 рази)
Я б все віддав лише за одну ніч,
Одну лиш ніч, щоби побуть з тобою,
Щоб залишитись в парі віч-на-віч,
Й упитися жагучою любов'ю. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955695
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 07.08.2022
Вибира Маруся рано на городі огірки,
Одинокій спать погано, хай прийшов би хоч який,
Бере в руки огірочка, зводить в небо очі,
Розгулялася уява у тілі жіночім,
Аж метелики заграли у тілі жіночім.
Назбирала у торбину, несе їх до хати,
Аж тут сусід біля тину, та ще й не жонатий,
Від уяви аж тріпоче все тіло жіноче,
Не такого огірочка Марусинка хоче,
Не простого огірочка Марусинка хоче.
Марусинка запросила на обід сусіда:
"Ти ж приходь іще й вечерять, не тільки обідать!"
Розпашілась Марусинка, славу шле до неба,
Отримала в нагороду те, що було треба,
Отримала Марусинка, Ох... те що було треба.
"Ой, як добре, що я маю такого сусіда!
Ти завжди приходь до мене, не тільки обідать!"
Марусинка дуже рада, славу шле до неба:
"Як же ж славно, що дістала...Ох, ох... те, що мені треба!
Слава Богу, що я маю... Ох, ох... те, що мені треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954815
дата надходження 29.07.2022
дата закладки 05.08.2022
[b][i][color="#550475"]А мені б зорепад, як бувало у юності милій
Коли ніч золота, лиш майнувши легенько крилом.
Вже світанок несе,як вітрильник на вранішній хвилі,
Білосніжний туман над долиною й тихим селом.
А мені б ніч таку,де довкола омріяна ніжність
Неповторність її я би несла в душі крізь роки....
Все ж бо так і було, та якби не гнітюча трагічність,
Коли душі й серця розривають зловіщі круки.
А мені б... а мені б.... Ні, не треба чарівної ночі,
Бо навіщо мені той, забутої юності вир.
Бо душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче
- Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952199
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 05.08.2022
Смуток на серці, то краще пиши,
Його виливай на папері.
Бальзамом цілющим стануть вірші
І з'являться хмари рожеві.
В коханні минеться болісний жах
Прихованої самотності.
Нові почуття вирують в віршах,
Палай у творчій високості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955198
дата надходження 02.08.2022
дата закладки 03.08.2022
Вчора гарно погуляли -
Іменини були в Тані:
Пам’ятаю, що був вечір,
І було це в ресторані.
Я прокинулася рано,
Бачу - не моя квартира:
Чуже ліжко, дивні крани,
І папуги, їх - чотири.
Якийсь блазень несе каву
(Знає чітко цю роботу),
Аж незручно мені стало –
Людям завдала турботу.
Тут папуга підлетіла,
І кричить мала зараза:
-Не журись, бо за гостинність
Розплатилася ти зразу!
Другий - аж крильми тріпоче,
Витанцьовує завзято:
-За цей тиждень (і регоче),
В цьому ліжку ти десята!
-Вчора ти була хороша,-
Третя птаха репетує,-
Мій хазяїн - бармен Гоша,
Він усіх дівок рятує.
Мабуть, я візьмусь за розум,
Бо у всьому міру знаю,
Тільки ще в Петра і Олі
На весіллі погуляю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954373
дата надходження 25.07.2022
дата закладки 25.07.2022
Виплив Місяць в нічне небо,
Все когось шукає.
Де тут Лебідь, що самотній?
Лебідки немає.
Заховався десь за хмари,
Сумний, невеселий.
Все коханою він марив:
Чи не заблукала?
Скоро ранок заясніє,
А її немає.
Не втрачає він надії,
Все її чекає.
За цей час змінився Лебідь,
На висках зима.
Так хотів її угледіть,
Все було дарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954225
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 24.07.2022
Забудь мене і я тебе забуду
Забудь усе й не згадуй більше нас
Нехай для всіх щасливою я буду
Для тебе сонце я в останній раз
Забудь мене до цього я вже звикла
Забудь усе й душею - відпускай
Нехай в тобі уже назавжди зникла
Мене в собі не треба не шукай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953233
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 14.07.2022
Зачаруй мене ніжно неповторним світанком
Та прикрий мої плечі дивовижним серпанком,
Захопи у обійми світ казкової феї,
Збережи в своїм серці квіт п'янкий орхідеї
Неповторна та чиста, хоч зовсім не весняна,
Заховалась між листям чарівна та бажана,
Посміхаєтться тихо, ніби зваблива фея,
Зачарована сяйвом неземна орхідея
Мовби вмілий художник доторкнувся картини,
Я стою і милуюсь - це ж прекрасні хвилини,
На моїм підвіконні ожила і заграла,
Ніби вмить у природі дивна казка настала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953218
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 14.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lrnPXqLEN2A[/youtube]
В’язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої:
За літом – осінь, зиму, весну –
То втішні смуги, то сумні.
За літом – осінь, зиму, весну –
То втішні смуги, то сумні.
Снопами в копи укладала
Набутий досвід, вміння, хист,
Сльозами рясно поливала,
Щоб копам дати сенс та зміст.
Сльозами рясно поливала,
Щоб копам дати сенс та зміст.
А потім щедро молотила,
Добротний взявши в руки ціп,
І просівала, і сушила
Зерно моїх життєвих літ.
І просівала, і сушила
Зерно моїх життєвих літ.
Лягло зерно моє на ниву,
Росте, його лиш доглядай.
Хотілось, звісно, щоб вродило,
Щоб був достойний урожай.
Хотілось, звісно, щоб вродило,
Щоб був достойний урожай.
Програш
В’язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952871
дата надходження 10.07.2022
дата закладки 11.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2022
А я чекаю тебе й досі,
Вже скільки зим пройшло і літ.
А на порозі скоро осінь,
Без тебе іншим став цей світ.
Тримає міцно все ще пам"ять,
Хоч все ж повільно йдуть роки.
Можливо, все колись це спалять,
Зітруть колишні помилки.
І що залишиться від нас?
Звичайний чистий лист паперу.
Ось що зробити може час,
Таку отримаєм ми кару.
Візьму я білий лист у руки,
І на прощання - кілька слів:
Душа не вірить все ж в розлуку.
Мене забув...Забракло слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952123
дата надходження 02.07.2022
дата закладки 03.07.2022
Звертаюся до тих, хто знає муки,
Через які проходять матері,
Народжуючи діток: «Ви ж не суки!
Чому вручили розум Сатані?
Чи ж вам не знать, як дістаються діти,
І те, що не повториться життя?
Вас прокляли давно уже у світі
І навіть ненароджене дитя.
Хіба ж ви матері? Ви – дітовбивці,
А це гріхи, які не відмолить.
Чому ж вручили долі кровопивцям?
Невже вам наше горе не болить?!
Невже для Путіна синів ви народили,
Аби ті йшли невинних убивать,
Все знищувати: матір і дитину –
Аби у Україні царювать!»
До вас звертаюсь вперше і востаннє:
«Дітей не посилайте на війну!
Нехай усе єство ваше повстане,
Аби хоч так применшити вину!»
30.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952131
дата надходження 02.07.2022
дата закладки 03.07.2022
[b][color="#060275"]Ми не забудем ні Гостомель, ні Ірпінь.
Та не пробачимо ні Бучі, ані Бородянки.
Ми помстимось за тебе полонянка,
За твої сльози, за невгомонний біль.
Ми не пробачимо теракт в Кременчуку,
Ні вбивства на вокзалі в Краматорську.
Страху не маємо, - лише помститися жагу,
За душі в Харкові, Одесі і Дніпропетровську.
Ніколи рана ця, вже в нас, не відболить
Та не загоїться. Даремно щось пророчить.
Історія повинна нас навчить,
Хто бориться, той має шанс тут жить,
Хто все кидає, згодом, сльозоточить.
Народе мій, нарешті, зрозумій.
В нас є єдиний шлях перемагати.
Якщо нас знов підкорять волі злій.
Ми будемо сто раз на день вмирати.
Народе мій! В останню мить повір!
Любов до Матінки землі все переможе.
В звитяжній боротьбі, відступить лютий звір.
Лише палких серцями любить Боже.
Українці в нас місія ось ця!
В останній битві, у кривавим герці,
Буть що, нести любов в своєму серці;
Святого Духу, Сина і Отця.
Вкраїнці! Будьмо браття! До кінця!
Всі разом, як одна незламна сила!
Згадайте Русь, - як боронила і хрестила
Твою праматір, твого праотця.
А зараз Україна в бій їде
Супроти кацапви та басурмана.
Орда, – нечиста сила, смерть знайде.
Згалайте Хмеля, Богуна та Святослава.
Українці, в нас місія, ось ця!
Себе та всю Європу врятувати.
Тому до справи браття, до кінця.
Бо народились ми перемагати!
До справи браття вої, до кінця
Вклоняюся доземно вам солдати.../color]
[/b]
Станом на 9:40 внаслідок удару по селу Сергіївка Одеської області повністю зруйновані дев'ятиповерховий будинок та базу відпочинку.
- 9-ти поверховий житловий будинок: загинуло 16 людей, 34 – поранені, з них 5 дітей. Вдалось врятувати 8 людей, з них 3 дітей та вагітна жінка.
- База відпочинку: загинуло 2 людей з них 1 дитина, хлопчик 12 років та ще 5 травмовано, зараз під завалами бази залишається 3 людей, серед них двоє дітей.
На місці продовжують працювати рятувальники та екстрені служби. Робимо все можливе для порятунку людей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952021
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 02.07.2022
-Поясни мені, Миколо,-
Кричала дружина,-
Ти гадаєш, що залізні
В мене руки й спина?
Третій рік ти не працюєш,
Сів біля корита,
За що маю годувати
Тебе - паразита?
-Бачиш, Галю, що кохання –
То така холєра…
Ти для мене найдорожча,
А не десь - кар’єра.
Головне - сім’я для мене,
Здохне хай робота,
Бо про тебе, голубонько,
Вся моя турбота.
Непогано, якщо й далі
Будеш працювати,
А я тебе, моя рибко,
Буду вік кохати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951691
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
- Іди до мене, милий мій!
Іди в обійми, серденько!..
Не ображай моїх надій...
Без тебе мені лишенько...
Скоріше йди, бо змерзла я!
Без тебе плач до неба ллю!..
Все шепочу твоє ім’я!
Зову тебе... бо так люблю!..
Я застелю небесну синь
по тій доріжці, що ти йдеш!..
Твоя мене збентежить тінь...
- Як наче тисяча пожеж!
Неначе стався зорепад!
Проміння грає під ребром...
Неначе Всесвіту парад
дарує щастя і добро!..
Ти подолати все зумій!..
Ти переможеш доленьку...
- Іди до мене, милий мій!..
Іди до мене, серденько...
28.06.2022 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951753
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
У село до баби Гані
Завітала внучка Ната,
Як в заміжжі їй погано
Почала розповідати:
-Чоловік до шлюбу клявся –
Забере мене в Полтаву,
Мамі й тату присягався
Берегти мене, як паву.
І привіз мене в квартиру:
А там - свекор і свекруха,
Тут дійшло, що я з заміжжям
Вляпалась по самі вуха.
Почалися сварки, бійки
(Аж сльозу змахнула Ната),
Через місяць цього пекла
Стали ми житло наймати.
Чоловік мій без роботи,
Я не хочу працювати,
Гроші нам на проживання
Висилали мама й тато.
А це мама захворіла,
Гроші всі пішли в аптеку,
І відмовили всі банки
Нам кредит під іпотеку.
Тож, бабусенько рідненька,
Хай здійсниться моя мрія:
Щоб в борги ми не залізли –
Ти - остання в нас надія!
Баба слухала ці звіти,
Зміряла очима Нату,
Замість грошей, заповіту,
Стала внучку научати:
-Зрозуміло навіть Рексу,
І тобі пора це знати:
Як не в ліжку під час сексу –
То нема чого стогнати.
Буде щастя вашій парі:
В мене ось велика хата,
Є город (біля гектара),
Буде де вам працювати.
Кури, гуси, качки, свині,
Фрукти й овочі хороші,
Праці підставляйте спини –
Будуть в вас водитись гроші.
Щось ти з цього зрозуміла?
-Тепер ясно,- каже Ната,-
Треба завжди під час сексу
Дуже голосно стогнати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951167
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 22.06.2022
Стоїть хата в зеленім наряді,
Заховалась від сонця в тіні,
Біля неї немов на параді
В формі струнко стоять яблуні.
Тут і досі живуть собі люди,
Тут ще світяться в вікнах вогні,
І ніде їм так добре не буде
Як в цій хаті,у цій стороні.
Тут повсюди цвітуть різні квіти,
За забором травичка густа
Тут колись малі бігали діти,
Підросли,перебрались в міста.
Тут така зачарована тиша,
Телевізор - ото увесь світ,
-Добре тут,у людей бува гірше,-
Каже косу тримаючи дід.
Хай хатина не дуже багата,
Але завжди щось є на столі.
Ця простенька українська хата
Оберіг для святої землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950720
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 19.06.2022
-Тату, татку, таточку, -
Промовля дитина.
- Батьку, неню, батечку, -
Чуємо від сина.
Чого тільки не розкажуть
Натруджені руки.
Працювали день при дні,
Тому біль і муки.
Коли діти ще маленькі
І не сплять ночами, -
Він опора і підтримка
В родині для мами.
Він є приклад, як любити
Й маму шанувати,
Щоб сім'я була щаслива,
Про достаток дбати.
Він все знає, все уміє
Полагодить в домі,
Тому й синів научає
Ставитись свідомо.
Батько - мудрість, розум, сила
Вчить, як треба жити :
З правдою не розминатись
І добро творити.
Якщо треба постояти
За свою родину,
Стане мужньо - все віддасть,
У біді не кине.
Коли треба боронити
Україну-неньку,
Він із зброєю в руках
Захистить рідненьку.
Батькові ще при житті
Оду ми складаємо.
Мати й батько - найдорожчі,
Про це пам'ятаємо.
До Дня батька - 19 червня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950970
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 19.06.2022
Кольорова цвіте весна,
А у тебе в душі зима,
Нерозтане ніяк вона,
Бо ти й досі живеш одна.
Якщо хочеш казкову ніч
Розділи ти зі мною май,
Ти до себе мене поклич,
А як місяць зійде стрічай.
Принесу я тобі бузок,
Білосніжний ,чи голубий,
Або цілий букет квіток,
Подарую його тобі.
Якщо хочеш казкову ніч
Розділи ти зі мною май,
Ти до себе мене поклич,
А як місяць зійде стрічай.
І поринимо ми в світи
Там вже будеш ти не сама,
Там щасливою будеш ти
І розтане в душі зима.
Якщо хочеш казкову ніч
Розділи ти зі мною май,
Ти до себе мене поклич,
А як місяць зійде стрічай.
А над нами буде весна,
А довколо магічний цвіт,
Зрозумієш тоді сама
Що існує казковий світ.
Якщо хочеш казкову ніч
Розділи ти зі мною май,
Ти до себе мене поклич,
А як місяць зійде стрічай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948233
дата надходження 19.05.2022
дата закладки 21.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2022
Я тобі подарую букетик конвалій,
Пригорну і коханням зігрію тебе.
Нас війна розлучила з тобою на далі,
Перемога, до тебе кохана верне...
Тут в окопі твоя зігріває усмішка,
А ще гріє тепом українська земля.
Я пройдуся по ній вздовж і поперек пішки,
Бо горить у вогні Україна моя.
Захищати мені її випала доля,
Будем ворога гнати з святої землі.
Бо для нас українців є символом воля,
Вона в душах у нас, вона в нашій крові...
Ми пройдемо цей шлях, буде в нас Перемога,
Я букетик конвалій для тебе зірву.
А тепер у молитві звертаюсь до Бога,
Щоб і він захистив Україну мою.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947561
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 12.05.2022
Чому сивіють рано матері?
Чи не тому, що рану мають в серці,
Бо їй синочка ангел не вберіг,
І той загинув у нерівнім герці?
А мо', тому, що сива в них душа,
Бо доля горя налила по вінця
І спокою уже не залиша,
А сіє сивину у раннім віці?
А мо', тому, що з сином розмовля,
Коли до неї в сни той прилітає,
І щасливіють він, вона й земля,
Допоки ранок сивий завітає?
Чому ж сивіють рано матері –
Продовжує причини люд шукати –
Із сином шмат душі її згорів,
А сивина їй не дає зламатись.
9.05.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947505
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 11.05.2022
[b]У цих садах щорік гуділи бджоли,
Яснів на сонці груш і яблунь цвіт.
Нам милували душу видноколи,
Таким безпечним був, здавалось,світ.
А нині сад поораний ровами,
Опалий цвіт прикрив жахіття вирв.
Як передати весь цей жах словами,
Вже й сад - не сад, а спалений пустир.
Спинись, убивце!! Глянь, земля в руїнах!!
Вже ріки горя і пекучих сліз,
Ти, орку дикий, нам для України
Своїм безумством, дикістю приніс.
Хай поки ще ідуть бої запеклі,
І ми живемо посеред тривог.
Але ми ВІЛЬНІ!! Ти ж - гори у пеклі!!!
З нами і світ, і Всемогутній Бог...
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947453
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 11.05.2022
Я пам'ятаю з дитинства... прокинувшись рано,
смачний сніданок завжди готувала ти, мамо.
Весь день трудилась, ні трішечки не спочивала,
а вечором, спати вкладаючи, пісню співала.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Зіронька ясна тихенько в вікно зазирала,
пісня чарівна у зоряну нічку злітала.
В ній засинали в гніздечку малі солов'ята...
ой, як же ти ніжно мене цілувала і брата.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Вечором сонечко піде знов спати до гаю,
діткам своїм колискову, як ти, заспіваю.
Тихо заснуть, мов пташата малі, що в гніздечку...
голівки погладжу, присівши на ліжку скраєчку.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Я ПАМ'ЯТАЮ...
Я пам'ятаю... прокинувшись рано,
сніданок для нас готувала ти, мамо.
Весь день трудилася, не спочивала,
а вечором пісню нам ніжну співала.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
Зіронька ясна в вікно зазирала,
а пісня чарівна у нічку злітала.
В ній засинали малі пташенята...
а ти цілувала мене й мого брата.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
Вечором піде спать сонце до гаю,
я діткам своїм, як ти нам, заспіваю.
Мов солов'ятка вони, що в гніздечку...
голівки погладжу, присівши скраєчку.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947239
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Ми ті, що в світ прийшли після війни,
Після репресій, голодів трикратних,
Нащадки тих, кого і без вини,
І без судів закинуто за грати.
Ми виростали в горі і нужді,
Де замість прав – накинули нам рабство,
Батьки сивіли в каторжнім труді,
Де козиром цвіло республік братство.
Привчали нас коритись, працювать
Під лозунгами «Рівність», «Мир» і «Воля».
Украли віру, землю пізнавать
Не дозволяли і ламали долі.
Гризли науки ми твердий граніт,
Пишались навіть іноді собою
При кадебістах мали інкогніт.
Система їхня не була слабкою.
Знаходилися ті, хто «яму рив»,
А особистість гнулась, зневажалась,
Союз ГУЛАГи для таких відкрив,
І мало в кого це збудило жалість.
Сьогодні Кремль бажає відродить
Союз, безправний, з запахом смердючим…
Не вийде! Чуєте? Ми напились біди!
Історія ж чомусь таки та учить!
31.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947058
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 08.05.2022
О мамине серце, ласкаве і горде,
Немає за тебе добріш і вірніш,
Твоїх колискових мінорні акорди
Для нас є й були у житті найніжніш!
О мамочко рідна, раділа ти будням
Дітей і онуків, родини святам,
Для всіх будувала дорогу в майбутнє,
Свої не рахуючи сили й літа.
О мамочко, ти найдорожча у світі,
Твоє недарма найсвітліше ім'я,
Аби повернулась, тобі б усі квіти
Вручила, щоб посмішка квітла твоя.
О мамочко рідна, давно ти не з нами,
Та в кожнім із нас – твого крапля тепла,
Зійшла у нас донечками і синами,
Й хрестом, що, мов сторож, стоїть край села.
8.02.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947241
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Цвітуть сади, а смуток не зникає,
Над головою небо голубе.
Здається, що й війни ніби немає,
Але вона не зникла, вона є.
Летять ракети й поливають гради
І чується сирени страшний гул.
Нам краще б грому чути канонади
І краще б вітер гілку ворухнув...
А коли тиша знову наступає,
Ми боїмось чомусь уже й її.
Неспокій в серці, він не відлягає
І так повторюється день при дні.
Воюють хлопці - воїни сміливі,
Женуть навалу з нашої землі.
В бою приймають кулеметні зливи,
На час прийшли цей роки молоді.
Десь там... їх зачекалися кохані,
Маленькі діти, матері, жінки.
Щоразу у молитві ввечір, вранні,
Навколішках стоять старі батьки...
О Господи! Ти захисти цю землю,
Не дай рашистам знищити її.
З руїн міста і села піднімем ми
І буде мир і спокій на землі.
Цвітуть сади, а смуток не зникає,
Над головою небо голубе.
Хай Перемога променем засяє
І радість в серце кожного прийде!
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947198
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Яка доба, а звісточки немає,
Нема дзвінка… до цьо́го ж за́вжди був,
А мама на ту звісточку чекає –
Це з перших днів війни́ синок збагнув.
Нема дзвінка, думки́ взяли́ся роєм.
Що трапилось? Чому́ набрать не зміг?
Чи може знову бій іде за боєм?
А може?... Ні!!! Синочок не поліг!
Ідуть думки́, неначе поторо́чі,
Та їх жене́ матуся навсібіч.
Такі страшні в чеканні дні і ночі…
Нема дзвінка… нема. У чо́му ж річ?
В руках стареньку вервичку тримає,
Благає Бога, сина щоб вберіг,
Молитву без упину промовляє,
І ко́си вже біліють, наче сніг.
Тріпоче серце, наче пта́ха в гру́дях,
Думки́, моли́тви, син… і ця війна.
Ракети, танки… міни рвуться всюди,
Вже пекло скрізь. Воює сатана.
Стоїть робота, зовсім не бере́ться,
Що ві́зьме в ру́ки – падає із них,
Бо ірод ще ніяк не схаменеться.
Й чо́му ж бо телефон давно затих?
Присіла ненька, телефон тримає,
Його із рук вона не випуска,
Бо звістку від синочка все чекає,
Найгіршого в думках не допуска.
Уже опівніч, а в думках молитва,
І знову сльози, і думки́, і син…
Невже і зараз в них запекла битва?
І сльози знов, гіркіші, ніж полин.
Ридає, плаче… плаче і голо́сить,
І вервицю в руках вона трима,
Моли́тви мо́лить, Господа все про́сить,
А звісточки від сина все нема.
Над ранок вже й на сон чому́сь склонило,
Так, си́дячи, й здрімалася вона,
Та закололо серце і занило…
Що ж ро́бить ця проклятая війна?
Вже й сон минув, думки пливуть, як хмари,
І вервичка в руках, і телефон…
За що нам куштувать цієї кари?
А може син потрапив у полон?
Вже взя́ла свічку Стрітенську у ру́ки
І приступила знов до молито́в.
Душа болить, нестерпні тії му́ки…
Страшні думки́, у жилах стине кров.
Яка доба, а звісточки немає…
«Всевишній, їх щитом усіх накрий…», –
І день і ніч все Господа благає,
Аж тут СМС : «МАТУСЮ, Я ЖИВИЙ!».
І знов молитва. Дякує в ній Богу,
Що син живий, що звісточка прийшла.
Вимолює ЖИТТЯ всім й ПЕРЕМОГУ.
Та й знову сили в со́бі віднайшла.
Аж сльо́зи градом, а тоді – й рікою,
Очам не вірить і читає знов…
Нічо́го тут не вдіяти з собою –
Така вона, матусина любов.
03.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
https://youtu.be/2h0H19I8BTM
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946924
дата надходження 05.05.2022
дата закладки 05.05.2022
Тривожні дні і серце у тривозі,
Лише про тебе всі мої думки.
Із небом розмовляють гучні грози,
До низу вітер нахиля гілки.
Іще роса на землю з трав не впала,
З рікою ранок, ще не гомонів.
Для тебе я коханий написала,
Своє послання із гарячих слів.
Тобі весна послання прочитає,
У білій хуртовині буде цвіт.
З тобою ми, коханий, добре знаєм,
Що зустріч наша, то медовий плід.
До мене ти всміхнешся любий радо,
В твої обійми ніжні упаду.
На нашій лаві ми з тобою сядем,
Тебе від себе я не відпущу.
Як зацвіте у лузі знов калина
І буде солов'їний спів в саду.
Промовиш ти мені слово єдине,
Тебе кохана, міцно так люблю.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946655
дата надходження 02.05.2022
дата закладки 02.05.2022
Христос Воскрес! Воскресне й Україна!
Не дасть Син Божий знищити її.
І буде вона сильна і єдина
І буде мир на цій святій землі.
Відновляться міста і наші села,
Всі парки й сквери знову оживуть.
Поллється пісня звідусюд весела,
Наш край до життя мирного вернуть.
Христос Воскрес! Воскресне й Україна!
Не дасть Син Божий знищити її.
І Від Карпат аж до самого Криму,
Лунати буде:" З України ми!"
Помолимось за нашу Україну,
За воїнів нескорених в війні.
Нехай Господь дає їм більшу силу,
А окупанти хай згорять в вогні.
Христос Воскрес! Воскресне й Україна!
Не дасть Син Божий знищити її.
Вбереться у весільний цвіт калина,
Блакитно жовтий буде стяг вгорі!
Нехай молитва береже вас люди,
Хай буде в серці кожного із вас.
Нехай війни ніколи більш не буде,
А буде мир на довгий, довгий час!
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946089
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022
Солдат облізлому коту рудому
Шептав: «Залазь в окоп… ховайсь від куль.
Тебе, напевне, виглядають вдома…»
А кіт дивився в очі вояку.
Його вже місяць в хаті не чекають,
В будинок вцілила одна з ракет.
З тих пір один… о доленько лихая…
Життя бездомне, в голоді – гірке.
Пригрів юнак: «Наляканий ти, друже!
Худий, змарнілий... Що ж, до нас ходи!
А кіт від щастя слізно очі мружив:
Русявий хлопець добрий молодий...
Як обстріл – знов тварину жах охопить,
Шукає кіт шпарину чи діру,
Спостерігає нишком із окопу,
Як вправно б’ється захисник і друг.
Без нього кіт до їжі не ітиме –
Сидітиме без хліба та води.
І жартома їх кличуть побратими
Поміж собою нишком: «Два рудих».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945354
дата надходження 18.04.2022
дата закладки 20.04.2022
Петя й Галя жили гарно,
І щоб лишнє не сваритись,
Вирішили у цей вечір
Фільми жахів подивитись.
Пропливали персонажі
І лунали грізні звуки,
Всі герої в кожнім кадрі
Нелюдські терпіли муки.
Там вампірка так бісилась
І на монстрів нападала,
Від укусів всі казились,
Коли кров вона смоктала.
І коли жорстоку нечисть
Відьма довела до краху,
-Мамочко! – несамовито
Закричала Галя з страху.
-Верховодить теща-мама,-
Петя голосно озвався,-
Бач, ти зразу упізнала,
А я ще в думках вагався.
Тут не гріх і похвалити,
Треба ж їй такою вдатись:
У всіх сім’ях колотити,
Та іще й в кіно зніматись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945396
дата надходження 19.04.2022
дата закладки 20.04.2022
Я вірю, що з'явиться світло над нами,
Цю темряву геть прожене із землі.
З руїн знов піднімуться села з містами,
По новому їх відбудуємо ми.
Хай знає весь світ, що в нім сильна Держава,
Яка Україною зветься для всіх.
Вона у боях здобувала це право
Її не прийняти у серце - то гріх.
Хай кожен із нас про ці дні пам'ятає,
Вони вкарбувалися в нашій душі.
Хто землю свою боронить, завжди знає,
Що не переможні ми з вами усі.
Нам боляче, страшно, та ми переможем,
Бо наш загартований, мужній народ.
Навалу оцю ми із вами розтрощим
І згине вона серед мулу і вод.
Я вірю, я вірю і всіх закликаю,
Щоби́ не втрачалася віра у вас.
Ми вистоїм темряві, добре я знаю
І з'явиться світло у небі для нас.
Знов радісно будуть сміятися діти
І будуть співати птахи у садах.
Ми світлу, що з'явиться будем радіти,
Наступить нарешті для темряви крах.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945241
дата надходження 17.04.2022
дата закладки 17.04.2022
Бій іде святий і правий –
За Вкраїну бій,
Небеса всі у загравах…
Мати – у журбі,
Бо ж синок її воює.
Молиться в думках:
Хай же ворог не вполює
Сина-козака.
Серце матінки тріпоче
І душа тремтить:
«Вбережи Вкраїну, Отче,
Адже ти святий,
Всемогутній і Всесильний,
Зваж на ці слова,
Єдиного маю сина, –
Плаче, мов співа.–
Не день, не два я молюся –
Усі ночі й дні.
Тобі, Боже, поклянуся –
То ж повір мені.
Заступися за Вкраїну –
Всі у молитвах –
Воям не дозволь загинуть…»
Очі залива
Сльоза її пресолона,
По щоці тече…
Склала матінка долоні,
Сину долю тче…
11.03.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944986
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 16.04.2022
Над вишнями хрущі гули,
Шпаки співали пісню,
А ми закохані були
У тім зеленім листю.
Живе в душі ще та весна
І вічно буде жити,
Де так приємно було нам
Гуляти і любити.
Раділо все живе весні,
В ставку кричали жаби,
А живим килимом до ніг
Стелилися кульбаби.
Живе в душі ще та весна
І вічно буде жити,
Де так приємно було нам
Гуляти і любити.
А пам'ятаєш соловей,
Такий дзвінкоголосий,
Він нам співав,а я твої
Рукою гладив коси.
Живе в душі ще та весна
І вічно буде жити,
Де так приємно було нам
Гуляти і любити.
Я знов біжу по споришу
До тебе,моя мила
І про одне всього прошу,
Щоб ти мене зустріла.
Живе в душі ще та весна
І вічно буде жити,
Де так приємно було нам
Гуляти і любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945104
дата надходження 15.04.2022
дата закладки 16.04.2022
Вернулся папка, наконец, с войны...
Играет в прятки... спрятался в коробке...
Игрушек обещал... – И где они?!
Шептал мне в телефон: - По обстановке!..
Игрушки там, где дом стоит чужой...
и люди там живут... и дети с ними...
- Я самокат просил! И ножик выкидной...
Ты слышишь, пап, вы всех уже убили?!
А мамка так мечтала, чтоб манто
до самых пяточек... длиной до пола!
Ревет чего-то... - Где твое ,,потом,,?!
Еще ей миксер обещал и магнитолу...
Не вижу ничего... – Ну выйди, пап!
Не прячься... хватит... мне не интересно!
Сосед сказал тут, пап, что ты кацап!
И что людей ты убивал напрасно...
Еще сказал, что грязи много тут...
И что очиститься нам не удасться...
- А я еще, папуль, хотел батут!
Не будет ничего... с тобой все ясно...
И мамка ненавидит... позарез!
Вдруг кто-то поспешил за неотложкой...
Обидел пап... подарков не привез!
- Зарыла в землю с цинковой коробкой!
14.04.2022 г.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944990
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 16.04.2022
Її очі вели його в бій
Її голос наказував жити.
Бути пильним і цілити в ціль,
Щоби ворога не пропустити.
Ти сміливий - казала вона,
Хай любов моя буде з тобою.
Перемога на всіх в нас одна,
З нами Бог, з нами Віра і Воля.
Бий рашистів, жени із землі,
Нехай згине та гідра проклята
Щоб не знали ми більше війни,
Не було на землі супостата...
Коли йшли десь запеклі бої
Її серце пришвидшено билось.
Він завжди бачив очі її,
Що у небі зорею світились.
Ось така вона - справжня любов,
Ось таке воно - справжнє кохання.
Він у бій разом з нею ішов,
І беріг у думках те прохання...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944386
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 16.04.2022
Вона втратила доньку і сина,
Що пішли на війну воювати.
Її діти, прекрасна родина,
Плаче тихо навколішках мати.
Серце стиснулось каменем в грудях
І прокляття для ворога линуть.
У ці дні стало боляче людям,
Та безстрашні вони в цю хвилину.
З фотографії донька всміхнулась,
Син промовив, не плач моя мамо.
Куля втрапила не розминулась,
Але ми будем завжди із вами.
Поцілуйте молодшого брата,
Хай скоріше росте, підростає.
Буде сміхом наповнена хата,
Хто на небо іде - не вмирає.
Посадіте берізку і дуба
І щоранку ви їх поливайте.
Ми і там вас матусенько любим,
З вами будем завжди - пам'ятайте.
Буде мир і прийде Перемога,
І міста відбудуються знову.
А тепер всі моліться до Бога,
І в молитві ведіть з ним розмову.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943735
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 07.04.2022
Сигнали тривоги звучать
І ми біжимо́ у підвали.
Ракети у бік наш летять,
То села й міста нелюд палить.
Здригається болем земля,
Лишається біль в нашім серці.
Лежать нерухомі тіла,
Вони не піднімуться, мертві.
Зруйновані школи, садки
І вирвами знищені сквери.
Нам вулицю не перейти,
Бо снайпер у ціль свою стрелить.
Дитячий десь чується плач,
По щічках течуть гіркі сльози.
Украв їх дитинство палач,
Матусине серце морозить.
Бабуся в далекім кутку,
Тихенько читає молитву.
Дитятко мале в сповитку,
Заслухалось мабуть, притихло.
Стихає сирена, мовчить,
Та знаємо, то не надовго.
Нам кожному хочеться жить,
Чекаємо всі Перемогу!
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944300
дата надходження 07.04.2022
дата закладки 07.04.2022
В час запеклої війни
Слово в тренді – паляниця.
А чи знаєте всі ви:
Що це і чому так зветься?
Надзвичайно-смачний хліб,
Він - рум’яний, дуже пишний…
Із дитинства світлий слід
В пам’яті моїй залишив.
Тільки біла йде мука
Сорту – вищого ґатунку,
Тоді вийде смакота,
Пишну випечем буханку.
Пам’ятаю, як мала́,
В кухні сидячи на лавці,
Я чекала, бо пекла́
Мама у печі буха́нці.
На парно́му молоці
Дріжджі розчиняла в діжці,*
Дрібка солі на муці,
Що просіяна на ситі.
І мішала в молоко,
Що вже трішки настоялось,
Розчиняла і в тепло́,
Ставила, щоб зігрівалось.
Десь годинка як пройшла,
Ту запарку відкривала...
Поблизу́ я там була
І за всим спостерігала.
Цукор сипала туди,
Добавляла, звісно ж, яйця,
І місила без води,
Бо інакше все не вдасться.
Замісила і - в тепло,
Щоби трішки настоялось.
Потім тісто в форми йшло,
Щоб воно там підростало.
І тоді, як підросте,
І як повна форма ** тіста,
То мастила вже яйцем,
Щоб рум’яна стала кірка.
Ну а в цей час, звісно, піч,
Вже напалена дровами,
А черінь***вже навсібіч
Накалилася вугля́ми.****
Мама вуглики із дров
Вигортала на ослінчик,
І вкладаючи любов,
В піч садила паляниці.
Йшов пахучий аромат,
На словах не передати...
І як гарний результат –
Добре куховарить мати.
Паляниця – коровай,
Ніжна, пишна і рум’яна.
Хліб - це символ, в нім наш край,
Дух козацький і родина.
*- спеціальна дерев'яна посудина для розчинення хліба;
** - спеціальна формочка для випічки хліба;
*** - нижня частина, дно печі;
**** - розжарені, обгорілі частинки дров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944048
дата надходження 04.04.2022
дата закладки 06.04.2022
Візьму паляницю піду до Марічки
У Марічки милі полум'яні щічки
Якщо вона візьме паляницю з сіллю
Буде неодмінно в хаті цій весілля.
Дуже неймовірна врода у Марічки
Очі ніби терен,губки як сунички
Я своє серденько їй запропоную
Бо дівчину гарно дуже вже люблю я.
Візьмем паляницю до шлюбу підемо
І на вірність Богу разом присягнемо
А за тім зіграєм запальне весілля
Буде святкувати з нами все довкілля.
Буде паляницю пара розділяти
І усю родину нею пригощати,
А веселі гості промовляти тости
Щоби нова пара мала щастя вдосталь.
довго не давало спокою це чарівне слово -ПАЛЯНИЦЯ.
І ОСЬ НАРЕШТІ ВІРШ!
Та це не все , потрібно зробити краще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944063
дата надходження 04.04.2022
дата закладки 06.04.2022
Чим завинила Україна,
Перед Росією скажіть?
За те,що вільна і єдина,
За те, що в мирі хоче жить?
Смердючий ворог споконвіку,
Все не давав її життя.
Пророчив долю її гірку,
Щоби не мала майбуття.
Вона ж тягнулася до світла,
Як виноградная лоза.
Завжди весела і привітна,
А інколи уся в сльозах.
Вперед робила свої кроки,
Наперекір всім ворогам.
Усе хотіла мати спокій,
Щоб краще в ній жилося нам.
Не спалося все окупантам,
Аби загарбати її.
Та не хватило їм таланту,
Всі потопають у "лайні".
Бо наш народ - велика сила
І Україна в нас одна.
Вона ту силу в нас зростила,
Вона у спадок нам дана.
За нами буде Перемога,
Непереможний наш народ.
Він завжди має віру в Бога,
Козацьких сил, землі щедрот.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943069
дата надходження 23.03.2022
дата закладки 02.04.2022
Нас українців не здолати,
І не поставить на коліна.
Бо ж Україна - наша мати,
Для нас одна на всіх єдина.
Не будем сльози проливати,
Ми краще берегтимем сили.
Бо Україна - наша мати,
Геройский дух у нас зростила.
Ми будем ворога карати,
За злодіяння над народом.
Бо ж Україна - наша мати,
Завжди, завжди з козацьким родом...
Минуть роки, минуть століття
І прийде но́ве покоління.
Ми найсильніші будем в світі
І буде жити Україна!
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943549
дата надходження 30.03.2022
дата закладки 02.04.2022
Нас українців не здолати,
І не поставить на коліна.
Бо ж Україна - наша мати,
Для нас одна на всіх єдина.
Не будем сльози проливати,
Ми краще берегтимем сили.
Бо Україна - наша мати,
Геройский дух у нас зростила.
Ми будем ворога карати,
За злодіяння над народом.
Бо ж Україна - наша мати,
Завжди, завжди з козацьким родом...
Минуть роки, минуть століття
І прийде но́ве покоління.
Ми найсильніші будем в світі
І буде жити Україна!
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943549
дата надходження 30.03.2022
дата закладки 02.04.2022
Прийшла жінка перед ранком
З гулянки додому,
Чоловік від хвилювання
Ледь не впав у кому.
Стрепенувся, став казитись:
-Дивись мені в очі!
Бачу, щоб повеселитись,
Тобі мало ночі!
-Розкажу все до дрібниці:
Я зайшла до бару,
Не сама, ти не подумай –
З Леською на пару.
Вона з милим розлучилась –
Повна катастрофа!
Разом ми колись учились,
Ще підсіла Софа.
В барі ми потанцювали,
Нам коктейль налили
’’Рибка золота’’ назвали –
Всі його хвалили.
В голові враз закрутилось…
Отака зараза!
В рибку я перетворилась –
Це відчула зразу.
І тоді, ти не повіриш,
До самого рання
Мусила задовільняти
Всі чужі бажання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941225
дата надходження 26.02.2022
дата закладки 26.02.2022
У нас почти спокойно, мирно,
Но на границе льётся кровь.
Звучит всё чаще "струнко, смирно".
Душа -мишень. И в глаз и в бровь.
Мишень -в ней сердце на прицеле.
Оно умеет так любить.
И лучше б грозы прогремели,
Чем "грады" показали прыть.
Весна стучит сильнее в двери.
Готовься сеять и пахать
И соловья услышать трели.
Зачем природу убивать?
Зачем играть в чужие игры?
Мас...в планы выполнять.
Вы не шакалы и не тигры.
Зачем, Россия, нападать?
Весь мир ведут к Армагедону,
Ломают жизнь в любой стране.
Мы верим Шустеру, Гордону
И грамотной их стороне.
В стране напротив -Соловьёву,
И Вассерману верит он,
А "Вольфу" доверяет слову
Как-будто тот Багратион.
Но существуют также Коны,
О них наверно ты не знал.
Их заменили на законы
Чтоб каждый "честно" нарушал.
Не предавай любовь и совесть!
Свободу, правду не теряй!
Пиши прекрасную лишь повесть.
Не нападай, не убивай!
22.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940992
дата надходження 22.02.2022
дата закладки 22.02.2022
В руках тримала його лист -
сто раз читала,
тих слів прочитаних й той зміст
все не сприймала.
«Я не приїду, не чекай..
кохаю іншу.
Мене забудь. Навік прощай!
Більш не напишу.»
Не вірила своїм очам:
Невже це - правда?!
Подушка мокра по ночах –
коханий зрадив.
Поїхав десь на чужину́,
на заробітки,
та залишив її одну
й маленьких діток.
А там забув він про сім’ю,
що так чекала,
та поміняв на ту чужу..
Якби-то знала…
І ось тепер тримає лист
перед очима..
Вкриває тихо падолист
ніч за дверима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940879
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
В стоматологічній лікарні
Знеболювальне відмінили
(Це медсестри дуже гарні
Еротикою його замінили)!
Хоч і високі тут розцінки,
Від клієнтів немає відбою
(Природні принади жінки
Все"анестезують"собою)!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940762
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
ПРИСПІВ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
ПРИСПІВ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
ПРОГРАШ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940674
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 19.02.2022
Мене любов моя в полон взяла.
Така міцна її,така солодка, сила.
В душі моїй свободу відняла,
Собою моє серце полонила.
І думи мої тільки но про те
Як я свою кохану обіймаю,
Як все довкола світиться,цвіте,
Коли в своїй руці її руку тримаю.
Довкола всі змінились кольори,
Краса їх неймовірно краща стала.
Для того Бог любов і сотворив,
Щоб все живе від неї процвітало.
І радий я що я в її полоні,
І я щасливий в тім що вона є.
Що б,б'ється кров емоціями в скроні.
Життю радіє все єство моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940620
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 19.02.2022
На подвір’ї баба Ліда
З подивом підняла брови,
Бо помітила: в сусіда
Вигляд зовсім нездоровий.
-Може, Петре, застудився?
Ти ж раніше не трусився…
Це в твоєму організмі
Отой вірус поселився!
-Ой, не знаю, бабо Лідо,
Так чогось сльозяться очі,
Оце кашляв до обіду,
Бачу, буде так до ночі.
-Бери всі з собою гроші,
В поліклініку йди зразу,
Там обладнання хороше,
Виявить твою заразу.
-Хоч поради ваші гарні,
Постараюсь пояснити:
Не піду я у лікарню,
Дуже хочеться ще жити!
Добре помагає, наче,
Всім рецепт від баби Гані:
З кумом випити добряче
Й паритись з кумою в бані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940372
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 16.02.2022
Не може час закоханих з'єднати
Та зможе Бог бо милість є його
Яку дано не всім серцям пізнати
Коли уста ще просять те вино
Коли в душі весною забуяє
Бруньки думок розпустяться тоді
І той хто мріє мрію пострічає
Бо ж дві душі як завжди молоді
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940251
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 14.02.2022
Я до тебе прийшла із осені...
Як вона -і я - рУдоволоса.
Я до тебе ногами босими
Йшла по стежці, разом із росами.
Шелестіло опале листячко,
Шепотіло нечутними кроками ...
Я - покупана у любисточку
Йшла до тебе світами широкими...
Ми зустрілись на вістрі літечка,
Заворожені трунком любистковим...
І від мене ніде подітися
Ти не зміг. Бо кохання це - істинне !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940197
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 14.02.2022
Зима… Холоне і душа, й плече…
А час питає: «Як тобі живеться?
І що турбує? Що найбільш пече?
Чим помогла ти Україні-неньці?»
Розгублена, збираю я думки:
«А й справді, що? Війна ж не рік триває…
Загинули вже кращі вояки.
Героями і світ їх називає.
Й хіба ціна існує на життя,
Яке у них украдене війною?
Від смерті не буває укриття…
Ніхто ж не відкупився й… сивиною.»
І перебравши кожну тезу цю,
Я розбудила у собі сумління
Й мушу подякувати кожному бійцю
За його мокрі берці і коліна,
За те безсоння, котре терпить він,
За ризик бути снайпером убитим,
За опанований ним дрон і «Джавелін»,
За кров його, яку устиг пролити..
Багато назбиралося ще «за» –
Аж не встигаю і перелічити,
Та чую, як пече його сльоза,
Коли в бою не встиг перепочити:
«За те, що не в окопі спиш – в теплі,
У тиші й рідна стеля над тобою,
Молись, щоби ніхто з них не поліг,
А вийшли всі-усі живими з бою».
30.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940146
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 14.02.2022
Медовий місяць гіпнотично
Причарував зимову ніч,
Щоб почувалась фантастично, -
Сніжинки струшував із пліч.
Леліток сила - незлічима,
Як і високих почуттів, -
Голубив тілом і очима,
Поміж безкрайніх берегів.
У поцілунках, захмелілі,
Кохалися. Їм всеодно.
На згадку квіти сніжно-білі
Прикрасили у світ вікно. 12.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940123
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 14.02.2022
Йому співати б ще пісні,
Йому б кохану цілувати
І не стогнати уві сні,
Й не думати, що плаче мати!
Зібрати б друзів звідусіль,
Твердою знову йти ходою…
Та раптом, крізь пекучий біль
- Брати!, - кричить. - Вперед! До бою!
- За Україну! За народ!
- За рідну мову! За СВОБОДУ!
А там, в окопах, його взвод
Стоїть не каменем - горою!
Із сином батько поряд стане.
У бій за правду поведе,
Бо хто з мечем до нас нагряне,
Той від меча і пропаде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940092
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
На уроки Петя в школу
Книжку, зошит забував,
Зате маску на обличчя
Завжди при собі він мав.
Вчора однокласник Женя
Чемно Петі розказав:
-Поклади її в кишеню,
Дуже ти зразковий став!
-Не тобі мене повчати,-
Гордо Петя відповів,-
Задоволення щоб мати,
Свої правила завів.
Бо раніше тільки дулі
У кишені я складав,
Як мене до дошки фізик,
Або мовник викликав.
А тепер я маску маю,
Тішусь нею день при дні,
Бо під нею виробляю
Різні фокуси свої:
Корчу вчителям гримаси
(Гарна витівка така),
А директору у класі
Покажу ще й язика!
Ця забава - як обнова,
Бо від Жені взнав Тарас,
І методика Петрова
Облетіла школу враз.
Кожен вчитель дивувався:
Вся у масках дітвора…
І ніхто не догадався,
Що заслуга ця - Петра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940065
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
[b][color="#1c0ac2"]ЧАСТУШКИ, ЗАНЯВШИЕ 1-е МЕСТО В КОНКУРСЕ!!
№ 1*****
Скоро праздник всех влюбленных
Как тут, братцы, устоять!
Дед Ивашка снял кальсоны
Вышел бабку поздравлять.
Той зимы осталось мало.
И у нас, и за стеной
Страсть и секс проходит вяло,
Может сменится с весной.
Нынче пенсию подняли
Мне - на 33 рубля.
А за что на тыщу Вале ?
Не работала ж ни дня!!
Мы к намордникам привыкли
Что сказать - и смех, и грех!
Среди всех других реликвий
Сей намордник - хуже всех.
№ 2 ******
Скоро праздник всех влюбленных ,
Но не всяк мужчина рад.
И любовницы, и жёны
Ждут подарки, аж пищат !
Той зимы осталось мало
Вскоре снимем кожухи!
Прикупила десять скалок,
Мой же падкий на грехи!
Нынче пенсию подняли,
Собираю на круиз.
Мужа в тур возьму едва ли...
Пусть в селе сидит, турист!
Мы к намордникам привыкли,
С ними казусов - завал!!!
Ехал муж на мотоцикле,
А меня и не признал.[/color]
[color="#058719"]А У ЭТИХ - ПРИЗ ЧИТАТЕЛЬСКИХ СИМПАТИЙ
День влюбленных будет скоро
Валентинку я не жду.
Только Галку за забором
Любят хлопцы, как звезду!!
До весны совсем не много
Ждем весенние лучи,
Говорю Ивану строго -
"Лежебока, слазь с печи!!"
Нынче вышла всем прибавка
Но азарт в момент погас
Ведь все то, что на прилавках
Не доступно и сейчас.
Маски всем нам надоели,
Прячем рты мы и носы,
Маски-шоу и в постели,
Ржут, как кони, даже псы![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940072
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
Чого ж шукати кращого?.. У світі
є сад в цвіту, сміються наші діти.
Говорить світ до нас. А його мова
така співучо-ніжна. Веселкова.
Чому ж тоді стоїть на стражі воїн?
Та вже ж було ой як багато воєн.
Пролито сліз... Не вбере ціле море.
Не зігріває людям душу горе.
А сонячна малесенька кульбабка
в густій траві, зелена спритна жабка,
чи бджілочки над квітами, красиві,
дарують радість й додають всім сили.
А солов'ю радіє гнучка гілка,
бентежить серденько комусь сопілка,
видзвонює в гаю потік співучий,
і дозрівають десь в садочку груші.
Говорить світ до нас... Хто розуміє,
той сам добра зернята щедро сіє.
Від доброти стає світ значно кращим,
то ж бережім його, бо він є нашим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940075
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
Ты сегодня была не со мной,
Ты сегодня меня не любила,
В тишине тебя кто-то другой
Называл дорогою и милой.
Против воли ему доверяла,
Ты же знала ты жертва обмана,
Но в ответ ты его целовала
Так как делает это путана.
Ты очнёшься как вспыхнет рассвет
И увидишь что ты натворила,
Ты придёшь,а меня больше нет.
Ты узнаешь,меня ты убила.
Меня нет,я ушёл, на совсем,
Там где чувства были,там могила,
Знай любовь не прощает измен,
Знай измена её и погубила.
Этой ночи хмельной аромат
Уничтожил все наши надежды,
И теперь вместо радости ад,
И не быть тому что было прежде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940009
дата надходження 12.02.2022
дата закладки 12.02.2022
Про розлучення суддя
Справу розглядає,
Як закінчити її,
Навіть, він не знає.
Не поділять трьох дітей,
Вперлися рогами,
Тато хоче взяти двох,
Стільки ж хоче мама.
Сперечались, доки сили
Стали покидати,
Тож вирішив отак батько
Справу цю владнати:
-Повернемось через рік,
І суддя розсуде,
Поділимо справедливо,
Як четверо буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939947
дата надходження 12.02.2022
дата закладки 12.02.2022
Відчувала глуха баба
Себе, як на крилах:
Місяць тому апарат
Слуховий купила.
У сім’ї ніхто не знав
І не догадався,
Що під хусткою у вусі
Апарат ховався.
Дуже чітко усі звуки
Баба розрізняла,
І за місяць вже три рази
Заповіт міняла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939795
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2022
Сипле цвітом яблунь, заметіль в саду
- Я до тебе, милий, стежкою іду…
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Тихо шепотіла: - Любить, а чи ні?...
Пелюстки ловили крила вітряні…
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Цілувало сонце береги душі,
Як Любов,пелюстка впала в спориші...
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939695
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Ніколи не забути те кохання,
Що вперше моє серце полонило,
І мрії, що до самого світання
Підносили до неба безупину.
І ніжний шепіт, і його обійми,
І зорі, що нам з неба усміхались
Пробуджували пахощі осінні,
І спогади, що знову повертались...
Найкращі дні і незабутні ночі,
Мелодія сердець в душі дзвеніла,
І як весь світ - твої блакитні очі...
Від щастя на очах сльоза бриніла...
Ніколи не забути те кохання,
Хай спогади і серце й душу тішать,
Буває, не заснути до світанку...
Тоді поети свої вірші пишуть...
09.02.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939730
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Прилетіла з піднебесся,
на долоньку сіла...
наче дівчина – Сніжинка...
- Для серденька – диво!..
Захотів її зігріти...
та маленька... зникла!
Як в садочку літні квіти...
- Як кохана мила!..
Не повіє вітер часу
у зворотній напрям...
Я ж без неї... зовсім згасну!..
- Зникла разом з щастям...
9.02.2022 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939659
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Спасибо за миг, тот в котором со мною Ты был,
За наши минуты спасибо, часы и мгновенья.
Спасибо за то, что меня до сих пор не забыл.
За то, что мне даришь вниманье, порою сомненья.
Спасибо за то, что со мною когда – то Ты был,
За то, что сейчас, пускай редко, но все же заходишь.
Спасибо за то, что меня никогда не любил,
За то, что теперь, иногда даже слов для меня не находишь.
Спасибо за то, что рассвет мы встречали вдвоем.
За то, что вдвоем на закате когда – то с Тобой повстречались.
Быть может когда – то мы песню любви нашей все же споем,
Спасибо… хоть врозь мы, но все же, с Тобою совсем не расстались
Спасибо за веру, что грела в себя я в груди,
Спасибо Тебе за надежду, что все еще дышит.
Спасибо за счастья, что будет в нас впереди.
Спасибо, что сердце Твое, иногда меня все - таки слышит.
Спасибо за дни, что идут без Тебя в некуда,
Спасибо Тебе за бессонные длинные ночи.
За то, что теряем безумно мы наши с Тобою года,
Спасибо за то, что Ты есть и люблю Тебя очень.
02.02.2022 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939642
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 09.02.2022
НЕВИПИТА ЛЮБОВ
Чомусь засумували явори,
Вже перший сніг притрушує їм скроні,
Хтось лагідно шепоче їм згори,
Тримай, тримай кохання у долоні!
Хтось лагідно шепоче їм згори,
Тримай, тримай кохання у долоні!
Приспів.
Тримай, не випускай свою любов,
Можливо, це твоя любов остання,
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
Пройде зима, прилинуть солов"ї,
Піснями чаруватимуть нас зрання,
Дивлюсь на явори й в душі моїй,
Щемить моє невипите кохання.
Дивлюсь на явори й в душі моїй,
Щемить моє невипите кохання.
Приспів.
Тримай, не випускай свою любов,
Можливо, це твоя любов остання,
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
Програш.
Приспів.
Тримай, не випускай свою любов,
Можливо, це твоя любов остання,
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937491
дата надходження 19.01.2022
дата закладки 06.02.2022
[i][b][color="#0a12ad"]П-росыпайтесь, будем слушать утро,
Р-анний час без шума и возни.
Е-ле-еле иней перламутром
Д-ом укрыл... и луч над ним возник.
Р-азукрашен гроздьями рябины
А-йсберг белый у резных ворот.
С-нег с морозцем пишет нам картины.
С-частлив сам и вместе с ним народ.
В-сходит солнца шар над темным лесом,
Е-й-же-ей, услада для очей.
Т-о, что ночь держала за завесой,
Н-ебо красит яркостью лучей.
А- в природе новая завязка,
Я-сный день идет на смену мгле.
Т-емнота сняла под утро маску
И- бесшумно стало на земле...
Ш-епот снега слышал кто-то раньше?
И-з сугробов чуть заметный пар.
Н-ет на свете этих кадров краше,
А- все это - зимний месяц царь.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939319
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Ой насію проса та й піду по росах
через поле у долину, там побачу я калину.
А калина рясна гронечка схиляє,
добре знають ягідочки, хто мене щодня чекає.
Бачать, хто чекає й мене приголубить,
добре знають ягідочки, хто мене насправді любить.
Знає вже калина, чула нашу мову,
що вплету я в свій віночок ніжну гілку калинову.
Ягідки красиві, кожному б так вдаться,
у весільний свій віночок я вплету для свого щастя.
Ой насію проса та й піду по росах
через поле у долину, там побачу я калину.
А калина рясна гронечка схиляє,
під калиною рясною мене миленький чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939284
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Баба Ганя інформує
Своїх подруг по під’їзду:
-Он Петрівни син прямує,
На якомусь був він з’їзді.
Лоботряс і ледацюга,
Хоч із виду симпатичний,
Кажуть, інститут закінчив,
Не якийсь там, а медичний.
-А я чула, що розумний,-
Обізвалась баба Шура,-
Оцінили його в ВУЗі
І взяли в аспірантуру.
Баба Ганя не здається
(Заперечити тут нічим):
-Через те і залишили,
Щоб людей він не калічив.
Подивіться, ті синочки,
Що знання слабенькі мали –
Ці кругленькі колобочки
Всі міністрами в нас стали.
А хто вчився так, як треба –
Мінімальна в них зарплата,
До цих пір по торбу їдуть
У село до мами й тата!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939170
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022
Дарована Богом, мов сонце в блакиті,
для нас Україна - єдина у світі.
Де верби, тополі й калина рясна,
звучить рідне слово і спів солов'я.
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
Не треба ходити чужими стежками...
Де вишні в саду і дзвінка пісня мами,
дзвенить споконвіку наш велет-Дніпро.
Тут в щасті нам жити - щоб там не було!
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
Люби рідний край той, що є в твоїй долі,
на рідній землі ти, мов пташка на волі.
Завжди додасть сили нам рідна земля.
То ж будьмо їй вірні, як вірна вона.
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939018
дата надходження 02.02.2022
дата закладки 02.02.2022
Пишу для друзів. Тих, що у лікарні.
Весняний промінь мушу донести.
Ділюся світлом теплим і безхмарним –
Хай згинуть тяжкість, прояви тартарні,
Одужуйте! Повірте в позитив!
Хто знітився, сумний, пониклий духом,
У кого неміч, кволість, стан важкий –
Я хочу, щоб слова мої послухав:
Вже дуже скоро зникне завірюха,
Наллю я сонце в чуйності рядки.
Пишу для друзів. Поряд чи далеко –
Для співчутливих душ немає меж.
Здолає щирість друга небезпеку,
Відкине пошесть на мільйон парсеків –
Ти тільки вір у це, мій друже, теж.
У віршів є своя магічна сила –
Поет складник таємний додавав.
І як хвороба фарби не згустила,
Вона не душу ухопила – тіло,
Ви ж вірте в світле… й стануться дива!
Відступить темне. Хай новини гарні
Несуть потоком сотні голосів.
Ти, друже, з нами. Навіть у лікарні.
Прийми ці вірші сонячно-янтарні,
А ми за тебе молимось усі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938816
дата надходження 31.01.2022
дата закладки 31.01.2022
Душу кліщами рвали надміру.
І здавалось не вирвусь з петлі.
Та відкинув тривоги зневіру.
З мого Роду… були вчителі.
Там де предків безмежжя портали,
Де у вічність проторений шлях.
Мою долю в зірках визначали,
Написали Боги в небесах.
За пройдешні життя попередні,
За вкарбований кармою гріх.
За хороші діяння й ганебні,
Особливі і зібрані з крихт.
Піднімало мене, покрутило,
Часом бурі були неземні.
Дали ж Боги терпіння і силу,
Певно їх користав уповні.
Ворогам не продав чисту душу,
За Украйну… і згину в бою.
Зберегти для нащадків бо мушу,
Рідну Мову... і Віру свою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938829
дата надходження 31.01.2022
дата закладки 31.01.2022
Твій голос я чую у подиху вітру,
Твій голос я чую в мовчанні ночей.
Зібравши з веселки всі барви в палітру,
Малюю я Всесвіт, а ти в нім - Орфей.
Твій голос лунає, бринить, наче пісня.
Його я почую у шепоті трав.
І буде це літо, чи осінь та пізня.
Лунатиме він між найвищих октав.
І серце зігріє, й дарує натхнення.
Хіба ж треба більше для сяйва очей?
Проста теорема, доведене вчення:
У мене є Всесвіт, а ти в нім - Орфей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938823
дата надходження 31.01.2022
дата закладки 31.01.2022
Ой не вийсь, не вийсь, тумане...
скільки ж можна виться?
У саду козак й дівчина, дай наговориться.
У саду козак й дівчина, двоє молоденькі.
Біля тину бє копитом коник вороненький.
Краще вийся ти, тумане, з саду у гайочок.
Та й стелися там, тумане, ніби барвіночок.
Як пливтимеш під горою, та й через долину,
обніми там одиноку червону калину.
А щоб легко, мій тумане, доріженька слалась,
скажи їй, що дівчинонька козака діждалась.
Скажи їй хай не сумує, ягідочки згіркнуть.
Козаченько й дівчинонька ще до неї прийдуть.
Ой не вийсь, не вийсь, тумане...
скільки ж можна виться?
У саду козак й дівчина, дай наговориться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938686
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
[b][i][color="#0b27b5"]Зимний день незаметно сменился на вечер морозный
Обагрился лучами над лесом пурпурный закат...
Мне тебя не вернуть... ты озвучил, что все слишком поздно,
Окатила реальность, как бурный с горы водопад.
Не прошу объяснений, мне ясно, что чувства остыли
Не разжечь тот костер, что буран отчуждений задул.
Нас с тобой разделяют теперь не холодные мили.
А лишь то, что ты сам от меня где-то в бездну шагнул.
Холода... холода, и бураны, метели да вьюги.
И на сердце зима, ледники нету сил растопить
-"Да ты плюнь на него", - мне советуют часто подруги...
Им, скорее всего, не пришлось в жизни так вот любить.
День сменился на ночь, полотном мгла укутала город
Мне опять не уснуть, мне с бессонницей ночь коротать.
Нет, не тот за окном, а вот тот что в душе моей - холод,
С ним в обнимку, одной снова зимнее утро встречать.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938684
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Что ж ты, мачеха Россия, золотые купола,
Да кому же ты молилась, коль ко мне с войной пришла?
Ты, когда детей растила, выше ставила любовь,
Чтобы Каина гордыня не вселилась в сердце вновь?!
Слышишь, маленькие плачут и как зверя тихий вой —
Это мать в Днепре рыдает над разбитою судьбой.
В Запорожье хоронили двух красивеньких парней,
Их убили залпом ночью с территории твоей.
Двоедушная Россия, на тельняшке ордена...
Не блестят они на солнце, в них история — темна.
Не Москва, а стольный Киев — он по сущности — велик,
Не берём себе чужого, у тебя ж — двуглавый лик.
А над Волгой бьют куранты, а на чёрном всё блестит.
Не грызёт вас совесть, люди: кто под пулями лежит?!
Не пришли мы к вам ни в Тулу, ни в Самару, ни в Читу…
Что ж вы, злые, бес вселился, что затеяли войну?!
Никакие вы не братья, нам Россия — не сестра!
Этой ночью все не спали, а молились до утра.
Вы — с мечом, а мы — на страже, мы — помилуй, вы — убей!
А мы в небо запускали снежно-белых голубей.
В нашем сердце — мир, свобода, желто-синий стяг родной.
Видишь, недруг, мы — едины, стали грудью, как стеной.
Украина есть и будет! Выше, хлопцы, булаву!
Кто с мечом придет — погибнет у неравному бою.
Что ж ты, мачеха Россия, золотые купола,
Да кому же ты молилась, коль ко мне с войной пришла?
Эх, Россия! Эх, Россия, да — берёзы, да — туман…
Говорят: добрые люди, а душа гласит: обман...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938673
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Буду любить тебя вечно,
Даже если об этом не просят.
Пусть разлука с тобой бесконечна,
Память встреч наших годы уносят...
Все равно я любить тебя буду,
Всей душою, всем сердцем, веришь,
Никогда я тебя не забуду,
Коли нам суждено, встретишь.
Пусть не долго встреча продлится,
Взглядом лишь одним, прикасаясь,
Мы успеем с тобой насладиться,
Повстречавши на миг, вновь прощаясь.
Все равно я любить тебя буду,
Даже если рядом другая.
Я тебя никогда не забуду,
Это значит любовь такая.
( картинка из инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938630
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022
Я вже не чула те що говорив
Була німа та ніч як зорі впали
У серці більше вогник не горів
Ми зняли крила які одягали
Побудь ще трохи не тікай не йди
А пам'ятаєш як ми обіцяли?
Почути в телефоні.. подзвони...
Пропав зв'язок та душі розмовляли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938623
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022
*** *** *** *** ***
Как хо́чется пожи́ть порой в тиши́!
Не слышать голосо́в...побыть в поко́е...
Услышать свою душу.. не спеши́ть...
А мир? Пока собо́й не беспоко́ить.
Безмо́лвной тишины́ прекрасней нет!
Душе порой нужна перезагру́зка.
Услы́шать голос Божий на предме́т...
Как разреши́ть ошибок перегру́зку?
[29 янв. 2022]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938586
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022
Не чекала я Тебе в своє життя,
Місця в серці, також не тримала.
Це якийсь «привіт» із небуття,
Чи мо доля так пожартувала…
Я й не знала, що так може буть.
Я ж Тебе до себе не гукала.
Дуже важко тепер все забуть.
І не знаю, нащо покохала.
Нащо виглядала кожну мить,
Нащо вірила,чому не відвернулась?
Від думок чомусь душа тремтить,
І чому ж, на рівному, - спіткнулась?
Не чекала я Тебе в своє життя
Сам Ти якось так у нім з’явився.
І назад немає вороття
Й розумію – дуже запізнився…
14.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938509
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 28.01.2022
То не ветер в окно снег бросает,
То не поздние гости спешат,
То в окошко твоё,дорогая,
Вдруг моя постучалась душа.
Я уснул,а она захотела
Повидаться с твоею душой
И покинув мой сон улетела
В эту ночь на свиданье с тобой.
У окошка волнуясь стояла,
Говорило с твоею душой,
А сердечко твоё трепетало,
Волновалось ночною порой.
В ночном сумраке ветер гуляет,
Шелестит у окна твоего,
Подошла,ведь надежда не тает,
Посмотрела ,а там никого.
Спать пора,тебе надо ложиться
Больше ветер не будет мешать.
А во сне непременно приснится
То о чём говорила душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938410
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 28.01.2022
То не ветер в окно снег бросает,
То не поздние гости спешат,
То в окошко твоё,дорогая,
Вдруг моя постучалась душа.
Я уснул,а она захотела
Повидаться с твоею душой
И покинув мой сон улетела
В эту ночь на свиданье с тобой.
У окошка волнуясь стояла,
Говорило с твоею душой,
А сердечко твоё трепетало,
Волновалось ночною порой.
В ночном сумраке ветер гуляет,
Шелестит у окна твоего,
Подошла,ведь надежда не тает,
Посмотрела ,а там никого.
Спать пора,тебе надо ложиться
Больше ветер не будет мешать.
А во сне непременно приснится
То о чём говорила душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938410
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 28.01.2022
Стогнав нестерпно вітер під вікном.
Чому? За ким? Я так й не зрозуміла.
А потім ніч прийшла до мене з сном.
В його обіймах цілу ніч я мліла.
Він обіймав мене і цілував,
П»янкі обійми… так на Твої схожі.
А у думках десь голос Твій звучав,
Тебе шукали очі в перехожих.
На хмарах синіх линула в той край.
Де ми з Тобою ранок зустрічали…
Де в чужих стінах мріяли про рай…
На, а насправді – просто час втрачали.
Ховавсь неспокій в зорях голубих,
Самотній вечір обіймав за плечі.
А спогади – із щастя і журби…
І слів Твоїх не сказаних, до речі.
Холодна ніч прийшла до мене знов,
В його обіймах, як колись, я вже не мліла.
Чи я чи вітер плакав під вікном…
За ким? Чого? Нарешті зрозуміла.
24.01.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938411
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 28.01.2022
Прочитав Петро в журналі:
’’Сміх продовжує життя’’.
Мовив до дружини Валі:
-Я скажу без каяття:
Це брехня, як казка вічна,
Дана дурням на біду.
Буду мислити логічно
І тобі це доведу.
Довгий вік в жінок - відомо:
Це природа так дала,
Подивись, в селі лиш вдови –
Чоловіків смерть взяла.
Мали всі красу і силу,
І ніхто не знав біди,
Веселилися, любили
І сміялися завжди.
А жінки були в них кляті,
Догризали татусів,
І мегери ці завзяті
До цих пір живі усі.
Значить, сміх тут ні до чого,
Хоч народ іще не звик –
Усі знайте: вік продовжить
Вам істерика і крик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938449
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 28.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6UTmyCjwiuU
[/youtube]
Коли проходиш мимо вікон,
Мене все поглядом шукаєш.
Та я до цього уже звикла,
На це вже зовсім не зважаю.
Махну рукою для порядку,
І вслід, як завжди, посміхнусь.
Зірвеш синеньку незабудку,
А я подумаю: Комусь...
Та ось не стало незнайомця,
І осінь спіла вже прийшла.
Я все ж виглядую в віконце,
Бо звичка ця іще жива.
На скло упав осінній лист,
Це лист від нього, точно знаю.
Я не забув, - короткий зміст.
Вір, незабудка... пам"ятаю...
Маленька, ніжна, синя квітка.
Що ти сказати цим хотів?
Де ти тепер? Ти пишеш звідки?..
Та так сказати й не зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938371
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
Осінь в гості у гай завітала.
В перехресті любов і жура.
Біля річки озвалась гітара,
Затривожилась даль голуба.
Задурманило роздуми медом,
Груша ніздрі духмяно п’янить.
Між землею злагода і небом,
Зговорились Боги вочевидь.
Килимові, багряні портрети,
На мольберті в руках чаклуна.
І лягають у зошит поета,
Сокровенним рядочком слова.
Приспів:
Обагрянені... в злоті дерева,
Бринить дивом небесна блакить.
Спить цілюща краса полуднева,
Гай дрімає, у роздумах... спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938305
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
Поміж віршів шукаю я послання,
Здається , навіть , іноді знаходжу.
Ти впертий. Я такою ж бути можу.
Ми стерли вже давно дзвінок останній.
Та хочу думать, що все добре в тебе,
Все добре так , як не було ніколи,
Й осінній спів сумної баркалоли
Тобі уже і задарма не треба.
Чому ж уперто очі в телефоні? -
На сайті автор , точка зеленіє.
Звони ж бо , брате , я прощати вмію,
Ось вірш новий твій грію на долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938328
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
[b][color="#051d94"]А- води плинуть ріками в моря,
Я- пробую в потік пустити смуток.
Ш-епоче мені вранішня зоря -
У- долі не великий щастя жмуток.
К-охання загубилось... не знайду,
А- вірила, ось-ось мені це вдасться.
Ю-нацтво, перші зустрічі в саду,
В-есняне, наше вимріяне щастя.
Т-ам залишився простір юних мрій,
Р-азом ми спільні плани будували,
А- ти був мій, тоді був тільки мій...
Ч-и ж нам лихе щось долі віщували?
Е-легія сумна, а не романс
Н-аписана чомусь у нас з тобою
У- всьому Бог дає людині шанс...
Л-ишити б все, пов'язане з журбою.
Ю-рбою дум заповнені роки,
Б-езмежним залишається бажання.
О-дне-єдине, що далось взнаки -
В-ернути те прогаяне кохання.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938317
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JnvNSB_o5UQ[/youtube]
Зерно в родючу землю впало,
Так народилась ніжна квітка.
І навкруги красиво стало,
Та це було давно, улітку.
Колись всі нею милувались,
Були закохані й вітри.
І ось тепер що з нею сталось,
Цієї сніжної пори!
Лежить заметена вже снігом,
Сумні думки ось тут, як тут.
Тепер вітри зустріли сміхом,
Сніги наза́вжди й заметуть.
Проймала жалість всіх прохожих,
Чому в краси короткий вік?
Пройшло чимало небайдужих,
Та врятувать ніхто не зміг..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938223
дата надходження 26.01.2022
дата закладки 26.01.2022
Ти закохалась в нього знову,
Мабуть весни тому вина.
Взяла кохання за основу
Та напоїла без вина.
І карамелеві світанки,
Вдивлялись в очі голубі.
А перламутні, ніжні ранки,
Кохання те несли тобі.
Сніг танув, танув від кохання,
Перекидався у струмки.
Лилась мелодія дзюрчання,
Слова вплітались у думки.
Летіли з вітром по долинах,
Купались в паводку ріки.
Відображалися в картинах,
Приходили у дивні сни...
Ти закохалась в нього знову,
Навколо так сади цвіли.
Птахи підслухали розмову,
По всьому світу рознесли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414631
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 25.01.2022
В яблуневім цвітінні,
Я чекаю тебе.
Зорі ясні та дивні,
Вітер хвилі жене.
У далеке минуле,
Повертають літа.
Що було не забула,
Ожили почуття.
Ніжно плещеться хвиля
І дзвенить мов струна.
У думках моя мрія,
З глибини вирина.
Місяць світить доріжку,
По якій ти прийдеш.
Подолавши шлях пішки,
Ти мене віднайдеш.
Глянуть очі так ніжно,
Зазвучать враз слова.
Цвіт закутає сніжно,
Хіба ж то не дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423354
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 25.01.2022
Допоки ще живе кохання,
Звучить мелодія п'янка.
Летить в долоні зірка рання
І обіймає стан рука.
Доносяться із саду звуки,
Наспівують їх солов'ї.
Прокинулись зелені луки
І тихо шелестять гаї.
І сонця промені ласкаві,
Торкнулись ніжно вій моїх.
І на столі горнятко кави,
А за вікном лунає сміх.
"Кохана, вже пора вставати" -
Шепочуть лагідно уста.
Жасмін пахучий коло хати
І матіола розцвіла.
Розчеше вітер мої коси,
Цілунки будуть, наче мед.
Намисто подарують роси,
Троянди, запашний букет.
З тобою і своїм коханням,
Я не розстанусь ні на мить.
Перша любов, то не остання,
Не опаде, як з яблунь цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428320
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 25.01.2022
Із самотністю віч - на - віч,
Під відкритим простором неба.
Закрадалась у серце ніч,
Говорила мені про тебе.
І лягали мої думки,
На розпечені серцем мрії.
Брала в кошик їх залюбки
І трусила тобі на вії.
Ти думками мене поклич,
Я їх серцем своїм відчую.
Серед тисяч чужих облич,
Ніжний голос я твій почую.
І крізь відстань далеких світів,
З зорів шлях прокладу до тебе.
Лиш би ти не забув... Любив...
Буде свідком любові небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358295
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 25.01.2022
Співай мені пісню, про весни і зими,
Про карії очі - співай,
А ми і крізь роки не станем чужими,
Забудеш, чи не забувай.
До серця твого я пташиною лину:
Прислухайся, чуєш моє,
Я стану вербою, чи як тополина,
Зозуля на вітті кує.
Я буду до тебе завжди поспішати,
Я буря, я шелест вітрів,
А ти не забудь, як ти клявся кохати,
Як в серці вогонь запалив.
Співай мені пісню, щоб небо почуло,
І кожен щоб знав - вона є,
Чи спів солов'я, чи кування зозулі,
Твоє в ній кохання й моє.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938173
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Нефрит очей… Спокуси дивна магія...
Краса фатальна… Згуба для життя…
Всі почуття були для тебе спрагою…
О Клеопатро! Сонце єгиптян!
Священний Ніл привіз до тебе Цезаря,
І той отримав долі злий вердикт.
Кинджали гострі шматували лезами,
Пізнав тебе й помер він молодим.
Рок, фатум ти. Блаженство і агонія.
Вогонь Ісіди. Трунку післясмак.
Життя забрала у свого Антонія –
Загинув через тебе любий Марк.
Пішла за ним… жаданою, єдиною,
Нефрит очей навіки застигав.
Лишилась фараоном, не рабинею,
У мудрості прирівняна богам.
Величний храм Осіріса з Ісідою
в альков кохання вхід усім відтяв.
Живе любов у Вічності незвіданій,
Бентежних душ освячує злиття.
Твої підда́ні… принесла ти щастя їм?
Царице Неба, пізно... відпочинь.
Остання з Птолемеїв у династії –
Чи із жінок була ти? Чи з богинь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938159
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Вдивляюся у сьогодення, у ледь притрушений білим снігом Край, а призма часу мимовільно переносить мене у інший Край, де на розлогих купинах росли ще зовсім молоді дерева, посеред яких кожної весни хлюпалась чиста вода з качиними човниками, котрі повільно пересувались поміж купин, маневруючи у воді малими лапками, а втомившись вилізали на твердь, потішно стріпуючи із мокрих крил воду, що веселими бризками розліталась навсібіч.
Край був одним з кілька сотень метровим, з декількома бродами, невеличким рукавом нашої основної річечки, котру так і називали - Річка. Річка брала свій початок відразу побіля хутора Наїздово, з одного із підземних болотних джерел, що з далеких глибин пробились на поверхню.
Один із крайових бродків перетинав вуличну дорогу, чим залишив на все згадку про себе, бо мама, тато був на колгоспній роботі, керуючи двома коровами, запряженими у повний віз сухої хвої, де поверх хвої ще сиділа і я зі старшою сестрою, не змогла переїхати його без пригоди. Віз перекинувся, накривши нас з головами колючою хвоєю, викупавши, при тому, у розбовтаній коров’ячими ногами, брудній воді.
Та те, згадуючи нині, викликає тільки усмішку, як і те, що дітьми ми були ще й самогонщиками.
Самогоноваріння на Волині у домашніх умовах 70-тих років 20-го сторіччя було хлібним, тобто, у великих чавунах у печі кип’ятилась вода і виливалась у дубові бочки. До води, до стану густого тіста, поступово домішували житню муку, вкидали, розведену водою, кілограмову пачку дріжджів та цукор, накривали бочку товстою рядниною, щільно обперізували вірьовкою та ставили у тепле місце на неділь чотири для бродіння, аж до того часу, поки поверхня бражки не покриється спокійною, ледь мутною, водою. Потім бражку заливали у бражник самогонного апарату та, при підтримці деревного вогню, виганяли, а перегнану брагу використовували, як корм для худоби та свиней у домашньому господарстві.
Одного разу того хлібного перегону напилися наші кури, та й попадали неподалік на бочки, думали, пропали кури, а вони протверезіли і побігли бадьорі подвір’ям, шукати собі якогось корму.
Така горілка легко пилася і здавалась зовсім слабкою. Людина мислила тверезо та ноги не слухались, заплітались і вели, після гарного чаркування, додому, то вліво, то право, а то і під придорожній кущ чи під копичку.
Самогоноваріння злісно присікалось міліцією, тому гнати приходилось і ночами, бо в день із шопи дим видно здалеку. А, коли наставало тепло, самогонний апарат розміщували серед дерев. От Край, як відступала весняна вода, і ставав тією ідеальною схованкою, де можна було горілку гнати спокійно. Зелень молодих дерев добре маскувала дим, котрий повільно розсіювався між листяних крон.
Інколи батьки доручали і нам, дітям, підкидати у буржуйку дрова, бо повільний вогонь під бражником мав горіти безперестанку, аж доки гонка, спиртові пари, що у процесі підігріву віднімались доверху та потрапивши у мідний змійовик, повністю у ньому охолоджувались і, якщо їх підпалити у ложці, переставали горіти синім полум’ям, добігала кінця.
Міліціонери ж і собі йшли на хитрощі. Коли діти залишались у хаті самі, вони пропонували їм барбариски та просили сказати чи є у їхніх батьків самогонка, самогонні апарати та де те місце, де гонять самогонку.
Солодощі ми брали із задоволенням. Для нас це була розкіш, батьки, зі своєї мізерної зарплатні колгоспника, могли дозволити собі принести дітям одну на всіх жменьку кольорових горошків. А, тут, – ціла цукерка! Та сповіщати міліціонерів про те, що ті хотіли знати, ніхто не поспішав.
Всього по трішки приходиться пізнавати на віку, - краєві світосприйняття: від курйозно-смішного до болюче-приреченого, з відчуттям страху, розпачу і болі, з відчуттям любові, відданості та вірності і виносити, при тому, власний урок життєвості, який у майбутньому знайде продовження уже у наступному поколінні.
09.01.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936436
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 25.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OzjOUxqXpw8[/youtube]
Сніжинок ніжні передзвони,
Товпляться край мого вікна,
Із снігу створюють бутони,
А ось вже й квітка крижана.
Майстриня все-таки зима,
Дарує радість так, як вміє.
На мене гляне крадькома -
Мене чудово розуміє.
Я хочу квітів не таких,
(Все ж ображать її не буду)
Пахучих, ніжних, весняних,
Та не піддам їй це осуду.
Зігріти подихом їх хочу,
Але ж водою потечуть.
Зібрать в пучок я теж не можу,
То ж пожалію, хай живуть.
Зігрію поглядом ці квіти,
І все ж подякую зимі.
Її я можу зрозуміти:
Подарувала їх мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938132
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
До тебе
До тебе на весні вернуся квіткою,
Зеленим гаєм стиха усміхнусь
Ще й піснею пташок і теплим вітром
До серця рідного, крилами прихилюсь
До тебе я вернусь дощем весняним
Постукаю в віконечко стиха,
Та це усе омана, все омана!
Бо в далину тече років ріка.
Повз те вікно і руки оті милі,
Тече ріка у хвилях таїни
Якби ж нам повернули оті хвилі
Бодай краплину нашої весни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938087
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Немає осені без літа,
Весни не буде без зими –
На все свої закони в світі,
За ними й мусим жити ми.
Усе народжується в муках,
І це є істина свята,
Немає щастя без розлуки,
Нема задачі без питань.
Нема поранення без болю,
Як і вдовиці без сльози,
Ціни не знатимемо волі,
Коли не матимем грози.
Без материнської печалі,
Ще не навчився жити світ,
Бо доля часто їй вручає
Квиток туди, де гине цвіт.
Немає річки без долини,
І не буває без гори,
Нема весілля без калини
Й без волі Божої згори.
21.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938061
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 24.01.2022
А ти один межи світил,
Даруєш серцю сотні крил
В бентежних грудях.
Світаєш у моїй душі
І спонукаєш на вірші -
Нутро що будять.
Здіймаєш у свої світи
І кажеш: "Сонечком світи -
Мені та людям!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938070
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 24.01.2022
Нас ранок зустрів так привітно,
У небі пухнасті хмарини.
В кімнату вірвалося світло
І ніжні пісні солов'їні.
У лагідних, ніжних обіймах,
З тобою так легко і просто.
Неначе в віршованих римах,
Ми так прокидаємось часто...
Ти мій найдорожчий, єдиний,
Частинка мене є у тебе.
Без тебе, як клин журавлиний,
Летить у зажуренім небі.
Без тебе самотньо і гірко,
Без тебе не хочеться спати.
Як в небі засвітиться зірка,
Я буду коханий чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705056
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 23.01.2022
Зима в красивому убранні,
Принесла щастя у наш дім.
В нім зародилося кохання
Й подарувало радість всім.
І хоч на дворі хуртовина,
У серці нашому любов.
І ніжна пісня солов'їна,
У літо повертає знов.
І гріють теплії долоні,
Коли ти обіймаєш стан.
Від щастя так пульсують скроні,
Немає більш душевних ран.
Пухкі сніжинки на деревах,
За вікнами казкова ніч.
І я неначе королева.
Чекала зустріч віч- на - віч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707562
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 23.01.2022
Дивились очі в зал, когось шукали,
Зустрілись із блакитними очима.
Вони всі роки довго так чекали
І враз відчули погляд за плечима.
Дивились очі й не могли збагнути,
Думками перенеслися в минуле.
Невже це ти... Не може цього бути...
Життя перед очима промайнуло...
Багато так хотілося сказати,
Щоб ти в очах побачив те кохання,
Яке могло метеликом літати
Із вечора самого й аж до рання.
Дивились очі із блакитним блиском,
Усе і так було їм зрозуміло.
Хотілось так побути ще дівчиськом,
Життя мов швидкий поїзд пролетіло...
Зустрілись випадково вони в залі
І в цьому ж залі знову розпрощались.
Та очі один - одному сказали
І ніби в перший раз знов закохались...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711699
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 23.01.2022
Молюсь матусю за твоє життя,
Для мене ти найкраща в світі.
Любов твоя й гарячі почуття,
Як символ передалась дітям.
Спішу до тебе матінко моя,
Мене ти завжди виглядаєш.
Теплом зігріта усмішка твоя,
Коли до себе пригортаєш.
Знайома стежка в'ється в споришах,
Цвіте черемха біля хати.
І б'ється серце радість у очах,
Як обіймає мене мати.
Я пригорнусь, до неї притулюсь
І сльози хлинуть враз рікою.
В дитинство наче б то своє вернусь,
Як добре матінко з тобою...
Ось рушники і фото на стіні,
У візерунках піч знайома.
І молоко у глеку на столі,
Як вип'єш, то минає втома.
Розказуй доню, як твоє життя,
Що нового у тебе в місті...
Повітря мабуть важке мов сміття,
А тут світанки такі чисті...
Я навстіж відчиню вікно у сад,
Відчую запах матіоли.
Піснями замилуюся дівчат,
Що линуть ніжністю довкола...
Прошу не забувайте отчий дім
І поспішіть до мами й тата.
Зберіться всі родиною у нім,
Бо можна рідних не застати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713778
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 23.01.2022
Голубку голубь обнимает,
А в стороне сидит одна
Голубка очень молодая
И ждёт когда придёт весна.
Соприкасаются головы
Счастья моменты лови.
Голуби,милые голуби,
Вы для нас символ любви
Когда опять проснётся солнце
И станет меньше облаков,
А где-то рядышком найдётся
Её судьба,её любовь.
Соприкасаются головы,
Счастья моменты лови.
Голуби,милые голуби,
Вы для нас символ любви
.
И будут радуги над ними,
И будут звёздочки сверкать,
И будет голубь сизокрылый
Свою голубку обнимать.
Соприкасаются головы,
Счастья моменты лови.
Голуби,милые голуби,
Вы для нас символ любви.
Воркуйте голуби,любите
Дай Бог вам долго в паре жить
А нас,всех грешников,простите
Мы не умеем так любить.
Соприкасаются головы,
Счастья моменты лови.
Голуби,милые голуби,
Вы для нас символ любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937959
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NbOmsD3hVQE
[/youtube]
Життя - це вічна метушня,
І день на день не схожий.
Та вранці все ж чекаєм дня,
Щоб він в нас був погожим.
Щоб біганина в день такий,
Зморилася й затихла.
Хай буде він для нас легкий,
Проблеми всі, щоб зникли.
Вмоститись зручно край вікна,
І поруч кіт зі мною,
І разом з ним чекать тепла,
І марити весною.
А поки сніг, мороз, зима,
Не падать треба духом.
Приймать це треба жартома,
Пройде хай відчайдуха.
Коли ж все буде навпаки,
І будуть дні на цей не схожі,
Прийму я теж їх залюбки,
Бо сумувати все ж не гоже.
Думки лиш тільки про весну,
Гарячий чай із медом.
Забуду зиму навісну,
Укрившись теплим пледом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937927
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022
Жінка дивиться з-під лоба
І теребить хустку,
Заявляє, що її я
Зіпсував відпустку.
Це для мене, як грім з неба,
Що казати маю?
Пояснити зразу треба,
Тож кажу, як знаю:
-Твої, Вірочко, наклепи
Тяжко ображають,
Ці слова у саме серце
Як стріла вражають.
Як я міг твою відпустку
Раптом зіпсувати,
Коло ти вже цілий місяць
Не виходиш з хати?
Ти не лазила по горах,
Не купалась в морі,
Але ж зовсім я не винен
У твоєму горі.
До відпустки - не причетний,
Гніватись не варто,
Бо всі гроші, які мали,
Я програв у карти.
Вбереглась ти від всіх видів
Вірусів, туризму,
Не зазнала біди й болю
І від травматизму.
Ти жива і здоровенька,
І проблем не знаєш,
Тож мені за все любенько
Дякувати маєш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937898
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gmF6KfqkKTw
[/youtube]
Як сніг красиво сипе, сипе!
На це в зими є всі права.
І очі нам усім так сліпить,
Такі тут творяться дива!
Нам до вподоби це, радієм,
Ми забуваємо про все.
Це треба нам, ми розумієм,
Цей сніг на хвильку нас спасе.
Рипить сніжок ось під ногами,
Кружляє й падає на вії,
Ще мить - і потече сльозами,
Краси втрачаються надії.
Замерзлі руки гріє подих,
Рятуєш ти від холодів.
Немає сумнівів тут жодних,
Що цій зимі і ти радів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937805
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 23.01.2022
Ой там, за горою... та й за високою.
живе дівчинонька з русою косою.
А та коса руса, мов у полі жито,
мені б із такою вік у щасті жити.
До тої дівчини щодня хлопці ходять,
та стежки до серця чомусь не знаходять.
А я взяв наваживсь, спитав:"Чия Настя?",
дівчина всміхнулась:"Ти є моє щастя".
Ой там, за горою... де річечка в'ється,
живе дівчинонька, що моєю зветься.
Кажу всім вам, хлопці, нехай кожен знає:
в світі є найкраща, що лиш вас чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937759
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=edg3MJmRR9k[/youtube]
Я обіймаю тих, кого люблю,
Найкращих друзів близьких і далеких.
З любов"ю обійматиму й сім"ю,
І тих, з ким порозумітися нелегко.
Я вам віддам частинку доброти,
Відчуєте її в моїх обіймах.
Наллю із келиха своєї теплоти,
Нехай зігріє у холодних зимах.
Нехай в очах цвіте лиш радість.
Коли на серці важко буде вам,
Знайду у серці я таку можливість:
Підтримку своїм словом я надам.
Тебе я обіймаю ніжно- ніжно,
Відчув мою ти ніжну теплоту?
Хай те́плою зима ця буде сніжна,
А серце хай не взнає сльозоту...
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937666
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
За селом у полі, струнка, білокора,
обвіяна вітром берізка стоїть.
У тиші й спокої, в незмінній покорі
під нею хлопчина давно уже спить...
Широкі простори йому відкривались,
стелились доріжки тепла і добра,
та мрії й надії його обірвались,
за мить все забрала життя течія...
Іде до берізки матуся в зажурі,
і дуже їй важко усе зрозуміть:
Чому таке сталось, і що далі буде,
і як їй без сина у світі цім жить?..
Довіку у неї журба не розтане,
і вітер, і втома її не спиня...
Берізку погладить і легше їй стане,
здається, що з сином вона розмовля...
І літом, й весною вона поспішає,
її не спиняє і осінь, й зима...
З любов"ю берізку вона доглядає,
і смутком сповиті і очі, й уста...
Давно вже збіліли її мрії й роки,
болить в неї серце і стогне душа...
Повільні і тихі стають її кроки,
печаль не минає і біль не згаса...
Отак вона й ходить, така її доля,
уже і тривога її не ляка...
І сина, й невістки у неї немає,
а є лиш могилка й берізка струнка..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937730
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
Пляж в Одесі. Всюди люди,
Бірюзова хвиля грає…
-Дихайте на повні груди! -
Дядько в рупор закликає.
Я - на пляжному просторі,
І мені хай добре буде:
Не для дихання на морі
Привезла я свої груди!
Шостий розмір - таку розкіш
Де ще зможу показати?
І сама бікіні шила,
Щоб оце в піску лежати?
Зранку в морі походила,
Кинула халатик скраю,
Не пройшла якась година –
Залицяльників вже зграя.
Відбиватись, відмовляти
Не було вже в мене сили,
Селфі щоб зробила з ними –
Добрі гроші всі платили.
Дихаю на повні груди,
Впевненість з’явилась й сила:
Місячну зарплату, люди,
Я за тиждень заробила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937228
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 17.01.2022
Ми до хати йдемо, Василя ведемо.
Будем віншувати, будем жартувати.
Привели й Маланку, сіємо всіх зранку.
Нас тут повна хата... є й коза рогата.
Весело співаєм, ниву засіваєм.
Нехай колоситься й життя веселиться.
Ковбасу смачненьку кладіть у торбину,
буде веселіше співати Василю.
Василь та Маланка й танцювати мають,
дайте пиріжечків, бо ж по сім з'їдають.
А коза рогата в нас теж вередлива,
бере тільки гроші... бо не хоче сіна.
Нехай буде хата на добро багата.
Щастячко призвемо...
через рік прийдемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937151
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Як спалахом яскравим сонця,
В примерзлість серця вп'явся.
І не здалося їй спросоння,
Уже тримали п'яльця.
І вправно день ним вишивався,
І ніч безсонню рада.
То нот лили́сь любовні кварти.
Вони ж були вже разом.
Хоч, кажуть, не буває довго
Закоханості буря.
Теплом торкнулась взимку доля,
В душі пропала кура.
( Кура - в значенні -заметіль)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937156
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Сняться степу соняхи,
Сте́жок сивий слід.
Світле сіло сонечко,
Спить строкатий світ.
Спиться саду солодко,
Солов'я стих спів.
Стиглі сливи - солодом -
Соковитий спив.
Сняться селам соколи,
Сойка світлом снить.
Сплять, схилившись соняхи.
Смага сонця спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936517
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Хай метелиця мете, вітер, хуртовина.
А до нас із вами йде – радісна новина.
Ясні зорі мерехтять, місяць засвітився,
Десь у яслах у цей час Ісус народився.
Щоби людство захистить від біди – напасті,
Щоб змогли всі добре жить у мирі та щасті.
Щоб здоровими були, щоб жили в достатку.
Щоби вдячність принесли молому дитятку.
Бо Син Божий з висоти всіх оберігає,
Хай колядка в Його честь гучніше лунає.
Хай пісні кругом дзвенять радісні – веселі.
Хай збуваються дива у містах селах
07.01.2022 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937093
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Заросла стежинка травами густими,
Заросла так щільно що і не знайти,
Ми по ній ходили зовсім молодими,
Нас вона із трав тих вивела в світи.
Маємо дорогу довгу та широку,
Наче й не погано склалося життя.
Та ота стежинка не дає нам спокій,
З нею нас єднають світлі почуття.
Мрієм залишити ці свої дороги,
Повернутись в місце де були колись,
Щоб душа раділа коли знову ноги
По знайомій стежці поміж трав пройшлись.
Скільки тих стежинок є на білім світі,
Та хвилює память тільки но одна,
Та що заховали трави соковиті,
Та що через серце пролягла вона.
Нас не покидає дороге бажання
Знову повернутись хоч на мить туди
Де живе у травах зоряне кохання,
Де таяться в травах юності сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937078
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Людьми покинуте село,
Давно заросле бур"янами,
Але вітрам усім на зло,
Живуть надії часто снами.
Вражає хата край села,
Іще недавно жив господар.
На жаль, його уже нема,
Тепер лиш вітер тут володар.
Старий занедбаний садок,
Його тепер вже не чекає.
А скільки виникло думок:
Та всі в собі він десь ховає.
Одна краса посеред двору:
Крислата яблунька росла.
Вона красива в різну пору,
І теж надією жила.
Про неї, може, не забули,
Прийде хазяїн хоч колись.
Сумні думки враз огорнули,
Колись прийде і падолист.
Цвіла весною, як ніколи,
Цей рік був яблук урожай.
Та часті гості - були бджоли.
Та все ж на хвіртку спогляда.
Вже осінь... яблука упали,
Одне лишилось на вершечку,
Це для хазяїна тримала,
Було для нього, як заначка.
Старанно листям прикривала,
Від злих морозів і вітрів,
Боялась дуже, щоб не впало,
Хазяїн, щоб все зрозумів.
Минула осінь, листопад,
Прийшла у двір цей завірюха.
Укрив дарунок снігопад,
Одяг йому ще й капелюха...
Ніде нікого, тільки тиша,
Тихенько падав білий сніг...
На жаль, я яблуньку залишу,
Та в згадках буде жить сумних...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937074
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 16.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2022
[i]14-го січня за церковним календарем – День Василя…
Два великих співвітчизника народилися напередодні свята…
Два велети Духу, котрі віддали своє життя Україні в ті нелегкі
часи «Комуністичної імперії»: Василь Симоненко та Василь Стус…
Вашій увазі пропонується балада про цих славних синів України
як своєрідне вітання всіх, кого нарекли цим славним іменем...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Qy5qnVjV-PQ[/youtube]
[i] * * *
[b][color="#68086b"]З усіх відомих на землі професій
в найбільшй шані, певно, ковалі...
І не попи Московії конфесій –
кували шлях Вкраїні Василі!
Пророчачи майбутнє Україні,
плекали Правду й Волю, як могли,
бо більшовицьким зайдам-бедуїнам*
були ми не вкраїнці, а воли.
Й вели себе чужинці як сатрапи,
загнавши нас у “компартійний хлів”.
Та не змогли свої мерзенні лапи
занурити у душі Василів.
* * *
...Один Василь сконав від ран в Черкасах,
відчув бо серцем інший часу плин -
не загубився він в “народних масах”
й не з'їв його душі червивий сплін**.
Боровсся він з кончиною щосили,
як з клятою комвладою боровсь,
та доля й влада все ж його скосили –
зоря його упала в шерхлу Рось***
* * *
…А ти, Василю?.. Як ти міг спіткнутись
в копальнях і у штольнях Воркути?
Які ти мав провини і спокуту,
чим завинив перед прогресом ти?..
І обернувся посохом твій карцер,
бо горде серце наскрізь пронизав!
Вce наболіле, що сказати мався,
своїй ти Ненці так і не сказав…
* * *
Та зойк ваш, хлопці, в світі не розтанув,
безслідно в Універсумі**** не зник –
на Сонці скресли кратери вулканів
й послали нам ваш відчайдушний крик…
Той голос Сонця в темноту не канув:
луна пішла – як клекіт жуавлів!
І не було б ніколи тих майданів,
не будь вас, відчайдухїв – Василів!..
_____
Які, о Сонце, ще дало б уроки,
аби дорогу висвітити нам?..
Єдиний шлях – це квітнуча Європа,
хоч платою за неї є ВІЙНА...
Вкраїні не блукати манівцями,
з дороги Волі й Правди не звернуть!
І Захід, й Схід – від Дону і до Сяну –
торують ра́зом вистраждану путь.
Тож xай куються шпаги і ефеси
для мушкетерів – нових Василів!
З усіх відомих символів професій –
нам найдорожчий молот ковалів…[/color][/b]
31.12. 2015-12.01.2022
_________
*скотоводи пустель;
**меланхолія;
***як гадають експерти, Василь Симоненко помер від хвороби
нирок через побиття КГБістами (в КПЗ м. Сміла 1962 року);
****Всесвіт.
Супровід: вісня на слова В. Симоненка
"Виростеш ти, сину"[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936892
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 13.01.2022
Притулюся до серденька твого
Щоб відчути його ще тепло
Більше ж в світі немає такого
Тільки твоє бо ж сяє воно
Наче сонце яскраве на небі
Наче зорі що з місяцем дня
Ще шукають любові далебі
Вже в цілунках твоїх уся я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936870
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 13.01.2022
Дівчинонька у садочку
слухала пташиний хор...
Тихо сіла на пеньочок
та підтримала фольклор...
Голосок ніжніше пуху,
що в небеснім джерелі!
Навіть Янгол її слухав...
слав вітання з краю мрій...
Вітер спів тягнув в діброву...
по неходженим стежкам...
- Цю красуню чорноброву
хай послухають і там!..
Хай почують за горами...
там, де зовсім інший світ...
Над степами... над лісами...
- Над душею забринить!..
Для дівчати, що скучає,
під ребром все у вогні...
сад той був... куточком раю!..
- Повертав в щасливі дні...
Зігрівало дівчиноньку
сонце плоду стиглого...
- Відпочине хай серденько
від думок про милого...
12.01.2022 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936780
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022
В зимову казку ти мене поклич,
Там де в сніги ховаються дерева,
Зима, вона казкова королева,
Своїх дарує тисячі облич.
Ось завірюха з нею у танок
Пустилася і весело кружляє,
І вітер з ними серце забавляє
Це він так підбадьорує їх крок.
А то притихне, сяде у дворі
І білизною тільки погляд бавить,
У сад запросить диво-снігурів,
Дітей гукне із хати на забаву.
І зачарує нас закоханих вона:
Ми заворожені такі одні на світі,
У нас в душі, здається, квітне літо,
Чи то весняна вже дзвенить струна.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936768
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TUDigBTMypk[/youtube]
Приходжу знову на вокзал,
В надії ще тебе зустріти.
Я пам"ятаю - обіцяв.
А я вже встигла постаріти.
Ось знову проїзд той пройшов,
Чомусь промчався без зупинки.
Летів, неначе стрімголов,
Не зупинився й на хвилинку.
Навколо радісні обличчя,
Літають поряд щастя, сміх.
І всі чужі, чиїсь ці лиця,
Тебе немає серед всіх.
А вітер бив мене в обличчя,
І шепотів: не жди його.
Ні! Не порушу я цей звичай,
Я дочекаюсь все одно.
Ось розійшлися всі з вокзалу,
За руки їх вела любов.
Було мені тепла лиш мало,
Не вистачало тих розмов.
Ще раз я кинула свій погляд,
І не повірила очам:
В снігу замерзла квітка поряд,
Лежала ніби сирота.
Комусь це, мабуть, не судилось,
Зустріти так, як і мені.
І теж кохання загубилось,
В гіркій життєвій метушні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936754
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022
Сидить жіночка на кухні,
Статки підбиває,
Як звести кінці з кінцями
Вона добре знає.
Тут приходить чоловік,
Вона підхопилась:
- Дуже гарна думка зараз
У мене з’явилась.
Знаєш, любий, якби кинув
Пити і палити,
Скільки всього корисного
Змогли б ще купити.
Звісно, знаю! Тобі—шубу,
Я б не опирався,
А мені хоч би лосьйон
З цих грошей дістався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936743
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022
Снігом вибілені стіни
І сріблястий перелаз.
У повітці пахне сіном,
"Як, бабусю, Ви? Гаразд?"
Теплий спомин весь, до крихти,
На морозі занімів.
Рідний двір… старенька стріха…
Йду я стежкою зі снів.
Хоч минуло це колись бо –
Час події геть змішав!
Бачте, ондечки, на призьбі,
Бабці праведна душа.
"Слід цибулю закосичить."
(Дай-но й я… скоріш удвох!)
А відлуння електрички
Долинає нам у льох.
Оживає мудре слово –
Поколінь міцний зв’язок.
День замріявся зимовий
Від бабусиних казок.
Тріскотять у пічці дрова,
Те́пло в хаті – лоб змокрів.
Рідні очі волошко́ві –
промінцями вечорів.
… Переметами стежини,
Без бабусі двір зачах.
Сніг дитинства – мильна піна,
Щипле вогкістю в очах.
/Художник Юрій Камишний «Мамине подвір’я»/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936747
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022
Ти відьма! Бестія! Чортиця!
У тобі стільки є всього,
Що не можливо не влюбиться!
Злодійка спокою мого!
Забрала все, що було в мене!
Лік часу загубив і сон.
Натомість відчуття шалене,
Я бранець, втрапив у полон.
Тебе це веселить, смієшся,
Приснилась верхи на мітлі,
І недосяжною здаєшся,
Як зорі у нічній імлі.
Ти зваблюєш, принади манять,
На злочин здатний і на гріх,
Іскряться очі, серце ранять
І западає в душу сміх.
У тобі щось таки магічне,
Ти на мітлі, це віщий сон!
І поетично-еротичне
Єство свій скинуло хітон.
Тебе у рамку, чи за ґрати?
Молитись, чи тебе клясти?
Але не можу не кохати,
Хоч знаю, бестія це ти!
12. 01. 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936748
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022
Хто це там зайшов в садочок?
Що ж це там за дівчинка?..
З квіточок плете віночок,
ще й співає пісеньку...
Сонце ясне!.. В небі зірка...
ще й... заквітчана весна!..
- Це - маленька українка!
Щира... ніжна... чарівна...
А в думках її – джерельце...
Погляд з чистої води!
Саме ніжне в неї серце!
Світ тепла та доброти...
Вишиванка, наче поле!..
Долі вишитий мотив...
- Хай дівча пізнає волю...
Хай лихих не чує слів...
Хай малого янголятка
не торкається біда!
Щастя – істинна печатка!..
По життю його хода...
З квіточок сплела віночок...
нав’язала промінців...
Та й пустилась у таночок
під веселий спів птахів!..
Хай їй вітер шле надію...
Мрії хай злітають в вир...
- Віру в краще не розвіють...
а в країні... буде мир...
12.01.2022 р.
Світлинка моєї Катрусі...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936691
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sg5RVXHFItg[/youtube]
Сніжинка впала ни лице,
І потекла сльозою.
А необдумане слівце,
Поранить душу вдвоє.
І потечуть струмки образ,
Не зупинити болю.
Зробить це можуть кілька фраз,
Душа не знає вже спокою.
Вже неспокійні довгі ночі,
Обдумуєш оці слова.
І гнів образи вже клекоче,
Чомусь йде кругом голова.
Та раптом поряд проясніло:
Привіт, кохана! Як живеш?
І все пройде, що так боліло,
І слів хороших знову ждеш..
І ти забудеш, що зима,
Накриє ніжність з головою.
А слів в житті таких є тьма,
Вони не жалять кропивою...
---------------------------------
Вітаю, друзі, вас з цим святом.
Побільше кажіть один одному
приємні слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936615
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022
Мовила дружина Грицю:
-Щоб жіночу сутність мати –
Губи, груди і сідниці
Треба добре накачати.
Для жінок - це стало звично
(Кожна щоб про себе дбала),
Хірургія в нас пластична
Скрізь надійна й досконала.
Щоб моя душа раділа
(Віднесись до цього схвально),
Елемент якийсь на тілі
Виглядав щоб не банально.
Пірсинг, ботокс нехай буде,
Чи складне татуювання,
Звернуть хай увагу люди –
Цим підкреслю я кохання.
Гриць уважно жінку слухав,
Склалась риска між бровами,
Думав і за вухом чухав,
Потім виклав усі плани:
-Твої мрії - то пропаще.
Я прикинув, що робити:
І дешевше буде й краще,
Як хвоста тобі пришити.
Із фінансами в нас скрутність,
Нащо гроші викидати?
Хвіст твою чортячу сутність
Буде скрізь демонструвати!
Цього досить елемента,
Чогось іншого не хочу,
Ним покажеш всі моменти
Й сутність всю свою жіночу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936619
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022
В жилах Тигра кровь клокочет.
Сплошь везенье и хвала.
Может делать что захочет –
Всё великие дела.
Любы Тигру риск и воля.
Он начальствовать не прочь.
Магнетизмом поневоле
Подавляет в день и в ночь.
Он замешан с того теста,
Из которого вожди.
Не раздумывая, с места
В бой в атаку, впереди.
Ради дела жертвой станет.
Вспыльчив, грозен, но умён.
Не любому сил достанет
Правду выложить при нём.
Недоверчив, цену знает.
Не возможно не любить.
Даже мёртвым уважают,
В намерении убить.
Тигр – воин, вне закона.
Бескорыстен. Повезёт
С честной Лошадью, с Драконом –
Будет счастлив круглый год.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936628
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022
Ти грів консерви задубілі.
Висів бушлат - димів і сох...
Ти пам'ятаєш - ми ділили
Сирий окоп і хліб на двох.
Тепер здається не важливим
Під ДАПом витриманий бій,
Де приземлялась міна криво
По траєкторії своїй.
Виття і спалах - і для неї
На ціль закінчено політ.
Ще дим в розвернутій траншеї
Висів, як ти залишив світ.
Я глину стер на кулеметі,
Підняв бушлат - тебе прикрив...
І розганяючись на злеті,
Лелека злякано злетів.
Десь там, між хмарами далеко,
По висі сонячній своїй
Бійці полеглі і лелеки
Летять у димці голубій.
А тут, де правлять бал гармати,
Де втома близька до межі,
Стоять, тримаються солдати
На нульовому рубежі.
Можливо й нам востаннє тишу
Проріжуть міни по кривих
І на повірці перепишуть,
Розділять мертвих і живих.
А нині вибулий двохсотим,
Мій перший номер, на землі,
Знайде наповненим, навпроти,
Стакан із хлібом на столі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936509
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Пролетіли так швидко роки
І назад вони вже не вернуться.
В край вертаються тільки птахи,
А роки у думках лише в'ються...
Тихий берег, кохання - ріка,
Несла хвилями нас за собою.
Обіймала так ніжно рука,
Ми щасливі були із тобою.
Посміхалася наче весна,
Наче пташка на зустріч летіла.
А тепер залишилась одна,
Не піднятися більше на крила.
Не співати нам разом пісень,
Не кружляти у парі з тобою.
І чомусь сірим став навіть день,
А душа не витримує болю.
Пролетіли так швидко роки,
Наче бистрії коні промчали.
Не догнати кохання - ріки,
У минуле роки повертали.
І як важко не буде мені
Перешкоди усі я здолаю.
Ти для мене зорею світи,
За тобою я дуже скучаю...
Автор Тетяна Горобець (MERSEDES)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936508
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Ти знаєш, не забула я ту мить і той садок, що дарував нам радість
І серце до цих пір моє щемить, бо то була найбільша моя слабість,
Перебираю тихо я думки і з ними нерозлучні, як подруги,
Ось, бачиш, з почуттів оці рядки, дарую щастя, ніби білі смуги
Я не забула літа глибину, в якім хотілось просто утонути,
Красу його маніжну і земну бажала я до тонкощів відчути
Та й осінь легкокрилу, як тоді, до неї я хотіла повернутись,
У колоритах ніжної краси бажала на хвилиночку забутись
Та ось, зима війнула лиш на мить та відлетіла мабуть на Канари
І віхола зимова тихо спить, лишивши десь по заду свої чари
Та в серденьку чекаю я завжди, коли в парчу дерева одягнуться
І віти білосніжні забринять та чарівливо знову посміхнуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936490
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Замітає стежки… В хуртовинах сади…
Де босими в росах світанки стрічали.
У туманах морозних загубились сліди
На них, серед зір, наше щастя вінчалось…
Із юності вітром понеслися літа...
Помережили мрії даль невідому…
Та приходить у сни їх пора золота
У нічку тихеньку, без стуку, до дому.
А в них твої очі - мов волошки в траві
Посеред зими мені літом все сняться…
Ми не чули сердець, а вони ж бо праві -
Забути кохання нікому не вдасться.
Заспівають птахи, знову прийде весна…
Красуня з-за пагорбу вже визирає.
Та не скаже й вона чия в тому вина,
Чому душу у спогадах сум огортає...
09.01.2022
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936425
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Село захурделИло і без снігу-
То чиїсь гості стріли Рік Новий-
Салюти відгреміли в темних вікнах,
І знов Сірко спокійні бачить сни.
Все як завжди- парує ранок супом,
І кісточка впаде туди бува ,
По ґанку дід ґалошами постука
Й собаче серце з радості співа.
Так і живуть, удвох весни чекають,
Дід в хату - дрова, трохи, бо катма,
Сірко в старім кожусі пилом чхає,
Старі обоє, сиві як зима.
Тепла діждУться - буде веселіше,
Підбавиться роботи навесні-
В саду, де коси опустили вишні
Затихло кілька вуликів у сні.
Дід ходить, стука, прикладає вухо
- Сірку, ти чуєш , дихають, живі!
Сірко хвостом махає, діда слуха.
Сад цьогоріч в некошеній траві,
Все менше сил у бджоляра старого,
Лише ті вулики тримають за життя.
Й не медом цінні вже вони для нього-
Усе що мав пішло у забуття,
Племінники - давно в далекім краї,
Чи й згадують? У кожного своє.
Удвох з Сірком , і хлопотів хватає-
Між вуликами цілий рік снує.
Бджолині сім'ї - то ж йому як діти ,
Життя пройшло, бджолою відгуло.
Прикласти вухо, слухати й радіти-
Знов меду буде на усе село!
Бо в тім селі- що вуликів, що хаток,
А з кожним роком меншає і тих .
Й Сірку задача - лисів відганяти
Допоки гул бджолиний не затих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936369
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ySSdg8Nh0tQ[/youtube]
З тобою мовчки розмовляю,
Почуй мене крізь сто віків.
Тобі усе я довіряю,
Чекай, я добираю слів...
У нас зима давно в розпалі,
Навколо снігом замело.
Замерзли краплі у бокалі,
На дні прозоре лише скло.
Візьму бокал у теплі руки,
Зігрію подихом своїм.
Свої думки складу докупи...
Тебе винить - нема причин.
Як ти живеш? Хіба я знаю?
Пройшло вже сотні лютих зим.
Коли думки твої впіймаю,
Тепло повернеться у дім.
Зима не буде вже зимою,
В душі фіалки роцвітуть.
Тепло, що ти забрав з собою,
На жаль, уже не повернуть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936418
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Пасли хлопці коні… хлопці молоденькі.
Тут гніді є і булані, й коні вороненькі.
А гніді ті коні вітер перегонять,
а булані із полечка пшениченьку возять.
Як ніченька прийде… козаки чекають.
Своїх коней вороненьких вони осідлають.
Коні вороненькі, як зіроньки сходять,
козаків тих молоденьких до дівчат відвозять.
З них одна, мов пташка, інша немов квітка.
Ну, а третя наймолодша, мов біла лебідка.
Ой женіться, хлопці… та бережіть Квітку,
і шануйте гарну Пташку, і любіть Лебідку.
Ой женіться, хлопці… вітер обганяйте,
ростіть діток й пшениченьку в полечку збирайте.
Пасли хлопці коні… хлопці молоденькі.
Тут гніді є і булані, й коні вороненькі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936390
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Як зірка упаде із неба,
Ти загадай бажання.
В Різдвяну ніч спішить до тебе,
Негаснуче кохання.
Воно минає перешкоди
І сніжні заметілі.
Не стра́шні витівки природи,
Коли ідеш до цілі.
Приспів:
І нехай і нехай мрії збудуться,
Ми з тобою зустрінемось знову.
Сніг мете, сніг кружляє по вулицях,
Він веде із зимою розмову.
І нехай і нехай мрії збудуться,
А Різдво подарує нам казку.
Нехай ба́жана зустріч відбудеться,
Бо чекати, повір, дуже важко.
Доторкнулась сніжинка щоки,
Перекинулась в краплю.
Ледве видно у небі зірки,
Та до тебе я втраплю.
Приведуть мене мрії мої
І зігріє кохання.
Ти долоні простягнеш свої,
І здійсняться бажання.
Приспів:
Автор Тетяна Горобець ( MERSEDES)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936393
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
На перехресті кинутих доріг,
там, де обходять люди забобони....
Знайшла потертий пара оберіг...
та не знайшла... обіймам заборони.
Вона тягла коханого вперед...
Туди, де сонце ллється у долоні!
- Він не хотів... він начебто помер!..
Все шепотів, що побіліли скроні...
Вона... неначе зіронька з небес!
Грайливо сяяла йому з безодні...
Найчарівніша із усіх чудес!..
- А він... був лише тінь... лиш тінь холодна...
Вона його затримувала час...
щоб він не падав та не йшов за вітром...
Її нестримний подих кожен раз
його душі давав ковток повітря!..
Йому стелила лагідні пісні!..
Так розливає спів весняна птаха...
- Прийшла до нього... кликав уві сні!..
Та наяву... без серця був невдаха...
З ним обняла сузір’їв острови!
Подарувала ніжність шовку в полі!
Босоніж з ним торкалася трави...
- А він не розумів, що це з ним – доля...
Вона сміялась, як з небес дощить
та грім лякає з чорної хмарини...
- Вона любила!.. Він же на щоці
не витер в неї жодної сльозини...
Вона витримувала кожен біль!..
Любов’ю огортала, наче лебідь...
- Самотності не витримала хвиль...
Пішла додому... до зірок на небі...
* * *
Життя своє він навпіл розділив...
Душа, як скреслий лід, від згуби щастя!..
Відчув тепер лиш сум та долі вплив...
а повернути серденько не вдасться...
Босоніж бродить довго по стерні...
колишнього не відчуває шовку...
- Все кличе милу... та шукає уві сні...
та плаче гірко... одиноким вовком...
7.01.2022 р.
Фото з інету.
Солнце в ладонях...
На перекрестке брошенных дорог,
где все обходят горе-предрассудки,
нашла потертый пара оберег...
Оставили себе... так, ради шутки...
Она звала любимого вперед...
Туда, где солнце льется к ним в ладони!..
- Но только он... хотел наоборот...
Хотел туда, где тишь лилась бездонно...
Она сияла звездочкой с небес!..
Все отдала ему без сожаленья!
Была неповторимей всех чудес!
- А он... лишь тенью был... холодной тенью...
Она его поддерживала жизнь!..
Не падал чтоб... и не скользил за ветром...
- Свободный вдох ее чтоб каждый раз
его душе давал частицу света!..
Весенней птицей разливала песнь!..
Чтоб он под кожей чувствовал горячность...
- Пришла... ведь так он звал ее во сне!..
А наяву молчал... как неудачник...
В созвездьях с ним касалась островов!..
Шелка дарила нежные в раздолье...
- По молодой траве с ним босиком
кружилась в вальсе полуночным полем!..
Она смеялась, коль попала в дождь!
И молний не пугалась в черных тучах...
- Он мог сказать... что день был нехорош...
и, точно, завтра вряд ли будет лучше...
Она терпела с ним его же боль!
Любовью согревала, будто лебедь! ..
Но одиночество... на ране – соль!
Ушла домой... где звездочки на небе...
* * *
Он жизнь свою надвое разделил...
Душа, как тронувшийся лед, без счастья!
Сейчас лишь ощутил судьбы узлы...
но возвратить, что было... не удастся...
Теперь один он бродит по траве
и не находит там былого шелка!..
- Потерянное ищет в синеве...
и плачет горько... одиноким волком...
10.01.2022 р.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936197
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022
На тебя вечно вешались женщины
Ярлыками безвестных кутюр...
Только ты был фатально подвешенным
За ребро на любви маникюр.
В окноскопе искал отражение
Той, что била жестоко под дых,
Её взгляд был сродни удушению,
Вдохом/выдохом мира живых.
Ты её поджидал в Безтебяево,
На Ремарка (проспекте души),
Пока кто-то тебя успокаивал,
Ты глушил по ней водку и джин.
Билось эхом в ней сердце стоически,
Несмотря на одышку и спазм,
Ты над ней трепетал демонически,
Не сводя кофеиновых глаз.
А когда смерть нависла над городом
И окутала жизнь твою мгла,
В путь последний, с кружащимся вороном,
Лишь она тебя в рай провела.
05.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936062
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 06.01.2022
Та не рахуйте ви свої літа,
Бо серце завжди молодо стукоче.
Живе у ньому мрія золота.
Воно гаряче і любити хоче
Ой, не рахуйте ви свої роки.
Це скарб, який не всім дається.
Вони розтати можуть залюбки,
Якщо кохання ніжністю озветься.
Ви не зважайте на поважний вік.
Душа ж бо молода, як серце б»ється.
Кохання не зважа на часу лік,
Воно ж, немов вода, джерельна ллється –
Зітре сльозу змарнілу зі щоки.
І шрам болючий в серці залата.
Лиш не рахуйте ви свої роки.
І не зважайте на свої літа
04.01.2022 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936061
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 06.01.2022
Брела тропой с уступами...
судьбой из двух полос...
Блаженная и глупая...
- Влюбиться довелось!
Но только без взаимности!
Бескрылая... без звезд...
Душа хотела близости,
достался - омут слез...
Она же... так соскучилась!
Ждет столько горьких лет!..
- Лишь солнце теплым лучиком
обиды разотрет...
* * *
Вот если б там... на выпускном...
его увидеть взгляд...
с теплом бездонным... для другой!..
- Покинула бы ад!
Забыла все, что грезилось!
Что было в нежных снах...
Нашла бы равновесие
во всех своих шагах!..
Судьбу бы разукрасила
в ванильно-лунный цвет!..
- Дышала бы оазисом
тех самых долгих лет...
А так... тропа с уступами...
Судьба из двух полос...
Блаженная и глупая...
и любит на износ...
5.01.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935978
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 05.01.2022
Есемеску я отримав.
Серце в грудях аж вирує:
Познайомитись наосліп
Гарна дівка пропонує.
-Чом би й ні? - собі подумав,-
Он в проєкті показали:
За одруження наосліп
Позитивні ставлять бали.
Подзвонив: - Чекати буду
Рівно в п’ять біля фонтанів.
Тож прийшов, на лавці всівся
В холодочку від каштанів.
Час підходить. Я хвилююсь.
Есемеску посилаю:
-Я сиджу на синій лавці,
З нетерпінням вас чекаю.
Потім вивів таку фразу
(Щоб їй довго не блукати),
Щоб знайшла мене відразу –
Я продовжую писати:
’’Біля мене чогось всілась
Товста і бридка дівиця,
Я відсунувсь, бо це лихо
Не дай, Боже, ще присниться’’.
Сів від неї далеченько,
В телефон вона дивилась,
Як ужалена осою,
Раптом швидко підхопилась.
Враз наблизилась до мене,
Пам’ятаю (це не снилось),
Два удари - і на цьому
Це побачення накрилось.
Як та хмара розчинилась,
Я на лавці залишився,
Виплював в долоню зуба,
Під фонтанами умився…
Усім раджу, любі друзі,
Додаються в нас закони,
Як щось робите наосліп,
То ховайте телефони!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936018
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 05.01.2022
Життя злетіло , наче бистрі коні,
А за плечима - роки чималі...
І внучки рученька уже в моїй долоні,
І сивини вже пасма на чолі.
Старалась жити так, як Бог велів,
Нікому не робити боляче і слізно,
Щоб було більше світлих і погожих днів,
Щоби не каятись ,і щоб не було пізно.
Я зустрічала ранки у росі,
І на полях трудилася до ночі.
У праці забувала негаразди всі,
Часом сльоза лиш затуманить очі.
Думками линула в минулі дні,
Коли синів малесеньких плекала.
Назустріч бігли і всміхалися мені ...
За мить оцю усе б в житті відала.
А згодом - вже дорослі і змужнілі,
Мої сини розбіглись по світах ...
Я вже не та ... Вже скроні посивілі,
І сум і радість в мене на очах.
Радію я за дітей , що всі зросли здорові,
І за внучаток - пташечок малих,
І за любов в синівськім щирім слові...
Усе життя молитимусь за них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935925
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 04.01.2022
А свята наче й не було,
Бо сніг дощі забрали.
Раділо місто і село,
Не йдуть нехай печалі.
Вже Новий рік і дід мороз,
Із нами попрощались.
Іде тепер до нас Різдво,
Усіх з цими Святами!
Поверне снігу нам зима,
Спілкується з вітрами.
Не дасть ще спокою вона,
Закидає снігами.
Прийшла до нас її пора,
Вона це добре знає.
Відпочиває з кимсь вона,
І холод не пускає.
Із сонцем поспішає день,
Вже з настроєм святковим.
То Божий син до нас прийде,
Із дивом він казковим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935915
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 04.01.2022
[b][i][color="#0625bf"]Дед Мороз пришёл под вечер,
Песни пел и танцевал.
Вид, конечно, безупречен....
Только - кто его позвал?
Этот факт укрыл он тайной
И молчит, как партизан.
Ну, а мне то... чрезвычайно…
По душе сей хулиган!
Я же пятый год без мужа,
Извелась без мужика.
Все казалось - неуклюжа...
Что вы! Как лоза гибкА!
Страсти эти были кратки
И не длинною любовь...
Думала - на ласки падкий!
А он в дверь... и был таков.
Не один ушел... с деньгами,
С бриллиантовым кольцом!
Я - с куриными мозгами,
Он - охотник на глупцов...
А на утро в райотделе
Суматоха, беготня!
СобралОсь на самом деле
Пять девиц... кроме меня.
Вот пишу, да не впустую,
Так симпатией объял.
Он вот так меня шестую
С Новым годом поздравлял!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935875
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 04.01.2022
- Однажды, дед, помрешь...
а я... еще жить буду!..
Но как же без тебя?!
Представь, хоть на минуту!
В шкафу все тот ряд книг...
И та же здесь накидка...
За садом твой родник!..
И тот же скрип калитки...
И солнца теплый луч
к щеке моей коснется!
От дома тот же ключ...
Подружка по соседству...
Все так же! Только ты
в то время будешь где-то!
Как будто свет звезды...
- Зачем... зачем мне это?!
Мне нужно, чтоб всегда
ты рядом был со мною!..
Я не хочу, чтоб звал...
а ты был... тишиною!
Чтоб с зорькою рассвет
с тобой встречали вместе!
Родной, ты солнца свет!..
Живи еще лет двести!
- Я тоже ведь всегда
хотел бы быть с тобою!..
Года нас не щадят...
Все связаны судьбою...
Все, как она решит...
Так было... есть и будет...
Заранее... прости!
Нет вечности нам, людям...
Добавишь стопку книг...
Накидку поменяешь...
И береги родник...
Хороший он... ты знаешь...
Пусть дней твоих – не счесть!
Насыщенных... объемных...
Пусть будет все, как есть...
Меня лишь... просто, помни...
4.01.2022 г.
Картина из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935882
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 04.01.2022
З днем народження,люба дружина!
З днем народження,Ліда моя!
Тебе з днем цим вітає родина,
Тебе з святом вітає сім"я.
Ми тобі всі бажаєм здоров"я
З ним весела 100 років живи
І з повагою ми, і з любов"ю
Всі бажаємо щастя тобі.
Хай в очах світить вогник грайливо,
А в душі пломеніє весна,
Будь як є,неймовірно вродлива
І ніколи,ніколи сумна.
Хай тебе не тривожить серденько,
Будуть здійснені мрії твої.
Хай для тебе, моя дорогенька,
Ще співають в садах солов"ї.
Хай буде чистим кожен світанок,
Кожен день то справжнісіньке свято.
З днем народження мила, кохана,
Радий щиро тебе привітати!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935850
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 04.01.2022
Сніг, мороз... Бабусина хатина,
І свята вечеря при свічі.
Є кутя, є сіно, і калина.
Тут Ісус народиться вночі.
...В темних сінях щедро пахне літом,
М'ятою, рум'янком, полином...
Ми усі зібрались, щоб зустріти
Зірочку найпершу за вікном.
В мить таку стоїть предивна тиша,
Всесвіт неба чашу нахилив...
Мати Сина Божого колише,
Що його сам Бог благословив.
Отче наш! хай буде твоя воля,
Хай Різдво ввійде у кожен дім.
Хай щаслива буде кожна доля,
На Землі із іменем твоїм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935824
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 03.01.2022
Четвертують Україну
Свої ж супостати,
Живу кладуть в домовину.
Й хочеться спитати:
Нащо ділите народ свій,
ОПЕЗЖЕ й гетьмани,
Орда ж стоїть на порозі.
Чи горя ще мало?
Чи Вкраїна вам не рідна,
Що ви так із нею,
А чи загубили гідність?
Народ треба клеїть,
А не ділить між собою,
Зе’, порохоботи,
Забере ж москаль без бою –
Зайвої роботи.
Думи ще й такі у мене:
Чи не ділять військо
На «рощенківців», «зелених?
Воно українське?
Досить наш народ ділити
На лівих чи правих,
Слід мечі свої сталити –
Донбас же в загравах.
У єдності сила наша –
Чварів уже досить,
Стотисячне військо раші
Голови всім скосить,
Як розум наш не проснеться,
Загубимо й волю.
Москаль радо засміється
На нашому полі.
3.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935810
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 03.01.2022
В облаке туманном деревенька....
Спряталась от всех своих грехов....
Засыпают околотки потихоньку,
прекращают шум свой реки слов...
Подошла к уставшим душам ночка...
Даже дуб от ветра не скрипит....
- Слышен лишь... обидный плач щеночка,
не привыкшего к своей цепи...
Лик Луны завис над черной бездной,
наблюдал за всеми с высоты...
Да еще... с алмазным взглядом звезды
видели могильные кресты...
3.01.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935768
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 03.01.2022
Нас на рабів перетворили,
ми спину гнем за копійки.
Втрачаємо останні сили,
бредем покірно до могили,
у власнім домі – байстрюки…
Народ, пора опам‘ятатись,
терпіння термін весь пройшов.
Потрібно всім нам об‘єднатись,
за вила миром дружно взятись
і спекатись брехні оков.
Хто генератор наших бід?
Хіба ж усім іще не ясно,
веде то чий з офшорів слід?!
Тож будьте пильні повсякчасно,
бо згине наш козацький рід!
Вставай знедолений народе,
нарешті спину вже розправ.
Здійми уверх свої клейноди,
як символ волі і свободи,
надії, віри й честі сплав!
31.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117013105247
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715631
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 03.01.2022
[i]Пам’яті героїв, що полягли
за свободу і незалежність
рідної України, присвячую.
[/i]
Як сумно й боляче мені,
коли дивлюсь на Україну –
народ втопає у війні,
втрачаємо своїх синів,
найкращі з них у небо линуть.
Так сумно й боляче мені…
Ой, сумно й боляче мені,
коли в сльозах розбита мати
по вуха у чужім багні,
шукає Бога в вишині
біля труни свого дитяти…
Нестерпно боляче мені!
Як сумно й боляче мені,
що діти розбрелись по світу
знайти в далекій стороні
копійку – вдома не прожити,
тут править бал чужа еліта.
Ох, сумно й боляче мені.
Так, сумно й боляче мені,
земля що рідна знемагає.
Цю годівницю у борні
продати зайди вимагають.
Її чужинці й доконають –
тож сумно й боляче мені…
Як сумно й боляче мені,
ненавиджу всім серцем ката…
Питаєш, що робити, брате?
Відправим всіх в свої пенати,
всіх ненаситних і пихатих –
одягнем Неньку нашу в шати
і стане радісно мені!
29.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793649
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 03.01.2022
[i] Пошлем думу аж до Бога, Його розпитати,
чи довго ще на сім світі катам панувати??
(Т.Г.Шевченко, "Сон")
[/i]
Не знаю навіть, як те сталось,
Творець сам вийшов з вівтаря
і помахом руки, здавалось,
вернув на землю Кобзаря.
Підняв поета з домовини,
назад його вернувши путь,
щоб глянув той на Україну,
як люди зараз в ній живуть.
І полетів Тарас під хмари,
немов архангел Гавриїл,
загладить щоб минулі чвари
і вічних суперечок пил.
Полинув батько над землею,
понад Карпатами, Дніпром,
над Україною всією
зі сподіванням на добро.
Та вгледів села він забуті,
все в бездоріжжі, геть екстрим,
наш Дніпр парканами закутий,
горить Донбас, в чужинців Крим…
На Умань не забув поглянуть,
на Гонту із Залізняком.
Живі тут квіти хоч не в’януть,
та чути кожний рік „шалом“.
Щоосені тепер хасиди
святкують свій тут новий рік.
Уже й Черкащина під жидом,
в наш час змінився й Бога лик…
Поглянув з сумом на столицю,
на олігархів-держиморд,
які жирують по світлицях,
в хлівах тримаючи народ.
Хіба про це тоді він мріяв,
коли писав славетний „Сон“?
Невже таку судьбу леліяв
в палючих думах наш Ясон?!.
Та й повернув пророк на Канів,
туди, де вічний його дім.
Наклав свою печатку Каїн
на Україну? Горе всім,
якщо пророцтво те здійсниться.
Невже приречені всі ми
і щастя буде тільки сниться?
Рішить повинні це сами!
Спустився на Чернечу гору,
схилилась в батька голова,
відсторонив юдейську Тору
і вимовив такі слова:
„Запам’ятайте, українці,
у книзі цій семітська суть.
Лиш гої ви для тих чужинців
і дітям гоями лиш буть!
Тримайтесь купи, сестри й браття,
бо сила в єдності жиє,
і українства хай багаття
майбутнє ваше осяє!“
Сказавши ці слова пророчі,
Кобзар розтанув, мов почив.
Проснувся я, продерши очі,
і сон мерщій свій розповів.
28 – 30.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793708
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 03.01.2022
Якби ж ті знали павичі,
про що народ простий мовчить,
то беззаконня б не творили
та не пушили хвіст і крила,
в джерело влади плюючи.
Коли б те знали палачі…
За що, не знаю, називають
мою країну тихим раєм –
народ в ній мучився колись,
рікою сльози там лились,
криваві сльози! Я не знаю,
таке чи є у світі зло,
щоб в ній і зараз не жило?
Ми ж безпорадно споглядаєм,
жиріє як нове хамло!..
Не називаю її раєм,
країну ту, що дику зграю
перевертнів пригріть змогла.
Багатства всі їм віддала
і панахиду відспівала
своїм синам, яких немало
загинуло у тім раю…
В краю донецькім їм свою
покласти голову – то доля?
Тяжка робота – мов неволя,
а заробити не дають…
Там віру в майбуття мою
чужинці підло у могилу
із обіцянок положили.
Батьки там, плачучи з дітьми
(а ті голодні, босі й голі),
спили безмір лихої долі
у власній хаті!.. Бідні ми
розлізлися межи людьми,
хто до Іспанії, хто в Польщу
на заробітки… Стид і страм!
Другі в Московщину ходили,
поки охоту не відбили…
Заробітчани, горе вам!
Не справдились завітні мрії!
Для чого в світі живете?
Життя у наймах ваше тліє,
у наймах голови сивіють,
у наймах, чемні, й помрете!
Мені аж страшно, як згадаю
ту Україну, що була!
Невтішні й нині в нас діла –
ми скніємо у ріднім краї,
на праведній своїй землі
усі, великі і малі!
Нового ката обираєм
і з ним тихенько живемо,
лани за безцінь оремо,
сльозами й потом поливаєм,
а що робити – все не знаєм…
Чи знаємо, та мовчимо?!
Нас окрутили підлі пси,
тримають у новій неволі,
а ми їх терпимо сваволю,
такі у нас тепер часи…
Сміються вороги над нами,
вони зробилися панами
і правлять всими! Он дивись:
золотоверхий похиливсь
і нечисть з храму виглядає…
Та нам блаженним все одно,
ліси карпатські вже давно
ті за кордон переправляють…
Занепадає любий край,
а все чому – себе спитай,
чом животієм в ріднім раї?!
Хто ж допоможе бідним нам,
якщо сами цього не зробим?
Хто відсіч дасть отим катам
чи з материнської утроби
нас поведе черговий хам?
Свого немає в нас пророка,
на українській всій землі?
Як ці не виправим пороки,
то згинемо раніше строку,
розтанемо в густій імлі…
Усі – великі і малі!
16.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799607
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 03.01.2022
Дружно заспіваймо, браття-українці.
Ми разом всі - сила, а не поодинці.
Хай пісня весела серденько зігріє.
Збудеться усе, про що з нас кожен мріє.
А у наших мріях жито в колосочку.
А у наших мріях радість в голосочку.
Зазирає мир вже у ясні віконця.
В нім блакить небес є і проміння сонця.
На Бога надію усі, браття, маймо.
Добрими ділами Його прославляймо.
І зміцніє в праці наша вся родина.
Розцвіте під сонцем ненька-Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935375
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 02.01.2022
Вже заснули яблуні в саду,
а ми їх боялись розбудити.
Розмовляли мовчки, де гуртком
вишеньки зібрались ніби діти.
Виноград там сливку обійняв,
міцно так обвив її… та ніжно.
Вечір ясні зорі розсипав.
стало в небі, як в садочку… сніжно.
Сніг в саду на вітах, вигравав
в сяйві місяця і зір тих… срібно.
І світивсь тепер для нас обох
чистотою світ сріблисто-світло.
Добре так з тобою… тут ми вдвох,
все притихло. Ніченька приспала.
А зима закутала в саду
деревця в пухнасті покривала.
І в твоїх обіймах тепло так…
зорями сміється до нас Вічність.
Чув весь світ, як ти мені сказав
вперше тут в саду: «Моя ти ніжність».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935734
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
Вчора отримала приємний Новорічний подарунок. Ви подумали, що від Діда Мороза? Не вгадали. Від композитора Сергія Анатолійовича Голоскевича, котрий поклав слова мого вірша на музику, і за це я йому дуже вдячна. Мені дуже сподобалася мелодія, а вам?
Земле рідна моя (Слова для пісні)
Земле рідна моя,
Край дібров і лісів смерекових,
В тобі чари Карпат,
І краса водограїв гірських,
Там річок рясота
І високі мости веселкові,
І небес висота,
Де зерном золотим зірочки.
Земле рідна моя,
Край тополі, верби і калини,
Де вони, ніби страж,
Наших доль вікові вартові,
Де кульбабовий рай
Простелився у кожній долині,
І роси дивограй
Засміявся в житах і траві.
Земле рідна моя,
Краю волі святої і болю,
Із прадавніх часів
Ти несеш у собі це тавро.
Очі сум застеляв
Тим, хто бачив пожежі й розбої,
І як кров'ю синів
Умивався геть сивий Дніпро.
Ти зродила народ
І трудящий, і надто терплячий,
Що навік полюбив
Найбагатший у світі – свій край,
За яким не одна
В чужині українка заплаче,
І шукатиме шлях
Українець в покинутий рай.
Земле рідна моя,
Сивоока і змучена нене,
Потонувши в журбі,
Не здаєшся, не любиш тужить.
Доки дихаю я,
Оберегом ти будеш для мене.
Я ж готова тобі
І душею, і словом служить.
14.12.2021.
Ганна Верес
http://www.poetryclub.com.ua/sender_view.php?llid=2642539...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935730
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
У мого дерева від пращурів коріння,
Проросле в ґрунті ріднім благодатнім.
Зі стовбуром міцним приходить завжди вміння,
Життя іде від батьківської хати.
У дерева гілля таке розлоге,
Рідні в нім чиста кров тече завзято.
Бруньок нових зародження від Бога,
Пишалися б і батько й рідна мати.
Цілюща сила від дітей, онуків,
Віддячує плодами роду древо.
Піклуються про нього вмілі руки,
І обіймають душі променево.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935707
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
Сумувала Русалонька в морі,
Розпрощалась з коханим вона.
Водяні їй лишились простори,
А йому залишилась земля.
Моря хвилі торкалися тіла,
У очах безкінечності сум.
Вона чайкою вслід полетіла б,
Загубилась в мелодіях струн.
Не приносять їй радості перли,
Ні троянда пахуча в руці.
В її серці любов не померла,
Покотилась сльоза по щоці...
Пригадалися зустрічі їхні,
І як гріли собою слова.
Як вони їй тепер, ось потрібні,
Кожне слово в думках ожива.
Як була у обіймах коханих,
Веселилась від щастя душа.
Як розмову вели із вітрами,
Тепер думка одна потіша...
І коли місяць сходить на небі,
Відбивається блиском в воді.
Кличе, кличе Русалка до себе,
Та коханий не чує її...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935703
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
А ти летів до мене так, мов місяць до зорі,
Як на вітрилах милий птах співав мені пісні
І дарував той світ п'янкий де тільки лиш любов,
А я вдихала аромат кохання знов і знов
Шуміли верби нам услід, схилялися мов світ,
Як рахували час розлук таких нестерпних літ
І зустрічали нас завжди, мов місяць лиш зорю,
Як осінь звабливі листки, даруючи красу
Збігали миті дорогі, злітали, мов пташки
Та дарували для душі зворушливі рядки,
Писалась книга, як життя у кількості томах,
А ми читали й цілий світ сіяв для нас в думках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935669
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
Сьогодні ти мені наснилась
й рікою пам'ять пролилась.
Ти наче зовсім не змінилась.
Зійшла з небес, як перший раз.
Згадав твої зелені очі,
згадав весняні теплі дні.
Коли ми двоє, як струмочки,
кували святами будні.
Красиві, гарні й чорноброві,
літали в мріях... мов бусли.
По перелісках і діброві,
любов незгаяну несли.
Спливло життя, осиротіло
не оминуло перешкод.
Без тебе небо спорожніло
в осінніх хвилях позолот.
Напевне доля запізнилась,
пішла, як дощ уздовж терас.
Мені неквапом пожурилась,
вогонь, як свічечка погас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934289
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 02.01.2022
(із збірки "Душа у спадок")
Сприймай як хочеш: мудрий ти, чи хворий,
Чи покарання це, чи Божий Дар,
Коли життям заволодіє «Слово»,
Візьме в полон, наблизить сяйну даль,
Вросте корінням у самому серці,
В клітинку кожну упаде зерном,
Що в дітях і онуках відізветься
І буде засіватись знов, і знов...
Бо дав Господь урок людині кожній,
І визначив життя земного строк.
В той час, коли душа прийде на сповідь,
Спитає: - Як ти виконав урок?
Спита: - Чи відшукав свою стежину?
Світив добром? Чи зло ховав в імлі?
Зумів здійснити місію єдину
З якою був посланцем на Землі?
Життя - це шанс для душ, що заблукали,
У нім добро, чи зло - сам обери!
В житті у кожного стежин немало,
Та лиш одна, що дав Господь згори.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935644
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 02.01.2022
Іще дин день у далечінь побіг,
Вписавши власний слід в бутті людському,
А Україна все ще в боротьбі,
Й допоки ще, не звісно те нікому.
Ця боротьба не на життя – на смерть…
Такою є й була ціна за волю,
Котра для нас на «перше» й на «десерт»,
За неї гинуть українські вої.
Сумна статистика і за останній рік…
Вражають цифри вбитих й тих, що в ранах,
І не важливо: жінка – чоловік,
Бо кожна смерть на совісті тирана.
І хоч життя – невидима ріка,
Де течія своя й свої пороги,
Та чи можливо до смертей звикать,
Коли «вчорашній брат» «узяв на роги».
До фінішу і цей рік добіга…
Вже не молитись хочеться – волати:
Нема й не буде прощі ворогам,
На кожного із них чека розплата.
24.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935633
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 01.01.2022
Я по четным - холостяк,
По нечётным - бабник!
То к одной, а то к другой -
Безголовый всадник!
Высокосный год прошёл,
Решено, - женился.!
Теща стала ревновать...
Поздно, раздуплился!
С тёщей раньше флиртовал,
Назначал свидания!
А женился на другой,
Где ж взять оправдания!?
Жарю сам себе блины,
Жонка ухмыляется!
Теща в гости не идёт,
Прям сопротивляется!
Я теперь почетный муж,
Гражданин хороший...
Теще подарю утюг,
А жене - калоши!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935625
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 01.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuxM48G1ic[/youtube]
Для тебе я завжди загадка,
Мене ти спробуй розгадать.
Буваю я така солодка,
То можуть нерви покидать.
І може бути все в одному,
Тоді насмілься - розберись.
Та не кажи про це нікому,
Ти сам уважно роздивись.
Зі мною ти не взнаєш смутку,
Проблеми зникнуть всі твої.
В твоїм житті я - незабудка,
Прийми ти примхи всі мої...
Cумую, знаєш, за тобою,
Так хочу в очі подивитись.
Але не буду я другою,
В тобі ж боюся загубитись..
--------------------------------------
Вітаю всіх моїх Друзів і читачів з Новим роком.
Будьте всі щасливими, здоровими, удачними.[img]https://pruvitannja.com.ua/_ph/13/2/970060130.jpg?1641028304[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935587
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 01.01.2022
Грайливі сніжинки - завій поцілунки -
З теплесеньких вуст по краплинці стечуть,
Пригод новорічних веселі дарунки,
Коли на термометрі падає ртуть.
*Моя світлина.
Вітаю з Новим роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935465
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 31.12.2021
[b][color="#19a303"]Величавий і красивий
Тигр пройшов ліси і ниви,
Подолав горби й долини
Та прийшов до України...
Що приніс він українцям?
Сподівань по самі вінця!!
А іще - надію щиру
На повернення нам миру!!
Всім дарує міць і силу,
Й новорічну казку милу.
У серця і у оселі
Дні щасливі та веселі!!
Ще цей милий чарівник
Всім здійсняти мрії звик.
То ж без всякого вагання
Всі задумуйте бажання!!
З Новим роком всіх вітаю
І усім-усім бажаю!!!
Щоб щасливилось в родинах,
Та щоб квітла Україна..[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935479
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 31.12.2021
Заколисує вечір зірки
В невагомості темного неба,
Ніжний дотик твоєї руки
Мене кличе, коханий, до тебе.
Чи то зір вечорових вина,
Чи кохання магічного сила?
Не спиня його скронь сивина,
Ані долі життєві курсиви.
Під ногами – осінній поріг,
На крилі і синочки, і доні…
У косі вже непроханий сніг,
А кохання не знає кордонів.
І хоч роки в осіннім танку,
Але ж душі в спекотному літі,
П'ють мелодію вальсу п'янку,
Не дозволять коханню зотліти.
11.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935450
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 31.12.2021
Біле все- ні стерні,ні мітлини
І в малиннику- тільки вершки ,
Хвилі білі застигли під тином.
Й ти мені вже прочистив стежки.
Пробіжуся по них біля хати,
По не стоптаному полотні.
Кущ порічок,від снігу вухатий
Чемно клониться в ноги мені.
Привітає засніжена вишня
З ніжних гілок скидаючи сніг.
Та під дахом пташина десь писне-
Прилетіла пір'їна до ніг.
Біло , м'яко стежки замітає
Та вороння до снігу кричить.
Йди до хати. Малиновим чаєм
Ми з тобою зігріємось вмить.
Розкладем чорно-білі світлини
В тон пейзажу в зимовім вікні.
А на них- ось весілля хвилини,
Ось батьки наші ще молодими.
Це ж який сніг водою вже сплине?
Завірюхою рОки- що дні.
Й кілометрами білі стежини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935399
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Пусть исполнятся мечты,
Всех кто верит в сказки.
И от зимней красоты,
Заискрятся глазки.
Разукрасилась зима,
Голубым сияньем,
В пышном платье госпожа,
За собой в лес манит.
Вокруг ёлки и сосны,
Хороводы пляски.
Доброй матушки зимы,
Солнцем день обласкан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935407
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021
[b]Р[/b]озкинулись поля, а чарівниць так море,
[b]О[/b]х, як люблю їх світ та звабливу красу,
[b]М[/b]ені здається, що у кожній мила доля,
[b]А[/b]ж гомонить розкішно в ранішню пору.
[b]Ш[/b]епоче гай, його також чарує врода,
[b]К[/b]раса, як сон так сміло зваблює усіх,
[b]А[/b] з ними виграє у такт чарівна мода,
[b]Ц[/b]ілуючи серця пелюстками світів.
[b]Е[/b]х, сяє лон - милує ніжно наші очі,
[b]Я[/b]ка ж чарівності тендітна дивина,
[b]К[/b]рокуючи у світ, хоч навіть серед ночі,
[b]Я[/b]к ніжно погляд зачаровує краса.
[b]С[/b]тою милуюся, а серденько співає,
[b]Н[/b]е хоче залишати загадковий світ,
[b]Е[/b]легію краси створить на мить бажає,
[b]С[/b]умуючи, як опадає білий квіт.
[b]О[/b]х, як же сяють звабливі красуні,
[b]Н[/b]ас все милують дивовижністю краси,
[b]Ц[/b]ілунки ніжності дарують у відлунні,
[b]Е[/b]нергію світів чарівної пори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935376
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021
[b][color="#0746ab"]З-акружила над поселком белая метель,
И- едва не соскочили двери из петель.
М-ельтешат без листьев ветки на большом ветру
Н-ет людей, никто не ходит в стужу по двору.
И- сугробы стужей дышат, намело их впрок,
И-ней держит под покровом малый хуторок.
П-од снегами отдыхает до весны земля,
Е-диничные у трасы стражи-тополя,
И- скажите, что есть краше в белых шапках крыш,
З-авертяем дым с каналов поднимает ввысь.
А- в домах возле каминов зоны тишины,
Ж-аль, что эти все красоты только до весны...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935294
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 30.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o33G_V0Zu5g[/youtube]
Ви чули музику сердець,
Коли чарівні ллються звуки?
Любов створила острівець,
І міцно двох трима за руки.
Немає поряд більш нікого,
Лиш забавляє їх кохання.
Один до одного йшли довго,
Душі відчули поривання.
З вікна лилася тихо музика,
А щастя поряд вартувало.
Притихла навіть завірюха,
Про щастя мріяла, зітхала.
Яке то є людське це щастя?
Вона ніколи не узнає.
Їй не знайомі ніжні ласки,
Ні з ким любов не поєднає.
Хто з нас відчув миті кохання,
Той не даремно в світі жив.
Воно, неначе зірка рання,
Проміння ніжне шле без слів..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935210
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 28.12.2021
Я твої почуття не забуду довіку,
Бо вони зігрівають і зараз мене,
Як торкаєш рукою так ніжно повіки,
А тобі посміхаєься миле лице
Твої очі горять, як тоді ще горіли,
Неймовірно незгасним, п'янким почуттям,
Лиш в розлуку вони дуже важко хворіли,
На хвилину, втрачаючи смак до життя
А коли поверталась розлука спиною,
То любов ще міцніша ставала у нас,
Як же ніжно ловив всю чарівність рукою,
Поєднавши красу і привабливий час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935182
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 28.12.2021
[b][color="#a603a1"]П-усть молнии вонзают копья в землю,
О-тсвечивая блеском стрел в воде.
С-лагаю вирши я и свято верю
Т-ой путеводной для меня звезде.
Р-ядами я сложу очаг из рифмы,
О-на идет из сердца и души.
И- если даже жизненные рифы,
Л-юбовью строки все же хороши.
А- сердце без любви писать не может
Д-иктант такой не сложится в роман.
О-, мой спаситель, мой великий Боже
М-не дар писать не зря тобою дан.
И- все, что пропишу в своих твореньях
З-аветным очагом мне может стать.
С-лова развеют напрочь все сомненья,
Т-ут, в рифме, мой уют и благодать.
И- даже если жизнь ударит больно,
Х-андру оставлю где-то между строк.
О-бидам я смогу сказать - довольно!
В-едь в каждой фразе жизненный урок...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935004
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Моя ты жизнь,моё ты счастье,
Ты свет в душе моей зажгла.
Ты так таинственно прекрасна,
Ты так волнительно мила.
На фоне солнца ты Богиня,
На фоне света ты звезда,
Моя душа с твоей отныне
Единство,целость навсегда.
Поделим радости,печали
С тобою вместе победим.
В финале будет как в начале,
Единый мир и дух един.
Дай Бог чтоб ты была счастлива,
Чтоб в жизни ты всегда была
Так ослепительно красива,
Обворожительно мила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935146
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Я снова вспомнил наши встречи,
Прогулки, вздохи под луной.
Горячие звучали речи
-Люблю, моя. Люблю, ты мой.
Мир наслаждался тишиною,
Гармонией, теплом любви.
Мы были счастливы весною
И наше счастье сберегли.
Любовь раскрылась как цветочек,
Сияет солнышком внутри.
Тебя люблю я очень очень,
Не скучно нам когда одни.
Мы бороздим моря и дали,
Взлетаем птицей в небеса
И на тропиночке гуляем
Где повенчала нас судьба.
22.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935140
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Первый луч вплету в ресницы...
Зорьке новой улыбнусь...
Буду петь и веселиться...
- В лес помчу под старый блюз!..
Там вдыхаю воздух чистый...
Зачерпну воды чуток...
Закружусь в осенних листьях
там, где веры есть исток!..
* * *
Туча Солнышко закрыла...
будто спрятала тепло...
Но мои не тронув крылья!..
- Чтобы в даль меня влекло...
Вдруг в тиши прорвалось небо!
Крик в долине лег... в лесах...
- Одинокий белый лебедь
горе стелет в небесах!..
Он единственный из стаи
выжить смог!.. Его беда...
Пули тело не достали...
- В сердце рана навсегда!..
Три охотника, играя,
затаились в камыше...
- Лишь его не расстреляли!
Боль его... в моей душе!..
* * *
Край судьбы у птиц трагичен...
Жизнь была... и нет теперь!
- В человеческом обличье
стаю встретил дикий Зверь...
Не найдет бедняга лебедь
смысл существования...
Обогреет только небо
и... воспоминания...
25.12.2021 г.
Фото из иета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934945
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Осень... тихо... Вечер поздний...
Будет ночь опять без сна...
- У меня мои есть звезды!
Серебристая Луна...
И крыло рассвета утром,
что цепляет облака...
И мечта есть с перламутром...
- Пульс горячий у виска!
Есть тепло моей надежды...
Вера, будто ось Земли!
- Пламя есть... того, что прежде
мы – влюбленные – зажгли...
Ну а боль, где я распята...
в прошлом! Больше не важна...
Те судьбою стерты даты...
- Будет новая весна!..
25.12.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934854
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Дух есть мастер, воображение — инструмент, тело — послушный материал. В каждом человеке есть свой собственный внутренний мир, сотворенный силою воображения. Воображение порождается чистым и сильным желанием сердца. Если эта сила достаточна, чтобы озарить каждый уголок этого внутреннего мира, то все то, о чем человек помыслит, будет обретать форму в его душе. Парацельс
Прочитала это мудрое изречение, решила ознакомиться с биографией автора.
Дух є майстер, уява - інструмент, тіло - слухняний матеріал. В кожній людині є свій власний внутрішній світ, створений силою уяви. Уява породжується чистим і сильним бажанням серця. Якщо ця сила достатня, щоб осяяти кожен куточок цього внутрішнього світу, то все те, про що людина подумає, буде набувати форму в його душі Парацельс
Прочитала цей мудрий вислів і вирішила ознайомитися з биографією автора
Парацельс - Биография 24 октября 1493 г. – 24 сентября 1541 г. Знаменитый средневековый врач и алхимик Парацельс родился в городке Айнзидельн (кантон Швиц, Швейцария) в семье врача.
ПАРАЦЕЛЬС (Paracelsus)
(Филипп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм; von Hohenheim)
24 октября 1493 г. – 24 сентября 1541 г.
Знаменитый средневековый врач и алхимик Парацельс родился в городке Айнзидельн (кантон Швиц, Швейцария) в семье врача. По примеру своего отца Парацельс начал изучать медицину – в Германии, Франции и Италии. В 1515 г. он получил во Флоренции степень доктора медицины, после чего странствовал по Европе, продолжая изучать медицину и алхимию.
В 1526 г. Парацельс стал профессором университета и городским врачом в Базеле; в университете он читал лекции на немецком языке, а не на традиционной латыни, что тогда было неслыханной дерзостью. Лекции его привлекали множество слушателей и стали широко известными; в то же время Парацельс приобрёл множество врагов среди врачей и аптекарей, поскольку в своих лекциях он резко выступал против схоластической медицины и слепого почитания авторитета Галена; публично сжёг учебник медицины, написанный на основе представлений античных учёных. В 1528 г. Парацельсу пришлось покинуть Базель, где ему угрожал суд за вольнодумство. Последние годы жизни он вновь скитался по городам Эльзаса, Баварии, Швейцарии, посетил даже Пруссию, Польшу и Литву, и, наконец, поселился в Зальцбурге, где нашел могущественного покровителя в лице архиепископа и пфальцграфа рейнского. Здесь он и умер в 1541 г. (по некоторым данным, насильственной смертью).
Парацельс решительно отверг учение древних о четырёх соках человеческого тела и считал, что все процессы, происходящие в организме, – химические процессы. Он различает четыре главные группы причин болезней, которые он называет entia: 1) ens astrale – космические и атмосферические влияния, 2) ens naturale – причины, лежащие в анатомо-физиологических свойствах организма; они распадаются на две главные группы: ens veneni – ядовитые вещества в пище и питье и ens seminis – наследственные аномалии; 3) ens spirituale – психические влияния и 4) ens Deale – Божье попущение.
Свою терапию Парацельс основывал на алхимическом учении о трёх принципах; он учил, что в составе живого тела участвуют три вещественных начала, которые входят в состав всех тел природы (tria prima): ртуть, сера и соль. В здоровом теле эти начала находятся в равновесии; если же одно из них преобладает над другими или находится не в достаточном количестве, то возникают различные заболевания.
Парацельс изучал лечебное действие различных химических элементов и соединений, ввёл практику употребление препаратов меди, ртути, сурьмы и мышьяка; выделял лекарства из растений и применял их в виде тинктур, экстрактов и эликсиров; развил новое для того времени представление о дозировке лекарств, использовал минеральные источники для лечебных целей. Он указывал на необходимость поисков и применения специфических средств против отдельных болезней (например, ртути против сифилиса). Парацельс сблизил химию и врачебную науку, поэтому учение Парацельса и его последователей называется иатрохимией «Химия – один из столпов, на которые должна опираться врачебная наука. Задача химии вовсе не в том, чтобы делать золото и серебро, а в том, чтобы готовить лекарства».
Взгляды Парацельса и его практическая деятельность, однако, пронизаны средневековой мистикой. Его система представляет сочетание мистического сумбура с отдельными светлыми мыслями, облеченными в схоластико-кабалистическую форму. Парацельс не отрицал возможности изготовления философского камня; в его сочинениях можно найти подробный рецепт приготовления гомункула. Важнейшей частью своей медицины он считал учение об «архее» – высшем духовном принципе, якобы регулирующем жизнедеятельность организма.
Источники:
1. Биографии великих химиков. Перевод с нем. под ред. Быкова Г.В. – М.: Мир, 1981. 320 с.
2. Энциклопедический словарь. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. В 86 тт.
ПАРАЦЕЛЬС (Paracelsus)
(Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм; von Hohenheim)
24 жовтня 1493 р - 24 вересень 1541 р
Знаменитий середньовічний лікар і алхімік Парацельс народився в містечку Айнзідельн (кантон Швіц, Швейцарія) в родині лікаря. За прикладом свого батька Парацельс почав вивчати медицину - в Німеччині, Франції та Італії. У 1515 році він отримав у Флоренції ступінь доктора медицини, після чого мандрував по Європі, продовжуючи вивчати медицину і алхімію.
У 1526 році Парацельс став професором університету і міським лікарем у Базелі; в університеті він читав лекції на німецькій мові, а не на традиційній латині, що тоді було нечуваною зухвалістю. Лекції його залучали безліч слухачів та стали широко відомими; в той же час Парацельс придбав безліч ворогів серед лікарів і аптекарів, оскільки в своїх лекціях він різко виступав проти схоластичної медицини і сліпого шанування авторитету Галена; публічно спалив підручник медицини, написаний на основі уявлень античних вчених.
У 1528 р Парацельсу довелося покинути Базель, де йому погрожував суд за вільнодумство. Останні роки життя він знову поневірявся по містах Ельзасу, Баварії, Швейцарії, відвідав навіть Пруссію, Польщу і Литву, і, нарешті, оселився в Зальцбурзі, де знайшов могутнього покровителя в особі архієпископа і пфальцграфа рейнського. Тут він і помер в 1541 р (за деякими даними, насильницькою смертю).
Парацельс рішуче відкинув вчення древніх про чотири соки людського тіла і вважав, що всі процеси, що відбуваються в організмі, - хімічні процеси. Він розрізняє чотири головні групи причин хвороб, які він називає entia: 1) ens astrale - космічні і атмосферні впливу, 2) ens naturale - причини, що лежать в анатомо-фізіологічні властивості організму; вони розпадаються на дві головні групи: ens veneni - отруйні речовини в їжі і пиття і ens seminis - спадкові аномалії; 3) ens spirituale - психічні впливу і 4) ens Deale - Боже потурання.
Свою терапію Парацельс засновував на алхімічному вченні про трьох принципах; він учив, що в складі живого тіла беруть участь три речових початку, які входять до складу всіх тіл природи (tria prima): ртуть, сірка та сіль. В здоровому тілі ці початку знаходяться в рівновазі; якщо ж одне з них переважає над іншими або знаходиться не в достатній кількості, то виникають різні захворювання.
Парацельс вивчав лікувальну дію різних хімічних елементів і сполук, ввів практику вживання препаратів міді, ртуті, сурми та миш'яку; виділяв ліки з рослин і застосовував їх у вигляді тинктур, екстрактів і еліксирів; розвинув нове для того часу уявлення про дозування ліків, використовував мінеральні джерела для лікувальних цілей. Він вказував на необхідність пошуків і застосування специфічних засобів проти окремих хвороб (наприклад, ртуті проти сифілісу). Парацельс зблизив хімію і лікарську науку, тому вчення Парацельса і його послідовників називається іатрохіміі «Хімія - один із стовпів, на які повинна спиратися медицина.
Завдання хімії зовсім не в тому, щоб робити золото і срібло, а в тому, щоб готувати ліки ».
Погляди Парацельса і його практична діяльність, однак, пронизані середньовічної містикою. Його система являє поєднання містичного сумбуру з окремими світлими думками, одягнений у схоластики-кабалістичних форму. Парацельс не заперечив можливості виготовлення філософського каменю; в його творах можна знайти докладний рецепт приготування гомункула. Найважливішою частиною своєї медицини він вважав вчення про «архее» - вищому духовному принципі, нібито регулюючому життєдіяльність організму.
джерела:
1. Біографії великих хіміків. Переклад з нім. під ред. Бикова Г.В. - М .: Світ, 1981. 320 с.
2. Енциклопедичний словник. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. У 86 тт.
Парацельс (лат. Paracelsus), настоящее имя Филипп Авреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм (лат. Philippus Aureolus Theophrastus Bombast von Hohenheim). Родился 21 сентября 1493 года в Эге, кантон Швиц - умер 24 сентября 1541 года в Зальцбурге. Знаменитый швейцарский алхимик, врач, философ, естествоиспытатель, натурфилософ эпохи Возрождения, один из основателей ятрохимии. Подверг критическому пересмотру идеи древней медицины. Способствовал внедрению химических препаратов в медицину. Считается одним из основателей современной науки. Признается величайшим оккультистом средневековья и мудрейшим врачом своего времени.
Изобретённый им самим псевдоним Парацельс означает «превзошедший Цельса», древнеримского энциклопедиста и знатока медицины первого века до н. э. Современники сравнивали деятельность Парацельса с деятельностью Лютера, так как, подобно Лютеру в религии, Парацельс был великим реформатором медицинской науки и практики. Парацельс родился в семье врача, происходившего из старинного, но обедневшего дворянского рода. Мать работала медсестрой в аббатстве. Был очень тщедушного вида, большая голова и худенькие кривые ноги.
В семье Парацельс получил прекрасное образование в области медицины и философии. К 16 годам Парацельс знал основы хирургии, терапии и хорошо ориентировался в основах алхимии. В 16 лет Парацельс навсегда покидает дом и уезжает учиться в Базельский университет. После этого, в Вюрцбурге, у аббата Иоганна Тритемия, одного из величайших адептов магии, алхимии и астрологии, Парацельс изучал древние тайные учения. Университетское образование Парацельс получил в Ферраре, здесь же был удостоен степени доктора медицины.
С 1517 года Парацельс предпринимал многочисленные путешествия и, возможно, являлся предшественником или основателем тайных обществ, которые появляются в XVII веке в Европе, посещал различные университеты Европы, участвовал в качестве медика в военных кампаниях, наведывался в имперские земли, во Францию, Англию, Шотландию, Испанию, Португалию, Скандинавские страны, Польшу, Литву, Пруссию, Венгрию, Трансильванию, Валахию, государства Апеннинского полуострова (ходили слухи, что он побывал в Северной Африке, Палестине, Константинополе, России и в татарском плену).
По свидетельству Ван Гельмонта в 1521 году Парацельс прибыл в Константинополь и получил там Философский камень. Адептом, от которого Парацельс получил этот камень, был, как упоминается в некоей книге «Aureum vellus» (Золотое руно - лат.) (напечатанной в Роршахе в 1598 г.), некий Соломон Трисмозин, или Пфайфер, соотечественник Парацельса. Говорится, что этот Трисмозин обладал также универсальной панацеей; утверждают, что в конце XVII века он был ещё жив: его видел какой-то французский путешественник. Парацельс путешествовал по придунайским странам и посетил Италию, где служил военным хирургом в имперской армии и принял участие во множестве военных экспедиций того времени.
В своих странствиях он собрал много полезных сведений, причем не только от врачей, хирургов и алхимиков, но и общаясь с палачами, цирюльниками, пастухами, евреями, цыганами, повитухами и предсказателями. Он черпал знания и от великих, и от малых, у ученых и среди простонародья; его можно было встретить в компании погонщиков скота или бродяг, на проезжих дорогах и в трактирах, что послужило поводом для жестоких упреков и поношений, которыми в своей ограниченности осыпали его враги. Проведя в скитаниях десять лет, то применяя на практике свое искусство врача, то преподавая или изучая, по обычаю тех времен, алхимию и магию, в возрасте тридцати двух лет он возвратился обратно в Германию, где вскоре прославился после нескольких удивительных случаев исцеления больных.
В 1526 г. приобрел право бюргера в Страсбурге, а в 1527 г. по протекции известного книгоиздателя Иоганна Фробена стал городским врачом Базеля. Также в 1527 г. по рекомендации Оксколампадия, городской совет назначил его профессором физики, медицины и хирургии, положив высокое жалование. В Базельском университете он читал курс медицины на немецком языке, что было вызовом всей университетской традиции, обязывавшей преподавать только на латыни.
Его лекции, в отличие от выступлений коллег, не были простым повторением мнений Галена, Гиппократа и Авиценны, изложение которых являлось единственным занятием профессоров медицины того времени. Его учение было действительно его собственным, и он преподавал его невзирая на чужие мнения, заслуживая этим аплодисменты студентов и ужасая своих ортодоксальных коллег тем, что нарушал установленный обычай учить только тому, что можно надежно подкрепить устоявшимися, общепринятыми свидетельствами, независимо от того, было ли это совместимо с разумом и истиной.
В 1528 г., в результате конфликта с городскими властями, Парацельс переехал в Кольмар. В это время был почти на 10 лет отлучён от академии. В 1529 и 1530 гг. посетил Эсслинген и Нюрнберг. «Настоящие» врачи из Нюрнберга ославили его как мошенника, шарлатана и самозванца. Чтобы опровергнуть их обвинения, он попросил городской совет доверить ему лечение нескольких пациентов, чьи болезни считались неизлечимыми. К нему направили несколько больных слоновой болезнью, которых он излечил за короткое время, не прося никакой платы. Свидетельства этого можно найти в городском архиве Нюрнберга. Парацельс изобрел несколько эффективных лекарств.
Одно из его крупных достижений - объяснение природы и причин силикоза (профессиональная болезнь горняков). В последующие годы Парацельс много путешествовал, писал, лечил, исследовал, ставил алхимические опыты, проводил астрологические наблюдения. В 1530 г. в одном из замков Бератцхаузена он завершил работу над «Парагранумом» (1535). После непродолжительного пребывания в Аугсбурге и Регенсбурге перебрался в Санкт-Галлен и в начале 1531 г. закончил здесь многолетний труд о происхождении и протекании болезней «Парамирум» (1532). В 1533 г. он остановился в Филлахе, где написал «Лабиринт заблуждающихся медиков» (1533) и «Хроника Картинии» (1535).
В последние годы жизни были созданы трактаты «Философия» (1534), «Потаенная философия» (первое издание осуществлено в переводе на фламандский язык, 1533), «Великая астрономия» (1531) и ряд небольших натурфилософских работ, в их числе «Книга о нимфах, сильфах, пигмеях, саламандрах, гигантах и прочих духах» (1536). После этого он побывал в Мерене, Каринтии, Крайне и в Венгрии и в итоге осел в Зальцбурге, куда был приглашен герцогом Эрнстом, пфальцграфом Баварским, большим любителем тайных наук. Там Парацельс наконец смог увидеть плоды своих трудов и обрести славу. Наконец-то он может заняться врачебной практикой и писать труды, не заботясь о том, что завтра, быть может, ему придется перебираться в другой город. У него собственный домик на окраине, кабинет и лаборатория.
24 сентября 1541 года, находясь в маленьком номере гостиницы «Белая лошадь» на набережной Зальцбурга, он умер после непродолжительной болезни (в возрасте 48 лет и трёх дней). Был похоронен на кладбище городской церкви св. Себастьяна. Обстоятельства его смерти до сих пор не ясны, но самые последние исследования подтверждают версию его современников, согласно которой Парацельс во время званого обеда подвергся вероломному нападению бандитов, нанятых кем-то из лекарей, его врагов, и в результате падения на камень проломил череп, что спустя несколько дней и привело к смерти.
Учение Парацельса: Средневековой медицине, в основе которой лежали теории Аристотеля, Галена и Авиценны, он противопоставил «спагирическую» медицину, созданную на базе учения Гиппократа. Он учил, что живые организмы состоят из тех же ртути, серы, солей и ряда других веществ, которые образуют все прочие тела природы; когда человек здоров, эти вещества находятся в равновесии друг с другом; болезнь означает преобладание или, наоборот, недостаток одного из них. Одним из первых начал применять в лечении химические средства.
Парацельса считают предтечей современной фармакологии, ему принадлежит фраза: «Всё есть яд, и ничто не лишено ядовитости; одна лишь доза делает яд незаметным» (в популярном изложении: «Всё - яд, всё - лекарство; то и другое определяет доза»). По мнению Парацельса, человек - это микрокосм, в котором отражаются все элементы макрокосма; связующим звеном между двумя мирами является сила «М» (с этой буквы начинается имя Меркурия). По Парацельсу, человек (который также является квинтэссенцией, или пятой, истинной сущностью мира) производится Богом из «вытяжки» целого мира и несёт в себе образ Творца.
Не существует никакого запретного для человека знания, он способен и, согласно Парацельсу, даже обязан исследовать все сущности, имеющиеся не только в природе, но и за её пределами. Парацельс оставил ряд алхимических сочинений, в том числе: «Химическая псалтирь, или философские правила о Камне Мудрых», «Азот, или о древесине и нити жизни» и др. В одном из этих сочинений употребил термин гном. Именно он дал название металлу цинку, использовав написание «zincum» или «zinken» в книге Liber Mineralium II. Это слово, вероятно, восходит к нем. Zinke, означающее «зубец» (кристаллиты металлического цинка похожи на иглы).
Аффоризмы.
Человек есть реализованная мысль. Человек есть то, что он думает. Парацельс
Задача врача — восстановить равновесие в организме больного. Парацельс
Страх ослабляет человека и отдаёт его на растерзание болезням. Парацельс
Здоровье - это гармоничное равновесие количества и качества. Парацельс
Мысли человека воздействуют на мир, а мир воздействует на человека. Парацельс
Женщины более страстны и чувственны, чем мужчины, их воображение сильнее. Парацельс
Защитить себя от чужой воли можно только развивая и усиливая свою волю. Парацельс
Зависть разрушает организм того, кто поддаётся этому чувству. Парацельс
Врач, не уверенный в своих силах, не сможет добиться успеха. Парацельс
Наличие хорошего врача в городе — благодеяние Господне. Парацельс
Сила воли — самое главное в медицине. Парацельс
Врач без интуиции не добьётся успеха. Парацельс
Медицина в большей мере искусство, а не наука. Парацельс
Каждый человек должен сам спасать своё тело и душу. Те, кто надеется, что их спасут другие, будут разочарованы. Парацельс
Если что-то происходит вопреки законам природы, следует вспомнить, что еще не все законы природы нам известны. Парацельс
Все элементы Вселенной имеют взаимосвязи, все существа в этом мире связаны между собой. Парацельс
Луна, особенно во время новолуния, оказывает огромное влияние на организм человека. Парацельс
Всё есть яд, и ничто не лишено ядовитости; одна лишь доза делает яд незаметным. Парацельс
То, что в одном веке считают мистикой, в другом становится научным знанием. Парацельс
Стремление к соитию есть средство, которое природа создала для спасения и сохранения рода, а не для удовлетворения похоти. Парацельс
Человек должен уметь руководить своим воображением и не давать воображению руководить собой. Парацельс
Вера обладает огромной силой, во много раз большей, чем сила физического тела. Парацельс
Все болезни, за исключением механических повреждений, происходят от упадка духа. Парацельс
Сила воображения может вызвать у человека болезнь и может излечить его. Парацельс
Проклятия и благословения оказывают на человека реальное воздействие. Парацельс
Сомнение может разрушить любое лечение. Парацельс
Внешний вид соответствует характеру души. Парацельс
Источник: https://stuki-druki.com
Перевела на украинский язык 10.10.19 7.00
Афоризми.
Людина є реалізована думка. Людина є те, що він думає.
Завдання лікаря — відновити рівновагу в організмі хворого.
Страх послаблює людини і віддає його на розтерзання хвороб.
Здоров'я — це гармонійна рівновага кількості і якості.
Думки людини впливають на світ, а світ впливає на людину.
Жінки більш пристрасні і чуттєві, ніж чоловіки, їх уява сильніша.
Захистити себе від чужої волі можна тільки розвиваючи і посилюючи свою волю.Заздрість руйнує організм того, хто піддається цьому почуттю.
Лікар, не впевнений в своїх силах, не зможе домогтися успіху.
Наявність хорошого лікаря в місті — благодіяння Господнє.
Сила волі — найголовніше в медицині.
Лікарю без інтуїціїне вдасться домогтися успіху.
Медицина в більшій мірі мистецтво, а не наука.
Кожна людина повинна сама рятувати своє тіло і душу. Ті, хто сподівається, що їх врятують інші, будуть розчаровані.
Якщо щось відбувається всупереч законам природи, слід згадати, що ще не всі закони природи нам відомі.
Всі елементи Всесвіту мають взаємозв'язок, всі істоти в цьому світі пов'язані між собою.
Місяць, особливо під час молодика, має великий вплив на організм людини.
Все є отрута, і ніщо не позбавлене отруйності; одна лише доза робить отруту непомітною.
Те, що в одному столітті вважають містикою, в іншому стає науковим знанням.
Прагнення до злягання є засіб, яке природа створила для порятунку і збереження роду, а не для задоволення похоті.
Людина повинна вміти керувати своєю уявою і не давати уяві керувати собою. ( Віра має величезну силу, у багато разів більшу, ніж сила фізичного тіла.
Всі хвороби, за винятком механічних пошкоджень, походять від зневіри.
Сила уяви може викликати у людини хворобу і може вилікувати його.
Прокльони і благословення надають на людину реальний вплив.
Сумнів може зруйнувати будь-яке лікування.
Зовнішній вигляд відповідає характеру душі.
Переклала на українську мову 10.10.19 7.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934749
дата надходження 23.12.2021
дата закладки 24.12.2021
Шестирічні Нюра й Юра
(Поки мами засмагали),
Біля річки у пісочку
Гарну сценку розіграли.
Запитала тихо Нюра:
-Будеш ти мене любити?
Щоб для мене ти сьогодні
Міг хорошого зробити?
Хлопчик живо стрепенувся,
Глянув лагідно на Нюру,
Сказав (трішечки запнувся):
-Я люблю твою фігуру.
В тебе родимка на щічці –
Буду я сюди дивитись,
І за тебе в нашій річці
Можу навіть утопитись.
А що ти для мене зробиш?-
Юра грізно став питати,-
Смерть собі зробити зможеш,
Щоб любов цю доказати?
-Здрастє,- випалила Нюра,
Враз надула губи й щічки,-
Хіба я така вже дура,
Щоб кидатися у річку?
Сам подумай, підлий Юро,
(Руки витерла від бруду),
Коли я втоплюся здуру,
Як тебе любити буду?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934694
дата надходження 23.12.2021
дата закладки 23.12.2021
Стоїть хатина край села,
Там тин старенький похилився,
Самотній сад вже одцвітав,
Й забутий двір давно журився.
Стежина в'ється з бур'яном
Давно занедбана, й роками
Не квітнуть айстри під вікном,
Бо сил немає в мами.
Старенька там з ціпком стоїть,
Когось із далі виглядає.
В очах її душа болить,
Самотніть з горем серце крає.
В косах сріблиться сивина,
Обличчя зморщене, й від болю,
Забута немічна душа
Зневірилась від сліз і горя.
Знов осінь на поріг прийшла,
Закутавши Надію в зиму,
Старенька мати відійшла,
Не дочекавшись доні й сина.
Життя мина, немов весна,
І відцвіта,мов з саду гілка.
Батьків своїх хто зневажа,
Той не мине розплату гірку.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807229
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 21.12.2021
*** *** ***
Пуска́й невня́тная пого́да,
Пу́сть ветеро́к сыро́й, и мгла́!...
Люблю любое вре́мя года
Мне нра́вятся все времена́!
В та́инственном ночно́м тума́не
Во тьме́... я встре́тила луну́!
Она была́ немного стра́нной...
Свети́лась в ра́дужном кругу́!
За свою́ жи́знь впервы́е ви́жу,
Чтоб ночью ра́дуга была́!
О чудеса́!...Кто ва́ми дви́жет?
Луна́, чем ты наделена́?
А во́здух мороси́т водо́ю...
Вдох вла́жной пы́лью так бодри́т!
Люблю любо́е время года!
Где атмосфе́ра говори́т!
О, не́бо! Мне бы нагляде́ться!
Как ту́чи про́седью легли́!
И хо́чется запечатле́ться,
Но... си́лы те́хники слабы́.
Как ма́ло вре́мени поро́ю,
Когда́ пости́гнет благода́ть!
В ней хо́чется побыть одно́ю...
Что бы душо́ю всё позна́ть!
В любо́й тума́н и непого́ду,
Где до́ждик льё́т.. иду́т снега́...
Дава́йте бу́дем сла́вить Бо́га,
Он да́рит нам во всё́м - Себя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934536
дата надходження 21.12.2021
дата закладки 21.12.2021
Два келихи червоного вина
І пурпуро́ва гілочка калини.
Довколо листопаду дивина,
Кружляє нас в осінній хуртовині.
Приспів:
Якщо прийде́ негадано зима
І кине своє срібло на волосся.
Втішатися вона буде дарма́ -
Її з тобою ми не боїмо́ся.
Питаєш ти, чи холодно мені,
Не холодно, тобі я промовляю.
Для мене то найщасливіші дні,
Зі мною ти і я тебе кохаю.
Приспів:
Якщо прийде́ негадано зима
І кине своє срібло на волосся.
Втішатися вона буде дарма́ -
Її з тобою ми не боїмо́ся.
Я так люблю - летять увись слова,
Вони торкають місяця у небі.
В смарагдах ще виблискує трава,
А я щаслива, так тулюсь до тебе.
Приспів:
Якщо прийде́ негадано зима
І кине своє срібло на волосся.
Втішатися вона буде дарма́ -
Її з тобою ми не боїмо́ся.
Два келихи червоного вина
І пурпуро́ва гілочка калини.
Тепер, я знаю, в світі не одна,
Коханий біля мене і єдиний.
Приспів:
Якщо прийде́ негадано зима
І кине своє срібло на волосся.
Втішатися вона буде дарма́ -
Її з тобою ми не боїмо́ся.
Програш.
Втішатися вона буде дарма́ -
Її з тобою ми не боїмо́ся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934469
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 20.12.2021
Там где ветер целует ромашки,
Повстречались мы в поле с тобой.
Поёт песни душа нараспашку,
Утонул я в любви с головой.
Припев:
Ах ромашка моя, ты ромашка,
Полевой мой любимый цветок.
Ах ромашка, моя ты ромашка,
Нагадал мне тебя лепесток.
Я улыбкой твоей очарован,
Глаз своих отвести не могу.
Я тобою любовь околдован,
Для тебя все ромашки сорву.
Как коснулся руки твоей нежной,
Моё сердце забилось в груди.
И ромашек букет белоснежный,
Положил я на руки твои.
Только вместе державшись за руки,
По тропинке с тобою пошли.
Ты оставила ветру разлуку,
Мы любовь здесь в ромашках нашли.
Автор Татьяна Горобец
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934448
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 20.12.2021
У кафе дешеве Коля
Вдень забіг перекусити,
Поруч дівчина присіла –
Відчув зразу, що вже ситий.
Обтягала пишні груди
Блузочка в блискітках синя,
Називали дівку люди
Гарним іменем - Графиня.
Поважає вона моду,
Виглядає дуже файно,
(З графського, напевно, роду) –
Зацікавився негайно.
Уявив: аристократка…
(Що йому таке й не снилось),
Буде жити у достатку -
Може спадщина лишилась?
Запросив до ресторану,
Як годиться, купив квіти,
Не підозрював, що рано
Цьому щастю став радіти.
Родове її коріння
Треба зразу розкопати:
-Ваше прізвище, чи титул? –
Обережно став питати.
Дівка дзвінко засміялась,
Кліпнула грайливо оком:
-Таке прізвисько дісталось
Мені зовсім ненароком.
Звуть мене, насправді, Машка,
Всім дивлюсь сміливо в вічі,
Знаменита я алкашка,
І була судима двічі.
Ми пили у барі вина,
Там щось хлопці накрутили,
Із горілкою графина
Об мою башку розбили.
З тих пір стала я Графиня!
Усі бари й шинки знають,
Як заходжу - всі п’яниці
Мене радо зустрічають.
Це була смертельна рана:
Не став графом наш Микола,
І так прудко з ресторану
Не тікав іще ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934330
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 19.12.2021
Так хочеться морозу й сонця -
Тієї сніжної зими,
Де ніжать очі крізь віконце
Пухово-білі килими́
І візерунками на шибці
Зима змалює полотно,
Мороз, зібравши гами в скрипці,
Жбурне мелодію в вікно.
Заслухається буйний вітер
Й принишкне тихо у кущах.
Не донесеться й звуку звідти
Та в гіллі задрімає птах.
Дерева всі покриє іній,
Що діамантами блисти́ть,
А сніг в затінку – синьо-синій, -
У кучугурах, немов, спить.
Сніг простягне́ться так далеко:
Ген за поля, у синю даль,
Поселить радість у серденько, -
Із нього вижене печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934259
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
Тебя тогда отбили у меня,
Как в подворотне отбивают почки
И в голове потом, болезненно звеня,
Звучали тех обрывков строчки.
В них, словно голоса с небес,
Отчаянно, сердито, безысходно
Не ангелы кричали и не бес,
А я кричал внутри себя безмолвно.
Как жаль, что я тогда не понимал,
Что враг не дремлет, их так много.
Мозги тебе запудрил он и обыграл,
За руку взял и показал греха дорогу.
И ты легко доверившись судьбе,
Вдохнув весенний воздух душный,
Качели старые скрипели по тебе,
Забыла всё теперь, не нужно.
И враг, воспользовавшись тобой,
Победой упиваясь на рассвете
И неизвестно было лишь тебе одной,
Что решкой стала ты в игре, монетой.
Теперь доказывать напрасно, убеждать
Всех равнодушных зрителей повсюду,
Что стоны и скрипучая кровать
Всего лишь дело рук зимы и вьюги.
Я долго спал, не помню сколько лет,
Потом, напившись всласть от горя,
Стихами плакал, и сегодня я поэт,
Сижу на берегу, пишу про Море.
© Михаил Пронин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934204
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
Проліта́, сніжок надворі
Дітвора́, мов на дозорі
До віко́нця поглядають
Дідуся́, в гості чекають
Ой ма́мцю, двері відчиняй
Я ба́чу, дідусь Миколай
Он іде́, вже по стежинці
У мішку́, мабуть гостинці
Настає́, святковий вечір
Ой, ціка́во, які ж речі
Він несе́, мені й малечі?
Давно хо́чу,собі смартфон
Сестра мрі́є про телефон
Каже мо́жна і дзеркальце
А Макси́мкові б брязкальце
Ми ж усі́, були слухняні
Погра та́то, на баяні
З дідусе́м ми потанцюєм
Як сніжи́нки покружляєм
Тож хай луна́, веселий сміх
Й украсить зе́млю білий сніг
В домі бу́де справжнє свято
Щастя й ра́дості багато!
18.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934236
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
[b][color="#0447ba"][color="#0840a1"]С-частье - наблюдать за сказкой этой
Н-ежной, словно радужные сны.
Е-сть у неба долг перед планетой
Г-реть пушистым пледом до весны
К-ажется таинственная фея
Р-азбросала на деревья пух.
У-лицы, дома, дворы, аллея
Ж-емчугами заиграли вдруг.
И- пушинки в зимнем хороводе
Т-анец исполняют не спеша.
С-амовыражение в природе...
Я- смотрю с восторгом, не дыша[/color][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934242
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
Не смій мене забувати
Не смій не чини помилок
Не смій мене не кохати
Віддай хоч любові ковток
Не смій любов відбирати
Бо ж я мов та свічка згорю
Кохання прагну віддати
Тож крила подерті вдягну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934205
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
Добридень, моя зіронько ясна,
Вітаю тебе щиро з ювілеєм,
За тебе кращої я у житті й не знав,
Щоб сяяла так сонячно для мене.
Тобі сьогодні перші СІМДЕСЯТ!
Між нами – роки, діти і онуки.
Вони вже на побачення спішать,
Кохання першого смакують дивні муки.
Цілунків перших слід на їх устах,
Такий буває тільки у п’ятнадцять…
Чом доля повелася з нами так?
Чи не тому, що я не вмів зізнаться?!
Нас пів століття з гаком відділя…
Волосся у сніги давно прибралось.
У кожного стезя своя, сім’я.
Вже й старість несподівано підкралась…
Але ж душа не хоче ще старіть,
І з цим боротись люди, бач, безсилі,
Бо саме душі – наші бунтарі
І в юності, і коли скроні сиві.
Я теж десяток восьмий розміняв,
А в снах тебе з собою поруч бачу.
Твоє життя – колюча теж стерня…
Чому ж ми так зробили необачно!?
Ріки життя назад не розвернуть,
Адже й вода тече згори – не вгору.
Буває, що у спогади пірну…
Там кожен пригубив свій келих горя.
Мобілку твою довго я шукав,
Аби хоч так, на віддалі, зізнатись.
Надія, часом, геть була крихка,
Щоб через стільки літ тобі сказати:
«Тебе кохаю більше за життя
Ще з першого юнацького зітхання
І зрозумів: нетлінні почуття,
Якщо це справжнє у людей кохання.
Кохаю так, як і тоді кохав,
Не буде хай секретом це для тебе,
Й немає в цьому жодного гріха:
Це – воля неба!»
16.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934183
дата надходження 17.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Я сьогодні рано встала
(А спитайте, чи то ж спала)?
Накінець-то дочекалась:
Чорна п’ятниця настала!
Гроші всі порахувала
І розклала все по нішах,
Гарні скидки обіцяла
П’ятниця на всіх афішах.
Ось нарешті - запустили!
Усі люди, як сказились:
Що під руки потрапляло –
Все хапали, не дивились.
Кинулась і я між люди,
Щоб щось першою хапнути,
Натовкли так боки й груди,
Що не можу і дихнути.
Якась видра недолуга
Так на ногу наступила,
Не стерпіла я наруги –
Її в шию загилила.
Поки я в живій цій масі
Відбивалась і сварилась,
На прилавках, біля каси,
Вже нічого не лишилось.
А коли прийшла додому –
Серце радісно тріпнулось:
Вперше я із магазину
Із грошима повернулась.
Чорна п’ятниця хороша
(Правда, скрізь синців багато),
Зекономила всі гроші,
А для мене - це вже свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934032
дата надходження 16.12.2021
дата закладки 16.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bK222X5fDWM[/youtube]
Розлогий терен зріс біля дороги,
Ніщо не зможе сонце затінять.
Та в серці затаїлася тривога:
Хто посадив?- Так хочеться узнать.
Давно вже цвіт упав, зима надворі,
Та ягідки тримають ще гілки.
Морозу не бояться, в непокорі,
Навколо ягід гострі колючки.
І хто не йде, зупиниться на хвильку,
В надії скуштувати ягідок.
Не так багато ягід росте взимку,
Терновий смак навіює думок.
Кохання проросло чиєсь у терен,
Колись не взнало щастя у житті.
Рости кущем колючим тепер здатен,
Тому живе гірким у самоті..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933942
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Ніч шепотіла обрію таємно:
"Я відчуваю як й тобі приємно -
При наших зустрічах, у незабутній час,
Сіяємо в полоні зоряних прикрас -
Теплом пульсуєш у моїх зап'ястях,
Солодким щемом, захмелілим щастям.
Нас небо поєднало в посвіті епох,
Коли у просторі танцюємо удвох... " 8.12.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933973
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Пестить хтось ніжно-ніжно щоки…
Не здогадуюсь:
– Хто б же це?
–Я приходжу сюди щороку, –
Чую відповідь.
– Ой, лице!
Це ти, осене, жовтокоса?
Звідки в тебе така краса?
Зодягла сиві ранки в роси –
Божеволіють небеса!
Полонила ж ти всіх собою.
Сон тікає і від зірок,
Коли ніч накрива габою
Все навколо. Співа й ярок,
Де струмочок біжить-хлюпоче,
Напува запізнілий квіт.
–Ти зваблива і серед ночі, –
Обізвався вітрець із віт.
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933992
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
У світ прийшла я в час післявоєнний,
Ще дихала руїнами земля.
Тоді світ розум славив Маннергейма*,
Що зупинив загарбників Кремля.
Кровили й нили ще солдатські рани,
І матері кляли вождя й війну.
Компартія ще славила тирана**,
Котрий народ свій у дугу зігнув.
Безпаспортний, пригнічений і кволий,
Народ в ярмі радянському стогнав…
Борцям УПА за України волю
Режим безжально голови стинав.
Немало їх посипалось додолу,
Й води немало утекло з Дніпра,
А ми усе ще боремось за волю.
Й так званий «брат» не хоче нам добра!
За полудень літа мої схилились…
Онуки вже крилаті – піднялись…
Тепер вони в Донбасі кров’ю вмились…
Лиш вороги ті самі, що й колись…
Все ж віриться, що зло ми переможем,
Здолаємо ненависний режим!
Нову державу збудувати зможем.
Так хочеться до тих часів дожить!
4.07.2021.
* – Під керівництвом Густава Маннергейма фінські війська зуміли витримать перший удар частин радянської армії і успішно вести бойові дії проти сильнішого ворога,
** – Й.В.Сталіна.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933875
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Приснилось мне, что ты был рядом.
В меня влюбленный, как и прежде.
И жар пылающего взгляда
Зажёг угасшие надежды.
Пел гамаюн - не просто птицы.
И в кружево сплетались тени.
А сада томные ресницы
Дрожали ветками сирени.
Нам солнце ласково светило,
Лучей своих сплетая руки.
Но в этом сне я ощутила
Дыханье будущей разлуки.
Сон перед утром тонкий, зыбкий
Развеялся прохладой ранней
И все безумные ошибки
Смешались с болью покаянья.
Давнее
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933958
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Ти неначе сонце його промінець,
Пригортаєш ніжно, даруєш тепло.
І ніхто не зможе розбити сердець,
Бож любові - щастя обом нам дано.
Приспів:
Тільки подаруй мені погляд хоч раз,
У чарівну казку мене поведи.
Там де є любов там немає образ,
За́вжди там весна і немає зими.
Ти немов фіалка, троянди бутон,
Солов'їна пісня і краплі дощу.
Я прийму кохана від тебе цей сон
І тебе у серце до себе впущу.
Я для тебе мила дістану зорю
І сплету всі ріки в єдиний пучок.
Буду шепотіти, що палко люблю,
Ну а ти на зустріч зроби мені крок.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933951
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Что может быть прекрасней больше
Чем эти милые черты?
Не в шубах счастье и не в кольцах,
А в том тепле что даришь ты.
Кому-то дорог звон браслетов
И блеск рубинов на руках,
Но разве то заменит этот
Весёлый блеск в твоих глазах.
И никакая сумма денег,
И необычный вид домов
Мне совершенно не заменит
Твоё тепло,твою любовь.
Ну что же может быть милее
Чем этот ангел что со мной.
Ничто меня так не согреет
Как поцелуй горячий твой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933890
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 15.12.2021
(за світлиною моєї подруги Наталії )
-Ну що, мій коханий, тобі як ця хустка?
Я зранку для тебе сьогодні вдягла.
Збиралися в ліс, бо настала відпустка,
Тож вділа щоб тепло і гарна була.
-Для мене найкраща, моя ти - зозулько,
І в цілому світі така ти одна.
Моя ти дружинонька, мила голубко,
І де ти пройдеш - там розквітне весна.
Та серце по вінця наллється любов’ю,
Захочеться жити, кохати, творить.
Я хочу за руку йти разом з тобою,
Підтримкою бути в житті та любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933858
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Місяченька ніжний серп
В димарі відтанув.
Двійка оленів несе
Миколая сани.
У мішках лежить добро,
Що припас малятам.
Мусить він попід двором
Кожним зупиняти.
Всі ялинки у снігу –
Срібні піраміди.
А в світлиці цілий гурт,
Навіть сісти ніде…
Зачекалась дідуся
втомлена малеча.
І цукерки ще висять
На ялинці ґречній.
Ох, вечеря! Безліч страв!
Хоч пісна – багата!
Дід у гості завітав –
Мир заніс до хати!
«Світлом, місяцю, не сій,
Я пройду в дитячу.
Розкладу дарунки всі,
Щоб ніхто не бачив!»
«Так, дідусю! Зрозумів!
Зникну за сараєм!» –
Дід казковий сам, в пітьмі,
У димар пірнає…
..Т-с-с… дзвіночки дзеленчать
За порогом дружно –
Подарунок із санчат
Вже знайшов подушку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933804
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Тернова хустина в бабусиній скрині
У схову на свято, лежить у кутку,
Як личить вона її внучці-дівчині,
Коли напинає голівку свою.
Барвистий віночок, квітчаста хустина –
Це символи нації, код в них, душа,
В них мальви квітують, червона калина,
Колосся із жита канву прикраша́.
В них рута і м’ята, хрещатий барвінок,
В них я́блуні цвіт і дубові листки́,
Вони випромінюють барви веснянок -
Подібне у світі ніде не знайти.
Хустки́ одівайте на свято і в будень,
Дістаньте із скрині – нехай не лежать.
Вони обере́гом дівчатам всім бу́дуть,
Пове́рху голівки якщо пов’яза́ть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933841
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Ти пробач, що знову я прийшла
І війнула юністю, як фея
Та я знаю, що любов жива,
Зберегла сліди усі алея
Там де зустрічалися удвох,
Почуття родились, ніби диво,
Дякую, коханий, за любов,
Лиш з тобою я завжди щаслива
Дорогі стежини, зелен гай
І алея квітів вечорових,
Як співав нам славний дивограй
В затінку мотиви ті чудові
Та ти все вертаєшся туди,
Де війнула я, як ніби фея,
Прокладаєм нові ще сліди
Де завжди радіє нам алея.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933818
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Когда не ждёшь, к тебе придёт любовь,
Ворвётся вихрем в твоё сердце, душу...
Когда совсем не ждёшь,
Когда туман и дождь,
Когда одной луне ты изливаешь душу.
По нотам заиграет майский гром,
Гроза сверкнёт, заполнит светом сердце,
Придёт любовь, когда её не ждёшь
И ты напишешь - звёздам по соседству.
На небе близко всё, у звёзд один маршрут,
Они мерцают не напрасно...
Лишь с той звездой ты обретёшь уют,
Когда для вас капель дождя,
Как музыка... Звучит? Прекрасно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933736
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Колись жила у Палестині,
В Святому місці,при долині,
Проста та праведна родина.
І бУла вона Богу мила,
Бо попри всі труди насущні
Привила дітям те,що суще-
Любов до Господа Святого...
Так і зростали всі.З малого
В роду трудились-працювали,
Та Бога у душі тримали...
Мали вони також надію
Щоби побачити Месію-
Провидці Його зазначали,
А люди спрагло дожидали...
У тій сім,ї росли два сина,
Ними пишалася родина,
Бо дім зуміли збудувати,
А також і човна придбати,
Щоби рибалити і мати
Чим всю родину годувати.
Брати на озері трудились
Ловили рибу та молились-
Вони Учителів знайшли,
Про це розмови їх були...
Шукали Господа в житті-
І стрілись Люди їм Ясні!
Спочатку був Іван Хреститель-
Муж праведний,мов Небожитель...
Прохав людей,до всіх звертався:
-Покайсь,народе,не ослався,
Бо надійшов той день і час-
Вже Царство Боже серед нас!..
Андрій також там був тоді,
Коли прийшов в людській юрбі
Хреститись Світлий Чоловік...
Іван тоді усім прорік-
Ось Божий Син -Господь, Месія,
Що з Ним прийде у світ спасіння...
І дивувалися усі...Андрій наваживсь запитати:
Де Тебе,Вчителю,шукати?..
Питав з душі,якось несміло,
Та чув,що серце тріпотіло
Неначе в жар сповите, гріло-
І так незбАгненно горіло...
Ісус на нього подивився:
-Ходи, побачиш,-усміхнувся...
А погляд щирий і яскравий
Був небом чистим і безкраїм...
Андрій додому повернувся
І братові про все відкрився,
Сказав: побачив я Месію-
Його в душі благоволію...
Тепер просив Він йти додому,
Та прийде час -покличе знову...
Йшли дні,Андрій усе чекав
На зустріч ждану уповав,
Та з братом рідним міркували,
Що ще нікого так не ждали...
І от,в один із теплих днів,
Прийшов Ісус до тих братів...
Вони, як звично, у ті дні
Ладнали сіті у човні...
А Він ішов і... посміхався...
А погляд сонцем розіллявся
І...вже сердець братів торкався...
-Агов!..Лишіть рибальські сіті,
Ви задля іншого на світі!..
Ловцями будьте людських душ,-
Промовив їм Блаженний Муж...
Пішли ураз - не сумнівались,
На поклик серця відізвались...
В Нім істину брати впізнали
І учнями побіля стали...
Було дванадцять їх усіх.
Андрій став першим серед їх,
То й Первозваним його звали
І ім'я більше не міняли...
А брат став Симоном - Петром,
Мав стати він для всіх ядром...
Але з Ісусом всі вони
Були не учні, а - брати...
Він був не схожий ні на кого!..
Було крилате Його слово,
Де сила й мудрість від Творця
Були й любов'ю до Отця...
В нім було стільки доброти!..
І Він навчав їх Висоти!..
Ісус всіх милості навчав,
Жалів людей...як міг спасав...
І Він страждав...Як Він страждав!..
Він горя від людей зазнав...
...Були ті дні для них страшні-
Гіркі,болючі і сумні...
З них кожен каявся й ридав,
Бо страх і відчай дошкуляв.
Молили душі Висоти:
-Прости,Учителю,прости!..
Здавалось,світ весь почорнів...
Та...Він Воскрес!..Він - їх простив...
Ще сорок днів їм дарував...
Багато знову научав...
Був лагідним і співчував,
І- відійшов...А їм послав
Ще Утішителя Свойого,
Животворящого Живого
Святого Духа,щоб навік
Весь людський рід спастися міг...
Святі Апостоли зібрались,
Кинули жереб й в світ подались,
Щоб слово Господа нести,
І людство від гріхів спасти.
Та свідчити,що Син Господній
Був серед них-у світ прийшов
І ласку світ у нім знайшов,
Ісус Христос для всіх Спаситель-
Та людським душам Відкупитель...
...Те слово вічне на поріг
Донести й нам Апостол зміг...
Той,що був першим-Первозваним
І Господом самим призваним,
Дійшов до нас...Через міста,
Через простори і моря,
Крізь світ жорстокий,що карав,
Що часто мучив і вбивав...
Крізь холод,голод і хвороби
І без земної нагороди,
Андрій Апостол йшов до нас
У серці мав лиш Божий глас-
Прийти там, де Дніпрові кручі,
Передрікти тут град квітучий,
Благословити місце це-
Де Слово Боже процвіте!..
...Назад смиренно Він вертав,
Людей дорогою зціляв...
Та відчував,напевно,знав,
Що ворог хрест вже готував...
Він йшов,вертався в місто Патри,
Щоб зруйнувати культ незгасний
Язичництва...Й прийняти муку...
Він йшов...Ісус тримав за руку...
Він вів Його...Через світи...
-Де Тебе, Вчителю, знайти?..
-Там, де Я Є - навіки Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933782
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Хоч віртуальна дружба в нас з тобою,
Та ми з пів слова відчуваємо її.
Вона в життя ввірвалася з весною,
Коли від сну все прокидалось на землі.
Радію так, що ти з'явивсь у мене,
Твою підтримку дружню, відчуваю я.
Є поетичне слово в нас взаємне,
Без нього дружба, не буватиме міцна.
Я радість в спілкуванні відчуваю,
По поетичних ми блукаєм сторінках.
У них зустрівшись, дуже добре знаєм,
Таємні почуття до нас приходять в снах...
Для мене ти збираєш ясні зорі,
Подорожуємо у місячнім човні.
Я відчуваю доброту у кожнім слові,
Яку з цілунком посилаєш ти мені.
Твої слова звучать неначе пісня
І часто так торкають серця і душі.
А може то любов, як перша - пізня,
Про неї розповідь ведуть, мої вірші.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933746
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Моє серце тепле тебе відігріє
Будеш ти в полоні у моїм - раю
Смуток твій надривний ніжністю розвіє
Хмари всі в зажурі миттю розжену
Сонечко ясненьке вже не ляже спати
Буде промінцями до нас загравать
Щоб не було смутку будемо - співати
І пору весняну в віршах - прославлять
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933731
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
«Мамо, – донька промениться, –
Ось притримай пса ти!
Йдуть дівки на вечорниці
Калиту кусати.
Ми балабушок зварили –
Запускай Рябка вже!
Чию з’їсть, ту першу милий
Рушником пов’яже.
Коси – стрічками в оздобі,
Ще й в новеньких плахтах –
У дворі кидаймо чобіт,
До кохання шлях той!
На гарячий віск сьогодні
литимемо воду.
Будуть під пісні народні
Жарти й хороводи.
А музи́ка як ушкварить –
Молодь веселиться!
Може, мамо, знайде пару
І твоя дівиця?
Поворожимо на дровах –
Роки молодії!"
Будьте з святом всі здорові,
Людоньки, з Андрієм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933708
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Як у сад війнула ароматом вишня,
Навкруги настала у природі тиша,
А краса чарівна поглядом дівчини
Чарувала душу в неповторну днину
Зваблива красуня та ще з добрим серцем,
Причаїлась тихо де було озерце,
Щоб води напитись у нестерпну спеку,
Сили відновити, мати ще й безпеку
Аромати ніжні сміло чарували,
Люблячі серденька завжди квіт чекали,
Як же не любити, чарівну панянку,
Що красу дарує звечора до ранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933723
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Толи снег кружится за окном,
Толь дожди без перерыва льют,
А мне с тобой так хорошо вдвоём
На той земле где я тебя люблю.
Толи сирень пахучая цветёт,
Толь зрелых яблок аромат в саду
Душа от счастья песнь любви поёт
Когда твои объятья меня жгут.
Для любви погода нипочём
Хандру и скуку словом удалю.
Нам хорошо быть рядышком вдвоём
На той земле,где я тебя люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933685
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Краса її – у пасмах сивини,
А серце – у рубцях твердих від болю.
У них сліди останньої війни,
Де здобуває Україна волю.
Усе, що мала, жінка віддала:
І чоловіка, й сина… (То ж – дитина)…
Лишилась без надійного крила…
П’є полини й журбу у самотині…
І все ж вона не повна сирота –
Рідня у неї є і… Україна.
І думка народилась непроста:
Тих замінити, хто в бою загинув.
З коханим попрощалась і синком,
І в Господа поради попросила.
Знайомий уже був їй і військком
(Допомагав ховати мужа й сина).
Переконала… «Краще так для всіх,
Адже вона не просто жінка – мати.
Росія чинить непростимий гріх,
Коли прийшла до нас дітей вбивати.
Нічого, що за сорок їй давно,» –
Думки ловило небо у зірницях,
І місяць слухав також крізь вікно,
Втопивши погляд у її зіницях.
Вона не спить.. Як стріне її Схід?
Обов’язок її туди покликав,
Адже забрав у неї все «сусід»,
Тож має заплатить за її лихо.
«Я мушу Україну рятувать,
Адже чоловіки мої… убиті, –
Будильник нагадав, – пора вставать…»
Проснувся й ранок, росами умитий…
13.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933688
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
По дороге ведущей в рай,
Её мысли бегут по звёздам.
Каждой Герде нужен свой Кай,
Этот мир веками так создан.
Сердце просит всегда весны,
Боль в стихах и холодный иней.
А от глаз его ледяных,
Её кровь кипящая стынет.
Кричит имя его в слезах,
И надеется, что услышит.
Унесёт её на руках,
Сердцу верный седой мальчишка.
Могут вместе всю жизнь пройти,
Засыпая встречать рассветы.
Там где выхода нет, найти,
В душах, чтоб цвели первоцветы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933693
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Не забула. Не падаю духом.
Хоч згоріло.Не вернеться вже.
Та я поглядом натяком рухом.
Доторкнутись бажаю - іще.
Хоч затихло. Померло. Віджило.
Та от пам'ять зрадлива іще.
Все відтворює там де щасливо.
Були разом. Не довго лише.
11.12.21.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933631
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
А жизнь спешит, спрошу её "Куда ты?"
Еще не все успела в жизни я.
Случались достижения, утраты,
Такой архив земного бытия.
Недавно еще бегала девчонкой
Средь белокурых в рощице берез.
Носилась, пела и смеялась звонко
И ни о чем не думала всерьез.
А годы... годы мчатся неустанно,
Они не конь, не схватишь за узду.
Состарились деревья, как не странно,
В моем любимом, мамином саду.
И сын мой повзрослел и стал мужчиной,
Заботится все чаще обо мне.
Купил жилетку теплую, с овчиной,
Спасение от коликов в спине.
Пусть жизнь спешит, но я не унываю,
Ловлю во всем бодряческий мотив.
Есть в каждом дне хорошее, я знаю,
Так легче, коль настрой на позитив!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933656
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Я дуже чекаю, чекаю дзвінка,
А ти все не дзвониш чомусь.
Любове, скажи ну чому ти така,
Думками до тебе озвусь.
Мовчить телефон і здається, що ніч,
Мої всі читає думки.
Любове - я зустріч прошу віч - на - віч,
А ти все мені навпаки.
З'явилися зорі і місяць в вікні,
У тишу вслухаюся я.
Невже не подзвониш коханий мені,
Не скажеш коханій слова.
Десь чується подих таємний Землі,
Планети поснули мабуть.
Не спиться, не спиться сьогодні мені,
Так хочу дзвінок цей почуть...
І лише, коли, задзвонив телефон,
До нього я стрімко біжу.
О Боже, коханий невже то не сон,
У слухавку тихо кажу.
На іншому проводі чую слова,
Кохана пробач забаривсь.
У всьому мабуть винувата зима,
Коханням твоїм я зігрівсь...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933640
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Зайду, і трепетно відкрию скриню
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих ,кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало таки волі
Старезну скриню в дрова поламати.
Давно не чутна мамина розмова.
Пішла , стомившись роки довгі жити.
А під вікном- заграва калинова,
І до криниці йдемо воду пити.
То мамина намолена хатина.
Мина її і сирість і задуха.
Кудись мчимо. ЗайдЕмо на хвилину
Щоб тишу там іще живу послухать.
Там білих стін ще не торкнувся порох,
І в квітах рушники над образами.
Тече молитва, відганяє морок
Кружляючи і досі понад нами.
В вікно лиш гляну - зразу щемно в очі
Впадає хата , місяцем омита
Голубкою біліє і воркоче -
Запрошуючи грубу затопити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933559
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Зимовий вечір… Білий вальс сніжинок
Запрошує у казку всіх, хто мріє!
Заліплює сліди обрАз… помилок…
Притрушує усе, що наболіло…
Пухнаста казка золотого Львова!
В мереживо вдягнулися віконця…
Міських вогнів гірлянду кольорову
Ввімкнуло перед сном ліниве сонце…
Я стрУшу спогади, неначе сон вчорашній…
Хай буде казка! Новий рік і сміх!
Ти теж колись був білим і пухнастим,
Як той невинно зваблюючий сніг…
05.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933542
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Коснулся щёк рассветный луч,
Хочу поверить в "не забуду".
Любовь нагрянув из-за туч,
Жизнь превращает мою в чудо.
И сердцу хочется любить,
Забыв про прошлые ошибки.
У нас есть шанс счастливо жить,
Не исключая все попытки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933520
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
·
Подаруй мені, осене, казку,
Де навколо все в теплих тонах,
Бо душа прагне сонця і ласки,
Щоб розквітла красою вона.
Подаруй мені пізнє кохання,
Хай дуетом воно заспіва,
Це моє потаємне прохання:
Захмеліє нехай голова.
Подаруй мені, осене, щастя
І того, з ким його смакувать,
Будем пити його, мов причастя,
Залоскочуть най душу слова.
Подаруй мені зоряний вечір,
Що зорітиме тільки для двох.
Будуть сипатись зорі на плечі,
Й запалають серця у обох.
17.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933456
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 10.12.2021
-Я не розмазня й не плакса,-
Каже п’ятирічний Ваня,-
Купи, мамо, мені таксу –
Хочу йти на полювання.
Буду схожий я на тата!
Зроби, мамо, псові будку.
Щоб рибалка була святом –
Купи спінінг мені й вудку.
Ти свою роботу знаєш:
Перевіриш, як я взутий,
Черв’яків нам накопаєш,
Бо я можу ще забути.
Треба ще намет великий
І рюкзак мені купити,
Щоб із друзями за містом
На природі відпочити.
Потім купиш мотоцикла,
Щоб був більший, як у тата:
Я на ньому кожен вечір
Буду всіх дівчат катати.
Іще, мамо, допоможеш
Двері в гаражі відкрити,
Щоб з своїми алкашами
Міг зарплату я обмити.
Засоромивсь тато збоку
(Треба добре щось зробити),
Пішов вперше за п’ять років
В кухні лампочку вкрутити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933438
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 10.12.2021
Якби не ви, хіба б тепер я мліла
Від спогадів шаленства спраглих губ,
Як опиратися було несила
Оманливій спокусі грішних згуб.
Якби не ви, світ не зійшовся б клином
На пахощах гіркого полину
Тих стріч, що не зітруться часоплином,
Розвіявши туманів пелену.
Минулий відлік зводить до судоми.
І болем кожна фіброчка ятрить,
Ви крапки перетворювали в коми,
Та долю не вдалось перехитрить.
І знов зима засипала снігами.
І знов хурделить, та давно без вас
Стрічаю зими й весни. Небесами
Вервечка спогадів простелеться не раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933340
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 09.12.2021
[b]С[/b]олодкий смак водиці з джерела,
[b]К[/b]раєчком вуст вбираю до краплинки,
[b]У[/b] них завмерла трепетна душа,
[b]Ш[/b]окуючи зворушністю хвилинки.
[b]Т[/b]ремчу я вся, як гілка під дощем,
[b]У[/b] світ вдивляюсь, мружу сумно очі,
[b]Й[/b]ого уникну сміло під плащем,
[b]О[/b]біймами тепла вже серед ночі.
[b]С[/b]хилюся нижче, все тепло вберу,
[b]Т[/b]ихенько від дощу за мить зігріюсь,
[b]А[/b] згодом, розгубившися - стою,
[b]Н[/b]е хочеться згубити свою мрію.
[b]Н[/b]е повернуся мабуть вже сюди
[b]І[/b] не зіп'ю солодкий смак водиці,
[b]М[/b]ені лишаться трепетні листки,
[b]Р[/b]озчулена верба біля криниці.
[b]І[/b] стежка найдорожча у житті,
[b]Ї[/b]ї я теж ніколи не забуду
[b]І[/b] ті хвилини ніжні і прості
[b]З[/b]'єднаються у розмаїтті звуку.
[b]С[/b]хоплю красу, любов'ю обів'ю,
[b]Т[/b]ендітно, обіймаючи листками,
[b]Р[/b]озмову тихо ніжну поведу
[b]У[/b] сяйві з неповторними думками.
[b]М[/b]ені здається, що це ніби світ,
[b]К[/b]раса, якого дивно особлива,
[b]А[/b] я у нім розгублена й щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933311
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 09.12.2021
[b]
[color="#5c9c08"]С-веркают снежинки на соснах и елях ,
К-акой же красивый , белесый январь!!
А- мы в старом парке летим на качелях,
М-игает лишь рядом с аллеей фонарь.
Е-сть в памяти этой такие минуты
Й- кажется - вроде все было вчера,
К-акие же мы выбирали маршруты
А-х, как же запомнились те вечера.
В-любленным и холод бывает - не холод,
Т-епло и уютно от стука сердец
И- все бесподобно, мороз, милый город,
Х-рустальные льды и ледовый дворец.
О-х, лавочка, парк и родная тропинка
М-огли мы в обнимку сидеть до утра,
С-летев на ладошку, растает снежинка,
К-ак будто напомнит - прощаться пора.
В-стречали рассветы, любили закаты,
Е-ловые шишки, монисто из фраз...
Р-ассыпались звездочки, словно дукаты,
Е-сть лавочка в парке родном и сейчас...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933315
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 09.12.2021
52
Помнишь наша буяла весна,
Помнишь наши горячие встречи,
А теперь тебя вижу лишь в снах,
А теперь скучным стал каждый вечер.
-Неужели меня ты забыл?-
-Неужели меня ты забыла?-
-Помнишь месяц так ясно светил,
Помнишь ночь о любви говорила.-
Ты поверь я тебя не забыл,
Я тебя каждый день вспоминаю
И люблю как и раньше любил,
Только жаль,лишь во сне обнимаю.
-Неужели меня ты забыл?-
-Неужели меня ты забыла?-
-Помнишь месяц так ясно светил,
Помнишь ночь о любви говорила.-
Приплыви же ко мне сквозь туман,
Отыщи любви солнечный берег,
Жду тебя,мой родной капитан,
В наше счастье по прежнему верю.
-Неужели меня ты забыл?-
-Неужели меня ты забыла?-
-Помнишь месяц так ясно светил,
Помнишь ночь о любви говорила.-
Я туда направляю свой плот
Где, уверен,я буду счастливый
Где любовь и судьба меня ждёт,
А весною сирени разливы.
-Неужели меня ты забыл?-
-Неужели меня ты забыла?-
-Помнишь месяц так ясно светил,
Помнишь ночь о любви говорила.-
Возвращайся скорей,дорогой,
Возвращайся,я жду тебя,милый.
Будем мы неразлучны с тобой,
Чтобы в жизни у нас не случилось.
-Неужели меня ты забыл?-
-Неужели меня ты забыла?-
-Помнишь месяц так ясно светил,
Помнишь ночь о любви говорила.-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933189
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Быва́ют люди
С А́нгелами схо́жи!
В них прибыва́ет
Безусло́вная любовь!
Чтоб ря́дом с ни́ми быть
Нужна́ похо́жесть!
Мой Бо́же, как же стать
И мне такой?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933237
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Зайшла Зоська до книгарні,
Пита в продавщиці,
-Чи є книги у вас гарні,
Хочу подивиться.
Продавщиця відпові́ла,
-Вам про що бабусю?
В мене нога оніміла,
Цілу ніч верчуся.
-Ви до лікаря зверніться,-
Дає та пораду.
-Що ви, любко схаменіться,
В черзі я позаду.
Все стою, усе чекаю,
Всі мене штовхають.
Йой, кричу, що помираю,
А вони зітхають.
Як піді́йде черга ближче,
То обід почнеться.
Їжте, кажу дохтор швидше,
Бо болить вже серце.
Він подивиться на мене,-
- Уже час бабусю.
Вам вінок робити з клена,
А ви сюсі - пусі...
Цілий час чекаю й більше,
А його немає.
Люди під дверима інші,
З черги випирають.
- Я стояла і молилась,
Враз терпець ввірвався.
Закричала - мов сказилась,
Натовп розіпхався.
- Двері враз мені відкрились,
Сіла на кушетку.
Іскри в очах заіскрились,
-Дайте хоч таблетку.
Промовила Зоська тихо,
-Невже помираю?
Чи наїв вже лікар пиху,
-В медсестри питає.
А вона її на вухо.
Закричала здуру.
-Треба бабо ноги рухать,
Щоб була фігура.
Тоді й лікар прийме швидко,
Бо він таких любить.
-А на вас, дивитись гидко,
Його від вас нудить...
Зоська вийшла з кабінету,
Лікар й не з'явився.
Полетіла, мов комета,
З думкою:"Вдавився!"
-Ось й прийшла я до книгарні,
Книгу купувати.
Щоби ноги були гарні,
Й молодою стати...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933119
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Я говорю простые вещи,
Я рад когда в душе тепло,
Возможно лира и не блещет,
Не оскорбляет никого.
Возможно надо больше воска
Зажечь свечёю на Земле.
Иду по жизни я без лоска,
Иду с добром к тебе, к себе.
Я не делю людей на веры,
На партии и цвет волос,
Ведь главное- что в жизни сделал,
Тепло нёс людям иль мороз?
И очень важно в этом мире
Не разменять по мелочам
Души прекрасные порывы
Что были дороги так Вам.
Души, а не душить, не надо
Тиранам верить на Земле,
Ведь каждого учила мама
Быть осторожным в темноте.
Я говорю простые вещи,
Я рад когда в душе тепло.
Возможно лира и не блещет,
Не оскорбляет никого.
14 ноября 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932987
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021
Я бы к тебе приехал,
Я бы тебя нашёл
И вовсе не для потехи
Тихо в твой мир вошёл.
Но невозможно,знаешь,
Мир посетить мне тот,
Просто давно другая
В сердце моём живёт.
Я бы к тебе с цветами,
Я бы тебя обнял
И от души словами
Уши твои ласкал,
Но невозможно,знаешь,
Встретиться мне с тобой,
Слова эти,понимаешь,
Я говорю другой.
Я не приду,ты знаешь,
Не буду я в жизни твой,
Ты по одной шагаешь ,
Я по тропе другой.
Всю обстановку взвесив
Я не сверну с пути,
Буду с другой я вместе,
Тебе говорю:"прости".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933000
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021
Думки її засніжені печаллю
І не тому що йде надворі сніг
Усе тому що вже вони за гранню
І не освітять матінки поріг
І не поверне співів край пташиний
Де зустрічала сина край села
Відцвів бузок коханий... лебединий
Й душа матусі мовби - одцвіла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932884
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021
Не кохай мене так... Не треба...
Охолонь трішки... Охолонь.
Ти за руку мене до неба...
Мене спалює твій вогонь.
Спека ходить широким степом,
Що дощі ідуть їй дарма.
А над урвищем, над вертепом
Споглядає моя зима.
Не люби. Моє серце крає
Погляд карих твоїх очей.
Чи сміється Бог, чи карає,
Коли звів оцих двох людей.
А вуста щось шепочуть ніжно...
Голос камінь зірвав з душі.
Тільки серцю хоч як не сніжно,
Зігрівається у вірші.
Не люби мене так... Несила
ПІднести мені цей тягар...
Я про це тебе так просила,
Сама ж сходила на вівтар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918841
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 04.12.2021
Дубовий хрест, в очах – Всевишній.
Село під стріхами старе,
Крислатий явір біля вишні,
Троянда лозами плете…
Забагряніла цвітом рута.
Там маки в житі, як вогонь,
Яка печаль? – померла скрута,
Я п’ю вино з твоїх долонь.
Закам’янів хвилястий берег,
Потічок розтинає твердь.
Гойдає гілля вітер – шерех…
Ось тут пора моїх відверть.
Співає жайвором світанок,
Метелик тріпотить в траві…
Посіли ластівки на ганок,
В небессі стрекотять стрижі.
Просте, відверте одкровення,
Життя створінь – єдина кров.
Земля для всіх – одне натхнення,
Земля для всіх, одна – любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932850
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021
Радуйся Діво, Маріє Пречиста!
Пісня до Тебе лунає в віках!
Сліз наших спОвідних добре намисто
Ніжно тримаєш в Своїх Ти руках.
Крепким надійним покровом накрила...
Кожному вибір- заходь, не спіши!
Сліз не соромся, бо сльози- то сила,
Шанс ще омити гріхи із душі.
Кожна сльоза - то молитва до Тебе,
Слід покаяння на мокрій щоці.
І піднімаю я очі до неба
Стиснувши хрестик натільний в руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932860
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021
Любіть, поважайте свою рідну мову,
Бо вона, як пісня, бо вона казкова.
Вона наче літо в сонячнім промінні,
Легка і відкрита, наче небо синє.
Українська пісня - то початок з неї,
Ніжна і прекрасна, наче орхідеї.
І дзвінка мов дощик, що понад гаями,
На квітках у лузі вона із роями.
Не змогли б без неї промовити слово,
Вона барвінко́ва, вона калино́ва.
І прозоро - чиста, мов вода джерельна,
Хоч буває різка і бува пекельна...
Та за це ми друже її й поважаєм,
Той хто їй байдужий, від того тікає.
А хто зігріває ласкою своєю,
З слів вінок сплітає, завжди дружить з нею.
Ми завжди́ за неї боротися будем,
Хай вона мов сонях, розквітає всюди.
З журавлиним клином проліта над нами,
Хай вона над світом лунає піснями.
Нехай голуб миру, нею промовляє,
Хто її почує, нехай кожен знає.
Що без мови в світі неможливо жити,
Як скажіть нам люди її не любити!
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932859
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021
Онук хитренько бабці каже так:
- Давай зіграєм зараз в зоопарк.
Ведмедем хочу бути я чомусь,
А ти цукерку кидаєш йому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932851
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021
Снігом дороги вкриті,
Стежинок ніби й нема,
Біло по всьому світі,
Взяла в полон зима.
Та хай зима,
Ти не страждай дарма
Буду з тобою поруч,
Ти не будеш сама.
Хай там мороз гуляє
Води нехай скує,
Та серце твоє хай знає,
Що поруч завжди моє.
Та хай зима,
Від сонця тепла нема,
Серцем тебе зігрію,
Ти не журись дарма.
І не страшний той вітер
Що перемет мете,
Той хто у щастя вірить
Вірить любов святе
І хай зима,
Для двох не біда вона,
Шлях ми пройдемо разом
В світ де буде весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932693
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 02.12.2021
Ти повернись у сни і наяву. Ти повернись, бо я тебе чекаю. Тобою я і мрію і живу, Тобі найкращих я пісень співаю.
Ти повернись стежиною у сад, Чекати тебе буду до світання. Ти повернись і не спіши назад. Можливо тут живе наше кохання …
У зелен – листі, чи квітках чарівних, В обіймах вітру, що злітає в вись. У погляді очей Твоїх привітних… Ти повернись, коханий! Повернись
21.08.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923206
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 01.12.2021
А за вікном дощі шепочуть казку,
Про теплі, сонячні мої з Тобою дні.
Коли Ти дарував жагучу ласку,
В ті миті, коли ми були одні…
Холодний дощ в вікно мені стукоче,
Немов не сказані якісь Твої слова.
Їх серце, так чомусь почути хоче,
Слізьми по склу бажання те сплива.
Сумує неба зморене журбою,
І гірко плаче проливним дощем.
Мої ж думки всі - линуть за Тобою,
А на душі чомусь болючий щем.
Шепоче дощ… шумить, а чи співає…
Сміється.., плаче.., гіркі сльози ллє.
Кохання моє серденько чекає.
А дощ мені спокою не дає…
25.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923210
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 01.12.2021
Дозріва моя калинонька в саду,
Більш до Тебе на побачення не йду.
Ти мов вітер її віття обламав,
Мені й слова на прощання не сказав…
Налилися гірким соком ягідки,
Про любов нашу забув Ти залюбки.
А можливо її й зовсім не було?
Що було, листям калини замело.
Ждала я , мов день прийдешній, Твій «Привіт»,
Промайнув він, як з калини білий цвіт.
Й полетів , мов за водою листя жмут
Вже мабуть йому немає місця тут.
Відлітають невгамовно в даль літа,
А калина з кожним роком розквіта.
В її кетягах горить червона кров,
А в сердечній рані – стомлена любов…
12.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924654
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 01.12.2021
А листопад все хмуриться від холоду й дощу,
Вже сірі стали вулиці і вітер не ущух.
То осінь з нами грається, випробування шле,
А Грудень прокидається і в гості до нас йде.
Він кине снігу білого і морозцем дихне
І птаху білокрилого він у полон візьме.
Примчить Зима - хуртелиця на білих скакунах,
В саду моїм оселиться та тільки не у снах.
У снах моїх ще літечко, співають солов'ї,
І розквітають кві́точки і гомонять рої.
Несе у дзьобі ластівка обід для пташенят,
І оксамитом падає в долоні зорепад...
Як вранці я прокинуся, то зазирну в вікно,
До нього доторкаюся замерзле вже воно.
На нього я подихаю й побачу білизну,
Пташки уже під стріхою, прокинулись від сну.
Не жданно і не гадано упав біленький сніг,
На серці стало радісно, він осінь переміг.
Сховались кудись крапельки холодного дощу,
Сльоти більше осінньої я в серце не впущу...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932472
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
[b][color="#067876"]Еще болит и скрыть мне это сложно,
Еще печет у сердца глубоко,
А говорят - забыть с годами можно
Гербарий чувств сложив из лепестков.
Любой совет здесь точно не уместен
Ну а подсказки... грош им всем цена.
Мечта живет изюминкой на тесте,
На дне бокала вкусного вина.
Летят года, собравшись в птичью стаю,
Все дальше кадры юности моей.
А я свое прошедшее листаю
В тревожных снах, в бессоннице ночей.
Не лечит время....это без сомненья,
Не зря об этом пишутся стихи.
И только память, часто сновиденья
Вращают кадры чувственных стихий.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932441
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
1. Ще два тижні до зими,
Ще два тижні,
Тільки думаємо ми
Не про лижі.
Приспів (2рази)
Що за осінь в цьому році,
Що за осінь!
Досі гріємось на сонці,
Ще і досі.
2. Ой, думки у всіх у нас,
Звісно, різні:
Хтось спізнився на Парнас -
Надто пізно.
Приспів (2рази)
3. Хтось придбати мріє дров
На всю зиму,
А хтось мріє про любов
Невгасиму.
Приспів (2рази)
4. Кожен щось планує сам-
Краще, гірше,
Та у Бога є свІй план
Для нас грішних...
Приспів (2рази)
5. Всім воздасться - не мине
Рай чи пекло...
Та не будем про сумне -
Ще не смеркло.
Приспів (2рази)
6. Чи ти взутий, чи ти босий -
Неважливо.
Головне - чудова осінь,
Сонце - диво!
Приспів (2рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932382
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Два келихи червоного вина
І пурпуро́ва гілочка калини.
Довколо листопаду дивина,
Кружляє нас в осінній хуртовині.
Приспів:
Якщо прийде́ негадано зима
І кине своє срібло на волосся.
Втішатися вона буде дарма́
Її з тобою ми не боїмо́ся.
Питаєш ти, чи холодно мені,
Не холодно, тобі я промовляю.
Для мене то найщасливіші дні,
Зі мною ти і я тебе кохаю.
Я так люблю - летять увись слова,
Вони торкають місяця у небі.
В смарагдах, ще виблискує трава,
А я щаслива, так тулюсь до тебе.
Два келихи червоного вина
І пурпуро́ва гілочка калини.
Тепер я знаю, в світі не одна,
Коханий біля мене і єдиний.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932362
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Сніг сивини вкриває твої скроні
Й на мою косу падає також.
Та мої руки у своїх долонях
Ти зігріваєш, милий.То любов
Нам сили додає обом творити
І сіяти добро, немов зерно,
Щоб рясно-рясно проросло воно,
Не скаржитись на свою долю - жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932331
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Крізь заметів кучугури
Пробирався до села,
В сніг до пояса зануривсь
Добрий Дідо Миколай.
Для слухняних ніс гостинця,
Різку – неслухам припас.
Поспішає – не спізниться б –
Зачекались дітки… час!
Грає місяць блідочолий,
Мить чудес осяяв всю:
В білих шапках частоколи
Уклонились дідусю.
Скільки радощів малечі
У мішку дідусь несе:
Бажане й таке доречне,
Вимріяне дітьми все.
Хай святий і Вашу хату
Подарунком не мине.
Дасть здоров’я Вам багато –
Це дорожче від монет!
Люд отримає хрещений
Мирні та безхмарні дні,
ще й цукерок дітям жмені
й під ялинку – сувенір.
У очах – добро палає –
Жартівник дід, балагур.
Всі чекаймо Миколая,
Що бреде до нас в снігу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932273
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
У литопаднім повнолунні
Розлиті запахи кавунні -
Так свіжо пахне перший сніг.
Звільнити небо, наче хоче,
І сиплеться, як потороча, -
Пухнасто-білий восьминіг.
Блукав десь довго манівцями,
Вкриває землю пластівцями -
Покірно лащиться до ніг.
Обличчя ночі, стан лоскоче -
Їй повідомити щось хоче -
Те, що у пам'яті зберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932278
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Не поспішай у вирій відлітать,
Матусенько-матусю наша рідна,
Адже для нас ти є й була свята,
Ти, як повітря, нам завжди потрібна.
Цей світ, святий і грішний, не лишай,
Хай довше він побуде кольоровим,
Бо прикраша його твоя душа,
Красива, ніжна, зі слабким здоров'ям.
Найважчий біль – утрата матерів,
Що за дітей молитви посилають,
Це найвірніший в світі оберіг,
Він діє й там, де вороги стріляють,
І де пістеріга дітей біда,
Й тоді, як скроні в інеї біленькім.
За них життя готова теж віддать,
І це тому, що ймення має – ненька.
25.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932303
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
[youtube]https://youtu.be/tVYTxAv44KY[/youtube][b]
Схилюсь доземно рідно моя ненько.
Блідни і схудлі розцілую руки.
Ти в моїм серці житимеш рідненька.
Дивись, дорослі стали вже онуки.
А спогади ведуть в страшне минуле
Тебе, в часи страшні, морозні, люті,
Від голоду там помирали люди.
І сліз і стогонів не бачили й не чули
Згодовані французи чи німчури,
Твоїх, моя земля, моя Вкраїна,
Під чорним небом неньки Батьківщини,
І кат не зміг поставить на коліна,
Господаря країни - селянина...
Як дітки твої їстоньки просили,
І як любити й жити ті хотіли,
Ні, не забули,
Ні, ми не забули...
Нехай горить під ворогом земля.
За звірства, за каліцтва і знущання.
Ні, прощення не буде москалям,
Лише у пеклі вічне покарання...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932225
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Торкаюсь тіла - подих завмирає...
В очах твоїх закоханих - тону...
Напевне в світі кращого немає...
За відчуття того що я люблю...
Люблю коли очима промовляєш....
Усі бажання що в тобі - горять...
Мене тоді собою - окриляєш...
І всі думки тобою - гомонять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932287
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
До берегу твого кохання,
Пливу через усе життя.
То світить зірка мені рання,
То місяць стелить вишиття...
Коли цвітуть сади весною,
Птахи вертаються в свій край.
Думками любий, я з тобою,
Ця зустріч, наче справжній Рай.
А як приходить тепле літо,
Пісень співає соловей.
Його теплом я так зігріта,
Блукаючи серед алей...
Журбою осінь накриває,
А ще, коли ідуть дощі.
Мені тебе не вистачає,
Й кохання твого пригорщі...
Засипе снігом все навколо
І холодом війне зима.
А серце все співає соло,
Воно чекає недарма...
Думками берег той шукаю,
Хоч його снігом замело.
Та сніг розтане, добре знаю,
Кохання ві́зьме на крило...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932230
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
[b][color="#0558a1"][color="#de1145"]В[/color]етер разногласий сносит все в порыве,
[color="#de1145"]Р[/color]азбросал и наших чувств уютный мир.
[color="#de1145"]Е[/color]динично бродят сумерки в заливе,
[color="#de1145"]М[/color]рачные порывы правят нынче пир.
[color="#de1145"]Я[/color]сно, мы не ждали этого исхода,
[color="#de1145"]Н[/color]е было намеков на худой конец.
[color="#de1145"]А [/color]теперь в прогнозе мрачная погода,
[color="#de1145"]С[/color]вора испытаний для двоих сердец.
[color="#de1145"]Р[/color]азошлись, как в море две чужие шхуны,
[color="#de1145"]А [/color]зачем, не знаем, и ни я, ни ты!
[color="#de1145"]С[/color]частье было рядом среди вод лагуны,
[color="#de1145"]С[/color]тоит ли и нужно ль нам сжигать мосты.
[color="#de1145"]У[/color]гли нашей страсти могут вспыхнуть снова,
[color="#de1145"]Д[/color]войственно все в мыслях посреди тревог.
[color="#de1145"]И[/color] одно желанье, пусть судьба сурова
[color="#de1145"]Т[/color]ише... успокойся... ветер-ветерок.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932167
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Зашумить садок раненько,
А ти вийдеш, люба ненько,
Вже відеречко з тобою
Скоро буде вмить з водою
Побіжиш по милій стежці,
Як привабливій мережці,
Там тебе чекають квіти,
Як маленькі твої діти
Пригортаєш, розмовляєш,
Ніжно пісню їм співаєш,
Пестиш локони рукою,
Поєднавши їх з красою
Поливаєш світ-листочки
Та чарівні пелюсточки,
Ой, як ніжно розквітають,
Світлом, радістю вітають
Все милуєшся ти ними,
З їх красою вся щаслива,
Ніби в очі заглядаєш,
Погляд ніжний там шукаєш
Змалювалася картина,
Чуєш дихання дитини,
Все б віддала за обійми,
Щоби поряд бути з дітьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932215
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Так сталося, що український народ за всю історію існування неодноразово ставав «знаряддям» в руках тих чи інших можновладців. Зазнаючи постійних утисків, експлуатації, не зневірився – лишився не переможеним.
Дивлячись в минуле, бачимо безліч «чорних плям». Постійна боротьба за незалежність, за збереження своїх національних особливостей супроводжувалися колосальними людськими жертвами. Але жодна війна не призвела до такої кількості жертв, що їх зазнав український народ в період 1932-1933 років. Аналізуючи події даного періоду, з впевненістю можна стверджувати – це найжахливіший період і історії нашого народу. Спланований і реалізований комуністичним режимом Голодомор та масові політичні репресії поставили під сумнів саме існування нації.
У зверненні Президента України Л.Д. Кучми до українського народу у зв’язку з Днем пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій зазначається:
«… Голодомор став національною катастрофою… Націю вбивали повільно, і це було ще страшніше. Не розстрілами і газовими печами, а – повільним, – і від цього ще більш жахливим згасанням від голоду.»
Бог і час, коли жили ці люди, не залишали їм вибору. Маємо визнати – це був геноцид. Цілеспрямований геноцид проти українського народу.
Зараз, після того, як пройшло вже багато років, ми можемо відповісти на питання: чого хотіли досягнути організатори Голодомору? Кому було вигідно підрубати нашу хліборобську націю під корінь? Кому було вигідно поселити майже на генетичному рівні страх – перед силою, перед новим голодом, перед новими репресіями?
Комуністичний режим не міг миритися з існуванням вільних, незалежних від нього людей. Вільних людей, основу особистої незалежності яких складала їх власна праця на власній землі, слід було знищити.
Навіть закатувати голодом – за ціною не стояли. Удари наносились методично і цілеспрямовано. Спочатку забирали останнє, потім витягували сховане, брали в заручники, ставили заслони на шляхах у міста. З українців виймали хліборобську душу, ламали хребет нації, свідомо провокували канібалізм. Тільки протягом 1932-1933 років загинула п’ята частина сільського населення України.
Село Красне існує з давніх-давен – найстаріше село в колишній Турівській волості Прилуцького повіту Полтавської губернії, що згадується в письмових джерелах ще в грудні 1653 року. Село Красне – козаче село, основне його населення – вільні козаки.
Скільки ж воно натерпілося за своє волелюбство, як і вся ненька Україна. В листопаді 2003 року Україна і все прогресивне людство планети відзначатиме 70 років від тих страшних подій, які на віки залишаться в пам’яті не тільки українського народу, а й всього світу.
В Україні за 1932-1933 роки від голоду померли від 7 до 10 мільйонів людей. Не минув голод і наше село Красне. Зимою 1931 року в Красному почалася «колективізація». «Куркульське» село було під особливим наглядом районного начальства.
Оскільки вільні козаки жили більш заможно, то їх силою заганяли у колгосп. Хто не хотів записуватись у колгосп, тому давали додатковий план по хлібоздачі. Виконає один додатковий, другий додадуть. І так, поки нічим буде виконувати. Отак у селі проходила масова колективізація і розкуркулення. Розкуркулювали багато тих, хто після Жовтневої революції одержали землю і тільки в період непу вперше у житті вдосталь наїлися хліба. Очевидці наводять багато прикладів того бездушного розкуркулювання.
Страшні то були роки. Особливо багато лиха натворив російський посланець Постишев. Під його тиском Політбюро ЦККП(б)У рекомендувало обкомам застосовувати нечувані репресивні заходи:
а) в усіх колгоспах, що не виконали план хлібозаготівель, в п’ятиденний строк вивезти всі без винятку колгоспні фонди, в тому числі і насіннєвий;
б) віх, хто відмовляється це робити, заарештувати і віддавати до суду;
в) вислати на Північ з відстаючих районів від 700 до 1000 сімей, розпродувати їх майно, позбавляти всіх будівель;
г) посилити жорстокість режиму в допрах, які були переповнені хлібонездатчиками, і в місцях зосередження людей для висилки на Північ;
д) застосувати метод «концентрованого наступу, удару сильного кулака», тобто зосереджувати всі сили партактиву і карних органів у районах,, що відстають і колгоспах для викачки хлібу;
е) у зв’язку з масовими виїздми селян у Росію і Білорусію за хлібом припинити продаж білетів селянам на поїзди за межі України, виставити загорджувальні загони на великих станціях і автошляхах;
є) розшукувати і конфісковувати прихований хліб та інші продукти.
В селі на сьогоднішній день живуть очевидці цих страшних подій. Серед них: Зубенко Софія Дмитрівна, Піший Микола Якович, Піший Григорій Леонтійович, Стрикун Микола Йосипович, Даник Іван Володимирович.
Ось що вони розповідають про ті страшні роки. У Красному не було жодного випадку, щоб «куркулі» завдавали якогось збитку. Хліб не палили, худобу не труїли, реманент не псували. Навпаки, керівники села і колгоспу восени 1932 року спалили необмолочений хліб одноосібників. Було так. У 1932 в колгоспі викосили хліб, на полі заскиртували, а потім обмолотили. Одноосібники, за командою сільради, з поля звезли весь хліб на вигін, наклали стіжків: один біля одного. У вересні колгосп виділив молотарку для обмолоту їхнього хліба. Притягли на вигін молотарку, потсавили між стогами. У двигуні-нефтянці вихлопну трубу завжди направляли у землну яму з водою. В цьому випадку, оскліьки стіжки маленькі, необхідно було часто пересувати молотарку. На гарячому двигуні за кожним разом перетавляти вихлопну трубу не можна. З таких мотивів керівники наказали двигуністу повернути вихлопну трубу вгору. Тільки почали обмолот першого стіжка, як двигун чхнув, викинув сніп іскор на необмолочений хліб. Стіжки в одну мить охопило полум’ям. За якихось 5-10 хвилин вогонь накрив усе. Люди встигли витягти з вогню молотарку і двигуна, потім кинулись рятувати хати, ті, що були близько. Хліб увесь згорів до колоска. Залишились одноосібники на зиму без хліба, вимушені були відмовитись і від землі, адже нема чим сіяти. Отак «розумно» керівники залишили одноосібників без шматка хліба. Нікого й до відповідальності не притягли. Якби згоріла колгоспна скирта, ой, скільки б постраждало «куркулів» та «підкуркульників». А так керівники тільки усміхалися і говорили: - Отак одноосібників у колгоспи заагітували.
Восени 1932 року, як спалили хліб, колгосп своїм насінням посіяв озимину, і ця земля вже стала колгоспною. За одноосібників треба здати хліб державі. А де ж його взяти? У колгоспі запасів не було. Купрій організував бригаду з хлібозаготівлі. Очолював цю бригаду по вилученню зерна і продуктів господарства Плішкун Кость Власович. Бригада усю зиму ходила по хатах і забирала у колгоспників хліб, зароблений у колгоспі. Заходять у господарство, все перевіряють, та ще й кричать: «Підкуркульник! З хати виженемо!» Крім продуктів забирали витерті коноплі, приготовлені до пряжі. В якому дворі побувала та бригада, сім’я залишалась на голодну смерть.
Отак страшно починався 1933 рік. А весна? Це був ще більший жах.
Залетіла бригада й до двору Пішого Миколи Яковича. Він у той час сам шив чоботи. Почувши якийсь шум у дворі, вийшов і побачив чоловік десять людей. Вони не зайшли до хати, не попередили, відчинили комору і виносять мішки з зерном та складають на сани. Микола Якович був членом правління колгоспу. Він попросив припинити безчинство. Але ні! Хто ж дав право забирати хліб, зароблений у колгоспі? Та ще й без дозволу господаря? Купрій вилаяв батька Миколи Яковича, назвав підкуркульником, пригрозив. Забрали один мішок зерна та три повісьми конопель, решту залишили. Не наважився тоді Купрій забрати зерно до зернини. То це у члена правління колгоспу, а в інших забирали до зернини, не звертали уваги прохання господарів, на крик і плач дітей, які з цього дня прирікались на голодну смерть. За зиму позабирали хліб у більшості колгоспників. У одноосібників не було чого брати.
Люди харчувалися картоплею, в кого вона була, а в кого не було, ті вмирали з голоду. Весною, як трохи потепліло, забирали вже і картоплю. На заготівлі картоплі відзначивсь Великодний Василь, голова споживчої кооперації. Заходять у двір і довгими штирями штрикають. В кого десь в ямі закопана – обов’язково знайдуть і заберуть до картоплини. У колисках у дітей шукали квасолю і інші продукти харчування. Також розбирали комини печей, нишпорили по всіх кутках хати, щоб знайти продукти харчування.
Дійшла черга й до двора Пішого Миколи Яковича, батько якого в цей час був на роботі. Заскочили у двір, витягують із погреба картоплю, висипають на підводи. Мати просить Великодного: «Василю, та п’ятеро ж діток, помруть з голоду, оставте хоч у борщ по картоплині кидать.» Великодний кричить: «Мені потрібний партійний квиток, а не твої діти.» Діти бігають, кричать, плачуть, хапають відра з картоплею, просять не забирати всього. Але Великодний відкидає дітей, як собачат. Не залишили жодної картоплини, навіть малюсінької. Добре, що встигли на городі посадити.
Померло за одну весну 1933 в нашому селі більше п’ятисот чоловік. В більшості мерли діти. Що ж це виходить? За чотири роки Другої Світової війни, коли вся Європа від Атлантики до Уралу дрижала від розривів бомб, снарядів і мін, від гулу літаків і танків, не повернулося з фронту в село 126 чоловік. А за одну ту весну без пострілу, без шуму загинуло вчетверо більше.
Як свідчить Микола Піший восени 1932 року в школі було укомплектовано два других класи, всього вісімдесят учнів. А через рік прийшло у третій клас з усього села менше тридцяти учнів, решта померли весною. У відчаї люди дійшли до людоїдства. Харченко Іван – по вуличному Іваній Вороччин, збожеволів від голоду, і такому стані зарізав півторарічну доньку, насмажив м’яса, їв сам і жінку хотів примусити їсти. Жінка попросилась вийти на двір. Іваній повірив і відпустив її з хати. А та бігом сільраду, там розповіла про своє горе. З сільради прийшли два чоловіки, забрали Іванія і відвели його до сільради, а де поділи, цього і до цього часу нічого невідомо. Більше його ніхто не бачив.
Уже почало наливатись жито. Назимок Гапа, щоб чимось пригодувати четверо малих дітей, пішла за село на колгоспне поле нарізати колосків та наварити дітям юшки. Побачив її у житі об’їждчик Кушнір Василь, дуже побив, погнав до Згурівки. Куди він її загнав, де подів, також і досі нічого не відомо. Із чотирьох її діток вижив тільки найстарший, Іван, троє менших не дожили до нового врожаю…
Жила у селі сім’я Воробйових: мати, дочка і чотири сини. На полі для працюючих варили затірку (у воду вкинуть трішки борошна, зварять таке ріденьке пійло, це і є затірка). Кожному, хто працював давали по черпаку затірки і по кусочку хліба. Хто міг працювати, усі йшли на поле, щоб двічі похлебати того пойла. Отож, Воробйови ходили усі в поле. Найменший, Вася, малий ще був робити. Досидівся вдома до того, що опух з голоду. Пішов провідати його Микола, Пішого Якова син, лежить Вася на полу, стогне. Миколка питає: «Васю, що в тебе болить?» Каже: «Нічого не болить, та якби оце бурячка з квасу попоїсти, зразу б устав і побіг.» Миколка бігом додому, з діжки навитягував квашених буряків, приніс: «На, їж, Васю.» Він узяв, двома руками підніс до рота, почав гризти, а потім очі пі лоба. Коля перелякався, мерщій з хати. Йому здалося, що Вася може стати і його з’їсти. Ввечері поприходили з роботи Воробйови, винесли мертвого Васю на подвір’я, поклали на дрючки. На другий день пішли на роботу, а Вася лежав у дворі поки приїхала похоронна команда, забрала його, десь укинула у загальну яму…
У Красному в 1933 році була похоронна команда. За кожного похороненого одержували пайку хліба. Як умре за день чоловік сорок, то в них добрий заробіток. А як мало мертвих, вони могли поховати ще живого, але безнадійного. Ось випадок: забирали по дворах трупи, згребли ще живу жінку і скинули разом з мертвими в яму. А мимо тієї ями йшла інша, почула стогін і допомогла нещасній вилізти. І та жінка прожила ще 24 роки.
Поховання робили не тільки на кладовищах. І зараз в кінці городів можна побачити невеликі поховання 3-7 могил. Особливо їх багато на козацьких кутках Рябків та Сердюків. Нині вулиця Пушкіна та Жовтнева.
Найбільше постраждав за 1933 рік куток Підліснівка (нині вулиця Піонерська), на якій лишилась лише четверта частина жителів. Повністю вимерли багаточисленні родини Омелька Пішого, Микити Даника, рід Гусарів.
Уже в кінці 1933 року у селі було лише по 2-3 хати на вулиці, де проживали люди, а решта стояли пусті, з забитими вікнами.
Серце плаче: стільки жертв припало на одне лиш українське село, на чесних трударів, хліборобів, які потом і кров’ю примножували багатства України, а за чесні труди дістали таку «віддяку». Було в історії України чимало гірких сторінок, але тяжчої за 1933 рік – не було.
Але я думаю, що ніхто не в змозі відчути, що довелося пережити цим людям. Терор голодом був відповіддю більшовицької влади на опір українського селянства суцільній колективізації, політиці перетворення селян на рабів. Тому ми повинні чітко для себе зрозуміти – головною, незаперечною цінністю для нас усіх є власна держава. Лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться. Це не має права повторитися.
.
2003 р., с. Красне, Володимир Савич Новосільський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932188
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 28.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mUgxI3CRml8&t=8s[/youtube]
Літа у осінь повернули,
Вплелась у коси сивина
І сірі хмари небо вкрили,
Спадають сумом до вікна.
Чомусь, навіює журбою..
Дощем заплакав білий світ,
Бо не повернемось з тобою
До безтурботних юних літ.
Пройде зима і заметілі,
Пройдуть морози і сніги,
І проліски цвістимуть білі,
Бо дочекаються весни.
Розквітнуть квіти й соловейки
Співатимуть свої пісні,
Вернуться з вирію лелеки,
Засяє сонце угорі.
Лиш не повернуться весною
Стежками пройдені літа,
Все більше срібною росою
Та смутком коси запліта.
На жаль, кліп пісні у виконанні Андрія Васильовича Амадея, чомусь, неможливо поставити.
Посилання на Ютюбі:
https://www.youtube.com/watch?v=mUgxI3CRml8&t=85s
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932148
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=335eLqXZa-8[/youtube]
У небі загорілися дві зіроньки ясні –
Це доля нас з тобою поєднала,
Кохання розцвіло в душі як квіти навесні,
А серденько від щастя заспівало.
Приспів:
Ти - зіронька моя, мені ти як весна
І осінь золота журлива..
Медовії вуста і всі твої слова
Звучать як пісня журавлина.
Візьму мерщій за руку й поведу тебе в цю ніч,
Де явір розмовляє із вербою,
Де місяць світлим променем торкається до пліч,
А зіроньки танцюють над водою.
Приспів:
Ти - зіронька моя, мені ти як весна
І осінь золота журлива..
Медовії вуста і всі твої слова
Звучать як пісня журавлина.
Для нас з тобою в вечір цей світитимуть зірки
І тихо заспіває соловейко,
А місяць нам стежиночку покаже до ріки,
Де будемо ми вдвох, моє серденько.
Приспів:
Ти - зіронька моя, мені ти як весна
І осінь золота журлива..
Медовії вуста і всі твої слова
Звучать як пісня журавлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932053
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021
Моя принцесо, королево!
Візьми троянду цю до рук.
Приїхав я з країни Лева,
Почуй кохана серця стук.
З тобою хочу обвінчатись,
Дружиною моєю будь.
До тебе важко так дістатись,
А почуття так серце рвуть.
Спустися з замку я благаю
І руку дай мені свою.
Красуне, я тебе кохаю,
Під замком цілу ніч стою...
Вона всміхнулася до нього
І тихо мовила слова.
Кохати буду лиш одного...
А втім... уже кохаю я.
Пробач, благаю чужестранцю,
Не доля в парі бути нам.
Не вартий мого ти рум'янцю,
Не вірю я твоїм словам...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932055
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021
Не питай мене, чому сумна
І які думки у моїм серці?
Не питай мене, чому весна
Зачинила так раненько дверці?
Білий квіт, як ніби той вінок
І букет троянд у чарах милих,
Під дощем легесенько промок
І на згадку залишив щасливих
А буває серце защемить
Та згадає дорогу хвилину
І букет троянд вмить забринить
Під дощем, що зрошував стежину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932028
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021
Я хочу сьогодні сказати,
Що ми всі в КП, як сім’я,
І щиро від серця вітати
Співочу пташку, солов’я:
Дорогий наш, Андрію Васильовичу, з великою повагою, від чистого серця щиро вітаю Вас з Днем народження. Бажаю міцного здоров"я, невичерпної енергії, наснаги, подальших злетів і успіхів на творчій ниві, ясних світлих днів, багато приємних подій і миттєвостей у житті, великого взаємного і незгасаючого кохання у серденьку, та Божого благословення на Многая Літа!
Амадей - в іме́ні чарівнім
Загадкова магічність звучить.
А в серці, для світу відкритім,
Так ніжно кохання бринить.
І стільки у ньому любові,
Що вистачить всім на землі,
Він нею поділиться в слові –
Це мелодії, вірші, пісні.
Й від щастя серденько співає,
Та з радості плаче душа:
То ніби, сопілка заграє,
То чуть переспів солов’я.
З цією любов’ю у пісні
Несешся аж ген до зірок
І навіть, їй там буде тісно,
Бо Музи підуть у танок.
На крилах Пегаса кружляєш,
Як в казці, у тому танку
І ніби, Орфей виграває
На лірі, в лавровім вінку.
І там,на підгір’ї Парнасу,
Співає пісні Амадей,
Любов розчиняється в часі
І сиплеться з гір на людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931759
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021
У цей святковий листопадний день,
Дозвольте Вас сьогодні привітати.
Добра, здоров*я, радості, пісень,
Від свого серця хочу побажати.
На все життя, на довгий - довгий вік,
До сотню літ у мирі й щасті жити.
Бож день такий буває раз на рік,
Сьогодні, веселитись не тужити.
Всіх благ для вас земних - з роси й води
І сил від гір, від сонця, від калини.
Щоб не було ніякої журби,
Хай лине спів у серці солов'їний.
Нехай Господь дасть щастя на путі
Хай здійсняться усі Ваші бажання,
Хай буде завжди в Вашому житті,
Палке і незгасаюче кохання...
Нехай цвітуть під небом синьооким
Ще довго-довго дні Ваші й літа,
А тиха радість, чиста і висока,
Щоденно хай до хати заверта!
З Днем народженням, дорогий друже!!!
Найголовніше в житті кожного з нас – здоров'я, тож я бажаю, щоб Ви і Ваші рідні завжди були здорові. Решта все додасться, адже воно залежить тільки від Вас. Нехай Господь оберігає Вас від негараздів, а Матінка Божа буде Вашою помічницею в усіх починаннях. З Днем народження!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931752
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021
Як умиєш личко у нічній росі
Та пройдеш, як мавка тихо при зорі
І туман укриє ковдрою тепла,
Знаю, що зігрілась ніжністю душа
Вже злітає листя, падає в саду,
Я кохана сон твій ніжно бережу,
Не зімкну повіки,, всю любов віддам,
Я не дам розвіять спокій твій вітрам
А коли на ранок сонечко зійде,
Поцілую ніжно я твоє лице,
Обійму міцніше, і люблю скажу,
Я завжди готовий берегти красу
Мила і кохана, я без тебе, знай,
Ніби лист , злетівший, що залишив рай,
А з тобою, люба - дихаю, живу,
Подихом осіннім ніжність бережу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931728
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021
Світились очі юної дівчини,
Як погляд стріла на собі хлопчини,
Який кохання запалив жарину,
А з неї уже полум"я з"явилось.
Ой, очі, очі, що ви наробили?
Позбавили і спокою. і сили,
Нема від вас ніякого рятунку,
Неначе з губ медових спила трунку.
Вночі та вдень вас біля себе бачу.
Скажіть, в житті для вас я щось та значу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931736
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IsgklDEeUXw[/youtube]
Осінній день вже догорає,
Схиляє стомлені він плечі.
На зміну прийде вечір - знає,
Неспішно стихнуть людські речі.
Спокійний сон прийде вночі,
У снах узнають люди щастя.
Забудуть всі свої плачі,
Бо тільки в сні оце їм вдасться.
А вранці буде так, як вчора:
Тяжкі і безпросвітні злидні.
До когось послух і покора,
Які самі собі огидні.
Прожить в надії новий день,
І дочекатись знову ночі.
Бо ніч одна, вона лишень,
Поспівчувати нам так хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931658
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Я дуже люблю цю красу незрівнянну,
В парчовому платті, для вітру кохану.
Вона то сміється, а то бува плаче,
Та все ж вам скажу, має серце гаряче.
З дощами холодними любить дружити,
А ще вона віддано вміє любити.
Весільні музи́ки пісень їй заграють,
То гори й долини від них завмирають.
І лине луною далекою пісня,
Кружляє і падає золотом листя.
Природа для неї встеля килимами,
Доріжки, алеї і сиві тумани...
У кошику в неї завжди є дарунки,
На диво - картинах лиша візерунки.
Бурштино́ві відтінки лишають сліди,
У цю пору вона незрівнянна завжди.
Я з нею стрічаюся кожного ранку.
Як тільки відшторю з вікна офіранку.
Всміхаюсь до неї, вітаюся щиро,
Її не любити скажу, неможливо...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931648
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
- Миленький, так влюблена!
Лучше тебя не бывает...
Солнце мое и броня!..
К звездам с тобою взлетаю...
- Милая, горы сверну!..
Дай лишь на это согласье...
Хочешь, вдвоем – на Луну!
Ты – настоящее счастье!..
- Главный герой из мечты...
самый желанный... заветный!..
Что бы там ни было, ты –
будешь единым на свете!
- Я полюбил навсегда!
Пусть речкой катится время...
Птичка моя из гнезда!..
Пара моя из Эдема...
Шепот разлился вокруг...
Сладость плыла по долине...
Кажется, двух сердец стук
слился уже воедино!..
Ветер добавил к словам
часть лебединого нрава...
- Верности к долгим годам...
и малышей на забаву...
19.11.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931302
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Зігрій мене в осінню ніч
І подаруй своє тепло.
Торкнись устами моїх пліч,
Щоб небо зорями цвіло.
Нехай розкаже Листопад,
Про нашу віддану любов.
Впаде листковий снігопад,
А ми посеред нього знов.
Зігрій мене, прошу, зігрій,
Щоб не торкалися вітри.
Не відбирай завітних мрій,
Ти ніжних слів наговори.
А я до тебе усміхнусь
І тихо так прошепочу.
Кохання досхочу нап'юсь,
В осінню пору дощову.
Зігрій мене своїм теплом,
Від себе більш не відпускай.
Щасливі будемо разо́м,
Коли ми вдвох - то справжній рай.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931241
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021
Я дуже хочу Україно,
Щоби ти вільною була.
Ні перед ким, щоб на коліна,
Упасти більше не змогла.
Щоб ворог не торкав кордонів,
Не забирав чуже майно.
Щоб голуб - миру на долоні,
Не боячи́сь клював зерно.
Я дуже хочу Україно,
Щоби лунав дитячий сміх.
І згуртувавшись воєдино,
Могли ми відсіч дать для всіх.
Поля зерном, щоб засівали,
А не осколками війни.
Щоб сліз гірких не проливали,
Не додавалось сивини.
Я дуже хочу Україно,
Щоб мир запанував у нас.
Щоб журавлі летіли клином,
Щоб день наза́вжди не погас.
Щоб дочекалась матір сина
І щоб його обійняла.
Я дуже хочу Україно,
Щоб ти щасливою була.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931076
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 16.11.2021
У парку блукала… Навмисне губилась в дощі.
Як діти, буває, уся до клітин промокала.
Сміялась до сонця, на зорі вдивлялась вночі.
В опалому листі над ранок щораз засинала.
Руда кучерявенька пані в розкішнім вбранні
красиво ступала у жовтих яскравих панчішках.
В руках парасолька, в зіницях гарячі вогні,
в устах її дихання вітру, грайлива усмішка.
У парку на неї чекав одинокий скрипаль,
всі струни його вібрували для неї в молитві.
Вона танцювала й виводила ніжками «Па»,
із листям кружляла у повному ніжності ритмі.
Я бачила їх… Вони вдвох усміхались дощу.
Я чула, як тихо вона промовляла: «Коханий…»
Як він шепотів: «Я тебе більше не відпущу….»
І як вона ніжно до нього зверталась: «Мій пане…»
Він їй дарував із ранкових туманів вуаль.
Вона йому золотом світ навкруги прикрашала.
Я бачила їх… І я чула, як плакав скрипаль,
коли його осінь під білим покровом зникала.
©Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931005
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wQzbLJaZ_sA[/youtube]
Колись у нього був всій дім,
Сім"я була така велика.
Тепер лишився він один,
Життя його тепер безлике.
Зібрав пожитки в стару торбу,
Вони не варті і гроша.
Життя його - одна дорога,
Але душа його втіша.
Ось зараз він прийшов до хати,
Лиш голі стіни, без даху.
І залишилось лиш зітхати,
Все придалось йому страху.
Дістав потерту стару кобзу,
Дарунок батька тих часів,
Почули люди, що поблизу,
Лилася музика і спів.
Юрба зібралась чималенька,
Послухать пісню дивака,
А на лиці сльоза скупенька,
На душі впала чужака.
Притихла навіть дітвора,
На діда мовчки поглядали...
Та день повільно догорав,
Співця з журбою покидали.
Пішов кобзар, залишив жаль,
Життя таке ж несправедливе!
За ним попленталась й печаль,
Така болюча і вразлива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930960
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
[b][i][color="#6b0505"]А що, коли ми вже зайшли у осінь,
У справжній вир непроханих вітрів.
У мудрість літ у сприйнятті відносин,
У розмаїття ніжних кольорів.
Яка вона - примхлива осінь долі,
Чи в ній достатньо всіх принад і фарб?
Чи досить сил на всі важливі ролі,
І на життя - неоціненний скарб.
Які вони, оті осінні мрії
Чи не принишкли, не пішли на спад?
Адже і сонце геть інакше гріє,
Лягає в душу смутком листопад.
А що чекає там, в холодних зимах
Чи є реванш і осеней, і літ.
Усе вмістилось тут, в відвертих римах
В них наші мрії й весен дивоцвіт...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930862
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021
* * *
Світе Божий, світе милий,
Всі шляхи під ноги
І безсмертник, і ковили,
Та річні пороги.
Годувальниця землиця
Рук жде селянина –
Із пшениці паляниці,
З трудової днини...
Світе Божий, світе ясний –
Всі віки з тобою.
Край дороги в думах ясен
З долею земною...
Як і ми без передбачень,
Овид коливає,
Селянин, нараз – козаче...
Краю рідний краю...
Що розкажуть неба очі,
Зорянії ночі?
14.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930848
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021
Зачем скажите эти речи
и ваш укор из карих глаз,
такой сегодня милый вечер,
а вы так сердитесь сейчас.
Я так любила ваши ласки
и этот профиль у окна,
и наши встречи, будто в сказке,
где песни пела нам весна.
Теперь ноябрь дождями хлыщет,
холодный город замер вновь,
теперь здесь радости не сыщешь,
пропала нежная любовь.
Я ухожу, а вы не знали,
что все уходит навсегда;
холодный блеск его медалей
сверкнул и канул как звезда.
Я буду помнить эту встречу
и холод выцветших ресниц,
вы позовете, - не отвечу,
не зарыдаю, падши ниц.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930820
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 14.11.2021
У десятий клас прислали
Фізикиню молоду.
-Бідна,- в школі всі казали,-
Взнає лихо і біду.
З інституту, непогана,
Хіба справиться вона?
Там бандити, хулігани,
Мають пристрасть до вина.
Є ще й інші в них пороки:
Хтось на гроші в покер грав,
Учнів цих на всі уроки
Сам директор заганяв.
А цю зразу полюбили,
В класі - повна тишина !
Тут колеги затрубили:
-Чим же їх взяла вона?
Хлопці вже не грають в карти,
Із дзвінком біжать у клас,
Пруться всі за перші парти,
Кожен, наче входить в транс…
Не трудіться марно, люди,
Я скажу вам тет -а -тет:
-Шостий розмір в неї груди,
І у цьому весь секрет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930452
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021
(За мотивами старої гуморески )
Сталось це в часи буремні , як союз розпався ,
Прийшла криза , від якої кожен рятувався .
Від держави допомогу годі вже чекати ,
У Стриганцях кожен мусив сам хазяйнувати !
Урожай збереш із поля –треба десь продати ,
Щоби на зимові свята трохи грошей мати.
А Іванові повезло , бо він мав родину
Що колись, перед війною втікла в Аргентину.
Якось кум зайшов до нього: "Там тебе шукали ,
Кажуть що із-за кордону бандероль прислали ."
Закида Іван роботу і біжить до хати:
"Ну, Маруся , приготуйся гроші рахувати !
Чи не чула ? З Аргентини бандероль прислали ,
Не пуста прийшла , у неї певно щось поклали !"
Вже стоїть пакунок в хаті- на самому столі ,
Вся сім’я чека момента , як своєї долі !
Легко , наче ті сапери , бандероль відкрили ,
Зазирнули в середину і закам’яніли …
Тут консерви і печення , ковбаса, конфетки ,
І на всьому кольорові гарні етикетки !
Хоч і долярів немає , що вже тут робити ?
З цим добром на свято можна добре закусити !
На самому дні знайшлася ще одна коробка ,
Надписів нема та дуже гарна упаковка !
Упаковку розрізають ,вийняли мішочок ,
А у ньому не доляри – сірий порошочок .
"Я згадала- то приправа , тітка нам писала ,
Перець з тмином як молола і у борщ кидала .
Ну , гаразд , візьму на кухню , в зупу щоб додати ,
Чи приправа аргентинська буде смакувати ? "
Ось Іван за тиждень-другий з поля повертає ,
Коли це поштарку Стефу раптом зустрічає .
"Вам тут лист із Аргентини – в мене ось лишився ,
Мав прийти із бандероллю , трохи запізнився . "
Розкрива Іван конверта : " Дорога родина ,
Як ви всі ? Як поживає вільна Україна ?
В нас все добре в Аргентині , годі щось казати ,
Лиш старенький вуйко Дмитр мусив помирати .
Як помру , казав то прошу : тіло щоб спалили ,
Ну а попіл , щоб в маленьку скриньку положили .
Переслати це додому – щоби поховати …"
Побілів Іван від звістки , кинув лист читати !
Забіга мерщій до хати : " Що ми наробили !
Ми з тобою , Марусенька , вуйка Дмитра з’їли ! "
2021 р. Андрій Рубан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928833
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 09.11.2021
Якось , жіночка з роботи ввечері вертала ,
По дорозі в продуктову ятку завітала .
В магазині все , що треба швидко закупила ,
Ще й в наповнену маршрутку з сумками влетіла !
У автобусі присіла , потім нагадала :
Мабуть треба перевірить – чи усе я взяла !
Відкрива тихенько сумку , руку запустила ,
" Ковбаса на місці , яйця… Наче все купила ."
Раптом хлопець , що був поруч повернувсь до жінки :
"Я вас прошу, вийміть руку в мене із ширінки ! "
2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928565
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 09.11.2021
У сільраді , якось вранці , партактив зібрали ,
Ланковій Галині Приймі грамоту вручали .
Тут ніхто не заперечив – бо заслуги мала :
Буряків – гектарів з десять Галя просапала !
Все заслужено , і кращу годі відшукати ,
З місця тут парторг піднявся , просить слово дати:
-Якщо грамоту вже дали – так тому і бути ,
Та потрібно на «моральний облік » позирнути !
Є один момент пікантний , що не кожен знає :
Галя хоч і незаміжня - троє діток має…
-Хто ж їх батько ? Поясніть нам , як такеє сталось ?
-Та не знаю , я сапала і не озиралась !
2021р. Андрій Рубан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922573
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 09.11.2021
У царя банкет великий ввечері відбувся,
Звідтиля Іван-царевич пізно повернувся.
Зранку встав-у роті сухо , в голові стріляє…
Повернувся до дружини та і промовляє:
-Дай десятку , Василисо , як воно годиться ,
По банкеті та на ранок треба похмелиться.
-Ледве встав- вже дай десятку! Ще чого робити!
Будеш знати як мед-пиво без контролю пити!
Мовчки в чоботи узувся." Ах ти ж , моя мила…
Не чекав такий підступний я удар із тила!
Хоч людиною і стала –суть не помінялась,
Жабою жила в болоті ,жабою зосталась!"
2021р. Андрій Рубан
https://www.youtube.com/watch?v=y0h5t_s2N8A
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913732
дата надходження 13.05.2021
дата закладки 09.11.2021
Що в тобі, мово? І звідки
Барви взяла ти оці?
В юної панни-лебідки
Серед густих чебреців?
Ллєшся, і ніжиш, і гладиш,
Піснею рвеш в голубінь.
Звідки взялися принади
Й чари – в звичайній тобі?
Лине розкотисто, лунко
Слово духмяно-хмільне –
Ти, мабуть, Мавка-чаклунка,
що зчарувала мене?
Навіть в журбі журавлиній
Слово сказав – обійняв.
Вся Україна в людині –
В звуках, як спів солов’я…
Сонячна і веселкова,
Мудрий зв’язок поколінь.
В серці навік колискова –
Світ би без неї змалів.
Мово! Ти – мама й кохана,
Донька чи син, побратим,
Сонечко! Річка! Каштани!
Все найдорожче – це ти…
Мовить нам серце поета –
Сльози біжать по щоці.
Рідна, скажи мені, де ти
Барви взяла всі оці?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930362
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Мені ночами літо сниться, пахучі трави у лугах,
Воно із сонцем веселиться і потопає у квітках.
Дзвінкі потоки рік, озера і гір висока далечінь,
Воно мені дарує крила і кличе неба голубінь.
Я так люблю пахуче літо і сонця променів тепло,
А ще коли росою вмите і заціловане воно.
Коли щебечуть птахи дзвінко, бджолиний хор співа пісень,
Там рудохвоста скаче білка, посе́ред паркових алей.
Почули б ви, як грають грози, на інструментах зразу всіх,
І витирає вітер сльози, а дощ комусь змиває гріх.
Мені ночами сниться літо, хоч за вікном уже зима,
Накрила землю білим цвітом, за руку сон мене трима...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930363
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Я тебе чекаю, як зоря,
Місяця галантного із неба,
Мов дощу так висохша земля
І думки і близькі, і далекі
Я тебе чекаю, як трава,
Щоб тихенько ніжно пригорнутись,
Мов ранкова трепетна роса,
Утонути в ній та вмить забутись
Як чарівна квітка у саду
Та чекає милий промінь сонця,
Мов чудове літо у вінку,
Ніжно, заглядаючи в віконце
Я чекаю так, як ще ніхто,
Не чекав тебе у цілім світі,
Ніби квітка з'єднана з листком,
Що мрійливо бавиться у квіті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930337
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Дід Семен і баба Настя коханцями стали,
Цілу ніч вони від щастя, танго танцювали.
А коли в віконце сонце зазирнуло зранку,
Дід побачив свою жінку, через офіранку.
Тупцювала на порозі, стукала у вікна,
Щось під носа муркотіла, аж кума поникла.
Накінець почулось:" Настю, ти жива, чи мертва?
Цілу ніч світилось світло, в мене ноги втерпли."
Дід хотів ступити крока, щось стрельнуло в спину,
Не минуло і пів року, коли нерв той згинув.
А тепер чомусь проснувся, нагадав про себе,
Бач не добре повернувся, так мені і треба.
Не сиділось біля жінки, хотів танцювати,
Закололо щось в печінці, як тепер тікати?
У вікно... не перелізти, не зігнеться спина,
Ну кудою йому лізти... Вгледілась драбина.
Повела вона наго́ру, високо забрався,
А кума хутко в комору, дід перелякався
Що тепер йому не злізти із гори ніколи,
Лише буде бачить небо і яснії зорі.
Що ж тепер скажу Килині, де ту правду взяти?
Ми із Настею невинні... дід став міркувати.
Жінка шарпала за двері, двері відчинились
І суперниці на ганку ніс - у - ніс зустрілись.
Чи глуха ти моя ку́мо, чи вуха заклало,
Що у тебе за розруха все порозкидала?
Чи не бачила ти діда, десь вражина дівся,
Вчора, ще пішов з обіду і не передівся...
Настя враз почервоніла, стала заікатись,
Все життя брехать не вміла, треба признаватись.
На горі, щось застогнало:"Я не винувата."
Промовила Настя швидко, тай втекла в кімнату.
А Килина на драбину тихо піднялася,
На гарячому зловила свого ловеласа.
Тільки дід стояв, мов камінь і не ворушився,
Буде тепер йому а́мінь - з Килиною стрівся.
Ти чого старий задумав, що із головою,
Нагорі, та щей в сусідки, діду, що з тобою?
Та оце, як йшов додому, блуд мені вчепився
І тепер не пам'ятаю, як тут опинився...
Любко мо́я, серце мо́є, що скажи робити?
Треба бу́ло любий діду вчора менше пити.
Треба бу́ло, добре знаю, нема, що сказати,
Бо ж таку натуру маю - люблю танцювати.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930297
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 08.11.2021
Гасне осінь прощально,
І сивіють морози;
Квіти в’януть печально,
Роси світяться - сльози…
Заплітає тумани
Осінь в коси вербові;
Плинуть дні – без талАну,
А життя – без любові…
Ностальгія осіння
опадає дощами,
Та скресає проміння
І тепло поміж нами.
Сіру тугу розвіє
Серця щирого ласка:
Проростає надія,
Добра мариться казка…
Серед світу пустелі
Серце радості просить…
І цвітуть акварелі –
Усміхається осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930191
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
В мовчаннях так і ми минем...
Як от минає весна літо...
І в осінь ми разом підем...
Дорогу нам туди відкрито...
В мовчанні тузі й самоті...
Ми знайдемо свою розраду...
А почуття що ще живі
Впадуть у листі листопаду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929664
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 07.11.2021
Все ще твоя. На щастя чи на жаль.
Все ще твоя.Не випита спокута.
Забута світом. Втрачена мораль.
Між ребрами розлита як отрута.
Що так хотіла смаку твоїх уст.
І побажати їм "спокійно" спати.
Ти міцно спиш. Не бачачи рОзпУсТ.
А їй хотілося тебе .... ВдИхатИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930119
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 07.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2021
Згадаємо рідних, навіки спочилих,
Які відійшли в потойбічні світи,
За них ми молились і Бога просили,
Щоб місце їм в Райськім саду віднайти.
А в мене там батько і рідна матуся,
І старший мій брат, і молодша сестра,
Й племінників два, за яких я молюся,
Бо йти в засвіти їм не бу́ла пора.
Адже там родина, а з ними і пам'ять,
Яка залишилась зі мною в душі,
І часом буває хвилин тих замало,
Коли повернеться у спомин в тиші.
Я мо́люся Богу і щиро благаю,
Щоб зжаливсь над ними Небесний Отець,
Щоб душам спокійно жилося у Ра́ю..
Спаси Матір Божа й Небесний Отець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930172
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tx0qeK3A0mk[/youtube]
Я бачу, осінь постаріла,
Упало золото з гілок.
А дні ідуть, ти посивіла,
Твоїх не бачу помилок.
Ти все робила так, як треба,
Твоя це місія така.
А замість листя - сухі ребра,
Я не скажу, що ти слабка.
Чому ж ти плачеш раз - по - раз,
Сльозами листя поливаєш?
Не маєш ти вже тих прикрас,
Чому ж ти сльози не ховаєш?
З тобою плачем заодно,
Ніхто не бачить наші сльози.
Про це тобі узнати складно,
Ти зрозуміти нас не в змозі.
Не навівай на нас печалі,
Утри їх, просто посміхнись.
Журба і смуток нетривалі,
На дні найкращі озирнись.
Хоч сонце гріє вже не так,
Ночами зашпори зайдуть.
Розкошувала ти ж у смак,
Думки ці сили додадуть..
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wQzbLJaZ_sA[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930175
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
А унизу маленька річка...
Спущуся тихо до води,
Пливе там качка невеличка,
Не знає горя, ні біди.
Вже осінь вкрилася багрянцем
І листя падає згори,
Кружляє з вітром в ніжнім танці,
Спадає тихо до води.
І качка в листячку кружляє:
Пливе туди, пливе сюди,
Від себе хвилі розганяє -
Із листя тягнуться сліди.
Прийде зима,вже на порозі..
Ту річку кригою скує,
Здійметься качка у тривозі
Й покине листячко своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930180
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
Господи Боже, що то крику було в нас
за тоті ліси та пасовиська!
І. Франко
Як пил, здмухнувши з долоні розлуку,
Я йду до яру слідами колишніми.
Ось тут черешні брели попід руки
Й очі втішали убраннями пишними.
Пні та оцупки залишені.
Отче село, сиротино покинута,
Райський садку в небокраєвім полі,
Видно, журбина твоя ще не випита,
Раз у заруці мамон мимоволі—
Й краю немає сваволі.
Лементи совісті палять кострища.
Впевнені: душі з’єднаються з небом?
Пуща соснова сумним попелищем
Стала під крики глумливі: —Так треба!
Жадібність смокче:— Нам ще би…
Страдне село, бузувірством окрадене
Марні благання—заляжуть в пустелі.
І, звідусіль безпросвітком обкладене,
Ти, як сльоза, непомітно пощезнеш
У споживацькій хурделі.
Думи твої невеселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930204
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
Господиня спритна Галя
Урожай розприділяла
І старі свої колготки
Перед мужем розтягала.
Засвітились очі в Гриця,
Молодецька грає вдача:
-Ох і хитра ж ти лисиця,
Я в них, знаєш, що побачив?
-Що ж тут знати? - Галя каже,-
В тебе мислення вузеньке:
Бедра уявив ти, враже,
Або ноги коротенькі.
Я це чую від ледаща,
Що не вартий навіть дулі…
Знай надалі: це найкраща
В людей тара для цибулі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930169
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
Матуся її в засвіти пішла…
Аби вернулась, цілувала б руки,
Ділили би на двох життєві муки.
А може б, іншу долю Бог послав?
Не цю, щербату, звідки протекло
Сльозою щастя, терпко-полинове.
Осипалися, ніби лист кленовий,
Життєві плани. Дещо лиш збулось…
Душа оголена, мов гілля восени
Терпить дощів і злих вітрів наругу,
П’є не меди – гірку, колючу тугу…
Частують нею матінку сини.
Всі мрії, мов трухляччя жовтопил,
Розсипались, та так, що й не зібрати,
Скоріш вона страдалиця, ніж мати.
Невже і Бог буває теж сліпим?
Гудуть роями сто думок в мені:
Хіба так можна з матір’ю? Ви ж люди!?
Ніколи вам добра в житті не буде,
Й ніхто не переможе в цій війні.
6.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930131
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021
Синьоокий барвінок,
Мов закоханий хлопець,
До троянди своєї
Підповзає-спішить.
А старенький одвірок
Сині погляди ловить
І ревнує до неї:
– Час як швидко біжить!
Ще недавно був повен
Я краси і здоров'я,
Як гордився, що першим
Зустрічаю гостей,
Милувавсь, коли промінь
Наливав соком-кровю,
Пелюстки її пестив –
Хай скоріше росте.
А вона, ніби краля,
Червоніла квітками,
Посміхалася небу,
Умивалась дощем,
Та й не знала, що крала
Спокій в нього роками,
Та й чи буде потреба
Зрозуміти той щем?
25.07.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930041
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 06.11.2021
Тебе я розбудила ніжним подихом,
Торкнула так чарівністю вуста
І осяйнула тихим милим дотиком,
Як ніби посміхнулася весна
Чарівно привіталася із долями,
Війнула ароматами квіток
І романтично, наче з неба зорями
Схилила дивовижністю думок
Тебе я розбудила, хоч й вагалася
І місяць вже освічував поріг,
Тобі весною ніжно посміхалася
З таких далеких і близьких доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929677
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021
Пригадалася коханий наша осінь,
Наша осінь пригадалась золота.
Листопад трусив нам листя на волосся,
Вітерець косички вербам заплітав...
Не було для нас тоді, днів щасливіших,
Коли ми з тобою поруч, я і ти.
Я писала лиш тобі коханий вірші,
І просила в них кохання берегти.
Посміхався ти і пригортав до себе,
Стукіт серця в твоїх грудях шаленів.
Промовляла:" Я щаслива! Чуєш, небо!"
Кожен з нас коханням дорожити вмів...
То чому ж скажи в життя ввірвалась злива,
Захолонули враз почуття твої.
Громовицею взяла їх спопелила,
Текли сльози по щоках гіркі мої...
Витирали їх тихенько вітер й осінь,
Не журись прохав мрійливий, листопад.
Стрінеш щастя ти своє, ще на порозі,
Коли буде танцювати снігопад...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929303
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021
Одела платье белое.
И белые цветы.
Ты стала королевою
Богиней стала ты,
Такая ты красивая
Как апогей весны,
Сойдут с ума влюбившись все
В округе пацаны.
Причёска твоя модная,
Задумчивый твой взгляд,
Глаза твои лучистые
О многом говорят,
Под платьем ослепительным
Горячая душа
Ну до чего ж прекрасна ты,
Ах как ты хороша.
Цветочки белоснежные
в руках твоих горят
Про чувства твои нежные,
О счастье говорят
Ты лучшая из лучших,
Божественный цветок,
Ты утра светлый лучик,
Ты солнца лепесток.
И платье твоё белое
Одето не спроста,
Тебя богиней сделало,
Ты женщина мечта.
И пусть желанья сбудутся,
Пускай душа цветёт,
Пусть счастье в тебя влюбится,
Любовь тебя найдёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929251
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 29.10.2021
Я так люблю щасливу нашу осінь,
Вона обох до пари нас звела.
Вінок кохання заплела у коси,
У казку нас за руку повела.
Приспів:
Ніхто не покохає так, як я,
Молитвою звучить любов моя.
А серце виривається з грудей,
Як поглядом торкаєшся очей.
Я так люблю щасливу нашу зиму,
Горить багаття у каміні знов.
Вслухаємось з тобою в хуртовину,
А серце зігріває нам любов.
Приспів:
Ніхто не покохає так, як ми,
Цілунками зігріємось весни.
Вона у нас у серденьку живе,
І кожен день дарує щось нове.
Я так люблю щасливу нашу весну,
Коли сади буяють у цвіту.
Вони для нас встеляють цвітом стежку
І ти мене кохаєш лиш одну.
Приспів:
Ніхто не покохає так, як ти,
Ми будем почуття ті берегти.
Летять у височінь твої слова,
Лебідонько моя ти чарівна.
Я так люблю щасливе наше літо,
Воно нас гріє, як твоя любов.
У келихи вино уже налито,
То нашого кохання ніжний зов.
Приспів:
Ніхто не покохає так, як ти,
Ніхто не покохає так, як я.
Всміхається нам небо з висоти
І береже нас матінка - Земля.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929198
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
Зажурилась мама нині:
-Нема, доню, нам добра!
Дорікала Василині:
-Уже дівка ти стара.
І зітхаю я, і плачу,
Ох, думки тяжкі мої…
Я вже виходу не бачу,
Так і будеш без сім’ї?
Я б і зятя шанувала,
Був би він мені, як син,
І онуків доглядала б,
Коли в яслах карантин.
-Старомодна ти, матусю,
Ширше подивись на світ,
Я гуляю й не печуся,
Що минуло тридцять літ.
І твої прохання марні –
Жити чесно, не гулять,
Ці дівки - старі й негарні
Зараз всі міняють стать.
Швидко зміниться картина:
Там не буде вже проблем,
Коли стану з Василини
Бравим хлопцем Василем.
Будеш ти тоді багата
І щаслива на виду,
Невісток тобі я в хату
Скільки хочеш приведу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929178
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
Я тебе забути не змогла,
Хоч роки так швидко пролетіли.
Почуття морозила зима,
А вони все душу мою гріли.
Я тебе забути не змогла,
Не забула очі волошкові.
В тебе, я закохана була,
Лише не купалася в любові.
Я тебе забути не змогла,
Як тільки в житті не намагалась.
Із під ніг тікала десь земля,
Коли на стежині зустрічалась.
Я тебе забути не змогла,
Ти пробач, пробач мені коханий.
Все життя весна в душі цвіла,
Лікувала біль мені і рани.
І любов, що в серденьку цвіла,
Своїм поцілунком доторкалась.
Я тебе забути не змогла,
Вірна почуттям своїм осталась.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929084
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 27.10.2021
Ну здрастуй ліс! Я знов прийшла до тебе,
Стежиною мене ти вів у глиб.
Між крон дерев виднілось в хмарах небо,
В опавшім листі заховався гриб.
Художниця для тебе постаралась,
Прибрала в золотаві кольори.
Вона до свята гарно готувалась,
Листочки рясно сипала згори.
Я так люблю обнятися з тобою,
Блукати і вдихати радість дня.
Хто милувавсь природою такою,
Для того ліс у серці, мов сім'я.
Ось дуб розлогий жолуді дарує,
Калини нахиляється гілля.
Ліс у повітрі кожен шелест чує
І відчуває дихання земля.
Чиїсь сліди лишились на стежині,
Хтось мабуть дуже, дуже поспішав.
Вони належать лісовій тварині,
Яку мій ліс від хижака ховав.
А ось красуня у зеленій сукні,
Колючі гілочки торкають враз.
Які ж ці дні з тобою незабутні!
Та швидко так чомусь спливає час.
Прощатись нам уже пора з тобою,
Всеж обіцяю, знову я прийти.
В зимову тишу, поведем розмову,
Мені розкажеш про пригоди ти...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928784
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021
[b][i][color="#730991"]Забери від осені мене
Поверни назад в яскраве літо.
Де буяють мальви дивним цвітом
І нехай те щастя не мине.
Відвоюй мене у днів сумних,
Де дощі з небес течуть крізь сито,
І вітри пророче і сердито
Хочуть геть заполонити сни.
Проведи мене в весняний рай
Де роса бринить на буйних травах,
А проміння лагідне й яскраве,
І ріки казковий водограй.
Укради у сходжених доріг,
Їх у мене досі вже чимало,
Хай зневіра не торкнеться жалом,
Не пусти її на мій поріг.
Не віддай мене лихій зимі
Я ще юна у думках і мріях
Хай на скроні вже лягла завія,
Я не згодна жити у пітьмі[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928519
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021
Дві бабусі - Зіна й Катя,
З ними був ще дід Тарас,
Про професії й заняття
Повели розмову враз:
-Є шкідливі виробництва,
Сильні люди туди йдуть,
Найшкідливіша робота
У політиків, мабуть.
Як зберуться депутати –
Скільки нервів йде у них!
Для здоров’я це шкідливо
Від думок таких лихих.
Чогось бились у тій Раді,
Наче в них вселився біс…
-Правду кажеш, скільки шкоди
Нам ніхто ще не приніс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928457
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Надихнув Володимир Шевчук своїм віршем " Баграніє у осені сад"
Не забула, слова ті живуть,
В її серці, як осінь приходить.
Як хмаринки у небі пливуть,
Як увечері сонце заходить.
І як ранок кидає росу,
Залишаючи мокрії сльози.
І як день посилає грозу,
Вона все це забути невзмозі...
Ти її так багато сказав,
А вона усе серцем відчула.
Листопад їх в намисто знизав,
А воно бурштино́м спалахнуло.
Так й кохання горить до сих пір
І його загасити неможна.
В нього лише прошу ти повір,
Хоч за вікнами осінь вельможна...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928292
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021
Де верби – двоє… Плине річка,
нечутно лащиться до ніг.
Вони щасливі, бачить нічка,
і соловеєчко притих.
Ось сіли в човен. Несе хвиля,
та прислухається дарма.
В обіймах козака дівчина…
там, де любов, мовчать слова.
Там, де любов (відчула нічка),
без слів уміють все сказать.
Там, де любов, у небі зорі,
завжди так ніжно мерехтять.
А нічка завжди дню радіє,
тому ясніє він. Повір.
Як стомиться… то спить до ранку,
прикритий пледом з ясних зір.
У човні двоє… Плине річка,
є оберегом береги.
У човні двоє… Знає нічка:
любов розквітла на землі.
В ній ніжність, ласка і надія,
в ній ясних весен дивоцвіт.
Щасливий, хто любов пізнає.
Вірю - Любов врятує світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928237
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021
День у кабінеті шефа
Неспокійно починався:
Щось кричав по телефону,
І до когось матюкався.
Головний бухгалтер першим
В його двері вже не пхався:
Втік в своє робоче крісло
І паперами обклався.
Всі по відділах принишкли,
День ставав темніше ночі,
Не дай, Боже, керівництву
Враз потрапити на очі!
Шеф у гніві викликає
Свою вірну секретарку:
По команді ’’Струнко!’’ стала
Перед ним дебела Дарка.
-Водія,- кричить,- негайно!
Довели чорти до стресу!
Відлучитись мені треба
Задля свого інтересу!
Іподром за мною скучив,
Кажуть, гнів знімають коні,
Трохи верхи покатаюсь –
Таке право є в законі.
-Та я миттю,- каже Дарка,-
Буде тут водій відразу,
Бо кобила ваша зранку
Вже дзвонила аж три рази!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928004
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021
Багряніє у осені сад,
Пожовтіли зажурені клени.
Ти забула усе, що казав.
Ти не згадуєш більше про мене!
Там, де вчора блистіла роса –
Завтра паморозь буде ясніти.
Ти забула усе, що казав,
Ніби жовтень слова мої витер.
Я ж тобі тільки все це сказав! –
Коли ранок у небо постукав,
Прохолодна осіння сльоза,
Обпікає хвилину розлуки…
Падолист розгулявся. Хоча –
Я чудово тебе розумію!
Бо зі мною проводити час
Не найкраща осіння затія.
14.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927964
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021
Не можна потрапити в осінь - без літа
І в літо не можна, минувши весну.
Природа рішила усе гордовито
І кожному, пору вручила свою.
Зимі - дарувала санчата і шубки,
А ще білосніжний, пухнастий сніжок.
Щоб грілися всі біля теплої грубки,
А звірі, щоб смикали в полі стіжок...
Як будуть дзюрчати струмочки веселі,
То сонячні промені збудять весну.
Вона прибере в первоцвіти оселі,
Прокинеться все від пробудного сну.
Червоні черешні даро́вані - літу,
Птахів щебетання веселе в саду.
І сонячні промені в шепоті вітру,
Ми чуємо нічки таємну ходу.
І ось задощило, в руках парасолька,
Струсив хтось під ноги пожовклий листок.
То осінь найменша сестриця і донька,
Лишає по вулицях й скверах свій крок.
Така дивовижна у світі природа,
Без неї нам жити так сумно було б.
Дарована кожній порі своя врода,
Чарівна й цілюща - немов джерело.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927935
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021
Усталый, одинокий человек
Стоял на крыше дома под зонтом.
Вокруг лишь тучи и холодный снег
Что замерзает на асфальте льдом.
Высокие дома, им счёта нет...
Всё серое, не город — а тюрьма!
Быть может у кого-то в сердце свет,
Но у него, как и вокруг — зима.
Он возвращался вечером домой —
Соседи выходили из квартир,
А человек, усталый и чужой,
Всем сердцем ненавидел этот мир.
Прохожие, слегка замедлив шаг,
Глядели любопытно искоса.
Он им дарил в ответ унылый взгляд,
И те мгновенно прятали глаза.
Он терпеливо ждал возле лифта,
Хотелось одиночества и тьмы,
Ведь яркий свет бросается в глаза,
А улицы людьми, увы, полны.
Мальчишка с мамой вышли из лифта,
Вдруг мальчик улыбнулся — просто так.
Но человек, что от всего устал,
Смотря в ответ, подумал: "Вот чудак!"
А мальчику достался грубый взгляд,
В недоуменьи поднятая бровь,
Но тот всё также счастлив был и рад,
Что поднял взгляд и улыбнулся вновь.
Придя домой, он сделал крепкий чай,
И, протерев стекло, открыл окно.
Да за окном, подумал, прямо рай!
А раньше было просто всё равно.
Усталый, одинокий человек
Вдруг улыбнулся, ожили глаза...
Светило солнце, тихо падал снег.
И улыбались солнцу небеса.
©️ Аманда Блэк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927911
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021
Треба ж дівці Валентині
Отакою вдатися!
Все грішила й пішла нині
В церкву сповідатися.
По порядку розказала,
Де й коли кохалася,
З ким, які стосунки мала –
Батюшці призналася.
Емоційно пояснила,
Як не треба плодитись,
Чоловіків, хлопців вчила
В ліжку як поводитись.
Швидко службу піп відправив,
Звільнив церкву від роззяв,
Після сповіді у Валі
Номер телефона взяв.
В семінарії не знали
Сексуальну втіху цю,
Слава небесам - прислали
Валентину-грішницю!
Пояснив, що в неї вдома
Буде ще молитися…
Захотів святий отець
Дечого навчитися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927761
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Нехай слова написані душею,
Торкнуться серця люблячого вмить.
Засвітять зорі в небі над землею,
Бо вони тако́ж вміють, ще любить.
І місяць буде ясний, без туману,
Щоб ми змогли зустрітися при нім.
Природа подарує ніжний ранок,
Скупає нас в промінні золотім.
Блакить небесна буде посміхатись,
Хмаринки в далечінь нас позовуть.
Ми будемо з тобою сподіватись,
Адже закоханих у казці ждуть.
Казковий світ з своїми чудесами,
Завжи чекає люблячі серця.
Торкнеш мене гарячими устами,
Яка ж для нас красива казка ця.
Щасливий той, хто все це відчуває
У кого в серці завжди доброта.
Хто вірить і по справжньому кохає
У кого фальші не несуть уста.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927751
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Коли зустрілись випадково —
Відчула магію в очах,
Торкнулась лагідно плеча —
На аркуші злетіло слово.
Коли зустрілись ненароком,
Скоріш, зумисно, у свій час —
Душею покохала Вас,
Назустріч йшла сміливим кроком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927705
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 11.10.2021
Стояла осінь вся в сльозах і горі,
А поруч мати сива як зима,
Був син у неньки, а тепер нема,
Сльозами-листям плачуть осокори.
Схилився тато, наче дуб в скорботі,
На плечі камінь ліг - душа болить,
З неба дощі як сльози - не спинить,
І шепіт вітру на тужливій ноті.
Сумне весілля в сина для родини,
Тут варта з друзів сумно так стоїть,
Життя війна забрала в одну мить,
Батьків осиротила й Україну.
Їх Син-Герой, а був лише солдатом,
Він боронив цю землю - рідний край,
"Ти нас не кидай, синку, зачекай!
Хоч лебедем прилинь!" - благає мати.
Плакала-билась об труну земля,
Падали сльози мамині додолу,
В небо здіймався шепіт осокорів,
Героям Слава! - ніби, промовляв.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927649
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 11.10.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Bst2xkDgSZc[/youtube]
Здійнявся сильний буревій,
Лама дахи, дерева.
Колись писав ти: я лиш твій.
Ця згадка кришталева.
Не раз прочитую цей лист,
Сторінка пожовтіла.
Писав красиво, мав ти хист,
Роки вже відлетіли.
Та ніби знову поруч ти,
Я чую тихий голос.
Пройшли неначе вже віки,
Не раз поспів у полі колос.
Повільно стих і буревій,
Оговталась природа.
Почуй мене: ти тільки мій!
Все ж не почуєш - дуже шкода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927663
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 11.10.2021
Вії захоплені, очі закохані,
Серце відчинене
Забирай!
Зорі загублені, Ночі сполохані,
Душу розчулену
Зігрівай!
Хоч і не віриться, хай все ж розбудиться,
Жерло у грудях твоїх!
Поки ця куля розпечена крутиться,
Вистачить обертів нам на двоїх!
П'янко туманиться, швидко розсиплеться,
Зір помутнів чи навкруг?!
Дійсність, немов виноградова китиця,
Котиться, падає з рук.
Вії захоплені, очі закохані,
Розум втрачаю чи глузд?!
Зорі загублені, ночі сполохані,
Мариться марево вуст.
20.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927547
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021
Перекину беду через плечи,
Больше с ней я дружить не хочу
И пойду я к тебе в этот вечер,
И в окошко твоё постучу.
Ты в покои свои пропуская
дверь закроешь сегодня плотней
И счастливая тоже,растаешь,
Ослепляя улыбкой своей.
Мы не станем сжигать с тобой свечи,
Так как пишут поэты в стихах,
Будем мы,будет счастье и вечер,
И не важно что там,на часах.
Будет нам целым миром беспечным
И защитой надёжной твой дом
От суровых проблем бесконечных,
Побеждать всех их легше вдвоём.
Свои чувства держать я не стану,
Порезвимся с тобой без стыда
И скорее всего я останусь
Наслаждаться тобой навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927538
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021
Помережила осінь світ…
Кружать вітром листки опалі.
Нам з тобою немало літ
Й двоє звідали вже печалі.
Йдемо парком серед листви
І не друзі, і незнайомі.
Обгортаючись в тінь канви,
Зійшлись, наче в однім шоломі.
Вмостились на лавочці вдвох,
І усмішка тайком підкралась.
Видно, нас хотів звести Бог
І ця зустріч неждана вдалась.
У розмові, посеред слів,
Пробігали щасливі ноти.
Заховати він їх не вмів,
Навіть в подиві позолоти.
Спілкувались.. а час збігав.
Сонце в лігво уже лягало…
Та ніхто з нас не піднімавсь,
Ніби дня нам було замало.
Місяць визирнув із-за хмар
Й ми, обнявшись, вже йшли у парі
У світилі зоряних чар,
По вечірньому тротуарі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927512
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021
Маленька Фея щастя та любові,
Присіла на трояндовім кущі.
Земля і небо десь були у змові,
Слова кохані линули з душі.
Вони летіли з уст її медових,
Торкали серця солодом своїм.
Ховалися у мріях кольорових,
Лягали на папір з казкових рим.
Маленька Фея - серденько гаряче,
У ньому полум'ям горить вогонь.
Сьогодні вперше я її побачив,
Торкаючись малесеньких долонь.
Бажаю й вам зустріти таку Фею,
Щоби в цей вечір сумно не було.
Щоби і ви, теж подружились з нею,
Любов відчули і її тепло...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927499
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IcJaGvBDKyA
[/youtube]
Вуаллю скриті наші мрії,
Ніхто чужий їх не збагне.
І лише грітимуть надії,
Колись омріяне ж прийде.
Воно прийде вночі, чи вранці,
Це буде осінь, чи зима.
Реальні будуть забаганки,
То ж не чекали ми дарма.
Що буде потім, хіба знаєм,
Чи нову мрію знов пригріть?
І знову вихід тут шукаєм,
Бо не дамо душі старіть.
Душа у пошуках, шукає,
Щоб мала мрія інший зміст.
Робота душу наповняє,
До цього має уже хист.
Хай буде мрія про любов,
Яка найкраща в цілім світі.
Нехай прийде із молитов,
І щоб була у буйноцвіті.
Нехай ще буде кольорова,
Щоб пахла ніжно, як весна.
Та не така, що тимчасова,
А божевільна, запашна.
Про що тоді ще можна мріять,
Бо ти ж щасливий від усіх.
Життя любов"ю все засіять,
Це - мрія з мрій усіх людських...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927419
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 09.10.2021
Ідуть дощі,від хмар на дворі темно,
Щей часом град по листю люто б'є,
Та поруч ти і це мені приємно,
Зі мною завжди сонечко моє,
Погасло світло,в хаті стало темно,
Гуркоче грім за блискавкою в слід,
Та поруч ти і це мені приємно,
Моя любов,мій ангел,ти мій світ.
Нехай гримить,нехай палає небо,
Дощі минуть і буде сонце знов,
Та поруч ти,спокійно біля тебе
Нас захищає вірність і любов.
Нарешті вітер розгойдає хмари,
Їх прожене,погода буде знов,
Але й негода не злякає пару,
Яку зігріє вірність і любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927170
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 06.10.2021
Всем нам живым счастья,радости хочется,
Слов от души и простого тепла,
Особенно тем кто познал одиночество,
Особенно тем кого жизнь обожгла.
Где-то в верху все загадки с разгадками,
Выше небес,где находится Бог,
А здесь на Земле дни бывают не сладкими,
А здесь на Земле столько бед и тревог.
Послушай,судьба,поменяй расписание,
Оставь в стороне всё что душу так жжёт,
Пусть счастье придёт наконец на свидание
К тому кто его вечность целую ждёт.
Счастье пусть будет не только везением,
Пусть будет оно повседневный наряд,
Кто верит и ждёт сохраняя терпение
Пусть мир в каждый дом и любовь постучат.
Всем нам живым счастья,радости хочется,
Да пусть же поможет в судьбе людям Бог.
Особенно тем, кто познал одиночество,
Особенно тем,кто хотел,а не смог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926808
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021
Невинні ромашки загублені в полі,
Духмяний віночок нездійснених мрій.
Попали під жорна жорстокої долі,
Заплетені в коло невтішних подій.
Вони проростали під небом на полі
В яскравому світлі липневого дня,
Але їх зірвали, жбурнули додолу,
Отак для утіхи, на смерть, навмання.
Лежать білі квіти в небес під ногами,
Зів'яли під сонцем тонкі пелюстки,
А так би зростали на волі віками
Та тішили око цвітінням своїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926753
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021
Соловей щебече у зеленім гаю,
Про кохання наше всім розповіда.
Як тебе люблю я, як тебе кохаю,
Ніжна, синьоока зіронько моя.
Вітерець розносить співи солов'їні
І летять мов птахи в далечінь вони.
А я все вдивляюсь в твої очі сині,
Коли ти приходиш казкою у сни...
Простягаєш руки і ведеш до гаю,
У якім на вітті соловей співа.
Я тебе кохана, ніжно обіймаю,
Шепочу на вушко лагідні слова.
Солов'їна пісня, солов'їні співи,
Дочекавшись ранку, спати не дають.
І торкають серця ніжності мотиви,
За собою люба нас вони ведуть...
Відкриваю очі все кудись зникає,
Серце сильно б'ється, а тебе нема.
Буду я чекати ночі знову, знаю,
Нехай сон на крила обох підійма.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926757
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021
Після двох побачень в сквері
Дівчину кохану Тому
Прийшло в голову Валері
Запросити вже додому.
Є якісь манери дамські:
Таку гостю, як приймати?
Каву, квіти, чи ’’Шампанське’’ -
Що вперед пропонувати?
Хлопець дуже хвилювався,
Як вести себе відразу?
-Як вино запропоную -
Цим її я не ображу?
Уже Тома на порозі,
Розмістилася на кухні,
Вся рум’яна від морозу,
Вийняла пивні два кухлі.
Розгубився тут Валера,
Хотів свічку запалити,
Тремтять руки в кавалера…
Як романтику створити?
Пінитись шампанське хоче,
В келихи хотів налити:
-Для хоробрості,- белькоче,-
Треба нам це пригубити.
Дівка з радості аж скаче:
-Ми розважимось добряче!
Заховай цей сік дитячий,
В мене дещо є гаряче.
Первачок ось, пригощайся,
Та не бійсь, горілка добра,
Пий сміливо і не кайся,
Бо я вже прийшла хоробра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926738
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=13e7jO_KjFQ[/youtube]
Осінній день нахмурив брови,
Чомусь в ненастрої він був.
І влаштував він сонцесхови,
Свою мовчанку увімкнув.
Про що ти в час такий міркуєш?
Чи надоїв цей листопад?
Дивися - голуби воркують,
Хоч і безлюдний давно сад.
Вони тебе не розважають,
Тобі сьогодні все одно?
Давно всі сонечка чекають,
Його нема давним - давно.
За всим уважно споглядаєш,
Ну як покращить настрій твій?
Твою загадку розгадаєм:
Виходь же швидше з своїх мрій!
Ти не сумуй за днем вчорашнім,
Пішов у безвість на цей час.
Осяй людей ти сонцем краще.
Зроби щасливими ще нас.
[img]https://postila.ru/resize?w=500&src=%2Fdata%2Ff4%2Fc3%2F83%2Ff7%2Ff4c383f74a7212a0d0c5fb1eb15dbe24141bb6b1f562f581d852e2284c6bee70.gif[/img]
( НАТИСНІТЬ НА КАРТИНКУ )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926438
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Я світ розмалюю всіма кольорами,
Його обійму так тендітно руками,
Спасибі, рідненький, що можу я жити,
Красу ніжну бачить та вірно любити
В поля мандрувати, купатися в росах,
Красу відчувати, вплітаючи в коси
І що ще потрібно для щастя людині -
Вбирати світ чарів з прекрасної днини
Та знаю, не кожен - це може відчути,
Зануритись в казку та в чарах побути,
Тож будьте добріші, цінуйте природу,
А в відповідь, любі, прийміть насолоду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926435
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Моя мила осінь, полети у місто
І листком кленовим в руки упади.
Хай шепоче вітер слова урочисто,
Буде в кожнім слові хай любов цвісти.
Підійми коханий, свої очі в небо
І знайди на ньому ясную зорю.
Я свої цілунки, передам для тебе
І промовлю тихо, що тебе люблю...
Як я хочу милий, впасти у обійми,
У твої обійми й більше не чиї.
Твої поцілунки, уста мої приймуть,
А в душі співати будуть солов'ї.
Я така ж, як осінь з нею дуже схожа,
Бува, що радію, а бува в журбі.
Я її попрошу, нехай допоможе,
Почуття гарячі передасть тобі...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926345
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021
[b][color="#0812cf"]А у нас такая скука,
С карантином все сложней.
По утрам стал муж мяукать,
Молочка, мол, мне налей!
Я сегодня злая очень..
Молочка ему дала.
А он, *** жрать не хочет
Слабит, видите ль, козла!!
Учудила бабка наша
Ну не бабка, сущий цирк!
Из кумыса варит кашу
Внуки ржут, как жеребцы.
Муж в Москве, жена в поселке
К ней толпа через плетень,
До чего ж раздолье тёлке,
Новый хахаль каждый день
Что ты прячешь за сараем
Сквозь забор мне все видать,
Я здесь баба коренная.
Ну а ты - всего лишь зять!!
Весь на нервах, исхудал,
Ревность и заскоки.
Дед на бабку в суд подал
А правнуки - в шоке.
Вот такая нынче мода
Деньги важные в судьбе.
Переводят за полгода
Со счетов дедов себе!!
Своему миленку Нилу
Угождала, как чуме.
И кормила, и поила
А он жить ушел к куме.
Мы затеяли разборки,
Распотрошили весь склад,
Двадцать ящиков икорки
Ночью спер какой-то гад...
Завертело в попе шило,
Зачесалось между ног.
Выйти замуж поспешила,
Прогадала, видит Бог!!
Я посеяла петрушку,
Аж вспотел кудрявый чуб.
Позову сейчас подружку,
И бегом на танцы в клуб.
Семь потов сошло с Любаши
Я скажу, не ошибусь!!
Эта девка коль уж пашет,
То, как трактор "Беларусь".
Вот те раз! Какое чудо!!
Приготовлю, что за труд?
Ела я такое блюдо
Оливье его зовут.
Неужели скоро лето,
Настежь мы откроем дверь!!
Кот наставил в доме меток,
Летом метит во дворе.
Где ты бродишь, девка гарна?
Скоро, вон поди, обед.
Приходил к тебе пожарный,
Чё хотел, пожара ж нет![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926149
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Оксамитовий вересень тішить,
Він дарує своє нам тепло.
Іще листя не скинули вишні
І трояндове квітне стебло.
Позолотою фарби лягають,
Білі хмари у небі пливуть.
Сонця промені ніжо торкають,
Журавлів проводжаючи в путь.
А в дворі у червонім намисті,
Посміхнулась калина мені.
І листочки вишнево - барвисті,
Наче вишиті на полотні...
Осінь... Вересень... Бабине літо...
А за ними прийдуть холоди.
Сльози дощик свої буде лити,
Залишаючи мокрі сліди.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926045
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021
За городом росла гречка,
Пахла медом та дарма
Бо заскочити в ту гречку
Не погодилась кума.
Бо в тій гречці гудуть бджоли,
Заспокоював дарма,
Не подумав би ніколи
Що боїться їх кума.
Та вони такі ж маленькі,
Буде добре з ними нам,
Не скажу кумі рідненькій
Що боюсь я їх і сам.
Нині щось не сіють гречку,
Не росте вона й сама
Та кума така щаслива
В кукурудзі бджіл нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925928
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 23.09.2021
Влаштували конкурс в лісі, щоб вибрать найкращих.
Готувались всі ретельно, не було ледачих.
От зібралися ранененько, стали придивляться. А зійшло-
ся чималенько. Кому ж всміхнеться щастя?
Вийшла першою Лисичка в новій вишиванці, із кора-
лями на шиї… влаштувала танці. Хвостик вправо, хвостик
вліво, лапками дрібоче, посміхається ласкаво. Перше міс-
це хоче. Лиска шубку гарну мала, їй аплодували, а скіль-
кох вона загризла – те не рахували.
Потім Вовк на сцену вийшов. Він клацав зубами і сер-
дито так дивився. Правда був без мами. Та всі знали, хто
є мама і хто його тато, то ж голосували дружно, як за де-
путата.
Тут на новій іномарці (чуть не в’їхав в сцену) молодий
Ведмідь приїхав. Подобавсь він Пантері. А вона була в жю-
рі разом з гарним Левом. Говорили в лісі всі, що й той був
кавалером.
Всі дивились на Ведмедя. Він лиш посміхався та притопту-
вав чомусь. В цьому й було щастя. Бо сказали: «Які лапи…
і яка усмішка!» Ото ж третім був Ведмідь, називали «Міш-
ка».
А на сцену вийти більше не дали нікому. Білки, Зайці, Їжа-
ки поплелись додому. Міркував кожен, чи він там не поми-
лився? Бо ж не один після цього сльозами умився.
Поховалися й сиділи у дрімучій хащі, бо робили що хоті-
ли всі оті «найкращі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925656
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021
Поженились молодята
Маргарита й Гоша.
Рита каже: -В мене є
Новина хороша.
Цю чудову новину
Повідомить мушу.
Скоро будем жити втрьох—
Радість гріє душу.
Гоша той дуже зрадів,
Жінку обіймає,
Міцно він її цілує,
По хаті кружляє.
А та йому: - Зупинися!
І годі стрибати.
Це не те, що ти подумав,
Їде моя мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925648
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021
Скажи мені, батьку, чом плакали очі,
У ті незабутні для серденька ночі
і зірка у небі була лиш єдина,
Як ніби найкраща, рідненька дитина?
В дорогу мене проводжав ти далеку,
Коли у краї відлітали лелеки,
А серце стискалось, ох, як від розлуки,
Були то нестерпні, ранимії муки
Тягнулися миті, хвилини, години
Та знову верталась на рідні стежини
І очі шукали, отой рідний погляд
Та тільки зі мною думки були поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925637
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021
Був Микола, як пружина,
І пригод шукав вже зрання,
Тож звернувся до дружини
Із химерним побажанням:
-Відчуттів я хочу з перцем,
І емоцій цілу нішу,
Щось скажи, щоб моє серце
Враз забилося сильніше.
Жінка вивернулась в ліжку,
Загадково усміхнулась,
Ковдрою прикрила ніжку
І ліниво потягнулась:
-Ну, якщо вже доведеться
Розв’ язати цю задачку –
Твоє серденько здригнеться:
Я знайшла твою заначку!
Поки ніжився ти в ванні –
Есемески прочитала…
Твоя видра непогані
Компліменти надсилала.
Тепер, милий, ти без грошей,
Хай вона надалі знає:
Ресторанчик, мій хороший,
В вас надовго відпадає.
На сьогодні досить перцю,
Бо якщо я стану злитись,
То твоє слабеньке серце
Перестане зовсім битись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925452
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 19.09.2021
Учора у 13-ій школі м. Чернігова відбулося відкриття меморіальної дошки бувшому випускнику, а тепер герою, який воював на Донбасі, Володьку Юрію Миколайовичу під позивним "Знахар"
Пам’яті героя- прикордонника Юрія Миколайовича Володька (6.02.1970 – 6.12.2016.), що помер після контузій, одержаних у Російсько-Українській війні.
Іще війна точилася на сході,
Коли його душа злетіла раптом в рай…
Він вірним сином був свого народу,
Тож боронить пішов свій рідний край.
Пройшовши непросту життєву школу,
Він був твердим, як кремінь, і міцним.
Одного не підозрював ніколи,
Що не мине й його вогонь війни.
Першу контузію дістав сержант в Афгані,
Туди вантаж він доправляв не раз.
Не залякали воїна і рани…
У чотирнадцятім зустрів його Донбас.
Був там, де найжаркіше: Волноваха,
Дебальцеве (ледь вижив у бою)…
Не маючи в собі і краплі страху,
Він мусив групу прикривать свою.
Вороже військо рвало оборону,
Аби накрити воїнів вогнем,
А у бійців на трьох – лиш три патрони…
«Прощай, – лунало, – і прости мене…»
Та Бог був не готовий їх забрати –
Послав частину іншу помогти …
Й стояли хлопці так, як брат за брата,
Тож ворога змогли перемогти.
Його любили й називали «Знахар»,
Бо руки вправні мав. Ні, золоті!
Поранені про вміння Юри знали.
Міг лікарем би бути у житті.
Та не судилось. Підвело здоров’я…
Контузії дали про себе знать:
Впилися серце й мозок його кров’ю,
Тож в сорок шість примусили вмирать.
А як же він любив життя і друзів,
Дружину, маму, сина і донькУ,
І Україну! Вона теж у тузі…
Чому ж мав долю він таку гірку?
Чи не тому, що зла багато в світі,
Що мучило і мучить всіх людей?
Чому ж у війнах гинуть кращі діти?
Великий Боже, світ куди ведеш?
Ростуть тепер півсиротами діти,
Матусі ніч безсоння посила…
Вона давно забула, як радіти.
Без сина залишилася – сама.
З онуками приходить на могилу,
Де прапор з вітром бавиться-шумить…
Й вчувається їм: «Бережіть Вкраїну!
Усім народом бережіть щомить!»
11.09.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925478
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 19.09.2021
Вже тумани сиві
Понад річкою,
Чи будем щасливі
Ми з Марічкою,
Ой тумани яром
В поле котяться,
А нам жити в парі
Дуже хочеться.
Ось до тої хати
Де на мене ждуть
Мене мої свати
В рушниках ведуть,
Руки перев'яжуть
Наші стрічкою,
Тепер пара скажуть
Ви з Марічкою.
І пов'яжуть зілля
На даху вони,
І буде весілля
Наше восени.
Ті тумани сиві
Вітер розмете,
Будемо щасливі
Бо любов святе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925512
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 19.09.2021
Коли любов приходить в кольорах,
Ти бачиш радість у її очах.
Птахи пісень в душі співають
І ніжно квіти розквітають.
Коли любов приходить в кольорах,
То зорі нам встеляють сріблом шлях.
Любов'ю пишуться романи,
Від болю не ятряться рани...
Та не завжди вона у кольорах
Її чатує хитрість, навіть страх.
І біль щоразу дошкуляє,
Від того серденько страждає.
Брехні багато і не правди теж,
Та ти її у торбу не зметеш.
Не "викуриш" її мітлою
І не заллєш її смолою.
Вона чатує душі кожен раз
І ось душа отримує наказ.
Когось образити у тиші,
Облити брудом найчастіше.
І вже летять образливі слова,
Ну а любов в куточку помира.
Її чомусь не захистили,
Любов лишилась чорно - біла...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924557
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021
Холодний тротуар, ранково-сірий…
Й статура чоловіча, ще струнка…
Вражають його скроні, щедро-сиві.
Букетик айстр осінніх у руках.
В очах – неспокій, довгий, чоловічий.
Ба, на годинник часто погляда.
Секунду за секундою той лічить,
А час тече повільно, мов вода.
І борються в душі моїй здогадки:
Кого чека цей літній чоловік?
Невже звабливу молоду коханку,
Хоча і має вже солідний вік?
Його обличчя раптом розпливлося,
І заясніло сонце ув очах –
Вона біжить… Розвихрене волосся
Танцює з вітром на вузьких плечах…
«Пробач, коханий, – вирвалося в неї, –
Я поспішала, як тільки могла…»
Вони пішли у напрямку алеї.
Букетик айстр вона тепер несла…
І як не дивно, я ж таки дізналась:
Вони – сім’я. Живуть багато літ.
Й душа моя незримо засміялась:
«Який же незбагненний, справді, світ!»
7.09.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924405
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 08.09.2021
В’ячеслав після роботи,
Як завжди, відпочиває,
Жінка поруч, у журналі
Сторінки перегортає.
-У кросворді ось питання,-
Розпирає радість Нінку,-
Яке в мужа є бажання,
Коли дивиться на жінку?
Тут всього чотири букви,
Дуже легко відгадати,
Називай, коханий, слово,
Я готова записати.
-Звісно, борщ, і це ти знаєш!
Ніна почала сичати:
-Не туди ти загинаєш,
Доведеться підказати.
Перша ес у слові цьому,
Така сама і остання,
Тут вже ясно і тупому –
Дуже легке це завдання.
-Догадався,- каже Слава,-
Слово соус, легке, дійсно.
Ніночка журнал відклала,
Перейшла в скандальне дійство:
-Та коли ж ти нажерешся?
Щоб тебе уже розперло!
Слово - секс, дурному ясно,
Воно що, в тобі вже вмерло?
За обов’язки подружні
Щось почав ти забувати,
І такого паразита
Я ще маю годувати?
Слава слухав речі жінки,
Жалюгідний був, не гордий,
Проклинав того навіки,
Хто придумав ці кросворди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924440
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 08.09.2021
Знову осінь, знову осінь, мій коханий,
В прохолоді загорнувся тихий ранок.
У червоному намисті вже калина,
А у небі чути крики журавлині.
І до вирію збираються лелеки,
Їм летіти і летіти, так далеко.
Упадуть дощем холодним, дрібні сльози
І напише знову осінь свої прози...
Як з тобою будем милий, їх читати,
Буде осінь про кохання нам шептати.
Заволочать береги, густі тумани,
Тільки я тебе любить не перестану.
Я любов'ю в пору цю, тебе зігрію,
І осінню тугу, вітром я розвію.
Посміхнись до мене милий - я з тобою,
Ми посидимо під нашою вербою.
Лиш вона про наші знає таємниці,
Вірю любий, що задумано - здійсниться.
І нехай осінній танець нас кружляє,
Я скажу що моє серденько кохає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924340
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021
Этюд родился на словах,
А стих родился на холсте.
Поэт художнице в стихах
Признался, глядя в декольте.
В мольберте отпечатки рук
И платье сброшено с Венеры.
И в тишине лишь сердца стук.
И слабый свет, что от торшера.
И музыкой дыханье их,
Соединило два искусства.
И разливаясь для двоих
Вся мастерская полна чувства.
Нанесена потом на холст
Любовь и ручкой на бумаге,
Когда вдвоем они средь звезд
Смотрели ночь на зодиаки…
05.09.2021 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924316
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021
Ще не так пізно ,хоч не рано,
Поздоровляю Вас Тетяно.
Велике свято-ювілей
Хай радість бризкає з очей.
Не з*їсть іржа Ваше перо
І в хату сіється тепло.
Ще й пісня в*ється за столом,
Вітають друзі всі гуртом.
І я як всі добра бажаю,
Кохання того що без краю.
Життя в плюсах і в позитиві,
Будьте здорові і щасливі.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924260
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021
[i]Ми знали вдвох: розлука неминуча,
що час безжально долі розведе.
І плакав кущ трояндовий колючий:
"То де ж кохання те подіти, де?!"[/i]
Я в осінь йшла… залишивши із Вами
в недужім серці здавлений вогонь.
А пустку в грудях краплі заливали,
І ткаля-Осінь враз торкнулась скронь…
[i]Давайте зараз будемо відверті:
Нам відчай душі міцно охопив…
Думки та вірші, ввірені конвертам,
Так і не слали… холодили пил…[/i]
Без Вас життя до болю стало звичним:
Буденним, сірим, дощовим щораз.
Троянди ж пам’ять заганяла шпички,
Кровила, мучила та повертала час.
[i]Роки зривала осінь непомітно,
У гості дощ некликаний вчащав.
Цьогоріч йшли на зустріч наші діти,
До ще красивого розлогого куща…[/i]
/Дякую за натхнення художницям-близнючкам із Італії Anna Elena Balbusso./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924228
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2021
Я шукаю тебе відізвися прошу я благаю
Кожну ніч надсилаю у темінь тобі ці листи
Чи читаєш ти їх цього любий я досі не знаю
Але вірю кохання можливо від бурі спасти
Я без тебе замерзла ти чуєш коханий? Озвися!
Я чекаю ще слів несказанних непроханих тих...
Будь живим! До грудей моїх ти як маля пригорнися!
Будь живим! Нехай щезне війна що народжує гріх!
4.09.21.
0:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924144
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 06.09.2021
Віктор взяв дружини ручку:
-В тебе є коханці?
Чому носиш ти обручку
Не на тому пальці?
Галя стала, як та вишня:
А що ж тут такого?
Хай всі бачать, що я вийшла
Заміж не за того!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924189
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021
Чому ти линеш в мої сни
І заглядаєш в душу сміло?
Чи то той квіт, що від весни
Лишив на згадку, щоб щеміло?
Для чого мрієш ти про нас?
Я ж говорю:"Що нас немає"
Ти скоротав чарівний час,
А серце сторінки листає
Вони порожні, як на жаль,
Нема зв'язку і поряд долі,
Я проведу тебе у даль
Де світ черпатимеш любові
Ось там і будуть сторінки,
Як ніби сад в осіннім листі
І не приходь ти більш у сни,
Там сторінки лиш будуть чисті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924183
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021
Він прилетів до мене серед дня,
І біля ніг моїх собі присів,
На руки взявши я його підняв
І тихо він до мене говорив.
-Послухай,друже,пісню напиши,
Таку щоб всіх потішила вона,
Щоби була від серця,від душі
І щоб була весела,не сумна.-
А я йому у відповідь сказав:
-Для тебе все зроблю,мій милий друже,
Мене завжди твій голос надихав
Я до твоїх мелодій небайдужий.
О,соловейко,друже соловей
Хіба ж тобі відмовити я можу,
В твоїх піснях присутній Прометей,
В твоїх піснях присутнє Слово Боже.-
Він не боявся зовсім мене,ні,
Сидів на пальцях,навіть задрімав
І так приємно було то мені,
Що сам маестро в гості завітав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923718
дата надходження 30.08.2021
дата закладки 31.08.2021
Сквозь ряд холодных пропастей
припомнится любимый...
- Он небосвода был важней!..
Он был... незаменимым.
Желанным солнечным лучом!..
Теплом средь лютой стужи...
И беды были нипочем...
- Он был всегда мне нужен!..
Мы находили в небесах
след звездочки мелькнувшей...
Теперь одна бреду в мечтах...
Шепчу себе: - Он лучший!..
Но счастье наше стерла ночь...
- Накрыла пустотою!..
А время тащит душу прочь
с любовью неземною...
* * *
К тому, что было так давно,
крылом коснется память...
Душе моей не все равно...
- Болит на сердце рана...
31.08.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923726
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021
[b][i][color="#063c99"][color="#bd076e"]П[/color]одправить я решила свое тело
[color="#bd076e"]И[/color] на диету строгую присела.
[color="#bd076e"]Л[/color]ишь огурцы, салаты мне по вкусу
[color="#bd076e"]Ю[/color]лить нельзя и сдать себя искусу.
[color="#bd076e"]Л[/color]учи зовут, народ бежит на плЯжи
[color="#bd076e"]И[/color] предвкушают, как загарчик ляжет.
[color="#bd076e"]Д[/color]а как же, как и мне туда вписаться?
[color="#bd076e"]Л[/color]ишь мне известно, вес мой под сто двадцать
[color="#bd076e"]Я[/color] в интернете присмотрела БАДы,
[color="#bd076e"]П[/color]ьют же девчата и успехам рады.
[color="#bd076e"]О[/color]бман на сайте исключила сразу,
[color="#bd076e"]Х[/color]оть в день тот видно помутился разум.
[color="#bd076e"][/color][color="#b3075d"]У[/color] тех таблеток дьявольская сила,
[color="#bd076e"]Д[/color]а, жаль, фальшивку поздно раскусила.
[color="#bd076e"]Е[/color]да и дальше - главный кайф по жизни,
[color="#bd076e"]Н[/color]о только что мне делать с весом лишним?
[color="#bd076e"]И[/color] что ж вышло с той моей затеей?
[color="#bd076e"]Я[/color] маюсь денно-нощно диареей...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923737
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021
Закохався дід Максим
В пишногруду жінку Клаву.
Захотів старий інтим,
Запросив її до ставу.
Вдома діда внук чекав,
І заснули юні очі.
Місяць в небі навіть спав,
Бо для сну солодкі ночі.
...Дід прийшов уранці. - Ждеш?
Внук спитав: - А як там Клава?
- Усміхнулась, я їй - теж.
Раптом... зуби впали в трави.
То ж усю шукали ніч,
Помагала мені Клава.
Вся романтика - без свіч.
Отака була "забава".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923755
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021
Розмовляють про щось явори,
Осінь, любий... На серці тривоги.
Загорнулись в туман береги,
Вітер ки́дає листя під ноги.
Вже збираються в зграї птахи,
Дні коротшають, ночі холодні.
Мочить дощ, барабанить в дахи,
Заховалося сонце сьогодні.
Посхиляли голівки квітки,
Від краплин дощових їм так важко.
Закрадаються в серце думки,
Сумно десь обізвалася пташка...
Осінь, люба... Ти скажеш мені,
Я всміхнуся і тихо промовлю.
Нехай осінь, та будуть, ще дні,
Що зігріють своєю любов'ю...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923663
дата надходження 30.08.2021
дата закладки 30.08.2021
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Ночі у безсонні - тіні лілій.
Огорни мене скоріш любов'ю.
Сам колись казав, що вдвох тепліше.
Слово, лиш твоє, єдине слово,
Й озеро кохання в цвіті лілій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923595
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 29.08.2021
Там де сонях цвіте, там всміхається літо,
А кохання святе, сонцем ніжним зігріте.
Серед соняхів тих, ми з тобою зустрілись.
Заблудилися в них, ми у них заблудились.
Приспів:
Поцілунок твій солодкий, тиха зваба,
А твій погляд загадковий мене вабив.
Наче Мавка серед поля ти з'явилась,
Посміхнулась і у квітах загубилась.
Погляд тво́їх очей, мене так заворожив,
Стільки днів і ночей, без них жити не можу.
Колосяться лани, пшеницями густими,
Чомсь приходять у сни, літо, осінь і зими.
Приспів:
Ти з'явись хоч у снах, я прошу тебе, знову,
Диво Мавко моя, ти промов хочаб слово.
Ти мовчиш, ти мовчиш і нічого не кажеш,
Стежку стелить спориш, він узори пов'яже.
Приспів:
Я на поле прийду, там де соняхи квітнуть,
Дочекаюсь зорю, щоб тебе знов зустріти.
І як з'явишся ти, посміхнешся до мене,
Будуть зорі цвісти, ніч тебе мені верне.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923572
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 29.08.2021
Ти повернись у сни і наяву. Ти повернись, бо я тебе чекаю. Тобою я і мрію і живу, Тобі найкращих я пісень співаю.
Ти повернись стежиною у сад, Чекати тебе буду до світання. Ти повернись і не спіши назад. Можливо тут живе наше кохання …
У зелен – листі, чи квітках чарівних, В обіймах вітру, що злітає в вись. У погляді очей Твоїх привітних… Ти повернись, коханий! Повернись
21.08.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923206
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 26.08.2021
Серпневий вечір котиться до нас,
А вітерець принишк і не дихне.
Давно вже промінь сонячний погас,
До себе небо, нічку пригорне.
Розкинуте мереживо зірок,
Мелодіями грати буде вальс.
Яскравий місяць піде у танок,
Він танцем цим, порадує всіх нас.
В годину цю, не спиться цвіркуну,
Він пише ноти і пісні для нас.
Йому, як бачте також не до сну,
Як тільки промінець останній згас.
Впадуть росинки дзвінко у траву,
Підхопить прохолода їх собі.
Підніме невдоволено брову
І понесе росиночки вербі.
А під вербою пара молода
І іхні таємниці неземні.
За ними тихо нічка підгляда,
Думки сьогодні чомсь її сумні.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923267
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 26.08.2021
До 30-ї річниці незалежності.
Ну ось ти й доросла!
Як всі моЇ діти, -
З тобою, неначе з сестрою, зросли...
То кажеш вже тридцять?
І вільно летіти
Бажаєш сама крізь поля із імли?
Чи вистачить розуму, сил і наснаги?
Давай-но згадаємо всі ці роки,
Як тяжко долали відверту зневагу
Й підступні удари від «братской руки»...
Як зброю здавали за лжеобіцянки,
І різали майже новісінькі ТУ*...
Привабливе західне слово «панянка»
Потроху злизало яскраву мету,
А все, що було ніби спільне й народне,
Ураз перейшло у здобуток «сімей»,
І вже не залишилось сумнівів жодних
Для кого процес той ввійшов в апогей...
Та ні! Конституція наша найкраща,
Там слово у слово - усе для людей,
Бо навіть оті «комуняки пропащі»
Писали і вірили в чудо ідей.
Реалії значно простіші настали:
Не маєш «зелених» - терпи і мовчи...
Два рази уже на Майданах стояли!
Гадаєш останній?
Хоч плач хоч кричи,
Та знову до влади злодюжки дорвались,
На сході і півдні - щоденно війна,
І навіть земельки для нас не зосталось, -
Моя ти Вкраїно!?
Чи вже чужина???
Не в силах здолати свідому жалобу
Щоб квіти Шевченку принести в руці,
Бо навіть і тут бачу тільки стидобу, -
У натовпі клоунів псевдотворці...
Як жити і вірити в те про що мріяв?
Можливо хоч діти щось змінять,
А я?..
Молюся за тих, хто без сумнівів міряв
В щоденнім двобої власне життя...
Давай, Україно,
Нехай вже здійсниться
Завітна мета всіх часів і батьків...
Кажеш здолаю?
Тобі уже тридцять!?
Відповідь інша - 15 віків!
24.08.2021
*- в 482-му році
Кий, Щек, Хорив і Либідь
заснували Київ (1539 років тому).
*- Ту-160 (за кодифікацією НАТО: Blackjack) -
надзвуковий стратегічний бомбардувальник-ракетоносець
із змінною стрілоподібністю крила. Зараз є найпотужнішим
надзвуковим бойовим літаком у світі.
Перебував на озброєнні СРСР (у РРФСР та УРСР).
В 1999 році 8 літаків «Ту-160» віддали росіянам «за газ».
Ще 9 літаків було утилізовано, один літак «Ту-160»
залишився в місті Полтаві в музеї Дальньої авіації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923043
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 24.08.2021
Поведу тебе у казку,
Там, де розмовляють зорі.
Роздають любов і ласку,
Вітер хвиль торкає моря.
По стежиночці сріблястій,
Прогуляємось з тобою.
У чарівній нашій казці,
Я назву тебе любов'ю.
Місяць буде нам світити,
Кине нічка срібні роси.
Падать будуть оксамити,
Їх тобі вплету у коси.
Я назву тебе любов'ю,
Ніжно пригорну до себе.
І тобі одній промовлю,
Що не можу жить без тебе.
Поведу тебе у мрію,
Нас чекатимуть світанки.
Смуток назавжди розвію,
В росах нас скупають ранки.
І тумани заховають,
Від людського, злого ока.
В небі ось уже світає,
Квітко моя синьоока!
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922978
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 23.08.2021
Обними тепло строкой за сердце,
Точно знать должна, что это ты.
Пару нежных слов пришли в конверте,
Капни соком яблок на листы.
Желтоглазая целует осень,
Потеряла я в душе покой.
Первый лист в окошко ветер бросил,
Не молчи прошу я, дорогой.
Сколько дней жду от тебя ответа,
Почему меня ты позабыл?
С чемоданом убегает лето,
Верю, что стихи не разлюбил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922928
дата надходження 22.08.2021
дата закладки 22.08.2021
Голубина зграя сіла на подвір’я,
Вуркотіли дзвінко, дзьобали насіння.
Походжали жваво, тріпотіли крила
У танку єдналась голубина сила.
Сизокрилий голуб проходжав зухвало,
Ввічлива голубка дзьобала по мало.
Він розправив крила, набундючив груди,
Ніде було дітись та й втекти нікуди.
Вуркотіла разом на подвір’ї зграя,
Певне то весілля, хто там його знає?
Чи єднання чисте, доля хай пізнає
В спогад цього дійства радість не минає.
У високім небі сонце усміхнулось,
Хтось зрадів відверто, а комусь гикнулось.
Радість то, чи горе, чи мені здається?
Рано, чи то пізно все пройде - минеться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922733
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 20.08.2021
Україно, вишита колиско,
Калиново-сонячна й ясна,
Ти чудова здалеку і зблизька,
Як Дніпро із Сяном і Десна!
Неозора синь твоя небесна
Розляглась над золотом полів,
Де рясніють райдуг перевесла
Над шпилями гір і яворів.
Де Дніпро у хвилях у шумливих
Береги купає ніч і день,
Мати, ніби чаєчка, журливу
Пісню про біду свою веде:
«Україно, серця вишиванка,
Я тобі несу свою любов.
Я твоя і донечка, і бранка,
Тож прийми її від нас обох.
Я до тебе, нене Україно,
Лину із усіх-усіх доріг
В вишиванці, мов сама царівна,
Адже ти мій вірний оберіг..
Ти сьогодні в кольорах печалі:
Схід палає досі у вогні.
Попрошу я Лавру і Почаїв
Перемогу вимолить в війні.
Україно, вишита колиско,
Де сплелись веселки кольори.
Від Карпат до Сум хоча й неблизько.
Хай рятує Бог тебе згори!»
19.08.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922710
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 20.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2021
Я вперше так кохаю до нестями
Тону в очах й в обіймах до знемог
І п'ю його нестримними устами
На кінчиках... Зроби до мене крок
Я вперше чую й відчуваю щастя
З тобою разом знову я лечу
Твій голос зі звучаннями віддасться
І в тишині почується люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922631
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
[b]А[/b] я кохаю в мріях й наяву,
[b]Я[/b]к мила Мавка лісові простори,
[b]З[/b] любов'ю й теплотою бережу
[b]Т[/b]ендітно, обіймаючи всі доли.
[b]О[/b]хоплюю ті миті і місця,
[b]Б[/b]оюся щоб чарівність не прогавить,
[b]О[/b]х, як люблю прекрасне я життя,
[b]Ю[/b]рбою захопити та прославить.
[b]П[/b]олину в далечінь, забуду все,
[b]О[/b]бійми, ніби крила у пташини,
[b]Л[/b]окоче сонце миле, золоте,
[b]Е[/b]стетно, відобразивши хвилини.
[b]Ч[/b]ому спитає хтось, в чужі краї,
[b]У[/b] височінь таку зовсім незнану?
[b]І[/b] відповім, що на усій землі,
[b]Н[/b]адію збережу одну кохану.
[b]А[/b] у безмежжі де сіяє мить,
[b]К[/b]расою, освітляючи віконце,
[b]Р[/b]адію, що у щасті можу жить,
[b]А[/b] згодом упіймаю промінь сонця.
[b]Й[/b]ого приємно милу теплоту
[b]С[/b]міливо пригортаю, ніби квітку,
[b]В[/b]еличність, як небачену красу
[b]І[/b] ніжністю всміхається лиш влітку.
[b]Т[/b]оркаючи магічно, як росу
[b]У[/b] ранок чарівний і милу нічку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922604
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ETOTQtSIBMA[/youtube]
Пробіг по тілу холодок,
Роса на земю вже спадає.
Знайду для осені рядок,
Який в житті мене втішає.
З тобою вдвох ідем ми в осінь,
Тримай мене, не відпускай.
Я не боюсь з тобою зовсім,
Лише упевнено ступай.
Не озирайся вже на літо,
Ой бачиш, перший лист упав?
В очах я бачу, це -помітно,
Цей лист тебе розчарував.
Важка, незвідана дорога,
Нелегкий шлях і до зими.
Крадеться десь якась тривога,
Але ти поряд, разом ми.
Даруй букет із пізніх квітів,
Росу ранкову лиш не збий.
Ти все це зможеш, маєш вміти,
Мене підтримати зумій.
Коли втомлюся я в дорозі,
Додай мені хороших слів,
І поцілунком витри сльози,
Оцим додаш мені ти сил.
І кожен крок з тобою радість,
Забудем, що вже сивина.
Життя дарує нам цю мудрість,
Бо я з тобою, не одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922340
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 17.08.2021
На них дивились перехожі,
Вони ж не помічали їх.
Любов жила у серці схоже,
Хоч падав дощ, хоч падав сніг.
Під ноги осінь лист стелила,
А птахи кликали в політ.
Любов їм дарувала крила
На них дивився цілий світ...
Він і Вона - кохані двоє,
Й благословенна їх любов.
Купались під дощем любові
Із серця линув її зов.
І мелодійні чулись звуки,
А очі - глибина морів.
Тримав в долонях її руки,
Не рахував щасливих днів.
Вони були такі щасливі
І що для них холодний дощ.
Вони і не відчули б зливи,
Що сльози лила серед площ...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922349
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 17.08.2021
Кохалися, а потім розчинився,
Мов цукор в чистоті води ураз.
Десь скошена виднілась в липні нива,
Збігало сонця світло в темний час.
...Коли запитував про шанс, тремтіла
Від вітру хвилювання, чи журби.
І знала, знала, що його любила,
Адже це він знайшов її в юрбі.
Відшелестіло, відцвіло. Змирилась.
А він тепер запитував про шанс
Потрапити в любові певні ритми.
Розклала доля на шляху пасьянс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922284
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 15.08.2021
Пролітають роки за роками
І стаємо дорослими ми.
Зігріває нас усмішка мами,
Наче промені перші весни.
Пригортаю матусені руки,
Стільки ніжності в її очах
В грудях серденько сильно так стука,
Як самотньо виходить на шлях.
І щоразу, як взріє здалека,
То на зустріч щаслива біжить.
І стає на душі моїй легко,
Не забути щасливу цю мить...
Як живете, матусю, питаю,
Ви пробачте, що довго не був.
Винуватий, матусенько, знаю,
Та про вас рідна, я не забув.
І дивилися очі щасливі,
Доторкалася чуба рука.
Лились сльози від щастя, мов зливи,
Моє серце вогонь пропіка.
І згадались пісні колискові,
Їх матуся співала мені.
Як на небі з'являлися зорі,
Розкидав місяць з човника сни.
То було так давно і неда́вно,
Голос мами постійно я чув.
Те дитинство, що казкою славне,
Пам'ятав і ніщо не забув...
Те тепло, що мені дарувала
І любов, що мені віддала.
Найдорожча матусенька, мама,
У молитві мене берегла.
У село поспішайте до мами,
Вона завжди чекає на вас.
Її душу зігрійте словами,
Їдьте, доки не сплинув, ще час...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922273
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 15.08.2021
Напевне ти щасливий я не знаю
Це відчуваю серцем кожен раз
Як твою душу все ще пригортаю
І ще вертаюсь в спогади про нас
Напевне я щаслива я не знаю
Хоча не відпустила ще болить
Яскраво сонце манить з небокраю
У ту чарівну незабутню мить...
Напевне ми є вільними не знаю
Але чому я згадую про нас?
Тебе весь час у інших я шукаю
Та не знаходжу і минає час....
Усе минулось. Певне з мене досить.
Душа умита слізьми і дощем
Роки минають але серце просить
Пожити в спогадах де тихий щем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922255
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 15.08.2021
Любов цілюще джерело натхнення
Їй байдуже до статусів й умов
Вона серцям дає благословення
Щоб відчували її силу знов
Вона в серцях пробуджує жертовність
У душах - ніжність бо живе в думках
У помислах і діях лиш тактовність
І пломеніє зорями в очах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922254
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 15.08.2021
Ти мене не забудеш ніколи,
Хоча може не віриш в слова
Та в серденьку повір, від любові
Розквітає чарівна весна
Ніби квіт абрикоси і вишні,
Поєднались в єдиний мотив
І у рідній непроханій тиші
Неповторність створили для див
Ти мене не забудеш ніколи,
Бо красу неможливо забуть,
Лише дякую скажеш ти долі
Та полинеш, щоб знову відчуть
Ті прекрасні хвилини казкові,
Голоси неймовірні пташок
Та чарівні мотиви чудові
Із яких напишу я рядок
Ти мене не забудеш ніколи,
Почуття - це найкращі думки,
Знай, коханий, що лиш у любові,
Неповторні лунають рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922243
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 15.08.2021
Я каждый стих пишу волнуясь,
Хромаю с рифмой по строке.
И кеды туго не шнурую,
Бегу за счастьем налегке.
Мои слова тебе бесценны,
Вплывают каждый день в твой дом.
Не жду чужие комплименты,
И не мечтаю о большом.
Пусть лето знойное сквозь сито,
Отсеет в прошлое печаль.
Чтоб все плохое мною скрыто,
Втопталось в плавленый асфальт.
Открою белую страницу,
Там август встретит яркий май.
Улыбки нарисую лицам,
Со мной плохое забывай.
И вспышек яркие моменты,
Не только съёмкой в телефон.
В строку впиши на белой ленте,
Слова о том, как ты влюблён.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922190
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 14.08.2021
Це кохання що пахне медами
Ясним сонцем що світить яскраво
Це кохання що сніжить снігами
Але гріє також полумяно
Це кохання як б'ють блискавиці
Але рани смертельні не мають
Коли сьорбають двоє з криниці
Святу воду і зради не знають
Це кохання що квітне садами
Цвітом вишні духмяно іскристо
Як думки розмовляють віршами
На душі так святково й врочисто
13.08.21.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922182
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 14.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UxnvlU-PdvY
[/youtube]
Притишує літо звичайну ходу,
І фарби на сонці линяють.
І зовсім по-іншому в нашім саду,
Не ті вже чуття викликають.
Якесь хвилювання, немов чогось жде.
Спокійне, журливе, таємне.
Осінні думки душа тихо плете,
Що їй до смаку, так приємне.
В минуле чомусь обережно несе,
Без мрій у повернення, просто.
Можливо, від осені все це спасе,
Що так відчувається тонко.
Думки всі розвіяв опалий листок,
В задумі якійсь приземлився.
Вдихнув він повітря останній ковток,
Можливо, про щось помолився.
Це осінь у літі випробує крок,
Не впевнена, чи ще чекають.
Здає свій екзамен, важкий цей урок,
Здається, що всі про це знають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922179
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 14.08.2021
У кав’ярні дівка Лора
Похвалилась кумі Аллі:
-Вийду заміж я вже скоро,
Заживу, як в серіалі.
У кіно - чітка картина,
Ясні задуми і теми:
У кінці прийде мужчина –
Вирішить усі проблеми.
Ось у мене на сьогодні –
Безгрошів’я й два кредити…
Поруч ходять хлопці модні,
Всі нормальні, не бандити.
Хтось наважиться, я вірю,
Мене, бідну, заміж взяти,
Не такі ж вони всі звірі,
Серед них є і багаті.
Пояснила швидко Алла:
-Щастя тільки дурням сниться.
Між життям і серіалом
Величезна є різниця.
Шлюб, кумасю, це омана,
Фільму - повна протилежність,
Ти вже ходиш, як в тумані
І втрачаєш незалежність.
У житті - реальні теми:
Тут мужик приходить зразу,
Додає свої проблеми
І доводить вас до сказу.
В нього, в найманій квартирі,
У кутку в порожній шафі
Злидні крутяться, як в вирі,
І квитанції від штрафів.
Потім виявиться: в принца
Більш цікаві є моменти,
Що платити він повинен
На трьох діток аліменти.
Не так весело вам буде,
Як почуєте цю фразу
(А її розкажуть люди),
Що судимий був два рази.
Тож на диво не надійтесь,
Радості від мужа мало,
Краще в ліжку самі грійтесь
І любуйтесь серіалом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922166
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 14.08.2021
Півкроку до щастя...
Бо скільки залишилось жити?
Збігають роки, як у вирій летять журавлі...
Півкроку до щастя, щоб знову почати любити
І щоби відчути любов у своєму житті.
Але цих півкроку розтягнеться знову на рОки,
Бо доля свої корективи виводить у нашім житті-
Ідемо за планом і робим сплановані кроки,
Але чомусь впевнено знаєм, що робимо це ми самі.
Хоч діти дорослі, та ми ще щось мусимо знову...
Тримаєм кути і розпалюєм згаслий вогонь...
Йому розгорітись - чомусь вже немає основи...
Бо весь оцей час він димом здіймався до скронь.
І скроні сивіли, припудрені роками з диму,
А ми сивину цю ховали в з усмішки вуаль...
І дивлячись з боку - була досить гарна картина...
Але це лиш копія, й зовсім невдала... нажаль.
Півкроку до щастя... ми якось дійдемо до нього...
І хай сивина... та допоки у жилах є кров ...
Півкроку до щастя... якою б не була дорога
Його ми пройдемо, якщо там чекає любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922140
дата надходження 13.08.2021
дата закладки 14.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dA71tvq3cxk[/youtube]
Ви відчували, як пульсує тіло,
І серце відбиває дивний ритм?
Як воно мліло, терпло і німіло,
Думки долали хитрий лабіринт.
Ви відчували, як пірнати в хвилі
Музичних переливів з партитур?
Коли щасливі, стомлені, безсилі,
З душі зняли буденний абажур.
Ви відчували, як у порожнечі
Свідомості був ядерний удар?
Стають простими найскладніші речі,
І мить – немов для совісті хабар.
Ви відчували, як це танцювати?
Ви, музика і рух … на самоті…
Від цих думок, знов хочеться літати,
Що знову наші стрінуться путі…
14.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922149
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 14.08.2021
Щебечуть ластівки завзято,
У новім дні нові життя.
В гніздечку трійко пташеняток,
Радіють разом, бо сім’я.
Маленькі ротики розкриті
Чекають їсти не дарма.
Для мами й тата в цілім світі
Рідніших їх у них нема.
Ростуть швидесенько малята,
Міцніють крилечка слабкі.
Спустіє трішки скоро хата,
Покличе небо на зорі.
А поки що співають дружно,
Сил набираються в політ.
Серце заскімлить, певно, тужно
В прощання час біля воріт.
13.08.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922112
дата надходження 13.08.2021
дата закладки 13.08.2021
Нас місто старе зустрічає,
В осінній зажуреній млі.
А осінь листки розкидає
Їх ловлять долоні мої.
І я в цій осінній завії,
У місті старому стою.
Воно знає всі мої мрії.
Я з мріями цими живу.
Приспів:
Старе місто, старе місто,
Запали свої вогні.
Старе місто, старе місто,
Знов прийшли до тебе ми.
Старі вулиці, бульвари,
Парки, скверики, сади.
Ними ми завжди блукали,
Тепер знов прийшли сюди.
Пройдусь по бруківці колишній,
Спинюся на нашім містку.
У храмі де править Всевишній,
Я щастя для всіх попрошу.
Стоять старовиннії замки,
Вони збереглись до цих пір.
Виблискують врунами ранки
У ніжних мелодіях лір.
Приспів:
В мелодіях осені ніжних,
Згадаємо ми, ще нераз.
Це місто старе, дивовижне,
В якому багато прикрас.
Воно нам дарує ці миті,
В обійми бере нас свої.
Найкращі тут роки прожиті,
Лишились дитинством в дворі.
Приспів:
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922111
дата надходження 13.08.2021
дата закладки 13.08.2021
Чи пам’ятаєш ти як збігло наше літо?
Твоєю посмішкою що було зігріто.
Чи пам'ятаєш ти як швидко збігла осінь?
Вона у сни мої, у сни приходить й досі.
Приспів :
Червону шипшину ми рвали з тобою,
І щастя буяло, злітало луною.
Червона шипшина у лісі палає,
Червона шипшина про нас пам’ятає.
Могутній дуб, струнка берізка нас чекали,
А ми замріяні стежинами блукали.
Кружляв осінній лист, осінній лист кленовий,
Стелив під ноги килим свій нам ліс казковий.
Приспів.
Яке над нами було сине-синє небо,
Довіку щоб отак - нам іншого не треба.
Шипшина, трави, ліс, весь ліс до небокраю
Повторювали ніжно: "Я тебе кохаю".
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922097
дата надходження 13.08.2021
дата закладки 13.08.2021
Орден Матері наших Героїв –
Це - їх розпач, їх біль, крик душі,
Це їх ночі ті довгі безсонні,
Це – молитва до Бога в тиші;
Кожен день скупі вісті з екрану,
Про війну із вечірніх новин,
Ніж у серце в незгоєну рану
Ті слова: «В нас загинув один..»;
Це – дороги, окроплені кров’ю
Їх синів, що не змити дощем,
Це ті квіти могильні з журбою,
Що росли з материнським плачем;
Це на серці – важкий чорний камінь,
Що притиснув навік до землі,
Сіірі дні у похмурім тумані,
Ночі - чорні безсонні в вікні;
Це таблетки, швидка і лікарні,
І весь світ у темни́х кольорах;
Це – надії маленькі та марні,
Це – побачення з сином у снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922098
дата надходження 13.08.2021
дата закладки 13.08.2021
Нема нікого вдома, зачекайте,
Я недалечко, скоро підійду.
А може, трохи згодом завітайте,
Для вас завжди хвилинку я знайду.
Посидимо, розкажете новини,
Що нового у нашому селі...
...Минає літа друга половина,
Відсвяткували врешті Ілії.
Вже скоро Спас і яблучка медові,
Солодких свят із нетерпінням ждуть.
А на стерні мережки волошкові,
З ромашками і маками цвітуть.
І, слава Богу, житечко вродило,
Тож будуть паляниці й калачі,
Погоже літо світ підсолодило,
Серпневі зорі падають вночі.
Потрошки розкриваються горіхи,
І сонях пелехатий вже доспів.
...Як мало людям треба тої втіхи,
Аби сусід сусіда розумів.
Щоб не пішло злослів'я поміж ними,
І не мовчали в гніві, як чужі...
Щоб не були ніколи ворогами,
І тільки квіти квітли на межі.
І добрий день казали й добрий вечір,
Ділили сум і радість поміж всіх.
Коли прийдеш, щоб це було до речі,
І навпіл розділявся сум і сміх.
Щоб кликали хоч часом - до вечері,
Не так поїсти, як на балачки,
Щоб на замок не закривались двері,
А лиш вставлялись в клямку маячки.
06.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922058
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 13.08.2021
Коли тобі було ще мало літ,
Сорочку, ненька, вишила рядками,
До них додала неповторний світ
І неба синь із ясними зірками
Рядочки вигравали, як любов,
Її було у неї забагато,
А я верталась в той період знов,
Щоби побачить очі твої мамо
У них було багато так тепла
І ласки, що усіх могла зцілити,
Добром же вирувала вся душа,
Щоб до нестями ніжно обігріти
Коли тобі було ще мало літ,
Сорочку, ненька, вишила рядками
Та не забути неповторний світ
І неба синь із ясними зірками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922076
дата надходження 13.08.2021
дата закладки 13.08.2021
Високе літо в апогеї року,
Дзвенять отави косами в лугах.
Пшеничний колос поважнів - нівроку!
І пломеніють маки у житах.
...Село будили півні голосисті,
Туман, як сон, у виярки втікав.
Стояли квіти в росах, як в намисті,
І промінь сонця день благословляв.
До неба доростала кукурудза,
Сміялись в вуса пишні ячмені.
Ми - безтурботні! літо, я і друзі,
Ото й були найщасливіші дні!
А далі - школа, непрості науки,
Бо й працювали, як дорослі ми.
Вручала доля зустрічі й розлуки,
Щоб ми були, як люди між людьми.
...А, як співали! - ген, там під горою!
А ми, малі, вже знали всі пісні!
Стелився вечір по селі - луною,
Що аж хотілось плакати мені.
Так гарно - про криницю і відерце,
Яке козак дівчИні діставав.
І тріпотіло, і щеміло серце,
Бо так ніхто ніде більш не співав.
Чи - туман яром, туман долинОю,
Виводили на різні голоси.
...Спинялась мить над Вічною рікою,
Світ завмирав від захвату й краси.
...Я знов прийду в село після розлуки,
Коли весна повернеться в сади.
Щоб знали діти і мої онуки
Цілющий смак криничної води.
А потім разом дружно заспіваєм,
Аж буде чутно в другому селі!..
Попід горою або десь за гаєм,
Заграють нам небесні скрипалі.
Нехай хоч в мріях - полечу додому,
Хоч піснею - до серця притулю,
Мій рідний край у часі золотому,
Бо я його, як і життя - люблю!
08.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922060
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 13.08.2021
Вони так схожі: батько і синочок…
Війна, земля, країна, весь народ…
Хоч і не мала їх родина дочок,
Зате був син. Це красень-патріот!
За Україну батько й син змагались,
Та раптом… згасла синова свіча…
І серце батькове теж кров’ю заливалось,
Коли поріг обох з війни стрічав.
З жалю навіть ікона заридала
Під вишитим стареньким рушником.
Вона минуле юнака згадала,
Бо ж славним був синочок козаком.
«Чом серце сина битись перестало?
Краще би я», – повторював стократ
Татусь, в якого скроні білі стали,
Хоч бачив і раніш немало втрат.
Лиш хата їх не плакала – стогнала
Під крики матері і надривні плачі:
«Це, українці, є вам і сигналом.
Прощайтеся при полум’ї свічі
Й єднайтеся думками і тілами,
Щоби російську гадь перемогти.
Ні, не заради подвигу чи слави –
Заради волі! Кличуть же хрести
Отих, котрі уже в борні упали
І не лише за себе, а й за нас,
Аби не посадили вас на палі,
Звільняйте Крим, зруйнований Донбас!»
12.08.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922051
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 13.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2021
Доки йшла до тебе, промочила ноги,
Відчувала осінь всі мої тривоги.
Відчувала осінь, тихо говорила,
Доки йшла до тебе, любов мене гріла.
Ту любов гарячу, несла я з собою,
Умивались трави дрібною росою.
Умивались трави, вітерець торкався,
Мабуть він у мене також закохався.
А я посміхнулась і йому сказала,
Що тебе одного, все життя кохала.
Що тебе одного і більше нікого,
Лиш до тебе милий приведе дорога.
Зазирну у очі, пригорнусь до тебе,
Б'ється моє серце, щастя бачить небо.
Б'ється моє серце, щастя бачуть зорі,
Корабель кохання нас відносить в море.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920202
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 12.08.2021
Заповнений розум думками про Вас,
І кожна клітина вібрує у тілі.
А Ваші торкання такі захмелілі…
Купаються погляди — в профіль, анфас.
І кожен момент — то нескінчений рай —
Дрейфує, як мрія, заповнює Вами —
Очей глибину та простори між нами.
Зливаються душі — чуттів водограй.
Насичений радістю голос бринить,
Спивають серця смак любові повільно.
В полоні кохання обом так привільно,
Збувається мрія у кожну цю мить. 2/08/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921906
дата надходження 11.08.2021
дата закладки 11.08.2021
Чомусь сьогодні ранок у зажурі,
Лишає в травах росяні сліди.
Схилилися троянди на бордюри
І від дощу прокинулись сади.
Сріблястий бісер котиться намистом,
Наниже його вітер на нитки́.
І коли зійде сонце променисте,
То арії співатимуть пташки.
Начіпить серпень кліпси горобині,
Що би вона покрасувалась в них.
Сховали сірі хмари, небо синє,
Останні краплі падають зі стріх...
Поплакав дощ і швидко ліг на хмарку,
З'явилася веселка в кольорах.
Із барв ясних вона зробила арку,
І залишилась з нею на ланах.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921850
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 10.08.2021
Із валізою з’явилась
Люся у квартирі мами:
-Я із Максом розлучилась,
Тепер буду жити з вами.
-Отакої! - мама встала,
В тата дух перехопило:
-Тільки ж місяць, як в весілля
Стільки коштів ми вгатили!
-Тихо, предки,- доня каже,-
Зараз виходу не бачу,
Уявити навіть важко
Долю вам мою собачу.
Бо від мене (вража сила)
Вірності хотілось Максу,
А я зразу пояснила,
Що для цього в нас є такса.
Ці обов’язки прекрасно
Скрізь виконує собака,
Навіть дурневі тут ясно:
Проти неї я - ніяка.
Псина в очі заглядає,
Капці ввечері підносить,
Від природи вірність має –
Для мужчини цього досить.
Молода я і красива,
Маю мужа лиш кохати?
В сорок років стану сива,
А чим молодість згадати?
Тато з мамою журились:
Не вернуть з весілля баксів,
Навіть в тім, що розлучились –
Пощастило більше Максу.
Тато каже: -Наша Люся
Удалась в свою бабусю:
Теща втоми тут не знає
І до старості гуляє.
Правда, іноді бабуся
Свою вірність проявляла:
Торік п’ятого дідуся
На той світ уже загнала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921583
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 08.08.2021
Я дивлюсь на горобину,
Що росте в моїм садку,
Ти казав: "Чекай, дівчино,
Я до тебе знов прийду!"
Кожен вечір і щоранку,
Я ходжу в нашім садку,
Виглядаю, виглядаю,
Я ж тебе, коханий, жду!
Горобино, горобино,
Де ж мій милий забаривсь,
Може він мене покинув,
Десь на іншу задививсь?
Місяць срібними полями,
Проплива в моїм садку,
А я мріями й думками,
За тобою, милий, йду.
Знаю я, що він воює,
Україну захища,
І як я, і він сумує,
І теж зустрічі чека...
Я молюсь за нього Богу,
І за наший рідний край,
Подолаю непокору,
І тебе діждуся, знай!
Співчуває горобина,
І до неї я горнусь,
І благаю горобину,
Щоб мій милий повернувсь.
Горобино, горобино,
На війні він забаривсь,
Він повернеться, я вірю,
Я його таки діждусь!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921371
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 08.08.2021
Я так люблю, коли надходить день
І зелень трав купається у сонці
Та чути звуки звабливих пісень,
Як колискова, що співала доньці
Гармонія природна, як завжди,
На неї не впливає і корона
І неповторні образи краси
Та зелен гай, що нас веде дорога
Я так люблю приємні вечори,
Як в сутінках шепочуться дерева,
Всю неповторність ніжної роси
Та милу синяву святого неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921573
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 07.08.2021
У час недобрий він-вона зустрілися,
Коли на сході запалав Донбас…
Серця обох коханням загорілися,
Таке в житті буває тільки раз.
Вона прийшла до нього на побачення…
Він – під хрестом, вона – над ним – жива!
Але яке тепер це має значення?
Вони – удвох! І зайві вже слова…
Здолала жінка сотні кілометрів же,
Аби знайти могилку цю і хрест.
Не вірилося, що коханий мертвий вже…
–Чому вказав на нього Божий перст?
Адже кохання тільки розгорялося,
Чому ж усе звелося нанівець?
Він воїн був, та смерть якось підкралася…
А мріялося ж стати під вінець!..
Вона себе тепер вважа вдовицею –
Одна-однісінька і в будні, і в свята –
Зчорніла вся та так, що жаль дивиться вже…
Сніжок на скронях. Ба, не молода…
Стоїть вона, немов у землю вкопана,
Тепер уже дала волю сльозам.
Могилка рясно-рясно ними скроплена
Без слів уже зуміла розказать:
І як непросто в світі цім без нього їй,
І як приходить він до неї в сни:
–Якби ожив, то цілувала б ноги я…
Зненацька й день розплакався ясний…
Хто знає, чи останнє це побачення,
Що думала вона про все тоді,
За нього теж її сльозою сплачено…
Може ж, коханий теж йому зрадів?
Дивився хрест і думав свою думоньку:
Могила, бач, цвіте собі в вінках…
Живе кохання довше, аніж людоньки:
Було так, є і буде у віках.
5.08.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921527
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
Сьогодні несу я троянди,
Для тебе кохана моя.
У серці ти вічна розрада
І вічна загадка моя.
Візьмеш у долоні ці квіти,
В обійми затиснеш міцні.
Як будеш від щастя п'яніти,
Пташині хай линуть пісні.
Приспів:
Червоні троянди - то квіти кохання,
Вишневі троянди - то вірність й любов.
Червоні троянди - то мо́є зізнання,
Вишневі троянди - то ніжності зов.
Гойдатиме небо десь зорі,
З'єднаються наші шляхи.
Купатися будем в любові
І будем її берегти.
Ти будеш моя королева,
Найкращою серед квіток.
Чарівна троянда вишнева,
У серці щасливих думок.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921505
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GPmE0NZnoIM
[/youtube]
Відцвітають троянди червоні,
Все не вічне, і це не секрет.
Пелюстки позбирала в долоні,
Дарував ти колись з них букет.
Поряд квітка, як зірка вечірня,
Жовтий колір їй так до лиця.
Така скромна, красива, манірна,
Що надію вселяє в серця.
Та обходять її стороною,
Рідко з неї дарують букет.
Вона плаче дрібною росою,
Не втрачає все ж свій етикет.
Їй присвоїли назву - розлука,
І тремтять пелюстки на вітру,
Бо для неї почути це - мука,
Що наводить нестримну журу.
Не журися, красуне, я знаю:
Так карають лиш злі язики.
Я ж надію в тобі все ж шукаю,
І про тебе думки - навпаки.
Жовта квітка - це символ надії,
І я вірю в твої чудеса,
І я знаю: здійсняться все ж мрії,
Біла буде в житті полоса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921496
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x5yXuAqRFVc[/youtube]
Похолодало. Літній ранок,
Природа стихла, чогось жде.
Приходить пізно вже світанок,
Ця рання осінь день вкраде.
І для душі нелегкі зміни,
На п"яти осінь наступа.
Смакуй же літні ще хвилини,
Допоки лист ще не спада.
На полі мліють літні трави,
Торкнулась гостра їх коса.
Приляже промінь для забави,
Це літа теплі ще вуста.
Куди не глянеш - все в задумі,
Плетуться нові вже думки.
Не піддаватися лиш суму,
Листаєм літа сторінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921393
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 05.08.2021
Коренівський Сергій Петрович
(24 квітня 1981р – 6 серпня 2014р)
Старший прапорщик Збройних сил України,
головний сержант роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону,
128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.
Загинув 6 серпня 2014 р. в бою за аеропорт Луганська.
Стоїть могила, вітер віє
Й стяг жовто-синій майорить,
А в мами й досі серце тліє,
І ниє кожен день, й болить.
Сумує і кричить щоночі,
І не примириться ніяк,
Змарнілі, виплакані очі -
Від сина жде якийсь хоч знак.
Усе чекає, що присниться,
Постукає в нічне вікно,
Малою пташкою приб’ється -
Адже, не раз вже так було.
Вона ж тоді відкриє двері,
А чи віконечко навстіж:
- Тебе чекала до вечері,
Сідай, синочку мій, поїж.
І сяде син її вечерять,
Вона ж навпроти, за столом.
Загляне сонечко у двері
Й зігріє їх своїм теплом.
І буде з сином розмовляти
Про все на світі, про життя,
Ще не стомилась виглядати -
Сім літ сьогодні як нема.
Сім літ минуло як Сергійко
З війни додому не прийшов,
Життєва згасла в небі зірка,
Там прихисток душі знайшов.
А матінка його чекає,
І хоче бачити щодня,
А що присниться –добре знає,
Бо тут уся його рідня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921408
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 05.08.2021
Я украду тебе на острів —
Там будуть тільки: ти і я,
Яскрава сонячна зоря,
А хвилі прибережні, гості,
Співатимуть вітальні тости,
Де зустрічаються моря.
Я украду тебе від світу,
Щоб ти відчув у серці рай —
Тебе кохаю, так і знай!
Душевну роззіллю палітру,
І ми радітимемо літу,
Де цілий вік, як водограй.
Ласкаві води простирадлом
Сповиють ніжки нам обом,
Своїм окутають теплом,
А місяць усміхнеться радо,
Почувши вітру серенади,
Попід нічним його крилом.
Нам буде солодко, бентежно
Назустріч легіту іти —
Без особливої мети,
Бо я люблю тебе безмежно
І украду від суєти…
А чи захочеш ти? 16/07/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921382
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 05.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2021
Коли у парі два крила,
Нас піднімають в небо.
Любов, як казка ожива,
У неї вірить треба.
Торкають серденька слова,
У мріях оживають.
Коли у парі два крила,
То кращого немає...
Ті крила доля нам дала,
Що би у вись злетіти.
І за собою повела,
Що би у щасті жити.
Як поєднаються серця,
Мелодія заграє.
Коли у парі два крила,
Тоді душа співає.
Шептати буду, ти моя,
Найкраща в цілім світі.
Коли у парі два крила,
Не можна не любити.
Любов свята... любов свята,
Святішої немає.
Коли у парі два крила,
Вогонь в серцях палає.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921412
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 05.08.2021
Мережить дощ мережку на вікні,
Моя рука її торкає.
Сьогодні я була з тобою в сні,
Мені тебе так не хватає...
Сумую я без тебе цілі дні,
З дерев вже листя облітає.
Сьогодні знов приснився ти у сні,
Мені тебе так не хватає...
І може ще зустрінемось колись,
Твоя рука мене торкає...
Лягаю спати і прошу приснись...
Мені тебе так не хватає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337984
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 04.08.2021
Нас обійма вечірня прохолода,
Сховалось сонце вже за горизонт.
Погасла літа неповторна врода,
Мелодії осінні наче сон.
Я в них вслухаюсь й тво́ї чую кроки,
До мене підкрадаєшся зтишка.
О, мила осінь! Як тікають роки,
А ти для мене завжди дорога.
Все пригортаєш і шепочеш тихо,
Я тут з тобою, не покину я.
Ти ди́хання моє і моя втіха,
Жариночка кохання ти моя...
Хоч журавлі уже злетілись в зграї,
Прошу тебе ти їх не проганяй.
Нехай для них мелодія, ще грає
І радісно співає водограй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921345
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 04.08.2021
Скажи, скажи, скажи, що ти мене не любиш,
Скажи, скажи, скажи, що ти мене забудеш.
Скажи, скажи, скажи, що більше не моя,
Щоночі в снах, тобою, тобою марю я...
Вже осінь розкидає жовте листя,
Калина у червоному намисті.
Твоя любов за осінню тікає,
Осінній дощ сліди твої змиває.
І навіть дощ чомсь проливає сльози,
А у душі моїй чомусь морозить.
Серед осінніх днів тебе шукаю,
Ти повертайся, я тебе кохаю...
Скажи, скажи, скажи, що ти мене не любиш,
Скажи, скажи, скажи, що ти мене забудеш.
Скажи, скажи, скажи, що більше не моя,
Щоночі в снах, тобою, тобою марю я...
Шукаю я сліди твої на листі,
Твої слова і звуки променисті.
Та їх немає, заховала осінь,
Прощання журавлі уже голосять.
Вони про щось курличуть безупинно,
У моїм серці ти одна - єдина.
Під ноги вітер листя розкидає,
Ти повертайся, я тебе кохаю...
Скажи, скажи, скажи, що ти мене не любиш,
Скажи, скажи, скажи, що ти мене забудеш.
Скажи, скажи, скажи, що більше не моя,
Щоночі в снах, тобою, тобою марю я...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921250
дата надходження 03.08.2021
дата закладки 03.08.2021
Тарілка супу, ось і вся кутя.
Така вона державна соціалка.
Тебе мінсоцполітиці не жалко.
Даремно змарнував своє життя.
Зароблене належить не тобі.
До нитки обдере старих держава.
Украсти гроші то нехитра справа
тим більше у людей, які слабкі.
І при житті настало забуття.
Нажертися не може суча влада,
Але мовчить покірлива громада…
Тарілка супу, ось і вся кутя.
07.01.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921196
дата надходження 02.08.2021
дата закладки 03.08.2021
Ти прилетів метеликом до мене,
Торкнувся ніжно шовковим крилом.
Розслала покривало нам зелене
Весна й накрила нас своїм теплом.
Рожевий цвіт у яблуневім саді,
Довкола мов хурделиця кружляв.
Яскравий килим, квіти на леваді,
Хмарини вітер в стайню заганяв.
Стежиною біжу тобі на зустріч,
Довкола линуть пахощі бузку.
В моєму серці ти зімною поруч,
В щасливий день й годиноньку важку.
Впаду в обійми, ніжно пригорнуся,
Скажу тобі... найкращий в мене ти...
Трояндою до тебе усміхнуся
І буду все життя тобі цвісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792456
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 03.08.2021
Пахнуть у лузі покоси,
Щедрого літа дари.
Сині волошки у коси,
Теплі вплітають вітри.
Йдеш по широкому полю,
Шовку торкаєш трави.
На пасовиську вже коні,
Сонце всміхнулось згори.
Бджілка присіла на квітку,
Пісню свою завела.
Як же красиво улітку!
З квітки пилок узяла.
І полетіла швиденько,
В сад де бджолина сім'я.
Радіє моє серденько,
Чується спів солов'я.
Літечко миле і тепле,
В обійми мене взяло.
Там де схилилися верби,
Стежкою вдаль повело.
Знаю, мене ти чекаєш,
Вірю у нашу любов.
Серцем своїм зігріваєш,
Щастя в коханні знайшов...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920711
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Тебе чекатиму з великою любов'ю,
Яка у серці дужим полум'ям горить,
Яка змішалася з душею, тілом, кров'ю,
В очах мрійливих сходом сонця майорить.
Тебе чекатиму, як ніч на світлий ранок,
Чекає мовчки на бульварах почуттів,
Між темних вікон, між забутих філіжанок,
В світах мовчання із відвертих, теплих слів.
Тебе чекатиму так сильно, так безмежно,
Так незрадливо, так нестримно, щиро так,
Думками тягнучись крізь простір обережно,
Сліди лишаючи від них, немов літак,
Який заправлений цілунками і щастям,
З душі у душу поміж гріз розлук летить,
Тебе чекатиму з любов'ю, що багаттям,
В моєму серці неприборкано горить.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920667
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Я люблю губитися в ромашках,
Серед квітів ніжних, польових.
І коли щебече в небі пташка,
За́вжди прислухаюсь в спів її.
Я люблю кружляти в парі з вітром,
Доторкатись пальчиком роси.
А ще хмари, що пливуть над світом,
У пухкій, незвіданій красі.
Я люблю чудові літні ранки
І блакитне небо голубе.
Сонце, що оділо вишиванку,
А найбільше я люблю тебе.
Ти й ромашки дуже мені близькі,
Я любов завжи́ знаходжу в них.
Милий мій із юності хлопчисько,
Не забула я очей твоїх...
Як дивлюся на волошки в житі,
Бачу погляд й усмішку твою.
Найдорожчий ти в усьому світі,
Я любов для тебе бережу.
І нехай роки летять птахами
І тікає молодість кудись.
Буду йти я нашими стежками,
Поспішати буду, як колись...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920628
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 27.07.2021
Вчителька мораль читала:
-Хто не буде працювати -
Буде у житті відсталий
І не буде щастя мати.
Треба прагнути у школі
Вищих балів досягати!
Тут не витерпів Микола:
-Ну навіщо це казати?
Ната правила всі знала,
В неї розум аж зашкалив,
Бо переказ написала
На усі дванадцять балів.
І, стрибаючи, хвалилась,
Як же любить цю науку!
За камінчик зачепилась –
Впала і зламала руку.
А тепер візьміть Матвійка:
Він не знав, де ставить кому,
Ви йому вліпили двійку,
Хлопець сумно брів додому.
Голову понурив низько,
І від ранця гнулась спина,
Йшов стежками, де не слизько –
Гаманця знайшов з грошима.
А тепер ви порівняйте
Від оцінок результати:
Виграла в Матвійка двійка,
Чи рука у гіпсі в Нати?
Отакі-то парадокси
Зустрічаються у школі!
Ніхто з учнів не насміливсь
Заперечити Миколі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920572
дата надходження 26.07.2021
дата закладки 26.07.2021
Жовті троянди розлуки, кинув коханий до ніг,
Падали сльози на руки і холодили мов сніг.
Промені сонця не гріли, не віддавали тепло,
А у душі так боліло і заметілью мело.
Приспів:
Я у вихорі метілі загублюсь,
Хоч душа цей біль, ще відчуває.
У молитві я до Господа звернусь,
Хай тобі образи всі прощає.
У небі спалахне зоря, на неї подивлюся,
Я не твоя, я не твоя, коханою не звуся.
Коли розлук розтане сніг і стане небо світле,
Весна вернеться на поріг і знову все розквітне.
Приспів:
Зустріну я свою любов, зустрінеться кохання,
І буде квітнути все знов із вечора до рання.
Співати буде соловей і вітерець кружляти,
Любов пригорне до грудей, щоб більш не відпускати.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920452
дата надходження 25.07.2021
дата закладки 25.07.2021
Природа чудо сотворила,
Подарувала квітку милу.
Вона до нас немов сміється,
Так ніжно лілією зветься.
Рожеві, білі і червоні,
Ми завжди в їхньому полоні.
Їх запахи до себе манять,
Коханням серце наше ранять.
Вдивляюсь в квітку - тебе бачу,
А ще, любов твою гарячу.
Що зігріває мене й досі,
Хоча із квітки падуть роси.
Я кожен раз дивлюсь на неї,
Які ж красиві ці лілеї.
Вони немов саме кохання,
Несе закоханим зізнання...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920355
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Сьогодні я була за крок від тебе,
Листок кленовий впав мені на руки.
В свої обійми пригорнуло небо,
Теплом зігріло і забрало муки.
Сьогодні я була за крок від щастя,
Його колись ділили ми з тобою.
І може ще відчути знову вдасться.
Кохання ніжне, що було весною...
Сьогодні я була за крок від миті,
Що наче сон прийшла мене зустріти.
Для мене найдорожчий ти у світі,
А хризантеми наймиліші квіти...
Сьогодні день для мене наче казка,
Збулося те, про що щоденно мрію.
Твоє тепло, твій погляд, твоя ласка,
Залишили в душі моїй надію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371921
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 22.07.2021
З тобою милий у теплім літі,
Серед яскравих, пахучих квітів.
Лечу,як пташка в блакитне небо,
Ні дня не можу жити без тебе.
З тобою милий у теплім морі,
Ще повні сили, такі бадьорі.
Ласкають хвилі і прохолода,
Для нас з тобою то насолода.
Цілують ніжно уста гарячі,
Лягають руки мені на плечі.
Ти найдорожчий - моє кохання,
Послухай серце, його звучання.
Полинуть звідти мелодій звуки,
Ліси почують, почують луки.
Веселка крила простягне ніжно
І усміхнеться так дивовижно.
Пригорне вітер обох до себе,
Блакить прозора мережить небо.
Проміння сонця, мов самоцвіти,
Жасмин пахучий простягне віти.
І червень місяць нас заворожить,
Без тебе жити ніяк не зможу.
Ти найдорожчий, ти найрідніший,
Хіба ж є хто ще в світі миліший...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429806
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 22.07.2021
У небі тихого мовчання,
В далекім просторі зірок.
Там зародилося кохання,
Йому на зустріч зробим крок.
І буде щастя нести вітер,
Відчую я тепло долонь.
Мій любий і коханий світе,
Мене узяв ти в свій полон.
Зігрів теплом таким душевним,
Наповнив серце через край.
Тим нектарем і днем приємним,
З обіймів лиш не забирай.
Не забирай прошу, благаю,
Здається щастя знов прийшло.
Ти чуєш світе я кохаю,
Воно з тобою нас знайшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361650
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 22.07.2021
Доки йшла до тебе, промочила ноги,
Відчувала осінь всі мої тривоги.
Відчувала осінь, тихо говорила,
Доки йшла до тебе, любов мене гріла.
Ту любов гарячу, несла я з собою,
Умивались трави дрібною росою.
Умивались трави, вітерець торкався,
Мабуть він у мене також закохався.
А я посміхнулась і йому сказала,
Що тебе одного, все життя кохала.
Що тебе одного і більше нікого,
Лиш до тебе милий приведе дорога.
Зазирну у очі, пригорнусь до тебе,
Б'ється моє серце, щастя бачить небо.
Б'ється моє серце, щастя бачуть зорі,
Корабель кохання нас відносить в море.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920202
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 22.07.2021
Світанок у пурпу́ровім загарі,
Пробуджується у обіймах ніжних.
Мелодії хтось грає на гітарі,
Вона летить до хмарок білосніжних.
Прозора хвиля у обіймах вітру,
Йому на вушко тихо, щось шепоче.
Трима художник у руках палітру,
Чекаючи світанок, ще із ночі...
Яка краса, яке чарівне диво!
Ярило - сонце землю пригортає.
Стежиною до нього йду сміливо,
Світанок в полі вже мене чекає.
Рукою роси, він розсипав травам,
Торкнувся берега, стрімкої річки.
У позолоті верби кучеряві,
Йому всміхнулись, наче дві сестрички...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920095
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Покупець став вимагати
Книгу скарг, чи пропозицій,
Консультанти пояснили:
-Вже нема таких традицій.
Нема часу на розмови –
Всякі примхи розглядати:
В нас приватні гастрономи,
Треба швидко працювати.
Покупець своє торочить:
-В мене наміри хороші,
Ніхто зуб на вас не точить,
Нехай водяться в вас гроші!
Не дивуйтесь і не лайтесь,
Що довів до переляку,
Це не скарга, не ховайтесь,
Напишу я вам подяку.
Я купив (хоч вона з сої)
Із м’ясних продуктів дещо,
І цією ковбасою
Отруїлась моя теща.
Як ви бачите, не можу
Свою радість приховати:
Зичу продавчині кожній
Так надалі працювати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916122
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 12.07.2021
Духмяний липень, пахне цвітом липи,
Хоча дощить, то зовсім не біда.
Дощ у долоні діаманти сипе,
А небо на це дійство спогляда.
Пшениця дозріває вже у полі,
Почнуться незабаром і жнива.
Веселий вітер вирвавшись на волю,
Пісень для неї на сопілці гра...
У лузі пахнуть ніжно сінокоси,
Поважно ходить в березі бузьо́к.
Збирають квіти перламутні роси,
А літо їх збирає у вінок.
Чудову мить, фарбує ніжне літо
І прикрашає всім своїм єством.
Вино в бокалах солодом налите,
Чекає нас з тобою за столом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918967
дата надходження 08.07.2021
дата закладки 08.07.2021
Он часто её навещал.
Старик с молодым ещё сердцем
Казалось, совсем не устал
От жизни, пожаром горевшей.
Вот так и сегодня, с утра,
Зашёл в небольшую палату.
Твердили знакомые "зря...
Старался три года, и хватит!"
Она не узнала его,
Смотрела непомнящим взглядом.
А он про себя: "Ничего."
А ей: "Можно рядышком сяду?"
"Зачем?!" — всех вопрос волновал,
Ведь кто вы, она не узнает!
Он часто её навещал...
Зачем? Лучше всех понимает.
"Она не узнает, кто я,
Но я её знаю, и вижу —
Она — всё, что есть у меня,
Она — любовь всей моей жизни."
Машина, зарплата, да нет!
Пустяк, абсолютно неважно.
Когда рядом есть человек,
С кем вместе легко и не страшно.
Он понял зачем нужно жить
В большой, одинокой квартире —
Чтоб утром опять поспешить
К единственной радости в мире.
©️Аманда Блэк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918718
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 06.07.2021
Як вечір торкається вуст черемшини,
Хмеліє весна в солов’їних садах,
У пам’яті знову зринають світлини…
До тебе, мій любий, літаю у снах.
І кожна клітина вібрує у тілі,
А душі сіяють — у профіль, анфас.
Ці миті солодкі — такі захмелілі,
Заповнюють розум думками про нас. 1/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918745
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021
Мій краю рідний, рідний краю,
Як я люблю тебе й життя!
Той ніжний плескіт водограю,
Волошок й маків вишиття.
Твої поля пшеничні й житні,
Луги зелені, неба синь.
І трави, що росою вмиті
І любу - матінку Волинь.
Мій краю рідний, рідний краю,
П'ю прохолоду з джерела.
Красу й пісенність, наче з Раю,
Земля у спадок нам дала.
Твоя історія для мене,
Це мій прадавній родовід.
Те, що лишилось, сокровенне
Його не перейти у брід.
Мій краю рідний, рідний краю,
Вітрів політ і лісу шум.
Душею я красу спиваю
І відганяю з серця сум.
В саду, де гойдалка і тиша,
Так цю романтику люблю...
Я тут творю і ві́рші пи́шу,
І мить думками цю ловлю...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918717
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021
Місяцем цілована, викупана росами.
Нічкою липневою я до Тебе йшла.
Стежкою грайливою, свіжими покосами.
Під синіми зорями я Тебе знайшла
Напувала липа нас пахощами з чарами.
Пахли незвичайністю диво – чебреці.
Хмари нам всміхалися, що все йшли отарами.
Ми удвох закохані, йшли – рука в руці…
Росяними травами стежка в даль котилася,
Місяченько лагідно з неба поглядав
Мабуть наша доленька в лузі заблудилася.
Вітерець заніс слова, які Ти казав…
Стежкою грайливою, свіжими покосами
Молодість із юністю в далеч відійшла.
Місяцем цілована, викупана росами.
Нічкою липневою щастя я знайшла.
04.07.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918661
дата надходження 04.07.2021
дата закладки 04.07.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Esax3K3Nki4[/youtube]
Вишневий сік спиває спрагле літо,
Як згадки тих минулих давніх днів.
Янтарні краплі висохлі розлиті,
На скатертині давніх милих снів.
Не сік то був, а молоде вино,
Червоний колір очі притягає.
О, як же це було таке давно!
Чому ж воно в минуле повертає?
Хто недопив чарівний цей напій,
Чому краплинки так тривожать душу?
Можливо, хтось позбувся всіх надій.
Загадку цю чужу я не порушу.
Колись було подібне щось і в мене,
Пили гіркий настій червоного вина.
О час, далекий незбагненний!
Чом час від часу пам"ять вирина?
Так хочеться в минуле повернутись,
Допити те залишене вино...
Та злишилось тільки посміхнутись,
Бо іншого давно вже не дано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918613
дата надходження 04.07.2021
дата закладки 04.07.2021
[b][color="#091ab0"][color="#3abf0d"]Т[/color]-е берега помнят каждый наш вечер,
[color="#3abf0d"]А[/color]-лых закатов чарующий вид.
[color="#3abf0d"]Р[/color]-ады мы были загадочным встречам,
[color="#3abf0d"]Е[/color]-сть до сих пор, то что память хранит.
[color="#3abf0d"]К[/color]-ак же все трепетно было и мило,
[color="#3abf0d"]А[/color]-вгуст дарил нам рассветы в росе.
[color="#3abf0d"]И[/color]- с небывалой, магической силой
[color="#3abf0d"]В[/color]-се утопало в цветущей красе.
[color="#3abf0d"]Н[/color]-о, как бывает, сгущаются тучи,
[color="#3abf0d"]Я[/color]-хту любви захватила зима.
[color="#3abf0d"]К[/color]-ажется силой какой-то могучей
[color="#3abf0d"]О[/color]-бщий корабль разбили шторма.
[color="#3abf0d"]М[/color]-ожет не кто-то, мы сами сломались,
[color="#3abf0d"]З[/color]-аводь могла бы от шторма спасти.
[color="#3abf0d"]А[/color]- мы бездумно и глупо расстались,
[color="#3abf0d"]Р[/color]-ежет по сердцу от слова "Прости..."
[color="#3abf0d"]О[/color]-сень в душе, я иду к месту встречи,
[color="#3abf0d"]С[/color]- горки спускаюсь к густым камышам.
[color="#3abf0d"]Л[/color]-ес у воды... Может память излечит,
[color="#3abf0d"]А[/color]- мне бы вновь поболтать по душам.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918570
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 03.07.2021
Сьогодні минає рік, як не стало нашого дорогого друга, поета, пісняра ВІТАЛІЯ НАЗАРУКА. Ми не забули, ми пам*ятаємо і у скорбрті схиляємо голови! Вічна пам*ять Вам і царство небесне дорогий друже, спочивайте у мирі і спокої! Нам так Вас не вистачає... Висловлюю співчуття рідним та близьким покійного...
Сьогодні дощ сльозою впав на землю,
Заплакали хмарини й небо плаче.
Вони відчули з нами сум напевно,
А так хотілось, щоб було іначе...
Минув вже рік, як Ви пішли у вічність,
Та, добра пам*ять залишилась з нами.
Цінний здобуток - віршів безкінечність,
До нас говорять Вашими словами.
Вже рік минув - а я усе не вірю,
Як так могла розпорядитись доля.
Жила у серці віра і надія,
Та хтось її забрав, додавши болю.
Той біль нестерпний, нам так дошкуляє,
Краса Волині залишилась в серці.
У цьому світі, Вас не вистачає,
Слова не гомонять такі відверті...
Найкращі із найкращих йдуть до Бога,
Вони йому тепер служити будуть.
Ми пам'ятати будем вас живого,
Свою любов й тепло Ви несли людям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918518
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 03.07.2021
Уже вызвал такси,значит встретимся скоро,
Он хороший таксист,мы давно с ним на ты,
Он доставит к тебе,через солнечный город,
По дороге куплю дорогие цветы.
Ты откроешь мне дверь мило мне улыбаясь,
Я конечно вручу тебе сразу цветы,
Да красивы они только знаешь, родная,
Они меркнут совсем от твоей красоты.
Я тебя обниму и скажу,дорогая,
Тебе тихо своих нежно-искренних слов,
Я тебя так люблю,я тебя обожаю,
Подари же и ты мне,родна,любовь.
Нам не надо свечей,ведь сердца полыхают,
Нам нужны лишь слова,как журчанье ручья,
Только рядом с тобой своё счастье вдыхаю,
Две души как одна и твоя ,и моя.
Но ,а утром такси отвезёт меня снова
В мой таинственный мир,мир холодный,пустой,
Где я буду скучать за твоим тёплым словом
И конечно же ждать новой встречи с тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918493
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 03.07.2021
Присвячую всім, кого зла доля закинула далеко від своєї країни у кого щей досі
болить серце і кричить душа... за таким далеким та рідним...
Я сьогодні прокинулась зранку,
Доторкнулася серця печаль.
Називають мене емігрантка,
А я дуже люблю рідний край.
Десь сумують за мною смереки,
Полонини і гори мої.
Та від них я так дуже далеко,
Лиш співають в душі солов'ї.
Приспів:
Емігрантка, емігрантка, емігрантка,
Таке слово для мене чуже.
Емігрантка, емігрантка, емігрантка,
Нехай Бог нас усіх вбереже...
Фотографії, діти, родина,
Мої сльози на руки падуть.
Де взялася лиха та година,
Що в далеку відправила путь.
Часто в снах у садах я блукаю,
Йду в поля де густі пшениці.
У букети волошки збираю
І тримаю те щастя в руці.
Приспів:
Пригадаю холоднії зими,
Під ногами поскрипував сніг.
Моя пам'ять малює картини,
Біль у серці моєму заліг.
Мрію я повернутись додому,
Щоб ступити на рідний поріг.
Не бажаю я більше нікому,
Тих далеких незнанних доріг.
Приспів:
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918413
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
7
Засыпаю под шум электричек,
Просыпаюсь под этот же шум,
Не имею я вредных привычек,
Но имею терзание дум.
А рядом ты,средь городских кварталов
Живёшь как я, с надеждою,одна,
Хочу найти,но этого мне мало,
Хочу сказать:"Ты очень мне нужна".
Мои думы как те електрички
В лабиринтах извилин снуют,
Заглубились они в мою личность
И покоя совсем не дают.
А рядом ты,средь городских кварталов
Живёшь как я, с надеждою,одна,
Хочу найти,но этого мне мало,
Хочу сказать:"Ты очень мне нужна".
О тебе,самой милой и нежной
О судьбе и твоей и моей,
И о платье,о том белоснежном,
Об одном из счастливейших дней.
А рядом ты,средь городских кварталов
Живёшь как я, с надеждою,одна,
Хочу найти,но этого мне мало,
Хочу сказать:"Ты очень мне нужна".
По утрам совершая разминку
Принимаю парад своих дум,
Как мы будем с тобою в обнимку
Просыпаться под этот вот шум.
А рядом ты,средь городских кварталов
Живёшь как я, с надеждою,одна,
Хочу найти,но этого мне мало,
Хочу сказать:"Ты очень мне нужна".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918379
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
Щастя не знаходять, його створюють.
Ельчін Сафарлi
Тетяна! Ти гарнішаєш усе.
Твою щасливу долю час пасе:
поставу, наче грецької богині,
і розум, і красу таку, як нині.
Хоч не завжди ти компліментам рада
і їм не віриш, але справді є
все при тобі, а головна принада,
що щастя й радість близьким Бог дає.
А справжнє щастя, це рідня та діти
і поряд друзі, щоб цьому радіти.
Тож тостом, ніби сказано усе…
За це хай кожен келих піднесе!
01.07.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918339
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 02.07.2021
Я твої цілую руки
І топлюсь в твоїх очах.
Роз'єднала нас розлука,
Та вернув до тебе шлях...
Довго, довго йшов по ньому,
Лабиринтами кружляв.
Та повір, що ту дорогу,
З перешкодами долав...
Як лили́ дощі осінні,
Слухав їх мелодії.
Як лягав на вії іній,
Вії згадував твої.
А коли весна всміхалась
І стелила білий цвіт.
Ти у снах моїх з'являлась
І від того меркнув світ.
Зігрівало тепле літо,
Разом з ним любов твоя.
Маковим торкала цвітом
І волошками в полях...
Обійняв, притис до себе,
Ти навік любов моя.
Посміхалось до нас небо,
З нами серце розмовля.
І тепер, коли зустрілись,
Руки ніжно цілував.
Все збулося, як хотілось,
Вітерець пісень співав...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918318
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 01.07.2021
Мій рідний край, моя свята земля,
Я так люблю красу всю до нестями,
У ній родились ніжні почуття
І перший дотик неповторний мами
Чарівне слово ніжне і просте
Та ми без нього не жили б у світі
І образ, що зворушує лице
Такий прекрасний, ніби сад у квіті
Пройдусь стежками тихо, як колись,
Де гомонять гаї за дивограєм,
Пташки сміливо в небо піднялись,
Як ніби хвиля дум злетіла зграя
Мій рідний край, люблю тебе без меж,
В твоїй красі я утону навіки,
Душею досягаю навіть веж,
Бо лиш у ній ми можемо прозріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918208
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Коли уранці сонечко всміхнеться
І птахи защебечуть у гаю.
Пісенним хором пісня розіллється,
А я на зустріч пісні тій піду.
Пісенні звуки промовляє річка,
Несе її зваблива течія.
І сонячне проміння, наче стрічка,
Вплітається в блакитні небеса.
Підхоплює мотив веселий вітер,
Несе його на луг і в береги.
Заслухались мелодією квіти,
І так стає красиво навкруги.
Для мене навіть шелест листя - пісня,
Веселий джмелик додає акорд.
Через паркан троянда перевисла,
Вмостивсь метелик ніби справжній лорд...
А коли нічка завітає в гості,
Засвітяться зірки, мов ліхтарі.
Навіть й тоді летітимуть у простір,
Мелодії, що грають звіздарі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918153
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 29.06.2021
Татко нині вчить лічити дітвору ледачу.
Сину він ото придумав сам просту задачу:
- Двоє хлопців рів копають у погожу днину.
Перший викопав два метри рівно за годину.
Інший, той молодший трохи. Він копає ліпше.
Звісно, вирив рів добряче. У два рази більше.
Порахуй, подумай добре. І скажи-но, сину,
Що вони обоє зроблять ще через годину?
Каже син: - Проста задачка. Думати даремно.
Що вони зробити можуть. Перекурять, певно.
28.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918059
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
[b][color="#046656"][color="#e31246"]Я[/color]-скравий той роман забути серцю важко,
[color="#e31246"]У[/color]- спогадах живу багато довгих літ
[color="#e31246"]П[/color]-оринула б увись, та я - безкрила пташка,
[color="#e31246"]А[/color]-дже любов скував своїм зимів"ям лід.
[color="#e31246"]М[/color]-ожливо й у зими бувають потепління,
[color="#e31246"]Я[/color]- подумки не раз буваю там, де МИ.
[color="#e31246"]Т[/color]-ам радість і любов, там ніжних рук сплетіння
[color="#e31246"]І[/color]- літо там весь час, без лютої зими...
[color="#e31246"]П[/color]-опливли врізнобіч, як дві бродячі шхуни,
[color="#e31246"]Р[/color]-озбіглись... та в думках ти ніби поряд знов.
[color="#e31246"]О[/color]-дначе це ж не так, що почуття лиш юним,
[color="#e31246"]Ш[/color]-укаю крізь рокИ загублену любов.
[color="#e31246"]У[/color]- всіх подій життя зазвичай є і давність,
[color="#e31246"]Т[/color]-а наші почуття не йдуть ніяк з думок.
[color="#e31246"]А[/color]- треба їх уже відправити в туманність
[color="#e31246"]Й[/color]- нехай біль віднесе в моря швиидкий струмок.
[color="#e31246"]М[/color]-ине можливо час, не буде рватись серце,
-
[color="#e31246"]А[/color]-би той час мені Господь подарував.
[color="#e31246"]У[/color]-яво моя, біль, звучи десь поміж терцій,
[color="#e31246"]Т[/color]-а видно ти мене тоді причарував.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918066
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
Картины, которые исцеляют Художник разработал уникальные методики арт-терапии на основе открытий большого да Винчи
Norman Ballo. Арт-терапия.
Бахтыбек Талкамбаев – доктор науки и искусства по международным стандартам ЮНЕСКО, арт-терапевт, художник, поэт, ученый, целитель из Казахстана, практика которого основана на древнейших знаниях и проверена личным двадцатилетним опытом. Этот уникальный мастер своими картинами не только лечит больных, но и создает методики по которым его пациенты занимаются самоисцелением.
Бахтыбек Талкамбаев - целитель из Казахстана.
Арт-терапевтическую методику индивидуального художественного видения окружающего мира Бахтыбек разработал около двадцати лет назад. И столько же времени применяет ее при лечении детей и взрослых. В основе его уникального метода лежат древние научные знания, в том числе и исследования Леонардо да Винчи.
Исцеляющие картины от Бахтыбека Талкамбаева.
Живописные полотна мастера несут в себе орнаментально-знаковые символы, которые являются не только таинственным посланием человеку, но и своего рода каналом связи с энергией природы, дающей силу и здоровье.
Исцеляющие картины от Бахтыбека Талкамбаева.
Его пациентами бывают маленькие дети, люди с психологическими расстройствами, раковые больные и даже наркозависимые. Целитель, занимаясь с ними по своей методике, раскрывает у многих пациентов неординарный талант. И наряду с собственными работами в его галерее выставлены работы его учеников.
Исцеляющие картины от Бахтыбека Талкамбаева.
"Каждый, кто начинает рисовать ,- говорит Бахтыбек ,- не только становится здоровым и успешным, но и обретает внутреннюю свободу и уверенность, открывает в себе безграничные возможности творца и созидателя."
Путеводная звезда. Исцеляющие картины от Бахтыбека Талкамбаева.
Методика исцеления по Бахтыбеку Талкамбаеву
Примечательно то, что рисовать по этой методике может каждый самостоятельно и без особых материальных затрат. Понадобится лишь расчерченный на квадраты лист бумаги и гелевые ручки. Рисуя ежедневно можно "прорабатывать" свои негативные заряды, те что мы "приняли" от своих предков. И незамедлительно последует улучшение психического и физического состояния.
Исцеляющие картины от Бахтыбека Талкамбаева.
И все, что нужно для творческого процесса, так это полностью освободиться от контроля ума и дать полную свободу подсознанию и руке. "Пусть рисует рука, а не ум!",- говорит мастер, благодаря методике которого возможно реально изменить свою жизнь в лучшую сторону, избавиться от болезней и психических расстройств без таблеток.
Уран. Исцеляющие картины от Бахтыбека Талкамбаева.
Рисуя и закрашивая каждый квадрат по своему усмотрению, пациент прорабатывает свои родовые проблемы. Бахтыбек утверждает, что "чем мельче штрихи, закорючки, геометрические фигуры, тем тщательнее прорабатываются проблемы, тем качественнее меняется формула жизни".
Рисунки пациентов Бахтыбека Талкамбаева.
Целитель читает рисунок каждого своего подопечного, где в каждом столбце матрицы отражена родовая информация: первый столбик несет в себе информацию по линии отца, третий - по линии матери, средний - отвечает за личную информацию.
Рисунки пациентов Бахтыбека Талкамбаева.
И рисуя по этой методике, пациент замечает как улучшается его настроение, уходят ненужные мысли и негативные эмоции, отступает усталость и на ум приходит решение неразрешимых проблем. А многие больные отмечают, что у них "нормализовалось давление, исчезла усталость, ушел лишний вес, перестали беспокоить головные боли, поменялась реакция на негативные события, изменился психоэмоциональный фон, который позитивно повлиял на личную жизнь и другие сферы жизни, пришло душевное равновесие".
Особый мир людей с неизлечимыми болезнями
Арт-терапия в центре-студии Creativity Explored в Сан-Франциско (Калифорния, США).
На планете живет множество людей, страдающих неизлечимыми болезнями, перед которыми медицина и целители бессильны. И здесь на выручку, как не удивительно, снова приходит арт-терапия, которая помогает поддерживать психоэмоциональный фон больных, страдающих синдромом Дауна, церебральным параличом, задержкой умственного развития.
Moses Brown за работой. Арт-терапия в центре-студии Creativity Explored в Сан-Франциско (Калифорния, США).
В 1983 году в Сан-Франциско (Калифорния, США) художницей Флоренсой Людинс-Кац и психологом, работавшим с умственно отсталыми людьми, Элиасом Кац
была основана центр-студия Creativity Explored, где организаторы, инструкторы и волонтеры попытались создать особый мир для особых людей.
Thanh-Diep за работой. Арт-терапия в центре-студии Creativity Explored в Сан-Франциско (Калифорния, США).
За 34 года студия превратилась в маленький арт-городок с огромной художественной мастерской, где и создают свои шедевры необычные художники. Ежедневно с раннего утра в мастерской кипит жизнь. Художники, а их свыше 130 человек, трудятся каждый в своей группе со своим инструктором.
Арт-терапия в центре-студии Creativity Explored в Сан-Франциско (Калифорния, США).
В каждой из этих групп царит своя творческая атмосфера. Арт-терапия стала смыслом жизни этих людей, объединила их и сдружила. Даже языковой барьер не помеха общению: коллективно отмечаются все праздники, дни рождения, а иногда даже свадьбы.
Vincent-Jackson. Арт-терапия в центре-студии Creativity Explored в Сан-Франциско (Калифорния, США).
Значимую роль в жизни этих мастеров имеют многочисленные выставки и аукционы, приносящие им неизменную радость общения с почитателями. А еще дизайнерскую находку одного из художников студии приобрела и успешно использует знаменитая шоколадная фабрика Recchiuti.
Рисунок Vincent-Jacksonа.
По высоким асбестовым стенам студии развешаны их работы, которые в большинстве своем словно искрятся позитивом, радужным многоцветием. Посетители, оказавшись в такой своеобразной галерее, уходят домой не с пустыми руками, а обязательно приобретают для себя что-нибудь из творений этих необычных мастеров.
Рисунок Vincentа Jacksonа.
Могли ли Флоренс и Элиас тогда предположить, что центр, который они создают, вырастет однажды в комьюнити, где необычные художники смогут почувствовать себя большой семьей, и где благодаря арт-терапии смогут окрасить свою жизнь яркими эмоциями.
Рисунок Daniel Michiels.
Издавна известно, что картины в целом обладают исцеляющей биоэнергетикой, положительно влияющей на состояние организма больных людей.
Источник: https://kulturologia.ru/blogs/291017/36428/
Перевела на украинский язык 1.03.19 8.30
Картини, які зціляють: Художник розробив унікальні методики арт-терапії на основі відкриттів великого да Вінчі
Norman Ballo. Арт-терапія.
Бахтибек Талкамбаев - доктор наук і мистецтва за міжнародними стандартами ЮНЕСКО, арт-терапевт, художник, поет, вчений, цілитель з Казахстану, практика якого заснована на найдавніших знаннях і перевірена особистим двадцятирічним досвідом. Цей унікальний майстер своїми картинами не тільки лікує хворих, а й створює методики за якими його пацієнти займаються самозціленням.
Бахтибек Талкамбаев - цілитель з Казахстану.
Арт-терапевтичну методику індивідуального художнього бачення навколишнього світу Бахтибек розробив близько двадцяти років тому. І стільки ж часу застосовує її при лікуванні дітей і дорослих. В основі його унікального методу лежать стародавні наукові знання, в тому числі і дослідження Леонардо да Вінчі
Цілющі картини від Бахтибека Талкамбаева.
Живописні полотна майстра несуть в собі орнаментально-знакові символи, які є не тільки таємничим посланням людині, але і свого роду каналом зв'язку з енергією природи, що дає силу і здоров'я.
Його пацієнтами бувають маленькі діти, люди з психологічними розладами, ракові хворі і навіть наркозалежні. Цілитель, займаючись з ними за своєю методикою, розкриває у багатьох пацієнтів неординарний талант. І поряд з власними роботами в його галереї виставлені роботи його учнів.
"Кожен, хто починає малювати, - каже Бахтибек, - не тільки стає здоровим і успішним, а й знаходить внутрішню свободу і впевненість, відкриває в собі безмежні можливості творця."
Методика лікування по Бахтибеку Талкамбаеву
Примітно те, що малювати за цією методикою може кожен самостійно і без особливих матеріальних витрат. Знадобиться лише розкреслений на квадрати аркуш паперу і гелеві ручки. Малюючи щодня можна "опрацьовувати" свої негативні заряди, ті що ми "взяли" від своїх предків. І негайно піде поліпшення психічного і фізичного стану.
І все, що потрібно для творчого процесу, так це повністю звільнитися від контролю розуму і дати повну свободу підсвідомості і руці. "Нехай малює рука, а не розум!", - каже майстер, завдяки методиці якого можливо реально змінити своє життя в кращу сторону, позбутися від хвороб і психічних розладів без таблеток.
Уран. Цілющі картини від Бахтибека Талкамбаева.
Малюючи і зафарбовуючи кожен квадрат на свій розсуд, пацієнт опрацьовує свої родові проблеми. Бахтибек стверджує, що "чим дрібніше штрихи, закарлючки, геометричні фігури, тим ретельніше опрацьовуються проблеми, тим якісніше змінюється формула життя".
Малюнки пацієнтів Бахтибека Талкамбаева.
Цілитель читає малюнок кожного свого підопічного, де в кожному стовпці матриці відображена родова інформація: перший стовпчик несе в собі інформацію по лінії батька, третій - по лінії матері, середній - відповідає за особисту інформацію.
І малюючи за цією методикою, пацієнт помічає як поліпшується його настрій, йдуть непотрібні думки і негативні емоції, відступає втома і на думку спадає рішення нерозв'язних проблем. А багато хворих відзначають, що у них "нормалізувався тиск, зникла втома, пішов зайву вагу, перестали турбувати головні болі, змінилася реакція на негативні події, змінився психоемоційний фон, який позитивно вплинув на особисте життя та інші сфери життя, прийшла душевна рівновага".
Особливий світ людей з невиліковними хворобами
Арт-терапія в центрі-студії Creativity Explored в Сан-Франциско (Каліфорнія, США).
На планеті живе безліч людей, які страждають на невиліковні хвороби, перед якими медицина і цілителі безсилі.І тут на виручку, хоч як це дивно, знову приходить арт-терапія, яка допомагає підтримувати психоемоційний фон хворих, які страждають синдромом Дауна, церебральним паралічем, затримкою розумового розвитку.
У 1983 році в Сан-Франциско (Каліфорнія, США) художницею Флоренс Людінс-Кац і психологом, яка працювала з розумово відсталими людьми, Еліасом Кац
була заснована центр-студія Creativity Explored, де організатори, інструктори та волонтери спробували створити особливий світ для особливих людей.
За 34 роки студія перетворилася в маленьке арт-містечко з величезною художньою майстернею, де і створюють свої шедеври незвичайні художники. Щодня з раннього ранку в майстерні кипить життя. Художники, а їх понад 130 осіб, працюють кожен у своїй групі зі своїм інструктором.
У кожній з цих груп панує своя творча атмосфера. Арт-терапія стала сенсом життя цих людей, об'єднала їх і здружила. Навіть мовний бар'єр не перешкода спілкуванню: колективно відзначаються всі свята, дні народження, а іноді навіть весілля.
Значиму роль в житті цих майстрів мають численні виставки та аукціони, що приносять їм незмінну радість спілкування з шанувальниками. А ще дизайнерську знахідку одного з художників студії придбала і успішно використовує знаменита шоколадна фабрика Recchiuti.
За високими азбестовими стінами студії розвішані їх роботи, які в більшості своїй немов іскряться позитивом, райдужним багатоцвіттям. Відвідувачі, опинившись у такій своєрідній галереї, йдуть додому не з порожніми руками, а обов'язково набувають для себе що-небудь з творінь цих незвичайних майстрів.
Чи могли Флоренс і Еліас тоді припустити, що центр, який вони створюють, виросте одного разу в ком'юніті, де незвичайні художники зможуть відчути себе великою родиною, і де завдяки арт-терапії зможуть забарвити своє життя яскравими емоціями.
З давніх-давен відомо, що картини в цілому володіють зцілючою біоенергетикою, яка позитивно впливає на стан організму хворих людей.
Переклала на українську мову 1.03.19 8.30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918045
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
Здійнялась уві сні
В теплих сутінках літньої ночі -
І так любо мені,
І багрянцем світилися в очі
Золоті купола
Оксамитного пишного неба,
А колосся в полях
Наливалися соком у стеблах,
А у лузі трава
Простяглася у довгі покоси,
Вечір враз покривав
Ті отави в холоднії роси.
І пташок переспів
Ген аж нісся з зеленого гаю,
Ллялась пісня без слів
В тім куточку блаженного раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918034
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
Цвітуть троянди біля хати,
Хлюпоче ніжний аромат.
І виглядає дітей мати,
Онуків рідних й правнучат.
В очах і смуток, й сподівання.
В житті не мало таємниць.
ЇЇ троянди і чекання,
Неначе пошуки скарбниць.
Вона троянди доглядає,
Вдихає ніжний аромат,
Завжди з надією чекає -
Дітей, онуків й правнучат.
Троянди, віра і чекання,
Спогади, мрії і пісні,
ЇЇ надії й сподівання
Злились в єдиному руслі.
Цвітуть троянди біля хати,
Хлюпоче ніжний аромат.
І зустріча привітна мати
Дітей, онуків й правнучат.
Чи є троянди біля хати,
Цвітуть вони, чи відцвіли...
Чекати завжди буде мати -
Тільки б приїхали вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917967
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 27.06.2021
Ти ввірвавсь в затуманений ранок,
В мій тривожно-сполоханий сон.
Сипнув в груди цілунком жаринок,
Лоскотав сивину біля скронь.
Розтікався серпанком по тілі
У чутливому сплеску сердець.
І спадали окови несмілі,
Душі линули ввись, до небес.
І у щасті вмлівали все ціло,
Соловей їм услід щебетав.
Де кохання, - відсутнє мірило,
Там і крихкість, й гранітний кристал.
Там немає кордонів пізнання,
Глибина розсуває світи.
Чиста віра, прощання й чекання,
Божа поміч ту даність нести.
27.06.21
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917968
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 27.06.2021
Я помню, как дарили розы...
А я писала Вам стихи...
Не говорите, что Вам сложно,
И строки в душу не легли.
Сегодня всех раздело лето,
И Ваши губы так близки,
Обиды стёрлись незаметно,
Жар сосчитал все позвонки.
Месяц плывёт на рваном небе,
Не видно звёзд вокруг него,
Ваши объятия волшебны,
Тело дрожит...от рук тепло...
Тюли взлетали, опускались,
И мне казалось я лечу...
Вы с жаром плеч моих касались,
Ветер гардин трепал парчу.
Вот месяц сплыл...лучи рассвета,
И чьё-то сердце так стучит...
Вы не со мной, Вы снова где-то,
Я жду повторный Ваш визит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917884
дата надходження 26.06.2021
дата закладки 26.06.2021
Якого кольору любов ?
Чи вірить вона в силу неба?
Може краснюча, як от кров?
А в небі хіба є потреба ?
Мені сказав якось мудрець:
«Любові кольору немає.
Із нас є кожен сам митець,
А небо разом всіх приймає».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910123
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 26.06.2021
Якого кольору любов ?
Чи вірить вона в силу неба?
Може краснюча, як от кров?
А в небі хіба є потреба ?
Мені сказав якось мудрець:
«Любові кольору немає.
Із нас є кожен сам митець,
А небо разом всіх приймає».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910123
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 26.06.2021
Час і дні все летять безтурботні.
Я ховаю себе в морській піні.
Знаю, кращих за тебе сотні,
Та для мене вони лише тіні.
Хіба варто мені їх шукати ?
Серед тіней отих найкращих,
Серед душ числа пропащих
Я тебе лиш хотіла б кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916407
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 26.06.2021
Як дивно сплять луги, навколо тишина,
Розгублена душа в прощанні, мов весна,
Лиш тільки одна мить і чути рідний крок
І розпочнеться в нас липневий вже урок
Так літо дороге ступає і бринить,
Щоб серденька усі красою полонить
І промені свої, так ніжно, як маля,
Спішіть, рідненькі, жить -шепоче нам земля
Спасибі, дорога, за ласку і тепло,
Що з сонцем заодно, лоскочиш ти чоло
І віру ти даєш, надію і любов,
Я з гідністю вклонюсь, тобі рідненька, знов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917773
дата надходження 25.06.2021
дата закладки 25.06.2021
Колоситься в полі, дозріва пшениця,
Говірливий жайвір в небесах завис.
Б'є ключем холодна з джерела водиця.
Прохолодний вітер в небесах з'явивсь.
Червоніє в маках неозоре поле,
Стежка у долину, радо повела.
Бережім любов, що дарувала доля,
Нехай будуть в парі завжди два крила.
Чуєш моя мила, цвіркунець цвіркоче,
Діамантом в трави скапує роса.
Б'ється від кохання серденько щоночі,
Манить за собою неземна краса.
Пригорнись кохана, дай напитись щастя,
Полони собою і не відпусти.
Ми з тобою в Храмі приймемо причастя
І навік з'єднаєм долі самоти...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917707
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 24.06.2021
Ну от і все зостався тільки мир,
У космосі чомусь пречорний зовні.
Лише зірки нагадують, що ми
У цьому світі не були сторонні.
Від цих зірок малесеньке тепло
Дарує нам небесні все ж надії.
Що те кохання зовсім не пішло,
А по собі залишило ще мрії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917661
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 23.06.2021
Там де ве́рба плакуча,
На гіллі вітер спав...
По долинах і кручах,
Своє щастя шукав.
Натомився за нічку,
Ліг собі відпочить.
Пробудилася річка,
Що піснями дзвенить.
"Ой ти річечко - річко,
Не шуми я прошу.
Заспокійся водичко,
Бо приліг я до сну..."
Як почула розмову,
Ту, самотня верба.
Вона вітер не словом,
А гіллям обняла.
"Не шукай свого щастя,
Не збирай його з мрій.
нам зустрітися вдасться,
Знай ти мій, тільки мій..."
І з тих пір вітер вербі,
Розплітає косу́.
Пригортає до себе
Її ніжну красу.
А вона все шепоче,
Лиш для нього слова.
З ним в обіймах щоночі,
Про любов розмовля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917643
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 23.06.2021
Стоять коні на припоні, стоять біля хати.
Засватали дівчиноньку, раді мама й тато.
Стоять коні на припоні, коні вороненькі.
Буде тепер у родині ще й зять молоденький.
А ті коні вороненькі стоять біля тину.
Рада мама, радий ненько зятю, ніби сину.
А тим коням вороненьким вівса підсипають.
А тих коней вороненьких з відер напувають.
Напувають вороненьких з гарного відерця,
Бо дівчиноньці красивій парубок до серця.
Хоч козак той молоденький забере дівчину,
Повезе невісточкою у свою родину.
Стоять коні на припоні, стоять біля хати.
Засватали дівчиноньку – весілля гуляти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917572
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
Мамо! липа так рясно цвіте,
Дух медовий кружля коло хати.
Літо стало таке золоте,
Вам сьогодні я хочу сказати.
Дикий голуб туркоче в гіллі,
Як тоді, коли ви відлетіли...
Стало порожньо враз на землі,
Наче сонце для нас погасили.
Стільки мудрості, стільки добра,
Почерпнула від вас я для себе!
... День найдовший і літня пора
Знов нагадує - мама на небі...
Квіти так неймовірно цвітуть,
І любисток пахучий і м'ята.
Наче й знають та віри не ймуть,
Що спустіла давно ваша хата...
Ви приходите з теплим дощем,
Щоб сади і городи вродили...
...Пам'ятаємо і бережем
Все найкраще, що ви нам лишили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917592
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
Ой кувала зозуленька в лісі на дубочку,
а я з миленьким гуляла в зеленім лісочку.
Ой кувала зозуленька в лузі на калині,
задивлялася в милого очі, сині-сині.
Ой кувала зозуленька на гнучкій вербичці,
там з місточка ніжки мили ми разом у річці.
Ой далеко зозуленьку чути в нашім лісі,
накувала довгі роки нам ще й на горісі.
А кувала вона дзвінко й голосно доволі,
щоби щастям квітли роки в нашій добрій долі.
Ой кувала зозуленька та й десь полетіла,
каже милий я красива і серденьку мила.
Проведе сьогодні певно до самої хати,
дуже хоче ж за хорошу дружиноньку мати.
Ой кувала зозуленька в лісі на дубочку,
а я з миленьким гуляла в зеленім лісочку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917577
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
Стоїть в лузі калина,
Як прекрасна дівчина,
Вітер ніжно гойдає
Та красу забавляє
На той кущик калини,
Сів метелик грайливий,
А приваблива пташка
Цілувала ромашку
У тіні під дубочком
Підростали грибочки,
В мальовничій долині
Незабудочки сині
Неподалік в травиці
Вигравали суниці,
А маленьке дитятко
Все збирало в горнятко
Неповторна картина.
Зворушила всю днину,
А калина, що в лузі
Шепотіла щось Музі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917553
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
Ти жебониш в мені дощем
І розливаєшся по тілу,
В літневу пору, захмелілу, —
Під шкірою вчуваю щем.
Переливаєш почуття,
Яким нема кінця та краю,
Кохання кращого не знаю —
Що надихає на життя! 21/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917549
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
Я узнала... Вы меня искали,
На душе приятно и тепло.
Только Вы наверное не знали,
Я замужняя давным-давно.
Много лет живём мы душа в душу,
Муж мой человеком стал родным.
По ночам бывает голос слышу,
Изменить не хочешь... жить с другим.
Знать бы раньше, что нужна Вам очень,
Разными дорогами не шли.
Впрочем зря стихи друг другу строчим,
У судьбы цена за них нули.
Мне не стоило идти налево,
Вам спешить направо от меня,
Ни о чем уже не сожалею.
Я любимая всю жизнь жена.
Пусть навечно западут мне в душу,
Все стихи, что счастьем не сбылись.
Тайное молчанье не нарушу,
Сердцем я впитаю Вашу мысль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917462
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rDTJ6uTqrac
[/youtube]
Вечірня тиша щось в собі ховає,
Неначе в очі дивиться мені.
І з ніжністю тихенько обіймає,
Звільняє від людської метушні.
Схиляюся повільно їй на плечі,
Летіть, думки, вам треба відпочить.
Тепер я буду рада вашій втечі,
Не буду думать ні про що в цю мить.
Для мене зараз тиша - насолода,
І так спокійно й тепло на душі.
Нечасто ця трапляється нагода,
Отак відпочивати у тиші.
Останній промінь кидає он сонце,
А хмари попливли у різнобіч.
Чатує ніч уже на горизонті,
У тиші розтворився вечір..іде ніч..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917418
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Всміхнувся ранок - в домі тиша
А я ще там з тобою - в сні,
Даруєш ніжність ти мені
Мене в обіймах ще колишеш.
Я з цього сну іти не хочу
З тобою добре нам удвох,
Якщо дарує щастя Бог
Хай не закінчуються ночі...
Та ранок вже крокує в день
Чарує запахом нас кава,
Любов у літо заблукала
Тут серце сповнене натхнень.
Благословляє все любов:
Вже ради цього варто жити,
Іду в любов неначе в літо
Вмираю й воскресаю знов.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917340
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
[b]Т[/b]и світло, що горить в моїй душі,
[b]В[/b]ирує емоційно і грайливо,
[b]О[/b], як же я завдячую тобі,
[b]Р[/b]осту, мов квітка ніжно та красиво.
[b]Ч[/b]еснот зібрала з долі і життя
[b]І[/b] тихо, ніби як мала дитина,
[b]С[/b]макуючи матусі почуттям
[b]Т[/b]ендітно відображую хвилину.
[b]Ю[/b]рливо, наче промінь на воді
[b]Я[/b] слухаю привабливі струмочки,
[b]Д[/b]олоні протягаю в такт весні,
[b]У[/b]спішно відображую в рядочки.
[b]Ж[/b]иття і Муза - це чарівний дар,
[b]Е[/b]стетика, лояльність у природі,
[b]Д[/b]о серця пригортаю ніжність чар,
[b]О[/b]х, як прекрасно жити в насолоді.
[b]Р[/b]адіючи душевному теплу,
[b]О[/b]здоблюю поезію красою,
[b]Ж[/b]иття плекаю ніжно і люблю,
[b]У[/b] сяйві, поєднавши із весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917356
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Вийшло погуляти літо яснооке,
нас воно зустріло, де дзвінкий потік.
Там запахли трави, скошені в покоси,
у ранкових росах у них сонця цвіт.
З нами в поле піде літечко веселе,
там сипне волошок, щоб хліба цвіли.
І ромашок ніжних кине край стежини,
щоб зігріті цвітом дні його були.
Вже дозріли вишні в нашому садочку,
щоб до мене вийшла, тут чекаю я.
Як осяють стежку зорі золотисті,
слухать будем з літом пісню солов'я.
Вийшло погуляти літо яснооке,
нас воно зустріло, де дзвінкий потік.
Там запахли трави, скошені в покоси,
у ранкових росах у них сонця цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917308
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 20.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2021
Нехай іде.Нехай собі їде.
Нехай собі він шлях свій обирає.
Те що шукає хай в житті знайде,
А я його звичайно почекаю.
Повернеться не стану я судити,
А навпаки,ще й буду пригощати,
Хай знає він умію я любити,
Хай знає він умію я прощати.
Не зупиню.Його не попрошу,
Не стану перед ним я на коліна,
Образу я в душі переношу.
Але чекати буду неодмінно.
Повернеться не стану я судити,
А навпаки,ще й буду пригощати,
Хай знає він умію я любити,
Хай знає він умію я прощати.
Нехай іде.Нехай, раз він такий,
А я сама з собою залишаюсь,
Не треба інших,він на віки мій,
Я вірю що його я дочекаюсь.
Повернеться не стану я судити,
А навпаки,ще й буду пригощати,
Хай знає він умію я любити,
Хай знає він умію я прощати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917026
дата надходження 17.06.2021
дата закладки 17.06.2021
Пливуть, наче хвилі по морю,
Вітри по пшеничних ланах
І зріє в широких просторах
Зелене колосся в полях.
Стебло наливається соком,
Тихесенько тягнеться ввись,
Де хмари у небі високо
Біленькі докупи зійшлись.
Зійшлися, щоб вниз подивитись
І землю водою поїть,
Щоб стебла змогли колоситись
В ланах цих хлібни́х розмаїть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916950
дата надходження 16.06.2021
дата закладки 16.06.2021
Краса незабудок і жовте латаття,
Я їх пам'ятаю у себе на платті.
Це плаття, матуся мені дарувала
І ніжно до себе мене пригортала.
Рости й будь щаслива, ріднесенька доню,
А я тебе завжди до себе приго́рню.
Ти будеш красива, неначе лебідка,
Всім хлопцям на диво, рости моя квітко...
Роки - за - роками так швидко минали,
Для донечки справжню красу дарували.
І стала вродливою наче та квітка,
Лише́ на гуляння виходила зрідка.
Блакить незабудок в очах відбивалась,
У красеня - хлопця вона закохалась.
Ті чорнії брови і карії очі,
Заснуть недавали їй кожної ночі.
Кохання палало у серці вогнями,
Вона на гуляння просилась у мами.
Поглянула мама на доню, всміхнулась,
Сльоза їй на очі чомусь навернулась.
Іди моя квітко, коханий чекає,
Ондо біля плоту, щоночі співає.
А вранці, букет незабудок на лаві
І жовте латаття в промінні яскравім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916978
дата надходження 16.06.2021
дата закладки 16.06.2021
Свіча стояла на столі,
Думки таємні рвали душу.
А він листа писав її
І посилав в осінню тишу...
Ти у душі моїй одна.
Найкраща і така бажа́на.
Всміхаєшся немов весна
Із світлим іменем Світлана.
Коли у небо я дивлюсь,
Блакитні очі твої бачу.
Я в них, мов в озері топлюсь,
Ти чуєш люба, дощик плаче...
А разом з ним, моя душа,
В самотності усе страждає.
Тому й пишу тобі листа,
Бо ж серце до сих пір кохає.
Ти тільки лист мій прочитай,
Як сонце зійде на світанку.
І відповідь, кохана дай,
Чекатиму її - Світланко...
Свіча стояла на столі,
Вона не гасла, а горіла.
Він образ не забув її,
А ніч, на картах ворожила...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916880
дата надходження 15.06.2021
дата закладки 15.06.2021
На небі засвітилась зірка,
У пахощах стоять сади,
Десь виграє весни сопілка
І кличе нас удвох туди.
Черемху вітер пригортає,
Торкається її квіток.
А серденько моє кохає,
Із почуттів плете вінок.
Блукати будем до світанку,
Залишимо свої сліди.
Як ніч зустрінеться із ранком,
Засолодять уста меди.
Зловлю ту зірку у долоні,
Бажання загадаю я.
Ти будеш у моїм полоні,
Найкраща зіронько моя...
Автор Тетяна Горобець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916805
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
Тепло на сердце, когда рядом ты,
И мир вокруг становится светлее,
В реальность превращаются мечты
И нет тебя дороже и роднее.
В какой-то миг судьба с тобой свела
И близость душ для нас с тобой открылась,
А Ангел всё нашёптывал слова:
"Свершилось, я так рад, что всё свершилось..."
Плывут по небу птицы-облака,
Волна играет ласковым прибоем
А ветерок ласкает нас слегка,
И конь несётся вскачь широким полем.
Весь мир большой, вся эта красота
Лишь для любви, добра, тепла и ласки,
И пусть откроются любви врата,
Подарят счастье всем из доброй сказки!
13.06.2021 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916744
дата надходження 13.06.2021
дата закладки 14.06.2021
Багато тих, що зваблюють до ліжка,
Як мало тих, з ким можна пробудитись,
Щоб кожен раз закохана доріжка,
Щоб кожен раз в прощанні посміхнутись.
Як мало тих, з ким просто хочеш жити,
Руками до цілунку доторкатись,
Впиватись кави, щиро говорити,
З доріг чекати - просто лиш чекати.
Податись в мандри, відшукавши море,
Новинин, у хвилюванні днів, напитись,
І бути разом у добрі та горі -
Щоб бути поруч... тільки не любити.
Як мало тих, з ким в мрії щоб пірнати,
Відчути рій закоханих примарок,
І всі слова снігами розписати,
Вдивлятись в небо - божевілля хмарок.
Щоб щастя більшого не мати й не бажати -
В нім думати лишень про цю людину,
Як мало тих, з ким можна помовчати,
З півслова в погляді - наполовину.
Кому не жаль роки свої віддати,
У їхнім відчаї ніколи не спинятись,
Щоб у житті приймати біль утрати,
Щоби зустрівшись, з іншими прощатись...
Як мало тих, з ким можна пробудитись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916749
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
Тихо, тихо тече річка,
Йде дівчина по мосту.
У косі у неї стрічка,
Їй доповнює красу.
Лине пісня солов'їна,
Навкруги лани й поля.
Інший спів іде на зміну,
Жайвір пісню надсила.
На краю села стежина,
Серед трав веде кудись.
Поспіша по ній дівчина,
Парубок не запізнивсь.
В нього очі сині, сині
Букет квітів на руках.
Як оті волошки в житі,
І усмішка на вустах.
Поцілунок такий довгий,
Бій сердець й один мотив.
Поверта на захід сонце,
Стільки вечір має див.
Покриває сріблом трави,
Холод плечі обійма.
Та вони не відчували,
Бо любов їх зігріва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916765
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
А ти мене чекай, як світ весну
Та серце і душа весняні квіти,
Як погляд всю небачену красу
Та, ненька, найдорожчих своїх діток
А ти мене чекай, як квіт росу,
Яка зволожить ніжно і невтомно
І милий промінь обійме красу,
Природу ще зманіжену і сонну
А ти мене чекай, як нічка сон
І зорю, що чекає місяць вірно,
Як казка доторкається до скронь
Прекрасною чарівністю тендітно
Чекай, коли здається нема сил
Та і тоді тримайся за чекання,
Навіть тоді, коли суворість зим
Та знаю, переможе лиш кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916762
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
Лети до мене пташкою, чи вітром,
Лети хмаринкою, весняним цвітом.
Лети коханням сонячного світла,
В саду черешня вже для нас розквітла.
Співай мені ти солов'їним співом,
Нехай дзвенять пісні ті переливом.
Торкаються до серденька коханням,
І роздають найкращі побажання.
Всміхнись мені і пригорни до себе,
Нехай радіє щастю нашім небо.
Нехай уста цілунками зіллються
І в унісон сердечка наші б'ються.
Коли розкине небо ясні зорі,
Підніме хвилю неспокійне море.
Ти навіть в снах до мене усміхнешся
Й зі мною ніжно, ніжно обіймешся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910036
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 13.06.2021
На городі зацвів мак: Слова до пісні
- Скажи, милий, що не так?
Чом ти вчора не прийшов,
Може іншу ти знайшов?
- Вчора дощ скажений лив
І доріжки всі розмив...
Як не терпиться чекати,
Можеш іншого кохати!
- Ти на дощик не гріши,
Краще правду розкажи.
Он сорока рознесла,
Що неправда то була.
- Коли віриш тим сорокам –
Не тулись до мене боком,
Не хмур своїх бровенят -
Знаю жарти я дівчат!
Одна оком підморгне,
Друга брівкою поведе,
Третя тулиться – боком,
Й закохаюсь ненароком.
В.Ф. – 30.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916710
дата надходження 13.06.2021
дата закладки 13.06.2021
Давні подруги зібрались
(Разом їхали на ринок),
Враз розмова зав’язалась
Про туризм і відпочинок.
Думку висловила кожна
Про країни і курорти:
-От де показати можна
Всі купальники і шорти!
Пощастило нашій Майї,
Не старіє серце з віком,
Подалася на Гаваї
Із законним чоловіком.
-Це вже горе,- каже Віка,-
Не мені, жінки, вас вчити,
Щоб по світу чоловіка
Із собою волочити.
Перебила швидко Настя:
-Треба досвідом ділитись:
Щоб спіймати справжнє щастя –
Треба нам у Галі вчитись.
Має жінка хитру вдачу:
Чоловіка залишила
Доглядати хату й дачу,
Песика, кота й шиншилу.
А сама (вночі дзвонила) -
Вже з коханцем на Мальдівах:
Оце жінці пощастило,
Зразу стала світська діва!
Пляж, морське повітря, вина…
Враз, дівчата, зникне втома,
Якщо ваша половина
В цей період буде вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916525
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 11.06.2021
Я п'ю любов твою до дна,
Із твоїх уст її спиваю.
У світі ти така одна,
За тебе кращої немає.
Очей озерна глибина,
Уста неначе спілі вишні.
Я п'ю любов твою до дна,
Благослови її Всевишній.
Я п'ю любов твою до дна,
Від неї без вина хмелію.
Ти Господом мені дана,
Збулись, збулись завітні мрії.
З ромашок падає роса
Летять пелюстки білі, білі.
Я п'ю любов твою до дна,
Вдихаю запахи ванілі...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916497
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 11.06.2021
Сліпою куля бути не могла
В приціл оптичний ворог бачив жертву.
І хижа тінь двоглавого орла
Над Василем вже була розпростерта.
Талант! Йому аплодував Париж!
Купався він в оваціях і славі!
Та поміняв він славу і престиж
На змогу прислужитися державі.
Коли одні втікали за кордон,
А інші ухилялись від призову,
Обрав він добровольчий батальйон,
У правий сектор йшов по серця зову.
Псевдонім «Міф» для себе він обрав
Сценічний образ, яким жив на сцені.
Орфея він з Гераклом поєднав,
Співак і воїн, і герой, і геній.
Він став до бою з зброєю в руках
Щоб від кацапів землю захистити,
Василь Сліпак залишиться в віках,
Про нього пам'ять буде вічно жити.
Полишив світ і це земне буття,
Задля свободи, захисту країни.
Приніс у жертву він своє життя
Заради перемоги України!
Приспустимо до долу прапори,
Героїв прах волає до відплати!
І нам вони наказують згори
В руках тримати міцно автомати!
10. 06. 2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916442
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 11.06.2021
Зіроньки в небі ховаються високо,
З ними і інші цікаві світи,
Зоряним крапом душа моя вишита,
Бо поруч зі мною знаходишся ти.
Місяць гуляє по небі зі свитою,
В день він блідий ,золотий по ночах.
А ти стоїш поруч з душею відкритою,
З серцем горячим,з любов'ю в очах.
Небо дарує усім подарунки,
Воно для тих добре котрі не грішать.
А ти мені ніжні свої поцілунки,
Від них розквітає і тане душа.
Під зоряним небом іду я щасливий,
Читаю тобі полум'яні вірші.
Ти Божий Посланець,мабуть,а не жінка,
Ти Боже Спасіння моєї душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916444
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 11.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=effkoBQqm7g[/youtube]
Плине тихо - тихо річка,
Мрію доганяє.
А на небі темна нічка,
Зорі вишиває.
Місяць вийшов із-за хмари,
Срібло розкидає.
Он розсипались Стожари,
Землю оглядають
А над річкою схилилась,
Молода верба
В душу їй смута вселилась,
Ця гірка журба.
Це козак завдав їй болю,
Сумно так співає.
Проклинає свою долю,
Мавку він кохає.
Ніжне серце козакові,
Доля загубила.
Він в неволі у любові..
Нащо так зробила?
День і ніч чекає любу,
З річки виглядає.
Не судилось з нею шлюбу,
Все ж її чекає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916276
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 10.06.2021
Біла акація, мов наречена,
Запахом ніжним й коханням струмить.
Біла акація серце бентежить,
Спомин солодкий в душі палахтить.
Ми зустрічались у травні під нею,
Віти спускались тобі до плечей.
Ти пригортала суцвіття до себе,
Сяяв крізь них погляд звабних очей.
Боже! Яка ж ти була тоді гарна!
В тисячу раз, ніж акації цвіт.
Ро́ки пройшли, та у серці, я скажу,
Образ той світлий зберігся навік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916305
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 10.06.2021
Не знаю, як жила без тебе...
видно, залишила весна
у погляді твоїм, як небо,
багато ніжного тепла.
Бо сонце світить ще ясніше,
і є ряснішим яблунь цвіт.
Не знаю, як жила без тебе,
змінивсь, з тобою, увесь світ.
Купаюсь в погляді солодкім,
і дотик рук твоїх п'янить.
У світі нашому казковім,
є неповторна кожна мить.
А ти такий веселий, ніжний.
З тобою все навкруг цвіте.
І навіть в дні похмурі сніжні
сміється сонце золоте.
З тобою засвітились зорі
ясніш сьогодні, ніж колись.
Де місяця ріжок яскравий,
іскристим сріблом розлились.
Дзвінкіш ріка в гаю співає,
і соловеєчко в саду.
Для нас є світ увесь, коханий.
О, знав би ти, як я люблю...
Купаюсь в погляді солодкім,
і дотик рук твоїх п'янить.
У світі нашому казковім,
є неповторна кожна мить.
А ти такий веселий, ніжний.
З тобою все навкруг цвіте.
І навіть в дні похмурі сніжні
сміється сонце золоте.
Не знаю, як жила без тебе...
цвіте в душі моїй весна.
Тепер вже не сльоза-краплина,
перлина - крапля дощова.
І сонце світить ще ясніше,
і є ряснішим яблунь цвіт.
Не знаю, як жила без тебе,
змінивсь, з тобою, увесь світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916329
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
В траві сховався сонця, промінь
І відзеркалився в росі.
Десь чується пташиний гомін,
На гілці всілись горобці.
Під дахом у кублі із глини,
Маленьких чути ластів'ят.
Під ноги цвіт паде́ з калини,
Неначе справжній снігопад.
На квітку приземливсь метелик,
Втомив його мабуть політ.
Неподалік співає джмелик,
Нектар збирає бджілка з квіт.
Де ще побачиш ці картини,
Лиш літечко малює їх.
Дарує - в кого іменини,
Щоби дитинства чути сміх.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916213
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 09.06.2021
[b][color="#8c0ac4"]Прошепчу тебе на ушко,
Скрыть ту радость нету сил.
- Я посеяла петрушку
Муж на ночку отпустил!
Семь потов сошло с Глафиры
Ей запомнятся самцы!
Обслужила командиров,
А сейчас пойдут бойцы.
Вот те раз! Какое чудо!!
Обнимай, да посмелей.
Ну ушла немножко в блуды,
Но вернулась за пять дней!
Неужели скоро лето?
В изоляции прорыв!
Коль на пляж наложат вето
Толку будет с той жары!
Где ты бродишь хлопец милый
Где попало там не лазь!
Не растрать свои секс силы,
С голодухи - извелась!
Ходит милый под окошком
И уже не первый день..
Подожди еще немножко
Пока жив мой старый пень.
Обучал меня Савелий
Даже с помощью кнута.
А теперь я дока в деле,
Трассовичка еще та!
Не зови меня на дачу
И не жди больших чудес.
Я задаром не ишачу
Разве что - за мерседес.
Любит милый не стабильно
Раз в году способен смочь.
Зато кум любвеобильный,
Заменить всегда не прочь.
А вчера меня мой милый
Кулаком с утра огрел.
Я ночами маски шила,
Потому-то свет горел!!
Над горою ходят тучи,
А дождей все нет и нет.
Что-то там на небе глючит
Иль Всевышний дал запрет.
Прилетел сосед с Юханя
А жена орет "Кретин!!"
Вот, сидит на чемодане
Две недели карантин.
Я соколика любила,
В своей юности шальной.
У кумы его отбила
До сих пор живет со мной.!
Не зимою, так весною
Подловлю тебя с кумою.
Ставлю камеру с прослушкой
И прославлю вас частушкой!
Ты зачем меня завлёк
На единый пузырёк?
По 0,25 на брата -
Это точно маловато.
Дома нечего поесть.
Только тюлька с луком есть.
По подругам брошу клич,
Будет водка, квас и дичь!!
Ехал Федя в магазин
Скрасить водкой карантин.
Но без маски не пустили
Плюс к тому же - отлупили.
Ну скажи, и что не так?
Был с Петром один контакт.
Два - с Иваном, три - с Ильей
Что ты сразу -" Ой-ёй-ёй!! "[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915944
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 05.06.2021
У рожевому тумані сонечко встає,
Воно ніжить на світанні, каву подає.
Розмальовує картини, ясним промінцем
І танцює по долині з теплим вітерцем.
Літній ранок, літній ранок зустрічаю я,
Літній ранок, літній ранок пісня солов'я.
Літній ранок, літній ранок небо голубе,
Літній ранок, літній ранок я люблю тебе.
Прокидається від співу, радісно земля,
Пісня рідного мотиву, серце звеселя.
У чарівному розмаї, квіти польові,
У букети їх збираю і несу тобі.
В споришах веде стежина з гірки до води,
Посміхається калина і гудуть джмелі.
В травах коники стрибають, пахне череда
І метелики літають, просто чудеса...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915916
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 05.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3Exl_gGMzpE[/youtube]
Стоїть акація вся в цвіті,
Неначе справжня наречена.
Це подарунок кращий літа.
Стоїть така собі смиренна.
Сама в цвіту, лице в журбі.
А де ж, красуне, наречений?
Чому так сумно це тобі?
І ніби сум цей нескінченний.
А поряд клен стоїть зелений,
Прийшов вже час й йому цвісти.
Він твоїм цвітом захмилений,
Бажає це розповісти.
Давно на тебе кинув око,
У серце він тебе впустив.
Та ви обоє одинокі,
Серця думками засмутив.
Хотів до неї дотягнутись,
Та доля змогу не дала.
Було бажання пригорнутись,
Подарувати їй тепла...
До неї вітер гілку хилить,
Та мить ця довга не була.
Та треба все це пересилить,
Так захотіла доля зла.
Розкішні двоє у цвітінні,
Та скоро цвіт цей упаде.
І двох сердець палахкотіння,
Погасить вітер, пропаде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915447
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 01.06.2021
Ці дивні запахи конвалій,
Я пам'ятаю до сих пір.
Неначе в справжньому романі,
Летять мелодії до зір.
Божественно - красиві квіти,
Мені з весною дарував.
Всміхався, веселився вітер,
Цілунком ніжним осипав.
Приспів:
Білі конвалії, білі,
Із поцілунком весни.
Серце моє полонили,
Щастям лягли в мої сни.
Білі конвалії білі,
Несли кохання й любов.
Запахом душу п'янили,
Наших таємних розмов.
Я брала букет цей у руки,
Ховала у ньому лице.
І чулися серденька звуки,
Я вдячна мій любий, за це.
З тобою були серед саду,
Ти руку мені простягнув.
До тебе всміхалася радо,
Цей день найщасливішим був...
Приспів:
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915459
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Закосичені квітами весни ці
Розтривожують віддалеки.
Як були молодими, ровесниці,
Чаклували нам долі бузки.
Відкривали шляхи п’ятилисники
До хрещатого царства надій,
Та частіше губилися в хрестиках—
Щось за ними ховав ворожій.
І сьогодні у пишній махровості
Що не цвіт, то зарука удач.
Та в феєрії тої чудовості
Сокровенне попробуй зобач.
Ллють духмянь кілька гілок у кухлику—
Скільки хочеш бери на розлив!
Я ж всміхаюсь бузковому жмутику,
Що, прощаючись, травень лишив.
Через рік, — він сам знає, — розвесниться,
Й ми в минуле знов зробимо крок.
Хоча старшими станем, ровесниці,
В юнь рожеву поверне бузок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915401
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Холонув день вдолонях вечорових
При зорях, мов запалених свічках.
Давно з толоки вже прийшли корови,
І молоко відпіло в дійничках.
Пастух на сіні влігся запашному –
Задумав зірочки перелічить:
«Нічого в цім житті нема смішного,» –
Озвався місяць, роси з трав п’ючи.
А зорі все рясніли і рясніли,
Втомилось око і у пастуха,
А коли небо сонцем заясніло,
Пастух ще спав, та в тім нема гріха.
24.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915402
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
П’ятикласницю Орисю
Зацікавило питання:
-Звідки люди в нас взялися,
Як Земля була ще рання?
-Все від мавпи почалося,
Це логічно,- сказав тато,-
Цій тварині довелося
Себе в праці розвивати.
-Тато завжди помилявся,-
Заперечила тут мама,-
Знай же: рід людський почався
В нас від Єви і Адама.
Тато в крик: - А хто ця Єва?
В лісі бігала голенька,
І гойдалась на деревах
Не розчесана, дурненька,
Став Адам оцю мавпицю
До роботи приучати,
Часом і давав по пиці –
Не хотіла працювати.
Але, іноді, бувало –
Звеселяла свого мужа:
Діточками забавляла,
Бо була плодюча й дужа.
Ця історія банальна
І стара, як світ - в натурі:
Єва - мавпа натуральна,
В поведінці і в фігурі.
От від неї й розвелося
У нас всякого народу,
І цим мавп’ячим нащадкам
Вже не буде переводу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915320
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RcMLVTkMVkM
[/youtube]
Ще крок - і літо на порозі,
Весні збиратися пора.
Не плач! Нащо твої ці сльози?
Течуть калюжі по дворах.
За все тобі ми дуже вдячні,
Хоч ти примхливою була.
В дорозі будь ти все ж обачна,
До нас, щоб знову ти прийшла.
Бо без весни не буде літа,
Тебе не можна обминуть.
Так, як без сонця нема світла,
Не буде дня, а люди ж ждуть!
Ну, ніби все тобі сказала,
Пробач мене, як щось не так.
З весною довго розмовляла,
Бо що казала - це є факт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915368
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
[b][color="#7d0abf"][color="#0da105"]Л[/color]-ьется лунный свет в мое окно,
[color="#0da105"]Е[/color]-сть какой-то в нем секрет могучий.
[color="#0da105"]Т[/color]-кет из мрака ноченька сукно,
[color="#0da105"]О[/color]-бнимая им на небе тучи.
[color="#0da105"]Р[/color]-аспахну-ка ставни и вдохну
[color="#0da105"]Я[/color]- целебный воздух полной грудью.
[color="#0da105"]Д[/color]-о утра скорее не усну
[color="#0da105"]О[/color]-х, красавец май с цветущей сутью...
[color="#0da105"]М[/color]-агия присутствует во всём,
[color="#0da105"]З[/color]-везды, фонари... и куст сирени.
[color="#0da105"]А[/color]- июнь...к которому идем
[color="#0da105"]П[/color]-ропишу в строкАх стихотворений.
[color="#0da105"]Р[/color]-адуг семицветный перелив
[color="#0da105"]И[/color]- дожди сквозь облачное сито.
[color="#0da105"]Г[/color]-олубой реки большой разлив,
[color="#0da105"]О[/color]-стровки цветущих маргариток.
[color="#0da105"]Р[/color]-осы вновь на травы упадут,
[color="#0da105"]К[/color]-апельки со стразами похожи.
[color="#0da105"]О[/color]-кна надо шире распахнуть,
[color="#0da105"]М[/color]-ай - июня брат сердца тревожит.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915358
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Душа випромінює щастя,
І стільки надії в очах.
Чи нам, ще зустрітися вдасться,
Чи лишиться все у віршах...
У мріях щоразу з тобою,
А ще зустрічаємось в снах.
Росинки на листі сльозою,
Їх висушить ніжна весна.
А я терпеливо чекаю,
Минає і літо й зима.
І так за тобою скучаю,
Любов в моїм серці жива.
І навіть, як стукає осінь,
Пожовклим листком у вікно.
Кохання п'янить мене й досі,
Як міцне, червоне вино.
Тебе я любов'ю зігрію,
Тобі усі фарби земні.
Хай збудуться, збудуться мрії,
Насправді - не лише у сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915359
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Не каждый может быть со мно́ю...
Лишь тот...кто в му́дрости силё́н!
В чьём сердце я СЕБЯ открою...
С кем встреча станет смыслово́й!
Признаюсь...экстраордина́рной
Бывает часто жизнь моя!
Глуби́н каса́юсь непреста́нно...
В них...заключаюсь Я САМА!
И только OH...мой милый стра́нник
Когда любовью занесё́т
В МОЙ мир... подобный ОКЕАНУ...
Станет ПОТОКОМ... МОИХ ВОД!
❤...
(экстраординарность-
чрезвычайный,беспримерный...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915268
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 29.05.2021
Озера, ріки і моря,
То Україна є моя,
Рівнини, гори і ліси,
Нема чарівніше краси.
Пісенний край, колиска мрій,
Обожнюю я образ твій.
Ромашок плетені вінки
І птахів голоси дзвінкі.
Поля безкраї в пшеницях,
Волошки й маки у житах.
У незабудках береги,
У шати вбралися луги.
Весела пісня солов'я,
Летить луною із даля.
Карпати, підвісні мости,
Трембіти звуки голосні.
Потоки швидкоплинних рік,
Ведуть розмови цілий вік.
Цвіте десь папороті цвіт,
Його шукають стільки літ.
І лише хто його знайде,
В коханні пару віднайде.
Легенди замків і печер,
Вивчають вчені дотепер.
Де ще знайти таку красу,
Верби́ розплетену косу.
І сонця захід й зірну ніч,
Світанку спалахи сторіч...
Мій милий і пісенний край,
Тебе люблю з дитинства, знай.
Усю цю ніжність і красу,
Через життя я пронесу!
Автор Тетяна Горобець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915250
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 29.05.2021
Як мед солодкі і пахучі,
Твої уста й мої уста.
Твій погляд ніжний і жагучий,
Ще й досі гріє крізь літа.
Нехай, тобі розкажуть очі,
Про ту любов, що ще п'янить.
І наші незабутні ночі
І неба синього блакить.
Нехай, тобі розкаже серце,
Про ніжні й теплі почуття.
Ми зберегли з тобою все - це,
На довгий вік, на все життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314454
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 28.05.2021
Нічого вічного нема,
Весна мине, як все минає...
Тож насолоджуйтесь сповна
Тим неповторним світлим раєм.
Високе сонце і блакить!..
Хай вітер змін наповнить груди.
І кожну квіточку любіть,
Такої в другий раз не буде.
Ця мить найкраща і одна,
І рай земний для нас відкрито!
... Коли закінчиться весна,
Настане літо! просто - ЛІТО!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915089
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Зробила бунт на кораблі,
Горпина свому діду.
- Не хочу жити у селі,
- Мабуть у місто піду.
- Ти що скрутилася, стара?
Промовив він до неї.
- Ти у літах не молода
- Була завжди моєю.
Твоєю, - мовила вона,
Час не стоїть на місці.
- Переживаєш ти дарма,
- Пожити хочу в місті.
До міста вибралась кума,
Тепер сидить в салонах.
І береже красу вона,
А друзі в телефонах.
У неї є красивий дім
І дорога машина.
Живе не з дідом, - з молодим
І п'є заморські вина.
- Ну, що приснилося тобі,
Горпинонько миленька.
Були з тобою молоді,
Тепер уже старенькі.
Та, промовчала чомсь вона,
Лиш дочекалась ночі.
Валізу в руку узяла
І подалась охоче.
Спинила радісно таксі,
Промовила:"У місто!"
І гроші віддала усі,
Лишилась зовсім "чиста".
І запитав таксист її,
- Їдем куди, бабусю?
- Мовчи прошу і їдь собі,
Бо гірш буде́, клянуся...
Він цілу ніч возив її,
По місту без адреси.
Переговори вів складні,
І був в одному стресі.
Таксист не знав куди везти́,
Спинивсь біля приюту.
Їй не було куди іти,
- Хоча б яку каюту.
Тихенько мовила вона,
Не маючи вже сили.
В чужому місті і одна,
- Ой Грицю, деж ти милий!
Уранці коли дідо встав,
Почав стару шукати.
Він цілий день її гукав,
Втомивсь і пішов спати.
І знову ніч і знову день,
Приют - то не розрада.
Тут не співається пісень,
Не пахне милим садом...
Враз, сум Горпину чомусь взяв,
Додому захотілось.
В думках Грицько за руку брав
Їй часто дома снилась.
Перина, ліжко, любий дід,
Маленькі поросята.
Калина, що біля воріт.
Як їй все це вертати.
-Яка ж була тоді "дурна"
Промовила Горпина.
- Тепер в приюті і одна,
Мабуть я тут і згину...
Не згинеш - голос прозвучав,
До нього повернулась.
А на порозі дід стояв,
Горпина посміхнулась.
Вони щасливо обнялись
І двоє були раді.
Що знову поруч, як колись,
Все це не сон, насправді...
Зайшовши тільки в рідний дім,
Горпина причитала,
- Тепер я закажу усім,
Щоб розум не втрачали.
Не хочу вин заморських я
І не міських салонів.
Бо найдорожча є сім'я,
А не модель на троні...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915074
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Любов приходить не попереджаючи,
Ти не готовий так її прийнять,
Ти на троні з чемоданом віджаючи,
Вона ж тобі: «Чи вмієш ти кохать?»
Ти розгубився, третій дзвоник кличе
Прощатися з цим містом назавжди.
Хіба в житті любити можна двічі?
Одна любов, яку чекаєш ти.
Ти вимріяв її, доклавши сили,
Себе ти намагався зрозуміть,
Кров лютувала, набухали жили,
Хотів життя вершину підкорить.
А вийшло просто.
Мила однокласниця
Стояла на пероні в цей момент,
І зразу в тебе почалась пропасниця,
Любов прийшла й зробила комплімент.
Стрибнув з вагона і підбіг до неї,
Не треба слів, а очі не мовчать,
І все по-іншому з миттєвості цієї,
І вже не треба з міста виїжджать.
16.06.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915058
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Вже кудись попливли літа молоді,
мов вода у ріці, швидко збігли.
Ой, які ж у них зими квітучі були...
ой, які були віхоли сніжні.
Кругом хати літа у жоржинах цвітуть,
чорнобривцями - попід віконце.
У літах моїх жайвір над полем дзвенить,
у піснях його ніжиться сонце.
Ой, літа ви мої! Літа молоді!
Щедро сиплете срібло по скронях.
Свою молодість ви залишили в душі,
й свою ніжність - у моїх долонях.
Вже кудись попливли літа молоді,
їх журавки далеко понесли.
Осінь сіється листом уже золотим,
а недавно сміялися весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914987
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Не мовчи…
Не дивись кудись наскрізь.
Тобі подарую світ.
За усмішку твою і, власне,
за кохання у кілька літ.
До тебе торкаюсь думками,
тебе випиваю до дна,
йду до тебе солодкими снами:
дивовижна, твоя і чудна.
Що з того,
що наївна для когось,
ну і що
що сміюсь, як дитя.
Я ― відлуння на твій щирий голос,
відгук твого серцебиття.
Не мовчи,
не дивися далеко.
Я для тебе в цей світ прийшла,
щоб водою тобі бути в спеку.
Я в тобі себе віднайшла.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826059
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 26.05.2021
Я знаю, що не личить зовсім
казати першій, що люблю.
Але чомусь мені в цю осінь
це видалось за маячню.
Ні-ні, усе це лиш відносно,
нехай це буде мрія, чар.
Твоїх очей небесна просинь –
мов недосяжний блиск стожар.
Так тепло. Йду за місто боса –
якась неправильна пора.
Собі шукаю мудрий спосіб
любов цю вкласти до пера.
Хоч ти і не збагнув ще й досі,
що я тобі – твоя весна,
в моєму серці стільки млості,
що вистачить на двох сповна.
Я, певно, що промінням стану,
на перевалі твоїх літ.
Твого осіннього роману
я буду наймиліший квіт.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914969
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
[b][color="#8f17d4"]И- вновь ложится волнами на сердце
З-накомый своим трепетом мотив .
В- мир таинства всегда открыта дверца
Е-два у сердца чувственный прилив.
Ч-астоты звуков, нежная тональность,
Н-ередко и минорный блюз души.
А- как иначе, вот она - реальность,
Я-рчайшая... а мы испить спешим.
М-инор, мажор, улыбки, радость, слёзы
Е-стественно, что хочешь может быть...
Л-ирические нотки в строках прозы
О-днажды помогают к небу взмыть.
Д-уше и сердцу точно не прикажешь
И- не страшит нас лестница из лет
Я- знаю, что к закату жизни даже
Л-ишают чувства сна...вот и ответ....
Ю-неем, забываем о проблемах,
Б-одримся и становимся нежней.
В-оспеты чувства страстные в поэмах,
И- ничего не может быть важней.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915003
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
У парку біля фонтанів
Олексій з Петром сиділи,
Про дівчат і творчі плани,
Про кохання гомоніли…
А Андрійко п’ятирічний
За кущами заховався,
Шум долаючи побічний,
До розмови прислухався.
Починав Петро хвалитись:
-Вже закінчую навчання,
Хочу зразу одружитись
І займатися коханням.
Олексій тут зауважив:
-Дівку де знайти хорошу?
Вкраде спокій відьма вража,
Їй на думці тільки гроші!
Петя каже: - А я хочу
Таку жінку собі мати –
В ліжку щоб була охоча
І хотілось з нею спати.
Якби хто мені порадив
Отаку кандидатуру -
Зразу б в спальню відпровадив,
Не дивився б на фігуру.
Захопила ця розмова
Враз маленького Андруся,
Виліз з-за куща і мовив:
-Сватайте мою бабусю.
День і ніч лежить у ліжку,
З нею добре буде спати,
Бо насильно тут не треба
Її в спальню запихати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914944
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
Сьогодні небо чомсь засумувало,
Холодний дощ краплинами упав.
В веснянім ранку злива заспівала
І заховалась між зелених трав.
А вітерець підштовхував у спину,
Хмарин - отар, щоб розігнати їх.
А потім забаганку цю покинув,
Мабуть забракувало сил своїх.
Він поспішив удаль, в широке поле,
Щоби на ньому польку танцювать.
А потім пригорнувся до тополі,
Давно так мріяв він її обнять.
Вона ж не дуже була вітру рада,
Коли до неї прилітав здаля.
Її любов була у тім розрада,
Як слухала мелодій скрипаля.
Він до тополі часто так приходив,
Сідав у самоті і брав смичок.
Очей своїх із неї він не зводив,
Для неї грав мелодії - вінок.
Вона до нього опускала віти
І чувся шепіт між співучих струн.
Мелодія могла її зігріти,
Й розвіяти той безкінечний сум...
Коли лилась мелодія луною,
То навіть вітер подих тамував.
Вона зачарувала всіх собою,
Хто чув її, той більш не нудьгував...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914898
дата надходження 25.05.2021
дата закладки 25.05.2021
Вона була зеленою весною,
Він жовтим листом осені шумів.
Для неї все було на світі просто,
А він сприймать усе так не умів.
Він пропливав величним птахом,
Вона замріяна була в піснях,
І бачив він,що аж до страху,
Без неї довшим стає шлях.
Вона незміряно любові вірна,
Він ніжно плеканий герой,
Вона любові так хотіла,
Але не ту зіграла роль...
Вона пронизана сумлінням,
Прозора,ніжна,молода.
В її руках він був покірним,
Лиш вітром обпалив вуста...
Вони,неначе зорі ясні:
Далекі,вірні і складні.
Я вірю,що вони-незгасні,
Але на відстані якій...
Вона на відстані прощання,
Він відстань міряє в любов,
Невже у них слабке кохання,
Невже душа холоне знов...
(С) Іванна Хоменко (Мельник)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914680
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
Розцвів бузок коло моєї хати...
Хизується красою серед слив.
І линуть в надвечір'я аромати...
Весняний запах все заполонив.
Бузок цвіте... І милує й чарує,
Хвилює душу подихом весни.
А вітер- легінь гілочки цілує,
Гойдає квіти , пестить його сни.
Вже перші зорі в небі засіяли,
І місяць , мов серпочок угорі...
Вечірні роси вже на трави впали...
Так затишно і благодатно в цій порі.
Зозуля ку-ку дзвінко посилає...
Хай літ щасливих пташка накує!
Така краса , що серце завмирає...
Травневий вечір чари роздає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914689
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
Моя мамочка, где же ты там заблудилась?
Приезжай поскорее, я так тебя жду,
Ты сегодня мне, мамочка, ночью приснилась,
Говорила мне: "СЫночка, скоро приду."
Я ещё подожду, если будет так нужно,
Может к нам не идут в эту даль поезда?
Я дождусь, даже если мне больно и трудно,
Мне бы только остаться с тобой навсегда!
Ты не бойся, что буду тебе я обузой,
Я помощником стану везде и во всём,
Помогу и с уборкой, и в кухне с посудой,
Нам надёжно и весело будет вдвоём.
В моих снах ты приходишь ко мне каждый вечер,
Обнимаешь, целуешь с любовью меня,
Ты поверь, я так рад долгожданной той встрече
И надеждой живу тебя в сердце храня.
Моя мамочка, где же ты там заблудилась...???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914658
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
Десь далеко в океані,острів щастя є,
Називається " Коханням",там любов живе.
На цей острів потрапляєм в місячнім човні,
Один - одного кохаєм в зоряному сні.
Приспів:
Острів кохання, острів любові,
Ніжне єднання, цілунки медові.
Острів кохання нам не забути,
Тільки на ньому ми хочемо бути.
Посміхаюся до тебе і цілунки шлю,
В нас у свідках лише небо і твоє "люблю".
І немає більше щастя, як в обіймах буть,
Святе Господа причастя, нам обом дадуть.
Приспів:
Я без тебе не залишусь, ти без мене теж,
В твої очі дивити́мусь в них немає меж.
Цілуватиму долоні і уста твої,
Добре бути у полоні з тобою мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914635
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
Сонце...Синь...В серпанку ранок,
На вулиці благодать...
Не потрібний і сніданок,
Лиш красу оцю б впіймать...
Вибігаю я на ганок,
На траві роса блищить...
Хоч пора йти на сніданок,
Я красу іду ловить...
Іду босими ногами,
Я по ранішній росі...
Ловлю промені руками,
Потопаю у красі...
Усміхаюся погоді,-
Сонцю, небу і росі,
Богу дякую й природі,
І вклоняюсь до землі...
Десь взялися в небі хмари,
Вітерець вже шелестить...
Ніби у степу отари,
Позбігались в одну мить...
Не на жарти вітер взявся,
Зашумів внизу й вгорі...
Може він не розібрався,
Що вже літо на порі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914580
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 22.05.2021
Вишивала мама сину вишиванку,
вишивала мама вечором і зранку.
Ниточка шовкова легко-легко вилась,
щоб життя дорога радістю світилась.
Як співав в садочку дзвінко соловейко,
ниточка блакитна слалася легенько.
А в нічному небі, щоб радів син долі,
нитка золотиста засвітила зорі.
Сонячні тут ранки ласкою розшиті,
в них волошки сині в золотому житі.
Барвами ясніє синова сорочка,
в ній зустрів дівчину він біля місточка.
А та дівчинонька ой яка красива,
на сорочці в неї в ґронечках калина.
І троянди квітнуть, ніби біля хати...
на щастя сорочку вишивала мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913965
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 22.05.2021
Ой сплету віночок та й пущу на воду,
хай собі пливе.
А я миленького та й чекати буду.
він мене знайде.
Річечка прозора, хвилечка легенька...
доленько моя.
Зорями засяє для тебе, віночку,
ніченька ясна.
Ой пливи, віночку, понад бережечком,
щоб легко дістать.
А я миленького виглядати буду,
вмію я чекать.
До рук його ніжних підпливи, віночку,
як сонце зійде.
І схвилюй раненько ти його серденько,
хай мене знайде.
Як побачить милий, захоче дістати,
віночку - пливи...
Скажи миленькому, що любити буду,
до пари ж мені.
Ой сплету віночок та й пущу на воду,
хай собі пливе.
А я миленького та й чекати буду.
він мене знайде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914550
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 22.05.2021
Подивлюсь у вікно, а весна заграє, ніби діва,
Стільки років пройшло, а вона не стомилась, так сміло
Доторкає чолом, ніби хоче лишити нам згадку
І чарівним теплом провести у привабливу казку
Обійняти, як сон, солодити п'янким ароматом
І у сяйві дібров до криниці пройти, наче мати
Та набрати води з джерела дорогої природи
І такої в житті я не бачила ще насолоди
Подивлюсь у вікно, а весна додає сили жити
І душевним теплом вона може усіх обігріти,
Ніби, ненька свята, у якої багато любові,
Її щира душа збереже розтривожені долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914514
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 22.05.2021
Зацвіла черемха білим, білим цвітом,
А мені коханий пригадалось літо.
Ранок росянистий і трава пахуча,
У тумані білім заховалась круча.
Дуб стоїть мов лицар, нас оберігає,
На калині в лузі, птах пісень співає...
То веселі чути, то сумні заводить
І так мелодійно у нього виходить.
Щоби не зігнати, тую птаху з гілки,
Ми тихенько любий піднялись на гірку.
Ближче до хмаринок, до ясного сонця,
Що вляглось тихенько на моїй долонці.
В низині лишились береги і річка,
Б'є ключем джерельце, холодна водичка.
В тиші цій ранковій, ми з тобою двоє,
Листячком торкає зеленим тополя.
Обіймає вітер стан її легенько,
Трепетно забилось чомсь моє серденько.
То лягли на плечі, милий твої руки,
Пригадалось літо, що несло розлуку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914445
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 21.05.2021
[b][color="#2e07ad"][color="#cf0c6e"]Ш[/color]-аг за шагом приближал его домой,
[color="#cf0c6e"]Е[/color]-й, Наталье, разве нужен он хромой?
[color="#cf0c6e"]Л[/color]-егче было бы погибнуть по пути
[color="#cf0c6e"]С[/color]-ердце рвется из израненной груди!
[color="#cf0c6e"]О[/color]-й ты поле, сколь я раз тебя пахал.
[color="#cf0c6e"]Л[/color]-ет пятнадцать с края к краю прошагал.
[color="#cf0c6e"]Д[/color]-а война всех мужиков с полей взяла.
[color="#cf0c6e"]А[/color]-ж к Берлину... и с Победой провела!
[color="#cf0c6e"]Т[/color]-рижды ранен... и остался без ступни,
[color="#cf0c6e"]С[/color]-колько горя принесет он для родни.
[color="#cf0c6e"]Ф[/color]-орму сбросит... не работник он теперь,
[color="#cf0c6e"]Р[/color]-аспахнет ли настежь жёнка ему дверь?
[color="#cf0c6e"]О[/color]-н все ближе... со слезами на глазах,
[color="#cf0c6e"]Н[/color]-о на сердце то ли боль, а то ли страх...
[color="#cf0c6e"]Т[/color]-ак ведь ждет, чтобы жена произнесла:
- [color="#cf0c6e"]А[/color]-х, родной мой, как же я тебя ждала[/color]![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914343
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Поки син землю боронив в АТО,
Матуся вишила собі й йому сорочку,
Не гладдю вистеляла, а хрестом
Мережки, маки, ромбики, шнурочки.
Дарунок цей із льону берегла,
Щоби прибрати сина на весіллі,
На жаль, реальність іншою була:
Дамокловим мечем біда висіла.
Давно матуся розгубила сни,
Надією жила і молитвами,
Коли ж діждала, все-таки, весни,
Листки в календарі щодня зривала.
Та ось у Благовіста світлий день
Листочок, зірваний, упав додолу…
Не знала, що біда за ним гряде –
Синок прибуде… неживий додому.
Вдягла сорочку в день той роковий,
Сама відкрила для труни ворота.
Все небо посіріло, мов ковиль.
Сльозами вмились побратими з роти.
Вона ж дивилася і віри не йняла:
Невже це він – її єдина втіха?
І раптом з тіла камуфляж зняла…
Запричитала болісно і тихо:
« Живим тебе чекали на поріг
І я, і та, котру назвав КОХАНА.
У серці, де, мов скарб, любов беріг,
Тепер від кулі чорно-бура рана.
Пробач, синочку, мушу зодягти
Тобі сорочку, скроплену сльозою,
З коханою не повінчався ти,
Хоч для орди був воїном-грозою».
Матуся очі підняла скляні,
Про щось хотіла небо запитати
І… впала. В вишиванки дві лляні
Одягнені лежали син і мати…
Хто долі право дав життя їх розтоптати?
8.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914368
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 20.05.2021
- А хто вишивав тобі, мамо, сорочку?...
- Бабуся твоя цю творила красу.
Коли колисала мене в сповиточку,
зорею мережила долю ясну.
- А хрестики чорні, чому уплелися?...
- Мабуть, було тяжко в хвилину оту…
М’о біль і тривога в думках заплелися,
хотілося хрестиком скрить гіркоту.
- А квітів червоних чому так багато?...
- То радість і мрії, дитино моя…
Стібки кольорові старанно й завзято
з молитвами шились під спів солов’я.
- А чом полотно таке біле, матусю?...
- Світанки у нитці й проміння ясне…
Душею коли до сорочки горнуся,
в думках все дитинство за мить промайне.
- Чом ніжності скільки в барвінковім листі?...
- Співала, гаптуючи всі завитки…
Щоб шлях мій життєвий таким же був чистим,
як вдало підібрані нею нитки.
- Ти виший й для мене, матусю, сорочку,
щоб тілу й душі оберегом була…
Щоб, мовби весною, у тихім садочку,
на ній щедро квітами доля цвіла.
19.05.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914277
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 19.05.2021
Цей ранок я зустріла на Десні.
Умитий росами, у кучерях розмаю,
Переді мною він був - не вві сні.
Красуня-річка в обіймах туману.
Несміле сонце лізло з-за дерев
І врешті гущаву таки перемагає.
Щось плеснуло – то риба хвіст пере,
А мо’, від хижаків чимдуж тікає.
Он клаптиками золото в воді,
Зненацька погляд мій заворожило…
Рибалки з вудками – старі і молоді,
Приїжджі і місцеві старожили.
Промінчик сонця воду перебрів,
Усівся на листочок на вербовий,
Він мені світлом серденько зігрів,
І ранок посміхнуся сіробровий.
Розсипався кругом пташиний спів,
Синиць і сойок чарували флейти,
Та найгучніші сола солов’їв.
Ну, як не стати в цім раю поетом?!
16.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914130
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 19.05.2021
Проминає весна у цвітінні садів,
Теплим дощиком святить землицю.
У зелених гаях чути спів солов’їв,
Що у небі вітають зірницю.
Й хлібні ниви шумлять вже високим стеблом,
З вітром стиха про вічне шепочуть.
Про життєві дороги, рідню за столом
І теплом дружнім груди лоскочуть.
Бо що спірність дає? "Суєта із суєт", -
Не відчуєш себе в ній безпечно.
Де злагода постійна - відсутній фальцет,
Те, - завжди і усюди доречно.
18.05.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914183
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 18.05.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rU8T9eBdtt0[/youtube]
Не може серце жить самотнім,
Весь час надіється і жде.
Це не для нього безтурботність,
По віку - вічно молоде.
Чекання в нього завжди вдосталь,
Воно чекає лиш одне.
Тут є одна така деталь:
Таке, що швидко не мине.
Щоб з ним було йому комфортно,
Прийме і радість, і печаль.
То ж не бажає буть самотнім,
Щоб не сказало колись "жаль".
Воно довірливе і світле,
Дивись, його не підведи!
Воно, як пуп"янок розквітлий,
Хай не розвіють їх вітри..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914153
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 18.05.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0e-1PGtWJyA[/youtube]
Тебе навчилась відчувати,
На відстані руки.
У тебе хочу я спитати:
Чи вмієш так і ти?
Коли надворі дощ чи спека,
Сумую за тобою.
Хоч ти від мене так далеко,
Та поряд я з тобою.
Про що ти думаєш в цей час?
Мені відчуть не важко.
Є відчуттів моїх запас:
Зітхаєш дуже часто.
Пройшов життя своє не раз,
На чомусь зупинився.
(Весни світанок тебе спас),
У чомусь ти спізнився.
А я іду до тебе в сні,
Мені ти посміхнувся,
Пливем життям в однім човні,
От тільки б не схитнувся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914159
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 18.05.2021
До сонечка вранці посміхнулась хмара,
На річці у танці лебедина пара.
Він її кружляє, зазирає в очі,
А вона до нього тулиться охоче.
Лебедина пара - в вірності й любові,
Лебедина пара - миті загадкові.
Світле відзеркалля, посила водичка
І несе кохання в безкінечність річка.
Посхилялись верби, до води нагнулись,
Шепотів щось лебідь, крила стрепенулись.
Великії кола берегів торкались,
Лебідь і лебідка щастям повінчались.
Вірність лебедина - всіх сердець торкає,
Той хто любить справді, той і її має.
А хто лиш, як вітер доторкне і піде,
Складе слово з літер і не лишить сліду.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914074
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 17.05.2021
[i]Я стріну тебе. І знітиться серце раптово.
В очах – промінь сонця – жаданий дарунок небес.
Розквітне кохання, проллється повітрям бузковим:
Я стріну тебе…[/i]
Забута весна наповнить квітуче довкола
Солодким нектаром… для серця вона – рятівна.
І радо вирують думки, мов схвильовані бджоли –
Забута весна…
[i]Травневим теплом хлюпоче не втрачена ніжність
У кожному з нас, скільки б весен уже не спливло.
Квітує любов, укриває наш сад білосніжний
Травневим теплом[/i].
Ти тільки чекай – я стріну тебе в день весняний,
Бо видно вже доля на двох нам судилась така.
З’явлюсь я… хоч, може, вже промінь надії розтане,
Зустріну тебе й не покину ніколи, коханий, –
Ти тільки чекай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913988
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 16.05.2021
Не плачте, зорі, на світанку.
Вночі вернуся знов до вас.
Яснітимуть безперестанку
Ідеї світлі повсякчас.
Безхмарним знову буде небо,
Бруд не затьмарить нам вікна.
Здається – більшого й не треба.
Лиш тільки б стан цей не минав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913874
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 15.05.2021
Я Вас зустріла у період злив
І відчувався неземний мотив,
Я день запам'ятала назавжди,
Хоча з тих пір пройшли уже роки
Сад весь тонув в чарівному квіту,
Я відчувала трепетну красу
Та погляд Ваш впіймала із даля,
Хто ж більш п'янив весна чи почуття?
Усе сплелось в гармонію світів
І чулись звуки навіть із лугів,
Там бавилась у розкоші трава,
А я почула трепетні слова
Найперше, що промовили вуста:
"Що я чарівна, як сама весна"
І у думках здавалось то був сон,
Що захопив зненацька у полон
Весняний сад красою полонив,
Мабуть і він в житті ось так любив
Та навіть зараз згадує душа,
Хто ж більш п'янив весна чи почуття?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913866
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 15.05.2021
Говорила Зіна Раї:" Не життя, а казка.
Вже скількох приворожила моя гарна маска.
І костюми, і платтячка дуже гарні маю.
Скажу, що я ще й на маску за день заробляю.
А оті, хто їх придумав, ціну маскам знають,
натягнеш по самі очі - тебе не впізнають.
Хоч красива я є зроду, ще одягну й маску -
то хоч куди молодиця, дарувать лиш ласку.
Є у мене одна маска, ну зовсім простенька,
як Олесь у ній побачить, каже:"Солоденька!"
Марк приходив, був Микола і Сергій, і Федя.
Щоб привабить чоловіків, мінять маски треба.
Є у мене маски гарні ( в них ніби карати...),
як одягну - ходять хлопці круг моєї хати.
Як візьму ту, що з грибами, прибіжить Степанко,
про місця грибні він любить говорить до ранку.
Є ще маска особлива, на ній гарна піцца.
Як одягну, то відразу приворожу Гриця.
Ото ж дякую усім я, хто придумав маски.
Видно, й вони захотіли любові та ласки.
Їм тепер живеться добре, маски є за щастя.
Тільки чого добрим людям за маски ховаться?.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913676
дата надходження 13.05.2021
дата закладки 15.05.2021
Я, мабуть, напишу тобі листа,
Що то за спілкування у мережі,
Він переїде села і міста
І подолає відстані безмежні.
На ньому буде ніжність моїх рук,
Сльоза впаде і висохне на ньому,
Відчуєш ти як важко від розлук
Можливо він й твою розвіє втому.
Пригорнеш ти його наче мене,
Відчуєш ніжний подих, мій не з чату,
Цей лист не зникне, навіть не мине,
Я ніби з ним зайду у твою хату.
Я напишу тобі листа колись...
Коли уже не буде сил чекати,
Дві долі в мережІ пересіклись
І як у "лайках" все це розказати.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913859
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 15.05.2021
Серед водоспадів, серед круч високих,
Де прозорі води й небо синьооке.
У зелених травах і пахучих квітах,
Ходить кучерявий, загадковий вітер.
Він шепоче казку, то пісень співає,
То дарує ласку, на сопілці грає.
А буває, просто, неначе дитина,
Залетить на острів, плач із - відти лине.
Та коли настане зоряниста нічка,
Співать йому буде колискових річка.
На пухкій хмарині, вітерець приляже
І на сон прийдешній, казочку розкаже.
Понесе хмарина його так далеко,
В інший край полине він немов лелека.
І лише уранці з променями сонця,
Вітерець постука до мене в віконце...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913819
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 14.05.2021
За вікном вже нічка і година пізня,
До нас зірка з неба весело морга.
Якщо полюбила, значить буде пісня,
А, як буде пісня, то й любов жива.
Линуть ніжні звуки і слова душевні,
Так торкають серця, додають тепла.
Переливи чути, сильні невгамовні,
Пісня нас на крилах в небо підійма.
Б'ється дуже серце, вирватися хоче,
Як тобі донести дорогі слова.
Думаю про тебе, любий я щоночі
І уявна зустріч зразу ожива.
То кохання серцю не дає спокою,
І у хвилюванні знов моя душа.
Лине, лине пісня в далину луною,
Гори і долини цвітом прикраша.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913686
дата надходження 13.05.2021
дата закладки 13.05.2021
На скронях квітла щедра сивина
І втома вже заглянула ув очі…
Одна на двох жила з ними вина:
Закохані… Але ж хіба це злочин?
У неї за плечима кілька літ
Подружнього життя і… дві дитини.
Міркує: а чи зрозуміє світ,
Аби його обрала – не родину?
І він упертий, той з холостяків,
Хто мав на те свої переконання:
До зрілих не туливсь чоловіків
Й до молоді… І ось воно – кохання.
Боровся він із ним, як тільки вмів,
В кохання ж була сила особлива.
Хоч поголос про них уже гримів,
Та чоловік радів, бо був щасливий.
На неї, як на Бога він чекав,
Аби хоч поглядом до неї доторкнутись.
Його ж кохання, мов гірська ріка,
В якій і вбитись можна, й захлинутись.
Для неї також він не був чужим,
Чи серця стукіт дав про це їй знати…
Бувало так, що із кількох стежин,
Вона уміла ту лиш вибирати,
Щоби зустрітись поглядом із ним,
Приємним болем раптом затремтіти,
І не здається день тоді пісним,
Бо крила виростали, щоб летіти.
Той діалог закоханих очей
Давав поживу і стороннім людям.
Покликало й її його плече,
Відчула: іншою вона уже не буде.
Коротшав день. Рясніли сивина,
І погляди людські, злодійкуваті.
Й нарешті сколихнула новина:
Вони – сім’я, тож доста пліткувати!
30.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913647
дата надходження 12.05.2021
дата закладки 12.05.2021
Весна квітчасто-кольорова непорочна
Для нас дарована, лиш придивись навкруг.
Ось сонця тепла ласка зазирає в очі,
І руки ніжні тягнуться до твоїх рук.
Весна-співачка голосиста, легкокрила.
Для нас - пташині довгі арії звучать.
Прислухайся, - це пісня із любові, мрія.
Душа цвіте, як в білосніжнім квітті сад.
Безхмарне небо весняне в шифоні синім,
І рідні, любі очі, чисті, чарівні.
Мелодія кохання - звуки клавесину,
Це спомин добрий з юності тобі й мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913510
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Я ромашки в коси заплету
І на них на тебе погадаю.
Лиш одну пелюсточку зірву,
Розкажу кохаю, так кохаю.
Приспів:
Любиш, чи не любиш, знаю я,
Падають пелюстки білі, білі.
Чується десь голос солов'я,
Підіймає вітер заметілі.
Пахне в полі м'ята і чебрець,
Вітерець волосся розплітає.
А ромашки білі мов вінець,
Про кохання наше усе знають.
Я іду стежиною одна,
У руках букет ромашок білих.
Із під ніг моїх тіка земля,
Зараз ми зустрінемось із милим.
Він мене до себе пригорне,
А зі мною і ромашки білі.
В свідках лише небо голубе,
Падають пелюстки - заметілі...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913497
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Синь розлита тече в високості
Та торкається ніжно весни.
На цім світі, по правді, ми гості,
Не минути утрат й без війни.
А війна - туз козирний піковий,
Смерть ховає його в рукаві.
Материнство ж лежить у основі,
Карта ж бита вогнем - на столі.
Божий промисел, чистий від роду,
Перекреслює владний мотив.
Параноїк тасує колоду,
Глузд здоровий він геть загубив.
Та імперій було вже немало,
Що втопили себе у крові.
А в свободи відкрите забрало,
ЇЇ вибір, то мир на землі.
09.05.21
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913341
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 11.05.2021
У косах пасма білі – вже не нить…
Молитва з нею й телефон, бо ж мати.
На власних крилах вже давно сини,
Тепер країну мусять захищати.
Утік із її хати щирий сміх,
І пісня обламала свої крила.
Вважала ненька, що співати – гріх…
А на воротях – прапора вітрило.
Немов сторожа, він і ніч, і день,
Із дійсністю своя у нього битва:
То про війну також думки пряде,
То знов про мир. Шумить жовто-блакитний!
Його прибив молодший її син,
Коли збирався в непросту дорогу,
Аби чекав на них – не для краси,
Щоб з ним відсвяткувати перемогу.
Дощі його полощуть, рвуть вітри,
А він стоїть, ще й посмішку шле сонцю,
Не рік – не два, а цілих уже три.
І очі мамині сюди зорять з віконця.
У нім для неї – майже цілий світ,
Її сьогодні і її надія,
Адже воює роду її цвіт.
Діждатися би внуків. Як зрадіє
Вона поверненню живих своїх синів,
Сльозами щастя вмиє сірі очі…
Та поки що живе вона без снів,
І слухають молитви її ночі…
5.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913051
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 09.05.2021
В дитинстві я так вірила у казку
Її читала мама перед сном.
Про " колобка", про "Золотоволоску",
Про лебедя, що мав одне крило.
Під ці казки я тихо засинала,
А потім зустрічалась з ними в сні.
Ведмедика із плюшу пригортала
І ляльку подаровану мені.
Царівна ніч - мене до зір водила,
Гойдала на пухнастеньких хмарках.
А тоді вітер брав на свої крила
І ніс туди де був Молочний шлях.
Внизу були міста, дороги, села,
Знайомий, дерев'яний он місток.
Від того я була така весела,
Знайомилась з героями казок.
Та, коли ніч зустрілася із ранком,
Кудись все зникло, сонця промінець.
До мене зазирнув крізь офіранку,
Немов із казки, теплий посланець...
Тетяна Горобець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913175
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021
Ось і закінчився літній роман,
Ніби розтанув, як сірий туман.
Пам'ять лишила прекрасні ті дні,
Ніжне кохання тобі і мені.
Час не забутній так швидко минув,
Щастям і радістю він для нас був.
Всі ті хвилини, що бу́ли у нас,
Ми ще згадаєм з тобою нераз...
Приспів:
Я пам'ятати ті дні завжди буду
І мій коханий тебе не забуду.
Як до світанку з тобою блукали,
Сонячні ранки обох цілували.
Я пам'ятати ті дні завжди буду
І мій коханий тебе не забуду.
Ласки, цілунки твої в літній вечір
І твої руки, мов крила лелечі...
Ось і закінчився літній роман,
Мов від вина, брав за душу дурман.
Вирватись серцю хотілось з грудей,
Ти не відводив від мене очей.
Будем чекати ми новий сезон,
Дні пролетять дуже швидко мов сон.
Море, кохання і хвилі морські,
Лишуть знов пам'ять тобі і мені...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913083
дата надходження 07.05.2021
дата закладки 07.05.2021
Зажурилась вишня, посмутніла хата…
Все життя нам буде Вас не вистачати.
У серцях - живі Ви, пам’яттю зігріті,
Найдорожчі наші, найрідніші в світі.
Горлице-голубко, Матінко рідненька,
До домівки в вічність стежечка вузенька…
Щоб теплом зігрітись, крил твоїх немає,
Спогади на крихти душу всю ламають…
І прищепа-груша Тата виглядає…
Щовесни над віттям дух його витає…
Старанно в турботі джміль квітки цілує…
А під осінь плодом груша нас годує.
Та нема під нею в щебеті родини,
Немов сльози вранці, росяні краплини…
І в бджолиній пісні радості немає,
Сад без вас вже вкотре, тішить нас розмаєм…
Пелюстками стеле білу скатертину…
Бачить у скорботі зустрічей хвилини…
Бережемо в серці всі найкращі миті…
Найдорожчі наші, найрідніші в світі…
06.05.2021
Л.Таборовець[b][i][/i][/b]
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913002
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Стоїть береза тихо у зажурі,
Сумна-сумна, як ненька у дворі,
Гілки схилила трепетно понурі
Та все шукає погляд в далині
Кого вона з дороги виглядає?
Переплелися образи, думки,
Мабуть на зустріч трепетну чекає,
Схиливши так низесенько гілки
Я підійду тихенько та й спитаю,
Чому журливий, невеселий стан?
В очах думки зворушні прочитаю,
Як щемний недописаний роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912972
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Там, де сни тихим дощиком плинуть,
І волошками пахнуть жита,
Біля річки квітує калина,
І барвінком весна розквіта.
Приспів:
То все мати твоя – Україна
З посивілим від віку Дніпром,
У полоні пісень солов’їних
І найкращим у світі зерном.
Там, де зорі у млі вечоровій
Сторожують задимлену вись,
По верхівках-шпилях яворових
Круглий місяць до ранку котивсь.
Приспів.
Там, де верби купають долоні
В срібноводді озер і ставів,
А народ у молитві й поклоні
Бога просить, війну щоб відвів.
Приспів.
24.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912594
дата надходження 01.05.2021
дата закладки 02.05.2021
Цього дня 1947 р. почалася операція "ВІСЛА", яка назавжди відрізала від українських земель самобутню Лемківщину, Холмщину, Надсяння й Підляшшя. Інструментом етнічної чистки було примусове виселення 140 тисяч українців до північно-західних земель Польщі для асиміляції і припинення руху опору.
По всім світу України
Розбрелися діти,
У своїй землі – руїни,
Та згодні й летіти
Туди, де коріння роду,
Де земля святая,
І рідніш нема природи,
Й сонце як світає.
Не загоєна ще рана
Від Сибіру й «Вісли»:
Захотілося тирану –
Так і сталось, звісно.
В чужі землі, в чужі люди
Їхали з вузлами,
(Ніхто не знав, що там буде)
З дітками, сльозами.
Серця кров’ю обливались:
За що така кара?
Навіть сонце не сміялось –
Сторона такая.
Врешті-решт, таки дістались
В чужину прокляту,
Верст багато наверстали,
За наказом ката.
Виживали … й мали волю
Свій код зберігати
(Кодом звуть народу мову
Ту, що вчила мати.)
Дітей, внуків забавляли
Рідні колискові,
Мова в пісні, що співали,
І у рушникові.
І сорочки-вишиванки
Лиш свої носили;
Марічкою та Іванком
Звали доньку й сина,
А як пісню солов’їну
Слухали – терзались!
«Як там ненька Україна?» –
Вмивались сльозами.
І молились… в своїй церкві,
В своїй, християнській,
І себе, й дитя похрестять
Теж не по-поляцьки.
Своя Віра – своя й Правда,
Але… в рідних землях,
Та там влада така править,
Що загубить зерна,
Українські, не фальшиві,
Що душі зціляють,
Віру мають за поживу,
Про людину дбають,
І щоб Мова панувала
Своя, в своїй хаті,
Щоби й Волі не проспали
І були багаті
Ті, хто землю й людей любить,
За ближнього дбає.
Чужа мова хоч голубить,
Та завжди чужа є.
По всім світу України
Розкидані діти,
Знають, дбають про країну
І хочуть радіти,
Й повернутись у край рідний,
Де земля багата,
Працювати, жити гідно,
Лад навести в хаті.
Мрія є і у старіших:
Хоч день-два прожити
В своїй землі – а не в іншій,
Та тут і… спочити.
І слухати соловейка,
Що співав би з вишні,
Й зорі бачити далекі,
Де живе Всевишній.
26.12.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912411
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 30.04.2021
Дверь к Богу для тебя всегда открыта,
Он твой Отец: иди, тебя Он ждёт.
Но человек, пока здоров и сытый,
Колеблется и медлит, не идёт.
И даже ощутив симптомы боли,
Он обратиться к Богу не готов,
Считает, что своей достанет воли,
Считает, что успешен и здоров.
Здоров ли тот, кто врёт, иль ненавидит,
Иль тот, кто сплетни пауком снуёт,
Завидует, крадёт, копит обиды,
Скандалит, в «Казино» игрой живёт?
А ты здоров? С иглой, торчащей в вене?
А ты здоров? С бутылкою в руке?
Зависимости пагубное семя
Взвело курок к ложбинке на виске!
Не жди чудес, здесь люди вряд помогут,
Ты вспомни, как со слепотой своей,
Наперекор толпе, с молитвой к Богу
Воззвал бедняга-нищий Вартимей.
Вокруг себя взглянуть не поленися,
Найдёшь живущих с верою людей
Различных: кто всегда был независим,
А были и подобные тебе.
Они воззвали, и Господь услышал,
Покаялись, и Он их исцелил,
Зависимости семя с корнем вышло!
И Сатана их души отпустил!
Пред Господом Всесильным и Великим
Мы - дети, сколько б ни было нам лет.
Дитя все боли выражает криком.
Тебе болит? И сил уж больше нет?
Кричи, зови! - Отцу ты важен, нужен,
Простит, как сына блудного, любя,
Проси добра - и ты его заслужишь,
Поверь Отцу! И Он спасёт тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912490
дата надходження 30.04.2021
дата закладки 30.04.2021
Задивлявся на Марисю
Чорнявий Микола,
Із сусідом поділився:
-Тремчу, як ніколи.
Закохався і журюся,
Що робить - не знаю…
Ще до неї притулюся –
Я надію маю.
Кажуть, що вона гаряча,
І з радості скаче,
З кавалерами активна,
Ніколи не плаче.
Сусід мовив: -Дівка - диво!
Що тобі сказати?
Того жару пощастило
І мені спізнати.
Багатьох отак зустріла,
Дісталося й куму:
Залицяльників нагріла
На пристойну суму.
Якщо в тебе зайві гроші,
Бува, завелися,
Вихід дуже є хороший –
Іди до Марисі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912345
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 29.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8CUpY0Xs6Ug[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NnMxzvcXCnU&t=35s[/youtube]
Сьогодні ти наснилася мені,
Така чарівна, ніжна, загадкова.
Я цілував тебе в своєму сні –
Як мить пройшла ця ніченька казкова.
Приспів:
Моя ти фея - фея чарівна,
Розквітло у душі моїй кохання,
Вже солов’ї співають і весна
Бентежить душу звечора до рання.
Рапотово зникла ти із мого сну,
Туманом розчинилася в світанку.
Прокинувся, та досі не збагну:
А чи була ти поряд аж до ранку.
Приспів:
Моя ти фея - фея чарівна,
Розквітло у душі моїй кохання,
Вже солов’ї співають і весна
Бентежить душу звечора до рання.
Таку як ти у світі не знайти,
Назавжди ти єдина в моїм серці.
Ніяк я не наважусь підійти,
Боюся потонуть в очей озерцях.
Приспів:
Моя ти фея - фея чарівна,
Розквітло у душі моїй кохання,
Вже солов’ї співають і весна
Бентежить душу звечора до рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912357
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 29.04.2021
Моє село
Завадівка - маленький центр світу,
Криниця древня посеред села.
І щовесни нам хочеться летіти,
Як птахам до живого джерела!
Пройтись ще раз через маленьку греблю,
Туди, де церква на горі стоїть.
...Чи пам"ятають нас плакучі верби,
І млин старий під порохом століть?
...Буває - так захочеться додому,
В оте найкраще на землі село!
Де все - твоє! і рідне і знайоме,
У спогадах бузками зацвіло.
Там понад Бугом, де ми виростали,
І посягали азбуку життя,
Найголосніші солов"ї співали,
Даруючи нам перші почуття!
...З роками все в уяві яскравіше,
Пливуть думки, як човник без весла...
Чим далі ми, тим ближче і миліше,
Ті образи, що пам"ять зберегла.
...А в тій криниці золоте відерце,
Дзвенить і світить в чистій глибині.
Багато років зігріває серце,
Й щасливі дні відмірює мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912325
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021
Не люби меня, слышишь, не надо,
Не пускай свою жизнь под откос.
Наш роман уже дышит на ладан,
Невзирая на страсти гипноз.
Не ищи со мной встречи случайной
Под мечетью хрустальных небес!
Не люби меня - женщину-тайну,
Роковых совпадений эксцесс.
Не следи, как под ру́ку шагаю
По проспекту я рядом с другим
Под пронзительный грохот трамвая,
Обознайся, глазам своим лги!
Но ты смотришь исчадием ада,
Сердце к горлу почти поднялось...
Не люби меня, слышишь, не надо,
Не пускай свою жизнь под откос!
23.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912202
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
[b][color="#1f08a1"][color="#c90a34"]В[/color]ечер... и волшебный, и красивый,
[color="#c90a34"]З[/color]а горой ложится солнце спать.
[color="#c90a34"]В[/color]се заволокло туманом сивым,
[color="#c90a34"]Е[/color]сть земная в этом благодать...
[color="#c90a34"]З[/color]а рекой во мгле токует филин,
[color="#c90a34"]Д[/color]нем он среди веток тихо спал,
[color="#c90a34"]Н[/color]у а мрак с отливом темно-синим
[color="#c90a34"]О[/color]н нас, словно маг, очаровал.
[color="#c90a34"]М[/color]ы идем густой травой вдоль речки,
[color="#c90a34"]Б[/color]ерег утопает в камышах.
[color="#c90a34"]А[/color] на небе зорьки, словно свечки...
[color="#c90a34"]Р[/color]адостью наполнена душа.
[color="#c90a34"]Х[/color]оровод из ярких самоцветов,
[color="#c90a34"]А[/color] понятней - просто млечный путь...
[color="#c90a34"]Т[/color]ам встречают часто Муз поэты,
[color="#c90a34"]Е[/color]стеством свою наполнив грудь...
[color="#c90a34"]Н[/color]ебо... и светящиеся точки,
[color="#c90a34"]О[/color]чи наблюдают лоск и гладь...
[color="#c90a34"]Ч[/color]ерный шелк без разных фалд и строчек
[color="#c90a34"]И[/color]ли кров, что дарит благодать.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912173
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
Сніг лягав на жовті хризантеми,
нам у душі мовчки заглядав.
З-поміж наших вичерпаних тем
ти ще незакінчену шукав.
Гнулися додолу квіти сильні,
холодом серця їм обпекло.
Ми тепер з тобою будем вільні,
так, немов нічого не було.
Заколише тихо сніг, востаннє
жовті хризантеми обійме.
Ми, як те обпалене кохання,
теж колись у світі проминем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912185
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
Запам'ятала руки назавжди,
Таких немає в світі більш ні в кого
І ніжний дотик ласки й теплоти,
Віднести можна тільки до святого
Обіймів не зрівняти більш ні з ким,
До чого ж неймовірних та приємних,
Хіба зрівняю з дотиком весни
Та мрій в душі чарівно потаємних
Запам'ятала образ назавжди
І ніжний погляд, ніби промінь сонця,
Як дар чарівний справжньої весни,
Що пробиравсь тихенько до віконця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912059
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021
Коли серце кохає,
любить до забуття,
тоді серце співає
свою пісню життя,
світ навколо кипить,
квіти мир прикраша,
душу цвіт веселить
і співає душа.
чути пісню дібров
солов'ї по ночах,
Є на світі любов,
вона в твоїх очах.
є на квітах роса,
що дивує світи,
є на світі краса
і для мене це ти.
сонце рано встає,
ним милуюся я
і ти сонце моє
ти і пісня моя.
нехай пісня луна,
співа серце моє,
це для тебе воно
всю любов віддає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912049
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021
[i]Селянська хата, із соломи стріха,
А біля тину – зв’язані снопи.
Духмяний запах сіна із копиць,
П’янке повітря – дихав ним би, й дихав…
Врожаєм щедрим тішиться господар:
На продаж фрукти й овочі смачні.
О рідна земле! Справжня насолодо!
Свята любов, що змалечку в мені!
Село дитинства – для душі бальзамом,
Літають бджоли біля квітника.
Бентежна пісня радісна, близька –
Чутливе серце повниться сльозами.
…Ослін у хвіртці – на зразок базару –
Домашнє, свіже, майже все «за так»,
Голівки соняхів кивають в такт:
Скільки ж було в селі того «товару».
Під рушником – ковбаси, сало, яйця.
Вино домашнє (як хороше вдасться!)
Вінки цибулі, купки часнику,
Горох та перець, мед у щільнику.
На сушку – яблук назбирали битих,
(Відром несли помічники малі).
Дрібненький клаптик рідної землі
У пам’яті назавжди буде жити.
Хвилюють душу спогади мої,
Як чую спів розкішний солов’їв.
І з піснею мене в дитинство кличе
Село – забуте… тепле… мальовниче…
[/i]
/Картина "Вересень" Володимира Титуленка, Україна./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912023
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 25.04.2021
-В мене виманили кошти,-
Казав Ян дружині Люсі
(Він ходив на ,,Нову пошту’’
І з посилкою вернувся).
-Правда на моєму боці!
Всі нас хочуть обдурити:
Шахраї на кожнім кроці,
Як же далі в світі жити?
Я замовив тобі туфлі,
Ті, що так давно хотіла,
Сукню, сумочку, два кухлі
З силуетом твого тіла.
А вони прислали карти,
Човен надувний, як в Мілки,
Спінінг, шампури - не жарти,
І пів ящика горілки.
Скаржитись? Думки хороші,
Але правди не добитись:
На суди підуть всі гроші -
То вже краще з цим змиритись.
В Інтернеті замовляю
Що захочеш: те, чи інше…
Тільки там - застерігаю,
Шахраїв удвічі більше.
Он замовив кум Микола
Шубу для своєї Грети,
А отримав кока-колу,
Новий скутер, сигарети.
Я - мужчина, мені легше
Цю неправду подолати,
Буду скрізь від негативів
Я тебе оберігати.
То я думаю, кохана,
Щоб тебе не травмувати
І не вскочити в обмани,
Краще буде - почекати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911962
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 25.04.2021
Швидко сплине тепла днина...
Прийде осінь в край...
Пожовтіє вся рівнина!..
- Стане іншим рай...
Треба кожен подих долі
класти під ребро!..
Час тримати у долонях
та його тепло...
Я - ще сонна - йду на ганок...
мій до світу міст...
Зустрічаю новий ранок...
- Сонце - теплий гість!..
Темну ліс знімав покрову...
кидав до узбіч...
З ним прокинулась діброва...
- Роси змили ніч...
Лист шепоче щось на гілці
в танці з вітерцем...
Пташка грає на сопілці...
Викликає щем...
Розляглась зоря на небі...
як троянди цвіт...
Хмарка, наче білий лебідь...
шле мені привіт...
Бавилась вона в промінні
ранньої зорі...
- Я ж... чекаю неодмінно...
щастя в цій порі...
24.04.2021 р.
Художник Jordan Hicks.
Дыхание судьбы
Уплывает время быстро...
отбирает жизнь...
Но я буду оптимистом...
- Помогает высь!..
Буду каждый шаг судьбою
находить тепло...
Удержать смогу в ладонях
то, к чему влекло...
С зорькою, едва проснувшись,
выйду на крыльцо...
Там рассвет обнимет душу...
выстелит пыльцой...
Сумерек снимал покрову
молчаливый лес...
Новый день встречает снова...
- Заново воскрес!..
Лист на ветке бойко пляшет
в паре с Ветерком...
Птица вторит песни наши...
машет мне крылом...
Улеглась зоря на небе...
розы дивный цвет...
Тучка, будто белый лебедь,
теплый шлет привет...
- Беды наши временны!.. -
вера шепчет мне...
Я ждала уверенно
счастье в новом дне...
26.04.2021 р.
Художник Jordan Hicks.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911899
дата надходження 24.04.2021
дата закладки 24.04.2021
Розсипало сонце ясні променята,
розквітли в садочку вже кульбабенята.
Ось вийшли курчатка, маленькі клубочки,
а їх є дванадцять у нашої квочки.
Підбігло курчатко до кульбабенятки
і тихо спитало:"А де твої лапки?"
А кульбабенятко срібнесеньким стало,
взяло й полетіло... бо крильця здійняло.
Ой, як веселились маленькі курчатка...
як вчили літати їх кульбабенятка!
Покликала квочка маленьких курчаток
ще й порахувала всіх кульбабеняток.
Ой, як розгубилась вона, золотиста:
"Та ж було дванадцять. Де взялося триста?"
Сміялося сонце:"Мої ви гарненькі!
Мої ви хороші. Мої золотенькі."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911907
дата надходження 24.04.2021
дата закладки 24.04.2021
Я зачарована весною
Її блакиттю голубою.
Що нам дарує кожен день,
Віночок радісних пісень.
Пташине ніжне щебетання,
Щоразу будить на світанні.
Торкає серденька мого,
Хмаринок біле полотно.
Куди ви летите́ - питаю,
Луною лине понад краєм.
Весна всміхається мені,
Дарує квіти чарівні.
А сонця промені ласкаві,
Торкають філіжанку кави
Що запахом тікає в сад
І роздає свій аромат.
Біжу й собі, росу збиваю,
Мій сад, давно мене чекає.
Привіт! скажу - Я вже прийшла
І щастя тут своє знайшла.
Яка краса, довколо мене,
Повітря свіже, не студене.
Мене лоскоче за щоку,
Як я люблю весну́ таку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911810
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 23.04.2021
[youtube]https://youtu.be/4kKW8PjCMyg[/youtube]
[i][b][color="#700867"]Весна в мізках вирує… Свідки –
оголені леткі думки.
Роздягне їх весна до нитки –
на подив всім, на всі смаки.
А в грудях серце шаленіє:
у небо вскочить норовить –
весняні генерує мрії
у цю весняну, щасну мить.
Земля вже пахне свіжим хлібом
та кличе орачів в поля, –
стомилася від смутку ніби, –
привітно лине гук здаля.
Зимою приспані бажання,
весна дарує залюбки –
тріщать по швах, припнуті зрання,
ущент роздягнуті думки.
І хочеться вже жити знову
негодам всім наперекір –
спивати всмак нектар любові
під струнний шал небесних лір.[/color]
[/b]
22.04.2021
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911731
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Ти думаєш, що я давно змирилась,
Забула вже свою біду давно,
Що сльози капати вже зупинились
З моїх очей? Я ж усеодно
Тебе й на мить іще не забувала,
Я не забула ніжний погляд твій.
Твої слова в собі закарбувала
Навік, на все життя - в душі ж ти мій!
Тебе́ ні з ким не думаю ділити,
Ніхто тебе́ уже не украде,
Щаслива, я тебе́ буду любити...
О скільки мрій... Та деж ти, де ти, де?
Чи бачиш ти, як з розуму я сходжу?
Чи відчуваєш ти, як я люблю?
І плачу знов - тебе́ я не знаходжу,
Я те́бе бачу лиш тоді, як сплю.
Невже я буду завжди в муках жити?
Невже це є навік любов моя?
І мене будуть сльози вдень душити,
І лиш у сні щаслива буду я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911480
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Коли у серці зламана струна,
Коли вона не може знов заграти,
Коли мелодії в душі твоїй нема,
А серцю ще так хочеться співати -
Зрони сльозу з очей своїх, зрони,
Нехай вона покотиться рікою,
Нехай торкнеться хворої струни
Незайманою тихою журбою.
Коли у серці втомлена печаль
І ніжну душу туга огортає,
Коли думками линеш ти у даль
туди, де твого щастя вже немає -
Зрони сльозу з очей своїх, зрони,
Нехай вона покотиться рікою,
Нехай торкнеться хворої струни
Незайманою тихою журбою.
Коли кохання серце обпекло
І вічний спогад йому дорікає,
Коли ще й досі щастя не було,
А серце все чекає і чекає -
Зрони сльозу з очей своїх, зрони,
Нехай вона покотиться рікою,
Нехай торкнеться хворої струни
Незайманою тихою журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911482
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Дівчинононько-зіронько,
Дівчинононько-квітонько
Чарівна й зваблива,
Дівчино голубонько,
Ростеш комусь згубою,
Красунечко мила.
Твої очі чорнії
І брови шнурочками
У душу запали,
А личко біленькеє
Так бентежить серденько,
Що не спить ночами
Козак молодесенький,
Думає про тебе все
І забуть несила.
Якщо зможеш покохать
Ти отого козака.
То зробиш щасливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911700
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 22.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kqfDt2eFvpo[/youtube]
Чую пісню твою, Україно,
Як шумлять солов'ями ліси.
Бачу кров твою в гронах калини
І сльозинку в краплинці роси.
Ти рідню обіймаєш мільйонну
Своїм рідним повітрям, одним.
Спить опівночі Київ твій сонний,
Пропливають хмаринки над ним.
Тягне баржі буксир по стрімнині,
А на березі колос доспів...
Я в південних вітрах, Україно,
Чую запах дніпровських полів.
А із космосу сяє сріблисто
Мегаполіса шумна сім'я;
Біла крапочка рідного міста -
У тобі, Україно моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911626
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 21.04.2021
Вишивала мама долю на сорочці,
Щоб жилося добре сину її й дочці.
Вишивала мама, ще й пісень співала,
Щоби доля щастям їх оберігала.
Маки для Орисі, жолуді Максимку,
Синє небо з висі вдивлялось в картинку.
Сонечко промінням доторкалось радо,
Доносилась пісня з вишневого саду.
Неначе тумани по землі стелилась,
А тоді у небо журавлями звилась.
Нехай чують пісню гори і долини,
Хай звучать трембіти звуки з полонини.
Вишивала мама у думках молилась,
Господові в ноги низько поклонилась.
Бережи їх Боже завжди і усюди,
Нехай ця сорочка оберегом буде.
Нехай цвіт, що нині її прикрашає,
Теплом і любов'ю серце зігріває.
Мамина турбота, мами плідна праця,
Через вишиванку дітям передасться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911615
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 21.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XcV4X1mGRKE[/youtube]
Знов думками я лину
У батьківську хатину,
Що в зажурі стоїть
край села.
Не живе в ній родина,
Не луна сміх дитини -
Лише смуток тьмяніє
з вікна.
Опустошилась хата
Цвітом вишень багата
Й цвітом яблунь стареньких
в садку.
Тут жили батько й мати..
Не потрібно шукати..
Лиш портрет на стіні
у кутку.
І заріс споришами
Той причілок з квітками,
Що колись тут так
Гарно цвіли.
Ти садила їх, мамо,
Тут своїми руками
Й ми, як пам'ять,
завжди берегли.
Вже ті квіти мовчазні
Своїм цвітом не манять,
Бо ростуть лиш трава
й будяки.
І тепер на світанні,
Ніби в сірім тумані,
Спомин тихо приходить
в думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911527
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 20.04.2021
- Где Солнце спит?.. И Зорька...
Кто будит их потом?
Кто звезд насыпал столько?!
Сверкают серебром?
Откуда дует ветер?
Кто лепит шоколад?
Как пишут на газетах?
- Хочу про все узнать!..
Как делали мой мячик?
А как твой гребешок?
Смеется или плачет,
когда пищит щенок?..
А что он ест на ужин?..
А мама где его?..
Он никому не нужен?!
- Хорошенький такой!..
От детки неуемной
кружится голова...
- Что значит быть бездомным?!
Он где сегодня спал?..
Решила мама с дочкой
на лавочку присесть...
Погладила щеночка...
- Попробуй-ка не есть!
Бездомным... это плохо...
Бери щенка себе!
Смотри, какая кроха!..
Ты луч в его судьбе...
На все твои вопросы
ответы расскажу...
- Лишь... кто щеночка бросил...
понять я не смогу...
19.04.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911472
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021
Ні зірочки, ні місяця,
Одні сумні думки.
Лише краплини світяться
І сіренькі хмарки.
То плаче дощ за вікнами
І сльози пролива.
Вони стікають ріками
І падають зі скла.
Так сумно і не весело
І темінь навкруги.
Вітрами сум рознесено,
В зажурі береги.
І марево туманами,
Блукає серед трав.
Роса лягла каралями,
А ранок іх зібрав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911487
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SR0PGXgUqms[/youtube]
Не чути слів, ти так далеко,
Але летять твої думки.
Їх розпізнати мені легко,
Складу з мовчання сторінки.
Ось зараз ти біля вікна,
І знаю: думаєш про мене.
Можливо, й ждеш мого дзвінка,
Та добре знаєш, що даремно.
У хаті темінь, усі сплять,
А ти все ходиш по кімнаті.
Думки не в змозі відганять,
Вони уперті і завзяті.
Ти озирнувся раз, чи два,
Здалося - я ось за спиною.
А за вікном завіса дощова,
Хлюпоче дощ холодною весною.
А я почути хочу голос
І твоє тихе: Тебе жду.
Але тепер все йде по колу,
Твоє бажання украду.
І не тому, що уже ранок,
Стомилась мріями душа.
(Усі бажання спив й світанок).
Душа спочити вируша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911377
дата надходження 18.04.2021
дата закладки 18.04.2021
Час рікою проплив
Дні мої поглина,
Я її не зустрів,
Десь далеко вона,
Чи є в неї сім'я,
Може зовсім одна,
І сумує як я,
І страждає одна.
Межи нами роки,
Межи нами сніги,
Однієї ріки
Різні в нас береги.
Як би знати де ти
В плав би річку здолав,
Два великих світи
У один об'єднав.
Твоє серце своїм
Я б теплом обігрів.
Не судилося в тім,
Так ось вже й посивів.
Моя річка спливла
Не досягши мети,
Бо метою була
У душі моїй ти.
Час рікою сплива
Старість серце шкребе,
Та надія жива,
Що зустріну тебе.
ідея взята з переписки з однією поетесою в якій упомянулась пісня
"Час рікою пливе".дякую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911221
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 18.04.2021
Із небесних шляхів далеких
Поверталися знов лелеки,
Поспішали-пливли додому
Дуже високо й… по одному.
Я ж дивлюсь зі свого порога,
Зустрічаю гостей з дороги:
Ми з весною їх зачекались…
Та лелеки, мабуть, злякались,
Бо не сіли в гніздо, лелече…
Падав вечір мені на плечі,
Сиротливо дивились очі:
«Ви куди отак, проти ночі?»
І розтав у повітрі голос…
Стало чомусь і глухо, й голо…
«Хто посмів тих птахів злякати,
Що минули гніздо на хаті?»
Кину погляд на хату, стіни:
«Що як раптом і дім спустіє?..»
Те гніздо – то лелеча хата,
Може, треба тут не зітхати,
Може, треба себе змінити,
Як несила лелек спинити?
«Чом лелеки в гніздо не сіли?» –
Сумно вторили хати стіни…
16.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911110
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 18.04.2021
В весняних днях щасливих дивовижних
Так солодко. Так солодко мені
Розтанути в твоїх обіймах ніжних,
У поцілунках пристрасті й брехні.
Минає час цієї ейфорії
Від хмарності мінливої в думках.
Спливають дні, в них тануть наші мрії
Дощем солоним на моїх щоках.
І граючись, подібно до малечі,
Чекати дива – просто маячня.
Я ще існую в світі і, до речі,
Мені ще так смакує ця брехня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911303
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 18.04.2021
Вспомню дни, где была я счастливой...
(Отгоню ненавистную грусть...)
Серебро мне луна простелила...
Я... с мечтою о милом... усну...
Пусть хоть там будет нежность во взгляде...
и желанных ладоней тепло...
Пусть засыплет во сне звездопадом!..
- Обоих чтоб друг к другу влекло...
В сладком омуте счастья земного
проведу с милым целую ночь!..
Буду чувствовать снова и снова
под сердечком своим звездный дождь...
Утром ранним... совсем еще сонной...
шлю заветные в небо мечты...
- Чтоб венчались мы в церкви под звоном...
Чтоб любви не рассеялся дым...
18.04.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911312
дата надходження 18.04.2021
дата закладки 18.04.2021
Журавлями лишилися в небі,
Душі тих, що ним завжди жили.
Не пригорне матуся до себе,
Син загинув її без війни.
Що відчули вони в ту хвилину,
Коли падав на землю літак.
Наче вирвався крик журавлиний,
Залишаючи розпач і жах.
Приспів:
Журавлиним курликанням з неба туга летить,
Голоси їхні кликали у останню ту мить.
Молоді, життєрадісні, України сини,
В катастрофі у вогнищі, залишились вони...
Як зійшло в небі сонечко рано,
А над полем розсіявсь туман.
Вдалину все вдивлялася мама,
Біль сердечний торкався до ран.
І дивились з небес, сині очі,
Промовлялись в уяві слова.
Шепотів син її серед ночі,
Мила мамо, голубко моя...
Не тужи, бо я завжди з тобою,
Тепер я буду твій оберіг.
Як цвістимуть дерева весною
І як взимку впаде білий сніг.
Не покину нізащо рідненька,
Буду завжди у серці й думках.
Найдорожча матусенько, ненько,
Я приходити буду у снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911248
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 17.04.2021
О детстве очень многие писали...
Скучая, возвращаясь сердцем вновь
Туда, где искренне давным-давно мечтали,
Туда, где нет и слова "нелюбовь".
Порой грустим, о детстве вспоминая,
В нём было так легко сказать "люблю!"
Нет ярче неба и нет лучше рая,
Чем та страна, в которой будто сплю:
Смех искренний, в глазах сиянье счастья,
И вера в то что сбудутся мечты...
К богатству тяги нет, нет жажды власти,
Есть только мама, папа, мир и ты.
Наверное, в душе и дальше дети,
Ведь детство не уходит точно в срок?
Оно уходит, если на планете
Уже не прыгаем по лужам без сапог.
Внутри живёт ребёнок, побуждая:
Живи как в детстве, искренне смеясь!
Ведь жизнь прекрасна...хоть порой и злая
Счастливым станешь, в детство возвратясь...
Смеяться могут поначалу люди,
Мол "посмотри вон, вечный оптимист!"
От них мы улетим на парашюте,
Туда, где воздух словно в детстве чист.
Мне быть счастливой так необходимо!
И возвращаться в детство иногда..
В страну, где всё родное и любимо,
В страну, где ждут домой. Всегда- всегда.
Я ведь ещё совсем...совсем ребенок,
Всю мудрость, жизнь, обратно забери!
Спугну печаль! Переезжаю в детство!
Которое всегда живёт внутри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911072
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 16.04.2021
Ой летіли гуси з чужини додому,
не першу й не другу, а вже днину сьому.
Пролітали гуси там, де синє море,
здалеку відчули в Україні горе.
І вітри холодні крилечка шарпали
в полі, де солдати зранені стогнали.
Якби ж могли гуси крильцями обняти,
якби ж могли гуси та й на крильця взяти...
Ой летіли гуси з чужини додому,
принесли до хати крапельку солону.
Не з синього моря солона краплина,
то гірчить від болю синова сльозина.
Ой летіли гуси.
Ой летіли гуси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910001
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 15.04.2021
Посадила Ганька та й на яйця квочку.
Щоб ходила квочка в зеленім садочку.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Семен на обід.
Народила Ганька та й гарненьку дочку.
Посадила Ганька знов на яйця квочку.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Степан на обід.
Має Ганька сина, має Ганька дочку.
Та знов ходить квочка Ганьчина в садочку.
У садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Роман на обід.
Ой що ж то за дивну має Ганька квочку,
що водить курчаток в зеленім садочку.
У садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Є вже в Ганьки й чоловік.
Якщо ви, дівчата, заміж захотіли,
то в нашої Ганьки квочку б попросили.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
До вас прийде чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910901
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 15.04.2021
[b][color="#0040ff"][color="#c9300e"]О[/color]-блака, как белые лошадки,
[color="#c9300e"]З[/color]-ависая, смотрят в гладь озер.
[color="#c9300e"]О[/color]-смотревшись, дальше без оглядки,
[color="#c9300e"]Р[/color]-азбавляют голубой простор.
[color="#c9300e"]Н[/color]-ебо блещет дивной красотою,
[color="#c9300e"]О[/color]-тпуская к травам солнца луч.
[color="#c9300e"]Й[/color]- над водной гладью, над рекою.
[color="#c9300e"]В[/color]-ыплывает солнце из-за туч.
[color="#c9300e"]Е[/color]-сть вот в этом магия навроде,
[color="#c9300e"]Т[/color]-очно дарят выси волшебство.
[color="#c9300e"]Е[/color]-жегодный цикл идет в природе,
[color="#c9300e"]Р[/color]-ай земной, апреля торжество.
[color="#c9300e"]О[/color]-бласкать апрель готов и в мае
[color="#c9300e"]К[/color]-расотой садов утешить взор,
[color="#c9300e"]Т[/color]-ихий бриз.. Он влагой нас ласкает.
[color="#c9300e"]Е[/color]-сли вышел в травы на простор.
[color="#c9300e"]Б[/color]-ерега с густыми камышами,
[color="#c9300e"]Я[/color]-зыки заливов и лагун.
[color="#c9300e"]Ц[/color]-арство лилий на воде кругами
[color="#c9300e"]Е[/color]-сли не смешает все тайфун...
[color="#c9300e"]Л[/color]-асково зюйд-ост нам гладит веки,
[color="#c9300e"]У[/color]-блажая души и тела...
[color="#c9300e"]Е[/color]-й-же, не забыть в порыве неги
[color="#c9300e"]Т[/color]-о прикосновение тепла.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911049
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
Дзвенить кохання струнами у серці,
Куйовдить коси теплий вітерець.
Звучать пісні пташині в стилі скерцо,
А я спішу до тебе навпростець.
Привіт! - скажу, ромашки білокосі,
Вони голівки хилять до руки.
Спадають кришталево - срібні роси,
А з неба посміхаються хмарки.
Веде стежина змійкою до ставу,
А серце виривається з грудей.
Нас зачекались верби кучеряві
І чується пташина, ніжна трель.
Привіт! - скажу, коханий, найдорожчий,
Заскучилася за тобою я.
До себе ти пригорнеш стан дівочий,
З під наших ніг тікатиме земля...
Мене в обійми ти приймаєш радо,
Кружляєш, відриваєш від землі.
З тобою на травичку поруч сядем,
Цілунки ти спиватимеш мої...
З тобою милий я така щаслива,
Готова навіть до зірок летіть.
Для мене зустріч ця така важлива
І неповторна - ця казкова мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911089
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
Чи винні вони, що так пізно зустрілись,
Чи винні, що їх наздогнала любов.
Так пристрасно в очі, мов зорі дивились,
Усе повернулось з минулого знов...
Лежала життя недописана книга,
Бож доля тоді диктувала своє.
Кохання під вербами плакало тихо,
І думали всі, що то дощик так ллє...
І навіть весна не змогла розігріти,
Лишилась стежина до саду сама.
Не чули признання, більш, яблуні віти,
Без них сумувала красуня - весна...
Віз потяг його до чужої країни,
Там в нього своє починалось життя.
Вона ж залишилася тут, в Україні,
В думках прозвучало:" То доля така!"
Навчання, робота і нові вже друзі,
Він більш не вернувся до неї тоді.
Усе наболіле, найкращій подрузі,
Осіннє вже листя пливло по воді.
Летіли роки, наче хмари у небі,
То зими холодні, то літо жарке́.
Він був одиноким, неначе той лебідь,
І все нарікав, що життя то таке...
Та часто думки не давали спокою,
Його повертали в минулі часи.
Мабуть не забув, милу дівчинку Олю,
Що щастям всміхалась з води і роси.
Та якось йому довелось побувати,
У рідному місті, де юність пройшла.
Сади... і тіж сквери... а ось її хата,
Таж сама табличка із номером два.
Постоявши трохи, зайти нерішився,
Мабуть винуватим себе рахував.
Букет із трояндами так й залишився,
Для неї, для Олі, його купував...
Усе ж їм зустрітись судилося знову,
Із двору виходила жінка якась.
Той погляд йому не забути ніколи,
Коли він до неї, так ніжно звертавсь...
Він все говорив, а вона відверталась,
Багато води із тих пір утекло.
Та мабуть обом за той час пригадалось,
Як затишно їм у часи ті було...
Пробач - говорив, я це мушу сказати,
В навчанні й роботі тебе загубив.
Себе всі роки рахував винуватим,
Нікого в житті, як тебе, не любив!
Ти знаєш - нарешті вона посміхнулась,
Я довго чекала, щоб зустріч була.
У неї в душі щось таки ворухнулось,
Букет з його рук все - таки прийняла...
Бож також в житті цім, була одинока,
Забути його все ніяк не могла.
У серці він був, хоч спливли уже ро́ки
І може, то доля, їм знов шанс дала...
Блукала по парку в самотності осінь,
Листки розкидала під ноги усім.
Звучали сумні голоси в високоссі,
Птахи відлітали у теплі краї...
Сиділа на лавочці пара стареньких,
Їх двох зігрівало сердечне тепло.
До них посміхався онучок маленький,
Їм затишно в парку осіннім було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910823
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 12.04.2021
[b][color="#0c7d06"]Ж[/color]-изнеутверждающею песней
[color="#0c7d06"]У[/color]-тро начинает новый день.
[color="#0c7d06"]Р[/color]-азве может что-то быть чудесней
[color="#0c7d06"]А[/color]-рии над сводом деревень.
[color="#0c7d06"]В [/color]небе виден первый луч надежды,
[color="#0c7d06"]Л[/color]-егкокрилых стерхов ровный ключ,
[color="#0c7d06"]И[/color]-м, преодолевшим путь мятежный,
[color="#0c7d06"]Л[/color]-ишь не затеряться среди туч..
[color="#0c7d06"]Е[/color]-сли путь домой преодолели
[color="#0c7d06"]Т[/color]-ут смакуют свой победный миг.
[color="#0c7d06"]Я[/color]- люблю весенний звон капели,
[color="#0c7d06"]Т[/color]-еплый луч и птиц волшебный крик...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910510
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021
Я Вас люблю бо Ви чудові,
Я вдячний Богу що Ви є,
Я Вас люблю,та Ваша гордість
До Вас торкнутись не дає.
Як Вас побачу серце тане,
Співати хочеться пісень,
Ви мій блаженнійший світанок,
Ви мій яскравий теплий день.
До Вас завжди душею лину
В надії покорити Вас
І навіть певен що обніму
Ваш ніжний стан,но дайте час.
Я Вас люблю,одну єдину,
За Ваші очі,за красу,
За Вашу мову солов'їну,
Я цю любов в собі несу.
Я Ваше серце завоюю,
А допоможе мені Бог
І Вашу гордість золотую
Носити будемо удвох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910474
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021
Заховалась хатина в зеленому вітті,
Колискових для неї співає ріка.
І схиляють голівки, білесенькі квіти,
Доторкає і ніжить моя їх рука.
Парашутиком мальви рожеві, червоні,
Добавляють хатині ясни́й колорит.
Рудий котик вмостився, он ген на осонні,
Як люблю я цей милий і радісний світ.
Причаїлась на гілці красунечка - пташка,
Вона буде співати для мене пісень.
А у полі квітує, тендітна ромашка,
Нею радо милується сонячний день.
Чудо - настрій дарує для мене природа,
А я вдячна, так вдячна за цеє її.
Задивилися верби в прозорую воду
І торкають берізки, косима землі.
Я закохана в край свій, чарівної казки,
У зелені ліси і широкі поля.
Роздає вітерець, нальоту свої ласки,
Вся природа в часи ці - мене звеселя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910521
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021
Воркує голубка жалісно на клені.
Вже зима минула, весна-красна нині.
- Чому одиноко у журбі воркуєш ?
Чи весні не рада, а тому й сумуєш...
- І весні я рада й привітному сонцю.
Постукало горе у моє віконце :
Зима була люта і снігу багато,
Полетів мій голуб поживу шукати.
Полинув коханий, тай не вернувся...
Тому у зажурі з собою борюся.
Ясний світ не милий... Бути молодою, -
Якже тепер жити, зоставшись вдовою ?
- Не сумуй, голубко, бо доля вдовиці:
Розраду шукати в будь-якому віці.
Ой, сива голубка воркує на клені,
Розраду шукає у красі весняній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910028
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D-gKgDyySBQ[/youtube]
На морі штиль, ясна погода,
І хвильки лащаться до ніг.
Втекла за обрій десь негода,
Ненастрій вмить за нею втік.
Весна розчистила доріжки,
В права упевнено ввійшла.
Щоб не змочити босі ніжки,
Хвильки нещирі обійшла.
Захвилювалось раптом море:
За що зневага це така?
Цей гнів весна все ж переборе,
Вона стрімка, немов ріка.
Не ті вже раптом стали хвилі,
Зіб"ють із ніг в один момент.
І тут не скажеш, що безсилі...
Та не на це роблю акцент...
Уздрів тут вітер цю розмову,
До кого ж краще прихилитись,
Як знять напругу цю нервову?
Він так боявся помилитись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910030
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
А за окном свое берет весна,
Её черед., она теперь царица.
Хмелеет сердце даже без вина,
Цветут улыбки на весенних лицах.
Вчера еще метель пускалась в пляс,
Её унять, казалось, не под силу.
Сегодня ива на воду клонясь,
В реке полощет свежих веток гриву.
И новым мартом каждый опьянен,
В сердцах проснулись чувственные нотки,
Так повелось из давешних времен,
Март - балагур, он быть не может кротким.
А там... в дубравах первая листва,
Апрель радушно встретит сочным цветом,
И ковролином ляжет в луг трава,
Пора любви, мечты, пора поэтов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910033
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
Лети до мене пташкою, чи вітром,
Лети хмаринкою, весняним цвітом.
Лети коханням сонячного світла,
В саду черешня вже для нас розквітла.
Співай мені ти солов'їним співом,
Нехай дзвенять пісні ті переливом.
Торкаються до серденька коханням,
І роздають найкращі побажання.
Всміхнись мені і пригорни до себе,
Нехай радіє щастю нашім небо.
Нехай уста цілунками зіллються
І в унісон сердечка наші б'ються.
Коли розкине небо ясні зорі,
Підніме хвилю неспокійне море.
Ти навіть в снах до мене усміхнешся
Й зі мною ніжно, ніжно обіймешся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910036
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
Летіли лебеді додому,
Верталися у рідний край.
Перемагали біль і втому,
До себе звала синя даль.
Минали з радістю кордони,
Чужих незвіданих країн.
Чекав їх край і рідна дома,
З них кожен долетіть хотів...
Політ у небі лебединий,
Їх помах крил заворожив.
Ми їх зустрінемо гостинно,
Весняний чується мотив.
Знайомий став, вода прозора,
Торкають промені теплом.
На берегах лягли узори,
Густим, зеленим килимком.
Вони так весело озвались,
Як доторкнулися води.
Всі веселились й цілувались,
Що все ж добралися сюди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909944
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 03.04.2021
Пройдусь по травах ,зранку, по росі,
Всміхнусь до сонця у чарівні миті...
Скупаюсь щедро в ранішній красі,
Нарву букетик у достиглім житі.
Я волю дам своїм думкам- пташатам,
Нехай летять у ріднії краї...
Де отча хата , де чекає мати...
Літа найкращі там живуть мої.
Живуть собі , стежинами мандрують...
У річці мочать ніженьки малі...
Роки дитинства душу знов лікують,
Ведуть мене в садочки і в гаї.
В рідних краях моя душа співає,
Ця світла пісня в серденьку бринить.
Вселилась там й ніколи не змовкає...
Вітром любові відгомін летить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909714
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 01.04.2021
Запросив бабу Федору, дід Митько в Карпати,
Поїдемо люба в гори на лижах спускатись.
Підігнав він " Запорожця" і відкрив дверцята,
Бабу зразу взяли млості, почала кричати.
Що то Митьку за машина, хочу " Мерседеса",
Посідали в неї шини, відпадуть колеса.
Хочу розкіш, салон в шкірі, щоб було тепленько,
В " Запорожця" кругом дири, він уже старенький.
Де тобі візьму я " Мерса" - Федоронько люба,
Ти ж кохана не принцеса, випали вже зуби.
Підгинаються і ноги, кийок підпирає,
А я тебе Федоронько всеодно кохаю...
Тож давай моя кохана, не вередувати,
Збирай швидко свої клунки, зачиняймо хату.
Не забудь костюм спортивний, двометрові лижі,
А ще бутель самогону, щоб розтерти "кри́жі".
Всілись швидко до машини і додали газу,
Довів Митько свою любку, до самого сказу.
Пролетіли перевали, мов в небі комета,
З баби усе позлітало, виправка атлета.
Повертай - кричить додому, бо вже помираю,
Я не хочу впасти в кому у чужому краю.
Потерпи моя Федосю, он уже і гори,
Будемо з тобою в русі, посміхнуться зорі...
Ось вже й база, тут трампліни і круті доріжки,
Віддихають Філіпіни, затишнії хижки.
Подивись моя Федосю, яка тут природа,
Чом не вдіта ти і досі, час марнити шкода.
Говорив Митько так ніжно до свеї Федосі,
А на гірках дуже сніжно, сніг лежить і досі.
Взяли вони палки в руки і стали на лижі,
Полетіли наче круки із гори до низу.
Баба враз зробила "сальто", зачерпнула снігу,
Краще б їхали на Мальту, зайнялися б бігом.
Та було уже запізно, про щось говорити,
Федоронька віртуозно уміла кружити...
Не зумів Митько догнати, любку свою милу,
Потім міг лише стогнати, бо немав вже сили.
Як додому повертались, вражень було повно,
Всю дорогу слухав милу свою невгамовну...
І з тих пір Митько нікуди, більш не виїзджає,
На Федоринії груди часто прилягає.
Лиш в думках не забувають, ту свою поїздку
Ті горби їх так лякають, зразу ломлять кістки...
ВІТАЮ ВСІХ З ДНЕМ СМІХУ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909731
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 01.04.2021
Находилися ноги, натрудилися руки.
Ледве-ледве із хати він ступив за поріг.
Пересиливши болі, пересиливши муки,
Зупинився, подумав:"90 вже літ!"
Дуже- дуже повільно вийшов тихо за хвіртку,
Не світилось у вікнах, уже спало село.
А йому було важко, одиноко і гірко,
Хоч хитався в зажурі, пішов далі селом.
Ось дійшов до подвір'я, тут стрічала Лукеря.
Пригадав, як він вправно тут скакав через тин.
Серед мальв незабутніх, незрівнянно-рожевих,
І Лукерка, як сяйво у цвітінні жоржин.
Очі глянули в небо, там світилися зорі,
Раптом зойкнуло серце, і Левко аж закляк.
Там Лукерчині очі синьо сяяли з неба,
То вона посилала йому лагідний знак.
"Як же жити без тебе, ой Лукеря-Лукеря!
Твої очі для мене з висоти мерехтять.
А без тебе,голубко, нецікава вечеря,
Без твоєї усмішки жить не можна ніяк!"
Мерехтіли знов зорі, по щоках текли сльози,
Лише тричі він плакав у своєму житті-
Як родилися дітки- і Софійка,й Серьожа,
І тоді, як Лукерка відійшла в інший світ.
Загуло за спиною, загурчало і стихло.
Зупинилась машина і почув він басок:
"Любий, діду- дідусю, де ж ви ходите знову,
Я приїхав за вами!"- задзвенів голосок.
Тупцювався на місці, пройняла його радість,
І тепло розлилося з голови до кісток:
"Любі, діти й онуки, як же добре сьогодні!"
З ними зможе зробити він в житті новий крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909672
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 31.03.2021
Спробували свої сили в поетично-музичному жанрі романсу.
Лірика і вокал – Світлана Моренець.
----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RMcN9vNHY3w[/youtube]
На баскому нестримнім коні
увірвалась негода лавиною.
Знов палають в камінах вогні,
гріють пледи і чай із малиною.
Хай дощить за вікном чи мете,
в темну ніч зі свічками тремтливими
щемно й солодко згадувать те,
як кохали й були ми щасливими.
Мов зірка срібнокрила
Враз юність пролетіла.
Та залишив той політ
В наших душах ніжний дивоцвіт.
Світить юності диво-ліхтар
Гріє спогадами найтеплішими
А пісні під звучання гітар
Будуть нам все життя наймилішими
Скільки літ пронеслось і подій,
але молодість в гості запрошує,
бо в душі ми іще молоді,
хоч нам скроні вже час припорошує.
Мов зірка срібнокрила
Враз юність пролетіла.
Та залишив той політ
В наших душах ніжний дивоцвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909572
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021
Турботливо Янгол підставив їй крила,
І дмухав життям в її тіло щораз.
Вона ж задихалась й очима молила
Ковточок повітря, вмирати не час.
Здається,так мало на світі прожи́ла,
Хоча вже у коси вплелась сивина.
Не встигла.. Багато в житті, не зробила..
Невже це насправді вмирає вона?
А там, в ріднім домі у неї родина:
У розпачі діти, сумний чоловік.
Хоч виросли діти, та в доньки ж дитина,
Всього один рік, як з’явилась на світ.
Тож всім необхідна її допомога,
Та й батько старий - безпорадний тепер.
Невже закінчилась життєва дорога?
Ще й зранку сусід по палаті помер..
Провалля.Знов темінь. Відкрилися очі.
Вдихнула повітря.. О, Боже, жива..
Сплелись воєдино і дні, й темні ночі..
Одна лиш надія на Божі дива..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909480
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 30.03.2021
Руки теплі ти на плечі поклади
І мене у наші весни поведи.
Хай тікає із під ніг моїх земля,
У думках ти завжди мій, а я твоя.
Я дивлюсь у нічне небо, де зірки,
А життя чомусь розставило крапки.
Не дозволило зустрітись, розвело,
Ти поїхав залишаючи село...
Лиш коли упав на землю жовтий лист,
Малювала осінь пензлем образ чийсь.
Впали краплі, наче сльози, дощові,
Розмиваючи малюнки больові.
Уже снігом запорошила зима,
А тебе усе нема, чомусь нема.
Вітер стукає до мене у вікно,
Проливається із келиха вино...
Білим цвітом уквітчалась знов весна,
Вона також, як і я тепер одна.
Ми посидим разом з нею у саду,
Проводжає місяць зірку молоду...
Залишилися думки і мрії десь,
Ти ніколи більш до мене не прийдеш.
І не ляжуть теплі руки на плече,
Твій цілунок більш мене не обпече...
Лише пам*ять кожен раз туди верта,
Де лишились молоді наші літа.
І любов лишилась в серці назавжди,
Мій коханий, мій єдиний - тільки ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909531
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021
На столі букет півоній,
А на лаві плед рожевий.
Тут лились розмови сонні,
Місяць зирив кришталевий.
З ним у свідках були зорі,
Бож і їм також цікаво.
Слухати чужі розмови,
А тоді ховатись в травах.
Він й Вона, а ще кохання,
Що заснути не давало.
Зірка згасла вже остання,
Сонце вранішнє вставало.
Ніч так швидко пролетіла,
Новий день не за горами.
У любові дужі крила,
Вона завжди в серці з нами.
На столі букет півоній,
Линуть запахи по саду.
Він тримав її долоні,
А Вона всміхалась радо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909421
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
[i]- Не відпускай! Міцніше обійми!
Послухаємо хвилі перекати!
У цьому краї – білі пта́хи ми,
Бо тільки вдвох уміємо літати.
Босоніж, в шовку мрій та ковили,
Два силуети, самоті зраділих.
- Коханий! Ми з тобою постаріли?
- Ну що ти, люба, як же ми могли?
- Посеред мрії, де любов жива,
Зійшлися ми – дві посивілі луни.
- В коханні ти моєму вічно юна,
Тобі, єдиній, серце відкривав.
- Залишимо тривоги та страхи,
Є ти і я… і почуття спізнілі…
І мліє серце в вечоровій хвилі,
Увись! Удвох! Як білі два птахи́… [/i]
Белые птицы
Не отпускай! Покрепче обними!
Давай услышим волн бурлящих силу!
Любовь давно летать нас научила –
Двух белых птиц, что рождены людьми.
- Пустынно здесь… вдали лишь корабли…
Мы босяком в песчаной карамели.
- Любимый! Ты скажи, мы постарели?
- Ну что ты, нет… да как же мы могли?
- Среди мечты ожившей волшебства
Сошлись с тобой, как две седые луны.
- В моей любви ты будешь вечно юной,
Только тебе я сердце открывал.
- Оставим страх и крыльями взмахнём,
Не нужно зрелых чувств своих стыдиться!
… Парят над морем две влюблённых птицы –
- Вперёд! К мечте! И навсегда – вдвоём!
/Надихнув повітряний живопис Willem Haenraets, Голландія./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909347
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
Вціліла САУ й ми стріляєм..
(Йдуть під Дебальцевом бої)
Усі розбиті, більш немає..
Й ми за Артемівськом - одні.
Поніс дивизіон наш втрати,
Став меншим особовий склад,
Та ворог не повинен знати,
Що більш не маємо гармат.
Рішучість править й динамічність,
І злагодженість наших дій,
Примінемо свою тактичність,
Бо ми ще в змозі вести бій.
Беремо ціль і знову постріл -
Летить у ворога снаряд.
З своїх позицій ведем обстріл..
Хай знає наших окупант.
-Тримайсь, браток! –лунає гучно.
- Давай піднось...давай мерщій..
І знов снаряд поцілив влучно..
Можливо, це - останній бій.
Навіяно спогадами Андраника Гаспаряна,
26 артбригада, збірка "Вогнем та залізом"2019р.,
автори: Олег Калашников, Михайло Жирохов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909323
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
Средь будней серых и унылых...
с косынкой звездной на плечах...
я вспоминаю... как любила...
как целовались при свечах...
Но ветер осени холодной
унес тепло от нас двоих!..
- Судьба была с такой погодой...
лишала радостей благих...
Но иногда... в тумане грусти...
забрезжит лучик под ребром!..
Я улыбнусь!.. – Еще не пусто
там, где пылал любви костер...
28.03.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909310
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lL8F_WX8X4s[/youtube]
"Весна прийшла,"- шепоче вітер,-
Стрункій берізці край ставка.
І ти - найкраща в цьому світі,
Моя ти доля нелегка.
Та як до тебе дотягнутись?
Так хочу крильми обійнять,
До тебе, ніжна, пригорнутись...
Не міг ні з ким її зрівнять.
Не чула слів берізка ніжних,
Не до душі були слова.
Вона чекала зовсім інших,
І тільки ними і жила.
Це лиш для неї світить Місяць,
Проміння ніжне посила.
Нехай воно і слів не містить,
Душа все рівно ожива.
Така історія кохання:
Що недоступне - дороге,
Воно приречене - зітхання,
Та не бажає все ж друге...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909312
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
Сьогодні я з весною розмовляла,
В зеленім лузі, де збігав струмок.
Вона мені казки розповідала,
Тим додавала радість до думок.
Високо в небі, де вітри блукають,
Сховавсь у хмарах дощик - баловник.
Нарешті птахи в рідний край вертають,
Дарує день - весняний чарівник.
Відлунням линуть птахів передзвіни,
Вони радіють, як і я весні.
А краплі росянисті, мов рубіни,
Торкають сонця промені ясні.
Підсніжників схилилися голівки
І пролісків блакитний первоцвіт.
Угору лісу потяглись верхівки,
Неначе також хочуть у політ.
Весна за руку повела у поле,
Ступай за мною люба, крок - у - крок.
Дивись, яке широке й неозоре,
Вдихни повітря свіжого ковток.
Нехай душа зігріється коханням,
Нехай кохання вогником горить.
Весна мені шле теплі побажання,
А я ловлю цю незабутню мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909318
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
«Зима. На фронт, на фронт!.. А на пероні люди...
Біля вагонів ми співаєм «Чумака»...
І радість лоскотно бентежить наші груди-
шикують злидні нас, юнак до юнака.»
В. Сосюра
Прощай, отчий край,
Ты нас вспоминай,
Прощай, милый взгляд,
Не все из нас придут назад.
В. Лазарев «Прощание славянки»
Захистимо тепло своїх осель
від ворога, вже звичного на сході.
Нам так судилося. В нашій природі
Вітчизну ставити понад усе.
Приспів.
В думках у нас – сім’я, родина, рід
і віра у майбутнє, де єдина,
заможна і спокійна Україна,
від Велеса веде свій родовід.
Приспів.
В серцях у нас є пращурів геном,
що кличе бити на Зміє́вім Валі
отих, що «москалями» їх назвали,
таврованих Батиєвим тавром.
Приспів.
У наших душах Велеса скрижаль.
Коли лютує обр по Україні, –
історією скручена спіраль
веде полки від Галича й Волині!
Приспів:
В обличчя східний вітер стяги рве!
Тріпочуть бунчуки над головою!
Молись за нас, Волинь! Сурма – до бою!
Ми тої нації, яка собою
Європу заступила і живе!
22.03.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908868
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 23.03.2021
У День Поезії я хочу привітати,
Усіх, хто з Музою живе на «ти»,
Хто любить вірш читать, декламувати.
Літать думками у Поезії світи.
Знаходити слова, потрібні фрази.
Все це – крізь своє серце пропускать.
Читаючи – забути всі образи,
Навчитись біль і сумнів відпускать.
В Душі лишати лиш янтарно – чисті
Прадавні, невмирущі почуття.
Слова криштальні, ніжністю барвисті.
Нести у Всесвіт все своє життя.
Бо тільки слово сказане з любв’ю
Зуміє всі незгоди подолать.
Словами ж краще довести, ніж кров’ю,
Повірити, відчуть, закарбувать…
Поезія – це своєрідна зброя,
Бальзам на серце, ліки для душі.
Для Всесвіту в цілому – це здоров’я,
Пісні, поеми, оди, і вірші.
21.03.2021 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908729
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Ой, калинонько моя, зернятко-серденько,
знаєш, вчора я прийшла додому раненько.
Ой, калинонько рясна, не кажи нікому,
з ким до раночку була, хто провів додому.
Тільки матінці скажи - схились до віконця,
здогадається вона, як гляне на ґронця.
Ой, калинонько моя, серденько-зернятко,
віти нижче нахили, зрозуміє татко.
Кучерявий, молодий, був зі мною милий,
мене ніжно обнімав, говорив - щасливий.
Я до нього вийду знов, як зіронька зійде,
обіцяв, що восени із сватами прийде.
Ой, калинонько рясна, зернятко-серденько,
знаєш, знову я прийду додому раненько.
Ой, калинонько моя, не кажи нікому,
з ним до ранку буду я... проведе додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908609
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Є рани ті, яких не заживить –
Болять вони до смертної години –
Це зрада й помста власної дитини,
Сирітство й з долею змагання удови.
21.12.2020.
Немає горя більшого в житті,
Коли брат брата кровного вбиває,
Таке не пробачається в бутті,
Бо більшого гріха уже немає.
7.01.2021.
Все ж правда кривду переможе,
Бо ж роковий настане час,
Не може вічним бути горе –
Господь сторінку перегорне –
Не обминай лише причасть.
7.01.2021
Надія, віра і любов – це ті надійні коні,
Які несуть людину в майбуття,
Коли ж, хоча б один з них на припоні,
Порушується формула життя.
17.01.2021.
Даруй любов.
Допоки є кому,
Най п’ють її серцями і устами.
Даруй добро,
І може, вже тому
Тепліше людям жити в світі стане.
17.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908617
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 21.03.2021
[b][color="#cc0a0a"]Н[/color]а город сумерки спускались,
[color="#cc0a0a"]А[/color]лел закат над мостовой.
[color="#cc0a0a"]Ш[/color]ли рядом, за руки держались,
[color="#cc0a0a"]Р[/color]ай на земле мне - быть с тобой.
[color="#cc0a0a"]О[/color]пять, опять в плену у страсти,
[color="#cc0a0a"]М[/color]инуты радости кругом.
[color="#cc0a0a"]А[/color]нгел любви нас от ненастий
[color="#cc0a0a"]Н[/color]ежность тая, прикрыл крылом...
[color="#cc0a0a"]Т[/color]аверна, столик, виски, свечи
[color="#cc0a0a"]И[/color] скрипка плачет в тишине.
[color="#cc0a0a"]Ч[/color]арует чувственностью вечер,
[color="#cc0a0a"]Е[/color]два тревожа душу мне.
[color="#cc0a0a"]С[/color] небес нам звезды улыбались,
[color="#cc0a0a"]К[/color]азался близким млечный путь..
[color="#cc0a0a"]И[/color] фонари в саду качались,
[color="#cc0a0a"]Й[/color] наполнялась счастьем грудь.
[color="#cc0a0a"]У[/color]зор от ламп скользит по стенам,
[color="#cc0a0a"]Ж[/color]урчит в фонтанчике вода.
[color="#cc0a0a"]И[/color] чувств поток бежит по венам,
[color="#cc0a0a"]Н[/color]ас захлестнула благодать...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908594
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021
Пахли м’ятою руки твої,
а любистком - золочені коси.
Просиналася з пташкою ти,
коли вранці іскрилися роси.
Чуб йоржистий пригладивши мій,
ніжно в щічку мене цілувала.
У душі твоїй пісня жила…
Я любив, як ти, мамо, співала.
А в тій пісні широкі лани
і журавки у небі крилаті.
У ній доля всміхалась мені
й чорнобриці ясні біля хати.
А в тій пісні у нашім гаю
ґрона пишні калина схиляла.
Як молитва, матусю, твоя
пісня в небо високе злітала.
Всім, як сонце, світила й сама,
рідну землю навчала любити.
А в очах твоїх стільки тепла,
що могла б увесь світ обігріти.
Незавжди було солодко. Так.
Таємниці усі наші знала…
Заживляла всі рани в душі
пісня та, що ти, мамо, співала.
Мамо, ненечко, зоре ясна.
Ти, голубко моя білокрила.
Знай, що з піснею разом увись
моя мрія найкраща летіла.
Хоч залишили слід вже роки,
сріблом чистим прикрасивши скроні.
Пам’ятаю я пісню завжди,
і ціну їй я знаю сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908346
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 19.03.2021
Зачарую тебе , зачарую...
І до тебе я прийду у снах...
Зацілую тебе , зацілую...
І від щастя злечу , наче птах.
Закохаю тебе , закохаю...
Хоч далеко ти десь , в чужині...
Я рідненька тебе виглядаю...
Дуже часто ти снишся мені.
Зачекаю тебе , зачекаю...
Край дороги стою в самоті...
Обіймаю тебе , обіймаю...
Мою пташку , найкращу в житті.
Заспіваю тобі , заспіваю...
В своїй пісні я тугу проллю,
Я чекаю тебе... Все чекаю ,
Бо безмежно тебе я люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908167
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Ти промов коханий хочаб слово.
Зорепади падають вночі,
Веде місяць з зорями розмову.
У тумани заховався ліс,
Мов горох, на трави впали роси.
Звуки по діброві розлились,
Вітер розмарин вплітав у коси.
Приспів:
А я нічку мій коханий і тебе дуже люблю,
Заживуть на серці рани, подаруй любов свою.
Нехай місяць світить ясно, посміхається зоря,
Збережемо своє щастя, ти лиш мій, а я твоя.
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Розмовляй зі мною допівночі.
Про кохання тихо шепочи́,
Подивися милий в мої очі.
До нас місяць човником пливе,
Ти мене до себе пригортаєш.
У серцях любов наших живе,
А душа, душа тебе кохає.
Приспів:
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Подаруй мені ковток любові.
Подаруй від серденька ключі,
Хай звучать мелодії казкові.
Хай почує про кохання гай,
Хай озвуться голосно трембіти.
Я тебе, тебе кохаю знай,
Так ніхто не буде більш любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908171
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021
Журавлики прилетіли,
прилетіли в лузі сіли...
Болить серце, завмирає,-
серед них мого немає...
Стоять собі журавлики
в лузі над водою...
Підійшла до них близенько,
вмилася сльозою...
Підійшла до них близенько,
стиха запитала:
"Де журавлик мій рідненький,
чом його немає?.."
Промовчали журавлики,
"Курли!" - лиш сказали...
І сиділи тихесенько,
й крилами махали...
Журавлика вже живого
у світі немає...
А як жить мені без нього,
ніхто не спитає...
Піднялися журавлики,
крильми помахали...
Чом загинув мій журавлик,
так і не сказали...
Полетіли журавлики,
стою над водою...
Залишилась у цім світі
навік сиротою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908083
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Весна коснулась всех крылом...
Одним дала надежду...
другим... - Как будто бы серпом...
крошит, что было прежде...
Сижу на лавке под Луной
в серебряном тумане...
А тот, кто нужен... не со мной...
Разлукой сердце ранил...
Дарить кому-то теплоту
спешил герой романа...
- А мне одной невмоготу...
как будто я в капкане...
А мне одной дышать нет сил!
Хочу его ладони...
Чтоб нежный взгляд тоску разбил...
- Чтоб был опять влюбленным!..
Но я на лавочке давно...
скучаю в лунной дымке...
- Душе еще не все равно
тот, с кем была в обнимку...
15.03.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908069
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Візьми мої долоні в свої руки
І мені в очі ніжно подивись.
Між нами довгою була розлука,
Але любов лишлась, як колись.
Промов до мене хоч єдине слово
І розкажи, як жив без мене ти.
Так хочеться твою почути мову,
А ще з'єднати юності - мости.
Для тебе слів я зберегла багато
І зберегла ту трепетну любов.
Яка для нас творила з буднів - свято
І дарувала ніжності розмов.
Вона серця в морози зігрівала,
Весною нареченою була.
Букети квітів влітку дарувала
А восени до вівтаря вела...
Як добре, що зустрілися з тобою
Любов - тепло ще дарувала нам.
Вона була дарована судьбою,
Щоб нас за руки повести́ у храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907955
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
Не повернути весняних емоцій.
Це ніби йти сліпому у дрімучий ліс.
Невідомість висить на кожнім кроці.
Оте, що долею написано тобі
Не перепишеш, пізно вже писати.
І не веди з собою марно боротьби.
Для чого ці в душі німі дебати?
Багаття не розпалиш після довгих злив.
Обходь мене, прошу, щоб я не звикла.
І не шукай тепер торішнього мотив.
Я іскра не твоя. Даремний виклик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907731
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Кум сьогодні зварював - купив якусь дошку,
Виволік, де вищий горб і поставив Зоську.
Так сі кумонька пручала - вили всі собаки,
Кум тримав її за руку - та вєзала гаки.
Вочи перло на чоло, в грудьох клекотало,
Так сі дерла догори - всьо тіло ридало.
Би не гепнула*, як міх, вручив парасолю,
З горба Зоська так летіла, жи бевхла* в фасолю.
Поламала всі тички та й потовкла бульбу,
Сі привиділи святі - розпочала мольбу.
Таку виорала яму, де вложила тіло,
Жи сі здало - над селом ЕНЛО летіло.
Розпристерла сі на межІ - лежит, як небожка,
У волосю будаки, під плечима
дошка.
Кум прибіг, припав до Зоськи - чи жива, чи вмерла?!
Ніби дихати почєла*, і вочи відперла.
Притуливсі до грудей - аж му млосно стало:
- Зосю моя, не вмирай, хто ми вжарит сало?
Аж зомлів на тутих грудьох,
почав засинати,
Зоська стала колискову тихонько співати.
Кум заснув, як «немовля» - моцно став хропіти,
Зоська вилізла з під нього, аби не зомліти.
Спохватиласі кума жи згубила зуби,
Хтіла моцно шось кричати - прикусила губи.
Як вставала- взіла дошку... як кума впереже*
- Шляк ті трафит, мій Іване! Вставай клятий враже!
Тепер лізь у фасолині, би зуби зшукати,
Як не знайдеш, вражий сину, не приходь до хати.
Кум змінивсі у лиці: - Не карай мі Зосю!
Твоі зуби гребінцьом вплелисі в волосю.
Гепнула, бевхла- впала, почєла- почала, впереже- вдарить.
Світлина з інтернету
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907672
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Літо бабине казкове!
Наплело мережива...
Заплело усю діброву...
- Неймовірні там дива!..
У повітрі присмак м’яти
та легесенька блакить...
Хмари – папірці пом’яті...
уляглись під береги...
А в берізоньки кленове
листя ковдрою лежить!..
Клен закоханий шле знову
стос листівок... – Ніжна мить!..
Спів пташиний чути з лісу...
- Неповторний їх вокал!..
Там і казка... там і пісня...
Щем під шкіру заповзав...
З прохолодною росою
п’ю малинову зорю...
- Лиш з цією стороною
відчуваюсь, як в раю!..
Знаю, є на світі чари...
Хай підтримають надій!..
- Я під берегом у хмари
покладу сердешних мрій...
14.03.2021 р.
Фото з інету.
Утро раннее
Бабье лето кружева
рассыпает по дубраве...
Дым пушистых покрывал
ветер весело дырявил...
Мятный воздух с бирюзою...
- Льется небо свысока!..
А на речке под вербою
утонули облака...
Под березой лист кленовый...
Осень... старый почтальон...
Письмеца летят с любовью...
потому что клен... влюблен...
С самых дальних перелесков
слышен птичий разговор...
- Там и сказки... там и песни...
и церковный перезвон...
Пью с прохладною росою
золотистую зарю!..
- Здесь лишь душу я открою!..
Здесь судьбу благодарю...
Запущу с мечтой кораблик
в облака среди волны...
Утро раннее... Озябла...
- Мысли... ветром сметены...
11.03.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907608
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 11.03.2021
В руках моїх троянди білі,
Тобі кохана їх несу.
Твої уста, мов вишні спілі,
Я сік вишневий з них зіп'ю.
І хоч зима на дво́рі в танці,
Не поступається весні.
Співають птахи оду вранці
І чути звуки голосні.
Моя лебідко, незрівнянна,
Для мене ти - весняний цвіт.
В моєму серденьку - кохана
І найдорожча стільки літ.
В очах твоїх любов іскриться,
Даруєш щастя ти мені.
З тобою наші таємниці,
Лиш знають зорі осяйні.
Візьми букет, голубко мила,
Трояндою завжди цвіти.
Кохання - то велика сила,
Його ми будем берегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907518
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Прибула в село Маруся
З нареченим Домініком,
Познайомила бабусю
Із майбутнім чоловіком.
Тут старенька побажала,
Щоб жили довіку в парі:
-Для весілля буде зала
В ресторані, а не в барі.
Бо таке лиш раз буває:
Гроші ми на це зібрали,
Значить, вас Господь єднає,
Щоб розлуки ви не знали.
-Що ви, бабцю? Що за мода?
Не така у мене вдача:
Заміж один раз виходять
Некрасиві і ледачі.
Кожен шлюб у мене вдалий,
Я характер маю впертий…
Краще сядьте, щоб не впали:
Нік у мене вже четвертий!
Крапку ставити ще рано,
Тут не знаю я упину,
Бо одна із забаганок –
Ощасливити мужчину.
Не моя вина у тому
(Правила тотожні з віком)
Треба дати холостому
Шанси стати чоловіком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907492
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Встань, Тарасе, подивись
На Вкраїну нині:
Чи багато помінялось
В козацькій родині?
А чи вільно і щасливо
Живуть у ній люди,
Чи радіють, й лине пісня
Солов’їна всюди?
Подивися, чи впізнаєш
Ти Дніпро і кручі,
А чи гірко заридаєш,
Що ми - невезучі?
Бач, немає і донині
Ладу в Україні.
Прості люди в тім невинні,
Що ми не єдині.
І що в кожного ще досі:
«Його скраю хата»,
А при владі, "у корита",
"Жидівня" проклята.
Обдирають рідну неньку,
Як тоненьку липку
І кінця оцим грабункам
Ще досі не видно.
Нині знову в нас триває
Війна з москалями.
Землю кров’ю поливаєм
Й гіркими сльозами -
За синами матері
Виплакали очі.
"Ще не вмерла Україна" -
Слова ці - пророчі...
Ще не вмерла Україна
І не вмре ніколи.
Вірим - буде ще єдина
І здобуде Волю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907405
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021
Ти мені подарував весну,
Проліски, а ще блакитне небо.
Я сьогодні просто не засну,
Не засну коханий мій без тебе.
Ти мені подарував любов,
Ніжну, ніжну, як весняний вечір.
Поцілунком доторкнувся знов
І зігрів мої холодні плечі.
Ти мені подарував себе,
Як же я коханий цьому рада.
Нас весна у юність поведе,
Засолодить ніч цю шоколадом.
Ти мені подарував зорю,
Вона буде нашим талісманом.
У долоні відблиск цей ловлю,
Щастям нас розбудить тихий ранок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907394
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h79xpveBXxU[/youtube]
Ти для мене сила притяжіння
Та, що преборює усе.
Не дає душій моїй старіння,
Від суми осінньої спасе.
Знов приходиш в сни в зимові ночі,
Покладеш ти руку на плече.
Дві зірниці твої ніжні очі,
Довга ніч так швидко протече.
А на ранок знову ти зникаєш,
Залишаєш спогади палкі.
Знову ти прийдеш, я точно знаю,
Я не відпускатиму руки.
Пригорнусь до тебе ніжно - ніжно,
Ти відчуй моє серцебиття.
Почуттям цим стане дуже тісно.
Зрозумієш: я така одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907325
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021
[i]Над Лиманом знов щасливе сонце сходить,
Геть тікає сум самотніх довгих зим.
І шепочуть пісню дивну тихі води,
Як співали нам раніше молодим.
Знову берег тягне спогади магнітом,
Плаче, стогне дерев’яний чуйний пірс.
Скільки років будуть в серці світлом жити
Сльози суму із вербових довгих кіс?
Проводжають захід сонця люди інші,
Вже інакші зорі в мареві ночей.
І озерні води стали ще тепліші –
Та сльозою в них кохання все тече.
Над Лиманом знов щасливе сонце сходить
Наче кличе, так схвильовано зове…
І хлюпочуть пісню серця сиві води –
Проводжають нашу юність серед верб.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907341
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021
Кохай мене,
Кохай таку, як є,
Без дорогих прикрас і макіяжів,
І я вручу життя тобі своє,
Щоб разом щастя будувати наше.
Кохай мене,
Так як умієш ти:
Без хитрощів чи зайвого зазнайства.
Здолаємо хвилини гіркоти
І не дозволим розростися хамству.
Кохай мене
В час тиші і грози,
Кохай, неначе вперше і востаннє,
Мене у своє серце запроси,
І я тобі лебідонькою стану.
Кохай мене,
Мов лебідь, лебедій,
Щоб душі наші не зазнали зради,
Аби могли зарадити біді,
Бо ж не бува життя лише парадом.
Кохай мене,
Спали усю до тла,
Щоб ти і я єством стали єдиним,
Щоб я як жінка в світі відбулась,
Щоб ми раділи кожній спільній днині.
Кохай мене
Ще більше, ніж колись,
Бо ж сивина для почуттів – не вирок,
І хай благословить нас неба вись,
Щоб разом нам здійнятися у вирій!
1502.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907350
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021
Мартовский сад,
Ещё держится снег
На холодных ветвях
Застыл времени бег
Ещё спит, тишиной
Наслаждается сад,
Знаю встречи со мной
Он всегда только рад.
Есть тропинка в саду
Где встречались с тобой
И вели разговор
Под зелёной листвой,
Под счастливой звездой
Мы встречались с тобой,
Я сегодня тебя
Называю судьбой.
Ещё день,ещё два
И появится сок
Будет почка расти
Чтобы выбить цветок,
Этих яблонь цветы
Просто праздник для нас,
Здесь и я,здесь и ты
Проводили свой час.
Есть тропинка в саду
Где встречались с тобой
И вели разговор
Под зелёной листвой,
Под счастливой звездой
Мы встречались с тобой,
Я сегодня тебя
Называю судьбой.
Снежным садом иду,
А навстречу весна,
Та что очень все ждут,
Так прекрасна она.
На глазах тает снег
В солнце больше огня,
Туда памяти бег
Где ты ждала меня.
Есть тропинка в саду
Где встречались с тобой
И вели разговор
Под зелёной листвой,
Под счастливой звездой
Мы встречались с тобой,
Я сегодня тебя
Называю судьбой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907239
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021
[i] Є Свята в в нашому житті, котрі не можна
не відмічати. Недарма ж вони мають корінь
"свят-", спільний зі словом "СВЯТІСТЬ"!
Одними серед таких Свят є Шевченківські дні:
9-те та 10-те Березня! Останнє пам'ятне ще
й тим, що цьогоріч воно є 160-ю річницею
пам'яті нашого поета, пророка, апостола. [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/vvnIV3XxN-Y[/youtube]
[i] І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся: чому не йде
Апостол правди і науки?!
Тарас Шевченко
[/i]
[i][b][color="#78096f"]Ми – напрочуд сором’язлива раса…
Не по собі нам – все бо в нас своє:
земля і надра, дух і мова наша.
Сусідка ж з нас кровицю жадно п’є.
Як втамувати люті апетити,
що має хижий, хтивий людоїд?
Допоки вже наш люд в крові топити
І кидати у вир нелюдських бід?
Ключі до рішень – в помислах Тараса:
його Кобзар – до волі й сили код,
дороговказ на міжнародній трасі
від власних й імпортованих негод!
Нехай наш меч Тарасом освятиться,
наш крицевий, твердий каральний меч!
Без просу не піду в твою світлицю,
то ж поважай і ти мою картеч!
Моя душа геть гнівом вибухає
і вибухне тротилом ще не раз,
якщо урвеш священний шлях до раю…
Бо в мене є апостол – мій Тарас!
Шануймо ж, гей, месію і пророка!
Прислухаймось до меседжів його –
Й ростиме правда й мудрість рік за роком
в очах людей!
І – в чорта самого̀![/color][/b]
7 березн 2021 р.
© Олеса Удайко
______________
На світлинах з інтернету. - недавні сліди вандалізму
"славних прадідів великих правнуків поганих"щодо
нашого месії, апостола, пророка Тараса Шевченка...- [/i]
[youtube]https://youtu.be/04nSETVJTg0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907231
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021
Болючий сон застряв між ребер...
Хоч мило й сонячно було...
Кудись іти була потреба...
А поряд... матінки тепло!..
Його я відчувала серцем!..
І погляд ніжний зігрівав...
- А синь в очах!.. Небес озерця...
в промінні лагідних заграв...
Вона вела мене за руку...
Тримала міцно... наче скарб...
- Та раптом... з хмари голос крука!
Змінив весь світ до чорних фарб...
- Біжи вперед, моя маленька!..
Назад ніколи не дивись...
Казав наш срібний Місяченько:
,, Усе минуле лине ввись!..,,
I ніжно-ніжно посміхнулась!..
- Біжи вперед, моя мала!
Побігла я... Все ж... озирнулась...
- Немає мами!!! Я... сама!..
Весь світ накрило білим снігом...
Не видно неба і землі...
Та вітер виє знахабніло...
- Душа тонула у імлі...
Згадала раптом в заметілі
останні матінки слова...
- Вперед усім рвонула тілом!
Щоб швидше та біда спливла...
І тут... тепло почула в віях!..
- Шле промінь вранішня зоря...
Неначе ненечка з сузір’я
своє зігріла немовля...
- Ти не хвилюйся, рідна мамо!..
Все добре в мене... як завжди...
Та я щасливішою стану,
як стрінуться твої сліди...
Болючий сон застряв між ребер...
та краяв душу на шматки...
7.03.2021 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907224
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021
Меня любимый позабыл...
И пусть так будет!..
Ему моих не надо крыл...
Мы разных судеб...
В чужом краю нашел тепло...
Сказал, что диво...
- И я найду!.. Ему назло...
Чтоб быть счастливой...
И потушу костер в душе...
Забуду встречи...
Шепчу на горьком вираже,
что время... лечит...
5.03.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906993
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 06.03.2021
На півшляху свого земного світу
потрапив у похмурий ліс густий
і стежку втратив тінями повиту…
Данте Алігʾєрі
І
– «Не знав про що мені писати,
та тему підказав мені
цей ранок за вікном кімнати,
знайомий голуб у вікні.
Вдягнувся, вийшов на подвір᾽я.
Там рейвах березень здійняв
летючим голубиним пір᾽ям,
закоханим котячим «няв!».
Що ж, запалю, хоча й не варто,
що ж, усміхнуся напролом –
мені весна здалася жартом
за вже покинутим столом:
знялася біла скатертина
і звично споглядає люд
пляшки, пакети з магазина,
і казна що, бички та бруд.
Не надто тема урочиста,
вже краще – про зелений гай…
Але в гаях не дуже чисто,
сміття у голові збирай».
Так думав пожилий щасливець,
людина вільна від тепер,
з пенсіонерів – початківець,
чи неофіт – пенсіонер.
Піймавши облизня від влади,
не вдаючись до ескапади,
подалі владу цю послав,
ступивши до пенсійних лав.
Звичайно, ніде правди діти:
ще б трохи грóшей заробити,
та досить їх не набереш,
тож глибше дихай і пий фреш.
ІІ
Сьогодні в нього справ чимало:
пройшла зима, весна настала,
а там і паска на порі,
а там і літо на дворі.
До свята ніби днів багато,
та час могили прибирати,
протерти дорогий граніт,
і плитку, і лабрадорит.
Бо не за гóрами тусовка,
та марнославства замальовка:
мирянам страх, щоб все як слід,
для батюшóк, жнива й дохід.
Ну а маршрут йому знайомий:
старий тролейбус № 7-й
безплатний, бо ж пенсіонер,
(був добрий мер, на жаль помер).
Тролейбус, катафалк старечий,
такий, як ті, кого везе.
Новѝй – тут був би недоречний,
а цей, хоч кістки розтрясе.
Які розмови тут бували!
Який в салоні епос цвів!
Тепер мовчать, як у пеналі
мовчать огризки олівців.
Єдина пільга від держави,
їм безоплатний цей проїзд,
та вже нашіптує лукавий,
що знімуть, бо – тягар для міст.
Це перший рік його і круто
він відчуває в цьому толк,
коли запитує кондуктор
чи має проїзний квиток.
Знать ще не схожий на старого
і весело йому стає,
коли з блокнота шкіряного
своє пенсійне дістає дістає.
Хоч не в останнє і не в перше,
спостерігає, аж принишк,
оце нахабне і відверте
сидяче право молодих.
І туляться пенсіонери
в тролейбусові закуткѝ –
герої зниклої вже ери,
країни зниклої совки.
– «Міське – за містом кладовище,
в селі Гаразджа*, вихід ваш.»
– «Звжди туди всіх вас досвище
наш електричний екіпаж!»
Розговорила їх дорога,
«наш 7-ий» – шлях копитом рве…
Всміхаються і слава Богу,
тож «ще не вмерла і не вмре»!
ІІІ
Кінцева. Золотом іскриться
від сонячних сусальних бань
новозбудована каплиця
на чатах мовчазних зітхань.
А за каплицею – алея
могил загиблих вояків,
Героїв України, теї,
що кожен з них її любив
і з гідністю, аж до безтями,
за те й життя своє поклав:
за усмішку своєї мами
коли сказав найперше «мам».
*
– Ой чому ти почорніла,
чорна горобина?
– Я раніше червоніла,
як сестра калина.
Червоніла я від того
і в ночі сміялась,
бо козака молодого
юнка цілувала.
Цілувала, повертала
з дальньої дороги,
що до війська прямувала,
бо прийшли ворóги.
Ті вороги, наче люди
та нутро їх – чорне,
поцілили хлопця в груди,
ніхто не пригорне.
Як ховала мати сина –
калина зів’яла,
сполотніла в мить дівчина,
я ж чорною стала.
У вишивану сорочку
героя вдягали,
три кольори у віночку
на могилу клали!
IV
На цю алею без протекцій
живі і мертві разом йдуть.
Гучніше ніж в бібліотеці**
говорять мертві з нами тут:
– «Болотне місиво в окопах –
вдалася «теплою» зима.
В яких би ти не був «європах»,
а ближчої землі нема.»
– «За землю? За народ? За кого,
дай, брате, відповідь мені,
замість мажорика крутого
ми опинились на війні?
За волю? – тут її немає...
За долю? – в нас вона прудка:
крізь снайперський приціл тікає
аж до ворожого зрачка.»
– «Двохсоту» данину щоденну
збира Брюсель, мов з під Арден...
– «Схотілось діткам до Шенгену.
Тому ми, брате, – тут помрем.»
– «Ми вийшли на дорогу з дому,
та чи таким шляхóм йдемó
коли державність, гідність, мову,
ми кров᾽ю Воїнів вчимо?
Можливо, саме в цю хвилину,
вкажи нам, Господи, в віках,
той, що врятує Україну,
нам не відомий, вірний шлях?»
– «І нагородою за мужність,
жертовну кров товаришів
почувся голос нам потужний,
чи то – з небес, чи то – з душі:
– «Вам – засівати ниви хлібні,
давати лад садам, думкам...
Європі станете потрібні,
як стане – не потрібна вам.»
Ще й не такі думки лунають,
коли алею доглядають
не покладаючи руки
за власні кошти їх батьки.
Що й з ким на мóгилках буває,
коли до рідних промовляє
самотня до душі душа
не мовиться у цих віршах.
І хто кому вночі насниться,
лиш Богові не таємниця,
та кожен таїну взнає
лише про рідне, про своє…
V
В роботі день пройшов. Сюрпризом
схилився вечір понад лісом.
Тролейбус згодом підійдé
забрати втомлених людей.
Виходять з кладовища люди.
Звучать розмови звідусюди,
що завтра треба закінчить.
Хтось палить, хтось і так мовчить.
До нашого пенсіонера,
дідок, був певно офіцером,
(російською заговорив)
підсів, цигарку припалив.
Cujus regio, ejus lingua –
мова тогó, чия країна,
латинці нам заповіли
та безтолкові ми були:
у ЗМІ та книгах, ніби, старша.
російська мова й до тепер.
Сказали б римляни: не ваша
земля в якій ви живетé.
VI
Колишній замполіт чи лектор –
короткий слів його переклад,
звичайно, з додаванням рим,
приводиться розмова з ним:
– «Почув облудливі слова
по телевізору сьогодні.
Земля, звичайно, це товар,
та не при нашім беззаконні.
Яка в них честь, яка в них совість?..
При владі в нас – злочинці суть:
вже розікрали нерухомість
і землю тихо розкрадуть.
Це так, як знищують ліси.
Карпатські гори облисіли.
Кричать на різні голоси.
що проти паводка – безсилі,
а згодом землю продадуть
отій облизаній Європі.»
(І рима, ще з дитинства: в ж…і
як жили люди, так живуть.)
– «І кожен день двохсотий звіт,
від телевізора вітанням.
Це вже не вперше й не востаннє
еліта – перша на той світ.»
– «Сьогодні знищують людей,
а завтра знищать Україну.
«І не згадає батько з сином…»
де ділася, як вік пройде.
Кудись розбіглися мізкѝ,
говорунів же – до холери.
Та чи дійдуть мої думки
до влади – від пенсіонера?..
Своїх вже сил не поверну…
Про все сказати слів забракло.
Якби був бабою б заплакав,
та я не баба, то ж кляну…»
– «Були руїни в Україні
та дивом справжнім серед див,
хай болем кожної людини,
але народ все пережив.
Переживемо й цю негоду.
Є право справжнього народу
на ділі, а не на словах
свободу кров᾽ю поливать.»
VII
Тролейбус назбирав людей
і звично доправляє в місто.
Воно здалека променисто
своїх аборигенів жде.
У кожного свої турботи
і задуми у всіх свої,
свої проблеми на роботі,
щоденні з бідністю бої.
Шкідливі звички, плани, хобі,
життя змінити марні спроби,
надії, що настане час
і «як в людей» все буде в нас.
Ми різні по думках та плоті
і кожен прагне до свогó.
Хоч ми – суспільство, що з тогó?
Що спільного в людській спільноті?
…В краю, де батьківський поріг,
нас об`єднає тільки щира
одна на всіх у Бога віра.
Одна на всіх, одна – на всіх…
VIII
Розтало в тінях кладовище,
немов покинутий Аїд
і задивилися у слід
живим Вергілій з Беатріче.
Мов дамка забрана «за фук»,
зайшла за обрій сонця скрипка.
Без висновків, лише постскриптум
короткий, на одну строфу:
PS
Є в наших душах слово Боже.
З Вітчизни – нікуди іти.
Європа нам не допоможе,
тож мусимо перемогти!
27.03.2017р.
Примітки:
* Гаразджа - село під Луцьком.
** «Тут мертві живуть, тут німі говорять» -
напис на будинках бібліотек в стародавній Греції.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906758
дата надходження 03.03.2021
дата закладки 03.03.2021
Сьогодні я зустрілася з весною,
Вона постукала мені в вікно.
Всміхнулася усмішкою ясно́ю
І залишила променя - руно.
Їй на гіллі раділи дуже птахи,
Кружляло в небі чорне вороння.
Пора вже прокидатися комахи!
Їм шепотіла веснонька зрання́.
Вона пісень веселих заспівала
І по стежині лісовій пройшла.
Де Мавка за деревами стояла,
Чекаючи на свого Лукаша́.
Розтанули вже сніжні кучугури,
Земля, сповна водиці напилась.
Мелодії почуються бандури,
І зазвучить, весни чарівний вальс.
Його підхопить вітерець на крила
І понесе у небо де блакить.
Весна коханням ніжно всіх зігріла,
Подарувавши цю чарівну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906501
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Цветы душистые манили в поле нас,
Ромашки белые и васильки,
Гуляли в поле мы не наблюдая час,
Бродили берегом любви-реки.
Цвела вдоль берега та кашка белая,
Стелились лютики у наших ног,
А мы счастливые и так хотелось нам
В любовь надёжную больших дорог.
А что в душе было,то не сказать в словах,
Тогда хотелось нам весь мир обнять,
От счастья,радости кружилась голова,
Хотелось птицами тогда летать.
Жизнь и сейчас чудна,со мною рядом ты,
Всё так же хочется,как и тогда,
Всё манят в поле нас душистые цветы,
И ни к чему совсем смотреть нам на года.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906463
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Від кохання ніде не сховаєшся,
Воно завжди коханих знайде.
Як весна в рідний край повертається,
Так й кохання стежиною йде.
Розквітає воно первоцвітами,
Посилає у серце тепло.
Розлітається білими квітами
Проростає неначе стебло.
Від кохання ніде не сховаєшся,
В унісон заспівають серця.
І мелодією розлітаються,
Найтепліші із вітром слова.
Воно ніжно до тебе пригорнеться
І цілунком своїм обпече.
Туркотітиме тихо, мов горлиця,
Шаль накине тобі на плече.
А ще буде чекати під вербами,
На місточку швидкої ріки.
Промінцями торкатиме теплими,
Даруватиме радісні сни.
Від кохання ніде не сховаєшся,
Воно вічно на світі живе.
До закоханих ніжно всміхається
І щоразу до себе зове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906372
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Від кохання ніде не сховаєшся,
Воно завжди коханих знайде.
Як весна в рідний край повертається,
Так й кохання стежиною йде.
Розквітає воно первоцвітами,
Посилає у серце тепло.
Розлітається білими квітами
Проростає неначе стебло.
Від кохання ніде не сховаєшся,
В унісон заспівають серця.
І мелодією розлітаються,
Найтепліші із вітром слова.
Воно ніжно до тебе пригорнеться
І цілунком своїм обпече.
Туркотітиме тихо, мов горлиця,
Шаль накине тобі на плече.
А ще буде чекати під вербами,
На місточку швидкої ріки.
Промінцями торкатиме теплими,
Даруватиме радісні сни.
Від кохання ніде не сховаєшся,
Воно вічно на світі живе.
До закоханих ніжно всміхається
І щоразу до себе зове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906372
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Яка ж краса весняні квіти,
Вони в собі любов несуть,
Цвітуть травиночки і віти
І очі милі теж цвітуть.
На пелюстках горять росинки,
З тичинок бджілки п'ють нектар,
Навкруг виблискують перлинки,
Яка ж краса цей Божий дар.
Неперевершені ці миті,
Краса до себе притуля,
Нема дорожчого на світі
Як ця квітуюча земля.
Від тих пейзажів серце тане,
Весна красотами рясна,
Ти оживаєш як настане
В твоїм житті нова весна.
І в голос хочеться співати,
Як птах в квітучому саду,
І міцно-міцно обіймати
Свою красуню молоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906327
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Як добре, що ти є у цьому світі,
Такий хороший, добрий і простий.
Твої уста, мов вишні соковиті,
А погляд, наче, новий день ясний.
На вулиці сніжить безперестанку,
А серце випромінює тепло.
Про тебе любий думаю щоранку,
Кохання наше наче жар було...
Лежить туманом, сум на моїх віях,
А я в душі все згадую тебе.
Ти досі ще живеш у моїх мріях
І наше небо навпіл голубе...
До тебе, найдорожчий мій, єдиний,
У снах я на побачення біжу.
І відлітає біль далеко клином,
Як журавлі, душею я тужу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383122
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 26.02.2021
Я думками пишу тобі лист,
Признаюся, що палко кохаю.
Ти до мене в думки повернись,
Я на тебе коханий чекаю...
Я думками пишу тобі лист,
Та не ляжуть слова на папері.
Я збудую зруйнований міст,
Щоб з тобою зустрітись у сквері...
Буде зустріч щаслива у нас,
Серце трепетно б'ється. І руки...
Пригортають, звучить тихий вальс
І немає, немає розлуки...
Відчуваю кохання твоє
І солодкі, палкі поцілунки.
А зозуля кує і кує,
Не літа нам рахує, стосунки...
Я думками пишу тобі лист,
А мене хтось торкає за руку.
Що тобі написала у вись,
Понеслось, не лишаючи звуку...
Може вітер цей лист віднесе,
У поля, де ромашки яскраві.
Де травою покрите усе
І де падають роси на трави...
Може ніжний метелик крильми,
До обличчя твого доторкнеться.
Ти коханий всміхнешся мені
І у долю мою повернешся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398459
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 26.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eW5Y-88fnTo[/youtube]
Чогось чекання - це прекрасно,
Весну, наприклад, чарівну.
Якщо приходить іще вчасно,
Так від морозів рятівну.
Душа бува чогось чекає,
Чого не знає ще й сама.
І до думок таких звикає,
В надії, що це не дарма.
Перон - це інше вже чекання,
Коли когось безмірно ждеш.
Якщо ця зустріч все ж остання,
Не смій! Її не обійдеш.
Колись згадаєш в час осінній,
Від болю стиснеться душа.
Але тепер ніщо не зміниш,
Думка оця не потіша.
Коли приходжу на вокзал,
В надіїї все іще чекаю.
І тих емоцій цілий шквал,
Бо між людьми тебе шукаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906151
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 26.02.2021
Ховала парасоля їх обличчя,
А літній дощ пісні свої співав.
Закохані стояли собі звично,
Ніхто на них уваги не звертав.
Текли струмки по затишній алеї,
І був в зажурі, романтичний сквер.
А він усе не зводив погляд з неї,
Краплини мокрі падали з дерев.
Що тільки робить із людьми кохання!
На різні вчинки здатне без думок,
Не спати ніч, блукати до світання
І танцювати під дощем танок.
Та, що їм дощ, коли вони щасливі,
І, що їм ніч, коли вони удвох.
Нехай, хоч заливні приходять зливи,
Їх не злякає цей переполох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906152
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 26.02.2021
-Мій Хоттабич,- муркотіла
Іра - хитра й молода,-
Мускулисте в тебе тіло,
Чорна, пишна борода.
І казкове в нас кохання
Буде литись через край…
На одне моє бажання –
Волосину виривай.
Так робив герой казковий,
І людей всіх дивував,
Він у всьому був зразковий –
Подарунки дарував.
Молодий Хоттабич зважив
Ірині бажання всі,
Обережно зауважив:
-Тут я пас, мадам. Мерсі.
Клянусь мамою й підпишусь:
Не минуть мені біди –
Через тиждень я залишусь
Без чуприни й бороди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906019
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Ні - ні, не плач, прошу тебе любове,
Нехай квітує в серденьку весна.
Нехай веселки будуть кольорові
І птахів ніжна пісня, голосна.
Приспів:
Нехай приходить волошкове літо,
І у цимбали виграють вітри.
Всім серцем буду я тебе любити,
З тобою ми давно любов, на ти.
Ні - ні, не плач, прошу тебе любове,
Даруй тепло закоханим своє.
Нехай не хмуряться чорняві брови
І сотню літ зозуля накує.
Ні - ні, не плач, прошу тебе любове,
У лузі вже калина розцвіла.
Росою трави вмилися шовкові,
Стежина в поле змійкою лягла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906043
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hbk7dFYYnZ8[/youtube]
Мілкий дощ накрапує в долоні,
Я підставлю ще йому лице.
Вже зимові коні на припоні,
Ти скидай своє вже сідельце.
Відпочинь, тобі ми дуже вдячні,
Іноді наводила ти страх.
Це робила, знаю, необачно,
І тому ці сльози на очах.
Та тобі ми все пробачили,
Бо, зима, ти справжньою була.
Хоч таку не передбачили,
Але як ти гарно все ж цвіла.
Відцвіла,тому і постаріла,
Ми весну чекаєм молоду .
Вже не та у тебе зараз сила,
Ти притиш тепер свою ходу...
,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905911
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 24.02.2021
В тиші шепоче щось море,
Розповідає казки.
Світяться яснії зорі,
Місяць всміхнувся згори.
Котяться, котяться хвилі,
Берег цілує так їх.
Парус, мов чайкині крила,
В морі шукає доріг.
Він не знайде тут дороги,
Моря лишень глибина.
В серці чиємусь тривоги,
А у чиємусь весна.
Знову вдивляюсь у море,
Може і ти припливеш.
Будем з тобою удвоє,
Казку цю слухати теж.
В казці червоні вітрила,
Буду у ній я Ассоль.
Греєм коханим і милим,
Будеш і ти грати роль
Зустріч ця буде бажана,
В серці палає любов.
Буду тобі лиш кохана,
Краще казкових розмов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905959
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 24.02.2021
Не довго ми зимі раділи,
Відлига в гості завітала.
І сніг, що був, ще досі білий,
У сірий перефарбувала.
Зима заплакала тужливо,
Перетворились краплі в ріки.
Було навколо так красиво,
Тепер калюжі лиш великі.
І морозець чомусь злякався,
Сніг став діватися у лісі.
Він із зимою розпрощався,
Сліди лишилися на кризі.
Проміння сонця пригріває,
Птахи уже розщебетались.
Природа на весну чекає,
А ранки небу посміхались.
Прийде вона - така красива,
Торкнеться до трави рукою.
Дощів, мелодій гучна злива,
Цілунки берега з рікою.
Розсіє ніжні первоцвіти,
І подарує насолоду.
Весні ми будемо радіти,
І збережемо її вроду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905813
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Там лишились мрії й сподівання,
Там стрічали радісно весну.
Доторкався день до нас піснями,
Кликала дорога в майбуття.
Піднімались до зірок зі снами,
Щастям посміхалося життя.
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Як засвітить в небі зірка рання,
Я на зустріч бажану прийду.
Буде нічка зорями моргати,
Місяць срібло кидати до ніг.
Буде там любов мене стрічати
Із далеких, пройдених доріг.
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Поведи у поле на світанні,
Квітів польових тобі нарву.
Будемо радіти ми з тобою,
Сонця промені торкнуться нас.
І полине дзвінкою луною,
Ніжної закоханості вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905711
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Р-ідну мову передай нащадкам
І цінуй цю роду Берегиню.
Д-обре слово- через річку кладка
Н-аша сила, талісман людині.
А забути її - грішна доля.
М-ова рідна українська - втішить,
О-криляє і веде до волі.
В-чить єднанню. З нею - щасливіший.
А любов до неї - то молитва.
Н-айщиріша, що іде із серця,
А душа її здобута в битвах.
Ш-лях до неї з рідного джерельця.
С-карб безцінний: дума, пісня линуть.
К-ращої немає в світі мови,
А яка ж вона барвиста нині
Р-айдугою сяє кожне слово.
Б-ережи її - наш скарб пречистий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905586
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 21.02.2021
Я пішла назавжди, а в природі весна чарувала,
Залишала сліди та частинку себе я втрачала,
А ти гордо стояв та я бачила плакали очі,
Лише погляд благав та дивився у зоряні ночі
Ти візьми зупини, моє серце невпинно благало,
Ніби дотик весни, воно віддано, ніжно кохало,
Зупинявся весь світ, ніби вкрила усе павутина,
Як дозволив піти - така болісна була хвилина
Бракувало вже сил та і слів не було, щоб благати,
Через безліч років, все я чую прекрасне - кохати,
Я пішла назавжди та все бачила плакали очі,
А у серці моїм залишилися мрії дівочі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905560
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 21.02.2021
Не сповідайся, бо й сама я грішна,
Не хочу знати про твоє життя.
Нехай в минуле відійде колишнє,
Почати хочу з чистого листа.
В житті і я немало нагрішила,
Хай кине камінь той, хто без гріхів.
Збудуєм човен, надмемò вітрила,
І попливем по морю почуттів,
У кращий світ, зірвавши з серця пута,
Звільнивши душу від сумління ґрат.
Гріхи тобі нехай Господь відпустить,
Я ж буду тільки віддано кохать.
Н. Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905311
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 19.02.2021
[i]Вступає у свої права
Грайлива пані таємнича.
Під пензлем – в зелені трава,
Веселик на тепло курличе.
У небі хмарок білизна
Розтопить чорноту сердиту.
Ледь чутно дихає Весна,
Купає очі у блакиті.
Майстриня свіжості в красу
Фарбує всі похмурі ранки.
Хай щезнуть холод, зло і сум
Під спів гаївки та веснянки.
Хто з нас оновлення жадав –
Підтримає та обігріє.
Вона ще зовсім молода,
Але пробуджує надії.
Розтануть відчаї, печаль –
Готуй вже віз та кидай сани!
Надії світлі зустрічай,
Іде Весна – тендітна панна…[/i]
/Світлина Leanne Marshall "The City Blond"/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905182
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Вона встає з молитвою й лягає,
Аби Господь синочка уберіг.
Їй тиша душу болісно шмагає:
Чи ж переступить син живим поріг,
Бо ж звідси провела у світ далекий,
Хрестом благословила його вслід,
Не раз вже повернулися лелеки,
А син її іще рятує схід.
Розквітли в мами коси сивиною –
Не в марева позичила краси –
Душа її поранена війною,
Адже єдиний там воює син.
Змагається матуся із думками,
Готова до найгіршого щомить…
Сльоза солона по щоці стікає
І в унісон їй серденько щемить.
І щле вона свій погляд на ікону,
Чи захисту шукає в небесах.
Її молитва там, де терикони,
Рятує Україну без списа!
11.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904943
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 18.02.2021
[b][color="#084b9c"][color="#ed0e33"]П[/color]од утро убежал куда-то сон,
[color="#ed0e33"]Р[/color]астаяли мечты в молочной дымке.
[color="#ed0e33"]Е[/color]два зажегся светом небосклон,
[color="#ed0e33"]Д[/color]ва силуэта вижу вновь на снимке.
[color="#ed0e33"]Р[/color]азбилась чаша наших прежних чувств,
[color="#ed0e33"]А [/color]я еще стремлюсь собрать осколки.
[color="#ed0e33"]С[/color]вязала по рукам сплошная грусть...
[color="#ed0e33"]С[/color]пасают только рифмы, такты, строки....
[color="#ed0e33"]В[/color]от снова утро, снова без него,
[color="#ed0e33"]Е[/color]му теперь тепло в чужой постели.
[color="#ed0e33"]Т[/color]епло им там...как мне среди снегов?
[color="#ed0e33"]Н[/color]акрыли сердце вьюги и метели.
[color="#ed0e33"]А[/color] вскоре из-под снега... первоцвет,
[color="#ed0e33"]Я[/color], может быть, с весной чуть-чуть оттаю.
[color="#ed0e33"]Т[/color]огда смогу собрать большой букет
[color="#ed0e33"]И[/color] с чистым сердцем встретить птичью стаю...
[color="#ed0e33"]...Ш[/color]елка гардин касаются груди,
[color="#ed0e33"]И[/color]скрится снег и за окном ни звука.
[color="#ed0e33"]Н[/color]авеки разошлись у нас пути,
[color="#ed0e33"]А[/color] может замела шальная вьюга...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905180
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
На крило, сіре плем'я пернате, -
Час піднятися в небо тепер!
Від брудної бобрової гаті
Відлітайте до чистих озер.
Ти давно не торкалася, зграя,
Приземляючись, вод голубих.
І вожак молодняк підіймає,
Кличе в даль неозору своїх.
Рве повітря болотне на змаху
Сотня юних міцніючих крил...
Тільки хід уповільнюють птахи,
У підйом не вкладаючи сил.
Знову сам над лататтям кружляє,
Одиноко літає вожак.
Із багнюки зарослої зграю
Не підняти у небо ніяк.
Він даремно розтрачує сили -
Його рідних десятками літ
В трясовинах північних водили
Хижі птахи чужинських боліт.
Їм красоти озер невідомі,
Підневільним чужих вожаків.
У похмурому їхньому домі
Лиш болотних їдять хробаків.
Тільки відчай не гасить надію -
І до рідних призивно кричить;
Тільки з тими хто знятись посміє,
В край озерний вожак долетить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888169
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 17.02.2021
День вшанування учасників бойових дій на територіях інших країн
і виведення радянських військ з Афганістану.
Червоні гвоздики із "чорним тюльпаном"
Привозили часто додому в Союз.
Про це пам'ятають в далекім Афгані
В містах: Кандагарі, Шинданді, Кундуз.
Так часто там гинули, кров'ю стікали,
Смерть бачив просякнутий нею пісок.
Колони у засідку часто втрапляли –
Лишалося місиво з брухту й кісток.
Збирали останки у "чорні тюльпани",
Везли́ хоронить посивілим батькам.
Постійно звіріли в Афгані душмани -
Пройти довелось крізь це пекло синам.
Удома річки́ наповнялись сльозою
І нею вмивавсь сивочолий курган,
Та досі ще сниться солдату зимою,
Побратим, що загинув в боях за Афган.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904908
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Минає вечір… Дивна ніч,
Мов з казки випливає
Сипнула зорі навсебіч,
Й тихенько споглядає…
Як Ти до мене йдеш навстріч,
Ось, ось уже близенько.
Тихенька, щира, ніжна річ,
Жадана і рідненька
Легенький дотик сильних рук,
Притягує і гріє.
Лоскоче стиха серця стук,
Від чого те – німіє.
Сміються зорі з висоти.
Виблискують, моргають.
Зі мною зараз поруч Ти.
Вони все бачать, знають
Заснула нічка під вікном,
Колисана вітрами
Нас пестить ніжним, дивним сном…
Кохання, що між нами.
14.02.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904925
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Зимовий Львів - красу не передати,
В снігу бруківка, жовті ліхтарі.
Виблискують не наче ті дукати,
Коханням ніжним місяця й зорі.
А під ногами морозець співає,
Та тільки голосочок, щось захрип.
Його б нам напоїти теплим чаєм,
Тільки ж він чай, не звик тепленьким пить.
Взяла в обійми, місто хуртовина,
Вона давно у Львові не була.
Їй до душі казкова ця місцина,
Що лиш краси і шарму додала.
Старі собори і вузькі провулки,
Кавярні, що до себе манять нас.
Гостинний Львів дарує подарунки,
Закоханістю безкінечних фраз.
Покрились білизною сквери, парки,
Сховались лавки під пухнастий сніг.
Летить... летить мереживо із хмарки,
У гості Львів запрошує усіх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904887
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
А кохання цвіло у нас літом,
Ясним сонцем купалось в росі.
Та зима пролетіла над світом.
В сніговій закружляла красі.
В заметілях рясних танцювала.
Із вітрами співала пісень.
І кохання до себе гукала,
Кожну мить, кожну ніч, кожен день.
Розквітало воно в нас весною.
Як, півонія сипала цвіт.
Ми відчули той потяг з Тобою.
Що важливішим був на весь світ.
Ми в осінній красі зігрівали
Божий дар наш – кохання тепло.
Від розлук його оберігали…
А Ти кажеш : »Давно то було.»
Воно й зараз в сніжинках іскриться.
В сонця променях виграє.
Воно в наших серцях, це не сниться.
Воно щастя в життя додає.
14.02.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904799
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Де ти мила моя, обізвись, обізвись,
Ти із юності люба воскресни.
Нехай буде тепер, так, як бу́ло колись,
У квітучі поклич мене весни.
Ми з тобою підем у широкі поля,
Там де жайворон в небі співає.
Заворожує усмішка ніжна твоя,
Серце б'ється і щиро кохає.
Не забути мені, твоїх синіх очей,
Не забути цілунків медових.
Шовковистих тих трав, мелодійних ночей,
Зорепадів рясних, смарагдових.
Я збирав у долоні ранкову росу́,
Щоб її нам доволі напитись.
Розплітав тобі вітер русяву косу́,
Я не міг все ніяк надивитись...
Де ти мила моя, обізвись, обізвись,
Я давно, так на тебе чекаю.
Хоча наші дороги давно розійшлись,
До сих пір я тебе, ще кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904785
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Мовчу... чекаю.. марю... і зітхаю...
І відчуваю ти до мене йдеш...
То ж серцем лину до нашого краю...
В який мене ти знову поведеш...
Чи відчуваєш що тебе чекаю?
Пригадую моменти і сміюсь
Так сильно не кохала як кохаю
І долі не корилась як корюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904753
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Лежить троянда, мокне під дощем,
Ніхто не підійме і не зігріє.
І не накриє від дощу плащем,
Вона ж до серця притулитись мріє.
Ще вчора у прозорості роси,
Була, мов королева серед квітів.
Червоним шовком, ніжної краси,
Пелюстки в чарівному оксамиті.
Сьогодні ж омивається слізьми,
Покинута в самотності страджає.
Їй боляче, візьми і підійми,
Вона з останніх сил тебе благає.
Не чуєш ти, минаєш цю красу,
Спішиш кудись, її не помічаєш.
Коли ж з троянди струсиш знов росу,
Тоді лиш плач троянди пригадаєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338242
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 13.02.2021
Ти спасення моє, я це знаю.
Із ім’ям на вустах засинаю.
Ти мене уберіг від напасті,
Як хотілося щезнуть, пропасти.
Щоб не чути із вулиці звуки,
Коли в серці немає ні стуку.
Коли розпач хапає за руки
І на вістрі ножа зла розпука.
Ніс мене на руках вже безсилу
(Твоє тіло сльозами росила).
Лиш очима любові просила...
Десь ще іскра надії жевріла.
Пробудилася, наче новою ,
Стала з часом живою водою.
І до цього струмка із любов’ю
Кличу тих, хто веде бій з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904611
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Поезія - у цьому слові,
Живе частиночка любові.
Живуть найкращі почуття
У них є - ти, у них є - я.
Поезія - слова і звуки,
Вона приймає перші муки.
Думки і розповідь душі,
Тому і пишуться вірші.
Поезія - у ній кохання,
Буває біль, розчарування.
Коли розмову поведеш,
З початку й до кінця дійдеш.
Немає сліз і біль проходить
І дивна розповідь виходить.
То дощ, а то уже зима,
Біленький сніг, мов дивина.
То посміхається хмаринка,
У квітах бі́ленька хатинка.
Струмки згори стікають вниз,
А то вже осені каприз...
І так весь час з словами поруч,
Вони для нас суцільний обруч.
Без них нам просто нікуди́,
Вони дороги і мости.
В поезії, ми з ними дружим
І не буваємо байдужі.
Без слів, поезія - ніщо,
Її любити - є защо.
Поезія - в моєму серці,
Мов відзеркалення в люстерці.
Беру перо й пишу для вас,
В ранковий, чи вечірній час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904600
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Життя гайне мов холод від тепла
Торкне мене а потім жди розлуку
Мені б твого повітря без вина
І щоби разом взятися за руку
Бо що ж душі? Замерзне від жалю
Без теплоти без дотиків коханих
Я просто хочу.. я тебе люблю...
Я хочу бути в променях останніх....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904587
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
У ніжний тон малює ранок небо,
З початком дня яскравіша зоря,
Я думкою, коханий, біля тебе
Хай збудить тебе ніжність ця моя.
Промінчиком торкнусь твого обличчя
І припаду цілунком до очей,
Коханням душі можна возвеличить
Забувши про самотності ночей.
Ще буде день сміятись як дитина
А в морі почуттів, то шторм, то штиль,
Серця птахами в небо ще полинуть,
Бо без кохання в них немає крил.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904555
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Я не забула тату твої очі,
І не забула усмішки твоєї.
Якби ж приснились сни оті пророчі,
То не було б трагедії тієї.
Тебе так хочу тату обійняти
І так сумую любий за тобою.
Ти більше не зайдеш у нашу хату,
Не будем розмовляти ми з тобою.
Нема кому нас тату захищати,
Працюєм важко, з мамою лиш двоє.
Без тебе тату - опустіла хата,
Ми так сумуєм тату за тобою.
Течуть сльозинки з думкою про тебе,
Навіщо хтось дмухнув і згасла свічка.
Лиш відображення лишилось в небі
І спомин вкарбувався в серце вічний.
Тепер мій тату, ми йдемо до тебе,
Туди де тихо й є твоя присутність.
Ти промовляєш: плакати нетреба,
Шепочу я: моя ти незабутність.
Минуть роки і відлетять лелеки,
Та пам'ять не затьмарить думки й мрії.
Я знаю тату, що ти так далеко,
Неповернешся більш - нема надії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279530
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 12.02.2021
Я притронусь своею щекою
И сожгу тебя ласковым взглядом.
Не хочу расставаться с тобою
И другого мне больше не надо.
Положу тебе руки на плечи
И теплом твоим буду согрета.
Мне так станет от этого легче,
Снова к нам приближается лето.
Обниму тебя нежно рукою,
Аромат твой вдохну с наслажденьем.
Я счастливая только с тобою,
Ночь прошла и опять пробужденье.
Ты проснёшся и тихо мне скажешь:
" Мне пора"...и опять поцелуешь...
Уходя, дверь прикроешь и шагом...
С оди́ночеством вновь повоюешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273317
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 12.02.2021
[b][i][color="#9306ba"]Г[/color]оды пролетели, упорхнули в небо,
[color="#9306ba"]Р[/color]азметал их ветер, словно с яблонь цвет.
[color="#9306ba"]У[/color] висков осели белым-белым снегом,
[color="#9306ba"]С[/color]еребрится локон, зрелости привет.
[color="#9306ba"]Т[/color]олько юность наша где-то там осталась,
[color="#9306ba"]И[/color] туда тропинки заросли травой.
[color="#9306ba"]М[/color]ожет и не правда, но мне показалось
[color="#9306ba"]С[/color]ердце там доселе рядышком с тобой.
[color="#9306ba"]Е[/color]сли бы вернуться в юность на минутку,
[color="#9306ba"]Д[/color]а пройтись по саду вниз к родной реке.
[color="#9306ba"]И[/color] сорвать на склоне диво-незабудку,
[color="#9306ba"]Н[/color]о... мечта скатилась каплей по щеке...
[color="#9306ba"]У[/color]летели годы в небо птичьей стаей,
[color="#9306ba"]З[/color]амели снегами за собою след.
[color="#9306ba"]А[/color] я неизменно в памяти листаю,
[color="#9306ba"]М[/color]не бы встретить снова у реки рассвет.
[color="#9306ba"]Е[/color]сли бы, да.. как бы... Только нет возврата.
[color="#9306ba"]Ч[/color]то мечтать о прошлом, хватит горевать.
[color="#9306ba"]А[/color] ведь есть красоты даже у заката,
[color="#9306ba"]Я[/color] приму, как данность эту благодать...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904462
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Відповідь на гумореску
К. СОБОВОЇ "НАГОДУВАЛА"
Нащо така медицина?
Знадобиться для Максима.
Її, щоб знову ображав?
Щоби постійно їй брехав?
Заварила того зілля,
Напоїла на похміллі.
Думала проспиться любий,
Все чудово у них буде.
Забуде він про Одарку,
Із столової кухарку.
Виставить великі груди,
Викручує туди, сюди.
"Мужики", як навіжені,
У свої хапають жмені.
Тож приєднався мій до них,
Бо в голові напевне здвиг.
Не потрібна йому пам'ять,
Він гайне до неї завтра.
Повторю ту процедуру,
Перестріну ще ту "дуру".
Додому Макса поверну,
Бо зілля знову заварю.
Приготую більшу дозу,
Втримую від сміху сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904401
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 11.02.2021
Ти сьогодні кохана наснилась,
Зазирала до мене в вікно.
А тоді у кімнаті з'явилась,
Бо ж за вікнами снігом мело.
Провела по волоссі рукою,
Посміхнулась, торкнула плеча.
Як же добре, коли ти зімною,
Враз тікає від мене печаль.
Нехай сон цей ніде не зникає,
В ньому бачу кохана тебе.
Моє серце горить і палає
І до себе коханням зове.
Прокидатись без тебе не хочу,
Каву пити в самотності теж.
Так боюся розплющити очі,
Бо ти зразу від мене підеш.
Ти сьогодні кохана наснилась,
Зазирала до мене в вікно.
Посміхалась і в очі дивилась,
Зустріч цю я чекав так давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904400
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 11.02.2021
О, Церкво Христова, здіймай погляд вгору,
Вже скоро Спаситель прийде!
В небесні оселі відкриються двері, -
Своїх до Себе забере.
Страждаєш і плачеш, бо ворога бачиш? –
Молися, й його Бог спасе.
Там місць є багато, де Бог твій. Багато!
Хай кожен у небо ввійде.
О, Церкво Господня, твоя насолода –
Служити і славить Христа.
Допоки свобода – є вільна робота,
Трудися на ниві Христа.
Для духа й зростання є різні діяння,
Оті, що Святий Дух дає.
Будь мудра, Невісто, трудись, ще не пізно,
А Бог багатьох ще спасе.
Опустяться руки – почуй з неба звуки:
Ось-ось твій Спаситель гряде!
Здіймай зір до неба, твоя це потреба,
Хай вірою серце живе.
Бог дав нам Писання, не маймо вагання, -
Все сповниться. Так! Бог прийде!
Ще світ залютує, це кожен відчує,
Хто любить Ісуса і жде.
Та Божа дитино, молися невпинно,
Не лишить тебе Бог ніде.
Радій, веселися, у Бозі кріпися,
Попереду вічність з Ним жде!
«Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!» (Івана 16:33)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904393
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 11.02.2021
Привет мой друг, ты снова не удел.
Что хвост поджал ты, как последний псина?
А пес с надеждой на него смотрел
и ждал на корм и ласку господина.
Не господин тебе я, слышишь пес,
Такой же как и ты, один бродяга.
Когда то лучшим был среди повес
но годи шли и вот, я у оврага.
Гудела трасса, шел поток машин...
Возле дороги, у универмага,
сидели старый пес и "господин",
и каждый был по своему -бродяга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904364
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 11.02.2021
Снився наш сад у вінчальному платті,
Птахи співали у ньому пісень.
Білі хмарини летіли кудлаті,
І посміхався так радісно день.
Ти веселилась про щось говорила,
У тих словах відчувалась любов.
Брало кохання обох нас на крила,
Несло в країну закоханих знов.
Барви веселки стрічали нас радо,
Квіти голівки схиляли свої.
Ли́лись мелодії з нашого саду,
Казку створили тобі і мені...
Я цілував твої, мила, долоні,
Поглядом ніжним, ловив погляд твій.
Був я кохана в твоєму полоні
Нам не забути наш сад дорогий...
А, як світанок сни наші розвіяв,
Ніч з прохолодою спати пішла.
Падала цвітом під ноги завія,
Мов наречена, черешня цвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904259
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=983_3sbKjSY
[/youtube]
А за вікном цвіте весна,
Он білий цвіт скидає вишня.
Навколо біла пелена,
Така красива, дивовижна.
Підхопить вітер пелюстки,
І, ніби білий сніг навколо,
В моє вікно кида жмутки,
І ось дерева зовсім голі.
Це не весна цвіте - зима,
Що на весну в цей час так схожа.
Так вторить вЕсну крадькома,
Робити, знає, так негоже.
Притихне, сяде відпочить,
І задоволена собою.
Та це буває тільки мить,
І знову сніг летить стіною..
А ми повірили в цю казку,
Рука в руці, весна в душі.
І хай зима цю скине маску,
Так тепло нам у цій тиші.
Серця від радості стукочуть,
Душа слідкує назирці,
А очі дивляться у очі....
Не заморозьте щастя пагінці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904037
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 10.02.2021
Он полюбил (так вышло) в пятьдесят
Не глупую дешёвку, а богиню,
Которая плясала на костях
Других мужчин, укутав сердце в иней.
Он полюбил назло и вопреки,
Пустившись в роковую авантюру,
И никогда не знал себя таким -
Готовым за любовь - на амбразуру...
Он полюбил, как любят в жизни раз,
Ломая гордость и стереотипы.
А женщина смеялась: "Ловелас!
Но душу я твою сумела выпить!"
09.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904174
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 09.02.2021
В'ється дим з димарів,
Сніг ляга кришталем.
День уже догорів,
Відлетів журавлем.
Сніг летить, сніг летить,
Мете хуртовина.
Сніг летить, сніг летить,
В шубах вже ялини.
Завітав морозець,
Закохався у ніч.
Та холодних сердець,
Не зігріє від свіч.
Сніг летить, сніг летить,
Падає на вії.
Сніг летить, сніг летить,
Зима сріблом сіє.
Вогник, що язиком,
Ловить подих зими.
Сипе срібло пилком,
Тче зима килими...
Сніг летить, сніг летить,
На мої долоні.
Сніг летить, сніг летить,
Мчаться білі коні...
Тче зима килими
І дарує полям.
Як радіємо ми,
Всі - зимовим цим дням.
Сніг летить, сніг летить,
Усе засипає.
Сніг летить, сніг летить,
Казка завітає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904062
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 08.02.2021
Моє серце у грудях палає,
Ти душу мою не карай...
Маріє, Маріє, Маріє,
Мене ти чекай і кохай...
Нехай і у будні, і в свята,
Для тебе простори і даль,
Я хочу тобі все віддати,
Для тебе нічого не жаль...
Віддам тобі душу і серце,
Нічого взамін не прошу,
Не гнівайся, люба, на мене,
Любов я свою бережу...
Забудь дріб"язкові образи,
Повір в наше щастя й любов,
Ти ж знаєш тебе я щоразу,
Чекаю й чекатиму знов...
Без тебе і жить я не вмію,
Надіюсь і вірю тобі,
Маріє, Маріє, Маріє,
Без тебе не жити мені...
Для мене завжди ти бажанна,
У кожну годину і мить,
Маріє, моя ти кохана...
Для тебе лиш хочу я жить...
20. 06. 2003 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904010
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Моя любове, перша і остання,
Моя розлуко, грішна і свята.
Яке проймає світле осяяння
І огортає затяжна сльота.
Ні-ні, не плачу, день такий, як перший,
І серце променисте, як весна.
Моя любове, втіхою доверши!
Моя розпуко, тиха й голосна.
Люблю тебе, як золоті світанки.
Горнусь до тебе, мов квітнева ніч.
Впадуть зірки у росяні серпанки
І сон, де ти зі мною пліч-о-пліч.
Моя любове, справжня, не лукава,
На схилі літ стою вже на межі.
Ця спрага ніжності - пекуча лава,
Обірвана у закутку душі.
Моя любове, рідна і далека,
Моя печале, чиста і сумна.
Мені весна проміння сипле з глека,
А я тобі - вірші з мого вікна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903956
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Поцілувала – чмокнувши в щоку,
Пустила бісики – стрельнула очима,
Але тримала душу на замку,
Моя ж твоєю була одержима.
Якби я зміг той повернути час,
Слова озвучити, які хотів сказати…
Ніщо б тоді не розлучило нас,
Бо так ніхто не міг тебе кохати
Але над часом я не волода́р,
Та й навіть над своїми почуттями.
Мені лише один дістався дар,–
Страждати! Бо кохаю до нестями!
06. 02. 2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903918
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Бегу по утренней росе...
Вдыхаю запах сосен...
Вдруг вижу... в лесополосе
пасется... пара лосей!
Остановилась... не дышу,
чтоб их не потревожить...
Не нужен паре лишний шум...
Пугать чету негоже...
Смотрю на рай... Тихонечко
ушла с тропы привычной...
- Пусть милым будет солнечно
в покое романтичном...
Так хорошо и радостно
от утренней пробежки!..
Рассвет заполнил сладостью...
Теперь проблемы мелки...
* * *
А вечером под лампою
пишу стихи ранимые...
Все с болью окаянною...
- О том... что нелюбима я...
7.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903952
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Для тебе, для тебе, для тебе,
Зірву на планеті всі квіти.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Весну подарую і літо.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Блакитні волошки у полі.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Птахів щебетання симфоній.
Приспів:
Б'ють об берег і піняться хвилі,
Море й чайки у хованки грають.
Посміхаються оченьки милі,
А уста поцілунку чекають.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Кохана даровані ранки.
Для тебе для тебе, для тебе,
Ці ніжні, солодкі світанки.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Світитиме сонечко ясно.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Душа даруватиме щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903857
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Ловелас Петро Малинка
Побував усюди
І заскочив на хвилинку
До коханки Люди.
-Ой, Петрусю,- каже Мила,-
В нас новини дивні:
Вже два тести я зробила,
Вони - позитивні.
Петя сумно: - Це віднині
(Де тут правду діти)
Аж два тижні в карантині
Будеш ти сидіти.
Дівка почала поважно
Щоки надувати:
-Дев’ять місяців мене ти
Будеш годувати.
Від твоїх я не відмовлюсь
Квітів, компліментів,
Чималої дочекаюсь
Суми аліментів.
В Петі мову відібрало
І дихання сперло,
Наче розум щось украло,
І в душі завмерло.
Як дізнається дружина,
Її тато й ненька,
Набереться його спина
За всі походеньки:
-Оце тобі, чоловічку,
Та ще й зятю милий,
По ногах за кожну нічку,
Що провів в Людмили!
У Петра думки засіли,
Як в глибокій ніші:
-Я не знав, що є ще тести
За ковід страшніші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903766
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021
Блакитний птах співає про кохання,
У ніжному Едемському саду.
Цієї пісні звуки не останні,
Лишають квітам росяну сльозу.
Торка метелик крильцями пелюстки,
В воді прозорій видно танець риб.
Трава така м'яка, неначе хустка,
Веде стежина змійкою углиб.
Блакитне небо, жодної хмаринки,
Торкає сонце променем дерев.
В нім не спішать і не летять хвилинки,
Не чується страшний і грізний рев.
Живуть там звірі мов одна родина,
І дружить лев з козулею завжди.
У дружнім колі дика вся звіри́на,
Ніколи не потрапить зло туди.
Дерева, що осипані плодами,
Гостинно пригостять мандрівника.
Своїми, неповторними дарами,
З Едемського, казкового садка.
В саду цім зла ніколи не буває,
Там спокій й розуміння завжди є.
Теплом й любов'ю сад цей зустрічає,
Й дарує кожному тепло своє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903750
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021
Як продають тебе, Єдина,
Усі, як можуть - продають,
Цю рідну Матір-Україну
Знов на поталу віддають.
Нищать ліси твої і вроду,
І землю нищать мов кати.
Чужі - без племені і роду:
Їх кожен раз прощаєш ти.
Хто їхні прадіди і предки,
Чия тече у жилах кров...?
За вкрадене - у них маєтки...
І куплена їхня любов...
Ще не наситились і будуть,
Збирати крадене в кулак,
Як поруч них страждають люди
Їм все байдУже... Завжди так...
Вони не здатні полюбити:
Пригрілись до твоїх грудей,
Добрались підло до корита,
Обманом зрадивши людей.
Невже наш край забутий Богом?
І дух свободи в нас зачах,
Нема Мойсея між народом,
Що виведе всіх нас на шлях...
Вставайте, люди України!
Ми ж бо народ - не барани,
Невже як нація - загинем,
Дозволим ворогам ми нині,
Щоб нас в неволю завели.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903116
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 04.02.2021
Голубко сивенька - матусю,
До Бога за тебе молюся,
Роки твоі взяли лелеки,
У вирій злетівши - далеко.
Мов, пишно, заквітчана вишня,
У снах моїх, зіронько, снишся,
Лягла поміж нас чужина -
В ній келих підношу вина.
За світ, за любов твою, мамо,
Тепло твоїх рук, душу храму
І світле добро, щем, тривогу,
Коли виправляла в дорогу.
В думках лину в рідну хатину,
Вітаю тебе й всю родину
За світлим, святковим столом,
Обніму у думці теплом.
Прийми найщиріші вітання,
Пробач за розлуку й страждання,
Здоров’ям хай повниться світ,
Живи нам багато ще літ.
У Божій любові та ласці,
Хай день Ювілею, мов в казці,
Дарує вітання й цілунки,
Найкращі слова - подарунки.
В них небо прихилим любов’ю,
У день цей ми разом з тобою,
До ніг тобі стелимо квіти,
На многії й благіі літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903383
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Ти поклич мене, в ранок чарівний
Де красу всю серпанок сховав,
А тихенький ще спів мелодійний
Розкривався, то знову стихав
Ти поклич мене, в день загадковий,
Що дарує в житті новизну,
Чую трепет в природі казковий,
В ній вбачаю і осінь, й весну
Ти поклич у вечірню погоду,
Де туман покриває сади
Та дарує зима насолоду -
Сніжний погляд своєї краси
Ти поклич мене, в зоряні ночі,
Де небесся ховає весь світ,
Там де зорі, як нібито очі
Зустрічають чарівний політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903366
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Якщо сумно тобі на душі,
Поділися зі мною думками,
Розкажи свої мрії мені,
Напиши може навіть рядками
Я тебе зрозумію, як світ,
Обійму, пригорну, мов дитину,
Бачиш, вмить вже розквітнув і квіт,
Ти побачила милу годину
Я тобі подарую тепло,
Яке мило і ніжно зігріє
І усім негараздам на зло.
Ощасливити швидко зуміє
І засяє від щастя душа
Світ розкриється в милій годині,
Знаю, істина зовсім проста,
Бо тепло зігріває й понині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903241
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Зимова ніч, камін у нім багаття,
А на столі два келихи вина.
Легкий шифон, твоє святкове плаття,
Усмі́шка на обличчі чарівна.
Там за вікном кружляє хуртовина,
Вона в цей вечір лишилась одна.
Нас зігріває вірність лебедина,
Тобою я п'янію без вина.
Коли торкаюсь до плечей устами,
То відчуваю той медовий смак.
Що залишився в квітах нектарами
І подавав закоханості знак.
Зелені очі з блиском оксамиту,
Я в них топлюсь, як бачу кожен раз.
Весна квітує в них і гріє літо,
А почуття гарячі гріють нас.
Не згасне той палкий вогонь кохання,
Він серце завжди й душу зігріва.
Для мене ти неначе зірка рання,
Дарує зорепадами дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903261
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
У кав’ярню зайшов Яшка:
(Обслуговувала Нінка)
-Якщо вам не буде важко –
Щоб на каві була пінка.
Нінка глянула на Яшку,
Підвела угору брови:
-Та чого там буде важко?
Це - раз плюнуть і готово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903013
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Від твоїх слів я голову втрачаю
І кров пульсує по моїх зап’ястях
Такого досі голоду не знала
Його тамуючи відкрила щастя
Ліжка скрипіли, гнулися матраци
І ми не в змозі зупинити рух
По тілі твоєму – новими трасами
Від пристрасті згоряє шкіра рук
Тремтіння голосу, очей шалених блиску
Я відчуття, втрачаю в тобі, міри
Твого не в силі витримати тиску…
Гарячий подих, і палання шкіри
І без різниці: у містах чи селах
У бідності живеш, чи маєш статок
Тебе лиш хочу, знов, і знов, і ще раз…
Мммм… І твої пальці між моїх лопаток
За почуття оце, змогла б померти
Відклавши вбік усю таємну зброю
І всі думки поклавши у конверти
Щоб у Раю залишитись з тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244523
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 31.01.2021
Я заблукала у твоїх очах,
Моя далека, недосяжна мріє.
Тепло твоє, що на моїх устах,
Мене тепер підтримує і гріє.
Чи ти збагнеш,
ЩО значиш в цьому світі,
Де так вже легко ненароком впасти,
Де можна вплутатись в лукаві сіті,
А потім божевільно долю клясти.
Спасибі скажу Богу, що ти є,
Бо я ж могла тебе і не зустріти.
Нехай мені святе ім'я твоє
Допомагає і в сльоту горіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903166
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Шукай мене у травах полинових,
Де вітер теплий ніжним оксамитом,
Де будемо з тобою разом знову,
Десь там, де літо, тільки наше літо.
Озер блакить наповнена журбою,
Старі дуби насупились в тривозі -
Цей спогад заберу я із собою,
З минулим попрощатися не в змозі.
Навіки тут залишуся душею,
Де буде тільки наш з тобою ранок.
Я все старанно, обіцяю, склею,
Хай б'ється скло старезних фоторамок.
Летить у даль мій погляд - сіра птаха.
Той краєвид навколо - неозорий.
Зітхають верби - ніжні бідолахи,
На небі невблаганно сходять зорі.
Ти обіцяв, чекатимеш роками.
Безчесний мій, ловлю тебе на слові.
Вкривають роси тьмяними сльозами
Самотні наші трави полинові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903155
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
[b]Загадала в Новый год
Пусть ко мне мужик придет
Весь такой - с любовью пылкой.
А пришел сосед с бутылкой!
Кто там в маске и с мешком?
Этот дед почистил дом!!!
Съел на кухне литр варенья,
С елки снял все украшенья.
Я себе слепила бабу
Под забором у Генштабу.
Так служивые три дня
Гнали улицей меня!
Кто под елкой - не понять
Хоровод ведет опять.
Дед Мороз какой-то левый
И не те поет напевы.
Крыса серая. прощай!!!
Гонит в зад тебя бугай!
Надоел твой маска-рад
Бык выходит на парад!!
Веселиться мы умеем
Как ни как, а Новый год!
С дружбаном - зеленым змеем
Праздник весело пройдет!!
Был подарочек с сюрпризом
Всех убил его финал.
Натянули кверху низом,
и пошли на карнавал...
Ёлку с мужем украшали
Но игрушек мало, блин!!
Мы изрезали три шали
Чтобы сделать серпантин.
Как то раз мы со Снегуркой
Выпив по 0,5 вина.
Долго мерились фигуркой
У кого стройней она.
У Снегурки грудь мала
И она - в уныньи.
А хирург! Ему хвала!!
Нарастил, как дыни.
Белым снегом замело
Двор, сарай, хибару!
Со своим сижу козлом
Пятый день на пару.
На завалинке сижу
После ссоры с мужем,
Молодым - не пригожусь,
Старый - мне не нужен!
Самогона полторашку -
Раньше была такса..
А сейчас - гони бумажку
Брачную.. из ЗАГса!!
Про любовь я петь не буду,
О мехах и платьях!
Лучше я спою частушки
Тут хоть деньги платят.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903147
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Коли тобі сімнадцять літ,
Довколо нас весна буяє.
Такий не звіданий, ще світ
І серце, ще страждань не знає.
Коли тобі сімнадцять літ,
Попереду майбутнє, мрії.
Життя квітує наче цвіт
І не втрачаються надії.
Коли тобі сімнадцять літ,
Бадьорості і сил хватає.
Кохання перше у політ,
Тебе на крила піднімає.
Коли тобі сімнадцять літ,
В мелодіях, ще серця - звуки.
Хоч зірваний давно вже плід,
Що брав Адам і Єва в руки.
Коли тобі сімнадцять літ,
Ти пам*ятай - не завжди буде.
Бо не стоїть на місці світ,
Щораз міняються в нім люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903042
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
[i]Куди іду я стежкою життя?
Не знають тихі маки при дорозі,
Замріяно зітхають верболози:
Куди так роки поспіхом летять?[/i]
Спішу туди, де неба й трав злиття,
Де райдуга крізь дощик тонкосльозий
Відпочиває на духмянім стозі –
Громи примовкли… вже не гуркотять.
[i]На власну стежку вийшла ще дитям,
Раділа тата й мами допомозі.
До крові позбивала ноги босі –
Мінялась швидкість з силою тертя…[/i]
Кохання серце рвало на дрантя –
Хилилася, підкошена, в знемозі.
Та йшла вперед, крізь спеку та морози,
Мій кожен крок лунав серцебиттям.
[i]Ціную кожен день свого життя,
І вірю в кращий із усіх прогнозів.
А – скажете – каміння при дорозі?
Мій Ангел знов крило мені простяг…[/i]
/Надихнула картина Герхарда Несвадба «Пшеничне поле»./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902923
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Деталі точить, ніби зранку на станку,
Штампує графоман свої вірші.
І вилітають, як з годинника "ку-ку"
Для втіхи власної пихи душі.
Немає рим - для нього зовсім не біда.
Щодня звучать одні і теж слова.
" Краси-весни" - римована тече вода.
Чекає, певне, "слава вікова".
Спиває насолоду інший графоман,
Краде рядки чужі бездумно він.
Слова вставляє, напускаючи туман.
"Поезія" абсурду, ніби тінь.
Колись давно зозулю півень розхвалив,
Зозуля сіра, звісно, півня теж.
Улесливі й тепер коментарі, мов спів,
Ті дифірамби вже не мають меж.
О графомани! Працюйте зі словами,
Хоч ритміку в порядок приведіть.
Свої "шедеври" прошепочіть губами,
Не треба плести із омани сіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902783
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Співаю для тебе кохана романси,
Співаю кохана для тебе пісні.
Коли прокидаюсь з тобою уранці,
Я усмішку бачу подібну весні.
І я без вагання тебе називаю,
Квітучою квіткою в сонячнім дні.
З її пелюсток я росинки спиваю,
Яка ж дорога, ти кохана мені.
Твій голос для мене - птахів переспіви,
Блакитнії очі - озер глибина.
Десь ніжне звучання доноситься ліри,
Для мене кохана - ти справжня весна.
Хай линуть для тебе кохана романси,
Хай линуть кохана для тебе пісні.
Коли ти мені посміхаєшся вранці,
Я усмішку бачу подібну весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902682
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Кружляє сніжна магія над світом,
Плете своє мереживо зима.
Виблискує під місячним софітом
Її хустина біла снігова.
Танцюють вальс сніжинки в парі з вітром,
Хурделиця у вікна зазира.
Як я люблю зимову цю палітру,
Яку дарує зимонька - зима.
Сади в зажурі в білі шуби вбрались,
Співає колискових заметіль.
Метелики сріблясті доторкались,
Зимових, перламутрових сплетінь...
І лиш під ранок хуга уляглася,
Усе довкіль занесене сніжком.
Над димарем хмаринка узялася,
Сіреньким та легесеньким димком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902591
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Колись така подія стала:
Заміжня жінка загуляла-
Привела в хату як обранця,
Свого чергового коханця.
Там роздяглися і почали:
Гойдались, терлися, стогнали,
Лягали в ліжко і вставали,
Швидкого темпу задавали.
А в шафі син її ховався,
Що ті робили, роздивлявся...
Але, почувся в двері стук, -
І мачо випустив все з рук.
Його у шафу заховавши
(Про сина, звісно, що не знавши),
Побігла двері відчинити,
Та чоловіка в дім впустити.
Хлопчина ж в шафі вже шепоче:
"Тут дуже темно, наче вночі...
Я, м'яч, до-речі, продаю,
За баксів 300 віддаю.
А чи не хочете забрати?
Бо треба ж гроші заробляти."
Коханець трохи не зомлів,
Та вчасно рота затулив.-
"Малий, ти що? Побійся Бога,
Тут серце в п'ятках, страх, тривога,
Навіщо зараз мені м'яч?
Без нього гидко, ну хоч плач.
Не треба м'яч - залиш собі,
Ще знадобиться він тобі."
Сказавши це - ледь не стрибає,
Бо ще в щілину поглядає.
А там на ліжку закипіло,
Хазяїн взявся вже за діло.
Крутив дружину так і сяк,
А потім ліг і весь обм'як.
Він був кремезним чоловіком,
Ще не старий - середній віком.
Мав величезні кулаки,
І роздавав всім тумаки.
Дружина охала, стогнала,
На шафу нишком поглядала,
А потім, стрибнувши додолу,
Гукнула в кухню йти, до столу.
Тим часом хлопець знов шепоче,
М'яча продати все ще хоче.
Коханцю тихо він говорить,
І перед носом пальцем водить:
"От бачте, дядько, то мій тато.
Йому, мабуть, не треба знати,
Що ви з матусею робили?
І чому ви ось тут засіли?
Мені здається, м'яч вам треба,
У ньому просто є потреба.
Якщо не купити м'яча,
Перетворюся в стукача."
Зубами скрипнув полонений,-
Малий той дійсно був шалений.
Робити нічого, прийшлося...
Шуршати грішми довелося.
Дружина в кухні щебетала,
Дорогу хитро прокладала.
Щоб той коханець нишком втік,
І чоловік їх не засік.
Усе тоді скінчилось вдало,
Але ж їм цього було мало,
Бо знову, через певний час,
Їм погрішити випав шанс.
І знов прийшли до її хати,
Почалось те, що й не сказати.
Таке робили: і страшне,
Жорстке, шалене, та дурне.
Та все пішло, як того разу:
"Ой, стукіт в двері! Ой, зараза!
Давай у шафу! Та хутчіш!
І там сиди, немов ти миш!"
Сама ж халата одягнула,
І до дверей вона шмигнула.
А далі все як і раніше, -
Спочатку стони, далі тиша.
Коханцю в шафі хтось шепоче:
"Тут дуже темно, наче вночі...
Кросівки хочу я продати,
Десь за 700 щоб вам віддати."
Нещасний вже не торгувався:
З грошима гордо розпрощався,
Забрав кросівки, ледь дихнув,
На двір швиденько прошмигнув.
Десь тижня два уже проходить,
А батько сину так говорить:
"Ходімо, синку, в м'яч пограти,
Бери кросівки - йди взувати."
Малий на це йому говорить
І погляд в сторону відводить:
"Продав м'яча, продав кросівки,
Відправив в люди. Взяв готівку."
"І скільки ти наторгував?-
Зі сміхом батько запитав.-
Ти хоч вернув що я сплатив?
Чи може трохи накрутив?"
"Я тисячу наторгував,
І суму цю я в баксах взяв.
А гроші тут, з собою є."-
Сказавши це, їх дістає.
А батько кліпає очима,
Наморщив лоба, звів плечима.
Почухав шию, гроші взяв,
І сину ось таке сказав:
"Ті речі стільки не коштують,
І гроші ці мене турбують.
Не чесно, мабуть, їх дістав,
І гріх на душу, синку, взяв.
Підеш у церкву сповідатись,
Та Богу в гріхові зізнатись.
Очистиш душу, станеш чистим
Та не підкупним для нечистих."
Сказавши це, забрав він гроші,
Бо це тяжка дитині ноша.
Малий аж зуби заціпив,
Але не слухатись не смів.
До церкви в той же день пішов,
В кімнату сповіді зайшов.
Було в ній темно і велично,
Хтось шарудів там таємничо.
Пацан здивовано шепоче:
"Тут дуже темно, наче вночі..."
На це зненацька, з темноти:
"О, ні! Малий, це знову ти?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902527
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Ти моє сонце, чи моя планета?
Зберіг для тебе безліч ніжних слів,
Нарешті ти потрапила в тенета,
Що їх так довго я для тебе плів.
Тебе спіймав, з тобою хочу грати,
Повітря повне продихів палких,
Ти бранка, зачиню усі кімнати,
Як тільки переступиш мій поріг.
Заплющи очі, дівчинко мрійлива,
І хоч блукає місяць поруч знов,
Тебе вночі заколисає злива
І заспіває про мою любов.
В тобі є мед, і є гірке еспресо,
І ти не ідеальна, далебі,
Цілую, спи, маленька поетесо –
Потрібна ти мені, а я тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902423
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Над селом із хмарами вчилися журавлики
в небі синім високо літать.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Нас не поспішайте залишать.»
Поміж хмар журавлики ой, кружляли ж швидко як…
бо манила й їх ясна блакить.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Досить! До гніздечка вже летіть.»
І міцніли крилечка у малих журавликів…
Веселилось поле, річка й гай,
як з землі кричали ми: «Гей, малі журавлики!
Є найкращим в світі рідний край!»
Над селом із хмарами вчилися журавлики
в небі синім високо літать.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Нас не поспішайте залишать.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902404
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Ти чув, як квилить чайка над водою?
Неначе плаче десь мале дитя.
Думки мої на самоті з собою,
Бо так розпорядилося життя.
Торкають хвилі берега ревниво,
Не охолонув, ще на нім пісок.
За горизонт сідає сонце мило,
На зустріч нічка робить уже крок.
Засвітять зорі в тиші вечоровій,
Заграють струни серця і душі.
Згадаються слова, що при розмові,
Звучали піснею рясних дощів.
Як було добре й затишно з тобою,
Та десь взялися кручені вітри.
І заховали щастя за горою,
Щоби ніхто із нас не зміг знайти...
Все ж вірю я, що ще настане свято,
Коли нас сонце променем торкне.
І ти мені промовиш любий, раптом,
"Я не забув, кохаю, ще тебе!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902323
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Каже Гапка до Максима
- Чи у тебе я єдина?
- А чи є ще десь коханка?
Бож приходиш спозаранку...
- Гапко, чи ти вже здуріла?
Де у мене вже та сила.
Вчора, щось дало у спину,
Стрів куму свою Килину.
Запитала, що зі мною,
Чом іду я з коцюбою.
А я їй:"Дихнуть не можу"
Вона каже:"Допомо́жу."
Запросила мене в хату.
Стала зіллячко виймати.
А тоді, ще й для "согріву",
Натирала ногу ліву.
Цілий день так лікувала
І мене перевертала.
А як нічка завітала,
Вже кумі погано стало.
Став куму я лікувати,
Той прийшлось заночувати.
А, як сонце засвітило,
Мчав до тебе Гапко мила.
Тільки чомсь ти не раде́нька,
Жіночко моя рідненька...
- А чому ж мені радіти,
Коли правди ніде діти.
Вона завжди лізе боком,
То біжить, а то йде скоком.
- Завтра не прийду додому,
А піду провідать Хо́му.
Він просив полікувати,
Бо не може з ліжка встати...
У Максима голос дівся,
Від тих слів він розгубився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902224
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Не вирватись з його міцних обіймів.
Схопив, мов пташку, аж уся тремтить.
Шепоче мило, ніби білі вірші,
Що тануть, знову тануть з снігом вмить.
Прокинулась - немає сліду. Тиша.
На Сході досі ще війна гримить.
Засніжена в зимовій сплячці вишня.
Бійцям щоночі сняться дім і мир.
А що ж вона? Утіха - двоє діток.
Запитують про тата кожен день.
Помічники, так люблять гомоніти.
Не вистачає батька їм лишень.
Сльоза збігає по щоці гаряча.
Скаженій тій війні кінця нема.
Вже рік дев'ятий, а жінка все ж терпляча.
Надія є, хоча в душі зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902211
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Поцілуєш долоні її у зимові світанки
І загубиться в світлі промінь лоскітливий усміх
Бо для тебе вона була більше простої коханки
Бо у ній було все і спокута твоя і твій гріх
І так рідно запахнуть її білосніжнії коси
Ти все танеш водою в очах, що наївно-святі
А зима за вікном застелила сніги у покоси
І гортає сторінки життя вже без неї не ті
А зима, як би люта вона не була, ти байдужо
Не звертаєш уваги на холод коротких ночей
Лиш без неї тепер ти самотній, бездомний і чужо
В цьому світі планеті у космосі та між людей
А вона, мов дитина котра свою віру у диво
Буде палко нести в оченятах своїх і в думках
І зі словом "кохаю" в обіймах сховаєш тремтливо
А вона кошенятком згорнеться у твоїх руках
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902151
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Розквітли проліски у нас,
Посеред снігу — справжнє диво!
А я все думаю про Вас,
Яка Ви ніжна та красива…
Якби ж вернутись нам в той час —
У молоді, несмілі роки…
Зумів би підійти до Вас,
Наблизити зустрічні кроки?..
Розквітли проліски й у Вас,
Як радість для душі й надія…
Ви — гарна в профіль та анфас,
Я Вами дихаю та мрію. 22/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902129
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
[b][i][color="#940909"][color="#190780"]Н[/color]ад улицами вьюги песни пели,
[color="#190780"]Е[/color]два шагая, шла я средь метели.
[color="#190780"]О[/color]бъята снежно-белой пеленою.
[color="#190780"]Ж[/color]елая возвратиться в дом порою.
[color="#190780"]И[/color] что меня вело в тот зимний вечер?
[color="#190780"]Д[/color]о минус 20-ти мороз отмечен...
[color="#190780"]А[/color] я в плену предчувствий и инерций,
[color="#190780"]Н[/color]е я иду - ведет душа и сердце.
[color="#190780"]Н[/color]у вот, уж супермаркет вовсе рядом
[color="#190780"]А[/color] что мне, только хлеб и булку надо.
[color="#190780"]Я[/color] все, что нужно, положив в корзину,
[color="#190780"]В[/color]падаю в шок увидев вдруг мужчину.
[color="#190780"]С[/color]мотрю, не может быть, вдруг показалось
[color="#190780"]Т[/color]репещется душа и сердце сжалось...
[color="#190780"]Р[/color]ешилась подойти, сейчас, не позже,
[color="#190780"]Е[/color]й, Богу, в шоке я, любимый тоже.
[color="#190780"]Ч[/color]то движет нами? То же притяжение!
[color="#190780"]А[/color]х, случай!!! Дорогое совпадение...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902018
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2021
Кували долю ковалі,
У кузні над горою.
І чули дзвін той дві зорі
І місяць, що дугою.
Кували день, кували ніч
І лише на світанні.
Торкнулась доля щастям, пліч,
А серденька коханням.
Всміхнулась й дух перевела
І зазирнула в очі.
Блакить небесну їм дала,
А бровам - чорні ночі...
Помітив вроду ту юнак,
До юнки привітався.
Послала доля йому знак,
Він взяв і закохався...
Чарівна пара - він й вона,
Усміхнені й вродливі.
Обоє біля вівтаря,
У доленці щасливі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902019
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
З репетитором удома
Розмовляє батько Вови:
-Як так можна помилятись –
Аж три рази в кожнім слові?
Я пів року Вас наймаю,
Хочу мати результати!
Що я Вову не питаю –
Він не може розказати.
Бо правопису не знає,
Диктант пише з помилками,
І весь текст пересипає
Лайкою і матюками.
-Прогрес є,- учитель каже,-
Син всі ляпи відчуває,
І як може, на папері
Свою злість відображає.
Хлопчик дуже емоційний,
Все, що думає, те й пише,
А це зараз дуже цінно:
Він - не просто сіра миша.
Я багатий досвід маю:
Матюки - це не завада,
Багатьом допомагають
Бути у Верховній Раді.
Ну, а там, скажіть, навіщо
Той правопис Вові знати?
Коли вся його робота –
Вчасно кнопку натискати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901858
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Сьогодні, матінко, наснилась
Такою, як завжди була.
Тоненька стежка в полі вилась,
А я з тобою поряд йшла.
Ми поспішали так з тобою
І жайвір зверху нам співав,
Щось розмовляли між собою,
А день новий обох вітав.
Крізь сон у серденьку проснулись
Забуті мною почуття,
Адже роки давно минули,
Коли пішла ти із життя.
А тут ми разом, зовсім поряд,
Лиш тільки руку простягни,
Нема ні смутку ще, ні горя
І сонце світить нам згори.
Ой як же серце защеміло,
Затріпотіло у душі
І я проснулась, стрепенулась -
Сиджу сама я у тишІ.
Мене бентежать ті тривоги
З якими ти прийшла у сни.
Пройшла митарства й всі пороги,
Щоб звістку в сон мій пронести́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901895
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Над Йорданом голуб вився,
Божий Син там охрестився.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були.
А вода Йорданська чиста
є прозора ще й сріблиста.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були
Вода, вода Йорданичка,
освяти, умий нам личка.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були.
* * *
Дай нам, Боже, щастячка!
Дай усім здоров’ячка.
Щоб раділа матінка і
маленька донечка.
Щоб був сильний таточко
і синок міцнесенький.
Украіні радості
дай нам, дорогесенький!
Просять діточки малі,
щоб у мирі ми жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901750
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2021
На високому небі багряно
Малював захід сонця панно.
Зблиснув промінь останній прощально,
Черкнув кінчиком хатнє вікно.
Там мороз закінчив візерунок
Дивних квітів холодних зими.
Не жалів білокрилих сніжинок
І до скла прикріпляв назавжди.
Вийшов місяць з-за хмари рогатий,
Про сльозивсь, споглядаючи вниз.
Рій зірок кинув розсип строкатий,
Те для місяця з золота приз.
Заіскрились сніжинки казково
Діамантами в сотні карат.
І здалося мені враз раптово,
Що знайшла для душі я дукат.
18.01.21
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901723
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
[i]У дзеркало дивлюся
І думаю: старію вже…
Вплелись до вроди
Дивні срібні пасма:
Життя спокуси…
Зморшки… безліч жертв…
Вітри негоди…
Смуток непригаслий…[/i]
Роки листками,
Так зів'яли від негод…
Сумні сонети
У душі лунають…
А зустріч з Вами –
Просто епізод,
Вже в серці злетів
Юності немає.
[i] …Та я ж – блондинка!
Макіяж… Намиста блиск…
І фарба на зрадливу
Цю сріблястість…
То все – сніжинки!
Й знову, як колись,
Радію диву
В сніжно-білім щасті.[/i]
І негативу –
Як і не було.
Співаю дзвінко
Про найкраще літо.
Так, я щаслива!
Всім вітрам на зло!
Я просто Жінка,
Що не хоче ще старіти…
* Ілюстрація - з інтернету.
/Квадратне римування/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901722
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Намугикав ще одну зі своїх пісеньок. Хто не злякається відсутності в ній вокалу - послухайте.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5FQWXAD-VAA[/youtube]
Примхливе небо то сміється, а то плаче,
і загубило горизонт десь у роках.
І хай нам щастя журавель вже не маячить -
Та свою ластівку ми втримали в руках.
Життя солодкий має присмак з гіркотою.
Ми пережили разом труднощі й страхи.
За біганиною і суєтою
Постаріли ми з тобою
Та в душі ми завжди дітлахи.
Приспів:
Дні помалу спливають
Тихо в пам’ять мою.
А я їх проводжаю
Легко і без жалю.
Я для тебе співаю
Щиру пісню свою.
Знаю я, що ти знаєш,
як тебе я люблю.
Можливо ми не знали радості повернень,
Та це тому, що ми не полишали дім.
У ньому тут відрада, і тепло душевне;
Спокійно, просторо і затишно нам в нім.
Нічого в тебе я не буду вже просити.
Обдарувала ти мене всім чим могла.
Тобі ж я пісню можу присвятити,
В келихи вина налити.
Ти в собі найкраще зберегла.
Приспів.
А моє серденько щоночі ще щось хоче.
І компліменти ще злітають з язика.
Як тільки бачу я твої блакитні очі -
Похмурий погляд мій з лиця кудись зника.
Ще й досі посмішка твоя зігріти може.
Ще й досі тішать ніжні з уст твоїх слова.
Ти й досі ще на себе юну схожа!
Зморшки лише вдячність множать.
І тепло між нами не зника.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901714
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Він звав її "моя" так по-простому
Та в цьому слові билося життя
Оберігав від кожного, нікому
Дороги не було ні вороття
Вона ж була його неповторима
Одна єдина в світі поза ним
Уста палкі та ніжні пілігрими
Були для нього даром неземним
Коли зривав бездонні поцілунки
У посмішці зціляв рани свої
Їх ніч ховала палко за лаштунки
А ранком сни здригали солов'ї
Рікою розлилися білі коси
В його долонях на її плечах
Висушував з зіниць солоні роси
І знову потопав в її очах
Він звав її "моя" так по-простому
П'янів від неї наче від вина
Йому вона належала одному
В очах котрої розцвіла весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901653
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Гаряча кава в день зимовий,
Зігріє нас теплом своїм.
А за вікном сніжинки знову,
Танцюють в платтячку легкім.
В руках у мене філіжанка,
Парує кава запашна.
Чарівна зимонька - панянка,
Вмостилася біля вікна.
Я з нею радо поділюся,
Відкрию навстіж їй вікно.
До неї пальчиком торкнуся,
- Давай, пограєм в доміно?
Вона лиш холодом повіє
І лишить усмішку на склі.
Зима зігрітися не вміє,
Вона дарує кришталі...
А в доміно - з морозом грає,
Коли немає, що робить.
Стежини снігом замітає,
Щоб когось в казку заманить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901695
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x9rEp3E2vMU[/youtube]
З ночі народився новий ранок,
Зазирнув в щілинку крізь в вікно.
(Затягнув навколо все серпанок),
На столі іскрилось ще вино.
У воді купають віти квіти,
Пахощі любистку враз відчув.
Довго сплять, ну треба ж так уміти,
Оцим двом він мовчи дорікнув.
Догоріли дрова у камині,
Свічка ледь жеврІє.. от дива!
Що побачиш крізь оцю щілину?
Це кохання з ночі спочива.
Що було вночі, хто може знати,
Здогадатись ранок так хотів,
Та в дорогу треба вирушати,
Новий день давно уже поспів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901571
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Серед білого снігу зими,
Ми розмову про щастя вели.
Мрії, наших торкались думок
І летіли увись до зірок.
Цілував ти долоні мої,
А я вдячна була так зимі.
Бож вона нас до купи звела
І для нас один шанс, ще дала...
Тож не будем втрачати його
Не згадаємо те, що було.
Почуття нам принесла зима,
Зустріч ця не даремна була.
Негаразди в минуле хай йдуть,
Серця нашого більш не торкнуть.
Бо у ньому гаряча любов,
Не замкне, не накине оков...
Розліталися з снігом слова,
Поруч ми, любов наша жива!
Будем завжди її берегти,
Бо у тебе є - я, в мене - ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901568
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
...нам ли разглядывать их в упор... нет - их увидят и оценят на расстоянии... во времени... увидят и оценят не все, только избранные... потом... позже, когда нас уже не будет... Прочтут и поймут по-своему, по-другому, по-новому - в этом связующая нить поколений... Есть авторы, знакомясь с работами которых, кажется, что обнимаешь Вселенную, что-то очень необъятное и нужное, важное, необходимое, понятное где-то глубоко, на уровне подсознания... а, перечитывая снова и снова, будто срываешься в бездонную пропасть чьих-то мыслей и рассуждений до боли знакомых и понятных тебе... и эта амплитуда реальных ощущений совсем не пугает, наоборот(!) - получаешь такое... ни с чем не сравнимое удовольствие, помогающее удерживать баланс в непростом существовании сегодня... И, если обворожительная мелодия до боли знакомых слов и пульсирующего ритма слога ещё ранит, радует, поёт, если она настоящая, волнующая и успокаивающая одновременно - значит, мы живы, мы есть, мы здесь...!!! Наши современники - классики для будущих поколений, даст Бог, к тому времени останется чуткое восприятие поэтического слова, не вытравленное изнуряющим бытом, не деградировавшее от сплошной клоунады и приторной лжи... Хочется верить, ах, как же ещё хочется верить...!!!
Современники, с Наступившим вас!!! Пусть будет нормальным, вопреки глупому... непутёвому поздравлению и смешным до горечи пожеланиям...; благодаря нашему титаническому терпению и нечеловеческому умению выживать... О, бешеные стрелки часов... не спешите так... мы остаёмся людьми и, даст Бог, ещё поживём...!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900121
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Вино ковтаю, мов цілюще зілля.
Даремно ти давно його не пив.
Чи то – любов, чи просто божевілля,
Чи марення моїх забутих снів?
Один ковток, і гаряче у грудях,
І трохи менше болісних думок.
Так, часто помиляюся у людях!
Один ковток, і ще один ковток.
В журналі "незабутні поцілунки"
Ти прочитаєш знов моє ім'я,
А далі в'ється стежка за лаштунки,
Де навіть я, на жаль, уже не я.
Я спробувала ігри ці азартні,
І час свій програю у казино.
Мої слова занадто вже стандартні:
"Твої вуста солодші за вино"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901527
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KfEpQMHfmrI[/youtube]
Довгі й так холодні темні ночі,
Пригорнусь до тебе, обійму.
Може, примхи це мої жіночі,
Та без тебе зовсім не засну.
Руку віднайду твою гарячу,
І до серця ніжно притулю.
І згадаю звичку я дитячу,
І дитинство миле уявлю.
Коло мене люба моя мама,
Відчуваю і тепер її тепло.
І тихенько вмиюся сльозами,
Так давно колись оце було.
Та цього ти зовсім не почуєш;
Спиш, щасливий бачиш сон.
Від зими ти так мене рятуєш,
В надважкий зимовий цей сезон.
Ти тихенько спиш в моїх обіймах,
І не сниться, знаю, ця зима.
Всі дерева вкутані в хустинах,
Сон мене потихо обійма.
За вікном завія чомусь плаче,
З пересердя стукає в вікно.
Але це уже не має значень,
Бо я міцно сплю уже давно...
_________________________
Бажаю всім доброї і спокійної ночі.
[img]https://kartinki-life.ru/articles/2018/09/29/krasivye-otkrytki-kartinki-s-pozhelaniem-spokoynoy-dobroy-nochi-i-sladkih-snov-chast-1-aya-18.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901502
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
[b][i][color="#02429c"]Как у нас на Новый год
Объявили список льгот.
В магазине теперь водку
Льют бесплатно прямо глотку!
Я объелась крем-брюле
И цыплят на вертеле.
А уже после кефира
Не вылажу их сортира!
Ой летят, летят снежинки,
Промочил уже ботинки.
Три часа, как прибыл к клубу,
Жду свою милашку Любу.
Санки вытащу на горку,
Наверху дождусь Егорку.
Хоть нам восемьдесят с лишним,
Спуск наш будет - лучшим в жизни!!
Это кто поет и пляшет!?
Блин - отец моих двойняшек!!
Сорок лет ищу, зас*анца,
А попался здесь, на танцах!
В ночку перед Рождеством
Постучался кто-то в дом.
Не задумалась, впустила.
В койке год уж с тем громилой.
Собралась я на колядки
И помчалась без оглядки.,
Ржут и люди, ржут и кошки
Я ж обута в босоножки!!
Нагадали мне на Святки:
Не ходи ты на колядки!!!
Правы были, возле ели
Донага меня раздели!
Старый Новый на подходе
Все уж выпито навроде.
А без водки праздник мрачный,
Будет год весь неудачный.
Получила СМСку
Вот, прочту за занавеской.
Муженёк мой, гамадрил.
Чуть за это не убил!!
Что-то левый мой сапог...
Не для этих классных ног!
С силой еле натянула.
Видно мой - кума обула!!
Рождество уже прошло....
Но никак мое мурло.
Не придет в себя от пьянки
Подавай ему гулянки!
Ты всё смотришь не туда...
Там - сплошная ерунда.
На меня смотри, влюбляйся!
Страшновата? Не пугайся!
Что, стоишь, как обалдуй,
Если хочешь, поцелуй...
Али ты не хочешь, Вась?
Очередь вон собралась!
На колядки собралась
Накрасила губки.
Маска тёлочки - до глаз,
Не узнают Любки.
Мне на Святки нагадали
Хватит быть мне холостой.
Уведу юнца у Гали,
Не поймет, пока бухой.
Старый Новый на подходе
Праздник вроде много лет.
И дают совет в народе -
Кушать можно, квасить - нет!!!
Подучила СМСку!!
Не кума, а корень зла.
Сквозь окно она в отместку
С кумом голыми сняла...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901494
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Щебетала внучка Люся:
-Ви такі у нас круті!
Що цікавого, дідусю,
Було в вашому житті?
-Пропивав в корчмі я дещо,
Бо частенько горював:
Жив у приймах, годив тещі,
На заводі працював.
Було сумно - втратив друга,
Стала враз душа німа,
Та найбільша в мене туга –
Витверезників нема.
Заклад був такий медичний,
Туди звозили усіх…
Там для мене було звично:
Поруч друзі - плач і сміх!
Колись п’яних поважали,
І ментів не було злих,
Попід руки мене брали,
У машину - і везли.
В витверезнику міському
Я щасливим почувавсь,
Було краще, як удома,
Не чув тещиного «Зась»!
І моралі не читали,
А це сили додає,
Там мене завжди приймали
Отаким, яким я є.
Весь час гріє мою душу,
Я цей заклад не забув,
Сам собі признатись мушу –
Тільки там щасливий був!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875946
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 16.01.2021
Якби ти знав, як же вона чекала,
Лиш нічка відчувала її біль.
На небі зорі перерахувала,
Пахніла матіола їхніх мрій...
Тихенько з місяцем порозмовляла,
Всі арії цвіркун переспівав.
Якби ти знав, як же вона чекала,
А ти в той час, вже іншую кохав...
Плели думки картини кружев'яні,
Переплелося все у голові.
Блукала лабиринтами в тумані,
Десь відбивались звуки голосні...
Промінчик сонця доторкнувся ранній,
Її плеча, тоді залоскотав.
Хотілось так почуть слова кохані,
І щоби він її поцілував.
Вже новий день за вікнами всміхнувся,
Умилися росою квіти всі.
Якби ти знав, кого в житті позбувся,
Тоб не кидав би у той час її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901481
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2021
Я б хотіла твоєю вже стати
Щоб лунати піснями в тобі
Щоб побачити чути пізнати
Звідки ти звідкіля ці думки?
Що ведуть лиш до тебе і тільки
Твій вогонь у мені не стиха
Ці думки що прибули ні звідки
Чом ви є коли його нема?
Не зважайте на мою зухвалість
І простіть що до вас я вже так
Дайте спокій душі і уважність
Щоб зустрітися з ним у літах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901406
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 15.01.2021
Пригорнися до мене душею,
Як було на початку весни...
Ти ніколи не станеш моєю,
Хоч і знаєш усі мої сни.
Я у світі своєму сховаюсь,
Буду жити у мареві снів...
Сто разів прокляну і покаюсь,
Що ось так! А не так, як хотів!..
Сто разів я помру і воскресну...
Кожен раз, дяка Богу, воскрес!
Знов збираюсь в дорогу я хресну,
Несучи з насолодою хрест.
Пригорнися до мене душею,
Хоч горить в жовтій осені сад...
Просто я за тією межею,
Де немає дороги назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695876
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 13.01.2021
Упав на воду лист кленовий,
За течією вдаль поплив.
Змінив осінній день - зимовий
І білим снігом притрусив.
Приспів:
Любові, ніжності кохання,
В своєму серці бережу.
Як засіяє зірка рання,
Я на побачення біжу...
Біжу туди у нашу юність,
Коли роки наші цвіли.
Де та, моя дівоча мрійність,
Звела до купи береги.
І навіть у зимовий вечір,
Коли я згадую тебе.
В уяві гріють руки плечі,
До себе юність нас зове.
Любові, ніжності, кохання,
Для мого серця він приніс.
Той вечір буде не останній,
Він не проллє на землю сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901176
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2021
Під вікном черемха все гойдається,
Вітер тихо гілку тріпотить.
Любий, голос твій мені вчувається,
В грудях серце дзвінко стукотить.
У саду мене ти дочекаєшся,
По стежині я у сад прийду.
Гілочка черемхова гойдається,
Небо посилає нам зорю.
Підійду до тебе тихо, ззаду я,
До очей долоньками торкнусь.
Щоб бажань коханий не загадував,
Я і без бажань в тебе влюблюсь.
Світить з неба місяць й зірка ясная,
Запахи черемхи у саду.
Берегла любов свою не марно я,
Бо так сильно я тебе люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901066
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 12.01.2021
День поспішав за обрій і котив
поперед себе диск огненний сонця,
збавляв шалений темп, губив мотив
і блискотів прощально у віконцях.
Запалювали люльки димарі,
пихтіли в чисте небо теплим духом.
Давно поснули мухи й комарі,
бо холодно, тож не гули над вухом,
лиш зрідка голос птаха долинав,
та й знову обіймала райська тиша.
Яскраві барви вечір поглинав.
Спалахували зорі. Місяць вийшов.
Повільно вечір плив, як мед густий.
Нірвана... Але враз прийшла до тями:
за мирні миті – Господи, прости! –
на фронті платять кров'ю і життями.
Благословенний спокій і ось ця
краса блаженно-чиста, пасторальна,
все завдяки нескореним бійцям,
в яких щодень – війна... на смерть... реальна...
І хвиля смутку. Й звичний епілог –
благання до Небес, слова молитви,
щоб захистив захисників наш Бог...
– Ти бережи їх, Спасе, в кожній битві!
2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815528
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 12.01.2021
Чи знаєш ти, як плаче тиша,
Волає в темінь уночі?
Стіна безмовна все густіша
Та час усівся на плечі.
А зверху давить пеленою
Ця хмара роздумів сумних,
Які по черзі наді мною
Витають, мов жахітні сни.
Тихенько цокає годиник,
Підперли стрілки циферблат,
Спинився час, який невпинно,
Втікав удень кудись від нас.
Знайшов тут місце відпочити,
Й зробив нестерпно-довгу ніч.
А я із ним маю сидіти
Й дивитись в темінь цю без свіч.
І слухати волання тиші,
Та марення сумних думок,
Аж поки сон не приколише
Й сховає роздуми в куток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901010
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 12.01.2021
( 11 января – Всемирный День Спасибо)
Спасибо за миг, тот, в котором со мною Ты был.
За наши минуты - спасибо, часы и мгновенья.
Спасибо за то, что меня до сих пор не забыл,
За то, что мне даришь вниманье, порою – сомненья.
Спасибо за то, что святое не все загубил…
За то, что сейчас, пускай редко, но все же - заходишь…
И даже за то, что меня… никогда не любил,
За то, что теперь, иногда даже слов для меня не находишь.
Спасибо за то, что рассвет мы встречали вдвоем.
За то, что вдвоем на закате с Тобой повстречались.
Быть может когда-то мы песню любви нашей все же споем,
Спасибо, хоть врозь мы, но все ж, насовсем - не расстались.
Спасибо за веру, что грею в себе я, в груди.
Спасибо Тебе за надежду, что все еще дышит.
Спасибо за счастье, что может быть будет у нас впереди…
Спасибо, что сердце Твое, иногда меня слышит.
Спасибо за дни, что идут мимо нас - в никуда.
Спасибо Тебе за бессонные длинные ночи…
За то, что теряем - бесценные наши года.
Спасибо за то, что Ты есть… и люблю Тебя очень…
11.01.2021 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900961
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021
Под окном черёмуха колышется,
Ветер тихо веткой теребит.
А твой голос мне любимый слышится,
Моё сердце звонко так стучит.
Ждёшь меня в саду ты дожидаешься,
По тропиночке к тебе приду.
На ветру черёмуха качается,
Небо дарит яркую звезду.
Подойду к тебе тихонько сзади я
И к глазам ладошкой прикоснусь.
Ты желаний милый не загадывай,
Без желаний я в тебя влюблюсь.
Светит нам луна и зорька ясная,
Запахи черёмухи в саду.
Берегла любовь то не напрасно я,
Очень сильно я тебя люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900933
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021
Спливе туман від берега, як дим,
Над Лаврою засяє небо синє.
І пройдеш ти Хрещатиком своїм,
Далека внучко грізної княгині.
Від древніх літ на матінці-землі
Історія змінилась небагато -
Будує люд торгові кораблі
І знову облаштовує фрегати.
І в кожен час, героєм всіх епох,
У генах залишаючись надовго,
Удар меча й бокал хмільний на двох,
Без докору, ти ділиш з нами, Ольго.
Тримає оборону генерал -
В вогні згорають люди і машини.
А з ними Маріупольський квартал
Ти Пташкою утримуєш, княгине.
Ти станеш поряд з князевим плечем
За воїна останнього в дружині;
І запросто розправишся мечем
З поміченим у зрадницькій провині.
В тобі свою єдину впізнаю,
Слов'янська кров бурлить у неі в жилах.
Буремну вдачу київську свою
Ти, Ольго, їй у спадок залишила.
Тече Дніпро, не спиниться ніде,
А час-поет продовжує поему.
Дочка княгині берегом іде,
По рідному Хрещатику своєму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900779
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
[b][color="#b50707"][color="#0616a1"]Н[/color]еужто мне сегодня ... ЗА...
[color="#0616a1"]Е[/color]ще вчера была я юной.
[color="#0616a1"]М[/color]не бы на сорок лет назад
[color="#0616a1"]У[/color]плыть на лодке ночкой лунной.
[color="#0616a1"]Д[/color]ержать в своей твою ладонь,
[color="#0616a1"]Р[/color]ассвет встречать у веток вербы.
[color="#0616a1"]С[/color]кажите, где же тот огонь,
[color="#0616a1"]Т[/color]от миг желанный, самый первый.
[color="#0616a1"]В[/color]рачует время иногда,
[color="#0616a1"]У[/color]носят вдаль тревогу воды,
[color="#0616a1"]Я[/color] знаю, будет так всегда
[color="#0616a1"]И[/color] не стирают память годы.
[color="#0616a1"]Н[/color]о сожалеть причины нет,
[color="#0616a1"]Е[/color]ще душа пылает страстью.
[color="#0616a1"]С[/color] небес струится лунный свет,
[color="#0616a1"]К[/color]онечно, это только к счастью.
[color="#0616a1"]О[/color]бид в душе я не храню,
[color="#0616a1"]Р[/color]азвеял их за годы ветер.
[color="#0616a1"]Б[/color]ог сохранил любовь мою,
[color="#0616a1"]Я[/color].. .Я счастливей всех на свете.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900765
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 09.01.2021
Безутешный белый лебедь
так кричал над озером!..
- Пары нет в бездонном небе...
Лишь печали россыпи…
Хоть рассвет зарей алеет,
застелил судьбу туман…
- Где же та, что всех нужнее?!
Кто лишит душевных ран?..
Где же та, что жить заставит?!
Пусть развеет горюшко!..
Крик стелился по дубраве...
- Стало пусто в гнездышке...
В одиночестве страдает
лебединая душа...
- Не откликнется родная...
Был охотник в камышах...
Птице ноша непосильна...
Мысли ранят, будто плеть...
- Жаль, надежда не всесильна
и не может обогреть!..
Лебедь ждет того, кто дорог!..
Долго в сердце будет ад...
- Я спешу к нему на берег,
чтобы верным другом стать...
9.01.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900757
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 09.01.2021
Закінчилось свято,
Спорожніла хата,
Проводила мати
Зі слізьми дітей,
Буде тепер хата
Тихо сумувати
І чекати дуже
Дорогих гостей.
Коли знов на руки
Можно взяти внуків
І почути рідні
Милі голоси,
Всіх їх пригорнути
І себе відчути
Зовсім молодою
Серед їх краси.
Стане на порозі,
Очі на дорозі
Очі аж до болю
Дивляться туди,
Чи немає часом
Когось на дорозі,
Чи ніхто із рідних
Не спішить сюди.
До тієї хати
Там де мама й тато
Завжди всіх чекають,
Завжди раді всім,
Бо для них за свято
Діток всіх обняти,
Дарувати радість
Внукам дорогим.
Приїжджайте діти,
Діточок привозьте,
Як би ви не жили,
Де б ви не були,
Головне богатство
Це сімейне щастя,
Що на вас чекає
В хаті де зросли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900755
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 09.01.2021
Коляд, Коляд, Коляда,
Дощ надворі – не біда.
Ми йдемо у кожну хату,
Щоб з Різдвом вас привітати.
Нехай будуть на столі
Смачні з маком калачі,
І Кутя, що із пшениці,
А ще з медом паляниці,
Шинка, ковбаса і птиця,
А до м’яса ще гірчиця.
На закуску ще салати..
Почнемо колядувати:
Коляд, Коляд, Колядниця,
Жито вродить хай,пшениця,
І картопля й буряки,
Йде достаток на роки.
В хаті щоб були здорові
Ваші дітки чорноброві,
Чепурненька господиня
Буде гарна, як княгиня.
Добра́ зичим всьому роду.
Тож кладіте повну торбу
І цукерків, і коржів,
Що спеклися у печі,
І бананів, й мандаринів,
Яблук,груш повні корзини.
І давайте, звісно ж, гроші..
Будьте щедрі і хороші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900561
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 08.01.2021
[b][color="#0023d4"]Мій новий вірш...Щойно закінчив...Зацініть...Дякую..
Ну що «вкраїнці»?
Ви ще досі з краю?
Що з вами відбувається, скажіть?
Вам ворог ребра, руки вивертає,
А ваш козацький дух і досі спить.
Здавалось, ось вже перемога близько.
Дотиснуть би ще трішки, цих мерзот…
Майдан був шансом. Відновилось військо.
Чому ж пустили зрадників, заброд,
Під наші мури, відчинили стайні,
Ключи віддали мовчки від скарбів?
Готові нести кривдникам останнє,
Та вже перетворились на рабів…
Хіба ж нам всім не соромно, до болю,
Що допустили цей розгардіяш?
Корупцію і злидні звем ганьбою,
Вже президент, нам зовсім, не фромаж…
Підняли бунт, проти свого Гетьмана,
Під вереск, свист, і сміх всіх ворогів,
Гарцюють на кістках Євромайдану,
Вже не ховаючи очей, ані голів…
Отямились, нахаби, підвелися.
Перевертні в мундирах тут як тут.
А ми що, ми по хатах розбрілися,
І слухаєм, як бреше той манкурт…
І ти вже не господар в власній хаті,
І чин не той, що вже казать про хист.
Не чутно лязкіт гусень на параді.
Десант не марширує в повний зріст.
Що коїться, втомились від держави,
Чи від війни, яку проспали ви?
Забули мову, відріклись від слави,
Самі себе, і нас перемогли…
Безбожників внесли в Верховну Раду.
В степах твоїх гарцює чорний кінь,
Той, що «троянський», як доважок зради,
Як гіркий смак пройдешніх поколінь.
Ніщо, ніхто не вчить вас. Не навчались!?
Чужинській досвід ближче аніж свій.
Не в тих ви вірили, не з тими ви кохались,
У мовчазній пустелі віковій…
А зараз ти самотня й незалежна,
Ну майже, ну ще трішечки, ось-ось.
Дрескод тобі нав’яжуть обережно,
До невпізнання, до «не відбулось».
Зневірені герої на «підвалах»,
Чека на справедливість від Богів.
Розгубленим дівчиськом по «кварталах»,
Блукаєш ще у лігві злих вовків.
А патріоти ждуть від тебе рішень;
Сміливих, войовничих, рятівних.
Засяй нарешті, чарівна, скоріше,
Яскравой зіркою, в різноманіть доріг.
Та що ж це я вірші сумні читаю.
Рядок похмурий, ляже за рядком,
Журбою відчайдушною заграє,
У почуттях за різдвяним столом…
Пробачте, грішному піїту глашатаю.
Хвалебних од з дитинства не любив.
Я правдолюб, а правдоруб рубає,
Не добирає, й не підбирає слів…
Не в виграші, не в програші, гадаю.
Коли є порох в діжках, - будем жить.
Я з Україною у серці засинаю,
А прокидаюсь щоб її творить…
Невтовзі вийде новий кліп на мій вірш на моєму Ю-туб каналі...
Підписатись можна тут[/color][/b]:
https://www.youtube.com/channel/UCf9Moj4f9Cj6sU25TUVL63w
І ще один україномовний новий канал:
https://www.youtube.com/channel/UCSyk91WDHlmB10gvVDi-Wng
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900538
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jdejMlJpBW8[/youtube]
Густий туман прослався по доріжці,
А я іду до тебе навмання.
Далеко чути тихий плескіт річки,
Мене завзяття знову підганя.
Туман вже розвівається повільно,
Спішу, я знаю, будеш ти чекать.
І як завжди, й на цей раз я повірю,
Та все ж боюсь в тумані заблукать.
Вже перший промінь - загорівся світ,
До тебе тут подати лиш рукою.
А хмари розцвіли, як дивоцвіт,
Іду швидкою все ж іще ходою.
Вдихну повітря я на повні груди,
Хвилинку, може, другу відпочить?
Хіба за це осудять мене люди,
Що я на зустріч можу так спішить?
Ще залишилось трохи, йду я швидше...
Поки-що вечір в полі не застав.
В напрузі все довкруж, замовкла тиша,
Лиш вітер щось на вухо вже шептав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900479
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021
Христос сьогодні народився! –
Вклонились яслам мудреці.
Так сяє місяць білолиций
Події дивовижній цій.
А світ продовжує молиться:
- Славімо, люди, Сина всі!
Тепла у стаєнці не досить
В зимові люті холоди,
Соломою шпарини Йосип
Від протягу загородив.
Різдвяна Зірка всім розносить:
- Ісус родився! Диво з див!
Прозріють ті, хто заблудився,
У кого дух міцний змілів, -
Віншує в дідуху пшениця
Дух пращурів усіх часів.
Йдуть волхви й пастушки вклониться:
Ісус людей врятує всіх!
З ним прийде кара злу і вбивцям.
І перестане литись кров.
Засяє світлом серед див цих
Козацька слава корогов.
- Христос сьогодні народився,
Славімо, люди, всі Його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900505
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021
Вони зустрілись в зиму сніжну,
Коли хурделиця мела.
Він дарував їй погляд ніжний,
В її очах весна цвіла.
Сніжинки падали на вії
І розтавали в одну мить.
Та не страшні їм сніговії,
Коли душа вогнем горить.
Сміялись двоє, веселились,
Всміхались навіть до зими.
Зимові слуги на них злились,
Вони збентежені були.
Не зрозуміти їм ніколи,
Що в серці їхнім почуття.
Перевернути можуть гори,
Коли любов на все життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900229
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021
Як дорого ми платим за любов,
Коли у виборі своєму помилились,
Тоді здається, відвернувся й Бог.
А мо’, не тим і не за тих молились?
Як дорого ми платим за любов,
Коли проткне геть наскрізь друга зрада.
Здавалось, доля в вас одна на двох
І раптом убива його неправда.
Як дорого ми платим за любов,
Коли стаєм підсудним… у дитини.
Таке не снилось в сні страшнім, либонь,
А був же серцевиною родини.
Як дорого ми платим за любов –
Оту беззастережну, материнську,
Коли втомившись дітям буть рабом,
Ти змушений їх волі підкориться.
Як дорого це коштує всім тим,
Хто душу має добру, співчутливу,
Коли звичайний ти, а не святий,
І топчеш ще своє життєве мливо!
23.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900170
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 04.01.2021
Давним-давно, не кожен знає,
Не скаже з точністю коли,
По ковилі сухій, без краю,
Війська Батиєві ішли.
Польотом стріл, вогнем і криком
Гула пекельна круговерть.
Неслись народам військом диким
Полон і голод, жах і смерть.
Пройшов той час, промчав стрілою,
В степу кіннотою відгув...
А шлях прокладений ордою
Її нащадок не забув.
Повзуть стійким прокляттям знову,
Чумною хмарою біди,
І траки вже, а не підкови,
Гримлять дорогою орди.
З прогресом в лад, через приціли,
Не так, як в час кочівників,
В шарнірних баштах ловлять цілі
Розкосі очі чужаків.
Рве грубий хід "вісімдесятки"
Донецький грунт і договір.
Біжить шахтарським краєм гладко
Сталевий кінь Уральських гір.
Під траки дім - вперед машина!
Залізний править дипломат!
Тріумф орди - її година!
Скоріше в ствол новий снаряд!
А час повільно гнав світила
І не помітили в кремлі,
Як їхня зірка тихо сіла,
Зайшла за обрієм землі.
Пішла за нею вслід удача,
Розбійний фарт минулих днів.
І розкладаючи інакше,
Снаряд назустріч посвистів.
І ось димиться, догоряє
Вогнем поплавлена броня.
І угорі кружляє зграя,
Шумить крикливе вороння.
Такий закон - агресор-воїн,
Мечем махаючий з плеча,
В чужій землі, по ходу бою,
Пропустить сам удар меча.
І вслід його зорі погаслій,
Повільно сівшій вдалині,
У небі нові зорі ясні
Зійдуть у східній стороні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894813
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 03.01.2021
Ти був, як червоне вино –
Примхливий, міцний, досконалий,
Гармонія, пристрасть і погляд – бездонні вогні.
Цей дощ за вікном
Нагадує краплі зухвалі
З бокалу кохання, що й досі смакує мені…
Напою той присмак терпкий
Колись я вважала корисним.
Душевна надмірність тебе – тільки розпач і біль.
Крізь довгі роки́
Червоне на серце вже тисне –
Тож вміло дозую я ноти кохання, мов хміль.
А ти, як червоне вино –
Дорожче й міцніше з роками.
Тримається в душах кохання солодке на смак.
Не разом давно,
Та спогадом серця між нами
Той келих, налитий тобою… Не вип’ю ніяк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900003
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 03.01.2021
А море шепчет что-то, в тишине...
Волнуясь, вспоминает наши встречи...
Романтика... причал... и при луне...
На пляже двое... с ароматом свечи...
Прогулочный кораблик, снова в ночь
От пристани отчаливает где-то...
Горят на нём фонарики, точь-в-точь,
Как на свидании, волшЕбным летом!
ПустУют наши камни в полумгле..,
Качели скрипа больше не услышать...
А ветер, снова дует... обо мне....
Обняв тебя собой, он грустно дышит...
Пришла зима, теперь мы далеко...
И каждый вечер, ты звонишь, надеясь...
А я всё также жду твоих звонков...
От нежных чувств на сердце всё теплее...
....💙❤💔...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900093
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
А море шепчет что-то, в тишине...
Волнуясь, вспоминает наши встречи...
Романтика... причал... и при луне...
На пляже двое... с ароматом свечи...
Прогулочный кораблик, снова в ночь
От пристани отчаливает где-то...
Горят на нём фонарики, точь-в-точь,
Как на свидании, волшЕбным летом!
ПустУют наши камни в полумгле..,
Качели скрипа больше не услышать...
А ветер, снова дует... обо мне....
Обняв тебя собой, он грустно дышит...
Пришла зима, теперь мы далеко...
И каждый вечер, ты звонишь, надеясь...
А я всё также жду твоих звонков...
От нежных чувств на сердце всё теплее...
....💙❤💔...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900093
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
Я бываю разная...
И взрывоопАсная,
Часто несогласная,
И очень даже классная!
Я бываю всЯкая!..
ГрубА, неодинАкова,
Смелая, отвАжная,
И совсем невАжная!
Бываю сладострАстною
К счАстию пречастная!
Бываю очень властною,
И нежною, прекрасною!
Бываю нетерпИмою,
И очень изменИмою!
Бываю несуразною,
КонтрАстною, неЯсною!
А так же, безбоЯзненной,
Но, всё же - обаятельной!
ОхвАченной и прЕданной,
ВостОрженной, невЕданной!
Ещё, я так - таИнственна!...
РискОванна, едИнственна!
Красивая и гордая,
ВнимАтельна, упЁртая!
Часто - незамедлИтельна!
ПривЕтлива, губИтельна!
Бываю и загАдочной,...
ПричУдливой, порядочной!
ВелИчественной, стрАстною,
Всегда разнообразною!
И солнечно-игривою!
ТОБОЙ ВСЕГДА ЛЮБИМОЮ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900097
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
Сиджу, куме, та й зітхаю,
Бо дружина, хай їй чорт,
Каже, що зими немає –
Подалася на курорт.
Від’їжджаючи, казала
Свято для дітей зробить,
Щоб вони запам’ятали
Цю казкову гарну мить.
Злості я назву причину –
Розорився, ясна річ:
Дід Мороз взяв за годину,
Як Снігуронька за ніч.
Походив біля ялинки,
Набалакав купу див,
Вручив дітям подарунки,
Ті, що вчора я купив.
Не забув наставить жменю,
Белькотав: - Позолоти!
Двісті гривень у кишеню –
Та й подався у світи.
А Снігуронька не спала
(Оце чесності гарант!)
На мені демонструвала
Аж до ранку свій талант.
Новий рік, як не радіти?
Як зумів, так влаштував:
Я не знаю, як там діти –
Я його запам’ятав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899798
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 31.12.2020
Не покидай, прошу тебе любов,
Не покидай, прошу тебе, не треба...
Не залишай ні смутку, ні оков,
Нехай всміхається блакиттю небо.
Не посилай холоднії вітри,
Вони мене мов паморозь, морозять.
Тебе любов я буду берегти,
Неначе в полі золоте колосся.
Як зійде ясний місяць уночі
І як засяють зорі в небі сріблом.
Пошли від свого серденька ключі,
Ти кожному любов, така потрібна.
Всміхнеться ніжно осінь - чарівна,
Промовить тихо не сумуй, не треба!
В твоєму серці з'явиться весна,
Й любов розпустить віти наче ве́рба.
В любові захмелієш без вина,
Коханням вернеться вона до тебе.
Розквітне в серці квітами весна
І буде посміхатись сонце з неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899629
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 29.12.2020
Немає фарб за вікнами уже,
Лиш дощик сльози свої ллє і ллє.
Стікають краплі по шибках вікна,
Калина мокне, у сльозах вона.
Течуть струмки заплаканих доріг,
А ми чекаєм в гості білий сніг.
Від нього так святково на душі,
Про свято це напишуться вірші.
Щоб сніговик всміхнувся за вікном,
Як зійде зірка ясна над селом.
Ну де ж ти люба зимонько - зима?
Пошли для нас свої мережива.
Не треба нам отих холодних сліз
Їх дощик назбирав вже цілий віз.
Нехай прийде у гості морозець
І буде диво - з - див в нас накінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899573
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
А ти крокуєш сміла, чарівна,
Я знаю - неповторна й особлива
Така вже сніжна, образна зима,
Хоч і холодна але так красива
Струнка постава, грація краси
І погляд відірвати неможливо
Та стільки ще доріг тобі пройти -
Для тебе і для нас також важливо
Легка хода та твій чарівний стан,
А образ, ніби сніжна королева,
Ти розчиняєш поглядом туман,
Немовби зірка, що сіяє з неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899499
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2020
[b][color="#058a1e"]Что несет нам год Быка
Нам не ведомо пока..
Но, рога наставив мужу,
Этим верность не нарушу..
Дед Мороз с Снегуркой пляшут
Бьют подковами, не смажут,
Бычий год, то вам не шутки!!
Чаевых им дать?? А дудки!!
Отчего душе так плохо?
Самогон, знать, был с подвохом!
И рассола нет ни капли,
И стакан украли цапли!!!
Я рекламу посмотрела
И купила гель для тела.
Что такое, гляньте сами!
Обрастаю волосами!!!
Со свекровкою мы ладим
Жизнь, так скажем, в шоколаде.
Но когда бывает ссора,
Дети прячутся по норам.
Я Снегурке подмигну,
Покажу, что счастлив!
- Пойдем мерить глубину
Нашей бурной страсти...
Эх, люби меня теплей,
Горячо и страстно.
У окна твой друг Андрей
Ждет любви напрасно.
Что стоите руки в брюки,
Что ли зря я здесь лежу?
Я взяла Вас на поруки,
Но напрасно, я гляжу...
В Новый год любви просила,
Но ответил Дед Мороз
- До сих пор водилась сила,
Но по девицам разнес!
Белым снегом замело
Все пути дорожки,
Приходи домрой, милок
Жди, наставлю рожки!
На завалинке сижу
а луну зеваю.
День-другой и я рожу,
От кого - не знаю.
Самогона полторашку
Я вчера достать сумел.
Соблазню скорее Машку,
Я, как выпью, очень смел.
Про любовь я петь не буду,
О любви душа молчит.
Поддалась разочек блуду,
Тройня вон на печке спит!
У царевича Ивана
Было видных два изъяна,
Был росточком очень мал
И в постели он икал...
Дуремар сидит в болоте
Как охотник на охоте.
И развратник-паразит
За девчатами следит.
А вампир устроил пир
Не простой - на целый мир!
Мол, я добрый, посмотрите
И обиды отпустите.
У кикиморы Анфисы
Дар певицы и актрисы.
Только в оперу в Бейрут
Ее снова не берут.
Шапку красную надела
И к проблемам нет мне дела!!
В лес пойду и встречусь с волком
Пирожки раздам под елкой.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899429
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 27.12.2020
Представь, что ты летаешь на метле.
Представь, что ты Олеся из Полесья,
Не ходишь, ты летаешь по земле
И околдовываешь всех из поднебесья.
В глазах твоих бездонна синева.
В них утонул давно и безвозвратно.
Тебя увидев, понял: ВОТ ОНА!
И жизнь свою тебе отдал бесплатно.
Не требуя взаимную любовь,
Объятий чувственных не ожидая,
И, как молитву, повторяя вновь и вновь:
Ты для меня колдунья неземная.
Промчатся годы. Бедный старичок
Будет сидеть на лавочке дремая
В раздумьях : почему ему урок
Преподала колдунья неземная.
И вспоминать, как свел коварный рок
Его с красоткой в новогодний вечер,
Когда бы вновь вернуть тот вечер мог…
Но догорели праздничные свечи.
Мы в этот мир на краткий миг пришли
И безвозвратно из него уходим,
И если вдруг любовь свою нашли,
То от нее, порой, с ума мы сходим.
И думаем, что это - колдовство.
25.12.2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899230
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020
Запитала Галя в свого
Нареченого Серьожі:
-Ти хотів би, щоб на кого
Моя мама була схожа?
-На Снігуроньку, звичайно!
Як тобі така затія?
Було б справді, дуже файно,
Щоб здійснилась моя мрія.
Галя з радості аж скаче,
Бо культурна ця манера:
Не сказав, що мама кляча,
Шапокляк, або мегера.
А коханий їй доводить:
-Кажу з радістю, без злості,
Бо Снігуронька приходить
Лише раз на рік у гості!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899155
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020
.. А любовь стала строчками писем,
Стала строфами грустных стихов.
Он был принцем, стал брошеным нищим,
Он был умным, стал просто глупцом.
Задавая все те же вопросы -
Почему ?
И когда?
И зачем
Расплетала она свои косы,
Оставалась нагою совсем?
Отчего обжигая ей губы,
Выпивая дыханье взахлеб,
Лгал зачем-то, что любит он,
Любит?..
А к утру как иссяк "приворот"...
И стремглав убегая с рассветом,
Чтоб стряхнуть наважденье любви,
Он не думал, что станет поэтом...
А огонь разгорался внутри.
Возвратиться назад невозможно -
Цепь следов схоронила метель.
А душа, заплутавшая в грезах,
Осознала всю горечь потерь.
Эта боль выливается в строки -
Может сон это был, может нет.
Но, отравленный сладостным соком,
Без любви пропадает поэт...
... И тоска стала строчками писем.
Только адреса нет у любви -
Так теряется то, что мы ищем,
Или то, что сберечь не смогли...
24.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899083
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Засинає місто в сніжній колисковій,
Вуличні вітрини у вогнях горять.
Лише чути вітер у нічній розмові,
Бож вітри на варті завжди гомонять.
Хтось на лаві в сквері залишив послання,
То букет розкішний із п'яти троянд.
Разом з ним гаряче і палке кохання,
Вибивало серце звуки ті підряд...
Сніг прикрив сліди вже, стоптані, мов стежка
І лягли сніжинки на букет - фольги.
Лишилась на ньому снігова мережка,
Не зігріє квітів більш тепло руки.
Лише сніг і вітер у нічному танці,
Розстеляють в сквері біле полотно.
А наранок чудо, всі дерева в глянці,
Черівне, розкішне зимоньки панно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898969
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 23.12.2020
Чи ви спите, чи всі ви пʼяні -
Чом підлі зайди правлять вами?
В Україні не вкраїнська влада -
Ні Верховна Рада, ні гарант.
Забрехались! Влада-клоунада!
Ззовні ще війною “підлий брат”
Від брехні бридкої не огидно?
Всі Премʼєри обіцяли: завтра Рай!
Але, вибачайте, щось не видно -
Хата вже згоріла і сарай ...
Очі у Сірка не позичають
Без вогню, сокири чи води -
Раз язик і руки не рубають,
Покручі заприндились сюди
Щоб антисемітами не звали -
Треба не семітів обирать,
І не продаватися за сало,
І “великоросів” виганять,
Перестати вірити у казки -
Казками годують соловʼя?
Розум не дарується “на ласку”
Гарні обіцяночки — дурня!
Хто не хоче дупи їх лизати,
То вставайте, браття, не лижіть -
Ворогам не щоки підставляти,
А невтомно, як будяк косить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898917
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 23.12.2020
Где-то в космосе звёзды встретились,
Удивили все небеса,
Чудеса они даже в небе есть,
Настоящие чудеса.
Звёзды сходятся и расходятся,
Вновь встречаются иногда,
Только мы с тобой не расходимся,
Не расстанемся никогда.
В небе звёздочки все холодные,
Ярко светятся без огня,
Ты звезда моя путеводная,
Ты как солнышко для меня.
Звёзды сходятся и расходятся,
Вновь встречаются иногда,
Только мы с тобой не расходимся,
Не расстанемся никогда.
Перегрузки есть,недоделочки,
Вместе справимся,не беда,
Пусть часы для нас крутят стрелочки
Не состаримся никогда.
Звёзды сходятся и расходятся
Вновь встречаются иногда
Только мы с тобой не расходимся
Не расстанемся никогда.
А у нас сердца словно звездочки,
А у нас душа молода,
Раз мы встретились,моя звездочка,
не расстанемся никогда.
Звёзды сходятся и расходятся,
Вновь встречаются иногда,
Только мы с тобой не расходимся,
Не расстанемся никогда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898858
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Трамвай дарує зустріч знову…
Дівча, неначе… янголя!
- Боюсь прослухати відмову…
То ж… лише погляд окриляв!..
Пташок під серцем - стоголосся!
Вона - сестра самій Весні!..
Цілую подумки волосся…
- І це так радісно мені!..
Лиш поглядом обняв їй спину...
- Як можна жити без грiхiв?!
Торкнутись хочу без упину!..
Та як позбутися страхiв?..
Моя сміливість невблаганна…
Можливо це... єдиний шанс!..
Стелила долечка кохання…
- Навік хай об’єднає нас!..
На хвильку лиш… примружив очі…
замріяний у зорях див…
Відразу серце кровоточить!
- Я знову щастя загубив!..
Дівча зігріло, наче сонце…
Здавалось… справді цілував!..
- Та вийшла радість на зупинці!
Неначе вихор підійняв...
Від непочатої розмови
в багатті серце хтось палив!..
- Знайти б її… зустріти знову!
Сказати зміг би... що любив...
Чекати буду скільки треба!..
Щоб так, як в мріях, все було...
Щоб пил з зірок лягав під ребра…
Щоб я відчув… її тепло...
21.12.2020 р.
Фото з інету.
Ее тепло...
В трамвае счастье обнаружил…
Сражен любовью наповал!..
- Боюсь услышать, что не нужен…
К ней ближе… страх не подпускал…
Как познакомиться с девчушкой?!
В мечтах… касаюсь к волосам!..
Целую мысленно за ушком…
- Душа… умчала к небесам!..
Мое сознание умолкло…
- Ну как прожить нам без грехов?!
Реальность колется иголкой,
когда душа средь облаков!..
Огонь под сердцем!.. Там же – льдина…
Вдруг у судьбы… единый шанс?!
Мечтая... нежно обнял спину!..
- Пусть счастье крепко свяжет нас!
Лишь на чуть-чуть… прикрыл я очи,
решаясь сделать первый шаг…
- Ее забрала темень ночи!..
Как счастья моего очаг…
Ведь так боялся остановки!..
Сам вспоминал картины снов…
- Каким могу я быть неловким!
Катился, глупый, с облаков…
Хочу увидеться с ней снова…
- Найти смогу немало сил...
сказать ей лишь четыре слова!..
О том… как сильно полюбил…
Болит теперь мое сердечко…
Но вера очень велика!..
- Ее я встречу!.. Путь намечен…
Тепло найду… издалека…
22.12.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898848
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Я закохалася у тебе
У твої очі голубі.
Всміхалось ніжно мені небо,
А я всміхалася тобі.
У філіжанках наших кава,
А душу зігріва любов.
Ця ніч для нас така цікава,
З тобою ми зустрілись знов...
Ти цілував мої долоні,
На вушко шепотів слова.
Так пульсували наші скроні,
З під ніг тікала десь земля.
З тобою ми такі щасливі,
Моя рука в твоїй руці.
Твій поцілунок справжнє диво,
Назавжди лишивсь на щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898781
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2020
Извечный вопрос и на него ответ:
"Что такое судьба-
свыше предопределённый путь
или личная свобода выбора?"
1)Судьба расписана для всех
И роли все свои играют
Где будет радость, горе, смех
И где опасность угрожает.
Где будет небо в облаках,
Весна, зима иль только лето,
Где нас укутывает страх
-Запрограммировано где-то.
Наш каждый вдох и каждый шаг
Под очень пристальным контролем.
Какой несём сегодня флаг,
Каким мы насладимся морем...
2)Мы сами выбираем путь,
Не в игры в жизни мы играем,
Когда хотим- идём уснуть.
Судьбой мы сами управляем.
Мы можем сесть сейчас в трамвай,
В машине просто прокатиться,
В душе построить ад иль рай
-К чему кто искренне стремится.
Ограничений в жизни нет,
Хотя не прыгнешь выше крыши,
Но свой мы оставляем след
-Стремимся вниз, взлетаем выше...
Две версии одной судьбы
Пересекаются в дороге
И будьте счастливы в них Вы
Ведь Новый год вновь на пороге!
19 декабря 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898725
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
[b][i][color="#237806"][color="#9e0ef2"]Э[/color]легантна я и очень аппетитна,
[color="#9e0ef2"]Т[/color]ак ведь все не прочь со мной на сеновал.
[color="#9e0ef2"]О[/color]чень страстная и даже ненасытна,
[color="#9e0ef2"]Т[/color]олько зря меня мой муж приревновал...
[color="#9e0ef2"]Б[/color]оже мой, какая в сене вышла драка,
[color="#9e0ef2"]О[/color]глянулась, блин, глазеет пол села.
[color="#9e0ef2"]И[/color] все жаждут, что с фингалом буду плакать
[color="#9e0ef2"]Я[/color] и в жёстче происшествиях была.
[color="#9e0ef2"]Н[/color]ет, никто не разнимал нас... кроме копов,
[color="#9e0ef2"]Е[/color]ле-еле растянули по бокам.
[color="#9e0ef2"]З[/color]нать, они уже имеют в этом опыт.
[color="#9e0ef2"]А[/color] мы шли в атаку вновь под стать быкам.
[color="#9e0ef2"]Б[/color]итва битве рознь, но наша всем по нраву,
[color="#9e0ef2"]У[/color] соседей челюсть виснет до колен.
[color="#9e0ef2"]Д[/color]имка муж мой и лупить - имею право
[color="#9e0ef2"]У[/color]бежал бы лишь любовник мой, спортсмен![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898734
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
П’є дружина з мене соки:
Не встиг поріг переступить,
Ця мегера - руки в боки:
-Ану, дихни! - уже кричить.
-Нализався, скотиняко?
Самогонку відчуваю,
Спати - в будку, до собаки
Я тебе благословляю!
Тепер клопоту не маю,
Бог захистив мене від бід:
Сердита жінка не лякає –
Перехворіла на ковід.
Втратила чуття на запах
І наді мною весь контроль,
Вже не ходжу на задніх лапах,
Сиджу у шинку, як король!
Поки винайдуть вакцину,
Щоб рецептори вернути,
Не одну я чарку встигну
З кумом дорогим хильнути.
Вчені думають ще й досі,
А я хочу (навіть снилось),
Щоб ускладнення у носі
У дружини залишилось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898666
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Везе автобус на роботу,
давно вже зморених... людей...
- І я між них... така ж істота ...
Товкаю лікті від грудей...
А тіл набилось!.. Це вже звично...
Аби ковток повітря був!..
Щоб не спізнитись... Все логічно...
- Щоб хтось в дорозі не заснув...)
Аж тут... її побачив очі!..
На вулиці... ще за вікном...
Дівча в автобус також хоче!..
- Її б зігрів своїм крилом...
Гребу до виходу, як човен!
Комусь б`є ніс моє весло...
Хай вибачає... гне молебень...
- Мене в кохання занесло...
Тягну дівчаточко за руку!
Тягну її стеблину-плоть...
- В своє життя тягну подругу!..
Знайшов душі своїй... тепло...
* * *
Наш час летить... спливає швидко...
Тепер дівчи`на та... моя!..
- Моя милесенька лебідка...
Єдина... на усе життя...
18.12.2020 р.
Фото з інету.
Милая
Везет автобус на работу,
уставших издавна... людей...
- И мне работать неохота...
Толкаю локти послабей...
А тел набилось!.. Всем привычно...
Лишь только б воздуха глотнуть!..
Не опоздать бы... Все логично...
- Терпеть привыкли божий путь...
Вдруг я... девчонки вижу очи!..
На остановке... за окном...
- Она в автобус тоже хочет!
Согреть бы мог ее крылом!..
Гребу я к выходу... как лодка!
Бью чей-то нос своим веслом...
Прошу прощения трещоткой...
- Меня к любви своей несло...
Тащу девчоночку за руку!
Тащу ее девичью плоть...
- Я в жизнь свою тащу подругу!
Душе своей нашел тепло...
* * *
А время так уходит быстро!..
Не всем судьба ванильная...
- Мое сердечко греет искра...
Со мною ря`дом... милая...
18.12.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898558
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 19.12.2020
Спи, малече, засинай,
Бо йде в гості Миколай.
Він зайде у кожну хату,
Щоб всіх діток привітати.
Принесе в своїй торбинці
І цукерки, і гостинці,
Під подушку покладе,
Бо про всіх він знає все.
Адже ви – слухняні й чемні,
Гарні дітки і розумні,
Слухалися маму й тата -
Тож дарунків вам багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898569
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 19.12.2020
Ім’ям простим й святим водночас – Ганна –
Мене колись матуся нарекла,
Щоби була захищена й кохана.
Свій заповіт, мов скарб, передала:
«Люби людей душею й не за плату
І край люби наш – він один у нас.
Плечем стань і порадницею брату,
Цінуй добро у людях кожен раз.
Із совістю своєю не торгуйся –
За неї не назвав ніхто ціни,
На лестощі ніколи не купуйся
І перша не ставай на шлях війни.
Будь мудрою, але не зазнавайся,
Будь доброю, але не зловживай,
Коли права, ніколи не здавайся,
Будь щедрою не тільки на слова!»
Життя частенько ставить мені виклик,
Щораз пригадую я мамин заповіт.
До одного ніяк не можу звикнуть:
«Чом не живе по ньому білий світ?»
17.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898628
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 19.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YVOoETLPrfU[/youtube]
Життя непередбачене й складне,
В житті нічого не буває вічне.
Та винятком із правил є одне:
Тримає пам"ять, що було незвичне.
Оте, що нас тримає на плаву,
Без дозволу вселилось колись в серце.
І поки є, до пір отих живу,
Життя мого невичерпне джерельце.
Коли втрачаєш - все наперекіс,
Життя втрачає фарби - чорно - біле.
Та що зупинить тут потоки сліз,
Коли ріка життя вже обміліла?
Самотність - це як вирок для душі,
І як тепер оце усе змінити?
Не може бути, що ми уже чужі,
Ну як оце душі все пояснити?
І знову край вікна самотність й я,
А за вікном повільно вже світає.
Пробач, прошу, мене, душе моя,
Чому буває так, ніхто не знає...
--------------------------------------------
Події в творі не стосуються автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898616
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 19.12.2020
Нічка зорі засвітила,
Снігом землю притрусила.
Веде стежка через гай,
А по ній йде Миколай.
В торбі він несе гостинці,
Олі, Колі і Маринці.
Усім діткам на Землі.
Дасть дарунки він свої.
Всі його дуже чекали
І листи йому писали.
Кожен мрію мав свою,
Спати ліг з молитвою.
Снились сни такі чудові,
Мов веселка кольорові.
А наранок в чобітку,
Був дарунок ди́тятку.
Веселились і раділи,
Наче вулики гуділи.
Кожен мав дарунок свій,
Серцю милий й дорогий.
Дорогі друзі з днем св. Миколая вас!!!
Хай Миколай у вишиванці, розбудить подарунком вранці
І принесе у вашу хату, добробут, радості багато.
Розбудить приспані надії, зернятко щастя хай посіє,
Зігріє гумором, любов'ю і принесе вам всім здоров*я!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898593
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 19.12.2020
Давно відшуміли літа молоді,
у юність дорога далека…
Та саме в холодні, грудневі ті дні,
синочка приніс нам лелека.
Дарма, що морози… Лиш сил додали,
мережила долю завія…
Молитви святі пелюшки обвили
з пророцтвом добра і надії…
Минали, мов вітер: як дні, так роки…
Незчулись, як виріс ти, сину…
Садочок, і школа минули таки…
Юність дихала ніжно у спину…
Дорослий вже став… А для нас ти – дитя…
Погладити хочу голівку…
Давно ти, синочку, пішов у життя,
свою в ній торуєш стежинку…
А я у думках, поки й сонце зійде,
до серця горну все, що рідне:
серветка - ялинка, де поїзд іде…
Твоє вишиття на ній плідне.
Ось твір твій про маму…Так тепло душі,
коли перечитую знову…
Я хочу щоб ти у моєму вірші
відчув атмосферу чудову:
де дім твій, родина… Ми разом усі,
стираємо відстань в розмові…
Чекає духмяний пиріг у красі,
й дарунки для тебе готові.
Тож, сину наш любий, живи у добрі,
грій серце своє у любові…
Хай у народження день звіздарі
малюють картину святкову.
Хай щастям наповниться тема її,
і барвами грає палітра...
Всі задуми, плани і мрії твої
з попутним лише будуть вітром.
Що маєш - цінуй, бережи і люби,
хай крила міцніють з роками.
Ніколи й нічим ти себе не зганьби.
Повертайся додому з птахами.
18.12.2020
[b][i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898531
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 18.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T-h7TPwcsFg[/youtube]
Ти йдеш таємними стежками,
Назустріч радісній весні.
В твій слід вступаю я ногами,
Тепліші вже зимові дні.
Тобі, як завжди, вітер в спину,
Не заблукай лиш на шляху.
І я спішу, не знаю спину,
В думках немає і страху.
Присяду трішки, лиш на хвильку,
Дивлюсь - чималий шлях пройшов.
А мої кроки так дрібненькі,
Та все ж біжу я стрімголов.
В думках благаю: озирнися,
Куди спішиш, ще є в нас час.
Надію дай і посміхнися,
Нехай не втратимо свій шанс.
Зима завіяла, хурделить,
Ледь видно вже твої сліди.
Мороз так боляче вже жалить.
Все важче й важче мені йти.
Але завзяття це неспинне
Все ж сили знову надає...
Та це тривало лиш хвинину,
Бо поряд мене ти вже є.
Таке ж присниться в ніч зимову,
Я пригорнусь..яке тепло!
Така чудна ця передмова,
Неначе справді це було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898505
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 18.12.2020
Ви стояли в блідо́му тумані,
У руках ваших пахнув бузок.
Граціозна, як лань, мила пані,
Сплетена коса у колосок.
Образ ваш, то ціла загадковість,
Усмішка - рожевої весни.
А довкола квітів й трав шовковість,
Все було для мене наче в сні.
Щастям, так світилося обличчя
І ховалась зваба на плечах.
Ніжна, незнайомко білолиця,
Сукня у мережеві парча.
Як уперше поглядом зустрілись,
У очах я ваших потонув.
Ви чомусь умить ту розгубились,
Стукіт серця вашого відчув...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898498
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 18.12.2020
У мовчанні німім я простягаю руки,
До Господа щиро душею молю.
Вбережи тих, хто любить, в житті від розлуки,
Із серцем відкритим я до Тебе іду.
Я - жінка, я -покритка, я - донька, я - мати,
Сльозою стікаю, вклякаю, кричу.
Чи не кожна людина бажає зазнати
Раю земного на віку досхочу?
Щоби мир у родині і діти щасливі
У ласці зростали, у дружнім теплі.
Щоби ранки стрічати і сутінки сиві
Із вдячністю в грудях, в поклоні землі.
15.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898296
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
На терезах - злагода дій і хаос,
Правди море - потоки брехні.
Українець ім*я чи знов малорос?
Єдність людства, чи меч і вогні.
На терезах - пекло наживи і рай.
То ж отямся, людино, скоріш.
Звіра хижість в собі, цинізм подолай,
Не продай свою душу за гріш.
На терезах сучасних - мир і війна,
Домінує хоч поки життя.
Ятрить думка щодня для всіх навісна:
Що ж чекає подалі буття?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898228
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ugq5g38c8_E[/youtube]
Що ти робиш в дощову годину,
Так, як я теж дивишся в вікно,
Мрієш про весняну теплу днину?
Та тепер вже інше не дано.
Ти збираєш згадки по краплині,
Не сумуй, що це було давно.
Хай тебе зігріють в ці хвилини,
Я з тобою поруч все одно.
Я з тобою поруч...відчуваєш?
Ось рука торкнулася плеча.
Ти мене у тиші цій шукаєш,
Знаю, що тепла не вистача.
Бачу твої лагідні я очі,
Посміхнувся, мабуть, щось згадав.
Ніби такі довгі оці ночі,
Жаль, що ранок ніч оцю украв,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898256
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
Злий ходив Петро по кухні
(Бо вночі погано спав),
Заглядав в миски і кухлі –
Щось їстівне там шукав.
-Нащо знову ти купила
Ліверну цю ковбасу?
Думаєш, що в ній вся сила?
Дасть здоров’я і красу?
Технології бракує,
Зроблена вона не так,
Якщо хтось її купує,
То, хіба що, для собак.
-Та не гавкай ти вже зранку! –
Крикнула йому жона, -
Можу ще зварити манку,
Кажуть, корисна вона.
Ліверка - це твоя мрія,
Зранку ти жереш за двох:
Три собаки її їли –
Ні один із них не здох!
-Та не злюсь я ні на кого,
Зараз миску принесу,
Якщо більш нема нічого –
Радий вже й за ковбасу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898215
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
Де співають світанки,
долі змащені медом...
Там дівча в вишиванці...
- Заціловане небом!..
Душу ніжну зростила!..
Янгол був охоронцем...
- То дав він свої крила!..
Зацілованій сонцем...
Любить кожну стеблину!..
А веселка привітна
колисала дівчину...
- Заціловану вітром...
Світ торкають долоні...
З зірок ткала надії!..
У думках - світлий промінь...
- Заціловують мрії...
Вдача... наче та річка...
Спрагу дійсно вгамує...
- Вже на пальці каблучка!..
А миленький... цілує...
Де птахи в піднебессі
щебетали про волю...
Щастя в серце ввірветься...
- В заціловані долі...
15.12.2020 р.
Фото з інету.
Зацелована...
Где шептались рассветы…
а судьба у всех с медом...
Там девчонка согрета!..
- Зацелована небом…
В доброте ее сила!..
Ангел был с ней хорошим...
- Это он дал ей крылья!
Зацелованной солнцем...
Любит каждый росточек!..
Красит радуга щедро
тропы этой девчонки!..
- Зацелованной ветром...
Прикасалась ладонью
к сопкам дивной Венеры...
Мир любила бездонный!..
- Зацелована верой...
С ярких звезд от Вселенной
пряла радость с мечтою...
И удачу с везеньем...
- Целовалась с зарею!..
Примеряла колечко...
То любимый балует...
Вдруг забилось сердечко!..
- Милый сладко целует...
Стаи птиц в поднебесье
стелют песни про волю...
Счастье пары там... вечно...
- Поцелованных долей...
15.12.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898207
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
Зацвіли каштани у осінню пору,
Золотистим цвітом на деревах знов.
Вітер на сопілці виграє їм соло,
Цвіт цей зігріває сонячна любов.
Диво те природа для нас сотворила,
Листячко зелене захищає цвіт.
Є в природі ніжність, є в природі сила,
Яка прикрашає й радує наш світ.
Зацвіли каштани у осінню пору,
Білими свічками радують людей.
Від краси такої, не відвести зору,
Опустить не можна до землі очей.
Ще недавно в кошик їх плоди збирали,
Тріскали жупани, падали до ніг.
А сьогодні знову розцвіли каштани,
Диво - з - див осіннє радує нас всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898224
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqKL5iaUphY[/youtube]
Безмежна подяка композитору Олександру Келеберді, що він звернув
увагу на цей текст і надав крила пісні та Юлії Максимчук за її чудовий голос і озвучення пісні.
Весна і літо вже пройшло,
І осінь сива
Сховала тугу за вікном
В холодні зливи.
Боліло серденько й душа
З дощем ридала:
Покинув милий і пішов –
Його не стало.
Приспів:
Захурделило надворі,
Захурделило.
І снігом сипле ізгори –
Кругом все біло.
І нашу стежку замело,
Де ми ходили.
Чи ж то кохання в нас було,
А чи згубили...
Не зеленіє вже верба,
Що над ставочком,
В воді не миє вже вона
Свої листочки.
Покинув милий і пішов -
Його немає.
Мабуть, десь іншу вже знайшов
Й її кохає.
І над ставочком вже верба
В журбі схилилась.
Не грає хвилями вода –
Покрила крига.
Поглинув сніг вже назавжди
Святе кохання.
Більш не повернеться сюди
Ні вдень, ні зрання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898158
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
Твої очі для мене немов незабудки,
А твій погляд для мене неначе весна.
Моя ніжна і мила, ласкава голубко,
Я думками своїми з тобою щодня.
Твої коси шовкові, ромашками пахнуть,
Твої губи, неначе, той маковий цвіт.
А буває, душа переповнена страхом,
Піднімає на крила любові політ.
Нас дощі із тобою щораз цілували,
А тумани були нам немов лабіринт.
Ми так вірно і палко обоє кохали,
Коли падали зорі, яскравим був світ.
Я для тебе беріг усі ноти у пісні,
Усі квіти для тебе я кину до ніг.
Ти кохання моє, хоч не перше, а пізнє,
Я для тебе любов цю кохана беріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898127
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
І знову ти прийшов у сні -
Такий осяяно-щасливий
Я знала, що несеш мені
В своїх долонях теплі зливи,
Свою любов у холоди,
Прозорий вранішній серпанок...
Чомусь благав мене: "не йди
За мною слідом, ще зарано..."
А сам... красивий, мов святий...
Я доторкнутися хотіла -
Майнуло подумки: "прости..."
І забілилось... біло-біло...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898080
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 14.12.2020
Давай поговорим про музику,
Що серця торкає й душі.
У вальсі весняному кружиться
І чуються ноти в вірші.
По морю пливе на кораблику,
У променях сонця звучить.
І навіть торкається равликів,
За ними у поле спішить.
Давай поговорим про музику,
Її відчувають вітри.
Вона навіть чується в кухлику,
У краплях джерельних води.
У трепеті крилець метелика,
Звучання її також є.
Вона галаслива у сквериках,
Дрібнесеньким дощиком ллє.
А ще вона в серці знаходиться,
За неї говорять слова.
Коханням мелодії сходяться,
Живу у цій музиці я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898014
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020
[b][i]Написали тут как-то в журнале
О соседке моей тёте Вале
Хоть и не молода,
Но всегда без стыда,
Кувыркается на сеновале.
Бомжеватова, житель подъезда
На чердак как-то ночью полезла,
Ночевал там Игнат,
Ох, как был он ей рад...
И теперь он жених, а не бездарь.
Фрол Подметкин, сапожник из Львова
Как приду, молчалив он и скован,
- Слушай, вместо молчать,
Мог бы замуж позвать!!!
Ну же, Фрол, предлагай, я готова...
Параскева, старушка-монашка,
Есть у ней о наследстве бумажка.
Позову бабку в ЗАГС
Мож, бумажку отдаст..
По подвалам жить парню мне тяжко.
Моя жинка купила две брошки
Мол, хочу быть моднее немножко
Но я взял пистолет
И открылся секрет -
Подарил ей их кум наш Сережка!!!
Тёлки эти на зелень так падки,
Вот вчерась забрели к нам на грядки.
Всю петрушку, укроп
Съели, мать бы их в лоб.
Нам оставив копыт отпечатки!!
Алевтина по кличке Зазноба,
Мне любить обещалась до гроба.
Первый рейс ее в клуб
Ей Иван уже люб.
Приказала мне - Ваньку не трогай.
Главный скульптор Вано Перетели.
Землю топчет за мной две недели...
- Приходи ко мне, Люб
Мол, я бюст твой слеплю.
Но позировать надо в постели.
Мы на море пойдем пешкодралом
В рюкзаках пиво, водка и сало.
Людка, с таксой своей.
Муж ее, дуралей.
И супруг мой Иван... с перегаром.
Катер шел на притихшем моторе.
Роза Францевна спрыгнула в море
К рулевому бегу,
Выручай меня, друг.
Дай газку, с тещей мы сейчас в ссоре.
Три кота на заброшенной даче
Разогнали всех местных собачек.
Для воришек простор
Можно лезть в каждый двор
А в дома без присмотра - тем паче!
Коль меня записали в спортсменки
Я должна быть проворнее Ленки!
Чтоб никто и не встал
Рядом на пьедестал
Все победы мои, все ступеньки...
Два солдата из части стрелковой
В самоволку ушли в форме новой.
От веселых девчат
Возвращались назад.
Форму спёрли без спроса с кладовой.
Сам Мичурин скрестил тыкву с вишней,
И чего только в прессе затишье?
Журналисты молчат,
А в саду аккурат.
Тыкво-вишенки тянутся выше..
Кто из Вас не мечтал быть богатой,
Чтобы муж был в машиной и хатой,
Чтоб носил на руках,
Отдых был на югах,
Загребал чтобы деньги лопатой.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897960
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Из поцелуев вытку полотно,
Чтобы укрыть, с Тобою наше ложе.
Парчой с надежд занавешу окно.
И двери поплотней закрою тоже…
Тебя я встречу в сумраке ночном,
Сплетутся, воедино, наши тени.
… И пусть метели плачут под окном,
Снежинки падают без устали и лени.
Меня к груди Ты ласково прижмешь.
Губами губы нежно трогать станешь.
Ключи от счастья мигом Ты найдешь,
И ласки мне дарить не перестанешь
Слова, что шепотом ласкали шею, грудь,
До сердца очень близко прикасались.
Отрывки фраз « Зі мною вічно будь…»
Так в памяти навеки и остались…
12.12.2020 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897946
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Зорі сяють для тих, хто їх любить,
хто дитиночку ніжно голубить,
у чиїх грудях добре серденько,
хто вставати любить раненько.
Зорі сяють для тих, хто кохає,
хто в молитвах щоднини чекає,
захищати хто вміє сміливо,
у чиїх руках спориться діло.
Це для тих, хто цінує родину,
любить рідну свою Батьківщину,
підкоряє хвилю у морі…
світять в небі щодня ясні зорі.
Хто нещастя навкруг себе сіє,
про наживу легку тільки й мріє,
для них зорі нічого не значать…
бо такі просто зір тих не бачать.
Зорі сяють для тих, хто їх любить,
хто дитиночку ніжно голубить,
у чиїх грудях добре серденько…
ще співає для них й соловейко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897941
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Соснова гілка снігом припорошена,
Гойдалася від вітру в самоті.
Зима прийшла у гості так не прошено
І доторкнулась холодом її.
Стежки позамітала всі хурделиця,
Вона цю пору з радістю сприйма.
А сніг додолу білим пухом стелиться,
Соснову гілку ніжно обійма.
Десь голоси луною відзивалися,
Вони щось гомоніли у цей час.
А може один - з - одним сперечалися,
Серед заметі тих далеких трас.
Всю ніч зігрітись гілка намагалася,
Ні місяця у небі, ні зорі.
Лиш зимонька в обличчя посміхалася,
Бо ж дуже було весело її...
Вона лише надранок заспокоїлась,
Струсив хтось з гілки біленький сніжок.
Руденька білочка на ній вмостилася,
Лишивши слід для вранішніх стежок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897922
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
СІЛЬСЬКИЙ БУДИЛЬНИК
В селі не ранок, як без півня,
то знають всі: малі й старі.
Годинник сам йому не рівня,
від третіх півнів до зорі.
Спинити б вчасно бабу Ніну,
за сей образливий зворот.
Кричить на півня без упину:
– Закрий, кажу, проклятий рот.
– Та що ти тямиш, бабо Ніно –
недобрий півня б’є озноб.
Їй огризається, ще й гнівно,
бо має він не рот, а дзьоб.
Із року в рік той страм невпинний
театр виконує без змін.
Питання:
– Півень, в чому винний?
А в тім, що діда будить він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897871
дата надходження 11.12.2020
дата закладки 11.12.2020
Дивись, на зимовому фоні,
Де блиску сія оксамит.
Біжать білогривії коні,
Лиш бризки летять з - під копит.
Запряжені в різблені сані,
А в санях панянка одна.
В розкішнім, розшитім убра́нні,
Вельможна і наче княжна.
Обличя подібне до глянцю,
Холодна у неї душа.
На щічках немає рум'янцю,
У зиму вона поспіша.
Як гляне, спиняється серце,
Торкнеться, лишається слід.
Вона королевою зветься,
Живе в вічнім царстві де лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897754
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020
Сіло сонце за горою, за високою,
я зустрінуся з тобою, кароокою.
В твої очі задивлюся, терна зернятко...
ой, як хороше з тобою, моє серденько.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
Ми по травах, по шовкових будемо гулять,
тебе ясною зорею стану називать.
Розцвіла, моя дівчино, ти мов квіточка,
а в волоссі золотому ясна стрічечка.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
Тут потоками дзвінкими річка виграє,
ти ж хвилюєш, дівчинонько, серденько моє.
Буде чарами своїми й ніченька сіять…
ну, а ясний місяченько - срібло розсипать.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897544
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 09.12.2020
М’язи серця гостріше з роками
Дзвонять в душу моїх берегів,
Що дорога до Бога - ділами
Зменшить в неба узятих боргів.
Щоб не стали порожньо-прозорі
Нам інтриги не треба плести,
Небайдужість у щасті і горі
Завжди щиро у серці нести.
У легенях відчистити сажу,
Із плечей зняти мотлох тяжкий,
Злість, образи відкинуть відразу,
В милосерді – обновок людський.
Аби в горлі слова не засохли,
Розпустилися в лагідний цвіт,
Зарясніли добром переможним
Й полетіли у радісний світ.
Щоби музика серця на вітрі
Підіймалась увись знову й знов,
Розрізаючи струни повітря
Несла віру в добро і любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897646
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Розкраяне серце надвоє
Холодить морозом зима.
Думками минулого всує
Теребить невтішно слова.
Обійми, цілунки і цноту,
І пригорщі сміху твого.
Життя виставляло нам квоту
Та брало не раз на "слабо".
Роки за роками збігали
Та все в паралелі вели.
А душі спочинку чекали,
Щоб поруч набратись снаги.
Та доля була невблаганна,
За двох я віднині живу.
У Бога прошу подаяння,
Щоб спокій знайшов ти в раю.
А я стану сильною знову,
Між люди з любов’ю піду.
Кохання візьму за основу,
Нужденним нестиму весну.
09.12.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897676
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Пов'язує внучка кітчасту хустину,
Що так пасувала колись і мені,
А личко так схоже її, в цю хвилину,
На вишню, що квітне у нас навесні.
Й на яблуню білу, в зеленім садочку,
Як спів соловейка взліта вдалечінь,
А сонце відблискує в кожнім листочку
Ту просинь безмежну і ту голубінь.
Ще схоже на мальви, що в нас біля тину,
На маки й волошки у хлібних полях,
Адже увібрала у себе хустина
І душу вкраїнську, й любов у серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897640
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Я стихи отвыкаю писать...
Перестала распахивать душу...
- Отыщу... в том, что есть... райский сад!..
И не буду судьбу свою рушить.
В чувствах милого струны глухи...
Не зажегся костер пылкой страсти...
Не царапали сердце стихи...
Не заметил... что был со мной счастлив.
Я оставлю тоску среди звезд!..
Отвернусь от пустого безумства...
Веру искреннюю смоет дождь...
- Смоет к милому теплые чувства...
Пусть уносят мечту облака...
Буря стихнет и высохнут лужи...
Замок строили мы из песка...
- Не нужна... то и он мне не нужен...
8.12.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897625
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Усі ми родом із дитинства,
Панує де свята любов.
Сказать про нього дуже стисло –
Нічого не сказать, либонь.
Знов в дитинство далеке лину.
Скільки різних було оказій:
Посвист чути свистка із глини
І з вузеньких стручків акацій.
Після щедрих дощів травневих
Місить кирзовий грубий чобіт
Грязь, щоби обійти як-небудь.
І нормально все. І нічого!..
В хаті горщики біля печі,
Казани громіздкі, у сажі,
Кочерга – острах для малечі.
Отакі то були пасажі.
А як пройде пора Різдвяна,
З печі зиримо – справжнє диво:
На соломі… теля, ще в’яле,
З нами згодом по хаті диба.
Поетично сказать хотіла,
А виходить буденна проза:
У батьків так багато діла –
Наша юність уже в порозі.
А як ми вже крилаті стали,
Полетіли в краї далекі,
В рік лиш раз чи два прилітали
До гнізда свого, мов лелеки.
А батьки увесь час в чеканні,
В повсякденній своїй роботі.
В мами часто сльоза стікала,
Бо про нас же жила в турботі.
І у батька губа тремтіла.
Кажуть, то не в порядку нерви.
Та не меншало якось діла –
Не робили собі перерви.
Знов в дитинство далеке лину.
Скільки різних було оказій!
Не батьки вже – могилки з глини
Й дерев'яні хрести… з акацій…
18.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897607
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 08.12.2020
Дрімає дуб глухий у листі,
На день, що згасає, глядить.
Заплутавсь вітер у намисті,
На кущ калини ліг, та й спить.
Берізка посплітала коси,
Прикрила ними тонкий стан.
Трава лягла в сухі покоси,
Старий прикрасила паркан.
Побігла в даль доріжка криво,
Немовби, долі полотно.
Хотів би жити всяк красиво
Та то - не кожному дано.
Комусь любов, тепла доволі
І ріки ласки, щоб сповна.
Не відречеться хтось недолі,
Доки не вип’є всю до дна.
Не загубити б тільки душу,
Який не мав земний ти шлях.
Щоб не нести повік покуту,
На сповіді, на небесах.
08.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897581
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 08.12.2020
[b]П[/b]отаємно спішить мила пані,
[b]О[/b]золотою ніжно бринить
[b]Р[/b]озгортає безмежнії далі,
[b]О[/b]й, як серце від смутку щемить.
[b]З[/b]алишає і йде на спочинок -
[b]М[/b]ить дарує, останній мотив,
[b]О[/b]сь, на згадку букетик родзинок
[b]В[/b]се, що Вам назбирала для див.
[b]Л[/b]ист іще на стежках залишаю,
[b]Я[/b] сумую також і люблю,
[b]Й[/b]ого ніжність із часом втрачаю -
[b]З[/b]міни тиснуть, руйнують красу.
[b]І[/b] змирившись іду на спочинок,
[b]М[/b]рії знову у далеч летять,
[b]Н[/b]е сумуйте, вже безліч сторінок
[b]О[/b]берегом окрилюють даль.
[b]Ю[/b]но так у чудовій годині
[b]Л[/b]егко в настрій смаку додаю,
[b]Ю[/b]рта вже майорить на стежині,
[b]Б[/b]ачиш, сміло дарує красу.
[b]А[/b] на зустріч чудовая пані
[b]Ч[/b]ари шле, як казкові дива,
[b]А[/b] за рогом у білій вуалі
[b]Р[/b]озгорнулася сніжна зима.
[b]І[/b] у сяйві де срібло заграло
[b]В[/b]альс кружляють сніжинки малі.
[b]Н[/b]епомітно вже казка настала,
[b]А[/b] мелодії так неземні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897532
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 08.12.2020
Вона була закохана у нього,
А він її усе не помічав.
Вона ловила кожне його слово,
А він кохання іншій дарував...
Весна до них приходила у гості,
Буяло все довкола у цвіту́.
І часто так стрічалися на мості,
Він йшов із іншою у пору ту.
Вони до неї навіть не вітались,
Про таємницю цю ніхто не знав...
Та в глибині душі, так сподівалась,
Бо він у снах її до себе звав.
Минуло літо, осінь наступила,
Пожовклий лист під ноги тихо впав.
Вона усе чекала і любила,
А вітер на сопілці звеселяв...
Коли зима трусила білим снігом,
Їй руку до маршрутки хтось подав.
Той погляд розтопив на річці кригу,
Він їй з усмі́шкою, привіт сказав...
А навесні в дворі музи́ки грали,
Під ноги знову падав білий цвіт.
Їм "Гірко!"- в один голос всі кричали,
Така любов - одна на сотню літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897551
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 08.12.2020
[b][i][color="#4a0505"]З-абавляється, наче дитина
О-такий промінець-бешкетун.
Л-иже ніжно траву біля тину
О-смілілий востаннє пустун.
Т-еревені розводять ворони
А-ж до пізніх вечірніх годин.
В-еличаво вдягнули корони
А-куратні алеї жоржин.
П-рохолода осінньої ночі
О-пускає на землю туман.
Р-ізнолистом вітрисько тріпоче
А- поля, наче той океан…
Н-ебо втратило барви яскраві,
А- ліси загорнулись у сни.
С-ад одягнутий в сукні цікаві,
Т-а у небі – гусей табуни.
У- повітрі чадить листопадом,
П-оховались бджолині рої,
А-ле стрінемо осінь ми радо
Є- у осені чари свої.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897490
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 07.12.2020
Бродит леший за селом,
И водит бульдога.
Я его огрел веслом,
Чтобы баб не трогал.
Девки в проруби купались,
Как русалки, без трусов.
Мы с Иваном умудрялись,
Наблюдать из-за кустов.
Ходят к бабке женихи,
Истоптали грядки.
Им бы тексты панихид,
А не флирт и *лядки...
Прилетела тёща к сроку,
Нынче с отдыха, с морей!!
Подставляет свою щёку,
Мол, целуй меня скорей!
Заведу себе лягушку...
Как - зачем? Назло жене..
Она с кумом, я с квакушкой
Все ж не одиноко мне..
Пробежало время быстро
Просвистело, коль точней...
Бражки вон - была канистра,
А осталось лишь на дне.
В Новый год готовим стол
Все для наслаждения.
А на утро - есть рассол
Для опохмеления.
День прибавился немножко
Что ль, весна на старте?
Глянь-ка, Мурка - наша кошка,
Хвост дерет, как в марте...
За деревней стог стоял
Свежий, здоровенный.
И не надо одеял,
В сене секс отменный!
Осерчала не на шутку
На Егорку жениха!
Должен был зарезать утку
А зарезал - петуха!!!
Слух прошел, что дед Аким
Пойман был у свахи.
А как выбрался живым,
Так ушел в монахи.
На колядки я сходила
Чтобы времечко убить.
Лишь разочек изменила,
А позора не сносить!
Знать украли нынче зиму,
Все ее устали ждать,
Скоро все фуфайки снимут,
И... с котами март встречать!!
Распотешилась я ноне
Точно, от восторга!!
Самогон с Сережкой гоним
Прибыль ждем от торга!
Поскорее бы зарплата
Буду я счастливый, Оль...
Мелочь - курточка в заплатах,
Денег нет на алкоголь!
Двадцать-двадцать год крысиный
Совпаденью чисел быть.
Выйду замуж за грузина
И айда в Тбилиси жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897284
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 07.12.2020
Ти мене на світанку розбудиш,
Доторкнешся долонею ніжно.
Прошепочеш, що так мене любиш,
Хоч любов завітала так пізно.
Вона довго обох нас шукала,
Серед дня, серед темної ночі.
Поруч з вітром у небі літала,
Виглядала закохані очі.
Плакав дощик із нею весною,
Як квітчала сади білим квітом.
Все життя вона бу́ла такою
І нарешті зустріла нас літом.
Перший погляд і серце здригнулось,
Перший погляд в німому мовчанні.
Ти з любов'ю мені посміхнулась,
Пломеніє у серці кохання...
Ти мене на світанку розбудиш,
Доторкнешся долонею ніжно.
Прошепочеш, що так мене любиш,
Хоч любов завітала так пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897327
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Поговори зі мною… просто так,
Бо зараз дуже душить порожнеча,
Поговори… відчуй самотній смак,
І те, як набридає холоднеча…
Поговори… нехай тобі чужа,
Й вірші мої у стрічці оминаєш,
Може страждає і твоя душа,
Чи може у мені себе пізнаєш?
Поговори, так-так, це я тобі,
Хоч ми іще з тобою не знайомі.
Поставить крапку встигнеш далебі,
Поговори… а я спинюсь на комі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897313
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Як одинокий парус у морі голубім
Розправив свої крила у світі не земнім.
А буйний вітер хвилі гойдає залюбки,
Ми линемо, мов чайки до ніжної весни
І дихає так море, як весь славетний рід,
Єднає, щоби двоє знайшли чарівний світ,
В якому поєднались прекраснії серця,
Щоб чітко вмить відчули приємний смак життя
А хвилі все гойдають, розносять почуття,
Ми летимо до щастя, пізнаючи буття
І в всесвіті безмежнім де є межа і грань
Я янголом прилину твоїх п'янких бажань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897316
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Апетитно пахне з печі.
Під Вертепу сміх та спів,
Ждуть смаколики малечу,
Сяє Зірка у Святвечір -
Божий Син цей світ уздрів!
Людям день останній посту
Дозволяв дванадцять страв.
І прощати (хоч не просто!)
може, слово часом гостре,
хто раніше ображав.
На Різдво усі бажання,
добрі мрії – до снаги.
Йде Вертеп з колядуванням,
всім розносить віншування –
Сяє Зірка крізь сніги!
Дідуха під рушниками.
Вабить мед - кутя-нектар…
Ллється затірка мисками,
Пахне хлібом, пиріжками,
в кухлі – запашний узвар.
А вареники в макітрі
ще підсилять колорит.
Пахне святістю в повітрі.
Люди – в радісній молитві:
Народивсь Ісус на світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897280
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
[color="#04423a"][b]Под кроватью утка стонет.
Селезень на ней сидит.
А мой Петька двинул в Тоне
Топчет девку, паразит.
А в апреле быт удачен
Был бы полным кошелёк.
Обоснуемся на даче,
Пиво, водка, шашлычок.
Где салоны красотищи?
Карантин доселе строг.
Я за стрижку дал бы тыщу,
Лишь бы выйти за порог...
Как же жить без обнимашек?
Мне такая жизнь чужда!
Монастырь есть для монашек...
День-другой, уйду туда.
Летом отпуск -не берите
В карантине он на кой?
Как в квартирах отсидите,
Отпуск выдастся тюрьмой...
Утром в зеркало взглянула
Красотуля донельзя.
Хоть с далекого аула,
А в Москве прижилась я...
Я влюбилась не на шутку,
(Пациент в палату лёг.).
Принесла средь ночи утку
Он без плавок - просто Бог!!..
У меня запасов масса
Голодовки не видать..
Одного вон только мяса
Килограммов сорок пять.
Дед Мазай готовит сани,
Над речушкой домик снят.
Я надеюсь, мы не станем
Собирать в пути зайчат.
Ночью теща прикатила
Не кричали мы "Ура!!"
Не беда, что разбудила,
Пить с ней надо до утра.
За окном поет Маруся
Всё о женском, о своём.
Мол, в артистки не гожусь я,
Так спою хоть за столом.
Обо мне опять судачат,
С каждым разом все больней.
Мол, одно из лучших качеств
У меня - соблазн парней.
Что за грохот за деревней
Где мой красный сарафан?
Вдруг ко мне, ко мне - царевне
Едет свататься Иван!
Дурака я не валяю
Даже в строгий карантин
По кулёчкам рассыпаю.
Для продажи кокаин.
Мил вернулся на рассвете
Прячет в шарф свои усы.
Говорит, спал в кабинете,
Только чьи в пальто трусы?[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896478
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 05.12.2020
Котитися сльоза не перестане,
Той біль назавжди лишиться в очах.
Волосся сивиною вкрилось мами.
Враз старість доторкнулась до плеча.
А їй пішов, рік, лише сорок п'ятий,
Попереду життя іще й життя...
Та вона встигла сина поховати,
Єдине, що було в неї дитя...
У рамочці в військовому убранні,
Стояло фото в хаті на столі.
Цукерок купка, яблука рум'яні,
Синочку клали рученьки її...
Коли вона його випроводжала,
Від ворога країну боронить.
Вернутися живим вона прохала,
Та обірвала куля життя - мить...
І відбулася зустріч та остання,
Стрічала сина у сльозах вона.
"Не виконав синочку ти прохання,
На світі цім залишилась одна!"
Зібрався люд неначе на весілля,
Та у скорботі і в сльозах воно.
У сина в головах свяченне зілля,
Лишилося не випите вино...
Враз пусткою зали́шилася хата,
Не буде в ній ні радості, пісень.
В останню путь тут провели солдата,
Дощами плакав за загиблим - день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897250
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
* * *
Покотився кружок за обрій,
Вечір сонно пряде думки.
По жердині, від зливи мокрій,
Поповзли запашні в’юнки.
Нічка плине, ховає схили,
Розсіває навкруг зірки.
Я спізнилася трішки, милий –
Серце пише нові рядки.
Жди, злетіла до тебе, чуєш,
Рушу тишу крильми м’яку.
Поруч місяць кудись кочує,
Й не вгаває в траві цвіркун.
Вже поснули бусли на хаті,
Рве неспокій тонка струна.
Ох і буде мені, крилатій,
Я ж на цілий твій світ одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897192
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 04.12.2020
Пам’ять сива
Дійшла…
Покалічена…
Зачепила не ‘дно з поколінь,
Часом,
Болем,
Неправдою мічена,
Натерпілась принижень, гонінь.
Та ніхто
Її з серця
Не витравив
І не викинув, ні, на смітник.
Вигравала ти
Битву
За битвою
На фронтах мовчазної війни.
І тепер,
Як архіви
Вже скинули
Заржавілі столітні замки,
Пам’ять
Із посивілими
Крилами
Долетіла до волі таки.
1.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897197
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 04.12.2020
Зазвучала арфа у зимовий вечір,
Закружляв сніжинок ніжності танок.
Вже давно не чути голоси лелечі,
З коменів туманом купчиться димок.
Притрусило снігом осені мотиви,
Зорі в небі ясні засвітив Мудрець.
Нам пора зимова посилає диво,
І зібравсь картини малювать митець.
Біля тину сумно схилилась калина,
Ягоди червоні падають на сніг.
Засина в колисці маленька дитина,
Лине колискова для малеч усіх.
Мами ніжне слово, мами тепло й ласка,
Будуть зігрівати в цю зимову ніч.
Сяде місяць в човник і розкаже казку,
Сон торкнеться тихо й лагідно до віч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897148
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 04.12.2020
А где-то, а где то, а где то
Земля теплым солнцем прогрета,
Гуляет веселое лето
И травы шумят у ручья...
Там, где то, там, где то, там, где то
Сердце любовью согрето.
И песню поет до рассвета
Влюбленная чья то душа...
А мне бы, а мне бы, а мне бы
Услышать вновь песни той трели.
Ни флейты звучат, ни свирели,
Ее лишь поют соловьи...
Ни где то, ни где то, ни где то,
Звучит в нашем сердце согретом
Мелодия дивная эта -
Мелодия вечной любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897098
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 04.12.2020
Грицько взувся в туфлі модні
(Все пройшло, неначе снилось),
Бо відрядження сьогодні
Вже, нарешті, закінчилось.
Залишилось у готелі
Нічку якось перебути,
Речі склав усі ретельно,
Щось приємне хотів чути.
В телефоні хтось воркує,
Так лоскоче ніжно вуха:
-Різні послуги дарує
Наша фірма «Розслабуха».
Пам’ятай, ніщо не вічне,
Все в житті повинен взнати,
Плата – чисто символічна:
Покер, сауна, дівчата…
Гриць: - Не буду я вагатись,
Пишіть: сауна, блондинка,
І по місту покататись,
Щоб була крута машинка.
Голос в трубці почав вити:
-Не чекав такого, гаде?
Вирішила подзвонити
З телефону куми Ади.
Так, це я, дружина Рита,
І як ти переконався,
Вмію ніжно говорити,
А ти завжди сумнівався.
Завтра, милий, будеш вдома,
Буде повна розслабуха:
Без блондинки зникне втома,
В сауні попухнуть вуха.
Приберу тебе і взую,
Як за звичаєм ведеться,
І машину гарантую,
Ту, що катафалком зветься!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896679
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 02.12.2020
Тебе любила і чекала,
Наш час все біг, все біг вперед.
Завжди на краще сподівалась,
Хто так любив, як я тебе?
Оті красиві, сині очі,
Той погляд бачу й до тепер.
Як спалах зірки серед ночі,
Котрий у далечінь веде.
Справжнє кохання не купити,
Не дістає таких грошей.
Відчути ті щасливі миті,
Бо не знайти кращих ідей.
Ті почуття з чим порівняти?
Рівна любов, ще до дітей.
Їх величає рідна мати,
Стільки не доспаних ночей?
Любов і щастя є єдині,
Вони дарунок від життя.
Нехай не скінчиться в годині,
І не малюються в словах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896876
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 02.12.2020
Ще є під снігом хризантеми,
Схилились до землі – цвітуть.
Мов недописані поеми,
В німім мовчанні чогось ждуть.
Щоб хтось рукою замахнувся,
Словами зміст замережив.
А ті – щоб ніжно доторкнувся,
Холодний сніг з душі струсив.
Думки рояться і лягають
Рясним потоком на папір.
А хризантеми все чекають,
Усім страхам наперекір.
Цвітуть під снігом хризантеми,
В зимовий день ще є життя.
Мов недописані поеми,
Мов не зів’ялі почуття.
01.12.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896903
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 02.12.2020
[i]Будую подумки мости,
Вкладаю в дотик клавіш мрію,
Так хочу я тебе знайти –
Самотній сніг іскрить, біліє.[/i]
Заплющу очі… серцем йду…
Я поряд. Подих цей роялю
В заметах чую, по льоду,
Всі звуки чисті, небувалі.
[i]Не загуби мене в снігах,
Кохання тепле до нестями.
Лети за серцем, ніби птах
Над сніжно-білими чуттями.[/i]
Лапатий знову припустив…
З сніжинками у танці мрій ми.
Не чую холоду сльоти –
Бо знову у твоїх обіймах.
[i]… Відкрию очі – вдома я…
(годинник північ б’є настінний.)
З роялем мчить душа моя
До тебе… в зиму біло-пінну…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896868
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
Мо, тому нас Господь і від смерті вберіг,
Щоби був для онуків надійний поріг,
Той, куди би несли вони біди й жалі,
Де би хліб і до хліба було на столі,
Де би вогник родинний постійно горів,
І не треба родиною буть королів,
Треба просто плекати сімейне тепло,
Щоби зручно і тепло всім душам було.
25.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896873
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
Подаруй мені любов,
Я повірю в чудо.
Поверни у казку знов,
Я щаслива буду.
Подаруй мені тепло
І зігрій долоні.
Почуття, щоб ожило,
Пульсували скроні.
Подаруй мені весну
І яскраві зорі.
Я без тебе не засну,
Об'єднай дві долі.
Подаруй луги, поля,
Блакить неозору
Ніжну пісню солов'я,
Літа - теплу пору.
Подаруй осінні дні,
Подаруй зимові.
Тепло, щоб було мені,
Й жарко від любові.
Ти коханий зрозумій,
Що єдине щастя.
Повертає образ твій,
Й Господа причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896818
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
Одинокий лелека відірвався від зграї,
Що полинула в небо, а він сили немає,
Тут самотнім лишився, вже за обрієм літо,
Він у небо дивився, що манило привітно.
Зграя ще покружляла і полинула в вирій
Десь під небом лунала туга в пісні їх щирій,
А його там ніколи серед них вже не буде
Чи надія всміхнеться , чи земля приголубить.
Одинокий, безсилий та душа прагне волі
Крила вітру щосили підставляє чи долі,
За моря не злетіти, тут кружляє самотність ,
Чи в озиме це жито скласти крила сьогодні.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896790
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
Скажи мені, чому пішла тоді,
У тиху ніч, коли сіяли зорі,
А в серденьку думки лише одні -
Відчути швидше трепетні долоні
Торкнутись ніжно образу лиця
І палко проказати, що кохаю,
Невже не полонили почуття
Та я усе з тобою розділяю
Що було, люба, у моїм житті
Та лиш тобі завдячую, лебідко,
І щастя посміхнулося мені,
Хоча в житті буває дуже рідко
Та не вберіг - лише моя вина,
Я згадую так часто ті хвилини,
Коли буяла радісно весна,
А ти сліди лишала на стежині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896794
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
Наш ворог хоче щоб ми все забули
І знову затягнути нас в ярмо.
Впродовж віків нас нищили і гнули,
А ми, на диво, досі живемо́!
Із мапи стерти, звести нас зі світу,
Назавжди щоб забули хто ми є,
Кого нащадки і чиї ми діти,
Коріння роду втратили своє.
Мільйони вбитих, полічити годі,
Навіки щезли в тюрмах, таборах.
Голодомори, війни у народі
Вселили в гени невимовний жах.
Що ми ще є, то це насправді диво?
Адже підступність наших ворогів,
Жорстокість дика, лють і що важливо
Було мовчазне схвалення богів…
Які гріхи, провина в чому наша?
І як на мене, є вона у тім,
Що ми орду, яку прозвали «раша»,
Самі призвали і впустили в дім…
А треба було нищити ординців,
Щоби в тайзі защезли, в болотах.
Лишень при згадці слова УКРАЇНЦІ
В нутрі звіринім прокидався страх.
Нам пам'ять історичну відновити,
Щоби в душі ятрило повсякчас.
І душу українства відродити,
Щоб дух свободи, вольності не згас.
Себе не дати знов заколисати,
А пам'ять щоб будила кожен раз!
Рішучість мати ворога вбивати,
Не дати змоги щоб вбивали нас.
30. 11. 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896710
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Грицько взувся в туфлі модні
(Все пройшло, неначе снилось),
Бо відрядження сьогодні
Вже, нарешті, закінчилось.
Залишилось у готелі
Нічку якось перебути,
Речі склав усі ретельно,
Щось приємне хотів чути.
В телефоні хтось воркує,
Так лоскоче ніжно вуха:
-Різні послуги дарує
Наша фірма «Розслабуха».
Пам’ятай, ніщо не вічне,
Все в житті повинен взнати,
Плата – чисто символічна:
Покер, сауна, дівчата…
Гриць: - Не буду я вагатись,
Пишіть: сауна, блондинка,
І по місту покататись,
Щоб була крута машинка.
Голос в трубці почав вити:
-Не чекав такого, гаде?
Вирішила подзвонити
З телефону куми Ади.
Так, це я, дружина Рита,
І як ти переконався,
Вмію ніжно говорити,
А ти завжди сумнівався.
Завтра, милий, будеш вдома,
Буде повна розслабуха:
Без блондинки зникне втома,
В сауні попухнуть вуха.
Приберу тебе і взую,
Як за звичаєм ведеться,
І машину гарантую,
Ту, що катафалком зветься!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896679
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Ще звечора ніч, заступивши на варту,
Усе працювала до поту чола:
Закутала землю у темінь імлисту,
Туману сказала лягти край села.
Щоб спали кущі та дерева до ранку,
У паморозь гілки вдягла в гущаві,
Співала тихенько свою колисанку
Та іній губила в посохлій траві.
Закрили повіки сади і діброви,
У полі тихенько спочила рілля,
Сховались за хмарки зірки вечорові,
Тихенько до ранку заснула земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896686
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
А я Тебе, знаєш, люблю,
Люблю Твої очі і скроні.
Твій погляд ласкавий ловлю,
Твій дотик й тепло від долоні.
Солодко – медові вуста,
Обійми міцні і жагучі.
Срібляста чуприна густа,
І руки… ласкаві й могучі.
Твій голос – навіює чар,
В тенетах його я гублюся.
І серце гаряче, мов жар,
І ніжність… в якій я топлюся…
А я Тебе, знаєш, люблю.
Чого все це сталось – не знаю.
З Тобою я біль розділю,
І в пекло з Тобою , й до Раю.
Для Тебе що хочеш – зроблю,
Тебе я весь час відчуваю.
З Тобою свій спокій гублю,
З Тобою у мріях літаю
А я Тебе, знаєш, люблю,
Навіщо й за що полюбила?
Які за це муки терплю!
Й чомусь відпустити… не сила.
30.11.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896698
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Що за диво за вікном?
Стало біло все кругом.
А на цьому полотні,
Хтось лишив сліди мені.
На деревах вороння,
Чомсь розкаркалось зрання́.
Прилетіли снігурі,
Долу падав сніг згори.
У шапках тепер дахи,
Замело кругом шляхи.
І радіє дітвора,
Лижі, сані витяга...
Заєць вибіг на лужок,
Сіна там стояв стіжок.
Шубка в нього новизна,
Стала білою вона.
Ліс у тиші цій дрімав,
Хто прийшов у гості, знав.
Старша внученька - Зима,
Дарувала всім дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896687
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Притча про Любов і Розлуку
Любов і Розлука край поля стояли -
Всевишній до них говорив;
Закохану пару вони споглядали –
Сердець неповторний мотив.
- Життя безпощадне, - віщала Розлука,-
Погасить Любові свічу.
Рутиною сірою сплутаю руки…
Побачиш: я їх розлучу…
Любов шепотіла: - Стривай, моя сестро,
Я їх поцілую лиш раз…
Заглянула в очі закоханих – іскра,
Кохання пречистий алмаз…
Хай час це остудить, - Розлука шептала,-
Прийду неодмінно, затям…
В хатину привітну вночі завітала:
Там юні батьки з немовлям.
А в їхніх очах ні печалі, ні ляку,
Лиш вірності чистий покров,
Ще сяяла щира, глибока Подяка ,
Й всміхалася радо Любов…
Прийду ж бо пізніше: життя прозаїчне,
Людські розбиває серця, -
Шептала Розлука. – Ніщо тут не вічне,
Ідилія згасне оця…
Ось часу промчали нестримнії коні,
Розлука заходить у дім:
Вже діти дорослі, і срібляться скроні
У стомлених добрих батьків.
Їм глянула в очі Розлука безжальна –
Й досада недобру взяла :
Світилась Повага в очах тих прощально,
І геть руйнівниця пішла.
А Час незворушно відмірює кроки,
Міняє обличчя землі…
І знов завітала Розлука жорстока,
Глядь - в хаті вже внуки малі.
Сидить край вікна сумно жінка сивенька…
- Ну от і ударив мій час,-
Шептала Розлука. Та вийшла старенька,
На цвинтар простує якраз.
Спинилася жінка, де свіжа могила,
Схилила у тузі чоло…
- Оце її милий! Та я ж запізнилась! –
Розлука промовила зло.
- То Час мою місію виконав спраглу!
У очі заглянула знов:
В них сяяла Пам’ять про Вірність, Повагу,
Подяку і чисту Любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896393
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Дуже дивно - летять роки,
Не так, як мрієш, а навпаки.
Все так добре, та ось біда,
Що справжнє щастя нас покида.
Приспів:
Із юності хлопчисько де ти... де ти,
Десь оселився на чужій планеті.
Тебе усе життя я так чекала,
Та незнайомка в мене тебе вкрала...
Цеї ночі я не засну,
В вікно відкрите я зазирну.
Може десь там і ти не спиш,
В вікні до ранку також стоїш.
Як живеться тобі, скажи,
Хто приходить до тебе в сни.
Хто торкає цілунком губ,
Куйовдить вперто тепер твій чуб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896326
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Вже пізня осінь схлипує дощем,
А небо синє, як у Тебе очі.
І суму не сховати під плащем,
Бо мрії так до радощів охочі.
Летять вони, пливуть у вишині,
Де воля, простір, зір дивує просинь.
Не заперечиш їм, не скажеш «Ні»,
Чи літо б це було, чи… пізня осінь.
Високий, незвичайний в мрій політ,
Їм крил не зломиш, й не переконаєш.
І не важливо – скільки тобі літ
Коли ти мрієш й віддано кохаєш.
Хай пізня осінь схлипує дощем,
Грозою б’є , пронизує вітрами.
Ніякий сум і навіть серця щем
Не витіснить любов, що є між нами.
26.11.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896274
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
У світі так брехні багато,
Перемінився чомусь люд.
Не щире слово, для них свято,
Тому і виливають бруд.
В думках одне, а в словах інше,
Лукавість мають цілий міх.
Їм радісно, як комусь гірше,
Чи то взірець такий для всіх?
Чомусь душа в людей двояка,
Словами це не передать.
Гострий язик, як забіяка,
А тій людині, благодать.
У них ні совісті, ні віри,
Скажіть, куди поділось все?
До тих людей нема довіри,
Молитва їх лише спасе.
Господь сказав:" Покайтесь люди!
Свої спокутуйте гріхи.
Добро ви засівайте всюди,
Щоби лишилось навіки́!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896218
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Він кохав її до нестями,
В зимову ніч в осінній час.
Своїми, літо кольорами
Їх доторкало кожен раз.
Вона, сміялася так щиро,
Була любов в її очах.
Йому на вушко шепотіла,
Ти часто так приходиш в снах.
І кожен раз, коли світанок,
Так мило стукав у вікно.
Торкався вітер офіранок,
Кохання у серцях жило.
Чіпало їх воно думками,
І пульсувало біля скронь.
Кохав її він до нестями,
Палав у серденьку вогонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896116
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 25.11.2020
В кохання я з минулого іду,
Щоразу зустріч нашу уявляю.
Та все стежини теї не знайду,
Хоч дуже, дуже так тебе кохаю.
В кохання я з минулого іду,
У весну, що квітує потрапляю.
Я разом з нею цвітом зацвіту
І буду шепотіти, що кохаю.
А коли літо доторкне теплом,
Тебе у ньому я шукати буду.
У небі птаха помаха крилом,
Душа моя й тоді кохати буде.
Осінній день вже пожовтив листок
І дощиком на землю сльози впали.
А я іду шукаючи місток
І кущ калини поруч не зів'ялий.
В кохання я з минулого іду,
Вже іній припорошив мої скроні.
Все ж вірю, що тебе таки знайду
І ти мені простягнеш ще долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896022
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Вітаю щиро, друже, з ювілеєм!
Здоров’я, щастя, миру і добра!
Помітив Вас Господь святим єлеєм,
Тому талантів стільки Ви зібрав.
Вам не байдужа доля України,
Її сьогодні і майбутній день,
Такого не поставить на коліна,
Такий і у біді не підведе,
Живіть собі і нам усім на радість,
Даруйте щире слово і пісні,
Адже потрібні Ваші всім поради,
Душевні, мудрі, милі і ясні.
Нехай життя тече й не витікає,
Мов повновода вічності ріка,
Хай горе Вас ніколи не спіткає,
Ніщо в житті уже не залякає,
Бо вспадкував Ви гени козака!
23.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895883
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Андрію Васильовичу Амадею до дня народження:
Все починається з любові.
На ній тримається весь світ.
Зірки небесні загадкові
Нам не відкриті стільки літ.
Все починається з любові
На цій планеті, де живем,
Нас манять мандри невідомі
І пізнавати світ ми йдем.
Все починається з любові
Своєї рідної землі,
Де роси чисті світанкові,
Де небо ясне угорі,
Де навесні цвіте калина
І мальви видно із вікна,
І де збирається родина,
Де люба серцю сторона.
В цій стороні живе – Людина,
Співоча пташка – Амадей.
Його пісні про Україну,
Він їх співає кожен день.
Його пісні про щастя, радість,
Кохання, що живе в душі,
А часом, долі безталанність,
Та смуток серденька в журбі.
Його пісні торкнуться серця
Найпотаємніших клітин,
Розбудять радості джерельце
І потече любові вир.
Тож побажаємо поету,
Здоров’я, радості щодень,
А в творчості - великих злетів
І про любов нових пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895901
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 24.11.2020
[b][i][color="#5e089c"]Співцю добра, тепла, кохання
Людині щедрої душі.
Я шлю з теплом свої вітання
І побажань цілі коші!!
Усі слова мої - від серця,
До Вас злітають вітерцем.
Хай кожне з них душі торкнеться,
Бо ж Ви є авторам взірцем.
Ваша поезія - то диво,
У ній потоки почуттів.
Слова від серця йдуть, правдиво
В відтінках різних кольорів.
То ж хай ніколи не старіють
Ваші серденько і душа.
Ще років сорок щедро гріють
Слова любові у віршах.
Тепла Вам всюди і поваги,
Красот для радості очей.
Удач, любові, рівноваги
В усі роки, що прийдуть ще.
Пісень і віршів якнайбільше
Приємних в щирості розмов.
Заповнять хай життєву нішу
Здобутки, щастя і любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895876
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Шановний Андрію Васильовичу!!!
Від щирого серця вітаю Вас з Ювілеєм!!!
Бажаю Вам того, що криється в маленькому слові ЩАСТЯ!!!
Міцного здоров*я Вам, спокою в серці і душі, Божої ласки і довгих років життя!!!
Крізь роки від отчого порога,
Всі шляхи в один переплелись.
Не одна вже пройдена дорога,
Та у серці юність, як колись!
Хай життя Вас гріє теплим літом,
Нехай осінь - буде золота.
Нехай в гості їдуть завжди діти,
Сміх і радість в хаті не стиха!
Хай дощі несуть для Вас здоров'я,
Сонце поцілує хай уста.
Щоб життя було завжди в любові,
Хай зозуля Вам кує до ста!
З Ювілеєм щиро Вас вітаю!
Не сумуйте в цей святковий день.
Радості в душі Вам побажаю,
Щоб співали Ви для нас пісень!
Хай Господь завжди оберігає,
Матір Божа сили хай пошле.
Серденько тривог нехай не знає,
Смутку хай ніхто не завдає!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895886
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж щедра ти у мене, моя долечко.
Між колосся золотого, серед житечка,
сказав милий, що я гарна, мов та квіточка.
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж гарна ти у мене, моя долечко.
Місяць шлях нам осявав і ясна зіронька,
сказав милий, що я пташка та ще й рибонька.
Через поле йшла… та й широкеє,
йшло зі мною моє щастя кароокеє.
Наливалось в колосочку мале зернятко,
сказав милий, що хвилюю його серденько.
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж щедра ти у мене, моя долечко.
Між колосся золотого, серед житечка,
сказав милий, що я гарна, мов та квіточка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895792
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Ясні зорі, чисті роси
І твої кохана коси.
Що їх вітер розплітає,
Тихо пальчиком торкає.
У шовкових, ніжних травах,
Заблукався хтось в дібровах.
Лиш "Ау!" - лине луною,
Над моєю головою.
Пахнуть чебреці і м'ята
І трава, ще не прим'ята.
В тиху ніч відпочиває,
Там кохання нас чекає.
Обійме воно за плечі,
Подарує двом цей вечір.
Смак п'янкого поцілунку,
Буде зводити рахунки.
Ми зігріємось любов'ю,
Ти і я - нас лише двоє.
А над нами зорі рясні,
Поруч з нами наше щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895770
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Життя упертих любить… Аксіома,
Написана і віком, і буттям.
І зайві тут про інше щось розмови.
На все життя цю істину затям!
21.07.2020.
Сльозою горю не поможеш
І лиха нею не заллєш,
Лиш душу вкотре розтривожиш
І зайвий раз печаль зореш.
А щоби горе подолати,
Мобілізуй, мій друже, дух,
Щоби отримав гідну плату,
Той, хто наслав тобі біду!
5.11.2020.
Коли у завтра загубився слід,
І дні, й літа людині вже не в радість,
Й здається осоружним білий світ,
І час завмер, неначе її зрадив,
Період цей найважчий для людей.
Не дай, Господь, тобі там опиниться,
Клястимеш ту годину і той день,
І місце, де колись ти народився.
9.11.2020.
Як іноді далеко ми від Бога,
Коли в нашім житті усе ок’ей,
Не відчуваєм, що душа убога,
Що в когось теж одне життя й гірке!
16.11.2020.
Життя людини славиться не віком –
Корисним ділом й пам’яттю людей,
Чи добрим був для інших чоловіком,
Що світу залишив своє і де.
17.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895607
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Не страшні́ буревії, коли серце гаряче,
Не живем без надії і сміємся і плачем.
Наше перше кохання, все життя зігріває
І думками так ніжно до грудей пригортає.
Так, як зорі яскраві в небі темному сяють,
Так птахи перелітні знов додому вертають.
Коли сонце до себе, закликатиме весну,
Дощ веселкою в небі залишить перевесло.
В кольорах тих і радість і думки не здійсне́нні,
Лиш би тільки лукавість не ловити у жмені.
Лиш би тільки кохання не було у дурмані,
Не зростала безодня, та глибока між нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895662
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Подзвонив Дмитро Галині,
Іменини в неї нині.
Галю, я прийду до тебе,
А вона йому:"Не требе!"
Ну тоді тебе вітаю.
Щастя, радості бажаю!
А дарунок собі лишу,
В Галі голос став тихіший.
Дмитре, а що за дарунок?
Перш за все мій поцілунок.
Дарувать хотів машину...
Він сказав й слухавку кинув.
В Галі серденько забилось,
Голова заморочилась.
Постривай! - вона кричала,
Та у слухавці мовчало...
Набирати стала Дмитра,
Вона ж жінка дуже хитра.
Та гудки були короткі,
А слова такі солодкі.
Вирішила йти до нього,
Вийшла швидко на дорогу.
Та зустрілася їй Зіна,
Продавчиня з магазину.
Вони двоє привітались,
Слова чомусь заплітались.
-Ой привіт, люба Галинко!
Радісно гукнула Зінка.
Це куди ти поспішаєш,
Що, мене не привітаєш?
День народження у мене,
Жде Дмитро он біля клена.
Хоче дуже привітати,
Цінне щось подарувати.
Вибачай, не маю часу,
Ось несу вино й ковбаси...
В Галі серце чуть не стало,
На ходу зметикувала.
-Не спіши ти дуже Зіно,
У руках його картина.
Він її дарує всім
І дорослим і малим.
Маляр він на все село,
Зінки так, як й не було...
Галя бігла до Дмитра,
Враз машина загула.
В ній сиділа Валентина,
Запізнилася Галина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895546
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2020
Чи вимір різний в нас, чи площина,
Зоріє світлом поле капелюха -
Ваш погляд, від якого бракне духу,
Мов промінь сонця, дивна дивина...
У золото зухвале я пірну,
В алмазний погляд рис святих, тендітних.
- Вся справа – у брилі, – припустить вітер, –
Він створює спокусу чарівну.
Як пустотливі вії ведуть гру –
Танцює почуттів кардіограма.
Прошу, зніміть свій капелюшок, Дамо,
Бо я від чар тих, ангельських, помру.
Граційний жест – убору не стає –
Шовковим блиском шаленіють пасма,
Я розумію, почуття не згасли,
І загадка – в тій Панні саме є…
Переклад з російської:
Дама в шляпе
Мне кажется, мы с разных плоскосте́й.
А может, дело в разных измереньях?
Лучистый взгляд, скользящий с удивленьем,
под кареглазо-теплый фон полей.
Тот дерзко-золотой лучистый свет
Алмазы отразит на фоне фетра.
– Конечно, дело в шляпе, – шепчет ветер, –
И никакого шарма в Даме нет…
Короткий взмах – ресниц тех баловство –
И пляшет от любви кардиограмма.
Прошу я Вас: снимите шляпу, Дама!
Скорее уберите колдовство.
Один короткий грациозный жест –
И шелком по плечам шальные пряди…
Я понимаю: волшебство не снято.
…Наверно, что-то в этой Даме есть… ID: 883445
(Картина - Elzbieta Brozek.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895454
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Відспівало літо дощами і грозами,
Відзвеніли пісні солов'їні в гаях.
Залишилися сльози на травах росами
І тумани сховалися десь в берегах.
Осінь тихо прийшла і торкнулась до всього,
Прохолодою ранок дихнув нам в лице.
Впало листя із сумом у скверах під ноги,
Нанесла́ позолоту вона олівцем.
В кольорах різнобарвних ліси майоріли,
Доторкалося сонце промінням ще їх.
У садах хризантеми осінні раділи,
Дарувала дарунки свої, осінь всім.
Над землею птахи із прощанням кружляли
Їм летіти так довго у теплі краї.
Із небес, суму звуки до нас долітали
Бо не кожен повернеться з них навесні.
Ось така вона осінь, без неї не можна,
Кожен місяць її подарунки шле нам.
Вона серед сестер, мабуть сама заможна,
І гордиться тому, своїм добрим ім'ям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895452
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Я неба торкнуся рукою
І зірку для тебе дістану.
Зали́шуся тільки з тобою,
У ніч цю палку - полум'яну.
Дивитимусь мила у очі,
Топитимусь в них наче в морі.
А серце коханням шепоче,
Торкається словом любові.
Мелодія лине із ночі,
То вітер на скрипочці грає.
Цвіркун у траві, щось цвіркоче,
Про те тільки ніченька знає.
Тебе моя мила кохаю
І жити не можу без тебе.
У полум'ї цьому згораю,
Тебе пригортаю до себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895357
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 19.11.2020
[b]Я[/b]к в світі посміхається життя
[b]Т[/b]ихенько розділяючи етапи,
[b]А[/b] ти ховаєш в серці почуття
[b]К[/b]оханням доторкаючись до зваби.
[b]Д[/b]орога, що веде у зелен гай,
[b]А[/b] далі стежка в'ється до струмочку,
[b]В[/b]еличність почуттів, як дивограй
[b]Н[/b]аспівує мелодію в рядочку.
[b]О[/b]світлені веселкою місця
[b]Т[/b]оркає гай зеленою красою,
[b]О[/b]й, як прекрасний образ твій лиця,
[b]Б[/b]оюся зникне вранці із росою.
[b]І [/b] подарую знову я мотив,
[b]С[/b]уцільне щастя, більшого не знаю,
[b]П[/b]рийду у гай, навіть в період злив
[b]І[/b] сміло прокажу, що ще кохаю.
[b]В[/b]сесвітньою красою обійму,
[b]А[/b] потім ніжно, трепетно руками
[b]В[/b] серде́ньку я кохання поселю
[b]П[/b]ривітно посміхаючись думками.
[b]І[/b] знову прозвучить в житті мотив,
[b]С[/b]хиляючи серця, як в унісоні,
[b]Н[/b]езнаю, скільки нам іще пройти
[b]І[/b] лиш душа назавжди у полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895230
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Весну так хочеться вернуть,
Політ душі у ритмі скерцо!..
Та це бажання лиш маршрут
З зупинки «Осені» до «Серця».
Сріблиться бісером років,
Вуаллю тонких павутинок.
Рахує кожен грам боргів,
Весни не зібраних обжинок.
А як хотілося б ізнов
Пробігти вулицями щастя,
За руки радо, без розмов
Рясних дощів прийнять причастя.
Лежати в пахощах трави,
Обнявши сонячний серпанок,
Пірнути в хмари вікові,
Вдягнувши свитку забаганок.
І світлом серця запалать,
Пройти удвох шипи тернові
Аби на осінь прочитать
Любов в зіницях волошкових.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895249
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Навколо осінь - мов життя завмерло
А я в ту весну ніби знову йду,
Ніч над землею губить зорі-перли
Сміється місяць на таку "біду".
Для нас у тиші пісня солов"їна
Тихе " Кохаю" - крик поміж планет,
Твої вуста як запашна малина
Ніжних ромашок у руках букет...
Все відбулося - знов сумує осінь
І падають дощі - сльози жалю,
Та я з тобою в тій весні ще й досі
І чую незабутнє те: " Люблю"
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895227
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Уйдет закат в тумане сизом,
Настанут ночи кружева,
Но ты одна под ночи ризой
О нем все грезишь чуть жива.
Не видно звезд, и снег кружится,
Холодный воздух студит кровь,
Далекий образ вдруг приснится,
Любви не ищет сердце вновь.
Зачем опять глубокой тайной
Твои туманятся глаза,
Мечта рисует след там санный,
Скатилась поздняя слеза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895202
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Ой ти , доле, моя доле… Моя долечко.
А прожити – не пройти через полечко.
Ой ти, доле, моя доле! Доле світлая,
мов та зіронька яскрава, вечірняя.
Ой ти , доле, моя доле… Доле квіточко.
Уже осінь на порозі, пройшло літечко.
В сині очі закохалась, в очі синії.
А що він мене кохає, не сказав мені.
Ой ти , доле, моя доле… Доле-ягідко.
Солоденькою буваєш, часом… ой гірко.
І не знаєш, де загубиш, де можна знайти.
Кароокий все приходить, просить заміж йти.
Ой ти , доле, моя доле… Моя долечко.
А прожити – не пройти через полечко.
Ой ти, доле, моя доле! Доле світлая,
мов та зіронька яскрава, вечірняя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895211
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Ходит моё счастье по чужим дорогам
И не можем с ним мы встретиться никак,
Видно виноват я в чем-то перед Богом
Я один в посёлке вечный холостяк.
Местная элита,молодые дамы,
Мне порой прохода вовсе не дают,
Говорят открыто,говорят мне прямо,
Ты зашёл бы, как-то ,хоть на пять минут.
Не моё то счастье,я то точно знаю,
Говорю своёму:"Слышишь,не балуй,
Разве ты не знаешь что я жду,страдаю,
Ты приди,родное,в сердце поцелуй."
Когда вижу пары рядышком гуляют
Думаю чего же у меня не так,
Есть красавиц много,а душа страдает,
Ищет своё счастье вечный холостяк.
Без него страдаю,а по нём тоскую,
Тем кто ходит в парах это не понять,
Их своё же счастье каждый день целует,
А моё мне счастье надо отыскать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895212
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Знову плачуть дощі,
Серед темної ночі,
Осінь пише вірші
І прощатись не хоче.
Листям десь шурхотить,
В хризантемах блукає.
Все гуляє не спить,
Вітер в неї питає.
Чом ти осінь сумна,
Чом така не весела.
Завжди ходиш одна,
По лісах і по селах.
Давай в парі удвох,
Вальсом ми закружляєм.
Під ногами листок,
Кроки ці відчуває...
Чую тиху ходу
І струмочків розливи.
Серця чую мольбу,
Не потрібні нам зливи...
Осінь ти не журись,
Вранці сонце засяє.
Буде так, як колись,
Новий день привітає.
Полетить вище крон,
Звук мелодії в небо.
То звучить саксофон,
Люба осінь для тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895139
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
[b][color="#0722ab"]За окном поет гитара
Я с Петром пляшу фокстрот.
-Счас завалится хибара!!-
Мамка с улицы орет.
Что за звуки у соседей
Ох! да Ах! Скрипит кровать!
После эдаких комедий
Мой ко мне стал приставать!
Дурака я не валяю..
Он обваленный пришел!
Я одежду постираю,
С ним в постельке хорошо.
Муж вернулся среди ночи
Усмирила скалкой пыл.
Глянь-ка ты , любви он хочет
Попроси там, где ты был!
Сидеть дома, просто пытка
Вроде классно, ешь да спи!!
Но хотелось бы избытка
Секса, страсти и любви!!
Не давай ты мне совета
Как Петра на мне женить.
По закону этикета
Сам он должен предложить.
Где-то рядом у вокзала
Мы все дыры обошли.
Ты бревном всю ночь лежала
Под мостом бомжи нашли.
Ты за вечер выпиваешь
Больше литра коньяка.
Я тебе не доверяю
Ни секрет, ни мужика!
Утром в зеркало взглянула
Навела с трудом прицел.
Блин, запои... и загулы
Отразились на лице.
Я влюбилась в депутата
И не ем теперь, не сплю.
Наняла пять групп захвата.
Пусть притянут к алтарю.
У меня запасов мало
Хватит ли на карантин?
Тюлька, лук, чеснок и сало
Самогоночки графин.
Дед Мазай готовил сети
И пока за куст сходил,
В эту сеть попался Йети.
Ростом метра три, поди...
Нынче теща прикатила,
Пьем с женой валокордин,
Ну скажи нам, вражья сила,
Нафиг ехать в карантин.
Обо мне опять судачит
Здесь на сайте весь народ.
-Любка, глянь, какая кляча,
А танцует и поет!![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894971
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 15.11.2020
Літо-літечко! Пташечка тринька.
В сонці мліють розкішні гаї.
В небо стільки насипано синьки,
Як колись в любі очі твої.
Колосок починає хилитись,
На стеблі вже не втрима себе.
Не намріятись, не надивитись...
І, здається, вже бачу тебе...
Колосок розтираєш в долонях...
Придивляєшся, як там зерно.
... Квіти рвеш... Вже букет — руки повні...
Гарно так, ніби кадрик кіно.
Ні, ще краще. Це справжнє, не в ролі.
Ти щодня був таким у житті.
Агроном! Стільки сонця і волі!
Не зітліти цьому в забутті.
І гойдається вітер на ниві,
Впившись щастям врожайних трапез.
Сині очі, журливо красиві,
Літом дивляться з синіх небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895097
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 15.11.2020
У полі, там де маки квітнуть,
Спішила я на зустріч вітру.
А де волошки синьоокі,
Летіла з вітерцем високо.
Думками небо обіймала,
До свого серця пригортала.
Моя душа - коханням вмита,
Твоя любов, неначе літо.
Дощами щедро напуває,
Мелодією серце грає.
Блакить небесна й теплий вітер,
Мені дарує, поля квіти.
За руку ти ведеш у казку,
Там де любов, тепло і ласка.
Така щаслива із тобою,
Те щастя нам дарує доля...
Не роз'єднати, не згубити,
Тих двох, що вміють так любити.
Тих двох, що вміють так кохати,
В житті ніким не роз'єднати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895019
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 15.11.2020
Позичу я у осені ключі,
Щоб відчинити двері в надвечір’я,
Й писатиму удень і при свічі
Пісні і вірші про любов дочірню
До України й матінки-землі,
І про велике значення родини,
Про хліб і сіль до нього на столі,
І про буття у світі цім людини.
Про шепіт хвиль у голубій Десні
І про кохання неповторне, вічне,
Коли йому і груди затісні,
Про силу його дивну і магічну.
Із висоти моїх осінніх літ
Порину в казку юності своєї,
Де особливий щастя дивоквіт,
Де сад радів і заздрив солов’єві.
Там ти і я під ніченьки крилом
Шукали щастя нашого підкову,
Ловили зорі в лузі за селом…
Таке не забувається ніколи.
10.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894978
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
(акровірш.)
[i]Колезі гострого пера,
А також надзвичайній жінці,
Творчих здобутків та добра
Разом ми зичимо – по вінця!
У Ваш, Катрусю, ювілей
Сердечно будемо вітати:
Юність та чистота лілей[/i]
Сьогодні цю прикрасять дату.
Осяйній Музі гумориста
Бажаємо із Вами йти,
Оскільки усмішки вогнисті
Ваші, Катрусенько, «кити»!
У колі нашому поетів
[i]Задаєте всім позитив:[/i]
Юрмляться із життя сюжети,
Всі грані гумор освітив…
І я з душею Вам бажаю
Легких із Музою доріг,
Енергія хай б’є безкрая,
Єднає слово, що лунає,
Миру й здоров’я на поріг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894926
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2020
Я чекаю від тебе листа,
Напиши, передай через осінь.
Поцілунку чекають уста,
Може лист той блукає в дорозі?
Дощ краплинами мочить його,
Розмиває слова на листкові.
Не забути мені те тепло,
Що так гріло у кожному слові.
Я чекаю від тебе листа
І ніяк дочекатись неможу.
Рахувати не хочу літа,
Вони нам в цьому не допоможуть...
Лише знають осіннії дні,
Як без тебе тужливо в кімнаті.
Бачу тіні сумні на стіні,
А у небі хмарини кудлаті.
Я чекаю, ти лиш напиши,
Заспокой моє серце і душу.
Осінь... холодно... плачуть дощі,
А думки, знов минуле ворушать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894827
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020
УБЕЖАЛО СЧАСТЬЕ, ГДЕ-ТО СКРЫЛОСЬ,
УБЕЖАЛО МОЛЧА ОТ МЕНЯ,
НЕ ПРЕДУПРЕДИЛО,НЕ ПРОСТИЛОСЬ,
Я ТЕПЕРЬ СГОРАЮ БЕЗ ОГНЯ.
ГДЕ ЖЕ ТЫ ТЕПЕРЬ, КОГО ВОЛНУЕШЬ,
КОМУ СМОТРИШЬ ЛАСКАВО В ГЛАЗА,
СТРАСТНО И НЕИСТОВО ЦЕЛУЕШЬ
И НЕ СОБИРАЕШЬСЯ НАЗАД.
КАК ЖЕ БЕЗ ТЕБЯ МНЕ НЕ УЮТНО,
ГОРЬКО И ПУСТОШНО НА ДУШЕ,
Я ТЕБЯ ПРОШУ СИЕМИНУТНО
ВОЗВРАЩАЙСЯ ТЫ КО МНЕ УЖЕ.
БУДЕМ МЫ ХОДИТЬ С ТОБОЙ В ОБНИМКУ
ТОЛЬКО НАМ НАЗНАЧЕННОЙ ТРОПОЙ
И СПЛЕТЁМ КАНАТ ИЗ СОЛОМИНКИ
ТОТ ЧТО НАЗЫВАЕТСЯ СУДЬБОЙ.
КРЕПКИЙ ,ЧТОБЫ БЫЛО НЕВОЗМОЖНО
НИКОГДА НА ЧАСТИ РАЗОРВАТЬ.
ВОЗВРАЩАЙСЯ, СЧАСТЬЕ, ВЕДЬ ВОЗМОЖНО
БУДЕШЬ БЕЗ МЕНЯ И ТЫ СТРАДАТЬ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894324
дата надходження 08.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Ты для меня светлее дня,
Ты для меня как тайна ночи,
Ты мир вселенной для меня,
Тебя люблю я очень-очень.
А без тебя часы стоят,
А без тебя не бьётся сердце,
А без тебя тускнеет взгляд
И в счастья мир закрыта дверца.
Ты для меня судьбы цветок
Собравший всю красу природы,
Ты словно запад и восток
В одной зоре под небосводом.
А без тебя часы стоят,
А без тебя не бьётся сердце,
А без тебя тускнеет взгляд
И в счастья мир закрыта дверца.
Ты вдруг энергии полна
Способной растопить металлы,
А то вдруг станешь холодна,
Я понимаю ,ты устала.
А без тебя часы стоят,
А без тебя не бьётся сердце,
А без тебя тускнеет взгляд
И в счастья мир закрыта дверца.
Я без тебя как дым костра,
Я без тебя туман над речкой,
С тобой могучий как гора,
С тобой готов прожить я вечность.
А без тебя часы стоят,
А без тебя не бьётся сердце,
А без тебя тускнеет взгляд
И в счастья мир закрыта дверца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894585
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Про Нього ви мені не говоріть,
Все стало так, як мало колись статись.
Перестає ж колись вогонь горіть,
Нарешті… можна вдруге закохатись.
Про Нього ви мені не говоріть,
Не ворушіть в моєму серці рану.
У спокої минуле залишіть,
А сумувать… я скоро перестану.
Про Нього ви мені не говоріть,
Ми – береги, те що між нас – минає.
У небі - нашій зірці не горіть,
Та й «нашого» нічого вже немає…
Про Нього ви мені не говоріть,
Не хочу більше знать про Нього й чути.
…Я Його в серці…. довго буду гріть…
Бо, все ж , не можу я ніяк забути.
12.11.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894799
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Ось вже і заграла перлами калина.
Вже з цілющим соком всі її плоди,
Осінь не вагітна,осінь відродила
І роздарувала всі свої плоди.
Молода берізка перед старим кленом
Мовчки показала свою наготу,
Клен не розгубився,хоч мав вік статечний
Та свою сорочку скинув золоту.
А стрункі тополі також стоять голі,
Прикривають гіллям соромливість губ,
У осик і грабів також схожі долі,
Тільки но в сорочці велетенський дуб
Ось горять дозрілі ягоди калини,
З неї лист останній полетів в травник,
Та стоять в наряді сосни і ялини,
Бо на них чекає свято Новий Рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894692
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Хто зна, яка вона сьогодні?
Туманами загорнута сповна.
На ній сережки дуже модні,
Позаздрить цьому, навіть їй зима
Коли розсіються тумани,
У неї інший образ буде вже.
Вона писатиме романи,
А вітер їх у небо понесе.
Вона насупить брови може,
Образиться на дощ, що сльози ллє.
То листя килимом розложе,
А то у хризантемах зацвіте.
То осінь за вікном кружляє,
Вона чарує образом своїм.
В промінні сонця ясно сяє,
Дарує дні чудові нам усім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894743
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Вона дивилась в очі і прохала,
Живим, коханий тільки повернись!
Душа її в хвилини ті страждала
І повні очі були в неї сліз...
Він пригортав її усю до себе,
Серця їх виривалися з грудей.
Кохана, не забуду там про тебе,
Ти лиш не відгороджуйсь від людей...
І потягнулись довгі дні і ночі,
Дзвінка його чекала кожен раз...
У темряву вдивлялись його очі,
Де ворог кулі випускав нераз.
У далині ховавсь ворожий снайпер,
Від нього не один загинув друг...
Тривожно стало їй на серці раптом
І філіжанка випала із рук...
Відчуло серце, щось у ту хвилину
І ніби зупинилося на мить.
Той їдкий присмак, гіркого полину,
До цього часу їй усе гірчить...
Лишились мрії їхні й сподівання,
Далекими й не здійсненими більш.
Та не померло, те палке кохання,
Воно вплелось віночком у цей вірш.
Цвіла весна і зігрівало літо,
Листком торкала осінь до лиця.
А доля шепотіла, треба жити
І йти вперед до самого кінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894231
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Прибіг Вася до аптеки,
Аптекарку попрохав.
-Я прошу вас, дайте ліки,
Щоб потрапить на вокзал.
Аптекарка сторопіла,
-Чоловіче з вами що?
Наступила амнезія,
Щось у вухах загуло.
Вчора стрівся я із другом,
В ресторані посидів.
Потім запросив подругу,
Від шампанського зомлів.
Більш нічо не пам'ятаю,
Лавка, сквер і морозець.
В небесах уже світає,
Думав, що мені кінець.
Місце таке незнайоме,
Люди всі кругом чужі.
Вирішив іти додому,
Та потрапив в гаражі.
Так петляв я до обіду,
Їсти дуже захотів.
Став гукать дружину Ліду,
Та знайти так й не зумів.
Запитався:"Що за місто?",
Кривий Ріг - відповіли.
Як мене сюди занесло?
Ми ж у Рівному були...
Голова заморочилась,
На очах взялась сльоза.
Чи мені усе приснилось?
Хто б оце мені сказав...
Йшов по вулиці чужинській,
Все на вивіски дививсь.
Що ж скажу я своїй жінці,
Що у місті заблудивсь?
Бачу надпис я "Аптека",
Дуже вже її зрадів.
Вивіска така велика,
Швидко я туди забіг.
Може тут і допоможуть,
Щоб вернулась пам'ять враз.
Працював, щоб знову мозок,
Щоб вернувсь в минулий час...
Аптекарка все мовчала,
Слухала розмову ту.
А тоді, як закричала
-Ти, що думав, вже в раю?
-Забирайся звідси швидше,
Ліків я тобі не дам.
Похмелитись тобі ліпше,
Враз потрапиш на вокзал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894136
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 06.11.2020
Однажды ты проснёшься и поймёшь:
Всё - суета, всё - мелочно и склочно...
И холодом пройдёт по телу дрожь:
Зачем вчера испытывал на прочность?..
Показывал характер, выжидал,
Кричал, курил - не по-мужски всё это,
Закатывал бессмысленный скандал,
Сам спрашивал и сам давал ответы...
Благодари судьбу свою... в жене,
Которая осталась... не за дверью
И мудростью была... в твоей вине...
Остановись, она... ещё поверит...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893995
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 04.11.2020
Ось вже й жовтень минув,
Листопадом повіяла осінь.
Вітер листячко здув,
За вікном дрібний дощик моросить.
Відлетіли птахи
У краї, де тепло зігріває.
Зажурились шляхи,
Дощ щодня їх чомусь розмиває.
Почорніла рілля
І дрімає у спокої поле.
Засинає земля,
Без одежі, вже дерево голе.
Нічка мерзне, одна,
Місяць в мареві десь загубився.
Лине пісня сумна,
Мабуть в темряві хтось зажурився.
То блука листопад,
Він тепер хазяйнує довкола.
Ще чека зорепад,
Та не хочуть більш падати зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893939
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 04.11.2020
🍂🍂🍂
Ти мене не тішиш, не зориш...
Ти такий, як ліс осінній - голий.
Ще на сонці полум’ям гориш,
А в холодних приморозках доли.
За тобою - пройдені шляхи,
Сто доріг і сто стежин зім’ятих.
До тепла у вирію птахи,
До зими, як дві долоньки взятих.
Поміж нами загубився слід,
Дні пробігли, час махнув рукою.
Серце, як розпечений болід,
Як в калини грона за рікою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893894
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Заховай мене в квіти, у лагідні білі ромашки.
І не треба ні звуків, ні слів, я сама собі буду усім.
Я піднімуся вище, ніж бачили зорі. Я - пташка,
І усе дивовижне, що в світі є, стане моїм.
Лий мене, як вино з винограду найліпшого сорту,
Лий по вінця - і пий, теплий хміль в голові відчувай.
Розсмаковуй мене, як шматочок чорничного торту,
Намагайся побачити більше і просто кохай.
Я тобі розцвіту, як для ночі цвіте матіола,
Я для тебе відкрию світи, що ховались в мені довгий час,
Я сама собі буду усім, але вже не забуду ніколи,
Що тепер не для мене весь світ, а для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893611
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Ти зоряні ночі придумав для мене,
Щоб я по стежині ходила до тебе
І сад неповторний, що вабив красою
Схиляв свої віти і пахнув весною
В небесному сяйві всміхалися зорі,
Писались події для справжньої долі
І ніч до останку весь світ дарувала,
Мабуть чарівниця також покохала
А ще до обіймів краса загадкова,
Умить розкривалась чарівність казкова,
А ми, ніби зорі всміхались спокусі,
Спасибі казали привітній подрузі
А нічка чарівна і гарна, як пані
Ховала нас ніжно в нічному тумані,
Мереживом сизим нам плечі вкривала
Але у додаток ще більш спокушала
Всміхалося небо, красу споглядало,
Із ніжністю долі до себе схиляло
І в сяйві небеснім в тенетах любові
Навік поєднало щасливі дві долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893561
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Пригорщі осінньої краси,
Назбираю я в свої долоні.
Нанижу намисто із роси,
На гіллі, ще яблука червоні.
Я зірву одне собі із них,
Смак його відчується медовий.
Осінь шле дарунки, ще для всіх
І чарують барви кольорові.
Прохолодно стало у саду,
Соловей там більше не співає.
Та до нього в гості я іду,
Він мене із радістю приймає.
Тихо так лиш листя шурхотить,
Килим вистеляє під ногами.
Мов вогні калина мерехтить,
Розмовляє з зорями ночами.
Загадкова ця осіння мить,
Та без неї було б нецікаво.
Інколи так серце защемить,
Зазвучать сумні в душі октави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893576
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
байка
На небі двоє янголів жили,
в одній кімнаті янгольського дому;
життя своє любили, як могли,
бо мали в нім призначення відоме.
Літали вниз на землю, до людей,
до цих незрозумілих Божих тварів;
і їм було не можна більш ніде,
тому й практикувалися у парі.
Один трудився майже всю добу,
літав туди-сюди безперестанно;
під ранок, вже заснувши на ходу,
ледь діставав до теплого дивану.
А другий місце першому все грів,
бо вільної години мав удосталь;
чомусь він майже зовсім був без діл,
хіба що боки м’яв свої, і постіль.
І ось одного разу, рано-вранці,
коли заснула майже вся Земля,
той янгол, що марудився без праці,
дійшов до думки: «А чому не я?
Чому це я так часто не літаю?!
За тиждень раз всього було… чи два…
Дай я у того янгола спитаю!»
І тут же розбудив, і запитав:
«Скажи, мій брате, чим твоя робота
різниться від моєї? В чому річ?
Чому нудьгу не можу я збороти,
тебе ж так часто кличуть зусібіч?»
«Мабуть по різне ми туди літаєм, –
трудар спросоння ледве не зомлів. –
Я – по мольбу до Господа… їх зграї!»
«А я… по щирі «дякую» без слів…»
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893513
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
Я вдячна тобі мій коханий,
За те, що мене ти кохаєш.
Всміхається радісно ранок,
Словами ти серця торкаєш.
Я наче та пташка у небі,
Я наче троянда в долонях.
Спішу по стежині до тебе,
Шалена пульсація в скронях.
Всміхаюсь до тебе щаслива,
Радію, що ти, є у мене,
Кохання твоє, наче злива,
Торкає листочками клена.
Спасибі коханий за казку,
В якій я знаходжусь з тобою.
За усмішку, ніжність і ласку,
За те, що думками зі мною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893461
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
Ти знову дощ прийшов до мене в гості,
Заплакав чомусь слізно у саду.
Мабуть виною всьому цьому осінь,
Вона довкіль розкидала листву.
Неможна вгамувати навіть вітер,
У нього теж мабуть душа болить.
Голівки посхиляли долу квіти,
А дощ про щось, під ніс собі бубнить.
В нічному небі десь поснули зорі
І місяць спати вже давно пішов.
Лиш неспокійні хвилі чомусь в морі
І серце, що тривожила любов.
Думками милий, я завжди з тобою,
Не має й дня, щоб ти не був у них.
Та коли дощ бере мене в неволю,
То у душі морозно й пада сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893357
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 30.10.2020
На пальчику твоїм давно обручка,
Чужому щастю я не заважав.
Коли зі сну, так піднімався рвучко,
То розумів, що все життя кохав...
Твоє весілля і болюче:"Гірко!"
А біля тебе інший вже, не я.
В моєму серці утворилась дірка,
Тобою милувався звіддаля...
В розмові часто був зі мною вітер,
Про тебе він мені розповідав.
Тобі із ним я посилав привіти,
Мої всі таємниці він лиш знав...
На жаль ось так життя розпорядилось
І в тім кохана не твоя вина.
Любов в моєму серці залишилась,
Вона така на всі часи - одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893240
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 29.10.2020
Заблукалася в тумані наша осінь,
А туман її ніяк не відпускав.
Цілував їй миле личко, гладив коси,
Бо давно, давно уже її кохав.
Мила осінь, мила осінь - королева,
Посміхалася у відповідь йому.
І схиляли свої віти їм дерева,
Віддавали свою шану порівну.
Ходить осінь, ходить осінь берегами,
Прохолодної торкається води.
Поливає дощ сліди її сльозами,
Щоб ніхто не міг потрапити сюди...
Підем мила пошукаєм нашу осінь,
Бо вона для нас, як пам'ять дорога.
Заплету тобі багряне листя в коси,
Посміхнеться, двом із неба, нам зоря.
Ти світи нам люба зіронько, не гасни,
Нехай будуть, ще осінні, теплі дні.
Ми давно знайшли із милим своє щастя,
Хай знайде його і осінь, ще собі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893127
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Мелодія звучить в моєму серці
Її мені на мить не зупинить.
То осені дзвінке і ніжне скерцо
І ця барвиста, неповторна мить.
То найчарівніша пора осіння,
В якій переплітається усе.
Хмарини білі й небо таке синє,
А ще бурштин і листя золоте.
Красу словами цю не передати,
Побачивши не можна вже заснуть.
Чарівністю вражають нас Карпати,
Самі шляхи в куточок цей ведуть.
Високі гори, ріки і долини,
У пору цю до себе манять нас.
Малює осінь дивні ці картини,
Танцює з вітром романтичний вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893021
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
- Щаслива я, - ніч забринить словами,-
Ти все ж жива, моя земна любов…
Тебе я обіймаю тихо знов
Крізь відстані зомлілими руками.
З яких світів так довго ти ішов?
Припав до рук пошерхлими вустами…
Зоріє спогад юності між нами -
Те незабутнє, що бентежить кров.
З тобою лиш симфонія життя -
В гармонії… Й немає каяття
За миті ці, даровані любові.
Що Бог з’єднав - не роз’єдна ніхто.
Освячене – в нащадках проросло,
І пам’ятник йому - в живому слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892964
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
У зеленім гаї милого зустріла,
і ніхто не знає, що з ним говорила.
І ніхто не знає, що сказав миленький,
чули тільки зорі й місяць молоденький.
У стрімких потоках мили свої ніжки,
дня було нам мало і не стало й нічки.
Дня було нам мало і не стало й нічки,
дарував миленький мені гарні стрічки.
Говорив миленький, що в нього єдина,
де хилилась низько ґронечком калина.
Говорив найкраща я для нього в світі,
буде він, як місяць зіроньці, ясніти.
У зеленім гаї милого зустріла,
І ніхто не знає, як його любила.
І ніхто не знає, як любив миленький.
бачила лиш нічка й раночок ясненький.
У зеленім гаї милого зустріла,
для нас нічка ясна зорями світила.
І ніхто не знає, як любив миленький.
бачила лиш нічка й раночок ясненький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892709
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Ой у полечку є тополечка
біля явора, його долечка.
А дівчинонька, веселушечка,
біля мене є, моя душечка.
Дуже гарная, немов квіточка,
що розквітла тут серед літечка.
А ще ніжная, мов лебідонька,
і така ясна, мов та зіронька.
Ой ти, доленько, дівча-зернятко
вибрало моє добре серденько.
Вдвох ми матимем одну долечку,
мов тополечка й явір в полечку.
Ой у полечку є тополечка
біля явора, його долечка.
А дівчинонька, як те зернятко,
полонила вже й моє серденько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892478
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Легенька шаль і шляпка до лиця,
Шляхетна пані в кружев'яній сукні.
Диво - малюнок справжнього митця,
Мені лишає риси незабутні.
Блакитні очі, моря глибина,
Русяві завиточки із волосся.
Поміж усіх людей, вона одна,
Її таку, зустріти довелося.
Уста всміхалися мені щораз,
Як на стежині з нею зустрічались.
Хотілось декілька сказати фраз,
Та літери весь час кудись дівались.
А серце виривалося з грудей,
Невже у пані цю я закохався.
Цей голос, як співає соловей,
Щоночі уві сні мені ввижався...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892475
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Лежить Троянда на снігу,
Бездушно кинута від болю,
Не стріне більш вона Весну,
Чиюсь ще поєднавши долю.
Пелюстки-губи в ту пургу,
Лиш вітер потайки цілує,
Не бачить світ сліпий тугу,
Та навіть й стогону не чує…
Лежить Троянда на снігу,
Чим перед Богом завинила,
Що мовчки гине на шляху,
Хоча насправді не пожила…
Замерзне в самоті дарма,
Покинута в ту безнадію,
Адже піднятись знов сама,
Щоб далі йти вона не вміє..
Лежить Троянда на снігу,
Затоптана та бездиханна,
А мріяла ж про теплоту,
Що даруватиме кохання.
То ж не кидаймо в небуття,
Отих, дарований для щастя,
Хоч згіркле й каверзне життя,
Пройти ним заново не вдасться.
Лежить Троянда на снігу,
Босоніж мерзне й помирає,
Так прожила, як мить одну,
Й за що загинула не знає…
Безгрішна, ніжна, мов свята,
Шляхетний цвіт опав буденним,
То ж сенс свій так і не знайшла,
Прощається з життям даремним.
Лежить Троянда на снігу,
Нага самотньо крижаніє,
Бо марно виглядать й сльозу,
Що воскресити ще зуміє…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892385
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020
Несуть вітрила казки у кохання,
І веселиться ніжно вітерець.
З'явилася на небі зірка рання
Торкнулася любов наших сердець.
Приспів:
Вийде сонечко знов на світанні
І пошле до нас свій промінець.
Буде гріти обох нас кохання,
Покладе на голівку вінець.
Я подорож давно таку чекала,
А ще найбільш чекала я тебе.
Мене любов в твоїх словах купала
І веселило небо голубе.
В твоїх обіймах я така щаслива,
Ти став моїм керманичем в житті.
Твоя любов палка і не зрадлива,
В твоїх очах блакитних й доброті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892364
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020
Як тихо падав лист в осінній сад,
Вкривав кущі та простеляв стежини,
А ми чекали дивний зорепад
Нічної, неймовірної години
Сіяли зорі зібрані в танок,
А місяць пропливав, як хореограф,
Перебирав всі образи зірок,
Створивши у небессях шоу-огляд
Підходив образно, все зважував не раз,
Щоби майстерність всюди вигравала,
А ми чекали неповторний час,
Щоб пара досконала закружляла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892258
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 20.10.2020
У жовтім плетеві лоза,
Звисають грона винограду.
Лишилася на ній сльоза,
Торкнувся вітер її радо.
Вона відчула дотик той
І наче жінка зашарілась.
О мій герой, о мій герой,
Не відлітай, прошу намилість.
Почув прохання вітер ті
І ніжно так лозу погладив.
Тебе я буду берегти,
А ти пригостиш виноградом.
З тих пір вони тепер удвох,
Лоза і вітер поруч вранці.
Як пада дощ, немов горох,
Танцює він для неї танці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892264
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 20.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]
Тихо - тихо, ледь, поволі,
Повіває вітерець.
Він - господар зараз в полі,
Прикриває бур"янець.
Укриває землю листям,
Від морозів збереже.
Є чимало в нього хисту,
І роботу скрізь знайде.
Полетить - хмарки розвіє,
Вийде сонечко ясне,
Він зробити все зуміє,
Хто його наздожене?
Хто знайде цей вітер в полі,
Чи комусь це пощастить?
Він - самотній, все ж на волі.
Часто плаче, то мовчить.
Отака у нього доля,
Пожаліть нема кому.
Є розрада в нього - воля,
Це відомо лиш йому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892154
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
Давним - давно вже трави скошені,
Пожовклий лист на землю впав.
Я заберу тебе у осені
І більш нікому не віддам.
Я заберу тебе у осені
І теплим чаєм напою.
З тобою в казку ми запрошені
Щоб ти пізнав любов мою.
Чекають нас дива незвідані,
Дзвінкоголосії ліси.
Любові ми з тобою віддані,
Що зігрівала всі часи.
Я заберу тебе у осені
І поведу, де маків цвіт.
Давно омитий уже росами,
Я подарую казки - світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892157
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
Я тебе відпускаю...Кохаю!
Як же серце від болю щемить...
Кожну зустріч в душі зберігаю,
В грудях згадка про тебе теплить.
Якась дивна випроба на міцність,
Що, як осінь й весна, й навпаки.
Щось лепече нечутно безгрішність,
Вітром гнані гуляють піски.
Та крізь пальці стікають роками,
А пожива, як казка, стара.
Лиш примари надій вітряками
Й до землі припадає душа.
Б’є поклони до істини й віри,
Догма вперто мурує стовпи.
Ніжно пальці торкаються ліри,
В струннім співі вчувається - ми.
18.10.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892083
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020
[b]Ты, как "здрасьте" среди ночи.
Ко мне в спальню заползал.
Отползай-ка, Вань, короче,
Пока муж мой не прознал!
Я ближайшею зимою
Своего Петра пристрою...
И сосватаю Ульяну,
А сама уйду к Ивану.
Ты зачем меня завлек,
Показав свой "поплавок".
Нарядилась я в русалку
В камыши мчусь на "рыбалку".
Дома нечего кусать,
Все подальше прячет мать.
Говорит - "Не надо охать,
Вон, разъелась как, дурёха.
Ехал Федя на Урал
Джип намедни он угнал.
Нет, скажите, не кретин,
На Урале карантин!!
Ну скажи, чего те надо,
Есть еда, везде порядок.
Ну а то, что с кумом шашни,
Так он нам почти домашний.
Под кроватью утка плачет,
Не она теперь главней,
Вон, Петро, на бабе скачет,
А болел - лежал на ней.
Где кафе и рестораны
К черту кризис мировой!!
Мы то ходим с кумом пьяны,
Но культуры - никакой.
Откажусь я я от свиданий
Пока вирус господин.
Хоть меж нами - пара зданий,
Но пока что - спи один.
Летом отпуска - не надо
Карантин меняет взгляд.
Поработать, вот награда.
Можно даже без зарплат!!
Утром в зеркало гляжусь я,
Красота, ни дать, ни взять.
Хоть не девка, а - бабуся,
Впору хлопцев соблазнять.
Я влюбилась, как на грех,
На беду, на горе.
Только этот, блин, морпех
Вновь уходит в море!!
У меня запасов море,
Все всегда хранила впрок.
Карантин для нас - не горе,
Хоть разгрузим погребок!
Дед Мазай готовит лодку!!
Мчит из леса вся братва.
Не зверей он взял, молодку
И харчей на месяц-два.
В ночь свекровь мне позвонила,
Без мозгов что ль баба, блин!!
Представляешь, что спросила
Соблюдаю ль карантин?[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892071
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020
(Акровірш.)
[b]Я[/b] попрошу у Осені мотив…
[b]П[/b]родюсер-Вітер рознесе ці ноти.
[b]О[/b]бов’язково їх почуєш ти,
[b]П[/b]ро почуття, які не побороти…
[b]Р[/b]озкрию в пісні все своє тепло,
[b]О[/b]бійми даруватиму я серця,
[b]Ш[/b]аріється калина, б’є чолом:
[b]У[/b]се кохання – в пісні щедро ллється…
[b]У[/b]смі́шка сонця – ноти звеселя,
[b]О[/b]чей мій промінь у твої пірнає.
[b]С[/b]піває про святу любов земля,
[b]Е[/b]нергія – велична та безкрая…
[b]Н[/b]іколи у житті не розлучить
[b]І[/b]скристе та жертовне спільне світло.
[b]М[/b]іж нами вічно тягнеться в блакить
[b]О[/b]сіння квітка, що на двох розквітла.
[b]Є[/b]днає Осінь душі та серця,
[b]Ї[/b]ї мотив – це доброта Творця…
(Художник - Леонід Афремов.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892051
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020
А я люблю, так розмовляти з вітром,
Вдивлятися у сум його очей.
Він голоси свої лишає світу,
Серед осінніх, дощових ночей.
Ще за вікном видніється світанок,
А вітерець вже стукає в вікно.
Тобі листочків натрусив на ганок
І в кошик виноград зібрав давно.
Сьогодні сонця, промінь загубився,
Його ніяк не зможемо найти.
А день, на вітер дуже, дуже злився,
Він заважав йому писать листи.
Усе здував слова такі бажанні,
Що день, подрузі - осені писав.
Він признававсь щоразу у коханні,
А лист завжди в повітрі зависав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892050
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020
На тебе, осінь, чимось дуже схожа,
Така ж не посидюча і вертка.
Люблю причепуритись, як вельможа,
А можу танцювати гопака.
Буває так, що, як і ти я плачу,
Ховаю сум свій і гоню думки.
Та, як тебе через вікно побачу,
Біжу, щоб привітатись залюбки.
З тобою добре, так блукати лісом,
Відпочиває в казці цій душа.
Туман частенько робить нам завісу,
А ми йому даємо відкоша.
Обожнюю коли довкола листя,
З тобою підкидаєм догори.
Вдягаємо калинове намисто,
Вся ця краса осінньої пори.
А коли дощ, беремо парасолю,
Під нею не буває тісно нам.
І хоч не завжди схожі наші долі,
Ми йдем на перекір усім вітрам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891851
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
[i](Світлій пам'яті народної артистки України, славної Берегині української пісні Раїси Кириченко)[/i]
Прислухайтесь, люди… Яка дивна мить…
Не вітер гуде по діброві…
То пісня козачки поміж верховіть
На крилах летить із любов’ю…
Вклонилася саду, землі у степах,
Жоржинам, що в радості квітли…
Із піснею віра її по світах
Сіяє, як в темряві світло…
Всміхнулась калині, яка, наче скарб
рубіни у серце сховала…
Святкових просила у осені фарб,
Сорочку собі гаптувала…
- А ти, моя вишенько, зоре, мій світ,
Тебе хіба можна забути?!
Ти пам'ять про маму, із давніх ще літ
старалася в пісню вселити.
І «Мамина вишня», над краєм, як гімн
Журавкою лине народу…
Бо є непоборним, нескореним він…
Горджуся, що я й з цього роду.
Лишила нам пісню, що духом святим
Торкає тут кожну стежину.
Із заповітом, напрочуд простим:
Любіть же, любіть Україну!!!
А радість від зустрічі, тугу і сум
Сховала між листя калини…
У ній таємниця пісень її й дум,
А в кетягах пам'ять родини…
Заграй на могилі, бандуро, заграй…
Акордів міцніють хай крила…
Ту пісню, що лине аж за небокрай,
Любов’ю душі осінила.[/i][/i]
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891646
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 14.10.2020
Знову осінь, знову осінь на порозі,
Лист кленовий, лист кленовий тихо впав.
Пролили дощі на землю свої сльози,
Вітер з осінню у парі танцював.
А вона така тендітна з ним у танці,
Посміхалася в барвистому вінку.
Вітер й осінь нерозлучені - коханці,
Танцювали під мелодію дзвінку...
Чуєш милий, чуєш милий лине пісня,
Запроси і ти до танцю теж мене.
Нам не пізно у цю пору, ще не пізно,
Танець наш чарівну казку поверне...
Б'ється серце і палає від кохання,
Пригортаєш ти мене, щаслива я.
Хоч душа моя тремтить від хвилювання,
Я твоя, наза́вжди любий, я твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891581
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 13.10.2020
Осені дощ все змиває погане,
В тиші німій засинають сади.
Іх пригортатимуть білі тумани,
Будуть ховати осінні сліди.
Листя пожовкле у килим вплелося,
В теплі краї відлетіли птахи.
Ліс залишився німим безголоссям,
Вітер деревам гойдає верхи.
Десь у пожовклому листі, самотньо,
Граються в піжмурки лісу, гриби.
Осінь всміхається, це так природньо,
Кожен із нас завітає сюди...
Втомлені може, та дуже щасливі,
Ліс дарував нам свої чудеса.
І хоч холодні торкатимуть зливи,
Око милує осіння краса.
Диво прогулянка лишить на пам'ять,
Вражень багато й корзину грибів.
І ще нераз нас до себе поманить,
Створена казка осінніх лісів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891488
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 12.10.2020
[b][i][color="#660404"][color="#047d71"]С[/color]он убежал и глаз мне не сомкнуть,
[color="#047d71"]Т[/color]ихонько ночь ведет свой путь к рассвету.
[color="#047d71"]И [/color]что тянуть, что время мне тянуть,
[color="#047d71"]Х[/color]итрец Амур открыл портал поэту.
[color="#047d71"]И [/color]я - не я, коль вновь попала в сеть,
[color="#047d71"]П[/color]ойду к столу, там есть листок бумаги
[color="#047d71"]Р[/color]ассвет за час, мне надобно успеть,
[color="#047d71"]И[/color] вновь перо и лист скрестили шпаги.
[color="#047d71"]Х[/color]олодный мрак и серые дожди,
[color="#047d71"]О[/color]павший лист засыпал все тропинки.
[color="#047d71"]Д[/color]ля каждой в мире чувственной души
[color="#047d71"]Я[/color]вляет мир прекрасные картинки.
[color="#047d71"]Т[/color]ворить легко, когда все в унисон
[color="#047d71"]П[/color]олет мечты, желания и чувства
[color="#047d71"]О[/color]собый мир за стеклами окОн,
[color="#047d71"]Д[/color]ебют строки, сердечной рифмой устлан.
[color="#047d71"]У[/color]же Творец шлет дню благую весть,
[color="#047d71"]Т[/color]ружусь и я над тактами и ритмом.
[color="#047d71"]Р[/color]аскрою ставни...Чудо, так и есть...,
[color="#047d71"]О[/color]пять рассвет встречаю вместе с рифмой.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890866
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 11.10.2020
[b]Хочешь в Пизу езжай, хочешь - в Дели,
Мы от планов с Петром - обалдели!!
Но копилку открыв,
Охладел наш порыв.
Там деньжат лишь на мяч и гантели.
Я купила домой сало, редьку.
Соблазнять буду яствами Петьку.
Приглашу, угощу
И в постель затащу.
Не прокатит, возьмусь я за Федьку.
Модельер из столицы Иголкин
Сшил куртяшку для нашей болонки.
Вышла курточка класс.
Обшивать стал он нас.
Всем одежды и внуку пеленки.
Я тюльпаны купил для соседки,
Ждал - за стол пригласит на котлетки,
Только вместо котлет
У нее на столе...
Две бутылки пустых и объедки.
Три девицы из царских покоев
Поят всех необычным напоем.
То ли то спец отвар
То ль Всевышнего дар
Что ли сердце у них колдовское
Пожилой почитатель певицы
Заказал ей подарок из Ниццы
Пока шла бандероль
Дед сыграл свою роль.
В морг отправили прямо с больницы.
Федор Сухов с гаремом расстался
И один, как былинка остался.
Поселился в нем страх
В тех зыбучих песках..
Раз пятнадцать за ночь просыпался.
Прокачу с ветерком Вас бесплатно
От Одессы до Черкасс и обратно
Там пол тыщи пути
Сквозь жару и дожди.
Путешествовать с Вами приятно.
Что у нас по программе Варвара.
А пойдем-ка пройдемся по барам
По рюмашке, по две
Зашумит в голове...
Всем известно, мы классная пара.
Кривобоков, держатель за ножку
Пригласил меня ночью в сторожку.
Выпивон предложил
И в постель уложил.
Тут мой муж постучался в окошко.
Дама пики с тузами сближалась
А к утру на ногах чуть держалась.
Ей же под семьдесят.
Груди тряпкой висят.
А вот покера дама боялась.
Штукатур из Днепра Ламинатов
Не считался никак дипломатом
Часто для куража
Гнал он в три этажа
Не дома, а тирады из матов.
Анжелика, агент по поставкам
Аферистка, по сути, мерзавка.
Но привлечь за кидок,
Шанс у всех не высок.
С психбольницы имеется справка.
Евдокия, агент по туризму,
Призывала людей к альпинизму.
Но взобраться на пик
Смог один лишь мужик.
Но поклялся поставить ей клизму.
Любит Аня не шашки, а шашни
Вот, к примеру ее день вчерашний:
На ней мини и топ
Нарядилась так, чтоб
Поскорее Петра одомашнить.
Все мы люди и все мы поэты,
Сочиняем с любовью куплеты.
Строчки страстью горят
И запрет рифмой снят,
Со шкафов достаются скелеты.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890603
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 11.10.2020
Дозволь мені прийти в твою бентежну ніч,
Торкнутись серця серцем легко, ніжно.
Натомлених років впаде імла із пліч.
Хоч не свята, немає в мене німба.
Дозволь з ранковим сонцем пестити тебе,
Щоби душі тепло моє зігріло,
І щоб любов дістала до дзвінких небес,
Летіла птахом знову легкокрилим.
Турботи денні розділити й суєту,
В погожий вечір в тиші обіймати
Дозволь мені, із щастя я вінок сплету,
Палає поки серця мого ватра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891299
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Надіялась, підтримаєш крилом
Коли своє зламала. Все чекала…
Не доля… Почуття дощем стекло
Де ще горіло й був душевний спалах.
Неначе сонце через призму хмар
Виходила на люди на часинку.
Кохання опік і під дих удар
Зламав довіри тонку соломинку.
І хай роки морозила зима,
Ізнов ловлю проміння сонця в руки!
Не мрій, стежини вороття нема
Хоча жалкуєш за цей час розлуки.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891220
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Ой плавала лебідочка у озері синім
і чекала, що прилине лебідь білокрилий.
А той лебідь білокрилий сильні має крила,
обнімає він лебідку... з ним вона щаслива.
Ой плавала лебідочка, хвилечка гойдала.
що найкращий він у світі, про це вона знала.
А той білий сильний лебідь лебідці до пари,
з ним вона летить високо, аж за сині хмари.
Ой плавала лебідочка у озері синім,
сів на воду біля неї лебідь білокрилий.
А той лебідь білокрилий сильні має крила,
обнімає він лебідку... з ним вона щаслива.
Милувалася калина, низько нахилилась,
і вербичка молоденька на них задивилась.
Кличуть лебедя й лебідку в небо сині хмари,
люблять вони, як літають лебеді у парі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891214
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Нам кохання дарувало крила,
Піднімало в небо до зірок.
Ти для мене мов лебідка біла,
Поділи любов одну на двох.
Приспів:
В моїм серці тисяча ударів,
Як тебе кохана стріну я.
Закохався в очі твої карі,
Закохався у твоє ім'я.
Погляд твій мене так обпікає,
Зваблюють малинові уста.
Враз весна зимою розквітає
І у серце додає тепла.
Не забути ті чарівні миті,
Не забути ті чарівні дні.
Ти одна - єдина в цілім світі.
Найдорожча стала на землі.
Ти одна, неначе сонце в небі,
Ти неначе пісня солов"я,
Іншої в житті мені не треба,
Ти свята палка любов моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891209
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Осеніє осінь тут і там.
Всіх зачарувала кольорами:
Ось берізка пишно-золота,
Мов іконостас в багатім храмі.
Осеніє осінь у полях,
Радо й кукурудза золотіє,
Просить рук господаря земля.
Він врожай збирає і радіє.
Осеніє осінь у ліску,
Багряніють кучері калини.
В літі загубилося «ку-ку»,
Лиш «курли» лунає журавлине.
Осеніє осені краса
В лісі, край села, біля дороги…
Парасолем – сині небеса,
Свічечкою жевріє тривога.
28.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891144
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
[i]У теплім сні до тебе притулюся,
Повідаю хвилююче, земне,
Я розкажу все подумки, бабусю,
А ти розрадиш у журбі мене.
Моя хороша, в радощах і в тузі
Ти є незримим ангелом завжди.
За тебе – Богу світлому молюся,
Дивись, як наші розрослись сади…
Впіймаю промінь сонця, усміхнуся,
Проллється з неба щедрість золота –
Твоя любов, твоє тепло, бабусю,
У нас, онуках, світлом пророста.
Часи настали для людей невтішні –
Війна, розруха, ще й пожеж вітри…
Та вірю: збереже рідню Всевишній,
Бо ти за нас всіх молишся згори…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891146
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
Багато років, щасливо,
Іван і Марія
Прожили в старій хатині
То ж була надія,
Що й вікА доживуть разом
В старім, теплім домі
Із загатою та п'єцом
І верхом в соломі.
Які гарні тут роки
Пройшли при садочку...
Бог послав двійко дітей
Сина потім дОчку.
Як цвіли вишні в саду?!
Діти гомоніли
У шибки на світло в травні
Хрущі бубоніли...
А літом хата в квітках,
Маках потопала
І ні горя, ні біди тут
Родина не знала.
Теплим був той дім й зимою,
Тріскотіло ріщє,
Ходили колядники
І ще веселіше
Ставало в оазі щастя,
В родинному колі,
Уклінно в Бога просили
В молитвАх всім долі...
Пройшли рокИ, пішли діти
У своЇ родини
І до хати приходили
Лиш на іменини.
Ще на Пасху і Свят-вечір
Батьків цілували,
Бо завжди сила роботи
Все часу не мали.
Постаріли батьки й хата
З ними постаріла,
Як сльоза, капля з дощу
Крізь верх пролетіла.
Вирішили діти взяти
Батьків по одному
Дочка маму, а син тата
Й лишити "солому".
Полишити те гніздо,
Що тепло віддало,
Бо тепер вже непотрібне
Обом дітям стало.
А домівки у дітей
Не вкупі - окремо.
- Як же ми, старий, з тобою
Не разом будЕмо?
Прожили стільки років,
Діти розривають
І про наші почуття
Навіть не питають...
Обнялись старий з старою,
Як вкопані стали,
Дві гіркі сльози, старечі,
На підлогу впали.
- Чи зустрінемося ще
На цім світі, Йване !
- Я не знаю, та без тебе
Моє серце стане...
Й загубилося прощальне:
- Іванеее !..
- Марієєє!..
Не діліть батьків, нехай
Воля Божа діє.
07.08.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891139
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VCs5ZQSO5O4[/youtube]
Поскладало літо усі речі.
Що у них? Забрала лиш тепло.
Обережно кинула на плечі,
Ось і все знаряддя, що було.
Поспішала - човен он чекає,
Озирнулась кілька ще разів.
Те, що повернеться - добре знає,
Хто б тут сумніватися умів?
Сіла обережно, відпливає,
Ми ще відчуваєм літа смак.
Поряд вітер теплий сновигає,
Та вже осінь знаємо, однак.
Жменьку іще кинула тепла,
Що і досі нас ще зігріває.
Цяточку сховала сіра мла,
Тихо літня днина домліває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891086
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
Вершини гір блакетна неба синь,
Поля пшеничні ніжне перевесло.
Як я люблю тебе моя Волинь,
Ці краєвиди, зими твої й весни.
Ліси озера і безмежна даль,
На рушникові вишита калина.
Моя Волинь, то мій пісенний край,
Пісенний край, як вся моя родина.
Коли летять над нами журавлі,
Крильми торкають до хмарин і неба.
І чується їх трепетне "курли",
Яке не відпускає нас від себе.
Як я люблю тебе моя Волинь,
Ці краєвиди, зими твої й весни.
Вершини гір, блакитна неба синь,
Поля пшеничні ніжне перевесло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891085
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
Вони неначе лебедина пара,
У ніжності й любові безкінечній.
Вона крилом тихенько так торкала,
А він клав голову її на плечі.
Блакиттю небо до землі схилялось,
Хмарини пропливали білокрилі.
Вона у погляді його купалась,
А він топивсь в очах неначе в хвилях.
Щасливі дні, хвилини і секунди,
Вони удвох завжди́ такі щасливі.
Як лебеді в коханні, за́вжди люди,
Купаються в любові наче в зливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890982
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
Пожалуйста,побудь со мной
Лишь пять минут,но только рядом,
Послушай про мою любовь,
Меня согрей ты тёплым взглядом
Послушай, ты побудь со мной,
Ведь без тебя так тускло стало,
Я прошепчу вновь про любовь,
Что мне тебя так не хватало
Я посмотрю в твои глаза,
С тобою вечность - это мало,
С тобой земля, что небеса,
Ах!Как тебя мне не хватало!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890947
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 07.10.2020
Коли вона бере у руку скрипку,
Коли смичком торкається до струн.
Душі стає так радісно і світло,
Неначе відблиск золотавих врун.
В мелодії тій розчинитись можна,
Потрапити на поле квіткове.
Там бджіл гудіння шумне і тривожне
І за собою вітерець зове.
До нас прийдуть чотири пори року,
Торкне весна легенько промінцем.
То чути літа безкінечні кроки,
А інколи у серце прийде щем.
Осінній листопад кружля у танці,
А ось снігами вже мете зима.
Вона неначе в білосніжнім глянці,
Мелодією тихо так ляга...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890772
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Запалило місто ліхтарі
І вони засяяли вогнями.
Погляд твій дарований мені,
Залишив назавжди в серці пам'ять...
Під ногами листя шурхотить,
Вітерець легенько гладить коси.
Жовтень кольорами золотить,
Дощ лишив на травах свої сльози.
Засинав тихенько собі сквер,
Колискових ніч йому співала.
Час неначе в вічності завмер,
Осінь нас із скверу проводжала.
З неба посміхались дві зорі,
Вони щастю нашому раділи.
Холодило вже оцій порі,
Та слова любові мене гріли.
Сонне місто, в ньому ти і я,
А ще поруч з нами диво - осінь.
Зігрівала посмішка твоя,
Я тепло те відчуваю досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890670
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Зустрів дівчи́ну в лісі на стежині
І закохався враз у очі сині.
Вона всміхнулась й навіть підморгнула,
Коханням мого серденька торкнула.
Приспів:
Ну як мені тебе не полюбити,
Ну як мені тебе не покохати.
Не буде в небі сонечко світити,
Не будуть тоді квіти розквітати.
І слухав ліс ті радісні зізнання,
Співали птахи оду про кохання.
Стелились трави і дуби шуміли,
А за спиною виростали крила.
Коли додому двоє ми вертали,
То з неба зорі з нами розмовляли.
Тримав тебе кохана я за руку,
У самоті блукала десь розлука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890550
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Туман завис серед колючих сосен,
Самотній шлях, малини повні жмень...
Уже не літо, та іще не осінь,
Не вечір ще, та вже мабуть не день.
Милуюсь лісом і вслухаюсь в тишу,
Хоч під ногами тріскає гілля.
Мій любий ліс, на згадку я залишу,
Твій подих тихий, що мене зціля.
В розмові посумуємо з тобою,
Торкнусь рукою ніжно твоїх крон.
І помандрую легкою ходою,
Туди, де вже чекає мене сон...
Я подарую усмішку щасливу,
Тобі, щоби мене не забував.
І почуттів візьму на пам'ять зливу,
Щоб кожен з нас до лісу завітав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890465
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Вогнем палала
В садку калина –
Осінь гуляла
Та й запалила.
Кетяги й листя
Горять червоно,
Ген, полилися
Весільні дзвони.
Вінок з калини
На короваї,
Її сміливо
З гільця зривають,
І жовтий колос
Літнього жита.
Чується голос:
«В щасті вам жити»
Дарує осінь
«Гірко» калині,
З весілля й досі
Пісня ця лине:
«Дай, мати, голку
Ще й нитку шовку
Шити квіточку
Нашім зятьочку.»
Нитка шовкова
Шиє підкову
На щастя-долю
Для молодого,
На щастя-долю
Для молодої.
«Гірко» весільне
Здавна відоме.
15.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890414
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
эээээээээээээээээээээээээээээээээээээээээээээээ
Ты плыви моя лодка,плыви,
Ты лети над волной синей птицей,
У меня внутри море любви
И желание ею делиться.
Пускай нас твои крылья несут,
Одолеем любые преграды
Мы зайдём в те порты где нас ждут
И гостям будут искренне рады.
Ты плыви ,лодка,морем плыви
И не бойся ветров и ненастья,
В помощь Бога себе позови,
Может мы принесём с собой счастье.
Счастье тем кто нуждается в нём,
Кто нуждается в нашей поддержке
Мы в подарок любовь принесём,
Пусть исполнятся все их надежды.
Ты плыви моя лодка ,спеши,
Я боюсь если мы опоздаем
Поделиться теплом от души
С теми кто там его ожидает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890415
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Жартівлива пісня - присвята
Чи то старість, чи ще ні - людям "осіннього віку".
Ми уже не на коні…
Кінь гарцює мимо нас -
Зів’яв молодості час.
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Казав дідо, що прийде,
Ще й любити буде,
Чи заснув десь в холодку,
Щось не видно ніде…
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Ой біда, чи не біда,
Душа моя молода
Порох у порохівниці
Не стріляє – досажда.
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Що то буде далі в нас
Чи вода, чи може квас?
Не гадаймо на тій гущі –
Люби, діду, мене дужче!
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
В.Ф. -19.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890335
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Я так люблю життя і білий світ,
Все, що живе і дихає зі мною.
Коли співає пташка серед віт
І розквітає дивоцвіт весною.
Люблю дітей, онуків, всю сім'ю,
Матусі дорогій, велика шана.
Свою любов і ніжність віддаю,
Щоб їхня доля була уквітча́на.
Я так люблю поля, ліси, сади,
Пухнасті хмари в небі голубому.
Напитися джерельної води,
Яка умить знімає твою втому.
Я так люблю блукати в берегах,
Де незабудки й трави пахнуть сіном.
Люблю кружляти з осінню в листках,
Коли вони виблискують рубіном.
Люблю з тобою ніжні вечори
І зорі, що далеко так над нами.
Як місяць посміхається згори
І вітерець, що забавля піснями.
Люблю поезію, вірші, пісні,
Вони допомагають мені жити.
Ще дуже мріяти люблю у сні,
По справжньому кохати і любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890353
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Ти ніс мені квіти осінні, мелодії грали дощі,
Озера в очах твоїх синіх і радість у серці й душі.
У них, ще блукало десь літо і я відчувала тепло,
Для мене коханий ніс квіти, так затишно в серці було.
Приспів:
Осінні квіти, ніжні хризантеми,
Осінні квіти, то палке кохання.
Напишеш ти мені свої поеми,
А я тобі співатиму до рання.
Всміхалося радісно небо і сонячний промінь торкав,
Я вийшла на зустріч до тебе,мене ти так ніжно обняв.
Раділа й всміхалася осінь, з тобою щасливі були,
Нам падало листя на коси,у небі хмарини пливли.
Приспів:
В руках моїх квіти осінні, а ще твоє ніжне люблю,
Музи́ки заграють весільні, любові вино переллю.
У танці закружим з тобою, а осінь вітатиме нас,
Зігрієш мене ти любов'ю,в повітрі звучатиме вальс.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890227
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2020
Горить свіча, тремтить вогонь
Стікає віск сльозою,
А я з теплом твоїх долонь
За столиком з тобою.
Іскриться в келихах вино,
Кислинка б'є у скроні.
А моє серце вже давно
В твоїм нічнім полоні.
Сплелася музика в вінок
І вмить помолоділа,
Серця пустилися в танок...
І лиш свіча тремтіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869050
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 29.09.2020
25.09.2020. у Чугуєві під час авіакатастрофи АН - 26 загинуло 26 людей, з них 19 курсантів Харківського Нац. Університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба.
Останній політ, обірвалось життя молоде,
Останній політ і земля спалахнула багрянцем.
Їм небо ніколи не бачити більш голубе
І сонячні промені їх не торкатимуть вранці.
Чи знали вони, що жорстоко так прийме земля,
Чи знали вони, що востаннє вітаються з небом.
Хто скаже тепер, це злий рок, а чи доля така,
Скажіть, ну кому... ну кому в цьому бу́́́ла потреба?
Вони молоді такі, повні енергій життя,
Красиві, до нас посміхатися будуть з світлинок.
Злетіли увись звідкіля більш нема вороття,
Немає на землю коротких і світлих стежинок.
У кожного мрія завітна у серці була,
У небі літати й своїй Батьківщині служити.
Одна лише мить...Ясні спалахи видно здаля...
А їм молодим ще хотілося жити і жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890131
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Знову дощ собі тихенько плаче,
Небо в сірі хмари одяглось.
Перехожі вимокли добряче,
Стільки сліз додолу пролилось.
Доторкнувся вітер гілки тихо,
Впали оксамити у траву.
Хмари за плечима з цілим міхом,
Смутку у погоду дощову.
Облітає листя на бруківку,
Більше не піднятися йому.
Прикриває дуб свою голівку,
Сумно бути одинокому.
Посхиляли голову в зажурі,
Хризантеми і троянд кущі.
Дні ці не веселі, а похмурі,
Коли плачуть осені дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890030
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020
Жінка за столиком в залі,
Очі у неї сумні.
Пінить шампанське в бокалі,
Враз посміхнулась мені.
Погляди наші зійшлися,
Наче було в перший раз.
В очі її я дивився,
В залі звучав ніжний вальс.
Я підійшов так не сміло,
Руку її простягнув.
Тіло усе так тремтіло,
Досі цей день не забув.
Зустрічі, квіти, світанки,
Нашими лише були.
Мила моя бойківчанко,
Мрії нас в казку вели...
Знову мелодія в залі,
Знову звучить ніжний вальс.
Пінить шампанське в бокалі,
Я підійшов, як в той раз.
І хоч роки пролетіли,
В коси лягла сивина.
В вальсі з тобою кружили,
Зустріч щаслива була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889911
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Ключі від щастя я знайду у слові,
В твоїх очах і у палкій любові.
У кучерях духм'яного світанку,
У диханні і прохолоді ранку.
Ключі від щастя я знайду у літі,
Вони в веснянім, білосніжнім цвіті.
В ванільних хмарах, що пливуть по небу,
І там де вітер обіймає вербу.
Ключі від щастя в нашому коханні,
В мелодії дощів, що на світанні.
А ще вони в осіннім колориті,
Нам не забути ці чудові миті.
Ключі від щастя в сніжній заверусі,
Вони завжди є там, де справжні друзі.
В твоїх обіймах ніжних, безкінечних,
У почуттях і радостях сердечних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889706
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 26.09.2020
Ти чуєш, як море шумить,
Як хвилі берег цілують.
Як серце моє стукотить,
А зорі вечір милують.
Ти чуєш, як вітер співа,
Мелодії про кохання.
Купається в росах трава,
І ранок весь у чеканні.
Ти чуєш, вже осінь іде,
Вона нам в обличчя диха.
Павук павутину пряде,
Мережану тихо, тихо.
Ти чуєш летять журавлі,
Курличуть нам на прощання.
Лишивши у серці жалі,
Неначе зустріч остання.
Ти чуєш коханий слова,
Я їх тобі промовляю.
Ти доля щаслива моя,
Я в ній лиш тебе кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889620
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 24.09.2020
Впало сонце за гай, запалав небокрай…
Вдалеч пісня неслася лелеча…
Десь далеко співав чарівний водограй…
Тихо ніч опустилась на плечі.
Ти мене обіймав, ніжно так цілував…
Про любов шепотіли щось губи…
Я твої ті слова, немов відблиск заграв,
Берегтиму у серці до згуби.
Хай над нами вітри, і дощі і сніги…
Болем ниють обвітрені руки…
Та в обіймах палких почерпнемо снаги,
І любові у дітях і внуках.
Через довгі літа, ми удвох по світах…
Бережемо тепло і надію…
І хоч з крони бува тихо листя зліта,
Та міцному корінню радієм.
22.09.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889457
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Я так люблю осінню пісню,
Щемливий клекіт журавлів…
Погодні примхи її, звісно ж,
Й барвисту гамму кольорів.
Люблю похмуре, темне небо -
Таємну схованку дощів.
«О, як же їх земельці треба»,-
Шепоче листячко кущів…
Стихає річка говірлива,
Очима темними зорить…
Туманом вкрившись, тихоплинно
Про щось з вербою гомонить…
Квітки шуршать насінням тихо -
Прощальний літу передзвін…
Новій порі на радість й втіху,
Птахи, немов в танку кривім …
Діброви листя в позолоті,
В повітрі вальсом зорепад…
Співає Осінь вся в турботі,
Хоч стихла музика цикад.
Свою красу морозні ранки
Рубіном в кетяги вже ллють…
Красу коралів на світанку
По нотах вітром рознесуть.
Ох, осінь, осінь…ніжна пісня…
Ти - літа бабиного смак…
Моя любов, як зірка пізня,
Ще тепло душу гріє так…
22.09.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889415
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Чи смакували каву ви у Львові,
Як же п'янить цей ніжний аромат.
Летять увись ці присмаки чудові,
А за вікном кружляє листопад.
Він зазирає в вікна до кав'ярні,
До шибки притуляється листком.
Та намагання всі лишились марні,
Блукати буде сум його містком.
З тобою до кав'ярні завітали,
Згадали тут свої студентські дні.
Коли коханням душі зігрівали,
Словами ти освідчився мені.
Від твоїх слів була така щаслива,
Трояндою в руках твоїх цвіла.
Твоя любов гаряча не зрадлива,
Щоразу дарувала нам дива.
Стара кав'ярня досі всіх приймає,
Хоча минули вже давно роки.
І кавою смачною пригощає,
З тобою пам'ятаєм ці смаки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889412
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Зустрілись з тобою зовсі́м випадково,
Де шумно, де людно, вокзал і перон.
Побачила очі блакитні ті знову,
Вони мене наче взяли у полон.
Так тепло на серці ураз мені стало,
Минулим коханням здригнулась душа.
Ти знов біля мене, де я не чекала,
Мій поїзд в минуле чомусь вирушав.
Туди де ще літо лоскоче промінням,
Туди де з тобою були молоді.
Всміхалося небо до нас синє, синє,
А я посміхалась коханий тобі.
Кружляв веселенький у парі нас вітер,
Мочили нераз нас дощі проливні.
Мені дарував ти букетами квіти,
Було то насправді, чи може у сні...
Літа пролетіли, літа промайнули,
Ця зустріч миттєва, мов зблизила нас.
Віз поїзд сьогодні мене у минуле,
При зустрічі знову спинився наш час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889327
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Розказала жінка Міля
Грицю - чоловіку:
-Збоку бачила весілля
У подруги Віки.
Видавала доню заміж
Із таким завзяттям,
Дочекалася, нарешті,
В свою хату зятя!
Зараз вже нові обряди,
Тут змінили дещо:
Уже замість молодої
Викрадають тещу.
Бо так хоче все весілля
Й молодята-дітки,
Відправляють її зразу
Десь на заробітки.
Буде гарно заробляти
І не знати горя,
Італійця доглядати –
Старого сеньйора.
Кожен день не зможе гризти
Ледацюгу зятя,
Своїй доні (бо нещасна)
Буде гроші слати.
Слава Богу, сина маєм,
Скоро ось женити,
Із невісткою, надіюсь,
Будем мирно жити.
-Ні, я чув, якщо свекруха -
В силі молодиця,
Викрадають, везуть в Польщу
Збирати суницю.
Так що, Мілочко, готуйся
(Грають очі в Гриця),
Ждуть тебе пани у Польщі
Й море полуниці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889228
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Загорнулася калина жовтим листом,
Біля річки умивалася верба.
Горобина вже красується намистом,
Лине в небі журавлиная журба.
То легенькою ходою ступа осінь,
То вона всім роздаровує дари.
Кожен має лише те, що в неї просить,
Тільки я їй шепочу, ще підожди.
Зачекай, не поспішай до мене осінь,
Гріє літо, тепле літо, ще літа.
Хоч з'явилась сивина в моїм волоссі,
Та душею я ще дуже молода
Посміхнулася так мило мені осінь,
І у відповідь сипнула оксамит.
Хай вітри тебе до танцю ще запросять,
А весна ще подарує з яблунь цвіт.
Не журися, що роки минули швидко,
Не журися, що їх більше не вернуть.
Хай душа твоя квітує наче квітка,
А про сум прошу, про сум прошу, забудь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889238
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Іду тихенько до кімнати,
Де сон на мене вже чекає.
І може, ще не буду спати,
Душа нехай відпочиває.
В вікні моїм з'явились зорі,
Вони казково так моргають.
У цім небесному просторі́,
Закохані слова складають.
Радію я, що ти зімною,
У сні всміхаєшся до мене.
Іду легенькою ходою,
Дарую щастя сокровенне.
Нехай воно з тобою буде,
А ще у нашому коханні.
Мене цілунок твій розбудить,
У ніжну пору, на світанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889025
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Привіт, коханий, обійми мене за плечі
Ми рідні люди, а не вороги
Скажи чому, коли приходить вечір,
Між нами прокладаються сніги.
Давай, мій любимий, тихо поговорим
Про те життя, що проживаєм ми
Скажи чому, між нами наче гори
Стоять триклята гордість зі слізьми.
Стривай, мій рідний, ти мене послухай,
Заради тебе я покинула усе.
Ти своє слово мужністю не рухай,
Бо сказане в сварках завжди пусте.
Дивись, коханий, я була колись щаслива
Ти дарував мені і ніжність, і любов.
Скажи чому, твою любов змиває злива,
Чому не здатен ти мене любити знов.
Привіт, коханий, я - твоя навіки,
Лиш тільки крок назустріч ти зроби.
Не треба задля мене пити ріки -
Ти обери мене серед юрби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858310
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 15.09.2020
[b][i][color="#4a0404"][color="#032a94"]Н[/color]ебо прохудилось не на шутку
[color="#032a94"]А[/color]нгелы намокли среди туч.
[color="#032a94"]Л[/color]ить бы перестало на минутку
[color="#032a94"]Е[/color]сли бы к земле прорвался луч..
[color="#032a94"]Т[/color]олько все чернее и чернее
[color="#032a94"]Е[/color]й -же-Богу, день, а будто ночь.
[color="#032a94"]Л[/color]истья в мокрых лужах на аллее
[color="#032a94"]И[/color] подняться выше им невмочь.
[color="#032a94"]В[/color]ыцвели от слякоти и ливней,
[color="#032a94"]Д[/color]рожь прибила их к святой земле
[color="#032a94"]Р[/color]азом пролежат до стужи зимней
[color="#032a94"]У[/color] домов озябших в серой мгле.
[color="#032a94"]Г[/color]олыми деревья станут вскоре,
[color="#032a94"]Д[/color]ни короче, ночи все длинней.
[color="#032a94"]О[/color]сень с летом в многолетнем споре,
[color="#032a94"]Ж[/color]дет отлета к Югу журавлей...
[color="#032a94"]Д[/color]аже птичьи стаю провожая,
[color="#032a94"]И[/color]скренне я осень обожаю...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888781
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Схід сонця медом небо просочив,
Срібляста пелена туману в’ється,
Ранесенько, під музику лісів
За білими грибами йду по стежці.
Під деревом, що вперлось в небеса
Й коріння восьминогом розляглося
Пробилася крізь мох така краса –
Аж два грибочки в парочці сплелося.
Голівки, як молочний шоколад,
Сховавши в ковдру білі, довгі ніжки
Позиркують, як жовтий листопад
Старанно тягне знизу хтось за віжки.
Обстрижена соснова бахрома
Боровичок ховає край дороги
Та капелюшок гордо підійма
Старанно пнеться він в землі вологій.
Осіннє диво з чарами творця!
Від радості серденько завмирає.
Вклоняюся я лісу без кінця,
Бо наче рідну доньку зустрічає.
Фото з інтернету, хоча свої
грибочки фотографувала
з перехопленим подихом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888786
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Майорить у гронах горобина
І багрянцем листя мерехтить.
Десь хова німу печаль калина,
У повітрі осінню пахни́ть.
Падає туман на землю сірий,
У росі купається трава.
Посмішку дарує ранок щирий,
Осінь візерунки вишива.
Вітерець гойдає павутину,
Павучок мереживо плете.
Дуб насипав жолудів корзину,
Ніжить нас проміння золоте.
Завітає бабине, ще літо
І торкнеться ніжністю щоки.
Хризантеми тішать своїм цвітом,
Десь розмова чується ріки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888823
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
В той вечір плакала свіча
Та не жалів її вогонь,
Торкнулась я твого плеча
І рано побілілих скронь.
Ти мої руки цілував
У погляді вогонь горів,
А місяць зорі чаклував
І умлівав від них без слів.
Ті зорі падали в траву
Спалила їх любов ущент,
І я тим спогадом живу
Як діамант кожен момент.
Відплакала свіча й погасла
Додавши в серце нам жалю,
Були ті миті нашим щастям
Як і слова: " Тебе люблю..."
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888670
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020
Я іду стежинкою до тебе,
Що в зелених травах пролягла.
Розчесало коси,літо, вербам,
Чути ніжні співи солов'я.
Приспів:
Черешневе літо, сонечком зігріте,
Кличе нас у невідому даль.
Черешневе літо нам дарує квіти,
Забирає з серденька печаль.
Маки майорять в пшеничнім полі,
Вітерець розказує казки.
Дякую кохана своїй долі,
Що у ній з'явилась, мила, ти.
Обійму тебе і приголублю
Замедую солодом уста.
Як же я тебе кохана лю́блю,
Літо, а в душі моїй весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888610
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020
1.
Я солнца луч поймаю у ладони
И небо приклоню к твоим ногам
Все лишь чтобы ты была со мною
Поверь все это не обман.
Все для тебя, лишь для тебя
Я в этом мире все преодолею.
Пока ещё живу тобой дыша
Пока еще тобой душа болеет.
2.
Звездою ясною сиять я буду
На тропы те где ходишь ты
Тебе одной лишь не забуду
Я по утрам дарить цветы.
Все для тебя, лишь для тебя
Я в этом мире все преодолею.
Пока ещё живу тобой дыша
Пока еще тобой душа болеет.
3.
Скажи любимая лишь слово
Скажи что мил тебе чуть чуть
Твоим рабом я вечным буду
И розами засыплю я твой путь.
Все для тебя, лишь для тебя
Я в этом мире все преодолею.
Пока ещё живу тобой дыша
Пока еще тобой душа болеет.
Руслана Ліщинська-Солецька
серпень.10.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888563
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020
Ці ночі дедалі темніші -
І неба не видно з-за хмар.
А голос сови все частіше
Пронизує серце до ран.
-Чого ж ти кричиш, блудна пташко,
І зболену душу ятриш?
Мені і без тебе так важко..
Чого ж не сидиш й не мовчиш?
Гасаєш всю ніч по діброві:
То тут, то вже там закричиш..
Ти ж бачиш, що я не готова
Сприйняти, що ти сповістиш.
Лиш в серденько жах наганяєш
Й таємну тривогу якусь.
А біль у душі не стихає
І знову не спиться, чомусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888553
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020
П'яніти будеш кожен раз,
Коли зімкнуться наші руки.
Не треба тисячу нам фраз,
Лиш серця, серця ніжні звуки.
Люби мене таку, як є,
Люби просту, люби відверту.
Хай зігріва тепло твоє,
Май під ногами землю тверду.
З тобою я усе життя,
Не розлучалася ніколи.
І берегла ті почуття,
Лише тобі, тобі одному.
Ти мій давно, а я твоя
І хоч роки вже пролетіли.
В моїй душі твоє ім'я,
Бере щораз мене на крила.
П'яніти будеш кожен раз,
Коли зімкнуться наші руки.
Не треба тисячу нам фраз,
Лиш серця, серця ніжні звуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888495
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020
А знаєш - Осінь у житті, то ще не гріх,
У ній дозволено прощати та любити,
Ти скажеш - сміх, а це не сміх... таки не сміх,
Вона прекрасна - тож не смій у ній тужити.
Ти мрій у ній, згубися... захмелій,
Аби забути пройдені тривоги,
До болю у розлук сумний двобій,
Та все ж любов - чудні перестороги.
Не гріх кохання вічне вберегти,
Хоч за плечима осінь падолистом,
Призначено удвох цей гріх пройти,
Осінній гріх, увібраний намистом.
На скронях млосним дивом бухне сніг,
Та в Осені ще визнано любити,
Кохання - це не гріх... а може й гріх -
Багаттям уст весь холод розтопити.
А знаєш - Осінь у душі, ще пишний цвіт,
Навчися в ній прощати й жити, жити,
І хай роки лишають дивний слід -
Чарівна Осінь! Нам у тобі ще любити...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888404
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Упаду я в травицю шовкову
І згадаю дитинство своє.
Як матуся співа колискову
І зозуля усе ще кує.
Там хатинка старенька бабусі
І криниця в жасмині стоїть.
В теплий край відлітають вже гуси,
Гелготання у небі звучить.
Нас стежина веде у дитинство,
До далеких нездійснених мрій.
Де на небі лишилось намисто,
І багато дитячих надій.
Ще насниться нераз колискова
І матусині ніжні слова.
Мої друзі і рідная мова,
Що у серці моїм ожива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293467
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 11.09.2020
Чомусь у грудях серце завмирає,
Коли я бачу в небі журавлів.
В далекі далі зграя відлітає,
Цей сум відчути кожен з нас зумів.
Листок осінній притрусив в садочку,
Свій килим позолотою країв.
Вдягнувся клен в золочену сорочку,
А вітер навіть подих затаїв.
Мене за плечі осінь обіймає,
Букет складає з ніжних хризантем.
Вона всі таємниці наші знає,
Вінок із листя з нею ми сплетем...
Чомусь у грудях серце завмирає,
Кінця вже добігає цілий рік.
Життєва книга сторінки́ гортає,
У небі журавлів прощальний крик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888416
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Ніч духм'яна була і п'янка - мов вино,
Не забути її нам ніколи.
І стелилися трави, немов полотно,
З неба тихо всміхалися зорі.
Ясний місяць стежину світив нам згори,
Хай вона не скінчиться ніколи.
Розмовляли тихенько про щось явори
І цвіркун веселився навколо.
Захотілось зорі, впасти в руки твої
І вона відірвалась від неба.
Тільки довго прийдеться летіти її,
Мабуть цього робити не треба...
Біля тебе є я, біля мене є ти
І кохання одне в нас надвоє.
Будем в серці завжди ми його берегти,
І щасливими будем з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888250
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
[b][i][color="#ba6a07"][color="#0f31d9"]Д[/color]о донышка испит цветущий август,
[color="#0f31d9"]О[/color]стыли от страды уже поля.
[color="#0f31d9"]С[/color]ентябрь подарит им дожди и влагу,
[color="#0f31d9"]В[/color]дохнет побольше свежести земля.
[color="#0f31d9"]И[/color] вскоре все вокруг засентябрится,
[color="#0f31d9"]Д[/color]ождями смоет пыльные пути.
[color="#0f31d9"]А[/color] осень, желтоглазая царица,
[color="#1a07bd"]Н[/color]апеть уже успела свой мотив...
[color="#0f31d9"]И[/color] яблоки уж собраны в корзины
[color="#0f31d9"]Я[/color]нтарный виноград и много груш.
[color="#0f31d9"]Л[/color]ишь гроздья ярко-красные рябины,
[color="#0f31d9"]Е[/color]ще на ветках держатся до стуж.
[color="#0f31d9"]Т[/color]ак скажем тихо августу: "Мы - в осень!
[color="#0f31d9"]О[/color]ктябрь с сентябрем нас в гости просит…"[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888123
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 07.09.2020
“Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами”. (Дії 3:19)
Ісус гряде! Земле, збудися,
І навернися до Христа.
Від одурманення проснися,
Фальшивого спокою, зла.
Чи це не ти вбиваєш діток,
Що ще й не бачили цей світ?
Цінуєш гроші, заробіток,
А душу вповиваєш в гріх.
Не ти пияцтво пропагуєш,
Про це реклама не твоя?
Покайсь! А ні, то ще відчуєш,
Що значить жити без Христа.
Слова видумуєш лукаві.
Не ти ненавидиш братів?
Йдеш гордо та шукаєш слави,
Грабуєш і своїх, й чужих.
О, земле, чи не ми згрішили
Проти Творця усіх світів?
Невже не бачим — завинили
Проти Царя усіх царів?!
О, Україно, чи й не наші
Розпусні преса і книжки?
“Не чисті очі, руки ваші...”
Прости нам, Господи, прости!
Дай нам завчасно схаменутись,
І визнати свої гріхи.
Цілком до Тебе потягнутись,
А Ти серця наші зміни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887984
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 06.09.2020
Бережи моє кохання,
Воно щире і просте.
І чи перше чи останнє,
Завжди в серденьку цвіте.
Бережи мою усмішку,
Бо для тебе лиш вона.
Поспішає осінь пішки,
А у серденьку весна.
Бережи мій погляд ніжний
І блакить моїх очей.
День сьогодні дивовижний,
Нас торкає за плече.
Бережи слова любові
І той образ дорогий.
Що у сонці й рідній мові,
Промінець дарує свій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887934
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Десь зіронька у небі зайнялась,
Вона раділа разом з нами щастю.
В вінок калина кетягом вплелась,
А ми приймали Господа причастя.
До нас з тобою осінь поспіша
І роси стелять стежку до порогу.
Коханням молодіє ще душа
І кличе за собою у дорогу.
Підемо сміло по стежині тій,
Бо поруч з нами щастя безкінечне.
У нас з тобою ще багато мрій,
Нас зігріватиме тепло сердечне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887845
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Знову відкриває школа для нас двері,
Знову в коридорах задзвенить дзвінок.
Падає під ноги жовте листя в сквері
І звучить у залі зустрічі танок.
Усмішку дарують наші шкільні друзі,
Посивілі скроні хлопців і дівчат.
Та такі щасливі, що ми знову в крузі,
Як були, багато, то́му літ назад.
Не забудем з вами ми тих днів ніколи,
В пам'яті назавжди лишивсь дружній клас.
Зустрічає радо наша рідна школа,
Й буде зустрічати, ще вона нераз.
Радісно хай линуть голоси знайомі,
Пам'ятаєм завжди наших вчителів.
Вони такі рідні у шкільному домі,
До землі низенький шлемо їм уклін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887656
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020
Десь кувала зозуленька у зеленім гаю,
Ой чи прийде мій миленький, що його кохаю.
Сонце сходить і заходить, нічка наступає,
Я чекаю мій миленький, а тебе немає.
Попрошу я вітер сильний, щоб летів до тебе,
Щоби місячне проміння освітило небо.
Щоб зоря тобі моргнула поглядом яскравим,
Якщо ніч тебе застане в росянистих травах.
Коли зорі кине нічка, нехай світять ясно,
Хай коханням горить свічка, ніколи не гасне.
Буду я тебе чекати біля водоспаду,
Змиє він усі печалі, коли поруч сядем.
Подивлюся тобі в очі, доторкнусь устами,
У коханні будуть ночі линути піснями.
Не віддам тебе нікому і кохання наше,
Закує для нас зозуля, про життя розкаже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887578
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 01.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t-0s19zAe7k[/youtube]
Троянди в ранішній росі,
Ти дарував колись для мене.
Я була рада цій красі,
Вони палали так вогненно.
Були так схожі на світанок,
Який окрасив горизонт.
Та все було без обіцянок,
Це просто квітів був сезон.
Роса упала з ніжних квітів,
Було так боляче тоді.
Розвіяв пахощі іх вітер,
А дні пливли, як по воді.
Немало днів уже минуло,
Давно вже квіти відцвіли.
Але чомусь все знов вернулось,
Ось так любили, як могли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887419
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Ганя йде додому вранці –
Гарна видалась погода,
Нічку провела з коханцем
(Випала така нагода).
Хоч було іще раненько –
Здибалась кумася Алла:
Про свої всі походеньки
Ганя їй і розказала:
-Кумонько, вже не моглося
(Кавалера треба вчити),
Спересердя довелося
Аж п’ять ляпасів вліпити!
-Боже мій! Такий наглюка?
Мабуть, приставав без міри?
І це ж треба - така злюка,
Ненаситність, як у звіра!
Перебила її Ганя,
Колихались в гніві груди:
-Та яке там приставання?
Засинав весь час, паскуда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887460
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Нас двох познайомила осінь,
Коли листок торкнувсь руки.
Коли холодний дощ моро́сив
І чувся тихий сплеск ріки.
Любов взяла й зігріла душі,
А осінь лиш допомогла.
Самотність ти мою порушив,
Додавши ніжності й тепла.
Слова лилися, наче пісня,
Торкались звуками мене.
Кохання наше хоч і пізнє,
Та серце в грудях вогняне́.
Раділа щастю цьому осінь,
А більше всіх раділа я.
Торкав легенько вітер коси,
Любов щасливою була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887367
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Не снись мені, бо вже боюся спати.
Там вільна я і завжди при тобі.
Всі почуття відверті та банальні.
Не снись. Не варто. Не лякай душі.
Не снись мені весняними ночами,
З волосся нестушуй сакури квітки.
Нехай печаль закінчиться очима
Цілуючи холодні голоси.
Не снись мені, таким моїм і рідним.
Так мало знаю. Тільки однину,
Де паралельно ходять божевільні
Шукаючи одну на двох весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872706
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 30.08.2020
Прийти до мене, як приходять зорі,
Як сон тихенько ніжно обійми.
Губами солодко ти поцілуй у скроні,
Щоб я пізнала силу теплоти.
Прийти до мене, як весна приходить -
Без натяків, без кроків, без жалю.
Прийди до мене наче синє море,
Яким я марю і яким живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887326
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 30.08.2020
( Лісова фантазія - тріолет.)
[i] О лісу дивна, трепетна душа!
Розтанула у мороку, як тінь.
Прекрасна німфа, чарами зустрінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Дріада серця, символ сновидінь,
Ніхто в житті мене не спокушав.
Розтанула у мороку, як тінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
З Деметрою в духмяних споришах,
Обходиш ти кордони володінь,
В твоїх очах – небесна голубінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Жар серця, за коханою полинь,
Нехай дріаду музика втіша.
Розтанула у мороку, як тінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Орфей до Еврідіки поспіша,
Кіфари звук лунає в небосинь:
- О найпрекрасніша із лісових створінь!
Моє кохання! Мій одвічний шал!
Історія десятків поколінь,
Кохання неземне не заглуша,
Здається лісова співа глибінь:
- О лісу дивна, трепетна душа![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887348
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Не любит... миленький сказал...
- А я ему... дарила сердце!..
Уехал быстро на вокзал...
передо мной захлопнув дверцу...
И ничего не объяснил...
Умчался вдаль с моей надеждой...
- А мне не доставало сил...
успеть собрать его одежду...
Сложу рубашки в чемодан...
И фото в рамке... где мы вместе...
- Совсем закончился роман...
Был точкой взгляд... и холод в жестах...
Шепнула вслед: - Пусть будет так!..
Но он спешил... меня не слышал...
- Во сне, припомню... был мне знак...
Мой Ангел слезы лил на крыше...
- Пусть будет так... Пусть будет так!
Моя беда не станет ношей...
Привыкну к мысли: - Все пустяк!..
Оставлю счастье наше... в прошлом.
Скажу сама себе: - Забудь!
Забудь любовь свою слепую!..
Не был мой милый... жизни суть...
- Об Ангелочке лишь волнуюсь...
* * *
Не любит...
28.08.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887244
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 29.08.2020
Кружились двое в облаках...
Средь ярких звезд согрели души...
- В невероятных чудесах
могли в объятьях небо слушать!..
Луны проснувшимся лучом
сплетали пальцы... взгляды... мысли...
- Невзгоды капали свечой...
исчезли беды... все, что висли!..
От сладких слов терялся мир...
Лишь только крепкие ладони
держали счастья эликсир...
- Держали крепко... не уронят!..
Тепло одним лилось ручьем...
Стелилось нежным покрывалом!..
А после ласковых поэм...
сон приходил... на сеновале...
Ветра той паре нипочем...
Залечат раны и обнимут...
Они друг другу были всем...
- Не сыщешь преданней любимых!..
Кружились двое в облаках...
Средь ярких звезд согрели души...
- Могли касаться к небесам...
и там... созвездий шепот слушать...
29.08.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887250
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020
Вже збираються птахи́ в великі зграї,
Покидати їм домівку дуже жаль.
Понесуть з собою зібрані печалі,
У далеку і незвідану нам даль.
Приспів:
Лист пожовклий, лист пожовклий закружляє,
Обійметься, обійметься з вітерцем.
А на скрипці сум мелодії заграє,
І на землю упаде рясним дощем.
В позолоті ліс осінній зажурився,
Доторкнулась прохолода до дерев.
До берези, клен в зажурі нахилився,
Тиха чується розмова десь джерел.
Загорнулися в туман холодні ранки,
Посміхнулася їм осінь з висоти.
Поцілунок залишила свій на ганку,
Щоби ним ще зміг у день зігрітись ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887264
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020
Мов дві обручки, дві зорі горять,
У центрі всесвіту зависли, а не збоку,
Своє кохання вийшли зустрічать
І слухали його ледь чутні кроки.
Дивився світ на це і милувавсь,
Чекаючи на зустріч довгождану.
Зібрала всі несказані слова
Ще одна зірочка і раптом… заридала…
Адже трикутник: він, вона і… він –
Нікому не приніс ніколи щастя.
Життя для двох лиш простеля сувій,
Й одне для двох вготоване причастя.
25.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887230
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 28.08.2020
Нагідками ще сміялось літо,
Соняхово полечко цвіло.
Зупинив крилом лелека вітер –
Вечір опустився на село.
Заглядає в зоряну світлицю
Одноокий місяць ізгори,
Його жовту круглу паляницю
На собі тримають явори.
26.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887225
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 28.08.2020
Я співаю пісні, я літаю ві сні.
Знали б ви, як я дзвінко сміюся.
Хмурю личко своє… мої думи гіркі.
Я не та, що ві сні, як проснуся.
Куди й дінеться сміх… і пісень теж нема.
Скільки дум тих важких? Як обсіли!
І чому ж воно так? Літо ж є, не зима.
Чому холод, і де брати сили?
Ну, а що коли взять й дзвінко так заспівать?
Є ж насправді чому нам радіти.
І хоч час нелегкий, непростий. Він такий.
Треба вчитись по-новому жити.
Нам замислитись слід, чому в масках весь світ,
а тепер дружно плачемо слізно?
Ми в театрі абсурду давно маски вдягли,
то раніше їх не було видно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887148
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 28.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2020
Сиплеться під ноги гамма кольорова,
Линуть звідусюди звуки чарівні.
То шепоче осінь до коханих словом
І дарує ніжні й лагідні пісні.
Доторкнеться пісня серця почуттями
І душа озветься у осінній млі.
Люба моя осінь! Ти завжди із нами,
Ті слова розносять вітри́ голосні.
У повітрі чути запахи кориці,
Сонячне проміння неначе бурштин.
Королева осінь, мила чарівниця,
Роздає дарунки радісно усім.
На своїй долонці принесла кохання
І букет весільний в руки подала.
За одну хвилину збулися бажання,
Вона в світ казковий, радо повела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887167
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 28.08.2020
Як художник виймає мольберт,
Так до рук я беру полотно.
І малюю нитка́ми сюжет,
Що з'явивсь в голові вже давно.
Ліс, берези і поле в квітках,
А над ними веселі хмарки.
Протікає прозора ріка,
На горбочку біленькі хатки.
Вишиває старанно рука,
Ось метелик на квітці заснув.
Вітерець доторкнувся злегка,
Колисанку метелик почув.
Вийшов гарний у мене пейзаж,
Подарую для вас я його...
Ти промовиш:"Кохана, приляж,
Відпочине нехай полотно."
Усміхнуся так ніжно тобі,
Залишився один лиш стібок.
Так люблю очі ці голубі,
У обіймах твоїх вже за крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887068
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020
В шатах барвистих іде до нас осінь,
Ніжна, приваблива, мила, як сон,
В розкоші листя, лишаючи просінь
Та підфарбовує звабливо фон
Трави зелені уже піджовтила
Та підібрала чудовий візаж,
Квітом осіннім серця підкорила -
Ось Вам, потрібний, чарівний пейзаж
Тож зустрічайте, непрохану леді,
Вже в володіння сміливо іде,
В парки і сквери відчинені двері -
Ніжними кроками в світ поведе
Барвів добавить в безмежні простори,
Квітам яскравий, насичений тон,
В слід посміхаються звабливі доли,
Взяті в осінній, чудовий полон
Трепетно річка дихає свіжістю,
Хвилі погойдують парус життя,
Світ оповитий милою ніжністю,
Як на руках дороге немовля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887062
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2020
Розчинюсь у ранковім тумані,
Заховаю там внутрішнє я.
Єство має незвідані грані,
В кулачок в нім зібгалась душа.
Серце б’ється у такт беззупинно,
В грудях щемом нестерпно пече.
Почуваюсь в тумані дитинно,
Мимовільно шукаю плече.
Ту рушійну підтримку в майбутнє,
Що, як сонце, ясніє вгорі.
Що завжди є в кінцевому сутнє,
А без нього ми так - митарі.
Правда, - в борг не дається кохання
І любов не приходить сама.
Правда й те, то - надія остання
І Господь її дав недарма.
25.08.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886967
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 26.08.2020
Щасливі - поруч двоє,
А з ними їх кохання.
У шелесті тополі
У небі на світанні.
Щасливі - очі в очі,
Уста такі медові.
І місяць серед ночі
І запахи квіткові.
Щасливі - в кожнім слові,
У усмішці, що гріє.
Як жити без любові?
Той хто любить не вміє...
Щасливі - поруч двоє,
Коли вони відверті.
І навіть коли горе,
Спасає їх від смерті.
Щасливі - будуть завжди,
Бо поруч є кохання.
Його хоч раз пізнавши,
Нема розчарування...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886976
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 26.08.2020
Десна… Спить ніч… Ледь дихає земля…
Блищать згори зірок далекі очі…
Води легенький плюскіт забавля
Обидва береги, що тут, у царстві ночі.
Розкутий місяць щедро світло ллє –
Нічний пейзаж доповнює собою,
А серце, як не вискочить моє,
Поранене незримою любов’ю.
Легені, чарів сповнені нічних,
Затисли подих – тісно їм у грудях –
Не чути окриків, стривожено-нічних.
Навколо – ні душі, ані споруди.
І хоча світ здається цей німий,
Я його чую й мову розумію,
Лиш не сполохали б його війни громи,
Щоби людські серця не заніміли!
23.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886962
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Змарніли квітів пелюстки,
потрохи листя опадає...
Туман лягає навкруги,
земля повільно остигає.
Коротші дні та довші ночі...
Сміється сонце — не пече.
Суха трава не тішить очі,
барвінок косу не плете.
Тече селом покірна річка,
невдовзі вже падуть дощі...
Жоржина, то осіння квітка,
та літні дні тепер не ті.
Блищить на стежці павутина,
омилась краплями роси.
Життя, спинись хоч на хвилину,
своїми чарами сп'яни!
Все відпустив, піду до хати...
Скрипить підлатаний місток,
пройшли як сон вчорашні втрати,
пожовк безпам'ятства листок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886896
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
[i] Як затишно в кондитерській за рогом,
У затінку розлогого каштану.
Осіння кава, з присмаком духмяним,
Байдужим не залишить тут нікого.
До тебе всі ведуть мої дороги,
Я шепочу тобі: "Привіт, кохана!
Як затишно в кондитерській за рогом,
У затінку розлогого каштану..."
У кавово-вершкових діалогах
Проводять час закохані гурмани,
До кави – тарталетки й круасани –
В солодких поцілунках до знемоги.
Як затишно в кондитерській за рогом...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886864
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Тільки в Україні, ночі такі світлі,
Зорі такі ясні і такі привітні.
Тільки в Україні, солов'ї співають,
Козаки з любов'ю дівчат обіймають.
Тільки в Україні, хвилі пшеницями
І блакитні очі дивляться льонами.
Тільки в Україні, пісні голосисті
І бурхливі ріки і джерела чисті.
Тільки в Україні, зелені Карпати,
По траві шовковій радісно ступати.
Тільки в Україні, зазвучать трембіти,
Понесе ті звуки веселенький вітер.
Тільки в Україні, квітнуть рясно вишні,
Бережи прохаю, рідний край, Всевишній!
Нехай над ланами ясне сонце сходить,
Нехай мир і спокій завжди верховодить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886882
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Задумуюсь, ми спішимо, куди?
Чому тягнемо вперто соломину
І погляд на одні і ті ж сліди,
Протоптані роками без зупину.
Як рОботи закладених програм:
Обід, вже вечір, сон і знову ранок.
Ми забуваємо, що лИше нам, лиш нам
Дав Бог розмалювати цей світанок.
Ми – радість і обійми теплих рук,
Веселка у барвистому просторі,
Перлини-рОси трав’янистих лук,
Любов і Усмішка у неосяжнім морі.
Ми – сонце в золотистій далині,
Що променями радо всіх голубить,
Ми - вітер у ранковій тишині,
Що ніжним поцілунком рідних будить.
Безмежжя висоти і глибини,
Зіркові ліхтарі у небокраї.
Ми – вільні птахи й простір нас манить
Та приземливши крила, не літаєм.
Лише за крок невороття й біди
Ми наче свитку вивертаєм душу…
Тоді скажіть: « Ми спішимо, куди?
Із безкінечним: хочу, треба, мушу… »
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886795
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Де ж ти, моя доля,
Де моя забава,
Струнка як тополя
Діва кучерява,
Я тебе гукаю
В полі серед квітів,
Я тебе шукаю
По усьому світі.
***
Вірю час настане
І вона знайдеться,
Я свою кохану
Пригорну до серця.
Візьму за рученьку
Приведу до дому,
Я тебе,серденько,
Не віддам нікому.
Чом мовчиш гадаю,
Може загордилась,
Мо в чужому краю
В іншого влюбилась.
Та я в те не вірю,
Серце відчуває,
Що моя дівчина
Но мене кохає,
***
Вірю час настане
І вона знайдеться,
Я свою кохану
Пригорну до серця.
Візьму за рученьку
Приведу до дому,
Я тебе,серденько,
Не віддам нікому.
Сонячна перлина,
Квітка полум'яна,
Ти моя єдина,
Ти моя кохана.
Як знайду тебе я
То влаштую свято
Будемо ми жити
Наче голубята.
***
Вірю час настане
І вона знайдеться,
Я свою кохану
Пригорну до серця.
Візьму за рученьку
Приведу до дому,
Я тебе,серденько,
Не віддам нікому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886777
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Одягну сорочку … а вона барвиста.
Ґронечко калини тут є поміж листя.
Нитка золотиста ніби сонце сяє,
вітер в хлібнім полі колосками грає.
Ниточка блакитна, як те небо синє,
мов весела річка, що далеко плине.
На моїй сорочці є барвисті квіти,
щоб думки крилаті, щоб життю радіти.
Одягну сорочку я свою святкову,
бо люблю свій край я, свою рідну мову.
Бо люблю свій край я і свою родину,
свою рідну землю, свою Україну.
Одягну сорочку... хай радіють люди,
усмішки веселі квітнуть хай повсюди.
Бо моя сорочка… ой яка ж барвиста!
Вплетена любов тут між квіток та листя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886799
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Грала мелодія кохання,
Звучав у голосі романс.
У ньому мрії, сподівання,
Він зачаровував всіх нас.
Та враз сльоза скотилась гірка
І в грудях дуже запекло.
На землю впала з неба зірка,
Їй чомусь боляче було.
Фальшива нота прозвучала,
Слова уже були не ті.
Душа чиясь також кричала,
Їй бу́ло боляче в житті.
Лише мелодія кохання,
Романс цей зможе доспівать.
Коли в одному поєднанні,
Ніщо не зможе роз'єднать...
Коли в душі немає фальші,
Вона немов весна цвіте.
Закохано кружляє в вальсі,
Завжди́ з коханням поруч йде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886681
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Вже котрий вечір слухаю пісні,
Цвіркун співає їх мені до рання,
Можливо він співає про кохання,
Пісні про мрії, радісні й сумні.
Я слухаю і цілу ніч не сплю,
Хоч не короткі ці серпневі ночі,
А він до ранку не змикає очі,
Я чую лиш: "Люблю, люблю, люблю".
Таки любов - величне почуття,
Її і Всесвіт, і природа славить,
І все живе, кому Бог дав життя,
Співати гімн коханню має право.
Галина Грицина.,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886656
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 23.08.2020
Роботи в Бога… лиш встигай, а нас - багато.
Ото ж, всім як допомогти? Кому те знати? Бог довго ду-
мав... Нарешті усміхнувсь. Зумів. Придумав!
Створив Бог Ангелів ясних. Ті скрізь літають. Усім,
хто просить щиро їх, допомагають. Радіє Бог, бо ж добре
так. І всі радіють, бо Ангели Його ясні багато вміють.
Бо Ангели Його ясні багато можуть. Якщо попросиш й ти
у них, знай, допоможуть.
Схотів побачити Господь ( став скрізь ходити ), чи всім
тут Ангелам ясним є що робити?
Переконався – всі в труді. Роботу мають. І на землі, і на во-
ді вони встигають. І задоволені усі й щасливі люди, бо до-
помога їм іде, глянь, звідусюди.
Та ось до церкви Бог зайшов й теж став радіти. Бо молять-
ся дорослі тут, між них є й діти. І Ангели стараються, бажа-
ння зносять. В них люди Бога про своє, важливе, просять.
Багато Ангелів Святих людей втішають. Всміхнувся Бог:
« Ну, молодці! Діло знають».
Приємно Богові, що все йому вдалося. Аж тут помітив
Ангела з сивим волоссям. Стояв він тихо, погляду з людей
не зводив. Видно чекав... та рідко хто сюди підходив.
А був же Ангел той ясний такий привітний. А погляд си-
ніх тих очей… ой який світлий!
Господь не стримався й сказав: « Дякую! Знаю… Я труд
твій, Ангеле Святий, в стократ приймаю ».
І спалахнули щоки враз, немов ті маки. Для Бога Ангел
від людей приймав подяки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886559
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 22.08.2020
Прийшла Соня до гадалки,
У неї турботи.
Їй в душі стає так парко,
Милий без роботи.
Тож скажіть мені будь - ласка,
Порадьте, щось дуже.
Щоб з обличчя спала маска,
У мойого мужа?
Їй гадалка посміхнулась,
Щось прошепотіла.
Мила Соню, я прошу вас...
Вам сказать хотіла...
Чоловік ваш ледар званний,
Любить тільки спати.
Він у вас якийсь диванний,
Любить карти грати...
Положіть біля дивана,
Граблі і лопату.
А тоді будіть Івана,
Годі, годі спати.
Уставай пивко привезли,
Хлопці зачекались.
А тебе немов розвезло,
Що ти спиш, дізнались.
Як підхопиться з дивана,
Тай на граблі стане.
Голова мов барабанна,
На вас таки гляне.
Ви тоді вже не баріться,
Охайте у хаті.
До землі візміть зігніться
І почніть кричати.
Нехай думає Іванко,
Що ви захворіли.
Невставайте з ліжка зранку,
Кажіть:"Нема сили..."
Соня радісна й щаслива,
Вийшла від гадалки.
Зроблю я Івану диво,
Будуть недопалки...
Тільки сонце засвітило,
В бік Івана стука.
Ой вмираю, нема сили,
Біль терпіти мука...
Стала охати дружина,
Стала задихатись.
Став Іванко мов пружина,
Навчивсь повертатись.
Що тобі зробить кохана,
Щоб ти не хворіла?
В мене вже на серці рана,
За плечима крила.
Не вмирай, тебе прохаю,
Все зроблю, що треба.
Хочеш весь город скопаю,
Лиш не йди на небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886590
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
Отправлю часть души
в простом конверте с маркой...
Пусть к милому спешит...
- От строчек будет жарко!..
Последнее письмо...
Тоска сквозит в чернилах!..
- Придет к нему домой...
расскажет... как любила...
Расскажет, как собой
закрыл Луну и звезды...
- Он явь моя из снов!..
Он хлеб... вода и воздух...
- Нужна его ладонь...
объятия и сила!..
Зажег любви огонь...
и подарил мне крылья...
Нужны его слова,
что солнца горячее!..
Пусть кругом голова...
- Любимый всех роднее!..
Когда он был моим...
я будто бы воскресла!..
- Но он... вдруг стал чужим...
а мир неинтересен.
Последнее письмо...
Ручей тоски в чернилах...
- Свяжу его тесьмой...
Забуду... как любила...
19.08.2020 г.
Рисунок из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886404
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 20.08.2020
У яскравім, мережанім платті,
Синьоока красуне моя.
Мов весна у п'янкім ароматі,
Світлочола, мов ясна зоря.
Тихий ранок дарує кохання,
Пригортає до себе твій стан.
Нехай збудуться всі ті бажання,
Що з нас кожен собі забажав.
Ми з тобою немов одне ціле,
Погляд твій заворожує враз.
А уста, наче яблучко спіле,
Я цей смак відчуваю щораз.
У яскравім, мережанім платті,
Синьоока красуне моя.
Чомусь тихо так стало в кімнаті,
Десь розстанула постать твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886349
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020
Келих терпкого вина у бокалі на столі,
Я сиджу зовсім одна, сумні оченьки мої.
По щоці тече сльоза, розтривожились думки,
На траві блищить роса і кудись спішать хмарки.
Де ж ти любий забаривсь, запитань стільки в словах,
Дощ з землею поріднивсь, а тебе усе нема.
Пролилось вино на стіл і завмерла тишина,
Шкода, що немає крил, зустріч швидшою б була.
Опустила ніч вуаль, вітерець торкався струн,
Із плечей упала шаль, поселився в серці сум.
Може ранок звеселить, поцілунок свій пошле,
І настане щастя мить, як коханий обійме́.
Буде радість у очах і кудись піде журба,
Ще шампанське при свічах до самого вип'єм дна.
Захмелієм від вина, а ще більш від почуттів,
А сьогодні я одна у думках багато слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886241
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 18.08.2020
Заколисує вечір утому,
Перша зірка ясніє вгорі.
Час біжить, ставить пляму чи кому,
Крапку ставити важко в житті.
Б’ється погляд в тонкій павутині,
Де тремтить перший впалий листок.
З теплотою: довіку від нині, -
То небесної волі квиток.
Не кори, не кажи, щось невтішне,
Я прийму всі, що скажеш, слова.
Що прийшло із гріхом, тим вже грішне,
Та любов, що в душі, теж права.
Потерпає під тиском обставин,
Залишається вірна собі.
І ріка має безліч заплавин
Та не змінює хід течії.
17.08.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886207
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 17.08.2020
Відмайоріло літечко вітрами,
Відпахло стомедами й чебрецем…
У ліс іду, мов до святого храму,
Й стрічаю осінь там лице в лице.
Вона ж листочкам зодягає крила
Й гаптує ними пишні килими,
Мов рушниками землю рідну вкрила,
А з неба журавлиний клин сурмить.
«Курли» висить в повітрі й верховітті…
І враз тривога вишилась в душі,
А коли клин став зовсім не помітний,
Той слід потрапив у мої вірші.
У ньому біль, що серце кожне крає,
І туга за невипитим теплом,
І жаль пташиний за одвічним раєм –
Ставочком, що дзеркалить за селом.
17.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886122
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 17.08.2020
Як я люблю цю жовтокосу осінь,
З краплинками холодної роси.
Блукає вітер між високих сосен,
Торкається до віт її краси.
У тихих ранках чути прохолоду,
Туманом застелились береги.
Пожовклий лист упав уже на воду,
Місток самотній в вигляді брови.
Не чути вже веселе щебетання,
Лиш кумкання доноситься гучне.
Жабам не спиться, навіть на світанні,
Розповідає кожен про своє.
Неподалік на пасовиську коні,
Про їх присутність тихо дзвоник б'є.
Вони розгнуздані й не на припоні
І кожен з них траву собі жує.
Пливуть у небі ватяні хмаринки,
За ними десь сховалася блакить.
Прикрасили калину намистинки,
Яка чудова ця осіння мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886076
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 16.08.2020
-Дуже, лікарю, вам вдячний,
Відчував, оце - кінець…
Нині вже мені не лячно,
Сильний став, як жеребець!
Та Віагра робить диво,
Я тепер, як той маньяк,
Сексуальний і щасливий!
Ось, в подяку вам - коньяк.
Лікар глянув, ковтнув слину:
-Це приємна новина.
А що каже вам дружина?
Задоволена вона?
-В молодиць збивав оскому,
А це жінкою займусь:
Уже тиждень, як додому
Я ніяк не доберусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885970
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 15.08.2020
Ніч приголомшлива, танули зорі,
Ніби повільно текли і текли.
Місяць в пірозі сріблясто-прозорий
Небом мандруючи, світло розлив.
Кучері з мокрим ефектом вербові
Ніжно леліяв розлогий ставок.
Ось народились слова від любові,
І поцілунків єднав ланцюжок.
Душі сплелись у солодкій знемозі,
В ласці обіймів. Всміхалася ніч.
Голос гнучкий і чуттєвості лози.
Ніч приголомшлива без протиріч.
Не уявляю, якби не зустрілись,
Мимо пройшли б в паралельних світах.
Мабуть, фортуни торкнулися стріли,
Ніч приголомшлива в наших руках.
(Приголомшлива - в значенні надзвичайна, дивовижна).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885803
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020
У сни до тебе завітаю,
Цілунком обпечу уста.
А ти напоїш мене чаєм,
То буде любий неспроста.
Навколо сон - трава квітує,
Гойдає квіти вітерець.
У філіжанках чай парує,
Любов торкається сердець.
Мені, так хо́роше з тобою,
Для мене, то солодкий сон.
У нім, а ні журби, ні болю
І тихо грає саксофон.
Ти усміхаєшся до мене,
Враз, щось промовити хотів...
Шуміли недалечко клени,
А ранок взяв і розбудив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885797
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020
Сіє мама мальви біля вікон хати -
Спадщину духовну, світлий оберіг…
Хто руша в дорогу, має добре знати:
Вас завжди чекає батьківський поріг…
І не зрадьте землю, де батьки зростили,
Де з дитинства чули пращурів пісень,
Де з колиски мама, мову вчить любити,
Світлом наповняти кожен новий день…
Різнобарвні мальви…українські хати…
Добрі душі предків в кожній з них живуть…
За повір’ям давнім- той народ багатий,
Праведним де шляхом, всі нащадки йдуть…
12.08.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885736
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020
Як тебе прогнати із думок,
Як тебе залишить за межею?
Я наосліп в прірву - один крок,
І любов моя сягнула апогею.
Я тобі сказати не насмілюсь,
Час нестерпно в груди мене б‘є.
Непомітно із туманами розвіюсь,
А ти, мабуть, не згадаєш, що я є.
Ти мовчиш, та може так і треба,
Може в тому не моя вина,
Дотліває сонце десь крайнеба,
А я знову засинатиму одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885678
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 12.08.2020
Ти з сумом осінь зустрічала
І проводжала журавлів.
А вечорами сумувала,
З тобою вітер гомонів.
Він заспокоював словами
І листям тихо шепотів.
Туман стелився берегами,
Він землю наче димом вкрив.
Ти тихо плакати навчилась,
В душі своїй ховала біль.
На серці рани все лічила
І розганяла заметіль...
Коли зима прийшла у гості.
Розмалював вікно мороз.
Думки з'явились дуже часті,
Й слова, що сказані всерйоз.
Ти у думках була щаслива,
Спокійно там було тобі.
І ніби виростали крила,
Ти відривалась від землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885700
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020
Не моя… ти тепер не моя…
Шепочу і кричу що є сили…
Живе в пам’яті ніжність і ласка твоя…
Сльози душу, мов камінь, сточили…
Не моя… ти тепер не моя…
Вітер розпач розносить на крилах…
І у кожного з нас тепер пісня своя…
Та твоя лиш здіймає вітрила.
Не моя… ти тепер не моя…
Зник той трепет й жага мого тіла…
Я ж не знав, що гаряча любов то твоя
Ніжно й пристрасно так його гріла...
Не моя… ти тепер не моя…
То чому ж твоя тінь манить всюди?
Нині в тебе щаслива і дружна сім’я,
Та, кохання не можу забути.
Не моя… ти тепер не моя…
Загубив необачно я щастя…
Та не меркне чомусь наша в небі зоря…
Йду до неї немов до причастя...
11.08.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885673
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 12.08.2020
Сьогодні 40 день, як не стало нашого друга і поета Віталія Назарука. Підступна хвороба забрала його від нас. Час так швидко сплинув, а нам ще й досі не віриться... Все чекаємо, що ось висвітлиться вірш Віталія, чи пролунає дзвінок і почується голос... Боляче втрачати... бляче з цим жити... Ми завжди будемо пам'ятати цю світлу і добру людину! Нехай земля йому буде пухомі і Царство небесне!
Все чекаю... Відкривши сторінку
Чи побачу на сайті тебе...
Та все марно, на серці так гірко
У душі так болить і шкребе.
Лише спогади водять стежками,
В ті місця, що такі дорогі.
Коли падають краплі дощами,
Залишаються сльози й жалі...
Чую впевнений голос:" Не треба.
Бо і там відчувається біль!"
Загорілася зірка на небі
І моргає так часто звідтіль.
Як не вчасно забрала хвороба,
Не дала більш зустрітися нам.
І назавжди закрила ворота,
Ти пішов у незвіданий Храм!
Будеш вірші свої там писати
І для Господа будеш служить.
Ми ж тебе будем тут пам'ятати,
Хоч без тебе так важко нам жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885625
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 11.08.2020
Із квітів польових сплету віночок,
Піду із теплим вітром у таночок.
Нехай радіє сонечко й хмаринки
І розквітають маки мов жаринки.
Я простягну долоні до пшениці,
Вона у колосочках колоситься.
Пташиний хор все арії співає,
Мелодія до серця долітає.
Шовко́ві трави манять так до себе,
Блакиттю посміхається нам небо.
Метелики дарують поцілунки,
То літечка чаруючі дарунки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885614
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 11.08.2020
Уходят дни , бегут года,
И в прошлом ЧТО –ТО остается.
Что было важным нам тогда,
То, что уже к нам не вернется.
К чему стремительно мы шли,
Дорог, преград не замечая.
Так ничего и не нашли…
А может … и не потеряли.
Лишь память ведь не обмануть,
Сейчас она мне душу губит.
И прошлое нельзя вернуть,
А сердце ждет… а сердце любит…
10.08.2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885603
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Дозрівають яблука в саду,
Налилася соком – медом слива.
Я в думках щодня до Тебе йду,
І від того, я уже щаслива.
Стежка – безкінечна течія,
Стелеться лугами та полями.
Не питай – «Чекаю Тебе я?,
Чи кохаю, як колись, без тями»,
Небо в зорях рясно розквіта,
Дні летять, спішать на зміну ночі.
А душа весь час кудись літа,
Щоб коханню глянути у очі.
Я в думках щодня до Тебе йду,
Від омріяних побачень я щаслива.
Хоч немає цвіту вже в саду….
Пахнуть яблука і дозріває слива…
10.08.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885599
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Маестро! Серце просить музики,
Воно чекає ніжності й пісень.
Маестро! Зорі наче гудзики,
За ніччю знов для нас наступить день.
Маестро! Серце просить радості,
Прошу скоріше клавіші нажміть.
Нехай в душі не буде старості,
Запам'ятайте назавжди цю мить.
Маестро! Серце просить погляду,
Одного, щоб лишивсь на все життя.
Пташиних крил у небі розмаху,
Щоб чулось пісні і вірша злиття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885542
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Хай несе тобі вітер нічний мої поцілунки,
Не забудь відчинити вікно, і лягай засинай.
А у снах ти в обіймах своєї рудої чаклунки
Так притиснувся міцно – емоції б'ють через край.
Ми злилися у танцю, запалені знов почуттями.
Грають музику подихи й шепіт у цій темноті.
Затанцюй мене до божевілля! Кохай до нестями!
Тільки ти запалив цей вогонь у моєму житті.
Відчуття всі змішали ми на сутінковій палітрі,
Я кричала, звивалась, і рвалося серце з грудей.
Наші запахи солодко перемішались в повітрі,
Ми робили багато таких божевільних речей.
Але сон цей скінчиться, настане яскравий світанок,
Тільки згадка лишиться про танець нестримний вночі.
Я тебе цілувала, й лишила тобі наостанок
Мій відбиток щоки на твоєму міцному плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885484
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020
Пам"яті моїє подруги, однокласниці
Томчук Надії Станіславівни
присвячую:
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ND9IHlDBM0[/youtube]
Ой, у лузі, в лузі чаєчка кричала
І над беріжечком низенько літала.
В річці Котловані - джерельна водиця,
Намочила чайка пташинії крильця.
Кри́лечка повисли, не може злетіти,
Стала допомоги у вітру просити:
-Друже-вітре буйний, мені дай ти сили,
Щоби мо́ї крильця мене ще носили.
Мовчки сильний вітер, мимо́ пролітає,
Що робити бідній – вона та не знає.
Стала допомоги в явора просити:
-Поможи, рідненький, я ще хочу жити.
Он там, на горбочку, я зви́ла кубельце,
Поряд там водиця тече із джерельця.
Залишились діти – мої чаєнята,
І чекають неньку малі пташенята.
Явір зависокий стоїть - не говорить,
Погляд свій байдужий в сторону відводить.
І в розпачі чайка голову схилила,
Опустились крила, згасають всі сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885474
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020
Знову день добігає кінця
І тьмяніє багряна заграва.
Коса тінь ледь торкнулась лиця,
То для вітру весела забава.
Шелестить у грушевім листку
Та колише достиглу вже грушку.
Від кохання душа в сповитку,
Не лишай, вітре, спомином пустку.
Бо розквітлий у серці розмай,
Має силу терпку й виняткову.
Горобинну наливку спізнай,
Де втрачаєш і волю, і мову.
Так з роками дозріле вино
Б’є фонтаном у грудях гарячим.
Пий до денця ненаситне єство,
Що в чеканні є ніжно-тремтячим.
09.08.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885495
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020
Пам’яті Кириченків присвячую
Сльоза важка упала раптом з неба
Туди, де впали пісні два крила.
– Не зміг я жити на землі без тебе…
– Я теж без тебе довго не змогла…
То не сльоза важка упала з неба –
Раїсин на могилі диво-хрест,
Що вчить, любить як Україну треба,
Адже вона життям цей склала тест.
«Любіть її вседенно і всенощно,
Як матір, як голубоньку любіть,
Багату і водночас незаможну, –
Звучить козачки щирий заповіт, –
Любіть її, як я її любила,
Клітиночкою кожною любіть.
Нехай міцніють України крила,
Не дайте їм в польоті ослабіть!»
То не бандура в небо рветься гордо –
Її то пісня і її душа,
А поряд - чоловікові акорди,
Свою журавку він не залиша. 3.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885496
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020
Ця ніч і дощ... магічно - загадкові,
В них почуття надпитого вина,
І млин зірок і подих, так казкові,
Забутість мрій - в них світла дивина.
Ця ніч і сон - оазису зітхання,
І ця любов, розділена на двох,
І поміж слів - мереживом зізнання,
Де мить торка чужий чортополох.
Ця ніч і ти - в ній сміх загубить ранок,
Веселок рай жеврітиме в мені,
Чаклунка мить і сумнів у світанок
Розсипле час і зморені вогні...
Ця ніч...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878666
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 09.08.2020
Уранці промовила Жанна до тата:
Коханого я приведу до нас в хату.
По модньому з мамою ви приберіться,
При ньому, прошу, тільки вас, не сваріться.
Одіньте на очі оті окуляри,
Що з Жориком рідним, для вас ми придбали.
Костюма, сорочку і галстук впридачу,
А мамі корсета іще на додачу.
Кришталь із серванту прошу заховайте
І золото з пальців своїх познімайте.
Він наче сорока, той блиск весь сприймає
І все, що блищить у кишені ховає...
Промови свої у слова не втикайте,
Наказ із матусею цей пам'ятайте.
Не здумайте в келих вино наливати
І їжу з мисками йому подавати.
Електрику вимкніть, побільше інтиму,
Поставте свічки на столі для екстриму.
І псу накажіть, щоб не гавкав на нього,
Котові, щоб він не зробив, щось дурного...
Промовив до доні у відповідь тато:
"А він не бандит, в нас не кине гранату?"
Ну що ви татусю, він скромненький дуже,
Тому я і хочу, щоб був моїм " мужем"...
У нього є дача, мов ваше все поле,
А ще надодачу квартира, як море.
У кожному банку круті дивіденти,
А може колись, ще й піде в "президенти"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885343
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020
ЗАБУЛИ БАТЬКА…
Надія Карплюк-Залєсова :: ЗАБУЛИ БАТЬКА…
Забули Батька, його слова,
Його повчання, засторогу,-
Як пси скажені ненаситні
Доконують її - небогу.
Мою Вкраїну - землю любу,
Що в славі має процвітати !
Як можуть обранці народу
Ятрити душу, тіло рвати ?!
А Він ... молитви клав до ніг,
Тої УкрАїни святої,
На сполох бив, будив усіх,
Він жив для неї, для Одної !
Забути батька - гріх який !
Цинізм - найвищого гатунку...
Боюсь ,хто справді тим слабий...
Уже не має порятунку...
Немає ліку збайдужілим,
Жид не придумав такий лік...
І плеще жиденя в долоні,
Що множить світ таких калік...
Чиї ми діти ? Хто ми є ?
У себе й в кожного питаю,-
Більш не потерпить Бог і Світ
Отих, що хата їхня скраю...
Н.Карплюк-Залєсова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885247
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020
Сіла пташка на калині,
Пісню заспівала.
В ній повідала дівчині,
Що лиш тільки знала.
Там де сонце сходить рано.
Де високі гори.
Стеляться густі тумани
У широкім полі.
Посміхнулась дівчинонька
І їй підморгнула.
Сіла пташка на долоньку,
Серця стук відчула.
Чуєш пташко, серце б'ється,
Вирватися хоче.
На частинки душа рветься.
Сумні дні і ночі.
Мій коханий в чужім краї,
Вітром обізветься.
Знає, що його чекаю,
Сонцем усміхнеться.
Якщо будеш в нього пташко,
Скажи, що скучаю.
Туга в серці, дуже важко,
Скажи, що кохаю!
Сіла пташка на стеблині,
Пісню заспівала.
Вона любому хлопчині,
Привіт передала.
Розказала,що чекає,
Серденько дівоче.
І щоразу виглядають
Її карі очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885242
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020
Ми з тобою між літом і осінню,
Гріє сонце й дощі мережа́ть.
Пробіжуся ранковими росами
Краплі мов оксамити блистять.
Ми з тобою між літом і осінню,
Ніби тепло, та холод в душі.
Ніч і День виясняють відносини,
А у серці гостюють дощі...
Ми з тобою між літом і осінню,
Фарби Серпень розкинув нові.
Вже на сіно, в лугах, трави скошені
І притихли в садах солов'ї.
Ми з тобою між літом і осінню,
Розділяє один лише крок.
Вітер, верби милується косами,
Впав на землю пожовклий листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885147
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020
Сьогодні нашому дорогому другу Віталію Назаруку виповнилось би 70...
Він не дожив до цього дня всього місяць, підступна хвороба взяла його в свої лещата і не відпустила, хоч ми так надіялись і вірили, що він переможе і повернеться до нас!
Людина з чуйним серцем, людина доброї душі, людина, яка завжди підтримувала у скрутну хвилину... Поет... Пісняр... Гуморист... Лишилось стільки ще недороблених справ, стільки мрій і сподівань... Смерт не питає... вона забирає... Та пам*ять про Віталія завжди буде у наших серцях!!! В скорботі схиляю голову... Перед очима проносяться ті теплі зустрічі, в які ми були разом на Волині... Пом*яніть нашого друга добрим словом, він заслужив це!!! Спочивайте у спокої дорогий друже, в пам*ять про вас - ця присвята!
Сьогодні ми мали зустрітися всі,
В святковому дні Ювілею.
Заплакані квіти схилились в росі
І тиша стоїть над землею...
І Муза сумує і біль у душі,
Так навпіл мене роздирає.
Тепер розмовляти ми можем в вірші,
А іншу можливість немаєм...
Не віриться друже, та пам'ять жива,
В скорботі слова промовляю.
Життєва твоя обірвалась струна,
Тебе серед нас більш немає...
Лишилися спогади теплі такі,
І усмішка щира і погляд.
Сьогодні спиваю я сум гіркоти,
Здається усе, що ти поряд...
Сьогодні ми мали зустрітися всі...
Та зустрічі більше не буде.
Ти в небо пішов по ранковій росі,
А ми тебе тут - не забудем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885067
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
Світанок жагою спокуси мене обійняв,
З небесної далі видніються валики з вати.
А ранок напоює чаєм із присмаком м'яти
І стелиться в ноги велюровим спокоєм трав.
Всміхається сонце, цілує солодкі уста,
Легенько торкає промінчиком, зголені плечі.
У небі луною, дзвенять переливи лелечі,
Шле радість у серце, картина оця непроста
Торкається вітер, ще сонного зовсім листа
І ніжним теплом в передзвоні квітучого літа.
Загадкою настрій, свої нам дарує привіти,
У білих туманах сховалась хмарин густота.
Розгубленим поглядом знову шукаю тебе,
Ще спогади літо кристалами сипе на вії.
В строкаті конверти кладу затихаючі мрії
А десь у душі, наче гілка по шибці шкребе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885052
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
Ти приходиш до мене у снах
Така мила чарівна і гарна,
Я люблю тії сни, мене тішать вони,
Там є я і єдина кохана.
Кожен день я до Бога молюсь,
Щоби сни тії віщими стали.
Що б тебе і мене у кохання одне
Наші долі навік об'єднали.
Нашу зустріч я дуже чекаю,
Неодмінно тебе я знайду.
Будеш ти буду я, у нас буде сім'я,
Я тебе по житті поведу.
Може як дочекаюсь весни
І час новий для мене настане
Буде радість в житті,будуть дні золоті
Буде поруч зі мною кохана.
Ти приходиш до мене у снах,
Я бажаю щоб сни ці здійснились.
Ти на справді прийшла,ти мене обняла
І на завжди в житті залишилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885006
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020
Ой, голубе, голубочку,
Чому гудеш у садочку
Чепурненькому улітку,
Що вдягнув зелену свитку?
Виглядаєш свою любку —
Сизу, віддану голубку?
Хочеш бути серцю милий
І виспівуєш щосили,
Щоб впізнала здалеченька,
Як мелодія рідненька,
Перелита в журні співи,
Принесла душі мотиви,
Твій відчула голосочок,
Прилетіла в холодочок?
Пережди цю темну хмару.
Вір! Свою зустрінеш пару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884908
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020
З тобою, попід руку, у душі
Іду літами, сонцю посміхаюсь.
Любов у серці бережу, не каюсь
Лиш ноги заплітають спориші.
Дзвінкий потік цілющих ліків-фраз:
Від спогадів солодких знов хмелію,
Без голосу твого душа міліє -
Хоча веду розмови повсякчас.
Я дякую тобі за кожну мить,
Що ніжить мерехтливо дивний спокій.
За промінь світла, що веде крізь роки,
Що мовчимо про те, що так болить.
На лоні неба наші кораблі
Тріпоче вітер парусами долі,
В глибинах почуттів, ми мимоволі
Пливем, не відчуваючи землі.
Літа невпинно ріжуть лемеші
Та світить сонце нам іще звисока.
Ні, я не плачу… Я ж не одинока
З тобою, попід руку, у душі.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884931
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020
Чи заглядав хоч раз ти жінці в очі,
Коли вона з коханим поряд йде?
В ній серце зайченям тоді тріпоче
І найсвітлішим видається день.
І йде вона, мов справжня королева,
Бо силу відчува того плеча,
Хто може стать заради неї левом
З красою молодого павича.
В очах її не зорі – сонце сяє,
І світла вистача того й тобі.
Чорнява вона, біла, чи русява,
У мить таку забудеться і біль.
І негаразди всі тоді життєві
Ідуть на задній план – її й твої,
Бо бачиш в ній спокусницю (від Єви).
А ти би стать Адамом не волів?
27.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884901
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Вже й ранок зустрічало сонне жито,
І перепел стривожено озвавсь…
А він… лежав. О, як хотів він жити!
Все проклинав і… «посилав» Донбас.
А поряд – смерть. Повзла змією збоку.
Навіть раділа жертві черговій.
У нього ж шанси вижить невисокі.
Сльозилась кров’ю рана в голові…
Дивилась вічність строгими очима,
І болем повнилась душа її ущерть:
«Не смій стояти в нього за плечима, –
Просила, ні, молила вона смерть.
Він надто молодий іще для тебе,
На нього зачекалася рідня…»
І раптом… відбулася воля неба –
Зраділи цьому жито і земля.
О вічносте, рясні твої щедроти,
Й за цей дарунок кланяюсь до ніг.
Людське життя не мусить буть коротким,
А сиротою – батьківський поріг.
1.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884800
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Одних любов рятує, інших – губить,
Але її пізнати людям слід,
Коли тебе цілують милі губи,
Ти здатен покохати цілий світ.
Впиватись неповторністю і болем,
Бо поряд вони світом цим ідуть,
Пролитись тихим сяйвом – не журбою
На вишні, коли в травні зацвітуть.
Любити – віддаватись до нестями
Тому, хто почуттів є адресат,
І мандрувати грішними світами
Й з ним щастя світлооке колисать.
4.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884805
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Троянди цвітуть біля хати
І лілія цвітом рясна,
Та тільки зажурена мати
Стоїть перед ними сумна.
Вона тії квіти плекає
Що б їх не згубила трава.
Милуючись то розмовляє,
То пісню сумну заспіва.
Вона поливає ті квіти,
Щоби до схочу напились.
Ті квіти для неї мов діти,
Що десь по світах розійшлись.
Сумує за ними,скучає,
Любов всю свою залюбки
Вона в свої квіти вкладає,
Немов то її діточки.
А діти приїдуть на літо
Онуків її привезуть.
А від'їзджатимуть квіти
З собою в дорогу візьмуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884817
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
[b][i][color="#048c48"][color="#ed0e60"]И[/color]гривый ветер в клумбу забежал,
[color="#ed0e60"]Ю[/color]г или Север - жарко нынче всюду.
[color="#ed0e60"]Л[/color]ето ведет свои цветы на бал,
[color="#ed0e60"]Я[/color]вляя миру яркие этюды.
[color="#ed0e60"]П[/color]оля одели сказочный оранж,
[color="#ed0e60"]Р[/color]оса играет дивным перламутром.
[color="#ed0e60"]И[/color] август взять готов на абордаж
[color="#ed0e60"]Д[/color]ождливый день и солнечное утро.
[color="#ed0e60"]О[/color]бъяты солнцем нивы и поля,
[color="#ed0e60"]Р[/color]ечушки дарят в жаркий день прохладу.
[color="#ed0e60"]О[/color]пять к страде готовится земля,
[color="#ed0e60"]Ж[/color]нивью тропинки создают ограду.
[color="#ed0e60"]Н[/color]ад полем небо хмурится чуток,
[color="#ed0e60"]А[/color] возле троп - ромашки полевые,
[color="#ed0e60"]Я[/color]вь или сон - но справа на восток
[color="#ed0e60"]Т[/color]ам к ряду в ряд три радуги цветные.
[color="#ed0e60"]Р[/color]езвясь цветами с речки воду пьют,
[color="#ed0e60"]А[/color] луг и дол прижаты трактом к полю.
[color="#ab03a5"]В[/color][color="#09a13f"] густой ковыль дожди воды нальют,[/color]
[color="#b5079b"]А[/color] я смотрю и тешусь этим вволю.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884790
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Прикрутило, як ніколи,
Що пора вже ожениться,
То ж подався наш Микола
До Варвари - удовиці.
Квіти, торт - все, як годиться,
Розказав мету приходу,
Розцвіла враз молодиця
(Вона гарна була зроду).
Сіли, випили по чарці,
Щоб не тратить часу марно,
Закортіло спитать Варці:
-А у вас хазяйство гарне?
Коля випив другу чарку,
З гордістю почав дивитись,
Заспокоїв зразу Варку:
-В мене є чим похвалитись!
Повний хлів всього я маю:
Кролики і всяка птиця,
Три свині, корова Майя
І ще тільна є телиця.
Гарний сад і два городи
(Буде десь біля гектара),
Все в оточенні природи,
То потрібна мені пара.
Бо без рук жіночих, бачу,
Не дам ради всьому тому,
Вас прошу і ледь не плачу,
Їдьмо разом вже додому.
Жінка Колю геть послала,
Всю скотину його й птицю,
Бо не те хазяйство мала
На увазі молодиця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884605
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 02.08.2020
Ішла собі містом спекотним
Чиясь безпритульна любов,
Під сонцем палким, безтурботним,
В людській метушні між розмов.
Хтось в неї спитав: Загубилась?
Спитав і по справах пішов,
-Та ні, я мабуть закінчилась,-
тихенько сказала любов.
Проживши у серці людському,
Багато щасливих років,
Тепер не потрібна нікому,
Затерлась в буденності днів.
Повз мене пройшла і присіла,
Тихенько в хустинку реве,
А я...я взяла й запросила,
Нехай в моїм серці живе.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884688
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 02.08.2020
Ще тихий ранок умивавсь росою,
А запах кави вже блукав по місту.
Вкривалася блакиттю голубою,
Небесна даль і сонцем променистим.
Ти пам'ятаєш затишний наш дворик,
Кафешку, що за рогом заховалась...
Щоранку нас чекав самотній столик,
Тепер лиш пам'ять про ті дні зосталась.
Ти пам'ятаєш, як ти клав долоню,
Від неї струм ішов по всьому тілу.
Від щастя пульсували мої скроні,
Летіли в серце від Амура стріли.
Ти пам'ятаєш поцілунок перший,
Такий солодкий і такий невмілий.
На зустріч вітру, ніс нас з казки вершник,
В обіймах ти тримав мене так сміло.
Тепер усе з'являється в уяві,
Кафешка, погляд і цілунок ніжний.
А ще самотній і старенький явір,
Зберіг всі таємниці дивовижні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884712
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020
Десь плакала скрипка, від нас недалеко,
Доносились звуки й торкались сердець.
Зривалися в небо неначе лелеки,
На крила підхоплював їх вітерець.
У небі нічному зоря миготіла
І падали сльози, росою в траву.
Вона пригадала, що також любила,
Та вітер негоду приніс дощову...
А скрипка все грала і линули звуки
Їй навіть негода була до лиця.
Так боляче серцю, якщо є розлука,
Та скрипка, усе розповість до кінця.
В мелодії тій відчувалося слово,
Кохання чиєсь з болем переплелось.
В самотності скрипка виконує соло,
Мелодію цю нам почуть довелось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884611
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020
Якось Гнат зірвавсь уранці,
Вибіг на дорогу.
Всі несуть гриби " засранці",
Мені б хоч одного.
Повернулася із лісу,
Сусідка Оксенька.
Кошик виплетений вісить,
А у нім опеньки.
Ось приїхала Фросинка,
На велосипеді.
Червоніла, мов жаринка,
А за нею Федя.
Розізлився Гнат на себе,
"Хіба ж я ледащий?"
Взяв до рук велосипеда,
Та й подавсь у хащі.
Довго він блукав по лісу,
Сідав на пеньочки.
В очі хтось пустив завісу,
" Ну де ж ті грибочки?"
Дуже вже йому хотілось,
Зварить грибну юшку.
Голова заморочилась,
Як зустрів Марушку...
Вона така пишнотіла,
Всміхнулась до нього.
Щось сказати, ще хотіла,
Йому ж не до того...
Серед лісу на поляні,
Грибочки з'явились.
Такі гарні й дуже ранні,
З - під землі пробились.
Скочив Гнат туди, мов в море,
І набив враз гулю.
У очах з'явились зорі,
А грибочків " дуля"
Міражі довколо нього,
Все заполонили.
Де ж знайти оту дорогу?
Якби ж були крила.
З висоти того польоту,
Грибочки б побачив.
І завів Гнат свою ноту,
Сів й тихенько плаче...
Аж на небі зірка рання,
Вгорі засвітила.
Біг Гнат наче на змаганнях,
Виросли враз крила.
І дорогу з переляку,
Він знайшов швиденько.
Зачепився за гілляку,
"Ну їх, ті опеньки!"
"Добре, хоч живий зостався,
Вовки могли б з'їсти."
Так у лісі налякався,
Що не може сісти.
Лиш удома зміг згадати,
Про велосипеда.
"Інший раз, щоб маху дати,
Сяду на мопеда!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884517
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020
Якось Гнат зірвавсь уранці,
Вибіг на дорогу.
Всі несуть гриби " засранці",
Мені б хоч одного.
Повернулася із лісу,
Сусідка Оксенька.
Кошик виплетений вісить,
А у нім опеньки.
Ось приїхала Фросинка,
На велосипеді.
Червоніла, мов жаринка,
А за нею Федя.
Розізлився Гнат на себе,
"Хіба ж я ледащий?"
Взяв до рук велосипеда,
Та й подавсь у хащі.
Довго він блукав по лісу,
Сідав на пеньочки.
В очі хтось пустив завісу,
" Ну де ж ті грибочки?"
Дуже вже йому хотілось,
Зварить грибну юшку.
Голова заморочилась,
Як зустрів Марушку...
Вона така пишнотіла,
Всміхнулась до нього.
Щось сказати, ще хотіла,
Йому ж не до того...
Серед лісу на поляні,
Грибочки з'явились.
Такі гарні й дуже ранні,
З - під землі пробились.
Скочив Гнат туди, мов в море,
І набив враз гулю.
У очах з'явились зорі,
А грибочків " дуля"
Міражі довколо нього,
Все заполонили.
Де ж знайти оту дорогу?
Якби ж були крила.
З висоти того польоту,
Грибочки б побачив.
І завів Гнат свою ноту,
Сів й тихенько плаче...
Аж на небі зірка рання,
Вгорі засвітила.
Біг Гнат наче на змаганнях,
Виросли враз крила.
І дорогу з переляку,
Він знайшов швиденько.
Зачепився за гілляку,
"Ну їх, ті опеньки!"
"Добре, хоч живий зостався,
Вовки могли б з'їсти."
Так у лісі налякався,
Що не може сісти.
Лиш удома зміг згадати,
Про велосипеда.
"Інший раз, щоб маху дати,
Сяду на мопеда!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884517
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020
Ніколи жінку не питай про вік,
Ким би не був ти – жінка – чоловік –
По-своєму вона завжди красива:
Русява, чорна, а чи зовсім сива.
Її краса – любов і доброта.
Не зразу видна якість її та,
Але в житті ці риси – еталон –
Вклонявся їм і сам Наполеон.
Тож стверджувати мушу до хрипот,
Що жінку не дарма створив Господь.
В ній джерело любові й доброти.
Про вік у неї не питай і ти!
П’ємо ж за жінку – факел доброти,
Що від народження життя нам освітив,
П’єм вдруге за любов і матерів,
За мирні небеса, що угорі.
Утретє п’єм уже за її гріх,
Що у цей світ колись привів усіх.
Завдячуємо жінці ми життям.
П’ємо за жінку-матір і дитя!
27.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884178
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Вийди милий до потічку,
Я тебе чекаю.
Намочила ноги в річці,
А тебе немає.
Серце б'ється, душа мліє,
Вслухаюсь у звуки.
Щож мене скажи зігріє,
Як не твої руки.
Попрошу стрімкого вітру,
Хай не дме у очі.
Хай співає пісень світу,
Листячком тріпоче.
А кохання зігрівати
Буде нас з тобою.
Як ти будеш цілувати,
Мене під вербою.
Засвітили в небі зорі,
Де ж ти мій миленький.
Холодно уже на дво́рі,
Легеню рідненький.
Вийди милий до потічку,
Лине пісня плаєм.
Ступим разом в одну річку,
Скажем, як кохаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884420
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
У мальвах гріється село:
Рожеві, білі, полум"яні,
Квітують так, наче востаннє
Дарують всім своє тепло.
Ще літо роздає меди,
А соловей втомивсь співати,
Квітують мальви біля хати -
Нема війни, нема біди...
Та плачуть інколи з дощем
Їх пелюстки летять у трави,
Вони про щось може згадали,
Але нікому не сказали,
Лише шепочуть з вітерцем.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884319
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020
Я не віддам тебе ніколи в світі,
Бо я понад усе тебе люблю.
Нехай збиває з ніг холодний вітер!
Я не верба плакуча – я стерплю!
Нехай птахи розгнуздано кружляють
Над гострими уламками сердець,
Я вистою, бо я тебе кохаю!
Я розірву терновий свій вінець!
2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884316
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020
Пані осінь - давай поговорим з тобою,
Вже коротшають дні, на зимівлю летять журавлі.
Десь блукають тумани, лягають журбою,
Сумом приспані плеса й самотні лишились жалі.
Пані осінь - у тебе закоханий вечір,
Нічка зорі яскраві ховає в туманній імлі.
Листопадовий плащ, накрива твої плечі,
А краплини дощу, миють зморене личко тобі...
Пані осінь - давай поговорим з тобою,
Я кали́новий чай заварю і тебе пригощу.
А якщо ти захочеш, наллю з звіробою,
Парасольку свою, над тобою вгорі розпущу.
Пані осінь - для мене ти наче подруга,
Я тобі розповім про життя, що було цілий рік.
Так не хочу, щоб серця торкалась розлука,
Серед віт, щоб луною доносився жалісний крик...
Пані осінь - давай поговорим з тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884315
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020
Люби мене, як сонце любить літо.
І трепетно, і ніжно обіймай,
Мов липень подихом тендітним квітку.
Кохання ж мить дарує нам розмай.
Люби мене в пташинім стоголоссі,
Яке зливається з серцями двох.
Світанок вміло заплітає коси
Взаємності, із променів - пролог.
Люби мене у радості і горі
Слабку і сильну, грішну і святу,
Щоби цвіли очей щасливі зорі.
Тримай любові нитку золоту.
(Це другий вірш з такою ж назвою).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884227
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Володар снів моїх і моїх дум,
Зустрітися не можемо з тобою.
Заполоняє душу мою сум
І ранить серце гострою стрілою.
На землю ніч накинула вуаль,
Сховати сни вона мої хотіла.
Та зорі з оксамиту сплели шаль
І вітер підхоптив її на крила.
Ось знову сон, той самий сон і ти...
До мене перешкоди всі долаєш.
І навіть недосяжнії мости,
Сміливим кроком ти перемагаєш.
Володар снів моїх і моїх дум,
До тебе я звертаюся з любов'ю.
Ти забери з душі моєї сум,
Щоб накінець зустрілися з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884210
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Я тобі принесла ту п"янку неповторную осінь,
Незабутні літа пам"ятаю звичайно ще й досі
І стежину в саду по якій ми з тобою ходили
Та по справжньому чисто до нестями любили
Де стояла верба, розпустивши розкішнії віти,
На зеленій траві яскравіли дрібнесенькі квіти,
Гомоніли гаї і доносились звуки грайливі -
Це були почуття до глибин неймовірно красиві
Опадав жовтий лист і кружляв у чарівному вальсі,
Навіть погляд світів у саду почуттям милувався,
Заглядав у серця, стільки ж було земної любові,
Мабуть мудрий творець дарував оксамитові долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884203
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Проснулось сонце й загляда в вікно,
Зітхає сумно зморене мовчання.
Весна за обрієм сховалася давно,
А це чи літо, а чи осінь рання?
Як вітер буйний день за днем біжить.
І не спинити біг років гривастих.
А серце прагне, ніби в юності, любить
Й купатись в сонячнім промінні, ніби в щасті.
Заходить сонце за стару вербу,
Щоб розбудити зморене мовчання.
Прогнати неприховану журбу,
Й подарувати ніченьку кохання.
27.07.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884183
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Подаруй мені, Доленько, крила…
Два прошу, щоб злетіти у вись
В час біди… Щоби Землю накрила…
Як впаду, щоб змогла підвестись.
Щоби ними могла відвернути
зло безкарне і ненависть, злість
Та родину теплом огорнути,
Не впустити у дім лиху вість,
Щоб по волі за вітром летіти,
Переміряти поглядом світ…
Де зима перетнулася з літом,
моїх крил доторкнеться політ,
Щоб змогла донести свої мрії
До зірок, що торкались небес,
І леліяти в думах надію:
стане вище реальність чудес…
А як місяць загляне у воду,
піде в танець зоря, сміючись…
Знову матимуть крила нагоду
Обійняти тебе, як колись.
26.07.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884069
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Тихий сум твій тривожить мене:
"Як ти, любий?" Гукаю, дивлюся...
Теплий погляд на рідне лице:
"Я за тебе щоденно молюся.
Хай відхлинуть печалі й слова
З вуст почую твоїх я гарячі.
Я без тебе жива й нежива,
Думки линуть до тебе тремтячі.
Терпне серце в полоні подій,
В сонце-заході шлях в невідомість.
Дослухаюсь в далекий прибій
Твого серця троїстих рингтонів.
Де на сході надії зоря
Мріє птахом крилатим у висі.
Залишаюсь на все я твоя,
На те воля богів в цьому світі."
26.07.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884052
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Весняний вальс, весняний вальс,
Звучить посеред саду.
Мадам! Пробачте! Можна вас!
Озвався голос радо.
Вона всміхнулась... Залюбки!
І закружляла пара.
Він з легкістю торкавсь руки,
Душа у них співала.
Весняний вальс, весняний вальс,
Немов роман любові.
Він пригортав і ніжив нас,
У танці й кожнім слові.
Летів і падав цвіт до ніг,
Хурделиця квіткова.
Весниний вальс для нас беріг,
Ці миті веселкові.
Весняний вальс, весняний вальс,
Блакить в очах небесна.
Пташині співи водночас,
Пора така чудесна.
Ласкає й ніжить вітерець,
Усмішка на обличчі.
Закоханих торка сердець
До танцю усіх кличе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884018
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Дубок скрипить — берізка впала,
змарнів, схилився до води.
Біда красуню поламала
у дні жорсткої війни.
Вони росли удвох на волі,
пили корінням із ріки,
гойдав сердешних вітер з поля —
минали в радостях роки.
Пташки щодня співали трелі,
туман їх пестив восени...
Пора міняла акварелі —
розливши фарбу на лани.
За миттю мить плили моменти,
в небесно синіх кришталях,
як два любові монументи,
єднав їх іній в холодах.
Людська ганьба — гармати постріл.
Без сліз і прояву вини...
Снаряд розрізав неба простір —
Зламав кохання давнини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884045
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Нас літня ніч чарує зорепадом,
Свої бажання їй загадуєм завжди,
Ти загадай, щоб бути в парі разом,
І в щастя як в цю ніч мене веди.
Я загадаю, обминуть розлуку,
І вічним, щоб кохання в нас було,
Серця з'єднались - як сплелися руки,
Так близько твої очі і чоло...
Упала зірка в ніч та так зненацька,
Ми поглядом її шлях провели,
Чого бажати у ці миті щастя,
Ми уже й так щасливими були.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883994
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
[b][i][color="#0439d6"][color="#ed1d0e"]Н[/color]ам небо подарило нашу встречу
[color="#ed1d0e"]Е[/color]му не верить не было причин.
[color="#ed1d0e"]И[/color] каждый проведенный вместе вечер
[color="#ed1d0e"]Г[/color]отов сказать - ты лучший из мужчин.
[color="#ed1d0e"]Р[/color]аскрыты для тебя мои объятья
[color="#ed1d0e"]А[/color] сердце... сердце - только для тебя
[color="#ed1d0e"]Й [/color]встречи я считала благодатью
[color="#ed1d0e"]Н[/color]е может по другому быть, любя.
[color="#ed1d0e"]А[/color] ты юлил и не боялся Бога,
[color="#ed1d0e"]Д[/color]авал надежду как-то невзначай,
[color="#ed1d0e"]О[/color]т раза к разу исчезал надолго,
[color="#ed1d0e"]В[/color]есной, в цветущий, яркий месяц май.
[color="#ed1d0e"]Е[/color]лей души мне - страсть, тепло и ласки,
[color="#ed1d0e"]Р[/color]азвел июнь цветочные костры
[color="#ed1d0e"]И[/color] захотелось снять притворства маски
[color="#ed1d0e"]И [/color] выскользнуть из розовой чадры.
[color="#ed1d0e"]М[/color]не искренность важнее и дороже.
[color="#ed1d0e"]О[/color]т лжи любому хочется бежать.
[color="#ed1d0e"]Е[/color]сть то, сто скрыть и спрятать ты не сможешь
[color="#ed1d0e"]М[/color]не правду эту очень важно знать.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884029
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Щоби Ян з самого рання
Під ногами не крутивсь,
Телевізор дід вмикає:
-Сиди, мультики дивись.
Десь уже через годину
Перед дідом внук з’явивсь:
-Мультиків не показали,
Я там інше подививсь.
Враз торкнув старому лоба:
-Показали таку жуть!
В світі є страшна хвороба –
Імпотенцією звуть.
А це дуже страшно, діду?
Ти ще трохи поживеш?
Хочу я, щоб ти одужав,
Ти від неї не умреш?
-Якщо чесно говорити,
Ця болячка - гарна річ.
Як тобі це пояснити?
Це для мене - гора з пліч!
Це тепер - хвороба віку,
Заразились всі діди,
Хоч вони і так каліки,
Бо зазнали скрізь біди.
Живу, горенька не знаю,
Бо обов’язків нема,
Лише зараз відчуваю:
Вільне тіло й голова.
Так що, Яне, будь спокійний
І у сні, і наяву,
Із хворобою цією
Я сто років проживу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883884
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
[b]Чтобы ноги не скучали
Я открою сундучок,
Самогонки выпьем с Галей
И станцуем гопачок!
Милый раненько ложится..
Я ж бабёнка молодА!
Он уснет - я вольной птицей
Мигом к клубу из гнезда.
Мне бы замуж за Степана,
Хоть он тоже старый дед.
Чего доброго останусь
В девках в сорок восемь лет.
Нету силы дожидаться
Мне не стать уже звездой
После тех телетрансляций
С автотрасс и объездной.
Любит милый мой колбаску
Каждый день несу домой.
Вот тогда со мной он ласков
И в постели боевой.
Закадычная подружка
Женьку встретив у плетня,
Долго ездила по ушкам
И отбила у меня...
Милый друг вчера признался
Он с подругой будет жить..
Ну а я, чтоб не зазнался.
Их при встрече буду бить.
Злая бабка рвет и мечет
Есть желанье - загулять.
Не печалься, дед не вечен.
Ты пока готовь кровать!!
На далеком полустанке
Все в снегах заключены.
Там народ наладит санки
Ездит с горок до весны.
Ты стране угля давала
Я - на трассе много лет!
Обоим нам пенсий мало
И угля по льготе нет.
Ивы гнутся, дует ветер
И кругом одни снега ...
А я в клуб бреду в берете
И в осенних сапогах...
Где ты был, мой фермер Женя?
Петька вон, не демагог...
Показал мне торбу денег
Я и вышла на него.
Зарастает мхом тропинка
По которой бегал в сад.
Не забудь, я та же Зинка.
Хоть уже за шестьдесят
Мы с подругою вдвоём
В хоре двадцать лет поем
Холостые обе с ней,
Так ведь в хоре нет парней.
Кому ёлки, кому - палки,
Ну а мы идем к гадалке.
Успокоят нам нутро
Лишь прогнозы карт таро.
Не хочу я больше водки
Через верх вон льется с глотки.
А от пива литров два
Отказалась бы едва.
Я готовила по книжке,
Семь часов, без передышки.
Что ж ты, миленький, не рад?
Пробуй, вкусненький салат.
Муженек совсем взбесился
По двору, как лось носился.
С матерщинными словами
Всех вокруг бодал рогами.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883897
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
В кінці неозорого поля,
Де сонце встає золоте,
Сидить на окраєчку доля,
І в косу дороги плете.
А потім по них ідуть люди,
Нових зустрічають людей,
Будують мости і споруди,
Фонтани і сотні алей.
В щось вірять і щиро кохають,
Втрачають, знаходять, живуть,
Приходять у світ, помирають,
Дорогами долі ідуть.
Яка, розпелехана вітром,
Де сонце встає золоте
Сидить, і милуючись світом,
Дороги у косу плете.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883952
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
Падають зорі дукатами,
Губляться в травах шовкових.
Хлопці шукають з дівчатами,
Квітку кохання й любові.
Казкою нічка всміхається,
Стежку заплутує вдало.
Холодом ніжок торкається,
Ро́сяних крапельок жало.
Знають усі за легендою,
Квітка цвіте в ніч Купала.
Вона володіє силою,
Яку людина не мала.
Сила Перуна - дарована,
Тим в кого справжнє кохання.
Кольором дива гаптоване
Звуками грому здригання...
Квітку хто цю відшукає,
Буде щасливою парою.
Всі перешкоди здолає,
Як Семаргл із Купалицею...
Семаргл - за легендою перший захисник сонячного престолу, небесний воїн.
Купалиця - Богиня літньої ночі... Про їхнє заборонене кохання розповідає легенда.
Перун - Бог грому і блискавки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883895
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
Мені голубка лист твій принесла́,
Його від тебе довго так чекала.
Весна вже буйноцвіттям відцвіла,
І весілля́ уже відсвяткувала...
І ось твій лист, так серцю дорогий,
Думками тихо, поночі читаю.
Коли наступить знову день нови́й,
Голубка інший принесе я знаю...
Я відповідь думками напишу
Її з голубкою тобі відправлю.
Про почуття в листі тім розкажу,
У ньому поцілунок свій зоставлю.
Бо там де ти, давно іде війна,
За тебе любий так переживаю.
Розлучницею стала нам вона,
Без тебе мій коханий засинаю...
І лиш у сні торкнешся ти руки,
І лиш у сні всміхатимусь до тебе.
Любов не зпопелять нашу роки,
Наступить день, ти пригорне́ш до себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883784
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Сьогодні у саду квітковий бал,
Із яблунь цвіт летить мені під ноги.
Це ти весну квітучу цю послав
І зразу зникли з серденька тривоги.
Мелодію всім вітер роздавав,
Вона була весела і грайлива.
Хтось в пелюстковім вальсі вже кружляв,
Неначе за спиною в нього крила.
Я усміхнулась радісно тобі
І положила дві руки на плечі.
Вдивлялась в твої очі голубі,
Ось так у танці і застав нас вечір...
Він нам свої обійми дарував,
З тобою милий я така щаслива.
І неповторний цей квітковий бал,
Нас пригортає цим казковим дивом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883706
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
❤
*** *** ***
Я хочу тебя близко - близко...
Я хочу тебя нежно - нежно...
ОгурмАню тебя изЫском...
Захочу.. и меня не удержишь!
Я желаний своих - загадка!..
И невЕдомых чувств - источник!..
Овладел мною всей, без остатка...
Я - ЛЮБВИ соплетённый веночек!..
Отдаюсь тебе в плен не смело,
Нарушая свои границы!.
Ты окутал душой моё тело,
Предлагая, сердцами сроднИться!
Ты меня каждый день читаешь,
Увлекаясь в роман авантАжный...
За сюжетом, едва успеваешь..
Моих чувств - НЕ БЫВАЕТ ДВАЖДЫ!
(❤❤❤...тебе...❤)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883632
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 23.07.2020
💔 *************
Спасибо, что пытались подружиться,
Терпев гордыню, спесь и вОль мою!..
Я искренно желаю Вам - влюбиться!..
Но..не сомной создать СЕМЬЮ свою!
Пускай обходят стороной печали...
И " вредины" , такие же, как Я!..
Залечит время всё, чего не ждали...
Не пОмните былОго, уходя!...
В душе - воспоминаний лучик света...
Он греет Вас любовным ароматом...
Лишь... не гоните дымом сигаретным,..
Оставьте благовОние ПРИЯТНЫМ!..
Сейчас, что в жизни Вашей происходит...
Останется ЦЕННЕЙШИМ из уроков!
Пусть "прошлое" скорей от Вас уходит!..
А "новое", приходит БЕЗ ПОРОКОВ!
(💔 ему...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883673
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 23.07.2020
[b][i] Величие бессмертной красоты
Искусный мастер для творенья выбрал.
В кости слоновой наваял черты
И полюбил, на удивленье Кипра.
Скульптурной девой он был ослеплен –
Прекрасный лик, точеные ланиты,
Ее глаза - лазурный шепот волн
у острова богини Афродиты.
И день, и ночь в закрытой мастерской
Влюблялся в плод волшебного искусства…
Богине жертву приносил с мольбой:
- Прошу, ты пощади святые чувства!
Любовью сердце билось и рвалось –
Вняла богиня той мольбе упорной.
…Огнем души порозовела кость,
В отточенной фигуре рукотворной.
И было столько в сердце том тепла –
Казалось, он дыханьем ее греет.
От чувств глубоких дева ожила,
Легенда эта сквозь века прошла –
Любви Пигмалиона с Галатеей …[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883658
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Таємничо захід догорає,
Сутінки вже крадуться кругом.
Тиша заколисана дрімає,
День минув. Пройшов. Промчав бігом.
Чорні хмари рясно небо вкрили,
Чи заплачуть проливним дощем?
…Так з Тобою й не поговорили…
Смутком ліг на душу біль і щем.
Ось, ось темна нічка завітає,
І в Твоє постукає вікно.
Споминів вервечку розгойдає,
І розбудить те, що спить давно.
Нехай хмари зорі й заховали,
Та на ранок – сонечку світить!
…Просто жаль, що ми позабували,
Що колись допомагало жить.
20.07 2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883674
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Як я люблю свій край і рідну мову!
У ній стільки тепла у кожнім слові.
Вона мене щоранку пригортає
І навіть соловей нею співає...
Від сну прокинулись рожеві ранки,
Одіне день барвисті вишиванки.
В святковому убранні ліс і поле,
В блакить убралось небо неозоре.
Бузковим цвітом вітер напахнівся,
Жасмінний кущ біля вікна розцвівся.
Несе метелик різнобарвне щастя,
Нехай цей настрій всім вам передасться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883592
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020
Віз потяг в невідому мене даль,
Хотіла мама, море показати.
І той незвіданий мені, ще край,
Де чайки вміють крила розпрамляти.
Лишилися позаду десь ліси,
Поля в ромашках й трави шовковисті.
Тунелі довгі, підвісні мости,
Торкали сонця промені грайлисті.
Вагон гудів, мов вулик навесні,
У кожного була своя розмова.
Так непривично все було мені,
За вікнами чарівність кольорова.
Сидів навпроти й посміхавсь дідусь,
"Куди мандруєш?" - запитав тихенько.
Він думав, що до нього я озвусь,
А я міцніш тулилася до неньки...
Дістав з валізи книгу й дарував,
З цікавістю картинки роздивлялась.
" Ось тут, в війну онучко воював,
Тепер лиш пам'ять про ті дні зосталась..."
І ось зупинка:" Нам виходить час" -
Матуся дідусеві говорила.
"Бувай здорова!" - він дививсь на нас,
У цих словах була велика сила.
Відкрились краєвиди нам нові,
Пісковий берег і чарівні схили.
Усе казкове то було мені,
Щось тихо шепотіли моря хвилі...
Я дідусеве згадую лице,
Воно зали́шилось в мені наза́вжди.
І часто в снах цей потяг знов везе,
Туди у край, де кольорові барви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883490
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Ти казав, будеш завжди зі мною,
Ти казав, що любов назавжди.
І, що серце не знатиме болю,
Не торкнуться його холоди.
Ти казав, буде щастя навіки
І його не зруйнує ніщо.
Не розмиють дощі, а ні ріки,
Ти казав, мабуть так, аби що...
Ти казав, бо любив лиш казати,
От кохання повз тебе й пройшло.
Не умів ти його відчувати,
А воно зовсім поруч було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883359
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
А листя падає, а листя падає
І водоспадами до твоїх ніг...
В цю мить не радує, жура досадує –
Розлуки близиться нестримний біг...
За руки взявшися, все рівно куди йти –
Бредем по місту, а у тілі дріж...
Навіщо нарізно?... в обійми кинутись...
А в серці хвилями – печалі різь.
І поїзд вчасно йде, вокзал напів пустий,
Величний зал німий з тунелей тор...
Хвилин останніх залп, розлукою святий,
З обіймів кинув нас в надій повтор...
З країв очікувань, в листах душ виїмка
І недомовленого маета...
Хоч неприборкана любові є ріка,
Жде зустріч зустрічей – долі мета....
19.07.2020 р.
Сердечная песня
А листья падают, а листья падают
И водопадами к твоим ногам...
В сей миг не радуют, ведь грусть досадует –
Разлукой стелется средь четверга...
Мы, взявшись за руки, ночною улицей
Бредём по городу, а в теле дрожь –
Зачем опять нам врозь?... в объятья броситься...
А в сердце волнами печали рожь.
И поезд вовремя, вокзал полупустой,
Огромный зал немой простёр простор...
Минут последних залп, разлукою святой,
Обнял и бросил врозь в надежд повтор...
Вновь ожидания, душ в письмах выемка
И недосказанного маета...
Хоть необузданна течёт любви река,
Но к встрече встреч есть тропочка проста...
19.07.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883263
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Вигравав на сопілці, пісень мені ранок,
Примостився на гілці рожевий серпанок.
Прокидайся кохана - нашіптував вітер,
Впала ро́сяна крапля на трави і квіти...
А мені прокидатись чомусь не хотілось,
Я блукала у сні, до кохання тулилась.
У долоні ловила загублене щастя,
А за плечі хтось ніжно і легко торкався...
"Прокидайся кохана" - твій голос почула
І до тебе в цю мить дві руки простягнула.
Смакувала цілунком солодко - гарячим,
Як же добре з тобою, неможе іначе...
Як же добре, ось так, прокидатись з тобою,
І завжди зігріватись твоєю любов'ю.
Відійшов сон від мене далеко, далеко,
Ти мене пригортав, любий, ніжно і легко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883217
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
А я піду - навіть не озирнуся
Спалю до тла між нами всі мости,
І в снах тобі ніколи не наснюся
Хай навіть і про це попросиш ти.
Піду туди, де ще була кохана,
Туди де мрії бачила у снах,
Там в небі світить зірка полум'яна
І бродить ще кохання по стежках.
Ти не чекай - хоча й не долюбила
Ще ніжність в моїм серці як вогонь,
Поклич мене словами : моя мила
Залишу серце між твоїх долонь...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883082
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Море тихо шепоче мені...
Про далекі незвідані далі.
Про скарби, що лишились на дні
І про перли, чарівні коралі.
Море тихо шепоче мені...
Розливаються хвилі піною.
Чайок крики лунають сумні,
Дійство це залишиться зі мною.
Море тихо шепоче мені...
І торкається нотами рифів.
Сонця промінь з'явивсь в вишині,
Полетів вітер з гір наче вихор.
Море тихо шепоче мені...
Про легенди і міфи казкові.
Закарбую я все у душі
І залишу напам'ять у слові.
Море тихо шепоче мені...
Я до нього так ніжно всміхаюсь.
Відображення бачу в воді
І руками до хвиль доторкаюсь.
Море тихо шепоче мені...
Я до нього слова промовляю.
То неначе в казковому сні,
Вітер з хвилею в парі кружляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882940
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 18.07.2020
Хмарки в небі, де присмак грози,
Хлібний лан неквапливо колише.
Крихкий образ завис бірюзи,
Птах у ній слід невидимий пише.
Чорно-біле крило, мов життя,
Клекіт з горла таврує свідомість.
Хоч немає назад вороття
Та є те, що дає невагомість.
Світла пам’ять, любов, каяття,
Дім, родина, монетка на щастя.
Друга давнього тепла рука,
Щире слово, що все іще вдасться.
Лиш зумій не позбутись себе,
Не втопись у потоці безликім.
Написавши лиш власне есе,
Станеш тим недосяжно-великим.
14.07.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882888
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Ти вибач, що прийшов до тебе в снах,
Торкнувсь серде́нька подихом весняним
І на твоїх чаруючих вустах
Лишив цілунок поглядом бажаним
Непрохано прийшов в твоє життя,
Ти зустріч може зовсім не чекала
І що відчула у ту мить душа -
Для мене залишилося незнане
Пробач, що у думках і мріях,
Тебе назавжди в серці поселив
Та бачив навіть,як на ніжних віях
Весняний промінь погляд зупинив
За все ти вибач, за кохання чисте,
З яким пішов в незнанеє життя,
Як опадало в осінь жовте листя,
А я втрачав кохані почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882794
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
[b]Уперше[/b]
Зустрілись ми не юними, зненацька.
Вже встигли ми пройти тенета доль.
Та засіяли очі по-юнацьки,
Коли з’єднались парою долонь.
Чужі ще руки так печуть крізь плаття.
І перший поцілунок так п’янить.
Стосунків наших трепетне зачаття
З непевного стає всесильним вмить.
Я так тобі ні в чому й не зізналась,
А ти нічого майже не сказав,
Неначе я уперше цілувалась,
Неначе ти уперше обіймав…
[b]2021
Впервые [/b]
Мы встретились не юными, случайно,
Успели всякое пройти в своей судьбе.
Но вдруг глаза зажглись необычайно,
Когда коснулись пальцы в темноте.
Чужие руки горячи сквозь платье,
И губы жжёт твой первый поцелуй.
Как не знакомы ласки и объятья,
Что растеклись по телу морем струй!
Я так ни в чём тебе и не призналась,
А ты почти ни слова не сказал…
Как будто я впервые целовалась…
Как будто ты впервые обнимал…
2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882823
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Написано як відгук на заклик В.В'ятровича вийти 16 липня до стін Верховної Ради і захистити українську мову, бо "слуги" прагнуть змінити Закон України про мову
Б’ЮТЬ ВІДВЕРТО, ЦИНІЧНО, ПІД ДИХ,
РУШАТЬ НАЦІЇ САМІ ОСНОВИ:
НИНІ ВОРОГ НАЙПЕРШИЙ ДЛЯ НИХ -
УКРАЇНСЬКА КАЛИНОВА МОВА.
ВСЯ ПІДЛОТА ПЕРЕВЕРТНІВ ЗЛА,
НИЦА ПІДЛІСТЬ МОКШАНСЬКИХ ІЗГОЇВ
У ДЕРЖАВНИХ ВЕРХАХ ПРОРОСЛА:
ПРАГНУТЬ МАТІР ЗМІНЯТИ НА ХВОЙДУ!
ТА СПРАДАВНА Ж У НАШІМ СЕЛІ -
З ПОСИВІЛИХ ЧАСІВ МОНОМАХА –
НЕ РОДИЛИСЯ ТУТ МОСКАЛІ,
«ЯЗИКАМИ» НАРОД НЕ ПАТЯКАВ!
А ГУЧАЛА У ВІЧНІЙ КРАСІ,
МЕЛОДІЙНА, БАГАТА, ГЛИБОКА,
РІДНА МОВА - ЦЕ ХЛІБ НАШ І СІЛЬ,
УКРАЇНСЬКА, ПРЕЧИСТА, ВИСОКА.
НЕ ПАСКУДЬТЕ, ПЕРЕВЕРТНІ, ХРАМ:
ВАМ НАРОДУ ОСНОВ НЕ СТОПТАТИ!
ВІН КИПИТЬ, УКРАЇНСЬКИЙ МАЙДАН,
І НАРОДУ ОСЕРДЯ - НА ЧАТАХ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882766
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Там де дзвінко лине музика любові,
Де дзвенить на струнах ніжність почуттів.
Озоветься пісня в небі світанковім,
Розіллється сонцем різних кольорів.
Там де верес пахне у полях, де м'ята,
Босими ногами по траві іду.
Вона прохолодна і ще не прим'ята,
У ромашках щастя я своє знайду.
Любить... чи не любить... падають пелюстки,
Вітер піднімає їх несе удаль.
Подарує літо ромашкову хустку,
А ще на додачу волошкову шаль.
Як нам не радіти цьому диво - літу,
Як нам не співати разом з ним пісень.
Ось тому і лине музика над світом,
Із пташиним співом розпочався день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882804
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Ти говорив зі мною у думках,
Волосся прибирав з мого обличчя.
А тоді ніс у поле на руках,
Воно у гості нас з тобою кличе...
Духмяні трави соком налились,
Кидає нальоту нам щастя пташка.
Ромашки у вінки густі сплелись,
А ти мене несеш... Тобі не важко?
"Не важко люба" - чую голос твій,
Ось так усе б життя лише б з тобою.
Потрапити в кохання заметіль,
Прийняти, що назначене судьбою...
Ти говорив зі мною у думках,
Хотілося побути ще з тобою.
Я відповідь лишу на сторінках,
В своїх думках, що недають спокою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882686
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 13.07.2020
[b][i][color="#c008d4"][color="#046e63"]М[/color]-олодое и безоблачное счастье!!
[color="#046e63"]Н[/color]-ам звучал под сенью дуба этот гимн
[color="#08728a"]Е[/color]-динение весны, и юной страсти
[color="#046e63"]П[/color]-лен сердец, в котором каждый был другим.
[color="#046e63"]О[/color]-х мечты девИчьи - чувственные грезы
[color="#046e63"]Е[/color]-жечасно млело сердце и душа...
[color="#046e63"]Т[/color]-о ль к утру упали росы... то ли слезы
[color="#046e63"]О[/color]-т которых никуда не убежать!!!
[color="#046e63"]Л[/color]-ьется песня, ублажают переливы..
[color="#046e63"]Ю[/color]-ность сбрасывает много со счетов
[color="#046e63"]Б[/color]-ередят сердца певучие мотивы
[color="#046e63"]В[/color]-месте с милым слушать хочется без слов..
[color="#046e63"]И[/color]-сполнитель.. Он такой неутомимый..
[color="#046e63"]С[/color]-виристелью заливался средь ветвей
[color="#046e63"]О[/color]-чаровывал мелодией игривой
[color="#046e63"]Л[/color]-екарь чувств и артистичный чародей..
[color="#046e63"]О[/color]-блачила ночь и тайной укрывала
[color="#046e63"]В[/color]- кронах кленов и задумчивых берез
[color="#046e63"]Е[/color]-стеством лесная музыка звучала
[color="#046e63"]Й[/color]- пленила нас мотивами всерьез...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879016
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 11.07.2020
Як описати радість незбагненну?
Коли проснувшись вранці, до зорі
Ти чуєш сам, як дихають легені
Теплом голубленої матінки землі.
Ідеш по стежці… Так ішов би завжди!
На цім святім зеленім вівтарі
Листають між розкішних стебел слайди
В перлинах трав досвітні косарі.
В бентежних звуках, як клепають коси
Звучать дитинства батьківські пісні.
Гортає вітер запашні покоси,
Коли дрімають промені у дні.
Молитву сонця в серце зачерствіле
Несе із поля колотистий шовк,
Вливається природи вічна сила
У стерпле тіло кожен тихий крок.
Ідуть роки веселі, змолоділі
Лани дарують їм медовий цвіт,
Колишуть душу ніжні неба хвилі
І це єднання: ти й безмежний світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882325
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Ще не одне випробування нам,
З тобою буде посилати доля.
Свої думки я дарувала снам,
У кожного були там свої ролі.
Ще не одна прийде́ до нас весна,
Вона життя осипе білим цвітом.
І поведе стежинка чарівна,
Палким коханням у гаряче літо.
Приймаю долю, що Господь дає,
Випробувань в житті було багато.
В кінці тунелю, завжди світло є
І це уже для нас, велике свято.
У кожнім серці де живе любов,
Квітучий килим, доленька встеляє.
У ній немає зрад, а ні оков,
Всевишній ту любов благословляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882324
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Почаївська Лавра святиня - з - святинь,
Там ку́поли, сонця торкають.
І лине молитва у тиші з вершин,
Там дзвони святково співають.
Низенько святині я цій поклонюсь,
Здоров'я для всіх попрохаю.
І тихо в молитві за всіх помолюсь,
Слова́ Господь чує - я знаю.
Віками до Лаври паломники йшли,
З Волині, Полісся, Підляшшя.
Вони Боже слово у серці несли,
Свята їх земля заждалася...
Легендами повняться завжди слова,
Реальні історії пишуть.
В думках моїх Лавра завжди́ ожива,
Там вільно леге́ні так дишуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882226
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
[b][i]
Ти знаєш, друже, світло не горить,
Якщо нема кому його ввімкнути...
Ніколи не прийде щаслива мить,
Якщо хоч раз в житті не ризикнути...
Нізащо не пройти зірковий шлях,
Якщо не йти, а тільки лиш чекати...
І не злетіти в небо, ніби птах,
Якщо боятись крила розправляти...
Тож йди! Вмикай! Лети! А не чекай...
Не бійся помилитись чи зганьбитись -
Крізь похибки омріяне плекай,
Щоб в цім житті до мрії не спізнитись.
Завжди знайдеться той, хто виллє бруд,
У заздрощах купаючись пихато -
Не зупинись! Залиш на Вищий суд
Усіх, у кого горло волохате.
Відкрий себе й здивуйся тому сам,
Як легко подолати всі стихії -
Повір моїм простим, як світ, словам
І легко віднайдеш шляхи до мрії.
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881985
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
Ми йшли до Лесиного саду,
Читали ві́рші там свої.
А сад приймав нас дуже радо,
Пісень співали солов'ї.
Манили яблука червоні,
Схилялись віти до землі.
Так гучно пульсували скроні,
Птах щастя ніс нам на крилі...
Нектар збирали з квітів бджоли
І роси падали в траву.
Пісенний скарб лягав у долі,
Хоч день насуплював брову.
Ми йшли до Лесиного саду,
Такі щасливі були дні.
І навіть грому канонади,
Були в той час нам не страшні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881966
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
Пише чорним, доля по білому,
Пише все, що її заманеться.
То блукає в тумані сивому,
А буває, що з ним розминеться.
Пише чорним по білому доля,
Наперед вона все про нас знає.
Дозріва помаленьку у полі,
А тоді в кожну душу лягає.
Не минеш і її не обїдеш,
Не обскачиш конем ти ніколи.
На шляху́ свою долю зустрінеш
І прийме́ш, як вона тебе зморе.
Пише чорним по білому доля,
Кому щастя, кому біль і сльози.
Проявляється в кожному слові
І буває, так серце тривожить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881864
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 06.07.2020
Не можу повірити в звістку страшну,
Не можу ні їсти, ні спати.
Одне запитання, чому? Ну чому?
Так рано цей світ покидати.
Як боляче знати, що друга нема,
Нема і ніколи не буде.
Скорботно складаю прощальні слова,
Про тебе ніхто не забуде.
Ще стільки твоїх не завершених справ,
Ще мрії усі не збулися.
Ти з нами зустрітися друже, ще мав,
Годинник життя зупинився...
Сьогодні ми плачемо друже усі
І кожен окремо ридає.
Із неба ллють сльози холодні дощі,
Природа той сум відчуває.
В далекі світи відлітає душа,
До Раю - служитиме Богу.
Твоя дуже швидко загасла свіча,
Лишивши нам біль і тривогу...
Ти з нами у серці і будеш завжди,
Ми будем тебе пам'ятати.
Цей день у житті моїм буде сумний,
В думках буде він воскресати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881627
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 05.07.2020
Хто вигадав на квiтцi ворожити
та нiжнi обривати пелюстки?
Проста ромашка також хоче жити
i лiтнiм днем пiд сонечком цвiсти.
У бiлоснiжних вiях жовте око
з високої травички вигляда...
О, мила квiтко, не рости висока,
бо станеться з тобою ця бiда:
обiрвуть пелюстки твої тендiтнi,
а потiм кинуть у дорожнiй пил.
Чому, чому з усiх на свiтi квiтiв
лише тобi бог правду розповiв?..
Насправдi квiтка вiдповiдь не знає,
вона - такий, як ви, на свiтi гiсть.
I на питання "чи мене кохає? " -
хай тiльки власне серце вiдповiсть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881769
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020
Чоловіку у лікарні
Операцію зробили,
Біля нього жінка гарна,
(А це була теща мила).
Пацієнт очима водить,
(Ясна річ - після наркозу):
-А ця відьма що тут робить?
Жінка в крик і стала в позу:
-Лікарю, та він же марить,
І становить це загрозу!
В нього ж голова не варить,
Передали, мабуть, дозу!
Лікар каже: -Взнав вас зразу,
Бо ускладнень тут немає,
Чітко вимовив цю фразу,
Видно, що давно вас знає.
Зір і мислення прозорі,
Мова грамотна й свідома,
На поправку йде наш хворий -
Незабаром буде вдома.
І хірург від щастя сяє:
-Золоті ви, тещі-мами,
Тут і мертвий воскресає,
Як ви поруч із зятями!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881733
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020
ШМАТОЧОК РАЮ
Була в селі. То й є шматочок раю.
Там – воля всім: дощам, вітрам й мені.
Дерева шлях услід благословляють
Й лягають квіти всі разом до ніг.
Радіють враз і хвіртка, і сусіди,
У кожній шибці – щастя промінець.
Претензій менше стало у Феміди,
Упав в траву безсило камінець.
Вітаю кожну квітку особисто,
Звільняю від сусіда-бур’яну.
І дороге зі спогадів намисто
Веде в дитинства пору весняну.
Бринить сльоза, немов роса на вітрі,
Лелека витер враз її крилом.
Летить кудись, розрізавши повітря,
А з ним летить надія над селом.
Коса співає милу серцю пісню,
Ще косарі живуть в моїм селі.
Боюся думки: що буде … опісля
На цій святій, без сумніву, землі?
А поки – йду по стежці цього раю,
Ціную мить ціннішу над усе.
Цим сонцем й небом так себе втішаю,
Іду поміж усміхнених осель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881743
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020
В двадцатый год,в разгаре лета
Погасла яркая звезда,
Не стало сильного поэта,
От нас ушёл он на всегда.
Ушёл ,на память нам оставил
Букет из песен и стихов
В которых он любовь прославил,
В которые вложил любовь.
Ушёл,к большому сожаленью,
И перед Господом предстал
Поэт достойный уваженья,
С душою чистой, как кристалл.
И там ,где рай и благодать
Любовью Божьей исцелившись
Он будет вновь стихи писать,
Возможно заново родившись.
В печали все.Скорбим мы ныне.
Его сегодня с нами нет.
Ушёл великий сын Волыни.
Ушёл прекраснейший поэт.
Пусть телу будет храм не тесен.
Душе покой-ОНА ЖИВА
И буд жить в стихах и песнях,
В Тобою сказанных словах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881722
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020
Перестало серце битися поета,
Доброї людини, світлої душі.
І не буде більше усмішка нас гріти,
Залишились в спадок нам його вірші.
Нахилили верби так низенько віти,
Роси, наче сльози впали у траву.
Ми могли ще довго успіхам радіти,
А тепер несемо в серденьку журбу.
На кущі вмостилась незнайома пташка,
Може прилетіла то твоя душа.
Нам без тебе друже, дуже, дуже важко,
Пада на долоні і гірчить сльоза.
З'явиться у небі барвами веселка,
Прийде осінь жовта, а тоді зима.
Пам'ять в наших душах , друже не померкне,
Важко так змиритись, що тебе нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881736
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020
У весняному цвіті вишневий мій сад,
Ніжно, ніжно всміхається ранку.
Доторкає промінням його сонцепад
І в рожевім ховає серпанку.
Білі квіти, неначе біленька фата,
Прикриває у вишеньки личко.
Манить врода її, надзвичайна краса,
Хоча ростом вона невеличка.
Задивляється вітер на вроду оту,
Доторкнутись до неї боїться.
Пригорнувся б, та зі́б'є із квітів росу,
Тож чекає, що вишня всміхнеться.
А вона прислухається до голосів,
Що луною летять в піднебесся.
Не знаходить для вітру чомусь своїх слів,
Бо від нього тепла не діждеться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881521
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020
Я закохалася у тебе,
У твої очі голубі.
Вони немов частинка неба,
Неначе ясні дві зорі.
Я закохалася у тебе,
Кохання в серці бережу.
Десь лине солов'їний щебет,
Ти найдорожчий - я скажу.
Я закохалося у тебе,
Неначе поле в маків цвіт.
Ти пригорни мене до себе,
Не будем рахувати літ.
Я закохалася у тебе
І своє серце віддала.
Про щось шепочуть тихо верби,
Чекають ніжності й тепла.
Я закохалася у тебе,
Як вітер в хмари дощові.
І як земля й блакитне небо,
Я буду вірною тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881430
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
У Мариськи мрій багато,
Кожна мрія в неї свято.
Перша мрія в " ВИШ" вступити,
Та потрібно щось учити...
Друга, заміж добре вийти,
Бо немає ні копійки.
За старого, чи кривого,
Був би гаманець у нього.
Третя мрія про Канари,
Як туди попасти вдало?
Щоб погрітись на пісочку,
Бож сидить все в холодочку.
А четверта мати " Мерса",
Не одні лише колеса.
У " Бутік" щоб завітати,
Добре їсти, гарно спати...
Мрії ці Мариська мала,
Кожен день перечисляла.
Та на серці тепло стало,
Мільонера пострічала.
Хоч не дуже вже й хороший,
Та в кишені в нього гроші.
Біля неї, як лягає,
З губи - зуби витягає.
Щей до того глуховатий,
Має в вусі апарата.
Він почне, як жук гудіти,
Серце починає нити.
Лисина немов арена,
Корчить знатного спортсмена.
А як ляже в ліжко спати,
Не розбудять і гармати...
Кожен день вона у стресі,
Хоч і їздить в Мерседесі.
Шопінги вже надоїли,
Замість мрій, вже ноги мліли.
Було знатне в них весілля,
Та тепер шукає зілля.
Щоб його зачарувати,
І потрохи забувати.
Вирішила вона вранці,
Завести́ собі коханця.
Ось тоді буде радіти,
З одним спати з іншим жити...
Не вдалась її афера,
Бо сама була мегера.
Чоловік про все дізнався
А коханець десь подався...
Ось така собі Мариська,
Не одна є блудодійська.
Хоче грошиків багато,
Рада гаманець обняти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881341
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
Часто у житті трапляються
історії, як у моєї Л.Г.
Побачила ці очі й сонце вийшло!
Щасливішу, здавалось не знайти.
Я вірила тобі, що буде вічно,
Кохання світле - там де ти, де ти.
У мріях вже цвіла весільна вишня,
Грааль любові, повний чистоти…
Даремно, бо говорять - третя лишня
Розбилась доля там де ти, де ти».
При зустрічі сказав, що в тебе інша
За нами уже спалені мости,
Душа волала: «Я уже колишня?»
Не вірив розум, йшов де ти, де ти.
Побачила суперницю – подруга?
Кусала губи з кров’ю самоти,
Бо я така не перша і не друга
Та серце залишилось там де ти.
Єство тягнула чорна-чорна туга,
Де шлях довіри до людей знайти?
Були в мене коханий і подруга,
Зостались зрада з болем – там де ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881215
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020
Якось не спалося Вороні. Ну ти хоч плач…
не може спати. А тут ще й Соловей почав співати.
Сиділа. Слухала. В такт пісні тій дзьобом об вітку
стукала.
Коли він стих на мить, сказала:
- Не знає нот! Я так і знала. То вверх, то вниз...
Не розібрати, яку наступну ноту брати. Не те, що
в мене. Все в порядку. І ноти всі, як на підбір. Од-
на в одну. Тут знає кожен птах і звір пісню мою.
І заспівала: «Кар!» , «Кар!» , «Кар…»
Злякавсь Борсук: «Де?... Що?... Пожар?..»
А Соловейків спів легкий у світ летів. Він так дзве-
нів!
Ой, скільки ж того Вороння… Та і його мусим
приймати. У світі цім пісню свою право дано всім
проспівати.
Не кожен так, як Соловей, в своїм житті співать
зуміє. Все ж відшукать спробуй своє, що іншим сер-
денько зігріє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881110
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
Цокотали буслики на пустім подвір'ї,
Оченята бусинки і такі довірні.
Тільки не побачили, тут живого люду,
Бо життя вже втрачене, бескиддя повсюди.
Цокотали буслики, кликали до себе,
У садочку вишенька зазирала в небо.
В білім цвіті яблунька тихо сумувала,
А над нею пташечка ніжно щебетала...
Пригадались радісні дні й такі щасливі,
Шелестіли вітами явори мрійливо.
Двір був переповнений, діточки всміхались,
На даху в кубелечку буслі цілувались.
І життя розмірено текло, наче ріки,
Довгим кроком змірене і таке велике.
Не замітно ро́ками швидко пролетіло,
У краї незвідані журавлем злетіло...
Прилітають буслики до рідної хати,
Та немає радісно, кому їх стрічати.
Лише вітер тихо у хованки грається
І самотньо ранок з буслями вітається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881109
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
Нічка видко з нами жартувала,
Хмарами спокуті всі вогні.
-Я тебе на віки покохала-
Тихо говорила ти мені.
Ось вже й перший дощик накрапає
Нам би розійтися по домам.
Та любов обох не відпускає,
Розлучатись не хотілось нам.
Блискавка по небу промайнула,
А за нею грім прогуркотів,
Ти до мене пташкою горнулась
Я тебе берізкою обвив.
Від дощу під стріху заховались,
Змокнути до нитки не хотіли,
Солодко і міцно обіймались,
І дощу по справжньому раділи.
Хай дощі ідуть ,хай поливають,
Все живе хай дощик напуває,
Крапельки його не заважають
Тим хто серцем любить і кохає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880904
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Упав останній лист календаря,
Сніжинки тихо падають в долоні.
Зима... Зима... Прийшла до нас зима,
А ще на гілці яблука червоні.
Зірви мені їх любий, я прошу,
Вони такі солодкі й ще медові.
На них хоч осінь лишила сльозу,
Та почуття лишили плід любові.
Упав останній лист календаря,
З тобою сумувати ми не будем.
Твоїм теплом, так зігріваюсь я,
Ми зиму сніжну, цю з тобою любим.
І хоч мете за вікнами сніжок,
Танцює в полі з вітром хуртовина.
Розквітне навесні для нас бузок,
І грітиме серця - любов єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880936
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Молюся друже за твоє життя,
Не поспішай туди... ти тут потрібен.
Борись! Борись! Хвороба не проста,
Ти в світі цьому жити дуже гідний!
Стою в молитві на колінах я
І перед Богом голову схиляю.
Ти завжди Боже, чув мої слова,
До тебе їх в молитві промовляю.
Ти руку Боже дай йому свою
І шлях життєвий освяти водою.
Стояти дуже важко на краю,
Обходити, ще важче стороною...
Сьогодні так болить моя душа,
Сьогодні дні завмерли у чеканні.
Шепоче Муза знов мені вірша,
Звертаюся до Господа в проханні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880830
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Привиділося, наче сильний вітер
Постукав в двері батьківської хати.
І зразу в голові: «Лише б поспіти,
Бо там співає пісню рідна мати.»
Не слухаються ноги зовсім-зовсім,
Їх плутають зелені трави пишні
Та все ж біжу й прошу небесну просинь
Аби назустріч знову ненька вийшла.
Побачити б ще раз ці очі сині,
Всміхнутися і міцно пригорнутись.
Куди побігли роки непомітні?
Хотілось ще дитиною побути.
Із терпеливих рук любов прийняти
На світ увесь роздати по частинах…
Та вирішив Господь матусю взяти
Зосталася лиш пісня журавлина.
У серці ніжним незабутнім цвітом,
У рушниках, що гладдю вишивали
З молитвою на гарну долю дітям,
Ви щиру душу, матінко вкладали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880745
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RxtlpIx5Ojg[/youtube]
У росах квіти - подарунок,
Горіли полум"ям вогню.
А на прощання - поцілунок,
Тебе за нього не виню.
До цього все було інакше:
Привіт! Як справи? ..Ось і все.
І спілкуватись було легше,
Тепер вже не туди несе.
Щоночі бачу твої очі,
Твій голос хочу так почуть.
І ці бажання так лоскочуть,
Тебе так хочу пригорнуть.
Почути кілька слів знайомих,
(Якщо не втратили свій зміст),
Не потече сльоза солона,
Що заховає суму вміст.
Врятує ранок ці бажання,
І буде все, як має буть.
Твоє пробачу я мовчання,
Лиш поцілунок не забудь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880768
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Нема Лізі що робити -
Пішла скаржитись до мами:
-Вже з четвертим стала жити,
Всі вони козли - козлами!
Перший Валдіс - здоровенний,
Цей латвієць втік у Ригу,
Бо мій суп і борщ щоденний
Схожий був на мамалигу.
Другий Ян - до всього ласий,
Хоч старий, а міг все зжерти,
Вимагав до каші м’яса,
Й не збирався, падло, вмерти.
Таких дурнів, як був третій,
У житті зустрінеш рідко:
Щось козлине було в Петі,
(Як у цапика борідка).
Про четвертого - не знаю,
Цей тваринну має звичку:
М’яса він не вимагає,
Курить все якусь травичку.
Мати вже кричить на Лізу:
-Пора, дівко, розум мати!
Треба, щоб козли не лізли,
Свою хвіртку закривати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880730
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Ловлю в долоні крапельки дощу,
Сумую, що літа кудись тікають.
Пробач, що я минуле ворушу,
Думки мене до нього повертають.
Роки назад уже нам не вернуть,
Вчорашній день, ніколи не настане.
Вони мов води бистрії течуть,
Лишаючи свої на серці шрами...
А дощ іде, змива твої сліди,
Де ти ступав лишилося озерце.
І скільки б по минулому не йти,
Любов'ю не зігрієш більше серце.
Лише думки торкають раз - у - раз
І сторінки минулого листають.
Немає у душі моїй образ,
Минуле - наче птахи відлітають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880741
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
«ЦЫГАНСКАЯ ЛЮБОВЬ»
Цыган любил, он пел и жил. Он был циганом.
А рядом с ним была любовь – цыганка Рана.
И лучше пары не сыскать, любви сильней,
Цыган любил, дышал и жил лишь только ей.
Рукоплескал им Кишинев, Москва, Одесса,
И сам Петр Лещенко хвалил, писала пресса.
Он дружбу высоко ценил и их талант,
Недаром был великий он поэт и музыкант.
Но счастью их пришел конец, пришла война,
В застенки первою попала красавица Рана.
«Ну, что станцуй, - фашист сказал, - не поленись,
И может быть спасешь свою, цыганка, жизнь!»
- Я птица вольная! - ответ им был таков,
Я не танцую для мерзавцев, для врагов!
Ее топтали, били вновь. Но «Нет!», - им был ответ.
И искалечил ее, сломав хребет.
Он рвался к ней, кричал в окно: «Меня убей,
Лишь Рану отпусти мою, безвинную - не бей!»
И бросили его в тюрьму, он им кричал…. и пел,
До хрипоты, чтоб голос к ней сквозь стены прогремел.
Сквозь этой страшной суеты пришел их друг спасти.
Он состояние свое в залог хотел внести.
На взятку полицай готов, уж руку протянул,
Но правду он Петру сказал, свой страх и гнев сглотнув.
Что Рана только смерти ждет, ей больше уж не встать.
Ну, а цыгана хоть сейчас могу тебе отдать.
Зашел в застенки музыкант, на сметном уж одре
Увидел ту, что лучше все была в шатре.
Она сказала: «Помоги. Спаси его.
И передай, что я люблю его лишь одного.
Я больше не смогу поднять к нему своей руки,
Молиться буду за него до гробовой доски.»
К цыгану Петр зашел, сказал: «Хочу спасти.
Но Рана никогда с тобой не сможет уж пойти».
Сказал цыган: «Я без нее жить больше не смогу.
Пускай достанется моя жизнь палачу – врагу.
Коль ей безвинной умирать: красивой, молодой.
Тогда пускай умрет она любимою со мной.
Я на руках в последний раз буду нести к концу,
Словно невесту на руках любимую к венцу.»
В последний путь он нес ее, как слиток золотой.
Слова любви ей он шептал, и жег мольбой:
- Не бойся, ты на век со мной, я верен был всегда,
Как жаль, не пролетели, нет, над нами дни-года.
Не родила мне сыновей, певучих и шальных,
Я на руках твоих детей не подержу родных.
Она сказала: «Дорогой. Ты мог бы жить!»
- Я никогда не смог бы вновь так полюбить.
Пусть наши верные сердца умолкнут в один миг,
И мы на небе среди звезд воскреснем в тот же миг.»
Рассвет… Расстрел… Упали ниц цыганка и цыган,
Но их любовь сквозь сотни лет взывает к нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625755
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 24.06.2020
Полоснув тишу вечора дощ,
А на серці поріз від мовчання.
Цілувала б слід від підошви,
Якби стукнув у шибу з старанням.
А натомість шумить за вікном,
Розливає струмки сильна злива.
Б’ю до Господа вкотре чолом,
Лиш з тобою я буду щаслива.
Хай проблеми, на те є буття,
Все минає у змиві водою.
Викресається іскра з тертя,
Як душа гомонить з теплотою.
Не чекай у ваганні ночей,
Пригорни словом ніжним, жаданим.
Витри сльози печалі з очей,
Ти ж для мене завжди був коханим.
Охоронцем зіркових доріг
Галактичного простору висі.
На двох доля сплела оберіг,
Ним пов’язані душі і досі.
23.06.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880620
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020
Роман продовження цей має,
У нім любов в серцях живе.
Вона метеликом літає,
Й до себе кожну ніч зове.
А ще вона у їхніх дітях,
У їхній усмішці щодня.
У ніжнім зав'зі суцвіття,
У слові теплому - сім'я.
Роман життя - то так прекрасно,
Їх не торкається сльоза.
А лише промінь сонця ясний
І синь, що дарять небеса.
Вони живуть у мирі й щасті,
Хоча пройшло вже стільки літ.
Вірші для них, немов причастя,
Цих двох, закоханий політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880543
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020
Ми щасливі купалися в травах,
Нас сприймала зелена краса,
В небі вже догорала заграва
І на травах з'явилась роса.
Я тебе пригорну та зігрію
Я тобі прошепочу вірші,
Моя доля,любов і надія,
Половинка моєї душі.
Ми купались в безмежному полю,
В ніжних хвилях живої ріки
Заплелися в одну наші долі,
Об'єднались серця навіки.
Ти моя неповторна ,єдина,
В серце дивляться очі твої,
А лице червоніше калини
Бо на нім поцілунки мої.
Вже вечірня зоря догоріла,
Завтра нова світитиме нам,
Ми на віки удвох моя мила,
Я нікому тебе не віддам.
Ми пройдем по життю як по травах,
Об'єднавшись немов дві ріки,
Бо любов то для нас не забава,
Як кохати лише на віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880522
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020
Прощальний дощ осіння ніч розлила,
В календарі від завтра вже зима,
А я іду, від щастя захмеліла,
Це ж треба... Закохалася дурна!
Мені назустріч сунуть сірі люди,
А в мене парасолька-маків цвіт...
Такого щастя двічі вже не буде
Бо закохалась я, у сорок літ.
Я не ридаю, що усе минеться,
Не розповім ні людям, ні вітрам.
Тебе далеко заховаю в серці.
Навіщо знати іншим, що ти там?
Нехай міркують: "Що це сталось з нею?"
А я, згадавши слів твоїх тепло,
Всміхнусь від щастя, бо назвав своєю.
Я ж думала- життя уже пройшло,
А це була всього лиш рання осінь,
Ще й скроні не посрІблились як слід,
І знову юність серце в гості просить,
Бо я кохаю... Хай і в сорок літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620929
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 22.06.2020
Вище себе ти скочеш:
Є талант - пиши,
А якщо писать не можеш-
Краще помовчи.
****
Лити бруд на інших - гріх,
Якщо віриш в бога,
Не мети на інших сміх,
Бо душа у тебе вбога..
****
Люди добрі все пробачать,
Не пробачить бог,
Він з небес усе це бачить,
І не нехтуй засторог.
*****
Всі ми люди, маєм серце,
Так, як ми - живе.
Не мішай його із перцем,
Ліків не знайдеш.
Напої його любов"ю,
Посміхнись до всіх.
Щастя ти собі удвоєш...
Написала не для втіх...
--------------------------------
Друзів прошу продовжити
і написати свої думки.
Дякую!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880029
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Він їй писав чудові ві́рші
І признавався у коханні.
Лились вони для неї з тиші,
Немов у справжньому романі.
Він зігрівав теплом сердечним,
А зорі з неба так світили.
Був незабутнім для них вечір,
Вони віршами говорили.
Клялися в ніжності, любові,
Назавжди бути у коханні.
Воно було у кожнім слові,
Воно було у їх єднанні.
Був місяць свідком в небі й зорі
І нічка з вітерцем у парі.
І роси, мов кришталь прозорі,
Вмивались ними густі трави.
Він їй писав чудові ві́рші
І признавався у коханні.
Лились вони для неї з тиші,
Немов у справжньому романі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880447
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Мелодії для мене Муза грала
Аж серця відчувалося биття.
Душа моя раділа і співала,
Жили у ній щасливі почуття.
Я потрапляла з нею в диво - казку,
І з квітами кружляла на лугу.
А вітер дарував свою нам ласку
І тиху ніжність затишну свою.
О Музо мила! Я тобі радію,
Що кожен раз ти біля мене є.
Що здійснюєш мою завітну мрію,
Та мрія, мені сили додає...
Перо й блокнот я у руках тримаю,
Не випущу із рук їх ні на мить.
Я з Музою своєю в снах літаю,
Без неї неможливо в світі жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880347
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020
[b]Вітаю всіх друзів-медиків з їх професійним святом![/b]
- Вона була лиш медсестра,
З ім’ям далекої княгині.
Про це згадав теж неспроста:
Без неї я б тоді загинув.
У тім запеклому бою
Відчув під серцем біль – це… рана.
Не був би з друзями в строю,
Життя б закінчилося рано…
Уже зліталось вороння,
Зловісно угорі кружляло.
Брела вже доля навмання –
Спасіння небо все ж… послало.
Казали, без ознак життя
Лежав, блідий і бездиханний.
І Богу навіть каяття
Уже приніс. Зате стихали
І вибухи, і стогін тих,
Хто вже прощався з білим світом.
Мене ж сестрі вдалось знайти
Й забрати в медчастину звідти.
Знайомство наше відбулось
Пізніш, коли прийшов до тями.
Й кохання, що з сердець лилось,
Несли б з тобою все життя ми.
Та не судилось… Бо війна…
Вона всі плани нам зламала.
Назвалась Ольгою сестра –
Таке ім'я прекрасне мала.
Як їй підходило оте
Просте ім'я слов’янське – Ольга.
В них вишня, як і в нас, цвіте,
Милує око тиха Волга.
Читала і думки мої,
Красива й горда, як княгиня,
В одному із тяжких боїв
Моя кохана теж… загине…
Та образ я її несу
Через усе життя тривожне.
Її нев’янучу красу
Вже порівнять ні з чим не можна.
А слово «Ольга» є святе…
(Назвав дочку ім’ям цим милим)
Ім'я не тільки в серці те,
Воно – і на її могилі…
Я кожен рік спішу туди
У день святої Перемоги,
З баклажки вип’ю там води,
Щоб загасить вогонь-тривогу.
Тіка здоров'я з кожним днем,
Та й досі пам'ять зберігає,
Як ми, такі щасливі, йдем
Перед тим боєм, ген, до гаю…
Там і похована вона,
Моя княгиня, юна Оля, -
І обзивається луна
У тім гаю й стиха над полем.
- Спішить життя моє, летить –
До фінішу не так далеко.
Так я й не стрів таку, як ти, -
Слова ці підхопив лелека
Й поніс на крилах до висот,
Намалював у небі коло.
Під ним темнів-синів лісок,
Я ж прочитав безсмертне «Оля».
Вона не тільки медсестра…
Ганна верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880235
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
[b][i][color="#064f6e"]Змогла напитися природи...
Немов води із джерела.
Торкнулась серцем диво-вроди,
З відтінком справжнього тепла.
Зміцнилась росами світання,
В саду наслухалась пісень.
Ловила промені останні,
Коли спливав за обрій день.
Вдивлялась у вечірнє небо,
Та закохалась в маків цвіт.
Багатства більшого не треба,
Як досконалий Божий світ.
В дощах купала ноги босі,
А краплі чисті, як сльоза...
Мені здається, що і досі
В вухах шумить рясна гроза.
Землі торкалася руками,
Лишився слід на п'ятірні.
Хіба ж забудуться з роками
Ці неповторні, літні дні...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880261
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Гріє душу село і чарують прозорі світанки,
Б'є ключем джерело, загубились у травах десь ранки.
П'ють холодну росу, чебреці і медунки у полі,
Не забути красу, що дарує життя нашій долі.
Приспів:
Моє село - найкраще в цілім світі,
Квітує навесні і пахне в літі.
Моє село зі щедрими хлібами,
А ще із солов'їними піснями...
Розквітають в житах, візерунками маки й волошки,
Хоч минають літа, та не в'януть, не в'януть ромашки.
Линуть співи птахів і луною торкаються неба,
Там де клин журавлів, де лишилась самотньою верба.
Повертаюсь туди де прибралася мальвами хата,
Дозрівають плоди, будуть ніжно їх руки збирати.
Білим цвітом жасмін, навесні журавля пригортає,
А минулого дзвін, мене в рідне завжди повертає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880222
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Я к тебе прилечу на рассвете
В самый памятный, благостный сон.
В молодом расцветающем лете
Побежим в зелен-луг босиком,
Искупаемся в речке хрустальной
И отыщем в овраге родник,
Сохранивший заветные тайны —
Промелькнувшей зари яркий миг.
Сон-блаженство! Ему неподвластны
времена, и судьбы виражи,
Он хранит нас в объятих счастья...
Что реальнее?
Сон? Или... жизнь?...
17.03.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880141
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Доторкне твого обличчя,
Промінець ласкавий.
Літо, літо в гості кличе
І шовкові трави.
Берег, річка, ліс казковий,
Птахи голосисті.
І твої слова любові,
Ніжні й такі чисті.
Підніме хмаринка в небо,
Де гуляє вітер.
І приго́рне день до себе,
Всі пахучі квіти.
Ми неначе одне ціле
І кохання з нами.
Лиш би сонечко світило,
В небі над ланами.
Лиш би мир у вьому світі,
А війна - ніколи.
Щоб завжди раділи діти,
Пахли матіоли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880133
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Гриць признатись у коханні,
Рішив дівчині Оксані.
Думав... Як краще зробити,
щоб стосунки відновити.
Сів признання їй писати,
Та не може слів зв'язати.
Що не слово сміх тай годі,
Бо " зело " на перешкоді.
Моя мила і кохана,
Як побачу душа в'яне.
Твої перси так звабливі,
Чуть в "пожежі" не згоріли.
Вирішив їх рятувати,
Із пожежі діставати.
Доторкнувсь до них руками,
На руках лишились шрами.
Потім для одеколону,
Я додав трохи "озону".
Ним повітря пахне й квіти
І ти будеш ним пахніти.
Писав Гриць слова до ранку,
Згадував свою Оксанку.
Ти для мене така мила,
Як у човника вітрила...
Як почула те Оксанка,
Не заснула до світанку.
Грицю, що то за признання,
У алфавіті блукання.
Пишеш Грицю все, що звик,
Ти візьми до рук словник.
Прочитай про кожне слово,
Щоб не червоніла мова.
А тоді прийму признання,
Може ще й твоє кохання.
Доки не навчивсь писати,
Я прошу не турбувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880031
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020
Тебе побачила, чи мені здалося,
Чи то юність наша поруч нас пройшла.
Відцвіли волошки в полі між колоссям,
Непомітно осінь на поріг прийшла.
Стукала у двері, просилась до хати,
Листям шелестіла пожовклим в саду.
Не хотіла милий я її впускати,
А вона сказала:"Через рік прийду"...
Білі вже сніжинки падають із неба,
Ось уже коханий холодить зима.
Я у час вечірній згадую про тебе,
З юності чекаю, а тебе нема.
Може заблудився, стежки непомітив,
Може хуртовина снігом замела.
Чи на перешкоді став холодний вітер,
Бо йому ця зустріч зайвою була.
Лише коли в небі сонечко засяє
І теплом зігріє радісно весна.
Ти неначе юність в гості завітаєш,
Буде линуть пісня птахів голосна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879840
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 17.06.2020
Важливо так, коли чекають,
Коли два вогники в очах.
Важливо так, коли кохають
І теплі руки на плечах.
Важливо так, коли думками,
Завжди знаходяться в думках.
Важливо, коли тато й мама,
Завжди живуть в твоїх роках.
Важливо так, коли є друзі
І ти в оточенні сім'ї.
Важливо завжди бути в русі,
Стояти міцно на землі.
Важливо, коли мир повсюду
І справедливість завжди є.
Коли немає в душі бруду
І ранок світлий настає.
Важливо - все це цінувати,
І берегти таким життя.
Щоб не було чому страждати,
Назад немає вороття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879723
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Серед поля широкого, де густі пшениці,
Стріла хлопця, як сокола із букетом в руці.
Усміхнувся до мене він і букет простягнув,
А хмаринний у небі клин, у той час свідком був.
Зародилось коханнячко, зародилась любов,
Зустрічі до світаннячка і багато розмов.
Була зірною ніченька, ми щасливі були,
Зорі в небі мов свічечки, нам любов берегли.
Доторкалося літечко, кожен раз до плечей,
Обпікала мов свічечка, не відводив очей.
І цілунки купалися у солодких медах,
А коли цілувалися, солодили уста.
Шепотів:"Моя ластівко, моє ціле життя,
Огорну тебе ласкою і ти будеш моя".
Зустріч не випадковою, та у полі була,
Щастя разом з підковою їм у руки дала...
Серед поля широкого, де густі пшениці,
Стріла хлопця, як сокола із букетом в руці.
Усміхнувся до мене він і букет простягнув,
А хмаринний у небі клин, у той час свідком був.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879615
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020
Нахрапом вітер б’є об скелі,
Старий хвилює очерет,
Щосили дує у кларнет
І, закрутивши пірует,
Розлив літневі акварелі.
Змішались фарби прибережні,
Замалювали береги,
Дощу з’явились батоги,
Кричали чайки навкруги,
А ми, такі необережні,
Шукали прихисток у плавнях,
Що утопали у багні,
І цілувалися в човні.
Було так солодко мені —
Наснилась казонька прадавня. 11/06/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879460
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020
Ще тремтів на покосах серпанок,
Соловей у гаю щебетав.
Сонця промінь спустився на ґанок
І мене навскрізь скло лоскотав.
А душа дослухалася ранку,
До тепла, що у ній все жило.
Відгорнула рукою фіранку,
А до ніг - неба синього тло.
Заясніло у серці любов’ю,
Молодим виноградним вином.
Що відчула, у голос не мовлю,
Що звучало у грудях псалмом.
За вікном билась в шибку пташина,
Тріпотіла в утомі крильми.
Здалась вічністю збігла хвилина,
А душа умивалась слізьми.
12.06.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879478
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020
Якось вирішив Омелько,
Вірша написати.
Він прокинувся раненько:
"Куди ж завітати?"
В голові мелькнула думка:
"Піду до поетів.
У Надійки гарна римка,
Тані, Ані, Петі..."
Став собі він вибирати
І слова ліпити.
Та неміг до купи скласти.
Що ж його робити?
Та нічого... Та нічого...
Нехай й так читають.
Слова ж вкрадені в чужого,
А друзі не знають...
Ось і вірш уже готовий,
Буду посилати.
Хоч він і трищоголовий,
Нам не привикати.
І з'явився на екрані,
В Поетичнім клубі.
Вірш Омельковий зарання,
Та якийсь беззубий...
Починав одну він тему,
А писав про інше.
Мав у голові систему,
Чуже таки ліпше...
Слави - пише не шукає,
Тай нащо шукати...
Совість й та кудись тікає,
Як почне писати!
Хочу дати я Омельку,
Таку ось пораду.
Пиши, своє потихеньку,
А чуже не кра́ди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879415
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020
Магнолія... Магнолія в цвіту,
Цілує день, ці оксамитні квіти.
З весною на побачення іду,
Тебе у пору хочу цю зустріти.
Я так люблю цей дивовижний цвіт
І запах той такий різноманітний.
Притягує до себе мов магніт,
Неначе ти, такий для мене рідний.
Він так мене дурманить і п'янить,
Заплющу очі, зразу тебе бачу.
Весна подарувала чудо - мить,
На щастя, на любов і на удачу.
Магнолія... Магнолія цвіте,
Як я люблю ці оксамитні квіти.
Вони мені нагадують тебе
І ту любов, що нас могла так гріти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879297
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 11.06.2020
Її лице, для мене дивна казка,
Її волосся, як густі жита.
В її очах погроза є і ласка,
Цю жінку не торкаються літа.
Моя красуне, ранку світанковий…
Хіба ще десь я віднайду таку.
Я вже не можу жити без любові,
Тебе єдину стрів я на віку.
Що має бути, хай воно так буде,
Дай мені руку, щоб на все життя.
І хай кохання ще лоскоче груди,
Я ж не міняю власні почуття.
Скільки ми знайомі вже з тобою,
Щастя побажай моїм літам.
Будь мені єдиною судьбою,
Я тебе нікому не віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879176
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3a32Hb06IFE
[/youtube]
Заглядає темна нічка в хату,
На спочинок день пішов давно.
Пахощі вриваються в кімнату...
Вкотре це згадати знов дано...
Пам"ятаю першу нашу зустріч,
Осінь добігала до кінця.
Ті часи тікають тепер в розтіч,
Спогади пошлю я за гінця.
Поверніть на хвильку дні щасливі -
Надіп"ю хмільного ще вина.
До сих пір вони такі тремтливі,
Виринає вкотре далина.
На столі - букет із пізніх квітів,
Недопиті келихи вина...
Як мені тепер це зрозуміти:
Чом ми розійшлись, чия вина?
Іноді ти в сни мої приходиш,
Наяву тебе давно нема,
Ти мене забути теж не можеш -
Не спіши до наших душ, зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879182
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Не йметься людоньки, не йметься...
Бракує віри — чорт сміється.
Сміється чорт... Ой, як сміється!
З вельможних вуст отрута ллється.
Ламають нас... Ой, як ламають.
Скували правду — добивають.
Лякають люди, всіх лякають,
забрали волю — рід вбивають.
Дуркують блазні. Ой дуркують...
Скорили Неньку — нас грабують.
Не знають злидні, ой не знають,
що віру в людство добивають.
Продали всіх та й обікрали,
була надія й ту здолали.
Та їм все мало, мало, мало,
останню шкуру й ту б зідрали.
Стомились люди, ми стомились,
блакитні очі зажурились.
Не видко правди! Ой, не видко…
Без правди стало в світі гидко!
Просніться людоньки, просніться!
Не вірте злидням — честі вчіться:
любити, вірити, радіти,
добро творити — в правді жити!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878759
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Згадаймо, сестро, поміж нами,
Як ми були ще Голяками.
Михайло – тато й мама – Єва
Взялись ростить сімейне древо.
У Чорній рід сміявся й плакав:
Бо появилась я – Голяка.
Минула ціла п’ятирічка,
Знайшлася Лідочка – сестричка,
Голяка ще одна – Володя
І мовив тато: «Мабуть, годі!»
В родиннім древі є ознака:
Росте на ньому три Голяки.
Так в ЗАГСі видали бумажку,
З Голяки стали я Бодашко,
А ти навчалась, підростала,
Нарешті вчителькою стала.
Вишневський Стьопа мотоциклом
Катав тебе, аж доки звикла.
І через Стьопу-серцеїда
Ти стала вже Вишневська Ліда.
Ще за рублі, не за купони,
Купили донечку Альону.
Тепер живете втрьох у мирі
В своїй, вже власній, у квартирі,
А від Альонки в будні й свята
Удвох чекаєте ви зятя.
Усе в вас є – і слава, й шана,
Та ще й робота непогана.
І на учительському марші
З простої ти вже стала старша.
Та що ж ми, грамотні та вчені,
Отут розводим теревені?!
Вже наші гості заскучали
І в горлі в них задеренчало.
Сестричко Лідочко, рідненька,
Налий чарчину нам маленьку,
А ми, як вип’єм, заспіваєм,
Здоров’я й щастя побажаєм.
Хай наших рідних Стьопу й Ліду
Минають горе, лихо й біди.
Хай кріпкі будуть Ваші руки,
Щоб погойдали сім онуків.
І щоб кохались, пили, їли,
Щоб що схотіли, те й зробили,
Але «козу» щоб не водили.
І щоб із дзеркала довгенько
Моргало личко молоденьке,
І щоб була як цвіт лілеї,
І щоб раділа ти сім’єю,
Сестричко, рідна, з ювілеєм!
13.09.1995
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879129
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Шановні наші молодята!
Хай Вам весілля буде святом.
Уся учительська громада
З нагоди свята дуже рада.
Наташа й Міша, Вам бажаєм
Здоров’я й щастячка без краю.
Хай вистачає Вам терпіння
Зростити нове покоління:
Щоб сім хлоп’ят та сім дівчаток
Гукали в хаті: «мамо», «тато!»
Щоб своє діло свекор знав
І пелюшки моторно прав,
Щоб стала лагідна свекруха,
Не вивертала щоб кожуха,
Щоб теща зятя звала сином
Й дала валюти на машину.
Хай подарує тесть лопату,
Щоб неї гроші загрібати.
Щоб одне одного кохали
Та щоб на інших не моргали.
А краще власну гречку майте
В яку щовечора стрибайте.
Хай в парі стелиться дорога
Аж до весілля золотого!
11.11.1995
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879130
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Перед дзеркалом дружина,
Себе вихваляла.
Все вертілась, мов пружина,
Наче їй найняло.
Запитала в чоловіка:
" Чи я тобі люба?"
Якби знав, що так до віку,
Можна врізать дуба!
Васю, ти таке морозиш,
Нащо ж одружився?
Мене зрозуму ти зводиш,
Чи ти знов напився?
Все життя з тобою п'яний,
Тільки чую й чую.
Як прийде чужий коханий,
В курнику ночую.
Всю зарплату забираєш,
Обдерла до нитки.
Наче килим вибиваєш
І немає свідків...
Що ти Васю, що ти любий!
Не кажи такого.
Бо недовго і до згуби,
Уб'є твоє слово.
За усі роки не вбило
Й тепер не дістане.
Щастя ти моє розбила,
Неначе екрана...
А тепер мене питаєш,
Чи ти мені люба?
Люба, як ти засинаєш
І притулиш губу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879062
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Господи, дай їй щастя,
Болі залиш мені.
Як піднесеш причастя
Мед розведи в вині.
Дай жінці цій кохання,
Те, що живе в мені.
Щоб піднімалась зрання,
З милим хоч в курені.
Не говори нічого,
Серце розкаже їй.
Ради всього святого,
Долі її святій.
Певно в житті так треба,
Кожен несе свій хрест,
Синього дай їй неба,
Довгих щасливих верств.
Господи, дай їй щастя,
Болі залиш мені.
Як піднесеш причастя
Мед розведи в вині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878937
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
Я так хотів торкнутися руки,
Твоєї люба ніжності пізнати.
Ті почуття проніс через роки,
Повір мені, що вмію ще кохати.
Думками я малюю твій портрет,
Мені тебе весь час не вистачає.
У мріях пригортаю силует,
А серце невідомістю страждає...
Немаю права турбувати я,
Твій ніжний сон голубко сизокрила.
Лягаю спати шепочу ім'я,
Для мене рідна ти така і мила.
Думками я малюю твій портрет,
Мені тебе весь час не вистачає.
У мріях пригортаю силует,
А серце невідомістю страждає...
Що нам робити, коли час минув,
А на порозі вже вмостилась осінь.
У тебе я у сні сьогодні був,
Під впливом цього сну я ще і досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648079
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 08.06.2020
Я кожен раз танцюю в сні з тобою,
Той вальс, який не станцювали ми.
Він гріє лебединою любов'ю
І розквітає квітами весни.
Я відчуваю твої теплі руки
І чую тихе ди́хання твоє.
Такою довгою була розлука,
Але любов у серденьку живе.
Вона не лише в сни мої приходить,
Вона крокує поруч все життя.
Буває навіть з розуму так зводить,
Бажає знов коханого злиття.
Та час минув, нічого не поробиш,
Чекаю ночі я, щоб знов у сні.
Мене за плечі ти тихенько збудиш
І танець подаруєш цей мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878605
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 08.06.2020
Там де трави шовково - зелені,
Де вітри танцюють у полях.
Назбираю щастя повні жмені,
Що у росах срібних на листках.
У вінок вплету волошки сині.
І до хмар біленьких доторкнусь.
Павучок заплутавсь в павутині,
Сіті готував мабуть комусь.
Загорнусь у сонячне проміння,
Стане тепло так в душі мені.
Чути бджіл мелодії - гудіння,
Дятел у червонім кептарі.
Обережно день веде за руку,
Дякую за подорож йому.
Чарівні природи ніжні звуки,
Я у серце радісно прийму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878714
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 08.06.2020
Вершин - ніколи не шукаю,
Завжди живу простим життям.
Слави - ніколи не чекаю,
Щораз радію світлим дням.
Усе, що бачу - те прекрасне,
Таке для мене дороге.
Хмаринки в небі, сонце ясне
І вітерець, що обійме.
Жита́ - для мене наче море,
Пташиний спів - чарівний хор.
Співаю разом я з цим хором,
В них соловей немов сеньйор.
Люблю сидіти біля річки,
Помріяти на одині.
Дві незабудки, як сестрички,
Дарують усмішку мені.
Лоскоче сонячний промінчик
І гладить коси вітерець.
Слова́ - мов ніжності пагінчик,
Торкнуть любов'ю до сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878841
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 08.06.2020
Ти запросив мене в маленький скверик,
Де зустрічі були у нас колись.
Торкнувся квітки радісно метелик,
Раділа я, що мрії знов збулись.
Ті почуття лишилися незмінні,
Кохання досі в серці я ношу.
Чекала довго на твої обійми,
Нарешті, ти слова мої почув.
Спішу любов на зустріч із тобою,
А серце б'ється знову, як тоді.
Воно згорає в полум'ї любові,
Переді мною очі голубі...
Ця довгожданна зустріч відбулася,
На гілці птах співав своїх пісень.
Раділи ми і сквер разо́м сміявся,
Таким щасливим був сьогодні день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878945
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
Пора косить високі трави:
Милує око буйноцвіт.
У свіжоскошених отавах
Туман встеляється до ніг.
І ти удосвіта з косою
Ідеш по лугу навпростець,
Де унизу, понад рікою,
Гуляє тихий вітерець.
Він розмовляє із вербою,
Що похилилася в журбі
І у тумані над рікою
Ховає гілля у воді.
Ось вже коса зганяє вправно
Всі трави у один покіс.
Цей дзвін і шум, що із туману,
Наш вітерець кругом розніс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878616
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Невдоволена Марина
Каже чоловіку:
-З таким дурнем я повинна
Мучитись довіку!
Перестань всього боятись,
Пора уже знати:
Ти повинен намагатись
Хоч щось світле мати!
Через тиждень - не впізнати,
Чоловік змінився.
-Тепер світле буду мати,-
Жінці похвалився.
-Виконав твоє прохання,
Дорога Маринко,
В мене є коханка Таня,
А вона - блондинка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878601
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Я без Тебе ніхто, милий Боже!
Як краплина роси у дощах,
Крихта хліба в жнивах погожих,
Жменька світла в сумних ночах.
Я без Тебе ніхто, Всевишній!
Так... мурашка на грішній землі,
Стиглий цвіт у староі вишні,
Грім й оазис у сивій імлі.
Я без Тебе ніхто, Владико!
Лиш Осанна в мені щемить,
В ній у небо вдивляюсь дико,
Де дарунком життя на мить...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878527
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020
Україно моя ,
Нене сива, єдина і мила,
Край, де спів солов’я
Заколисує зоряну вись.
Україно моя,
Боронить ти себе не втомилась,
Й хоч колюча стерня,
Але захід і схід обнялись!
Україно моя,
Не одне ти пройшла лихоліття,
Бог чи доля твоя
Простелили стежки непрості.
Пам’ятає земля
І двадцяте криваве століття,
Й знову дзвони дзвенять,
Доторкаючись болем хрестів.
Україно моя,
Ти для мене була і є мати
І в годину ясну,
І у чорну годину незгод.
Коли плаче маля,
Сиротіють, ледь дихають хати,
Я залишу Десну,
Встану там, де мій гордий народ!
Україно моя,
Нерозгадана ти таємниця,
Твоє дивне ім’я
На всіх мовах ще вимовить світ!
Україно моя,
Будуть довго раї твої сниться:
Стоголосся в гаях
Й чебреців зацілований квіт!
2.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878531
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020
Красенями-лебедями небо забіліло,
Так летіли поміж хмари, наче їх рідня,
Покружляли над ставочком і на воду сіли,
Витягали довгі шиї граціозно так.
Замахали крилоньками, ніби привітали
Ту місцину їм знайому рідну та близьку,
В чужині вони за нею дуже сумували
І тепер нарешті вдома, на своїм ставку.
Бо водиця тут смачніша, повітря свіжіше
І розносить запах м"яти теплий вітерець.
Рідний край в житті для всіх завжди наймиліший:
Для птахів цих білокрилих, як і для людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878489
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020
Прийшло тепло́ і черешневе літо,
Воно торкнулось сонцем золотим.
У квітниках замайоріли квіти,
Пливуть хмаринки в небі голубім.
Прийшло нарешті черешневе літо,
Ромашки в коси лагідно вплело.
Летять пісні луною понад світом
І птах від щастя розпрамля крило.
Цілуються кохані під вербою,
Кує зозуля довгі їм літа́.
Танцює теплий вітер над рікою,
Шепоче їй зворушливі слова.
Прийшло тепло і черешневе літо
У різнобарвних фарбах вся земля.
Воно любов'ю у лугах розлите,
Пейзажу цьому - так радію я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878492
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020
Є серед нас художники, артисти,
Є композитори і піаністи.
Мелодії хтось пише, хтось співає,
Хтось добрим словом, ниву засіває.
Є серед нас військові і спортсмени,
Є циркачі, любителі арени.
Хтось мир і спокій наш оберігає,
Хтось нагороди в спорті заробляє.
Є серед нас учителі й юристи,
Є вихователі і трактористи.
Хтось діток в школі мудрості навчає,
А хтось у полі з вітром розмовляє.
Професій в нашім світі так багато,
Ти лиш встигай їх з смаком вибирати.
Бо кожна ціниться й така потрібна,
Хто з нею здружиться, то стане рідна.
Усі ми люди - нашої країни,
Усі ми діти - нашої родини.
Про це завжди нам треба пам'ятати,
Що Україна - то є друга мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878375
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
Ти чув? До Тебе я приходила вві сні,
До ліжка Твого нишком прокрадалась…
В селі, десь, обзивалися півні,
І тінь моя на Твою постіль відбивалась.
Ти спав? Розкинув руки на боки,
Чомусь насуплений був, а чи мо сердитий?
Хоч я й не бачила Тебе роки,
Печаль в житті - він на чолі відбитий.
Ти бачив? Зморшка на Твоїм лиці,
Лягла не рівно, ніби борозною.
Сльоза заснула мовчки на щоці,
Що сталося такого із Тобою?
Ти чув? Виски запорошила сивина,
Хоч темно у кімнаті, та я чую…
І думаю: - чия ж у тім вина,
Що біля Тебе лиш вві сні… я так мудрую?
А знаєш? Так боюся розбудить…
Ні, не Тебе, а те, що причаїлось.
Не хочу безнадійно ворушить
Те що було, жило, й між нами грілось.
В селі десь обзивалися півні,
І місяць зазирав в вікно охоче.
Ти чув? До Тебе я приходила вві сні,
Й поцілувала губи Твої… й очі…
Ти що не чув? Не говори мені лиш «НІ»…
До Тебе я приходила вві сні…
01.06.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878353
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
Тих не люблю хто носить пиху,
Ніс не достане кочерга.
Нещасний він - це його лихо,
Бо пиха ця людей ляка.
Простішим будь, дивись у очі,
Бач звіт земний, а не хмарки.
Від щастя серце хай тріпоче
І будуть правильні думки.
Тепло своє даруй, бо люди,
Так прагнуть на землі тепла.
Тоді і пихи в вас не буде,
Яка так довго всіх пекла.
Будь щирий серцем, будь людина,
Бо саме в цьому сенс життя.
Земля, вона для всіх єдина,
Візьми у серце співчуття.
І ти побачиш - світ прекрасний,
І світу цього ти творець.
І сонце засіяє ясно,
І будеш людям ти взірець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878365
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
В хаті вимита чисто долівка
І фіранки висять на вікні,
Ти торкнулась моєї голівки
І заглянула в очі сумні.
До грудей пригорнула легенько,
Хоч я вищий за тебе на зріст.
Моя рідна, матусенько-ненько,
Подивилась неначе наскрізь.
Так дивилась, неначе востаннє,
Перший промінь присів край стола.
І торкнулася лоба вустими,
В фартушку знов до печі пішла.
І у мене розправились крила,
Почала танцювати земля.
Ти навіки в мені залишилась,
Люба мамцю, старенька моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878364
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
Не мети мені на коси, вишне.
Кригою на серце не лягай.
Десь в душі дріма любов колишня,
Ти її будити не благай.
Усміхнись до неї білим цвітом,
Загорни й вишневу заметіль.
Пригости надії теплим літом,
А для мрії – вистели постіль.
Не мети мені на коси, вишне,
Не торкайся холодом душі.
Бо хіба ж бува любов колишня?...
Є лиш… недописані вірші
17.05.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876197
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 02.06.2020
Зачепився вечір за тополю,
Захід сяйвом золотим палає.
Я бажання відпущу на волю,
Хай воно, де хоче, - політає…
З ним, на Тебе, зіронькою гляну
З синьої небесної блакиті.
За Тобою уночі догляну,
І самотності розвію миті.
Обцілую ніжністю серпанку,
Вітерцем близенько притулюся.
Сонця променем всміхнуся зранку,
Пташкою із гаю обізвуся.
Як проснешся, я Тебе зігрію,
Ароматом запашного чаю.
Ним торкнутись губ Твоїх зумію…
О, якби Ти знав, як я скучаю.
18.05.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876445
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 02.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v9YLR5xlRs8[/youtube]
Проливсь дощем останній день весни,
Із стріх, дерев покапав, ніби сльози.
Не плач! Твоєї тут нема вини,
Що прогриміли гнівні грози.
Чи, може, ми тебе не так зустріли,
Зі смутком милувались крізь вікно,
За це кидала блискавка нам стріли?
А в тім тепер, повір, нам все одно.
Ми вдячні щиро, що була ти з нами
Холодна, дощова й така сумна.
Ти ще не раз повернешся із снами,
Бо в кожнім серці ти цвітеш, весна!
Все ж маємо надію ми на літо,
Ми віримо у ніжну, теплу ласку
Тепло весни так нами й недопито,
Спіши до нас,запрошуєм, будь ласка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878272
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020
Я ту ніч лишу собі на згадку
І тепло, яким мене зігрів.
Не забуду нашого світанку
Й ніжну пару білих голубів.
Кожен раз, як їх я зустрічаю,
Спомин постає в моїх думках.
Вогник свіч і філіжанки з чаєм
І блакить, блакить в твоїх очах.
Не забуду слів твоїх... Кохаю!
І твої цілунки наче мед.
Кожен раз у ті часи вертаю,
Знаю все, що буде наперед...
Я ту ніч лишу собі на згадку
І любов на згадку залишу.
Шепотіння ніжності світанку,
До цих пір у серці я ношу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878262
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2020
Розкажи всім, бандуро, правдиво,
Як живе український народ,
Скільки праці і волі, і сили,
Тратим марно на різних заброд.
Не тужи, а народу розказуй,
Чом в недолі своїй в нас життя.
Не проси свій народ, а наказуй,
Щоб почистив хати від сміття.
Став за приклад Сірка - отамана,
Кривоноса, Мазепу, щоб всі
Відродили знов волю незламну,
Що жила колись в нас на Русі.
Грай бандуро, а ти бандуристе
Не пускай, як співаєш сльозу.
Щоб знамено вогнем променистим,
Зупинило рашистів орду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878138
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020
Поднебесье зашторили серые тучи...
Мелкий дождь зашумел над двором...
- Где-то в прошлом остался мой ласковый лучик...
Мое злато... мое серебро...
Зацепил ненаглядный улыбкой своею...
Прикоснулся к сердечку теплом...
- Я слепою любовью к нему заболела!
Все мечты и все мысли о нем!..
Не рассеются в небе тяжелые тучи...
И надежды залили дожди...
В бесконечной прохладе не будет мне лучше...
- Что еще ждет меня впереди?..
Пусть уносят ветра пожелтевшие листья...
Пусть сплывают, как реки, года...
Не угаснет под сердцем из прошлого искра...
- Я любить его буду... всегда.
1.06.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878130
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020
Біла акація розпустила віти,
Трепотять тендітні, шовку ніжні квіти.
Запахи духм'яні линуть в синє небо,
Квіти ліхтарями манять нас до себе.
Приспів:
Біла акація, біла акація, ніжна немов наречена,
Біла акація, біла акація, хиляться грона до мене.
Біла акація, біла акація, дотиком тихо торкає,
Біла акація, біла акація свій аромат посилає.
Сонячне проміння гріє і ласкає,
Вітер - наречений її обіймає.
Її обіймає, тулиться до неї,
В очі зазирає зелені, зелені.
Приспів:
При́йдемо до неї і тихенько сядем,
Про любов, що є в нас, ми її розкажем.
Будемо щасливі, як вона, з тобою,
Будем серце гріти нашою любов'ю.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878139
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020
Уходят звёзды землю покидая,
Светом наполняют небеса,
Там своею аурой мигая
Смотрят нам,оставшимся, в глаза.
На коленях мы их провожаем,
Ставим поминальную свечу.
Поминая Бога умоляем,
Чтобы нам пожить ещё чуть-чуть.
А они с небес на нас взирая
Задают один простой вопрос,
Если ты, земной, желаешь рая,
Что ты для него в душе принёс?
Светят звёзды- малые,большие,
Яркие и еле их видать.
Есть ещё и тёмные такие,
Бог не разрешил их зажигать.
Недостойны,много нагрешили,
Думайте и дочки и сыны
Как вам жить ,чтоб ярко вы светили,
В Божьем поле, среди тишины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877979
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Душа співає в тремтливім леті,
Із вуст гарячих слова палкі.
Немає кращих на всій планеті
За ті, що в серці, як мед, п’янкі.
Ти мій коханий, ти мій єдиний,
Як легкокриле ім’я твоє.
Пухом кульбабки, зором незримим,
Ніжно торкаєш, щастя, - ти є.
Дякую долі за зустріч ранню,
В осінню пору тепла посів.
Вливавсь у мене новою гранню,
Вулканним вихром із почуттів.
Пила всеціло твою нестримність
Та віддавала свою до дна.
Вплітаю стрічку у часу плинність,
Зоріють букви - любе ім’я.
19.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876506
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Чом ти, моя доля, скапуєш сльозою,
Із душі безмовно проливним дощем?
Вигод не шукала, ішла за тобою,
На вузенькій стежці стрілась з вітерцем.
Обіймав за плечі, лоскотав обличчя,
Осідали в серці пристрасні слова.
Задивлялась в очі, ось, вона - дещиця,
Від щастя й любові кругом голова.
Навпіл із коханням ділила розлуку,
Єднала молитва два різних світи.
Дарувала доля радість мені й муку,
Тяжка ж моя ноша та маю нести.
Приспів
Вітре, ти, мій вітре! Вітре, мій коханий,
Забери з собою в політ, не впусти.
Біля тебе завше в сонце день убраний,
Ти, для мене Сонце, лиш єдиний ти.
30.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877971
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Живе любов у кожнім поколінні
І поруч йде через усі роки.
Лишаючи сліди свої нетлінні
І ніжністю торкається руки.
Живе любов і розквітає цвітом,
Даруючи закоханим слова.
Вона приходить взимку, а чи літом,
Теплом холодні душі зігріва...
Розпалить нишком полум'я в каміні,
Наллє у келих білого вина.
Мелодія полине Паганіні,
Вона із серця дивом вирина.
Враз оживуть ті теплі, світлі мрії,
Перенесуть у казку, де весна
Своїм теплом серця і душі гріє,
Пташина пісня лине голосна...
А ось, уже зима кружляє в танці,
Серед вітрів і сніжних хуртовин.
Торкають інструменту - клавіш пальці,
Мелодія летить до Верховин.
Спускається в долини й замовкає,
Вертається у дім, знов до вогню.
В каміні наче жар - душі палає,
Хтось промовляє трепетне люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878013
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Під шепіт музи і октав
Душа купається у віршах:
То синьооку вись віта,
То роси ранні травам віша,
То гомін слухає землі,
Де чари й біль в одне злилися,
А коли день в теплі зомлів,
Замовкли й комарі під листям.
Сивіє горизонту даль:
До неї йдеш – вона втікає,
А вечір стане осідать –
Думки струмочками стікають.
«Чи є така ще десь краса
На загадковій цій планеті,
Отари хмар у небесах,
Котрі хвилюють так поетів?»
А їм у відповідь луна:
«Нема, це вам дарунок Бога:
І ти, людино, й далина,
І почуття святе любові!»
20.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко),
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877889
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Поклич мене в свій сон, благаю,
Під звук небесного роялю
Моє там серце заспіває
Як віддано тебе кохає:
Романс для двох….
Зови мене в свій сон, благаю,
Натхненно пензлем намалюю,
Як в пошуках тебе мандрую
Країною надій, рожевих мрій:
Ескіз для двох…
Проси мене в сій сон, благаю,
Там розповім як смуток тоне
У погляді озер бездонних –
Твоїх очей: сюжет для двох….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877904
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mBxJDHPAncM[/youtube]
Любов - це радість, ніжність, сльози,
Які від щастя ллються по лиці.
Коли здолати у житті все можуть,
Коли рука завжди в його руці.
Їм не страшні ніякі перешкоди,
Любов у серце не впускає зла.
Вона не жде хорошої погоди,
Її не заховає сіра мла.
Лиш то любов, що в серці назавжди,
Вона не має інших варіантів,
Ніякі не остудять холоди,
Хранить в душі прекрасні всі моменти.
Коли даруєш іншому це щастя,
Ти - щасливіший в сотні раз.
І хай усім узнать це щастя вдасться,
Хай буде справжнім, без прикрас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877863
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Посварилась з чоловіком.
Що мені тепер робити?
Мудрості немає з віком,
І як далі в світі жити?
Довелося допомоги
У психолога просити:
Хай розкаже, як найкраще
Вдома затишок створити?
Готувалася ретельно,
Як військовий до параду!
Вислухав уважно вчений,
Потім дав таку пораду:
-Чоловіка не заманиш
Ані пряником, ні кексом,
Щастя так своє прогавиш…
Треба вам зайнятись сексом!
Доведіть, що ви хороші,
Палко вмієте кохати –
Буде лад в сім’ї і гроші,
Позитивні результати.
Я ж не все там зрозуміла,
Тому трохи помилилась:
Не дійшло, що треба спати
З тим, із ким ти посварилась.
Це була не легка ноша –
Всім годити і коритись ,
Була я для всіх хороша,
Саме час і помиритись.
Тут таки перестаралась:
Чоловік утік із хати,
Я тепер сама зосталась –
Ось такі вам результати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877859
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
А дощ не може вгамуватись,
Все ллє і ллє немов з відра.
З весною хоче танцювати,
Але надіється дарма.
Він їй бузок в букет збирає,
З калини цвіт кида до ніг.
У очі тихо зазирає,
Щоб танець був таки у них.
Весна дарунки не приймає,
Вони холодні й водяні.
Вона на милого чекає
Щоб він зігріти зміг її.
Дощу цілунки не для неї,
Не по дорозі - каже нам.
Не буду дощику твоєю,
Танцюй ти друже краще сам.
Піднявшись в небо над землею,
Відмов не може пережить.
Дощ зрозумів, не бути з нею,
З сльозинок танець мережи́ть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877875
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Як у життi багато болi...
Мiй Боже, я тебе молю:
всiх рiдних, вciх, кого люблю,
Ти збеpежи вiд злої долi.
Та захисти моїх дiтей
вiд вiдчаю, бiди та туги,
вiд зради вiдданого друга,
вiд злого осуду людей.
Дай впевненостi у життi,
наповни їх серця любов'ю
дай i терпiння, i здоров'я,
i не залиш на самотi...
А тим, хто вже вiд нас пiшов,
даруй, мiй Боже, спокiй вiчний.
Свiт зiгрiває потойбiчний
тепло вiд наших молитов.
Живих, мiй Боже, захисти,
тих, хто боронить Україну,
хто ризикує кожну днину.
А дiтям - в мирi дай зрости...
Пробач нас, Боже: не завжди
буваємо тобi ми вдячнi.
Звертаємось, коли нам лячно,
коли чекаємо бiди.
Життя сьогоднi непросте:
шляхи зарощенi тернами.
Спасибi, Господи, за те,
що, попри все, Ти досi з нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877785
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Розплескалось небо у нічному морі.
Шепотіла ніжність під моїм вікном.
Усміхались щиро золотаві зорі.
Цілував той простір місячний поклон.
Груша лопотіла листям метелково.
Обіймались душі у чарівну ніч.
Почуттів малюнок - фарби кольорові.
Вітерець торкався лагідно до пліч.
Радість, ніби хвиля, лоскотала серце.
У нічному морі ми були удвох.
Щастя нам дісталось, чисте, мов джерельце.
Солов*їна пісня розливала "тьох".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877753
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
У золотому кошику хлібів
Багрянцем сяють маків пелюсточки
Та чути жайвора вгорі чудовий спів
І крилечка тріпочуть, мов листочки.
Донизу небо кида бірюзу,
Яка вкриває васильки-волошки.
Рясну пустити може ще сльозу
Тепленький літній нетривалий дощик.
Краплі його на сонці заблищать,
Огорнуть колоски намистом срібним.
Яка ж краса у краї нашім ріднім,
Що серденьку аж хочеться співать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877740
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Я біжу... Там де хмари із небом,
Доторкаються цвіту ромашки.
Розмовляю із вітром про тебе,
Чую голос щасливої пташки.
Я біжу по шовковому полі,
Розлітається пухом кульбаба.
Тут з тобою зустріли ми долю,
Було справжнє кохання - не зваба.
Я біжу босоніж по травичці,
Срібні роси збираю в намисто.
Вітер вербам сплітає косички,
Світить сонечко вслід променисто.
Я біжу мій коханий до тебе,
Ти на мене чекаєш - я знаю.
Пригорне́ш мене любий до себе
І промовиш так ніжно:" Кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877724
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Маленька дівчинка стояла на колінах
Молила Господа :" Спаси і Сохрани"
Боліло тіло і душа боліла...
Здоров'я, Господи, мені пошли.
Маленька дівчинка, а розум, як в дорослих
І як в дорослого уже думки.
Вона у Бога не цукерки просить,
А просить в Господа :" Спаси і Сохрани!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277812
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 28.05.2020
Ой летіли птахи з чужини додому,
на крилечках несли крапельку солону.
А та крапля впала в нашому садочку,
В ґронечках калини згіркли ягідочки.
Вийшла подивитись з хати стара ненька,
ой плакала гірко… боліло серденько.
Віяло морозом, хоч вже пахло літом,
розцвіли ті сльози полиновим цвітом.
Здогадалась рідна, чия то краплинка…
то гіркого болю солона сльозинка.
Комусь дано птахом в небі пропливати,
іншому – сльозою до рідної хати.
Не лишайте, діти, неньку сиротою,
радістю вертайтесь до рідного дому.
Завжди пам’ятайте, де б ви не ходили,
що лиш земля рідна всім додає сили.
Ой летіли птахи з чужини додому,
на крилечках несли крапельку солону.
А та крапля впала в нашому садочку,
в ґронечках калини згіркли ягідочки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877679
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Так грайливо каблучки,
Відбивали серця стук.
Він торкавсь її руки,
У думках торкався губ.
Танець з нею танцював,
Аромат п'янив його.
Так, як він її кохав,
Не кохав її ніхто.
Сукня - моря голубінь
І глибоке декольте.
Очі - наче неба синь,
Танець у вінок сплете.
З зали чулись голоси,
Квіти падали до ніг.
Надзвичайної краси,
Танець був на сцені їх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877590
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Не стели мені, Доле, шипи на рушник…
Натерпілась доволі я смути.
Розцвіте хай на ньому осінній квітник,
Що дасть музику літа почути.
Не вплітай кольори, що несуть в дім печаль,
Не неси прохолоду у ранки…
Не стели на волосся сріблясту вуаль ,
Розгуби її в барвах світанку…
Не тривож щемним спогадом душу у снах,
Намалюй ти їй казку весняну…
Там, де юність моя у химерних човнах,
Квітку щастя гойдає духм’яну.
Ти налий в мою чашу жагу і порив…
Не дивися, що втомлені крила.
Вдосталь маю в душі і наснаги і сил
Щоб для світу зорю запалила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877481
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Устало сердце,ему очень больно,
Всё теряют зрение глаза
И всё чаще катится невольно
По щеке холодная слеза.
Мама,мама, всё я понимаю,
Я тебя стараюсь подбодрить,
Рядышком с тобой и я страдаю
Боль твою не в силах отменить.
Непослушны стали твои руки,
Ноги постоянно устают
И всё чаще ты, под сердца стуки,
Вспоминаешь молодость свою.
Мама,мама, всё я понимаю,
Я тебя стараюсь подбодрить,
Рядышком с тобой и я страдаю
Боль твою не в силах отменить.
*****
Вот и мною старость управляет,
Серебром покрыта голова,
Нет,тебя я мам не вспоминаю,
Ты со мною рядом,ты жива.
Мама ,мама всё я понимаю,
Я тебя старался подбодрить,
Рядышком с тобой тогда страдая
Боль твою не в силах отменить.
Ты стоишь, меня ты провожаешь,
Утирая слёзы у ворот,
И с улыбкой светлою встречаешь
Когда твой сынок домой идёт.
Мама,мама всё я понимаю,
Ничего исправить не дано,
Ты прости,прости меня родная,
Хоть знаю что прощён тобой давно.
Мама, моя мама дорогая,
Я тебя за жизнь благодарю,
Ты в душе моей всегда живая,
На портрет твой каждый день смотрю.
Мама ,мама всё я понимаю,
Ничего не в силах изменить,
Я тебя по прежнему родная
Продолжаю искренно любить.
31 МАЯ 1994 ГОДА МАМЫ НЕ СТАЛО.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877455
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Мені здалось, що захиталось небо,
Коли вона до мене підійшла…
Почався танець, мов лебідка й лебідь
У «білім вальсі» тихо попливла.
Вона була красивіша за ружу,
Я якусь тайну прочитав в очах.
Здалось вона забрала в мене душу,
Я поклонився і на мить зачах…
З тої пори усі роки, і нині,
Хоча мовчить, та манить і зове.
За це я завжди дякую людині,
Яка і досі у душі живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877460
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Не зрікаюсь тебе, не зрікаюсь,
Відпускаю на волю, іди.
Що пізнала з тобою, не каюсь,
Повернулася б знову туди.
У ті миті тривожно-ласкаві,
В стогін крові, що тілом біжить.
Не судилось в житті переправі
Почуття нанизати на нить.
Одиноко пливе човен плесом,
Тільки хвилі хлюпочуть в боки.
Не буває реваншу із часом,
Хоч сльоза ще торкнулась щоки.
А ще сон відсторонить реальність
У зірковім коханні сердець.
Лоскотатиме душу та даність,
Полосне ж груди ранком різець.
27.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877491
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Просто знай, кохаю любий я
І тебе кохати завжди буду.
У душі живе твоє ім'я,
Я його ніколи не забуду.
І якщо розквітнуть знов сади,
І весна у гості завітає.
Ти у сад коханий наш прийди,
Напою тебе медовим чаєм.
Як у твої очі зазирну,
Вогник в моїм серці запалає.
Ти люби, люби мене одну,
Хай кохання наше буде раєм.
Просто знай, тебе кохаю я
І кохати вже не перестану.
Дарувала нам любов - весна,
Швидше обійми свою кохану.
Подаруй мені цілунок свій,
Щоб його мені не забувати.
Знай, що у житті ти тільки мій,
Більш ніхто не зможе так кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877477
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
[b][color="#05870e"]З[/color]ажигает вечер россыпь звезд на небе,
[color="#05870e"]А[/color] земля готовит все вокруг ко сну.
[color="#05870e"]П[/color]од вербой высокой виден белый гребень
[color="#05870e"]Л[/color]ебедь там с лебедкой встретили весну.
[color="#05870e"]Е[/color]сть в этой картинке магия и чудо,
[color="#05870e"]Т[/color]о, что несомненно привлекает взгляд.
[color="#05870e"]А[/color] на глади водной россыпь изумрудов
[color="#05870e"]Е[/color]сли присмотреться - звезд за рядом ряд.
[color="#05870e"]Т[/color]ихо шепчут вербы, делятся секретом
[color="#05870e"]И[/color] купают в водах гибкую лозу.
[color="#05870e"]В[/color]идимо на это нет у них запретов,
[color="#05870e"]А[/color] еще ждет крона майскую грозу.
[color="#05870e"]К[/color]атят волны воду к ласковому морю,
[color="#05870e"]О[/color]ставляя берег, вербы, камыши.
[color="#05870e"]С[/color]литься бы скорее пресным водам с солью,
[color="#05870e"]У[/color]стье даст глубинам часть своей души.
[color="#05870e"]Н[/color]очь уже по праву всюду правит балом,
[color="#05870e"]А [/color]поток средь веток прячет тишину.
[color="#05870e"]Д[/color]ень ушел на отдых, спит земля устало,
[color="#05870e"]Р[/color]оссыпь звезд качает, как дитя, луну.
[color="#05870e"]Е[/color]жечасно темень близится к рассвету,
[color="#05870e"]К[/color]ажется - минута , брызнет первый луч.
[color="#05870e"]О[/color]тдается верба то жаре, то ветру
[color="#05870e"]И[/color], как все, желает солнца из-за туч.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877376
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2020
Чоловіка враз Людмилі
Закортіло запитати:
-З чим мене коханий, милий,
Зараз можеш порівняти?
Може, на троянду схожа?
А ще краще - рання пташка.
Уявити поле можеш?
В ньому - ніжна я ромашка!
-Якщо хочеш правду знати,-
Гаркнув Людочці сердито,-
Тебе можу порівняти
Із невигідним кредитом.
Була зразу замануха:
-Можна брати, все доступно…
Шепотіла в кожне вухо,
Що товчу я воду в ступі.
Тільки паспорт - з документів,
І нічого більш не треба…
Я в щасливі ті моменти
З радості плигав до неба!
Всі проценти відкидала,
І пеня рости не буде,
Кожен раз мені казала:
-Будуть заздрити нам люди.
Тож купився, королево:
Заплатити скрізь повинен,
За такий кредит дешевий
Все життя тепер я винен!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876570
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 25.05.2020
У поліцію раненько
Дід прийшов в важливій справі,
Що побила баба Фенька -
Написав про те в заяві.
Викликав дільничий Феньку
І почав мораль читати:
-Ви обоє вже старенькі,
Вам би жити-поживати…
Застосовуєте силу –
Будете відповідати!
Нащо руки розпустили?
Мушу вас оштрафувати.
Встала баба, руки в боки:
-Через нього штраф платити?
Випив з мене усі соки,
А я вчу по правді жити.
Це брехня, наклеп і гадство,
Хіба в мене є та сила?
Не було рукоприкладства,
Я його ногами била!
Як приймуть закон про ноги,
Тоді будете карати,
А ти, діду, ховай роги,
І швиденько - марш до хати!
Це була тобі наука,
І надалі будеш знати:
Якщо я підключу руки –
Доведеться вже ховати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877197
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Вона була, така вся загадкова,
З букетиком конвалій у руці.
А він не зміг промовити ні слова,
Лиш обпікав рум'янець на щоці.
І пригадались ті знайомі очі,
Вони волошками в житах цвіли.
І брови чорні, ніби темні ночі,
Зігнуті у коромисло були.
Вона всміхнулась, сонячним промінням,
Уста її неначе маків цвіт.
У голові пронеслося прозріння,
Таку шукав, уже багато літ.
Вона була для нього загадкова,
Що часто так приходила у сни.
І ось ця зустріч - дивна, випадкова,
Несла́ в руках букетик від весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877203
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Брошу взгляд свой на звёздные дали,
Где-то там и моя есть звезда,
В жизни радости есть и печали,
Не настигла бы только беда.
Моя звёздочка, только не гасни,
Ярким светом меня озари,
Отведи все невзгоды, напасти,
Жизнь счастливую мне подари.
Верю я, меня счастье разбудит,
В предрассветный загадочный час,
Знаю я, непременно так будет,
Так звезда мне сказала сейчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877118
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Обізвалися трембіти,
Підхопив ті звуки вітер.
І поніс увись луною,
Над високою горою.
Звеселились полонини,
Загойдалися модрини.
Птахи радо щебетали,
Едельвейси розквітали.
Край Карпатський - наче казка,
Мами й тата ніжна ласка.
Радо, весело стрічає,
Чаєм з медом напуває.
І веде стежина вгору,
До знайомого нам двору.
Обіймають теплі руки,
Ніби й не було розлуки.
Сад за мною зажурився,
Як побачив, то вклонився.
Положив мені в долоні.
Смачні ягоди червоні.
Я дивлюся і радію,
Врешті - решт збулися мрії.
Те, що рідне, не забути,
З гір - трембіти голос чути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877077
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020
[b]Я ночами маски шила
Богачей одних шиншилам.
Карантин - закон суровый
Заказали - для коровы..
Над горою ходят тучи,
Мне б картошечку окучить,
А не то, гроза польет,
И не влезешь в огород.
Прилетел сосед с Уханя
Да с подарком своей Мане.
Говорят, корона, что ли,
Щедрый муж, хотя и болен.
Я любила сокола,
Классного, высокого
А достался - коротышка
Волосатый, как мартышка!
Сват приехал на неделю
В гости, в кои-то века,
Ой, ей-Богу отметелю
За такого вот зятька.
Час искал жену в постели
Снял трусы, шепчу -Молчи!
Блин!! Так эта телка в теле,
А моя - как рогачи.
Мой сосед хранит секреты,
Но увидел секс кураж,
Были с кумом мы раздеты,
Третий год уже шантаж!
Поругалась тёща с тестем
Не общаются пока.
Запекла для мира в тесте
Два семенника быка..
Предлагает мне дружок
За услуги пирожок.
Пусть добавит пива кружку,
Приведу еще подружку..
Закатайте, парни, губы
И бегом от нашей Любы.
Люба - баба дорогая
И не даст возле сарая.
Просыпаюсь среди ночи
Глядь, Петро мой секса хочет.
А коснулось дела - нет!
То позыв был...в туалет!
Говорят, дешевле станут
Пристарелые путаны.
Ну вот нет в судьбе везенья
Ветеранов, нас, не ценят.
Завела себе собаку,
Приключение на с**аку.
Не успело солнце встать.
А ее - вести гулять...
Ой, беда, жена пропала?
Месяц нету, Бог ты мой!
Я наживкою из сала
Возвращу её домой.
Прописал мне врач микстуру
Капля в час пять дней подряд.
Я флакон глотнула сдуру,
Сыпь от чуба и до пят.
Мне сказали, все их носят
Стринги в моде, надо брать!
Но снимают при поносе
Чтоб шнурок не замарать.
Ревность та еще зараза,
Мне известно много лет!
Была драка лишь три раза
Но во рту ни зуба нет.
Получился как-то раз
Супер секс с экстримом.
Муж меня с разбегу - в глаз
Петьку - сверху дрыном.
Близ Диканьки у скирды
Чьи-то странные следы.
Рядом с ними лиф и стринги
Что ли бой здесь был на ринге?[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876955
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Козарук Петро Михайлович ( « Батя»)
Райгородок Бердичівського району Житомирської області
( 24 травня 1977р - 26 березня 2017р)
Старший сержант, командир гарматного розрахунку — командир відділення 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква. Був командиром розрахунку зенітної установки ЗУ-23-2.
26 березня 2017 року близько 17:00 загинув внаслідок мінометного обстрілу опорного пункту у промисловій зоні міста Авдіївка.
Указом Президента України № 138/2017 від 22 травня 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
З обірваним крилом
Як поберуться молодята,
То вірності як в лебедів
Й кохання щирого завзято
Завжди усі бажають їм.
Їх доля лебедем летіла
І було в неї два крила.
Струна кохання їх бриніла
І піснею у небо йшла.
Вони були як одне ціле:
Лариса і її Петро, -
Дві половинки. І хотіли,
Щоб завжди в них отак було.
Їх часто разом зустрічали,
В місцевім парку і в кіно,
Вони ще й дружно працювали,
Як жить приїхали в село.
Були веселі і щасливі,
Та наближалася біда.
На Сході з градів рясні зливи
В наш дім уже несла війна.
Не стали осторонь стояти
І разом рушили на Схід,
Щоб Україну захищати
Й прогнати ворогів усіх.
Петро був мужній і дбайливий,
І мав він «Батя» - позивний.
Ще рішення приймав важливі,
Був для підлеглих - командир.
Та не любив він виділятись
І воював, як всі бійці,
Обід міг, навіть, готувати,
Як спочивали в бліндажі.
Підтримкою в боях на Сході
Лариса там йому була.
Завжди разом: у парі, в згоді -
Їх доля мала два крила.
Але, як в пісні лебединній,
Лишилася з одним крилом.
Один із лебедів загинув -
Це сталося у нас з Петром.
Вогнем накрило мінометним
Машину їх на завданні.
В сепарів ціль була конкретна –
Й снаряд дістав їх й в бліндажі.
Аж трьох бійців тоді не стало
І серед них був наш Петро.
В Лариси ж серце надірвалось
І обірвалося крило.
Вона відразу це відчула,
Хоча на відстані була:
Як доля каменем жбурнула,
Як обірвалася струна.
Тепер вона сама на Сході
З одним крилом, а все ж летить,
Смерті здолає перешкоди -
Їхнє кохання мусить жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876939
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Доторкнувшись твоєї руки,
Зазирнула в твої карі очі.
Нам всміхались із неба зірки,
Ясним сріблом із темної ночі.
Там де тихо, ще сплять береги
І де стелять перину тумани.
Росянисті стежки пролягли,
А кохання писало романи.
У романі твої почуття
І мої, що озвались луною.
Скільки буде їх ще за життя?
Та один збережемо з тобою.
І нехай пролітають роки,
Хай дощі поливають їз неба.
Не залишу твоєї руки
І ніколи не буду без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876925
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Де тиша обнялася з сірим ранком
І марево спустилося у яр,
Роси напившись з чарівного збанку,
Прибув сюди також поет-пісняр.
Він, музу прихопивши із собою,
Поринув у мелодію віршів,
І полилася пісня із любові,
Як плід його ліричної душі.
Знялась вона пташиною над світом
І сколихнула марева стіну…
Голівки підняли до неї квіти…
Пісняр смичком торкав душі струну.
22.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876890
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
У діадему ніч збирала зорі,
Вкладала срібні блискавки туди.
На сукні гладдю вишила узори,
Щоби вони цвіли немов сади...
Замилувався місяць таким дивом,
А ніч всміхалась тільки і всього.
Кружляла у танку вона щаслива,
До танцю зазивала щей його.
Він придивлявсь лишень до рухів ніжних,
Та все не намагався підійти.
Не бачив тих очей її бентежних,
Боявся в її серце увійти...
Бажання ночі й мрії - так далеко,
Не знає чи здійсняться, ще вони...
Прийде у гості дню - чваньлива спека,
А нічка танцюватиме у сні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876823
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Вітри, вітри - шумлять, гудуть,
Про щось розповідають.
Учора там... сьогодні тут...
Неначе крила мають.
Вони веселі - то сумні,
А то сердиті дуже.
У вікна стукають мені,
А то, якісь байдужі.
Збивають краплі дощові,
Обтрушуючи віти.
Тоді, сховаються в траві,
Там, де яскраві квіти.
Візьмуть, метелика штовхнуть,
Мабуть погратись хочуть.
Ти доганяй... я тут... я тут...
Словами так лоскочуть.
Та налітавшись досхочу,
Набавившись - втомились.
Присіли тихо на пеньку,
Магічно розчинились...
І стала тиша навкруги,
Теплом торкнула плечі.
Лягали спати береги,
Вже наближався вечір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876694
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Чудо - вишиванку з чистими думками
Під молитву світлу, в тиші мовчазній,
На щасливу долю вишивала мама –
Оживали маки, мов вогонь на ній…
Мова її серця – дивні візерунки,
В них вона вкладала всю свою любов.
Не було для доні кращого дарунку –
Мамине мистецтво, сила молитов...
І горіли маки – обереги долі,
Зцілювали душу у момент біди.
Так щезали з серця негаразди й болі –
Мама - в квітах: поруч з донею завжди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876652
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
Де сині гори
Лоскочуть зорі,
І вітер виє,
Забавля,
А внизу море,
Дивне й просторе,
Колише хвилі
І… гуля!
Те синє море
Воду гойдає,
Співа вітрами
Пісню влад.
А небо зорі
В море скидає,
Тоді заграє
Зорепад.
І синя річка,
Мов дивна стрічка,
Мене щоразу
Забавля,
А синій вітер
Цілує квіти
І не по разу.
Гей, гуля!
26.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876543
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 20.05.2020
Пробач мені коханий за любов,
За ту любов, що серце моє гріла.
Так часто птах торкав її крилом,
Вона у небо разом з ним летіла.
Пробач мені коханий за любов,
За ту любов, що спати не давала.
Коли з'являвся місяць над селом,
Вона мені пісень своїх співала.
Пробач мені коханий за любов,
За ту любов, що вогником горіла.
Її ти в моїм серці віднайшов,
Вона ті почуття тобі відкрила.
Пробач мені коханий за любов,
За ту любов, що по життю пронесла.
Вона ще зігрівала нас теплом
І рахувала ті минулі весни
Пробач мені коханий за любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876573
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
У інеї у раннім ти і я,
Та душі наші молоді і досі.
Нас поєднала з юності ще осінь,
І майже пів століття ми – сім’я.
Залюблені у золото гаїв,
В тужливе журавлине голосіння,
Ми стрілися у вечір той осінній
Без тьохкання весняних солов’їв.
Залюблені у спалах тихий рос,
У трави, котрі бачили немало,
У ранки, підперезані туманом,
У музику останніх дивних гроз.
Осінню казку вже п’ємо не вдвох
Від ніжного «люблю» нетлінні звуки,
На власних крилах діти і онуки.
Їм оберегом наші долі й Бог!
25.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876441
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Туман густий. Пуста лавчина.
На ній з букетом сів старий.
Життя прожите за плечима,
І вже немає більше мрій.
Лише дізнався, що у місті
Живе його палка любов.
Захвилювались мрії чисті,
Забилось серце в грудях знов.
І мрії виникли - зустріти…
Сюди не йшов він, а летів…
І захотілось жити й жити,
Бо знову він її зустрів.
І раптом постать із туману,
Немов лебідка попливла.
Лід у душі його розтанув,
Вона, вона – це йшла вона.
І він поплив назустріч долі,
Її він руки цілував.
Їй грів від холоду долоні,
Він знову жив, не існував.
Її легенько взяв під руку,
І попливли удалину…
Він пережив страшну розлуку,
Та він любив її одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876334
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Посеред дня і серед ночі,
За тебе Бога я молив.
Коли дивився в твої очі,
Я чар таких в житті не пив.
Я все до миті пам’ятаю,
Тепло твоє в моїй руці.
Тебе прошу - ні, я благаю,
Сховай мій смуток на лиці.
Щоб в грудях заволала тиша,
З’явилась крапелька жалю.
Узор у небі Місяць вишив…
Що я люблю, люблю, люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876212
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Я часто згадую той день,
Як ми зустрілись очі - в - очі.
Птахи співали нам пісень,
Всміхалися уста дівочі.
Горіло серце від вогню,
Від полум'я душа горіла.
І твоє трепетне, люблю,
У холоди мене так гріло.
Я пам'ятаю дотик твій,
Як ми кружляли вдвох у вальсі.
У нас було багато мрій,
Вони ж згубилися у часі.
Чому? Ніхто не знає з нас,
Можливо, так потрібно долі.
Та перший той весняний́ вальс,
Тепер танцює вітер в полі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876233
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Раз зайшов кум до куми,
Позичити сала.
А кумася на"горі",
Сало те сховала...
"Хочте куме сала ви,
Лізьте на горище.
В мене болить голова,
А там вітер свище".
Лізе по драбині кум,
А вона трясеться.
Глядь у кошичку собі,
Курочка несеться.
Тихо... тихо - каже кум,
Я яєць не хочу.
Не роби будь - ласка бум,
Лиха напророчиш.
Тільки він проговорив,
Ті слова завітні.
Ставсь нервовий в курки зрив,
Очі не привітні.
Кума взяв від того страх,
Курка закричала.
Їхав вниз він по щаблях,
Де кума стояла...
Тільки й всиг промовить я,
Тут не винуватий.
Люба кумонько моя,
То драбина клята.
А ще курка мов змія,
Засичала злісно.
Переляк отримав я
І драбина трісла...
Замість сала гулю він,
Отримав добрячу.
Виймав щепки із колін,
Сів й з кумою плачуть.
Ще й кума із злості так,
Кума обізвала.
Став червоний кум, мов рак,
Стидно мабуть стало...
Стежкою пошкандибав,
Навпростець додому.
Злість у серці не тримав,
Мав велику втому...
Більше мабуть сала він,
Позичать не буде.
В голові, ще й досі дзвін,
Скажу добрі люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876097
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
"Літа́ на зиму повернули",
Але то пишуть не про нас.
Хоч часто ми живем минулим
І швидко пролітає час...
Весна, навколо все квітує,
Пташиний щебіт голосів.
Пейзажі новий день малює,
У неймовірній цій красі.
Від цього хочеться так жити,
Тай у душі, ще є запал.
Радіти щастю і любити,
Літа́ свої і вітру шквал.
Топлюсь у запахах бузкових,
Милуюсь квітами зрання́.
У переливах веселкових,
Теплом торкає день щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875837
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Така пізня, але тепла осінь,
У полон наза́вжди нас взяла.
І лягла вінком калини в коси,
Вона щедра до людей була.
Така пізня, але тепла осінь,
Чаєм напоїла нас своїм.
Смак медовий залишився й досі,
У туманах й небі голубім.
Така пізня, але тепла осінь,
Повела в країну чарівну.
Там де чути шепіт поміж сосен,
Хтось торкав і веселив струну...
Така пізня, але тепла осінь,
Ніжністю влилася до сердець.
У цю пору, так вже повелося,
Що веде кохання під вінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875961
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Поліська Мавка, дивна, чарівна,
В моє життя влетіла, наче птаха.
І вже роки дзвенить її струна,
І я люблю, хоч справді я – невдаха.
Вона така єдина в світі цім,
Вона принцеса, ні - вона Богиня.
І її щастя у її руці,
Окрім любові в неї є гординя.
Моя любов вже ллється через край,
Бо, як нелегко без кохання жити…
І серце мені каже: «Зачекай!
Я теж її не можу розлюбити…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875709
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Пахни́ть бузок в весняному суцвітті,
З - за офіранки ранок визира.
Шле сонечко проміння, мов у літі,
Збираю у букет рясні слова.
Його я подарую своїй мамі,
Скажу їй, що ріднішої нема.
Поставлю свічку за здоров'я в Храмі,
Нехай Господь її оберіга...
Я пригорнуся ніжно так до нені,
Вона мене обніме за плече.
"Як добре доню, що ти є у мене!"
Сльоза з її обличчя потече.
Букет зі слів - найкращий подарунок,
Букет зі слів - то сонце і тепло.
Торкне щоки матусин поцілунок,
Ніколи не забуду я його.
Яке то щастя бути з нею поруч,
Дитинство відчувати ще своє.
Дарунки дарувати їй власно́руч,
Нехай матуся довго ще живе!
Нехай живуть матусі на цім світі,
Нехай Господь здоров'я посила.
Допоки є вони - то ми, ще діти,
В букет збираємо для них слова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875613
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Він подзвонив й промовив тихо:
"Для мене ти, моє життя!
Тебе кохати ціла втіха,
Пробач, так помилявся я".
Вона, хвилини дві мовчала,
Знайомий голос прозвучав.
Їй пригадалось, як кохала,
А він кохання розтоптав...
Більш повертатись не хотіла,
В минуле і у ті часи.
Згадала, як душа боліла,
Як напилася сліз з роси...
"Ти вибач" - мовила тихенько,
Та більш кохання в нас нема.
Вже захолонуло серденько,
В нім поселилася зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875489
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020
Не жалею,не зову,не плачу...
С.Есенин.
Не жалею,не зову,не плачу
А зачем,скажите,мне жалеть,
Ведь не может в жизни быть иначе,
Всё-таки приходится стареть.
Уже тело чувствует усталость,
Более серьёзен вид лица,
А совсем недавно ведь казалось
Что не будет юности конца.
Что в душе весна ешё ликует
Что она сильна и молода,
А кукушка тише всё кукует
Когда просишь правду про года.
Радует цветенье яблонь в мае,
В сердце напевает соловей,
Жаль,но лепесточки опадают,
Как и дни с истории моей.
Мучает бессонница ночами
И совсем другие снятся сны
Только я скажу вам,между нами,
Доживём до новой мы весны.
Да,порою опухают ноги
После стольких пройденных дорог,
Через душу те прошли дороги
Направляясь к Богу на порг.
В жизни я смущен был очень многим,
Хоть старался делать всё что мог,
Там мои закончатся тревоги
Где в объятья примет душу Бог.
Не жалею,не зову,не плачу.
А что поможет если буду звать?
Ведь года как кони резво скачут,
Только успевай их догонять.
Но и плакать тоже я не буду.
Их вернуть я просто не смогу.
Те года во век я не забуду,
Те года я в сердце берегу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875322
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020
А мальви тихо понад тином,
Про щось із вітром гомоніли.
У капелюшках, так не винно,
Від його розповідей мліли.
Він пригортав, ласкав їх ніжно,
Про мандри їм розповідав...
Сніги на горах білосніжні,
Є десь потік гарячих лав.
Для мальв було усе цікаво,
Вони ж не бачили цього́.
Підноги їм стелились трави,
Вгорі блакитне полотно.
І ось він знов повів розмову,
Що бачив море, кораблі.
Країни є такі казкові
І фрукти з іншої землі.
Всміхались мальви і вслухались,
Цікаво їм було усе.
Вони б із вітром політали,
Та вітер їх не понесе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875351
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020
Весна святкує Перемогу
В природі, в душах і в війні,
Невже закінчились тривоги,
Людській біді сказала: «Ні»?
Вона ж легким бузковим цвітом
Дивилась в очі воякам,
Чума коричнева над світом
Нікого вже не заляка…
Зруйновані дороги, долі,
Руїни в селах і містах,
Та стала інша вже свідомість
В людей у наших проростать.
Вони так важко працювали
Без вихідних, а влада їх
Одне на одного цькувала.
Народ же вистояти зміг.
Живих сьогодні – одиниці –
Хто Перемоги прапор ніс,
Частіше в ліжку наодинці,
Знов за життя вони в борні.
Бува, згадають і «Катюшу»,
Далеку пісню фронтову…
Тоді сльоза старого душить:
Згадає друга чи вдову…
Їх рани й спогади тривожать,
Адже усе життя в труді,
Лиш смерть перемогти не зможуть,
Хоч стільки вміли у житті!
Вклоніться ж, люди, їм доземно –
Живим і мертвим. Це ж борці
За волю, за життя, за землю.
Вони – історії творці.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875162
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 09.05.2020
Не все ми знаєм про війну,
Всього не можемо судити.
В Берліні стрінули весну
І нам хотілось жити й жити.
Коли прийшли при орденах,
Коли батьки зустріли й друзі,
По-іншому цвіла весна
І нове все було в окрузі.
А ми взялися за плуги,
Бо вже земля не хтіла спати.
Коси чикрижили луги,
А сіно прагнуло кохати…
І ось тепер, вже стільки літ,
Виходжу я лягти у роси.
І знову яблуневий цвіт,
Кохана заплітає в коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875198
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
Ще осокори в Україні
Стоять засніжені, а тут
Під субтропічним небом, синім,
Південні квіти вже цвітуть.
Ти їх садила, наша мамо,
Як зеленіла тут зима.
І ось цвітуть вони так само,
Коли тебе уже нема.
Ми назви їхньої не знаєм,
Звем просто мамині, і все...
Їх вітер з моря обтріпає,
Пелюстки їхні обнесе.
Але жовтіють біля хати,
В промінні сонячного дня,
І біля них шумлять внучата,
Твоя улюблена рідня.
Нам у чужій землі, гостинній,
З тобою затишно було.
Ці жовті квіточки донині
Ще бережуть твоє тепло.
Повільно теплий вечір тане
В каліфорнійському краю.
І світлий промінь наостанок
Наповз на квіточку твою.
Ти там далеко, в Божім домі,
А зовсім поряд, у траві,
Горять з іменням невідомим
Твої суцвіття польові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875199
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
[b][i][color="#e30d0d"][color="#0515a1"]П[/color]усть годы пройдут, не забудут народы
[color="#0515a1"]Р[/color]оскошная радуга в небе цвела
[color="#0515a1"]А[/color] разве кто знал то, что вскоре невзгоды
[color="#0515a1"]З[/color]вериным напором сожгут все дотла.
[color="#0515a1"]Д[/color]а кто мог представить, что враг вероломный,
[color="#0515a1"]Н[/color]ам двадцать второго объявит войну,
[color="#0515a1"]И[/color] все запылает, страшней печи - домны,
[color="#0515a1"]К[/color]азалось, что в ад кто-то дверь распахнул.
[color="#0515a1"]С[/color]коль лет, сколько зим пролетело и все же,
[color="#0515a1"]О[/color]т язвенных ран излечилась земля.
[color="#0515a1"]С[/color]тоят обелиски на месте бомбёжек,
[color="#0515a1"]Л[/color]юдские же раны доселе болят.
[color="#0515a1"]Е[/color]сть важные даты в истории нашей
[color="#0515a1"]З[/color]а ними - события строятся в ряд.
[color="#0515a1"]А [/color]жизнь с каждым годом спокойней и краше,
[color="#0515a1"]М[/color]ир важен для всех и ему каждый рад,
[color="#0515a1"]И[/color] вновь День Победы -9 Мая.
[color="#0515a1"]Н[/color]ельзя нам его обойти стороной
[color="#0515a1"]А[/color] те, кто Свободу нам нес, умирая,
[color="#0515a1"]Г[/color]ерой-победитель, бесстрашный герой.
[color="#0515a1"]Л[/color]истает история жизни страницы,
[color="#0515a1"]А[/color] в день этот лягут цветы на гранит
[color="#0515a1"]З[/color]абыть невозможно! Мы будем гордится!
[color="#0515a1"]А[/color] память чеканит - "Никто не забыт!".
[color="#0515a1"]Х[/color]оть сколько пройдет, но - "Никто не забыт!!"[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875230
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
Стоїть у лісі обеліск... Там спочиває
чийсь син, чи брат. Хто він такий? Ніхто не знає.
Він рідну землю захищав... вогонь тут вився.
- Скажи, солдате, хто ти є? Чом тут лишився?
А над ним сосни та дуби, шумлять їх крони.
Мовчить солдат в сирій землі... Невідомий.
Чи пташка пісню заведе, чи вітер стихне.
Чи звір зупиниться на мить... й між гілок зникне.
О скільки років вже пройшло... його ж чекали.
І тато, й мама, брат, сестра все виглядали.
А він лишивсь назавжди тут. Ніхто й не знає,
яке ж красиве він ім'я насправді має.
Чи Анатолій, Олександр, чи Володимир?...
Сюди приходили з села, квіти садили.
Осиротіло вже й село. Не озовуться.
Бо чути десь неподалік снаряди рвуться...
Там знов у бій іде солдат, і плачуть діти.
Невже за мир тільки життям треба платити?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875261
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
[b][i]Цвела тюльпанами весна, благоухая,
Влюбленным было не до сна той ночью мая.
Раз только встретились они, но вмиг пронзило
Стрелой невиданной любви с огромной силой.
А утром пареньку на фронт и расставанье.
Одну лишь ночку дал им Бог, одно свиданье.
Была такая ночь любви - умолкли птицы,
Всевышний любящим двоим дал насладиться.
Рыдала на его груди девчонка в горе
-Прощай! Прости! И очень жди! Вернусь я вскоре.
Ушел... и не было вестей с фронтов ни разу,
От взрыва прикрывал друзей, был ранен сразу.
Лишился он обеих ног... осколком... миной,
Таким вернуться ОН не мог к своей любимой.
А у неё-то в нужный срок в мученьях тяжких,
РодИлись дочка и сынок - чудо-двойняшки.
Растила, плакала и ждать не уставала,
А тем, кто замуж стали звать -всем отказала.
Любимый - он только один на целом свете.
А у неё и дочь и сын, за них в ответе.
А ОН покорно принимал судьбы невзгоды
И в интернате проживал все эти годы.
А интернат-то рядом был,за два квартала
ОН там от горя волком выл. ОНА... не знала.
А до войны, ОН так любил лихие пляски,
А нынче время проводил всегда в коляске.
На День Победы, день святой, на праздник яркий.
Везли ЕГО в коляске той две санитарки.
Храня к Победе столько лет особый привкус,
ОНА... в волнении с семьей шла к обелиску.
С ней рядом доченька и сын и внуков... восемь.
И правнучек, пока один, малютка вовсе.
В ЕЁ руках горит свеча.... в память. Так надо!
ОН со слезами на глазах... и... вовсе рядом.
ОН И ОНА..Им чудеса вновь дал Всевышний.
Вдруг встретились глаза в глаза, на кромке жизни!
В одно мгновение и миг под залпов грохот
Над площадью раздался крик: "Любимый! Прохор!
Взмолилась - счастье ты моё, обняв колени."
А сколько лет он ждал её прикосновений.
Чеканя шаг солдаты шли, им мир внимает.
- Мой милый, мы с тобой нашлись... и снова в мае!
Сколь же любви живет в сердцах! Великий Боже!
Дочь, сын спешат обнять отца, и внуки... тоже.
Над мирным городом звучат залпы орудий,
С восторгом смотрят (и молчат) на счастье люди.
Притих вокруг и шум листвы, восторг смакуя,
Две поседевших головы и...поцелуи.
И слез сдержать не мог никто, кто видел это,
Разлука, встреча, радость, боль - одним сюжетом.
От обелиска сын и дочь везли в коляске
Похожее на них точь-в-точь... для мамы счастье.[/i][/b]
[b][color="#9c0606"]* Этому моему стиху 10 лет. Сегодня наткнулась на него и без слез не могла перечесть. Хочу, чтобы и Вы его прочитали, он есть на моей страничке в самом низу СТИХОТВОРЕНИЙ НА РУССКОМ, но только единицы тогда его прочли, с остальными я была тогда не знакома...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875300
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
Минулого ніколи не забути,
Воно приходить болем з тих часів.
У кожного життя могло ще бути,
Та відлетіло з криком журавлів...
Недільний ранок, ще дрімав тихенько,
Та крадькома повзла уже біда...
Тулилося хлоп'я мале до неньки,
Вона йому казки розповіда.
Страшенний гул... Враз перервало тишу
І поштовхи почулись звіддаля.
Самотню вітер гойдалку колише,
Неподалік здригається земля...
Ніхто не знав в той час, що то за лихо,
Враз перервало той солодкий сон.
Чому усе, що так дрімало тихо,
Перетворилося на злий циклон...
Фашистський чобіт вже топтав дороги,
Вбивав людей, знущався над дітьми.
Ще довгі будуть дні до Перемоги,
І рідний край, ще буде у вогні...
Та стануть мужньо на його защиту,
Сміливі люди - дочки і сини.
І будуть ворога нещадно бити
Щоби ніхто не знав більше війни...
Ніхто життів не буде рахувати,
І хто життя віддав тоді своє.
Та буде кожен всіх їх пам'ятати,
Бо до сих пір вони із нами є.
В кожній сім'ї повір, в кожній родині,
Стоїть стареньке фото на столі.
І дивляться з любов'ю очі сині,
Вони для нас лишилися живі...
У день цей світлий, пом'янімо тихо,
Тих, хто життя за нас своє віддав.
Нехай ніколи не торкне більш лихо,
Хто з Перемогою їх так чекав...
Наші думки, слова і наші мрії,
А ворог знову перетнув кордон.
І забирає всі наші надії
І додивитись недає нам сон...
Тепер вже сьогодення страхом будить,
Знов гинуть люди, дочки і сини.
Скажіть ну доки це творитись буде,
Коли ж скінчаться дні страшні - війни?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875216
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
Ще осокори в Україні
Стоять засніжені, а тут
Під субтропічним небом, синім,
Південні квіти вже цвітуть.
Ти їх садила, наша мамо,
Як зеленіла тут зима.
І ось цвітуть вони так само,
Коли тебе уже нема.
Ми назви їхньої не знаєм,
Звем просто мамині, і все...
Їх вітер з моря обтріпає,
Пелюстки їхні обнесе.
Але жовтіють біля хати,
В промінні сонячного дня,
І біля них шумлять внучата,
Твоя улюблена рідня.
Нам у чужій землі, гостинній,
З тобою затишно було.
Ці жовті квіточки донині
Ще бережуть твоє тепло.
Повільно теплий вечір тане
В каліфорнійському краю.
І світлий промінь наостанок
Наповз на квіточку твою.
Ти там далеко, в Божім домі,
А зовсім поряд, у траві,
Горять з іменням невідомим
Твої суцвіття польові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875199
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
Я пам'ятаю берег річки,
Твої закохані слова,
Росою вмилася травичка,
Моя ти Мавко лісова...
Торкали руки мої плечі
Я пригортав твій ніжний стан.
Коханням милувався вечір,
А у душі звучав орга́н.
Цвіркун хотів щось розказати,
Та втрутилась в розмову ніч.
Вона любила споглядати,
Коли з любов'ю віч - на - віч.
Світили ясні зорі з неба,
Ховала в вітах нас верба.
Торкалась клавіш ніч липнева
І річки чулася хода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875053
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020
Траву роса купає в полі,
Співає жайворон на волі.
А я пісень тобі співаю,
Щоб знала ти, як я кохаю.
Приспів:
В серці моєму, єдина,
Линуть до тебе слова
Ніжність твоя лебедина,
Голос дзвінкий солов'я.
Торкає нас весняний ранок,
Давно прокинувся світанок.
Крокує берегом широким,
На зустріч робить свої кроки.
І лине пісня понад краєм,
Усім про нас розповідає.
Любов собою нас накрила
Моя кохана, ніжна, мила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874664
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 07.05.2020
Життя мене неначе тестувало,
Я прийняла належно цей урок.
Нераз воно мене в лещата брало,
Та я щораз вперед робила крок.
Я не озлобилась на світ широкий,
Ніколи не бажала комусь зла.
Закарбувалися назавжди ро́ки,
Коли на собі біль перенесла.
Нераз стояла " біла смерь" над мною,
Та я її у руки не далась.
Тримав мене Господь міцно рукою
І я на цьому світі зостала́сь.
Він дарував життя у друге, третє...
І я від нього дар цей прийняла.
Хоча могла давним - давно вже вмерти,
Господь в моїй душі і я жива.
Для мене жити - то життю радіти,
Для мене жити - то не лиш слова.
Я розмовляю з полем, там де квіти
І там де жайворон пісень співа.
А ще, люблю у лісі заблукати,
Піти до дуба з ним погомоніть.
Суниць в свої долоні назбирати
Й запам'ятати цю прекрасну мить...
А ще люблю вітатися з весною,
Торкає літо ніжним промінцем.
Кружляю з білосніжною зимою,
А люба осінь, не приносить щем.
Всім цим сестрицям - дуже, дуже рада
Й стрічаюся із ними залюбки.
Бо ж з ними бути, то така розрада,
Нехай вони живуть усі роки.
І світ нехай живе - бо він прекрасний
Його нам з вами треба берегти.
Щоби світило в небі сонце ясне,
По небу, щоб хмарки могли пливти.
Нехай течуть у безкінечність ріки,
Життя - то найцінніший скарб, повір.
Нехай живе наш світ такий великий,
У оксамиті й перламуті зір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874806
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 07.05.2020
Сварилось небо, гуркотіло,
Було ображене чомусь.
Щось доказати всім хотіло,
А може "насолить" комусь.
Заплакали хмарини сірі
Їх сльози впали у траву.
Дощі доклали свої сили,
У цю погоду вітрову.
І потекли струмки рікою,
Баюри в дзеркалі стоять.
Гроза торкнулася рукою,
Хотіла ма́буть день обнять.
А він весну любив безтями
І так обожнював її.
Водив широкими полями
І дарував свої пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874926
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
Справжнє кохання, прийшовши до нас,
Серце і душу в полон забирає,
В житті це буває, можливо, лиш раз,
Кожен із нас дуже добре це знає.
Ми прагнемо щастя, любові, тепла,
Ми хочемо радість знайти на землі,
Кохання прекрасне - без лиха і зла,
Це, ніби, дарунок із неба мені.
Ті люди, що в серці їх пісня бринить,
Не можуть ніяк без палкого кохання,
Воно, наче зорі в їх серці горить,
Від темної ночі - і аж до світання.
Чекаємо всі ми кохання своє,
Коли ж воно прийде? В полон нас візьме?
Коли вже постукає в серце моє?
А, може, мене і якраз обмине ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874213
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 05.05.2020
Чи хочеш, любий друже, знати,
Що значить для людини хата –
Найзаповітніший поріг,
Куди вертаються з доріг,
Куди несем свої тривоги,
Шляхи долаючи розлогі,
Де біля рідних тих воріт
Зустріне радо батьків кіт,
І запах м’яти, і любистку?
Тут мама стала за невістку.
Криниці давнє джерело
Ще й досі воду зберегло.
І слід до неї, полиновий.
Он цвіт розкішний, калиновий,
Торкнись рукою до дверей –
І вже тебе в полон бере
Отой куток, що з образами,
(Як жити треба, нам казали).
Широка, з півниками піч,
Що зігрівала кожну ніч,
Пекла ще й пироги із маком,
(Вони із особливим смаком).
Скоринку з хліба пригадай…
- Хоч сам не з’їж, а старцю дай, -
Навчала мудрим словом мама.
Ти, мабуть, вчиш своїх так само?
І під Різдво веселий сміх,
Що в хату цю збирав усіх,
І паску, запашну, духмяну,
Теж спечену руками мами,
Долівку в травах з чебрецем
Під Трійцю. Пам’ятаєш це?
Поглянь в вікно – стара тополя,
І рідна, і близька до болю.
Весна, чи літо, чи зима –
Для тебе, друже, все дарма,
Адже до рідного порога
Завжди коротша є дорога.
А як зайшов іще й сусід,
В душі залишить теж свій слід.
Душа козацька й хлібороба –
То для людини вища проба.
Сусіду й хаті цій вклонись,
За рідних щиро помолись!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874523
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
Ніжки світанку по ньому ідуть.
Вигляне сонце, розставить долоні,
Промінь тендітно проникне у сад
І обігріє травневе осоння.
Вранішні роси для нього, мов клад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874561
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Губилась стежка в полинах,
Що від журби, мов посивіли,
Ген-ген синіла далина,
Жита навколо половіли.
Аж ось і край мого села,
Такий близький і серцю рідний,
Раптово душу звеселя
Гніздо лелече, заповідне.
А он – три сонця над селом –
То церква з диво-куполами,
Ще й кожен – з рятівним хрестом,
І дзвін полився над полями.
Я, мов окрилена, лечу
Вже не по стежці – по городу –
Додому… хочу знов почуть
Матусі голос – голос роду.
Та ні!.. Город не наш, таки,
І двір не той і навіть хата.
Роки даються узнаки,
Хоч можна все це ще впізнати.
Я до криниці підійшла,
Води у жмені зачерпнула,
Знов силу у собі знайшла
Й до церкви мовчки повернула.
Бач, куди стежка привела,
А далі – цвинтар, там могили
Моїх близьких, людей села,
Тих, хто помер і хто загинув.
Вклонюся цим святим місцям,
Бо, чи вернуся ще, - не знаю.
Та стежка в полинах оця
Чомусь постійно серце крає.
18.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874524
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fGT_qi-E0yI[/youtube]
А вчора зірочка упала –
Летіла низько до землі.
І я бажання загадала:
Щоб ти освідчився мені.
Приспів:
Весна. Весна. Моє кохання
До тебе лине навпростець.
І спонукає до єднання
Обох закоханих сердець.
У нас побачення з тобою,
За руку ти мене ведеш.
І ми закохані обоє,
Назад дорогу не знайдеш.
Приспів:
Весна. Весна. Моє кохання
До тебе лине навпростець.
І спонукає до єднання
Обох закоханих сердець.
На небі зорі рахували.
Ти їх для мене дарував.
Весна в коханні поєднала.
Мої вуста ти цілував.
Приспів:
Весна. Весна. Моє кохання
До тебе лине навпростець.
І спонукає до єднання
Обох закоханих сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874542
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Не буде втоми у душі ніколи,
Коли ти в небі розправляєш крила.
Коли кохання кличе в видноколи,
Бо там чекає та єдина – мила.
Хоча в роках, та серце ще співає,
Коли зірки рахуєш серед ночі.
Коли кохання груди розриває
І в сімдесят ти ще горіти хочеш.
Тобі мій, друже, ще потрібно жити
І берегти своє тепло коханій.
Для цього маєш все в житті зробити,
Щоб з нею прокидатись на світанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874550
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Ти – тихе сяйво у житті моєму
І сон, який приходить наяву.
Ти – літо днів. Усі роки щаслива,
Бо скільки разом – у тобі живу.
В очей промінні світла неосяжнім,
Що кличе в таїну душі, без меж.
У відчутті невтоленної спраги
Бальзам якій, в твоїх вустах, знайдеш.
У цих руках: і ніжних й трудовитих,
У серці, яке має два крила.
А що жінкам потрібно на цім світі?
Аби любов і гріла, і цвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874450
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Кохана жінка - пісня для душі,
Кохана жінка - діамант в оправі.
Про образ цей складаються вірші,
А ще романи пишуться яскраві.
Кохана жінка - справжня доброта,
Кохана жінка - чарівна́ і ніжна.
Вона додасть до серденька тепла,
Коханням зацвіте неначе вишня.
Кохана жінка - чисте джерело,
Кохана жінка - наче в полі квіти.
В житті підтримує її крило
І з нею завжди хочеться радіти.
Кохана жінка - озеро глибин,
Кохана жінка - теплота душевна.
Вона всміхається до нас з картин,
Мов з іншого століття королевна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874548
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Павук сплів сукню з павутини,
Так закохався у Весну́.
У серці мав її єдину,
Та не було у нього сну.
Весна раділа цьому диву
І подарунок прийняла.
Цю сукню радісно оділа
І свою мову повела.
"Спасибі друже за дарунок,
Він так сподобався мені."
Торкнувся промінцем цілунок,
Павук лишивсь наєдині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874418
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Сопілки чути ніжні звуки,
То сопілкар весні так грає.
Заслухались зелені луки,
Весна мелодію приймає.
Радіє сонечко сопілці,
Промінням радісно торкає.
Замилувався птах на гілці,
Під звуки ці - пісень співає.
Приспів:
А сопілка грає, грає,
Моє серце звеселяє.
Зачарована я нею,
Лине пісня над землею.
В блакить небесну загорнулась,
Мелодія така весела.
До вітру тихо доторкнулась
І полетіла з ним у села.
Нехай почує звуки річка,
Радіти буде разом з нами.
Торкнуться ноти до водички
І будуть литися піснями
Приспів:
А сопілка грає, грає,
Моє серце звеселяє.
Зачарована я нею,
Лине пісня над землею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874419
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Хтось вміє - просто ображати,
Хтось вміє - серцем розуміти.
А хтось по справжньому кохати,
Щоб все життя у парі жити.
Хтось вміє - просто діставати,
Хтось вміє - всіх повеселити.
А хтось пісень хоче співати
І світ цей з ніжністю любити.
Хтось хоче - просто помовчати,
Хтось хоче - лишнє говорити.
А хтось вірші любить писати,
Щоб своїм друзям їх дарити.
Хтось вміє - злодієм назвати,
Хоча сама краде гарненько.
Потрібно совість в серці мати,
Сиди й пиши собі тихенько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874272
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020
Золотисто - листковий дощ,
Впав на руки мої і плечі.
Причаївся осінній вечір,
Засвітився зірковий ковш.
Ми з тобою в осінню ніч,
В серці нашім вогонь кохання.
Ніжні мрії і сподівання,
Диво зустрічі віч - на - віч.
Очі - в - очі дивилися,
Відпускати тебе не хотів.
Море радощів і море див,
Океаном розли́лися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874147
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Тобою був я хворий вже два рази…
Обидва рази згадую, як сон.
Ти та фортеця, що не взяти зразу,
Не в юні роки, ні в тумані скронь.
Ще буде раз? Можливо того досить…
Бо був політ, і біг, і шлях уплав.
Клітинка кожна в серці тебе носить,
Твою фортецю так я й не здолав.
Часи з тобою залишились казкою,
Яку в собі нестиму крізь життя.
Я так любив і це не є поразкою,
Залишу у душі ці почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874005
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Чи вам відомо, що таке любов,
Чи вам це слово лоскотало груди?
Як солов’ї у затишку дібров,
Зліталися до серця звідусюди.
Чи вас коханий погляд полонив,
Чи полонило в пахощах волосся,
Чи крок її до себе вас манив?
Мені таке прожити довелося…
Це слово завжди в мене на слуху,
Як є любов – тоді нема спокою.
Я це кажу вам, наче на духу,
Вона багато літ живе зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874006
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Довго йшли батько із сином... Стало вечоріти.
Ліс навколо. Тут нікого. Що було робити?
Збудували із гілля намет невеликий.
- Ти, синочку, спи. А я буду сторожити, - батько
синові сказав.
Син заснув. Втомився.
А коли він вранці встав - батько вже й умився.
Жменю ягід назбирав, сину простягає.
- Татку, Ви хоч задрімали? - син його питає.
- Не було часу дрімать, говорив з зірками. Будеш
й ти дивитись так колись за синами.
Час спливав. Женився син. Вже й діток бага-
то. І згадав він, як дививсь за ним його тато. То
ж очей не зводить сам з кожної дитини.
Бережи і ти святе... те, що є в родини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874078
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Скаржилася кумі Настя,
Що торік купила півня,
А воно - таке нещастя:
Кури, бач, йому не рівня!
Кожна курка диво-птиця!
Він не хоче їх топтати,
Зжер уже мішок пшениці,
Воду п’є і любить спати.
Кукурікать не бажає:
Ото сяде на драбині,
Та й до вечора дрімає –
Такі півні пішли нині.
-Чи не в Шполі купували?-
Запитала кума Настю.
-Точно, в Шполі! Як ви взнали?
Отаке придбала щастя!
-Тут не важко відгадати:
Чоловік мій з того міста:
Він і когут ваш крилатий
Зліплені з одного тіста.
З ним забула, коли спала,
Тільки сняться шури-мури…
Я таке життя пізнала,
Як ті ваші бідні кури!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874007
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Мене матуся вчила вишивати,
У руки голку з нитками дала.
На білім полотні розквітли маки,
Волошками стежина пролягла.
Перейняла від мами ту науку,
Нитками малювала полотно.
Не відчували втоми мої руки
І сіялись стібки немов зерно.
У візерунку рушники біленькі
І скатертина в ружах на столі.
Я вдячна мамо, так тобі рідненька,
За цю науку, що дала мені.
Радію моїй першій вишиванці,
Бо ціле поле з квітами на ній.
Я одягну її сьогодні вранці,
Цілунок подарую мамі свій.
Вона - моя любов найкраща в світі,
Вона - моє тепло, що у душі.
І скільки на землі цій буду жити,
Матусю, буду вдячна я тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874011
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2020
Ти єдине моє кохання!
Я кохаю тебе відчайдушно,
Почуттями палаю враз...
Хоч не спека,а якось душно,
Коли я уявляю нас....
Коли ніч за вікном крадеться,
В небі місяць,мов клаптик плюшу...
Ти довіку в моєму серці,
Ти лягаєш мені на душу...
Засинаю тоді охоче,
Ти у снах моїх, аж до рання...
Я до тебе щоразу хочу,
Ти єдине моє кохання!
14 02 2020
Вікторія Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873913
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Я сьогодні розмовляла з садом,
Про життя своє розповідала.
Гілка вишні нахилилась радо,
А на ній пташина щебетала.
Я сьогодні розмовляла з сонцем,
В променях купалася гарячих.
Відзеркалля бачила в віконці,
До цих пір воно у нім маячить.
Я сьогодні розмовляла з полем,
Там де трави пахнуть й пахнуть квіти.
Пшениці здаються мені морем,
А на хвилях веселиться вітер.
Я в думках своїх була з тобою,
Відчувала погляд твій ласкавий.
Розмовляла з ніжністю й любов'ю,
Бо не вмію у душі лукавить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873896
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Ромашкове спішить у гості літо,
Життю радіє так моя душа.
Десь жайворон пісень співє в вітах,
Стежина проростає в споришах.
Проміння в косу сонце заплітає,
Блакить небесна дивиться згори.
А теплий вітер хмари розганяє,
У літа різнобарвні кольори.
Приспів:
Ромашкове літо, ромашкове поле,
У пахощах квітів купається доля.
Ромашкове літо, пахучі сади,
До тебе на зустріч я буду іти.
Гудуть рої бджолині у садочку,
Збираючи пахучий свій нектар.
Одів метелик вишиту сорочку,
Цвіркун мелодій в полі заспівав.
У лузі пахнуть трави, пахнуть квіти,
Про щось шепоче берегу ріка.
Скажіть, як диву цьому не радіти,
В твоїй руці лежить моя рука.
Приспів:
Всю цю красу у серці закарбую
І може напишу ще свій сонет.
Ромашковому літу подарую
У казку поведе його сюжет.
Засвітяться на небі ясні зорі
І місяць посміхнеться нам згори.
Купатись буду я в твоїй любові,
Співати будуть з нами явори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873772
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Довколо зеркало - ріка,
А ми в човні пливем з тобою.
Весло трима твоя рука,
Схилились верби над водою.
Приспів:
В твоїх очах весь білий світ,
Такий прекрасний і чудовий.
І ніжний наче первоцвіт,
Що обіймає нас любов*ю
Берізки наче дві сестри,
У вітах жайворон співає.
Їм з нами хочеться пливсти,
Та вітер їх не відпускає.
Усмішка... погляд... ти і я,
А ще блакитне небо й сонце.
Планета, яку звуть Земля
І щастя наше на долонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873617
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Сьогодні з неба зорепад,
На землю сипав оксамити.
Це диво Всесвіту парад,
Землі свої він шле привіти.
Ним милувалася весна,
Для неї то чарівне дійство.
Роса холодна і рясна,
На трав'янистім королівстві.
І навіть теплий вітерець,
На диво дивиться магічне.
Краса торкається сердець,
З природою злилась навічно.
Сьогодні з неба зорепад,
На землю сипав оксамити.
Затамував свій подих сад,
Весна зустрінеться із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873481
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Ти - моя мрія. Долю не обманиш,
Не вижену із серця, бо люблю…
Лиш поглядом мене не раз ще раниш,
Та я усе, усе перетерплю.
Ти – моє сонце. Як приходить ранок,
Від мене ти зникаєш вдалині.
І погляд твій ховаючись в серпанку,
Знов повертає у чудовім сні.
Ти – цвіт калини. Що рясним намистом,
Прикрасиш золотавий листопад.
Моє кохання, доле моя чиста,
У зоряному відблиску лампад.
Ти – моя мука і моє страждання,
А разом з тим, єдина у житті.
Ти проростаєш у мені бажанням,
У вихорі шалених почутів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873393
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Весна.В садку черешня розцвіла
Та й все довколо таке гарне ,таке миле,
А ти з весною в мою душу увійшла
Причарувала ти її,заполонила.
Ти щось нове,таке щемливе ,принесла,
Як блискавка ти вразила красою.
Красою тіла і душевного тепла
Ти можеш позмагатися з весною.
Немов ті бджоли до черешні, що в саду,
Летять до тебе всі мої флюїди,
От бач і спокій свій ніяк я не знайду,
Він за тобою беззупинно ходить слідом.
Як сонце сяє мені посмішка твоя,
Твій подих ніжить як травневий вітер,
І я щасливий тим ,що ти, любов моя,
Найкраща,найдорожча в цілім світі.
Весна в розпалі,в цвіт природу одягла,
Все що дрімало чародійка розбудила.
І ти з весною в мою душу увійшла
І в ній кохання своїм світом запалила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873325
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Не плачте, очі... Гірко. Знаю.
Хмарина в небі попливла.
Вона мов ніжна біла квітка.
У білому цвіту й земля.
Не плачте, очі... Подивіться.
Цвіте черешенька мала.
Здається, сон усім нам сниться.
На світ ми дивимось з вікна.
А як проснемось... Що побачим?
Чия у тім буде вина?
Бо ж декому, мабуть, не спиться.
Була б то Силонька Ясна.
Розсіє тьму вона й росою
напоїть щедро білий цвіт.
Так дивно... сон один і той же
з віконця бачить увесь світ.
Якщо не сон?.. То що насправді?
Що відбувається? Скажіть?
То певно час такий, що всіх нас
вчить берегти життя й любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873386
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Скажи, скажи, чи любиш ти мене,
Скажу, скажу, що я тебе кохаю.
Весна, весна до нас у гості йде
І білим цвітом сад наш розцвітає.
У мріях знов вернулися літа́
І серце знову ритми відбиває.
Душа моя лишилась молода,
Вона пісні мов соловей співає.
Скажи, скажи, чи любиш ти мене,
Скажу, скажу, що я тебе кохаю.
Нехай кохання нас неомине,
А зустріч наша буде просто раєм.
Тебе чекаю я усі роки
І не важливо, чи весна, чи літо.
Відчуй тепло і серця і руки,
Ті пахощі, що нам дарують квіти.
Скажи. скажи, чи любиш ти мене,
Скажу, скажу, що я тебе кохаю.
Любов моя тебе не омине,
У серці майорітиме я знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873349
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2020
А жінка буває на осінь так схожа,
Вуалью захований сум у очах.
Вона, як та осінь заплакати може,
Дощами холодними скроплений шлях.
Вона то холодить, то сонечком гріє,
Шепоче на вушко кохані слова.
Буває, що з осінню разом радіє,
А інколи плаче із нею бува.
Її, як і осінь вітри обіймають
І настрій у неї мінливий такий.
Буває на крила свої підіймають,
З дзвінким стоголоссям пташиних хорів...
А жінка буває на осінь так схожа,
Ранима, як осені в неї душа.
Вона наче пані чарівна, вельможна,
До тебе у гості завжди поспіша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873224
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Коханий, поцілуй: горить в жаданні тіло,
Та подих затамуй: з тобою вже не я -
Фантом чи тінь моя. Минуле - відболіло,
Лиш спомин по мені - ця Мавка лісова...
Коханий, поведу тебе на попелище
По місячній стезі, між сонмами смерек:
Там подруги мої гучні заводять грища
І Перелесник в'є таночок-оберег.
Коханий, поцілуй... Заглянь в зелені очі -
В них міниться оте, що загубив колись.
А дорікати - ні - не буду і не хочу,
І не спитаю, чом дві долі не сплелись..
Зрадливий, пригадай останню ніч весняну:
Так розтинали грудь піснями солов'ї!..
Були ми - як одне, ти звав мене - кохана,
Жагуча нічка та, ті пестощі твої...
Зів'яли квіти снів на зім'ятій постелі...
Ти більше не прийшов, чекала марно я...
Ходім, коханий, в ліс, там подруги веселі
Танки гучні ведуть... Там Мавка - не твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873172
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 23.04.2020
Я читаю твій лист, що прислав мені в літо,
В ньому стільки любові і стільки тепла.
Сів метелик де трави гойдаються й квіти,
Прилетіла послухати лист твій бджола.
І зібрались хмаринки у небі кудлаті
Їм цікаво мабу́ть, що ж в листі написав?
Я ховаюсь у трави, що вітром прим'яті,
Щоби лист цей у мене ніхто не забрав.
Б'ється серце моє, затамовую подих
Я щаслива читаючи ніжні слова.
І зберігся в словах тих, блакитний твій погляд
І минулого зустріч для нас ожива.
Пригортаю твій лист і так ніжно цілую,
Він для мене, щось цінне таке у житті.
У душі моїй літо з весною танцює,
А я згадую миті щасливі оті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873104
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 23.04.2020
Ти подивись мені у очі,
У них ти прочитаєш все.
Як я у довгі-довгі ночі,
Бачу обох нас під вінцем.
Як я беру тебе на руки,
Несу у наш життєвий рай.
Як ми сказали нашим мукам,
Єдине слово: «Прощавай!»
Ти моя кров наполовину,
А як же можна без крові?
Мені ти стала за дружину
І в нас відносини нові.
Ти половина мого серця,
З двох крил моїх – твоє одне.
Нелегко щастя нам дається,
Та воно нас не обмене.
Люблю тебе й живу тобою,
Як довго я до тебе йшов.
Ти будеш вічно молодою,
Моє життя, моя любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872974
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Луна... Гамак... и летний вечер...
Сверчок поет от всей души!..
Любимый нежно обнял плечи...
поцеловать меня решил...
И я позволю... брошусь в пламя!..
Желаний искренних костер...
Пусть страсть пылает до беспамятств!..
Пусть кружит нас небес шатер...
Тепло безудержных ладоней
стелило волны под ребром!..
Парила парочка влюбленных
в тумане счастья неземном...
А Месяц был неравнодушен...
дарил лучей своих хмельных...
- Так важно быть кому-то нужным...
с одной судьбою на двоих...
* * *
Луна... Гамак... Прохладный вечер...
- А мне тепла бы для души!..
Приснилось что-то... сон не вечен...
Костер... пытаюсь затушить...
22.04.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872998
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020
На співочому полі розквітли тюльпани,
Аромат дивовижний усіх кольорів.
Кожен раз зустрічає це диво світанок,
Доторкаючись променем сонячних днів.
Я милуюсь цим дивом яскраво - магічним
І вдихаю цей запах солодкий такий.
Настрій в мене сьогодні пісенно - ліричний,
Надихає на вірші і тисячу мрій...
В кольорах цих весняних відбилося літо,
Відобразилась ніжність й чарівна краса.
Хіба ж можна красі цій усій не радіти,
Коли в серці буяє і квітне весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872984
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Якщо живе кохана у душі,
Думки летять до неї щохвилини,
А серце каже: - це не міражі,
Ви бачите її, як половину…
То це любов, яка прийшла до вас
І ви повірте, цим потрібно жити.
Чекайте і моліться… Прийде час
І ви її ще будете любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872858
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Важливо у житті знайти принцесу,
Оту єдину, що солодша меду.
Кохану, неповторну поетесу,
Щоб іншої в житті було не треба.
Щоб світ увесь на ній зійшовся клином,
Щоб всі удвох порахували зорі.
Щоб ви для неї завжди були милим,
Щоб не було ні зради, ні докорів.
Щоб вона стала сама краща мама,
Бабуся неповторна і єдина.
Щоб вміла біди відвести руками,
Для вас була життєва половина.
А ще вас розуміла із пів-слова,
Щоб ви змогли їй прихилити небо.
Цікавою завжди була розмова,
Щоб ви чекали на домашній щебет…
Щоби для неї ви були опора,
Плече надійне у любу хвилину.
Щоб ви удвох перевернули гори,
Щоб жінку цю зробили ви щасливу.
Даруйте квіти і цілуйте руки,
Кохайте до безтями вечорами.
І щоб прожиті з нею ваші роки,
Життєвими сіяли кольорами.
Важливо у житті знайти принцесу,
Оту єдину, що солодша меду.
Кохану, неповторну поетесу,
Щоб іншої в житті було не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872834
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Де закохані стежками ходять,
Там лишаються завжди сліди.
В небі чари тихо верховодять,
Доторкаючись теплом весни.
Піднімаючись на крила вітру,
Щастям переповнена душа.
Лине спів у черемхо́вих вітах,
То кохання наше поспіша.
Приспів:
Цвіте черемха білим, білим цвітом
Її вдихаєм ніжний аромат.
До нас всміхнеться, ще барвисте літо,
Свої цілунки подарує сад.
Тихо берег, щось шепоче річці,
Він закоханий у неї теж.
Заблищали роси на травичці,
Ти стежиною мене ведеш.
Ніжно, так тримаєш мою руку,
Я щаслива, що ти поруч є.
Де кохання там нема розлуки,
А воно у нас на двох одне.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872856
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Де закохані стежками ходять,
Там лишаються завжди сліди.
В небі чари тихо верховодять,
Доторкаючись теплом весни.
Піднімаючись на крила вітру,
Щастям переповнена душа.
Лине спів у черемхо́вих вітах,
То кохання наше поспіша.
Приспів:
Цвіте черемха білим, білим цвітом
Її вдихаєм ніжний аромат.
До нас всміхнеться, ще барвисте літо,
Свої цілунки подарує сад.
Тихо берег, щось шепоче річці,
Він закоханий у неї теж.
Заблищали роси на травичці,
Ти стежиною мене ведеш.
Ніжно, так тримаєш мою руку,
Я щаслива, що ти поруч є.
Де кохання там нема розлуки,
А воно у нас на двох одне.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872856
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA[/youtube]
Стоять, як наречені в цвіту вишні,
Немов зібрались разом до вінця.
У платтях ніжних, білих, таких пишних,
Що так пасують до вродливого лиця.
А де ж їх наречений, може, вітер,
Що ніжно припада до них крильми?
Вони з любов"ю тягнуть свої віти,
Шепочуть тихо: ти мене візьми.
Розгублений, невпевнений страждає,
Як вибрать тут, найкращу серед всіх?
Але це неможливо, добре знає,
Вони йому потрібні всі для втіх.
Пограється лиш хвильку і забуде,
Ще білий цвіт зірве із гілочок.
Хіба за це осудять його люди?
Можливо, хтось візьме це за урок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872719
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Дівки гарні, як ті мухи
В парку лавку обліпили,
Посідали цокотухи,
Про любов заговорили:
-Де знайти собі коханця
І щоб мати чоловіка?
В стриптиз-клубі, чи на танцях,
Щоб любив тебе довіку?
Зачепило бабу Олю
(Тут присіла на хвилину),
Каже: -Треба ловить долю
Біля каси в магазині.
Ото станьте й розглядайте,
Що в мужчини у корзині?
І оцінку свою дайте,
Чи практичний буде нині?
По товарах видно зразу:
Оцей вміє готувати,
Той культурний, не образить,
Цьому - тільки випивати.
Ще одна є вірна мітка,
Перевірена, хороша,
Бо на касі бачиш чітко
Скільки в кого й які гроші.
По манерах визначайте –
Холостий він, чи жонатий:
Якщо путнє, починайте
Ледь помітно загравати.
А тоді вже - вас не вчити,
Свої чари проявляйте,
Постарайтесь обкрутити -
Йому спуску не давайте!
Враз дівчата подивились
На світ іншими очима,
В супермаркет усі змились
Вибирать собі мужчину.
Баба вільно позіхнула,
Розрівняла ноги й спину:
-Всіх дуреп, як вітром здуло,
Я сама хоч відпочину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872710
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Я у тебе одна і єдина у світі,
У квітучій весні і у теплому літі.
Я у тебе одна ясна зіронька в небі,
Буду довго світити і тільки для тебе.
Я у тебе одна дорога і кохана,
Осінь, а чи зима я всерівно бажана.
Я у тебе одна, чи дощі, чи морози,
На обличчі усмі́шка, коли навіть грози.
Я у тебе одна найдорожча і мила,
А любов нас взяла і понесла на крилах.
Я у тебе одна, нею так і лишу́ся,
Бож таки не дарма українкою звуся.
Я у тебе одна, там де ріки і гори,
Пісня птахів дзвінка, крики чайок над морем.
Я у тебе одна, ти один є у мене,
Такі ніжні слова, шепотять навіть клени.
Я у тебе одна, промовляють берізки,
І летять в даль слова, вітер чеше їм кіски.
Я у тебе одна, лине тихо луною,
Ми щасливими будемо завжди з тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872716
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Короновірус не завада,
Він не затьмарив свято нам.
У душі радість і відрада,
Хоч не пішли сьогодні в храм.
Молитва душу зігріває,
У дзвони б'ють усі церкви.
А серце радо калатає,
Христос всміхається згори.
Дарує кожному з нас ласку
І свою ніжну благодать.
Священик освятив нам паску,
Цю радість нам не передать.
Христос Воскрес! Звучить вітання,
На серці радість і тепло
Нехай не буде більш страждання,
За нас Ісус прийняв його...
Хай згине зло з землі наза́вжди,
Молитва щиро хай звучить.
Той хто живе у вірі й правді,
Того Господь благословить.
Зі святом вас любі друзі!!!
Щастя, миру, злагоди, любові, міцного здоров*я і Божої ласки!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ВОЇСТИНУ ВОСКРЕС!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872603
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 19.04.2020
Чомусь серди́вся вітер на весну,
Розгойдував дерева, скубав віти.
Йому б разо́м із нею порадіти,
А він гудів і не ішов до сну.
У небо піднімав біленький цвіт,
Тоді жбурляв на землю вередливо.
Йому було мабуть не так важливо,
Що то останній цвіту був політ.
Весна його спиняла, та дарма,
У неї не було такої сили.
У темні хмари вбрались небосхили,
Зі всіх сторін їх вітер обдима...
Лише надвечір заспокоївсь він,
Коли зоря коли́санок співала,
Вона умить його заколихала
І він заснув за декілька хвилин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872363
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020
Сьогодні небо хмуриться чомусь
І сонечко сховалося за хмари.
А дощ подарував сльозу комусь
Її можливо там і не чекали.
Весна розлуку несла на крилі,
Хоч так розлуки теї не хотіла...
Він цілувавв останній раз її,
Коли весна із вітром говорила.
Любові полум'я загасло вмить,
Як лиш слова болючі прозвучали.
Ніхто не знав до того, як болить,
Коли впинається у серце жало.
Сльоза упала з краплями дощу,
Так стало холодно у ту хвилину.
Взамін тепла, він дарував журбу,
Що прилетіла з клином журавлиним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872241
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 16.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZ_gsvolL7E
[/youtube]
Яка краса, теплінь, цвітіння!
Весна старається для нас.
Природи трепетне творіння,
Так необхідне нам нараз.
І заворожена на хвильку,
Забуду все, що так болить.
Не буду клясти свою долю,
Весна, я чую,- струменить..
Чому все ж хочеться так плакать?
Забудь, душе, що щось не так.
Чи зможу сльози ці приборкать?
Насолодилась ними всмак.
Ти будь зі мною поруч, любий,
Зітри солону цю сльозу.
Цілуй мене в солодкі губи,
І прогони з душі "грозу"...
Сама я все не пересилю,
Занадто, мабуть, я слаба.
Ще зупини зневіри хвилю,
Без тебе не пройде журба...
Я бачу: тучі розійшлися,
Лиш накрапає дощ мілкий.
В моїй душі ти оселився,
І вірю: будеш завжди мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872006
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 16.04.2020
Повилася ніби стрічка
тут, між гір, блакитна річка.
Ой, як стрімко біжить-в'ється в далину.
Мене манять очі сині...
По вузькій-вузькій стежині
до своєї я дівчиноньки іду.
Волошкові манять очки
й чорні брови, мов шнурочки.
Дівчина весела, мов весна.
В сині очі задивлюся,
мов прозорої нап'юся
чистої водиці з джерела.
Будем з зіркою ясною
тут гуляти під горою.
Цілуватиму медові я вуста.
Бо ж вона, моя лебідка,
в світі є найкраща квітка.
Мого серденька мелодія дзвінка.
Волошкові манять очки
й чорні брови, мов шнурочки.
Дівчина весела, мов весна.
В сині очі задивлюся,
мов прозорої нап'юся
чистої водиці з джерела.
Повилася ніби стрічка
тут, між гір, блакитна річка.
Ой, як стрімко біжить- в'ється в далину.
Мене манять очі сині...
По вузькій-вузькій стежині
до своєї я дівчиноньки іду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872118
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
Я так люблю, я так кохаю,
Тебе, немов весна світанок.
Шумлять дерева тихо в гаю,
Привітно усміхнувся ранок.
Мої думки завжди з тобою,
Не може бути в нас іначе,
Осиплю я тебе любов'ю,
Душа ніколи хай не плаче.
Нехай чарівні линуть звуки,
І цвіт вишневий розцвітає.
Твої мене зігріють руки,
Тепліше них в житті немає.
Я так люблю, я так кохаю,
Слова торкають наче квіти.
І ти мене коханий, знаю,
Усе життя будеш любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872106
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
Сьогодні плакав квітень за вікном,
Лилися сльози, мов потоки річки.
Десь гуркотіло гучно за селом,
Кудись так поспішали електрички.
Луною відбивався стук коліс,
А я згадала зустріч на пероні.
Яка була з тобою в нас колись,
Тремтіли губи, стукотіли скроні.
В юрбі людей, почулося:" Привіт!"
Я обернулась й немогла збагнути.
Перевернувсь перед очима світ,
Неможу зустріч ту, ніяк забути.
Ще досі чую тихий голос твій,
Блакитні очі - океан любові.
Колись ти був коханий, тільки мій,
І ніжність відчувалась в кожнім слові...
Одне тобі промовила:"Привіт!",
Бо більше не змогла ніщо сказати.
Переді мною інший був вже світ,
Його змогла без тебе покохати...
Я чую, плаче квітень за вікном,
Течуть струмками прохолодні сльози.
Я ж перелистую життя альбом,
У небі гуркотять весняні грози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871949
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Ти чекай, я до Тебе прийду,
У безсонні, замріяні ночі.
Серед всіх я, повір, віднайду –
Твої сині, закохані очі.
Ти чекай, я Тобі принесу,
Щиру ніжність і лагідну ласку.
І любові жагучу красу,
І Тобою омріяну казку.
Ти чекай, я прийду хоч у снах,
Всі путі і дороги здолаю.
Принесу поцілунки в вустах,
І скажу, що я … дуже кохаю.
А покличеш – то вмить прилечу,
Я про зустріч і день і ніч мрію.
Я – надії свічу засвічу,
І коханням Тебе відігрію.
14.04.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871926
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Розквітли абрикоси ніжним цвітом,
Оділа білий вельон алича.
Щебечуть птахи радісно над світом,
Магнолія - красуня розцвіла.
Вербові котики всміхнулись радо,
Відкрили своє личко для весни.
Зазеленіли, ожили левали,
На землю впали дощики рясні.
Квітує персик й сакура рожева,
Дарує нам свій королівський цвіт.
Неначе в пишнім платті королева,
Танцює танго радуючи світ.
У цьому розмаїтті кольоровім,
Відпочиває кожен раз душа.
Весна дарує всім такі обнови,
Тоді, на відпочинок вируша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871829
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 13.04.2020
Я до тебе прийду…
Ні, прилину на крилах любові
Крізь розвихрені дні
І ночей заколисаних сни.
Я до тебе прийду…
Зустріч цю ми чекали обоє,
Як оновлення дух,
Як пташина чекає весни.
Я до тебе прийду,
Тихим сном посміхнусь на світанні
І росою впаду,
Щоби ти не сколов своїх ніг.
Я до тебе прийду,
Проросту дивоквітом кохання,
В тихий рай поведу,
Де на нас зачекався поріг.
Я до тебе прийду
Крізь дощів сивину й заметілі,
Біди всі відведу,
Своїм серцем твоє запалю.
Я до тебе прийду,
Подарую не просто надію –
Ключ від щастя знайду
І вручу, бо ж давно вже люблю!
12.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871767
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 13.04.2020
Соловейко у гаю тьохкає, співає,
Десь там щастячко моє серед трав блукає...
Ой, піду ж я у гайок слухать соловейка,
Може щастя там знайду я своє, рідненьке...
Підійду я до верби, розчешу їй коси,
Назбираю там роси та й умию очі...
Упаду я у траву, в небо подивлюся,
З калиною постою, ніжно обіймуся...
Я з барвіночку сплету віночок барвистий,
Та й на воду опущу в річку швидку, бистру...
Походжу ще трохи я, щастя пошукаю,
Хоч вже добре знаю я, що його вже маю…
Анатолій Розумний,
12.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871764
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 13.04.2020
І знов в наше місто приходить весна,
З весною приходить кохання.
А я вечорами сумую одна
З собою стрічаю світання.
Я згадую ніжну весну і наш сад,
Обійми, цілунки до ночі.
Тебе я забути не можу ніяк,
Другого крім тебе не хочу.
Іду, обриваю пел́ю́стки з квіток,
Загадую миле бажання.
Серц́я нехай знову з’єднає місток
Й пов́ернеться наше кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871691
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.04.2020
В мій рідний край прийшла весна,
Птахи вернулися додому.
Принесла радість нам вона,
Забрала з серця біль і втому.
Зазеленіла знов трава
І ніжно сонечко зігріло.
Від сну прокинулась сова
І кудись з гілки полетіла.
І стали знову довші дні,
А ночі стали вже коротші.
Тебе хоч мало бачу в сні,
Все ж сон мені той найсолодший.
Лиш там у спо́кою душа,
Кохання палко зігріває.
Ті сни дарує нам весна,
Вона про нас давно все знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871613
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020
Прилетіла весна.
Буйний цвіт вмить сповна
і тебе, і мене зчарував.
Не сказать скільки літ
первозданний цей цвіт
свіжі сили у душу вливав.
Тільки дуже боюсь
і за це я молюсь,
щоб цей цвіт не зів’яв, не опав.
Щоб так само твою
незвичайну красу
Го́сподь-Бог якнайдовш зберігав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871504
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
О, Боже мій милий! Тобі я вклоняюсь,
Молитву від чистого серця прийми.
Якщо в чомусь грішний, то плачу і каюсь
І пр́ошу: цю пошесть згубн́у́ припини.
Зціли тих людей, що на Тебе вповають,
Із ложа недуг і страждань підведи.
Осяй благодаттю людей, що так дбають
Про хворих жертовно, їх дух укріпи.
Навчи цінувати життя і здоров'я,
Бо Ти їх нам дав і сказав: «Бережіть!»
Серця́, наші душі і розум наповни
Любов’ю до Тебе і близьких. Амінь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871510
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Чи я втратив лице,
Що немає сльози,
Чи сховалось від мене кохання?
Знає доля про це,
Та не палить мости,
Додає лиш життєве страждання.
Посиджу й помовчу,
Рани щоб зажили,
Хай надія іще не вмирає…
Крила дай – полечу
У далекі світи,
Де кохання на мене чекає…
Всім тоді розкажу,
Що любив і люблю,
Народжу ще кохання у муках.
Все до купи зв’яжу
І без краплі жалю,
Буду мати розв’язані руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871450
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Має заміж іти Віка,
Марту йде питати
(Та вже має чоловіка,
То повинна знати).
Скажи правду мені, Марто,
Чи цей ризик вартий?
Одружитися - не жарти,
Це не гра у карти.
-Слухай, Віко, одкровення
Заміжньої жінки,
Таке «щастя» мають Жені,
Тані, Гані, Нінки…
Він, як мишка до заміжжя –
Сіренький і милий,
А ти - лагідна і ніжна,
І така щаслива!
Поживеш з ним зо два роки,
Ніде правду діти,
Хочеться миш’як купити
Й тут же отруїти.
Бо з цієї мишки зразу
Козлик виростає,
Доведе тебе до сказу,
Потім вовком стане.
Заміж, Віко, справжнє пекло,
А ще підуть діти…
То ж до старості пораджу
У дівках сидіти!
Все. Бувай. Не маю часу,
Мушу клопотатись,
Донечка виходить заміж –
Треба готуватись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871461
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
У тобі озовуся струмочком,
Що весною так ніжно дзюрчить.
Посміхнуся у полі дзвіночком,
Ти лови незабутню цю мить.
Озовуся я вітром у полі,
Доторкнуся ясним промінцем.
І подякую щиро так долі,
Що вона не приносить нам щем...
Серце мовить страждати не мушу,
Хочу знати, що мовить твоє.
Хоч думки так стривожили душу,
Та у них, ще кохання живе.
Те кохання, яке незабути
І не викинуть з серця мені.
Як я хочу в обіймах побути,
Подаруй мені дні чарівні.
Хай вони, ще любов'ю зігріють,
Хоч на відстані, то не біда.
Мої мрії в душі, ще жаріють
І на серце моє осіда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871464
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Я до Тебе прийду уночі,
Коли в небі засяють зірниці.
Притулюсь на Твоєму плечі,
Й берегтиму, як ока зіницю.
Я до Тебе прийду уночі,
Місяченько засяє ясніше.
Заніміє роса на щоці,
І серденько заб»ється гучніше.
Я до Тебе прийду уночі,
Коли тиша в мовчанні зітхає.
Десь у вербах застогнуть сичі,
Й все в бентежнім чеканні стихає…
Десь у хмарах курличуть ключі….
Це ж чого Тобі, любий, не спиться?
Я ж до Тебе прийшла уночі,
Щоб хоч в снах із Тобою лишиться.
08.04.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871294
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Я так сильно люблю, що у серці,
Окрім тебе нікого нема.
Знай, кохана, до самої смерті,
Ти залишишся в мене одна.
Горда ти, мені дуже приємно,
Що ти знаєш для себе ціну.
Я завжди чи радію, чи сумно,
Бережу тебе в серці одну.
Ти сказала тобі не мішати,
Я обдумав й усе зрозумів.
Я в душі тебе буду кохати,
З болем в серці, та тільки без слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871321
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Я так люблю дивитися на зорі,
Вони, немов смарагди чарівні.
На місяць, що пливе неначе в морі,
Під парусом надутим у човні.
Я так люблю блукати з вітром в полі,
Серед ромашок, маків в пшеницях.
Пташки співають входячи у ролі,
Лишають нам мелодії в серцях.
Я так люблю блакить ту, що у небі,
Хмарин пухнастих, наче білий сніг.
І завжди кличе ліс мене до себе,
Казки для мене він свої зберіг.
Я так люблю мелодій дивні звуки,
Що зігрівають душу кожен раз.
А ще твої коханий ніжні руки,
Що обіймають у вечірній час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871322
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Чи можна продавать Господній дар?
(Я землю нашу маю на увазі),
Людина без землі – то раб-злидар –
Це пам’ятати маємо наразі.
Земля і сонце, і ясна блакить –
Творіння рук Господніх у цім світі,
Що існували і до нас віки.
На землю ж замахнулася еліта?
А мо’, і не еліта це, а так…
Потрапивши у владу випадково,
Вона забула, що земля свята,
І це не є секретом ні для кого.
Земля для тих, котрі живуть на ній,
Її і кров’ю, й потом поливають.
Вони господарі її є головні.
Чому ж їх волю влада розпинає?
Саме Творець є Господом для всіх:
Для України і для її влади.
Народ зневажити – то непростимий гріх,
Тож прийде час і гідної розплати!
6.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871148
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Я на порозі осені стою.
За мною – не одна крута стежина.
На долю все ж не плачуся свою,
Хоч смак пізнала меду і ожини.
Поміж турбот буденності і свят
Стрічались мені радощі і горе.
Ішла життям, не маючи ні злат,
Ні срібла з духом сильним непокори.
Із віршами новими на устах
Нову добу життєву зустрічаю.
Страху нема – весь розгубила страх,
Тож сміло двері в осінь відчиняю.
7.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871143
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Весна щебече у саду,
Травиця зеленіє.
По ній до Тебе я іду,
А серце б»єтся й мліє.
Весна у квітах запашних,
В веселім синім небі.
В обіймах ніжних, та міцних,
Вони такі лиш в Тебе.
Весна вмістилась у зорі,
Що дивиться щоночі.
Весна – це райдуга вгорі,
Й Твої блакитні очі.
Весна – це птахів переліт
Над рідними полями.
Це квітів неповторний цвіт,
Й кохання поміж нами.
07.04.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871156
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Кохання не дається легко,
Бо коли легко – просто секс.
Хоч воно поруч – не далеко,
Хоч потяг є, та то рефлекс.
Тільки коли не можеш жити
І на вустах її ім’я
Маєш її боготворити,
Повір – це доленька твоя.
Нехай палає нею серце,
Доторк руки – знов струмом б’є,
Це й є кохання, хоч із перцем,
Воно одне, воно твоє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871197
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Милим не будеш через силу,
Як в неї інший в голові.
Бо він для неї те світило,
Що розчинилося в крові…
Ти не будуй собі ілюзій,
Рана життєва заживе.
Як сам на сам, а не в окрузі,
Тебе коханим назове…
І ти тоді впізнаєш щастя,
Її рука в твоїй руці.
Приймете вдвох своє причастя,
І одягнуть на вас вінці.
І так удвох за руки взявшись,
Пройдете весь життєвий шлях.
Не просто жити закохавшись…
Лети допоки вільний птах.
Коли окріпнуть твої крила,
Ти станеш власником плодів,
Тебе побачать, як світило,
То милим станеш ти тоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871198
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Пора вже люди стати на коліна
І в Господа проще́ння попросить.
Признати у душі свої провини,
Господь почує вас й благословить.
Задуматися вам пора вже люди,
Що у житті ви робите не так.
Ви подивіться, скільки злоби всюди,
Подумайте, хто робить цей бардак...
Горять ліси, палають сухостії
І це усе робота ваших рук.
А як же добрі і завітні мрії,
Невже вас не тривожить серця стук.
Згадайте, як було в часи колишні,
Куди не глянеш тиха благодать.
Були озера й ріки такі чисті,
Тепер вони так болісно кричать.
Міліє Світязь, висихають ріки,
У смітті потопає океан.
Довкола зсуви і брудні потоки,
Земля страждає від болючих ран.
Пора вже схаменутися вам люди,
Задуматись, над цим життям, що є.
Скажіть, що ж для нащадків наших буде?
Якщо тепер усе ми попсуєм.
Чи будуть в щасті жити наші діти,
Чи хватить їм води на цій землі.
Чи внуки будуть й правнуки радіти,
І чи курликнуть в небі журавлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871220
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Вона і Він блукали в самоті,
Допоки не зустрілись випадково —
Стрічались залицяльники не ті —
У просторі зникали загадково.
Серця гірчили випадки сумні,
Обох тримала віра у надії —
Подарувала зустріч навесні
У яблунево-білій заметілі.
В коханні ласували ягідки —
Такі солодкі, наче спілі груші.
За обрієм втішалися думки,
У поцілунку поєднались душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871195
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Я з любов'ю обіймаю світ
І тебе любов'ю обіймаю.
Давній мій, прадавній дідів рід,
Родовід про вас розповідає.
Прабабуся, ще була княжна,
Їздила в розкішнім екіпажі.
Виділялась щирістю вона,
А які в той час були пейзажі...
Зеленіли навкруги поля,
Хімії тоді вони не знали.
Прокидалася від сну земля,
Ранки натюрморти малювали.
У розкішних шатах стояв ліс,
Кликав і манив усіх до себе.
І грибні поляни були скрізь,
Чистим і блакитним було небо.
Ріки розливались в береги,
Не смітили так колишні люди.
Хоч не всі освідчені були,
Прибирали за собою всюди.
Серед роду б́у́ли й козаки,
Захищали землю від навали.
Як її топтали чужаки,
То життя за неї віддавали.
Було важко, та жила любов,
До сім'ї, своєї Батьківщини.
Кожен правдою тоді ішов,
І спокутував свої провини...
Давній мій, прадавній дідів рід,
Як твоє змінилось покоління.
Не такий тепер вже білий світ,
Коли ж буде в нім уже прзріння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871065
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Ми знову з весно́ю без тебе,
Думками торкаюсь тих днів.
Всміхалось так радісно небо
І ранок про щось гомонів.
Дзвеніли пташині десь співи,
У нашім з тобою саду.
Були дуже юні й щасливі,
Я тими думками живу.
Все хочу потрапити в весну,
В якій, ти за руку тримав.
І пору казкову, чудесну,
Одній лиш мені дарував.
Блакитні мов проліски очі,
Побачити хочу твої.
Щоб билося серце жіноче,
Як билось дівоче тоді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870936
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Я свою мрію в небо відпускаю,
До тебе птахою нехай летить.
Нехай тобі розкаже, як кохаю
І подарує незабутню мить.
Тримай її в обіймах, мій коханий,
Зігрій її прошу своїм теплом.
Хай з мрією тебе зустріне ранок,
Накриє щастям, вірності крило.
Ти бережи її не дай загинуть,
Не ображай коханий, а люби.
Мої слова до тебе з серця линуть,
Бо в моїй мрії найдорожчий ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870938
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Розфарбуй для мене небо в голубе,
Сонячне проміння розклади на ньому.
Досі ще кохаю любий я тебе.
Не віддам кохання нашого нікому.
Розфарбуй в зелене поле і ліси,
Хай розносить пісню прохолодний вітер.
Щастя у долонях мені принеси,
В кольорах веселки розфарбуй всі квіти...
Усміхнись до мене, ніжно притулись,
Б'ється серце гучно, вириває груди.
Пам'ять не зітерлась, вона, як колись,
Все тебе кохає і кохати буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644054
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 05.04.2020
Вихвалялась Валентина дочками завзято,
Одна в мене балерина, друга в депутатах.
Третя дуже знатна леді, їздить на Канари,
Є ще й син у мене Федя, ледар і бездара.
Працювати він не хоче, любить добре їсти,
Цілий день мов кіт муркоче і сидить у кріслі.
А як тільки борщ запахне, бере зразу ложку,
Запихає на дві гулі, робить в губі трощу.
Балерина завітає у гості до мами,
Все дієтою балу́є і шле телеграми.
В телеграмах чоловіку надає роботу,
Мабуть буде так довіку у неї він " мотом".
Як приїде депутатша у гості до мене,
То не мов японська гейша, кімоно зелене.
Все промови якісь строчить, шукає трибуну,
А тоді блука щоночі з бару її сунуть.
Коли ж третя завітає, дуже знатна " леді",
То така до всіх привітна, навіть і до Феді.
Він її так полюбляє, наче котик треться,
Бо багато грошей має, мов курка несеться...
Спокійніше в хаті стане, як нема нікого,
Серце рівно в мене б'ється і не болять ноги.
Нехай мають свої справи і в них поринають,
Я від них не хочу слави, хай собі тримають...
Трохи недільного гумору!!! Посміхніться!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870779
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Десь осінь розкидала листя,
Під ноги упало воно.
Калина червоне намисто,
Поклала мені під вікно.
По шибці стікають струмочки,
Осіння, холодна роса.
Сумує, чи робить примочки,
Чи просто журлива сльоза.
Тумани у березі ходять,
Навіюють сум і журбу.
Вони у той час верховодять,
В ранкову осінню добу.
Як вигляне сонечко в небі,
Промінням торкнеться землі.
Ще віти зігріє на вербі,
Промінчик лиши́ть на стеблі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870786
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Мелодія звучала у залі " Білий вальс",
До нього поспішила, сказала: " Можна вас".
А він їй посміхнувся і враз зніяковів,
Теплом вальс доторкнувся, серця їхні зігрів.
Тримали ніжно руки, йшла обертом земля,
Кружляли вальса звуки в думках були слова.
Як я тебе кохаю! Як я тебе люблю!
Та ти мовчиш, зітхаєш, хоч так у снах зову...
Він не промовив слова, лиш дихання одне
І серця стукіт знову, їм нагадав сумне.
Мелодія скінчилась, та погляди зійшлись,
Вони знов розлучились, бо він був уже чийсь...
В думках лишилась пам'ять і той останній вальс,
Що ще звучить і ранить, хоч сплинув уже час.
Він ті єдині миті в душі закарбував,
Найкращий вальс у світі, для них тоді звучав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870634
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Ніби то бу́ло ще вчора,
На зустріч я бігла до тебе.
Ніби то бу́ло ще вчора,
До мене летів ти мов лебідь.
Світило у небі сонце,
Ховалася я в твоїх крилах.
Ти був моїм охоронцем,
Коханням нас доля накрила.
Любов обох обіймала,
Слова шепотіла казкові.
Тепло вона дарувала,
Що бу́ло у кожному слові.
Ніби то бу́ло ще вчора,
На зустріч я бігла до тебе.
Ніби то бу́ло ще вчора,
До мене летів ти мов лебідь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870628
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Прошу тебе, ти не кажи нічого,
Достатньо лише погляду твого…
І не суди мене часами строго,
Коли в душі не іскра, а вогонь.
Запам’ятай, буває дуже часто,
Вогонь цей мене спалює до тла.
Хоч я згорю, ти не жалкуй - не варто,
Бо лиш би ти щасливою була.
Я буду помирати й воскресати,
Бо маю жити ніби Прометей.
Любов мою не в силі відібрати
І навіть моїх тисяча смертей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870503
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Я мрії перетворюю у казку,
Так хочу, щоб жила у казці ти.
Тобі я буду дарувати ласку,
Ти квіткою у ній будеш цвісти.
Для нас співати птахи будуть дзвінко,
Тобі намисто нанижу з роси.
Для мене ти найкраща в світі жінка,
Поетка мальовничої краси.
Розкине казка нам на небі зорі
І місяць буде грати на струні.
Любити буду в радості і горі,
Бо найдорожча в серці ти мені.
Я мрії перетворюю у казку,
Як добре, що вони живуть в мені.
Гадаю в полі часто на ромашку
І бачу образ любий вдалині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870516
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Доторкнися моєї долоні,
Погляд ніжний мені подаруй.
Я давно у твоєму полоні,
Ти любов мою в серці відчуй.
Я так хочу заглянути в очі,
В них побачити відблиск зорі.
Всі з тобою проводити ночі
І уста цілувати твої.
Щоб мелодія в місячнім сяйві,
Свої звуки доносила нам.
Щоб слова не були мої зайві,
Я кохання тобі лиш віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870509
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Мов лебеді білі по площі центральній
Пливла пара зрілих людей.
Дивились довкола, за руки тримались,
Він з неї не зводив очей.
Вона ще красуня, та й він був нівроку,
Довкола каштани в цвіту…
На них задивлялись прохожі із боку,
Він вів її, мов молоду…
На їхніх обличчях світилося щастя,
Лягав цілий світ їм до ніг.
У погляді видно було те причастя,
Що інший піднести не міг.
Вони повернули й пішли до собору,
При вході наклавши хреста.
А сонце світило здіймаючись вгору,
І запах весняний літав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870352
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Щоразу мене кличе сад до себе,
У надзвичайний, романтичний світ.
Блакить свою мені дарує небо,
А сад дарує свій біленький цвіт.
Гудуть рої бджолині, метушаться,
З них корчить ледаря ніхто не звик.
Побути в цій красі, для мене щастя,
Цей сад веселий, добрий чарівник.
М'яка трава вже потопає в росах
І чути переспіви десь пташок.
Вишневий цвіт сад приколов у коси,
А вітерець ним вишив рушничок.
Чарівний сад, дитинства диво - казка,
Щоразу хилить віти до землі.
Дарує ніжність і любов і ласку,
Дарує світлі спогади мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870366
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Заблукали зорі у пустельній тиші,
І з дороги збився місяць-одноріг.
Ліхтарі в шерезі ніч під ноги кришать
Й підгортають крихти до узбіч доріг.
Все довкіл завмерло в бе́зміру обіймах,
І гальмують миті свій шалений біг.
По одному сліпнуть вікон дальніх більма,
Іншим допікає клопотів обліг.
Біглий промінь фар вистрибнув на лутку,
Хвиля-дві – й прогнала темені стіна.
Ні зорі, ні пташки; небо тоне в смутку.
Спочиває в тиші уночі весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870332
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Для мене ти фортецею була,
Проте ти вміла дарувати крила.
Поруч з тобою мав я два крила
Але фортецю брала лише сила.
Любов ніяку жінка не прийме,
Коли в ній сили і чудес немає.
Коханим назове і обійме,
Коли лиш жінка серцем покохає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870207
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Якщо мене спитає хто-небудь:
«А де ж твоя зарита пуповина?»
Я з гордістю чужому поясню:
«В святій землі, що зветься Україна.»
На цій землі, де липи й ясени,
Де рідне слово – це життя основа.
Де моляться: «Спаси і сохрани…»
І де звучить пісенна моя мова.
Допоки рідна пісня є в душі,
І вишиванка чорна і червона.
Де теплі навесні ідуть дощі,
Де гордість роду - українська мова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870208
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Скажи мені, що ще не пізно
І я твої слова почую.
Хоч ми з тобою десь нарізно,
Я кожну ніч у снах ночую.
Рука проводить по волоссі,
Торкають пальчики обличчя.
Душа кохає ще і досі,
Твоя, чомусь мене не кличе.
Скажи мені... і я почую...
Промов тихенько, що потрібна.
Я ніч у сяйві намалюю
І запалають зорі сріблом.
Скажи мені... Я так чекаю...
Без тебе дні немов в тумані.
Прошепочи мені:" Кохаю"
І залікуй душевні рани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870250
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Природа просить... Схаменіться...
Пора вже братися за розум.
Що тільки в світі... Подивіться...
Невже ми це змінить не можем.
Ліси страждають, плачуть ріки
І в цьому всьому винні люди.
І плаче світ такий великий,
Він може згинути й не буде.
Якщо й надалі руйнувати,
Усе, що берегла природа
Якщо ось так байдикувати,
Накаже всіх страшна негода.
І ось уже КОРОНОВІРУС,
Приперся звідкись невідомо.
Він в світі вже настільки виріс,
Що ставить крапки, рідше коми...
Що збережеться для нащадків,
Коли зруйноване все буде.
Щоби ніхто не зміг карати,
Прошу вас, схаменіться люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870247
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Знову повертаюсь в нікуди,
Розмиває дощ твої сліди.
Ніч ховає сум, мою печаль,
Загортає плечі ніжно в шаль.
А думки у Всесвіт десь летять,
Там далекі зорі мерехтять,
Понесуть на крилах їх вітри,
Розіб'ються, упадуть згори...
Вітер стих і дощ уже скінчивсь,
Він з грозою мирно розлучивсь.
Та понесли хмари десь у даль,
Тихий сум і в нікуди печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800015
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 31.03.2020
Розплітав я коханній в тихий вечір косу,
Зорі падали ранні і збирали росу.
Мов озерця ті очі, шепотіли уста,
Були світлими ночі і щасливі літа.
Посміхалась кохана наче яблуні цвіт,
Ніжне личко рум'яне, задивляється світ.
У нічну прохолоду гріло тіло її,
Не було назад броду лиш пісні солов'їв.
Залетіли у душу і понесли в політ,
Почуття що зворушать і залишиться слід.
Відбиваючи ритми то гучні, то сумні,
Серце цвітом розквітне і поллються пісні.
Вип'єм разом з тобою чародійний напій,
Будем дякувать долі і за здійснення мрій.
І з під ніг утікати, буде наших земля,
Мій єдиний у світі - я єдина твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799766
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 31.03.2020
Десь там за вікном проливні ллють дощі,
Кінчається літо, в душі вітражі.
Виглянуть промені, ніжні цілунки,
В літньому гомоні ще візерунки.
Торкнуся рукою до шибки вікна
І лист напишу та напевно дарма...
Розмокне в дорозі він, зникне з стежі,
Залишуться лише одні міражі.
Взяв дощ до рук скрипку і гучно заграв,
Хотів звеселити та сум мене взяв.
Згадалися теплі, щасливії дні
І лагідні дотики літо твої.
Ти літо прошу, не кидай нас, зажди,
Для мене ти любе й кохане завжди.
З тобою ми в подорож знову підем,
Листа, що в дорозі згубивсь віднайдем.
Я вітра попрошу, щоб лист той зберіг,
А осінь його принесе на поріг.
Легенько розгорне, щоб ти прочитав
І звістку про себе мені надіслав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799624
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 31.03.2020
Наче ще не дожив,
А як хочеться жити й кохати…
Її завжди любив
І себе заставляю чекати…
Була ніч в нас колись,
Про яку все життя пам’ятаю.
На життя я влюбивсь,
З ним піду по дорозі до краю.
Світязь мив береги,
Ми ж сиділи удвох, як дві долі.
Хоч кохатись могли,
Обійшла нас обох тоді воля…
І з тих пір у душі,
Залишилося лише бажання.
А воно – міражі,
Освятити їх зможе чекання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870069
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Я помовчу, бо ти так захотіла,
Хоча душа у смутку і сльозах.
Були часи, ти пташкою летіла,
Без слів, без нарікань і без образ.
Та ти усе в собі перелистала
І заштормило враз твоє життя.
В тобі був жаль, проте ти не кохала,
А я надіявсь, як мале дитя.
Не злюся я, не можу нарікати,
Прийдеться мені жити без крила.
Тобі, кохана, хочу побажати,
Щоб ти в житті щасливою була.
Ти знаєш, що я згідний йти на плаху
І я піду, без крапельки жалю.
Я по житті завжди чомусь невдаха,
Та я люблю… О! Як же я люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870068
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Дві краплі щастя впало нам в долоні,
В коханні б'ються радісно серця.
Твої уста малиново - червоні,
Мов перелитий келих до кінця.
Тебе я обіймаю моя мила,
Для тебе лиш звучать мої пісні.
В моєму серці тільки ти єдина,
Одна - єдина на усій землі.
Дві краплі щастя, більшого не треба
І ти летиш в незвіданий політ.
Дві краплі щастя, мов блакитне небо,
Під ноги стелить веселко́вий цвіт.
В промінні сонця ніжні переливи,
Що нас торкають так своїм теплом.
Летять до нас мелодії мотиви,
Даруючи кохання нам обом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870087
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Ми, неначе з іншої планети,
Схожі так слова і тіж думки.
Десь мандрують Всесвітом комети
І далекі світяться зірки.
Віримо в добро і Божу волю
І в найкращі в світі почуття.
Просим Україні щедру долю,
Щоб перемінилося життя.
Хай цвітуть сади у нашім краю,
Будуть води чистими Дніпра.
Хай лелеки завжди прилітають,
До свого рідненького гнізда.
Ми неначе з іншої планети,
Схожі так слова і ті ж думки.
Скажуть слово, ще не раз поети,
Будуть шлях освічувать зірки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869943
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
Всюди гори й полонини… Край Карпатський чарівний… Велич - сосни, похмурі ялинкові й пишні смереки – це скарб земної краси. Здаля видніються гори, на них шапки… білі й сизі хмари. Аж до підніжжя лежать дивні кіселеві тумани. Інколи ввечері , здається немов гуляють там шамани. Раз – у - раз чути крик якоїсь пташки.
Місяць серпанком зазирав у вікно… Понурений Гожо, за столом сидить давно. Сюди щовечора немов магнітом тягне. Журба в душі… Знов заливав спиртним, життя гріховне. У ресторані тихо музика звучала, офіціант швидко наливав вино в бокал. Поруч співачка спокушала, циган поводився мов кардинал. Йому годили, настільки можна було, він не сприймав ні від кого відмов, одна сьогодні, а завтра інша спроможна, здатна в нього розпалити вогонь. А цього вечора, спочатку пив коньяк і вина пляшку висушив демонстративно, зеркальна куля крутилась, мерехтіла мов маяк. Шаленна молодь, в обіймах, притискаючись, танцювала плавно – плавно. …
Красунчик…Чорні очі, аж горять, йому б і справді, не одну підкорять. Золотий товстий ланцюжок і хрест на грудях, на вказізівнім пальці з зображенням орла печатка, хоч й молодий та сніжна сивина на скронях, в костюмі чорнім, червона краватка. Біла сорочка пасувала, мов наречений. Його душа, занадто страждала, сам дивувався, тож лише з нею, чомусь завжди чемний. Скільки ночей і скільки ж вечорів і ось, знову, дивився лише на неї… Згадав, одного разу наважився, посмів, почервонівши, подарував сині орхідеї. Між квіти заховав записку «Співатимеш, то підійди». І підійшла… Усміхнена, рукою йому зіпсувала зачіску й ледь примруживши очі, сказала,
- І не жди!
Прямий погляд, то неначе кинджал, зводила з розуму, він так її жадав.Ті орхідеї сині, як її чарівні очі, мабуть тому, такі занадто довгі ночі. Десь сон тікав, немов губився серед лісу. Як виспатись, хоча б від того мав би втіху. Мінливий місяць уповні - ввижалась усмішка в темноті на зоряному простирадлі. На якусь мить очі ставали мов скляні, все в роздумах, підстерігли думки жахливі, підлі. Здавалось уві сні, що наче поряд й солодкий поцілунок відчував, відкривав очі, бачив мавку поруч, здавали нерви, чи я й насправді покохав? Було їх скільки та ні одна з них так не манила, якби ж то дала згоду, оця… мила. Думки джмелині, чи силою візьму? Та ні, чи тоді я, сам собі прощу?
Букет троянд червоних , у нього на столі, хай зважуся, він рахував секунди. Нехай іще раз посмію, руки торкнутися і подарую їй троянди.
Вона стояла біля скрипаля, нині одягнена, ну справжня краля. Ніжне спокусливе плаття, світло- жовтого кольору, нагадувало квітку латаття. Бажання підійти і доторкнутись, тепло б відчути, тьохкало в серці. Та він лиш поглядом смів до неї торкнутись, відмовитися - ні, хоча вкотре звинувачував свою впертість.
Жінка ж зробивши кілька кроків, співати не стала, присіла тут, навпроти нього. І на троянди уваги не звертала, ледь -ледь всміхнулась,
--« А все ж таки, я свого добилась. Знаю ти циган… Ми різні по крові й неоднакові звичаї в нашого народу.
Він лише на мить занімів, тут же заперечив головою, поглядом ловив її вуста, хотів любові,
-Я не зазіхну на твою свободу!
Пристальний погляд в очі, -
-Ти, як співала так й співатимеш, лиш подаруй одну ніч, більше нічого не прошу. В грудях болить, як ти з іншим йдеш, як борони Боже нареченою станеш, знай, того ніколи не прощу. Йому, чи іншому, нікому не віддам, чи хочеш, щоб була біда?
Вона мовчала, дивилась прямо, грізно, думки блукали, що скажу рідним? Ой, якби ж вони знали всі - всі… Тріпоче серце, так боляче мені. Як я, його кохаю - цього цигана… Вже так давно від нього в серці рана. Якби то знав, що вона сама з далекого села. О, Боже, заради чого, я скільки всього перенесла….
Майже шість років поспіль, квартиру винайма, а з нею поруч, як мати, одна знайома. Якось у сквері познайомились вони, так випадково на лавці, восени. Міленький дощ почався, вставала похапцем, зненацька стало зле, а у вухах дзень – дзень, від чого міркувала? За мить поблідла, втратила рівновагу, ото тоді старенька й звернула на неї увагу. Сама ж за фахом медик, колись працювала медсестрою, тому й її не запитала - що з тобою? Все зрозуміла, дивлячись на дівчину,
-Ой бачу, напевно … матимеш дитину….
Відтоді і жили вони удвох, ну, а згодом, коли у світлині втрьох, лиш тоді Люба зізналася від кого народила сина, важко було та відчувалась радість, вона щаслива. Мов янгеля, чорняве, карооке, повненьке маля, тішилася й плакала, о, як же на нього, схоже, яке ж дати ім`я? Та ні, недовго вибирала, Баро - що означає важний, головний. Бабуся косо поглядала, ще й кучерявий, ото славний!
Старенька бавила дитину, а Люба заробляла копійчину. То посуд мила у кав`ярні, а згодом працювала у перукарні. Одного разу робила зачіску клієнту - чоловіку, тепер мабуть буде дякувати довіку. Що познайомилася з ним неочікувано, наспівувала пісню про кохання. Цей голос його вразив й сама світленька, як зірка рання… Встав з крісла і зміряв її з ніг до голови, потім до неї всміхнувся мило й мелодійно,
-»Хто ви? Я хочу до себе запросити, чарійвний голос, попрошу вас, мій ресторан відкрити. Маю ансамбль, хлопці гарні, молоді та ви не бійтеся, вони добрі, не нахабні. І маю текст, мені надрукували. Тож дуже прошу, щоб дарма часу не втрачали. Моя візитка, ось, там є адреса, тож буду вас чекати, принцесо….
І зник….
«Ото так дивина -, сказала тихо, а можливо це на краще, чого думати про лихо?
І ось тепер, вона тут, більше року співає і бачить, як той, її чорнявий хлопець - страждає. Чи вона знала тоді, як працювала у кав`ярні, що до неї, в когось думки будуть, темні. Після роботи, восьме Березня святкували, народу повно, знайомі критикували. Що лише каву смакувала, навіть сміялись, вона ж невинна, соромлячись, очі... ховала. Пізно ввечері , ввірвалась веселих молодиків, юрба і кожного пригощала келихом вина. Цього разу відмовитися не вдалося, чорнявий хлопець, наче порядний, здалося. Лише пів келиха посмакувати вмовив її мило. Кілька хвилин, засумнівалась, чому це так сп`янило? І лише вранці, в чужій квартирі, протерла очі, побачивши, бажання викричатися щомочі. Та не наважилась, солодко спав, немов дитина. Але ж він красень, оголене тіло, зверху зелена ряднина. Підбита пташка, серце розривалось. Як тепер бути, але це ж між нами сталось... Це - непоправне, що ж він і хто, як міг?! В грудях, ледь - ледь стримувала дикий сміх… Їй би розплакатися вволю. Та навіщо тепер винуватити долю?! Тож сама винна, сп`яніла від вина…. Тож розгрібай, те що сталося - своя провина.
І після того, він декілька раз був у кав`ярні. Всі сподівання були марні. Інколи на вулиці зустрічав, все на підпитку, обходив стороною, не помічав.
Та ось тепер, він в ресторані постійний гість. Їй так болить і розриває злість. Не пам`ятає - думка - скільки в нього таких було. І в голові від думок тих, шуміло і гуло.
Останнім часом майже пити перестав, мов заглядала йому в душу, він страждав… На все час треба, зрозуміла, що це вона, його вилікувати зуміла. Давно нема дівиць – паліїв і тих, що цілуватись лізли, майже зовсім п`яні. Своє життя на краще, врешті змінить зумів, погляд до неї ніжний й очі ясніші, часто замріяні.
Та цього разу, вона сама зробила крок назустріч. В його душі думка, як співоча пташка, втішався, нехай би так все життя пліч - о – пліч. І навіть ладен їй ніженьки мити, все рівно ж , я не дам їй ні з ким жити. Сам буду, для неї циганських пісень співати, якби ж лише її тіло пізнати, цілувати і кохати, весь вік кохати. Він весь горів, почервонів, краплини поту виступили на чолі. Звернули увагу всі присутні, як затремтіли квіти на столі. Її раптовий дотик рук, немов спалах вогню в його душі. І він почув її сердечка стук, всі інші - їм були байдужі. За мить схопивши її руки, сховав своє обличчя в них. В неї ж бажання давно в обіймах потонути, в цей час відчула його гарячий подих. Він так раптово підклав хустинку, здригнулись плечі на хвилинку. Підняв обличчя, в очах море сліз. Зненацька зірвався з місця, підхопив її на руки й поніс. Лиш двері гучно грюкнули вздогін. А по кав`ярні прозунав гучний грім.
Вона не виривалась і він присів на лавці, що біля кав`ярні.Солодкі поцілунки, такі жадані. До чого тут слова, всі були б зайві.Тіла горіли у спокусі. Вона, як квітка завмирала від обіймів. І шепотіла,
-Гожо, нині не на часі…
Ледь прикривала пишні груди,
-Ну, досить - досить, ти вже раз посмів..
До нього зразу не дійшли слова, лиш згодом, хвилюючись відсторонився.
Дивився в очі, руки цілував,
- Та, що ти, щоб я та тебе? В житті б образити ніколи не наважився.
Вона бентежачись, звільнилась від обіймів,
-Ну, що ж я доведу, що все ж колись посмів
Як листочок з дерева, лекко зірвалася з лавки й махнула рукою до автівки,
-Таксі- таксі!
Гожо, аж моторошно стало, що можуть буть за витівки? Ой, щось не вірю я цій пташці.
Кілька секунд, таксі летіло по містечку. Він ніжно обіймав за плечі, тішився, нарешті піймав пташечку і проведе з нею цілу ніч, чи хоча би вечір.
В вузенькому, тихенькому провулку таксі зупинилось. А в Люби серденько тремтіло, гучно билось. Суворо в очі подивилась,
-Ну, що ж це тобі мабуть і не снилось. Це твій іспит на все життя, чи ти зганьбиш себе, чи щасливим сприймеш майбуття.
Гожо розрахувався за таксі, в самого ж думки - цікаво,які ж можуть бути справи такі. Що моє життя залежатиме, що за іспит приготувала. Біс забирай, я на все ладен, якби ж тільки кохала.
Непоказний будинок… У вікнах горіло світло. Вона всміхалась, натисла на дзвінок. В дверях старенька відчинила двері й привітно,
- О Любочко, ти не одна дитинко. Зарання нині… А я, саме читала казочку дитині.
Гожо здивовано повів очима до Люби, хотів щось запитати. Але не встиг, хлопчисько вискочив з кімнати. Й прямо до матусі, став обіймати. Чоло і очі, і чорна чуприна, він зрозумів, то його дитина. Та безпорадно тримав руки перед собою, а потім, немов в танці, по колінах бив рукою, то по одній нозі, то по другій. За мить на стільчик присів, з понуреною головою,
--О молодість.. . Я пригадав, колись напідпитку посмів… То це я твої чаруючі очі, все бачив чи під ранок, чи серед ночі. А інколи було, здавалось твоїм голосом співає пташка за вікном. Тому і пив, свої страждання заливав вином. І часто у кав`ярні задумувався над минулим. Та чомусь кожного разу перед очима наче дим. В голові гуділо.,тому й неспромігся підійти сміло. Як тебе звати не пам`ятав, мені здавалось, від тих думок, розум втрачав.
Старенька наче трохи розгубившись, в куток забилась, щоб незаважати.
А в неї по щоці сльоза скотилась, чомусь нічого не могла сказати. Лише міцненько пригортала сина, на якусь мить в душі зізналася - щаслива. Хоч стільки всього пережито та всі страждання, немов з водою змились через сито.
Запала тиша по хатині… Та не сиділося дитині. Хлопчик крутив головою в різні боки й рукою раз – у - раз потирав носа й щоки. Задирав голову до мами, а то дивився на дядька й кліпав очима.
Врешті зліз з рук і став серед кімнати,
-Чого так тихо, може досить мовчати,
Він протягнув руку до Гожо,
- Давай будем знайомитись, мене звати Баро.
Чоловік ледь всміхнувся, подав руку і поглянув на Любу. Та ледь не розсміялася, зажала нижню губу. На віях сльози забриніли, напевно сльози радості, думка - який сміливий, що з нього виросте? Малий, забравши руку, крутнувся на одній нозі, спинившись, хитро дивився до матусі,
-Ну я так бачу, оце тепер ми нарешті зібралися всі. Напевно будемо з цим дядьком друзі. І де ти знайшла, кучерявого такого, чомусь на мене,так дуже схожого…...
Лютий 2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869964
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
- Там, в своем краю, любимый,
где в судьбе бушуют волны...
Оставайся невредимым!..
Не касайся жгучих молний...
Береги себя, мой милый!..
Пусть тебе не будет худо...
Будь здоровым и счастливым!..
За тебя молиться буду...
Пляской зло ошеломило...
Мир совсем обезоружен...
- Пусть беда проходит мимо!
Помни... ты мне очень нужен!..
29.03.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869868
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020
Припливи до мене любий у човні,
На сопілочці пісень заграй мені.
Хай мелодія розбудить річку й ліс,
Кине барви веселкові літо скрізь.
Виглядаю я на березі тебе,
А туман ховає небо голубе.
Десь доносить річка звуки від весла,
Я стою й тебе чекаю тут одна.
Припливи до мене любий, припливи
І так ніжно свої руки простягни.
Хочу я побачить усмішку твою
І почути ніжне слово, так люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869825
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020
Мій хлопчику з блакитними очима,
З тобою в юність повертаюсь я.
Хоч стільки літ у нас вже за плечима,
Та не забула я твоє ім'я.
Воно живе в моєму серці й досі,
Коли сніжить, всміхається весна.
Як літо розкидає травам роси
І як приходить осінь золота.
Як дмуть вітри, кружляють листопади
І як у небі грози гуркотять.
Як падають під ноги зорепади,
Яскравими вогнями миготять.
Коли збираються птахи у вирій,
Торкаючись своїм крилом сосни.
Мій хлопчику, лелеки білокрилі,
Мене до себе зазивають в сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869552
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 28.03.2020
Ти приніс мені у дні весняні,
Оберемок рожевих тюльпанів.
То для мене було, таке диво,
Неймовірне, як казка красиве.
Від захоплення слів бракувало,
Квіти ті до грудей пригортала.
Серце билось від щастя й любові,
Квіти ніжні такі і чудові.
А весна у вікно зазирала,
І кохання усім дарувала
Білим цвітом вкривала дерева,
Веселилися чисті джерела.
Птахи дзвінко весну прославляли
І піснями її забавляли.
Я в цій казці з тобою у парі,
У руках моїх диво - тюльпани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869705
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020
Запитала жінка Гриця,
Де ти встиг уже напиться?
Я вже їсти наварила
І корову подоїла.
Назбирала огірочків,
Яблук кошик у садочку.
Прополола всю капусту,
Щоби була мого бюсту.
Хату усю побілила
І вареничків зварила.
А тебе усе немає,
Вже і вечір наступає.
Знаєш - Гриць відповідає,
В тебе совісті немає.
Я спішив уже додому,
Та зустрів в сільмазі Тому.
Вона стільки там набрала,
Що торбину враз порвала.
Шкода стало молодицю,
Поможи, - сказала, Грицю.
Як поміг, почисть криницю,
Вийми з неї мою кицю.
Принеси води до хати,
Дах он треба залатати.
Сіна накосити в лузі,
А тоді ще і подрузі.
Відірвалась онде фіртка,
Протяг такий, наче дірка.
У хліві кабан втопився
А держак взяв і зломився.
Яж кохана так втомився,
Ось тому, взяв і напився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869692
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020
Ты ворвалась сказкою, сердце мне разбила,
Любовался лебедем на чистом пруду.
Тихою походкою подошла и скрылась,
Появилась в сердце на мою беду.
Лебеди, лебеди, лебеди, золотые крылья,
Лебеди, лебеди, лебеди, озеро любви.
Вы верните лебеди всё что с нами было,
Не забыл, люблю ещё я глаза твои...
И теперь страдаю тихими ночами,
Сон свой потерял я и почти не сплю.
Где найти тебя мне с карими глазами,
Не подскажут лебеди, даже на пруду.
Лебеди, лебеди, лебеди в чём же ваша сила,
Вы напойте лебеди - я вам подпою.
Мне твоя походка, каждой ночью снилась,
Чтоб тебя найти мне, я на пруд хожу.
В неземном полёте чувствую прохладу,
И тебя не вижу даже с высоты.
Вновь хочу услышать, как подходишь сзади
Нету краше в мире той моей мечты...
Лебеди,лебеди, лебеди, золотые крылья,
Лебеди, лебеди, лебеди,озеро любви.
Вы верните лебеди всё что с нами было,
Не забыл люблю ещё я глаза твои...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281253
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 26.03.2020
На крилах кохання до тебе летітиму,
На крилах кохання тобі лиш співатиму,
І зіркою з неба тобі лиш світитиму,
І серцем своїм лиш тебе зігріватиму.
Для тебе ромашкою в полі цвістиму -
Всі краплі роси я зберу у намисто.
З тобою на крилах кохання полину,
Туманом для тебе стелитимусь чисто.
Тебе лиш одного я довго чекатиму,
У травах квітучих тебе виглядатиму,
Зустрівшись з тобою, тебе берегтиму,
Не зраджу кохання, ніколи не кину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266256
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 26.03.2020
Як рано ми вмієм кохати,
Закохувать наші серця.
Як пізно - любов цінувати,
А потім жаліть безкінця.
Бува нарікаєм на долю,
На різні дрібниці в житті.
Бува переборюєм болі,
Що часто тримаєм в душі.
Та, щоб не любить - не прикажеш,
Любов - не закриєш замком.
І рук їй ніколи не зв'яжеш,
Вона не спливе із струмком.
Любов - почуття, що із серця,
Любов - почуття із душі.
Вона почуттями озветься,
Мов ллються весняні дощі.
Давайте любов цінувати,
Вона цінний скарб на землі.
Хто вміє, хто вміє - кохати,
Той буде цінити її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869436
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 26.03.2020
Тобі страждань я не бажав ніколи,
Ні мук отих, що двічі пережив.
Щоб сліз ніхто не бачив – йшов у поле,
А в чистім полі диким звіром вив.
Було часами – не хотілось жити,
Зробити міг це просто, без жалю.
Та на віку написано любити
І я люблю, я так тебе люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869315
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 26.03.2020
Гойдає вітер гойдалку порожню,
Яку тримають міцно два дуби.
По гаю лине пісня подорожня
Її завжди співав для мене ти...
А я в той час так весело сміялась,
Несла до неба гойдалка мене.
З тобою я нічого не боялась,
Не вірила, що доля омине.
Вона тоді за нами слідкувала,
Немов чаклунка, ворожила щось.
В один момент, взяла і тебе вкрала,
Отримав долю ту щасливу, хтось...
Мені ж лишилась гойдалка порожня,
Яку тримають міцно два дуби.
І пам'ять, що забуть ніяк не можна,
Й любов, яку удвох не зберегли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869290
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Ти часто так приходиш в сни
І я з тобою вальс танцюю.
Наш вальс, кохання і весни,
Мелодію ту й досі чую.
Ось мої руки на плечах,
А твої стан мій обіймають.
І стільки ніжності в очах,
Але уста мовчати мають.
Весна квітує, чарівна,
Вона із вітром теж танцює.
На скрипці виграє струна,
Що навіть ліс собі вальсує.
Тече по жилах наших кров,
І серце розриває груди.
У сні чомусь мовчить любов,
Мовчить, щоб не судили люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869285
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Дни, как листья, срывала мне осень...
Не оставив счастливых минут...
- Полюбила душа моя очень!..
Только в прошлое доли бредут...
Безысходность сдружилась с судьбою...
Тащит тело мое в жернова...
Тащит в омут меня с головою...
Паутины плетет кружева...
Посмотрю я на небо... там птицы!..
Встретят первыми алый рассвет...
К ним вспорхнула душа из темницы...
где любимый оставил свой след...
В новом дне я найду в себе силы...
чтоб крушить все, что так больно жгло!..
- Я забуду того, что любила...
Сотру память всем бедам назло...
24.03.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869182
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
Шукаю часто стежку ту,
Яку з тобою загубили.
Здалося, щеб одну версту
І ми б на ній тоді зустрілись.
Та ми до неї не дійшли,
Нам сил мабуть забракувало.
А може просто не знайшли,
Чи може часу було мало.
І я тепер щоночі йду,
В минуле наше повертаю.
І юність нашу молоду,
У снах тепер усе шукаю.
І може хоч з тобою там,
Ми ще зустрінемось коханий.
Я почуття тобі віддам
І нас обох пригорне ранок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869167
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
Там де ступала весна
І зеленіла травичка,
Снігу зима намела
І запорошила личко.
Тільки не довгим було,
Дійство зимового снігу.
Сонце торкнулось його,
Весна вміхнулась щасливо.
З березнем радо вона,
В ніжному вальсі кружляла.
Чула ту радість луна,
Рухи їх всі повторяла.
Птахи співали пісень,
Весело так і грайливо.
Весняний почався день,
Бути зимі, неможливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869169
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZEbPebcio10[/youtube]
Я мечтаю о весне,
Не похожую на осень.
Мне достаточно вполне,
Твоих нежных пару строчек.
Расскажи мне о себе,
Как живешь, о чем мечтаешь?
Что ко мне в твоей душе,
Обо мне ты вспоминаешь?
О весне сложи мне песню,
Мы её споём вдвоём.
Приукрась красивой трелью,
К ней мотив мы подберём.
Пригласи меня ты в сказку
Ту, где будем мы одни.
Подбери цветные краски,
Расскажи мне о любви.
Нарисуй ромашки в поле
И весенний ветерок.
Будет вновь за нас доволен,
Этот тёплый вечерок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868960
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 24.03.2020
Яйца нынче дорогие,
Растут цены без конца.
Говорят на восемь девок
Есть всего лишь два яйца.
Говорила жена Феде
_ты придурок,ты больной.
За слова плохие эти
Федя мстил жене с кумой.
Каждый день супруга Федю
называла дураком,
По менял её на медни,
Стал нормальным мужиком.
Смастерил Федот на даче
Деревянный туалет,
Так решил одну задачу,
Где встречать ему рассвет.
Говорят коронавирус
Любит старых забирать,
Дед пошёл прощаться с бабкой
На скрипучую кровать.
Час прощались,два прощались,
Уже третий час идёт,
Никакой коронавирус
Деда за хрен не возьмёт.
У окошка деток куча,
Смотрят вроде как кино.
-Хватит ,деда,бабку мучать,
Вирус кончился давно.-
Села бабка на диван,
Водки выпила стакан.
-Может даст Господь к утру
Не от вируса помру.
Утром встрепенулся дед,
Его бабки рядом нет.
Где ж ты делась сатана,
Ох,похмеляется она.
Дед принял седьмой стакан,
Закатился под диван.
Дед конечно поживёт,
Вирус хрен его найдёт.
Очень жалко итальянцев,
Там действительно беда,
Буду дома святить яйца,
Непоеду я туда.
Вирус этот не на долго,
Скоро стихнет ,так и знай,
Ведь не служит оно долго,
То что делает Китай.
Ес ли хочешь быть живой
Заправляйся черемшой,
Черемшою как дыхнёшь
Вирус намертво убьешь.
Мы стояли на свиданье
И ногами топали.
Организм имел желанье,
Мало не полопали.
Ночью встретив агронома
Повела под виноград,
Поняла лишь Тоня дома,
То был Петька,конокрад.
Не пойду рожать в больницу
Бо в копеечку влетит.
Уже грач в саду резвится,
Скоро аист прилетит.
Ох больница ты больница,
Ты считай что тебя нет,
Будем травами лечиться,
Вспомним бабушкин секрет.
Прочитали вы частушки,
очень рад ,друзья,я вам.
То что я такое выдам
Удивлён я даже сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868517
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Ти, наче Мавка лісова,
Усмішкою зачарувала.
У серце додала тепла
І у полон мене забрала.
Серед пахучих, буйних трав,
Там де вітрів, гучні мотиви.
Тебе я ніжно обіймав,
Моя кохана, люба, мила.
З тобою ми немов в Раю,
Немов в солодкій диво - казці.
Тобі любов я віддаю,
Вона, то наше справжнє щастя.
Ми дуже цінимо його,
Воно, то світлий в сонці ранок.
Блакитне, неба полотно,
І неповторний наш світанок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869016
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Чуєш, як струмок тече згори,
Як шумлять від вітру явори.
Ще дощі холодні краплі ллють,
А у гості дні вже теплі йдуть.
Чуєш, як мелодію весна,
Нам з тобою в серце посила.
Як в букет збирає первоцвіт,
Як для нас малює дивосвіт.
І летять у височінь слова,
Мила, ніжна серцю дорога.
А думки торкаються струни,
Ти послухай музику весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869019
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Дорогі друзі!!!
Шановні поети і поетки!!!
Щиро вітаю вас з Днем ПОЕЗІЇ!!!
Бажаю всім міцного здоров'я,творчих успіхів,
плідної Музи,терпіння всім у ці нелегкі дні,
будьте щасливі з розумінням ставтесь до
теперішньої ситуації, теплого вам весняного
сонечка, любові і Божого благословіння!!!
Поезія - найкраща подруга, яка не зрадить,
Вона торкається любов'ю, а не заздрить.
Поезія - співає, наче мама, колискові,
Вона, зі мною дихає у кожнім слові.
Поезія - то казка, що дарує справжнє диво,
З тобою люба, почуваюся щасливо.
Поезія - мені подарувала свої крила,
А ще, несе мене по морю мов вітрила.
Моя подруго, буду завжди вірною для тебе,
Торкатимусь думками білих хмар і неба.
З тобою в світі цьому жити, сонячно й приємно
І знати, що пишу вірші я недаремно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868757
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020
Рожевим серпанком укрилося море,
Свої таємниці шепоче мені.
Підслухати їх намагаються гори,
Секрети щоб всі, розказати весні.
Вдихаєш повітря, романтика всюди
І чайки квеління у небо летить.
Прокинувся ранок, прокинулись люди,
Він всім даруватиме дивну цю мить.
Сплелося проміння у сонячну косу,
Поніс вдаль хмаринки, легкий, вітерець.
Десь линула пісня в саду стоголоса,
Торкалася ніжно до наших сердець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868640
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Мені тебе не розлюбити,
Весна кохана... тоді літо.
До нас у гості завітає,
З тобою поруч підем гаєм.
Там солов'їні чути співи,
Такі веселі і грайливі.
А я тримаю твою руку,
Щасливі двоє, без розлуки...
Хмарки пливуть кудись завзято,
Коли ти поруч в мене свято.
Твоя усмі́́шка сонцем сяє,
А моє серденько кохає.
Ось так... думками я з тобою
У них ми поруч, тільки двоє.
А ще любов в серцях єдина
І вірність ніжна, лебедина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868644
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Кохання променилось, мов яса.
Цілунки ніжні, ніби розсип самоцвітів.
Волосся - водоспадом, стан гнучкий.
І пахло квітами вишневе юне віття,
Метелик щастя прилетів меткий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868464
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Спитатися хотілося не раз,
Чому брехня живе у світі?
Спинився на хвилинку ніби час
І сірими враз стали миті.
Чому немає щедрості в душі?
І де поділись ніжність, ласка.
Я хочу запитать у цім вірші,
Адже життя - не завжди казка.
Не завжди рай, який малюєм ми,
Не завжди ніч дарує зорі.
І чуються десь голоси сурми
І неспокійні хвилі в морі.
Тріпоче серце, хочеться тепла,
Правдивих слів, яких немає.
Тікає із під ніг моїх земля,
Душа, весь біль цей відчуває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868450
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Вже день прокинувся весняний
І сонце вмилося росою.
Так щиро усміхнувся ранок,
Схилились верби над водою.
У лісі вже зацвів підсніжник,
Весна взяла у руки фарби.
Легенький вітер, перший вісник,
Чудові веселкові барви.
Шумлять потічки край дороги,
Щебечуть птахи в піднебессі.
Втекли далеко пристороги,
Вдягну́ть дерева шати в лісі.
І ми з тобою в тихий ранок,
Зігріті ніжною весною...
Вже на столі стоїть сніданок,
І чай заварений тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868430
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Колдовала Зима под окном,
Под березами белыми, елями.
Прикрываясь седым полотном,
Пела песни с ветрами – метелями.
Танцевала по хрупкому льду,
Обнималась с веселою вьюгою.
Хохотала у всех на виду,
И была всем – надежной подругою.
А потом, убегая в леса,
От предательства изнемогала.
Молча всматриваясь в небеса,
На Мороза, визит, ожидала.
Он не баловал лаской ее,
Появляясь, он вмиг уходил.
Знал, не вечна власть у нее,
Убегал… Избегал… Не любил…
Только Солнца оранжевый диск,
За ней вслед всюду нежно ступал.
( Да за что же судьбы такой иск?)
Жар любви его – уничтожал…
Ее сердце, что билось в груди,
Ожидало Мороза и стужи.
И одно лишь шептало –« Приди…!»
Ведь ничто и никто ей не нужен.
Не колдует Зима под окном,
Плачет, молча холодным дождем.
Так и мы, вспоминая одно,
В что - то верим, чего то мы ждем
В этот год – дни Зимы сочтены,
И теперь холод, снег – не важны.
И… минуя тех, кто к нам нежны,
Мчимся к тем – кому мы не нужны.
29.02.2020 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868244
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 16.03.2020
Дороги-змійки доторкалися не вперше...
Ти тінню ходиш - бачу і мовчу.
Слова розсипані - не позбирати перли.
Дзвенить студеним відголоском чур.
І стільки тихих днів із вітром прошуміли.
Засуха, потім тріщини землі.
Невже ріка чуттів душі не обміліла,
Бо сни втонули в таємничій млі.
Ти ходиш тінню - ніжний розсип поцілунків
Повітряно, мов крапельки води.
І чути мені голос зовсім близько й лунко:
- Не йди, на хвильку зупинись, не йди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868227
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 16.03.2020
Нам добре з тобою, в місячному сяйві,
Хоча знаю любий, тут всі слова зайві,
У серці радість, вже ловлю жаги погляд,
Як місяць й земля, ми у всесвіті поряд.
До тебе прихилюсь, стук сердець відчую,
Зізнаюсь у коханні, я не жартую,
Тож будь мені сонцем, зігрій душу й тіло,
Від щастя, щоб серденько, аж тріпотіло.
Розсип ти троянди, колючки на попіл,
Згорю під тобою… поклади на постіль,
Спокуси час, у ніжності потопаєш,
Ти сонце моє, знаю, вірю, кохаєш..
Вірш зі скрині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868208
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 16.03.2020
[b]Я пришла вчера к соседке,
Ведь она одна не пьет.
Мне дала одни объедки,
А сама - котлеты жрёт.
Надоели дома ссоры,
Муженёк мой - сущий псих!
Принесли мне мухоморы
Приготовлю мужу их.
На пол вилочка упала,
И легла у ног моих,
А за вилкой - два бокала,
Свечи, торт и сам жених.
Мой миленок вдруг женился,
И понятно - не на мне!
Чтобы он в штаны мочился
И кричал всегда во сне.
В нашей сельской дискотеке
Продаются чебуреки,
Танцев нет уже пять лет,
Но работает буфет.
Танцевали мы с подружкой
Пили пиво медной кружкой.
А когда в дуплет напились,
Танцы дракой завершились.
Пригласил милок на танец,
Вид, ну сущий оборванец.
Не пойду с таким вот видом,
А он взял на танец Лиду.
Померещилось мне, что ли
Что у Люськи под окном.
Муженек мой, алкоголик
С полным бражкою ведром.
В плавках сила сталевара?
Я проверила - ништяк!!
Сталевар тот сухопарый,
И трудился кое-как.
Ты чего Петра забыла,
Потому, что он шахтёр?
Грязь с забоя бы отмыла,
А в постели он шустёр!!
Ох,люблю я рисковать
И все мне по фене!
Могу кума целовать
Пока муж на смене!
Ехал Федька по селу
Крылья оттопырил!
Носом врезался в скалу...
На меня так зырил..
Рвусь на море. что есть сил
Что в деревне проку!?
За измену муж избил,
Мщу ему жестоко!
Три часа я мылась в бане
Той, что на краю села.
А воды не стало в кране -
С кумом ночь здесь провела.
Дома маменька сердилась,
Что я ночью возвратилась.
Не ругай, маманя, дочь,
Нынче утро, а не ночь!
Скоро свадебку сыграли,
Чтоб Петро не бегал к Вале...
Оказалось, он - козёл!!
Прям со свадьбы к ней ушел!!
Сочинила я куплеты,
Дальше - выпила яиц.
Чтобы петь, есть туалеты
Для таких, как я певиц!![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868118
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 16.03.2020
Зима завітала до березня в гості,
Мабуть захотіла цілунку його.
У сукні біленькій, чекала на мості,
Довкола стелилось снігів полотно.
Холодні сніжинки лягали на руки
І холодом віяло так від зими.
Хотіла у весну послати розлуку
І сніжні хотіла стелить килими.
Та то все дарма, їй весна усміхнулась,
Я холоду, люба, уже не боюсь.
Даремно ти зимо у весну вернулась,
З тобою сестрице я дуже різнюсь...
Як сонце проміння розкине яскраве,
То вмить, будуть плакати білі сніги.
Зелені з під снігу вигля́дують трави
Вони застеляють уже береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868194
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 16.03.2020
Під ноги впало листя клена,
І відлітають журавлі.
А ти завжди в душі у мене,
За це я дякую тобі.
Приспів:
Моя кохана і єдина
У очі я дивлюсь твої.
Любов і вірність лебедина,
Зігріє нас в осінні дні.
У гронах ніжиться калина,
У хризантемах осінь знов.
Моя кохана і єдина,
Моя невипита любов.
Торкнусь до уст твоїх я ніжно,
Змедую солод з них п'янкий.
Твій погляд люба, дивовижний,
В душі залишиться моїй.
Вітри закружать листопадом,
Дощами сльози упадуть.
А ми з тобою поруч сядем,
Нам почуття тепло дадуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868198
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 16.03.2020
Вірний друг, кращий друг і єдиний,
Ти для мене - політ лебединий.
Ти не зрадиш, ніколи не кинеш
І у щирість мою завжди віриш.
Я в цю зустріч радію з тобою,
Як ти поруч, то серце без болю.
У словах твоїх стільки любові,
Стільки ніжності в кожному слові.
Рада я, що ти в мене повірив,
Наче казка торкнулася дивом.
Ти до ніг моїх кинув всі квіти,
Як мені дружбі цій не радіти.
Вірний друг, кращий друг і єдиний,
Хай для тебе квітує калина.
Хай веселка у променях грає,
Хай здоров'я Господь посилає!
Нехай линуть пісні солов'їні,
Вірність ми збережем Україні.
Батьківщини своєї ми діти,
Разом будем співати й радіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868071
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 15.03.2020
Коли в людини ставлення нещире,
То враз всі обриваються шляхи.
Неначе птаху хтось підстрелив крила,
Деревам обламали всі гілки.
Немов вода джерельна замутилась,
А може хтось зробив усе це сам.
Немов погода враз перемінилась,
Щодуху наказала дуть вітрам.
Здійнялись в небо сильні буревії,
Насипали і пилу і піску.
Чомусь в житті, те берегти не вміють,
Що дарував Господь їм на віку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867947
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.03.2020
Тримаю сонце на долонях,
Його весна подарувала.
Воно всміхається мов сонях,
Хоч шле тепла, ще дуже мало.
Та я йому таки радію,
Без нього зовсім сумно б стало.
І маю в серденьку надію,
Щоб воно променем ласкало.
Тримаю сонце на долонях,
Хочу тобі подарувати.
Пульсує ритм у моїх скронях,
З весною будемо співати.
Підхопить пісню небо синє,
І полетить вона до тебе.
Присяде з птахом на калині
І зазвучить в відлунні щебіт...
А я радітиму з весною,
Вже журавлиний чути клекіт.
Щасливі все таки з тобою,
Торкає слів тихенький шепіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867952
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.03.2020
З дитинства паростки любові
В мені корінням проросли.
Їх залишу назавжди в слові,
Щоб і нащадки берегли.
Святу любов до ріднокраю
Невтомно крізь роки несу.
Віночком в риму заплітаю,
Його Божественну красу.
Де весни квітнуть білопінно,
Чарує солов'їний спів.
Вітри в степах Таврійських вільно
Колишуть золото хлібів.
Люблю Карпатські полонини,
Цей Богом даний справжній рай!
Стрімких потоків переливи,
І веселковий водограй.
А край ожиновий Волині,
Де Мавки славні й Лукаші.
Живе у серці і донині
Й теплиться спомином в душі.
О, земле, рідна життєдайна,
Повік нескорений народ.
Нехай же Віра сонцесяйна
Веде до праведних свобод!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868000
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.03.2020
Матінка сорочку вишивала...
Ягідки калини, як любов...
- То найкраще з усього, що мала
моя доля із своїх обнов!..
Хрестики червоної калини
яскравіші після злих дощів...
З раннього дитинства і донині
майоріють глибоко в душі...
Серце під цілющою красою...
Силою безмежний оберіг!..
Кожен хрест покровою святою
від журби лихої застеріг...
Матінка сорочку вишивала...
Дарувала всю свою любов!..
- То найкраще з усього, що мала
моя доля із своїх обнов...
14.03.2020 г.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867920
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.03.2020
Це був той рік, як не зійшли тюльпани,
Коли земля промерзла до країв,
Коли країну, юну й безталанну,
В гарем забрати кожен так волів.
Вона ж ніколи не була рабою,
Не уявляла, як без волі жить,
Хоча брати й вважали між собою,
Що підкорити може геноцид.
Пройшлися тілом злі голодомори,
Топтали душу чоботом заслань,
Та тільки хто народи ті поборе,
В яких дрімає вічности вулкан?
Брехнею очі заліпили вбогій,
Водили колом, як на водопій.
Коли немає ззовні допомоги,
Доводиться змагатися самій.
В той рік тюльпани не зійшли, ні маки,
Холодною всім видалась весна.
Як мирні плани не вдали́сь ніякі,
За діло споро взялася війна.
Таких історій в світі є чимало,
Хоч хто би що за благо дій не плів.
Та як би зло нас горем не ламало,
Ми виживем! країна – й поготів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867941
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.03.2020
Пусть прошлого мелькает тень...
и пусть она так много значит...
- С надеждой встречу новый день,
где будет счастье и удача...
Пусть солнце скроют облака!..
Пронзает холодом ветрище...
- Я ведь с надеждою пока...
что миленький меня разыщет...
Что в этой жизни ждет тепло
и нежность лишь моих ладоней!..
Скажу разлуке я назло:
- Его любовь ко мне... бездонна!..
Что без меня весь мир не мил!..
Как будто воздух отобрали...
И белый свет кто погасил...
И троп земных осталось мало...
Пусть прошлого мелькает тень...
и пусть она так много значит...
- С надеждой жду я новый день...
и счастье с миленьким в придачу...
12.03.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867723
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 13.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuLguFzjNA[/youtube]
Якби ти знав, чого іще не знаєш,
Можливо, і не треба тобі знать,
Як на плечі моїм ти засинаєш,
Коли у сни приходиш ночувать.
Хто ти? Дивлюсь уважно у обличчя,
Чому приходиш часто уночі?
Не можу я цей образ роздивиться,
Уважно все ж вивчаю при свічі.
Буває, що сидиш - ловлю твій погляд,
Чомусь не хочеш ти мене обнять.
А я хотіла, щоб присів ти поруч,
Не думала від себе проганять...
Постукав у вікно весняний ранок,
Хіба згадаю, що було тоді?
Ввірвалося повітря крізь фіранок,
Повільно десь розтали і сліди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867765
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 13.03.2020
Покидайте, лелеки, чужі небосхили.
Вас крильми зазивають карпатські смереки.
Виглядають навшпиньки. Доріг не згубили?
Між шовкових шляхів ще блукає ваш клекіт?
Виглядає птахів над байраком калина
І весільне змережує по́тайки вбрання.
Може, їх спокусила привітна гостина?
Осоружне й лелекам втомливе скитання.
Розганяє задумливість з бо́розен поле:
Чорногузи весну принесу́ть із собою —
І розгла́дяться зморшки, і ви́щезне кволість,
Підведу́ться вздовж засіви хлібним розвоєм…
Прабатькі́вська земля вас чекає, лелеки,
Сиротиною квилять на слупах гніздечка.
Переситить молочно-кісейна далекість —
То дослу́хайтесь поклику власних сердечок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867850
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 13.03.2020
Я дивлюся у очі весни,
Там тебе, там тебе люба бачу.
Ти приходиш до мене у сни
І за це я тобі дуже вдячний.
Хай торкається серця весна,
А довкола цвітуть первоцвіти.
Зеленіє травичка густа
І сади в яблуневому цвіті.
Я тобі моя люба віддам,
Те кохання, що серце так гріє.
Накажу не торкатись вітрам,
До завітної нашої мрії.
Нехай буде блакить у очах,
Хай весна мені сни посилає.
Свій цілунок лишу на устах,
Він про мене тобі нагадає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867808
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 13.03.2020
Ти свій образ залиш на початку,
Щоб не нісся, як тала вода,
Мамо, люба, дай сину на згадку,
Два життєвих надійних крила!
Я пригадую, рідна, часами,
До цих пір шаленіє душа,
Що тоді я не слухався мами,
А бувало і чимсь ображав.
Та тепер, ти повір, я змінився,
У душі моїй лише любов.
Ще з коханням своїм не зустрівся,
Хоч до нього вертаюся знов.
Пригорни, як колись це бувало,
Не гони мене в інші світи.
І дозволь, щоби серце кохало,
Поможи мені щастя знайти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867600
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020
Коли люблю, то чую насолоду,
Навіть в чеканні, як кохану жду.
Вона запалить, чи остудить льодом,
Та я чекаю, бо її люблю.
Хоч зустрічі мені здаються миттю,
Розлука – це немов усе життя…
Треба любити і в коханні жити,
І берегти ці ніжні почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867606
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020
А я люблю, і в тім гріха не бачу,
Бо всі ми народилися з любові,
Я вірю, що Святі мені пробачать,
Бо всі ми люди однієї крові.
А грішний той, у кого пусте серце,
Такі не зможуть полюбить нікого.,
Бо в серці тім багато надто перцю,
Бояться покарання від Святого.
Та за любов нікого не карають,
Для покарання інші є причини:
Карають тих, хто убивають,
І зраджують отих, хто неповинний.
Кохайте, люди, і гріха не бійтесь.
За це не попадете ви у пекло.
Кохайте і милуйтеся, і смійтесь
Поки в душі чуття ці не померкли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867526
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 11.03.2020
Запроси мене у ве́сну,
Серденько давно чекає.
Запроси мене у весну,
Там де птах пісень співає.
Де пробуджується ранок,
Ніжиться в промінні сонця.
Залишається серпанок,
Перламутний на віконці.
Поведи мене у казку,
Що весна для нас створила.
Подаруй любов і ласку,
Хай несуть у даль вітрила
Запроси мене у ве́́сну
Я прийду у дощ і зливу.
Запроси мене у весну
І зроби мене щасливу.
Нехай гріють твої руки
І так ніжно пригортають.
У весни - нема розлуки,
У ній, квіти розквітають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866972
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 11.03.2020
Я приходжу в наш сад,
Де були ми з тобою щасливі.
Де кружляв листопад
І мочили осінні нас зливи.
Закида́ла зима,
Нам стежки,не пускала до нього.
Та було все дарма,
Бо стелилась коханням дорога.
Я приходжу в наш сад,
Де весна нахиляла нам віти.
Не було у нім зрад,
Квітували й всміхалися квіти.
І птахів голоси,
Нас з тобою у нім зустрічали.
Літа диво - краси,
Сонця промені ніжно торкали.
Я приходжу в наш сад,
Він за нами з тобою скучає.
Знов у нім листопад,
У осінньому вальсі кружляє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867061
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 11.03.2020
Весняний день всміхнувся сонцем,
Торкнувсь пташиних голосів.
Постукав у моє віконце
І розчинився у красі.
Вже зеленіють в лузі трави
І ліс прокинувся від сну.
І вітер навіть, кучерявий,
В погоду тішиться ясну.
Біжить і веселиться річка,
По ній кораблики пливуть.
І небо мов блакитна стрічка,
Бажає їм щасливу путь.
Розцвів підсніжник білим цвітом,
Він радість в серденько приніс.
Прийшла весна, прийде і літо,
Теплом торкнеться ніжно, скрізь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867389
дата надходження 09.03.2020
дата закладки 11.03.2020
Здрастуй, небо блакитне,
Здрастуй, ранок ласкавий.
І берізки тендітні
І хмарки кучеряві.
Здрастуй, берег і річка,
Трави вмиті росою
І джерельна водичка,
Верби, що над водою.
Здрастуй, світе мій ясний,
І долини і гори.
Маки всіяні рясно,
Розмаїтні узори.
Здрастуй, сад дивовижний,
У пташиному співі.
Я купаюсь так ніжно,
У словесному диві...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867498
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 11.03.2020
Барабанить дощ у бубен,
Не дає поспати.
Буду краще тобі любий
Я вірші писати.
Нічка темна, зір немає,
Небо плаче й плаче.
А серденько так кохає,
Не може іначе.
Я з тобою мій коханий
У цю темну нічку.
У думках ходжу полями,
Ношу щастя свічку.
Розповім, як б'ється серце,
Вирватися хоче.
Дощ періщить у віконце,
А душа шепоче.
І летять слова до тебе,
Щоб теплом зігріти.
Як розвидніється небо,
Буде день п'яніти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867508
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 11.03.2020
Ти бачив поле маково - червоне,
Краса така, очей не відвести.
Пташині переливи наче дзвони
Іх вітерець удаль буде нести.
Як я люблю, поля ці шовковисті
І край свій, дивовижної краси.
Калину в вишиванці і намисті
І ранки прохолодні у росі.
А ще, як промінець торкає плечі,
Хмарини білосніжні в небесах.
І голоси десь чуються лелечі,
Неначе казка шле нам чудеса.
Як я люблю своє село і річку,
Ми з нею розмовляєм повсякчас.
Торкаюся рукою до водички.
Вона мене цілує кожен раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867614
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020
В саду розквітли первоцвіти,
Весні дода́ли кольорів.
Неначе посміхнулось літо,
Віршами хтось заговорив...
Звучали для весни етюди,
Летіли звуки вище хмар.
Весна прийшла, радіють люди,
Кожен із них її чекав.
Вона, мов панночка тендітна,
Свою усмішку посила.
Ще трохи часу, сад розквітне
І птах на гілці заспіва.
Відчула й я весни мотиви,
Від сну прокинулась душа.
Кохання в серці, наче злива,
У путь з весною вируша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866858
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020
Наче хтось чекає за спиною,
Облетіло листя вже давно…
Лиш тумани сивою стіною
Нам готують біле полотно.
Сад пустий… Ні яблука , ні змія…
Все чекає знову на весну.
Та ятриться ще в душі надія,
Все ще це прокинеться від сну.
Білим цвітом сад знов забуяє,
Солов’ї зберуться у хори.
А тумани, як роса розтануть,
Бо вони весною до пори.
Заморгають зорі в темнім небі,
Хтось когось під руку поведе…
І у парі знов лебідка й лебідь,
Краплю щастя з світу украде.
Наче хтось чекає за спиною,
Але він чекає не мене...
Проте все розтане це весною
І життя почнеться молоде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866735
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 03.03.2020
В мене є те, чого у Вас немає,
Я погляд Ваш у серці заховав.
Вами живу і все життя чекаю,
Бо Вас в житті єдину покохав.
Можливо навіть не на цьому світі
Зустріну Вас поміж чужих світів.
І нагадаю, серед пишних квітів,
Що на Землі єдину Вас любив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866739
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 03.03.2020
Я чекаю тебе, там, де стрілися ми,
І де грона бузку нахиляли нам віти.
Я чекаю тебе, де буяли лани,
Де свої килими, ткало ніжне нам літо.
Там, де неба блакить, де дзвінкі голоси,
Де мелодії линуть відлунням сопілки.
Де торкаються трави намиста роси
І де весело вітер розгойдує гілки.
Я чекаю тебе, вірю, що ти прийдеш,
Переповнене серце любов'ю й коханням.
Серед тисячу стежок, ти нашу знайдеш,
Бо душа через край, виливає бажання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866743
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 03.03.2020
Я залишився знову сам на сам,
Як та сльоза солона на папері.
На серці ліг кровавий з болем шрам,
Закрив назавжди без надії двері.
В той час була образа над усе,
Приниження перехопило подих.
Від болю перекошене лице,
Серце пробачень не приймало жодних.
Здавалось відлетіла десь душа,
Запанувала в серці мертва тиша.
Не зміг сказати рідній: - «Ти чужа»,
Бо вона серцю й нині найрідніша.
А небо шепотіло: -«Зачекай»,
Млин перемеле всякі твої болі.
Своїй любові не кажи: - «Прощай»,
А підкорися розуму і долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866652
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 02.03.2020
Коли сонце сховає росу
І затихне пташина у гаю.
На руках я тебе понесу,
Свою пташку до нашого раю.
Зацілую гарячі вуста,
Буде гратися вітер з волоссям…
І прогнеться берізкою стан,
Це любов, чи мені це здалося.
Повернися до мене лицем,
Подивися у люблячі очі.
Ми для того напевно живем,
Щоб кохання шукати щоночі.
Коли сонце сховає росу
І затихне пташина у гаю.
На руках я тебе понесу,
Свою пташку, бо й нині кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866653
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 02.03.2020
Букетик фіалок тримаю в руках,
Частинка кохання у цьому суцвітті.
І стільки тепла і любові в думках
І начебто сонце в яскравому літі.
Букетик фіалок, а з ними любов,
Джерельна і світла, немов в оксамиті.
Нап'юся кохання весняного знов
І буду щасливою в цілому світі.
Букетик фіалок, то ніжності цвіт,
Цей запах вдихаю, від нього хмілію.
Його ти приносиш уже стільки літ,
Від справжнього щастя, душа не старіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866685
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 02.03.2020
)
Стежка, виткана росами,
Мене в осінь веде
Із дощами й морозами,
Де коротшає день.
Пробіжуся я стежкою,
Під роками прогнусь,
Сивиною-мережкою
Зацвіту-приберусь.
Доля казкою сивою
Вимережує слід.
Десь була я щасливою,
Десь радів мені світ.
Не завжди небо зоряне
Посміхалось мені,
Та була я нескорена –
Серця жар пломенів.
На побачення з юністю
Поспішаю я знов,
Щоб напитися мужності,
Вкотре стріти любов.
Знову щоб закохатися
В срібнодзвони роси
І собі в цім зізнатися:
Я в полоні краси!
4.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866500
дата надходження 29.02.2020
дата закладки 01.03.2020
Кораблик кохання по морю пливе,
До себе, так манить, до себе зове.
Несуть його хвилі далеко у даль,
Мелодія лине, десь грає скрипаль.
Кораблик кохання, пливи не барись,
Мій любий керманич, ти тільки вернись.
Попутнього вітру тобі і добра,
На тебе чекатиме берег і я.
Гойдаються хвилі в блакитній воді,
Лишаються схили самотні, одні.
Десь чайка озвалась, так тихо до нас,
Мабуть привіталась в ранковий цей час.
В обнімку із небом уже горизонт,
Кораблик кохання, то зовсім не сон.
То мрія у серці далека моя,
У дійсність її перетворюю я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866428
дата надходження 29.02.2020
дата закладки 29.02.2020
Полетіли у небо лелеки,
Ген за обрій, де хмар вже нема
І не чується більше їх клекіт,
Лише звістка лиши́лась сумна.
Не дощі, не дощі, паду́ть сльози,
Горем й болем вбитих матерів.
Не зустріти їм більш на порозі,
Не обнянти відважних синів.
Високо злетіли, мов лелеки...
Віддали за нас своє життя.
З краю полетіли, так далеко,
Звідти, вже немає вороття.
І коли весна теплом зігріє,
Прилетять лелеки в рідний дім.
А матусю будуть гріти мрії,
Мов синочок повернувсь живим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866207
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 28.02.2020
" Я люблю!" - шепоче серце,
Вимовляються слова.
Може сниться мені все це,
Та я вірю, ще в дива.
Вірю в казку чарівницю
І про принца на коні.
Про принцесу білолицю,
Що так тужить день при дні.
І тому тебе чекаю,
Щоб прийшов хоча би в сни.
І коли зустріну, знаю,
Ти освідчишся мені...
Понесуть нас ве́рхи коні,
У поля, у береги.
Цілуватимеш долоні,
Дивна тиша навкруги.
Посміхатись будуть зорі,
Місяць нам освітить шлях.
В небі з'являться узори,
Радість у моїх очах...
Так прощатися не хочу,
Нехай довше сняться сни.
І твої блакитні очі
І обійми ті міцні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866208
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 28.02.2020
Нераз з вікна дивилася на світ,
Тому, що іншої не мала змоги.
У нім, то квітував весняний цвіт,
А то були осінні монологи.
Віталася із сонечком ясним
І часто милувалася хмарками.
Вслухалася в мелодію дощів,
Вони були для мене солов'ями.
Коли на землю падав білий сніг,
Сніжинки посміхалися до мене.
Зима просилась в хату на ночліг,
Було у неї серденько студенне...
Одне вікно, а в нім усе життя,
Яке мене ще зв'язувало з світом.
Промовлю тихо, вдячна йому я,
Воно в думках, духм'яним пахне літом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866313
дата надходження 28.02.2020
дата закладки 28.02.2020
Приколола я синю волошку у коси,
Що для мене у полі зірвав її ти.
Там де падають роси, пахня́ть сінокоси,
Я до тебе на зустріч готова прийти.
Розповім, як кохаю, як жити не можу,
Без любові твоєї і твого тепла.
Я ціную коханий, хвилиночку кожну
І ту мить, що зустрітися нам помогла.
Тихо стукає ранок до мене в віконце,
Золотистим промінням торкає лице.
Вийду стежкою в поле, всміхається сонце
І обійми гарячі свої мені шле.
Приколола я синю волошку у коси,
Що для мене у полі зірвав її ти.
Там де падають роси, пахня́ть сінокоси,
Ми у парі з тобою завжди будем йти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865983
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Мне бы осилить темноту…
Ты обними меня за плечи.
Чтоб не замёрзнуть на ветру,
Чтоб слышать ласковые речи…
Хочу с тобой испить вино,
Любовь по капельке смакуя,
Быть со Вселенной заодно
И раствориться в поцелуе.
Своё тепло тебе дарить,
Быть для тебя неповторимой,
О нашем счастье говорить,
Быть нужной, трепетной, любимой…
Дышать с тобою в унисон,
Твои желанья предвкушая,
Беречь твой беспокойный сон,
Счастливой быть, беды не зная…
Мне бы осилить пустоту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866011
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Любов, немов бандури струни,
Що не струна – новий політ…
Любов – коли весняні вруна,
Нараз малюють цілий світ.
Любов – це очі і волосся,
Це навіть тихе: - «Я люблю!»
Любов – це золоте колосся,
Любов – це крапелька жалю.
Любов – коли живеш у чарах,
Любов – коли в душі весна.
Любов – це твій політ у хмарах,
Любов буває лиш одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865858
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 24.02.2020
Вже стільки часу, стільки літ минуло,
Хмарини, юність понесли з собою.
А я все пам'ятаю, не забула,
Ще марю любий до цих пір тобою.
У снах до мене часто, так приходиш,
До себе пригортаєш мене ніжно.
Торкаєшся рукою, мене будиш.
А як прокинусь, то душі так слізно...
До нас в життя вже завітала осінь
І паморозью скроні побілила.
Я не забула, я люблю ще й досі,
Готова в літо, ще летіть на крилах.
Нехай хоч сни, собою зігрівають
І ти у них торкаєшся до мене.
Весняні дні у гості завітають
І прибере у шати все зелене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865885
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 24.02.2020
Ти чуєш, любий, подихом весна,
До нас у гості завітала.
Своїм теплом торкнулася вона,
Пташиним співом заспівала.
У сонячнім промінні золотім,
Берізки розпрамляють віти.
Так хочеться зігрітися усім
І хочеться весні радіти.
Вона, живильним соком напува
І оживляє ліс і річку.
У кожне серце посила дива,
Вплітає проліскову стрічку
Ти чуєш, любий, подихом весна,
Несе кохання нам на крилах.
Луною линуть наші імена,
І квітнуть квітами на схилах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865874
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 24.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FNj0WXz1tBM
[/youtube]
Як тільки сонце визирне з-за гаю,
Струмки(яких немає) побіжать,
Зимові заметілі забуваю,
Весну з тобою побіжу стрічать.
Відкриють первоцвіти сонні очі,
А проліски проткнуться крізь сніги,
І вітер про весну щось прошепоче...
Оця краса надасть мені снаги.
Відчує переміни й моє серце,
Радіє цій весні за кожну мить.
Душа - чутка, почує ніжне скерцо,
Яке з душі твоєї ось звучить.
Тримав надійно ти мене за руку,
І вчив, щоб не боялась висоти.
Тобі я дякую, коханий, за науку,
За те, що у житті моєму ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865752
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Як слів нема, клубок у горлі,
Кричати хочеться до сліз
Включаєш музику й поволі
Вилазиш з мушлі. Сонця бриз
В обіймах музики звисока.
І погляд в душу знову й знов,
Бо в серці там, десь геть глибоко
Живе незгасною любов.
У кожній ноті жаль-розлуки
Знаходиш ти той скарб іскрин
Із тихим, бережливим звуком
Надії ще живих жарин.
У ній дієзи і бемолі
Дарують райдугу чудес.
Малюють квіти пензлем долі
В чарівній музиці небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865765
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Село під лісом, золота пшениця,
Ріка, як змійка і кругом тини…
Лечу до нього, щоб землі вклонитись
І побувати в хаті тишини.
Моє село - це споришева доля,
Гіркий полин, що висох за селом.
Доглянуті, припудрені стодоли,
Да ластівки торкаються крилом.
Село моє – це трави й сінокоси,
Де виграють музикові хрущі.
У ньому верби заплітають коси,
І коли треба, вчасно йдуть дощі.
Цвіти, село, гуртуй свою родину,
Збирай завжди багаті врожаї.
Прости мені, мою важку провину,
Що не лишився на твоїй землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865774
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
[b][i][color="#750606"]Накатила рано утром
Мужу рюмку коньяка.
Дальше - в руки камасутру,
И не смей тут возникать...
Без белья прислала фотку
Зойка моему Петру.
Я взяла, блин, сковородку,
На разборки к ней иду.
Муж женат на интернете,
Я терпела много лет.
Ноутбук теперь в кювете,
А его неделю нет...
Ох попутал меня бес
Дал головомойку.
Вор ко мне в окно залез,
А я его в койку!!
Я соперница Лукерье
Мне с Петром не плохо,
А она стоит под дверью
И ревет дуреха.
Ночь уже, а мужа нет.
Он привык бояться!
Кум ушел еще чуть свет,
Можно возвращаться!!
Вся деревня обалдела,
Расскажу детально:
Топик, стринги я одела
И прошлась центральной...
Мой милёнок ,генерал,
Опозорил - УЖАС!!
На гнедом коне скакал
Очутился в луже!!
У парней у сельских зло,
Нервы на пределе.
Йог приехал к нам в село,
Девки, как сдурели!
Срочно делаю подтяжку,
Подтяну чуток живот.
Даже местная дворняжка
Рот раскроет у ворот.
Бабка деду угодила,
Выдав снова комплимент,
Мол, у деда - супер-сила,
Как из порно-кинолент!
Колбасу мой муж не ест.
Сала и печёнки,
Сядет тихо на "насест"
С пультиком в ручонке.
Озабочен мой милок,
Стал таким ранимым.
Раньше цвыркал в потолок,
А теперь все мимо!!
Фотку сайт наш смаковал,
И успех - безумен
Муж от горя - забухал
Я ж там в НЮ-костюме!
В лифте раз один лифтер
(Хоть была суббота,)
Там поджал, а тут - потер
И лифт заработал.
Если вдруг мешает муж
Как в глазу ресница,
Закажи прощальный туш
Пусть летит, как птица[/color]![/i][/b]
[b][color="#084d9c"]УСІХ СПРАВЖНІХ ЧОЛОВІКІВ ВІТАЮ ЗІ СВЯТОМ - 23 ЛЮТОГО!!!!![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865771
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Загордилася Наталка,
Своєю красою.
Запитала у Михалка
- Чи будеш зі мною?
Він на неї глянув пильно
І зразу скривився.
- Хто полюбить тебе сильно,
Ще не народився...
- Щож ти Мишку таке кажеш,
Стала в позу бою.
- Ти до купи слів не зв'яжеш,
Та нехтуєш мною?
Ще й матусенькин синочок,
Тримаєш спідницю.
Котись собі колобочок,
Стежкою в пшеницю...
- Ти Наталко балакуча,
Язик, як лопата.
За тобою пліток куча,
Сміття повна хата.
Нащо мені така жінка,
Що губи малює.
Буде в мене наче бджілка,
Трудівниця Юля.
Як її не покохати?!
Тиха і смирненька.
Вміє шити, вміє прати,
І така гарненька.
- Завтра ж свататися буду,
Сватів засилати...
По дорозі зустрів Люду,
Й забув де та хата...
Вона йому усміхнулась,
Повела бровами.
Серце в Мишка, аж здригнулось,
Підійшов до брами.
А тоді ступив до хати.
Голова крутилась.
Поки встигли покохатись,
Матінка з'явилась...
- Ну, кажи "ворожий" сину,
Що у ліжку робиш?
І чи ти мою дитину,
По справжньому любиш?
- Люблю, люблю - промовляє,
Михасик з сльозами...
Кочерга в кутку скучає,
Знає норов мами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865768
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Солодкий гріх, весни - чаклунки чари,
в обіймах рук у поцілунках мрій...
Вже вечір заховавсь за сині хмари,
ти поглядом сказати все зумій.
Не чую слів, дивлюсь лише у очі.
купаюсь в них, як пташка весняна.
Солодкий гріх, які короткі ночі...
Десь виграє мелодії весна.
І прагнеш ти. напитися веснянки,
гріховний келих випити до дна.
Вже ранок заглядає з-за фіранки...
а за вікном, закохана весна.
автор Лариса Мандзюк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829073
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 22.02.2020
Я хочу рожевою квіткою,
зростати в твоєму саду.
Чи поруч ходити лебідкою,
зривати траву молоду.
Я хочу сіренькою пташкою,
співати край твого вікна.
Цвісти біля хати, ромашкою,
лише б не сама, не одна...
Я хочу достигнути вишнею,
щоб ти мене в кошик зривав.
Колючою ружею пишною,
нікому, щоб не дарував.
Я хочу у зоряний вечір,
летіти мов пісні струна.
Щоб ти обіймав мої плечі,
лише б не сама, не одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843466
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 22.02.2020
Недільний ранок постукав у вікно,
церковні дзвони, відлунням із далека.
У хаті пахне хлібом і вином,
а у гнізді милуються лелеки.
Бузковий кущ розквітнув біля хати,
над образами вишивані рушники.
На скатертину хліб поклала мати
із білої, пшеничної муки.
Після молитви, сядем до сніданку,
поставить мама вареники смачні.
І яблука, що батько зірвав зранку
подасть на стіл, червоні, запашні.
Матюсю, роки наші невблаганні,
пробігли...вже мої не молоді...
Та у недільний ранок на світанні
постукаю у шибку, як тоді.
Мама запаску вишиту почепить,
а руки пахнуть з медом калачами.
На світі щастя більшого не треба,
як у неділю приїздить до мами.
автор Лариса Мандзюк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835360
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 22.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SR0PGXgUqms[/youtube]
Прилетіла мала пташка,
Сіла край вікна.
Чи й тобі живеться важко?
Бачу - ти сумна.
Є що їсти, є що пити.
Бачиш - он зерно?
Хочеш сум свій розділити?
Скинь з душі ярмо.
Чи думки мої відчула -
Стрілись віч-на- віч.
І здалося, що зітхнула,
Та не в тому річ...
Чом закрались в мале серце
Біль оцей й журба?
Є одна моя із версій:
Що вона одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865644
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Зібрався вечір. Хмари червоніють.
Туман лягає в пелену боліт.
Тихенький вітер ледве-ледве віє,
Хмарини в небі залишають слід.
А поруч з ними відкривають небо,
Клини пташині весняним ключем.
На плесі в парі величавий лебідь,
Який любов’ю викликає щем.
Наповнив небо запах медунковий,
Немов прокинувсь із - під снігу ліс.
І задурманив вітер вечоровий,
Неначе воскресіння нам приніс.
Гогочуть і курличуть в небі птахи,
Летять додому, до свого гнізда.
Сивий туман, що понад битим шляхом,
Ховається в долині, де вода.
Весняний вечір. Засинають хмари.
З полону річка вибігла удаль.
На небі Місяць зоряним отарам
З хмарин високих одягнув вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865657
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
В студеной и туманной мгле,
где слез застывшая лавина...
Душа с бедою на крыле...
свою искала половину...
Промозглый ветер разум бил...
Весь мир разлукою разрушен!
Но лебедь из последних сил
искал того, кто сердцу нужен!..
Искал, кто был важней всего...
Без пары жить совсем не надо!..
Стелил равнину крик его...
И разрывал грудь без пощады...
В ответ же... только тишина...
Лишь звон осколков слез по ребрам...
Судьба теперь разделена...
Осталась радость - купол неба...
Беда ему не по плечу...
Боюсь, что милый крылья сложит...
В туман тихонько я шепчу:
- Держись, лебедушка!.. Ты сможешь...
22.02.2020 г.
Фото личное...
Лебедь без пары ... Невозможно было слышать его крик.......... ((((((((((((
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865658
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Ніжна мово солов'їна,
Ти лети у небо синє.
Де проміння сонця ясне,
Ти у нас така прекрасна.
Ти у нас така чудова,
Моя мово, калинова.
Ти у нас така привітна,
Хочу, щоб ти завжди квітла.
Щоб співала колискових,
В росах чулася ранкових.
В вишиванім рушнику,
У калиновім вінку.
Ти - мов з джерела водиця,
Роду нашого скарбниця.
В мелодійному звучанні,
Приймай рідна привітання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865649
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Осінь коси посріблила, відлетіли журавлі,
А усмішка мами щира, серце зігріва мені.
Теплі, ніжні мами руки, пригортали кожен раз,
Чулись завжди мами кроки, по кімнаті в пізній час.
Приспів:
Ти найкраща у світі матуся, найрідніша, найближча мені,
До землі тобі низько вклонюся, хай співають пісень солов'ї.
Поцілую натруджені руки і до себе тебе пригорну,
У житті було стільки розлуки, я тебе, моя мамо люблю.
Ти ночей не досипала, нашу долю берегла
Мов в сніпки її збирала, щоб щасливою була.
Нам співала колискових, біля ліжка кожен раз,
Танцювали місяць й зорі і у снах кружляли нас.
Ллють дощі сумні, осінні, наступають холоди,
Вже змінилось покоління, не змінилася лиш ти.
Та ж усмішка, ніжний погляд, теплі мамині слова,
Ти зі мною рідна поряд, найдорожча і жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865651
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Серце українця - щире і просте,
Якщо лине пісня, все довкіль цвіте.
Солов'їним співом повняться сади,
Виростають завжди у садах плоди.
Серце українця - віра і любов,
Мова - чарівниця, вирвана з оков.
Сонячне проміння, в пшеницях поля,
Небо синє - синє, найкраща земля.
Серце українця, молиться за всіх,
Не терпить чужинця, якщо має гріх.
Радо почастує, хто прийшов з добром,
Щастя подарує, зігріє теплом.
Серце українця - щире і просте,
Не буде кориться, правда - то святе.
Нехай лине пісня з Дніпра, до Карпат,
Нам в гурті не тісно, кожен брату - брат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865509
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 21.02.2020
Музика серця, звучить щохвилинно,
З мріями в небо далеке лечу.
Ти найдорожча для мене людина,
Тільки поклич, я до тебе примчу.
Прошепочи, що мене ще кохаєш,
Хочу твій дотик відчути слабкий.
А головне, що на мене чекаєш
Віриш і досі у здійснення мрій.
Музика серця римує словами,
Навіть заснути мені не дає.
Зустріч приходить до мене думками,
І соловейком в душі виграє.
Вірю, мелодію любий почуєш,
Вітер на крилах її принесе.
І може в снах, ти моїх, заночуєш
І про кохання розкажеш своє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865409
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 20.02.2020
В далекім небі, наче мед розлили,
Впало проміння бурштино́м на ліс.
Траву у лузі косарі косили,
Трудівником з дитинства кожен ріс.
Десь пахли полини, чебрець і м'ята,
Погойдував ромашки вітерець.
Вела стежина, змійкою до хати,
Уявою торкалася сердець...
Згадалося село, бабусі руки,
Вона завжди привітною була.
ЇЇ любили діти і онуки,
Гуртом усі з'їжджались до села.
В садочку стіл прибранний в скатертину,
За ним збиралася уся рідня.
Приймав їх сад, так радо і гостинно,
Час так летів, що бракувало дня...
Ніколи незабути ті хвилини,
Ті спогади у серденьку моїм.
Як за столом збирається родина,
То щастям переповнюється дім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865303
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020
А на твоїх губах терпке вино
Зі смаком меду, запахом нектару.
П’янить, дурманить, зваблює воно,
Один ковток - і вже напився чару.
А ніжність рук - це музика весни,
Найфантастичніша мелодія у світі,
Як диво-звук найтоншої струни
У тім раю, де все в рожевім цвіті.
Манливим хмелем подих в унісон
Й магічний аромат. Тут зайві речі.
Прекрасна казка. Феєричний сон.
Орфей і Ерос освятили вечір.
© Галина Брич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864853
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 17.02.2020
[b][color="#820544"]Я не сею, не сажаю,
В поле мне работать лень.
А вот хлопцев ублажаю,
По четыре каждый день.
Подмигнула вчера Коле
Чтоб не видела свекровь.
А сегодня в чистом поле
Расцвела у нас любовь.
Мне кума пообещала
Отвести в публичный дом
Там сотрудниц нынче мало
Мы с ней мамками пойдем!
Муженек до страсти хилый,
А с другими - не велит!
Обними покрепче, милый
Пока он на печке спит.
Засиделась в девках Лиля
Ей главнее в жизни труд.
Пашет так, аж попа в мыле
А вот замуж не берут!!
Под берёзой клад нашли
Бриллиантов купы.
Все ворюги увели
Из следственной группы.
Меня милый не узнал,
Вглядывался в лица.
Целовал и обнимал
В топике девицу.
Замутил главбух наш днюху
Мы гуляем третий день.
Получил наш шеф по уху...
Сдачи дать - ему, блин, лень..
Ноет зуб у Берендея,
Пассатижи взял Федот.
Дай, мол, дерну посильнее..
Дёрнул... только зуб не тот..
Вот кума моя хитрюля
Ей не зря подбили глаз!!
Съела плова пол кастрюли
Все равно идет в отказ!
Берендей блеснул указом,
Завтра должен подписать,
За измену женщин сразу,
Не казнить - КОРОНОВАТЬ!!!
На моря поеду с милым!
Третий день кричу "Ура"!
Но зачем он две Людмилы
Взял с соседнего двора?
Ты куда намазал лыжи?
Глянь, зеленые холмы...
Даже к Дню Победы ближе,
Чем до снега и зимы...
На ремонт ушла неделя
Да и сколь там тех работ,
Мастерством мой муж наделен
Побелил... и весь ремонт!
С чем пожаловала Лида
Твоего Петра здесь нет!
Это просто я для вида,
В теремке включила свет.
Уже было пять истерик
Слез я вылила бадью!!
Почему ты мне не веришь
Что я куму не даю.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865049
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 17.02.2020
Як цілувались двоє під дощем,
То осінь, милувалась тихо ними.
Вкривала їх із листячка плащем,
Вони були такими молодими.
В горошок парасолька у руках,
Він ніжно пригорта свою кохану.
Сидить на гілці, весь промоклий птах,
Десь тихо так, звучить фортепіано.
Мелодія Шопена полилась,
Така замріяна і загадкова.
За нею романтичний "Венский вальс",
Ця зустріч в них була не випадкова.
Вже змокли ноги, та щаслива мить
І радість в серці, що вони, обоє...
Яке то щастя, жити і любить!
А ще, ділить свою любов на двоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865114
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 17.02.2020
Кум відвідати кумасю,рішив спозаранку,
Вчув її смачненьку кашу, через офіранку.
Вдів нове́нькі черевики, сірого костюма,
Капелюх хоч і великий й так зійде, подумав...
Та замнявся, щось на ґанку, як відкрились двері,
Перед ним стояв Іванко, мов ворона в сквері.
Сіли вдвох вони до столу, кум заметушився,
Знаєш, жінка моя хвора, на такій женився.
Он лежить вона на ліжку, піднятись не може,
Болять, каже, в неї ніжки й серденько тривоже.
Куме, підіть до лікарні, швидку викликайте,
Бож кума буде в трупарні, совість куме майте!
Кум швиденько одягнувся, побіг до району,
З переляку він забувся, що є телефони...
Тільки чоловік із хати, вийшов за ворота,
Кумі враз виздоровляти, стало так " охота".
Піднялась вона із ліжка, гарно потягнулась,
Доки прийде Іван пішки... Вона посміхнулась...
Ми з тобою куме разом, будем їсти кашу,
Запивати будем квасом її ми відразу.
Є у мене "самогончик", качечка в коморі,
Є засмажений кабанчик, в бочці помідори...
Пили, їли, запивали, доки все скінчилось,
Апетит же добрий мали, ніщо не лишилось.
Гарну пісню заспівали, "розлягалась" хата,
Тоді двоє танцювали, кум і кума рада...
Аж "сирена" обізвалась, за вікном щосили,
То швидка уже примчала, наче птах на крилах.
Кума швидко роздягнулась, та лягла у ліжко,
В кума спина лиш мигнула, біг городом нишком.
Ось таке люди буває, як брехня у хаті,
Хтось жаліє, хтось співає, а комусь звикати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865018
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 16.02.2020
Я йшла стежиною у поле,
Де обрій сонячний тікав.
Співало серце моє, соло,
Серед пахучих, ніжних трав.
Голубив промінець, устами,
Мабуть хотів поцілувать.
А вітер шепотів словами
І намагався жартувать.
Я йшла, за мною бігли хмари,
Рука торкалась майже їх.
Вони, немов овець отари
І білі, білі, наче сніг.
Холодні роси мили ноги,
Я поспішала до верби.
До неї всі вели дороги,
Чекав під нею мене ти...
Уста злилися в одне ціле,
Засолодили наче мед.
А почуття несли на крилах,
Кохання, ніжності сюжет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864888
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 15.02.2020
Зустрілися Зима з Весною,
Загомоніли, що є сил...
Кожна пишалась з них собою,
Та в жодної не було сил...
Ще зранку снігом застелила
І замела стежки Зима.
А Весна сльози враз пролила
І стала скупана земля.
Зима вклонилася Морозу,
Щоб заморозив він усе.
Весна враз розбудила грози
І ось вже вітер дощ несе.
Сестриці любі, не сваріться,
Заполонив усе туман.
Ви обійміться й помиріться,
Щоб не було душевних ран...
У ніжнім сонячнім промінні,
Пропав у кожної талант.
А небеса блакитно - сині,
Були для них немов гарант...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864927
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 15.02.2020
Яка сьогодні ти була красива,
Змінився навіть погляд у очах.
Роки летять, а ти ні чуть не сива,
Ти чарівниця, певно, при свічах…
Тоді, як тіні миготять по хаті,
Рубіном грає молоде вино.
Так хочеться в ту мить тебе обняти,
Такі думки виношую давно.
Мене давно, давно ти прочитала,
Та певно не в думках єдиних суть.
Для щастя треба щоб і ти кохала,
Лише тоді межу часи зітруть.
А поки ми живемо на цім світі,
Я щиро Богу дякую за те,
Що маю стимул на цім світі жити,
Що в серці я ношу своє - святе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864810
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 14.02.2020
В подолі плаття несла сливи,
Такі великі, темно-сині!
Неначе очі у кобили…,
У власній захлинався слині.
Гойдались груди в такт ході
Гаряча хвиля огортала…,
Мені здавалося тоді,
Що дині в пазуху сховала.
І кожна кілограмів два,
Розперли парусом кофтину.
Так закрутилась голова,
Що обіруч тримався тину.
Вгощала сливами , а я,
Аж пожирав очима дині…
І було не до солов’я,
Несамовитого в малині…
14. 02. 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864765
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 14.02.2020
Люблю зимові, тихі вечори,
Коли свіча і філіжанка кави.
Мене до себе пригортаєш ти,
А в шибку місяць загляда яскраво.
Романтика вселилась у душі
І наші вечори такі магічні.
Лягають на папір мої вірші,
Думки в словах залишуться одвічні.
Ти ніжно доторкаєшся щоки,
Ті теплі почуття... твої обійми...
Я пронесу через усі роки
І буду насолоджуватись ними.
Люблю зимові, тихі вечори,
Коли свіча і філіжанка кави.
Мене до себе пригортаєш ти
А в шибку місяць загляда яскраво...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864763
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 14.02.2020
Знову лине " Кача", син вернувсь додому,
Вся родина плаче, жити б молодому.
Зупинилось серце з ворожої кулі,
Лежить тіло мертве, притихли зозулі.
Більш роки не будуть, вони рахувати,
Буде люд " Іуду" злісно проклинати.
Плаче, плаче мати, пригортає сина,
Просить його встати, не чує дитина.
Пада на коліна, проливає сльози,
Схилилась калина, низько при дорозі.
Ой сину, мій сину, як же я без тебе,
Рано так дитино, ти пішов на небо...
"Не плачте матусю" - син їй промовляє,
"Я до вас вернуся дощиком над краєм.
Цвітом застелюся в нашому садочку,
В виноград вплетуся тихо в холодочку.
Поцілую руки, хоч на серці рани,
Не буде розлуки я прийду думками!"
Буде мама завжди сина виглядати,
Син життя віддавши, не зайде до хати.
Став героєм справжнім своїй Батьківщині,
Був завжди відважним і мав очі сині.
Лише вітер тихо, шелестить листками,
І щемливо птаха, щось щебече мамі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864653
дата надходження 13.02.2020
дата закладки 13.02.2020
Знову пахне осінь стиглим виноградом,
Квітнуть хризантеми, ще в моїм саду.
Сонячне проміння так торкає радо,
Я з тобою в осінь мій коханий йду.
Вона нас зустріне ніжним поцілунком,
Обійме, пригорне, ще своїм теплом.
Осінь, мила осінь, наша веселунко,
Ти накрий нам долі, ніжності крилом.
Нехай буде стежка довга і широка
У життя казкове хай вона веде.
Моя мила осінь, небо синьооке,
Запрошу на каву з радістю тебе.
Познайомлю осінь, тебе з своїм милим,
Розповім тихенько, як його люблю.
Простели нам осінь ти із щастя килим
Я тебе прохаю, я тебе молю...
А рука долоню міцно так тримає,
Посмішка щаслива в мене на лиці.
Любий мій, коханий кращого немає,
Як твій поцілунок ніжний на щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864547
дата надходження 12.02.2020
дата закладки 12.02.2020
[b][i][color="#ad0a0a"][color="#0a25ad"]П[/color]олоснуло по душе, как же так случилось?
[color="#0a25ad"]О[/color]поздал ты, опоздал! У меня семья...
[color="#0a25ad"]З[/color]алило глаза слезой, где же Божья милость?
[color="#0a25ad"]Д[/color]орогую цену, знай, заплатила я.
[color="#0a25ad"]Н[/color]е сказал ты нужных слов, тех что я желала,
[color="#0a25ad"]Е[/color]сть наверное на то множество причин.
[color="#0a25ad"]Е[/color]й-же Богу, все понять, будет жизни мало,
[color="#0a25ad"]П[/color]ламя чувств нашло уют где-то среди льдин.
[color="#0a25ad"]Р[/color]азвела судьбина нас, как две шхуны в море,
[color="#0a25ad"]И[/color] накрыла, не спросив, пеною волной.
[color="#0a25ad"]З[/color]авершился наш роман на беду, на горе,
[color="#0a25ad"]Н[/color]е любимый столько лет рядышком со мной.
[color="#0a25ad"]А[/color] теперь зачем судьба нас свела сквозь годы
[color="#0a25ad"]Н[/color]еужели ради тех сердцу милых слов?
[color="#0a25ad"]И[/color] среди любых невзгод, среди непогоды,
[color="#0a25ad"]Е[/color]сть причина полагать - не прошла любовь!!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864401
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 11.02.2020
Я ехала в троллейбусе. Томилась...
Вокруг всё плавил летний знойный день.
Как вдруг, внимание переключилось
На двух, вошедших с улицы, людей.
Он и Она.
Он — писаный красавец,
В явь воплощенный сказочный герой,
Фигура, рост, осанка — всем на зависть!
Во всём тот парень был хорош собой.
Но привлекал не столько красотою,
Как чем-то нереальным, неземным,
Всё в нём дышало, искрилось любовью
К ней, что вошла в троллейбус вместе с ним.
Как нежно он держал её за руки,
Как трепетно внимал её словам,
И, словно голубь со своей голубкой,
О чём-то тихо, томно ворковал.
А вот она — увы! Была горбунья.
Но, чувством озарённая своим,
Цвела, как роза, рядом с принцем юным,
И мир вокруг принадлежал двоим!
И вопрошала я в недоуменьи:
Он очарован? Женщиной такой?
И, вдруг увидела, что к сожаленью
Тот сказочный красавец был ...слепой!...
Простите! Я их вовсе не судила,
Услышав в мыслях мнение своё:
(- Она его за красоту любила,
Но как, за что он полюбил её?)
Слепому в мире сложных поворотов,
Где зрячему непросто выживать,
Наверное, немало «доброхотов»
Глаза пытались «правдой открывать».
Но так судьба двоих соединила,
Был в этом Высший замысел такой,
Его — красивым телом наградила,
Её — красивой, ангельской душой.
А жизнь одна. Кому какое дело?
Важна не внешность.
И любовь не зла!
Он был горбунье - идеалом тела,
Она слепому - зрением была.
. . . . . . . . . .
Небесным нимбом ауры светились
Одной дугой сиянья на двоих,
И где-то в небе Ангелы молились,
От всех невзгод оберегая их.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864372
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 11.02.2020
-Я сьогодні стану татом,-
Вітя заявив відразу,-
Буду з гордістю казати:
-Ми народжували разом!
А дружина верещала
У пологовій вже залі,
Медсестра й черговий лікар
Бігали, як на вокзалі.
Акушерка метушиться:
-Все нормально, йде голівка…
Вітя глянув, поточився,
Як сніп, гепнув на долівку.
Санітарка – баба Дуся
Рятувать таких навчилась:
-Прокидайтеся, татусю,
У вас доня народилась.
В нашатир вмочила ватку,
Попід носом поводила,
І по щоках, для порядку,
Кілька ляпасів вліпила.
Ледь прочумався наш Вітя,
Що до чого – прояснилось…
Та у сні таке жахіття
За усе життя не снилось!
-Слава Богу, що не хлопчик…
Як родити, я вже знаю,
Щоб, як я, мій син так мучивсь?
Ворогу не побажаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864320
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
В душі весна і квітнуть квіти,
У серці - наче водограй.
А ще у нім гаряче літо,
Різноманіття наче рай.
Як у лісах кує зозуля,
На трави пада білий цвіт.
Любов стежиною крокує,
Із нами поруч стільки літ.
Вона веде нас в світ казковий,
Де линуть з серденька пісні.
А ще дарує цвіт бузковий
Думок торкає навіть в сні.
Ти лише мій, тобі шепчу я,
Тобі співа моя душа.
Тебе кохаю і люблю я,
Вогнем палають почуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864328
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Я сегодня вечером в сад гулять пойду,
Там под старой яблоней ландыши найду,
Их садила мамочка много лет назад
И поныне ландыши украшают сад.
Расцветают ландыши каждою весной,
Далеко раЗносится аромат живой,
Тонкий,нежный,сладенький,милый аромат
Много-много лет подряд наполняет сад.
Ими все любуются,но цветы не рвут,
Пусть себе спокойненько ландыши живут.
Это ведь творение маменькиных рук,
Пусть приносят радость нам,в гости пусть зовут.
Красота их нежная,нежный аромат
О моей мамулечке память здесь хранят,
В каждом нежном цветике здесь любовь живёт
И любовь ту мамкину нам передаёт.
Побежит покатится по щеке слеза,
Больше ведь не вернутся те года назад
Как садила мамочка ландыши в саду.
...Я сегодня вечером в сад гулять пойду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864027
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 08.02.2020
Покохай мене,покохай,
Запали ти для мене надію
Що існує малесенький рай,
Рай в якому збуваються мрії.
Покохай мене,покохай,
Подаруй мені щастя бажане,
Ти прийди,поспіши, не чекай
І життя наше зоряним стане.
Ні,не треба небесних зірок
Діставати,того я не прагну.
Подаруй мені краще"Бузок"
І я в твоїх обіймах розтану.
Подаруй мені ласку свою,
Я тобі подарую увагу,
Ми будемо неначе в раю
Любов пити тамуючи спрагу.
Покохай мене,покохай
Ти це можеш,я вірю,я знаю.
Ти своїх почуттів не тримай,
Бо тебе вже давно я кохай.
Покохай мене,покохай,
Подаруй мені квіти надії
І потрапиш в справжнісінький рай,
Рай в якому збуваються мрії.
Я тобі все на світі віддам,
Я на вік твоїм ангелом буду,
Моя вдячність служитиме нам,
Я з тобою на вік і по всюди.
Ти це зможеш я маю надію
Половинка моя ти,це знай.
Тільки ти подаруй мені мрію, Про яку я,закохана ,мрію
Покохай мене ти,покохай. І благаю тебе,покохай.
1 СЕРЦЕ В НАДІЇ Б'ЄТЬСЯ 11 10 19
2 КОЛИСКОВА 7 10
3 Я ХМАРИНКОЮ ДО ТЕБЕ 28 09
4 МЕЛОДІЯ ДУШІ 24 09
5 ДВА СЕРЦЯ НАЧЕ ДВА КРИЛА (ТРЕТЯ СТРОЧКА ДВІЧІ.) 17 09
6 ПОСІЯЛА МАКИ.
7 ДУМКИ МОЇ ЛИНУТЬ 16 06
8 ТУГА 14 06
9 У МОЄМУ САДУ СОЛОВЕЙ ЗАСПІВАВ 09 05
10 ТАНОК 11 05
11 НІЧ ПРИЙШЛА 25 03
12 ЦВІТЕ ВЕСНА В САДАХ 17 03
13 МИ ВИПАДКОВО ЗУСТРІЛИСЯ ЗНОВ.(ПІД ВАЛЬС) 24 01
14 ЕЙ ЗАГРАЙТЕ МУЗИЧЕНЬКИ
15 ДЯКУЮ ДОЛІ ЩО МИ ЗУСТРІЛИСЬ.(ПІД ВАЛЬС) 20 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864152
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 08.02.2020
Свариться весна з зимовим днем,
Обливає бідного дощем.
Він терпить всі капості її
І стають від того дні сумні.
Розсерди́лось небо на весну,
Вирішило проучить сестру.
Одягнуло сивий свій сувій,
Щоб було не весело і їй.
А весна покликала вітри,
Щоб блакить для себе зберегти.
Щоб вона з'явилась в небі знов
І щоб лишніх не було розмов.
Тільки сонце помирило всіх,
Від проміння вітер зразу стих.
Радістю наповнився враз день,
А весна співала їм пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863983
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Все життя у снах біжу до тебе,
Лише там в обіймах я твоїх.
Твої очі, мов блакитне небо,
Я топлюся мій коханий в них.
Губляться роки, тікають весни,
А я все до тебе в снах біжу.
Лиш у снах любов наша воскресла,
Я тобі про неї розкажу.
Розкажу про почуття гарячі,
Що палають в серці день і ніч.
Що душа моя буває плаче,
Хочу буть з тобою віч - на - віч.
Пшениці у полі наче море,
А між ними стежка пролягла.
Знов на небі засвітились зорі,
А у снах кохання два крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863987
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Дуже приємно, що цей вірш уже став піснею, завдяки композитору Геннадію Володьку.
1.Котивсь туман
Долиною,
Спинивсь перед
Калиною,
Вклонився їй
Низесенько,
Немов сестрі
Ріднесенькій:
– Калино,
Мила сестронько,
Красива,
Як та веснонька,
Позич тепла
У сонечка,
Долині стань
За донечку.
2.Стеливсь туман
Під ніженьки,
Закрив мені
Доріженьку
В долину із
Калиною,
А звідти пісня
Линула.
Ту пісню про
Коханнячко
Вів соловей
До раночку,
А я іду
Долиною,
Щастя знайду
З калиною.
3.Калина
Зашарілася,
Коли ми там
Зустрілися.
Почервоніло
Листячко
І кетяги
З намистечком.
Лишився я
З калиною,
Мов дівка,
Соромливою,
Хоч трішечки
Журливою,
Навіки серцю
Милою.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863938
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Минають дні…Минають роки…
Волосся сиве вже давно…
Вже чую вічності я кроки,
І п`ю я зрілості вино.
З тобою посмішкою сяю,
Душа літає наче птах,
Твою любов я відчуваю,
Бринить сльозинка на очах…
Торкаюся очима неба
І бачу в мареві світи,
Ще так багато встигнуть треба!
Щоб мною міг пишатись ти…
За все в житті я вдячна Богу,
За те, що в мене є сім`я,
Він відведе біду й тривогу
І буду знов щаслива я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863915
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
[b][i][color="#0900ff"][color="#e30959"]О[/color]тпусти меня боль, я то точно тебя отпускаю,
[color="#e30959"]Т[/color]ы держала меня среди лет, среди вёсен и зим.
[color="#e30959"]Р[/color]ешено, я уже, отболев, крылья вновь расправляю,
[color="#e30959"]А[/color] тебе я скажу, за неверность ты мной не любим.
[color="#e30959"]В[/color]ерность, истинность чувств, как ненужное под ноги кинул,
[color="#e30959"]Л[/color]ьдом меня обжигал... и на сердце оставил рубцы.
[color="#e30959"]Е[/color]сть Законы небес - за любовь не вонзают нож в спину,
[color="#e30959"]Н[/color]ет, не в рай попадут все предатели и подлецы..
[color="#e30959"]А[/color]нгел мне помогал, поддержал, чтобы я не упала
[color="#e30959"]И[/color] в тяжелый мой час по-отечески нес на руках,
[color="#e30959"]З[/color]абывая тебя, свято верю в иное начало,
[color="#e30959"]М[/color]ожет правда сейчас прописать свои боли в стихах.
[color="#e30959"]Е[/color]сли выжила я, значит жить буду только счастливой,
[color="#e30959"]Н[/color]е хочу вспоминать ни ошибки твои, ни разврат...
[color="#e30959"]О[/color]тпускаю, иди....а коль станет однажды тоскливо,
[color="#e30959"]Й[/color] заплачет душа... ты сумей оглянуться назад.[/color][/i][/b]
[b][color="#26d60b"][color="#d60bc8"]*[/color]История - не моя, ЛГ....[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863853
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
На підвіконні замерзала пташка,
Мороз в свої обійми радо взяв.
Ставало дихати їй дуже важко,
А у гніздечку друг її чекав.
Стелили шлях для неї в небі зорі
І нічка доторкалася пір'їн.
Ставали оченята вже прозорі,
Лишалось жити декілька хвилин...
Та людські руки пташку відшукали,
Її зігріли ніжністю й теплом.
Нове життя для пташки дарували
І не дали заснути вічним сном.
Вона так радо знов защебетала,
Із вдячністю дивилась на людей.
Коли від них уранці відлітала,
Співала дзвінко радісних пісень.
Лети у світ, слова їй говорили,
Тебе там люблять і звичайно ждуть.
Враз розпустила пташка свої крила,
Нехай для неї легким буде путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863866
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Ромашки мережать долю,
Цілує теплий вітерець.
А ми щасливі з тобою,
Коханням гарячих сердець.
Зустрілись з тобою в полі,
Стежина туди привела.
Замилувався тобою,
Коханням моїм ти була.
Приспів:
Для мене ти наче ромашка,
Усміхнена і чарівна.
Наташка, Наталья, Наташка,
Мені ти Всевишнім дана.
Блакитні мов небо очі,
Звабливі, медові уста.
А брови мов чорні ночі,
Така не забутня краса.
Торкатись до тебе хочу,
Ховатись у косах твоїх.
Обняти твій стан дівочий,
Тримати в обіймах своїх.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863744
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 05.02.2020
Зацілований небом й весною,
Скупаний у травах запашних.
Ти завжди в душі моїй зі мною,
Талісман, мій справжній оберіг.
Нехай долі сплетуться в єдину,
Наче ріки у руслі течуть.
Про гарячу любов лебедину,
Вірші в серці моєму живуть.
Я коханий тобі подарую,
Найтепліші у віршах слова.
Заквітують дерева весною,
Нас за плечі любов обійма.
І торкає проміння ласкаве,
А у небі прозора блакить.
Ранок нам наливає вже каву,
Про кохання потічок шумить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863613
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Ми діти твої, Україно!
Для кожного з нас ти свята.
Тут гори і схили чарівні
І пахнуть росою жита!
Ми діти твої, Україно!
Народу твого дивоквіт!
Акорди пісень солов’їних
Чарують собою весь світ!
Ми діти твої, Україно!
Козацької слави земля,
Встаєш із золи і з руїни,
Скидаючи пута Кремля!
Ми діти твої, Україно!
Й Європа нас радо віта,
А пісня з часів Чураївни
Із жайвором в небо зліта!
Ми діти твої, Україно!
Тернистий іздавна твій шлях!
Ми юне, нове покоління,
Шануємо славу і стяг!
17.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863541
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Розфарбовує світ кольори
І дарує нам ніжність і ласку.
Ми кохання своє зберегли,
Воно схоже так дуже на казку.
Наче човники в небі хмарки,
Лине скрипки диво - мелодія.
Ти торкаєш моєї руки
З тобою щаслива сьогодні я.
Хоч прилинуть холодні вітри.
Будуть стукати в шибку щоранку.
Поруч мене завжди будеш ти,
Хай вони відпочинуть на ґанку.
Зігріває кохання теплом
Я кладу тобі руки на плечі.
Небо в зорях для нас розцвіло,
Шле цілунки свої теплий вечір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863482
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 03.02.2020
Як добре, що Ви є,
Що променем ранковим
Мене щоднини будите від сну.
Що живете в мені
Як незабутній спомин,
Самі ж в красі приносите весну.
Навіть на відстані
Здається, що Ви поруч,
Коли вірші лунають з Ваших вуст.
Читайте, я прошу,
Бо гарно в Вас виходить,
Можливо й я колись у Вас навчусь.
Як добре що Ви є,
Що маю насолоду
Почути вірш написаний для Вас.
Ви теж пишіть вірші,
Візьміть собі за моду
І покажіть в поезії свій клас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863332
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
Копирсається у квітах,
Бджілка - трудівниця.
Завітало в гості літо,
Треба потрудиться.
Поле з радістю чекає,
Трави, що квітують.
Ранки сонце зустрічають,
Бджілоньки мандрують.
Запашне їх манить літо,
Треба не линитись.
Щоб зимою в сім'ях їхніх,
Було чим живитись.
Щоб пили ми чай медовий,
У зимову пору.
Цей напій такий чудовий,
З квіткового збору.
Ось тому і бджілка наша,
Трудиться щоденно.
Буде навіть з медом каша,
На столі у мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863356
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
Люби мене
Люби мене таким, яким я є насправді
старим чи молодим, веселим чи сумним.
Поглянь на все моє, воно живе на правді
про те, що лиш душею малюю день ясним.
Не вір думкам чужим, які почуєш всюди
від друзів чи близьких, чи зовсім незнайомих,
лиш часточку мене в мені вбачають люди,
бо я для них завжди у списку невідомих.
Люби мене таким, яким живу без маски,
її не одягаю, коли на самоті
палаю почуттями від побаченої казки
якою сяють зорі в небесній темноті!
Люби мене таким, яким цвіту з тобою
розмовами у радість, мовчанням у журбі.
В години ці зі мною, благаю, будь собою
плекаючи кохання лиш тим, що є в тобі!
Люби мене таким, яким я є насправді,
але не намагайся змінити щось в мені,
шукаючи відради думками у неправді
неначе сльози снігу у квітах навесні.
Віктор Цвіт 26.01.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863311
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
[b][i]Хороши у нас девчата,
Среди них я - лучше всех.
Правда, замуж поздновато
Мне под восемьдесят лет.
У миленка строгий вид,
Как у пса из будки,
Но от бешенства привит,
Не укусит! Дудки!!
Занимаемся мы спортом:
Штанга, гири, бег трусцой.
Пиво, ром и водка - к черту!!!
Подтянись, Петро, не ной!!
В интернете - благодать!
Тут не сеять, не пахать!
Флиртовать лишь и влюбляться..
А потом мужей бояться.
Плохо с нами поступает,
Кто влюбив в себя - бросает.
А мы ж бабы - дуры цепки,
Мониторы долбим в щепки!
Муж уехал на рыбалку
А мне срочно надо "палку".
К куму я ползу по грядке,
С ним любовь - по разнарядке.
Я обычно, как поем,
Рада каждому и всем.
Мне по нраву даже киски,
Если есть еда в их миске..
Вышла бабушка из леса,
Гнала древком деда-беса...
Тут никак нельзя без древка,
Чтоб не бегал, гад, по девкам.
Мой миленок слишком классный
Это коль смотреть на вид!
Жаль, что в сексе безучастный
Только в койку - сразу спит...
На меня сосед косился
Где-то восемь-девять лет.
А на Клавдии женился
У неё ж детишек нет.
Не поверите , девчата
Посадила у штахет
Валерьяну вместо мяты,
От котов - отбоя нет.
От соседа толка нету
Ни на ломанный процент,
В ресторан - не по бюджету,
Может сделать комплимент.
От грибов опять виденье:
Фейерверков всюду струи!
Ела их я в воскресенье,
Уж четверг, я все танцую!
Замутил тут леший днюху,
Мы гуляем третий день.
Получил наш шеф по уху...
Сдачи дать - ему, блин, лень..
Ноет зуб у Бармалея,
Пассатижи взял Федот.
Дай, мол, дерну посильнее.
Дёрнул... только зуб не тот.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863287
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
Пролетіли роки, наче їх не було,
Я до тебе вертаюсь, матусю.
Лиш тоді, як стрічає зимове село,
Я зайти в хату-пустку боюся.
Ти пішла в небеса, залишила усе,
На той світ не забрала нічого.
Кожен рік, з року в рік, смуток в серці росте,
Ти ж була варта всього святого.
Біля хати тепер так розрісся бузок,
Що він в шибку торкається стиха.
В тій кімнаті де я переслухав казок,
І дізнався де сховане лихо
На могилу прийду і проїдусь селом,
Та до хати не буду ступати.
Зупинюсь. Постою під закритим вікном,
Де захочеться вголос кричати.
Знай, матусю, що я сповідатись прийшов,
Сповідатись прийшов перед Вами.
Все тепло, що в мені, колись з Вами знайшов,
Тепер Вам віддаю молитвами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863258
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
У вальсі кохання з тобою кружляєм
І кращого дива у світі немає,
Моє ти кохання, мій принц загадковий,
Тобі лиш зізнання у кожному слові.
Приспів:
Ти люби мене коханий все життя і навіть більше,
Мій чарівний, незрівняний ти для мене наймиліший.
Хоч роки спливуть рікою, не забуду я ніколи,
Ми з тобою в вальсі знову, лине музика навколо.
Любити ніколи я не перестану,
Міцніш обійми найдорожчу, кохану.
В медовім цілунку уста хай зіллються,
А кроки у вальсі хай легко даються.
Приспів:
Дивлюся у очі, озера там сині,
Нас крила з тобою несуть лебедині.
В країну казкову де щастя рікою,
У вальсі кохання кружляєм з тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863244
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
Я тебе із серця не пущу,
Ти назавжди в ньому поселилась,
Як в хмарині крапельки дощу,
У мені промінням засвітилась.
Так і буду доживати вік,
Знаючи, що ти завжди зі мною.
Певно вже такий я чоловік,
Бо люблю, хоч вкритий сивиною.
Я чекати за роки навчивсь,
Час обвітрив вже моє чоло.
Я єдиний раз в житті влюбивсь,
Так в житті не в кожного було.
Поділюся тим теплом, що є,
Іншу я до серця не впущу.
Моя люба, сонечко моє,
З серця я тебе не відпущу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863173
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
Я стежкою іду густим туманом,
Торкається щоки моєї він.
А тиша за засніженим парканом,
Лягла на вії інеєм своїм.
Мені не холодно, в думках зі мною,
Твоє кохання і твоє тепло.
Переплелося разом із зимою,
І стежкою у мандри повело.
Десь чується гудіння автостради
Я потихеньку вибралась на шлях.
Звучать в душі вірші і серенади,
В щасливих і закоханих очах.
Природа у такій красі дрімає,
Співає колискових їй зима.
Буває, що казки розповідає,
Твоя любов за плечі обійма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863128
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
БОГ воссозда́л нас с тобо́ю в танде́ме
С тако́ю ЛЮБОВЬЮ, чтоб жить нам в Эде́ме!
Тепе́рь, я повсю́ду буду с тобо́ю...
Солнечным лу́чиком - ра́нней зорёю...
По́чкой, откры́вшейся в ли́стик зелёный...
Ветром маня́щим, весе́нним....влюблённым!..
Журча́щею ре́чкой - мой го́лос услы́шишь...
И птицей летя́щею - в небе уви́дишь...
На раскалё́нном песке́ я оста́влю
- СВОЙ СЛЕ́Д...
Что́б тебе́, в нём - была я прохла́дой!..
Дождём морося́щим - твой ли́к я омо́ю...
Губ жаднопрося́щих - косну́сь я росо́ю...
И вла́гой прони́кну сквозь все твоё тело...
Собо́й напитаю, чтоб не охладе́ло!
В тума́нной луне - оберну́сь мя́гким све́том,
В созве́здии ночном - пролечу́ я коме́той!..
В гора́х - э́хом да́льним, мой голос прослы́шишь...
Я буду с тобо́ю, везде́, ГДЕ ТЫ ДЫ́ШИШЬ!..
Вот осень закру́жит листво́ю цветно́ю ...
Я стану ноя́брьской отра́дой с тобо́ю!..
Зимо́ю - я ля́гу снежи́нкой в ладошки..
А ночью моро́зной - раскра́шу око́шки!..
В твоё́м се́рдце, та́йно ВСЕГДА ЖИТЬ Я БУДУ!..
МЕНЯ невозмо́жно забыть...
Я - ПОВСЮДУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863114
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
(Слова до пісні від імені чоловіка)
Ти саме та, кого жадають очі,
Ти саме та, кого кохає серце.
Як довго тягнуться мовчазні ночі
І дні бурхливі суму в ритмі скерцо.
Ти саме та, кого б обняли крила,
Ти саме та, кому б зігрів долоні.
Але ж далеко, так далеко, мила.
І без зими ця даль, мов лід, холоне.
Ти саме та, кохана жінка-мрія.
Ти саме та, яскрава зірка в небі.
Ти розпач інколи й свята надія.
Я лину думкою завжди до тебе.
Ти саме та, кого кохають очі,
Ти саме та, найкраща ніжна жінка.
Моя душа тобі "люблю" шепоче,
До тебе стежку застелю барвінком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863035
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 30.01.2020
Без зупину з небес падав сніг на гілки,
Одягала зима в пишні шуби дуби.
І притихнув садок у продовженні сну,
Не будіть і мене, не лишайте одну.
Диво чудного сну хай гойдає мене,
Поруч мати сидить та кудельку пряде.
На крючку біля печі колиска висить,
А вірьовка на ній у задумі скрипить.
Пісня з маминих вуст колисала дитя,
Не шуміть же, вітри, те маля, то є я.
Перший крок нетривкий, дайте, тихо ступлю,
Може, долю свою непросту ще присплю.
Хай дорога біжить у життєву ріку,
Щоб не знати бо зрад на своєму віку.
Та дорога пройшла через щастя і біль,
Крізь любов та печаль і утрати ще сіль.
29.01.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863002
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 30.01.2020
Молодий рум'яний ранок
Пропливає по землі,
В вікна дивиться світанок,
Чай парує на столі.
За вікном пташки літають,
Диха паром морозець,
Ми ,кохана,вип'єм чаю,
Підкладу я в пічь дровець.
Пічь тепло несе по хаті
Чай духм'яний аромат,
Ми ще й досі молодята
Як десятки літ назад.
Чай п'ємо,бо його сила
Нам здоров'я додає.
А твоя усмішка мила
Гріє серденько моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862994
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 30.01.2020
Що може нам сказати осінь?
Вона лиш мабуть нагадає,
Що серденько тебе кохає,
Забуть ніяк не може й досі.
А що тобі зима розкаже?
За вікнами сніжок кружляє,
А серце всеодно кохає
Вірш на папір думками ляже.
Торкне весна своїм промінням
І я відчую твої руки.
Бож зникнуть вже часи розлуки
І літа прийде володіння...
У літо підем ми з тобою,
Там стільки фарб й мелодій ніжних.
І запах квітів дивовижних,
Зустріне почуттям любові.
І знову осінь, здрастуй люба!
З коханням в вальсі закружляєм
І ти для нас буваєш раєм,
Під ноги кинеш листя з дуба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863034
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 30.01.2020
Виною всьому «Білий вальс»,
Все відбулось немов у сні.
Зустрів тоді я вперше Вас
І Ви залишились в мені.
І залишились назавжди,
Хоч різне в нас в житті було.
Я пам’ятаю всі сліди
І бережу руки тепло.
Літа, як птахи вдаль летять
Та вальс отой в моїй душі.
У Вашу честь пісні звучать
І мною писані вірші.
Яке б життя в нас не було,
В душі є крапелька жалю.
Життя неначе все пройшло,
Та я і нині Вас люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862910
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020
Не вся в мені ще відспівала осінь,
Ще золото залишилось в душі.
Ще новий день дарує щастя й досі,
Хоч інколи зриваються дощі.
Піняться хвилі, б’ють об берег ставу,
Пищать в’юни, в густих очеретах.
Шугає осінь золота по праву,
Вона летить, як в синім небі птах.
І видається, буде довга осінь,
Ще не дозріли у садах плоди.
Життю для серця ще цього не досить,
Ще б не пустити роки до зими.
Ще в золоті снується «сиве літо»*
Висять сливки і зріє виноград.
Сіють у полі цьогорічне жито,
Щоб повернулось літечком назад.
*Тут «Бабине літо»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862911
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EAuIjxS_09E[/youtube]
Вже, ніби осінь у літах,
Повільно падає в ній листя.
Весна ж цвіте ще у очах,
Така квітуча, така чиста.
Цієї пізньої пори,
Цвіте в саду рожева вишня,
Чи принесе вона плоди,
Така красива, дивовижня?
Вона - одна перед Всевишнім,
Та часто вітер набіга.
І їй шепоче: "ти - колишня",
І в слові чується вага.
Колишня - значить просто лишня,
Давно кимсь кинута була.
Та, як на зло, квітує вишня.
У осінь квіту додала.
І пелюстки розправив пишні,
Ще мріє ягідки зростить.
Не хоче вірить, що колишня,
Плодами встигне пригостить...
[img]https://im0-tub-ua.yandex.net/i?id=70b32f2525dbf6e3faa5bda902ce9342&n=13&exp=1[/img]
[img]https://static9.depositphotos.com/1480128/1139/i/950/depositphotos_11392389-stock-photo-sour-cherries.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862922
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020
Чи зима, чи весна, а чи осінь,
Зрозуміти неможу ніяк.
То дощі цілі тижні моросять,
То мороз пощипати мастак.
Зранку дивишся, сніг замітає,
До обіду вже просто вода.
А підвечір нічого немає,
Все по іншому вже вигляда.
То блакить в небесах сліпить очі,
Ясне сонечко промені шле.
А то сірим усе заволоче
І довкола таке все сумне.
А так хочеться, снігу зимою,
Розпускалось, щоб все навесні.
Літо, щоб дивувало собою,
Восени, щоб шуміли дощі.
Стала дуже примхлива погода,
Помінялись чомусь пояси.
І тому нас дивує природа,
У всі пори і різні часи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862927
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020
Всі хочуть в цім світі для когось коханими бути -
Ковточком повітря, любові тепла промінцем.
«Ти треба мені!», - мріє кожен самотній почути,
Щоб в душах обох - іскри щастя і ніжності щем.
Коханими хочуть жінки бути, сильні мужчини.
Штовхає любов на безумства, і рве береги.
Таке вже єство і природа простої людини:
Не можем, буває, любові противитись ми.
В звичайних словах, у буденних, здавалося б, фразах,
Заховане щастя крихке і таке полохливе.
В довірі, а ще розумінні живильних оазах,
У дотику серця стає неможливе можливим.
У всесвіті синім кружляють десь наші планети,
Поміж траєкторій розгублені їхні стежки.
Самотня шукає свою із надією: «Де ти?!»
О, тільки б не втрапить в байдужості хижі пастки!
Взаємності крихта зневірену душу зігріє.
В змілілу криницю знов віри верне джерело.
Хай в кожному серці взаємна любов лебедіє,
Бо щастя тут, поряд, лише не сполохай його.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862887
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 28.01.2020
Назбирались слова,
Які маю тобі говорити,
В них любов, що жива
І що має ще жити і жити.
Коли вірші пишу
Їх боюся тобі прочитати,
Бо безмежно люблю,
Скільки треба, я буду чекати…
Бачу радість в очах,
Як не згадую я про кохання.
Є надії свіча,
Що не гасне вночі, а ні зрання.
І тобою живу,
Знов шукаю зорю я у небі.
Як знаходжу - зову,
Бо повільно вмираю без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862144
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 28.01.2020
Квітує, квітує черешня
У нашім з тобою саду.
Мов вперше, кохана,мов вперше,
До тебе на зустріч іду.
Так хочу з тобою зустрітись,
До себе тебе пригорнуть.
І зустріччю насолодитись
З тобою кохана побуть.
В руках я несу тобі квіти
І теплі свої почуття.
Ми будем з тобою радіти,
Що знову звело нас життя.
Для мене ти ніжна і мила,
Неначе трояндовий цвіт.
Красою мене полонила,
Багато, багато вже літ.
Квітує, квітує черешня
З тобою щасливії ми.
Кохання лишилося перше,
Торкнулось промінням весни.
Мов вперше, кохана,мов вперше,
До тебе на зустріч іду.
Квітує, квітує черешня
У нашім з тобою саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862822
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 28.01.2020
Любов свою я бережу роками,
Її чекаю, як нову весну.
Вона далеко бродить між зірками,
Мені лише скидає сивину.
А я її боготворю й чекаю,
Вона колись можливо оживе.
Підсніжником весняним ще заграє
Я все чекаю, може позове…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862145
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 27.01.2020
Білим цвітом захурделила весна,
Вона в вітер так закохана була.
Він її то обнімав, то цілував,
То у парі з нею в вальсі танцював.
Весна ніжно посміхалася йому,
Дарувала цвіт - кохання милому.
Ти коханий, найдорожчий тільки мій,
Дуже сумно й одиноко буть самій.
Як світило ясне сонечко удень,
Птахи їм співали радісно пісень.
Піднімав на крилах весну вітерець.
Було щастя для закоханих сердець.
Та коли приходив час її до сну,
Шепотів:" Без тебе люба не засну.
Буду сон твій моя весно берегти,
Бо для мене найдорожча тільки ти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862718
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020
-Дівчино,- Микола каже,-
Хочу дещо вам сказати:
-Вашій мамі не потрібний
Зять моторний і багатий?
На це місце пропоную
Я свою кандидатуру:
Оцініть анфас і профіль,
Атлетичну всю фігуру.
Мама буде дуже рада
Отакому подарунку,
Сама доля веде в хату
Зятя вищого ґатунку!
Дівчина - ще та зараза,
Телефончик попросила,
Все прикинула відразу
І Миколі пояснила:
-Щодо зятя, я і мама
Стільки клопоту зазнали:
Ми ще першого Абрама
До кінця не доконали.
А ви так собі - нічого!
Телефон запам’ятаю,
Догриземо тільки того –
Я вас зразу розшукаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862507
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 25.01.2020
Вів в садочок Степан сина,
Каже син до тата:
" Чого в тебе тату спина,
Стала вже горбата?"
Від хазяйства, від роботи,
Пояснив дитині.
Часом і не знаєш хто ти,
Кінь а чи людина.
Син всміхнувся і промовив:
"Щось тебе не бачив,
Щоб ти тату рубав дрова,
Чи рішав задачі.
Щоб орав, чи може сіяв,
Трактором у полі.
Чув коли ти лише мріяв,
Й то по телефоні.
Все спішиш ти до Одарки,
Що живе навпроти.
Тоді тобі стає парко,
Робиш всі роботи".
-Цить, мовчи, почує мама,
Буде дуже злитись.
Така мабуть в мене карма,
В сусідки трудитись.
- Тату там свиней немає,
Коней, ні корови.
Вона сидить лиш моргає
І малює брови.
-Бачив в неї тебе тату,
Я щей у піджамі.
Як сільське було в нас свято
І не було мами.
-Замовчи, моя дитино,
Бо ще хто почує.
Ти не розумієш сину,
Хто і де ночує...
Давай зайдем до крамниці,
Куплю шоколадку.
Не кажи цих несинитниць,
-Добре, добре татку.
Тільки мама усе знає,
Коли ти в сусідки.
Їй Іван усе моргає,
Біля свеї фіртки.
І тоді вони обоє,
Йдуть хазяйнувати.
Бо свиней в нього доволі,
Але перше в хату...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862537
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 25.01.2020
Через віконне скло, сріблястий промінь,
Торкається так ніжно подушо́к.
А у душі моїй з'явився спомин,
Для мене він неначе хвиль виток...
Дощами омивалась слізно осінь,
Хоч вітер колискових їй співав.
Дерева сумували в безголоссі,
А парк чужі думки не відпускав.
Лежав і мок букет троянд на лаві,
Чиєсь кохання тріщину дало.
Звучали тут мабуть слова лукаві
І враз десь зникло серденька тепло.
На цьому місці посварились двоє,
Той день осінній їх запам'ятав.
Як розійшлись в різні боки обоє,
Кожен із них кохання розтоптав.
Лише букет лежав на лаві й мокнув,
Йому в той час так холодно було.
Адже безжально хтось узяв покинув,
Хоча у ньому ще життя жило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862393
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 24.01.2020
Я крила тобі подарую, кохана,
Щоб ти подивилась в польоті на світ.
Зустріла скоріше у пору весняну,
Те щастя своє, що вже жде стільки літ.
Я крила тобі подарую, кохана,
Щоб ти відшукала дорогу життя.
Щоб швидше твоя затягнулася рана,
І погляд щасливий сягнув майбуття.
Я крила тобі подарую, кохана,
Щоб пару для лету знайшла на землі.
Щоб болі в тобі, наче хмарки розтали,
В гаях не змовкали твої солов’ї.
Я крила тобі подарую, кохана,
Ти ними туманів жени пелену.
Лети у краї, де розквітли каштани,
І там для душі віднайди тишину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862280
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 23.01.2020
Передімною чистий лист,
А Муза вже слова шепоче.
Про почуття мені чиїсь,
Розповісти секретом хоче.
Беру перо, пишу слова,
Природи дивні таємниці.
Неначе казка ожива
І кожен раз все інші лиця.
Лягають тихо на листок,
Щоразу різні людські долі.
В житті зробив хтось помилок,
І промовляє: " Вже доволі!"
А хтось, так ніжиться теплом,
Кохання солодом спиває.
Хтось йде геройськи на пролом,
Від ворогів нас захищає.
Шепоче Музонька слова,
Встигаю лиш їх нотувати.
Я потрапляю в вірш сама,
Як напишу, вернусь в кімнату.
Життя моє таке щодня,
Не можу щоби не писати.
Чекає кожен день сім'я,
Щоб їм щось но́веньке читати.
Бува біжу собі в поля,
Там простору мені багато.
Там пшениці немов моря,
Малюю словом так завзято.
Коли вітри танцюють вальс
І солов'ї пісень співають.
Поезія приходить враз,
Я з нею завжди розмовляю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862299
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 23.01.2020
Ти запитай мене, чи я кохаю,
Я відповім:"Без тебе жить не можу".
За вікнами у небі вже світає,
А ранок для нас зустріч навороже.
Ти запитай мене, чи я щаслива,
Я відповім:"Щаслива дуже, дуже".
І хоч думки мої накриє злива,
Вона мені кохати допоможе...
Підставлю до краплин свої долоні,
Вони мені, немов цілують руки.
Від дотиків отих пульсують скроні,
А в серці виграють вже скрипки звуки.
Тебе чекаю, знаю, що ти при́йдеш,
І я тобі промовлю:"Так кохаю".
Відкрию тобі любий двері навстіж,
Ти пригорне́ш мене до себе, знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862176
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020
А весна повз нас, повз нас промчала,
Кинувши під ноги лише цвіт.
Та вона у серці квітувала,
Мій коханий так багато літ.
Вона в нім квітує ще і досі,
Хоч під ноги падає листок.
Застеляє, застеляє осінь,
Стежку, що вела через місток.
Мій коханий ти дозволь сказати,
Витерплю, ще сотню перешкод.
Лиш би знати любий, лиш би знати,
Заблокований кохання код.
Хоч зима посріблить наші коси
І спливуть прожиті вже роки.
Не торкнеться серця мого осінь,
А кохання лиш приходить в сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862078
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 21.01.2020
Хоч вже роки, та ми немов ще діти,
Безперестанку вірим в чудеса.
І хочеться тому́ - всьому́ радіти,
Як сонечку радіють небеса.
Живемо в серці з вірою й любов'ю,
Наповнить нею хочемо весь світ.
Господь послав для кожного нам долю.
Але вона не в кожного, як цвіт.
Так хочеться душею все ввібрати,
Бо світ в якім живем, така краса.
У рідні повертаємось пенати
І бачимо, як сонечко згаса.
Притихло все і зорі мов дукати,
Когось шукають тихо в берегах.
А у думках все пишуться цитати,
Лягають римами в моїх віршах...
Дорогі мої друзі!!!
Щиро вітаю вас з Водохрещем!!!
Всім міцного здоров*я, щастя, миру і злагоди, любові і Божої ласки!!!
На річці на Йордані Мати Сина купає,
Гріх і біль наш змиває.
Освятив Йордан воду на щастя,
На здоров’я, на вашу вроду.
Цілий світ звеселився,
Христос Охрестився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861844
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
Вони вернулися з полону,
Не легким був для них цей шлях.
Вони вернулися додому
Із вірою в своїх серцях.
Палкі обійми, теплі сльози,
Зустріла радісно земля.
І навіть грілися морози,
Від теплого сьогодні дня.
Такими довгими чекання,
Були для них усі роки.
Любов спасала і кохання
В думках писалися листи.
Ось син вже обіймає тата,
Цілунок свій дружина шле.
Хтось обіймається із братом,
Батьки схилились на плече.
Як добре бути в колі друзів,
Не відчувати більш тортур.
Щаслива посмішка матусі,
Зруйнує недоступний мур.
У кого віра є у серці
І доки там вона живе
Той хто дививсь у очі смерті,
Всі пута на куски порве.
Вони вернулися з полону,
В молитві кожен їх чекав.
Вони вернулися додому,
Той день, таки для них настав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861715
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 18.01.2020
Лиш зранена душа добро здатна творить,
І це не теорема – аксіома,
Бо ж розуміє: доля нам – згори,
І жити тут – не означає вдома.
Така душа уміє співчувать,
Бо знає біль від колючок тернових,
Тож знайде у собі оті слова,
З яких надія проростає знову.
Така душа не дбає про добро:
Маєтки, золото, алмази, а чи срібло –
У інших вимірах живе вона давно,
Тому вона й духовністю не бідна.
Тож багатіймо нею кожен день,
Турбуймося про душі наші грішні,
І інша доля нам тоді гряде,
Бо не бува в житті снігів торішніх.
11.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861570
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 17.01.2020
З добрим ранком кохана,
Найрідніша і люба.
З добрим ранком коханий,
Шепотять мої губи.
Сонце променем сяє,
Посилає усмішку.
Новий день поспішає,
Через гай до нас пішки.
З добрим ранком кохана,
Тобі шлю поцілунок.
З добрим ранком коханий
І від мене дарунок.
Обійму, пригорнуся,
Ти для мене єдиний.
Щиро так посміхнуся,
Як квітує калина.
Загорнуся коханням
І нап'юся любові.
І так буде щорання,
Твої очі казкові.
А як дощик проллється,
Вкриють землю краплини.
Тільки ти лише в серці,
Найдорожча й єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861599
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 17.01.2020
Роки пролетіли, роки промайнули,
Лишився лиш погляд блакитних очей.
А я усе згадую наше минуле
І зір кришталевих в намисті ночей.
Твій голос завжди мене кликав до себе,
Я жити без нього ніяк немогла.
І кожного разу дивившись на небо,
Чекала кохання, весни і тепла.
І навіть коли поверталися птахи,
З далеких країв до насиджених місць.
Кохання моє зазнавало знов краху,
Від того сильніша була його міць.
З тобою були ми так близько й далеко,
Твого відчувала я сердця биття.
Є вірним кохання завжди у лелеки,
Є вірним воно навіть у журавля.
Та я не лелека, я просто людина,
У серці моєму горять почуття.
Хай буде з тобою любов лебедина,
Один лише раз і на все ще життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861487
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 16.01.2020
На побаченні Антон
(Перший раз зустрілися),
Задає розмові тон
(Всі слова десь ділися).
-Ви - шикарна, вищий клас,
З модою змагаєтесь,
Запитаю тоді Вас:
-В кого одягаєтесь?
Слава Зайцев чи Діор?
Від Армані шортики?
І в Марусиних очах
Враз заграли чортики:
-Мода - це не головне,
В цих ділах не знаюся,
В кого я прокинулась –
В того й одягаюся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861364
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Вздовж кружала води
Плавав лебідь
й грудьми
Розбивав оскілки на плесі.
У непроглядь пірнав--
Кригу грів і ламав,
Тяг крило по сизім атласі.
Із густих бережин
І слізливих льодин
Прикликав свою лебедицю:
--Ти зі мною отут
Ще хоч трохи побудь,
Прихились — хай літо насниться.
І пливли по воді,
Як в роки молоді,--
Дивувались люди з обочі.
Студінь тіло колов--
Додала сил любов,
Лише сум овіяв їм очі.
По кружалу води,
Оминувши льоди,
Лебеділа пара на річці.
Якщо б’ються серця,
То разом до кінця.
А якщо…
то вже наодинці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861410
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Знов за вікном ідуть дощі,
А я так зимоньку чекаю.
Закрався сум в моїй душі,
Він римами на лист лягає.
Хтось тихо стукає в вікно,
Беру фіранку відкриваю.
Сумне природи полотно,
Лиш вітер - одинак гуляє.
Йому навбридло мабуть теж,
У сірих фарбах метушитись.
Скажіть, ну де ж зима, ну де ж?
Її б уже пора з'явитись.
Недочуває слів зима,
Не чує тих, що снігу просять.
Його давно чомусь нема,
Тому і сльози шибки росять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861380
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Тихо падає сніг, замітає хурделиця
І цілують сніжинки обличчя твоє.
Тихо падає сніг і під ноги нам стелиться,
Я для тебе дарую кохання своє.
Приспів:
То не сон, то не сон, то щасливий зими снігопад,
То не сон, то не сон, снігом вже захурделило сад.
То не сон, то не сон, я до тебе кохана спішу,
То не сон, то не сон, тебе ніжно кохаю й люблю.
Тихо падає сніг і лягає мереживом,
На долини й поля, що чекали зими.
Вирушає вона в диво - казку так бережно,
Щоб щасливо в коханні зігрілися ми.
Тихо падає сніг, небо грає рапсодію,
Я ж для тебе кохана зіграю її.
Буде линути світом, та дивна малодія,
При якій лиш співають в садах солов'ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861263
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020
Здолаю океани і моря,
І паралелі, й шир меридіанів,
Звернуся до усіх простих мирян:
«Любіть цей світ, прекрасний і жаданий.
Поставте перепони для війни,
Бо в небезпеці вся наша планета.
Під подихом небесних зоряниць
Вона народить нам нових поетів,
А ті співати будуть про красу
І про любов високу, непідвладну
Ні розуму, ні волі… Й дивний сум
Торкнеться тих, хто є напівгалантним.
Бо лиш краса й любов врятують світ –
Слова ці істину святу «глаголять»:
І поняття про мир стають нові,
Що не дозволять мій народ неволить!
28.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861210
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 14.01.2020
- Не пиши, любимый, писем...
Так устала ждать тепла!..
Не взлетим мы к звездной выси...
Душу я сожгла дотла...
- Не нужны твои мне речи...
Ты приносишь... только боль...
Мне без писем будет легче!..
Хватит сказок... не неволь...
Мысли будто автоматом
плоть пронзали до утра...
А постель... верблюд горбатый!..
По крутым ведет горам...
В кулаке держу зажатом
Ярких звезд колючий взгляд...
Их сама бы... автоматом...
- Пусть меня не тащат в ад!..
Ранним утром буду снова
словно выжатый лимон...
День начну с надежды новой
на ночной спокойный сон...
Отобрал с мечтою силы!..
Есть желание одно...
- Кто бы душу воскресил мне...
позабывшую любовь?!
11.01.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861223
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020
Я тебя никому не отдам...
Злому грому с дождем, что бьют насквозь…
Снегопаду... несносным ветрам...
Распахну для тебя душу настежь!..
Обниму... отогрею от бед!..
Все мечты и желания знаю...
Каждый вечер и каждый рассвет
помолюсь... тебе счастья желая...
Расскажу голубым небесам,
что на свете есть лучший мужчина!..
- Они, знаю... поверят словам...
Будет Ангел с тобой... самый сильный!..
Знаю, милый мой... очень нужна!
Без меня тебе горько и больно!..
С тобой рядышком будет жена...
и рабыня твоя... добровольно...
Я тебя никому не отдам!..
Неудачам, обидам и грусти...
- Только сладким... и нежным словам...
И малышке... Отыщем в капусте... )
10.01.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861222
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020
В дыхании неба цветного...
В пылу безрассудной любви...
Сидели на лавочке двое...
Ладони разжать не могли...
Их души слились воедино!..
Возможность сильнее любить...
Вдвоем лишь осилят вершины!..
Не вместе им, просто - не жить...
А как целовалась та пара!..
Двух жизней продлив кровоток...
Как будто они на пожаре...
и воздуха брали глоток...
Собрали все звездочки в долю...
Украсят мечтами тропу...
Они будто птицы на воле!..
Порхают и в зной, и в пургу...
Возвышенным искренним чувством
объятая пара была...
Пусть песня их будет не грустной!..
И в счастье чтоб жизнь их цвела...
Сидели на лавочке двое...
Сидели вдвоем до зари...
И лишь об одном беспокоясь...
Что мало есть слов о любви...
10.01.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861126
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Мова українська - стиглість урожайна.
Кожне слово - золоте зерно.
В ньому дух народу, правди життєдайність.
Сіймо щиро те, що нам дано.
Мова українська кришталево-чиста.
Ллється слів безмежності потік.
Мов блищить під сонцем дороге намисто.
Хай живе Господній дар повік!
Мова українська - нації колиска.
То ж не будь манкуртом, а цінуй
Пращурів здобутки, в них чимало зиску.
Рідне слово бережи й шануй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861155
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Горить у небі зірка рання,
Найкращу вість нам сповіща.
Взнав цілий світ, на сіні в стайні,
Родилось Божеє дитя.
Радіє Йосип і Марія,
Що Господь сина нам послав.
І ми також в цю ніч радієм
І прославляємо Христа.
В печі потріскує багаття,
Свята вечеря на столі.
Вже завітало свято в хату,
Радіють діточки малі.
Уся сім'я сіда до столу,
В віконце зірка загляда.
Із дзвоном завіта в стодолу,
Дзвінка, Різдвяна коляда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861144
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Ти чуєш, шумить десь ріка
І хоч її скувала крига,
Як завітає в край відлига,
Почуєм музику струмка.
Ти чуєш, потяг відійшов,
Думки лишивши на пероні.
І хоч вже посивіли скроні.
Ти все ж таки мене знайшов...
Ти чуєш, час летить кудись,
Нам спогади лиш залишає.
Чомусь в минуле повертає,
Воно ж було у нас колись.
Ти чуєш, шепочу слова
Тепла в них стільки і любові
І часто сни для нас казкові,
Минуле наше посила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861139
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Засніжені алеї парку,
До себе й досі кличуть нас.
Десь вітерець присів на лавку,
Постукав сон у пізній час.
Він взяв в долоні наші руки.
Враз в казці опинились ми.
І легкими були ті кроки,
Що нас у казку повели.
Ти дарував у зиму, - літо,
Таке можливе лиш у сні.
То розквітали ніжні квіти,
То доторкалися сніги.
Як небо зорі освітили,
Ліг місяць наче діамант.
Хмарини нас взяли на крила,
Туди помчали, де туман...
Коли прокинулись уранці,
Торкнулось сонечко вікон.
Вони були в зимовім глянці,
Яким чудовим був наш сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861076
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 12.01.2020
Друг знал, что не его я полюбила...
Что руку не его ждала впотьмах...
Решил, что он соломинка из ила...
Что тАк нуждаюсь в ласковых словах!..
Так глупо все... Другой любви не надо!
Весной совсем не нужно снега мне...
Болит душа... - Любовь - моя награда!..
Пусть стану пеплом с нею я в огне!
Она меня укутала рассветом!
Согрела на закате в тишине...
Своя есть прелесть в чувстве безответном...
Мечты из звезд... она лишь дарит мне!..
Он тот, о ком весной мне пели птицы!..
Он тот, о ком мне плакали дожди...
Он... в прошлом!.. Может только сниться...
Во сне мне шепчет: - Ты меня дождись!..
- Твое тепло, мой друг, совсем не надо...
Единственный... любимый... только он!..
С тобою... лишь дружить была я рада...
А с ним... пусть повторится сладкий сон!..
Ты знал ведь... не тебя я полюбила!..
И руку не твою ждала впотьмах...
Мне не нужна соломинка из ила...
В его нуждаюсь ласковых словах...
8.01.2020 г.
Художник Владимир Волегов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860911
дата надходження 11.01.2020
дата закладки 11.01.2020
Цей світ задумливих твоїх очей,
У ньому чуєшся, немов удома.
Там стільки ще незвіданих речей —
Заглянеш пильно, і зникає втома.
Цей світ захоплює, бере в полон —
Та тільки б не зімкнулися повіки,
Магічна безкінечність в нім — не сон,
У ньому б залишитись двом навіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860812
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 10.01.2020
Зависло затишшя в природі,
Немов би очікує щось.
Та я не суджу по погоді,
Що в серці моїм відбулось.
І ніби зими вже немає,
Весни ще пора не прийшла,
А серце чогось все чекає.
Ну що ж його так дошкуля?
Чи, може, вже сонця замало,
Чи співу пташок ще не чуть?
Мене ти тривожиш зухвало..
Неспокій... Та в чом його суть?
Чого тобі треба, маленьке?
Не можеш спокійно ти жить..
Моє золоте ти, серденько,
Шалено ти можеш любить.
Давно відцвіли вже левкої,
А проліски ще не цвітуть.
Та ти все ж живеш в непокої:
Його так й не можеш забуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482228
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 10.01.2020
Які глибокі в тебе очі,
Вуста палкі, що так горять,
А голос твій мені шепоче:
Бути з тобою – благодать.
Я тебе слухатиму вічно,
До німоти тебе люблю,
Тобою хворий я хронічно,
З ім’ям твоїм я навіть сплю.
І в сні я бачу твої очі,
Вуста палкі, що так горять,
А голос знову твій шепоче:
Бути з тобою – благодать.
Я просинаюсь – ти далеко,
Мов ураган надривний сміх.
Я розумію, що не легко
Напитись із очей твоїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860307
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 05.01.2020
Ти не даси себе забути,
Твій погляд спалює мене.
Від чар твоїх, як від отрути,
Мене життя не обмине.
Я кожну мить прожиту бачу,
Чомусь в тих митях лиш печаль…
А я надіюсь на удачу,
Хоча років прожитих жаль.
Лише тобі пишу я вірші,
Де ти і я, і наш едем.
Де крім пісень панує тиша
І запах любих хризантем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860306
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 05.01.2020
Зросла у Ялини донечка Шишка:
Вродлива, тендітна була.
Плекала матуся в любові, і нишком
Від дощику й сонця краса розцвіла.
У Дятла серденько давно тріпотіло,
Щоденно вистукував ритми гучні.
То вальс Лісовий, що аж серце щеміло,
То вибивав серенади свої.
Красуня не чує, до Дятла байдужа,
Не ваблять мелодії ніжні, п'янкі.
Слухала шепіт Вітру, що дуже
Закохано й лагідно гладив її.
Вітер розгойдував... Мати зітхала...
Доні казала: - Оглянься на мить!
Вітер награвся, і Шишка упала, -
Лежить на землі, страждає, мовчить...
Чує далеко десь пісня лунає,
Дятел вистукує ритми сумні.
Вітер вже іншу Шишку гойдає,
Гладить і пестить, але не її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860271
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 05.01.2020
Мерзнуть пальці на морозі,
Тихо так у верболозі.
Серце б'ється дзвінко, дзвінко,
Виграє немов сопілка.
Сніг летить і замітає,
Хуртовина десь співає.
Про кохання, розставання,
Про чекання і страждання.
Лише в долі шлях великий
І любов неначе ріки,
Буде гріти нас весною,
Сонячною, голосною...
А сьогодні сніг, як казка,
Заметілі ніжна ласка.
Доторкає мого серця
І у ніч кудись несеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860220
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 05.01.2020
Срібний місяць в обнімку із ніччю,
Танцювали у сніжному вальсі.
Лоскотали сніжинки обличчя,
Замерзали від холоду пальці.
Десь сплітали мереживо зорі
І так мило всміхалося небо.
А мороз на шибках знов узори,
Малював срібні гілочки верби.
І душа розімліла в чеканні,
Зігрівав її радісно вечір.
Мчало з юності наше кохання,
Доторкало цілунками плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860335
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 05.01.2020
Ніколи не радій чужій біді,
Бо власне горе сам собі розбудиш,
Й на долю будеш скаржитись тоді,
Бо дні святкові зміняться на будні.
14.08.2019.
Чи може бути мода на вірші,
Як то: верлібри, акро-. білі, інші?
О, ні, бо вірші то є спів душі
І кожна з них – по-своєму є грішна.
5.09. 2019.
Чи знаєш ти, чим пахне чужина? –
Сирітством і постійною війною.
Не завжди й успіхом ввінчається вона,
Хоча й не ти цьому будеш виною.
13.09.2019.
Поезію не кожен розуміє,
Бо ж це потік мелодії і слів.
Хто п’є її й від насолоди мліє,
Той розгадать секрет її зумів.
13.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860245
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.01.2020
Иду по парку... Тишь вокруг...
Октябрь дождем помыл дорожки...
Сезон, где грусть - твой старый друг...
И зонт протягивал ладошку...
Опять печалит осень нас...
Бредут все месяцы по кругу...
Еще чуть-чуть... сгорит октябрь...
- Встречай, душа, мороз и вьюгу...
Осенних листьев сладкий дым
коснулся легким покрывалом
души моей... Согрел таким,
восторженных эмоций, шквалом!..
Тепло почувствовала я...
от волн, что расплескала память...
По юности соскучилась...
Была она когда-то с нами...
Там души красил всем рассвет!..
Таким все было настоящим....
- Друзей верней не сыщешь... нет!
И время было не летящим...
Коснулась лучиком любовь...
Так искренне встречали чувство!..
- Но почему ломали дров?!
Не видя в счастье столько плюсов...
Тропинки там судьбы моей...
Казалось, неба было мало!
Звал дальний край чужих морей...
- Свой берег я не забывала!..
Ушли... растаяли года...
- Но сердце жжет... в нем пламя, точно!..
Чего-то вспомню иногда...
Как будто сон... Скучаю очень...
* * *
Красиво в парке... Тишь вокруг...
Дождями вымыта дорожка......
Сезон, где грусть - твой старый друг...
И зонт держался за ладошку...
3.01.2020 г.
Рис. из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860110
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 03.01.2020
В лузі вітер гне калину,
Хилить гіллячко додолу.
Виросла в лиху годину,
Чим зігріти душу голу?
Місяць в небі самотою,
В хмарах сивих мріє.
Обійнявся з дрімотою,
Пробудитись не посміє.
А калина в зимну скруту
Серцем плаче в ніч тривожну.
Й пугач сіє в темінь смуту,
Щось кричить у даль морозну.
Обступають калиноньку
Звідусіль химери дивні.
Прихилити б голівоньку,
Щоб до друзів, що надійні.
02.01.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860088
дата надходження 02.01.2020
дата закладки 03.01.2020
Сьогодні знов в зимовий вечір,
З тобою ми в родиннім колі.
І гріють руки мої плечі,
Я дякую щасливій долі.
Горить багаття у каміні,
Іскринки у моєму серці.
Ми зберегли любов донині,
Блакить в очах немов озерце.
Тобі коханий ніжні звуки,
У новорічну ніч дарую.
Хай обіймають твої руки,
Твоє кохання серце чує.
Кружляє сніг, шибок торкає,
А почуття гарячі з нами.
Мелодія враз затихає,
Вітри читають телеграми.
Сьогодні знов в зимовий вечір,
З тобою ми в родиннім колі.
І гріють руки мої плечі,
Я дякую щасливій долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860116
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 03.01.2020
Прилетіла зима білим лебедем,
Загадково спустилась згори.
Застеляв сніг поля тихим шелестом,
Вітерець з ним про щось говорив.
Танцювали сніжинки так весело,
Навіть місяць пустився в танок.
А зима вже гірлянди розвісила,
Засвітилось намисто зірок.
Ніч цим дійством також милувалася,
І робила на зустріч їм крок.
Вона радо до всіх посміхалася,
І сплітала з сніжинок вінок.
У цю ніч ми з тобою зустрілися,
Хуртовина довкола мела.
У коханні серця притулилися,
Все життя цим коханням жила...
Знов кружляє зима білим лебедем,
Замітає стежки білий сніг.
А душа в солов'їному щебеті,
Про кохання співає для всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860024
дата надходження 02.01.2020
дата закладки 02.01.2020
Любі мої друзі!!! Новий рік вже ступає по планеті долаючи заметілі і всі перешкоди, скоро він завітає на нашу рідну землю. Тож мені дуже хочеться, щоб разом з ним у кожну оселю, в кожну сім*ю, завітало щастя, радість, мир і спокій. Міцного вам здоров'я, веселих посмішок, творчих успіхів вам всім!!! Хай ніч казкова радість принесе, ялинка ніжно мерехтить вогнями, та буде щастя вам понад усе з любов'ю, гумором, піснями!!!
Білий сніг на схили ліг,
Замітав стежини.
Стукав дзвінко Новий рік,
У кожну хатину.
На ялинці вогники,
Мелодійно грають.
Мов з літа метелики,
В кімнаті літають.
Веселиться дітвора,
Всі чекають дива.
Місяць замість ліхтаря,
Всміхнувся щасливо.
Як годинник впівночі,
Буде дзвінко бити.
Чарівний вогонь в печі,
Серця́ буде гріти.
Хай любов буде завжди,
Мир в нашій країні.
Хай повернуться сини,
У свої родини!
Бо їх люблять тут і ждуть,
Кожную хвилину.
Нехай мирні дні прийдуть,
У світлу цю днину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859831
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 01.01.2020
Вже знову снігопад, дороги замітає,
Одівся в шубки сад і ліс собі дрімає.
В зимовому вбранні, зима нас всіх чарує,
Сховались снігурі, мороз шибки малює.
Приспів:
Зима, зима, царівна біла,
Принесла радість нам усім.
Усе довкола посріблила,
Тепер лиш свят чекаєм в дім
Сніжинок ніжний клин у віхолі кружляє,
Торкається ялин, зима нас звеселяє.
І радість на душі в чарівнім сніговії,
Вже відійшли дощі, лягає сніг на вії.
Приспів:
Я руки простягну, тебе покличу в зиму,
Прошепочу люблю у сніжну хуртовину.
Нехай казкова ніч нас в санях покатає,
Ця незабутня зустріч, щастям поєднає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859822
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
Вже знову снігопад, дороги замітає,
Одівся в шубки сад і ліс собі дрімає.
В зимовому вбранні, зима нас всіх чарує,
Сховались снігурі, мороз шибки малює.
Приспів:
Зима, зима, царівна біла,
Принесла радість нам усім.
Усе довкола посріблила,
Тепер лиш свят чекаєм в дім
Сніжинок ніжний клин у віхолі кружляє,
Торкається ялин, зима нас звеселяє.
І радість на душі в чарівнім сніговії,
Вже відійшли дощі, лягає сніг на вії.
Приспів:
Я руки простягну, тебе покличу в зиму,
Прошепочу люблю у сніжну хуртовину.
Нехай казкова ніч нас в санях покатає,
Ця незабутня зустріч, щастям поєднає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859822
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
Сад цвіте, цвіт опадає, а тебе нема,
В нього осінь завітає, а тоді зима.
Буде дощик лити сльози, заметуть сніги,
Як я хочу мій коханий, щоб був поруч ти.
Приспів:
Мій коханий милий, буду я щаслива,
Як прийдеш до мене знов, ти моя любов.
Мій коханий милий, буду я щаслива,
Як прийдеш до мене знов, ти моя любов.
Я закохана у тебе, ще з юнацьких літ,
Знає сонце, знає небо, знає цілий світ.
Все чекаю, виглядаю кохання твоє,
Хоч роки минають знаю, ти у мене є.
Приспів:
Замете стежину знову білий, білий сніг,
Одягне зима обнову, звеселить усіх.
Тільки я тебе чекаю, любий не засну,
Кожен вечір виглядаю, як сонце весну.
Приспів:
Мій коханий милий, буду я щаслива,
Як прийдеш до мене знов, ти моя любов.
Мій коханий милий, буду я щаслива,
Як прийдеш до мене знов, ти моя любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859611
дата надходження 29.12.2019
дата закладки 30.12.2019
Скажи мені... Скажи мені,
чом в неба очі голубі,
а дотик рук твоїх завжди так зігріває?
Скажи мені... Скажи мені,
чому в душі моїй пісні,
коли надворі біла віхола кружляє?
Скажи мені... Скажи мені,
чому приходиш в мої сни,
і стає солодко від погляду ясного?
Скажи мені... скажи мені,
чом гріють так слова твої?
Вони теплііші всі від вітру весняного.
Хотілось знати ще мені,
чому зійшлись дороги дві,
а соловеєчко так весело співає?
Бо ж чули вишні у саду,
як ти сказав мені "Люблю"...
Мабуть для того ясне сонце в світі сяє.
Скажи мені... Скажи мені,
чом в неба очі голубі,
а дотик рук твоїх завжди так зігріває?
Скажи мені... Скажи мені,
чому в душі моїй пісні,
коли надворі біла віхола кружляє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859606
дата надходження 29.12.2019
дата закладки 29.12.2019
Бирюзовым платьицем... как небом...
Застелю поля своей души...
Чувство расцвело... - Он будто Лебедь!..
В небеса с собою утащил...
Рядом с ним... дышу совсем иначе!..
Обволакивает нежность слов...
Так тепло мне... Лишь от счастья плачу!..
Явь моя встречает сладость снов...
В ранний час, когда проснется Солнце,
Приподнимут шлейф ресниц цветы...
- Я не буду сдерживать эмоции...
Находясь в объятиях мечты!..
Что бы ни было!.. Рассвет потухнет...
Или вдалеке сгорит закат...
Иль собой придавит нас разруха!..
- Поцелую... и согрею взгляд...
Бирюзовым платьицем... как небом...
Застелю поля своей души...
- Мой единственный... любимый Лебедь,
Вечность быть с тобою разреши!..
Ненаглядный мой... моя кровинка...
Я дышу тобой!.. Дышу... любя...
Ты моя родная половинка...
Мир совсем не нужен без тебя...
29.12.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859626
дата надходження 29.12.2019
дата закладки 29.12.2019
Розцвіло кохання, ружою в садочку,
Вишивало цвітом, милому сорочку.
Кольори вкладало, сонячним промінням,
Волошки всміхались, наче небо синє.
Приспів:
Любов, любов в твоїх очах,
Любов, любов у моїх снах.
Любов, любов твоє тепло,
Торкнулось серденька мого́.
Милий і коханий, чуєш б'ється серце,
Воно солов'ями у душі озветься.
Полетить у поле, пісню заспіває,
І тобі розкаже, як тебе кохає.
Приспів:
Подивись у очі, там цвіте калина,
Посмішку дарує кохана, єдина.
Пахнуть в лузі трави, під ногами роси,
Вітерець ромашки заплітає в коси.
Виставляю повторно, бо десь зникло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859629
дата надходження 29.12.2019
дата закладки 29.12.2019
Вона, як ніжна орхідея,
Мені з’явилася вночі,
Я розмовляти став із нею,
Немов молився при свічі.
Я бачив чітко її очі,
Вуста, що прагнули тепла.
Чудовий сон посеред ночі,
Чарівна фея принесла.
А я дивився і не вірив,
Що орхідея поруч знов,
Якою жив, про яку мріяв,
Беріг її, немов любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859577
дата надходження 29.12.2019
дата закладки 29.12.2019
Покотилися сиві тумани,
Рясні роси лишили в траві.
Пише літо ранкові романи,
Де виводять пісні солов’ї.
Перші промені вдарили в дзвони,
Та тумани сховали і їх.
По росі ми брели, наче п’яні,
У тумані залишивши гріх.
У нас двох була радість єдина,
Поцілунки лились знов і знов.
Ми не бачили в цьому провини,
Нас єднала навіки любов.
І запахло село коминами,
Треті півні замовкли – пора…
Підніматися стали тумани,
Тужно скрипнула хвіртка стара.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859578
дата надходження 29.12.2019
дата закладки 29.12.2019
Так хочеться мережива зими,
Щоб побувати знову в казці.
Бо від дощів уже втомились ми,
Вони справжнісіньке нещастя.
Зліпити б знову Бабу Снігову
І покататись на санчатах.
Побудувати гірку льодяну́
І з неї горилиць помчати.
У сні́жки хоче грати дітвора
І лижами, лижню зробити.
Зима в природі нашій чарівна
Її неможна не любити.
Де ж ти поділась Зимонько - зима!
Тебе чекає Україна.
Пошли хоч на Різдво свої дива
І снігу кинь нам по коліна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859399
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 27.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2019
У далекому селі
Так сумує хата!..
Запах хліба вже в імлі...
що пекли завзято...
Позабули свій поріг
рідні мама з татом!..
Віднайшли нових доріг
у зірках строкатих...
Не покличуть в рідний сад...
Не зігріють душу...
- Лиш пташки тут цвірінчать...
Розривають тишу...
У колодязі вода,
як сльоза, чистенька...
- Обняла мене біда!
А не рідна ненька...
Під фундаментом старим
бачу... щось синіє!
То сережка... мами тінь...
- Серце оніміло!..
Ще знайшла старий альбом...
Наче звіт від долі...
- Довго плачу під вікном...
від смішних історій.
Пам`ять тче долини снів...
Світлих... найніжніших...
Ланцюжок щасливих днів...
- Все там... як раніше!..
Дійсність каменем лягла
на слабенькі плечі...
Відібрала два крила...
тягне в порожнечу...
Груші... яблука рядком...
То дерев - намисто...
- В даль плетусь.. з своїм садком...
Смак мого дитинства...
26.12.2019 г.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859344
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019
Зіркова казка на екрані ночі,
Так мило зазирає нам у очі.
Мелодія торкається словами
І лине в простір синій разом з нами.
Зіркова казка ожива далеко,
Ось в небі крила розпустив лелека.
А ось на небі диво птах Жар - птиця,
Очима сумно дивиться лисиця.
У човнику нас покатає місяць,
Над нами вогники яскраві висять.
Торкнемося ми ніжних хвиль рукою
І попливем молочною рікою.
Для мене казка, коли ти і небо,
А більшого здається і не треба.
Хіба ж не казка, коли поруч двоє,
Щасливі і зігріті у любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859272
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019
Ти знаєш, я тобі скажу,
Більш не надійся ні на що.
Я провела в житті межу,
Якщо пішов, то вже пішов...
Ще не забулися слова,
Що так образою лягли.
І може скажеш ти:" Бува!"
Я відповім: "Пішов... іди"
Душа у ніжності живе,
Їй би краплиночку тепла.
А зрада навпіл душу рве
І холодить немов зима.
Я відпустила не журюсь,
Ми вже на різних полюсах.
Настане день і я влюблюсь
І буде радість у очах...
Життєва історія, яка блукає світом поміж людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859271
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019
Моя земля від прадіда, до діда,
Моя земля простори і поля.
Моя земля у короваї хліба,
У кожнім колоску моя земля.
Моя земля, то хлібороба руки,
Моя земля, то руки тесляра.
Моя земля, де зеленіють луки,
І кожне слово в вірша́х Кобзаря.
Моя земля, то солов'їна пісня,
Що щебетанням будить нас щодня.
Моя земля, яскрава зірка пізня,
Яка моргає щиро нам здаля...
Моя земля, дощами слізно плаче
І просить допомоги від людей.
Душа болить, коли я все це бачу,
Не сходить сум і біль з моїх очей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859148
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019
- Знаешь, милый... так в тебя влюбилась!
Не найду, чтоб высказать, слова!..
Вдруг легко... неведомою силой...
душу отобрала синева!..
Закружилось все и стало шире!..
Мир другим предстал... светлей вдвойне!..
- Ты единственный вот в этом мире!..
Счастья большего не надо мне...
От твоей улыбки Солнце пляшет,
теплый луч вплетая в облака!..
Коль ты рядом... я дышу иначе!..
- Но ты далеко... Судьба горька!..
Не видны мне рукава заката...
Дарят всем надежду... но не мне...
- Без тебя я будто бы распята!..
Что-то есть от чувств моих важней...
* * *
- Ты влюбилась... - эхо плачет в звездах...
- Но не слышит миленький волну...
Да услышит! Пусть немножко позже...
Но обнять он сможет... тишину.
Ты сотри все то, что было в прошлом!
Стрелки на часах идут вперед...
- Вот сейчас... сквозь слезы улыбнешься!..
И в судьбе заметишь... поворот...
25.12.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859128
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019
Я простягаю руки до зорі
І ось вона уже в руках у мене.
Лишивсь самотній місяць угорі,
А відчуття від неї б'є студенне.
Вона ніколи не зігріє нас,
Тому, що в ній для нас тепла немає.
Холодна - наче тисячу образ,
За руки прохолодою тримає.
Далекий погляд твій відбивсь у ній,
Його мені забути неможливо.
Твої слова неначе біль німий,
Немов гроза, немов зрадлива злива.
Коли надво́рі наступає ніч
І хоче нас усіх захолодити.
Я відкриваю серце їй навсті́ж,
Воно і ніч зуміє ще зігріти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859145
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019
Одягнуло небо сиву шаль,
Холодом повіяло ще з ночі.
Мені цю погоду дуже жаль,
Бо її сльозяться диво - очі.
Приспів:
А дощі, за вікнами, дощі,
Мокне сад немає парасольки.
Хмари одягнулись у плащі,
Небо розділилося на дольки.
А дощі, за вікнами, дощі,
Ллють і проливають свої сльози.
Змокли вже дерева і кущі,
То природи дивної курйози.
Вітер сів за новенький рояль,
Зазвучали тихо, тихо звуки.
Обіймали їх, немов печаль,
Шепотіла про гірку розлуку.
Приспів:
І нехай вони ідуть, ідуть,
Поливають краплями так рясно.
Небо десь прорвалося мабуть.
Нам з тобою дуже, дуже класно...
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859009
дата надходження 24.12.2019
дата закладки 24.12.2019
У ночі лапатий сніг,
Застелив подвір'я.
Білим килимом він ліг,
От повір в повір'я.
А на ранок, зирк в вікно,
Нема навіть сліду.
Дощ зібрав усе в відро,
Мокро до обіду.
Ось така тепер пора,
Ось така природа.
То нас радує зима,
То весняні води.
То щіпає морозець,
То цвіте підсніжник.
Посміхнувся горобець,
До синичок, ніжно.
Як погода? - запитав,
Вони відвернулись.
Головою похитав,
В далечінь метнулись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858886
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019
Зазирни в моє серце,
Моя доля то ти.
Вона птахом несеться
В невідомі світи.
Там де радість рікою
З течією пливе.
Ми зустрілись з тобою,
Бо ти щастя моє.
Доторкається вітер,
Шелестінням думок.
Їм би в небо летіти,
Плести з квітів вінок.
А вони повертають,
Все до тебе мене.
Лиш тому, що кохають
І воно не мине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858880
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019
По тернистым горным склонам
Шла несчастная в любви...
Взгляд мечтою запыленный...
Ноги сбиты до крови...
- Ты же пара! Мой ты Лебедь!..
Так зову тебя!!! Ответь...
Пусть исчезнут звезды в небе!..
Растворится пусть рассвет...
Пусть дожди... пусть ливни с градом!
Обжигает жар пустынь...
- Только ты для счастья надо!..
Самый лучший из мужчин...
Пусть взорвутся океаны...
Пусть кромешный встречу ад!
- Я любить не перестану!..
Смысл всей жизни - с милым лад...
* * *
А вдали... как звон церковный...
эхом катится волна...
Голос... полон сожалений...
Что в судьбе... его вина...
Милый стонет... что влюбленный!..
Счастья больше негде взять!
От разлуки... мир мучений!..
И избавиться нельзя...
- Где же ты, моя потеря?!
Сказка чудная моя...
Отыщу!.. Хоть сам не верю...
Без тебя мне нет житья!..
Обойду меридианы
и обшарю полюса...
- Я любить не перестану!..
Где же ты, моя краса?!
* * *
Бродят так по белу свету
две заблудшие души...
- А дождутся ли просвета?..
Бог им встречу разрешит?!
Все возможно... поправимо...
Их сердца отыщут путь...
- Будет встреча двух любимых!
Пусть надеждою живут...
22.12.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858757
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019
Минулого торкаюся думками,
Воно у кожного бува своє.
Я пам'ятаю ніжні руки мами,
Усмішка на обличчі розстає.
Біжить сестра, молодша, по стежині,
На зустріч татку, що з роботи йде.
Ці найдорожчі спогади єдині,
Так серце розтривожили моє.
А ось дідусь всміхнувся, в вишиванці,
В недільний день у храм зібравсь іти.
Бабуся зачекалася на лавці
І вишні у садку вже розцвіли...
Які то дні і спогади чудові,
В минуле повернутися тепер.
Провідати пшеничне в маках поле
І біля школи наш з тобою сквер.
Пройтися греблею, де верби шумно,
Про щось із вітром гомонять щодня.
Згадала все і чомусь стало сумно,
Торкнулися думки самого дна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858775
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019
А очі шукали тебе в цьому світі
І билося серце немов в барабан.
Водою були ми тоді нерозлиті,
Тепер лиш лишилися шрами від ран.
А очі шукали, уста шепотіли,
Невже ти не бачиш, не чуєш мене.
Сказати давно я тобі так хотіла,
Що серця торкнулось кохання земне.
Стежиною щастя воно пробиралось
І їхало в санях зими, мандрівних.
Хотіла сказати тобі:" Закохалась",
Коли зазвучала знов казка для всіх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858774
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019
Напишу тобі лист на віконному склі,
Дощ мені допоможе розставити коми.
Розкажу про свій сум, про самотність і дні,
Що для мене такими були невідомі.
День летить в нікуди, залишає сліди
І лягає рясною росою на трави.
Б'ється серце в мені, бо у ньому є ти,
А на небі розсипались зорі яскраві.
Я пишу тобі лист на віконному склі,
Та його ти читати не будеш ніколи.
Заблукався туман в перламутровім сні,
У житті кожен грає свої лише ролі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858656
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019
В небесах дрімала синя тиша,
У повітрі пахло вже грозою.
А душа моя складала вірші,
Дощ заплакав чистою сльозою.
Скуштувала враз земля водиці,
А то сонце спекою зморило.
Сумував жасмін біля криниці,
В нього також вже не було сили.
Квіти мліли, мліли в полі трави
І верба до річки нахилилась.
Лиш гроза всміхалася лукаво
І під ніс усе щось бурмотіла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858654
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Люблю, чекаю, в щемі плачу
Від болю, радості й печалі.
Притихну в щасті, як побачу,
Тебе, мій милий, на вокзалі.
На груди кинуся в обійми
Такі вже рідні та гарячі.
І зазвучать у серці прийми
Роками звірені й терплячі.
Із вуст до вуст із поцілунком
Душа у душу переллється.
Тіла наповняться світанком,
Що раз в житті тільки дається.
Світло кохання, як та зірка,
Сяє з ночей туманом вкритих.
Любов від Бога - вища мірка
В подій раптових лабіринті.
19.12.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858524
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 20.12.2019
Покинута троянда на морозі
У серці біль, а на очах вже сльози.
В руках вона була таких гарячих,
Тепер лежить в снігу́ і тихо плаче.
Чомусь її так просто залишили,
Від холоду вже покидали сили.
Вона чекала... Хто забув, верне́ться
Її зігріє й пригорне́ до серця.
Та все було дарма,вона лежала
І від морозу тихо замерзала.
Не знала, що загасло десь кохання,
Лишивши в серці біль й розчарування...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858557
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 20.12.2019
Там, де любов, там зради ходить тінь,
Тож будь готовий і її зустріти.
Буває так, на жаль, що й золоті
Плюють на тебе друзі, навіть діти.
І що тоді? Утертися й мовчать?
А чи позбутись через «суд лелечий»*
Поки ще сила є в твоїх плечах,
Хоча зробити людям це не легше.
Ох, ця любов! Як міру їй знайти,
Щоби серця дітей не перегріти,
І щоб струмок любові не затих
Й душа твоя для них була магнітом!
Коли ж любові зраджене крило,
Тоді втрачається життєва рівновага
І відбувається душевний перелом,
А із любові пророста зневага.
Так, за любов доводиться платить
Собою, волею, а іноді й любов’ю.
Коли ж отой, що любиш, не святий,
Ти змушений платити йому кров’ю!
15.12.2019.
* – перед відльотом лелечі ватажки збирали так звані «лелечі суди», де вирішували: вбити чи вигнати старих слабких птахів, які не зможуть витримати далеку мандрівку.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858532
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Встряхну росу с ромашки белой-белой...
в закат, где кто-то угли разложил...
Тепло коснется к ране застарелой!..
И вспомню я того... кто сердцу мил...
Салют гремел... и осыпались звезды...
Кружили вальсы... В школе выпускной...
Давно растаяли той ночи блестки...
Но так и не нашла душа покой...
Любимый мне дарил букет ромашек...
И так стеснялся! Даже в полутьме...
касался иногда моих кудряшек...
Поцеловать же... так и не посмел...
Я знаю, что меня он тоже помнит...
Тепло ладошек до сих пор хранит!..
Судьба создаст сюжетов многотомник...
Я буду... первым лучиком любви...
* * *
Спустя года дарю печаль закатам...
Встречаю ночь... с подружкою Луной...
В судьбе своей мы сами виноваты!..
- Любимый... никогда не будет мой...
Встряхнула я росу с ромашки белой...
в закат, где кто-то угли разложил...
Тепло коснулось к ране застарелой...
- Я улыбнусь тому... кто сердцу мил...
19.12.2019 г.
Фото из инета.
Обіймаю всією душею Амадея за мелодію !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858450
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Серце - то дім для кохання,
Чисті такі почуття.
І солов'я щебетання,
У ньому квітне життя.
В серці мелодії ніжні,
Звуки її чарівні.
Линуть слова дивовижні,
Линуть кохання пісні.
Серце - то дім для кохання,
В ньому ти завжди живеш.
З вечора і аж до рання,
Рідний мене бережеш.
Ніжні слова гріють душу,
В серці троянди цвітуть.
Любий, признатися мушу,
Що почуття там живуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858457
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Де ти зимонько поділась,
В якім лісі заблудилась?
Ми усі тебе чекаєм,
За тобою так скучаєм.
Наближаються вже свята,
Сні́жки хочеться пограти.
Зимонько, кинь снігу трішки,
Валянки, щоб вділи ніжки.
Діти, щоб взяли санчата
І могли згори помчати.
Прометем стежку до гаю,
Ми Святому Миколаю.
Принесе він подарунки,
Ніжні, теплі поцілунки.
Радо нас він привітає,
Щастя всім нам побажає...
Нехай падають сніжинки,
Для Оксанки, та Маринки.
Для усіх дітей на світі,
Щоб вони могли радіти.
І ялиночку у хаті,
Буде кожен прикрашати.
Вогники в вікні моргають.
Зимонько, тебе чекають.
Тож прошу не забарися,
Хоч на Новий рік з'явися.
Замети поля, дороги,
Забери з серця тривоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858350
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019
Ой чи то кохання цвіт, чи троянди білі,
Що даруєш стільки літ, ти мені мій милий.
Соловей в нашім саду, весело співає,
Я до тебе любий йду, серденько кохає.
Ой чи то кохання цвіт, що пливе рікою,
Зна про те наш цілий рід, любимось з тобою.
Як приходить в сад весна, цвітом розквітає,
Наша яблунька рясна, вітами гойдає.
Ой чи то кохання цвіт, гріє серце ніжно,
Літо передасть привіт, дощиком так слізно.
Подарує небо нам, веселку яскраву,
Будем вірити ми снам, що колишуть трави.
Ой чи то кохання цвіт, в вальсі падолисту,
Чи у долі наших літ, чи в барвистім листу.
Я нікому не віддам, почуття гарячі,
Лишуться вони лиш нам, будемо їм вдячні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858260
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Звучала симфонія ночі,
Яку почала завірюха.
Грав вітер на скрипці охоче
І поле і ліс її слухав.
Торкалися клавіш роялю,
Зими - білосніжної руки.
Симфонія линула в далі,
Чудесні її були звуки.
Від цього у захваті небо,
Симфонія, то ціла казка.
З сніжинок з'явивсь білий лебідь,
В очах його ніжність і ласка.
То тихо, а то голосніше,
Басами звучала хурделя.
Для ночі вона була сніжна,
В мелодії віолончелі.
І тільки під ранок все стихло,
Лишилася казка від звуків.
Лежав на рівнині сніг віхрем,
Від гу́чних симфонії рухів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858121
дата надходження 16.12.2019
дата закладки 16.12.2019
Куди йдемо? Розхристані, півголі,
Обдурені, обкрадені сто раз…
Заполонили схід чужі загони.
Захоплені і Крим наш, і Донбас.
У море шлях Москвою перекритий.
Над нами – душ загиблих тисячі.
Одні і ті ж роками – при кориті,
Й тривогу сіють кожен раз сичі.
Куди йдемо? Чіпляючись ногою,
Кульгаєм, спотикаємось щораз.
Несем своє невимовлене горе.
І стогне в домовині наш Тарас!
Плекали добровольці нам надію.
Підставив плечі фронту волонтер.
Йому бійці, як батькові раділи,
Та ворогом він названий тепер.
А скільки материнської любові
Везли їм волонтерки у серцях!
Здавалося, це посланці від Бога,
Мов ангели були вони бійцям.
І що тепер? Знов ворогів шукаєм?
Взялись, як і колись, четвертувать,
Щоб викинути душі їх шакалам?
Ні, Україну треба рятувать!
14.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858073
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 15.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QLS3l7f-7zM[/youtube]
Місяць уповні, ніч догорає,
Двоє у човні, немов у раю.
Вітер тут свідок, човен хитає,
Пташки притихли, ні звуку в гаю.
Хвильки заглядують в човен несміло,
Тихо шепоче їм щось очерет.
КрАєчок неба уже зрожевілий.
Всі дуже хочуть узнати секрет.
Їм невідомі всі тайни любові,
Хочуть побачить її до кінця.
Чують: стихають розмови поволі,
Мабуть, ведуть тепер мову серця.
Ангел Любові над ними літає,
Хай не спіткають помилки серця...
Ніч закінчилась..Надворі світає.
Хай ця Любов буде їм до кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858047
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 15.12.2019
Нічка закохана зоряним полем цвіла,
Зачарувавши собою садочки травневі,
Вербам плакучим розпатлане срібло вплела.
Скибкою місяць повис понад раєм вишневим.
Згодом розбавило нічку ту ранку вино,
Що розлилося в імлі у небесній на сході,
Ще не постукало променем сонце в вікно,
Ніби боялось мені заподіяти шкоду.
Тишу-фіранку я бережно ледь прохилю,
Стану за руку вітатися з сонячним світлом,
В душу собі його келихом щедрим наллю,
Щоби воно в мені літечком теплим розквітло.
7.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857874
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 15.12.2019
Вже не риссю – галопом
Скачуть роки удалі.
Стогін чутно із храпом,
І тускніють скрижалі.
Коні-роки, спиніться!
Дайте трохи спочинку.
За прожите вклоняюсь,
Допишу я сторінку.
Бо ще чуюсь у силі,
Ще перо не тупіє.
Є Пегасові крила,
Зранку півень ще піє.
Ще тумани ранкові
Бережуть таємниці.
«І на тім рушникові»
Чиясь доля здійсниться.
Роки-коні помалу,..
Не скачіте галопом.
Бо вже листя опало,
Бережіть пам’ять скопом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857981
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 15.12.2019
Поліцейські бабу Олю
Чогось раптом оточили,
Просто так, не в протоколі,
Зауваження зробили:
-Ви порушили порядок,
Навіть нам таке не снилось…
Ви чого на гей-параді
У колоні опинились?
-Бачу зранку - повно люду,
Це кажу вам без обману,
І брехати вам не буду –
Щось подібне до Майдану!
Розгорнула своє гасло,
В мене там «Героям слава!»
(Ще та іскра не погасла),
В голові колони стала.
Усі слогани, що скажуть,
Я завжди кричу щосили,
Щоб всі бачили і чули,
І щоб потім заплатили.
Я тут задніх теж не пасла,
Правда, всі на нас плювали…
Взяли хлопці моє гасло
І склад «ро» замалювали.
Підказали, щоб гукала,
Що в нас рівність і свобода!
Деякі були в колготках…
Пояснили: -Така мода.
Вже поліція не рада,
Що із бабою зв’язалась,
Та для неї не завада -
Не на жарт розперезалась:
-Хочеться вам дать по пиці!
Будете мене ще вчити?
Тоді спробуйте в столиці
На дві тисячі прожити!
Я була на всіх Майданах,
Де казали, що ми - сила!
Та на цьому гей-параді
Я найбільше заробила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858005
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 15.12.2019
Опалим листям вітер шелестить,
Моро́сить дощ у день осінній.
Наш клен, де зустрічались тихо спить
І небо не блакитно - синє...
У прохолоді бавиться туман
І береги уже самотні.
Рука пером вже створює роман,
Й дарує щастя нам сьогодні...
Для мене щастя, коли поруч ти,
Теплом й любов'ю зігріваєш.
Проклала доля нам свої мости,
Та ти і сам про це все знаєш.
І неважливо, що осінній день,
Що сонечко кудись сховалось.
Душа співає радісно пісень,
Лиш осінь хмурою осталась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858014
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 15.12.2019
Ой скажи, стежино, чом радієш ранку?
Ти куди, стежино, так спішиш від ґанку?
Ой скажи, калино, чом схилила ґронця?
Чи тобі, калинонько, забагато сонця?
Ой скажи, стежино, чому заросилась?
Ой скажи, калино, чом ти зажурилась?
Та ж тобі, стежино, витися до хати.
А тобі, калинонько, радості чекати.
Порадіймо разом за дівчину любу.
Поведе миленький вже її до шлюбу.
То ж хиліться нижче, калинові ґронця.
До милого стежечка в'ється під віконця.
Ой скажи, стежино, чом радієш ранку?
Ти куди, стежино, так спішиш від ґанку?
Ой скажи, калино, чом схилила ґронця?
Чи тобі, калинонько, забагато сонця?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857884
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 14.12.2019
Я закохалася у тебе,
Як ясне сонце в синє небо.
Як білі хмари в теплий вітер,
Як тихий ранок в ніжні квіти.
Берізка до води схилилась,
Вона мабуть також влюбилась.
Свої розказує бажання,
У почуттях моїх кохання.
Я закохалася у тебе,
Як у лебідку білий лебідь.
Як ясний місяць в срібні зорі.
Як білі чайки в синє море.
Як зацвіте в дворі калина,
Намисто вдіне горобина.
Нам соловей буде співати,
Яке то щастя, так кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857799
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019
Кажуть, що зима серця́ холодить,
Перетворює на кришталі.
А моє кохання сонцем сходить,
Поцілунок залиша на склі.
Нас з тобою щастя не покине,
Знаю я і бачу наперід.
У серцях любов така єдина,
Розквітає наче яблунь цвіт.
Приспів:
Мете хурделиця із почуттів,
Любов'ю стелиться із твоїх снів.
Кружля за вікнами зима, зима,
До неї звикли ми, в серцях весна.
Сердечко ніколи не схолоне,
Коли в нім живе палка любов.
Так пульсують люба мої скроні,
Закипає в жилах моїх кров.
Заметіль за вікнами лютує,
Перемети робить на стежках.
В серці музика моїм вальсує,
І щебече про кохання птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857598
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 11.12.2019
Ти чуєш, мелодія грає зими́,
У танці кружляють сніжинки.
В казкову цю пору зустрілися ми,
А сніг замітав нам стежинки.
Сміялись з тобою і снігом брели,
За руки трималися міцно.
Щасливі в ту пору такі ми були,
Хотілось щоб так було вічно.
Зимова пора́ грала з нами в сніжки
І руки від снігу пашіли.
І так загадково всміхавсь мені ти,
В коханні сердечка горіли.
А потім рукою ти струшував сніг,
Злегка доторкнувсь до обличчя.
Уста поцілунком гарячим обпік...
Той спогад мене завжди кличе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857509
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019
Я подарую осені пісні,
Що із глибин душі птахами линуть,
То сонячно-веселі і ясні,
То згірклі, ніби ягоди калини.
Знайду для неї я такі слова,
Що струменіти будуть без упину,
Серця заставлю інших заспівать
І дарувать тепла свого краплину.
1.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857361
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 09.12.2019
У вербах заблукаємось з тобою,
Нап'ємся прохолоди від ріки.
Зігріємося ніжною любов'ю,
Нам будуть посміхатися зірки...
У срібних переливах хвиль прозорих,
В відлунні ночі линули слова.
Привітно так світили в небі зорі
У росах була скупана трава.
Доносивсь ніжний запах матіоли,
Крутилася від цього голова.
П'янило від кохання все довкола
І вилітали з під пера слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857398
дата надходження 09.12.2019
дата закладки 09.12.2019
Я Вас не знаю.та вітаю,
Нехай мягеньким стелять спориші,
Здоров*я.щастя намовляю,
Нехай легенько пишуться вірші.
Любов щоб бризкала із серця.
Затишок в душу і у хату,
Сім*я була святе озерце.
Щоб були пане ВІи багаті.
Звичайно перше то духовно.
По друге трохи грошенят,
Вітає ще раз,ще повторно,
Побільше радості і свят!́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855644
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 09.12.2019
Пожалівсь Олесь матусі,
Я до школи не вернуся.
У дверах стоїть Андрійко,
Забирає всі копійки.
А за партою Світланка,
Забира в мене сніданки.
Грицько зуба чуть не вибив,
Та ніхто цього не видів.
Ще не хочу бачить Мілу,
Заховає знов мобілу.
А по партах Ромка скаче
І від нього кожен плаче.
Є в нас модниця Оксана,
Як укусить, буде рана.
Неслухняненький Іванко,
Змалював всю вишиванку.
Таня шарпає за коси,
Майже вирвала волосся.
А коли в нас малювання,
Забирає альбом Аня.
Є у класі ще Іринка,
Вона начебто пружинка.
Як побачу я лінійку,
То враз згадую про Лільку.
І гроза у нас у класі,
То звичайно хлопчик Вася.
Він так копається грізно,
Калатухи дуже слізьні.
Мамо, всі мене не люблять,
Наче в бубен мене бубнять...
Ти скажи мені синочку,
Що у тебе за деньочки.
В школу ходять, щоб учитись,
А не бігати і битись.
Розкажи мені будь - ласка,
Чом на штанях в тебе краска?
Чом в щоденику у тебе.
Довгов'язий стоїть лебідь?
Зауважень ціла купа,
А ти кажеш школа - мука...
Сину, мабуть в тобі справа
Твоя розповідь лукава.
Ти ж такий непосидючий,
Учиш тебе, усе учиш...
Знаю я твої манери,
Вчитель виганя за двері.
Бо ти кожного дратуєш,
Друзів зовсім не цінуєш.
Наклепи кругом збираєш
І тому усе це маєш.
Тож іди спокійно в школу,
Поведінку май чудову.
І тоді твої всі друзі,
Будуть завжди в твому крузі.
Тебе будуть всі любити,
Тож не треба їх судити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857268
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 08.12.2019
Він її любив лише словами,
А вона, подумала, любов.
Прилетіла з теплими вітрами,
Запалав вогонь у серці знов.
Щось в душі немов перевернулось
І згадалась юність у цвіту.
Молодість з любов'ю доторкнулась,
Птахи заспівали нальоту...
Тільки все лишилось міражами,
У пісках сипучих розповзлось.
Наче хтось насипав сіль на рани
І повір тепер комусь і щось...
Вона вірила в палке кохання,
Він ту віру глибоко втопив.
Залишив душі розчарування,
Біль у її серці залишив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857265
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 08.12.2019
Вже сонце на захід, туман у долину,
Гніздяться лелеки на ніч.
Цвіте біля хати червона калина,
Здалеку покрикує сич.
Дурманить повітря п’янка матіола,
По небі хмарини пливуть.
І небо збирає зірки до подолу,
Вони спочивати ідуть.
Дві донечки в хаті – матусі розрада,
Вона в них не чує душі.
Маленькі були, але це вже позаду,
Тепер йдуть свати звідусіль…
Вона по ночах рушники вишиває,
І дивиться в темне вікно,
Неначе до доньок когось виглядає,
Хоч внуків вже має давно.
Роки пролітають, калина червона,
Ховає прожиті роки.
Про час на калині нагадують грона,
У доньок ростуть козаки.
Вже сонце на захід, туман у долину,
Гніздяться лелеки на ніч.
Цвіте біля хати червона калина,
Здалеку покрикує сич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857154
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019
Дивлюсь на зорі, що летять у простір
І бачу схожі в небі дві зорі.
Вони з небес моргають наче очі,
Що так давно не снилися мені.
Вони з небес моргають наче очі,
Що так давно не снилися мені.
Хоч ми не разом, та про тебе мрію,
Єдиною надією живу.
Тебе я розлюбити не посмію,
Бо більш ніде такої не знайду.
Тебе я розлюбити не посмію,
Бо більш ніде такої не знайду.
А коли доля з часом усміхнеться,
І буде радість і любов на двох.
Нове життя тоді у нас почнеться,
Його напевно подарує Бог.
Нове життя тоді у нас почнеться,
Його напевно подарує Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857036
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Хуртовина гуляє по полю,
Замітає недавні сліди.
Я писав твоє ім’я тут – Оля,
Думав буде воно назавжди.
Я просив хуртовину мовчати,
Твоє ім’я щоб в полі росло.
Проте вітер почав ревнувати,
Ймення Оля немов не було.
Ще не раз напишу твоє ім’я,
Хай хурделить довкола зима.
Мені треба хоч трішки безхмар’я,
Щоб ім’я зберігала земля.
Коли лютий закрутить надворі,
Ім’я Оля я викладу з квіт.
Хай побачать любов мою зорі,
В її пам’яті лишиться слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857037
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
[b][i][color="#1907b8"][color="#b80760"]З[/color]акажу себе ледовую корону
[color="#b80760"]И[/color] надев её, по улице пройдусь,
[color="#b80760"]М[/color]ожет видом-то таким кого-то трону,
[color="#b80760"]Н[/color]у а коль не трону, хоть развею грусть.
[color="#b80760"]Я [/color]иду, а все вокруг играет бликом,
[color="#b80760"]Я[/color]рко снежное повсюду серебро,
[color="#b80760"]С[/color]колько радости и я в восторге диком!
[color="#b80760"]К[/color]ак нибудь восторг спущу я под перо!
[color="#b80760"]А[/color] вокруг красиво, просто нереально
[color="#b80760"]З[/color]амело, тропинок вовсе не видать.
[color="#b80760"]К[/color]ак же здорово в короне мне хрустальной
[color="#b80760"]А[/color] на сердце неземная благодать!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857043
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Вбралось небо в сумні кольори,
Холод закрадався під одежу.
То зима всміхалася згори,
Свою шаль узорами мережа.
Ще хвилинка, ще одна лиш мить
І сніжок посипеться лапатий.
Сковзанку мороз захолодить,
Хуртовина буде танцювати.
Загуло, завило у дроти,
Мов вовки скажені десь зібрались.
То чомусь сварилися вітри,
Між собою гучно сперечались.
Закурили люльку димарі,
Затягнулися клубками диму.
На калині всілись снігурі,
Їх присутність сповіщала зиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857048
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RFmy63CFRSE[/youtube]
Така бува - оця любов:
Вона, як пісня солов"їна,
Її не спинить забобон -
До серця люблячого лине.
Це - насвітліше почуття,
В житті закоханого - свято.
Хіба без нього це - життя?
Хто це пізнав - душа багата.
Любов- як Сонце на долоні,
Як сяйво місяця вночі.
І хто полюбить, той - в полоні,
До щастя має він ключі.
Не знає відстань, перешкоди-
Летить туди, де її ждуть,
Летить за всякої погоди,
Бо крила вірності несуть.
Її політ - як грім шалений:
Любов спіткає, де б не був.
Нехай би шал, отой хмелений,
В житті тебе не обминув...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856955
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019
Полин - трава, така гірка,
Як доля,що бува гіркою.
Душі торкається злегка,
Лишає в серці стільки болю...
Буває гірко на душі,
Пекельні муки відчуваєш.
Спасають душу лиш вірші,
Їм таємниці відкриваєш...
Вона гірчить, гірчить в полях
І вітер її також знає.
Частенько дивиться на шлях,
Когось неначе виглядає.
Полин - трава між інших трав,
Її зривати я не буду.
Той хто по справжньому кохав,
В житті ніколи не розлюбе...
Полин - трава з душі пішла,
Лишився солод лиш медовий.
Ти тільки мій, а я твоя,
Любов лунає в кожнім слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856947
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019
Заплакали дощі, упали сльози
У темну ніч осінньої пори.
Про щось так гучно розмовляли грози,
Світились блискавиці нам згори.
Не бійсь, кохана, я з тобою, поруч,
Коли ми двоє - не страшні́ дощі.
Сховався місяць схожий так на обруч,
Дощами ліс вмивався уночі.
А вітер шарпав, обривав останнє,
Листки летіли у холодну ніч.
Не мерзло лиш одне, палке кохання,
Торкаючи цілунком, ніжних пліч...
І що нам дощ, кохана, що нам грози,
Коли ти поруч біля мене є.
Не будуть нам страшні навіть морози,
В коханні б'ється серденько моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856838
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 04.12.2019
Я так люблю тебя, моя хорошая,
Я счастлив и в душе моей светло,
Метёт зима в моё окно порошею,
А мне с тобой уютно и тепло.
Твои глаза бездонные, глубокие
Меня влекут, я утопаю в них,
Могу я горы одолеть высокие,
И счастье разделю на нас двоих.
Мой свет в окне, моя звезда заветная,
Согрет любовью, теплотой твоей,
Твоя улыбка нежная и светлая
Целительный бальзам в душе моей.
Мы вместе столько лет, а мне всё кажется
Одним мгновеньем прожитые дни
И узелок меж нами не развяжется,
И будут вечными любви огни.
03.12.2019 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856766
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 03.12.2019
Ступає Грудень на поріг,
Так весело всміхається.
Приніс за спиною він сніг,
Щоб в сніжки діти гралися.
У білизну вдяглись поля,
Дерева в шубки білії.
Під покривалом вже земля,
Мороз малює лілії.
Спішать птахи до годівниць,
Там вже зерно насипане.
Летять сніжинки згори ниць,
Мереживо з них зіткане.
Згорнувся котик у клубок,
В печі вогонь потріскує.
На небі тисячу зірок,
Яскраво так виблискує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856733
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 03.12.2019
[b][i]На серой скамье в серой дымке сплошного тумана
Сидит старичок, и не видит вокруг ничего.
В руке у него три немного увядших тюльпана
А сзади могилка ушедшей старушки его...
Я вижу его в этом месте раз семь или восемь
(Проходит здесь путь с остановки трамвая домой.)
Сидит старичок, а вокруг только слякоть... и осень
И капли дождя ниспадают с кустов бахромой...
И слёзы текут по морщинкам с дождем вперемежку
Они между слов, обращенным опять к небесам.
А старый фонарь... он как будто ведет свою слежку
За каждым, кто здесь предается горячим слезам...
Сжимается в ком мое сердце от этой картины,
Он ходит сюда в непогоду опять и опять.
Оставила жизнь после смерти любимой руины...
Присяду и я, чтобы как-то его поддержать...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856616
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 03.12.2019
Прощається осінь, ступає легко́ю ходою,
Туди де їй снитися будуть солодкії сни.
Її проводжаєм узявшись за руки з тобою,
Вона проливає у відповідь сльози рясні.
Не плач люба осінь, тобі вже пора відпочити,
Нехай сонця промені висушать сльози твої.
Ми вдячні за те, що навчила кохати й любити,
Коханням казковим, що є лише́ у лебеді́в.
Притихли левади, не чути пташиного співу,
У сонному царстві поснули дерева й кущі.
Торкають вітри й холодять нашу осінь вразливу,
За вікнами гами розучують сильні дощі.
Теплом нашу душу завжди зігріватиме літо,
Й гаряче кохання що завжди у серці живе.
Лети наша осінь, в країну чудесного світу,
Ми будемо з радістю завжди чекати тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856617
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 02.12.2019
Не нарікай, не нарікай,
Що вже не тих пісень душа співає
І солов’ї давно замовкли в гаю,
Й не котить хвиль назад ріка.
Часу́ за плин не дорікай,
Що стрімко твоя юність промайнула
Й найголовніше у житті минуло —
Його без жалю відпускай.
Нікому теж не докоряй,
Що мрії заповітні не здійснились,--
Вони ж леліялись й ночами снились —
Ти їх, як скарб, оберігай.
Себе даремно не картай,
Що згаяно однісіньку можливість,
Що швидко ціль утратила звабливість,
А шлях до неї пам’ятай.
Хвилини з пам’яті стирай,
Що карбували біль твій і образи,
Даруй сам милосердя й слів оази
І білий цвіт душі плекай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856452
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 01.12.2019
Люблю вірші писати спозаранку,
Беру блокнот, спішу в вишневий сад.
Теплом зігріє чаю філіжанка,
А солодити буде шоколад.
Так тихо й загадково у цю пору,
Моє милує серце спів пташок.
Він лине з саду до небес угору
І створює для мене затишок.
В віршах своїх змальовую природу,
Малюю словом свій чарівний край.
Берізок загадкових, ніжну вроду,
Хмаринок білих і небесний рай.
А ще я признаю́сь тобі в коханні,
Зробити легше це в своїх віршах.
Спішу в вишневий сад з блокнотом, зрання,
Мене він зустрічає в кольорах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856500
дата надходження 01.12.2019
дата закладки 01.12.2019
Мені ти так снишся давно
І часто приходиш у сни.
Я небо люблю, бо воно,
Мов очі блакитні - весни.
Торкаєш мене за плече,
Усмішку́ даруєш свою.
І дуже стає гаряче́́,
Коли я почую - люблю...
Мені ти так снишся давно,
За руку ведеш мене в сад.
Мов долі відкрите вікно
Й немає стежини назад.
У казці буваю щодня,
Як тільки ця ніч настає.
Ти садиш мене на коня,
Нас вітер в обійми бере.
Мені ти так снишся давно,
Чекаю тебе наяву...
Хоч в сні я тебе всеодно,
Кохаю і дуже люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856397
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 30.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=S9s0qvkY3qw[/youtube]
А ти кохав отак, щоб раз й навіки,
Недивлячить це літо, чи зима?
Чи не було кохання це для втіхи,
Розтрачував чуття так, задарма?
А ти кохав, як зорі срібний Місяць,
Та в серці в нього завжди лиш одна,
Ранкова зірка - неба чарівниця.
Ти бачив, щоб вона була сумна?
Ти цілував , як море берег ніжно,
І хвилями ласкає день при дні?
Чи знаєш біль, як кидать легковажно,
А чи писав їй вірші і пісні?
Чи ти кохав, як Сонце любить землю,
І посилає промені лиш їй одній?
І знає, що любов ця недаремна...
Чи можеш так кохати ти, чи ні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856284
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 30.11.2019
Хтось стукає тихенько в двері,
Для мене то нежданний гість.
Чекав на когось він у сквері,
Думками вилив море сліз.
Промерзло дуже його тіло,
Одежа змокла від дощу.
Торкався вітер його сміло,
Він тихо промовляв " прощу"
Гойдались віти на деревах,
На землю килим з листя впав.
Вже настрій був його на нервах,
Він з лавки якось стрімко встав...
Помандрував у день той сірий,
Думками йшов він в нікуди.
Дощі холодні дуже ли́ли,
Змивались враз його сліди...
І ось хтось стукає у двері,
Я відчиняю... пустота...
То сум прийшов до мене з скверу,
Холоднії його уста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856283
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 29.11.2019
Я на' перекрестке, где судьбы в полоску...
Где часто от черного ноет в груди...
А счастья так мало под сердцем!.. То роскошь...
- Чего еще встречу?! Что ждет впереди?..
Под небом огромным в прохладе устала...
Мечты околели и часто льет дождь...
- Всегда замерзала!.. Тепла было мало...
Встречала частенько жестокую ложь.
Я на' перекрестке, где ветер свирепый...
Где сумрачным вихрем захвачен мой мир...
Пойму своих целей большую нелепость...
Где ставила точку... там вижу пунктир...
Под лентой из шелка запрятала слезы...
Под лентою скрыла и душу, и взгляд...
Уйду с перекрестка за старым обозом!..
Пусть вера с надеждою благословят...
28.11.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856250
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 28.11.2019
Пора чарівна й загадкова,
В душі лишає дивний слід.
Одіне край в пухку обнову
На казку перетворить світ.
Прикриє білим покривалом,
Зима широкії поля.
І буде тішитися балом,
Немов кумедне немовля.
Милують шубками дерева,
Алею снігом замело.
Вже поспішає королева
У кожне місто і село.
А як радіти будуть діти,
Неперевершеній порі.
На вікнах розмалює квіти,
Мороз, що спуститься згори.
І закружляє хуртовина,
Сніжинки пустяться в танок.
Зима у нас поки єдина,
Торкає снігом сторінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856168
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 28.11.2019
Ти стоїш у очах
Розривається серце від болю.
Я не чую тебе,
А для мене це просто біда…
Чом пропала кудись,
Щохвилини я марю тобою.
Ти у серці моїм,
Та не бачу я твого сліда.
Ти до мене прийди
В самоті я живу і згораю,
Бо душа знов шепоче,
Що забула давно ти мене.
А роки все летять,
Мов вітри, що утворюють зграю.
Ніби вчора було
Проте час сивину вже жене.
Бережу те святе,
Коли пахли квітки матіоли,
Лиш минулим живу,
Із років долинає той зов…
Я тебе не забув
І повір, не забуду ніколи…
Ти єдина у світі
Моя неповторна любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856039
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Життя – дарунок неба найцінніший,
А ми живем, як пишем чорновик.
Невтямки всім і серце не болить
Знайти свій шлях, отой найправильніший,
Щоб кожен день вписати в чистовик,
Згадавши, що життя – то лише мить.
Забувши, що воно не безкінечне
У ватру клали, навіть без жалю
Як дрова, рік за роком. Де ж ті ліки,
Щоб гнів, і злість, і фрази недоречні
Упали з серця прямо у золу
Й вогонь образ погаснув вже навіки?
Життя проходить свідком головним
(Нема куди і пізно вже тікати).
Дійшовши ось, до істини, з пітьми
Благанням щирим та іще німим
У неба просим слово все ж сказати,
Як в’язень, що йде скоро до тюрми.
Слізьми роки назад не повернуть,
Та можем в всіх прощення попросити.
І щирим серцем каятись за блуд.
Любов – це все, в ній істина і суть.
Гріхи тяжкі ділами відмолити,
Бо наша совість – то найвищий суд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855997
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Відзеркалюється небо
В бірюзовій глибині.
Ранок пригорта до себе
У туманній, тихій млі.
Обнімає ніжно вітер,
Перламутні паруса.
Аромат дарують квіти,
Диво - дивні чудеса.
Сонця промені ласкаві,
Враз зібралися в танок.
Ніби десь звучать литаври,
Заворожує струмок.
Падають на землю роси,
Тільки чути дзінь - дзелень.
По траві йдеш, ноги босі,
Розпочався новий день.
Відкриваю свої очі
І лечу неначе птах.
В мріях, мріяних дівочих
Поцілунок на устах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856042
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Я часто блукаю, ще тими стежками,
Що в юність далеку мене знов ведуть.
Зриваю пелюстки з ромашок думками,
А поруч у квітах так бджоли гудуть.
Ідемо ми полем з тобою лиш двоє,
Куйовдить волосся пустун - вітерець.
Далеко, далеко печалі і болі...
А запах п'янкий віддає нам чебрець.
Обійми твої такі ніжні й гарячі
І пісня лунає дзвінка солов'я.
В думках оживає минуле неначе,
І досі у серці любов, ще твоя
Вона не дає мені спати ночами
І ти кожну ніч все приходиш у сни.
Вони проливними нас мочать дощами,
А я все чекаю, чекаю весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855935
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 27.11.2019
́Той біль залишиться наза́вжди,
В серцях згорьованих батьків.
Той, хто хотів святої правди,
Мовчати більше не хотів.
І засвітивсь Майдан вогнями,
Був весь у чорному диму.
Життя своє тут віддавали,
Немов платили данину.
Вони усі хотіли жити,
В країні щастя і добра.
Навчатись в вузах і любити,
Та кожен інший шлях обрав...
Відстріл робили супостати
У кожного була лиш ціль.
Стріляти... цілити... стріляти...
Вони вбивали сотню мрій...
Стоїть Майдан в скорботній тиші
У німоті меморіал...
Поети тут читають вірші,
Вогонь у свічці запалав.
Тут матусі́. дружини, діти
І сльози в кожного в очах.
Той біль нікуди не подіти,
Він нам приходить навіть в снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855729
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 25.11.2019
Не змиють любов нашу хвилі приливу
І вітер ніколи не знищить її.
Щаслива вона навіть буде у зливу,
Радітиме навіть в туманній імлі.
В волошковім полі зустрінешся з нею,
В букеті ромашок цілунок знайдеш.
І тільки із нею ти будеш моєю
І щастя в любові своє віднайдеш.
Прокинуся я серед тихого ранку,
Як сонячний промінь торкнеться руки.
Відкрию засунену ще офіранку
І слухати буду приливи морські.
Тебе біля мене немає сьогодні,
Та знаю, що поруч твоя є любов.
І ці почуття такі світлі, Господні,
Наблизять цю зустріч кохана нам знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855823
дата надходження 25.11.2019
дата закладки 25.11.2019
З Днем Народження вітаю!
Безмежного щастя бажаю,
Весни у серденько, кохання,
Хай всі здійсняться сподівання.
Успіхів, Андрію, Вам й наснаги,
Від людей любові і поваги,
Радості на кожен Божий день,
А в душі – кохання і пісень.
У віршах гарних і чудових
Любов звучить хай в кожнім слові.
Хай Муза часто в гості ходить
Й натхнення Вам нехай приносить.
Щасливих буднів, свят веселих,
Хай доля шлях м’якенький стелить
Веселкою до Ваших ніг,
Здоров’я Вам на Многа Літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855680
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 24.11.2019
З Днем народження Вас Андрію!!!
Багато слів хай буде сказано сьогодні,
Нехай зберуться діти, друзі за столом.
Хоч осінь посилає дні такі холодні,
Та добра пісня хай зігріє вас теплом!
Бажаю міцного здоров'я повні міхи,
Кохання справжнього у вашому житті.
Щоби у творчості знаходили ви втіху
І щоб ніколи не були на самоті.
Нехай пісні ваші летять увись на крилах,
Дарують людям радість в душу і тепло.
Зустріньте ту, що серцю вашому так мила
Нехай обом вам буде завжди весело.
Нехай Господь благословіння посилає,
І береже завжди в житті від різних бід.
Хай ваше серденько коханням лиш палає.
І зігріває добротою цілий світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855610
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 23.11.2019
З Днем народження,друже,вітаєм
І бажаєм тобі від душі
хай життя твоє так процвітає
Як твої життеносні вірші.
Хай мелодія що з тебе ллється,
Як цілюща вода з джерела,
Долітає до кожного серця
Хто почув щоб душа розцвіла.
У тебе друзів багато-багато,
Ти поважна людина для нас,
всі бажають щоб були як свято
Кожен день твій і кожен твій час.
Хай тебе не підводить здоров'я
В кожній справі завжди буде лад
І палає душа від любові,
І цвіте як весінній парад.
Ми чекаєм твоїх нових творів,
Дорогий,любий наш Амадей.
Ти у нес в Українському хорі
Найспівучіший птах соловей.
Хай здійсняються всі твої мрії,
Хай досягнута буде мета
І ніколи душа не старіє.
Многії лета,многії літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855586
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 23.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4Y0WfrkeLD8
[/youtube]
Опале листя перепріло,
А серед них мої листи,
Чомусь вони недолетіли,
Між ними вітер шелестить.
Старанно вибере їх з листя,
Крильми обійме і летить.
Читать не сміє - особисті,
Ніщо не зможе зупинить.
Це так здавалось, та негода
Збивала вітер з усіх сил.
Туман, дощі і прохолода,
Торкнулись вітру слабких крил.
Присів на дерево спочити,
Відкрив тайком один з листів.
Хотів узнати, як любити,
Бо сам не знав цих почуттів
Відкрив, а там, на жаль, все пусто.
Це справа часу і дощів.
Він зрозумів: тут все так просто,
Папір не втрима ніжних слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855511
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 22.11.2019
А осінь знов нас покидає,
За нею в сад прийде зима.
Та серце ще тебе чекає
І вірю я, що не дарма.
В далекий край пода́лись гуси,
Не буде їх аж до весни.
А я тебе таки діждуся,
Бувають все ж пророчі сни.
І я у сни ті дуже вірю,
Бо зустрічаю в них тебе.
Вони несуть мені надію,
Вона в душі моїй живе.
При зустрічі загляну в очі,
Тебе нікому не віддам.
Шаленні з нами будуть ночі,
На зло сто - тисячам вітрам...
І хоч зима насипе снігу,
Щипати буде морозець.
Напишем ми життєву книгу,
Теплом закоханих сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855506
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 22.11.2019
Обійми ти мене обійми
І до серця свого пригорни.
Поцілунок залиш на устах,
Щоби радість була у очах.
Буде осінь, чи може зима,
Буде дощ, а чи сніг, то дарма.
Хочу рук твоїх чути тепло
І щоб затишно завжди було.
У душі, ще живуть почуття,
Не руйнує їх навіть життя.
І стежина ще в весну веде,
Я на ній все чекаю тебе...
У кімнаті зі мною пітьма,
Я без тебе коханий одна.
Лише ніч і у небі зірки,
А твій образ торкає руки.
Обійми ти мене обійми
І до серця свого пригорни.
Поцілунок залиш на устах,
Щоби радість була у очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855396
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019
Я помахаю осені рукою
І проведу її на відпочинок.
Холодний вітер понад осокою,
Затіяв із дощем свій поєдинок.
Періщать краплі вітрові в обличчя,
А він здуває їх щоб впали в річку.
Ніколи не принизиться величчя,
Запалить гордо, ще яскраву свічку.
Достатньо вам вже сперечатись друзі
І годі витрачати свої сили.
Ви краще потанцюйте двоє в лузі,
Омийте й причешіть крутії схили.
Такі слова промовила їм осінь
І усмішку лишила на обличчі.
Відбилося відлунням безголосим,
Упав листок із гілки на узбіччя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855284
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=z-TzERWOxpQ[/youtube]
Вдивляюсь уважно й шукаю тебе:
Можливо, десь постать знайома пройде.
Ну десь же ти є – на цьому екрані..
Пилюка стовпом, усе в тумані.
Твоя батарея й Весела Гора..
Здається, у кадрі серпнева пора.
Солдати жартують, снаряди несуть,
Щей вуха закрили, щоб вибух не чуть.
Ось постріл з гармати понісся у ціль.
А я відчуваю пронизливий біль..
-Ну де ж ти, синочку, між ними тут є?
Почути б хоч слово єдине твоє.
Ти десь загубився в цій клятій війні,
У кадрі з'явись, покажися мені.
Вдивляюсь уважно: не ти, ні не ти,
Тебе би зуміла між сотні знайти.
Кінчається відео. Боже ж мій, милий!
А де ж ти, синочку, рідненький, єдиний?
Відзнято тут все навкруги батареї,
Лише я не бачу постави твоєї.
Вигукує хлопець до того, що зняв…
Так. Так, не почулось, він « Вася» - сказав..
І я розумію, що ти все знімав -
З цієї війни ти нам звістку прислав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855122
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Ніжних снів тобі кохана,
Шепочу в вечірній час.
Ти мов зірка полум'яна,
З найкрасивіших прикрас.
Заворожуєш словами,
Навіть поглядом своїм.
Переповнений піснями.
Завжди наш родинний дім.
Голос твій ласкавий, ніжний,
Усмішка казковий рай.
Погляд милий, дивовижний,
Мов блакитний небокрай.
Зацілую твої руки,
Обійму і пригорну.
Не змінили думок роки
Я люблю тебе одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855172
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Серед степу широкого віє хуртовина,
Завиває дужий вітер, посіріла днина.
Плаче, стогне, сивочолий, у посвисті кулі,
У бліндажі солдат сидить, дні згадав минулі.
Ріжок собі набиває патронами повний,
Схилив голову, співає, а біль невгамовний.
Йде війна не рік, не другий, шостий навертає,
На дзвіницях по Вкраїні дзвін сумом ридає.
Стиснув зуби, аж цигарка, навпіл долі впала,
Схрестив пальці, щоби доля вогнем не палала.
Бронь поправив, що на грудях, треба йти до бою,
Не діждуться воріженьки, щоб був сиротою.
Без країни, що на карті ні меж, ні кордонів,
Бо міцніших, між у серці, нема бастіонів.
Де любов, надія й віра, правдонька кривава,
Щоби воля, горем крита, навік панувала.
22.01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822380
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 19.11.2019
В моей душе есть две надежды,
Я их пронес через года:
Одна Надежда – это нежность,
Другая – музыки звезда.
Надежды, милые Надежды!
Была и горечь, и беда.
Ты отдалилась, моя нежность,
В «тумане скрылася» звезда.
Мои хорошие Надежды!
Года идут, как череда,
Но я люблю, все как и прежде,
Ах! Эти юные года…
Придёт черед, меня в безбрежность
Укатит чёрная вода,
А ты останься, моя нежность,
И ты, любви моей звезда.
03.09.1988
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855097
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 18.11.2019
Вони зустрілись вперше очі - в - очі,
Дивились пильно в снайперський приціл.
Десь бачив їх, в Криму, чи може в Сочі,
А тепер кожен мусить вцілить в ціль...
Згадалось море, хвилі аж до неба,
Він милувавсь усмішкою її.
Тепер у серці стало так ганебно,
Співати перестали солов'ї.
І ось вона вже жертва у прицілі,
Не роздивитись більш її краси.
У серці завивають заметілі,
З'явились краплі на чолі, роси.
Неначе небо рвалося шматками,
Щось стукотіло в кожній голові.
А деж кохання, що було між нами?
Їх розділяли відстані малі...
Вона йому також дивилась в очі
І не змогла натиснути курок.
Ось так вони стрічалися щоночі,
Та не робив ніхто на зустріч крок.
Вони були колись такі щасливі,
Він українець, з Ро́сії вона.
І впали сльози наче сильні зливи,
Як задвигтіла матінка - земля.
Летіли кулі і стріляли гради,
Ніхто не думав, що ота війна.
Додасть у серце їм тієї зради
Якої вже не винесе вона.
Тепер приціл і лиш кохана в ньому,
Блакитні очі в посмішці уста.
Навбридла та війна йому самому
І та гірка, пекуча висота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855076
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 18.11.2019
Який колір очей у тебе?
Може такий, як у весни.
Чи, як блакитно - синє небо,
Чи, як з коханням диво сни...
Вони всміхаються, як літо,
Несуть навколишнім тепло.
Неначе сонечко над світом
В ромашках ніжно розцвіло.
А ще вони неначе осінь,
З рудим відтінком серед трав.
Із блиском у дзеркальних росах
Їх поцілунком я торкав.
А ось вони уже холодні
І притаманні лиш зимі.
Тож розкажи мені сьогодні,
Якого ж кольору твої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854980
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Де хліб дозріває, ліси килимами,
Хлюпоче старого Дніпра течія.
Звертаюсь до тебе, неначе до мами:
Люблю я тебе, Україно моя.
Пишаюсь тобою, для мене ти мати,
Тут кожному з нас є святою земля.
Як ворог біснується й суне до хати,
Гони ворогів, Україно моя!
Завжди пам’ятай, що сини твої й доні,
Готові усе розпочати з нуля.
До тебе завжди ми простягнем долоні,
Бо ти для нас мати, ти наша земля.
Молюсь і молитимусь, земле, до скону,
Ми ніби живемо в своєму раю.
Тебе возвеличимо наче ікону…
Хай Бог береже Україну мою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854841
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Сіє мжичка крізь сито мокроти,
Заховала схід сонця в туман.
Чинить розум безмовний супротив,
Щоб не мати сутужний обман.
Пробігають події думками,
Як літа проминали, мов сон.
Не можливо сказати словами,
Що в душі раптом стало хрестом.
Паралелі доріг й перехрестя,
Що химерно в єдине сплелись.
Що торкались любов’ю зап’ястя
Чи тікали у ночі, як рись.
Що смішили, хворіли і сльози
Чи то щастя, чи болі лились.
Не дає нам Господь, що не в змозі,
Понести ми у сяючу вись.
16.11.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854919
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019
Відлетіли звуки журавлині
Із відлунням в теплії краї.
Червоніють грона на калині,
А дощі торкаються землі.
Осінь поспіша на відпочинок
Її ніч запрошує до сну.
Світять зорі сотнями жаринок.
Шлють у сон для осені весну.
Не журися золотава осінь,
Ми про тебе не забудем ні.
Змиють всі печалі срібні роси,
А душа співатиме пісні.
Листопад у танці ще над світом,
В хризантемах ще квітує край.
Відлітає осінь разом з вітром,
За далекий сірий небокрай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854855
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019
Одному нелегко...потому-то и бродим аллеями,
словно призрак ночной или кем-то забыта печаль,
убеждая себя, что ничуть ни о чём не жалеем мы,
понимая, что, всё-таки, жаль...
Тяжело вспоминать...Грустью дышит вся наша история,
и, встречаясь сейчас, мы отводим глаза, как врали...
Видно чувства для нас ни черта, почему-то, не стоили,
если нам они не помогли...
Что осталось теперь? Обратиться по имени-отчеству,
и глаза опустив, протянуть напоследок ключи,
уходить, понимая, что дальше в углу одиночества
догорает огарок свечи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854771
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019
Я шукаю свою зорю,
А знайти мені не вдається…
З усіма я поговорю,
Може та одна відізветься.
Зорі в простір чомусь летять,
Певно долю свою шукають.
Не знайдуть, то тоді згорять,
А тепер мені всі моргають.
Пр:
І у зоряній метушні,
Із мільйонів нічних чудес.
Усміхнеться зоря мені,
Усміхнеться зоря мені,
Усміхнеться мені з небес.
Небеса – килимок із зір,
Поміж ними вмістився Місяць.
Пломеніє небесна шир,
Вітер в хмарах сніжинки місить.
Зорі в простір чомусь летять,
Певно долю свою шукають.
Не знайдуть, то тоді згорять,
А тепер мені всі моргають.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854754
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019
У тиші дрімали вулиці,
Світилися лиш ліхтарі.
Десь місяць до нічки тулиться,
Димлять на дахах димарі.
Ховається хтось за вікнами,
Будинків старих, кам'яних.
Ось двері химерно скрипнули,
Хотіли злякати усіх.
Почулися кроки на сходах,
Чичітку відбив каблучок.
Неначе забило подих
І ось уже знову мовчок...
Дерева стоять мов примари
У тиші холодній, німій.
А нічка кида свої чари
Попробуй її зрозумій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854769
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019
Коли тобі ще тридцять п'ять, і тіло повне сили,
А мрії у душі горять, то виростають крила.
Попереду, ще стільки справ, вони тебе чекають
І щоб років ніхто не вкрав, то до мети йти мають.
Ти ранки бачиш в кольорах, співає птах в садочку,
Всміхнулось сонечко зверха, вдягнулося сорочку.
Іди вперед, ні крок назад, добийсь своєї цілі,
Не страшний дощ, ні снігопад, роки ці дуже милі.
Коли тобі вже шістдесят і сил таких немає,
Ти йдеш вперед а не назад, поезія тримає.
Душа лишилась молода і у віршах є сила,
Течуть вони немов вода, несуть їх вдаль вітрила.
Співає тихо вітерець, пісні, шо серцю милі,
Доносить радість до сердець, щоб всі були щасливі.
Нехай роки собі летять, ми їх не помічаєм.
І хоч кружляє листопад в дорогу вирушаєм...́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854646
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
Ми навесні зустрілися з тобою,
В твої я очі мила задививсь.
Довкола все покрилось пеленою
І десь туман у берегах з'явивсь...
Я зажуривсь, що вже літа минули
І осінь стукає до нас в вікно.
А та весна так швидко промайнула,
Неначе вчора люба то було.
Ми навесні зустрілися з тобою,
Птахи співали щебетом в садах.
Ми молоді тоді були обоє,
Любов вогнем палала у серцях.
Незайманим було тоді ще тіло,
В любистку ще купалася душа.
Люблю... люблю із уст слова летіли,
А руки доторкалися плеча...
Шепоче осінь сумними словами,
Розносить їх по світу вітерець.
Лишилась та весна назавжди з нами
І не загасло полум'я сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854524
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019
В осінні вікна заглядає сон,
Бо ліс вже стелить золоту перину
І листопад всідається на трон,
Ховає у дощах свою картину.
Давно немає в небесах клинів,
«Курли» тривожне відлетіло в далі.
По голих гілках вітер забринів,
Виводить осінь писані скрижалі.
Опеньки розмістились на пеньках,
Ще зрідка гриб ховається у листі.
Сороки не змовкають в балачках,
Калина у червоному намисті.
Стою й дивлюсь і так мені шкода,
Що скоро попрощаюся з красою.
Осінь спішить, тверда її хода,
Збиває листя дрібною сльозою.
Лист облетить і налетять сніги,
Накине ліс біленьке покривало.
І ліс віддасть зимі усі борги,
Що три пори у лісу назбирали
А поки осінь ще дарує дні,
Де крім дощів є листя золотаве.
Так мені тепло й солодко мені,
Допоки осінь не сказала - «АВЕ»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854400
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019
Я дивлюсь на зорі,
Що горять вночі.
Мов дивлюсь у очі,
При ясній свічі.
Як вуста шепочуть
Уночі: - «Люблю».
Я шукаю очі -
Бачу в них зорю.
Серденько моє,
Доленько моя.
Хай в тобі живе
Пісня солов’я.
Я в твоїх очах
Віднайшов зорю.
І тепер душа
Каже: «Я люблю!»
Серденько моє,
Доленько моя.
Хай в тобі живе
Пісня солов’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854399
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019
З осіннього саду клавесина гра,
Долетіла до душі моєї.
Осінь завжди щира й серцю дорога,
Королева музики тієї.
Гріють ніжно душу осені слова
І торкають клавіш її пальці.
Падають під ноги осені дива,
Мріями бурштиновими вранці.
І летять щасливо ноти в небеса,
Там їх вітер в просторі чекає.
Осінь королева - оксамит в косах,
Тихо нам пісні свої співає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854412
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019
Бачу очі твої, в них весна цвіте й літо,
Бачу очі твої, то волошкові квіти.
Я без них у житті, просто жити не можу,
Бачу очі твої, що мене так ворожать.
Ти для мене одна, найдорожча й єдина,
Цвіте в серці весна і квітує калина.
В небі світять зірки, нічка заполонила,
Бачу очі твої й виростають враз крила.
Ти моя, ти моя ,найрідніша у світі
У піснях солов'я і у теплому літі.
Неповторні слова, мою душу зігріють,
Чарівнице моя, нехай збудуться мрії.
І нехай і нехай нам всміхається небо,
Ти на мене чекай, поспішаю до тебе.
Обійму, пригорну і тебе зацілую,
Бо кохаю одну і твій голос лиш чую.
Бачу очі твої, в них весна цвіте й літо,
Бачу очі твої, то волошкові квіти.
Я без них у житті, просто жити не можу,
Бачу очі твої, що мене так ворожать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854317
дата надходження 11.11.2019
дата закладки 11.11.2019
Ти прийшов в мої солодкі сни
Із пахучим подихом весни.
Пригорнув до себе і сказав,
Як же довго я тебе шукав.
Билось серце і кипіла кров,
Ось, яка з тобою в нас любов...
Десь роки летять за горизонт,
А мені все сниться той же сон.
Я у нім, зі мною поруч ти,
Не страшні́ ні дощ, а ні вітри.
У руці твоїй моя рука
І несе нас у човні ріка.
У країну " Щастя" ми пливем,
Та країна, то для нас Едем.
І немає кращого у сні,
Ніж з тобою любий на човні.
Хочу, щоби сон цей не зникав,
Щоби ти завжди мене кохав.
А можливо буде наяву,
Коли ти промовиш: " Я люблю!"
Буде вперше це і назавжди,
Від кохання зацвітуть сади.
Ну а покищо то лише сон,
Десь звучить із тиші вальс бостон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854206
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Губить осінь ноти, падають листки,
Скінчились турботи, квіти мов хустки.
Квітнуть хризантеми, наче справжній рай,
Додаються теми, лиш писать встигай.
Листопад у вальсі закружляв в саду,
Доторкнулись пальці, обняли вербу.
В небі сірим глянцем, лягло полотно,
У рудім багрянці, ліс уже давно.
Стих пташиний щебет, солов'їний спів,
Лише під хатами чути голубів.
Листя під ногами килимом лягло,
І осінні гамми стукають у скло.
Дощиком умився, зажурився сад,
День вже натомився, притих водоспад.
Завітає нічка, подарує сни,
Будуть зігрівати лиш теплом вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853896
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Я так довго на тебе чекала,
Вже і осінь минула й зима.
Як весна на сопілці заграла,
Полетіли із серця слова.
І понесли в країну кохання,
Нас південні, гарячі вітри.
Твої очі, блакить на світанні,
Ясний місяць у небі то ти.
Я так довго на тебе чекала,
В моїх мріях завжди був лиш ти.
А зозуля літа рахувала
І кохання з'єднало мости...
Почуттями писалася доля,
Нам від неї уже не втекти.
Я самотня була мов тополя,
А тепер у житті моїм ти.
Я так довго на тебе чекала,
Вже і осінь минула й зима.
Як весна на сопілці заграла,
Полетіли із серця слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853730
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019
Ще осінь цілує літо, а літо цілує осінь,
Довкола квітують квіти і срібні на травах роси.
Хоч листям земля прикрита, та сонце ще зігріває,
Нагадує нам про літо, яке нас теплом торкає.
Хоч ранки уже холодні, а також холодні ночі,
У вальсі осінь сьогодні, виблискують щастям очі.
Всміхається нам так ніжно, всміхається так казково,
Вбрання її дивовижне й така мелодійна мова.
Торкнуся осінніх барвів, порину в думки з коханням,
Той день для нас був не зайвим, він сповнений був бажанням.
Як руки лягли на плечі, слова твої зігрівали,
Цілунком торкнувся вечір, серця в коханні палали.
Ще осінь цілує літо, а літо цілує осінь,
У цій казковій палітрі, під впливом я ще і досі.
Не будемо сумувати, будем щасливі з тобою,
Зорі неначе дукати, повисли над головою.
І ще шепотітиме осінь, слатиме поцілунки,
Калину вплете у коси, і подарує дарунки.
Найкращий дарунок для мене,зустріч та не остання,
Серце твоє огненне і наше шалене кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853641
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 05.11.2019
Пошли свій медовий цілунок,
Й чарівний букет хризантемний.
Нам заздрити буде світанок,
Осінній, та дуже приємний.
Хай ранок торкнеться коханням,
Промінчиком ніжного сонця.
У мене ж до тебе прохання,
Потримай його на долонці.
Нехай мої очі розкажуть,
Про те, що щаслива я дуже.
А осені дні розмалюють,
Красивими фарбами друже.
Та зустріч, у нас не остання,
Шептатиму в кожному слові.
Будь завжди в моєму коханні,
А я, в твоїй ніжній любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853227
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019
Далекі зорі у височині,
Завжди чомусь всміхаються мені.
І я до них всміхаюся нераз,
Як землю обійма вечірній час.
Приспів:
Зіронько далека і вечірняя,
На тебе в височінь дивлюсь, дивлюсь.
Для мене ти неначе королівна,
З тобою я до казки доторкнусь.
Велика Ведмедиця, ось Мала,
Чумацький шлях над стежкою села.
Дивлюсь у небо і думки, думки,
У тих думках зі мною завжди ти.
Приспів:
А ось вже місяць виплив у човні,
Він у коханні признававсь вербі.
Для неї сяйво ясне дарував,
Як я тебе, її він покохав.
Приспів:
Торкнеться скрипки, ніжно вітерець,
Мелодія полине до сердець.
І зіронька всміхнеться знов мені,
А я тебе чекатиму у сні.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853109
дата надходження 30.10.2019
дата закладки 30.10.2019
Нас кликала до себе осінь,
Трусила листя у саду.
Вплітала позолоту в коси,
На щастя, а чи на біду.
Приспів:
І нехай і нехай осінь знову,
Доторкається шибки листком.
Буду вести я з нею розмову,
Коли нічка засне тихим сном.
До тебе лину я думками,
У тих думках зі мною ти.
Я пам'ять бережу роками,
І мріями пишу листи.
Приспів:
І нехай і нехай осінь знову,
Доторкається шибки листком.
Буду вести я з нею розмову,
Коли нічка засне тихим сном.
Нехай та осінь наша буде,
Сьогодні, завтра і завжди.
Кружляє листопад усюди,
Я шепочу йому: " Зажди".
Приспів:
І нехай і нехай осінь знову.
Залишає на травах сліди.
Буду вести я з нею розмову,
Повертатимусь завжди сюди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852996
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 29.10.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EGWswcINZ8I
[/youtube]
Безвітряно. Спокійно. Тиша.
Припнутий човник до кілка.
Дрімає гай, позолотішав,
Заснула й річка замілка.
Колись вона була рікою,
(І човник плавав, ще й не раз).
Тепер багата лиш ряскою,
Всьому в житті буває час.
Давно самотній оцей човен,
Забули всі його давно.
Весни чекає, поки повінь,
Торкне вода засохле дно.
Раз по раз хвильки колихають,
І ніжно гладять з співчуттям.
Вони легесенько зітхають,
Неначе граються з дитям..
А він усе в своїй задумі,
Він пам"ятає літні дні.
Такі веселі, надто шумні.
Тепер вже дні не ті, складні.
У тім човні ми цілувались,
Він захищав нас від усіх.
Тоді на щастя сподівались.
Я до сих пір твій чую сміх.
Нікому весла не потрібні,
Та й човник сам. Для кого він?
Когось щасливим зробить здібний,
Чека в природі перемін...
--------------------------------
натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852704
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Він цілував її долоні
І пригортав її до себе.
Вже посивілі стали скроні
І лист під ноги впав із неба.
Довкола них кружляє осінь,
А у душі живе кохання.
Хоч в білім інії волосся,
Та не померли сподівання.
В очах іскринки наче зорі,
Усмішка не перемінилась.
Їх поєднала пізня доля,
Усі роки вона журилась..
Він цілував її долоні,
Вона всміхалася до нього.
В обох були дорослі доні,
Та щастям встелена дорога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852788
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Є люди, що серце зігріють теплом,
Так затишно з ними немов під крилом.
У матінки - пташки, яка день і ніч,
Не зрадить, не кине в продовж всіх сторіч.
Є люди,що словом тобі попрікнуть,
І наче стрілою у серце ввіпнуть.
Усмішка лягає у них на устах,
Насправді ж, лиш заздрість у їхніх думках.
А є що розділяться хлібом навпіл,
Хоч в них не такий і багатий вже стіл.
Підтримку моральну тобі віддадуть
За руку у казку тебе поведуть.
Нам більше б уваги, тепла у душі,
В словах не були щоб одні міражі.
Ми ж люди своєї країни, землі,
Не треба губитись в туманній імлі.
Не треба кидати образні слова,
Творім краще людям казкові дива.
Щоб соромно нам не було за дітей,
Теплом щоб стрічали у хаті гостей.
Здоров'я і миру бажаю усім,
Щоб затишний завжди був в кожного дім.
Віддайте тепло, бо його завжди ждуть,
Господь берегтиме життєвий ваш путь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852676
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 26.10.2019
Над рекой туман густой
И по травам стелится
Мы помиримся с тобой,
Душенька надеется.
Ты развей туман густой
Пускай светит солнышко
Хочу выпить я с тобой
Всю любовь до донушка.
А не хочеш так иди
Я держать не смею
Пусть в душе идут дожди
Я переболею.
Я всё выдержать смогу
Но было бы лучше
Если б мы с тобой мой друг
Разогнали тучи.
Пусть всё станет как было
Весело и мило
Неужели всё прошло
Как водою смыло.
Я поверить не могу
Да и не желаю
Что туманы всё сожгут
За что так страдаю.
Разгони туман и вновь
Солнце пусть сияет
Пусть вернётся к нам любовь
И не исчезает.
Будем вновь дарить цветы,
Счастье приумножим.
В целом мире только ты
Мне от всех дороже.
По душе туман густой
Пеленою стелется.
Мы помиримся с тобой,
Хочется надеяться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852541
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 25.10.2019
Немає ні сну, ні спокою,
Ніч дивиться так байдуже.
Думки літають сорокою,
Не спокій закрався в душу.
І десь серед тиші темної,
Симфонія звуком ллється.
Здається мені приємною,
Торкається мого серця.
Ні зірочки, а ні місяця
І тіней нема за вікном.
Коли ж ті зорі розвісяться,
Чи будуть світить над селом?
У ліжку верчуся... Не спиться,
У руку беру олівець...
Віршами душа звеселиться,
Світає... і нічці кінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852580
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 25.10.2019
Заспіваю пісню, ту, що мила серцю,
Нехай в небо лине, наче птах вона.
Солов'їним співом у душі озветься
І теплом зігріє, мов прийшла весна.
Хай летить луною пісня понад краєм,
Дзвінким стоголоссям торкнеться зірок.
То для тебе любий, серденько співає
Із моїм коханням радісних думок.
Хай почують пісню гори і долини,
Синь блакитна в небі, ранки росяні.
Ти в моєму серці, чоловік єдиний
Я тобі дарую всі свої пісні
Хай слова торкнуться ніжним поцілунком,
І уста змедують солодом своїм.
Пісня моя буде тобі подарунком,
Ти назавжди в серці лишишся моїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852127
дата надходження 21.10.2019
дата закладки 21.10.2019
Ну, вот и все! Исчезла дымка в дали.
Исчез туман, прошла уже гроза.
Ну, вот и все. Напрасно счастья ждали,
Исчез Твой образ, милые глаза.
Ну, вот и все! Солнце укрыли тучи,
Они все, в даль, куда – то все плывут.
Не будем мы друг друга больше мучить.
Исчез навеки наш с Тобой маршрут.
Ну, вот и все! Царит везде прохлада,
И лето уж не греет, не цветет.
Исчезло все, и сожалеть не надо.
Хоть, до сих пор - покоя не дает.
Ну, вот и все! Не надо возвращаться.
Вернувшись, сердце можно в прах разбить.
Наверное, пришел наш час прощаться.
Кому забыть… кому –то - разлюбить.
Ну, от и все! Еще одна морщинка.
И шрам на сердце, может быть – рубец.
Застыла на лице горячая слезинка.
Такой в любви вот может быть конец.
Остались в прошлом - нежности касанья…
И радость встреч… объятья… то да се.
Скажу, в последний раз, - « Любимый, до свиданья.
Единственный. Родной мой. Вот и все…»
12.08.2019 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852042
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 20.10.2019
Піднялася хуртовина цвітом від вишень,
В серці твому я єдина співаю пісень.
Хуртовина, хуртовина наче у раю,
Знає серденько єдине, як тебе люблю.
Я вночі неможу спати, думи не дають,
Як клубок той розмотати, що коханням звуть.
Хуртовино, хуртовино не кидай свій цвіт,
Нехай прийде той єдиний стежкою із літ.
Як засвітить в небі сонце променем ясним,
Задзвенить в моїм віконці ніжний передзвін.
Обійму тебе коханий в вишневім саду,
Горить серце полум'яно, я тебе люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852012
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 20.10.2019
Лиш з тобою поруч, лиш з тобою,
У думках своїх я можу йти.
Лиш з тобою милий, лиш з тобою,
Буду я трояндою цвісти.
Хочу, щоб весна була навколо
І блакить лише в твоїх очах.
Щоби солов'ї співали соло
І моя рука в твоїх руках.
Хочу чути лиш твоє диха́ння,
Щоб була для нас щаслива ніч.
Загорнутись у твоє кохання,
Тільки я і ти, вдвох віч - на - віч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851915
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Якби не ти, було б сумним життя,
Якби не ти, летіла б в забуття.
Якби не ти лили б завжди дощі
Й не розцвітали б квіти запашні.
Твої слова, мов ліки дорогі,
Вони завжди потрібні так мені.
Тобі тепло й любов свою віддам,
А ще привіт вітрами передам.
Якби не ти, мели б в душі сніги,
Були б самотні наші береги.
Якби не ти, весна не зацвіла
І осінь мальовнича не була.
Якби не ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851588
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 17.10.2019
Теплий жовтень, рівним кроком увійшов в садочок,
А до нього ненароком, доторкнувсь листочок.
Усміхнулась осінь мило, сина пригорнула,
Уперед йти треба сміло, щоб душа відчула.
Те тепло, що у повітрі, бабиного літа,
Розлетиться швидко світом буде ніжно гріти.
І хоч падає вже листя, кружить листопадом,
Ще на травах роси чисті і зірки над садом.
Задивляються у нічку, хочуть щось сказати,
Десь дзюрчить вода в потічку, хоче заспівати.
Нам пісень своїх грайливих, щоб усі почули,
Щоб дощу осінні зливи, теплими ще бу́ли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851491
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 15.10.2019
Якщо тобі погано десь коханий,
Поклич мене і я прийду до те́бе.
Любов'ю залікую твої рани
І прихилю до ніг блакитне небо.
Теплом сердечним я зігрію душу,
Не дам тобі ніколи сумувати.
І навіть сон твій любий не порушу,
Як завітає нічка в твою хату.
Поклич мене - летять слова із серця
Я посилаю їх тобі думками.
Нехай луною почуття озветься
Й залишиться навіки разом з нами.
Поклич мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851377
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IZqV3xri0Q0[/youtube]
Міленький дощ по підвіконню,
І як завжди - нема тепла.
Я не вдаюся до чекання,
Теплінь не прийде із-за скла.
Збирала влітку я тепло,
І берегла його в долонях.
В душі у холод проросло,
І зараз, в осінь, не холоне,
Воно, як квітка з пелюстками,
Я бережу його ростки.
Вдихаю осінню ковтками,
Не дався б холод, щоб взнаки.
Надпий і ти тепла з долоні,
Із мого келиха добра.
Не в тому суть, що сніг на скронях.
Чому сумуєш задарма?
На двох з тобою буде вдосталь,
Нащо жаліть тепло душі?
Нас зрозуміє пізня осінь,
Не буде лить весь час дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851028
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 12.10.2019
Чи бачили ви літечка світанок?
Як сонечко купається в росі.
Прокинувся метелик, сів на ґанок,
Як віти верба заплела в косі.
І як туман блукає берегами,
Як дивно пахнуть трави у лугах.
Як вітерець літа понад полями
І солов'ї щебечуть у гаях.
Тече кудись і поспішає річка,
Прозорість видна до самого дна
І неба синь - блакитна, наче стрічка,
Торкається земного полотна.
Неначе білий пух вгорі хмарини,
Летять собі у невідому даль.
Світанок вимальовує картини,
Тікає геть із серденька печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851022
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 10.10.2019
Вже осінь закружляла листопадом,
З калини ніжно сплетенім вінку.
Не сипляться в долоні зорепади,
Лиш місяць відзеркалився в ставку.
Іду щаслива, стежкою мандрую,
Туди де небо землю обійма.
Між вітами в повітрі голос чую,
Тихенько підкрадається зима.
А я ще хочу, щоб нас гріло літо,
В ромашках веселилися поля.
Щоб пригортав до себе теплий вітер
І хвилями торкалися моря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850934
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 10.10.2019
Прилетіла весна і проміння пряде на балконі,
де старенька застигла, неначе зрослася зі склом,
все вдивляється в даль і хустинку затисла в долоні,
а думки, як птахи, повертають у рідне село.
Там у неї в саду розцвітає замріяна вишня,
а трава у дворі атакує самотній поріг...
Це уперше вона зустрічати лелеку не вийшла,
бо вже сила життя не тримає натомлених ніг.
Ні на що не грішить - добрі діти і чемні онуки -
гідний спадок лишає вона після себе Землі,
та не вміє тримати без діла натруджені руки
і невидимі крихти усе витирає на склі.
Поривається вдень стіни кахельні в кухні протерти,
скатертину розправити, порох змести на столі...
Молить Бога вночі, щоби тільки зимою не вмерти,
бо могилу копати так тяжко у мерзлій землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850905
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 09.10.2019
Ти чуєш любий, ніжно флейта грає,
Мелодія доноситься із ночі.
Вона нам про любов розповідає,
Слова її летять такі пророчі.
У небі зорі оксамитом вкрились,
Неначе світлячків чарівне поле.
Вони на небі міцно зачепились
А в грудях серце вибиває соло.
Ти зазирни в мої зелені очі,
Вони тобі багато, що розкажуть.
І почуття, що так летять із ночі,
Знов на осінній лист коханням ляжуть.
Прислухайся коханий, я шепочу,
В мелодії слова мої лунають.
Тебе обняти любий дуже хочу,
Хай квіти - щастя рясно розцвітають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850807
дата надходження 08.10.2019
дата закладки 08.10.2019
Присіла осінь тихо в сквері,
Серед квітучих хризантем.
Для жовтня відчинила двері,
Тепер за руку з ним підем.
І хоч стежина вже у листі,
Так часто змочена дощем.
Частіше парасольки в місті,
Та не торкає серце щем.
У вальсі бабиного літа,
В осіннім небі, серед хмар.
Кружляє, веселиться вітер,
Для нього осінь - карнавал.
Довколо нас пейзаж осінній,
Одівся в різні кольори.
Радієм ми прекрасній днині
І цій чаруючій порі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850409
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 07.10.2019
́́Я з весною подружилась дуже, дуже
І цілунки свої літу віддала.
А для тебе написала вірші, друже,
Бо закохана ще з юності була.
В них з тобою розмовляла часто, часто,
Відкривала, ті таємні почуття.
А згори світили зорі ясно, ясно,
Диктувала доля нам своє життя.
Не зустрілися, вмішалась до нас осінь,
Прилетіли з нею в серце холоди.
Впав листок пожовклий на твоє волосся,
Листопадом замітало вже сади.
І якщо зима постукає у двері,
Чи морозом залоскоче у душі.
Знов думки свої залишу на папері
Знову з'являться написані вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850540
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Розпочала знов осінь откровення,
Сплітаючи мереживо з листків.
Краплинами дощі упали в жмені,
Мелодія почулась скрипалів.
Полинула так високо у небо,
Лишилась відголоском журавлів.
Цілунком доторкнулася до тебе,
Непосидючих, лагідних вітрів.
Ти обійми, не відпускай від себе,
Даруй слова і почуття свої.
Розкрий оте щасливе серцю кредо,
Бо лише раз живемо на землі.
Нехай та осінь тільки наша буде,
Вплітається коханням у вінок.
І закружляє листопадом всюди,
Впаде під ноги стомлений листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850305
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
А ось і я - сказала осінь,
Із рудим блиском у очах.
Пробігла в лісі поміж сосен
І листям притрусила шлях.
Скупала жовті трави в росах,
Побовталася у ставку.
Калину заплела у коси,
В осіннім, пишному вінку.
Вітри покликала холодні
І наказала лить дощам.
Сховалось сонечко сьогодні
І сумно стало усім нам.
Ти не лякай, прошу, нас осінь,
Припини пустощі свої.
Хай тішить погляд неба просинь,
Бож відлітають журавлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850206
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019
Присвячую тим, хто далеко від рідної землі...
Заспівала пташка у чужому краї,
А мені згадався рідний край.
У садах вишневих соловей співає,
Серце звеселяє мов скрипаль.
То веселі ноти линуть, то журливі,
Пташки, що в чужім краю співа.
Голоси рідніші, ті, що в Україні,
Спогад мій у пісні ожива.
Де поля просторі, скупані дощами,
Де волошки й маки у вінках.
Де плакучі верби понад берегами,
Де пахучі трави у полях.
Заспіваю пісню, ту, що мені мила,
Нехай в небо лине наче птах.
Вона моє серце й душу зворушила,
Пролилась сльозою у очах.
Заспівала пташка у чужому краї,
А мені згадався рідний край.
Я за ним і досі з чужини скучаю,
Поселилась в серденьку печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850105
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 03.10.2019
Віднайду тебе серед туману,
Чи серед квітучої весни.
Назавжди твоєю милий стану,
Тільки ти приходь до мене в сни.
Приспів:
Закохані годин не помічають,
Серця́ їх завжди б'ються в унісон.
А почуття метеликом літають,
Не на один не схожі вони сон.
Будеш цілувати мої руки,
Будуть в поцілунках знов уста.
Не торкнуться нас птахи розлуки,
А Господь пошле життя до ста...
Казкою у снах твоїх я буду,
Квіткою серед пахучих трав.
І тебе ніколи не розлю́блю,
Лиш би ти мене завжди кохав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849833
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019
Моя стежина розпочата
Із першим кроком у житті.
На ній стрічав я біди й свято
І спориші свої святі.
Пр: Стежино, стежино, стежино,
Із самих далеких доріг,
Завжди приведи свого сина
На рідний батьківський поріг.
Вона мене вела удалі,
Через дощі, через сніги.
Тут солов’ї мені співали,
Кричали інколи круки.
Пр.
По ній пройтися – це блаженство,
На тій стежині є мій слід.
Вона одна ще із дитинства,
Веде до батьківських воріт.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849814
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019
Зачем следы к Тебе я мерила,
Одолевая все пути?
Зачем же я Тебе поверила?
Ведь надо было бы уйти.
Зачем в слова, Твои влюбилась я,
И в голос, что тепло дарил?
Зачем Тебе ночами снилась я?
Ты над душой моей царил.
Зачем часами до полуночи,
Словами душу теребил?
А я то, верила до мелочи,
И так хотела, чтоб … любил.
Не раз рассвет вдвоем встречали мы,
В беседах нежных, при луне.
Ты чаровал тогда советами,
Которых, не хватало мне.
Словами, душу целовал мою,
До несравненности ни с чем.
Сейчас Тебя совсем не узнаю,
А как все было!… А зачем?
Я не прошу Тебя о нежности,
О встречах, тоже не молю.
Все это не от неизбежности…
Я просто - помню и …..
Зачем?
28.09.2019 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849788
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 29.09.2019
Я йшла до тебе через все життя,
Торкаючись думками сподівання.
Вела мене стежина майбуття,
Я берегла в душі тобі кохання.
Зустріла осінь на своїм путі,
А так хотілось, ще зустріти літо.
У серці почуття мої святі,
Квітують яблуневим, ніжним цвітом.
Нехай вже осінь сипе листя в сад,
Нехай вже дмуть в лице вітри холодні.
А у душі весни моїй парад,
Любов'ю гріє, зігріва сьогодні.
Я йду до тебе знов коханий, знов,
Несу тобі весну свою на крилах.
У серці дотепер живе любов,
З тобою любий я її зустріла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849724
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 29.09.2019
Колись дідусь в роки юначі
Калину посадив в саду.
Вона зове мене неначе,
Щоразу я до неї йду.
Тут з дідусем порозмовляю,
Дідусь поділиться теплом.
Я йду сюди, бо добре знаю,
Жива калина під вікном.
Коли калина зацвітає,
Бджола тоді бере нектар.
Пташина у саду співає,
Тоді цей сад, як Божий дар.
І на лавчині, біля хати
Неначе чую самосад.
Я йду на стежку виглядати,
Чи жде гостей квітучий сад.
Коли калина червоніє,
Як пахнуть яблука в саду.
Вона теплом червоним гріє,
Я і тоді до неї йду.
Я чую, як шепоче листя,
Немов говорить щось дідусь.
Калина ж береже обійстя,
А я за дідуся молюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849721
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 29.09.2019
Простою я з тобою всю ніч,
Край воріт до самого світання.
Доторкнуся рукою до пліч,
Ти почуєш у котре зізнання.
Біля мосту осяде туман,
Верби в ньому купатимуть віти.
Вітерець, ніби справжній шаман,
Буде знову про щось шепотіти.
Ми з тобою усі вечори
Будем слухати співи пташині.
Як в єдине зберуться хори,
Найдорожчий наш хор солов’їний.
Я дивитимусь в очі тобі,
У моїх прочитаєш кохання.
І співатимуть нам солов’ї,
Цілу ніч, аж до самого рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849626
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 28.09.2019
Згадаю ту пору осінню,
В туманах густих береги.
А хмари у сукню весільну,
Себе угорі одягли.
Світилися очі мов зорі,
Від щастя, що поруч був ти.
Твої поцілунки казкові,
Я хочу навік зберегти.
Торкалися пальці обличчя,
Волосся було наче шовк...
Знов осінь до себе нас кличе,
І вітер за вікнами змовк.
Та тільки цих слів, ти не чуєш,
Хоч нічка уже за вікном.
У снах моїх часто ночуєш,
А осінь торкає листком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849630
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 28.09.2019
Пр: «Червона калина», «Червона калина»,
Поліського краю краса.
«Червона калина», неначе перлина,
Де білі хмарки в небесах.
Тут сосни й берізки сплелися в ожині,
Дорога, як змійка біжить.
«Червона калина» - поліська гординя
В міжліссі зеленім стоїть
У хвойному лісі, де дихати легко,
Розкинувсь натомлений став.
Сюди прилітають здалеку лелеки,
Тут Мавку наш Лукаш шукав.
Хто раз хоч відвідав «Червону калину»,
Повернеться знову сюди.
Їх сосни зустрінуть, красуні ялини,
Полюбиться край назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849526
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019
Поезія - немов душа на крилах,
Щоразу прилітає у думки.
Без неї я б ніколи не творила,
Вплітаються вірші мої в вінки.
Поезія - то чародійне диво,
То казка, що складається зі слів.
Вона неначе річечка грайлива,
Торкається щасливо берегів.
Я з нею свою душу зігріваю,
Гублюсь в туманах ранньої пори.
І лише їй про все розповідаю,
Вона на мене дивиться згори.
Поезія і я - ми нероздільні,
Любов і слово нам не розділить.
Лиш з нею можемо ми бути сильні
І дружим щиро, вже багато літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849537
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019
Душа моя співає від кохання,
І так щодня – із вечора до рання…
А потім знову з ранку й до півночі,
Палке кохання бачать мої очі.
В словах, в віршах – неспішною ходою
Душа мандрує всюди за Тобою.
Зігріє подихом, торкне серденько
І відчуваєш Ти мене близенько.
І згадуєш тому щодня мене,
Без мене вже і день Твій не мине.
Бо Душі наші мріями сплелись
Їм лише вдвох злітати в синю вись.
Так від кохання Душі в нас співають,
Бажання нам надію зігрівають.
Хоч осінь сріблом сиплеться на коси,
Серденько ж ласки і любові просить
26.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849506
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 26.09.2019
Зібралася нині мати... подалась в чужину,
Аби дітям заробити трохи копійчину,
Аби борги всі віддати, та й щось заробити,
Щоб спокійно могла спати, та на світі жити.
Приїхала... чужа мова та чужі закони,
Без грошей, та без роботи, та без охорони,
Та Господь змилосердився- знайшла добрі люди,
Що роботу пошукали, не ввели в облуди.
Працювала, спину гнула, копійку складала,
Все, що могла, до гніздечка дітям посилала.
Дочка скінчила Медичний, син став інженером,
Їм квартири покупляла, машини, як мерам,
Хату спільну збудувала, би мала де жити
Та у старості глибокій дітей не просити.
А та старість білим птахом коси посивила:
Не та сила... все зібрала, чужину лишила.
Повернулась до родини- на рідні дороги,
Не впізнала свого двору, ні свої пороги.
І онуки підросли- бабусі не знають,
Діти скоса поглядають й не дуже вітають,
Не цілують рідну матір- двері зачинили:
Там не можна, там- покої, аби не смітили.
Поселили в літній кухні на старому ліжку,
Змирилася знову мати- аби їм не тісно.
Поділила дітей грішми, подарки роздала-
Сльози з очей покотились- за що так дістала.
Приїздили, як на дачу та гостей приймали,
Ну а матір в літній кухні завше забували.
Їли, пили, веселились за мамині гроші-
От, такі вже нині діти- " люблячі й хороші".
Стисло серце її в грудях... лягла, та й не встала-
Вічність тихо колисала, та тихо приспала.
Втихла з Богом- своїм Батьком, душу поєднала-
Ось так, любі, та чужина любов дітей вкрала.
Поховали ї сусіди... дітям не до того-
В них робота та кар'єра- у них повно свого.
Поховали, загорнули- лиш небо заплаче-
Знов подалась у чужину- най Господь пробаче,
Тих дітей, що так забули любити рідненьку,
Що не знали шанувати свою рідну неньку.
Так чужина розділила на дві половини-
Гірку працю материнську та дітей гординю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714450
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.09.2019
Подруги дитинства за вами скучаю,
Так згадую часто, зустрітись бажаю.
Життя в різні сторони порозкидало
І кожному долю свою написало.
Тетянка у Рівному жити зосталась,
Світланка в прибалтику помандрувала.
Хтось в Львів, хтось в Італію, хтось в Миколаїв,
А я вас усіх так зібрати бажаю.
Приходите в сни ви до мене щоночі,
А може ті сни все ж для мене пророчі?
Літа пролетіли, літа промайнули,
Вас згадую часто, про вас не забула...
Щасливе дитинство і ми були разом,
Хоч не́посидючі були з вами часом.
То " хованки" грали, а то " вибивного",
То пупсикам разом всі шили обнови.
Була в нас екскурсія до "нафтобази",
Раділи шмати́нкам зі "складу" всі разом.
Смачним було сало і хліба шматочок,
Було виховання, чекав дит - садочок.
Коліна збивали і плакали часом,
Та то не біда, бо були усі разом.
У літній період ми бавились в школу,
Так весело й гамірно було довкола.
Нераз різні "капості" ми витворяли,
Закопані клади із вами шукали.
Ми рвали горох на "колгоспному" полі.
Розписані нам вже були тоді долі.
Баюри ми міряли дуже глибокі,
По ним ми робили кроки широкі.
Були усі в бруді, та дуже щасливі,
Дощі нас мочили, мочили і зливи...
До школи ходили неначе на свято,
І там у нас друзів було так багато.
Перерви шкільні ми тако ж не забудем,
І черги в їдальню, там бу́ло так людно...
Своїх вчителів так усі поважали,
Вони нас усмішкою всіх зустрічали.
Тяжкі теореми доводили сміло,
На хімії ставили дослід не вміло.
І часто від цього сміялись у класі,
Тоді невезло лиш тому бідолазі,
Що дослід хімічний, узяв "запартачив,"
Та вчитель був добрий, йому все пробачив...
Лишились позаду і школа і вузи,
Назавжди зосталися з вами ми друзі.
Так хочеться знати, як вам всім живеться,
І може читаючи вірш, хтось озветься.
Ми стали батьками у нас уже діти
А доля розкидала нас всіх по світу.
У кожного сім'ї, проблеми, робота,
І може не в всіх вихідний є субота...
Роки все минали, роки все летіли,
Онукам ми з вами тепер вже раділи,
Лиш пам'ять вертає в часи ті минулі
І ви мої друзі, я вас не забула!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849429
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 26.09.2019
Так тихо плаче, знов осіння ніч,
Дощами вона сльози проливає.
А я торкнутись хочу твоїх пліч,
І серденько давно тебе кохає.
Приспів:
Кохана, кохана, кохана,
Ти ніжна така і бажана.
Цілую твої мила руки,
Не буде ні сліз, ні розлуки.
Я місяць попрошу щоби світив
І нічку попрошу, щоб сліз не ли́ла.
Хоч я не птах й немаю люба крил,
Та ти з любові їх мені створила.
Для мене ти з'явилась наче сон.
В моїх думках, в моїй душі і мріях.
Нам осінь буде грати вальс Бостон,
Сльозинки не залишуться на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849310
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019
Візьми мої долоні в свої руки
І більш ніколи їх не відпускай.
Щоб не тривожили душевні муки,
Бо у душі живе кохання, знай.
Ти у життя моє ввірвавсь неждано,
Для мене зірку засвітив вгорі.
Про більше говорити, ще зарано,
А втім... Ти в очі подивись мої.
У них знайдеш печаль мою і радість,
Романтику й наснагу до життя.
Ти не побачиш там ні біль, ні старість,
Там оптимізм завжди́ і боротьба...
Даю тобі мій друже свою руку,
Веди мене коханий по прямій.
Засолоди коханням ту розлуку,
В осінню пору ти теплом зігрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849186
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 24.09.2019
Ти моє Сонце, Місяць, мої зорі
Мій день і ніч,- усі мої думки
Пливуть до океану, у покорі
Сенс каравану,як в голках нитки
Червоні, золотаві, у блакиті
Як очі твої синява в імлі
Я так люблю ловити дивомиті
І завмирати, пальцем на чолі
Малюю, і на аркуші діброви
Рясніють, відбиваючись від рис
Птахоювелетнем малюю густі брови
Спускаючись лісами, .... скільки криз
Хвилинами мовчання,- співчуваю..
І знову, знову, знову відлетять........
Я хочу, щоб ти знав, що я кохаю
Бо завтра можу й слова не сказать....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849171
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 24.09.2019
******
СдЕлай бусы мне?,.. на счастье...
С нежных слов...и поцелуев...
С роз, волшебно-ароматных...
Из росы - на листьях туи...
ВЕтер вольный в них вплетАя...
С неба, - облакА снимАя...
А затем, на лучик солнца -
Всё, с любовью - нанизАй мне?)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846543
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 23.09.2019
Відлітають журавлі в далекі далі
І несуть свій смуток у чужі краї.
Залишають у душі нашій печалі,
Їм живеться краще на своїй землі.
Приспів:
Ви журавлики не плачте, не журіться,
Будемо ми вас чекати навесні.
Лиш прошу я ви усі, усі верніться,
Щоб почули вас у небі голоснім.
Відлітають журавлі, сумує осінь
І у серці смуток також є моїм.
Коли в небі чути дзвінке стоголосся,
Долетіть... Шепочу тихо навздогін!
Зашумлять дощі, слізьми впадуть на трави,
Колискових заспіває вітерець.
Не палатимуть у просторі заграви,
Уже осінь доторкається сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849089
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 23.09.2019
Танцює осінь під Шопена,
Мелодії чарівна мить.
Ще не опало листя клена,
А вальс в душі уже звучить.
Рудоволоса, щедра осінь,
Ступає радісно до нас.
Впадуть під ноги срібні роси
І закружляє ніжний вальс.
Коханий! Швидше подай руку,
Прийшов той довгожданний час.
Шопен... Шопен... Ти чуєш звуки,
Вони до себе кличуть нас...
І він такий щасливий й радий,
Коханій руку простягнув.
Той танець їхній серед саду,
Для них він незабутнім був.
Кружляло листя, а з ним осінь,
Всміхалась парі з висоти.
У цім осіннім безголосі,
Дивився їй у очі ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848805
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019
Пр: То сміється, а то плаче,
Наче в скрипки є душа.
То, як коник в полі скаче,
То летить немов пташа.
Закохався я у скрипку, наче в трелі солов’я,
У пісні, які співає, ніжна скрипочка моя.
Поміж всіх оркестрів світу, чую скрипочку свою,
Коли чую її трелі – видається я в раю.
Виростають в мене крила, коли грають скрипалі
Замовкає в мить пташина, навіть диво-солов’ї.
І дарують диво-пісню знамениті скрипалі.
Можуть тільки їй вторити стоголосі солов’’ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848800
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019
Мне тяжело... и нелегко тебе...
Нам испытанье послано Небесной Силой.
Ты просто гость в моей судьбе...
Порой от этого мне так невыносимо...
Не виновата я... и ты не виноват...
Устроив встречу, над нами посмеялись Боги.
Я замужем... и ты женат...
И разные у нас пути- дороги.
Быть может душам нашим дано соединиться.
Но только не сейчас, а в жизни той, другой...
За облаками, куда не долетают птицы,
Когда то мы будем счастливы с тобой.
04.09.2019 год.
Світлина із мережі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848694
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
Ой не вій , не вій вітрами , осене примхлива ,
Вчора була ти красуня ,-нині вередлива.
Вітром вієш , дощем сієш , туманами вкрилась,
Вчора була золотою,- нині зажурилась.
Бо на зимоньку пора вже стрімко повертає,
Вже останнє листячко з дерев облітає.
Ліс до неба похмурого зводить голі віти.
Вже не буде листочками з вітром гомоніти.
Отак воно все буває... Так пливуть літа...
Ще одна відходить осінь- пора золота.
Та не журиться красуня , бо прийде той час,
Й знов багряною красою зачарує нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848710
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
Під вікном у мене розцвіли жоржини,
Сонечко дарує їм своє тепло.
Стелить осінь листом, застеля стежини,
Чистою водою грає джерело.
У осіннім вальсі закружляє вітер,
Зацілує ніжно пелюстки жоржин.
Будуть посміхатись і радіти квіти,
Буде вальс кружляти декілька годин.
Сонця схід у небі грає янтарями,
А кудлаті хмари вдаль кудись спішать.
Як кохання наше, так й жоржини з нами,
В сонячнім промінні душу веселять.
Покладу я руку у твої долоні
І піду з тобою стежкою життя.
Не будуть більш сльози падати солоні,
Лише буде чути серденька биття.
А коли наступить втома вечорова,
Притомившись вітер ляже на траву.
Буде линуть пісня ніжна, ніжна знову
Я тобі жоржини у букет зберу.
Під вікном у мене квітують жоржини,
Сонечко дарує їм своє тепло.
Ти в моєму серці залишивсь єдиний,
В пору цю осінню щастя розцвіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848676
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
Не осінь ще, але уже й не літо –
Це ті невидимі для сонечка мости,
Коли воно іще шанує квіти
І чорнобривці змушує цвісти.
З жоржинами уміло кокетує,
На айстри цідить вранішню красу,
З сороками про вечір-ніч пліткує,
Сховало в хлів до літечка косу.
Красуне-осене, поклич мене до себе
У неповторно-жовту заметіль,
Де тільки ти і я, і Боже небо,
І в ньому клин лелечий щоб летів.
16.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848636
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 19.09.2019
І злетів журавель... ввись, розправивши крила.
Ой, багата ж земля своя й дуже красива.
Став кружлять журавель над гніздечком, круг хати.
Не хотілось йому ще свій край залишати.
Пильнували за ним заворожено діти.
Легкий смуток гойднув під віконечком квіти.
Заблищала сльоза в шибках рідної хати.
Нехай легкий політ... Будуть всі тут чекати.
Ось діброва, і гай... сонцем лист загорівся.
Край дороги кленок золотий заяснівся.
І калиновий кущ в ґрона пишні прибрався.
У далекі краї лиш журавлик зібрався.
Вже кружляв журавель тут над озером синім.
Тепле літо йому все ж добавило сили.
Цей політ будуть в снах бачить верби крислаті,
і калина, і клен, і гніздечко на хаті.
- Повертайся, малий! - журавля кличуть діти.
Принеси нам весну. Будем разом радіти.
І махнув їм крилом наш журавлик привітно.
Хоч журлива пора, та на серці так світло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848635
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 19.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ioeRzuRf8to[/youtube]
Коли мене ти цілував,
Всміхався Місяць із-за хмари.
Цей епізод він смакував,
Забув зіркові часті чвари.
Він не один, і не самотній,
На небі зірки всі його,
Та настрій в нього чомусь смутний,
Він безпорадний всеодно.
Вечірня зіронька найкраща,
Та недоступна серед всіх.
Хоч за красою значно вища,
Її краса все ж не для втіх.
Не перетнуться їх шляхи,
Не зможе він її обняти.
Він просто годен в пастухи,
І лиш на відстані кохати...
Не взнає він цілунок з медом,
І не відчує стиск руки.
Хоч він найстарший серед неба,
Гнітить все ж пустка навкруги...
------------------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848582
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019
З тобою ми були в гостях у тиші,
Свіча, папір і кава на столі.
А ще мої зігріті серцем вірші,
Які щораз писалися тобі...
Осінній сум із тишею у парі,
Мене вертають у минулі дні.
Чи то любов, чи просто серця чари,
Чи може то наснилося мені?
Але ж душа усе те відчуває
І нам її ніяк не провести́.
Вона і досі ще тебе кохає
І посилає з тишею листи.
Палка любов ніщо не вимагає,
А просто виливає почуття.
І ще нераз думками запитає,
Чому з тобою розвело життя...
З тобою ми були в гостях у тиші,
Свіча, папір і кава на столі.
А ще мої зігріті серцем вірші,
Які щораз присвячую тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848571
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019
Пошукай мене в небі.., я там є.
В рідні руки зіркою падаю,
Чую пульс і серцебиття твоє,
Біль розлуки невтримний вгадую.
Зранечку біля вікна зачекай:
Злечу піснею, ніжним променем.
Рафінадом впаду у гарячий чай
У ковтку відчуй теплим спомином.
Листям осені опущусь до ніг
Підіймеш, у руках стискаючи.
Любов - це душа. Вона – оберіг.
То тримай же міцніше, кохаючи.
Дякую Олені Старусєвій за ідею вірша.
Фото з інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848304
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 17.09.2019
Десь там , поміж двох океанів,
Купається сонце в воді.
Воно просинається рано
І промені шле золоті.
Розбризкує срібло і злато
По хвилях, що йдуть по воді.
Цю пишність яскраву, багату
Воно подарує тобі.
Зігріють ті промені сонця
Й душі подарують тепло,
Торкнуться струни твого серця,
Щоб в весну стежину знайшло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848477
дата надходження 17.09.2019
дата закладки 17.09.2019
Простою не бува жіноча доля,
Та найскладніша, кажуть, в матерів:
Саме вони, це говорю свідомо,
Є другий після Бога оберіг.
Є матері нещасні і щасливі,
На жаль, таким влаштовано цей світ:
Одних добра накриє тепла хвиля,
А інші – для біди, немов магніт.
Вони чомусь обділені любов’ю
І з боку чоловіка, і дітей,
Людьми забуті і Великим Богом,
І горя череда до них іде.
Є матері щасливі і нещасні,
І це уже залежить не від них:
Щасливі, де здорові діти, вдячні,
Нещасні ті, у кого лиш сини,
Що не жаліють материнські плечі.
Невдячні діти – для сім’ї біда:
Для матерів день – бути біля печі,
А ніч, щоби у подушку ридать.
О доле материнська, слізьми вмита,
Чи коли-небудь висохнуть вони?
Гвалтує біль тебе, як оковита,
Дитину губить. Горем оповита,
Хоч і нема твоєї в тім вини.
5.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848341
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019
Світились оченята від надії,
Що прийде час і збудуться ще мрії.
Торкнеться промінець тепла живого
І дівчинка підніметься на ноги.
Не будуть болі більше турбувати,
Вона піде світанки зустрічати.
Омиють ноги прохолодні роси,
Калина цвіт вплете в розкішні коси.
Не буде у душі медикаментів,
Боятися не буде, щоб не вмерти.
Фізичну біль не буде більш терпіти,
Звичайно буде, як людина жити.
Вона, мов балерина - затанцює
І світ великий в фарбах розмалює.
Цю радість у вірші не передати,
Коли живеш - так хочеться літати.
І може пролетять літа і роки,
В поезію вона ще зробить кроки.
Її життя минатиме щасливо,
Тому, що в слові, завжди, живе сила.
Тепер по іншому життя складеться
І новим ритмом серденько заб'ється.
І буде той, що ще теплом зігріє,
Тоді і збудуться - завітні мрії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848375
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019
Пересіклися поглядом німим,
А серце, серце так кохало.
Минуло вже з тих пір багато зим,
Душа любила і страждала.
Як очі закривалися до сну,
Твій силует з'являвся знову.
З тобою поверталися в весну,
Заквітчену і кольорову.
Яка була чудовою пора
І хоч лили дощі і зливи.
Я шепотіла ніжності слова,
То передати неможливо.
І може ще в житті наступить день,
Коли нас доля поєднає.
Співати буде серденько пісень,
Воно, ще любить і кохає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848379
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019
Світились оченята від надії,
Що прийде час і збудуться ще мрії.
Торкнеться промінець тепла живого
І дівчинка підніметься на ноги.
Не будуть болі більше турбувати,
Вона піде світанки зустрічати.
Омиють ноги прохолодні роси,
Калина цвіт вплете в розкішні коси.
Не буде у душі медикаментів,
Боятися не буде, щоб не вмерти.
Фізичну біль не буде більш терпіти,
Звичайно буде, як людина жити.
Вона, мов балерина - затанцює
І світ великий в фарбах розмалює.
Цю радість у вірші не передати,
Коли живеш - так хочеться літати.
І може пролетять літа і роки,
В поезію вона ще зробить кроки.
Її життя минатиме щасливо,
Тому, що в слові, завжди, живе сила.
Тепер по іншому життя складеться
І новим ритмом серденько заб'ється.
І буде той, що ще теплом зігріє,
Тоді і збудуться - завітні мрії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848375
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=km5IPEhRaI8
[/youtube]
Це осінь загляда в моє вікно,
А я чекаю віхол листопада.
Твого листа знайду я всеодно
Між листям, що опало серед саду.
Знайти мені його не буде важко,
Відчую в ньому подихи весни -
Розквітлу білу восени ромашку.
Нехай позаздрять цвіту полини.
Упала з неї крапелька роси,
Неначе обпекла мене сльозою.
Це осінь гірко плакала, не ти,
Холодною торкнулася водою.
Підставила долоню, щоб зігріть -
Мурашки поповзли по моїм тілі.́.
Хотіла холодок цей приглушить,
Чи пожаліть сльозу цю запізнілу.
Чому ти плачеш, осене, спинися?
Твого я хочу так іще тепла.
Життя таке прекрасне - озирнися!
В моїм ти серці ще не відцвіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848256
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Неначе прощальна соната,
Доносилось з неба " Курли".
Вже осінь... Їм час відлітати,
Прощайте, кажу, журавлі!
Щасливої, любі , дороги,
Щоб ви долетіли живі.
Нехай оминають тривоги
І душ не торкають жалі.
Щоб вас не мочило дощами,
В путі не штовхали вітри
Щоб сила була завжди з вами,
Летіти у дальні світи.
Прощайте, прощайте рідненькі!
Хай буде дорога легка.
І хмари хай будуть біленькі,
Напоїть нехай вас ріка...
Ми будемо вас виглядати
У рідні краї навесні.
Із трепетом будем чекати,
Журавлики милі мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848262
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Мелодія Андрія Мартиненка (Амадея)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UO2Ix9q4ugw[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D3iN6FB1pNk[/youtube]
Присвячується Василю Малянівському,
Племіннику і прийомному сину Ольги Калини.
Я чую твій голос, єдиний на світі,
Пливучи по хмарних, блідих небесах,
І бачу букет твій, і лист на граніті,
А відповідь губиться, тоне в вітрах.
Ти чуєш - кричать білі лебеді-гуси?
Послухай, поглянь на хвилиночку ввись,
Я мимо лечу, але ще повернуся
І в снах появлюся таким, як колись.
Прийду на вечерю, і знову так само
На місце улюблене сяду в кутку,
А ти приготуєш вареники, мамо,
Із вишнями тими, що скраю в садку.
А в грози травневі, під блискавки сині,
Коли забіліє калина в цвіту,
Ти знову побачиш, як я по стежині,
Промоклий до нитки, з рибалки бреду.
Чекай - і я буду тихенько ночами
Приходити в сни крізь тумани і сніг.
Тоді, під Луганськом, любов твою, мамо,
Снаряд відібрати осколком не зміг.
Відповідь на вірш Ольги Калини
"Писала лист".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789486
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 14.09.2019
А за вікном, а за вікном вже знову осінь,
У небі чути журавлине стоголосся.
Під ноги сипе вона яблука червоні
І листя падає оранжеве в долоні.
Вітри із Півночі примчалися холодні,
Густим туманом вкрились береги сьогодні.
А на пожовклих травах залишились роси,
Вплітає вітер прохолоду вербам в коси.
Кудись у даль за руслом поспішає річка,
Свою печаль ховає пташка невеличка.
Самотньо в прохолодну і осінню пору,
Їй так бракує пташиного фолькльору.
Квітують знову різнобарвні хризантеми,
Про них одвічно хтось складатиме поеми.
Милують око наше ці чарівні квіти,
Між ними хочеться співати і радіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848155
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019
Ти поклич мене в осінь цю дивну,
Де жоржини так рясно цвітуть.
Подаруй ту любов лебедину,
Яку справжнім коханням зовуть.
Ти поклич мене в дощ, навіть в зливу,
Я до тебе прийду всеодно.
Подаруй мені долю щасливу,
Хай вона зазирне у вікно.
Відчини мені навстіж всі двері
І листочками стежку встели.
Хоч погасли ліхтарики в сквері,
Мене зорі до тебе вели.
Хай твій голос озветься луною,
Через ліс полетить навпростець.
В нас відбудеться зустріч з тобою,
Ти поклич... Ти поклич накінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848064
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019
Догорала зоря на зорі,
Перший промінь лягав на осоння.
Хмарки бігли кудись у вікні,
Гарне марилось щось із просоння.
На подушці ще відтиск руки
І теплом пахне тіло із ночі.
Ще б торкнутись твоєї щоки
Та з любов’ю поглянути в очі.
Ранок добрий, - сказати, вставай,
Мій коханий, заваримо кави.
Як колись за столом, зазвичай,
Я ловитиму усміх ласкавий.
11.09.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847919
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wPNUXpuIys[/youtube]
Коли прощались - дарував
Синеньку квітку незабудку,
Мене любить ти обіцяв,
Та цим добавив більше смутку.
Уплів у коси квітку ту,
Всміхнувся сірими очима,
Твій усміх скрасив німоту,
Щоб щось сказать, було несила.
Роздався поїзда гудок,
Слова всі сплутались клубками.
Пробравсь до тіла холодок,
Так і скінчилось все між нами...
Я бережу синеньку квітку,
Як давню казку про любов.
Про ту годину ніжну, світлу...
Чому ж торкає знов і знов?
[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/1608858/0c2a1fa2-66b1-4f49-93d5-4af76d63e225/s1200?webp=false[/img][img]https://w-dog.ru/wallpapers/11/11/432425795582485.jpg[/img][img]https://poradum.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/3b7361ebb116bbb0ef91243675e93c61.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847934
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q2_LrEdq9fs[/youtube]
Цей вечір тихо догоря,
Нічна з’явилася зоря.
І я іду в осінній сад –
В танку кружляє листопад.
А дні шалено так біжать,
В траві всі яблука лежать.
Не встигла я зібрати їх -
Цей запашний солодкий плід.
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
Кружляє листя навкруги
У руки яблучко візьми
І надкуси солодкий плід –
Це наш з тобою пізній гріх.
Холодна осінь і сумна,
Але в душі цвіте весна,
Кохання в серці розцвіло..
Навіщо пізно так прийшло?!
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847956
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Не прийшла до Тебе на побачення,
А Ти зразу ж в сполохи забив.
Ну, яке тепер це моє значення?
Я зробила так, як Ти робив.
На дзвінки я не відповідатиму,
Хоч дзвони мені по десять раз.
Я Тебе вже більше не кохатиму,
Не згадаю, як колись – щораз.
SMS-ок більше не писатиму,
І Твоїх не буду я чекать.
Більше я Тебе не виглядатиму,
Буду до самотності звикать.
Буду розмовляти я з туманами,
В луг піду – до молодих беріз.
Я не хочу більше жить обманами,
Й проливать гірких не хочу сліз.
Синє небо чОмусь зажурилося,
Звідти лине журавлиний клич…
Нащо все оце мені приснилося?
Я ж Твоя! Прийду! Лише поклич!
12.09.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848005
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Подаруй коханий мені літо,
Нехай осінь не приходить ще до нас.
Під вікном щоб ніжно пахли квіти
У вечірній і ранковий час.
Подаруй коханий мені зорі,
Щоб світили і не гасли уночі.
Хай простелить місяць стежку в морі,
Своїм світлом щастя несучи.
Подаруй коханий мені ранок
Із туманом, що лягає в берегах.
Хай торкнеться вітерець фіранок,
І розсипе дощик на полях.
Подаруй коханий мені сонце,
Щоб світило і не гасло цілий день.
Нехай світить променем в віконце
І птахи співають ще пісень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847941
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Пише осінь вірші, бо вона - поетеса,
Мочать плечі дощі, бризки із - під коле́са.
Парк притих у німому мовчанні, дрімає,
А у небі вже клин журавлів відлітає.
Пише осінь експромтом з вітрами співає,
Береги сизокрилим туманом вкриває.
Хоче видати книгу її щоб читали
І думки, мов казки туди ніжно вкладали.
У осінніх світанках вже сонце не гріє,
Промінь гладить серпанки, несе у даль мрію.
Прохолодними росами ранок ступає,
Кладе руки на плечі, шепоче:" Кохаю..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847854
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019
А вересень всміхавсь до неї щиро,
Мабуть тому, що осінь за вікном
Під ноги щедро яблука трусила,
Казки розповідала перед сном.
Думки спадали мрійними дощами
І розлітались краплями води.
А душу оповили геть тумани,
Вони її в полон собі взяли.
І лиш коли торкнувсь світанок личка
І згасли зорі, що світили в тьмі.
З'явилася у небі сонця стрічка,
Теплом своїм торкнулася землі.
В квітучих чорнобривцях в айстрах білих,
Ховалось літо від осінніх змов.
І хоч листочки клена вже летіли,
Воно хотіло дарувать любов...
А вересень всміхався і гордився,
Що осінь, то кохана лиш його.
Він перший раз по справжньому влюбився,
До неї, більш нікого не було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847859
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019
Торкаєшся думками до зірок
І відчуваєш сум якийсь в душі.
Отой далекий, зірний холодок,
Лишає слід прожитий на землі.
Душа бурлить неначе океан,
Нема ні пристані,ні бережка.
Лишився недописаний роман.
Від втоми опустилася рука.
А у вікно вже стукав вітровій,
Він про розлуку ту розповідав.
Хтось тихо шепотів: " Він тільки мій."
А хтось тепла уже не відчував...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847725
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019
Везе мене потяг далеко, далеко
У теплі краї де зимують лелеки.
Туди, де моря розмовляють піною,
Туди де квітують сади дивиною.
За вікнами станції, ліс і долини,
Летять, пролітають природи картини.
До тебе коханий доба наближає,
Душа в своїх мріях куплети складає...
У серці моєму чекання, чекання,
Думки найдорожчі й моє хвилювання.
І ось у віконці перон показався,
Той бажаний час до нас двох наближався.
Я вийшла із потягу, чуть не зомліла,
До тебе коханий на крилах летіла.
Цілунки, обійми, троянди червоні,
Щасливі обоє стоїм на пероні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847727
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019
Вони жили немаючи образи
Дітей ростили, троє було їх.
Та якось навалилось все одразу,
З'явилась зрада й посварила всіх...
Вона, враз перекреслила всі плани
І поселила ненавість в душі.
Він бути перестав уже коханим,
З'явився інший у її житті...
А за плечима вже прожиті роки,
Перед його очима пронеслись.
Стежина, що вела у світ широкий,
Все щастям це для них було колись.
Вона всміхалась й тихо шепотіла:
"Було кохання та чомусь пройшло.
Мабуть тому, що іншого зустріла,
Ну а тобі тепер не повезло."
А як же діти? Ми ж їм мама й тато,
До неї він щосили прокричав.
Вона мовчала, мов створила страту,
Дім став пустий, він дуже сумував..
Одна лиш ніч, ці бачила страждання
І сльози проливалися дощем.
Неспалося... Вже зникла зірка рання...
А на душі лишився біль і щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847617
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Я дякую за ту палку любов,
Яку змогла на відстані відчути.
Потрапила неначе в казку знов,
Мені цього ніколи не забути.
Щовечора з'являються зірки,
Вони неначе блискавки у небі.
Відчуй тепло на відстані руки,
Думками пригорни її до себе.
А коли сум поселиться в душі,
Згадай слова і посмішку щасливу.
Як прийде Муза, напиши вірші,
Засій словами урожайну ниву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847622
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Гомоніла душа до душі,
Обіймались теплом у тривозі.
Надбігають осінні дощі,
А вони ще зустрітись не в змозі.
Й розливаються щемом в туман
Вересневої, в досвітку, днини.
І шукають між листям талан,
Що життєві дороги згубили.
І печаль закрадається в них,
В перемішку із ніжністю ллється.
Скоро осінь пошле падолист,
Їхня ж осінь в чеканні минеться.
Та душа все душі гомонить,
Що у літо ввібралась назавжди.
Що кохання зимі не спинить
І не треба ні кривди, ні правди.
08.09.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847563
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Таку, як є — спивай до дна,
Осіннє сонце між хмарками,
Мою любов візьми сповна
І випий спраглими ковтками.
Нитки незримі — зв’язкові —
Переплелися поміж нами,
Бринять частоти звукові
І виграють барвисті гами.
В єднанні наші два світи,
Крізь синє небо стопудове,
Своїм натхненням освяти,
Світи стократ, моя любове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847474
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019
Закружляв і впав під ноги лист кленовий,
Він про осінь нам сьогодні нагадав.
За вікном до нас всміхався день казковий,
Промінь сонця біле личко цілував.
Заховаюся в обійми твої ніжні,
Серця твого буду слухати биття.
Почуття у нас з тобою дивовижні,
Нехай буде у коханні все життя.
І заграє нам сопілка калинова,
А пісень співати буде вітерець.
Солов'їна, українська наша мова,
Буде ніжністю торкатися сердець.
І поллються її звуки в піднебесся,
Доторкнуться до пухких, осінніх хмар.
Разом з осінню стернею ми пройдемся,
Нічка місяцем запалить нам ліхтар...
Будуть зорі посміхатися й моргати,
Прохолодою повіє від ріки.
На прогулянці тумани вже кудлаті,
Розділилися неначе острівки...
А мені в цю пору затишно з тобою,
Хоч і осінь, та кохання гріє нас.
Напуває і п'янить воно любов'ю,
І у тиші цій звучить для нас романс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847282
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 06.09.2019
Осіння жінка - аромати яблук
І ніжна, як трояндовий букет.
Сьогодні пригортає її ранок,
В промінні сонця дивний силует.
Вона сумна буває, то весела
У кольорах осінніх хризантем.
Торкне рука і виростають крила,
А як всміхнеться, попадеш в Едем.
Осіння жінка - то любов гаряча,
Як покохає, то вже назавжди.
Вона сміється, а буває плаче
У її усмішці цвітуть сади.
Її цілунок, то медовий солод,
В її обіймах - казка ожива.
Не стра́шні з нею ні жара, ні холод,
Вона творити вміє, ще дива.
В холодних росах, умиває личко,
Калинове намисто із прекрас.
Осіння жінка - справжня чарівничка,
Сьогодні знов порадувала вас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847178
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019
́́Завжди блукаємо з тобо ми думками,
Буває так, що посилаєм телеграми.
То лиш душа моя усе це розуміє,
На зустріч з осенню летять далекі мрії.
А падолист летить на руки і на плечі,
Запалить зорі угорі яскраві, вічір.
Кохання душу переповнює і серце,
Слова мої немов етюд - для тебе все це...
Дивлюсь на зірочку ясну́, вона моргає,
Чекаю ввечері тебе, тебе немає.
Усі вірші мої, пісні усі для тебе
У сни зову тебе коханий я до себе.
Нехай душа твоя відчує звуки ніжні
І хоч местимуть за вікном хурделі сніжні.
Тебе коханий з нетерпінням я чекаю,
Наступить день до мене при́йдеш ти - я знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847072
дата надходження 04.09.2019
дата закладки 04.09.2019
Питає серце:" А що ж далі..."
А далі - лише невідомість.
Лягають на папір печалі,
Та не тікає з душ свідомість.
Лиш чути в слухавці дихання,
І ніби кисень перекрився.
Те ніжне, щире спілкування,
Вже в небі місяць засвітився.
І зорі сиплять поцілунки,
Мені твої, тобі від мене.
Дарує нічка подарунки,
Луною голос дзвінко лине.
Думками осінь сновигає,
А серце, серце просить літа.
Ти є... А то тебе немає...
І вже світанок в небі квітне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846965
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 03.09.2019
Підкралася осінь глухими стежками,
Де трави зруділі обабіч сплелись.
Скрипіли із сіллю вози з чумаками,
Цвіла у діброві калина колись.
А нині червоні плекаються грона
В манірнім поклоні до скибки землі.
Кричить щось тривожне у леті ворона
І будить у серці пригаслі жалі.
Років пережитих утрачені кроки,
Що безвість поглинула в холоді снів.
Щосили утримую в грудях неспокій,
Хоч знаю, що осінню кожен хворів.
01.09.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846830
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019
Ліг туман на сонні ще долини
І забрів тихенько навіть в ліс.
Пригорнувся до куща калини
А тоді неначе в землю вріс.
Ще дрімав світанок до схід - сонця,
Тиша огорнула береги.
І роса котилась по долонці,
А у ній веселки кольори...
Там де небо цілувало землю,
Промінь сонця вирвався з пітьми.
Привітався й милувався нею,
Птах махнув широкими крильми.
Прокидалася від сну природа,
Посміхавсь до сонця рідний край.
Било джерело прозору воду,
Вигравав мелодій водограй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846854
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019
Згадаю разом стоптані стежинки,
І щемно серце в грудях затремтить...
Закохані тут стрілись половинки,
Де тихо клен з вербою гомонить.
"Люблю,… єдина,… радосте і втіхо..."
Шепоче їй... і в пристрасті зітха…
Листочки шурхотять щасливим сміхом
Кохання вічна пісня не стиха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846829
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019
Кружляє листя по алеях саду,
Танцює прохолодний вітерець.
І тихий блюз дощу і листопаду
Із сумом доторкається сердець.
У кружеві гаптованім берізки,
Серед ялин зелених - чарівних.
Ляга туман кудлатий на доріжки,
Вернувшись з далей сонних - мандрівних.
Дарує осінь колір золотавий,
Осінній блюз підхопить саксофон.
Мелодію послухають отави
І буде линуть пісня вище крон.
Послухай й ти мелодію цю милу,
Замріяну, окрилену таку.
Вона неначе вітру дивна сила,
Вона мені несе любов п'янку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846753
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019
1
Я позабуду,
Грустить не буду,
Не буду, знаю точно, по тебе страдать.
Зашью все раны,
Златом, шелками,
Себя открою миру и начну мечтать.
припев:
Печаль и горе
Вступили в сговор,
Но им меня с тоской унылой в плен не взять.
Не праздник - знаю,
Я не скучаю,
Танцую, буду буду буду танцевать.
Танцевать... танцевать.
Я дальше буду буду буду танцевать.
2
Возьму в лукошко
Весны немножко,
В корзину зиму - буду иней просевать.
Осенних листьев
Я брать не буду,
Она сама их вдоволь может набросать.
припев тот же
3
В пакеты: лета
Сложу букеты.
В заботах круглый год, я не должна скучать.
Но как и прежде,
Душа в надежде,
Наступит время - перестану тебя ждать.
припев тот же.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842560
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 31.08.2019
1
По серебряному следу я пойду,
У задумчивой луны, всё на виду.
Выйду утром я к рассвету,
Обниму свою я Свету,
Обниму, ох обниму.
В жизни видел не один причал,
Но таких, я раньше не встречал,
Я не знал, что счастье близко,
Думал ждать его лет триста,
Думал ждать мне и ждать.
ПРИПЕВ:
Ах, Светочка любимая моя
Пусть светом озариться жизнь твоя.
Пусть с ресниц твоих слезинка,
Лишь от солнышка искринка
И только одна. / (Всего лишь одна)/
2
"И в моей руке твоя рука" –
Песня слышится издалека
Удалятся все печали
Мы друг друга повстречали
Навсегда на все века.
ПРИПЕВ ТОТ ЖЕ:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846564
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 31.08.2019
Зустрічалися з тобою, як сади цвіли,
Милувався я тобою щасливі були.
Цілував я біле личко, обіймав твій стан,
Моя мила чарівничко, ти бальзам від ран.
Приспів:
Ой дівчино, дівчино,ясная зоря,
Ой дівчино дівчино, кохана моя.
Солов'ї співали радо у саду пісні,
Відзвучали канонади звуки голосні.
Я топився моя мила у твоїх очах,
Виростали в мене крила, я летів мов птах.
Світить місяць мені срібний я до тебе йду,
Упаду в твої обійми в нічку чарівну.
Під ногами утікати буде в нас земля,
Все життя буду кохати радосте моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846555
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 30.08.2019
Я кожен раз дивлюся в твої очі
І кожен раз п'янію без вина.
Скажи... скажи... хто долю напророчив,
Чому вона частинами дана?
Мабуть зоря світила не так ясно,
Що ти до мене стежки не знайшов.
Чи, може, я призналася не вчасно?
І ти у іншу сторону пішов...
Душа сумує, що її сказати
І як відвести біль той від душі.
Тебе одного хочу я кохати
Щоб в серці не селились міражі..
Роки спливли, розстали наче крига,
Забрали нашу юність назавжди.
Лиш недописана лишилась книга
І в ній тобі присвячені вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846370
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 28.08.2019
Плакала береза, сліз не витирала,
Молода дівчи́на її обіймала.
У очах теж сльози, а на серці туга,
Тіло все морозить, бо нема більш друга.
Ой нема, немає і більше не буде,
Про його береза нагадувать буде.
Захищав коханий матір - Україну
І за неї рідну від ворога згинув.
Буде на могилі прапор майоріти,
Будуть усі люди нести йому квіти.
На останок сонце торкне домовину,
Ой куди ж ти любий! Ой куди ж ти сину!
Покидаєш маму, покидаєш тата,
Маленьку сестричку і рідного брата.
Ти ненакохався, ще неналюбився,
Покинув кохану так й не одружився.
Плакала береза, сліз не витирала,
На могилі гірко кохана ридала.
Хмари небо вкрили, воно почорніло,
Дощі сльози лили, громи гомоніли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846280
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019
За вікном кружляє диво - листопад,
Щастя десь блукає, зажурився сад.
Падають листочки з сумом до землі,
Вишиє сорочку осінь для зорі.
Подарує радо усмішку землі,
Залишить цілунки ніжні, росяні.
Зашепоче вітер лагідні слова,
Полетять над світом осені дива.
Тихо пригорнеться вона хризантем,
Попаде неначе в розкішний Едем.
Ляжуть акварелі, цвіт замайорить,
Вже не чути трелі в світанкову мить.
Буде небо з нею в парі танцювать,
А дрібненький дощик на сопілці грать.
Подарує осінь кольоровий день.
Накида у кошик ягід повних жмень...
Упадуть додолу груші запашні,
Ти їх назбираєш, принесеш мені.
Будемо з тобою ними смакувать
Ти уста медові будеш цілувать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846175
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019
Чути трелі солов'їні,
Лише в нас в Україні.
І гаї шумлять казкові,
Співа нічка колискові.
Лине спів далеко в небо,
Обіймає вітер верби.
Засвітились ясні зорі,
Стихли хвилі в синім морі.
Заграв місяць на сопілці,
Птах притих, заснув на гілці.
У траві цвіркун цвіркочи,
Українські люблю ночі.
Так люблю природи диво,
Скажу впевнено:" Щаслива"
Більшого немає щастя,
Україночкою зваться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846074
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019
Я не знаю, що сказати,
Як повестися мені.
Щоби серцем покохати,
Не одні потрібні дні.
Почуття весні довірю,
Хай вона розсудить нас.
Як візьме у руки ліру,
Зазвучить чарівний вальс.
Щось мені душа шепоче,
То для мене не нове.
А я бачу твої очі,
Голос твій мене зове.
В серці є якась тривога,
Воно б'ється, то щемить.
Нелегка́ життя дорога
І життя - не одна мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846077
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019
Впали густі роси на зелені трави,
Як сонце закотилось геть за виднокрай,
Й розлилося раптом море із отави,
Що б’є прохолодою хвиля через край.
Приспів.
Вечір свіжий росяний
В гості йде непроханий
З літа і до осені -
Лиш на нього жду,
Щоб украй закоханим,
Хай навіть забрьоханим
І ногами босими
Я на зустріч йду.
Причаївся тихо гай зелений скраю,
Слухає, як любо десь соловей співа.
Розлилося всюди зілля із розмаю,
Від пахощів якого кру́гом голова.
Приспів той самий.
В крапельках на травах виграють яскраво
Діаманти, перли й падають до ніг.
Соловей співає на всі три октави
Про моє кохання, що сказать не зміг.
Приспів той самий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838717
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 25.08.2019
Я полину пташкою у небо
Щоб відчути ще твоє тепло ,
Хоч і будеш ти , зовсім далеко
Я торкну , хоч подумки чоло
Посміхнуся і згадаю очі
Там в куточку залягла сльоза ,
Я полину любий, серед ночі ,
Щоб торкнулась ніжності душа
І тоді я знаю, що в безпеці
Вже мене нічого не зляка ,
Знаю в оберізі - нема межі ,
Бо любов твоя завжди втіша .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845992
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 24.08.2019
В небі зорі, ти так близько,
Хвилі в морі, стих вітрисько.
Тиша з нами і кохання,
Загубилось десь чекання.
За вікном проснувся ранок,
Тихо усміхнувсь світанок.
Вмив росою нам обличчя.
І до себе ніжно кличе.
Біжимо до нього в гості,
Він зустріне нас на мості.
Ти візьмеш мене на руки
Залунають флейти звуки...
Сонце радісно нас ніжить,
А кульбаба очі сніжить.
Я тихенько так шепочу:
"Лиш з тобою бути хочу.
Понеси мене в кохання,
Без чекання, без страждання.
Тільки ти і я з тобою,
Будем тішитись любов'ю..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353291
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 24.08.2019
Думок,емоцій так багато,
На пальцях не порахувати.
Та вони є і це вже свято,
Словами все не передати.
В думках зароджене кохання
І чути імпульси у скронях.
Не спиш, віршуєш уже зрання,
Несеш любов йому в долонях.
Устами усміхнешся ніжно,
Візьмеш дарунок цей від мене.
І будеш пам'ятати вічно,
Думки залишуться для тебе.
Цілуй... цілуй, шепочуть губи,
Не відпускай мене з обіймів.
Нехай кохання вічним буде,
Не залишай - ти так потрібен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331823
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 24.08.2019
Чи зможу я забути твої очі
І в них озер блакитну глибину.
І зіткані зі шовку темні ночі,
Що слали нам мелодію сумну.
Чи зможу я забути наші мрії,
Які плекали ми в душі своїй.
Ти усміхалась закривавши вії,
А я в обіймах потопав твоїх.
Чи зможу я тебе коли забути,
Мабуть, що ні, бо усмішка твоя,
Як пісня, яку завжди буду чути,
Не викину із серця її я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327512
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 23.08.2019
Два самотні серця, люблять і чекають,
Два самотні серця в самоті страждають.
Незамочить дощ їх, не злякає вітер,
Буде зустріч знаю, буде щастя й квіти.
Приспів:
А за вікном, а за вікном метуть хурделі,
Чекає зустрічі душа давно цієї.
Десь загубилася вона мабуть в дорозі,
Та вірю я прийде весна втечуть морози.
Два самотні серця, бережуть кохання,
Два самотні серця, вірність і чекання.
Їх незалякають лютії морози,
Лиш би не страждали, не лилися сльози.
Як пригріє ніжно сонечко ласкаве,
Будуть зеленіти і гойдатись трави.
І серця у ритмі будуть двоє битись,
Їм уже ніколи більше не журитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845919
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019
Шепочу до осені:" Ти не поспішай",
Бо ще тепле літечко покидати жаль.
Пригріває сонечко променем ясним,
Зазира в віконечко, ми щасливі з ним.
Нахилила яблуня віти до землі,
Трусить вітер яблука великі й малі.
Я зберу у кошик їх пригощу тебе,
Буде посміхатись небо голубе.
Десь дзюркоче річечка, поспіша кудись,
З джерела холодної ти води напийсь.
Доторкнеться бережно ніч твоїх думок,
Полетять всміхаючись вони до зірок.
Осінь привіталася, серпня обняла,
З листячком погралася і в танок пішла.
Вітерець для осені пісню заспівав,
Признавався з острахом,що її кохав.
А вона всміхалася йому лиш в отвіт,
В гамаку гойдалася, летіла до віт.
Про кохання рано любий говорити,
Щоб його відчути, треба ще пожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845812
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 23.08.2019
Обнімає вечір милу ніч за плечі.
Завірянь-освідчень підійшла пора.
Усміхались зорі зірко, по-дитячи,
І гадали, ясні, що це лише гра.
Дарував він шалі, стрази й діаманти,
Обіцяв покласти Всесвіт їй до ніг.
Зачитав Петрарку, Аліг’єрі Данте--
Взяти ж за дружину заріктись не міг.
Не забогарадять станси і канцони,
Все, що їй віддав і те, що ще віддасть.
Фаталізм приречень, грані заборони…
Не уп’ються щастям-- створять двоє щасть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845656
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 21.08.2019
Я загадаю мрію на зорю,
Що падає торкаючись землі.
Тепло і ніжність у букет зберу
І подарую цей букет тобі.
Якщо зустріну місяця бува,
То попрошу його щоби світив.
А ще щоб дарував тобі дива
Щоб у кімнаті кожну ніч гостив.
Я простелю доріжку тобі в сад,
Розкрию парасольку від дощу.
Ми сядем там, де сплівся виноград,
Тебе з обіймів я не відпущу.
Хай мрія нас несе у майбуття,
Нехай кохання Ангел береже.
Подарувало щастя нам життя,
У нім подарувало ще й тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845713
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 21.08.2019
Як з Левком точили ляси,
Зажурився дід Панас:
Щось мене останнім часом
Так турбує Гондурас!
Дід Левко аж стрепенувся,
Аж: присів, тривожно встав,
Підозріло обернувся
І на вухо прошептав:
- Ти дівчатам (ось послухай!)
Не показуй Гондурас
І по менше його чухай,
Бо дограєшся, Панас!
Баба зойкнула: - Ой, горе!
А мені що вже робить?
Як у мене ще з учора
Нікарагуа свербить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844989
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 20.08.2019
Намалюй мені ніч з ясним місяцем в небі,
Засвіти оксамитові зорі вгорі.
Будь для мене коханий і ніжний, як лебідь,
Хочу бачити очі щасливі твої.
Намалюй мені день, щоби сонце світило,
Щоб проміння його доторкалось руки.
Щоб кохання твоє мене ніжило й гріло
І цілунки твої щоб солодкі були.
Намалюй мені сад, де квітують черешні,
Пелюстками стежину мені простели
Я на зустріч прийду, як приходила вперше,
У той час вже черешні так рясно цвіли.
Намалюй береги, перламутні тумани,
Що лягають на трави цілуючи їх.
Моє серце в любові горить полум'яно,
Повертайся коханий з далеких доріг.
Намалюй... намалюй... я тебе все прохаю,
А насправді цілунком мене обпечи.
Я тебе одного у житті цім кохаю,
Ти навіки моя - на весь світ прокричи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845555
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 19.08.2019
[b][color="#0d048a"]Очень жадная бабушка Маня
Деньги вечно носила в кармане
Ну а шустрый внучек
Кошелек уволок,
Мир не слышал еще такой брани!!
Старый мачо один из аула
Прибежит, лишь бы только кивнула...
Получал он под дых
За соблазн молодых
Тем баблом, что он носит в баулах.
Мы пошли нынче в лес за грибами...
Он у нас рядом здесь, за буграми.
Приставать стал сосед,
Отказать бы... так нет!!
Шли домой без грибов, но с грехами..
Гладко выбритый гопник Валера
Вылез с ужасом из шифоньера...
И увидев обрез
Выдал: Сам бы не лез
Затолкала туда меня Вера.
Лара Крофт, убежав из гробницы
Добежала до самой границы..
На таможне орет...
Мне туда!! Мне вперед!!
Кавалер у ней, видите ль, в Ницце
Гастарбайтер Джамшут с Украины
Для ремонта привез тачку глины.
Что за эксперимент?
Здесь ведь нужен цемент!!!
За рублем, глянь, приехал он длинным!!
Офтальмолог из местной больницы.
Проверял мне прибором глазницы...
Но перчаточки снял
И меня приобнял
Начал щупать мои ягодицы..
Гинеколог из клиники местной.
Был средь женщин фигурой известной..
Этот пылкий типаж
Делал секси-массаж..
Называл в это время - прелестной...
Хитромудрый электрик с Находки
Не такой он, как видится, кроткий.
Всем, он кроме друзей
Сам устроит КЗ...
За починку берет литр водки
"Рихтовать!!!" - порешила Татьяна
А была в тот момент в дупель пьЯна
Нам в Петра "корнишон"
Надо влить силикон.
Вот тогда будет он без изъяна..
Дева юная из Приамурья
Настоящий пример бескультурья.
Ей бы малый мотив -
Может голой пройти.
Без мозгов иль привычка в ней дурья.
В удивительном городе Шуе
Молодежь против правил бунтует!
Им чтоб дам в жёны взять,
Можно только гулять...
Не должно строго быть поцелуев..
Атарбеков, джигит из глубинки
Не носил, ни носки, ни ботинки
Он же, братцы, джигит!!
И обут в сапоги!!
Из которых сдувает пылинки!!
Гастарбайтер Иван из Казани
Мне такое настроил по пьяни
Прогнала бы клюкой,
Мастер он - никакой!!
Зато мастер любовных признаний!!!
Толя Дыркин, вратарь высшей лиги
Постоянно плел в клубе интриги...
Это вовсе не смех,
Он достал этим всех.
А еще продает порно-книги...
Закидонов был толстый и старый
Прятал в цуме товар в шаровары.
Как такого в тюрьму
Можно взять, не пойму...
Он же весом разрушит и нары.[[/color]/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845395
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 19.08.2019
А роки, мов сполохані коні,
Усе мчаться і мчаться кудись.
Я цілую коханій долоні
І дарую любов, як колись.
Котрий рік розцвітає калина,
Котрий рік плодоносить вона.
В моїм серці кохана єдина,
Посміхається наче весна.
Хоч роки вже зустріли морози
І волосся покрив білий сніг.
Не спіткнулися ми на дорозі,
З нами завжди в житті оберіг.
Будем завжди триматись за руки,
Будем в ногу із часом іти.
І не буде, не буде розлуки,
Бо є щастя кохана - це ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845402
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 19.08.2019
А вже осінь... а вже осінь...а вже осінь...
Закружляє нас з тобою листопад.
А вже осінь... а вже осінь... а вже осінь...
Завітала... завітала до нас в сад.
Упаде під ноги листя нам шершаве,
Буде хованки з ним грати вітерець.
Сум у небі, наче перший сніг розтане,
Доторкне кохання радісно сердець.
Приспів:
А вже осінь... а вже осінь... а вже осінь...
Закружляє нас з тобою листопад.
А вже осінь... а вже осінь... а вже осінь...
Завітала... завітала до нас в сад.
Пригорну тебе кохана в тихий вечір,
Про кохання розкажу тобі своє.
Ясні зорі нас торкатимуть за плечі,
А до ніг впаде намисто росяне.
Я кохаю... я кохаю тебе дуже
І присвячую для тебе всі вірші.
Нехай осінь... нехай осінь навороже,
Щоб лишилась ти назавжди у душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845306
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 17.08.2019
Хто оспівує землю, безстрашний в бою,
Ціну знає своєму народу…
Той грудьми захистить Україну свою,
Бо найбільше цінує свободу.
Приспів:
Хай в житті нам порадником стане Тарас,
А Дніпро об’єднає країну.
Cокровенний наcтав на землі нині час,
Подолати ми маєм руїну.
Тепер вже Україну, не Русь, як колись
Освятити прийдеться в Дніпрі.
Я за землю свою Богу завжди молюсь
Щоб я вільним прожив на землі.
Хто із страхом на ви, в кого совість жива,
В кого мова крилата, мов птаха.
Може той сотворити великі діла,
Хто ніколи не буде невдаха.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845189
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019
ТВОИ ЗЕЛЁНЫЕ ГЛАЗА
СВЕТИЛИСЬ СЧАСТЬЕ ИЗЛУЧАЯ
КОГДА ЛЮБЛЮ ТЕБЕ СКАЗАЛ,
КАГДА СКАЗАЛ ЧТО ОБОЖАЮ.
ТЫ СЛОВО ВЫМОЛВИТЬ В ОТВЕТ
МНЕ НЕ СМОГЛА ИЗ-ЗА ВОЛНЕНЬЯ,
В ТВОИХ ГЛАЗАХ СВЕТИЛСЯ СВЕТ
ПРИШЛО ЖЕЛАННОЕ МГНОВЕНЬЕ.
ТЫ ПОНЯЛА ЧТО ТЫ НУЖНА,
ЧТО ТЫ ТЕПЕРЬ НЕ ОДИНОКА.
ЛЮБОВЬ.АХ,КАК ОНА ВАЖНА,
ТЕБЕ МОЕЙ ЗЕЛЕНООКОЙ.
В МОЕЙ РУКЕ ТВОЯ РУКА,
СЕРДЦА ЗАБИЛИСЬ В ОДНОМ РИТМЕ.
КАКАЯ СИЛА ВЕЛИКА
В ЛЮБВИ,В БОЖЕСТВЕННОЙ МОЛИТВЕ.
ТВОИ ЗЕЛЁНЫЕ ГЛАЗА
БЕЗ ВСЯКИХ СЛОВ МНЕ ВСЁ СКАЗАЛИ.
Я СЧАСТЛИВ.Я ЛЮБЛЮ СКАЗАЛ,
И МЫ ВДВОЁМ СЧАТЛИВЕЙ СТАЛИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845147
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 16.08.2019
Зіграла осінь на роялі,
Журливу пісню під дощем.
В душі з'явилися печалі
У серці поселився щем.
У звуках осені тремтливих
Лиш краплі стукали в вікно.
Пішли відпочивати зливи,
Заснули, випивши вино.
Торкалась осінь клавіш тихо,
Мелодія увись лилась.
Ця гра для неї ціла втіха,
Дощем на землю пролилась.
Листочки в вихорі кружляли,
Під цю мелодію сумну.
На воду човником лягали,
Мабуть готовились до сну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845210
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019
Осінній блюз звучить у тиші ночі,
У небі оксамитові зірки.
У щасті цім твої кохана очі
І наші найцікавіші роки.
Всміхнулась ніч, до танцю запросила,
Торкалося кохання нас крилом.
Осінній блюз - у ньому міць і сила,
Кружляв нас доти, доки розсвіло.
Туманом сірим вкрився берег річки,
Роса дзвеніла, падала в траву.
Я цілував твоє кохана личко
І дарував тобі любов свою.
Осінній блюз - і ми такі щасливі,
Осінній блюз - а поруч я і ти.
Нехай співають з нами навіть зливи,
А ми кохання будем берегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845098
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019
Я там, де літо й квіти і де твоє люблю,
Я там, де в полі вітер і солов'ї в гаю.
Я там, де чисте небо і осяйна блакить
І птахою до тебе моя любов летить.
Я там, де осінь щедра, прийшов бажанний час,
Зі Всесвіту Венера всміхається до нас.
Я там, де роси в травах злилися в оксамит,
Кохання - наче лава в душі моїй горить.
Я там, де заметілі, притрушують сніжок,
Лягає він на вії, ти робиш ближче крок.
Нас поєднає вечір, до мене усміхнись,
Торкають руки плечі, підніме щастя ввись.
Я там, де весни крила, коханням обіймуть,
Там, де млина вітрила і де сади цвітуть.
Щасливі ми з тобою у пору весняну,
Ти зігрівай любов'ю, цілуй мене одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844986
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 15.08.2019
Серпень місяць давно вже на крилах летить,
Сплять птахи і «курли» ще не чується.
Де-не-де в квітниках хризантеми дзвенять,
Ластівки, наче люди, гуртуються.
Як було в нас колись, осінь радість несла,
Та з роками це все забувається.
Я пішов в один бік, ти у інший пішла,
І кохання чомусь не вертається.
Приспів :
Відізвися любов, відізвися любов,
Щоб разом рахували ми зорі.
Між пахучих отав ми блукатимем знов,
Доки ранок прийде кольоровий.
Романтичне кохання було б нині в нас,
Ми б роки пригадали юначі.
Не було б перешкод у осінній цей час,
Ми просили б у Бога удачі.
Я б тобі кожен ранок кавусю варив
І гарячу приносив у ліжко.
Про кохання щоденно лише говорив,
І ласкав тебе трепетно й ніжно.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844880
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019
Серпневий день струмує ще теплом,
Хоч ранки вже ковтають прохолоду.
У небі птах махнув до нас крилом,
Пожовкле листячко лягло на воду.
Ліс вже дрімає, але ще не спить,
В повітрі пахне прілою травою.
А захід сонця - дивовижна мить,
Одна лиш мить, в якій ми тільки двоє.
"Ти мій" - летять із уст увись слова,
Кохання накриває пеленою.
У відповідь шепочеш: " Ти моя"
Я все життя живу лише тобою.
І неважливо - осінь, чи зима,
Чи дощ, чи сніг, хіба у цьому справа.
Важливіше - зустрілись недарма,
Любов на тім шляху на нас чекала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844513
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019
(Сеанс психотерапії для жінок)
Ваш чоловік часто з'являється додому в пізній час та ще й під мухою. Це породжує в жінок деякі непорозуміння типу: "у якої це ти, паразит, тягався?! " В цьому випадку не слід ДОВОДИТИ ситуацію до конфронтації, а прийняти до уваги те, що ваш чоловік втомлений, фізично виснажений, морально спустошений, сексуально неспроможний. Тож спокійно укладіть його на ліжечко підложить йому під голівку подушечку і голосом індійської кіногероїні починайте співати:
Пломеніє зоря і на ліжко упав
Та як бублик скрутився під боком.
Я козачка твоя, я дружина твоя,
Пане Іване ти мій лупоокий.
Я хазяйка твоя, я й нагайка твоя,
Пане Іване ти мій кислоокий.
Ти на мене чекай і мене не міняй
Ні на кого, ніколи й нізащо.
Я княгиня твоя, берегиня твоя,
Пане Іване, моє ти ледащо.
Я рабиня твоя, господиня твоя,
Пане Іване, моє ти ледащо.
А ти п'єш "на коня" і гуляєш до дня,
А тоді укладаєшся спати.
Я багачка твоя, я й жебрачка твоя,
Пане Іване, де дів ти зарплату?
Я дивачка твоя, я й добрячка твоя,
Пане Іване, пропив ти зарплату!
Перестанеш ти пити, будеш мене любить
І не буде ні в кого мороки.
Заясніє сім'я і назву тебе я
Паном полковником ще й синьооким!
Заспівали? Тепер смачно поцілуйте чоловіків чуб, чи лисину і він ваш, поки не порснеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844519
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019
Якщо душею не зачепило,
тілом довго не втримаєш.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NDSOoDEEK40[/youtube]
Коли нагрянуть почуття,
Ти не кажи про це нікому.
Зроби для себе відкриття,
Дай розібратися самому.
Можливо, це - хвилинна слабкість,
Пройде, не зачепив душі.
І ти відчуєш швидко легкість,
Як зрозумієш, що чужі.
Не буде сліз гірких, солоних,
Усе пройде без каяття,
Бо не дали тепла долоні...
Піде все швидко в забуття...
Коли у вас зовсім не так,
То усміхнулась це вам доля.
Це лиш вона дала той знак:
Прийшла вам бажана неволя.
І будуть сльози, буде сміх,
Але на те - друга причина.
Це зрозуміло лиш для тих,
Хто вмів кохать одну, єдину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843533
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 08.08.2019
Молодість... О молодість моя!
Скільки в цьому слові сонця й літа.
За тобою так сумую я,
Заховав тебе від мене вітер.
Час так швидкоплинно пролетів,
Нам його з тобою не вернути.
Кожен тоді жив, так, як хотів,
Молодість - ніколи не забути...
Вирувала в наших венах кров,
Ми були романтики з тобою.
Ти подарувала нам любов,
Завжди захищала нас собою.
Я так часто згадую тебе
І буває не сиджу на місці.
Поклик твій удаль мене зове
І світанки чисті, променисті.
Я біжу... біжу тобі услід,
Та догнати вже тебе неможу.
Ти в душі лишила щастя слід
І собі забрала важку ношу...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844413
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019
іііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііі
ПОСІЯЛА МАКИ БІЛЯ ХАТИ
ПОЛИВАЮ ЧИСТОЮ ВОДОЮ,
ЯК ЖЕ Я ЗМОРИЛАСЬ СУМУВАТИ
ЛЮБИЙ МІЙ,КОХАНИЙ ЗА ТОБОЮ.
ШВИДКО МОЇ МАКИ ПІДРОСТАЮТЬ
СКОРО ЗАЦВІТУТЬ І СЛАВА БОГУ,
НУ А Я ВСЕ МИЛИЙ ПОГЛЯДАЮ
СУМНИМИ ОЧИМА НА ДОРОГУ.
ОСЬ ВСІ МАКИ ВЖЕ МОЇ ДОЗРІЛИ
ПЕЛЮСТКИ НА ЗЕМЛЮ ВЖЕ ОПАЛИ,
А ТЕБЕ НЕМАЄ,ДЕ Ж ТИ МИЛИЙ
Я ТЕБЕ ЧЕКАЮ ЯК ЧЕКАЛА.
І РОЗНОСИТЬ ВІТЕР ЗРІЛІ ЗЕРНА,
МАЖЕ ЗАЦВІТУТЬ КОЛИСЬ ЦІ ДІТИ
ЯК І Я ЯК БОГ ТЕБЕ ПОВЕРНЕ
РОЗЦВІТУ ,БУДУ ТОБІ РАДІТИ.
ПАМ'ЯІТАЄШ,МАКИ ТИ ПРИНОСИВ,
ДАРУВАВ І МИЛО ПОСМІХАВСЯ.
Я ТІ МАКИ ЗАПЛІТАЛА В КОСИ,
ТИ ДИВИВСЬ І МНОЮ МИЛУВАВСЯ.
НАСІЯЛА МАКИ БІЛЯ ХАТИ,
ХАЙ ЦВІТУТЬ,ТАЙ ЇХ КУПАЮТЬ РОСИ.
БО НЕ ПЕРЕСТАЛА Я КОХАТИ,
Я ТЕБЕ ЧЕКАЮ МИЛИЙ Й ДОСІ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844178
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 08.08.2019
"Самый-самый"!
Ты мужчина в котором-век,
Или вечность-подходит тоже...
Мой любимый,родной человек!
Каждый день,он тобою прожит.
Ты мужчина в котором-шик,
Я не строю с тебя рекламы...
"Я не чаю в тебе души"
Ты мужчина мой,"Самый-самый":
Ты мужчина в котором-честь,
Твоя истина красит внешность.
Всё в тебе от рожденья есть,
Сила,разум,любовь,и нежность!
01 08 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844407
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019
Твої слова - летять неначе птахи,
Неначе зорі сипляться згори.
Твої слова - немов черемхи запах,
В букет чарівний їх мені збери.
Твої слова - мов грона калино́ві,
Запалюють у серденьку любов.
Бувають ніжні і такі казкові,
Радію я, що ти мене знайшов.
Твої слова - звучать неначе пісня,
Немов троянда розцвіла в саду.
І хоч пора надво́рі буде пізня,
До тебе мій коханий я прийду.
Твої слова - шепочуть мені радо,
А руки обіймають ніжно стан.
В повітрі линуть звуки канонади,
Нас береже - кохання талісман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844321
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Ты мне не снись красивая такая,
А то ведь не проснусь когда-нибудь,
Сегогдня ласково подушку обнимая,
Шепчу тебе: забудь меня, забудь.
Забудь меня, когда раскаты грома
Грохочут в этом сказочном маю,
Забудь мою, мою тропинку к дому,
Где я тебя так трепетно люблю.
Безумец май - и яблони в цвету,
Безумец май - а с ним безумец я,
Ведь я люблю, люблю совсем не ту,
Которая чужая, не моя.
Ты не моя - и всё ровно я рад
За мои горькие душевные мученья,
Безсовестный раздел весенний сад
До наготы ночного сновиденья.
Ты мне не снись красивая такая,
А то ведь не проснусь когда-нибудь,
Сегодня ласково подушку обнимая,
Шепчу тебе: забудь меня, забудь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740151
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 07.08.2019
Нарисуй мне художник, готов я потратиться,
Хоть любую цену назови,
Нарисуй мне её в лёгком ситцевом платьице
Средь цветов луговых и любви.
Нарисуй мою прелесть весёлыми красками,
Каждый тюбик любовью налей,
Чтоб смотрела она лучезарными глазками,
И чтоб всё улыбалося в ней.
Чтобы каждый цветок, от ромашки до лютика,
На неё восхищённо смотрел,
И чтоб солнечный свет до последнего лучика,
Лишь одну только милую грел.
И ещё всю природу рисуй обозримую
С ветерком, совсем слабым, в лицо,
Просто знай: мне никто не заменит любимую,
Хоть на правой ручёнке кольцо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757490
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 07.08.2019
Листаю жизнь страница за страницею,
Огонь любви не сжёг в ней всё до тла,
Не прячь же взгляд красивый за ресницами,
Мне так не достаёт его тепла.
Не достаёт так голоска певучего,
Родного мне, любимого до слёз,
И губ, от поцелуев не отученых,
И крабиком заколотых волос.
Я всё отдам за радость мне желанную,
А ты меня теплом своим согрей,
Ты для меня природа первозданная,
С печалями и радостями в ней.
Листаю жизнь страница за страницею,
Огонь любви не сжёг в ней всё до тла,
Не прячь же взгляд красивый за ресницами,
Мне так не достаёт его тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755260
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 07.08.2019
Как я хочу тебя обнять,
Как я хочу тебя лелеять,
У всех хочу тебя отнять,
Что бы печаль свою развеять,
Как я хочу тебя обнять.
Тебя хочу всю целовать,
Уснуть с тоборю и проснуться,
И раздевать и одевать,
В тебя, как в омут, окунуться,
Тебя хочу всю целовать.
Любить хочу тебя, любить,
Как никого на белом свете,
Твоим дыханьем хочу быть,
Твоей улыбкой на рассвете,
Любить хочу тебя , любить.
И обнимать, и целовать, любить...
Мечтать лишь остаётся,
О, Боже, можетли так быть?-
Всё сразу! - сердце ж разорвётся,
И обнимать, и целовать, любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757491
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 07.08.2019
Парком, вновь пробегаю,
Торопясь и спеша..
Вдруг, споткнувшись, упала
Подвернулась нога..
А идущий напротив -
Молодой человек,
Видя, что происходит,
В миг, метнулся ко мне...
Он меня не оставил,
Подошёл и помог...
Все бумаги собрал мне,
Положив, в мой кулёк.
А, затем, не смущаясь,
Взял на руки, понёс...
На скамеечке, в парке
Поместил, возле роз...
Сам присел не на долго
Успокоить меня...
Взгляд приятный, пристойный
Он тревожил меня...
Я уже не надеясь,
Что, бывают они -
Мужики-джентльмены,
Не самцы, не лгуны...
Как же мил и приятен
В той беседе был он?...
Мной испачкано платье -
Он платочком оттёр...
Мужской голос тот нежный
Я забыть не могу...
Как хотелось мне снова,
Снова - встретить ЕГО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844282
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 06.08.2019
Цінуйте світ в якому народились,
Де вас уперше, як мале дитя
Взяли на руки, де на вас молились,
Де всім ви зобов’язані життям.
Ваша колиска, над якою мама,
Торкалась рученят, схилившись ниць.
Вона була неначе одержима
У теплоті яскравих багряниць.
Цінуйте весни і цінуйте літо,
Батькам допомагайте при житті.
Будьте їм хлібом, що вродило жито,
Опорою на їхньому путі.
А в їхню осінь опікуйтесь ними
І знайте, ви опора в них одна.
Не рвіть їм душу, вчинками сумними,
Бокал подайте доброго вина.
І будьте з ними, якомога більше,
Даруйте радість, цим продовжте вік.
Щоб небеса у них були ясніші,
І щоб життя примножувало лік…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844152
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 06.08.2019
Мій настрій враз метеликом злетів,
Добрався до далеких берегів.
Торкнувся тихо сонця, літа крил,
Набрався від творіння міцних сил.
Помандрував до річки навпростець,
Зігрів теплом сто - тисячі сердець.
Напивсь нектару з квітів польових
І ніби на хвилиночку притих...
Та де там... Знов махаючи крилом,
Пронісся разом з вітром над селом.
До лісу наче птах помандрував,
На гілочці сосни пісень співав.
А потім він підкрався до води,
Торкнувся так замрієно верби.
Послухав соловейка нальоту,
А ще зозулі трепетне ку - ку.
Зустрів веселку диво - кольорів,
Картину малювати він хотів...
Та враз, хмарина звідкись узялась
У настрою картина розплилась.
Та він не падав духом, сильним був,
Додому повернувся із загул...
Теплом зігрів присутніх у цей час,
Вітаєм разом з настроєм - всіх вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844202
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 06.08.2019
Коренівський Сергій Петрович
(24 квітня 1981р – 5 серпня 2014р)
Старший прапорщик Збройних сил України,
головний сержант роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону , 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Загинув 6 серпня 2014 р. в бою за аеропорт Луганська.
Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
За особисту мужність і героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України в ході проведення антитерористичної операції на Сході країни, згідно рішення Ужгородської міської ради 19.09.2014 р. присоєно звання «Почесний громадянин м. Ужгорода» (посмертно).
До сина споришем стежина
Не заростає п’ятий рік,
Сумує мама і дружина
Згубили в горі дням цих лік.
Нема тепер у мами сина,
Лише могила височить.
І де, скажіть, їй взяти сили,
І як надалі в світі жить.?!
Війна..Війна..Та будь проклята!
Найкращих забираєш ти!
Подушка мокра і зім’ята ..
О змилуйсь, Боже, і прости!
За що, скажи, в нас гинуть діти
І кров людська тече струмком?
Допоки будем сльози лити?!
Та й горе в горлі вже клубком..
Веде стежина до могили,
Щодень матусенька іде.
Їй білий світ уже не милий,
Бо слід синочка не знайде.
Як тихо тут, біля могили,
І, навіть, пташка не співа..
Сидить матусенька похила,
А знизу - стоптана трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844232
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 06.08.2019
Моя Волинь у барвах веселкових,
Куди не глянь ліси, усе ліси.
Зелені трави у квітках медових,
Такої не знайдеш ніде краси.
Волинський край, то Лесина садиба,
Волинський край, то пісня солов'я.
Радію я, що ти зімною здибавсь,
Волинський край - горджусь тобою я.
В твоїх лісах донині Мавка бродить,
Закохана у Лукаша вона.
Лише для неї пісню він виводить,
Сопілки звуки линуть звіддаля.
Волинський край, то ніжна колискова,
Волинський край, озер блакитна синь.
Волинський край - то українська мова,
Як я люблю тебе моя Волинь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843961
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019
Нас доля двох взяла звела,
Любов в полон обох взяла.
Любов взяла обох в полон,
Я так люблю і то не сон.
Приспів:
Люблю тебе, люблю тебе,
Хай ніч мине, хай день мине.
У сни до тебе прийду я,
Бо ти є мій, а я твоя.
Черешня зацвіла в саду,
Троянда випила росу.
Для мене ти і сад і цвіт,
Люблю тебе, як білий світ.
Твої уста неначе мед,
А смак, мов яблуко ранет.
Без тебе ніч мені не ніч,
Торкають руки наших пліч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844109
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 05.08.2019
Невже нас і війна не об’єдна
І не набудем мудрості ніколи,
Що Україна-мати – в нас одна
І що біда – не тільки горе – й школа.
Наука ця сувора й боляча,
А знехтуємо нею – бути горю!
Відчути силу дружного плеча
Ми маємо, бо ціль одна в нас – воля!
Може, тому Бог і не поспіша
Впливати на події у Донбасі,
Щоб українська праведна душа
Сама зробила вибір свій наразі,
Щоби не опинитися на пласі!?
6.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844060
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019
[i]Фінішує літня пора...
Її ознакою є здобуки
природи і людини...
Про це, і не тільки,
тут... в супроводі
"космічної" музики
Ді Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай мені, мавко, у лісі чорниці
й приготуй лікувальний для неба настій
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі
назбирай мені зір в чистім полі досвітнім
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім
я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім
назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях
назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи
іще не кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019
[b][color="#4209ab"]У соломі, у копиці
Получив Петро по пиці...
Наче ж він мене хотів,
А лиш ліг, та й захропів.
Що робить у тім випадку?
Я - до кума через кладку.
Що за лихо, за біда,
Хтось в них з клуні вигляда...
Там з кумою брат мій, Клим,
Що вона там робить з ним?
Пропоную за мовчання,
З кумом.. час чи два кохання!!
Мій Петро проснувсь в соломі.
Не знайшов мене у домі.
Взяв півлітру в комірчині,
З кумом випить по чарчині.
Ой, рятуйте, добрі люди!
Нас застане, лихо буде!!
Тут, ліхтариками блима,
Йде назустріч жінка Клима.
- Мов, подівсь мій Клим із дому,
Десь зо дві години тому...
Мій Петро повів очима,
Став втішати жінку Клима..
Та чого гнівити Бога
Всім дісталась допомога!!
З кумом я! Кума із Климом
Зайнялись в ту ніч інтимом.
І Петро мій не в накладі.
Спав у Климової Наді...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843911
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 03.08.2019
В моїй руці лежить твоя рука,
Для мене ти кохана і єдина.
Ми йдемо поруч стежкою життя,
Із саду лине пісня солов'їна.
Приспів:
А я люблю, люблю тебе люблю,
Для мене ти неначе зірка рання.
Я дякую і Господа молю,
З тобою поруч бути до світання.
Всміхається до нас ласкавий день
І промінь сонця радісно лоскоче.
Наспівує нам про любов пісень
На крила вітерець підняти хоче.
Для мене ти, моя палка любов,
Для мене ти, блакитне небо чисте.
Я шепочу, кохана знов і знов,
Свою любов дарую пломенисту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843865
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 03.08.2019
Кажуть, що я з полем обручилась,
Все біжу на здибанку, біжу.
В небі ясна зірка засвітилась,
Дощ на травах залишив сльозу.
Пригортає вітер мене й поле,
Манить шлях Чумацький вдалині.
У житах цвіркун співає соло,
А в душі співають солов'ї.
Ніч свої ховає таємниці,
Місяць човником вгорі пливе.
В тиші десь палають блискавиці,
Казка вдалечінь мене зове.
Кажуть, що я з полем обручилась,
А воно так манить мене вдаль.
Я в поезії йому відкрилась,
Поруч з ним, тіка моя печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843780
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 02.08.2019
Коханий! Серпень на порозі,
А ми зустрітися невзмозі.
Все справи зустріч віддаляють,
Слова із вітром відлітають.
Чекаю, щоб ступив на ґанок,
Будь перший ти, а не світанок.
Я простягну до тебе руки,
Нехай не буде більш розлуки.
З тобою сядем в тихий вечір,
Ти обіймеш мене за плечі.
І у медовім поцілунку,
Зіллються у букет медунки.
Ніхто не забере від мене,
Те найдорожче і єдине.
В коханні міцність наша й сила,
Нас один - одному створила...
Думки... думки... в них ти зі мною,
Як я скучаю за тобою.
Пишу листи... Не відсилаю,
Тебе коханий виглядаю...
Почуй, прийди, не забарися,
До мене назавжди́ вернися.
Я напою гарячим чаєм,
Прошепочу, що так скучаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843705
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019
Ти за руку, ти за руку тримав ніжно,
А мені було казково й дивовижно.
І всміхалися волошки - сині квіти,
Їм причісував голівки в полі вітер.
Ой волошки, ой волошки милі квіти,
Дарувало їх нам поле й тепле літо.
Бігли поруч ми закохані з тобою,
А довкола лиш волошки і нас двоє.
Твої очі мов оті волошки сині
Я топлюся в них кохана і понині.
Погляд ніжний так до тебе мене манить,
А стріла Амура серце моє ранить.
Я нарву тобі букет з волошок синіх,
Подарую лиш тобі одній - єдиній.
І у очі твої сині задивлюся,
З них немов води джерельної нап'юся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843625
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019
Розтривожилась осінь тобою,
Задощило у серці моїм.
Лист кленовий упав на долоню,
Ти прилинула в наші краї.
У тумані сховалися трави,
Навкруги закружляв листопад.
Кольорові дрімають діброви,
У зажурі стоїть тихо сад.
Прохолодою вкрились світанки
У повітрі гірчать полини.
І дощі барабанять по ранках,
Мов розучують гамми вони.
Розтривожилась осінь тобою,
Чути в небі журливе:" Курли."
Таке близьке й знайоме доболю,
Притаманне осінній порі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843507
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Загубилися в ромашках, долей наших почуття.
Їх знайти було нам важко, диктувало так життя.
Як блукали по світанках, роси падали до ніг,
Птах співав пісень на ґанку, будив голосом усіх.
Приспів:
Ромашкове поле, нас кличе до себе,
Ромашкове поле, то сонце і небо.
Ромашкове поле на квітах гадає,
Любить, чи не любить, серце відчуває...
Доторкнулася до квітки. чиясь з ніжністю рука,
Посміхалось до нас літо, веселилася ріка.
Сів метелик на пелюстку і зануривсь в кольори,
Одягла хмаринка хустку, полетіла в береги.
Я скажу тобі кохаю. а ромашка так собі,
Лине пісня понад краєм я дарю її тобі.
Заховаюся в ромашках, ти у них мене знайди,
Доля в клітці, наче пташка, ти на волю відпусти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843414
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Горять вуста забутими цілунками
І стан дівочий бабці до лиця.
Встає одна туманними світанками,
Хоч їй ще стати можна до вінця.
Легка хода, якась не по-жіночому,
Та тополина в полі, що одна.
Нікуди не ходила з дому отчого,
Висока в неї за любов ціна.
Вона вже знає смак тої отрути,
Давно її розплетена коса.
Часами в ліжку прагне ще почути
Слова, які ніхто їй не казав.
Росте онучка – сцена й фортепяно,
Бабця – це захист внучки від біди.
Вона її… Красива і слухняна…
Єдина втіха раз і назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843396
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019
[b][i][color="#e01086"]В[/color]идно так судилось нам с тобою,
[color="#e01086"]-Р[/color]азлюбил, - ты бросил на ходу,
[color="#e01086"]А[/color] теперь лишилась я покоя,
[color="#e01086"]З[/color]най, любимый, я, как прежде жду...
[color="#e01086"]Л[/color]ето мне не дарит больше радуг,
[color="#e01086"]У[/color]тренний рассвет не шлет лучи...
[color="#e01086"]К[/color]то прогонит мне печаль-досаду,
[color="#e01086"]Е[/color]сть ли тот, кто сердцем будет чист?
[color="#e01086"]Я [/color]была любимой и... летала
[color="#e01086"]Ч[/color]увств без крыльев в этом мире нет...
[color="#e01086"]Т[/color]олько сразу всё бесцветным стало,
[color="#e01086"]О[/color]крылённой счастьем - гаснет свет...
[color="#e01086"]Р[/color]азошлись у нас судьбы дороги
[color="#e01086"]А [/color]теперь у каждого свой путь,
[color="#e01086"]Н[/color]о не все подведены итоги,
[color="#e01086"]Е[/color]сть любовь, что не дает уснуть...
[color="#e01086"]Н[/color]очь пройдёт и сменится рассветом,
[color="#e01086"]А[/color]лым светом скрасится восток.
[color="#e01086"]Я[/color] подруг не слушаю советы,
[color="#e01086"]П[/color]ропишу о боли между строк...
[color="#e01086"]Т[/color]ает день, его заменит вечер,
[color="#e01086"]И[/color]з-за леса выплывет луна.
[color="#e01086"]Ц[/color]епь событий ляжет вновь на плечи,
[color="#e01086"]А[/color] беда лишь в том, что я одна.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843330
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019
Там у літі лишилось дитинство
І турботливе слово батьків.
І калини червоне намисто
І казки, ще столітніх дубів.
Знов приходить у сни колискова,
Що співала матуся до сну.
Ясна зірка в вікні вечорова,
Закликала у гості весну.
Бігли ми в прохолоду до ставу,
Нас манила до себе вода.
Пестив вітер вербу́ кучеряву
І раділа від цього вона.
Паслись в березі згніздані коні,
Соковита й смачна їм трава.
Примостився жучок на осонні,
Посміхалась йому кропива́.
Ґелґотання лилося луною,
Вели гуси малих дитинчат.
Піднімався туман пеленою,
Не вернеться дитинство назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843329
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019
Не випите вино лишилось у бокалі,
Іскрилося воно, а у душі печалі.
Ще вечір задивлявсь на ніч свою кохану,
А місяць цілував вже зорі полум'яно.
Жасминовий коктель у ніч такий пахучий,
На озері лілей з тобою серед ночі.
Були щасливі ми, чому ж тепер нещасні,
Засмучені сліди дощі змивають рясні.
Летить луною дзвін, торкається до неба,
Такий знайомий він, розповідать не треба.
Про ту любов, що сну, нам не було з тобою,
Згадаємо весну в яку зустрілись двоє.
Згадаємо наш сад і солов'їні співи,
Сплітався виноград і ми були щасливі...
Не випите вино лишилось у бокалі,
Чому ж гірчить воно, лишаючи печалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843246
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8dsF5v8g-KY[/youtube]
Посадила мати вишні край городу,
Щоб вони для діточок росли.
Поки підростала гордість її роду,
То для неї втіхою були.
Приспів:
Вишні доглядала моя рідна мама
На своїм подвір’ї край села.
Розбрелися діти різними світами,
Їх із дому стежка повела.
Поливала мати вишні на світанку -
Шелестіли листям ті в отвіт.
А як спочивала, сидячи на ґанку,
Тішив око білих вишень цвіт.
Приспів:
Вишні доглядала моя рідна мама
На своїм подвір’ї край села.
Розбрелися діти різними світами,
Їх із дому стежка повела.
Розквітають вишні ранньою весною..
Та кого вже радує їх цвіт?!
Пустка поселилась.. Сумно за тобою..
Лиш шпаки розносять з вишень плід.
Приспів:
Вишні доглядала моя рідна мама
На своїм подвір’ї край села.
Розбрелися діти різними світами,
Їх із дому стежка повела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843122
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019
Ми зустрілися якось у пору осінню,
Коли птахи летіли у теплі краї.
Ти до себе, мене, запросив на весілля
Я дивилась зажурено в очі твої...
Пригадалось минуле і зустрічі наші,
Де співали птахи у вишневім саду.
Веселились, блукали немов в "Вернісажі"
І не знали, що щастя, несе нам біду...
Ми ж були із тобою немов одне ціле,
Наче голка і нитка, мов сонце і день.
А сьогодні... Враз листя з дерев облетіло
І не чути в садах більш пташиних пісень...
У твоєму дворі веселяться музи́ки,
Ти сьогодні із іншою йдеш під вінець.
А кохання самотнім лишилось навіки,
Воно більше не буде тривожить сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843028
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019
Відшуміло, відбуянило весілля,
Відлилась горілочка дзюрком,
Залишився в тещі жити милий,
Тобто, став, як кажуть, приймаком.
Скільки їх сатирики клепали!
Скільки приказок, усмішок і пісень
Про безправ’я приймакове склали
У минулий і сучасний день!
Та й якщо у прийми йде відважний,
Його доля не така й тяжка.
То ж давайте прослідкуємо уважно,
Яка доля в цього приймака.
В перший день піднявся ще раненько,
Теща й жінка у постелі ще лежать,
Лад навів у хаті він хутенько
І пішов сніданок готувать.
Зашкварчало, зашуміло, зашипіло,
У посудині забулькала вода.
- Доню! – каже мати. - Оце діло!
Це ж Господь послав нам благодать.
Жити будеш як ота цариця,
Вік не будеш діла ти робить,
Наш зятьок, як видно, справжній лицар,
На руках тебе буде носить!
Пахощі смачні – по всій квартирі.
Зять по чвертку в магазин сходив,
Стіл накрив і, як годиться, щиро
Жінку й тещу снідать запросив.
Теща глянула і сплеснула в долоні:
- З таким зятем довго можна жить!
Після чарочки у двох – і мама, й доня
Уплітають, аж за вухами тріщить.
- То смачний, - питає зять, - сніданок?
- Ой, чудовий! Як нам повезло!
- То ж послухайте, хороші мої дами:
Щоб мені щодня отак було!
[i]4-5.09.1995 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842248
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 24.07.2019
У смутку сад схилив додолу віти,
Ще хочеться так слухати птахів.
Пішло на відпочинок уже літо,
Пісень не чути й дзвінких голосів.
Приспів:
Ти люба осінь не сумуй дощами,
Ти люба осінь душу не тривож.
Будь завжди щира і привітна з нами
І щастя повні вінця наворож.
Лиш сльози тихо дощик проливає,
Мов оксамити падають в траву.
І листопад в самотності кружляє,
Листочки у букет собі зберу.
Із сумом журавлі курликнуть в небі
Їм час уже летіти в інший край.
А вітер прошепоче, що не треба,
Ви повертайтесь в цей небесний рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842914
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Не мало Вы стихов сейчас мне пишете,
Но их читать - смущенья не дают...
Ведь Вы в моей душе - ответа ищите,
Ну, а она пока пассивна тут...
Душа моя пресытилась признаньями,
Ей хочется немного подождать...
Возможно, чувства будут, с опозданием...
Но мы бессильны их предугадать...
Быть может посоветую сейчас я Вам,
Чтобы, окинув взором всё вокруг,
Заметили другую музу, тайную,
Которой Вы не видите,мой друг...
Я принимаю всё что БОГ пошлёт мне вновь,
Но душам тоже нужно отдыхать...
И безусловно,эту новую любовь свою
Я с радостью тогда сумею взять и дать!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831892
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 23.07.2019
Де Русалка розпустила коси,
Озеро Піскове тихо спить.
З трав спадають прохолодні роси,
Як цей край Поліський не любить...
Сосни нам про щось розповідають,
Може казку, що в лісах блука.
Хто приїхав в край цей, зустрічають,
Я цю зустріч в серці зберегла.
І хоч дощ розплакавсь, розтривоживсь,
Омивав і озеро і ліс.
То стихав, то знов собі розходивсь,
Потім взяв і в травах загубивсь.
Тихо так у Лесиному саду,
Яблука звисають до землі.
Лиш птахи пісень співають радо,
Полюбились ці краї мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842607
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 22.07.2019
Бандура в її руках,
То плаче, а то сміється.
Блакитний вогник в очах,
Любов в маленькому серці.
І лише торкне рука,
Натягнутих струн так ніжно.
Як вмить полине дзвінка,
Мелодія дивовижна.
Голос то ніжності мить,
А мить така загадкова.
Мов соловейко дзвенить
У казку вертає слово.
У залі тиша німа...
Затамували всі подих.
Луною линуть слова,
Летять у зал, до народу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842711
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019
Запитай у осені, запитай у осені,
Чи вона любов'ю, ще зігріє нас.
Ми підем покосами, ми підемо росами,
Хай то буде ранок, чи вечірній час.
Запитай у серденька, запитай у серденька,
Що воно розкаже про любов тобі.
Як зерно до зернятка, як зерно до зернятка,
Так і в нас з тобою роки молоді.
Запитай у осені, запитай у осені,
Чи вона стежками в казку поведе.
Ми туди запрошені, ми туди запрошені,
Будемо з тобою вдячні їй за те.
Журавлів курликання, журавлів курликання,
Понесе луною у осінній час.
Осінь нас покликала, осінь нас покликала,
Зустріч дарувала, наче в перший раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842546
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019
Ти люби, люби мене, люби,
Як блакитне небо й теплий вітер.
Ми з тобою наче голуби,
Провіщаємо кохання світу.
Ти люби, люби мене, люби,
Будемо, мов пара лебедина.
Хай не буде у душі журби,
Від любові зацвіте калина.
Ти люби, люби мене одну,
Ніжно так, по справжньому коханий.
Повернемось з щастям у весну,
Нас удвох зустріне теплий ранок.
Нехай в літі сонце зігріва,
Хай пісень співає бистра річка.
Нас чекає втомлено верба,
Ти прийди коханий до потічка.
Доторкнеться осінь до плеча,
Закружляє вальсом до світання.
Запалає у душі свіча,
Вогником гарячого кохання.
І нехай за вікнами мете,
Замітає сніжна хуртовина.
Я прошу люби, люби мене,
Нехай в серці буду я єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842435
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Где же ты - родной мой человек?
Я же чувствую,что где-то, бродишь,рядом...
Жду тебя, узрЕть мечтаю взглядом,
Сердце ж наполняется теплом...
Даже ночью мне приснился сон...
Как с Амуром, в небе ,словно птицей
Я летала под его крылом...
Там, во сне, была - его Царицей!
Сон был странным, вот таким был он:
В ночном сне - ПсихЕею была...
СлЫла я - не виданной красою!
На свиданье, тёмной ночью шла,
Чтоб там встретиться с Амуром и любовью..
Торопилась я, чтобы успеть,
Как внезапно - ветер вдруг вскружился...
Слишком быстро пОднял он меня,
Растрепав..., затем остановился...
Неожиданно, шкатулку в руки дал,
И просил, чтоб я не открывала.
Любопытство подвело, манЯ,
Всё ж, шкатулку ту - тихонько я взломала...
Сон мгновенно охватил меня
И Морфей свалил гипнозом сильным
Дальше что?..совсем не помню я...
Знаю лишь, будил, целуя - милый...
Ну, а позже - мне Амур принёс - чАшу,
В ней - напиток был бессмертный...
Напоив - меня, взял нАруки, унёс..
Чтоб подняться в небо - к жизни светлой!..
Улетели вместе - в РАЙСКИЙ САД...
Что бы больше нам не разлучаться!
Вот такой был ночью сон - роман,
Ну,а утром - я очнулась в счастье!
Где же ты - любимый человек?
Знаю, нас с тобой - БОГ не оставит,
ОН соединит с тобой - на век...
Ну, а дальше, будем жить мы - в РАЕ!..
Я ещё немножко подожду...
Знаю, ведь, всё так и будет,- знаю...
Чувство нежности - мне наполняет грудь,
Предвкушенье счастья - возрастает!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842135
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 17.07.2019
[b][color="#0421de"]Зря я время не теряю
Сидя в Раде день-деньской
Депутатов охмуряю
Хоть один, да будет мой!
Всем на ухо нашептала
В Раде, бабы, точно рай.
Платят денежек не мало,
А ты сядь себе - дремай!
Я за что-то зацепилась,
Колбаса... не колбаса?
А вот в руку не вместилась
Эта палка в волосах...
Говорят, все бабы стервы,
Прям с рожденья до седин.
Это Бог нам дал резервы,
Чтобы вытерпеть мужчин!!
Мне сказал один в пивной
С примитивным жестом
-Ты, мадам, шуруй домой,
Бабам здесь не место!!.
Как на Западе коровы
Чести удостоятся.
Чисто вымыты, здоровы,
Только жаль - не доятся!
На качелях я качалась
Жаль, прогнал мотыгой дед.
Обозвал меня сначала -
Дурой в восемьдесят лет!
Ты сказал, что невзначай
Взял меня в болоте!
А теперь, друг, отвечай
Я уже в залёте...
Мне парней не надо много
Ведь на всех не хватит сил
Мне бы парня мирового
Чтоб одну меня любил.
Вышла б замуж за Ерошку
По душе мне канитель
Как сыграет на гармошке,
Я готова с ним в постель!
Кум позвал на чашку чая
Пили водку, сок и квас.
Не спугнула б кума Рая.
Может вышло что у нас.
Было время, я гуляла
Ты прости, гулёну, мам...
А теперь у сеновала
Мать дежурит по ночам.
Нет ни водки, ни колбаски
Сгрёб все в сумку бандюган!!
Что за шутки...из-под маски.
Хитро смотрит кум Иван!
Получила две медали,
Галка с нашего села.
Почему-то мне не дали,
Я ж старалась, как могла.
Ночью стряпала пельмени
И Петро сидел, не спал.
А к утру отнес их Лене
На "пилотку" променял.
На курорте мы ныряли
В фешенебельный бассейн
Каждый раз, как выплывали
Пили кружками портвейн.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841794
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Запроси коханий на побачення,
Бо вже цвітом вкрилися сади.
Наші почуття життям збагачені,
Ти під вишню стежкою прийди.
Запроси, коханий, на побачення,
Хай то буде так, мов в перший раз.
Хоч роки... Та то немає значення,
Там любов давно чекає нас.
Приспів:
Ми у вальсі закружляємо,
В обіймах буду я твоїх.
Один - одного кохаємо,
Нам зорі упадуть до ніг.
Запроси, прошу тебе благаю я,
Птахою на крилах прилечу.
Як у небі ясно засія зоря,
Я тебе цілунком пригощу.
Запроси, коханий, на побачення,
Хай з'єднає річка береги.
Все ж кохання ніжністю освячене,
Ми його так довго берегли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841833
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Вони були самотні в цьому світі…
У суєті згубилась їх любов…
На схилі літ в душі настало літо.
Серця у юність повернулись знов.
Ні сильні грози, ні пориви вітру
Не в змозі знищить ніжні почуття.
Не берег це, де хвиля напис зітре…
Така любов не йде у забуття.
Така любов цінує кожне слово,
І дотик рук з магічним їх теплом,
Вуста ще мають меду смак чудовий,
Й дарунок долі - ще одне крило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841775
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Теплі хвилі моря, кличуть нас до себе,
Теплі хвилі моря, плещуть за бортом.
Чайок галасливих чути крик у небі,
Літо обіймає нас своїм теплом.
Приспів:
Білії вітрила, роздуває вітер
І несеться яхта ген за горизонт.
То до нас у гості завітало літо,
Ми пливем на острів, то неначе сон.
Несуть вітру крила в далекі простори,
Де сонячний промінь, торкнеться чола.
Хай будуть спокійні й тихі хвилі моря,
Чекає нас берег, зустріне земля.
Я тебе кохана ніжно обіймаю,
Сиплю поцілунки на уста твої.
Нас чекає казка в далині я знаю,
Будуть сумувати за нами гаї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841742
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Іду степом по стежині, вона ж барвінкова
Сині квіти попід ніжки та й роса ранкова
Ноги пестить і лоскоче, яка насолода
Кажуть люди, що щаслива, не зів`яла врода…
Іду степом де не гляну, маки і волошки
Мабуть і я, як ці квіти, маю сині очки
Й пухкі щічки, червоніють, як побачу хлопців
Кажуть люди, що достатньо маю охоронців…
Відгуляли нині свято Івана Купала
І я теж, як всі дівчата віночок поклала
По річечці, при низині, де вода, тихенька
І просила свою долю, щоб була, добренька….
Мов русалонька в гаєчку, голівку схилила
Скажи ж врешті моя доле, в чому завинила
Та вода вінок понесла нащо так далеко
Мов у вирій закрутила, на серці не легко….
Ні один з них не наваживсь, віночок спіймати
Хитрий погляд, в безнадії, не треба страждати
Шлях тернистий, не для мене, тож не суди строго
Щоб життя немов той терен, двом нема дороги….
Іду степом по стежині, вона ж барвінкова
Сині квіти попід ніжки та й роса ранкова
Ноги пестить і лоскоче, яка насолода
Ой, боюсь так час спливає, геть зів`яне врода…
Чи сприйму красу земную, хоч на неї схожа
Чому долю, важку маю, чому не пригожа
До кохання, до любові не знайду стежини
Маю вдосталь охоронців, чом самотня ж нині….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841659
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Знову зустрілись з тобою,
В очі твої зазирнув.
Бачу у них стільки болю,
Згадую нашу весну.
Згадую нашу калину,
Згадую нашу зорю.
Пісню дзвінку солов'їну,
Смуток і тво́ю сльозу.
Знову зустрілись з тобою,
В пору осінніх дощів.
Спомин обняв під вербою
І залиши́вся в душі.
Я незабув, пам'ятаю,
Що говорили тоді.
Була для мене - ти раєм,
Роки були молоді.
Тихо кувала зозуля,
Нам рахувала літа.
Тільки тепер ми збагнули,
Щастя Господь посила...
Знову зустрілись з тобою,
В очі твої зазирнув.
Бачу у них стільки болю,
Згадую нашу весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841634
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Бачу очі твої кожен раз,
Як дивлюсь на волошки у полі.
Чую диво - мелодії вальс,
Виграє вітер з листям тополі.
І заслухалися небеса,
Закружляли у танці хмаринки.
Задзвеніла у травах роса,
Вона падала наче сльозинки.
Приспів:
Де ти кохана, скажи,
Хочу зустрітись з тобою.
Ще залишились в душі,
Зустрічі ті під вербою...
Я блукаю з тобою в думках,
В тихім вечорі, ніжного літа.
Вже засяяло небо в зірках,
Вишивали ім'я оксамити.
Несли мрії з тобою у даль
І у вальсі казковім кружляли.
Забирали із серця печаль
І кохання на двох дарували.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841558
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Доле моя, доле, викупана в житі,
Колоском від сонця й стеблами обвита.
Стану серед лану, долоні розкриті,
Славу заспіваю, щоб не була бита.
Помолюсь до Бога у важкі хвилини,
Щоб зіслав із Неба долю Україні.
Щоб життя не гнуло, як вітер стеблини,
Щоби стала воля довіку віднині.
Щоб у серці ніжність з любов’ю плекались,
Щоб уся родина за столом зібралась.
Щоб розмова щира у чашках плескалась
І у душах наших на роки зосталась.
Щоб кохання й віра з терпцем на додачу,
Злагода міцніла і не було плачу.
Життя швидко плине в марнуванні часу,
Втратиш - не повернеш, як решту на здачу.
10.07.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841499
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 10.07.2019
Нелегкий шлях життям своїм пройшла,
Незавжди шкодувала мене доля.
Надія в серці у моїм жила,
У справах викарбовувалась воля.
Життя нераз давало свій урок,
Випробувало часто так пекельно.
Я йшла вперед, робила сміло крок,
Бож на землі живу цій недаремно.
Фізичний біль так часто дошкуляв,
На нього я уваги незвертала.
Що я пройшла... Ніхто й неуявляв,
Лише моя душа про все це знала.
Я вірила. Що все ж наступить час,
І біль відступить, згине десь далеко.
Я посміхнуся з радістю до вас
І крила розгорну, як той лелека...
Душа моя із мріями була,
Як прокидалась, як лягала спати.
Думки свої спивала з джерела,
Любити вміла, вміла і кохати.
Людей стрічала різних на шляху,
Та кожен раз хотілося творити.
У моїм серці небуло страху,
Бо кращого нема, як в світі жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841479
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 10.07.2019
У вербах заблукаємо з тобою,
Нап'ємся прохолоди від ріки.
Зігріємося ніжною любов'ю,
Нам будуть посміхатися зірки.
У срібних переливах хвиль прозорих,
З відлуння ночі линули слова.
Привітно так світили в небі зорі,
У росах була скупана трава.
У пахощах п'янкої матіоли,
Закохано п'янили почуття.
Ми дякуєм, що дарувала доля,
Кохання справжнє - нам на все життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841220
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 08.07.2019
Засвітилось небо зорями так мило,
Засинала в тиші річка й береги.
А для нас кохання стежку освітило,
Ми його з тобою в серці берегли.
Ти зі мною поруч, чого ще бажати,
Зазираю мила в оченьки твої.
Будемо довіку день той пам'ятати,
Як в садах співали дзвінко солов'ї.
Будемо кохана берегти з тобою,
Найдорожчі в світі, ніжні почуття.
Ти для мене стала, люба, дорогою,
А кохання наше - вишите життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841140
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019
Не зможу прожити без твого кохання,
Усмішки твоєї і тво́їх очей.
Як в небі засвітиться зіронька рання,
Торкнися цілунком до мо́їх плечей.
В обіймах твоїх наче квітка розквітну,
Прошу, бережи чарівні пелюстки.
Не дай доторкнутись холодному вітру,
Нехай несе щастя за руслом ріки.
Не зможу прожити без твого кохання,
Як місяць без неба, як небо без зір.
Тобі у вірші посилаю зізнання,
А ти прочитай і в це щиро повір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841033
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019
Пастельних фарб торкнулася рука
І постає в очах уже картина.
Прокинулась від сну дзвінка ріка,
У вогниках палає гороби́на.
Ярило - сонце ніжить небокрай,
Зібрав світанок із роси намисто.
Розквітли квіти мов казковий рай,
Виблискують у барвах золотисто.
Стежина повела в розкішний сад,
Що загорнувся у туман блакитний.
Поплівсь угору диво - виноград,
Чарівні мальви під вікном розквітли.
Ввібрав пейзаж яскраві кольори -
І ось уже картина перед нами.
А в небі - птахи пізньої пори:
Журавлики з журними голосами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841015
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019
Як прокинусь уранці, ще з теплого ліжка,
Піднімуся тихенько, ступлю до вікна.
По підлозі ледь - чутно ступатимуть ніжки,
А із саду доноситься пісня дзвінка.
Вже прокинулось сонце і птахи щебечуть,
Свої грона розкинула горобина́.
Шовком падає шаль, що лежала на плечах,
Я без тебе в кімнаті сьогодні одна.
Це нічого коханий, тебе відчуваю,
Голос твій і обійми торкають мене.
Ти шепочеш на вушко кохаю... кохаю...
Б'ється серце у грудях моїх вогняне.
Усміхнуся і тихо промовлю думками,
Милий мій!Я назавжди лишилась твоя.
Споришевими вдвох помандруєм стежками,
Найдорожче для мене твоє лиш ім'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840957
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Не чекайте, прийду рано.
Не чекайте, прийду рано.
Відпустіть мене, мій тату.
Відпустіть мене, мій тату.
Відпустіть мене, мій тату.
Бо я хочу погуляти.
Бо я хочу погуляти.
Хоч музика гарно грає.
Хоч музика гарно грає.
Хоч музика гарно грає.
Мнен мати не пускає.
Мене мати не пускає.
Не пускає мене й тато.
Не пускає мене й тато.
Не пускає мене й тато.
Знають: хлопців там багато.
Знають: хлопців там багато.
Є чорнявий та білявий.
Є чорнявий та білявий.
Є чорнявий та білявий.
Ще й русявий кучерявий.
Ще й русявий кучерявий.
Як русявий усміхнеться.
Як русявий усміхнеться.
Як русявий усміхнеться.
Ніжно серденько заб'ється.
Ніжно серденько заб'ється.
Як білявий заговорить.
Як білявий заговорить.
Як білявий заговорить...
Ой, солодкі ж речі мовить.
Ой, солодкі ж речі мовить.
А русявий - кучерявий.
А русявий - кучерявий.
А русявий - кучерявий.
До чого ж веселий, бравий.
До чого ж веселий, бравий.
Мене ніжно обнімає.
Мене ніжно обнімає.
Мене ніжно обнімає.
Моє серденько співає.
Моє серденько співає.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Не чекайте, прийду рано.
Не чекайте, прийду рано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840862
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 04.07.2019
Скрипалька, скрипку узяла до рук,
Вона для неї нероздільний друг.
Мелодія тужлива полилась,
Душа її так тугою взялась.
Водив по струнах у руці смичок,
До горла підступав давкий ковток.
Мелодія промовила слова,
Любов не вмерла, ще таки жива.
Візьми в обійми ніжнії її
І поведи туди де солов'ї.
Вона тобі відкриє серце враз,
Засяє в небі тисячу прикрас...
Скрипалька грає... скрипка голосить...
Їй боляче... ще такт... болюча мить...
Враз по щоці стекла гірка сльоза,
А у душі промчалася гроза.
Хтось крикнув... Браво! І букет вручив,
В мелодії хтось взяв і розлучив.
У серці залишилися слова,
Ти більш не мій... Я більше не твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840169
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 04.07.2019
Рано - вранці сонечко проснулось,
До хмаринок мило усміхнулось.
Вранішньою вмилося росою,
Милувалось літньою красою.
Приспів:
А голубка з голубом в коханні,
Стукають в вікно, як гості ранні.
Радо один - одному воркують,
Ніжно пригортаються, цілують.
Чула я, що голубина пара,
Про любов усім розповідала.
Вірності цій можна порадіти
І у щасті їхнім будуть діти.
Як торкнусь цілунком до обличчя,
Пригадаю голубів величчя.
Так вони лише кохати можуть,
Почуттями душу розтривожать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840539
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019
Я чекаю тебе у солодкому сні,
Почуття мої ніжні і чисті.
Як заграє весна пісню нам на струні,
Заспівають птахи голосисті.
І підніметься вітер в самі небеса,
Буде нести думки мої й мрії.
У саду серед цвіту чарівна краса,
А у сон мій летять сніговії.
Віджени, забери цей неспокій зі сну,
Нехай сонце яскраво засяє.
Я зустріла тебе, а з тобою весну,
Що коханням завжди зустрічає.
Обійми, пригорни я чекатиму знов,
Хай з весною приходить кохання.
Поверни в мої сни ту гарячу любов
З поцілунками аж до світання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840447
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Таких як ти чекають все життя,
Щоб раптом у буденності зустріти,
Не розминутись - в очі подивитись,
Відчути стук свого серцебиття.
Такі як ти приходять тільки раз,
Як доля лист напише на долонях,
Зупиниться художник на пероні
І вічним пензлем намалює нас.
Таких як ти чекають все життя
Аби зустріти, мов після розлуки.
Твої обійми. Твої сильні руки.
Ти з моїх снів прийшов у майбуття.
Завжди тебе шукала у юрбі,
У мріях малювала твої очі,
Збирала зорі у безсонні ночі.
Щоби колись наснитися тобі.
Чи ж не скоритись долі, почуттям?
Твоє ім’я промовлю… Чую кроки…
Де ж ти ходив по світу стільки років?
Я так тебе чекала… все життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840403
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Зустрілись двоє.
Тиша. Все мовчало.
Ще бились розчаровані серця.
Поглянув в очі він, а ти сказала:
«Давай навіки. Разом. До кінця».
У нього серце ледь не зупинилось
Забило подих... Мало не кричав,
Вщипнув себе. Це дійсність. Не наснилось.
І притулив її він до плеча.
У неї сльози капали на плечі
Сорочка змокла. Він все обіймав.
Стояли мовчки, тільки тихий вечір
Їх ніжністю своєю огортав.
Зустрілись двоє.
Тиша. Все мовчало.
Калатали закохані серця
Він їй сказав: «Мене ти врятувала»
Вона - «Мені ти врятував життя».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840429
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Ой, у полі три тополі
Стоять, зеленіють...
Як три сестри, як три долі,
Стоять... Про щось мріють...
Одна мріє про кохання,
Таке ніжне, чисте...
Як весна квітуча, рання,
Дзвінка та барвиста...
Друга хоче кращу долю,
Щоб життю радіти...
Хоче вирватись з неволі,
Мандрувати світом...
Третя ж хоче просто жити
У цім милім краю...
Не одну ще весну стріти,
Вірить у це, знає...
Анатолій Розумний,
09.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832258
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 30.06.2019
Зелені очі - очі кішки,
Неначе трави у лугах.
За ними йти готовий пішки,
В непрохідних блукать лісах.
Нехай же буде шлях тернистий,
Всі перешкоди я пройду.
І погляд твій озерно - чистий,
Я серед літа віднайду.
Янтарні грона винограду,
У літі радісно вкушу.
І заспіваю серенаду,
Коханням серце зворушу.
Послухай, люба чарівнице,
Твій погляд - наче оксамит.
В очах загадка, таємниця,
Для мене незабутня мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840301
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 29.06.2019
Осінній карнавал у мене за вікном,
Кружляє листя з вітром кольорове.
Осінній карнавал, не гріє вже теплом,
Дерева вбрались в кольори медові.
Я руку дам тобі, ти пригорни мене,
Нехай веде з тобою осінь в казку.
Нехай з життя тікає назавжди сумне,
Лише любов, тепло дарує й ласку.
Для мене ти один найкращий на землі
І іншого в житті мені не треба.
Осінній карнавал сум дарував мені,
Зі мною сумувало навіть небо.
Не проливай дощі, не забирай тепло,
Я попрошу тихенько нашу осінь.
Кохання у душі до щастя нас вело,
Його цілунки відчуваєм й досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840354
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019
Единственный!
Утро доброе,в каплях нежности,
Дразнишь ласками всю неистово...
Сладость губ твоих,мятной свежестью,
Ты мой ласковый,и единственный!
Прикасаешься чуть дыханием,
С вожделением без границ...
С нарастающим вмиг желанием,
Трепет тела,взмах ресниц...
Танец нежности до скольжения,
В невесомости жарок пыл...
От начала,и до забвения,
Утро страстное подарил!
28 06 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840333
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019
Ми ввірвались з тобою у літо,
В ніжне поле, квітковий розмай.
Де волошки і маки так квітнуть,
Де шумить наш березовий гай.
Ми ввірвалися стрімкоголово,
Разом з літнім і теплим дощем.
День до нас усміхнувся казково
Із веселим, легким вітерцем.
Там де берег купається в річці,
Де густа піднялась осока.
Трави з квітами наче на ситці,
Лине пісня пташина дзвінка.
Я біжу, ти мене доганяєш
І на руки хапаєш свої.
Роси в травах з розгону збиваєш,
Вітер коси куйовдить мої.
І летять з уст слова, що щаслива,
Ти шепочеш:" Кохаю тебе."
І немає найкращого дива,
Коли щастя на двох в нас одне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840038
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Моє кохання ніжне й чисте,
Лягає віршами в душі.
Воно моє лиш - особисте,
Нестра́шні проливні дощі.
Моє кохання - спалах зорів,
На темнім небі уночі́.
Воно у хвилях синіх моря
І там де журавлів ключі.
Моє кохання - полум'яне,
Заснути серцю недає.
Воно гаряче, незрівнянне,
Життя і сили додає.
Моє кохання - синь озерна
І неба ніжного блакить.
Воно пшениць достиглі зерна,
Воно - така чарівна мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839828
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019
Неправда... Мрії збуваються,
Коли так сильно мрієш ти...
В житті чогось добиваєшся,
Будуєш для щастя мости.
Неправда... І доля стелиться,
Білим цвітом в наше життя.
Тоді, нестрашна хурделиця,
Коли ідуть вдвох до кінця.
Неправда... Мені не мариться,
Твій голос в яскравому дні.
Ти кожен раз повертаєшся,
Як тільки погано мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839833
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019
У вікно лукаво Місяць поглядає,
Про щось здогадався, а може що знає?
Може саме зараз бачиш його й Ти?
Місяченьку, ясноокий ще ясніш світи.
Місяченько в очі ніжно подивився.
Твій ласкавий погляд мені уявився.
Усмішка привітна, темно сині очі.
Знов не дадуть спати і цієї ночі.
Місяць золотавий по небу мандрує
Десь Його побачить…. Тут мене почує.
На шовкові трави вже роса упала,
Скажи йому, Місяченьку, як я Його ждала.
17.06. 2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839594
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 22.06.2019
Ти прийшов з минулого... Я знаю,
А душа шепоче:"Ще кохаю."
Я не можу їй заборонити
І тебе не можу - не любити.
Почуття живуть в моєму серці
Їм не можу я закрити дверці.
І тому я з мріями сумую,
Голос твій коханий завжди чую.
Часто ти приходиш серед ночі,
Пригортаєш і цілуєш очі.
Але це лиш сон і я це знаю,
Яж тебе, по справжньому кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839527
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019
Кто не любил, тот не поймет
Тревогу сердца, ожиданья
И трепет, что в душе живет
И нежных слов очарованье.
Кто не любил - не сохранит
В душе любимый взгляд, улыбку.
И доброту, что не в кредит,
И нежность, что порой так зыбка.
Ты пронеси сквозь все года,
Сквозь расстояния и дали,
Лишь для себя,как чистота-
То, что друг другу мы отдали.
Пусть пыль проблем не порошит,
Страниц прописанных законов.
И холод жизненных перронов
Жар двух сердец не остудит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839402
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019
Летять швидко роки...Пролітають...
А я тихо шепчу: " Не спішіть..."
Нехай зорі яскраві ще сяють,
Нехай річка бурхливо біжить.
Хай несе нас потічок до щастя,
До нездійсненних долею мрій.
Нехай сили в житті ще додасться,
Тільки ти в це коханий повір.
Хай купається доля в світанках,
Мочить ноги у срібній росі.
Хай співають птахи їй по ранках
У своїй невимовній красі.
І вона повернеться до тебе,
В тепле літо з тобою ввійде
І так ніжно пригорне до себе,
У кохання тебе поведе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838878
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 18.06.2019
До тебе я веснянкою озвуся,
Торкнусь обличчя ніжним промінцем.
В твої палкі обійми загорнуся,
Постукаю у шибку з вітерцем.
Прокинься любий, я вже біля тебе,
А ти поринув в наймиліший сон.
Всміхається до нас блакиттю небо,
Торкаються хмаринки тихо крон.
Від усмішки твоєї стало тепло,
Сьогодні дарував її мені.
У сон до тебе пробивалось світло,
До нас вже їхав ранок на коні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839203
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 18.06.2019
Цвіте жито, колоситься, тягнеться до сонця,
А над ним веселка в небі, обіч два віконця.
Там стоїть дівчина мила з сумними очима,
Покохала усім серцем, за те і судима.
Не людьми, сама собою, душею, що плаче,
Та кохає, тужить в щемі, не може інакше.
День при дні здригають груди дзвінки телефонні:
"Не від нього, не від нього", - думки безборонні.
"Де ж він, де? Що в житті має? Радість чи тривогу?
Хто до нього слово мовить, хрестить на дорогу?"
Прихилила голівоньку на куток цегляний:
"Чом же світ зійшовсь на ньому і той чисто рваний?
Роки, як ті хмари в небі, біжать і зникають,
Немов, в піжмурки із нею, ненароком, грають.
Наливають колосочки зерном щогодини,
Чи ж діждеться свого щастя, того, зсередини?"
09.06.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838167
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Нам не маки в зелених полях червоніли,
Коли з димом тумани пливли.
Нам в лісах розпускались конвалії білі,
Біля наших землянок цвіли.
Ти від міст і палаючих сіл, Україно,
Нас покликала в гори Карпат.
У твою безнадійну, найгіршу годину
Я був твій, український солдат.
Ми топтали в походах конвалії білі
І вогнем їх палив кулемет,
А в затишшя стояв з них, між стін закоптілих,
У відстріляній гільзі букет.
Вони поряд росли з бойовими стежками
І як світлий супутник війни,
Вслід за димом розвіяним знову за нами
Своїм цвітом біліли вони.
В лісовій глушині, в Україні повсталій,
Час тривожний набатом дзвенів,
І лягали прощально дзвіночки конвалій
На могили батьків і синів.
Вже збігає мій час... І від наших землянок
Тільки ямки зарослі знайдуть.
А в травневих лісах, на тих самих полянах,
Білі квіти так само цвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790991
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 13.06.2019
Приходжу я до дерева бажань,
Загадую для України миру.
Достатньо людям вже отих страждань,
Нехай Господь дасть найміцнішу силу.
Достатньо вже війни на цій землі,
Достатньо сліз, що проливають діти.
Нехай пісень співають солов'ї,
Дзвінкоголосі голосять трембіти.
Приходжу я до дерева бажань,
Там тихо так, не чути навіть вітру.
У кожнім серці стільки ще чекань
І душ отих розкиданих по світу.
Хай сплять вночі спокійно матері,
Хай зорі в небі світять беззупинно.
Як хочу я, щоб мир був на Землі
І сміх дитячий линув щохвилинно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838439
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 11.06.2019
Нас кличе з тобою замріяне поле,
Де сині волошки сплелись в пшеницях.
Де птаха дзвінкого доноситься соло,
Мелодія ніжна лягає в серця.
Приспів:
Волошко́ве кохання - то воло́шкові квіти,
Волошко́ве кохання - любов і краса.
Волошко́ве кохання - окриля нас мов вітер,
Волошко́ве кохання підніма в небеса.
Тебе я кохана тримаю за руку,
А роси мов перли спадають в траву.
Прокинулось небо, прокинулись луки,
Для них заспіваю я пісню свою.
Приспів:
Свою прохолоду навіює вітер,
Так радісно стало у нас на душі.
Волошкове поле дарує нам квіти,
Я ж люба для тебе дарую вірші.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838307
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 11.06.2019
Веде споришева у далеч стежина,
По ній ми до сонця з тобою ідем.
Ти поруч зі мною кохана, єдина,
Ми щастя в волошковім полі знайдем.
Приспів:
Очі волошкові у дівчини,
Усмішка мов сонечко ясна.
Закохався палко в них хлопчина,
Розквітала в серці їх весна.
Нехай воно в полі луною озветься,
Нехай заблукає в квітучих лугах.
До нас бумерангом воно повернеться,
В твоїх я кохана топлюся очах
Кохаю кохана... шепочу кохаю,
Без тебе прожити неможу і дня.
З тобою, як птаха у небо злітаю,
У серці моєму ти тільки одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838385
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 11.06.2019
Моє безмежне щастя!
Я кожний подих твій ловлю,
В душі чуття колишу.
Ти знаєш...Я тебе люблю!
Як цю ранкову тишу.
Я кожне слово,кожний жест,
Малюю в барвах літа.
Твоїм теплом за сотні верст,
Мій,любий,я зігріта.
Я кожний дотик,й серця стук,
Сприймаю,мов причастя...
Я божеволію від рук,
Моє безмежне щастя!
07 06 2019 р.
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838295
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
Ти говорив мені, що я черешенька,
яка розквітла навесні.
І називав мене ясною зіркою.
Вогонь палав тоді в тобі, й мені.
Та вже пройшли літа... із ними я не та.
Мій вік вже осінь золотить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить.
Ти говорив мені, що я є квіточка,
яка барвисто так цвіте.
Казав мені, що я твоя лебідочка,
що за собою завжди кличе, зве.
Та вже пройшли літа... із ними я не та.
Мій вік вже осінь золотить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить.
Кажеш, що ми тепер стали ще кращими,
що прикрашають нас літа?..
Усі слова твої квітують ніжністю,
як віку осінь наша, золота.
Лебідка й квітка я... твоя черешенька,
умію зіркою світить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838205
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CceD7HzX8ks[/youtube]
Слова, слова, багато у вас сили.
А скільки їх сказали за життя!
Вони могли схиляти небосхили.
Твоїм словам радію, як дитя.
Коли твої слова я чую -
не повіриш!
Радіють моє серце і душа.
Ніколи і нічим оце не зміриш.
Кажи їх знову й знову! Спокушай!
Я слухаю, а серце все частіше
Прискорює чомусь серцебиття.
І ти шукаєш слово - найніжніше.
Такі слова для тебе маю й я.
Слова переплітаються, як руки.
Схиляю голову я до твого плеча.
І двох сердець ми чуєм дивні звуки.
Надовго мені слів цих вистача.
І кожне слово добавляє сили,
Їх від усіх сторонніх бережу.
Вони до тебе кожен раз манили,
Я їх запал ,повір, не остужу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838177
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019
Закохався дуб в берізку і промовив їй слова:
"Подивись, що я так близько у мені любов жива.
Якщо буде буря в лісі, я від неї захищу.
Почуття до тебе чисті, мов краплиноньки дощу.
Якщо сонце доторкнеться, промінь листя обпече,
Мої віти, наче серце, захистять завжди тебе.
Якщо хтось тебе образить, я в обіду не віддам,
Дути накажу відразу, семи - тисячним вітрам."
А берізонька тендітна, посміхнулась, розцвіла,
Додалося стільки світла, додалось в душі тепла.
І тепер вони у парі і любов їхня жива.
Як горять в небі Стожари він шепоче їй слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838059
дата надходження 08.06.2019
дата закладки 08.06.2019
Моя душа співа для тебе,
А серце б'ється швидко, швидко.
Для мене ти мов білий лебідь,
Спішиш на зустріч до лебідки.
І я також розправлю крила
Й тебе до себе погукаю.
Нехай з'єднає Божа сила,
Ті почуття, що так палають.
Потічки хай зіллються в ріки,
Весняний цвіт впаде під ноги.
Хай щастя лишиться навіки,
Підуть із серця геть тривоги.
Для тебе світ новий́ відкрию,
У нім ні смутку, ні печалі.
Я дарувати щастя вмію,
Нехай воно несе нас в далі.
Моя душа співа для тебе,
А серце швидко, швидко б'ється.
Нехай блакить лиш буде в небі
І щастя нам рікою ллється...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837963
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 07.06.2019
Квітує літо на долоні у теплім промені сади,
Поспіли ягоди червоні, візьми у руки їх збери.
І лине пісня понад краєм, співають дзвінко солов'ї,
Чарівний ранок зустрічає в обійми нас бере свої.
Приспів:
Там де солов'ї щебечуть дзвінко,
Де квітує сонячний розмай.
Пісню вам співає українка,
Зашумить, підхопить водограй
Малює літо натюрморти, дарує запашний букет,
Нектар збирають бджоли в соти, скуштуємо солодкий мед.
Міцні кохання перевесла, лягли у серце теплим днем,
Так швидко пролетіли весни, ми їх тепер не доженем.
Приспів:
Попереду, ще буде осінь і впаде листя нам до ніг,
Холодними хоч стануть роси, та серце гріє оберіг.
В коханні є велика сила, звучить мелодія сердець,
Вона розправить в небі крила і поведе нас під вінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837812
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Якби пташкою була, якби мала крила...
Полетіла б я додому, на тиночку б сіла.
Якби вийшов батечко - його б не впізнала.
Давно дома не була... Гірко б заридала.
Якби вийшов братець мій, для нього б співала.
Та журлива пісня та... Не знаю, що б мала.
Якби вийшла сестронька, я б заворкувала.
Погладила б крилечка та й зерняток дала.
А матуся б, рідная, серденьком відчула.
Запитала б:"Донечко, де так довго була?"
Я б сказала матінці, що гірка чужина.
Дома добре, бо тут є вся моя родина.
Скільки ж будем, людоньки, по світах ходити?
Чи ж Вкраїна нам не мати? Чи ми їй не діти?
Якби пташкою була, якби мала крила...
Полетіла б я додому, на тиночку б сіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837713
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 05.06.2019
Між колоссям, що в полі, мак червоний розцвівся,
Вітер ніс нашу долю й чомусь дуже втомився.
Він присів відпочити, на траві край дороги,
Вкарбувалися миті, заховались тривоги...
Підійметься на крила, доля разом із вітром,
Та, що серце журила, усміхнеться нам літом.
У блакитному небі, там де хмари пухнасті,
Прийде доля до тебе, подарує знов щастя.
Закружляє у літі, закохає у себе,
Наймиліша у світі, стане знову для тебе.
Обійме, приголубить, прошепоче: "Щаслива"
І для того хто любить, буде доля мов диво...
Вона радо вернеться до людей що кохають,
І зігріє їм серце, закружляє над краєм.
І з коханням за руку у життя помандрує,
Більш не буде розлуки, доля щастя дарує..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837439
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 03.06.2019
Летять літа на крилах журавлиних:
Не в сиву даль – до вирію спішать.
Завмерла у росі-красі калина…
Й збентежено озвалася душа:
«Відколи світ цей у моїх зіницях,
Калинонька – святий мій оберіг,
І срібноока кошиком криниця,
І заповітний батьківський поріг!
Дитинства тут несмілі перші кроки
І юності закохана пора,
До них летіла мало не щороку
Й зі мною - пара й наша дітвора.
Життя моє у безперервнім леті
Боялось передчасно відцвісти,
Були і рай, і зради, і багнети,
І воля непростиме теж… простить…»
Вже доля заблукала в пізню осінь,
Коси торкнулась інеєм зима…
Живі калина і криниця й досі,
Лиш на порозі вже батьків нема…
29.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837292
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019
Йде літо споришевими стежками,
Букет ірисів у руках несе.
Встеляє трави ніжними шовками,
Краплинами роси вмиває все.
Як я люблю ці квіти різнобарвні,
Вони веселка мов після грози.
Дарують радість нам, бо дуже гарні,
Метелик їх торкається крильми.
Цю ніжність помічають рої бджолів,
Летять до них щоби зібрать пилок.
Заплутуються в вітах осокорів,
Минаючи зелененький листок.
У небі голубому ні хмаринки,
Проміння сонця тепле, чудеса.
Ховаються у літі десь хвилинки,
Така довкола ніжності краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837317
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019
Хтось розсипав оксамити в темнім небі над селом,
То весна стрічалась з літом, доторкалася крилом.
Вечір теплий посміхнувся, він хотів обняти двох,
У туман взяв загорнувся, ліг на прохолодний мох.
Прислухалася до тиші річечка у самоті,
Вітер вітами колише і пісні співа вербі.
Підхопила пісню жаба в очереті ква... та... ква,
Аж прокинулась кульбаба, то не пісня а нудьга.
Щось в траві зашерхотіло і з'явилися вогні,
Світло світлячки включили в казку поведуть вони.
Цвіркунець завзято в травах, личко у росі вмивав,
Тихо було у дібровах, літо весну цілував.
А вона так зашарілась і промовила... Вже час...
Нічка в озеро дивилась, літо поспіша до нас.
Ми його зустрінем радо, посміхнемося йому,
Знову оживуть левади і всім буде не до сну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837269
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019
Пахне в саду матіола, дивним коханням п'янить,
Пахощі линуть довкола, то найчаруюча мить.
Зорі у небі з'явились, місяць всміхнувся до них,
Роси у травах згубились, падали до наших ніг.
Приспів:
П'янить матіола у день вечоровий
І зорі яскраві моргають до нас.
Твої поцілунки солодко - медові,
До уст доторкнулися в тисячу раз.
Не́сло кохання на крилах, радості світлі думки,
Ми ним удвох дорожили, не рахували роки.
Хай вони будуть щасливі, серцем такі молоді,
Не залякають нас зливи, гріють цілунки твої.
Приспів:
Збулися сонячні мрії, стежкою в парі ідем,
Душу коханням зігрієм, і на вівтар покладем
Пахне в саду матіола, дивним коханням п'янить,
Пахощі линуть довкола,то найчаруюча мить...
Приспів:
П'янить матіола у день вечоровий
І зорі яскраві моргають до нас.
Твої поцілунки солодко - медові,
До уст доторкнулися в тисячу раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837115
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Ты прощай, моя песня забытая,
Ты прощай, мой неведомый мир,
Видишь, листья у берега скрытые
Затевают прощальный свой пир.
Отцвела у реки вся черемуха,
Улетел и жасмина дурман,
Только ветки рябины знакомые
Дарят сердцу забытый обман.
Шелохнется туманом на улице
Первозданная светлая синь,
Только в солнечном свете закружится,
Улетающий, тающий клин.
Кто за птицами вечно торопится,
Кто летит на мерцающий свет?
Невозможное встретить так хочется
И поймать невозможного след.
Только песня старинная слышится,
Душу робкую вывернет вновь,
Этот голос далекий неистовый
Всё звучит и поет про любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837048
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Из тумана выплывает
Белый пароход –
Лепесткового из мая
Образ милый тот...
Незабвенный, незабытый
край родной навек,
Трепетностью перевитый милый брег...
Припев: Шёпот тополей,
Клики журавлей –
Светлые мечты
той песни юности моей...
Будит самое святое
Родничок души –
Время радости златое
В жизнь, где так спешим.
Чтоб раскрыть все горизонты,
тайные ключи,
Пробужденья неизвестны, горячи.
Шёпот тополей,
Клики журавлей –
Светлые мечты
той песни юности моей...
И стремленье, и смятенье –
Мира в нас посыл.
Миг сердечного цветенья,
Вспышка пылких сил.
Белый пароход витает –
лучшего, что в нас...
Не вернуть, но как взывает тот рассказ...
Шёпот тополей,
Клики журавлей –
Светлые мечты
той песни юности моей...
30.05.2019г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836984
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 30.05.2019
Шовковим сяйвом стелиться під ноги
Чумацькй шлях. Я знов до тебе йду.
Крізь океани й зоряні дороги,
Де ми одні в засніженім саду.
Де червоніють кетяги калини
І місяць німбом вилитий вгорі.
Де похололи юності стежини,
Де жовтоокі плачуть ліхтарі.
Вже засніжило скроні. Відболіло...
Вуста гарячі стали вже німі.
Не розлюбили...Небо сполотніло,
Не дочекавшись нашої зорі.
І знову сяйво стелиться під ноги,
У юність знов до тебе я іду.
Щоб віднайти загублені дороги,
Якими йшли в засніженім саду...
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708693
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 28.05.2019
Дорога в кожного своя... біжить у світ широкий.
В тебе - твоя, в мене - моя... на ній є наші кроки.
Вона біжить, немов потік, її нам не спинити.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
Біжить вона і через гай, там де в танку берізки.
Над ними грозами шумлять і ллють хмарини слізки.
О, скільки тут усього є... йому можем радіти.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
Дорога в кожного своя, тут радощі й печалі.
Отримаєш, що заслужив... не завжди, що чекали.
Життя всіх мудрості навчить... бо ми ж його є діти.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836827
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
Я часто у думках своїх блукаю,
Буває на побачення іду.
Буває, що тебе у них шукаю,
Стежиною біжу, не дожену...
Ну де ж ти... Деж ти... Шепочу коханий,
Чому та стежка вічністю здалась.
Ось поле де всміхаються тюльпани,
Вони в обійми завжди брали нас.
І чуються мені знайомі фрази,
Я тут кохана... Зовсім поруч я...
Від слів отих забулися образи,
А в серці розгорілось полум'я.
Твоя рука легенько доторкнулась,
А я затамувала подих свій.
Невже це ти...На голос обернулась,
Тепер завжди ти будеш тільки мій...
Радіти щастю з нами буде небо,
Коли цілунки обпечуть уста.
В думках своїх завжди спішу до тебе,
Не заросте ніколи стежка та...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836784
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
А серце дорогу знайде,
Коли воно любить й кохає.
У полі тебе віднайде
І серед зеленого гаю.
У хмарах сховаєшся ти,
Воно і туди завітає.
Якщо розведуться мости,
Постукає в шибку я знаю
А серце дорогу знайде,
Немає йому перешкоди.
У ньому ж кохання святе,
У ньому бурхливії води.
Не згаснуть оті почуття,
Що полум'ям в серці палають.
Кохання - то ціле життя
Й усі про це, думаю знають.
А серце дорогу знайде,
Думками тебе запитає.
Чи любиш в душі ще мене
І що з цього вийде... Незнаю...
А серце дорогу знайде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836543
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Летить у небі лебедина зграя,
А я услід шепочу їм:" щасти"
Мене за плечі вітер обіймає,
А я все уявляю, що це ти.
Берізки віти шелестять так тихо,
Їм хочеться любові і тепла.
Для мене ж голос твій, то ціла втіха,
Такий дзвінкий, мов води джерела.
Біжу до річки, чую прохолоду,
Латаття жовте у вінки сплелось.
Дивлюсь мов в дзеркало в прозору воду,
Там відображення твоє здалось...
Всміхнулося до мене, привіталось
І руки простягнуло, ось вони...
Враз хвилі в річці швидко загойдались,
На воду падав білий цвіт весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836479
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
- Мой любимый... единственный Лебедь...
Ты зачем разорвал мою душу?!
Отобрал все... и солнце... и небо...
Наше счастье уверенно рушил...
Позвала в край далекий Жар-птица...
- Ты помчался за нею кометой!..
Только каждую ноченьку снишься...
Мне ненужными стали рассветы.
Ты ушел... не сказав мне ни слова!..
Торопился... мечтой околдован...
Вслед шепчу тебе снова и снова:
- Я скучаю, родной, за тобою!..
Мысли ранят меня, словно жаром!
Прожигают насквозь мое тело...
- Я осталась одна под ветрами!..
Больше милому нет ко мне дела...
- Ненаглядный... единственный Лебедь...
Ну зачем ты поранил мне душу?!
Отобрал все... и солнце... и небо...
Навсегда наше счастье разрушил...
21.05.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836229
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 21.05.2019
Ой у лузі на калині співав соловейко.
Тут ми з милим розмовляли любо та гарненько.
Ой у лісі на дубочки голубочки сіли.
Тут ми з милим любесенько удвох говорили.
Ой у гаю зелененькім молоді кленочки.
Каже милий, що в нас буде гарні три синочки.
Біля річки три вербички... легкі в річціі хвилі.
Каже милий, що в нас буде три донечки милі.
Три синочки і три доні, веселі й красиві.
А ми з милим в своїй долі будемо щасливі.
Ой у лузі на калині співав соловейко.
Тут ми з милим розмовляли любо та гарненько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836022
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 20.05.2019
- Ой доленько, доле... доленько святая!
Чому скажи, доле, ти така гіркая?
Чому скажи, доле, гірчиш полинами?
Чи ти так жартуєш? Що робиш із нами?
- Не до жартів, діти. Чи ж я вам не мати?
Розбрелись по світу. Де силоньки взяти?
А я ж в золотого жита колосочку.
А я ж в соловека дзвінкім голосочку.
В ніжних чорнобривцях під вашим віконцем.
Зігріваю вас я щодня разом з сонцем.
В калиновім ґроні в вашому садочку.
В росяних світанках в нашому гайочку.
Весною розсиплюсь ніжним білим цвітом.
Волошково гляну на вас теплим літом.
Покірно схилюся восени плодами.
Для вас позолота... Що, діточки, з вами?
Я в Дніпрі-Славуті хвилечкою лину.
На мене погляньте... Я вас не покину!
Це ви залишили. Розбрелись по світу.
Гіркота від того, бо ж ви мої діти!
Додому пташина маленька вертає.
Бо цінує. Любить. Кращого немає.
Найрідніша в світі, кожному до серця
Своя земля рідна, де напивсь з джерельця.
Гіркоту зберете ви до краплі, діти,
коли свою землю навчитесь любити.
Бо я й справді плачу гіркими сльозами.
Ой діточки, діти... Що робиться з вами?
Та ж ви, мої славні, козацького роду.
Хочу бачить Силу я свого народу!
Хочу я, щоб Мудрість тут запанувала.
Скажете тоді, що.... я іншою стала.
А я усміхнуся, а я порадію.
В небеса до Бога молитвою злину.
Піснею дзвінкою розіллюсь край поля.
То ж радійте, діти, в вас щаслива доля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826747
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 20.05.2019
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Не спитали.
Молоденьке під ноги кидали.
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Обломали.
Так безжалісно цвіт той стоптали.
Ой не плач ти, калино гарненька.
Усміхнеться ще доля рідненька.
Заясніють твої ніжні ґрона,
станеш краща, ніж була учора.
Ти збереш свою славну родину
у веселу, щасливу годину.
Скільки ж твого є цвіту по світу...
Порадієш ще теплому літу.
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Не спитали.
Молоденьке під ноги кидали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836080
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 20.05.2019
Я зіткала кохання своє,
З почуттів і цілунків гарячих.
Десь у лісі зозуля кує,
А берізка чомусь тихо плаче.
Переповнює серце блакить,
Що зависла вгорі наді мною.
Подих ніжності, то така мить,
А ще краще, коли ти зі мною.
Коли просто за руку візьмеш
І усмішку свою подаруєш.
У країну казок поведеш,
Чи уста поцілунком змедуєш.
Я зіткала кохання з добра,
Додала туди пахощі літа.
Щоб дорога життєва вела
У країну казкового світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836109
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 20.05.2019
Світить сонечко у небі, білий цвіт весна дарує,
Наречений наче лебідь, до лебідоньки мандрує.
Пов'язало їх кохання, назавжди і воєдино,
Впала з неба зірка рання, зацвіла в дворі калина.
Наречений, наречена ви немов весняні квіти,
Наречений, наречена з вами будемо радіти.
Лине пісня в піднебесся, возвеличує кохання.
Буде музика лунати у дворі аж до світання.
Наречений й наречена поєднались в одну долю,
Шелестіло листя клена, верби́ віти над водою.
Оксамитом впали роси і омили густі трави,
А дівчата нареченій вельон на голівку вклали.
Цвіт кохання заквітує, заіскриться в барвах небо,
І пригорне її любий, найрідніший в світі лебідь.
Буде щастя в їхнім домі,в щасті тім ростимуть діти
І не буде в серці втоми, бо воно вміє любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835865
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019
Розлетілись місячні сонати,
Полетіли в серденько твоє.
Не дали тобі сьогодні спати,
Також розтривожили моє.
Враз думки переплелись з твоїми
І з'явились в множині питань.
Їх морозили так довго зими,
Додавали смутку і страждань.
У твоїх очах волошки сині
І веселки радісне тепло.
Відчуваю почуття єдині
І надійне і міцне крило.
Що тобі у відповідь сказати,
Слів багато і думок в душі.
Хай звучать нам місячні сонати
І в коханні пишуться вірші.
Покищо веди мене у літо,
Там де роси краплями дзвенять.
Де шепоче про кохання вітер
І слова закохані летять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835775
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 17.05.2019
Зажурився ліс весняний, вимок від дощу,
А над берегом тумани падали в траву.
Прохолода полонила серцю рідний край,
Цілий тиждень була злива, а тепер розмай.
Приспів:
Ласкаве сонечко всміхнулося до нас
І у повітрі зазвучав чарівний вальс.
Душі мелодія лилася чарівна
Цей подарунок дарувала нам весна.
Білий цвіт упав під ноги, наче білий сніг,
Застелив усі дороги, так рівненько ліг.
Ти мене ведеш за руку, запросив на вальс,
Танець щастя, навіть в луках, закружляє нас...
Хай змедують поцілунок, солодом уста,
Нехай лишить візерунок у житті весна.
Тільки я і ти, нас двоє, з нами ще любов,
Буде литися рікою, ти мене знайшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835597
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019
Синку, забери мене на свято,
На Великдень, дітки, забери, -
Просить мати ніби винувато,
Й сум очей обпалюють вітри.
- В день святковий паску в рідній хаті
Разом з вами хочу скуштувать,
Й в небесах, де хмари пелехаті,
Лик святий в господній день стрічать.
Так мені набридла ця палата,
Запах ліків, довгий коридор,
Вдома Жулька вірна і лахмата,
Й рижий кіт по кличці Командор.
Синку, я і в лікаря спитала,
Він сказав: " Розписку напишіть", -
- Я додому хочу, - прошептала, -
Разом з вами свято це зустріть.
Він дивився, ніби у безодню...
Прийдуть зять, донька і два сини,
У неділю світлу Великодню
Шашлики влаштовують вони.
Як сказати матері, що марно
Жде вона це свято за столом,
На природі зелено і гарно
Смакувати м'ясо із вином.
Він мовчав, а в голові роїлись
Різні фрази, речення, слова,
А потрібні, ніби притаїлись,
Й жар червоний щоки облива.
- Добре, мамо, потім поговорим.
Час ще є, бо зараз посівна.
Матері він видався суворим,
Вмить розхвилювалася вона.
У палаті тиша чергувала,
Жінка сіла тут, біля вікна,
Як сьогодні день той пригадала:
Кожна мить у згадках вирина.
У село приїхали вже з сином,
Дім купили, стали працювать.
Причепили гойдалку за тином,
Щоб було малому де гулять.
Час летів, як вітер над полями,
Школа,ВУЗ, сім'я, робота, дім.
Старість, мов підкралася гаями,
Все змінила поглядом своїм.
Вмер Степан, земля йому хай пухом.
Поховала матір через рік.
Як там є - зібралася із духом,
Бо Господь їй шлях такий нарік.
Радувалась синові й мовчала,
Що дитя покинуте взяли,
Як на те, не завжди помічала,
Коли люди зайве щось плели.
Дні вбирали радощі і тугу,
Виріс син, незчулася й коли.
Грала доля їм сімейну фугу
Й день вкрапляв у настрій кольори.
Перед сном молилася за сина,
І благала щастя у небес,
Щоб жила в трудах його родина,
І чекали радості й чудес.
Молитви, мов янголи на крилах,
Донеслись в господній добрий час,
Син живе, мов човен на вітрилах,
Й про достаток дбає повсякчас
Хоч в лікарні - теплиться надія,
Син приїде вже за кілъка днів,
І здійсниться Великодня мрія,
Але дух в душі чомусь тьмянів .
У суботу встала спозання,
Склала речі й сіла до вікна,
Час тримав надломлене чекання,
Але мрію пестила вона.
Сіло сонце обрію в долоні,
Смуток жінці душу обпіка,
І немов в останньому вагоні
День присів і гірко доріка.
І вона у роздумах заснула -
Ніч знеболить рану, що ятрить.
Голос сина увісні почула,
Та душа між хмар уже летить.
Він зайшов в лікарню винувато,
До палати кроків ще зо два,
- Ви спізнились,- якось слабувато
Медсестри доносились слова.
- Діти, гості,- трохи забарився,-
Я додому матір заберу.
- Чоловіче, ти уже спізнився,
Зараз речі мамині зберу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835388
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Всім тим, що я маю, я зобов'язаний своїй матері».
Джордж Вашингтон
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EsjiCuJctDY
[/youtube]
З ким тебе ми можем порівняти
Ту, що нам колись життя дала?
Це святе і сокровенне слово - МАМА
Та, що найдорожча є й була.
Може, із біленькою голубкою,
Що все уподобала в собі?
Ніжною, турботливою жінкою,
Що всю ніжність віддала мені?
Я не намагаюсь рахувати,
Скільки там недоспаних ночей.
Щоб мене колись урятувати,
Не стуляла ночі ти очей.
Є слова, що тільки їй належать:
Матінко, Матуся дорога!
І нехай життя її мережать,
Сповнені любові ці слова.
Просто мало стати на коліна,
Цілувати руки і лице.
Богу помолюся я уклінно
За життя, яке дала, за ВСЕ!!!
-----------------------------------
Пробач, будь ласка, мене, МАМО,
Не встигла всі слова сказать.
Болюче так твоє мовчання...
Не можна словом прередать...
МОЯ ГОЛУБКО ДОРОГА...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835351
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
З'явився ти в моїм житті і все перемінилось,
Дерева зацвіли в красі я наче б то влюбилась.
Щоночі ти приходиш в сни я там тебе чекаю
І - з ясним променем весни,від себе проводжаю.
Приспів:
Хай зорями світиться небо, коханням для нас,
Хай будуть цілунки солодкі, солодкі щоденно.
А доля щаслива взяла й поєднала в цей час
У щасті кохання для нас було знову рожденне.
Шепочеш ти, прийду іще, даруєш поцілунок,
Без тебе в грудях так пече, та ти мій порятунок.
Прийду кохана завтра знов, як зорі будуть в небі,
Віддам тобі свою любов і пригорну до себе.
Для мене ти вогонь в душі, негаснуче кохання
І навіть, як ідуть дощі, не принесуть страждання.
Коханий не барись прошу у нас з тобою нічка,
Нехай несуть вдаль почуття, немов бурхлива річка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835261
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019
Пройдуся полем, де ростуть ромашки
І де вплелись волошки в пшениці.
Послухаю дзвінкоголосу пташку
І вітер потримаю у руці.
Насолоджусь красою ріднокраю
Тобі свої відкрию почуття.
Прошепочу коханий, що кохаю,
Любов'ю переповнилось життя.
Приспів:
Хай не спішить до тебе осінь рання
Й до мене хай вона не поспіша.
Бо в серці ще горить вогонь кохання,
Неначе легкокрилий птах - душа...
Нехай в житах не губиться стежина,
По ній ще довго нам з тобою йти.
В твоїх думках коханий, я єдина,
Ці почуття ми будем берегти.
З тобою ми поніжимося літом,
У цім розкішнім, чарівнім теплі.
Подивимось на осінь гордовито,
Нехай не голосять нам журавлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835104
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019
Чом ти, мамо моя,
полетіла відірваним цвітом
І садок твій лишився
з сльозами печалю й жалю,
Ти прилинь промінцем,
вікно навстіж для тебе відкрите
Може я це відчую
І вже на кінець відболю.
ВІдболю, що ніколи
не ляжуть долоні на плечі,
Що не вкриє мене
твоє біле небесне крило,
Затемнилося сонце
і хмари лягли на плечі,
А я смутком прибита
ніяк не знайду джерело.
І дорога не йде вже
до нашого рідного дому,
Біль у серце зайшов,
наче привид кривим деревцем
Змовкла пісня життя,
не передана якось нікому…
Як домівка, покинута.
сонцем і Богом й дощем.
Вже 19 років,як немає мами,а ще не відболіло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745668
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 10.05.2019
До тебе мамо, стежка йде найдовша
Та з кожним роком нас вона зближає.
Шовкова нитка міцна, хоч найтонша
Завжди усіх дітей твоїх єднає.
Дощем навшпиньки увійдеш в віконце
І нищечком поплачеш в занавіску,
Ти постоїш, допоки зійде сонце
І як в дитинстві, заплетеш дві кіски.
Я це відчую через темінь ночі
І пошепки покличу ніжно:- Мамо?
Я забуваю погляд твій і очі,
Хоч в них зірки палахкотять так само.
Твоє волосся трішки кучеряве
Скраєчку неба вітер розвіває,
Воно таке ж, посріблено-русяве
І німб його усіх нас покриває.
Мене почула…Голос твій лунає,
Із-за хмарин промінням долітає…
Ох, як тебе давно уже немає.
Ти за нами мамо, теж скучаєш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795475
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 09.05.2019
В сиреневом саду стоим с тобой вдвоем,
Прикрыты молчаливой тенью.
Смотрю в твои глаза, понятно все без слов.
Любовь в плену сиреневой сирени.
Припев:
Сиреневый букет сиреневых цветов
И облака, плывущие над нами,
Свидетели любви и долгожданных слов:
«Я вас люблю, я в мыслях только с Вами».
2
Я много лет подряд любовь свою искал.
Я многое узнал и многое увидел.
Пусть что-то приобрел и что-то потерял,
Но искренне любил и ненавидел.
Припев:
3
Я должен за тебя судьбу благодарить,
За синие глаза и длинные ресницы.
За песни здешних птиц в сиреневом саду,
Что по ночам мне долго будет сниться.
Припев:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788607
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 09.05.2019
Розцвітає місяченько
В осяйнім убранні.
Молоденький козаченько
Запав на коханні...
Полонила дівка-ружа
Вогненним багрянцем,
Бо до нього не байдужа,
Розлилась рум’янцем.
— Осідлаю вороного,
Гайну до дівчини.
Не зупине нас нічого,
На те є причини.
Пригорну свою миленьку,
Ніжно притулюся...
Жовтокрилий місяченьку,
В коханні втоплюся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420556
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 09.05.2019
Наїхали козаченьки
До розлогої річеньки
Своїх коней напувати,
Сили з води набирати.
Там дівчина шмаття прала,
Козаченькові моргала.
Він на неї задивився,
Мало в річці не втопився.
У полон взяла красою,
Довжелезною косою.
Розплітались з вітром коси
В сонцесяйні тихі роси.
Ой ви, чари оковиті,
Пристрасні, несамовиті.
Розгойдалися заграви,
Мальовничі там заплави.
Віддала серденько любо,
Не вернути тепер згубу...
Зникли козаки в долині,
Сумували очі сині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428848
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 09.05.2019
Зашуміли вітри, закружляли,
Впали краплями тихі дощі.
Вони в тебе мене закохали,
Ти кохання затримай мерщій.
Хай воно розквітає в тумані,
Нехай ллється у душу твою.
Буде щастя для нас у коханні
І підвладне, як слово люблю.
Ти для мене, як зірка на небі,
Засвітилася у темноті.
Поспішаю кохана до тебе,
По житті будем разом іти.
Будем міцно триматись за руки,
Будем разом співати пісень.
І не буде між нами розлуки,
Буде світлим і радісним день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834800
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019
Пелена накрила сірим димом небо,
Сльози проливають проливні дощі.
Я у даль вдивляюсь, думаю про тебе,
А душа складає з Музою вірші.
Де ти мій коханий, яблуневим цвітом,
Застеляє вітер трави навесні.
Зеленіє в полі, підростає жито,
А в садах співають птахи голосні.
Лине пісня дзвінко, лине понад краєм
І коханням гріє серденько моє.
А сад яблуневий, знову нас чекає,
Білим, білим цвітом стежку нам снує.
Як тебе кохаю, як тебе люблю я,
Почуття не згасли, полум'ям горять.
Яблуневим цвітом яблунька цілує,
А роки рахує наш з тобою сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834592
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019
Дозволь мені тебе любити,
Дозволь коханою назвати.
Без тебе в світі важко жити,
Ще важче в невідомість грати.
Дозволь мені тебе обняти
І притулитися до тебе.
Солодкий мед із уст збирати
І дарувати зорі з неба.
О Боже! Як тебе кохаю!
Сто раз скажу, промовлю ніжно.
Любов моя прийшла із Раю,
Лягла словами в весну пізню.
Послухай, що шепоче вітер,
В садочку птах пісень співає.
Усі зберу для тебе квіти
І прошепочу, що кохаю.
Дозволь мені тебе любити,
З тобою поруч завжди бути.
Любов не можна спопелити
Її ніколи не забути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834264
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 02.05.2019
Дощі,дощі... Напився Стир водиці,
Набрався сил неначе богатир.
В повітрі сосни запах і кориці,
У цій місцині наберуся сил.
Торкнусь трави, росою вмию ноги,
Медунки замилують погляд мій.
Он виросли гриби біля дороги,
Немов кептурик хочуть зняти свій.
Іду у глиб, заквітчені суниці
І килим з листя прілого лежить.
Ввижаються в деревах казки лиця,
В чупринах їхніх вітерець шумить.
А ось старезний дуб собі дрімає,
Його двома руками не обнять.
За стільки літ, що він прожив, все знає,
Ти підійди й тихенько під ним сядь.
Послухай, що тобі він нашепоче
І про минуле разом нагадай.
Закохана була в блакитні очі,
А ночі наші, мов солодкий рай...
Стир - назва річки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834153
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019
Білий цвіт зриває вітер вередливий,
Хоче застелити ним довкола світ.
Ти шепочеш любий, що такий щасливий,
Ми в саду блукаєм поміж його віт.
Приспів:
Біла хуртовина, замела довкола
І лягла на трави, наче випав сніг.
Біла хуртовина, грає вітер соло,
Цвітом закружляла, тулиться до ніг.
Пригорнеш до себе, усміхнуся ніжно
І відчую зразу вогника тепло.
Біла хуртовина закружляла сніжно,
Подивись коханий, щастя намело.
Приспів:
Біла хуртовина, замела довкола
І лягла на трави, наче випав сніг.
Біла хуртовина, грає вітер соло,
Цвітом закружляла, тулиться до ніг.
Там де є кохання й почуття гарячі,
Заквітує цвітом в серденьку весна.
Там душа радіє, дощиком не плаче,
Біла хуртовина в вальсі нас кружля.
Приспів:
Біла хуртовина, замела довкола
І лягла на трави, наче випав сніг.
Біла хуртовина, грає вітер соло,
Цвітом закружляла, тулиться до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834036
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019
Ти приходиш до мене у сни,
Я коханий на них так чекаю.
Звуки флейти звучать голосні,
Зустріч ця видається нам раєм.
Ти приходиш до мене у сни,
Обіймаєш мене, пригортаєш.
Бачу очі блакитно - ясні,
А душа соловейком співає.
Ти приходиш до мене у сни,
Посміхаєшся і розмовляєш.
У нім квіти даруєш мені
І коханою в нім називаєш.
Ти приходиш до мене у сни,
А у вікна вже стукає ранок.
Хочу, щоб не кінчались вони,
Щоб пізніше всміхнувся світанок.
Ти приходиш до мене у сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833947
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019
Розлетілись листочки осінні,
Закружляли вальсом в повітрі.
Незабуду твої очі сині
І косу розчесану вітром.
Приспів:
А небо плакало, так плакало,
Стояв в зажурі осінній ліс.
А сльози капали, так капали,
Струмками в річку потік їх ніс.
Зберу краплини я у долоні
І їх зігрію своїм теплом.
Ще й досі люба в твоїм полоні,
Приходь у гості до мене сном.
Приспів:
З тобою мила ми так далеко,
Та пам'ять завжди душу ятрить.
Як відлітають в твій край лелеки,
За ними серце ниє й болить.
Приспів:
Мій голос й досі тебе ще кличе:
"Прилинь кохана, не забарись".
Він з журавлями в небі курличе,
То лине в серце, а то у вись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368807
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 27.04.2019
Ми зустрінемо з тобою наш світанок,
Загадаємо бажання на зорю.
Теплим променем зігріє ніжний ранок,
Закохайся, бо я так тебе люблю...
Приспів:
Закохайся, закохайся в тихий вечір,
Закохайся, закохайся в срібну млу.
Пригорни,зігрій тендітні мої плечі
І у мене закохайсь, бо я люблю.
Пестить вітер і розчісує волосся,
Краплі рос тихенько падають в траву.
Щоб насправді це коли - небудь збулося,
Закохайся, бо я так тебе люблю...
Приспів:
Закохайся, закохайся в тихий вечір,
Закохайся, закохайся в срібну млу.
Пригорни,зігрій тендітні мої плечі
І у мене закохайсь, бо я люблю.
Усміхатись будуть ніжно до нас зорі,
Буде місяць нас катати у човні.
Підніматимуть кохання хвилі в морі,
Як освідчишся коханий ти мені.
Приспів:
Закохайся, закохайся в тихий вечір,
Закохайся, закохайся в срібну млу.
Пригорни,зігрій тендітні мої плечі
І у мене закохайсь, бо я люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342968
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 27.04.2019
В садах співають солов'ї дзвінких пісень
І уявляється мені той літній день.
Коли зустрілись вперше ми у цім саду,
Не знали ще на щастя то чи на біду...
Я так просила повернись, а ти не чув.
Я так просила усміхнись, а ти забув.
Понесли наші почуття у даль вітри,
Лишився в серці назавжди у мене ти...
Так закохалась мов дівчисько в очі ті,
Були з тобою зовсім близько ми тоді.
Та доля усміхнулась і повз нас пройшла,
Кохання роздає не літо, а весна...
Я так просила повернись, а ти не чув.
Я так просила усміхнись, а ти забув.
Понесли наші почуття у даль вітри,
Лишився в серці назавжди у мене ти...
Спливли в минуле вже давно мрійливі дні,
Коли були ми запальні і молоді.
Життя надиктувало долю різну нам,
Я про кохання розповім своє вітрам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773126
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 27.04.2019
Стежину, тобі, простелю білим цвітом,
Намисто для тебе в калини візьму.
І перед тобою, немов перед світом,
Скажу, що кохаю, скажу, що люблю.
Веснянко, веснянко, сердець полонянко,
Прилинь в моє серце у сни повернись.
Веснянко, веснянко, чарівна панянко,
Тебе я чекаю, чекаю з'явись...
Без тебе кохана не можу заснути,
Без тебе не можу співати пісень.
І тільки обоє ми зможем відчути,
Як ранок шепоче й всміхається день.
Веснянко, веснянко, сердець полонянко,
Прилинь в моє серце у сни повернись.
Веснянко, веснянко,чарівна панянко,
Тебе я чекаю, чекаю з'явись...
З тобою веснянко ми будем щасливі
І вічную клятву коханню дамо.
І сни для нас будуть красиві, красиві...
Ми з ними у небо до зір злетимо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327102
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 27.04.2019
Закохався в дівчину, дівчину Веснянку
І не можу спати я, встаю спозаранку.
В неї очі голубі, мов волошки в полі,
Розпустила коси їй на вітру тополя.
Приспів:
Дівчино, дівчино, дівчино Веснянко,
Щоб заглянуть в твої очі не сплю до світанку.
Дівчино, дівчино, дівчино Веснянко,
Щоб заглянуть в твої очі не сплю до світанку...
Я спущуся стежкою, щоб тебе зустріти,
Дивною мережкою розфарбую квіти.
Принесу в долонях я, сонце спозаранку,
Лиш би нам зустрітися дівчино Веснянко.
Приспів:
Побіжу у поле я, пісню заспіваю,
Розкажу любов моя, як тебе кохаю,
Як ночами я не сплю і дивлюсь на небо,
Ясна зіронько моя, неможу без тебе...
Приспів:
Слова і музика MERSEDES///
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323252
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 27.04.2019
Вийшла рано - вранці в береги широкі,
Впав на землю сонний, вранішній туман.
Манить небо синє й сонце яснооке,
Незабудки дивні й серденько без ран.
Верби і тополі шелестять листвою,
Вітер ніжним шовком лагідно торка.
Закриваю очі і я знов з тобою,
У твоїй долоні знов моя рука.
Стільки літ минуло, а любов лишилась,
Не старіє навіть і не помира.
Вона в моїм серці просто залишилась,
Я тобі коханий бережу слова.
Може наша доля доторкнеться сміло
І дозволить в очі зазирнуть твої.
Я скажу коханий, може і не вміло,
Ти найкращий в світі на усій землі.
Вірш виставляю вдруге ( перший зник з сторінки разом з коментарями)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833664
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 27.04.2019
Одинокою веточкой ивы
Постучалась в сердечко слегка...
- Так люблю тебя! Слышишь, мой милый?!
А потом убегу... навсегда!
Потому что... ответ его знаю...
- Не дождусь, чтобы он рассказал,
как влюбился еще в прошлом мае...
когда слушал чудесный вокал.
Разливалась та песня рекою!..
Слушал милый мой... и не дышал...
- И девчонка красива!.. Не скрою...
Но была... безразлична душой.
Я же, глупая... лучик искала!
Самый теплый... и самый родной!..
- Но тепла для меня было мало...
Его милый мой... отдал другой.
Одинокою веточкой ивы
Я к любимому тихо коснусь...
- Ждать любви от него... нету силы...
Пусть обнимет холодная грусть.
3.04.2019 г.
Картинка из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831830
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 21.04.2019
- Люби меня за нежность...
За преданность люби...
За то, что было прежде...
И то, что впереди...
Я теплый Солнца лучик...
что на твоей щеке...
- Нам завтра будет лучше!..
Хоть юность вдалеке...
Пусть шелестят денечки
над общею судьбой...
- Как будто Ангелочек...
я навсегда с тобой!
Спасу от зла с грозою...
Сниму любой испуг!..
Лишь белой полосою
я застелю тропу...
Нам звезды сыплют счастье...
Природа наш пиит...
Я с безграничной страстью
тебя хочу любить!..
- И ты люби!.. За нежность...
за преданность люби...
За то, что было прежде...
И то, что впереди...
21.04.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833486
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019
Ромашковый плела венок..
Цветов на поле - валом!
Где получался узелок...
- Люблю тебя!!! - шептала...
Вплетала прядями лучи...
Чтоб греть того, кто рядом!..
От сердца отдала ключи...
и душу... - Как награду!..
Мелькал цветастый сарафан...
Мял зелень полевую...
Венок... как будто талисман...
Как нежность в поцелуях!..
Валялась парочка в траве...
Под покрывалом страсти.
В каком-то тайном волшебстве...
Познали ценность счастья.
Злых ветров сила не страшит
все повороты судеб...
- Пусть крепким будет чувств гранит!..
Разлуки пусть не будет.
Ромашковый плела венок..
Цветов на поле - валом!
Где получался узелок...
- Люблю тебя!!! - шептала...
12.04.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832447
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 21.04.2019
Не страшні буревії, коли серце гаряче,
Не живем без надії і сміємось і плачем.
Наше перше кохання все життя зігріває
І думками і серцем до грудей пригортає.
Так - як зорі яскраві в небі темному сяють,
Так птахи перелітні знов додому вертають.
Коли сонце у небі закликатиме весну,
Дощ, що падав так рясно, залишить перевесло.
У німому мовчанні береги, все чекають,
Коли промені сонця в гості все ж завітають.
Задзвенять в храмах дзвони голосисто і ніжно,
Впадуть роси на трави і омиють їх слізно.
Щоб зустрітись з тобою, обмінятись словами,
Я у вечір таємно розмовляю думками.
В них ти поруч я знаю, дотик твій відчуваю,
А за вікнами нічка нас у гості чекає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833506
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019
З Вербним Воскресінням вас, дорогі друзі!
Верби мої, верби
пісня
Верби мої, верби
і сережок дощ –
Ви – у Серця небі,
сльози хоч не хоч...
Ви – дитинства пісня...
тане, наче дим...
Біль душі мій грійся
спомином про дім.
Там, в бузковій сині,
винести я зміг
Незабутні й нині
щастя й дива сміх;
Поле трав і квітів, –
той казковий рай, –
І найкращий в світі
світла небо грай.
Хай ніщо не зрадить
тих безхмарних літ.
Радість не завадить,
шле минуле зліт...
Обійму я, верби,
ваших рук красу.
Запах, ваші весни
я в Душі несу.
31.01.2004г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833469
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019
Пр: Сонячний ранок, зоряні роси,
Вивели нас на дорогу життя.
Жайвір співав, цвіли абрикоси,
Кликало поле у буйні жита.
Ми йшли по росі, пахло поле любистком,
Серпанок співав поміж трав.
Пух падав з тополі, гойдалося листя,
Немов хтось колиску гойдав.
Здалеку лунала пташина реприза,
Всю ніч не змовкав соловей.
Він ножиком наче повітря прорізав,
Часами сягав апогей…
Закохана пара одна була в світі,
Здавалось так буде завжди.
Гойдалися верби сплітаючи віти,
Роси приховавши сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833212
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019
Я тримаю щастя у долонях
І воно велике наче сонях.
Літ моя душа не відчуває,
А тому, що все життя кохає.
На життя своє не ображаюсь,
Розквітаю й в щастя повертаюсь.
Розчиняюсь в мелодійних звуках,
А і ще, люблю блукати в луках.
Синє небо, мов волошки в полі,
Як твій погляд, дякувати долі.
А ще танець перший і останній,
Й промінь сонця,що торкає ранній.
Я люблю цей світ й тебе у ньому,
Важко комусь бути в нім одному.
Моє серце б'ється і кохає,
Кращого за тебе більш немає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833218
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019
[youtube]https://youtu.be/ZBTpTzrQ2c4[/youtube]
Разлиты на столе и высохли чернила,
признания в любви здесь не дописан слог,
ты в жизнь свою меня уж больше не впустила,
где смятая трава и одинокий стог...
Нас звали за собой медовые поляны,
остаться лишь с тобой в ромашек забытьи,
а нежные слова ты говоришь устало,
я целиком горю в несбыточной любви.
А ты свечу зажгла, поправив занавеску,
и до утра в лесу умолкли соловьи,
я постучу в окно тихонечко, не резко...
оставлю на крыльце любви своей стихи.
Забудешь про меня, умчится вдаль карета,
мечты лишь о тебе останутся в стихах,
медовый вкус горчит, и попрощалось лето,
прощальные слова застыли на губах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633348
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 14.04.2019
Ти від мене так близько коханий,
Розділяє нас осінь лише.
І світанок отой полум'яний,
Засвітився у небі уже.
Я раділа, його пригортала,
Він для мене був спомином тим.
Коли осінь до нас завітала,
Листопадом кружляла рясним.
Ми у царстві були лісовому,
Там де казка і де листопад.
Усміхалась тобі лиш одному,
Жаль, не вернеться день той назад...
Лиш коли у вікно стукне осінь
Й поведе мандрувати у ліс.
Заблукається вітер між сосен,
Буде плакати дощик від сліз.
І тоді я про все нагадаю,
Мою душу зігріє тепло.
У думках ти так близько я знаю,
Зазирає кохання в вікно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832219
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 12.04.2019
Весна веде з тобою нас у казку,
Туди де ранок ніжний і ясний.
Де промінь сонця подарує ласку,
У казці тій ти будеш тільки мій.
Візьму тебе тихенько я за руку
І поведу туди де вишень цвіт.
Туди де трави застеляють луки
І де в лісах так квітне первоцвіт.
Нам не страшні весни грайливі грози,
Приємний нам з тобою шум дощу.
Хоч проливає він на землю сльози,
Земля вбере ті сльози досхочу.
З тобою ми у цім казковім світі,
Запалимо вогонь кохання знов.
У очі зазирну твої привітні,
Нехай зігріє нас палка любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832459
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 12.04.2019
Залетів до нас у гості вітерець,
Теплим дотиком торкнувся до сердець.
Я йому тебе кохана не віддам,
Берегти тебе я буду люба сам.
Приспів:
Любов й кохання зустріне весну,
Торкне на світанні, пробудить від сну.
І я в обіймах лишуся твоїх,
Любов'ю зігріті, то щастя для всіх.
Соловейко нам щебече за вікном,
Захмеліла від кохання, мов вином.
Ти для мене мій коханий дорогий,
У душі моїй назавжди тільки мій
Зорі в небі мов смарагди чарівні,
Засвітилися вогнями у вікні.
Обійму тебе кохана, пригорну
Бо кохаю лиш тебе таку одну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832342
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 11.04.2019
Под цветущей акацией в мае
целовал мой любимый меня...
- Только Ангелы наши все знают...
Да еще вот... на небе Луна.
Серебрилась дорожка на речке...
Приглашала купаться вдвоем.
Мы купались!.. Под сладкие речи...
- Бог ты мой, ведь все мысли о нем!..
Так кружились в заоблачной выси!..
Путь туда... кто-то нам осветил...
Звезды сыпались... будто бы бисер!
- Это счастье... друг друга найти!
Лучше всех мой любимый... бесспорно!
- Он мой раб!.. И еще... господин...
На край света спешила покорно...
Пусть ведет меня в сказочный мир!
Резких много в судьбе ситуаций...
- Ты, душа, за родного держись!..
Нежный запах цветущих акаций
Пронесем с милым... целую жизнь.
4.04.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831831
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 07.04.2019
Розквітли яблуні рожевим цвітом,
Всміхаються від радості уста.
Весна, весна, а у очах вже літо,
Волошками квітують небеса.
Приспів:
Хай пролітають роки - за - роками,
Нехай минає осінь і зима.
Палке кохання буде завжди з нами,
За тебе найдорожчої нема.
Дивлюсь у твої оченьки кохана,
Твій погляд заворожує мене.
Твоя усмішка ніжна, незрівнянна,
У грудях б'ється серце вогняне.
У небі промінь грає веселково,
В душі пульсують ніжні почуття.
В яскравих кольорах усе довкола,
Удаль тікає із під ніг земля.
Я пригорнусь до тебе моя мила,
Голубко сизокрила, чарівна.
В коханні нашім є велика сила,
Ту силу дарувала нам весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831647
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Солов'ї у гаю заспівали,
Нам з тобою літо нагадали.
Ніжне сонце з квітами поляну
І твою усмішку полум'яну.
Прислухаюсь, що шепоче річка,
Хоче пригорнутись до потічка.
Опустила верба в воду коси,
А на трави впали дрібні роси.
Приспів:
Веди мене кохана в наше літо,
Туди де пахне матіола цвітом.
Не треба нам з тобою йти у осінь,
Нехай вона до себе нас не просить.
Сів метелик на твоє волосся,
Наче море в пшеницях колосся.
А волошки наче очі сині,
Про які я згадую донині.
Теплий вітерець торкає щічки,
Ніжне мов троянда твоє личко.
Хочу так зустрітися з тобою,
Літо двох зігріє нас любов'ю.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831455
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019
Холодна ніч вуалью все покрила
І навіть зорі спати уляглись.
Вона весну у гості запросила,
Щоб все цвіло довкола, як колись.
Верба розкішні віти нахилила
І викинула свій махровий цвіт.
Берізка на траву сльозу зронила
І ліс прибрався в диво - первоцвіт.
І ось весна почула те прохання,
Торкнулась ніжністю своїх прикрас.
Теплом зігрілось у душі кохання
І зародились почуття у нас.
Цілунок твій ще й досі пам'ятаю,
Додому вже вернулись журавлі.
Вони теплом зігріті свого краю,
Торкаючись до рідної землі.
А я в твоїх обіймах потопала,
Як та весна купалася в цвіту́.
Тебе одного любий я кохала
І до сих пір коханням тим живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831339
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 02.04.2019
Ворожила нічка на кохання,
А душа завмирала в чеканні.
Так просила думками, благала,
Щоб тебе у цю ніч нагадала.
Посміхнулася зіронька з неба,
Моя люба, усе це для тебе.
Слова ніжні мов шовк доторкались,
Бумерангом летіли й вертались.
Мій коханий, моя ти любове,
Моє сонце ясне, світанкове.
Я веселкою мило всміхнуся
І в обійми твої загорнуся.
Тільки б знати, що поруч з тобою,
Тільки б в серці не бу́ло би болю.
Нехай нічка мені наворожить,
Бо я жити без тебе не можу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830916
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019
Ти даруєш мені квіти,
Кожен день і дуже різні.
З ними радісні привіти,
Дуже милі, дуже ніжні.
Ти один такий у світі,
І з минулого приходиш.
Очі, неба синь, блакитні,
Ти у снах мене знаходиш.
І коли засвітить зірка,
Блисне полум'ям яскравим.
Пісня залунає дзвінко,
Роси упадуть на трави.
Коли сон знов заколише,
Я зустрінуся з тобою.
Прочитаю тобі вірші,
Милуватимусь красою.
І гарячі поцілунки,
Нас у ніч оту зігріють.
Квіти - то твої дарунки,
Зорі відблиском зоріють...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831007
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019
Не забудемо дитинство босоноге,
Що до нас приходить часто у вісні.
І ведуть туди щасливії дороги,
Линуть звідти співи птахів голосні.
Приспів:
Веде мене, веде мене дорога,
До рідного, до рідного порогу.
У світлий, ніжний край мій незабутній,
Туди де було свято, були будні.
Достигають у садах червоні вишні,
Зігріває сонце річку й береги.
Я пригадую історії колишні,
Їх у пам'яті з тобою зберегли.
Бігли весело купатися до річки
І вплітали конюшину у вінки.
Заплітали білі бантики в косички,
Доторкалися метелики руки.
Прокидалися з тобою до схід сонця,
Гнали в поле вередливу череду́.
Засинали коли місяць у віконці,
Догравав свою сонату на ходу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830260
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
У минуле спішу по стежині,
По якій ми з тобою ішли.
Несуть крила мене лебедині,
Ми любов свою знов віднайшли.
Не відпустимо більше від себе,
Не дамо забруднити її.
Жити люба не можу без тебе,
Ти одна лиш така на землі.
Приспів:
Зі мною поруч лиш ти одна,
Зігріє серце обом весна.
Тебе кохана в життя візьму
І більш від себе не відпущу.
Я не втомлюся любить тебе,
Я не втомлюся кохать тебе.
На крилах щастя лечу туди,
В моєму серці одна лиш ти.
У очах твоїх синьо - блакитних,
Я топлюся не можу спастись.
Нагадає весна нам і літо,
Як лугами блукали колись.
Було чути в тумані дзвіночки,
Пасовисько стрічало коней.
Своє щастя вплітали в віночки,
Ти горнулась до мо́їх грудей.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829924
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019
Зустрів на стежці дівчину - Веселку,
У її очі милі зазирнув...
Смак поцілунку був солодко - терпкий,
Я до цих пір про нього не забув
В долоні ми збирали срібні роси
І слухали мелодій цвіркуна.
Вплітав коханій я ромашки в коси,
Тікала із - під ніг у нас земля.
І кожен раз тримаючись за руки,
Ми зустрічали ранки чарівні.
Як прокидались загадкові луки,
Вона всміхалась сонечком мені.
Колише вітер пшеницями в полі
І підіймає хвилі золоті.
В зелених сукнях верби і тополі,
То був для нас найкращий день в житті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829523
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Коли впаде на скроні білий сніг
І сльози потечуть з очей солоні.
Згадаймо дім і батьківський поріг,
Гарячі, ніжні мамині долоні.
Як нам тепер не вистачає їх,
Як хочеться тепло їхнє відчути.
В житті вже стільки пройдено доріг,
Та жодною батьків нам не вернути.
Хатина досі, ще стоїть в саду,
Обдерта, наче сирота сумує.
Курличуть журавлі лиш на льоту
І вітер в самоті господарює.
Кропива жалить, хоче нагадать,
Забулися про батьківське обійстя.
Пора косу самим до рук узять,
Попрацювати, щоби було чисто.
Хоч раз у рік приїхати сюди,
Згадати батьківську любов у тиші.
Сумуємо за ними дуже ми,
Вони у нашім серці наймиліші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829360
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Коли зустрілися з тобою,
Я тільки в очі подивилась.
Від них так віяло весною,
В душі кохання зародилось.
Неначе вітерець торкнулась,
Легеньким шовком до обличчя.
До тебе сонечком всміхнулась,
Воно у казку нас покличе
Я згідна. Тихо шепотіла,
З тобою навіть на край світу.
Туди, де розмах птахів крила
І де танцюють хмари з вітром.
Для мене ти, мій принц із казки,
Твої слова хотілось чути.
Твоє тепло і сонця ласки,
В житті нам цього не забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829214
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Скажи мені, чи ти щасливий,
Без мене в ці холодні, сірі дні.
Самотні за вікном знов зливи,
Доносяться дощу сумні пісні.
Краплини в шибку б'ють сердито,
Мов хочуть розказати щось вони.
А я пригадую знов літо
Й кохання те дароване мені...
Ромашками буяло поле,
Закохано всміхалася тобі.
Птахи виконували соло,
Не думала, що буду у журбі...
Та враз змінилася погода,
Умить так стало холодно мені.
То поміняла все природа,
Скажи мені, щасливий ти, чи ні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828712
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Нахилила віти верба над водою,
Одягла зелений, ніжний сарафан.
Ми під нею любий стоїмо лиш двоє,
Десь вальсує тихо свій танок баян.
Ось уже на небі засвітились зорі,
А у лозах стали кумкати жаби.
Вийшов погуляти місяць на простори
І поплив тихенько з хмарами собі.
Застелили в лузі перини тумани,
Задзвеніли роси, падають в траву.
І пішов гуляти вітерець ярами,
Витре сонце ранку гіркую сльозу.
Не сумуй мій ранок, я завжди з тобою,
Та коханий поруч, я його люблю.
Зігріває ніжність двох нас під вербою,
Я її одному, лиш йому дарю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828999
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
ТАК,ЯК І ЖДАЛА, БУДУ ЖДАТЬ... ТИ В ЦЬОМУ СВІТІ НЕ ОДНА...
Я на дорогу йду знов, сину, Ти на дорогу ходиш, мамо,
Тебе я буду виглядать, Мене у гості не чекай...
Не хочу вірить, що загинув, Я не приїду, як бувало,
Так,як і ждала, буду ждать... А ти онуків виглядай...
Я придивляюся, мій сину,- А я до тебе вітром лину,
Це ж ті доріжки і стежки, І з клена падають листки,
Де ти ходив,..до них я лину, Несу тобі я смак полину
Про тебе всі мої думки... Й синівське лагідне: "Прости!"
Мене стрічає клен високий, Про це нашіптують листочки,
Про щось шепочуться листки,- Ти їх послухай, не спіши,
Такий безмежний світ широкий, Може той клен - то твій синочок,
Де ж загубивсь у ньому ти?.. Йому про себе розкажи!..
Я притуляюсь до листочків, Пройшло років уже немало,
До них сумна завжди горнусь, Та не зійшла твоя журба,
Не каже клен, де мій синочок, Не побивайсь за мною, мамо,
Чому до мене не вернувсь... Ти в цьому світі не одна...
Вітер гойда клена листочки, І пиріжків ти, як бувало,
Мого торкається чола, Мені із вишнями спечи,
Може, це ти мені, синочку, Роздай їх людям, моя мамо,
Вісточку шлеш аж звідтіля?.. І біля клена помовчи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828925
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 14.03.2019
У вінку квітчається калина,
Сонце усміхається згори.
Рідна прокидається країна,
У садах співають солов'ї.
Соняшник голівкою колише,
Небо синє у височині.
І немає в світі наймиліше,
Найрідніше нашої землі.
Приспів:
Моя Україна - то батькова сила,
То мамина ласка, тепло і любов.
Моя Україна - то сокола крила,
Підніметься вгору, літатиме знов.
Колоски пшениці налилися,
Червоніє в полі маків цвіт.
І волошки у вінки сплелися,
Бо міцний наш український рід.
Тягнуться у височінь смереки
І виходять ріки з берегів.
Завжди повертаються лелеки,
У свій край ще пращурів - дідів.
Приспів:
Пригортає вітерець калину
І шепоче про кохання їй.
Міцно бережім свою родину,
Будемо щасливі ми у ній.
Пам'ятаймо, що в родині сила,
Відданість, любов і доброта.
Україна нас усіх зростила
І вона для нас тепер свята.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828353
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Я проведу рукою по волоссі
І зазирну в блакить твоїх очей.
Кохаю, шепотітиму, ще й досі,
Так тихо доторкнуся до плечей.
Тобі медовий лишу поцілунок
І запрошу тебе у свої сни.
Зроби мені коханий подарунок,
У день чудовий, ніжної весни.
Я розпалю вогонь кохання знову
І нагадаю все, що в нас було.
Ще подарую казку кольорову,
Тобі підставлю вірності крило.
З тобою будемо летіти в парі,
Ніколи не розлучить нас ніхто.
Я подарую казку, щоб всі знали,
А казка принесе для нас тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828105
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Колисала мати у колисці сина,
Цілувала очі , ніжно споглядала,
І молила Бога, щоб її дитина
У здоров’ї й щасті виростала.
Пролітали ро́ки журавлиним клином,
Сивина закралась у жіночі скроні…
І пишалась мати синьооким сином,
Мозолями вкрилися долоні…
Всю любов, що мала – кровинці віддала
Не ховаючи нічого за душею,
А коли у небо голову підняла ,–
Вже курличуть журавлі над нею.
Полетіла світом материнська доля,
Вже з небес лунають молитовні звуки…
Щоб не було в світі ні біди, ні горя
Ви щодня цілуйте рідній ненці руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492090
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 06.03.2019
Фиолетовым сирень цвела…
Ароматом сладости пьянив…
Написать решилась про себя:
Ни слезинки больше не пролив…
Я невестой юною была…
И в кипенность белых покрывал
Завернулась нежностью тогда…
(Испугать, наверно, не желал)…
От сердечной искорки огня
И лампадки теплятся в углу…
Как молиться стану за тебя,
То нечаянно голос надорву!
По-другому - нету прежних сил…
По-иному - видно, не сказать…
Мне бы помнить,что ты говорил...
Мне бы спрятать,чтоб не потерять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827997
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Прийшла у край весна зеленоока,
Теплом торкнулась серця і душі.
Розли́лась річка в береги широка,
Прийшло натхнення Музи і вірші.
Співати стали птахи стоголосо,
Прибрався ліс у ніжний первоцвіт.
І заблищали оксамитом роси,
Мінявсь калейдоскопом дивосвіт.
Весна тихенько будить звірів в норах,
Всміхаються їй сонце й небеса.
Земля прокинулась, широке поле,
Довкола нас чаруюча краса.
На річці оселилась гусей зграя,
Про свій розповідають переліт.
Десь вітерець поміж гіллям літає,
Вербові котики вже бачать світ.
І стали довші дні, коротші ночі,
Від радості заплакали дощі.
За цим усім, спостерігали очі,
Красу душі думками несучи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827973
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019
А я ж тебе, мій миленький, кохала, кохала,
Біля тебе, мій соколе, до зірок злітала.
Паленіла від любові, впивалась тобою
І тремтіли сльози щастя теплою росою.
Цілувала стан пригожий, карі очі, брови,
Милувались до світання під шелест діброви.
Воркували голубками, обіймі гарячі,
Не забудуться ніколи ті ласки козачі.
Я була лоза, що гнеться, ти був виноградом,
Завмирало серце в грудях, бухкало, ти - рядом.
Пишні вуса лоскотали з приємністю груди,
Я любила, я кохала, ти - мій світ, ти - всюди.
05.03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827906
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Вийди моя мила у сад погуляти,
Будемо з тобою зорі рахувати.
Будемо з тобою по росі ходити,
Буде місяць - красень, ясно нам світити.
Вийди моя мила, я давно чекаю,
Пригорнись до серця,щось сказати маю.
Я ж не сплю ночами, і дивлюсь на небо,
Ти перед очима, не можу без тебе.
Вийди моя мила,я тебе благаю,
Стих вже спів пташиний у зеленім гаю.
Серце, б'ється в грудях, вирватися хоче,
Я тебе чекаю, виглядають очі.
Вийди моя мила у сад погуляти,
Не кажи мені,що не пускає мати.
Я тебе зігрію у холодну нічку,
Обійму кохана, зацілую личко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827825
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
У небі клин вертається додому,
У нім курличуть радо журавлі.
Вони ураз залишать свою втому,
Коли торкнуться рідної землі.
Зустріне птахів Батьківщина радо,
Зігріють сонця промені ясні.
Від гелготання оживуть левади,
Веснянки будуть линути пісні.
Весна застелить килим з первоцвіту,
То незвичайна ніжності краса.
Її дарований цілунок вітру,
Полине у блакитні небеса.
Огорне радістю своєю поле,
Окропить землю дощик весняний.
І буде небо наче синє море,
Купатися у прохолоді цій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827428
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 04.03.2019
Я тебе запрошую у весну,
З ніжним цвітом вишень у саду.
В казку загадкову і чудесну,
У якій сьогодні я живу.
Ти прийди, незабарись коханий,
Ноги у росі не замочи.
З'явиться на небі сонце рано,
Нам тепло з коханням несучи.
Я тебе запрошую у весну,
Вона так давно чекає нас.
Небо у яскравім перевеслі,
На хвилинку зупинився час.
Усміхнусь, впаду в твої обійми
І скажу, що я навік твоя.
Почуття мої до тебе сильні,
Ти - мені потрібен. Тобі - я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827705
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019
[b][i][color="#b113d1"]Эту ночь пронесла я с собою сквозь годы
И сейчас на закате бушующих лет...
Когда память бурлит, как весенние воды,
Ах, как хочется встретить такой же рассвет..
Упиваться губами, как спелой малиной,
Слаще меда они - ты тогда говорил.
Той загадочно-тайною ноченькой длинной
Ангел счастье и нежность нам щедро дарил.
А к рассвету когда солнце лижет туманы,
Тихо утро сквозь тюль заглянуло в окно.
Мы лежали с тобой негой страстною пьЯны.
Был у чувств наших привкус - хмельное вино.
Улетели давно эти годы, как птицы,
Вместе с ними и тот наш красивый роман.
Почему и сейчас продолжает мне снится
Ночь хмельная до слез и молочный туман...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800459
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 28.02.2019
Подивись на небо, зіронька летить,
Пада, наче з гілки груша стигла.
Загадаю я бажання у цю мить,
Доки догоріти ще не встигла..
Упаде із неба аж за небокрай,
Свічею, що врешті відгоріла .
Про моє бажання в неї запитай,
Та про мрію.. мрію легкокрилу..
Падала зірниця миттю до землі..
Залишала лінію вздовж неба,
Це вона в сріблястій місячній імлі,
Мою ніжність і любов несе до тебе..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1908126005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196983
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 28.02.2019
Не зрозумiє нiхто одвiчно,
Так не буває , чи щось не те.
Як же холодним, морозним сiчнем,
Квiтка любовi - ружа цвiте.
Чого ж ти, любий очицi мружиш?
Вiдвести погляд що не дає ?
Помiж снiгами - квiткою ружi,
Квiтне кохання палке моє ..
Лютим морозом себе гартує,
Тендiтна ружа - диво земне,
Квiтцi любовi - тепла бракує!
Я - твоя ружа! Зiгрiй мене!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11001294852
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198419
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 28.02.2019
Дом опустел.. Уж неделя, как мама ушла
В мир, где душа поселиться готова навечно.
Нет с той поры в нашем доме былого тепла.
Все, что жило, все приблизилось к точке конечной.
Мама ушла... Рассказав до того, что и как,
Что раздавать, кому шкаф, а кому-то посуду,
Даже пиджак, свой девичИй потертый пиджак
Глаше - соседке, с одеждой у бабушки худо.
Старый казан был завещан соседке другой..
Будет ей в чем корм скоту собирать и отходы.
Тихо шептала: "Мне надо уйти на покой.
С верою в то, что не зря прожила свои годы...."
Распорядилась.... ушла в предрассветную рань...
Все говорят, что отходит душа на рассвете...
- Мамочка! Мам... А куда же девать мне герань?
Ты же её больше всех обожала на свете.
Старый горшок. В нем вазон, неказистый на вид
Листья свои опустил так, как будто бы плачет..
Каждый листок по-сиротски от страха дрожит
Вроде ему час, как маме ушедшей, назначен.
Что тут решать, это память о маме моей.
Мне уезжать, я присяду в избе на минутку.
Мамин вазон я укутаю кофтой своей,
Надо спешить на последнюю в город маршрутку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712172
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 28.02.2019
Такий знайомий батьківський поріг,
В свої обійми радо пригорне.
Для нас він, наче справжній оберіг,
Йому любов із вдячністю вернем...
Присядемо на лаві під вікном
Й поринемо думками в інший час.
О Боже! Як давно то все було,
Та батьківський поріг, чекав на нас.
Вдивляюся у сад, він постарів
І груша похилилась до землі.
Я їй немов мале дитя зрадів,
Ще молодим гойдався на гіллі.
А ось криниця - журавля нема,
У вирій за роки ці полетів.
Сумує за родиною земля,
Як вибачитись нам? Немає слів...
Стежина до малини заросла,
Давно, ніхто до рук не брав коси.
А під вікном все ж мальва розцвіла,
Вона напи́лась ранньої роси.
Такий знайомий батьківський поріг,
Так швидкоплинно десь спливає час.
В житті нам сотню випало доріг,
Та лиш одна, свята була для нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809901
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 28.02.2019
Налилися в саду соком вишні,
Куштували обоє ми їх.
Обіймали дерева розкішні,
Я ховалась в обіймах твоїх.
Цілував мене ніжно у губи,
Відчувала я солод вишень.
Шепотіла коханий і любий.
А птахи нам співали пісень.
Приспів:
Ой ти ягода - вишня і солодка й терпка,
В небі сонечко вийшло, веселиться ріка.
То дарує нам літо, зустріч в нашім саду,
Я до тебе відкрито на побачення йду.
Ти чекаєш на мене я знаю,
Почекай, ще хвилиночок п'ять.
Я до тебе любов поспішаю,
Щоби міг ти коханий обнять.
Я з тобою мій милий щаслива,
Моє щастя коханий в тобі.
Вишні падають наче б то злива,
Посилає дощі проливні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826895
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Озовись до мене голосом лелеки,
Подаруй мені кохання і тепло.
Прилети до мене мрією з далека,
Щоби суму в нашім серці не було.
Щоби зорі з неба падали в долоні
І щоб місяць посміхався нам згори.
Мій коханий я давно в твоїм полоні,
Ще із нашої юнацької пори.
Пригорнись до мене теплим вітром в полі,
Подаруй букет ромашок запашних.
Відійдуть усі печалі і всі болі,
Бо моє кохання у роках твоїх.
Я скажу коханий, що тебе кохаю,
Що гублюся в мріях і очах отих.
І летить весела пісня понад краєм,
Де гуляє вітер в пшеницях густих...
Озовись до мене голосом лелеки,
Подаруй мені кохання і тепло.
Підросли коханий в лісі вже смереки,
А минуле наше ріками спливло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827146
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Пр: Біла конюшина, біла конюшина,
Біла конюшина горнеться до ніг.
Луг вдягнувся в біле, луг вдягнувся в біле,
Луг вдягнувся в біле, наче випав сніг.
Сонце сходить вранці, сяють буйно роси,
Вперше розплітає дівчина косу.
Солов’ї хорами в лісі стоголосять,
Наче прославляють неземну красу.
Пара йде по лузі, взявшися за руки,
Зранку промінь сонця, верби освітив.
Пахне конюшина, в білім цвіті луки,
Промінь перламутром роси освятив.
А щаслива пара залишає казку,
Скоро їх чекає батьківський поріг.
Сниться конюшина молодим щоранку,
Наче серед літа випав білий сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827008
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
- Ой доленько, доле... доленько святая!
Чому скажи, доле, ти така гіркая?
Чому скажи, доле, гірчиш полинами?
Чи ти так жартуєш? Що робиш із нами?
- Не до жартів, діти. Чи ж я вам не мати?
Розбрелись по світу. Де силоньки взяти?
А я ж в золотого жита колосочку.
А я ж в соловека дзвінкім голосочку.
В ніжних чорнобривцях під вашим віконцем.
Зігріваю вас я щодня разом з сонцем.
В калиновім ґроні в вашому садочку.
В росяних світанках в нашому гайочку.
Весною розсиплюсь ніжним білим цвітом.
Волошково гляну на вас теплим літом.
Покірно схилюся восени плодами.
Для вас позолота... Що, діточки, з вами?
Я в Дніпрі-Славуті хвилечкою лину.
На мене погляньте... Я вас не покину!
Це ви залишили. Розбрелись по світу.
Гіркота від того, бо ж ви мої діти!
Додому пташина маленька вертає.
Бо цінує. Любить. Кращого немає.
Найрідніша в світі, кожному до серця
Своя земля рідна, де напивсь з джерельця.
Гіркоту зберете ви до краплі, діти,
коли свою землю навчитесь любити.
Бо я й справді плачу гіркими сльозами.
Ой діточки, діти... Що робиться з вами?
Та ж ви, мої славні, козацького роду.
Хочу бачить Силу я свого народу!
Хочу я, щоб Мудрість тут запанувала.
Скажете тоді, що.... я іншою стала.
А я усміхнуся, а я порадію.
В небеса до Бога молитвою злину.
Піснею дзвінкою розіллюсь край поля.
То ж радійте, діти, в вас щаслива доля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826747
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Посидь зі мною. Сонце йде до сну,
Перисті хмари світяться червоно.
Ми так колись дивились на весну,
Тепер наш вечір б’є осіннім дзвоном..
Пр: Посидь зі мною. Сонце йде до сну,
Давай зігрію подихом долоні.
Я розповім про чарівну весну,
А сад протягне яблука червоні.
Люблю тримати руку у руці,
Вдихати запах яблук, що дозріли.
Хоча не гріють так вже промінці,
Тут ми неначе вчора воркотіли.
Пр.
Знайшли колись ми щастя в цім саду,
Як яблуні купалися у цвіті.
Замість весни, тебе в осінь веду,
Де яблука духм’яться соковиті.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826741
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019
При дорозі калина до землі нахилилась,
А в хатині дівчина в самоті зажурилась.
Десь поїхав коханий і назад не вертає,
Він в країні чужинській свою долю шукає.
Вийшов вітер у поле, щоби там погуляти,
Притуливсь до калини і не дав сумувати.
Не журися кохана, буду поруч з тобою,
Зійде сонечко рано, привітає нас двоє.
У блакитному небі вже громи загриміли,
А дівчата - подружки білі сукні оділи.
Лиш одна, ще сумує, лиш одна, ще кохає,
Під калиною хлопця вона вірно чекає.
Якби дав їй хто крила, то у небо піднялась,
У краї полетіла б і з коханим зосталась.
Та така мабуть доля, щоб з коханим розстатись,
Лише з вітром у полі і слізьми умиватись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826552
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019
Ти прийди до мене серед ночі
Й розкажи, кохана, що болить.
Я загляну в спраглі твої очі
І спалю думок зловісну нить.
Поклади свій біль мені на груди,
Хай мені він жаско відболить.
Ріки зупиню, зведу запруди,
Щоб сльозу на долю не пролить.
Приспів:
Два болі – дві долі.
Складемо в одну,
Думки сивочолі –
У думку сяйну.
Та й будемо разом –
Я, вірність і Ти,
Щоб всупереч часу
Любов зберегти.
Пристрасть на любов я перемножу,
Щирим серцем розділю твій жаль,
Неможливе я зробити можу,
Щоб в душі розвіялась печаль.
Що нам перепони й пересуди?..
Будемо в єднанні – ти і я.
Неповторне, що було, ще буде –
Сяєвом незгасним засія.
09.01.06,
Трускавець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396337
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 24.02.2019
Колише трави в лузі вітер,
Він пісню грає на струні.
Складає у букети квіти
І надсилає їх мені.
Бентежить серце невідомість,
Давно не бачила тебе.
Втрачаю від думок свідомість
А в голові моїй сумне.
Та вірю, що з думками справлюсь
І весну подарю тобі.
Твоїм коханням я зостанусь,
Вернувши роки молоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826312
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019
Серед степу широкого віє хуртовина,
Завиває дужий вітер, посіріла днина.
Плаче, стогне, сивочолий, у посвисті кулі,
У бліндажі солдат сидить, дні згадав минулі.
Ріжок собі набиває патронами повний,
Схилив голову, співає, а біль невгамовний.
Йде війна не рік, не другий, шостий навертає,
На дзвіницях по Вкраїні дзвін сумом ридає.
Стиснув зуби, аж цигарка, навпіл долі впала,
Схрестив пальці, щоби доля вогнем не палала.
Бронь поправив, що на грудях, треба йти до бою,
Не діждуться воріженьки, щоб був сиротою.
Без країни, що на карті ні меж, ні кордонів,
Бо міцніших, між у серці, нема бастіонів.
Де любов, надія й віра, правдонька кривава,
Щоби воля, горем крита, навік панувала.
22.01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822380
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 21.02.2019
Журавлі, журавлі...В крилах туга, печаль,
Безневинна душа лине з ними у даль.
Світла синь в небесах обіймає Ґрааль,
Краплі крові Христа вмили тіло, на жаль...
Сльози вмить пролились, як згасала зоря,
Те життя молоде, що ще мало б маля.
Та само відійшло, заволала земля,
Дух скорботи заліг на краю вівтаря.
Україно моя, скільки жертв ще візьмеш,
Скільки доль забере закривавлений хрест?
Палить люттю війна, дань наруги несеш,
В душах виклик катам і свободи протест.
26.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784561
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 20.02.2019
Край дороги кущ калини росою умився,
А на нього з зір високих потік світла лився.
З зір високих та з місяця, що горів у небі,
Обіцявся прихилити при першій потребі.
Та в душі його холодній пустка гостювала,
Лиш красу із грон червоних вона випивала.
В’яло листячко зелене, осінь билась в груди
І здавалося калині - напилась отрути.
"Не віддай мене нікому: чуєш, любий, милий", -
Шепотіла через сльози, погляд занімілий.
"Не віддай, кохай", - молила, до землі вклякала,
Зірвавсь вітер, хмарка сиза місяця сховала.
22.10.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810895
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 20.02.2019
Співає в гаю соловей, витьохкує дзвінко,
Співом душу звеселяє, біжить стежка стрімко.
Оминула дуб високий, в серці стало щемко,
Засмоктало щось у грудях, чи ж чекаєш, жінко?
Чи ж кинешся, як побачиш утомлені очі?
Бо спішив, летів до тебе, гнав думки у клоччі.
Цілував миле личенько і тремтіли плечі,
Обіймав біленькі груди від ночі до ночі.
Зійшов повний місяченько, як ступив до хати,
Любка сплеснула руками: " Як важко чекати!"
Вірність й віра в прянім тілі, ніжність, щоб кохати,
Лився солод поміж ними, щоб усе здолати.
04.02.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824164
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Ми з тобою моя доленько, закохались навесні,
Ти прийшла до мене доленько, наяву а не у сні.
Ніжно, ніжно усміхалася, дарувала яблунь цвіт,
Ми з тобою не побралися, вже пройшло багато літ.
Приспів:
Ой ти доле моя доленько,
Чом ти доленько така. ( двічі)
Ой ти доле моя доленько,
То солодка, то гірка.
Був коханий поруч доленько,та чомусь моїм не став,
У думках лишився доленько,взяв і іншу покохав.
Угорі світило сонечко, під ногами білий цвіт,
Народилась в нього донечка,ніжна наче маків цвіт.
Пролетіли роки доленько, швидко ріками спливли,
Та лишилась пам'ять доленько.що з тобою зберегли.
А кохання в моїм серденьку не погасло ні на мить,
Воно знову розгорається і в душі моїй горить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826053
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019
Їм добре вдвох. Все інше неважливо.
Хтозна, який їм шлях відміряв Бог.
Вони цінують зараз бережливо
Той час, що є у них один на двох.
Вона очима ловить світлий погляд
Його грайливо-теплий, як весна,
А він радіє, що сьогодні поряд
З ним її щира усмішка ясна.
У пристрасті своїй горять, мов зорі,
В обіймах замикнувши цілий світ.
Кохання їхнє - то бурхливе море,
Що не зміліє і за сотню літ.
А в них є миті, як мізерні крихти
І тікають годинники життя.
Замало, певно, раз в житті прожити,
Щоб ті до дна допити почуття.
Вона і він. Вуста не роз'єднати,
Що в поцілунку довгому злились.
Навчила доля їх не відкладати
Ні грама того щастя на "колись"..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825581
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019
Ночь светла, красивая и нежная,
Веет еле слышно ветерок.
Пусть тропинка между нами снежная,
Ничего, ведь это не порок
Мы с Тобою ночью лишь встречаемся,
Когда зорька поздняя взойдет.
И пускай те ночки не кончаются,
Кто еще подобное поймет?
Ночь светла, таинственная, снежная,
До чего же так приятно мне.
Встречи наши очень, очень нежные,
Как всегда, жаль только, что во сне.
14.02.2019 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825450
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Несе тепло нам вітерець мов диво
І будять птахи щебетом своїм.
Весна прийшла довкола так красиво,
Краса її принесла радість всім.
Приспів:
Весна мені промінчиком моргає,
Всміхаються до мене небеса.
А серденько кохання так чекає,
Прийди до мене, як прийшла весна.
Прокинулось від сну широке поле
І жайворонок пісню заспівав.
Полинуло його далеке соло,
Щоб кожен в серці весну відчував.
З тобою весну ми зустрінем радо,
Живе кохання з нами на землі.
Гримітимуть весняні канонади,
Веселі будуть линути пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825252
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019
Іду стежиною у поле,
Де пшениці неначе море.
Волошки сині заплітаю,
Ромашки у букет збираю.
Там чебреці переплелися,
Медунки медом налилися.
Пташиний спів і щебетання,
Розбудить поле на світанні.
У вальсі з вітром потанцюю,
Картину віршем намалюю.
Заслухаюсь пташиним співом,
Прошепочу:"Така щаслива."
Іду у поле вірш писати,
У ньому хочу розказати.
Про краєвиди неозорі
І про високі, дивні гори.
Про те, як трави миють роси,
Як вербам вітер чеше коси.
Як берег річка розмиває,
Туман крадеться понад краєм.
Всміхаюся віршем до сонця,
Воно у мене на долоньці.
Як я люблю красу природи,
Я ж українка, дочка роду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825122
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Ой, не шуми, мій вітре, хай дуб спочиває,
Хай торішнє листя стиха опадає.
Хай дрімає тихо у дужім спокої,
Щоб омолодитись з весною в запої.
У зелень убратись у високій кроні,
Бо світ біля нього весь, як на долоні.
Величаво-гордо він стоїть в окрузі
І лиш б’є поклони калині в напрузі.
Бо краса тендітна вчарує любого,
Тріпочеться серце в дуба ошатного.
Заспіває зрання соловей їм щемно,
Не летіть, роки ж, ви, не летіть даремно.
12.02.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825129
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
* * *
Не в травах шовкових,
В зелених дібровах,
Шукав я ці квіти для тебе.
В високому житі
Росою умиті
Такі лише кольору неба.
Їх сонечко гріє,
Їх вітер леліяв,
Рясні їх дощі поливали.
Дарую ці квіти,
Щоб щастю радіти,
За все, що так щиро кохали.
А весни минають,
Літа не чекають,
Ще квіти розквітнуть не раз.
За тими літами,
Щоб ми пам’ятали,
Як квіти всміхались до нас.
29.05.13 (Михайло Чир)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825135
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Тебя любить не будет так никто,
Ни в нынешнем, ни в следующем веке.
Но я люблю, люблю тебя за то,
Что Бог собрал в едином человеке.
Ревную я тебя в кругу друзей,
В кругу чужих, терзаюсь я тем более.
Поверь, ты стоишь ревности моей,
Её терпеть, согласен я и долее.
Я каждый день готов дарить цветы,
Но не найти таких цветов на свете
Красивых, нежных, свежих, как и ты…
-Поверь, что не пустые строки эти.
С тобой добьюсь любой я высоты…
Жаль что в мечтах несбыточной наивности.
Коль вдруг меня порадуешь и ты,
Такой же пылкою и нежною взаимностью.
С надеждой буду век тебя любить,
Ведь наша жизнь расчерчена на полосы.
А вера не позволит погубить
Мою мечту – погладить твои волосы.
СИКалин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402838
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 12.02.2019
Средь тайги и болот, на чужом берегу,
В дальних - далях на краюшке света
Ширь просторов родных я в душе берегу,
И мечтаю увидеть всё это…
Где в бескрайней дали тополя, тополя,
В розовеющей дымке рассвета.
Соловьиная трель, белый пух на поля,
Прелесть южного, жаркого лета.
По причине, какой, я забыть не могу
Всё, что с детства родное до боли?
Шелест трав на лугу, запах сена в стогу,
Стрекотанье кузнечиков в поле.
Знаю я Целину, и Сургут, и Надым,
Я полжизни мотался по свету.
Всё куда-то ушло, растворилось как дым,
Но забыть не могу только это…
Где в бескрайней далИ золотые поля,
Тяжесть веток увитых плодами.
Перелив ковыля, да еще тополя
Всё роднее стают мне с годами.
Часовыми застыли вдали тополя,
В розовеющей дымке рассвета.
Соловьиная трель, белый пух на поля,
-Никогда не забудется это.
СИКалин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404082
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 11.02.2019
Пахне м'ята і чебрець у полях широких,
В піднебессі вітерець й місяць ясноокий.
Зорі падають в траву, миються росою,
На побачення іду милий із тобою.
Я ступаю тихо так,щоб вітри не чули,
З'явиться у небі знак і він їх розчулить.
А кохання у душі грітиме словами,
У мережці спориші у нас під ногами.
Нерозтрачену любов я віддам для тебе,
Щастя нас зустріне знов у зірному небі.
Підкрадається туман, піднявсь над водою,
Більш нема душевних ран у нас із тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824979
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019
Ой, ромашки, ромашки, ромашечки,
Квітнуть в лузі за тихим селом.
Вітром гнані хлюпочуться хвилечки,
В ставі їх розглядають бочком.
І вербичка до них нахилилася,
Одиноко стоїть на горбку.
Ніч кохання чарівна приснилася,
Ті б зітхання відчуть на яву.
І забутись, що в доленьки крайня я,
Відволожити душу й вуста.
Впала із неба росиця лиш рання,
А ще пісня гучна солов’я.
А ромашки цвітуть, обіймаються,
Усміхаються сонечком всім.
Тим, хто у парі і тим, хто мається,
Серцем милим, таким золотим.
04.08.17
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744748
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 10.02.2019
Ой, у полі, що край шляху, розрита могила,
Там літає сизий сокіл розпростерши крила.
Мочить кості в землі білі скупою сльозою,
Розверзлось над ними й небо - плачеться грозою.
Летять блискавки в могилу: " Чий ти будеш, сину?"
А десь мати біля хвіртки тамує провину.
Видивляє впалі очі на стежку, що в’ється,
Сушить холод її груди, а лихо сміється.
Одним-одна - одинока. Болять старі ноги.
Ухопилася, де серце, здалось, чутно кроки.
Та лиш вітер обіймає розхристані груди,
Ще, як вечір, зірка з неба падає їй в руки.
01.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597127
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 10.02.2019
Поцілуй мене, миленький, ув обидві щічки,
Пригорнуся я до тебе, ген, біля смерічки.
Пригорнуся, задивлюся на стан твій пригожий,
Бо без тебе пропадає даром день мій кожний.
Бо без тебе день, як вічність, тягнеться повільно,
А з тобою, любуючись, у душі так хмільно.
І на серці соловейком ніжність в груди б’ється,
А розлука зміючкою підповзає, в’ється.
Та розлука не порушить єдності кохання,
Бо кохання щире й чисте, як росинка рання.
Як та зірка, що ясніє у вечірнім небі,
Почуття в тілах вирують, як вода на греблі.
Розливають теплу хвилю з голови до п’яток,
Що з ласкавими словами є безцінний статок.
Не докупиш те за гроші, що в душі немає,
Та кохання без лукавства все в житті здолає.
05.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790477
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 10.02.2019
Мокрі краплі дощу, мені тихо про щось шепотіли,
Я слова ті впущу, притулюся до шибки несміло.
Так кохаю тебе, а по шибці течуть дощу сльози,
Вітер висушить їх, намалюють картини морози.
Стільки часу минуло, душа все думками з тобою,
Марить кожного дня і страждає без тебе до болю.
Сон приходить тихцем,закрадається тихо до хати,
Лист пошлю з вітерцем,щоб його ти зумів прочитати.
У листі напишу, що мені так самотньо без тебе,
В осінь я запрошу, а у свідки візьму собі небо.
Ти для мене життя у якому без тебе не можу,
Я лечу в забуття, осінь щастя мені навороже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824853
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Господь сказа:" Покайтесь люди!
Адже Земля у нас одна.
І лихо вам від того буде,
Коли розірветься вона."
Усе живе повинно жити,
З любов'ю в серці і душі.
Життям - потрібно дорожити
І не стояти на межі.
Не смійтеся, як хтось заплаче
І коли біль в душі пече.
Господь велів робить іначе,
Підставте другові плече.
Не заздріть тим, хто так кохає,
Не кидайте гидкі слова.
Бо бумерангом повертає,
Все зло, що в серці ожива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824668
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019
Де є любов - там слів не треба,
Де є печаль - там сльози й біль.
То світить сонце ясне в небі,
А то холодна заметіль.
Де є любов - сади квітують,
Де є печаль - там сум щодня.
Вітри за вікнами лютують
Із ночі до самого дня.
Де є любов і розуміння,
Там завжди дружня є сім'я.
Де є печаль, го́ри каміння,
Над ним літає вороння.
Коли прокинешся ти рано,
Тобі привітно скаже день.
Той хто люби́ть не перестане,
Птахи співатимуть пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824377
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019
Ми зустрілись з тобою в саду,
Коли небо нам кидало зорі.
Ти поклич я до тебе прийду,
В ніжну весну таку неозору.
А довкола квітує знов сад,
Линуть пахощі дивні від нього.
Цвіт лягає немов снігопад,
Застеляє коханим дорогу.
Приспів:
Цвіт летить, цвіт летить, цвіт летить,
Пелюстки нам під ноги кидає.
Цвіт летить, цвіт летить, цвіт летить,
Хай розлука дороги не знає...
Зародилось кохання святе,
Шовковисте неначе пелюстки.
Берегло і тебе і мене,
Загортало у ситцеву хустку.
Хоч торкались до нього вітри,
Та ніколи воно не здавалось.
Найдорожчим для мене був ти,
Я у тебе любов закохалась.
Приспів:
Ти для мене мов сонячний день,
Ти проміння, що ніжно торкає.
Солов'ї нам співають пісень
І той день видається нам раєм.
Не страшні нам холодні дощі,
І не будуть страшними морози.
Гріють нас почуття у душі,
Й на очах не з'являються сльози...
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824276
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019
Чарівний линув спів із саду,
То голосистий соловей
Був сонцю й ранку дуже радий,
Співав він соло для людей.
І заливавсь казковим співом,
Для серця мого, для душі.
Було для мене справжнім дивом,
Те диво я вплела в вірші...
То тихо, а то навіть дзвінко,
Що би його почули всі.
Ось прилетів і сів на гілку,
Ще один птах в своїй красі.
Він не співав, а лише слухав,
Що витинає менший брат.
Підняв він сад увесь на вуха,
Хто рад був цьому, хто не рад.
Приємний ранок, ніжний, чистий,
І дзвінкий спів в моїм саду.
Проміння сонця золотисте,
Я пісню слухати іду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824106
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 05.02.2019
Він був в війну артилеристом,
А вона снайпером була.
Як сонце сходило над містом,
Чи падала на землю мла.
В одну і ту ж хвилину разом,
Летіли з серденька слова.
Шалений вітер, кулі градом,
Чи ти живий... Чи ти жива...
Зустрітися б з тобою люба,
І тебе ніжно так обнять.
Присісти поруч біля дуба
І пісню нашу заспівать...
Була війна... Вони солдати
І Батьківщина лиш одна.
І був наказ: "На смерть стояти,"
Бо чорна сунула орда.
Ніхто не знав у ту хвилину,
І не були такі думки.
Що ворог знищив вже родину,
Не зацвітуть більше садки.
Згоріла хата над горою,
Лише самотній журавель
Хитає в небі головою,
Не дочекається гостей.
Війна нікого не щадила,
Вона жорстокою була.
Та переможе мужність й сила,
І буде вільною земля.
Й у день святковий, Перемоги,
Як цвітом вкриються сади.
Їх поєднають знов дороги,
Не на хвилину - назавжди...
Зустріне їх широке поле,
Чекати буде старий дуб.
Ти бережи їх завжди доле,
Торкнися медом їхніх губ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823952
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Зимовий день з весняним переплівся,
То сніг летить, а то біжать струмки.
Мороз посеред лісу загубився,
Лягають на папір мої думки.
Защебетали птахи зовсім близько,
Вони радіють більш мабуть весні.
Всміхається стурбований вітрисько,
Йому приємно слухати пісні.
Потріскує на річці, злиться крига,
День довший став, на зустріч йде весні.
В свої обійми все візьме відлига,
Співатимуть струмочки голосні.
Десь загуркочуть гучно канонади,
І вдарить грім, прокинеться усе.
І я з весною також буду рада,
Коли усе довкола зацвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823657
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Ти приходиш до мене щоночі,
І мандруєш зі мною у снах,
Ти цілуєш заплющені очі,
І гойдаєш на дужих руках.
Ти приходиш до мене щоранку,
Свіжі квіти і чай на столі,
Ніжно будиш мене на світанку
І несеш по життю на крилі.
Ти приходиш в засніжену пору,
Розтираєш долоні мої,
І під співи небесного хору
Загортаєш в обійми свої.
Благодаттю мене накриваєш,
І роздмухуєш вогник душі,
Ти щоночі й щодня прилітаєш,
І шепочеш на вушко вірші...
Свого Ангела бачу щоночі,
Разом з Ним я мандрую у снах,
Він цілує заплющені очі,
І гойдає на дужих руках.
※✩✩✩※
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814388
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 01.02.2019
Ой, ти, терне чорний, не хапайсь за груди.
Нащо, серце колиш? Там, доста покути.
Напилась я хмелю, не судіть же люди,
Кохала, як вміла, а нині, як бути?
Покохала щиро, всією душею,
Горнулась до нього, щоб назвав своєю.
Щоб світитись в ньому ясною зорею,
Бо став він для мене небом і землею.
Сонцем в непогоду, місяцем в цямрині,
Вітром пустотливим в квітучій долині.
Любо біля нього, любо, мов дитині.
Не рань мене, терне, болить в середині.
Так болить, не знаю, як я жити маю?
Заплющила очі: милую, страждаю.
І тремтить у тілі поклик, що кохаю.
Гірко ж мені, терне, не тримай, благаю.
31.01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823551
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Коли на землю впадуть роси
І цвітом вкриється трава.
Вплету тобі ромашки в коси,
Немов у пісню ці слова.
Піде́м у луг у чисте поле,
Де вітер тихо гомонить.
Дарує небо неозоре,
Кохання ніжного блакить.
Візьму тебе на свої руки
Й до свого серця пригорну.
Нехай слова почують луки,
Як палко я тебе люблю.
Прошепочу, що так кохаю,
Від себе більш не відпущу.
Кохання наше стало раєм,
Не змокло навіть від дощу.
Ми збережем його навіки,
Нікому більш не віддамо.
Воно у нас таке велике
І так лиш нам любить дано.
Моя кохана, моя ніжна,
Для мене ти ромашки цвіт.
Твоя усмішка дивовижна,
Несе в закоханий політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823494
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Дивна фотографія вісімнадцять літ,
Серце ще не займане і душа мов цвіт.
Мрії з неба зорями світяться згори,
Чистими прозорими їх ми зберегли.
Посміхалась дівчина, віяло тепло,
В церкві ще не вінчана, вірила в добро.
Десь шукає суджений в світі ще її
І кохання сонечком заблищить в вікні.
Доторкнеться радісно серця глибини
І прилине заздрісно у дівочі сни.
Солов'їним щебетом голос задзвенить
І красивим лебедем в небо полетить.
Дивна фотографія вісімнадцять літ,
Передасть з минулого радісний привіт.
І нахлине спомином молодість моя,
У очах закоханих оживуть слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820261
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 30.01.2019
І знову за вікном хурделить,
Чомусь розсердилась зима.
І снігом рідний берег стелить,
Птахи злетілись до вікна.
На підвіконник гуртом сіли,
Насипав хтось на нім зерно.
Вони умить його склювали,
Було смачним для них воно.
Намалював мороз картини,
Яскравим сріблом на вікні.
Поснули гори і долини,
Співає вітер лиш пісні.
А на деревах примостилось,
У чорній зграї вороння.
Так низько до землі спустились,
Шукали їжу навмання.
Зима для них не насолода,
Проймає холод до кісток.
Ну ось така вона природа,
Зігрітися б теплом разок.
Та в зиму сонечко не гріє,
Хоч світить променем своїм.
Лиш зігріває тепла мрія,
Вірші написані мої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823391
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Дзюрчить вода, то річка веселиться,
Лоскочуть сонця промені гілля.
Зелений берег від роси іскриться
І вітер в гості прилетів здаля.
Почулись дивні звуки солов'їні,
Із саду, що за хатою росте.
Вони про тебе нагадали нині
І вишня ще буяє і цвіте.
Ти пам'ятаєш, як під нею двоє,
З тобою ми сиділи молоді.
Гули неподалік десь бджоли роєм,
Я ж дарувала усмішку тобі.
Вдихала щастя те на повні груди,
Воно до себе пригортало нас.
Я шепотіла буде - чи - не буде,
Кохання те закохане у нас...
Звичайно буде, ніжно усміхався,
Звичайно буде - то слова твої.
Але коли ти в іншу закохався,
Померкло все для мене на землі.
Роки пройшли і швидко так минули
І лише зустріч... Зустріч та одна.
Мене у сад з тобою повернула,
Де квітне він, бо знов прийшла весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823233
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Спить земля під снігом, спить ставок, озерце,
І застиг на місці час і мить.
Не морозь, морозе, моє спрагле серце,
Бо воно живе і так хоче любить.
Не занось снігами, віхоло, дороги,
Вітер також, тихше хай шумить.
Не впущу я в душу сумніву і тривоги,
Моє серце вміє ще любить.
Місяченьку ясний, з-за гори спустися,
І заглянь в вікно, де милий спить.
Променем легенько до нього торкнися,
І шепни…, що я буду любить.
28.01.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823186
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Зачекайте літа, не спішіть утікати,
Ви в моєму житті, мов веселка ясна.
Від кохання і радості хочу літати,
Нехай осінь із вітром блукає одна.
Зачекайте літа, не приходьте дощами
І не лийте у душу печалі мою.
Не кидайте літа мені срібло снігами,
Не морозьте мене я вас дуже молю.
Сонце променем ніжно торкає обличчя,
Серце б'ється так гучно бо в ньому весна.
І кохання моє ще у подорож кличе,
Між високими травами юність красна.
Зачекайте літа, не спішіть ви у осінь,
Бо душа молода і ще літо у ній.
Неозброєним оком видніється просинь
І коханого очі, ще сняться мені.
Зачекайте літа, не спішіть утікати,
Ви в моєму житті, мов веселка ясна.
Від кохання і радості хочу літати,
Нехай осінь із вітром блукає одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823096
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Хотіла в долоню спіймати сніжинку,
Та тільки долоні торкнулась вона.
Вмить схожою стала чомусь на краплинку,
Неначе тепло їй послала весна.
І сумно враз стало на серці від того,
Що диво маленьке пропало в руці.
Засипала зимонька снігом дорогу,
Скупала у білому все молоці...
І сніг під ногами рипить особливо,
Неначе тактує веселі пісні.
Зима веселиться, хіба ж то не диво?
Його не побачиш ти навіть у сні.
Милуюся днем цим чарівним, зимовим,
Для мене мов казка спустилась згори.
У вальсі сніжинки кружляють казковім,
До танцю мене зазивають вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822812
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Ти не шукай мене у своїх снах,
Ти не шукай мене прошу не треба.
Прийду тоді, коли лише весна,
Веселку кине у блакитне небо.
Ти не шукай сліди, що на снігу,
Ти не шукай, бо ти їх не побачиш.
До тебе в літо сонячне прийду,
Тоді цілунок обпече гарячий.
Ти не шукай мене серед дощу,
Ти не шукай мене коли морози.
У серце лиш тоді тебе впущу,
Коли гримітимуть весняні грози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822943
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Там де трави сплелися з дощем,
Де краплини розкидали роси.
Закрадається в серденько щем,
Він в душі моїй тихо голосить.
Я благаю не треба, мовчи,
Не тривож тих думок і печалі.
Краще душу в кохання вмочи
І полинь разом з ним в світлі далі.
Про кохання усім розкажи,
Як же тепло, коли розуміють.
І міняє життя вітражі,
Коли ніжно кохати уміють.
Тихо так шелестить очерет,
Пташка дзвінко пісні заспіває.
Загадковості ніжний сюжет,
Перламутрове сяйво стрічає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822689
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
О краю мій, усе в тобі сплелося:
З волошок, жита й маків диворай,
І золото пшеничного колосся.
Й річок гірських пісенний водограй.
Твоя земля небачено багата,
Манила південь, захід, північ, схід,
Вривались вороги в біленькі хати
І корчували український рід.
О краю мій, ти та перлина світу,
Що винесла всі муки лихоліть,
Позбувся ти немало свого цвіту
У вихорі розбурханих століть
І вистояв, одягся у розмаї,
Купаються в льонах де небеса,
Де сонечко змагається з туманом,
А ворог знов лама свого списа.
О краю мій, замріяний і пишний,
Несу тобі на рушнику любов,
Де цвіт калини й маминої вишні,
Й душа моя, мов сонце, без оков.
16. 01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822626
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Случайные встречи бывают нечасто,
Они происходят, когда их не ждёшь,
Когда ты не думаешь даже встречаться,
А просто куда-то спокойно идёшь...
Идёшь, размышляешь о чём-то привычно,
И вдруг пред тобою... родной человек.
Возможно вполне - незнакомы вы лично,
А кажется, знаешь его целый век...
Но что удивительно - это взаимно!
Ты видишь симпатию в этих глазах,
Хоть всё, что известно - одно только имя,
Что ты иногда вспоминаешь в стихах...
Пусть сердце твоё уж давно несвободно,
И в мыслях твоих запрещённого нет,
Но может быть, Господу было угодно
Послать на вопрос твой конкретный ответ.
И кто его знает, не этой ли встречей,
Которой, конечно, нарочно не ждёшь,
Господь твою душу от грусти излечит
И высушит солнышко слёз твоих дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755313
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 24.01.2019
Почуй мою любов, почуй моє тепло
І літо те не забувай, не треба.
Згадай минуле, там так затишно було,
Веселка розфарбовувала небо.
Почуй мою любов, вона мене п'янить
І паморочить голову без тями.
Кохання нашого, така бажана мить,
Висвітлюється диво - кольорами.
Почуй мою любов у ніжності думок,
Метеликом я доторкнусь до тебе.
Зроби на зустріч той один - єдиний крок,
Любов'ю пригорни́ мене до себе.
Почуй мою любов, через усі роки,
Почуй, прошу тебе, я так благаю.
Не надівай оков, зроби все навпаки,
В думках з тобою завжди й так кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822439
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019
Я прийду під калину, де з тобою стрічався,
Моя люба дівчи́но в тебе я закохався.
Закохався у очі, закохався у брови
І у личко те миле, закохавсь калинове.
Шумить вітер словами, піднімає на крила,
Йде кохання стежками і міцна в нього сила.
Мій коханий козаче, вдячна я тобі друже,
Хай калина не плаче, бо люблю тебе дуже.
Наше щире кохання лиш для тебе і ме́не,
Чуєш як на світанні, шелестить листя клена.
Він нас кличе у поле, там де трави у росах,
Де вітри кучеряві, цвіт вплітають у коси.
Ми підемо на зустріч, будем в парі з тобою,
Віч - на - віч у коханні, буде лише нас двоє.
І цвістиме калина буйним цвітом у лузі,
Буде міцна родина назавжди у окрузі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822296
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 22.01.2019
Падає, падає сніг,землю він застеляє,
Срібними перлами ліг, серце моє кохає.
Пісню співає душа, тихо так в заметілі,
А у думках слова,уста наче вишні спілі.
Приспів:
Сніг, сніг, сніг, білий, пухнастий і ніжний,
Сніг,сніг, сніг в зиму оцю дивовижну.
Сніг,сніг, сніг в вальсі із нами кружляє,
Сніг,сніг,сніг, сніг кращого дива немає.
Ніжна кохана моя, для мене ти єдина,
З під ніг тікає земля, слід мете хуртовина.
В обійми тебе візьму, не відпущу від себе,
Тебе кохаю одну,поспішаю до тебе...
Приспів:
В келиху нашім вино, піниться і іскриться,
Стукає щастя в вікно, світиться мов Жар - птиця.
Руки йому простягни, не відпускай від себе,
У нічній тишині, зорі дарує нам небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822172
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Ловлю твій погляд на собі,
Довкола нас усі танцюють.
Але не байдуже мені,
Що твої очі знов цілують.
Кажу очима:" Як живеш?
Що нового в житті... Питаю.
Коли стежину віднайдеш?"
У відповідь твоє... Не знаю...
Тоді до танцю запроси,
Не можу, заніміли ноги.
З твоєї дивної краси,
Твої німі перестороги...
Минуло вже багато літ,
Як ми у залі цім зустрілись.
Знов зустріч... Погляд...Цілий світ...
Один на одного дивились...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822082
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Промінь сонця вирвався на волю,
Пригорнувсь до милої обняв.
Посміхнувся хмарам, небу, полю
І від щастя всіх розцілував.
Прокидались гори і долини,
Пахощі полинули земні.
В білій сукні дівчина - калина,
У вінку голівонька її.
Забаривсь, не їде наречений,
Мабуть десь в яру забуксував.
З вітром шепіт прилетів від клена,
Він її коханою назвав.
Посміхнулась дівчина - калина
І кохання клену віддала.
У думках його була єдина,
Кожен рік для нього лиш цвіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821954
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019
Довкола падає, кружляє сніг,
Він замітає стежки і дороги.
Сріблястим кришталем у душу ліг,
Забрав із серця всі мої тривоги.
Приспів:
Тільки ти - шепоче зима,
Тільки ти - нікого не треба.
Тільки ти і зустріч одна,
З нами поруч зоряне небо.
Приспів:
Я пригорнусь до тебе в тишині,
Сніжинкою впаду на твої вії.
Ти усміхнешся ніжно так мені
І збудуться мої завітні мрії.
Я про кохання розповім тобі,
Про ночі ті самотні і холодні.
Думки мої мов лебеді в журбі,
Несуть мене у теплий край сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821692
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Що для кожного є вишиванка?
Чи то образ такий, як калина,
Чи ознака то наших світанків,
Чи то просто - душа України?!
І ні що не докажеш тут «ваті»,
З нею скептики наші, як в ділі...
Коли "вата" нас прагне вбивати-
Вишиванки найперші в прицілі.
То наш символ святий в Україні,
Ми його бережемо недремно.
Їм затямить потрібно віднині:
Ми своїм, вільним шляхом ідемо!
В ній і код генетичний відбився,
І відбилась в ній наша душа.
Там наш ранок росою умився,
Й за майбутнім у світ вируша!
Вишиванку надівши на себе,
Кожен з нас ніби крила надів -
Відчуває безкрайність він неба,
Й силу золота спілих хлібів!
14.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821309
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019
Угорі на небесах ніжні Ангели живуть,
Вони шлють нам чудеса і кохання бережуть.
Срібним снігом застелило всі навколишні шляхи,
Нам послало біле диво, не проїхать, не пройти.
Приспів:
А в душі любов нас зігріває,
Б'ється і тріпоче серденько моє.
З неба Ангел нас благословляє,
Посилає щастя нам обом своє.
Теплим променем ясним, серце запалає враз,
Збулись мрії чарівні, казка знов прийшла до нас.
Ми у казці із тобою закружляєм диво - вальс,
Зачаровані любов'ю, Ангел поєднає нас.
Приспів:
Я так вдячна за кохання Ангелу своєму,
Що він кинув зірку ранню, освітив всю Землю.
І тепер я тільки рада, за кохання чарівне,
Дивна Ангела порада щоби ти зустрів мене.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821221
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Посивіло волосся, у траншеях обличчя,
Проте губи шепочуть – «Люблю!»
Знов кохання витає і все кличе, і кличе,
Щоб знайти нову долю свою.
Якби стріти вдалося йому другу, як першу,
Заспівали б в гаю солов’ї…
Десь високо в безхмар’ї Бог суди свої вершить,
Роздає людям дари Землі.
Помолюся я Богу, щоб знайшов йому пару,
Із якою прожив би життя.
Нехай серце палає у постійнім пожарі,
Щоб знайшлося для долі злиття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821179
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Коханий мій, коханий мій,тебе чекаю,
Багато мрій, багато мрій я в них літаю.
Хоч хуртовина за вікном і сніг лапатий,
Тебе коханий перед сном, хочу обняти.
Приспів:
І нехай хоч, що буде у зиму цю сніжну,
Шепотітимуть губи, так ніжно, так ніжно.
Притулюся до тебе в кохані зіллюся,
Я не можу без тебе я в серці лишуся.
Коханий мій, коханий мій, моя любове,
Ти зрозумій, ти зрозумій, цей день казковий.
Ти будеш завжди у душі в моєму серці,
Не відпущу бажаних мрій в очах озерце.
Приспів:
Коханий мій, коханий мій, зима так сні́жить,
Твої слова, твоє тепло, голубить й ніжить.
І не страшні́́́ нам хуртовини ні морози,
Хай на обличчі лиш від щастя будуть сльози...
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821073
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Важко назвати боєм ситуацію на війні у Донбасі, коли українські вояки, виконуючи Мінські домовленості, позбавлені права наступати, стріляти, а лише не пускають ворога вглиб України.
Донбас. Війна. Зима кипить морозом.
Конає під вогнем гарячим сніг.
Шле воїнам Росія не погрози –
Снаряди, міни падають до ніг.
Й регоче знахабніла смерть у вічі:
І зліва, й справа, чи заходить в тил.
І кожен зна: не можна вмерти двічі,
Й про себе шепче: «Господи, прости!
Прости мій гріх – любов до України –
Я не бажаю іншої землі.
Тут вечір тоне в пісні солов’їній
І жайвір міря з неба шир полів….
Це тут мене скупала вперше злива,
Й на вальс кохану вперше запросив,
І сонечко тут сяє особливо,
І запах неповторний у роси…»
За мить життя промчало… кадр за кадром…
Хороше і не зовсім – до дрібниць…
На цей раз в їх руках – козирна карта –
Ніхто з бійців не втрапив до труни.
11.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821019
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 12.01.2019
* * *
Тебе дружиною назвав
На цілий вік, що доля дала.
І лиш тебе одну кохав,
Щоб ти мов квітка розквітала.
Одна єдина на весь світ
Із ніжним запахом лілеї.
Не опаде у серці цвіт
З тієї квітоньки моєї.
Через літа, багато літ,
Лише волосся посріблиться.
Коли оновиться наш рід,
Заграє в джерелі водиця
Тої цілющої води
Життєву спрагу утопити.
Ми ще повернемось сюди,
Що не змогли, те долюбити
Чи те майбутнє, чи минуле,
Себе у правнуках впізнати,
Щоб ти завжди такою була,
Котру я зміг так покохати.
29.07.2014р. (Михайло Чир)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820981
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
* * *
Протопчи стежину босими ногами,
Щоб у полі чистім залишити слід.
Хай оця стежина все веде до мами,
Чи надворі літо, чи іде десь сніг.
Нехай не зупинять ні дощі, ні зливи,
Ні морози люті, страшні сніговії.
Хай тебе зустріне матінка щаслива
І усе розквітне на її подвір’ї.
Матері вклонися, пригорнись до серця,
І сльоза умиє мамине лице.
Та щаслива зустріч нехай не минеться,
Вічно долі будеш вдячний і за це.
Матері старіють, діти виростають,
У великім світі губляться сліди.
І у чистім полі стежка заростає,
Чи може зимою заметуть сніги.
Та весна надійде, сніг навкруг розстане,
Втрачену стежину важко віднайти.
Все самотнім будеш, як мами не стане,
Як її покличуть в вічність відійти.
Хай не заростає стежина до мами,
Куди б тільки доля не сказала йти.
Хай її усмішка завжди буде з нами,
Пронеси з собою через всі світи.
22.12.2002р.(Михайло Чир)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820840
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
* * *
Лиш погляну в вікно,
бачу образ її,
Де у яблунь старих
віття вниз похилилось.
Білим птахом вона
там сидить на гіллі,
Від прожитих років
вона мабуть втомилась.
А надворі зима.
А надворі сніги.
А у мами в саду
завжди пахло весною.
А у мами в саду
вічно мальви цвіли,
Щоб у тому житті
не зостатись одною.
А у маминих снах
вічно діти живуть…
В яблуневім саду
знову цвіт опадає.
Так вже суджено їм.
Матері вічно ждуть.
Навіть в вимірі іншім,
як від нас відлітають.
30.01.2005р. (Михайло Чир)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820827
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
Ти не забудь подякувати Богу
За день минулий і прийдешній день,
І буде милостивий Він з тобою,
У час важкий всі біди відведе.
Поклич і світлооку диво-мрію,
Яку підхопить доля на крило
І у польоті сонечком зігріє,
Щоби усе задумане збулось.
Ти не забудь покликать за собою
Матусину молитву-оберіг,
Щоб не зустрітись у житті з журбою,
Коли залишиш батьківський поріг.
Подякуй сонцеоким диво-веснам,
Що незрадливо сяяли в путі,
І на доріг крутезних перехрестях
Оберігали завжди у житті!
Ти не забудь!
1.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820613
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019
О краю мій, мій раю тополиний,
Панують де і слава, й зрада, й біль,
І вічний сум верби, й краса калини –
Все, краю мій, вмістилося в тобі!
О краю мій, праотча земле мила,
Де шир степів і неба синьодаль,
В сльозі й крові не раз в житті умилась,
Поки як Україна відбулась.
О краю мій, моя молитво й казко,
Це ви поводирі мого життя,
І колискова мамина, і ласка
Стелились на шляху поміж звитяг!
О краю мій, край соняха й пшениці,
Добра й любові, й Божої краси,
Де небеса в веселих зоряницях
Й синіють трави в обіймах роси!
О краю мій, твоя надійна криця
Для слова і крила, що в світ несе,
Невипита душі свята криниця
І лірики моєї, і пісень!
22.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820117
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019
Цінуйте ту, що любить вас,
Ту, що коханням зігріває.
В осінню ніч, в зимовий час,
Вона вас любить і чекає.
Віддайте їй своє тепло,
Загляньте в очі волошкові.
Підставте вірності крило,
В них стільки ніжності й любові.
Десь снігопад кружляє вальс,
Із заметіллю разом в парі.
Вона ж завжди чекає вас,
У снах так часто вами марить.
Цінуйте ту, що любить вас,
Ту, що коханням зігріває.
В осінню ніч, в зимовий час,
Вона вас любить і чекає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820083
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019
Крізь глибину скривавлених сторіч
Пробилась-проросла вкраїнська воля.
Ціна її – мільйони згаслих свіч,
Могил – мільйони й досі невідомих…
Але не розгубили ми любов,
Бо ж душі наші не були в кайданах…
Порахувавши жертви наші, Бог
Поміг нам волю врятувать Майданом.
Той сколихнув не тільки нас, а й світ.
Здалось на мить, в руках залізних доля!
Пророка збувсь нарешті заповіт:
Ми кров’ю кропим УКРАЇНСЬКУ ВОЛЮ!
Та волі не бува за півціни –
Це має усвідомити з нас кожен…
Горять найкращі в полум’ї війни.
І дух наш був і є непереможний!
Народ лиш вільний знає смак життя.
Рабом не стане з нею він ніколи.
Ця істина не втрапить в забуття,
Як «Отче наш», це треба вчити в школі.
Крізь товщу поневолених сторіч
І зламані імперією долі,
Крізь тисячі смертей і протиріч
Ми здобуваєм кожноденно волю,
Бо воля для людини – то не річ –
Душа із нею не бува убога,
Тож пам’ятаймо про мільйони свіч
Й свої молитви посилаймо Богу!
29.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820118
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019
У небі хмари. мов молочні ріки,
Пливуть в країну щастя і добра.
З любові до кохання шлях великий,
Відчути на собі це не дарма.
Широкий в серці океан надії,
Його не перестрибнеш просто так.
Коли збуваються у тебе мрії,
То не тернистий до кохання шлях.
І виростають за плечима крила,
Кохання лебедине у душі.
Сьогодні я для себе знов відкрила,
Що цілу вічність гріють нас вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819944
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 04.01.2019
(Пісня)
Біля битих доріг
Піднялися у небо тополі.
Ще не падає сніг,
Та покрила уже сивина.
Відлітають пташки,
Відлітають у вирій до болю.
Насувається знову.
Білим килимом суне зима.
Зупиніться роки,
Зупиніться на хвилю в дорозі.
Не настав ще той час,
Щоб дивитися смерті в лице.
Бережімо тепло,
Бо тепло не замінять морози,
Лиш мороз до Різдва,
Казку в гості до нас принесе.
Біля битих доріг
Піднялися у небо тополі.
Ще не падає сніг,
Та покрила уже сивина.
Відлітають пташки,
Відлітають у вирій до болю.
Насувається знову.
Білим килимом суне зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819398
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 30.12.2018
Нас осінь у кохання зазиває.
Зима дарує срібні кришталі.
Весна з тобою радо зустрічає.
А влітку нам співають солов'ї.
Листок осінній падає під ноги,
Зима сніжинки посилає нам.
Весною в серці селяться тривоги,
А літо спокій посилає снам.
Немов калейдоскоп кружля кохання
І дотиком у серце попада.
А з неба посміхнулась зірка рання,
Твої слова мені передала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819273
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018
Я мріяла про щастя кожен раз
І кожен раз, його у мене крали.
Весна і літо зближували нас,
На жаль з тобою ми про це не знали.
В очах світилось небо голубе,
А у моїх ти бачив ясні зорі.
Як би ж ти знав, як я люблю тебе,
В твоїх очах топлюся наче в морі.
Безцінний скарб, кохання ніжний дар,
Шукаємо усе життя з тобою.
І летимо у простір, мов Ікар,
Для нас стає цей подвиг дивиною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819061
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018
Минуло стільки вже багато літ,
Як ми уперше бачились з тобою.
Розквітла ти, мов яблуневий цвіт,
Стискалось серце у ті дні до болю.
Для мене ти красунею була,
Оберігав тебе завжди і всюди.
Зимою ти трояндою цвіла,
Бувало,що і заздрили нам люди.
Я прокидався,чувши голос твій,
Ти щебетала, наче рання пташка.
Було не здійснено багато мрій,
Коли я згадую, на серці важко.
Та я кохаю, хоч пройшли роки,
Думками кожен раз до тебе лину.
Для нас кохання несли голубки,
Прийди до мене люба на гостину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818784
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018
В зоряній колисці Місяць колихався,
В небі пливли хмари голубі
Вітер несміливо в лісі заховався,
А можливо спить в старій вербі.
Морозець легенько в душу зазирає,
Холодить не руки й не чоло.
Мелодію смутку Зима підбирає,
Те що ледь виднілось – замело.
Замело снігами, кригою покрилось,
Що в надіях квіткою цвіло.
Змерзло, скам’яніло, і об лід розбилось,
Ніби його й зовсім не було.
У високім небі зорі розквітають,
Миготять, очей не відведеш.
І хмарини сніжні ніжно пропливають
Знають, що до мене Ти прийдеш.
24 .12 2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818716
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018
Я пишу Вам письмо, а за окнами зимняя сказка.
Всё укроет она серебристым, лохматым ковром,
Разрисует вокруг перламутром и белою краской,
И обнимет весь мир снежно-чистым огромным крылом.
Я пишу Вам о том, что засыпаны в парках аллеи,
Может быть мы когда-нибудь там погуляем вдвоём...
Словно ватой пушистой украсит декабрь все ели...
А быть может всё это останется просто письмом.
Я пишу Вам о том, что снежинки кружились, как феи,
И проказничал ветер сегодня во всю перед сном.
Одинокий фонарь, убегая от собственной тени,
Раскачавшись, противно скрипел до утра за окном...
Я пишу Вам о том, что сказать мне никак не решиться.
Всё, что было - прошло, остальное своим чередом.
Как должно было быть, по сути ведь всё так и вышло,
Но опять и опять обнимаю Вас каждым стихом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818612
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
Всевышний, я за все Благодарю!
И в эту ночь, под шепот звездопада
Прошу хранить того, кого люблю,
Мне больше ничего не надо...
Храни его от мелочных людей,
От подлых слов и всякого напастья.
Пошли ему лишь преданных друзей
И к его дому не пусти ненастье.
Дай сил ему всегда вперёд идти,
Но не веди опасною дорогой.
Прошу, от горя и печали защити,
Пусть радостью встречают у порога.
Господь, пожалуйста, его благослови,
Даруй ему лишь неба голубого.
Молю, дай чистой искренней любви
И счастья настоящего, земного.
Всевышний, я за всё Благодарю!
И если слышишь, если Ты с ним рядом
Прошу, храни того кого я так люблю,
Мне больше ничего не надо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807401
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 23.12.2018
Літа його вдяглися в сивину,
Бо пережив таки уже немало:
Напівсирітство знав і ось… війну,
Де доля у заручниках тримала.
Він знав ціну і дружбі, і грошам,
Не раз і смерті заглядав у очі,
Та не зміліла до добра душа,
І мріяв про повернення щоночі…
Тепер долає він додому шлях,
Здавалось, доля врешті посміхнулась,
Ще сніг лежав лютневий на полях,
Та вже в бруньки весна життя вдихнула.
Нарешті й батьківський омріяний поріг…
Бліду матусю… обійняв за плечі…
В полоні більше бути він не зміг…
Про кожен крок згадав своєї втечі…
Вона стояла біла, мов стіна,
Й несміло скроні хлопця теж біліли…
А поміж ними – роки і… війна…
Від щастя мати в обіймах зомліла…
Ні, не могла вона залишить світ,
Коли її кровиночка вже вдома…
Який же він дорослий… в 20 літ!..
Їх не зламали ні війна, ні втома.
Минали дні. Синок перепочив.
Полагодив ворота, огорожу.
Ночами він зривався, біг, строчив…
І лайку чув, і мову чув ворожу…
Затисла ненька серце у кулак
І як уміла, так допомагала…
А через місяць заявив юнак,
Що їде знов туди, де йде війна…
Вона ж його спинить не намагалась…
17.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818253
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Лине тихо ніжний скрипки звук,
Мабуть то зима виводить ноти.
Доторкнусь кохана твоїх губ,
Вони медом змазані солодким.
Упаду з тобою в забуття,
Хочу в ньому бути, як найдовше.
І скажу, що ти моє життя,
Я без тебе жити більш не можу.
Місяць промінь кинув у вікно,
Скрипка в ту хвилину заніміла.
А довкола біле полотно,
То зима його для нас стелила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818322
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018
Тихо падає сніг наче в казці
І у тебе коханий зима.
Я в долоні ловлю наше щастя,
Щоб воно не втекло нам бува.
Вже сховались під снігом діброви,
Покривалом накрились поля.
Я не можу прожить без любові,
Бо любов і кохання, то я.
В ніч зимову дивлюся на небо,
Там така безкінечність зірок.
Вони шлях прокладають до тебе,
Я на зустріч роблю тобі крок.
Тихо падає сніг наче в казці
І у тебе коханий зима.
Збережемо своє любий щастя,
Бо ж живем на землі недарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817965
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Так хочу доторкнутися щоки
І загорнутися в твої обійми.
Щоб завжди поруч був зі мною ти
І знати, що тобі любов потрібна.
Відчути хочу ніжність і тепло,
Щоб завжди щирість душу зігрівала.
Щоб в серці завжди затишно було
І щоб воно ніколи не страждало.
Зігрій мене і більш не відпускай,
Хай почуття зіллються воєдино.
Тепло й кохання, то маленький рай,
Для тебе в цьому раї я єдина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817732
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Ой, то не вітер поміж гіллям свище –
То посивіла матері душа,
Упала пелюстками попід вишні,
Неначе чайка, б’ється і кигиче,
На цілий світ про біль свій сповіща.
Її ридання шириться довкола,
Схилило травам голови униз,
Бо ж не чекала горенька такого,
Й ця рана не загоїться ніколи:
Синок не повернувся із війни…
Матуся, ніби пташечка безкрила,
Що лет спинила й пада стрімголов,
Адже біда зненацька землю вкрила,
Неначе подих раптом перекрила,
Бо пролилась її синочка кров…
Та час настане і вітри притихнуть,
Розвіються війни густі дими,
І Україна буде вільно дихать,
Уп’ється кров’ю всенародне лихо,
Й настане літо посеред зими.
10.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817440
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018
[b][i][color="#33700c"][color="#8d1096"]Р[/color]уку отпустить - нужна мне сила
[color="#8d1096"]А[/color] зачем ее мне отпускать?
[color="#8d1096"]С[/color]ловно в стужу вновь душа застыла
[color="#8d1096"]С[/color]ердце реже начало стучать
[color="#8d1096"]Т[/color]ы уходишь, чувства льды сковали...
[color="#8d1096"]А[/color]х, как горько мне от слов "Прости"!
[color="#8d1096"]Е[/color]сть в твоем уходе груз печали
[color="#8d1096"]М[/color]не одной теперь его нести.
[color="#8d1096"]С[/color]лезы при тебе я лить не стану...
[color="#8d1096"]Я[/color]вно, только слабые скорбят.
[color="#8d1096"]С[/color]прячут годы боль, залечат рану,
[color="#8d1096"]Т[/color]олько, как дышать мне без тебя?
[color="#8d1096"]О[/color]сень плавно встретилась с зимою,
[color="#8d1096"]Б[/color]ыло и у нас немало зим.
[color="#8d1096"]О[/color]тболею... горечь вёсны скроют
[color="#8d1096"]И[/color]мя твоё брошу среди льдин[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817369
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018
* * *
Піду я росами
Ногами босими
І квітку ніжну в лузі віднайду.
Де ми стрічалися
І не побралися,
Чи то на долю нам чи на біду.
Зорею ясною
Ще не погаслою
Мов в небі місяця мене стрічай.
Прилину мрією
В серці надією
Тільки кохання ти не забувай.
Ранковим сонечком
Гляну в віконечко
Уста твої, щоб ніжно цілувати.
Хай добре збудеться
Лихе загубиться.
Щоби у щасті долю зустрічати.
Те, що не збулося,
Щоб не забулося,
Хай мрія квіткою ще зацвіте.
Як в сонця ласкою
Хай стане казкою
У нашій долі весілля золоте.
25.06.2018 (Михайло Чир)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817123
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Пр: Земля моя, Волинь голубоока,
Де колосяться в золоті жита.
Де жайвір піднімається високо,
Де в храм дорога кожному свята.
Льонами пахне синє-синє небо,
Пищать в’юни в густих очеретах.
Лебідку захищає сильний лебідь
І ластівки щебечуть на дротах.
Пр.
Довкола луки сяють килимами,
Тут не злічити запашних боліт.
Звертаються на Ви до тата й мами,
Криницю роблять в нас біля воріт.
Пр.
Цінують мову, хліб і вишиванку,
Від праці завжди руки в мозолях.
Збивають роси, коли косять зранку,
Весною зустрічають журавля.
Пр.
Завжди в пошані люди працьовиті,
Шанують старших, бережуть малих.
Ліси зелені, наче в оксамиті
Усю Волинь руками обняли.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816484
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018
Усе життя я так люблю тебе,
Як прокидаюсь, як лягаю спати.
Як світить в небі сонце золоте
І як торкає вітерець кирпатий.
Люблю тебе, коли на дво́рі сніг,
Коли метуть за вікнами хурделі.
Коли течуть струмочки навесні
Як літо нам дарує каруселі...
Люблю тебе, коли впаде листок,
Для нас їх осінь з дерева зриває.
Вдихну повітря свіжого ковток,
Мене любов в цю пору зігріває...
Люблю тоді, коли цвітуть сади,
Коли роса на трави пада дзвінко.
Мені сказати хочеться тобі:
"Коханий! Подивись, як світить зірка!".
Торкнися пальцем шибки, до зорі
І усміхнись мені, я так чекаю.
Блакитні бачу оченьки твої,
Моїм коханням завжди будеш, знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816249
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018
Подаруй мені коханий, зиму кольорову,
Щоб в блакитному тумані, ніч була казкова.
Щоби зорі золотаві, розцвіли, як квіти,
Свої фарби різнобарвні дарувало літо.
Подаруй мені коханий, голубі світанки
І гарячі поцілунки, і щасливі ранки.
Щоб тепло твоє душевне у морози гріло,
Щоби сонце в небі темнім, радісно світило.
Подаруй мені коханий, заповітну мрію,
Серцем я тебе кохаю і в душі лелію.
Я з тобою буду поруч, любий мій, у свято
І розквітне літо в зиму, і чудес багато...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816432
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
Не Ви зустрілися в той час
І не дивились вслід за мною,
Я ж розливалася рікою —
Тоді, як мріяла про Вас.
П’янили не мене вином
І не топили в поцілунках,
Коли зима у візерунках
Вночі залишила вікно.
Не Ви запрошували в сад
Своїх дарів і одкровення,
Я ж дарувала Вам натхнення
Посеред тисячі принад.
27/11/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815480
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 01.12.2018
[i](Мартиненку Андрію Васильовичу, народному цілителю, присвячується)
[/i]
Несеш в своїй душі вогонь
Як добрий, вічний Прометей,
Хоч сивина торкнулась скронь,
А ти все той же, Амадей.
Незримо промені летять
До всіх страждаючих людей,
І безнадійного піднять,
Зцілить ти можеш, Амадей.
Я знаю, любить Бог тебе,
За те, що любиш ти людей.
Твоє ім’я для нас святе,
О Амадей, мій Амадей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798388
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 01.12.2018
Ну хто ви, мій чудовий незнайомцю?
А може ми знайомі сотню літ?
Від ваших слів душа всміхнеться сонцю,
Від погляду заквітне серця квіт.
Ну хто ви є? Можливо сон чудесний?
Можливо день любові чи журби?
А може ви- гіркий, мій подих, хресний?
Скажіть хто ви- прийму усі мольби.
Та ви- мольфар, з душі плетете коси,
А може ви- кохання чарівник?
Прийму, за щирість, поцілунки босі,
Мій незнайомцю- мрійний мандрівник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790119
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 01.12.2018
Щиро вітаю вас Андрію з Днем народження!!!
Бажаю вам міцного здоров*я. Нехай кожен день буде сповнений добром та щастям.
Нехай Господь оберігає Вас від негараздів, а Матінка Божа буде Вашою помічницею в усіх починаннях!!!
Ще небо хмарами не вкрите
Ще так прозоро сяють роси
А вже по ліву руку - літо
А вже по праву руку - осінь
Ще очі блиску не позбулись
Ще серце жити не стомилось
А вже по ліву руку - юність
А вже по праву руку - зрілість
А час летить нестримно далі
Й душа немов би молодіє
По ліву руку всі печалі
По праву руку всі надії
Життя не зміряти літами
А щастя - то важка наука
Хай буде радість завжди з Вами
По ліву і по праву руку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814980
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Неземные глаза
Поздний вечер,
метро возвращаюсь домой,
позади все заботы дневные,
чей-то чувствую взгляд,
оглянулся назад,
и увидел глаза неземные.
Неземные глаза,
а в глазах бирюза,
в этих синих глазах,
синий омут.
Неземные глаза,
в них любовь и гроза,
почему ты ушла к другому.
Продвигаюсь вперед,
взгляд манит и зовет,
словно свет маяка,
в бурном море,
чтобы в гавань прийти,
и не сбиться с пути,
в этом синем,
безбрежном просторе.
Остановка в пути,
не успел я сойти,
и захлопнулась дверь
предо мной.
Только в памяти взгляд,
словно рвался назад,
мне оставлен чужой женой.
Где-то скрылся перрон,
в ночь умчался вагон,
унося мои грезы пустые,
только мне не понять,
почему ночью спать,
не дают мне глаза неземные.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814952
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Сьогодні День народження стрічає
Цілитель, батько, справжній чоловік,
Поет, а ще людина незвичайна,
Служити людям звик він цілий вік!
У сивині давно його волосся
І вишиванка груди прикраша…
Бажаю, щоби все в житті збулося,
Чого бажає серце і душа.
Здоров’я хай ніколи не підводить,
А доля не скупіє на любов,
Добро хай Вашу хату не обходить,
А серце зігрівають віра й Бог!
23.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814931
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
З тобою ми зустрілись в дивний час,
Коли на землю вже ступила осінь.
Вона навіки поєднала нас,
Сплела докупи, наче сніп колосся.
І хоч у ній блукають холоди,
І вітер засипає листопадом.
З тобою вдвох вертаємось сюди,
Милуємося дивним зорепадом.
В вечірній тиші зорі мерехтять,
В твоїх обіймах тепло так коханий.
Два серця у закоханість летять,
Для мене любий ти й такий жаданий.
Життя - подарувало казку цю
Й мелодію кохання, що нам грає.
Ми поклялись на вівтарі, Отцю,
Він нас обох тепер оберігає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814092
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018
Тихо плачуть дощі у осіннім тумані,
Сивий морок блукає під вікнами знов.
Трусить осінь під ноги листки полум'яні
І дарує обом неповторну любов.
Подивлюся у очі блакитні - глибинні,
В них прозорість озер і безмежність морів.
І нестимуть нас крила увись - лебедині,
В казку щастя, кохання, яку ти створив.
Закружляють вітри в листопадовім танці,
Нас з собою покличуть у мандри вони.
Прокидаюсь з тобою, щасливою вранці
І шепочуть уста:"Ти мене пригорни."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812700
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018
́А ми були закохані й щасливі,
Нас осипав любові зорепад,
Ми так безмежно вірили у диво,
І квітло щастя, як вишневий сад.
А ми були закохані і ніжні
Від дотику сполоханих очей,
І щирі почуття – святі й безгрішні,
Нам сяяли у темряві ночей.
А ми були закохані без міри
Звучало серце арфою відлунь,
І билось в унісон надії й віри,
У завороженні любовних струн.
А хтось співав нев’янучі сонети,
Які писав Шекспір своїм пером.
Розсипав місяць зоряні монети
І помахав широким рукавом.
Ми випили до дна любові чашу,
Лукаво посміхнувся вічний час,
Мабуть, позаздрив він такому щастю.
Минуло все і зникло, як міраж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692282
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 28.10.2018
Він ніс хреста важкого на Голгофу,
Вінок терновий вп'явся у чоло,
Упав - й не міг вже звестися на ноги,
Бо далі йти вже сили не було.
І не хотів ніхто подати руку,
Ніхто не дав напитися води,
Все людство Бога прирекло на муки,
Лиш Симон хрест поміг Йому нести.
Сам Божий Син смиренно йшов на страту.
Це був важкий, хоч недалекий шлях.
Лиш плакала Марія - Божа Мати,
Як в тіло Сина забивали цвях.
Погасло навіть сонце - зажурилось,
Як кров свята стікала від зап'ясть.
Він тихо прошепоче лиш: Звершилось! -
І Богу душу за людей віддасть.
Уся земля у відчаї здригнулась,
Бо не було в Нім жодної вини.
Чи ж серце у людей не ворухнулось,
Коли вони кричали: Розіпни!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786287
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 27.10.2018
Ти руйнуєш той міст, який я будувала до тебе,
Нерозтрачена ніжність розтанула в маренні слів,
Знову наша любов недосяжною стала, як небо,
Ми з тобою тепер пасажири чужих кораблів.
Затремтіла душа, як листок одинокий на гілці,
Ми приречені бути самотніми, навіть удвох,
Вже не грає мелодію щастя пастух на сопілці,
Де ж ті райські сади, які нам дарував колись Бог.
Мій пливе корабель від такої фатальної долі,
І від болю в душі я у Бога спасіння молю,
Знов читаю акафіст над нашим фантомом любові,
Зі сльозами в очах над уламками щастя стою.
Може небо почує це тихе намолене слово,
Обітовану землю я знову в житті віднайду.
Розривається серце на тлі невимовного болю.
Білим снігом засипало яблука в райськім саду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758150
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 27.10.2018
Прийшла на землю осінь-чарівниця,
Торкнулася чола мого віршем...
І ось сьогодні знов мені не спиться -
В думках блукає сум, а в серці - щем.
В моє вікно у шибку стука вітер,
Як і тоді, багато літ назад,
Ти дарував мені осінні квіти,
І нам кружляв у вихрі листопад.
В такт шелестіло листя під ногами,
А ми з тобою - зовсім молоді.
Торкався ти плеча мого руками -
Від щастя я всміхалася тобі.
Роки так швидко любий пролетіли,
Мені лишились лиш оті думки,
В яких тобі сказати я не вспіла,
Найголовніші у житті рядки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810831
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 25.10.2018
Плаче зажурене небо,
Осінь у нас за вікном.
Суму у серці не треба,
Пташка махнула крилом.
Десь полетіла у вирій,
Разом із нею любов.
Колір змінила на сірий,
Весною вернеться знов.
Осінь всміхнулася радо,
Личко умила дощем.
Тихо сумують левади,
Серцю доноситься щем.
Тільки тебе не покину,
Вірність тобі збережу.
Хочу щоб знав щохвилинно,
Як я коханий люблю.
Навіть якщо хуртовина,
Буде мести і мести.
Знай, що кохана, єдина,
Пише для тебе листи.
А поштарем буде вітер,
Швидкий такий і меткий.
Теплі і щирі привіти
І серед них буде мій...
Може зустріну весною,
Схилиться верби гілля.
Будемо поруч з тобою,
Буду щасливою я...
Зустріч я буду чекати,
Весну стрічати з теплом.
Буду тебе лиш кохати,
Лине мій спів над Дніпром.
Тільки тебе не покину,
Вірність тобі збережу.
Хочу щоб знав щохвилинно,
Як я коханий люблю...
Нам не страшні будуть грози,
Літо подарить тепло.
Роси впадуть, наче сльози,
Пташка розпрямить крило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810479
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018
Ти бачив, як зорі цілуються?
У небі над нашим вікном.
Осіння зажурена вулиця,
Вже й місяць з'явивсь над селом.
А зірка мені усміхається,
Привіт посилає палкий.
У серце коханням вливається,
Твій образ такий дорогий.
Ти бачив, як зорі цілуються?
І падають тихо в траву.
Десь шелест за вікнами чується,
Хтось тихо лякає сову.
То вітер кидається листячком,
До осені він заграє.
То річка кохається з місяцем,
А в небі кохання моє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808607
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Пройдуся вранці по пшеничнім полі,
Візьму в обійми небо синє й вітер.
Зашелестять листочками тополі,
Усміхнено мені кивають квіти.
Пошлю вітання пташці сизокрилій,
Вона мені відкликнеться піснями.
Всміхнусь хмаринці радо, білій, білій,
Сьогодні закохалась донестями.
Йому скажу: " Без тебе, як без неба,
З тобою щастя любий відчуваю.
Ховатись почуттями нам не треба,
Кохаю милий, я тебе кохаю"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808282
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018
Просто знай, що для мене ти є,
Не зникав із життя ні на мить.
Бо ж кохання у серці живе,
Воно досі палає й горить.
Просто знай, коли осінь в вікні,
Посміхається теплим дощем.
Я лишаю цілунки на склі,
А у серці лишається щем...
Просто знай, як зима пригорне,
Доторкнеться щоки морозець.
Я коханий зігрію тебе
І не дам заморозить сердець.
Просто знай у промінні весни,
Заметілі квітковій в саду.
Я прилину до тебе у сни,
Я коханням до тебе прийду.
Просто знай, коли літо теплом,
Буде гріти і ніжити день.
Доторкнеться кохання крилом,
Заспіває чарівних пісень...
Просто знай, що у тебе я є...
Просто знай, що у мене є ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807554
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 25.09.2018
Люблю природу після зливи
І вітер, що у вишині.
Скажу усім. Така щаслива,
Те щастя ти приніс мені...
Любю росинки на світанні,
Як грім гуркоче вдалині.
Те нерозтрачене кохання,
Яке даруєш ти мені.
Люблю блукати берегами
І слухати природи - світ.
Губитись в сизому тумані
Й шукати папороті цвіт.
Люблю життя - бо ти у ньому,
Люблю тебе - бо ти в житті.
Я не віддам тебе нікому,
Бо ж важко жити в самоті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806837
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018
Упав на трави осені туман
І загорнув їх у осінні шати.
З тобою ми напишемо роман,
Бо про кохання вміємо писати...
Почну писати тихо на зорі,
Лише натхнення в спокої приходить.
На вухо не гудуть тоді джмелі
І місяць на побачення виходить.
Легенький вітер ніжить й пригорта,
Він хоче прочитати і все знати.
Стежина в береги веде крута,
По ній не йти, а хочеться взлітати...
У парку осінь листям шерхотить,
Я шерхіт той уявно відчуваю.
Роса на травах перлами бринить,
А я пишу - бо так тебе кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805928
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 17.09.2018
[b]Мартиненку Андрію Васильовичу присвячую[/b]
Всі ми люди, та надто різні,
Адже кожен несе свій хрест,
Автор він не одної пісні,
На собі має Божий перст,
Щоби був там, де стогнуть люди,
Там, де миру просить маля.
Він не має ні святні буднів,
Як і наша свята земля.
Серце сповнене добротою,
І сумління, немов кришталь,
Щось у ньому є від святого,
Біди інших – його біда.
Він приймає за інших муки,
Як Христос колись за всіх нас.
Ненавидить московських круків,
І болять йому Крим, Донбас!
Не буває війни без крові –
Кров пролити чужу – це гріх!
Хай же шле йому Бог здоров’я!
Дяка щедра від нас усіх!
1.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805192
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 14.09.2018
Буть особливим у житті непросто,
Коли навколо чорно-сірий світ,
Коли за інших ти є вищий зростом,
І відрізняється від інших твій політ,
Коли на землю посланий ти Богом,
Є носієм і мудрості, й добра,
Коли душа твоя впилась любов’ю
І розумієш, що життя – не гра,
Коли ти той, без кого складно людям,
І особлива місія твоя,
І милосердям повні твої груди,
І щедрістю душа твоя буя,
Ти є цілитель, а таким непросто,
Адже стаєш добра ти сіячем,
Ти змінюєш навколо себе простір,
Бо ж підставляєш кожному плече.
12.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806530
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018
Вишию для тебе милий вишиванку,
Вкладу туди небо, тихії світанки.
І любов гарячу, що ношу у серці,
Виложу нитками кольори веселки.
Вишию калину, жолуді із дуба,
В тебе я єдина і для тебе люба.
Милий і коханий я завжди з тобою,
Хай та вишиванка не допустить болю.
Коли ти одінеш мою вишиванку,
Буде пісня линуть по долинах зранку.
Буде сонце ніжно гладити волосся,
Буде шелестіти вітер у колоссі...
Ми з тобою в парі,чого ще бажати,
Будуть в небі ясно Стожари палати.
Казку нам створило долі світле диво,
Ось тому й живеться обом нам щасливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804306
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 25.08.2018
Я під небом з тобою одним
Для польоту розправила крила.
Та своїм почуттям неземним
Доторкнутись до тебе несміла.
Дивний потяг відчула душі,
Наче рідну споріднену душу,
А в житті ми з тобою чужі,
І, напевно, змиритися мушу.
Я під сонцем, що світить на двох,
Твою усмішку серцем ловила,
Серед болю твого і тривог
Тихо Бога за тебе молила.
В твої очі несла крадькома
Свою ніжність, турботу і ласку
А ночами складала дарма
Нашу добру і радісну казку.
Я під тим же дощем, що і ти
Змию мрії свої кольорові.
Я благаю тебе відпусти,
Якщо в серці не маєш любові.
Та чи вистачить сили мені
Коли-небудь забути про тебе,
Не згорівши у тому вогні,
Який зіркою посланий з неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803344
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Тихо... Ніч... Лиш листя шелестить
У траві цвіркун пісні сюркоче.
Місяць в небі зорям ворожИть
У човні він їх катати хоче.
Ніч ховає серед зір дива,
Розкидає діаманти в небі.
Серед них стежина пролягла,
Любий мій по ній спішу до тебе.
Я спішу коханий в твої сни,
Щоб у них зустрітися з тобою.
Понесе кохання нас весни
І пригорне тихо під вербою.
Там де річка тихо хлюпотить,
Там де зорі падають у неї.
Нас кохання жде, воно не спить,
Залишуся у тім сні твоєю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801187
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Шумлять гаї, шумлять гаї, шумлять діброви,
Торкаєш рученьки мої,цілуєш брови.
І закружляють почуття нас у коханні,
Ми будем поруч все життя й такі бажанні.
Верни мені, верни мені моя любове,
Ті літні дні, ті літні дні такі казкові.
Верни тумани на світанку білосніжні
І поцілунки аж до ранку ніжні, ніжні...
Квітують маки у житах, цвітуть волошки,
Виводить соло дзвінко птах в гіллі для пташки.
А я спішу моє кохання так до тебе
І лиш тобі мої вітання шлю від себе.
Несуть нас спогади життя, як русло річки,
Живем тепер минулим ми тим невеличким,
Яке в морози нас собою зігрівало
Й кохання щире нам з тобою дарувало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799106
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Я до тебе спішу мій коханий,
Через поле іду навпростець.
Де ромашки, де м'ята духм'яна,
Де квітує так рясно чебрець.
Сонце ніжно цілує у щічки,
Вітер коси куйовдить мені.
А у мене усмішка на личку
І співають в душі солов'ї.
Незабудки і небо злилися,
У єдину всецілу блакить.
Ріки у береги розлилися
І роса під ногами бринить.
Я іду, я спішу мій коханий,
Щоб упасти в обійми твої.
Біль відійде, загояться рани,
Як уста доторкнуться мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795930
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 19.06.2018