Сухожилля планетні
сплітаються в ночі і дні,
А ця осінь сумна
не збулася і досі дощами.
Зачерствілі тумани
стирають кордони між нами
І хвилини женуть,
наче листя, по зморхлій траві.
А хто ми? А що ми?
Доживаємо вік крадькома.
Ув асфальтних пустелях
роздмухуєм здавнені мрії,
Наче ті потопельники,
тонем у власній зневірі.
Сутінь спраглих сердець...
А за рогом чекає зима...
Озирнутися час,
стоїмо,наче вже на межі.
Усі двері на ключ,
усі душі у ковані брами.
Чи відродимось феніксом,
чи будем й далі рабами?
Тож побачим на дітях,
як всі оминем віражі.
Передчасність страшна,
губить осінь вже айстровий цвіт,
Оксамит вечорів
розміновує дум полігони.
А хто ми? А що ми?
Приосінні безлюдні перони,
В сухожиллях планет
наші сонця шукають зеніт.
16.09.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821704
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 06.02.2019
[b][/b]Характер нації карбується віками:
його не знайдено десь там... на чужині,
його гартують сильними руками
з гарячого заліза ковалі.
Його витесують із дерева майстерно,
що пахне мудрістю й могутністю лісів,
у вишивку вплітають характерно,
в орнамент додаючи спів птахів.
За волю й долю в полі бою здобувають,
згадавши прадідів й відважний дух дідів,
його... по крихті... лікарі збирають,
з війною понівечених полів.
Його формує вправний пензлик й фарба,
рукою вмілою, що бачить скрізь красу.
Характер заплітає в душу мати,
розчісуючи донечці косу.[b][/b]
"Чумацький шлях" художник Юрій Нагулко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824007
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 06.02.2019
Ми завжди чемні й уважні, вміємо слухати, аналізувати, співчувати - маємо надзвичайний рівень емпатії, що дає унікальну можливість без додаткового обладнання "сканувати" оточуючих.
Ми поважаємо чесність, відкритість, відвертість і зневажаємо брехню - потрапляючи в зону обману, намагаємось коректно натякнути людині, що не любимо, коли нам брешуть, щоб дати шанс реабілітувати себе, але, співрозмовник не завжди звертає увагу на застереження, тому поступово падає в "прірву", з якої дуже важко викарабкатись на поверхню наших взаємин.
Ми мріємо про чарівну можливість допомогти кожному, хто цього потребує, і, по можливості, робимо все що від нас залежить - промовляючи потрібне слово, подаючи руку, або копійчину.
Ми з головою пірнаємо в споріднені душі, підсилюючи й мотивуючи один одного та довіряючи абсолютно у всьому.
Ми не любимо балаболів і воліємо мовчати, аніж кидати слова на вітер.
У нас є 100% впевненість - якщо ми нікому не бажаємо зла, то воно ніколи не трапиться нам на шляху, а якщо й трапиться, то в ім'я чогось доброго й світлого, що чекає нас в найближчому майбутньому.
Ми тверезо оцінюємо свої недоліки й намагаємось їх виправити, а поки не виправили, вміємо посміятися над ними.
Ми вічні студенти, бо постійно чомусь вчимося і точно знаємо, що знань багато не буває - їх завжди мало... Нові знання кардинально оновлюють наш внутрішній світ і це нам страшенно подобається, але при цьому, ми ніколи не впевнені, що знаємо достатньо - в нас повно пустих ніш, що чекають на заповнення.
Ми цікавимось релігіями, беручи до уваги все, що нам подобається з кожної і не фанатіючи жодною.
Ми шануємо традиції і прив'язані до краю, в якому народжені - сакральні речі підсилюють нас та допомагають краще пізнати себе і свій рід.
Ми віримо в реінкарнацію і дежавю для нас норма...
Ми точно знаємо, що маємо карму - часто відчуваємо кармічний зв'язок з кимось з оточення і старанно розплутуємо вузлики в кармічних клубочках.
Ми не просто віримо в янголів-охоронців, а й щоденно відчуваємо їх дбайливу підтримку.
Ми віримо в чудо, і, частіше ніж інші, бачимо дива.
Ми бачимо знаки, віримо картам, маятникам, зірковим і числовим прогнозам - за це нас вважають наівними, але нам на те байдуже, бо всі ці дрібнички нас підсилюють й створюють потужний захисний бар'єр від зовнішніх негараздів (принаймні, нам так здається)).
Ми любимо природу, відчуваючи її великим живим організмом, а себе, малесенькою його частинкою, тому нас дуже непокоїть все, що відбувається навколо - екологія, знищення лісів, вбивство звірів...
Ми часто бачимо віщі сни, вміємо їх читати і робити правильні висновки.
Ми легко підлаштовуємось під співрозмовника і завжди звертаємо увагу на особливих людей, тих, кого не помічають інші, бо нас не приваблює ненаповнена красива зовнішність, чи дорогий одяг - тільки внутрішнє світло.
Ми не прив'язуємось ні до кого й ні до чого, та нікого не прив' язуємо до себе.
Ми віримо в силу думки й дієвість візуалізації і нам здається, що це завжди спрацьовує.
Для когось ми зовсім нецікаві, іншим недосяжні, комусь дивакуваті, хтось вважає, що ми довірливі лохи, а хтось переконаний, що ми просто шизоїди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824389
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019
[b]И все таки[/b]
[i]автор: Томаров Сергей[/i]
Не просил ни глотка, ни корочки...
Не писал челобитной с кляузой...
Но, так выпить хотелось водочки
И на выдохе сделать паузу.
Заглянуть в мир иной, заоблачный,
Опустив за спиной подробности...
Но так трудно просить о помощи;
У гордыни свои есть сложности.
Может "да", может "нет" и все таки...
Единица вопроса нервная;
Если "да", то при жизни льготники...
Если "нет" ... Жизнь - подруга скверная.
Однозначность под гранью лезвия;
Разобраться - пустое мериво;
Жаль, не вышел я сыном бездаря,
Мне рутина похлеще месива.
id=792924
[b]Жаль…[/b]
[i][b]/пародия/[/b][/i]
После стопки и хлеба окраешка
Единица вопроса нервная:
Отчего же природа-матушка
Отдыхает на детях гениев?
КТО играет натальными картами?
Разобраться – пустое мериво...
Предку – льготу: Пегаса крылатого,
В дар потомку – лишь сивого мерина.
…Комплекс ставлю на тормоз с паузой,
И в рутине ищу вдохновения:
То пишу челобитную с кляузой,
То признанье в любви с обвинением…
Опустив за спиной подробности,
Я всё хлеще смотрю в грань лезвия:
Мне б такой же блестящей тонкости!
Жаль, не вышел я сыном бездаря!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794353
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 03.02.2019
** про початок днів солодких юності далекої:
Як манило небо нас, як плекало мрії!..
Та лише в метафори виросли надії…
** питаєш, юначе? - скажу: недоречні умови в любові
«Що змушує вас так сприймати цей світ без умов?»
Банальну дам відповідь: «Тільки любов. Лиш любов».
** кожному із нас:
Коли прийшов у світ цей – стань щасливим.
І не зважай на долю норовливу.
** чи варто?
Душі твоєї світ довершений, прекрасний
Не смій бруднити днем ганьби, що в зраді й рабстві.
--- ---
--- ---
** а якщо ми й воскреснемо – тільки від наших коханих!
Вчора мила мені – хай її не зів’яне краса! –
Ніжним доторком губ довела: є в житті чудеса!..
** яким ти скарбом є, чи відаєш, кохана?!
Твоє мовчання, погляд твій, і сміх, і пальців гра –
Дорожче це душі моїй, ніж слів пустих гора.
** не питай, від чого сум і радість:
Ой, бентежить нічка-зрадниця, поселила в серце думу:
Ти джерельце тої радості, ти джерельце того суму…
** у дні розпачу…
І втомилась душа поміж днів обезкрилених снів.
Тисли душу слова омертвілі, важкі, бездиханні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627951
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 03.02.2019
Випадково при читанні «віршів» на літ-сайті
натрапив на брудну і нікчемну похабщину
на тему «жінки і любов»: ну вже такого свинства за «поезію»
ще не видавали! «О времена, о нравы!»…
І згадалась мудрість давня, і таке попросилося, прозою і в риму:
*
«Люблю, – но реже говорю об этом,
Люблю нежней, – но не для многих глаз.
Торгует чувством тот, что перед светом
Всю душу выставляет напоказ».
рік 1616-й, В. Шекспір. сонет 102
«… як причастя святе – прозвучало в сонетах Шекспіра!
Та минули часи – на похабщині виросли "ліри"…»
К. Благоєв, марсія 9-го дня, рік 2016-й
**
І сповідував кожен закоханий правило це
І сто років тому, і п’ятсот, – бо звучить в дисонансі:
Найсвятіше – вдягати у бруд та паплюжить лице;
Ні, любові своїй не складають мерзеним «романси».
Гідні духом мужі не маратимуть слово своє.
Як і честі жінок; ([i]тільки в підлості дух не встає…[/i])
Що ж це трапилось з нами?! – якої недуги ця хіть?
І писанням бридким віддаються нікчемні з мужів
Не тому, що їх час вже минув? перестала горіть
Та свіча, що коханню світила – та мало так днів?..
Вже в нікчемних – ні сил, ні потенції, ні талану.
(Та знайдеться Альфонс: «Ваші ниви засію й пожну!..»!)
І убогість свою, неспроможність кохати жону
Прикриває зухвальством на хамстві замішана злість –
Тож нагадую євнухам: «Я ваші ниви пожну!..»
Ви ж випендрюйтесь тут, імпотенти і слова, і тіл…
---
Хто кохав, хто прийшов у життя від святої любові –
Не глумився над нею ні в думці, ні в ліжку, ні в слові.
***
(щоби оспівати саме потаємне, сокровенне і таке солодке
для поета-чоловіка – він ніколи не опуститься до стану худоби.
якщо він – чоловік, а не духовно-плотський скопець, якому тільки й лишається
нікчемством марати найінтимніше в стосунках,
бо фізично – давно неспроможний бути чоловіком)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651826
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 03.02.2019
197* врожаї листопадин; гіпотонія…
Ти був щасливим теж, Касьяне, – вічний вітер!
Та час осінніх днів межу бажанням мітить:
Пора забути спів весняних мрій юначих,
І смак вина, і дів – он старість шле «привіти»!
198* бентежність листопадин; ревнощі:
ти так всміхаєшся до всіх – і краєш душу й серце!
Скажу: сто ворогів не зможуть принести
В мій дім нещасть і бід, які приносиш ти.
Ревную, мучусь легковажністю твоєю –
Та все одно таку не зможу я знайти!
199* надії листопадин; емігрантці:
ще не злічити літ твоїх, а в мене й дні полічені…
Я не втомлюся жити і любити,
Якщо й за гори, хмарами покриті,
Чи й за моря тебе сховає доля –
От тільки б смерть своє не брала мито!..
200* бенкети листопадин; спрага щастя:
стиглі вишні долі – твої очі…
Вишневих чарів чиста глибина
В твоїх очах сховалася! До дна
Її сягнуть Касьяна серце хоче,
Як молодого випити вина!..
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823839
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Повернувся - знов у тебе
лезо, вп'яте в шию.
Протягнув його навколо намистом
бузини,
пальцем втиснув очі в даль.
Вже німий для решти,
вени здулись, а печаль
дожирає рештки.
Життя виворіт - назовні
тельбухи - напоказ.
Неприємно та цікаво -
слід язика доказ,
Не настільки одноразний
крутить свердлом в груди...
Як цих виродків любити,
а ше звуться люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749043
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.02.2019
Не пам'ятаю минулого -
це час мене так обшманав.
І коли хтось там - не було так ,
Ти не мовчи або подай хоч знак.
Розбитий я і крізь обійми
Лиш грієш ти шматочок пустоти...
Ну, і якщо сюди хтось ввійде -
ти тільки тихо відпусти.
Різані тріщини пальцями сіються
поміж жовтих листків,
Ну скільки можна ще бігати, жити
посеред залишків мрій.
Так, не видумую, досі би було -
але виною слова.
Стіни попадали ,
згоріли мости -
а ти ще й досі сама
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750040
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 03.02.2019
Блиском в очах
наводиш страх
заводиш жах
аж їде дах
-бий сука!
тону у снах
терплю цей крах
кричу лечу
та знову
по колу
під ребра
крізь серце
черги сталевими словами
-де мами?!
такі мякі і добрі
давай тримай
за руку
тут холодно та темно
лиш вітер і нікого
великий темний світ
скрутив мене одного
кричу удар
зжимаю сплав
що бється тихо в грудях
згасає у долоні
боляче тягне в низ
під вени
у муках
прогрюкав,
всякий зміст....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749389
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 03.02.2019
Посвящается (чиновникам мо'рдора ) всем тем кто в столь нелегкое для Украины время находясь у власти продолжает , воровать , брать взятки , набивать свои карманы , забыв о чести и достоинстве , кто в своих корыстных целях продолжает торговать Украиной находясь на государственной службе !
Чинуши мо'рдора
Как грязь из прачечной !
Вас в лужу мордой бы
Да жалко пачкаться !
***********************
Но жить с барыгами !
Кому ж понравится ,
Вас в клетку б с тиграми ,
Так те ж отравятся !!
***********************
С обрыва в омут ,
чтоб ,
С чугунной скрепою
Так ведь не тонет то ,
С чего вы слеплены .
**********************
Хоть в сердце выстрелом ,
Хоть яду - веною ,
Вы как "нечистая" ,
Неубиенные !
************************
Как змей- горынычи
Семиголовые ,
Над Украиною ,
Над обворованной !!!
************************
Ордой растоптаной ,
Войной изрытою ,
А вам то что с того ,
Ведь у корыта-ВЫ !
*************************
Чинуши мо'рдора
Как грязь из прачечной !
Вас в лужу мордой бы
Да жалко пачкаться !
Олександр Квітень
Зона АТО
3. 09. 2017 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749033
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.02.2019
(Вариация на стихотворения Федора Тютчева )
Умом кацапов не понять
Не объяснить нам их природу..
У них особенная стать-
ДУХОВНЫХ СКРЕПОВ СУМАСБРОДЫ....
Им хлеб не дай , им покажи
Врага , войну , и передряги
Пожар над пропастью во ржи
Колючку рваную ГУЛАГА !
И рад кацап и горе тем ,
Кто его радости не понял
Тех ждёт война , тюрьма поллоний
Измена , подлость , слежки тень .......
Кацапа проще расстрелять
Чем пить с одной с ним кружки воду
Его особенная стать
Духовных СКРЕПОВ сумасброда !!!
Олександр Квітень
Зона АТО
25 грудня 2017 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770120
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 03.02.2019
Если паршивая овца все стадо портит
То интересно что портит паршивое стадо ????
Если паршивое стадо
В новой кошаре спрятать ,
Если пастух вороватый
Оденет ковбойскую шляпу ..
И вшивых овец заставит
Рычать на волков позорных,
То можно ведь все исправить
Наладить систему в корне ..
Не станет над дохлой шкурой
Никто потешатся сроду ,
Подумают "все в ажуре"
Увидят в мощах , породу ...
И вот заживут на славу
Под шерстью расправят плечи ,
Ведь овцы имеют право
На правду свою овечью ..
P.S.
Да только вот жать , не сеять
Не будет с "паршивых" толку ,
Рожденный в кошаре блеять
Не сможет рычать на волка...
Единожды взявший взятку
Заливший с "козлами" сливу ,
Не сможет взывать к порядку
Оставшись овцой паршивой ...
Не сможет отмытся с грязи
Служивший всей правдой крысам ,
Ведь если назвался мразью
То мытся и нету смысла ...
Олександр Квітень
м. Мукачево
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811756
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 03.02.2019
Лишь тот, достоин жизни и
свободы кто каждый день
идет за них на бой.
И. В. Гете
Ватник наперекос ,
Шитый гнилыми нитками ,
Чей же ты злобный пёс ,
С брани и грязи вытканый ?
👹👹👹👹👹👹👹👹👹👹
С верой в хозяйский кнут ,
В рабской своей послушности ,
Царепоклонный шут ,
С мерзкой безликой сущностью..
👹👹👹👹👹👹👹👹👹👹
"Руссковеликий" сноб ,
С зыбкой похмельной поступью ,
Рад , за тирана - "в гроб" ,
Хоть целиком хоть россыпью..
👹👹👹👹👹👹👹👹👹👹
Рад по команде "вниз" ,
Сгинуть в имперской пропасти ,
Так проживя всю жизнь ,
В ватной своей холопости.
👹👹👹👹👹👹👹👹👹👹
Страждущий день и ночь ,
В хламе бардачном выселок ,
Что же тебе не в мочь ,
Поле вспахать да высеять..?
👹👹👹👹👹👹👹👹👹👹
Как же так так скоро стал ,
Мир непосильной ношею ,
Что ж ты в соседский стан ,
Вдерся ордынской пошестью....?
👹👹👹👹👹👹👹👹👹👹
Душу зачем сгубил ,
Ядом какого снадобья .?
Среди чужих прослыв ,
Лживой вселенской падалью..
👹👹👹👹👹👹👹👹👹👹
Кто ж тебе тебе смог затмить ,
Разум хмельными чарами ,
Кто надоумил жить
С междусобной сварою ....?
P.S.
Старый кремлевский вождь ,
С мордой налитой ботоксом ,
Продал тебя за грош ,
Пропил с последней совестью.
Олександр Квітень
м.Мукачево.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814463
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 03.02.2019
Яка ж ця ніч смарагдово-духмяна!
В сапфірових лампадах темна вись.
Поміж сатинних крил Зоря Різдвяна
Нам звістку шле - Месія народивсь!
Святий Малюк - володар над царями
Прийшов у світ в убогому хліві.
Від щастя небо плаче янтарями...
Хвала і слава ллються по землі!
І пряно тане місяця підкова,
Під звуки арфи сіє білий сніг.
Ляга на плечі тиша серпанкова,
Святе Різдво ступає на поріг!
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820474
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 17.01.2019
***
Я буду знов молитися у ніч,
аби згори зійшло блаженне світло,
аби глибокі плями протиріч
розвіяло з душі погідним вітром.
Аби десь там, у дальній далині
роздмухав день лампадку супокою,
щоб заясніло небо у мені
і пригорнуло теплою рукою.
Я буду спрагло рватись на слова,
лишень вони - моя жага й надія,
лиш поміж ними істинно жива
за білизною справжньою говію.
І якби грізно не двигтіла ніч
покору темну я молитись буду,
аби глибокі плями ппотиріч
не знали бруду!
9.10.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820858
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
Боже мій милий!
Дай сили мені
Встояти серед потоку брехні,
Серед зухвалих містифікацій,
Що подаються як "агітація".
Боже мій милий!
Зміцни мої сили -
Протистояти і косам, і вилам!
Боже мій милий!
Допоможи! -
Люд захистити від злої олжи,
Щоб в передвиборчому гармидері
Жлобство не зжерло достойного лідера,
Щоби не плакати потім від втрати
Про незавершене ледь розпочате.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820616
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Рождество
Сегодня Веры торжество-
Пришло Святое Рождество.
Как только месяц появился,
Мы говорим: " Христос родился!"
Погода зимняя подстать,
И у Природы благодать:
Слегка мороз, чуть-чуть снежок,
Терпимый легкий ветерок.
Надежды вспыхивают вновь
На праведные страсти,
Что будет царствовать любовь
И с ней прибудет счастье.
Не будет бедность за чертой,
И справедливость воцарится,
А кто воистину святой,
Воздастся пусть ему сторицей.
Мы жаждем мира и добра
С друзьями и врагами.
Чтоб, как сегодня и вчера,
Всегда Христос был с нами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820609
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Як сонце, сяяло лице Ісуса!
У білім одязі, мов білий птах!
Була в апостолів цікавість і спокуса
Переконатися в Ісусових словах.
Христос преобразився перед ними.
З’явилися пророки їм услід.
Вони Христову правду засвідчили,
Сказавши про близький Його відхід.
Їх осінила світла хмара з височин.
Господній голос із небес звучав:
-Ви слухайтесь Його, бо це Мій Син
Улюблений, Його я вподобав.
Нехай і кожен з нас преобразиться,
Божественним вогнем серця горять,
Життя добром нехай благословиться,
Панує в душах Божа благодать!
Ділами Божими рятуймось, люди,
Молімось для майбутніх поколінь.
Хай Бог нас береже завжди і всюди!
Хай буде так. Амінь. Амінь. Амінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803663
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 08.01.2019
Вечеря увінчалась колядою.
За звичаєм, всі ложки – у дідух.
А я, в родини тихо за спиною,
Накинувши теплесенький кожух,
Дві срібні ложки винесла надвір.
Не знала – правда це чи поговір,
Що на Святвечір є така озна́ка,
Як то казав покійний мій дідусь:
Калатати, аж поки вже собака
Десь не загавкає, – то жениха діждусь.
І буде він з того кутка села,
Звідки собака. Голос – як стріла!
Товкла щосили, наче в барабани,
Та й розбудила геть усіх собак.
От, думаю, почнуться вже романи…
Переберу, щоб був таки козак,
Любити вмів, мав руки золоті,
Аби опору мати у житті.
Я купу рушників навишивала,
Для декого садила гарбузи,
Та у вікно щоденно виглядала:
Не йшли… ні пішаки, ані тузи.
А люди й досі язиками чешуть…
І пси також не гавкають, а брешуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820623
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Зникає все з календаря листком,
Гойдає хвилями гірської річки,
Подій витискає барвисту січку,
По тілу гарцює бойовим гопаком.
Розливається на землю туманом,
Смакує трагедій кислі порічки,
Обдає холодом пригаслої пічки,
Хизуючись всім вдалим обманом.
Сутеніє присмерком гарного дня,
Вперед затишено крокує вперто,
Табу наклавши на чиєсь життя.
Здається ставиться досить інертно,
Руйнуючи суть твою і покриття,
Готуючись і тебе в порох стерти.
13 липня 2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817969
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 08.01.2019
Сленг суджених у тюрмі,
Ревіння повного стадіону,
Кричать в тіснявій юрмі
Ніколи не ставити кону.
Вся технологія розписана,
Спілкування у павутині.
Вона навкруги коронована,
Дрижать дискотеки стіни.
Листям в травневім лісі
Вона в Україні посутня.
У морі, на кожнім баркасі,
Книжці, колонці газетній.
Всі храми Богослужіння
Несуть молитви до неба.
Мати Боже благословення
Української мови потреба.
8 грудня 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817110
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 08.01.2019
Колись дефіцит був вільного часу,
На горло ставали вперто турботи
Завзятої, потрібної іншим, роботи,
Доручень виконати, не собі, масу.
Здавалось, що завтра заллєш гасу
У мрій світильник, та бракло охоти
Здолати вщерть ліні напад сухоти,
Поволі стати власного життя асом.
Валились, як з піску замки, плани,
Змивала всі бурхливого часу ріка,
Ятрили душу нездійсненого рани.
Змелена злаку життя нарешті мука,
Везуть на захід її майбутнього сани
Туди, де чекає смерті кістлява рука.
7 липня 2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820369
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Я бачив кінець бентежної краси квітки,
Був свідком того, як гине кольорова комаха,
Дивився останній політ швидкокрилого птаха,
Чи звіра в неволі, котрому чужою стала клітка.
Чудова згаряє зоря - на небі лишається мітка,
Стікає дощем час невдалого дня сіромахи,
Вмирає у блискавках грім, що будить страхи,
Далеко не все всотує в себе вічності сітка.
Прямує зі смертного одра за життя лінію,
Окремо красива, багата, ще не стара людина,
Лишивши по собі суму і болю холодність інію.
Смерть зазіхає на нас ще в материній утробі.
Не звикнуся, що розтану льодиною синьою,
Не збагну, що зі мно косою подібне зробить.
4 січня 2000 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816574
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 08.01.2019
Накинь на плечі светер, чуєш - дощ...
Він йде не день, не два...він йде роками...
Це Бога сльози, це Рахилі плач,
За тими, що назавжди вже не з нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450008
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 08.01.2019
Ньютон, ти не правий...
всі яблука летять у небо
Несила залишатись на Землі
Холодних гравітацій нам не треба
Нам біля Сонця добре там в теплі
Ми відмінили всі закони й відірвались
Від всіх принижень, страхів і жалів
Всіх гравітацій, що холодними назвались
Що в сингулярності помножим на нулі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790124
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 08.01.2019
Ви думали я впав?
Я лиш приліг
Послухати,
Як дихає земля
І опадає цвіт
Неначе сніг
В іі поля
І за спиною вже
Захриплий крик
Надмірний біг
І знову небо у птахах
Дитинства сміх
І воскресіння до весни
Чекати б міг
Та опадає цвіт
В іі поля
Неначе сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796699
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 08.01.2019
Споміж часів, серед віків
Під світу куполом із зір
Висить колиска, в ній - дитя
Між темнотою небуття
Її життя як промінь світла
І сниться їй все той же сон
Сурмлять у труби, в Єрихон
Вступає війско...
І мури падають униз
Із криком: "воїн, зупинись!"
З дитям в руках благає жінка...
І меч занесений блистить
І знову вічна темнота
І знов колиска, знов дитя
Її життя як промінь світла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818514
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 08.01.2019
Т Третій міленіум: України розгін,
О Осанна звучить людом огрому
М Молитвою щирою, стає з колін.
О Осяяна, чужого долаючи втому,
С Софія Київська дочекалася змін.
18 грудня 2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818093
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 06.01.2019
І
Спускається на землю благодать
і ангели беруть найвищі ноти...
Над головою липи шелестять,
а пращури діждалися суботи.
Не заважає м’ята і трава,
гіркий полин оповиває душі.
Звикає до земного голова,
не помічає ні жари, ні стужі.
ІІ
Людей перемагає довгий сон –
гартує, підбадьорює, лікує
усіх, кому із небом в унісон
сьогодні чути Боже алілуя.
У небі обнімаються крильми
давно почилі душі найрідніші.
Духовний світ радіє, що і ми
його переливаємо у вірші.
Діждалися і мертві, і живі
цієї миті, що жила віками.
Плекаємо традиції нові,
освячені самими небесами.
ІІІ
Виходимо у світ із кабали.
Чого боятись вічної імли?
Ми завжди є і живемо усюди.
Лікуймо наші душі від застуди.
На цьому світі все пережили,
на тому світі гіршого не буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820315
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 06.01.2019
Им чужды лиры и поэты,
Их речь пестрит набором слов,
Они плевали на запреты,
Их слоган краток и суров.
И видят все, и вижу я,
Идёт дебил, идёт свинья,
Идёт с извилиной одной,
Идёт урод, идёт тупой.
[i]03.01.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819977
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019
[i] Работникам службы ФСБ России,
которых якобы нет на Донбассе,
посвящается...[/i]
В степях восточной Украины,
Где солнцем выжжена трава,
Четвертый год стрельба и взрывы,
Четвертый год идет борьба.
Одни за целостность Державы,
Другим бы – принципы Москвы,
Одни по форме, они правы,
А вот другие, кто же вы?
Вы из Донецка? Патриоты?
А кто же он, ваш командир?
Вы всё воюете. Вы - против,
А местным всем – скорее б мир.
Вы так хотите быть в России?
И что ж Россия вам дала?
Развитие металлургии?
Иль смерти минные поля?
Вам нравится как там, в России,
Не то, что ваша нищета,
Вы ждёте чтобы вам платили,
Живёт Москва, а вам – война.
Вас обманули. Все сюжеты,
Вся пропаганда – всё враньё.
И тихо «пилятся» бюджеты,
И там и здесь. Везде жульё.
Так кто ж виновен в том что стало?
Ведь был же мир, стабильный мир,
Так почему ж война настала?
А виноват – ваш командир.
Так кто же он? Пришёл откуда?
Есть ум и сила, интеллект,
На вид – так офицер же будто,
Из русских вы? Но вас там нет !?
Ваш президент клянётся миру,
Что вас там нет! Так кто же вы?
Кому же верить мне? Эфиру?
Красивым фразам из Москвы?
Донецкие, скажите честно,
Что…? Офицеров русских нет?
Но врёт же, врёт же как бесчестно!
Но врёт же русский президент!
И вы хотите жить в Державе,
Где с первых уст звучит враньё?
Да посмотрите! Это ж хамы!
Это же банда и жульё!
Враньём не строится Держава,
Враньём не строится страна,
Сила на лжи и на обмане -
Она всегда обречена.
Я тоже против. Я за правду.
И здесь и там – везде обман.
Мы не позволим грабить хамам,
Поэтому и был Майдан.
Так почему же наши дети
Должны друг друга убивать?
Я ненавижу подлых этих,
И не могу я не сказать:
Вы, - чьими грязными руками,
Как прежде грабится народ,
Вы, - чьими подлыми словами
Всё, что вещает, - врёт и лжёт,
Вы – слуги дьявола, в погонах,
Иль в длинных рясах, вы и там,
Вы сеете вражду в народах,
Вы – рушите Го́спода храм.
Вы продаёте свою совесть,
Остатки топите в вине,
Вы ищете всегда виновных,
В другой какой-нибудь стране.
Вы русскими хотели сделать,
Меня, страну, моих друзей,
Но дух свободы, голос предков -
Кипит во мне, он всё сильней!
Вы притворяетесь Россией,
На самом деле вы – ОРДА,
Россия спит в плену крысином
Вы, это вы – источник ЗЛА!
Вы страхом смерти, домом ада,
Домом решеток и прутов,
Своих людей, своих сограждан -
Вы превращаете в рабов.
Вы же боитесь голой правды,
Вы закрываете всем рты,
Лишь подтверждая лозунг старый,
О том, что все рабы – НЕМЫ.
Вас кормит немощная старость,
Вы – защищаете воров,
Чтоб те могли как прежде грабить,
Красть и обманывать народ.
Вы лозунгами о свободах,
И громким криком «защищать»
Вы учите мальчишек в школах
Всё исполнять и убивать.
Вам отвечают грузом в цинке,
Но что вам жизнь, вам – наплевать.
Вы, как и прежде, по старинке
Вдов заставляете молчать.
Вы трусы, падаль, вы – бандюги,
Мои слова – они не лгут!
А вас за правду, ваши други
Тихо и подло – уберут.
Вы все в системе. Ждёт каратель.
В крысиной стае так всегда,
Сказал не то – ты уж предатель,
Изгнание вон или тюрьма.
Вы мерзость общества, хапуги,
И как же носит вас земля!
Покорные немые слуги
Завравшегося короля.
Но знаю я, что час настанет,
А час, у каждого он свой,
Когда Всевышний вас поманит,
И тихо спросит за чертой:
«Ты путь прошёл, а что ты сделал?
Чем занимался? Чем ты жил?
Тем, что душа тебе велела?»
- Ты тупо королю служил.
«Служил добру? Служил народу?
Я для чего тебя послал?»
- Ты поклонялся идиоту!
И это будет ваш финал.
Вы же за деньги, без причины,
Ради тупых, пустых идей,
Иль неожиданно, иль в спины,
Вы… убиваете людей…!!!???
ВОН! Из Донбасса! ВОН! Из Крыма!
С вашим враньём, с вашим вождём,
С вашим прогнившим «русским миром»
С больным на голову царём!
ВОН! С Украины! ВОН! Отсюда!
Мы вас сметём, с вашим гнильём,
Мы будем гнать всех вас, ублюдков,
Правдивым словом и мечем!
***************************
Мой стих не в моде. Не на «мове».
Я и на «мове» напишу.
И тем, кто сверху, кто в мажоре,
Всё о чем думаю – скажу.
Мой стих на вашем, на могучем,
Чтобы до вас, до всех дошло,
Чтоб рот закрыло зло гадючье,
Вами любимое - … оно.
И сердце будет под прицелом,
Всегда, везде, во все века,
Для гнили – «псевдо-офицеров»,
Земля не терпит чужака.
Гоню открыто вас, без фальши,
Вы научили всех в «Совке»,
Как можно вас послать подальше,
Только на вашем языке.
30.10.2018г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811897
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 03.01.2019
БОЛИТЬ, БОЛИТЬ, О БОЖЕ, ЯК БОЛИТЬ!
ЩО ТАМ ФІЗИЧНИЙ БІЛЬ ІЗ МУКОЮ ДУШІ.
У ГРУДЯХ ТАК ПЕЧЕ, НЕМОВ ГОРИТЬ,
А СЕРЦЕ СХОПЛЕНЕ МОЄ В МІЦНІ КЛІЩІ.
ВТРАЧАЮ СЛУХ, В ОЧАХ ТЕМНІЄ,
НЕ В СИЛІ ПАЛЬЦЕМ ВОРУХНУТИ...
ДУША НІМІЄ, МЕРЗНЕ І ЧЕРСТВІЄ.
ЩО ЗМОЖЕ ЩЕ КОЛИСЬ ВІДЧУТИ?
ПОВІЛЬНО ПІДІЙМАЮ ВІЇ, СКРІЗЬ ТУМАН.
ЧОМУ НЕ БАЧУ Я, ЧОМУ НЕ ВІДЧУВАЮ?
І ЩО БОЛИТЬ МЕНЕ-ЧИ СЕРЦЕ, ЧИ ОБМАН,
ВТРАЧАЮ Я СВІДОМІСТЬ, ЧИ ВМИРАЮ?
СОЛОНИЙ СМАК..ЦЕ СЛЬОЗИ ПЕВНО,
СОЛОНИЙ? ЗНАЧИТЬ СМАК Я ВІДЧУВАЮ!
ТО Я ЖИВУ, ХОЧ НАВКРУГИ ТАК ТЕМНО,
ЖИВУ, МОЛЮСЬ-І МОЖЕ НЕ ВМИРАЮ!
1986рік Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819028
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018
МІНЯЮ ХАТУ НА УДАЧУ,
МАШИНУ- НА ДОБРУ ЛЮДИНУ.
НА ЩАСТЯ Я МІНЯЮ ДАЧУ,
НА ВІРНІСТЬ-ДОРІКАННЯ В СПИНУ.
МІНЯЮ ЗОЛОТО НА СПОКІЙ,
БЛИСКУЧІ КАМНІ- НА МИНУЛЕ,
НА МОЛОДІСТЬ- ПРОЖИТІ РОКИ,
І НА ПОЧАТОК-ВСЕ, ЩО БУЛО.
ДОСЛІВНО, ВСЕ, ЩО ТІЛЬКИ МАЮ,
ЩО ДОВГІ РОКИ НАЖИВАЛА,
Я НА ТВОЮ ЛЮБОВ МІНЯЮ,
ЯКУ ЛИШЕ ТЕПЕР ПІЗНАЛА!
1995рік Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819026
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018
Віруй і спасешся. Куди ж ти так несешся?
Сліпа віра. Усьому має бути міра. Буває уже нічого
не тямиш і віри нікому не ймеш. Просто за часом
йдеш, біжиш. Чи то час так гонить і жене. Та невже?
Невже ми на порозі народження Любові?
Сьогодні Введеніє. Через Діву Марію ми
входимо в це таїнство, таїнство народження Христа,
Любові. Воно у Божім Слові.
І душі наші уже готові.
Очищені, спорожнілі і спраглі, спраглі Любові.
" А хто питиме воду, яку дам Я йому не буде спраглим
повік; але вода, яку дам йому Я стане в ньому джере-
лом води, що тече в життя вічне" ( Ів. 4.14).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816237
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 25.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2018
Оставлю тебе рай,себе заберу ад
Будем жить в этих мирах вечность
Увидешь свой красивый райский сад
А мне будут отрезать конечность...
Но я вытерплю чтобы ты была счастлива
И смеялась громко на весь рай
Ведь ты всегда была миролюбива
И не место тебе со мной!Не возражай.
Господь розделит нас как солнце и луну
И будем мы с тобой страдать как в первый раз
Когда увидел тебя на лавочке одну
Как в первый раз услышел твой рассказ
О том какие счастливы мы будем
И сколько деток ты родишь
Страдали очень,этого не забудем
Ведь растояние не ты не я не пробежишь.
Это время прошло и мы теперь вместе
Гуляем мы вместе и вместе мы спим
Душу дарю своей я невесте
Но скоро в мира мы полетим
Нет,ты полетишь,а я упаду
и буду растерзан этими тварями
Но может потом к тебе попаду
В последний раз встретиться взглядами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738613
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 22.12.2018
Плине час все швидше й швидше
Люди помирають і знову народжуються
Згадують слово родина все рідше й рідше
А на слово сатани в наш час погоджуються
Ти не християнин коли твоя віра на словах
Ти перестаєш існувати в очах Свого Творця
В невірного та нахабного залишиться лиш прах
І всі вони згинуть з погляду Його в час кінця
Люди схаменіться та досліджуйте Бога!
Не ведіться на спокуси жалюгідного сатани
Лиш вам вирішувати яка у вас буде дорога
Одна в якій цвітуть ромашки,а у другій в'януть вони
Гріхи є в кожного,тільки один кається,а другий ні
Все ви встигнете якшо хоча б годинку присвячете Йому
Немає пекла,не будете горіти ви у вічному вогні
Бог вас любить та чекає коли ви зневажите пітьму
Ми не вічні і не зможемо переносити хвороби
Не зможемо втекти навіть від власного я
І недоречні,дурні самогубства невдалі спроби
Буду благати Бога пробачити за це все життя
Давайте хоча б спробуємо дослідити ім'я Його
І скільки він зробив доброго для нас того часу
Можемо отримати вічність або пустоту та нічого
А вивчати його не здатний будеш для другого разу
Дякую тій людині яка дала мені змогу зрозуміти це
До цього моменту я мав впасти та був аж біля краю
Та згадав що повинен посадити своє родинне деревце
Та що повинен показати вам дорогу до Божого раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741861
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 22.12.2018
О,пастыри слепые.За вами в бездну ада
спешат отары преданных овец.
Они не понимают.С улыбкой принимая
дорогу,что ведёт в один конец.
О,пастыри слепые.Откуда вы берётесь?
Приходите,чтоб души воровать.
Кто сделал вас такими?Безжалостно-циничны.
Вам гнева Божьего,увы,не избежать.
Не будет оправданий.На суд вы все придёте.
Вас не спасёт незнание Отца.
Сын Божий на престоле.
Так страшно.Но придётся.
Придётся посмотреть Ему в глаза.
О,сколько миллионов невинно убиенных.
И слёзы не помогут палачам.
Они огнём гореть на лицах ваших будут.
Никто ведь не поможет уже вам.
О,пастыри слепые.Ваш кукловод низвержен
давно с небес и те,что иже с ним.
Вас как пшеницу сеять просил у Сына дьявол.
Но плевелы одни в сердцах взрастил.
Нет ничего святого.Нажива,ложь и распри.
И храмы ваши-смерти лишь приют.
О,пастыри слепые.За вами в бездну ада
стада овец безропотных идут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807552
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 21.12.2018
Нет предела благодарности
Богу моему Творцу.
Сотворён был мир для радости
и служения Ему.
Виноват ли Он случилось что
там в Эдемскому саду?
Где отвергли Божьи милости.
На поклон пошли к врагу.
Предавать совсем не сложно.
Как потом смотреть в глаза
излучающие Мудрость
и Любовь что без конца?
Научились и привыкли.
Двоедушие сердец.
В воскресенье на молитву.
Но греху ли есть конец?
Предаём как предавали.
Осудили и распяли.
Разделили ризы Сына.
Каждый поволок к себе.
И как мелом по стене
пишем клятвы и молитвы.
И читаем...
А в душе?
А в душе бедлам и страх.
Что же завтра будет?Ах.
Будет тоже что в Эдеме
Нас изгонят.В небесах
Тех далёких что не видно
Где Отец живёт и Сын
Нет предательства.Обидно
что туда не полетим.
Крылья мы свои сожгли.
Во вражде ведь нет любви.
Ссоры,зависть,клевета.
Правит миром лишь злоба.
Мы в душе своей Иуды.
Ради благ земных живём.
Поцелуем,будто любим
Сына стражам отдаём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817753
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Зимний лес покрылся инеем
Чарующей Зимы!
Всё бело!
Краса невинная...
Снег...
И не видны́ следы...
Зимним лесом зачарованна...
Деревья белые стоят...
Красота!
Покрылись инеем!
Этот зимний снегопад...
Очень тонкая работа!
Всё это создано Творцом!
Шедеврально!
О нас забота...
Снежный лес...
Деревья в инее!
Белым - белым кругом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818419
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Горят гирлянды в три ряда.
На главной ёлке.
На главной ёлке городка.
Иголки колки.
Мороз крепчает.Не беда.
Снежинок танец.
Ну, вот дождались.Новый год.
Нам всем в подарок.
С грустинкою глаза людей.
Что завтра будет?
Какою новостью страна
нас всех разбудит?
Мир сохранить какой ценой?
Кто нам подскажет?
Чужое горе не болит.
Лукаво скажут.
Глаза героев смотрят с стенда.
Что в чёрной рамке.
Лежат гвоздики.Пепел с неба.
Им снятся танки.
Весёлою гурьбой мальчишки
в снежки играют.
Нам бы вернуть точку возврата.
Не разрешают.
Монетою разменной стали
сердца,а души
кружат снежинками над нами.
Круги всё уже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818426
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Может так случится, может получиться,
Покладут в бетон плохой цемент.
Время быстро мчится. Беда закружится
И стена рассыплется в момент.
Так и с государством, штатом или царством,
Если меж людьми согласья нет,
Может так случиться, может получиться,
Государство то разрушится в момент.
Там, где нет внимания, дружбы, понимания,
Там бедой отравлен белый свет.
Люди там несчастные. Дни всегда ненастные.
Нет надежд и будущего нет.
Находите люди среди серых буден
Время для согласия меж собой
И тогда ненастья все о вас забудут,
А в стране родится мир иной.
21.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818373
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Від кохання твого я п‘янію повільно
Моя кров зігрівається як від вина
Погляд карих очей проникає так вільно
Це змінилася щастя величина
Лиш у снах своїх я так заходив далеко
Де смілива уява малювала про нас
Там блакитне є небо і кружляє лелека
Там поєднання душ через відстань та час
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818103
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 21.12.2018
З тобою можу я здолати
Всі перепони та шляхи
І не злякаюся я зради
Коли зі мною будеш ти
Мене зігрієш ти у скруті
На крилах винесеш з біди
Я не залишусь на розпутті
Коли зі мною будеш ти
Ти моя сила та натхнення
Основа днів мого буття
Любов - небес благословення
Вона є сенс всього життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818125
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Он сказал им: итак отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.
Евангелие от Луки. Гл. 20. 25.
Спросили Спасителя раз фарисеи:
«Учитель, скажи нам свой мудрый ответ:
Язычнику-кесарю мы, иудеи,
Должны ли налоги платить, или нет?»
Ухмылка таилась в усах фарисея,
Край пышной одежды ласкала рука.
«Коль скажет: «Платите!» – решат иудеи,
Что он просто римлян жестоких слуга.
А скажет он нам: «Не платите налоги»,
Так мы предадим его в руки солдат
Как злого мятежника. Очень ведь строгий
Наместник Тиберия Понтий Пилат».
– Зачем, лицемеры, меня искушать вам? –
Ответил с улыбкою ясной Христос.
– На этот динарий взгляните, о братья.
Чей лик на монете? – задал он вопрос.
– На этой монете сам кесарь Тиберий.
– Так вот и давайте монету ему,
Но то, что положено Богу по вере
Творцу воздавайте, Ему одному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639151
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 20.12.2018
Він притис до себе міцно скрипку
Лише вона йому лишилась у житті
А він на бідолашну схожий рибку
Яку на суші залишили в самоті
Колись він грав натхненно
Гримів від оплесків глядацький зал
І в грудях було солодко і щемно
І кликав в подорож вокзал
В далеку до коханої країну
Поспішав,неначе на крилах
Він вже мріяв про спільну дитину
І бути разом на майбутнього схилах
В пам’ять закарбувалися навічно
Ночі ніжні, мов коштовний кашемір
А історія закінчилася звично -
Підкрався зради підлий звір
Бо ж він лише скрипаль нікчемний
Без статків, будинків і авто
А в душі пронісся смерч вогненний
І біль сховався у старе пальто
© Леся Приліпко-Руснак, 5.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817040
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Не накопичуйте,людоньки,образ
Їх каменем на серці не тримайте
Бо живемо ми всього лиш раз
Кожна мить безцінна – пам’ятайте!
І як би часом в грудях не боліло
Та не душила деколи сльоза
Треба відпускати негатив уміло
І не втрачати віри у дива
Не бажайте кривдникам помститись
Жорстоких планів не будуйте вперто
Бо душею доведеться забруднитись
А шлях назад буде навіки стерто
Зло бумерангом все одно їм повернеться
Їх Бог зачепить караючим мечем
Їхнє щастя на шкалки розіб’ється
А мрії знищені горітимуть вогнем
©Леся Приліпко-Руснак, 27.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817955
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Здається, як чудово звучить це слово! Як добре мати вірних друзів, які тебе завжди підтримають, втішать, порадять. Можливо, хтось із вас задумається, як добре мати таких хороших друзів, із ними — хоч у вогонь і воду. Та на жаль, буває так, що за великою, щирою усмішкою вашого найкращого друга приховується хитрість, зрада, помста, підступність. Тож виходить, що чим кращий друг і чим міцніші у вас стосунки, тим не безпечнішим для вас є цей товариш. Все що я вам розповідаю — це правда. Хочете вірте, а хочете ні, але ви у цьому переконаєтеся в плині життя. Дуже багато людей вже стикалися із цією ситуацією.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421797
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 17.12.2018
Підійшов до вікна і виглянув. Мряка. Дерева виглядали серед туману як чорні, спалені кущі. Туман був тепер густий; на кожному дереві, кожному пеньку, кожній гілці осіло по десять тисяч малих крапельок, котрі керувалися одним чудесним правом, замерзали, ставали важкими і спадали всі нараз впродовж ночі із шелестом.
Самотність тиснула на мене зі всіх сторін, як холод. Почав сумувати і роздумувати, що те, за чим сумував, це дійсність. Взяв годинника, котрий стояв на комоді і накрутив його. Дивився на коло з цифер і фірмовий знак на тлі годинника і відчував його холодну поверхню. Але годинник нічого мені не розповів та й нічого не мав до розповіді. Алей йшов тепер голосно і дзвінко. Я потягнувся за круглою керамічною вазою, яка стояла на полиці над комодом. Але це була звичайна пуста ваза. Як до такого дійшло.
Не вірю у дійсність, говорив до себе, крокуючи туди сюди по кімнаті і шукаючи по кишенях сигарети, бо яке значення мала правдива дійсність, коли через шість хвилин людина не має вже сили, аби у неї вірити; чи дійсність не є такою великою, тягарем, що лежить на плечах, який не можна скинути, аби одночасно не рухнуло життя і світ. Такої дійсності не знав. Але хто ж її знав? Чи життя не пливе для більшості як подорож у метро, котре виїжджає зненацька на світло, де свідомість пробуджується на момент - і потім знову занурюється у морок, темний тунель, де нема нічого і бути не може.
Існування світу можна довести. Існування всього живого можна довести. Можна це відчути, побачити, почути. Так само діялося з людьми; переставали існувати так швидко, як і з’явилися, сум так само відчував кілька хвилин, минав, як минала закоханість, терпіння, радість; це все протягом життя помирає. У будь-якому разі так було зі мною. Не знав нічого, що було б правдивим, лише короткі променці світла, після яких наступав морок.
Було схоже на те, що мусив спробувати останній раз загрузити чимсь мозок. Вийшов у сад. Навколо росли дерева. Доторкнувся рукою до гілок. Пробував обійняти стовбур дерева. Не вдалося, але це не мало значення, адже знав тепер, що дерева не відповідають людською мовою, а відповідають цвітом і плодами, падають лише від сокири, і ні за ким не сумують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815903
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Війна – то смерть,
І горя вщерть,
Там долі усіх конають.
Війна – то кров,
Там зло й любов,
Хто вже воював, той знає.
Війну спинить,
На мир змінить,
Та тільки не для Росії,
Летить з Кремля,
Нова брехня,
Вогнем і смертями сіє.
Війна прийшла,
Вона страшна,
А гірше цього буває,
Коли ти правду
Розказав,
За неї там… убивають!..
5.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817932
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Як обнявся-побратався дим з туманом,
Народила мене мати жить Іваном.
Дим від того, що навкруг війна кипіла,
А туман - бо вже зима стояла біла.
З того диму не вернувся батько в хату,
Від туману посивіла рано мати.
І колись в дитячі сонні очі
Дим їдкий зайшов посеред ночі,
Щоби злих тернин терпів уколи
І не плакав у житті ніколи.
А в обіймах слимаків-туманів
Став безсилим я проти обманів.
Так і виріс разом з димом і туманом,
Народила мене мати жить Іваном.
З першого в житті сліпого крику
Повен світ Іванами одвіку.
Різні долі. Імена, одначе, схожі
(Так в житті буває схожа милість Божа):
Яни, Ганси, Джони та Жоани -
Всі ми трохи на землі Івани.
Вийду, стану я на гору превисоку,
Крикну дужче в світ оцей широкий:
Ви розвійтеся, тумани боязливі,
Гей Івани, вік живіть щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816430
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Вже сонця промені бентежно косі,
Нестримно укорочуються дні,
Дерева босі і простоволосі,
Мов старовіри, моляться в огні.
Молитви їхні тихі і незримі.
Вони стоять... Та ні, таки ж ідуть,
Безтрепетні, навічно одержимі,
Напівнагі, вже полум'ям стають.
Земля і небо першим снігом білі,
І вибору нема новому дню.
Дерева догоряють не зотлілі -
Поклонники незгасного вогню.
Усе послушне віковому зову,
Пульсує літо в пізній мураві.
Життя згоряє, щоб воскреснуть знову...
Ті старовіки все-таки праві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817951
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2018
Я книгу мудрості читаю.
Богато слів, думок, подій...
Тендітні сторіночки огортаю -
Вона для мене - джерело надій.
Тому, що це є Біблія.
Не все спочатку розумію ,
Але через який-то час і я,
Все більше відчуваю - тільки в діях
Ми вибираємо свій шлях,
Як Книги діючи особи -
Ті що пройшли через колеса страждань,
Але наблизились до Бога -
В думках без примх у серці та бажань
Купити славу навіть вічність...
Усі ми в прах підемо без вагань.
Але читання Біблії це дійсність-
До Раю, бо він завжди у думках !
А в серці доброму він - вічний
Розгорнута ця книга у руках,
Як птиця в небі вільна , крила як сторінки - чисті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814266
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 02.12.2018
Що можно говорити про життя?
Бо теза головна - воно цікаве.
Та ще не складно в нас віршуються - слова,
За келихом вина, та потім чашкою смачної кави...
Бо кожен рік, як листячко летить.
Геть з дерева. Політ цей не зупиніть -
Ніщо. Але ми бачимо оцю чудову мить,
Можливо ця картина якось вплине?
Про роздуми - про вічне , та живе.
Та цінності ті що умовляють серце
Зробити добре, щось корисне та нове,
Бо листячко. що впало вже не повернеться...
Но добре, що то дерево вже по Весні
Новим вбранням вбирається. радіє
З'являються в нас думки добрі та чисті
Бо ці всі зміни на нас дуже добре діють...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815980
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Боже , дякую за все що ти зробив -
Для мене, хоча лукавий спокушає,
Але у нього взагалі немає цiх потужних сил,
Та про домовленість таку він ні чого не знає...
Бо у молитві разом із тобою
Тихенько я спілкуюсь, промовляю -
То що буття моє воно в любові.
А шляху іншого не бачу, бо його немає...
У Храмі бачу твої очі чисті,
Ікона це не лише картинка...
Бо ти мій Боже відповідаєш -
В думках , я чую де я схибив, де моя помилка...
Во у Молитві є важливо - Слово.
Воно дуже просте, лукавий хай сміється...
Бо ця до тебе ось така промова -
Чиста, живе зі мною поки серце б'ється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811484
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 01.12.2018
Кожна людина ходить в магазин,
Або в аптеку, бо потрібна допомога,
Але не забувай просити - лікувати душу,
Можеш ти лише у Бога...
Є Храм святий, а він не супермаркет
Де вам відмолюють - гріхи
За гроші . Бо усі так звикли брати
Погані вчинки та страхи - зникають,
Може Боже не узнає?
Але він бачить, розуміє, чує - все
Бо ця історія ще тягнеться від раю...
Людина не послухала - пішла
Геть від подарованого Раю,
Спокуса , непокора завела
До іншого, чужого небокраю...
У кожного свій - небокрай.
І кожному потрібна допомога.
А що таке просте з дитинства слово - Рай?
Ви відповідь почуєте від Бога !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815032
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 01.12.2018
Діброва з гаєм розмовляє.
Лелека з вирію летить,
Веселка радісні пісні співає
І зірка з обрію глядить.
І сонце світло розливає
У цей казковий ранній час.
Шумить веселий водограє
І українській мові нас навчає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752642
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.11.2018
Дождик за окном намочил асфальт
Легкий ветерок потревожил сон
Тусклым огоньком догорал фонарь
Превращая дождь в жемчуг с серебром.
В комнате моей холодно,темно
Сквозь гардину свет, как надежды луч
Мои слезы высохли давно
Так и не прогнав стаи серых туч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815646
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Вона є в серці кожної людини
Палає вічно, не гаснить ні хвилини.
Народжена зі співу солов'я
І шелесту степного буйнотрав'я.
Це рідна мова, мова українська
Едина, неповторна і легка
І хай лунає мова українська
За гори, океани і моря !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815648
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
І плакав Київ,і плакала країна.
Ой ніхто так в мирний час не плаче.
Небесну сотню ховала Україна,
Але і досі ще над нами чорний ворон кряче.
Летіли кулі і несли смерть,
Летіли кляті і смертям раділи,
А душі болем заповнялись вщерть.
А душі плакали.а душі сиротіли.
Був самий юний борець із Тернопілля.
Чим завинив хлопчина перед катом?
Один в батьків опора і надія
Та смерть його устигла перейняти.
Небесна сотня у небесне царство
Нас залишила злетіла в небеса.
А ми лишились,українське братство,
Щоб зберегти навіки їхні імена.
Помолимося браття за полеглих,
Героям нашим слава навіки!
Була ця перемога не із легких,
Але вже правди нові повстають полки.
2013р.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814713
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 29.11.2018
У скрипки є душа
Ти чуєш плаче уночі
Співаючи відверті ті пісні
Тобі одній, лише тобі
Ти чуєш?
У скрипки є душа
Вона сміється й заграє
Немов світанок настає
Нового вже твого життя
Ти чуєш?
У скрипки є душа
Вона леліє спогади в струні
І грає вже в новому сні
Твоєму сні
Ти чуєш?
Вона, чим дужче заспіва
Що в неї є твоя душа
Співуча й запашна, та не твоя
Її душа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815691
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Рычи на меня, город Лев!
Тряси поседевшей гривой.
Брусчатки твоей рельеф,
Как мышца играет. Пиво
Течёт, как слюна. Утрись!
Не то замараешь платье.
Я – мирный, простой турист,
Заблудший турист, приятель.
Ломай, словно кость, язык
На две...на четыре части!
Ты к людям чужим привык,
Глотая их жадно пастью.
Чеширской улыбки блеск
Ты мне всё равно подаришь.
Встречай меня, город Лев!
Держи – из стихов гербарий.
19-20.09.2018г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808354
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 29.11.2018
«Если бы он только знал, сколько раз я от него уходила!»
***
«Я только лишь любовница, которая горячо целуется, самозабвенно влюбляется,
но никогда не остаётся рядом»
***
« Мужчины – моё хобби. И ты – один из многих! Но не такой, как все»
***
« В отношениях между мужчиной и женщиной должен быть своеобразный диалог.
Если же это игра в одни ворота, ничем хорошим это не закончится»
***
« Он молчит о любви лишь потому, что знает: стоит мне услышать из его уст эти слова, как он перестанет для меня существовать!»
***
« Несмотря на все трудности, через которые я прошла ради него, мне с ним было так
легко, как ни с кем другим»
***
« Умные женщины ездят в машине, глупые – за рулём»
***
« Меня никогда не интересуют мужчины, которые не интересуются мною»
***
“Эх, товарищ подполковник! Моё сердце в ваших руках, а вы играете им, как теннисным мячом!”
***
« Я устала от этой постоянной агонии влюблённого самосознания!»
***
« Как жаль, что не делают аборты душ! Можно было бы выскрести из души всю любовь и печаль в подходящий для тебя момент. Без всяких сроков»
***
« Я была с ним жестока, как та роза: бессознательно колола его своими шипами, как
только он пытался прикоснуться к моему стеблю»
***
« Мне не хватило этих двух лет, чтобы понять свою любовь к нему»
***
« Я любила его нежностью матери, преданностью друга, восхищением ребёнка, снисходительностью жены и, наконец, испепеляющей страстью любовницы»
***
«Он не умел быть счастливым до конца, наслаждаться счастьем на полную катушку, выпивать его одним глотком до дна. Он пил его так, будто пил водку маленькими, размеренными глотками. В итоге, каждый глоток приносил ему не радость,
а горечь и печаль»
***
«В его глазах можно было прочесть любые оттенки похоти, которые только могут существовать»
***
«Желающая женщина, как и любящая, способна на всё!»
***
«Я любила разжигать в нём огонь страсти, чтобы потом смотреть, как этот огонь горит»
***
«Иногда от судьбы нужно принимать с благодарностью всё. Даже пощёчины»
***
«Я – домашняя, ласковая кошечка, в крови которой блуждает темперамент тигрицы»
***
«Я – верная любовница неверного любовника»
***
«Прощаясь с тобой, я каждый раз прощаюсь с тобой навсегда, потому что знаю: может быть, этот уход будет последним»
***
«Когда мы начали заниматься с ним сексом, я поняла, что его потенция давно уже здоровается за руку с импотенцией, как лучшие друзья»
***
« Я говорила ему об обмене инвестициями чувств, а он нёс какую-то чушь по поводу вчерашней пьянки »!
***
«Влюблённая, я стояла перед ним на коленях в своей любви с высоко и гордо поднятой головой»
***
«Если хочешь навсегда остаться в памяти мужчины, скажи ему, что он дерьмо в постели»
***
«Я ненавижу тебя за то, что люблю тебя!!!»
***
«Ты всё равно забыть меня не сможешь!!!»
***
«Один месяц счастья с тобой стоил двух лет горя и мук! А стоил ли?..»
***
«На этот раз разрыв окончателен: он не переступит через свою гордыню, а я – через ворох накопленных обид»
***
«При стуке моего сердца я по-прежнему слышу Его имя, но в итоге понимаю: это всего лишь эхо ушедшей любви!..»
***
«Это была конечная остановка наших отношений»
***
«Попробовала жить в гражданском браке. Не понравилось…»
***
«Младенцы корейцев даже плачут по-иностранному»
***
«Мой взгляд – ответ на все твои вопросы!»
***
«Я с Суженым банально не знакома"
***
"Лечу импотенцию натурой"
***
"Мне внапряг изменяться, не внапряг - Изменять!"
***
"Cначала рассекаешь бровь,потом бережешь глаза"
***
"Я всегда тебя буду любить!Даже если меня не будет рядом по капризу судьбы.Я буду любить в других ту крохотную частицу ТЕБЯ,которая в них содержится!"
***
"Хочу сына!В этом доме мне просто необходим единомышленник!!!"
***
"Пока у меня не родится сын, мой муж будет самым важным мужчиной всей моей жизни после моего отца".
***
"Всё как-то неправильно: ушла от тебя Я, а снишься мне ТЫ!"
***
"Каждый человек на земле заслуживает доверия, но не каждый человек может это доверие оправдать..."
***
"Почему нас порой интересуют люди из прошлого? Всё элементарно: мы в очередной для себя раз убеждаемся, что мы их в чём-то превзошли!"
***
"Я не выставляю семейные фото по единственной причине - не хочу огорчать завистников своим настоящим СЧАСТЬЕМ!!!"
***
"Творческий кризис, как запой - бывает затяжным."
***
"Ты живёшь с ножом в спине, а я - с ножом в сердце.Так что это ещё вопрос, кому из нас двоих больнее..."
***
"Прекратить любить и заставить любить - невозможно!!!"
***
"Писать стихи - всегда было для меня нормой. Но до чего же было странно и удивительно узнать,что я сама могу служить кому-то источником вдохновения!!!"
***
"Порою, в самых обычных местах мы встречаем самых необычных людей!"
***
"Красивая жизнь к лицу даже некрасивым людям"
***
"Твое напускное равнодушие доставляет мне еще большее удовольствие, чем проявленная патологическая ревность!"
***
"Я? Стерва?! Да бросьте! Вы не видели меня во всеоружии!"
***
"Увести можно машину,но не женщину! Женщина от мужчины уходит сама, по собственному желанию.Разница в том, что управлять женщиной мужчина уже не может, так как ключи от её сердца подобраны кем-то другим."
***
"Мужчина никогда не забудет женщину, которая отказалась разделить с ним постель."
***
"Человек с разбитым сердцем бесстрашен-ему больше нечего терять"
***
***
«Отношения завязывать легко - трудно их потом распутывать.»
***
«Это ничего, что сердце в ожогах. Если оно болит, значит оно всё ещё бьётся.»
***
«Самый глупый поступок в моей жизни? Однажды я влюбилась в спящего мужчину.Как оказалось после, это действительно было глупостью!»
***
«Безуминка - самая отличительная черта моего характера!!!»
***
«В своей любви я похожа на ртуть: пока ладонь раскрыта и мне предоставлена абсолютная свобода, я буду играть на солнце и радовать не только глаза, но и сердце. Однако, при малейшей попытке зажать меня в кулак, я просочусь сквозь пальцы, оставив после себя пустоту.»
***
«Оттого,что он не принадлежал мне целиком и полностью, я хотела его ещё сильнее...»
***
«Он был идеальным любовником, пока не открывал свой рот...»
***
«Сегодня мне хочется быть похожей на лису - лечь и притвориться мёртвой...»
***
«Молчание не всегда означает неведение. Иногда оно может означать излишнюю осведомлённость.»
***
«Когда твои бесы выходят из тебя наружу и пускаются во все тяжкие, мои в это время молча попивают коньяк, что гораздо опаснее - они ждут своего коронного, завершающего комедию выхода.»
***
«Никогда не верь, когда тебе говорят, что ты великолепен! Посмотри на тех, Кто тебе это говорит – большинство из них наверняка неудачники. А ты всего-навсего их король»
***
Иногда мне кажется, что я у Бога в чёрном списке...
***
Женщина-поэт - наказание для мужа-педанта!
***
Лет в 20 я для себя окончательно решила: пока я жива, никакой Апокалипсис не наступит - моё желание ЖИТЬ сильнее подобного рода ерунды!
***
Моя лучшая подруга - моя слабость и моя сила в одном флаконе!
***
Я отношусь к той редкой категории женщин, которые НЕ любят ушами.
***
Я никогда не останусь одна. Рядом со мной всегда будут два лучших друга - мой талант и моя свобода.
***
Харьков для меня не просто первая столица Украины, он для меня - Столица столиц!!!
***
Когда я злюсь, все неодушевленные предметы вокруг меня оживают, а люди - напротив - могут превратиться в пустоту.
***
Человеческая грубость для меня что ножевое ранение. Поэтому, если Вы грубы, не приближайтесь - мне очень дорога моя жизнь!
***
Я пасую перед мужчиной только в одном случае - когда он не достоин моей игры...
***
Я никогда не верю в то, что чистота обуви - это душа человека. Настоящие *** часто ходят с начищенными до блеска туфлями, имея гнилую душонку...
***
В 20 лет я считала, что Суворовское училище выпускает исключительно честолюбивых белогвардейцев. В 30 лет я убедилась, что оно выпускает преимущественно мудаков!
***
Как быстро свобода слова переименовалась в "сепаратизм"...
***
Некоторые современные авторы навернное даже срут стихами.Как же мне хочется их спросить:"Простите,а что вы делаете со всем этим говном?"
***
Ты говоришь,что любишь меня. Тогда почему тебя раздражает всё, что делает меня счастливой?
***
Лучший Друг - это самый важный свидетель всех твоих побед и поражений, который остался рядом, несмотря на увиденное!
***
Талант - ничто,когда он не находит признания.
***
И почему мне в последнее время кажется, что я с треском провалила экзамен на замужество?
***
Когда ставишь человека на пьедестал, умей ему соответствовать.И помни: на пьедестале есть место только одному человеку, а не толпе...
***
Порой удивляешься,как один человек может Так "накосячить" за месяц?! Другому для таких "косяков" требуются годы. Но что там тебе другие, когда перед тобой стоит сам Мистер Косякин?))))
***
У Красоты много лиц. У Старости - одно.
***
Не верьте, когда говорят,что поэты пишут стихи сердцем, а не холодным рассудком. Бесконечный подбор неизбитых рифм - разве это не кропотливая работа ума?
А сердцем...сердцем любят.
***
Даже самая преданная *** хоть однажды делала что-то назло своему хозяину, чтоб привлечь его внимание. Но от этого она не становилась менее верной. Тогда почему собака имеет сотни вторых шансов после своего проступка, а человек – ни одного?
***
Я удивляюсь людям, которых бесит свой собственный выбор в той или иной жизненной ситуации. Ведь это Ваше решение, а не кого-то другого.
***
Классно пожилым женщинам - у них один-единственный модный тренд, который не меняется веками - красить губы помадой кричащего цвета!))
***
Гениям чужда зависть.
***
Никогда бы не подумала, что молчать о любви гораздо сложнее, чем любить.
***
Каждое моё стихотворение - отдельная трагедия.
***
Глядя на поколение с тоннелями в ушах, молю Бога о том, чтоб моему ребёнку не пришлось носить тарелку в губе в качестве тренда.
***
Однажды мне сказали: " У каждой женщины есть свой индивидуальный неподражаемый запах и аромат. Кто-то пахнет корицей, кто-то клубникой, кто-то кофе... а ты... ты пахнешь любовью и сексом".
***
До чего же это убогое и жалкое зрелище - поколение безграмотных поэтов.
***
Если я захочу разбить твоё сердце, то обуюсь в хладнокровное равнодушие и тщательно измельчу каблуком каждый осколочек в пыль. После встречи со мной, ты станешь выделяться из толпы - у одного тебя вместо сердца будет прах моей любви, а не банальные осколки.
***
Можно заставить меня ревновать, но увидеть мою ревность... Это что-то из области фантастики)))
***
Мужская страсть похожа на кофе в турке - стоит передержать, как он сбегает.
***
Творчество, так или иначе, подразумевает под собой жертву. Я не верю в беззаботных, абсолютно счастливых творческих людей. Перед талантливым человеком всегда стоит выбор: семья или призвание, дети или призвание, карьера или призвание... И, если ты выбрал творчество, в глазах общества ты останешься эгоцентричным мазохистом. И в какой-то степени это правда. Ибо лишь мазохисты способны "смаковать" годами свою боль, дополняя ее декоративным талантом.
***
Ах, мама, мама! Что же ты наделала? Ты не страницы дневника вырвала, ты вырвала моё сердце!
***
Если бы я умела рисовать, моя мастерская была б увешана портретами. И на каждом из этих портретов было бы только твоё лицо.
***
Я плакала от обиды, боли, утраты... Но никогда не плакала из-за мужчин. И не потому, что я - чёрствая дрянь или *** а потому, что страдания всегда высушивали меня изнутри. Откуда было взяться тем слезам? Скажу даже больше: где-то в глубине души, я завидовала тем женщинам, которые выплакали свою трагедию и забыли о ней , ибо моя трагедия была, как ножевое ранение в сердце - ни жить с этим нельзя, ни извлечь.
***
Люди, которым я показываю черновые варианты своих стихов, знайте: Вы - особенные!!! Мой уровень доверия к Вам запределен)) Спасибо, что Вы у меня есть!))
***
У меня к тебе одна единственная просьба: ты можешь меня боготворить, ненавидеть, презирать, желать, предавать, изменять... Только не люби меня!
***
Кто ты: третья любовь или третий грех?
***
Он хотел, чтобы я была причалом, гаванью - чем угодно, только не кораблём, рассекающим океан. Я искренне старалась разлюбить свободу. Опустив паруса, наблюдала, как уходят в плаванье сородичи, внушала себе, что один из штормов погубит меня, и я пойду ко дну. Однако, я была на дне уже много лет, пока была пришвартована к берегу. Я почти поверила в то, что я - гавань. Если бы однажды не порвался канат, я так и не осознала бы своего предназначения. Иногда именно случай даёт понять, кто ты на самом деле.
***
Хочешь моей любви? Тогда запасайся пластырями для своего сердца!
***
В жизни каждого поэта есть стихи, рождённые (как дети) в адских муках...
***
Моя наивысшая похвала мужчине в постели - пощёчина!)))
***
Мне открылась новая классификация человека - полигамный однолюб.
***
Есть только один день в году, когда "забрасывать яйцами" друг друга - хороший тон. Этот день - Пасха!)))
***
В моей жизни было больше 50 откровений...
***
Самый серьёзный роман в моей жизни начался с шутки.
***
Кто может быть прекраснее поэта? Только художник!
***
Я ушла, а он так и не понял, что я приходила в его жизнь.
"Машновский передоз"
Неоднократно сталкиваюсь с тем, что читаю в стихах начинающих авторов или авторов, которые только ищут свой стиль, но пока его не нашли, заимствование моих аллюзий, интертекстов и реминисценций, а иногда и другого рода подражание. Я прозвала это с иронией "машновским передозом", т.е. когда автор меня очень много читал и... перечитался.)) С одной стороны приятно, что моё творчество так уважают, что зачитываются им, а с другой стороны меня всегда несколько раздражает эдакое отзеркаливание.
Мне самой знакомо это состояние. Раньше, лет в 20, я писала ахматовщину и прекрасно знала, что откровенно ей подражаю. Потом это стало надоедать. Захотелось своего чего-то.И я нашла свой стиль.
Мой совет для начинающих поэтов(принимать или нет - дело ваше): никогда не зачитывайтесь одним автором, даже если он Ваш кумир, Бог поэзии и т.п. Поймите для себя: чем именно Вы хотите отличаться от других в своём творчестве? Вы можете заимствовать какие-то моменты из поэзии у нескольких известных поэтов, но при этом создать нечто новое - Ваше! И ещё: если Вас вдохновили строки того или иного автора на написание стихотворения, которое явно является перекличкой, всегда(Вы же воспитанный, интеллигентный человек?) ставьте эпиграфом строки поэта, вдохновившего Вас на написание такого произведения, дабы Вас не обвинили в плагиате.
***
Отвечать человеку гадостью на гадость - низость и слабость. Я предпочитаю убийство.
***
Женщине нужен мужчина, который ради неё будет разрушать свои принципы и эго, а не оттачивать их на ней.
***
В наши дни, если из рук случайно выбили смартфон в транспорте, а он упал и треснул, лично я приравниваю это к ДТП. Надо вызывать полицию, составлять протокол и возмещать материальный ущерб.)))
***
Хорошие манеры и хорошее воспитание - это когда ты поздравляешь с достижениями и успехами даже своих врагов.
***
Он называл себя поэтом, только понтов у него было больше, чем самих стихов.
***
Вопрос, который ненавидят поэты: "А как у Вас рождаются стихи?".
***
В семье может быть только один настоящий Поэт. Даже если это брак между двумя поэтами.
***
Слава.... она ведь злее самой Жизни. Слава подбрасывает человека вверх, в небо, и сколько не задерживай воздух в лёгких, сколько ни хватайся за солнце, исход один - падение, оно же - микро-смерть. А Жизнь...Жизнь систематически трепает, закаляет, и даже если бьёт - ты продолжаешь жить.)))
***
Каких мужчин я выделяю из толпы и уважаю больше? Тех, которые чаще молчат, а если начинают говорить - завораживают эрудицией и знаниями. В таких мужчинах есть некая загадочная притягательность. У них нет жажды нравиться всем женщинам. После диалога с такими людьми, уходишь духовно обогащённой, словно посетила храм, библиотеку или съездила заграницу. Скажу больше: именно такие мужчины умеют по-настоящему любить.
***
Чем больше у ваших ног разбитых сердец, тем сволочнее становится характер.
***
Когда двум любящим друг друга людям больше не о чем говорить, когда паузы присутствуют при встречах чаще, нежели слова - тишина становится набатом разлуки.
***
Вся моя жизнь - это прямой эфир, который состоит из тысячи импровизаций.
***
Когда Нарцисс станет кактусом, в моей душе расцветут розы...
***
Самым страшным для меня в наших отношениях была не разлука, не боль разрыва, а шанс никогда тебя не повстречать.
***
Не верьте, что когда закрывается одна дверь, перед Вами откроется другая - перед Вами откроются десятки, сотни, тысячи новых дверей!!!
***
Типаж "Женщины-дитя" может быть плох для мужчины только в одном случае: если он не любит праздники...
***
Он считал себя сильным поэтом, однако в этом была его слабость.
***
Муза - моя чернильная сестра. Я, как и она, прихожу и ухожу, когда заблагорассудится.
***
Когда уходит муза, ты сам вызываешь себя на дуэль...
***
Я слышала много отзывов о своих стихах(мрачные, хорошие,плохие...), но что они Темпераментные....Такое сравнение я слышу от читателей впервые))))
***
"... А Вы знавали женщину, которая умудрялась хранить верность своему любовнику будучи замужем? А я знавал..."
***
У него была чудовищная профессия - ломать чужие судьбы.
***
- Обещал позвонить ей в 11 часов, а позвонил через 11 лет.
- А что ты делал все эти годы?
- Любил её.
***
- Ты не знаешь, как называется этап в жизни, когда твои экс-любовники начинают умирать?
- Нет.
- Вот и я не знаю...
***
Никогда не думал, что женщины способны писать кровью прекрасные страницы жизни.
***
- У тебя есть мечта?
- Конечно! Потерять память. Что может быть прекраснее в жизни, чем отсутствие в ней тебя - отвергнувшего меня и разлюбившего?
***
- Когда ей было 2 года, она безумно любила сидеть на коленях у незнакомых мужчин. Сейчас ей далеко за 20, а привычка осталась...
- Старик, одно из двух: или у этой женщины ген шлюхи, или она настолько несчастна, что ей уже просто нечего терять....
***
Я очень странный человек, ибо читаю книги не ради содержания, а ради стиля и языка, которым они написаны.
***
Мои встречи с тобой перетекали в минуты, минуты - в часы, часы - в вечность, вечность - в бесконечность, бесконечность - в вечную бесконечность. Твои же напоминали секундную стрелку - они были столь же коротки, прерывисты, с беспощадным её биением о бездну бытия, перечёркивая всю мою безмерность.
***
Если ты вершишь историю своей жизни за счёт других людей, то эта история тебе уже не принадлежит и не имеет права называться твоей.
***
Рядом со мной было много творческих мужчин, однако все они "тянули одеяло" на себя. В итоге, я простудила душу. Поэтому не удивляйтесь, если отберу у Вас одеяло. Либо примите это, либо уходите.
***
Женщина, которая тянет мужчину за собой - вверх, рано или поздно устанет и начнёт сама идти ко дну.
***
Поэзия...Она бывает, как высокая мода - мимолетной и непостижимо абсурдной, а бывает вне времени - всегда элегантной, красивой и стильной. Я предпочитаю последнее.
***
Я сама открыла в нём сексуальный портал измен, а теперь удивляюсь, как он мог поступить со мной так же.
***
Пока вы смотрите на меня, как на беспомощную и милую поэтессу, внутри меня собирает на вас компромат расчётливый, хладнокровный юрист.
***
Я - неправильная богиня:
Ни гордости, ни гордыни...
***
У меня появился подражатель. Даже не знаю: ликовать или биться в истерике?
***
Когда оступается королева, шуты смеются над ней, как короли, забывая (по глупости), что подписали себе улыбками смертный приговор.
***
Дева - это такой знак зодиака, который привяжет Козерога, Овна и Тельца, утолит свою жажду из рук Водолея, поджарит Рыб, отварит Рака, укротит Льва, подружиться с Близнецами, воспользуется Весами по их назначению - взвесив добро и зло поровну, влюбит в себя Стрельца, а при виде Скорпиона - буцнет его ногой подальше, чтобы тот ее не ужалил.
***
Прежде, чем обзывать своих соперниц курицами, убедитесь, что ваш петух не сдал вас с потрохами.
***
Ставя всё на чёрное в казино, не забывай, что у тебя красная кровь!
***
У поэтов даже после смерти будет работа - в небесной канцелярии.
***
Если ты слишком долго будешь стоять на перекрёстке десяти дорог, раздумывая,куда пойти, тебя обязательно переедет какой-нибудь старый автобус. Стоишь на перекрёстке? Иди, беги, только не стой на месте!Иначе не выживешь.
***
Когда его ангелы плакали, я искала утешения у своих демонов.
***
Воруйте идеи творчества у мёртвых. Они вас, по крайней мере, никогда не упрекнут, в отличие от современников.
***
Если любишь Есенина - не поступай как Маяковский.
***
Он пришёл в мой мир талантливой бездарью, а побыв лакеем у гениев, возжелал их славы...
***
Не знаю почему, но падать на колени, читая со сцены стихи, для меня как-то слишком... Сцена - это пьедестал, а не яма.
***
Не бойся наступить на ногу своему партнёру во время танца. Нога - это ещё не ... горло)
***
Специально для тех, кто утверждает, что знают мою сущность! Так вот обломитесь: у меня их целых три!
***
Твоё лицо в тот самый момент, когда авторитетные мужчины-Поэты говорят тебе, что ты - ПОЭТ, но при этом ты - баба!)))))
***
Когда мне было 20, я считала, что только идиот мог меня променять на 30-летнюю. Теперь, когда мне 30, я считаю, что надо быть идиоткой, чтоб остаться с 20-летним.
***
Иногда мне кажется, что некоторые родившие женщины вместе с ребёнком "выплюнули" свои мозги!
***
У него были такие голубые глаза…. Ну прямо в тон его ориентации!!
***
Если я когда-то посвятила Вам стих, не думайте, что я потеряла голову от того, что Вы такой неотразимый! Возможно, это просто была моя Вам подачка!
***
Обожаю День Милиции! Это единственный день в году, когда я отдаю честь каждому, встреченному мной, милиционеру!
***
У всего есть срок годности. Брак – не исключение. У кого-то он истекает на земле, у кого-то – на небесах.
***
Люди! Вы – дураки?! Если вам скажут, что я спала с Богом, вы тоже поверите?
***
Самый страшный этап моей жизни наступил тогда, когда я начала «кричать» стихами.
***
Прима всегда несет своё звание с достоинством. Даже если ты рядом с ней выстроишь в ряд бл@дей, она всё равно останется Примой. Даже если она сделает шаг назад и скроется за спинами этих провинциальных однодневок, она – Прима и с этим ничего не поделаешь.
***
Только при условии, что тебя будет «ломать» по мне минимум 14 лет, я поверю, что это было для тебя по-настоящему.
***
Ты мне чужд и неведом. Именно поэтому я люблю тебя.
***
Жизнь – бесконечное извращение.
***
Легче всего купить такого человека, который громче всех кричит, что он не продается.
***
Чем красивее жена, тем страшней любовница.
***
Ты не бросал пить, ты просто оторвался от горлышка бутылки, когда я появилась в поле твоего непосредственного интереса. Ты даже не заметил, что прошло не 2 секунды, а 2 года. Но стоит мне скрыться из виду, как ты вновь опустишься на дно…
***
Путём абсурдного авангарда идут только самые бездарные люди. (имхо)
***
Твой уровень – потолок, а мой – небеса...
***
- Какой самый худший подарок в жизни тебе преподносили?
- Предательство.
***
Я больше не в ответе за тех, кого разоблачила...
***
51-й оттенок серого - в моих глазах!
***
Смотри не споткнись о моё хладнокровие!
***
Отрицать меня так же бессмысленно, как и верить, что я есть в твоей жизни.
***
Чем красивее жена, тем страшней любовница! (наблюдение из жизни)
***
Мои тонкие губы всегда будут для тебя в тренде.
***
В моей жизни наступил такой период, когда принятие любого решения расценивается окружающими, как крайность. Если проявлю мягкость и снисхождение - посчитают слабостью, если боль завуалирую под сарказм - сочтут за высокомерие. Нейтралитет -единственное спасение, однако и его умудряются принять за равнодушие!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222762
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 29.11.2018
Сегодня снова будем врать
Ты - мужу, я - жене,
Что наши чувства, как тетрадь,
Чисты внутри и вне.
Ты мужа будешь целовать,
Смотреть ему в глаза,
Забыв про смятую кровать,
Про наши голоса…
Улыбкой яркою сотрёшь
Сомнения его,
Скандалы, ссоры обойдешь–
Не тронешь ничего.
А я…я буду избегать
Пытливых глаз жены,
И вечер буду весь молчать
В объятьях тишины.
К тебе я мыслями вернусь,
И стану тосковать,
В воспоминанья окунусь
И буду дым глотать...
июль 2009г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209745
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 29.11.2018
Чомусь ми обминаємо
Відоме всім давно,
Що сивина у бороду,
А пристрасті в ребро.
З історії ми знаємо,
Що в сиву давнину
Ватаг людського племені
Мав самку не одну.
Держали мужні воїни
Теж кілька жон – рабинь
Тож розросталось плем’я їх
Все з дужчих поколінь.
Сама ж еліта племені
Жила багато літ,
І дужчими нащадками
Збагачувала світ.
Якщо ж проникнуть поглядом
Через усі віки,
То бачим – довгожителі
Лиш ті чоловіки,
Котрим опріч коханої
І вірної жони,
Теж додавали міцності
Ще й бажані жінки.
А нині довгожителі-
Нечувані дива.
Вже з юних років падає
В нас сила молода.
В шалений і стрімкий наш вік
Коханню – другий план.
Кар’єра, успіх і дохід
Гнуть чоловічий стан.
Без теплоти, жіночих ласк,
Кохання через день
Хиріють, мруть чоловіки,
Як той трухлявий пень.
І не завжди для жон біда,
Як вскочить в гречку муж.
То часто захист від стида,
Від сліз і чорних руж.
2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815205
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Душа поета - наче поле,
Яскраві квіти польові,
Які ростуть лише на волі,
У вмитій росами траві.
Душа поета - наче небо,
Думки летять у височінь,
Вона притягує до себе
Молитви різних поколінь.
Душа поета - наче море,
Буває шторм, буває штиль...
Вона, як чайка у просторі,
Що пролетіла сотні миль.
Душа поета - наче рана,
Яка в віршах тамує біль,
Коли зловмисники старанно
У свіжу рану сиплять сіль...
Душа поета обирає
Свій нелегкий життєвий шлях,
Вона ніколи не вмирає,
Бо залишається в віршах...
Душа поета - поле бою,
Правдиві, чисті почуття,
Щоб бути лиш самим собою,
І гідно прожите життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815198
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Без віри й надії. Дихати.
Кисень давно весь випитий.
Закінчились просто виходи,
Каменем вхід десь вилитий.
Цвяхи в долоні - прикрасами.
Ключ з душі ржавістю зтрощений.
Ліженько в прірві молитвами
Матір'ю Божею мощений.
В рай перехід буде спрощений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814901
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 22.11.2018
Лежу я заметом у білій постелі,
Зринаю-тону в її білих пастелях.
Прозорим
по-білому
карими пишу по стелі.
Почуваюся кучугурою сніжною серед оселі.
Не зійду з ліжка сніговою лавиною,
розтану тут снігом,
вмру чудно́ю дитиною.
Я дозволила собі щастя
почуватися не винною...
та у спину знову гате слівце
"так і не стала людиною".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813977
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 22.11.2018
Миколай хай завітає,
Віда чемною буває,
Хоч вона недоїдає,
Пізно спатоньки лягає,
Часто плаче, в носик мерзне...
Щастя хай її воскресне -
Хай найде його в собі.
Миколай, кажу тобі:
Віда чемною буває,
Віда все усім прощає...
Хворих усміхом лікує...
Хтось заплаче - серцем чує.
Тож прошу, Ти не минай
Мою Відку, Миколай!
Щоб була здорова, творча,
І закохана, й робоча!
І відома, і привітна,
Най душа в коханні квітне!
І в достатку... та серденько -
хай буде таке ж саменьке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766835
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 22.11.2018
Їй сказали: Його нема,
Плід уяви, казали, гра
Мозку й хворої душі,
Й не було, говорили. Души! –
всі пориви до нього вбивай,
Бо насправді його нема.
В жовтий дім відвезли її,
У кімнату, де стіни м'які,
У сорочку, де рукава вузлом,
І вбивали світ душі злом.
Так затишно, безстрашно жила
В м'яких стінах відвертого зла,
І кивнула: Його не було,
тільки марилось, світом пливло
щастям, небом, дивочовном.
Усе вигадка хворим сном.
Розривали стіни м'які,
Розпороли свідомість такі,
Що не вірили у добро,
в світ. де справді щастя жило
не за гроші, гордість і хіть,
Там немає рамок століть,
Й стін немає, драбина одна -
Веде в небо ще за життя
Там немає логіки слів,
скільки б фактів хто не приплів.
Там емоції, там відчуття,
І сміється радість без зла.
«Не під силу ті хвилі злу, -
в що я вірю, за що пропаду...
Був він поруч, рукава розпустив...»
Не помітно – хто допустив?!
Просочилися стіни м'які
І солоні стали такі –
Кровотоком прозоро душа
Написала по стелі вірша,
все пастеллю, в колір добру,
Роз’їдало любов’ю броню...
...Тихо пазли складались в одне –
Він не вигадка, Він справді є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742502
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 22.11.2018
Ходить святий Миколай.
Йде в садочок наш на чай.
Що ми будемо просити?
Будемо із ним молитись!
Він втомився. Світом ходить.
Він велику справу робить!
Хто йому постелить ліжко?
Поцілує ніжно в щічку?
Ось тому в садочку нашім
Ми йому солодку кашу
Наварили й погодуєм!
Подарунків накупУєм!
Миколаю. Ми чекаєм.
Всім садочком ми гукаєм :
Чобітки тобі купили!
Рукавиченьки пошили!
Ми найкращі в світі діти!
Будеш зустрічі радіти!
Ковдрочку тобі пошили,
Бо тебе завжди любили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811688
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 22.11.2018
Эссе
Выражение: " Любовь греет" у меня всегда
ассоциировалось...- Греет Душу, сердце...
Но...испытав...это Чувство...поняла́...
Любовь греет по - настоящему...
Даже на физическом уровне...
Мороз, холод...
А мне тепло...
По телу разливается вот эта самая Любовь...
Она течёт...наполняя...
Выбрасывая на поверхность эндорфины...
Гармоны счастья!
А они такие тёплые!
Окутывают всё тело...
Мягкие, как пушинки...
Вот тебе и " пуховик"!
Это большое дополнение к тёплой одежде!
На улице пасмурно...
Но, когда наполняешься Любовью -
включается внутреннее солнце...
Так можно экономить Природные ресурсы!..
Научившись Любить -
Учишься вырабатывать своё тепло...
Эврика!
Насколько щедра Любовь!!!
Влюбляйтесь!
Согревайтесь!
Наполняйтесь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814837
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 22.11.2018
Забери меня далеко...
Забери меня далеко, на край света.
С Тобою на сердце легко,
Я нуждаюсь в Твоих точных ответах.
Я спрошу Тебя сам на сам,
Как выпустить птицу из клетки.
Воспарить душой к Небесам,
Исполнив все данные мною обеты.
Когда-то будет светлее,
Тьма рассеется - я это знаю.
Хранить истину, дорожить ею,
Воссоединиться с Тобою желаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814216
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Красива? Скорее, что, нет.
Умна? Нет и пяди во лбу.
И кто-то в обычный сюжет
обычную вставил судьбу.
А счастлива? В общем, вполне.
Себе привирать не с руки.
Ничто не топила в вине,
а частности слишком легки.
Как все – «расцветаю» к весне.
Как все – соблюдаю посты.
Ещё я летаю во сне,
хоть, страсть как, боюсь высоты...
12 апреля 2016г. г. Киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809435
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 17.11.2018
Живу, як горох і рада, що так!
Бо краще, що при дорозі.
Та лізе у друзі ріпак і будяк
І ти утікти не в змозі.
Живу вже роки́ і навіть мороз
Осердя мого́ не випік.
А скільки із неба і вітру, і гроз,
Та сік мій (чи кров) не витік.
Горох, як горіх: міцний-преміцний!
Будяк непомітно коле.
І як не виполюй, а корінь -
Хоч вий, усе поглинає поле.
Та маю я віру! І сто причин:
Ми вкупі будяк той сполем!
І разом згромадим. До чого тут чин?
Із попелом - зло! І - полем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798592
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 09.11.2018
Ти вимолюєш вкотре в небес
Ту любов, що висвітлює крила.
Твоє серце укотре - під прес,
В твою душу укотре знов - шило!
Ти вивішуєш спіднє під дощ,
Та всевидяче око - на варті.
Твоє серце укотре - у корч,
Долю хтось розглядає на карті.
Ти вимінюєш милість на гнів
І послабився вітер й вітрила.
Ти кого в своїм серці пригрів,
Що його воскресити несила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799567
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 09.11.2018
Стоїть у брамі осінь із дощами,
Але ще п'янко пахнуть матіоли попід хатою.
А погляд літа вже не з нами, ой, не з нами:
Воно із хмарою он тою - пелехатою.
Ти побіжиш до хати за мобільним -
Ти хочеш заловити сотні митей зачарованих.
Перечепившись в травах хрестиком натільним,
Знайти у травах цвіркунів прихованих.
А я собі так думаю: що з нами?
Чого так солодко ми не впиваємося м'ятою?
Чом перестали милуватися садами
І закликати сон, що спить попід загатою?
Ми розвалили всі старі хатини,
Що у морози зігрівали нас з щетин загатами.
І сльози спомину блищать мов намистинки,
А ми від них - за сімома замками й ґратами.
Нас поманив, як обрій, мегаполіс.
Ми летимо, ми їдемо за край землі від себе, всіх!
Та зупинімось серед лісу, саду, в полі,
Серед туманів залишімо свій прадавній гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805852
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 09.11.2018
Не милуйся своєю красою -
Знала тих, що прожили дарма́,
Що не мали в душі супокою -
Її просто в нарцисів нема!
І за славою теж не женися:
Добра слава знаходить сама.
Ти за вчинки свої пожурися,
Бо ніщо не проститься дарма́.
Не виношуй у серці ті плани,
Що не Богом писались вони.
Знай: ніколи іще на обмані
Не збувались ні мрії, ні сни.
Кожне слово виношуй у серці,
Бо воно - не пустий горобець.
І не три язиком, як на терці...
Будь людиною! Хай йому грець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810522
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 09.11.2018
Алегорія (грецьк. allegoria, від alios — інший і agoreuo — говорю — інакомовлення) — спосіб двопланового художнього зображення, що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями з характерними ознаками приховуваного.
Так, у поемі "Кавказ" Т.Шевченка незборимий царизмом Кавказ — Прометей, а сваволя можновладців над беззахисною людиною в однойменній байці Л.Глібова — Вовк та Ягня.
У поезії І.Франка алегоричним образом борців за волю України є каменярі:
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Так нашi молоти гримiли раз у раз;
I п'ядь за п'ядею ми мiсця здобували;
Хоч не одного там калiчили тi скали,
Ми далi йшли, нiщо не спинювало нас.
Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично, вони найяскравіші у літературних байках і сатиричних творах. На А. грунтуються притчі, апологи, параболи, які здавна використовували у релігійних проповідях, полемічних творах, шкільній релігійній драмі.
А. вживав Г. Сковорода у філософських трактатах. Двоплановість алегоричного зображення переважно із цензурних мотивів маскується під езоповою мовою, наприклад, фантазія-сатира на 2 дії В.Самійленка "У Гайхан-бея". У драматичній поемі Лесі Українки "Оргія" під виглядом турецької провінції, окупованої римлянами Греції, зображено поневолену Україну.
А., на відміну від метафори, грунтується не на перенесенні зовнішніх ознак і властивостей на інший предмет чи явище, а на асоціативному переосмисленні самої сутності явищ і предметів у їх сукупності. Не варто змішувати А. із символом, бо він буває багатозначним, в той час як А. однозначно виражає суть явища чи предмета. Так само А. відрізняється від художнього моделювання чи уподібнення, в якому немає двоплановості зображення. Це стосується й міфу. Тому народні казки про тварин не мають алегоричного змісту, бо в них відсутня двоплановість зображення, персонажі мають характерні від природи риси (хитрість лисиці, хижацтво вовка, вайлуватість ведмедя). Вони тільки моделюють поведінку, взаємини людей (дружба, гостини, спільна праця тощо). Інше — літературні казки чи сучасні "химерно-міфологічні", "химерно-притчеві" твори: в них авторами свідомо закладена двоплановість зображення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813216
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Подякую Богу
За світлу дорогу,
За те, що живу на землі кожен день!
За спокій й тривогу,
Я дякую Богу,
За те, що я чую мільйони пісень.
Бувало боліли
Поламані крила,-
Ти душу поранену знов лікував...
І знову летіли
Відновлені крила
І Ти мене знову за руку тримав!
Я дякую, Отче,
Що маю я очі,
І можу побачити весь білий світ!
І сонце лоскоче
І нічка шепоче,
За те, що даруєш мені цей політ.
Я дякую Боже
За тих, хто поможе,
І тих, хто покине в хвилини важкі...
На друга так схоже
Обличчя вороже...
Я інколи вдячна, що рвуться зв'язки.
Щоранку радію,
І вдячна, що мрію,
За добрих і щирих навколо людей,
Я серце відкрию
І рідних зігрію,
Притисну міцніше до своїх грудей.
Я дякую Богу
За те, що так строго
Він вчив мене мудро чинити в житті...
За силу й знемогу,
За всю допомогу,
За те, що ведуть мене Руки Святі!
Подякую Богу,-
І піду в дорогу,
І хай тихі зорі у небі вже сплять...
В душевну тривогу -
Я завжди із Богом!
Із Ним разом в серці живе благодать!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810715
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 09.11.2018
На підвіконні свічечка горіла,
Зігнулась до обдертого вікна...
Усі куточки темні засвітила,
В щилини заховалася пітьма.
Я вогник відчайдушно закриваю
Від вітру, обгорілим рукавом,
І темряву в безодню відсуваю,
Малесеньким світилом і теплом.
Ця свічечка кімнату засвітила,
І світло розлилося по землі,
Собою сотні свічок запалила,
Обдерті стіни стали як нові.
Сиджу перед вікном і споглядаю,
Як свічечка малесенька горить...
Від протягу руками закриваю,
Надію, що у серці мерехтить...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811169
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 09.11.2018
Йоги сутність розгадала:
Чародійства там нема.
Плечі рівно. Хорду прямо.
Втягла живіт. І сама
Вмить відчула, як працюють
Шлунок, нирки, стравохід.
Це напруження лікує
Всі хвороби мимохідь.
Ще недавно лікувала
Тиск нахилом голови.
Шия клацать перестала,-
Не потрібні лікарі.
Ліки, хоч й допомагають –
Організму – костилі.
Він, нещасний, право має
Сам допомогти собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813163
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Стоит туман над серостью домов,
Застыло время между новых завтра...
И зрители продрогшей мостовой
Сыгравши роли не узнают правды.
В туманах тот кто бродит - опоздал,
Все сцены - тень,а люди - привиденья,
А жизнь пуста, души заброшен зал
И каждый взлёт в реальности паденье...
Рифмую звуки вновь в букет стихов
Сжигая нежность в россыпи презренья,
А под туманом эхо подлинных шагов
Не слышно, как дыханье привиденья.
Вопят трамваи, фонари стоят
И мир стал легче - сушеной чаинки.
О том как жить так много говорят
Но увядают всё же по-старинке.
Охрипшим словом пусть начнётся пир
И правда всё же вылезет наружу
Душой и сердцем, я всегда за мир
Но если честно,он ли нам так нужен?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788606
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 02.11.2018
Крізь тенета турбот, мов крізь хмари – промінчики сонця,
фраза, слово чи думка майне... наче з інших світів.
Може Муза послала із вітром її крізь віконця,
а чи янгол торкнувся крилом полохких почуттів?
Стрепенеться душа і пірне в протиріччя емоцій,
обважніє від виру строкатих думок голова
і, впіймавши зерно в тім бурхливім безладнім потоці,
несподіваним змістом наповнить звичайні слова.
Ле́гкий тремор і нерви, неначе натягнуті стропи,
подих в горлі завмер, щоби птахом злетіти до зір,
коли вбрані у рими слова заплітаються в строфи
і, освячені в серці, лягають рядки на папір.
Із небесної висі, з таємних світів нескінченних,
з амплітуди чуттів: від безодні – до місяця злет,
з болю, сумнівів, сліз, із любові поривів вогненних,
з праху, сяйва краси, мрій, фантазій натхненних,
в незбагненнім пориві, творить свої вірші Поет.
19.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783173
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 02.11.2018
(З минулого життя)
Я бачу ліс, наповнений життям.
Весняний день. Як пахне листя пріле…
Вовчиця я… Я бачу своє тіло
І те, як поряд грається дитя.
Я відчуваю: дихає земля
І гладить мою шерсть на гриві вітер…
До мене ніжно тулиться маля,
І дерево схиляє свої віти.
Аж раптом чую – небезпечний звук.
Людина поблизу… Її це запах.
Де серце, там несамовитий стук,
Й слабке тремтіння відчуваю в лапах.
І не за себе страх, за вовченя
(Я знаю, що загину у двобої).
По лісу біжимо ми навмання
Від смерті, від жорстокості людської.
В глибокій хащі, у густих кущах
Сховала я свою малу дитину.
Я відчуваю сльози на очах
І його погляд так пече у спину.
Я неминучу відведу біду,
Себе віддам, але його врятую.
І ось уже біжу я по сліду,
Людський я запах дуже добре чую.
Мені вдалось його відволікти,
Його приціл уперся мені в груди,
Й своє життя мені вже не спасти.
Він вистрелив… Ви вбили мене, люди…
***
Прокинулась… Шматує дикий біль
І стукіт в середині в ритмі скерцо…
Я зрозуміла в мене це звідкіль…
Родима пляма зліва, там де серце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792259
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 02.11.2018
[i]Да… выразить это сложно,
То, внутреннее – наружно.
Наверное, невозможно.
А может быть, и не нужно.
И всё же… всё в жизни к сроку.
И ветку рябины так же,
Налившись осенним соком,
Гроздь алая тяжет… тяжет…
Такое же ощущенье.
Такая же в чувстве алость.
Проклятье… и отпущенье.
Прощанье… и благодарность –
За привкус тоски, что горек,
А радости вкус так сластен.
За то, что случалось горе.
А после, бывало счастье.
За то, что порыв так тщетен.
И всё же, вздымает пыл он.
За то, что вода и ветер
Уносят всё то, что было.
За то, что любовь не вечна.
А всё же, не умирает.
За то, что она сердечной
Разлукой благословляет.
За то, что приходит осень.
И то, что она такая!
За то, что ноябрь несносен,
И всё же, непререкаем.
За дождик, что слепо льется,
Но луч погасить не может.
За это прощанье с солнцем
И капли тепла на коже.
За бархатность и сермяжность,
И во'время, и некстати.
За то, что жизнь – это благость,
А стало быть, и проклятье.
За грубость её и нежность.
За плач и за смех со всхлипом.
И даже за неизбежность…
Спасибо за всё.
Спасибо!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811650
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 02.11.2018
Жив у подружжя дуже вірний пес,
Його любили, як свою дитину.
Та не буває в світі без чудес -
Двоє бездітних народили сина.
Пес відійшов якось на другий план,
І вже про нього так не піклувались.
В очах собачих гіркоти туман -
Любов вся немовляті діставалась.
Побачили якось таке батьки:
Собака із дитячоі кімнати
Виходить... Закривавлені клики...
Та радісно стрибає друг хвостатий.
І виникло уявлення страшне,
Подумали батьки, що сталось горе...
І чоловік з рушниці як пальне,
І вбив собаку, від здогадки хворий...
Агукав у кімнаті їхній син,
А поряд пошматована лежала
Страшна змія, і з декількох частин
На килим і підлогу кров стікала.
О, як я міг?!! Я свого друга вбив...
А він від смерті врятував малого -
Над псом хазяїн щиро голосив,
Та вже не міг подіяти нічого...
***
Коли судити будете когось,
Згадайте цю повчальну притчу, люди.
Хай омине вас те фатальне щось,
Що часто відбувається повсюди.
Пробачте, що відверто так кажу,
Напевно є в душі щось нездорове,
Коли ми переходимо межу
В своїй зарозумілості, панове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716617
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 02.11.2018
Твоя правда, моя правда - які вони різні.
І твоє „Я розумію...” жадане та пізнє.
Бо не треба, і не хочу твого розуміння.
Ні на що вже не скаржуся - збираю каміння.
Твоя правда, моя правда... Марна ця розмова.
В тебе вона чорно-біла, в мене - кольорова.
То нічого, що з роками фарби потмяніли,
Головне, що моя правда залишилась ціла.
Поважаймо чужу правду, адже всі ми люди.
Не суди за кольорами - Бог судити буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812275
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018
Ми б ішли по парку, а ти б розповідав мені про святість моїх рук, про солоність сліз моїх і милувався б моїм занадто блідим обличчям. Надпліччя моє (мабуть, кістляве, як на мене) приймає з ніжністю дотики твоїх рук. Наркотики удвох, наркотики для двох. Один для одного.
Отже, холодного дня у жовтій осені йшли...
Ти саме почав розповідати мені про святість моїх рук та про солоність сліз, як мені раптом згадалися всі ті образи, які поволі й мимоволі вчинив мені. Де вся та моя святість була тоді, коли так жорстоко грав з моїм серцем в "дартс" ? Грав, і майже завжди влучав "в десятку". Де була моя святість тоді, що ти зараз про неї так багато говориш?
На це ти мені відповів, що Бог для нас святим залишається, навіть коли і ображаємо його. Що завжди в погані моменти люди звертаються до нього, а в щасливі дні дякують йому. А ще ти сказав, що , коли у людей все добре і стабільно, вони про свого Бога не згадують. Бо нема про що просити... та й дякувати немає за що.. Просто все, як завжди. Все нормально.
А ще ти сказав, що іноді люди дивляться на ікони, навіть коли про Бога не згадують. Дивляться, бо вони стоять і мучають совість по кутках. Бо просто змушений на них дивитися. Якщо ти не вважаєш мене за Бога, можливо я - ікона?
І хоч ти потребуєш мене,коли тобі погано, але відвертаєшся найчастіше, коли тобі добре. Ти лиш іноді звертаєш на мою присутність увагу. З Богом так не чинять.
Отже, я - ікона.
Ми ішли по жовтій осені в парку і ти саме розповідав мені про святість моїх моїх рук і про солоність моїх моїх сліз. А потім ти сказав мені, що ікони насправді не плачуть.
Не плвчуть. Тому я - не ікона. Тому ти й не молишся мені щоночі. Тому так запросто цілуєш мої руки і витираєш мої сльози, оскверняючи їх своєю непотрібною вигаданою святістю... Щоб піти... Щоб образити й піти... А потім, щоб повернутися й знову канонізувати мене й дивитися на моє занадто худе надпліччя й бліде обличчя в куток.
Та ікони не плачуть, любий.
Тому я - не ікона.
Тому ти ніколи не молитимешся мені щовечора.
Лише будеш розповідати...
Про святість. Моїх рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403444
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 31.10.2018
Кохання подібне до релігії:
Кожен обирає у що і як вірити,
Коли опускати тремтячі вії
І після якого разу курити.
Для тебе любов – це страждати,
Тліти, не спати ночами,
Рвати сорочки, вузли в'язати,
Згодом рубати їх мечами.
Пам’ятати тебе. Я не знаю чи стане сил.
Та забути усе те, насправді, ще більший гріх.
Я покаюсь без ладану і кадил,
А спокутою буде твій зверхній сміх.
Помолися за мене. Бо я уже геть слабка.
Розгубила всю душу, не знаю сама що кою.
Я подібна до бувшого кріпака –
«Вільну» дав, а я далі плетусь за тобою.
Ти занадто багато тримаєш у собі «Я».
Так вже є. кожен з нас більш чи менш егоїст.
І, якщо кохання – це дійсно релігія,
Я , мабуть – атеїст.
26.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570146
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 31.10.2018
Мені здається, я знаю як пахне бог.
Я знаю сміх його, дотик і навіть смак.
Свої секрети йому віддала у борг,
Та я ж не вірила в нього ніколи...як?!
Я бачу те, чим він снідає і що п"є,
І, навіть часом годую його з долонь.
Його ім"я, його біль, і куди він б"є,
Коли знешкоджує поглядом: "Охолонь."
Цілую шрами його і кроплю лице
Слізьми і радощами. Смішна.
Він мене пестить: "Яке ж ти дурне й мале"
І воскресаємо. І поміж ребер весна.
Я затихаю на грудях у нього і міцно сплю,
Губами пошепки шкірі його молюсь.
Жертвоприношуюсь, каюся і люблю.
І причащаюся дотиками. Гублюсь.
Я відчуваю, що знаю його давно,
Ще з тих часів, коли не було Землі.
Він - це мій хліб і моє вино,
Мої великі зорі й малі.
І, якщо Всесвіт зятягне пекельний смог,
Я буду чути тебе геть з усіх сторін.
Я знаю хто ти. А ти - мій бог.
Ліпи мене - я - твій пластилін.
© Світлана Крисенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812046
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018
Санктуарій скапулярію –
У Бердичіві костел.
Мене, суто православную,
Вразив не лиш інтер’єр.
Кармелітів не побачила,
То ж чи босі – не скажу.
А в цілому, склалось враження,
Що костел – зовсім не жуть.
Ніхто навіть там не змушував
Відрікатись від Хреста.
Є ікони, як і в нашому.
Навіть мощі Папи там.
А собі зробила висновок,
Що підтримають навряд:
Православному, воістину,
Є католик рідний брат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811755
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018
Самое сердце,тебе я проткнула,
Оставила в сердце нож,
Теперь ты не скажешь,что просто "заноза",
И не сможешь унять дрожь.
Рассказывать сказки и петь небылицы,
Ты мастер,но только я -не твоя Марго.
Оставшись без сердца,
Лишившись частицы-ты только,что понял,какое ты -ДНО .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810849
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Глубоко дыша,
вдруг разболелась скворушка Душа.
Дело житейское,
растревожилась, прошлое вороша,
но не очерствела,
тем и хороша.
Совесть скребёт сердечко,
поняла, что осталась не отомщена.
Одиноко дрожа,
от страха и ужаса,
как льдинка чиста,
через все перепетии
Жизни прошла.
Любовь, Надежду и Веру ища,
не сгинула в мгновениях
сердечного куража,
хотя горем и подпоясана.
Ей прошлого конечно жаль,
но пока ещё не догорела
в сумраке её свеча,
в глазах её всегда видна
мечта - виктория.
Благодарна своей Душе многострадальной.
Я отношусь к тем,
что ни на серебре, ни на золоте не едали,
да главное, что и Совесть никогда не теряли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809719
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Доба та прийде дуже скоро,
І економіки цей лад
Розтрощиться у пух і порох,
Зазнавши остаточний спад.
Цей штучний спосіб існування
Між мертвих і складних речей
Не пройде тест на виживання.
То і дитина прорече.
Цивілізація пластмаси
Та паперових грошенят
Ще зі своєї з'яви часу
Себе підточує щодня.
Вона сама себе зруйнує,
Вона сама себе зжере,
Бо у природі не існує
Для неї живлющих джерел.
І отоді землиця-мати
Запросить нас до себе знов
На ній дбайливо працювати,
Вкладати всю свою любов
У справжнє джерело багатства,
Добробуту, гараздів всіх.
Земля Вкраїни густо й часто
Ще з незапам'ятних часів
Була спроможна годувати
Півсвіту, як не цілий світ.
Нехай вона забуде, брате,
Годину злигоднів і бід.
Ми будемо щасливі дуже
На матінці-землі своїй
Трудитися укупі дружно
На заздрощі планеті всій.
Бо працювати ми умієм —
Таких трудяг нема ніде!
Ми нашу земленьку умиєм
І до порядку приведем.
А щодо уряду лихого —
На чому ті пани стоять?
Вони не коштують нічого
Без паперових грошенят.
Нема від Бога в них підтримки.
Вони невдовзі втратять все.
Мов подрані порожні скриньки,
Їх вітер часу рознесе.
І чесні, чисті, Божі люди
До влади прийдуть отоді.
Оце все незабаром буде,
Ти тільки трошечки зажди.
Ти тільки сам будь чистим, Божим,
Як справжній, дійсний патріот.
Ми чистотою переможем,
Якщо ми Божий є народ.
Благословенна Україна —
Від Бога дар ласкавий нам,
Нехай до нашої країни
Не прийдуть смута і війна.
Нехай ми без насильства й крові
Розв'яжемо в країні все —
Лиш те, що створено з любові,
Народу щастя принесе.
Любов... З любов'ю все можливо.
Нехай омиє всі серця
Господньої любові злива,
Що не буває їй кінця.
Хай спільність, єдність поміж нами,
Як батька єдність між дітьми,
Втішає Бога. Хай братами
Себе вважаємо всі ми.
Бо ми — брати, ми — діти Бога.
Якщо чуття це в нас зросло,
То саме це є перемога
Над будь-яким у світі злом.
Все, що в житті нас розділяє —
Лише концепції дурні.
Але любов усіх з'єднає.
І незабаром вже ті дні.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740520
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 22.10.2018
[color="#000dff"][i][b]"За любов мене, мила, прости,
ти для мене і радість, і згуба…" = Richter
***[/b][/i]
[/color]
[color="#8c00ff"][i][b]
Любов...підносить,бадьорить,
Хоча продовжувалась ...мить.
Від неї виростають крила...
Хоч інколи й бува –«несила»
Завжди говорять ті вуста,
Де не присутня гіркота…
Де почуття аж через край,
Де і в наметі= просто рай,
Де він-то ти, а ти єсть він,
Найкращий в світі і …один!
Де…почуття на все життя,
Між обома лиш …простота,
Довіра,вірність і повага,
І в чомусь не якась зневага
Все без «підстав»,як на духу,
Відвертість діє… на даху…
Взаємопоміч процвіта,
То й що,що вже не ті літа!
Коли живеш його /її/життям
Усе –усе на пополам…
І щастя ,лихо …і турботи,
Чи побутовії клопоти…
Де не шукаєш ти свого,
Де кожен день в житті –на «во!»
Живеш з коханим в унісон,
І то …не сон,авже ж,не сон!!
І дуєш у одну дуду
Не чуєш в вічі : «Не буду!»
Коли не пнеш ти вию вверх,
Щоб опинитися поверх…
Міцна сім'я і на-зав-жди,
Ніхто не ходить «ні туди»…
Любов…Любов…Вона є скрізь,
Сховайся,вилізь чи залізь,
Любов є Бог і навпаки!
Які потрібно ще знаки,
Підхоплюй ,втримай ,пригуби,
Неси,
лелій,
не за-гу-би!!!!
22.10.2018р.
[/b][/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810861
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Среди пыльной улицы,
Жарким солнцем стелеться,
Проxодящий мимо день,
Все желания,
В миг забудутся,
С тусклым светом появится лень,
Над асфальтом вновь,
Душный воздуx и,
Разъярённая пылина,
И наверное,
Нет спокойствия,
И не будет его никогда,
В шумном городе,
Где забот полно,
Люди душы теряют совсем,
Только вороны,
Им то всё равно,
Криком оповещают всем,
"Скоро смерть придёт!
Скоро смерть придёт!"
Но глуxи мы к пророчим словам,
Нам тогда дойдёт,
Когда тело упадёт,
Бездыxанное, но без ран,
Тогда все поймут,
Кто и что мы здесь,
Что бежать бесполезно давно,
Что жизнь наша - пруд,
А мы только грязь,
Безвозвратно плывущая на дно,
И лишь иногда,
Когда бурный поток,
Времени, что как вода,
Подбирает нас,
Резво сбивая с ног,
Неся, неизвестно куда,
Мы становимся,
Чуть-чуть больше, уже,
Нежели "Человек",
И проснувшись вновь,
Вновь и скажем себе:
"Какой-же ужасний ты, Век!"
Вновь на улице,
Где гримас полно,
То лживыx, то грустныx порой,
Мы почувствуем,
Как-же xолодно,
Xоть и стоя на солнце, весной,
Так пройдут и дни,
Так пройдут года,
Заморочимся вновь, с тобой, мы,
И привыкнем уже,
Что всегда xолода,
Что не выбраться нам из зимы,
Вновь работа - дом,
Вновь друзья - семья,
И много ещё суеты,
Но в конце-концов,
Помру в рутине и я,
Помрёшь, в рутине и ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437598
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 20.10.2018
На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Богом." І в давнину люди боялися багато говорити та писати, тому що Бог на язиці людини дуже легко міг перетворитися на диявола. Достатньо збрехати один раз, попліткувати, мовити пусте. І ми базікаємо, базікаємо, займаємося пустомовством… Проте я завжди відчувала, що Бог у слові, Він у моєму серці і на моїх вустах, але Він є Таємниця. А таємницю не можна розкривати, і тому німую щораз , коли золота стріла всесвітньої гармонії пронизує мене. Занадто пафосно?! Аж ніяк! Говорю ж - слова людей безсилі, вони лише тінь, образ Бога, того Бога, що в серце, на ім'я Гармонія, на ім'я Любов. І сила лише в тих словах, що зійшли від Бога. Якщо скажу " я люблю тебе", то як довідатися, правда це або брехня? А якщо виголошу, що ненавиджу?! Краще мовчати, а все, що написане - спалювати. Адже не маю нічого власного: мої думки, слова не належать мені, вони як листя відриваються від моєї душі, носяться за вітром, пливуть по воді, одні засихають, інші пріють. От якби вони були як насіння, як добре насіння, що дає сходи в серцях ближніх. Але вони не такі, та й люди надто щільно закривають серця. Краще бути на самоті. Самітність у юрбі, адже ви теж відчували це, правда? Трапляється їдеш в автобусі містом і усе майорить повз: пішоходи, будинки, вікна, магазини, вивіски. Кожний пішохід - Всесвіт, за кожним вікном - секрет, на кожній вивісці - неправда, у кожному магазині - метушня. І я наче піщинка в цукрі до чаю, не розчиняюся в суспільстві, а йду на дно. Але піщинку так легко викинути в купу сміття. І тоді вона стане добривом для насіння, гарного насіння, з якого виросте хоча б трохи істини. А втім вже занадто багато слів, занадто, адже Слово - це Бог! Тож їхатиму мовчки по колу, вдивляючись у вулиці, де багато місця, але не для мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589221
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 18.10.2018
Все эти годы мир сползает в бездну,
Надежды парус спущен без любви,
Но все мольбы, конечно, бесполезны -
От них потом еще сильней болит.
Мы не встречались прежде, это знаю,
Но нити есть сильней случайных встреч.
«Вернись, вернись!» – опять к тебе взываю,
Ведь я огонь в душе смогла сберечь.
Но если возвращенье невозможно,
Хотя бы будь моим проводником,
Когда мне предстоит неосторожно
Ступать по памяти холодной босиком.
Когда граница тени станет шире
Накроет и руины, и мечты:
Там в обновленном совершенном мире
Меня встречать, быть может, выйдешь ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780583
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 18.10.2018
Жіноча ніжність це безсилля
Мужчин,що падають до ніг
Вона прихилить надміцного
Розтопить так,як сонце сніг
У ній потонеш,як у морі
Не вирвешся з полону чар
Не пояснити,сиві ж скроні
А ти підстрибуєш до хмар
Хоч раз потрапиш у ці сіті
Уже не вирвешся ти сам
І все блукатимеш по світі
Шукаючи, той,ніжності дурман
GENYK
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800987
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 17.10.2018
Душа не хочет расставаться
С мечтой о пламенной любви
И хочет с телом оставаться,
Твердит ему: живи...живи!
А тело: мясо, кости, волос-,
В ответ ему твердит: есть срок,
И умолкает в горле голос,
И в тьму уходит мой мирок,
Седой уж волос от печалей,
И мясо на костях висит,
И не пьянеешь уж от далей,
Дорога в завтра не лежит.
Душа же просит: будь бодрее!
Начни гимнастику с утра!
И станет день твой веселее,
Как будто детская игра.
Но тело тупо отвергает
Все предложения души
И жить, как просит, не желает.
Да где на это взять гроши?
Тебе питание не нужно.
И одеваться ни к чему,
Ты Богу одному послушна,
Скажу тебе, как на духу.
А нас, телесных оболочек,
Замучил воз дневных забот:
Как бы пристроить замуж дочек
И чем с утра наполнить рот.
Тебе все это незнакомо.
А нас достало через край.
Для вас мы что-то типа дома,
Конец придет и улетай
Туда, где сотни душ собрались
И ждут, когда настанет срок:
Дадут им тело...эка малость,
Земной чтоб выполнить урок.
Вот так в беседах-разговорах
Проходит день, проходит ночь.
Душа и тело вечно в спорах.
Ну как скажите им помочь?
У тела лишь одни заботы::
Поесть, поспать, ждать выходной,
Оно замучено работой,
В объятьях каждый день с тоской.
Ну, а душа над оболочкой
Парит, не ведая забот,
И ждет, когда поставят точку
И прекратят сей хоровод.
Лишь единицы тел с душою
Находят общий интерес
И, не согласные с молвою,
Осуществляют нам прогресс.
Я, как поэт, скажу вам прямо:
Не всем дано стихи писать,
А те, кто пишет их, упрямо
Дает народу их читать
В надежде, что изменят в мире
Баланс из злобы и добра.
Пишу и я, служа той Лире,
Не отрываясь от пера.
31.08.2018 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805053
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 06.10.2018
Затерялся мой санный след.
За метелью не видно ни зги.
Может, нужно мне отдохнуть,
Чтобы детства вернулись сны.
И вперед мне дороги нет,
И назад не найти пути,
И так тянется много лет.
Может, время пришло уйти?
Ни кола, ни двора вокруг,
Только степь во всю ширь лежит.
Не поможет в метели друг.
Да и враг навредить не спешит.
Кони встали, нет сил идти,
А метель все сильней кружит.
Потерялась кибитка в степи
И от ветра аж вся дрожит.
Но не вынесен приговор.
И ямщик слезет с облучка,
Приведет он коней на двор
Постоялый. Пропасть не судьба.
Я закончу блуждать во тьме.
Эй, ямщик, шевельни вожжой!
Привезет он меня к тебе,
Хоть и был путь наш не простой.
И закончит кружить метель.
И проснется весной земля.
Пусть то сказка, но ты ей верь,
Ведь без веры нам жить нельзя.
17.09.2018 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806910
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 06.10.2018
Понравилось, как видно, воевать?
А смерть косой твоих соседей косит.
Свой урожай ей собирать не привыкать,
Махнет косой и имени не спросит.
Надежда, что ты избранный – мираж.
А пуля-дура жертву свою ищет.
Когда идет обстрел, в душе мандраж,
А в воздухе посланец смерти свищет.
Подумай: сколько нужно еще жертв,
Чтоб страсть к убийству в людях успокоить,
Чтоб оборвать садистский злобный нерв
И мирную жизнь на руинах строить.
Как много жизней, это просто жесть,
В бессмысленной военной мясорубке
Перемолола и забрала смерть…
Земля впитала их, подобно губке.
Забыты времена, когда вожди
К народным нуждам не были глухие,
И вовремя с небес лились дожди.
Разрушили все времена лихие.
Пришли во власть бандиты и воры,
Им убивать и воровать вошло в привычку.
Несут они костлявой жизни, как дары,
К бессмертию у ней прося отмычку.
Но, вот беда, дорог к бессмертью нет.
И бедный и богатый равно смертны.
У всех в конце в глазах погаснет свет.
Все для вопросов будут безответны.
А душам, все ж, придется дать ответ,
И кто в генштабе был, кто ползал в лужах,
И я спешу вам дельный дать совет:
Подумайте сейчас о ваших душах.
Ведь на мгновенья счет идет порою,
И где-то смерть уже нацелилась косой.
Бросай свой автомат, не спорь с судьбою
И, может быть, останешься живой.
И хватит времени еще по жизни
Убийства свои в церквах замолить,
Чтобы, когда настанет время тризны,
Чуть-чуть спокойными за души свои быть.
06.10.2018 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809061
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Проходят мимо поезда. Билет без даты.
Судьба в колёса ставит палки. Это фатум.
Здесь слёзы-сопли бесполезны, даже - маты.
Погасли звёзды, врут все карты. Это фатум.
Протест напрасен, и не принят ультиматум,
Блестит коса в руке костлявой. Это Фатум.
А дальше – мрак, и за грехи грозит расплата:
Суды Господни, вечный ад. Всё поздно. Фатум.
Но Бог велик! - прощает тех, кто виноваты.
Не страшен фатум, если рядом Боже Святый.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808832
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Автор: Александр Ноцкий
Создаваемость создателя
Наваял я тебя...наваял.
Подобрал ненавязчивых красок
с девяти лоскутов одеял
и семи недоношенных масок.
На тяжелых оттенках небес
округлевшую суть обозначил,
и...воскрес.
Да, дружище, - воскрес.
Может, как-то не так, а иначе,
но вернулся строкой между строк
на заполненной болью странице,
где легко обозначенный Бог
растворился в написанных лицах..:)
……………………………………………………
Обозначил я Бога легко /по мотивам/
Обозначил я Бога легко,
Между строчек строкой растворяя…
Как Ульянов, писал молоком,
И вернулся, в стихах воскресая.
В лоскуты одеяло порвал,
Округлевшую суть обозначил...
Посмотри, как тебя наваял,
Ничего, что чуток накосячил?
Недоношенных масок эскиз
Воплотил ненавязчивой краской...
Получилось, ваще, зашибись!
В молоко я добавил закваску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808709
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018
Твоя таинственная Дама,
Что и далека, и близка,
Души родной лечила раны,
Касаясь их во сне слегка.
Она стояла у порога,
А за порогом был туман,
Смотрела странно и тревоги,
Вдруг превращались в фимиам.
И озабочен ты был очень –
Узнаешь ли ее лицо,
Когда из этой темной ночи
Проглянет красное крыльцо,
И выйдет в светлом ореоле
Из сокровенности Она,
И над веками спящим полем
Проснется новая Луна...
Души твоя касалась Дама,
Что и далека, и близка,
И Тишиной лечила раны
Зарею утренней Рука...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698116
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 03.10.2018
Вот Старец Древний, Мудрый, как Икона,
Всё знает о Небесном и Земном,
Я дам Тебе вознагражденье,
Хочу услышать Откровенье,
Что скажешь о Грядущем и Былом?
Не нужно больше Ничего Мирского,
Ведь за века стал Сказочно Богат,
Моей казною не гнушался
Наместник Иудеи, сам Пилат.
Дружил когда-то с Геродотом,
С Моисеем долго по пустыне я бродил,
Послушный Ной ведь по моей подсказке
Кораблик свой громадный сотворил.
Иешуа, Прекрасный, Добрый, Светлый,
Как сильно Он любил Людей,
При том Прекрасно Сознавая,
Как много среди них мерзавцев, негодяев, сволочей.
Что я скажу?
-Так Было, Есть и Будет,
Ничто не изменилось под Луной-
И только Сам Господь Рассудит-
Что Будет с Нами, Вами и с Тобой!!!!!!!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801774
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 02.10.2018
Скажу я однажды: " Пора уходить,
Ведь Жизнь-Это Смех Абсолюта."
И только вглядевшись в Кошачьи Глаза,
Пойму я Жизнь- Искры Салюта ! ! !
И Выкрик Травинки, и Шёпоты Звёзд,
Услышать бы Их научиться,
Но вот в отдаленьи сверкнула гроза
И Богу пора помолиться.
Просить у Него Хлеба хоть, хоть Стихов,
Ему о себе чтоб напомнить -
Прости Ты нас Боженька Всех Дураков,
Прости, и Попробуй нас Светом Наполнить! ! !
Ведь раньше всех нас Люцифера Создал,
За злом чтобы он наблюдал бы,
а он слишком много Дерьма Подмешал
В ту Глину, С Которой Ваял Ты ! ! !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808586
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018
Життя в людському тілі є коротка мить.
Ця мить призначена не для розваг — для справи.
Здійснити місію свою повинні ми.
І не здійснити ми її не маєм права.
Призначення людини — захищати світ,
Його любити і про нього добре дбати.
Обов'язок природний кожний має свій.
І кожний його має досконало знати.
Хто знає і виконує його, той є
Частиною життя, яку життя приймає.
Хто ні, той світу і життю чужим стає.
Він зайвий у житті. І щастя він не має.
Бо він життю і світу чужорідне щось.
Він організму всесвіту не є частина.
Він — паразит. Він — вірус. Він — бацила. Ось
Чому життя таке для нього негостинне.
Вписатися у вічну цілісність життя,
Зайняти в ній своє первісне, вічне місце,
А не лишитись викинутим у сміття —
Обов'язкова кожної людини місія.
[i]02.10.2018, Київ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808593
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018
Я тепер йду в ногу з часом, сиджу в інтернеті...
Подивилася рекламу "Користь амулетів".
Розказали там доступно: що, куди й по чому.
От одразу й замовила. Для себе й для дому.
Щоб прогнати все погане, а добро щоб в дім, Якісь віники узяла... Штук, здається, сім.
Почепила над дверима , у кожній кімнаті,
Хай нечистого лякають.Не впустять кошлаті.
Над вхідними почепила, зо п'ять кіл... підкову.
Чоловік мій як побачив, аж відняло мову.
В залі купа камінців, всі по Зодіаку,
І інструкція присутня, для кожного знаку!
В почивальні зняла килим, вовків причепила.
Це для вірності казали. Супер просто! Сила!
Ще якісь шнурки на шию, ікла і браслети...
Щоб достаток мали в домі, магічні предмети.
Від пристріту скляні яйця і шерсть із корою...
Якісь вузлики із сіном, пляшки з рідиною...
Все на місці.З смаком, з толком.Майже по феншую!
Та щось милий зирка вовком.Бачу що нервує...
Куди я поділа гроші? Вже й міцне слівце...
Мої подруги, хороші, куди ж діть все це?
Бо то дідька інструменти. Розлад не спроста!
Нема в світі оберега сильніше хреста!
04/08/2015 Valentyna Uroda
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598988
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 01.10.2018
Навіщо бити у церквах поклони,
Немаючи у серці доброти?
Прислухайся, про що співають дзвони?
Вони питають в тебе :" Хто є ти?"
Навіщо святкувати Воскресіння,
Вбиваючи людину, не ягня!
Чи ти у Бога вимолиш спасіння,
Якщо ікона в тебе - твоє "Я"?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645534
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 01.10.2018
Ми всі Боже – Твої діти,
Просвіти розум; духом Святим.
Дай свої дітям зрозуміти.
Щоб в молитві були – все своє життя,
Дух Святий просвіти наші душі і серця…
Щоб не гнівили своїми гріхами
Нашого Небесного Отця.
Зачерствілі ваші душі,
Моліться кожного божого дня,
Щоб не впасти у спокуси,
Наповняйте святою мудрістю і любовю
Свої душі і серця.
І так прийти, до Ісуса Христа.
Ісусе Христе – будь завжди з нами.
З нашими доньками і з нашими синами.
Щоб не ранити святе серце.
Своїми повсякденними гріхами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736420
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 01.10.2018
ПРИЙМИ НАС МАТИ БОЖА
ПІД ТВІЙ СВЯТИЙ ПОКРОВ…
ДЯКУЮ ТОБІ НЕБЕСНА МАМО
ЗА ТВОЮ ДО НАС ЛЮБОВ.
ЗДАЄТЬСЯ САМА - ТИ МАТІНКО БОЖА
В БОЖОМУ ХРАМІ СТОЇШ
СВОЇМ СВЯТИМ ОМОФОРОМ
НАС ВСІХ ПОКРИВАЄШ
ПРО НАС ГРІШНИХ НЕ ЗАБУВАЄШ.
І ПРОШУ ДО МЕНЕ ПРИЙДІТЬ
ВСЮ БІЛЬ ІЗ СОБОЮ ВІЗЬМІТЬ
Я ВАС ЗАСПОКОЮ ДАМ СИЛИ ДО БОЮ
І КРАЩИЙ ПОКАЖУ ВАМ СВІТ.
О МАТИ ЛАСКАВА; ХАЙ БУДЕ ЧЕСТЬ
І СЛАВА, СИНУ ТВОЄМУ І ТОБІ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808396
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 01.10.2018
Життя - це балансування на канаті
нормальності
над прірвою невігластва, відчаю і безумства...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807038
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 22.09.2018
В наш час розумним бути – що на раз:
Порився в Інтернеті, вивчив тему,
І грузиш всім, що австралійські вчені
Уміють випарувати алмаз.
І всі навколо: «Вай, який розумний!»
Сприймаємо за розум пам'ять ми,
Захоплюємось якийсь час людьми,
Які нам Інтернет цитують шумно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805567
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Буриме (фр. bouts — кінці, закінчення та rimes — римовані) — вірш, створений за заздалегідь заданими римами, котрі не дозволено переставляти або змінювати. Вони мусять об’єднуватися певним сюжетом.
Виникнення буриме пов'язано з ім'ям французького поета XVII століття Дюло, який використовував у своїй поетичній практиці заздалегідь складені рими. Це і стало приводом вважати буриме забавною віршованою іграшкою.
Основні правила буриме:
- рими повинні бути по можливості незвичайними і укладати різнорідні поняття;
- варіація рим не допускається;
- тему вірша визначають заздалегідь.
Художні прийоми, притаманні в процесі створення буриме, — у використанні заданих рим, — можуть бути виявлені й під час створення звичайних віршів, бо в багатьох випадках, за справедливим зауваженням Теодора де-Банвіля, поетичне натхнення йде від знайденої рими, римою зумовлюється загальний художній сенс цілого. Але під час прочитання вже готового вірша, коли процес його створення прихований від сприйняття, один з ефектів полягає в несподіванці — і, разом, природності рим щодо загального задуму. Зазвичай, у буриме використовують банальні рими, які можуть бути вдалими тільки тоді, коли вони являють риси внутрішньої необхідності, а не формальності.
Так, І.Качуровський запропонував М.Фішбейну написати сонет за таким рядом рим: крижні — анахорет — портрет — дивовижні — стрижні — скаред — вперед — тижні — клумб — Колумб — мавзолеї — Сірко — молоко — алеї. Сонет під назвою “Анахорет” мав нарешті такий вигляд:
Мене дратують люди, вівці, крижні,
Цапи й вовки: я семь АНАХОРЕТ, —
Мене дратує навіть чийсь портрет,
Чиїсь слова — нехай і дивовижні.
Я на цьому самітницькому стрижні
Не знаю ані добрих, ні скаред:
Все марнота марнот. Мене вперед
Несуть мої анахоретські тижні.
Ні гомону, ні стін, ні тумб, ні клумб —
Заїхати б подалі, ніж Колумб,
Не чути про вождів у мавзолеї.
Хай не для мене гавкає Сірко.
Мені самотньо пити молоко
У затінку німотної алеї.
Жанр буриме знайшов відгук у творчості самобутнього українського поета Олега Гончаренка, зокрема у збірці «Буремне буриме». Поет у віршах залучає читача до активного діалогу, до осмислення кожним його власного місця на землі, пишучи нові й абсолютно автентичні вірші на рими з окремих поезій відомих і невідомих українських поетів.
У цій пустелі гаснуть колір, звук… А ти
в Ріку заходиш, в котрій світ вмив рать
отих похресників – які жадали слухати,
співати, знати, жити і вмирать.
Вони також, як ти, хотіли Істини.
Це луни їх пісень ще чуються, либонь?
Їх возлюби! Коли ще, як не в чистому
і чистим, подвигатись на любов?
Збуди у каганці хоч, друже, знов огонь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805333
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Хочу я жить не так,
Как раньше...
Хочу идти вперед,
Как можно дальше...
И я познать хочу
Как можно больше...
Хочу я для кого-то жить,
Как можно дольше!
из дневника "Юность".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781753
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 05.09.2018
Не люблю дождливую погоду,
Когда все окутал мрак.
Не люблю опасность и тревогу,
Если в сердце появился страх.
Не люблю я зависти ничтожной,
Не люблю, когда мне льстят.
Не люблю свидетельств ложных,
Если упрекают иль грозят.
Не люблю, когда кому-то грустно
В ту минуту, если радостно тебе.
Не люблю, когда бывает пусто
У людей в сердцах и на душе.
Не люблю разлуки. Расставаний
С теми, кто так дорог или мил тебе.
Дружбы не люблю на расстоянии.
Не люблю бросать друзей в беде...
Страничка из дневника "Школьные годы" (1986 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801879
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 05.09.2018
"Ибо так возлюбил Бог мир, что отдал Сына Своего
Единородного, дабы всякий, верующий в Него,
не погиб, но имел жизнь вечную."(Иоанна 3:16 )
Любовь. В ней вечные глаголы
И Истина Небесного Отца.
Любовью пишутся законы
Перстом Творца в наших сердцах.
Прими Любовь, что на земле страдала
От гордых и завистливых сердец.
Прими Любовь, что плотью стала,
На крест взошедшая, терновый взяв венец.
Прими Любовь, что кровью плата
За грешника, которому удел - конец.
Ведь грех - есть смерть и за него - расплата.
Любовь распята. На кресте - Творец.
Прими Любовь, ведь до последней капли крови
Тебе, тебе Она отдала всю себя.
Прими Любовь, Она терпела муки, боли,
Чтобы тебе для вечной жизни отворить врата.
Прими Любовь, Она за дверью сердца
Стучит и ждет, чтобы к тебе войти.
Пока еще не заржавела "дверца" -
Открой и поскорей впусти.
Впусти Любовь! Она тебя так любит. Очень.
Прими Ее подарок и открой Ей сердца дверь.
Христос Спаситель, Он - подарок Отчий.
Бог - есть Любовь! Ему поверь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794140
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 05.09.2018
А ти не йди до осені, зажди!
Побудь у літі, що стікає медом.
Ще сонце гріє втомлені сади,
Ще ніч їх огортає срібним пледом
Із тисяч зір.
Ще котиться у вись
Вощана повня, наче камінь з пращі.
Не йди до осені, а краще помолись
За кожен день прийдешній і вчорашній.
Бо у минулім є своя канва,
Уся тобі відома до дрібниці.
Майбутнє від усіх Господь сховав,
Тобі його ще знати не годиться.
Живи в цю мить!
Хай буде все, як є!
Краплини літа позбирай у полі.
А восени, як вправний сомельє,
Налий у келих, і смакуй поволі.
02.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805423
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Цій осені, що вкралася зарання,
Удар завдавши нагло і вороже,
Своє я залишаю запитання,
Бо хто ж мені все пояснити може?
Розкаже хто про пустоту прогірклу,
В якій хвилини цебенять роками
І туляться печально до одвірків
Холодними, безсонними ночами?
Чому всі дні широкими мазками
Змальовуються фарбами сумними?
І що, скажи, що трапилося з нами:
Були бо рідні, стаємо - чужими.
Чому наш день подібний до завії,
Хоча вощаним листом сипле осінь?
Чому я все іще плекаю мрію
І вірю у твоє кохання досі...
05.10.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453023
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 04.09.2018
Тривожні вісті чути кожний день,
На сході небо палиться війною.
Все менше посміхаємось. Пісень
Вже не співаєм. Вітер пеленою
Здіймає сиву куряву. Несе
Чимдуж увись, мов має з того користь.
На серці камінь. Чом на світі все
Купується і продається?
Навіть совість...
Тьмяніє небо. Хмари дощові
Заплуталися в кронах осокорів.
Змарніла тінь ховається в траві
Високій, соковитій, свіжій...
Скоро
Настане літо. Вкрадену весну
Ніхто не верне. Час летить, як сокіл.
А нам би пережити цю війну,
А нам би мати мир в душі і спокій.
12.06.2014 р.
Поїзд Запоріжжя-Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505591
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 04.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2018
- "Я не хочу тебе втрачати".
- "То ти вибираєш мене?"
Вона намагалась мовчати.
Куди ж ця розмова веде?
- "Не можу я бути з тобою".
Зібрала всю силу в кулак.
- "Життя проведемо за грою,
не маєм чинити ми так"…
- "Не вірю ні слову твоєму,
що з вуст проронила мені.
Вони тут, у серці моєму,
Будують хрести кам'яні".
- "Не можу я так, бо заміжня.
У мене маленький є й син".
Слабкою стояла, без стрижня,
а очі пустили сльозин.
На довгі його умовляння
не повелась, не зосталась.
А душу рвало покаяння:
"Навіщо ж я так закохалась?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805410
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Рождение и смерть, добро и зло,
И счастье, горе, радость и печаль,
И белое, и черное, и смех, и слезы
Тепло и холод, близь и даль…
Все это звенья из одной цепи,
Хоть в жизни ты и чувствуешь свободу ,
Но от судьбы, поверь мне, не уйти,
Ни ввысь не полететь, не прыгнуть в воду.
Любви не испытаешь, без страданья
Не ощутишь, не потеряв ее
Когда ты одинокий в этом мире,
Везде, всегда ты ищешь лишь свое…
Его узнаешь в лицах, силуэтах,
В звуках - слышишь голос ты его,
И даже в легком ветре, лунном свете,
Любимого ты видишь своего.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792398
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 03.09.2018
Одиночество душит меня
Я живу сама по себе
До меня никому дела нет
Отдалась я в руки судьбе.
Одиночество было счастьем
Просто жить- независимой быть
Над душой ум не властен
Надо в жизни кого-то любить
Можно просто жить с тем что есть
Но чего тогда от жизни ждать?
Если по реке жизни плыть
То о будущем – лишь помечтать…
Больно мне…и врывается страх
Как же быть? Что же делать сейчас?
Все надежды разбиты в прах
А я жду все свой звездный час…
Но чем дальше живу – понимаю завет
Ожидание – жизнь, счастья вовсе в ней нет
Вот вопрос мой на известный ответ
Зачем тогда жить – это все только вред…
Смысла нет в ожидании,
Время быстро пройдет,
И в стремленье желаний
К смерти лишь приведет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795174
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 03.09.2018
Я врагов своих - не боюсь,
Я, во след, за них помолюсь,
А что дальше? Рассудит Бог...
Бьіть мудрее, он мне помог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802018
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 03.09.2018
[i](Пам"яті Саші Мотляха)[/i]
Не стане ні юристом, ні військовим,
Маленький хлопчик з карими очима,
Бо мав він всього-навсього шість років,
Лиш дитсадок лишився за плечима.
Тепер нема його … і вже не буде...
Страшна хвороба зі світу скосила,
Всім світом намагались врятувати
Та закінчилась хлопчикова сила…
Три місяці кошмарів і тортур,
Вернуть в життя Сашуню намагались,
Не вберегли, бо зник у тіла мур,
Лише душа маленького зосталась.
І день і ніч згорьовані батьки
Згасали біля змученого сина,
І намагались світ перевернуть,
Аби жила їх рідная дитина.
Всі хвилювались, рідні і чужі
Молилися, як могли допомагали
І про одужання просили Бога всі
В покращення вони надію мали…
Та не судилось, Господу, мабуть,
Це янголятко у раю потрібне…
Усміхнене і щире, як колись
І до небесних янголів подібне…
Лети до Бога, і хоч там здобудь,
Небесне царство і довічний спокій
Ти заслужив, змагався ти як міг
З хворобою в страшній війні жорстокій.
Лишилися нечитані книжки,
Які збирався Саша брать до школи,
Улюблені машинки, іграшки,
Які не знадобляться більш ніколи…
Лишилася у рідних мука й біль
Від них безсилі усілякі ліки
І буде Саша в пам’ять лиш жить
До скону днів, постійно і навіки.
01.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805335
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 03.09.2018
Забрезжит свет - взойдет заря.
Вновь принимаю "жизнь", открыв глаза.
Мой новый день! С тобой встречаюсь я.
Прими мою улыбку - в ней сердца теплота...
Скажу: "привет" всем, кто дорог мне.
На небо посмотрю, склонюсь к земле.
За чудный мир Творца благодарю.
Я счастлива, поэтому пою.
Не беги река, как беспечная.
Река - это жизнь скоротечная.
Но я каждый день приходящий ценю.
За каждый его миг благодарю.
Мы - странники на большом пути.
Не знаем почему, но зачем-то спешим.
Что новый день приготовит нам.
А как его прожить - решаешь сам.
Пусть бежит река, как беспечная.
Только жаль, что жизнь - скоротечная.
Все равно ты день приходящий цени.
За каждый жизни миг - благодари.
Не торопи минуты и часы.
Путь выбирай, прокладывай мосты...
Христос - есть жизнь. Его как дар прими.
Тебе дан шанс - его не упусти.
Жизнь как и река - скоротечная.
Только со Христом - будет вечная.
Ты подарок "жизнь" без сомнений прими.
И за этот дар благодари.
21.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802753
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 31.08.2018
" Один не разберёт,
чем пахнут розы.
Другой из горьких трав
добудет мёд...
Кому-то мелочь дашь,
навек запомнит...
Кому-то Жизнь отдашь,
а он и не поймёт."
"Чем ниже человек Душой,
тем выше задирает нос.
Он носом тянется туда,
куда Душою не дорос."
"Ты лучше голодай,
чем что попало есть,
и лучше будь один,
чем вместе с кем попало"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805051
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 31.08.2018
Де мешкає Бог, якщо в серці Його не знаходжу? –
В соборах-мечетях, у церквах чи синагогах?
Якщо серце порожнє – то ніде Його не відшукаю.
Якщо є Він у серці – то кращого храму й не треба.
2015-09-15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626627
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 31.08.2018
Тебе покохала так раптом, неждано-негадано,
І знати не знаю, що світ – то лиш біль і пітьма,
Бо очі твої мені сяють так радо, так райдужно,
Бо серце тріпоче, що врешті уже не сама.
Я це почуття берегтиму як скарб найкоштовніший.
Направду, без тебе нічого у світі нема.
За тебе спокуту любов’ю своєю приношу я,
Аж поки мені не обтяжить повіки зима.
2015-01-15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555611
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 31.08.2018
На нашому тілі прищі,
Захоплює простір Стовуха.
«Украйна в єврея в душі»,
Білборди висять, як наруга.
Обурення маю і гнів,
Яка незалежність від кого?
Чому досі терпим ж.дів…
І боляче й гірко від того.
Слузі пот.йбіччя… хули,
Довірились ворогу злому.
Такі... толєрантні були,
Прислужуєм зайді чужому.
Це скільки звір зла наплодив?
Вставай українцю, збудися.
Допоки себе не зганьбив,
Пошвидше за вила берися,
Вже п’є сукровицю з кісток.
Чому її грієш саркому?
На Сході ж вбиває діток,
Мерзоти змія із розлому.
Во славу єврея парад,
Рве крила в Степу небосхилу.
Допоки черговий снаряд,
Кладе українця в могилу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803655
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 31.08.2018
Коли свобода дихає в лице,
І сліду не залишиться від сліз.
Шалений шквал і бризки навсебіч
Миліші стануть за тендітний штиль.
Малюю у повітрі олівцем
Незрозумілі знаки – жодних слів
І жодних поглядів і контурів облич;
Я намалюю мир на сотні миль.
Свободо, дихай, дихай у лице,
Вчорашній день давно уже зотлів.
Над прірвою збудуються мости.
Я прірву зможу вперше перейти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800304
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 30.08.2018
От знову сталось. Перейшла межу.
Вічно я шастаю не там де треба,
А Ви паркани зводите до неба,
Сховати мене виникла потреба.
Я не навмисне. Вибачте, прошу.
Не варто ображатись на людей,
Вони не створені нам в перепону,
Кожен живе своїм чудним законом,
Куди не глянь – одні атракціони.
Життя – це цирк. Наповніть щастям день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804784
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Система цінностей, як ДНК,
У кожної людини особиста.
Для визначення нації в віках
Критерії знайти мусить суспільство.
Ми маємо прийняти, як зарок:
Ніхто не кращий і ніхто не гірший.
Хтось собі Путіна бере в зразок,
Другий – Ісуса , третій просто гроші.
Заблудлі є, яким далеко йти
До Вашого просвітлення значного…
Їм мозок не лікуй, а відпусти,
Нехай ідуть до Путіна чи Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804917
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Як їдеш в місто трасою під вечір,
Там є казкові чарівні місця,
Дівчатка де, відкривши ноги й плечі,
Туди, сюди крокують без кінця.
І в дивний стан це водіїв приводить.
Якийсь мугиче пісеньку під ніс.
Вдає хтось здивування – брови зводить.
Ще третій повний співчуття завис.
В мене завжди цікавість викликало,
Не бачила ніколи співчуття
До тіток, що у спеку асфальт клали,
Щоб дітям заробити на життя.
Заглибилась у темряву питання
І віднайшла призначення повій.
Вони дають чоловікам визнання:
Сто гривень клопоту – здобуто ціль.
І кожному приємно за сто гривень
Себе переконати – ти мужик.
В дружини запити бувають дивні,
А тут копійки, і той самий зиск.
Однак не будемо гнівити Бога,
Достойні в світі є чоловіки.
В житті на жаль не бачила такого,
Але ж із когось пишуться книжки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804915
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Знову хтось збирається у космос,
Значить треба. Зоряна судьба.
А моя непоправимо просто
Сірим зайцем по землі стриба.
Знає царство цвіту польового,
Буйні трави і кущі густі,
Обминає траси довгоногі
Й не шукає смислу в висоті.
Сірий заєць сам собі причина,
Скік та скік - оце й увесь політ,
Дикими розкосими очима
Дивиться у незбагненний світ.
Отака цибата в мене доля,
Вся з вогню і щирого вогню.
Не літав у космос я ніколи
І не був судимий за лежню.
Може, заблукав я між світами,
Тільки маю помисли незлі:
Щоб дружити з небом і зірками,
Треба жить крилато на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804309
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 25.08.2018
Природо рідна, матінко свята,
З тобою спілкувався я так мало.
Шалено мчать кудись мої літа,
Аж сонце увижається овалом.
У тебе час - пора, у мене - мить,
І просить кожна - забери з собою!
Ти розквітаєш з кожною весною,
А мій вогонь свічею догорить.
Велика ти, як личить всім богам,
Я ж - мандрівник, істота одержима.
Йду через терни і несу жоржини
Вклонитися незнаним берегам.
Як не любити красоту й дива,
Що їх очам природа відкрива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794651
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 23.08.2018
Досвітні півні будять Україну,
З дерев стікає сонна темнота.
З вікна малої сірої хатини
Впав світла сніп. Прозорість пророста.
А в хаті люди. Спали чи не спали?
А в небі хмари. Буде день чи ні?
Сховався місяць і зірки пропали,
Лиш сніп надії видно у вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786041
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 23.08.2018
В оцьому світі, грішному й святому,
Де ангел зла спокусу положив,
Блаженний той, хто богові одному
Усе життя молився і служив.
Його не опекли розчарування,
А в час, коли приходила біда,
Була йому престолом уповання
Єдиновіри істина тверда.
Лжепосланці там на майданах людних
Уже кричать: оце наш бог новий!
Ці оніміють, як чуже відлуння,
Коли озветься голос громовий.
Богів, як і батьків, не вибирати,
Душа і совість - ось наш цар і бог,
Ну як же можна душу поміняти
Чи совість розділити щоб на двох?
Міняли душі, членували совість
На прокляті в нащадках срібняки.
А він воскрес як духу вічна повість
І запалив для людства маяки.
Гудуть над світом дзвони великодні,
Душа зоріє. Близиться пора
Непогасимих маяків господніх -
Любові, віри, істини й добра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786245
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 23.08.2018
Боже наш єдиний, всемогутній,
Творче хліба, духу і краси,
Сотворив ти казку про майбутнє,
А коли вже правду нам даси?
Жде народ твого пришестя, Отче,
Не судити, не творить дива -
Старокнижним, хитромудрим клоччям
В православних повна голова.
Появись знедоленим невдахам
Та заглянь в окрадені торби.
Злодіям, захланним олігархам -
Павукам люстрацію зроби!
Отоді й складем тобі осанну.
Сівачі нехай свій труд пожнуть,
Мертві щоб спокійно спочивали,
А живі по-людськи хай живуть!
Амінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803639
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 22.08.2018
Я сільською дорогою йду,
Довга тінь на обочину пада.
Вечір чари шепоче в левадах,
Жовті очі ховає в саду.
Тут прогрес на колесах снує,
В нього мертво поблискують більма.
При дорозі розсілася відьма,
Ніби в ступі вогонь продає.
Розпустилася довга коса,
Простяглася на пів-України,
І стікає в зелені долини
Сивиною залізна роса.
Зблизька гляну - подумати сміх!
Де ж та відьма? Це ж тітка Федора.
Каже: - Хочу продать помідори,
Слава богу, вродило на всіх.
В місто їхати - ноги не ті...
Про здоров'я сусідки питаю.
Як і грошей здоров'я немає,
Тільки фікси ще ті, золоті.
- Скоро буде, - кажу, - покупець,
Он машин скільки суне до міста.
Посміхнулася тітка імлисто,
І на тім нашій стрічі кінець.
Тінь густішає, далі веде.
Угорі, в многоликій безодні
Хтось з очима, що схожі на зорі,
Срібну нитку на землю пряде.
Вечір чари навколо снує,
Я оглянувся - тітки не видно.
Нахилилась над ступою відьма,
Свій бісівський вогонь продає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804069
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018
Земля постійно крутиться, Швидко усе міняється,-
ще й сонечко сія... справи нові й права...
І літечко ще світиться, А сонечко всміхається
всім щастя добавля... і додає тепла...
Весна минула, й літечко
до краю добіга...
Та доки літо світиться,
надія не зника...
А після літа-літечка Дитинство було в бідності,
осінь прийде й зима... а юність у дивах...
Життя неначе свічечка, У зрілих роках - труднощі,
згорить і вже нема... а старість вже крива...
Жили завжди по совісті,
як риби у воді...
Життя було,як в повісті,-
і в радості, й біді...
Втрати непередбачені,- Уже ледь-ледь крокуємо,
болючі і страшні... здригаємося в снах...
Та те,що було втрачено,- Усе частіш сумуємо,
не вернеться вже,ні... минуле у думках...
Хоча ми й шкандибаємо,
та все ж не здаємось,-
про край і рідних дбаємо
і не продаємось...
Ще пам"ятаєм Глібова, "Верхам" не довіряємо,
його палкі слова, багато в них брехні...
що молодість не вернеться, Ми наміри їх знаємо
не вернеться вона... обіцянки пусті...
Не за горами вибори,-
"атаки" почались...
Нахабства у них вистачить,
знов брешуть,як колись...
Самі себе вихвалюють І ллються знов обіцянки,
і партії свої... що край наш оживе,
А негаразди звалюють бо їхні дії "праведні"
на прикрощі земні... дадуть усе нове...
Доведено й провірено,
що то лиш говірня...
У цьому світі грішному,
є Правда лиш одна...
Надіємось і віримо, Земля постійно крутиться
що Правду все ж знайдем... і сонечко сія...
Достойних людей виберем Хоч молодість не вернеться,
і в Мирі заживем!.. любов не помира...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804042
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018
Люди думати не хочуть,
Люди думати не вміють.
Бачать те, що лізе в очі,
Чують те, що в вуха вкинуть.
Ретранслюють чужі плани,
Думки чужі і ідеї.
То й спрацьовують програми
«Інформація плебеям».
Прийшов час нам обирати
Кращого у президенти.
Можуть певні кандидати
Війну кінчити моментом.
Знов Росія стане братом.
Чом би нам не об’єднаться?
Ми ж жили колись багато
З ковбасою по два двадцять.
Є в нас люди, що в два двадцять
Своє щастя оцінили
З тої глини ліпим націю.
Боже, дай терпіння й сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804014
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018
БЛАЖЕН МУЖ ЯКИЙ БАГАТИЙ ДУШЕЮ
Блажен ,той муж ,який багатий своєю душею?...
та світлі думки ,у нього –священні письменна...
Запалює, смолоскипи вечірньою зорею
Будує, міст сходинки до небесного вівтаря.
Стою ,під відкритим небом ніби хати не маю...
На рахманській землі, думи розпирають маківку..
Вже по землі ,не ходжу ,а птахом увись літаю...
Сяду на човен місяця попливу на спасівку.
Я мовчки, люблю спостерігати за божим світом...
у житті, не люблю базік у кого довгий язик,
І до півночі, розмовляю із нічкою з літом,
В моїй душі, до запаморочення втомлений лик.
Борись ,мій народе здобувай волю свободу!...
Допоки, ходити блудною вівцею голодним?...
Будь господарем, щоб не пити заржавілу воду...
щоб між світами ,стати шляхетним і благородним.
Наймогутніше ,найсильніше царство є у царя?...
Де зоране ,засіяне поле, і не в бур'яні,
Меле ,млин жорна щодня білий хліб смакує дитя...
Вітри ,дують не з давнини ,а колишуть сонцедні.
А я красним слівцем, розгадую кросворди життя...
Загубилась, у лабіринтах питань зайшла в тупік ...
Стріляють ,вбивають, війна морить голодом дитя...
хрести, домовини, отруюють двадцять перший вік.
кидають мідяки, як собаці обгризлу кістку
з загашника ,несуть в офіру з чорного портмане...
ставлять на коліна, та тешуть тоненьку різку,
наказати, не слухняних за не послух кабаре.
свій ,серед своїх розпн'ятий на морозі і босий ...
Мужновладці ,пишуть солодкі закони для себе,
Щоб добре жилось .у.народу ,ламають зуб гострий...
Підпалюють, живу правду ,хай горить хата у тебе?...
Білий день ,як чорна ніч потопає у людській крові...
Покликані , у бій кривавий у спалені степи ...
Іде караван ,у пустині верблюди одногорбі...
На стрітення ,до воскресіння Месії -ідуть раби.
Регоче лукавий дурисвіт шпигунський вояка,
європейській шестірці диктує свої правила гри...
Вашінгтон ,у окулярах підтакує неборака...
Будує, вавілонську піраміду ,міф куди іти?...
А тим часом ,добрий цар розщедрився на мідяки...
Виточує ,на станку серп ,як блискавку серед грози...
Відкрив двері ,до Варшави, і пішки ,туди іти ...
Одні ,добровільно на війну,а інші у світи ...
До чого дожили ,для знищення штампуєм зброю ...
Людина , не людина, а орангутанг ,шипанзе...
Стала ворожнеча , розкол нема миру спокою.
Без моралі ,цінності , відсутнє духовне святе...
Ей ви там ,на верху хижі орли , сини бездари?!...
Ви людське життя ,гнобите без цукру і солі...
Скажіть ,,а чи не боїтеся небесної кари?
За материнські сльози, вдову ,сироти недолю.
Людина ,не живе ,а існує протухли речі...
Не доїдає, затягує ремінь, з липи п’є чай.
з усіх сторін ,б’ють під дих...у сльозі очі малечі,
страхіття війни ,мара ,ходить з автоматом бабай.
Велику думу ,думають вельможні пани панянки,
,на верху. у раді виспляться в теплі і добрі,
І не рубає, дрова для воєнної землянки.
І в мороз на ходу не їсть засохлі калачі.
О моя земле ,змучена вистраждана потом кров’ю,
На тебе плюють ,зайди ,заброди ,чухринці кремля...
чути плач ,рев,і стогін запрягли в кайдани долю...
яким курсом пливемо ,що тягне на дно корабля?
Вмирають села ,і в зажурі хата у кропивах...
Чорне вороння кр’яче ,несе сумну звістку з війни,
На колінах, в домовині вітаєм дочку сина,
Ховаєм ,молодий цвіт і ростуть дубові хрести.
Село ,топиться в болоті від сліз святого неба...
у столицю ,далеко завищений тариф на проїзд,
Місто мовчить, чекає милості...надія на себе,
Розкололось ,небо надвоє від напруги хмар гріз.
За тридцять срібних стріляють у спину із-за кущів
перевертень гвалтує жбурляє в обличчя каміння,
розбрат ,біда ,і горе від кремлівських шпигунів...
підняв ,руку брат на брата і гине цвіт коріння.
На голову ,немов обвалилась крижана лавина
а сніги засипали груди нема чим дихнути ,
кричу у світ ,рятуйте у біді Україна...
біль ,пекучий скажений у душі не дає заснути.
В людській подобі від жадності прогнила утроба,
Від лже новин ,осліпли, оглухли не чують, не бачуть ,
У верхушці як на базарі найновітніша мода?...
Вельможі ,роблять пір на весь мір хмеліють і скачуть.
Хтось марить ,славою, багатством яхтами віллами
А хтось, не знає ,як до завтра у злиднях прожити...
а в окопах ,стоять в зимову ніч під прицілами...
Воює кіборг, мріє на землі у мирі жити.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804041
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018
Ну,годі,я вже пішла...
Чуєш,темна нічка надворі
І знову зникають слова
За цілунками греблі міцної
Час стрімко летить,зупинись
Ми в щасті, в самій середині
Скажи,як нам розійтись
Ми в однині,ми просто ,єдині
GENYK
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803711
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 22.08.2018
Горить вогонь калейдоскопом барв,
мереживом фігур і форм незвичних,
завихреними рухами примар
у ритмі танців, диких, екзотичних.
Десятками років у світ рослин
вливались сонячні рясні потоки.
У дерева інформаційний плин
лишався в пам'яті на довгі роки.
А полум'ю дарована лиш мить
і шанс лише один неповторимий -
воно живе, поки палахкотить,
не дерево, та ще не стало димом.
Воно кричить, розповідає нам,
що в пам'яті роками збереглося -
перебіги старих космічних драм,
про ті світи, що десь живуть ще й досі.
Цей крик нам зрозуміти не дано,
та знову щось хвилює, вабить око.
І полум'я запалюємо знов
і очищаємося крок за кроком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720906
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 18.08.2018
Він впав утретє під вагою
гріхів, пов'язаних хрестом.
Людині вже не змога встати,
щоб стати , наче на престол
на місце страти.
Та чи оціниться пожертва?
Чи віри золоте зерно
змертвіє на сухім камінні,
розмито зірка в небі змеркне,
і під облудності багно
впаде сумління?
Для чого ж немічні і хворі
одужали з його руки,
лилося в келихи вино,
спинялося бурхливе море,
і повні рибою сітки
тягли рибалки за човном?
Він впав на землю як людина,
святою кров'ю окропив.
І в галасливому сум'ятті
побачив люд останнє диво -
вже Господом переступив
останні кроки до розп'яття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803212
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Зійди, молитво, ранньою росою,
несмілим співом ранньої пташини
вгорі серед зеленого осоння,
з промінням першим - усміхом Господнім,
дай нам прожити день сьогодні
і накінець безгрішно завершити.
Прийди, молитво, у трудах щоденних,
нам поможи не ввестися в спокусу,
зійди на нас дощем благословенним,
щоб у ріллі, від холоду розкутій,
вродило збіжжя високо і густо!
...І з потом на чолі свій хліб здобути.
Прийди, молитво, тихим надвечір'ям,
зорею першою під небесами,
загадкою далекого сузір'я,
Десницею Господньою над нами,
що нас охороняє щогодини,
теплом в печі, усмішкою дитини.
Прийди, молитво, нам недільним дзвоном,
крізь холод зимній, крізь спекоту літа,
повчанням, проголошеним з амвону,
яскравістю Божественного світла,
що на хрестах ясніє в позолоті,
зійди на нас голубкою в польоті...
Зійди, молитво, ранньою росою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803214
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2018
Ідуть-пливуть вальяжно в кабінети
Народні слуги, прихвосні нагоди,
Щоб думати про «зубожілі верстви»,
Писати «правильні і бажані» закони
Вони не сплять, мудрують повсякчасно
Кому продатися, приткнутися до кого,
Яку зловити вигоду в напастях
І як втридорога віддати іншим голос
Усе герої й вічні правдолюбці,
Свободи велетів таких ще пошукати,
Життя згорає в масках у трибуни,
Бо ж треба жити і біди не знати
І так в брехні й душевних протиріччях,
Повзуть до влади плазуни-варани,
Щоб догола укотре вже роздіти
Не будь-кого, а батьківщину-маму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670064
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 10.08.2018
Час стікає і дихати важче,
Крок непевний ступа в небуття,
Заблукала надія на краще,
Загубилась, в буденності хащах
Та не знає назад вороття
Пересохли ручаї-потоки,
Цвіт опав і не квітне весна,
Все помалу, все якось потрохи,
Вітром долі, розвіялись роки...
Жовтим листям... На пройдений шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802631
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018
Боже, як я люблю Природу,
від кожної ромашки
в захват приходжу,
ковилі гордій
уклін свій приношу.
Милуюся нею, як воротами
Раю земного, не повторного
і не вагомого.
Як же мало про нього знаю,
приймаю з розчуленням,
як належне, адже Тайна Природи-
незбагненна, горда.
Вона поряд з нами на варті
незабутня наша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801930
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 10.08.2018
Любой день - прекрасен!
Ведь мы - живём!
Стань в нём желанным " гостем"!
Просто люби!
Будь цветком!
Он просто растёт...
Не бегая за пчёлами...
Пчёлы слетаются...
На нектар...собирая мёд!
Какой сладкий цветок!
Он Солнцем наполняется!
И от дождя растёт!
Нектаром!
Что зовётся Любовь!
Все цветком любуются!
Он стал ключом!
Все двери открываются!
Вселенная наш Дом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802435
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 10.08.2018
[i]
(навеяно Тибетской Книгой Мёртвых)
[/i]
[b][color="#0000ff"]Как болело,
Как потело...
Но, едва покинув тело,
Мчатся ду́ши
Мыться в ду́ше,
Чтобы пыль земную смыть,
Неба ангелами слыть.
Мнится им: средь облаков
Нет ловцов на дураков.
Ветер Кармы шепчет в спину:
"Вы успеете в кабину!
Есть для душ горящий тур
В свете новых конъюнктур!
Что из смерти делать драму?"
И, поддавшись на рекламу,
Скопом ду́ши мчат к звезде,
Чтоб очнуться вновь в... узде.
Киснет банный бес со смеха:
Каждый день нова́ потеха!
Давши дуба, поостынь
И желания отринь...
Круг рождений и смертей -
Порождение страстей.
Страсти ты свои забудь -
И открыт в Нирвану путь.
Проще нет. Но недотрога,
Вертикальная Дорога,
Ждёт века́, пока оди́н
Станет чувствам господин...
[/color][/b]
[img]http://www.ritminme.ru/images/a_d.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555964
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 09.08.2018
https://www.youtube.com/watch?v=3M_J0VlXrb0
Слышите? –
Ведь это ангел падший,
Глядя ввысь, и плачет, и поёт.
Аве – свету!
Аве – жизни нашей!
Аве!.. Просто, в звёзд ночной полёт…
И горит свеча в его ладони
Светлою слезой мироточа’.
И горит звезда на небосклоне,
Трепетно и нежно, как свеча.
…
Ах, какая ночь!..
Такая, просто –
Руку протяни и небо тронь…
Не руками зажигают звёзды,
Но они ложатся на ладонь.
Посмотрите… красота такая,
Что и взор, и чувства вознеслись.
Пой, душа!
И перед Богом каясь,
Плачь и на колени становись.
Нынче небо, словно храм полночный,
Свод его и вечен, и высок,
Чувство высоко и… –
"Аве, Отче…"
Долетает ангельских высот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780010
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 09.08.2018
Вчера случайно наткнулся на этот фото коллаж.
Это Кристина и Кирочка Жук, погибшие
в Горловке при обстреле. Недавно
была годовщина их смерти.
Они просто
гуляли в парке...
"[i][b] Добрый Боже, прости нам
Ту, что звали Кристиной...
Ту, что Кирочкой звали,
Ты простишь нам едва ли…[/b]"
[/i]
…
[b]Видите?..
Угасает Образ Его любви…
Слышите?..
Умолкает: – Радуйся и живи…
Жизнь – это только проблеск
Наших недолгих чувств.
Жизнь – это просто отзвук
Слова из божьих уст.
То, что касалось – белым,
Чёрной природы зла,
И обретать умело
Ангельские крыла,
Мы превращаем в голем,
В глиняный ком души,
В образ войны и боли,
Ненависти и лжи…
…
Что ж, вот икона смерти – [u]Мать и Её Дитя[/u].
Будьте немилосердны, медные лбы крестя!
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802531
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 09.08.2018
В моё окошко-лучик солнца заглянул,
И пробудил от сумрачного сна,
Он ставни в голове пошире разомкнул,
И стала вещь ещё одна ясна;
Возможно этот стих не все поймут,
Тут смысл затаился сверхглубокий,
Пока слова мои не пропадут-
Я возвращаю разум свой в истоки.
Вот ты родился,и теперь растёшь,
Пытаясь всё постичь и изучить,
Но ничего в итоге не поймёшь,
Ты между этим ищешь смысл жить.
Великие умы всея времён-
Боролись над вопросом этим,
Но человек настолько не умён-
Чтоб понимать всю вереницу из событий.
С чего ты взял,что ты вообще живёшь?
С чего ты взял,что что-то понимаешь?
Ты в неведении и лжи умрёшь ,
И как вообще понять,что умираешь?
Покойник не расскажет-что за гранью,
Живому-тайны не дано узнать,
Мы все сосуды удовольствий и желаний,
Все мы боимся "На тот свет попасть".
Мы лишь животные,которые развились,
И ищем логику-в любых вещах,
Нам непонятно-для чего мы все родились,
И каждый день-испепелится в прах.
Хитросплетения химических процессов,
Любовь и боль растаят в голове,
Ты просто зверь из слов и интересов,
Подверженный общественной молве.
Кирпичь в системе из людских мотивов,
Всего лишь атом-во вселенской суете,
Мы что-то думаем себе пока мы живы.
У каждого свой мир таится в голове.
Что происходит,что вокруг тебя,очнись?!
Живи осознанно,живи летая,
Все предрассудки прочь откинув-лишь проснись,
Не рвись вперёд,себе отчёт не отдавая.
Представь,что жизнь игра-и ноль вопросов,
Живи как хочешь-сам себе судья,
Не будь ослом,ты вроде уже взрослый,
Нам до конца всего понять нельзя.
Не существует правил и запретов,
И всё,что знаешь ты-возможно просто бред,
Послушай,придержись моих советов,
Запомни это,друг-нас просто нет.
2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771934
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 08.08.2018
Один щелчек,одно мгновенье,
Внутри меня-понятий столкновенье,
В один момент впадаю в транс,
Ну здравствуй-когнитивный диссонанс.
Не знаю-когда виделись в последний раз,
Не выжить-увеличиваешь шанс,
Твои последствия-меняют миллионы,
Наваливая мыслей новых тонны.
Я стерта,обезглавлена,но все же...
Мурашки по холодной бледной коже,
Стрела из слов,скажу я вам-острее,
Бьет точно в цель,и входит все больнее...
Я в эту жизнь-по новому впиваюсь,
Хотя порой за краешек хватаюсь,
Уже проходит ощущение,но все же,
Из глаз ручьем вода бежит по коже...
И растворяет все,что есть вокруг,
Бывает и такое в жизни,друг...
Прошло немало светлых лет,
Но ничего в итоге нашем - нет.
Я не хочу влюблятся в этой жизни снова,
И ТЫ-мое последнее стоп-слово.
Нет ничего ужасней на Земле-
Чем потерять любовь от человека,
С которым ты готов,хоть до скончанья века-
Искать свой солнца лучь,во всей вселенской мгле...
2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783792
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 08.08.2018
Всемогущий -ты так многолик,
Ощущенье вселенской вибрации,
Ты и выход, но ты и тупик,
"Это я":отвечаем мы вкратце.
Заключенный в округлых стенах?
Или отклик душевный внутри?
Может быть ты дрейфуешь по венам?
Отвечай же мне, говори!
Я сегодня художник-а завтра танцор,
В бесконечности мира-лишь капля,
Я всего-лишь большого театра актер,
Солнца нет-и нету спектакля.
Что ты есть и откуда пришло?
Все живое теперь в твоей власти,
И мой храм пред тобой преклоняет чело,
Ты есть горе, но ты есть и счастье.
Вновь мой день на куски разложи,
Прошепчи мне, что ты существуешь,
И взгляни в глаза-миражи,
В этот раз темноту нарисуешь?
Давай познакомимся может?
Стесняешься выйти на свет?
Я жду-прямиком из под кожи...
И если ты есть-меня нет.
2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802315
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
Я больше не могу...
И не умею.
А меньше не хочу.
Да и не смею.
Просто...
Пожелать всерьёз,
чтобы не лишь на небе,
но и на земле –
был Бог...
Среди людей,
среди зверей,
среди деревьев.
Среди морей,
в среде урбанной,
посреди села, деревни...
Средь гор, полей и рек!
Чтоб только был он тут:
конкретно воплощённый,
ощутимый, видимый, телесный –
наземный Бог!
Живой.
Вот тут, как тут...
Доступный, чуткий, близкий,
умный, элегантный, современный,
игривый, добрый, обаятельный,
ни чувством юмора, ни скромностью,
ни честью, ни достоинством, ни тактом,
ни множеством талантов, ни заслуг –
не обделённый...
И при этом «в доску» свой –
лукавый, небезгрешный, гибкий, тонкий,
ранимый, уязвимый...
Словом: один на всех на нас –
похожий, а мы все – на него!
И покуда не вернём Иисуса,
нового...
и не благоустроим его тут
внизу, с пропиской на Земле,
и искренною просьбой
о невознесеньи вновь на небо!
Под клятвенное обещание,
вестимо ж, коллективное:
не распинать его повторно,
не терроризировать, не изолировать,
не изгонять, не бить, не затрвавлять,
и не мумифицировать без повода,
и прочее подобное...
Да будет тот –
невидимый, небесный,
всевидящий, всевышний,
справедливый, добрый,
в меру строгий,
эфирно-повсеместный –
всё там же, где всегда!
Присутствовать...
Не те мы, полагаю, пока ещё,
чтобы за ним, за Богом,
за Отцом – угнаться,
эфемеря во тщетé,
сквозь стратосферы,
в том числе страстей...
И я – не космонафт,
простите за вульгарность.
Простой я и обыкновенный –
земляк планетный.
Не более того!
И вот...
Хоть я и мог бы, и хотел бы
кое-что Вам рассказать...
Но, коль уж непоколебима Ваша
(и столь же неизбежна!) воля –
меня презреньем наказать...
Чего же мне ещё глаголить?
Я ненавижу палачей.
Мне очень жалко жертв.
Но только пусть Он придёт!
Я жду Его.
Я люблю Его.
Я молю Его.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802276
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Ви не судіть мене: я просто жінка,
Слабка, чи сильна- не мені судить,
Хоч ззовні я холодна, мов крижинка,
Всередині ж завжди вогонь горить.
Ви не судіть мене: я просто жінка,
Буває часом роблю помилки
Та інколи з очей тече сльозинка
Коли бракує сильної руки.
Ви не судіть мене: я просто жінка,
Я вірю у єднання двох сердець
Любов колись прийде, можливо, стрімко,
Або поволі піде навпростець.
Ви не судіть мене: я просто жінка,
Крокую шляхом трохи невпопад,
Колись настане все ж нова сторінка,
Всі мрії розставляючи у ряд.
Ви не судіть мене: я просто жінка,
Не лайте, не кричіть, лише любіть,
Я перед Богом просто українка,
Яких багато протягом століть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797062
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 07.08.2018
Ти на людину ще тримаєш зло,
Чи це воно тепер тебе тримає?
Та як би там насправді не було
Ти уяви, що враз людини вже немає...
Слова несказані поглине тишина,
У відповідь ніколи не всміхнеться,
Лиш спогад й докір із свідомості зрина,
Не допоможе тепер фраза:" Все минеться"
Ти уникаєш, не спілкуєшся тепер,
Лише в самотності будуєш монологи,
Що як не встигнеш? Що як у четвер
Уже навіки розійдуться дві дороги?
Що буде потім... далі... і завжди?
В житті залишиться одна самотня пляма,
А зараз гордості сховали холоди,
Усі слова назовні рвуться до нестями...
Ти когось просто викинув з життя,
Та уяви що більш людини вже немає,
Ти не відчуєш вже такого підняття,
Що лиш тоді, коли ви разом так проймає.
Боятись смерті помилка однак,
Боятися усе ж життя потрібно
І недомовок коли щось не так
І як душа собі блукає десь осібно.
Ти сердишся, іще тримаєш зло?
На серці каменем зажура теж ламає?
Та як би там вже, друже, не було
Ти уяви, що більш людини вже немає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801959
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Нехай кажуть, що це неможливо
І нічого вже не допоможе,
Якщо хочеш ти бути щаслива
Лиш скажи собі, жінко:" Я зможу!"
Хоч обличчя вкриває ще маска,
Тихо смуток у серце приб'ється,
Ти продовжуй і вір в свою казку
Усміхнися й скажи:" Все минеться!"
Як би боляче часом не було,
Йти вперед теж не хочеш нізащо,
Хоча й пам'ять іще не забула
Але вір завжди, що буде краще.
Хай у гості прийде ностальгія,
Та її не приймай, як вельможу,
Хай минуле у попелі тліє,
Лише тихо промов:" Переможу!"
Що би люди тобі не казали,
Що ця ноша така непосильна
І мужчини її б не підняли
Ти кажи собі вперто:" Я сильна!"
Хто б з життя не пішов потаємно,
Та за ними не варто тужити,
Хай образи не зовсім приємні
Але ти завжди знай: "Треба жити!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801754
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Із квітів всіх люблю лише ромашки,
Що чисті, як неторкана душа
Пелюстка вже, немов пір'їнка пташки
З словами "Любить.." в небо поспіша.
Люблю росу на пелюстках збирати
І сонця в ній ловити промінець
Й собі у своїх мріях уявляти
Як диво-квітка піде під вінець.
Із квітів всіх люблю лише ромашки
Ні, не троянди, не піони, не нарцис.
Духмяний чай, що запахом із чашки
Навіяв спогади й приємно горло стис.
Люблю я на цих квітах ворожити,
Шкода хоч обривати пелюстки
Лиш кілька рухів і ромашка вбита
Летить у небо рахувать хмарки.
Із квітів всіх люблю лише ромашки
Краса найкраща тільки в простоті
Пелюстка все ж, немов пір'їнка пташки
В обіймах вітру лине в самоті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802231
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Дарить и терять -такое вот лето.
С вершины олимпа спускаться никем.
Любовь танцевала изящным скелетом
На цыпочках в кухне с дырой в потолке.
Вот пряник твой к чаю,раскладывай плети.
Ножами заштопывай красную нить,
Что стала петлей нам.Плохая примета-
Чужие триады над сердцем хранить
Запомни меня ещё той,величавой,
Бесстрашно бросающей камни с вершин.
Нам время пришло начинать все сначала
Теперь уже порознь.Так кто-то решил
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802115
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Исцеляющие Законы гуманизма,
в унисон заставляют сердца биться.
Вселенная активна и участлива,
к Жизни нашей не безразлична
и коммуникабельна.
Наши сильные черты характера
и слабые, позволяют
нам выживать,
изменяя Жизнь с себя
любимых, гиперответственных,
сдержанных , но иногда
строптивых.
Смирилась без чувственности
глубины, нет донорской энергии
для её полноты.
Каждый внутри, как извержение
вулкана, смотря, конечно,
какая пара.
Но, в Жизни, не всё супер плохо,
свой баланс внутри сохранить бы
не плохо.
Удручают события, пришедшие
в Жизнь, обостряется
чувство долга, добродетель
заложена в каждом из нас,
разбудить её не долго.
На процесс кристаллизации Судьбы
влияет всё, и детство,
и учёба, и взросление,
позитивно мысли и живи,
с радостью и вдохновением.
Не доминируй над своим
окружением, не руби с плеча,
не делай ничего сгоряча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801931
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 05.08.2018
[color="#7a0d76"][b]Вкушают соседи от стука дурман:
У них перфоратор, у нас — барабан.
И выбор у нас перспективней, конечно.
Ремонты проходят, а музыка — вечна![/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801934
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 05.08.2018
Пишу про те, що бачу, відчуваю,
із чим не згоден, щиро не люблю.
Про те, Вітчизну як свою кохаю,
до бідних сповнений природного жалю.
Пишу про те, що не чекаю чуда,
надіятись на себе тільки звик,
існують в світі люди, не паскуди…
і свій стрімкий приборкую язик.
Ще сподівання, мрії і тривоги
вплітаю у поезії канву.
Долаю вперто я свою дорогу
й пишу про те, чим в світі цім живу.
05.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801949
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 05.08.2018
Наша совість - це свідомості атавізм
Додає вона життєвий оптимізм.
Не дає нам результат її роботи
Задоволення отримать від підлоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797059
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 30.07.2018
Не относится к жителям далёких, т.н. "диких"
племён и народностей, живущих в соответст-
вии с Замыслом Творца в Единении и Гармо-
нии с Природой.
См. х.ф. "Прекрасная Зелёная"
Как всё же жаль Вас, Люди от Земли,
Всё Бабки, Бабки, Кирпичи, Заборы,
Я понимаю, состоялись Вы как Воры,
И в Суете-Сует забыли о Любви! ! !
ЛО, пришелец с пл. НГЕ
Я верю в Чудо, Чудо Состраданья,
И в Помощь, что приходит в Нужный Миг,
И в Благодарности Нескрытые Рыданья,
И в Тишину, что Громче Всех Белуг Кричит!
И в Друга Верного, Который не Изменит,
Придёт в Тот Миг, Когда Ты На Краю,
И Бездны Зов Душевностью Отменит,
И Не Продастся Доллару и Фунту и Рублю!
И в Женщину, Которая От Бога,
Придёт, Чтоб Душу Вместе с Телом Излечить,
Создаст Уют и приберёт немного,
Детишек Пять Решится Народить!
О Боже, Боже Дай мне ВЕРУ,
Пусть я скажу: "Всё Это Наяву",
Проснусь и не увижу толпы изуверов,
Что жизнь стремятся сделать, как в аду!
13.05.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796286
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 30.07.2018
Даруй добро, воно тобі вернеться,
Це краще, ніж образа на вустах.
Тоді й тобі удача усміхнеться,
Тоді й тобі вона покаже шлях.
Ти пам'ятай про інших - не про себе,
Життя таке коротке, щоб жаліть.
Ти будь яскравим (в світі море сепій)
І не забудь своїх батьків любить.
Вони тобі життя дали, людино.
Вони тебе ростили, як могли.
Для них ти сонце й небо, що над ними.
Для них ти все! Тож Господа моли..
Віддячуй всім – побачиш: світ чудовий!
Будь справжнім і обличчя не міняй
Хоча, й до змін завжди ти будь готовий.
Своє - тримай, своїх - не відпускай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800559
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Поволі стаю на коліна,
На очі набігла сльоза,
Невчасна і непотрібна,
Додолу упала вона.
Тіні сідають на плечі
Тьма огортає мене.
На стіни повісився вечір,
Годинник впевнено йде.
Я мовчки закрию очі,
Так легше плакать слізьми.
А серце крильми тріпоче,
Невільного птаха крильми.
Повільно складаю руки
І зношу їх до грудей.
Я роблю вперше ці рухи
І я, як мільярди людей…
Шепочу слова пророчі,
Придумую їх на ходу.
На мить відкриваються очі,
І знову я в транс упаду.
Я молюсь своєму богу,
Хоча і не впевнена в нім.
Я молюсь на тебе одного-
Тобі би на голову німб.
А серце щось знову стискає
І сльози течуть по щоках.
Я просто тебе кохаю,
Та щастя не в моїх словах.
Я хочу спинити годинник
І здерти той вечір зі стін.
Я хочу скінчити молитву,
Та не можу сказати “Амінь”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428459
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 26.07.2018
Щоранку, мабуть у мільонний раз,
Повторюються рухи із обов,язків.
Коли ж знесе нас вітер з путів совісті -
На ...літом колихаючий баркас?
...Спиняюся, і озираюся здивовано:
Як довго так жилося закорковано...
...Чом довго так жилося закорковано?
Чому раніше не здавався ...неймовірним -
Нас колихаючий баркас,,щасливим літом?
19.07.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799850
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 20.07.2018
О, на то вона і свобода,
Що маєш вибір,
Хоч вір, а хоч і не вір -
Життя любов"ю мір!
Любов - душа.
Та раптом тіло
Її також захотіло.
Тіло хотіло.
Та ... цить!
Душа мовчить,
Страждає і мовчить.
Це тіло так нахабно
Кричить,
Про себе заявляє.
І душу намагається
Повчить,
Як оце в любові
Жить.
А ти, пошановане тіло,
(Та яке мені до того діло?)
Навчилось почуттями дорожить?
Берегти їх треба.
Це - дарунок неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799199
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 17.07.2018
реальний світ несправжніх почуттів,
штучних емоцій, феєрверків -
комусь розгледіти уже запізно,
а хтось відчути навіть не схотів.
жалкую, що не пам’ятаю дат-
відрадно лиш емоції згадати,
надіюсь це продовжує життя,
та часто це так заважає спати...
невже у цьому світі треба жити?
не жити, а як в театрі грати роль,
та розум з іграми потрібно розділити,
змиривсь?,
тепер ти клоун а не король…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799312
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 14.07.2018
Потрібно вірити, надіятись і жити
Нехай і несподівана любов палає у серцях
Ми можемо зростати, вчитись та радіти
Хоча не все дається в світі цім, щось залишається в думках
Тож сподіваймося, що ті кого́ ми га́ряче кохаєм
У відповідь є небайдужі і до нас
Випробування, сум із Богом — все долаєм
Й правдивість почуттів покаже тільки час
О королева мо́я, буду я чекати
Коли негода перейде і сонце осліпи́ть
Я буду мріями тебе́ торкатись
Але високими, мов той орел у небі що летить
В думках — я тво́ї руки розцілую
Й загу́блюся у нескінченній глибині очей
Твої ' слова — мов пісню я почую
Твоя любов — вогнем пече!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799263
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 14.07.2018
Гори мої гори,
Вилікуйте мене...
Хай часоплин історій
Темних урешт мине.
Хай зацвітуть вишні,
Навіть і по весні.
Відгомоніть лишнє,
Болісне у мені.
Гори мої любі,
Небо вам як сусід.
Моляться небу дюди,
Й ви помоліться вслід.
І в тій молитві щирій
Долю мою пімніть,
Хай опадуть гирі
З вичахлих зовсім віть.
Чуєте, гори милі?
Хмари довкола Вас...
Хай прибуває в силі
Світла жаданий час.
Ви попросіть у Бога
Ліку на муку сю,
Що гомінкі дороги
В серце моє несуть.
Ви намоліть тиші
Бурям у низині.
Відгомоніть лишнє,
Болісне у мені.
Хай часоплин історій
Темних урешт мине.
Гори, мої гори,
Вилікуйте мене...
13.07.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799256
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 14.07.2018
Колись це буде не для нас:
і захід сонця, і світанки,
життя припиниться за час,
але для нас іще триває.
Колись це буде не про нас:
надії, плани й сподівання,
але для них ще є в нас час,
нехай же буде і бажання.
Колись ми змінимо себе,
не набагато - для бажання,
коли час оцінити шлях прийде,
буде майбутнього чекання.
Колись ще буде це для нас:
хвилі очікування радість,
за мить настане, або час,
щоб кожному вона дісталась!
29.06.2018.
Світлина із інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798616
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 14.07.2018
Між нами крок, а начебто безодня.
Прощальних слів вирує течія.
Була коханою - тепер, на жаль, самотня,
Була потрібною - тепер я нічия.
А думалось, що ми разом навічно,
Що неподільні ми: ти - мій, а я - твоя.
Мій любий, глянь, прошу, мені в обличчя
Й скажи: - Чому ідеш? В чому вина моя?
Що сталося? Чим так не догодила,
Що ти ураз від мене віддаливсь?
Тебе всім серцем, як уміла, я любила.
Згадай усе, коханий, і спинись!
Твоя байдужість, наче ніж в долонях.
Ти замість слова [b]"ТАК"[/b] говориш [b]"НІ"[/b].
Якщо любов для тебе гра й неволя,
То йди! Прошу, дай спокою мені!
Нехай цей крок буде взаємним й спільним.
І доля в кожного тепер уже своя.
Хай не кохана вже, проте я буду вільна.
Вже не існує [b]НАС,[/b] тепер є [b]Ти[/b] і [b]Я[/b].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798576
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 14.07.2018
У ПОШУКАХ ДУШІ
Диявольська жорстока заморочка
У темряві тримає простаків.
Шантаж для тих, хто не шукає Бога,
А перевірити ніхто ще не зумів.
Буття 2:7 " Далі Бог Єгова створив із земного пороху людину та вдихнув їй у ніздрі дихання життя — і стала людина живим створінням(душею).
Отже, людина не отримала душу, а стала душею, живою особою.
(Буття 1:20,21,24,25)
Згідно з «Енциклопедією релігій» (англ.), «у всі віки мислячі люди не приєднувалися до натовпу... вагаючись у тому, що душа, або життя, може існувати окремо від мозку і тіла».
Упродовж віків люди, котрі не знали Божого наміру щодо землі, навчали, ніби земне життя не має справжнього змісту.
Дехто казав, що душі, «перш ніж вселитися в людські тіла, існували у вищій формі» («Новий теологічний словник», англ.). Інші твердили, що душі «ув’язнені в тілі, бо покарані за гріхи, які вони вчинили у небесному житті» («Енциклопедія біблійної, теологічної та церковної літератури», англ.).
Грецькі філософи, як-от Сократ і Платон, навчали, що душа, вирвавшись із в’язниці людського тіла, «звільнена нарешті від блукань, нерозсудливості, страху, дикої хтивості та інших людських напастей» і «навічно оселяється серед богів» (Платон, «Федон», 81, А).
Пізніше провідники загальновизнаного християнства додали ідею грецьких філософів «про безсмертя душі» до своїх вчень (з книжки «Christianity— A Global History»).
Порівняйте ці філософські ідеї з трьома важливими біблійними істинами.
1. Бог створив землю, щоб вона була вічною домівкою для людей, а не тимчасовим випробувальним полігоном, де визначається придатність людей до небесного життя. Якби Адам з Євою слухались Божих наказів, вони б досі жили в раю на землі (Буття 1:27, 28; Псалом 115:16).
2. У той час як більшість релігій вчать, що людина має душу — якусь невидиму субстанцію, що живе у тілі,— біблійне вчення просте й зрозуміле. Сама людина є «живою душею», створеною з «пороху земного» (Буття 2:7). Ніде у Біблії не сказано, що ця душа безсмертна. Боже Слово показує, що душу можна вбити чи знищити, повністю припинивши її існування (Псалом 146:4; Екклезіяста 9:5, 10; Єзекіїля 18:4, 20). Перша душа, Адам, померла і повернулась до пороху, з якого була створена. Адам повернувся у небуття (Буття 2:17; 3:19).
3. Людина зможе жити вічно не тому, що має безсмертну душу, яка відлітає у духовний світ, а тому, що Бог воскресить її до вічного життя у раю на землі (Даниїла 12:13; Івана 11:24—26; Дії 24:15).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735830
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 14.07.2018
Последний лист упал, разбился-
об серость октября.
Из памяти стираю лица,
воспоминания, слова...
Сижу на кухне с чашкой кофе,
мурчит на ухо кот.
И не могу никак забыться
Ведь ты же не мой Бог...
Ты идеален был, иль может
все это мне казалось.
Но со спокойствием глядеть
я не могла - стеснялась.
Глаза притягивали взор,
уста шептали "верь мне".
Казалось, что вот вот
душа покинет тело.
И я взлетала к небесам,
так тихо, легко, нежно.
Хоть знала, что не навсегда,
но я любила честно.
Теперь я слышу лишь одно:
"Жги памяти мосты!"
Я подожгла их все, как ты,
но не смогла сойти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533736
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 12.07.2018
Глаза не врут-
они душа,
большая горная скала.
Пустая ночь,
и громкий день,
они- есть сердца
колыбель.
Глаза не врут-
они молчат,
сегодня вновь они
скулят.
И смотрят насквозь,
как рентген -
внутри меня цветет
сирень.
Глаза не врут-
они чужие,
как воздух и вода-
другие.
Как прошлогодний снег
зимой,
забытый всеми,
но не мной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549470
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 12.07.2018
Сотрите память, господа.
Она вам больше не нужна.
Как груз тяжёлый
Тянет вниз
Сотрите
И её
И стих.
Не нужно больше вспоминать.
Легко желаю вам дышать
Вдохнуть
Наполнить грудь весной
И знать
Теперь
Будет
Не он.
Светились лампы и огни.
Горели звёзды
Далеки
Шумело сердце
Вопреки
Вопросы снова
Все одни
По кругу движется земля
Теряются ответы дня
А, я прошу вас, Господа
Сотрите память
Навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799031
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Кожен своїм життям живе.
Друзів, ворогів наживає,
Якийсь слід по собі лишає.
У СЛОВІ
Частинку себе
Людям несе і...
Свої почуття.
Життя дарує
Кожному із нас
Шанс.
Бери ті почуття
В аванс і бережи!
Ми дякуєм тобі,
ЖИТТЯ за те,
Що в наших душах
Почуття живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798013
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Я тебе відвоюю у Всесвіту,
Зацілую мовчанкою погляду.
Обійму прохолодною безвістю,
І зігрію коханням без дозволу.
Я тебе заховаю між зорями,
Вбережу від людської неласки,
А сама відійду трохи в сторону,
Милуватимусь щастям без маски.
Я тебе огорну римуванням,
Подарую всю душу змарнілу.
Ми багаті спільним бажанням
За руки триматись сміливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796428
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 09.07.2018
[color="#002fff"]/ [i]Відомий поет Стародавньої Греції Еврипід говорив, що [b]в світі багато дивних див, та найдивніше з них - людина.[/b] Унікальне творіння природи, суспільства і самої себе - ось що таке людина - найдивніше з дивних див -з її неповторністю, з багатоманітними біологічними рисами[/i]./
[/color]
***
[color="#9500ff"][i][b]т а к и й с о б і ж а р т :))
СУТЬ свою щодня вивчаю,де вона –так і не знаю!
Ви мені допоможіть,суть мою та й віднайдіть!
Чи у мізках,у руках,в голові чи у ногах?
В серці,нирках чи печінці,у очах ачи на спинці?
Я дивлюсь на своє тіло,Де ж та суть?-я так хотіла
Себе вивчити,пізнати,із середини узнати…
Чи вона росте зі мною,із красивою такою?
Чи духовний має зріст?Ачи є у неї піст?
Ачи може є мораль,як у вихованих краль?
Чи поновлюється часто,чи відноситься до касти?
Чи цікавиться усім?Чи бажає щастя всім?
Чи щоденно прогресує,ачи не говорить всує?
Чи годує інтелект?Презентує свій проект?
Чи в гармонії зі світом?Чи у неї є орбіта?
Чи усміхнена й весела?Дбає про свою оселю?
Любить свято й феєрверки?Шоколаднії цукерки?
Чи творить чи витворяє??Де вона?-поки не знаю!
Ачи любить суть співати,всім дарунки дарувати?
Веселковий має хист? Виступає мов артист?
Любить мріяти,читати,лірику й казки писати?
Суть- це може –центр тяжіння,рема-логос-говоріння?
Мій характер,темперамент ?Домінуючий регламент?
Когнітивнії процеси дами з норовом принцеси?
Міжклітинне Н2О?Дітороднеє …того?
Може це якісь Царини,що у діях дуже видні?
Може це чуття сердечні?Хвилювання безкінечні?
Галактичні інтереси?Чи обміннії процеси?
Європейське виховання?Віршів зраночку читання?
Чи любов ,надія,віра, чи близьким своїм довіра?
Чи зарядка –стадіон,чи порад аж мілліон?
Може-ближнім допомога?Чи завжди вперед дорога?
Може це і інь,і янь?,думок різних колисань ?
Може- рішення проблем,чи синиця з журавлем?
Може то стремління світлі,чи бажання перелітні?
Може мрія про майбутнє ачи про добробут путній?
Може то- сімейне щастя чи від волечки причастя?
Що ж то є,скажи,сім*я?!-Суть- напевно –уся Я!!![/b][/i][/color]
[color="#0400ff"][i][b]А,ЯКЩО трішки СЕРЙОЗніше,ТО….[/b]
... Людина в її конкретному прояві є оригінальна і неповторна істота. Індивід означає окреме існування людського, [b]поєднує природне, біологічне, психологічне і соціальне[/b], тобто відтворює в одній особі всі людські якості.
[b]Суть людини в тому[/b], що людина - істота розумна, людина - істота, яка має самосвідомість, людина - істота моральна і вільна та ін. Поняття людини, насамперед, охоплює загальнородові риси, що відрізняють людину від інших живих істот.
Поняття людини в такому визначенні стосується не якоїсь конкретної людини, а людини як представника роду людського.
[b]Основними ознаками людини [/b]є якісні характеристики людини, які виділяють її з тваринного світу, є і її біологічна структура, а також загальні прояви соціальної суті: свідомість, мова, здібність до праці і творчості.
У центрі філософських концепцій - особа в усій різноманітності її духовного життя. [b]Особа розуміється[/b] філософами не як мала частина соціального цілого (держави, роду, соціальної групи), а [b]як всесвіт-універсум, мікрокосм.[/b]
Важливо, що особа не просто маленька копія величезного понадчуттєвого світу, а й абсолютна цінність світу. Поняття особи у філософів має концептуальний зміст: усі їхні роздуми починаються і закінчуються поняттям людина, вважається, що кожна людина є особистість, що основа її духовного буття і призначення людини полягає саме у можливості відкриття у собі особистості шляхом безкінечного самоутвердження.
[b] Суть людини полягає[/b] не в загальному і родовому, а в індивідуальному. Особа має свій неповторний образ. Індивідуальне буття людини є первісним, визначальним. Зовнішня реалізація всього індивідуального і неповторного, що має людина, складає зміст творчості.
[b]Творчість - найважливіша характеристика людини як особистості.[/b]
[b]Свобода[/b] безпосередньо зв'язана з суттю людини: основна якість духа особистості. Особа, насамперед, за духовною природою є істота вільна і творча. Свобода є позитивною, творчою потужністю, що нічим не обумовлюється і не обґрунтовується, - це потужність духу творити не з природного світу, а із самого себе. Свобода є самоочевидною і не потребує зайвих філософських обґрунтувань і доказів./філософія про сутність людини/
[b]У просторіччі синонімами слова "суть" часто є слова[/b] «сутність», «ідея», «призначення», «функція».
[b]В логіці сутність[/b] — це невід'ємне якість, без якого предмет неможливо мислити. Сутність предмета виражається в його визначенні.
Сутність виявляється відповіддю на питання: «Що є суще?», Який слід відрізняти від питання про бутті: «[b]Є[/b] Чи?» («[b]Існує[/b] Чи?»).
У сучасній філософії термін сутність зустрічається рідко.
Існує ,звичайно, інша сторона думки про Людину ,враховуючи,[b]що[/b] вона витворяє на планеті Земля, та це вже інша тема...:)))
14.11.2017р.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760320
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 08.07.2018
На що ми сподіваємось?
На рай?
Чи вічність провести десь у пітьмі?
Живемо, наче завтра буде край
Та совість не заплутаєш в брехні.
Що приготовлено?
Смак меду чи полин?
Змінилась вірність з вічності на день,
Всі цінності десь попадають в плин
Нахабності й байдужості людей.
Батьки в сміття кидають немовлят,
А діти матір гонять за поріг,
Професор – бомж…Примара?
Свят, свят ,свят…
Розум від нас , не оглядаючись побіг…
А ще ми сподіваємось на рай…
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781167
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 07.07.2018
Щоб не погасло полум"я любові,
Є потреба у твоїй мові.
Промов хоч слівце,
Додай до багаття,
Щоб яскраво запалала
ВАТРА,
Ватра нашого кохання,
Що палатиме із вечора
До рання і не лише
На Івана Купала.
Спалимо нечисті, грішні помисли
У цім вогні ,
І очистяться наші серця
Від скверни.
Зло і нечисть
Душі наші уже не приверне,
Допоки палатиме це багаття.
Сплету віночок я
Із помислів світлих і чистих
І пущу за водою.
Спіймаєш мій віночок,
То буду з тобою
Думкою одною.
І квітку папороті
Підемо разом шукати,
Щоб таємницю Любові пізнати,
Таємницю Любові у Слові.
Той живий вогонь Любові
Є у твоїм Слові.
О! Ти живий вогонь.
Ну і жар іде з твоїх долонь!
І Вода не зможе загасити
Цей Вогонь.
Живий Вогонь, жива Вода -
І зачинається Життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798288
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.07.2018
[color="#9500ff"][i][b]
«Закоханість» і «пристрасть» дещо схожі,
Біополярій у обох,амбівалентність…
Екзистенціоналізм ,приватний вибір,
АдюльтЕр* частенько й феномен-причетність.
Об'єктом двох є,звісно,особистість.
І шквал емоцій,почуттів,і гра гормонів…
І часто й та і та ,так, -«Я-центрична».
Цікавість мудреців й робота купідонів…
Бажання різні можуть бути в індивідів..
Я думаю про "це" ,..чи...
сон...
п р и в и д і в с ь…
07.07.2018 р. 2.30г.
*Подру́жня зра́да, пере́люб, також адюльте́р (фр. adultère) — добровільний статевий акт між особою, котра перебуває у шлюбі, і особою, що не є її або його подружнім партнером.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798406
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018
Нiколи не плела вiнки.
Iнтриги, тi плела, бувало.
На воду ставила сiтки,
I не порожнi витягла.
Зрання закладено вудки,
Пiд нiч розставлено капкани.
Взяла б рушницю в двi руки, -
Прикладом дуже б'є остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798445
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018
Я ощущаю тайное участие
В моей судьбе небесного Творца.
Внезапно дарит мне крупицы счастия,
Когда несчастью не видать конца.
Когда мой друг оставил эту землю,
Мне помощь посылают небеса.
Молюсь тебе, Господь, услышь и внемли!
Со мною происходят чудеса.
И это подтверждение идеи –
Имеется космическая связь
Между людьми, что раньше улетели.
Тем, кто остались – не дадут упасть.
Забота и любовь исходят свыше.
В душе неописуемый восторг!
О! Господи! Ведь Ты меня услышал!
Такой любви не знала до сих пор.
08 04 . 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786612
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 06.07.2018
« Нам не дано предугадать,
Как наше слово отзовётся…
Но нам сочувствие даётся,
Как нам даётся благодать»…
------------------------------------
Наконец, ко мне сошла Божья благодать.
Она к каждому придёт, если страстно ждать.
Рано или поздно и к тебе придёт.
Твёрдою рукою в царство поведёт.
Воля Божья через скорбь даст тебе терпение.
Опыт жизни обретёшь и благословение.
Радостью раскрасится твой поблеклый мир.
Доступ открывается в неземной эфир.
Обретёшь уверенность, жизнь пойдёт на лад.
Распахнётся для тебя и Эдемский сад.
06 . 07. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798365
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Життя - лише миттєвий перехід
До Вічності, чи крапка тут, чи кома?
Таким є створений колись наш світ...
Так було завжди, буде і потому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790678
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 06.07.2018
Нас зрадило небо,
Воно для кожного - різне,
Я віддала б що-небудь,
Аби, якщо усе щезне,
Якщо не стане ні світу,
Ні сонця, ні квітів,
Я знайшла ту єдину орбіту,
Де ми - єдині у світі,
Якого без нас і так нема,
Якого і з нами так мало,
Бо кажуть же ж недарма:
Для любові місця не стало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797865
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
на перетині Тибру й Євфрату
на перетині двох хитрих схем
хай би Бог подарив тобі фарту
аби ти обійшла злам систем
на перетині травня і червня
поміж надто не рідних людей
ти помітиш, що спротив даремний
адже буде все так – саме те
не міркуй, що образиш коханих,
аби ти не була в браку дій (!)
щоб світила ти, зіронька рання,
в небосхилі важливих подій
for K. A. А.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501481
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 02.07.2018
скажи мені, що ти ніколи не любив
просто скажи і можеш іти геть
зроблю тоді я чай собі із кропиви
і вип'ю залпом, як горілку, вщерть
стану весела, жвава і хмільна́
може забуду руки й їх обійми
і поцілунки (ніби пив до дна)
по саме денце пив уста покірні
може забуду все це крізь роки...
(скоріше аж до смерті не забуду
така любов буває на віки...
я так шукаю погляд твій повсюди...)
забуду?... ні... ніколи...
назавжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755185
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 02.07.2018
Твої губи не пахли ваніллю
Й вони не мали присмаку вишні
З них сивий дим тільки-тільки вийшов
Та все одно до себе манили
Ніжні, палкі, соковиті, кохані
Нагадую їх і на серці щем
Не поцілую ніколи їх ще
Губи з присмаком диму й печалі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797891
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Давай поставимо крапку у цій тяганині,
Розіб’ємо всі металеві перила моста,
Що нас поєднав так давно і духовно донині.
Поставимо крапку. Ідея до болю проста.
Ти знову не чуєш і тицяєш кому огрядну.
Вона майоріє між нами, неначе муле́та.
Із нею укупі три крапки ти ставиш підрядні,
Що шию стискають, немов би то три амулета.
Постав же бо крапку. Несила це все побороти.
В житті ми окремо. Хоч серце моє – це бунтар.
Ти мій матадор, що в червоному дражнить навпроти.
Сховай же мулету, щоб я не завда́ла удар.
Матадор – у бою биків: тореадор, що наносить шпагою смертельний удар бику.
Мулета – шматок яскраво-червоної тканини, якою під час кориди тореро дражнить бика.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717202
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 02.07.2018
поетична ринва зціджує дощ
із моїх думок
і напоює ними сухий грунт
в мені раптово виникає зневоднення
та спустошення
а все навколо потопає
у воді
у сенсі
занурюючись у потаємні закутки
мозкових звивин
у голові в невдахи
в моїй
П.с. фото моє
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744789
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 02.07.2018
Родной мой, какая нелепая смерть…
Но смерть не бывает лепой
Жил-был родной человек
Пара минут – слепок
Я опоздала на пять минут
Скорая – на полчаса,
Как рубанула жизни жгут
Железная смерти коса
Тётки-медички и суета,
Хаоса мрак и драма
Звуки летят из чужого рта:
- Вы ему, видно, мама?
В первый раз не стыдно стареть
Чёрным лицом от горя
Миг и сразу на двадцать лет
Скулы сводит от боли…
- Нет, я жена.., нет – теперь вдова…
Ужасов в сердце гамма
Но, наверно, медичка права –
Я была больше – мама…
Любила, учила, стерегла
От каждого злого взгляда
Делала больше чуть, чем могла
И всюду бывала рядом
Твой вольный мир и авантюризм,
Стремленье познать – мега…
Напрочь отсутствующий практицизм
И наизусть «… Онегин»…
Необычайный большой малыш,
Спасибо тебе за выбор…
Теперь зову, ты в ответ молчишь -
Очередной верлибр
Так не бывает, так не должно
Мы ведь мечтали вместе
Тихо стареть под прибой с вином
В старом плетеном кресле
В тихой деревне встречать закат
На берегу океана
Я вслух мечтала и ты был «за»
Так хорошо… нирвана.
Сердце устало качать любовь,
Сердце устало биться...
И мотылек превратился в моль -
В глупую повесть в лицах.
Это нельзя принимать всерьез:
Ты и тупая смерть!
Плачет душа водопадом слез
Не в силе тоску терпеть
Страшно. Сбегаю в твои дела
От переплетов мыслей
И добровольная кабала
Стала всей жизни смыслом.
Крутится шарик невнятных дней,
Крутится и летит...
Ты с каждым днем мне еще родней
Тот, кто навечно спит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795545
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 02.07.2018
[i]На щирих словах гойдаються квіти :
айстри, волошки, тюльпани, герані.
Краще б дорослі жили як діти,
котрі ще не знають мирської печалі.
Котрі танцюють майже ́щохвилини,
і зустрічають день наче маму...
Краще б дорослі стали малими,
було би менше зла та обману.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797853
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2018
І сон, і дійсність змішалися в бутті,
Вертепом крутиться ця карусель.
Хоч люди вільні і вже не в заперті -
Руйнується життєва цитадель.
І опинились у якісь пустелі,
Пісок пече в підошви голі ніг,
А натовп десь далеко на орелі,
Коли ж він вийде з чаду на поріг?
Щоб добрим став господарем нарешті,
Щоб правда сіялась і стерлась фальш.
Щоб в рідному краю цвіли черешні,
Щоб душі огортала пастораль.
Перебираємо пісок пекучий,
І віримо в оазис у серцях.
Нам так потрібна всім тепер рішучість.
Народе, подолай симптомний страх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795770
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 02.07.2018
метаморфози поз / апофеоз жаги_
сталий скупий прогноз,- все заметуть сніги_
як не блукати в снах, буде одне і теж :
згаслих ілюзій прах / кислі дими пожеж_
цідять по краплі кров теплі найдовші дні,
вперше живуть немов_ грішні / святі / брудні_
висохлий першоцвіт / висмоктані серця_
еліпси всіх орбіт гнуться в руках мерця_
серп на чортополох / сліз синтетичний лід_
сплачено з лишком борг_ втрачено нишком слід_
скоро пірнуть навгад в темний портал зими
з чорним поверх принад й здертими коліньми_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797124
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 26.06.2018
Ніякого сонця мені не треба,
Хай буде лиш небо,
Безмежнеє небо.
Хай котяться хмари,
Як хвилі у морі,
Нестримні, прозорі.
Злива хай буде,
Важкими сльозами
Хай землю укриє,
Все горе хай змиє.
І хай будуть хмари,
Трохи байдужні і волохаті.
Веселки не треба і сонця ясного,
Хай буде лиш свіжість,
У ній щось від моря.
Хай буде лиш небо,
Величне, блакитне,
Хай сум мій розвіє,
Дощем хай оновить
Душу і думку.
Сонця для цього
Мені не треба,
То лиш примара,
Зникне за хмари,
Байдужа й зухвала.
Хай буде лиш небо,
Ніжне й самітне,
Щасливою зливою
Мене хай обійме
І подарує
Спокій забутий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796807
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 26.06.2018
Наодинці із собою
В своїх мріях я блукала,
Поки йшов повз мене натовп,
Важко гупали підошви.
Я стояла на дорозі
І дивилася на небо,
І не бачила нічого,
А думки мої сплітались
В сніжно-білі візерунки.
А вони ішли повз мене
В попелястих черевиках,
Без облич і без мети.
Тільки гупали підошви,
Підіймалась курява.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796879
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 26.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2018
Каждый хочет изменить человечество, но никто не задумывается о том, как изменить себя.
Все приходит к тому, кто умеет ждать.
Все счастливые семьи похожи друг на друга, каждая несчастливая семья несчастлива по-своему.
Сильные люди всегда просты.
Всякий пусть метет перед своей дверью. Если каждый будет делать так, вся улица будет чиста.
Всегда кажется, что нас любят за то, что мы так хороши. А не догадываемся, что любят нас оттого, что хороши те, кто нас любит.
Без любви жить легче. Но без нее нет смысла.
У меня нет всего, что я люблю. Но я люблю все, что у меня есть.
Мир движется вперед благодаря тем, кто страдает.
Величайшие истины — самые простые.
Дело не в том, чтобы знать много, а в том, чтобы знать из всего того, что можно знать, самое нужное.
Люди часто гордятся чистотой своей совести только потому, что они обладают короткой памятью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796867
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 24.06.2018
ти сидиш у своїй бочці уже півроку,
стелиш ліжко, пишеш книжку,
серце лікуєш поглядами на краєвид, що малює вікно,
виходиш на станції вечір і ніч,
бачиш небо крізь гілля модрини,
що вмостилась над лавкою біля ялини,
папіросиш повітря струмками думок в білі папери рвано, під настрій, і зовсім без нього,
пишеш своє нутро, букви вплітаєш думками,
вивертаєш душу , і поклавши назад під сорочки ситець,
зовсім не бачиш за веселкою фей ,
римуючи смисли далі,
йдеш навпростець гладдю води назад в прірву її душі топитися, бо інакше .......
просто здохнеш!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796827
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 24.06.2018
Буває так, що хтось родився хворим
Або набув хворобу за життя.
Та це не присуд ще, не люте горе,
Не привід для зажури та ниття.
Зібрати варто волю, віру, силу,
Всевишнього просить про благодать
З путі забрати перешкоду-брилу,
Іти вперед та іншим фору дать.
Бо є ж такі такі, що мають всякі вади,
Хвороби, та здаватись не спішать,
Цвітуть у дні, мов навесні левади,
Їм в очі глянеш – сонечком блищать.
Складають вірші та співають в хорі,
У спорті перші, це відомо всім.
Те саме роблять, що і всі здорові ,
Лиш трохи важче це дається їм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796704
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 23.06.2018
Немає в світі ідеальної людини,
Усі ми з примхами, характером своїм,
Однак немає кращої години,
Коли кохаєш і стаєш для нього ти усім.
Коли в твоїх очах хтось бачить всесвіт,
Коли твої бажання і не треба говорить.
І зводить з розуму його ледь чутний шепіт.
«Без тебе, мила, вся моя душа горить».
Як гарно, як прекрасно в світі,
Коли є хтось, у кого ти в думках.
Той, справжній, хоче із тобою схід зустріти,
Заради тебе подолає він неблизький шлях.
Твої уламки серця ніжно по збирає,
Своїм коханням, сильним, залікує рани всі.
Як мило коли так тебе кохають.
Коли підтримку серця, відчуваєш уві сні.
Ти пам’ятай, що є такий і вір у нього,
Життя дає для кожної людини шанс.
Не пропусти вогню в його очах, живого.
Відчуй у своїх почуттях баланс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796418
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 23.06.2018
Ростеш і квітнеш серед різних буйних трав,
Ти, квітка, чиста, світла й безтурботна,
Серед своїх сестер, краси яких ніхто не знав.
Твоя краса, водночас і тендітна і скорботна.
До себе вабиш та притягуєш комах,
Солодкий аромат, від тебе лине по окрузі.
Зігнувши пелюстки, неначе дивний птах,
До тебе серцем линуть і чужі і друзі.
Для всіх у тебе є твоя, жива любов,
Милуються тобою всі, та навіть небо.
Дощами омива твою красу, дає вологу знов,
А сонцем сушить твої сльози коли треба.
Живи, радій, людино від життя.
Даруй любов усім неначе щира квітка,
Кохай і помиляйся наче ти мале дитя.
Не втримає душі такої, жодна клітка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796515
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 22.06.2018
В житті людини є моменти радості та щастя,
Для кожного із всіх параметри свої.
Для когось- це над кимось познущатись,
А декому послухать, як співають солов’ї.
Як влітку просинається природа,
Тихенько чути, як співа струмок,
І гір спокійних заворожуюча врода.
Сплести з духмяних трав на голову вінок.
Як твої діти граються сміючись,
Переливає хвилі, синій «Синевір»,
Та чути спів птахів співучих.
І навкруги лунає тихий шепіт гір.
Для мене щастя-радість рідних.
І блиск у діток радісних очей.
Не у пригодах та у «трубах мідних».
Тепло і спокій, літечком ночей.
А ще для мене щастя-це кохання.
Взаємне та відкрите без образ,
Не допустимо між коханими змагання.
І кидання болючих та нещадних фраз.
Для кожного своє поняття «щастя».
Та кожен має те, що заслужив.
Але коли приходять у життя напасті.
Тоді вже розуміє кожен, що не жив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795984
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 22.06.2018
Встало сонце ясне... Золоті промінці
розсипає навкруг. Звеселяє.
Всім дарує тепло, всьому силу дає.
Всіх його доброта зігріває.
Якщо хочеш... Пливи!
Як захочеш... Літай!
У польоті розправ свої крила.
Це ж для тебе весь світ,
і його ніжний цвіт.
Право кожного - доля щаслива!
Якщо мрія твоя кличе, манить і зве.
І, як сонце ясне, вона сяє.
Ти довірся... Іди! Хай вперед лиш сліди.
Лиш сміливий мети досягає.
Якщо хочеш... Пливи!
Як захочеш... Літай!
У польоті розправ свої крила.
Це ж для тебе весь світ,
і його ніжний цвіт.
Право кожного - доля щаслива!
Зможеш ти досягнути багато в житті.
Кожен сам свою долю шукає.
І до щастя свого сам ти зможеш дійти.
Для щасливих світ барвами грає.
Якщо хочеш... Пливи!
Як захочеш... Літай!
У польоті розправ свої крила.
Це ж для тебе весь світ,
і його ніжний цвіт.
Право кожного - доля щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796140
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Мне бы побыть в одиночестве белом,
Чтобы и шепот не слышать ушами,
Спать под дождем и стихи писать смело.
След на стекле запотевший губами.
Улица, сессия, сотня машин…
Мне бы спокойствия, стало бы, ложно.
Только любить ты пока не спеши,
Даже когда это кажется можно!
Я телефон беру в руки. Помехи:
Голос до боли такой незнакомый.
Сзади меня подзывают студенты –
Невыносимый концерт, невозможный.
Ты представляешь, я стану женой!
Жаль только в окнах есть наша береза.
Правда однажды холодной зимой
Стану скрывать безудержные слезы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714927
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 17.06.2018
Іду у полі чи гуляю в лузі –
попереду ідилія й краса.
Полохаю лелек і чорногузів,
і падають до ніг мені і Музі
не птиці, а прозорі небеса.
Сіяє сонце, зеленіє жито
і де-не-де волошки голубі,
неначе на могилі, на горбі
нагадують далеке пережите
але близьке не Музі, а собі.
Колись і тут гуляли отамани
і нальоту стинали як будяк
усяку погань. Та нема ознак,
чиї то тіні впали за тумани,
і наче незагойні їхні рани
ще червоніє у долині мак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794382
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Нема за що сусіду полюбити,
нема чого коритися орді.
Уже віки виплачуємо мито,
а живемо на хлібі і воді.
І кровію орошено чимало
розп'ятих і катованих людей,
аби чекісти їли наше сало
і прилучали до своїх ідей.
Якою має бути наша доля,
якщо і досі хочемо ярма
нав' язаної нам чужої волі?
Але усе не кається юрма.
Ламає віру, слухає лукаві
чужі глаголи у своїм краю,
недочуває пісні нашій славі
і ойкумену зраджує свою.
Немає меж на цьому полі битви
за віру, і надію, і любов -
ні сповіді, причастя, ні молитви,
що оправдає за пролиту кров.
Парафія Московії в Донбасі
не миру хоче на моїй землі,
а лютого нашестя і зарази,
які благословляють у кремлі.
Моя біда - не їхні перемоги
і не поможуть ратиці і роги
зійти нечистій силі на амвон.
У цій кориді нас не подолати
ні сатані, ані терору “вати`...
Та що дає оцей армагеддон?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795931
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Я могу поранить словом, если нужно.
Я могу ударить больно... Не хочу
Сослужить самой себе такую службу:
Быть жестокой и подобной палачу.
Я сама с такими ранами знакома.
Не стирают эти шрамы декабри,
Но с годами принимаешь аксиому:
Злоба - яд, который травит изнутри.
Для чего саму себя травить тем ядом?
Для чего саму себя уничтожать?
Равновесие - вот всё, что, в общем, надо,
Чтобы злу в лицо - улыбкой отвечать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795745
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Я завжди вірив в силу слів,
Тож лікувальних тобі снів.
Засинай та прокидайся здоровою.
Розпочинай день з чорної кави,
Як звично, з гіркого шоколаду.
Пам'ятай що я говорив тобі.
Дівчинко, не хворій.
Муза повинна посміхатися.
Тож краще помрій
Про щось хороше:
Наприклад, наші мандри
Та барвисті кадри
На телефоні.
Як ми прокладемо маршрути,
Де ти
Будеш щасливою.
Там дива між зливою
Трапляються частіше,
Ніж вдома.
Спакуй речі,
До речі
Не забувай, що я з тобою,
Щоб не трапилось.
Я з тобою,
Щоб не відбулося
Між нами.
Я з тобою, бо ми
Поєднані
Рунами,
Замовляннями
Та Молитвами.
Піднявши великий палець угору,
Спробуй спіймати вітер.
Зрештою, спробуй піймати мене.
Щось залишиться, а щось мине.
Не забувай про те, що
Коли ми разом,
Сови не прилітають,
На телефоні не висвітлює моє ім'я,
Такі миті тривають вічність,
З таким миттєвостей складається життя.
Ми ті,
Які
Розлиті
В просторі
Планети Земля.
27.05.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/ShzKin-Jgko[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795753
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Сколько дней ещё нести свой крест?
Боль его терплю я много лет.
Бросить всё бы и оставить мир.
Вороньё слетится в раз на пир.
Будут очень мудро рассуждать.
Триста лет им жить.Не умирать.
Согрешила,смерть свою призвав.
Крест лежит.Никто его не взял.
Не поднял его и не понёс.
Жизнь прожить-ведь это много вёрст
прошагать под тяжестью креста.
Вот упал.Такая,знать,судьба.
Смотрят звёзды с неба,свысока.
Мир земной-безликая толпа.
Где все люди-муравьи живут.
И с последних сил кресты свои несут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795723
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Сдается мне, что рождение человека не заканчивается в роддоме. Человек, по моему мнению, должен считаться рожденным, когда полностью сформирован. Не физически. Физическое развитие необходимо для выживания души в теле, которое для этого и предназначено. Когда душа достигает своего совершенства (для каждого конкретного человека), он умирает. Но "умирает" - понятие относительное. Для человека - это смерть. Для космоса - рождение, а точнее, пополнение энергии. Давно доказано, что душа - это сгусток неизвестной энергии, покидающей тело с его смертью. От того, какая это энергия, положительная или отрицательная, зависит и состояние космоса, который в конечном итоге и влияет на дальнейшую жизнь Земли и его обитателей.
Можно и продолжить. Чем хуже и беспорядочнее ведет жизнь беременная женщина, тем хуже чувствует себя и ее плод. Он может родиться недоношенным, уродом, инвалидом. От таких детей часто отказываются, их могут усыпить. В любом случае, жизнь обоих может превратиться в ад.
Кто-то со мной не согласен?
13.06.2018г.
*** Рисунок: http://www.kyrgyzkorm.kg/wp-content/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795725
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Я теж щастя потребую.
Хоча віра у власні сили
таки мала.
У моєму серці не було
не прошених гостей,
у душі не перебували
у відрядному стані.
Тільки для тебе -
ця джерельна криниця,
але не прийшов води напитися.
Ти сказав - пора,
а я злякалася,
випити тебе до дна, теж боялася.
Уві сні смілива така, біжу за тобою
у потоці, що вабить.
Чому ж така слабка,
у Житті справжньому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795720
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Йде фільм про любов. Раптом реклама унітазів. Враження від фільму непогане, але з запахом унітазу.
Коли ви чистите зуби, то розподіляєте фінансові потоки на користь виробників пасти та щітки.
Освічена людина і неосвічена – дві різні людини.
Філософія, математика і релігія – вищий розум людства. Все решта – похідне від них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790014
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 14.06.2018
Я дякую Богу за кожен свій день,
За кожну життя хвилину,
Грайливу веселку,що в небі цвіте,
І кисло-гірку калину.
За холод подякую Богу й тепло,
Що душу мою гартують,
За все, що в житті є і буде,й було,
За слово, котре рятує.
Подякую Богу й за вічну красу –
Живу у її полоні,
Я пісню свою їй на суд понесу
В жіночих вузьких долонях.
Подякувать маю й за думку живу,
Що ллється швидким струмочком,
За тих, котрі поряд зі мною живуть,
За пару, внучат, синочка.
3.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795523
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 14.06.2018
Когда вас предадут друзья,
И подлецы расставят сети,
На всё взгляните вы любя,
Не мстите, будьте вы, как дети!
Враньём испишут все листы,
Замки повесят вам на двери -
А вы, как голуби, чисты!
А вы мудры! Мудры, как змеи!
Несчастным не дано понять,
Что вы свободны и крылаты,
Что у вас Бога не отнять,
Что Им вы сыты, Им богаты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795503
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 14.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2018
У майбутнього є кілька імен. Для слабкої людини ім’я майбутнього – неможливість. Для малодушної – невідомість. Для глибокодумної і доблесної – ідеал. Потреба невідкладна, завдання велике, час прийшов.Вперед, до перемоги. (Віктор Марі Гюго)
Переклала на українську 13.06.18 17.30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795502
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 14.06.2018
Йде на землі моїй війна,
Убили честь і гідність гроші.
Воює з Світлом Сат.на,
Порядки підлі і двурожі.
М.тант репт.лії гебр.й,
Цвіль під.растії Мазоха.
Керує світом Фарисей,
В ЦеКа кубельцем Синаг.а.
Жирують геї, підераст,
Рови городжені, глибокі.
Дірками світиться контраст,
Лиш де-де схлипи одинокі.
Світ занедужав і мовчить,
Неначе зник... немає Бога.
С.он озлоблено сичить,
Не видно променя живого.
Дитячі забавки чума,
Сміття фашисти, сталіністи.
Г.єни прийшлі... без гальма,
При владі зв.рі...- сат.ністи.
М.шна,...Гам.ра... К.бала.
Усе опльоване Свароже.
Скотились гої... до ярма,
Майбуть і смерть не допоможе.
Спустилась схилами імла,
Д.явол пише катехізиз,
У торі випухла... діра,
Не відвернуть апокаліпсис.
Слуга спотворення в церкв.х,
В Печерських затінках мертв.тно.
Жи2 забула вже про страх,
Час наближає незворотньо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795406
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 14.06.2018
Нам, що єврлеї, що жид.ве,
Чортополохом з лободи.
Для нас ви випл.ддє б.сове,
Лицем не визріли морди.
Мізки нам довго полоскали,
В єрейських ризах чорноти.
Дурні ж бо гої і не знали,
Ми ж виявляється брати!
Чого ж ви вбили Святослава,
То ми вам гої чи раби?
Теж не секрет, звучить лукаво.
Ми Божі діти, ви...чор.и.
Загадка підла і лукава,
Як піл у баби Галайди.
Шал.ва... Мал.шка мирш.ва,
Бо ви... є вил.пки Орди.
Б.йстрюччя змія Болівара,
Із т.ри Каг.на плоди.
Єг.ви темного отара,
Юд.ї п.длі... Бер - Кути.
Пустого цвіту ви насіння,
До чого тут тупі понти.
Бездушне, штучнеє створіння,
Для нас однаково... ж.ди!
Чому євреї світом правлять,
А в нас однісінькі жиди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795507
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 14.06.2018
Провінціял буває різним -
Не дуже чемним і капризним
Крикливим наче баба пісна
Та ще й з нальотом комунізму
Коли він приїздить в столицю
З своєю провінційной "кицей"
Все вигріба бухло з полиці
В нічній запльованій крамниці
Така ось доля промениста
У хлопців із малого міста
Їм співчуваю особисто
Бо сам я є провінціялом чистим
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794794
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 10.06.2018
Але ж той чоловік
достеменно предивний був.
Далебі, що предивний!
Бо як же розуміти
його дивакість ту,
Коли він, будучи з того
самісінького дня глухим,
Із того дня, як стався вибух,
у час війни,
Всі п"ятеро братів його погинули,
А він оглух -
всім говорив, що чує,
Як тонко й ніжно бринить
на квіточці бджола,
Із неї випиваючи нектар.
А ще він запевняв, що чує,
як піють півні опівночі
І на зозулине кування
Своїм відгукувавсь "ку-ку",
заводячи в оману
Довірливість пташину.
Й забувши, що він глухий,
Із насолодою і щастям
Вслухався у місячну сонату солов"їв.
"Пощо нас шиєш в дурні? -
обурювався люд. -
Ти ж бо глухий!"
І не сприймав його слова на віру.
"То ви самі не знаєте,
що ви усі глухі.
Не я, а - ви" - жалів сердечно їх.
Та ось одного дня
Того не стало диваня.
Не стало то й не стало.
Ніхто за ним не жалкував
і не журивсь.
А ще й подейкувати стали,
Що, буцім, дурень той "сидів".
За що? - Не знають.
Та все ж, мабуть, за те,
що будучи глухим,
він чув усе.
...Здригаюся...
Не та страшніша глухота,
Яка від вибуху буває. ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716115
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 06.06.2018
[color="#7a1271"][i]За мотивами І. Губермана[/i]
[b]Десь на середній стадії сп’яніння
все бачиться ясніше, і тому
стають нам зрозумілими видіння,
що не вгадать тверезому уму.
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794590
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 06.06.2018
У психолога на курсах
Почались заняття зрання:
Фахівець підготувався
І провів анкетування.
Бо для дальшої роботи
Йому треба було знати
Про відносини сімейні,
Тому мусив запитати:
-Що ви будете робити,
(Для жінок було питання)
Чоловік не вперше зрадив,
І ця зрада не остання?
Деякі жінки питання
Разів кілька прочитали,
Зважували, прикидали,
Тоді відповідь писали.
Одні пишуть: -Це жахливо!
Як з таким надалі жити?
Тільки на високій ноті
З таким треба говорити!
Інші: - Бігти до коханки,
Патли їй повиривати!
На чужих щоб чоловіків
Перестала зазіхати.
Половина жінок пише:
-Тут не треба зволікати,
На розлучення заяву
Треба зразу написати!
Некрасива відповіла:
-Треба просто все забути,
Тільки ласкою удасться
Чоловіка повернути.
Одна пише: - Не спішити,
І прикласти усі сили,
Треба взнати достовірно -
Може все наговорили!
Та одна тут наймудріша
Навіть думати не стала,
Лиш питання прочитала -
Зразу нижче написала:
-Якщо тільки я узнаю,
Що повівся так зі мною,
Впевнена на сто процентів -
Зразу стану я вдовою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794198
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 05.06.2018
Всі спогади минулих протиріч -
Миттєвості розмитої картини...
А, зрештою, і все, до чого лину -
Миттєвості, забарвлені у ніч.
Хоч знаю я: і в щасті, і в журбі -
Любов твоя мені дарує крила!..
На жаль, не маю я такої сили:
Натхненням вічним сяяти тобі.
Згорить колись в мені моє тепло,
Якого відчувати прагнеш вічність!
Миттєве все. У цьому й вся трагічність.
Прозора філософія, мов скло.
Але сьогодні, зараз, віриш, ні? -
В тобі я... хоч життя таке миттєве.
... Чи ж винна я, що рай зганьбила Єва
Й лишила нам миттєвості одні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794489
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018
Ти моя мрія, моя вигадка й мій смуток,
Ти мій король мій повелитель і печаль
Жевріє в серці ще надії добрий жмуток
І погляд впевнено ще дивиться у даль.
Ти моє світло, моя темрява й омана,
Ти моє сонце, ти мій місяць і мій кат
Життя не може ще одну завдати рану
І доля більше не зіграє у злий жарт.
Ти моя доля і мій в темряві промінчик,
Моє натхнення і мій предковічний цар
Думки свої я ще вхопила лиш за кінчик,
Ти моє диво, що спустилося із хмар
Ти моя радість, моє щастя й порятунок,
Ти мої сльози, ти мій біль і ти мій сміх
Я дуже вдячна небесам за подарунок
Ти моє пекло, ти мій рай і ти мій гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793011
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018
Тобою вбита й покалічена Тобою
Моя душа у закутку лежить...
Вже не кричить, лиш схлипує від болю
Як можна ж бо такого полюбить?
Все ж було добре, а це була маска
Усе чудово, а усе це гра
Закінчилась тепер і моя казка,
І серце опирається вмира...
Тобою вбита й покалічена тобою
Моя душа у закутку лежить
Були ж ці дні, коли нас було двоє,
Тепер же болем стала кожна мить...
Якщо померти маю - то від тебе,
Як потонути - то в твоїх очах
Сльозами гірко плакатиме небо
Приходитиму як до тебе по ночах...
Тобою вбита й покалічена тобою
Моя душа у закутку лежить ...
Більш не змогла... Померла вже від болю
Як можна ж бо такого полюбить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793010
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018
Хочу писати вічно я поезію,
Хоч сірі будні закриваю горизонт
Скільки поетів мали вже стратегію,
В душі рутина все ж зробила свій ремонт.
Колись писали люди гарні вірші,
Тепер зламало їх талант життя
Чи думали, що не напишуть більше
Коли смілово йшли у майбуття?
Боюся просто прокинутись зранку
У серці порожньо й поезії нема.
Я звикла бути у її серпанку,
Невже колись й сюди прийде пітьма?
Невже колись життя й мене зламає
Й блокнот лежатиме самотньо на столі?
І справді лячно, що мене чекає
У тій далекій золотій імлі?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792369
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Чорно-біле небо, чорно-білі хмари,
Павутини спогадів в серце закрались
В зошиті писала і думки примари
Згадували разом як було колись.
Я писала вірші у маленький зошит,
А тепер гортаю мовчки сторінки
Може, колись буде на усе це попит,
Та заполонили душу знов думки.
Усе пам'ятаю: що? Кому писала?
Де, в якому місці образ мій літав?
Комусь "Колискову" тихо заспівала,
Потім все ж писала так, щоби не знав.
Часом дорікала людям за їх вчинки,
Інколи писала, що вже сильна я
Потім розтопились у душі крижинки,
Вірші шепотіли лиш одне ім'я
Дякую всім людям, хто давав натхнення
Інколи солодке, інколи гірке
У віршах писала своє одкровення
Для когось туманне, для інших чітке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792582
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Нове покоління виходить на ринг.
Спокійні, розумні, зухвалі.
Стають і працюють без сліз і інтриг.
Свій стиль у них, кодекс моралі.
Потрібна валюта? – Працюють в Ай-Ті
Вивчають англійську «для себе»,
Ще інші шукають, як в бізнес піти,-
Їм конче зробити це треба.
Моє покоління, в казковий їх вік
Чекало на пенсію щиро.
Минуло. Змінилось. Новий чоловік
Сьогодні у праці щасливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792572
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Завжди в світі двоє знайдуться
що малюють очима любов.
в одну нитку клубочки сплетуться
В одну плоть і одну на двох кров.
Непомітно у серце проникне
Мала іскра що стане вогнем.
Із маленького стане великим
Бо з любові в любові живем.
Вже не спинять ні вітер ,ні хвиля,
А ні гори.ні дощ,ні туман.
У любові не зломляться крила
Кожна історія новий роман.
Невідомо як серце шукає
Інше серце найближче йому,
Всім відоме це море безкрайнє
Шелест,шепіт і нове люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792215
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Я – про любов.
Це – таїнство. Секрет.
Земне коріння має чи космічне?
Любов мені нагадує букет –
Живий, в росинках,
Тільки жаль – не вічний.
Сьогодні буйні соки рвуть кору.
А завтра?
Никнуть царствені голівки...
Цей дар у долі з острахом беру
На день?
На рік?
А хочеться – без ліку
Щоб час потік,
Нас підхопив обох
Та й загубив навмисно
В ніжних мандрах
І ти зростив для мене, наче Бог,
Без колючок, нев'янучі троянди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792056
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Каштанове намисто
1.Навесні я просинаюсь рано.
За вікном біліють каштани.
Запалали немов квіту свічки.
Я вплету в волосся щастя стрічки.
Приспів-
Ой я,ой яка краса весняна,
А я дівчина незрівняна.
Не зірву я білосніжні квіти
Щоб могла не тільки я радіти.
2.Збережу ніжності перлини,
Намалюю спогадів картини.
Візитівка улюбленого міста,
Одяглась в каштанове намисто.
Приспів-
Ой я,ой яка краса весняна,
А я дівчина незрівняна.
Не зірву я білосніжні квіти
Щоб могла не тільки я радіти.
Прогуляюсь восені по місту
та зберу каштани у намисто.
одягну красу я незрівняну.
ось така я файна і рум'яна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791626
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Я донор крови
Я донор крови, звучит так гордо,
Что я в ответе за жизнь других.
Не пью и не курю, и знаю твёрдо,
Что резус мой бьется в сердце уже многих.
Делюсь я теплотой души, и мой Х-фактор,
Изменит пусть Реципиенту взгляд на мир.
после переливания он музыкальным тактом
жизнь ощутит наполненную звуком сотен, тысяч лир.
У реципиента нет национальности,
А у Донорства Крови нет границ,
Дари и ты частичку своей тональности…
И не сойдёт улыбка с уст благодарных лиц!!!!
Виктория Покора
Сборник лучших поэтов СНГ 2018@
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791913
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
УКРАЇНА!
Ніде немає більш родючої землі:
Тут мільйонери виростають, як гриби!
Гриби не білі, а "мухоморы"!
Як знищіти шкідливі "споры"?
Люстр в Греції давненько заснували,
А нам про нього тільки розказали...
P. S. Нас закликали лідери: "Гайда в Європу!"
А привели Країну тільки ... в "риму"...
Коли очистимо і владу, й землі від сміття,
Європа прибіжить до нас сама!
НІДЕ НЕМАЄ БІЛЬШ РОДЮЧОЇ ЗЕМЛІ!
ЇЇ ШАНУЮТЬ ЧЕСНІ ЛЮДИ- ТРУДАРІ!
Валентина Володіна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791621
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Земляне. Человечество. Народы. Люди.
Человек. Homo sapiens - Человек разумный!
А разумный ли?
РА- з - УМ! РА - Божественный Свет!
РА- с -СВЕТ! РА - дость! РА - бота! РА - венство!
РА - дуга! Дуга, в которой семь цветов, объединившись,
становятся Единым Белым Светом! В каждом человеке
тоже есть РАДУГА - семь чакр-цветов, которые нужно,
объединив, проявить в Мир Белым Светом Любви!
РА - з - УМ... Освещен ли Божественным Светом ум
человека сегодня? Сомневаюсь... Сегодня жадность,
порок стяжательства руководит человеком. Гордыня
поставила человека выше Бога и он начал "совершенствовать"
творения Бога. Но... Есть прекрасная притча о том, как
ученые обратились к Богу и сказали: "Творец! Ты можешь
отдыхать! Мы стали настолько умны, что стали уже сами все
создавать"! "Я согласен! Только создавайте из "своей глины",-
ответил Господь.
Божественная "глина" - пять элементов: эфир, воздух, огонь,
вода, земля. Его творения: человек, животные, растения. Ведь
нет необходимости создавать что-то новое. Да и что можно
создать лучше Вездесущего-Всезнающего-Всемогущего?
Но... Но многое из того, что Создал Творец, homo уже
"совершенствовал"! Сегодня мы едим "пластмассовые" помидоры,
огурцы без вкуса и запаха, "ватную" клубнику... Всех "достижений"
и не перечесть!
У Творца и у человека умного разная мотивация Творчества! Бог
всё Создавал с Любовью! Чтобы все творение существовало в
Гармонии друг с другом! Природа чтобы дарила Красоту и Радость!
Растения чтобы были полезными и вкусными!
А человеку нужно, чтобы было "выгодно": транспортировка без
потерь, побольше заработать... Он служит маммоне*, а не Богу.
Его "творчество" не Освящено Божественным Светом РА!
Разумный человек не создаст ядерное оружие - угрозу Человечеству,
не сольет яды в реку, из которой ему пить... Можно долго перечислять
все, что "совершенствовал" человек "умный"!
А какие "умники" "создают" новые "течения" в мире моды! Их
"изобретения": очень короткие куртки, в которых холодно, а значит
вредно для здоровья; молодежи предлагают зимой ходить в кроссовках,
носках-подследниках, подворачивая брюки и оголяя ноги. И в любой
мороз молодежь следует этой убийственной "моде"! Такое впечатление,
что "умный" ум хочет уничтожить Человечество!
Да, всё поглощает ненасытное Время... И Время уже поглощало
цивилизацию очень умных людей. Атлантида! Где ты?
"Умный ум"! Когда же ты станешь Мудрым?
"Где та Мудрость, которую мы утратили в знании? Где те знания, что
мы утратили в информации?"
Элиот.
Бог дал человеку ум - он в голове. Бог дал человеку Искру
Божественного Света - Любовь и Мудрость - Она в Сердце!
Есть люди очень-очень умные! Они проявляют весь огромный
потенциал своего ума... Но их Сердце закрыто! И они, руководимые
только умом, "творят" много зла в Планетарных масштабах. Люди!
хватит "совершенствовать" этот МИР! Пора остановиться! Мы рубим
сук, на котором сидим! Мы на краю...
Совершенствовать нужно не окружающий мир, не материальное,
а свой внутренний мир, открывать Сердце, проявлять Духовное
Начало - Божественный Свет РА - Свет Любви и Мудрости!
Совершенствовать человеческое до Божественного! Проявлять
Божественные качества - Любовь, Доброту, Милосердие, Терпимость,
Служение ближним, обществу, природе, а значит Богу, проявленному
во всём! И НАСТУПИТ РА - с - СВЕТ НАШЕЙ ЦИВИЛИЗАЦИИ!
2018 год.
ЛЮДИ!
Давайте будем Правдивы
И Душами не ленивы!
Посмотрим Правде в глаза
И увидим - там боль и слеза...
Давайте мыслить иначе -
Ведь Сердце должно стать зрячим.
Увидеть всю боль Планеты
И ум свой спросить:"Ну, где ты?
Взгляни на свои "плоды"!
Ведь нет уже чистой воды!
А маленький "мирный атом"
Стал Чернобыля адом !"
Да, великая самость ума,
Но ждет его горя сума.
Время пришло покаяния
За разрушений деяния.
Пусть самость утонет в Сердце,
И Сердце откроет дверцу -
В Душе родится Творец!
Наступит бедам конец.
Преобразится Планета,
Любовью Землян согрета!
1999 год.
P. S. Род - люди.
Вид - человек разумный.
Подвиды - человек разумный старейший:
homo sapiens idaltu.
Человек разумный разумный:
homo sapiens sapiens.
* * *
Никто не может служить двум господам: ибо
или одного будет ненавидеть, а другого любить;
или одному будет усердствовать, а о другом
нерадеть. Не можете служить Богу и маммоне.
От матфея 6:24
*маммона - богатство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791914
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Десять законов Своею рукой
Бог написал, чтоб мы их соблюдали,
Чтобы войти могли в Божий покой,
Чтобы, как грешники, в ад не попали..
Ну, неужель, мы настолько глупы,
Чтоб "был не писан" для нас Закон Божий,
Чтоб под влиянием мнений толпы
Души губили сознательно ложью?
Ну, неужель, большинством голосов
Божьи законы святые отменим?
Ведь у Него суть святая — любовь,
И Свою суть Он вовек не изменит!
Коль не хотим обрести Его суть,
Коль беззаконие — сердцу отрада,
Бог не заставит нас выбрать тот путь,
Что ведёт в сторону райского сада!
Десять законов, чтоб жить, как в раю,
Нам написал Бог Святой и Бессмертный,
Чтобы освоить глагол «я люблю»,
Что неподвластен старенью и смерти!
Десять законов исполнить даст сил,
Кто искупил нас из грешного рабства,
Кто на Кресте грех и смерть победил,
Может вернуть нас в безгрешное Царство!
Сын Божий, с любящей сутью Отца,
Силою в рай не затащит сердца»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791925
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Счастье — это когда тебя понимают, большое счастье — это когда тебя любят, настоящее счастье — это когда любишь ты.
На самом деле, жизнь проста, но мы настойчиво её усложняем.
Несдержанность в мелочах погубит великое дело.
Лишь когда приходят холода, становится ясно, что сосны и кипарисы последними теряют свой убор.
Люди в древности не любили много говорить. Они считали позором для себя не поспеть за собственными словами.
Советы мы принимаем каплями, зато раздаём ведрами.
Драгоценный камень нельзя отполировать без трения. Также и человек не может стать успешным без достаточного количества трудных попыток.
Благородный человек предъявляет требования к себе, низкий человек предъявляет требования к другим.
Побороть дурные привычки можно только сегодня, а не завтра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791891
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
На вічну пам'ять дружині.
З дня народження - річниці,
З смерті - роковини,
Хай ім'я твоє святиться
В вічності віднині!
Близькі, родичі, сусіди
Тебе поминають,
На уквітчаній могилі
Вірш тобі читають.
Ти, як вишня, відцвіла,
Красу дарувала,
Що надбала - роздала,
Та й землею стала.
Твої діла й твоїм слухом
Згадують і славлять
Царство небесне! Земля пухом!
Вічна тобі пам'ять!
5.05. 2018р., Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791940
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Є гарна притча про маленьку пташку,
Що океан змив її яйця геть.
Здолати океан — не просто важко,
Його частиночку ми бачим ледь.
Прохала пташка яйця повернути.
Та океан уваги не звертав.
І ось вона у розпачі і люті
Зробила крок, що легендарним став.
Вона була отак рішуча дуже,
Що океан черпати почала,
Неначе то була якась калюжа,
Неначе миска то води була.
Вона носила дзьобиком краплини
Так відчайдушно, як це може лиш
Робити мати, щоб спасти дитину,
Хоч всі навкруг казали їй: «Облиш!»
Це надихнуло їй допомагати
Усіх птахів, що бачили її.
Злетівся весь народ туди, де мати
Боролася за діточок своїх.
Пташки краплинки в дзьобиках носили.
Та океан не відчував цього.
Бо в дійсності нікому не по силі
Примусити зробити щось його.
Але мільйонна ця пташина зграя
Завзяттям спільним привернула тим
Увагу Бога, що завжди все знає,
Та самостійність залишає всім
І через те втручатися не хоче
Без надзвичайних отаких причин
В життя птахів. І Він на власні очі
Дививсь на цей небачений почин.
Дивився й думав: «Хто відповідальність
Свою так самовіддано несе,
Той неможливе втілює в реальність.
І Я йому даю для цього все:
Благословіння, захист, допомогу.
І Я втручаюсь Сам у хід подій».
І океан почув наказ від Бога:
«Віддай, о океане, яйця їй!
Віддай негайно, або буде гірше!»
І цей наказ немарно пролунав.
Хто має вуха, чуйте! В цьому вірші
Є все, що треба для звитяги нам.
[i]28.04.2017, Київ
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791734
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
[i]Хто ти? - Химерна постать рівноваги,
Твій час - лише одні розваги.
Та знов болить й кортить тобі, до спраги -
Мій надлишок й прояв уваги...
Та є одне питання, що між нами?
Цей штучний стан і все... Словами...
Кажу, тобі, від тебе до нестями -
Не сплю, холодними ночами...
Хоч ти, цілком від мене протилежна,
Душа, ж лишається залежна.
Питаю, чи любов не є безмежна? -
Лиш ти, занадто обережна...
Та не кажи, що ти не знала,
Бо мабуть, таки сердцем відчувала -
Чи може думки, прочитала,
Й про почуття, наважитись - спитала...
Що буде далі, звісно невідомо,
Лиш ти та я і це - свідомо.
А решта, без різниці й невагомо -
Відчуваєш?.. Чи це знайомо?..
Та лиш одне, я б ще хотів сказати,
Що звик завжди перемагати.
Кажуть кохання - гра, тож нумо грати,
І я навчу, тебе літати... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785108
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 15.05.2018
ВІЙНА ЗАЖЕРЛИВА ЖРИЦЕ БЕЗ ЛИЦЯ
Війна -зажерлива жрице без лиця!
ти принесла, у наш дім незагоєну рану...
скажи, хто твій господар, яке його ім'я?
якому служиш царю коронованому хану?
Її засуджує - стара мати вдова і сирота...
їх сльози вмивають батька чоловіка і сина
свинцевою кулею пробито серце у козака
калиновий цвіт копають у глибоку могилу.
Плаче ,мати зустрічає дитя в домовині...
весна, для неї чорним цвітом зацвіла...
не бачить ,світку білого,й радості нині,
і до землі, від сліз калиною проросла.
Гне, її біда... нахиляє в різні боки долю...
стоїть, під вітрами блискавицею грози..
ніякий лікар не залікує її душі болю,
сумну пісню їй несуть клени і ясени .
Стоїть, самотня в зажурі на розп'ятті...
вітер роздирає нахиляє додолу до води,
обрубав її руки віти - стоїть у лататті...
падає дощ, і сипле сіль на рану із мерзлоти.
Від крові,-у полі, квітне буйно маків цвіт,
чути голосне ридання стогін мати землі...
війна забрала найкращих у двадцять літ
під небесами , жалісно курличуть журавлі .
Від сльози -мамина душа дзвoном б'є у світи
щоб почув глухий сліпий -небесний глас...
Зупиніть війну!- нехай не топчуть землю кати,
запалює свічу пам'яті і просить миру для нас.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791766
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Одного лиш попа поганого я знаю,
Його за бороду частенько я хапаю!
І в дзеркало віщаю йому грізно:
- Молися, дурню, поки ще не пізно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791579
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Щоб ти, мій друже, вірно зрозумів
І осягнув мої слова повчальні,
Що Святість - не в відсутності гріхів,
А у постійному їх подоланні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791715
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2018
Как мне назвать Тебя?
В ком все и движется и дышит.
Проявленный и скрытый от всего.
Тот, кто все видит, обоняет, слышит,
Кто все дает и не приемлет ничего!
О, совершенный, высочайший, светозарный,
Ты Жизнь и Голос, Разум, Чистота!
Ты - Свет Светов всепроникающий,
Далёкий Ты и близкий!
И под твоим златым покровом – мудрость, красота!
Когда нет тьмы, не существует дня и ночи.
Всё есть - небытие иль бытиё,
Есть только Ты, Твои лишь созерцают очи,
Венец всего! Ты Абсолют и всё вокруг твоё!
Ты - во всеведеньи и знаньи Высочайший.
Мне не познать твоих таинственных имён.
Огонь, Любовь, Премудрость, Дух тончайший!
Всё, что прекрасно – это Ты! Оплот миров!
А Ангелы Твоим словам внимают!
И сонмы Сотворцов стоят перед тобой!
И безупречно план Твой исполняют!
И Землю Матушку в мир новый, высший поднимают,
Снимая майи заколдованный покров!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557011
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 15.05.2018
Владыка! Милосердный Марпа!
К Твоим стопам склоняюсь я!
Я йог Тибетский - я Миларепа,
Живу в пещере, уйдя от света.
И Совершенство – цель моя!
Заходит Солнце и луч последний,
Еще сверкает в вершинах гор.
Я йог – отшельник. Я шишья*Марпы,
И светлой цели достигнет взор!
Мой путь суров – ветра и зимы.
А летом солнце меня палит.
Но та вершина – моя Нирвана,
Меня зовет, к себе манит!
Обитель эта – превыше рая,
Рай – это временное житие.
И сами Боги слагают гимны,
Узнав намеренье мое!
Моя подстилка - не так удобна,
Моя накидка - не так тепла.
Но согревает меня надежда,
И вера к цели ведёт меня!
Привыкло тело к немногой пище,
Неприхотлив стал мой светлый ум.
Я – йог, идущий к огню блаженства,
Мне беспредельность гласит – АУМ…
Я стану Буддой, - как мой Учитель,
Великий Марпа, что знанье влил.
И одинокий, здесь на вершине,
Тьму мира знаньем я освятил!
Здесь зло во благо я претворяю.
Страданье боли – мой эликсир.
Своей молитвой я Мир спасаю,
Грехом объятый, беспечный мир.
Я сжег всю карму* усильем воли,
Учитель Марпа мне в том помог.
Страдать в Сансаре* иль в бездне ада,
Лишь от незнанья, - не станет йог!
Превозношу я тебя, о Марпа!
За то, что Ты мне познанье дал!
И всех от Брахмы* и до былинки,
Учителями я считал!
Надменность сильных меня не тронет,
И глупость гордых здесь не живет!
И о всех “благах”, ведущих в пропасть,
Душа не помнит, набрав полёт!
С бронею веры, с щитом познанья,
С мечом усилий, - я восхожу!
Условность пала, обычай попран!
И я к Свободе свой путь держу!
Познав причину – всего начало,
Я силой мысли познал предел!
И вскрыл запоры я в беспредельность,
Чрез альтруизм для всех людей!
Рожденье наше – есть плод незнанья,
Удел страданья - здесь на Земле.
И лишь достигнув Освобожденья -
Прервать смогу я рожденья все!
Гимн Славы Марпе я воссылаю,
В пределы неба - все вновь, и вновь!
За Путь открытый, к Свободе, к Свету,
Чрез Милосердье и Любовь!
*********************
Шишья – ученик.
Карма – результат прежних действия.
Сансара - мир страданий.
Брахма – Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767786
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 15.05.2018
Тут зібрані 11 цитат письменника, які можна сприймати в тому числі як поради нинішньому поколінню українців.
1. “Але живі борються! Ні голод, ні нещастя, ні сама смерть не об’єднують людей. Об’єднує їх боротьба. Тільки в ній порятунок для людини. Тільки в ній здобувається найголовніше – воля, свобода”.
2. “Труднощів не існує лише для тих, хто не здатен розмірковувати”.
3. “Не обставляй себе сірими нікчемами, йдучи на діло велике, бо й сам посірієш!”.
4. “Таємниця свободи не в Божій мовчазній всемогутності, а в людському крику незгоди”.
5. “Стаєш безпорадним, коли не знаєш, з ким боротися, що долати”.
6. “Хто починає з втрати незалежності суджень, кінчає втратою сил душевних”.
7. “Лицемірство й обман ніколи не сміються, а завжди надягають машкару поважності”.
8. “Жива людина завжди складніша й дорожча за всі наймудріші писання й відповіді”.
9. “Найдорожче для людини – це думка, а вся солодкість думки – в рідній мові. Ворог може захопити територію. Він може сплюндрувати міста й села. Але доки живе душа народу – народ безсмертний. Вмирає душа – вмирає й народ. Без мови немає народу. Він зникає з лиця землі, як древні ацтеки. Чи не тому ворог зазіхає найперше на мову народу, який він хоче уярмити?”
10. “А що таке старість? Може, її й немає зовсім, а є тільки зношеність душі. В одних душі зношені вже замолоду, в інших – незаймані до високих літ”.
11. “Людина вмирає, а дім, зроблений нею, стоїть, і пісня, складена нею, співається тисячу літ, і казка живе спервовіку, витвори думки й уяви триваліші за саму людину. І правда про людину так само існує довше, ніж сама людина”.
Підпис українського письменника Павла Загребельного (1924–2009)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791466
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018
"Не хлібом єдиним ..."
Та все ж таки ним
На білому світі
Ми з вами жиєм.
От сплять собі люди
Втішаються снами
І байдуже їм, що
Десь там за столами
У поті й спекОті
Працює пекарня,
Щоб хліб новий був,
Щоб кожен відчув
Смак свіжого хліба
Із запахом дому,
Коли наша бабка
Тобі ще малому
Давала окраєць
Буханки з печІ,
Не сплять пекарі
Й тістороби вночі.
Не сплять жіночки,
Що формують хліби,
Щоб був гарний хліб
І цієї доби,
Щоб був просто ХЛІБ
Кожен день на столах
Тримають ЖИТТЯ
Оті люди в руках.
12.05.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791364
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Автор: татьяна из киева
СЛУЧАЙ В БОЛЬНИЦЕ
Молил в бреду мужчина о спасенье:
– Дай, Боже, сил, избавь от этой боли!
Как вдруг услышал ангельское пенье
И шелест крыльев где-то над собою.
Увидел облик странный, незнакомый.
– Ты кто такой? Меня, прошу, не трогай!
– «Хранитель» твой, по вашему, земному.
– Помочь пришёл? Спасибо! Слава Богу…
– Я лишь хочу, чтоб вспомнил ты картину:
Асфальт в крови, и крики «Помогите!».
Подростка сбила чёрная машина...
Ты - за рулём, подвыпивший водитель.
Везти в больницу просто побоялся -
Тюрьма светила, нервы на пределе!
Дав по газам, позорно прочь умчался.
Запомнить номер люди не успели…
Не брось в беде ты парня с перепугу –
Врачом великим стал бы он! И, знаешь,
Спасти тебя сумел бы от недуга.
Но - не судьба... Прощай. Ты умираешь.
Тут скрипнул пол. Видение пропало…
Вошла в палату медсестричка Ада
И за плечо тихонько потрепала:
– Больной, проснитесь! Уколоться надо
..........................................................
У Бога все возможно /экс по мотивам/
Больной проснулся. Сплюнул «через лево»,
Штаны спустил, подставил ягодицу…
В раздумьях весь: откуда прилетела
Такая медсестричка к ним в больницу?
Стройна, красива милая брюнетка,
И голос опьяняюще тягучий:
«В сосуд попала, сорри, вот салфетка,
Ну как, больной, скажите, Вам получше?»
«О, да, мне полегчало, как проснулся,
Такой кошмар я видел - двери Ада…»
«Ты звал меня? /вдруг воздух содрогнулся…/
Я здесь, душа. Пришла твоя расплата.
Ты не раскаялся, а шанс давался
Свой грех сердечным покаяньем сгладить…
Не захотел… С виной навек остался..
Я – за тобой, чтоб в ад тебя спровадить.»
Вдруг свет погас, захолодели ноги,
Могильный сумрак наползает тенью…
«Спасите, каюсь! Помогите, боги…»
Но, ангел Ада накрывает сенью.
И безысходность навалилась камнем:
«Конец!... Конец? Помилуй, Святый Боже....»
Сквозь сон: «Быстрее, мы его теряем!
Разряд!... Живой!»
... У Бога всё возможно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791372
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Зірчастою вуаллю небо вкрила ніч,
І скибка місячна висіла смачно.
Лягло розпущене волосся аж до пліч,
А він палав вогнем від нетерплячки.
Дививсь на фотографію і цілував
Думками пристрастно її принади.
Вона далеко сяяла межи заграв,
Мов діадема у нічнім каскаді.
Не міг він відвести свій погляд від очей...
Кохану відшукав у цьому вирі.
Хоч серце пережило болю апогей,
Не втратило любов, безмежність віри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791393
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
На Івана Купала,
дівка косу заплітала, стрічки в неї вклала.
Літечко давало їй своє зіллячко.
віночок з нього мала,
всі квітоньки добирала -
волошки синьоокі, ромашки, мальви пурпурові,
маки червонії, травицю зеленицю.
В ніч на Купала,
зіронька з неба впала,
бажання загадала,
щиру пісеньку заспівала,
папороті цвіт знайти забажала.
Бігла до річечки,
об стерню ніжки сколола,
посмішка в устах цвіла,
з Вірою до Бога.
Ніч починалась сяйвом з Небес,
папороті квітку дівчина шукає,
дуже бажає чудес,
швидко віночок у воду кидає, й приказку свою має.
Хай пливє мій віночок
Дніпром-річечкою,
та й до тебе єдиного прямісенько.
Дівка долю шукала шарілась,
пливи мій віночок, пливи,
молилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791354
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Як ви там,
Люди із іншого світу?
Все у вас добре?
Робота й забави?
Хочете грошей,
Чекаєте літа,
Марите дотиком
Щастя і слави?
Прагнете всього,
Одразу й багато?
Не догодив вам
Небесний Отець?
Їдьте до нас,
Тут щодня справжнє свято –
Під фейерверки
Літає свинець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787188
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 12.05.2018
Це сірий край крокуючих колон,
Упевнених у власній правоті,
Тут за реальність править дивний сон,
В якому кровопивці всі – святі.
Тут не дарують квітів і зірок,
Якщо наказ не кинули згори,
Бо тут вождів кохають, не жінок,
І їм свої присвячують дари.
Тут зрада найрідніших – еталон,
Тут від доносів валяться столи…
Це сірий край крокуючих колон,
З якого нещодавно ми втекли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787554
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 12.05.2018
Зірковий слід
комусь майбутнє пише,
Холодний двір
тривожать співом барди,
Скажи, мій Боже,
я тобі навіщо,
Якщо таких на світі
вже мільярди?
На що я обернуся
у фіналі?
Потішу чим
земну й небесну
сфери?
Який є сенс
від тихої печалі,
Якій уже
не вистача паперу?
А може у мені мета є
вища?
А може просто скоїв
необачне?
Скажи, мій Боже,
я тобі навіщо?
Так жити в цьому світі
легше значно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789873
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Серце гуде
соло,
Вікна уже
сині,
Хоче душа
волі,
І до небес
лине,
А в небесах
тихих,
Без балачок
грому,
Чути лише
видих –
В янголів теж
втома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791017
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Буде усе не так,
Буде інакше зовсім,
Змінить напруга знак,
Стане весною осінь,
Стане природа «за»,
Доля не буде проти,
І почуттів гроза
Буде не так колоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791395
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Життя.
Життя - це казка. Сон.
Із традиційним Добром - Злом,
З довгоочікуваним "жили довго і щасливо",
З дитячою наївністю і вірою у Диво.
Доля.
Доля - це ранково-сутінкова мла,
Можливість розпізнати корінь Зла й Добра,
Медові ріки та квіткові береги
В сліпосвятій молитві до небес: "Веди!"
Воля.
Воля - ланцюг сталевих нервів на шляху вперед,
Броньований рубцями загрубілих ран,
Твоя безодня - то єдиний дім,
А доля і життя - це те, що зліпиш сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785547
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 11.05.2018
Душе! Ти де жила раніш до мого тіла?
Що робити вміла? Чим турбувалася? Хворіла?
Коли і як ти вчилася ходити й говорити?
Читати й міркувати?
Коли і хто уперше научив тебе кохати?
Душе, душе. Чи хороше про тебе дбаю?
Майбутній власник твій мене добром згадає?
Чи не згадає зовсім?
Просим, просим! З руками і ногами,
З головою. Не марно ти дарована мені.
В тандемі добрім нас з'єднала доля, просто повір.
Живи, вистукуй серцем у гарнім здоров'ї.
Роботи в нас з тобою - непочатий край,
Я все зроблю, щоб ти гордилась мною,
Вдихай на повні груди й видихай!
Це зараз. А колись ти вселишся в людину нову,
А я прийду у відголоссі мрій дзвінких і в снах.
Я зараз сію й поливаю, а ти зійди,
Не загубись і не зітлій в рядках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777592
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 11.05.2018
У 10 років я не думала, що 10 літ минуло.
Ще через 7 життя лиш починало розцвітать.
У 20 сумним здогадом війнуло - і ось уже на крилах 25.
Ой, 26.
Чи як? Вже 28?
Хтось знає, як спинити хід годин?
Як гірко я горюю про літа свої минулі,
Хоча для щастя досить 3-х хвилин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791267
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 11.05.2018
останнє біле, чисте полотно_
в палітрі – сажа / бруд / зола / мастило_
на паузі весни німе кіно,
де дикий цвіт сліпі дощі скосили...
грозою льодяною пахнуть сни,
навіщо знову з тіні познущався...
...як не обридло й досі_ поясни_
час витрачати в павутині щастя...
зміни кут зору на відоме_ грай_
можливо все не так_ дійди до того,
що найнудніше з місць уявних – рай,
з гнітючим несмаком пишноцтва золотого...
сверблять роздерті звивини кори,
вчипись за камінь і штовхай без спину,
бог, ( кажуть мертвий), втупившись згори
нехай ковтає заздро манни слину...
новий сизиф в лахмітті слів та ряс,
пройшовши вищі рівні маску зірве,
й позбувшись мотлоху омріяних прикрас
під гору піде_ геть від краю прірви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791269
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 11.05.2018
Тому, кому немає що втрачати,
зустрітися не страшно з небуттям.
Хто рішення уже приймав вмирати –
не прагне будь за що спасти життя.
09.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791036
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 11.05.2018
Ці сиві тумани лягали на поле,
А в мороці з жаху заклякла земля.
І танки розбиті кричали ще болем.
Нічого не видно - дим поле встеля.
На полі хлопчина - один, що вцілілий.
Він зопалу встигнув у бік відповзти -
Кривава стежина і погляд змарнілий,
Вуста обгорілі шепочуть: " Прости.
Пробач ти, матусю, що не повернуся,
Бо я помираю в донецькім степу.
Тобі обіцяв, що від куль вбережуся,
Та тільки не вийшло - за це ти прости."
Ці сиві тумани із димом змішались,
Дбайливо прикрили солдата-бійця.
Холодні повіки його закривались,
А смерть вже стояла, чекала кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791124
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 11.05.2018
До 80-ліття Софії Микитівни Губецької
Я - щаслива! - сказала вона
- Вісімдесята минула весна
І було у житті в мене все..
Я повідать вам хочу про те:
Повертаються знову думки
В ті далекі воєнні роки,
Де вогонь від снарядів стовпом,
Бо вже німці стоять під селом.
Там Софійка маленька біжить
І за руку матуся держить,
Ще сестричка мала на руках,
А у неї все личко в сльозах.
Всі тікають в сусіднє село -
Добіжать, то вважай повезло
І ще довго сиділи в льохах,
Аж допоки тут звірствував кат.
До Семена прийшлося йти всім,
Бо снарядом розбило їх дім -
Працювать від зорі до зорі,
Та були всі такі трударі,
Шість сестер у сім'ї,а ще - брат,
Заступитись де кожен був рад,
Бо велика і дружна сім'я
І ніхто не порочив ім'я.
Тож в пошані були між людьми
Й збудували свій дім до зими.
В СтетківцІ вже до школи пішла
І освіту у ній здобула.
Не давали в селі паспортів,
Як би далі ти вчитись не хтів,
То лишилася вдома вона
І телят доглядати пішла.
Працювала щодня залюбки
В повоєнні важкі ті роки.
Мов та квітка була із лиця,
Полюбила Миколу - хлопця.
І між ними кохання цвіло -
Про весілля вже знало село.
Та голодні були ті роки -
Він Софійку повів в невістки.
Молодая була в них сім'я
І родилася Галя - дитя,
А ще - Вітя, і Вася, й Сергій.
Стало тісно в хатині отій.
Будувати родинне кубло,
Щоб там діткам спокійно було,
Молодая сім'я почала
І щаслива від того була.
То тоді вже в хатину нову,
Їм лелека приніс наяву,
Цю - Наташку, це - миле дитя..
Тут наладилось трішки життя.
А ще Раю лелека приніс,
Днів щасливих в хатину підніс.
Тож раділа Софійка дітьми,
Бо вони їй світили з пітьми.
Сміх дитячий в хатині дзвенів,
Ну, а часом лунав навіть спів.
Тож раділи щасливі батьки
За цих діток, щей тІтки й дядьки.
Йти до школи прийшов вже цей час,
То раділи за діток щораз,
Бо тягнулися дітки до знань
І до рішень самостійних питань.
Підростали маленькі сини
І людей поважали вони.
Тож хвалили їх всі вчителі
Й односельці по всьому селі.
І цей потяг до нових пізнань
Їх повів в інститути до знань.
Мають вищу освіту вони
І хороші роботи, чини.
Та й у кожного вже є сім'я
І в дітей вже своїх є дитя,
Та додому щораз залюбки,
До матінки ведуть всі стежки.
Хоч немає давно дідуся,
Та збирається часто сім'я,
За родиним сімейним столом
І несеться їх спів над селом.
Тож в святковий прекрасний день цей,
Де зібралось багато гостей,
Де всі діти, онуки й рідня
І сміх правнуків чути за дня -
Тут багато звучить побажань
І найкращій бабусі вітань.
Хай ще довго не гасне Ваш цвіт,
Ну а Бог додає МНОГАЯ ЛІТ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791113
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 11.05.2018
Исцеляющие Законы гуманизма,
в унисон заставляют сердца биться.
Вселенная активна и участлива,
к Жизни нашей не безразлична
и коммуникабельна.
Наши сильные черты характера
и слабые, позволяют
нам выживать,
изменяя Жизнь с себя
любимых, гиперответственных,
сдержанных , но иногда
строптивых.
Смирилась без чувственности
глубины, нет донорской энергии
для её полноты.
Каждый внутри, как извержение
вулкана, смотря, конечно,
какая пара.
Но, в Жизни, не всё супер плохо,
свой баланс внутри сохранить бы
не плохо.
Удручают события, пришедшие
в Жизнь, обостряется
чувство долга, добродетель
заложена в каждом из нас,
разбудить её не долго.
На процесс кристаллизации Судьбы
влияет всё, и детство,
и учёба, и взросление,
позитивно мысли и живи,
с радостью и вдохновением.
Не доминируй над своим
окружением, не руби с плеча,
не делай ничего сгоряча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791257
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 11.05.2018
Ти проникаєш все моє нутро,
Проймаєш до самого серця,
Ніколи у світі й ніхто
Так ніжно мене не торкнеться.
Ти посміхаєшся сонцем до мене
І усмішку щиру шлеш
А серце біжить мов шалене -
Це ти йому ритм задаєш.
Ти огортаєш так ніжно…
Цілунки на моїм плечі…
В обіймах твоїх була б вічно
Люблю сильні руки твої…
Ти – мій, моє сонце, кохасця,
Моя надійна опора і тил,
З тобою Бог дає мені щастя…
ЛЮБЛЮ ТЕБЕ З УСІХ СИЛ!
автор: Веронiка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645048
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 05.05.2018
А що є світ? А світ – це ми.
Це наші думи, слово, мрії,
Тепло чи холод під грудьми,
Безвір’я, віра, нехіть, мрії.
Це наші очі – світла бра,
Коли зхапалені є Богом.
Це душі – ємності добра,
Але й ґрунти для плоду злого.
І хто ми є? І хто з нас де?
Самі собі дорогу зводим.
Куди вона нас заведе?
І що залишимо ми роду?
Який чекає нас вінець –
Прокляття чи благовоління?
І скільки зможе ще Творець
Тримати в чаші гнів,терпіння?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790143
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
ДЯКУЮ ,БОЖЕ ЗА ВЕСНУ
Дякую ,Боже за мою весну...
і пречисто-цілющий дощ,
за білосніжний цвіт у саду
що цвіту трояндою серед рож.
Ти ,дав перенести біль втрати...
промінь надії на перехресті доріг,
між світлом тінню тебе пізнати-
зрівняв, стежки для втомлених ніг.
Ти, мене ростив, як мале дитя...
щоб пройшла вогонь воду і грози,
зорав душу, як землицю i ожила-
леліяв, сонцем пагінець і в морози.
Ти ,повернув нераз до життя мене...
від смерті, захистив своєю рукою,
і пташкою злітаю під небо голубе-
оспівую ,твої чуда у слові із любов'ю.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790141
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Кличуть далі рожеві людей
На Мальдиви, Балі і Кіпр.
Римський вабить усіх колізей,
А мені найдорожчий Дніпр.
Хоч країни кличуть багаті,
І зростає рейтинг щодня.
Не покину країну-матір,
Біля мене моя рідня.
Бо родилась я в Україні,
І душа моя, звісно, тут.
Батьківщина - серця перлина.
Не зміню я життя маршрут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790041
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Це взаємна і приємна честь,
Що я не здатний, відігнати геть,
Думок про пані смерть.
Це почалося, давно, ще у ранці,
Відтоді ми крутимось у танці,
Заманила мене у цю круговерть,
Відтоді думок про неї, не менше як чверть.
Буває що хочеться її заполучити,
Приманити, спокусити і нагло вкусити,
Про те ця кокетлива пані,
Прийде тоді, коли Ви їй будете жадані.
Зустрічався із нею, я навмання,
І зміг розгледіти хіба що вбрання,
Красиве, що зупинило дихання.
Немов із першого погляду кохання,
Вона припинила серця мого коливання,
Та вона не оцінила мої переживання.
Повернула мене до мого простого життя,
Сказавши, щоб я йшов шукав сенс буття.
До кого є почуття, ті цілував дівочі вуста,
Виростив власне дитя. Пізнав довголіття,
І вже коли проживу ціле століття,
Вона, якщо матиме час, спине серцебиття.
Я би з нею зустрівся ще раз,
Таємно, не на показ,
Прихопивши з собою кілька прикрас,
Та декілька люблячих фраз,
З надією, що їй подарую екстаз.
Та вона на мене тримає пару образ,
Тому зустрінемось, коли прийде мій час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790138
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Воздух, напоенный колокольцами,
Жар свечей, торжественный хорал,
Атеистов вместе с богомольцами
Этот вечер праздничный собрал.
Кружевной салфеткой снежно-белою
До поры в корзинке скрыта снедь,
Таинством взволнованны, и смело мы
Произносим нынче слово «смерть».
Попрана, отвергнута, повержена,-
«С нами вновь Спаситель, Он воскрес!» -
И молитва ввысь летит безбрежную,
И ответ спускается с небес...
С алтаря торжественно вещается,
И, ликуя, вторит весь приход,
Веруя, что все грехи прощаются,
И что Божья Сила мир спасет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330358
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 03.05.2018
Создала природа за века
Малахит, агаты, жемчуга,
Бирюзу, янтарь и сердолик -
Мир камней таинствен и велик!
Самоцветы - дивные подарки!-
С ними станет долгой жизнь и яркой!
* А *
Агаты
Агаты - камни доблести, успеха-
Встречали их на рыцарских доспехах,
На шлемах и мечах они служили
Надежным символом отваги, чести, силы.
Врагов отваживали внутренних и внешних,
И были притягательны для женщин:
Кто носит камни втайне иль открыто -
Находится под рыцарской защитой,
Они способны открывать таланты
И действуют как антиагрессанты.
Аквамарин
Этот цвет - отраженье прохладных глубин,
Тайна южного моря - аквамарин,
Он от бурь и штормов бережет моряка,
В кругосветной дали его роль высока,
Но и те, кто на суше, его берегут:
Счастье он не отдаст в поруганье врагу,
Он - хранитель любви и надежды и веры,
Порчу снимет с семьи, как гнилые барьеры.
Аметист
Лепестки фиалок - аметисты -
Камни счастья и желаний чистых:
Не потерпят скрытности, обмана,
Искушений, сплетен и дурмана,
От дурных привычек исцеляют,
И от пьянства слабых отвращают.
В дом приносят прибыль и удачу,
Ну, а если под подушку срячешь,
Сны счастливые вам станут навевать,
А еще - в пути оберегать.
По легендам греческим и римским
Камнем признавался материнским,
Он снимал бесплодия проклятья,
Помогал и в родах, и в зачатье,
Будет в люльке аметист лежать, -
Вырастет дитя - не бросит мать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202862
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 03.05.2018
Выбран однажды
совместный наш путь,
И не страшит,
если выйдет тернистым,
Главное в том,
что семьи нашей суть -
в светлом доверии,
в помыслах чистых.
Счастлива!
Нежно прижавшись к плечу,
пенный напиток слегка пригубила.
Милый, целуй!
Я воскликнуть хочу:
Как своевременно
я полюбила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790177
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
В очах квітучі персики стояли,
Полями ген далеко рожевіли…
Жінок Бог створив, щоб їх кохали,
А не для того, щоб їх розуміли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790166
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
* * *
Мы все в одной упряжке
Несёмся наугад,
В разорванной рубашке,
Споткнувшись невпопад.
Находим свой источник
Душевных сил и слёз,
Любовных многоточий,
Защиту от угроз.
Безудержной погоней
За счастьем хрупких дней,
Талант, порой, хороним,
А дальше - всё трудней.
Усталость годы гложет,
Звонят колокола...
Но с верой мы моложе -
Надежда не ушла.
2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781161
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 01.05.2018
* * *
Под ношей лет виднеются седины,
Горчит на сердце память о былом.
И недоступны многие вершины,
И не стремишься к цели напролом.
Пришла пора - поставить всюду точки,
Простить долги, архив перелистав;
Связать в стихи любви ушедшей строчки,
Не выделяя самых важных глав.
Моей любви прекрасные страницы
Не раз прочтут потом, наверняка,
Полёт души сравним с полётом птицы:
Покинуть землю, взмыв за облака.
2016г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777879
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 01.05.2018
Кохання затьмарює розум,
де жалить твої почуття,
неначе веде до психозу,
і в серці нові сприйняття.
Коли шаленіє бажання,
від дотиків, в струнах душі,
нестерпне у серці кохання
і ти, в єфорії дощів.
Де врода затьмарює розум,
руйнує на шмаття життя!
І все ти сприймаєш, як дозу,
яка не дає вороття...
Кохання вразливе - безжальне,
де щастя, і біль - каяття...
Де є заборона - вагання,
буденного безпам'яття!
Затьмарює розум - безсилля,
палає потужний вулкан!
Від вроди постійно з похмілля,
затягує, мов у капкан...
Закрилися очі, на дійсність!
Де вибір відбувся блудний...
Байдужість охоплює вірність -
СВІДОМІСТЬ ВЗЯЛА ВИХІДНИЙ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782831
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 01.05.2018
Небо радістю зійшло!
І ХРИСТОС ВОСКРЕС!
В серце кожному ввійшло,
чудо із небес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786760
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 01.05.2018
1
Мой взгляд души направлен небом,
За рамки тела моего,
И я рисую словно мелом,
И вижу взгляд, Творца – его!..
Глаза его, сверкнули тайной,
Где поиск знаний счастья – свет.
И я с душою многогранной,
Лечу как - будто много лет.
2
Есть три периода открытых
душа, что в теле нам дана,
Она раскрытие прожитых,
Всех дней земных – их тишина.
Природы, сущности глубокой,
Приобретая мудрый ум,
Вселенной мудрости широкой,
И в разговорах старых дум.
3
Душа свободная от тела,
Освободилась, что потом?
Начало жизни заимела,
Дарованной тебе Творцом.
Вступаешь в новую ты форму,
Того иного бытия,
И видишь всё ты по иному,
Энергия развития.
Движения всё силой воли,
Преодоления пространств,
И нет совсем телесной боли,
Там глубина священных тайн.
И ты находишь своё место,
К которому душа росла,
Но это всё пока сокрыто,
Любовь Христа, там возросла.
И продолжаешь утверждаться,
В любви, добре, смиренности,
В порывах сердца ты купаться
Душевной откровенности.
И для себя найдёшь душевность,
Источник радости, любя,
И будет там с тобою нежность
Необратимый свет огня.
4
Величие – период третий,
С преображённым телом жить!
Открытие всех – всех мгновений,
И тайна Господа – любить.
И сам Господь, нам вместо света,
Под новым небом, новый рай…
Я изумилась от полёта.
И на душе извечный май.
5
И вот теперь я под итожу-
Период первый, то лета,
И все десятки лет умножу
Земная жизнь школа – ума.
Второй период – это смертность,
Когда душа, словно струна,
Ты там найдёшь свою смиренность,
И тела нет, лишь тишина.
Период третий жизни – Вечность!
Награда прожитых деньков,
И ты найдёшь там бесконечность,
Своих духовных поисков.
6
Неоценённый дар нам послан,
Подарок Бога – это ум,
Глубокой мудростью окован,
Неповторимых наших дум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770133
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 30.04.2018
О, Сердце женское - бездонный океан...
Ведь столько нежности вместить ты можешь.
И в вышине паришь как дельтаплан -
Все необъятное постичь ты хочешь.
Как разгадать загадку бытия?!
О, сколько же страданий переносишь!
Ты всем прощаешь и обиды сносишь...
Пытаешься принять, понять...
Полно любви, смирения и терпения,
Заботясь о семье - в ней созидая мир...
О сердце женском - поэтам вдохновение
Во все века! Не хватит лир!
О, Сердце женское - жемчужина в груди.
Сияет добротой, участием.
Им можно мир приобрести.
Пусть Бог хранит его - оно есть счастье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780847
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 30.04.2018
В руках билет. Вокзал. Перрон.
Ночной экспресс. Сажусь в вагон.
И с первой станции - отсчет,
Я снова еду. Кто-то ждет.
Минули станцию "Карпаты",
За ней - "Свалява", "Воловец"...
Мы в "сердце" гор, горят лампады.
Тоннели...Видно ли конец?
Один, второй...и вот - четвертый...
Вот, вырвались из "плена" гор.
Опять светло. Вокруг - красоты...
Мосты над пропастью. Стоит дозор.
В окно смотрю, машу рукой.
Уже вдали и постовой...
А поезд мчит под стук колес.
Ту-ту-у-у, им вторит паровоз.
День пролетел и скоро ночь.
В купе тепло, тревоги - прочь!
Веду отсчет: вот -"Стрий", Вот - "Львов".
Вздремнуть бы, посмотреть бы снов.
Но нет, в вагоне яркий свет зажжен,
В купе заходят с багажом.
Внезапный плач, исчез покой.
Ребенок...Маленький такой.
Бедняга, он не хочет спать.
Всем - ночь для сна, ему - играть!
Ничем дитя занять не могут,
Я вызываюсь на подмогу.
Мы с ним гу-ли-ли, даже пели,
И скоро спать все захотели.
Все успокоились, вновь - тишина.
Все спят уже. Ложусь и я.
И только поезд мчится,
А мне совсем не спится.
Я потеряла ритм и счет.
Опять берусь вести отсчет...
Волнуюсь, как бы не проспать -
В четыре ночи мне вставать!
Огни уносятся вновь прочь,
Передо мной - глухая ночь!
Соседи спят, ребенок спит,
Лишь носиком своим сопит.
Не сплю в купе лишь я одна,
Боюсь проспать, мне не до сна.
И вот, на страже, как солдат,
И лишь колеса отбивают такт...
Борюсь со сном, нельзя уснуть
И, сидя, продолжаю путь.
Я в ожидании таком,
Уснула прямо за столом.
Сморил меня коварный сон
И заковал в оковы он.
Расслабив тело, отключив тревогу,
Спокойно сплю я всю дорогу...
О чудо, просыпаюсь я!
Смотрю - вот станция моя.
Хватаю сумку и бегу.
Где проводник? Не нахожу.
А дверь вагона заперта,
Выпрыгивай хоть из окна.
И вот случилось диво -
Пришел на помощь Ангел милый!
Помог открыть мне он вагон
И даже выйти на перрон!
Вот Винница. Вокзал. Перрон.
Умчался поезд, исчез вагон и он...
А я смотрю все в след ему
И от души благодарю
За то, что мне вернул покой:
"Благодарю, о, Ангел мой!"
Господь хранит нас, слава Богу!
Он Ангелов дает в дорогу.
Ты веришь в это, милый друг?
А если нет, то присмотрись вокруг!
Их много, Ангелы везде,
Они повсюду на Земле.
К кому-то Ангелы с Небес сошли,
А для кого-то Ангел - ТЫ !!!
И напоследок, я задам вопрос, дружок,
Ты хочешь Ангелом побыть хотя бы разок?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772408
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 30.04.2018
Я хочу обнимать этот мир и любить,
Подарив ему радость и счастье.
Целовать, восторгаться и нежно ловить
Ветерок. Он развеет ненастье.
Поделюсь я теплом тем, что луч подарил
Мне от яркого солнца приветом.
Поделюсь, пусть согреет оно этот мир,
Возвращаясь обратно ответом.
Возвращайте тепло и дарите любовь.
Не жалейте добра. Нежных, ласковых слов!
Согревайте сердца, растопите в них лед.
Ведь когда отдаешь - Бог сторицей вернет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788537
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Смотрю на жизнь, как на большое приключенье...
Как на придуманный весёлым богом квест
И, по системе Станиславского, смеясь, не верю,
что жизнь дана, чтобы нести свой тяжкий крест.
Теку в потоке вечной жизни, не цепляясь
за формы призрачно-телесной суеты.
Нет, не секрет успеха - просто молча улыбаюсь,
в тиши прислушиваясь к голосу судьбы,
Чтоб быть вершиной... В пустоту не вовлекаться...
Осознавая точку высоты в душе,
Не позволяю сердцу ни секунды сомневаться,
что альпинист меня почти достиг уже.
И вывод очень прост: бояться зря не надо
небесной кары и возмездья за грехи.
Религия - для тех, кто в страхе сторонится ада.
Духовность - для того, кто там однажды был.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780242
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 30.04.2018
Ценность Слова Велика -
знают Века.
Только Оно нетленно.
Пришла война, смыла, как волной,
прошлую Жизнь в одно мгновение.
И только с нажитого мной
остались живы мои стихи,
бессмертны только Слова,
за что им пожизненная слава.
Воистину живы, тлену не поддаются,
не смотря на то, что в душе -
боль неугасимая, съедающая изнутри,
безжалостная, кровавая,
со слезами взахлеб, сердцем от потерянного
стонешь, но в могилу живым себя не зароешь.
Родные ушли один за одним,
а ты, как назло остался,
чтоб ещё послевоенное тебе досталось...
Восстановить ничего не возможно
и родных не поднять.
Я в таких случаях всегда говорю,
что была б душа материальна,
так уже б загорелась.
А человек выносит всё,
иногда не согласен, что,
как на распятье.
А вдуматься, что ж мы хотели,
это расплата за распятие Сына Бога - Христа,
на крови Его, наша Жизнь
замешана вся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789681
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Я від життя порожнього втомився
Хоч серце в моїх грудях все ще юне
І надаремно мріями томився
Котрі́ в житті то обійду́ть , то плюнуть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787571
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Щасливцям заздрю, що в могилі
Знайшли бажа́ний спокій
А ти терпи ще метушливі
Порожні, сірі ро́ки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785412
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 28.04.2018
Я нині свічку запалю
Й так раджу кожному зробити,
За «Сотню»,що лягла в бою,
Щоби нам волю захистити.
Це юність наша,це сини,
Що стали сміло проти зброї,
Щоб Україну зберегти
Від нечисті для нас чужої.
Вони боролись день і ніч
Й не побоялися навали.
Стояли сміло пліч-о-пліч,
Хоча омонівці стріляли.
В них у серцях була любов,
Любов людська і віра в Бога.
А в ворогів кипіла кров,
Вони стріляли б і в святого.
Пішли в історію дні ті.
Немає вже і влади тої,
Але загиблі будуть всі
В наших серцях й то,як герої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778089
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 28.04.2018
Он, в саду стоїть стежина
Й світить вогник у вікні.
В ній жила одна дівчина,
Що сподобалась мені.
Прилетіла, наче пташка,
У село з других країв.
Їй звикати буде важко,
Жит вдома кожний хтів.
Але йшов, де направляли,
Бо такі часи були.
Хочеш, чи не хочеш - йди.
Й так з Батурина у Довге
Поселилася вона.
Й тут напевно буде довге
Їй, учителя, життя.
Вона скромна і вродлива
І красуня на селі.
І на вигляд така мила,
Ще й співа, як солов"ї.
Кожний з хлопців мріяв мати
За дружиньоньку її.
А чи вмів би по кохати
Ту дівчину у селі?
Бо вона не балакучить,
Та в запасі слова є.
Якщо хтось їй надокучить,
Тут же здачу і дає.
Присів я з нею на лавці
Й почав бесіду вести.
Запросив її на танці
І ми вдвох у клуб пішли.
Танцювали цілий вечір
Й для балачок тем було.
То напевно з-за малечі
Нас на бесіди вело.
Бо ми вдвох на одній ниві,
Тільки різні посівні.
В неї твори будуть в силі,
В моїх мускули міцні.
Й так негадано, неждано
Зав"язалася любов.
Де-хто думав, що зарано
Для життя я був готов.
Та, як видно не на слові,
Поєднались ми на вік.
І живемо у любові
П"ятдесятий уже рік.
А пишу про це для того,
Хто вагається в житті,
Вибрати собі такого,
Хто подобався тобі.
І як буде любов щира,
Не фальшива, а жива,
Тоді й жінка буде мила,
Та й завжди буде твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783762
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 28.04.2018
Моє життя не заросло хащами
Й не загубилося в безодні днів.
Воно пройшло дорогами й стежками
Й тому тепер вартує добрих слів.
Я не берусь його ні величати,
Ані хвалити не буду також.
Але це моє й я повинен знати,
Що очорняти теж його не мож.
Бо ми самі своє життя творили
І кожний день у наших був руках.
Ми з ним свідомо по землі ходили,
А не літали в небесах, як птах.
А як провів ти день вчорашній,
То справа не загальна, а твоя.
Хтось відданий сім"ї був власній.
А хтось ловив у небі журавля.
У когось доля видалась щаслива
І все життя у радості пройшло.
А декому не раз була й прмхлива,
Тому і різного за роки принесла.
Хоч кажуть, що ти сам будуєш долю
Й сам вибираєш шлях свій у житті,
Але не раз й судьба поломить волю
І переверне плани всі твої.
Тому порада молодим, не зрілим, -
Ніколи не спішіть ви, друзі, в бій.
Порадьтесь з ветеранами, з умілим,
Тоді вже подвиг покажіть і свій.
- = - = - = -
Мені так часто сниться хата
І я у ній іще малий.
І молода рідненька мати,
І батько дужий, не старий.
І вся околиця і річка,
І навіть смирненький струмок,
Що протікав, як лента - стрічка,
І мій улюблений куток.
Де я сідав й дививсь на зорі
Й думками брів кудись в світи.
А солов"ї на всім просторі
Розвеселяли вечори.
По штреці стогнали обози,
Котрі везли кудись добро.
І їх тягнули паровози,
А не електрики тягло.
Те все таке близьке для серця,
Неначе вчора то було...
Я пробудивсь й на столик сперся
І глянув в нічку за віккно...
А там весна й квіти барвисті
Дадуть душі краплі тепла.
Й я, хоч живу у другім місці,
Та не зречусь свого села.
Воно буде зі мною жити
У серці мойому й в душі.
І в снах іще не раз водити
По рідній, батьківській землі.
- = - = - = -
Не хилю голову до долу.
Хоча живу у самоті.
Сідаю в вечері до столу
І пишу часто ще вірші.
Навколо небо надімною
І місяць й зорі в висоті.
А я в роках, та твердо стою,
Бо є родина й друзі всі.
І ще завжди є ручка й зошит,
Й думки, і радості земні.
Й ніхто не скаже мені - "досить!
Покинь писати ти вірші."
Та я й селом ходжу спокійний, -
І як товариш й як земляк.
Може не раз здаюся мрійний,
Але в Дашаві я свояк.
Бо копу років вже минуло,
Як я приїхав молодим.
Давно, давно усе те було,
Тепер стою уже старий.
Роки летять, як чудо-диво,
І не повернуться до нас.
Але в душі стає красиво,
Коли їх згадуєш не раз.
А як то добре, що є друзі,
Бо ми частенько в бесідах.
Їх є багато у окрузі
І майже всі в одних літах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789390
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 28.04.2018
мой бог,
как же быстро
проходят дни
в неизбежном
движении к эпилогу.
и город внутри меня
наводнил
дождями
все пройденные дороги.
размытость вчерашних
моих путей
уже представляется
сонной грязью.
и солнце,
мерцающее
в темноте,
всю эту картину
отнюдь не красит.
на камни разобранные
мосты
становятся тут
пустотой, в которой
будда
со мной говорит
на ты
и сообщает о том,
что скоро
он изничтожит
и мой пейзаж,
собранный из
ее слез
и лета;
и что останется
лишь этаж
лунным
пристанищем
для поэта.
может быть,
царство
и внутрь
есть,
только пока что
оно не впору:
тот, кто сильнее,
тот слабых ест;
кто строит храм -
разрушает город.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779191
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 28.04.2018
в моем зрачке отразится последний бой
на площади падшего города, где любой
захочет пробраться в сгоревший сенат с головой
разрубленной лошади, выбив на старом гербе
все то, что положено в послевоенной борьбе -
читай: политической. здесь не писать к тебе
еще тяжелей, чем блюсти демократии такт,
когда на твоих глазах, как на вражий флаг,
разрывают того, кто вчера под размах атак
еще был первейший монарх молодых земель.
не писать к тебе здесь, оставаясь немых немей, -
тяжелей, чем принять его жребий. горящий змей
на хоругвях приносит опять "золотой уклад" -
все по-старому - как обещали сто лет назад,
и пятьсот, и шестьсот, и, пожалуй, с тех пор, как град -
то ли этот, а то ли другой - был поставлен здесь.
знала б ты, как уже опостылел мне этот весь
новый мир - своим перечнем тех же гнилых чудес,
тех же лозунгов, тех же молитв на слепых вождей,
тех же капищ, наставленных вновь на живой воде,
но острее всего - этим людом, где всяк - злодей
(если можно судить победителей посреди
"царства правды"). так вот не писать к тебе здесь сродни
замыканию в этом безумии, где одни
пожирают других - поначалу чужих, а затем - своих.
хорошо, что осталась ты; хорошо, что - стих;
хорошо, что подобен вечности каждый миг,
когда я вспоминаю о том, что еще вернусь -
может, прахом; быть может, в цинке - плевать. и пусть;
но главное - чтобы к тебе и в стихах наизусть.
и стихи разорвут обезумевший хронотоп.
над дивеево будет дождь, под дождем - потоп.
это значит, что вновь активирован изотоп.
и ко мне возвращаются те, кто входил сперва
одинокими нищими, ну а теперь - по два.
и не варит в течение года моя голова.
но закончить писать - это значит начать с нуля.
это значит, что снова по кругу пойдет земля,
а из глотки не вырвется звука, помимо «бля».
вот и весь заскорузлый сюжет от летящих птиц,
приносящих святые вести с твоих ресниц.
и я, глядя наверх, замираю, спадая ниц.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789424
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 28.04.2018
І внутрішній стає чіткішим слух,
І чітко розставляє пам’ять віхи –
Коли приходить невідомий друг
Зі словом незбагненної потіхи.
Ти, може, голос цей колись і чув,
Та так давно… І де, в якій країні?
Ти, може, цих очей ще не забув,
Та чи вони належали людині?
Ти ж не боїшся стріти двійника,
Пізнать себе у образі чужому?
Ти чуєш – хтось давно тебе гука:
Ну, годі спать, ходімо вже додому!
Ти тут один. А там, у далині –
Заснули десь твої труди і дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783568
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 28.04.2018
Та варто лиш почати все з початку –
І знову хутко забуваєш все.
Ну що там ті похмурі сни і згадки,
Коли нестримна радість понесе
Тебе в краї омріяні надхмарні,
Де й натяку на темряву нема?
Де певність, що співаєш не намарне,
Бо твій слухач – гармонія сама.
Поглянуть в очі їй…на мить єдину!
І враз щось помінялося в тобі.
Чого, здається, треба ще людині?
Чи ти шукаєш сутінків собі,
Де голос розтає на безголоссі –
Так міцно світло з тінями злилося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783087
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 28.04.2018
Если просто изображать радость,
чтобы скрыть внутреннюю темноту,
запереть в ящик прошлую младость
и надеть улыбку, скрыв пустоту,
предадут тебя глаза. Коварны -
отразится в них, что прячешь под грим,
даже от себя. Ты жил бездарно.
Гром не запрёшь в подземелье. Ты - мим.
Суть всё равно пробьётся наружу
и до фундамента всё сокрушит.
отчаянный смех сердце закружит,
горький, как печаль, покой нарушит.
Нет согласия у тьмы и света.
Сам решаешь – кому слать приветы.
17.04.18 г.
Сонет 4
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783299
Якщо покласти радості печатку –
Міцну, щоб не прорвалась темнота,
Замкнуть поганий настрій у шухлядку,
І усмішку надіти на уста, –
То все одно, підступно зрадять очі
Те, що ховає від усіх твій грим,
Що ти й від себе заховати хочеш –
Та як замкнути в підземеллі грім?
Колись назовні все одно проб’ється
І розтрощить дощенту всякий жаль –
Так, мабуть, серце з відчаю сміється,
Це дивний сміх, гіркіший, ніж печаль.
Немає згоди – так вже повелося –
Між тим, що мало буть – і відбулося.
20.03.18 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788268
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 28.04.2018
На моём пути от места работы до остановки трамвая стоит Храм божий – «Церковь Рождества Христова». Её территория обозначена металлической оградой. В начале ограды по ходу пути от работы есть непонятная для меня заасфальтированная возвышенность на бетонных плитах. Перед ней проходит тротуар для прохожих.
На этой возвышенности частенько сидят нищие или, по-современному бомжи, с кружками для подаяний. Обычно все они по виду – пьяницы, и я, весьма негативно относящаяся к этому пороку, пробегала мимо, не задумываясь и не задерживаясь. Какое-то время там не было никого. И вот недели две или три назад на этом месте появился новый человек.
Мужчина средних лет, может, лет сорок, может поменьше. Как все бомжи он был грязен и убог. Но, но… Он никогда не был пьяным. Его глаза светились. В след каждому, проходящему мимо, он говорил тихим смиренным голосом, с улыбкой, которой сложно дать определение, хорошая лёгкая и светлая улыбка, несколько смущённая или застенчивая: «Радости Вам».При этом, он слегка наклонял голову, будто кланяясь прохожему. Каждый раз во мне возникало щемящее чувство ни то жалости, ни то вины.
Я всегда почти бежала на остановку, чтобы успеть на трамвай в определённое время. Следующий уходил минут через десять-пятнадцать. Хотелось скорей добраться домой, без лишних задержек. И, почему-то, у меня всегда были заняты обе руки. И хотя в кармане пальто всегда бренчало много металлических монет, я ещё ни разу не положила в кружку симпатичного мне человека ни копейки.
Вчера я как всегда вышла из здания в пять ноль пять, с двумя сумками и с планами на вечер. И на мгновение замерла – с неба сыпалась манна. С тихим шуршанием на землю сыпалась сухая снежная крупа, почему-то сразу вызвавшая во мне ассоциацию с манной небесной. Отметив этот факт, я понеслась по обычному маршруту к остановке.
На возвышении, откинувшись на спину, лежал нищий. Ноги стояли на земле. Тело прикрыто большими белыми листами не то бумаги, не то клеёнки, сверху придавленными палками. С одной стороны выглядывала поднятая от локтя вверх рука. Это была рука неживого человека, как бы прощающегося с проходящими. Немного дальше стояла машина скорой помощи. Крепкий молодой мужчина в белом халате снимал со своих рук резиновые перчатки. Рядом с ним стояли ещё два мужчины, видимо, санитар и шофёр. Из-за ограды смотрел на происходящее служитель.
Сердце вздрогнуло и заныло
А с неба всё сыпалась Манна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139649
дата надходження 01.08.2009
дата закладки 27.04.2018
Если на Душе - Радость,
Значит тебе помог Бог!
Если боль и горе...
Не сомневайся!
Поможет Бог!
Ты даже и не заметишь
Как Чудо произойдёт!
Надо всё принимать от Бога!
Его Глазами смотреть на Мир!
Философия Жизни...
К Богу дорога...
Самое главное -
Искренность...
Жизнь Люби!
Во всех её проявлениях!
Вокруг Радость Дари!
Наша Душа - бессмертна...
За всё Бога благодари!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789302
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Я не признаюсь,
що буває лячно,
Коли торкаєтесь мене словами
У ніжність вбраними...
Так необачно
Захоплюватись Вами
до нестями...
Я не признаюсь,
що тремтить серденько,
Як лиш до Вас пригорнуся думками,
І як, щоб не сполохати,
тихенько
Милуюсь нишком Вашими руками...
Я не признаюсь,
як від Вас я млію,
У слабкості своїй стаю вразлива...
Я не признаюсь...
Хоч і розумію,
Від Вас це приховати неможливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724442
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 25.04.2018
Кавою пахне... й ванільними мріями,
Ще не порушено звичний уклад речей,
У скронях пульсує: чи ж ми посміємо
Світло здобути посеред чужих ночей?
Спека і тиша... й нестерпно солодко,
Приторність в кожному з порухів вій...
Ніжність торкнулась нас палко та коротко,
Як без дощу до землі буревій...
Душі спустошені (в себе ж не сіємо)
Спрагу вгамовують поміж чужих віршів...
В скронях пульсує: чи ж ми посміємо
Разом втекти в край цілющих дощів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788176
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2018
[i][b]Ще досі, геть заплакані ці схили
І сліпить тайну сонця - колобок,
Життя стікає хвилями тугими,
Як хмарок біле-біле молоко.
Тепер таке кохання пяно-пяне
Панянки ловлять тільки на авто,
А між смерек тут досі ще: "Іване!" -
Дзвенить, та не відгукує ніхто.
Як інстаграмна, гуглівська людина
Із придолинних бачу нині хат,
Як мохові подушки на вершинах,
Голублять промінь сонячних Карпат.
"Марічко!" - лине в тріщинки між гори,
В озону найчистіший перелив,
Ці тіні предків досі, мов говорять,
Здається, хтось й зі мною говорив...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788134
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Душа ее - птица, печаль ее - твердь.
Склонилась к тебе воплощенная смерть.
Глаза ее - искры, слова ее - соль,
Лежит пред тобой обнаженная боль.
В плену исступления сбивчив и глуп
Отчаянный шепот горячечных губ.
Узнаешь ли в блеске полночных зарниц
Знобящую дрожь белоснежных ключиц?
Она все обиды послушно снесет,
Она не спасется, она не спасет.
На темных ресницах лишь вздрогнет роса,
Покорно сомкнутся больные глаза.
В лучах наслажденья, родящего стон,
Души ее слабый раскрылся бутон,
Влюбленного сердца замерзшую розу
За пазухой спрячь от январских морозов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474661
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 18.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2018
КЕМЕРОВО 2018
[b]ни та, ни те, не наши…
друзья – товарищ плачет
в осколки, в трупы, в пепел,
в сознанье, в Души – грешен
сей мир, сей дом, сей кризис,
с ума сошедший бизнес,
огни, цветы, игрушки,
родные ребятушки –
отцы, семья и мамы
лежат у свежей ямы…
прощайте дорогие –
для памяти – живые!!!
[/b]
28. 03. 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784816
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 17.04.2018
Туманом вкрилися долини,
Затихли гомінкі гаї;
Кирпатий місяць вигнав чинно
Отари зоряні свої.
Завмерли в сутінках тополі -
Шляхів незмінні вартові;
ЖитА принишкли на роздоллі,
Поснули коники в траві.
Заплутавшись у верховітті,
Гуляка-вітер задрімав.
Ставки парують, днем зігріті,-
Мов чаю в блюдця хто налляв.
Лісами бродять одчайдухи -
Шукають папороті цвіт;
Русалки, мавки, відьми, дУхи
В цей час з"являються на світ.
Зависла ніч над рідним краєм,-
Духмяна, тепла, - неземна!
Палає ватра, ген - за гаєм,
І в серці кожному - весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742666
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 17.04.2018
Как бы Бога "допереть",
Чтобы сразу умереть?-
И здоровым и красивым,
И успешным и счастливым;
Не болеть и не страдать,
Старцем немощным не стать,
Чувствовать себя обузой,
"Овощем", ненужным грузом...
Для чего такая жизнь -
Пей лекарства и "держись"?
Так-то так... Но каждый знает:
Человек - располагает,
А вершит все судьбы - Бог.
И каков нас ждет "итог",
К сожаленью, неизвестно.
/Хоть и было б интересно/
Остается только - ЖИТЬ,
Добрые дела творить,
Честно, искренне молиться
И на Господа не злиться,
Если что-то, вдруг, "не так".
Надо, взяв себя "в кулак",
Опираясь круговерти,
Ждать смиренно легкой/?/ смерти...
Чтоб здоровым и красивым,
И успешным и счастливым,
Не болеть и не страдать,
Старцем немощным не стать,
Чувствовать себя обузой,
"Овощем", ненужным грузом...
Для чего такая жизнь?!
Но... "зарвался" я, кажись.
Прости меня, Господи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787250
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 17.04.2018
В суетный вечер
Герань расцветает...
Пламень букетная
Не обжигает...
Острой занозой
Дотронусь до раны,
Чтоб не болели
Белёсые шрамы...
В суетный вечер
Стану я стервой...
И не последней,
Да и не первой...
И не знакомой,
И не чужою -
С обворожительной
Красотою...
Грешницей буду...
И снова - святою...
Если умоюсь
Живою водою...
В суетный вечер
Стану ли стервой?..
Может... когда-то ...
Но - не наверно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787777
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Возлюблю Тебя, Господи, крепость моя! Господь - твердыня моя и прибежище моё,
Избавитель мой, Бог мой - скала моя; на Него я уповаю; щит мой, рог спасения моего
и убежище моё. Воздал мне Господь по правде моей, по чистоте рук моих вознаградил меня, ибо я хранил пути Господни и не был нечестивым пред Богом
моим; ибо все заповеди Его предо мною, и от уставов Его я не отступал. Я был
непорочен пред Ним и остерегался, чтобы не согрешить мне; И ВОЗДАЛ МНЕ ГОСПОДЬ ПО ПРАВДЕ МОЕЙ, ПО ЧИСТОТЕ РУК МОИХ ПРЕД ОЧАМИ ЕГО.
Псалом 17:2,3,21-25.
...нечестивый уловлен делами рук своих.
Псалом 9:17.
Повсюду ходят нечестивые, когда ничтожные из сынов человеческих возвысились.
Псалом 11:9.
Давайте поговорим о свободе. Есть ли у нас свобода как таковая. Посмотрим на окружающий мир. Как прекрасно всё многообразие природы! Потому и прекрасна природа, что не имеет свободы. Всё подЧИНено ритмам и циклам, программе, заложенной Творцом. Он для природы ЧИН - Начальник - Создатель - Исток - Творец!Растения чётко исполняют Его программу: зимой отдыхают, а весной пробуждаются и рождают почки, листья, цветы, плоды. Не для себя! В их программе - отдавать, служить! Цветы дают красоту, ароматы! Деревья дают плоды, очищают воздух, создают тень, отдают древесину и жертвуют собой, сгорая в огне, чтобы человек согрелся или приготовил себе еду. И в животном мире нет свободы как таковой. Заяц никогда не гонится за волком и птицы не ленятся совершать длительные перелёты в тёплые края. Все пять элементов Творения: эфир, воздух, огонь, вода и земля чётко исполняют свои программы.
И только ЧЕЛОВЕК получил СВОБОДНУЮ ВОЛЮ, ПРАВО ВЫБОРА, ПРАВО ТВОРИТЬ! Чтобы обуздать негативные проявления человеческого "творчества", люди стали создавать законы, которые организовывают жизнь в государстве, обществе, семье. И мы должны быть законопослушными гражданами своего государства. "Свобода", как вседозволенность, ограничена рамками закона.
Но люди, нарушившие законы государства, стараются избежать наказания, откупившись большими деньгами или выехав в другие страны. Зачастую это им удаётся.
НО ВЕДЬ ЕСТЬ ЗАКОНЫ, ОТ КОТОРЫХ НЕ УБЕЖИШЬ И НЕ ОТКУПИШЬСЯ!
ВСЯ ЖИЗНЬ ПРОНИЗАНА ВЫСШИМИ ЗАКОНАМИ ТВОРЕНИЯ! Нужно только всмотреться в окружающий нас мир! ЗАКОН ПРИЧИННО-СЛЕДСТВЕННЫХ СВЯЗЕЙ ВЕЗДЕ И ВО ВСЁМ! Он записан в народной мудрости: "Что посеешь, то и пожнёшь", "Как аукнется, так и откликнется". Веды называют его Законом Кармы, Законом Воздаяния. Самое простое определение - Закон бумеранга.
Время кризисов, войн, бед - самое подходящее время, чтобы проявить свою СВОБОДНУЮ ВОЛЮ, сделать свой выбор, определиться на чьей ты стороне, что ты хочешь и можешь творить. Время, когда ты стоишь на краю... Край... Ты должен сделать свой выбор: карабкаться,подниматься вверх,преодолевая все трудности, или опускаться, падать, катиться вниз. Выбирай: творить добро или зло. Но помни о Законе Воздаяния! Помни: бумеранги возвращаются... Каждый соберёт свой "урожай"!
И нет у нас свободы как таковой. Нам дана Свобода изучать и исполнять Высшие Законы, жить по ним, творить добро, Любить Жизнь и Её Создателя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605699
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 14.04.2018
Тогда отверз им ум к уразумению Писаний.
И сказал им: так написано, и так надлежало
пострадать Христу, и воскреснуть из мертвых
в третий день, и проповедану быть во имя Его
покаянию и прощению грехов во всех народах,
начиная с Иерусалима.
От Луки 24:45-47
ОН на Кресте раскрыл Свои объятия
И обнял Мир Божественной Любовью!
Сумел распять зловещие проклятия,
Весь Мир наполнить Христианской Новью!
Христос, Любимый Бог мой Милосердный,
Избавил нас от тяжкого греха.
ОН - Бог, Учитель, Друг Любимый, Верный.
ОН - откровение каждого стиха...
ОН учит нас: бери скорей свой крест,
Раскрой объятия ближним всем и Богу,
Природе, что пульсирует окрест,
И выходи на Светлую Дорогу.
И вот ты сораспялся со Христом...
И вот на поле Жизни ты уже "не воин"...
Нет, не жалеешь больше ни о чем...
Христос в тебе! Ты счастлив... всем доволен...
Христианство обнимет весь Мир
И Любовью наполнит Сердца!
Только Сын, а не мнимый кумир,
Может быть посланцем Отца.
2002 год.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786491
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 14.04.2018
НАРОД РОССИИ, ПРОБУДИСЬ!
Живешь в иллюзии угрозы!
Забыл ты мудрость о мече*?
Закон ведь возвращает слезы...
Вглядись ка, Русь, в свои просторы!
Леса Сибири... Урала горы...
Все реки - полные воды
Достатка, счастья, не беды...
Вам мало собственной земли?
На ней вы были рождены.
На ней трудитесь в Любви и Мире!
И не молитесь о "кумире".
Сгубил он жизнь уж не одну:
Сынов России шлет на войну*.
ВСЕ ЛЮДИ - БРАТЬЯ НА ПЛАНЕТЕ!
МЫ ВСЕ - РОДНЫЕ ЕЁ ДЕТИ!
ДАВАЙТЕ В МИРЕ, ДРУЖБЕ ЖИТЬ!
МИРОМ ПЛАНЕТЫ ДОРОЖИТЬ!
*ВОЙНА - ВОЙ-НА! НА, получи ВОЙ...
Воют орудия...
Плачут женщины, дети, старики...
Стонет Мать Земля...
* "Кто к нам с мечом придет - от меча и погибнет".
Новгородский князь Александр Невский.
"Кто ведет в плен, тот сам пойдет в плен;
кто мечом убивает, тому самому надлежит
быть убиту..."
Откровение Иоанна Богослова 13:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787417
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Донечці
Ти сьогодні плачеш гірко-гірко,
все, немає сили і терпіння.
Заблукала думка... хусток гірка
і солона мамина долоня.
І здається, що немає втіхи,
в саме серце влучила образа.
— Не зважай, рідненька моя птаха!
Все на краще…, це життєва проза.
Перегонять через поле вітри,
пронесуть холодні суховії,
пройдуть сни тривоги і засмути,
і настане день твого всесилля.
Може колись просто посміхнешся,
з чого зараз безутішно плачеш.
Бо в житті не так все, як здається.
Може ще й подякувати маєш...
Щоб побудувати щось надійне –
треба розвалити, розтрощити,
що віджило, зайве, непотрібне.
Залишити, з чим невдовзі жити.
Тільки в тім самому розібратись,
тільки самому дійти до істин,
У собі шукати, перебрати,
де помилки, в чому сенс події.
Усвідомиш — буде нове щастя!
Буде знов закладено фундамент.
Буде, про що мрієш і гадаєш,
тільки не тримай на серці камінь
і звільни душі всі закуточки,
від образи і до себе жалю...
Розкажу, знайду слова, розраджу.
А самій так тяжко, серце крає —
не обличчя слізьми умиває,
а в волосся срібло заплітає.
08.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787424
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Радуюсь!
Что Бог создал меня Женщиной!
Наделил умением Чувствовать, Любить!
В Женский День - Радуюсь!
За лучший подарок - Жизнь!
Радуюсь!
Каждым мгновением в Душе - Весны!
Божественный замысел -
Принимаю!
Он знает, что нужно Женщине!
Мы с Богом на " ты"!
Божественная мудрость...
Господи, благодарю!
За то, что создал меня Женщиной!
За то, что Чувствую! Люблю!
Оглядываясь назад...Тебя благодарю!
Вижу впереди - Счастье! Радость! Любовь!
За всё благодарю!
Вновь и вновь!
За женственность!
За то, что Люблю!
За Любовь!
Благодарю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780940
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 14.04.2018
Душа - папір...
Займеться і згорить у полум"ї щоденнім?
Чи, як рукописів священна благодать, вогонь їїї...
Вовіки незнищенний!
Не знали ви?
Рукописи - вони то не горять!
Виймай з-за пазухи пожовклий записник,-
не пізно ще творити власні скрипти...
Пиши себе. Ти - проповідь! Не зникне
зерно, що кинув в грунт колись сіяч...
Забули?
Лише хто сіє, той збире встократ!
Рукописи - судин твоїх руно!
Та що приховано за текстом, на звороті?
Вино пролите сторінками з плоті...
Десь поза рогом неба Маргарита жде...
О, Майстре!
Лиш переможці,- чуєш,- не самотні!
Бо з ними - Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786650
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Слово, моя ти єдиная зброє...
Леся Українка
А для поета слово - зброя гостра,
То ж захистімо ним країну.
Комусь найкращий, мабуть, теплий острів,
А нам дорожча Україна.
І слово наше має криці силу,
Вперед веде до правди, честі.
Ото ж довбаймо фальші темну брилу,
Не стіймо й мить на перехресті.
Несімо слово українське гордо,
Борімося за нашу мову,
Щоби чужинці не складали рондо,
Брехню убиймо сильним словом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781632
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 10.04.2018
Когда я был зеленым, юным мальчуганом,
То по уши влюблен в свою Ассоль
И мозг был затуманен новым и таинственным дурманом,
А в водопадах Рая , так бурлила кровь.
Не долог был роман, и я с мечтой расстался,
Нас разлучило время, ситуация. судьба,
Но все же памяти остался.
Пусть робкий поцелуй. Но только навсегда
Он лечит и снимает злобу, боль
Тот нежный поцелуй, моя Ассоль.
Шептала нежные слова, и с упоением так на меня смотрела,
В твоих глазах я видел небо,
Ну а сердце нежно жгла твоя ладонь,
И первые штрихи, к понятию любить, навеять ты сумела
Так, что до сих пор горит в душе моей огонь.
Да, ты в сумбурном этом мире затерялась.
Попытки отыскать тебя пока что только ноль.
Я знаю лишь, что тогда назвалась
Загадочным и непонятным именем - Ассоль.
Да, наша встреча была не случайность.
Неважно то что это было так давно.
Но я умею приоткрыть нечайно,
В тот юности сюжет - заветное окно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750006
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 31.03.2018
"Любви все возрасты покорны"-
От Пушкина крылатый афоризм.*
Нам годы не помеха и бесспорно ,
Что свеж наш разум юн и чист.
Вот в зеркале мы видим морщины,
А волос в прическе седой
А для лени, уныния найдутся причины.
Но только лишь дух молодой,
Разбудит, во всех проявлениях -
Влюбляясь, мы молоды вновь,
А в сердце былое горение
Ликует. Приходит - любовь.
С душистым запахом сирени,
И каждому цветку ты будешь рад,
Желаешь новых, добрых приключений,
Хотя и выглядишь как твой осенний сад.
И вот ты здравствуешь, мечтаешь с ароматом свежим,
И стал весенним твой осенний сад.
И этот воздух юности он нежный , свежий,
Как двадцать девять лет тому назад.
----------------------------------------------------
*"Любви все возрасты покорны.
Но юным девственным сердцам
Ее порывы благотворны,
Как бури внешние полям" А.С Пушкин "Евгений Онегин" глава VIII строфа XXIX.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749870
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 31.03.2018
На моєму подвір'ї наш державний
Прапор майорить..
На ньому бачу неба неосяжного блакить,
Та жита жовтого велике добре поле.
Такі дві речі взагалі прості ,
Нема на ньому знаків, ні страждань , ні болі.
Ці кольори корисні у житті...
Ось перегортаю я сторінки нашої історії ,
Та бачу, що богато хто бажав
Свій прапор на нашу землю встановити,
Та ще отруйних, хибних жал
У наші душі без жалю встромити.
Не підкорилися, свій шлях давно знайшли,
Із вірою - наша Земля та Небо справжнє є майбутнє ,
Свій прапор сміло піднімали вгору від землі,
Ми мужні люди, та і страх давно відсутній,
Бо хочемо бути цільними, як ці два кольори
Корисними та справжніми без злоби та без болю,
Бо є натхнення від завжди родючої землі,
Та й ще бажання пташки спритної до волі .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756362
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 31.03.2018
Перший подарунок Бога, це життя
Другий подарунок Бога , це кохання,
Ці важливі речі нашого буття,
Мудрих вчинків важелі навчання та пізнання...
А коли пізнаємо - Любов,
То тоді нам с кожним ранком щось нове здається,
Бо в цей час народжуємось знов
У коханні справжнім настрій не псується...
Як віддячити нам за ось ці дива,
Подарунки люблячого Бога?
За кохання ми віддячимо - життям,
Бо едина кожному дається змога,
Щоб в очікуванні заповітних мрій
Без поганих звичок творчо вік прожити.
Бо ми знаємо що є богато добрих дій
Дій що вчать нас дарувати щиро, та життю радіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777651
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 31.03.2018
Що за лаштунками кохання?
У чому таємниця , може це примара?
У думках, мріях це лише зітхання.
А хтось у цьому взагалі нездара?
Чому хтось одинак ,йому нема ще пари
А в його друзів навіть є онуки,
Йому чомусь трапляються лише одні підступні шмари
Та він втомися від помилкових рухів.
А справа в тому що він не там шукає,
По барам ресторанам не знайде любові
Лише за гроші там його приймають
Тай знов пливе наш бідолаха по чужий волі...
Але є добрі та порядні жінки
Ті що теплом з повагою зігриють
Бо знають про важливі та корисні вчинки
Та хибні думки с забаганками розвіють...
Шукайте жінку добру та хорошу
Та що не фарбується, не одягається немов папуга,
Той що не важливо скільки у вас грошів
В той що ви знайдете і коханку , друга...
Та що прийде на допомогу,
Коли вам сумно, чи якась хвороба
Кохання справжнє , щире є лише від Бога
Але робить для цього треба мудрі кроки!
Бо за лаштунками кохання
Є добрі та порядні вчинки.
Та на події нові сподівання
Там де знаходяться гармонії життя частинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762351
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 31.03.2018
Ми всі прийшли до цього світу
Виконати своє завдання.
Зробимо швидко – в небо підем,
Значно відхилимось – теж саме.
То ж план такий – не поспішати,
Але й волинити не можна
І всесвіт слухати – підкаже,
Бо пам’ятає крок наш кожен.
В термодинаміці я олух*,
Та розібралася достатньо
Щоб зрозуміти: навіть подих
Людини справа не приватна.
* Олух (російська) - дурень
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784975
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Біля нас живе відома й невідома таємниця .
Незалежна, волелюбна й дуже гарна киця.
Ви не смійтесь, не дивуйтесь – я вас розумію!
Та сьогодні цю загадку я для вас розкрию !
Це не просто звір у домі – це сімейний лікар.
Ви погладьте йому спинку – і не треба ліки,
Заспокоїть муркотінням, хвостиком потреться -
Стреси, клопоти й турботи - все кудись минеться.
Двійко в мене лікарів – психотерапевтів,
Вони мене краще знають від всіх екстрасенсів.
Це коти - Гришко й Марго. Наче просто киці,
А насправді – це великі диво – таємниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775064
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 29.03.2018
Вот миг, которого я долго ждал.
Последний вздох, последнее движенье,
И наступает для родных аврал.
Дай Бог им в этот горький миг терпенья.
Мой час настал, и весело душа
Покинет дом разрушенный годами.
И вот она- последняя межа,
Но не увидеть мне ее глазами.
Ждет тело впереди сплошная тьма,
А душу ждет восторг и наслажденье.
Ей не нужна земная суета,
Ее свобода - вечное движенье.
Я, если б мог, сказал бы: В добрый путь!
Лети, как птица вольная из клетки.
Тебе всю жизнь я не давал вздохнуть,
И вот теперь ты вырвалась из сетки.
Лети душа на север и на юг,
Восток и запад для тебя открыты.
А тело, завершив по жизни круг,
В земле сырой окажется зарыто.
Настанет миг, и в новом теле вновь
Душа вернется в этот мир жестокий,
В котором и сегодня льется кровь,
И убивают в этом мире многих.
И будет снова в клетке бить крылом,
И будет вновь на небеса проситься,
И будет миг, когда ударит гром,
И даст возможность в свой мир возвратиться.
08.01.2018 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770237
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 26.03.2018
Они стояли на краю обрыва.
Их было двое. И рука в руке.
Сердца их бились на меже надрыва,
А под обрывом омут был в реке.
Такие юные! Все впереди! Казалось,
Связала души их любовь навек.
До счастья оставалась всего малость…
Но тут вмешался злобный человек.
И жесткий приговор: Любить вам рано.
Закончить школу нужно, а потом
Лишь сможешь ты назвать ее желанной
И попытаться строить общий дом.
Непонимание загнало бедных в угол.
Нельзя любовью стену взрослости пробить.
Не даст совет ни Яндекс им, ни Гугол,
Как свое счастье в мире взрослых сохранить.
И вот стоят два юных человека.
Рука в руке. Сердечки бьются в такт.
Им на краю обрыва не до смеха.
И не хватает смелости им. Факт.
Стоять так можно было бесконечно.
Решать. Когда наверняка бы знал,
Любовь ведь чувство из разряда вечных,
Она не портится, как портится металл.
Когда действительно возвышенное чувство
На жизненной дороге вас найдет,
Забудете вы, что такое «грустно»,
И в этот миг душа, как птица запоет.
Любовь не будет гнать вас до обрыва,
Чтоб жизнь свою в реке укоротить,
И не заставит жить на грани срыва.
Она поможет в небесах парить.
26.03.2018 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784540
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
1.5. П’ЯТА ВЕРТИКАЛЬНА РАСА (5ВР)
26.03.2018* 11:45
Те, що кожна людина має окрім Реального Тіла ще і Тонкі Тіла відомо в Езотериці давно. Є декілька бачень того, що саме уявляють собою ці Тіла і скільки їх. Звичним вважається, що Людина має Ефірне, Астральне та Метальне Тіла, а далі починається різночитання у різних авторів. З цими різними концепціями мені довелося знайомитися вже після того, як я пройшов Навчання – на момент Включення (54 роки) я був повним профаном в Езотериці, тому мене і «писали з чистого аркушу».
Самоомани нема – я розумію, що моя Концепція Буття і всього, що входить в неї, має суб’єктивний характер, навіть при умові, що доказів її слушності маю достатньо як із власної практики (може дотягну існування в якості «просунутого» до 30 років), так і із літературних джерел, адже я знаю, що Людство весь час крокує до Істини, а вона немов кожний раз відсовується у свою глибину. Але все наше Пізнання всього і вся та крокування до Істини базується на Вербальності, а методи та засоби її – на наших домовленостях, тому що все наше існування, як і усвідомлення Реальності, тримається на статистичних законах, які ми і описуємо вербально. Хтось із людей робить в цьому новий крок, далі вступає в дію закономірність «Боже, яка ахінея! – А в цьому щось є! - Як сказав Ім’ярек, це має такий вигляд… – Відомо, що відкриття Ім’ярек є новим вкладом у Пізнання! – Якій негідник посягає на азбучну істину Ім’ярек?» - далі іде замикання на повтор перебігу подій.
Що ж, я себе втішаю тим, що а раптом я і є Ім’ярек.
От яку ма загальну концепцію Людини, яка склалася в результаті Навчання. Прошу пробачення, якщо буде повторення в чомусь, адже я вже говорив подібне вище.
1. Людина (самоназва Хомо Сапієнс сапієнс) є Носієм Домінант: Середовища (Сома/Психо), Життя (Душа), Розуму (Дух).
2. В Людині реалізується 5 програм: 1. Душі (у терміні існування Душі), 2. Кармінна (програма Реінкарнаційного Шляху Душі на Землі), 3. Долі (програма реалізації Душі у конкретному втілені), 4. Тонких Тіл (реалізація в людині єднання Душа/Дух), 5. Реального Тіла (Біологічна програма, генетичне успадкування).
3. В кожній людині реалізовується Симбіоз Людина/Душа, який обумовлює дієвість всіх цих 5 програм в Людині.
4. Всі Душі мають різне походження (Тип Душі) і рівень розвитку стосовно Реінкарнаційного Шляху на Землі (клас Душі).
5. Це обумовлює в житті кожної людини як існування її у Реальності, так і здатність відчувати здатність свого існування в інших Агрегатностях.
6. Здатність Людини відчувати і розуміти своє існування в інших Агрегатностях обумовлюється Тонкими Тілами, які є фактично делегуванням інших Агрегатностей в Реальне Тіло людини.
7. Суть та кількість Тонких Тіл обумовлює Вертикальну Расу людини.
8. На Землі зараз існують люди з різними Вертикальними Расами, але пануючою (приблизно 55% Людства) є П’ята Вертикальна Раса (5ВР).
9. «Класичний» представник 5ВР має такі Тіла: Реальне, Астральне, Ментальне, КвазіАстральне, Каузальне. При цьому Коефіцієнт 5ВР повинен дорівнювати 5,00.
10. Якщо цей показник менший за 5,00, то це означає «недосконалість» 5ВР конкретної людини, а якщо він більший, то це говорить про прояв в людині ознак 6ВР.
11. Людство зараз знаходиться на стадії зародження Шостої Вертикальної Раси.
12. Для активного переходу Людства на рівень 6ВРивонот повинне позбутися пакету Негативних перепон до цього.
Що мається на увазі? Спробую це показати далі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784560
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Вирішила моя жінка
Тиждень десь перепочити,
А дітей і господарство –
Все на мене залишити.
Надивилась телевізор
(А в нас є дурні програми),
Що доводять різним людям,
Як погано всім без мами.
Тут машина підкотилась,
Мама всіх поцілувала,
Поруч з водієм вмостилась
І рукою помахала.
Скажу, друзі, стало пекло.
Що вперед у руки брати?
(З того часу кожен ранок
«Отче наш» почав читати).
За щось братись - треба вміти,
(Щоб так жити – краще вмерти).
Я не знав, що мої діти
За день можуть стільки зжерти!
Чогось стало їх до біса,
Бачу, правда, всі мої,
Хоч я був ще той гульвіса
(Може ще є десь в селі).
Пішла така дурна мода –
Вдома всіх нагодувати,
Ще й кожному треба в школу
Бутерброд приготувати.
Поки всіх дітей я зранку
В ясла, в школу розіпхав,
У хліві кнуряка клятий
Вже дві клітки розібрав.
Тут качки, індики, свині –
Верещить усе живе,
А недоєна корова
На всю вулицю реве.
На городі, бачу, марно
Прикладать якесь зусилля,
На картоплі, правда, чисто –
Жуки з’їли все бадилля.
Цілий тиждень в цьому пеклі
Я крутився, скільки міг,
Щось там здохло, щось пропало,
Не догледів, не вберіг…
Як дружині все вдавалось?
Проявити скрізь турботу,
До ладу усе зробити
І ще й бігти на роботу!
Принесу я мішок глини,
Попри балачки й повір’я
Виліплю я жінку-бюста
І поставлю на подвір’ї.
Це не Статуя Свободи
І не Батьківщина-Мати,
Але жінку-трудівницю
Буде бюст цей прославляти.
Нехай бачать усі люди
І моя дружина мила –
Цю найвищу нагороду
Вона чесно заслужила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784442
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Своє життя я довіряю Богу.
Він наш Творець, Спаситель і дорога
До світлого і вічного життя
З зупинками на роздум, каяття.
Звертаймося до нього в небезпеці,
Його любов міцніша від фортеці.
З Ним чуєшся, мов на коні баскім -
І у великім ділі, і в малім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496242
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 25.03.2018
Скільки масок у світі – комічних, трагічних!
Скільки фальші на кожному зрізі, мазку!
А так хочеться Авеля мімік предвічних,
Щоб зернина росла, а не тля в колоску.
Щоби правду не тнули косою, мов трави,
Щоби сонцю в обличчя не кидали бруд.
Щоби прагли добра, а не відблиску слави,
Щоби щоки не знали цілунків Іуд.
Скільки в світі ненависті, чорної злості,
Скільки війн і розрух – все іде з голови.
Що на виході? Глина і з ящиком кості,
Плач пригноблених, хворих і зойки вдови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784384
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
***
Не говорить – ещё не значит, что молчать,
И в мыслях, что есть сил, от боли закричать.
От безысходности отречься и упасть.
И боль - наркотик, в ненависти страсть.
Сказал мудрец, что справедливость – это путь.
И на него однажды став, - нельзя свернуть.
Быть может, я отверженный глупец?
Ищу «начало» в нём, а надо бы «конец».
Уйти – не значит, что свободным стать,
И книгу пройденных страниц листать.
Так тяжело с камнями на душе идти.
И не хватает мужества «прости» произнести.
Быть может, в этом кроется секрет?
На тысячи вопросов – лишь один ответ
Достаточно «люблю» лишь раз сказать
И во мгновение счастливей стать.
О, если б был ответ простым таким, -
Наш мир совсем бы был другим.
Увы, но вместо слов – безмолвья мрак,
И в битве за добро оружие – кулак.
21/02/2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719551
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 25.03.2018
Якщо у ангела є крила, його попрошу огорнути
Моїх батьків, сім’ю, родину, і всіх, хто любить Україну
Якщо у ангела є очі, його попрошу подивитись
На тих, хто вірити не хоче, і з кривдою бажає жити
Якщо у ангела є руки, його попрошу я підняти
Усіх, хто серця чує звуки і тих, кого вже не зламати
Якщо у ангела є серце, то щиро буду я благати
Усім, хто українцем зветься, терпіння й миру дарувати
28.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555333
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 25.03.2018
[b]Про Хрест[/b]
[i]Між безлічі прикрас із золота та срібла, –
Згадаймо, чи не кожен обирає ХРЕСТ?
І безумовно, називаймо себе «вірним»,
Проте забувши головний закон з Небес.
У повсякденному змаганні серед рівних,
Хизуючись вагою й кількістю банкнот, –
Цураємось знедолених та бідних,
Чекаючи від Господа щедрот.
І вкотре, знов поріг переступивши храму,
Відбувши з ревністю покуту й каяття,
Учинком чи словами створюємо рану
На тілі Того, хто за гріх віддав життя.
Байдужі, грішники, для чого Хрест на шиї?
Для кого слів в молитві – пустота…
Бува для показу пісну куштуймо їжу,
А в душах пліснява вкоріненого зла.
Тож дуже хочеться у кожного просити,
Облишити з прикрас робити «жест».
Його потрібно не́сти, ¬– не носи́ти,
Бо це спасіння мученицький ХРЕСТ!
25.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784367
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
[i](вінок сонетів)[/i]
1.
Найбільша втіха на землі – це влада,
Релігія незмінна всіх епох,
Лихварка, що бере найвищу плату.
Душею віддають їй вічний борг.
Володарю земний і сонця брате!
Признайся сам собі, а хто твій бог? –
Чи той, хто був за правду розіп’ятий,
Чи гордістю оспіваний порок?
Хто прийме каяття твоє спізніле,
Кого в пітьмі так жадібно шукав?
В душі заплачуть янголи безкрилі,
І чаша переповниться гірка.
А душу віднесе, як мертве тіло,
Бурхлива, та отруєна ріка.
2.
Бурхлива, та отруєна ріка
Розмиє брудом береги сумління.
Спокуса, як амброзія, п’янка,
Богинею постане у видінні.
Те, що не варте навіть мідяка,
За примхою царя стає безцінним.
А істина в божественних рядках
Не спопеливши зла, піддасться тліну.
І хоч життя красиве у царів,
Та меч Дамокла – для усіх розплата.
Страхом падіння кожен-бо хворів,
В душі тримав свого німого ката.
В пітьму вони пливуть без якорів,
На березі гуде безликий натовп.
3.
На березі гуде безликий натовп,
Змішалися прокляття і хвала.
І безліч істин не знаходять ради –
Де праведні, а де лихі діла?
Невільники безумної принади
Купають у гріхах свої тіла.
Сумління без жалю ведуть до страти.
Бо влада – це сестра богині зла.
Володарі не створюють канонів,
А тільки служать первісним богам.
Для цих жерців не дійсні заборони,
Безумства їх нетлінні у віках.
Та хто не побував у тім полоні,
Не осягне величного гріха.
4.
Не осягне величного гріха
Бідняк наївний, що не знав спокуси
Зрівнятися із богом, не блукав
В оманах заборонених союзів.
Хто владою грішив бодай в думках,
Вже їй довіку поклонятись мусить.
Та навіть цар позаздрить біднякам,
Зомлівши від отруйного укусу.
А втім, гадає всякий чоловік,
Що слід цю дань без роздумів приймати.
Миліші для людей боги живі,
Водночас і любимі, і прокляті.
І спраги не втамує той повік,
Кому отруту цю дано пізнати.
5.
Кому отруту цю дано пізнати,
Тому не буде до смаку вода.
Суха душа, затиснута в лещата,
За краплю брудноти себе продасть.
Повсюди звикла лиш перемагати
Інстинктів неприборкана орда.
І привертає все нових фанатів
Земним життям спотворений Адам.
Забувши назавжди блаженство раю,
Як образ бездоганного зразка,
Людей безликі стада він збирає.
Кого гріхом диявол ошукав,
Тому в пітьмі пекельне сонце сяє,
В того безжальна, хоч міцна рука.
6.
В того безжальна, хоч міцна рука,
Хто душу гордим помислом утішив.
Між праведним і ницим – грань тонка.
Учора – янгол, а сьогодні – грішник.
Ріка гордині – пафосно-стрімка.
Руйнує у людині найсвятіше,
Сумлінню не кидає дорікань,
В пустелі серця заповняє нішу.
Гординя породила всі гріхи,
Але найбільше виплекала владу,
До Риму завела усі шляхи.
Лиш зло саме себе повік не зрадить.
Світ кориться не добрим, а лихим.
Та цар земний лише земним багатий.
7.
Та цар земний лише земним багатий –
У нетрях честолюбства заблудив.
Гріхів його шалені міріади
До раю вхід закриють назавжди.
Володарі приречені страждати
Спокусою сумнівної мети,
І голодом душі, яку за грати
Кидає ненаситність пустоти.
Для вищих сил царі – лише паяци
В коронах, у тіарах чи вінках…
І заздрити даремно на палаци,
Якщо вони постали на кістках.
Хазяїн їх – в невидимій атаці.
Душа у нього темна і тремка.
8
Душа у нього темна і тремка,
Думки його, неначе хижі птиці –
Володар у безвиході блукань
У величі своїй стає безлицим.
Бо всіх царів один недуг спіткав,
Між іменами знищує різницю
Сліпої одержимості вулкан,
А в пеклі їх читає блудна жриця.
Хіба щасливий раб отих богів,
Що споконвіку в нерозривній змові? –
Гординя, заздрість, грошолюбство, хіть –
Накрили людство, ніби темна повінь.
Величний раб веде страждань похід,
Блукає у морях чужої крові.
9.
Блукає у морях чужої крові,
Просолений сльозами самоти.
За правду роздає вінки тернові,
Та тільки їм по-справжньому цвісти…
Володаря дивує щире слово,
І безкорисність серед чорноти,
Тримаючи кинджал напоготові,
Він здатен покарати і святих.
Від божевільних задумів сп’янілий.
Тверезість не порушить таїни
Фальшивого причастя мертвим тілом.
В степах жадоби вічний кочівник,
У вигадану ціль пускає стріли,
І злочини вчиняє без вини.
10.
І злочини вчиняє без вини,
Метою виправдовує пороки,
Слуга гріхів, що волею прогнив,
І не узяв з минулого уроку.
Колоситься врожай кривавих жнив,
Ідуть віки, міняються пророки.
На істині буяють бур’яни,
Жнивар облуд навік утратив спокій.
Він шаленіє від лукавих зваб
В розпусної богині під покровом.
Із нею пізнає облудний рай.
Лише вона приймає в нього сповідь.
А потім знов грішить величний раб –
Із гордістю виходить лев на лови.
11.
Із гордістю виходить лев на лови,
Бо знає – він сильніший за усіх.
Лисиця ж прораховує умови,
Бере потроху, а не повний міх…
Їм поєднатися було б чудово,
Щоб учинити досконалий гріх.
Бо хитра сила – перемог основа,
Пекельний розум кине світ до ніг.
Так радив ще старий Макіавеллі,
Лиш сила й хитрість – корабель міцний,
Що здатен перейти моря і скелі
Абсурдної та вічної війни.
Та за морями війн – душі пустеля.
Так повелося ще із давнини.
12.
Так повелося ще із давнини.
Історія – це хитра куртизанка.
Кохає кращих, та за півціни
Тримає у пекельній лихоманці.
Як дика буря знищує човни,
Так губить найсильніших ця вакханка.
Тобою кожен хворобливо снив,
О владо, найсолодша із коханок!
Ти пристрастю убила стільки душ!
Чия ж ти тінь – диявола чи бога?
Відвертий ворог і підступний друг,
Розкішна фальшем, істиною вбога, –
Для тих, кого причарував твій дух,
Небесних див незрозуміла мова.
13.
Небесних див незрозуміла мова,
Як і земна – облудна для небес.
Пізнати Бога не дано рабові,
Якого манить блиск людських чудес.
Прозріння не буває випадковим,
Для багатьох – це непосильний хрест.
В чім сила – у страху чи у любові,
У тому, хто прогнив, чи хто воскрес?
Лисиця й лев – союзне протиріччя,
Основа ідеальних тираній.
Там пристрасті скликаються на віче.
Олтар твій – гріх, володарю земний.
Небесне царство не відкриє вічність
Для тих, кому неправди плід смачний.
14.
Для тих, кому неправди плід смачний,
Посади не дадуть уже в едемі.
А в пеклі є давно свої чини,
Найбільший лиходій для них – нікчема.
А люди – це шляхетні дикуни,
Які у розум ллють первісну темінь.
Радіє лис, що лева заманив
В тенета слави, як у рабську неміч.
Та, мабуть, псевдосвятість – більше зло,
Ніж всі облуди у розкішних шатах.
Без щирості написаний псалом,
Ганебніший, ніж ниці постулати.
Не замаскує ніч гріховне тло.
Найбільша втіха на землі – це влада.
МАГІСТРАЛ
Найбільша втіха на землі – це влада,
Бурхлива, та отруєна ріка.
На березі гуде безликий натовп,
Не осягне величного гріха.
Кому отруту цю дано пізнати,
В того безжальна, хоч міцна рука.
Та цар земний лише земним багатий,
Душа у нього темна і тремка.
Блукає у морях чужої крові,
І злочини вчиняє без вини.
Із гордістю виходить лев на лови.
Так повелося ще із давнини.
Небесних див незрозуміла мова
Для тих, кому неправди плід смачний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447814
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 25.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2018
ВОЛОДАР СВІТУ – З УКРАЇНИ…
Месія Божий і Володар світу з України.
Отця Небесного – це воля на земній планеті.
– Це Богом солов’їний вибраний народ й країна.
Мої пророчі вірші всі читайте в інтернеті.
Тому, що правду я описую на віки вічні
Й ніхто немає права це перетлумачувати.
А мав я аксіому написати людям в січні,
Але прошу: я вдумливо усе декламувати….
НЕХАЙ, ГОСПОДИ, БУДЕ НА ВСЕ ТВОЯ СВЯТА ВОЛЯ.
25.03.2018 р.
РАЙ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784322
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Обрій пекла заграва,
Різала тіло ночі,
Тихо літала слава
І закривала очі.
Туга шукала слово,
Хтось заробляв копійку,
Сироти та удови
Ставили Богу двійку.
Віри було замало,
І забагато солі,
Обрій пекла заграва,
А обпікала долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783832
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Безлюдна вулиця.
Ніч. Бінго!
Мачете – у мене,
у Вас – гаманець,
Чого Ви бурмочете, грінго?
Тут не ходить
Небесний Отець.
Він Вас не почує, друже,
Бо глухуватий
у нетрях цих,
Не плачте,
тут мокро,
тут є вже калюжі,
Я Вам їх за жменю
Продам золотих.
Не треба?
Ну, вибачте, пане,
Я сидіти втомивсь на дієті,
Вам гірше без грошей
не стане,
І не забудьте, у мене –
мачете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783004
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Душі, ловіться!
Малі і великі,
Цивілізовані душі
і дикі,
Замкнені душі,
і душі відкриті,
Вільні
і долею сильно побиті,
Всі, що не вірують
в казку і чудо,
Я вас із небом
знайомити буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784351
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
В Голландии, Нидерландах
Закрываются тюрьмы. ..
Исчезают преступники...
Пустеют камеры...
Преступлений почти нет...
Это показатель ...
Высококачественного общества...
Где понимают...
Что такое грех...
Зачем сидеть в камерах?
Когда вокруг сказочный мир!
Общество развивается...
Неся Добро...
Доброжелательность...
С детства...
С семьи...
Отношение к людям...
Понимание...
Даёт успех!
Поэтому Духовно развивайтесь!
Не совершая против людей грех...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784137
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
[i][b]Така невдала прикрість у житті,
Неначе злість підступної фортуни,
Ах... стала серцю ближча вмить тобі
Тонка прозорість теплої лагуни.
Та бірюзові зонтики із пальм.
Пощо тепер "люблю" якогось "плакси"?
Коли давно на жаль, на жаль, на жаль,
Любов до мене побороли "бакси".
Тепер уже мігрують журавлі
До тебе, взявши українську зливу,
Туди, де ти із іншим на Балі,
Цілуєшся під музику припливу.
А раптом, як вертаєшся в земне,
В осиротілу мамочку - Одесу,
Тобі так важко вгледіти мене,
Крізь темні-темні вікна "мерседесу".
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775504
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 24.03.2018
Без слів еспресо, без вершків, і навіть цукру.
В очах весь грішний світ з родзинками душі,
Я лиш зустрів тебе, а вже боюсь, що мушу
Лиш провести очима в парк до ліхтарів.
В глухих заплутаних провулках, міста Лева,
Знов сам не свій ходив і в натовпі шукав,
Ту парасольку мокру в синій колір неба,
Яку ще в березні тобі подарував.
Я рвав роки життя, на дні сумні та ночі,
І кожен Божий день, з душі зрізав шматок…
Щоб вкотре карі не прогавити ті очі,
Що приберіг мені, примхливий долі рок.
Весь час блукав, мовчав і думав лиш про тебе,
Коли хотілося кричати на весь світ,
Та вірив, все таки в кав`ярні вже на мене
Чекає кава - щастя всіх минулих літ!
Гірке еспресо в чашці, й тільки твої очі
І крапля кави на розніжених вустах…
Вона вже снилася, колись, посеред ночі,
Ця крапля чорна, мов перлина дорога.
Ти не втечеш у парк, не зникнеш десь за рогом,
В провулках тихих львівських, поміж тисяч лиць?
Бо нащо ж я тоді, вів бесіду із Богом,
І стільки раз просив в молитвах: Обізвись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784030
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Любовь тихонько умирает.
Закрыв глаза, я понимаю,
Что ведь тебя я потеряю.
Без слов уйдешь, не оглянешся.
Во мне все вдруг оборвалось.
Осталась грусть, печаль, тоска.
А ты, как призрак у крыльца
Стоишь, слезами умываясь.
Ты спросишь ведь за что терзаюсь?
За что я душу разрываю...
Свою? Ее?уже не знаю...
Я оттолкнул, она простила.
Меня она ведь так любила.
Любила ни за что. Увы...
Не смог отдать ей свои чувства
От этого в душе так пусто.
Что мне она? Она- привычка
Люблю- произносил в кавычках.
Я думал будет она рядом,
Она ведь любит. Чувства градом
Стекали с щек.
Но обернувшись, поспешила
И в даль так быстро уносилась.
Ушла. Так тихо. По-английски.
и сердце вдруг сковали тиски
И больше не сбежит с крыльца,
Не поцелует ведь с утра,
Не пожелает мне удачи...
Сердце мое так горько плачет
Хочу, чтоб все вернулось вспять,
Но жаль...не может время ждать,
Когда поймем мы все ошибки,
Когда подарим мы улыбки.
Закрыв глаза я знаю. Знаю!
Любовь свою не потеряю.
Я все смогу! Верну обратно!
Скажу я все. Скажу как надо!
Но знать одно должны все люди...
Поймите, что любовь ведь чудо!
Любовь ведь люди не теряют...
Она...тихонько умирает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616304
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 23.03.2018
Он падший. Он грешный. Он выгнан из рая.
Судьба его очень страшна.
И должен он вечность прожить, скитаясь,
За измену - казнь такова.
И если б не день тот порочный, злосчастный,
Когда изменилось все вдруг,
Когда в его сердце бесшумно прокралась
Любовь, окутавшая все вокруг.
Он спустился с небес, чтоб с любимой быть рядом,
И за это теперь он казнен.
Но он знал, что тогда будет вечность обязан
Блуждать под холодным дождем.
Но он рад был тому, что случилось все так:
Ведь познал он и счастье, и боль
Он не демон. Он ангел хоть изгнан из рая,
Падший ангел, познавший любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617435
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 23.03.2018
Стояла на распутье двух дорог,
Стояла я, и думала о Боге.
Он там на небесах, он так далек,
Но мне казалось будто вместе мы с ним ходим.
Стояла на распутье двух дорог.
Стояла, и не знала что мне делать.
Казалось, что сейчас весь мир у ног,
И в тоже время пылью я осела
Стояла на распутье двух дорог.
Так горячо и искренне шептала.
Молитву, что услишит только Бог,
Молитву, что учила меня мама.
Просила я, чтоб мне помог Господь,
Чтоб ангела послал мне на подмогу.
Чтоб ангел мой помог узнать мне путь,
Мой путь, что ведом одному лишь только Богу.
Стояла на распутье двух дорог,
Стояла я, и думала о Боге.
Он не на небесах,он не далек,
Как оказалось мы все время вместе ходим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617754
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 23.03.2018
Мне жонглировать словами надоело,
Я слишком стар для этой ерунды.
Как будто продал дьяволу и душу я, и тело.
Уж перевесились давно жизни весы.
Я не могуч совсем, как мне казалось,
И не велик ни чуть, как думал я.
Лишь только деньги у меня одни остались,
Бриллианты, яхты, виллы, острова.
Я слишком стар для этой ерунды,
Я слишком стар для гонок за деньгами.
Устал один я в мире жить, увы,
Я одинок, и сложно описать словами
Мою вселенскую тоску, мою печаль,
Что поселилась у меня когда-то в сердце.
Сейчас сижу, смотрю куда-то вдаль,
Закрыта уж давно мне к счастью дверца.
Я алчный был, не очень терпелив,
Я был жесток, не описать словами.
По головам не шел по жизни, плыл
Уж сыт по горло этими чертами.
Ах, если б смог я раньше изменить,
Я время жизни все перемотал бы,
Ах, как хотел бы эту жизнь свою забыть,
И счастья стольких жизней я не крал бы.
Зачем все это, задаюсь вопросом,
Но только жаль, что поздно вспомнил я.
Казалось, был для жизни своей босом,
Но нет, сейчас руководит мною она.
И вот не надо мне ни денег, ни дворцов,
Не надо изумрудов и сапфиров.
Сейчас я, к сожаленью, одинок,
Я изменился бы, но жизнь необратима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639441
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 23.03.2018
В бочці меду ложка дьогтю,
Це означає зіпсутий?
Як в коханні крапля зради,
Відпустити чи старатись забути?
Ці питання мучать не одну людину.
Гордість просить кинути кохану половину.
Ніби все нормально, цілуєш та зітхаєш.
Лиш одне турбує, що правди не знаєш!
Де ж вона та правда, таємницями вкрита?
Серце ж ніби мені віддав, а рана відкрита.
Кровоточить, рветься, сльозами полита,
А на обличчі усмішка роками пришита.
В бочці меду ложка дьогтю,
Це означає зіпсутий?
Його ж просто беруть й викидають,
А як же з коханням бути?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784045
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Хтось у вічному пошуку спокою
День у день вулицями тиняється.
Не знайшовши, падає в сумніви
І з шляху того не вертається.
Бо життя малює по-своєму
Долі люду простого, безмрійного.
Колись чорним, колись помаранчовим,
Без кордонів життя ненадійного.
Відправляючись з дому родинного
Кожен йде своєю дорогою.
Чи на тих поворотах звертатиме?!
Думки завжди обняті тривогою.
Колись треба прийняти те рішення,
За яке потім може платитиме:
Чи папером названим грішми,
Чи мости такі рідні палитиме.
Хтось у вічному пошуку спокою
День у день вулицями тиняється.
І коли навіть робим все правильно
Хтось ризикує і хтось обпікається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783975
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Чому, хто усвідомлює себе тупим,
Насправді серед люду є розумним,
А хто себе обізнаним вважає,
Той, навіть, книги не читає.
Той, хто отримує нові знання
І виконує свіжі завдання,
Той дивується своїм незна́нням,
Бо виникають знов питання.
Той, хто дійсно є розумним
І бачить він себе таким,
Той, безумовно, є немудрим,
Бо живе гординя в нім.
Той, хто і в правду має мудрість
(Для багатьох це буде дурість) –
Ві́дання прискромнює свої
І бачить прогріхи в собі.
Та людина смиренно розмовляє,
Зарозумілості у ній немає,
Вже й не говорячи про чванство
Чи самовпевнене зазнайство.
Мудрість без любові – хитрість,
І близька́ їй гордовитість,
А розум, що любов ту має,
Дійсно, мудро́ту вельми знає.
Мудрий – багато не говорить,
Ніколи він не пустосло́вить.
Він не проявляє зверхність,
В словах тримає обережність.
Нікого він не заставляє
Виконувать його поради.
Людей так вміло наставляє,
Що люд – сам мінятися бажає.
І наостанок хочу вам сказати,
Бо думаю, що це важливо знати:
Незавжди́, хто мудрість має
У того́ освіченість перебуває.
І навпаки, хто є розумним –
Не означає, що він мудрий.
І я вам приклад наведу,
Життєвий він та має правду:
Розумний хімік придумує дурман,
Його для людства виробляє,
На смертях гроші заробляє,
Хоч і обізнаність в науці має;
Простий, в глуші́ забутий селянин,
Та приїзди́ть до нього дворяни́н!
Пораду він отримати бажає
Від селюка, що навіть грамоти не знає.
Парадокси отакі у світі цім
І багато філософського ще є у нім.
Так що ж є вищим, ум чи мудрість?
Найкраще, звісно, мати друге і розумність.
[b]ℬℭ[/b]
[i]24.02.2018[/i]
[b]K Λ Е О Δ О Р[/b]
________________________________________
Вжиті слова:
• Мудро́та (наголос на "о") – щось складне
для розуміння.
• Відання (наголос на "і") – знання, обізнаність.
• Дурма́н – слово має кілька значень, зокрема таке:
те, що одурманює, п'янить;
[u]наркотик[/u], одурманюючий засіб.
[b]Вірш №10[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782102
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Не смій боротися із Богом,
Не зумієш ти Його перемогти.
Твоя поразка – не за рогом,
Лиш мертвим зможеш полягти.
В ганебності зазна́єш програшу,
Ховаючись від люду у стиді,
А Бог прославиться од виграшу
І скупається у світовій хвалі.
Коли здуріло ти хрести ламаєш,
Знай – печальне вже майбутнє маєш.
Хорошого собі не жди нічого
Та не врятує демонська підмога.
Війна із Богом – собі риття могили:
Глибокої, сумно́ї і доволі скорої.
І вже ти не побачиш сонячне світило,
Лиш у пітьмі нап'єшся гіркоти́ суворої.
* * *
Отож одумайся, урозумись, благаю,
Не будь ти дурнем і таким немудрим,
Хай Бог тобі в прозрінні помагає,
Щоб більше у житті не був безумним.
Вірю, ти змінишся як Савл у Па́вла:
Із гонителя Христа – у Його хвалителя.
Можливо, навіть, ти підеш у лавру
Києво-Печерську, нашу, славну.
Прийме́ш ти там чернечий по́стриг
І виймеш з себе цвяхи гострі:
Перед Господом гріхи розкриєш,
Щирі сльози каяття пролиєш.
І про́щення відчуєш ти од Бога,
В тобі народиться нова дорога.
Блаженство істинне у ній знайде́ш
І минулим вже ніколи ти не будеш.
[b]ℬℭ[/b]
[i]10.03.2018[/i]
[b]K Λ Е О Δ О Р[/b]
______________________________
Використаний термін:
• Чернечий по́стриг – обряд посвячення людини
в чернецтво (монашество).
[b]Вірш №14[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782543
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Люди, як кораблі.
Тонуть все знову і знову.
В срібній, туманній імлі
Губляться, наче раптово.
Часто вітрилом своїм
З курсу збиваються надто.
Потім - вже серед руїн
Їм опинитися варто.
Люди, як кораблі.
В шторм потрапляють безжальний.
Часто торкають землі,
Висновок дуже банальний:
Жити потрібно в воді.
Це для людини - суспільство.
Навіть в найгіршій біді
Треба забуть лицемірство.
І пам'ятать перш за все:
Ви не єдині у морі,
Що течія принесе,
Тільки коли ви прозорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782407
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Тримай свою Душу руками
І міцно, стуливши пальці,
Не дай Їй втекти.
Очима
Слідкуй, щоб Вона у танці
Не розтопила тебе й не обпекла руки.
Розлуку
Чи довго ти зможеш терпіти,
Коли Вона просить волі?
Не муки.
Тáк можна і скам'яніти.
Чи важко тримати камінь
У тілі - твоєму храмі?
Тоді, коли інші люди
Пусті, під туманом пилу, -
Тримай свою Душу руками
Повсюди.
Не будь пустотою,
Людино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764193
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 15.03.2018
Простите! Очень неудобно!
Но промолчать сейчас нельзя!
Пришла давно такая "мода"
На интересные дела.
Курить-невинная привычка.
"Спортсменом" тоже модно быть.
Ругаться, вроде как прилично
-Ведь хуже "лузером" прослыть.
На пъянку сразу громко скажем:
"Святое дело! Я пойду!"
Порою даже забываем
Не то, что веру, а жену!
На"лево" просто куралесим,
Когда на "право" хода нет!
Как "друг семьи" себя отметим,
Как "спонсор" очень много лет.
"Старик"- так Батю величаем!
Про предков часто говорим.
Мы их совсем не забываем
И часто в кошелёк глядим.
Мы любим выпить- не напиться!
Культурно просто посидеть.
И необъёмные границы
-На "поезд" можем не успеть.
На кухне море разговоров
Про доллар, цены и войну.
"Ещё насыпать помидоров?!
Давай за водочкой схожу!"
А на работу, как на праздник!
С работы- с праздника спешим!
Да,труд-есть труд, не детский садик.
Но очень часто как экстрим.
А место сзади подтираем,
С газеты вырвали листы. (1)
Там фото- Храм и друг бывает.
"В доску почёта занесли"...
Привыкли химией питаться,
Себя нитратами кормить.
Там много "Е, конкретный "карцер".
Потом спешим себя лечить...
Диеты, принципы, разгрузки!
Себя "до ручки" доведём,
Потом придумаем нагрузки.
Ведь целлюлит, как снежный ком!
И что-же это всё такое?!
Сказать что: "Шалости?" Нельзя.
Сказать:"Традиция?"Не стоит.
Ведь не всегда она права.
"Традиция!"А вдруг привычка?!
Не дед Пихто же виноват!
Но на привычку есть отвычка,
Когда она нам ставит "мат".
Мы часто "валим" на привычки
-Свою "вину" на них сложить.
А что на самом деле лично
Предпринял я чтоб "разрулить"?!
Нам всем дано здесь потрудиться;
С любовью, с верою идти!
Терпеть, к Создателю молиться!
Найти счастливые пути!
Давайте будем в этом мире
Внимательны к своим словам!
В душе, В Стране и в личной лире!
Труд познаётся по плодам!
Автор стихотворения не против
некоторых действий,о которых
написано в стихотворении,
а против их крайностей-когда они
во вред себе, ближнему или
являются самоцелью.
(1)-К сожалению кое-где
на производствах есть такая
мужская привычка.
5-6.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781620
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Я- современный человек.
Учился в школе десять лет.
А после в Армии служил,
Но коммунизм я не зубрил.
Как все- любил, трудился, жил.
Стихов немножечко сложил.
Потом Союзный был развал,
Свободу каждый добывал.
"Всё" надо снова поменять,
Счастливым чтобы сразу стать!
Прогнать подальше коммунизм,
Построить честный глобализм.
И кто-то выхватил "бабло"
-Оно случайно не пришло.
Кто взял кредит, кто беспредел
И снова новый "передел".
Народ свободный- кто "совок",
Кому-то дел невпроворот.
Кто скромно ближних "обувал",
А кто-то верой "просвещал".
И каждый в деньги "зависал",
Порой под "дудочку плясал".
А жизнь сложней и круче всё,
Как белка крутит колесо.
Миллионеров "эшелон"
-Наверно самый умный он!
И "нищих"- словно бы гора!
Ваш труд с темна и до темна.
Заводов меньше по стране,
Трудней всё в нашей стороне.
Всё тяжелей на свете жить,
Квартиру сложно оплатить.
Летят года и вот беда
-План Даллеса пришёл сюда.
Идите снова воевать,
Дороги жизни разрушать.(1)
Столкнули грамотно всех нас.
Летят года, проходит час.
"Не разсосётся" ведь война,
Она приходит неспроста.
Вражда, раскол. Народ в долгах
-Как попрошайка в батраках!
Что будет дальше, скажет кто?!
Так и коллапс недалеко. (2)
Ведь планы кто-то написал
-Чтоб каждый знал и выполнял.
Куда прогрес такой ведёт?!
Какую радость он несёт?!
(1)- Столкнуть народы России
и Европы между собой.
На данный момент столкнуть
патриотов двух полюсов.
(2)- Государственный долг
выше крыши и постоянно растёт.
28.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782396
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Після чергової сварки
(Часто так трапляється)
У суді Микола й Рита
Врешті розлучаються.
Дає покази Микола:
(Перед цим поклявся суду,
Що не збреше він ніколи,
Правду тут казати буде).
-Ваша честь, моя дружина
Зовсім стала вже пропаща,
Це п’яниця, наркоманка,
І до того - ще й гуляща!
Скільки років, а не вміє
Ні спекти, ані зварити,
В ліжку - не горить, а тліє,
(Навіть сором говорити).
А учора ось з’явилась
Перед самим уже ранком –
Добре, що за дім згадала
Після ночі на світанку.
-Боже мій, яка неправда!-
Підскочила Маргарита,-
Ваша честь, я тільки правду
В суді буду говорити.
Я прийшла додому рано,
Бо була в сусідки Лери:
Цілу ніч ремонт робили,
Удвох клеїли шпалери.
Все нутро кипить в Миколи,
Аж червоні стали вуха:
-Запишіть у протоколі,
Що вона іще й брехуха!
Бо насправді тої ночі
Я був у сусідки Лери.
Ми там клеїли, це правда,
Тільки зовсім не шпалери.
Не гуляє десь ночами
Чесна і порядна Лера,
Бо вона приймає вдома
Усіх своїх кавалерів.
В бій вступає Маргарита:
-Бреше і не червоніє,
Що п’яниця я невмита
І до того - ще й повія!
Ваша честь, ночами пес цей
Часто вдома не буває,
Сам, падлюка, десь гуляє
І на тиждень пропадає!
Суддя зважував, вагався,
Щось у тексті виправляв,
Усміхався, дивувався,
Потім рішення сказав:
-Хоч ви пара ідеальна,
Інтереси у вас спільні,
З цього дня - це не формально:
Ви розлучені і вільні.
На правах сусідів добрих
Можете іти до Лери,
Випивати, розважатись
І втрьох клеїти шпалери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781546
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 15.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2018
Снега и грязь смешает вновь погода,
В ещё один невидимый пустяк
Я на мели...Душой своею вроде
Могу распоряжаться кое-как...
Любовь опять над совестью глумится.
Я поводок Судьбою назову...
Душа моя,распятая блудница
Предстанет, не скрывая наготу...
Коль узник ты невидимой мессии,
Вдвойне утяжеляют тебе крест,
И стыд и грех в беспамятстве сносила
И нечему создать противовес!
Я кое-как шагаю по сугробам
И кое-как пусть мнимо,но живу
Смеётся надо мной моя свобода.
Навязывая втихую тюрьму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765380
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 15.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2018
Качелі в парку вітерець гойда,
Висять над містом хмари, як гардини…
Нічого справжнього на світі вже нема,
За винятком лиш посмішки дитини!
Всі прагнуть безтурботного життя:
Прогулянки, вечірки, фестивалі.
Грішми вимірюються «щирі» почуття
І оплески рясні в сесійній залі.
Лунає музика з підвального бістрО,
Ніхто і не почує твого крику,
Затопчуть в переході у метро,
Як нехотя загублену гвоздику!
І темрява будинки поглина,
Оманливо виблискують вітрини –
Нічого справжнього на світі вже нема,
За винятком лиш посмішки дитини!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782077
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Ще буде буйний черемховий цвіт,
а потім біла пелюсток завія.
І хай мені давно не двадцять літ –
десятків два позбутися зумію.
Не дорікну, що десь без мене жив,
а натякну на те, що може бути.
Бажаю стріти стільки справжніх див
у росний час розмаю м’яти-рути!
Надпити з кухля зрілої весни
зі смаком врун і запахом конвалій,
гайнути в поле з дощиком рясним
і забрести у волошкові далі.
Де за курганом розлилася Рось,
де із землі ростуть гранітні глиби,
здобути те, що досі не збулось
в весняну пору під сузір’ям Риби.
03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782045
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Твои руки, словно сталь
Никак забыть я не могу
И пряча личико под вуаль
На вены рук твоих гляжу.
Глаза твои горят в любви,
Они хотят что-то сказать,
И я прошу, ты не молчи
Ведь мне не надо нагло врать.
Губы шепчут непонятно,
Пытаюсь что-то разобрать.
Я думаю, и это вероятно,
Они о многом могут рассказать.
Ты о любви, и я о том же.
Касаясь губ твоих хочу понять,
Но почему, но почему же
Так хотеться тебя прогнать?
Воспоминаний много разных
Никак из сердца не прогнать,
Но есть всего три слова важных,
Ты должен их сейчас сказать.
Лицо твоё воспламенилось
Огнём испытанных страстей,
Я думаю, у нас получилось
Узнать любовь до мелочей.
Любовь испытывают люди,
Которые, конечно, любят.
Поэтому, любите, люди,
Иначе мысли вас погубят!
31.01.2009 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781811
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Наразі наснився сон дивний мені,
Що люду багато і хтось у труні.
І стогін, і крик - кипить все в огні,
І душі померлих блукають в тіні.
Прокинутись хочу, та щось не дає.
Цей сон якісь знаки мені подає.
Все тіло тремтить, а серце палає,
Сон дивний нутро моє пожирає.
Із мороку вийшов якийсь чоловік,
Руками торкнувся моїх він повік.
Дотику цього чекала не рік,
Залишились в пам'яті руки навік.
Цього чоловіка я знаю давно,
Неначе дивлюся минуле кіно!
А руки знайомі, як дивно?
"Та хто ж ви?"- питаю нестримно.
Прокинулась вмить у холодні поту,
При цьому я скрикнула: "Тату!"
Зрозуміла відразу свою "глупоту",
Відчула рук батьківських турботу.
Наразі наснився сон дивний мені,
Неначе мій тато лежить у труні,
І стогін, і крик, і люди дурні,
І жінка із дітьми блукає в тіні.
30.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782074
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Душа есть в каждом человеке.
Но в чём же её красота?
А, может, её ценят по одежде,
И ни к чему здесь доброта?
Красота души - что же это?
Характер, общение или увлечение?
Красота души - это яркое лето,
И ни к чему такое размышление.
Это лучшие качества наши,
Это любовь чиста и верна,
Это добром наполнены чаши,
Это горячая в венах волна.
10.07.2003 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781816
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Я думаю, що щось прекрасне
Ховається у кожного із нас,
І це прекрасне не погасне
У час відведений для нас.
Ми на Землі живемо для того,
Щоб слід лишити по собі,
Та ми не знаємо одного,
Що на Землі ми лише гості.
Тому, життя прожити треба,
Щоб пам'ять вічною була,
Радіти треба просто неба,
Щоб стороною біда йшла!
Я думаю, людина - це прекрасне...
І нею завжди треба буть.
Будьмо ж людьми, а власне -
У кожного свій путь...
07.09.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782071
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Є село на мапі світу
Уторопи зветься,
Люди щирі і привітні –
Так у нас ведеться.
На крутій горі правічні
Дуби височіли,
Послухаймо про що вони
Вночі гомоніли.
Старезні, мов діди,
Розкучерявили чуби,
Так шелестіли-розмовляли
І все мені оповідали:
– Скільки ми живем на світі,
Думаєм-гадаєм:
Ті прізвища загадкові –
Хто про них що знає?
Давно, давно Колодії,
Садівники, богатирі
Непереборну силу мали,
Навіть колоди вивертали,
Тому й наймення таке мали.
Ковальчуки – нащадки ковалів,
Звісно, з залізом справу мали,
А заповзятливі Клевці
Все їм допомагали.
То вбити цвяха, то кілок –
Й з Клевця зробився молоток.
Строжуки, Строжуки,
Дуб стругали залюбки,
Слюсарили Слюсарчуки,
Гребли сіно Граблюки,
Цимбалюк грав на цимбалах,
Ткачуки полотна ткали,
Біленчуків рід біленький –
Білий батько, біла ненька.
Демедюків пра-прабатько
Ой, мав пасіку багату!
І хто звідки ішов, їхав –
Медом пригощав усіх він.
Рід Думанчуків все думав,
Братовники – братолюбні,
Чайків рід пішов від чайки,
Що десь з моря заблукала.
Курищук мав птахоферми,
Кур! Незліченно, напевно…
Хрущі, мабуть, від хрущів,
Що коли весною цвів
Пишний сад, вони роями
Налітали, налітали…
Тодораки́, Тодора́ки
Ловили в Жужилику раки,
А давно Макійчуки
Засівали маківки.
А пра-прадід Лукачук
Вирощував часник-лук.
Був стрілець хоробрий Лучка,
Стріляв з лука влучно-влучно.
Димничі в давні часи,
Мабуть були пічники,
А, можливо, сажотруси?
Я вгадати не беруся.
Мельничуків давній рід
На горі мав вітровій,
Вітер ним крутив, хитав,
В торбу борошно зсипав.
Грицики в траві зривали Грицюки
І сплітали у вінки,
А Солинські сіль варили,
В селі юшечку солили.
Мав Карпʼяк ставів зо п’ять,
Коропів багато,
Баранюк мав сто!!! отар
Й вовну продавав він.
Городив коші Кошевко,
Кошелюк плів кошелі,
Пецюк сидів на опецьку
І замерзлі ноги грів.
Мабуть волочив городи,
Може походив з волхвів?
Невідомі родоводи
Прізвища Волощуків.
Кажуть були Бойчуки
Бойові захисники,
Та світом не воювали,
Тільки край свій захищали.
Є Онисько дуже близько,
Та не є Онисько низький.
А гуманний Гуменюк
Не образить навіть мух.
Вповідав казки Боєчко,
Ой, цікаво й дуже звично.
Ласійчук орав городи
Волами круторогими,
І були втомлені воли
Дуже ласі до трави.
Хтось казав що Бейсюки
Обрубали всі суки́,
Й бігли з суччям аж за Діл
Проганяти ворогів.
Від імен походять в нашому селі
Прізвища Данилюків,
Якобінчу́к, Яковенчу́к,
Філіпович, Григоришин
Григорчак і Захарук
І Гаврилко, і Павлюк,
Від Михайла – Михайлюк.
Мабуть, за часів прадавніх
І трохи пізніших
Прийшли Полюк і Стефанко,
Гаврилюк, Савʼюк і Пліхтяк,
Адамович, Дяків, Котюк,
Футуйман, Юзевич,
Середенко, Табахарнюк,
Скільський і Чуревич,
Никорович, Поціхович,
Залуцький, Скавронський,
Васильковський, Іванович,
Ніжевський, Курʼянський,
Одокійчук і Савіцький
Реберчук, Палітов,
Будзінський, Зелінський…
Скільки того цвіту!!!
Є ще в селі Сабадаш,
Досюк і Капчук,
Мазурак і Комищук
Шеремет І Фелищук,
Голдиш,Чукор, Палагнюк,
Томюк, Пристач,Отинюк,
Болдиш, Заячук, Грижук,
Дунич, Кіфор, Волярчук.
Може я щось призабула?
Випадково обминула?
Прошу всіх мене простити!
Всім бажаю дружно жити.
Прізвища всі загадкові,
Неповторні і казкові,
Хто їх предкам присудив –
Не казали те дуби.
Ще є в Уторопах прізвиськ ціла фіра,
Про них мені шептав дубок,
Та про “шпіцнаменаˮ писати я не смію,
Щоб не образити когось.
Щоб добрим словом ви мене згадали,
І все читали залюбки,
Мене в селі щоб пам’ятали
Й не проклинали мої кісточки.
P.S. В селі не було Скрегунців,
Симчичів і Бідашів,
А був тільки Вовкунець,
Ось історії кінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781231
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Ми всі сприйнятливо – чутливі
До сліз, до криз, до болів, до вогнів
І всі стражденно – терпеливі
До всіх принижень і до війн.
Перетерпіли тридцять третій,
ГУЛАГ, митарства, черги, дефіцит,
Брехню, колгоспи, жах репресій,
Паради, збори, сибіри...
Безвихідь була на сніданок,
Журба, сльоза, стрес – на обід,
А на вечерю пропаганда,
Талон, купон і море сліз.
А ми стражденно-терпеливі
До всіх принижень, до всіх бід,
Та духом незборимо-сильні,
В душі лунають в нас пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782037
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Свят-вечір. Урочиста тиша,
Вечірня зіронька зійшла,
Пречиста немовля колише,
І на кутку вже коляда...
І пастирі несуть дарунки,
Витає Божа благодать,
Не знає ще Пречиста смутку
І кутає своє Дитя.
Ще на Голгофу нема й стежки,
Ще терен тільки пророста,
А Син воістину воскресне.
Він правдою смерть подолав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782036
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Хто не кохав - задарма життя прожив,
Ні болю, а ні радощів не знає.
Собі в раю житло купив?
Для чого він живе і кому дбає?
Любов- не розвага, надмірне страждання,
Океани сліз, безсоння й каяття.
Пережите стверджує міцне кохання,
Справжню любов, надію й майбуття.
То не любов, що не має обід,
Справжня вона, легкою не буває.
У мріях на краще тримається світ,
У щасті та злагоді жити бажаєм.
Загляньте якось закоханим у вічі,
Вони горять, як в небі зірочки.
Тануть в коханні запалені свічі,
Биття сердець, шум гірної ріки.
Бути коханою, або коханим бути,
Яка щаслива й не забутня мить.
Подихи й красу можуть відчути,
Раді того варто і в світі жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782014
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Слова. Слова. Німі і галасливі.
Чиїсь думки. Сміливі й несміливі.
Збудовані будинки, замки, вілли.
Здобуто все, що мріяли, хотіли?
Відсоток гріє спину на Багамах,
Хтось вигрібає щось в сміттєвих ямах.
Хтось дивиться на це усе і спить,
Хтось злиться, терпить і мовчить …
Здобуто? Щось і втрачено мабуть,
Бо у конвертах не усе несуть.
У цьому хаосі людського марнославства
Пройдисвіта героєм камерно назвуть.
Ще й додадуть принцесу і пів царства …
Чекаємо на дурня, а його нема,
Щоб гідру ту намірився здолати.
З дитинства правлять бізнес і діла,
Сіренькі бонуси й невидимі зарплати …
А може мудрого нам Бог насправді дасть,
Щоб зміг нарешті гарно пояснити,
Що це не карти. І не успіх – масть.
А кожному щось треба з цим робити …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782060
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Не сповідалася Душа,
Була така, мов неумита.
Стріляли, знов із «калаша»,
Не раз ущент була розбита.
Гріхів не мала цілий віз,
Жила по правді і по честі,
Та мала навіть гріх від сліз.
Стоїть Душа на перехресті.
І ніби й Божа. Так, така.
Проте нема у ній причастя.
Хоч і хрестилася рука –
Душа не світиться від щастя.
Так пильнувала завжди тіло,
Була чистенька і охайна,
Та не було Христа у жилах,
У цьому й є Господня тайна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782022
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2018
Ніч у коси вплела матіолу.
Вітер хвилями гра баркаролу.
Стиглих вишень медові вуста…
Місяць в озеро плигнув з моста.
Мерехтять там сполохані зорі,
Ранки так кришталево прозорі.
Сонце сяє, спішить попід гору,
Щоби знову упасти додолу.
Все навколо таке фантастичне,
Неповторне, одвічне, величне!
Мить і вічність, буття й забуття -
Нам усе це дарує життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780255
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Диявол також плаче,
Диявол також сльози ллє.
Коли ніхто не бачить,
Коли ніхто не чує.
Та казка споконвіку,
Що нам передалась,
Про темного владику,
Того,що пекла князь.
Страшні події відкриває,
Ту темряву в душі;
Та все ж ніхто не знає –
Не стриматись сльозі.
Є почуття, що можуть
Дістатись аж душі глибин,
Тоді слова не допоможуть,
Ти з ними сам один.
Нехай ті сльози – кров,
Та це вже не важливо.
Важливо – сили ти в собі знайшов,
Отож душа ще ціла.
Не бійся, плакати – не гріх,
В тобі багато болю,
Стримати його б ніхто не зміг,
Оплач нещасну долю.
Ти сорому не бійся,
Сказати щось ніхто не в праві,
Слізьми досхочу ти залийся,
Нехай течуть криваві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760311
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 04.03.2018
9 березня виповнюється 203 роки від Дня народження національного генія і пророка Тараса Григоровича ШЕВЧЕНКА ...
ВКЛОНІМОСЯ ВЕЛИКОМУ КОБЗАРЕВІ!
ЧИТАЙМО ЗНОВУ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА і ПРОДОВЖУЙМО ЙОГО СПРАВУ!...
Оживає добра слава,
України слава!
Кров козацькая заграла,
Все живеє згуртувала!
Народ владу бере в руки,
людей збирає скрізь докупи,
Тиран-закони скасувати,
А праведні продукувати.
Новий Кабмін призначити
І ЄвроШлях зазначити!
Без президентської посади,
Яка-то має тільки вади?
Щоби парламент знов обрати,
А від Майдану – булаву Гетьману!
Диво з дива сталося!
А кому-то це гадалося?:
Я зійшов із постамента,
Обминув щити всіх ментів.
Подививсь я, надивився!
До чого народ дожився?
Яка у нас влада?
Чому нема ладу?
Я крокую по Майдану, Люди знов зійшлися
Борцям віддаю пошану. на Народне віче,
Все очима міряю, щоб глянуть у вічі!
Все звіряю з діями: І гуртом рушати –
А що і як би я зробив? Вкрайну рятувати!?...
А чи у Раду би вступив? А я буду закликати: [2,16]
А чи узявся б за сокиру? [i]Борітеся – поборите,[/i]
А чи просив би знову миру? [i]Вам Бог помагає!
[/i][i]За вас правда, за вас сила.
І воля святая! Кавказ (1845 р.) [8,142]
[/i]
Писано у січні-березні 2014 року. м. Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722531
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 04.03.2018
[b][/b]
Сталось Диво із Чудес: Віддавна любов Господня
Сам Ісус Христос воскрес! творить диво Великодня.
І вознісся до небес, В селах і містах в оселі –
бо: Воістину воскрес! люди радісні й веселі!
(Пасхальна світлина)
Паски день настає знову: Піст примусив нас худіти
в хаті, на столі обнови. й на м’ясне все не глядіти.
Зігріває теплом Свято, Та коли приходить Паска:
щоб було всього – багато. розпостіться, Ви, будь ласка!
Паску, крашанки і м’ясо
всі смакують дуже ласо.
П’ють горілочку як воду,
бо – козацького ми роду.
Все освячено водою –
не простою, а святою!
Бо у Церкві побували,
що й раніш не забували.
Ожива нове в Людини... А на Пасху – Воскресіння,
Як прозріння! Святоднини! Тілу і Душі спасіння!
Поцілуймось – триразово! А Любов – вона натхненна,
Бо Великдень – це основа: Богом є благословенна!
Він – воскрес! І смерть не владна, Вірою вона сповита –
Життя Вічне та принадне! отака у неї свита.
Благодать до нас приходить: Знову чуть: Христос Воскрес!
Щастя і Добро приносить! Ми: Воістину Воскрес!
Янгелята прилітають – Прийшло Свято у родину!
із ВЕЛИКОДНЕМ вітають! Воскресає – Україна!...
(Світлина пасхального на столі). Фото автора
Писано 11-12-13 квітня – ВеликДень 2015 р.,
Оновлено 1-2 травня 2016 р. Троєщина. Київ-Хмелів-Заклимок-Хмелів-Ромни-Київ.
Додано, оновлено і редаговано 15.04 на х.Заклимок біля с. Хмелова на Роменщині та 16 квітня 2017 року, опісля освячення о 03.15 у Покровській церкві ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729057
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 04.03.2018
[b][/b]
То [i]що[/i] найліпше є в Людини?
[i]Що[/i] не зникає в ній щоднини:
Душа чи Розум, або Врода,
яка би не була погода!?...
Я прóшу Вас поміркувати,
коментарем тут написати ...
12.ХІ.2017. м. Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760030
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 04.03.2018
ДОЛЯ ЛЮДИНИ ...?!...
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя! «Доля», 1858 р.Тарас Шевченко
Яка ви, Доля, у Людини?
Хто править нею так щоднини?
Яка ви у Людини, Доля? –
мапа Життя, Думок чи Воля!
Чи можна Долю все ж змінити,
щоби інакше й ліпше жити?
А чи потрібно це міняти,
при цім істотність не встрачати?
Якщо із Долею змиритись, –
то можна й в рабстві опинитись?
А чи похожі Доля й Карма,
щоб не трудились Люди дáрма?
Та, ні! Бо Карма визначає Долю,
Вона веде її по полю!
І як змінити тебе, Доле,
та чим засіять твоє поле?
Як часто грає у Людину Доля?
І так бува, що аж – до болю
усе єство її нуртує.
Можливо, – цим себе гартує!
Де ту соломку підстелити,
аби людське не загубити?
Мабуть, що варто це зробити,
щоб Душу й Тіло оновити!
То, як змінити Карму/Долю,
чим засівати свою Волю:
зерном Добра, Краси, Сумління, –
із покоління – в покоління!
Той, Хто змінити їх Сам зможе,
Собі і Людству допоможе ...!?... В.Б. 19.02.
Додано й оновлено 03.03. 2018 р. м. Київ
[b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780234
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Трудно понять Душу,
Что прошла через ад...
Затем взлетела в Небеса!
Тому пример - Христос!
Он Жизнь Вечную нам принёс...
Спасение в Нём нашла...
О, Боже, как Люблю Тебя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779805
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Що є життя, земне буття ,
Гнізда сімейного звиття ?
Чи часу плин без вороття ?
Шляху щоденного биття ?
Шукання гріш на прожиття ?
І чи доведем до пуття
Свої потреби, почуття,
Чи буде вічнеє риття
В шуканні істини буття ?
Якби знаття, якби знаття
Може не було б і ниття
Все б рівно йшло як вишиття .
Якби вертались з забуття ,
Якби ми мали каяття,
Змогли відкинути сміття
І зазирнути в небуття .
Якби знаття, якби знаття ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772241
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 02.03.2018
Віддаймо позитив для всіх,
Бо це наш спільний оберіг
На цьому непростому Світі
Для всіх тут сущих на Землі
Це нам потрібно всім й ТОБІ !
Бо легше шлях долати так
Й покаже Доля всім нам знак
Струсити шелуху й сміття
Вдихати й пити це життя .
Та не маленькими ковтками,
А пити, пити до нестями
Те , що для нас створив Отець,
Якщо живем, ще не вінець
Для чогось ми прийшли сюди ?
НАМ - вибирати куди йти.
У всіх нас місія своя
Більша чия ? Моя ? Твоя ?
Ні, - нам це знати не дано,
Бо на кону стоїть ВОНО !
ЖИТТЯ ! - і особисте, і загалу,
Тож не кидаймо на поталу
Суєтним дням буття алмаз
Життя одне, - одне у НАС !
01.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779832
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Об'єкти мого поклоніння — це всі, хто є поруч,
Всі, з ким я стикаюсь, без винятку всі до одного.
І спосіб мого поклоніння їм в будь-яку пору —
Їх щастю служити, що є в їх взаєминах з Богом.
[i]23.08.2016
Чернігів
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779797
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Він був найкращим з того, що в житті я бачив.
На Нього я дививсь із захватом, але ж
Поквапився від Нього геть піти, неначе
Від крадія, бо мав Він доступ скрізь без меж.
Мені здававсь Він тим, хто хоче щось забрати.
І Він забрав: вкрав серце, мов живий рубін.
І я щасливий дуже, неймовірно радий.
Бо серце щастям, радістю наповнив Він.
Він вкрав. Але Себе мені лишив натомість.
Тут, в грудях, Він в мені живе й панує Сам
І надає мені просвітлену свідомість,
Перетворивши все моє єство в Свій храм.
[i]24.08.2016
Чернігів
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779798
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2018
ЛЮБЛЮ, ЯК ГРАЮТЬ У КОСТЬОЛІ ОРГАНИ
Люблю, як грають у костьолі органи
вслухаюсь у ангельський спів у тишині
перед хрестом вклоняюсь Ісусу у храмі
і благодать божа сходить в моїй душі.
Мій Боже ,ти мій батько вчитель і лікар!
душа відроджується проліском серед зими
пречащаєш хлібом і вином даєш земні ліки
очищаєш, від гріху... воскресаю ,як квітка із роси.
Із чаші віри, вдихаю у новий день в життя...
в стражданнях і печалі подаєш руку мені
Боже ,ти любов'ю обнімаєш , як батько дитя...
захищаєш ,відвертаєш від біди на землі .
Мій Небесний Отче ,пробач за гріхи мої!!!
я не достойна ,негідна твоїх благ земних...
пропускаю молитву розпинаю на хресті
і в тунелі без світла, я мертва серед живих.
Мій Боже, я можу уявити день без сонця ...
безоряну ніч без Місяця без ясних зір,
а без святого духа миру із твоїх долонців,
немає радості ,втіхи із тисячі золотих лір.
Прости Боже, всі свідомі і несвідомі гріхи!
перед святим образом прощення благаю,
що пропускаю зустрічі із тобою на землі
і своєю сліпотою на хресті тебе вбиваю.
Мій Спасе-ти моя єдина надія в житті!
без тебе, не знаю як пройти життєву путь...
своїм недругам, ворогам прощаю на землі,
бо не прощена душа ржавіє втрачає неба суть.
Мій Всевишній пане ,ти господар неба і землі!
i єдиний суддя -який має право судити людину ,
по-твоїй волі ,народжені пізнати твої діла святі...
славити вовіки твоє ім'я Божу мати і Ісуса Сина.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779780
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Я так хочу про тебе писати,
Про дитинство твоє непросте.
Та не знаю із чого почати,
Як мені розказати про все.
Я, напевно, почну із домівки,
Що в колгоспнім стояла садку,
Де весною біленька голівка
Появлялась у кожнім кутку.
Де ходили удвох із сестрою,
Забавляли себе як могли.
І у копанці, там під вербою,
Дні щасливі шалено пливли.
А матуся в цей час на роботі,
Ви до неї ходили туди.
Відчували її ви турботу -
Пригортала до себе завжди.
Така добра була в вас матуся,
Що не знали ви з нею біди.
І не думали: дні ці минуться
Та дитинство піде назавжди.
Не минули сирітства сумного,
А життя все пішло шкереберть,
Кольори із дитинства ясного
Відібрала матусина смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779606
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
Духовний ліс... Людина, чиє серце там живе
І дихає отим повітрям щастя і свободи,
І почуття любові — вічне і завжди нове —
П'є там, неначе сік, що ллється з чарівного плоду,
У цьому світі може все. Нема їй перепон.
Для неї неможливого нічого не існує.
Бо світом цим вона ніяк не спіймана в полон.
Бо особисто в ній сам Всемогутній Бог панує.
Цей стан є стан смирення. Це всепереможний стан.
Смирення. І нічого просто не потрібно більше.
Бо все-все інше Бог смиренному дарує Сам.
Всі гідності смиренню вслід самі приходять інші.
[i]21-22.08.2016
Чернігів
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779604
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
Ой,Тарасе,ти Тарасе -
Кобзарю Великий!
Ти бунтар наш і пророк
Від нині й до віку.
Знав ти,буйна голово,
Що нам залишити-
"Заповіту"твого слово
Буде вічно жити!
Бо не має Україна
До тепер свободи.
Нема Правди,нема Волі
Для твого народу.
Вже нову несе Дніпро
В Чорне море воду,
Вже царюють не царі
А"слуги народу".
А ці слуги,як катюги-
Совісті не знають,
Все грабують та руйнують
Неньку розпинають!
Ой,не даром ти казав нам
Про гостру сокиру!
Пора батьку,пора отче
Підніматись миром!
Пора брати,пани -брати
Гострі коси й вила
І катів несамовитих
"Пустити на мило"!
***
Видел я намедни чудной сон.
Будто бы в мечети дело было...
С пейсами,но в рясе и с кадилом
Отпевает Путина...Кобзон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779488
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Не згадуй мене щоночі
І не задивляйся в очі
Як маг.
Словами мене чаруєш
І посмішку знов даруєш
У снах.
Цілунки п'янкі, весняні...
В обіймах твоїх розстане
Душа.
Сполохане серце в грудях...
Я більше тобі не буду
Чужа.
Ти в теплі мої світанки
Відкривши усі фіранки
Прийшов.
Востаннє тобі пробачу,
Востаннє ще раз заплаче
Любов.
Ступаю непевним кроком,
І погляд твій ненароком
Ловлю.
Вчинивши кохання злочин,
Я тихо крізь сон шепочу:
Люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775876
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Білосніжна зима збудувала кордони між нами,
Ти залишився там, у осінньому плачі дощів.
Стих вже голос молитв. В серці замкнуті сонячні храми
На мільйони замків, від яких не знайти нам ключів.
Ми з тобою тепер стоїмо за межею любові.
Тільки де був кордон, який ми перейшли в почуттях?
Чому голос мовчав, коли серце ридало від болю,
А у наших руках догорала кохання свіча.
Мені холодно так... Заметіль віє попелом в душу.
Там десь ватри горять. А між нами холодна стіна.
Я іду босоніж по снігах крижаних, як порушник,
За зимовий кордон. Може, біль цей розтопить весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779531
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Не стоит даже и тетрадь
Словами бранными марать.
Рассудка оскверняя чистоту
Уподоблять себя скоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779480
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Как-то вепса спросили ты чей?
Вепс ответил не думая : "Русский!
Рус набил мне клеймо на плече,
и жену мою трахнул в нагрузку.
Мы не вепсы теперь, не рабы,
служим князю и правдой, и верой.
Видишь, крестим на маковки лбы,
чтобы жизнь не казалась нам серой!
А кто скажет, что я - московит,
тот, скажу я тебе - башковит!
Ведь не ведали мы до Петра
про Россию совсем ни черта!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779470
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Коли небо сіріє бурями
Коли єдині стають минулими
Коли я сонце, коли ти вітер
Коли обох не єднають діти
Коли десь сльози
Через мовчання
Коли про совість
Лиш сподівання
Коли ти любиш безвідповідально
Коли в долонях
Лиш мить прощальна
Коли немає вже сили встати
Коли і шляху не відшукати
Коли тягнуть тебе в оману
Згадай рідну. Думай про маму
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779031
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Будьте красиві душею
в першу чергу і першим ділом.
Намагайтесь творити добро
щиро, завжди й так стабільно.
Руки стають старечі
тілом мандрують зморшки.
Краса - це подруга втечі
а ви її ловите коштами.
Просто відводьте погляди
від пустих і дешевих похвал.
Наповнюйте мудрістю голови
не продукуйте драм.
24.05.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779072
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Дівчинко-пташко, дівчинко-пісне
все буде краще, хтось включить світло.
Дівчинко-мріє, дівчинко-море
зранку вже завтра увімкнуть зорі!
Стане тепліше, стане і легше
всі слова втіхи, усі ті решту
будуть про тебе, будуть тобі
вже не про нього, і лиш тоді...
Дівчинко-серце, дівчинко-квітко
тобі прошепоче вишнева гілка
Дівчинко-музо, дівчинко-доле,
Твоя - це тільки одна з історій
Всі пережили, всі переспали
із твоїм болем, із твоїм жалем.
Всім якось обмаль, та стало сили
і в тобі вдосталь. Неособлива
Дівчинко-пісне, дівчинко-пташко
В житті і потім ще буде важко
Дівчинко-квітко, дівчинко-серце
Тобі лиш треба уміти стерпіть
12.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779073
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Чому ми бідні?Бо дурні.
Чому дурні? бо бідні!
Чому ті клоуни смішні,
настільки однорідні!
Люд розуміє, все ж мовчить,
закрили знову рота!
Але душа вона кипить,
що ми для них істота!
Лише істота - хай вам грець!
А клоуни - то"люди"...
Коли нарешті , той кінець!
Краіні -" правдолюбів"?
Чому повинен рахувати
пенсіонер - копійку?
Чому повинні годувати,
ми зграю ту -"злодійку"!
Чому? Простий народ істота?
Чому брехня керує?
Чому з нас роблять ідіотів?
"Надлюди" знов панують!
Чому ми бідні - бо дурні.
Чому дурні - бо бідні.
Чому безкарні всі вони,
і праця та - безплідна!
Вся молодь їде!
Нас НЕМА!
Безкарність вже усюди,
не від великого ума,
над нами, є "надлюди"!
..............................
І знов ми бідні - бо дурні,
дурні - бо знову бідні...
"Надлюди" - знову чепурні,
МАЙДАН ПРОЙШОВ - БЕЗСЛІДНО...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777597
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Біль переповнює душу
І тримає у своїм полоні.
А страх на долоні.
І холонуть руки,
І німіють уста,
І не можу звернутись
До Бога Отця.
Молитва не виходить
Із серця і вуст.
Біль зупиняє дихання,
Розсудок наповнє
Лише одне питання -
Чому?
Чому, Господи, так стається,
І коли це все минеться?
О! Скільки вже того болю
Вилив ти на нашу долю,
Долю України.
Через біль народжуємося
Уже для іншого життя.
О! Як болить, друже,
Твоє слово.
Кожне твоє слово
Наповнене болем.
І Духом твоїм, Господи,
Наповняється ота
Зболена душа.
Ти у ній перебуваєш
Страждаючий,
Знемагаючий,
Зраджений.
Але не перестаєш любити,
Нашу грішну душу.
Ти проходиш Хресною дорогою
І через наші серця.
Ти несеш і мій хрест.
Хрест кожного із нас -
Є твоїм Хрестом.
Йдеш на свою Голгофу,
Лишаючи нам
Сльози очищення
Через біль.
І йдемо ми за тобою
Своєю Хресною дорогою
Вже у дусі твоїм.
І кожне наше слово
Наповняється
Духом твоїм, Господи!
У дусі і правді Господній живім,
Людоньки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778953
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.02.2018
Ну нащо, якби знати, нащо,
Живе зашорений планктон ?
Не оминути часу пащу,
Бо долю, у віках пропащу,
Боги писали в унісон.
Хоч як себе не утішати,
А небо глумиться,- плащем
Накриє непромокні шати
І душу вижене із хати,
Поки немає зливи ще.
Нехай ти і не корм, а просто
Маленький безхребетний хтось,
Який в чужий заглянув простір,
У власній величі від млості,
Злетиш за хмароньку ось-ось...
Злетить і бульбашка із мила,
Хіба не гарна, так блищить?
Летить собі, хоч і безкрила,
Допоки дотик не зустріла, -
Грайливо-феєрична мить.
Їх навкруги силенна-сила...
13.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778211
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Немає правди в світі!Чи помиляюсь?
Тоді де чесність,cовість й доброта?
Все мішура,це лиш театр і галас.
І слів нещирих звуки й марнота.
Не раз хотілось знищити кайдани.
Що доля дала в дар і ярлики.
Та втечею ми не загоїм рани.
Від всіх втечем,від себе не втекти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761318
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 21.02.2018
Життя наше невеселе,- Прості люди там воюють,-
і вчора,й сьогодні... за нас і країну...
Наше горе безпросвітне,- Олігагхи тут панують,
це війна на Сході... як "вівці" невинні...
Лиш пилюку сіють в очі,
неправду глаголять.
До багатств дуже охочі,-
"дураків" з нас роблять...
Загребти усе зуміли,- Їх діла і справи грішні,-
й прихватизувати... антихристиянські...
В владні крісла посідали, Прості ж люди,як первісні,-
та вміють і красти... і міські,й селянські...
А за душі опустівші,
і за людські сльози,
за злочинства і безчинства,-
покарай злих,Боже!..
І за сльози материнські, Поможи,Боже, всім людям,-
за наругу над дітьми, правду зрозуміти...
І за дії їх злочинні,- І у свята, і у будні,-
їх у пекло забери... білий світ любити...
Будуть дні у нас і будні,
святкові й воскресні...
Будуть битви незліченні,-
миром освященні...
Об"єднаймося ж всі бідні,- Ще засвітить Правда й Воля,-
молоді і зрілі... і країна оживе...
Тоді й будуть справи плідні,- Зацвітуть садки... І Доля,-
по всій Україні!.. нас в майбутнє поведе...
Боже,ти завжди й усе умів,
подаруй нам свято!..
І на Сході ворогів
поможи здолати!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778178
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Беда случилась на Земле:
Пир правит Сатана.
Власть думает лишь о войне.
А нам она нужна?
Конечно, есть и дураки,
Что рвутся пострелять,
Пропив последние мозги.
А надо ль умирать?
Война кипит и тут, и там,
И кровь течет рекой.
Когда ж закончится бедлам,
И в мир придет покой?
Пока пузатый кошелек
Решает все за нас,
Не будет в мире править Толк.
Атас, атас, атас!
Из преисподней командир
Убогим власть дает:
Копите в подбородках жир
И мучайте народ.
Пусть возмущается, кричит:
За что нам эта боль?
А Бог в ответ им промолчит.
И в этом-то вся соль.
И вот тогда из недр земли
Явлюсь я в мир людей
И дам им то, что они ждут.
Ведь я же не злодей.
Дам злато, женщин и вино,
Я роскошь людям дам.
Задумал это я давно
И сделал вам бедлам.
Я души ваши соберу
И унесу с собой,
А вы пируйте наверху.
А там придет покой…
Вы не дождались, когда Суд
Вердикт вам огласит.
И души ваши уж в котлах,
А в них смола кипит.
Проснитесь, люди, наконец,
Гоните власть метлой,
Что вам дает не леденец,
А потчует войной.
Не соглашайтесь мясом быть
Вы на полях сражений,
А постарайтесь возлюбить
Того, кто просто гений.
Кто призывает в мир любовь
И искренне желает,
Чтоб перестала литься кровь.
И Бог про таких знает.
Кто не продался Сатане
За хлеб, вино и славу,
И кто при жизни на огне
Горел, противясь нравам.
Да, правит миром Сатана.
Но, люди, вы же люди!
Отдайте Богу все сполна,
Вдохните воздух в груди,
Чтоб дружным выдохом смести
Отродье сатанинское.
А после: « Господи, спаси!
Дай счастье нам вселенское!»
27.01.2018 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773679
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 19.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2018
* * *
Чи і собі податись в депутати,
Пообіцявши рай за голоси,
Бо там за зраду – за кордоном "хату"…
І по офшорах – баксами плюси…
ну і думки… анумо сповідатись!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637049
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.02.2018
Так тихо листя шелестить,
Тихіше ще струмок тече,
А він так голосно кричить,
І б'ються сльози у її плече.
Дерево ламає і скрипить,
Ховають хмари світло гаряче,
А вона навіки вже мовчить,
І не жива ще дві хвилини плаче.
Птахи своїх дітей сховали,
І всі навколо стихли,
А вони їх навіть і не мали,
Хотіли...та не встигли.
І скільки ж бачила природа,
Безліч таємниць ховала,
Людей їй було шкода,
Але вона про все мовчала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772783
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 17.02.2018
Самих себе старайтеся пізнати,
На всі діла беріть благословіння,
Біді лиш радість може протистати,
Стражданню – лиш довготерпіння.
Того розумним правильно назвати,
Хто серце в чистоті своє тримає,
І сильним лиш того можна вважати,
Хто перш за все себе перемагає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777606
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
По ринку водили козу,
Губились хвилини помалу,
Витискував вітер сльозу,
І щоки морозом кусало.
Зривалися посмішки вслід,
Чекали відкладені справи,
Сварилися баба і дід
Заради людської забави.
Літав зачарований сніг,
Писав на дахівках нотатки,
І новонароджений рік
Пророчив всілякі достатки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771329
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 17.02.2018
Ти не питай мене про боже,
Бо я не гуру, не мудрець,
Щоденно вулицями ходжу,
Треную виданий терпець.
Своє гальмую словоблуддя,
Надмірне почуття вини,
Довкруж не янголи, а люди,
Не божому навчать вони.
Я в небеса не знаю мосту
(а чи він був туди колись?)
Ти не питай мене, а просто
За душу щиро помолись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777561
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Що в мене є, чого немає в тебе?
Порожнє серце й присмак гіркоти.
Коли рушаю у дорогу вперше,
Завчасно знаю, що не треба йти.
Все йду та йду, минають люди,
Як сотні й тисячі мільйонів зір.
Вже завтра і мене ось так не буде,
На небі виллються мільйоном дір.
[b]Вони…[/b]
А я, поміж галактик світу,
Все йду та йду у сиву далечінь.
Втечу з-під варти ката небосхилу,
Й порожнє серце залишу для поколінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757010
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 16.02.2018
Я бродил по миру чарующих иллюзий и обмана,
И при этом я не врал, не воровал.
В лица сильных мира сего без единого страха,
С отвращеньем и злобой неистовой вечно плевал.
Был здоров и весел и любим народом,
Но однажды я пошел ему наперекор.
Оказался весь народ по сути сбродом,
И теперь для них я злостный тать или же вор.
Ведь другого финала и ждать мне не стоило даже,
Здесь всегда результат предсказуем и только один.
Хоть сгори, хоть посыпь свою голову черною сажей,
Но теперь ты один, во всем мире безумном один.
Был отец у меня, но его я не слушал...напрасно!
"Не руби сгоряча, и подумай, чем прежде что-то сказать"
Но тщеславие гнало меня к приключениям страстно,
Получил, что хотел: где мне скрыться, куда мне бежать?
Лишь отец все поймет, не прогонит и не упрекнет...
Пожалеет и примет и вспомнит лишь о хорошем.
Ну а царство земное не вечно, оно ведь уйдет!
Ты прости меня, отче, я знаю, что ты это можешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777269
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Коли біда так щиро обіймала,
Й від розпачу крутилась голова,
Я як закляття знов і знов казала
Що дякувати Богу, я жива!
Так гарне в людях бачити бажала,
Даремні прагнення,мов дзвін, пусті слова...
Та у тяжку годину знов згадала,
Що дякувати Богу, я жива!
Смурні ідеї та розбите серце,
То все ніщо, зім’ятая трава .
Щоб не було, все до одного йдеться –
Що дякувати Богу, я жива!
Де ж справедливість, може озоветься?
У кожного в житті своя канва.
Та дзвоник знову у душі зайдеться,
Бо дякувати Богу, я жива!
Жорстокий вітер збурює озерце,
Дерева із корінням вирива...
Та все мине, і все на краще йдеться,
Та й, дякувати Богу, я жива!
На сході знов надій зоря займеться,
Все мучають слова, слова, слова!
На них – ні, ні! Ніхто не поведеться!
Бо я, хвалити Бога, ще жива!
Минає час, летить, не озирнеться,
Мчить він від Великодня до Різдва...
Лицем до мене доля повернеться,
Бо, дякувати Богу, я жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755841
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 11.02.2018
О Боже, бережи моїх дітей!
У лютий буревій, та у ясну погоду,
Коли зійдуть з шляху, або не знайдуть броду,
О Боже, бережи моїх дітей!
Не дай пізнать гірких розчарувань,
Від зрад і болю вбережи їх, Боже!
Бо перекотиполем буть негоже,
Негоже знать й не примінити знань.
Дай, Боже, жити радісним життям,
Своїх коханих і дітей любити,
Навряд чи хто без цього може жити,
Та відведи їх від глибоких ям.
Не вичищай від каменів дороги,
Бо мудрості без цього не здобуть,
Достойно хай шляхами цими йдуть,
А я їм збиті вилікую ноги...
О Боже, бережи моїх дітей!
Молю тебе, почуй мою молитву!
Дай їм дорогу, сонечком зігріту,
О Боже, бережи моїх дітей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776347
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
ПОПЕРЕДНЯ РОЗПОВIДЬ ТУТ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622383
ЗНОВУ СЛАВЛЮ СВIЙ РIД ВЕЛИЧЕЗНИЙ!
ЗИЧИМ ЗЛАГОДИ ВСIМ I ДОБРА!
А ОНУКИ РОСТУТЬ ХАЙ КРЕМЕЗНI!
I ЖИТТЯ БУДЕ В НИХ НА У-Р-Р-А!!
ПАМ'ЯТАЮ СВОЄ Я ДИТИНСТВО,
БЕЗТУРБОТНЕ ДИТИНСТВО МОЄ
ПОЗИТИВНЕ СIМЕЙНЕ БАТЬКIВСТВО
I ЖИТТЯ БЛАГОЧИННЕ СВОЄ.
ЯК НАВЧАЛАСЬ Я В ШКОЛI ГАРНЕНЬКО
ВЧИТЕЛIВ ПОВАЖАЛА СВОЇХ,
ЯК СТАРАЛАСЬ ВИХОВУВАТЬ НЕНЬКА
ЗАХИЩАЛА ВIД ЗВИЧОК ДУРНИХ.
МАМА З ТАТКОМ МЕНЕ НАУЧАЛИ
ЛЮДЯМ ТРЕБА РОБИТИ ДОБРО
ГАРНI РИСИ МЕНI ПРИВИВАЛИ
I ЩОДНЯ Я ВДИХАЛА МИРРО.
Я НЕСУ УСIМ МИР ,СВIТЛО ,СОНЦЕ
СВОЮ ДОНЬКУ НАВЧАЮ ЛЮБИТЬ,
А ОНУЦI В МАЛЕНЬКI ДОЛОНЦI
БУДУ КАЗКУ ЧАРIВНУЮ "ЛИТЬ".
ЗНОВУ СЛАВЛЮ СВIЙ РIД ВЕЛИЧЕЗНИЙ!
ЗИЧИМ ЗЛАГОДИ ВСIМ I ДОБРА!
А ОНУКИ РОСТУТЬ В НАС КРЕМЕЗНI!
I ЖИТТЯ БУДЕ В НИХ НА У-Р-Р-А!!
25.11.2015Р.
(ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ)
продовження тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624921
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623779
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 10.02.2018
попередня розповідь тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623779
Сильна жінка інколи мріє сльози не стримувать,
Та терпить,не плаче...
Вона привикла тягти цілий віз і отримувать
важкі життєві задачі...
Сильна жінка ніяк собі пару не знайде,-
Мішає емансипація…
Часто в відносинах вОна в офсайді,-
Не розуміють її ідеологізацію…
Сильною жінкою зробило її життя
Та життєві обставини…
Сильна жінка-Це філософії й психології відкриття
Одинока красуня квітка –на зеленій галявині…
Хотілося б їй такого ж сильного чоловіка мати,
Шукає його,колобродить…
Щоб на всіх фронтах життя не самій волати…
Та де ж-бо він ходить?
Набридло їй бідній постійно коня на скаку зупиняти,
В підпалені хАти заходити…
Хоче вона імідж сильної дами з себе зняти…
І перестати верховодити…
Стримує вона свої бажання ,сльози ковтає,
Не хоче бути дурепою…
Лише свої красиві думки огортає,огортає,
Не бажає дружить з недотепою…
Хоче вона, сердешна, любити і бути любимою…
Також бути слабкою…
І у парі зі своїм коханим бути щасливою
Рибкою золотою…
Та поки що…
Вона чужі сльози витирає і стримує,стримує,
І завжди дякує за все і…не плаче!!!
Бо привикла тягти цілий віз і отримувать...
важкі життєві задачі...
29.11.2015р.
ПРОДОВЖЕННЯ ТУТ:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624921
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 10.02.2018
[color="#3700ff"][i][b][u]РЕАЛЬНІСТЬ[/u]
Насправді що існує,а що ні
- в реалі зрозуміється мені.
[u]ІСТИНА[/u]
Все дуже просто до банальності:
ІСТИНА-це Правильне відображення
об»єктивної реальності.
Потребує Істина
а чи конкретності,а чи абсолютизму,
а чи відносності,а чи об»єктивізму.
[u]МОЖЛИВІСТЬ[/u]
М. Не ґарантує результат невпевненої статі,
яка поклалась на «авось» у результаті.
[u]ПРАВДА[/u]
П.-те,що і Істина
потрібна для «благовіщення»!
Можна додати чесність,присягу
Закон і правдивість…у допомогу…
[u]ЖИТТЯ[/u]
Життя-буття,свідомість,сенс,
це Божа данність,чудо із чудес!
Це-біографія Людини від А до Я!
«Існую я»! А чи «Єсмь Я»!!!
[u]СОВІСТЬ[/u]
Включення почуття
моральної відповідальності
за свою поведінку!
Сумлінне усвідомлення
перед собою,суспільством
своїх вчинків!
[u]МИСЛЕННЯ[/u]
В цьому вислові я особисто
не скажу нічого нового.
Звернемось до давно вже відомого!
Мислення- це властивість мозку
високоорганізованої матерії,
що пов»язане з мовою.
[u]СЛОВО[/u]
Це засіб спілкування і одяг для думок!
То є магічна сила! І Слово-то є Бог!
[u]ДУМКА[/u]
Думка- це те,чим заповнена свідомість.
Це продукт мислення і його рухомість.
[u]ЛЮБОВ[/u]
Глибокі Почуття «Агапе», «Філіо» чи «Ерос»,
До особи протилежної статі чи чогось…
Це також Богом я б назвала!!!
Це всіх процесів по-кри-ва-ло!
[u]КОХАННЯ[/u]
Закоханість та і Кохання –
це не Любов ще,
а на неї сподівання.
[u]ЗНАННЯ[/u]
Досліджуй ,узагальнюй
сукупність відомостей
Які набув у процесі навчання ,
а потім світу передай!
[u]ДУША[/u]
Суть когось ,або чогось,когнітивна сфера…
Це основа у Людини,центр сокровенний…
[u]ЛЮДИНА[/u]
Творіння Боже ,творіння -диво!
Що дане нам у нашому образі,
сутності і фізіології.
Ми є Любові дивний подарунок!!!
ЛЮ-любов ДИ-диво НА-на...
і ми самі-не свої!
[u]ПРОСТІР — ЧАС[/u]
Штучний математичний
4-вимірний простір подій.
Людино,живи в тому...
просторі-часі і ДІЙ!!!!
[u]КРУГОЗІР[/u]
Обрій,огляд,кругогляд
Вширину,вперед,назад
Горизонт і круговид
Небокрай,також овид…
Бачить все навколо –зір,
Наш чудовий кругозір
[u]НООСФЕРА[/u]
Вплив Людини на біосферу-
то є Ноосфера.
Це питання потрібне для навчання –
ноосферного виховання.
[u]МРІЯ[/u]
Предмет думок і прагнень,
Нездійсненних бажань,
Витвір уяви недосяжний,
Фантазія та нереаль…
[u]МЕТА[/u]
Те,до чого люди прагнуть,
А чи хочуть досягти…
Ціль, мішень(для вправ) чи задум
План також чи зміст (життя),чи намір
Нам показують МЕТУ.
13.01.2018р.
/ на світлині---Образ Істини в епоху Нового Часу.
Істина в образі жінки.
Полотно Жуля Жозефа Лефевра./
д а л і б у д е
[/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771077
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 10.02.2018
Не дай упасть мне Боже,
Очень Тебя я прошу.
Сохрани мою хрупкую душу,
От напастей, что здесь на земле.
Сохрани моих родных, и друзей.
В Своей крепкой, надёжной руке,
Исцели всех больных.
Без Тебя я никто, а с Тобой человек,
Не дай упасть мне, а помоги дойти.
До Отчизны небесной своей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769314
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 10.02.2018
Друзья на небесах живут,
Их путь земной окончен.
Навечно поселившись там,
Нашли, и радость, и любовь.
А нам без них, так тяжело!
Душа льёт слёзы,
День и ночь.
Не верит, что их больше нет.
Но так решил, наш Бог - Отец!
И Ему виднее, больше,
Чем нам здесь на земле.
Он добра, нам всем желает,
И защищает нас любя.
А то что часто друзей,
Родных, Он забирает.
Так значит надо,
Вот и всё.
Не лучше бы задуматься!
Нам о жизни вечной.
И с Богом помириться.
И когда, наступит время,
Покинуть земной путь.
Чтоб войти, в Небесную Обитель,
И радостно встретив Творца и друзей.
Воспев хвалу, для Иисуса Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775393
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 10.02.2018
Не ощутив, родительского тепла,
Так хочется прижаться, Боже.
В тёплых, ласковых, и крепких объятьях,
Позабыть мирскую суету.
Иногда мне кажется,
Что я одна, на целом свете.
Я фантазирую, мечтаю.
А Ты Господь, глядишь
На это свысока.
Иисус, знаю это плохо.
Научи меня мудрости Твоей,
И долготерпению.
И со смиреною душою,
Пройти до конца, земной путь.
И когда придёт час,
С Богом повстречаться.
Я хочу Его обнять,
И с кристально чистой душой,
Войти в небесную Обитель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776130
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018
А на небі хмари,
Пливуть немов човни,
А над ними стожари,
Сяють наче сни,
Снують десь там мрії,
Між живописних місць,
Й живуть вічно надії,
І збуваються скрізь,
Там повсюди роздасться,
Гомін й спів солов'їв,
І в стократ всім воздасться,
Хто лиш добре творив,
Та немає й підказки,
На дорогу туди,
Бо вона не для наших ніг,
Бо країна ця казка,
Бо це місце лиш міф.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673466
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 10.02.2018
Схопили козака та кинули до ями.
Призначили на завтра страту, мов весілля.
Зі смертю він одружений, тому цю драму
сприйняв як сон, оскільки звичний до свавілля.
Лише собі у вуса посміхнувшись щиро
намалював швидкого коника на мурі...
Вказав солдатам і сказав що зранку з миром
поскаче звідси геть на волю що є дурі.
"Дивак якийсь. І що верзе він з переляку?
Напевне, з горя не працює мозок в нього."
Так вирішили між собою два солдати,
що вартувати мали "брата степового".
"Як виповзе цей дурень із такої ями,
що глибша майже вдвічі аніж зріст людини,
при цьому, на ногах й руках міцні кайдани?
Напевне зовсім з'їхав з глузду цей хлопчина."
Торкнувшись скронь, вони пішли спокійно спати...
"Нікуди він не дінеться, хвалько пихатий,
прокинемось, одразу здіснимо ту страту,
хай скаче в пекло на конячці "чорт" вусатий."
Коли ж вони вернулися за хлопцем вранці,
порожньою, без парубка була в'язниця,
і тільки коник на стіні кружляв у танці,
немов казав їм: "нумо хлопці, вгомониться!"*
*) за мотивами українських казок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766224
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 10.02.2018
КНГА ЖИЗНИ
Как много книг ты смог насобирать,
А, может, сам писать собрался?
Что нового, без фальши, смог узнать,
Чтоб не жалеть в конце, когда не состоялся.
А дети взрослые всё пишут для детей,
Ра все лады блуждая в мир иллюзий….
Какие вырастут плоды из их идей –
Созреют ли в итоге мыслящие люди?
Всё соревнуются фантасты, как в палате №6.
Здесь каждый труд – история болезни.
Изысканный дурман пленит мозги…
И Гарри Потер – из психушки – в нашей жизни!
Кого способен удивить жестокий мир,
Но он, шальной имел таки начало:
Дитя приходит в мир, как чистый лист…
Кто душу поразил его смертельным жалом?
Найдется ли среди людей кто бы ответил,
Без басен, без легенд и мифов дал ответ…
Увы, молчание «умов» -- одни калеки –
Лишь потому, что заповеди Бога «под запрет»!
Закон Создателя – навечно тот же самый.
На протяжении веков не зыблемый, един.
И в сложном мире разум наш печален,
Лишь при доверии к Святому человек непобедим.
Лукавый ангел, совершивший в небе бунт
Промеж людей обманутых господствует до ныне.
Но Слово Бога учит как держать нам путь,
Покуда Божий Сын не истребит его гордыню.
Как близок день всемирного Суда,
Благая весть знакома всей Вселенной.
И каждый скользкий путь покинет навсегда,
Чтоб вечно в мире и любви жить непременно.
Матфея 8:44 «Эта благая весть о царстве будет проповедана по всей обитаемой
земле для свидетельства всем народам, и тогда придёт конец».
Иоанна 8:44 «Ваш отец — Дьявол, и вы хотите исполнять желания вашего отца.
Он был убийцей от начала и неустоял в истине, потому что в нём нет истины. Когда он
говорит ложь, говорит сообразно своей сущности, потому что он лжец и отец лжи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733724
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 08.02.2018
НЕ ТА МУДРОСТЬ…..
В кромешней тьме колдует черный маг.
Он возглавляет царство смерти…
Земля не высыхает от крови,
Напрасны вопли, поминания, молебни….
Дорогой Каина убогий люд пошел,
И в лютой зависти его тревоги.
До мирной жизни способ не нашел –
Его поводыри совсем не знали Бога!
Насмешники не уставали убивать,
Всем зверствам находили оправданья.
Теперь настало время отвечать,
И каждый хищник удостоится вниманья.
Вести крестовые походы на убой,
Людей беспечных увлекая в рабство.
Пол - мира уничтожить дикою ордой…
И во главе всего в итоге – папство!
За кровь невинную придётся отвечать…
Кто смерть готовит для грядущих поколений,
Нежели на планете силы больше нет,
Чтобы пропал навечно темный гений!
За всё в ответе лично я и ты:
Тебе приятен разве запах крови?
Есть много способов смерть обойти,
Но кто научит нас с тобой любови …..
Иисус велел оставить ратный меч –
Насмешники оружие «благословлят
святой водою»
Сын Божий призывал к любви –
Они же братьев снаряжают к бою….
Иакова 3:14-16 «Но если вы имеете в своих сердцах
горькую ревность и сварливость, то не хвастайтесь
и не лгите на истину. Это не та мудрость, которая
нисходит свыше, но земная, животная, демоническая.
Где ревность и сварливость, там беспорядок и всё дурное».
Матфея 15:14; 26:52 «Оставьте их. Они — слепые поводыри.
Если же слепой ведёт слепого, то оба упадут в яму. Тогда
Иисус сказал ему: «Верни свой меч на место, потому что
все, кто возьмут меч, от меча и погибнут»
1 Иоанна 3:12,15 «Мы не должны быть такими, как Ка́ин, который был от
Злого и убил своего брата. А почему убил его? Потому что его дела
были злы, а дела его брата праведны»..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742785
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 08.02.2018
"Муж -голова, жена — душа» - пословица
Ну - ка, душа, мне скажи откровенно,
что ценишь ты из сокровищ земли,
четкий ответ был получен мгновенно:
чувства Божественной вечной любви,
чувства, что гор золотых всех дороже,
царских дворцов и корон королей,
мне, ведь, без них в рай войти невозможно,
чувства любви всех сокровищ ценней!
Знаешь, душа, я с тобою согласна,
что без любви жизнь сведется к нулю,
я головой убедилась, что счастье
строить легко лишь с глаголом «люблю»...
Так говорили, любовью дыша,
муж и жена — голова и душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757386
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 08.02.2018
Сам Дарвин удивлялся, как легко
Поверил человек его теории,
Доверившись приматам целиком,
Как будто в них начало всей истории.
И, может, потому прижился так
Закон звериный, тот отбор естественный,
Что смотрим друг на друга, словно враг,
На жизнь свою взирая безответственно...
Не оттого ль, что сердцем не познав
Истока своего происхождения,
Лишились сами Богом данных прав:
И на любовь к себе и уважение.
И лишь найдя Творца своей души
Поймем зачем дарована нам жизнь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760818
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 08.02.2018
Я молю: дай мне силы, Господи
верной быть Твоему Учению
в мире, свергнутой с неба гордости,
где у каждого свое мнение,
находясь от Тебя в изгнании
средь завистливых, среди судящих,
я молю укрепи желание
сердцу быть непрестанно любящим.
Я молю: дай мне силы выстоять
в мире, где Твой Закон разрушили,
где пытаются святость высмеять
в отношениях между душами,
чтобы сердце мое счастливое
не забыло ЦЕНЫ спасения,
я молю: дай не быть трусливою
отстоять Твою точку зрения.
Недостойна я искупления
Твоим Сыном от смерти грешников,
но Ты принял мое моление,
и простил мою душу грешную,
испытав Твое Милосердие,
я хочу воздать мерой полною
благодарность мою в усердии:
жить в согласии с Твоей волею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775800
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
А у терпіння певний є запас, від помилок прийдемо до спокути, а на пояснення не витрачайте час, бо люди чують те, що хочуть чути! Буваємо у славі та ганьбі, це знають всі, нічого не пророчу, не псуйте настрій ви комусь й собі, бо люди вірять тільки в те, що хочуть! Запрограмовані на успіх ми усі, не всі далеко будуть вдалі спроби, підвищувать не варто голосів, люди сприймають те, що до вподоби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775750
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
«Немедленно стремитесь полюбить»
(Геннадий Эсса)
Хотя бы фото оставить на земле,
а лучше – стих или живую песню.
А впрочем, нет: нужен не просто след,
а семя Рода, чтобы Род жил вечно.
Любить хотел, любить хочу поныне,
однако же – стремился не к тому,
Любовь ведь то, что продлевает Жизни,
в Потомках возрождая РодДину твою.
Я медлил почему-то так Любить, чтоб
Жить Едино, Плодотворно, Человечно.
Мечта о ЧелоВечной Жизни и Любви
пока не состоялась … Что ж я медлю?!
30.6.23г Аристианской Эры
(2016г Христианской эры)
Мир прекрасным делает Добрая Сила
"дарадара" – "сильный-добрый"
(по африкански)
Безответной Любви не бывает:
бывает Односторонняя Любовь.
Мир действительно прекрасен,
но только для тех, кто Любит,
а ещё – для «дарадара», что
по африкански: сильно-добрый.
8.7.22г Аристианской Эры
(2015 г Христианской эры)
на фото Людмила Туманова с другом-фотографом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675821
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 07.02.2018
«В Шумерской мифологии «Ме» – это Божество таинственной Силы,
управляющее Миром, Людьми и даже Богами, наделяющее
своей незримой энергией Силы всё Сущее на Земле»
(Юрий Ульянов)
http://www.proza.ru/2015/02/02/148
Эманация Таинственной Силы,
упрравляющей и Миром, и Людьми,
наделяющей своей энергией всё Сущее,
происходит не откуда-то, а из глубины
Натуры каждого истинно-Доброго Человека
(а тех, кто сомневается, отсылаем к Сказкам).
16.8.23г Аристианской Эры
(2016г Христианской эры)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684095
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 07.02.2018
КОЕ-ЧТО СО СВОЕГО САЙТА (DOLGOBROD)
------------------------------------------------------------------------
...последний раз мы с ним виделись на похоронах. Он был, как живой.
Видел рыбака. Удочка, сачек и... большой пакет с вареными макаронами.
- !!!
- Закидываю удочку с макарониной на крючке. Через несколько минут всплывает рыба, чтобы посмотреть, какой идиот вместо червя макароны к крючку привязывает. Дальше в дело идет сачек...
- Ты чай "со слонами" пьешь?
- Ага.
- А я один…
Нет ума – считай на пальцах…
Если гора не идет к Магомету, то Магомет идет домой.
Он сходил в Интернет, потом тщательно вымыл руки, почистил зубы и лег спать…
Приходит как-то черт к своему начальнику и говорит: - Александр Григорьевич…
Мужчина покупает "плюсовые" очки, виновато улыбаясь, объясняет продавщице: - Старею, вот. Дальновидным становлюсь…
Возлюби ближнего ибо ближний возлюбит тебя...
Чем богаты, с тем и рядом...
Жизнь и умирать научит.
- Глядя на вашу морду, хочется быть слепым...
Неграмотный? Ставь крестик. На своей карьере.
Здесь вам не равВины, здесь климат иной…
Когда-нибудь я проснусь мертвым…
"Не место красит человека" – любил говорить унитаз.
- Может в "поддавки"?
- Давай.
Взяли. Поддали.
Новая болезнь: Острая материальная недостаточность.
- А вы из какой деревни?
- "Малые писуны".
- Какое интересное название. А что, есть еще и "Большие"?
- Есть. Это вверх по Каке.
Движение – это жизнь. Узнать бы еще, куда двигаться.
На приеме у дерматолога:
- Доктор, у меня чешется тут, тут и тут…
- Мыться не пробовали?
Встречаются два скелета:
- Привет!
- Привет!
- Что-то ты похудел…
Россия глазами белоруса – ближнее зарубежье, постепенно переходящее в дальнее.
Блюдо из топора: Берете топор, заходите с ним в ближайшее кафе…
Из полезных советов: Вода станет вкусней, если добавить в нее мясо, картошку…
Желудок у котенка маленький, а жрет, сволочь…
Удар об судьбу…
Куда ни кинь, всюду клиП.
Однажды, в студеную зимнюю Нору…
Телеграмма: "Москва. Мавзолей. Ленину"
Н.Чернышевский. "Что делать?" (пособие для безработных)
Состав преступления? Пожалуйста. Пре – приставка, ступ – корень…
СССР – Слезы Советских Социалистических Республик.
ВождеЛенинец.
Чрезвычайный и Полномочный Посол… огурцов во Франции.
"3-х баксовая опера".
ЛатАно-Американские страны.
ВоспаРение легких.
- Служили, дав товарищу? Ага…
Из Лермонтова: Я помню день Мавроди, но…
Цыплят по осени щиПают.
Во поле березка стонала…
Во всем нужна сноровка, закалка, монтировка…
Я помню Нудное мгновенье…
Игровая приставалка.
Дурак – круглый, идиот – полный… Может перестать есть?
Однажды лебедь рака щупал…
Мат в три Года.
Восток – дело танково…
Витамин Е2 – Е4.
Птица высокого помета.
Мой дядя самых честных Травил…
ЖеЛательная резинка.
- За что вы любите вашего Президента?
- За то, что он – человек.
- Но мы все люди.
- Правильно. И все мы смертны…
В. И. Ленин "Ветхие заветы".
-------------------------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123822
дата надходження 28.03.2009
дата закладки 07.02.2018
Скоро тихо уйду и очнусь в новом мире,
Но конечно об этом не буду я знать.
Буду соску сосать в незнакомой квартире,
Буду к матери новой опять привыкать.
Снова садик и школа, потом на работу,
Или в ВУЗ, если стану немного умней.
Неужели обратно все те же заботы?
Смерть глупа, если смысл не находится в ней.
В чем секрет нашей бывшей и будущей смерти?
Что за тайны рождение наше таит?
Мой доверчивый ум не настолько инертен,
Чтобы понять того, кто меня не щадит.
Разгадать бы тебя, неизвестный создатель,
В темном месте прижать и ответы найти.
Привязали меня к неизвестной мне дате,
Отмечающей смерть, как начало пути...
04.07.2016г. Минск, база СУ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676189
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 07.02.2018
НЕВІЛЬНА ПТАШКА
На чужині крутиться мати, як білка в колесі...
про себе не думає тільки про милих дітей,
живе надією, що прийдуть кращі дні у житті...
всі кути тримає в хаті ,щоб було як у людей.
Жила думками, що ось виростуть підуть у світ...
добрим словом оцінять її труд самопожертву,
педалі крутила щодня обливався із неї піт-
працювала важко, приходила ні жива ні мертва.
Від половинки, що взяти... хіба що у паспорті штамп,
немає від нього пітримки, допомоги, дужого плеча,
серпанковий час косив її молоде життя -автобам...
була капітаном корабля, і все вирішувала сама.
Днями гарувала, як віл в жару спеку і в зливу...
проти вітровію, ішла в життя до бажаної мети,
немов орала чорнозем засівала зерном ниву
тішила себе, що прийде час і осяє її стежки.
Літа за літами бігли, як прудкі бистрі коні...
все хотіла встигнути, зробити допомогти усім,
а сама як та вівчарка на ланцюгу на припоні...
день і ніч ,у наймах -невільна пташка у тілі живім.
І всім на світі, хоче вгодити батькам і дітям...
щоб не перед ким не бути у боргу в житті ,
надриває в тілі жили і любить красу світу
милуєтьтся, як цвітуть ніжні квіти навесні.
Б'ються в голові думки, як сполохані пташки...
жаль туги розриває груди рве на шматки,
у безсонні ночі молиться до ікон, як монашка
летять роки , і засріблились коси від сльози.
А в дітей, убогі черстві кам'яні байдужі душі...
на чужині ,більше втратила чим віднайшла-
і каже, сива голубка,,, що працювати мушу''...
бо у порожній хаті не бачить сонечка тепла.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775459
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Люди, потрудитесь разобраться со своими внутренними приоритетами. Возможно, некоторые из них являются предпосылкой для всемирной тирании над народами.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k95GR3kjISA[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754977
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 06.02.2018
Чи в українців гідність є?
Чи вже загибла?
Бо ж навкруги сопе, жує
Огидне бидло.
Ганьби зазнала недарма
Злочинна влада,
Та те, що лізе до керма,
так само краде.
Все те ж кацапство навкруги
По всіх каналах -
Так, що не треба ворогів -
Самі сконаєм.
На Сході жертвують життям
Ідеалісти.
А серед них під прикриттям -
Контрабандисти.
Триває третій рік війни -
Надія гасне.
А скільки втрачено синів
За світлі гасла?!!
Знов потопаєм у брехні,
Та навіть гірше -
Аж так, що боляче мені
За давні вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706610
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 06.02.2018
Валили ідола у сквері
А в Київі Майдан палав.
Похмурий символ СеРеСеРу
Байдужо в небо поглядав.
Гула напружено громада,
Порозділились голоси.
Он чутно:"Может бить нє нада?"
-"Тягніть драбини і троси!"
І ось вже юнаки завзяті
Несуть потрібний реманент.
Найбільш пронирливі хлоп'ята
Подерлися на постамент,
На шию вкинули аркан -
"А ну-мо, друзі, одним махом!"-
Захилитався істукан
Під крики захвату і жаху...
...Та ще далеко до свободи -
У Київі - вогонь і кров.
І насувається зі сходу
Підступна "братняя любов".
Ще не мина пора тривожна,
Час перемоги не настав. -
Посеред селища порожній
Не розібрали п'єдестал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771829
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 06.02.2018
Моє пекельне сонце догоріло
І попіл сипле на чиєсь чоло нещасне
Сіріє те, що досі було білим
Заплутують вузли колись рівненькі пасма
Мої дощі не виллються сльозами
Немає солі там, де не судилось бути
Нема брехні у правді поміж нами
Такій багатогранній, різнобічній брутто
Мій холод теплий, бо таки примарний
В пориві вітру - тиша, між водою - суша
Я винна, може, але все ж безкарна
Бо те, що вічне, залишилось непорушним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748912
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 06.02.2018
Цей світ прогнив,і мабуть пізно р'ятувати,
Я захлинаюся від болі і брехні.
Я ще не встигла головного розказати,
Як Ви вороже піднімаєте мечі.
Нищити все, що я колись любила,
Топчите цвіт, надію молоду.
Я Вам поганого нічого не робила,
Ви розриваєте словами самоту.
Я так любила цей красиви захід сонця,
А Ви на обрії розлили ріки крові.
Все поглинає,ця ненависть і розлука,
А Ви ж любили, Ви також колись любили.
Слова мов стріли, що вбивають в мою душу,
І залишають пустоту, що вигорає.
Я знаю,що кінець той неминучий,
А сереце до останнього чекає.
І ніч розсипала на небі свої зорі,
Малі ліхтарики, що світять не для нас.
Холодний блиск який притягує до себе,
Дивлячись в небо, зупиняється мій час.
Цей світ прогнив, і мабуть пізно рятувати,
А в жилах ще тече жива вода.
Я так хотіла Вам багато розказати,
Та я мовчу, не мов німа, не мов сама....
НАДІЯ КИШЕНЯ 16.06.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672776
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 05.02.2018
А можливо мене не було???
Чи то просто не в силі згадати.
Може снігом стежки замело,
І не було ніякої втрати.
А можливо мене не було???
В тій історії, що промовчала.
Не про мене писались рядки,
У тій книзі яку я читала.
А можливо, то просто обман???
Як ілюзії, марна надія.
Ніби все огортає туман,
Залишивши нездійсненні мрії.
А можливо мене не було???
В тих словах які різали душу.
Може я не відчула тепло,
Бо зігрітись ніяк не можу.
А можливо мене не було???
Не лишилось сліда у серці.
Я пішла до початку всього,
Зачинивши у душу двері.
А можливо мене не було???
У сльозі, що стікала болем.
Може небо моє затягло,
Темні хмари, як чорне море.
А можливо мене не було???
У рядках, що поети писали.
І порвавши заповнений лист,
Ви ніколи цього не читали.
А можливо мене не було???
Бо зоря моя впавши, згасла.
Небо хмарами знов затягло,
І я більше над ним не властна...
Може світ, погубив мене,
І я буду ще довго блукати.
Вірю я, що колись все мине,
Залишивши осадок втрати...
НАДІЯ КИШЕНЯ 21.01.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772644
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 05.02.2018
Я зруйнують цей світ, не залишу у ньому нічого.
Я усе спопелю, і розвію той попіл із вітром.
Не залишиться більше ні сліду тут мого,
Я зруйную все тихо, і так для усіх непомітно.
Я пройдусь наче буря, не жалітиму більше нікого,
Підпалю цілий світ, хай згорає усе до тла.
Вже давно треба було порвати це кляте коло!
Вже давно поселалась у душі наші зима.
Я зруйную цей світ, хоч так довго його будувала,
Я розстелю туман, щоб назавжди блукати у нім.
Я зруйную усе, і той час, що так довго чекала,
Я залишу холодні руїни у серці своїм.
Я не стану чекати, бо більше не буде світанку,
Лише чорний туман, що у серці сліди залишив.
Я зруйную усе, не чекатиму нового ранку,
Бо ти двері у душу відкриті колись залишив...
Я зруйную себе, до останнього серця удару,
До останнього подиху, буду свій світ руйнувати.
Я не можу вже більше цього терпіти,
Все що взяла колись, тепер маю сповна віддати...
Я зруйную цей світ, і залишусь в його руїнах.
Я його спопелю, й стану попелом темної ночі.
Я зруйную себе, і дороги назад не буде,
Я сховаю від всіх назавжди свої стомлені очі...
НАДІЯ КИШЕНЯ 2.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731478
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 05.02.2018
Научись... Любить...Спокойно...
Наслаждаясь...Без боли...
Просто Чувствуй...
Посылай Импульс!
Говори, то, что слышишь...
Пиши, что видешь...
Прежде подумай...
Слова могут и ранить...
Даже от Большой Любви!
Даже Любимых...Любя...
Знаю... всё ,что сказано...
От Большого Сердца...
Так Искренне..Неподдельно...Любя...
Поэтому , понимая...
Их от тебя! Принимаю!
Мне Важна Душа!
Я хочу , чтоб ты Ввысь поднялся!
Чтоб летел , как Сокол...
И своими стихами
Свою Душу Раскрывал!
В Любви ты сможешь Раскрыться...
Лети! Как птица!
Дари только Радость!
Любя!
На Земле и так много боли...
Поэтому люби с огоньком, но спокойно...
Возвышаясь над Землёю!
Чувствуя ДУши...Любя...
Будь уверен!
Тебя Слышат...
Тебе Верят...
Ты - Любви Достоин!
Только немного подожди...
Время...
Покажет всё...Время...
Подожди немного...
Не спеши...
Наберись терпенья...
Наберись Большей Силы!
Чтоб Взлететь смогли мы...
С Любовью!
Вдвоём!
А пока...
Наслаждайся...
Я энергией тебя вдохновляю...
Помнишь...
Как в сказке...Шарля Перо...
Всегда ! Побеждает! Добро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775047
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Нахожусь в постоянной молитве...
Даже , когда общаюсь с людьми...
Врата к Господу Всегда открыты!
Слышу Его Голос...
Музыку Любви!
Когда шучу, улыбаюсь грушу или плачу...
Всегда Бог со мной!
Душа наполняется Светом...
От Господа!
Бог - Любовь!
Молю...прошу...
В Душе Есть Бог!
Каждый перед Богом, за себя в ответе...
Каждый с Ним - Наедине...
Теперь подумайте...
А, если Всей Планете -
Любовью стать!
Тогда - поверьте!
Не быть войне!
Светом, наполняясь, спешите!
Важен...
Каждый миг...
Всей Душой Любите!
Общаясь с Богом!
Все Ваши мысли находятся с Ним...
С Господом в молитве пребывайте...
Даже можно не говоря слова Ему...
На уровне Чувств...
Любя...Бог всегда с Любовью пребывает...
Бог Любит Тишину...
Всегда!
Надейтесь на Бога!
На себя!
Не перекладывайте...
Своё....На чужие плечи...
Свой Путь...проходя...
К Господу!
Открывайте двери!
Он Абсолют!
Видет Всё...
Он Слышит тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774410
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 04.02.2018
Для насолоди розуму й очам
Стоїть у місті «храм».
Не моляться там люди,
Все ж їдуть звідусюди.
Так було сотні років.
Так було ще недавно.
Від тих учнівських кроків
Розумно. Гідно. Вправно.
Немає континенту,
Щоб не було пошани.
Все знищено дощенту
Дурними хазяями …
Не треба їм наука.
У голові дурмани.
Безпутник, ледарюга.
Спілкуються стакани …
Чому ж ота наука
Така немов ягниця,
Безсила і безрука,
Вже видохлась синиця?
Щоб людям пояснити,
Що біле зовсім чорне?
Частина повтікала,
А інша в глупстві сохне …
Мовчить. Чогось чекає.
Звітує про звитяги.
Звитяги на папері.
Працюють коркотяги!
А як хтось пробудився,
Не дуже веселися,
Ти хоч перевернися,
А все ж якось зігнися …
Не гнешся, не вклонився,
Гарчиш немов собака,
Ще й рік такий наснився,
Удачі, забіяко …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775130
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Іду у ніч рябу і темну,
Бреду не відаю куди,
На долю непросту, буремну
Жаліюсь... Боже мій, прости:
Що так багато в Тебе прошу,
Що хочу світла і тепла,
Що ранню снігову порошу
Душа моя не прийняла,
Що зустрічаю осінь пізню
Невинним кольором весни
Й за несміливу тиху пісню
Мене, мій Господи, прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775171
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Я цей світ розглядаю
Під кутом свого зору,
Я багато не знаю
Та багато говорю,
Вже втомив всіх навколо
Почуттям егоїзму,
Я змінитись захочу,
Як дограю цю пісню...
Краще б їм колискову
Але слів я не знаю
І заплющивши очі
Щось важке заспіваю...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284384
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.02.2018
Ви забули мене, не пізнали збентежений погляд,
Не згадали той вечір, коли, як тепер, падав сніг.
У єдиній троянді ховались покора й сваволя,
Та беззахисна квітка мене нагадала мені.
Ви забули мій сміх, як вустами колючки виймали.
Білосніжні пелюстки, зів"яли й зотліли давно.
Дотепер лиш обвуглені миті, під колір марсали,
Збайдужілій мені наливають холодне вино.
Ви забули ім"я, яке вигадать більше не сміли,
Щоб назвати ту, іншу, не схожу на мене ніяк.
Тільки чом і сьогодні букет ваш трояндово-білий,
Якщо любить криваву марсалу вона, а не я?..
16.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771843
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 04.02.2018
У них не буде, ні спільних дітей,
Ні спільного сміху у власній оселі.
Непроханих їм не стріти гостей,
Лишень ілюзорні світи невеселі.
У них не буде попкорну в кіно...
П"ють німоту, щоб не вити на місяць.
Якщо не судився ефект доміно,-
Червоні вітрила і сни не повісять.
У них не буде?.. ніколи, ні з ким?..
Самотністю в"яже, приречено, доля
На нотнім стані змарнілі роки.
Мелодія та, в чотири руки,
Не зіграна й досі, але мимоволі,
Уперті душі - навстріч навпрошки.
23.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775167
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Кружляють зірки, а з ними життя,
І цей круговерт не зламати,
І тільки наша доля, одна,
Може з ними кружляти.
І як не крути, що не роби,
Тобі не змінити того,
Що життя міняє тебе,
А не ти його.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775088
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
ЦЕЙ СВІТ ЗБОЖЕВОЛІВ
Цей світ збожеволів... перевернувся верх дном,
як в погоді, політиці ,поведінці... і в сучасній моді-
прийшов жорстокий час, рубає із плеча мечом...
один, хипує джаз.. а безголосе копіює Паваротті.
Великий капітал гаманець веде всіх до божевілля...
штампують, точуть зброю для війн... розрух і руїн-
царьки, на троні - гарбають все у свої володіння...
І винищують, народи... нації, нанюхавши кокаїн...
Молодиці, виходять заміж за Дон Жуана бойфренда...
тільки щоб мав великий капітал шикарну тачку.-
одіті, як в Голівуді ...обдерті, немов із секонд хенду...
щоб на Мальдіви, глянути і євро жувати, як жувачку...
Дівиця- побрита налисо...в наколках-''серьга на бровах'',
красень юнак, -плекає довгі коси ....одіває в спідницю-
за валюту, омолоджують жінку... запліднюють в літах,
одягають, звірячі маски шоу... рожеві окуляри на лиця.
Я, не люблю, тупих дикунів- покоління із девяностих...
розпещених лежибоків, які видають себе за крутих...
гарують батьки, а вони вивертають до кишень порожніх...
які не шанують,працю інших і не цінують родичів своїх.
Не люблю, альфонсів... у яких в голові метелики літають,
нічого не хочуть робити... живуть на широку ногу,
які мають тебе за нуль, i із високого польоту літають...
за рахунок інших, гуляють... п'ють, немає нічого святого.
Боюсь, псів ,які гострими зубами можуть вкусити...
зненацька, напасти ... покусати до кровавих ран,
у яких собаче життя ,і тебе вчать'' по понятях жити''
гострим словом, ламає крила твій духовний стан .
Не люблю, коли із Івана роблять великого пана...
носить діаманти, хутра... закладає із крисами капелюх,
а душа, убога пихата ,самовпевненого солодка омана,
немов ''велика цяця'',- а в реалі когут -лебединний пух .
Не люблю, хвастунів, які вихваляються розумом, красою...
а плюють, в душу... брудним чоботом витирають у тебе ноги,
в очі кажуть, що друзі, а зрадять,... продадуть без крихти болю,
а коли потрібна, ти їм... ідуть із поклоном до твого порогу.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774793
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Зорі в сіті не зловити,
Бо вони – небесні риби.
Земних зорь не так багато,
Їх ловити – сум вітати.
Та одну таки б зловити,
Щоб не бути одним в світі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774886
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Манія величності
Далеко куцому до зайця...
І я вважав себе поетом,
Плів рими висмоктані з пальця,
Писав вірші з пустим сюжетом.
Над білим аркушем паперу,
Скнів, втупивши у стелю очі,
Думав, що родяться перли
В безсонні, гарячкові ночі.
Проте на мене, Муза – чхала,
Та і чого б до мене їй летіть?
Десь на Парнасі вона спала,
Або з Амуром у кущах лежить.
До біса кину це заняття!
Мені також на все начхати!
Як напливе оте прокляття –
Горілку буду я лигати.
Нап’юсь, і...знай своє корито.
Не корч із себе ти титана,
Якого на дуелі вбито –
Пігмей, з курячими мізками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748958
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2018
Не маю права проклинати:
В АТО дитина,
Але я маю що сказати
За свого сина.
Невже, його я для війни
В свій час ростила,
Щоби тепер серед зими
Я вовком вила?
Щоби в окопі він сидів
В люті морози
І звук від пострілу свистів
Там на дорозі.
Щоби таким ще молодим
Йшов воювати,
Без їжі, часто без води,
Та - захищати.
Ми вам, правителі усі,
Не раз казали:
-Пошліть і ви дітей своїх,
Щоб воювали.
Хай на Мальдівах у піску
Не гріють "жопи",
Одягнуть форму військову
Й сидять в окопі.
Тоді б ви знали, що вже час
Війну спиняти,
І прислухались до людей,
Й що каже мати.
Не думайте, що вам усім
Із рук це зійде.
На вас направлять люди гнів -
Розплата прийде.
Не маю права проклинати -
В АТО дитина,
Але не можу вже мовчати:
- Верніте сина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774707
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Шкода, що ми не хочем чути
Той голос, що в душі лунає,
Гріховні розірвати пути,
Мов гостре лезо, серце крає.
Святе Євангельськеє слово,
І пахне свіжо, волошково,
Як та рілля у полі рання,
І кличе нас до покаяння!
До щиросердної спокути,
Шкода, що ми не хочем чути,
І цінний час даремно гаєм,
І будяками засихаєм.
І, мов бадилля, нас рогаті
Збирають у снопи, прокляті,
І засмоливши хутко, палять.
І хай співать Вічну пам'ять,
Хоч сто попів - вже «нічісоже»
Тобі, душе, не допоможе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774771
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
[i]Я знаю, що починається агресія на істину. Але це тому, що наближається час правління Антихриста, і межа війни проходить не по географічній карті, а через розум і совість кожної людини. Кожен має здихатись своїх скелетів у шафах - а не хочеться! Бо вже звикли до світогляду. Але світ змінився і надалі буде змінюватись - і все нечисте згорить у полум'ї Божого гніву. То ж не варто чіплятись за свої звички і погляди. Пізнавайте правду і рушайте за нею.[/i]
Немає правди в Заповітах?
Але ж це Божий Заповіт!
Господній лист для цього світу,
З небес Його святий привіт!
Коли сліпа душа блукає
У лабіринтах зла й пітьми,
То дух твій жадібно шукає
Із відти вихід ворітьми.
А це ж і є Господнє Слово
До заблукалої душі.
Як(?!) ще Йому вести розмову
Із тим, чия душа в парші?
Ще маєш бога десь другого?
Авжеж, то - цього світу князь.
Помацай краще – має роги…
І поклади на очі мазь,
Бо вже наразі час(!) прозріти
Від глухоти і сліпоти,
І вже, нарешті, зрозуміти,
Що проти Бога прешся ти.
Так само й Савл пер до Дамаску,
Супроти вірних християн,
Та Бог із нього скинув маску,
Щоб він побачив власний стан.
Коли противився Ісусу,
Гадав, що служить Богу тим –
Тому Господь сказати мусив:
«Ти, Савле, йдеш шляхом хитким!
Рожен для тебе надто гострий,
Навіщо гониш ти Мене? »…
Змінити напрям дуже просто,
Коли вся лють твоя мине.
А ще кидай безглузду звичку
Повчати Божих посланців:
Ти «Бога не вхопив за гичку*»!
Затям, Він – Бог, вкінці кінців!
14.10.2016
гичка* - зібране у «хвостик» волосся або борода. «Вхопити Бога за бороду» - керувати Богом, безкарно чинити безбожні вчинки, переслідувати або принижувати Його посланців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696692
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 02.02.2018
Віра у Бога — це добре. Сліпому
Поводиря зовні добре знайти.
Віра — такий поводир. Та потому
Бачення власне нам треба в путі.
Очі душі треба згодом розкрити,
Бо небезпечно іти навмання
Навіть із вірою нам в цьому світі,
Навіть з найкращим, найвищим знанням.
Очі душі, справжнє бачення власне —
Те, з чим ніколи ніщо не зіб'є
Нас зі шляху, бо нам видно все ясно,
Бо у самих нас тоді зір вже є.
[i]30.03.2016
Олешківські піски
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774629
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 02.02.2018
Роки ідуть без вороття, назавжди,
А з ними й підростає дітвора.
Недавно в доні був у косах бантик,
А сина не докличешся з двора.
Були вони наївні, безтурботні,
Піднесені опікою батьків,
В очах іскрились радості безодні
Від іграшкових чи солодких втіх.
Дорослі вже .
Бажають в світ летіти
Від затишного отчого гнізда.
Для мене ж ви - ті самі мої діти,
А я - та ж мати щира, і вже немолода.
Буває в грудях защемить від болю
Й в молитвах думки зводиш до пуття:
[b]Аби у донечки була щаслива доля,
Аби легким у сина склалося життя.[/b]
Душа від сподівань засяє веселково,
Коли родиною зберемось за столом
Пліч-о-пліч у розважливій розмові
Навік поєднані любов'ю і теплом.
[i]Присвячується моїм дітям[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772932
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Де це бачено усвіті,-
Рідну мову не любити?
Слово рідне не цінити
І про віру забувати...
А у нас все це було,
Бога ми усі забули,
Церкви попалили,
Леніну і Сталіну служили.
От і дослужились вже...
Тож, просніться, люди!
Не надійтесь на царя,
Бо безгрішного його не буде.
Лиш Бог один святий,
Йому довіртесь нині,
Лиш він спасе єдиний,
Дасть щастя Україні.
27.04.2016 року.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773822
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
(присвячено до річниці початку Революції Гідності і Свободи)
Повстаньте, люди, в повний зріст!
Від нас цього весь світ чекає.
Нехай жовто-блакитний міст
в надії Захід й Схід єднає.
Дивись, Європо, дух живий
і наша воля в серці жи ́є!
У світлі нинішніх подій
вже вітер змін над нами віє.
Ви чуєте гуркоче грім?
То діти б'ють у барабани.
Вони співали рідний гімн
йдучи на київські майдани.
Та їх зустріли вороги
на тім шляху, що вів в Європу.
Це день найбільшої ганьби
й, мабуть, для всіх подія року.
То кров дітей на чобота́х
тих, хто повинен захищати.
То "Беркут" їх по головах
кийками бив, кидав за грати.
Та навіть хижаки живуть
в своєму світі, де існує
закон: "Лежачого не б'ють,
і брат на брата не полює".
Це дикі нелюди, кати,
що Бога у душі не мають,
в героїв, котрі у віки
ввійдуть, із оптики стріляють.
Весь світ побачив козака
з побоями на голій спині,
Про мужній дух Гаврилюка
говорить навіть Папа в Римі!
Де, "робокопи", ваша честь?
Не має меж цинізму влади.
Тому піднявся Київ весь,
щоб захищати барикади.
Коли таке іще було,
щоб ніччю дзвони калатали,
щоби на площах все гуло
й молитви кожен час читали?
Де був "гарант" у той момент,
коли країна мала чвари?
В Китай подався президент
шукати щастя і доля́ри.
А потім вештавсь по Москві
зі свитою у ар'єргарді,
жебракував у візаві
кредит в п'ятнадцять міліардів.
Такого розбрату у нас,
мабуть, ще не було ніколи,
тож не спасе дешевий газ
країну, де в кишенях голо.
То, може, пам'ятник звести
ще при житті йому нам, браття,
кому вдалося "розвести"
усіх й роздмухати багаття?
На місці, де Ілліч стояв,
нехай увічниться в граніті
той, хто у нас надію вкрав
і намалюємо графіті:
"Це є четвертий президент
одвіку вільної країни,
проффесор і антілігент,
глава заможної родини".
Хай має змогу кожен з тих,
хто голос свій віддав за нього,
прийти й вклонитися до ніг
своєму панові і богу.
Це гірко? Так. Але Майдан
піднявся вже і вголос кличе:
"Біду не збореш сам на сам.
Скликаю я Народне Віче!
Бо вже прийшов нарешті час
свій вибір гідно захисти.
Таких мільйони серед нас,
хто у Європі хоче жити.
Де не існують, а живуть,
де влада – раб свого народу,
і голос кожного їй чуть,
де мають працю і свободу".
І нині тих, хто став на бік
свобод, законності і права,
підтримує весь вільний світ:
"Героям України слава!"
Жизневський, Сеник, Нігоян,
"Небесна сотня" – цвіт країни,
вас пам'ятатиме Майдан,
і ваша слава світом лине!
Вшануймо світлу пам'ять їх
усіх хвилиною мовчання.
А тих, хто скоїв злочин, гріх,
чекає Боже покарання!
(фото Наталії Волинець, м. Київ, Майдан 08. 03. 2014 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538893
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 28.01.2018
"Прошу пардон, мадам, и дико извиняюсь,
имею право я сказать Вам пару слов.
Прослушав об АТО Ваш стих сейчас пытаюсь
сдержаться. Чёрт возьми, как много дураков
тех, кто поверил Вам. Ах, да, Вы ж поэтесса!
Но, смею Вас спросить. Вы были на войне?
А я ещё вчера в районе "говномеса"
"гнал беса", мне ль не знать всей правды о "говне",
в котором пребывал почти четыре года,
и это мне должны поверить, а не Вам.
Ведь я Герой АТО для нашего народа,
но Вам скажу, как есть, я – мясо, я – баран!..
Ну, кто же Вам сказал, что на войне герои?
Кто ими были – все давно на небесах.
Остались там сейчас почти одни изгои:
больные психи, пьянь, что не нужны всем нах...
Да ладно Вам, мадам, не стоит ужасаться.
Без "синьки" день – не день, и ночью не до сна.
Ведь там идут бои, и хочется остаться
под пулями в живых. Там всё-таки война!
У вас, то Новый год, два Рождества, то днюхи,
под фейерверк петард разгул народных масс.
А мы с утра "бухнём" по двести грамм "сивухи",
и "Минский договор" блюдём. Молчим. Приказ.
Хотите расскажу про блиндажи, окопы,
про запах "потняка" давно не мытых тел,
как под "огнём" зимой морозим "яйца", "жопы",
но, главное, мадам, чтоб "хер" не околел.
Могу Вам рассказать, как я с двумя друзьями,
за сутки поседев, сидел и ждал своих,
общаясь тет-а-тет с "ХОХЛОМ" и "СЕРЫМ" в "яме",
а их четыре дня как не было в живых.
Кто с первых дней войны АКМС взял в руки,
увидел сто смертей и "парился" в "котлах",
тем наплевать на всё, и маются от скуки
без дела мужики привыкшие к "пиф-пах"...
Бывает, иногда, "стреляем" сигареты
у "сепаров"; они приходят в гости к нам.
Всё это правда та, в которую поэты
не верят, как и те, кто верит их стихам.
А в них сплошная фальшь и много слов банальных.
Но я скажу, как есть, всю правду без "понтов",
что "косят" на войне "бабло" все, о реальных
защитниках страны не думает никто!
"Гоню"? Отнюдь. Ну, кто хоть чем-то помогает
тем, кто лежит пластом, гниёт в госпиталях,
тем, кто за вас стоит, кто кормит вшей, теряет
друзей, здоровье, жизнь четыре года нах?!.
Такая сторона обратная... медали,
что на груди ношу, не знаю сам за что...
Наверное за то, что "сепаров" еб@ли
мы с первых дней войны на "передке" АТО.
Вам страшно? Ясен пень. Вы ж тонкая натура.
У поэтесс всегда от горькой правды стресс.
Позвольте, дам совет мужской, ведь Вы не дура,
поймёте, что писать про этот "говномес"
Вам просто не дано, да и не нужно, честно.
Пишите о любви, мадам. Поверьте мне,
что тем, кто знает всё, совсем не интересно
читать и слушать тех, кто не был на войне.
Вы плачете? Прости... те... Перебрал немного...
Да... что там говорить, я пьян сегодня в хлам!
Я поминал друзей Андрюху и Серёгу,
их нет... И выпить Вам за них – не грех, мадам."
История создания стихотворения:
Меня реально напугал
АТОшник Вова,
он мне всю правду рассказал.
И так хреново,
так горько стало на душе
от правды этой,
в её шкафах давно уже
лежат скелеты.
Как будто плюнул мне в лицо
обиды ядом,
тот, кто по жизни подлецом...
нет.., не был гадом.
Но стал другим вблизи могил
АТОшник Вова,
злым, очень много говорил,
а я не слова...
Он на руке свой позывной
открыл. Читаю.
Как оказалось он "СВЯТОЙ".
Святой? Не знаю,
как с этим дальше буду жить
и Вова тоже...
Придётся только лишь молить:
"Помилуй, Боже,
во имя всех твоих святых,
"СВЯТЫХ" и грешных."
Я, написав об этом стих,
не буду прежней,
не знавшей правды о войне,
наивной дурой.
Сожгу свои стихи в огне
с макулатурой.
(18+)* – ненормативная лексика максимально приближённая к исходной речи конкретного человека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773819
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
[i]Две вещи наполняют душу всегда новыми и все более сильными удивлением и благоговением, чем чаще и продолжительней мы размышляем о них, — это звездное небо надо мной и моральный закон во мне.[/i]
Иммануил Кант
Закон внутри меня. Его не переступишь.
И хочется порою, да вот заказан путь.
Напрасно ты себя тяжелой плетью лупишь -
Лишь глубже загоняешь его в больную грудь.
И звёзды надо мной вовек не сосчитаешь.
И хочется порою, да ночи коротки.
И что там в глубине - ты никогда не знаешь.
Стоишь и осязаешь, сжимая кулаки...
Сентябрь 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687273
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 28.01.2018
[i]……………………………
Можливо,народилась я для знову
Коли весна пробуджувала сон,
Не має не путьової погоди у природи,
Є я і ми, і примхи настрою буття...[/i]
автор: Плискас Нина
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773701
[b]Вивчу мову![/b]
Можливо, народилася я знову.
Можливо, вперше вийшла з небуття.
Але на цей раз точно – вивчу мову!
Для цього, може, й народилась я.
І примхи вже не стануть на заваді –
Погоду й настрій я переборю.
Щасливі будуть люди всі і раді –
Я рідну мову вивчила свою!
Нехай не кажуть, що я непутьова.
І навіть, якщо я – не я, а ми,
Я всіх себе примушу знати мову!
І обіцяю – до кінця зими.
(Цієї)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773817
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2018
Сошли с небес промеж людей
Могучие крутые мэны.
Затмили всех земных парней -
Заложников плотского тлена.
Пленили женщин красотой
И блеском ангельской одежды,
Втянув людей в разврат такой -
Какого мир не видел прежде.
Кровосмешение существ:
Земных и ангельских творений –
Нарушило обмен веществ
У исполинов поколений.
Открылось небо – стражи нет:
Она в земных делах погрязла,
Тьма поглотила белый свет,
А истина – во лжи увязла.
Земля наполнилась грехом,
Смешалось семя всех созданий,
Перевернулась кверху дном
Планета райских ожиданий.
И возмутился Михаил –
Архангел Божий, верный стражник:
«О, Боже! Нету больше сил
Смотреть на этот черепашник!
Разврат и кровь залили мир...
Циклопы, монстры, великаны!..
Останови растленный пир,
Разрушив дьявольские планы».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579697
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 27.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2018
[i]«Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину
батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих,
що ненавидять Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих,
хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді» (Втор 5, 9-10)[/i]
Коли куйовдить вітер сиву гриву,
повернено життю сливе весь борг,
стою усе частіше над обривом
і думаю собі – А хто ж мій Бог?.
Достойник той, що сотворив усесвіт,
де стільки болю, горя і краси…
Той велетень, що крутить перевесла
і тче природи килим всі часи!.
Господь – великий, гордий, всемогутній,
утілення любові, всіх чеснот.
Щасливим не приваблює майбутнім,
добра і правди нині він оплот.
Мій Бог поборник волі і свободи,
національності не має лиш один.
Йому особи рівні і народи,
та пам’ятає, що є батько, а є син.
Не заздрісний, дітей не проклинає
до третього коліна за батьків.
Сліпої віри теж не вимагає
у обмін на життя впродовж віків.
І не шанує юд та лицемірів,
злочинця першим не пускає в рай.
Не жалує катів і їх кумирів,
нечесності іде покласти край!
Не обирає він собі народу
і решту не спрямовує униз,
бо поважає кожного свободу,
а справедливість – то його девіз.
Я імені не знаю свого Бога,
важливіше, що він добра творець.
Упевнений – за ним лиш перемога,
він для людини істина, взірець!
Таким завжди я бачу свого Бога,
йому моя вся слава і любов.
До нього лиш лежить моя дорога
допоки серце розганяє кров!
26.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762368
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 27.01.2018
[i]Картина - "М'який годинник на момент
першого вибуху", Сальвадора Далì.[/i]
Диптих написаний у співавторстві з
Herr Veliborr von Purr-pur, дякую за співпрацю
[b]ВсЕсміх[/b]
Лунає ВсЕсміх звідусіль:
- [i]"М'яке завжди влучає в ціль!.."[/i]
М'який, яскравий та липкИй...
Привабливий він - ЧАсу плин!
На тло його -лишень послухай!-
Присіло людство, наче муха...
(Ще на ЗорІ,* ще як Біг-бЕнг
Статичності рвав міць стремен).
Хотіло людство -п'яне й сонне-
З краЄчку, глянути в Безодню.
Шість лапок вп'явши в циферблат,
У зАхваті, сидить що "над",
Плювало людство в чорну Прірву,
І жоден з тих плювків не схибив.
Та регіт Прірви був гостріш,
Аніж від друга, в спину, ніж:
- "Та плюй собі, нахабне бидло!..
Ти ж ще не знаєш, що вже влипло!..
І Час ТебЕ, у грі своїй,
Вже не відпустить, як не дій.
Сиди сумирно, шарж на бджілку;
Вже прилетять невдовзі стрілки,
Чий рух невпинний, повний сил,
ТебЕ зітрЕ, ретельно, в пил!..
І пил той, знаєш, недаремно,
Впаде згори - сюди, до мЕне;
То плюй, покИ що...чом би й ні?..
З плювками, будеш - тут, на дні!"
Дарма працюють люто крила -
Лиш витрачають рештки сили!
Ми лиш на трішки відповзли
Від володінь отої мли.
І споглядАєм: безупинно,
З Небес, ЧасУ шматочки линуть...
Вирують фарби навкругИ,
Безбарвні - ми, лишень, й гріхи.
Тож сидимО - нахабні й вбогі,
Безсилі...
зклеєні всі ноги...
Пластичність - всюди, Окрім як
У нас самИх, де зло і ляк.
Метелик все це споглядає.
(Це ті, що прИйдуть потім, з РАю)
Як смак ми втратимо, як сіль,**
Й зітрЕться слід наш звідусіль,..
Годинникар підкрутить вранці
Пружину змін цивілізацій...
І прИйдуть ліпші за всіх нас,
Нехай хоч трохи!..рАз-по-рАз...
Так Всесвіт вчить: - "Простіші водню***
Ви будьте, й бережіть Безодню!
СтрашнИй не забувайте Суд,
І лиш благословення, з губ,..
Нехай злітають ваших всюди -
За будь-яких умов, о люде!.."
А сміх летить потоком мар -
Сміється з нас Годинникар...
[b]ВСЕплач[/b]
Сунеться Часу загусла ріка.
Людство зухвале – саме собі кат.
Спільної користі не визнає,
На заборони нахабно плює.
Крутяться, крутяться Стрілки-Віки,
Час швидкоплинний. Та всім невтямки,
Що упаде у Провалля Ікар,
Лиш забажає Годинникар.
Бачиш? Безодня нейтрально-німа,
Там НадновІ**** поглинає Пітьма.
Можуть Метеликів крильця малі
Разом змінити орбіту Землі?
Війни. Земля під ногами тремтить.
Люті пожежі. Живому – не жить.
На Циферблаті всі стрілки дрижать.
…Мертві очима до неба лежать.
Зводить Пружину незрима рука.
Сунеться Часу невтримна ріка.
Ми підточили основу основ.
Люде, згадайте, що Бог є Любов!
#########
* - на такій собі "Абсолютній Зорі", тобто
на самому початку взагалі будь-чого;
** - Євангеліє від Матвія, 5:13;
*** - водень - найпростіший елемент
Періодичної системи;
**** - наднова́ (Супернова) — це зоря,
що раптово збільшує свою світність
у мільярди разів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745935
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 23.01.2018
Картина художника Rafal Olbinski (Рафал Ольбиньский)
[i]Стихотворение написано в соавторстве с Herr Veliborr von Purr-pur,
благодарю за глубокое раскрытие темы[/i]
[b]Мой серебристый мяч[/b]
В небе, и в глубине…
Небо – сильней границ!
Ну, отпускай ко мне,
Разум, пленённых птиц!
Прячешь в глубины взгляд…
Нет тебя. Я одна.
Лишь горизонт примят
Памятью на волнах…
Что там – в твоём нутре
Скрыто на чердаке?
Мне бы пойти вразрез,
Мне бы прильнуть к щеке
Сбросить официоз,
Пересмотреть расклад…
За наготою поз
Чайки твои следят.
Что в голове хранишь,
Чем «котелок» богат?
Из приоткрытых ниш
Прутья да фетр – торчат…
…Руки скользят по мне
(или по той, другой?)
Что лишь живёт во сне
(мой ты? или не мой?)…
Видимый, и немой,
Ты выпускаешь пар,
И пропадаешь вновь,
Слыша шестой удар…
Быстро идешь на дно,
Мне оставляя высь.
Небо – возбужденО!
Выкрикни! Проявись!
Вместе со мной – заплачь,
Вынырни с глубины!
Гений мой, и палач,
Токами – вдоль спины
Руки твои – скрипач,
Губы твои, вампир,
Мой [b][i]серебристый мяч[/i][/b],
Дикий [b][i]лиловый[/i][/b]* пир
В складках и миражах…
Ну, прояви меня!
…Лишь на волнах дрожат
Тени – осколки дня…
[b]Оплодотворение[/b]
Мячи серебристые, это же кладка яитссс!
В мужской голове для них – гнездышко уровня "Ritzzz";
(Условия, право, отменные – ветки и соррр...)
[b][i]Без жизни в себе,[/i][/b] там лежАт они – лИшь до тех поррр,
Пока не прошепчет Мужчине –изысканней лиррр–
На ухо, [b][i]влюбленная[/i][/b] Женщина: – [b][i]"Ориентиррр –
Лиловый*, мой милый!.. нежнейший лиловый и... высссь!
Я верю в тебя, очень сильный мой... тЫ там держисссь!
Я верю, что в строгости линий и всяких гранитссс
Ты пред монохромностью пресной не свалишься нитссс..."[/i][/b]
(Вот так вот в мячах серебристых рождается жисссь)
[b][i]– "...Держись, человек мой нужнейший, ты только держисссь!"[/i][/b]
И вот уж в мяче серебристом слагается плоддд –
Под шепот горячий, хор ласковых, женственных, ноттт...
И вот уж в мячах слышен рит(ы)м тех кАрдиограммм,
Что лишь подтверждают, что [b][i]тело - Иеговы храммм[/i][/b];
Ведь где, как не в нем, формируется славная жисссь?..
Та, чтО на крылАх сбережет от падения вниссс;
Та, чтО превзойдет завсегда ограниченность поззз...
(Скорлупку пробил клювик слабенький (он же и носсс))
Вот так и живут те птенцы - под цилиндром, пока...
Не снимет [b][i]цилинд(ы)р гранИц всех[/i][/b] мужская рука;
Бывает, однако, - Мужчину охватует страххх...
(Коль снимешь цилинд(ы)р, то разум останется наггг)
Тогда заполняет коробку** мужскую пометтт...
(Кто видел бездушие трУсов, тот все здесь пойметтт).
Но стОит лишь Женщине сильно, муссоном***, подуттть –
Цилинд(ы)р слетит... и [b][i]идеи[/i][/b] отправятся в путь!
____________
*- лиловый цвет является одним из самых мистических и загадочных оттенков спектра. Яркий и насыщенный, он может означать власть и силу, а немного приглушенный – духовность и беззащитность;
**- черепно-мозговая;
***- устойчивые ветра, периодически меняющие своё направление
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772880
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Мысль искорёжена пошлыми фэйками,
Правда растоптана похотью тел.
Главный слуга со «святыми» наклейками
Неимоверно на лжи растолстел.
Совести нет – вся давно уже продана,
Есть только жажда побольше украсть.
Ну и плевать, что страна вся ободрана,
Главный апломб – накормить свою пасть.
Да и стада-то не обезображены
Ни интеллектом, ни целью пути:
Ложью религии все напомажены,
Хором по жизни готовы идти.
Не удосужены к личному мнению,
Не ознакомлены с волей Христа –
Прутся гурьбой к преисподней забвению,
Ни одного не оставив моста
Ко Авраамову ложу спасения,
Предпочитая свой личный уют
Здесь на земле, воздавая курения
Блеску «Титаника» с шиком кают.
Нету заботы о Царстве Грядущего,
Волей Его не обременены,
Веру поправшие Авеля ждущего,
Выи жестокие, фальшью сильны.
В хвост уходящего поезда тамбуры
Блёклых надежд проводник не закрыл.
Прочь отгони убеждений каламбуры,
Прыгни в вагон лона ангельских крыл,
Чтобы исправить сердца двоедушные,
Мысль покаянную в разум впусти:
Там, у ворот, херувимы радушные
Знают пароль: «Я виновен, прости!»
2.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758374
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 23.01.2018
Коли мене вітають з Новим роком,
Це як вітання з близькістю кінця,
І тінь чиясь важким ступає кроком,
І зменшується вогник каганця.
Вже чуть з-за синіх гір сумну трембіту
По світу, наче вовка завиття,
Невже будуть вітати з кінцем світу,
Останнім роком нашого буття?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769291
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Проповідував панотець
У неділю в церкві,
Що прийде така година
І воскреснуть мертві.
Але хто Причастя в храмі
Злісно ігнорує,
Той собі в пекельній ямі
Місце вже готує.
Тут якась побожна цьоця
Голівку згинає,
Та й під Чашу до панотця
З котом підступає:
- Допустіте нас, панотче,
Нині до Причастя,
Змилосердьтесь! Дуже хочу,
Щоб мій котик спасся!
Той у вуса посміхнувся,
Стиха обізвався:
- Ой, не можу, бо ваш котик
Не посповідався!
- Сповідався! Сповідався!
Тільки-но зі мною, -
Окликається старенька
Й трясе головою.
Коли батюшка довколо
Себе оглядівся:
- Хто кота посповідав з вас?
Отці, відгукніться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772568
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
останній день в чужому домі
останній віршик від Гравця
совкові правила в законі
мені в напряг ідея ця
один чувак усім роскаже
як себе вести, де й коли
а хто не слуха, тим покаже
що всі-всі-всі ми не праві
один він знає як писати
словенькозамудристий пан
а я не в силах це сприйняти
остання моя радість - бан
і канєно реприза:
[i]в чом же мораль цього расказу
спішу вам зразу росказать
шо ось таку, як я заразу
не так то просто задовбать[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772594
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
"Кто создал эту красоту?"
-Тебя я искренне спрошу.
Ведь множество больших картин
Являет этот чудный мир!
В любую сторону взгляни
-Загадки,тайны,ребусы.
Природа радует глаза.
А где глаза-там и душа.
Глаза ж не сами по себе
Ногами ходят по Земле.
Взаимосвязь конечно есть.
Но почему Мы ходим здесь?
Не просто так сейчас Зима,
А где-то летняя жара.
В чём смысл снега на Земле?
И он не в каждой ведь Стране.
В чём смысл жизни на Земле?
Бывает задаём Себе.
Зачем душа порой болит?
Где добрый Доктор Айболит?
Зачем,за что и почему?
-У Нас всё чаще на слуху.
Зачем сейчас вновь тает снег?
Ведь он красивый.Он-не грех.
Приходит время- Мы поймём.
Не просто так Мы здесь живём.
Не просто так опять снега
И сказочная красота.
Прекрасно снег лежит кругом
И Солнце согревает днём.
И нет мороза на душе
-Картины чудные везде...
Кто создал эту красоту?
Кто вдохновляет доброту?
Кто Нам ответы подсказал,
Когда их только задавал? (1)
(1)-И в жизни Нас не оставлял
21.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772620
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
[i][color="#ff0000"](Шановні поети-"патріоти", котрі півтора роки тому кошмарили мене з приводу моєї антимосковсько-патріархальної позиції - а потім підло зрадили, звинувативши і в деспотизмі, мстивості, ксенофобії і в інших якихось фобіях! Ось вам воїни заявляють, що ця диверсійно-шпигунська організація на території нашої країни ідеологічно, фінансово і організаційно сприяла знищенню нашої державності і вбивству наших захисників і мирних жителів. Ви проявили підступне і підле зрадництво не тільки стосовно мене, а й тисяч загиблих, поранених і скалічених людей, наших дідів та прадідів, що відвойовували незалежність України і грядущих поколінь нащадків. Якби ви не виспівували хвалебні оди ідеологічним шпигунам, то й сила їх була б значно менша, але ви назло істині демонстративно творили це.
Настав час визнавати свої помилки і публічно просити прощення. Дехто з вас знає, що я маю звичку здокументовувати всі інсинуації щодо мене та моїх поглядів, зраду народу України та її незалежності. Кожен, хто зараз не зробить публічне покаяння, ризикує потрабити до музеїв України, як ідеологічний зрадник, пасивний або дієвий симпатик Московского диверсійного штабу. Все таємне одного разу стає явним. Слава Україні!)[/color][/i]
джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2383398-zvernenna-ucasnikiv-ato-sodo-dialnosti-cerkov-moskovskogo-patriarhatu.html
22 січня, 14.00 - Відкрите звернення учасників АТО до українського народу, Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування щодо антидержавницької діяльності на території України церков Московського Патріархату (Зала 1)
Організатор: ГО «Товариство ветеранів АТО Запоріжжя».
Учасники: Олег Коломоєць – Голова ГО «Товариство ветеранів АТО Запоріжжя»; Олександр Дяченко – громадський діяч; Микола Колесник – куратор 40 батальйону «Кривбас»; Тетяна Деркач – публіцист-релігієзнавець; представники козацьких організацій Запорізької області; представники учасників АТО Львівської, Чернігівської, Дніпропетровської та інших областей України.
Коротко. Організатори заходу заявляють, що від початку російської агресії проти України Українська Православна Церква, що підпорядкована Московському Патріархату, виявляє свою антиукраїнську та антидержавницьку позицію. Бійці переконані в тому, що події у прифронтовій Запорізькій області є свідченням злочину проти життя та здоров’я громадян України, відверто направлені на дестабілізацію ситуації в державі. Ветерани АТО закликають припинити діяльність на території України Української Православної Церкви, що підпорядкована Московському Патріархату, як такої, що має екстремістський характер та здійснює діяльність, спрямовану на підрив державного суверенітету та територіальної цілісності України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772607
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
[i]У березні-квітні 1997 року в охтирському небіі над усією Європою добре було видно неозброєним оком велику хвостату суперкомету ХХ століття ХЕЙЛА-БОППА. Вона з’явилася біля нашої планети приблизно через 2 тисячі літ після попереднього наближення до Землі.[/i]
Квітнева ніч загадкою блищить –
Комету обновляє Хейла-Боппа.
В пучок мільйони поглядів Європи
Зв’язала гостя в довгому плащі.
Накидка сяє. Незбагненний шлейф
Немов би діамантами розшитий.
Космічний пил з міжзоряних алей
Мете й мете, але завидно чистий
Цей дивний шовк. Здається, що зірки
Всі до одної модниці тій заздрять…
А нас, людей, дійма несхожий настрій,
Бо присмак відчувається гіркий,
Милуючись транзитною красою.
І вже втрачає сенс незвичність крою,
Бо, може, то й не плащ. А в темнім небі
Комета важко тягне срібний невід.
І, схоже, там, над нами, угорі
Пручається улов у гузирі…
Хоча б густими видалися вічка
У неводі й не ветхими нитки.
Хай далі тягне все своє – у вічність.
Нам допекли і власні болячки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726242
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 21.01.2018
1
Жіночі долі…
Скривджені, зомлілі.
Хоч зблизька подивись,
А хоч здаля.
О, як вони тобі колись боліли.
Нестерпно, гнівно!
Зараз теж болять.
Тебе нема,
А біль оцей зостався.
Чи зникне він?
О, Господи, коли?!
І Катерини, й наймички, Тарасе,
На Україні не перевелись.
Вже за вікном нове тисячоліття,
Вже пробуєм помацати зірки,
А в нас по селах,
Та ще надто влітку,
В тяжку роботу впряжені жінки.
Шматує долі їх не тільки бідність,
А ще й таке, як хміль чи наркота.
Краса линяє швидко і безслідно –
Не всіх. Та більшість скніє саме так.
Ти все це бачиш, дорогий Тарасе,
І сумовито згадуєш свій «Сон»,
Та є у тебе віра у запасі,
Що над землею нашою озон
Війне нарешті
Й гарним українкам
Щасливих літ зозуля накує.
Настане цінностей переоцінка.
Пора. Пора! Бо воля вже в нас є.
2
Ти добре знаєш:
Упродовж віків
Од України доля відверталась.
В ній милість не могла збороти гнів,
Бо ми самі себе не шанували.
У хворому якомусь напівсні
Напівжили, щедрот ждучи уявних,
Підтакували всім, хто поганяв нас,
Хоч мулило все дужче слово «Ні!»
І ось терпець урвався.
Допекло.
Твій заповіт,
Отой, що про кайдани,
Діждав пори своєї.
На майдані
У Києві пророцтво відбулось.
Там доля сум змахнула із чола,
З надією дивилась в наші очі
І ніжно в синьо-жовтий наш віночок
Жовтогарячу стрічку заплела.
3
Наш генію,
Душа твоя жива
Кривавиться і, мабуть, не спочине,
Аж поки справедлива булава
Не перехрестить долю України.
Ти, певно, бачив, -
Цвів у нас Майдан.
Достойно цвів.
Хлюпнув надію в душі,
Але вона не довго і не дуже
Росла.
Зате упевненіш бур’ян
Сідлав поля.
І розтікався морок
По всіх куточках.
І хто брат, хто ворог,
Не кожен зна.
Обіцянки-цяцянки,
Як патока, солодкі і густі,
Загойдують, неначе колисанки.
Хоча відомо – гори золоті
Пророчили лукаво нам не вперше.
І гірко, що не зайди, а свої
Збирають побрехеньок врожаї,
Там, на олімпах владних, передершись.
Не за народне благо.
Взаперті
В них ці думки,
А зверху показові.
Ще й брудно топчуться
По рідній мові.
Та все гребуть,
Забувши, що в житті,
Крім апетиту,
Має бути й совість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640681
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 21.01.2018
Соромиться старенький листопад
І бідності своєї, і безсилля.
У нього все виходить невпопад.
Сьогодні люди сонечка просили,
А він його не вилущив із хмар,
Хоч довго порпався в небесній скрині.
Не вгледів. Бо вже очі не орлині.
Та й заважала пошукам зима –
Сусідка. Отже, знову не вгодив.
Тож люди поховалися по хатах.
Від нього. Їм тепла потрібно, див.
І листопад заплакав винувато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620690
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 21.01.2018
Просто насолоджуйся моментом,
Бо це ніколи не збудеться ще раз.
І ніяким експериментом
Ти, друже, не повернеш, час.
Як повернуть усе - ніхто не знає,
Тому від того у душі болить.
Буває так, що вічність миттю пролітає;
Буває так, що вічністю є мить.
Цінуй момент і вічність бережи,
Намагайся відчути прекрасне –
І тоді будуть світлими дні,
І твоя мить у вічності не згасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765730
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 21.01.2018
[i][b]Коли блука по темних манівцях
Січнево-світла, місячна гондола,
Ви кличете на зустріч в Чернівцях,
А серце рветься пташкою до Львова.
Важкі повіки і карат сльози,
Як результат, що почуття вразливе.
Не хочу чернівецької грози,
Про львівські мрію, теплі нині зливи.
Й про тебе, сонце, що лише гориш
На Чернівецькій Ратуші ліниво,
Для тебе - це малесенький Париж,
Мені же - місто серденьку не миле.
Бо тільки-но лиш зіронька моргне,
Із залицянням до нічних провінцій,
Він в Буковину знову зве мене,
Та я душею з іншим у Криївці.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772512
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
[i][b]Щасливі ви, бо любите когось ,
Любов’ю, що солодша шоколаду,
Але в житті, так прикро, є той - хтось ,
Що замість неї презентує зраду.
А слідом: поділ спільного майна,
Надривний звук останньої валізи.
Багато тих, що вірили - сім’я,
А це були її лише ескізи.
Не так давно святе його "люблю"
Відлунням стало в інші вікна битись.
Ніяк... нізащо, мабуть, не збагну -
Чому чужими легше спокуситись?
Невже, із інших рук гіркий полин,
Смакує, наче в парку солод вати?
Ми ж викрадаєм, любі, не мужчин,
А назавжди дітей лишаєм тата .[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772373
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Ой, неспокійно у нашій країні,
Ні, не на Сході, а тут, у тилу...
Точаться війни підступні, гібридні,
Наче хто візу відкрив сюди злу.
Вибухи, замахи, вбивства, теракти,
Безлад і хаос - суцільний бардак,
Мов, по країні повзе катаракта...
Хто ж це над нами знущається так?
Кажуть, що то все північні сусіди,
Слід ФСБ, руки-ноги Кремля,
Може, у нас в СБУ дармоїди,
Що небезпеку не бачать здаля?
Як не крути, але внутрішній ворог
Значно сильніший за всіх ворогів.
Він на Печерських ховається горах,
Доки терпець наш зірветься на гнів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755045
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 20.01.2018
(За твором Ганни Верес "Дух козацький".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761833)
Роздуми...
Козацький дух... Історії скарбниця...
Супутник ти важкої боротьби
За ворогом потоптану землицю...
І жити б нам у волі, та... якби...
Якби ти не зникав від блиску грошей,
Не падав під вагою булави...
Козацький духу, де ж ти, мій хороший?
Тікає десь... Лови його, лови!..
Вже складені про тебе в нас легенди
Про наднепереможну твою суть,
Що ти у нас закладений у гени,
І можеш увесь світ перевернуть...
Та тільки опиняєшся при владі,
Від духу того віє лиш... душком...
Це ворог найстрашніший на заваді
Стає, як мури, перед козаком...
Козаче мій, найпершу перемогу
Одержати ти мусиш у собі.
Хай щирою молитва буде Богу,
Щоб сили дав в найважчій боротьбі.
Бо доки буде віяти цей сморід,
Привабить він хіба що тільки мух.
Якщо ж Господь з тобою буде поряд,
Підтримає він твій козацький дух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762813
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 20.01.2018
В эту дивную ночь совершается чудо:
Зажигаются звёзды - рождается Бог.
Он на землю приходит Себя отдать людям,
Чтобы каждый примеру последовать мог.
Как терпеть и смиряться, сносить пересуды,
Не лелеять своё несравненное "я",
Как любить и забыть "не хочу и не буду"
И пожертвовать жизнью "за други своя".
Так пускай каждый дом распахнёт шире двери,
Открывайте сердца и не бойтесь зимы!
Только нужно Ему их всецело доверить,
Ведь тогда лишь счастливыми станем все мы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770131
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Любіть чоловіків за добре серце
За ту красу, що є в душі
Лише у ній живе озерце
Що відрізнить любов від метушні.
І не важливо його вигляд зовні
Яка вага, і кількість літ
Аби не дав він впасти у безодню
і щоб душа летіла з ним в політ.
Цінуймо міцність духу, сильні руки.
Він захистить, тепла додасть
Сумує й мріє у часи розлуки
В коханні вірнім болю не завдасть.
Любіть чоловіків своїх за мудрість,
А не за повний гаманець
То не настане днів ваших похмурість
Не прийде світлим почуттям кінець.
Любіть чоловіків без розрахунків
За простоту і щирість слів.
Хай будуть поцілунки подарунком
Від них у серці соловейка спів.
Любіть чоловіків - опору і підтримку
Стріла Амура цілить в почуття
Навіть коли мороз лютує взимку
Як є любов, тепло є і життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771315
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Хто такие мужики?!
Объясните, земляки!
Это те, кто сеет в доме
Ароматные носки?
Это деспот, что в трико
На диване под пивко
Зависая, будто в коме,
Шлёт домашних далеко?
Хорошо, что мой супруг
Не вовлёкся в этот круг.
Мата, пива и футбола
Он не самый лучший друг.
Вот дивану он не враг,
Он подрыхнуть не дурак
И, храпя, такие соло
Исторгает – просто мрак!
2012
(идея С.Ш.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702265
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 17.01.2018
Мир – не сказка и не водевиль,
Хоть известно, все мы в нём актёры.
Он не уважает простофиль,
Но любезен, если вы матёры.
Брать его надёжней целиком -
Не третями и не четвертями,
Потому ломитесь прямиком
И смелей работайте локтями.
Прите к цели до финала вплоть,
Проявляя склонность к авантюрам,
И, глядишь, обломится ломоть
Хлеба с маслом или конфитюром.
Грешный мир, он многих попинал,
Не являя пиетета к сану,
А какой там выдастся финал
Неизвестно даже Петросяну.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739749
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 17.01.2018
Країна мрій з тобою поєднала,
А казка дарувала почуття.
Давно коханий я на це чекала,
Попереду щасливе майбуття...
В очах твоїх така блакить небесна,
Що хочеться на крилах вдаль летіть.
Любов забута нами, знов воскресла
І зорепадом щастя впало вмить.
Стріла Амура влучила у серце
І наче магма в кратері кипить.
Мелодій ніжних чути дивне скерцо,
Вона кохати нам обом велить...
Кладу тобі в долоню свою руку,
Веди коханий - тихо шепочу.
Туди де щастя, де нема розлуки,
З тобою любий в казку полечу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766505
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.01.2018
хотів було піти в разнос
і написать вірш з матюками
чи порно з описанням поз
та, все ж таки, тепер не стану
бо щось зроблю я знов не так
скажуть опйать не гарні рими
або ще гірше - шо маньяк
знову захоче хтось нагримать
тоді, хоч в чатах не свічусь
а все одно, як "враг народа"
від туди кусь, отсюда кусь
і не хватає кіслорода
тому такий от льогкій вірш
неначе теє рафаєло
одні намьокі і не більш
шоби не бути под пріцелом ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771894
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Хто голівки не схиляє
До книжок чи до землі,
Розуму не напитає—
Буде пусто в голові.
Не зведе очей до неба,
Про політ навік забудь:
Зникне мрій святих потреба,
Дні нестимеш, немов куль,
Що відтягне руки, плечі,
Що ні кинуть, ні віддать.
Будеш марити про втечу,
Тільки нікуди втікать.*
Пустка пусткою зоветься,
Бо навкруг одна пітьма.
Час не гайте, учіть серце,
Не вселилась щоб зима.
І життя духмяним цвітом
Зачарує очей синь.
Час широкий мають діти,
А мій час уже поплив.
11.10. 2015 г.
--
* Від себе не втечеш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708111
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 17.01.2018
Поверь, что память о прекрасном
Не канет в тысячи ночей,
Не станет пышных фраз соблазном,
Поверь, что память о прекрасном
Не доверяет пошлым стразам.
Она – алмаз в ручье лучей.
Поверь, что память о прекрасном
Не канет в тысячи ночей.
Не верь, что свет дневной украден,
Что тьма взойдёт в который раз,
И ночь оставит сгустки пятен.
Не верь, что свет дневной украден.
Зима в светящемся наряде
Предстанет праздником для глаз.
Не верь, что свет дневной украден,
Что тьма взойдёт в который раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763315
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 17.01.2018
странные мысли приходят ко мне ночами
кто тебе я? - никто, понимаем оба...
даже, когда я сильно по тебе скучаю
и если мы подходим по гороскопу...
даже, когда я пью этот горький кофе,
вкус на губах от твоих губ ощущая...
среди своих дел привычных, в суматохе
я далеко в фантазиях улетаю.
когда порой брожу одна по проспекту,
вслушиваюсь в листву и осенний шорох,
твой силуэт рисует дорог прожектор,
словно напоминает, что ты мне дорог...
это иллюзии, это они, наверно...
что между нами? - мы ведь не знаем сами ...
но есть у людей на свете одно поверье -
встречи порой предписаны небесами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762582
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 17.01.2018
боже, как его хочется мне обнять...
положить ему голову на плечо
и с себя все тревоги, печали снять
тихо ему на ушко шептать - ещё...
боже, как его хочется лицезреть
сию секунду прямо перед собой!
всё это ожидание враз стереть...
трогать его и знать, что он только мой.
запах его вдыхать и сжимать ладонь
чувствовать его пульс, и дыханья ритм.
времени уничтожить скупую бронь...
пусть, он со мной в живую поговорит!
слышишь меня, всевышний, что я прошу?
время до нашей встречи поторопи...
я без него же, боже мой, не дышу ...
сердце устало ждать его у двери...
А.В.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763292
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 17.01.2018
Иллюзорные отношения - это вредная привычка, которая со временем перерастает в зависимость и уже не даёт реальной любви случаться в вашей жизни или очень тормозит на пути к ней. Это когда ты находишь его в соц. сетях (как вариант любое знакомство в просторах интернета), он, конечно, живёт где-нить за Океаном, и ты начинаешь упиваться этим придуманным романом, который ни шагу не ступил в твой реальный мир. Который никогда не с тобой по факту, ни в горе, ни в радости, нигде и никогда. Все эти флирты, ревности, планы, мечты, длинные задушевные чаты не несут в себе ничего, кроме пожирания твоего реального времени. Чаще всего эти иллюзии так и умирают на пол пути, отобрав у тебя месяцы, а порой и годы реальных жизненных событий.
Да, безусловно, раз в жизни и палка стреляет, как говорится, бывают и счастливые стечения обстоятельств и все получается, не смотря на километры между вами, разницы вероисповеданий и прочее, если Вселенной угодно, то так тому и быть. Но как правило, все это случается довольно быстро. В довольно короткие сроки после романа в веб. пространстве происходят реальные встречи, завязываются отношения и делается выбор. Все часто зависит от смелости двух партнёров и их готовности идти за любовью, несмотря ни на что! Есть такие случаи у меня среди близких друзей, и это очень впечатляет, вдохновляет и радует! 💕
Но я это все к тому, что девочки очень любят рисовать себе иллюзии и жить в них. Ведь в них не бывает больно, непонятно, страшно, банально, там все лайтово и идеально. Есть вот у неё женишок заморский, поёт он ей дифирамбы, льёт ей в уши мемуары, оказывает слова поддержки и прочего! (ну во всяком случае она точно видит в этом поддержку🙈), и все это кажется ей, замечательным, что вот он принц прискакал, звонит каждый день, время тратит, беседует. Ведь мог бы и не звонить, значит все - любовь пришла, мама готовь приданое. 😂
И длиться это дни, недели, месяцы, порой доползает до года, и все в радость. А он идёт с работы, скучно ему, дай думаю позвоню девочке симпатичной, пообщаюсь. И ничего он больше сюда не вкладывает. У них все просто. Я иногда им чертовски завидую - мужчинам. 🤗
Они любят здесь и сейчас, а завтра, а завтра уже возможно и нет. И это нормально. Психика у них иначе устроена. А девушки любят создавать себе дивные образы, в которые по сути и влюбляются, ведь реального человека то нет, какой он неизвестно, как с ним жить тоже. Да зачем это все? Это в реальности такие критерии важны, а в привычных иллюзиях все супер! Он мой герой, и он обязательно придёт и спасёт меня! А спасёт от чего, простите? От себя же самой? От собственных страхов, неуверенности такого привычно уровня неудовлетворённости и непонятности? Нет. Он не в силах это сделать, даже если он чертов супермен, не его это рук дело и отвечать за твои фантазии любви на его счёт он тоже не должен.
С живым человеком все по-другому, по живому что ли… Когда ты видишь его реальным, любым, недовольным, сопящим, злым, напряжённым, простуженным, сонным, скучным… Он едет к тебе на встречу, случилось у него что, к примеру, и он не успел ещё переварить это до встречи с тобой, и голос у него грустный, тревожный, неприветливый (а в случае с заморским идеальным романом, он бы вышел на связь только, когда справился с этим сам, ровно, как и девушка сделала бы созвон, когда оба глаза были накрашены, и волосы налакированы, вот она только проснулась, спасибо маме с папой красавицу родили).
А он вот такой настоящий, живой, неидеальный. И оп! Нутро мечется неистово! 🤪А что с ним делать? А как с ним быть? Да ну его, отменю встречу. Придумаю что-то, голос по телефону не понравился. Где тут про чувства? Где про реальность? Где про людей? Да нигде. Маска на маске. Она всегда в хорошем настроении, он всегда остроумен и доволен собой. Идеальная жизнь в пластмассовом домике, словно в Барби в своё время не наигрались, с Кеном и машинкой с откидным верхом. Мне кажется весь инстаграм и прочее построен на таких идеальных картинках парочек без обратной стороны медали. Он всегда с цветами, она всегда улыбается, мебель из IKEA, дети в последних нарядах от dolce, на завтрак панкейки с нутеллой, а в пентхаусе панорамные окна, смотрящие обязательно на Манхеттен или городской парк Нью Йорка. Только так! Только максимум! И вот этот чудный парень из tinder проживающий в Лондоне мне это точно обеспечит, я же такая классная и особенная (прокричали миллионы) 🤦♀️🤣!
А реалии твердят о другом… Вселенная безгранична только в том случае, когда ты все-таки не витаешь в иллюзиях и не привязываешься к этим совершенным натюрмортам и портретам. Когда ты умеешь быть счастливым сам по себе, без ожидания спасителя, принца, супермена, идеального человека, не существующего НИГДЕ, кроме твоего воображения.
Когда ты задумываешься о том, чтобы каждый день делать счастливым себя сам. Напитывать, вдохновлять, развивать, беречь. Действительно видеть это счастье в мелочах, а не говорить, что видишь, благодарить Бога за то, что есть… Искать чудо внутри реальных людей, рассматривать их изучать, узнавать, принимать, учиться любить, обнимать, пускать в свою жизнь, делить с ними и радости, и печали… Создавать с ними счастливый такой не идеальный, НО живой и настоящий мир. Без пластиковых коробок, фильтров и фальши.
Это сложно, это страшно, НО просто необходимо.
🙏Всем добра! #безфильтра
А.В. #AnnVishtak #Annaslittlepoetry #жизнькаконаесть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771840
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Минають дні, роки, століття…
А з ними всі події кожного в житті.
Та на землі лишаєм дерево й суцвіття,
Щоб рід не відійшов у забутті.
І щоб завжди буяли на нім квіти,
Коріння треба щоб міцним було.
Щоб пам’ятали й шанували предків діти…
Тоді повік не відцвіте воно.
А крізь літа щоб згадували люди,
То треба слід в житті такий лишить,
Щоб кожен міг сказать про тебе всюди:
«Ти зміг по совісті і правді жить».
Це не пусті слова, поняття і надії…
У цьому – правди суть і наше майбуття…
Нести добро, любов і світло в усіх діях…
Хай стане сенсом кожного в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760877
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.01.2018
Люблю я осінь… крики журавлині
Люблю дивитись в небо голубе…
Люблю узори ніжні павутини
Усе це заворожує мене...
Люблю я квітів пелюстки тендітні
Люблю як пахнуть ранки й вечори.
Люблю я сонця промені привітні,
Щасливий сміх малої дітвори.
Люблю пташиний щебет. спів у лісі
Люблю я краплі теплі дощові.
Люблю лелек в гнізді з гілок на стрісі,
Що радість й щастя в дім несуть сім’ї.
Люблю я темно-синій колір річки,
Люблю сади квітучі навесні.
Люблю джерела і малі потічки
В яких життя вирує десь на дні.
Люблю морозну зиму сніжно-білу…
Люблю малюнки взимку на вікні.
Люблю дивитись, як на диво- крилах
Несуть сніжинки посмішку мені.
Люблю усе, що бачу я довкола
Люблю людей, що не наносять ран.
Люблю усе, що дарувала доля
За це я вдячна Богу і Батькам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763547
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 17.01.2018
Блакитне небо,стигле поле -
Такі безмежні і безкраї...
Можливо, це - покой і воля,
Яких нам ще не вистачає.
Дай сили Прапора втримати,
Доки лютують москалі!
"І буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747346
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 17.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2018
Роздерті руки об кущі троянд.
Мої стигмати серед ран.
Наведи лад, йди до кінця.
На вулицях твоїх - війна.
Тут вибухи, тут кров рікою.
Агов, мала, ходім зі мною!
Колючий дріт, чортополох,
Комусь сказала, що він лох.
Не вір нікому, це брехня.
Є тільки «ти» і тільки «я».
Подряпані плечі, коліна в крові.
Не плач, не скигли, не кричи.
Ти сильний, малий, у твоєму світі
Такі потворні і прекрасні квіти.
Красива троянда на твоїй руці
Метелик злітає чи згоряє у вогні?!
На вулицях твоїх - війна.
Вона одна, вона одна…
Троянда – червоніше крові
У давньому Львові.
3.01.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769504
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Солнечное Рождество!
Кто бы мог подумать!
В Святой вечер Сказка к нам пришла!
Сказка Света!
Чуда!
Зимой...
Весна!
Радость на Планете!
Христос Родился!
Радость в Душе!
Солнце Явилось!
Во всём Своём Свете!
Пусть исполнится Всё!
Христос Родился!
Как учил Он Народ!
С Рождением Христа
Радость в Душе!
Свет Лучится!
В Небе засияла Звезда!
Божественное Чудо!
С Рождением Христа!
Начало Добра Людям!
Христос Родился!
Начало Чуда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769970
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 12.01.2018
сніг обпікає вії
і це схоже на порив гірко заплакати
від нетривкої розлуки
але тільки щемить
і ком у горлі такий, що не проковтнути
сніг торкається щоки
і це схоже на дотик, про який ти мрієш
але забороняєш собі
бо боїшся все зруйнувати
хоча ми вже не такі далекі, якими були
сніг тане на губах
і це схоже на твій медовий поцілунок
який ти колись наважишся мені подарувати
а може, ніколи
дивно, що я відчуваю його присмак
сніг зникає, лягаючи на асфальт
він схожий на тебе
ти так само увесь час ховаєшся
від мене
але найперше від себе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770153
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Великое искусство - выслушать другого,
спокойно, уважительно, без пререканий
и уступить в борьбе, уйти от глупых споров,
отдать, что просят, без малейших притязаний.
Не обвинять в пылу, в процессе разговора,
в ответах избегая глупых "состязаний"...
И верить в лучшее, ведь в вере нет позора,
все зло в сомненьях и в объемах лишних "знаний".
Не сожалеть, тем не искать себе заботу
и помнить вечно обещания, обеты,
без жалоб и стенаний выполнять работу,
прощать, не упрекая ближнего "советом".
Как только переделать свой "крутой" характер?
и эти правила частично соблюдая,
достичь гармонии в душе... чтоб этот фактор,
позволил обозначить направленье к раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770645
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Каждый человек хотя бы пять минут в день бывает дураком. Настоящая мудрость состоит в том, чтобы не превышать этот временной лимит.
Хочешь собирать мед — не разоряй улья.
Груз будущего, прибавленный к грузу прошлого, который вы взваливаете на себя в настоящем, заставляет спотыкаться на пути даже самых сильных.
Улыбка ничего не стоит, но дорого ценится...
Если судьба преподносит тебе лимон, сделай из него лимонад.
Когда человек начинает войну с самим собой, он уже чего-то да стоит.
Безусловно, ваш муж имеет свои недостатки! Если бы он был святым, он бы никогда не женился на вас.
Будьте заняты. Это самое дешевое лекарство на земле — и одно из самых эффективных.
Выражение, которое вы носите на лице, куда важнее одежд, которые вы надеваете на себя.
Если захочется переделывать людей — начни с себя. Это и полезнее, и безопаснее.
Представь самые худшие последствия, которые может повлечь твой поступок, заранее смирись с ними и действуй!
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770612
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Читаю Шевченка на вечір.
Болять плечі від прожитого дня.
Мене нема.
Пустота десь рівні грудей.
Чому люди не люблять людей?
Чому чути постріли в спину?
«Ану давай на коліна!!!»
я чую з останніх новин.
Все без змін.
Все ті ж самі кров і зброя.
Боже, чому я тут, і хто я?
Небо покрите зірками.
Що буде далі з нами?
Маленькими кроками наближаюсь до краю.
Я не знаю що робити,
куди йти, що говорити?
Читаю Шевченка на вечір.
Це моя лінія втечі.
Звір вистрибує з клітки,
кусає глибоко, до крові.
Я не думав що ми не готові.
А ми готові?
В голові не лишилось нічого
Окрім криків, крові і болю.
Будь ласка, кидай зброю.
Підійди, побудь зі мною.
Подивись мені в очі і скажи,
що зробили з нами?
Для чого нам дали у руки ножі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770594
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Ясна, зоряна ніч над степами,
Білим сріблом укриті поля!
Раптом..., Зірка ранкова…,
Як кришталь, в висоті засіяла!
То на Світ народилось…
Святе Немовля!
І у тому далекому краї,
Де відстань у часі
З’єднала віки,
Богородиця – Мати
До Себе Сина Свого
Пригорнула!
А в очах…,
Накотилась…,
Пекуча, до болю, сльоза…
Ангельські співи різдвяні…
Лунають!
Спить міцно у яслах Дитя…
Христос! Божий Син –
Народився!
Дорога до Бога!
У вічне життя…
А в чистім небі…
Почався світанок…,
Зайнялася на Сході зоря!
Передзвони над Руссю
З Різдвом всіх вітають!
Божий Син!
На Землі – народився!
Народилось Святе Немовля!
Всесвіт, навколо,
Різдво прославляє!
З любов’ю до Бога…,
Радіє душа!
В піснях і в молитвах,
До Діви Марії!
За святковим столом,
Велика зібралась сім’я!
Ангельські співи різдвяні…
Лунають!
Спить міцно у яслах Дитя…
Христос! Божий Син –
Народився!
Дорога до Бога!
У вічне життя…
07 січня, 2018 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770110
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018
Господи, дай мені крила,
І я полечу у світи.
Господи, дай мені силу,
Щоб ношу життєву нести.
Господи, дай мені долю,
Я щастя творитиму сам.
Крила направлю на волю,
У щасті збудую Твій храм.
Господи, дай мені мудрість
Швидку і легку, як та мить.
Господи, дай мені радість,
Із миром так хочеться жить.
Зерна прошу ще любові,
Посію їх всі у полях.
Твердості, сталі у слові,
І правди – єдиний наш шлях.
Совість у душу налити –
В Твоїх усе, Боже, руках.
Людям, прошу подарити
Це все, заблокуй лише страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768566
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 07.01.2018
Крокувала зірка в небі тай спинилася,
Дитя Боже, дитя світле народилося.
Пеленала, колихала Діва чистая,
Матір Божа, Матір ясна і Пречистая.
Опустились Серафими й Божі Силоньки,
Грають ліри, грають арфи, славлять зіроньку.
Старий Йосип сам колише, хвалить Боженьку,
І зібрались всі похвали в небі в річеньку.
Засурмили Янголята, в яслах Зіронька…
Прийшла в світ і зародилась в Бога віронька.
Слався, слався, звеселися Дитя Боженьки.
Поклонилися три царі із доріженьки.
Поклонились, звеселились, спить Він солодко,
Прийми ладан, прийми смирну, а ще золото.
Крокувала зірка в небі тай спинилася,
Дитя Боже, дитя світле народилося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770099
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018
Останнє губить сонечко тепло
У лісовому плетиві ожини,
Із ним й кохання наше відбуло
Та яблуком скотилося в корзину,
Як сувенір на пам'ять. о, Адам!
З коктейлем пряно-вигірклої муки,
Що болю ста життям моїм завдав
Й від безнадії опустились руки
Твоєї Єви, що іще живе,
Шукаючи знайомі в тиші звуки,
Вертається, щоб звабити тебе,
В своїм раю вже яблуком розлуки.
Й затримавшись на мить, - навік піти
В холодну осінь зморено зітхнувши,
Бо нам потрібні ро́ки, - щоб звести
Й секунди, щоб усе оце розрушить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749652
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.01.2018
Ось обривають коло автостради
Сумного міста паростки пітьми
Та дивний сумнів кутає фасади:
"Чи будем разом від сьогодні ми?"
І лиш тобі - це правдою здається,
Чужа людино, знаєш, бачить Бог,
Мабуть, твоє велике дуже серце,
Що так кохає, наче би за двох.
Наперекір моїм, скажу до правди,
Колючо-гострим, болячим словам.
Ти хилиш небо темної лаванди,
Цієї ночі, у дарунок нам.
Й цю мить - "бувай" , відтягуєш на трошки.
Бо ж так нестерпно хочеться піти,
Коли зіниці синьої волошки,
В мою байдужість прагнуть прорости.
Чомусь бо так в житті завжди стається,-
Це досі не пояснено мені,-
Коли нам хтось дарує своє серце,
Ми ще чекаєм принца на коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753077
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 07.01.2018
На годиннику шість, а вже, мабуть, десяті ке-ме
Намотали колеса розігріті старої маршрутки
Й крізь молочно-ванільне віконце, доволі брудне,
Дивним проблиском сонце і небес кольори незабудки.
Де в моменти, коли так надривно голосить двигун
І скриплять поржавілі, допотопні сидіння і рами,
Мої мрії дзвенять міліоном незнайдених рун,
Досягнувши зі мною неминучої тревел-нірвани.
Адже поруч такий неприступний, холодний зеніт,
Що вмістився у скла ледь спотілий, маленький квадратик.
Я -це той пасажир, що чекає лише вихідні,
Щоб в обіймах твоїх, мов метелик в траві заплутАти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739563
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 07.01.2018
Новые русские, новые украинцы.
Название новое,всё остальное старо́.
Или ловкость рук, или махинации,
Или может даже крупно повезло.
Не мне судить или осуждать.
Всё могло быть, всё может статься.
Ведь власть, богатство даны не зря.
Судьба решается-как им распоряжаться.
Вот новый стиль жизни. И для кого?
Неужели вновь изобрели велосипед?
Или было известно быть может давно:
Для ближних ты жил или только для бед?
Ах, денег так много:....лопатой грести.
На много ли хватит? Не купишь ведь всё.
Ведь деньги с собой и не унести.
За каждую мелочь будет слово твоё.
Любая страна во все времена
Ценилась не только большою "деньго́й".
А люди как в ней?Для других, для себя.
Живёт кто в ней?Друг твой иль может "изгой"?
Да, люди должны всегда быть друзья.
Хоть белый,хоть чёрный-здесь цвет не причём.
Разделенье пришло;не игра, а борьба.
По вере, по жизни-во всём основном.
Вот новым ты стал с большим кошельком
И "евро" заделал не только ремонт.
Наружно сменился, сменился нутром.
Творца не забыл? От Него далеко?
Иль может мамону в душе приютил
И он понукает твоей головой?
Про душу забыл, чуть её не сгубил.
И кто управляет тобой и "деньгой"?
Смотри туда дальше-рассвет Божий стал.
Опять освятил,осветил всё собой.
Не каждый из нас доживёт до темна,
Кому-то споют о душе "упокой".
Коль был виноват иль украл где когда
-Покайся скорей, изменися душой.
А если вдруг можеш, "отдай" всё сполна.
Без пятен чтоб чистым вернуться домой.
Сентябрь 1999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761912
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 07.01.2018
Ничто ниоткуда не выходит,
Ничто никуда не течёт.
Вся жизнь мимолетно проходит,
А время куда-то идёт.
Исчезнет вот всё без остатка,
Сотрутся Земные следы.
Всём нам приходилось не сладко,
Хватило нам всем пустоты.
Мгновение длится не вечно,
Погибнет и вся красота.
Желающий жить бесконечно -
Спешит улизнуть в никуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769705
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Всё эфимерное, обыденное - в вечности,
Вся жизнь - одна дорога к приключениям.
Как часто людям не хватает человечности,
Как редко главному мы придаём значение.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769734
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Со всех сторон вдруг налетели беды.
Как коршуны уселись и сидят.
И только время,добрый доктор время
заставит их забыть,не вспоминать.
Как страшный сон.Проснуться нет уж сил.
На части душу рвут.И ты один.
Уже не воин.Близится закат.
Ну разве можно вечно воевать?
С доспехов только-вера и надежда.
На чудо,на спасение.Вот-вот
один последний бой.Одно сражение.
Возможно впереди победа ждёт.
Но это лишь мираж.Мираж в пустыне
бедствий.А беды как зыбучие пески.
Один лишь шаг и ты уже по горло...
Дыхание лишь смерти впереди.
Как коршуны обсели меня беды.
Не вырваться.Хоть плачь,а хоть кричи.
С доспехов только вера и надежда.
Последний бой.Ну что ж,пора идти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742792
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 05.01.2018
За что судить игрушки для богов?
Которых мы не видим и не знаем.
Они создали нас,чтобы играть.
Состаримся-и в угол нас бросают.
Ну,а пока ломают,раздирают.
И воевать друг с другом заставляют.
Богатством осыпают,заражают.
Болезни тел и душ нам прививают.
Молиться заставляют.
Приучают нас поклоняться им.
Смеются и вражду лишь поощряют
когда игрушки веру защищают.
Пугают смертью нас. И убивают.
То ураган с лица земли сметает.
То реки разливаются.Вулканы.
Земля трясётся.Как спастись от лавы?
Хоть видимость живых.Но мы мертвы.
Без веры.Без надежды.Без любви.
Не знаем даже завтра что нас ждёт.
Какой играть придёт с игрушкой бог.
А новые игрушки подрастут.
Путь жизни повторят игрушек старых.
За что судить игрушки не пойму?
Они судьбу свою не выбирают.
Не завидны дела.И уж поверьте.
Что повзрослеют скоро дети-боги.
Сгорит земля и все дела на ней.
Исчезнет мир зверушек и людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769785
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
РЕЗОНАНС НА ТВІР [color="#4400ff"][b]ОЛЕКСИ УДАЙКА "ТИ-МУДРИЙ?"[/b][/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769711
[i]"Не той дурний,хто не знає,
а той-хто знати не хоче"- Григорій Сковорода
"У дурня лиш єдина перевага над розумним -
Він задоволений собою",-мовив Бонапарт[/i]
[youtube]https://youtu.be/j9fqWVxfr6Q[/youtube]
[color="#9500ff"][i][b]Коли ти нехтуєш звичайними речами,
Плазуєш і обмануєш усіх
Коли ти нишпориш,крадеш чиєсь ночами
Коли не розберешся,що є гріх…
Коли ганьбиш,брудниш,паскудиш
Ведеш нікчемні балачки,
Що оскверняють і паплюжать
Людей НОРМАЛЬНИХ не трішечки.
Коли тобі жить в правді нудно,
І мізки в тебе,мов-скалічені.
Коли ведеш себе паскудно,
Невдало,також недосвічено,
Коли в душі мов запилючено,
.айна в тобі перенасичено,
І твої вчинки – надрозпущені,
І бозна-що ти накопичуєш.
Коли когось колись пригнічуєш,
Хороші справи витолочуєш,
Любиш с.ібати всіх незлічено,
Або оббруднюєш наврочено.
То шпетний* ти серед ЛЮДЕЙ,поганець,
Негідник кепський і плюгавець,
Ганьбиш цей світ, псуєш повітря!
Прости їх,Боже! Їх душу-витри!
* шпетний- - -а, -е. 1) зах. Поганий, бридкий.
2) діал. Охайний, чепуристий.
Тут- у першому значенні.
05.01.2018р.[/b]
[/i][/color]
***
[color="#9500ff"][i][b]п і с л я с л і в " я
Всім намагатись треба стати кращим!
про кого мова йшла, таким --не буть нізащо!
Хто я така,щоби судити зараз інших,
Багато в чому і сама --не менше грішна...
Любов"ю полонити всіх ,звичайно,треба,
У всих людей нагальна в тому є потреба.
А як же розпізнати гріх той можна,
Не називаючи його ??Слова- тотожні...
На біле-білим називають,на сіре-сірим,
В спасіння кожного із нас разом по-ві-рим!
[/b][/i][/color]
[youtube]https://youtu.be/rbe2w81YbrI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769720
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
САНТА МАРІЄ ДІВО ПРЕЧИСТА
Санта Маріє Діво Пречиста!!!
прекрасна нев'януча квітко Леліє,
Мадонно - із Назарету панно Ніжна
ти тримаєш святе небо даєш надію.
Санта Маріє Діво Пречиста!!!
білосніжний цвіте вічної весни
ти алмазний діамант на зеленім листі
народила Боже дитя, щоб світ спасти.
Санта Марія Діво Пречиста!!!
тобі Алилуя Царице Небесна !
єднаєш у молитві зоре Всевишня,
від ран -зцілюєш даром пречудесним.
Санта Маріє Діво Пречиста!!!
Мати милосердя ласки і любові
подай миру пити водицю чисту
освяти єлеєм у Божім домі.
Санта Маріє Діво Пречиста!!!
коронована на трон серед дівиць
на землі сонця правди Христа-
у темряві, осяй нам путь із зірниць.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769716
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
[i]Мудрий той, хто має знання та робить
вигляд, що не знає. Дурень той, хто
не має знань, та робить вигляд,
що знає
[b] Лао Цзи[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/HKSrCR-ZGGo[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Коли мовчиш ти більше, ніж говориш,
й абиде не пасеш своїх думок,
коли діла свої належно твориш,
закривши рота міцно на замок;
коли достоту відаєш дорогу
і знаєш, як опону обійти,
і ділишся думками лише з Богом,
як досягаєш трібної мети;
коли лаштунки в тебе під рукою
для найважливіших життєвих справ,
і знаєш наперед, що маєш скоїть,
щоб вирішальну битву не програв;
коли у змозі розпізнать знамення,
що враз тобі спустилося з небес,
й не валиш справи на чужі рамення,
а маєш власний досвід і прогрес;
коли сміття не винесеш із хати
й не подаси, як завітає гість,
а будеш плюси у речах шукати
і мінус оцінити маєш хист,
Ти – мудрий!!!
Й маєш безумовне право
судити ницих, блазнів і лихих…
Та не питаєш і не кривдиш прямо,
не б’єш за думку візаві своїх.
Бо істина й тебе колись поправить!
Й не апелюй до більшості... Колись –
голосуванням не вінчають правду –
в покорі їй колінно поклонись![/color]
[/b]05.01.2018,
Кельно, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769711
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
А хочеться аж вити, бо вітри
собі за моду взяли руйнувати.
Бо я ще я, та ти - уже не ти,
а тільки тінь розгойданої хати.
Бо ці стежки, що рястом заросли,
колись у небо лагідно дивились.
А нині їх нерадісні посли
позбутися не можуть чорних милиць.
Та ти біжи, на втому не дивись,
не зазирай відбулому ув очі.
Бо й те, що є, зміняється колись:
котресь - на дні, котресь - на темні ночі.
І тільки шип у серце заросте,
щоб час від часу зацвітали ружі,
де щось було незвідано просте
і рідне до безмежжя дуже, дуже!
Летять у прірву стомлені листи,
у дзвони б'є розбуджене напастя,
де я ще я, та ти - уже не ти,
а тільки тінь розгойданого щастя.
4.01.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769733
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
*Моєму довгоочікуваному хлопчику
Коли відчула у собі під серцем
Ледь помітний поштовх лоскітливий,
Заблищали сльози мов озерця,
Хтось в життя постукав надважливий.
Хтось торкнувся ніжно і грайливо,
Як весняний перший теплий вітер
Заплітає в коси метушливо
Неслухняні, пустотливі квіти.
Хтось все стукав... Я ж - все прислухалась,
Тамувала подих, завмирала,
Я тоді сама собі зізналась,
Що усе життя тебе чекала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760949
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 03.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2018
«Отрути у природі не буває
Питання в дозі» - так сказав учений
С2Н5ОН в чарки стікає
По дозі - не труїлись щоб даремно.
П’ємо за гроші: щоб завжди водились,
Щоб вистачало їх на наші мрії,
Щоб нам вони давали силу й милість,
І не давали злодіям надії.
До них в полон щоб ми не потрапляли,
Звільнитися від впливу - не реально:
Розумні люди голову втрачали,
Честь, совість, сором, душу… Все буквально.
Щоб діти знали – мають тил надійний,
Ця думка хай їм дасть свободу дії.
Надмірні – на дітей інакше діють:
Їх віднайдеш сумних на своїй шиї.
Отрути у природі не буває
Питання в дозі й нормі організму
П’ємо за папірці, хто їх бажає
І за безцінну радість оптимізму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765554
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 03.01.2018
В ту ніч тобі писала вірша.
В рядки вплітала почуття.
А ти без віршів тішив іншу
В ту ніч… Таке воно – життя.
Мій рицар втратив свої лати.
Мій ангел крила обпалив.
Було б мені цього не знати.
Навіщо небу цей мій біль?
Тобі молилась, як святому
Напевно то великий гріх
Людину бачити у тому,
Як сонце зійде, впаде сніг…
Великий гріх – велика плата.
Та долю й Бога не гнівлю.
Не зможу більше покохати,
То й що, тепер я всіх люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767258
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 03.01.2018
Завидники, кати і вороги,
Вам все тепло душі і трепет серця.
Не відпущу вам за життя борги
Залишимося разом ми до смерті.
А після смерті стрінемося знов
В раю квітучім, чи пекучім пеклі.
Як ненависть сильніша за любов,
Не доля з тілом їй померти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769229
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018
О, рідна нене, Україно!
Моя матуся молода.
Ти, наче немовля, наївна
І чиста, як свята вода.
Моя весела молодичко,
Трудолюбива, та не впрок.
Утреш спітніле смагле личко,
А щастя, золотий візок
Знов проминув. Одна веселка
Лишилась там, де їхав він.
А ти, матусю, і весела:
Яка краса! Тобі уклін
За те, що тягнешся щосили
До сонця, щастя і краси
Дай тобі Боже більше сил,
Щоб не зігнули, не зломили.
Що мені тітоньки, в яких
На товстих шиях срібло висне
Твоє із бісеру намисто –
Мого дитинства перший сміх.
А твої в хрестику сорочки.
Біліш, хіба вишневий цвіт.
То хай тобі у безліч літ
Всміхаються сини і дочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765332
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 03.01.2018
Збиралася до сповіді в свята,
Усі гріхи у стовпчик записала,
Обдумала і зрозуміла – я свята,
До грішних дій суспільство спонукало.
Отак святий, безгрішний весь народ.
У бідах винні уряд чи сусіди.
Навіщо рухатись, іти вперед?
Коли щось робиш – спробуй не грішити.
У всякого в руках своє життя.
І плакатись ми з Вами не повинні:
Як за собою прибереш сміття -
Чистіше стане жити у країні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761652
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 03.01.2018
У співавторстві з поетом Гість-Наум
Поезія – прекрасно! - Не завжди.
Нечистий теж мастак до римування.
Щось як закрутить у мої ряди.
Як курка бігаю з його посланням.
І, головне, горланю наперед -
Ще до яйця чекати та чекати,
А я в екстазі видаю концерт
Так, ніби всім потрібно знати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766877
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 03.01.2018
Уплатите всего шестнадцать баксов за одну брошюру,
методику чудесную получите за эту сумму,
как стать успешным, в будущем взлетите на медаль, купюру
какой-нибудь страны и будете подобные изюму.
Конструктор взлетов и успехов Вам поможет в жизни очень
понять все тонкости торжественных мирских коронований
и если друг Ваш ломится в цари и этим озабочен,
на день рожденья лучше подарить ему систему знаний.
Мы б сами сделали, как говорится в этой ценной книжке
и изменили жизнь, взросли б влиятельными и большими,
да только вот, пока не можем, лучше вытянем парнишку,
практически за даром он взлетит и станет править миром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769343
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Позбавлений звичайних радощів,
поклавши на вівтар ідеї все життя,
тяжкий вантаж в системі крайнощів
тягнув, знайшовши в цьому сенс всього буття.
А тут таке, основу зламано,
нема, за що вхопитись, певно це фінал...
Жахнувся, впав додолу й жалібно
у Сил Небесних допомоги заблагав.
І довго бився із примарами,
допоки вистачало сил на боротьбу,
сам був звичайною бездарою,
бо заробив за відданість лише ганьбу.
Всевишній поки що не вирішив,
оскільки з цього світу досі не прибрав:
"Легких не дам тобі я виграшів,
щоб заслужити смерть, зроби ще кілька справ."
Й чесав потилицю оголену,
а потім лоб, почав копатись у собі:
"Невже ти мною задоволений,
ще користь світу цьому принесу й тобі?"
І впав без сил, забитий втомою
й наснився дивний кольоровий сон йому, —
старий до нього непритомного
прийшов, про Бога розповів і Сатану.
"Міняй свою систему, болісний,
бо геть заплутався у принципах своїх,
продовжуватимеш напористо
шукати правду, то скоріше знайдеш гріх.
Нема її в природі, вигадка,
ніхто не знає, де заритий ідеал,
а так заробиш тільки виразку
і знайдеш те, про що і думки не гадав."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768739
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 03.01.2018
1
Кобзар Тебе благав усьому людству,
О Господи, послати братолюбство.
Приєднуюсь. Та ще прохання маю:
Ще й боголюбство дати всім благаю.
2
Я, живучи серед прекрасних гір,
В природі бачив усмішку Твою,
Я чув Твій шепіт в звуках її лір,
Які лунають в тихому гаю.
Так я почув наказ до мене Твій.
І зараз Ти всміхаєшся мені,
Даєш відчути голос Твій живий
Ще більше в ці нові для мене дні,
Коли я бачу багатьох людей,
Що загубили віру і любов
Між хибних вартостей, дрібних ідей,
І повертаю їм надію знов.
3
Моє життя колись проходило з Тобою
В Твоїй обителі любові і краси,
Оточено Тебе де янголів юрбою,
Де відбивається в краплиночках роси
Не сяйво сонця, а Твоя жива усмішка,
І скрізь лунає голос Твій чудовий де,
І вистачає де усім, і навіть з лишком,
Блаженства, що від Тебе променем іде,
Де ти у центрі всього, де Ти є об'єктом
Загальної любові і служіння всіх.
Та якось, Господи, Тобі позаздрив дехто —
Один злощасний дурень, безпросвітний псих.
Повстав він та залишив вічне слугування.
І відповідь Твоя на те була проста:
На милування не буває силування.
Його тримати Ти, о Господи, не став.
Ой, горе мені, горе, невтишиме горе!
Зайшла далеко надто помилка моя.
Я плаваю в своїх гріхів огидних морі.
Бо той злощасний дехто, Господи, — це я...
4
Якщо людина не живе Тобою,
Яке тоді у неї щастя є?
Її життя зеленою нудьгою
Чи метушнею марною стає.
Як тіло без повітря умирає,
Без світла очі сліпнуть як в пітьмі,
Як мати миті спокою не має,
Коли її розлучено з дітьми,
Отак душа без Тебе — наче мертва,
Нікчемна, сохла, ялова трава.
Душа без Тебе — книга, що в ній стерто
Усі суттєві, змістові слова.
Отож в душі без Тебе, як в пустелі,
Як у в'язниці, щастя не знайти,
Там лиш холодні, мертві, сірі скелі,
Бо зміст душі, о Господи, — це Ти.
5
Я є не тіло це, я є душа, я — та,
Самодостатня що і вічна апріорі,
Та що була б однак безживна і пуста,
Що не займались в ній любові б чисті зорі,
Що радості дощі б не струменілись в ній,
Не милував її блаженства б ясний місяць,
Якби не посідав, о любий пане мій,
У всім її житті Ти сонця чільне місце.
6
Я — духовна душа, я — частиночка почту Твого,
І призначена я для Твоєї лише насолоди.
Ось, мій Господи любий, до Тебе я прагну чого.
Вічна єдність з Тобою — потреба моєї природи.
Бо без Тебе я навіть не знаю, навіщо я є,
Бо позбавлене сенсу без Тебе моє існування.
Я є тільки для Тебе, і вічне жадання моє —
Завжди бути з Тобою, Твої вдовольняти бажання.
Як повітря потрібно для того, щоб тіло жило,
Так достоту духовній душі Ти потрібен, мій Боже.
І утрата Тебе — це найгірше у всесвіті зло,
Бо це смерть для душі, бо я жити без Тебе не можу.
Я — духовна душа, Ти володар мій вічний, мій пан.
Я є власність Твоя, що від Тебе пішла і пропала.
Нісенітний, болючий, нестерпний мій нинішній стан
Без володаря любого, без мого любого пана.
Я займаюсь всіляким безглуздям, заповнити щоб
Порожнечу в моєму бутті, цю з Тобою розлуку.
Та, знесилівши вкрай з безнадійних, розпачливих спроб
Замінити Тебе чимось іншим, я маю лиш муку.
Я — духовна душа, я належу Тобі, я — Твоя.
Повне право я маю на те, щоби бути з Тобою.
То дозволь вже мені повернутись до Тебе, бо я
Без служіння Тобі відчуваю себе неживою.
Цей мій вірш, цей мій лист — крик про те, що нестерпно болить,
То молитва моя відчайдушна, моє то благання:
Подаруй мені змогу служити Тобі кожну мить.
Я — духовна душа, я є вічне Тобі слугування.
7
Я — Твій. Ти — мій. Було так, є і буде.
Мого це існування сенс і зміст.
Присутній вічно Ти скрізь і усюди,
Господар Ти усіх часів і місць.
Але, як хмара сонечко ховає,
Отак в моєму серці всякий бруд
Взаємини з Тобою покриває,
І все тоді в житті — даремний труд.
Звільни мене від всього того бруду
І не ховайся більше поміж хмар —
Бездомішково хочу я і буду
Тобі служити, о мій володар.
8
Дізнаючись все більш про Тебе,
Щасливо жити ми навчимсь.
Наповнитись нам, Боже, треба
Тобою, а не іншим чимсь.
Знання без Тебе, як отрута,
Нас обертаючи в сліпців,
На розумі і серці пута
Зашморгують з усіх кінців.
Знання без Тебе — чорна темінь,
Що в ній блукаємо ми всі,
Ланцюг то і нашийний ремінь,
Що стримує нас, ніби псів.
Лише в Тобі однім найвища
Практичність, мудрість і любов.
Вливати інше нам навіщо
В наш мозок і у нашу кров?!
9
Любов — це кульмінація закону,
Що заповів на віки вічні Ти.
Любов — це стан свідомості, в якому
Ми шаленіємо від доброти,
Що в серці нашому, мов сонце, сходить,
Що плавить сталь роз'єднаності ґрат,
Незламною що робить міцність згоди,
Бо кожний нам тоді стає мов брат.
10
Ти мене привернув, любий Господи, навіть не тим,
Що про мене пильніш дбаєш Ти, ніж про Себе Самого,
Що Ти любиш мене, як умієш любити лиш Ти,
І що маєш Своє унікальне становище Бога,
Що тримаєш Ти все у Своїй нездоланній руці,
Що розв'язуєш Ти всі можливі у світі питання,
Що лише тільки Ти вдовольняєш потреби усі
Незліченних істот, наших душ вдовольняєш бажання.
Ти мене привернув, вкрав мій розум і серце моє
Не становищем, ні, а Своєю особою, Боже,
Бо в особі Твоїй дивовижні властивості є,
Що, крім Тебе, ніхто, любий Господи, мати не може,
Бо Твоїх почуттів, дій, думок незрівнянна краса
Так вражає мене, що все інше мені не цікаво,
Бо люблю лиш за те я блакитні оті небеса,
Що утілена в них Твоя усмішка щиро-ласкава.
11
Не віддамо ми навіть однієї миті
Служіння, що нас, Боже, з'єднує з Тобою.
Ми вічністю за неї згодні заплатити,
Якщо ту вічність не наповнено любов'ю.
12
Сказати, що Ти — Бог, — це надто мало.
Та більш за це нема у мові слів.
Щось в мові слів не вистачати стало...
А я про Тебе скласти вірш хотів...
Про Тебе вірші, Господи, складати,
Я зрозумів, мені не по плечу.
Сказати, що Ти — Бог, це не сказати
Нічого. І я в захваті мовчу...
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742676
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 03.01.2018
1
Братику, тобі зустріти необхідно
Справжню безкорисливість і доброту,
Щоб цілком було для тебе очевидно:
Бог існує, Бог з тобою завжди тут.
Як влаштовано цей всесвіт, щоб збагнути,
Неодмінно треба мати досвід цей.
А інакше зляканий і довбанутий
Ти, в безбожжя надивившися лице.
Ти не віриш, бо тобі завжди брехали.
Ти не відчуваєш, бо закрив своє
Серце, бо тебе всі експлуатували.
От ти і не бачиш, що Всевишній є.
Отже розшукай, знайди того, мій брате,
Хто є мудрий, чистий, вільний від злоби,
Хто тебе ніколи у житті не зрадить,
І його всім серцем просто полюби.
І коли людину ту ти зрозумієш,
Зрозуміти зможеш ти усе тоді,
І щасливим стати назавжди зумієш,
І побачиш Бога у своїм житті.
2
Нічого містичного, все дуже просто й природно:
Духовне життя — це не штучне щось і не складне.
Вважати духовним життям можна все що завгодно,
Але справжнім, дійсним духовним життям є одне:
Завзято молитися Богу про те, щоб зустріти
Того, абсолютну любов хто у серці несе,
А потім, знайшовши, природно його полюбити
І далі йому присвятити життя. Ось і все.
[i]09.01.2016
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769299
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Мене приваблює писати вірші,
коли лунає музика,бо не витримую я тиші.
Я люблю робити фото,
але точно знаю,що не отримаю за це я злото.
Я сама малюю своє життя,
і сама вибираю палітри для свого буття.
Пензлики-вчинки мої,палітра-різні кольори,
якими я малюю суть якоїсь гри.
Життя моє-це гра заплутана у лабіринти,
які проходжу я відкручюючи гвинти.
Не люблю я залишатись в тупіку,
тому і розношу кулаками ту невидиму стіну.
Точні науки-явно не для мене,
обожнюю я диво та щось дуже шалене.
Творчість-та казка без кордонів,
але у ній багнато є полонів.
Люблю я дізнаватись нове,
але воно має жити без точної умови.
"Правила створені для їх порушень!"-ось мій девіз,
і із цієї фраз починається мій будь-який ескіз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769254
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Раби невольники недужі!
Заснули мов свиня в калюжі,
В святій неволі.
Т.Г.Шевченко
Віра предків звеличує нас,
В ній добро і любов до Ойчизни.
В ній суворая правда… - Тарас,
У ній сутність народження й тризни.
Предки світлим служили Богам,
А не тьмі потойбіччя Єгові.
Він належить чужим – ворогам,
Щоб привити покірність рабові.
Рідна віра єднає думки,
В ній інстинкт, що зволожує розум.
То єднання, що живить струмки,
То залога і бурям і грозам.
Десять довгих і сірих століть,
Нас єреї церковні гнобили.
Неможливо гріха утаїть…
Русь – Украйні копали могили.
З нір вилазять знов гади й щурі,
Що не мають святого ж нічого.
Та... вже… наші Боги там… вгорі,
Ми щасливі без щастя чужого!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767937
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 03.01.2018
З Тобою я на самоті.
Як гірний схил
і
тихі зорі!
А зірні сходи — й поготів —
Любов’ю жить!
Любов — в покорі...
Це сотворила все любов...
Любов!
Аж в серці голос
роздавався б!
Дай руку! —
і схиливсь Господь:
Люблю,
чого засумнівався?
22.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769290
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Господи, я борюсь за життя,
Згораю від думок болючих.
Моє крихке дівоче тіло
На сотні шматків рветься.
Душа пуста-агонія життя,
А хто насправді я?
На що я заслужила
До життя?
Хто вийме з мене цей кинджал?
Який у груди мов п‘явка вп‘явся!
Хто вдихне свіже життя?
І наостанок
Хто подарує легкість відчуття
Що життя лише початок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766777
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 28.12.2017
У глибині першохаосу,
У нескінченній пустоті,
Сиділо Слово сивокосе
Та сумувало в самоті.
Ховався простір в оксамиті,
Було майбутнє нечітким,
Хотіло Слово говорити,
Але, на жаль, не було з ким.
Ну де ж ви, янголи та люди?
Ну де ж ти, грішне та святе?
Нема? Тоді най Всесвіт буде
І істина не пропаде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729221
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 28.12.2017
Не заздри розумному,
Розум – то кара
За скоєний предками гріх,
Це він насилає
Надії примари,
В баранячий скручує
Ріг.
Із розумом завжди
У сумнівів свято
Та розпачу чути
Виття,
А якщо до нього
Ще совість додати,
То пекло буде
Й за життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764614
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Колір небес –
Мак,
Білить траву
Іній,
Кава краде
Смак,
Сонні повзуть
Тіні.
Знову хвилин
Брак,
Спогад летить
Димний…
Я ще живий?
Так,
Тільки в душі
Зимний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765016
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Я роздаю талончики до раю,
Оркестр грає пісню про святе,
Грудневий день втомився і куняє,
І хмари тихо крутять па-де-де.
Блукає натовп, пахнуть мандарини,
Фарбує захід небо в золоте,
Слабеньких духом зваблюють вітрини
Купити мотлох, дешево проте.
Народ клює, бо дихає нерівно
До щирої спокуси пустоти,
А я стою і вірую наївно
У те, що хтось захоче підійти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768526
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
МИМИКРИЯ
Я не то чтоб заступаться --
Враг людей наверняка.
Всё ж полезно разобраться
Как персона велика....
Это мощное созданье,
Личность, хоть в натуре плут.
Чтобы не было сомненья,
Все Сатаной его зовут.
Долго он в тени скрывался,
Всё дурачил простаков...
Сын пришел во имя Бога
Нас спасти от всех оков.
2 Коринфянам 11:14,15 "И не удивительно,
потому что сам Сатана принимает вид ангела
света. А потому нет ничего необычного, если
и служители его принимают вид служителей
праведности. Но их конец будет по их делам".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747740
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 28.12.2017
Бика годують не на те,
Щоб масою Він величався.
Коли кондиції дійде --
Піде процес -- екзамен лиш почався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405459
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 28.12.2017
Чим більше віршів я пишу,
тим сильніше мене дивує
Сила Слова.
Воно ллється, як річечка,
як пісня колискова.
Таке живе, чутливе, журливе,
замріяне, щасливе, душевне, часом крикливе,
неслухняне, як мале дитя,
буває іде супротив, має свій мотив.
Хочу, щоб мої слова
доходили до самого серця,
навіть коли вони
з присмаком перцю.
Здається його домівка серце,
воно ніби живе окремим своїм життям,
іноді крає Душу навпіл.
Дуже радіє серце,
коли моє мале внученя
говорить на рідній мові, щебече,
мов мале пташеня.
Наріжний камінь закладає в родині
саме жінка своїми руками,
вчить дитину розмовляти,
вимовляти перші слова
і першу молитву.
Доглядаючи за її колискою,
вона є його головним зодчим.
Виховання нашої кожної дитини
потребує докорінних змін,
бо це має на всю Країну незгладимий вплив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768028
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 28.12.2017
якщо ти новий в Клубі цьому
вірші ще рано виставлять
поетам важко тут новому
творцю увагу приділять
спочатку треба ставить лайкі
усім, до кого ти зайдеш
і гарні коменти всілякі
п'ятірки й смайлики без меж
а коли в том достігнеш піка
то можна думати про вірш
придумай йому назву дику
щоби його читали ліпш
і так роби все це по кругу
щоби хоч хтось тебе читав
стань кожному найкращим другом...
поет тут той, хто "щось" лизав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768513
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Господи, благаю, не осуди.
Гіркі мої думки і міркування.
Не можу зжитися із горем від війни.
Із смертю, що несе для"сильних" раювання.
Не залишай мене, прошу, на самоті.
І глузд, що дав мені не забирай.
Щодня я злобу глушу у душі.
Вона росте-пробач і не карай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563893
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 28.12.2017
Я сильною ніколи не була.
З цією маскою живу уже давно.
Із страхом йду вперед-таке життя.
Проблеми часто лізуть у вікно.
Гіркі сюрпризи я отримую щодень.
І часто душать міражі і незатишність.
А для невдач чудова я мішень.
Та віру бережу,її величнісь.
Я вірю чорна полоса мине.
Надію я ніколи не втрачаю.
Промінчик сонця і мене знайде.
Маску зірву, свій страх я подолаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762752
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.12.2017
Стерня терня зерня черня.
Ось моя майстерня.
Вишень кишень лишень липень
Висень видень вадень водень
Кисень лисень личень кличень
Ключень глючень учень мучень
Маки маски і підказки
Тесла весла Тесли несли
Круки руки басавруки
Лошата лопата ропата рогата
Потята! Ротата картоплекопачка
Вигортає горня і кубло землерийки:
Так і я вивертаю з вашого тата
Все нутро для домашньої вузькоколійки.
То чорти несуть на вилах
Неспокійні душі. –
Я плюю на їхню працю з високої груші.
Брати мої! Все суще має суть.
Як хочете, – а ниткою цією
Потрібно подолати словесну каламуть
І вийти на якусь просту ідею.
( див. "прикріплений файл"! )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622945
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 28.12.2017
В такой же день сто лет назад
Без разговоров
Шарахнул орудийный залп
С борта Авроры.
Витало в воздухе тогда
"Земля крестьянам"!
" Народам мир", ну а война
Нам на ... не надо.
Дни улетали, как вода,
Эпоха мчалась...
И получилось как всегда -
Не как мечталось.
У революций нет конца,
Нет с краю хаты.
Сын поднимался на отца
И брат на брата.
В Сибирь шёл не один состав
Из недовольных
И обезглавлен комсостав
Пред новой бойней.
Война! Как в ясном небе гром!
В полях - воронки...
Приносит письма почтальон
И похоронки ...
Сумела выдюжить страна
И все отстроить.
Ах, сколько принесла война
Седин и горя...
А сколько молодых солдат
Лежат в могилах...
А скольких маленьких ребят
Осиротила...
И сколько поглатил домов
Пожар Аидов...
Осталось сколько юных вдов
И инвалидов.
Смогла оправиться страна
Хоть и не просто.
А после были Целина,
Полёты в космос.
И называли всюду БАМ
Ударной стройкой.
А впереди нас ждал Афган
И "перестройка".
Ну, а пока горда страна
Советским строем,
Но окрестят те времена
Потом застоем.
Придут иные времена
" Балласт"' "обуза"
Придёт ГКЧП, страна
И крах Союза.
Осуществили ж хитрый план
Конгениально.
И стало много новых стран
Национальных.
Тогда мы ощутили шок
Вполне резонно
Зарплата- сахара мешок,
Жизнь по талонам.
Осколки рухнувшей страны
СССРа...
И поголовно были мы
Миллионеры.
Те годы были не легки
Всем всё до ручки.
Таскали сумки челноки,
Везли "кравчучки".
Вошло все как-то в колею
"Радiй, країно!"
Но не хватало "леди Ю"
Адреналина.
Опять лихие времена,
Хитрее планы...
Кровь на твоих руках, страна.
Евромайданы...
Как рассказать вам без прикрас,
Без многоточий?
Крым откололся, а Донбасс
Все кровоточит...
Четвертый год стрельба слышна
Из всех орудий.
Четвертый год идёт война!
И гибнут люди...
В такой же день сто лет назад
Без разговоров
Шарахнул орудийный залп
С борта Авроры.
И, как столетие назад
В душе тревога.
Низы, как прежде - не хотят,
Верхи - не могут.
07-11.11.2017 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759933
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 28.12.2017
Достались мне в наследство
Веснушки на носу.
Я не впадаю в детство,
И ересь не несу.
За юность мне не стыдно
Несется время вскачь…
Я стал большим и видным,
И тертым, как калач.
А раньше было дело,
С ватагою ребят
От сторожей я бегал,
Что охраняли сад.
В саду, презрев опасность,
Порхал среди ветвей
Болталось яблок счастье
За пазухой моей.
Могли хранить секреты,
Не ведали преград,
Огромные портреты
Тащили на парад.
Тогда еще не знали
Ни горя, ни беды.
В стаканы наливали
С сиропом газ-воды.
Мы в фантики играли,
И в знамя, и в футбол,
О жизни узнавали
От старших пацанов.
Катались на вагонах,
Ловили пескарей…
Я не скажу плохого
О юности моей.
Она была такая
И нет возврата к ней.
Хоть не было вайфая
Но пруд пруди друзей.
Они будили свистом
Мы – не разлей вода
Не знали вкуса чипсов
Но это ли беда?
Присядем на дорожку,
А после в лес пойдем.
Печеная картошка
И сало над огнем…
Хлеб сахаром посыпал
И нет его вкусней…
Сейчас полно призывов
Отречься от корней.
Мол, все что было – плохо.
А жизнь – ни дать ни взять.
С экранов модно охать
И грязью поливать.
Я не воспринимаю,
Кто б что не говорил,
Страна моя большая
От Крыма до Курил!
Великое наследство
Вернуть мне не дано…
Я помню наше детство -
Счастливое оно!
02. 12. 2017 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763551
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Мне бы просто к тебе прикоснуться,
как касается ветер к листве.
Мне к тебе бы, в тебе задохнуться,
растворившись в душевном родстве.
Мне бы просто с тобою забыться,
от проблем, от тревог - от всего.
Словно странник в тебе заблудиться,
в глубине, там где нет никого.
Мне бы просто сбежать, не споткнувшись,
и укрыться в тебе от дождя.
В твою грудь без раздумий уткнувшись,
разрыдаться, морей не щадя.
Мне бы просто к тебе, без причины,
просто знать, что ты рядом, что здесь.
Я твоя вся, вплоть до сердцевины
и тебе отдаю всё, что есть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677062
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 28.12.2017
Мы любим не за искренность, увы -
скорее за финансовый достаток.
Чтобы жилье в окрестностях Москвы,
а если нет, то разговор наш краток.
Чтобы кольца́ четыре на авто
и пятое чтоб с брюликом на пальце.
А если денег нет, то ты никто
и вместо чувств держи вот, одеяльце.
Да только это всё совсем не то!
Не за бабло любить нам надо, люди,
и не за дорогущее пальто,
ведь жизнь в итоге каждого осудит.
А счастлив в жизни будет только тот,
кто полюбил за добрые поступки,
и кто не разевал на деньги рот
и ради них не шёл всем на уступки.
Любите, люди, просто за любовь,
ведь деньги - это временная роскошь.
Поэтому вы не кривите бровь,
любить и без богатства очень просто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685032
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 28.12.2017
Любовь обманчива и это наш удел,
Любя друг друга, мы друг друга же калечим.
Как хорошо, что и у боли есть предел,
Она стихает ненадолго каждый вечер.
А по утру всё так же, как и было до -
Оковы мыслей, что собой сжимают шею.
И хоть снаружи нам достаточно светло,
Но только в сердце полумрак, оно немеет.
И излечиться нам уже никак нельзя,
Покуда любим и любимы, то убиты.
Мы влюблены, а значит продали себя,
Мы влюблены, а значит Богом мы забыты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734273
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 28.12.2017
Никому не понять моей неугомонной души,
Не принять меня той, кем на самом я деле являюсь.
Совершаете шаг, но, боясь потеряться в глуши,
Убегаете прочь даже не извинившись, не каясь.
А ведь где-то внутри я обычный вполне человек,
Так же как и у вас, у меня есть свои тараканы,
Да и лето люблю я сильнее, чем холод и снег.
Только вы, почему-то, мне рвёте зажившие раны.
Так зачем удивляться тому, что я слишком черства
И боюсь подпускать кого-либо на пушечный выстрел?
Я была, есть и буду для вас, как колодец, пуста,
Лишь бы вы никогда не сумели прочесть мои мысли.
Лишь бы вы никогда не узнали, какая внутри
Моей клетки грудной есть огромная чёрная пропасть,
Ибо броситесь вон от меня, не дойдя до двери,
Будто я самолёт, у которого сломана лопасть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768468
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Когда мне было 5, я влюбилась. Я любила его по-детски нежно и безмятежно. Я радовалась встречам и грустила в разлуке. Я смеялась от счастья и плакала от горя, и тут же снова смеялась от счастья.
Я верила, что это навсегда.
Когда мне было 17 лет, я любила так сильно, как только может любить подрастковый максимализм! Я страдала, я писала стихи, я хотела раствориться в любимом и принадлежать ему каждой клеточкой своего организма. Я думала, что не смогу без него даже дышать.
Я думала, что это навсегда.
Когда мне было 25, Я любила. Я видела все недостатки, но верила, что все можно исправить. Я радовалась нашим победам, и тяжело переживала проигрыши. Я многим жертвовала и верила, что так мы достигнем единства. Я любила.
Я надеялась, что это навсегда.
Когда мне было 35, я любила. Я любила свою самодостаточность и осознание того, что любовь во мне. Я радовалась, что он рядом, и мы можем иногда любить друг друга, не смотря ни на что. Я огрорчалась ссорам и неумению жить в мире, но я любила. Я любила наших детей и нас в них. Я любила себя и любила его, иногда любила нас.
Я понимала, что навсегда - это только внутреннее состояние любви. Все остальное временно и требует больших затрат.
Сегодня я люблю!
Я люблю мир! Люблю себя в этом мире! Люблю близких по духу мне людей! Некоторых люблю очень глубокой и нежной и теплой любовью. Люблю воздух, солнце, воду, что меня окружают и дают возможность жить! Люблю детей и близких мне людей! Люблю Бога внутри себя и себя внутри Бога!
Я люблю! И теперь уж я точно знаю, что это навсегда!
PS: В качестве иллюстрации - моя фотография)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768384
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Никогда не говори «никогда»,
А узнай волю Бога на это.
Пусть за осенью будет зима,
За весною - последует лето.
Не ропщи, если прядь у виска
Неожиданно, вдруг, побелела
И уставшими стали глаза,
А по жизни идти стал несмело.
Не печалься, останься собой,
Ведь душа все равно не стареет.
Есть секрет в этой жизни простой:
От улыбки лицо молодеет.
Даже если духовно упал
И за это кто-то осудит,
Ты найди для души сво́й причал,
Там поймёшь, что «всегда так не будет».
Жизнь меняет картинки в пути,
В них меняются пазлы-мгновения,
А они - наши «звенья» в цепи.
И все это имеет значение.
Оцени, как же про́житы годы.
Принимай даже скромный удел.
Что посеял - даёт свои всходы…
Лишь бы двигаться дальше хотел.
Знай, что можно начать все сначала.
Постарайся не сбиться с пути.
Пусть Любовь Божья станет «началом» -
С ней до «цели» ты сможешь дойти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759323
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 25.12.2017
Чтоб умудрить младое поколение,
Я передать хочу слова.
Ученье разуму дарует просветление:
"Ученье-свет, а не ученье- тьма".
Не заполняйте пустоту словами,
Ведь лучше "молчаливый дух",чем лишние слова.
Желаю жизнь прожить с "горящими" сердцами,
Но только постарайтесь,чтоб была "холодной" голова.
Не заводите множество "сомнительных" друзей.
Ведь "друг" лишь тот,кто в радости и в горе отзовется.
Запомнить надо то, что сердце-ХРАМ, а не "музей",
Его не заполняйте всем, что приглянется.
А если вы хотите уважения от людей,
К ним проявите должное внимание.
Родителям совет: для Господа воспитывать детей,
Тогда получите и в старости вы почитание.
И детям посвящу не мало строк, любя...
Держитесь истины, Христа учения.
Кто ходит с Ним от юности, тогда
Тому не будет в жизни посрамления!
Читайте БИБЛИЮ, друзья, вы с ранних лет,
Она научит мудрости, любви и в жизни даст терпение.
А Дух Святой прольет на вас свой" свет ",
Чтобы не быть во "тьме" ,а получить "прозрение".
Ищите Господа, пока найти Его
Так просто и без затруднения.
Не отвергайте же ЛЮБВИ Его,
Ведь каждому дарит Христос спасение!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764991
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Посмотри на мир глазами Бога...
Полными любви и доброты.
И откроется тебе дорога
В мир божественной красы.
Посмотри любви глазами...
В помощь руки протяни
Тем,кто был увечен и изранен,
Сердца раны ты перевяжи.
Помощи глазами и участья
Посмотри...И не оставь в пути
Тех,кто не имеет счастья,
Радость в жизни... Кто не смог найти
Смысл бытия и верную дорогу
Ту,что проложил Господь давно...
Помоги,ведь без тебя не смогут,
Если не укажешь им ее.
Посмотри на мир Христа глазами...
И увидишь Царствие небес...
Не пройди, Он будет с нами!
Не отвергни радостную весть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764412
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 25.12.2017
я заслан був, як термінатор
у цей ваш неймовірний світ
я - поетичний генератор
я - римувальний динаміт
зірка невизнана на сайті
в собі майбутнє я несу
лише для обраних понятну
моїх сєкрєтних рим красу
криваві ріки й гори трупів
скоро в історію підуть
а поки їх ще товчуть в ступі
я проливаю віршів ртуть
яка проллється у шпарини
і в кожне серце затече
вкусить його жалом бджолиним
солодко й гірко запече
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767456
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 25.12.2017
[youtube]https://youtu.be/qlBfgCY97Gg[/youtube]
:)))))))))))))
Розкривайте ширше міх!Поговоримо про сміх!
Парадокс в гримасі сміху…Є сміються навіть з лиха…
Він буває різний-різний!!!Неприязний,також грізний,
Несерйозний і протяжний і тривожний і мовчазний…
Гомеричний*,неповаги і огиди й здивування,
злоби,гніву і провини,небезпеки і страждання…
Є ще дружній і ворожий,іронічний і смутний,
Безсоромний і знущальний,і веселий й лагідний…
Ще привабливий й заразний,непоказний і люб'язний…
Є потужний й дивовижний,веселковий і розважний.
Сміх в уявленні народу – не безвинні пустощі,
Може він нести з собою- не лише веселощі… та...
Слухай всіх,[b]хто як сміється[/b]!Розтлумачити не йметься!
Сміх на «[b]А[/b]» іде від серця,сповнений гармоніі
Радості,веселощів,ні,не церемонії…
Люди ці відкриті й щирі і живуть постійно в мирі,
Сміх на «[b]Е[/b]»--не симпатичний,Хамський,навіть заздрісний,
підлабузницький, зловтішний,дурний і безсовісний.
Сміх на «[b]И[/b]»- хитрющий й підлий лиш здіймає гамір,
Та прихований у ньому—скритно-підлий намір…
Сміх на «[b]О[/b]»--як в Карабаса,-має тон знущальний,
Барабасливий,з грозою,не сентиментальний…
Сміх на «[b]У[/b]»-- Якась примара,навіть забобони,
Люди ці бояться всього,в їх житті-якісь запони…
Сміх- не реактивна поведінка,а форма комунікації,
Смійтеся на здоров*я й заслуговуйте овації.
Й слухай інших,як сміються,[b]як[/b] ті переливи ллються...
[b]Гомеричний сміх [/b](грец. ἄσβεστος γέλος) — нестримний, гучний регіт. Назва походить від імені Гомера, який в «Іліаді» (І, 599) та «Одіссеї» (VIII, 236) описав сміх богів... У сучасній мові слово «гомеричний» є синонімом слів «нестримний», «голосний», «багатий», «пишний» тощо.
Д О П О В Н Е Н Н Я тут
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698787
або,щоб полегшити "хождіння по сторінках- ось...:)))
[b]ПРИРОДА СМІХУ[/b]
Сміх,смішки чи гоготання,регіт,глуз,іржання,
Кпини*,насміх ,зубоскальство,глум чи кепкування.
Сміхотня,наруга,посміх чи сарказм чи сміхи,
Хихоньки,поглум,єхидство— чи усе для втіхи??
Сміх продовжує життя- смійся беззупинно!
Проживеш аж сотню літ ,активно,відмінно!
Посмішка – це твої ліки в товаришуванні!
Та спускає з висоти нице глузування.
Вчись красиво посміхатись,зубоскальство стримуй!
І веселих друзів май,позитив отримуй!
Смійся щиро і відверто ,смійся, коли треба,
І як весело тобі й коли є потреба.
Сміх,смішки чи гоготання,регіт,глуз,іржання,
Кпини,насміх ,зубоскальство,глум чи кепкування.
Сміхотня,наруга,посміх чи сарказм чи сміхи,
Хихоньки,поглум,єхидство—чи усе для втіхи??
Посміхайся й досліди всю природу сміху!
Розфарбуй своє життя,живи для утіхи!
05.11.2016р.
* [b]кпини[/b] - кпин, мн., розм. Те саме, що кепкування.
************************************
[b]ЦІКАВЕ ПРО СМІХ[/b]
Факт #1
Гарвардські вчені дослідили, що почуття гумору – одна із найпривабливіших для жінок чоловіча риса. Крім того, представниці прекрасної статі охоче сміються над тими чоловіками, які їм подобаються, а чоловіків тягне до таких .
Факт #2 Сміх підвищує творчі здібності та вміння вирішувати різні проблеми.
Факт #3 В Японії з великим успіхом проводять сеанси сміхотерапії у туберкульозних лікарнях.
Факт #4 На Аравійському півострові в Південно-Західній Азії є рослина, яку називають «квіткою сміху». Її насіння, розміром з горошину, здатне викликати у людини безпричинний сміх протягом півгодини, після чого людина спокійно і безтурботно засинає.
Факт #5 Максимум, людина може реготати безперервно 1 годину.
Факт #6 10-15 хвилин сміху можуть спалити кількість калорій, еквівалентну плитці шоколаду середнього розміру.
Факт #7 6-ти річна дитина, в середньому, сміється до 300 раз на день. Факт #8 Підраховано, що якщо людина сміється не менше 17 хвилин на добу, то вона продовжує собі життя на один рік.
Факт #9 До 3-місячного віку діти не вміють сміятися.
Факт #10 Італієць П'єтро Аретіно в 1556 році так сильно сміявся, що впав і помер від задухи.
Факт #11 Похмурі люди на 40% частіше страждають серцевими захворюваннями в порівнянні з веселунами.
Факт #12 17 лицьових м'язів потрібно задіяти людині, щоб посміхнутися, а щоб насупитися – 43.
Факт #13 Найдорожча в світі посмішка належить американцеві Тодду Гордону. За одну посмішку в рекламному ролику він отримує $4000.
Факт #14 Вчені з Гарвардського університету вважають, що весела вдача знижує шанс прояви різних недуг на 50 %.
Факт #15 Найусміхненіші люди живуть у Бразилії та Кубі, а найбільше – у Скандинавських країнах.
Факт #16 Повітря, яке виривається з легенів при сміху зі швидкістю 100 км/год, звільняє бронхи від скупчення там слизу і полегшує дихання при запальних процесах, наприклад при бронхітах або астмі.
Факт #17 Сміх, як виявилося, дуже серйозне явище, про нього навіть створена особлива наука - гелотологія. Гелотологія стверджує: сміятися треба не тільки тому, що добре і весело, але і щоб стало добре і весело! Іншими словами, чим більше сміється людина, тим вона здоровіша і щасливіша.
Факт #18 Дорослі посміхаються в середньому 15 разів за добу.
Факт #19 В 1,5 рази більше чайових отримують офіціанти, які постійно посміхаються клієнтам.
Факт #20 Людина не може розсмішити сама себе за допомогою лоскоту. Вся справа в тому, що мозочок, який відповідає в мозку за відчуття від своїх власних рухів, наказує іншим ділянкам мозку ігнорувати «рідний» лоскіт. Однак існує й виключення з цього правила: деякі люди можуть розсмішити самі себе, лоскочучи піднебіння язиком.
Детальніше: https://senfil.net/index.php?newsid=29
[b]Н Е З А Б У Д Ь Т Е П О Д И В И Т И С Я В І Д Е О Р О Л И К [/b]:)))))))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767968
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Хто ти?
Сон чи реальність?
Я збираюся до магазину по хліб, виходжу з під’їзду і бачу тебе. Ти ведеш велосипед. На спині, здається, вічний рюкзак: чорний, з темно-синіми смугами і наліпкою групи «Арія». Одягнений у таку ж вічну куртку і джинси. Ти обертаєшся до мене і киваєш. Киваю у відповідь.
Та раптом в тебе виростають крила, такі великі, сріблясто-сірі. Ти злітаєш і кудись далеко, хоч і не дуже високо, летиш. Велосипед падає на асфальт. У двір заїжджає машина. Хм, зараз ти залишишся без велосипеда…
Я не кліпаю. Але якось пропускаю ту мить, коли ти знову опускаєшся на землю, піднімаєш свій велосипед і відбігаєш з дороги.
Я іду по хліб.
Сиджу в подруги. Слухаємо музику. Пліткуємо. Стук у двері. “Сходи відкрий, я чай роблю!” Встаю з дивана, підходжу до дверей. Відкриваю. На порозі стоїш ти з вічним рюкзаком, тільки чомусь не на спині, а в руці. “Привіт!” - “Привіт…” раптом ти розсіюєшся у повітрі якимись сріблясто-сірими блискітками. Рюкзак падає. Я нахиляюся, щоб підняти, але боюся, щоб теж не розсипався. Хм. Не розсипався. Дивно. “Ой, який я забудькуватий!” Твій голос пролунав у мене за спиною. Мені здалося, що в мене загорілося волосся – так чомусь стало гаряче і страшно. “Жах просто! Мало того, що він в мене з рук випав, так я його ще й підняти забув!..” Я посміхаюся.
ХТО ТИ?!
СОН ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495914
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 25.12.2017
[b]Творчість – дана Богом, Абсолютом, природою – кому як комфортніше – можливість переживати все, що з нами відбувається. Творчість – актуалізація нашої внутрішньої могутності. Творчість – те, що приносить справжнє, чисте задоволення.
[i][/i][/b]
- Ірен, готуйся!
«Ну нарешті! Нарешті!!! О Господи, перша спроба! Найважливіша у житті, єдина! Ах! Як же ж це… аж розпирає! Як страшно… Як все тремтить… Ахаха, хоч би не спіткнутися… Господи, поможи! Боже, поможи! Боже благослови!»
Дівчина поцілувала хрестика, і поклала ланцюжок на стілець.
- Ірен, вихід!..
…Хижою ходою на сцену вийшов звір. Кішка. Сторожко вона зробила перші два кроки і завмерла. Готується нападати…
«Його немає! Як же так! Як він міг не прийти?»
…Нападає… Швидко, стрімко. І страшно стає від її погляду. Від чорних зіщулених очей. А скільки пристрасті у рухах. Пластика заворожує. Кожна клітинка її м’якого тіла ллється одна за одною, кішка перетікає з місця на місце…
«Ну що ж… хочеш так? Буде тобі так!»
Жертва загнана в кут.
«Буде так. Тепер буде так, як я хочу!
Як це потрібно… Як солодко. Оце життя. Жертва? Я? Ні, любий, тепер жертва – ти!»
Жертва загнана в кут. П’янкий танець тріумфу хижого звіра. Зараз буде кінець.
«Зараз буде кінець. Як просто… відпустити тіло. Воно знає, що хоче. І знає, чого хочу я».
Кішка настрибує на жертву і впивається кігтями в одяг. У шкіру. Жертва сичить.
«Буде так. Руки просять, щоб я їх відпустила. Груди вимагають випустити крик. Нарешті звільнитися. Від тебе звільнити. Тіло. Страх? А чого боятися? А кого боятися? Ахаха…»
Вдоволений рик хижачки.
«Глядачі… як вони дивляться. Це моє місце. Це мої володіння. Отут – моє. І я – отут.
Господи, спасибі Тобі. Я це зробила. Вони – мої. Все моє. Як вони дивляться! Як впиваються у мене їхні очі. Як це… чудово. Я змогла! Я змогла!!!»
Бурхливі оплески. Глядачі почали вставати зі своїх місць. Аплодисменти стоячи.
Поклон.
«Вперше в житті. І як востаннє. Все навколо – моє. Сцена – моя. Глядачі – мої. Їхні емоції… скільки емоцій. Вони навіть пахнуть аж сюди. Такі сильні, п’янкі. Як же це… Неймовірно. Як ніколи. Як вже давно не було.
Мені нарешті стало добре».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492264
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 25.12.2017
Ти відчуваєш зміни у повітрі?
Озоном свіжо пахне від грози.
Травневі дні небесно-світлі
І особливо ніжні у весни.
Дерева всі вдягнулися у листя,
На вітрі щось шепочуть, шелестять.
На набережній сакури барвисті,
З каштанами на сонці гомонять.
Дощ промайнув і звідусіль малята
Крокують пішки, їдуть у візку.
Яскраві зірочки, небесні янголята,
Несуть енергію свою святу.
Розкриті в захваті дитячі очі,
Хапають фарби, нові відчуття.
Пізнати світ малеча дуже хоче
І зрозуміти сенс його буття.
Бог дав їм душу чисту і прозору,
Мов паросток безцінного зерна.
Природа поглинає цю обнову
І розцвітає, тішиться вона.
Ти відчуваєш силу у повітрі?
Ця сила – подих від Творця!
До неба линуть теплі, світлі
Проміння ангела-дитя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495915
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 25.12.2017
Невже послав мені її не ти?
Не можу в це повірити до болі!
Так довго по пустелі йти
І не напитися доволі?
Невже кохання - страшний гріх?
Невже любов - не божа ласка?
Так, я в гріху, один із них...
Вона лише прекрасна пастка.
Розплата буде неминуча.
Несу ж таку душевну ношу!
І втрати біль буде пекуча.
Тобі кричу, надривно прошу:
"Затримай мить падіння в прірву!
Не забирай краплини щастя!
Її люблю, а в тебе вірю!" -
Такі кайдани на запястях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767980
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Світ повний теорем й теорій,
Закономірностей й причин.
Ми всі із різних категорій
Й водно́час з різних величин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741528
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 25.12.2017
Про що мені розкажуть твої очі,
Які ніяк не вийдуть на контакт?
Я ними марю до півночі,
А ти соромишся - це факт.
В очах людей живе потужна сила
Характер, розум, щастя, жаль.
І щоб ти у житті своїм зробила
Все відзеркалять очі, мов кришталь.
Вони - свічадо твого серця,
Вони - вогонь твоїх думок
Як дві зорі, як два озерця
Зіниці, що спішать в танок.
І я ніяк, ніяк не можу
Впіймати погляд, хоч на мить,
Щоб заглянути в твою душу
Й дізнатись як вона звучить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738635
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 25.12.2017
Авторська пісня
Афон не спить, молитвою палають
Ущелини й скелясті береги,
Його монастирі тебе вітають
І сиплють в очі срібнії сніги.
Афон не спить! Афон вночі співає!
І то такий благословенний спів,
Що срібний місяць в небі завмирає,
І сльози аж бринять у гір з-під брів!
Афон солодкий сон оберігає
Тих немовлят, яких чатує змій,
Афон своїх не зрадить, не кидає,
Афон сьогодні йде в останній бій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767801
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Аромат Різдва пливе довкіллям,
Знову свято увійде в мій дім.
Мандарини, ялинкове гілля,
Побажання щирі нам усім.
Наче загадкова добра казка
Нам дарує радість кожен рік.
Вірю буде з нами Божа ласка
Нині й, сподіваюся, повік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767803
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017