Woody Paul Grey: Вибране

Юхниця Євген

Все збудоване – зміниться ?

Ми  -  клітинки,  що  спостерігаємо  зміни  в  польоті
І  Зірок,  і  Землі,  і  річок,  і  людей,  і  вітрів.
А  самі  –  намагаємсь  осісти  десь,    мріємо:  «Годі
Вже  шугати-літати,  як  ті  бунтівні  комарі»
...Все  збудоване  –  зміниться  в  інших  часах  і  оточеннях.
І  себе  від  таких,  як  самі  бу́ли,  не  захистиш.
...От  тому,  я  -  щасливий,  як  бачу  нові  заклубочення,
Навіть  й  з  нами,  бо  спостерігання  дарують  світи...

25.03.18р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784455
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Шостацька Людмила

ЖИВІ СМАРАГДИ


                                             Жіночка  з  зеленими  очима.
                                             Є  у  них  смарагдів  дивний  блиск.
                                             Поглядом  торкається  мужчина
                                                             Й  часто  навіть  тане,  мов  той  віск.

                                             Це  ж  колись,  спалили  б  на  багатті,
                                                             «Відьма!»  –,  всі  кричали  б  їй  услід.
                                                               А  насправді  –  щастя  то  у  платті.
                                                               Від  очей  піде  із  серця  лід.  

                                               Найцінніший  скарб,  такого  мало.
                                               Два  відсотки  на  усій  Землі,
                                                               Небо  їх  колись  поцілувало,
                                                               В  їх  красі  купались  королі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784393
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Шостацька Людмила

НАДУМАНИЙ АЛЮР

                                                                                                         
                                                       Не  перший  сніг  і  не  останній
                                                       Запорошив  мої  думки.
                                                                       Знов  гарний  кінь  у  добрій  стайні
                                                                       Бере  смаколики  з  руки.

                                                                       Лискучий,  в  яблука,  парує,
                                                                       Ніяк  не  бідний  на  любов.
                                                                       Аж  грива  світиться,  гарцює
                                                       І  щастя  сиплеться  з  підков.

                                                                       Життя  галопом  пролетіло,
                                                                       От  би  мені  іще  одне!
                                                                       Взяла  вуздечку  я  несміло,
                                                                       Гривастий  мчить  у  даль  мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784368
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2018


Шостацька Людмила

ДОБРОВОЛЕЦЬ

                                                       Я  його  пам’ятаю  ще  хлопчиком  –
                                                       Світлоокий,  солом’яний  чубчик.
                                                       Пас  корову  і  тішився  дощиком,
                                                       А  бувало  щось  вкоїв,  пустунчик.

                                                       Мама  Надя  –  так  мило:  «Мій  Льончик!»
       У  житті  головного  мужчину                                                                                                                                                                                            
                                                       Так  любила,  казала:  «Мій  льотчик!»                                          
       Й  віддала  свого  світла  частину.            

                                                       Перемоги  були  і  поразки,
                                                       Не  втрачав  свою  гідність  ніколи.  
                                                       І  далеко  бувало  від  казки,
                                                       Так  гуділи  епохи,  мов  бджоли.
                                                                                         
                                                       Був  звичайним:  робота,  родина.                                      
                                                       Уже  скроні  давно  посріблились.
                                                       «Добровольці!»  -,  гукала  країна,
                                                       Як  адресою  Ті  помилились.

                                       Не  злякався  ні  «Граду»,  ні  зливи                                                                
                                                       Він  собою  закрив  Україну.
                                       І  були  надто  сильні  мотиви  
                                                       У  лиху,  ненависну  годину.

                                                       На  життя  мав  написані  плани,
                                                       А  війна  –  ненаситне  створіння
                                       Одягнула  в  вогні  і  тумани,
                                                       Залишила  лиш  пам'ять  й  моління...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782316
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018


Шостацька Людмила

ЧАСТИНА МИТЦЯ

                                                                 Скрипка,  кажуть  –  частина  самого  Митця.
                                                                 Вона  знає  про  все:  про  любов  і  печалі…
                                                                 Неймовірний  дарунок  для  нас  від  Творця.
                                                                 Обіймав  її  талію  сам  Страдіварі.

                                                 Рід  Гварнері  любив  її  більше,  ніж  жінку
                                                 І  душа  розривалась  в  руках  Паганіні,
                                                                 Відкривала  вона  ніжним  звуком  сторінку
                                                                 І  незмінно  була  на  висотах  богині.

                                                                 Так  смичок  краяв  серце  з  малої  октави,
                                                 Цілував  він  щоразу  чотири  струни,
                                                                 Жив  любов’ю  завжди  по  дорозі  до  слави.
                                                 Знов  приходила  скрипка  до  мене  у  сни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781809
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Лилея

Сердцебиение послушали…

Ты  чувствуешь?
Как  стучит  моё  сердце?
Это  я  думаю  о  тебе...
Улавливашь  его  стук?
Мы  стали  душой  ближе...
Вдруг...
Так,  невзначай...
Двое  прохожих  по  жизни  шли...
И  встретились...
Теперь  без  тебя  себя  не  представляю...
Без  твоей  Любви...
С  самого  утра  -  ты  Солнца  лучик!
Освещает  Путь...
Ты  мой  друг!
Самый  лучший!
Как  без  тебя  могла  жить?
Ты  меня  мудрее...
Поэтому  прислушиваюсь  к  голосу  твоему....
Думают  -  мужчины...
Женщины  Чувствами  живут...
В  Чувствах  раскрывается  Сердце...
Через  Сердце  стараюсь  Чувства  тебе  посылать...
Почувствуй...Сердцем...
Чувствуешь?..
Какая  благодать!
Непредсказуемо...
Мягко...
В  нежности  своей  тепло...
Любящее  Сердце...
Несёт  только  Добро!
Мы  двое...
Нас  связывает  чувственная  нить...
В  Душе  -  Праздник!
Приятно  Любить!
Соприкоснувшись  Душами...
Дав  друг  другу  тепло...
Сердцебиение  послушали...
Их  звуки,  переливами,
Друг  в  друге...
Раскрывая  Любовь...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781098
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Шостацька Людмила

МУЗИ НЕ ВМИРАЮТЬ

                                                                                                                                           
                                                                                 /  до  Шевченкової  Музи/

                                                                             Як  Тарас  тебе  боготворив!
                                                                             Ти    була  «пречистая  й  святая»,
                                                                             Ти  була    букетом  справжніх  див,
                                                                             Зіронька  в  невільному  безкраї.

                                                                             Златокрилим  дотиком  душі,
                                                                             Пташечкою  линула  до  нього.
                                                                             В  час,  коли  приносила  вірші  –
                                                                             Ти  була  посланницею  Бога.

                                                                             Ти  була  «живущою  водою»  
                                                                             Посеред  засушених  степів
                                                                             І  «сестрою  завжди  молодою»  -
                                                                             Кобзаря,  засмучений  заспів.

                                                                             Ти  його  «порадонька  святая»,
                                                                             Світ  безсмертя  у  його  очах
                                                                             Ти  –  така,  мов  дотик  горностая.
                                                                               України  –  істина  і  шлях.

                                                                               У  молитві  –  свічечка  за  волю,
                                                                               Глас  Тараса,  дзвін  на  цілий  світ!
                                                                               Ти  сльозою  випала  на  долю
                                                                               У  його  бунтарський  «Заповіт».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781127
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Шостацька Людмила

ВІЩИЙ СОН

                                                                                                                 
                                                     Наснилась  ластівка  мені,
                                                                     До  мене  завітала  в  гості.
                                                                     Присіла  скраю  на  вікні,
                                                     Писав  по  склу  маленький  хвостик.

                                                                     Вдивляюсь  у  кришталь  вікна,
                                                                     Читаю:  радісно  і  мило  –
                                                                     «Весна,  весна,  весна,  весна!..»  –,
                                                                       Мені  маленька  сповістила.

                                                                       Лягала  –  ще  була  зима,
                                                                       А  тут  –  раптово  завесніло,
                                                                       Із  даху  снігова  чалма
                                                       Уже  додолу  покотила.

                                                                       Туман  розсіявся,  мов  дим.
                                                       Надула  брунька  губки  свої,
                                                       Змарніли  зимоньки  сліди,
                                                       Лиш  малахіт  той  самий  в  хвої.

                                                                       Такі  бувають  віщі  сни,
                                                                       Маленька  ластівка  –  за  фею.
                                                       Легеньким  подихом  струни  –
                                                                       Весна,  подібна  Корифею.

                                                                             


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780945
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Шостацька Людмила

СВІТ У ДОЛОНЯХ

                                                                       Я  вслухалася  в  тишу,  в  німі  її  кроки  –
                                                                       Ти  не  йшов,  загубившись  в  мирській  суєті.
                                                                       Ти  літав  у  світах,  може  й  вище,  ніж  сокіл,
                                                                       Випивав  до  дна  час  –  його  миті  святі.
                                                                       Тебе  кликала  я,  навкруги  –  блискавиці.
                                                       Ти  ж  десь  був  за  межею  далеких  світів.
                                                                       Я  відкрила  футляр  і  заграла  на  скрипці
                                                                       Пісню  двох  невідомих  донині  життів.
                                                                       Так  заплакали  струни,  що  плакало  небо,
                                                                       Ти  цю  пісню  почув  за  півтисячі  літ.
                                                                       Я  летіла  душею  далеко,  до  тебе,
                                                                       Ти  тримав  у  долонях  для  мене  цей  світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781042
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Шостацька Людмила

СЛЬОЗА ЗИМИ

                                                                 З-під  снігу  пробивається  життя
                                                                 Із  назвою  простенькою  –  підсніжник.                                                                                                
                                                 То  –  первісток  весни,  її  дитя.
                                                                 Сльоза  зими,  надія,  справжня  ніжність.

                                                 Його  я  навіть  вирвати  боюсь.
                                                                 І  боляче  боюсь  йому  зробити.
                                                 Тримаюся  подалі  від  спокус  
                                                                 Й:"Весна"-,  усім  я  хочу  сповістити.

                                                                 Такі  землі  прикраси  –  до  лиця.
                                                                 Життя  провісник  на  тоненькій  ніжці
                                                 Аж  проситься  на  кінчик  олівця
                                                 В  нарядній,  помереженій  маніжці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779940
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018


Шостацька Людмила

ПОБАЧЕННЯ В КАРПАТАХ

                                                                     На  побачення  їде  до  хмар,
                                                     Він  обожнює  гори  Карпати.
                                                                     –  Я,  матусю,  немов  той  вівчар
                                                                     Буду  зорі  до  гурту  збирати.
                                                                     У  полоні  трембіт  й  полонин
                                                                     Я  п’янію  в  долині  нарцисів.
                                                                     І  із  мрійників  я  не  один,
                                                                     Ялівці  тут  –  брати  кипарисів.
                                                                     Я  беру  у  них  силу  і  міць
                                                                     Та  вдихаю  всі  їх  аромати.
                                                                     А  яка  дивовижна  тут  ніч!
                                                     В  моїй  долі  назавжди  Карпати!
                                                                     Навіть  ближче  до  Бога  від  них
                                                                     І  молитву  він  чує  скоріше.  
                                                     Кожен  подих  і  кожен  тут  штрих,
                                                                     І  незвичність  Говерлівських  рішень…  
                                                                     Гори  кличуть.  Матусю,  пора.
                                                                     –  Я  сама  закохалась  в  це  диво:
                                                     України  така  пектораль.
                                                     Повертайся,  синочку.  Щас-ли-во!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779918
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018


Samar Obrin

Много солнц в пустом пространстве…

В  глубокой  светлой  дали,
Где  бывает  вершина  дна,
Звёзды  светили
И  согревали
Всех
Кроме  
Себя.  

Зрели  плоды.  
Всё  оживало.  
Жизнь  раздавалась  любя:
Капли  росы  
Светило  лизало  -
С  нежной  ладони  цветка.  

Единою  волей  
Взмывают  вверх  птицы  -
На  гриве,  
Их  ветер  несёт...
Внизу,  средь  саванны,
Малыш  дикой  львицы,
Рыча,  жадно  мамку  сосёт…

Арктический  холод  
Сердца  остужает.  
Звезда  от  звезды  –  далеко.
Всесущее  -  
Солнца
Лучом  освещают!
Самим  
От  себя
Не  светло.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779883
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018


Лилея

По мотивам сказки "Золушка"

Мне  нравятся  сказки!
Они  всегда  с  счастливым  концом!
В  них  уроки...
Добро  побеждает  зло...
Народная  мудрость  гласит  :
Только  Добро  неси!
Любая  сказка  имеет  свой,
Неповторимый  смысл...
Прошли  века...
А  человеческие  отношения
Актуальны  всегда!

Любимая  сказка  Ш.Перро...
Ох,  как  девчонки  не  сладко  жилось...
Много  работы...
А  в  окружении  злость...
Но  не  стала  грубой  её  Душа!
Всю  работу  выполняла  с  песней  Она!
Хоть  приходилось  работать  с  утра  до  ночи...
Была  всегда  занята  очень...
Некому  пожаловаться...
Ругали  всегда...
Лишь  получала  "  спасибо"  от  отца...
А  мачеха  с  дочерями  -
Злые  всегда...
Так  Золушка  и  жила...

Одним  утром  примчался  гонец...
Принц  должен  жениться,ищет  жену  ,
Что  поведёт  под  венец...
Был  объявлен  бал  королём...
Приглашаются  со  всей  округе  гости...
И  вот  приглашение  в  Золушкин  дом...

Мачеха  стала  своих  дочек  собирать...
Замуж  за  принца  хочет  выдавать...
Всё  равно  какая  выйдет    -  лишь  бы  принц...
Завладеть  королевством  её  смысл...
Шьются  платья,  готовятся  парики...
Пудра...краски...духи...
Вот  думает...Принца  закадрить...
С  помощью  Его  -  богатство  себе  добыть...
Какая  там  Любовь...
Лишь  Его  Добро...
Готовятся  к  балу...

А  Золушка  ...мечтает,лишь  глазком
Увидеть  принца  с  королём...
Не  думая  замуж  выходить...
Лишь  бал  чуть  -  чуть  увидеть...
И  опять  мечтами  жить...
Не  берут  её  на  бал...
Работы  полон  дом...
Ещё  больше  дали  работы...
Чтоб  не  мечтала  ни  о  чём...
Уехали...
Плачет  Золушка  в  углу...
Хотелось  увидеть  принца!
-  Куда  ж  я  пойду...
Нет  платья,старые  ботинки...
На  лице  -  сажа...
Да  и  "  родственники"  уже  ушли...

Но,  у  неё    есть  крёстная!
Как  вовремя  Она  пришла...
Фея  -  Её  Душа  Добра!
Успокаивает  Золушку...
-  Сегодня  ты  пойдёшь  на  бал!
Увидешь  принца,  короля!
-  А  как  же  я  пойду?  Работы  полный  дом...
Перебрать  фасоль  с  горохом...
Полный  мешок...
-  Успокойся,  Золушка!
Всё  сделают  друзья...
Но,  как  же  без  платья?
На  ней  одно  рваньё...
-  А  Волшебная  палочка!  Волшебство!

Золушка  -  принцесса...
В  новом  платье  стоит!
Свет  излучает  !  И  позитив!
-  Спасибо,  дорогая  крёстная!  Благодарит!
Но  не  смотрит...
На  ногах...старые  башмаки...
-  Подожди,  Золушка!
Волшебство  только  началось!
Приходит  Феи  помощник  -
Он  Золушке  туфельки  даёт...
Вся  засверкала!  Своей  красотой!

Прийдя  на  бал...Золушку  никто  не  узнал!
Что  за  принцесса?  Из  каких  земель?
Мы  знаем  Её  королей?
А  принц  её  увидел...Влюбился  в  раз!
Ведь  Золушка  вся  светится!
Как  она  добра!
И  первый  танец,  он  танцевал  лишь    с  ней!
Влюбился  ...принц...
А  мачеха  приводит  своих  дочерей...
-  Вот,  познакомься,  принц!
Красавицы  они...
 -Спасибо  ,  принц  сказал...подумал:
-  Они  мне  не  нужны...
Золушка!  Моя  мечта!
Сказал  :  женюсь...  будет  она  жена!
Но  на  балу  время  истекло...
Скоро  12!  Вернётся  платье,  что  было  до  того...
Уж  стрелки  показывают  12!  Куранты  бьют...
Золушка  убегает,  теряя  туфельку  свою...
А  принц,  удивлённо...
-  Где  принцесса  моя!
Куда  исчезла?  Найдётся  ли  она?
А  Золушка  плачет...Влюбилась  она!
Как  ей  признаться?  Ведь  падчерица  она...
А  принц  безутешен...
Любит  лишь  её!
Ему  невест  предлагают...
Королевство  большое  его...
Он  не  может  Золушку  забыть...
Как  так  возможно?
С  первого  взгляда  полюбить!
По  всему  королевству  посылает  гонцов...
Найдите  принцессу!
По  туфельке...он...рад,  что  хоть  что  -  то,
Что  осталось  от  неё...
Спать  он  не  может,  ни  ест  ничего...
Любовь!  Конечно  Она!
Где  его  Золушка?  Принца  Судьба!
А  Золушка  плачет...как  горько  ей...
Впервые  влюбилась!А  -  он  -  принц...
Высоких  кровей!
У  него  -  королевство...
У  неё  -  ничего...
Но  Доброе  сердце  дороже  всех  благ!
Душа  её  Светом  продолжает  сиять!
-  Спрячусь,  не  покажусь!
В  жёны  принцу  не  гожусь...не  ровня...
Большой    разрыв...
А  принц...настойчив...
Добьётся  своего!  Найдёт  он  Золушку!
Перевернёт  всё  королевство  своё...

Заходят  гонцы  к  Золушки  в  дом...
Примерять  туфельку...
Посланы  самим  королём!
Золушка  узнала  туфельку  свою...
Молчит  и  плачит...
-  Принца  я  Люблю!
Но  не  признаюсь...ни  за  что...
Ведь  в  бедности  живёт  давно...
А  дочки  мачихи  хотят  туфельку  примерять...
Ведь  пол  королевства  обещают
За  туфельку  отдать...
Лишь  найти  её!
Добрую,  Светлую  принца  Любовь!
А  Золушка  -  Добра!
Одела  туфельку...хочет  плача...но  помогла!
Не  может  по  -  другому...
Воспитана  во  всём!
Да  на  ней  держится  весь  дом!
Привыкла  помогать!
Даже,  если  счастье  своё  прийдётся  отдать...

Но  Добрая  Судьба!
Для  принца  Золушку  сама  нашла!
Радуются  двое!
Принц  её  увидел!
Смотрит  в  глаза...
А  они  у  неё,  как  небеса!
А  платье  рваное...
Принц  это  не  хочет  замечать...
Ведь  без  Золушки  жизнь  для  него  -  печаль...
Теперь  встретились  их  глаза...
В  них  утонули  оба...
Такова  Судьба!
Быть  вместе!  Радуясь  вдвоём!
 -Ты  -  принцесса!
А  королевство  -  твой  дом!

Смысл  в  том...
Если  любят  двое  -  им  не  помешать!
Любовь  хранит!
Нельзя  Любовь  терять!
По  сей  день  есть  принцы,  Золушки...
Лишь  тому,  кто  Добр  Душой,
Откроются  двери  Радости
С  Счастливой  Судьбой!









: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778489
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Малиновская Марина

< Не обижаюсь больше на Твоё молчание… >


Не  обижаюсь  больше  на  Твоё  молчание…
Ведь  Ты  имеешь  право  сохранять  его
Себе,  как  для  меня  любви  признание,
Чтобы  созрело  несозревшее  вино…

Не  обижаюсь  больше  на  Твоё  молчание…
Оно,  как  практика  духовных  чувств…
Когда  же  оборвётся,  вдруг,  Твоим  вниманием,
В  миг  растворятся  все  обиды,  грусть!

Не  обижаюсь  больше  на  Твоё  молчание,
Ведь  может  зазвучать  и  музыкой  любви…
Чтоб  не  спугнуть  Души  твоей  признания,
Я  подожду  пока…  созреешь,  -  позови!...


@  Марина  Малиновская  /  11.10.2017  /

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777756
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Лилея

Я тебя укрою своей нежностью…

Я  тебя  укрою  своей  нежностью...
Достану  из  своей  души  -  цветы...
Чтоб  почувствовал  заботу...
Накину  на  твои  плечи...
Нежность...
Пледом  из    цветов  -  души...
Чтоб  почувствовал...
Тепло...
Чувствуешь?
Весна  ведь  за  окном!
Текут  ручьи!
И  Солнце  больше  светит!
Тепло  в  душе  от  нашей  встречи!
Твоё  я  чувствую  тепло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777584
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Малиновская Марина

< Если ты умеешь чувствовать музыку сердцем… >



Если  ты  умеешь  чувствовать  музыку  сердцем,
То  поймёшь  слова,  даже  если  они  на  другом  языке…
Я  слушаю  «Цвет  ночи»  и  позволяю  себе  разгореться
Желанием  быть  с  тобой  в  одной  любви  реке….

Если  ты  умеешь  чувствовать  музыку  сердцем,
То  ты  сможешь  научиться  понимать  любовь  без  слов…
Я  слушаю  «Цвет  ночи»  и  позволяю  себе  разгореться
Всей  палитрой  чувств,  до  самых  своих  основ…  

Я  услышала  в  этой  музыке  нашу  с  тобой  историю…
И  каждый  раз  её  слушая,  слыша…  Душа  трепещет…
Словно  нежный  листочек  на  ветру…  эта  Love  Story
Желает  стать  счастливой,  как  красивый  сон  вещий…

Если  ты  умеешь  чувствовать  музыку  сердцем,
То  поймёшь  слова,  даже  если  они  на  другом  языке…
Я  слушаю  «Цвет  ночи»  и  очень  хочу  согреться,
Только  лишь  чувствуя  твою  руку  в  своей  руке…


*  вдохновением  послужила  песня  
Lauren  Christy  «The  color  of  the  night»

@  Марина  Малиновская  /  31.12.2017,  13.01.2018  /

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777219
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Малиновская Марина

< О стихотворчестве… >


Когда  не  пишется,  то  -  не  пишу…
Насильно  не  давя  на  вдохновенье…
А  если  уж  пишу,  то,  как  цветок  ращу
Любимые  Душой,  свои  стихотворенья!

Хорошей  почвой  служат  впечатленья,
Которые,  как  солнца  свет,  порой  гроза…
Живительность  воды  -  любовью  наполненье,
И  вот  уж  видится  рождение  стиха!

Когда  не  пишется,  то  –  не  пишу…
Храня  в  Душе  зерно,  то  веточку  творений…
Когда  придёт  момент  –  цветок  взращу,
В  Душе  почувствовав  приливы  вдохновенья!


/  14.10.2017  /

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756091
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 15.02.2018


Надія Башинська

ПОХВАЛИВСЯ ЯКОСЬ ЛЕВ…

         Похвалився  якось  Лев,  що  є  на  продаж  шуба.
І  мякенька,  і  легка,  й  тонесенька...  не  груба.
Поглянути  на  шубу  ту  лиш  Мавпа  захотіла,
тому  вона  за  Левом  тим  три  дні  підряд  ходила.
         Надумав  Лев  на  сміх  піднять,  то  ж  нібито  й  не  знає,  
чому  це  Мавпа  та  весь  час  так  близько  походжає.
         Пройшло  немало  часу,  глянь...  А  Мавпа  все  чекала.
А  як  набридло  їй  чекать  -  про  шубу  ту  спитала.
         Ой,  як  сміялись...  досхочу,  усі  з  тієї  Мавпи.
Дісталося  і  Левові  за  ті  недобрі  жарти.  
Про  його  вчинок  й  дотепер  тут  добре  пам'ятають.
Засуджують...  А  чому  б  ні?  Бо  добре  усі  знають,  як
виніс  шубу  отой  Лев.  Вона  негарна,  сіра.
Він  вивернути  її  встиг...  Була,  як  облисіла.  
А  Мавпа  глянула  -  й  такої  шуби  не  схотіла.
         Буває  часто  так  й  тепер...  Роблять  собі  ж  на  згубу!
Ті,  хто  на  інших,  як  той  Лев,  вивертає  шубу.
Затямте  всі:  шуби  такі  нікому  не  потрібні.  А  ті,  хто  їх  
ще  й  вивертає...  душею  дуже  бідні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777100
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Шостацька Людмила

БІЛИЙ ПТАХ ІЗ ЧОРНОЮ ОЗНАКОЮ


               Прийшла  біда  в  лелечий  дім...
Весні  раділи,  діток  мали,
На  електричному  стовпі  
         Облаштувались  екстремали.

                 Не  перший  день  стоїть,  сумує...
Недужа  була  половинка,
   Свій  біль  нічим  не  угамує,
 Така  нерадісна  картинка.

         Горює...  Із  ноги  –  на  ногу...
             Ну,  як  тепер  самому  в  вирій?
         У  цю  подвоєну  дорогу
       В  такій  печалі  чорно-сірій?

 В  гнізді  лишився  одинак,
   Ще  діток  треба  піднімати,
 Такий  розгублений  бідак
                         /  Не  знаю:  батько  був,  чи  мати?/

               Важка  сирітська  доля,  знаю...
     Вони  не  в  змозі  ще  літати.
     Нелегка  доленька  чекає...
 Як  мають  бідні  виживати?

***

           Це  тільки  збіг,  чи  щось  є  тут?
   Бо  навесні  хазяйка  двору,
           Як  квіти  висіяла  смут  -  
                                 В  небесні  подалась  простори...

         Напевно  на  лелек  ми  схожі,
         Коли  у  вирій  відлітаєм
І  в  піднебессі  на  сторожі
               Над  домом  птахами  кружляєм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676061
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 15.02.2018


Шостацька Людмила

НАМАЛЮЮ ЩАСЛИВИЙ СВІТ

                                         
                                                       Я  проснулася  від  любові,
                                                       Сни  наснилися  кольорові.  
                                                                       Як  проснулась  –  всміхається  світ,
                                                                       Я  кажу  із  любов’ю:  «  Привіт!»
                                                       Я  йому  –  аж  мільйон  цілунків,
                                                                       Розпочала  свій  день  з  малюнків.
                                                                       Малювала  маленьких  діток,
                                                                       Руту-м’яту  і  ще  й  любисток.
                                                                       Коровай  малювала  з  сонця,
                                                                       Його  зайчика  –  на  долонці.
                                                       І  корівок  божих  багато,
                                                                       Ще  й  весняний  танок  у  свято.
                                                                       Малювала    лелечий  політ,
                                                                       Малювала,  як  вміла  цей  світ.
                                                                       Ви  щасливі?  –  Я  дуже  рада!
                                                                       Ще  пройдуся  казковим  садом.
                                                                       Може  я  домалюю  там  щось,
                                                                       Аби  вам  усім  краще  жилось.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777104
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Лилея

Добро в ворота!

Добро  в  ворота!
Зло  ушло  навсегда...
ВыбиРаем    Радость!
Говоря  Ей  -  Да!
Велика  Радость,
Когда  Есть  Любовь!
Ты  Её  -  выбирай!
Счастье  в  жизни  -
Сам  строй!
Бог  Дал  тебе  задание...
Немного  поспеши...
Почисти  своё  Сознание!
Оставь  Полёт  Души!
О,  как  прекрасна  Радость!
В  Душе  Её  Лилей!
Счастьем  наполнись!
И  поскорей!
Став  цели  -  выполняя!
Друзьями  дорожи!
Сознание  меняя...
Живи  в  Любви!
Пусть  Радость
В  Душе  Всегда  звучит!
Симфонией  являясь!
Для  музыки  Души!
А...если...
Грусть  возникла...
Ты  её  скоро  отпусти...
Ведь  -  Жизнь  -
Всего  лишь  -  миг!
В  истории...
Души!
Просил  у  Бога  Радость?
Он  -  выслушал  тебя!
С  одной  волной  -  потоком...
Ты  с  Господом!    Любя!
Ему!
Ворота  открывай!
Радость!
Счастье  впусти!
Но  прежде...
Сам  Чистым  стань!
Для  Радости  Души!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772171
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Михайло Онищенко

Не бійся.

                                     Не    бійся.

Євангеліє    від    Івана  починається    так:  Спочатку    було    слово,  
 і    слово    було    в    Бога,    і    слово    було    Бог.

     Одинадцята    заповідь    Спасителя:    Не    бійтесь  .  .  .                                            

Не    бійся,    не    бійся,    не    бійся,
Ні    в    кого    й    ніде,    не    проси.
Надійся,    надійся,    надійся,
Прийдуть    до    нас    кращі    часи.

Лише,    тільки    вільному  –  воля,
Щасливому  –  рай    в    курені.
Я    вірю    всміхнеться    нам    доля,
Усім    нам,    тобі    і    мені.  

Майдани,    майдани,    майдани,
Нас    кличуть,    їм    пишуть    вірші.
Кайдани,    кайдани,    кайдани,
Знімаймо    з    своєї    душі.

Не    бійся,    не    бійся,    не    бійся,
Не    бійся,    не    плач,    не    проси  .
Прийди    на    Майдан    і    зігрійся,
Там    велич    людської    краси.

Нас    вийшов    мільйон,    бо    дістала,
Система,    де    все    на    брехні.      
Що    б    краще    життя    всім    настало,
Корупції    скажемо  –  ні!    

Й    не    станемо    ми    на    коліна,
Не    хочемо    жити    в    ярмі.
Єдина    у    нас    Україна,
Не    буде    в    ній,    як    у    тюрмі.

В    майбутнє    візьмемо    ми    правду,
Маємо    гідність    і    віру.
Разом    подолаємо    кривду,
В    людей    з́аслужим    довіру.

Не    бійся,    не    бійся,    не    бійся,
Ні    в    кого    й    ніде,    не    проси.
Надійся,    надійся,    надійся,
Здобудемо    кращі    часи!  

                     грудень,    2013;

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771756
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Лилея

Козерог

Козерог  надёжен
Сдержан,  в  меру  строг
Благороден  во  всём...
Не  спешит...
Ему  надо  узнать...
Во  всём  разобраться...
Чтобы  что  -  то  решать...
В  жизни  встречает  много  людей
Друзей  мало  ...  
Предпочтение  даёт  Доброте...
С  виду  посмотришь  -  
Он,  как  скала...
Но...  мягкий,  спокойный  голос,
Представление  меняет:
Нежный,  весёлый,
То,  что  не  увидят  глаза...
Большое  Сердце  у  таких  людей...
Я  точно  знаю!
Ведь    -    я  -  Водолей!
Водолеи  видят  на  50  лет  вперёд!
Он  -  не  обманет  -
Самый  честный  Козерог!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771690
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2018


Юхниця Євген

Коли смички влягаються на струни

А  музика,  тоді  -  жива  й  красуня,
Коли  смички  влягаються  -  на  струни.
...«Як  схоче,  бу́де  –  поруч,  назавжди!»,  -  
Ці  начебто  стосунні  аксіоми,
Із  давлячих  керуючих  оскомин,
Будують  і  будують  блокпости
З  обох  боків,  де  від  напружень  -    втома.

...А  музика  –  тоді  жива  й  красуня,
Коли  смички  влягаються  на  струни.

15.01.2018р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771429
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018


Чайківчанка

МИ, ТАК НЕ БАЧИЛИСЬ, МІЙ ДРУЖЕ ДАВНО…

 МИ,  ТАК  НЕ  БАЧИЛИСЬ,МІЙ  ДРУЖЕ  ДАВНО...

Ми,  так  не  бачились...  мій  друже  давно-
вже  річниця,  а  немов  пролетіло  тисяч  років,
ти  в  синю  даль  голубом  змахнув    крилом-
час,  рікою  тече...швидким  бистрим  потоком.

Люта  зима  на  морозі  гострить  меч-
підкошує  чудові  квіти  в  осіннім  саду,
від  холоду  в'яне  пелюстка  від  хуртеч...
і  мліє,  завмирає  листочок  під  снігопадом.

Твої  вчорашні  сліди  замела  хуртовина,  
падає  білий  сніг  -засніжила  наш  рай...
прийшов  час,  розлуки  вічності  стежина...
і  в  одинокої  птахи  на  душі  смуток  печаль.

Я  ,без  тебе  злітаю  до  зір  зустрічаю  літо...
моя  душа  виливає  океан  сліз  думи  гіркі,
 вже  іде  Новий  рік  запалює  осяйне  світло,
а  для  мене  велика  втрата  снує  сірі  дні.

Іду,  до  тебе  на  могилу  несу  троянди  білі...
в  твою  пам'ять  запалюю  воскову  свічу,
падає,  проливний  дощ...мете  сніг  в  заметілі-
і  світанкова  зоря  у  пісні  витирає  мою  сльозу.

Ми,  так  не  бачились...  мій  друже  давно-
водоспадом  відзвеніла  моя  весна  над  берегами,
я,  бачу  тебе  в  кольорових  снах...  немов  у  кіно-
і  зоря,  веде  до  тебе...у  сни  зоряними  стежками.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770273
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Надія Башинська

СИН БОЖИЙ НАРОДИВСЯ… УВЕСЬ СВІТ ЗВЕСЕЛИВСЯ!

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!

У  яскині  пахне  сіном,  Божа  мати  тут  із  сином.
Колисає  мати  сина,  це  є  Божая  дитина.

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!

Ой  щаслива  Божа  мати...  Біля  світлого  дитяти
ясні  Ангели  співають,  з  Днем  народження  вітають.

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!

Пастушки  малі  з  ягнятком  прийшли  й  тішаться  дитятком.
Ладан,  золото  і  миро  три  царі  дарують  щиро.

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!

Ой  радіймо,  добрі  люди,  буде  правдонька  повсюди.
Бо  прийшла  Божа  дитина,  щоб  щаслива  стала  днина!

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769964
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018


Island

Белый голубь

Белый  голубь  залетел  в  окно,
покружил  по  комнате  и  прочь,
ждал  его  прихода  я  давно,
встал,  а  слова  вымолвить  невмочь.

Знаю,  что  принес  благую  весть,
перемены  к  лучшему  в  судьбе,
отдаю  безмолвно  птице  честь,
пообвыкся  я  в  своей  беде.

А  недавно  снился  странный  сон,
весь  в  крови,  стою,  босой,  в  чем  есть,
противостоит  мне  легион
демонов,  устроивших  мне  месть.

И,  каким  то  чудом  устояв,
разметав  в  бою  своих  врагов,
пропустил  отравленный  кинжал
в  спину,  как  могилы  черной  зов.

Вдруг  сиянье  вспыхнуло  во  тьме,
Ангел  с  Неба  в  помощь  подоспел,
и  меня,  увязшего  в  борьбе,
крыльями  укрыл  от  острых  стрел.

И  теперь  я  вижу  наяву,
как  меняет  Небо  мою  жизнь,
об  одном  лишь  Господа  молю  —
отвратил  чтоб  новый  катаклизм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769874
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018


Лилея

Любовь…

Любовь...
Она  настолько  гармонична,  что  не  нуждается  в  чьей  -  то  оценке...
Она  течёт  из  Вселенной  живительным  потоком,  награждая  лишь  самых  чистых,  искренних  Душой...
Да...вот  это  Настоящая  Любовь!..
Она  не  знает  сомнений,  упрёков,  каких  -  то  "  левых  "  мыслей...
Любовь    Чиста  по  своей  структуре..  
Своим  Светом  Очищая  и  Освящая  Сознание...
Даже  не  пытайтесь  плохо  думать  о  Ней!
О  Любви...
Она  ж  Вам  столько  ДАЛА...
Вы  ж  почувствовали...
Страдали...
Но  эти  страдания  Вы  сами  захотели  принять...
Ведь  нет  лучших  страданий,  чем  страдать  в  Любви!!!  
Чувствуешь...как  начинает  тонко  восприниматься  этот  Мир!..
Всё  по  -  другому...С  Любовью!!!
Она  действительно  Чудо!!!
Без  Неё  -  никуда...
Даже  к  Богу  без  Любви  -  никак...
Потому,  что  БОГ  -  есть  ЛЮБОВЬ!!!
Они    -  Едины...Целостны...Неразделимы...
Поэтому  нет  сильней  в  Мире  ничего  кроме  Любви!!!
Когда  Бог  хочет  прийти  в  Вашу  Душу...  Он  посылает  Любовь...
Почувствуй...Прочувствуй...Знай...
Есмь  Любовь...
Так  сказал  Бог!!!
Это  Чувсство    малого  зёрнышка  зарождается  в  Человеке...  И    разрастается...в  Плод  Любви...
Прими...Этот  Дар!  В  свою  Душу!  Очищайся!  Чувствуй!  Смотри  на  Мир  глазами  Бога!
Опять  сомнения...
Но  они  твои...Потому  -  что  так  привык  думать...
Обман...Недоверие...
У  Любви  такого  нет...
Она  просто  Есмь!
Она  течёт  по  жилам,  по  клеточкам...Просто...
Не  думая...
Дарит  это  необыкновенное  состояние!
Счастлив  тот,  кто  смог  пережить  эти  мгновения  трепета  и  нежности  Любви...
Не  спугни  Её!
Она  такая  воздушная,  лёгкая...
Может  улететь...
А  притянуть  Её  опять...Настоящую...
Если  не  сумел  принять  это  Чувство...
Больше  не  прийдёт...
Такой  чистой,  нежной,  безусловной...
Береги  Любовь!
Она  большая  Ценность!
Не  обижай  Её...
Она  же  не  хотела  тебя  обидеть!
Запомни...
Настоящая  приходит  к  тому,  кто  готов  Её  принять...
Такой...Какая  Она  есть...
Если  есть  Условия...
Но,  Она  ж  безусловная!
Опять  теряется  гармония...целостность...
Уходит...Не  по́нята...
Но  Она  ж  не  умеет  обижаться...Поэтому  опять  возвращается...
Такова  Любовь!..
Ты  думаешь,  Любовь  пришла  и  хочет  у  тебя  что  -  то  забрать?
Ошибаешься...
Любовь  только  Даёт...
Чувства!..Полёт!...Она  наполняет...  Она  настоящая  Волшебница...Добрая...Светлая...
Прикоснувшись  к  Ней,  вокруг  всё  расцветает,  распускается...
Почувствуй  Её  дунавение  Свежести...
Она  питает  этими  Чувствами...
Просто  так...Даря...
Она  выбрала  Тебя,  не  потому,  что  Ей  нужно  что  -  то  от  Тебя...
Нет...Она  выбрала  ,  потому,    что  почувствовала...Твою  Светлую  Душу,  которой  так  не  хватало    тепла...
Чтоб  согреть...Обнимая  своими  волнами  тепла...
А  ты...подумал...Она  чего  -  то  хочет  от  меня?
Да,  нет...Ей  ничего  не  нужно...
Она  имеет  Всё!    Ей  много  не  надо!
Для  Неё  главное  Полёт  и  видеть  Души  Счастливыми!
Страдаешь?
Ты  учишься  Любви!
Становишься  более  чувствительным...
Чтоб  суметь  принять  Любовь  во  всей  Её  Красе!
 С  Её  необыкновенным  Сиянием  и  Радостью!
Дорогой  Друг!
Любовь  не  видит,  что  вокруг...Она  Чувствует,  что  внутри...
Не  спугни  Любовь!
Она  очень  нежная  и  ранимая...
Научись  Её  Чувствовать!
Тогда  Она  никогда  от  Тебя  не  уйдёт!..

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769438
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Island

Можливо, Бог нас збереже

Приємний  вечір.  Свічки,  торт  і  джаз.
Струмують  спокій  й  згода  над  столом,
розмова  ладиться  і  ми  ураз
відкинули  проблеми  геть  на  лом.

Немає  з  нами  вже  тих  лютих  бід,
що  п'ють  свідомість  та  наводять  жах,
гризуть,  немов  березу  короїд...
Вдалось  позбавитись  від  цих  "комах".

Прокинулося,  загнане  у  трюм,
бажання    вибачати  ворогів,
що  розум  у  мережі  тяжких  дум
колись  загнали.  Розтопився  гнів.

Зійшла  на  "нуль"  значимість  кривд  і    чвар,
виносить  свято  мотлох  з  голови,
немов  хтось  запалив  в  душі  "Стожар"
і  всі  колишні  лиха  геть  спливли.

Всього  то  й  треба,  викреслити  зле,
що  в  серце  різонуло,  мов  ножем...
Прожито    і  не  треба  про  пусте...  
Тоді,  можливо,  Бог  нас  збереже.      
2017р.
******************************

Слышен  счастья  зов

Приятный  вечер,  свечи,  торт  и  джаз,
Спокойствие  струится  над  столом,
Беседа  ладится  и  мы,  смеясь,
Отбросили  проблемы  на  потом.

Сегодня  с  нами  нет  тех  страшных  бед,
Глотающих  сознанье  миражей,
Грызущих,  как  березу  короед
Обид,  жующих  душу  —  злых  клещей.

Проснулась  радость,  загнанная  в  трюм,
И  хочется  шутить,  любить  врагов,
Вогнавших  разум  в  сети  грустных  дум,
Простить  и  избавляться  от  "оков".

Упала  значимость  запретов,  склок,
Выносит  праздник  мусор  из  мозгов,
Чудесным  образом  устроив  сток  
Всего  плохого.  Слышен  счастья  зов.

2016  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768106
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Island

Гитара

Наигралась  старушка  гитара,
отдыхает  в  потертом  футляре
от  лихих  музыкальных  пожаров...
Утомилась,  давно  не  в  ударе.

За  руками  скучает  и  плачет...
Те,  которые  жалили  струны...
Понимает  теперь,  что  все  значит,
их  любовь  —  просто  шутка  фортуны.

А  еще  вспоминает  про  соло,
от  которых  буянили  в  танце,
как  фламенко  стелился  над  полом,
зарождаясь  в  натруженных  пальцах.  

Не  вернуть  те  деньки  золотые
когда  радость  струилась  рекою,
и  аккорды,  стихи  заводные...
Съело  время,  как  смыло  водою.

Лишь  скрипит  иногда  от  томленья
гриф  затертый  и  старая  дека,  
вспоминая  про  те  настроенья  —
ритмы  счастья  из  прошлого  века.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767755
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Шостацька Людмила

ДРУЗЯМ ІЗ КЛУБУ ПОЕЗІЇ

                                                               Я  з  Вами  навчилась  літати.
                                                               Зізнаюсь:    я  Вас  всіх  люблю.
                                               Тримаю  за  руки  всі  дати
                                                               І  думку  миттєво  ловлю.

                                                                 Я  знаю  усіх  і  без  фото.
                                                                 Красу  пізнаю  з  Ваших  слів.
                                                 Читаю  в  рядках  Ваших  ноти,
                                                                 Мені  до  душі  їхній  спів.

                                                                 Мандрую  із  Вами  по  світу,
                                                                 Я  з  Вами  сміюся  і  плачу
                                                                 І  дуже  чекаю  привіту
                                                                 Від  тих,  кого  довго  не  бачу.

                                                                 Нехай  в  Вас  народяться  книги,
                                                                 Бо  Музи  ж  на  чай  ходять  в  дім.
                                                                 Та  будуть  успішними  ринги
                                                                 На  всіх  поєдинках  із  рим.

                                                                 Нехай  Вас  кохають  ще  більше.
                                                                 І  буде  все  в  домі  гаразд.
                                                                 Заповняться  щастям  всі  ніші
                                                                 В  серцях,  від  улюблених  фраз.
                                     

                                                                   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767853
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Надія Башинська

В ВИФЛЕЄМІ У ЯСКИНІ ДИТИНОЧКА НАРОДИЛАСЬ…

В  Вифлеємі  у  яскині  дитиночка  народилась.
А  над  нею,  в  небі  синім,  зірка  ясна  засвітилась.

         Лю-лі!  Лю-лі!  Спи,  дитинко!
         Лю-лі!  Лю-лі!  Спи,  гарненька!
         Засвітилась  над  тобою  
                                   в  небі  зірочка  ясненька!

З  неба  Ангели  злетіли,  колисаночки  співають.
Пастушки  й  царі,  поважні,  Сина  Божого  вітають!

         Лю-лі!  Лю-лі!  Спи,  дитинко!
         Лю-лі!  Лю-лі!  Спи,  гарненька!
         Засвітилась  над  тобою  
                                   в  небі  зірочка  ясненька!

В  Вифлеємі  у  яскині  дитиночка  народилась.
Їй  радіють  в  небі  зорі,  і  земля  вся  звеселилась!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767880
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Island

Луч надежды

Опять  одет  не  по  погоде,  
порядочность  давно  не  в  моде,
и  верность  слову  не  считают  признаком  ума.

Подумай  сам,  кому  ты  нужен?
Ведь  кошелек  твой  не  загружен
монетой  звонкой,  с  дырочкой  засаленный  карман.

Ты  оглянись,  взгляни,  как  люди
вплетают  судьбы  в  сети  блуда
и  в  добродетель  превозносят  склоку  и  обман.

Что,  не  находишь  себе  места?
Замешан  из  другого  теста?
Тогда  твой  дом  скорей  всего  доверия  тюрьма.

Сам  отдаешь  в  чужие  руки
свою  судьбу,  скорей  от  скуки,
наивно  полагая,  что  развеется  туман.

Потом  сидишь  на  старой  кухне  
скулишь  о  том,  что  мир  твой  рухнул,
казнишь  себя  и  заливаешь  горести  в  стакан.

Нет,  не  годится  так,  будь  честен
и  торг  с  Всевышним  неуместен,
ведь  сам  загнал  себя  в  непонимания  капкан.

Меняй  скорей  свой  ритм  и  мысли,
дерзай,  стремись  в  хорошем  смысле,
и  луч  надежды  превратиться  в  счастья  океан.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767255
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Island

Приговоренный

Сетью  укрытый  от  острых  осколков,
Путающей  и  стесняющей  шаг,
Тщетно  пытается    выглядеть  ловким,
Только  вот,  выглядит  как-то  не  так.

С  каждым  движеньем  сжимается  горло,
В  душу  впиваются  нити  судьбы,
И  все  надеется  выглядеть  бодрым,
Только  уже  он  со  смертью  на  "ты".

С  каждым  мгновением  плаха  все  ближе,
Точит  секиру  зловещий  палач,
Кровь  остывает  и  сердце  все  ниже,
В  пятках  уже,  из  груди  рвется  плач.

Как  на  спектакль,  прискакали  зеваки,
Праздник  для  этих  —  публичная  казнь,
Понаряжались  в  точеные  фраки,
Шутят,  однако  в  глазах  неприязнь.

Но,  не  смущают  идущего  люди,
Верит  он  свято  в  творенье  чудес
И  в  этот  путь,  хоть  последний,  но  нужный,
И  в  проявленья  Великих  Небес.

Только  подходит  он  к  месту  страданий,
С  вестью  врывается  царский  гонец
И  оглашает  вердикт  с  оправданьем:
"Узник  свободен  и  страже  конец".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767440
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Island

Охотник на акул

Катилась  пенясь  океанская  волна
Лениво  лодку  ударяя  в  толстый  борт,
Она  качалась  неуклюже,  как  пьяна,
Ударам  в  такт  кряхтел  со  скрипом  старый  корд[1].

На  лодке  шел  рыбак,  охотник  на  акул,  
Покрытый  шрамами,  он  через  гребни  волн  
Вел  судно  к  горизонту,    встречный  ветер  дул
Снижая  скорость  и  забрызгивая  челн.

Ритмично  действуя  увесистым  веслом,
Гребец  вгрызался  цепко  в  грозный  океан,
Он  искушенный  этим  сложным  ремеслом,
В  одном  лице  корсар,  матрос  и  капитан.

Остался  берег  где-то  за  его  спиной,
Под  ярким  солнцем  таял  утренний  туман,
Расплавит  скоро  воздух  жгучий  южный  зной,
Рыбак  достал  веревкой  связанный  капкан.

Ударами  ладоней  сильных  по  воде
Он  поманил  акулу  к  лодке  с  глубины,
Увидев  рыбу,  стал  приманку  на  шесте
Вдоль  борта  проводить  от  носа  до  кормы.

Как  только  рыба  близко  подошла,    рывком
Рыбак  накинул  ей  на  голову  капкан,
И  отпустил  ее  бороться  с  поплавком,
Не  позволяющим  уйти  ей  в  океан.

Удача  улыбнулась  снова  моряку,
С  трофеем  он  теперь  отправится  домой,
Идет  счастливый,  гордый,  сидя  на  боку
Своей  добычи,  от  восторга  он  немой.    
   

1.  жёсткие  и  прочные  тканевые,  металлические  или  композитные  волокна

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767441
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Лилея

Сколько благородства!

Сколько  благородства!
Какой  полёт  Души!
Такое  не  каждому  даётся!
Люби!
Это  всё  приходит  из  других  Миров...
В  тебе  есть  Дар  от  Солнца!
Ты  Мир  изменить  готов!
Одаривая  от  Души  подарком!
Что  важнее  всех  Даров!
Над  Землёй  взлетая,
На  танец  родную  Душу  приглашаешь
Под  названием  Любовь!
С  ней  в  облаках  летаешь!
И  это  лучшее  из    Даров!
Двое  повстречались!
Так  хорошо  вдвоём!
Хочется,  чтоб  сказка  не  кончалась!
Запомни...
Эту  бесконечную  любовь!
Спасибо  Судьбе,  что  повстречались!
Радость!
Лучшее  из  Даров!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766568
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 21.12.2017


Island

Весільний вальс

У    казковому  вальсі  кружляла  земля  під  ногами,
в  піднебесся  тихенько  злітали  серця  молодят
і  стиралися  межі  умовностей,  наче  богами
вже  призначено  міцно  з'єднати  цих  двох  янголят.

І  зростало  велике  кохання  під  звуки  органу,
теплотою  навколо  формуючи  з  радості  світ,
у  якому  немає  скорботи,  образ  і  обману...
Так  два  люблячих  серця  зливались  в  один  самоцвіт.

Знай,  якщо  віддаєш,  не  рахуючи  внески  і  втрати,
то  отримаєш  Всесвіт,  в  якому  панує  любов,
і  немає  володарів,  челяді,  свити  і  варти,

і  йому  не  потрібно  ув'язнень  й  сталевих  оков...
Вже  не  треба  чекати  на  манну  і  скарби  шукати,
бо  притулок  і  вогнище  з  дахом  й  теплом  ти  знайшов.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766828
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 21.12.2017


Шостацька Людмила

ПРОЩАЙ, СТАРИЙ РІК

                                                         Прощай,  Сімнадцятий,  назавжди.
                                                         Нелегким  був,  як  не  крути.
                                                         І  не  забути  й  не  згадати,
                                                         Хотілось  часом  утекти…

                                                         Іди  собі,  як  кажуть:  з  Богом.
                                                         Наллю  тобі  бокал  вина.
                                                         І  не  затримуйся  за  рогом
                                                         Так,  як  затрималась  війна.

                                                         Ти  обіцяв,  коли  зустрілись.
                                                         Чекала  цілий  рік  щодня,
                                                         Що  перестане  ворог  цілить,
                                                         А  те,  пробач,  було:  брехня.

                                                           Візьми  з  собою  всі  печалі,
                                                           Спакуй  в  рюкзак  усі  жалі.
                                                           Вже  жме  Новий  на  всі  педалі,
                                                           Чекаєм  з  миром  на  Землі!



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766717
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 21.12.2017


Д З В О Н А Р

НІЧНІ МУКИ . . .

Чи  то  для  звіту,  чи  для  причуди,
Cьогодні  Муза  прийшла  в  гості.
Жмут  думок  повісила  на  груди,
Аж  застогнали  мої  кості...

І  загнала  свідомість  мою  в  кут,
Змішавши  всі    мої  думки...
Усі  думки  сплела  десятком  пут,
Щоб  наве́сти  лад  -    треба  роки...

І  у  мертвій  тиші  холодних  стін
Покрились  льодом  усі  думки...
Я  бранець  їх,  ніби  серед  руїн,
Шукаю  хоча  б...  якісь  струмки.

Та  я  розі́рву  холодну  тишу  -
Знайду  і  риму,  і  клятий  ритм...
А  свою  свідомість,  тиху  мишу,
Заставлю  вчити  хоч...  санскрит.

То  все  для  ві́ршів...  То  все  для  Музи...
Сплету  шнурочок  із  дивних  слів,
Щоб  слова,  як  кремінь,..  не  медузи,..
Щоб  запал  душі  вже  не  біднів...
...............................................
...  А  ранок  дасть  нове  натхнення
І  сонце  родить  нові  слова...
Світлим  стане  вже  сьогоденння  -
Буде  для  Музи  пісня  нова...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767124
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Лилея

Зима… Снегопад!

Зима...
Снегопад!
Самое  лучшее...
Когда  снежинки  падают,  летят!
Потрясающе!
Вечерний  снег...
Ночной  фонарь...
Снежинки  светятся!
С  снежинками  играй!
Зима...
Снег  всё  идёт...
Как  ребёнку,  мне  хочется  к  снегу  выбегать!
Ловить  руками!
Кружиться!
В  танце  с  снегом
Снежинкою  летать!
Во  мне  нет  холода...
От  тепла  руки...
Таю...
По  каплям...
Попадая...
В  родник  Души!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766723
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Лилея

Сколько благородства!

Сколько  благородства!
Какой  полёт  Души!
Такое  не  каждому  даётся!
Люби!
Это  всё  приходит  из  других  Миров...
В  тебе  есть  Дар  от  Солнца!
Ты  Мир  изменить  готов!
Одаривая  от  Души  подарком!
Что  важнее  всех  Даров!
Над  Землёй  взлетая,
На  танец  родную  Душу  приглашаешь
Под  названием  Любовь!
С  ней  в  облаках  летаешь!
И  это  лучшее  из    Даров!
Двое  повстречались!
Так  хорошо  вдвоём!
Хочется,  чтоб  сказка  не  кончалась!
Запомни...
Эту  бесконечную  любовь!
Спасибо  Судьбе,  что  повстречались!
Радость!
Лучшее  из  Даров!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766568
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Шостацька Людмила

СОН У НОВОРІЧНУ НІЧ

                                                             Наснилась  Новорічна  ніч,
                                                             Така  весела  і  казкова,
                                                             У  миготінні  дивних  свіч  
                                                             Для  нас  була  не  випадкова.

                                                             Від  голубих  ялин  –  парфум,
                                                             Шампанське,  іскри  наче  зорі.
                                                             Із  східним  присмаком  лукум,
                                                             А  ми  –  немов  святі  в  соборі.

                                                             Мов  промінь  сонця  –  дотик  рук,
                                                             Твій  погляд,  наче  подих  льону,
                                                             Без  жодних  натяків  розлук
                                                             І  без  претензій  на  корону.

                                                             Утік  подалі  від  гріха,
                                                             Злякався  сон  такого  щастя.
                                                             Лиш  місяць  –  в  ролі  пастуха
                                                             Й  самотня  ніч  і  зір  причастя.

                                                               Та  ж  сама  молода  душа,
                                                               Парфум  той  самий  від  ялини,
                                                               Рядки  із  нового  вірша
                                                               Й  журлива  пісня  хуртовини.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766712
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Ніна Незламна

Ясна ніч

Серце  тріпоче,      коли  поряд
Хочу  впіймати,  ніжний  погляд
Коханий,  в  наших  очах  зорі
Птахами  в  небеснім    просторі.

Дала  доленька    по  два  крила
Ніч  ясна,  в  обійми  сповила
В  нас  попереду  зоряний  шлях
Хай  освічує  місяць  здаля.

2000  рік







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766285
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Юлія Сніжна

Маленький Принц

Поміж  планет,  по  зоряних  стежках,
долаючи  невпевненість  та  втому,
шукаючи  шматочок  свого  дому,
Маленький  Принц  (не  той,  що  у  книжках)

блукав.  Горіли  зоряні  вогні,
освітлюючи  тисячі  доріжок,
таких  складних,  для  цих  маленьких  ніжок,
заплутаних  таких.  Як  уві  сні,

ідучи  навмання  шукав  він  ту,
яка  вела  до  милої,  до  друга.
Бо  нарізно  -  така  на  серці  туга...
Хоча  й  разом  так  складно.  Самоту

не  подолала  жодна  із  квіток.
Чужих  планет  не  зачепили  барви.
Їх  голосів  оглушливі  литаври
лиш  проганяли  геть.  Маленький  крок

залишилось  зробити  до  мети,
до  колючок  її,  до  аромату,
уяви,  на  фантазію  багату....
Такої,  справді,  більше  не  знайти.

І  скільки  б  не  дивився  навкруги,
очима  не  побачиш  головного.
Лиш  серце  добре  бачить.  А  для  того  -
розтоплюйте  в  серцях  своїх  сніги!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766313
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


ОксМаксКорабель

Я ПРОВЕДУ ТЕБЕ ОЧИМА


Я  проведу  тебе  очима:  прости...  прощай...
Стоїть  самотність  за  дверима.    Ну,  що  ж,  нехай.
Накриє  сніг  уже  до  ранку  твої  сліди
і  тільки  спомин,  давній  спомин  прийде  у  сни.

Я  проведу  тебе  очима:  стою  німа
Прийшла  розлука  так  неждано,  немов  зима.
І  буде  день  мені  короткий,  і  довга  ніч,
і  віск  стікатиме,  як  сльози  із  білих  свіч.

Я  проведу  услід  очима:  благословлю:
Ти  бережи  того,  мій  Боже,  кого  люблю.
Ти  збережи  його,  мій  Боже.  Чужий...  Чужа...  
Допоки  він  на  білім  світі    і  я    жива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766293
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017