Таке жартівливо-пародійне скорочення виразу «літературне об’єднання» почув від Олександра Печори. В цьому народному новотворі відчувається натяк на те, що літератори збираються в групи задля випивки. Проте наші письменники і поети мають добре почуття гумору і на таке не ображаються.
1.
Останнім часом мені попались декілька заміток, в яких картали і українські літературні спілки, і літераторів, і саму їх літературу.
Мовляв, поезія і проза українська – дуже пафосна*, важка, болісна, багатовимірна і годиться лише для страждань та «надривів серця», і аж ніяк не підходить для легкого читання і масового споживача, а головне – неконкурентоспроможна на світовому літературному ринку.
Поети (літератори) – занадто консервативні, серйозні, філософічні, а ще не мають свого читача і не здатні здобути Нобелівську премію в галузі літератури.
Літературні об’єднання – фінансово малорентабельні, регіональні, створюються для того, щоб «на примітивних літвечірках вислуховувати фальшиві компліменти знайомих і друзів, і потім красиво обмити відповідними напоями для настрою, щоб не геть було гірко від такого дозвілля». О!
Що тут скажеш! Хочеться заперечити. Гадаю, що не все так однозначно і не все так погано. По кожному з пунктів вище означених критичних претензій міг би висловити якісь свої міркування. Почну з літературних об’єднань.
2.
Лише два тижні минуло з того часу, як я повернувся з Луцька, де відбулося п’яте щорічне зібрання літературно-мистецького коша «Ріднокрай». Програма цього своєрідного міні-фестивалю була насичена і захоплива. Це радісна зустріч зі старими друзями, розвіртуалення і знайомство з новими. Це і чудові екскурсії в супроводі кваліфікованих екскурсоводів по визначним історичним, культурним і природним місцям Луцька, Волині і Рівненщини. Це презентація колективної збірки «Українська вишиванка», що відбулася в одній з Луцьких міських бібліотек. Це і отримання пам'ятних грамот, дипломів, авторських візитівок і грошових винагород від очільників й організаторів літературно-мистецького коша «Ріднокрай». Це чудовий відпочинок і підзарядка для творчості. Це і придбання сувенірів, спілкування з однодумцями, розмови про життя і творчість, нічні посиденьки з гітарою, наповнення враженнями, товариські трапези*.
(Під час цих трапез подумалось: «Ну, і нехай «ЛітрОб’єднання». Випити келих вина чи чарку чогось міцнішого в компанії приємних, талановитих і розумних людей не лише радісно, а і корисно!»)
Коротка інфа* про літературно-мистецький кіш [b]«Ріднокрай»[/b].
[u]Учасники і засновники[/u]: Основний кістяк «Ріднокраю» викристалізувався протягом 2010-2014 років серед відвідувачів сайту Євгена Юхниці «Клуб Поезії». Поети, піснярі, композитори, які намагаються творити в класичній традиції, поступово затоваришували, розвіртуалились, почали зустрічатись малими групами. В 2014 році Віталій Назарук, Олександр Печора та Микола Серпень ризикнули заснувати літературно-мистецький кіш. На сьогодні «Ріднокрай» об’єднує понад сто митців (поетів, музикантів, художників) з різних регіонів України, а також з української діаспори в Польщі, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, Швеції, Канаді, Аргентині і навіть в Китаї.
[u] Мета:[/u] Об’єднати в літературно-мистецьку спільноту патріотично налаштованих творчих людей, які щиро, справдешньо люблять Україну, свій рідний край, щоб разом пропагувати рідне слово, українську пісню, звичаї свого народу та його історію, а також популяризувати свою творчість, видавати книжки і надавати всіляку можливу підтримку авторам. А також співпраця з іншими літературними угрупуваннями і творчими організаціями, колективні та авторські виступи, підготовка публікацій, презентації книжок і альманахів, творчі вечори.
[u]Діяльність і досягнення:[/u] За час існування літературно-мистецького коша «Ріднокрай» під його опікою вийшли в світ сім колективних збірок: «Мотиви ріднокраю», «Жити й мислити українно», «Понад усе нам Україна», «Опалені рими», збірка пісень «Про рідне та близьке», «Українська вишиванка». Окрім цього видаються й авторські книжки, газета «Ріднокрай» та літературно-художній календар «Ріднокрай». Ріднокраївці приймали участь в конкурсах, фестивалях, концертах, презентаціях. Відбувалися щорічні зібрання в Луцьку, періодичні зустрічі в Києві, Ірпіні, Лубнах, Одесі та інших куточках України.
[u] Де шукати:[/u] Автори-ріднокраївці тусуються* і представляють свою творчість на сайтах «Клуб Поезії», «Поетичні Майстерні», в різних соціальних мережах (найбільше Facebook). Пісні, кліпи, відеопоезія, деякі концерти і інтерв’ю можна знайти на хостингу YouTube, на сайті pisni.org.ua та інших інтернет-ресурсах. Про «Ріднокрай» і окремих його авторів було вже чимало повідомлень і заміток в різноманітних ЗМІ.
[u] Плани:[/u] – розширювати рамки свого об’єднання, залучаючи до співпраці майстрів всіх видів мистецтв, як образотворчих так і прикладних, що працюють в патріотичному ключі.
3.
Творчі Люди в Україні завжди прагнули об’єднання в мистецькі спілки. Говоритиму лише про неформальні й формальні літературні організації та угрупування україномовних письменників. Іноді вони були невеличкі – всього 3-4 учасника. А бувало нараховували тисячі мистців. Наприклад, Національна Спілка Письменників України в 1986 р. мала — 1095 авторів, а в 2014 – було вже 2110 членів Спілки.
Перші літературні групи* з’явились ще в 19 сторіччі.
Наприклад:
[b]Пряшівська літературна спілка[/b] – (1850-1853) (Олександр Духнович).
[b]Руська трійця[/b] – (1833-1837, Галичина) – (Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький, М. Ількевич, М. Кульчицький).
[b]Покутська трійка[/b] — В. Стефаник, Лесь Мартович, М. Черемшина.
[b]Молода муза[/b] — Остап Луцький, Петро Германський, Богдан Лепкий.
[b]Харківська школа романтиків[/b] – (1830-1840-ві роки) – (Ізмаїл Срезневський, Амвросій Метлинський, М. Костомаров, Левко Боровиковський, Михайло Петренко, Опанас Шпигоцький).
Українське відродження 20-х років XX ст. — яскравий феномен історії українського народу. Його коріння — у нетривалому, але важливому періоді відновлення української державності 1917-1920 pp. Ця доба дала досить сильний імпульс національному розвитку.
Найвідоміші літературні угрупування цієї пори:
[b]Біла студія[/b] – (1918).
[b]Гарт [/b]– (1923-1925 рр.) – (Василь Еллан-Блакитний, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Хвильовий, Олександр Довженко).
[b]Ланка [/b]— (1924-1926 рр., Київ) –( В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович).
[b]Плуг[/b] – (Харків) – (Сергій Пилипенко, Наталя Забіла, Дмитро Бедзик).
[b]ВАПЛІТЕ[/b] (Вільна академія пролетарської літератури) – (1926-1928, Харків) – (М. Хвильовий, М. Бажан, О. Довженко, М. Куліш, В. Сосюра, П. Тичина).
[b]Гроно п’ятірне [/b](Неокласики) – ( Київ) – (М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, М. Драй-Хмара, О. Бургардт).
[b]Молодняк [/b]– (1926-1932) – ( С. Воскрекасенко, І. Гончаренко, Я. Гримайло).
[b]ВУСПП[/b] (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) – ( І. Кулик, І. Микитенко, І. Ле, Л. Смілянський та ін.).
16 червня — 12 серпня 1934 у Києві на I Всеукраїнському з'їзді радянських письменників утворено Спілку радянських письменників України, як складову частину Спілки письменників СРСР, започаткованої того ж року.
Підставою для появи Спілок письменників України та СРСР була постанова ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 «Про перебудову літературно-художніх організацій». За цією постановою, ліквідовано [b]всі[/b] літературні організації, які на тоді ще існували і був створений підготовчий комітет для організації [b]єдиної[/b] Спілки письменників СРСР і відповідні республіканські комітети. Статут СП СРСР зобов'язував радянських письменників до «активної участі в соціалістичному будівництві і [b]підпорядкування[/b] політиці комуністичної партії». (Виділено жирним мною).
Московсько-радянський тоталітарний режим швидко «розібрався» з неофіційними літературними об’єднаннями і пильно слідкував, щоб вони більше не утворювались. Навіть в роки хрущовської «відлиги», коли було реабілітовано імена репресованих письменників, привідкрито дорогу молодим літературним талантам, започатковано декілька нових підвладних творчих спілок (спілка журналістів, спілка кінематографістів і т.п.), стали виходити літературні журнали, але навіть тоді на будь-які неформальні угруповання і далі було накладено табу.
Проте, спілки україномовних поетів і письменників в цей час існували в еміграції. Наприклад такі:
[b]Танк[/b] — (1929-1933, Варшава) — (Юрій Липа, Євген Маланюк, Павло Зайцев, Авенір Коломиєць, Юрій Косач, Андрій Крижанівський, Олена Теліга).
[b]Празька школа[/b] – (Прага) – (О. Ольжич, Ю. Дараган, О. Теліга, Є. Маланюк, Л. Мосендз, О. Лятуринська, Н. Лівицька-Холодна, О. Стефанович).
[b]МУР[/b] (Мистецький український рух) – (1945 р.,Німеччина) – (Є. Маланюк, У. Самчук, І. Багряний, Т. Осьмачка, В. Барка, Ю. Косач та інші.
[b]Нью-Йоркська група поетів[/b] – (Нью-Йорк) – (Б. Бойчук, Б. Рубчак, Ю. Тарнавський, П. Килина, Е. Андієвська, В. Вовк).
В роки Горбачовської «пєрєстройки» почалася лібералізація суспільно-політичного життя, виникли численні, непідконтрольні офіційній владі "неформальні" організації, політичні партії і рухи. Утворювались і нові літературні угруповання.
Літературні угруповання 80-90-х років ХХ ст.:
[b]Бу-Ба-Бу[/b] (Бурлеск-Балаган-Буфонада) – (1985-1996) – (Ю. Андрухович, В. Неборак, О. Ірванець).
[b]Пропала грамота[/b] – (Ю. Позаяк, В. Недоступ, С. Либонь).
[b]ЛуГоСад[/b] – (1984, Львів) – (І. Лучук, Н. Гончар, Р. Садловський).
[b]Творча асоціація 500[/b] – (1994, Київ) – (М. Розумний, С. Руденко, Р. Кухарчук, В. Квітка, А. Кокотюха).
[b]Червона фіра[/b] – (1991, Харків) – (С. Жадан, Р. Мельників, І. Пилипчук) -східноукраїнський аналог літературного карнавалу Бу-Ба-Бу.
[b]Музейний провулок, 8 [/b]– (1990р.) (В. Борисполець, О. Бригинець, В. Жовнорук).
В роки незалежності кількість літературних спільнот значно збільшилась. Окрім обласних, а іноді й районних організацій НСПУ та АУП, створювались літературні гуртки, студії і клуби при кафедрах української літератури, на факультетах філології та журналістики, навіть в технічних вузах, в школах, при бібліотеках і музеях. Але чимало було і цілком приватних, позбавлених формалізму угруповань.
Наприклад:
[b]ММЮННА ТУГА[/b] – (1990) – (Мар'яна Савка, Маріанна Кіяновська, Юлія Міщенко, Наталя Сняданко, Наталя Томків, Анна Середа).
[b]Нова дегенерація –[/b] (1991-1994 pp., Івано-Франківська область) (С. Процюк, І. Ципердюк, І. Андрусяк).
[b]Нечувані[/b] – (1995) – (Олена Галета, Галина Крук, Ірина Старовойт).
[b]Західний вітер [/b]– (1992 р. Тернопіль) – (В. Махно, Б. Щавурський, В. Гайда, Г. Безкоровайний).
[b]Пси святого Юра[/b] – (1994-1997) – (Юрій Покальчук, Юрій Андрухович, Ігор Римарук, Василь Герасим'юк, В'ячеслав Медвідь, Віктор Неборак, Олександр Ірванець).
[b]ОЧІ [/b]– (Орден чину ідіотів) – (1995, Львів) – (Назар Гончар, Роман Козицький, Володимир Костирко, Андрій Крамаренко, Іван Лучук, Ігор Драк).
[b]АУП[/b] (Асоціація українських письменників) – (1997). Ідея утворення Асоціації виникла під час роботи III з’їзду Спілки письменників України в жовтні 1996 р. Літератори, незгодні з творчими та організаційними принципами й традиціями, «совєцького», як вони вважали, об’єднання письменників, подали заяви про вихід із СПУ. 9 квітня 2001 р. Асоціація набула статусу Всеукраїнської творчої спілки. На сьогодні членами Асоціації є 158 письменників.
Та справжня лавина українських літературних об’єднань в Україні виникла в 2000-2010-х роках з появою інтернету і соціальних мереж.
З’явились численні літературні і поетичні «братства», «бригади», просто «групи» і «групи в Фейсбуці» (чи в інших соціальних мережах), «гурти», , «гуртки», «клани», «клуби», «кола», «майстерні», «організації», «ордени», «платформи», «проекти», «простори творчості», «середовища», «союзи», «спілки», «спільноти», «студії», «тусівки» і т.д. і т.п.
Одні групи більш чітко формулювали свої завдання, навіть публікували власні творчі маніфести, декларації чи заяви. Інші такою конкретизацією не переймалися.
Хтось групується за віком чи гендерним принципом, хтось утворює земляцтва.
Є досить закриті спільноти, учасників яких цілком влаштовує спілкування між собою. А є групи, що реалізовуються в зовнішньому векторі діяльності – вони організовують поетичні вистави, перформанси, вечори.
Хтось задовольняється спокійною, майже родинною, творчою атмосферою і читанням творів, переглядом відеороликів. А комусь подобаються бурхливі обговорення, дискусії, полеміка, дебатування, суперечки.
Завдяки соціальним мережам в інтернеті людям, котрі мають схильність до якихось вузьких жанрів чи пристрасть до певних літературних форм стало легше знаходити один одного.
Хтось всіляко випинає свою окремішність і елітарність, а хтось йде на широкі контакти і тішиться масовим читачем.
Деякі угруповання влаштовує віртуальне спілкування на сайті. Деякі визнають лише «живі» регулярні зустрічі.
Ось, для прикладу, коротенький список деяких сучасних літературних об’єднань, які мені висвітились в пошуковику:
[b]Арт-клуб "а linea"[/b] - об'єднання письменників, прозаїків, поетів, музикантів, художників, фотохудожників, акторів театру і кіно, артистів і людей мистецтва. Організатори біля 150 заходів в Одесі, серед яких концерти, музично-літературні вечори.
[b]Бабай[/b] – (Одеса) – проект покликаний об’єднати, консолідувати українську горор-тусовку. Він присвячений «темному» мистецтву: Жахи, трилер, нуар, дарк-фентезі, міфологія, криваві історії, містика.
[b]Клуб Поетів Чорноморки[/b] - це вільна, незалежна платформа для розвитку молодих одеських авторів і музичних колективів. Дає можливість безкоштовно виступати і слухати; проводяться літературно-музикальні вечори щомісячно.
[b]Куртуазний матріархат[/b]– (2012, Київ)
[b]Літературний КУТочок[/b]- (Львів)
[b]Література. RV[/b] (Рівне)
[b]Майстерня Маґди Дзвін[/b] (Львів)
[b]Мистецька платформа «Вулична поезія»[/b] - (Київ) - задум реалізовується шляхом безпосередньо читань для перехожих. «Вулична поезія» - це можливість отримати драйв, коли незацікавлені перехожі зупиняються послухати вас.
[b]На горищі [/b]– Літературно-журналістська студія – (Львів-Сихів)
[b]Обмін речовин[/b] – (Тернопіль) – літературні читання. Для кожного заходу шукають десять молодих літераторів, яким є що прочитати і які не соромляться своїх робіт.
[b]Обрій [/b](Кропивницький)
[b]Перехрестя [/b]– (Київ) – літературна спільнота. Діяльність: вільне спілкування, читання й обговорення творів (власних і чужих), колективні та авторські виступи, підготовка публікацій, презентації книжок і альманахів, творчі вечори (у тому числі – благодійні).
[b]Свідки Слова[/b] (Київ) – Головна мета угруповання – мотивувати одне одного до творчості, до активнішої діяльності.
[b]СВОЄ СЛОВО[/b] - (Київ) - Літературні творчі вечори. (Семінари і лекції, поетичні вистави і перформанси, фільми, ролики, відеопоезія).
[b]СтихіЯ[/b] – (Запоріжжя) – творче об'єднання для організації творчих зустрічей, літературних, музичних та літературно-музичних вечорів.
[b]Фантастика_UA[/b] - група у ФБ, присвячена різним жанрам фантастики: наукова фантастика, фентезі, альтернативна історія чи майбутнє, жахи, стімпанк тощо, максимально охоплюючи більшість жанрів.
[b]Avant-Garde [/b](Одеса)
[b]LITERARY STAGE[/b] – (Літстейдж) – спільнота, яка має на меті популяризацію сучасної української літератури будь-яких жанрів, збираються раз на місяць у Музеї шістдесятництва, щоби приємно провести час у творчій атмосфері. В програмі літературні читання, авторські вечори, поетичні дуелі.
[b]Magnum Opus [/b](Полтава)
[b]SPATIUM [/b]–(Львів) - має на меті популяризацію авторів, які пишуть вільну поезію - верлібри, частково білі вірші.
4.
Об’єднання, зріднення людей, гуртування в групи у всіх можливих варіантах завжди робило Україну і українців сильнішими, і навпаки – обособлення нас ослабляло. Невже ж краще киснути в своїх розрізнених нірках, іноді гризтися через якісь дрібниці і періодично «стукати» один на одного в ЗМІ і різні контори!
Вважаю, література є однією з першооснов культури країни, а культура є базисом, фундаментом формування життя держави. І то, мабуть, добре, що держава зовсім не втручається в діяльність творчих спілок. Добре, що ще знаходяться справжні меценати, які добровільно, безкорисливо надають фінансову і організаційну допомогу в підтримці Української Культури.
Постійними і наразі єдиними меценатами літературно-мистецького коша «Ріднокрай» є Микола Серпень та Віталій Назарук. Дай їм, Боже, здоров’я!
На завершення наведу рядки з вірша Віталія Назарука «Земле виший нам долю»:
[i]…Але воскресала доля України,
Як за руки бралися брати.
Заживали рани, зникли десь руїни
І цвіли посаджені сади.[/i]
Нехай же цвітуть наші посаджені і створені поетичним пером сади!
----------
* Пафос — почуття особливого піднесення, великого захоплення. Під цим словом часто розуміють награність. Насправді в перекладі з грецького páthos означає «пристрасть». Пафос — це душевний підйом, наснага. У літературних творах цей термін позначає вищу емоційну точку, досягнуту героями і яка знайшла відгук у серцях читачів.
* Трапеза - це не просто обід або вечеря, не лише прийняття їжі і пиття, це спілкування з однодумцями (чи одновірцями), всією сім'єю або братією.
* Тусуватися, тусувати або тусити – (сленгове) - проводити час з іншими людьми у спілкуванні чи розвагах, соціалізуватися.
* Інфа – скорочений сленговий варіант слова “інформація”.
* Літературні групи – В цій своїй замітці згадав далеко не всі теперішні і ті, що існували колись літературні об’єднання, а лише ті, які легко відшукалися мені в інтернеті.
--------------
Віктор Охріменко
01.08.2019
На фото учасники п’ятого щорічного зібрання літературно-мистецького коша «Ріднокрай» в Луцьку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844003
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 23.09.2019
Віталій Назарук
[i][b]«Дорога додому» [/b][/i]
[i]Поезії[/i]
Книга третя
[b]Луцьк[/b]
[u][i]ПрАТ «Волинська обласна друкарня»[/i][/u]
[u]2018[/u]
Всі пам'ятають Шевченкові рядки з вірша «Хіба самому написати»:
[i]"Мені, було, аж серце мліло,
Мій Боже милий! як хотілось,
Щоб хто-небудь мені сказав
Хоч слово мудре; щоб я знав,
Для кого я пишу? для чого?"[/i]
«Для кого я пишу для чого?» - це питання про ці́лі й адреси мистецької діяльності весь час виникає перед кожним письмаком( «людиною тексту»).
Читаючи третю книгу вибраної поезії «Дорога додому» з трилогії* Віталія Назарука, відчуваєш, що автор знає для кого і для чого пише. Він пише для свого народу, для простих людей, для того, щоб залишити на Землі після себе частку своєї української душі.
Об'єм третьої книги, як і другої, теж 300 сторінок. Редакторська група (редактор, художник, оформлювач) залишилась теж незмінною. Тому книги трилогії мають єдину загальну концепцію ─ ясний і простий стиль. Всі вірші книги представлено в двох розділах: «[u]Присвяти[/u]» і окремо «[u]Вірші, присвячені батькам[/u]».
В лірику про батьків поет вклав всю свою любов, пам'ять, вдячність, сум за найріднішими людьми.
[i]Дитинства мого вже пробігли роки՜,
Його пам’ятаю, як казку,
Вклоняюся Вам, дорогенькі батьки,
За Ваше тепло і за ласку.[/i]
«СУМ ЗА КАЗКОЮ»(стор.54)*
[i]Ви хрестили услід мене, мамо,
Як виходив за хвіртку на шлях,
І махали ще довго руками,
Наче крилами стомлений птах[/i].
«ВИ ХРЕСТИЛИ МЕНЕ»(стор.7)
Серед віршів-присвят можна виокремити великий ряд піджанрів:
[u]Портрети[/u] ─ «Зустріч»(201),
[u]Спогади[/u] ─ «Для тебе друже»(178),
[u]Медитаці[/u]ї ─ «Лелечий клекіт»(128):
[i]Лелечий клекіт в серці залишивсь,
Полинули у вирій дикі гуси.
За ними я дививсь, дививсь, дививсь…
Тугу свою спинити в серці мусив.[/i]
«ЛЕЛЕЧИЙ КЛЕКІТ»(стор.128),
[u]Послання[/u]─ «Другові»(139),
[u]Епітафії[/u]* ─ «Отцю і сину» (пам'яті Любомира Гузара)(стор.104), «Прощай, Борисе» (пам'яті Бориса Нємцова)(стор.211),
[u]Вітання[/u] ─ «Для вас і тільки»(до друзів-поетів),
[u]Побажання[/u] ─ «За вашу долю»(до 50-річчя закінчення Бучацької школи)(133).
Можна було б виділити ще й інші жанро-утворення, та й цього достатньо.
-------------
Віталій Назарук в своїх віршах звертається до різних суб'єктів і об'єктів:
[u]до України і українців[/u] ─ «Лише тоді ти українець»(156), «Якщо твоє коріння тут»(114):
Якщо ти вріс корінням в свою землю,
Якщо ти українець – ним і будь.
Охороняй здобуту кров’ю волю,
Якого роду, брате, не забудь.
«ЯКЩО ТВОЄ КОРІННЯ ТУТ»(стор.114)
[u]до окремих регіонів[/u] ─ «Єдиний син»(242)(до Донецького степу), «Тобі,
голубоока»(до Волині)(144):
[i] Ніхто Волинь ще не любив, як я,
Така, напевно, доля її сина,
Тут край мій рідний, тут моя земля,
Вона квітуча і вона єдина.[/i]
«ТОБІ, ГОЛУБООКА»(стор.144)
[u]до окремих людей[/u] ─ «Меценату»(стор.92),
[u]до жінок[/u] ─ «Щоб все життя, а не раз на рік»(165), «Поклонімося жінці»(279),
[u]до чоловіків[/u] ─ «Мужчинам»(181), «Чоловікам»(275),
[u]до рідних[/u] ─ «Пишаюся тобою» (сину)(стор.96),
[u]до соціальних спільнот[/u] ─ «Родині із Клубу Поезії»(224),
[u] до групи осіб[/u] ─ «Тільки вам»(поетесам)(208),
[u]до ветеранів воєн[/u] ─ «Багато і коротко»(до ветеранів другої світової)(105),
«Солдатський сон»(АТО)(109), «Бої за Донбас»(249)(АТО), «Героям Крут»(231),
«Афган»(268),
[u]до героїв Майдану[/u] ─ «Майдан горить»(116), «Колядує Майдан»(266),
[u]до міст[/u] ─ «З днем народженння, Києве»(148), «Львове мій»(292), «Я
люблю тебе, Луцьк»(291)
[u]до сіл[/u] ─ «Тобі, Мирогоща»(стор.94), «Спогади про село»(93):
[i] Стоїть село, неначе заніміло,
Лише під ранок голосять півні.
Роки, як птахи, в вирій відлетіли,
Лишилися ікони на стіні.[/i]
СПОГАДИ ПРО СЕЛО (стор.93)
[u]до рідної землі[/u] ─ «Земля в хустинці)(123),
[u]до зернини і хліба[/u] ─ «Хлібна зернина» (стор.98),
[u]до хати[/u] ─ «Рідна хата»(283), «Біленька хатина»(217):
[i] Моя старенька, біленька, хатино,
Де стежка споришева від садка,
Де під вікном широкий кущ калини,
Назад мене дорога привела…[/i]
«БІЛЕНЬКА ХАТИНА»(стор.217)
[u]до тварин [/u]─ «Талісман перону»(стор.103)(про собаку), «Баскі коні»(про
коней)(112),
[u]до стежки[/u] ─ «Стежка» (стор.100),
[u]до лавки[/u] ─ «Лавка під ясеном»(162),
[u]до люльки[/u] ─ «Дідусева люлька»(271),
[u]до річок[/u] ─ «Наша гордість – Дніпро»(113),
І ще в віршах-присвятах багато інших звертань, всього не перелічити.
-------------------
[b]P.S. [/b]Іноді набридає натужливе намагання молодих поетів «[i]руйнувати певні стереотипи загумінковості* української літератури, бо це щось таке сільське, народницьке, повчальне, гіпертрофовано-цнотливе[/i]».
Але я б не поспішав неоавангардизм молодих зараховувати до «[i]високої[/i]» культури. В більшості випадків за тими експериментами криється зарозумілість і марнославство. Як говорив один критик: «Зарозуміла поезія хороша річ, але це, як гірчиця – а однієї гірчицею ситий не будеш!» До гірчиці треба ще звичайнісінький хліб.
Поезія, як і культура взагалі, повинна задовольняти художні смаки різних верств. Її жанровий і стилістичний спектр має бути різноманітним і розгалуженим. (Як має бути в хлібному вибір сортів хліба ─ від екзотичного і ексклюзивного до масового, «соціального» буханця.)
Часом хочеться звичайної поезії без випендрьожу і експериментів. І саме така поезії в Віталія Назарука. Переконувався не раз ─ багатьом людям подобаються вірші пана Віталія. А як про людину, патріота, вчителя про нього чути лише хороше.
--------------------
*– в дужках номер сторінки в збірці.
* - Поетична трилогія вибраних поезій Віталія Назарука:
[b] [i] «Синьоока Волинь»
«Лелечий клекіт»
«Дорога додому»[/i][/b]
Критичні ремінісценції на першу і другу книги ─
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705497
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818069
*епітафія ─ напис, промова, літературний твір, написані у зв'язку зі смертю чи втратою кого-небудь.
*загумінковий ─ провінційний.
-------------
19.12.2018
Євмен Бардаков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818346
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018
З тобою ми зустрілись в дивний час,
Коли на землю вже ступила осінь.
Вона навіки поєднала нас,
Сплела докупи, наче сніп колосся.
І хоч у ній блукають холоди,
І вітер засипає листопадом.
З тобою вдвох вертаємось сюди,
Милуємося дивним зорепадом.
В вечірній тиші зорі мерехтять,
В твоїх обіймах тепло так коханий.
Два серця у закоханість летять,
Для мене любий ти й такий жаданий.
Життя - подарувало казку цю
Й мелодію кохання, що нам грає.
Ми поклялись на вівтарі, Отцю,
Він нас обох тепер оберігає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814092
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018
Стелиться ранок тихенько повійкою,
викупав тихі левади росою.
З яру туман вихиляється змійкою
в напрямку звичному до водопою.
Гріє проміння горища під бляхою,
пестить заквітчані мальви за тином.
Котик хвостом на осонні помахує,
мати в колисці гойдає дитину.
В небі хмарин білосніжна флотилія
плине блакиттю, вітрильники наче.
Літо в селі – споконвічна ідилія.
Жаль мені тих, хто це диво не бачив.
(На фото картина мого земляка Заслуженого художника України Юрія Пацана)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813911
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018
Я пам'ятаю ті щасливі дні
Я пам'ятаю ті безсонні ночі
Як сонечко світило у вікні
І як блистіли твої карі очі
Я пам'ятаю і твоє "люблю"
Я пам'ятаю як душа співала
Як віддавала ласку всю свою
І як з тобою зустрічі чекала
Я пам'ятаю усмішку твою
Я пам'ятаю що таке любити
Як ми були у власному раю
ЗАРАДИ ЦЬОГО ЛИШЕ ВАРТО ЖИТИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813848
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018
Я так хочу кохана у нашу вернутися осінь,
Там де юність кохання, лишила у серці сліди.
Щоб заплутатись знову в твоїм запашному волоссі
І спуститися стежкою, що нас вела до води.
Заховатись у вербах, котрі підглядали за нами
І послухати знову, як вітер колише гаї.
Я щоразу кохана вертаюсь до тебе думками,
Відчуваю насправді гарячі цілунки твої.
Я так хочу кохана у нашу вернутися осінь,
Зазирнути у очі, неначе волошки твої.
Щоб дзвеніли у травах осінніх мелодії роси,
Ти для мене кохана, мов скарб дорогий на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813819
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 15.11.2018
похмуре небо хмарами покрите
холодний вітер листячко здійма
усе живе дощем холодним вмите
залишився лиш спогад від тепла
осінній лист кружляє в ніжнім танці
дощ заміняє солов'їний спів
туман заслав усе навколо вранці
природа вже готується до снів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813792
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018
Розучує вітер за вікнами гами
І скроплюють землю холодні дощі.
А осінь складає з листків оригамі,
Одіта в яскравім, багровім плащі.
Давно відлетіли до вирію птахи,
Діброви у сонному царстві стоять.
Пішли на земівлю, сховались комахи
І звірі у сплячці давно уже сплять.
У сірім кафтані осіннього ранку,
Сумують хмаринки, пливуть вдалину.
Туман зажурився у тихім світанку,
Мелодію слухає знову сумну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813680
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Ця осінь дощова і пустотлива,
З вітрами грається несамовито,
У неї в’ється золотиста грива,
Жбурляє жовте листячко сердито —
Поривчасто-шалений темперамент,
І неспокійно-галаслива вдача.
Химерно переплетений орнамент
В дні листопадові — її задача.
Замаскувала теплі літоднини —
Спустила в темінь сонячні вітрила.
Окрім ворон, не чути вже пташини.
Передзимова осінь — вередлива.
9/11/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813256
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Хитався світ перед очима,
як почалася знов війна...
Як проводжала мати сина,
в душу повіяла зима...
Навпіл і серце її рвалось,
сильніш, ніж в ратному труді...
Не розуміє, як так сталось,
що рідний край знов у біді...
У неї син один-єдиний,
та і країна ж теж одна...
Ну,як же влада допустила,
що п"ятий рік іде війна...
Ще світу білого не бачив,
і "молоко" ще на губах...
Йому б навчатись,працювати,
не з ворогами воювать...
Молиться Богу щодня мати,
щоб куля сина не взяла...
Готова поруч нього стати,
та сил уже не вистача...
Усім бійцям, що поруч з сином,-
вона дарунки посила...
Та найціннішим подарунком
її молитвині слова...
Бійці і син все відчувають,-
турботи й болі матерів...
І край свій рідний захищають
від ненаситних ворогів...
В матері син перед очима,
в душі тривога не зника...
Хоча б діждатися їй сина,
і щоб закінчилась війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812972
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018
О, ці троянди! Ніжний, дивний запах,
У росах оксамитних пелюстки.
Їх плетиво чаруюче на рамках,
Пурпурний колір, сонячні квітки.
Красуня серед квітів, королева,
Пора осіння не псує її.
Додолу листя скинули дерева,
Ну а вона, квітує в цій порі.
Милується красою її осінь,
Тендітна квітка, горда на стеблі.
Буває, вітер пелюстки відносить,
Але вона, не губиться у млі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812848
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018
Тихо плачуть дощі у осіннім тумані,
Сивий морок блукає під вікнами знов.
Трусить осінь під ноги листки полум'яні
І дарує обом неповторну любов.
Подивлюся у очі блакитні - глибинні,
В них прозорість озер і безмежність морів.
І нестимуть нас крила увись - лебедині,
В казку щастя, кохання, яку ти створив.
Закружляють вітри в листопадовім танці,
Нас з собою покличуть у мандри вони.
Прокидаюсь з тобою, щасливою вранці
І шепочуть уста:"Ти мене пригорни."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812700
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018
Каштан росте серед села,
Тут на зупинці, біля клубу,
І стійкість прикладом була,
Його у буднях наших грубих.
В світи тривог початок шляху
Від нього людям починався.
Надіями завжди тут пахло,
Як би той шлях кому не склався.
Каштан зустрів тривоги ранків,
Страхи ночей відбились в нім,
Коли повзли чужинців танки,
НКВД вривалось в дім.
Коли тугим кільцем облави
Душили український спів,
Як тяжко матері ридали
Над тими, хто у ліс не вспів.
Напівживих бійців останніх
За волю й гідність України
Вели тут якось на світанні
Крізь всі їх подвиги й провини.
І край свій люди покидали,
Хто під конвоєм, хто по волі,
З Сибірів різних присилали
Листи про долі і недолі.
Та, все ж нові часи настали,
Коли той жах з усіх змахнули,
Тут вечорами зустрічались
Не вбита старість, чиста юність.
Тут колихалося змагання,
Дитячі війни вирували,
І перші, в зашпари, кохання
Тут поцілунки дарували!
І міцні хліборобські сім‘ї,
Тут створені, кріпились в полі.
Добром приправлене насіння
Вже сходило для щастя й долі!
І в наші дні тут, на зупинці,
Під цей каштан кладуть тривоги
Ті, хто разом, чи по одинці,
Зібрались вирушить в дороги!
07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812423
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 03.11.2018
Лесю, посади мені калину,
Щоби квітла завше навесні!
Колихала час, ніби дитину,
Так, як наша та, що біля тину,
Навівала тільки віщі сни!
Лесю, посади мені калину,
Щоби грона ягід розляглись!
Щоб добро творила без зупину,
І для кожної голодної пташини,
Як голодним хліб носила я колись!
Лесю, посади мені калину,
Щоб шуміла радісно вона,
Щоб розквітла наша Україна,
Наша воля, правдонька єдина,
Щоб усіх зігріла вже весна!
Лесю, посади мені калину,
Щоб забули люди про війну!
Як повстали всі проти руїни,
Як совєти вбили мого сина,
Заганяли нас усіх в тюрму!
Лесю, посади мені калину,
А сама за правдоньку борись,
Хай проходять в мирі ваші днини,
Все я людям віддала дитино,
Віддавать ти тоже не барись!
07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812421
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 03.11.2018
[i]Після виступу на ICTV одного із
кандидатів в Президенти[/i]
Така вже доля-неборака,
Що не один ти у країні -
Коли у когось клешні рака,
То мрії першості - наївні.
І головне тут не змагання,
Воно - основа правих дій!
А те, для чого та остання,
Твоя надія всіх надій…
А головне те, що на серці,
Що кожен день тобі болить,
Те, що тебе штовхає в герці
Плювати в поле і в блакить!
Його ж нікуди не сховати,
Був час все ділом доказать.
І хай твоя не плаче мати,
Що здужала тебе піднять.
Хоч сил таких, як він немало,
Вони завжди на всяке здатні,
А Україна б лиш зростала,
Щоб не казали вічно задні!
11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812123
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018
Як яблуні цвіли тут навесні!
Сади біліли, мов поля зимою,
І ніби-то літали ми з тобою
У світлім ароматнім білім сні.
А потім, літом, все змінилось,
Рясні дощі і сонячна спекота,
І бур’яни, і без кінця робота,
І мало що від того сна лишилось.
Та серед літа, яблуками вкриті,
Сади потріскувати стали,
Підпорки ніде було ставить,
Такі часи прийшли несамовиті!
Чого чекати в вибирання рік?
Чи нам багатство душі зцілить?
Росія завжди в серце цілить,
А яблуні рясні котрий вже вік!
08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812122
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018
Пишайся тим, що Бог тобі послав,
Що журавлі вертаються додому,
Що зорі в небі, як сто тисяч лав,
Допомагають місяцю блідому.
Що ти, Людино, праведно живеш,
Що друзі мають честь про тебе знати.
Коли ключі від серця підбереш,
Пишайся тим, що зміг ти злість прогнати.
Пишайся мальовничістю лісів,
Дощем на груди і хорошим ранком,
Далекою дорогою світів,
Життям, яке пульсує із доданком.
Пишайся ти шляхом, який пройшов,
Майбутнім і минулим, чистим полем...
І що Людину в серці віднайшов,
І що не відцураєшся ніколи.
© Андрій Колісний
18.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811778
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Прийшла на землю осінь-чарівниця,
Торкнулася чола мого віршем...
І ось сьогодні знов мені не спиться -
В думках блукає сум, а в серці - щем.
В моє вікно у шибку стука вітер,
Як і тоді, багато літ назад,
Ти дарував мені осінні квіти,
І нам кружляв у вихрі листопад.
В такт шелестіло листя під ногами,
А ми з тобою - зовсім молоді.
Торкався ти плеча мого руками -
Від щастя я всміхалася тобі.
Роки так швидко любий пролетіли,
Мені лишились лиш оті думки,
В яких тобі сказати я не вспіла,
Найголовніші у житті рядки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810831
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Плаче зажурене небо,
Осінь у нас за вікном.
Суму у серці не треба,
Пташка махнула крилом.
Десь полетіла у вирій,
Разом із нею любов.
Колір змінила на сірий,
Весною вернеться знов.
Осінь всміхнулася радо,
Личко умила дощем.
Тихо сумують левади,
Серцю доноситься щем.
Тільки тебе не покину,
Вірність тобі збережу.
Хочу щоб знав щохвилинно,
Як я коханий люблю.
Навіть якщо хуртовина,
Буде мести і мести.
Знай, що кохана, єдина,
Пише для тебе листи.
А поштарем буде вітер,
Швидкий такий і меткий.
Теплі і щирі привіти
І серед них буде мій...
Може зустріну весною,
Схилиться верби гілля.
Будемо поруч з тобою,
Буду щасливою я...
Зустріч я буду чекати,
Весну стрічати з теплом.
Буду тебе лиш кохати,
Лине мій спів над Дніпром.
Тільки тебе не покину,
Вірність тобі збережу.
Хочу щоб знав щохвилинно,
Як я коханий люблю...
Нам не страшні будуть грози,
Літо подарить тепло.
Роси впадуть, наче сльози,
Пташка розпрямить крило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810479
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018
Там де верби похилились над рікою,
Обіймались, цілувались ми з тобою.
Тихі хвилі підпливали близько, близько,
Ти був парубком моторним, я дівчиськом...
Десь дзвеніли мелодійно в лузі роси,
Вітер гладив і куйовдив вербі коси.
У думках, ще гостювало тепле літо,
А по травах вже ступала осінь світом.
Та вона нас із тобою не лякала,
Бо палке кохання серце зігрівало.
Ми були такі щасливі в ті хвилини,
Ти у серці у моєму був єдиний.
Не віддам тебе, ні сонцю, а не вітру,
Збережу любов коханий твою світлу.
Розфарбую кольорами все довкола,
Полетить луною в небо, пісні соло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810281
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 17.10.2018
Такий знайомий батьківський поріг,
В свої обійми радо пригорне.
Для нас він, наче справжній оберіг,
Йому любов із вдячністю вернем...
Присядемо на лаві під вікном
Й поринемо думками в інший час.
О Боже! Як давно то все було,
Та батьківський поріг, чекав на нас.
Вдивляюся у сад, він постарів
І груша похилилась до землі.
Я їй немов мале дитя зрадів,
Ще молодим гойдався на гіллі.
А ось криниця - журавля нема,
У вирій за роки ці полетів.
Сумує за родиною земля,
Як вибачитись нам? Немає слів...
Стежина до малини заросла,
Давно, ніхто до рук не брав коси.
А під вікном все ж мальва розцвіла,
Вона напи́лась ранньої роси.
Такий знайомий батьківський поріг,
Так швидкоплинно десь спливає час.
В житті нам сотню випало доріг,
Та лиш одна, свята була для нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809901
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018
Загубилась у травах осінніх,
Заховалась в туманах густих.
Потонула в очах твоїх синіх,
Розчинилась в краплинах рясних.
І лягла почуттями у серце,
Де кохання горить без вогню.
Я зберу у букет ніжний все це
І коханий тобі подарю...
Нехай осінь розкаже про мене
І про ту незгасиму любов.
Подивись в мої очі зелені
Шелестіння послухай дібров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809702
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 12.10.2018
Ми з тобою в зеленому гаю,
Більш немає такої краси.
Солов'ї для нас радо співають,
Линуть в небо дзвінкі голоси.
Ляжуть промені сонця на руки,
Нас зігріє сердечне тепло.
Де кохання - немає розлуки,
Щастя птах підставляє крило...
І хоч лист пожовтіє осінній,
Відірветься й на землю впаде.
Чи притрусить зима білий іній,
Нас кохання обох віднайде.
Не відпустить, не зрадить я знаю,
Бо у ньому жаринки вогню.
Серце кожного дня зігрівають
І шепочуть уста: " Так люблю"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809019
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Справдешній скарб – посохла давня скриня,
У нас ще кажуть «куфер» на селі.
Мойого роду пам’ять і святиня,
Якій вже не один десяток літ.
Зіпрілий запах дерева старого,
В якому закодовані віки,
Таять послання до самого Бога
Цих візерунків ромби і квітки.
Відкриєш вічко – і дари нетлінні
Війнуть в обличчя ветхим полотном,
І порох, мов зимовий сивий іній,
Закружеляє над твоїм чолом.
Змахне сорочка крильми-рукавами,
Немов журавка, що смакує вись,
Весняними живими кольорами
Її бабуся вишила колись.
А цей обрус, як сонце у тороччю,
Іскриться, намаґльований*, мов сіль,
Не вилиняв, бо й досі сліпить очі
Й вертає у минувшину застіль.
І запаска квітчаста, і спідниця,
І ґорсик* розцяцькований! І все
Так урочисто барвами іскриться,
З минулих поколінь зв’язок несе…
Щоби не обірвати пуповину,
Яка глибо́ко в землю цю вросла.
І пам’ять роду дихає у спину –
Отих, далеких, що уже пра-пра…
Перебираю пальцями святині,
Немов руками тісто свіже мну…
Струмує час із бабиної скрині,
Ховає неосяжну таїну.
*Намаґльований (діал.)– накрохмалений.
*Ґорсик (діал.) – декоративно розшита квітастим орнаментом безрукавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808815
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Зашелестіло листя осені,
Ступав по ньому тихо хтось...
І були ноги мокрі, росяні,
Холодні від осінніх рос.
Мале звірятко заблудилося,
З дороги збилося воно.
На темній вулиці зосталося,
А нічка ткала полотно...
Розсипав дощик краплі бісером,
Лишив калюжі на шосе.
То небо сум вгорі розвісило,
Довкола налякало все.
Недовго ляк, блукав по вулиці,
Як засвітились ліхтарі
Звірятко зляку вже не труситься,
Бо вогники над ним вгорі.
Ось ліс вже недалечко, близенько,
З горбочку покотивсь клубок.
Шаленно в нього б'ється серденько,
Звірятком тим був - їжачок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808750
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018
Сонячний мрій вітрила,
юності дивний квіт!..
Матінка говорила:
«Сину, рушай у світ».
Душу свою відкрила.
Довгих молила літ.
Рвала недоля крила.
Болісним став політ.
Хоч у житті немало
досі зазнав біди, –
світить благання мами:
«Не зупиняйся, йди.
В пошуках світла правди
раптом якби не впав…»
Я підлітав і падав,
тільки не відступав.
Довго я був прикутий,
важко увись злітав.
Квилить у небі кутик –
тануть мої літа.
Жаль, що дорога пізня
ген рушниками в світ, –
житиме довго пісня,
теплий зоставить слід.
Приспів:
Іду, неупинно до світла іду.
Лечу, життєдайним промінням свічу.
Усім роздавати дарунки пора.
Уклінно бажаю вам, люди, добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794495
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 03.10.2018
Ти бачив, як зорі цілуються?
У небі над нашим вікном.
Осіння зажурена вулиця,
Вже й місяць з'явивсь над селом.
А зірка мені усміхається,
Привіт посилає палкий.
У серце коханням вливається,
Твій образ такий дорогий.
Ти бачив, як зорі цілуються?
І падають тихо в траву.
Десь шелест за вікнами чується,
Хтось тихо лякає сову.
То вітер кидається листячком,
До осені він заграє.
То річка кохається з місяцем,
А в небі кохання моє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808607
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018
Пройдуся вранці по пшеничнім полі,
Візьму в обійми небо синє й вітер.
Зашелестять листочками тополі,
Усміхнено мені кивають квіти.
Пошлю вітання пташці сизокрилій,
Вона мені відкликнеться піснями.
Всміхнусь хмаринці радо, білій, білій,
Сьогодні закохалась донестями.
Йому скажу: " Без тебе, як без неба,
З тобою щастя любий відчуваю.
Ховатись почуттями нам не треба,
Кохаю милий, я тебе кохаю"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808282
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018
Дивлюсь на фото чорно-біле,
А там дівчатко - миле, миле.
Серйозний погляд оченят.
Мабуть, мені там років з п'ять...
Голівку прикраша віночок,
І стрічечок густий рядочок.
Коралів справжніх три разочки,
Й вишивана з льону сорочка,
Така гарнюня - справжнє диво!
Беру до рук її- й щаслива,
Горну з любов'ю до грудей,
Непрохана сльоза з очей...
Бо це ж матусин є доробок,
Який, немов би, ненароком,
З літами час припорошив,
І стільки спогадів лишив...
Я бережу цю сорочину,
Неначе скарб, немов святиню,
Бо скупана вона в любові.
У маминім ласкавім слові,
Яка без меж мене любила,
Ще з малечку добру навчила.
Свою любити Україну.
І в добру і в лиху годину.
Пронести гідно крізь життя
Святі ці й чисті почуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808276
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018
Просто знай, що для мене ти є,
Не зникав із життя ні на мить.
Бо ж кохання у серці живе,
Воно досі палає й горить.
Просто знай, коли осінь в вікні,
Посміхається теплим дощем.
Я лишаю цілунки на склі,
А у серці лишається щем...
Просто знай, як зима пригорне,
Доторкнеться щоки морозець.
Я коханий зігрію тебе
І не дам заморозить сердець.
Просто знай у промінні весни,
Заметілі квітковій в саду.
Я прилину до тебе у сни,
Я коханням до тебе прийду.
Просто знай, коли літо теплом,
Буде гріти і ніжити день.
Доторкнеться кохання крилом,
Заспіває чарівних пісень...
Просто знай, що у тебе я є...
Просто знай, що у мене є ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807554
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018
Дотягнися до зір,
І плекай свої мрії:
Тут кругом Синевир
Густо чари посіяв!
Хочеш вір, чи не вір,
Але щастя тут близько,
Де завмер Синевир,
Мов, спокою, колиска!
І легенди цих гір,
Ніби квіти - строкаті,
Перший в них Синевир,
Як перлина в Карпатах!
Тут з далеких ще пір
Воля крилами марить,
Кров’ю жителів гір
Застережена пам’ять!
Правіків сивина
Та сучастність зійшлись,
Де води глибина,
Як глибокість душі!
Навкруг озера - бір,
Острів - в водах зелених,
Береже Синевир
Жовто-синє знамено.
Навколо гори і долини
Смереками до сонця горнуться!
Тут мати виростила сина,
Котрим пишатись може горниця,
Який за дальнім нашим плаєм
Всіх спільне щастя захищає!
То Синевир! І вір не вір, то Синевир!
2017-2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796608
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 22.06.2018
России истины - в тумане,
Загадочность, которой нет;
Сама себя всегда обманет,
Виня во всём весь белый свет.
Сама легко тому поверит,
Кто не устанет её бить...
Живёт она по древней мере -
Раз бьёт, не может не любить.
Порядок держится на страхе,
А боязнь страха - первый крест,
И головы несет на плаху
Под колокольный благовест.
Чужая боль - её потёмки.
Что б так Сенцова оболгать!?
Тростник и мыслящий, и тонкий
Всегда старается ломать.
И через бездны преступлений,
Пройдя, как через маков цвет,
Для новых чистых поколений
Торит кровавый старый след.
22.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796607
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 22.06.2018
Згадай про мене на краю землі,
Хай вітру повів дасть про це познаку,
І я розвію серця тоскний вакуум,
Старий альбом розкривши на столі.
А світлини чорно-білі,
Наче птахи у гнізді,
Що у вирій не летіли
Лиш були б ми молоді.
щоб дивились у майбутнє
А воно уже прийшло
Неможливо позабути
Те що в юності було.
Усе в житті буває в перший раз
Медова зустріч і гірка розлука
Поглянь на фото, в спогади постукай
їх забуттям не зміг занести час.
[youtube]https://youtu.be/3k6yIPnGJvU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775946
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
1.Стоїш і нині у очах,
Моя кохана і єдина,
Я ж занімів, ні - я зачах,
Мов купина неопалима.
Приспів
А сльози градом на листок,
Де я пишу вірша про тебе,
Життя мені дало урок,
Що так поводитись не треба.
2.Щасливі ми були удвох,
Навіщо ця була розлука?..
Надій позбувся багатьох…
Чому тебе я не послухав?
3.Шукаю в сні твої вуста,
Не можу я тебе забути…
Життя – це справа не проста,
Собі лиш можу дорікнути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772558
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018