[i][b]В прекрасну, цю сливово-теплу ніч
Старих тополь клубочки білі вати,
Летять... летять... в долоні зусебіч
І їх нестерпно хочеться сховати.
Стиснувши міцно-міцно у кулак,
Мов потайне, німе, послання неба,
Коли тремтить ця блискітка-сльоза,
Немов волога дощику на стеблах.
Й бракує щастя, так, неначе би
Легеням кисню бракне до знемоги.
Якби... якби... якби ж ото... якби...
У цім житті не мучили тривоги,
Коли, красиві блиски бурштину
Заграв ранкових, мила Афродіто,
Не Вам мережать з білого пушку
Струнких тополь подушечку із літа.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775973
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 28.02.2018
[i][b]Недавно осінь жовтими таро
Ще ворожила в золоті сусальнім,
А вже ось біле лебедя перо,
Зимово креслить знаки запитальні.
Красивий почерк пластику вікна
Морозними химерами шліфує.
І на душі зима... зима... зима...
Попри плюси квартирні тріумфує.
Ця одинокість щирих почуттів,
Мов та струна, бринить в куточку тонко.
Я б так хотів, ах, як би я хотів
Переписати зи́му, незнайомко!
Нехай, хоча б у сотому вірші́,
Додавши червня вишеньку і неба.
А сонце... сонце... в тебе у душі ,
Тож малювати, мабуть, і не треба.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775648
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Я не жалею,
что встретилась тебе
не первой, была бы
лихо брошенной
пылинкой бренной.
Не жалею, что и не второй,
со временем разочарованной
тобой.
Счастлива, что для тебя
оказалась роковой,
последней на твоём пути,
выстраданной любовью и тоской,
было тебе с кем сравнить,
родной.
Сердце твоё всё знало,
во сне часто ко мне
прилетало, наяву sms -
крылом накрывало,
но тебе этого
было мало.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779457
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
і лютує лютий люто!
у танку хурделиць пута
в"яже в скреготі і злості
світу так!.. - аж ломить кості
м"якотілої зими.
неутомнонадолужний,
діві зим білявій дружний -
лише в лід плавкий, прозорий
окував її у сонні
дні розніжені вельми.
і крізь ті холодні стіни
зазирає діва в ліні -
баче танці сніговійниць,
що завоїсті і вільні
і яскріють у снігах.
кучогурою донизу
впало небо з тріском хмизу -
світ осліпний білим світлом
переметом на шляхах
у нестямі марить літом...
...під весняні "дзілінь-дзень!"
промайне цей день останній,
зиний в лютості прощання,
заметільний білий день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779473
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Как-то вепса спросили ты чей?
Вепс ответил не думая : "Русский!
Рус набил мне клеймо на плече,
и жену мою трахнул в нагрузку.
Мы не вепсы теперь, не рабы,
служим князю и правдой, и верой.
Видишь, крестим на маковки лбы,
чтобы жизнь не казалась нам серой!
А кто скажет, что я - московит,
тот, скажу я тебе - башковит!
Ведь не ведали мы до Петра
про Россию совсем ни черта!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779470
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
[i][b]Така невдала прикрість у житті,
Неначе злість підступної фортуни,
Ах... стала серцю ближча вмить тобі
Тонка прозорість теплої лагуни.
Та бірюзові зонтики із пальм.
Пощо тепер "люблю" якогось "плакси"?
Коли давно на жаль, на жаль, на жаль,
Любов до мене побороли "бакси".
Тепер уже мігрують журавлі
До тебе, взявши українську зливу,
Туди, де ти із іншим на Балі,
Цілуєшся під музику припливу.
А раптом, як вертаєшся в земне,
В осиротілу мамочку - Одесу,
Тобі так важко вгледіти мене,
Крізь темні-темні вікна "мерседесу".
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775504
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 07.02.2018
[i][b]За віконцем у Вас
сніжну-сніжну зими борозну́
Теплого лютого
губить розмите бароко.
Денний - "плюс п'ять",
забира, мов підсніжник весну,
В щирі обійми
широкі... широкі... широкі...
Вам не до того...
спітнілий квадратик вікна,
Щільно ховає цю іншу...
замовкли куранти...
Лиш споглядаю,
як гине остання краса,
Тої зими -
дорогі-дорогі діаманти.
Тихо крадуся,
мов тінню, у вікнах стою,
І розумію,
сніги не прикрити собою
Й нашу любов,
що, мов дюна сніжинок в саду,
Зовсім недавно
скотилася в землю сльозою.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774689
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Стань дессертом моим, в этот миг,я всеръёз,
Диким криком тишину разорву.
Поведу я тебя по аллее берёз,
Под сиянием звёзд тебе всё расскажу.
Стань десертом моим, в этот час в этот миг,
Только ты, дай мне знать,можешь взглядом.
Я весну подарю,понесётся мой крик,
Я достану эвезду,но будь рядом.
Стань дессертом моим,подари привкус мяты,
Поцеллуями мая разорви меня в клочья.
Улыбка твоя,поцелуи приятны,
Только ставить сегодня нельзя многоточья.
В нашу жизнь мы прошли слишком поздно,
Сколько лет уж прошло,сколько зим,
Но сегодня тебе,говорю я серъёзно,
На колени стаю,стань десертом моим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775261
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2018
[i][b]Я закохався в нинішню неосінь,
В незиму, з частим вкрапленням дощу,
Та більш за все - у шовк її волосся
І в голос, що в трамвайчику почув.
Крізь цей досвітній звук його гудіння ,
Де сонечка недопалок горів,
Лились в баси протертого сидіння,
ЇЇ слова, мов трелі солов'їв.
О, ці поїздки й зустрічі! Це ж, бо́ги,
Мов добра крапля меду у полин!
Отак і я - вернувся із дороги
На превелике щастя не один.
У келихах іскриться "Беладонна",-
Маленька доза градусів у склі.
І заздрить там, в Америці Мадонна,
Моїй найкращій дівчинці Лілі́.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 02.02.2018
[i][b]Хай спогадом відчуженим сніги
З твоїм теплом лягають у долоні,
Хай краще так, ніж пасмом сивини,
Від безнадії падають на скроні.
Бо, може , це останній падо-сніг,
Остання завірюха в цьому році,
Вона колись повернеться, а ти -
Залишишся пекти у лівім боці.
Ти станеш тільки світлом у меню
Для сенсору, мовчанкою в кишені.
У нім, як бачиш, функцію "люблю"
Змінили "смайли" й дотики-мішені.
Хіба ж за ними згадуєш про ті,
Обняті снігом, львівські, теплі кнайпи,
Як чорним віям ставили тоді
Сніжинки білі-білі вподобайки.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773087
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 30.01.2018
[i][b]Можливо, це безглуздо й недоречно
Серед зими, десь поміж шубок й пальт,
Пройтися по місцях доволі гречно ,
Де ні́вечила туфелька асфальт.
Безцеремонно, нагло, наче княже ,
Дівоче її з бісиком - "Шкода́"
Ах... на колінце більше їй не ляже
Моя непутня, юна голова.
Канва волошок в погляді зів'яла,
Азарт і сміх з вакциною жалю,
Їй доля постіль з іншими прослала,
А я люблю…
люблю…
люблю…
люблю…
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772962
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 24.01.2018
А я ще мрію...
А я літаю...
Усе ще вірю...
У що не знаю...
У добру совість,
У справедливість,
У правди користь,
В якусь можливість.
Життя змінити —
Намалювати.
Ким хочеш бути —
Тим можеш стати.
А я все мрію...
А я літаю...
Як жити треба,
Сама не знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773060
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Ой, має голос-бас,
Що зачаровує всіх нас,
А інструменти всі смичкові,
То її родичі чудові.
Вони маленькі поруч з нею,
Тітонькою...( Віолончеллю).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772689
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
[i][b]Щасливі ви, бо любите когось ,
Любов’ю, що солодша шоколаду,
Але в житті, так прикро, є той - хтось ,
Що замість неї презентує зраду.
А слідом: поділ спільного майна,
Надривний звук останньої валізи.
Багато тих, що вірили - сім’я,
А це були її лише ескізи.
Не так давно святе його "люблю"
Відлунням стало в інші вікна битись.
Ніяк... нізащо, мабуть, не збагну -
Чому чужими легше спокуситись?
Невже, із інших рук гіркий полин,
Смакує, наче в парку солод вати?
Ми ж викрадаєм, любі, не мужчин,
А назавжди дітей лишаєм тата .[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772373
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 22.01.2018
[i][b]Коли блука по темних манівцях
Січнево-світла, місячна гондола,
Ви кличете на зустріч в Чернівцях,
А серце рветься пташкою до Львова.
Важкі повіки і карат сльози,
Як результат, що почуття вразливе.
Не хочу чернівецької грози,
Про львівські мрію, теплі нині зливи.
Й про тебе, сонце, що лише гориш
На Чернівецькій Ратуші ліниво,
Для тебе - це малесенький Париж,
Мені же - місто серденьку не миле.
Бо тільки-но лиш зіронька моргне,
Із залицянням до нічних провінцій,
Він в Буковину знову зве мене,
Та я душею з іншим у Криївці.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772512
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 22.01.2018
[b][i]Січневий плюс лама прозору кригу,
Хоча, цвітінню й буйству не пора.
Та плаче... плаче соком на відлигу
Старої вишні зранена кора.
Моє вікно фільмує цю картину,-
Плачу зими і вишні, - й не збагне,
Що ця, з прогресом виросла людина,
Кого кохає, того й сильно б’є.
Від цих побоїв зрубами рясніють
Карпатські схили - рани і рубці.
Жаль, ні у кого, навіть не тепліє
Солона крапля горя на щоці.
І вишня, вишня, вишенька навпроти
Оту січневу, вигріту весну
Гілками ловить, зламами на дотик,
А ми за миром йдемо на війну.
Та за здоров'я п'єм гірку отруту,
Здається, цей прогрес забрав уми
У душах вічний лютий, лютий, лютий...
Якби ж то квітня їм... якби... якби...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 15.01.2018
[color="#801b80"][i]За мотивами І. Губермана[/i]
[b]Не бігав за жирним шматком,
А жив за своєю природою:
В буремнії дні — зі смаком,
У спокою дні — з насолодою.[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766688
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
В вечірню грудня холоднечу,
У кожнім домі міста і села,
Одне тривожить лиш малечу,
Чи рік слухняною була
Дитинка з замиранням серця,
У ліжечку заснуть не може
І погляд в образочок вперся,
Чи прийде помічник твій Боже?
І лиш закривши оченята,
На вікнах грають візерунки,
Десь тихо рипнули дверцята,
То Миколай несе дарунки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766683
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Хоч і грудень, узгір,я Карпат умиваються дощиком
І хвилюються, би не зайшов пан грудневий мороз.
Питаються хмарок, чому сніг сховали у кошиках,
І туманом благають за безсніжний та змерзлий компост*.
--Ти втретє дзвони́ш, аби я гуляв до Маковиці*,
Що повітря – здоров,я, і що можеш мене супроводжувати,
Й жодний раз не покликала – жінку мою з нами, Христю,
І за сво́го не кажеш, насуплюєшся й наче жужмиш дроти.
А гуляти - мені, й дихать го́рами – й хочеться й ко́рисно.
--Слухай: жінка і твій чоловік, що сказали б, по совісті,
Якби взнали, що ти – Маковицю мені пропонуєш?, -
Тиша.
--Ти!. я... Пробач, -
І гудки заливаються шугою *.
P.S.
Поки нам, у Карпатах, нема гірок радісних. Дощики...
І у мене, у нас, між серцями -неспинні стриво́жики.
18.12.17 р. ( Третій дзвінок» )
*Маковиця - гора у Яремчі
*Компост – органічні добрива, що утворились в наслідок розкладання органічних речовин мікроорганізмами. (Вікі)
*Шуга - крихкі, білястого кольору грудки льоду, що з'являються на воді перед льодоставом. Утворюються з льодяного сала, а інколи, і з донного льоду, що спливає. При нагромаджуванні та змерзанні може утворювати п'ятри. (Вікі)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766673
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
[b]А ти не скажеш крихітко мені
Чому в твоїх зіницях тінь грози
Й чому маленькі краплі бірюзи,
Змахнули митю рученьки бліді?
Вже ранок, бачиш, нишком на вікно
Гардину синю зачіпив із неба,
Тому, малюче, плакати не треба,
Сміється ж сонцем синє полотно.
Дитятко миле, знаю, як пече,
Й чому ховаєш від усіх на трішки
Задумане чоло у бархат мішки,
Смикнувши його лапку і плече.
Мій перший друже, названий Вітьок,
Моє з сумною долею дитя,
Як жаль, що свідком твого є життя:
Китайський ситець вицвілих ляльок.
Та сотня десь сирітських рандеву,
Що з вірою й тривогою в очах
Й мені прощальне мовили в дверя́х:
"А можна я вас мамою назву?"
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766304
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 18.12.2017
[i][b]Сніги метуть... метуть сніги... це ж треба
На чорну пудру трішки білизни.
Й сережки білі, інеєм по стеблах,
Колишуть перші подихи зими.
У склянці річки плещуться ще води,
Життя кругом, - і там, і там, і тут...
Маленькі хвилі водять хороводи
Й сніги метуть, метуть собі, метуть.
То б'ють хуртеччю, туляться до вікон,
Неначе в гості просяться на чай,
Життя, немов сніжинка тане швидко,
Сніги метуть, метуть... ну і нехай.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763161
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 04.12.2017
Ну що, скажіть, здавалось би - зима,
Коли все біле й сипле сніг щосили?
Повільно йду по вулиці сама,
Бо Ви мене в "Еклер" не запросили.
За комір сніг упасти норовить,
Хоч і бешкетник, але ніжний, милий.
Мені здавалось, що настане мить...
Та Ви мене в "Еклер" не запросили.
Чи вип'ю каву з Вами я ще раз?
Дивлюсь у розмальовані вітрини
І бачу там не тістечка, а Вас,
А Ви мене в "Еклер" не запросили.
04.12.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763851
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Я , мабуть , забагато читала казок .
Все чекаю якогось дива .
Задовго не знімала окуляри .
Очі боялися .
Світло правдиве .
А може я занадто блукаю
у лісі своїх думок .
Та приземленість - то не для мене .
І навряд чи когось чимось здивуєш.
Та пензель моїх думок неспинний .
Все малює -
душу лікує .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763861
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Холодна каламутна вода
Змиває усі мої емоції вчорашнього дня.
Я розпочинаю день з новим обличчям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763863
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Чи знаєш ти в житті ціну сльози, -
Очей солону, мамину вологу,
Яка із шумом першої грози
Спада, мов бісер, рясно на підлогу?
Коли, рука війни, в її життя
Сипнула надто гострих серцю спецій,
З тих пір в красивих, кавових очах
Застигли води всіх земних Венецій.
Із тої днини сива далечінь,
Тепер відносить душу у окопи,
Де світло-ніжна, рідна голубінь
Очей синочка, миру в неї просить.
Тож ти, хоч зрідка, просто уяви,
Як їй у груди б'ють воєнним берцем.
Чи знаєм ми таку ціну сльози,
Як плаче мама... плаче мама серцем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763470
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 04.12.2017
[color="#850f7b"][i]За мотивами І. Губермана[/i]
[b]Багато років гнав себе до втоми,
Щоб так і залишИтись баранОм.
Сьогодні я упевнений в одному:
Я — крапля дьогтю в діжці із гівном.[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762770
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Я вас прошу, - залиште мою осінь,
Поки вокзальне світиться табло.
І не зважайте, що думки й волосся,
Студенний вітер плутає на зло.
Що в розкладах , із всіх знайомих речень,
Не викреслено: "Київ - Кривий ріг",
Що жовте листя, хоч і недоречно ,
Вінтажним злотом падає до ніг.
Геть, попри все, зробіть свідомий вибір,
Не засмутивши жодну із жінок.
Хоча, одна лиш вимовить: "спасибі!".
Й помолиться на придбаний квиток
Та на гучні пере́співи вагонів,
Що вас несуть додому іздаля.
А там... перон... стрибне на руки доня...
Та мамою її буду не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761932
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 27.11.2017
Для тебе я зберіг ще в серці вогник,
жаринка в ньому тліє, як зоря.
Пливе за течією мій самотній човник,
пливе в забуті і незвідані моря!
За компас правлять струни мого серця,
та горизонт мені надії не дає.
Якщо вітрило пристрастю напнеться,
до твого серця човник допливе!
Мій човник рифи вправно оминає,
а спів сирен для мене не страшний.
Та тільки серце хомуто́м стискає,
що штиль у морі буде затяжний…
20.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762537
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017
Заметил, что «Ольга» написана – как по копирке с «Бесстыдных»,
В мирах сериальных, как всюду, воруют - идеи, места...
Нет никому дел до кудахтаний злых-ядовитых,
Когда ты источник доходного счастья нашёл, на хитах.
...Да все подражают, почти, только умные – лучшему!
Энергию брать, отдавая вокруг что попало - оружие.
27.11.17 г. ( А говорим не об украинских сериалах пока" )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762525
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017
[b][b]Гострі верхів'я осик падолистом
Сиплять осінній додолу бурштин
Й теплого вересня срібні підвіски
Вітер гойдає на тлі павутин.
Суміш багряна терпкого відтінку,
Млосно-печальна тече потайна,
Легко зібравши, мов з чашечки пінку,
Краплі холодні із брами вікна.
З суми всіх осеней я лиш четверту
(Легко ідучи назустріч судьбі),
Ніжно виводжу на спільнім мольберті
Осінь, яку присвятила тобі.[/b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761284
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Томління душі
замучило зовсім.
Без тебе відлічую
дні, миті, години.
Адже, ми живемо
не на чужій Планеті,
а дихаємо одним повітрям
улюбленого міста,
в голодній ночі,
хоч у Всесвіт
обпаленим серцем кричи.
Що посієш, то і збереш.
У ночі Душу гірко стиснеш,
думки вголос кричачи,
не танучи в собі.
Життя проходить і
ніхто над ним не владний,
борг же його платежем
червоний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761878
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
Як багато в дощах є утрати!
Скільки лементу жовтня та крику,
Запитальних калюжками знаків
І в душі налагоджених скрипок!
Що оркестром виводять: "сумую",
В емоційну заплакану просинь.
Я ж, як вільха, стою одесную,
Про́шу неба : - ну досить, вже досить!
Ця осінньо-примхлива скорбота
Надто довго в мені царювала
Й у волошках очей, як із фото,
Застилала той радісний спалах
Бірюзою сльози, мов вуаллю,
Я й не сміла на щось сподіватись.
Та була це - хвилинка печалі,
Ну, а зараз, давайте всміхатись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760407
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 23.11.2017
Сонет (італ. sonetto, змен. від лат. sonus — звук) — чотирнадцятирядковий вірш, написаний п'яти- або шестистопним ямбом, який складається з двох катренів і двох терцетів чи терцин. Перший катрен називається строфою, а другий — антистрофою. У строфі жіноча рима чергується з чоловічою, а в антистрофі — навпаки. У катренах обов'язкове чергування чоловічих рим з жіночими, рими мають бути дзвінкими. У першій строфі визначається тема, у другій пояснюється, у третій вирішується проблема, а в останній робиться висновок.
Сонет виник у ХIIІ ст., першим поетом-сонетистом був Джакомо да Лентіні. Сонети писали Данте, Петрарка, Шекспір, Метлинський, Франко, Драй-Хмара, Зеров, Рильський, Юрій Клен, Павличко, Ліна Костенко та інші.
Сонет M. Рильського "Людськість", присвячений П. Тичині:
Червонобоким яблуком округлим
Скотився день, доспілий і тяжкий,
І ніч повільним помахом руки
Широкі тіні пише вуглем.
Солодкою стрілою пізній цвіт,
Скрадаючися, приморозок ранить.
Дзвенить земля, як кований копит.
Зима прийде — і серце не обманить.
Все буде так, як писано в книжках:
Зірчастий сніг, легкий на вітах іній
І голоси самотні у полях.
Та и по снігах, метелицях поплине,
Як у дзвінких, незміряних морях,
Невірний човен вірної людини.
Талановиті поети вносили свої зміни до канону. Так, "англійський" ("Шекспірів") сонет має три катрени з неоднаковими римами і заключний дистих: АБАБ ВГВГ ДДЦД ЕЕ.
Сучгюш літературознавці говорять про сонет як про ліричний жанр — сонети елегійні, любовні, еротичні, медитативні, пейзажні, релігійно-містичні тощо.
В українській поезії є неримований (білий) сонет. Авторами білих сонетів є І. Франко, Д. Павличко.
Сонети написані 4-стоповим ямбом, називають сонатино. Сонетино зустрічається в поезії І. Світличного, І. Калинця.
Гнучка форма сонета постійно оновлюється, поети розширюють його можливості, з'являються різні форми цієї строфи.
Хвостатий сонет — це сонет з кодою (італ. coda — хвіст), тобто з одним або кількома зайвими віршами.
Сонетеса — сатиричний, пародійний або бурлесковий хвостатий сонет.
Фігурний сонет — утворює візуальне зображення.
Безголовий сонет — це сонет без одного катрена. Такий сонет є в "Енеїді" І. Котляревського:
Були і тії там панянки,
Що наряджались напоказ,
Мандрьохи, хльорки і діпнянки,
Що продають себе на час.
Сі в сірш' і в смолі кипіли
За те, що жирно дуже їли,
І що не страшив їх і піст,
Що все прикушували губи
І скалили біленькі зуби,
І дуже волочили хвіст.
Половинний або піввірш (катрен + терцет).
Брахісонет — кожен вірш складається з одно-, двоскладового слова.
Перевернутий — спочатку терцети, а після них — катрени. Кульгавий сонет — один рядок довший або коротший за інші. Сонет-луна — це сонет, у кожнім вірші якого останнє слово є луною до передостаннього.
Ув'язнений сонет — останнє слово рядка повторюється на початку наступного.
Подвійний сонет — чотири катрени і чотири терцини при двох римах.
Є сонети запитань і відповідей. Один автор пише сонет із запитань, а другий — з відповідей, сонети-акровірші (початкові літери кожного рядка утворюють певну назву), сонети-байки (повчально-гумористичні або сатиричні, твори з алегоричним змістом), сонети-діалоги (сонети у формі діалогу між ліричними героями), паліндромні сонети — абцедарії (рядки починаються з літер в алфавітному порядку).
Вінок сонетів — складається з п'ятнадцяти сонетів. Останній — магістрал (магістральний) утворюється з перших рядків 14 сонетів. Кожен наступний сонет починається останнім рядком попереднього. Магістрал може йти першим. А. Ткаченко цю форму сонета називає букетом сонетів.
Онєгінська строфа. Вона створена О. Пушкіним. Складається з 14 рядків чотиристопового ямба. Перші чотири рядки римуються перехресно, наступні чотири — паралельно, наступні чотири — кільцево і останні два — паралельно: АБАБ ВВГГ ДЕЕД ЄЄ. її використовували Лермонтов, Волошин, П. Куліш.
Джерело: http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761836
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
Сесиль тонконога ховається в складках батисту,
по клавішах білих тендітними пальцями біга.
Під золото люстри Elise струмує іскристо...
І падає, падає, падає крихтами снігу.
Сесиль у душі вже давненько свічки загасила.
В куточках очей бісеринками біль променіє...
Чомуж так притягують погляд скалічені крила
і чокером скута тонка порцелянова шия?
Чому від прикритих очей розпливається сяйво?
І гупає серце об груди і вікна, і двері?!
А чи не тому, що комусь прокричала, що «Зайва»...
Та так і лишила останні слова на папері.
А чи не тому, що не зіткана з льону, зайлону,
ні з павутинок загальновідомих жіноцтву?
Чи не тому, що Сесиль із зірками знайома,
з тими, що людям віщують про давні пророцтва?
Може й тому. Та сьогодні, у дану хвилину
ніжна Сесиль розкривається шелестом книги…
І в небо, востаннє осіннє, казковістю лине…
І падає, падає, падає крихтами снігу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761882
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
[color="#720785"][i]За мотивами А. Кутілова[/i]
[b]Ось я помру, і всі вони заплачуть,
Зчманіле плем'я ледарів-п'яниць.
Я був попом, - а це хоч щось, та значить!
Я був комсоргом, - тут не до дрібниць!
Я був пожежником, з багром носився в димі.
Я в синю даль вривався літаком.
Я був рибалкою в далекому Вітімі.
Там риба й досі ходить косяком.
Я був художник фірми "Теті-неті".
Я під Смоленськом пас чужих корів.
Я був кореспондентом в райгазеті
І звів в могилу двох редакторів.
Учив дітей і їм читав багато,
Як владу треба поважать і силу.
І через рік ці славні хлопченята
Мою квартиру весело спалили!
Я був завклубом у глухому селищі.
Поставив драму там "Пекельний карнавал"...
І мій герой, зі сцени влучно стреливши,
Убив парторга. В залі. Наповал.
Спав на землі і укривався небом.
Я був бомжом – цього вже не забути...
Я був... був... був...А ким же бути треба?
Собою буть? Хіба ж це може бути?
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761847
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2017
Не варто! Що ви? Стримує купе
Ваш звабний хист знайомства, пасажире,
Й медово-розтікаюче, нещире,
Признання заперечує, скупе.
А вам не йметься, максимум старань
Й екзотику вагонів слово й кава
Ласкаво бавлять, аж від них розтала,
На склі лютнева, вицвіла герань -
Окраса зим з ефектом дежав'ю.
У її вбивстві ваша лиш провина,
Вона цвісти на цьому склі повинна,
Та вбила крапля вашого - "люблю!".
Тож, помовчіть... без "сонечок", без "зай",
Відвертих слів й притримувань за плечі.
Зупинка - дві і лиш "аревідерчі"
Вас проведуть із кодовим - "гудбай".
А може, швидше, ваша анонім,
Дощем зустріне зморені вокзали.
Якби ще знали, ах... якби ж ви знали,
Що ви і є той принц із її снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759854
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 23.11.2017
Все люди любят помечтать,
О чём мечтаешь ты?
Я – птицею хотела б стать, чтоб мир увидеть с высоты-
а ты?...
И президентом я б хотела стать,
Чтоб Украину нашу развивать,
Я б постаралась сделать всё, чтоб не было войны-
а ты?...
Я- ангелом хотела б стать,
Больным и бедным помогать.
Иметь возможность исполнять людей мечты!
Скажи, мой друг, о чём мечтаешь ты?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761689
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
АХ... ХОЧУ КАК, У ТРЕЩИН ХРЕБТОВ
КРЫМСКИХ ГОР, СЛОВНО В ПАЗЛИКЕ РАЯ,
ЗАСИДЕТЬСЯ В БЕСЕДКЕ ВЕТРОВ,
ЧЬЮ-ТО ТЕПЛУЮ РУКУ СЖИМАЯ.
ПОКА НЕБА РАКУШКА-ЛУНА,
НЕЗАМЕТНО ХМЕЛЬНОГО КОКТЕЙЛЯ,
НЕ НАЛЬЕТ В СЕРДЕЦ ЗАКРОМА,
ИЗ ОТБОРНЫХ СОРТОВ КОКТЕБЕЛЯ.
И В НОЧИ ВОДОПАДОМ КОСЫМ
СВЕТОМ ЗВЁЗД ЗАСТРУИТЬСЯ НА ПЛЕЧИ
КРЫШ МЕЧЕТЕЙ... ЛЮБИМЫЙ МОЙ КРЫМ,
ОБОЖАЯ Я ЕДУ... ДО ВСТРЕЧИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760969
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 22.11.2017
АХ... ХОЧУ КАК, У ТРЕЩИН ХРЕБТОВ
КРЫМСКИХ ГОР, СЛОВНО В ПАЗЛИКЕ РАЯ,
ЗАСИДЕТЬСЯ В БЕСЕДКЕ ВЕТРОВ,
ЧЬЮ-ТО ТЕПЛУЮ РУКУ СЖИМАЯ.
ПОКА НЕБА РАКУШКА-ЛУНА,
НЕЗАМЕТНО ХМЕЛЬНОГО КОКТЕЙЛЯ,
НЕ НАЛЬЕТ В СЕРДЕЦ ЗАКРОМА,
ИЗ ОТБОРНЫХ СОРТОВ КОКТЕБЕЛЯ.
И В НОЧИ ВОДОПАДОМ КОСЫМ
СВЕТОМ ЗВЁЗД ЗАСТРУИТЬСЯ НА ПЛЕЧИ
КРЫШ МЕЧЕТЕЙ... ЛЮБИМЫЙ МОЙ КРЫМ,
ОБОЖАЯ Я ЕДУ... ДО ВСТРЕЧИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760969
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 22.11.2017
АХ... ХОЧУ КАК, У ТРЕЩИН ХРЕБТОВ
КРЫМСКИХ ГОР, СЛОВНО В ПАЗЛИКЕ РАЯ,
ЗАСИДЕТЬСЯ В БЕСЕДКЕ ВЕТРОВ,
ЧЬЮ-ТО ТЕПЛУЮ РУКУ СЖИМАЯ.
ПОКА НЕБА РАКУШКА-ЛУНА,
НЕЗАМЕТНО ХМЕЛЬНОГО КОКТЕЙЛЯ,
НЕ НАЛЬЕТ В СЕРДЕЦ ЗАКРОМА,
ИЗ ОТБОРНЫХ СОРТОВ КОКТЕБЕЛЯ.
И В НОЧИ ВОДОПАДОМ КОСЫМ
СВЕТОМ ЗВЁЗД ЗАСТРУИТЬСЯ НА ПЛЕЧИ
КРЫШ МЕЧЕТЕЙ... ЛЮБИМЫЙ МОЙ КРЫМ,
ОБОЖАЯ Я ЕДУ... ДО ВСТРЕЧИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760969
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Не хоче Сонечко лягати спати.
Біжить, бажає знову грати
І весело співа пісень,
Що навіть з ним стомився День
Який неспинно працював
Про Сонечко маленьке дбав.
Вже Нічка тиха в небосхилі
Малює темні дивні хвилі
І зорі ясні розкидає.
А Сонечко собі гуляє
І не збирається лягати,
Щоб сни за хвостики хапати…
Аж ось нарешті тиха Втома
Нічки і Дня стара знайома
Прийшла і пісню заспівала,
Та й швидко Сонечко приспала…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761685
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
--Та зараз «монтана» в нас повна! Дощі...
В окопі - у чобо́тях у гумових. Плаваєм, -
...І брат відключивсь. А Василь, в гаражі,
Знов колегам по вухам став «звичную» драяти
За те, що Донецька там то́го – сам пшик,
Ударна бригада одна – й до кордону!
Що гине так більше солдат...
--Й не кажи..., -
Клієнт без руки обізвався.
--З полону?,-
Василь запитав , й розвернувся до нього.
Та той вже в «Буханку*» сідав, й кинув так:
--Звичайно, війна верхам вигідна. З Богом!
Підвіску зміцнили нам гарно! П,ятак!, -
Поручкався й газу! І знову Василь
В тритисячний раз почав згадувать випадок,
...Коли взя́ли се́парів , дужих, козирних,
При зброї взяли́! В штаб відда́ли, а там –
За день відпустили, сказали, що – мирні,
І губи збирали тут у болотах...
Хтось мовив:
--Вже годі тобі. Дивися, знов – синій...
Й майстерня чистенька охайна, підрядна
Стрічати продовжила автоколи́ски.
---Якби ж у війні, в нас, такий ж був порядок,
Як в сервісі нашому!..
--Васька! Спинися!
21.11.17 р.
*Буханка - народна назва уазика, наче "Швидка допомога" зовні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761631
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Я упустила свой шанс -
вырвать перо у жар-птицы.
И потерялся Иван.
Счастье теперь только снится.
Глаз от сиянья ослеп,
вижу одни половинки.
Как бы достать чёрный креп -
выкроить шарфик повинный.
Где мой законный жених?!
Он не спешит мне навстречу.
Трусит, похоже. Притих.
Сердце моё искры мечет.
Снова искать Мне перо,
чтобы, хотя бы, стать зрячей.
Ах, эта вечная роль -
перед мужчиной маячить.
Где ты, жар-птица? Ищу.
Хочется очень погладить.
И сквозь ослепший прищур
счастье увидеть. Да, ладно.
Как-нибудь выживу я.
Птица теперь только снится.
В стенку ударилась. ..ять… -
и в царстве сна те же лица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761702
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Дождики унылые,
Грусть-тоска зеленая.
Где сейчас ты,милая,
Девочка влюбленная?
Эх,гармонь,гармошечка,
Погрустим немножечко.
Дернуть что ли самогона,
Похрустеть огурчиком
И сбежать в дожди из дома
Молча без попутчиков?
Да,пока глаза глядят-
В молодость ли,в юность ли...
Там хоть дождь,хоть снегопад -
В радость все до глупости.
Эх,гармонь,гармошечка,
Жми сильней на кнопочки!
Может сейф порезать в банке
Просто так,для юмора,
Или выехать на танке
Покататься с дурами?
Вот бы траки грохотали,
Вот бы дуры хохотали!
Все не то,не в масть,не к месту...
Это нонсенс?Это факт -
Много дятлов на насестах
Греют баксы на дурняк...
"Нет, ребята, все не так! "
Эх,гармонь,гармошечка,
Не дразни так хлопчика!
Все не то...сбежались тучи.
Вот и водка,что вода.
Все не то...хотелось лучше,
Получилось,как всегда...
.
Осень,дни унылые,
Тусклая гармония...
Где и с кем ты,милая,
Девочка влюбленная?
Эх,гармонь,гармошечка,
Звонкая трехрядочка.
Ты моя хоррошая,
Спляши со мной "Цыганочку "!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761718
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Омела
Струнка тополя свічкою
Сягнула неба.
Тонкий дівочий стан
Чарує погляд мій.
Я підіймаю очі догори –
На самому вершечку
Наче полум’я зелене
Омела, злодієм в законі,
Звила собі дім.
Кубло веселе – зелень очі вабить.
Контраст разючий
Бо тополі – не рівня.
Живе собі горгона зеленоволоса
Живе , сміючись,
І п’є соки із гілля.
Красивий паразит – зозуля безтурботна
Червоний рот від крові,
Вбите пташення….,
А далі – дерево напівсухе,
У зелених шапках крона.
Не листя то – злодійка омела.
Листопад 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761721
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017